« ЕСТЕТИКА
РА ДОС ТІ ІНГР ІД Ф ЕТ ЕЛ Ь Л І , УС ПІ ШНА НЬ Ю- Й О РКС Ь К А ДИЗ А ЙНЕ РКА І З БЛ И С КУ Ч О Ю К АР ’ Є Р О Ю , Я КО С Ь ВИР ІШ И Л А Д О С Л І Д И Т И ПР И Р ОД У РА Д О С Т І. ЦЕ З А ХО П ЛЕ ННЯ Т Р И ВАЄ ВЖ Е 11 Р О КІ В. ВО Н А МАЄ ДЕ Щ О ВЕ Л Ь М И Ц І КАВЕ, Щ О Б Р О З К АЗ АТ И Н А М! Текст: Олена ІВАНОВА
Одного разу я відклала кар’єру бренд-стратегині та пішла здобувати освіту промислової дизайнерки. Вибрала цю спеціальність, тому що хотіла знаходити розв’язання глобальних проблем, робити серйозні речі для сталого розвитку та змінювати світ. Й от мій дипломний проєкт готовий, кожна деталь продумана, і я сподіваюся, що професори це оцінять. «Твої роботи викликають в мене почуття радості», — сказав один із них. Інші захитали головами, погоджуючись. «Радість? Я тут, щоб робити реальні речі, а не викликати почуття!» Але потім серйозно задумалася про те, як речі із матеріального світу можуть бути джерелом почуттів, чогось зовсім нематеріального? Нас вчили, що щастя та радість не ззовні, а всередині нас. Тоді ж чому ми так радіємо заходам сонця, чому запалюємо свічки та прикрашаємо ялинки? Потім почала запитувати оточення про речі, які викликають у них радість. Багато хто називав одне й те саме. З отриманих даних зробила мудборд на стіні своєї студії. І які ж зображення траплялися найчастіше? Веселки, феєрверки, курені на деревах, кульки та бульбашки, морозиво, конфетті й таке інше. Класифікуючи їх, побачила закономірність: речі здебільшого були кольоровими, округлими, невагомими та симетричними. Зрозуміла, що між жорстким світом фізичних речей та ефемерним всесвітом почуттів точно є короткий шлях. Він називається естетикою. Естетикою радості». Про неї і поговоримо!
Ви постійно наголошуєте, що в гонитві за щастям ми забуваємо про радість. Чому люди схильні шукати щось дуже абстрактне, коли є конкретніші та реальніші речі? Думаю, тому що ми схильні асоціювати щастя з великими віхами життя: одруження, придбання будинку, нова посада. Тому що «ось тоді прийде щастя й залишиться тут». У гонитві за великим щастям пропускаємо речі, які дарують радість тут і зараз. Наприклад, щоб здобути підвищення, починаємо проводити менше часу з родиною, не приділяємо увагу хобі (а саме вони дарують радість). Зазвичай ці речі здаються несуттєвими порівняно з великим щастям, якого прагнемо. Проблема в тому, що, отримавши врешті омріяне, ми насолоджуємося цим короткий час. А потім хочемо нове підвищення, нову «віху щастя». Водночас маленькі моменти радості насправді мають сильніший ефект — безпосередньо впливають на фізіологічні механізми: здоров’я, рівень стресу та психологічну стійкість. Унаслідок цього ми стаємо більш відкритими до світу, людей та можливостей.
26
INSPIRE | January ‘21
January ‘21 | INSPIRE
27
дням. А ще звернула увагу на те, що оточення спілкується зі мною по-іншому, зважаючи на мій зовнішній вигляд. Емоції дуже заразливі — навіть проста усмішка викликає ланцюгову реакцію. Вони створюють зв’язки з іншими та дають відчуття безпеки у великому світі. А підвищення я таки здобула. Насправді переоцінювала роль серйозності. Людям потрібна не вона, а просто краща версія того, якою я є. Як справляєтесь із запитанням, що багатьом не дає заснути вночі: «Чи насправді я щаслива? Чи кращу версію свого життя проживаю зараз?» Раніше багато думала про це. Але коли заглибилася у вивчення радості, перестала так робити. «Чи я щаслива?» — звучить занадто масштабно. Ліпше запитати себе про інше: «Чи відчуваю я радість? Чи розділяю її з кимось? Якщо ні, як повернути радісні миті у своє життя?» Формулюючи запитання, фокусуюсь на моментах і конкретних сферах: «Чи є радість в моїх стосунках із чоловіком? У роботі? Якщо ні, що зробити, щоб вона виникла?» Коли концентруєшся на моментах радості, приходить стан щастя. Не треба шукати його — і воно знайде тебе. Замість того, щоб примушувати себе вчиняти «правильно», практичніше подумати, як зробити це легко, отримуючи радість.
«ЕМОЦІЇ ДУЖЕ ЗАРАЗЛИВІ — ВОНИ СТВОРЮЮТЬ ЗВ’ЯЗКИ З ІНШИМИ ТА ДАЮТЬ ВІДЧУТТЯ БЕЗПЕКИ У ВЕЛИКОМУ СВІТІ»
«Кольори та округлі форми дають відчуття достатку. Виявляється, неврологи теж цікавилися цим питанням. Вони поміщали людей у МРТсканери та показували квадратні й округлі форми. Мигдалеподібне тіло (частина мозку, яку пов’язують зі страхом та реакціями на небезпеку) активізувалося, коли піддослідні бачили предмети з кутами. У природі такі форми зазвичай попереджають про небезпеку. Зараз працюю над курсом щодо застосування моїх ідей та досліджень на практиці. Нас вчили, що дизайн інтер’єру — про зовнішній вигляд, а не відчуття. Хочу звільнити людей від цього стереотипу та допомогти їм заповнити радістю простір, у якому вони живуть».
Інгрід Фетель Лі має ще дещо, чим може поділитися з нами. Книга: «Joyful: The Surprising Power of Ordinary Things to Create Extraordinary Happiness» Блоґ: www.aestheticsofjoy.com
Чому люди, яких у дитинстві оточують кольорові та округлі речі, виростають такими серйозними, створюють колючі й сірі офісні простори? У західному світі є упередження: радість прирівнюється до дитячості. Часто чуєш: «Дитинство потрібне, щоб грати та бути вільним. Коли ж виростаєш, час ставати серйозним». Ми кажемо дітям певного віку, що вони вже дорослі для якихось іграшок та бешкетування. Підштовхуємо їх до серйозності. Дорослий світ повний кутів, і на це є причини: такі речі легше виробляти та перевозити. Проте це не значить, що він може мати тільки такий вигляд. Згідно з дослідженнями, древні домівки були здебільшого круглими (тіпі, вігвами). Усе змінилося з початком ери землеробства. Сім’ї мали швидко зростати, щоб було кому працювати на полі. Таким родинам було легше добудувати поверхи та кімнати, якщо хатина квадратна. А от чому до всього цього не додаємо кольори — уже інше питання. Десь у глибині свідомості віримо, що фарби — для дітей, а ми ж серйозні та дорослі люди. Дивлячись на вас, ваш чудовий кольоровий одяг та яскравий манікюр, не можу не припустити, що так було не завжди. У вас був період переходу до такого стилю? О, так! Насправді завжди любила кольори. Але коли почала робити кар’єру та добивалася нової посади, стала носити багато чорного та сірого. Саме такий образ має бути у справжньої професіоналки, чи не так? Згодом помітила: одягнувши чорне, несвідомо роблю у дзеркалі серйозний вираз обличчя. Коли ж одягаю кольорове, воно стає радісним та грайливим. Усвідомила, що обличчя, яке показуємо світу, задає настрій нашим
28
INSPIRE | January ‘21
January ‘21 | INSPIRE
29