Web duh borotba geto iii 2017 by Gbook Lviv

ДУХОВНА БОРОТЬБА СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ о. Роман Гето

КНИГА ІІІ

Пресвятая Богородице, спаси нас!

Релігійне видавництво “Добра книжка” Львів – 2017

Релігійне видання УДК 27 Г 44

о. Роман Гето

Г 44 Духовна боротьба сучасної людини. Книга ІІІ. – Львів: Добра книжка, 2017. – 88 с. ISBN 978-617-618-103-3 У книзі “Духовна боротьба сучасної людини. Книга ІIІ” о. Роман Гето, як і у двох попередніх, продовжує свої духовні роздуми над серйозними проблемами релігійного життя простої людини, над шляхами і засобами їх вирішення, над пізнанням сенсу життя на землі... У книзі розміщено цілий ряд молитов до Богородиці та Святих на оздоровлення і зцілення душі та тіла.

Книга проілюстрована гравюрами Поля Гюстава Доре (1832 – 1883).

На 1-й ст. обкл.: Гюстав Моро (1826-1898). Святий Юрій Переможець. На 2-й ст. обкл.: Образ Страдецької Матері Божої Нерушимої Стіни. На 3-й ст. обкл.: Храмовий комплекс цекркви Зіслання Свтого Духа у Янові (смт. Івано-Франкове); дзвіниця та Пам’ятний Хрест героям України павшим за її волю та незалежність з барельєфом Матері Божої Неустанної Помочі (скульптор Юліан Савко). На 4-й ст. обкл.: Чудотворна ікона Матері Божої Всецариці.

ISBN 978-617-618-103-3

ЕКЗОРЦИСТИ, ЦІЛИТЕЛІ, ЕКСТРАСЕНСИ… Екзорцисти, цілителі, екстрасенси і, загалом, люди, які мають особливі обдарування чи силу – це тема, сповнена багатьма таємницями, а з іншої сторони, це тема, яка досить актуальна на сьогоднішній день. Хочемо ми цього чи ні, люди часто зі своїми проблемами звертаються не тільки до священиків, але й до мирян, які мають якусь особливу силу чи дар. Насамперед, хочу звернути увагу на екзорцизм, який є традиційною молитвою Церкви над людиною, опанованою злим духом. Як говорять деякі вчителі духовного життя, найкращим і найголовнішим екзорцистом був Сам Господь наш Ісус Христос. Уважно читаючи Святу Євангелію, ми можемо зауважити, як часто Ісус Христос розмовляв зі злими духами, щось їм наказував і, врешті-решт, виганяв їх з хворої людини. Тут десь варто зауважити, що Господь не робив це “колективним способом”, тобто не виганяв одночасно з багатьох людей, а з поодиноких осіб. Це свідчить про те, що вигнання нечистого – це є індивідуальна праця з людиною, а не “масове шоу”, яке ми можемо побачити в деяких монастирях і церквах. Гординя і марна людська слава завжди спонукають робити те, що понад нашу міру сил. Те, що ми бачимо різні крики, верески, дивну поведінку опанованих людей, – ще не означає, що злі духи виходять. Не просто досягти того, щоб злий дух покинув людину. Насамперед, є причина того, чому він там сидить, і, якщо це через тяжкі гріхи, які людина ще не усвідомила і не розкаялася в них, то він ще не швидко покине її. Взагалі, щоб нечистий дух вийшов з душі або тіла потрібно три чинники: насамперед, Божа Воля, потім покаяння та віра і молитва хворої людини, а вже потім сила молитви священика. Якщо людина ще не готова відкинути гріховний спосіб життя, тоді екзорцист бере цю боротьбу зі злим духом на себе і, якщо таких людей багато, тоді в нього незабаром почнуться проблеми. А проблеми є малі й великі… Тому найголовніше завдання

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Мт.17.14-15. Ісус виганяє злого духа

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

священика полягає в тому, щоб заохотити людину до покаяння, сповіді, а також особистої молитви і праці над собою. Коли між екзорцистом і людиною буде така співпраця, тоді набагато легше можна позбутися злого, якщо на це буде Божа Воля. Молитва екзорцизму – це не тільки конкретна зовнішня дія і зовнішній обряд, але досить серйозна духовна боротьба. Буває так, що під час екзорцизму людина, або точніше злий дух через людину, кричить, вириває хрест із руки священика, або трощить ікони й цим лякає екзорциста. Якщо священик піддався страху, то його вже на духовному рівні поборов нечистий дух. Якщо священик читає молитву над молодою, привабливою особою, то можуть з’являтися всілякі нечисті думки, а він не відкине їх, то він також уже подоланий злим духом. Якщо в екзорциста трохи більше завищене “я” і злий дух проситься, скиглить, то може проявлятись його гординя і марнославство. Отже, якщо на внутрішньому плані священик не стежить за собою і не провадить цієї духовної боротьби, то його легко буде перемагати нечистий дух. Звичайно, що зовні можна читати молитви, махати хрестом, кропити людину з голови до ніг свяченою водою водою,, але якщо буде допущена гріховна думка, то й буде втрачена духовна сила на прогнання демона. Злі духи це добре знають і добре відчувають… Це важливий нюанс, про який потрібно завжди пам’ятати. Це все нам вказує на те, що екзорцист повинен бути досить глибокою духовною особою. Не тільки потрібно мати благословення Єпископа, конкретні студії на тему екзорцизму, але, насамперед, силу від Бога на це і жити глибоким духовним життям. Бувало так, що в деяких монастирях нововисвяченого ієромонаха відразу посилав ігумен робити вичитки. Через те, що ієромонах не був до цього підготовлений, після таких вичиток він покидав монастир. Це так само, як молодому коневі дати вантаж понад силу, то він надірветься. А в духовному житті це ще більш трагічніше… Людина може втратити покликання до монашого життя, навіть захворіти психічно, і, на жаль, такі випадки траплялись. Якщо за екзорцизм береться мирський священик, який

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

не підготовлений до цього, то в результаті може отримати важку хворобу, потрапити в нещасний випадок і мати серйозні сімейні проблеми. Хоча є і одружені священики, які є досить сильними екзорцистами. Іншою, досить важливою, ділянкою нашого щоденного життя є цілителі, екстрасенси й люди, які мають якісь “особливі” дари і своєрідно допомагають людям. Часто люди запитують у священика: “Чи можна звертатись по допомогу до різних цілителів і “бабок”!? Загалом, Церква традиційно з упередженням ставиться до таких людей. Пригадую розмову з одним чоловіком на тему цілительства, тоді він жартома сказав: “Якщо людина йде на молитву-зцілення до священика, то це ще є півбіди…” Десь щось у цьому є. Проте, якщо ми заглянемо в історію християнства, а також у житія святих, то можемо зауважити, що дари зцілення, пророцтва, вигнання злих духів мали не тільки монахи і священики, а також прості миряни. Тобто Бог не обмежується в Своїх дарах тільки визначеною категорією людей, а, насамперед, Він дивиться на серце людини. Пригадую розмову з одним цілителем-екстрасенсом, який також має дар і допомагає багатьом людям. У розмові з’ясувалося, що на курсах, де він проходив навчання, було 30 чоловік. Однак тільки двоє з них пішли Божим, християнським шляхом, а решта кинулись у вир магії. Це нам десь може підказати, скільки цілителів співпрацює з Богом, а скільки – з іншими силами… Коли запитуєш ту чи іншу людину: “Чому ви пішли до якоїсь бабки чи екстрасенса?”, то відповідь завжди майже однакова: “Ну та в неї образи на стінах, свічка Стрітенська горить, Свята Йорданська вода та й ще “Отче наш” знає напам’ять…?” Але ж ніколи так не буває, що ви приходите до якогось цілителя і в нього на стіні висять чортові роги. Всі вони прикриваються релігійною атрибутикою. Найважливіше питання: з допомогою якого духа ця людина діє: чи Духа Божого, чи злого духа. Сам дар і те, що вони вам частково скажуть деякі речі про Вас, ще ні про що не говорять. Загляньмо у Святе Письмо, в Діяннях Апостолів (16,16-20) описано один епізод, коли за Ап. Павлом

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

і Силою йшла служниця, яка мала духа віщуна. Вона постійно говорила про Апостолів, що вони “слуги Всевишнього”. Павлові це якось надоїло і він вигнав цього духа. Отже, бачимо, що дар віщування був, але не від Бога, тому апостол його вигнав з неї. Деколи люди запитують у священика: “А як знати, чи цей цілитель від Бога, чи ні?” Тут нам також може допомогти Святе Письмо. Так у Євангелії від Матея є такі повчальні слова: “Всяке дерево, що не родить доброго плоду, рубають і в вогонь кидають. За їхніми плодами, отже, пізнаєте їх” (Мт. Мт. 7, 19-20). Які ж це плоди, за якими ми можемо розпізнати людину? Це є плоди християнського життя: любов, лагідність, смирення і безкорисливе служіння Богові й людям. Якщо цілитель бере з вас шалені й конкретні гроші, якщо він не практикує християнське життя: любов, лагідність, смирення і безкорисливе служіння Богові і людям людям,, та ще й веде аморальний його спосіб, то великий знак питання, від яких сил походить його дар лікування. Зрештою, кожен цілитель знаходиться на території якоїсь парафії і в священика можна дізнатися про нього. Навіть ті, які дійсно отримали якийсь дар від Бога: чи це лікування, чи вигнання злих духів, чи якийсь інший, повинні бути уважні до себе, щоби через гординю не відпасти від Господа. Потрібно частіше себе ставити на місце, прочитуючи цей Євангельський уривок: “Багато Мені того дня скажуть: “Господи, Господи! Хіба ми не твоїм Ім’ям пророкували? Хіба не Твоїм Ім’ям силу чудес творили? Хіба ми не Твоїм Ім’ям бісів виганяли? І тоді Я їм заявляю: “Я вас не знав ніколи! Відійдіть від Мене, ви, що чините беззаконня! (Мт. 7, 22-23). Врешті-решт, кожна віруюча людина щодня є сама для себе і екзорцистом, і цілителем. Якщо ми живемо Заповідями Божими, багато молимося, проводимо духовну боротьбу з грішними думками, то ми щодня відганяємо від себе безліч злих духів. І не тільки. Святі Тайни Тайни,, особливо Сповідь Сповідь,, Свята Євхаристія, Євхаристія, а також віра і молитва мають силу, щоб вилікувати будь-яку нашу хворобу, тобто Господь через ці речі нас може вилікувати і звільнити від будь-яких проблем чи фізичних, чи психічних.

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Отож практикуймо глибоке християнське життя і тоді будемо менше хворіти і менше лікуватись. Кожна хвороба, кожне терпіння нам для чогось дається. Просто так з нами нічого не буває: на все є свої причини і на все є Божа Воля або Божий допуст. Амінь.

КОРІНЬ БЕЗЗАКОННЯ Приглядаючись уважно до різних трагічних подій, які сколихнули Європу, Туреччину й Америку, якось мимоволі хочеться на цю тему щось написати. Ще кілька років назад ми могли спокійно поїхати в Європу, відвідати історичні й архітектурні пам’ятники старовини та й, взагалі, насолодитись гарними краєвидами. Сьогодні ми вже не можемо спокійно пройтися в Лондоні Тауерським мостом, Трафальгарською площею й відпочити серед прекрасної зелені парку Сент-Джеймс. Ми можемо відвідати Париж, але спокійно, без страху, не зможемо оглядати потугу Ейфелевої вежі, спокійно молитися “Богородице Діво” у Соборі Паризької Богоматері й насолоджуватись архітектурою Тріумфальної арки. Ми можемо поїхати на екскурсію в Рим, але тепер не відчуватимемо насолоди від краси і старовинності Колізею, Фонтану ді Треві й Собору Святого Петра (збудований у 1626 р.). Цей спокій, мир і впевненість десь зникли. Чому? Тому що внаслідок різних терористичних актів Європу поглинув страх. Людина може мати різні страхи і навіть побороти їх у своєму серці, але страх перед смертю не так легко подолати. Страх перед смертю може побороти тільки людина, яка має сильну віру в Бога. Пригляньмося до того, що діється в сильній і самовпевненій Америці. Ми можемо зауважити, що тут щораз частіше відбуваються демонстрації і бунти людей, які завершуються кривавими перестрілками. Щораз частіше то тут, то там хтось може спокійно розстріляти кільканадцять чоловік. На сьогоднішній день в Америці стала популярною стрілянина в поліцейських тощо. Взагалі, в сучасному світі вбити чи замордувати людину – це те саме, що десь на стежці розтоптати якусь комаху. Завітаймо у гості, якщо є така можливість, до Америки, Канади або якоїсь іншої високорозвинутої європейської країни. Тільки ви переступите кордон, як, от чудо, все тут є дозволене.

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Усе виглядає так, ніби ми потрапили в “країну чудес” або на “острів скарбів”. Усе вам тут можна і все дозволяється. Хочеш жінку – будь ласка, а хочеш чоловіка – жодних проблем. Хочеш алкоголь – будь ласка, ну а якщо захотів наркотики – також жодних проблем. Ніяких моральних обмежень і релігійних принципів. Ось що говорив мені колись один бувший наркоман: “У Торонто наркотики легше купити, чим хліб…”. Людство дуже інтенсивно хоче скинути з себе будь-які обмеження і закони: починаючи від Божих Заповідей і закінчуючи голосом сумління. Саме так звана “свобода” зумовлює моральні упадки і деградацію. Щоб узаконити беззаконня, людина часом придумує надзвичайно смішні і навіть дитячі арґументи. Отож, щоб легалізувати наркотики, придумали досить “серйозний” арґумент: з медичною ціллю, адже хворі потребують цього. А хіба в лікарнях, госпіталях і навіть аптеках не можна було придбати препарати, в яких є вміст наркотика? Звичайно, що з цим ніколи не було жодних проблем. І так у різних сферах життя придумують різні арґументи, щоб тільки оправдати гріх і беззаконня. Тут напрошується запитання: “А чому відбувається така інтенсивна “легалізація гріха?” Виявляється, як говорять психологи, якщо людина чинить беззаконня і суспільство цього не сприймає, тоді вона відчуває певний внутрішній дискомфорт. Ну а якщо все легалізоване і дозволене, тоді, коли вона чинить зло, то вже такого дискомфорту не відчуває, бо навколишнє оточення її сприймає. Так, суспільство, хочемо ми цього чи не хочемо, вже легалізувало деякі “види гріха”, але ще залишились Церква та й голос сумління, який до кінця ще не вдалось нікому заглушити. Церква, особливо на Заході, не змогла чи не захотіла конкретно протистояти деяким гріхам. Тепер ми маємо те, що маємо. Камінь беззаконня вже покотився з гори і його вже не можливо зупинити. Ще один аспект: на танк з шаблею не підеш… На сьогоднішній день тут уже про деякі речі не можна говорити. Як сказав мені колись один священик: “Проблема одностатевих шлюбів у Канаді – це є та “свята корова”, яку в жодному

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Кн. Буття. 19.23-26. Лот втікає з Содоми і Гомори.

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

разі не можна чіпати”. Однак про це потрібно говорити. Церква зобов’язана говорити про серйозні моральні проблеми суспільства, чого б це їй не коштувало… На жаль, замало є таких, як ап. Петро і Павло. Не відомо до кінця, хто в цій ситуації такого морального занепаду більше винуватий: чи ті, хто творить беззаконня, чи служителі Церкви, які або через страх, або через байдужість своєчасно не присікли моральний занепад. Очевидно Господь з цим питанням колись визначиться. Говорячи про моральний упадок суспільства, хотілось би звернути увагу на одностатеві шлюби, які вже стали нормою в Америці і Канаді, а також в багатьох європейських країнах. На думку більшості вчених і психологів цілого світу, ще півтора століття назад гомосексуалізм вважався психічною хворобою, яка навіть піддається лікуванню. Але під впливом лібералізму і численних акцій протесту прихильників гомосексуалізму в 1992 році Всесвітня Організація Охорони здоров’я виключила гомосексуалізм із перечня психічної діагностики. Попросту ВОЗ послідував прикладу так званої “просвіченої і вільної” Америки. Тобто без наукових і медичних аргументів на сьогоднішній день це вже не вважається психічною хворобою. А з іншої сторони кільканадцять років назад коли в Америці було проведено голосування 10.000 психіатрів, то 68% з них визнали гомосексуалізм психічною хворобою... . З медичної сторони психічна хвороба, але з духовної і моральної- важкий гріх і моральний упадок. Коли ми заглянемо в історію, то побачимо що такі могутні держави як Древній Рим і Греція зазнали свого краху якраз в часі процвітання гомосексуалізму. А в Росії розквіт цієї хвороби припадає якраз на революційний і після революційний період... . Загляньмо уважно в Св. Писання тут ми можемо знайти цікаві цитати на цю тему: Книга Левіт 20.13; Рим.1.25-28; Книга Буття 19.4-10, а також ап.Павло згадує в своїх посланнях що мужеложники Царства Небесного не наслідять... . У сучасному світі як в Україні, так і на Заході внаслідок різних подій створюються різні силові структури: СБУ, поліція і різні охоронні служби. Ці силові структури, особливо на Захо-

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

ді, щораз більше і краще оснащені й добре підготовлені. Окрім цього, здійснюють конкретний контроль над людиною через камери відеоспостереження, телефони й комп’ютер. Усе нібито під контролем, але, на жаль, беззаконь щораз більше і більше. У чому тут проблема? Проблема полягає в тому, що корінь будь-якого беззаконня міститься в серці людини. Про це нам конкретно говорить Свята Євангелія: “… із серця бо походять лихі думки, вбивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства… (Мт.15,19). Якщо людина в своєму серці немає віри в Бога, немає страху Божого і не викорінює гріх у своєму серці, то жодні зовнішні обмеження їй не допоможуть. Навпаки, віруючій людині, яка щодня живе Заповідями Божими, не потрібні ні поліція, ні якісь людські приписи чи правила поведінки, бо це все закладено в її серці. Людина, яка звикла чинити гріх і всіляке беззаконня, не дуже реагує на поліцію і камери відеоспостереження… Немає нікого – значить є нагода зробити зло. Немає якогось зовнішнього контролю – значить вбиваю, грабую і чиню насильство. Отож, ми можемо зробити висновок, що зло зменшується у світі не завдяки зовнішньому контролю, а завдяки внутрішній духовній праці над собою. Зло викорінюється шляхом глибокого християнського життя. І нічим іншим. Тому прикладаймо зусилля в цій сфері розвитку, а Господь нам допоможе в цьому і скріпить Своєю Благодаттю. Амінь.

ХВОРОБА ЯК БОЖИЙ ДАР Хвороби, терпіння й усілякі скорботи – це невесела сторона людського життя. Невесела і важка, тому що в більшості випадків зумовлена тим, що ми не маємо правильного розуміння якоїсь важкої ситуації. Важко і легко, погано і добре, хворий і здоровий – ця переміна різних наших станів якось передбачена Божим Провидінням. Вона, врешті-решт, повинна принести нам користь. Наше життя, хочемо ми цього чи не хочемо, десь проходить між двома полюсами: причини і наслідки. Кожна наша хвороба чи якась важка ситуація має свої причини. Про це гарно сказав св. Василій Великий: “Не говори: це сталося випадково, а це відбулося само собою. В тому, що стається, немає нічого хаотичного, нічого не визначеного, нічого випадкового… Скільки волосків на твоїй голові? Однак ні один із них не забутий Богом. Бачиш як ніщо, навіть дуже мале, не сховане від ока Божого”. Кожна наша хвороба і негативна ситуація, з нашої точки зору, має в собі позитив, але, на жаль, ми його часто не добачаємо. У важкі хвилини ми настільки концентруємось на тому, що нас болить, що забуваємо про важливі речі, навіть про те, щоб піднести свою думку до Бога. Сьогодні дуже багато людей старається приїхати на молитви зцілення, також знайти різних цілителів і екстрасенсів тощо. Пригадую слова однієї жінки: “О, я їздила на молитви зцілення, і то дуже далеко, стратила час і гроші, а нога мене як боліла, так і болить, а може навіть ще більше болить…”. Тут десь напрошується гарний український вислів: “без поняття”. Важливо знати, що на процес зцілення, насамперед, впливає Бог, тоді – покаяння, віра і молитва хворої людини, а вже після цього – священик або якийсь лікар чи цілитель. Якщо людина ще не цілком усвідомила і не розкаялася в грісі, який є причиною хвороби, то зцілення відбудеться ще не швидко…

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Мт. 15.30-31. Ісус лікує хворих

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Адже причиною тієї чи іншої хвороби в більшості випадків є неправильне життя і гріх. Звичайно, що можуть бути ще інші причини хворіб, але про це ми тепер не будемо говорити… Пригадаймо собі Євангельський епізод, в якому точно показана причина хвороби: “Оце ти видужав, – тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось” (Ів. 5,14). Господь Бог хоче, щоб ми всі були здорові, адже Він створив людину не хворою, а здоровою. Коли ми заглянемо у Святу Євангелію, то можемо збагнути, що віра людини є дуже потрібна в процесі одужання. Навіть Ісус Христос не міг усіх вилікувати: не через те, що не мав сили, а через те, що не всі мали віру. Кожна хвороба, як ми вже перед тим згадували, має в собі цю позитивну сторону. Хвороба, як говорять учителі духовного життя, є нашим найкращим учителем, найрозумнішим проповідником, найбільш повчальною релігійною книжкою. Хвороба нас учить смирення, терпеливості, покаяння покаяння.. Ніщо так, як хвороба не забирає в нас бажання грішити. А скільки було випадків, коли через важку недугу людина навернулась до Бога, стала на стежину Заповідей Божих і таким способом осягла спасіння душі. Терплячи ту чи іншу хворобу, ми повинні зважати на деякі важливі нюанси. Насамперед це – молитва до Бога, потім – терпеливість, а також усвідомлення своєї провини. Бо якщо немає молитви, терпеливості, а тільки нарікання на всіх і вся, навіть на Бога, тоді хвороба не принесе нам духовної користі й не облагородить нашу душу. Осмислюючи свій життєвий досвід, ми можемо зауважити, що хвороби можуть бути фізичні і психічні. Щодо різноманітності хворіб, то на цю тему нам може більше розказати медицина. Окрім цього, також є ще інші, дуже важливі хвороби нашої душі – гріховні пристрасті або гріховні звички. Святі люди у своїх творах згадують такі гріховні пристрасті: черевоугодництво, нечистота, лінивство, гординя, гнів, ненависть тощо. Ці хвороби душі є досить небезпечними тому, що через них ми можемо втратити щасливу вічність. Лікуються ці хвороби не медичним і лікарським способом, а духовним. Їх досить гарно лікує молитва, піст, покаяння і, взагалі, духовна праця над собою. собою

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

У кожній нашій хворобі й, узагалі, важкій життєвій ситуації, важливе місце займає молитва. Історія християнства знає безліч випадків, коли людина отримувала зцілення тільки через молитву і віру, навіть без медичних препаратів. Тільки тут не потрібно впадати в крайнощі: насамперед, молитва, але також потрібно прибігати за допомогою до ліків і лікарів. Навіть Св. Макарій Великий десь в своїх творах говорив, що ліки і лікарі є також дані нам Богом… Трапляється деколи так, що людина є важко хворою і просто немає навіть сили молитись або немає віри. То як тоді бути з молитвою? Пригадаймо собі цей Євангельський фрагмент, коли четверо товаришів принесли розслабленого до Ісуса Христа (Лука 5,17-25). Тут десь конкретно видно, що Господь зцілив недужого не через його віру і молитву, а через віру його товаришів. В нашому житті часто трапляються такі ситуації. Буває так, що наші рідні, близькі чи знайомі не мають достатньо віри і не моляться, щоб одужати. Тоді, молячись за них, ми своєю молитвою приносимо їх, як ті товариші з Євангелії, до Ісуса, і Він невидимим способом посилає благодать зцілення. Говорячи про наші фізичні хвороби, хочу також зауважити, що вони дуже тісно пов’язані з нашими гріховними пристрастями. Так, наприклад, якщо ми опановані пристрастю черевоугодництва, то в результаті, будемо мати проблему з органами травлення. Якщо ми часто потрапляємо в стан гніву і ненависті, то матимемо проблеми з серцем і нервовою системою. Якщо є проблеми з нечистотою, то страждатимуть відповідні органи. Деякі вчителі духовного життя і психологи стверджують, що хвороба “рак” у більшості випадків спричинена тим, що ми не прощаємо провин нашим ближнім. І от, коли в душі відбувається накопичення цієї негативної енергії, то вона переходить на тіло і руйнує його. Весь наш внутрішній світ – думки, бажання і відчуття, мають серйозний вплив на наше фізичне здоров’я. Якщо вони позитивні, то впливають позитивно, а якщо негативні, то негативно впливають і руйнують наше тіло. Сучасна людина, щоб зберегти себе молодою, гарною і здоровою, застосовує різноманітні засоби: вишукані страви, всякі

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

“дивні дієти”, практику “йоги”, східних медитацій тощо. Проте це все є “суєта суєт”. Найуніверсальніша порада для здоров’я душі і тіла – це правильне християнське життя. Життя, в якому є віра, молитва, піст, духовна праця над собою. Саме про це колись гарно сказав св. Іван Кронштадський: “Господи, визнаю перед Тобою, що не на дачі, ні в лісі життя і здоров’я і міцність духовних і фізичних сил, а у Твоєму храмі, найбільше у Святій Літургії і Животворних Твоїх Тайнах”. Амінь.

ДОМАШНІЙ ЗАТИШОК Рідний дім, родина, сім’я – це те середовище, де нам доводиться проводити найбільше часу. Напевно, кожний з нас хоче почувати себе комфортно і затишно в родинній атмосфері й у себе вдома. Дім, квартира чи якесь інше приміщення, в якому ми живемо, повинно давати нам силу і наснагу до життя, а не забирати їх у нас і спричиняти внутрішній дискомфорт. Від кого і чого залежить ця домашня атмосфера? Насамперед вона залежить від кожного з нас. Усі наші думки, бажання, почуття, а також слова й діла мають великий вплив на середовище, в якому ми знаходимось. Кожний з нас сам робить це приміщення, де живе, або позитивним, або негативним. Сімейні конфлікти, сварки, прокльони і негативні думки – це все створює в наших домівках негативну атмосферу. Вже навіть не кажучи про аморальний спосіб життя, в якому домінує гріх і всіляке беззаконня. А з іншої сторони, християнське життя, молитва, читання Святого Письма і духовної літератури, а також ікони, образи і релігійна атрибутика – це все освячує наші приміщення і створює позитивну енергетику. Загалом, люди якось стежать за тим, щоб у них вдома були чистота і порядок. Для підтримки цієї чистоти і порядку ми й робимо періодично прибирання. Проте ми повинні знати, що на духовному й енергетичному рівні також потрібно час від часу робити прибирання. Адже на цьому рівні також відбувається накопичення “гріховного пороху”. Як потрібно робити це “духовне прибирання?” Ми повинні частіше запрошувати священика для освячення свого приміщення, а не тільки один раз на 10 або 20 років. Важливо, щоб це освячення робили з повним обрядом, в якому є освячений ладан, свята олійка, воскові свічки, а також, щоб відчитали всі необхідні молитви. Щоденно ми самі можемо очищати своє приміщення: запалювати Стрітенську свічку, кадити освяченим ладаном і навіть скроплювати святою Йордан-

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

ською водою. Дуже гарно очищають і освячують наші домівки різні богослужіння, молитви і набоженства, які можна слухати на комп’ютері чи магнітофоні. Яким способом усе ж таки відбувається накопичення цієї негативної енергії і “гріховного пороху?” Насамперед, як ми вже згадували, через нашу неправильну поведінку, також накопичення негативу відбувається через оглядання неморальних фільмів і картинок в комп’ютері чи телевізорі, слухання певної музики і співу. Психологи стверджують, що музика і спів мають на людину вплив на рівні наркотика. У сучасному світі є дуже багато рок-груп, які співають і награвають конкретні сатаністичні пісні й мелодії. Статистика наводить дані про часті випадки самогубства під час або після рок-концертів. Ми повинні знати, що через таку музику і “своєрідні” фільми може навіть відбуватися вселення нечистої сили… Бувало, коли після того, як хтось прийшов до нас у гості, пропадав домашній затишок. Чому? Тому, що були принесені якісь речі, які піддавали магічній дії. Таких випадків, на жаль, у нашому народі є багато. Після цього обов’язково потрібно запросити священика для освячення дому. Ми повинні усвідомити, що живемо в час так званої “демонізації” суспільства. Темні сили різними шляхами і способами вриваються в наше життя і навіть в наші душі. Деколи приходить священик освятити дім, а там дуже важка духовна атмосфера, навіть важко читати слова молитов. Якщо в якийсь спосіб вселилась нечиста сила, то тоді потрібно запросити для освячення священика-екзорциста. Нечистий дух може вселитись не тільки в людину, тварину, дім, але навіть у машину. Пригадую, колись в Закарпатті в один Василіянський монастир привезли машину, щоб відчитати екзорцизм. То під час молитви машина стала в вертикальне положення. І це відбулося на очах багатьох людей. Дуже важливо, щоб позитивна атмосфера і відповідний затишок зберігався в родинах, де є малі діти. Адже малі діти, як ця губка, мають властивості все втягувати в себе. Деколи приходиш

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Кн. Даниїла. 6.20-21. Пророк Даниїл в ямі з левами

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

у якусь родину, а там мала дитини в колисці, а кілька метрів від неї постійно включений телевізор. Тоді з цього телевізора багато різного непотребу залітає у чисті дитячі душі. Це бувають різні фільми жахів, всякої нечистоти, вбивства, насильства і т.д. Дитина підростає і батьки дуже дивуються, звідки в неї прояви агресії, садизму і всякої нечистоти. А це все – з телевізора і комп’ютера. Потрібно контролювати дитячі мультфільми, бо там також є багато різного зла. Навіть такі вітчизняні мультфільми як “Ну, постривай”, “Маша і ведмідь” мають негативний вплив на поведінку дитини. Вони вчать їх непослуху і розбещеності. А скільки на сьогоднішній день є мультфільмів, де пропагують магію, показують різні сатаністичні “фізіономії”. Дім і родинна атмосфера є першою школою і першою церквою для кожної дитини. Саме тут формується характер дитини, її духовність і культура. Тому й батьки повинні прикласти багато зусиль, щоб створити дітям відповідне середовище для правильного розвитку. Бо пізніше, коли діти виростуть із серйозними проблемами, буде вже запізно щось поміняти в кращу сторону. Якщо наш дім чи квартира знаходяться в місті, тоді ми не маємо можливості часто спілкуватися з природою. Адже ліси, гори, озера й ріки дають нам природню силу. Тоді варто мати в себе вдома більше живих квітів, меблів, які зроблені з натуральної деревини, килими та інші речі, які також зроблені з натуральних, а не штучних матеріалів. Такі речі позитивно впливатимуть на ваше здоров’я і створять відповідний затишок. А в приміщеннях, де ми спимо, взагалі не повинно бути комп’ютерів, телевізорів і телефонів. Ці речі, на жаль, відбирають від нас спокійний сон. Отож стараймось зберігати наше “родинне гніздо” в чистоті і порядку, щоб там міг оселитись Дух Божий, а не якийсь інший, цілком чужий нам дух. Амінь.

БУТИ ЩАСЛИВИМ Кожна людина, яка живе в цьому світі, хоче бути щасливою. І це дуже важлива річ – віднайти щастя в житті. Тільки тут є один важливий нюанс: люди по-різному розуміють стан щастя. У чому все ж таки полягає щастя і як його осягнути? На цю проблему чи запитання нам може дати відповідь Св. Нектарій Егінський: “Як помиляються ті люди, які шукають щастя не в собі самих, а в чужих країнах і подорожах, у багатстві і славі, в насолодах і задоволеннях, у марних речах, які врешті-решт приносять гіркоту! Будувати вежу щастя поза своїм серцем – це все одно, що будувати дім у місці постійних землетрусів. Щастя є в нас самих, і блаженний той, хто зрозумів це…”. Щоб ми якось ширше і глибше могли зрозуміти ці слова святого, спробуймо розглянути деякі щоденні приклади. Отож одна молода сім’я, маючи деякі фінансові збереження, зробила собі в квартирі євроремонт, закупила євро меблі та й великий сучасний телевізор… Незабаром вони якось задумались над своїм життям і зрозуміли, що цим євро щастя вони не осягнули. Ще інший чоловік подумав собі: “От як я придбаю собі нову машину, то тоді я буду почувати себе досить щасливим. Через деякий час йому вдалось купити нову і гарну машину. Проте з цього часу його спокійне життя закінчилось: чи він спить, чи щось робить, чи кудись йде, то завжди переживає за свою машину. Урешті-решт вийшло, що не він придбав машину, а машина придбала його. Таким способом він також не осягнув того, що бажав. Один відомий чоловік хотів дуже розбагатіти, бо вважав, що так стане щасливим. Знаючи, що недалеко в пустині живе святий старець-монах, він вирушив до нього зі своєю насущною проблемою. Він попросив, щоб той помолився в його наміренні. Через деякий час знову ж приходить цей багач і запитує монаха: “Ти молився за мене?” – “Так” – відповів той. “То що, я тепер буду

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Кн. Вихід. 32.15-16. Мойсей з таблицями Завіту

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

більше мати?” – Ні – говорить монах, – ти просто будеш менше бажати…” Цим святець дав чоловікові зрозуміти, що щастя не полягає в тому, щоб більше мати… За останні роки багато різних психологів і науковців пробували зробити статистику, щоб збагнути, де і в яких країнах живуть найщасливіші люди. Результати були досить цікаві. Виявляється, найменш щасливі люди живуть у найбільш багатих країнах. А десь там, біля Австралії, на островах живуть найбільш щасливі люди. Америка, Японія та інші багаті країни займають майже останні місця в цій статистиці. Це нам також може щось сказати… Ще один важливий момент: виявляється, найбільше самогубств в Японії серед найбагатшої верстви населення. Святе Письмо нам також не одноразово підказує, де потрібно шукати щастя і в чому воно полягає: “Щасливі ті, що їх дорога бездоганна, що ходять за Господнім Законом. Щасливі ті, що його свідоцтва пильнують, шукають Його всім серцем” (Пс.119 (1-2). Якщо ми є віруючі люди та й ще практикуючі християни, то можемо дуже легко проаналізувати цей внутрішній стан щастя. Буває так, що коли ми довше і глибше перебуваємо на молитві, то після цього відчуваємо внутрішній мир, спокій і радість… Часто, коли лукавий пропонує якусь гріховну спокусу і ми, з Божою поміччю, поборюємо і відкидаємо цей гріх,– тоді приходить радість, спокій сумління і своєрідне щастя… Про це гарно сказав св. Антоній Великий: “Щасливий той, хто міг переступити, а не переступив, зло вчинити, а не вчинив…” У житті майже кожен християнин інколи впадає в якийсь гріх, і його довгий час “щось не пускає” піти до сповіді. Проте коли він переборює своє гордовите – “я”– і робить добру сповідь, то яку радість відчуває у своїй душі. Це і є своєрідний стан щастя. Коли ми живемо правильним християнським життям, робимо добро й уникаємо зла, працюємо над своїм духовним життям, тоді у сумлінні панує спокій спокій,, а в душі – радість, мир і щастя. щастя. Нам не потрібно витрачати великі гроші і час на відкриття візи

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

і на подорож, щоб добратися до цього острова щастя. Адже цей острів, як ви вже, напевно, зрозуміли, знаходиться в нашому серці. Тільки потрібно трохи зусиль над собою, духовної праці, молитви, тоді цей стан щастя буде завжди перебувати в нашому серці. Амінь.

“БОЖИЙ ПАЛЕЦЬ” Кожне людське життя є переповнене різноманітними подіями, критичними ситуаціями і всілякими несподіванками. Коли ми спробуємо якось більш чіткіше і глибше проаналізувати своє життя, то зможемо віднайти в ньому такі події, в яких конкретно проявлялась дія Бога, або “Вишніх сил”. Такі ситуації в нашому житті ми назагал називаємо “Божий палець”. Дуже гарну книгу саме на цю тему написав отець Володимир Серемчук (19352008). Ця книга заслуговує уваги, тому що в ній зібрано багато різних прикладів про конкретну дію Божої сили. Ця тема завжди є актуальною тому, що протягом усієї історії Спасіння Боже Провидіння постійно проявляється якимсь способом. Коли ми заглянемо у Святе Письмо, то віднайдемо багато таких випадків. Отож у Книзі Виходу з 7 по 11 розділ розповідається про 10 різних кар, які Господь Бог зсилав на фараона та єгиптян за те, що вони не хотіли відпустити єврейський народ з неволі. Ось ці всі кари: перетворення води у кров, нашестя жаб, сарани і, врешті-решт, смерть усіх первенців – саме це було “Божим пальцем” на зачерствіле серце фараона та єгиптян. Ще інший приклад зі Старого Завіту, коли Бог хотів підказати пророкові Валаамові, чи інакше кажучи усвідомити його, то Він промовив до нього через глуху і німу ослицю (Чис. 22,23-31). Ми можемо обійти всі села і ферми, але ми не знайдемо якусь сільську скотину, яка б говорила людським голосом. Господь поступив так, щоб усвідомити пророка в його “безумстві”. У Діянні св. Апостолів (12,20-23) розповідається, як народ возхваляв царя Ірода, як Бога, але той не віддав славу Богові, отож сказано: “Черви пожерли його і він помер”. Ми можемо знайти багато прикладів у нашому сьогоденні про те, як Господь “болючим способом” підказував людям їхнє беззаконня. Пригадую, як один священнослужитель упродовж деякого часу крав зарплату у свого співслужителя, а коли йому звернули увагу на

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

це, то він ще й неправдиво звинуватив того перед єпископом… Проте, через деякий час серед білого дня приходить до церкви злодій, дусить його, витягує з кишені кілька тисяч доларів і втікає. Хіба це не є конкретний “Божий палець”? палець”? І аж після цього священнослужитель зрозумів свою помилку і розкаявся… Пригляньмося уважно, що діється сьогодні у світі: землетруси, повені, пожежі й різні катаклізми, в яких гинуть сотні й тисячі людей. Хіба це не є конкретний “божий палець”, тобто вказівка на боговідступництво. Таким болючим способом, на жаль, Бог змушений пробуджувати світ від “гріховної сплячки”… Коли ми аналізуємо таку “жорстку” Божу дію стосовно людини, то якось мимоволі в нас може з’явитись думка, що Бог трохи зажорстокий до людини. Однак Святе Письмо прагне переконати нас у чомусь іншому: “Хто не любить, той не спізнав Бога, бо Бог – любов” (І Ів. 4, 7-8). Отож, Бог є любов і це означає, що кожна Його дія стосовно людини є виявом любові. Тільки не кожна людина може це зрозуміти… Загляньмо знову у Святу Євангелію, щоб переконатись у цій розумній “педагогії” Бога. Пригадаймо епізод з Євангелії від Луки (22, 54-62) 54-62),, коли ап. Петро тричі відрікся Ісуса. Тоді Ісус глянув на Петра і той зрозумів свою помилку, а далі сказано: “І, вийшовши звідти, заплакав гірко”. Отож бачимо, що ап. Петрові вистарчило одного погляду Ісуса Христа, щоб усвідомити свою помилку. Ще інший фрагмент Святої Євангелії розповідає нам, як ап. Тома засумнівався у Воскресінні Господа нашого Ісуса Христа (Ів. 20, 24-29). Господь мусив напоумити його словами: “Та й не будь невіруючий, – а віруючий!” У цій ситуації вистачило слів для усвідомлення помилки. Проте в іншій ситуації той же Ісус Христос, люблячий і смиренний, бере бич і виганяє торговців з храму (Лк. 19, 34-46). Ісус міг їм сказати: “Хлопці, не торгуйте тут, бо тут є місце святе, місце для молитви”, але Він попросту взяв бич і повиганяв їх із храму. Чому? Тому що вони все-одно цих слів не зрозуміли би. Вони перебували на такому рівні свідомості й морального розвитку, що їм потрібен був тільки бич, щоб щось

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Кн. Буття 8.3-4. Потоп

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

зрозуміти. Коли ми повернемося знову ж до “Божого пальця”, то тепер зрозуміємо напевно, чому Він є, з нашої точки зору, трохи зажорстокий, бо часто проявляється у вигляді важких хворіб, нещасних випадків, а навіть смертних випадків… Чому? Тому що всі інші “легші варіанти” не підходять тим людям, їм потрібні саме такі “болючі підказки”, щоб усвідомити своє беззаконня. Для Бога є важливим не наше тлінне тіло, а наша безсмертна душа. Десь навіть сказано: “Тіло терпить – душа чиститься”. Тому й допускаються терпіння тілесні для спасіння душі… Сучасна людина щодня з різних джерел отримує багато різної інформації, яка б нам мала допомагати правильно жити. Якщо людина хоч трохи “дружить з головою”, то має аналізувати, чи дійсно її життя узгоджується з Божими Законами і моральними принципами, чи ні. Якщо ні, то вона повинна пробувати поставити себе в якийсь спосіб на місце, не очікуючи на “Божий палець”. Адже його при бажанні можна оминути. Як це зробити практично? Насамперед, зробити щирий аналіз свого життя, прислухатись до свого сумління й усвідомити власне гріхопадіння. Пізніше, якщо є усвідомлення свого боговідступництва, але ще важко залишити “гріховні насолоди”, то необхідно зробити для себе короткометражний документальний фільм на тему: “А якщо завтра мене навідає “Божий палець?” І якщо справді завтра чи післязавтра лікарі поставлять мені діагноз “невиліковна хвороба”, а через два місяці – остання Сповідь і перша Панахида?.. Хіба не варто ще сьогодні працювати над собою і ставити свої стопи на Божу стежину, щоб оминути “Божий палець”? Напевно, що варто… Пригадаймо ще зі Старого Завіту, як пророки сповіщали тій чи тій людині про неминучість Божої кари, а вона, усвідомлюючи це, починала каятись, молитись, постити і так умилостивлювала “невидиму десницю Божу”. Цей механізм працює до сьогодні… Говорячи в цій коротенькій статті про “Божий палець”, не хочу когось страшити. Йдеться про те, щоб ми чіткіше усвідомили, що над нами є Бог і ми не можемо легковажити Його повеліннями. Амінь.

ІЄРАРХІЯ ВАРТОСТЕЙ Життя людини – це своєрідне мистецтво. Кожна людина по-своєму є оригінальною і неповторною. Життя, як ми вже добре знаємо, дається нам тільки раз і його слід прожити так, щоб пізніше не шкодувати за марно прожитими роками… Найважливішою річчю, яка впливає на наше життя, є правильно виставлена ієрархія цінностей. Говорячи про неї, я хочу навести життєвий приклад. Одній дівчинці, яка називалася Марічка, подарували на день народження гарну пташку. Пташка дійсно була гарною: яскраве пір’ячко, чудовий голосочок і заокруглений дзьобик. Ну зовсім не подібна на наших пташок. Щодня дівчинка часто прибігала до свого подарунку, прикрашала клітку, в якій сидить пташка, різними квітками, робила різні декорації. Попри це все вона забувала піклуватися про пташку, тобто дуже рідко давала їй їсти і пити. З кожним днем клітка виглядала щораз гарніше, а пташка – щораз сумніше. І от мама Марічки зрозуміла, що щось тут не так, і запитала: “Донечко, а чому ти не годуєш пташку?” – “А я, мамо, щось забуваю це робити”, – відповіла вона. І продовжувала оздоблювати клітку. Коли задуматися над цією звичайною життєвою історією, то мимоволі приходить думка: “Напевно, Марічка не досить розумна, адже пташка є важливіша, ніж клітка, в якій вона сидить. Хіба дівчинка цього не знає?” Ми можемо дивуватись і навіть осуджувати дівчинку за таку нерозумну поведінку, але, на жаль, так поводиться більшість людей. Кожна людина має також цю пташечку, тобто свою безсмертну душу, про яку щодня дуже мало піклується. Вся увага й наші сили сконцентровані переважно на догоджанні тілу, на покращенні свого матеріального добробуту. Проаналізуймо своє життя, і ми збагнемо, як мало часу ми уділяємо молитві, духовному читанню і, взагалі, праці над собою, а як багато часу ми

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Мт. 22.20-21. Віддайте ж кесареве кесарові, а Боже Богові

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

витрачаємо на цілком другорядні справи, які не мають нічого спільного з правильним християнським життям. Десь є відчуття, що в багатьох людей є відсутня, правильна ієрархія цінностей. У Святому Письмі дуже конкретно сказано про це: “Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться” (Мт. 6, 33). Дуже часто в своїй ієрархії цінностей людина ставить на перше місце гроші, матеріальні блага чи багатство. Тільки тут є важливий нюанс: гроші чи багатства це не просто матеріальна річ, яку можна взяти в руку чи покласти у кишеню, а це також певна енергія. Сучасні психологи говорять, що гроші – це досить серйозна енергія і, якщо людина неправильно їх використовує, то вони можуть довести її до деградації… Щоб не бути голослівним, наведу конкретні приклади з життя. Мені довелось знати досить багатого чоловіка, який має в Канаді кілька будинків, але коли прийшов електрик щось ремонтувати, то він пробував вмовити цього чоловіка, щоб він зробив так, щоб мати змогу красти електроенергію в держави… Ще інший мільйонер, який має в Нью-Йорку два або три багатоповерхові будинки, цілий тиждень ходить в одній футболці, бо шкодує собі в щось краще вдягнутися. Ще пригадую собі одного священнослужителя, майже мільйонера, який їздить у найубогішій машині і ще умудряється красти зарплату в свого співслужителя. Бували випадки в Україні, коли людина помирала в жахливій убогості, навіть не маючи грошей, щоб щось купити собі їсти, але після смерті в неї під ліжком знаходили сотні тисяч гривень і навіть доларів. Наводячи ці правдиві життєві приклади, не хочу цих людей осуджувати, але просто хочу показати, до чого приводять гроші, якщо людина неправильно їх використовує. Сьогодні, під час економічної кризи в Україні, багато людей різними способами хочуть виїхати за кордон, щоб більше заробити і більше мати. І, знову ж, тут криється небезпека. Щось усе ж таки людина заробляє, але часто щось більше і краще втрачає. Навіть в емігрантів є приказка: “До п’яти років немає ще з чим повертатись

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

додому, а після п’яти років уже немає до кого повертатись…”. І це правда. Якщо хтось один виїхав за кордон чи чоловік, чи жінка, то чомусь за кілька років подружжя розпадається. Діти, які виросли без батьківської чи материнської опіки і любові, є в якійсь мірі неповноцінними і “важкими”. І все це зумовлене тим, що в житті була вибрана неправильна ієрархія цінностей. Чомусь людина, яка всілякими способами, правильними і неправильними, хоче збагатитись, не задумується: “Чому все ж таки Ісус Христос прийшов на землю не в багаті та розкішні палаци, а народився в крайній убогості, в стаєнці?” Він, напевно, хотів цим нам на щось вказати… А пізніше Ісус, навчаючи Своїх учнів, а також нас, говорить: “Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство?” (Мт. 19, 24) Виглядає, що багатство є неабиякою перешкодою для духовного вдосконалення. Не кожний може справитися з цією енергією, яку несуть гроші й матеріальні блага. Звичайно, що не всіх багатих цього світу можна поставити на одну лінію. Є також заможні люди, які будують монастирі і церкви, допомагають бідним, підтримують різні благодійні організації… Проте таких, на жаль, мало. Мати багато і бути від цього вільним – це не є проста справа. Правильний вибір ієрархії цінностей має досить серйозний вплив не тільки на тих, які живуть у світі, але також і на тих, які живуть у монастирях, маючи навіть духовний сан. Пригадуються певні дискусії між монахами-студентами ще з часів богословських студій. Одні монахи жалілись, що в них не вистарчає часу на молитву і духовні практики, а інші говорили, що їм не вистарчає часу для того, щоб добре вивчити всі предмети. У чому тут проблема? Проблема знову ж в ієрархії цінностей. У кого на першому місці була молитва і дух життя, той завжди для цього знаходив час. А кому важливіше було наповнити розум гарними думками і відчувати себе “високоінтелектуальним”, то йому завжди не вистачало часу для молитви. Врешті-решт тим, які більше молились, Господь через молитву давав світло розуму

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

і тоді вони могли глибше збагнути і засвоїти богословську науку. Знання богослов’я і навіть Святого Письма, якщо немає молитви і віри, може навіть зашкодити, тому що тоді мимоволі зростає гординя і марна людська слава. Бувають випадки, коли молода особа, яка отримала чернече покликання, потрапляє в спільноту, в котрій є неправильно виставлена ієрархія цінностей. У такій ситуації монаше покликання не дозріває, а навпаки, втрачає свою первісну силу і ревність в “монастирській суєті”. Так подібно якщо посадити якусь декоративну рослинку, але не створити їй відповідних умов, то вона незабаром зів’яне. Про що тут йдеться? На сьогоднішній день є багато монаших спільнот і згромаджень, де на першому місці стоїть зовнішній благоустрій, пишність, а навіть розкіш. Євроремонти, вишукані страви, сучасні дорогі машини тощо. Це говорить про те, що акцент чи наголос поставлений не на духовне життя, молитву, самовідречення, убогість, а на матеріальний добробут і розкоші життя. Аргумент для самооправдання давно відомий: “Головне не прив’язуватись…” Щоб підтримувати цей сучасний благоустрій і пишноту, потрібно досить багато часу. Отож дорогоцінний час, який має бути присвячений молитві, духовним практикам і, взагалі, праці над собою, йде на створення і підтримування зовнішнього комфорту. Хоча і є якась спільна молитва, але вона часто переповнена різними думками і бажаннями “монастирської суєти”. Така молитва є суто формальна, в ній не має душі та серця. Тут актуальними є слова нашого Спасителя: “Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце” (Мт. 6, 20-21). Отож стараймося більш усвідомлено жити своє життя. Час від часу аналізувати його, запитуючи себе самого: “Чи справді в моєму житті є відповідно виставлена ієрархія цінностей?” Бо від цього залежить не тільки наше теперішнє життя, але щаслива або нещаслива вічність у Небі. Амінь.

МОЛИТВА СЕРЦЯ Читаючи глибокодуховні твори Святих Отців, ми можемо час від часу зустріти там вислів або термін “молитва серця” або “умноє деланіє”. Про цю духовну практику написано дуже і дуже багато різних повчань. Ще у перші віки християнства були сформульовані поради щодо молитви серця у творах св. Івана Золотоустого, пізніше в св. Симеона Нового Богослова, а також майже наших сучасників свт. Теофана Затворника, Паїсія Святогорця та інших духоносних Отців. Більшість повчань про цю молитовну практику зібрано у книзі “Добротолюбіє” “Добротолюбіє”,, яку вважають у якійсь мірі біблією для монахів... Загалом, молитвою серця в більшості випадків називають Ісусову молитву “Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного або грішну!” Проте, як підказують нам християнська традиція і досвід багатьох молільників, молитвою серця може бути будь-яка наша молитва, яка походить з глибини нашого серця. Як неможливо вийти на горище по драбині, оминувши перші щаблі, так і неможливо дійти до молитви серця, оминувши усну і розумову молитви. Людина, яка працює над своєю молитвою, повинна пройти ці “молитовні щаблі” чи рівні: усна, розумова молитва і, і, якщо Господь сподобить, молитва серця. Про усну молитву більшість людей знає – це є будь-яка наша молитва, яку ми промовляємо устами або вголос, або пошепки. Це можуть бути наші ранішні і вечірні молитви, різні Богослужіння, псалми, а також Ісусова молитва або Вервиця Вервиця.. Більшість людей від раннього дитинства і до глибокої старості чомусь залишаються на цьому рівні молитви... Чому? Тому що молитися таким способом легше і не потрібно таких зусиль, як для молитви розумової чи молитви серця серця.. Отож ціле своє життя “чеканять” собі усну молитву. Та й, Богові дяка, що й так моляться... Розумова молитва – це вже трохи вищий і серйозніший рівень молитви. Це також може бути будь-яка наша молитва, яку ми

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Мт. 26.39-41. Молитва Ісуса в Гетсиманському саді

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

молимось, але вже не устами, а в розумі або думкою. Це можна порівняти з тим, як ми читаємо якусь книгу, але не голосно, а тільки думкою. Уста наші під час такої молитви є закриті й безмовні. Як усна усна,, так і розумова молитви повинні бути уважними, без зайвих думок. Тільки уважна молитва є правильною молитвою і приносить нам духовну користь, поєднує нас з Богом... І, врешті, молитва серця серця,, про яку ми вже так багато наслухались і начитались. Однак правдиве знання про цю молитовну практику приходить з особистого досвіду молитви. Це так, як тоді, коли хтось розказує нам, який смачний мед, а ми його ніколи не куштували. Тоді ці слова нам багато не допоможуть. Цей молитовний стан важко повністю пояснити людині, яка щось таке не пережила у своєму духовному житті. Молитва серця – це молитва, яку промовляють не устами ні навіть не на рівні розуму, але в глибині свого серця, тобто духовного серця, а не фізичного... З однієї сторони – це є наша духовна праця, а з іншої – це вже кого Господь сподобить так молитися. Під час такого молитовного стану наш розум тільки контролює те, що робиться в серці, а сама молитва здійснюється в глибині нашого серця. Невидимим способом наш розум поєднується з нашим духовним серцем. У такій ситуації наші душевні сили – розум, воля і відчуття – поєднуються і прямують до Бога. Під час такої молитви в нашій душі відновлюється гармонія, яку мали перші люди, Адам і Єва, до первородного гріха... У своїх творах Святі Отці рекомендують з допомогою коротких молитов, таких як “Ісусова молитва” чи “Пресвята Богородице, спаси нас” тощо намагатися доходити до такого молитовного стану. Адже, коли ми молимося короткі молитви, тоді ми є менш розсіяні й легше концентруємо думки. Ще інша, важлива річ: коли ми звертаємося до Бога через молитву серця серця,, то розум мусить бути уважним до слів молитви, але уникати будь-які матеріальні уявлення чи образи. Через нашу уяву під час молитви дуже легко діють темні сили і перешкоджають молитися. Ми маємо тільки усвідомлювати і глибоко вірити, що

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

молимося до Бога, який присутній не тільки біля нас, але також у нашому серці. Адже ми часто приймаємо Св. Євхаристію... Усвідомлення чиєїсь присутності можна порівняти з тим, коли ми сидимо в якійсь кімнаті, а через щілину в замку хтось підглядає. Ми не знаємо, хто там є, але твердо переконані, що хтось там усе ж таки є... Молитовна праця є дуже важливою в нашому християнському житті. Від правдивої, уважної і глибокої молитви починається справжнє духовне життя. Молитва – фундамент нашого християнського життя. Якщо ми не будемо мати цього міцного духовного фундаменту, то й нічого доброго не збудуємо на нашій дорозі до спасіння. Через те, що кожна людина є індивідуальна і неповторна, то і кожен має свою молитовну дорогу до Бога. Ми повинні поглиблювати свої знання про молитву, читаючи твори Св. Отців, але, якщо ми не будемо частіше і більше молитися щодня, то ці знання нам багато не допоможуть. Хтось сказав: “Щоб навчитися добре молитись, потрібно просто більше молитись”. Сучасна людина, яка часто буває під впливом різної інформації, потрібної і не дуже, задає собі питання: “Як можна в такому своєрідному хаосі навчитися правильно молитись?” Звичайно, що з Божою допомогою можливо все зробити. Насамперед, важливо ізолювати себе від зайвої інформації, яка найбільше приходить через телевізор, комп’ютер чи інші ЗМІ. За порадою духівника, якщо це можливо, встановити собі хоч якесь молитовне правило на щодень і твердо його дотримуватись. Знаходити час і місце для якогось усамітнення, щоб були тільки ваша душа і Бог. Усамітнення і молитва найкраще впливають на наш духовний розвиток. Паралельно потрібно підчитувати житія Святих, доступні твори Св. Отців, а також хоча б уривки зі Св. Євангелії. Якщо виникають якісь сумніви чи проблеми, то слід шукати якогось духовного провідника. Духовний провідник чи порадник не мусить навіть бути священиком чи монахом, але будь-яка людина, яка щодня практикує глибоке християнське життя. Так навіть у сучасному неспокійному світі можна дійти хоч до якогось духовного рівня

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

і спасти свою душу... Молитва серця є дуже потрібна для нашої духовної боротьби. Якщо ми хоч трохи уважні до того, що відбувається в нашій душі, то збагнемо, як часто в нас появляються різні гріховні думки, бажання і відчуття. Отож, як цьому зарадити? Тут нам стане помічною Ісусова молитва. Якщо під час такої диявольської напасті ми прикличемо Ім’я Боже з глибини свого серця та й ще з покорою, то дуже швидко таке бісівське навіювання покине нас. Це вже підказує нам досвід сотень і тисяч святих, які успішно пройшли шлях духовної боротьби і досягли досконалого життя... Тому стараймося не марнувати свій дорогоцінний час, а знаходьмо ці “золоті” хвилини і години на молитву. А Господь, бачачи наші зусилля, скріпить нас Своєю Благодаттю і допоможе осягнути щасливу вічність. Амінь.

ДУХОВНА СПАДЩИНА СВЯТИХ Сьогодні, під час надзвичайного дуже інтенсивного розвитку людства в багатьох ділянках науки й техніки, духовна спадщина святих людей має неабияке значення для нашого релігійного життя. Традиції Церкви, Святі Літургії, твори Святих Отців і тощо – це все якось поєднує нас з духом перших віків християнства. Цю духовну спадщину Отців ми повинні берегти, як зіницю ока. Адже в цьому сучасному сум’ятті, якщо не мати твердого духовного фундаменту, то можна дуже легко заблукати і зійти на манівці. Упродовж історії Церкви постійно появлялись різні лжевчителі, єретики і боговідступники, які своїми вченнями відвертали сотні й тисячі людей від правдивої віри. У результаті, ми маємо дуже багато різних сект і релігійних течій. Дякуючи Богові, наша Церква дотримується традиційних основ і догматів християнської віри, хоча темні сили постійно застосовують спокуси і деякі їм піддаються: скорочують Богослужіння і молитви, уневажнюють пости і цим “пом’якшують” собі дорогу до спасіння... Постійно появляються так звані богослови, які намагаються створити різні богословські системи, щоб тільки обійти Хресну Дорогу. Проте це не вдається зробити тому, що до Воскресіння і Спасіння веде тільки одна дорога – через хрест і терпіння. терпіння. Це – дорога, якою, власне, йшов наш Спаситель, а за Ним пізніше – сотні й тисячі святих людей. Якщо ви пробували колись пройтися полем, на якому росте майже спіле жито чи пшениця, то знаєте, як важко таким полем йти. Однак якщо хтось пройшовся перед нами і зробив стежку, то цей шлях є набагато легшим. Власне святі люди, Святі Отці першими своїм праведним життям давно протоптали цю Божу стежину. Тому, якщо ми підемо, відповідно до своїх сил, їхніми слідами, то, як і вони, осягнемо щасливу вічність. Дорога, якою йшли святі люди, була дорогою самовідречення, молитви, посту і покаяння. Це була дорога важкої боротьби з гріховними пристрастями, духами темряви і принадами цього світу.

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Мт. 14.6-10. Голова Св. Івана Хрестителя

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Адже, як сказано у Святій Євангелії “Царство Небесне здобувається силою....” (Мт. 11, 12). Коли ми читаємо житія Святих нас деколи може вражати їхнє “жорстоке” життя, яке вимагало надзвичайних зусиль. Одні доходили до досконалості, практикуючи строгі пости, інші умилостивляли Бога своїми цілоденними, а навіть цілонічними молитвами, ще інші – терпіли важкі диявольські спокуси і напасті від людей, не просвічених Духом Христової віри. Були й такі, які зазнали важких катувань і знущань від різних мучителів і правителів цього світу, особливо в перші віки християнства... Щодня християнська традиція вшановує і ставить нам перед очі в церковному календарі одного або кількох святих. Це можуть бути апостоли, святителі, преподобні, мученики. Ми повинні вдивлятись в їхнє життя, пам’ятати про них, наслідувати їхнє святе життя і звертатись до них у молитві. Також ми маємо Неділю Всіх Святих Святих,, яка слідує відразу після Зіслання Святого Духа. Це нагадує нам, що сила, яка скріпляла святих на їхній дорозі самовідречення, це була Благодать Святого Духа. З однієї сторони, ці “подвижники благочестя” прикладали надзвичайні зусилля для осягнення досконалості, а з іншої, Господь скріпляв їх Своєю Благодаттю. Цей принцип співпраці людини з Божою Благодаттю функціонує до сьогодні. Сама людина, без Божої допомоги, нічого цікавого не зможе зробити на цій “долині сліз”. Та й про це нагадує нам Св. Євангелія: “Без Мене ж ви нічого чинити не можете....” (Ів. 15, 5). А народне прислів’я підказує: “Ти, Боже, поможи, а ти, небоже, не лежи...”. Тільки з Божою допомогою ми можемо «приборкати» свої гріховні звички, виплекати хоч якусь чесноту й осягнути хоч якийсь рівень досконалості життя... Якщо говорити про духовну спадщину Святих Отців, тут десь хочеться звернути особливу увагу на їхні глибокодуховні й повчальні твори. Один святий десь згадував, що твори святих є своєрідною аптекою, в якій є багато різних ліків від різноманітних хворіб. Ми можемо знайти пораду у творах Святих Отців для зцілення будь-якої нашої душевної хвороби. Сьогодні, під час такого занепаду християнського життя, повчання Святих

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Отців є для багатьох людей навіть духовними провідниками і наставниками на дорозі спасіння. Як і в аптеці ми купуємо не всі підряд ліки, але тільки ті, які відповідають нашій хворобі, так і твори Святих Отців варто читати з розсудливістю. Тим, хто тільки почав цікавитися духовним життям, ліпше спочатку читати житія Святих і прості поради про молитву і християнське життя. А хто вже трохи міцніше «тримається Господньої ризи», той може читати більш містичні та глибокодуховні повчання... Святість – це не привілей вибраних людей, але, в якійсь мірі, обов’язок кожної віруючої людини. Пригадайте Євангельську цитату: “Тож будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий” (Мт. 5. 48). Ця цитата, як і ціла Євангелія, відноситься до всіх християн. Деколи можна почути:”... От вони там, у монастирях, не мають що робити, то й моляться й читають собі багато, а в мене і робота, і діти, і ще чоловік – алкоголік... де там до якогось духовного життя...» Такими словами людина вже наперед ставить собі бар’єр у духовному розвитку. Так, можливо тим, хто перебуває в монастирі, або тим, хто не має сім’ї, легше осягнути спасіння чи дійти до досконалості. Проте це є відносним питанням... Можна в світі жити і бути близько до Бога, а можна бути і в монастирі та, на жаль, не осягнути спасіння. І таке в житті трапляється. Християнська традиція знає також багато Святих, які осягнули святість, хоча й були обтяжені сімейними обов’язками. На це також варто звернути увагу. Господь всюди є присутній. Коли ми робимо крок назустріч Богові, то Він робить десять кроків нам назустріч, як говорять учителі духовного життя. Адже Господь зацікавлений ще більше від нас, щоб ми облагородили свою душу в цьому житті й осягнули спасіння. Отож, чіткіше вдивляючись в життя наших наставників, тобто святих людей, стараймося прикладати хоч якісь зусилля, щоб наслідувати їх і цим не змарнувати своє життя. Адже роки пробігають, тікають з наших рук, а залишається знак питання: що робиться в нашій душі... А відповідь Богові, можливо, доведеться дати навіть завтра чи післязавтра... Амінь.

“ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТОВЕ” “Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував” (тропар Пасхи). Господь наш Ісус Христос і християнська традиція залишили нам величне і світле свято Пасхи. Уже з давніх-давен свято Воскресіння, як вчить нас свята Церква, вважається найбільшим святом цілого церковно-літургійного року. Здавалось би, що немає жодної віруючої людини, яка б з радістю, особливо в Велику Суботу, не очікувала б день Святої Пасхи. А св. Григорій Богослов, згадуючи про це свято, говорить такі слова: “Пасха в нас – це свято над святами і торжество торжеств, яке настільки перевершує всі інші торжества, не тільки людські, але і Христові, що в Його честь відбуваються, наскільки сонце перевершує зірки”. Християнська традиція вже давно користується кількома назвами цього радісного свята: Воскресіння Христове, Великдень і Свята Пасха. Глибокий духовний зміст, багатство і краса обрядів, смачний родинний великодній сніданок – це все має неабиякий вплив на кожну християнську душу. Тут десь варто собі пригадати, що радість і таке своєрідне піднесення повинні проникати до глибин нашої душі, а не бути тільки на зовнішньому, фізичному рівні... Часто в спілкуванні з людьми, особливо старшого покоління, можна почути такі слова: “От колись були свята: була якась радість, своєрідне піднесення, а тепер якось не відчувається цієї радості і внутрішнього піднесення...” У чому тут проблема? Господь не може мінятися у Своїй сутності й у Своєму ставленні до людини. Він як колись, так і сьогодні зсилає Свою Благодать на кожну віруючу людину, особливо під час великих свят, торжественних Богослужінь і спільних молитов. Отож проблема, як і завжди, є зі сторони людини. Очевидно ставлення людини до Бога, віри, молитви і, взагалі, до християнського життя трохи змі-

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Мт. 28.5-6. Ангел і жінки-мироносиці

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

нилось і змінилось, швидше всього, не в кращу сторону... А якщо йдеться про цю пасхальну радість і глибоке духовне піднесення, то тут варто пригадати, що свято Пасхи дуже тісно пов’язане зі Страсним тижнем і, взагалі, з часом Великого Посту. Якщо людина приклала відповідні зусилля під час Великого Посту до облагородження своєї душі, якщо здійснила відповідну працю у “винограднику свого серця”, то така людина своїм очищеним серцем відчує Благодать святої Пасхи. Чому ми не можемо відчувати присутність Живого Бога, Благодать Святого Духа і, взагалі, всього святого і доброго? Тому, що наше духовне серце часто є забруднене гріховними пристрастями: гординею, гнівом, заздрістю, нечистотою, сріблолюбством тощо. Адже орган, яким ми б мали відчувати “Божу силу”, є наше духовне серце. Отож, якщо під час Великого Посту, який є приготуванням до Пасхи, ми очистили своє серце постом, молитвою, покаянням і сповіддю, сповіддю, то воно обов’язково переживе глибину і повноту, радість і світло Христового Воскресіння. З усіх Богослужінь Святої Пасхи на особливу увагу заслуговує Пасхальна Утреня. Пасхальна Утреня є своєрідним гімном прослави Христа-Переможця. Авторство цієї Утрені приписують св. Івану Дамаскину (676-749 р.). У стихирях Пасхи ми співаємо такі повчальні слова: “Воскресіння день! Просвітімся торжеством, і одні одних обнімімо, та скажімо “Браття!” І тим, що ненавидять нас, простім все з Воскресінням...” Свято Воскресіння Христового особливим способом нагадує всім нам про любов, прощення і милосердя милосердя.. Власне це все, що є таким необхідним у наших християнських родинах. Пригадую, як колись давніше в родинах була гарна практика: практика: якщо хтось у родині йшов до великодньої сповіді, то він у всіх, зокрема в родини, просив пробачення. пробачення. Ця релігійна практика приносила в родину якийсь своєрідний мир, спокій і злагоду. Виглядає, що на сьогоднішній день ця практика десь загубилась. Адже часто трапляється так, що надворі весна, Свято Пасхи, отож радість і любов мали б панувати в тій чи тій родині, але камінь образи

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

лежить десь глибоко на серці і навіть близькі між собою люди не можуть одні одним щиро подивитись в очі... Це підказує нам, що не вистачає прощення, милосердя і розуміння навіть у тих, які щонеділі ходять до церкви. Виглядає на те, що тільки ходять до церкви, але їхнє серце закрите і не міняється на краще. Свято Пасхи також пригадує нам про важливий богословський аспект нашої віри. Ось як говорить нам про це ап. Павло: “А коли Христос не Воскрес – то марна проповідь наша, то марна й віра ваша... Але ж Христос таки справді Воскрес із мертвих, первісток померлих” (1Кор. 14-15, 20). У цих словах ап. Павла криється фундамент нашої християнської віри віри.. Воскресіння Христове – не тільки найосновніший аспект нашої віри і запорука нашого майбутнього воскресіння з мертвих, але й також історичний факт і свідчення багатьох очевидців цього часу... Це також має важливе значення, особливо для тих, хто сумнівається у християнській вірі. Кожний християнин повинен поглиблювати свої знання про наші свята, їхню обрядовість, традиції і духовний зміст. Адже це робить наповненим наше релігійне життя. А якщо йдеться про свято Пасхи, то ми повинні дбати не тільки про красу і пишність нашого великоднього кошика, але й про красу нашого внутрішнього кошика, яким є наша безсмертна душа. Амінь.

СПІВВІДКУПИТЕЛЬКА ЛЮДСЬКОГО РОДУ Кожна християнська душа ще з раннього дитинства у своїх молитвах часто звертається до Пресвятої Богородиці. Почитання Матері Божої завжди займало якесь особливе місце в релігійних практиках нашого народу. Погляньмо, скільки у нас різних храмів і капличок, фігурок та ікон, посвячених Божій Матері. Як багато різних Акафістів, молебнів, вервичок та інших набоженств на щодень використовують наші люди для прослави Небесної Цариці. Багато, дуже багато людей у цілому світі тісно пов’язані через віру й молитву з Матір’ю Божою. Про що це нам говорить? Це конкретно вказує на те, що місія співвідкуплення Матері Божої продовжується. Пригадаймо євангельський епізод, в якому під Хрестом стояли Матір Божа й апостол і євангелист Іван: “Бачивши Ісус Матір і біля Неї учня, що стояв, – а його ж любив Він, – мовить до Матері: “Жінко, ось син Твій”. А тоді й до учня мовить: “Ось Матір твоя”. І від тієї хвилі учень узяв Її до себе” (Ів. 19, 26-27). Як підказує нам наша християнська традиція, саме цими словами наш Господь Ісус Христос в особі ап. Івана Богослова віддає цілий людський рід під опіку Своєї Матері. Наш церковний календар дуже гарно прикрашений різними Богородичними святами. Це такі свята як Собор Пресвятої Богородиці, Стрітення, Благовіщення, Успіння Богородиці, Різдво Богородиці, Покров Богородиці, Вхід у храм Пресвятої Богородиці. Кожне з цих свят розкриває нам велич і духовну красу особистості Матері Божої. Навіть здається, що християнська традиція нам, може розповісти про Богородицю більше, ніж Святе Писання. У цьому десь також проявляється глибока покора Пресвятої Діви. Як в одній з пісень ми співаємо”... це покора учинила, що Ти Бога породила...” У цій статті хочу звернути особливу увагу на об’явлення Матері Божої, якими Вона хоче запровадити людський рід на дорогу покаяння, молитви і Заповідей Божих. Та й взагалі, пригадати

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Мт. 27.57-58. Ісуса знімають з Хреста

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

людям про правдиве глибоке християнське життя... У цій невеличкій статті неможливо описати всі об’явлення Пренепорочної, а в нас, в Україні, майже в кожному селі та чи інша “молитовна бабця” має якесь об’явлення… Ми звернемо увагу тільки на деякі об’явлення, які відбулись у світі. У липні 1251року Матір Божа об’явилася Блаженному Симону Стоку, Генеральному Настоятелю Отців Кармелітів. Вона була з коричневим параманом у руках і промовила до нього: “Візьми оцей параман, це є відзнака особливої ласки, яку Я випросила для дітей з Гори Кармель. Хто з цим параманом помре, буде врятований від вогню вічного. Це є знамення спасіння, охорона від небезпек і запорука особливої опіки”. Ще інше конкретне об’явлення Богородиці відбулося у Гваделупі в Мексіці. Рано-вранці 9 грудня 1531року Матір Божа об’явилась індіанцеві Хуану Дієго і повеліла збудувати на пагорбі великий храм. Хуан Дієго був першим місцевим індіанцем, який прийняв християнство. Його все місцеве корінне населення сприймало за людину простакувату і трішки несповна розуму, але Марія так не вважала. Вона об’явилася йому у вигляді вагітної жінки, яка завжди перебувала у великій пошані індіанців. Спочатку Єпископ цієї місцевості засумнівався в цьому об’явленні, але пізніше після ще одного чуда з трояндами, він цілковито повірив у його правдивість. Це сталося тоді, коли Хуан на прохання Марії, пішов зимою високо в гори і там віднайшов кущ прекрасних троянд. Хуан зрізав їх і сховав під свій специфічний індіанський плащ. Коли ж Єпископ з поблажливою посмішкою та недовірою до бідолахи Хуана попросив показати ці троянди. То впав на коліна від побаченого чуда. На внутрішній стороні плаща під трояндами сяяв нерукотворний образ Гваделупської Діви Марії… На пагорбі було збудовано великий храм на честь Діви Марії Гваделупської, до якого почали стікатись сотні й тисячі прочан з цілої Америки. За короткий час вся Латинська Америка, тобто індіанське населення прийняло християнську віру. Що не змогли зробити християнські місіонери за сотні літ своєї кропіткої праці,

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

це вчинила Марія за одним Своїм об’явленням… Пізніше це об’явлення підтвердили Папи Бенедикт ХІV і Лев ХІІІ, а Пій Х проголосив Її Покровителькою Латинської Америки. 11 лютого 1858 року Матір Божа об’явилась чотирнадцятирічній дівчині Бернадетті Субіру в Люрді, яка збирала хмиз у лісі. Богородиця повеліла збудувати каплицю, де б люди могли багато молитись. Утім, на жаль, це об’явлення в Люрді (Франція) довший час не було визнане Церквою. Тільки у 1933році після довгих наукових досліджень Католицька Церква визнала це об’явлення правдивим. ... У 1915-1917 роках був цілий ряд об’явлень у Фатімі. Тут Пресвята Богородиця об’явилась трьом пастушкам: Люсії Сантос, Жасінті Марто і Франсишку Марто. 1930 року Католицька Церква на місцевому синоді офіційно визнала ці об’явлення. Ще інше велике об’явлення Матері Божої відбулось у Меджугор’ї чотирьом дітям. Це було 24 червня 1981 року. Пізніше на місці цього об’явлення почали збиратись тисячі людей. Ці об’явлення, в різний спосіб, тривають ще й досі. Тільки не всі це можуть бачити і збагнути, адже, як завжди розуміють ті, кому “дано з гори” це зрозуміти. Ці всі об’явлення Матері Божої, які визнані й не визнані Церквою, нагадують нам, що Небесна Цариця нас не покинула, але різними способами заохочує нас до навернення... Десь мимоволі в нас появляється думка: “Чому, все ж таки, є такі серйозні проблеми з легалізацією цих об’явлень?” Здавалось би, що проблема на рівному місці... Насамперед, це є діяльність темних сил, які створюють опір усьому, що допомагає нам на дорозі до спасіння. Проте, з іншої сторони, видно відсутність живої віри і молитви тих, які цими процесами легалізації займаються. Адже об’явлення – це своєрідна таємниця, яка перевищує можливості навіть досить високого інтелекту. “Сухий інтелект”, навіть якщо він одягнений у церковні ризи, тут багато не зрозуміє. “Сухий” – це той, який не просвічений світлом Христової віри. Як говорив у своїх творах Митрополит Антоній Сурожський: “освічений, але

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

не просвічений”. “Сухий інтелект”, який базується виключно на богословських схемах і наукових дослідженнях, у такій ситуації мало що може збагнути. Для таких богословів об’явлення – це щось зі “сфери фантастики”. У такій ситуації, тобто легалізації об’явлень, більше може допомогти якась “молитовна бабця” з села, яка навіть точно не знає, хто такий Папа Римський: чи це місцевий єпископ, чи Президент України, але вона щодня відчуває живу присутність Матері Божої. Така бабця після важкої щоденної праці знаходить у собі силу духа й годинами молиться на вервиці за навернення сина-алкоголіка. А якийсь богослов, який, можливо, ніколи не тримав вервиці в руках, пробує сухим інтелектом підважити фундамент глибокої віри у багатьох християн... Кожна віруюча людина повинна задумуватись над життям Богородиці й, у мірі можливості, наслідувати Її святе життя. Чого нас може навчити Матір Божа? Ми можемо навчитись у Неї чистоти, глибокої покори, безмежної терпеливості, молитви і віри. Чому християнська традиція називає Пресвяту Діву Співвідкупителькою людського роду? Ми знаємо з історії Спасіння, що Господь наш Ісус Христос Своєю Хресною Смертю відкупив людський рід від неволі диявольської. Проте ті страшні Муки, які Господь витерпів на Хресній Дорозі Матір Божа витерпіла у Своєму Серці. Душевний біль часто буває набагато сильнішим від фізичного болю. Однак не тільки це. Пригадаймо такий євангельський епізод”... Симеон же благословив Їх і сказав до Його Матері Марії... та й Тобі Самій меч прошиє Душу, щоб відкрились думки багатьох сердець...” (Лк. 2, 34-35). Уже від цього часу, тобто з самого раннього дитинства Свого Сина, Марія глибоко переживала це важке пророцтво праведного Симеона. Тому свята Церква справедливо називає Пресвяту Богородицю Співвідкупителькою людського роду. Отож стараймося у своїх молитвах якнайчастіше прибігати під Всемогутній Покров Матері Божої, адже Вона є наша Небесна Матір і знає, як нам найкраще допомогти на цій тернистій дорозі християнського життя. Амінь.

НЕ СУДІТЕ, ЩОБ ВАС НЕ СУДИЛИ... Розмірковуючи над цитатою Євангелиста Матея “Не судіте, щоб вас не судили...” (Мт. 7. 1), 1), хочу написати кілька слів про дуже поширену та глибоко закорінену в людських душах гріховну звичку осудження. Якщо ми з нею не боримося, вона має властивість стати ніби другою природою, тобто чимось таким, що з самого дитинства нам притаманне. Якщо ми зауважимо й усвідомимо цей вид гріха у собі, то тоді збагнемо, наскільки глибоко він у нас закорінений. Ми ще не встигли подивитись і добре оцінити поведінку нашого ближнього, а вже якось мимоволі приходять думки осудження. Ми тільки вступили з кимось у розмову, а вже когось осуджуємо. Осудження може бути двояке: в наших думках, а також словами. Мимоволі напрошується запитання: «Чому ця гріховна звичка так легко нас опановує?” Насамперед, це спричинено нашим гордовитим “я”. Якщо ми поставили наше “я” на високому п’єдесталі, то автоматично всі інші є нижчими від нас, а також гіршими від нас і ми їх осуджуємо. Інша річ, і то досить важлива, що ми ще не усвідомили докінця і не побачили правдивої картини про самих себе, тобто свої гріхопадіння у думках, словах і ділах. Людина, яка щодня зауважує свій гріховний стан, не дуже охоче буде осуджувати свого ближнього. Ось як один святий дуже гарно висловився на цю тему: “Якщо у твоєму домі лежить покійник, то як ти підеш до сусідів оплакувати чужого покійника?..” Людина, яка має таку хворобу душі, тобто часто осуджує, дуже швидко впадає, за допустом Божим, у той самий гріх, за який осуджує свого ближнього. Також, як говорять Святі Отці, якщо ми часто когось за щось осуджуємо, то це означає, що ми також хворіємо на цю ж гріховну звичку, але просто ще цього в собі не зауважили. Пригадую одну життєву історію про чоловіка, який дуже часто осуджував свого товариша за конкретний

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Кн. Даниїла. 13.19-20. Сусанна і старці

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

тяжкий гріх. Однак минуло не багато часу, як він опинився в подібній ситуації. Святі Отці дуже часто згадують про такі випадки у своїх творах. Звичайно, що не кожне осудження є осудженням. Учителі духовного життя і психологи вчать нас відрізняти гріх осудження від константації факту. Візьмемо звичайний приклад з життя. Один чоловік, повертаючись ввечері з роботи, кинув камінь і розбив вітрину в магазині. У цьому випадку ми не можемо сказати, що не трапилося нічого поганого, тому що є факт – розбите вікно. Проте чому ця людина так зробила, нам не відомо, тільки Господь це знає. Тому дуже часто люди глибоко помиляються у своїх осудах. Людина, яка робить зло чи гріх, може бути психічно неврівноваженою, може бути під впливом злого духа, врештірешт, така людина, можливо, отримала неправильне виховання в сім’ї. Як все ж таки відрізнити гріх осудження від константації факту? Коли є гріх осуду, то він приносить нашій душі гріховну насолоду й десь у глибині душі жевріє гордовита думка: “От я не такий, як він чи вона...” У цьому випадку відсутнє співчуття до свого ближнього і, тим більше, молитва за нього. Проте якщо є констатація факту, то тут ми десь уміємо відділити зло від людини, яка це зло зробила. У житті часто трапляється так, що люди осуджують, і то дуже важко осуджують когось за якийсь проступок, який уже давно стався, і цим стягують гріх на свою душу. А в “очах Божих” ця людина вже давно покаялась за цей гріх і живе глибоким християнським життям... Саме про це нам нагадує Господь у святій Євангелії: “Не судіте з вигляду зовнішнього – судіте справедливим судом” (Ів. 7, 24). Якщо ми осуджуємо своїх ближніх, то, усвідомлюємо ми це чи ні, ми беремо на себе функцію і владу Самого Бога, який є Справедливим Суддею живих і мертвих. І тільки у Його Всемогутній владі є осуд цієї чи іншої людини... Пригадую з “Древнього Патерика” розповідь про одного монаха- пустельника. Цей монах, на відміну від своїх співбратів, нічим дуже не відзначався: ні кількаденними постами, ні пере-

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

буванням у молитві цілими ночами, ні якимсь дуже строгим життям. Однак він дуже твердо і постійно дотримувався заповіді “не судіть і не будете засуджені...”. Таким способом цей монах осягнув вершину досконалості. Ніхто і ніколи не чув, щоб з його уст випало хоч одне слово осудження свого ближнього. Отож, врешті-решт, що нам робити з цією гріховною звичкою, яка так глибоко гніздиться в нашому серці? Звичайно, потрібно боротись, як з будь-яким гріхом. Навіть якщо мимоволі ми когось осудили, то потрібно перепросити Бога і нашого ближнього, наскільки можемо, і молитися за тих, кого ми часто осуджуємо. Під час Великого Посту ми щодня відмовляємо покаянну молитву св. Єфрема, в якій є такі повчальні слова: “Так, Господи Царю, дай мені зріти мої прогрішення і не осуджувати брата мого, бо Ти благословен єси на віки віків. Амінь”. Цю коротеньку молитовку варто відмовляти частіше, щоб легше побороти цю гріховну звичку і не осуджувати своїх ближніх. Амінь.

СВЯТІ МІСЦЯ З давніх-давен Боже Провидіння вибирало собі певні місця, де в особливіший спосіб відчувалась Божа Присутність і Божа Благодать. Ще зі Старого Завіту ми знаємо, що таким місцем була гора Синай, Єрусалимська святиня та й інші місця. А в Новому Завіті – Вифлеєм, Назарет, ріка Йордан, Голгофта та й інші місця де перебував наш Спаситель, Пресвята Богородиця, а пізніше апостоли. На протязі усієї історії християнства на цих місцях віруючі люди будували храми, каплиці та й монастирі. Згодом ці місця ставали місцем паломництва сотні і тисячів людей. Господь подбав також і про нашу неньку Україну і ми маємо вибрані Богом місця для прощі, молитви і зцілення. Такими благословенними місцями є Страдч, Зарваниця, Унів, Крехів, Гошів, Глиняни, Крилос, Кохавина, Лісок, Погоня, Почаїв, Грушів, Джублик та й інші... Навіть, чисто з природньої і географічної сторони, вони знаходяться в гарному навколишньому середовищі: ліси, пагорби, а навіть ріки чи невеличкі озера. Гарне навколишнє середовище, а ще більше ця невидима “Божа сила” притягують безліч віруючих людей для молитви і прослави Бога. В цій невеличкій статті хотілось би звернути більшу увагу на відпустове місце Страдч. За останні роки Страдч, а особливо Хресна Дорога, стало місцем паломництва дуже багатьох людей, не тільки з України але й з-за кордону. З однієї сторони це місце вибране Самим Богом, а з іншої- це вже наслідок молитов і духовної праці Єпископів, священиків, монахинь і віруючих людей, що воно має “своєрідну духовну силу” і допомагає людям на дорозі до спасіння. Часті нічні чування, молитви на оздоровлення, Богослужіння а також Св. Тайна Покаяння – це все дуже гарно лікує людські душі і тіла та й проганяє з сердець безліч духів темряви... Говорячи про це молитовне місце Страдч, хотілось би також згадати про чудотворну ікону “Не руш, Стіна!” Історія цієї ікони

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Мт. 21.7-9. Вхід Ісуса в Єрусалим

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

є дуже давня. Ще в 1243 році коли монголо- татари в Страдецькій печері живцем спалили майже 2 тисячі людей, з’явилась Матір Божа з піднятими вгору руками і промовила: “Не руш! Стіна!” Цим самим душі замучених християн Вона забрала до Небесної Оселі. Взагалі образ Матері Божої “Нерушима Стіна” є відомий в нас в Україні ще з часів князя Ярослава Мудрого (983-987 – 1054). Князь Ярослав, будучи богобоязненним, наказав збудувати в честь Богородиці храм Благовіщення у Києві, а в Софіївському соборі викласти мозаїкою ікону Матері Божої “Нерушимої Стіни”. Для цього запросив художників із Візантії. На протязі дев’яти століть ця ікона не була ушкодженою, хоча храм під час монголо- татарської навали частково був зруйнований. Варто звернути увагу на символіку цієї ікони. Підняті вверх руки Богородиці – це є знак молитви і заступництва перед усіляким злом видимим і невидимим. Три зірочки: одна на чолі і 2 на раменах- говорять про те, що Матір Божа перебувала Дівою до народження Ісуса Христа, під час народження і опісля. На руках Матері Божої зображені нарукавники- це є елемент убору священика. Цим самим означає, що Богородиця виконує роль співслужіння Первосвященикові Ісусові Христові. На поясі Пречистої Діви висить невеличкий рушничок – це означає, що Вона витирає ним сльози всіх терплячих християн, які з молитвою і сльозами до Неї прибігають. З голови і аж до пояса перехресно звисає накидка- це є власне покров-омофор, який є символом духовного Покрову Пресвятої над цілим світом, над Україною і над кожною віруючою людиною зокрема. Ми повинні знати символіку ікон, адже це допомагає краще зрозуміти духовну сутність ікони і краще перед нею молитись. Про образ Матері Божої Нерушимої Стіни у Софійському соборі існує передання, що доки буде збережений цей образ у Києві, доти будуть існувати три слов’янські народи… Ікону Божої Матері, названу “Нерушимою Стіною”, прославило видіння старця Гавриїла Спасо-Єлеазарової пустелі. Він побачив на горизонті місто, куди йому було потрібно йти, до

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

міста вела широка дорога, якою уверх легко піднімалися люди. Над ними – страшний, дуже високий гігант, голова якого впиралася в небо, у його руках були сіті, які він накидав на перехожих і захоплював їх. Старець замислився, як можна пройти до Великого міста, і раптом помітив справа високу, аж до неба, стіну, на ній – вузеньку, круту стежину, що теж вела до міста. Цією стежиною йшли поодинокі подорожні. Великан бачив їх, кидав на них сіті, але вони, вдарившись об стіну, відскакували, не захоплювали перехожих, і подорожні продовжували свій шлях. І от старцю почулись слова, які містяться в одному з Акафістів до Пресвятої Богородиці: “Радуйся, Царства Нерушима Стіно...”, і збагнув старець, Хто створив цю стіну для вибраних подорожніх. Звернув він з просторого шляху на цю стежину. Сіті чудовиська неодноразово пролітали над ним, проте він, притискаючись до стіни, дійшов до міста, а там... краса, світло, квіти, пахощі – усе в благоговінні й радості... дійшов він до самого Престолу Великого Царя. А як він зміг би тут опинитись, якби не відгородила його Нерушима Стіна? Взагалі, прощі і паломництва, вже віддавна були відомі в духовній практиці наших людей. Віруючі люди, чи то поодиноко, чи цілими громадами збирались і відвідували святі місця, монастирі, а найбільше Святу Землю. Паломництво чи проща – це є своєрідний “християнський подвиг”, який часом вимагає неабиякого зусилля. Важка й далека дорога, деколи несприятливі погодні умови та й нічні чування і піст – це все вимагає від людини певного самовідречення і аскетизму. Проща і паломництво – це не є похід до зоопарку або театру чи то поїздка за кордон. Якщо людина хоче отримати духовну користь від прощі, то вона повинна наперед вже до цього готуватись. Молитвою заздалегідь висилати свого ангела, щоб допоміг під час цього паломництва. Людина повинна зробити досить глибокий і щирий іспит, совісті, щоб пізніше отримати користь від Св. Тайни Покаяння. Найважливіше потрібно знати: “Чого я їду чи йду на це святе місце?

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Чи просто з цікавості, чи для того, щоб хоч трохи наблизитись до Бога...” На загал, більшість людей очікують на святих місцях якогось надзвичайного пережиття чи піднесення, якоїсь особливої Божої благодаті або навіть видіння... І таке може бути. Але Господь по-різному діє на кожну людину зокрема. Під час таких прощів можуть бути й серйозні випробування, терпіння, спокуси або навіть загострення психічних і фізичних хворіб. Це все ми повинні мати на увазі та не розчаровуватись і не знеохочуватись на дорозі християнського життя. Тут потрібно довіритись Господеві, який краще знає, що нам корисніше для спасіння... Отож, знаходьмо час, можливість, а найголовніше бажання, щоб частіше відвідувати святі місця. Як десь говорилось: “Святе місце не може бути порожнім...” Адже Господь Бог для нас їх вибрав, щоб ми могли отримувати від них духовну силу для щоденної тернистої дороги християнського життя...

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ Найважливіше місце в нашому християнському житті займає Свята Божественна Літургія. Св. Літургія, чи це Св. Івана Золотоустого чи Св. Василія Великого, є не тільки нашою спільною молитвою, але насамперед Великим Таїнством. Адже на кожній Службі Божій приноситься безкровна жертва Тіла і Крові нашого Спасителя Ісуса Христа. Св. Тома з Аквіну говорить: “У кожній Літургії можемо знайти ті всі блага, які заслужив для нас Ісус Христос своєю смертю на Хресті у Велику П’ятницю”. Також Св. Іван Золотоустий на цю тему говорить повчальні слова: “Під час Служби Божої Господь Бог роздає набагато більше, ніж звичайно... .” В творах Святих Отців ми можемо знайти безліч різних цитат, які нас хочуть переконати або заохотити до того, щоб якнайчастіше брати участь в Святій Божественній Літургії. Пригадавши собі цю Євангельську притчу про Митаря і Фарисея, ми повинні десь себе щиро запитати: “А як виглядає моє перебування в храмі, а особливо на Св. Літургії?” Важлива річ, яка має вплив на нашу участь в Службі Божій – є приготування. Ми вже з життєвого досвіду знаємо, щоб щось добре зробити, то потрібно до цього приготовитись. Приготування повинно бути фізичне і душевне. Душевне – знання того, що таке Св. Літургія, що тут відбувається, що означають певні важливі частини і літургічні обряди... . Фізичне – прийти до церкви вчасно, а навіть скоріше на 10-15 хв. щоб хоч трохи себе заспокоїти і зосередити. Якщо людина виснажена і тілом і душею якоюсь цілонічною вечіркою, то тут важко й говорити про повноцінне перебування і молитву в храмі... Отож, прийшовши заздалегідь до церкви, потрібно усвідомити собі яке важливе Таїнство буде тут відбуватись і, уважною і глибокою молитвою очистити і витишити свій внутрішній світ. Службу Божу можна по просто відбути, а можна глибоко пережити і отримати Божественну Благодать. З цієї причини ті, що приходять тільки відбути, якщо дозволяють

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

погодні умови, то вони стоять на дворі або при самих дверях. І, тоді цей час відбуття пом’якшується співом пташок, шумом машин, розмовою з товаришем або подружкою і частим спогляданням на годинник... . В такий спосіб ця Служба Божа нарешті проходить і на душі залишається пустка і відповідальність перед Богом за змарновану Св. Літургію... Часто в розмові із священиком люди жаліються що не можуть уважно молитись на Службі Божій. В чому тут причина? Наша спільна молитва в церкві є дуже тісно пов’язана з нашою молитвою особистою в дома. Якщо ми більше і уважніше молимось вдома, то й в церкві ми також будемо більш уважні. Людина, в якої в наслідок духовної праці виробився “механізм” концентрації під час молитви, також і в храмі зможе ним користуватись. Трапляється так в нашому житті що ця чи інша особа перестає ходити до церкви тому, що має певні проблеми із священиком. Ми повинні собі усвідомити що Св. Церква є Святою бо в ній перебуває Святий Бог. А людський «елемент» який є в Св. Церкві може бути й часто є немічним а навіть і грішним. Господь вже наперед це все передбачив. Але все ж таки Св. Літургія і Св. Тайни є дійсними. Про це дуже конкретно говорить Св. Іван Золотоустий: “Ця жертва є Святою навіть тоді, коли священик, який Її приносить, є грішний, бо не люди освячують цю Жертву, а Христос... .” Це, що будуть пастирі, які будуть тільки підстригати своїх овечок а не пасти, це вже давно відома річ і, ми не повинні цим згіршуватись але ще більше довіряти Божому Провидінню... Взагалі, наша греко-католицька церква є своєрідною і оригінальною. Чисто історично і також по житті так склалось що ми поєднали і східню-православну традицію і західню-римо-католицьку. Хтось добачає в цьому проблему і бореться за чистоту обряду, а хтось бачить в цьому красоту і повноту. Наші церковні обряди, богослужіння, набоженства і молитовні практики – це все формувалось на протязі сотні років. І, зараз боротись за якусь чистоту обряду майже не реально. Маю на увазі щоб очистити свій обряд

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Мт. 17.2-3. Переображення

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

до неможливості і зробитись “супер православними”. В такий спосіб можна дійти до ситуації: “...вилити воду разом з дитиною... .” Адже ми не є аж такі східні і ми не є аж такі західні. Ми є такі які є. Психологія наших людей формувалась під впливом певних історичних подій. Пригадаймо собі хто тільки не був на теренах Західної України: монголо-татари, шведи, французи, австрійці, поляки, німці та й наші “друзі” росіяни. Всі вони мали неабиякий вплив на культуру і психологію наших людей. Та й саме географічне положення України нам також про щось говорить.. Людина сама повинна вибирати собі цю чи іншу духовну практику і спосіб молитви згідно свого душевного настрою і своєї психології. Одні люблять більше молитись на вервиці з розважанням і роздумувати про Рани Христові, і це їх поєднує з Богом. Інші практикують Ісусову молитву: “Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного/грішну/! і читають твори Св. Отців Сходу- і це їм допомагає в духовному житті. Ціль будь-якої духовної вправи полягає в тому, щоб людину поєднати з Богом. Незалежно чи це східня чи це західня духовна практика, якщо вона поєднує людину з Богом, то яка тоді проблема... . Фарисеї також дуже сильно дбали за зовнішню чистоту обряду, але в кінцевому результаті відкинули і розіп’яли Христа. Хто все ж таки має найбільший вплив на обрядовість і духовність в кожній парафії? Звичайно що священик- парох. Але наші священики є дуже і дуже різні. Одні є вихідці ще з підпілля, інші були виплекані в “колисці православія”, ще інші “лупали граніт науки” в римо- католицьких семінаріях на Заході а також вже багато тих, які є “кадетами” наших семінарій в Україні. І. це все на загал, створює певну хаотичність і різнобарв’я обрядів і духовності нашої Церкви. Буває так, що людина хоче на колінах приймати Святе Причастя а її майже силоміць ставлять на ноги- бо так буде більш по-східному. Хтось інший хоче приступити до Св. Причастя на стоячи- а його ставлять на коліна бо так буде більш побожніше. Що це? Це є дивацтво і фанатизм... . В кінцевому результаті

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

виграє лукавий тому, що в церковній спільноті робиться замішання і люди навіть часто відходять від церкви. Але що є важливіше: зовнішня форма чи внутрішній стан людини яка приймає Св. Тайни? Найважливіше щоб людина мала віру в Ісуса Христа, який є під видом хліба і вина і мала чисте і розкаяне серце, а не в який зовнішній спосіб вона буде причащатись... Говорячи про Св. Літургію і взагалі про обряди нашої церкви, хотілось би згадати про “нездорову тенденцію” яка вже від давна закралась до нашої церкви – скорочення молитов, богослужінь а, особливо Св. Літургії. Якось мені попав до рук греко-католицький требник, який видали в 1961 році Отці Василіяни в Римі. І, що мене найбільше здивувало коли я порівняв його з нашим сучасним требником, виданим кілька років назад. Майже більша частина молитов в сучасному требнику є відсутня. Деякі молитви на освячення овочів, зілля і інших речей, якщо в попередньому було 3 сторінки- то тут залишилась одна невеличка молитовка. То тоді де вони поділись? Чому все викинуто і знищено? І, хто за це несе відповідальність? Дуже змістовні і глибокі молитви просто випарувались як вода на сонці... . Звичайно, що Св. Церква дозволяє скорочувати Св. Літургії. Але, як десь говорив Св. ап. Павло: “... все мені дозволено, але не все мені корисно...”. Більшість священиків користуються цим дозволом і “коротять”... . Але, мені здається, якщо священик має віру в Бога і переконаний на скільки важливою є Св. Літургія, то він би не мав її скорочувати. Адже добре і глибокодуховно відслужена Служба Божа – є щось найважливіше в житті кожного священика. По тому, як священник служить Св. Літургію, можна багато чого сказати про його внутрішній духовний стан... Отож, збагнувши який безцінний дар залишив нам Господь через Св. Церкву, тобто Св. Літургію, стараймося якнайчастіше брати повноцінну участь у ній. Прикладаймо зусилля щоб жодна наша Служба Божа не була змарнована але була глибоко пережита і приносила щедрі плоди на дорозі нашого християнського життя. Амінь.

ГОВОРИТИ ЧИ МОВЧАТИ? “Кажу бо вам: За кожне пусте слово, яке скажуть люди, – дадуть відповідь Cудного дня. Бо за словами твоїми будеш виправданий і за словами твоїми будеш засуджений” (Мт.12.36-37) Діяльність кожної людини, в більшості випадків, є зв’язана з мовою. Навіть, якщо наша праця чи щоденні обов’язки, не є зв’язані із спілкуванням з людьми, то ми все ж таки знаходимо час і можливість розмовляти з нашими рідними, близькими і знайомими. Спілкування з іншими людьми – це річ самозрозуміла і навіть необхідна. Тільки в цьому випадку десь напрошується запитання! “Яка ця наша мова і слова?” Читаючи Святе Письмо, твори Cв. Отців, а також різні праці науковців і психологів, ми вже самі добре знаємо, наскільки наші слова мають вплив на наших ближніх, а навіть і навколишнє середовище. Господь наш Ісус Христос нам пригадує: “Не те, що до уст входить, осквернює людину, а те, що з уст виходить, те осквернює людину” (Мт.15.11) (Мт.15.11).. Своїми словами, якщо вони негативні, ми, найперше, осквернюємо самих себе, вже не говорячи про наших ближніх, а також середовище, в якому ми знаходимось. Пригадується мені один науковий документальний фільм про воду. В цьому фільмі дуже конкретно, науковим способом, було доказано на експериментах з водою, наскільки наші слова мають вплив на навколишнє середовище. Тут було наведено приклад, як група науковців, які розробляли проект атомної бомби, вийшли після свого засідання з гострим отруєнням кишечника. Як пізніше виявилось, вони нічого спеціально не їли і не пили, тільки воду, яка в графіні стояла на столі. Але мова йшла про бомбу, яка мала знищити сотні і тисячі людей, і цим негативом вони “зарядили” цю воду, яку й самі випили. Ще в інший спосіб науковці дослідили, на скільки позитивно змінюється кристалізація води після слів Бог, Любов, Добро, і також негативний вплив на воду після слів

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Кн. Йони. 3.4-5. Пророк Йона проповідує Ніневії

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

смерть, ненависть, зло... . Пригадаймо собі також на скільки сильний і благодатний вплив на воду мають слова молитви. Особливо, коли йдеться про цю благодатну силу Йорданської освяченої води. Це все нам якось підказує, що слова наші можуть благословляти, освячувати і приносити радість і щастя, а можуть проклинати, руйнувати і приносити зло і нещастя. Кожна людина повинна прикладати зусилля над тим, щоб панувати над собою і контролювати свої слова. Як про це нам гарно говорить Св. ап. Яків “Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує свого язика, – лише обманює своє серце, побожність того марна” (Як.1.26.) Коли ми говоримо про руйнівну силу слів, то тут десь варто згадати про зло і негативну енергію, яку приносять прокльони і нецензурна лайка. В попередніх книгах ми вже згадували про прокльони, тепер більше застановимось над нецензурною лайкою. Виглядає, як говорять вчителі духовного життя, що нецензурна лайка є не тільки витвором цієї чи іншої людини, але також десь “за кулісами” сидить той чи інший демон і попихає людину на такі слова. Щоб не бути голослівним наведу деякі життєві приклади. Пригадується один випадок, коли над монахинею, яка мала проблеми зі злим духом, священик – екзорцист читав молитви. І от під час молитви вона починала матюкатись, і це були досить “вишукані” матюки, які можна почути тільки від якогось “злодія в законі” чи вуличного бандита. В нормальному стані вона ніколи б собі не дозволила на такі слова. Але, коли злого духа “припікає” молитва, тоді він через уста людини починає сипати нецензурною лайкою. І це не поодинокі випадки... . Ще інший приклад: один чоловік, який вів не досить побожний спосіб життя, попав в реанімацію. Тіло нерухоме, мову відняло, але сипляться тільки самі матюки. Це злий дух, який закоренився в людині, таке витворяє... Кожна людина, як говорить Св. Писання, це є дух, душа і тіло (1 Сол. 5.23.). Це якось нам пригадує, що наше життя не може бути обмежене тільки зовнішньою діяльністю, тобто словами і

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

ділами. В кожного з нас є дуже багатий внутрішній світ на рівні думок, бажань і відчуттів. Чи ми буваємо в цьому нашому внутрішньому світі, чи ні – це вже наша проблема, але він в нас є. Так просто нас Господь створив... . Щоб хоч трохи увійти в свій внутрішній світ і збагнути, що там робиться, ми повинні себе хоч трохи витишити. Що означає витишити? На щодень потрібно знайти час і місце для якогось усамітнення, мовчанки і молитви. Усамітнення і молитва, як ми вже раніше згадували, мають найкращий вплив на наш духовний розвиток. Пригадується, як до одного святого старця прийшов молодий монах і перерахував різні духовні вправи, щоб цей допоміг йому вибрати з цього всього найважливіше. Досвідчений старець сказав “Залиши поки це все, візьмись тільки за мовчанку і молитву....” Якщо ми не навчимося мовчанки, усамітнення і молитви, то ніколи не збагнемо, що робиться в нашій душі і в нашому серці. Наша зовнішня діяльність є тільки ця “вершина айсберга” в порівнянні з тим, що Господь заклав в нашій душі. Тільки над цим питанням потрібно на щодень працювати... Говорити чи мовчати – це є своєрідне мистецтво. Адже є багато ситуацій в нашому житті, де потрібно говорити, але й є ситуації, де потрібно вміти мовчати. Багато різних сімейних конфліктів і проблем походять від того, що ми не навчені цього мистецтва говорити чи мовчати. Як говорять сучасні психологи, якщо жінка перебуває в певному стресі, внутрішніх проблемах, то щоб від цього звільнитись, вона мусить це все виговорити чоловікові. Але, якщо чоловік не знайде часу і сили духа, щоб її вислухати, то він тоді вже буде слухати її цілий тиждень, а може й більше... . Навпаки, якщо чоловік прийде з роботи з певними проблемами, то йому потрібне хоч якесь усамітнення, спокій і можливість все обдумати. Він на рівні інтелекту вирішує свої проблеми. Але не алкоголем чи азартними іграми.... . Тобто, чоловік і жінка – це дві протилежні психологічні системи, і це потрібно мати на увазі, щоб обійти багато гострих кутів в сімейному житті.

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

З однієї сторони людина десь відчуває необхідність самовитишення, спокою і більш глибокого духовного життя. Але, коли складаються так обставини, що людина залишається на самоті, то їй важко перенести цю самоту. На самоті десь чіткіше нам щось підказує сумління і, ми не готові це слухати. Тут мимоволі ми зустрічаємось з тим, що робиться в нашій душі. Тобто ми тоді бачимо себе такими, якими ми є насправді, а не такими, як ми себе назовні показуємо людям. Ми можемо створити собі певну зовнішню форму чи маску побожності, культуральності і своєї мнимої правильності... . Але ми є такими, які в нас думки, бажання і відчуття, такими власне і Бог нас бачить. Отож, пробуймо якось заохочувати себе до молитви, мовчанки і усамітнення. В такий спосіб ми віднайдемо ці скарби, які Господь заклав в нашому серці і осягнемо щасливу вічність. Амінь.

ЯК ПОТРІБНО МОЛИТИСЯ ДО БОГА? Молитися до Бога означає приходити до Бога, як до свого люблячого Отця, і подібно так, як люблячий син або донька, розмовляти з Ним не тільки язиком і думкою, але і своїм серцем і всією своєю душею. Розмовляючи з Богом в молитві, ми або прославляємо Його і дякуємо Йому за всі Його благодіяння, яким не має числа, тому що Він створив нас і захороняє наше життя, і спасає від диявола і від цієї погибелі, яку диявол через наші гріхи нам приготував. Або ми по – дитячому просимо в Господа про те, щоб Він допоміг нам в наших потребах як душевних, так і тілесних, просимо за себе і за всіх, кого ми любимо своїм серцем. Але так, як ми знаємо, що наша молитва є слабка і неуважна, то окрім Бога, ми також звертаємось в своїх молитвах і до Святих, особливо до Божої Матері – Милосердної Заступниці роду християнського, просячи Їх, щоб Вони заступались і молились за нас перед Богом. Коли ми ревно молимся до Бога, то кланяємось Йому до землі або до пояса, і цим виявляємо перед Ним своє смирення і благоговійну любов, а також показуємо, що ми свідомі своєї гріховності і просимо Його, щоб Він помилував нас, а не покарав. Разом з цим ми робимо на собі знак хреста, тому що ми віримо, що Господь наш Ісус Христос Своїм Хрестом переміг силу диявольську і спас нас від вічної смерті. Коли ми робимо на собі знак хреста, то повинні пам’ятати, що хрест для нас – святиня, і тому потрібно хреститись не спішачи, з усією увагою і старанністю. І коли ми кладемо пальці на чоло, то тим самим освячуємо свій розум: на груди, щоб освятити своє серце і відчуття: на праве і ліве плече, щоб освятити свої сили і всю свою діяльність, яку робимо своїми руками. Три перших пальці ми з’єднуємо разом в честь Пресвятої Тройці і, в такий спосіб, нашим хресним знаменням ми визнаємо дві головні правди віри, а саме: віру в Пресвяту Тройцю і Розп’ятого за нас Спасителя, Господа Ісуса Христа, Який є Правдивим Богом і Правдивою Людиною.... .

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Згідно правил нашої святої Церкви, кожний християнин повинен молитись ранком і ввечері перед сном, перед обідом і вечерею і після них, перед всяким важливим ділом. Вранці ми молимось, щоб подякувати Господеві за те,що Він нас захоронив вночі, і просимо Його Отцівського благословення і допомоги на цілий день. Перед тим, як йти спати, ми також дякуємо Господеві за успішно прожитий день і просимо захоронити нас вночі. Також просимо ми Бога і дякуємо Йому за опіку над нами при виконанні наших щоденних обов’язків і різної праці.

ПОЯСНЕННЯ ПОЧАТКОВИХ МОЛИТОВ Коли ми починаємо наш день і стаємо на молитву, то перша наша думка повинна бути про Бога – нашого Спасителя і Сотворителя, Єдиного в Пресвятій Тройці, бо, це є головна правда нашої християнської віри, що в безконечній і Милостивій і Чоловіколюбній Божественній Сутності є Три Особи – Отець, Який не родиться і не походить від іншої Особи, Син Божий, Який предвічно родиться від Отця, і Дух Святий, який походить від Отця і Сина. Тому-то перші наші вісім молитов в богослужбових книгах називаються “Трисвяте” “Трисвяте”,, так як у всіх них визнаємо нашу віру в Пресвяту Тройцю, починаючи зі слів: “в Ім’я Отця і Сина і Святого Духа” і закінчуємо славословленням молитви Господньої ““бо бо Твоє є царство, і сила. і слава- Отця і Сина і Святого Духа...”. Тільки молитвою «Царю Небесний» ми звертаємось не до всієї Пресвятої Тройці, але до однієї Третьої Особи в ній- до Святого Духа. Його ми називаємо Царем Небесним Небесним,, тому що Він царює на Небі разом з Отцем і Сином над усією Вселенною, тобто над Небом і землею. “Утішителем” ми називаємо Його тому, що правдива потіха і допомога в цьому важкому і скорботному житті нам дається тільки від Бога, і це Він – Дух Святий так потішає і заспокоює наше серце Своєю благодаттю. Дальше ми називаємо Його Його»Духом »Духом істини»,, тому що власне через Нього відкривається нашому істини» серцю всяка істина необхідна для нашого спасіння і, якщо хтось свідомо і вперто відкидає цю істину, той йде проти Святого Духа і загибає навіки.... Дальше говоримо, “що всюди єси і все наповняєш...” наповняєш...”,, таким чином ми визнаємо, що Святий Дух як Бог всюди знаходиться і все Собою наповняє, і нема місця, де б Його не було або де б можна було б від Нього сховатись.

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Ще ми називаємо Його “скарбе дібр” дібр”,, тобто безмірне багатство, повнота всього доброго, що тільки є в нас і чого б ми хотіли мати. Насправді, наші здібності, добрі риси характеру, ясний розум, добре серце, любов і опіка про нас, рідних і близьких, на кінець саме наше життя, особливо духовне життя, дається нам Святим Духом, і тому ми ще й називаємо Його “подателем життя” життя”.. В другій частині молитви до Святого Духа ми просимо Його “прийди і вселися в нас”, нас”, тобто живи і перебувай в нас, завжди оживляй нашу душу і повчай нас всякому доброму і вгодному Богові. Так як всі ми є грішні люди, і ці наші гріхи є своєрідною скверною і темрявою, від якої затемнюється і хворіє наша душа, то ми ще просимо Його “очисти нас від усякої скверни і спаси, Благий душі наші” “Святий Боже” – в цій молитві ми перший раз звертаємось до Бога Отця, вдруге звертаємось “Святий Кріпкий” – Бога Сина, і в третій раз “Святий Безсмертний” – Богу Духу Святому. Але закінчується ця молитва не словами помилуй нас, а помилуй /Ти/ нас, тому що в Трьох Особах не три Бога, а Один Бог. В короткому славословії “Слава Отцю”, Отцю”, а також в славословії після молитви “Отче наш” – “Бо Твоє є Царство”... Царство”... ми також прославляємо Пресвяту Тройцю, і при цьому визнаємо свою віру, що так прославляється і буде прославлятись Господь і Ангелами, і нами людьми. “Нині” “Нині”,, тобто тепер, “повсякчас” “повсякчас”,, тобто постійно і завжди, “і на віки віків” – на вічні нескінченні часи. А потім і ще це підтвердження словом “Амінь” “Амінь”,, тобто істинно так, нехай буде так. “Пресвятая Тройце” Тройце”... ... спочатку як і в молитві “Святий Боже”,, ми звертаємось до всієї Пресвятої Тройці, а потім окремо Боже” до кожної Особи із Них. “Господи, очисти гріхи наші” – це ми просимо Бога Отця, щоб Він зняв гріховну скверну з наших душ. “Владико, прости беззаконня наші” – просимо Сина Божого, щоб Він простив нам наші прогрішення, якими ми переступаємо Його святі Євангельські закони. “Святий, посіти і зціли немочі наші” – просимо ми Святого Духа щоб Він ввійшов Своєю благо-

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

датною силою в наші душі, зцілив нас від немочей і слабкостей як душевних, так і тілесних. “Отче наш” – молитва називається “Господня молитва”, тому що її дав апостолам Сам Ісус Христос, коли вони просили Його “навчи нас молитись”. молитись”. Окрім славословія, яке ми вже знаємо, в цій молитві є 7 прохань а на початку- звернення, яке читається так: “Отче наш, що єси на небесах”. небесах”. В молитві Господній ми називаємо Отцем своїм Самого Бога, тому що Він дійсно любить нас, як батько, і Він один наш істинний чоловіколюбний Отець, – так і ми повинні приступати до Нього із своїми проханнями, як люблячі Його діти. Коли ми говоримо, що Він на Небесах, то Небо тут розуміється невидиме, духовне, де Господь перебуває з Ангелами Своїми і всіма Святими і об’єднує всіх Своєю любов’ю. 1-ше прохання промовляється так: “Нехай святиться Ім’я Твоє”.. Ім’я Господа Ісуса Христа носимо ми, християни, і коли Твоє” ми живемо праведно і дотримуємось Заповідей Божих, тоді Ім’я Його святиться і прославляється в людях, і, навпаки, коли християни живуть грішно, то тим самим зневажають в собі ім’я своєї віри. Тому ми просимо, щоб Господь Сам нам допоміг прославляти своїм життям Його святе Ім’я на землі. В 2-му проханні ми говоримо: “Нехай прийде Царство Твоє”.. На сьогоднішній день на землі в житті людей постійно Твоє” борються два царства, а саме царство добра і зла, Царство Боже і царство диявола. Коли люди живуть праведно, люблять правду і добро, допомагають одні одним, стараються жити християнськими законами, то в них домінує Царство Боже. Навпаки, якщо люди робляться грішними, неправдивими і злими, зневажають християнське вчення і ображають одні одних, то тоді царює сатана... . Ми і просимо в цьому 2 проханні, щоб скоріше прийшло на землю довгоочікуване Боже Царство, а в злих була забрана сила і можливість чинити зло. 3-тє прохання промовляється так: “Нехай буде Воля Твоя, як на Небі, так і на землі” – на Небі Ангелами і всіма Святими

в усьому виконується одна тільки Божа Воля – з любов’ю і ревністю, і радістю. Так і ми на землі хочемо того ж, щоб у всьому сповнювалась тільки Божа Воля нашого Небесного Отця, бо Він незрівнянно краще знає, що нам корисно і потрібно, і бажає нам добра більше, ніж ми собі цього бажаєм. 4-те прохання молитви Господньої – єдине, в якому ми просимо про духовне життя і тілесне: “Хліб наш насущний, тобто необхідний для того, щоб ми могли існувати, дай нам днесь”, днесь”, бо не хлібом самим лише житиме людина. Під хлібом насущним ми просимо собі взагалі того, що нам необхідне для існування в земному житті: їди, одягу, житла. Господь заповідав нам просити собі від Нього не багатства, не розкоші, а тільки самого необхідного. І то “днесь” “днесь”,, тобто на цей день, щоб ми не обтяжували свого серця турботами про земне, а у всьому надіялись на Бога, пам’ятаючи, що Він як Отець завжди піклується нами. 5-те прохання читається так: “І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим”. нашим”. Ми просимо тут у Бога, щоб Він простив нам наші гріхи, які ми називаємо тут “довгами нашими”,, тому що дійсно перебуваємо в довгу перед Богом, коли шими” свої сили і все, що маємо, віддаємо на служіння злу і гріху, тоді як вони нам дані для роблення добра і служіння Йому. Господь в Євангелії сказав, що простяться нам наші гріхи тільки тоді, коли ми самі будемо прощати іншим їхні провини, тобто гріхи проти нас образи, обмани, злословлення і т.д. 6-те прохання нас вчить, щоб ми не були гордими і самовпевненими, а навпаки завжди пам’ятали, що ми слабкі і дуже піддатливі на гріх, а тому смиренно просили би Самого Бога захоронити нас від гріхопадінь: “і не введи нас у спокусу» спокусу».. Спокусою ми називаємо такий стан, коли нас хто-небудь або що-небудь тягне на гріх, спокушає зробити яке-небудь беззаконня. До 6 прохання є дуже близьким 77:: “Але визволи нас від лукавого”. Лукавим ми тут називаємо диявола, бо він, будучи богопротивником і злим, постійно лукавить і обманює нас, як обманув в Раю Адама і Єву. Ми і просимо тут свого Небесного Отця, перед

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

яким всі підступи і навіювання диявольські є ніщо, щоб Він Сам визволив нас від нечистої сили і всякого лукавства його... “Богородице Діво” – це ангельське привітання Пресвятої Діви Марії, яке ми беремо з Євангелія. Слова “Радуйся, благодатна Маріє, Господь з Тобою, благословенна Ти між жінками” сказав Їй архангел Гавриїл в Благовіщенні, а слова: “і благословен Плід лона Твого, Твого, тобто Дитя-Ісус Христос, Який народився від Неї добавила праведна Єлизавета. “Спасом” тобто Спасителем назвали Його Ангели під час об’явлення пастухам у Вифлеємі. “Матір Господа” все одно, що Богоматір або Богородиця- назвала Пресвяту Діву Марію також праведна Єлизавета. Таким способом, не від людей, а за Божим Провидінням Церква називає Пресвяту Діву і “благодатною“ “благодатною“,, тобто сповненою благодаттю Святого Духа, і “благословенною між жінками ” ”,, Божою Матір’ю. “Ангеле Божий, Хоронителю...” в цій молитві ми звертаємось до свого Ангела – Хоронителя, який при хрещенні дається від Бога кожному християнинові для захорони, тобто остерігати від усілякого зла і гріха. Ми просимо його допомоги і опіки, щоб він захороняв і провадив стежкою, яка веде до спасіння. “Моли Бога за мене”... мене”... в такій молитві ми звертаємось до цього Святого, ім’я якого ми носимо або до будь- якого Святого. Ми називаємо його скорим помічником своїм, тому що святі угодники завжди готові нам допомагати, тільки б ми від серця просили їх про поміч. Також називаємо їх молільниками за душі наші, тому що вони на Небі перебуваючи, завжди з Богом постійно моляться за нас, немічних і грішних. Наступні два види молитов є дуже зрозумілі. В молитві за живих ми повинні молитись не тільки за своїх близьких, але і за всіх людей, тому що ми є діти однієї Церкви і по духу Христової Любові обов’язково повинні молитись за інших. Тим більше ми повинні молитись за всіх наших померлих, тому що вони самі себе не можуть визволити від гріхів, які вони поповнили в земному житті, ні від терпінь за них, а допомагає їм молитва Церкви живих, особливо Богослужіння. Своїм померлим ми просимо в

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Бога Царства Небесного, тобто вічного блаженства в раю з праведними на Небі, де не буде ні хвороби, ні скорботи, ні печалі, а тільки спокій і радість і веселість неперестанна в спілкуванні з Богом, в якому Одному істинне блаженство і повнота любові. “Достойно єсть”... єсть”... ця молитва називається “Похвала Божої Матері”.. В ній ми визнаємо, як добре “достойно” ублажати Матері” і прославляти Пресвяту Богородицю, завжди “присно” “блаженную.” Саму чисту і непорочну, Матір Бога нашого. В другій частині молитви ми й говоримо, що тому й величаємо Її, що Вона Своєю досконалістю стоїть вище всіх – не тільки людей, але і ангелів. Вона “чесніша від херувимів і незрівнянно славніша від серафимів”,, тобто самих вищих небесних чинів ангельських. серафимів” Вона – істинна Богородиця, тому що від Неї народився Спаситель світу – Ісус Христос, який Один є і Бог, і Людина. В кінці молитов ми ще раз прославляємо Пресвяту Тройцю і говоримо так званий “відпуст” “відпуст”,, в якому просим Господа спасти і помилувати нас ради молитов Пречистої Його Матері, преподобних і богоносних Отців наших, тобто тих праведників і подвижників, які по своїй великій вірі і згідно свого Святого і чистого життя носили в собі Бога і стали подібними до Нього, і всіх Святих. Словом “амінь” ми стверджуємо тут правдивість того, що було сказано у відпусті, а також у всіх наших молитвах. Амінь.

МОЛИТВИ ЗЦІЛЕННЯ І ЗАХОРОНИ ВІД УСІЛЯКОГО ЗЛА Початок звичайний Слава Тобі Боже наш, слава Тобі. Царю Небесний… Святий Боже… (3р.) Пресвята Тройце… Отче наш… Богородице Діво… Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного (грішну) (30 р.) Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, захорони мене Святими Твоїми ангелами, молитвами Пречистої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, силою Чесного Животворящого Хреста, святого архистратига Божого Михаїла і всіх Небесних Сил безтілесних, Святого пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Івана, Святого апостола і Євангелиста Івана Богослова, священномученика Кипріяна і мучениці Юстини, святителя Миколая Чудотворця, святителя Льва, Єпископа Катанського, святителя Никити, святителя Іосафа, святителя Митрофана, святителя Йосафата, Архиєпископа Полоцького, преподобного Сергія Радонежського, преподобних Зосіми і Савватія, преподобного Серафима Саровського, преподобних Антонія і Теодосія Печерських і всіх преподобних Отців Києво-Печерських, святих мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії, святого мученика Трифона, святих і праведних Богоотців Йоакима і Анни і всіх святих Твоїх, поможи нам, недостойним рабам Твоїм (ім’я). Вибави нас від всіх підступів ворожих, від усілякого зла, магії, ворожіння, чародійства і від лукавих людей, щоб не змогли заподіяти нам якесь зло. Господи, світлом Твого сіяння захорони нас вранці, опівдні і ввечері, і на сон приходящий і силою благодаті Твоєї відверни і віддали всяке зло, що походить від сили диявольської. Якщо якесь зло задумане чи створене є, поверни його в преісподню. Бо Твоє є царство і сила, і слава, Отця, і Сина і Святого Духа. Амінь.

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

ПСАЛОМ 50 – Помилуй мене, Боже,* з великої милості Твоєї. І багатством щедрот Твоїх очисти мене з беззаконня мого. – Обмий мене повнотою з беззаконня мого,* і від гріха мого очисти мене. – Бо беззаконня моє я знаю,* і гріх мій є завжди передо мною. – Проти Тебе єдиного я згрішив* і перед Тобою зло вчинив. – То і правий Ти в словах Твоїх* і переможеш, коли будеш судити. – Це бо в беззаконнях я зачатий,* і в гріхах породила мене мати моя. – Це бо істину полюбив єcи,* невідоме й таємне мудрості своєї явив Ти мені. – Окропи мене іссопом, і очищуся,* обмий мене, і стану біліший від снігу. – Дай мені відчути радість і веселість,* зрадіють кості сокрушені. – Відверни лице Твоє від гріхів моїх,* і всі беззаконня мої очисти. – Серце чисте створи в мені, Боже,* і духа правого обнови в нутрі моєму. – Не відкинь мене від лиця Твого,* і Духа Твого Святого не відійми від мене. – Поверни мені радість спасіння Твого,* і духом владичним утверди мене. – Вкажу беззаконним дороги Твої,* і нечестиві до Тебе навернуться. – Визволь мене від вини крові, Боже, Боже спасіння мого,* і язик мій радісно прославить справедливість Твою. – Господи, губи мої відкрий,* і уста мої сповістять хвалу Твою. – Бо якби Ти жертви захотів, дав би я,* та всепалення не миле Тобі.

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

– Жертва Богові – дух сокрушений,* серцем сокрушеним і смиренним Бог не погордить. – Ущаслив, Господи, благоволінням Твоїм Сіон,* і нехай відбудуються стіни єрусалимські. – Тоді вподобаєш собі жертву правди, приношення і всепалення;* тоді покладуть на вівтар Твій тельців. Молитва до ікони Пресвятої Богородиці “Всецариця” О Пречиста Богомати, Всецарице! Почуй багатостраждальне зітхання наше перед чудотворною іконою Твоєю, що з Афону до нас принесена, споглянь на дітей Твоїх, важкими недугами обтяжених, котрі з вірою до Твого святого образу припадають. Як птах покриває крилами своїх пташенят, так і Ти нині, Приснодіво, покрий нас покровом крил Твоїх, захисти чесним Твоїм Омофором. Там, де немає надії, безсумнівною Надією будь. Там, де люті скорботи панують, терпеливістю і ослабленням явися. Там, де морок відчаю в душу вселився, хай засяє світло Божества! Малодушних потіш, немічних укріпи, для затверділих серцем пом’ягшення і просвічення даруй. Зціли хворих людей Твоїх, о Всецарице милостива! Розум і руки тих, що лікують нас, благослови, щоб послужили вони знаряддям Всемогутнього Христа, Спасителя нашого. Як живій, сущій з нами, молимось перед іконою Твоєю, Владичице! Простягни руки Твої, повні зцілень, Радосте скорботних, в печалях Утіхо, щоби, чудотворну поміч скоро отримавши, прославляли Животворну і Нероздільну Тройцю, Отця, і Сина, і Святого Духа на віки віків. Амінь. Молитва до Божої Матері на честь Її ікони “Неупиваєма Чаша” О, Премилосердна Владичице! До Твого Заступництва нині прибігаємо, молінь наших не відкинь, але милостиво почуй нас, жінок, дітей, матерів. Зціли братів, і сестер, і близьких наших, що важкою недугою пияцтва одержимі й через це від Матері

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

своєї, Церкви Христової і спасіння, відпадають. О милостива Мати Божа, торкнися їхніх сердець і скоро підійми від падінь гріховних, і до спасенного відродження приведи їх. Умоли Сина Свого, Христа Бога нашого, щоб простив нам гріхи наші і не відвернув милості Своєї від людей Своїх, але щоб зміцнив нас у тверезості й чистоті.Прийми, Пресвятая Богородице, молитви матерів, які сльози за своїх дітей проливають, жінок, що чоловіків своїх оплакують, убогих та нещасних дітей, які без опіки залишені і всіх нас , що до ікони Твоєї припадаємо. Нехай дійдуть ці благання наші молитвами Твоїми до Престолу Всевишнього. Покрий і захорони нас від підступів лукавого і всіх ворожих хитрощів, а в страшний час відходу нашого допоможи без перепон пройти повітряні митарства. Молитвами Твоїми визволи нас від вічного засуду, нехай покриє нас милість Божа на нескінченні віки. Амінь. Молитва до Св. Архангела Михаїла О Святий Архангеле Михаїле, помилуй нас, грішних, потребуючих Твого заступництва. Захорони нас, рабів Божих (імена), від усіх видимих і невидимих ворогів, особливо ж укріпи перед страхом смертним і смутком диявольським. Сподоби нас сміливо предстати перед Творцем нашим в часі Страшного і праведного Його Суду. О Всесвятий, Великий Архангеле Михаїле! Не відкинь нас, грішних, які моляться до Тебе, благаючи про допомогу і заступництво, в цьому віці і в майбутньому, але сподоби нас там разом з Тобою славити Отця, і Сина, і Святого Духа на віки вічні. Амінь. Молитва до Св. Вмч. і цілителя Пантелеймона О Великий угоднику Христовий, страстотерпцю і цілителю многомилостивий Пантелеймоне! Змилосердися наді мною, грішним (грішною), почуй мій стогін і плач. Умилостив Небесного

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Верховного Лікаря, Творця і Цілителя душ і тілес наших, Христа Бога нашого, як на те Його Свята Воля. Хай дарує мені, грішному (грішній), зцілення від недуги, що мучить мене. Прийми недостойне моління моє, бо немає більшого грішника (грішниці) від мене. Та не погидуй моїми гріховними ранами, але змасти їх єлеєм милості Твоєї і зціли мене благодаттю Господньою. Хай же здоровий (здорова) душею і тілом зможу решту днів моїх провести в покаянні, Божу Волю бездоганно виконуючи, щоб сподобитися прийняти благий кінець життя мого. О угоднику Божий, ублагай Христа Господа, щоб Твоїм заступництвом дарував здоров’я тілу моєму і душі моїй спасіння. Амінь. Молитва до Св. Влм. Юрія Переможця О Всехвальний святий великомученику і чудотворче Юріє! Зглянься на нас скорою Твоєю допомогою і ублагай чоловіколюбця Бога, щоб не осудив нас, грішних, за беззаконня наші, але сотвори з нами за великою Своєю милістю. Не зневаж моління нашого, але виблагай нам у Христа і Бога нашого тихе і благоугодне життя, здоров’я ж душевне і тілесне, землі плодючість і в усьому достаток, і щоб ми не перетворювали на зло добро, що дарується нам Тобою від Всещедрого Бога, але на славу Святого Імені Його і на прославлення кріпкого Твого заступництва, щоб подав Він країні нашій, боголюбивому воїнству її і всім християнам на супротивників перемогу і щоб укріпив державу нашу постійним миром і благословенням. Особливо ж, щоб охороняв нас ополченням Святих Своїх Ангелів і щоб визволитися нам, після відходження з цього життя, від підступів диявола і від тяжких повітряних митарств і неосудженими стати перед Престолом Господа Слави. Почуй нас, страстотерпцю Христовий Юрію, і благай за нас безперестанно Триіпостасного Владику Бога Всіх, щоб Його благодаттю і чоловіколюб’ям, Твоєю ж допомогою і заступництвом ми знайшли милість і стали праворуч Праведного Судді з Ангелами і Архангелами і всіма Святими, і

о. Роман Гето Духовна боротьба сучасної людини. Книга III

Його завжди славили з Отцем, і Святим Духом нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Молитва до Святих чудотворців і безсрібників Косми і Дам’яна До Вас, святі безсрібники і чудотворці Космо і Дам’яне, як до скорих помічників та гарячих молитвенників за наше спасіння ми, недостойні, схиливши коліна, прибігаємо і, припадаючи, щиро благаємо: не зневажте моління нас, грішних і немічних, що безліч беззаконь вчинили, і кожного дня та години грішимо. Ублагайте Господа, щоб подав нам, недостойним рабам Своїм, великі і багаті милості Свої. Визволіть нас від усякої скорботи і хвороби, бо Ви прийняли від Бога і Спаса нашого Ісуса Христа невичерпну благодать зцілень заради твердої віри Вашої, безкорисливого лікування та мученицької кончини. Так, угодники Божі, не переставайте молитись за нас, що з вірою до Вас прибігаємо. Через безліч гріхів наших, ми, недостойні Вашого милосердя, але Ви, як вірні наслідники Божого чоловіколюбства моліть, щоб ми принесли достойні плоди покаяння і досягли вічного спокою, прославляючи і благословляючи дивного у святих Своїх Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, Пречисту Його Матір і Ваше щире заступництво завжди, нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.

ЗМІСТ ЕКЗОРЦИСТИ, ЦІЛИТЕЛІ, ЕКСТРАСЕНСИ… ................................... ...................................3 КОРІНЬ БЕЗЗАКОННЯ ....................................................................... .......................................................................9 ХВОРОБА ЯК БОЖИЙ ДАР .............................................................. ..............................................................14 ДОМАШНІЙ ЗАТИШОК ..................................................................... .....................................................................19 БУТИ ЩАСЛИВИМ ............................................................................ ............................................................................23 “БОЖИЙ ПАЛЕЦЬ” ............................................................................ ............................................................................27 ІЄРАРХІЯ ВАРТОСТЕЙ ..................................................................... .....................................................................31 МОЛИТВА СЕРЦЯ ............................................................................ ............................................................................36 ДУХОВНА СПАДЩИНА СВЯТИХ..................................................... СВЯТИХ.....................................................41 “ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТОВЕ” ........................................................... ...........................................................45 СПІВВІДКУПИТЕЛЬКА ЛЮДСЬКОГО РОДУ ................................... ...................................49 НЕ СУДІТЕ, ЩОБ ВАС НЕ СУДИЛИ................................................. ..............................................54 СВЯТІ МІСЦЯ .................................................................................... ....................................................................................58 БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ ............................................................... ...............................................................63 ГОВОРИТИ ЧИ МОВЧАТИ? .............................................................. ..............................................................69 ЯК ПОТРІБНО МОЛИТИСЯ ДО БОГА? ........................................... ...........................................73 ПОЯСНЕННЯ ПОЧАТКОВИХ МОЛИТОВ ........................................ ........................................75 МОЛИТВИ ЗЦІЛЕННЯ І ЗАХОРОНИ ЗАХОРОН ВІД УСІЛЯКОГО ЗЛА......................................................................... .........................................................................81 81 Початок звичайний звичайни ...................................................................... ......................................................................81 Псалом 5 50 ................................................................................... ...................................................................................82 Молитва до ікони Пресвятої Богородиці “Всецариця” ............. .............83 Молитва до Божої Матері на честь Її ікони “Неупиваєма Чаша”..................................... .....................................83 Молитва до Св. Архангела Михаїла .......................................... ..........................................84 Молитва до Св. Вмч. і цілителя Пантелеймона.........................84 ......................... Молитва до Св. Влм. Юрія Переможця ..................................... .....................................85 85 Молитва до святих чудотворців і безсрібників Косми і Дам’яна ............................................... ...............................................86

Релігійне видання

о. Роман Гето

ДУХОВНА БОРОТЬБА СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ Книга ІIІ Редактор Йосиф ВОРОБЕЦЬ, Ольга ЛОЗА Художнє оформлення Юліан САВКО Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН

Підписано до друку 16.08.2017. Формат 60x84/16 Папір офс. Офс. друк. Ум. друк. арк. 5,12 Наклад 500 прим. Замовлення № 16/08-17 Гарнітура Times New Roman

Магазин “Добра книжка” вул. Б. Хмельницького 35/За, м. Львів, 79019 тел.: (032) 261-55-74, (097) 67-67-725 Інтернет замовлення: www.gbook.lviv.ua Релігійне видавництво ТзОВ “Добра книжка” вул. Б. Хмельницького 35/За, м. Львів, 79019 тел./факс: (032) 261-55-74, (096) 914-63-77 Свідоцтво СВС ДК № 1286 gbooklviv@gmail.com, gbook@ukrpost.ua web: www.gbook.lviv.ua Друк: СПД “Михайло Торба”