Grain storage and processing magazine (№2 February 2014)

ISSN2306-4498 2306-4498 ISSN

№2 (179) февраль 2014

НІМЕЦЬКА ТЕХНІКА ДЛЯ ЗЕРНА

40 РОКІВ НА РИНКУ!

CУШАРКИ для зернових, кукурудзи, зернобобових та олійних ЗЕРНООЧИСНА ТЕХНІКА ЗЕРНОСХОВИЩА, ЕЛЕВАТОРИ “під ключ” КОМБІКОРМОВІ ЗАВОДИ ЗЕРНОТРАНСПОРТУВАЛЬНА ТЕХНІКА ЛЬВІВ: тел. (032) 240-40-33, факс (032) 240-47-25 УМАНЬ: т/ф. (04744) 4-66-33, (050) 371-30-92

e-mail: info@riela.com.ua

ДОНЕЦЬК: (050) 148-90-93, (050) 431-13-48 КІРОВОГРАД: т/ф. (0522) 22-74-22, (050) 341-18-48

www.riela.com.ua

www.riela.de

№ 2 (179) ФЕВРАЛЬ 2014 Ре д акционна я

«Хранение и переработка зерна» ежемесячный

коллегия

Бутковский В.А. (Москва) Васильченко А.Н. (Киев) Ган Е.А. (Астана) Дмитрук Е.А. (Киев) Дробот В.И. (Киев) Жемела Г.П. (Полтава) Капрельянц Л.В. (Одесса) Кирпа Н.Я. (Днепропетровск) Ковбаса В.Н. (Киев) Кожарова Л.С. (Москва) Кругляк В.И. (Днепропетровск) Лебедь Е.М. (Днепропетровск) Просянык А.В. (Днепропетровск) Пухлий В.А. (Севастополь) Ткалич И.Д. (Днепропетровск) Фабрикант Б.А. (Москва) Цыков В.С. (Днепропетровск) Чурсинов Ю.А. (Днепропетровск) Шаповаленко О.И. (Киев) Шемавнев В.И. (Днепропетровск) Главный редактор Рыбчинский Р.С. chief@apk-inform.com

zerno@apk-inform.com Подписка/реклама Ткаченко С.В. zerno2@apk-inform.com Техническая группа Чернышева Е.В., Щенёв В.С., Гречко О.И. Материалы печатаются на языке оригинала. Точка зрения авторов может не совпадать с мнением редакции. Редакция не несет ответственности за достоверность информации, опубликованной в рекламе (материалы, обозначенные знаком ®, печатаются на правах рекламы). Перепечатка материалов, опубликованных в журнале, допускается только по согласованию с редакцией. Научно-практические материалы печатаются по решению ученого совета Института зернового хозяйства НААН Украины № 16 от 14 сентября 2001 г. Внесен в Высшую аттестационную комиссию по техническим наукам (постановление президиума ВАК Украины от 23.02.2011 г. №1-05/2) Адрес для переписки: Абонентский ящик №591, г. Днепропетровск, 49006, Украина Адрес редакции: ул. Чичерина, 21, г. Днепропетровск, 49006 Украина тел/факс: +380 56 370-99-14

+380 562 32-07-95 e-mail: zerno@apk-inform.com Основатель и издатель ООО ИА «АПК-Информ» Год основания: 31.01.2000 Украина, г. Днепропетровск, ул. Чичерина, 21 Свидетельство о государственной регистрации КВ 17842-6692ПР Изготовитель: ДП «АПК-Информ», г. Днепропетровск, ул. Ленинградская, 56 Подписной индекс в каталоге «Укрпошты» - 22861 Подписано в печать 22.02.14 Формат 60х84 1/8. Тираж 2 000 экз. Печать офсетная, отпечатано на полиграфическом комплексе ИА «АПК-Информ»

научно-практический

журнал

СОДЕРЖАНИЕ ОТРАСЛЕВЫЕ Новости Зерновой рынок Обзор внебиржевого рынка зерновых Украины................................................................................... 5 Рынок продуктов переработки зерна Украины...................................................................................... 6 Обзор рынка зерновых России....................................................................................................................... 7 Рынок продуктов переработки зерна России.......................................................................................... 8

ТЕМА Рынок украинской пшеницы: в поисках предложений.....................................................................10 Российский рынок пшеницы: по ценовой лестнице вверх.............................................................11 Замкнутый круг автомобильных перевозок зерна..............................................................................14

МНЕНИЕ В России с 2011 года идет кукурузная революция – Владимир Петриченко..........................16

Растениеводство Спектрометричний моніторинг агробіологічного та фітосанітарного стану сільськогосподарських угідь.........................................................................................................................17

ТЕХНОЛОГИИ ХРАНЕНИЯ И СУШКИ Тенденции развития технологий и технических средств для сепарации зерновых материалов.......................................................................................................................................22 Вітчизняні зерносушарки: стан та перспектива....................................................................................25 Пути совершенствования технологии активного вентилирования............................................29

Технологии зернопереработки Совершенствование переработки проса в пшено шлифованное...............................................32 Перспективные технологические решения производства макаронной муки из зерна тритикале, и применение продуктов его переработки при изготовлении макаронных изделий.........................................................................................................................................34 Розширення асортименту вівсяних харчових продуктів..................................................................38 Альтернативна методика розрахунку аеродинамічного опору фільтрів..................................40 Огляд зернодробарок.......................................................................................................................................42 Расходомер сыпучих материалов SlideControl для аэрожелобов.................................................................................................................................................44

ТЕХНОЛОГИИ ХЛЕБОПЕЧЕНИЯ Виробничі стратегії та концепції організації міні-виробництва....................................................46

НАУЧНЫЙ СОВЕТ Порівняльна характеристика солодів, одержаних із ярого і озимого ячменю......................48 Исследования процесса образования N-нитрозодиметиламина в процессе сушки пивоваренного солода.......................................................................................................................50

СОБЫТИЕ Украинские компании в сфере кормопроизводства заинтересованы в соблюдении международных стандартов по безопасности кормов......................................54 Зернові технології – інноваційні рішення в зерновому господарстві........................................55

ЭКОНОМИКА И ОРГАНИЗАЦИЯ ПРОИЗВОДСТВА Готуємо висококваліфікованих фахівців для харчової галузі.........................................................56

©

| №2 (179) февраль 2014

Украина

З

апасы зерна в аграрных предприятиях Украины (кроме малых) и предприятиях, занимающихся его хранением и переработкой, к 1 февраля 2014 г. составили 19,9 млн. тонн, что на 28% больше по сравнению с аналогичной датой 2013 г. В частности, по данным Госстата, запасы пшеницы на этих предприятиях к указанной дате составляли 6,1 млн. тонн, ячменя – 1,6 млн. тонн, кукурузы – 11,1 млн. тонн, ржи – 0,4 млн. тонн. Непосредственно в аграрных предприятиях запасы зерна к 1 февраля составили 10,8 млн. тонн, что на 46% больше прошлогодних, в т.ч. пшеницы – 3,2 млн. тонн, ячменя – 1,3 млн. тонн, кукурузы – 5,5 млн. тонн, ржи – 0,1 млн. тонн, на предприятиях, осуществляющих его хранение и переработку, – 6,7 млн. тонн (+10% к уровню прошлого года).

У

краина с начала 2013/14 МГ и по состоянию на 24 февраля экспортировала 23,9 млн. тонн зерновых, что на 36,7% больше, чем за аналогичный период прошлого сезона. В частности, экспорт пшеницы за отчетный период составил 7,29 млн. тонн (в т.ч.

5,96 млн. тонн продовольственной), ячменя – 2,14 млн. тонн, кукурузы – 14,23 млн. тонн. Экспорт масличных культур с начала 2013/14 МГ составил 2,97 млн. тонн, в т.ч. рапса – 2,06 млн. тонн, сои – 0,91 млн. тонн.

У

краинским аграриям весной 2014 г. придется пересевать 6-10% площадей под озимыми культурами. Об этом на брифинге сообщил директор Украинского гидрометеорологического центра Николай Кульбида. По словам директора Укргидрометеоцентра, на сегодняшний день в наихудшем состоянии озимые в Луганской области, где в слабом и изреженном состоянии находятся 15-20% посевов, а также в Запорожской, Херсонской, Донецкой, Полтавской и Сумской областях (11-15%). Наилучшая ситуация сложилась в западных регионах, Житомирской области и АР Крым, где площади с поврежденными культурами не превышают 5%. Н.Кульбида также отметил, что такое состояние озимых дает возможность прогнозировать увеличение их урожайности на 10-20% по сравнению с 2013 г.

П

роизводство хлеба и хлебобулочных изделий в Украине в 2014 г., как в и последние несколько лет, будет продолжать сокращаться, что связано с низким потреблением данной продукции среди украинцев, ростом «теневого» рынка и отсутствием необходимой для отрасли государственной поддержки. Такое мнение высказал президент Всеукраинской ассоциации пекарей (ВАП) Константин Кошелев. «Динамика показателей производства хлеба и хлебобулочных изделий в Украине уже несколько лет демонстрирует тенденцию сокращения. Наибольшее падение наблюдалось в 2009 г., тогда объемы выпуска продукции сократились на 7,7%. В 2013 г. падение продолжилось. По итогам прошлого года в Украине было произведено 1,511 млн. тонн хлеба и хлебобулочных изделий, что на 6% меньше показателей 2012 г. Учитывая такую тенденцию, можно сделать вывод, что январское сокращение объемов выпуска хлеба не стало исключением. На протяжении всего 2014 г. производство продолжит снижаться», - считает эксперт.

Г

оссельхозинспекция Украины предлагает усовершенствовать систему контроля качества зерновых и масличных культур. Об этом шла речь во время встречи председателя инспекции Владислава Гончаренко с представителями аграрного бизнеса и ассоциаций. «Мы предлагаем отменить сертификацию, а процесс контроля государства за рынком зерна перевести на декларирование, которое сегодня существует, но не четко определено законодательством. Декларирование необходимо ввести обязательным и неуклончивым на зерновом рынке для субъектов предпринимательства, а на законодательном уровне предусмотреть жесткую ответственность, с внесением изменений в Административный кодекс и другие законодательные акты, за непредоставление декларации об имеющемся зерне и продуктах его переработки», - сказал В.Гончаренко. Он также подчеркнул, что такой механизм, с одной стороны, позволит государству в лице инспекции иметь полную информацию по имеющемуся в стране зерну и, соответственно, делать прогнозы относительно продовольственной безопасности страны, а с другой стороны, ликвидирует инспекторскую проверку каждой партии продукции и выдачу на нее сертификатов качества. «Инспекторская проверка будет происходить лишь в случае нарушения условий декларирования и на обращение субъектов рынка зерна, а также по упрощенной системе при экспорте, поскольку вопрос имиджа нашего государства на международных рынках, куда экспортируется отечественная сельскохозяйственная продукция, является стратегически важным», - добавил глава Госсельхозинспекции.

2

отраслевые новости

№2 (179) февраль 2014 |

Г

осударственный центр Украины сертификации и экспертизы сельскохозяйственной продукции приобрел оборудование, которое позволяет определять качество муки, а также целесообразность ее использования для производства того или иного вида выпечки. Об этом 13 февраля заявила директор центра Наталья Грюнвальд. Также, по ее словам, центр сможет предоставлять услугу по определению добавок в муке. «Если есть какие-то стабилизаторы, отбеливатели или другие добавки, мы это увидим», - подчеркнула Н.Грюнвальд. Необходимое для проведения такой экспертизы оборудование установлено в Харькове и Одессе.

М

олдавская компания «Русагро-прим» планирует в ближайшее время начать реализацию инвестиционного проекта по строительству нового комплекса по перегрузке зерновых грузов в Ренийском морском порту, инвестировав в него около $2 млн. Как отмечается в сообщении Администрации морских портов Украины, компания планирует строительство зернового терминала мощностью перевалки до 500 тыс. тонн в год. Кроме того, в рамках проекта запланирована перевалка тарно-штучных грузов и контейнеров на базе склада №6 с прилегающей территорией (2,9 га) и причалом №9 (первый грузовой район порта). Для реализации проекта компанией «Русагро-прим» на территории Украины основан резидент ООО «Агро-Рени». На сегодня ООО «Агро-Рени» проходит регистрацию как субъект специальной экономической зоны «Рени» в рамках Закона Украины «О СЭЗ Рени».

Зарубежье

М

инсельхоз России совместно с заинтересованными федеральными органами исполнительной власти подготовил и внес в Правительство РФ проект федерального закона «О внесении изменений в Федеральный закон №264 «О развитии сельского хозяйства» в части отнесения пищевых и перерабатывающих предприятий к категории сельхозтоваропроизводителей. Об этом было заявлено в ходе состоявшегося 21 февраля в Минсельхозе совещания по вопросам развития мукомольно-крупяной и хлебопекарной отраслей. Говоря о перспективах развития зерноперерабатывающей отрасли России, директор Департамента регулирования агропродовольственного рынка, рыболовства, пищевой и перерабатывающей промышленности Михаил Орлов отметил, что Стратегией развития пищевой и перерабатывающей промышленности РФ на период до 2020 г. поставлены задачи довести годовое производство муки до 10,3 млн. тонн, круп – до 1,4 млн. тонн, хлебобулочных изделий диетических и обогащенных микронутриентами – до 300 тыс. тонн. При этом коэффициент обновления основных фондов хлебопекарной промышленности должен составить 15%. «Правительством Российской Федерации определено, что инвестиции за 2013-2020 гг. в отечественную мукомольно-крупяную промышленность составят 18,36 млрд. руб., в хлебопекарную – 98,232 млрд. руб.», - подчеркнул М.Орлов.

В

Алтайском крае в ближайшие годы планируется реализовать два крупных проекта по глубокой переработке зерна. В данный момент ведется государственная экспертиза проекта, который развивает компания «Пава». В результате его реализации будет организован выпуск пшеничной клейковины, сиропов, спиртов, кормов и сжиженной углекислоты. Мощность предприятия составит 1500 тонн пшеницы в сутки (500 тыс. тонн в год). Стоимость проекта оценивается в 6 млрд. руб. «Проект инвестиционно емкий, поэтому его разработка требовала времени. Технологий, которые планируется применять на этом заводе, в мире единицы. По этой причине было сложно найти проектировщика, готового создать проект, адаптированный к нашим алтайским условиям. На сегодняшний день ведется его госэкспертиза. Дальше уже пойдут переговоры с банками. Мы не допускаем даже мысли, что этот проект останется нереализованным», - заявила начальник регионального управления по пищевой, перерабатывающей, фармацевтической промышленности и биотехнологиям Татьяна Зеленина. В свою очередь, завод по производству сорбита, глюкозы, глютена и других продуктов в ближайшие годы может появиться на площадке индустриального парка «Новоалтайск южный», планированием которого занимается компания ООО «Биофарматор». В настоящее время датская инжиниринговая компания занимается технико-экономическим обоснованием данного проекта. По предварительной оценке, строительство данного завода может обойтись инвестору более чем в 100 млн. евро.

П

о данным официальной статистики, в Казахстане запасы зерновых и зернобобовых культур на 1 февраля 2014 г. составили 12,233 млн. тонн, что всего на 1,4% меньше уровня на аналогичную дату прошлого года (12,409 млн. тонн). Так, снижение запасов наблюдается на пшеницу и рис (на 8 и 3% соответственно), удельный вес которых составляет 85%. Увеличение же запасов отмечается на кукурузу, ячмень, рожь, овес, гречиху и просо.

www.hipzmag.com

3

| №2 (179) февраль 2014

А

н а л и т и ки USDA в своем последнем отчете понизили прогноз мирового производства пшеницы в 2013/14 МГ до 711,89 млн. тонн, что на 0,77 млн. тонн ниже показателя, озвученного в предыдущем месяце (712,66 млн. тонн), что, тем не менее, по-прежнему значительно превосходит результат предыдущего сезона (656,34 млн. тонн). В частности, прогноз валового сбора зерновой был снижен для Казахстана – до 13,94 (15,5) млн. тонн и стран ЕС – до 142,87 (142,9) млн. тонн. Кроме того, понижательная корректировка также затронула Россию – до 52,07 (52,1) млн. тонн, что все же значительно превышает 37,72 млн. тонн годом ранее. В свою очередь, данный показатель был повышен для Украины – до 22,79 (22,15) млн. тонн. Для США прогноз был оставлен без изменений – на уровне 57,96 млн. тонн, что значительно ниже прошлогоднего результата (61,67 млн. тонн). Конечные запасы пшеницы в мире в 2013/14 МГ прогнозируются аналитиками на уровне 183,73 млн. тонн против 185,4 млн. тонн, озвученных ранее. Однако данный показатель существенно превышает результат предыдущего сезона (175,84 млн. тонн).

4

зерновой рынок

№2 (179) февраль 2014 |

Обзор внебиржевого рынка зерновых Украины

Продовольственная пшеница В последнюю неделю января и в первые три декады февраля на рынке продовольственной пшеницы Украины отмечались разнонаправленные ценовые тенденции. В течение отчетного периода количество предложений зерна оставалось ограниченным. Ввиду этого часть перерабатывающих компаний, испытывая необходимость в пополнении запасов пшеницы, информировала об увеличении цен спроса в среднем на 50 грн/т. Так, закупочная стоимость пшеницы 2 класса озвучивалась в пределах 1810-2190 грн/т, 3 класса – 1730-2130 грн/т СРТ в зависимости от региона. Также стоит отметить, что некоторые производители муки в Херсонской области ввиду отсутствия предложений зерна, соответствующего требованиям ГОСТа, повышали цены спроса до 2000-2150 грн/т СРТ. Сельхозпроизводители предпочитали сдерживать крупнотоннажные партии пшеницы, пополняя оборотные средства за счет реализации лишь небольших объемов зерновой. Отметим, что некоторые аграрии центрального и восточного регионов увеличили количество предложений продовольственной пшеницы по максимальным и приближенным к ним ценам спроса. Так, в течение всего отчетного периода аграрии предлагали на рынок пшеницу по ценам в диапазоне 1900-2150 грн/т на условиях самовывоза из хозяйств. Экспортно-ориентированные компании не проявляли интереса к закупкам продовольственной пшеницы. Данная ситуация была вызвана ограниченным количеством предложений зерна на внутреннем рынке. По мнению ряда операторов рынка, в ближайшее время стоит ожидать незначительного увеличения количества предложений пшеницы и снижения цен спроса.

Продовольственная рожь В конце января и в первые три декады февраля на рынке продовольственной ржи фиксировались низкие темпы торговозакупочной деятельности. Многие перерабатывающие компании информировали об уменьшении количества предложений зерновой на рынке, однако ввиду наличия сформированного запаса для долгосрочной переработки сохраняли цены в пределах 10701540 грн/т СРТ в зависимости от региона.

Средние цены на продовольственные зерновые (предложение, EXW), грн/т

Пшеница 1 кл. Пшеница 2 кл. Пшеница 3 кл. Рожь

24.01.2014 31.01.2014 07.02.2014 14.02.2014 21.02.2014 1 850 1 860 1 880 1 910 1 930 1 810 1 820 1 840 1 870 1 890 1 760 1 770 1 790 1 820 1 840 1 170 1 170 1 190 1 200 1 200

Средние цены на фуражные зерновые (предложение, EXW), грн/т

Пшеница 4 кл. Пшеница 5 кл. Пшеница 6 кл. Ячмень Кукуруза

24.01.2014 31.01.2014 07.02.2014 14.02.2014 21.02.2014 1 640 1 650 1 675 1 705 1 735 1 610 1 620 1 645 1 675 1 705 1 590 1 600 1 625 1 655 1 685 1 670 1 680 1 700 1 730 1 760 1 190 1 230 1 260 1 290 1 340

www.hipzmag.com

Сельхозпроизводители предлагали крупнотоннажные партии ржи по ценам в диапазоне 1300-1450 грн/т на условиях самовывоза из хозяйств. В то же время отдельные аграрии сообщали о готовности реализовывать небольшие объемы зерна по ценам покупателей ввиду необходимости в срочном пополнении оборотных средств. По прогнозам операторов рынка в течение ближайшего времени стоит ожидать роста цен предложения и сохранения низких темпов торгово-закупочной деятельности.

Фуражная пшеница В течение отчетного периода на рынке фуражной пшеницы Украины были характерны все ранее установившиеся тенденции. Многие переработчики, сформировав основной запас зерновой для долгосрочной перспективы, не пересматривали ранее установленные закупочные цены и озвучивали их в диапазоне 15801930 грн/т СРТ. Однако предприятия, нуждающиеся в срочном пополнении сырьевой базы, сообщали о готовности приобретать пшеницу по ценам 2000-2100 грн/т СРТ. Сельхозпроизводители предпочитали сдерживать продажи крупнотоннажных партий фуражной пшеницы, считая цены спроса неприемлемо низкими. Так, многие из них в течение всего отчетного периода озвучивали отпускные цены в диапазоне 17502100 грн/т на условиях самовывоза из хозяйств. Экспортно-ориентированные компании не проявляли активного интереса к приобретению фуражной пшеницы ввиду дефицита её на внутреннем рынке страны и озвучивали закупочные цены в диапазоне 1550-1750 грн/т EXW. В краткосрочной перспективе на рынке фуражной пшеницы не ожидается существенных ценовых изменений.

Ячмень В последнюю неделю января и в первые три декады февраля для рынка фуражного ячменя было характерно незначительное повышение закупочных цен. Так, многие переработчики в начале отчетного периода озвучивали закупочные цены в пределах 1650-1840 грн/т СРТ, а в конце третьей декады февраля цены варьировались в диапазоне 1740–1920 грн/т СРТ. В то же время, единичные переработчики ввиду необходимости привлечения дополнительных объемов зерна сообщали об увеличении максимальных закупочных цен в среднем на 50-100 грн/т – до 1900-2000 грн/т СРТ. Сельхозпроизводители сдерживали реализацию крупнотоннажных партий фуражного ячменя, ожидая дальнейшего роста закупочных цен. Стоит отметить, что цены предложения на культуру в течение всего отчетного периода варьировались в диапазоне 1800-2050 грн/т на условиях самовывоза из хозяйств. Экспортно-ориентированные компании не проявляли активного интереса к приобретению ячменя. Многие из них остановили закупки зерна, планируя возобновить их не ранее середины марта текущего года. Отдельные трейдеры озвучивали закупочные цены в диапазоне 1500-1660 грн/т EXW. В ближайшее время на рынке фуражного ячменя ожидаются низкие темпы торгово-закупочной деятельности и не исключен рост минимальных закупочных цен.

5

| №2 (179) февраль 2014

Кукуруза

Закупочные цены на пшеницу перерабатывающих предприятий на 21.02.13 (СРТ), грн/т

В течение всего отчетного периода на рынке фуражной кукурузы отмечались разнонаправленные ценовые тенденции. Перерабатывающие предприятия в конце января озвучивали закупочные цены в диапазоне 1130-1390 грн/т СРТ, а уже к концу отчетного периода минимальная и максимальная цены увеличились на 150 грн/т и 120 грн/т СPT соответственно. Так, цены на кукурузу в конце третьей декады февраля варьировались в пределах 1280-1510 грн/т СPT. Стоит отметить, что переработчики Херсонской области в начале февраля озвучивали закупочные цены на уровне 1520 грн/т СPT. Сельхозпроизводители, в свою очередь, предпочитали сдерживать реализацию крупнотоннажных партий фуражной кукурузы, ожидая роста закупочных цен. На данную ситуацию повлиял также нестабильный курс валют, ввиду чего многие аграрии заняли выжидательную позицию. В отчетный период отмечался рост цен спроса со стороны

Регион Пшеница 1 кл. Пшеница 2 кл. Пшеница 3 кл. Центральный регион 1950-2050 1900-1950 Северный регион 1950-2100 1900-2050 Западный регион 2000-2150 1930-2050 Восточный регион 1950-2050 1900-2000 Южный регион 1950-2200 1900-2100 Классификация по ДСТУ-П-3768:2009

экспортно-ориентированных компаний. Так, закупочные цены варьировались в диапазоне 1280-1500 грн/т EXW. Отмечалось также повышение цен спроса на кукурузу на припортовых элеваторах. Так, цена варьировалась в пределах 1580-1695 грн/т СРТ-порт. По мнению операторов рынка, в дальнейшее время сохранится тенденция роста цен спроса и предложения, однако аграрии продолжат сдерживать реализацию крупнотоннажных партий зерновой.

Рынок продуктов переработки зерна Украины Пшеничная мука

Цены на продукты переработки зерновых (предложение, EXW), грн/т

В последнюю неделю января и первые три декады февраля на рынке пшеничной муки отмечалась относительно стабильная ситуация. В конце отчетного периода переработчики сообщали о росте минимальных отпускных цен на муку высшего и 1 сорта в среднем на 50 грн/т вследствие увеличения производственных затрат, а также падения цен на пшеничные отруби. Так, в конце января отпускные цены на муку высшего сорта варьировались в пределах 2700-3300 грн/т EXW, 1 сорта – 2500-3100 грн/т EXW. А уже в конце третьей декады февраля цены на муку высшего и 1 сорта были в пределах 2750-3300 и 2550-3100 грн/т EXW соответственно. Максимальные цены на муку высшего и 1 сорта в течение отчетного периода были прежними. В целом, темпы торговой деятельности оценивались многими операторами рынка как низкие. Отметим, что объемы реализуемой продукции в большинстве регионов страны сократились. Кроме того, единичные мукомольные предприятия южного региона приостановили деятельность вследствие неблагоприятных погодных условий. Представители мукомольной отрасли считают, что в течение ближайшего времени в отдельных областях спрос на пшеничную муку возрастет по причине сложной политической ситуации в стране, ввиду чего могут вырасти и отпускные цены.

Наименование Мука в/с

2850

2850

2860

2870

2870

Мука 1 с.

2750

2750

2760

2770

2770

Мука 2 с.

2530

2500

2510

2510

2550

Мука ржаная Отруби пшеничные

1920

1930

1950

1960

1960

1050

1050

1060

1060

1060

Максимальные и минимальные отпускные цены в течение отчетного периода увеличились в среднем на 50 грн/т. Цены предложения на готовую продукцию варьировались в пределах 1630-2200 грн/т EXW в конце января и 1700-2250 грн/т EXW в конце третьей декады февраля. Стоит отметить, что минимальные отпускные цены в Полтавской и Киевской областях в начале отчетного периода установились на уровне 1600 грн/т EXW. Причиной сложившейся ситуации стала низкая покупательская активность. На повышение цен в конце отчетного периода повлияло ограниченное количество предложений продовольственной ржи на рынке. В целом, темпы торговли в данном сегменте рынка к концу третьей декады февраля незначительно активизировались. Отгрузка готовой продукции осуществлялась партиями небольших объемов по налаженным ранее каналам сбыта. По мнению экспертов рынка, в ближайшее время стоит ожидать планомерного роста минимальных отпускных цен, а также активизации торговой деятельности ввиду сложившейся ситуации в стране.

Ржаная мука В конце января и первые три декады февраля на рынке ржаной муки наблюдалась повышательная ценовая тенденция.

Пшеничные отруби

Цены на продукты переработки зерновых (предлож ение, EXW), грн/т 365 0 315 0 265 0 215 0 165 0 115 0 650 150 мар10

июн10

сен10

Мука в/с

6

дек10

мар11

июн11

Мука 1 с.

сен11

дек11

мар12

Мука 2 с.

июн12

сен12

дек12

Мука ржаная

мар13

Дата 24.01.2013 31.01.2013 07.02.2013 14.02.2013 21.02.2013

июн13

сен13

дек13

Отруби пшеничные

В последнюю неделю января и первые три декады февраля на рынке пшеничных отрубей существенных изменений, как активности торговли, так и цен, не отмечалось. Перерабатывающие компании в течение всего отчетного периода озвучивали цены предложения в диапазоне 850-1330 грн/т EXW. В целом, темпы торговли оценивались как низкие вследствие уменьшения спроса

зерновой рынок

№2 (179) февраль 2014 |

экспортно-ориентированных компаний. Наряду с этим, переработчики восточного региона продолжали сообщать об учащении случаев заболевания свиней, ввиду чего снизилась покупательская активность со стороны животноводческих компаний. В течение ближайшего времени активной торговли в сегменте пшеничных отрубей не ожидается, в то же время, ценовая ситуация будет стабильной.

В течение отчетного периода на рынке круп наблюдалась повышательная ценовая тенденция. Отпускные цены на

манную, пшеничную, ячневую, перловую, кукурузную, рисовую крупы в большинстве случаев повышались из-за активизации спроса многих покупателей. На рынке гречневой крупы в начале отчетного периода цены предложения варьировались в пределах 5150-5700 грн/т EXW, а уже к концу третьей декады февраля наблюдалась тенденция увеличения минимальных и максимальных отпускных цен на 100 и 200 грн/т соответственно. Так, цены предложения в конце отчетного периода варьировались в диапазоне 52505900 грн/т EXW. В ближайшее время на рынке крупяной продукции стоит ожидать роста отпускных цен на большинство видов круп, а также активной торговли в данном сегменте рынка.

Цены предложения на пшеницу 3 класса в России, EXW, руб/т

Цены предложения на пшеницу фуражную в России, EXW, руб/т

Крупы

Обзор рынка зерновых России 130 00

110 00

120 00

100 00

110 00 100 00

900 0

900 0

800 0

800 0

700 0

700 0

600 0

600 0

500 0

500 0

400 0

400 0

110 00 900 0 800 0 700 0

ЦентральноЧерноземный Южный

600 0 500 0 400 0

фев14

дек13

янв14

окт13

ноя13

авг13

сен13

июн13

июл13

май13

апр13

мар13

фев13

дек12

янв13

окт12

ноя12

сен12

авг12

июл12

300 0

Южный регион

о второй половине января и первых двух декадах февраля ценовая ситуация на рынке продовольственной пшеницы в европейской части России характеризовалась как относительно стабильная. Сельхозпроизводители в большинстве случаев осуществляли продажи зерновой партиями небольших размеров, и при этом озвучивали отпускные цены в рамках ранее установившихся диапазонов. Переработчики, в свою очередь, также зачастую не пересматривали свои закупочные цены. Следует отметить, что ввиду ограниченного количества предложений крупнотоннажных партий пшеницы с высокими качественными показателями, компании, нуждавшиеся в приобретении подобных партий зерновой, для привлечения необходимых объемов зерна озвучивали цены на максимальном уровне, действовавшем на рынке. В Западно-Сибирском регионе в последние две недели января для рынка продовольственной пшеницы была характерна

www.hipzmag.com

фев14

дек13

янв14

окт13

ноя13

авг13

сен13

июн13

июл13

апр13

май13

мар13

фев13

дек12

янв13

EXW), руб/т

ЦентральноЧерноземный Южный

100 00

Южный регион

Средние цены на фуражные зерновые (предложение, Регион

120 00

В

окт12

Центрально-Черноземный регион

Южный регион

Цены предложения на пшеницу 4 класса в России, EXW, руб/т

Центрально-Черноземный регион

ноя12

авг12

сен12

фев14

дек13

янв14

окт13

ноя13

авг13

сен13

июн13

июл13

апр13

май13

мар13

фев13

дек12

янв13

окт12

ноя12

авг12

сен12

июл12

Центрально-Черноземный регион

июл12

300 0

300 0

ЦентральноЧерноземный Южный

24.01.201431.01.2014 07.02.201414.02.201421.02.2014 Пшеница фуражная 6 700

6 700

6 700

6 800

7 700 7 700 7 700 Ячмень фуражный

7 700

7 700

6 000

6 000

6 000

6 000

6 500 6 500 Кукуруза

6 500

6 500

6 500

6 700

6 000

5 200

5 400

5 500

5 500

5 600

5 500

5 500

5 700

5 700

5 700

Средние цены на продовольственную пшеницу и рожь (предложение, EXW), руб/т Регион ЦентральноЧерноземный Южный ЦентральноЧерноземный Южный ЦентральноЧерноземный

24.01.2014 31.01.2014 07.02.201414.02.201421.02.2014 Пшеница 3 класса 7 800

7 800

7 800

7 800

7 800

8 300 8 300 8 300 Пшеница 4 класса

8 300

8 300

7 500

7 450

7 450

7 450

7 450

7 800

7 800 Рожь

7 800

7 800

7 800

6 000

6 000

6 000

6 000

6 000

относительная ценовая стабильность. В первой декаде февраля в данном регионе отмечалось повышение цен, что было обусловлено наличием высокого спроса на зерновую с высокими качественными показателями на фоне ограниченного количества ее

7

| №2 (179) февраль 2014 предложений. Держатели зерновой, отмечая активный интерес покупателей к закупкам данной культуры, зачастую сдерживали продажи крупнотоннажных партий пшеницы 3 и 4 класса, при этом повышая отпускные цены. Как следствие, многие переработчики испытывали трудности с приобретением необходимых для работы объемов зерна и были вынуждены повысить закупочные цены. В конце второй декады февраля цены пшеницу 3 класса в Западно-сибирском регионе несколько стабилизировалась, цены на пшеницу 4 класса все еще были подвержены повышательной корректировке, что было обусловлено недостаточным количеством предложений в сегменте фуражной пшеницы, при этом корректировки в большинстве случаев касались минимального уровня цен. В Уральском регионе в отчетном периоде ценовая ситуация на рынке продовольственной пшеницы характеризовалась в большинстве случаев как относительно стабильная, лишь в конце второй декады февраля отмечалось увеличение закупочных и отпускных цен на пшеницу 4 класса. Во второй половине января и первых двух декадах февраля для рынка продовольственной ржи была характерна относительная ценовая стабильность. Темпы торгово-закупочной деятельности оценивались участниками рынка как умеренные. Держатели зерновой зачастую предлагали к реализации партии небольших объемов и также не пересматривали отпускные цены. Наряду с этим, аграрии, которые предлагали на рынок крупнотоннажные партии зерновой с высокими качественными показателями, озвучивали максимальные цены предложения. Покупатели вели закупки зерновой в основном по мере необходимости, озвучивая цены спроса в ранее установившихся диапазонах. При этом ряд компаний фиксировал максимальные закупочные цены с целью привлечения большего количества предложений. Во второй половине января практически во всех регионах страны ценовая ситуация на рынке фуражной пшеницы характеризовалась как стабильная. Цены спроса и предложения в большинстве случаев озвучивались в ранее установившихся диапазонах. Количество предложений крупнотоннажных партий зерновой с высокими качественными показателями оценивалось как ограниченное. В ряде случаев покупатели, нуждавшиеся в приобретении крупных партий зерна, озвучивали цены на приближенном к максимальному уровне, действовавшем на рынке. В первую неделю февраля в европейской части России ценовая ситуация на рынке фуражной пшеницы оставалась относительно стабильной. В то же время в Уральском и ЗападноСибирском регионах отмечалось повышение цен на фуражную пшеницу, что было обусловлено ограниченным предложением зерновой на рынке на фоне высокого спроса. Во второй декаде февраля повышение цен было характерно практически для всех регионов России. Данная ситуация была

вызвана сохранением высокого спроса на фуражную пшеницу на фоне ее низкого предложения. Следует отметить, что в большинстве случаев рост цен отмечался в случае реализации крупнотоннажных партий зерна с высокими качественными показателями. В то же время аграрии, которые реализовывали зерно партиями небольших объемов, зачастую озвучивали цены в ранее установившихся диапазонах. Основная часть покупателей, испытывая трудности с закупками сырья, была вынуждена повышать цены спроса. Наряду с этим, некоторые потребители, сформировавшие ранее необходимые для работы объемы пшеницы, не считали целесообразным в ближайшее время возобновлять закупочную деятельность, оставляя цены спроса неизменными. В европейской части страны за отчетный период цены на фуражный ячмень в целом оставались довольно стабильными. Сельхозпроизводители зачастую не пересматривали свои отпускные цены. При этом следует отметить, что крупнотоннажные партии с высокими качественными показателями предлагались к реализации по максимальным ценам. Во второй декаде февраля ряд сельхозпроизводителей сообщал, что в случае заключении реальных контрактов готовы были идти на ценовые уступки, но это касалось в основном реализации ячменя партиями небольших объемов. Для Уральского региона в первых двух декадах февраля характерным было повышение цен на фуражный ячмень. Основная часть покупателей была вынуждена планомерно повышать цены спроса с целью привлечения большего количества предложений от сельхозпроизводителей. Стоит отметить, что потребители, не проявлявшие активного интереса к закупкам, цены не меняли. Аграрии реализовали ячмень партиями небольших объемов, в ряде случаев повышая цены предложения. Во второй половине января и первых двух декадах февраля на рынке фуражной кукурузы отмечалось повышение цен. Сложившаяся ситуация была характерна для большинства регионов страны и обусловлена тем, что спрос на данную культуру с высокими качественными показателями был достаточно активным, в то время как количество предложений было недостаточным. Большинство покупателей, нуждавшихся в привлечении крупнотоннажных партий сырья, были вынуждены планомерно повышать закупочные цены. Стоит отметить, что потребители, закупавшие кукурузу по мере необходимости небольшими партиями, цены не меняли. Аграрии реализовали данную культуру в основном партиями небольших объемов, озвучивая приближенные к максимальным цены предложения. Сельхозпроизводители, осуществляющие реализацию кукурузы крупнотоннажными партиями, постепенно повышали отпускные цены. Вместе с тем, в случае реализации зерна с показателями качества, не соответствующими требованиям ГОСТа, цены предложения озвучивались в ранее установившихся диапазонах.

Рынок продуктов переработки зерна России

В

последнюю декаду января и первую неделю февраля цены на пшеничную муку высшего сорта в большинстве случаев оставались неизменными. Вместе с тем цены предложения на муку 1 сорта постепенно снижались. Мукомолы были вынуждены предоставлять ценовые скидки на продукцию вследствие накопления муки в складских помещениях, а также с целью активизации торговой деятельности. Потребители зачастую закупали муку небольшими партиями и по мере необходимости. Отметим, что мука высшего сорта оставалась более востребованной на рынке. Начиная со второй недели февраля, понижательные коррек-

8

тировки коснулись также цен на муку высшего сорта. Как и ранее, основной причиной снижения цен на муку была невысокая покупательская активность, а также необходимость активизации продаж и освобождения складских помещений от накопления готовой продукции. Наряду с этим, единичные мукомольные компании фиксировали прежние отпускные цены на муку ввиду конъюнктуры рынка продовольственной пшеницы. Темпы торгово-закупочной деятельности характеризовались участниками рынка как умеренные. Потребители не считали целесообразным активизировать закупки и приобретали готовую продукцию по мере необходимости. Стоит отметить, что мука высшего сорта

тема

№2 (179) февраль 2014 | Динамика цен на муку в России (предложение, EXW), руб/т с НДС

Динамика цен на пшеничные отруби в России (предложение, EXW), руб/т с НДС

720 0

170 00

620 0

150 00

520 0

120 00 110 00 100 00 900 0 800 0

янв.14

фев.14

дек.13

окт.13

ноя.13

авг.13

сен.13

июн.13

июл.13

май.13

апр.13

мар.13

фев.13

дек.12

янв.13

окт.12

ноя.12

сен.12

авг.12

700 0 июл.12

Уральский регион

по-прежнему оставалась более востребованной на рынке. В отчетном периоде для рынка ржаной муки была характерна относительная ценовая стабильность. В большинстве регионов страны предложения данного вида продукции поступали на рынок по ранее озвученным ценам. По данным мукомолов, сложившаяся ситуация была обусловлена относительно стабильной ценовой ситуацией на рынке продовольственной ржи. Покупа-

фев.14

дек.13

янв.14

окт.13

ноя.13

авг.13

сен.13

июн.13

июл.13

апр.13

май.13

мар.13

фев.13

дек.12

янв.13

окт.12

ноя.12

Европейская часть РФ Западно-Сибирский регион

Динамика цен на ржаную муку в России (предложение, EXW), руб/т с НДС

Европейская часть РФ Западно-Сибирский регион

авг.12

фев.14

дек.13

янв.14

окт.13

ноя.13

авг.13

сен.13

июн.13

июл.13

апр.13

май.13

мар.13

в/с х/п европейская часть РФ в/с х/п Западно-Сибирский регион 1 с. х/п европейская часть РФ 1 с. х/п Западно-Сибирский регион

120 0 июл.12

мука мука мука мука

фев.13

дек.12

янв.13

окт.12

220 0

ноя.12

320 0

700 0 авг.12

900 0 сен.12

420 0

июл.12

110 00

сен.12

130 00

Уральский регион

тельская активность оценивалась как умеренная. Однако стоит отметить, что реализация ржаной муки производилась в большинстве случаев по наработанным ранее каналам сбыта. Отдельно следует отметить, что в конце второй декады февраля ряд переработчиков Северо-Западного региона информировал о снижении отпускных цен. При этом корректировались в сторону снижения лишь максимальные цены предложения. В конце января и первых двух декадах февраля ценовая ситуация на рынке пшеничных отрубей была относительно стабильной. Лишь в начале второй декады января небольшой скачок цен на отруби был зафиксирован в Западно-Сибирском регионе, но при этом пересматривали цены предложения лишь те переработчики, которые ранее фиксировали их на минимальном уровне. В целом же в отчетный период мукомолы в основном озвучивали отпускные цены на продукцию в ранее сформировавшихся диапазонах. Активность торгово-закупочной деятельности попрежнему оценивалась как относительно стабильная. По словам операторов рынка, покупатели ввиду достаточного количества предложений не активизировали закупки и приобретали отруби по мере необходимости. Сложившаяся ситуация отмечалась практически во всех регионах страны.

Средние цены на продукты переработки зерновых (предложение, EXW), руб/т Регион

24.01.2014

Центрально-Черноземный Южный

12 400 12 900

Центрально-Черноземный Южный

11 800 12 200

Центрально-Черноземный Южный

9 200 9 100

Центрально-Черноземный Южный Курс USD/RUR

3 650 4 200 34,3

31.01.2014 Мука в/с 12 400 12 900 Мука М55-23 11 800 12 200 Мука ржаная 9 200 9 100 Отруби пшеничные 3 650 4 200 35,2

07.02.2014

14.02.2014

21.02.2014

12 400 12 900

12 200 12 750

11 900 12 600

11 800 12 200

11 600 12 000

11 400 12 000

9 200 9 100

9 200 9 100

9 200 9 100

3 650 4 200 34,7

3 650 4 200 35,3

3 650 4 200 35,8

Для директора, инженера, технолога, производителя оборудования - специализированный портал

www.hipzmag.com

9

| №2 (179) февраль 2014

Рынок украинской пшеницы: в поисках предложений

Первая половина текущего сезона подошла к концу и можно подвести итоги. Уже с начала уборочной кампании стало ясно, что в 2013/14 МГ операторам рынка скучать не придётся. Как развивалась ценовая ситуация на рынке продовольственной и фуражной пшеницы, мы проанализируем в данном материале.

Продовольственная пшеница: старт сезона Текущий МГ для рынка продовольственной пшеницы начался с существенного снижения цен. Данная тенденция была обусловлена невысоким спросом на зерновую в первые недели уборочной кампании. Многие переработчики продолжали работать на ранее сформированных запасах данной культуры урожая 2012 г. и ожидали значительного увеличения на рынке количества предложений зерновой нового урожая по более низким отпускным ценам. В свою очередь, аграрии с целью срочного пополнения оборотных средств были готовы осуществлять продажи, уступая в цене. Таким образом, снижение цен в июле 2013 г. составило в среднем 600 грн/т. При этом цены спроса/предложения на продовольственную пшеницу нового урожая варьировались в пределах 1460-1850 грн/т СРТ и 1470-1870 грн/т EXW соответственно. Снижение цен отмечалось в данном сегменте рынка вплоть до конца августа 2013 г., при этом цены спроса/предложения зафиксировались в пределах 1410-1780 грн/т СРТ и 1420-1800 грн/т EXW соответственно.

Таблица 1. Производство пшеницы в Украине 2012/13 МГ

2013/14 МГ

Посевная площадь, тыс. га

5771,7

6691,9

Уборочная площадь, тыс. га

5629,7

6565,8

28

33,9

15762,6

22277,5

Урожайность, ц/га Валовой сбор, тыс. тонн

ную культуру, в большинстве случаев сдерживали реализацию крупнотоннажных партий зерновой и продолжали планомерно увеличивать отпускные цены. Стоит отметить, что в данный период аграрии зачастую пополняли оборотные средства за счет продаж кукурузы, при этом пшеницу они реализовывали лишь небольшими партиями по ценам в пределах 1580-1910 грн/т EXW. Что касается перерабатывающих компаний, то они также повышали закупочные цены с целью срочного приобретения крупнотоннажных партий зерна. Так, цены спроса озвучивались в диапазоне 1580-1900 грн/т СРТ в зависимости от региона. В преддверии новогодних праздников некоторые аграрии продолжали реализовать небольшие партии продовольственной пшеницы по ценам в диапазоне 1700-2010 грн/т EXW. Однако большинство сельхозпроизводителей сдерживали продажи данной культуры, планируя реализовать зерно в конце января 2014 г. по более высоким ценам. Покупатели, как и ранее, были вынуждены увеличивать цены спроса, которые к концу декабря 2013 г. уже варьировались в пределах 1720-2000 грн/т СРТ. По сообщениям операторов рынка, в январе-феврале т.г. ценовая тенденция существенно не изменилась. Цены спроса/предложения продолжали повышаться и к середине февраля достигли 1750-2080 грн/т СРТ и 1740-2100 грн/т EXW соответственно. В отличие от рынка продовольственной пшеницы, для сегмента фуражной зерновой было характерно не такое активное повышение цен. Средние цены спроса/предложения на продовольственную пшеницу в Украине в 2013/14 МГ, EXW, грн/т 1950

Цены пошли вверх Однако уже в сентябре 2013 г. ценовая тенденция на рынке изменилась, цены начали постепенно повышаться. На данную ситуацию оказали влияние затяжные дожди, вследствие которых значительно замедлились темпы страды и снизились качественные показатели зерновой. Сельхозпроизводители сдерживали продажи крупнотоннажных партий продовольственной пшеницы с высокими качественными показателями, при этом повышая отпускные цены на зерно. Однако количество предложений пшеницы с повышенной влажностью, а именно – 16-25% при норме в пределах 14,5-15%, по минимальным ценам было достаточным. Также отметим, что часть сельхозпроизводителей с целью долгосрочного хранения зерна была вынуждена его дорабатывать, что, естественно, приводило к увеличению стоимости данной культуры. Вследствие этого уже к началу октября отпускные цены достигли 1460-1810 грн/т EXW. В свою очередь, перерабатывающие компании с целью привлечения крупнотоннажных объемов пшеницы с высокими качественными показателями были вынуждены повышать цены спроса до 1450-1800 грн/т СРТ в зависимости от региона. В ноябре 2013 г. количество предложений зерновой на рынке заметно сократилось, что оказало влияние на ценовую ситуацию. Так, сельхозпроизводители, отмечая увеличение спроса на дан-

10

1850 1750 1650 1550 1450

Пшеница 2 кл. (предложение )

Пшеница 2 кл. (спрос)

Пшеница 3 кл.(предложение)

Пшеница 3 кл. (спрос)

Источник: АПК-Информ

Фуражная пшеница Для рынка фуражной пшеницы старт сезона также ознаменовался снижением цен. В начале июля 2013 г. по мере продвижения уборочной кампании на рынок стали поступать первые предложения зерновой нового урожая. При этом аграрии зачастую снижали цены предложения с целью срочного пополнения оборотных средств для дальнейшего проведения страды. Так, отпускные

тема цены на данную культуру в июле 2013 г. по сравнению с июнем 2013 г. снизились более чем на 450-500 грн/т и варьировались в пределах 1320–1680 грн/т EXW. Покупатели, отмечая значительное увеличение количества предложений пшеницы по более низким отпускным ценам, активизировали закупочную деятельность, при этом постепенно снижая цены спроса до 1300-1650 грн/т СРТ. Однако уже в августе 2013 г. на рынке фуражной пшеницы ценовая ситуация изменилась. Стоит отметить, что многие покупатели, сформировав ранее необходимые объемы зерновой для долгосрочной перспективы, приобретали пшеницу лишь по мере необходимости. При этом закупочные цены варьировались в диапазоне 1300-1600 грн/т СРТ. В то же время, многие сельхозпроизводители считали целесообразным предлагать на рынок лишь небольшие партии фуражной пшеницы по ценам в пределах 1350-1650 грн/т EXW в зависимости от региона.

Рост цен: спрос превысил предложение В ноябре 2013 г. на рынке фуражной пшеницы цены начали повышаться. В первую очередь, рост цен был обусловлен увеличением спроса на зерно. Перерабатывающие предприятия и животноводческие комплексы зачастую нуждались в срочном пополнении сырьевой базы и были вынуждены повышать цены спроса с целью привлечения большего количества предложений. Так, закупочные цены на фуражную культуру увеличились в среднем на 50-100 грн/т – до 1400-1800 грн/т СРТ. Однако, несмотря на это, многие сельхозпроизводители предпочитали сдерживать реализацию крупнотоннажных партий зерновой, ожидая дальнейшего роста закупочных цен. При этом небольшие партии пшеницы поступали на рынок по ценам в диапазоне 1500-1820 грн/т EXW. Отметим, что в конце 2013 г. ввиду сезонного фактора спрос на фуражную пшеницу снизился. Многие компании, приобретая зерновую по мере необходимости, не меняли цены спроса. В то же время, в ряде случаев представители комбикормовых предприятий сообщали о готовности приобретать крупнотоннажные партии зерновой по ценам в пределах 1850-2000 грн/т СРТ. Что касается аграриев, то в декабре 2013 г. они, как и ранее, предлагали на рынок лишь небольшие партии фуражной пшеницы по ценам в диапазоне 1580-1850 грн/т на условиях самовывоза из хозяйств.

№2 (179) февраль 2014 | Средние цены спроса/предложения на фуражную пшеницу в Украине в 2013/14 МГ, EXW, грн/т 1750 1650 1550 1450 1350

Пшеница 4 кл. (предложение)

Пшеница 4 кл. (спрос)

Пшеница 5 кл. (предложение)

Пшеница 5 кл. (спрос)

Источник: АПК-Информ

Январь 2014 г. не принес рынку никаких изменений, цены спроса/предложения на зерновую существенно не изменились и варьировались в пределах 1630-1850 грн/т СРТ и 1650-1890 грн/т EXW соответственно. Однако уже в первые недели февраля цены на фуражную пшеницу начали повышаться вследствие недостаточного количества предложений. Стоит отметить, что многие аграрии увеличивали отпускные цены в среднем на 50-100 грн/т – до 1700-1980 грн/т EXW. Перерабатывающие предприятия и животноводческие комплексы зачастую были готовы повысить цены спроса в среднем на 100 грн/т. В итоге в первые недели февраля закупки фуражной пшеницы осуществлялись в большинстве случаев по ценам в диапазоне 1680-1950 грн/т СРТ. По мнению участников рынка, в ближайшее время на рынке продовольственной и фуражной пшеницы ценовая ситуация стабилизируется. Не за горами весна, а значит, аграрии будут нуждаться в пополнении оборотных средств и активизируют продажи зерновой. Увеличение количества предложений даст возможность покупателям осуществлять закупки пшеницы, не повышая цен спроса. За тем, как в дальнейшем будет развиваться ценовая ситуация в зерновом секторе, продолжат следить эксперты ИА «АПК-Информ» и делиться информацией с читателями. Дмитрий Пархоменко, Иван Корпусев, эксперты отдела зерновых рынков ИА «АПК-Информ»

Российский рынок пшеницы: по ценовой лестнице вверх

Ценовая ситуация на российском рынке продовольственной и фуражной пшеницы в первой половине текущего МГ зачастую была нестабильной. Цены на зерновую в большинстве регионов страны постоянно повышались, при этом качественные показатели пшеницы, поступавшей на рынок, нередко вызывали нарекания. Как складывалась ситуация в этих сегментах рынка в первой половине 2013/14 МГ, пойдет речь в данной статье.

Страт сезона: в позитивном настроении Возвращаясь к началу 2013/14 МГ, в первую очередь, хотелось бы напомнить, что уборочная кампания в европейской части страны в 2013 г. стартовала на несколько недель раньше запланированных сроков, что было обусловлено установившейся жаркой

www.hipzmag.com

погодой в период созревания данной культуры. При этом средняя урожайность пшеницы составляла около 20-30 ц/га против 15-22 ц/га в минувшем сезоне. Несмотря на то, что урожайность в 2013/14 МГ не была рекордной, в целом, она стала предвестником неплохого валового сбора зерна. Естественно, самой актуальной темой в первые недели уборочной кампании стали стартовые цены на зерновую. Учитывая, что весь 2012/13 МГ цены как на продовольственную, так и фу-

11

| №2 (179) февраль 2014 ражную пшеницу были достаточно высокими, многие операторы рынка опасались, что традиционного снижения цен в начале сезона может и не быть. Однако первые предложения пшеницы урожая-2013 стали поступать на рынок по достаточно низким ценам. Так, пшеницу нового урожая 3, 4 класса и фураж аграрии Южного, ЦентральноЧерноземного и Центрального регионов в середине июля 2013 г. реализовывали по ценам в пределах 5500-6700, 5300-6300 и 50005900 руб/т EXW. При этом отметим, что в июле текущего сезона снижение цен на пшеницу в среднем превысило 2000 руб/т по сравнению с показателем июня 2013 г. Вместе с тем, уже в начале августа текущего МГ дождливая погода, установившаяся в большинстве регионов, внесла свои коррективы в ход уборочной кампании. Если в европейской части темпы проведения страды значительно снизились, то в Уральском и Западно-Сибирском регионах уборочная и вовсе началась не вовремя. В итоге это повлияло не только на качество урожая и объем валового сбора, но и на ценовую ситуацию на рынке. Количество предложений зерна нового урожая значительно сократилось, в то время как цены начали расти. Отметим, что в течение месяца цены спроса/предложения на данную культуру повысились практически на 2500 руб/т. Основная часть аграриев, увеличивая отпускные цены, сдерживала продажи крупнотоннажных партий продовольственной и фуражной пшеницы урожая-2013 с качественными показателями, соответствующими требованиям ГОСТа. На рынок зачастую поступали небольшие партии зерновой с повышенными показателями влажности и засоренности. В свою очередь, покупателям ничего не оставалось, как повышать закупочные цены с целью приобретения необходимых для работы объемов пшеницы высокого качества.

Таблица 1. Производство пшеницы в России

период закупочная интервенция не оказывала существенного влияния на ценовую ситуацию на рынке, так как основная часть покупателей была готова приобретать пшеницу по более высоким ценам и на более выгодных для аграриев условиях. В преддверии новогодних праздников и в первые недели января т.г. активность торгово-закупочной деятельности на рынке значительно снизилась, а ценовая ситуация стабилизировалась. Естественно, такое развитие событий было прогнозируемым. Большинство покупателей сформировали необходимые для долгосрочной перспективы запасы зерновой и не проявляли интереса к закупкам. Аграрии неактивно предлагали пшеницу на рынок, при этом существенно не меняя отпускных цен. Сложившаяся ситуация сохранялась на рынке продовольственной пшеницы вплоть до начала февраля 2014 г. Первая неделя февраля вполне могла бы стать переломной для данного сегмента рынка. Вследствие низких темпов реализации муки и необходимости уступать покупателям в цене мукомолы большинства регионов, словно сговорившись, сделали попытку снизить цены спроса на сырье, однако успеха это не имело. Снижение цен спроса в среднем на 200-300 руб/т только дестабилизировало работу рынка. Аграрии, реализуя зерновую партиями небольших объемов, информировали о том, что не были готовы уступать в цене. При этом некоторые операторы рынка отмечали, что количество предложений зерна на рынке сократилось. Соответственно, переработчикам ничего другого не оставалось, как вернуть цены спроса на прежний уровень. Так, на 12 февраля цены спроса/предложения на пшеницу 3 и 4 Средние цены спроса/предложения на пшеницу 3 класса в России в 2013/14 МГ, СРТ/EXW, руб/т 8500 8000

2012/13 МГ

2013/14 МГ

Посевная площадь, тыс. га

24684,2

25052,6

7500

Уборочная площадь, тыс. га

21310,5

23348,7

17,7

22,3

7000

37719,6

52067,7

Урожайность, ц/га Валовой сбор, тыс. тонн

6500 6000

Продовольственная пшеница: ценовые взлеты Для рынка продовольственной пшеницы осень текущего сезона началась с нового витка повышения цен. Стоит отметить, что данная тенденция в большей степени была характерна для европейской части страны и, как и ранее, обусловлена ограниченным количеством предложений зерна на фоне достаточно высокого спроса. В то же время, в Западно-Сибирском регионе существенного изменения цен не отмечалось. Так, в сентябре 2013 г. цены спроса на пшеницу 3 и 4 класса в Южном, ЦентральноЧерноземном и Центральном регионах фиксировались в пределах 6800-7800 и 6400-7200 руб/т СРТ соответственно. Отпускные цены на данные культуры варьировались в пределах 7000-8000 и 6500-7500 руб/т EXW. При этом покупатели отмечали, что проблемой для них было не только постоянное увеличение отпускных цен, но и трудности с приобретением необходимых объемов пшеницы 3 и 4 класса с высокими качественными показателями. С октября и вплоть до середины декабря 2013 г. ценовая тенденция на рынке продовольственной пшеницы оставалась зачастую неизменной. По словам операторов рынка, факторы, оказывавшие влияние на постоянное повышение цен, оставались прежними: высокий спрос и недостаточное количество предложений качественного зерна. При этом проводимая в данный

12

5500

Предложение Южный регион Спрос Южный регион Предложение Центрально-Черноземный регион Спрос Центрально-Черноземный регион Источник: АПК-Информ

Средние цены спроса/предложения на пшеницу 4 класса в России в 2013/14 МГ, СРТ/EXW, руб/т 8000 7500 7000 6500 6000 5500

Предложение Южный регион Спрос Южный регион Предложение Центрально-Черноземный регион Спрос Центрально-Черноземный регион Источник: АПК-Информ

тема класса в Южном, Центрально-Черноземном и Центральном регионах фиксировались в пределах 7600-8500 и 7300-8000 руб/т СРТ, 7800-8800 и 7400-8200 руб/т EXW соответственно. Лишь в Западно-Сибирском регионе цены спроса/предложения на зерно повысились в среднем на 300 руб/т ввиду дефицита предложения данной культуры на рынке и варьировались в пределах 6700-7400 и 6400-6700 руб/т СРТ, 6900-7600 руб/т EXW. Ценовые тенденции в сегментах фуражной и продовольственной пшеницы в течение первой половины 2013/14 МГ были схожими, вместе с тем, было и много отличий. Поэтому стоит описать развитие ценовой ситуации на рынке фуражной пшеницы более детально.

Фуражная пшеница: ценовой штиль. Надолго ли? Во время начала уборочной кампании многие операторы рынка предполагали, что доля фуражной пшеницы в валовом сборе зерновой урожая 2013 г. будет небольшой. А, соответственно, и цены на данную культуру останутся достаточно высокими. Но по мере продвижения страды и ухудшения погодных условий стало очевидно, что ситуация может быть диаметрально противоположной. Качество зерна ухудшалось за счет вымывания клейковины, и недостатка фуражного зерна на рынке не отмечалось. Аграрии зачастую считали целесообразным в первую очередь предлагать на рынок не продовольственную, а именно фуражную пшеницу, при этом не меняя отпускных цен. Покупатели осуществляли закупки данной культуры по мере необходимости, оставляя цены спроса неизменными. Относительная ценовая стабильность фиксировалась на протяжении августа-сентября 2013 г. Так, цены спроса/предложения на зерновую в Южном, Центрально-Черноземном и Центральном регионах варьировались в пределах 5700-6800 руб/т СРТ и 6000-7000 руб/т EXW. Наряду с этим, в данный период в Уральском и Западно-Сибирском регионах цены спроса/предложения на фуражную пшеницу снижались в среднем на 500-700 руб/т по сравнению с июлем 2013 г. и озвучивались в пределах 5500-6800 руб/т СРТ и 5700-7200 руб/т EXW. Данная тенденция была обусловлена тем, что вышеуказанные регионы значительно позже приступили к уборочной и количество предложений зерна нового урожая увеличилось именно в августе-сентябре 2013/14 МГ. Меняться ценовые тенденции начали в октябре 2013 г. В большинстве регионов цены на зерно постепенно начали повышаться. Стоит отметить, что данная ситуация, по мнению операторов рынка, была вызвана тем, что количество предложений фуражной пшеницы, соответствующей требованиям ГОСТа, сократилось. Аграрии информировали о том, что вследствие затяжных проливных дождей зачастую с полей убирали зерновую, «не дотягивающую» до ГОСТа на фуражную пшеницу. Комбикормовые заводы, птицефабрики и животноводческие комплексы, как правило, нуждались в приобретении данной культуры с высокими качественными показателями, вследствие чего были вынуждены подымать цены спроса вслед за ростом цен предложения. Так, по данным ИА «АПК-Информ», в октябре 2013 г. цены спроса/ предложения на зерновую в Южном, Центрально-Черноземном и Центральном регионах варьировались в пределах 5900-7400 руб/т СРТ (в зависимости от региона) и 6200-7700 руб/т EXW (в зависимости от региона) соответственно. В Уральском и ЗападноСибирском регионах цены спроса/предложения составляли 5700-7000 руб/т СРТ и 5900-7400 руб/т EXW соответственно. При этом максимальные цены спроса/предложения, указанные выше, были характерны для Уральского региона.

www.hipzmag.com

№2 (179) февраль 2014 | Средние цены спроса/предложения на фуражную пшеницу в России в 2013/14 МГ, СРТ/EXW, руб/т 8000 7500 7000 6500 6000 5500 5000

Предложение Южный регион Спрос Южный регион Предложение Центрально-Черноземный регион Спрос Центрально-Черноземный регион Источник: АПК-Информ

Ноябрь-декабрь 2013 г. не порадовал покупателей изменением ценовой тенденции. Рост цен на фуражную пшеницу продолжал набирать обороты. Потребители данной культуры постоянно испытывали трудности с приобретением необходимых для работы объемов зерна с качественными показателями, соответствующими требованиям ГОСТа. Стоит отметить, что повышение цен спроса/предложения в среднем превысило 400 руб/т. Наряду с этим, в Западно-Сибирском регионе цены на фуражную пшеницу оставались неизменными. После новогодних праздников и на протяжении всего января т.г. рынок фуражной пшеницы «не лихорадило». Цены на зерно зачастую оставались в ранее установившемся диапазоне. Спрос снизился ввиду того, что покупатели ранее сформировали необходимые для работы объемы пшеницы. В то же время, количество предложений крупнотоннажных партий зерновой по-прежнему было ограниченным. Первая половина февраля текущего сезона повышением цен на зерновую лишь подчеркнула то, что спрос, как и ранее, превышает количество предложений фуражной пшеницы. Так, по данным ИА «АПК-Информ», на 12 февраля в Южном, Центрально-Черноземном и Центральном регионах цены спроса/предложения на зерно озвучивались в пределах 7000-8000 руб/т СРТ и 7200-8200 руб/т EXW. Для Уральского региона были характерны цены спроса/предложения в диапазонах 7000-8200 руб/т СРТ и 7200-8300 руб/т EXW. Подытоживая вышесказанное, хотелось бы отметить, что в первой половине 2013/14 МГ для рынков продовольственной и фуражной пшеницы было характерно повышение цен на зерновую. Спрос зачастую превышал количество предложений, а качество зерна вызывало нарекания операторов рынка. Во второй половине сезона ценовая ситуация, скорее всего, изменится, и цены на зерновую снизятся. Однако ожидать этого стоит непосредственно перед началом посевной кампании, когда аграрии будут испытывать необходимость в срочном пополнении оборотных средств и с целью активизации продаж будут готовы уступать в цене. Вместе с тем, для многих переработчиков в настоящее время остается открытым вопрос, сумеют ли они, не снизив рентабельность производства, дотянуть до долгожданного снижения цен на сырье. Низкие темпы реализации готовой продукции и постоянная необходимость уступать в цене просто не дают возможности мукомолам приобретать зерно по установившимся на рынке ценам. Однако это уже совсем другая история… Александрина Овдиенко, руководитель отдела зерновых рынков ИА «АПК-Информ»

13

| №2 (179) февраль 2014

Замкнутый круг автомобильных перевозок зерна

Основная задача логистического обслуживания агрохолдингов заключается в долгосрочном и краткосрочном планировании рационального использования имеющихся инфраструктурных мощностей для своевременного вывоза сельскохозяйственной продукции, ее дальнейшей переработки, хранения и своевременной доставки продуктов питания до конечного потребителя. Однако при стратегическом планировании часто остается без внимания анализ всех звеньев, которые составляют единую цепочку реализации логистического сервиса.

Человеческий фактор как слабое звено зерновой логистики В мировой практике организации логистических процессов в агрохолдингах, в первую очередь, работают над минимизацией влияния так называемого «человеческого фактора» в технико-технологических процессах обеспечения доставки и переработки продукции. Такая стратегия определена не случайно, поскольку она способствует минимизации рисков в бизнеспроцессах, связанных с вовлечением человека в эксплуатацию технических систем. К примеру, в Европе построены и успешно функционируют целые агрологистические кластеры, в которых участие человека остается на уровне оператора грамотно спланированных процессов сбора, распределения, обработки, хранения и доставки сельскохозяйственной продукции. Согласно теории организации систем, эффективность логистической цепочки определяется работой самого слабого составляющего ее элемента. В реалиях отечественной агрологистики таким звеном оказывается водитель грузового автомобиля агротранспортной компании, поскольку именно от его действий (или бездействий) зависит не только эффективность логистических процессов своевременного вывоза сельхозпродукции с полей, но и выполнение национальной программы по обеспечению продуктовой безопасности населения Украины. Согласно Правилам организации грузовых перевозок, перед водителем транспортного средства стоят следующие задачи: 1. поддержание транспортного средства в технически исправном состоянии; 2. своевременное оформление всей документации на автомобиль, необходимое для осуществления процесса транспортировки грузов; 3. после принятия груза к перевозке осуществлять процесс перевозки к пункту доставки продукции. Собственно, все. Однако на практике водитель, выходя в рейс, сталкивается с огромным количеством задач абсолютно не технического, а организационного характера, с которыми он остается фактически один на один в открытом поле, в результате чего ему приходится заниматься не повышением эффективности работы на своем участке всего логистического процесса, а в полном смысле слова «воевать с ветряными мельницами». В связи с этим, от того, насколько оперативно и грамотно он «разрулит» возникшие проблемы, зависит эффективность выполнения изначально «грамотно спланированной логистики». Основной транспортно-технологический процесс доставки продукции и, соответственно, задачи и проблемы, которые возникают в звене «водитель грузового автомобиля» при осущест-

14

влении агроперевозок, можно разделить на два основных этапа: 1. Транспортировка «с поля до внутреннего элеватора»; 2. Транспортировка «с элеватора в порт».

Эх, дороги... Первая нетранспортная задача, с которой сталкивается водителя грузовика, – автодороги и подъездные пути к месту загрузки, состояние которых оставляет желать лучшего. В некоторых местах глубина дорожных впадин и выбоин достигает метра и более, в связи с чем проезд по такой дороге невозможен. В 2013 году около 15% загрузок срывались именно из-за отказов водителей преодолевать подобные маршруты по пути следования к месту загрузки. Кроме того, разбитые дороги представляют угрозу не только для непосредственного осуществления перевозок, но и безопасности жизни людей. Особенно усугубляется ситуация в зимний период, когда фактическое бездействие или неудовлетворительная работа коммунальных служб приводит к пробкам на дорогах и увеличению количества ДТП. Так, в течение последних двух недель т.г. проезд автотранспорта по территории Украины был значительно осложнен в связи с неблагоприятными погодными условиями. По предварительному анализу, проведенному Ассоциацией аграрных перевозчиков Украины (ААПУ), около 85% коммерческих заявок на перевозку сельскохозяйственной продукции не выполняются в указанные сроки или срываются по причине невозможности выезда автомобиля по указанному маршруту. В первую очередь, несвоевременная доставка или недопоставка агропродукции в порты Украины влечет за собой еще более серьезные проблемы – простой морских контейнеров и морского транспорта, срыв сроков доставки по всей агрологистической цепочке до конечного потребителя. Причины сбоев в оперативной работе транспорта можно разделить на внешние и внутренние. Внутренние касаются того, что автопарки своевременно не подготовили транспортные средства к зимнему режиму работы – не прошли соответствующие формы ТО и планового ремонта. Естественно, понижение температуры моментально вызвало поломки и неисправности в грузовых автомобилях, технический ресурс которых уже давно исчерпан. Однако этот факт можно объяснить тем, что коммерческие тарифы на агрологистическое обслуживание не предусматривают ни плановой амортизации, ни плановых ремонтных работ. Поэтому получается замкнутый круг – перевозчик не может обновить и/ или отремонтировать транспортное средство, качественно подготовить его к зимнему холодному периоду, а клиент страдает от некачественных услуг по перевозкам. Так, по данным ААПУ, по состоянию на конец 2013 года 73% транспортных средств, об-

тема служивающих внутренние перевозки по Украине, работают на остаточном техническом ресурсе, из них 56% не соответствуют ни техническим, ни экологическим нормам. Простаивая из-за погодных условий, перевозчики несут прямые убытки из-за недополученной прибыли. Никаких компенсаций за простои с грузом или в холостом режиме, вызванные погодными условиями, ни законодательно, ни в контрактах не предусмотрено. Но проблема возможного возникновения дефицита продукции из-за несвоевременной доставки и/или порчи в пути более серьезная. Внешние проблемы сложившейся ситуации на дорогах и автомагистралях заключаются в том, что междугородние трассы находится в ужасном состоянии. При выпадении снега и обледенении автодорог невозможно и опасно для жизни людей осуществлять перевозки, в первую очередь, из-за того, что дороги своевременно не расчищаются. Кроме инфраструктурных проблем, ситуация с организацией движения на грузовых автомобилях осложняется качеством отечественного дизельного топлива, которое сложно использовать в минусовые температуры. Но все же, если говорить в целом о качестве дорог и подъездных путей в Украине, независимо от погодных условий, которые могут только ухудшить их состояние, решать эту проблему необходимо комплексно всем участникам агрорынка – заказчикам, перевозчикам, государственным органам и представителям власти на местах. Прежде всего, заказчикам необходимо повышать урожайность зерновых. Кроме того, необходим пересмотр тарифных ставок на грузоперевозки, которые коррелируются с основными статьями затрат на транспортировку, прежде всего, стоимостью топлива. На сегодняшний день Ассоциация аграрных перевозчиков работает над разработкой методических рекомендаций для просчетов тарифной шкалы для эффективного логистического обслуживания агрохолдингов на аутсорсинге.

Можно ли бороться с перегрузом? Анализируя причины текущего состояния подъездных путей, можно отметить, что источник проблемы состояния автодорог намного глубже: на сегодняшний день заказчики агрохолдингов формируют транспортные тарифы на перевозку с учетом перегруза автомобиля во время загрузки, что дает отправителю одновременно несколько преимуществ – минимизация транспортных издержек, максимизация прибыли, снижение затрат на вспомогательные операции, экономия на хранении продукции. Владелец транспортной компании также заинтересован в увеличении загрузки автомобиля с целью увеличения суммы общего фрахта. В итоге мы получаем следующую макроэкономическую проблему нашей страны – ухудшение состояния автодорог из-за сверхнормативной загрузки транспортных средств. В 2013 году проблема перегрузов была настолько острой, что результатом стало несколько прецедентов с забастовками транспортников. Однако, по мнению экспертов Ассоциации аграрных перевозчиков Украины, забастовка – это не выход, а всего лишь повод для привлечения внимания к насущной проблеме перегрузов. Мы прекрасно понимаем, что сельхозпроизводители в сезон сбора урожая остро нуждаются в своевременной подаче транспортных средств под загрузку. В результате срыва графиков движения автотранспорта урожай не будет вовремя транспортирован, из-за чего он может испортиться, что, в свою очередь, станет причиной дефицита продукции в отдельных областях или удорожания тех или иных продуктов по всей стране. Кроме того, перегруз автомобилей влечет за собой следующие проблемы: во-первых, это окончательное уничтожение технического ресурса транспортного средства, во-вторых – это разбивание подъездных путей и магистральных автодорог. Следует

www.hipzmag.com

№2 (179) февраль 2014 | отметить, что автохозяйств, которые специализируются именно на перевозке зерновых и строят свой бизнес с учетом отраслевой специализации грузов, в Украине не существует. На сегодняшний день транспортное обслуживание сельхозпроизводителей выполняют транспортные компании и частные перевозчики, которые приобретают технику, непригодную для международных рейсов. Таким образом, данные автомобили практически уже «откатали» свой ресурс как в техническом, так и в экологическом отношении. Существующие тарифные ставки от заказчиков не позволяют целенаправленно и своевременно обновлять транспортный парк, поэтому если не начать уже сейчас уделять внимание решению указанной проблемы, то через несколько лет агрорынок столкнется с дефицитом грузовых автомобилей.

Элеваторные мощности = скорость передвижения груза Но есть в Украине еще более серьезные инфраструктурные проблемы. Так, маленькая мощность элеваторов, с одной стороны, задерживает обработку зерновых, с другой — приводит к очередям автотранспорта на элеваторах. Кроме того, на сегодняшний день остро ощущается дефицит в подвижном составе типа «сцепка» грузоподъемностью 17 тонн, что приводит к проблемам вывоза продукции, и как следствие, снижению ее качества. Остро стоит вопрос технического состояния и обновления всего транспортного парка, обслуживающего внутренние грузовые автоперевозки. Основная проблема заключается в том, что существующие коммерческие тарифы, как уже было отмечено выше, не дают возможности насчитывать амортизационные отчисления на восстановление и обновление транспортного парка в целом. Фактически, агроперевозчики работают на полностью истощенном ресурсе. И если на проблему не обращать внимания, то ее последствия будут достаточно ощутимы, т.к. могут привести к несвоевременной уборке урожая. Кроме того, отдельно необходимо отметить проблему отсутствия в большинстве сельскохозяйственных предприятий перегрузчиков для зерна и низкую квалификацию трактористов при буксировке грузовиков, что приводит к перевертыванию автомобилей и повреждению как самих автотранспортных средств, так и груза. При выполнении заказов по транспортировке продукции агрохолдингов, особенно в сезон сбора урожая, водитель может находиться в рейсах неделями. Не будем акцентировать внимание на том, что при этом нарушаются все принятые режимы труда и отдыха водителей. Обратим внимание на тот факт, что при

15

| №2 (179) февраль 2014 таком ненормированном графике должны быть предусмотрены элементарные места для отдыха и гигиены водителей. Однако при анализе инфраструктуры сельхозпредприятий не было выявлено объектов, готовых за демократичные цены обеспечивать водителям зону отдыха, питания и гигиены. Естественно, усталый голодный водитель не может обеспечить эффективный процесс товародвижения. Что же делать? Возможно ли управлять хаотичным дерегулированным рынком автомобильных агроперевозок? Думаю, одним из вариантов решения было бы предложение создания структуры, нивелирующей риски для производителей аграрной продукции и гарантирующее решение проблем агроперевозчиков. Такой структурой стала Ассоциация аграрных перевозчиков Украины, которая взяла на себя функцию интегратора и инициатора объединения

участников агрорынка для выработки эффективных решений с учетом интересов всех участников рынка. Ассоциация АПУ заняла активную организационную позицию. Так, на сегодняшний день силами Ассоциации аграрных перевозчиков Украины готовится к внедрению пилотный проект в Полтавской области «Эффективная логистика 2014». Поэтому первоочередная задача Ассоциации АПУ – объединение в единую платформу участников агрорынка: производителей сельскохозяйственной продукции, представителей крупнейших агрохолдингов Украины, транспортных агрологистических компаний, экспертов рынка. Янина Кучерова, президент Ассоциации аграрных перевозчиков Украины

В России с 2011 года идет кукурузная революция – Владимир Петриченко

Рынок кукурузы в России никогда не воспринимался всерьез экспортно-ориентированными компаниями. Однако время идет, и сейчас Россия уверенно наращивает не только объемы производства кукурузы, но и ее экспорт, открывая для себя новые рынки сбыта зерновой. Какая ситуация на данный момент складывается на российском рынке кукурузы, и чего стоит ожидать в течение года, мы решили узнать у генерального директора ООО «ПроЗерно» Владимира Петриченко.

- Владимир Викторович, валовой сбор кукурузы на зерно в чистом весе в России, по официальным данным, составил 10,68 млн. тонн, что больше результата 2012 года практически на треть. С чем, по Вашему мнению, связано увеличение производства зерновой в стране?

- Пожалуй, начну с того, что урожайность кукурузы стала рекордной. Так, в прошлом году она составила в среднем 43,7 ц/га с посевной площади, что превысило показатель 2012 года почти на 9%, а ранее лучший по урожайности 2011 год – на 7,7%. Однако основным фактором роста производства зерновой стало увеличение посевных площадей по сравнению с предыдущим годом на 18,8%. Сейчас уверенно можно говорить о том, что в России с 2011 года идет кукурузная революция. Обычно, в моем понимании, революция несет разрушение и нищету, а это явление имеет противоположный характер. Для сельхозпроизводителей технологическая составляющая складывается удачно для возделывания кукурузы: погодно-климатические факторы, разнообразие предложений семенного материала, СЗР, программ по МТР. Также немаловажным фактором является то, что, несмотря на взрывной характер производства, конъюнктура рынка не убитая. Обычно при росте производства к следующему сезону идет остывание интереса к культуре, как зачастую происходит с рожью. Однако на сегодняшний день кукуруза остается интересной и востребованной, что связано с ее активным экспортом, развитием животноводства и производства кормов. Рентабельность кукурузы порой выше, чем традиционных злаковых культур, и отмечу, что объемы производства зерновой уже растут в северных районах Черноземья и Поволжья, что раньше трудно было себе представить.

- Однако уборочная кампания кукурузы в прошлом году была непростой в связи с периодическим ухудшением погодных условий в разных регионах страны. Как это отразилось на

16

качественных показателях собранного урожая?

- Скажу, что неблагоприятные погодные условия в ходе уборки были связаны, в первую очередь, с излишними осадками. Сентябрь в средней полосе страны и Черноземье был самым дождливым с 1885 года. Такая погода пришлась именно на начало уборки кукурузы и затем откликалась в октябре и ноябре, так как зерно не успевало просыхать. Стоит отметить, что экспресс-анализ качества зерновой делается в хозяйствах, зачастую на холодной кукурузе, и он показывает более-менее нормальную влажность. А когда кукуруза доставляется на элеватор, то детальный анализ качества показывает совсем другие, реальные, более высокие показатели влажности. Получается, что, по общему ожиданию и поверхностной оценке, имеем неплохое соотношение качественной и некачественной кукурузы, а в итоге некачественной кукурузы оказывается больше. Излишняя влажность, как известно, несет с собой целый снежный ком проблем: грибковые болезни, необходимость дополнительной сушки с последующим ростом битых зерен и т.д. Наибольшие трудности, связанные с качеством, отмечаются в Ростовской, Воронежской, Тамбовской, Курской областях, Ставропольском крае. Что касается Краснодарского края, то в данном регионе основной проблемой качества является амброзия.

- В последнее время цены на кукурузу как на внутреннем, так и внешнем рынке начали повышаться. Каких тенденций, на Ваш взгляд, стоит ожидать в ближайшее время, и как изменится ситуация до конца МГ?

- Я полагаю, что в ближайшее время рост цен на кукурузу продолжится как на мировом, так и, тем более, на внутреннем рынке России. На сегодняшний день, по результатам мониторинга «ПроЗерно», цена на зерновую находится в пределах $215-220 за тонну

растениеводство

№2 (179) февраль 2014 |

FOB Черное море. Повышательный процесс на мировом рынке не будет бурным, но сохранится. Что касается цен на внутреннем рынке, то их росту будет способствовать девальвация рубля, ведь курс доллара США добрался с 32,8 руб. в декабре 2013 г. до 34,535 руб. за $1 сейчас, т.е. прибавил около 6%. Сейчас можно четко утверждать, что Россия будет жить совершенно в ином валютном коридоре, более высоком, чем в 2013 г., и внутренние цены на кукурузу с учетом более «мягкого» рубля будут повышаться быстрее и активнее мировых. По нашим данным, в европейской части РФ средняя цена на кукурузу составляет 5715 руб/т ($165) EXW, на экспортной площадке на юге – 6100 руб/т на тех же условиях, а закупочные цены в портах – в пределах 6900-7300 руб/т CPT. Думаю, что есть все основания предполагать, что цены на фуражную кукурузу встретятся с ценами на фуражную пшеницу (на сегодняшний день – 6765 руб/т в среднем по России) где-то в коридоре 6500-6600 руб/т EXW.

– 490 тыс. тонн, Иран – 205 тыс. тонн. В этом географическом «пироге» произошел прорыв на рынок Японии, куда впервые было поставлено 50 тыс. тонн российской кукурузы. Я считаю данный факт поворотной вехой в истории зернового экспорта нашей страны. Украина это освоила немножко раньше, т.е. мы идем на полкорпуса позже нее. В принципе, в обеих странах работают одни и те же трейдеры, зерновые дома. Также отгрузки российской кукурузы осуществляются на уже традиционные рынки сбыта: в Испанию, Италию, Ливан, Израиль... Египет на сегодняшний день не является активным покупателем, однако это направление можно будет рассматривать на перспективу.

- Как Вы считаете, какой ценовой максимум возможен на кукурузу? Какие объемы зерновой могут быть отгружены до конца текущего сезона?

- По моему мнению, в 2014 году рост площадей под кукурузой в РФ не прекратится. Каковым будет прирост, прогнозировать еще рано, так как это будет поздний сев. Если отталкиваться от площади 2,445 млн. га в 2013 году, то на сегодняшний день можно говорить о севе кукурузы на 2,5 млн. га. Я полагаю, что 10 млн. тонн кукурузы в текущем году мы сможем собрать, однако сможем ли установить новый рекорд урожайности, пока не известно.

- Как я уже отметил, рынки фуражной пшеницы и кукурузы смежные, поэтому, считаю, что максимальный уровень цен на данное зерно – $240 за тонну FOB Черное море. Однако когда и как будет достигнут этот максимум, пока не известно. Что касается объемов, то я повысил свой прогноз экспортного потенциала кукурузы с 3,2 до 3,5 млн. тонн. Напомню, что в 2012/13 МГ было отгружено 1,93 млн. тонн, т.е. в текущем сезоне экспорт кукурузы увеличится практически в 2 раза. Совершенно точно можно сказать, что кукуруза является экспортным зерновым товаром №2 из России, потому как ее отгрузки уже превышают объемы экспорта ячменя.

- В связи с ростом объемов экспорта кукурузы как уже изменилась география стран-импортеров российской зерновой?

- Лидером по закупкам кукурузы в прошлом сезоне была Турция, и еще до декабря 2013 года она сохраняла свою позицию. Однако, по данным на 31 января, на первое место вышла Южная Корея. Азиатская страна закупила 545 тыс. тонн кукурузы, Турция

- В текущем МГ, по оценке различных агентств, прогноз производства кукурузы в мире превышает ее потребление. Сохранится ли, по Вашему мнению, все-таки тенденция увеличения производства кукурузы в России в следующем сезоне?

- С какими трудностями, на Ваш взгляд, могут столкнуться российский производитель кукурузы, а также ее основные покупатели?

- Очевидных проблем и трудностей, которые можно заранее предвидеть, сейчас пока нет. Ни в экономической, ни в технологической, ни в погодной составляющей. Кукуруза должна утвердиться на 10-миллионном рубеже производства, это и хороший экспортный потенциал, и достаточный уровень предложения для отечественной переработки и животноводства. Не стоит забывать о том, что переходящие запасы кукурузы на следующий сезон тоже будут выше. Беседовала Евгения Северина

УДК 631.3

Спектрометричний моніторинг

агробіологічного та фітосанітарного стану сільськогосподарських угідь Броварець О.О., кандидат технічних наук, Герасименко Р.Д., студент, Національний університет біоресурсів і природокористування України

У даній статті розглянуто основні принципи будови та особливості функціонування систем технічного зору для моніторингу агробіологічного та фітосанітарного стану сільськогосподарських угідь за умов ведення сучасного сільськогосподарського виробництва. Точне землеробство, сенсор, моніторинг сільськогосподарських угідь, датчик азоту, оптоелектронний датчик, вегетативна маса. В данной статье рассмотрены основные принципы построения и особенности функционирования систем технического зрения для мониторинга агробиологического и фитосанитарного состояния сельскохозяйственных угодий в условиях ведения современного сельскохозяйственного производства. Точное земледелие, сенсор, мониторинг сельскохозяйственных угодий, датчик азота, оптоэлектронный датчик, вегетативная масса.

In this article considered the basic principles of the structure and functioning of the technical features of agrobiological monitoring and pest status of agricultural land in conditions for modern agriculture.

Exact agriculture, touch-control, monitoring of agricultural lands, sensor of nitrogen, optronic sensor vegetative mass.

www.hipzmag.com

17

| №2 (179) февраль 2014

Постановка проблеми Починаючи з 90-х років XX ст., у розвинутих країнах світу (США, Канаді, Великій Британії, Німеччині, Австралії, Японії, Данії та ін.) розпочато широкомасштабне дослідження із розробки і впровадження в сільське господарство технологій точного землеробства (Precision Agriculture). Д. Стаффорд, Д. Річард, Т. Лад (1996 р.) досліджували процеси місцевизначеного внесення пестицидів, Н. Андерсон та Л. Річенбергер (США, 1998 р.) вивчали можливість проведення місцевизначеної сівби зернових культур. У Європі дослідженням процесів збору, реєстрації та аналізу польових даних велику увагу приділяють такі вчені, як С. Блекмор (Данія, 1997 р.), П. Юршик і М. Деммел (Німеччина, 1998 р.) та ін. Вагомий внесок у розвиток технологій точного землеробства в Україні внесли вчені Д.Г. Войтюк, Л.В. Аніскевич, В.І. Кравчук, В.В. Адамчук, В.Г. Мироненко, Г.Л. Баранов, Л.В. Погорілий, Г.Р. Гаврилюк, С.М. Коваль та ін. Ними визначено доцільність та обґрунтовано необхідність використання технологій точного землеробства в сільськогосподарському виробництві. Одним із найважливіших елементів застосування технологій точного землеробства (ТЗ) є збір та реєстрація місцевизначеної інформації (агробіологічної та фітосанітарної) про стан сільськогосподарських угідь. Існуючі технології моніторингу базуються на застосуванні різних способів і засобів збору місцевизначеної інформації і відповідного спеціалізованого обладнання [1]. Моніторинг — комплекс наукових, технічних, технологічних, організаційних та інших засобів, які забезпечують систематичний контроль (стеження) за станом сільськогосподарських угідь. На даному етапі розвитку механізованого сільськогосподарського виробництва, коли висуваються високі вимоги до економічної доцільності застосування технологій вирощування сільськогосподарських культур, а також до заходів з охорони довкілля, пріоритетним напрямком є застосування технологій точного землеробства. Сучасне сільськогосподарське виробництво передбачає широке використання автоматизованих систем для моніторингу стану сільськогосподарських угідь. Моніторинг стану сільськогосподарських угідь – важливий шлях підвищення врожайності сільськогосподарського виробництва та рентабельності. На сучасному етапі для моніторингу стану сільськогосподарських угідь широко використовують системи технічного зору на рухомих транспортних засобах. Принцип роботи таких систем базується на використанні оптоелектронного датчика. Даний датчик фіксує випромінювання, що утворюється в результаті відбиття рослинами світла певної довжини. Використовуючи індекс вегетативної маси визначається норма добрив, що необхідна рослинам на певній стадії. Використовуючи системи диференційованого внесення добрив, можна досягти рівності та однорідності врожаю рослин в межах одного поля. Тим самим можна досягти надбавки врожаю на 10-20%. Отже, системи технічного зору – це системи призначені для безперервного, об’єктивного і оперативного моніторингу стану фітоценозів та біорізноманіття екосистем, пов’язаних з використанням фотоапаратів, відеоапаратури та інших технічних засобів наземного, повітряного та космічного базування. Втілення технологій точного землеробства дозволяє планувати витрати насіннєвого матеріалу, добрив, пестицидів та інших технологічних матеріалів, у тому числі палива, визначати загальну стратегію управління агробіологічним потенціалом поля тощо. Проте, на сьогодні при реалізації даних технологій бракує ефективних систем збору та реєстрації (моніторингу) місцевизначеної інформації (агробіологічної та фітосанітарної) про стан сільськогосподарських угідь у технологіях точного землеробства. Існуючі способи і засоби реалізації цього процесу недосконалі [2].

18

У цьому сенсі набуває актуальності розробка та використання принципово нового класу сільськогосподарських машин для моніторингу стану сільськогосподарських угідь за допомогою систем технічного зору – польових інформаційних машин. Використання сучасних систем технічного зору для моніторингу дає можливість підвищити рентабельність процесів збору місцевизначеної інформації про стан сільськогосподарських угідь та знизити собівартість виробництва продукції рослинництва. У зв'язку із цим важливим завданням є розробка і обґрунтування параметрів польової інформаційної машини для моніторингу стану сільськогосподарських угідь, зокрема, дослідження динаміки функціонування таких машин, як засобів транспортування і забезпечення належного технологічного функціонування систем технічного зору. Тому актуальним питанням є розробка новітніх інформаційнотехнічних систем моніторингу стану сільськогосподарських угідь. Саме тому набуває актуальності розробка та використання принципово нового класу сільськогосподарських машин для моніторингу стану сільськогосподарських угідь за допомогою систем технічного зору – польових інформаційних машин. Використання сучасних систем технічного зору для моніторингу дає можливість підвищити рентабельність процесів збору місцевизначеної інформації про стан сільськогосподарських угідь та знизити собівартість виробництва продукції рослинництва. У зв'язку із цим важливим завданням є розробка і обґрунтування параметрів польової інформаційної машини для моніторингу стану сільськогосподарських угідь, зокрема, дослідження динаміки функціонування таких машин як засобів транспортування і забезпечення належного технологічного функціонування систем технічного зору [3]. В Україні є значні площі природних та культурних фітоценозів, де застосування інсектицидів потребує або жорстокої регламентації, або недопущення їх використання. Це особливо стосується спеціальних сировинних зон, що відповідають умовам виробництва продукції рослинництва і тваринництва, придатної для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування, санітарно-курортних зон. У таких умовах посилюється необхідність ефективного моніторингу та надійний контроль енторізноманіття [4].

Мета та задача досліджень Підвищити ефективність моніторингу стану сільськогосподарських угідь в технологіях точного землеробства із системою технічного зору. Підвищити рентабельність збору інформації про стан сільськогосподарських угідь. Знайти нові шляхи моніторингу угідь, де застосування пестицидів потребує жорстокої регламентації. Зменшити витрати в умовах ведення сільського господарства на паливно-мастильні продукти, на пестициди та насіння, підвищити продуктивність обробітку та підвищити рентабельність ведення сільського господарства. Розглянути сучасний асортимент систем для моніторингу угідь.

Основна частина Основним напрямком розвитку систем технічного зору є виготовлення оптичних датчиків, що визначають вміст азоту в рослинах. Використовуючи ці датчики та спеціальне технічне та програмне забезпечення можна змінювати норми внесення добрив, пестицидів, регуляторів росту та ін. Фірма Fritzmeyer виробляє високоякісні сенсори азоту «ISARIA» та «MiniVeg-N». Відомо, що принцип роботи

растениеводство «ISARIA» (рис. 1) базується на передових технологіях оптоелектронного датчика. Має дуже цікавий і продуманий дизайн. Оптимального підходить для управління 100 га.

Рис. 1. Сенсор азоту «ISARIA» Сенсор «MiniVeg» (рис. 2) – високотехнологічний датчик для точного визначення вмісту N, біомаси та врожаю культур.

«MiniVeg» єдиний датчик, що поєднує в собі спеціальні сенсори оптоелектроніки з лазерної технології. Працює за принципом лазерної флюоресценції. Система працює незалежно від дня і року і в різних погодних умовах Система здатна визначати захворювання на листках рослин [5].

№2 (179) февраль 2014 | тролер системи коригує норму внесення для кожної наступної зони. Система сумісна з більшістю контролерів. Сенсори можуть монтуватися на штангах різної конфігурації, на більшості обприскувачів. Азотний сенсор – GreenSeeker RT200 дозволяє керувати в русі зоною внесення азоту. Сенсор сканує рослину за допомогою променів СІД (світло - випромінює діод). Оптично розпізнає стан культури, використовуючи вегетативний індекс та надає змінну норму внесення [6]. Недоліки: розмір зони, що охоплюється сенсором, дуже незначна в порівнянні з Yara-N-Sensor (лише 6%). Для експлуатації необхідно кріпити до штанги обприскувача, а для внесення сухих мінеральних добрив необхідно виготовити штангу окремо. Дорогий у ціні. Мала сила освітлення у джерел освітлення. Датчик «Crop Circle» ACS-470 (рис. 4) – активний датчик рослинного покриву, що використовує класичні вегетаційні індекси (NDVI, НДІ та ін.), а також відбиття рослинного покриву і ґрунту. На відміну від пасивних радіометричних датчиків світла, ACS-470 не обмежується освітленням - вимірювання можуть проводитись вдень або вночі завдяки своїм унікальним, запатентованим технологіям датчика світла. Виробник – американська фірма «Holland Scientific», яка нещодавно заключила торгову угоду з компанією AgLeader [7].

Рис. 4. Датчик «Crop Circle» ACS-470 Рис. 2. Сенсор азоту «MiniVeg» Недоліками «ISARIA» та «MiniVeg-N» є те, що дана продукція є оптимальною у використанні на невеликих площах (лише до 100 га). Датчик «GreenSeeker» (рис. 3) – система диференційованого внесення азоту, без якої на сьогоднішній день майже не обходяться фермери Америки, Німеччини та інших країн. Дозволяє працювати 24 год. на добу. Вона є інтегрованою оптично-сенсорною системою внесення, яка в реальному часі визначає стан культури і, на основі цього, диференційовано вносить необхідну кількість азоту. Обчислення даних NDVI усереднюються в кожній зоні. Кон-

Недоліки: ціна висока, але, що приємно, вона менша, ніж у інших сучасних сенсорах. Освітлення відбувається перпендикулярно по відношенню до рослини. Необхідно використовувати для кріплення штангу обприскувача.

«Cropmeter» (рис. 5) виробляється компанією CLAAS Agrosystems та продається з 2002 року. Система CROP – Meter являє собою механічний пристрій, призначений для диференційованого внесення сухих та рідких добрив. Система CROP – Meter працює за принципом непрямого вимірювання біомаси рослин. На передній частині трактора кріпиться маятник, за допомогою якого на постійній висоті вимірюється сила опору рослин при їх відхилення від вертикаль-

Рис. 3. Датчик «GreenSeeker RT200»

Рис. 5. Датчик «Cropmeter»

www.hipzmag.com

19

| №2 (179) февраль 2014 ного положення. Залежно від кута відхилення маятника і встановлених при калібруваннях коефіцієнтів бортовий комп'ютер обчислює біомасу рослин, вміст у них азоту. Отримані значення передаються на контролер обприскувача або розкидачі добрив. Така технологія забезпечує внесення добрив залежно від стану рослин [8]. Недоліки: прилад базується на непрямих вимірюваннях, а тому він має велику похибку. Щоб прикріпити прилад необхідно придбати окремо передній начіпний пристрій. Фірма TopCon представила на виставці «Agritechnika» свій продукт CropSpec (рис. 6). CropSpec проводить в режимі реального часу комплексний моніторинг культур із застосування систем, розроблених у співпраці з Yara International. CropSpec складається з двох датчиків, легкий і простий в установці. Датчики встановлюються на даху кабіни з меншим потенційним збитком для сільськогосподарських культур або обладнання. З технологією спеціальної оптики CropSpec використовує пульсуючі лазерні діоди для сприйняття. Датчик вимірює відбиття рослиною для визначення вмісту хлорофілу, який тісно пов'язаний з концентрацією азоту в листку. Цей безконтактний метод забезпечує точні, стабільні покази та повторюваність значень [9].

апаратно-програмного комплексу ґрунтується на залежності кольору рослини від вмісту азоту, що входить до складу хлорофілу. На дах трактора монтується азотний сенсор (N-сенсор), який фіксує забарвлення рослин. Далі інформація про стан культури подається на робочі органи розкидача або обприскувача [11]. Азотні сенсори YARA бувають: - пасивні (рис. 8), які фіксують тільки сонячне світло, відбите листковою поверхнею рослин. Такі системи потрібно заново калібрувати при зміні освітленості (вечір, ранок, хмари, туман і т.д.);

Рис. 8. Пасивний сенсор азоту фірми Yara - активні (рис. 9) мають свої власні прожектора, що знижує вплив інтенсивності сонячного світла на роботу (може працювати і вночі).

Рис. 6. Датчик CropSpec Недоліки: це сучасний прилад, але у ньому не вистачає калібрувального пристрою. Датчик «CropScan» (рис. 7) - це програмний продукт фірми ARES. «CropScan» являє собою легкий і портативний сканер, що може використовуватися в автономному і автоматичному режимі. Шляхом вимірювання кількості випромінювання, що поглинається, пропущеного або відбитого в кожній з довжин хвиль, визначають характеристику речовини. Для CROPSCAN мультиспектрального радіометра (MSR) система вузькосмугових фільтрів інтерференційної смуги використовується для вибору певних смуг у видимій та ближній інфрачервоноій (NIR) областях електромагнітного спектру. Знаходиться на стадії розробки [10].

Рис. 9. Активний сенсор азоту фірми Yara YARA N-Сенсор залишається провідним сенсором азоту. У нього велика кількість переваг: великий досвід у розробках та у використанні, потужна освітлювальна система, кут, під яким освітлюють рослини, 45, є калібрувальний сенсор, що дозволяє працювати незалежно від погоди. Як опція можна встановити датчики, що визначають вміст мікроелементів та їх потребу рослинами. Недоліки: дуже висока ціна, окремо необхідно придбати YaraN-Tester для попередньої оцінки стану культури та калібрування пристрою.

Висновок

Рис. 7. Датчик «CropScan» Недоліки: на жаль, прилад знаходиться на стадії експериментальних досліджень.

«YARA N-Сенсор®» - продукт фірми YARA. Азотний сенсор YARA призначений для диференційованого внесення азотних добрив відповідно до кольору листкової поверхні рослин у полі. Робота

20

Отже, системи технічного зору набувають великого значення у сучасному сільському господарстві. Вони допомагають економити добрива, більш рівномірно вносити азотні добрива та рівномірно розподіляти їх у межах однієї ділянки. Але, на превеликий жаль, в Україні введення систем точного землеробства відбуватиметься дуже повільно. Ввести повний цикл систем точного землеробства зможуть лише провідні господарства України, які зможуть повністю оновити машино-тракторний парк, закупити нову техніку та сучасні системи моніторингу для сільськогосподарських угідь. Близько десятка компаній представляє на ринку різні азотні сенсори. Але всі вони залишаються дуже дорогими. Сенсори

растениеводство азоту потребують великої кількості знань. Всі сенсори мають обмежений спектр культур (переважно злакові та ріпак). Похибка у вимірах може залежати від великої кількості факторів (погодні умови, стадія розвитку, ботанічна та біологічна різниця у культури). Сенсори азоту ще недостатньо вивчені. Найбільше досліджень проведено компанією Yara. І лише Yara має не просто датчик для визначення вмісту азоту, а розумну систему зі своєю операційною системою, яка може сама калібрувати свої дані залежно від умов навколишнього середовища. Але, незважаючи на викладені проблеми, використання систем технічного зору залишається провідним напрямком у роз-

№2 (179) февраль 2014 | витку сільського господарства. Прибутковість можна значно підвищити, використовуючи системи диференційованого внесення добрив та вирівнювання стану рослин у межах одного поля. Застосовуючи більшу кількість добрив, більш ефективні пестициди, можна не досягти підвищення врожайності. Для цього необхідно подолати проблемні місця на ділянках поля, вирівняти агрофон за вмістом поживних речовин, кислотністю, знищити джерела шкідників, бур’янів та хвороб. Лише виконавши всі ці умови, ми виконаємо всі необхідні умови для повноцінного функціонування систем точного землеробства та зможемо досягти максимального прибутку з мінімальною шкодою для оточуючого середовища.

Л І ТЕРАТ У РА 1. elibrary.nubip.edu.ua/5290/1/Brovarets.pdf.

2. www.kdpu-nt.gov.ua/ru/node/2327.

3. elibrary.nubip.edu.ua/5290/1/Brovarets.pdf.

4. www.nbuv.gov.ua/e-Journals/.../09vcmmoe.pdf.

5. http://www.umwelt.fritzmeier.de/isaria.

6. http://agrovektor.com/art/212-sovremennoe-tochnoe-zemledelie.html.

7. http://hollandscientific.com/crop-circle-acs-470-multi-spectral-crop-canopy-sensor/.

8. http://www.geomir.ru/for_agriculture_vra_crop_meter_ru/.

9. http://ag.topconpositioning.com/en/ag-products/x20-application-kits/cropspec 10. www.cropscan.com.

11. http://eco-razum.com/?q=YARA_N-sensor.

www.hipzmag.com

21

| №2 (179) февраль 2014

Тенденции развития технологий

и технических средств для сепарации зерновых материалов Кошулько В.С., кандидат технических наук, Днепропетровский государственный аграрный университет

Р

астущий дефицит всех видов ресурсов, значительно влияющий на стоимость машин и их эксплуатационные возможности, предопределяет важность выявления основных тенденций развития сельскохозяйственных машин и поиска путей уменьшения энергоемкости процессов производства сельскохозяйственной продукции. Анализ технологий обработки зерна в основных зерносеющих зонах страны [1, 2, 3, 4] позволяет выделить три основных этапа послеуборочной обработки зерна, которые в зависимости от его назначения полностью или частично осуществляются в хозяйствах: • прием и предварительную очистку; • временное хранение и сушку; • окончательную обработку с доведением до требований стандартов. Применяемые в хозяйствах Украины и стран СНГ технологии послеуборочной обработки зерна в настоящее время базируются в основном на использовании зерноочистительных агрегатов (ЗАВ-20, ЗАВ-25, ЗАВ-50), зерноочистительно-сушильных комплексов (КЗС) и передвижных зерноочистителей (ОВП-20, ОВС-25). Очистка семян на этих агрегатах связана с большими потерями, травмированием и низким качеством семян. В процессе эксплуатации во многих случаях эти машины регулируют так, что 15...20% семян поступает в фуражные отходы. Специальные машины для очистки семян используют редко (не более 1%), что существенно ограничивает получение высококачественного посевного материала, так как целый ряд трудноотделимых примесей может быть выделен лишь на специальных семяочистительных машинах (пневмосортировальных и отражательных столах, электромагнитных машинах и др.). Малая годовая загрузка (уборочный период всего до 200...300 ч), высокая цена, большая энергоемкость (4...5 кВт/ч на тонну обработанного зерна), а также дополнительные затраты, связанные с доставкой исходного зернового материала, его загрузкой в агрегат и отправкой после обработки в хранилище, значительно повышают себестоимость обработки зерна. Совершенствование машин и оборудования в рамках этой технологии не может привести к коренному снижению капитальных, энергетических и трудовых затрат – для этого необходимо изменение самой технологии. Более выгодной является так называемая двухэтапная технология послеуборочной обработки зерна, обеспечивающая значительное снижение капиталоэнергоемкости за счет увеличения продолжительности работы техники в течение года до 500...900 ч. В практике используют машины для такой очистки, включающие пневмосепарирующие или решетные рабочие органы, а в ряде случаев и комбинированные воздушно-решетные сепараторы. Определенной тенденции в последовательности очистки вороха сепарирующими рабочими органами этих машин не наблюдается: имеются зерносемяочистительные машины, в которых в начале технологического процесса используются как пневмосепарирующие, так и решетные системы. С целью выявления современных тенденций производства

22

машин для сепарации зерновых ворохов разработана их классификация (рис. 1.1), позволяющая обобщить основные направления разрабатываемых отечественных и иностранных машин. В зависимости от реализуемых технологий в хозяйствах применяют как стационарные, так и передвижные машины предварительной очистки. Из пневмосепараторов, использующихся, как правило, в стационарных условиях, наибольшее распространение в отечественном сельском хозяйстве получили машины с вертикальными каналами прямоугольного сечения и нагнетательным воздушным потоком. Например, сепараторы ОПС-2, СП-5 и аспирационная колонка АК-1. За рубежом [4, 5, 6, 7] широко применяются пневмосепараторы с различными типами рабочих органов: турбинные, с всасывающим и нагнетательными воздушными потоками (CarterDay). Широкий ассортимент выпускающихся пневмосепараторов объясняется, в первую очередь, высокой универсальностью этого рабочего органа.

Рис. 1.1. Классификация машин предварительной очистки зерновых материалов Французская фирма Daquet выпускает турбинные пневмосепараторы типа DA 67 производительностью 30 т/ч (рис. 1.2, слева) и SP 68 (справа) производительностью 50 т/ч. Аналогичные по конструкции турбинные сепараторы выпускают фирмы Ocrim (Италия) и Forsberg (США). Технологическая схема работы пневмосепараторов DA 67 и SP 68 следующая. Исходный материал (ворох) через питающий патрубок 2 поступает на распределительный конус 4, с которого равномерным потоком подается в зону сепарирования камеры 3, где подвергается воздействию воздушного потока, создаваемого вентилятором 1. Воздушный поток, идущий снизу вверх, выделяет и уносит из вороха легкие примеси (фракции Г), направляя их в воздушно-очистительное устройство (циклон, осадочную камеру), а очищенное зерно (фракция А) попадает в конический приемник 5, после чего по зернопроводу поступает на дальнейшую обработку. Скорость воздушного потока в зоне сепарирования регулируется дроссельной заслонкой, установленной на выпускном патрубке вентилятора. Оценивая конструкции этих двух, на первый взгляд, одинаковых пневмосепараторов, следует отметить, что аэродинамическая схема машины SP 68 более совершенна – она обеспечивает

технологии хранения и сушки

Рис. 1.2. Схема пневмосепараторов фирмы Daquet (Франция) лучшую равномерность распределения скоростей воздушного потока, так как осуществляется осевое всасывание. Компактность и простота конструкции при высокой производительности и небольшой установленной мощности (1,5 кВт – у DA 67 и 5,5 кВт – у SP 68) – основное достоинство этих пневмосепараторов. Аналогичные по конструкции пневмосепараторы выпускают французская фирма Denis, датская фирма Damas, итальянская фирма Ocrim и фирма Forsberg (США). Отличительной особенностью турбинных сепараторов, выпускающихся фирмой Forsberg, является то, что распределительный конус соединен по периметру разгрузочной кромки с цилиндрическим патрубком, образующим с внешним кожухом сепаратора воздушный канал кольцевого сечения. Канадская фирма Carter Day производит стационарные пневмосепараторы с разомкнутым или замкнутым циклом воздушного потока (рис. 1.3). Исходный материал при помощи питающего валика 1 из бункера 2 подается в аспирационный канал 3, соединенный с дроссельной заслонкой 4, вентилятором 5 и осадочной камерой 6, в нижней части которой размещены выгрузочные шнеки 7 (Б – средние зерна, В – мелкое зерно, Г – легкие примеси). Очищенное зерно выводится через патрубок А прямоугольного сечения. Необходимая скорость воздушного потока в зоне сепарирования устанавливается дроссельной заслонкой 4. В качестве генератора воздушного потока используют диаметральный вентилятор, позволяющий получить равномерное поле скоростей воздушного потока по всей ширине пневмосепарирующего канала, что повышает качество очистки. Аналогичную конструктивную схему имеют сепараторы с замкнутым циклом воздушного потока, который исключает попадание пыли и выброс воздуха в помещение. Оригинальные решетные сепараторы (рис. 1.4, а) с четырьмя и пятью каскадами решет выпускает канадская фирма Westward parts.

Рис. 1.3. Схема пневмосепаратора с разомкнутым циклом воздушного потока фирмы Carter Day (Канада)

www.hipzmag.com

№2 (179) февраль 2014 |

Решетные полотна, образующие зигзагообразный канал, заключены в специальный кожух, присоединяемый к зернопроводу поточной линии. Исходный материал из загрузочного патрубка 1 самотеком поступает на наклонное плоское решето, затем сходит на второе и т.д. При прохождении вороха через каскад наклонно установленных решет 2 под действием гравитационных сил просеиваются основное зерно и мелкие примеси (фракция А), которые поступают в зерноприемник и далее в зернопровод, а крупные примеси сходят с поверхности решет и выводятся из сепаратора (фракция Б). Ввиду того, что в этих сепараторах рабочий процесс очистки исходного материала осуществляется при его движении под действием лишь гравитационных сил, правомерно назвать этот тип машин самотечным сепаратором. Самотечный решетный сепаратор может быть использован и для выделения из вороха мелких примесей, для чего необходимо установить решета с соответствующими размерами отверстий.

Рис. 1.4. Схема решетного сепаратора (а) модели 1500-4 фирмы Westward parts и модели PC-1,500 фирмы Parsons (б) (Канада), гравитационного сепаратора ЗГ-5 (в) (ВИМ) Для увеличения срока службы решет их изготавливают из высокоуглеродистой стали, а чтобы уменьшить забиваемость отверстий, применяют плавающую конструкцию, т.е. устанавливают на пружинной подвеске. По данным фирмы, такой решетный сепаратор обеспечивает полноту выделения примесей до 94%. Аналогичные по принципу действия самотечные решетные сепараторы (рис. 1.4, б) выпускаются также канадской фирмой Parsons. По конструкции и технологической схеме они отличаются от рассмотренных выше наличием различных вариантов пропуска исходного материала: через питающий патрубок 3 он может поступать полностью или частично на плоские решета 1, что осуществляется с помощью задвижки 2 (А – очищенное зерно и мелкие примеси, Б – крупные примеси). Фирма выпускает два варианта решетных сепараторов: модели РС-1,500, РС-5,500 с решетными полотнами прямоугольной формы и РС-8,000, РС-11,000, РС-22,000 и РС-30,000 с решетными полотнами трапециевидной формы. В плане кожухи этих сепараторов имеют соответственно крестообразную и квадратную форму. Во всех моделях предусмотрена параллельная работа решет. В ВИМе, в лаборатории очистки и сортирования зерна, разработан параметрический ряд гравитационных самотечных зерноочистителей производительностью 5...50 т/ч, обеспечивающих

23

| №2 (179) февраль 2014 за одну технологическую операцию выделение из комбайнового материала легких, мелких и грубых примесей. Гравитационные зерноочистители состоят из вертикальной колонки и циклона с вентилятором (рис. 1.4, в). Вертикальная колонка содержит ряд зигзагообразно размещенных оригинальных прутковых решеток для выделения крупных 2 и мелких примесей 3. В верхней части колонки имеется бункер 1 для загрузки исходного материала, а в нижней - каналы 4 приема очищенного зерна и выделения примесей. Легкие примеси выделяются с помощью вентилятора и циклона 5. Представляется перспективным применение самотечных решетных сепараторов на предприятиях послеуборочной обработки зерна, а также в мукомольно-элеваторной промышленности, поскольку потенциальная энергия обрабатываемого материала, уже поднятого на некоторую высоту для других технологических целей, может быть использована также и для его очистки. Решетные сепараторы (Westward parts, Westrup) так же, как пневмосепараторы, применяют для предварительной очистки, в основном, в условиях поступления комбайновых материалов сравнительно высокой чистоты и низкой влажности. Наибольшее распространение получили машины предварительной очистки с обоими видами рабочих органов, в качестве которых используются главным образом цилиндрические решета с наружной рабочей поверхностью и пневмосепарирующие системы с наклонным каналом прямоугольного сечения (скальператоры). Это объясняется тем, что за одну технологическую операцию из исходного материала можно выделить значительную часть легких, крупных и мелких примесей, что имеет важное значение для обеспечения сохранности и сушки зернового материала. Системные исследования тенденций производства зерносемяочистительной техники проведены на основании создающихся компьютерных баз данных машин и технологий, комплексов физико-механических свойств зерна, признаков делимости и разделения зерновых материалов. Компьютерные базы данных создаются на основании анализа информации более чем за столетний период, а именно по публикациям журнальных статей, патентов, проспектов и позволяет сделать следующие выводы:

1.

Номенклатура зерносемяочистительных машин семян весьма велика – это автономные пневмосепараторы, решетные сепараторы, триеры, скальператоры с горизонтальными и вертикальными цилиндрами (с внешней и внутренней рабочей поверхностью), вибропневмосепараторы (пневмостолы), машины специального назначения (диэлектрические, магнитные, фрикционные и др). Каждый тип машин представляет собой типоразмерный ряд (по 10 и более моделей) различной производительности (от 50 кг до 250 т/ч). Наибольшее количество разработок посвящено решетным сепараторам – 42%, пневмосепараторам – 31%, триерам – 11%, вибропневмосепараторам – 10%, машинам спецназначения – 6%.

2. Утвердилась тенденция создания комбинированных зерносемяочистительных машин, в которые входят в виде автономных блоков устройства воздушно-решетной сепарации и триеров, скальператор и блок воздушно-решетной части. Эти машины осуществляют двукратную воздушную сепарацию зернового материала – на входе его в машину и на выходе из нее. В комбинированных машинах для повышения эффективности их работы используют фракционирование воздушным потоком и решетами.

3. В ряде конструкций пневмосепараторов зарубежных машин используются каналы с сеткой, каналы с уменьшающейся по высоте глубиной, с укороченной нижней частью или без нее. Эти элементы решений несущественно повышают эффективность сепарирования, а то и снижают ее, но могут давать некоторые компоновочные преимущества. Увеличивается число моделей универсальных машин с бесступенчатой регулировкой скорости вращения вентилятора. Применяющаяся на отечественных машинах схема регулировки скорости воздушного потока за счет подсоса постороннего воздуха с позиций оценки энергоемкости нерациональна. Таким образом, учитывая приведенные результаты, можно сказать, что создание конкурентоспособной зерносемяочистительной техники на основании эффективных рабочих органов с ориентацией не только на внутренний рынок, но и на растущее количество зарубежных потребителей сравнительно недорогих машин, на ближайшие десятилетия является перспективным.

Л ИТЕРАТ У РА 1.

2.

3.

4.

5.

6.

Павловский Г.Т. Исследование технологического процесса в цилиндрических триерах // Труды ВИМ. – М., 1952. Т. 17. – С. 3-68. Павловский Г.Т., Кожуховский М.Е. Механизация очистки и сушки зерна. – М.: Колос, 1968. – 312 с. Пугачев А.Н., Детин С.Г., Кравцова Г.Г. Принципы очистки зерна // Зерновое хозяйство. – 1980. – № 8. – С. 18-19. Рудаков Г.Ф. Оборудование для токов и совхозов. – Сельхозгиз, 1952. – 54 с. Гортинский В.В., Демский А.Б., Борискин М.А. Процессы сепарирования на зерноперерабатывающих предприятиях. – М.: Колос, 1980. – 304 с. Елизаров В.П., Матвеев А.С. Современные средства предварительной очистки зерна // Механизация и электрификация сельского хозяйства. –1986.

– № 8. – С. 60-63.

7. Branedenburg N.R. The principles and practice of seed cleaning: separation with eqvipment that senses dimensions, shape, density and terminal velosity of seeds.

Seed scince and technology. 1977, vol. 5, No. 2, p. 173-186.

Для директора, инженера, технолога, производителя оборудования - специализированный портал

24

технологии хранения и сушки

№2 (179) февраль 2014 |

УДК 664.72.047,54:005.591.6

Вітчизняні зерносушарки: стан та перспектива Гапонюк І.О., доктор технічних наук, Національний університет харчових технологій, м. Київ Найбільше зерна сушать вітчизняними зерносушарками типу ДСП. Енергоспоживання однієї сушарки ДСП-32от співставимо із двома-трьома млинами продуктивністю 500 т/д, а енерговитрати на 30-45% перевищують ці показники зерносушарок провідних іноземних компаній, і річні втрати енергії можуть становити близько 0,5 млн. т.у.п., або в перерахунку на природний газ близько 0,5 млрд. м3. Технологія вітчизняних зерносушарок впродовж останніх 30-40 років не зазнала суттєвих змін, що обумовлює їхню низьку конкурентоспроможність порівняно з іноземними аналогами, особливо за питомими енерговитратами. Найбільша частка втрат теплоти припадає на основний та завершальний етапи сушіння, що пов’язано зі зростанням пошарової в тілі зернини неоднорідності вологообміну. А через неоднорідність тепловологообміну в шарі зерна зростає неоднорідність температури нагрівання різних термолабільних складових зернин, що в сукупності з їхніми колоїдними властивостями може призводити до погіршення якісних і структурно-фізичних показників зерна. Напрацюваннями вітчизняних науковців можна вдосконалити технологію існуючих сушарок і забезпечити їхню конкурентоспроможність порівняно з іноземними аналогами. В даній статті зроблено спробу виконати аналіз причин і складових надмірної енергоємності сушіння вітчизняних сушарок у необтяжливій для виробничників формі сприйняття, та викладено способи покращення енергетичних і технологічних показників роботи існуючих сушарок. Ключові слова: зернина, шар зерна, вологість, робочі гази, теплота, потенціал сушильних газів, енергія течії робочих газів, сушарка, тепловологообмінні камери, дифузія вологи, тепло- та вологообмін.

П

опри активне ввезення на вітчизняний ринок останніми роками іноземного устаткування з післязбиральної обробки зерна, досі ще найбільш розповсюдженими сушарками у вітчизняних зернозаготівельних господарств залишаються шахтні конвективного типу моделі ДСП. За різними даними, зерносушарок цих моделей налічується близько 3,5 тис. од., а їхні потужності перевищують 65-70% від загальної зерносушильної потужності. Ці агрегати за 60 років з часу їхньої розробки не зазнали суттєвих удосконалень і досі залишаються найбільш енергоємними й екологічно небезпечними. Витрати енергії на зневоднення зерна перевищують розрахунково-необхідні для фазових перетворень у 2,4-2,8 і більше разів. У вартісному вираженні в перерахунку на вартість природного газу та дизельного палива станом на 1.12.13 втрати енергоносіїв на сушіння однієї планової тонни зерна зерносушарки ДСП-32 можуть становити близько 26 та 48 грн./1 пл. т , або за добу 20,3 і 37,4 тис. грн. відповідно для сушарок, що працюють на природному газі та дизпаливі (табл. 1). В перерахунку на все зерно зібраного врожаю втрати теплоти через недосконалість технології та конструкції цих сушарок можуть перевищувати 3•106 ГДж, або 0,5 млрд. м3 природного газу. Із наведених у табл.

1 розрахунків видно, що, попри зростання вартості природного газу за останні 5 років більш як у 4 рази, цей теплоносій вдвічі дешевший порівно з рештою. За показником енергоємності процеси зневоднення зерна посідають лідируюче місце серед усіх операцій післязбиральної обробки та переробки зерна зібраного врожаю в борошномельнокруп’яну і комбікормову продукцію. Відповідно до паспортних даних зерносушарки ДСП-32от, для зневоднення в ній 1 тонни зерна на 1% у залежності від особливості зернової культури та параметрів довкілля витрачається близько 60-70 МДж, або 12,2414,28 кг умовного палива на сушіння 1 планової тонни (пл. т). За паспортної продуктивності 38 пл. т/г (у теплу пору року) вказана

сушарка споживає близько 13,7•103 МДж/год., або 90 МВт•г за добу, що відповідає потребі енергії з переробки 1,4-1,9 тис. тонн зерна пшениці в сортове борошно. Тобто енергоспоживання однієї зерносушарки ДСП-32от відповідає потребі енергії млина сортового помелу на механічному транспорті добової продуктивності 14001900 т/добу. Якщо взяти до уваги розрахунково-необхідні витрати теплоти на фазові перетворення вологи, що міститься в зневоджуваному зерні, то добові втрати теплоти від недосконалості технології сушіння лише однієї зерносушарки ДСП-32от перевищують енергоспоживання млина сортового помелу на механічному транспорті продуктивністю 800-1100 т/д (рис. 1). Порівняно з аналогами провідних іноземних виробників вітчизняні зерносушарки на 30-45% і більше споживають енергії на сушіння зерна.

Рис. 1. Енергобаланс шахтної зерносушарки ДСП-32от (добовий) та енерговитрати з виробництва борошна сортового помелу Проте, попри моральну застарілість цих сушарок 30-50-річного віку та надмірну їхню енергоємність, вони ще досить активно експлуатуються вітчизняними господарствами і, найімовірніше, ще досить довго відіграватимуть ключову роль у сушінні зерна. Найвагомішими причинами цього є 30-40% дефіцит зерносушильних потужностей, відсутність конкурентоспроможних і недорогих сушарок вітчизняного виробництва та суттєве

Таблиця 1. Енерговартісний баланс сушіння зерна шахтної зерносушарки ДСП-32от Вид енергоносія

Вартість енергоносія*

Теплоутв. спроможність**

Дизельне паливо

Витрати теплоносія на зневоднення зерна МДж/1т·1% грн/1т1% грн/1 пл. т

Втрати енергії, грн/ пл. т

12,06

42,3

56,4

16,25

97,5

42,3

Природний газ

4,6

30,4

56,4

8,62

51,7

20,8

Електроенергія

1,1

3,6

56,4

17,41

104,5

45,6

* грн/кг, грн/м3, грн/кВт – вартість енергоносіїв на 30.12.13 ** Теплоутворююча спроможність, МДж, МДж/куб. м, МДж/1 кВт

www.hipzmag.com

25

| №2 (179) февраль 2014 перевищення вартості іноземних сушарок над вітчизняними аналогами. В переведенні на 1 планову тонну вартість іноземних сушарок на 40-70% перевищує вітчизняні аналоги, а брендових представників світових лідерів – навіть у 2,2-2,4 рази. В даній статті ми спробуємо виконати аналіз причин і складових надмірної енергоємності сушіння вітчизняних сушарок у необтяжливій для виробничників формі викладення та можливості вдосконалення технологічно-конструктивних показників роботи існуючих сушарок власними силами. На рис. 2, 3 представлено зовнішній вигляд сушарки ДСП-32от та технологічну схему спареного зерносушильного комплексу ДСП32от х 2 [5, 6]. Конструктивні особливості зерносушарки ДСП-32от. Сушарка складається з топкового відділення (рис. 2), надсушильної ємності, двох сушильних шахт, підсушильних ємностей, вивантажуючого механізму, транспортних механізмів завантаження вологого та вивантаження сухого зерна і високопродуктивних повітродувних машин (відцентрових вентиляторів) для подачі сушильних робочих газів у дві верхні сушильні зони обох сушильних шахт та охолоджуючих газів (повітря довкілля) в треті нижні охолоджуючі зони цих сушильних шахт. Сушильні шахти складаються із легкозамінних 10 сушильних та 4 охолоджувальних секцій. Змінюючи кількість сушильних секцій і потужність теплового потоку топки, можна змінювати продуктивність сушарки. Так, додавши один ряд сушильних секцій і відповідно збільшивши витрати теплоносія в топці, можна збільшити продуктивність сушарки на 7 пл. т/г, два ряди – 14 пл. т/г і т.д. Збільшення потужності пальника в цьому разі буде меншим на 9-11% від 0,1 МВт•г за збільшення продуктивності сушарки на кожну планову тонну. У виробничих умовах для збільшення продуктивності сушарки конструктивним способом демонтують надсушильну ємність разом із головками й приводами норій і самопливами та нарощують висоту шахти сушарки на відповідну кількість рядів секцій до заданої продуктивності із розрахунку: одна сушильна секція – 3,5 пл. т/год., один ряд секцій – 7 пл. т/год. додаткової продуктивності сушарки. Для зменшення навантаження на фундамент сушарки доцільно

Рис. 2. Зерносушильний комплекс ДСП-32от

26

зменшити габарити надсушильної ємності з 22 до 8-12 м3, змінивши її форму. Слід відзначити, що у відомих імпортних моделях зерносушарок надсушильні ємності або майже відсутні, або в рази менші від подібних ємностей вітчизняних зерносушарок. Одночасно зі зменшенням ємності надсушильної ємності можна зменшити й питому матеріалоємність вітчизняної сушарки з 950 кг/(1 пл. т) до 870 кг/(1 пл. т) й наблизити цей показник до зарубіжних аналогів, а також зменшити навантаження на фундамент сушарки (рис. 4). Отже, за можливістю змінювати продуктивність вітчизняної сушарки моделі ДСП заданою кількістю сушильних секцій і шахт зерносушарки модельного ряду ДСП слід віднести до модульних агрегатів.

Рис. 3. ТС спареного ЗС комплексу ДСП-32ОТ2 з частковою рекуперацією теплоти: 1, 3 – надсушильні ємності; 2, 4 – зони зерносушарок; 5 – топкові відділення Однією із найважливіших складових сушильного агрегату є газорозподільні пристрої, що забезпечують рівномірність розподілу робочих (сушильних та охолоджуючих) газів у шарі зерна, рівномірність сушіння та задані теплоаеродинамічні параметри сушіння. Їх виготовляють з чорного, кольорового металів або з антикорозійним покриттям. Газорозподільні короби виготовляють різноманітних форм і розташування в сушильних секціях. Найбільш частіше розповсюджені у вітчизняних зерносушарках короби п’ятикутного перетину із вертикальним розташуванням коробів по 15 або 16 в одному ряду та чотирьох рядів у секції, з незмінною або перемінною площею поперечного перетину за довжиною короба, із металу товщиною 1,5 мм. У більш пізніх моделях вітчизняних сушарок площа поперечного перетину за довжиною короба незмінна, а в більш сучасних застосовують як незмінної, так і перемінної, тобто зі зменшенням площі перетину по ходу переміщення робочих газів за довжиною газорозподільних каналів. На нашу думку, переваги таких коробів із перемінною площею поперечного перетину є спірними і не виправдовують додаткових витрат на їхнє виготовлення. Площа перетину газорозподільних коробів суттєво впливає не лише на тепловологообмін, але й на втрати енергії течії робочих газів. У вітчизняних сушарок площа перетину становить 8,5•10-3 м2, іноземних – значно більша, а, отже, аеродинамічні втрати, відповідно, значно менші, що і дозволяє комплектувати іноземні сушарки менш енерго- та матеріалоємними повітродувними агрегатами. Так, у сучасних американських шахтних зерносушарках площа перетину цих коробів є більшою від 1,32•10 -2 м2, або в 1,5 разів перевищує вітчизняні аналоги, а в шведських та аргентинських аналогів навіть у 3-3,4 рази більша (рис. 5). Оскільки параметри коробів безпосередньо пов’язані з енерговитратами течії робочих газів та ефективністю використання

технологии хранения и сушки

№2 (179) февраль 2014 |

Рис. 4. Збільшення продуктивності зерносушарки збільшенням кількості сушильних секцій і висоти й продуктивності норій зі зменшенням надсушильної ємності: 1 – платформа приводу головок норій зерносушарки; 2 – сушарка; 3 – газопроводи; 4 – теплогенератори; 5 – головки норій; 6 – надсушильна ємність; 7 – сушильні секції; 8 – башмаки норій

а) б) в) Рис. 5. Газорозподільні короби: а) ДСП-32; б) GH-24; b) Tornum

Таблиця 2. Порівняльна характеристика сушарок вітчизняного й іноземного виробництва Показник

Стан рухомості шару зерна Спосіб підведення газів

Шахтні зерносушарки вітчизняні іноземні прямотеч. рециркул. комбінований: нерухомий – малорухомий нагніталь (комбінов.)

малорух. комбін.

Попереднє підігрівання зерна

відсут.

частков.

відсут.

Використання теплоти відпрацьованих газів

відсут.

частков.

частков.

Режим сушіння Товщина шару зерна, м Вологонасиченість відпрацьованих газів, %

спадний

висхідний

0,2

0,2; 0,3

45-75

65-85

Стабільність роботи, рівень автоматизації (АСУ)

н/висока

висока

Поєднання методів і способів сушіння

відсутн.

а) нагрівання зерна (конвект., кондук., опромін.)

відсут.

частк.

б) сушіння зерна (швидкісні, повільні, відлеж.)

відсут.

частк.

Рівень пожежовибухобезпеки

н/високий

Екологічний рівень безпеки

н/високий

частк.

наявне

заданий

Енергоємність сушіння: МДж/кг вол.

5,5-7,2

2,9-6,1

питомі витрати природного газу (м3/1т1%)

1,5-2,1

0,9-1,7

0,42

0,45-0,64

Швидкість течії робочих газів (фіктивна), м/с Питомі витрати робочих газів, м3/1т1%

530-590

600-650

«Живий» перетин тепломасообмінних камер, %

06.сен

30-35 (12)

Аеродинамічні втрати, кПа

0,8-1,4

Тип повітродувних машин

відцентровий

Питомі витрати ел. енергії, кВт/(1 т·1%)

0,4-0,5

0,2-0,6 осьовий, діаметральн.

0,18-0,22

Питома енергоємність течії робочих газів, кВт/т.м3

0,45-0,6

0,25-0,4

www.hipzmag.com

потенціалу робочих газів, тому очевидним є те, що без перегляду конструкцій вітчизняних газорозподільних коробів не можна буде забезпечити конкурентоспроможність вітчизняних сушарок порівняно із прогресивними іноземними аналогами. Для прикладу, зменшення аеродинамічних втрат енергії течії робочих газів за рахунок конструктивних особливостей іноземних аналогів вітчизняних сушарок дозволило вдвічі зменшити витрати електроенергії на переміщення цих газів, потужність електродвигунів, і відповідно більш як вдвічі зменшити питомі витрати електроенергії (табл. 2). Ще однією особливістю конструкції сушарок ДСП-32от є їхній вивантажуючий механізм сухого зерна з підсушильних ємностей періодичної дії. Періодичний характер спрацювання цього механізму із заданим інтервалом 25-150 с, з одного боку, зменшує ризик утворення застійних зон, з іншого – збільшує ризик нерівномірного нагрівання шару зерна та використання потенціалу робочих газів, а також сприяє суттєвому збільшенню рівня забруднення довкілля «хлопковими» викидами пилогазових сумішей. Наразі слід відзначити, що цей недолік є характерним і для сучасних конструкцій іноземних сушарок, обладнаних вивантажуючими механізмами сухого зерна періодичної дії. Тому заміна механізму періодичної дії на неперервну вже не лише якість і енерговитрати сушіння, а й екологічна вимога сьогодення. Теплофізичні й аеродинамічні показники роботи сушарок обумовлені технологією сушіння, яка ґрунтується на знаннях про особливості енергії зв’язку вологи з різними анатомічними та хімічними складовими зернини, фазові перетворення вологи в них і внутрішньопорову дифузію вологи. Рівень досконалості технології сушіння іноді оцінюють поточними вимогами часу [2]: швидкістю сушіння, пошаровою однорідністю сушіння, змінами структурно-механічних властивостей і хімічного складу, впливом на довкілля тощо. Теплофізичні й аеродинамічні закономірності роботи сушарок конвективного типу різних конструкцій і моделей є подібними. Тобто в них однаково використовується фізична сутність підвищення енергії вологи в зневоджуваних тілах завдяки фазовим перетворенням і нагріванню парів вологи, а їхня дифузія забезпечується рушійним потенціалом, тобто завдяки різному енергетичному стану парів вологи у зневоджуваному тілі (зерні), з одного боку, та робочих газів (нагрітих до заданої температури газів довкілля) – з іншого. Попри те, що теплофізичні й аеродинамічні закономірності роботи різних сушарок є подібними, технологічні режими суттєво впливають на показники роботи сушарки, особливо питомі енерговитрати та пошарову в зернині однорідність

27

| №2 (179) февраль 2014 вологообміну [2, 3]. На технологічні й конструктивні особливості сушарок ДСП ранніх модифікацій суттєво вплинули домінуюча на той час теплокінетична модель дифузії вологи капілярнопористих колоїдних тіл, термочутливість термолабільних речовин різної вологості, низька вартість енергії та значний дефіцит сушильних потужностей. Відповідно до цього паспортом встановлено висхідні режими сушіння з температурою 120 та 150ºС відповідно в першій і другій сушильних зонах. У залежності від хімічного складу, вологості та розмірів зернин температура робочих газів цих сушарок може змінюватися, проте, незмінними залишаються висхідний режим сушіння. Розрахунково, для умов роботи сушарки ДСП у теплу пору року та паспортної продуктивності 38 пл. т/г, робочими газами обох сушильних зон, нагрітими до температури 120ºС, та продуктивності відцентрових вентиляторів сушильних зон 122 т. м3/год., можна вилучити із зерна пшениці близько 3,66•103 кг вологи за годину. Нескладно підрахувати, що за таких умов зерно можна було б висушити на 9,6%. Проте, паспортом цієї сушарки закладено лише 6%, а отже, коефіцієнт використання потенціалу робочих газів становитиме лише 63%, решта – це так звані втрати через недосконалість технології. При застосуванні висхідних режимів розрахунковий потенціал використання робочих газів становитиме 55%, а фактично ще менше. Очевидно, що із підвищенням температури робочих газів на кожні 10ºС розрахункова продуктивність сушарки ДСП-32от зростатиме на 1,25%, однак і потенціал використання цих газів зменшуватиметься, а отже, і втрати теплоти із відпрацьованими газами зростатимуть на 6% за кожні 10ºС підвищення температури агента сушіння. Отже, виробничникам, знаючи ціну збільшення продуктивності сушарки шляхом підвищення температури агента сушіння, слід враховувати співвідношення між продуктивністю та втратами теплоти й самостійно ухвалювати рішення щодо виправданості. Зменшити втрати теплоти й інтенсифікувати вологообмін на початковому етапі сушіння зерна можна спадними режимами. Проте, попри наші теоретичні обґрунтування та позитивні результати апробації у виробничих умовах на користь спадних режимів сушіння впродовж останніх 5 років, на жаль, досі ще в нормативних документах регламентовано лише висхідні режими [1]. Малозатратною зміною режиму сушіння сушарок ДСП-32 можна на 15-20% збільшити швидкість сушіння та до 12% зменшити втрати із відпрацьованими робочими газами другої сушильної зони. У виробничих умовах змінити режим сушіння вказаної сушарки можна силами зернозаготівельного підприємства переустановленням дефлектора із дросель-клапаном зон сушіння [4]. Оскільки з поглибленням зони сушіння у внутрішні шари зернини зростає внутрішньокапілярне розрідження, що протидіє внутрішньокапілярній дифузії парів вологи з внутрішніх до поверхневих шарів тіла зернини, в практичній діяльності збільшують рушійний потенціал підвищенням температури робочих газів. Проте, такий спосіб, як вже вище згадувалося, пов’язаний зі зростанням опору внутрішньої дифузії вологи в порах зернини ∆H, а отже, зі зменшенням потенціалу використання цих газів:

(

∆Н Р = (a W ) ⋅ ( l ) ⋅ dW c dτ

)

b W

(1)

Тому енерго- та технологічно доцільним є застосування методу вирівнювання внутрішньокапілярного тиску в порах тіла зернини [5]. Найпростішим способом вирівнювання цього тиску є відлежування шару зерна. Тривалість відлежування залежить від ряду факторів, з яких найбільш впливовими є швидкість зневоднення та розміри тіла зернин, які в практичній діяльності зручно оцінювати критерієм ККАО:

ККАО =S/l =0,3•[4πR(lз+3R)]/l (2)

28

Підставивши відповідні чисельні значення, отримаємо показник ККАО: К К ТАО ≈ 7,5 - для зерна кукурудзи - ; - пшениці - ; Пш К ТАО ≈ 3,3 - насіння ріпаку - . Р К ТАО ≈ 1,8 Із наведених вище значень КТАО випливає, що найбільша інерційність та опір внутрішньої дифузії вологи при конвективному способі зневоднення у зерна кукурудзи, найменша – ріпаку. Залежність внутрішньокапілярного опору дифузії вологи (втрат теплоти) від швидкості зневоднення зерна, яку змінюють температурою робочих газів, можна описати емпіричними залежностями:

(

)

∂W = 2,8 ⋅θ 00,72, Vг = −31 ⋅ ∂W + 173 та

∂τ ∂τ

(3) δ г = 52 ⋅ ln ( t1 ) + 13,6 де Θ - температура зерна, ºС; t1 - температура робочих газів, ºС. З огляду на відзначене, для зменшення опору внутрішньої дифузії вологи на завершальних етапах зневоднення крупнодисперсного зерна доцільно встановлювати меншу швидкість сушіння (спадні режими) та застосовувати короткотривалу (45-55 с для невеликих за розміром зернин (ріпак, гірчиця) та 180-260 с – великих (горох, кукурудза, квасоля)) зміну способу підведення газів, із подальшим застосуванням методу повільного охолодження й остаточного зневоднення зерна (ΔW=1,5-3,5%) із використанням систем активного вентилювання в нерухому шарі зерна. Отримані напівемпіричні залежності (4) і (5) дозволяють оцінити втрати теплоти із відпрацьованими газами за величиною опору внутрішньопорової дифузії вологи δг за різних швидкостей сушіння (4) і температури робочих газів (5) для зерна кукурудзи в зерносушарці ДСП-32от:

(

)

2

(

)

+ 4,6 ⋅ ∂W + 38,7 δ г = −1,8 ⋅ ∂W

∂τ ∂τ

(4)

δ = 52 ⋅ ln ( t1 ) + 13,6 г

(5) Підсумовуючи викладене, можна зробити такі висновки: 1. Шахтні зерносушарки вітчизняного та закордонного виробництва є подібними.

2. Питомі енерговитрати на сушіння зерна вітчизняних зерносушарок 30-40-річної давнини в 2,4-2,8 разів перевищують розрахунково необхідні фазові перетворення вологи, що міститься в зерні, і на 30-45% перевищують питомі енерговитрати сучасних закордонних аналогів.

3. Збільшити продуктивність вітчизняних зерносушарок можна конструктивним способом заданою кількістю зерносушильних секцій і технологічним – застосуванням спадних режимів сушіння, зменшенням внутрішньокапілярного опору дифузії й збільшенням потенціалу робочих газів.

4. Завдяки модернізації сушарок вітчизняного виробництва можна зменшити їхні питомі енерговитрати на 25-30%, збільшити продуктивність на 45-55% та у декілька разів зменшити рівень забруднення довкілля легкими домішками зерна.

5. Реверсивним зміненням градієнта температури та перемінними способами підведення робочих газів та їхніх параметрів можна додатково на 20-25% зменшити енергоємність шахтних зерносушарок вітчизняних і закордонних моделей.

6. Витрати на модернізацію сушарок вітчизняного виробництва в п•10 разів менші та у декілька разів швидше окуповуються від витрат на закупівлю сушарок іноземного виробництва.

7. Більшість сушарок 30-40-річної давнини можна модернізувати за рекомендаціями науковців НУХТ власними силами підприємства.

технологии хранения и сушки

№2 (179) февраль 2014 |

Л І ТЕРАТ У РА 1. Інструкція із сушіння продовольчого, кормового зерна, насіння олійних культур та експлуатації зерносушарок. – Одеса-Київ, 1997. – 72 с.

2. Остапчук М.В. Математичне моделювання на ЕОМ: Підручник / М.В. Остапчук, Г.М. Станкевич. – Одеса: «Друк», 2006. – 313 с.

3. Сорочинский В.Ф. Повышение эффективности конвективной сушки и охлаждение зерна на основе интенсификации тепломассообменных процессов: Автор. дис. докт. техн. наук. – М.: МГУПП, 2003. – 39 с.

4. І.І. Гапонюк. Удосконалення технології сушіння зерна вітчизняними зерносушарками зменшенням опору внутрішньокапілярної дифузії вологи// Х Міжнар. наук-практ. конф. «Хлібопродукти-2010». – ОНАХТ. – С. 122-130.

5. Гапонюк І.І. Удосконалення технології сушіння зерна / І.І. Гапонюк. – Одеса: «Євротойз», 2009. – 182 с.

6. Малин Н.И. Энергосберегающая сушка зерна. – М.: «КолоСС», 2004. – 240 с.

Пути совершенствования технологии активного вентилирования

Грекова Н.В., доцент, Кошулько В.С., кандидат технических наук, Громов К.И., магистр, Днепропетровский государственный аграрный университет

С

ложность организации хранения больших масс зерна заключается в их биологических и физикомеханических особенностях. Зерно представляет собой живой организм, в котором протекают разнообразные жизненные процессы. Основными факторами, определяющими интенсивность жизнедеятельности зерна, являются влажность и температура зерна и зерновой насыпи. От их сочетания зависят процессы, в результате которых зерно может потерять свои качества. Чтобы сохранить качество поступающего зерна, наряду с очисткой и сушкой широко используется интенсивная обработка его атмосферным воздухом или активное вентилирование. Более наглядное представление о возможных путях интенсификации сушильных процессов можно установить из анализа уравнений тепломассообмена [1]:

Q = KT ⋅ F ⋅ ∆t ⋅τ G = K m ⋅ ∆c ⋅τ где Q и G количество тепла и массы вещества, Дж и кг; K T, Кm - коэффициенты теплопередачи и массопередачи, кВт/ (м2·К); F - поверхность контакта фаз, м2 ; ∆c, ∆t - разность концентрации и температур (движущие силы процесса); τ - время, с. Из этих уравнений вытекают следующие методы интенсификации: Увеличение разности потенциалов (движущей силы) Движущей силой в процессах является градиент переносимой субстанции: при передаче тепла – градиент температур, при переносе массы – градиент концентрации и т.д. [2]. В процессе сушки движущей силой является и градиент парциального давления сушильного агента, т.е. разность парциальных давлений на поверхности материала и в сушильной среде. Движущую силу можно увеличить путем увеличения численного значения субстанции (концентрация, температура, давление) в начальной фазе и уменьшения ее в принимающей (конечной) фазе. При внутреннем переносе это разность температур, концентрации влаги и давления внутри материала и на его поверхности, а при внешнем переносе – парциального давления водяного пара на поверхности материала и в среде агента сушки. Увеличение поверхности контакта фаз Увеличения поверхности контакта фаз можно достигнуть

www.hipzmag.com

измельчением, диспергированием, распыливанием, перемешиванием, предотвращением слипания частиц высушиваемого продукта, созданием взвешенного или кипящего слоя в процессе сушки. Поверхность контакта фаз при сушке можно еще активировать вибрацией, ударными и акустическими воздействиями или другими способами обновления или активации поверхности контакта фаз. Увеличение кинетических коэффициентов (коэффициентов переноса) Его можно достигнуть уменьшением толщины либо разрушением пограничного слоя, изменением свойств и структуры высушиваемого продукта. Изменение свойств или структуры объекта сушки связано с изменением взаимодействий на атомномолекулярном уровне. К этим способам интенсификации относятся взаимодействия магнитных и электрических полей и акустических колебаний. Разрушения или уменьшения пограничного слоя обычно достигают увеличением турбулизации путем увеличения скорости агента сушки относительно поверхности высушиваемого материала, введением дополнительных порций высушиваемого продукта в камеру, изменением скорости движения теплового потока, увеличением шероховатости поверхности материала и пр. Такого рода взаимодействия, очевидно, способствуют не только уменьшению толщины или разрушению пограничных слоев, но и увеличению поверхности контакта фаз, т.е. эти воздействия носят комбинированный характер. На реализацию данных методов направлен целый ряд изобретений раз-личных авторов. Так, в патенте [3] увеличение контакта поверхности фаз обеспечивается применением перемешивания плотного зернового слоя. На рис. 1.1 приведена предлагаемая конструкция бункера. Для выравнивания влажности по всему объему и исключения возможности слёживания зерна периодически включается в работу электродвигатель с редуктором 11 и приводится во вращение воздухораспределительная труба 4 с навитыми на ней прямым 9 и обратным 10 шнеками. Слои зерна, расположен¬ные ближе к воздухораспределительной трубе 4, поднимаются прямым шнеком 9 вверх, а дальние – обратным шнеком 10 опускаются вниз. В результате осуществляется активное перемешивание находящегося в бункере зерна. В другом патенте [4] (рис. 1.2) иные подходы реализации метода увеличения контакта фаз. Вентиляционный бункер для зерна работает следующим образом. При закрытом шибере 14 зерно норией (нория не

29

| №2 (179) февраль 2014 вентилятором, проходит через отверстия внутреннего цилиндра 2 в пятигранные короба, из которых веерообразно направляется в слой зерна, пронизывает его и выводится наружу через перфорацию внешнего цилиндра. Поскольку сопротивление, оказываемое воздушному потоку при его выходе в слой зерновой насыпи со стороны отверстий внутреннего цилиндра, значительно меньше перфорированной поверхности внешнего цилиндра, то это оказывает положительное влияние на интенсивность протекания массообменных процессов. В процессе прохождения воздушного потока через электрокалорифер 4 воздух дополнительно подогревается и таким образом относительная влажность его снижается. В изобретении [5] (рис. 1.3) для бункеров активного вентилирования используется подход, применяемый для шахтных зерносушилок [6]. Предварительный нагрев зерна позволяет проводить процесс сушки в более мягком режиме за счет уменьшения разницы между температурой сушильного агента и зерна, подаваемого на сушку, что положительно сказывается на потребительских свойствах зерна (например, всхожести). Рис. 1.1. Вентилируемый бункер по патенту [3] 1 – корпус бункера; 2, 19 – пробоотборник; 3 – кожух; 4 – воздухораспределительная труба; 5 – привод; 6 – воздухоподающее устройство; 7 – вентилятор; 8 – кольцевая труба; 9, 10 – прямой и обратный шнек; 11 – электродвигатель с редуктором; 12 – передаточный механизм; 13 – конусный распределитель; 14 – заслонка; 15 – цилиндрический клапан; 16 – привод клапана; 17 – груз; 18 – упор.

Рис. 1.2. Вентилируемый бункер для зерна по патенту [4] 1 – внешний цилиндр; 2 – внутренний цилиндр; 3 – вентилятор; 4 – калорифер; 5 – воздухоподводящее устройство; 6 – узел подачи зерна; 7 – узел вывода зерна; 8 – кольцевое пространство; 9 – пятигранные короба; 10 – плечики; 11 – конус; 12 – распределитель зерна; 13 – обратный конус; 14 – шибер; 15 – клапан; 16 – тросо-балочная система. указана) подается узлом подачи в кольцевое пространство 8, уровень зерновой насыпи в зависимости от назначения, вида культуры и влажности устанавливается в строго определенных пределах. После заполнения бункера клапан 15 с помощью трособалочной системы 16 устанавливают ниже поверхности зерновой насыпи и включают вентилятор 3. Воздушный поток, нагнетаемый

30

Рис. 1.3. Вентилируемый бункер для зерна по патенту [5] 1 – корпус; 2 – наружный герметичный кожух; 3 – вентилятор высокого давления; 4 – коническое днище; 5 – выгрузной патрубок; 6 – коническая крышка; 7 – технологический патрубок; 8 – отражатель; 9 – горизонтальные перегородки; 10, 11, 12 – коллекторы; 13, 14, 15, 16, 17, 18 – технологические патрубки; 19 – распределительные короба; 20 – полукороба; 21 – фильтр очистки наружного воздуха; 22 – электрический калорифер; 23 – центробежный вентилятор; 24, 25, 26 – патрубки; 27 – передвижной ленточный транспортер; 28 – дозатор; 29 – лопастной затвор; 30 – подъемная труба; 31 – эжектор; 32 – сопло. После заполнения бункера подачу исходного зерна уменьшают и включают привод вентилятора 23. Холодный воздух, засасываемый вентилятором 23, очищается в фильтре 21 от пыли и через патрубок 13 и питающую часть коллектора 12 проходит в подводящие короба, пронизывает слой материала и поступает в отводящие короба, из которых через сборную часть коллектора 12 и патрубок 14 направляется в калорифер 22. Из калорифера часть нагретого воздуха (далее сушильный агент) подается вентилятором 3 к активному соплу 32 эжектора 31, а другая через патрубок 15 – во II ступень сушки. Сушильный агент проходит через слой зерна, выводится через патрубок 16 и поступает через патрубок 17 в I ступень сушки, из которой через патрубок 18 забирается и выбрасывается вентилятором 23 наружу.

технологии хранения и сушки Зерно движется в бункере в виде сплошных тонких слоев, проходя последовательно I, II ступени сушки и охладительную ступень III. Принцип увеличения количества подводящих воздушных каналов применён и Бодртдиновым А.З. [7]. Схема установки приведена на рис. 1.4.

Рис. 1.4. Вентилируемый бункер по патенту [7] 1 – цилиндрический перфорированный корпус; 2 – конусообразная крышка; 3 – днище; 4 – регулировочное кольцо; 5 – разгрузочное устройство; 6 – труба; 7, 8 – напорные камеры; 9 – перегородка; 10 – конусообразный делитель; 11 – воздухораспределитель; 13 – воздухоотводящая труба; 14 – патрубок; 15 – вентилятор; 16 – распределитель зерна; 17 – патрубок; 18 – воздухоподающая труба; 19 – задвижка; 20 – вентилятор. Устройство предполагает поточную сушку зерна. После заполнения бункера, определяемого по обратному истечению зерна по трубе 6, открывают заслонку разгрузочного устройства 5, устанавливают регулировочное кольцо 4 в такое положение, при котором зерно из внутреннего и наружного кольцевых пространств истекало бы равномерно, уменьшают подачу зерна в распределитель 16 и увеличивают подачу агента сушки в камеру 7. Сушка будет производиться непрерывно до кондиционного состояния зерна за один прием, независимо от его исходной влажности, погодных условий и времени суток. Увеличение поверхности контакта фаз реализовано и изобретении [8]. Бункер работает следующим образом. Зерно в бункер загружается сверху. После полной загрузки включается шнек 11 и воздухозаборник 15. Зерно проходит через рабочую камеру, образованную воздухораспределительной обечайкой 2 и корпусом 1, гравитационно движущимся слоем, и с нижней части из цилиндрической камеры 5 шнеком 11 передвигается в верхнюю часть трубы 10. Циркуляция зерна осуществляется до заданного снижения уровня влажности. Теплый воздух, нагнетаемый вентилятором, поступает в воздухораспределительную обечайку 2, проходит через щели в ней, слой зерна и щели корпуса 1. Отработанный воздух выбрасывается в атмосферу. Теплый воздух подают в воздухораспределительную обечайку 2 после заполнения бункера зерном по всей его высоте. При установке куполообразного воздухозаборника 15 разбрасываемое шнеком 11 зерно продувается аспирационным по-

www.hipzmag.com

№2 (179) февраль 2014 |

током, примеси всасываются из разбрасываемого зерна, а также одновременно с этим захватываются примеси, которые выдувает основной воздушный поток из верхнего слоя осевшего зерна. Кроме того, для того чтобы создать дополнительное разряжение, способствующее повышению эффективности вентилирования зерна. Выполнение воздухозаборника 15 куполообразным необходимо для того, чтобы разбрасываемый шнеком 11 поток зерна равномерно продувался потоком воздуха.

Рис. 1.5. Вентилируемый бункер по патенту [8] 1 – перфорированный корпус; 2 – воздухораспределительная обечайка; 3, 4 – конические днища обечайки; 5 – цилиндрическая камера; 6 – выгрузная течь; 7 – заслонка; 8 – воздуховод; 9 – конусообразная перфорированная крышка; 10 – труба; 11 – шнек; 12 – ременная передача; 13 – верхний конец шнека; 14 – нижний конец шнека; 15 – куполообразный воздухозаборник; 16 – воздуховод.

Рис. 1.6. Бункер с продольным разрезом по патенту [9] 1 – верхняя коническая часть; 2 – загрузочное устройство; 3 – распределительный конус; 4 – перфорированный цилиндрический корпус; 5 – коническое днище; 6 – выпускное устройство; 7 – перфорированный коллектор; 8 – воздухозапорный клапан; 9 – трособлочная система; 10 – вентилятор; 11 – калорифер; 12 – элементы солнечной батареи; 13,15 – проводник; 14 – преобразователь.

31

| №2 (179) февраль 2014 Снижение энергоёмкости процесса сушки зерна активным вентилированием может быть достигнуто использованием возобновляемых источников энергии. Так Крючков А.Г. и Надточий А.Н. [9] использовали солнечные батареи в качестве дополнительных источников энергии для подогрева атмосферного воздуха (рис. 1.6). В основу предложенного технического решения положено применение фотоэлементов солнечной батареи, обладающих свойством прямого преобразования солнечной энергии в электроэнергию постоянного тока. Причем суммарная площадь элементов солнечной батареи, расположенных на цилиндрической поверхности, равна суммарной площади перфорированной поверхности корпуса. Увеличению кинетических коэффициентов влагопереноса посвящены способы сушки, использующие электротехнологию. Большое распространение получили способы применения озона для

интенсификации процесса сушки с одновременной дезинфекцией зерна. Так, в патенте [10] используют комбинированный метод увеличения поверхности контакта двух сред и использования озона. Изобретение относится к сушке зерна и семян активным вентилированием с послойным заполнением хранилища по мере высушивания зерна в предыдущем слое. Сущность изобретения: зерно послойно вентилируют озоно-воздушной смесью с концентрацией озона от 1 до 30 мг/м3 и относительной влажностью не менее 75-80%. Анализируя приведённые изобретения, следует отметить, что в них не ставится задача использования потенциала, запасённого зерновым слоем как биологическим объектом. Также проведенный анализ источников и патентов изобретений позволил выявить основные принципы интенсификации сушки и снижения неравномерности высыхания зерна по слою при его сушке в установках активного вентилирования бункерного типа.

Л ИТЕРАТ У РА 1. Сорочинский В.Ф. Повышение эффективности конвективной сушки и охлаждения зерна на основе интенсификации тепломассообменных процессов / В.Ф. Сорочинский: диссертация доктора технических наук: 05.18.12. - Москва: ВНИИЗ, 2003. – 353 с.

2. Каун В.Д. Скорость потока влаги зерна при СВЧ обработке / В.Д. Каун // Механизация и электрификация сельского хозяйства. – 2004. – №4. – С. 6-8.

3. Пат. 25257 Российская Федерация, МПК 7 А01Р25/08/ Вентилируемый бункер / Троценко В.В.; заявитель и патентообладатель Омский государственный аграрный университет. – № 2001126202/20; заявлен 01.10.2001; опубликован 27.09.2002.-6 с.: ил.

4. Пат. На полезную модель 68479 Российская Федерация, МПК В65Б88/72 / Вентилируемый бункер для зерна / Зимин, Е.М., Волхонов М.С., Зимин И.Б., Королев Н.А.; заявитель и патентообладатель Федеральное государственное образовательное учреждение высшего профессионального образования «Костромская государственная сельскохозяйственная академия». – № 2007122637/22; заявлен 15.06.2007; опубликован 27.11.2007, Бюллетень № 33. – 6 с.: ил.

5. Пат. 2031821 Российская Федерация, МПК6 В65Б88/72 / Вентилируемый бункер для зерна / Сафин Р.Г., Нигаметзянова Л.Н., Ахметшин Р.Г., Голубев Л.Г., Пузаков В.Б.; заявитель и патентообладатель Научно-технический центр по разработке прогрессивного оборудования. – № 5020209/13; заявлен 03.01.1992; опубликован 27.03.1995. – 5 с.: ил.

6. Жидко В.И. Зерносушение и зерносушилки: учебное пособие для вузов / В.И. Жидко, В.А. Резчиков, В.С. Уколов. – М.: Колос, 1982. – 239 с., ил.

7. Пат. 2034438 Российская Федерация, МПК6 А01Р25/08 / Вентилируемый бункер / Бодртдинов А.3.; заявитель и патентообладатель Бодртдинов Адип Загреевич. – № 5043545/15; заявлен 22.05.1992; опубликован 10.05.1995 8. Пат. 2062743 Российская Федерация, МПК6 В65Б88/72/ Вентилируемый бункер для зерновых продуктов / Ульяхин С.Я., Скорик В.П., Радин Е.А.; заявитель и патентообладатель Акционерное общество открытого типа «Аграрна». – № 93058097/13; заявлен 28.12.1993; опубликован 27.06.1996. – 3 с.: ил.

9. Пат. 2016502 Российская Федерация, МПК5 А01Р25/00, А01Р25/08 / Вентилируемый бункер для сыпучих материалов / Крючков А.Г., Надточий А.Н.; заявитель и патентообладатель Научно-производственное объединение «Южный Урал». – № 5002218/13; заявлен 01.07.199; опубликован 30.07.1994, – 6 с.: ил.

10. Пат. 2202168 Российская Федерация, МПК7 А01Р25/00, А01Р25/08, А01Р25/22, В02В1/00, А23В9/08, А23В9/18 / Способ сушки зерна и семян /Анискин В.И., Голубкович А.В., Чижиков А.Г., Нуриев Н.Н.; заявитель и патентообладатель Всероссийский научно-исследовательский институт механизации сельского хозяйства. – № 2000131736/13; заявлен 25.04.2001; опубликован 20.04.2003, – 6 с.: ил.

Совершенствование переработки проса в пшено шлифованное

Верещинский А.П., кандидат технических наук, генеральный директор; Пирус Ю.Б., директор по разработкам и внедрениям; Музыка Н.С., Шевченко А.В., инженеры-технологи, ООО «ОЛИС»

К

ак известно, просо - хороший предшественник для других сельскохозяйственных культур при организации севооборота, а также ценное сырье для производства крупы. Пшено является традиционно потребляемым продуктом в рационе питания населения многих стран. Вместе с тем, задачи обеспечения экономически целесообразного выхода крупы и требуемого рынком ее качества часто не решаемы в рамках традиционной технологии переработки проса, что ограничивает производство и потребление этой крупяной культуры. Технология выработки пшена обусловлена особенностями строения зерновки проса, а также химическим составом ее анато-

32

мических частей. Зерна проса покрыты цветочными оболочками, которые плотно облегают ядро, но срастаются с ним только на небольшом участке - «рубчике», который расположен в области зародыша. При приложении внешних усилий цветочные оболочки сравнительно легко раскалываются на две части и отделяются от ядра. Цветочные оболочки составляют 15…18% от массы зерна, содержат, в основном, клетчатку и почти не содержат питательных веществ. Поэтому производство пшена предполагает полное удаление цветочных оболочек. Традиционная технология переработки проса (рис. 1а) предусматривает шелушение зерна на трех шелушильных системах, реализованных вальцедековыми станками с резиновой декой. Для обеспечения необходимой эффективности шелушения

технологии зернопереработки зерно предварительно фракционируют и на первой шелушильной системе обрабатывают раздельно. Лузга проса не пригодна для кормовых целей и может утилизироваться как топливо. После удаления оболочек ядро проса (дранец) шлифуют в машинах с абразивными поверхностями, традиционно используя шелушильношлифовальные машины типа А1-ЗШН. Посредством шлифования с поверхности ядра удаляют полупрозрачные плодовые и семенные оболочки, а также частично алейроновый слой и зародыш, в результате чего пшено приобретает желтый цвет и достойный товарный вид. Таким образом, пшено – это в основном эндосперм проса, на долю которого приходится 65…70% массы зерна. Технологические операции шелушения проса и шлифования дранца связаны с образованием значительного количества кормовых продуктов. В соответствии с действующими требованиями [1] базисные нормы выхода продуктов при выработке пшена предполагают образование до 5% дробленки и до 11,5% мучки. Однако практика производства пшена показывает, что фактическое количество дробленки и мучки в большинстве случаев значительно превышает их расчетные значения за счет существенного снижения выхода крупы. Таким образом, повышение эффективности шелушения и шлифования является перспективным направлением совершенствования технологии переработки проса. Анализ литературных данных и наши поисковые исследования показали, что щадящие режимы шелушения проса эффективно могут быть реализованы путем применения шелушителей с обрезиненными валками. Использование таких шелушителей [2] позволило ВНИИЭКИпродмаш предложить и реализовать новый способ производства пшена, отличающийся существенным упрощением технологической схемы переработки за счет сокращения числа применяемых операций. Указанная технология предполагает исключение фракционирования зерна перед шелушением, использование двух шелушильных систем с шелушителями с обрезиненными валками, а также шлифовальной системы с использованием шелушильно-шлифовальной машины типа А1-ЗШН. После каждой из указанных систем легкие продукты шелушения (лузга, мучка) отделялись в аспирационных колонках, а дробленка – в крупосортировках. Производственная апробация показала целесообразность и перспективность указанного способа. Полученные показатели фактического выхода, товарного вида и качества крупы превосходили показатели, получаемые с использованием традиционной технологии. Однако, несмотря на очевидные преимущества, новая технология не нашла применения в промышленности, что, по нашему мнению, обусловлено главным образом низкой износоустойчивостью используемой в то время резины. Поэтому применение современных износоустойчивых полимерных материалов с широким разнообразием их физикомеханических свойств позволило бы открыть путь к промышленному использованию прогрессивной технологии, а также еще более повысить ее эффективность. Кроме того, применение современных шелушильно-шлифовальных машин конструкции «Каскад» на этапе шлифования дранца, позволяющих в отличие от машин типа А1-ЗШН реализовать щадящее воздействие и высокую эффективность, может служить дополнительным резервом в повышении эффективности рассматриваемой технологии. С целью подбора характеристик полимерных материалов для покрытия валков шелушителя, определения рациональных режимов шелушения и шлифования, а также обоснования структуры технологического процесса нами был выполнен цикл исследований. В результате установлены наиболее приемлемые для использования полимерные материалы, износостойкость которых более чем в 3 раза превышает износостойкость резины. Подтверждено, что определенные режимы работы шелушителя обеспечивают эффективное шелушение зерна проса без его

www.hipzmag.com

№2 (179) февраль 2014 |

фракционирования и раздельной обработки каждой фракции (табл. 1). Исследование продуктов шелушения после 2-й шелушильной системы показало, что содержащиеся не шелушенные зерна – это зерна с нарушенной цветочной оболочкой, которая легко отделима при выполнении операции шлифования в машине конструкции «Каскад». Таким образом, повышение эффективности 3-й шелушильной системы путем установки более «жестких» режимов обработки и ее использование в производственном процессе лишены смысла. Кроме того, ввиду отсутствия дробленки в продуктах шелушильных систем, отпадает необходимость ее отбора, а, следовательно, исключаются операции просеивания, реализуемые в крупосортировках.

Таблица 1. Рекомендованные и фактические результаты работы шелушильных и шлифовальной систем

Система

Шелушенные зерна, % Дробленое ядро, % рекомен- полученные рекомен- полученные дованные дованные значения [1] значения значения [1] значения

1-я шелушильная

80-90

70,6

не более 2,0

0

2-я шелушильная

90-95

92,9

не более 3,7

0

3-я шелушильная

95-99

94,6

не более 5,0

0

-

100

-

3,5

Шлифовальная

Выполненные исследования позволили рекомендовать структуру переработки проса (рис. 1б), реализуемую с использованием шелушителей с валками, покрытыми полимерным материалом, и шелушильно-шлифовальной машины конструкции «Каскад». Апробацию усовершенствованной технологии проводили в стендовых условиях на зерне проса 1 класса с содержанием ядра 78,9% и лузги 17,4%. Сравнение расчетного выхода продуктов, определенного по рекомендованной методике [1], с фактическим выходом (табл. 2) показало, что фактический выход пшена на 6,5% выше расчетного за счет снижения выхода дробленки и мучки. Увеличение фактического выхода лузги по сравнению с расчетным объяснимо снижением ее измельчения и попадания в мучку. Снижение фактического выхода отходов I и II категории обусловлено невысокой эффективностью этапа очистки зерна, реализуемой в условиях испытаний, и попадания части примесей в побочные продукты на этапах шелушения и шлифования. По показателям качества, предъявляемым к пшену шлифованному, определено, что полученная крупа удовлетворяет требования высшего сорта. Следует отметить, что пшено высшего сорта допускает содержание до 0,3% не шелушенных зерен, однако таких зерен в полученном пшене не выявлено. Таким образом, усовершенствование новой технологии производства пшена, выполненное с использованием новых материалов и машин, обеспечивает возможность ее широкого внедрения в промышленности, а также характеризуется минимальным составом технологических операций, и позволяет получить более высокий выход пшена шлифованного с лучшим качеством.

Таблица 2. Базисный, расчетный и фактический выход продуктов переработки Продукты переработки

Выход Выход Выход базисный, % расчетный, % фактический, %

Пшено шлифованное

65

63

69,5

Дробленка кормовая

4

6

3,1

Мучка кормовая

7,5

8,4

6,7

Лузга

15,5

14,9

16,7

7

6,7

3,5

Усушка

Отходы I и II категории

0,5

0,5

0

Отходы III категории и мех. потери

0,5

0,5

0,5

Всего

100

100

100

33

| №2 (179) февраль 2014

Л ИТЕРАТ У РА 1. Крошко Г.Д. Правила організації і ведення технологічного процесу на круп'яних заводах. [Текст] / Г.Д. Крошко [та ін.]. – К.: Віпол, 1998. – 145 c.

2. Гринберг Е.Н. Производство крупы [Текст] / Е.Н. Гринберг. – М.: Агропромиздат, 1986. – С.89-92.

УДК 664.762

Перспективные технологические решения

производства макаронной муки из зерна тритикале, и применение продуктов его переработки при изготовлении макаронных изделий

Урубков С.А., Смирнов С.О., кандидат технических наук, ГНУ «Государственный научно-исследовательский институт хлебопекарной промышленности» Россельхозакадемии Разработаны технологические решения, направленные на создание эффективного и недорогого способа производства муки для макаронных изделий или крупки из зерна тритикале, упрощение технологического процесса производства, снижение себестоимости изготовления, улучшение потребительских свойств и расширение ассортимента готовой продукции. Ключевые слова: тритикале, мука тритикалевая макаронная, тритикалевая крупка, технология макаронной муки.

Effective and inexpensive technology for pasta flour or semolina of grain triticale was developed. New solutions can to simplify the process, reduce the cost of production of products, increase the quality and assortment of finished products.

Key: triticale, pasta flour of triticale, semolina of triticale, technology for pasta flour.

П

ерспективным направлением фундаментальных и прикладных исследований в пищевой индустрии Российской Федерации является создание инновационных технологий производства и переработки растительного сырья, направленных на получение новых видов обогащенных и функциональных пищевых продуктов. Зерновое сырье традиционно занимает первостепенное значение в обеспечении продовольственной безопасности страны. В связи с этим в последнее время наблюдается увеличение промышленного производства такой зерновой культуры, как тритикале. По содержанию белка зерно тритикале превосходит не только рожь, но и пшеницу. Аминокислотный состав тритикале типичен для злаковых, однако количество лимитирующих аминокислот (лизин, триптофан), минеральных веществ (кальций, калий, магний, железо), витаминов группы В в рассматриваемой зерновой культуры выше, чем у других злаков. Жиры тритикале представлены преимущественно глицеридами насыщенных жирных кислот (олеиновой и линолевой), которые не синтезируются в организме животных и человека. Затрудняет использование данной культуры в пищевой промышленности отсутствие государственных стандартов на продовольственное зерно тритикале. Анализ научных работ показывает перспективы применения тритикалевой муки в промышленности при производстве печенья, крекеров, экструдированных хлебобулочных изделий и др. Вместе с тем необходимо отметить отсутствие работ, посвященных изучению получения различных видов круп, в том числе и для производства макаронных изделий, из данной культуры. Тритикале остается недостаточно исследованной культурой и с точки зрения изучения влияния связи физических и химических свойств, соотношения анатомических частей зерна, исследо-

34

вания процессов сепарирования, гидротермической обработки, измельчения зерна и промежуточных продуктов его размола. Изучение этих вопросов позволит расширить ассортимент продуктов повседневного питания, богатых микро- и макронутриентами. Универсальность разработанного способа заключается в возможности получения конечного продукта с целевым использованием в виде крупки для кулинарных целей или муки для производства макаронных изделий в зависимости от мукомольных свойств (стекловидность, твердозерность). Для получения такого технического результата в предлагаемом способе производства муки макаронной из зерна тритикале, для увеличения выхода крупки с более однородной структурой по крупности, на первой системе измельчения устанавливают величину извлечения: на I др.с. равной 10-12%, на II др.с. – 45-50%, на III др.с. - 4045% при удельной нагрузке на вальцовую линию 600-900 кг/см сут; продукт, полученный на первой драной системе, с размером частиц 670-950 мкм объединяют с продуктами, полученными на второй драной системе с размером частиц 670-850 мкм и третьей драной системе с размером частиц 670-710 мкм, затем направляют на первую шлифовочную систему, где шлифовочный процесс осуществляют при удельной нагрузке на вальцовую линию 100-150 кг/см сут; после измельчения продукт направляют в рассев сортирования на фракции по крупности, затем для обогащения круподунстовых продуктов на ситовеечные системы направляют фракции, полученные при измельчении на первых трех драных системах и двух шлифовочных системах; сходовые продукты, полученные на последней ситовеечной системе, распределяют по системам размольного процесса в зависимости от их качества. Такой прием позволяет максимально извлечь эндоспермовую часть зерна более высокого качества.

технологии зернопереработки

№2 (179) февраль 2014 |

Рис. 1. Технологическая схема производства макаронной муки из зерна тритикале На схеме обозначено: 1- I драная система, 2 - II драная система, 3 - III драная система, 4 - IV драная система, 5 - V драная система, 6 - 1 шлифовочная система, 7 - 2 шлифовочная система, 8 - 3 шлифовочная система, 9 - 1 размольная система, 10 - 2 размольная система, 11 1 ситовеечная машина, 12 - 2 ситовеечная машина, 13 - 3 ситовеечная машина, 14 - 4 ситовеечная машина.

www.hipzmag.com

35

| №2 (179) февраль 2014 Для осуществления предлагаемого способа не требуется разработка нового оборудования, он осуществляется на выпускаемом серийном оборудовании. На рис. 1 приведена схема движений промежуточных продуктов, предусмотренная предлагаемым способом производства макаронной муки из зерна тритикале. Помол осуществляется по сокращенной схеме: 4-5 драных; 3-4 шлифовочных; 2 размольных (всего 9-11 систем). Процесс предусматривает выделение из зерновой массы примесей, очистку покровов зерна, основное увлажнение его водой до 16% (одно- или двухэтапное в зависимости от исходной влажности зерна), отволаживание (после каждого этапа увлажнения), повторную его очистку на обоечной машине, дополнительное увлажнение с увеличением влажности на 0,5-0,6% и отволаживание в течение 25-30 мин. в целях повышения эластичности оболочек зерна перед I драной системой, крупообразование с четырехсистемным измельчением и сортированием, шлифование, ситовоздушное разделение продуктов размола и формирование сортов муки по показателям крупности и зольности. Полученные в результате измельчения по схеме отдельные потоки крупок и дунстов подвергают обогащению на ситовеечных машинах с применением по каждой машине дифференцированных режимов работы в зависимости от качества обогащаемых крупок и дунстов путем введения последовательного метода обогащения на 2-3 ярусах сит. Расположение рифлей на вальцовых станках всех драных систем «острие по острию». С целью выхода крупки с более однородной структурой на I-III др.с. устанавливают дифференцированную величину извлечения при удельной нагрузке на вальцовую линию 600-900 кг/см сутки. На первом этапе дробления зерна продукт после измельчения на первой системе направляют в рассев сортирования на фракции по крупности, наиболее крупные фракции размером более 950 мкм направляют на вторую систему. Аналогичные фракции второй системы измельчения направляют на третью. Продукт после измельчения на первой шлифовочной системе рассортировывают на фракции по крупности, наиболее крупные фракции размером более 670 мкм направляют на вторую шлифовочную систему - 7, фракции второй системы измельчения размером более 600 мкм направляют на третью шлифовочную систему – 8, а фракции третьей шлифовочной системы размером более 560 мкм направляют на IV др.с. – 4. После размола и сортирование круподунстовые продукты направляют для обогащения на ситовеечные машины. На 1-ю ситовеечную систему - 11 направляют фракции, полученные при измельчении на первых трех драных и двух шлифовочных системах, причем со всех драных систем и первой шлифовочной системы отбирают продукты крупностью 530-670 мкм, а со второй шлифовочной системы – 530-600 мкм. Сход с верхнего яруса сит ситовеечной системы, как продукт, содержащий наибольшее количество оболочек, направляют на пятую драную систему – 5 или в отруби. Для обогащения на 2-ой ситовеечной системе - 12 объединяют продукты, выделенные на первых трех драных системах и двух шлифовочных системах, при этом крупность продуктов, находится в пределах 250-530 мкм. Сход с верхнего яруса сит ситовеечной системы, как продукт, содержащий наибольшее количество оболочек, направляют на пятую драную систему – 5 или в отруби. Для обогащения на 3-ей ситовеечной системе – 13 объединяют продукты, выделенные на 3 шлифовочной системе - 8 и четвертой драной системе - 4, при этом крупность продуктов, находится в пределах 450-560 мкм. Сход с верхнего яруса сит ситовеечной системы, в зависимости от качества, направляют на пятую драную систему – 5 или на вторую размольную систему - 10. Для обогащения на 4-ой ситовеечной системе - 14 объеди-

36

няют продукты, выделенные на 3 шлифовочной системе - 8, четвертой драной - 4 и первой размольной - 9 системах, при этом крупность продуктов, находится в пределах 160-450 мкм, при этом сходовые продукты, полученные на 3-ей и 4-ой ситовеечной системе, распределяют по системам размольного процесса в зависимости от их качества. Сход с верхнего яруса сит ситовеечных систем, как продукт, содержащий наибольшее количество оболочек, направляют на последнюю, 2-ую систему размольного процесса - 10. На размольных системах применяют вальцы с нарезной или микрошероховатой поверхностью. С целью улучшения качества муки рекомендуется использовать вальцы с микрошероховатой поверхностью. При построении отдельных этапов технологического процесса макаронного помола зерна тритикале следует руководствоваться следующими рекомендациями: Техническая характеристика вальцовых станков драных и шлифовочных систем приведена в табл. 1. Режимы измельчения и удельные нагрузки по системам драного процесса должны обеспечить получение максимального количества крупок и минимального — дунстов и муки.

Таблица 1. Техническая характеристика поверхности

вальцов драных систем при макаронном помоле зерна тритикале

Параметры рифлей Плотность Углы Взаимное Наименование нарезки, Уклон, % заострения, расположение системы р/см α/3° рифлей I драная

3,5

4—6

35/60

ос/ос

II драная

4,5

6—8

30/60

ос/ос

III драная

6

6—8

30/60

ос/ос

IV драная

7

8—10

30/60

ос/ос

1 шлифовочная

8

10—12

30/60

ос/ос

2 шлифовочная

9

10—12

30/60

ос/ос

3 шлифовочная

10

10—12

30/60

ос/ос

Рекомендуемые режимы измельчения на I—IV драных систе¬мах приведены в табл. 2, ориентировочный выход круподунстовых продуктов и муки в драном процессе — в табл. 3.

Таблица 2. Рекомендуемые режимы измельчения на

I—IV драных системах при макаронных помолах зерна тритикале Извлечение, %

от массы проот массы проНаименование Номер кондукта, посту- дукта, поступаюсистемы трольного сита пающего на щего на I драную данную систему систему I драная

950 мкм

10 – 12

12 – 15

II драная

850 мкм

44 – 50

35 – 38

III драная

710 мкм

40 – 45

20 – 22

IV драная

670 мкм

30 – 35

10 – 12

—

77 – 87

Итого с I— IV драных систем

Макаронную муку высшего сорта (крупку) формируют из потоков средней и мелкой крупок и дунстов, получаемых в драном и шлифовочном процессе после их обогащения в ситовеечных машинах. Макаронную муку 1 сорта (полукрупку) формируют из потоков дунстов и муки. Муку 2 сорта хлебопекарную получают со всех систем технологического процесса.

технологии зернопереработки Таблица 3. Средний выход круподунстовых продуктов

лий проводили по содержанию и качеству клейковины, автолитической активности (число падения) и реологическим свойствам теста. Упругие свойства клейковины определяли на приборе ИДК, число падения - на приборе ПЧП-3, физические свойства теста - на фаринографе Brabender. Результаты исследований представлены в табл. 5. Как показывают данные таблице 5, в крупке из тритикале содержание сырой клейковины меньше по сравнению с контролем, а выход сухой клейковины незначительно увеличивается, что, вероятно, связано с повышенным содержанием белка. Изменение качества клейковины указывает на укрепляющее действие продуктов из тритикале При изучении физических свойств теста его консистенция во всех опытах составляла 500 ед. фариногрофа. Анализ фаринограмм (табл. 6) показал, что контрольные пробы муки были средними по «силе». Для оценки возможности использования продуктов переработки тритикале в макаронном производстве, уточнения их оптимальных дозировок на лабораторном прессе ЛМП-1 были изготовлены макаронные изделия, оценка качества которых представлена в табл. 7. Как показывают данные табл. 7, мука из зерна тритикале приводит к заметному повышению кислотности и зольности макаронных изделий, незначительному росту длительности варки,

и муки по разработанной технологии из зерна тритикале сорта Трибун

Крупки НаимеОбщее нование Дунсты Мука извлечение системы крупная средняя мелкая I драная

2–3

3—5

1–2

2–3

2–3

10 – 16

II драная

5–6

7–8

3–4

4–5

7–8

26 – 31

III драная

3–4

4–5

2–3

3–4

8–9

20 – 25

10 – 13

14 – 18

6–9

9 – 12

17 – 20

56 – 72

—

—

2–3

3–4

3–4

8 – 11

10 – 13

14 – 18

8 – 12

12 – 16

20 – 24

64 – 83

Итого с I—III дра­ных систем IV драная Всего с I—IV дра­ных систем

№2 (179) февраль 2014 |

Таким образом, при существенном сокращении схемы помола за счет рационального построения технологического процесса способ позволяет получить общий выход макаронной муки или крупы (типа манная) 45-55%, муки второго сорта – 25-30%, выход отрубей 20 – 25%. Оценка внешнего вида макаронных изделий из зерна тритикале в сравнении с контролем показана в табл. 4. Оценку влияния муки из зерна тритикале на технологические свойства основного сырья для изготовления макаронных изде-

Таблица 4. Органолептическая оценка макаронных изделий из тритикале поверхность

Внешний вид изделия излом

цвет

гладкая

стекловидный

желтый с янтарным оттенком

Крупка из сорта «Корнет»

слегка шероховатая

полустекловидный

белый с желтоватым оттенком

Крупка из сорта «Трибун»

гладкая

полустекловидный

белый с желтоватым оттенком

Крупка из линии 3478/09

гладкая

стекловидный

желтый с янтарным оттенком

Наименование исходного продукта Контроль крупка из пшеницы дурум

Таблица 5. Качество клейковины и автолитическая активность муки из тритикале Наименование исходного продукта

Клейковина ед. прибора содержание сырой, % содержание сухой, % качество, ИДК, группа

Контроль крупка из пшеницы дурум

28

12,1

Растяжимость, см

80 (II)

21

Число падения, с 267

Крупка из сорта «Корнет»

18

11,3

55 (I)

9

194

Крупка из сорта «Трибун»

25

12,5

60 (I)

11

172

Крупка из линии 3478/09

24

12,7

72 (I)

13

265

Таблица 6. -Физические свойства теста Наименование исходного продукта

Водопоглотительная способ- Эластичность, Длительность образования Устойчивость ность при 500 ед.ф. теста (а), мин теста (в), мин ед.ф., %

Степень разСопротивляежижения (а12), мость разжиже- Стабильность, мин ед. ф. нию (а+в), мин

Контроль крупка из пшеницы дурум

56,8

200

Крупка из сорта «Корнет»

63,6

280

2

5,5

80

9,5

11

Крупка из сорта «Трибун»

60,4

260

2,5

4,5

90

9,5

11

Крупка из линии «3478/09»

61,4

230

2,5

4

95

8,5

8,5

2,2

3,5

110

8

7

Таблица 7. Физико-химические показатели качества макаронных изделий из тритикале

Варочные свойства

Наименование исходного продукта

Влажность, %

Кислотность, %

Зольность, % на а.с.в..

Контроль крупка из пшеницы дурум

12

1,7

0,9

7

1,65

5,6

Крупка из сорта «Корнет»

11,2

1,6

1,1

6

1,71

9,4

Крупка из сорта «Трибун»

11,6

1,7

1,2

6

1,68

8,6

Крупка из линии 3478/09

11,8

2

1

6,5

1,66

7,8

www.hipzmag.com

Длительность варки, мин

сухих Коэффициент уве- Количество в варочличения объема, К веществ ной воде, %

37

| №2 (179) февраль 2014 значительному увеличению сухих веществ в варочной воде. Максимальное количество сухих веществ, перешедших в варочную воду, отмечено в пробах макаронных изделий, изготовленных из сорта Корнет. Следовательно, указанный сорт неэффективно использовать при изготовлении макаронных изделий. Органолептический анализ сваренных макаронных изделий показал улучшение структуры сваренного продукта (возрастала упругость, отсутствовала слипаемость) при использовании линии 3478/09. Результаты данного этапа работы показали возможность использования продуктов переработки зерна тритикале различных сортов при изготовлении макаронных изделий. Учитывая влияние указанных факторов на технологические свойства муки, а также на качество и потребительские достоинства готового продукта, можно рекомендовать следующие сорта из зерна тритикале сорт Трибун и линия 3478/09. Кроме того, приняв во внимание, что линия тритикале 3478/09 содержит природный органический пигмент каратиноид, который придает получаемым макаронным изделиям характер-

ный янтарно-желтый оттенок, можно сделать вывод о целесообразности использования этой линии тритикале в производстве макаронных изделий. Таким образом, проведенные исследования показали, что зерно тритикале возможно использовать в качестве сырья для производства муки макаронной или крупки из зерна тритикале. Экспериментальными исследованиями подтверждено, что при существенном сокращении схемы помола за счет рационального построения технологического процесса способ позволяет получить из зерна тритикале макаронной муки или крупки 4555% общего выхода, муки 2 сорта – 25-30% общего выхода, выход отрубей – 20-25% общего выхода. На данный способ получено положительное решение №2013145231(069884) на выдачу патента. Исследования показали, что для осуществления предлагаемого способа не требуется разработка нового оборудования, он осуществляется на типовом серийном оборудовании. Определено соответствие выработанной макаронной муки или крупки из зерна тритикале ГОСТ Р 52668-2006 «Мука из твердой пшеницы для макаронных изделий. Технические условия».

Л И т е рат у ра 1. Правила организации и ведения технологического процесса на мукомольных заводах. ВНПО «Зернопродукт», ВНИИЗ. – М., 1991. – С. 58-66.

2. Сборник технологических инструкций по производству макаронных изделий. – М, 1991.

3. Шамелис С.М. Технология макаронного производства / С.М. Шамелис// Лабораторный пратикум для студентов факультета пищевых производств.

– М., МГТУПП, 1971, – 83 с.

Розширення асортименту вівсяних харчових продуктів

Соц С.М., кандидат технічних наук, доцент, Волошенко О.С., кандидат технічних наук, доцент, Кустов І.О., аспірант, Одеська національна академія харчових технологій У даній статті наведено основні характеристики вівсяних харчових продуктів та особливості їхнього виробництва. Розглянуто технологію переробки голозерних сортів вівса в борошно вівсяне. Ключові слова: крупи неподрібнені, пластівці, борошно, голозерний овес, круп’яне виробництво.

С

вітова промисловість використовує овес для виробництва широкого асортименту харчових продуктів: окрім пластівців, борошна, круп швидкого приготування та різних за призначенням напівфабрикатів, його використовують при виробництві пива, вівсяного молока, морозива, печива та інших цінних для організму людини продуктів. В Україні овес вирощують переважно як допоміжну технічну культуру. Загальна площа посівів становить близько 0,5-0,6 млн. га. Валовий збір вівса, за даними служби державної статистики, за останні роки збільшується і знаходиться в межах 458,5-616 тис. тонн. Щорічно на продовольчі цілі в середньому використовується 60 тис. тонн вівса. Основне його виробництво сконцентровано на Поліссі та в Лісостепу, вирощують переважно яровий овес, у меншому ступені напівозимі й озимі форми. Продуктами переробки вівса у нашій країні є крупи неподрібнені, при додатковій обробці яких традиційно виробляють крупи плющені, пластівці «Геркулес», «Пелюсткові», «Екстра». З подрібненого ядра, яке пройшло спеціальну обробку, виробляють толокно. Крупи неподрібнені отримують з цілого лущеного і відшліфованого ядра, їх поділяють на три сорти за кількісним вмістом доброякісного й подрібненого ядра та наявністю у крупі необрушеного зерна. Крупи вівсяні плющені отримують із круп

38

неподрібнених, які пропарюють і плющать. Пластівці «Геркулес» виробляють із круп неподрібнених вищого сорту при їхньому додатковому очищенні, пропарюванні та плющенні. Для виробництва пластівців «Пелюсткові» використовують крупи неподрібнені вищого і 1 сорту, їх додатково очищують, шліфують, після чого пропарюють і плющать. Пластівці «Екстра» виробляють за технологією, розробленою фірмою «Бюлер», їх одержують після плющення вівсяних цілих або різаних круп. Толокно є продуктом здрібнювання спеціально обробленого зерна вівса. Пластівці «Екстра» в залежності від розміру поділяють на три номери, пластівці «Геркулес», «Пелюсткові» та толокно на сорти або номери не поділяються. Останнім часом у виробників і споживачів підвищується інтерес до нового перспективного продукту - вівсяного борошна. За хімічним складом воно в середньому містить 5565% вуглеводів, 11-13% білка, 5-15% жиру, 2,3-2,8% клітковини та відрізняється від пшеничного кращою збалансованістю за амінокислотним складом, підвищеним вмістом мікро- та макроелементів, особливо вмістом калію і магнію, містить велику кількість слизистих речовин, має у своєму складі некрохмальний полісахарид β-глюкан, який знижує рівень холестерину в крові, а також сприяє полегшенню роботи шлунково-кишкового тракту. Завдяки унікальним властивостям його у сумішах з іншими видами борошна, зокрема пшеничним, широко застосовують у

технологии зернопереработки хлібопекарській і кондитерській промисловості при виробництві хліба, хлібобулочних і кондитерських виробів. Характерною особливістю всіх видів вівсяних круп’яних продуктів, отриманих при переробці традиційних круп’яних сортів вівса, є відносно низький вихід готової продукції. Це пов’язано з високою плівчастістю вівса, в якого 20-40% зернівки складають поверхневі плівки, для їхнього видалення проводять складні й енергоємні етапи лущення та шліфування, при проведенні яких утворюється значна кількість побічних продуктів і відходів у вигляді подрібненого ядра та борошенця 15-35%, збільшується протяжність технологічного процесу за необхідності проведення етапів круповідділення та повторного лущення зерна. Передовими світовими селекціонерами виведено голозерні сорти вівса, які мають кращі технологічні та фізико-хімічні властивості. За останні 5-7 років вченими галузі хлібопродуктів проведено дослідження хімічного складу та технологічних властивостей цієї культури з метою розробки оптимальних режимів переробки в крупи та круп’яні продукти. В Україні проблема використання голозерних культур у круп’яній промисловості знаходиться на початковому етапі. Переважну більшість досліджень було проведено українськими вченими-селекціонерами з метою визначення умов вирощування, деяких технологічних властивостей і хімічного складу зерна. До Реєстру сортів рослин України занесено три продовольчі сорти голозерного вівса: Саломон, Самуель і Скарб України. Зазначені сорти характеризуються високим значенням показника маси 1000 зерен і відносно більшим вмістом білка в порівнянні із традиційними сортами. В сучасних умовах поява нових безплівкових сортів вівса української селекції обумовлює перегляд існуючої схеми підготовки та розробки нової структури і режимів підготовки. На кафедрі технології переробки зерна Одеської національної академії харчових технологій проводяться дослідження голозерних сортів вівса, метою яких є підвищення ефективності переробки вівса у напрямку збільшення виходу готових продуктів та розширення існуючого асортименту круп і круп’яних продуктів. З урахуванням особливостей нової культури було розроблено й обґрунтовано технологічні процеси очищення та підготовки голозерних сортів вівса в крупи та круп’яні продукти й їхньої переробки в крупи неподрібнені та пластівці. Аналіз літературних даних і результати проведених досліджень показують, що використання голозерного вівса в круп’яній промисловості в порівнянні із традиційним зерном вівса буде значно ефективнішим завдяки особливостям анатомічної будови, спрощенню процесу пере-

№2 (179) февраль 2014 |

робки та збільшенню виходу готової продукції. Метою даного дослідження є визначення структури переробки голозерного вівса в борошно. В ході проведення досліджень було розроблено схему виробництва борошна вівсяного із застосуванням холодного кондиціювання зерна. Переробка голозерного вівса в борошно за даною схемою полягає в попередньому очищенні зерна від характерних домішок, проведенні водно-теплової обробки, шліфуванні зерна та його подрібненні. Очищене від домішок зерно направляють на водно-теплову обробку, яка полягає у зволоженні та відволожені. В результаті такої обробки в зерні відбуваються фізико-хімічні та структурномеханічні зміни. Процес шліфування проводять на спеціальних шліфувальних машинах з абразивною поверхнею з використанням однієї шліфувальної системи, в процесі цієї операції з поверхні зернівки віддаляються плодові, насінні оболонки і частково зародок. У результаті шліфування знижується зольність, і оскільки частково віддаляється зародок, в якому міститься велика кількість жиру, це також частково збільшує стійкість отриманого борошна, збільшуючи термін його зберігання. Шліфоване ядро після видалення побічних продуктів і відходів та додаткового магнітного контролю направляють на здрібнювання. Процес здрібнювання проводять на вальцьових верстатах або аналогічному за призначенням обладнанні. Режими систем регулюють за допомогою зміни характеристик робочої зони (міжвальцьового зазору, розташування рифлів, кількості рифлів, відношення колових швидкостей вальців тощо) здрібнюючих машин. Продукти здрібнювання направляють на сортування, яке проводять на відповідних ситах у круп’яних розсійниках. Сходовий продукт надходить на повторне здрібнювання, проходовий продукт становить собою борошно, яке після контролю направлять до бункерів для готової продукції або на фасування. Основною відмінністю розробленої схеми від технологій, які широко застосовуються на вітчизняних круп’яних заводах, є відсутність енергоємної операції лущення, етапу сортування продуктів лущення та спрощення процесу водно-теплової обробки зерна в порівнянні з виробництвом толокна, що значною мірою знижує витрати на виробництво даного продукту, збільшується вихід борошна у перерахунку на вихідну сировину. Подальші дослідження будуть направлені на визначення впливу режимів роботи вальцьового верстату на вихід та якість борошна з голозерного вівса.

Л І ТЕРАТ У РА 1.

2.

3.

4.

5.

Правила організації і ведення технологічного процесу на круп’яних заводах. – К., 1998. – 164 с. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/ Шутенко Є.І. Технологія круп’яного виробництва: Навч. посібник / Є.І. Шутенко , С.М. Соц. – К.: «Освіта України», 2010. – 272 с. Зінченко О.І. Рослинництво / О.І. Зінченко, В.Н. Салатенко, М.А. Білоножко. – К.: «Аграрна освіта», 2001. – 591 с. Соц С.М. Вплив водно-теплової обробки зерна на вихід і якість крупи з голозерного вівса / С.М. Соц, О.С. Волошенко, І.О. Кустов // Наукові праці Одеської національної академії харчових технологій. – Одеса, 2013. – Вип. 44. – Том 1. – С. 7-10.

6. Лоскутов И. Овес: прошлое, настоящее и будущее / И.Лоскутов // Хлебопродукты. - 2007. - №5. - С. 52-53.

7. Лоскутов И. Овес: прошлое, настоящее и будущее / И.Лоскутов // Хлебопродукты. 2007. - №6. - С. 50-51.

8. Касьянова Л.А. Исследование процесса измельчения пророщенного голозерного овса / Л.А. Касьянова, Т.А. Дубина // Обладнання та технології харчових виробництв: темат. зб. наук. пр. / Голов. ред. О.О. Шубін; Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. – 2011. – Вип. 26. – С.

389-397.

9. Biel W. Chemical composition and nutritive value of husked and naked oats grain \ W. Biel, K. Bobko, R. Maciorowski \\ Journal of Cereal Science. - 2009. - vol.49, №3. - р.413-418.

10. Redaelli R. Naked oats for improving human nutrition: genetic and agronomic variability of grain bioactive components \ R. Redaelli, D. Sgrulletta, G. Scalfati, E. de Stefanis, P. Cacciatori \\ Crop science. - 2009. - vol. 49, № 4. - р. 1431-1437.

11. Welch R.W. The Oat Crop: Production and utilization \ R.W. Welch. - London UK: Springer, 2012. - 608 p.

www.hipzmag.com

39

| №2 (179) февраль 2014

Альтернативна методика розрахунку аеродинамічного опору фільтрів

Дмитрук Є.А., доктор технічних наук, професор, Харченко Є.І., кандидат технічних наук, доцент, Шаран А.В., кандидат технічних наук, доцент, Національний університет харчових технолоій

Н

а зернопереробних підприємствах для знепилення технологічного обладнання та створення необхідних санітарно-гігієнічних умов широко використовуються системи аспірації. Пневмотранспортні установки виконують транспортні функції та забезпечують безперервність технологічного процесу. В системах аспірації та пневмотранспорту як пиловідділювачі використовуються фільтри та фільтри-циклони. В системах аспірації та пневмотранспортування фільтри та фільтри-циклони є одними з енергоємних елементів всієї установки, тому правильний розрахунок і підбір фільтрів та фільтрів-циклонів має велике значення для економічного функціонування всієї системи. Правила проектування аспіраційних установок [2] рекомендують підбирати фільтри та фільтри-циклони за питомим навантаженням q, м3/м2•с, яке визначається за формулою (1): q= Q fф ,

(1) де q – питоме навантаження на фільтрувальний матеріал, м3/ м2•с; Q – витрата повітря, м3/с; f ф – площа фільтрувального матеріалу, м2. За визначеним питомим навантаженням q визначається опір фільтра чи фільтра-циклона за допомогою номограми (рис. 1). Для фільтрів-циклонів РЦІ та РЦІЕ рекомендується визначати аеродинамічний опір за такою формулою [1]: 1,3

 Qуд  H ф = 100  (2)  ,  60  де, Qуд - питоме навантаження на фільтрувальну поверхню, м3/ м2•год. Аналіз наведених методик показує, що між наведеними методиками існує суттєва різниця. Так, при витратах повітря Q = 10000 м3/год. або 2,77 м3/с та площі фільтра-циклона РЦІЕ-40,8-48 fф = 40,8 м2 питоме навантаження становить 2,77 q= = 0,068 м3/м2•с.

40,8

Рис. 1. Номограма для визначення аеродинамічного опору фільтрів [2] (л/дм2•хв.) та щільністю (г/м2), які мають широкі межі коливання. Наведені методики розрахунку фільтрів і фільтрів-циклонів не враховують показників повітропроникності матеріалів та щільності, тому і властивості використаних фільтрувальних матеріалів також не враховуються. Дослідженнями встановлено, що всі фільтрувальні матеріали мають різні аеродинамічні характеристики (рис. 2). Щільність впливає найменше на аеродинамічний опір фільтрувальних матеріалів, ніж повітропроникність матеріалів. Аеродинамічні характеристики фільтрувальних матеріалів залежать від структури матеріалу та від наявності каркасу чи його відсутності. Результати досліджень наведено на рис. 3.

За номограмою «Правил…» [2] аеродинамічний опір фільтрациклона РЦІЕ-40,8-48 становить Н = 863 Па. За цих же умов опір фільтра-циклона РЦІЕ-40,8-48, який розраховується за формулою (2) становитиме: 1,3

 245,1 

H ф = 100   = 622 Па  60 

Різниця аеродинамічного опору фільтра-циклона за однакових умов, але розрахованих за різними методиками, становить ΔН = 863 – 622 = 241 Па. Наведений приклад свідчить про недосконалість наведених методик. Основним фільтруючим елементом у складі фільтрів і фільтрівциклонів є фільтрувальний матеріал або фільтрувальна тканина, які відрізняються один від одного способом виготовлення. На даний час найбільшого розповсюдження набули фільтрувальні матеріали. Аналіз характеристик фільтрувальних матеріалів показав, що всі матеріали характеризуються повітропроникністю

40

Рис. 2. Аеродинамічні характеристики безкаркасних фільтрувальних матеріалів різної щільності На рис. 3 наведено порівняльні аеродинамічні характеристики двох фільтрувальних матеріалів, які мають щільність 508 г/ м2, але відрізняються наявністю каркасної структури. Крім цього, повітропроникність має суттєвий вплив на аеродинамічні характеристики матеріалів [3]. На основі досліджень аеродинамічних характеристик нетканних фільтрувальних матеріалів запропоновано

технологии зернопереработки

№2 (179) февраль 2014 |

Розрахунок аеродинамічного опору фільтра-циклона РЦІЕ40,8-48 за формулою (6) при фактичних питомих навантаженнях наведено в табл. 2. Коефіцієнт ξ фільтра-циклона РЦІЕ-40,8-48 орієнтовно прийнято ξ = 5, як для циклонів 4БЦШ, оскільки вони мають схожу будову. Адекватність отриманих вибірок розрахункового та фактичного аеродинамічного опору перевіряли за F-критерієм Фішера. Розрахункове значення F-критерія Фішера становило 1,06.

Fр =

Рис. 3. Аеродинамічні характеристики нетканних фільтрувальних матеріалів із щільністю 508 г/м2 з каркасною та безкаркасною структурою емпіричну залежність для визначення аеродинамічного опору нетканних фільтрувальних матеріалів Нфм, Па, яка враховує повітропроникність матеріалів: H фм = 10 ⋅ (200,1 ⋅ q

−0,997 пов

Q )⋅ , fф

Аеродинамічний опір будь-якого фільтру можна розглядати як опір безпосередньо фільтрувального матеріалу Нфм та опір металевого корпусу, в якому встановлюються фільтрувальні рукави, Нц: Нфц = Нфм + Нц .

(4) Для фільтрів типу РЦІ та РЦІЕ металевий корпус є циклоном, аеродинамічний опір якого можна описати залежністю:

ρ ⋅Vвх2 H =ξ ц , (5) 2 де ξ - коефіцієнт опору; Vвх - швидкість повітря у вхідному патрубку циклона, м/с; ρ - густина повітря, ρ =1,2 кг / м3 . Формулу (4) можна записати в такому вигляді: −0,997 Н фц = 10 ⋅ (200,1 ⋅ qпов )⋅

1,2 ⋅V Q +ξ fф 2

Табличне значення F-критерія Фішера при ступені вільності f = 11 становило: . Порівняння розрахункового значення F-критерія Фішера із табличним показує, що розрахункове значення менше за табличне й умова адекватності Fр < Fт виконується: Fp = 1,06 < Fm = 2,8 Отже, запропонована методика розрахунку фільтрів і фільтрів-циклонів може бути використана під час проектування аспіраційних і пневмотранспортних установок.

Таблиця 1. Фактичний аеродинамічний опір фільтра-

циклона РЦІЕ-40,8-48 при роботі аспіраційної мережі каменевідбірника Р3-БКТ-100 та концентратора А1БЗК-9 на чистому повітрі

(3)

де qпов - повітропроникність фільтрувального матеріалу при аеродинамічному опорі 200 Па, м3/м2•с; Q - питоме навантаження на фільтрувальну поверхню, м3/м2•с. fф

2 вх

.

(6)

Недоліком даної методики розрахунку є необхідність визначення коефіцієнта місцевого опору ξ, який залежить від конструкції фільтра чи фільтра-циклона. Порівняльний аналіз наведеної методики розрахунку із фактичними данними роботи аспіраційної мережі каменевідбірника Р3-БКТ-100 та концентратора А1-БЗК-9 показав ефективність наведеної методики. Досліджувана аспіраційна установка обслуговувалася фільтром-циклоном РЦІЕ-40,8-48, в якому було використано німецький фільтрувальний матеріал марки R-K-5-1067201, повітропроникність якого становила 200 л/дм2•хв. при 200 Па. Фактичні заміри витрат повітря та аеродинамічного опору наведено в табл. 1.

S12 60647,6 = = 1,06 S22 56742,4

№ п/п

Витрати повітря, Q, м3/год.

Опір фільтрациклона, Н, Па

Питоме навантаження, q, м3/м2·с 0,017

1

2476

100

2

2878

100

0,02

3

4187

400

0,029

4

4187

400

0,029

5

5406

500

0,037

6

7253

500

0,049

7

7253,5

500

0,049

8

7812

550

0,053

9

8375

800

0,057

10

8384

750

0,057

11

9364

800

0,064

12

9950

700

0,068

Таблиця 2. Розрахункові значення аеродинамічного опору фільтра циклона РЦІЕ-40,8-48

Опір Номер Опір циклона, вимірювання фільтрувального Па матеріалу, Па

Опір фільтрациклона, Па

1

112

19,4

131,4

2

161,9

26,3

188,2

3

235,6

55,6

291,3

4

235,6

55,6

291,3

5

304,2

92,7

397

6

408,2

167

575,2

7

408,2

167

575,3

8

439,7

193,7

633,5

9

471,4

222,7

694,1

10

471,9

223,1

695,1

11

527

278,4

805,5

12

560

314,3

874,4

Л І ТЕРАТ У РА 1. Веселов С.А., Веденьев В.Ф. Вентиляционные и аспирационные установки предприятий хлебопродуктов. – М.: «КолосС», 2004. – 240 с.

2. Правила проектування аспіраційних установок підприємств зі зберігання та переробки зерна. – Одеса-Київ, 1995. – 132 с.

3. Харченко Є.І. та ін. Аеродинамічний опір нетканих фільтрувальних матеріалів / Є.І. Харченко, Є.А. Дмитрук, А.В. Шаран // Ukrainian Food Journal. Vol. 3, 2013, is. 3. – P. 412-420.

www.hipzmag.com

41

| №2 (179) февраль 2014

Огляд зернодробарок Карпенко М.І., кандидат технічних наук

У

багатьох технологіях приготування кормів широко застосовуються дробарки компонентів сумішей, зокрема зерна, якого в Україні на годівлю тварин і птиці спрямовують майже 80% внутрішніх потреб, що становить у середньому 24-25 млн. тонн. У нашій країні зареєстровано близько 50 тис. великих, середніх та фермерських господарств, і кожне з них потребує, щонайменше, однієї дробарки, а для підвищення надійності технологічного процесу краще мати дві. В Україні випускається достатня кількість дробарок зерна, які задовольняють будь-які потреби тваринництва з продуктивності, якості подрібнення, функціональності та ціни (табл.). Основа поширених дробарок серії ДЗМ і КДУ – це дробильна камера з решетом і горизонтально розміщеним всередині ротором із шарнірно підвішеними молотками, кількість яких може сягати 240 шт. для дотримання якості подрібнення і високої продуктивності, що значно ускладнює їхнє обслуговування. Циліндрично розміщені решета дробарок часто пробиваються сторонніми предметами і потребують заміни. У безрешітних дробарок типу ДМБ цей недолік відсутній, але їм притаманне переподрібнення зерна, в результаті чого пилова фракція дерті сягає 20%, яка, з одного боку, дає мало користі, а те й шкідлива для тварин через забивання повітряних проходів, а з іншого – збільшує енерговитрати. Але головний недолік таких технологічних схем – це обмеження робочої зони одним колом, що і спричиняє їхні громіздкі габарити та значну масу при підвищенні продуктивності. Проблемним є й отримання борошноподібної продукції високого ґатунку, зокрема преміксів, без яких неможливо отримати повноцінний комбікорм. Велика кількість молотків створює потужний повітряний потік пилу, для зменшення якого використовуються громіздкі циклони, або інші складні технічні рішення. Обслуговування таких дробарок ускладнюється одностороннім обертанням роторів, коли потрібно демонтувати і перевертати та встановлювати за спеціальною схемою велику кількість молотків при зношуванні навіть їхнього одного рогу. Складним і трудомістким є і процес балансування роторів для уникнення вібрацій, перевищення амплітуди коливань яких не тільки суттєво зменшує наробіток дробарок, а часто й унеможливлює їхню безпечну експлуатацію. Недосконалі технологічні схеми та конструкції серійних дробарок значно збільшують їхню вартість, що напряму впливає на собівартість тваринницької продукції, зменшуючи її конкурентоспроможність. Керівництво України закликає до інноваційного розвитку держави, що дозволяє ринковими методами витіснити імпортну сільськогосподарську техніку, відновити промисловість та дати українцям роботу і зарплату. Починати цю діяльність потрібно в усіх напрямках з конкретних виробів, які повинні мати німецьку якість і китайську ціну. Щоб забезпечити споживачів високоефективними дробарками, в Україні розроблено інноваційне сімейство патентозахищених і конкурентних вертикально-реверсивних дробарок (ДВРЗ) (фото 1) з лише чотирма шарнірно підвішеними в двох площинах стандартними молотками та збільшеною вдвоє робочою зоною. Проста схема (рис. 1) дозволяє навіть у господарстві самостійно виготовити цю дробарку. Вона складається з циліндричної камери 1, встановленої вертикально. На ній закріплено мотор 2 з бункером 3, з’єднаним із вхідним отвором камери 1. На кінець вала, який по центру входить в камеру 1, мотора 2 посаджено приводний диск 4. По периферії до диска 4 шарнірно приєднано осями

42

5 пластинчаті молотки 6. Під низом камери 1 і молотками 6 встановлено горизонтально решета 7, виконані у вигляді двох контактуючих паралельними площинами дисків з ідентично розміщеними однаковими сепаруючими отворами. В початковому положенні отвори верхнього решета співпадають з отворами нижнього решета. Дискові Фото 1. Загальний вигляд решета 7 встановконкурентної зернодробарки лено з можливістю з причепленим мішком ві д н о сн о го прямолінійного горизонтального переміщення, коли отвори решіт можуть співпадати, а можуть бути і зсунутими, і перекритими частково або з мінімальним проходом на однакову величину для отримання визначеного модуля подрібнення матеріалу. Молотки 6 розташовані в камері 1 над решетами 7 і паралельно ним, при цьому нижній плаский бік молотків 6 суміжний із верхньою площиною верхнього із решіт 7 і в робочому стані радіально прикриває їх. Необхідний зазор між молотками 6 і решетами 7 встановлюється механізмом 8 осьового переміщення диска 4 на валу мотора 2. Під решетами 7 розташовано перевернутий зрізаний вихідний конус 9, який підтримує решета 7 знизу. Вся дробарка встановлена на ніжках 10. Під решетами 7 паралельно і радіально ним розміщено гвинтовий механізм 11, при цьому гвинт кінцем вкручується в

Рис. 1. Схема конкурентної вертикально-реверсивної зернодробарки

технологии зернопереработки

№2 (179) февраль 2014 |

гайку 12, яка прикріплена до верхнього решета, а круглим продовженням входить без можливості осьового переміщення до втулки 13, з’єднаної з нижнім решетом, і виходить з ручкою повертання гвинта назовні дробарки. Хід гвинта забезпечує відносне переміщення решіт 7 і необхідне відкривання та перекривання ідентично розміщених отворів решіт. При роботі мотор 2 приводить в обертальний рух диск 4 і шарнірно підвішені на ньому за допомогою осей 5 молотки 6, які під дією відцентрових сил спрямовуються радіально. При початковому положенні решіт 7, коли їхні сепаруючі отвори співпадають, сипкий матеріал із бункера 3 надходить через вхід до камери 1 і розподіляється молотками 6 по верхньому решеті 7, гальмується його отворами і дробиться передніми по ходу брівками пластинчатих молотків 6. Подрібнений до необхідної кондиції матеріал повітряним потоком продувається через сепаруючі отвори решіт 7 в конусний вихід 9 і виводиться з дробарки між ніжками 10. Для зменшення модуля дроблення гвинт механізму 11 за допомогою вихідної за межі дробильної камери 1 частини вкручують (викручують) в гайку 12, відносно і протилежно зміщуючи по прямій сепаруючі отвори верхнього і нижнього решіт 7, у результаті чого плавно зменшуються отвори для проходу дроблених частинок і їхні розміри, оскільки гайка 12 прикріплена до верхнього решета, а втулка 13 – до нижнього. При досягненні бажаного модуля дроблення гвинт механізму 11 крутити припиняють. Для збільшення модуля дроблення матеріалу гвинт механізму 11 обертають у зворотному напрямку, внаслідок чого збільшуються прохід сепаруючих отворів решіт 7 і, відповідно, модуль дроблення матеріалу. При злитті отворів решіт 7 отримуємо матеріал з найбільшим модулем, а при їхньому перекриванні – менший. Таке просте виконання забезпечує регулювання проходу здвоєних решіт і модуля дроблення матеріалу точніше, простіше, безпечніше і може здійснюватися без зупинки роботи дробарки (фото 3, 4). Збільшується і рівномірність подрібнення, оскільки однакові отвори решіт перекриваються на однакову величину. З отриманого цим прийомом борошна випікають смачний домашній хліб із висівками і звичайні млинці. Добре зарекомендував себе цей метод і при подрібненні харчових спецій: лаврового листа, перцю, цукру на пудру для бджіл і кондитерських виробів і т.п. При сталій технології можна виготовляти потрібні решета і з відповідних стандартних пробивних сит, або встановлювати необхідний прохід здвоєних решіт вручну, без встановлення гвинтового механізму, що, хоч і довше, але дешевше. Модуль дроблення дерті регулюється також зазором між молотками і решетом, при збільшенні якого крупність дерті зростає, і навпаки. А коли подрібнюється кукурудза, то решето взагалі доцільно зняти, але отримати якісну дерть і одночасно підвищити майже в 2 рази

продуктивність дробарки. Подача та завантаження дробарки зерном плавно регулюються оригінальною подвійною заслінкою навіть при малих подачах, коли мелеться борошно. Для проведення широкої виробничої перевірки безпосередньо в господарствах України було виготовлено дослідну партію 180 дробарок і випробувано в різних за обсягами переробки продуктів. Географія апробації новинки охопила всі регіони України і найбільше Київську область, де вона розроблена, а сільгоспвиробники поінформовані. У процесі виробничої перевірки для підвищення споживчих якостей дробарку модернізовано. Зокрема, замінено круглий бункер на більшої місткості квадратний, що дозволяє одночасно засипати два мішки зерна і простіше збільшувати його обсяг доверху. Замість осей підвішування молотків застосовано ступінчаті втулки, які легко демонтуються разом із молотками при їхній заміні. Притому можна використовувати як прямокутні, так і ступінчаті молотки. Розроблено технологію виготовлення основи дробарки – дробильної камери – з листової сталі. Досвід показав, що близько третини дробарок потрібно виготовляти однофазними потужністю 1,5 кВт і продуктивністю до 250 кг/год. для особистих підсобних господарств. Решта дробарок із трифазним електродвигуном потужністю 5,5 кВт і продуктивністю при отриманні дрібної дерті з твердого ячменю 1 т/год. має попит у великих господарствах, де розвинуто тваринництво. Багато з них взяли по дві дробарки з метою підвищення продуктивності та надійності технологічних ліній і зменшення часу приготування дерті. Є господарства, які за один день заготовляють дерть на цілий тиждень, економлячи таким чином трудові та фінансові ресурси. Зауважень споживачів до якості подрібнення не було, навіть при сухому типу годівлі свиней. Розмір горловини бункера 80х80 мм дозволяє дробити цілі качани кукурудзи з обгортками або отримати так само вітамінне борошно із сіна. Особливо користувачам подобається те, що при потраплянні до дробильної камери сторонніх предметів решето залишається цілим, на противагу дробаркам із горизонтальною віссю ротора, де решета часто руйнуються. Це пояснюється відсутністю в новій дробарці складової відцентрових та інерційних сил сторонніх предметів, які діють на решето, оскільки воно розміщується збоку молотків. Спостереження показали зменшення продуктивності дробарок проти задекларованої, як і в усіх дробарках, при збільшенні вологості зерна зі стандартних 13% до 19% приблизно на третину. Це пояснюється тим, що таке зерно при ударі не кришиться, а тягнеться, як віск, і ефективне руйнування ударом замінюється енергоємним тертям. Окрім цього, дерть підвищеної вологості має короткий термін зберігання, після перевищення якого вона стає непридатною до використання через стрімке пліснявіння,

Фото 3. Вигляд дерті при збігу отворів обох решіт

Фото 4. Вигляд борошна при перекритті отворів решіт

www.hipzmag.com

43

| №2 (179) февраль 2014 яке шкідливе для тварин. Тому краще дробити зерно, вологість якого не перевищує 13%. Нова дробарка реверсивна, і для відновлення працездатності молотків достатньо поміняти місцями дві фази в будь-якому місці: чи то в клемній коробці електродвигуна, чи пусковій апаратурі. Після зношування обох рогів робочого кінця молотків протягом декількох хвилин знімають конусну насадку з решетом і міняють місцями зношений кінець молотків на цілий, відновлюючи таким чином ефективну роботу дробарки. В конструкції дробарки використовуються стандартні загартовані молотки товщиною 5 мм і розміром 50х150 мм з отворами діаметром 20 мм. Оскільки в новій дробарці лише чотири молотки, то досліджено використання твердосплавних наплавлень робочих зон молотків, у яких після дроблення 100 тонн зерна зношування непомітне, а відшарування наплавлення відсутнє навіть при потраплянні сторонніх предметів. Мала кількість молотків дозволяє відмовитися від громіздких циклонів, оскільки створюється слабкий повітряний потік і продукується незначна кількість пилу, і, крім того, суттєво спрощується трудомістка операція балансування ротора для зменшення вібрації. Почепивши на вихідний конус дробарки рукав, використавши для цього мішок з обрізаним низом, можна заготовляти дерть на купу, що часто застосовують у господарствах з розвинутим тваринництвом. Завдяки невеликим габаритам (0,5х0,5 м), знімним ніжкам і масі (не більше 66 кг) їх можна перевозити навіть легковиком. Виробник постачає дробарки бажаючим і відомими автоперевізниками.

Споживачу пропонується випробувати дробарку у виробника своїм продуктом на якість подрібнення і продуктивність. На замовлення дробарка додатково комплектується автоматом запускання та захисту електродвигуна, гвинтовим механізмом регулювання подрібнення та вставкою для подавання до дробильної камери сіна. Ефективні конструктивні особливості дробарки захищені 25 патентами України на винаходи, що засвідчує світову новизну розробленої дробарки. Інноваційна розробка Укрпатентом найменована «Дробарка Карпенка». На прохання споживачів на базі нової дробарки розроблено дешеві агрегати потокової дії для приготування сухих і рідких комбікормів продуктивністю до 3 т/год. До речі, годівля тварин рідкими комбікормами набуває поширення в Європі, бо це збільшує прирости тварин до 30% завдяки більш повному та ефективному засвоєнню кормів. Таким чином, високі показники якості та продуктивності, широкий діапазон подрібнення, надійність, універсальність, уніфікація, малогабаритність, простота обслуговування і ремонтопридатність у виробничих умовах, зменшення ціни у кілька разів у порівнянні з аналогами та патентна захищеність створюють реальні умови для широкого впровадження інноваційних конкурентних вертикально-реверсивних дробарок у сільськогосподарське виробництво України та їхнього виходу на ринки Європи і світу.

Расходомер сыпучих

материалов SlideControl для аэрожелобов Использование

Расходомер SlideControl разработан немецкими инженерами приборостроительной компании SWR engineering специально для измерения расхода сыпучих материалов, перемещаемых в аэрожелобах, в различных отраслях мировой промышленности. До настоящего времени было невозможно получение непрерывной информации о массовом расходе сыпучего вещества в аэрожелобе, но благодаря измерению объемного расхода по инновационной и запатентованной технологии SlideControl (объемный расход определяется на основе непрерывного измерения высоты перемещаемого материала и его скорости) это стало привычным и обыденным. Расходомер SlideControl просто монтируется на верхней поверхности аэрожелоба.

Функции Для проведения мониторинга в приборе SlideControl исполь-

44

зуется специальная измерительная пластина, которая вводится внутрь через верхнюю поверхность аэрожелоба под прямым углом к поверхности текстильной перегородки. С помощью микроволн измеряется расстояние до протекающего материала и, следовательно, уровень заполнения текучего вещества на ткани. Расход вычисляется следующим образом: Q = В × H × ρ × v, где Q – производительность; В – высота; H – ширина канала; ρ – плотность материала; v – скорость. Скорость потока материала предполагается постоянной, известные параметры ширины аэрожелоба и плотности материала вводятся в блок обработки через сенсорную панель. В приборе имеются аналоговые выходы 4-20 мA для сигналов объемного расхода и скорости.

технологии зернопереработки

№2 (179) февраль 2014 |

Измерительная система

Технические данные

Измерительная система SlideControl состоит из расходомера и модуля обработки с сенсорным экраном, также возможно реечное исполнение. Максимальное расстояние между измерительным датчиком и блоком обработки составляет 300 м. Сенсор не нуждается в дополнительном питании, поскольку он запитывается от модуля. Измерительная пластина датчика изготавливается из пластика, усиленного стекловолокном, и является высокоизносостойкой.

Корпус

Сенсор Нержавеющая сталь 1.4571

Категория защиты

IP65

Рабочая температура

-20...+80°C / -20...+220°C (с адаптером)

Рабочее давление

макс. 1 бар

Рабочая частота

24,125 ГГц, ±100 МГц

Излучаемая мощность

макс. 5 мВт

Напряжение питания

18-24 В постоянного/переменного тока

Вес

1 кг

Размеры корпуса

Длина 216 мм, диаметр 52 мм

Резьба

Длина 30 мм, диаметр G 1 1/2"

Модуль обработки Питающее напряжение Потребляемая мощность Категория защиты

-10...+45°C

Ток выходного сигнала

4-20 мA (0-20 мA), нагр. < 500 Ω

Интерфейс Винтовые разъемы Хранение данных Вес

Монтаж и механическое подсоединение сенсора осуществляется с помощью специального монтажного комплекта. Измерительная пластина выравнивается (ориентируется) по направлению потока материала. Когда сенсор установлен и правильно сориентирован, параметры скорости и высоты материала на измерительной пластине могут быть измерены. Эти переменные параметры не зависят от вида транспортируемого материала.

20 Вт / 24 ВА IP65 в соотв. с EN 60 529

Рабочая температура Сигнал превышения порогового значения

Установка и ввод в эксплуатацию

24 VDC ±10%

Реле, макс. 250 VAC, 1 A RS 485, протокол ModBus 0,2-2,5 мм2 [AWG 24-14] Флэш 0,350 кг

Размеры

22,5х90х118,8 мм

Когда необходимо произвести измерение расхода с максимально возможной точностью, объемная плотность заменяется текущей плотностью материала. Расход в данном случае определяется следующим образом: поток материала останавливается путем прекращения подачи воздуха, и измеряется высота материала на текстильной перегородке аэрожелоба. Повторный запуск потока материала вызывает изменение высоты материала на текстильной перегородке. Это также возможно делать через ревизионное окно в монтажном блоке. Текущая плотность вычисляется следующим образом:

Объемная плотность материала обычно известна или легко определяется в лаборатории. Однако также возможно откалибровать SlideControl посредством введения калибровочных коэффициентов. Встроенная функция тоталайзера служит для определения калибровочного коэффициента путем сравнения расхода, измеренного тоталайзером, с реальным расходом. Главный офис: 02660 г.Киев,ул.М.Расковой,4Б Тел.: +38(044) 494-33-55 Факс: +38(044) 494-33-66 Главный специалист по зерноперерабатывающей отрасли Геннадий Шабалин Gennadiy_Shabalin@kck.ua Технический специалист Сергей Шмид sergey_shmid@kck.ua

www.hipzmag.com

45

| №2 (179) февраль 2014 УДК 664.643.1

Виробничі стратегії та концепції організації міні-виробництва

Стадник І.Я., доктор технічних наук,Тернопільський національний технічний університет ім. І.Пулюя

В

умовах глобалізації товарних ринків конкурентоспроможність є фактором досягнення успіху будь-якого підприємства. Умовою виживання в новітній системі господарювання є удосконалення складних технологічних систем, шляхом дослідження конструктивних і технологічних параметрів, оцінювання їхніх власних можливостей і постійне коригування та перегляд цілей. Чітко сформульована мета в оптимальному режимі можлива за наявності конкретного застосування технологічної системи у загальній і виробничій діяльності міні-виробництва, що охоплює процеси, методи і ресурси виробництва, якісні та цінові показники, терміни випуску продукції, її сервісне обслуговування та графіки роботи. Сучасне харчове виробництво – складна система, в якій для виробництва продуктів харчування, зокрема хлібопекарської, кондитерської, консервної, молочної та бродильної промисловості, визначальну роль відіграє об’єднання інформаційних, матеріальних і нематеріальних ресурсів. Тому для прийняття на сучасному етапі оптимальних рішень на мінівиробництві необхідно своєчасно аналізувати та враховувати ефект взаємодії компонентів технологічної системи. Для підтримки конкурентних переваг підприємство має постійно шукати нові методи та засоби вдосконалення продукції та розширення її асортименту. Якщо воно цього не зробить, то це зробить будь-яке конкурентне. Похідними цілями діяльності вищезгаданих міні-виробництв є виробництво продукції високої якості та низької собівартості, завоювання певної ніші на ринку, задоволення споживчого попиту населення міста, району, села. Найважливіші ознаки мінівиробництва, його сутність розкривається у виконанні основних функцій, які мають позитивні та негативні боки. Позитивними рисами міні-виробництва є: 1. Гнучкість і мобільність у керуванні та організації виробництва харчової продукції.

2. Повніше використання робочої сили та технологічного обладнання, менший рівень запасів сировини, ремонтного обладнання.

3. Раціональна організація технологічної системи.

4. Швидка адоптація до кон’юнктури ринку, місцевих умов, запасів споживачів, оперативне оновлення асортименту, багатоспрямоване використання обладнання.

5. Можливість швидкого впровадження значної частини нових виробів, проектів і взірців продукції.

6. Невисокі експлуатаційні витрати.

7. Відносно невеликий капітал для створення мінівиробництв.

8. Можливість зменшення витрат на виробництво продукції за рахунок вузької спеціалізації, енергоресурсів, обслуговуючого персоналу, доставки продукції та ін.

9. Високі шанси на успішність.

10. Значна роль у створенні нових робочих місць та їхнє забезпечення кваліфікованими працівниками.

11. Створення конкурентної продукції як чинника соціально-економічного прогресу.

46

12. Існування як елемента більшої системи.

13. Ідентифікація з певною територією.

14. Наявність власної території реалізації.

15. Укладання додаткових угод про співпрацю. Основними недоліками діяльності міні-виробництв є: 1. Нижча продуктивність праці.

2. Мала здатність впровадження капіталомісткі досягнення науки та техніки.

3. Обмеженість у своєчасному проведенні ремонтних робіт.

4. Низька база забезпечення комплектуючими запасними деталями, вузлами.

5. Економія на умовах праці та техніці безпеки.

6. Обмеженіша можливість підвищувати кваліфікаційний рівень працівників. Навіть просте зіставлення позитивних і негативних боків діяльності міні-виробництв, які є суперечливими в межах єдиної системної сутності, свідчить про домінування позитивних рис, а тому є перспективним у розширенні масштабів своєї діяльності. Розв’язання таких задач неможливе без аналізу особливостей технологічних процесів як складного об’єкта управління, аналізу існуючих систем харчової галузі. Визначення перспективних шляхів вдосконалення систем керування технологічним комплексом міні-виробництва на основі сучасних досягнень науки та практики керування базується на впровадженні нових технологій і передових розробок технологічного обладнання. На основі аналізу принципів керування складними технологічними системними комплексами було визначено перспективні напрямки розвитку керування: сценарний підхід і використання інженерії знань. Встановлено [1], що поліпшити ситуацію можливо за рахунок використання мобільності керування виробництвом на основі технологічних процесів, а також алгоритмів керування із застосуванням інтенсивних механізмів. Тому розробка систем багатоцільового керування технологічними процесами виробництва на основі сценарного підходу та інтенсивних технологій, що сприятимуть підвищенню продуктивності, зменшенню питомих втрат і витрат ресурсів та сировини, поліпшенню якості продукції, є актуальною задачею. Останніми роками серед харчових виробництв хлібозаводи, молокозаводи, консервні заводи малої потужності та відповідні міні-виробництва є найбільш масштабними. Досить сказати, що в Україні немає такого міста, де б не було кількох пекарень і хлібозаводів. Сьогодні на більшості міні-виробництв, крім широкого асортименту виробів, набув значного поширення випуск додаткової спорідненої продукції, що пов’язана із технологічною системою даного виробництва. Це має важливе значення, оскільки використовується сировина, що вирощується, виробляється на території України. Вона може комбінуватися з іншими видами сировини. Враховуючи постійну базу забезпечення сировиною, вигідне місце забезпечення продукцією населення певного району, міста та села, це дозволяє своєчасно постачати її свіжою, високої якості, за мінімальних витрат. Існуючі системи керування технологічних процесів мінівиробництва певною мірою забезпечують оперативне комплек-

технологии хлебопечения сне реагування на швидкоплинні зміни ситуаційної поведінки технологічних систем, що залежать від багатьох чинників сировинного та організаційно-ремонтного характеру. Проведений аналіз дозволив виділити особливості як складного об’єкта керування та шляхи його вдосконалення: багатофакторність (оцінки комплексних показників якості сировини, напівфабрикатів і готової продукції); невизначеність (апроксимація основних змінних процесу і визначення тенденції його розвитку); багатокритеріальність (встановлення критеріїв для оцінки функціонування процесу керування технологічною системою та проведення оцінки ситуаційного змінювання пріоритетності, визначення шляхів їхнього розв’язання). Для збільшення ефективності та продуктивності мінівиробництва необхідно передбачити напрямки з: 1. Створення і впровадження у виробництво високоефективного технологічного обладнання, що відповідає сучасним вимогам.

2. Застосування устаткування для виконання кінцевих операцій (пакування, завантаження, транспортування готової продукції).

3. Широкого впровадження комплексу системи автоматичного керування технологічними процесами з використанням обчислювальної техніки.

4. Рівномірного переміщення (зручне розташування технологічного обладнання) сировини, напівфабрикатів, готових виробів протягом усього технологічного процесу.

5. Рівномірного розподілу як усіх, так і окремих технологічних операцій між окремими машинами та виробничим персоналом.

6. Синхронності операцій на всіх робочих місцях. До найхарактерніших багатоцільових технологічних процесів належить: • Здатність підтримувати та відтворювати високу інтенсивність внутрішніх зв’язків.

• Певний рівень розвитку культури, систем норм і цінностей, покладених в основу соціальних зв’язків між людьми; автономність і самодостатність, самовідтворення, саморегулювання, саморозвиток. Як будь-яка система, механізм керування має базуватися й функціонувати за загальними принципами формування технологічної системи. Особливості керування на мінівиробництві зумовлюють потреби визначення специфічних принципів. Ними є: 1. Індивідуальне цілеспрямування.

2. Деталізована обґрунтованість.

3. Відповідальність.

4. Професіоналізм керування технологічною системою.

5. Системність.

6. Ефективність. Індивідуальні цілі мають випливати і не суперечити найбільш загальним цілям, що встановлюють технологічний процес та визначають технологічне обладнання. Це дає можливість сформувати принципи індивідуальної системи, що не суперечить загальним напрямкам технології виробництва харчової продукції. Справа в тому, що через різноманітність технологічних систем і специфіки кожної з них проблема визначення способів досягнення індивідуальних цілей є вельми трудомісткою. Крім того, оскільки технологічні системи виробництва харчової продукції мають найкращі розробки науки та техніки, то міні-виробництво не в повному обсязі може визначити способи досягнення цілей, а лише в узагальненому вигляді. Для деталізації способів досягнення цілей на міні-виробництві конкретно розробляються напрямки розвитку технологічної системи виробництва продукції,

www.hipzmag.com

№2 (179) февраль 2014 | обґрунтування якої має визначити технологічне обладнання і програму випуску харчової продукції. У випадку, коли відбуваються порушення (збої) технологічної системи, а продукція має бути у споживачів, має дотримуватися принцип відповідальності. Він передбачає: 1. Мотивацію реальної діяльності технологічної системи.

2. Мінімізацію ризиків технологічної системи з виробництва продукції за умов недосягнення поставлених цілей.

3. Відповідальність за реалізацію запланованих (замовлених) виробів і за невідповідність якісним показникам, затвердженим ГОСТами.

4. Додержання планових ремонтних циклів технологічної системи. Принцип відповідальності не може реалізуватися, якщо не буде забезпечений професіоналізм у керуванні технологічною системою. Без професійних працівників, які мають навички сучасної інтенсивної технології, досвід роботи на відповідних робочих місцях і технологічному обладнанні, досягти поставлених цілей із забезпечення ринку харчовими виробами неможливо. Принцип професіоналізму керування технологічною системою вимагає створення цілої системи відбору компетентних працівників та їхньої атестації, а також підготовки до виконання функцій взаємозамінності (корпоративного) керування нею. Керування технологічною системою та принцип ефективності керування технологічною системою має бути побудовано як цілісна система (принцип системності), що передбачає наявність таких функцій у досягненні цілей: 1. Забезпечення способів досягнення цілей з випуску продукції (постачання сировини, виготовлення, реалізація готової продукції).

2. Регламентація прийнятих рішень щодо технологічної системи.

3. Відбір працівників і визначення їхньої відповідальності.

4. Прогнозування наслідків керування технологічною системою, виходячи із запланованої продукції щодо досягнення цілей.

5. Збір, опрацювання та аналіз інформації про наукові розробки в технології й обладнання.

6. Виробництво продукції, яке базується на точному знанні потреб населення і реальних можливостей мінівиробництва.

7. Економічно ефективна реалізація продукції на чітко визначеному ринку в заздалегідь запланованих обсягах і у зазначені терміни.

8. Контроль за якістю продукції (системою). Зазначені вище стратегії тією чи іншою мірою втілені в сучасних взаємопов’язаних концепціях організації технологічної системи на міні-виробництві. Узагальнено їх можна подати групами: 1. Виробляти правильно з першого разу – тотальний комплексний (всеосяжний) контроль якості. Якість продукції забезпечується шляхом включення положень про відповідальність за якість до кожної посадової інструкції або опису робіт виробничого робітника. Новий робітник має вивчати принципи якості одночасно з навчанням виробничим операціям на обладнанні. Якість формується на робочих місцях, а не внаслідок контролю виготовленої продукції.

2. Комплексне профілактичне обслуговування. На виробничих робітників покладається обов’язок ретельно здійснювати профілактичні операції та обслуговувати технологічне обладнання, на якому вони працюють, щоб виключити його відмови. Це потребує високої кваліфікації робітників, проте підвищується якість процесу, продуктивність і гнучкість виробничої

47

| №2 (179) февраль 2014 системи (технологічної системи). Комплексне досягнення цілей шляхом визначення способів освоєння найкращих розробок науки та техніки в удосконаленні технологічної системи виробництва харчової продукції. Перераховані вище стратегії та конструктивні напрямки, фактори розвитку технологічної системи та проблеми існування 3.

системи міні-виробництва, а також жорсткі вимоги до енергозбереження, захисту навколишнього середовища, економії та скорочення виробничих площ, обслуговуючого персоналу і термінів освоєння нових видів продукції при одночасному зниженні якості вітчизняної сировини є досить гострою проблемою створення нових напрямків керування системою з регулюючими в широкому діапазоні робочими параметрами процесів.

Л ИТЕРАТ У РА 1. Васильчук В.М. Новітні виробничі стратегії та концепції організації виробництва. / В.М. Васильчук // Міжнародна науково-технічна конференція «Сучасні технології і обладнання харчових виробництв» ТНТУ ім. Івана Пулюя, 2011. – С. 212-214.

УДК 633.42.313

Порівняльна характеристика солодів, одержаних із ярого і озимого ячменю

Кошова В.М., кандидат технічних наук, професор, Бартошак А.В., магістрант, Національний університет харчових технологій Стаття присвячена використанню озимого дворядного ячменю для виробництва світлого пивоварного солоду. Ключові слова: ярий ячмінь, озимий, замочування, солодорощення, солод. Статья посвящена использованию двухрядного ячменя для производства светлого пивоваренного солода. Ключевые слова: яровой ячмень, озимый, замачивание, солодоращение, солод.

В

икористання ячменю на виробництво пива було відоме ще до нашої ери. Те, що саме ячмінь було вибрано з групи зернових злаків для пивоваріння, мабуть, зумовлено доступністю цієї культури. Адже зерно ячменю, на відміну від пшениці і жита, має ряд переваг: лише в нього є квіткові луски (полов’яна оболонка), яка міцно з’єднана із зернівкою і залишається прикріпленою до неї після обмолоту, яка захищає зародок від пошкоджень під час пророщування [1]. Зерна ячменю твердіші від пшениці та жита і при високій вологості менше травмуються. Також оболонка ячменю є фільтруючим шаром під час розділення затору. Для виробництва пивоварного солоду, в основному, використовують ярі сорти ячменю і рідко озимі сорти. Але останнім часом озимі сорти ячменю стають більш популярними, площі його посіву постійно зростають. Майже повністю перейшли на осінню сівбу Румунія, Болгарія, Німеччина, Франція, Угорщина і Польща. Використання ячменю озимого, в основному дворядного, у пивоварному виробництві нині зумовлене тим, що він має високу врожайність (60 ц/га, ярий – 40 ц/га), що знижує собівартість продукції. Цвіте на 3-4 і достигає на 1,5-2 тижні раніше, ніж ячмінь ярий, а це зменшує ризик інфікування грибами роду Fusarium, розвиток яких на ячмені є однією з причин гашинга пива [1]. Ціна однієї тони ярого ячменю 1900-2100 грн., а озимого – 1800-1900 грн. У зв’язку з цим в Європі на перспективу великого значення надають використанню озимого ячменю на виробництво солоду. Наприклад, у Чехії проводяться дослідження пивоварних властивостей озимого ячменю (дворядного) сортів: Дует, Тіфані, Граціозна, Монако [2], вимоги такі ж, як для ячменю ярого. Ячмінь займає перше місце серед інших зернових культур за вмістом пектинових речовин – від 1,5-3,0%, які залежать від кліматичних умов і сорту ячменю. Це поліцукри, які зв’язують між собою залишки поліуронових кислот. Продукти розпаду цих

48

речовин, тобто глюкуронова кислота, засвоюється дріжджами в процесі їх життєдіяльності. Крім того пектинові речовини, як і гумі речовини, сприяють піноутворенню пива. Білкові речовини пивоварного ячменю (9-13%) впливають на смак, колір, піностійкість і стійкість пива при зберіганні. Продукти гідролізу білків – пептиди і амінокислоти – необхідні для живлення дріжджів. Найбільш небезпечними білками є едистин (глобулін), який представлений α-, β- і γ-фракціями. Цей білок стійкий до нагрівання і розпочинає коагулювати при температурі 90°С, приймає участь в утворенні колоїдного помутніння пива. Гордеїн має вісім фракцій і також приймає участь в помутнінні пива. Вміст крохмалю у ячмені складає 55-66%, він різний за кількістю і якістю і залежить від багатьох умов: • генотипу (сорту); • кліматичних умов; • ґрунтових умов. Він складається із амілози (17-24% ) і амілопектину (73-76%). Виходячи із вищесказаного, метою даної роботи було порівняти фізико-хімічні показники солоду із ярого і озимого ячменю. Досліди проводились в заводських умовах з трьома партіями ярого ячменю сорту Себастьян і озимого ячменю сорту Маскара, фізико-хімічні показники яких наведені на рис. 1. Як видно з рис.

1, кращі показники за вмістом білка у ярого ячменю – 11,1-12,0%, у озимого вони вищі на 15-20%. Крупність у деяких партій ярого ячменю вища, а в деяких вона, як в озимого. Фізико-хімічні показники ячменю наведені на діаграмах (рис. 1). Замочування здійснювали повітряно-водяним способом при температурі замочної води 14-16°С. Ярий ячмінь сорту Себастьян замочували до вологості 43,744,1% протягом 25-29 год., пророщували при вологості 44-45% і температурі 14-15°С – 5 діб, кількість зерен, що проросли, складала 95-96%.

научный совет

№2 (179) февраль 2014 |

Рис. 1. Фізико-хімічні показники ячменю на суху речовину

Рис. 2. Фізико-хімічні показники готового солоду на суху речовину Озимий ячмінь сорту Маскара замочували до вологості 4242,5%, в процесі солодорощення вологість після зволожування підвищилась до 43,4-45,5%. Пророщували солод протягом 6 діб при температурі 13-15°С при тій же вологості. Висушували солод за режимом світлого пивоварного солоду, показники якого наведені на діаграмах (рис. 2). Як видно з діаграм (рис. 2), екстрактивність готового солоду у ярого ячменю сорту Себастьян в залежності від партії відрізняється на 2,3% між собою. У озимого ячменю екстрактивність всіх партій майже однакова, але від ярого ячменю менша на 2%. Крихкість краща у солоді із ярого ячменю, а скловидність менша. Фільтрується затір із солоду ярого і озимого ячменю за 50 хв. Різні показники у партіях одного сорту ярого чи озимого ячменю залежать від кліматичних і ґрунтових умов. Аналізуючи дані із діаграм (рис. 3), бачимо, що кількість роз-

www.hipzmag.com

чинного білка більша у ярого ячменю, але в деяких партіях ці показники співпадають, оцукрювання краще у озимого ячменю. У ярого ячменю більше число Кольбаха і вміст амінного азоту порівняно з озимим ячменем. Кислотність, відносна в’язкість і колір майже однакові в обох типах ячменю.

Висновки 1. Озимі сорти пивоварного ячменю мають більшу урожайність (50-60 ц/га) порівняно з ярим (35-40 ц/га).

2. Використання озимого ячменю зменшує ризик інфікування грибами роду Fusarium, які викликають ефект гашинга.

3. Ціна однієї тони озимого ячменю менша, ніж ярого (на 100200 грн/т) .

49

| №2 (179) февраль 2014

Рис. 3. Фізико-хімічні показники сусла із ярого і озимого ячменю

Л І ТЕРАТ У РА 1. Климишена Р.І. Перспективи вирощування ячменю озимого на пивоварні потреби // Вісник аграрної науки. – 2010, червень. – С. 73-74.

2. Псота В. Использование озимого ячменя для производства солода – http://www/propivo.ru/sens/30/ispotzov/.html.

3. Мельєтьєв А.Є. Технохімічний контроль виробництва солоду, пива і безалкогольних напоїв / Мельєтьєв А.Є., Тодосійчук С.Р., Кошова В.М. – Вінниця: Нова Книга, 2007. – 392 с.

Исследования процесса образования

N-нитрозодиметиламина в процессе сушки пивоваренного солода

Шутюк В.В., кандидат технических наук, Бессараб А.С., кандидат технических наук, Василенко С.М., доктор технических наук, Ковбаса В.Н., доктор технических наук, Национальный университет пищевых технологий В статье рассмотрены вопросы образования канцерогенных веществ при производстве пива. Показано, что основным технологическим процессом, влияющим на накопление N-нитрозодиметиламина в пиве, является сушка пивоваренного солода. Определяющим фактором, влияющим на содержание N-нитрозодиметиламина в солоде, является концентрация диоксида азота на входе в слой солода. Более интенсивное поглощение диоксида азота наблюдалось во время первой стадии (постоянной скорости) сушки, что объясняется наличием в солоде большого количества свободной влаги – хорошего поглотителя диоксида азота. На интенсификацию процессов образования N-нитрозодиметиламина в солоде наибольшее влияние оказывает концентрация диоксида азота в сушильном агенте, что отмечено во всех опытах. Ключевые слова: N-нитрозодиметиламин, сушка, солод, сушильный агент.

Введение Технологии производства многих пищевых продуктов предусматривают введение в сырье и полупродукты различных химических веществ, а также сложную тепловую обработку. При этом реактивы, добавки и другие образующиеся вредные вещества, оставаясь порой в готовых продуктах даже в ничтожных концентрациях, оказывают на организм человека токсичное и канцерогенное воздействие.

50

Поскольку канцерогенные вещества могут стать причиной злокачественных новообразований в организме человека, исключение загрязнения ими пищевых продуктов является серьезной проблемой, требующей решения [3]. Среди таких вредных веществ особо выделяются канцерогенные нитрозамины НА, обнаруженные в 70-х годах XX ст. с помощью термохемилюминесцентного метода [6]. До настоящего времени поступление НА в организм человека с различными напитками [1] не учитывается. Впервые НА в пиве

научный совет

№2 (179) февраль 2014 |

были выявлены в 1979 г. в ФРГ. Исследованиями установлено, что в пиве находится, главным образом, N-нитрозодиметиламин НДМА, обнаруженный при контроле 70-75% образцов светлых и 80-100% темных сортов пива. НДМА – сильнодействующее канцерогенное вещество, включенное среди прочих нитрозосоединений Международным агентством по изучению рака в число соединений, канцерогенные свойства которых не вызывают сомнений [1, 3, 7, 8]. Многочисленные пробы пива в 35 странах мира выявили содержание в продукте преимущественно НДМА, причем случалось в достаточно высоких (до 68 мкг/л) концентрациях. Анализ содержания НДМА в ходе технологического процесса производства пива показал, что его накопление (до 300 мкг/кг) происходит на этапе сушки солода с использованием газо-воздушного носителя, имеющего в своем составе оксиды азота [7, 8]. Анализ научных работ дал возможность определить средние показатели потребления НА на душу населения с продуктами в различных регионах мира. В Германии, например, среднестатистический житель потребляет 7-10 мкг НА в неделю [2].

Таблица 1. Средние показатели потребления пива

и сока на душу населения в некоторых странах мира, л/год (2011 г.) Страна

Пиво

Сок

Чехия

122,8

–

Австрия

108,2

36

Германия

107,6

39,8

Ирландия

101,1

–

Финляндия

91,5

25

Словения

84,3

29,52

Австралия

81,9

–

США

76,6

40

Британия

71,6

19,7

Россия

65,3

20,3

Украина

65,2

11,8

Китай

33,3

–

На основании того, что вносимые с пивом НА составляют значительную часть общего потребления НА человеком, в ряде стран рекомендованы предельные значения НДМА в солоде и пиве. Эти значения не являются научно обоснованными. Они определяют возможный минимум потребления НА с пивом. Их удельная доля довольно высока – 64% [4, 5]. В Украине изучение содержания НА в пищевых продуктах проводится с 1969 г. Первые образцы пива были исследованы в 1979 г., тогда же были выявлены в них НДМА.

Объекты и методы исследований В ходе исследований обеспечивались режимы сушки, характерные для сушилок типа ЛCXA, одноярусных и аппаратов по производству солода совмещенным способом (табл. 2). Концентрация оксидов азота в сушильном агенте, представ-

Таблица 2. Длительность процесса сушки солода Вариант

Длительность сушки при температуре сушильного агента, ч

Общая длительность сушки, ч

55°С

65°С

85°С

1

5

3

2,5+1,5*

12

2

10

6

4

20

3

18

8

4

30

* Переход с 65°С до 85°С

www.hipzmag.com

ляющая практический интерес, составляла повариантно: 0,1; 0,3; 0,6 мг/м3. В процессе экспериментов измерялись и контролировались следующие параметры: • расход сушильного агента; • температура сушильного агента под слоем солода и на выходе из него; • влажность нижнего и верхнего слоев солода; • концентрация оксидов азота под слоями солода и на выходе из него; • количество сырого и сухого солода, высота его слоя; • содержание нитритов, нитратов и НДМА в нижнем и верхнем слоях солода. Концентрацию оксидов азота измеряли с помощью газоанализатора типа 645 ХЛ 20 (рис.), в основу работы которого положен хемилюминесцентный метод. Сущность его состоит в том, что реакция оксида азота NO с озоном О3 приводит к получению возбужденной молекулы диоксида азота NO2, в результате чего возникает люминесценция: ( hv )

NO + O3 → NO 2 + O 2

,

(1)

( hv )

2

NO → NO + hv , (2) где hv – условное обозначение фотона света, выделяемого при люминесценции. Детектируемое излучение регистрируется фотоэлектронным умножителем ФЭУ, и по величине выходного тока рассчитывается концентрация NO в анализируемой пробе. Для определения концентрации NO2, который наряду с NO присутствует в сушильном агенте, необходимо предварительно преобразовать NO2 в NO. Диоксид азота восстанавливается в конверторе с помощью катализатора, нагретого до температуры +200°С. Так как в этом режиме детектируется излучение от суммарной концентрации оксидов азота, концентрация NO2 определяется из разности между значением электрического сигнала, пропорционального концентрации суммы оксидов NO2 и соответственно NO.

Блок-схема работы газового анализатора 645 ХЛ 20: 1 – пневмоэлектроклапан; 2 – реакционная камера; 3 – генератор озона; 4 – фотоэлектронный умножитель; 5 – усилитель; 6 – блок регистрации и обработки информации; 7 – оптический светофильтр; 8 – термокаталитический конвектор NO2-> NO Содержание нитратов в пробах устанавливали по методике согласно ДСТУ 4948:2008 «Фрукты, овощи и продукты их переработки. Методы определения содержания нитратов». Для определения N-нитрозаминов использовали методические указания контроля МУК – 4.4.1.011-93 «Определение летучих N-нитрозаминов в продовольственном сырье и пищевых продуктах». (Утв. Госкомсанэпиднадзором РФ 22.12.1993). Количественно НДМА в пробе определяли с помощью стандартного раствора НДМА. Отбор проб производился в верхнем и нижнем слоях солода. Концентрации нитритов, нитратов и НДМА определяли в каждой пробе отдельно. По окончании сушки весь солод перемешивали для определения средних показателей. Для оценки загрязнения атмосферного воздуха оксидами азота замеряли концентрацию оксидов в нем, которая состави-

51

| №2 (179) февраль 2014 ла 0,02-0,08 мг/м3. В часы пик в результате интенсивной работы транспорта концентрация NOх повышалась до 0,1-0,12 мг/м3, а концентрация NO2 не превышала 0,05 мг/м3. Отобранные на промежуточных этапах сушки образцы досушивались нагретым в электрокалорифере атмосферным воздухом, концентрация NOх в котором не превышала 0,02 мг/м3. Вследствие некоторого колебания концентрации NOх в окружающей среде во время сушки корректировали дозирование NO2 в сушильный агент. При заданном расходе сушильного агента V (м3/ч), концентрация NO2 в сушильном агенте на входе в слой и на выходе из слоя рассчитывалось содержание NO2: • введенное в слой в единицу времени из расчета на 1 кг солода, мг/ч: • 1 вх CNO2 = CNO2V ;

(3)

Gc

• поглощенное 1 кг солода в единицу времени, мг/ч: • погл вх вих

GNO = CNO − CNO V ; (4) 2

•

(

2

2

)

введенное в слой за весь период сушки из расчета на 1 кг солода, мг:

• 1 CNO2 =

Gc ∫

τп

0

вх CNO V τd τ 2

; (5)

• поглощенное 1 кг солода за весь период сушки, мг: • 1 τп вх погл вих

GNO = CNO − CNO V τd τ . (6) 2

Gc ∫0

(

2

2

)

Поскольку NO содержится в атмосферном воздухе, фиксировалась концентрация в сушильном агенте с целью выяснения влияния на образование НДМА в солоде.

Результаты и их обсуждение Результаты экспериментов приведены в табл. 3, где представлены параметры сушки солода в течение 20 ч без дозирования оксидов азота в сушильный агент и с таким дозированием. Результаты экспериментов свидетельствуют о том, что на лабораторной установке воспроизведен процесс сушки, характерный для реальных условий. Это следует из зависимостей изменения температуры и влажности во времени, а также хорошего качества солода. Установлено, что содержащийся в сушильном агенте NO проходит сквозь солод, практически им не поглощаясь. Некоторое изменение концентрации NO в сушильном агенте на выходе из слоя, как правило, в заключительный период сушки, можно объяснить частичным восстановлением NO2, окислением азота воздуха в период повышения температуры сушильного агента и менее интенсивной сорбцией NO2 слоем солода при относительно низкой его влажности. Изменение концентрации NO2 в сушильном агенте при прохождении его сквозь слой солода свидетельствует о его поглощении последним. Более интенсивное поглощение NO2 наблюдалось во время первой стадии сушки, что объясняется наличием в солоде большого количества свободной влаги – хорошего поглотителя NO2. В этот период NO2 поглощается по всей высоте слоя. Движущей силой при этом является разность концентраций NO2 в сушильном агенте и на поверхности солода. Во второй стадии сушки, когда влажность солода меньше максимальной гигроскопической, зона испарения влаги перемещается внутрь зерен, и интенсивность поглощения NO2 снижается. Во время отсушки интенсивность поглощения NO2 не-

52

значительна, что объясняется небольшим содержанием влаги в слое. Незначительное увеличение разности концентраций NO2 в сушильном агенте во время его прохождения сквозь слой солода в конце сушки не свидетельствует об увеличении интенсивности поглощения NO2 слоем солода в этот период и объясняется частичным его восстановлением до NO, что подтверждается некоторым увеличением концентрации NO на выходе сушильного агента из слоя солода. В первой стадии сушки впитывается до 85% NO2, поглощенного солодом за весь период сушки. При длительности сушки 12, 20 и 30 ч этот период составляет соответственно первые 7-9, 12-14 и 17-19 ч. Количество поглощенного NO2 составляет 35-50% от общего количества, введенного в слой за весь период сушки. Поглощение осуществляется влагой с образованием азотистой кислоты HNO2 и продуктов ее распада. Это подтверждается ростом концентрации нитритов и нитратов в солоде во время его сушки. Прослеживая динамику изменения нитритов и нитратов в солоде, следует отметить, что свежепроросший солод содержал нитриты и нитраты в количестве 1-7 мг/кг. Это объясняется их попаданием в солод с технологической водой во время замачивания и с атмосферным воздухом – в период солодоращения. В процессе сушки солода растет концентрация нитритов и нитратов, причем интенсивность их накопления повышается с увеличением концентрации NO2 в сушильном агенте на входе в слой. Концентрация нитритов и нитратов в высушенном солоде составляла 2-9 мг/ кг. Содержание нитритов было в 4-5 раз меньше, чем нитратов, что объясняется неустойчивостью первых. Концентрация нитритов и нитратов в солоде на несколько порядков превышает значения, необходимые для образования НДМА в недопустимо высоких концентрациях (мкг/кг). При увеличении концентрации нитритов и нитратов в солоде отмечалось повышение содержания и НДМА. На интенсификацию процессов образования НДМА в солоде наибольшее влияние оказывает концентрация NO2 в сушильном агенте, что отмечено во всех опытах. Увеличение концентрации NO2 в сушильном агенте с 0,1 до 0,6 мг/кг приводит к возрастанию концентрации НДМА в солоде в 6-7 раз. Содержание НДМА в солоде при этом достигает 8-15 мкг/кг (табл. 3) и находится на грани требований «Державних санітарних норм та правил «Медичні вимоги до якості та безпечності харчових продуктів та продовольчої сировини» Приказ МОЗ Украины №1140 от 29.12.2012. Результаты сушки солода, приготовленного с применением дистиллированной воды, атмосферным воздухом без дозирования оксидов азота в сушильный агент показывают, что, тем не менее, имеет место образование нитритов, нитратов и НДМА в солоде, что свидетельствует о поглощении слоем NO2 атмосферного воздуха. Так, сушка солода промышленного производства чистым атмосферным воздухом в течение 20 ч показала увеличение концентрации НДМА в солоде с 0,8 до 1,3 мкг/кг (табл. 3). Исследование образования НДМА в зависимости от технологических режимов сушки солода дало возможность установить, что уменьшение продолжительности сушки с 30 до 12 ч снижает концентрацию НДМА в солоде не более чем в 1,6 раза и не способствует радикальному снижению концентрации НДМА в солоде. С повышением температуры солода НДМА накапливается в нем более интенсивно, что объясняется активизацией процессов распада НА после превышения температуры 60°С. Влажность солода также влияет на образование НДМА: сорбция оксидов азота интенсифицируется с её повышением. Кроме того, влага активизирует реакции нитрозирования аминов,

научный совет

№2 (179) февраль 2014 |

Таблица 3. Изменение концентрации НДМА при сушке солода сушильным агентом, содержащим оксиды азота (продолжительность сушки 20 ч)

Продолжительность, ч

Концентрация NO2 в сушильном агенте, Суммарная конценмг/м3 трация нитритов и нитратов, мг/кг под слоем над слоем

Концентрация НДМА, мкг/кг нижний слой

верхний слой

1

2

3

4 Опыт 1. Без дозирования

5

6

0

0,03

0,02

1,32

0,8

0,8

7

0,03

0,02

1,41

0,9

0,8

14

0,04

0,03

1,44

1,2

1,1

20

0,04

0,03

1,56

1,4

1,1

средний показатель 7

1,3

Опыт 2. Дозирование NO2 в концентрации 0,1 мг/м3 0

0,1

0,04

1,22

0,7

0,7

7

0,1

0,05

2,14

0,7

1,5

14

0,1

0,06

2,93

2

1

20

0,1

0,09

3,26

2,5

1,7

2,2

Опыт 3. Дозирование NO2 в концентрации 0,2 мг/м3 0

0,2

0,04

1,84

0,8

0,8

7

0,2

0,1

2,56

1,4

1,1

14

0,2

0,14

3,42

2,3

1,8

20

0,2

0,17

3,94

3

2,4

2,7

Опыт 4. Дозирование NO2 в концентрации 0,3 мг/м3 0

0,3

0,04

1,38

0,5

7

0,3

0,12

2,27

1,1

0,5 1

14

0,3

0,22

3,64

2,3

1,2

20

0,3

0,2

4,12

3,9

2,3

3,1

Опыт 5. Дозирование NO2 в концентрации 0,6 мг/м3 0

0,6

0,1

2,72

1,37

7

0,6

0,26

4,13

3,2

3

14

0,6

0,48

5,92

7,5

5,2

20

0,6

0,5

7,14

15,2

8,8

вследствие чего увеличивается концентрация НДМА в солоде. Оценивая совокупность всех факторов, влияющих на содержание НДМА в солоде, следует отметить, что определяющим из них является концентрация NO2 на входе в слой солода. Предельные значения содержания NO2 в сушильном агенте должны обуславливаться заданной гигиеническими нормами концентрацией НДМА в солоде. Поэтому с целью гарантирования чистоты продукта в производимом солоде предел концентрации НДМА должен составлять 15 мкг/кг. Такую концентрацию обеспечивает сушка солода сушильным агентом с содержанием NO2 в нем не более 0,4 мг/м3. Это значение должно быть предельным в разработке современных тепловентиляционных систем.

1,37

12,8

Выводы Оценивая совокупность всех факторов, влияющих на содержание НДМА в солоде, следует отметить, что определяющим из них является концентрация NO2, на входе в слой солода. Предельные значения содержания NO2 в сушильном агенте должны обуславливаться заданной гигиеническими нормами концентрацией НДМА в солоде. Поэтому для гарантированной чистоты продукта предел концентрации НДМА в производимом солоде должен составлять не более 15 мкг/кг. Такую концентрацию обеспечивает сушка солода сушильным агентом с содержанием NO2 в нем не более 0,4 мг/м3. Это значение должно быть предельным в разработке современных тепловентиляционных систем.

Л ИТЕРАТ У РА 1. Василенко С.М. Дослідження вмісту важких металів і нітратів у томатопродуктах / С.М. Василенко, Т.О. Ващук, В.В. Шутюк, В.І. Бондар // Наукові праці НУХТ. – 2009. – №29. – С. 88-90.

2. Докучаев Д. Тенденции мирового рынка пива. – Эхо планеты. – 2013. – №29.

3. Зульфигаров О.С. К вопросу об определении N-нитрозаминов в пищевых продуктах / О.С. Зульфигаров, В.В.Юрченко, Н.В. Каширина, Н.А. Стадничук // http://www.medved.kiev.ua/arh_nutr/art_2004/n04_2_12.htm.

4. Определение летучих N-нитрозаминов в продовольственном сырье и пищевых продуктах: Метод. указания по методам контроля. – М.: Информ. изд. центр Госкомсанэпиднадзора России, 1993. – 16 с.

5. Рубенчик Б.Л., Костюковский Я.Л., Меламед Д.Б. Профилактика загрязнения пищевых продуктов канцерогенными веществами. – К.: «Здоров’я», 1983. – 160 с.

6. Руководство по методам контроля качества и безопасности биологически активных добавок к пище. – М.: Федеральный центр госсанэпиднадзора Минздрава России, 2004. – 240 с.

7. Bessarab О. The formation of carcinogenic compounds in production of foodstuffs / A. Bessarab, V. Shutyuk // Book of abstracts Congress NEEood-2013. – K.: NUFT, 2013. – P. 122.

8. Shutyuk V. The drying modes of artichoke extract in spray dryer / V. Shutyuk, O. Bessarab, S. Vasylenko // Ukrainian Food Journal. – K.: NUFT, 2013. – V.2., I. 2. – P. 215-220.

www.hipzmag.com

53

| №2 (179) февраль 2014

Украинские компании в сфере

кормопроизводства заинтересованы в соблюдении международных стандартов по безопасности кормов

За последнее десятилетие производство зерновых, сои и подсолнечника в Украине стремительно растет. Это способствовало увеличению объема экспорта зерновых и масличных, а также росту производства кормов для внутреннего использования. На сегодняшний день производители кормов все более внимательно присматриваются к международному рынку и имеют сильную мотивацию соответствовать международным требованиям по безопасности кормов. Это стало очевидно во время проведения второго ежегодного семинара GMP+ International «Схема сертификации кормов GMP+: прогресс и возможности на украинском рынке» 11 февраля 2014 года, на котором присутствовали более 60 участников – представителей предприятий кормовой промышленности, трейдеров, GMP+ сертифицированных компаний, консультантов и аудиторов, представителей профильных институтов и средств массовой информации.

У

краина является одним из пяти крупнейших мировых экспортеров зерна: в среднем в год экспортируется 20-21 млн. тонн (ячмень, кукуруза и пшеница). Производство кукурузы увеличилось с менее чем 8 млн. тонн в 2003 году до 30 млн. тонн в 2013 году. Фуражная кукуруза является одной из ключевых позиций в структуре экспорта украинского зерна и составила 16 млн. тонн в прошлом году. За последние 3 года значительно выросли также посевные площади сои, достигнув 1,2 млн. га, а ее валовой сбор по стране – 2,3 млн. тонн. По производству соевых бобов Украина уже вышла на первое место в Европе и вошла в восьмерку ведущих производителей мира. По прогнозам специалистов, тенденция роста сохранится и в ближайшей перспективе: к 2015 году посевные площади сои возрастут до 2 млн. га, а ее валовой сбор превысит 4 млн. тонн. Несмотря на растущий спрос отечественных животноводов на продукцию переработки сои, на экспорт уйдет более 1 млн. тонн. Уже сейчас к украинской сое, которая не является генетически модифицированной, проявляют интерес такие страны, как Китай, Корея, Турция и ряд других государств. Между тем, в Украине растут объемы производства и потребления комбикормов, что связано как с ростом поголовья скота, так и с ориентацией крупных животноводческих хозяйств и холдингов на совершенствование рационов кормления животных с целью повышения их продуктивности. Свиноводство и птицеводство являются движущими силами отечественного комбикормового производства. Сегодня в Украине имеется около 120 предприятий, которые специализируются на производстве кормов для животных. Из этих компаний 40-45 предприятий являются полностью независимыми с мощностью 20,000-200,000 метрических тонн готовой продукции в год, а остальные являются частью вертикально интегрированных холдингов. Общие мощности украинских кормовых предприятий оцениваются в 12-15 млн. тонн в год, однако их текущий объем производства составляет около 50% (6,5 млн. тонн). Ежегодный прирост производства комбикормов в последнее время составляет около 5-7%. Наряду с тем, что Украина импортирует отдельные кормовые компоненты, она также является экспортером комбикормов. Сейчас основными зарубежными покупателями являются страны СНГ, хотя в текущем году в четверку крупнейших импортеров украинских комбикормов вошла Турция. Учитывая, что Украина – один из ведущих мировых производителей зерна, экспортное направление комбикормов очень перспективно, ведь торговать продукцией с добавленной стоимостью гораздо выгоднее, чем просто сырьем. Однако жесткая конкуренция на мировых рынках

54

и борьба за крупнейшие рынки сбыта предъявляют новые требования к качеству продукции и контролю ее на всех стадиях производственного процесса и требуют от отечественных производителей выпуска продукции, соответствующей международным требованиям и стандартам. По мнению генерального директора компании «GMP+ International» Йохана ден Хартога, внедрение международного стандарта по обеспечению безопасности кормов GMP+ на украинских комбикормовых предприятиях станет пропуском для реализации продукции на международный рынок. В настоящее время по данной системе в 65 странах мира сертифицировано более 12,6 тыс. предприятий, в том числе 33 в Украине. Эта цифра неустанно растет – с 9 компаний в январе 2010 года до 33 в феврале 2014 года. При этом около половины из указанных предприятий являются производителями ингредиентов для комбикормовой отрасли. «В настоящее время несколько производителей кормовых ингредиентов и комбикормов серьезно рассматривают возможность прохождения сертификации GMP+. Ожидается, что число GMP+ сертифицированных компаний в Украине составит около 40 к концу 2014 года. Кроме Украины, быстрорастущими рынками также являются Чехия, Польша и Италия», - отметил Й.Хартог. Совсем недавно сертификат GMP+ получил завод по производству премиксов и концентратов Novacore, руководство которого с момента создания предприятия было нацелено на производство качественной и безопасной продукции и полное

событие соответствие европейским и международным стандартам. Людмила Грачева, заместитель директора ООО «ИНБЕЛ» по качеству, заявила, что их завод стремится поставлять на рынок безопасную продукцию высокого качества, которая удовлетворяет потребности и ожидания потребителей, стать лидером на внутреннем рынке и занять стабильную позицию на внешнем рынке. Именно поэтому было принято решение внедрить достаточно сложную, но в то же время максимально эффективную интегрированную систему качества и безопасности продукции, объединяющую основные международные стандарты ISO 9001, ISO 14001, OHSAS 18001, GMP+ B1. При сравнении различных систем менеджмента для производителей кормов, добавок и премиксов Григорий Мазур, генеральный директор группы компаний «МНС Групп», подчеркнул, что в

№2 (179) февраль 2014 | настоящее время наиболее востребованной и всеобъемлющей системой сертификации кормов является система GMP+. Ее общеотраслевой подход стимулирует все предприятия в сфере кормопроизводства работать по единым стандартам. Бесспорно то, что сертификация GMP+ стала лицензией для продажи комбикормовой продукции на многих международных рынках. Однако из доклада Тараса Левицкого, заведующего лабораторией Государственного научно-исследовательского контрольного института ветеринарных препаратов и кормовых добавок, стало ясно, что в ближайшем будущем сертификация GMP+ будет давать непосредственные преимущества также и на внутреннем рынке Украины, в частности с целью выполнения новых законодательных требований по безопасности кормов.

Зернові технології – інноваційні рішення в зерновому господарстві

У

період з 11 по 13 лютого у столичному ВЦ «КиївЕкспоПлаза» відбулися найбільші галузеві міжнародні сільськогосподарські виставки: «Зернові технології-2014» – виставка інноваційних рішень у зерновому господарстві та «Agro Animal Show 2014» – виставка ефективного тваринництва та птахівництва. Організатор виставок – ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок». У церемонії офіційного відкриття виставок взяли участь: надзвичайний і повноважний посол Королівства Данія в Україні, її високоповажність пані Мерете Юль; надзвичайний і повноважний посол Канади в Україні, його високоповажність пан Трой Лулашник; надзвичайний і повноважний посол Королівства Нідерланди в Україні, його високоповажність пан Кейс Ян Рене Кломпенхаувер; заступник міністра аграрної політики та продовольства України Олександр Сень; керівник відділу з питань продовольства, сільського господарства, захисту прав споживачів та охорони навколишнього середовища при посольстві Федеративної Республіки Німеччина в Україні пан доктор Ансгар Ашфальк; торговий радник при посольстві Франції в Україні, директор «УБІФРАНС Україна» пан Ян Фролло де Керлівіо; голова ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» Володимир Іванов. У своїй вітальній промові заступник міністра аграрної політики та продовольства України О.Сень зазначив, що експозиції виставок віддзеркалюють пріоритетні напрямки розвитку аграрного сектору, визначені Міністерством аграрної політики та продовольства України. Він також констатував високий інтерес до виставок сільгоспвиробників: «Я вважаю, що з перших годин ро-

www.hipzmag.com

боти виставок присутні відзначили досить багато відвідувачів. Це наші сільгоспвиробники, які, як відомо, дарма часу не гають і приїжджають на виставки працювати й обирати оптимальні технології. Потрібно відзначити, що виставки дуже успішні для сільгоспвиробників». Виставки були спрямовані на забезпечення українським аграріям можливості зробити останні приготування напередодні виробничого сезону, укладання контрактів та отримання актуальної ділової інформації, необхідної для ефективного та прибуткового господарювання на землі. Цьогорічні заходи виправдали сподівання і вкотре підтвердили свій європейський формат. На виставковій площі 24 тис. кв. м було представлено близько 500 провідних компаній, у тому числі понад 150 іноземних із 18 країн світу: Австрії, Бельгії, Білорусі, Данії, Ірландії, Іспанії, Італії, Канади, Китаю, Кореї, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Туреччини, Угорщини, Фінляндії, Франції та Швеції. Ряд країн, серед яких Німеччина, Франція, Нідерланди, Канада та Данія, були представлені національними експозиціями. Виставки відвідало близько 15 тис. офіційно зареєстрованих відвідувачів, переважну частину яких склали керівники та фахівці вищої ланки сільськогосподарських підприємств України, а також гості з іноземних держав. Виставка «Зернові технології» була представлена великою кількістю відомих іноземних і вітчизняних компаній: Амако, Арсенал, Басф, Деметра, Доу Сіідс, Дю Пон, завод Кобзаренка, Оліс, Агро-Симо-Машбуд, Зернова столиця, KMZ Industries, Бюлер, I.C.K Інжиніринг, Спецелеватормельмаш, Лендтехнік, Монсанто, МТС,

55

| №2 (179) февраль 2014

ПроектКонтактСервіс, Агро-Союз, Ріела, Prive, Westeel, Symaga, Зернові комплекси та системи й ін., які презентували свої останні розробки для виробництва, зберігання та переробки зерна. Фахівці зернового господарства мали унікальну нагоду ознайомитися з новітньою сільськогосподарською технікою та обладнанням, технологіями для виробництва зернової продукції, обладнанням для зберігання та переробки зернових і олійних культур, для елеваторів і хлібоприймальних пунктів, борошномельної, круп'яної промисловості, а також із виробництвом комбікормів, насіннєвим матеріалом, засобами захисту рослин, лабораторним і ваговимірювальним обладнанням. Для тих, хто професійно займається тваринництвом і птахівництвом, цікавою стала виставка «Agro Animal Show», експоненти якої продемонстрували техніку й обладнання, корми, ветеринарні препарати, засоби діагностики, новітні науковотехнічні розробки для господарств, різних за розміром і формою власності. Учасниками виставки стали відомі в галузі компанії: Агровет Атлантік, Кремікс, BASF, Bauer, Big Dutchman, De Laval, Du Pont, Gea Farm Technologies, I-Tek, Josera, Schauer, Wesstron та ін. Як важливий спосіб розвитку зовнішньоекономічних зв'язків на виставці «Agro Animal Show» відбулася масштабна подія для фахівців у галузі тваринництва України – День Франції. Це вже дев’ятий День Франції в Україні. Протягом цілого дня було проведено цикл семінарів, під час яких усі бажаючі ознайомилися з новітніми технологіями, необхідними для високоефективного прибуткового господарювання. Зокрема, семінари «Французькі ноу-хау в свинарстві», «Насіння кукурудзи та продукція свинарства: з поля до столу, якість – це найголовніше», «Перспективи та вигоди молочного скотарства».

Робота на виставці дозволила французьким компаніям заявити про себе в Україні. Всі учасники висловили задоволення від участі у виставці та вдячні організаторам за великий успіх заходу. Організатори ретельно підійшли до формування ділової програми виставок, яка об’єднала комплекс різноманітних конференцій, семінарів, покликаних дати всебічну характеристику нинішнього стану сільськогосподарської галузі та сприяти її розвитку в подальшому. Програма не залишилася поза увагою жодного фахівця – відвідувача виставки. Однією з яскравих подій виставки «Зернові технології» стало підбиття підсумків конкурсу «АГРОБРЕНД-2014». Цей конкурс щорічно організовують ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» та асоціація «Український клуб аграрного бізнесу». Визначення переможців і лауреатів здійснювалося шляхом опитування близько 1500 власників та фахівців різних господарств з усіх регіонів України (список переможців та номінантів на сайті виставки «Зернові технології»: www. grainexpo.kiev.ua). Підбиваючи підсумок, можна з упевненістю сказати, що виставки були успішними та виправдали надії учасників і відвідувачів. Вони засвідчили великий інтерес як іноземних, так і вітчизняних виробників до українського АПК. Незважаючи на деякі прогнози скептиків і песимістів, інвестиційна привабливість українського агросектору підтверджується значними обсягами залученого іноземного капіталу. Загалом, на думку учасників виставок, успішне ведення аграрного бізнесу передбачає постійний пошук нових ідей і запровадження нових проектів, що повною мірою реалізується на аграрних виставках «Зернові технології», «Agro Animal Show», а також «ІнтерАГРО», яка відбудеться з 28 по 31 жовтня 2014 року.

Готуємо висококваліфікованих фахівців для харчової галузі

Ковбаса В.М., доктор технічних наук, професор, Махинько В.М., кандидат технічних наук, доцент, Білик О.А., кандидат технічних наук, доцент, Малиновський В.В., старший викладач, Національний університет харчових технологій

С

учасне життя ставить перед закладами освіти все нові й нові вимоги. Часи самоосвіти як єдиного і достатнього елемента підготовки фахівця минули. Розвиток науки і техніки, впровадження у харчовій промисловості новітніх технологій та поява нових матеріалів і видів сировини потребують підготовки висококваліфікованих фахівців на базі потужних навчально-наукових центрів, одним з яких є Національний університет харчових технологій (НУХТ). Він по праву вважається одним з кращих навчальних закладів з підготовки

56

спеціалістів для харчової галузі не лише в Україні, але й на теренах колишнього Радянського Союзу. Готуючи фахівців за 155 освітніми програмами, університет повною мірою виконує покладене на нього завдання забезпечити кадрами всі сфери функціонування харчових підприємств (власне, технологічну, технічну, економічну, маркетингову тощо). Маючи потужній освітній потенціал, – а це 21 академік, понад 150 професорів, близько 450 кандидатів наук, – університет готує фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів (від молодшого спеціаліста до магістра), а також здійснює

Экономика и организация производства післядипломну підготовку і перепідготовку спеціалістів галузі, готує наукові кадри вищої кваліфікації через аспірантуру і докторантуру. Їхній високий науковий рівень підтверджено патентами на винаходи та корисні моделі, загальна кількість яких на сьогодні сягає вже майже 1600. Незважаючи на поважний вік, а цього року університету виповнюється вже 130 (!) років, він прямує шляхом інноваційного розвитку, орієнтуючись на кращі європейські та світові освітні зразки. Університет одним із перших в Україні розпочав процес впровадження кредитно-трансферної системи згідно з вимогами єдиного європейського освітнього простору. На сьогодні університет має понад 30 угод про спільну науково-технічну та освітню діяльність із провідними спорідненими навчальними закладами світу: Вищим інститутом харчової і смакової промисловості в Пловдиві (Болгарія), Словацьким політехнічним інститутом (Словакія), Ханойським політехнічним інститутом (В’єтнам), Комп’єнським технологічним університетом (Франція), Люблінською та Білостоцькою політехніками (Польща), Мюнхенським університетом і Потсдамським інститутом переробки зерна (Німеччина), Могилівським технологічним інститутом (Білорусь), Кубанським державним університетом (Росія). Спрямованість на інтеграцію у світовий освітньо-науковий простір підтверджує участь НУХТ у Світовій організації з харчової науки і технології (IUFoST), Міжнародній асоціації університетів, мережі університетів Чорноморського регіону та інших поважних міжнародних організаціях. Визнаючи досягнення нашого університету в галузі підготовки висококваліфікованих фахівців і розвитку харчової науки, на його базі проводяться такі відомі заходи, як другий Північно- та Східноєвропейський конгрес з харчової науки, XXIV Міжнародний колоквіум Інституту CEDIMES, учасниками яких стали понад 500 науковців із 18 країн світу. Для підвищення якості підготовки спеціалістів і взаємного обміну досвідом у цій сфері університет увійшов до Великої хартії університетів, він є партнером-виконавцем програм ISEKI MUNDUS (інтеграція безпеки та знань про навколишнє середовище у світову харчову науку), ISEKI-Food Assosiation (інтеграція харчових наук та інженерних знань у харчовій галузі) та PRORES (Pro-ecological restructuring for job) сьомої рамкової програми Європейського союзу підтримки навчання та розвитку кар'єри дослідників. Та все ж головним завданням університету залишається задоволення потреб харчової галузі у спеціалістах різних напрямів знань. Для цього в НУХТ створено всі необхідні умови: модернізовано навчальну базу з метою використання у навчальному процесі прогресивних інформаційних технологій, постійно проводиться наповнення бібліотечних фондів (понад 1,2 млн. примірників), створено розгалужену мережу Інтернет і потужний редакційно-виробничих центр. Дозвілля і фізичний розвиток студентів забезпечують гуртки художньої самодіяльності, творчі колективи, спортивні секції, Центр культурного та естетичного виховання, студентські спортивно-оздоровчі табори на Чорному морі та в Прикарпатті. У складі університетського студмістечка 6 гуртожитків та навчально-спортивний комплекс із сучасним спортивним обладнанням і басейном. З метою надання високоякісних освітніх послуг у всіх регіонах України університет має у своєму складі 8 регіональних навчально-наукових центрів та 13 коледжів і технікумів, розташованих у різних містах нашої держави (Вінниця, Луцьк, Івано-Франківськ, Кам’янець-Подільський, Керч, Львів, Полтава, Свалява, Сімферополь, Сміла, Суми). Розуміючи важливість кафедр як ключової ланки підготовки фахівців, приділяється значна увага модернізації й оновленню навчальних лабораторій, оснащенню їх необхідним обладнанням для навчальної та наукової діяльності. Відповідаючи на запити сучасності, створюються нові факультети і проводиться реорганізація існуючих, відкриваються

www.hipzmag.com

№2 (179) февраль 2014 |

нові спеціальності, що відповідають провідним європейським зразкам. Велика увага приділяється розвитку кафедр, що є своєрідною візиткою університету, оскільки їхні випускники презентують НУХТ у багатьох країнах світу, а самі кафедри мають багаторічний досвід підготовки фахівців найвищого рівня. Однією з найшановніших в університеті є кафедра технології хлібопекарських і кондитерських виробів, яка у цьому році відзначає і свій маленький ювілей – 65-річчя із дня заснування. Підготовка фахівців зі спеціальності «Технології хліба, кондитерських, макаронних виробів та харчоконцентратів» розпочалася з 1949 року, а з 1961 року кафедра готує фахівців і за заочною формою навчання. У 1993 році була одержана ліцензія на підготовку фахівців із спеціальності «Технологія зберігання і перероблення зерна», яка у 2002 році була передана відокремленій від кафедри самостійній кафедрі технології зберігання та переробки зерна. Підготовка висококваліфікованих фахівців забезпечується необхідним рівнем викладацького складу кафедри: 96% викладачів мають наукові ступені доктора або кандидата наук, Дробот В.І. є членом-кореспондентом Національної академії аграрних наук України. 30% викладачів мають великий практичний досвід роботи на виробництві, що позитивно впливає на якість підготовки фахівців. Викладачі кафедри готують також фахівців й у відокремлених структурних підрозділах НУХТ – регіональних навчально-наукових центрах, коледжах і технікумах. На сьогодні кафедра має 3 лабораторії: з технології хлібопекарських і макаронних виробів, кондитерських виробів і харчоконцентратного виробництва, спеціалізовану лабораторію для проведення пробних випікань і навчальний комп’ютерний клас. З метою виховання у студентів любові до майбутньої професії, шанобливого ставлення до хліба у 1990 р. силами кафедри створено Музей хліба. В експозиції музею зібрано унікальні матеріали з історії розвитку злакових культур із далекої давнини до нашого часу. Показана історія розвитку хлібопекарської промисловості, внесок діячів науки та практики у хлібопекарську справу. З 1994 року кафедра готує фахівців за напрямом «Харчова технологія та інженерія», а саме – бакалаврів, спеціалістів і магістрів з технології хлібопекарського, кондитерського, макаронного виробництв і харчоконцентратів. У 1964 р. на кафедрі розпочався прийом до аспірантури, куди щороку пропонувалося 3-5 найкращих студентів. Загалом за період існування на кафедрі захищено понад 70 кандидатських і 7 докторських дисертацій. На сьогодні кафедра проводить свою наукову діяльність за 4 напрямами: • Розробка прогресивних ексклюзивних технологій харчоконцентратів підвищеної харчової, біологічної цінності, швидкого приготування, дитячого, лікувальнопрофілактичного призначення на основі зернової сировини (наукова школа проф. Ковбаси В.М.)

• Застосування нетрадиційної сировини і добавок з метою покращання хлібопекарських властивостей борошна, інтенсифікації технологічного процесу, надання виробам оздоровчої та профілактичної дії (наукова школа проф. Дробот В.І.)

• Розробка прогресивних ресурсозберігаючих технологій виробництва кондитерських виробів із використанням нових видів сировини з лікувальними, імуностимулюючими та радіозахисними якостями для всіх груп населення, в тому числі для хворих на цукровий діабет (наукова школа проф. Дорохович А.М.)

• Наукове обґрунтування і вдосконалення технології макаронних виробів під час переробки борошна пониженої

57

| №2 (179) февраль 2014 якості та створення продуктів оздоровчого призначення (наукова школа проф. Юрчак В.Г.) Результати наукових досліджень співробітників кафедри відображають 20 монографій, підручників і навчальних посібників, понад 1800 наукових статей, підтверджені понад 250 авторськими свідоцтвами і патентами на винаходи та корисні моделі. З часу свого заснування кафедра постійно працює над створенням нових посібників і підручників. Ще й досі на столах виробничників можна зустріти підготовлені викладачами кафедри видання «Новое в технологии приготовления теста», «Справочник по хлебопекарному производству» (у 2 томах), «Новые методы контроля хлебопекарного производства», «Сырье хлебопекарного, кондитерского и макаронного производств», «Повышение качества хлебобулочных изделий», «Использование нетрадиционного сырья в хлебопекарной промышленности», «Справочник инженера-технолога хлебопекарного производства», «Совершенствование технологии макаронного производства» та ін. Останніми роками під керівництвом професора Дробот В.І. була проведена значна робота зі створення підручників і посібників державною мовою. Зокрема, підготовлено і видано «Довідник з технології хлібопекарського виробництва», підручних «Технологія хлібопекарського виробництва», а також «Лабораторний практикум з технології хлібопекарського та макаронного виробництв», «Технологічні розрахунки у хлібопекарському виробництві (задачник)». Професор Дорохович А.М. видала навчальні посібники

58

з технології виробництва карамелі та шоколаду. Ведеться активна робота щодо підготовки до друку лабораторного практикуму з технохімічного контролю кондитерського і харчоконцентратного виробництв. Широке використання викладачами комп’ютерної техніки значно підвищило рівень і поліпшило якість методичних розробок, сприяло більшій індивідуалізації навчального процесу. За 65 років свого існування кафедра підготувала понад 7000 інженерів-технологів, які обіймають посади директорів, головних інженерів, начальників змін, завідувачів лабораторіями, змінних технологів, інженерів-технологів на великих і малих підприємствах, пов’язаних із виробництвом хлібобулочних, кондитерських виробів (шоколаду, цукерок, тортів, тістечок), макаронних виробів, харчоконцентратів, не лише в Україні, а й за кордоном. Кафедра пишається своїми випускниками, серед яких Кузнєцова Л.І. (директор Санкт-Петербурзького філіалу ДержНДІХП, Росія); Пучок О.Д. (генеральний директор ЗАТ «Оболонь»); Богдан Г.С. (директор хлібокомбінату №11). Їхня плідна та творча праця – основний результат, заради якого працює колектив кафедри. Саме поєднання багаторічного досвіду базових кафедр університету з інноваціями в освітній діяльності відповідно до запитів сьогодення дає можливість університету з упевненістю дивитися у майбутнє, а студентам – почувати себе готовими до роботи в нових умовах інтеграції України в європейський та світовий ринковий простір.

Экономика и организация производства

www.hipzmag.com

№2 (179) февраль 2014 |

59

| №2 (179) февраль 2014

60