Skorbotna doroga 2017 web by Gbook Lviv

с. Йосифа Менендес

ÑÊÎÐÁÎÒÍÀ ÄÎÐÎÃÀ

Релігійне видавництво “Добра книжка” Львів – 2017

За дозволом Церковної влади УДК 2-536.5 ББК 86.37-50 М-50 М 50

с. Йосифа Менендес М-50 50 Скорботна Дорога. Дорога. – Львів: Добра книжка, 2017. – 112 с. ISBN 978-617-618-100-2 “Скорботна Дорога” с. Йосифи Менендес (1890-1923) зі Згромадження Найсвятішого Серця Ісуса у Франції – це послання Любові та Милосердя нашого Спасителя для грішників, – це звернення до душ, які хочуть вникнути в Серце Відкупителя, вслухатися в Його биття, розділити Його почуття і в нічому не відмовляти вимогам Святого Хреста на Хресній Дорозі… Хресна Дорога Спасителя допоможе читачеві краще і глибше пізнати велику таємницю Любові та Милосердя Серця Ісуса, в якій Отець Небесний видав на смерть Свого Сина, щоб тільки повернути життя людині, яке вона втратила через первородний гріх... УДК 2-536.5 ББК 86.37-50

Присвячується світлій пам’яті Потикевич Христини

На обкладинці: малюнок Йосипа Терелі “Страждальна Богородиця”

ISBN 978-617-618-100-2

ЗАКЛИК ДО ЛЮБОВІ Послання Любові від Ісуса Христа отримала іспанська монахиня с. Йосифа Менендес зі Згромадження Сестер Найсвятішого Серця Ісуса в Пуатьєр (Франція). До речі, це Згромадження заснувала св. Маґдалина Софія Барат (1779-1865), воно поширилося по цілому світу, зокрема й у нас, у Львові. Це Згромадження проіснувало до другого приходу радянської влади. Окрім цього, ім’я с. Йосифи Менендес дуже добре відоме всім прочанам Страдецької гори. Саме її текст Хресної Дороги ліг в основу книжечки “Страдч: Хресна Проща” (в-во “Добра книжка”) і приносить свої благословенні, щедрі плоди навернення, зцілення фізичного та духовного, а особливо духовної помочі душам з Чистилища, а вони, відповідно, перебуваючи з нами в одному Містичному Тілі Христа, заступаються за нас перед Маєстатом Божим… Саме завдяки цій Хресній Дорозі, текст якої окремо продиктував с. Йосифі Сам Ісус Христос під час Великого Посту, і відправив разом з нею у Велику Середу та Велику П’ятницю, ми можемо стати співучасниками у Жертві Спасителя, святості Отця Небесного… Наведу одне свідчення: у Галичі помер один чоловік від важкої хвороби. Він ніколи не був у Страдчі, можливо, навіть і не чув про нього. Через деякий час після смерті він приснився своїй дружині. І знаєте, де саме приснився? На Страдецькій горі. Голосом, сповненим милостивого прохання, ця душа звернулася до своєї дружини: “Чому ж ти не приїдеш у Страдч? Я так на тебе тут чекаю”. Сповнюються слова священика о. Стефана, душа якого ще в 50-их рр. ХХ ст. відійшла до вічності, про те, що “там, у Страдчі, на горі, люди поставили великий Хрест і розіп’яли на Ньому змія”. Дорогий читачу, ти також повинен знати, що книжка “Заклик Любові” с. Йосифи Менендес отримала благословення від Кардинала Еудженіо Пачеллі, майбутнього Папи Пія ХІІ, у 1938 році. Ось що тоді у квітні 1938 року писав про цю книжку майбутній Папа Пій ХІІ (1939-1958 рр.) у своєму листі до Наставниці

с.. Йосифа Менендес СКОРБОТНА ДОРОГА

Сестер Найсвятішого Серця Ісуса у Франції: “Не сумніваюся, що Найсвятіше Серце Ісуса прийме з радістю книжку, яка виходить з друку і є сповнена великої любові, натхненної через Його ласку найпокірнішій Його служебниці с. Йосифі Менендес…”. Проте повернімося до с. Йосифи і того діла, яке довірив їй наш Спаситель. Сестра Йосифа Менендес (1890-1923 рр.) прожила тридцять три роки земного життя, з них лише чотири – у монастирі. Народилася вона в Іспанії, в глибоко віруючій сім’ї. На сьомому році життя майбутня апостолка Серця Ісуса приступила до Першого Св. Причастя. Це була Перша П’ятниця, дуже пам’ятна дата в її житті, про що пише: “У жовтні 1897 року відбулася моя Перша Сповідь. О коли б я мала ще ту саму скруху, що того дня”. Відтоді її сповідник, о. Рубіо, бачачи в ній схильність до духовного життя, скеровує її на цю дорогу розважання. Духовний отець пояснив їй, що вона повинна вільно читати, розважати і розмовляти з Господом Ісусом, розказуючи Йому про свою любов і завжди завершувати практичною малою постановою поправи на наступний день. У 1901 році під час духовних реколекцій у монастирі Сестер Винагородження юна дівчинка, розважаючи про Ісуса, Який невдовзі прийме її у Своє Серце, почула в душі голос: “Так, доню Моя, прагну, щоб ти цілковито належала Мені”. Це був початок її посланництва і пожертвування…. Господь Ісус відкривав с. Йосифі її посланництво поступово. Неодноразово казав їй, що хоче послужитися нею “для здійснення Своїх намірів” та для спасіння багатьох душ, які Йому так дорого коштували! 24 лютого 1921 року під час Святої години Спаситель поновив Свій заклик: “Світ не знає Милосердя Мого Серця. Хочу послужитися тобою, щоби дати його пізнати. Хочу, щоб ти стала апостолкою Моєї Доброти та Милосердя. Навчу тебе, що це означає. Забудь про себе”. А коли с. Йосифа висловила свої побоювання, то Ісус їй відповів: “Люби і не лякайся нічого. Хочу, чого ти не хочеш, але

СКОРБОТНА ДОРОГА 1 січня – 17 лютого 1923 року Діло Христове мусить опиратися на фундамент великого терпіння та любові. Пресвята Діва с. Йосифі. 21.01.1923 Надходить 1923 рік, під час якого Йосифа завершить своє життя. Уже передчуває, що перед нею відкривається останній етап. А втім 3 грудня попереднього року з нагоди урочистості Миропомазання в каплиці Найсвятішого Серця Ісусового Пречиста Діва сповістила їй, що, власне, Єпископові з Пуат’єра колись мусить переказати слова Свого Сина, пізніше додавши: “Тричі побачиш Його перед своєю смертю”. Очевидно Небо вже недалеко, і ця надія надає їй відваги. Йосифа її потребує. Знов падає тінь на її душу, а перші дні січня наповнені випробуваннями. На сцену повертається сатана, починаючи колишні свої напади, але цього разу серед погроз, викрадень та довгих годин, проведених у пеклі... Ісус оберігає її, як найдорожчу Улюбленицю, і різьбить у ній Свою подобу, таким способом єднаючи її зі Своїм Ділом Відкуплення. Йосифа рятує душі та готує дорогу для Послання Любові. Марно шаліє сатанинська лють, здається, ніби неодноразово тріумфуючи. У момент, призначений Володарем Неба і землі, розчиняється посеред блюзнірства... У понеділок 8 січня 1923 року Йосифа пише: “Сьогодні рано я дуже прагнула Ісуса. У ці дні, коли так страждаю, хвилина Святого Причастя є для мене великою полегкістю. Отож сьогодні, після страхітливої ночі, проведеної в пеклі, очікувала на неї ще більш ревно!...” “Повертаючись від балюстради, раптово побачила Ісуса. Він йшов поперед мене й, обернувшись, сказав: “Ходи, Йосифо, Моє Серце чекає на тебе!” У цю ж хвилину я відновила обітниці, а Він повторив:

с.. Йосифа Менендес СКОРБОТНА ДОРОГА

“Так, Моє Серце чекає на тебе!” Я вдруге відновила свої обітниці, а Ісус продовжив далі: “Я відпочив у тобі, тепер ти відпочинь у Мені”. Його Серце відкрилося, і Він дозволив мені туди увійти. Кілька хвилин, які Йосифа визначає як “небесні”, наповнюють цей Божий Прибуток... “Коли мене звідти вивів, – пише Йосифа, – я відкрила Йому свою боязнь сатани та його погроз, благаючи, щоб ніколи не дозволив йому ошукати мене”. Ісус відповів: “Чому боїшся? Чи не знаєш, що влада Моя перевищує його міць і всіх твоїх ворогів? Сатана разом з усією своєю ненавистю не може причинити більше зла, аніж те, яке допускає Моя Любов. Я допускаю терпіння Моїх улюблених душ. Воно є обов’язковим для всіх, передовсім для Моїх вибраних душ!.. Очищає їх, а Я таким способом можу ними послужитися, щоб урятувати від пекла багато душ”. Ісус, маючи на увазі даремні погрози, які постійно чує Йосифа, говорить: “Не бійся їх, довірся Моєму Серцю, яке вас оберігає як зіницю ока. Так, Йосифо, Моє Серце дуже любить цей Дім (Згромадження)... інколи виливаю тут гіркоту з Моєї Чаші... швидко повернуся, щоб ти могла знову писати зізнання Моєї Любові. А тепер далі працюй над Моєю тунікою!” Після нагадування про Свою просьбу, яка датується днями Різдва Христового, Ісус зникає, а Йосифу огортають темні навали, які мусить прийняти, як нове випробування. Ще один раз – 21 січня – серед цієї ночі блисне промінь світла. У години страждання Матір Божа наближається до Своєї дитини. Користуючись вільним недільним ранком, Йосифа завершує написання своїх нотаток. Ця праця завжди забирає в неї дуже багато зусиль, зокрема, коли змушена повторювати те, що бачила і чула в цій безодні, в яку тепер часто сходить.

ТАЄМНИЦЯ МУКИ ГОСПОДНЬОЇ ВЕЧЕРНИК 18-28 лютого 1923 року Йосифо, Улюбленице і жертво Мого Серця, говоритимемо про Мою Муку. Нехай Вона стане постійною поживою для твоєї душі, а Мої душі нехай наситять у ній Свій голод і заспокоять спрагу. Ісус до Йосифи. 22.11.1923 Великі ділання любові, які становлять Муку Господню, поступово почнуть відслоняти свою завісу перед Йосифою під час Великого Посту 1923 року, від Вечерника аж до Голготи. Не треба тут шукати опис фактів: їх визнаним і затвердженим джерелом є Євангелія. Тут, властиво, Ісус прагне відкрити глибину Свого Серця, хоче виявити довіру, яка зраджує свої таємниці та прагне розуміння Його найінтимніших терпінь. Тому це одкровення звернене до душ, які хочуть проникнути у Пренайсвятіше Серце, вслухатися в Його биття, розділити Його почуття і ні в чому не відмовляти вимогам Хреста. Йосифа перша стане на цей шлях, йдучи слідами Учителя. Коли Господь Ісус буде об’являтися їй в малій келії, вона і надалі збиратиме Послання Болісної Любові, яка відслонятиметься світу. Минає декілька днів, а Господь не виконує Своєї обітниці. Він прагне, щоб Його знаряддя набуло гнучкості через очікування і довіру до Нього. Однак на роздуми про своє бажання с. Йосифа використовує нічні години. Вона отримала дозвіл перед сном віддаватися Його розпорядженням тричі на тиждень: у понеділок, середу і суботу. Після ночі з суботи на неділю 18 лютого вона пише: “Учора вечором принесла в жертву все, що тільки від мене може вимагати, а оскільки переживаю, що можу заснути, то про-

с.. Йосифа Менендес СКОРБОТНА ДОРОГА

сила, щоб розбудив мене. Лягаючи відразу засипаю... Не знаю, о котрій годині Його голос розбудив мене: “Йосифо!” Я засоромилась відповідаючи: “Мій Ісусе, прости! Котра ж це година?” “Не має значення... це година Любові”. Любові”. “Господь Ісус був надзвичайно гарним. Ніс Хрест. Я відновила свої шлюби, тут же встала, а Він відповів: “Це година, в якій Любов шукає розради і полегшення, залишаючи тобі Свій Хрест. Просім для душ прощення та милості. Візьми Мій Хрест і дозволь Мені відпочити”. “Дав мені Свій Хрест, а я відчула весь Його тягар разом з болем у боці, одночасно велике страждання пронизало мою душу... Хотіла Його потішити, але почувала себе дуже ницою, негідною бути біля Нього і нести Його Хрест!..”. “Це для Мене не є перешкодою, – відповів, – Хрест Мій буде опиратися на твою ницість, а Я відпочину в твоїй малості. Хрест Мій зміцниться, а Я підтримаю тебе”. “Коли душа шукає в Мені силу, не покидаю її саму, підтримую її, а якщо слабкість візьме гору над нею, підношу її”. “Тепер благаймо про прощення для душ... і винагороджуймо за зневаги, заподіяні Божому Маєстатові”. Повторюй за Мною: “Боже Найсвятіший і Найсправедливіший!.. Отче Милосердя та нескінченної Доброти! Ти, хто створив людину з любові та з любові зробив її спадкоємницею вічного добра, якщо вона через слабкість образила Тебе і заслужила покарання, прийми заслуги Сина Свого, який Тобі віддається як винагороджувальна Жертва. Через Його Божі заслуги прости грішній людині й дозволь повернути їй право на небесну спадщину. Отче мій! Співчуття та Милосердя для душ!” “Йосифо, залишаю тобі Свій Хрест, щоб ти принесла Мені полегшення. Я є твоєю міццю. Потішай Мене”.

ЄВХАРИСТІЯ 1-11 березня 1923 року Євхаристія є винаходом Любові. Однак як мало душ відповідає на цю любов, яка для них вичерпується і винищується. Господь Ісус до Йосифи. 02.03.1923 Другого березня, в першу п’ятницю місяця, біля десятої ранку Йосифа, як завжди жвава та дієва, спішить на роботу. Довго очікує в своїй келії на Господа, який знов не приходить. Пише зі щирістю: “Я мала багато шиття і дуже раділа, маючи час... правда, хвилинами мене переслідувала думка, що нічого не роблю і що все це не приносить жодної користі”. Це є звичайна спокуса, яку використовує сатана проти запальної і здатної на посвяту натури. “Раптом, внизу біля сходів св. Михайла, зустріла Ісуса, який мене затримав і запитав: “Куди йдеш, Йосифо?” “Господи, іду до пральні прасувати одяг”. “Повертайся до своєї келіїї, – мовив Ісус, – хочу, щоб ти писала”. Йосифа в глибині душі полишає бажання швидше завершити свою роботу і йде до келіїї. Ісус чекає її. “Хто створив тебе, Йосифо?” – запитує її Господь після того, як вона відновлює шлюби. “Ти, Господи!” “Чи хтось дав тобі більше свідчень любові, ніж Я? Хто вибачав тобі так часто, як Я? І хто так, як Я, готовий тобі простити?” Йосифа із соромом припадає до Його Ніг. “Так, упокорись, Йосифо, поцілуй землю і більше Мені не опирайся”. А тепер пиши для Моїх душ:

с.. Йосифа Менендес СКОРБОТНА ДОРОГА

“Хочу відслонити для них гіркоту, яка переповнювала Моє Серце під час Останньої Вечері. Якщо Моя радість була великою при думці про ті душі, для яких мав стати Поживою і Приятелем, і від яких, аж до кінця віків, мав отримувати акти поклоніння, винагородження і любові... то, звичайно, не меншим був Мій смуток, коли Я споглядав інші душі, які мали Мене опустити або навіть не повірити в Мою правдиву присутність. До скількох же сердець, спотворених гріхом, не повинен був входити... і скільки разів зневажені Тіло і Кров мали стати причиною згуби стількох душ!” “Ох, як виразно бачив у цю хвилину святотатства, зневаги і незліченні бридкі гріхи, поповнені проти Мене. Скільки ж годин ... скільки ночей мав перебувати на самоті в Кивоті. Скільки ж душ мало відштовхнути Мій заклик, переповнений любов’ю, який з того становища спрямував до них!... Ох, Йосифо, дай же проникнутися почуттям Мого Серця. З любові до душ Я є в’язнем Євхаристії. Перебуваю там, щоб люди могли приходити до Мене з кожною прикрістю і шукати розради в найчутливішому з сердець, у найкращого з отців, у Приятеля, який їх ніколи не покине. Євхаристія є винаходом любові!.. А ця Любов, яка вичерпує себе і винищує для добра душ, не знаходить взаємності!.. Живу з грішниками, щоб стати їхнім спасінням та життям, їхнім лікарем, а одночасно лікарством від усіляких хворіб, які спричиняє їхня зіпсута природа. Взамін за це вони віддаляються, зневажаючи Мене і погорджуючи Мною. Ох, бідні грішники! Не відсторонюйтесь від Мене... День і ніч очікую на вас у Кивоті. Не буду нагадувати вам про ваші злочини... Не кину вам їх в обличчя... Проте обмию їх у Крові Моїх Ран. Не бійтеся... прийдіть до Мене. Якби ви тільки знали, як Я вас люблю!... А що ж ви знову, дорогі душі, такі холодні та байдужі до Моєї Любові?.. Знаю, що вас постійно поглинають потреби вашої роди-

ОПУЩЕНИЙ СВОЇМИ 16 березня 1923 року Адресую Свою скаргу Моїм Першим апостолам, Моїм теперішнім вибраним душам. Ісус до Йосифи. 16.03.1923 У п’ятницю рано, 16 березня, Ісус попереджає про прихід Своєї Матері, а Йосифа дякує Йому за надзвичайну ласку попереднього дня. “Буду тобі вірним і буду тебе духовно підтримувати, якщо ти будеш Мене любити. Готую для тебе інше свідчення любові. Учора ти отримала кілька крапель Крові Мого Серця, Йосифо. Сьогодні поділюся з тобою біллю, яку завдали Мені цвяхи... Залишу тобі також Свій Хрест, щоб ти несла його цілий день і своєю любов’ю принесла Мені втіху. Підтримаю тебе, бо також не припиняю тебе любити. Бачиш, які свідчення цього приношу тобі. Дам тобі їх ще більше, але до того дня, коли заберу тебе зі собою в Небо. А тепер продовжуй писати для Моїх душ. Мої апостоли покинули Мене... Тільки Петро з цікавістю, повен тривоги, всунувся поміж службу Каяфи. Біля Мене тільки фальшиві свідки, котрі примножують свою брехню, запалюють злість безчесних суддів. Ті, хто з окриками подиву вірили в Мої чуда, сьогодні є Моїми обвинувачувачами. Називають Мене підбурювачем, фальшивим пророком, обвинувачують Мене у глумлінні над шабатом... а служба, розпалена цими блюзнірствами, кричить на Мене і погрожує”. Тут звернуся до Своїх перших апостолів і до Моїх теперішніх вибраних душ. “Де ви були, апостоли, учні, свідки Мого життя, Моїх наук і чудес?.. На жаль! Посеред тих, від кого очікував свідчення любові, немає жодного, щоб Мене захищав. Я – Сам, обвинувачений у найгірших злочинах, оточений жовнірами, як стаєю зажерливих

с.. Йосифа Менендес СКОРБОТНА ДОРОГА

вовків... овків... усі наді Мною знущаються... один б’є Мене по Обличчі, інші зневажають Мене огидним плювками, а ще інші виставляють Мене на посміховище!.. Коли Моє Серце жертвує себе на всі ці катування, щоб визволити душі з неволі гріха, Я настановляю Петра Головою Церкви... Петро, який кілька годин тому присягав, що піде зі Мною навіть на смерть... Петро, який у змозі дати про Мене свідчення, на звичайне питання відповідає першою відмовою від Мене... Коли питання повторюється, а страх огортає його щораз більше, то присягає, що ніколи Мене не знав, що ніколи не був Моїм учнем... Ах, Петре, ти дав присягу, що не здаси свого Учителя!.. Не тільки присягаєш, але вдруге відрікаєшся від Нього страшними закляттями. Вибрані душі... чи усвідомлюєте, яка біль проникає в Моє Серце, яке пломеніє і винищує себе з любові, коли бачить, як Його зраджують найближчі... коли світ бунтує проти Мене, коли так багато душ погорджує Мною, знущається наді мною і намагається принести Мені смерть і, коли звертаючись до своїх, Воно зазнає лише відсутність зацікавленості й самотність... що за смуток і гіркота! Одізвусь і до вас, як до Петра: “Чи ви забули про свідчення любові, які даю вам, про зв’язки, які єднають вас зі Мною... про обітниці, які ви стільки разів поновлювали, що будете вірними Мені й будете боронити Мене аж до смерті? Якщо ви слабкі та боїтеся, що уступите людському осуду, прийдіть до Мене просити силу, щоб перемогти. Не довіряйте собі, але приходьте до Мене з довірою, а Я вас підтримаю. Живучи серед світу, в оточенні небезпеки і нагод до гріха, не виставляйте самі себе на небезпеку. Чи Петро би впав, якщо би мужньо опирався і не задовольняв свою порожню цікавість?.. Ви, хто працює на Моєму полі чи в Моєму винограднику, рятуйтеся втечею, якщо в деяких ситуаціях відчуваєте потяг до суто людського задоволення. Якщо працюєте тільки з послуху, для Моєї хвали та спасіння душ, не переймайтеся: Я вас охороню і ви звитяжно пройдете через небезпеку.

ВІД В’ЯЗНИЦІ ДО БИЧУВАННЯ 1 7 - 2 1 березня 1923 року Погляньте на Мої рани і дайте відповідь, чи хтось інший стільки витерпів, щоб довести вам свою любов? Ісус до Йосифи. 21.03.1923 “Сьогодні минає двадцять два роки, – пише Йосифа в суботу 17 березня 1923 року, – відколи Ісус уперше дозволив мені почути Його голос, тоді я готувалася до Першого Святого Причастя”. Пригадала Йому це під час висловлення подяки, і ось – раптом з’являється... такий прекрасний!.. Його туніка сяяла золотом, Серце паленіло так, що я не в змозі про це розповісти! “Йосифо, тоді Я тобі сказав: “Хочу, щоб ти була цілком Моєю. Сьогодні можу підтвердити: ти цілком належиш Мені! Цим Я готував тебе, щоб притягнути до Свого Серця. Тепер ти є в’язнем Мого Серця. Прийди... ввійди... і відпочинь у Ньому. Воно є твоїм житлом”. Тоді Його Серце відкривається і Йосифа входить!... “Я була, як в Небі, – пише. – Мені здавалося, що вже не живу на землі!” Ці неповторні хвилини минають, а Йосифа, яка щоразу черпає в них силу і спокій, знає, що це – тільки зупинка між двома етапами. Таким має бути порядок дій на Божих дорогах. Після кількох годин повертається до своєї келії, де появляється Ісус, щоб вести її далі по своїй Болісній Дорозі. “Придивись до Мене в темній в’язниці, де Я пробув більшу частину ночі. Власне тут жовніри словами і вчинками почали насміхатися з Мене, ганьбити, бити Мене по Голові й цілому тілі... Аж врешті, вичерпавшись, покинули Мене Самого, зв’язавши в цьому темному і вогкому місці. Для сидіння дали Мені камінь, від якого йшов пронизливий холод по цілому Моєму зболілому тілі...

с.. Йосифа Менендес СКОРБОТНА ДОРОГА

Порівняймо цю темницю з Кивотом... а, зокрема, з серцями тих, хто приймає Мене. У темниці Я провів тільки частину ночі, а скільки днів і ночей у Кивоті? У темниці Мене ганьбили і мучили ворожі Мені жовніри. У Кивоті багаторазово зазнаю це від душ, які називають Мене своїм Отцем... але так мало бувають біля Мене, як Мої діти! У темниці Я терпів голод і безсоння, голод і спрагу, біль і сором, самотність! І бачив упродовж віків стільки Кивотів, в яких Мені бракує сховку для любові... Стільки льодських сердець, які будуть для Мене, зраненого і змерзлого, кам’яною в’язницею!.. Скільки ж днів змушений буду чекати, щоб та чи та душа прийшла відвідати Мене в Кивоті у Найсвятіших Тайнах і прийняти Мене у своє серце! Скільки ночей буду прагнути її приходу!.. А вона, поглинута своїми заняттями... дала опанувати себе недбальству... перейнялася піклуванням про своє здоров’я... і не приходить! Улюблена душе, очікую на тебе, щоб погасити Свою спрагу, втішити Себе в смутку, а ти не приходиш! Скільки ж разів буду відчувати голод душ, їхню вірність, їхню жертовність... Чи зуміють вони заспокоїти цей проникливий голод через невелику перемогу над собою, через дрібну офіру? Чи будуть здатні своєю ніжністю і співчуттям полегшити Мій смуток?.. А коли прийде болісна хвилина для плоті... коли змушені будуть терпіти... забуття... погорду... суперечності... духовні чи родинні клопоти, чи зможуть тоді з глибини душі сказати Мені: “Нехай це буде для полегшення Твого смутку, складання Тобі товариства в самотності”. Ах, якби вони вміли так єднатися зі Мною, якби тоді спокійно перемагали всі суперечності... якою ж зміцненою виходила б тоді їхня душа з цих труднощів, скільки полегшення і втіхи приносило б це Моєму Серцю! У в’язниці Мене огортало почуття сорому, що стільки непристойних слів буде кинуто проти Мене... а це терпіння зростало ще і при думці, що такі слова колись почую з надзвичайно улюблених вуст!

ВЕЛИКИЙ ТИЖДЕНЬ 25 березня – 1 квітня 1923 року Ось чого очікую від тебе на цьому тижні: обожнюй Мене, втішай Мене, палай у цій любові. А все це чини ревно, щоб віднайти для душ ласку вступлення на цей самий шлях. Ісус до Йосифи. 25.03.1923 У Вербну неділю, 25 березня увечері, Ісус з’являється Йосифі під час адорації Пресвятої Євхаристії. Окреслює їй план Великого Тижня, який має бути вінцем ласк, отриманих під час останнього Великого Посту. “Хочу, – говорить до неї, – щоб ти присвятила цих декілька днів обожненню Моєї Божої Особи, яка зневажена під час терпінь. Об’явлю Себе тобі вже в Божому Маєстаті не як суворий Суддя, а як часто вкритий Ранами і блюзнірствами під час Своєї Муки. Так знайду в твоїй безперервній адорації, твоїй глибокій покорі й у постійному винагородженні полегшення у Своєму смутку і гіркоті!” Минуло лише декілька хвилин, як в очах Йосифи відбулося трояке об’явлення Ісуса: Бога, Судді та Спасителя. “Раптово побачила Його, – пише, – був таким Самим, але відбивався в Ньому такий Маєстат, що відчуття пошани і сорому цілковито опанували мою душу. У мене виникло бажання сховатися, зникнути перед Його присутністю!.. Відновила свої обітниці та благала, щоб очистив мене так, щоб моя ницість могла витримати вигляд Його величі! Відповів мені поважним й урочистим голосом: “Упокорись перед Маєстатом твого Бога і таким способом винагороджуй за гординю людської натури, яка так часто бунтує проти прав свого Творця”. У цю хвилю Йосифа відчуває на собі тягар Божої Справедливості. Пройнята страхом, вона кидається до Його ніг, нагадуючи

с.. Йосифа Менендес СКОРБОТНА ДОРОГА

Йому, що Він – Спаситель, Отець і Обручник, що може цілковито знищити її убогість і пробачити всі її гріхи. Під час відповіді Голос Ісуса Христа переливався барвами доброти, а одночасно виявляв Свій авторитет: “Так, маєш рацію, Я є твоїм Спасителем, Отцем й Обручником і прагну спопелити твою убогість гарячим полум’ям Своєї любові. Також прагну, Йосифо, щоб ти зрозуміла, до якого рівня маєш знизитися, зникнути там, де йдеться про твою волю і цілу твою істоту, щоб Божа Воля панувала й тріумфувала не тільки в тобі, але й у багатьох інших душах. І вони мусять визнати свою вину та ницість, мусять впокоритися, віддаючи себе Божій Волі. Ось чого очікую від тебе цього тижня: поклоняйся Мені, обожнюй Мене, принижуйся, втішай Мене й люби. А все це чини в дусі ревності, щоб для багатьох душ віднайти ласку входження на цю дорогу. Прощавай, пізніше розповім тобі, чого від тебе прагну”. Для чутливої Йосифиної душі розпочинаються святі дні. Крок за кроком поведе її Господь вузькою стежкою, на яку їй вказав і якою буде змушена піти.

ВЕЛИИЙ ПОНЕДІЛОК На Хресній Дорозі 26 березня 1923 року Почет рухається Хресною Дорогою. Йосифо, слідуй за Мною. Ісус до Йосифи У Великий Понеділок, 26 березня 1923 року, вранці Ісус запрошує Йосифу в келію, щоб завершити Свої болісні зізнання. “З почуттям своєї ницості поцілуй землю, – звертається до неї. – Обожнюй міць і маєстат твого Бога, але не забувай, що хоча Він є нескінченно справедливим і могутнім, однак також і безмежно милосердним. А тепер продовжуймо далі, Йосифо. Слідуй за Мною Хресною Дорогою, по якій несу Хрест. Тоді, коли вічна згуба Юди занурила Моє Серце у прірву смутку, кати, нечутливі до Мого болю, поклали на Мої втомлені рамена жорсткий і важкий Хрест, на якому мала довершитися таємниця Відкуплення світу. Ангели в Небі! Погляньте на цього Бога, перед яким з побожністю схиляєтеся... Дивіться, як Творець усієї чудесної природи ступає на Хресну Дорогу, обтяжений святим і благословенним деревом Хреста, на якому віддасть Свій останній подих! А ви, душі, які хочете Мене вірно наслідувати, погляньте, як Моє тіло, залите Кров’ю і потом, вичерпане катуваннями, використовує рештки сил, щоб рухатися. Воно терпить, а ніхто не співчуває його стражданням! Натовп веде Мене... Жовніри оточують Мене, як вовки, які прагнуть пожерти свою здобич, і ніхто не співчуває Мені! Виснаження Моє таке велике, а Хрест такий важкий, що, ослаблений, падаю на середині шляху... Погляньте тепер на цих людей, позбавлених усіх людських відчуттів, як вони брутально підносять Мене: один тягне за плече, інший – за вбрання,

с.. Йосифа Менендес СКОРБОТНА ДОРОГА

яке прилипло до Ран, той стискає Мене за горло, той тягне за волосся, решта – копають і б’ють у груди, Хрест падає на Мене, придушуючи своїм тягарем. Каміння на дорозі ранить Обличчя, очі застилає суміш піску, пороху й Крові, яка липне до лиця: Я – істота, яка найбільше принижена на світі! Ще йдіть за Мною... За декілька кроків зустрінете Мою Пресвяту Матір. З Серцем, просякнутим болістю, іде Мені назустріч з двох причин: по-перше, щоб, побачивши Свого Бога, набратися сил для терпіння... потім, щоб Своєю героїчною поставою додати Своєму Синові відваги для завершення справи Відкуплення. Подумайте про мучеництво цих Двох Сердець: Сердець: Моя Мати любить Свого Сина понад усе... і не тільки не може полегшити Його біль, але, навпаки, знає, як Її присутніть збільшує Мої терпіння. Я ж найбільше у світі люблю Свою Матір! Окрім того, що не можу Її розрадити, то жалюгідний стан, в якому Мене бачить, спричиняє в Неї біль, подібний до Мого, бо смерть, яку терплю у Своєму Тілі, Моя Мати носить у Своєму Серці. Ах, Її очі не можуть відірватися від Мене, а Мої, запилені та закривавлені, затримуються на Ній! Не зронено жодного слова, але ж скільки промовляють одне до одного Наші Серця під час цієї болісної зустрічі!...”. Ісус замовкає... Його любов поглинають спомини про Материнський погляд... Йосифа переймається цим мовчанням. Вона врешті відважується перервати і запитує Свого Господа, чи Його Мати знала про терпіння цих трагічних годин? “Так, – відповідає Він з добротою. Про всі Мої катування, і Муки Вона знала з Божого об’явлення. Декілька Моїх учнів, хоча здалека, з пересторогою перед жидами, також намагалися довідатися про те, що діється, щоб розповісти Їй... Як тільки довідалася про смертельний вирок, вийшла на зустріч Мені, не покидала Мене аж доти, поки Мене не поклали в Гріб. Тим часом почет рухається Хресною Дорогою...

ВЕЛИКА СЕРЕДА Розп’яття 28 березня 1923 року Будьте уважними, Ангели Господні, і ви, улюблені душі. Ісус Йосифі Уранці 28 березня, у Велику Середу, Ісус веде з собою Йосифу на Хресну Дорогу. “Поцілуй землю, – говорить їй, з’являючись о дев’ятій годині ранку в її келії. Упокорись, тому що ти є негідною приймати Мої слова... Через те що люблю душі, ради них приходжу до тебе! Ось наближаємося до Голготи. Натовп починає шаленіти, а Я ледь посуваюся вперед... І швидко, вичерпаний і втомлений, падаю втретє. Моє перше падіння дає силу для навернення зачерствілих у злі грішників. Друге заохочує слабкі душі, опановані смутком і неспокоєм, до піднесення і простування з новим запалом дорогою чесноти... Третє допоможе душам викликати жаль у годину смерті. Ми прибули на Голготу. Поглянь, з якою ненавистю оточують Мене всі ці люди... Одні хапають Хрест і кладуть його на землю... інші здирають з Мене вбрання... відкриваються Мої рани... і знов випливає Кров... Подумайте, улюблені душі, який сором огорнув Мене, коли Я постав таким на очах у натовпу. Який біль для Мого тіла і який сором для Моєї душі!.. Туніку, в яку з такою делікатністю і ніжністю Мене зодягла Мати в перші роки мого життя і яка росла разом зі Мною, тепер жовніри здирають з Мене, кидаючи за неї жереб!.. Розділяйте біль Моєї святої Матері, яка дивиться на цю страшну сцену... Погляньте, як прагне дістати цю просякнути кров’ю туніку!.. Пробила година! Кати розпинають Мене на Хресті. Хапають Мене за руки і натягують їх так, щоб долоні досягли до отворів,

СКОРБОТНА ДОРОГА с.. Йосифа Менендес

вирізьблених у дереві. Від кожного поруху Моя Голова хитається в усі сторони... тернові кільця корони заглиблюються в Голову... Слухайте перші удари молотка, яким прибивають Мою праву руку! Його відголос віддається аж у глибини землі!.. Слухайте знов: ось прибивають Мою ліву руку... При вигляді цього здригаються Небеса, каються Ангели... Я зберігаю глибоке мовчання і жодна скарга не зривається з Моїх вуст. Прибивши Мої руки, жорстоко натягують мої ноги: відкриваються Рани... рвуться нерви... виходять з сухожиль кості... жахливий біль... І ось Мої стопи прибиті, і знову Кров орошує землю! Погляньте на хвилину на ці роздерті й закривавлені руки... на тіло, вкрите Ранами... на Голову, пронизану гострим терном, покриту курявою, залиту кров’ю і потом... Захоплюйтеся мовчанням, терпеливістю і покорою, з якою приймаю ці жахливі терпіння. Хто ж це так терпить, як жертва, за ці незліченні негідності?.. Це – Ісус Христос, Син Божий... Той, хто створив і Небо, і землю, і все, що існує... Той, хто дає ріст рослинам і життя всім істотам... Той, хто створив людину і чия безмежна влада утримує при житті цілий всесвіт... Це Він тут розтягнений, нерухомий, принижений та оголонений зі всього! Однак незабаром до Нього прийде багато душ, щоб наслідувати Його і йти за Ним... Вони покинуть усе: маєток, добробут, похвали, родину, вітчизну тільки для того, щоб принести Йому хвалу і довести любов, яка належить Йому. А тепер напружте свою увагу, ангели Господні, і ви, улюблені душі. Ось жовніри перевертають Хрест, щоб з іншої сторони прикріпити його цвяхами, щоб їх не вирвав тягар Мого тіла... Це святе тіло дає землі поцілунок миру!... У цю хвилю вершина Голготи стає свідком дивного явища... Завдяки молитві Моєї Матері, яка у Своїй слабкості благає Небесного Отця про Милосердя, сходять ангельські хори. Вони підтримують Моє подиву гідне тіло, щоб воно не торкалося землі й не було пригнічене тягарем Хреста!

ВЕЛИКИЙ ДЕНЬ ЛЮБОВІ 29 березня 1923 року Любов принижує себе, Любов себе віддає. Ісус до Йосифи “Йосифо! Ось великий день Любові... Це її світло!” – звернувся до неї Ісус вранці у Великий Четвер. Йосифа роздумує у своїй келії. Раптом серед цих роздумів перед нею з’являється Ісус так, як напередодні, з пломеніючим Серцем. Вона відновлює свої обітниці та в акті адорації схиляється до Його стіп. Господь каже: “Так! Це – день, в якому віддаюся душам, щоб здійснити їхні прагнення. Буду для них Отцем, якщо хочуть у Мені бачити Отця... їхнім Обручником, якщо прагнуть Мене як Обручника... Стану їхньою могутністю, якщо потребують сили, а якщо прагнуть утішати Мене, зможуть Мене втішати... Єдиним Моїм бажанням є віддатися і наповнити їх ласками, які їм готує Моє Серце, однак які не в змозі в собі вмістити!.. А чим буду для тебе, Йосифо?”. “Моїм усім, Господи! Бо я є ницістю...” Тоді Ісус схиляється над нею і промовляє з властивою тільки Йому Божою простотою: “Правильно говориш: Ісус є всім для Йосифи... Йосифа – Ісусова ницість!” Це запевнення наповнює її душу радістю і супроводжує під час Служби Божої і під час Святого Причастя. Повернувшись на своє місце, Йосифа поновлює перед своїм Господом – таким добрим, акт остаточного віддання себе Його Волі. Ісус це підтверджує: “Тому, що ти – ница, – говорить їй, – ти повинна дозволити Мені розпалити твоє серце, знищити його. Добре знаєш, що ницість й убогість ніколи не опираються... а піддаються впливові...”

СКОРБОТНА ДОРОГА с.. Йосифа Менендес

103

“Йосифо, – звертається до неї, – ти втішила Мене... Я прийшов по Свій Хрест”. Потім проникає у неї Своїм поглядом і говорить: “Тепер будь зі Мною. Не покидай Мене Самого у в’язниці... Коли підведу на тебе Свій погляд, нехай завжди бачу, як ти дивишся на Мене. Чи знаєш, якою великою полегкістю для терплячої душі є мати когось, хто їй співчуває? Ти, хто знає ніжність Мого Серця, можеш виміряти глибину Моєї болісті, якої зазнав серед зневаг від Моїх ворогів і в самотності, коли Мої учні покинули Мене!” Ісус зникає, залишаючи їй таке поручення любові: “Не прощаюся з тобою, тому що ти – завжди зі Мною”.

ВЕЛИКА П’ЯТНИЦЯ Сім Слів 30-31 травня 1923 року Напиши про все, що бачиш. Ісус Йосифі Від перших годин Великої П’ятниці Ісус допускає Йосифу до співучасті у Його Муці, показуючи їх їй й пронизуючи її нею. Він відкриває їй видимо Своє терпіння, яке викарбовується на її тілі й душі. Йосифа йде за Господом, поділяючи водночас терпіння Його Матері й маючи перед очима пряму послідовність подій. Хто визначить моральну силу її з’єднання і очевидність уподібнення себе до терпіння Ісуса? Вона буде намагатися описати дещо з того, що бачить, чує й переносить. Виявиться, що її перо не в змозі виразити ці переживання, однак занотовані у своїй простоті, вони стають цінним свідченням, яке заслуговує уваги. “Біля шостої ранку, – пише Йосифа, – побачила Його під час роздумів. Виглядав так, як під час тієї ночі, але на білу туніку був накинутий пурпуровий плащ. Здавався дуже знесиленим. Одразу ж сказав мені: “Йосифо, невдовзі Мої вороги покладуть Мені на плечі Хрест, який є таким важким!” Я благала Його, щоб віддав мені той Хрест – так хотіла допомогти!” “Візьми його, нехай твоя любов полегшить трохи Мені його тягар. Я дав тобі пізнати Свої терпіння... переживаючи їх, іди за Мною... Будь зі Мною й приймай Мій біль”. Того ж ранку Ісус повернувся, щоб продиктувати їй Хресну Дорогу, яку відправив з нею два дні тому.

ЗМІСТ Заклик до любові –3– СКОРБОТНА ДОРОГА 1 січня – 17 лютого 1923 року –9– ТАЄМНИЦЯ МУКИ ГОСПОДНЬОЇ Вечерник. 18-28 лютого 1923 року – 21 – ЄВХАРИСТІЯ 1-11 березня 1923 року – 31 3 – ГЕТСИМАНІЯ 12-15 березня 1923 року – 44 4 – ОПУЩЕНИЙ СВОЇМИ 16 березня 1923 року – 55 5 – ВІД В’ЯЗНИЦІ ДО БИЧУВАННЯ 17-21 березня 1923 року – 61 6 – ВІД КОРОНУВАННЯ ТЕРНОМ ДО РОЗПАЧУ ЮДИ 22 – 25 березня 1923 року – 73 7 –

ВЕЛИКИЙ ТИЖДЕНЬ 25 березня – 1 квітня 1923 року – 85 8 – ВЕЛИКИЙ ПОНЕДІЛОК На Хресній Дорозі 26 березня 1923 року – 87 8 – ВЕЛИКИЙ ВІВТОРОК Симеон з Киринеї 27 березня 1923 року – 92 9 – ВЕЛИКА СЕРЕДА Розп’яття. 28 березня 1923 року – 96 9 – ВЕЛИКИЙ ДЕНЬ ЛЮБОВ ЛЮБОВІ 29 березня 1923 року – 101 10 – ВЕЛИКА П’ЯТНИЦЯ Сім Слів. 30-31 травня 1923 року – 104 10 – ВЕРВИЦЯ ДО РАН СЕРДЕЦЬ ІСУСА ТА МАРІЇ – 109 –

Релігійне видання

с. Йосифа Менендес

СКОРБОТНА ДОРОГА Переклад з польської Христина ПОТИКЕВИЧ Малюнок на обкладинці Йосип ТЕРЕЛЯ Художнє оформлення Юліан САВКО Літературний редактор Ольга ЛОЗА ЛОЗА,, Йосиф ВОРОБЕЦЬ Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН

Підписано до друку 03.07.2017. Формат 60х84/16. Папір офс. Офс. друк. Ум. друк. арк. 6,51. Наклад 500 прим. Замовлення № 03/07-17. Гарнітура TimesNewRoman

Магазин “Добра книжка” вул. Б. Хмельницького 35/За, м. Львів, 79019 тел.: (032) 261-55-74, (097) 67-67-725 Інтернет замовлення: www.gbook.lviv.ua Релігійне видавництво ТзОВ “Добра книжка” вул. Б. Хмельницького 35/За, м. Львів, 79019 тел./факс: (032) 261-55-74, (096) 914-63-77 Свідоцтво СВС ДК № 1286 gbooklviv@gmail.com, gbook@ukrpost.ua web: www.gbook.lviv.ua Друк: ТзОВ “Авіум”