Jurn2014_2

×óäîòâîðíà ³êîíà Áîæî¿ Ìàòåð³ “Ñòðàñíà” (ñ. Îò÷åíàø³âêà ³ííèöüêî¿ îáëàñò³ ) Íàïèñàíà 1903 ðîêó íà Ñâÿò³é Ãîð³ Àôîí íà çàìîâëåííÿ ïðèõîæàíèíà õðàìó ãðàôà Ï.Í. Áàëàøîâà. Îñòàíí³ì ÷àñîì Îò÷åíàø³âñüêà ñâÿòèíÿ, ïðî ÿêó í³õòî í³÷îãî çíàâ, íàáóâຠñâ³òîâîãî çíà÷åííÿ. Ó 2005 ðîö³ îáðàç Ïðåñâÿòî¿ Áîãîðîäèö³ çàìèðîòî÷èâ. Áåçë³÷ õðèñòèÿí, ïîìîëèâøèñü ïåðåä ö³ºþ ³êîíîþ, ïîçáàâèëèñÿ â³ä ð³çíîìàí³òíèõ ñòðàæäàíü ³ çàõâîðþâàíü. Õòî áàæຠâíåñòè ñâîþ ïîæåðòâó íà çàâåðøåííÿ áóä³âíèöòâà õðàìó íà ÷åñòü Ñòðàñíî¿ ³êîíè Áîæî¿ Ìàòåð³ â ñåë³ Îò÷åíàø³âêà, ïðîñèìî çâåðòàòèñÿ äî ïðîòðåÿ ²îàííà Æóðæèêà çà òåë.: (067) 862-72-11. Íà 1-é ñò. îáêë. ¥â³äî Ðåí³ (1575-1642). Ñâÿòà Ìàð³ÿ Ìàãäàëèíà (ôðàãìåíò). Íà 4-é ñò. îáêë. Äæîðäàíî Ëóêà (1634-1705). Ñëüîçè ñâÿòîãî Ïåòðà. Ïåðåäðóêè ³ ïåðåêëàäè äîçâîëåíî ïîäàâàòè ç âêàç³âêîþ íà äæåðåëî. Ðåäàêö³ÿ ìຠïðàâî ñêîðî÷óâàòè òà ðåäàãóâàòè íàä³ñëàí³ ìàòåð³àëè, ðóêîïèñè òà ôîòîìàòåð³àëè íå ïîâåðòàº.

2(85) 2014 РЕЛІГІЙНИЙ ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ Заснований у 2000 році Засновник: Релігійне видавництво “Добра книжка” Періодичність: раз у два місяці Реєстраційне свідоцтво КВ № 5359. Індекс: 23979 Головний редактор Роман БРЕЗІЦЬКИЙ Редакційна колегія: єп. Станіслав ПАДЕВСЬКИЙ єп. Маркіян ТРОФИМ’ЯК

ЗМІСТ 1. Приготуйте свої серця Оксана Береза Любов преображає. Любіть ближнього! ..................... 2 2. Мій тихий Назарет с. Медарда “Називали Мене сином теслі, який Мене виховав” (прод.) ... 4 3. Путь правди Роман Шлях падіння Люцифера і людей ........................................... 6 4. Світло просвітлення Наталя Назар Горіти мов стрітенська свічка: Свято Стрітення у вимірі українських подій ............... 9

о. Ярослав МАСЮК Неоніла СТЕФУРАК Відповідальний секретар Йосиф ВОРОБЕЦЬ Літературний редактор

5. Скарби християнської обрядовості Редакційна Via Crucis – зародження та розвиток Хресної Дороги ..... 11 6. Молитва за померлих о. Михаїл Бігун Григоріянка ................................................................ 14

Ольга ЛОЗА Обкладинка Богдан СОЙКА Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН

© Релігійне видавництво “Добра книжка”, 2014 Адреса редакції: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел./факс: (032) 261-55-74, (096) 914-63-77 e-mail: gbook@ukrpost.ua, gbooklviv@gmail.com web: www.gbook.lviv.ua Магазин: вул. Куліша, 22/3а, м. Львів, 79058 тел.: (032) 255-45-24, (097) 67-67-725 Друк: ТзОВ “Часопис”, вул. Шевченка, 315, тел. (032) 239-57-60 Наклад: 1200 примірників.

7.. Голос Марії о. Євгеній Сьпйолек Бачите, чуєте, відчуваєте ........................................ 19 о. Євгеній Сьпйолек Так, як за перших днів ............................................. 21

8. Неділя звеличання і прослави о. Теофан Гето Сила хресного знамення .......................................... 23 9. Світло Фатіми Редакційна “Нове покоління” ......................................................... 25 10. Поетична сторінка 10 Тетяна Домашенко Небесна Сотня Воїнів Майдану ............ 28 11. Гріх і біль Наталя Ананевич На шляху навернення (продовження) .................. 30 !!! До уваги читачів нашого часопису “Діти Непорочної” Непорочної” та шанувальників видавництва “Добра книжка”. Відтепер Ви маєте нагоду замовити наш журнал та книжки через інтернет, відвідавши нашу веб-сторінку www.gbook.lviv.ua.

ПРИГОТУЙТЕ СВОЇ СЕРЦЯ

ЛЮБОВ ПРЕОБРАЖАЄ. ЛЮБІТЬ БЛИЖНЬОГО! воно полягає. Коли людина стала підвладна спокусі, то все через призму цієї хвороби сприймає. Чи можемо їй допомогти правильно сприйняти, хто я і у чому моє щастя? Так, можемо.Через єднання зі Мною. Перебуваючи у тому світі, ви часто допускаєте помилки, бо море спокус довкола. Та коли дитя прагне щастя собі і своїм рідним, то щоразу прильніть до Мене на очищення та благословення Любов’ю і перебуватимете у цьому тимчасовому світі також щасливі, як напередодні правдивого щастя – пізнання Небесного Царства спочатку в такий спосіб – душею, а згодом – цілковите повернення додому.

18.01.14 р. Ісус: Дитя Моє! Немочі і рани в каліки ретельно омиваєте водою та в особливий спосіб обтираєте і заносите ліки на ті рани, які давно кровоточать і конче потребують лікарського догляду. Уявіть собі, діти Мої, свою душу, яка вже давно кровоточить і потребує вашого негайного догляду. Занедбали її, бо не хочете врешті-решт повірити Антоніс Ван Дейк (1599-1641). Пієта (Оплакування) в те, що походите від Творця свого, Отця Небесного. Ви неначе закували свою душу в кайданки і не допускаєте її до зв'язку зі 17.01.14 р. Ісус: Омивайтеся водою, щоб бути чистими від своїм Творцем та вона з глибини серця вашого до щоденного бруду. Омивайтеся і Моєю водою – благо- сумління вашого гукає: «Відпусти мене та якнайсловенною Любов'ю, щоб здобувати чистоту вашої швидше довірся своєму Батькові, який все простить душі. Розумійте правильно: важливо, що своїми тобі та допоможе всі набуті рани душі вилікувати, діями ви наполегливо цього прагнете, стараєтеся і дасть зрозуміти, що твоє істинне щастя це те, що Боже». Любіть свого Батька, Господа, виправляєте, коли щось не так вчинили. Цей процес ти – дитя Боже». безконечний, але настирливо наполегливий. Від вас любіть свою душу та наповнюйте її Любов’ю, бо як це повинно йти – ініціатива потреби бути гарною порвете кайдани, то водоспад Господньої Любові людиною. Очевидно, що не зовнішньо, бо навіть ті зійде на вашу душу, оросить її, омиє і оздоровить, засоби, яких ви тепер досягли, щоб змінити зовніш- а основне освятить і воскресить до життя вічного ність, не допоможуть вам штучно стати прекрасними разом з Ним. І ваша душа омолодіє, з каліки зробиться квітудушею. Ваша душа прагне іншого – бути люблячою чою, красивою і повноцінною, бо отримає те, що їй душею свого Творця Творця.. Усвідомлюєте ви це чи ні, але саме цього весь час прагне ваша душа, коли шукає необхідне і без чого немислиме подальше життя. щастя на землі і не може знайти, не розуміючи, в чому

№2(85), 2014 2

Дiти Непорочної

ПРИГОТУЙТЕ СВОЇ СЕРЦЯ 24.01.14 р. Матінка Божа: Донечко Моя! Слід розуміти правильно, що діти Божі, що прагнуть і живуть за принципами Божими, ніколи не помирають, бо смерть – лише вивільнення з оков тіла. І плакати слід за тими, що вивернуто розуміють Волю, Любов, Правду Божу, котра на землі допомагає людям будувати гармонійне життя. Це ті смертники, хто постійно бажає зла ближньому своєму, пригнічує його і не хоче чути його. Це ті, котрі свою душу підготували на смерть.

25.01.14 р. Ісус: Донечко Моя! Як ще Я можу до вас виявити прихильність. Я не чарівник, що за вас буде вирішувати, за вас бездіяльних, вирішувати ваші проблеми, просьби. Я просив вас – долучитися до ваших же проблем, а полягають вони передовсім у вас самих. Першопричина знаходиться у ваших серцях та душах. Там слід робити генеральне прибирання. Ви скажете, чому мені , а не йому, тому, хто так безжалісно чинить зло. А чим ви будете відрізнятися від нього, коли не будете ретельно, неустанно очищати своє серце і пильнувати, щоби воно не було заповнене непотребом? Бо при накопиченні стане злом, а щоби вся ваша сутність позивалася до Любові і була наповнена Любов’ю, щоби від вас йшла Любов і Доброта, котра вселить через вас позитив на землі у ваших відносинах. Чи ви вважаєте себе настільки ідеальними, що не потребуєте і Моєї допомоги, а все самостійно рішите. Без покаяння і визнання того, що ви діти Божі – чуда не станеться. Співпраця відбувається лише тоді, коли є цілковита довіра до Мене. Моє Серце завжди відкрите для вас. Чекаю на ваші вірні серця, що відкриються на співпрацю. Люблю вас, діти Мої, але без вираження вашої Любові і волі на допуск Моєї співпраці, не зможу вам допомогти. Кожен з вас хай ще раз чітко поставить собі запитання: «Хто я?» І складе намір свого подальшого життя на землі. І якщо відповідь з серця лунатиме: «Я – дитя Боже!», то ще є шанс усе змінити. Дитя Моє! Люблю вас та весь час тримаю під Своїм Покровом.

11.02.14 р. Ісус: Дитя Моє! Запевняю тебе, що те, що очікує на кожного з вас в оселі Батька вашого, таке ви ще ніколи не запізнали, лише відгомін від нього. Це

Дiти Непорочної

стан, коли ви надзвичайно щасливі та досягли найбільшої радості та водночас спокою і Миру. Це стан Блаженства, що триває не мить, а вічно! За цей стан, діти Мої, варто поборотися тут, на землі. Бо надам вам час , щоби не гаяли його, а творили зі себе нову людину, згідно тих Законів, що подав Отець, що будуються на основі «Люби Господа свого і люби ближнього свого, як себе самого». Будуйте себе негайно та повертайтеся до вічного Блаженства!

01.04.14 р. Ісус: Погляньте один на одного! Ви створені з одного і того ж матеріалу – Любові Господньої. Ви всі Мої рідні і однакові. Різниця лише в тому, чи дбаєте про поповнення свого Духа Любові, бо створивши вас, Бог Отець поблагословив вас на вічну Любов. Та мали ви одну умову, яку, на жаль, не виконали, згрішивши, а зараз покутуєте за своїх прабатьків. Та повернення для вас гарантоване, якщо будете дбати постійно про Духа Любові свого. Вмивайтеся Моєю Любов'ю, любі Мої, вмивайтеся щомиті, не витрачайте часу на пусте, перебувайте в Ній і, якщо схибили, очистіть ретельно свого духа, покайтеся серцем, відкривши на Мій дотик його і Я вам допоможу пройти очищення та сповнитися Моєю Любов’ю. Серце, мов квітка розцвіте. А Я з вашої згоди, з вашої волі буду її завжди голубити – дарувати їй вміру, вдостатку Сонця та Світла. Та коли слід, то джерельною водою напою з Моїх Рук. Люблю вас, Мої діти, і чекаю від вас рішучих кроків на розуміння того, що ви всі однакові в Отця Небесного і повинні обдаровувати, як і Він, один одного Любов’ю. Будучи Любов’ю і даруючи Її один одному, створите суцільну Любов, куди не зможе протиснутися зло. Не піддавайтеся спокусам, щоб себе вивищити чи принизити когось. Зводьте свої дії до того, що ви – діти Божі і тут перебуваєте лише на певний, визначений Господом, термін. Це лише початок, нульовий рівень вашої дороги додому. Роботи над собою ще дуже багато. Поспішіть бути гідними дітьми Божими! Як дивно, що прагнете до матеріального збагачення, а не для духовного. Який сенс цього? Що здобудете, коли миттєво застане вас мить переходу? Що буде з вашими матеріальними статками? Я маю для вас дещо більше і неповторно значиме, аби лишень ваша душа душа!! підготувалася до прийняття Моїх Дарів! А вони необмежені, бо наскільки Любов ваша глибинна, настільки і ви удостоїтеся Дарів! Оксана Береза

№2(85), 2014 3

МІЙ ТИХИЙ НАЗАРЕТ

“НАЗИВАЛИ МЕНЕ СИНОМ ТЕСЛІ, ЯКИЙ МЕНЕ ВИХОВАВ” (Продовження. Початок у №6, 2013 та №1, 2014)

18 березня 1947 року “Настановив Його Володарем усіх багатств Моїх…” Це є Володар і дуже великий дародавець ласк Моїх, що все, про що попросить Мене, отримає, і жодній ласці, жодній просьбі не можу Йому відмовити, задля любові, з якою оточував Мене батьківською опікою як дитятко, Дитятко Бога. Опікун Мій, св. Йосиф, зазнав багато терпінь на землі, але також перейшов через багато радостей. Пережив великі терпіння і сумніви духа, бо ж не знав, чи прийняти до Свого дому Улюбленицю Свою, Непорочну Матір Мою. Ти не зауважила, що коли говориш про Матір Мою, то промовляю: “Матір Моя Непорочна…”. Матір Моя була така прекрасна і непорочна, немов би найпрекрасніший сніжний цвіт, і багато ласк здобула для себе Церква і ті всі на чолі з Намісником Моїм за те, що догматом підтвердили Її Непорочність, і жадаю вже вдруге, щоби Церква зробила все, аби затвердити догматом і Внебовзяття. Це означає, що нехай стараються, як про це було сказано, Отці Францисканці, сини св. Франциска, Мого Улюбленця. Радість, зіслана через Ангела, що може взяти Матір Мою, була такою великою радістю для св. Йосифа, що будь-яка гіркота, усяке терпіння зникли неначе сон, а радості Його не було меж…

№2(85), 2014 4

Пресвята Родина

Кожний, хто терпить, нехай знає про те, що якщо з довірою і відданням себе Нашій Волі терпить, нехай буде певним, що чекає після терпіння його велика радість! Душі, які є сумними, зламаними і перебувають в затяжному сум’ятті духа, нехай ідуть до Мого Опікуна і пригадають Йому хвилини радості, і в ім’я

Його терпінь, і в ім’я Його радості нехай просять про ласки, потішення і в справах духовних, і в справах дочасних, а за Його посередництвом отримають все, про що просять, бо не можу відмовити в нічому тому, хто був Моїм вихователем, пестив Мене, пригортав Мене, пригортав до Свого Серця, як Сина Свого на-

Дiти Непорочної

МІЙ ТИХИЙ НАЗАРЕТ званого, як найукоханіше дитя, Дитя – одночасно Бога.

18 травня 1948 року Ідіть до Йосифа, бо це Мій Отець названий, Опікун Мій. Цю владу позоставив Йому для цілого світу, аби був отцем, опікуном кожної людини. Особливо просіть Його про ласки, аби вас освятив. Той, хто вибирає собі за опікуна св. Йосифа, збагачується багатьма ласками, а особливо доходить до швидкого з’єднання зі Мною, а це через ту ласку, що жив зі Мною у великому єднанні і в злуці з Непорочною Матір’ю Моєю Марією. Якщо хтось шукає святості, нехай іде до Нього. Нехай черпає з цього джерела, бо це джерело є невичерпне… Як Матір Моя Непорочна жила тут, на землі, як упривілейована й обдарована всіма ласками Духа Святого, так само Опікун Мій був у великій мірі обдарований тими ласками, бо коли Ми жили в Назареті, то творили Одно. Матір Моя була Донькою Бога Отця, була Матір’ю Моєю й Улюбленицею Духа Пренайсвятішого. Отримала велике багатство ласк, аби через цілу нашу Тройцю виливала їх на кожну душу, щоб жодна душа не йшла на загибель. Хто має особливе набоженство до Матері Моєї, того Вона бере під особливу опіку, і душа така не може загинути в тому житті, ані піти на загибель. Вона є Донькою Мудрості Божої… через Неї розливається мудрість, це є дари Духа Святого, які переважно спливають на душі, які прямують до святості через Марію. Церква називає Її Столицею Мудрості – і слушно – бо є Улюбленицею Духа Святого і через

Дiти Непорочної

Неї ласки уділяються переважно в Церкві Святій. Кожний Папа є під опікою Духа Святого. Дух Святий уділяє йому ласки, аби управляв Церквою згідно з Його Волею. Дух Святий управляє Церквою через Марію. Коли б більше розповсюджували набоженство до Серця Моєї Матері, то пекельний ворог був би невдовзі потоптаний… Церква – це Човен Петра. Охоронцем є Дух Святий, а Провідною Зіркою є Непорочна Матір Моя. Щасливий той, кому Зірка та світить, і щасливий той, хто слідує за Її промінням. І хоча би перебував у найбільшому мороці, та Зірка осяє все, і там, де була темрява, буде світло. Душа – навіть якщо перебуватиме в найтяжчому гріху – якщо з довірою взиватиме Непорочну Матір Мою, як Прибіжище Грішників, то нехай буде спокійна: не загине. Такий самий привілей посідає Мій Опікун. У Назареті життя Наше було так поєднане, що як Тройця Свята є нероздільна, так Я уділяв ласки Моїй Матері, а Моя Матір променіє вдалину… Проміння Моє насамперед уділялося Моєму Опікунові. Церкву Святу провадить Дух Святий, тому Непорочна Матір є Опікункою і Матір’ю Церкви Святої. Опікун Мій, св. Йосиф, також є Опікуном й Отцем Церкви Святої. “Поставив Його Володарем Дому Мого”… Дім Мій – це Церква Свята. Він є “Володарем Дому Мого і Князем усіх володінь Моїх”. Хто прагне міцного єднання зі Мною, нехай іде до того, хто є Володарем Дому Мого. Хто прагне речей дочасних, у всіх своїх смутках, терпіннях, нехай звертається до Опікуна Мого, бо поставив Його Князем

усіх володінь Своїх. Не було й не буде душі, яка би з довір’ям звернулася до Мого Опікуна і не була вислуханою. Вислухані будуть молитві ваші, і ви будете потішені. Якими милими Мені є молитви, котрі заносяться через Марію, а особливо через Серце Її Непорочне, і ні в чому не можу відмовити всім молитвам, які Мені також є дуже милими, якщо ви заносите їх за посередництвом св. Йосифа, бо Він Мені був земним Отцем, а Матір – Непорочна Діва – була Мені Матір’ю. Як земний син не може ні в чому відмовити, якщо його хтось просить через любов до родичів його, так Я не можу ні в чому відмовити Непорочній Моїй Матері й названому Отцю – Опікуну. Мало є осіб, які розуміють спілкування зі Святими. Скажи священикам, аби зайнялися цією справою, і то якнайшвидше, бо багато втрачають самі, і втрачають душі. Багато священиків не заглиблюються в цю таємницю і не цінують її. Нехай самі глибоко вникнуть, і у своїх проповідях нехай навчають народ про спілкування зі Святими. Небо і Земля – це єдина родина. Хочемо з вами жити, як у родині, хочемо дати вам нашу щасливість, аби ви були щасливими, адже ваше щастя є щастям Нашим, а смутки ваші є смутками Нашими. Душі вважають, що Ми є дуже далеко від них, і не відають про те, що живемо з ними і прагнемо, аби вони жили в Нас, з Нами, а тоді слова Мої сповняться: “Отож Я з вами по всі дні аж до кінця віку” (Мт. 28, 20). с. Медарда Переклад з польської Йосифа Воробця (Далі буде)

№2(85), 2014 5

ПУТЬ ПРАВДИ

ШËßÕ ÏÀIJÍÍß ËÞÖÈÔÅÐÀ ² ËÞÄÅÉ

Злість, ненависть, жадібність, конкуренція і т.д. Він почав культивувати дефіцит на ринку, тому що тільки один мав те, що не мали інші. Він мав Божий Сад. Він міг встановлювати будь-які ціни на різні товари з Божого Саду. Він продавав тварин, рослини і навіть воду з Божого Саду – воду, яку він нібито персонально благословив, зробивши її святою. Він піднімав ціни до неймовірної висоти, але завжди хтось з Небесних духів платив цю ціну. Те, що було дано безплатно Люцифер заставляв ангелів купляти, роблячи їх своїми боржниками (Єз. 27, 32-36, Єз.

28, 12-20; Єз. 31, 1-18). Бог пославши метеорит знову розрушив все, що було на землі. Люцифер відкрито заявив, що більше не бажає служити Господу в будь-якій формі. Ті, хто послідували за Люцифером, вже не були Божими дітьми, зробивши перелюбство з ним. Люцифер тепер в їхніх очах став богом. Але Бог по Своїй великій милості пробачив його і в п’ятий раз. Його гріх ще не був повним. Господь знову відновив сад, зробивши його ще більш прекраснішим, ніж був раніше. В цей час були створені шимпанзе і Люцифер став маніпулювати з клітинами ДНК і РНК мавп. Взявши роль бога на себе, він як наречений створює собі на-

№2(85), 2014 6

Альбрехт Дюрер (1471-1528). Вигнання Адама та Єви з Едемського саду

речену. Він досяг того, що кожне наступне покоління чоловікоподібних мавп все більше і більше похожі були на людей і проявляли здатність думати і вирішувати проблеми. Тепер ці чоловікоподібні мавпи терпеливо очікували наказу, щоб його виконати. Люцифер вирішив, що він удосконалив людину і віднині може бути царем і богом. Він доказав, що значить його слово. Він як Бог, бо він створив наречену. Він був дуже задоволений собою. Він добре натренував своїх павших товаришів, вони навчились ненавидіти і зневажати весь світ навколо них,

навіть пропала довіра один до одного. Він більше не поважав свого Отця (Вих. 20,12), і навчив цього і ангелів, щоб і вони не поважали свого Отця, але віддати належне йому (Люциферу), богу-герою, який прийшов у світ і приніс цивілізацію. Багато людей незадоволені Богом і тим, що Він їм дав, тим що Він каже їм робити. В них немає більше істини, чистоти, непорочності Слова Божого, вони не несуть з собою мир, а стараються зберегти його подобу ради зручності, живучи в компромісах, замість того, щоб жити по Божих законах.

Дiти Непорочної

ПУТЬ ПРАВДИ – В цих людей – повністю спалена совість, вони не відчувають жодного стиду від свого гріха.

– Не хочуть ходити Божим шляхом.

– Не бажають слухати людей, яких послав Бог (Єр. 6, 11-20). Люцифер влаштовував прийоми, ангели на цих прийомах (п’янство і оргії) більше не турбувались про свою віру, повністю довіряючи Люциферу, який їм завжди щось обіцяв, а вони з хвилюванням чекали, що ж він їм ще пообіцяє. Вони щиро служили Люциферу, більше боячись покарання його, ніж Божого Суду. Люцифер відчував гордість від того, що тримав вас під контролем і він сказав: “Сьогодні – я бог”. Люцифер не покаявся, він цього вже зробити не міг. Він усвідомлював, що є в його серці, але до невинності вернутися не захотів, бо вибрав шлях такий, коли серце нашіптує розуму. Їхнім покаранням було стати безтілесними духами не маючими помешкання. Ставши привидами, назавжди загубили свої прославлені тіла і були зігнані в місце, де немає ні кольору, ні життя – в пекло, в Друге небо (місце ув’язнення ангелів, які відступили від Бога). Чаша їх гріха була переповнена. Не було найменшої можливості для покаяння. Архангел Михаїл за повелінням Бога віддав ангелам наказ про наступ. Наказ був вигнати ворога з землі і Небес. Кожен з ангелів зробив свій вибір. Між ними була проведена лінія. Бог чекав до того часу, поки кожний небожитель зро бить свій вибір. Це було випро буванням.

Дiти Непорочної

Господь нікого не примушував Себе любити, це був вільний вибір кожного з них. Кожен сам зробив вибір, по яку сторону йому стати. Тепер брат повинен був воювати з братом, товариш з товаришем, в серці кожному було важко, мир і єдність були порушені назавжди. Війни обминути було неможливо, тому що Люцифер не покаявся. Одна третя частина ангелів присягнула на вірність Люциферу. Попробувавши смак гріха, який він їм запропонував, приймаючи участь у великих оргіях та іграх смерті, вони поклали надію на його обіцянку слави, багатства і титулів. Вони продали себе йому в рабство і тепер, коли прийшов час розплати, їх пройняв жах, зрозумівши, що вони вибрали. Вони немов би пробудилися від сну і усвідомили, що Люцифер шантажем, примусом, підкупом і брехнею зробив їх залежними від нього, завоювавши їхню вірність. Ця війна розбила серце кожного небожителя. Всі вони поміщені були без своїх тіл в область Другого неба. По мірі того, як вони губили свої тіла, їхній безперервний план, котрий переходив у крик відчаю, збільшувався, вони ревіли про помилування. (Єр. 4, 22, 31) (Єз. 31, 16-18) Люцифер програв війну. Він не міг зрозуміти чому. Пекло – це жахлива перспектива для людини, але людина, поки що не там. А якщо вона опиниться там, то що може бути жахливіше від пекла. Відповідь проста, останнє покарання – Вогняне Озеро. Ці думки роїлись в розумі Люцифера, і тут промінь надії пробіг по

обличчю його. В голові у нього виник новий план. Він знав, що Господь створить Наречену, і коли Наречена буде готова і відбудеться вінчання, тоді повинна бути приведена у виконання ця Божа кара. Якщо зробити все можливе, щоб Наречена не була готова, якщо Наречена впаде, то ніякого браку не буде, а, отже, і не буде покарання. А якщо не буде покарання, то не буде Вогняного Озера. Битва програна, але не програна війна. Все що потрібно від нас, це заставити Наречену проклясти Саму Себе (відділити Себе від Бога, відректися Бога – Свого Жениха). Ангели знову повірили солодким обіцянкам Люцифера, повністю довіривши себе і свій розум йому. Вони знов поклялись йому у вірності. Господь знову відновив планету Земля і прийшов час повноти, час створення Людини, час створення Нареченої, людини яка призначена була стати досконалим створінням, яка мала стояти між Богом і всім Його творінням. Створений з глини Божого Саду і Духа Божого, мав стати жителем як Третього Неба, так і Першого матеріального Неба. Люцифер за свій бунт був вигнаний до Другого неба. Він не мав права спілкуватися з мешканцями як Першого (місце ангелів, які керують рухом зірок), так і Третього неба (рай, в якому росте Дерево Життя), хоча говорити право він мав і голос його було чути, але так як би здалеку. Він не міг увійти в цей світ, але цього страсно бажав. На відміну від інших творінь Адам мав душу, в той же час тіло було створено з тих же самих елемен-

№2(85), 2014 7

ПУТЬ ПРАВДИ тів, з яких були створені інші творіння, які жили на землі. Як Господь мав потребу мати когось, хто наповнений таким самим Святим Духом, так і Адам мав потребу мати собі помічника. Тоді Господь створив з ребра Адамового жінку точно таку, як і Адам. В той час у всіх серцях була повна єдність як в цілях, так і в думках. Адам працював в саду, що приносило Йому велике задоволення. Він хотів побачити плід праці своїх рук і яке задоволення утримує Господь від його старань. Господа дуже радувало те, що їх воля співпадає у всьому і що Адам здійснював її на кожному кроці. Господь показував своє задоволення, радіючи мріями, надіями і бажаннями Адама. Йшов час і Адам все більше і більше часу проводив на роботі. Він став більше цікавитися роботою, аніж жінкою, аніж серцем жінки. Він зростав, прославляючи свого Бога, в той час Єва ставала все більше одинокою, через все менше і менше спілкування з чоловіком. Вона не розуміла, чому Адам загубив до неї інтерес, чому компанія з нею все більше і більше не влаштовувала його. Вони більше не обговорювали побачене, не ділилися планами та ідеями. Дистанція між ними все більше і більше збільшувалася. Єва одна гуляла по саду, залишивши Адама на роботі. Вона задумливо ходила по саду біля дерева пізнання добра і зла, де її і підчікував Люцифер. Люцифер вибрав змію, щоб вселитися в неї (з того часу це його

№2(85), 2014 8

символ) Люцифер був хитріший за всіх тварин і знав, як вмовити змію, щоб вона дозволила йому ввійти в її тіло, щоб використати її голос для того, щоб спокусити Єву (Єву не міг обманути жодний з павших ангелів, тому Люциферу потрібен був голос невинної тварини). Люцифер був зведений демоном уст, а Закон говорив, що він має право спілкуватись з жителями Першого неба, тільки в тому випадку, якщо вони самі йому на це дозволять. Він міг їм тільки шепотіти здалеку. Саме змій позволив Люциферу ввійти у своє тіло (перший випадок одержимості). З кожним днем Єва проходила повз дерево, на якому був змій, дивуючись і роздумуючи, чому ж вона стала недостатньо хорошою для Адама, чому він віддає перевагу роботі, а не з нею. Одного разу вона стала і спитала це у дерева. Це було якраз те запрошення, на яке Люцифер так довго чекав. Змій спитав: “Чи Бог наказав. Не їжте з усякого дерева раю”. В той час звірі говорили і Єва не була шокована. Але вона була шокована тим, що ця тварина, обернувшись навколо стовбура, була жива, бо сама завжди старалася бути обережною, щоб не доторкнутися до дерева. Єва відповіла: “З плодів дерева раю ми можемо їсти, але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: “Не їжте з нього і не дотикайтесь до нього нього,, щоб вам не померти”. Все! Люцифер зрозумів, що Єва попалася. Господь не говорив, що вони не можуть доторкатися до дерева. дерева. Єва не була впевнена в тому, що ж все-таки сказав Бог.

Люцифер побачив мож ливість через її страх посіяти брехню. Єва думала, що Адам загубив до неї інтерес, тому що вона не розуміє всієї глибини Божих одкровень, їй потрібно було це знання, яке обіцяє фрукт цього дерева, її очі відкриються і вона стане також мудрою, як Бог. Адам знову до неї вернеться і полюбить її (хоча Адам і так любив її), вона буде знати те, що знає Бог і Адам. Єва подивилася на змія і подумала, що якщо змій забрався на дерево, то і напевно з’їв фрукт, а з’ївши фрукт, залишився живий і має знання, які має Бог. Змій підказав їй, як можна позбутися від її очевидної недостачі знань, щоб перебувати в повній радості. Єва вкусила. І тут вона побачила всі наслідки свого вибору. Велика журба і сльози появилися на її очах. Адам побачив Єву у важкому відчаю та сльози на її очах. Тоді вся любов до неї в нього пробудилася і наповнила його серце. Він вибрав Єву, а не Бога, він не уявляв собі життя без неї, він повністю усвідомлював, що дороги назад немає, він це зробив свідомо. Усвідомлення Євою недостачі мудрості, привело її до падіння. Усвідомлення Адамом відсутності Єви в його житті, думаючи, що Бог не захоче або не зможе найти шлях для того, щоб вони знову були разом, привело Адама до падіння. Обоє вони були не праві, але ніхто з них не визнав своєї помилки. Вони вибрали той самий шлях, що і Люцифер зі своїми послідовниками. Роман

Дiти Непорочної

СВІТЛО ПРОСВІТЛЕННЯ

ГОРІТИ МОВ СТРІТЕНСЬКА СВІЧКА: СВЯТО СТРІТЕННЯ У ВИМІРІ УКРАЇНСЬКИХ ПОДІЙ Ще з Х ст. в Церкві запровадився звичай на Свято Стрітення Господнього освячувати свічки. На жаль, часто з цим звичаєм пов’язана хвороблива духовність. Стрітенська свічка – це не магічний амулет, але освячена Духом Святим за молитвою Христової Церкви є символом просвітлення людського серця Духом Божим. Як запалена свічка своїм світлом розганяє морок ночі, так душа християнина, просвічена Святим Духом, уникає гріховної тьми. Потухлі, старечі очі Симеона і Анни впізнали в Дитині – Бога. Не тілесними очима вони це бачили, але очима душі, яка просила того зору у Святого Духа. А що бачимо ми, невже лише В. Я. і М. А., винних за все і за вся? А ми такі всі файні, мучимося і не знати чого. Це примітивно і поверхово звинуватити всіх, а на глибину своєї душі, щоб побачити свій мул – ні-ні, не можна. Не виплатити працівникам зарплату на приватному підприємстві, включити аморальну попсу в автобусі, злословити ближнього брутально матом це справа сумління, а не В.Я. От приміром, великі патріоти каналу чесних новин крутять рекламу і розпусти, і алкоголю, ото герої! А між тою рекламою розказують, як вони люблять неньку Україну і її народ. Тільки довго думати, чим вони кращі від тітушок, яких засуджують. Ті вбивають, ті знищують: методика різна, зміст один. Ісус сказав: горе тому, через кого приходить спокуса.

Дiти Непорочної

Зустріч з Богом

Хочемо незалежності. Це зрозуміло і природно. Питання для чого ми її хочемо, для освячення чи для потурання гріху? У свято Стрітення вартує застановитися українцям над словами апостола Якова: “Ви просите, та не одержуєте, бо зле просите, щоби розтратити на ваші втіхи” (Лк. 4,3).

4,3). Чи ми спраглі прийняти Христа у своє серце з покаянням так щиро у Святих Тайнах Сповіді і Пресвятої Євхаристії, як Симеон на свої долоні? Чи дивимось на світ Божим поглядом, як пророчиця Анна, чи навпаки, маємо на все свої погляди? От пригадуються події кривавого 30 листопада, коли все лише розпочиналося: на бруківці б’ють дітей. Всі уголос сказали: злочин.

З подальшими подіями теж все зрозуміло. Та разом з тим пригадую події дворічної давності: 13 березня 2012 у Верховну Раду був поданий законопроект про заборону абортів в Україні. Те, що про нього не проголосувала Верховна Рада, це зрозуміти можна, важко зрозуміти інше, що коли тема була піднята на суспільне обговорення, то пригадую на одній відомій телепрограмі Львівського телебачення молода викладач-доцент одного з львівських університетів доводила, що аборт – це приватне право жінки розпоряджатися своїм тілом. І хоч опонент, голова Львівської громадської організації «Рух за Життя» намагався, навіть не мовою віруючої людини, а мовою науки пояснити, що це є вбивство, серце цієї людини було закам’яніле. А

№2(85), 2014 9

СВІТЛО ПРОСВІТЛЕННЯ літом на зупинці якась благородна душа приклеїла наліпку в захист ненароджених дітей, на другий день ця наліпка була змасакрована, при розмірі 8 на 5 см. Це при тому, що неподалік кіоски з розпустою і алкоголем, от би цю енергію та в інший бік. Це у Львові – так званому духовному центрі України… Страшно не так опинитися в темряві, як свідомо відвернутися від Світла. І щоб людина нарешті зрозуміла, що без Божого Світла, без погляду в Його сторону вона приречена на смерть в тій ночі гріха, Бог допускає страждання. Гарне молоде подружжя. Рік після шлюбу, у жінки стається викидень. Плаче. Перша велика втрата на плечі молодого подружжя, а вони чесно жили і мріяли не про таке. Чому? Минув ще рік, в той самий день і в той самий місяць знову викидень. Дочка опускається на груди матері і з серця рветься всім відоме, людське: чому? А виявляється, матір цієї молодої жінки в цей самий день і в цей місяць колись, дуже давно зробила аборт. Не лише зробила, але жила так, як би нічого не сталося, без покаяння, без прощення, без примирення з Богом. Ми чутливі, коли зло видиме, коли ми бачимо мертве тіло, то плачемо. Ненароджену дитину ніхто ще не бачить, крім очей Бога і очей просвітлених Святим Духом. Свято Стрітення – це свято зустрічі: старість бере на руки Новонароджене Дитятко, Бога, Який дарує Надію, Визволення, Прощення, Зцілення. Поки в Україні буде знищуватися життя ненароджених, а вагітна жінка буде погорджена, поки ми будемо плавати в розпусті і алкоголі –

№2(85), 2014 10

України не буде! Христос – Світло, що просвічує. Господь не входить з нами у філософську полеміку, каже чітко: “Хто Мене любить, то Заповіді Мої зберігає”. У найдовшому псалмі Святого Письма (Похвала Господньому закону, Пс. 118) псалмопівець говорить: “Твоїми заповідями я став розумний, тому й ненавиджу всяку неправдиву стежку. Слово Твоє – світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці”. Чи Боже Слово є моїм світильником, чи в мене свої неонові вогники?

8 грудня в Древньому Києві сталася історична подія: на землю впав з великим закликом до навернення 10 метровий ідол. Чи почула Україна цей заклик? Цікаво, що у часи Другої світової війни на місці, де встановили ідола, була розміщена шибениця, де нацисти проводили публічні страти заручників, а їх побратими комуністи тут в 1946 році встановили пам’ятник своєму батькові, який був автором закону, перед яким здригнувся світ: у 1920 році в СРСР аборт-людиновбивство стали називати правом жінки… Ще до того, в 1917 році цей кат народів випустив першу кулю в сім’ю декретом про розлучення, друга куля в Церкву: декрет про відокремлення Церкви від держави, пізніший сценарій нам відомий. Не так болить, що хтось там з бідних шахтарів Донбасу не має можливості вивчити сторінки історії України, болить що деякі з тих, які вважають себе інтелігентами, живуть в просвітленій Галичині і згідно свого суспільного стану мають моральний обов’язок ними бути, прокоментували історичний момент 8 грудня, як подію, яка б не мала відбутися в такий спосіб. Ці

інтелігенти, мабуть, на відміну від Т. Шевченка не читали Біблії і тому не знають, що зробив пророк Ілля в подібній ситуації, а для ерудиції вартувало б прочитати. Інтелігент – це людина, котра вміє аналізувати і відрізняти полову від пшениці. От одна жінка, яка себе до інтелігенції не відносить, похваливши дії героїв, які повалили ідола, зробила рефлексію на роздуми таких інтелігентів: уявіть собі, що якась катюга замордувала вашу матір, а потім на вашому городі наказала вам спорудити йому пам’ятник і сказала, що це пам’ятка архітектури і охороняється законом. Сам Господь взяв доброго батога, щоб з храму повиганяти тих, хто святиню перетворив на стайню. Знаково, що подія повалення ідола в Києві відбулася в Свято Непорочного Зачаття Діви Марії. Це Її перемога, це Її завдання – трощити усіх ідолів! Честь Пречистій Діві Марії, що випросила Божого світла і мужності цим новітнім Даниїлам і Іллям. Свято Стрітення Господнього – це Богородичне свято. Це Діва Марія поклала на руки старця Симона – Світло на просвітлення тим, хто в темряві. Просімо з глибини серця: “Маріє, Пречиста Голубка Миру, не дозволь мені відвертатися від світла Божих Заповідей, від Христа Бога. Молися, щоб Україна побачила це Світло і прагнуло Його, бо лише в Бозі і Його Заповідях спасіння. Просімо свободи і використовуймо дароване не на гріх, а на спасіння, щоб не загинути в темряві ідолопоклонства”. Наталя Назар, доктор філософії

Дiти Непорочної

СКАРБИ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ОБРЯДОВОСТІ

VIA CRUCIS – ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК ХРЕСНОЇ ДОРОГИ Via crucis, via dolorosa, via cruz, Хресна Дорога… Ці назви використовують на означення серії зображень чи скульптурних форм, які відображають Хресну Дорогу Спасителя, Ісуса Христа, на Голгофу. Ці зображення, а також особливі народні Богослужіння і традиції, яким характерне яскраве розмаїття за часів Середньовіччя, свідчать про особливе співпережиття Христовим Мукам у цей час. Утім, перш ніж говорити про доконані, випрацювані форми знаної всім нам Хресної Дороги, слід проникнути далеко в історію, щоб побачити корені, де вона народилася, та її поступовий розвиток упродовж кількох століть. Що таке “стація”? Невід’ємним елементом Хресної Дороги є Стація. Це латинське слово, яке означає зупинку, в сучасній літургійній науці передає особливий характер християнського Богослужіння в період IV-V століть, який був притаманний тодішнім центрам християнського життя та традицій – Єрусалиму, Риму та Константинополю – і називався “стаційним Богослужінням”. Ця “стаційність” стосувалася безпосередньо Святої Літургії, бо згідно з ранньохристиянською традицією, Євхаристію в конкретному місці могли служити лише раз на день, а участь у ній брала ціла громада міста. У більших містах, де було по кілька храмів, ця практика спричиняла деякі труднощі, а як розв’язку було запропоновано стаційну систему служінь. Літургію і далі служили тільку одну, але щоразу в іншому храмі за встановленою чергою. Кожна церква була наче окремою стацією (зупинкою), в якій звершу-

Дiти Непорочної

Джованні Баттіста Тьєполо (1696-1770). Упадок Ісуса дорогою на Голгофу

валася Тайна Євхаристії. Ця практика здобула найбільше поширення в Єрусалимі, де за часів імператора Константина було збудовано велика кількість храмів, присвячених різним подіям, пов’язаним з останніми днями земного життя Христа. Аналізуючи цю практику, чітко зауважуєму, що поняття “стація” стосується виключно євхаристійного Богослужіння. Відома паломниця IV ст. Етерія Сильвія, яка залишила літургійній науці свій “Щоденник паломниці до Святих місць” – цінне джерело для вивчення форми Богослужень у Єрусалимі того часу – взагалі не згадує про взаємозв’язок між стацією та Хресною Дорогою. В її розповіді про Богослуження Страсної П’ятниці ми знаходимо лише

короткий опис винесення Господнього Хреста для поклоніння, яке, однак, не супроводжувалося Хресною Дорогою. Уже в пізніші століття стації почали асоціюватися з окремими епізодами із Страсного шляху Христа та набували як зображальних, так і літературно-молитовних форм. Метою цих стацій було, щоб віруючий якомога повніше у думках та свідомості здійснив своєрідне паломництво до головних місць Страждань і Смерті Ісуса. Отож Хресна Дорога є мініатюрним паломництвом до святих місць в Єрусалимі, є наче повторним проходженням “Дорогою Болю” (Via Dolorosa – так, починаючи з XVI ст., називають вулицю в старому кварталі Єрусалима, якою Христос

№2(85), 2014 11

СКАРБИ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ОБРЯДОВОСТІ ішов на Голгофу), яку шанували як одне з найосновніших місць паломництва до Єрусалиму ще за часів імператора Константина. Перша Хресна Дорога – в Єрусалимі Згідно з місцевою Єрусалимською Традицією, Пресвята Богородиця за Свого життя часто відвідувала місця, пов’язані зі Страстями Свого Сина. А св. Єронім згадує про натовпи паломників зі всіх країн, які приходили в його дні в Єрусалим, щоб відвідати священні місця. Натомість Етерія Сильвія досить узагальнено розповідає про паломництва в її час (IV ст.), не акцентуючи на особливому почитанні та вшануванні Дороги, якою Христос ішов на смерть, терплячи різноманітні знущання та Муки – на вшануванні “Дороги Болю”. Однак є згадка про групу сполучених каплиць у монастирі св. Стефана в Болоньї (сучасна Італія), датована V-им сторіччям. Місцевий Єпископ св. Петроніус (Petronius) мав на меті з допомогою цих каплиць репрезентувати найважливіші місця Єрусалима, отож надалі цей монастир став відомим як “Hierusalem Hierusalem”. ”. Саме цей болонський феномен вважають першим предтечею відомої більшості з нас Хресної Дороги. Саме звідси, як із зародку, в Західній Церкві почали розвиватися стації та теми, які їх стосувалися, але остаточна форма Хресної Дороги сформувалася не раніше XV ст. Багато паломників, які відвідали Єрусалим у ХІІ, ХІІІ і ХIV сторіччях, згадують “via “via sacra” (святу-священну вулицю), тобто визначений маршрут, по якому проходили паломники, але вони не ідентифікують його з Хресною Дорогою, тобто Дорогою, якою проходив Христос. Дуже часто на цій вулиці були так звані “відпустові “відпустові стації”, стації ”, тобто зупинки, де вірні могли отримати відпуст від тим-

№2(85), 2014 12

часових кар за гріхи або зробити милостиню вбогим. Особливо ці “відпустові відпустові стації стації”” розвинулися за часів францисканської опіки над Єрусалимом, яка розпочалася з 1342 року. Один із францисканців, Ферраріс, згадує, що такі стації, де можна було отримати відпусти, знаходились біля місць, де Христос зустрів Свою Благословенну Матір, де Він звернувся до жінок Єрусалима, де відповів Симону Киринейському, де воїни кидали жереб на Його одяг, де Його прибили до Хреста, біля будинку Пилата й місця поховання Христа – Священного Гробу. Аналогічну практику зустрічаємо в 1520 році, коли Папа Лев X надав прощення – сотню днів земних покарань кожному, хто пройшов сім стацій, які представляли Сім Печалей Богородиці, в крипті чоловічого Монастиря Францисканців в Антверпені. Найраніше згадки про стації розважань на «via «via sacra sacra»» (святійсвященній вулиці) в Єрусалимі знаходимо у розповіді англійського паломника Вільгельма Вея, який двічі відвідав Святу Землю в 1458 і в 1462 роках. Він описує, як вірні християни наслідували Христа на Його Хресній Дорозі, яка в цей час розпочиналася на горі Голгофі й прямувала в протилежний бік до історичної дороги Христа – до дому Пилата. Уже в ХVІ сторіччі ми знаходимо свідчення, що Хресна Дорога в Єрусалимі розпочиналася від помешкання Пилата і завершувалася згадкою про Розп’яття на Голгофській горі. Протягом ХV і ХVІ століть відбулося поширення кількості священних місць у різних частинах Європи, які емітували чи радше репрезентували Єрусалимську Хресну Дорогу. Зокрема бл. Альварес ((† 1420), повернувшись з Єрусалима, побудував серію ма-

леньких каплиць у Домініканському чоловічому монастирі м. Кордоба, які відображали різні стації Хресної Дороги. Подібний набір стацій було споруджено і в жіночому монастирі в Мессіні. Хресні Дороги в Нюрнберзі (1465), Лювені (1468) та Бамберзі відзначалися тим, що складалися з семи стацій, всенародно відомих як “Сім Падінь” Ісуса Христа, ане трьох, як у традиційних Хресних Дорогах! У деяких із цих ранніх прикладів Хресних Доріг була зроблена спроба не просто дублювати Хресну Дорогу в Єрусалимі, але й відтворити точні інтервали між стаціями, щоб побожні люди мали можливість проходити точно ті ж відстані, що й паломники у Святій Землі. Інколи вчені відвідували Єрусалим з конкретною метою: отримати точні виміри і застосувати їх у будівництві Хресної Дороги в якомусь із європейських міст. Однак, на жаль, хоча кожен намагався бути точним, є колосальна відмінність між багатьма Хресними Дорогами цього часу. Таке намагання точно скопіювати Єрусалимську Хресну Дорогу мало важливу мету: європейські копії Хресної Дороги мали замінити вірним найосновніше місце паломництва християнського світу, адже не всі християни могли здійснити паломництво до Святої Землі через велику відстань та дуже часто через те, що Єрусалим перебував під владою мусульман. Кількість стацій Також непроста історія кількості стацій у Хресній Дорозі, яка сформувалась упродовж багатьох століть. І не завжди кількість стацій відповідала числу чотирнадцять, як у сучасній Хресній Дорозі. Вільгельм Вей у середині ХV ст. згадує про чотирнадцять стацій, але тільки п’ять з них відповідають

Дiти Непорочної

СКАРБИ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ОБРЯДОВОСТІ сучасним темам Хресної Дороги. Коли вчений Романет Буффін відвідав Єрусалим у 1515 році, щоб дізнатися про кількість стацій, то зафіксував різну кількість стацій та велике неспівпадіння традицій, які на той час існували в Єрусалимі. Зокрема, він згадує про тридцять одну, дев’ятнадцять, двадцять п’ять і тридцять сім стацій. А в книзі Адрікоміуса “Jerusalem “Jerusalem sicut Christi temporefloruit”, oruit”, виданій в 1584 році, згадується дванадцять стацій, які співвідносяться з половиною доби (дванадцятьма годинами). Саме завдяки популярності цієї книги в Європі майже у всіх великих святинях, де були збудовані Хресні Дороги, перейшли до дванадцяти стацій. Наприкінці ХVІ століття відбувається ще одна дуже неприємна для християн подія – перехід Єрусалиму під турецьке панування, яка, однак, відіграла вирішальну роль у розповсюдженні Хресної Дороги в Західній Європі. Зокрема Zuallardo у своєму римському виданні від 1587 року згадує, „що після того, як Єрусалим потрапив під турецьке панування, благочестиві практики Хресної Дороги могли здійснюватися більш щиріше в Нюрнберзі чи Лювені, аніж безпосередньо в Єрусалимі”. Це, можливо, спричинило “бум” – побудову Хресних Доріг по цілій Європі. Посприяло цьому і розпорядження Папи Інокентія XI від 1686 року, який надав францисканцям право споруджувати стації у всіх церквах і оголосив, що кожен християнин може здобути відпуст через проходження практики Хресної Дороги у власному храмі, тобто у місці, де живе. Римські Папи Бенедикт XIII в 1726 році та Клемент XII у 1731 році ще більше розширили права церков мати і служити свої Хресні Дороги. Цей же Папа Клемент XII у так званих ““Clementie Clementie Instructiones”” (“Інструкції КлименInstructiones

Дiти Непорочної

та”) ввів чотирнадцять стацій, які практикують і до сьогодні. Папа Бенедикт XIV в 1742 р. перестерігає всіх священиків, щоб вони обов’язково придбали у свої храми і встановили великий скарб, яким є Хресна Дорога. Самі відвідини Хресної Дороги в храмі прирівнювались до відвідин святих місць, в Єрусалимі. Сучасна практика За свого понтифікату Папа Іван Павло II вперше запропонував, щоб усі стації базувалися на епізодах зі

Святого Писання. Цей підхід відомий як Біблійна Хресна Дорога. Уперше таку Хресну Дорогу було відслужено в Колізеї (Рим) у 1991 році. Особливо урочисту Хресну Дорогу за Римською традицією служать у Страсну П’ятницю і супроводжують покаянними піснями та проханнями. Сьогодні багато богословів відстоює введення ХV-ої стації, яка розважає над таїнством Воскресіння Христа, бо без Його Воскресіння немає спасіння! Редакційна

Рафаель Санті (1483-1520) Упадок Христа дорогою на Голгофу

№2(85), 2014 13

МОЛИТВА ЗА ПОМЕРЛИХ

ГРИГОРІЯНКА

Походження тридцяти Служб Божих (за померлого) або т. зв. Григоріянок Найціннішим даром для померлих є жертва – Свята Божественна Літургія. У Католицькій Церкві досить відомою і поширеною є так звана Григоріянка. Григоріянськими службами називають 30 Святих Літургій, які відправляють один або кілька священиків в інтенції (наміренні) однієї особи за померлого протягом 30-ти календарних днів. Що означає Григоріянка? Григоріянська Св. Літургія названа так на честь Папи святого Григорія Великого (590 – 604). Св. Григорій Великий до свого обрання на Апостольський престол був настоятелем монастиря св. Андрея у Римі. У своїх бесідах він розповідає одну історію, що трапилася в його монастирі, від чого і беруть початок ці Служби. Отож у цьому монастирі помер брат на ім'я Юст. Але ще за життя він, всупереч засадам Чину, привласнив собі декілька золотих монет, за що святий Папа – його караючи, а інших застерігаючи – велів, щоб жоден з братів, коли він помиратиме, не допомагав йому, а його тіло наказав закопати разом з тими грошима поза церковним двором. Так все і відбулося. Проте через 30 днів святий Папа (тоді ще ігумен) змилостивився над покійним Юстом і попросив усіх братів по черзі відправляти святі Служби Божі за того. Під час відправлення літургій померлий з’явився своєму рідному братові Копіозу, котрий був лікарем у місті, і на його запитання: “Як тобі там?” відповів: “Досі було погано, але тепер усе добре, бо сьогодні я мав товариство”. Коли Копіоз прийшов з цією звісткою в монастир, там полічили, скільки вже днів за нього відправляють Св. Божественні Літургії (бо до того часу на це не зважали), і виявилось, що рівно тридцять. Св. Папа завершує розповідь такими словами: “Копіоз не знав, що робили монахи для його брата, і таке з’явлення видалося йому дивним, а воно співпало зі Святою Жертвою, тому очевидно, що померлий брат уникнув страждань завдяки Св. Божественним Літургіям, які за

№2(85), 2014 14

Безкровна Жертва

нього відправили. Відтоді цей звичай – служити 30 Служб Божих – набув розповсюдження, а про його велику силу для померлих свідчать численні приклади. Ця практика почала розвиватися у VIII столітті, спочатку в монастирях, а опісля і в інших церквах. Існувало велике переконання в ефективності Григоріянської Служби Божої для померлих, які перебувають у Чистилищі. Спочатку Апостольська Столиця засуджувала деякі звичаї, пов’язані з Григоріянськими службами, однак пізніше затвердила їх. Завданням Конгрегації Відпустів від 15 березня 1884 року було заохочення вірних до Служб Григоріянських як ефективного засобу звільнення померлих від покарання у Чистилищі, який узгоджується з розумом і Святою вірою.

Дiти Непорочної

МОЛИТВА ЗА ПОМЕРЛИХ У XIX і XX століттях звернули увагу на конечну тривалість відправлення Григоріянських Літургій. Григоріанські Служби не наділені жодними відпустами. Ця практика ґрунтується тільки на тому переконанні, що вірні вірують в її ефективність. Більшість богословів вважають, що джерелом цього ефекту є внесок і авторитет папи Григорія і його святе молитовне заступництво. Священна Конгрегація Відпустів заявила, що пожертвування цих 30-ти Служб Божих має особливу силу – через них, завдяки Божій Доброті й Милосердю, душа, яка терпить у Чистилищі, отримує звільнення. Тож це побожне і розумне вірування. Умови і приписи щодо відправлення Григоріянки: 1. Григоріянська Свята Літургія жертвується тільки за душі померлих, за здоров’я її не відправляють.

2. Григоріянську Святу Літургію можна жертвувати тільки за одну померлу особу, церковного припису про спільні Григоріянські Служби Божі за цілу родину чи за душі, терплячі в Чистилищі, не існує. Тому, коли сьогодні в деяких модерних церквах, а особливо монастирях, приймають намірення на Григоріянку, де вписано кілька душ, це не є правочинним; цього не можна назвати Григоріанською Службою Божою, це є всього лиш 30 спільних Служб Божих за душі в Чистилищі.

3. Григоріянську Свята Літургію слід відправляти без перерви, тобто упродовж 30-ти днів – день у день. Якщо ця Служба Божа була з якоїсь причини перервана, священик зобов’язаний розпочати все знову від першої Літургії.

4. Григоріянську Святу Літургію необов’язково має відправляти один і той самий священик і на тому самому престолі. Якщо священик, який відправляє Григоріянку, захворів, він може передоручити цю справу іншому священикові, аби тільки той не мав Святих Літургій в інших наміреннях.

5. Григоріянську Святу Літургію можна відправляти тільки за померлу особу, її не можна відправляти за людину, яка ще живе і бажає, аби Григоріянку відправили за неї під час її життя.

6. Священик не може брати намірення Григоріянки наперед, бо нікому невідомо, кого Господь Бог покличе до Себе швидше. Такий заповіт слід

Дiти Непорочної

залишити людям, які розуміють значення Святої Літургії і під страхом Божим виконають вашу просьбу. Подаючи намірення на Службу Божу за душі усопших, пам’ятаймо, щоб наші молитви та добродійства могли їм допомогти, ми повинні перебувати у стані освячуючої ласки, тобто не мати на своїй душі жодного смертельного гріха, бо Господь не приймає жертви грішника. Тому наші предки, перед тим, як замовити Святі Літургії за своїх померлих, завжди сповідалися, бо тільки очистившись, можна допомогти очиститись іншим. Досить тривалий час теологи дискутували про збереження безперервності відправляння Святих Літургій. Деякі вважали, що якщо відбудеться переривання тривалості відправ, навіть з об’єктивних причин, це зобов’язує до відправи Богослужінь наново. Остаточно розв’язалацю проблему декларація “Триценаріо Грегоріяно”

Тайна Вечеря

№2(85), 2014 15

МОЛИТВА ЗА ПОМЕРЛИХ

“Кадило приносимо Тобі, Господи!”

від 24 лютого 1967 року. У цьому документі сказано, що святу Літургію Григоріянську можна відправляти за одного померлого протягом 30-ти календарних днів (одним або багатьма священиками – у крайньому випадку 30 різних). У цьому правилі, однак є винятки: священик може перервати відправлення служб Григоріянських: а) під час трьох Пасхальних днів; б) коли виникне (без вини священика) непередбачена перешкода (напр., хвороба). ВИНАГОРОДА (Стипендія, квота, оплата) за відправлення служб Григоріянських на протязі 30-ти календарних днів. Якщо священик вільний від обов’язку відправляти Службу Божу за своїх парафіян, він може взяти на себе обов’язок відправити Григоріянську Святу Літургію. У давнину перші християни приймали в жертву хліб і вино, пізніше оливу, всяку поживну і навіть гроші, котрі в перші віки

№2(85), 2014 16

використовували для утримання священика й убогих. Потім гроші давали в руки священику. Так виник звичай давати священику літургійні стипендії (найняти Службу Божу). Щоб у такій важливій справі уникнути надужиття, Церква видала дуже детальні постанови, яких священик повинен дотримуватись, якщо хоче мати чисту совість. Ці постанови вчать: 1. Стипендійну квоту (плату) має визначити Єпископ-Ординарій. Згідно з кількістю служб Григоріянських (30 Служб Божих протягом 30-ти календарних днів, або одного місяця) вона повинна становити не менше мінімальної місячної заробітної плати.

2. Єпископ може заборонити прийняття нижчої стипендії, але не може заборонити вищої, коли її цілком добровільно подають згідно з певною причиною. Одначе під час цього священиком не сміє оволодіти користолюбство.

3. Якщо священик добровільно дав згоду на отримання нижчої стипендії, то зобов’язаний відправляти стільки Служб Божих, скільки пообіцяв і скільки становить кількість служб Григоріянських (30 Служб Божих протягом 30-ти календарних днів).

4. Якщо священик не в змозі відправляти через прийняття великої кількості стипендій, то мусить передати цілу прийняту квоту іншому священику, щоб той відправив Службу Божу Григоріянську. Коли цього не зробить, а далі продовжуватиме трудитись (по 2-3 Служби Божі щоденно) для більшого заробітку, то підпав би під клятву, яку може зняти тільки Папа. Однак ще раз нагадаємо, що священик зобов’язаний ретельно відслужити 30 Служб Божих. Якщо б так трапилось, що священик з власної вини занедбав відправлення Святих Літургій, то зобов’язаний наново відправити 30 Святих Літургій за померлого. Варто зауважити, що в згаданому документі “Триценаріо Грегоріяно” конгрегація Собору зобов’язує Єпископів вести пильний нагляд, щоб не було надужиття з сторони священиків у відправленні Служб Григоріянських. Митрофорний протоієрей о. Михаїл Бігун, Декан Калуський, Голова Літургійної Комісії Івано-Франківської Митрополії

Дiти Непорочної

ÀÏÎÑÒÎËÈ ÖÅÐÊÂÈ

IJÒÈ ÓÊÐÀ¯ÍÈ

ϳòåð Ïàóëü Ðóáåíñ (1577-1640). Ñâÿòèé Òîìà

ϳòåð Ïàóëü Ðóáåíñ (1577-1640). Ñâÿòèé Ïàâëî

Êîçóáñüê³ Â³êòîð³ÿ (8 ð.), Àíàñòàñ³ÿ (1,5 ð.), ²âàííà (6 ð.)

ϳòåð Ïàóëü Ðóáåíñ (1577-1640). Ñâÿòèé Ìàòåé

ϳòåð Ïàóëü Ðóáåíñ (1577-1640). Ñâÿòèé Ïåòðî

³êòîð³ÿ, ²âàííà, Þëÿ, Âàñèëèíà òà Ðîêñîëàíà, ñ. Êîëîäåíö³

18

17

Àíòîí³î äå Ïåðåäà-³-Ñàëüãàäî (1611-1678). Õðèñòîñ Ñêîðáîòíèé

Áàðòîëîìå Åñòåáàí Ìóð³ëüéî (1618-1682). Ñêîðáîòíà Áîãîðîäèöÿ

Àíòîí³î äå Ïåðåäà-³-Ñàëüãàäî (1611-1678). Õðèñòîñ Ñêîðáîòíèé

Áàðòîëîìå Åñòåáàí Ìóð³ëüéî (1618-1682). Ñêîðáîòíà Áîãîðîäèöÿ

ÀÏÎÑÒÎËÈ ÖÅÐÊÂÈ

IJÒÈ ÓÊÐÀ¯ÍÈ

ϳòåð Ïàóëü Ðóáåíñ (1577-1640). Ñâÿòèé Òîìà

ϳòåð Ïàóëü Ðóáåíñ (1577-1640). Ñâÿòèé Ïàâëî

Êîçóáñüê³ Â³êòîð³ÿ (8 ð.), Àíàñòàñ³ÿ (1,5 ð.), ²âàííà (6 ð.)

ϳòåð Ïàóëü Ðóáåíñ (1577-1640). Ñâÿòèé Ìàòåé

ϳòåð Ïàóëü Ðóáåíñ (1577-1640). Ñâÿòèé Ïåòðî

³êòîð³ÿ, ²âàííà, Þëÿ, Âàñèëèíà òà Ðîêñîëàíà, ñ. Êîëîäåíö³

18

17

ГОЛОС МАРІЇ

БАЧИТЕ, ЧУЄТЕ, ВІДЧУВАЄТЕ

“Дорогі діти! Бачите, чуєте і відчуваєте, що в серцях багатьох людей немає Бога. Вони не бажають Його, бо є далеко від молитви і не мають миру. Дорогі діти, моліться, живіть за Божими заповідями. Будьте молитвою ви, котрі з самого початку відповіли «так» на Мій заклик. Свідчіть про Бога та Мою присутність і не забувайте, дорогі діти, що Я з вами і люблю вас. День за днем, Я всіх вас віддаю Моєму Синові Ісусові. Дякую, що відповіли на Мій заклик” (25 лютого 2014 р.).

Дiти Непорочної

Бачимо,, що сьогодні доклаБачимо даються зусилля, щоб будувати світ без Бога! А отже без любові, бо Бог є любов. Те, що так є, видно неозброєним оком. Де вбивають людей? Де зникає віра в Бога? Разом із зниканням віри вмирає любов. Коли в серцях немає Бога, входить ворог людини з нищівною силою. Чуємо про переслідування християн в цілому світі. Роздаються голоси, що сьогодні йдеться про знищення християнства, а разом з ним про знищення сім’ї та життя. Ми чули, що в Бельгії прийнято закон,

за яким можна вбити хворих і дітей-калік до 18 річного віку. Відчуваємо,, що в серцях Відчуваємо багатьох людей, котрі керують світом, немає Бога. Відчуваємо загрозу, холод, брак любові і підступність, дивлячись на багатьох людей з мас-медіа та політики. Помічаємо та відчуваємо відсутність Бога в серцях багатьох людей навколо нас, по сусідстві, на роботі, але й у своїй сім’ї. Так, що щоденні неспокої, наш спосіб життя та гріхи, що ми чинимо, кричать, що в наших серцях бракує місця та часу для Бога. Відчуваємо,

№2(85), 2014 19

ГОЛОС МАРІЇ що непомітно входить злий дух, який з допомогою своїх слуг хоче збудувати світ без Бога і знищити християнство. “Не бажають Його, бо є далеко від молитви і не мають миру”. Кілька днів тому, на реколекціях для сімей, я попросив Матір Божу, щоб вказала на послання, найбільш потрібне їм в той час. Я відкрив на словах: “Сьогодні закликаю вас, щоб ви жили миром у ваших серцях та сім’ях” (25.03.95). Ми живемо харчами, диханням, працею, відпочинком. Живемо серцебиттям, циркуляцією крові, життям, що є в нашому тілі та душі. А Мати Божа говорить говорить,, щоб жити миром в серцях та сім’ях. І підказує: “Немає миру там, де немає молитви”. Тому, коли до нас приходить безбожжя, “відсутність Бога”; коли нас оточує ворожість, суперечки, чвари, страхи, невпевненість, смутки, загубленість, безпорадність, темрява, порятунком є молитва! Без зволікання! Молитва – це Божа швидка допомога. На молитві повертається мир і прагнення Бога. “Дорогі діти, моліться, живіть за Божими заповідями”. заповідями”. Коли люди відходять від Божих Заповідей, то несвідомо підтримують брехню, життя без орієнтирів, підтримують корупцію, позбуваються честі, відмовляються від свого достоїнства. Не люблять себе, бо життя без Бога та гріхах – це відсутність любові до себе. Не люблять свої сім’ї, легко розлучаються, і не люблять Батьківщину. Без життя за Божими заповідями немає любові. “Немає любові там, де немає віри”

№2(85), 2014 20

(25.03.95) . Повірмо Богові, (25.03.95). ходімо дорогою Його заповідей, і тоді в нас буде Його любов. Нехай наша молитва буде життям, а життя молитвою. Божі Заповіді – це життя, безпечна дорога і світло націй землі. Повірмо Богові, бо “немає любові там, де немає віри”. Якщо повернеться віра в Бога, то повернеться любов. “Будьте молитвою ви, котрі з самого початку відповіли “так” на Мій заклик”. Молімося раз на день – зранку до вечора, і також засинаймо з молитвою, щоб з нею прокинутися в новому дні! Молитва – це зустріч з Богом, отож слухаймо Його, говорімо до Нього в різні моменти дня, вдивляймося в Нього, бо Він дивиться на нас. Чинімо це вдома, на роботі, на вулиці, в автомобілі. В міру можливостей заходьмо до церкви. В Дарохранительниці є наш Господь – Ісус Христос. Він у Найсвятіших Тай нах є невпинною молитвою, прославленням та адорацією Отця, невпинним примиренням та проханням, що наноситься до Отця за нас. І ми вщеплені у Святому Хрещенні в життя Триєдиного Бога, отримали незвичайне покликання – бути молитвою! Силою вселенського священства, що виникає зі Святого Хрещення, ми можемо бути посередниками між сім’єю, іншими людьми й світом та нашим Отцем на Небі. Молитвою ми будуємо Боже Царство в нас і поміж нас. Сьогодні я прочитав, що на Майдані в Києві було роздано принаймні 700 тисяч вервиць. В такий спосіб багато людей

стало молитвою і відповіло “так” на заклик Марії. “Свідчіть про Бога та Мою присутність”. Говорімо людям про послання. Дотепер в них не знайдено нічого, що не було би згідне з вченням Церкви. Плоди об’явлень та послань Цариці Миру є великими у всьому світі. Знаємо також про глибокий духовний зв’язок бл. Йоана Павла ІІ з Меджуґор’є. Щодня він духовно єднався з цим місцем. “І не забувайте, дорогі діти, що Я з вами і люблю вас” вас”.. Нехай ті слова нашої Матері оживляють нас, коли говоримо: “Свята Маріє, Мати Божа, молися за нас, грішних, тепер і в годині смерті нашої”. нашої”. В попередньому посланні Вона також нам сказала: “Я молюся з вами і за вас”. В життєвих труднощах пригадуймо собі Її слова: “Через витривалу молитву горніться до Мого Материнського Серця” (25.10.88). Багато разів наша Мама з Неба виражає бажання, щоб ми перебували в Її обіймах. “День за днем, Я всіх вас віддаю Моєму Синові Ісусові”.. Без сумніву, ми кожного ві” дня говоримо: “Під Твою милість .., Своєму Синові нас віддавай”.. Нас: в подружжі, дітей, давай” всю сім’ю, нашу Батьківщину, все людство, а Вона стільки разів говорить: “Заступаюся за вас”. Станьмо на першій лінії фронту в той час бурхливих змін і підступних атак злого. Відповідаймо на заклик Цариці Миру молитвою, переміною життя, життям вірою та миром. Щодня. Витривало. Попри все!

Дiти Непорочної

ГОЛОС МАРІЇ

Царице Миру, дякуємо за Твою присутність, любов і провід. ТАК, ЯК ЗА ПЕРШИХ ДНІВ “Дорогі діти! Знову закликаю вас: розпочніть боротьбу з гріхом так, як за перших днів, йдіть до сповіді і виберіть святість. Любов Божа зійде на світ через вас і мир зацарює у ваших серцях, а Боже благословення вас наповнить. Я з вами і заступаюся за всіма вами перед Моїм Сином Ісусом. Дякую, що відповіли на Мій заклик” (25 березня 2014 р.). Ті слова так, як за перших днів дуже зобов’язують. Повертаюся до розмови о. Янко Бубало з Віцкою, щоб при-

Дiти Непорочної

гадати, як це було за перших днів об’явлень. Питаю себе, як би виглядало Меджуґор’є без об’явлень Матері Божої, як би виглядало життя місцевих людей і людей, розпорошених по світу, котрі сьогодні пов’язані з Меджуґор’єм – якби Марія не прийшла. Разом з приходом Марії настало якесь велике пробудження віри, відкритість на духовний світ, на Небо… Люди побачили свої гріхи, до яких часто впродовж багатьох років були призвичаєними. Одного разу Ґоспа сказала, що всі присутні під час об’явлень можуть Її доторкнутися. Там, де хтось торкався Пані, залишалася пляма. На сукні Матері Божої залишилося багато плям. Віцка сказала, що це відбувалося тоді, як ті,

що торкалися Марії мали заплямлені серця. В мить відходу Матері Божої візіонерка Марія розплакалася. А Марінко (опікун візіонерів) тоді закричав: “Люди! Завтра всі до сповіді!” Невдовзі вже мине 33 роки від перших об’явлень і Марія закликає нас, розпочати боротьбу з гріхом так, як і в перші дні. Мусимо боротися з сатаною, з гріхом, з поганими схильностями, бо гріх зневолює. Мусимо звільнитися, очиститися. Ісус говорить нам: Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать (Мт 5,8). Гріхом ми зранюємо інших людей, тому мусимо боротися з гріхом, щоб інших не зранювати і не нищити. Потрібно велике навернення і зміна кам’яних сердець (мільярди легальних абортів за останні двадцять років.

№2(85), 2014 21

ГОЛОС МАРІЇ Що трапилося в перших днях об’явлень? Те мале село Біяковічі та Меджуґор’є заполонило тисячі людей. Виходили не лише на пагорби об’явлень та заходили до церкви, але в доми і заповнили їх своєю присутністю, питаннями, проханнями, в пошуках їжі та ночівлі. А місцеві люди ділилися харчами, уступали свої ліжка, відмовилися від свого часу. Їхні серця заповнила жертовна любов, гостинність, радість з приходу Марії і з того всього, що діялося на їхніх очах. Настала також мить, мить, що побачили гріхи поділу, що тягнулися роками ворожості та непрощення. Вони відбули бій з тим гріхом, перепрошували один одного, оплакували за тверділість сердець та йшли до сповіді. Було потрібно все більше священиків до сповіді. Антоніо Соччі, наближуючи для нас той перший час об’явлень, в дуже яскравий та мальовничий спосіб розповідає, що одного дня отець Йозо був змушений взятися за телефон і викликати всіх монахів з реґіону. Приїхало їх близько ста, щоб сповідати решту людей, котрі чекали в черзі до сповідальниць, якими служили звичайні крісла на галявині біля церкви. Народжуються вільні люди,, визволені з кайдан гріха та ди смерті. В очах сльози радості та ясніючі святістю обличчя. Нічого, що наїхали патрулі міліції, спецслужби, труднощі, переслідування: це не мало значення. Гріх програє, розпочинається нове життя. Через навернених та примирених людей на прибуваючих палом-

№2(85), 2014 22

ників сходить любов та мир. Прибувші люди досвідчують небесної дійсності. Торкаються дійсності миру в собі з Богом та людьми. Простір тієї парафії, пагорбів та будинків, а понад усе людські серця сповнені Божим благословенням. Коли сьогодні Цариця Миру говорить говорить,, щоб розпочати боротьбу з гріхом, як і в перші дні, то потрібно пригадати, що третього дня, Марія, являючись візіонерці Павловіч, повторювала: ““Мир, Мир, мир і лише мир.” І далі, плачучи, говорила: “Потрібно повернути мир між Богом та людиною, а також між людьми”. людьми”. Гріх ділить та віддаляє. Повернення до Бога єднає з Ним та людьми. Стоїмо, отже, сьогодні перед приспішливим закликом повертатися до Бога. Коли о. Янко Бубало питав Віцку про те, як люди мають повертатися до Бога, вона відповідала просто: “Навертаючись”. Як? „Спочатку вірячи в Бога, далі – єднаючись з Ним... Єднаючись також між собою”. “Як це вчинити?” – питає о. Бубало, а молода тоді Віцка відповідає: “Ми це чули тисячі разів! Покута, молитва, піст, сповідь, тощо”. “І нічого іншого? – питає о. Бубало. “А що іншого? – дивується Віцка. “Якщо люди примиряться з Богом і між собою, от все інше повернеться на своє місце”. Можемо доповісти, що якщо підемо за закликом нашої Матері та почуємо, як і ті люди, в перші дні, тоді й ми переживемо щось, що можливо ще навіть не передчували: любов Божа зійде на світ через вас і мир зацарює у ваших серцях,

а Боже благословення нас наповнить. повнить У розмові з Віцкою о. Бубало допитувався її її,, чи не переживала вона сумнівів. У відповідь почув: “Пані завжди була близька мене, була в моєму серці, і знаю, що Вона переможе. Я ніколи не думала про труднощі, які походять з об’явлень. Ніколи!... Іноді мені спадало на думку, що мене можуть заарештувати, але я, однак, завжди сильно вірила, що навіть у в’язниці Мати Божа буде зі мною. І хто ж міг би мені щось вчинити?... З кожним днем ми були сильніші та відважніші”. Нехай ті слова юної тоді Віцки допоможуть нам з живою вірою прийняти слова Матері Божої із сьогоднішнього послання: “Я з вами і заступаюся за всіма вами перед Моїм Сином Ісусом”. Дійсно не мусимо нічого боятися. Час, в який живемо, це час Марії. Нам нічого не може вдіятись. Допоможи нам, Мамо, Мамо, бо Ти того бажаєш в цей важливий час, який переживає світ, з ревністю та ніжністю повернутися до перших днів Твоїх об’явлень. І вслухатися в заохочення, сповнене віри, миру та радості Віцки: “Послання Бога та Пані достатньо зрозуміле, нехай лише його слухають і все буде йти до кращого... щоб люди ніколи не забували, що Бог – наш Батько, а Пресвята Діва – Мати, Мати, котра нас любить і розуміє... Бог і Пані ніколи не забудуть про людей”. А ми несімо послання Цариці Миру тим, котрі ще їх не знають. o. Євгеній Сьпйолек

Дiти Непорочної

НЕДІЛЯ ЗВЕЛИЧАННЯ І ПРОСЛАВИ

СИЛА ХРЕСНОГО ЗНАМЕННЯ

Під час Великого Посту є день, коли ми особливим способом вшановуємо Животворящий Хрест, на якому був розп’ятий Господь наш Ісус Христос. Це є Хрестопоклонна неділя – неділя звеличення і прослави Хреста Господнього. Часто, коли ми чуємо слово “хрест”, в нашій уяві появляється купол церкви, на якому є хрест, або ж маленьке розп’яття, яке ми носимо на грудях. Насправді ж поняття “хрест” є набагато ширше. Це ще й Животворящий Хрест, на якому був розп’ятий Господь. Хрест, який цілуємо у храмі. Нарешті, хресне знамення, яке ми робимо собі на грудях. Також під цим словом розуміємо терпіння і різноманітні життєві випробування; важка доля – важкий хрест. Прообраз Животворящого Хреста зустрічаємо на сторінках Старого Завіту. Коли Мойсей провадив ізраїльський народ через пустелю до Землі Обітованної, їм на шляху зустрілися змії, укуси яких були смертельними, і багато людей загинуло. Тоді Боговидець Мойсей припав до Всемилостивого Бога і виблагав допомогу. Господь завжди вислуховував

Дiти Непорочної

ревну молитву вірного, отож звелів йому зробити мідного змія і повісити його на палиці. Хто тільки глянув на нього, відразу ж зцілювався. Ми, християни, теж маємо життєдайне дерево, на якому був розп’ятий Христос, щоб, дивлячись на нього з вірою, ми в молитві могли отримати зцілення від укусів духовного змія – диявола, який різними способами хоче умертвити наші душі, відвертаючи нас від правдивої дороги, яка веде до спасіння. Нам, християнам, нерідко закидають, що ми поклоняємось Хресту як знаряддю вбивства. Проте це твердження безпідставне. Що для ізраїльського народу було символом смерті, те сьогодні дарує нам життя вічне. І Хрест, на якому Господь пролив Свою Кров заради нашого спасіння, є великим виявом любові та Божого милосердя до грішного люду. Ісус освятив Хрест Своєю смертю і зробив його знаком любові для всіх віруючих людей. Кожна розумна людина, яка усвідомлює важливість свого покликання бути дитиною Божою, не є байдужою до цієї великої Господньої любові та,

№2(85), 2014 23

НЕДІЛЯ ЗВЕЛИЧАННЯ І ПРОСЛАВИ безумовно, повинна відповісти на неї. Чим можна віддячити за любов? Звичайно ж — любов’ю, яка мусить виявлятися у нашому повсякденному житті. Насамперед – у поставі правдивого християнина, істинного послідовника Христа, що, незважаючи на труднощі та скорботи, йде за голосом сумління, виконуючи Заповіді Божі, вміє прощати і любити навіть ворогів. Цього вчить нас і Свята Церква. Сьогодні для багатьох віруючих і не цілком віруючих людей залишається таємницею хрест як символ людського терпіння. Різні хвороби, неприємності, життєві випробування – це наші хрести. Дуже часто ми собі ставимо запитання: як Бог, який є любов’ю (Див Див. 1 Ів.4:8), Ів.4:8), може допустити, щоб у світі було стільки страждання і нещастя, несправедливості і зла. Здебільшого такі запитання хвилюють тих, у кого слабка віра, хто не молиться і, взагалі, тоді не розуміє суті християнського життя. Бо тільки віра і молитва можуть нам дати відповідь на це запитання. Візьмемо як приклад таку звичайну ситуацію: дитина бачить гарного метелика і біжить за ним, щоб його впіймати. Раптом вона опиняється на краю глибокої прірви. Дитина так зосереджена на метелику, що не бачить перед собою небезпеки. Проте в останню мить батько стримує її і рятує від загибелі. Звичайно, дитина плаче: як це так, їй не дали впіймати метелика! В очах дитини батько виступає в ролі того, хто завдає біль та страждання. А насправді, хоч він і доводить своє дитя до сліз, проте рятує його від ще більшого лиха, а може, й від смертного випадку. Так само і наш Отець Небесний люблячий Батько, часто, може, чисто по-людськи і ранить нас, своїх неслухняних дітей, але тільки для того, щоб визволити від вічної загибелі і прокляття. Нам часто посилаються різні страждання, терпіння і хвороби, щоб ми задумались над своїм життям, над нашим ставленням до Бога, свого ближнього. Адже переважно критичні ситуації заставляють нас збагнути, яка справжня ціль життя. Що нас чекає після смерті? Що потрібно змінити в собі, щоб осягнути щасливу вічність? Звичайно, коли ми живемо в достатку, а часто навіть і в надмірному, коли ми здорові й повні сил, то найменше хочеться ставити собі такі запитання. Нам добре. Ми щасливі тут, на землі, а що буде дальше – це нам байдуже. Проте коли приходять важкі хвилини, коли ми вічна-віч зустрічаємось зі смертю, тоді вже шукаємо порятунку в Бога, починаємо молитись, думати про спасіння душі. Що зі мною буде далі? Невже я справді припиню існувати? Ні! Я хочу спастися. Оглядаючись

№2(85), 2014 24

назад, на своє життя, бачимо свою гріховність і зло, яке ми спричинили. З чим тоді ми станемо перед Справедливим Суддею? Однак часто буває так, що терплять також і віруючі християни, які ведуть сумлінне життя відповідно до Заповідей Господніх. Чому ж тоді Бог допускає їхні терпіння? У цьому випадку страждання посилаються вірним для їхнього ще більшого вдосконалення й очищення їхніх душ від минулих провин. Усе відбувається з Божої Волі або Божого допусту. Не буває в житті випадковостей, усе має своє значення і сенс. А Святі Отці у своїх творах вказують на ще одну причину людського страждання. Це наші нерозважливі думки, бажання, слова, вчинки. І цікаво, що найбільше зла являється нам не ззовні, а зсередини, тобто з нашого серця. Коли ми ставимо своє гордовите “я” на перше місце і вважаємо його найвищою ціллю, то всі й усе автоматично стають посередниками для досягнення цієї цілі. Нас цікавлять тільки наші інтереси, і ми не зважаємо на своїх близьких і знайомих. Ми навіть використовуємо їх, завдаючи їм при цьому чимало терпінь. У цьому випадку людина сама стає носієм зла і причиною чиїхось страждань. І навпаки, якщо живемо категоріями християнства, то зменшуємо зло в світі й допомагаємо нашим ближнім на дорозі їхнього спасіння. У нашому житті, особливо в житті практикуючих християн, ми часто зустрічаємося зі ще одним значенням слова “хрест”. Це – хресне знамення, яке переважно робимо на собі, коли входимо у храм чи перебуваємо на молитві. Мало хто знає, що воно є великою духовною силою. силою. Було дуже багато випадків, коли святі, що мали владу над нечистими духами, запитували тих, чого вони найбільше бояться. І ті відповідали: хресного знамення. знамення. Проте, якого саме хресного знамення? Звичайно, того, яке робимо з усвідомленням, що Ісус Своєю смертю на Хресті здолав силу диявольську. Тільки в цьому випадку знак хреста має силу. А також коли ми ставимо його на собі неспішно і благоговійно. Саме таке хресне знамення оберігає нас від різних впливів злих духів, рятує від неприємних ситуацій. Отже, збагнувши силу Хресного Дерева, поклонімось Йому з вірою і любов’ю. І нехай Господня сила, яка виходить від Животворящого Хреста, завжди буде нам опорою на шляху до спасіння. Амінь. о. Теофан Гето

Дiти Непорочної

СВІТЛО ФАТІМИ

“НОВЕ ПОКОЛІННЯ”

У 2017 році масонерія святкуватиме трьохсоту річницю від дня свого заснування у світі. У 1917 році, коли Матір Божа об’явилася трьом пастушкам у Фатімі, масонерія відзначала двохсоту річницю своєї “присутності у світі” і заповідала, що її діяльність вступає у “третій етап”, метою якого є остаточна розправа з Церквою. З якою обітницею масони пов’язують черговий ювілей, який невдовзі відбудеться? Цього ми не знаємо… Однак для нас, християн, один факт є незаперечним: коли ми за три роки будемо прагнути святкувати перемогу Церкви, то вони (масони) зроблять усе, щоб людство святкувало інше свято: перемогу над Церквою. У цьому їм допоможуть усі масонські організації цілого світу, які не можуть стерпіти те, що існує Декалог (10 заповідей Божих), що є Євангелія, що є традиційні цінності. Ці люди не залишать у спокої християн. Зроблять усе, щоб перешкодити нам здобути перемогу. Масонерія після 1917 року провадить війну проти Церкви не тільки відкриту, але й скриту, вона буде підкуповувати і залякувати, прославляти і ганити. Нас очікує велика битва за Церкву. Ми не можемо застосовувати ті самі засоби, що вона, бо це буде наша поразка, бо там, де є зброя зла, там немає допомоги з Неба, там не прийде “перемога через Марію”. Для багатьох з нас знаки часу, загалом, не є однозначними. Сьогодні у світі здобуває перевагу ідея життя без Бога і Церкви. І так здається, що цієї ворожої нам сили ніхто і ніщо вже не стримає. Світ, влада, гроші є на їхній стороні, хоча ми маємо запевнення, що “врата пекельні” Церкву Христову не здолають. Сьогодні щораз більше звертають увагу на факт, що фатімське чудо сонця (13 жовтня 1917 року) є знаком апокаліптичним. Це, без сумніву, дуже серйозне попередження перед такою силою зла, яка нас очікує. Інтерпретація апокаліптичних подій є різноманітною, а саме: від загрози ядерної війни до зіткнення комети із землею, до зміщення

Дiти Непорочної

Об’явлення Богородиці у Фатімі

осі планети, до зміни клімату. Як в Одкровенні св. Йоана спочатку зміст викликає переляк у християн, а згодом надію на перемогу добра над злом, любові над ненавистю, Церкви над Її ворогами, так і у Фатімі Марія заповідає, що наші діти житимуть в інших часах, що з Неї просіяє світло, яке змінить світ, що надійде хвилина тріумфу Непорочного Серця Марії. Сестра Люсія заповідає, що з поколінням сатанинським буде боротися покоління Непорочного Серця. Серця. Ісусові завдячуємо Відкупленню, однак Марія перебуває біля Нього і діє як Співвідкупителька. Очевидно, що сповнення фатімської обітниці звершиться завдяки діланню Самого Бога, однак велику роль тут відіграє співділання людей,

№2(85), 2014 25

СВІТЛО ФАТІМИ які свою силу і відвагу черпатимуть з того ж джерела – з Непорочного Серця Марії. Воно стане їх новою якістю життя, Воно також допровадить до того, що настануть нові часи. Ось чому с. Люсія називає тих людей коротко: “нове покоління”.. Воно (Непорочне Серце Марії) покоління” здобуде перемогу, але чи не стане фатімським знаком останнього об’явлення: затріумфує, коли здаватиметься, що все вже втрачено? Так є і в Євангелії: усім здавалося, що Христос програв на Хресті, що сатана переміг. Тимчасом, коли була вже похована остання надія, Господь воскрес із мертвих… Пригадаймо, що в годину Муки Спасителя всі зневірилися і втекли. Тільки Марія не погасила у Своєму Серці віри у перемогу Бога. Саме тому сьогодні Вона має провадити нас до перемоги. Марія є для нас взірцем, силою і допомогою. Усі ми були свідками того, як розпався Радянський Союз. На велике свято Господнє, на Преображення, 19 серпня 1989 року, відбулося те, чого ніхто не очікував. Без єдиного вистрілу, без застосування ядерної зброї ззовні рухнула одна з найпотужніших мілітарних сил у світі. Усе відбулося зсередини. Усе це заповідала Діва Марія у Фатімі ще далекого 1917 року. Тоді Богородиця попереджала цілий світ про небезпеку, про зло, яке постане наприкінці жовтня 1917 року в Росії, якщо Папа одночасно з усіма католицькими Єпископами у світі не посвятить Росію Непорочному Серцю Марії. З відомих уже причин цієї посвяти не відбулося, і Росія вибрала дорогу зла, дорогу без Бога та віри, дорогу розповсюдження атеїзму. Цілих сімдесят два роки і сім місяців, починаючи від 19 січня 1918 року, коли Ленін дав наказ розстріляти Надзвичайні збори в Росії, радянська влада безжалісно впроваджувала ідеї комунізму, тобто ідеї пекла в життя. Мільйони людей було знищено за втілення цієї ідеї без Бога. Знаємо цю історію. Знаємо, що демонтаж комунізму розпочався з посвячення Росії та світу Непорочному Серцю Марії. Іван Павло ІІ дав право Небу втрутитися в Росію, бо ж Небо є над кожним місцем, і Бог потрафить здемонтувати будь-яку махіну зла, не запрошуючи для цього чужі війська, не допускаючи допомогу людей, які готові розпалити вогнище Третьої світової

№2(85), 2014 26

війни. Над кожною точкою землі, над кожним людським існуванням низько схиляється Небо, яке у змозі змінити світ. Однак пам’ятаймо, що так само є і з пеклом. Сатана потрафить у тиші та укритті вбити добро і помістити на його місце зло. Так само відбудеться все, коли сповниться велике пророцтво Фатіми, проголошуючи тріумф Непорочного Серця Марії та початок епохи миру. миру В річницю смерті Джордано Бруно (17 лютого 1917 року) в Римі відбулася масонська маніфестація з гаслом: “Не знищимо Церкву розумуванням, лише зіпсуттям звичаїв”. Однак повернімося до великого об’явлення Діви Марії у Ля Салєт (1846 р.) двом пастушкам: Меланії та Максиміліяну, де Марія говорила про два періоди апокаліптичної війни. Богородиця сказала, що цей тимчасовий мир триватиме 25 років, як перехідний період у контексті двох серій катастрофічних подій. Усе це складається так, що ці дві події – це два періоди російського комунізму. Матір Божа з Ля Салєт, підсумовуючи етапи цих подій, говорить, що Перший період відбудеться тоді, коли “праведні багато терпітимуть; їхні молитви, покутні вчинки та сльози підіймуться до Неба, і увесь люд Божий благатиме прощення і милосердя, проситиме Моєї допомоги і заступництва. Тоді Ісус Христос актом Своєї Справедливості та Свого великого Милосердя до тих праведників накаже Своїм ангелам знищити усіх Його ворогів. Несподівано гонителі Церкви Ісуса Христа і всі, віддані гріхам, загинуть, земля перетвориться на пустелю. Настане мир, і люди поєднаються з Богом. Вони служитимуть Ісусові Христові, почитатимуть і прославлятимуть Його; повсюдно зацвіте любов. Нові правителі стануть правою рукою Святої Церкви, яка стане сильною, смиренною, побожною, вбогою, ревною у наслідуванні чеснот Ісуса Христа. Євангелію проповідуватимуть всюди, і люди матимуть великий поступ у вірі, бо запанує єдність між слугами Ісуса Христа; усі житимуть в боязні Божій. Та цей мир поміж людьми не триватиме довго. Через двадцять п’ять років щедрих врожаїв вони забудуть про людські гріхи, які є причиною Божих кар.

Дiти Непорочної

СВІТЛО ФАТІМИ Предтеча Антихриста з військами багатьох народів виступить на боротьбу з правдивим Христом, єдиним Спасителем світу; проллє багато крові та прагнутиме знищити культ Бога, щоб його самого визнали за бога. Другий період. Це пророцтво, напевно, пророкує про два періоди російського комунізму, а також є підтверджене через візіонерів з Ґарабандалю. Перший період завершився, розпочавшись від 1989 року одночасно з розпадом Берлінської стіни, і закінчився у 1991 році одночасно з розпадом СРСР. Таким чином наступило 25 років тимчасового миру, як на це вказує пророцтво з Ля Салєт, який закінчиться в 2014-2016рр. Далі розпочнеться Другий період пророцтва, коли наступні війни запровадять з часом Антихриста. І так буде розвиватися апокаліптична битва, котра вже розпочалася. Пророцтво з Ля Салєт говорить: “Змінюватимуться пори року, земля родитиме тільки погані плоди, зорі втратять звичну траєкторію руху, небесні світила ледь мигтітимуть тьмяним червонистим світлом, вода і вогонь спричинять конвульсії земної кулі, жахливі землетруси поглинатимуть гори і міста. Рим втратить віру і стане резиденцією Антихриста. Демони повітря разом із Антихристом чинитимуть великі дива на землі та в повітрі, а люди ставатимуть усе лукавішими. Однак Бог буде піклуватися про Своїх вірних слуг і людей доброї волі. Євангелію проголошуватимуть всюди: народи пізнають правду! [Звертаюся з терміновим застереженням до землі, до істинних учнів Бога живого, що царює в Небі, єдиного і правдивого Спасителя людства, звертаюся до справжніх послідовників Христа, що став чоловіком; звертаюся до Моїх дітей, Моїх вірних почитателів, тих, які віддалися Мені, щоб Я їх привела до Мого Божественного Сина, тих, хто живе Моїм духом; звертаюся до апостолів останніх часів часів,, вірних учнів Ісуса Христа, які жили, нехтуючи світом і собою в убозтві та смиренні, в забутті та мовчанні, в молитві та умертвленні, в чистоті та єднанні з Богом, в терпінні та незнані світу.

Дiти Непорочної

Образ Матері Божої з Ля Салєт

Настав час, щоб ви вийшли із забуття і понесли світло світові. Ідіть і скажіть про себе, Мої улюблені діти. Я з вами і у вас, аби ваша віра була світлом, котре вас просвічуватиме під час тих нещасливих днів. Нехай ваша ревність пробудить у вас спрагу почитання і хвали Ісуса Христа! Боріться, діти світла, вас небагато, але ви свідомі, бо це час часів, кінець кінців! Церква занепаде, світ поглине хаос. Але з'являться Єнох та Ілля, сповнені Божого Духа! Вони промовлятимуть з Божою міццю і люди доброї волі увірують у Бога, багато душ зміцниться. Завдяки силі Святого Духа вони звершать великі речі і осудять диявольські помилки Антихриста. Горе жителям землі! Вируватимуть криваві війни і злидні, масова смертність та інфекційні захворювання, стихійні лиха спалюватимуть міста, поглинатимуть цілі країни. Лунатимуть голоси в повітрі, люди битимуться головами об стіни, закликаючи смерть, та смерть нестиме їм нові терпіння. Кров плистиме зусібіч.” Редакційна

Далі буде

№2(85), 2014 27

ПОЕТИЧНА СТОРІНКА

НЕБЕСНА СОТНЯ ВОЇНІВ МАЙДАНУ

Тетяна Домашенко

Тетяна Домашенко (3.09.1954 р. Село Рокита, Великобагачанського р-ну, Полтавської обл.) – поетеса, громадсько-політичний діяч, автор 4-х поетичних збірок, засновник і директор видавництва “Духовна Вісь”. Саме в її душі народилася назва для Героїв Майдану, яка навіки увійшла в історію України – Небесна Сотня. НЕБЕСНА СОТНЯ ВОЇНІВ МАЙДАНУ Небесна Сотня воїнів Христа З мечем Архистратига Михаїла, З молитвою за Волю на устах У Вічність із Майдану відлетіла. Небесна Сотня воїнів святих І душу, й тіло склали за Свободу, За розбрат нації взяли на себе гріх, Освячені любов’ю до народу. Їх імена у Небі голубім Золотосяйним променем палають, І над Майданом сотня голубів – Безмовними устами Гімн співають. Вся Україна – Мати під Хрестом, Їй серце меч прошив нестерпним болем, У душу увірвався напролом, Сльоза пече й тече кривавим морем. Цвіт нації узято на приціл, Все нових кілерів злочинець-кат шукає, Щоб ми не чули крику породіль, У зав’язі невинний цвіт вбиває. О мій народе, мученик святий, У Вічності хвилиною мовчання І Час, і Простір вмить перехрестив У серці матері молитвою прощання. Покров Небесний в зорях золотих, І “Ще не вмерла…” над Майданом лине: Молитвою сердець усіх святих Творець Всевишній славить Україну!

21-22.02.2014

№2(85), 2014 28

МОЛИТВА-ПІСНЯ ДО АРХАНГЕЛА МИХАЇЛА Ой святий Михайле, Ти, Архистратиже, Пошли своє військо На злодійство хиже. Ой святий Михайле, Меч подай у руку, Відведи навіки Від наших душ муку. Ой святий Михайле, Ангели з Тобою, Захисти народ наш Отчою любов’ю. Ой святий Михайле, Військо Твоє Боже, На землі, як в Небі, Правда переможе!

1994

Дiти Непорочної

ПОЕТИЧНА СТОРІНКА НАВІКИ БОГ І УКРАЇНА (написано на Майдані, коли весь світ разом із Папою Іваном Павлом ІІ молився за Україну) Навіки Бог і Україна В моєму серці обнялись. Дві неосяжні величини, Перед якими світ схиливсь Воскресла Воля на знаменах, Не кров, а сонце в них сія. Господь покликав поіменно, І в тому списку – також я. Святим Покровом Божа Мати Неначе Сина пригорта. Народ, якого не здолати, Бо в нього Правда на вустах. І дух святої благодаті, Як помаранчевий вінець, У кожнім серці, в кожній хаті Віщує темряві кінець. Терпіння крила розпростерло, Йде Україна в новий світ, Непереможне “Ще не вмерла…” Серця єднає в Божий цвіт. І на Майдані разом з нами Співає Небо і земля, Весь світ єдиними устами Святу молитву промовля: “Отче наш…”

25.11.2004 МОЛИТВА ПАПИ Два голуби миру із Папських долонь Полинули на Україну. І раптом у небі, як злісний вогонь, Зненацька наліт яструбиний. І кров пролилася на крила святі Краплинами Отчого болю… Та вісник небесний до світла злетів, Осяяний щедро любов’ю.

І над Майданом у небо знялись Героїв нескорені душі. За царство їх вічне весь світ помоливсь, Щоб вільно жилося грядущим.

28.01.2014 ДО КЛИМЕНТІЯ ПАПИ МОЛЮСЯ До мощей до святих притулюся, Щоби Дух в моїм серці воскрес, До Климентія Папи молюся: Порятуй від біди Херсонес… Святий мученику за Віру, І за весь християнський люд, Вбережи від антихриста-звіра, Об’єднай Херсонес і Люрд У молитві до сил Всевишніх Триєдиним поривом сердець. Не буває ж бо Пап колишніх – Твій престіл береже Творець. Я ж молюсь до Климентія Папи, Щоб сьогодні в Криму він воскрес, Обеззброїв агресорські лапи, Визволяючи свій Херсонес.

31.03.2014, Храм Папи Климентія ДУША МАЙДАНУ Душа Майдану конфесій не має, Душа Майдану нам Віру тримає. Отці всесвятіїї, ви слуги Хрестові У спільній молитві – це Небо Любові. Тут церква-капличка стоїть на Майдані, До сповіді вірні ідуть християни, І чашу причастя, знак Тіла і Крові, З рук Ваших приймають у Вірі й Любові. Душа у Майдану мільйоннокрилата, Душа у Майдану безмірно багата! Отцям всіх конфесій складаємо шану, Що Небо тримають і душу Майдану.

І Духом Святим полилась благодать, Зламавши кайдани і ґрати, Синів свої рідних пішла захищать Стражденна Україна-мати.

Дiти Непорочної

№2(85), 2014 29

ГРІХ І БІЛЬ

НА ШЛЯХУ НАВЕРНЕННЯ (Продовження. Початок у №4-6, 2013; №1, 2014)

Хуан де Хуанес (1507-1579). Тайна Вечеря

А ось як оповідає про Св. Причастя Теофан Затворник: “Господні обітниці вірні. Що Він сказав, так воно і є. Він сказав, що Сам перебуває в тому, хто причащається Його Тілом і Кров’ю: так воно і є. У всіх достойних причасниках перебуває Господь. Радійте Божі причасники й не заперечуйте в собі цього великого дару через фальшиве смирення або хибне уявлення про плоди Св. Причастя. Нехай навіть ви у цьому не впевнені й не відчуваєте, але Господь є у вас, поки Він не відійде від вас через якісь смертні гріхи. Це схоже на те, як у природі звичайного дня сонце сяє і являє свою силу, хоч його й не видно через хмари; або коли тане лід, температура на термометрі не піднімається, хоча навколо дуже тепло; або під час лікування деколи ліки вже виліковують, а хворий все ще почувається недобре. Так і тут: Господь у вас, але Його світла не видно через туман різноманітних помислів,

№2(85), 2014 30

хоча Господь і розсіює цей туман; Господь у вас, але Його тепло ще не відчутне, бо навколо вашого серця залягли холодні земні й житейські бажання, хоч вони вже й тануть від Господнього вогню; Господь у вас і вже лікує вас, але Свою цілющу силу, для вашого ж добра, приховує від вас під вашими видимими немочами. Іншими словами: ви вже з’єдналися з Господом, але ваш духовний смак ще не здоровий, тому ви й не відчуваєте цього”. Ось так гарно і доступно пояснює Теофан Затворник цілющу силу Св. Сповіді і Св. Причастя у книзі “Про покаяння” на прикладі Святого Письма. “А я вам кажу: поквапмося ж тоді, щоб бува не втратити цю обітницю Божу. Без Мене, – каже Господь, – ви нічого чинити не можете. Як не спроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на

Дiти Непорочної

ГРІХ І БІЛЬ виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в Мені. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той плід приносить щедро” (Йо. 15, 4-5).

4-5). “А хто ж перебуває в Господі? Хто споживає Тіло Моє і Кров Мою п’є, той у Мені перебуває, а Я – в ньому” (Йо. 6, 56).

56). Отже, Святе Причастя – це наше життя. Причащатися чи не причащатися – означає бути чи не бути християнином, жити чи не жити в Христі. Тому Господь додає: якщо не споживатимете Тіло Чоловічого Сина й не питемете Його Кров – не матимете життя в собі” (Йо. 6, 53).

53) Опісля я ще сповідалася і ходила до Св. Причастя, коли їздила в Афіни. В Афінах навпроти нашої квартири на вулиці Ахарнон, 246 є українська греко-католицька церква св. Миколая. Чоловік цю квартиру купував без мене, ще до нашого одруження, але купив влучно, наче на замовлення. Перейшла я дорогу – і вже в церкві, на Літургії. У церкві є мощі бл. Миколи Чарнецького. Українська громада св.. Миколая, завдяки великим старанням Галини Маслюк, Голови Товариства української діаспори “Українсько-грецька думка” в Греції, розпочала свою діяльність у 1998 році, на свято Воскресіння Господнього. На той час українцям греко-католикам в Афінах надавав душпастирську опіку молодий священик – о. Святослав Шевчук, тоді він був ще студентом вищих богословських студій у Римі, тепер – Блаженніший Владика Греко-Католицької Церкви. Літом, позаминулого року, я мала можливість поїхати в Україну. Таку ласку випросила у св. Апостола Юди-Тадея. Вельми скучаю за Батьківщиною, якби була можливість, то їздила б дуже часто, але, на жаль, наші бажання і наші можливості дуже різняться. Того літа поїхати цілою сім’єю не вдавалося: у доньки документи не були залагоджені, чоловік мав роботу, а ще мусив бути в той час на місці, а син ще замаленький, щоб самого брати в дорогу. Все було проти мого бажання поїхати в Україну. Якось в одному з журналів “Діти Непорочної”,, які мені передавала Ліля, я проНепорочної” читала відгуки людей, які дякували Апостолу Юді-Тадею за його посередництво і радили

Дiти Непорочної

звертатися до нього по допомогу в різних життєвих ситуаціях. Радили молитися Дев’ятницю. Що означає “Дев’ятниця”, я не мала жодної уяви. Телефоную до Лілі, прошу пояснити. Вона розповідає, що треба відмовляти молитву до Святого 9 днів без перерви, навіть тоді, коли ти хворий, хіба би був безпритомний. Дев’ятницю переривати не можна, а потрібно чемно молитися 9 днів до Святого і просити про його заступництво. Знайшла я Дев’ятницю до св. Юди-Тадею в Інтернеті, переписала і молилася щовечора 9 днів підряд. Дякую Святому, бо за дуже швидкий час так склалися обставини, що я поїхала в Україну, шкода, що сама, але, мабуть, так мало бути. Подорож в Україну Україна зустріла мене дощем, але він мені був надзвичайно милий, бо це був дощ на ріднесенькій землі. На своїй рідній Україні завжди будеш як удома. Роки пройдуть, пустиш коріння в інших землях, але тільки рідне повітря торкнеться твого обличчя і поласкає тебе, і ти зразу відчуваєш, що тут усе тобі рідне. Настрій піднімається, дихаєш вільно й оглядаєш все навкруги, щоб бува щось не проґавити, щось не пропустити, аби щось не пройшло мимо твоєї уваги. Все хочеш через себе перепустити, всі почуття до рідних і до друзів, наговоритися ріднесенькою мовою, налюбуватися красою української природи, заглянути в очі цілком стороннім людям і відгадати їхній настрій, навіть виникає бажання посміхатися до незнайомих людей, щоб вони відчули ту радість, яка є в тобі. А скільки запланованих зустрічей і поїздок на меті, що кожна хвилинка дорога і цінна, і має бути використана, а не проґавлена. Часу так мало, так хочеться все встигнути. Батько чекав на мене з нетерпінням: як не як, а 4 роки не бачились. Сестра Ліля складала мені компанію у всіх моїх запланованих поїздках. А побували ми в Миколаївській області, у Львові, Дрогобичі. Почалася наша подорож з Дрогобича, у церкві св. ап. Петра і Павла. Саме в ті дні були привезені мощі Івана Хрестителя, проводились реколекції.

№2(85), 2014 31

ГРІХ І БІЛЬ Зранку поїхали ми до цього Божого храму. Людей було так багато і в церкві, і біля церкви, що не можна було пройти. Люди стояли, щоб поклонитися мощам Івана Хрестителю, багато мужчин, багато молоді, молилися, йшли до сповіді, відмовляли вервичку. Розпочалась Св. Літургія, майже ціла церква брала участь у ній, люди співали разом з церковним хором. У Греції я такого не бачила, і взагалі, такої Божої благодаті, яка була в тій церкві, ніде раніше не відчула, бо і до церкви дуже рідко в Україні ходила. У мене в очах були сльози від радості за наш український віруючий народ. Я раділа, що люди мають таку віру і бережуть її. Тішилася тим, що молодь бере таку активну участь у житті церкви, мужчини моляться на вервичках, а до сповіді стоять черги, хоча сповідає 2 священики. Я оглядалася навколо, бо для мене це було щось нове і несподіване, мені було все цікаво, я прислухалася до слів, які старанно і голосно виводили бабці, оглядала молоді обличчя, дивувалася, як вони гарно моляться, заглядала в чергу людей, які стояли до сповіді, аж поки Ліля не зробила мені зауваження, щоб я стояла чемно. Вона сказала мені, щоб я підготувалась до сповіді подумки на основі 10-ти заповідей Божих, бо є гарна нагода посповідатися. Люди сповідались, підходили і відходили, час минав, а нам ще не вдалося приступити до Св. Сповіді. Коли Служба Божа вже завершувалася, мені, дякувати Богові, випала така нагода, правда, я вже сповідалась останньою. Ліля пішла сповідатися до іншого священика. Через те, що Сповідь – це Таїнство, то її ні в жодному разі не можна розголошувати, а я лише скажу, що священик дав мені покуту протягом 40 днів відмовляти 3 вервички. Покута, як для мене, була досить великою, але, мабуть, заслуженою, якщо зважати на те, що стільки років жила без сповіді й Божого Св. Причастя. Мене найбільше здивувало, що священик, якому я сповідалась, був монахом (я вже потім про це дізналась, коли сповідь закінчилась і він вийшов зі сповідальниці). Так ось, я почала сповідь, він уважно слухав, а далі сам давав мені питання і, головне, дуже влучно, запитував саме те, що

№2(85), 2014 32

найбільше мене турбувало. Я, наче була на прийомі у дуже доброго лікаря, який оглядає тіло і бачить незагоєні рани, бачить, що болить, і влучно ставить діагноз, однак лише це – лікар душі. Так, так, у мене було таке відчуття, наче цей монах добре знає мою душу і всі її хвороби, виразки, він бачив мене наскрізь. Мабуть, він би почекав, поки я йому все сама розповім, але через те, що часу було обмаль, бо вже закінчувалася Св. Літургія і йому потрібно було також причаститися, він так пришвидшив сповідь запитаннями, які стосувалися мене і моїх гріхів. Це так на мене вплинуло, що мені здалось, що відбулося щось дивовижне. Сказала я про це і Лілі, на що вона мені відповіла: “Тобі, Наталю, дуже пощастило, я давно мрію посповідатись у цього ченця, але ще так і не вдалося, кажуть, що у ньому Святий Дух перебуває”. “Так, справді перебуває”, – підтвердила я. Наша подорож продовжилася. Наступного дня ми були у Львові. Тут ми до обіду побували на Світовому Конгресі Української Діаспори, а далі почали пошуки наших, тоді ще незнайомих

Джузеппе Марія Креспі(1665-1747). Сповідь

Дiти Непорочної

ГРІХ І БІЛЬ

Рима В’югова. Сповідь

Сестричок із Згромадження Сестер Катехиток св. Анни, яке заснував наш предок о. Омелян Йосафат Ананевич. З Сестричками ми познайомились, поговорили, навіть встигли подружитись, поцікавились інформацією про о. Йосафата і, задоволені поїздкою, повернулися додому, де на нас чекав батько. Далі ми помандрували до Миколаївської області, родини нашої мами, до нашої бабці Єви і всіх родичів. Ви знаєте, що я зауважила? Через те, що покута моя була три вервички щодня, то я спочатку трішки злякалась, мені здалось, що це мені не під силу. Ліля, як моя рятівниця, порадила мені молитися одну “Загальну вервичку”, а дві інші вибрати, які мені будуть до душі. Дала мені книжечку “Світло Вервиці”, я передивилася її, і мій вибір зупинився на “Вервиці до Божого Милосердя” і ще на “Золотій вервиці”. Молилася я всюди, де тільки була можливість. Їдемо в маршрутці до Львова – молюся, їдемо в поїзді – дістаю вервичку, молитовник і молюся, їдемо в машині – молюся. Я жодного разу ніде не застидалася, що я молилася, взагалі не зважала на те, що про це подумають чи скажуть люди, я просто відмовляла молитви. Раніше я б таке не могла собі уявити, що така велика пані як я сидить у поїзді, перебирає в руках зернятка вервички і молиться. А тепер мені було байдуже, що про це думають інші. Ми навіть з Лілею

Дiти Непорочної

вголос разом молилися Символ віри, бо я чомусь завжди збивалася під час цієї молитви і просила Лілю допомогти, на що вона з радістю погоджувалась. І ми напівголосно молилися удвох. Як тільки мала можливість – молилися вдома біля ікон, але тому, що ми постійно подорожували, то такої нагоди часто не було. У поїзді Львів-Херсон, який віз нас на Миколаївщину, ми з Лілею вирішили помолитися і лягти відпочити, бо попереду нас чекали ще гарні подорожі. Ліля успішно справилась із завданням, помолилася вечірні молитви і лягла відпочивати. Я молилася трішки довше, і вже також була готова йти до сну, але тут у мене з сусідкою по купе почалась цікава розмова. Звали цю гарну пані зі Львова Надією. У нас з сестрою були бокові місця, а у них, тобто у п. Наді, її чоловіка і двох онуків – купе. Ми познайомились, тоді розповідали цікаві та смішні історії з нашого життя, сміялися, оповідали про сімейне життя, ділилися різними повчальними випадками, аж поки пані Надя не сказала дуже цікаву фразу: “А я для своєї Оленки, донечкиодиначки, вимолила чоловіка”.

– А як це? – питаю.

– А так, вимолила у Святого Апостола ЮдиТадея. Чула про такого Святого? – запитує у мене.

– Авжеж, чула, за його посередництвом випросила ласку для себе, й от тепер з вами їду, – відповідаю.

– О, ти також молишся до нього! – радісно промовила п. Надя.

– Я лиш один раз Дев’ятницю відмолила.

– А я, Наталю, постійно молилася, де тільки мала змогу: на роботі, коли всі йшли на обід, я ховалася за шафу і там молилася; де ходила, що робила – увесь час молилася до св. Юди-Тадея. “Ти знаєш, як ми з чоловіком напереживалися за наших донечку і найдорожчих внуків? – п. Надя обвела ніжним поглядом онуків, дівчинку і хлопчика, які мирно спали. – Ось я тобі зараз розкажу. Наталя Ананевич Далі буде

№2(85), 2014 33

НАША РЕКЛАМА

ПАЛОМНИЦТВА У МЕДЖУГОР’Є НА 2014

20.05 - 27.05 – Травень – місяць Матінки Божої (25 травня – об’явлення Матінки Божої Марії Павлович на г. Об’явлення в присутності людей).

22.06 - 29.06 – 33-тя річниця об’явлень Богородиці із 2-ма заїздами на Адріатичне море.

12.07 - 18.07 – Семінар для подружніх пар із 2-ма заїздами на Адріатичне море.

5.07 - 13.07 – Семінар для священників із 2-ма заїздами на Адріатичне море.

31.07 - 7.08 – Молодіжний фестиваль “Младіфест” (2 серпня – об’явлення Матінки Божої Мір’яні на г. Об’явлення в присутності людей) із 2-ма заїздами на Адріатичне море.

29.09 - 5.10 – Жовтень – місяць молитви на вервиці (2 жовтня – об’явлення Матінки Божої Мір’яні на г. Об’явлення в присутності людей).

30.11 - 6.12 – Об’явлення Богородиці візіонерці Мір’яні 2 грудня перед Різдвом.

22.12 - 28.12 – Різдво у Меджугор’ї. Необхідні документи: • закордонний паспорт, дійсний мін. 3 місяці після запланованого повернення; • копія першої сторінки закордонного паспорта, віз за останні 3 роки; • одна копія першої, другої та одинадцятої сторінок внутрішнього паспорта та ідентифікаційного коду; • два фото 3,5 Х 4,5 (фото зроблене не більш, як 3 місяці тому; 80% обличчя, без плечей, на світлому фоні); • довідка про доходи за останні 6 місяців або довідка з банку про наявний рахунок у євро.

• для пенсіонерів діє знижка: копія пенс. посв. та довідка з ПФ про розмір пенсії за останні 6 місяців Керівник групи – о. Петро, Петро, оформлення документів – п. Марія і п.Ольга. +(38) 097 277 70 12, +(38) 093 305 13 80, +(38) 097 188 46 33 ПОДАЧА ОДАЧА ДОКУМЕНТІВ ЗА 1,5 МІСЯЦЯ.

------------ НАМ ПИШУТЬ -----------Слава Ісусу Христу Дорога редакціє журналу “Діти Непорочної”. Через ваш журнал я хочу щиро подякувати Господу Богу, Ісусові Христові, Духу Святому, Дитяткові Ісусові, Матінці Божій за оздоровлення моєї дочки. Нехай Бог і Матінка Божа простять мене, що із запізненням виконала свою обітницю. Ганна Худ. Юліан Савко. Портрет прочанина

№2(85), 2014 34

Дiти Непорочної

×óäîòâîðíà ³êîíà Áîæî¿ Ìàòåð³ “Ñòðàñíà” (ñ. Îò÷åíàø³âêà ³ííèöüêî¿ îáëàñò³ ) Íàïèñàíà 1903 ðîêó íà Ñâÿò³é Ãîð³ Àôîí íà çàìîâëåííÿ ïðèõîæàíèíà õðàìó ãðàôà Ï.Í. Áàëàøîâà. Îñòàíí³ì ÷àñîì Îò÷åíàø³âñüêà ñâÿòèíÿ, ïðî ÿêó í³õòî í³÷îãî çíàâ, íàáóâຠñâ³òîâîãî çíà÷åííÿ. Ó 2005 ðîö³ îáðàç Ïðåñâÿòî¿ Áîãîðîäèö³ çàìèðîòî÷èâ. Áåçë³÷ õðèñòèÿí, ïîìîëèâøèñü ïåðåä ö³ºþ ³êîíîþ, ïîçáàâèëèñÿ â³ä ð³çíîìàí³òíèõ ñòðàæäàíü ³ çàõâîðþâàíü. Õòî áàæຠâíåñòè ñâîþ ïîæåðòâó íà çàâåðøåííÿ áóä³âíèöòâà õðàìó íà ÷åñòü Ñòðàñíî¿ ³êîíè Áîæî¿ Ìàòåð³ â ñåë³ Îò÷åíàø³âêà, ïðîñèìî çâåðòàòèñÿ äî ïðîòðåÿ ²îàííà Æóðæèêà çà òåë.: (067) 862-72-11. Íà 1-é ñò. îáêë. ¥â³äî Ðåí³ (1575-1642). Ñâÿòà Ìàð³ÿ Ìàãäàëèíà (ôðàãìåíò). Íà 4-é ñò. îáêë. Äæîðäàíî Ëóêà (1634-1705). Ñëüîçè ñâÿòîãî Ïåòðà. Ïåðåäðóêè ³ ïåðåêëàäè äîçâîëåíî ïîäàâàòè ç âêàç³âêîþ íà äæåðåëî. Ðåäàêö³ÿ ìຠïðàâî ñêîðî÷óâàòè òà ðåäàãóâàòè íàä³ñëàí³ ìàòåð³àëè, ðóêîïèñè òà ôîòîìàòåð³àëè íå ïîâåðòàº.