guide
СНИ ПРО СВОБОДУ ІСТОРІЯ ОДНОГО ПИСЬМЕННИКА, ОДНІЄЇ ПОЇЗДКИ, ОДНОГО АВТОБУСА ТА ОДНІЄЇ РЕЧОВИНИ, ЩО ЗМІНИЛИ СВІТ ТА ЗРОБИЛИ ТАКИМ, ЯКИМ МИ БАЧИМО ЙОГО ТЕПЕР. Текст: Олена І В А Н О В А
А Гантер Томпсон опише подорож і не тільки її. Бо маршрут «Веселих бешкетників» перекреслив жирною лінією не тільки карту США, але й уявлення про нормальність. Як і роман Кізі «Пролітаючи над гніздом зозулі», що струсонув тогочасне розуміння психіатрії. Перше викликало «кислотну революцію», друге стало передвісником переходу від майже середньовічних методів психотерапії до того, що маємо тепер. І зважайте, усе це відбулось якихось 50 років тому.
ЛСД: ПОЧАТОК
МАРШРУТ «ВЕСЕЛИХ БЕШКЕТНИКІВ» ПЕРЕКРЕСЛИВ ЖИРНОЮ ЛІНІЄЮ НЕ ТІЛЬКИ КАРТУ США, АЛЕ Й УЯВЛЕННЯ ПРО НОРМАЛЬНІСТЬ. ЯК І РОМАН КІЗІ «ПРОЛІТАЮЧИ НАД ГНІЗДОМ ЗОЗУЛІ», ЩО СТРУСОНУВ РОЗУМІННЯ ПСИХІАТРІЇ
ЯКИЙ З ТЕБЕ ГІПІ, ЯКЩО В ТЕБЕ НЕМАЄ КОЛЬОРОВОГО АВТОБУСА? ПРАВИЛЬНО, НІЯКИЙ. САМЕ З ЦЬОГО ПАТІ-БАСА ВСЕ Й ПОЧАЛОСЯ. ЗНАЙОМТЕСЬ, ЦЕ FURTHUR, ШКІЛЬНИЙ АВТОБУС 1939 РОКУ ВИПУСКУ, НА ЯКОМУ «ВЕСЕЛІ БЕШКЕТНИКИ» ПЕРЕТНУЛИ ШТАТИ 1964-ГО — ВІД КАЛІФОРНІЇ ДО НЬЮ-ЙОРКА.
14
January'20 | Megapolis magazine®
ало-Альто, Каліфорнія, 1959 рік. Студент Стенфорда, який вчиться на курсах письменників, пішов підробляти нічним санітаром у психіатричну лікарню. Його звали Кен Кізі, і вже за три роки він напише «Пролітаючи над гніздом зозулі», а за чотири — разом із тусовкою Merry Pranksters («Веселі бешкетники») купить старий шкільний автобус, розмалює його візерунками, які потім усі назвуть «кислотними», та вирушить у тріп у всіх значеннях цього слова. З південного заходу на північний схід США, з чудовим запасом ЛСД та марихуани, під правильну музику Grateful Dead наживо, з Бобом Діланом і The Rolling Stones у величезних колонках. Знімаючи на камеру все, що відбувається. За кермом — від маківки до п’ят бітник Ніл Кессіді. Саме з нього Керуак писав Діна Моріарті — головного героя культової книги «У дорозі». «Після походу аргонавтів за руном та ходіння євреїв по пустелі поїздка „Бешкетників“ по Америці — третій найдивніший похід в історії людства», — скаже потім про все це Бодрійяр.
Megapolis magazine® | January'20
Жив собі професор психології Гарвардського університету Тімоті Лірі. Пам’ятаєте корпоративні тренінги, на яких спеціалісти визначали, до якої з восьми категорій належить ваша поведінка — від альтруїстичної до авторитарної? Це і є тест Лірі на міжособистісні стосунки. Проте прославився він не цим. А тим, що був «пророком ЛСД». Але розпочнімо спочатку. Що таке ЛСД? Це кислота, яку синтезують із мікрогрибів-паразитів злаків. Уперше її дію 1943-го випадково відчув хімік Альберт Гофманн. Це було схоже на сон наяву, коли кольори та звуки стають яскравішими та ніби розділяються на молекули, кожну з яких можна відчути окремо. Людині здається, що все навколо у єдності одне з одним, а вона — частина всього. Музика відчувається ніби усіма клітинами, а предмети не мають чітких контурів. ЛСД почали використовувати для лікування психічно хворих та полегшення депресій: вживаючи кислоту, пацієнти краще діставали із глибин свідомості те, що їх непокоїло, та змінювали погляди на речі. 10 років це було легально. ЦРУ намагалося зрозуміти, як за допомогою ЛСД можна контролювати маси, а Тімоті Лірі, Альберт Гофманн та інші
15
guide
guide
ЩАСЛИВИЙ КЛЮЧ ТА ДИКА ПСИХІАТРІЯ «Політ над гніздом зозулі» К. Кізі — ревучий протест проти вузьколобих правил суспільства та невидимих правителів, які ті правила підтримують. З рецензії Time
«ОТ ЯКБИ ЛЮДИ ПРОСТО ЗРОЗУМІЛИ, ЩО МОЖНА БУТИ ІНШИМ І ВОДНОЧАС НЕ ПРЕДСТАВЛЯТИ ЗАГРОЗУ ДЛЯ КОГОСЬ»
16
прихильники психоделіків вивчали дію кислоти та псилоцибінів (схожої речовини, добутої з грибів) на власному досвіді. Студенти жадали відчути просвітлення, Лірі постійно їздив із лекціями по США, а нове покоління гіпі на чолі з Джоном Ленноном дивилося на нього майже як на пророка. (Леннон навіть написав для Лірі пісню «Come together», коли він балотувався в сенатори, змагаючись із Рейганом.) Та добропорядним американцям і ЦРУ такий розгул вільнодумства не дуже сподобався. Тож професора звільнили з Гарварду, а потім засудили на 38 років. До речі, перед ув’язненням він проходив тест Лірі, який вказав на те, що йому не потрібен суворий режим. Це й допомогло вченому швидко втекти до Швейцарії, де на нього вже чекав Гофманн зі свіжою порцією кислоти. Та це вже зовсім інша історія. Обидва померли своєю смертю у глибокій старості, між іншим. Але поки Лірі бігав від поліції, пропагував ідеї саморозвитку та записував свої прозріння при світлі свічок та звучанні медитацій, з’явився Кен Кізі. Одного разу він подумав: «Чому б не повеселитися? І чому б не зробити це гучно та яскраво?!» А все завдяки щасливому ключу.
Письменник, як відомо, має бути голодним. «Але ж не настільки», — роздратовано пробурчав пустий живіт Кена Кізі, коли той відпрацьовував нічну зміну в психлікарні. І тут сусід запропонував Кену взяти участь в експерименті для ЦРУ щодо дії психоделіків на психіку (ЛСД, псилоцибінів, мескаліну, ДMT та інших). Платили цілих 75 доларів на день. Чудово! А потім Кізі зрозумів, що його ключ підходить до кабінету головного лікаря, у якому зберігалися препарати... Звучить, як початок пригоди, чи не так? «Пролітаючи над гніздом зозулі» він написав частково під ЛСД, але треба пам’ятати про важливу річ: в ті часи методи так званого лікування психічно хворих були більше схожі на методи, що використовували в концтаборах. Лоботомія, електрошок, кровопускання, приковування до стін та передозування сумнівними пігулками. А також різке зростання кількості тих, кого визнавали психічно хворими — на момент написання роману з таким діагнозом госпіталізували пів мільйона американців. Спілкуючись з ними, Кізі дійшов висновку, що більшість його співрозмовників були абсолютно здоровими. Вони лише мали свій погляд на речі та поводилися не так, як диктують норми. Чи можна брати під сумнів усталені норми? О, якщо таке запитання хоча б виникло, скоро тобі світить психлікарня! Роман став каталізатором антипсихіатричного руху. Лікарі та громадські ініціативи США і Європи почали видавати книги, які викривали всю жорстокість та невиправданість методів тогочасної психіатрії. Деякі навіть обстоювали думку, що психічних захворювань немає — є лише альтернативний погляд на світ та страх покарання за інакодумство, який призводить до агресії. І як тут без ЛСД, що позбавляє цього страху та відкриває нові глибини свідомості? Авжеж, ніяк. А щоб дослідити ті глибини, потрібні «кислотні тести» — правильна компанія, музика, яскраві кольори. Так це бачив Кізі — такий вигляд і мало те, що потім охрестили «кислотною революцією».
January'20 | Megapolis magazine®
АВТОБУС КОЛЬОРОВОЇ СВОБОДИ Ми проїхали по рівнинах та горах Америки в пошуках її душі. І ми знайшли її. Кен Кізі
Спочатку «кислотні тести» проходили на славнозвісній Перрі Лейн, на якій жив Кізі. Там зібралася справжня богемна тусовка поетів, музикантів та вчених. Але невдовзі хтось викупив будинки на половині вулиці, тож Кізі перебрався в дім у Ла-Гонді — тамтешня компанія стала не менш знаменитою. А якщо кислотну подорож поєднати зі справжньою? Так подумали ті, хто називали себе «Веселими бешкетниками». Кізі придбав 25-річний шкільний автобус, його яскраво розмалювали, обладнали платформою на даху та мотоплатформою. «Почуття комунікації в цій країні атрофоване, — сказав Кізі в Нью-Йорку після того, як вони перетнули країну. — Але коли ми їдемо на своєму автобусі, налагоджувати контакти значно простіше. От якби люди просто
Megapolis magazine® | January'20
зрозуміли, що можна бути іншим і водночас не представляти загрозу для когось». Дорогою «Бешкетники» робили вистави, влаштовували читання на парадах та ярмарках. Автобус їздив до Лас-Вегаса, до Залу слави рок-н-ролу в Клівленді. І всюди реакція була однаковою: їх впізнавали. «Коли мене запитують, якою своєю роботою пишаюся найбільше, кажу, що автобусом. Книжок багато, а такий автобус — один», — зізнався письменник. «Одна думка — про те, щоб ніколи не сходити з того автобуса. Тому що подорож не має закінчуватися. Ти не хочеш кудись прибути, бо якщо це станеться, це буде кінцем та висновком чогось. А тут єдиним висновком був момент життя, який ти просто хотів продовжити», — описував мандрівку один із «Бешкетників», менеджер Six Pistols Малкольм Макларен. «Якщо ти міг витримати незнання того, що буде далі, ти міг стати одним із нас. Так багато людей повинні все знати та контролювати. Але якщо подорожуєш тим автобусом, це неможливо», — сміялася Каролін Гарсія, знаменита The Mountain Girl.
30 років потому Кізі сидить у своєму будинку на березі озера та розповідає журналістам, що вже рідко вживає ЛСД, бо не довіряє якості. В ореолі сивого волосся, широкоплечий, з гарною статурою. «Кислота впускає вас у якийсь інший простір. Коли тріпуєш, зникає поняття раси або статі. Взагалі важко визначити, яким точно видом істот ми є. І я не знаю нікого, хто не повернувся б із «подорожі» більш гуманним, вдумливим, розуміючим», — каже він, дивлячись, як огортають гладінь озера промені сонця, що заходить.
17