Image ua М і ж н а р о д н и й д і л о в и й ж у р н а л « Ім і д ж . u a »
Continental GT NEW
№ 4 / 2011
ПРЕДСТАВЛЯЄМО КРАЩИХ PRESENT THE BEST
До 20-ої річниці Незалежності України
Towards the 20th anniversary of Independence of Ukraine
Григол Катамадзе. ГрузіЯ — країна реформ Grigol Katamadze. Georgia is a country of reforms
Ernst and Young. Інвестиційний прогноз для України Ernst and Young. Investment forecast for Ukraine
Новий Continental GT успадкував все від славетної марки Bentley: дев’яносторічний досвід інженерного мистецтва, захоплюючу технічну досконалість, приголомшуючий дизайн та неперевершений рівень якості, комфорту й розкоші. Автомобіль із спортивним характером, серцем, душею та зовнішнім виглядом супер-кара відкриває нову сторінку в історії бренду Bentley. Ціна базової моделі становить 217 405 євро. ТОВ «ВІПКАР» – ексклюзивний дилер автомобілів Bentley в Україні 01133, Київ, бул. Лесі Українки, 23-б Тел.: 044 492 16 08 www.vipcar.ua Всі права захищено © Bentley Motors Ltd. 2011
Володимир Толстенко: «Слова не повинні розходитися з ділом!»
Volodymyr Tolstenko: “Words must match deeds!”
Голова Редакційної Ради: Микола Григорович ЖУЛИНСЬКИЙ професор, академік НАН України, директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Head of the editorial board: Mykola ZHULYNSKY professor, academician of the National Academy of Sciences, director of the Tarasa Shevchenko Institute of Literature
Головний редактор Алла АЛИМОВА Chief Editor Alla Alymova
Керівник проекту Олена СТЬОБАЛО Project leader Elena StObalo
«Це солодке слово — свобода»
Such a sweet word — “freedom”
Кінострічка з такою назвою йшла у застійні часи. Про що вона – не так і важливо, але назва дуже актуальна. 20 років незалежності — це ще не строк для оцінки пройденого. Це той вік, який лише визначає майбутнє. Вибір зроблено, основи закладені, шлях визначено. Відповідальність за майбутнє вже в наших руках. Бути рівним з партнерами, заслужити повагу у визнаних може тільки той, хто професійно підготовлений, має класичну освіту — від знання мов до гри на фортепіано (володіння комп’ютером сюди не входить, бо це вже норма), хороший генетичний код (за східною філософією — карму). Все інше додасться. Ці принципи й правила однакові як для людини, так і для країни. Україна — держава в центрі Європи. У неї є всі підстави проявити себе на повну силу, заявивши на весь світ: «Ми — найкращі!». У нас є незалежність, ми вільні у своєму виборі. Солодкість свободи відроджує в нас надію. І гіркота розчарувань від обіцянок минеться, розчиниться, забудеться так само, забувається все погане. Сильна, прекрасна Україно! Тобі вже 20 років. Ти молода і красива, ти бажана і багата. І сама в змозі вибрати собі шлях — з ким йти і як йти.
There was a film with that name in the times of stagnation. It does not matter what it was about, but the name is now very relevant. 20 years of independence — it’s not much to evaluate recent experiences. This is the time that determines the future. Choices have been made, the foundation has been laid, the path has been determined. Responsibility for the future is in our hands. All we have to do is to be equal to our partners; only someone who is professionally trained, with a classical education — from language skills to playing the piano (computer skills can’t hurt), who has a good karma... is deserving of respect from the authorities. Everything else will follow. These principles and rules are the same for people and for the country. Ukraine is a country in the centre of Europe. It has every right to firmly express itself, declaring to the world: “We are the best!”. We have our independence, we are free in our choice. Sweetness of freedom revives our hope. And the bitter disappointment of unfulfilled promises will disappear, dissolve, and be forgotten just like temporary leaders. Strong, beautiful Ukraine! You are 20. You are young and beautiful, you are rich and loved. And you can choose with whom and how to go forward.
Над номером працювали: Видавець — Головний редактор: Алла АЛИМОВА Керівник проекту: Олена СТЬОБАЛО Випускаючий редактор: Олена ПЕРШИНА Редактор англійської версії: Шон ДІНДАР, доктор філософії Оксфордського Університету, Великобратнія Заступник голови Редакційної ради з питань спіробітництва з діаспорою: Олександер Шокало Куратор міжнародних благодійних проектів: Олег Луговський Заступник головного редактора з гуманітарних питань та міжнародних відносин: Олена Трофімова Літредактор-коректор: Валентина ВАРЧУК Корреспонденти: Леся КИЇВСЬКА, Юлія МІРОВА, Юлія КУЗЬМІНА, Ганна ЛІЧЕНКО Фотокореспонденти: Віктор ШУКЛІН, Віталій ГАВРИШЕНКО Дизайн та верстка: Наталія РУДОМЕТОВА, Сергій ШЕВЕЛА Керівник відділу реклами: Олександр СТЬОБАЛО, +380 44 383 73 76, adv@image.ua Керівник відділу маркетингу: Людмила ГАВРИШЕНКО Перекладачі: Ганна Танкєєва, Романа Мельник Editorial office: Founder — Editor in Chief: Alla ALYMOVA Project leader: Olena STOBALO Editor: Olena Pershina Editor of English version: Sean Dindar, Doctor of Philosophy in Philology in English from University of Oxford Deputy Head of the Editorial Board on border cooperation with the Diaspora: Olexander SHOKALO The curator of the international charity projects: Oleg Lugovskoi Deputy chief editor at international affairs: Olena Trofimova Proofreader: Valentyna Varchuk Correspondents: Lesya Kyivska, Julia Mirova, Julia KUZMINA, Anna LICHENKO Press Photographer: Victor SHUKLIN, Vitaliy Gavryshenko Design and Graphic design: Natalia Rudometova, Sergiy SHEVELA Head of Advertisement Department: Oleksander Stobalo, +380 44 383 73 76, adv@image.ua Head of Marketing Department: Ludmyla GavrYshenko Translation Team: Anna Tankeeva, Romana Melnyk
Зміст content
Обранець Member of Parliament
Герой номера Володимир Толстенко: «Слова не повинні розходитися зі справою!»........................... 6
Володимир Толстенко про реформи, відповідальність та будні Народного депутата Volodymyr Tolstenko about refom, responsibility and working day of a member of Parliament.
Незалежність Літопис незалежності................................18 Державна символіка..................................22 Народна символіка....................................24 Перший український Президент................26 Тернистий шлях гривні..............................30 Економічні можливості України..................32 Незалежність України. Погляд політиків... 34
6-17
Україна-Грузія Ласкаво просимо до Сакартвело!.............38 Грузія. Візитна картка країни.................... 40 Григол Катамадзе: «Важливо навчити людей бути по-справжньому вільними»....42 Міхеїл Саакашвілі — президентреформатор...............................................50 «Набеглаві» — улюблена мінеральна вода Грузії..................................................52 Безцінний дар природи.............................56 Вахтанг Кікабідзе: «Я ніколи не буду радити людям те, що не схвалюю сам»....58 Сакартвело Sakartvelo
Так грузини називають свою Батьківщину Is this the way Georgians call their Motherland
38-51
Реформи Покаяння — шлях до оздоровлення суспільства................................................60 Аналітика Аналіз інвестиційного середовища в Україні.................................................... 64 Юрій Пахомов: «Демократія — це привілей високорозвиненого суспільства»........68 Вплив культурних відмінностей на ведення бізнесу....................................72 Рефераліті — новий платіжнодисконтний інструмент..............................76 Особиста думка Гірка втеча із рабства................................78 Діаспора «Українці — для України!»...........................86 Культура «Парк Київська Русь» — міст між минулим і майбутнім..................................91 Пересопницьке Євангелiе — національна святиня та видатна пам’ятка української культури...................92 Божа сила і Божа премудрість — Софія... 96 Народжений для танцю.............................98 Майстер високої моди з Лазурного узбережжя...............................................102
Набеглаві Nabeghlavi
Прозора вода, що лікує тіло та пестить душу Clear water that heals the body and pleases the soul
52-59 2
IMAGE UA №4/2011
Події Альтернативна енергетика — майбутнє світової економіки...................................106 Інвестиційний форум «Вінниччина — бізнес в центрі України»..........................108 Україна – Малайзія Посол Чуа Теонг Бан: «Малайзія вважає Україну ключем до ринків Східної Європи та СНД»....................................... 110 Туризм Подорожні нотатки. Тибет....................... 114
Зміст content
The hero of the edition Volodymyr Tolstenko: «Words must match deeds!»..................................... 14
Пенітенціарія Penitentiary
Як працює сучасна система виконання кримінальних покарань
Independence Chronicle of Independence.................. 18 National symbols................................. 22 The first Ukrainian President................ 28 Thorny path of hryvnia......................... 30 The economic opportunities of Ukraine............................................... 33 The independence of Ukraine. The opinion of the politicians............... 34 Ukraine – Georgia Welcome to Sakartvelo........................ 38 Georgia. Business card of a country............................................ 41 Grigol Katamadze: «It is important to teach people to be truly free».............. 46 Mikheil Saakashvili — PresidentReformer............................................ 51 Nabeghlavi — the favourite mineral water of Georgia................................. 54 Priceless Gift of Nature....................... 57 Vakhtang Kikabidze: “I will never advise something I do not like”............ 59 Reform Penitence is a Way to Make Society Healthier................................. 62 Analytics Analysis of investment climate in Ukraine........................................... 66 Yuri Pakhomov: Democracy is a privilege of a highly developed society............................... 70 Cross Cultural Business........................74
The way modern penitentiary systems work
60-63
Полеміка Polemics
Микола Жулинський про те, що здобула Україна за 20 років незалежності Mykola Zhulyns’kyi concerning the achievements of Ukraine during its 20 years of independence
78-85
DIFFERING VIEW Bitter escape from slavery................... 84 Diaspora «Ukrainians for ukraine!»...................... 89 Culture Born to dance................................... 100 Haute Couture Master from French Riviera................................... 104 Ukraine–Malaysia Ambassador Chuah Teong Ban: «Malaysia considers Ukraine to be key within the markets of Eastern Europe and CIS»................................ 112 4
IMAGE UA №4/2011
Еміґраційні хвилі Emigration waves
Олександер Шокало про національну політику стосовно українців за кордоном Oleksander Shokalo about national politics that concern Ukrainians abroad
86-90
Герой номерА The hero of the edition
В преддверии празднования Дня независимости особенно радуют новости о восстановлении справедливости; о том, что простые украинцы отстаивают свои права и закон торжествует. O Законе, Независимости и Справедливости мы беседуем с Народным депутатом Украины, членом фракции Партии регионов, секретарем Комитета по вопросам правовой политики Верховной Рады Украины Влади-
миром Толстенко.
Владимир Толстенко:
«Слова не должны расходиться с делом!» 6
IMAGE UA №4/2011
— Владимир Леонидович, в этом году Украина отмечает два важных праздника политической жизни: 20 лет со Дня провозглашения Независимости и 15-летие принятия Конституции. Как Вы считаете, что дали эти два события украинскому народу? — Во-первых, хотел бы отметить, что провозглашение независимости Украины является знаменательным событием, открытием новой страницы в истории Украины. 24 августа 1991 г. Верховная Рада Украинской ССР провозгласила Украину независимым демократическим государством. «Акт провозглашения независимости Украины» был подавляющим большинством граждан Украины поддержан на всеукраинском референдуме 1 декабря 1991 г. По моему глубокому убеждению, Украина как независимое государство состоялась. Мы имеем устойчивые, равноправные, основанные на международном праве и взаимопонимании дипломатические, политические, экономические отношения со многими странами мира. Стабильные, особенно при нынешней власти, отношения с нашими стратегическими партнёрами США и Россией, странами западной Европы. Украина за последние два года ускоренно и более эффективно продвигается по пути евроинтеграции. При этом наша страна законодательно закрепила внеблоковый, нейтральный статус.
Герой номерА The hero of the edition
Безусловно, надо признать, что наряду с этими неоспоримыми успехами, мы не смогли решить за двадцать лет многие, если не сказать большинство социальноэкономических проблем, которые стоят перед государством. А за предыдущие пять лет «оранжевой» власти страна откатилась в своем развитии на много лет назад. Поэтому, думая об этом празднике, необходимо отдать должное всем, кто выборол независимость нашей страны, кто в эти трудные годы становления государства не потерял веру в нашу страну, гордится ею, делает все для её процветания. Честь им и хвала. И все-таки, со всей убеждённостью хочу отметить, что вера и надежда этих людей именно при нынешней действующей власти, которая взяла курс на модернизацию страны, стала на путь реформирования, взяла курс на серьезный подъем материального благосостояния людей и повышения социальных стандартов, полностью оправдается.
Впервые Основной закон признал важнейшей социальной ценностью человека, его жизнь, здоровье, честь, достоинство. Определил основные права и свободы человека и гражданина, гарантировал их защиту. Также Конституция утвердила равенство людей, независимо от расы, цвета кожи, национальной принадлежности, материального и социального статуса, вероисповедания, пола и других человеческих ценностей. Конституция определила политическую систему, систему власти, раз-
делив её на судебную, законодательную и исполнительную. Принятый Основной закон вобрал в себя многие передовые, проверенные временем, европейские стандарты. В целом, как отмечали многие зарубежные политические деятели, данная Конституция одна из самых прогрессивных и демократических. Конституция прошла серьезное испытание временем, сыграла значительную роль в становлении страны. Тем не менее, со времени принятия Основного закона произошли значительные изменения как внутри государства, так и за его пределами. Прошедший опыт, особенно последних 5 лет, выявил ряд пробелов, определенных противоречий, что и поставило на повестку дня ее корректировку — внесения в нее изменений. В связи с этим, Президент Украины Виктор Федорович Янукович, отвечая на вызовы времени, издал Указ о «Поддержке инициативы создания Конституционной ассамблеи». На Конституционную ассамблею возлагается задача обеспечения максимальной демократичности и деполитизации процесса реформирования Конституции. Привлечения к этой работе представителей общественности, ученых, институций международного сообщества. При этом Президент отметил, что наработанные Конституционной ассамблеей изменения и дополнения к Конституции будут вынесены на всенародное обсуждение. В то же время, принятие новой редакции Конституции будет происхо-
— А теперь о Конституции. Почему идут разговоры о необходимости принятия новой Конституции или внесения в неё изменений? Так ли она хороша? — Прежде всего, необходимо отметить, что принятие Конституции явилось важной вехой в истории Украины. Конституция явилась гарантом независимости, суверенитета, демократического пути развития страны.
С Народным депутатом Украины Дмитрием Притыкой With National Deputy of Ukraine Dmitriy Prityka IMAGE UA №4/2011
7
Герой номерА The hero of the edition
Мнение коллег Ничто так не характеризует профессиональные качества человека, как отзывы o нем тех, c кем ему довелось и доводится работать. И так, o Владимире Леонидовиче Толстенко говорят… Михаил Васильевич ЧЕЧЕТОВ, народный депутат Украины, первый заместитель председателя фракции Партии регионов в Верховном Совете: «Всё, что можно хорошего сказать о человеке, все это относится и к Владимиру Леонидовичу. Он имеет много позитивных качеств: отзывчивый, честный, порядочный и государственно мыслящий человек. На него можно положиться, он всегда подставит свое плечо и никогда не отстранится от возникших в коллективе проблем. Он не принадлежит к числу тех, кто отталкивает работу, пытается увернуться от нее, наоборот: встает к проблеме лицом и во весь рост. Он грамотный, опытный и профессиональный политик. Что же касается его депутатской деятельности, то здесь он проявляет себя не только как профессионал, но и как огромной души человек, умеющий выслушать, понять и помочь. И это прекрасные качества!»
Валентина КРАШКИНА, Председатель Бахчисарайского районного совета депутатов: «У Владимира Леонидовича очень активная позиция по всем направлениям. Он плодотворно работает в районе, встречается c нашими избирателями, работает с сельскими советами. Хочу выразить ему большую благодарность от имени всех жителей района за помощь в решении очень сложных проблем. Владимир Толстенко – человек последовательный в своих действиях, он — человек слова. Его деятельность заслуживает самых теплых слов! Побольше бы таких людей, как Владимир Леонидович». 8
IMAGE UA №4/2011
дить в соответствии с действующим Основным законом, т.е. будет приниматься в Верховной Раде Украины.
данского, криминального, криминальнопроцессуального, семейного кодексов и других действующих законов.
— Поговорим об эффективности работы Парламента 8-ой сессии VI созыва. Была ли она результативной?
— Какие бы Вы могли выделить особо?
По сравнению с предыдущими сессиями, продуктивность Верховной Рады можно оценить по пятибалльной системе на «отлично». Было рассмотрено свыше тысячи законопроектов, из них было принято более двух сотен законов. Многие касаются вопросов отраслевого развития, экономической политики и правовой проблематики. Были рассмотрены 27 законопроектов, инициированных Президентом Украины, 156 — Кабинетом Министров Украины. Благодаря конструктивной и согласованной работе фракции Партии регионов и ее политических союзников в Верховной Раде, удалось продемонстрировать высокую эффективность законодательной деятельности. В результате, был принят ряд законодательных актов, направленных на реформирование всех сторон жизнедеятельности государства в области административной, аграрной, пенсионной реформ. Также, на прошедшей сессии были приняты законы о внесении изменений и дополнений к статьям налогового, граж-
— Повторюсь, что Верховный Совет работал интенсивно и результативно. Каждый, из принятых им законов, имел особую важность, особое место по обеспечению жизни государства сегодня и на перспективу. Среди них такие законы: Закон Украины «Об изменениях к Закону Украины «О Кабинете Министров Украины», ЗУ «О центральных органах исполнительной власти», ЗУ «О применении амнистии», ЗУ «О доступе к публичной информации», ЗУ «О судебном сборе», ЗУ «О бесплатной медицинской помощи», ЗУ «О внесении изменений в Налоговый кодекс Украины и некоторые законодательные акты Украины» и многие другие законы Украины. Хотелось бы выделить те законы, которые явились знаковыми среди других законодательных актов. Хотя, повторяю, все принятые законы важны, поскольку каждый из них решал назревшую проблему, стоящую перед государством и обществом, людьми в той или иной социальноэкономической сфере. Это такие законы, как ЗУ «О мерах по
Герой номерА The hero of the edition
Виктор СЛАУТА, советник Президента Украины по вопросам АПК, вице-премьер-министр Украины по вопросам АПК с 02.2007 по 11.2007 и с 03.2010 по 10.2010:
На переднем плане: народный депутат Украины Владимир Толстенко (в центре), Первый заместитель Председателя Верховного Совета АРК Константин Бахарев (слева), Первый заместитель Председателя Совета Министров АРК Павел Бурлаков In the foreground: Volodymyr Tolstenko (center), National Deputy of Ukraine, Konstantin Bakharev, the Deputy Chairman of the ARC Supreme Council (left) and Pavel Burlakov, the Deputy Chairman of the ARC Council of Ministers. законодательному обеспечению реформирования пенсионной системы», ЗУ «О государственном земельном кадастре», ЗУ «О принципах предотвращения и противодействия коррупции в Украине». Важным для государства и граждан стало принятие закона «Об изменениях к Закону Украины «О бюджете на 2011 год», в результате принятия которого увеличена доходная часть бюджета приблизительно на 14 миллиардов грн. Эти средства будут направлены на повышение уровня социального обеспечения граждан финансированием значимых региональных проектов, нацеленных на развитие регионов и государства в целом. — С каким законом, на Ваш взгляд, были самые большие сложности? — Конечно, особое место занимает принятый ЗУ «О мерах по законодательному обеспечению реформирования пенсионной системы». — Принятие этого закона неоднозначно оценивается обществом. Непопулярные законы влекут за собой непопулярность политиков. Не послужит ли принятие этого закона поводом для популистских заявлений отдельных членов оппозиции? — Следует отметить, что Украина являлась единственной страной на постсо-
ветском пространстве, которая не проводила пенсионную реформу. К тому же, пенсионный фонд испытывает высокий дефицит бюджета. Необходимость проведения пенсионной реформы обусловлена демографической ситуацией, когда уже в ближайшие два-три года один работающий будет обеспечивать одного пенсионера и т.д. Кроме того, мы пришли к пониманию, что одна солидарная система в перспективе не обеспечит даже минимальных размеров пенсий для граждан, уходящих на заслуженный отдых. Возникла необходимость дополнить солидарную систему накопительной пенсионной системой. В общем, мы пришли к такому моменту, когда решение этой проблемы нельзя было откладывать на потом, что делала предыдущая власть. Разработка и принятие этого закона сопровождались серьёзной работой Администрации Президента, Правительства, народных депутатов, специалистов в этой области. Это как раз тот закон, который требовал широкого обсуждения и полной его объективной оценки, что и происходило в последнее время до его рассмотрения и принятия. Кроме того, при разработке данного законопроекта, конечно, принимались во внимание настроения общества. Законом предусматривается ограничить максимальный размер пенсии на
«Владимир Леонидович Толстенко очень обязательный человек. Никогда не дает пустых обещаний ради дешевой популярности. Если Владимир Толстенко что-либо пообещал, то значит, он сдержит слово. Очень пунктуальный, не припомню, чтобы он хоть раз кого-нибудь подвел. Не любит себя пиарить: он не из тех, кто постоянно лезет на трибуну, чтобы погромче заявить o себе. При этом Толстенко очень много работает, то есть для него важнее дело, чем трескучие фразы».
Дмитрий Никитович ПРИТЫКА, народный депутат Украины, председатель Высшего хозяйственного суда Украины с 1991 по 2006 г.г.: «Я пригласил Владимира Леонидовича к себе на работу руководителем аппарата. Это очень большая ответственность, потому что на таком человеке должно было замыкаться всё: организация работы, кадры, финансовые вопросы и т.д. Должен признаться, что крайне рад тому, что именно Толстенко пришёл на этот участок. На работе он проявил себя талантливым организатором, коммуникабельным человеком. Даже самые сложные задачи он решал спокойно, профессионально, проявляя обходительность в отношениях с людьми и при этом соблюдая интересы государства. Поэтому у меня осталось самое положительное впечатление о нем. Владимир Леонидович достоин присвоенного ему звания «Заслуженный юрист Украины». Я думаю, что у Владимира Леонидовича абсолютно четкая перспектива: мне кажется, он сможет пройти и по мажоритарному округу и стать депутатом седьмого созыва, чего я ему желаю. Он очень хороший человек».
IMAGE UA №4/2011
9
Герой номерА The hero of the edition
Петро ЮЩЕНКО, народный депутат Украины, член Комітету ВР з питань культури і духовності: «Я знаю Володимира Леонідовича близько десяти років, відколи він працює в системі правосуддя. Мені здається, що він завжди сприяв покращенню функціонування цієї сфери і був націленим на пошук істини. Він не оперував якимись замислуватими категоріями в юриспруденції. У ньому закладений той головний дух істини, правди. Беручи до уваги всі епізоди, в яких ми мали справу з Володимиром Леонідовичем, я можу відзначити, що домінувальною рисою його характеру є людяність. Ось така його життєва позиція».
Светлана КОСАРИЧ, заместитель председателя, руководитель аппарата КРО ПР: «Мне, как руководителю аппарата партии, важен прямой контакт с нардепами-регионалами, закрепленными за Крымом. Толстенко относится к тем депутатам, которых действительно можно назвать «народными» — не по записи в удостоверении, а по сути. Он слов на ветер не бросает и помогает делом. Едва ли не каждый перерыв в пленарных заседаниях ВР Владимир Леонидович использует для того, чтобы приехать в Симферопольский и Бахчисарайский районы Крыма, за которыми он закреплен по решению Партии регионов. Надо сказать, что ни одно обращение, сколь сложным и запутанным оно бы ни было, он не оставляет без внимания. Владимир Толстенко работает и как опытный юрист, и решает частные коммунально-бытовые проблемы, при этом десятки обращений у депутата в работе и на контроле. В нем сочетается интеллигентность и скромность, рассудительность и открытость, доброжелательное и внимательное отношение к любому собеседнику». 10
IMAGE UA №4/2011
уровне 10 прожиточных минимумов для лиц, утративших трудоспособность (с 1 апреля 2011 года — 7,64 тыс. грн.); уменьшить размер пенсии с 90 до 80% зарплаты госслужащим; выплату досрочной (за полтора года) пенсии госслужащим, депутатам, прокурорам, судьям проводить только для неработающих пенсионеров; ограничить заработок для назначения пенсии народным депутатам, судьям, прокурорам, военнослужащим суммой заработной платы, на которую начисляется единый соцвзнос, как для других категорий пенсионеров. Далее, законом предусмотрено повышение пенсионного возраста для женщин с 55 до 60 лет, с постепенным увеличением его на 6 месяцев ежегодно на протяжении 10 лет. Повышен минимально необходимый страховой стаж для получения пенсии по возрасту с 5 до 15 лет. Также предусмотрены условия пенсионного обеспечения работников бюджетной сферы при выходе на пенсию введением одноразовой помощи в размере 10 назначенных им пенсий. Этот закон коснулся и государственных служащих, которым повышен пенсионный возраст до 62 лет. В целом он затронул большинство граждан всех слоев населения Украины.
Видите, насколько серьезные нормы предусматриваются этим законом. Заметьте, очень непопулярные в обществе. В связи с этим, необходимо было очень взвешено рассматривать депутатами Верховной Рады Украины каждое дополнение и предложение к этому законопроекту, а их было более тысячи. Поэтому столь долго, а именно около 9 часов, длилось рассмотрение, которое закончилось его принятием. — Будут ли внесены поправки к этому закону? — Вполне вероятно. Во-первых, даже самый теоретически лучший закон требует проверки на практике, что и происходит с большинством действующих законов. В то же время жизнь не стоит на месте. Изменяются условия и обстоятельства, в которых применяется та или иная норма закона. Кроме того, вносятся изменения в законодательную базу, в нормы других законов. А те или иные нормы могут быть связаны с данным законом, поэтому думаю, что по истечению определенного времени будут вноситься дополнения и изменения в закон «О мерах по законодательному обеспечению реформирования пенсионной системы», вызванные объективными обстоятельствами и необходимостью его усовершенствования.
В сесионном зале с народным депутатом Украины Григорием Смитюхом With Grigoriy Smityuh, the National Deputy of Ukraine, in the Session Hall
Герой номерА The hero of the edition
Людмила ПУЧКОВА, Вилинский сельский голова:
Народные депутаты Украины: Сергей Гусаров и Владимир Толстенко National Deputies of Ukraine: Sergey Gusarov and Vladimir Tolstenko — Владимир Леонидович, Вы политик, который не пиарится: Вас не видно в популярных политических шоу, Вы не выкрикиваете с трибуны популистские лозунги. Это является элементом Вашей воспитанности и образованности или просто у Вас много других не менее важных дел? Вообще, что для Вас стало главной причиной для получения депутатского мандата? Приведите конкретные примеры в Вашей работе. — Наверное, это понимание того, что мною прожит значительный отрезок жизни. За этот период я приобрел определённый опыт, знания, навыки, как мне кажется, умение выслушать людей, понять их проблемы. И не менее важно, постараться их решить. Скажу Вам откровенно, мне нравится помогать людям. В основе моего выбора лежит желание поработать на благо государства и людей, в конечном итоге проверить себя: к чему я готов, на что способен.
Ведь не смотря на расхожие мнения, труд народного депутата, если он действительно полностью отдается ему, достаточно многообразен и объемен, забирает очень много времени, требует большого терпения. А если конкретней о том, с какими проблемами я сталкиваюсь в регионе, то мог бы привести следующий примерный перечень. Это проблемы водоснабжения, газификации, электрификации улиц, домов в отдельных населённых пунктах, ремонт жилья, обеспечение людей жильём, земельные вопросы, правильность начислений пенсий, восстановление социальных льгот, обеспечение детей садиками, вопросы связанные с образованием, здравоохранением и т.д. и т.п. Могу привести более конкретные примеры. Ко мне обратился гражданин Бахчисарайского района, которому районное управление пенсионного фонда по надуманным причинам отказывалось за
«Народного депутата Верховной Рады Украины Владимира Леонидовича Толстенко жители сел Вилино, Песчаное и Береговое Бахчисарайского района АР Крым знают очень хорошо. Ведь это именно он помог сдвинуть с мертвой точки разрешение земельного конфликта, длившегося более шести лет. Еще в 2004 году на территории Вилинского и Песчановского сельских советов некие дельцы предприняли попытку рейдерского захвата более 4500 га земли сельхозназначения. Осенью 2010 года жители сел Вилино, Песчаное и Береговое обратились за помощью к Толстенко. Благодаря Владимиру Леонидовичу, 7 июля 2011 года Высший хозяйственный суд Украины счел неправомерными претензии СЗАО АФ «Крым» на земли по закону принадлежащие пайщикам и закрепил право собственности на спорную землю за жителями сел. Стремление помочь своим избирателям, попытаться создать для них человеческие условия жизни, восстановить законность и справедливость является главным в деятельности народного депутата Украины Толстенко».
Владимир ЖИВИЦА, председатель Симферопольской районной государственной администрации: «Владимир Леонидович Толстенко очень ответственый человек. Щепетильный, вдумчивый и при этом доброжелательный. Если он за что-либо берется, то можно не сомневаться, что гарантирован тщательный контроль и будут приложены все возможные силы и средства для решения проблемы. Владимир Леонидович уделяет большое внимание работе с избирателями, выслушивает, помогает. Он — один из немногих депутатов, которые активно работают в своих избирательных округах. Каждый вопрос держит на контроле. А еще Владимир Толстенко — прекрасный юрист». IMAGE UA №4/2011
11
Герой номерА The hero of the edition
Ильми УМЕРОВ, председатель Бахчисарайской районной государственной администрации: «С 2010 года Владимир Толстенко является куратором Бахчисарайского района: грамотный, мудрый руководитель, чуткий и отзывчивый человек, надежный партнер, который всегда лоббирует интересы жителей района, человек, всегда стремящийся только вперед и не пасующий перед трудностями… Много лет перед руководством района стояла проблема рейдерского захвата одного из сельскохозяйственных предприятий района, в результате чего более 2 тысяч крестьян могли остаться без земли. Много лет районные и крымские власти занимались этой сложной проблемой. Мы благодарны нашему куратору за то, что он не остался в стороне от этой проблемы и подключился к ее решению. Надеюсь, в дальнейшем мы будем продолжать плодотворно сотрудничать во благо развития и процветания Бахчисарайского района».
несколько лет пересчитать пенсию. После моего вмешательства пенсия была пересчитана, доначислена и в кратчайший срок выплачена. Или другой пример. Жительница с. Мирного Симферопольского района обратилась ко мне по поводу устройства её ребёнка в детский садик. После моего разговора с председателем сельсовета, директором детского учреждения, ребёнок был устроен в детский садик, мама могла спокойно работать, не беспокоясь за него. Так же могу привести пример, когда парень, житель Крыма, «по-мальчишески» напился и у своего родного дяди угнал машину, разбил ее. Тот заявил на него. Он честно признался в содеянном, раскаялся. Суд приговорил его к четырём годам лишения свободы и отправили отбывать срок в Черновецкую область. Мать паренька — пенсионерка, к тому же у неё проблемы со здоровьем. Навещать сына ей было очень тяжело и не хватало денег даже на одну поездку. После моего ходатайства в пенитенциарную службу, парня перевели отбывать срок в Крым, что позволило матери чаще видится с сыном. Были и другие вопросы, которые мне приходилось решать. Так в г. Бахчисарае одним предпринимателем, правдами и неправдами, было занято помещение бывшего детского садика. Это при том, что в городе на очереди в детский садик стоит около 500 детей. С моей помощью помещение детского садика возвращено громаде г. Бахчисарая. Сейчас помогаю решать проблему с финансированием капитального ремонта помещения этого садика. — Владимир Леонидович, можно ли рассказать подробнее о том случае с паями на землю жителей сёл Вилино, Песчаное и Береговое АР Крым? — В соответствии с Указом Президента Украины «О распаевании земли» и другими нормативными актами по решению Вилинского и Песчановского сельсоветов на основании распоряжения Бахчисарайской райгосадминистрации жители сёл Вилино, Песчаное, Береговое получили акты права собственности на земельные участки (паи). Этим правом воспользовались около 2000 человек. Было распаёвано земли сельхозназначения для этих целей площадью около 6000 га. Началась история ограбления селян в 2004 году, когда ЗАО «Агрофирма «Крым» ведомая личностями, которых
12
IMAGE UA №4/2011
нет необходимости называть, предъявило претензии к пайщикам на предмет изъятия у них этой земли в пользу ЗАО «Агрофирма «Крым». К сожалению, финал этих претензий закончился тем, что в 2007 году решением суда земли были отобраны у селян. Обращаю Ваше внимание на то, что агрофирма «Крым» — это «фасад», за которым стоят конкретные люди, жаждущие обогатиться за счет государства и населения. Надо отметить и такой символичный факт. Проездом эти села посетила бывший премьер-министр Юлия Владимировна Тимошенко, которая всегда щедра на обещания и популизм. На встрече она дала слово, что решит эту проблему в пользу пайщиков, но, отъехав, забыла и обещание не выполнила. И вот здесь я хотел бы обратить внимание, что позже эти же села посетил Виктор Федорович Янукович. Выслушав просьбу людей, он пообещал, что в обязательном порядке в соответствии с законом будет оказывать содействие односельчанам в восстановлении справедливости, возврате земель в собственность
Герой номерА The hero of the edition
Оригинал письма жителей 3 сёл: Вилино, Песчаное, Береговое Бахчисарайского района, от имени 1500 пайщиков, с выражением благодарности в адрес народного депутата Украины Владимира Толстенко тем, кто их обрабатывал и обрабатывает — жителям сёл Вилино, Песчаное, Береговое. Во время этой поездки, Президента Виктора Фдоровича сопровождал Председатель Совета министров АРК Василий Георгиевич Джарты. И надо отметить, слово было сдержано. В свою очередь, Василий Георгиевич не забыл данное обещание и оказывал содействие в объективном решении этого вопроса. Так случилось, что поскольку я работал как народный депутат в Бахчисарайском районе, то по депутатскому долгу, партийному и по поручению Василия Георгиевича Джарты, оказывал активное содействие в решении этого вопроса. И могу с удовлетворением отметить, что 7 июля 2011 года решением Высшего хозяйственного суда Украины оставлено в силе постановление Севастопольского апелляционного хозяйственного суда, согласно которому права собственности на земельные участки возвращены их прежним хозяевам, жителям сёл Вилино, Песчаное, Береговое. Я очень рад этому событию. И вот, подводя итоги сказанному о моей работе, о которой я не мог, конечно, рассказать все в рамках данного интервью, замечу, что получаю удовлетворение от улыбок, а иногда слез радости на лицах людей, слов благодарности в мой адрес. Наверное, это и есть для меня самая большая награда. — Скажите, пожалуйста, на Ваш взгляд, какими качествами в первую очередь должен обладать народный депутат?
Слева-направо: народный депутат Украины Владимир Толстенко, Председатель Вилинского сельсовета Людмила Пучкова, Председатель Бахчисарайского районного совета депутатов Валентина Крашкина From the Left: Volodymyr Tolstenko, the National Deputy of Ukraine, Lyudmila Puchkova, the Chairman of the Vilinsky Village Council, and Valentina Krashkina, the Chairman of the Bakhchisaraysk Regional Council of Deputies
Прежде всего, он должен всегда, везде и во всем оставаться человеком. Следующие не менее важные качества народного депутата — это профессионализм, опыт работы и умение общаться с людьми. Но грош цена будет всему этому, если в своей работе депутат будет, прежде всего, думать о себе, а не об общественном благе. Если его слова, его обещания будут тут же забыты. В конечном счете, слова не должны расходиться с делом!
Слово и дело — вот девиз народного депутата. Беседу провела Людмила Гавришенко IMAGE UA №4/2011
13
Герой номерА The hero of the edition
Volodymyr Tolstenko:
”Words must match deeds!” On the eve of Independence Day, news of a restoration of justice, the fact that ordinary Ukrainians can defend their rights and that law prevails are especially pleasing. We are talking to The Deputy of Ukraine, member of Party of Regions, Secretary of the Committee for Legal Policy of The Verkhovna Rada of Ukraine, Volodymyr Tolstenko, about issues of Law, Independence and Justice. 14
IMAGE UA №4/2011
— Volodymyr Leonidovych, Ukraine celebrates two important holidays of political life this year: 20 years from the date of the declaration of Independence and the 15th anniversary of the Constitution. What do you think these two events have given to the Ukrainian people? — Firstly, I would like to note that the declaration of Independence of Ukraine is a significant event that opened a new page in Ukrainian history. August 24, 1991 the Verkhovna Rada of Ukrainian Soviet Socialist Republic proclaimed Ukraine an independent, democratic state. «Act of Independence of Ukraine» was supported by an overwhelming majority of Ukrainians on the referendum on December 1, 1991, consequently, Ukraine as an independent state established itself. We now have a stable, equitable, based on inter-
national law and mutual diplomatic, political and economic relations with many countries around the world. We have stable relationships, especially under the current regime, with our strategic partners, the United States, Russia and countries of Western Europe. During the past two years, Ukraine has rapidly and more effectively made progressed on its way to European integration. At the same time, our country has legislatively strengthened the nonaligned, neutral status. Of course, we must admit that along with these indisputable achievements, it is also irrefragable that we have not been able to decide for twenty years, many if not most of the social and economic problems the state has faced. For the previous five years of «Orange» government the country slid into its development for many years. So, thinking about this
Герой номерА The hero of the edition
holiday, I pay tribute to all those who won the independence for our country, who in these difficult years of the State have not lost faith in our country, are proud of Ukraine and have done everything for its prosperity to flourish. Honor and praise to them. Yet with all my conviction I want to say that the faith and hope of these people will come true under the present government, which has committed itself to the modernization of the country, taken the path of reform and set its sights on a signifcant rise in material well-being and the improving of social standards.
nity, academics and the international community. The President noted that changes and additions to the Constitution, made by the Constitutional Assembly will be submitted for public discussion. At the same time, the President noted that the new Constitution will take place in accordance to the Basic Law, ie it will be accepted by the Supreme Soviet of Ukraine.
— Now let’s talk about the Constitution. Why is there talk of the need to adopt a new constitution, or make changes to it? Is it good enough?
— Compared to previous sessions of the Verkhovna Rada productivity can be estimated at five. Over a thousand bills were considered and more than two hundred laws were adopted. Many of them deal with the issues of industry development, policy and legal issues. 27 bills initiated by the President of Ukraine and 156 — by the Cabinet of Ministers were considered. Thanks to the constructive and coordinated work of the Party of Regions and its political allies in Parliament, a demonstration of the high level of efficiency of legislative activity has been observed. As a result, a number of laws aimed at reforming all aspects of life of the state, in the context of the administrative, agricultural and pension reforms initiated by President of Ukraine VF Yanukovych were adopted. Also, during the previous session, various laws on making amendments and changes to the articles of the tax, civil, criminal, crimi-
— Firstly, it should be noted that the adoption of the Constitution was a milestone in the history of our country. The Constitution was the guarantor of the independence, sovereignty and democratic way of development. For the first time Basic Law has recognized in addition to a person’s life, health, honor and dignity being of an important social value. It has defined the basic rights and freedoms, of man and citizen, and guaranteed their protection. It also has approved the equality of a panoply of people, regardless of race, color, national origin, material and social status, religion, sex, etc. The Constitution has defined the political system, system of government, dividing it on the judicial, legislative and executive ones. Enacted Basic Law has incorporated many advanced time-tested European standards. In general, as many foreign political figures noted, this Constitution is one of the most progressive and democratic. The Constitution has passed a serious test of time and provided a significant role in the country’s formation. However, since the adoption of this Basic Law, significant changes both domestically and abroad have occured. Previous experience, especially during the last 5 years, has revealed a number of gaps and certain contradictions that have been put on the agenda for correction, ie make changes to it. According to this, the President, Victor Yanukovych, in response to the challenges of time, has issued a decree on «Supporting the initiative to create a Constitutional Assembly.» The Constitutional Assembly is to charge the maximum of democracy and depoliticization of the process of reforming the Constitution with involvement of the commu-
— Let’s talk about the impact of the Parliament of the eighth session of the VI session. Was it effective?
nal procedure and family codes have been accepted. — Which can you single out? — Again, the Supreme Council has worked extensively and effectively. Each of the laws adopted by the Supreme Council, have had a special importance and a special place in today’s political environment and beyond the life of the state. Such laws as the law «About Amendments to the Law of Ukraine» About the Cabinet of Ministers of Ukraine «, « About the central bodies of executive power», « About amnesty», « About access to public information» « About legal fees «, « About the free medical care», « About the introduction of the Tax Code of Ukraine and some legislative acts of Ukraine» in addition to a variety of other laws of Ukraine. I would like to point out the laws that were emblematic of other legislation. Although, I repeat, all adopted laws are important because each is a pressing problem facing the state and society and people in some lower socio-economic spheres. Those are: the Law of Ukraine «About measures on the legislative provision of the pension system», « About State Land Cadastre», « About the principles of preventing and combating corruption in Ukraine.» The adoption of the law « About amendments to the Law of Ukraine» About the Budget for 2011 « was very important for the state and citizens as a result of which the budget revenues have been increased by ap-
IMAGE UA №4/2011
15
Герой номерА The hero of the edition
proximately 14 billion UAH. These funds will be directed at improving the welfare of citizens, financing significant regional projects aimed at developing the region and state. — What was the most difficult law to accept, in your opinion? — Of course, adopted Law of Ukraine «About measures to ensure the legislative reform of the pension system.» occupies a special place. — The adoption of this law is ambiguous evaluated by society. Unpopular laws entail the unpopularity of politicians. Will the adoption of this law cause the populist statements by individual members of the opposition? It should be noted that Ukraine was the only country in the former Soviet Union, which did not carry out pension reform. In addition, the pension fund is experiencing a high deficit of the budget. The necessity of pension reform was conditioned by the demographic situation, when in the next two or three years one worker will provide one pensioner, etc. In addition, we have come to understand that a solidarity system in the future will not provide even the minimum monthly pension for retired citizens. There is a need, along with the solidarity system to complement this with a fully funded pension system. In general, conclusions were arrived at, where the solution to this problem could not be postponed further, ironically exactly what the previous government had been doing. The development and adoption of this law was accompanied by assidious levels of work undertaken by the Presidential Administration, Government, Deputies, and specialists in this field. This is the law, which required an extensive discussion and a complete objective assessment, which of course has been whats happening recently and prior to its consideration and adoption. In addition, during the development of this bill, of course, the mood of society was taken into account. The law provides to limit the maximum pension to 10 living wages for people who have lost their ability to work (from 1 April 2011 — 7.64 thousand UAH); to reduce the amount of pension from 90 to 80% of the salaries for civil servants; to make early payment (eighteen months) of pension to retired civil servants, deputies, prosecutors, judges who do not work; to limit incomes from pensions, in particular for MPs, judges, prosecutors, military personnel. The sum of wages, should 16
IMAGE UA №4/2011
be charged a single social fee as for other categories of pensioners. Further, the law provides the raising of the retirement age for women from 55 to 60 years, with a gradual increasing to 6 months a year during 10 years. The minimum required contribution period for old-age pensions has been increased from 5 to 15 years. Also provisions to the pension schemes of public sector employees at retirement include a onetime relief payment at a rate of 10 assigned to those pensions. This law also refers to civil servants whose retirement age was raised to 62 years. In general, it addressed the majority of citizens from all stratas of Ukraine’s population. — So you can emphasise with these rules that were considered by the law and which are very unpopular in the community as a whole. — In this regard, the deputies of the Verkhovna Rada of Ukraine had to consider weightedly each addition and the proposal of deputies to the law, and there were over a thousand of them. Therefore, the consideration, which resulted in its adoption, lasted about 9 hours. — Will there be any amendments to this law? — It is likely. Firstly, even the theoretically best law requires testing in practice, and that happens to most of the laws. At the same time, life must continue. Conditions and circumstances in which we use one or the other provision of law change. In addition, changes are made in legislation, in regulations and in other laws. But certain rules must be associated with these laws. So, I believe after a certain period of time, some additions and changes to the law: «On measures for the legislative support of the pension system» caused by objective circumstances and the need to improve it, will be made. — Volodymyr Leonidovych, you are a politician who does not advertise himself: You do not take part in popular political shows and you do not shout populist slogans from the podium. Is it part of your good manners and education, or simply you have many other important things to do? In general, what was the main reason for you to get the deputy’s mandate? Could you please give specific examples of your work? — Perhaps it this the understanding that I have lived a significant segment of my life.
During this period, I have gained some experience, knowledge, skills, and in my opinion, the ability to listen to people, to understand their problems and not least, to try and solve these problems. To tell you the truth, I like helping people. The basis of my choice is my desire to work for the state and its people and to evaluate myself: what I am ready for and what I can do. Indeed, despite a popular opinion, the work of MPs, if they really do their jobs, is quite diverse and extensive, which is time consuming, as well as requiring a great amount of patience and stamina. If you want me to specify the problems I encounter in the domain of my work then they are the following: the problem of water supply, gas supply, electrification of streets, houses in some localities, repairs to housing, providing people with housing, land issues, the accuracy of calculating pensions, the restoration of welfare benefits, child gardens, issues related to education, health, etc. I can give you more specific examples. A citizen of Bakhchisaray district asked me to assit them with the following situation. The district office of the pension fund refused to recount him his pension for many years for various trumped-up reasons. After my intervention, the pension was counted, additional assessed and paid in the shortest possible time. Or another example of me coming to someone’s aid is a resident of the village of Mirnoyi, in the Simferopol district. This individual appealed to me to help her find a place for her baby in a kindergarten. After I had conversed with the chairman of the village council and director of the kindergarten, the child was found a place within the kindergarten. Consequently, his mother could work without worrying about her baby. Another example, was with a man who was a resident of Crimea. In rather a immature way, he got drunk, stole his uncle’s car and in the process smashed it up. The man was of course arrested. He frankly confessed and repented, he was given four years. He was jailed in Chernivtsi region. His mother is a pensioner, who has serious problems with her health. It was very difficult and expensive for her to visit her son. After my request to the prison service the convicted man was transferred to Crimea, which is much more accessible and easier for his mother to visit him. There were other issues that I have had to deal with. In Bakhchsarai a businessman occupied a former kindergarten. This, despite the fact that approximately 500 children were awaiting placement within this kindergarten.
Герой номерА The hero of the edition
With my help the kindergarten was returned to the Bahchisaray’s community. Furthermore, I am presently helping to solve a financial problem regarding the maintenance of the kindergrten’s garden. — Volodymyr Leonidovych, can you tell us more about the case of the land shares in the villagers of Vilinoy, Peschane and Beregove in the Crimea? — In accordance with the Presidential Decree «About land sharing» and other normative documents by the decision of Vilinsky and Peschanovskogo village councils, and by order of the Bakhchisarai district administration, villagers of Vilinov, Peschane and Beregove received acts of land shares. About 2,000 people used their right and about 6000ga of agricultural land was unsolder for these purposes. History of robbing villagers began in 2004, when the company «Agricultural company» Krym «led by individuals who do not need to be called, presented a claim to the shareholders for their seizure of land (shares) in favor of JSC» Agri «Crimea». Almost to one, two people who wanted to dispose the land at their discretion, to sell it and make «big» money. Unfortunately, these claims finally ended in 2007, when under the decision of the court, the land was taken away from the villagers. I want to establish the fact that the agricultural company «Crimea» is just a «Facade» behind which there are concrete people eager to enrich themselves at the expense of the state and its people. It should be further noted that on one occassion the ex-Prime Minister, Julia Tymoshenko, who is always generous with promises and populism, was passing through these villages. At a meeting, she gave her word that she will solve this problem in favor of the shareholders. However, after having left the village, this problem slipped her mind and therefore, she unfortunately failed to deliver on her promise. Conversely,I would like to note that later, Victor Yanukovych visited the same village. He listened to people’s request, he promised, without fail, in accordance with the law to assist these villagers (residents of villages Vilinov, Peschane and Beregove) in the restoration of justice, the return of the land by those who had mishandled and process this land. During this visit, the President was accompanied by Chairman of the Council of Ministers of ARC, V. Dzharty, and of course the President did indeed keep his word.
In turn, Vasiliy Georgievich has not forgotten his promise and he has assisted in the objective of this issue. It just so happened that I worked as a MP in the Bakhchisarai district and under my deputy duties, and on behalf of the party and Dzharty’s order I actively assiting in the complex resolution of this matter. I am therefore, glad to declare that on July 7, 2011 by the decision of the Supreme Economic Court of Ukraine, the decision of Sevastopol Economic Court of Appeal was held good, according to which the ownership of land plots (shares) were duely returned to their former owners, the residents of villages Vilinov, Peschane and Beregove. I am of course very pleased this happened. So, to summerise, what has been said about my work, is of course restricted by the time constraints of this interview, and thus I have not been able to illustrate the complete inventory of my duties. Nevertheless, I want people to realise that I get a great satisfac-
tion from the smiles and sometimes tears of joy on the faces of people after I have helped them. Perhaps for me, it is the greatest reward achieve. — Tell me please, in your opinion, what qualities and attributes deputies should initially possess? — First of all, they must always, everywhere and in everything remain a human. Professionalism, experience and the ability to communicate with people are not less important qualities for MPs. However, all this will be worthless, if a deputy focuses upon himself in his work and not about the people. Otherwise, his words, his promises will be immediately forgotten. Ultimately, you should practise what you preach!
Word and deed is the motto of MP. Interviwed by Ludmyla Gavryshenko
IMAGE UA №4/2011
17
Незалежність Independence
24/08/1991 Акт проголошення незалежності України Верховна Рада України прийняла історичний документ виняткового значення для долі українського народу – Акт проголошення незалежності України. У ньому зазначалося: «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний сувере-
нітет України, Верховна Рада урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – України. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення». За Акт проголосувала абсолютна більшість депутатів Верховної Ради. УРСР перестала існувати. На геополітичній карті Світу постала нова самостійна держава – Україна.
Act of Independence Verkhovna Rada of Ukraine adopted an his- preme Council proclaims Ukraine’s independence torical document of exceptional importance for and the establishment of an independent Ukrainthe fate of the Ukrainian people «the Declaration ian state of Ukraine. Ukrainan territory is indivisiof Independence of Ukraine». It concluded: «Giv- ble and inviolable. From now on the Constitution en the grave danger that had threatened Ukraine and laws of Ukraine shall be in effect on the terriin connection with the coup in the USSR on Au- tory of Ukraine. This act shall take effect upon its gust 19, 1991, continuing the millennial tradition approval». of state in Ukraine, proceeding from right to selfThe absolute majority of Verkhovna Rada votdetermination under the UN Charter and other ed for the Act. The USSR ceased to exist. A new ininternational legal documents, making the Dec- dependent state, Ukraine appeared on the geolaration on state Sovereignty of Ukraine, Su- political map of the world.
1/12/1991 Референдум Для підтвердження Акта проголошення незалежності Верховна Рада України вирішила провести республіканський референдум. Він був потрібен для того, щоб нейтралізувати політичні спекуляції противників української незалежності (особливо у східних і південних областях республік), які заявляли, що народ буцімто не підтримує Акт про незалежність. Союзне керівництво на чолі з президентом СРСР М. Горбачовим, не втрачаючи надій на укладення нового союзного договору, вело активну роботу в цьому напрямі. Крім того, світове співтовариство не поспішало з визнанням самостійності України, вичікуючи, як розгортатимуться події. На всеукраїнському референдумі кожен громадянин мав чітко відповісти «Так, підтверджую», або «Ні, не підтверджую» на запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». 18
IMAGE UA №4/2011
Із 37885,6 тисяч громадян України, котрі були внесені до списків для таємного голосування, взяли участь у голосуванні 31891,7 тисяч (84,18%). Із них позитивно відповіли 28804,1 тисяч виборців (90,92%). Зокрема, у Криму відповіли на запитання референдуму «Так, підтверджую» – 54,19% громадян, у Севастополі – 57,07%; у Донецькій, Луганський, Одеській, Харківській областях підтвердили Акт про незалежність понад 80% виборців; в Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській, Вінницькій областях за незалежність проголосувало понад 95%, в інших областях – понад 90% громадян. Втретє за 350 років від Визвольної війни середини XVII ст. Україна здобула самостійність. Головним завданням стало збереження незалежності й суверенності Української держави.
Незалежність Independence
Referendum In support of the Act of Independence the Parliament of Ukraine decided to hold a national referendum. It was required to neutralize speculation of the political opponents of Ukrainian independence, especially in eastern and southern regions of the republic, which declared that their people supposedly do not support this Act of Independence. Soviet leadership led by the then President Mikhail Gorbachev, were not losing hope to conclude a new union contract, worked actively in this direction. In addition, the international community did not hurry with their recognition of the independence of Ukraine and waited for further events to develop and become established. At the national referendum every citizen had to give a clear answer, «Yes, agree» or «No, do not agree» to the question: «Do you second the Act of Independence of Ukraine?»
Of the 37,885,600 citizens of Ukraine who were listed for a secret ballot, 31,891,700 (84.18%) voted. Of these, 28,804,100 voters (90.92%) responded positively. In particular, in the Crimea 54.19% of citizens answered the question referendum «Yes, confirm». In Sevastopol - 57.07%, in Donetsk, Luhansk, Odesa, Kharkiv regions more than 80% of the voters confirmed the Act of Independence. While in Ivano-Frankivsk, Lviv, Ternopil, Volyn, Rivne, Zhytomyr, Kyiv, Khmelnytsky, Cherkasy, Vinnytsia region more than 95% voted for independence, in other areas, consistently over 90% of the population voted positively. In 350 years since the Liberation War of the mid XVII century, Ukraine has gained independence for the third time. The main task was to preserve the independence and sovereignty of the Ukrainian state.
1/12/1991 Перші президентські вибори Одночасно з референдумом відбулися вибори Президента України. Кандидатів на посаду Президента висунули 12 політичних партій, громадських об’єднань і рухів, 97 трудових колективів, понад 100 громадян подали відповідні заяви про самовисування. Однак тільки 7 претендентів, зібравши по 100 тисяч підписів, були зареєстровані Центрвиборчкомом кандидатами на президентську посаду. Серед них – Л. Кравчук – Голова Верховної Ради України; В. Гриньов – заступник Голови Верховної Ради України; В. Чорновіл – голова Львівської обласної
Ради, один із керівників Народного Руху України; Л. Лук’яненко – голова Української Республіканської Партії; І. Юхновський – керівник Народної Ради у парламенті республіки; Л. Табурянський – голова Української Народної Партії, підприємець; О. Ткаченко – міністр сільського господарства України. За Л. Кравчука проголосувало 61,59% виборців. Він переміг у першому турі. 5 грудня 1991 року на урочистому засіданні Верховної Ради України Л. Кравчук склав присягу Президента України.
The first presidential election Simultaneously with the referendum, the Head of Lviv Regional Council, one of the leaders of President of Ukraine was elected. 12 political the People’s Movement of Ukraine, L. Lukyanenko – parties, public associations and movements, 97 the Chairman of Ukrainian Republican Party; I. work collectives nominated their Presidential Yukhnovsky – the Head of People’s Council in the candidates, more than 100 citizens filed the Parliament of the Republic; Taburyanskyy L. – the appropriate applications for self-nomination. Chairman of the Ukrainian People’s Party and However, only 7 candidates, who had gathered the entrepreneur, Oleg Tkachenko - Minister of necessary 100 thousand signatures, were registered Agriculture of Ukraine. by the Central Election Committee as candidates 61.59% of voters voted for Leonid Kravchuk, he for the presidency. Among them there was won the first round. December 5, 1991 at a Kravchuk – the Chairman of the Verkhovna Rada of ceremonial session of the Verkhovna Rada of Ukraine, V. Grinyov - the Deputy Chairman of the Ukraine Leonid Kravchuk took the oath of the Verkhovna Rada of Ukraine, V. Chornovil – the President of Ukraine. IMAGE UA №4/2011
19
Незалежність Independence
28/06/1993
10/07/1994
Конституція України Верховна Рада прийняла Конституцію України кваліфікованою більшістю (315) голосів і закон про введення її в дію (338 голосів). 28 червня став Днем Конституції України. За формою державного правління й устрою Україна визначається як унітарна республіка, а українська мова проголошується державною. Одночасно в Україні гарантується вільний розвиток інших мов. Вагоме значення має проголошення принципів економічної, політичної та ідеологічної багатоманітності. Це означає, що остаточно покінчено з пануванням однієї форми власності, одного політичною напряму, однієї ідеології. Конституція проголошує людину найвищою соціальною цінністю в Україні. Утвердження і забезпечення її прав є головним обов’язком держави. Constitution Parliament passed the Constitution of Ukraine by a qualified majority (315) votes and the Law about its effect (338 votes). June 28th became the Constitution Day of Ukraine. The form of government and system of Ukraine is defined as a unitary republic, and proclaimed state language is Ukrainian. At the same time in Ukraine, the free development of other languages was guaranteed. The proclamation of the principles of economic, political and ideological diversity is very important. This means that the domination of one form of ownership, political movement and one ideology is finally ended. The Constitution proclaimed that man is the highest social value in Ukraine. To affirm and ensure their rights is the main duty of the state.
ніхто не набрав більше половини голосів, і був призначений другий тур на 10 липня 1994 року, в якому змагалися Л. Кравчук та Л. Кучма. Переміг Л. Кучма, який набрав 14 млн 660 тис. голосів (52%), а Л. Кравчук – 12 млн бл 100 тис. голосів (45%).
Другі президентські вибори У напруженій політичній боротьбі відбувалися другі президентські вибори, на яких балотувалося 11 претендентів: Л. Кучма, Л. Кравчук, І. Плющ, П. Таланчук, Л. Скорик, І. Валеня, В. Лановий, В. Пинзеник, О. Мороз, В. Бабич, М. Рудь. Згодом Л. Скорик та В. Пинзеник зняли свої кандидатури. Не змогли зібрати по 100 тисяч голосів на свою підтримку М. Рудь та І. Валеня. Кандидатами було зареєстровано 7 осіб. У першому турі
Second presidential elections The second presidential election took place In a tense political struggle. 11 contenders: L. Kuchma, L. Kravchuk, I. Plustch, P. Talanchuk, L. Skoryk, I.Valenya, V. Lanovoy, V. Pynzenyk, O. Moroz , V. Babich, M. Rud stood for the presidency. Later L. Skoryk and P. Pynzenyk withdrew their nominations. M. Rud and I Valenya could not collect 100 thousand votes for their support. 7 people were registered as candidates. In the first round no one scored more than half of the votes and the second round was appointed for the 10 July 1994, whereby Kravchuk and Kuchma competed. Leonid Kuchma won by gathering 14 million 660 thousand votes (52%), compared to Leonid Kravchuk’s 12 million 100 thousand votes (45%).
2/09/1996 Власна грошова одиниця Свого часу, ще на початку січня 1992 року в Україні був започаткований обіг купонів, потім купонів-карбованців багаторазового використання, а у вересні 1996 року вони були замінені на національну валюту – гривню. Так відбувся перехід на власну грошову одиницю. Own monetary unit In the beginning of January 1992, circulation of coupons was initiated in Ukraine, followed by the circulation of reusable coupons-rubles and in September 1996 they were replaced by the new national currency, the hryvnia. Thus the transition of its own currency had occuredfor Ukraine.
16/04/2000 Референдум та «касетний скандал» Відбувся Всеукраїнський референдум за всенародною ініціативою щодо таких питань: 1. Чи має право Президент України достроково припиняти повноваження Верховної Ради України, якщо вона протягом одного місяця не зможе сформувати постійно дієвої парламентської більшості, або протягом трьох місяців не затвердить підготовлений і поданий Кабінетом Міністрів Державний бюджет України? 2. Чи згодні громадяни України з необхідністю обмеження депутатської недоторканності? 20
IMAGE UA №4/2011
3. Чи згодні громадяни України зменшити кількість народних депутатів України з 450 до 300? 4. Чи підтримають громадяни України створення двопалатного парламенту в Україні, одна з палат якого представляла б інтереси регіонів України і сприяла б їх реалізації? Щодо першого питання «за» проголосувало 84,69% громадян, другого – 89%, третього – 89,91%, четвертого – 81,68% тих, хто взяв участь у голосуванні. Усього в референдумі взяло участь 81,15% громадян України. За вердиктом Конституційного Суду України,
результати референдуму мають обов’язкову силу, і Верховна Рада була зобов’язана прийняти відповідні зміни до Конституції. Однак процес імплементації результатів референдуму затягнувся на невизначений термін. А з 28 листопада 2000 року у Верховній Раді розгорнувся так званий «касетний скандал» (йшлося про зникнення у вересні того ж року журналіста Г. Гонгадзе та про записи розмов Президента України з високопосадовими особами), котрий відволік увагу народних депутатів від багатьох важливих законотворчих питань.
Незалежність Independence
Referendum and the cassette scandal April 16, 2000. An All-Ukrainian referendum on national initiatives took place on the following topics: 1. Does the President of Ukraine have the right for an early termination of the powers of the Verkhovna Rada of Ukraine, if it is within one month and not able to form a permanent parliamentary majority, or within three months, does not approve the prepared or submitted State Budget of Ukraine, by the Cabinet of Ministers 2. Do citizens of Ukraine agree with the need to limit the immunity? 3. Do citizens of Ukraine agree to reduce the number of deputies of Ukraine from 450 to 300? 4. Do citizens of Ukraine support the creation of a bicameral parliament in Ukraine, if one of the chambers would represent the interests of Ukraine’s regions and facilitate their implementation?
84.69% of those who took part in the vote voted for the first issue, 89% - for the second, 89.91% for the third, 81.68% fourth. All in all 81.15% citizens of Ukraine took part in the referendum. According to the verdict of the Constitutional Court of Ukraine the results of the referendum are binding, and Parliament was obliged to adopt appropriate amendments to the Constitution. However, the process of implementing the results of the referendum were delayed indefinitely. Since the 28th of November 2000 the so-called «cassette scandal» raised in the Parliament (about the disappearance in September 2000 of the journalist Georgiy Gongadze and various recordings of conversations between the President of Ukraine and senior officials) which distracted the attention of the Parliament from many important legislative issues .
22/11/2004 – 26/12/2004 Помаранчева революція Розгорнулася кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків та інших актів громадянської непокори в Україні, що була організована і проведена прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді–грудні 2004 року, після оголошення Центральною виборчою комісією попередніх результатів, згідно з якими переміг його суперник – Віктор Янукович. Акція почалася 22 листопада 2004 року як реакція на масові
фальсифікації, що вплинули на результат виборів. Основною базою об’єднаної опозиції стали західні і центральні регіони країни, у той час як Віктора Януковича підтримав Схід і Південь України. Громадська думка західних країн була переважно на стороні української опозиції. За результатами голосування у повторному другому турі виборів перемогу одержав Віктор Ющенко.
Orange Revolution A campaign of protests, rallies, pickets, strikes November 22, 2004, in reaction to the massive fraud and other acts of civil disobedience in Ukraine that had affected the outcome of these elections. insued. These were organized and held by the The main base of the united opposition was the supporters of Viktor Yushchenko, the main western and central regions of the country, while the opposition candidate in presidential elections in East and South of Ukraine supported Yanukovych. November-December 2004, after the announcement Public opinion of Western countries were primarily by the Central Election Commission, declared the on the side of the Ukrainian opposition. Eventually, preliminary findings and Yushchenko’s rival Viktor Viktor Yushchenko won according to results from a Yanukovych, the winner. The event started on second round of elections. 7/02/2010 Президентські вибори 2010 року За результатами всенародного волевиявлення Віктор Янукович був обраний Президентом України. 25 лютого він склав присягу перед Українським народом як Глава держави. За результатами обробки 100,00% протоколів переміг лідер опозиції Віктор Янукович – 48,95% (12 481 268 голосів); Юлія Тимошенко відстала на 3,48 відсотки – 45,47% (11 593 340 голосів). Проти обох кандидатів проголосувало 4,36% громадян. Юлія Тимошенко не визнала своєї поразки.
Presidential Election 2010 As a result of the nation’s will, Viktor Yanukovych was elected the President of Ukraine. On February 25 2010, he took the oath before the Ukrainian people to serve as their President. According to the results of the handling of 100% protocols, the opposition leader Viktor Yanukovych won - 48.95% (12,481,268 votes), Yulia Tymoshenko came second by 3.48 percent - 45.47% (11,593,340 votes). 4.36% of citizens voted against both candidates. Yulia Tymoshenko did not recognize her defeat. IMAGE UA №4/2011
21
Незалежність незалежність Independence independence
Тризуб Trident Тризуб – історичний символ Української Державності, княжий знак середньовічних Київських князів. Магічний символ оберегу північно-арій ських племен. Має скандинавське рунічне походження. З розповсюдженням християнства набув додаткової семантики Святої Трійці. У науці поширена думка, що Тризуб у національній символіці України бере свій початок від геральдичного знаку Рюрика та його нащадків. Але разом із тим, кожен знак існував набагато раніше. Археологи знаходили такі знаки на величезних територіях від Дніпра до Гімалаїв, від берегів Понта й Пропонтиди до лісостепової зони Московщини. Тризуб несе в собі сакральне значення, пов’язане з троїстим характером верховної влади. Все це було задовго до того, як християнство проголосило Святу Трійцю. Факт залишається фактом: український національний символ є старовинним царським знаком, пов’язаним із багатьма різними етносами й державними формаціями. Відроджений під час проголошення Української Народної Республіки у 1918 році. З 1992 року Тризуб – Малий Герб України й головна складова Великого Герба України. Традиційно зображується золотим на блакитному тлі – згідно з кольорами Державного Прапору України. 22
Trident is the historic symbol of Ukrainian statehood, prince mark of the medieval Kievan princes, magic talisman symbol of North-Aryan tribes and has Scandinavian runic origin. With the spread of Christianity it gained additional meaning of the Holy Trinity. In science the popular belief is that the Trident is the national symbol of Ukraine originating from the Heraldic sign of Rurik and his descendants. However, at the same time each character could have existed much earlier due to archaeologists discovering signs of their vast territory from the Dnieper to the Himalayas, from Pont and Propontyda coasts to the forest-steppe zone of Moscowy. Trident is a sacred value associated with the triple nature of supreme power. All this was long before Christianity proclaimed the Holy Trinity. The fact remains that the Ukrainian national symbol is the ancient king’s sign associated with many different ethnic groups and state formations. Trident was revived during the declaration of the Ukrainian National Republic in 1918 and since 1992 it has remained a small emblem of Ukraine, becoming a major component of the Great Emblem of Ukraine. Traditionally it is portrayed on a gold and blue background – according to the color of the State Flag of Ukraine.
IMAGE UA №4/2011
Великий Герб The Large Emblem Великий Герб – складається з трьох основних частин: Тризуба, Герба Війська Запорізького (праворуч) і Герба Королівства Галичини і Лодомерії (ліворуч). Це символізує соборність України: національний символ (Тризуб) об’єднує і Захід (Галицький Лев), і Схід (Козак-Запорожець). Тризуб принципово симетричний, тоді як оксідентальні (Лев) і орієнтальні (Козак) символи розгорнуті обличчям один до одного, що означає подолання та єдність протиріч. Крім того, ці фігури розгорнуті в протилежні від їхнього історичного положення боки.
The Large Emblem consists of three main parts: the Trident, Zaporizhia Army Emblem (on the right) and Galicia and Lodomeria Kingdom Emblem (on the left). The unity of Ukraine is symbolized as the national symbol (Trident) unites West (Galician Leo) and East (Kozak-Zaporozgets). Trident is symmetrical on principle, whereas Oxidental (Leo) and Oriental (Kozak) symbols are facing each other which, symbolises the overcoming of contradictions and unity. Incidentally, these figures are deployed in opposite sides of their historical position.
Незалежність Independence
ПРАПОР The Flag Прапор – стяг із синьої (або блакитної) і жовтої (або золотої) смуг зі співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3. За походженням це кольорове сполучення – від символіки Галицького Королівства, яка зосібна має скандинавський генезис. Про походження Національного і Державного Прапору України існує багато версій і теорій. Одна з найпопулярніших інформує про те, що жовто-сині барви символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Після прийняття християнства ці кольори освячувалися образом животворного Хреста. Після нашестя татарських орд Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковних оздобах, на гербах українських міст. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлювали жовто-синіми кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького все частіше виготовляють із синього полотнища, на якому жовтою фарбою наносять хрест, зорі, зброю, постаті святих. Найпоширеніше його трактування – блакитне українське небо над ланами золотого збіжжя. Жовто-блакитний стяг був Державним прапором Української Народної Республіки, Гетьманської Держави (1918 р.); від 1992 р. – Державний Прапор України.
The Flag is a banner of blue (or light blue) and yellow (or gold) stripes with the ratio of the flag width to its length 2:3. The origin this color combination is the symbols of the Kingdom of Galician, which in turn has Scandinavian genesis. There are many versions and theories about the origin of the National and State Flag of Ukraine. One of the most popular depicts how the yellow-blue colors symbolize the Kyiv State even before the Rus was baptized. After the adoption of Christianity, these colors were sanctified by the image of viviparous Cross. Previous to the invasion of the hordes of Tatar khan Batiy, this symbolism disappeared to be revived later by the church ritual decorations and Ukrainian cities emblems. In general, the emblems of the cities within the regions of Kyiv and Ukraine were framed in yellow and blue colours. Since the 17th century, the regimental and sotnia Kozac flags of the Zaporizhia army were made of blue bunting decorated by crosses, stars, weapons and images of saints with yellow paint. The most common interpretation of the flag is it’s representation of the blue sky over the Ukrainian golden fields of grain. The Yellow and blue banner was the State flag of the Ukrainian National Republic and Hetman State (1918) but since 1992 it has become the State Flag of Ukraine.
ГІМН The Anthem Гімн – пісня «Ще не вмерла України ні Слава, ні Воля» (слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького). Офіційно «Музичну редакцію» державного гімну було прийнято Верховною радою України 15 січня 1992 року; слова гімну були затверджені «Законом про Гімн України» від 6 березня 2003 року. Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року. Український етнограф, фольклорист, поет Павло Платонович Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна», який миттєво розповсюдився серед українофільських гуртків, щойно об’єднаних у «Громаду». Проте, вже 20 жовтня того ж року шеф жандармів, князь Долгоруков, дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» на проживання в Архангельську губернію під наглядом поліції. Перша публікація вірша П. Чубинського у львівському журналі «Мета» (1863, № 4) не залишила байдужими й релігійних діячів того часу. Один із них, отець Михайло (Вербицький), знаний композитор, поклав на музику патріотичну поезію. Вперше пісню почали виконувати як гімн у 1917 році.
The Anthem is the song «Ukraine has not perished not Glory nor Freedom» (words by Paul Chubinsky, music by Mikhail Verbitsky). Officially the Music editorship of the national anthem was approved by the Supreme Council of Ukraine on 15th January 1992 and the words of the hymn were approved by the law of the State Anthem of Ukraine on 6th March 2003. The creation of the Ukrainian national anthem dates back to the autumn of 1862 where Ukrainian ethnographer, folklorist and poet Paul Platonovich Chubynsky wrote the poem «Ukraine has not perished.» This poem was destined to become a national and then the state anthem of the Ukrainian people. Ukrainophile groups that were once united in the community, immediately distributed over this poem. However, on 20th October the chief of police, Prince Dolgorukov, ordered Chubinsky into exile to the Arkhangelsk province under police surveillance for a deleterious effect on the minds of common people. The first publication of the P. Chubinsky’s poem in Lviv magazine «The goal» (1863, № 4) did not leave indifferent even religious figures of that time. One of them, Father Mykhailo (Verbitsky), also a known composer, wrote music for this patriotic poetry. The song was first used as an anthem in 1917.
IMAGE UA №4/2011
23
Незалежність Independence
Вишиванка Vyshyvanka
Український рушник The Ukrainian towel Український рушник – смуга полотна яка сама по собі має символічне значення – дороги, долі, захисту. А коли на цій смузі виткані чи вишиті знаки-обереги, її захисна сила, відповідно, зростає. У всіх регіонах України рушником накривали хліб на столі. Коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник. Хлібом-сіллю на рушнику і досі зустрічають гостей. В українській хаті рушники вивішують над іконами і над портретами родичів. Рушник використовують у багатьох обрядах, насамперед тих, що пов’язані зі шлюбом і проводами в потойбіччя. 24
The Ukrainian towel is a striped fabric full of symbolic meaning depicting the way, fate and protection of Ukraine. When the stripe has woven or embroidered charms or characters its protective power, respectively, increases. All across Ukraine when bread was placed on a table it was always covered with this towel. When a son wents on a long trip, the mother would have given him a towel. Guests are still welcomed today with the bread and salt on a towel. In Ukrainian houses towels hung over the icons and portraits of relatives. Towels are used in many ceremonies, especially those connected with marriage and funeral.
IMAGE UA №4/2011
Вишиванка – символ здоров’я, краси, щасливої долі, родової пам’яті, порядності, чесності, любові, святковості. Вишиванка має значення оберегу. Це – вишита національна жіноча та чоловіча біла сорочка. Символіка вишивки залежала від того, кому призначалося вбрання: нареченому, чоловікові, хлопцеві, дівчині, заміжній жінці. На вишиванках використовували традиційні символічні орнаменти: геометричні, рослинні, зооморфні (тваринні). Іноді типи орнаментальних форм поєднували: орна ментально-рослинний із переважанням першого чи останнього. Народ ставився до вишиванок як до святині. Вишиванки передавали з покоління в покоління, з роду в рід, берегли як реліквії. Символічний образ сорочки-вишиванки часто згадується в народних піснях про кохання, сімейне життя, а також у соціально-побутових (козацьких, чумацьких, бурлацьких, наймитських та ін.). За традицією, дівчина, готуючи придане, мала вишити своєму нареченому сорочку. Сорочка-вишиванка оспівана, зображена в різноманітних жанрах народної творчості.
Vyshyvanka is a talisman symbolising health, beauty, happiness fate, generic memor y, decency, honesty, love and festivity. This is an embroidery of a national female and male in a white shir t. Symbolism of embroidery altered depending on who was going to wear the cloth: bride, husband, boyfriend, girlfriend, married woman etc. Traditional symbolic patterns were used on vyshyvanka: geometric, vegetable, zoomorphic (animal), sometimes different types of ornamental forms were combined: ornamental vegetation dominated by the first or the second. Embroidery passed from generation to generation, from family to family and were treated as heirlooms or relics. The symbolic image of an embroidered shirt is often found in folk songs about love, family life and social and domestic songs (Kozak’s, tchoomak’s (Ukrainian oxcart driver), barge hauler’s, hireling’s, etc.). By tradition, a girl, preparing her dowry, had to embroider bride shir t to her bridegroom. An embroidered shirt is glorified and depicted in various genres of folk art.
Незалежність Independence
Писанка Pysanka Писанка – символ Сонця, життя та безсмертя, добра, щастя, радості. Кожен орнаментальний мотив має певне сакральне значення. Разом вони утворюють на писанці мальовану молитву про злагоду і мир поміж людьми. У християнській культурі українців писанка стала символом воскресіння. В народі кажуть: «У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки».
Pysanka (Easter egg) is a symbol of the sun, life, immortality, goodness, happiness and joy. Each ornament has a specific sacred significance. Pysanka consists of these ornaments that together make a combined prayer for harmony and peace among mankind. In Christian culture,Ukrainian Easter eggs bhave become a symbol of resurrection due to the saying say: «As long as there is love, people will paint eggs.»
Вишня Cherry Вишня – символ світового дерева, життя; символ України, рідної землі; матері; дівчини-нареченої. У давнину вишня була одним із священних дерев далекої Японії та Китаю. Для праукраїнців вишня – світове дерево життя. «У давнину в Україні, – зазначає дослідник О.Шокало, – вишня була ритуальним деревом весняного новорічного обряду. Деревце вишні садили восени в діжечку, тримали його в хаті, а навесні, у березні, вишенька розвивалась і розквітала. По тому, як вона квітне, дівчата вгадували долю на цілий Новий рік». На думку деяких дослідників (зокрема Г. Лозко), назву «вишня» слід вважати прикметником жіночого роду, від форми «вишній», тобто «божественний» (пор. із словом «Все-вишній» (Всевишній)). Отже, вишня – це «божественне дерево». Деякі дослідники асоціюють це слово із весняним сонцем у зеніті, тобто «вишнім» сонцем.
Cherry is a symbol of world tree and life; it is a symbol of Ukraine, native land, mother and a bride. In ancient times cherry trees were one of the sacred trees of Japan and China. For Ukrainian ancestors cherry trees were the world tree of life. Previously in Ukraine researcher O. Shokalo stressed that cherry trees were a ritual spring of New Year’s rite. In autumn cherry sapling was planted in a tub and kept in the house In March, cherrys would develop and flourish. Some girls would try to guess the fate of a new year from the blossom of the cherry trees. «According to some researchers (including G. Lozko), the name «cherry» should be considered as a feminine adjective, because the form «вишній « meaning «divine» (compared with the word « Все-вишній» meaning the Most High). So, cherry is a «divine tree». Other researchers compare this word with the spring sun at its zenith, that is «вишнім» (cherry) sun.
IMAGE UA №4/2011
25
Незалежність Independence
Михайло Грушевський
Перший український Президент 1918 рік. Більшовики та німці намагаються заволодіти таким ласим шматочком, як Україна. Центральну Раду, що проіснувала в незалежній державі лише 13 місяців, розігнано. Першого Президента вільної України, Михайла Грушевського, рятують січові стрільці – оборонці Ради. У метушні подій ніхто не помічає маленьку жіночу постать. Далі події розгортаються немов у жахливому сні. Постріл. Жіночий зойк болю та відчаю. На декілька секунд встановлюється мертва тиша. Потім стрільці приходять до тями… То був замах на життя Михайла Сергійовича Грушевського. На щастя, невдалий. Але постраждала його дружина – Марія Сильвестрівна, яку тяжко поранили. 26
IMAGE UA №4/2011
За рік до описуваних подій… Після січневої революції в Росії пробудилася до самостійного життя й Україна. У Києві почалися національні маніфестації, на вулицях з’явилися жовто-блакитні прапори, почало творитися українське військо. Українські громадські організації і політичні партії утворили своє національне представництво – «Українську Центральну Раду». Головою однодушно обрали Михайла Грушевського. З ради громадських організацій Центральна Рада перетворилася під проводом Грушевського в перший парламент України, а він сам став першим Президентом української держави – Української Народної Республіки. Роботи Грушевському вистачало, бо вдень треба було або головувати на засіданнях Повної Ради (цілого парламенту), або вести провід у нарадах її президії (Малої Ради), а то й бувати на засіданнях Генерального Секретаріату, тобто Міністерської Ради
Незалежність Independence
України. Постійно прибували делегації з усіх сторін української землі. Треба було вести переговори з представниками різних партій і різних народів, що жили в Україні. Голова мусив і здійснювати нагляд за прийняттям законів, і цікавитися творенням нової адміністрації та судівництва, і додивлятися до того, як твориться українське військо, і постійно замислюватися над тим, звідки молодій державі добути грошей на свої потреби. Сам Грушевський про ті часи пише: «Тяжке й відповідальне було те становище. Вороги українства, які й давніше пеклом на мене дихали, у своїм засліпленні вважали мене автором і українського руху й винахідником української мови, тепер особливо всіли на мене зі своїми лайками й погрозами. А найтяжче ставало, коли не було згоди й між своїми, – а так мусило бути в міру того, як приходилося вирішувати різні питання дальшого життя. При тім же хоч усяку відповідальність валили на мене, в дійсності мав я дуже обмежений вплив, і то моральний тільки. Юридично моя роль була чисто формальна – як голова Центральної Ради я проводив її зборами та репрезентував її навні. Рішала ж у всяких справах більшість, а вся екзекутива була в руках Генерального Секретаріату». Справи ускладнювало й те, що новий більшовицький уряд Росії не хотів випускати з пазурів колишньої імперії Україну. А тим часом український народ більшовиків не хотів. На виборах до українських Установчих зборів 90 відсотків населення України подало свій голос за прихильників української влади. Та московські більшовики на це не зважали. Вони силою вдерлися в січні 1918 року на Лівобережжя. Тоді Центральна Рада проголосила 22 січня 1918 року самостійність України. Цього більшовики не могли подарувати ні Центральній Раді, ні її голові, ні українцям узагалі. Зайнявши Лівобережжя, вони ставили собі за мету здобути Київ. Оточили місто й кілька днів обстрілювали його з гармат. Грушевський в час цієї облоги залишився в місті і працював далі. Працювала з ним і Центральна Рада. Більшовики спрямували свою артилерію на дім Грушевського й стріляли доти, доки він не спалахнув. Український уряд увійшов у союз із Німеччиною для боротьби проти більшовиків, замирив з Центральними державами у Бресті 9 лютого 1918 року. Спілка невдовзі дала про себе знати: німці ввійшли до Києва, а у квітні 1918 року зробили переворот. Вони й так були цілковитими панами на Україні і мали повну свободу дій. Центральна Рада
була їм сіллю в очах, і вони наважилися її розігнати. На засідання 29 квітня, де вирішувалися дуже важливі справи, вони послали якогось офіцера з вояками. Офіцер той нахабно вдерся до зали засідань і крикнув поросійськи: «Руки вгору!». Члени Центральної Ради не розібрали, в чому річ, і всі попідносили руки... Єдиний, хто не підняв руки і запротестував проти поведінки німців, був Михайло Грушевський…
Ціна повернення в Україну Дотепер немає одностайної думки з приводу життя та діяльності Михайла Грушевського. Є офіційна. Вона така: «У кожного роду є свої історичні постаті першої величини, яких не в змозі прикрити пил віків. До таких велетнів української культури, полі-
22 січня 1918 Центральна Рада проголосила року самостійність України. Цього більшовики не могли подарувати ні Центральній Раді, ні її голові, ні українцям узагалі. тичної думки і дій останніх двох століть, безперечно, належали Тарас Шевченко, Іван Франко, Михайло Грушевський. Ім’я Михайла Сергійовича Грушевського – це ім’я академіка Всеукраїнської Академії Наук, академіка Академії наук СРСР, колишнього голови Центральної Ради, славетного історика ХХ ст. «Батько Грушевський» (так його називали за часів Центральної Ради) став одним із провідних діячів українського національного відродження в новітній історії України. Його багатотомна «Історія України – Руси» – це унікальна пам’ятка української і всеслов’янської культури, невід’ємна складова світової культури взагалі. Неоцінима заслуга Грушевського перед українським народом полягає в тому, що він на величезному архівному матеріалі показав безперервність історії українського народу від часів Київської держави і донедавна, довів, що український народ, як і всі інші слов’янські народи, має своє власне коріння. Українська нація завжди зберігала свою національну культуру та історію. Загалом його перу належить майже дві тисячі праць, в яких іс-
торія України простежується від найдавніших часів до проголошення Української Народної Республіки». Існує й інша точка зору, менш відома широкому загалові. Грушевський виконував політичне замовлення Австро-Угорської імперії, що мала на меті послабити імперію Російську, передусім сіючи розлад між слов’я нами. Інших ідейних супротивників Грушевського найбільше непокоїть його повернення в Радянську Україну та співпраця з більшовицьким режимом. З цього приводу колишній міністр УНР Микита Шаповал у статті, датованій 1924 роком, писав: «Грушевський, Шраги, Христюки, Чечелі, Мазуренки, Ніковські спокійненько пішли на службу найлютішому ворогові, пішли ганебно, без жодних уступок з його боку... Сміновіховство і злобна протиукраїнська концепція, а хто стає на ії ґрунт – тому нема надій на признання українського народу. Гідність першого громадянина Самостійної Вільної України Грушевський прийняв як титул сміновіховця – цим і викреслив він себе з числа борців за Україну. Обернувся на політичного трупа, повз котрого йдучи, українці повинні затуляти носа». Хай там як, Михайло Сергійович сплатив дуже високу ціну за те, що повірив більшовикам, за те, що схотів знову працювати та жити в Україні. 1931 року його кинули за ґрати. «Я стара людина, сили мої давно підірвані. До тюрми я був вкинутий у грипозному стані. Я не витримав різкого натиску слідчих. Ніякого фізичного впливу на мене не застосовувалося. Але мені був пред’явлений цілий ряд томів, де майже на кожній сторінці фігурувало моє прізвище. Мене переконували в тому, що я, як ідейний вождь свого руху, повинен взяти на себе відповідальність за контрреволюційну діяльність організації в цілому і дії окремих її керівників, а також підтвердити дані ними свідчення, що, безумовно, приведе до пом’якшення участі всіх притягнутих у цій справі осіб. У стані певної безвихідності і відчаю я погодився підтвердити свідчення Мазуренка, Чечеля, Гр. Коссака та інших». У листопаді 1934 року морально спустошений, тяжко хворий Грушевський помер. У таборах ГУЛАГу потім винищено майже всіх членів його родини. …Михайло Сергійович Грушевський назавжди залишиться Першим Президентом України, істориком, громадським діячем, вченим, чию спадщину ще належить оцінити нащадкам. Олена Першина IMAGE UA №4/2011
27
Незалежність Independence
The First Ukrainian President 1918. Bolshevists and Germans try to seize a slice of the pie which is called Ukraine. The Central Council which has worked in an independent state for only 13 months is disbanded. The First President of free Ukraine, Mykhajlo Grushevskiy, is rescued by the Sichevi riflemen, the guards of the Council. In the bustle of events nobody notices a nimble figure which is loitered around . Further coming events seemed like a nightmare. A shot. A woman is crying in pain and despair. In a few seconds a dead silence. And riflemen come round… This was an assassination aiming Mykhajlo Serhijovich Grushevskiy’s . Fortunately, unsuccessful. But his wife, Maria Silvester, was heavily injured.
28
IMAGE UA №4/2011
A year earlier… After Januar y revolution in Russia, Ukraine woke up to independent life. National manifestations began in Kyiv, yellow blue flags appeared on the streets, the Ukrainian army became organized, Ukrainian public organizations and political parties established the national representative office – «Ukrainian Central Council». Mykhajlo Grushevskiy was unanimously chosen as a chairman. Under the direction of Grushevskiy, the Central Council, as a representative of public organizations, transformed into the first parliament of Ukraine, and Grushevskiy became the first President of the Ukrainian state, Ukrainian National Republic. Grushevskiy had a lot of work to do. In the day he either had to preside at the session of complete Council (whole parliament), or to be in charge of the conferences of its presidium (Minor Council), or even to be on conferences of General Secretariat, that is Ministerial Council of Ukraine. Repeatedly the delegations came from all sides of Ukrainian land. It was important to negotiate with the representatives of all different parties and different peoples that have lived in Ukraine. A chairman was obliged to supervise the enactment and formation of Ukrainian army, to be interested in creation of new administration and legal proceeding, and constantly to think about where the young country will be able to find money on the necessities? Grushevskiy writes about those times: «It was heavy and responsible times. Enemies of Ukraine, who had disseminated lies and slander about me before, in their blindness considered me as an originator of Ukrainian movement and the inventor of Ukrainian language and continued to curse and threaten me. But the hardest time was when there was a discrepancy between coworkers which appeared while the discussion of the future life plans. In spite of the fact that all the responsibility were laid on me, in actual fact I had a very limited influence, and only the moral one. Legally my role was cleanly formal. As the chairman of Central CouncilI held an assembly and presented it outside. All the decisions were made by the majority, and all the punitive power was in the hands of the General Secretariat».
Незалежність Independence
A situation was complicated by the Bolshevist Russian government which did not want to let Ukraine out of the paws of former empire. And meantime the Ukrainian people did not want bolsheviks. During the elections to the Ukrainian Constituent assemblies the 90 percent of population of Ukraine voted for the Ukrainian authority. But Moscow’s bolsheviks did not consider it. In January, 1918 they occupied the Left-bankness. Then the Central Council proclaimed an independence of Ukraine on January, 22, 1918. Bolshevists could not allow it neither Central Council nor its chairman nor Ukrainians in general. Occupying Left-bankness, they aimed to get Kyiv. They layed siege to the city and fired it with cannons for a few days. During the siege Grushevskiy remained in town and worked farther. Central Council worked too. Bolshevists aimed the artillery at Grushevskiy’s house and shot until it cough fire. …The Ukrainian government allied with Germany against Bolsheviks, reconciled with confederates in Brest on February, 9, 1918. But a union soon let know about itself: Germans entered Kyiv, and in April, 1918 did revolution. They had already been the owners of Ukraine and did whatever they wanted. Central Council got in their way, so they decided to disband it. On April, 29, they have sent some officer with soldiers to the conference dedicated to very important causes. That officer insolently broke into the conference hall and cried out loud in Russian: «Hands up!». The members of Central Council did not make out what’s happened, and raised their hands... Mykhajlo Grushevskiy was the only man who did not raise his hands and remonstrate against Germans’ behaviour…
Ukraine redemption price Till now there is no unanimous opinion about Mykhajlo Grushevskiy’s life and activity. There is an official one. Such as: «Every nation has the historical great figures who can’t be forgotten. Taras Shevchenko, Ivan Franko, Mykhajlo Grushevskiy undoubtedly belong among the greatest figures of Ukrainian culture, political idea and events of the last two ages. Mykhajlo Serhijovich Grushevskiy was the academician of Ukrainian Academy of Sciences, academician of the USSR Academy of Sciences, former chairman of Central Council, glorious historian of XX century. «Father Grushevskiy» (as he was called in the days of Central Council) became one of the leading figures of the Ukrainian national revival in the newest history of Ukraine. His multivolumed «History of Ukraine – Rus» is the unique memorial of Ukrainian and all Slavonic cultures, integral part of world culture in general. Inestimable contribution of Grushevskiy before the Ukrainian people is in his ability to show thought the instrumentality of the enormous archived materials the continuity of the history of the Ukrainian people from times of the Kievan state and till recently, to prove that the Ukrainian people, as well as all other Slavonic peoples, had the own roots. Ukrainian nation always kept the national culture and history. He has written almost two thousand works, where the history of Ukraine is shown from the oldest times to proclamation of the Ukrainian National Republic». There is other point of view, less known for the general public. According to it, Gru-
shevskiy executed the political order of the Austrian empire which wanted to weaken the Russian empire, substantially sowing dragon’s teeth between Slavs. That’s how the famous ‘ukri’ has arisen. The most zealous followers of Grushevskiy tried to establish linkage between the existence of the ‘ukri’ and almost everything in the world history (everything good, certainly): from the construction of the Egyptian pyramids, to birth of Buddha in Indium. Ideological opponents of Grushevskiy are most concerned by his returning to Soviet Ukraine and collaboration with the bolshevist regime. The former minister of UNR Mykyta Shapoval at the article, dated 1924, wrote on this occasion: «Grushevskiy, Shragi, Khristyuki, Checheli, Mazurenki, Nikovski easily agreed to work for the fiercest enemy, agreed shamefully, without any concession from his side... Mockery and spiteful AntiUkrainian conception, and everyone who sticks to it shouldn’t hope for the Ukrainian people acceptance. Grushevskiy accepted the dignity of the first citizen of Independent Free Ukraine as a title of mocker and deleted himself from members of fighters for Ukraine. He turned into a political corpse which Ukrainians should ignore». Anyway, Mykhajlo Serhijovich had paid an extra-high price for believing bolshevists, for his desire to work and live in Ukraine again. In 1931 he was put into prison. «I am an old man who spent all force. I was thrown to prison having flu. I did not bear the presser of investigators. There was no physical influence on me. But they showed me a lot of works, where almost every page contained my last name. They tried to convince me that I, as an ideological leader of the movement, must undertake responsibility for counter-revolutionary activity of organization in general and actions of its certain leaders, and also must confirm their evidence , that, undoubtebly, will facilitate the punishment for everyone involved in this case. Being hopeless and despaired I agreed to confirm the evidences of Mazurenko, Chechelya, Kossak et al». In November, 1934, exhausted and infirm Grushevskiy has passed away. Almost all his family members were exterminated in GULAG’s camp. …Mikhaylo Serhijovich Grushevskiy forever will remain the First President of Ukraine, historian, public figure, scientist, whose heritage yet coming to appreciate by the progeny. Olena Pershina IMAGE UA №4/2011
29
Незалежність Independence
Будь-яка грошова одиниця має не лише міжнародну ціну, яка виражається її валютним курсом, але й національну вартість, яку можна виміряти лише її роллю в державотворенні та історії. Призначення української гривні ніколи не зводилось до розрахунку чи накопичення. Їй судилося бути не лише грошовим знаком, але й знаком утвердження суверенності нашого народу. Перш ніж втілити виплекану багатьма поколіннями ідею незалежності, національній валюті довелося пройти тернистий і складний шлях…
Every monetary unit has not only international value determined by the exchange rate, but also national value that can be measured by its role in building and history of the state. A mission of the Ukrainian hryvnia was never narrowed down to settling or accumulation because – having several functions it has always carried a very important mission: that of claiming the sovereignty of the nation. Before becoming an embodiment of the idea of independence fought for by many generations hryvnia was to pass a long and thorny path.
30
IMAGE UA №4/2011
Незалежність Independence
О
снови для самостійного випуску грошових знаків на території України закладалися ще за часів Київської Русі. Гривни-злитки були характерними ознаками «безмонетного періоду», що припав на XII, XIII ст. Лише у другій половині XIV ст. розпочався монетний ренесанс. Тоді карбувалися квартики, динарії, напівгрошовики, а гривна тим часом відійшла у глибоке забуття. Заміщена монетами, а пізніше і російським рублем, вона проіснувала до XVIII ст. під «псевдонімом» гривенка, а згодом взагалі зникла. Відродилася та еволюціонувала у банкноту «гривня» лише 1918 року, коли після трьох століть російської експансії Українська Центральна Рада почала відновлювати суверенітет України, а разом з ним і її символіку. І хоча 1 березня 1918 року. Центральна Рада ухвалила закон, згідно з яким національною грошовою одиницею стала гривня, відразу ввести її в обіг не вдалося – не змогли надрукувати. Невдалий досвід випуску карбованців, що легко піддавалися підробці, змусив уряд
F
oundations of independent issue of Ukrainian monetary units were laid back at the times of Kievan Rus’. Hryvnias in bars were characteristic for a so called coinless period in 12th-13th centuries. Coin renaissance started only in the second half of the 14th century; kvartyky, denarii, quarter-kopeck coins were minted then, while hryvnia fell into oblivion. Overshadowed by coins and then by the Russian rouble it existed until the 18-th century under the nickname hryven’ka (small coin), and soon disappeared completely. Hryvnia was reborn and developed into a bank note only in 1918 when, after three centuries of Russian expansion, the Central Council of Ukraine began to restore the sovereignty of the state together with its national symbols. And though on the 1st of March 1918 the Central Council adopted a law which acknowledged hryvnia as a national monetary unit, it didn’t enter the circulation immediately – they couldn’t print it. An unfortunate problem with the Karbovanets, meant they were easily counterfeited, and so made the government order bank notes in Berlin. But their design was the
замовити банкноти в Берліні. Розробку зовнішнього вигляду купюри довірили, однак, українським художникам: Василю Кричевському – 2 грн., Георгію Нарбуту – 10, 100, 500 грн. та Івану Мозалевському – 1000 і 2000 гривень. Знаки, які митці вмонтували до ескізів купюр, стали алегоріями українського державотворення та набули глибоко патріотичного змісту. З випуском нарбутівської купюри пов’язаний вибір тризуба як державного герба України. Зображення жіночої голови в центрі білета номіналом 500 гривень стало символом «Молодої України», а мозалевська 1000-гривнева купюра популяризувала давній герб Києва – лук-самостріл. Політику, спрямовану на зміцнення авторитету української банкноти, розпочала Директорія під проводом Симона Петлюри. Нова влада офіційно проголосила єдиною грошовою одиницею гривню. Але вже в листопаді 1920 року разом із падінням Директорії зникла й необхідність у випуску власної валюти. В обігу з’явилися червінці, а з 1924 року їх замінили карбованці. І хоча купони надовго утвердили на теренах України радян-
ську валюту, вони не викоренили мрію про власну грошову одиницю. Тому ще за п’ять місяців до розпаду СРСР було почато розробку грошового образу гривні. Незважаючи на те, що над композицією ескізу почали працювати ще до прийняття незалежності, офіційно історична назва «гривня» повернулася лише у вересні 1996 року після запровадження Президентом України Леонідом Кучмою грошової реформи. З початком державних змін на валютний ринок України були введені ще й купоно-карбованці, яким довелося запобігти дефіциту грошових знаків, що виник при виході України з рублевої зони. Після 16 вересня 1996 року обіг карбованців було припинено. Єдиним офіційним засобом розрахунку на території України з цього часу стала гривня і її сота частина – копійка. Незважаючи на всі грошові баталії, гривня гідно увійшла на валютний ринок України. Своєю значимістю вона перевершила будьяку золоту монету чи злиток, адже стала уособленням державності й патріотизму. Юлія Кузьміна
task of the Ukrainian ar tists: Vasyl’ Krychevs’kyi created 2-hryvnia bank note, Heorhiy Narbut – 10, 100 and 500, and Ivan Mozalevs’kyi – 1000 and 2000. Signs that became parts of bank note sketches became allegories of the building of the Ukrainian nation and were deeply patriotic. A bank note designed by Narbut influenced choosing the trident as the state emblem of Ukraine. A picture of a woman’s head in the centre of the 500-hryvnia note became a symbol of the political party «Moloda Ukraina», and 1000-hryvnia note by Mozalevs’kyi popularized an ancient emblem of Kyiv – arbalest. The policy aimed at strengthening the positions of Ukrainian bank notes was started by the Directorate presided by Symon Petliura. The new government officially announced hryvnia to be the only monetary unit. But in November of 1920 the need to issue national currency disappeared with the fall of the Directorate. Tchervinets entered the circulation, and in 1924 were replaced by Karbovanets. And though the latter settled in the Soviet currency in Ukraine for a long time, the dream of
the national monetary unit was still alive. That is why five months before the dissolution of the USSR the work on hryvnia design was begun. In spite of the fact that work on the sketch was begun before the adoption of independence, officially the historical name hryvnia was restored only in September 1996 after the monetary reform implemented by the President of Ukraine Leonid Kuchma. With the beginning of such changes the monetary market of Ukraine was enlarged by the third Karbovanets which was to prevent money deficit that had arisen after Ukraine rejected rouble. After 16-th of September 1996 circulation of Karbovanets for all types of payment was stopped and from that moment on hryvnia and its one hundredth – kopeck – became the only official money on the territory of Ukraine. In spite of all these problems, the hryvnia became a decent part of the monetary market of Ukraine. It surpassed all the gold coins and bars in terms of importance: it became the embodiment of statehood and patriotism. Julia Kyzmina
IMAGE UA №4/2011
31
Незалежність Independence
Віктор Яновський Перший віце-президент, генеральний секретар Торгово-промислової палати України. Веде питання міжнародних економічних відносин, сприяння підприємництву, експертизи товарів, зв’язків з громадськістю, роботи з підприємствами України – членами Палати. Victor Yanovsky First Vice President and the General Secretary of the Ukrainian Chamber of Commerce and Industry. Lead the issues of international economic relationships , contribution of entrepreneurship, expertise of goods, communication with citizens and collaboration with Ukrainian entrepreneurs are discussed by the members of UCCI.
Економічні можливості України
Економіка України базується на таких галузях, як машинобудування, чорна та кольорова металургія, аерокосмічна промисловість, суднобудування, автомобільна промисловість, виробництво сільгосптехніки, дизельних локомотивів, турбін і хімічного устаткування. Україна – великий виробник енергії. Випускаються товари широкого споживання і харчові продукти.
Україна має значні природні ресурси, найцінніші з яких – земля та мінеральні ресурси. За оцінками експертів, чверть чорноземів світу знаходиться саме в Україні. Україна посідає провідне місце серед постачальників первинних мінеральних ресурсів. Займаючи лише половину відсотка землі, країна володіє п’ятьма відсотками світових запасів мінералів, які оцінюються в $ 11 трильйонів. Деякі природні ресурси забезпечують Україні провідне місце серед країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав, Європи та світу. Потенціал первинних природних ресурсів становить основу розвитку економіки, особливо металургійної та хімічної промисловості, виробництва будівельних матеріалів. В українській металургійній промисловості зараз домінують холдинги, діяльність яких почалася в Донецькій і Дніпропетровській областях. Серед них великі українські корпорації: System Capital Management, Інтерпайп, Індустріальний Союз Донбасу, які досить активно працюють на зовнішньому ринку. Добувна та металургійна промисловість України охоплює весь комплекс підприємств, які працюють у сфері переробки залізної руди, виробництва коксу та його супутніх продуктів, феросплавів, сталевого й залізного ливар32
IMAGE UA №4/2011
ного виробництва, виробництва прокату. Мінеральні добрива протягом багатьох років становлять одну з основних статей експорту України. Тут працюють великі підприємства з виробництва добрив. Україна експортує мінеральні добрива у 70 країн світу. Вона є одним з найбільших операторів газового транзиту в світі. Майже 90% загального обсягу російського газу надходить на міжнародні ринки через українську територію. Газотранспортна система України включає 37,6 тис. км трубопроводів різного призначення та різної потужності. Електроенергетика задовольняє потреби в електричній енергії країни і має можливості для її експорту. На теплових електростанціях виробляється 63,9 % енергії, на атомних електростанціях – 26,2 %, на гідроелектростанціях – 9,7 %, на станціях з альтернативних джерел енергії – 0,2%. Україна володіє потужним потенціалом у сфері сільського господарства, а отже, має можливості для перетворення цієї галузі у високоефективний сектор економіки. На основі вищесказаного можна зробити висновки: • українська економіка базується на власному й набутому економічному та науковотехнічному потенціалі, який вміло використо-
вують прогресивні підприємці в умовах ринкової економіки; • останнім часом українські підприємства здійснюють власні значні інвестиції в розвиток виробництва; • багато українських підприємств демонструють здатність оперативно використовувати ноу-хау передових іноземних компаній та освоювати нові для них прийоми діяльності; • чимало українських підприємств завойовують провідні позиції на внутрішньому ринку і швидко орієнтуються на ринках країн, які раніше (в радянський період) належали до природних партнерів. Отже, є всі підстави для плідної співпраці з іноземними партнерами.
Незалежність Independence
The economic opportunities of Ukraine Ukraine’s economy is based on such industries as machine building, ferrous and nonferrous metallurgy, aerospace, shipbuilding, automotive industry, agricultural, diesel engines, turbines, and chemical equipment machinery. Ukraine is a major producer of energy. Consumer goods and food products are also manufactured in Ukraine. Ukraine has considerable natural resources, the most valuable of which are land and mineral resources. Experts estimate that a quarter of the world’s black soil is found within Ukraine.
Ukraine occupies a leading position among suppliers of primar y mineral resources. Occupying only half a percent of the earth, the country has five percent of the world’s reserves of minerals, which are estimated at $ 11 trillion. Some natural resources have provided Ukraine with a leading position amongst the members of the Commonwealth of Independent States, Europe and worldwide. The potential of primary natural resources is the basis for economic development, especially the metallurgical and chemical industries and production of building materials.
In the Ukrainian steel industry the holding companies, whose activities started in Donetsk and Dnipropetrovsk regions, are currently dominated. These holdings are: System Capital Management, Interpipe, Industrial Union of Donbass. These large Ukrainian corporations work actively with foreign markets. The mining and metallurgical industry of Ukraine covers the full range of companies that operate in the processing of iron ore, coke and its by-products, ferro alloys, steel and iron foundry, steel manufacture. For many years, mineral fertilizers have made up one of the main items of export of Ukraine as there are large enterprises that produce fertilizers. Ukraine mineral fertilizers are exported to 70 countries. Ukraine is one of the largest operators of gas transit in the world. Nearly 90 percent of the total volume of Russian gas is supplied to international markets through Ukrainian territory. The transmission system of Ukraine includes 37.6 thousand km of pipelines for different purposes and different power. Power industr y meets the countr y’s needs in electricity and has the capability to export it. Thermal power plants produce 63.9 per cent of energy, nuclear power – 26.2 percent, hydroelectric power – 9.7 percent, the stations of alternative energy sources produse 0.2 percent. Ukraine has great potential in agriculture. It has opportunities to transform the industry into high-performance sector of the economy. About one third of black soil of Europe is located in Ukraine. The conclusions of the mentioned above are the following: • Ukrainian economy is based on its own and gained economic and scientifictechnical potential, which is skillfully used by progressive entrepreneurs in the market economy; • Recently Ukrainian companies demonstrate the ability to make significant investment into production development; • Many Ukrainian companies demonstrate the ability to use the advanced knowhow of foreign companies efficiently and to learn new techniques for these activities; • Many Ukrainian enterprises are gaining a leading position in the domestic market and quickly orient in markets that previously were their natural partners (during the Soviet period). Consequently, there is a basis for cooperation with foreign partners. IMAGE UA №4/2011
33
Незалежність Independence
Незалежність України. Погляд поліiтикiів
Незалежності України вже 20 років. Чим ми можемо пишатися, а що, навпаки, потребує негайних змін? Що нового в ментальність наших громадян привнесла свобода? Досить багато запитань ще стоїть перед нами. Декотрим з наших політиків ми запропонували відповісти на певні з них, а саме: 1. Які найбільш пам’ятні, на Вашу думку, події відбулися за 20 років незалежності? 2. Яка громадська чи політична особистість здійснила за ці роки найбільш помітний вплив на імідж України у світі? 3. Що таке, на Ваш погляд, незалежність? Тетяна Бахтеєва, Народний депутат України
Tatiana Bakhteyeva, Member of Parliament
1.
1.
Of course, one of the biggest events must be the
Звісно, однією із найвагоміших подій є вибори: об-
рання на посаду Президента нашого лідера – Віктора Януковича. Перемога, яку Віктор Федорович отримав у 2010 році дуже значима для мене, бо я покладаю великі надії на те, що покращиться соціально-економічний бік життя нашої країни і зазнає позитивних змін галузь охорони здоров’я, яка хвилює сьогодні майже всіх, незалежно від політичних уподобань. Адже, якщо вірити результатам соцопитування інституту Гаршеніна, то 92% людей не задоволені медичним обслуговуванням, станом лікарень. Заробітна платня у медичних працівників також на низькому рівні, тому країна потребує реформ і могутньої влади. Та консолідація влади, яка сьогодні існує в обличчі Президента і Парламенту, служить на благо українському народу.
2.
Хочу назвати кількох людей, бо жодного із 4-х Президентів України я не можу обділити увагою. Це і Леонід Макарович Кравчук, і Леонід Данилович Кучма, це і Віктор Андрійович Ющенко, і Віктор Федорович Янукович. У нашій країні люди відповідально ставляться до виборів своїх керівників. Усі обранці здійснили вплив на імідж держави. Великими є досягнення Леоніда Макаровича Кравчука, особливо, що
election of our leader Viktor Yanukovych as the President. His victory in 2010 was personally very significant because I had great hopes that he would improve the socio-economic level of our country’s people by improving healthcare – a huge concern for people regardless of political preference . After all, according to polls by the institute of Harshenina, 92% of people are not satisfied with medical care and hospitals. Salaries for medical staff are very low, so the country needs reforms and strong action. The consolidation of power which exists today in the form of the President and Parliament is for the benefit of the Ukrainian people. Most valuable for me over the past 20 years has been my increased knowledge of Ukraine and what it means to be Ukrainian. I have visited every region of Ukraine. Meeting people from different regions and getting acquaintained with the natural beauty of our country has been unforgettable.
2.
Four presidents must not go without mention. They are Leonid Kravchuk, Leonid Kuchma, Viktor Yushchenko and Viktor Yanukovych. In our country people are responsible for choosing their leaders. All elected representatives have made impact on the image of the state. Leonid
стосується прийняття Конституції, досягнення незалежності України. Помітною у цьому сенсі особистістю є і Леонід Данилович Кучма, що керував країною 10 років, попри важкий період становлення країн СНД. Віктор Андрійович Ющенко також зробив цінний вклад в імідж нашої держави. Щодо Віктора Федоровича, то він докладає багато зусиль задля економічного розвитку, а від цього чинника залежить функціонування системи освіти і ефективність системи охорони здоров’я, питання екології тощо. Для покращення і відновлення того, що дісталося нам у спадок, здійснюється програма з соціально-економічного підйому, яка на сьогодні є заслугою Віктора Федоровича.
Kravchuk made great achievements, in particular concerning the adoption of the Constitution and the achievement of independence for Ukraine. Leonid Kuchma is also a noticeable person in this sense. He ruled the country over 10 years, despite the difficult period of the CIS formation. Viktor Yushchenko immeasurably improved the image of our country. Viktor Yanukovych still makes efforts to increase economic development – this factor depends on the functioning of the education system and the effectiveness of health care, environmental issues, etc. To try to improve and restore the legacy we nearly lost, we do a lot, including, a program of social and economic recovery, to the great credit of Viktor Yanukovych.
3.
3.
Незалежність – це, перш за все, можливість жити за власним розумом, самостійно. Це непідпорядкованість жодній із країн світу. Для мене це дуже цінна річ. Ми вже 20 років живемо незалежним життям, і нам належить прожити так ще 20 століть.
34
IMAGE UA №4/2011
Independence is, above all, to live by our own minds, on our own. This means not to subordinate to any other countries. For me this is a very valuable thing. After 20 years of independance we must prepare and look forward to another 20 centuries of independant living.
Незалежність Independence
The independence of Ukraine. The opinion of the politicians
Ukraine has been independant for 20 years. What can we be proud of and what is in need of imminent change? What’s new in the mentality of our citizens since we have become free? Many questions need answers and for that we have enlisted the help of several politicians. These questions will be addressed: 1. What are the most memorable events, in your opinion, of 20 years of independence? 2. What public or political figure has made the most noticeable impact on Ukraine’s international image over the years? 3. What is independence?
Анатолій Кінах, Народний депутат України
Anatoly Kinah, Member of Parliament
1.
1.
Я був учасником усіх цих подій, включаючи ство-
рення першого парламенту незалежної України. Та одна із найвизначніших подій – це, безумовно, голосування за Акт Незалежності нашої держави. Це день, коли я особисто відчув, що ми є учасниками доленосних подій, процесів, що будуть визначати майбутнє України, українського народу, нашої держави в цілому, і разом з цим я відчув, що то був один із небагатьох таких моментів, коли всі об’єдналися навколо своєї мети, і рішення було прийнято більшістю голосів у парламенті, хоча там були різні течії, політичні, ідеологічні протиріччя і так далі… І ось ця консолідація мені запала в пам’ять. Безумовно, за ці двадцять років було багато інших серйозних подій. Для мене особисто було визначальним, коли в березні 1992 року я тут, у Верховній Раді, за дві доби підряд видав фактично перший закон України про «Роздержавлення Державної власності», що дав можливість почати серйозні структурні ринкові реформи.
2.
Повертаючись до політикуму, хочу зазначити, що я часто буваю з різними заходами за кордоном і завжди спостерігаю, що коли йде мова про державні, зовнішньоекономічні, зовнішньополітичні інтереси тої чи іншої держави, то навколо цих інтересів постійно об’єднуються всі громадяни, незалежно від політичної конкуренції. І нам цьому потрібно вчитися. Я думаю, що нещадний удар по іміджу України, як раніше, так і тепер, наносять ті, хто не розуміє, як важлива ця єдність. Вона необхідна для того, щоб державу поважали в світі. Маю надію, що в Україні буде пробиватися політична маса і в суспільстві, і у владі, яка буде національні інтереси ставити над усе.
3.
Незалежність – це серйозна тема, на яку ми дискутуємо уже багато років. Як для мене, істинна незалежність держави – це не просто кордони, символіка чи домівка. Істинна, реальна незалежність у нашому дуже серйозному, конкурентному світі – це, в першу чергу, вміння захищати свої національні інтереси і на цій основі забезпечувати високий рівень якості життя громадян. Це така незалежність, яку поважають інші країни, ось за це потрібно боротися: не гаслами, а конкретними справами.
I took part in all these events, including the creation of
the first Parliament of independent Ukraine. And one of the most significant events is, of course, voting for the Act of Independence of our country. This was the day when I personally felt that we had control of processes that would determine the future of Ukraine, Ukrainian people and our country in general. Despite political or ideological motivations, I felt that it was one of the few such moments, when everyone was concentrated on their goal and the decision had a majority in Parliament. Such a moment will stay with me forever. Of course, there were many other serious events during these twenty years. Personally it was crucial when in March 1992 in Parliament I personally for two consecutive days gave the first law of Ukraine on «Privatization of State Property,» which gave the opportunity to start serious structural market reforms. And perhaps I can name an event, which was very crucial for our country in the context of its further development: I’m talking about what happened on Maidan in 2004. I’m not talking about concrete politicians but about people who by their concern proved that they want to live in a fair and wise state of highly effective, transparent and responsible government.
2.
Returning to politics, I want to mention that I often attend various activi-
ties overseas and always watch that when it comes to state, external economic and foreign policy interests of this or that state, all citizens, regardless of political competition are gathered together around these interests. And we have to learn it. I think those who do not understand how important this unity is have put the merciless blow to Ukraine’s image and still do. To gain internation respect we need first to be united internally, as a nation. We need to put national interests above all else to ensure our country has a strong presense on the international stage.
3.
Independence is a serious issue that we have discussed for years. As for me, the true independence of the state is not just borders, symbols or home. True, real independence in our very serious, competitive world is, first of all, the ability to protect our national interests and on this basis to create a high quality of life. This is an independence which is respected in the world by other countries and states and we should fight for it: not by slogans but by concrete actions.
IMAGE UA №4/2011
35
Незалежність Independence
Незалежність України. Погляд поліiтикiів 1. Які найбільш пам’ятні, на Вашу думку, події відбулися за 20 років незалежності? 2. Яка громадська чи політична особистість здійснила за ці роки найбільш помітний вплив на імідж України у світі? 3. Що таке, на Ваш погляд, незалежність?
Олександр Прогнімак, лідер політичної партії «Зелені», голова Євразійського Об’єднання Зелених Партій
Alexander Prognimak, leader of a political party «Green», the head of the Eurasian Association of Green Parties
1.
1.
Політичний процес є суцільним і безперервним, тому одну визначну подію назвати важко. Коли мова йде про політичні події та процеси, варто зазначити, що шлях незалежності був важким і тернистим. Країна мала певні успіхи, але й зазнавала прикрих невдач. Теперішні успіхи держави в економіці та соціальній сфері не дуже показні. Тому, вважаю, що головною подією періоду незалежності стало саме її проголошення у формі ухвалення Верхової Радою Акту проголошення незалежності України. Другою важливою подією вважаю прийняття Верховою Радою Конституції в 1996 році, що засвідчило високий ступінь демократичної зрілості українського суспільства.
The political process is continuous and uninterrupted, so it is difficult to select one major event. When it comes to political events and processes, it is worth noting that the path of independence was difficult and thorny. The country had some success, but also suffered troublesome setbacks. It is hard to demonstrate the socio-economic strengths of such a young state, therefore I believe that the main event of the period of independence was precisely its proclamation in the form of approval by Verkhovna Rada of the Act of Independence of Ukraine. The second event I think was adoption of Constitution in 1996, which showed a high degree of democratic maturity in Ukrainian society.
2.
2.
правової держави. З діячів більш пізнього періоду нагадаю тих, хто спромігся досягти певних політичних успіхів, і хоча б на певний час реалізовував свої плани. Наприклад, гетьмана Богдана Хмельницького та лідера української держави 1918 року Павла Скоропадського. З діячів радянського періоду відзначу Микиту Хрущова, який зрозумів і зробив дві безумовно важливі для тодішнього суспільства речі – припинив масові політичні репресії та розпочав прискорене будівництво житла для простих людей.
law. From the figures of later period let’s remind those who managed to achieve some political success, and at least some time implementing their plans. For example, Hetman Bohdan Khmelnytsky and the leader of the Ukrainian state in 1918 Paul Skoropadsky. Among leaders of the Soviet period I want to mention Nikita Khrushchev, who understood and made two absolutely essential things for society – he stopped mass political repressions and began speeded construction of housing for ordinary people.
3.
3.
Думаю, що найбільший вплив на імідж країни здійснюють освічені, талановиті люди, на яких так багата наша земля. І я б не став обмеж-
уватися лише цими 20 роками. Серед політиків і державних діячів хочу назвати хрестителя Київської Русі і фактичного об’єднувача давньоруських земель Володимира Великого та його сина Ярослава Мудрого, який ввів у своїй державі єдине зібрання законів, чим здійснив перший крок до
Незалежність – це можливість використання органів державної влади для спрямування розвитку країни в певному напрямку. Це можливість мобілізувати творчу енергію людей, забезпечити зовнішню конкурентоспроможність держави та суспільства, зростання рівня життя та якості стандартів життя людей. Це також обов’язок створення гармонійних, безпечних та сприятливих умов життя для суспільства, атмосфери взаємоповаги та відповідальності між людьми.
36
IMAGE UA №4/2011
The wealth of educated and intellectual people produced by Ukraine has made the biggest impact on the country’s image. I do not want to
be limited to these 20 years. Among politicians and statesmen I would like to name Vladimir the Great, the Baptist of Kievan Rus and the actual unifier of the ancient land and his son Yaroslav the Wise, who introduced in his state a single collection of laws, what made the first step toward the rule of
Independence is an opportunity to use state power to direct the development of the country in a certain direction. This is the ability to mobilize the creative energies of people, to ensure external competitiveness of the state and society, raise the living standards and quality of life. It is also the duty of building harmonious, safe and favorable living conditions for society through relations of mutual respect and responsibility among the people.
Незалежність Independence
The independence of Ukraine. The opinion of the politicians 1. What are the most memorable events, in your opinion, of 20 years of independence? 2. What public or political figure has made the most noticeable impact on Ukraine’s international image over the years? 3. What is independence?
Тарас Чорновіл,
Taras Chornovil,
Народний депутат України
Member of Parliament
1.
1.
Я не можу сказати, яка подія була найбільш значу-
щою, бо кожну із них пропускаю крізь себе. На мою думку, гідними уваги є революційні події демократичного характеру. Знаковим у цьому сенсі є навіть не 2004-ий, а 2001-ий рік, який супроводжувався створенням формули національного порятунку. Це саме той період, коли ми перестали слідувати за кимось і переорієнтувались на власні ідеологічні принципи. Якби потужні опозиційні об’єднання, які тільки набирали оберти, не почали підтягувати під себе верхні персоналії, в Україні міг би утворитися певний гарант, який би запобіг формуванню суб’єктивізму, що побутує у нас. Сьогодні поняття «лідери» затьмарює поняття «суспільство».
2.
Ніхто із політиків суттєво не вплинув на імідж України у світі. Я відповів категорично і поясню чому. Всі, хто працювали на імідж України у зовнішньому вимірі, у кінцевому рахунку отримали протилежний результат. Наприклад, під час протистояння Ющенко – Тимошенко поширеною була тенденція приїздити з доносами то на Схід, то на Захід. Погано позначився на іміджі нашої країни той велетенський об’єм негативу, який випромінював Кучма… Це серед політичного прошарку, але поза ним існують взірцеві люди. Першочергово до цієї категорії потрібно зарахувати Кличка, проте, не як політика, а як спортсмена. Імена людей, що отримали заслуги у спорті, мистецтві, стають символічними.
3.
Незалежність – не більше, ніж шанс сформувати українську націю, народ, який одностайно думає про найважливіші речі і сприяє втіленню національних ідей, мрій. Поки що у нас ці речі у повному безладді. Кожен, хто досягає якоїсь трибуни, намагається нав’язати вузькі кооперативні ідеї цілій нації. Як результат, ми живемо в конфлікті цих ідей і принципів, тобто незалежність не дала найбільш очікуваного результату. Звісно, у світі часто відбувається все навпаки: спочатку формується народність, яка в подальшому створює державу. До нас незалежність прийшла першою, тому ми маємо шанс збудувати на її фундаменті повноцінну націю, що дивиться в один бік. Все інше: економіка, гуманітарна політика, облаштування кордонів – можна нашарувати. А незалежність покликана зробити людей цілісним народом.
I can not say which event was most significant be-
cause each of them touched my heart. I think the democratic revolutionary events are worth a mention. 2001, not 2004 is the most meaningful year, accompanied with the creation of a formula of national salvation. This was the period when we ceased to follow someone else and regained our own ideological principles. If the powerful union opposition, who was just starting to gain momentum, had not begun to draw up under the key politicians, things possible today would not have been so. Today the notion of leaders overshadows the concept of society.
2.
None of the politicians materially affected the image of Ukraine in the world. I say this flatly and will explain why. Attempts to improve the image of Ukraine by politicians have been counter-productive. For example, during a confrontation between Yushchenko and Tymoshenko there was a widespread tendency to come with denunciations to the East or to the West. A huge amount of negativity emanated by Kuchma has in turn affected the image of our country badly.Rather than politicians, other exemplary characters have done well to improve our country’s internation image. Most notably Klitschko, not as a politician, but as an athlete. Those who receive awards in sports and art become symbolic.
3.
Independence is no more than a chance to form the Ukrainian nation and people who unanimously think about important things and help in making national ideas and dreams come true. So far we have these things in complete disarray. Everyone who has reached a certain podium tries to impose a narrow idea of co-operative to the nation. As a result, we live in a conflict of those ideas and principles that means independence has failed to achieve it’s goals. Of course, usually everything is happens in reverse order: first a nation is formed and then it subsequently creates a state. Our independence came first, so we have a chance to build on its foundation a complete nation that chooses one direction to develop. Everything else: the economy, social policy, border equipment can be grown. Independence is for us – the inclusion of the people into the state.
IMAGE UA №4/2011
37
УКРАЇНА – Грузія UKRAINE – Georgia
Добро пожаловать в
Сакартвело
Слово «Сакартвело» впервые появилось в конце X–начале XI века. Этот период хронологически совпадает с правлением первого царя объединенного Грузинского Царства Вахтанга III (975/978–1014 гг.). Другое название страны связывают с термином «Georgia» («Geo» по-гречески означает «земля»). Западноевропейские разновидности названия «Georgia» (поанглийски — «Джорджия», по-французски — «Жеоржи», по-немецки — «Георгиен») ученые обнаруживают в европейских фолиантах XIII века. Например, известный французский церковный деятель епископ Акрский Жак де Виг в своей «Historia Hierosolimitama abbreviata», созданной на латинском языке, пишет: «На Востоке есть другой христианский народ — это великие воины, проворные в бою, могучего телосложения и имеющие многочисленное войско. Они наводят ужас на арабов, предстают в боях, как мощная уничтожающая сила, побеждают персов, мидийцев, ассирийцев и других неверных, которые окружают их со всех сторон. Эти люди зовутся Georgiani, поскольку превыше всех других святых, они с величайшим благоговением поклоняются и боготворят Святого Георгия, которого почитают защитником и покровителем в борьбе с неверными, идут в бой с его образом как с флагом». Имен у этого прекрасного народа много, но Родина — одна. Сакартвело! 38
IMAGE UA №4/2011
The word Sakartvelo appeared for the first time between the end of 10th and beginning of the 11th century. This period chronologically coincides with the rule of the first king of the United Georgian Kingdom, Vakhtang III (975/978–1014). The other name of the country is connected with the term Georgia (‘Geo’ means ‘earth’ in Greek). West European versions of the name Georgia (in English Georgia, in French Géorgie, in German Georgien) are cited by scholars in various European volumes of the 13th century. For example, a renowned member of the French clergy, the bishop of Acre Jacques de Vig, wrote in Latin in his «Historia Hierosolimitama abbreviata» “There are other Christian people in the East, great warriors, agile in battle, heavily built and with a large army. They inspire fear upon the Arabs, and have fought with a mighty destructing power, conquering Persian, Medes, Assyrians and other infidels who surround them on all sides. These people are named Georgiani because the principle saint they worship with the greatest awe is St George. They consider him to be their protector and patron in battles with the infidels and consequently when in battle proudly display his icon as a flag». These wonderful people have different names, but a single Motherland, Sakartvelo!
УКРАЇНА – Грузія UKRAINE – Georgia
Welcome to
Sakartvelo
Пещерный город ВАРДЗИЯ Пещерный монастырский комплекс XII— XIII веков на юге Грузии. Выдающийся памятник средневекового грузинского зодчества. На протяжении 900 м в отвесной стене горы Эрушети высечено до 600 помещений: церквей, жилых келий, кладовых, трапезных, библиотек. Помещения комплекса уходят на 50 метров вглубь скалы и поднимаются на высоту в восемь этажей.
Cave Town VARDZIA Located in South Georgia, is a prominent item of Georgian medieval architecture, a cave monastery complex dating back from between the 12th–13th centuries. 900 m along about 600 rooms have been carved in the plumb wall of the Erusheti mountain: churches, habitable cells, pantries, refectories and libraries. The buildings of the complex are 50m deep within the rock and are the equivalent height of eight storeys. IMAGE UA №4/2011
39
УКРАЇНА – Грузія UKRAINE – Georgia
равнинный, плоскогорный и платообразный рельефы. В полосе Большого Кавказа расположена самая высокая географическая точка страны — вершина Шхара (5068 м).
Полезные ископаемые Грузия богата полезными ископаемыми: 450 месторождений 27-и видов, основными из которых являются высококачественные марганцевые руды, каменный уголь, медные руды, нефть.
нечник, соевые бобы, картофель, дыни, кормовые культуры, чай, виноград, цитрусовые и другие фрукты. Наибольшее хозяйственное значение имеют чайные и цитрусовые плантации, виноградники, в последнее время — зерновые культуры. Ведущими отраслями промышленности Грузии являются: пищевая (производство чая, вин и коньяков, табачных изделий, эфиромасличных культур, овощных и фруктовых консервов, минеральных
Грузия. Визитная карточка страны Население Общая численность населения Грузии — более 4,6 млн человек. Проживают такие национальные группы: грузины (83,7 %), азербайджанцы (6,5 %), армяне (5,7 %), русские (1,5 %), осетины (0,9 %), курды и езиды (0,5 %), греки (0,3 %), чеченцы и кистинцы (0,2 %), украинцы (0,2 %), ассирийцы, аварцы, абхазы и другие. Столица — Тбилиси.
Политическое устройство Современная Конституция Грузии была принята 24 августа 1995 года. Согласно Закону, Президент Грузии избирается на основе всеобщего равного и прямого избирательного права при тайном голосовании сроком на 5 лет. Одно лицо может занимать этот пост не более двух сроков подряд. Нынешний Президент Грузии — Михеил Саакашвили. Исполнительная власть сосредоточена в руках Президента. Законодательная власть в Грузии представлена однопалатным парламентом, который состоит из 150 депутатов. Одна половина состава парламента избирается по спискам, другая — от одномандатных округов. Все депутаты избираются сроком на 4 года на основе всеобщего голосования.
Рельеф
Климат Климат Грузии находится под влиянием субтропического климата с запада и Средиземноморского климата с востока. Большой Кавказский хребет служит барьером для холодного ветра с севера. В середине зимы средняя температура составляет 5°C, а летом — +22°C.
Экономика
Территория Грузии сочетает высокогорный, среднегорный, холмистый, низменно-
40
Грузия располагает значительными запасами строительных материалов: бентонитовой глины (17 млн т), доломитов, известняка (200 млн т), глины для производства цемента (75 млн т) и кирпича (47 млн м3), гипса, талька, формовочного песка. На территории Грузии зарегистрировано около 2 тысяч источников пресной воды, 22 месторождения минеральных вод, в том числе лечебных — «Боржоми», «Саирме», «Набеглави», «Зваре» и других. В настоящее время пресные и минеральные воды экспортируются в 24 страны мира. Общая площадь лесных ресурсов — 3 млн га. Территория страны — богатая сырьевая база для фармацевтической промышленности. Уникальны по своим характеристикам рекреационные ресурсы страны — горные и морские курорты.
IMAGE UA №4/2011
В Грузии выращиваются: пшеница, ячмень, кукуруза, фасоль, табак, подсол-
вод, лесных орехов), легкая (шелковое, шерстяное, хлопчатобумажное, обувное, трикотажное, швейное производства), машиностроение (производство электровозов, автомобилей, станков в Тбилиси, Кутаиси, Батуми), чёрная металлургия (металлургический комбинат в Рустави, Зестафонский завод ферросплавов, комбинат Чиатурмарганец), цветная металлургия (Марнеульский комбинат), химическая (производство азотных удобрений, химволокна, красок, бытовой химии — в Рустави). В структуре промышленного производства наибольший удельный вес занимают перерабатывающая промышленность — 69 %, на долю производства и распределения электроэнергии, газо- и водоснабжения приходится 24 %, на горнорудную промышленность — 7 %.
Валюта Официальная валюта на территории Грузии — лари. Код валюты по ISO 4217: GEL. Введена в 1995 году в период правления Эдуарда Шеварднадзе. 1 лари равен 100 тетри. В настоящее время в обращении находятся монеты достоинством 1, 2, 5, 10, 20, 50 тетри, 1 лари, 2 лари и 10 лари и банкноты в 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100 и 200 лари. Также Национальный банк Грузии выпускает юбилейные и инвестиционные монеты различных достоинств.
УКРАЇНА – Грузія UKRAINE – Georgia
Population The general population of Georgia totals more than 4.6 million people. The following national groups reside here: Georgians (83.7 %), Azerbaijani (6.5 %), Armenians (5.7 %), Russians (1.5 %), Ossetians (0.9 %), Kurds and Yazidi (0.5 %), Greeks (0.3 %), Chechen and Kists (0.2 %), Ukrainians (0.2 %), Assyrian, Avar, Abkhazi and others. Capital: Tbilisi.
Georgia contains considerable deposits of building materials: bentonitic clay (17 million tonnes), dolomites, limestone (200 million tonnes), clay for cement production (75 million tonnes), and bricks (47 million m3), gypsum, talc and molding sand. About 2 thousand sources of fresh water are registered on the territory of Georgia, 22 deposits of mineral waters, including medicinal — Borjomi, Sairme, Nabe-
Georgia. Business card of a country Political structure The modern constitution of Georgia was adopted on 24th of August 1995. According to Law, the President is elected by the general, equal and direct suffrage by a secret ballot for 5 years term; a person has the right to be elected to this position for not more than two terms in a row. The current President of Georgia is Mikhail Saakashvili. The President is vested with executive power. The legislative branch in Georgia is represented by a unicameral parliament which consisting of 150 deputies, 75 of which are elected by party lists, 75 — from single-member districts. All the deputies are elected for 4 years on the basis of the general voting.
Relief Georgia combines highland, middle high land, hills, low plains, plateaus and plateau-like reliefs. The highest geographical point of the country — Shkhara (5068 m) — is located in the chain of the Caucasus.
Miner als Georgia exports a wide range of minerals: 450 deposits of 27 kinds, major of them are high-quality manganese ore, black coal, copper ore, and oil.
ghlavi, Zvare and others. Currently fresh and mineral waters are exported to 24 countries of the world. There are approximately 3 million hectares of forest in Georgia. Georgian territory is a rich source of raw materials for the pharmaceutical industry. The tourist industry is based extensively on either coastal or mountain resorts.
Climate The climate of Georgia is influenced by the subtropical climate in the west and the Mediterranean climate from the east. The Caucasus mountain range serves as a barrier from the cold wind from the north. In the middle of winter the average temperature is 5°C, and in summer — +22°C.
Economy The following crops are cultivated in Georgia: wheat, barley, corn, haricot, tobacco, sunflower, soy beans, potato, vegetables, melons, forage crops, tea, grapes, fruits, and citrus plants. The most economically significant are tea and citrus plantations, vineyards and more recently also grains. The leading branches of industry of Georgia are food industry (production of tea, vine and brandy, tobacco goods, fines
herbs, tinned vegetables and fruits, mineral waters, and hazelnuts), light industry (silk, wool, cotton, shoe, knitting goods and clothing industry), engineering (production of electric locomotives, cars, machines in Tbilisi, Kutaisi, Batumi), iron industry (metallurgical works in Rustavi, Zestafoni ferroalloy plant, Chiaturmarganets manganese works), nonferrous metallurgy (Marneuli plant), chemical industry (production of nitrogen fertilizers, man-made fibre, paints and household chemicals — in Rustavi). The largest proportion of industrial production is taken by the secondary industry — 69%, is the share of electrical energy production and distribution whilst gas and water supply is 24% — metal mining industry is — 7%.
Currency The official currency on the territory of Georgia is lari. ISO 4217 currency code: GEL. Established in 1995 in the period of rule of Eduard Shevardnadze. 1 lari = 100 tetri. Currently the following coins are in circulation: 1, 2, 5, 10, 20, 50 tetri , 1 lari, 2 lari и 10 lari and bank notes 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100 and 200 lari. Also the National bank of Georgia issues anniversary coins (dedicated to memorable events) and investment coins of different values.
IMAGE UA №4/2011
41
УКРАЇНА – Грузія UKRAINE – Georgia
Григол Катамадзе: «Важно научить людей быть поистине свободными» Грузию и Украину связывают очень давние тесные взаимоотношения. Эта страна, как и мы, тоже отмечает 20-летие независимости в этом году. Наш гость — Чрезвычайный и Полномочный Посол Грузии в Украине Григол Катамадзе, c которым мы говорим o том, что принесла свобода нашим народам. 42
IMAGE UA №4/2011
— Г-н Посол, как Вы можете оценить двусторонние отношения между нашими странами? — Эти отношения уже давно вышли на уровень стратегического партнерства. Я бы назвал их исторически сложившимися — для их формирования и укрепления потрудилось не одно поколение. Я довольно часто задумываюсь o том, каким образом в период существования Запорожской Сечи, когда коммуникации были практически неразвиты, наши народы все равно умудрялись помогать друг другу. Тому есть исторические подтверждения: если у казаков возникали проблемы, на их стороне сражались грузины и наоборот. Каким образом это происходило? А ведь это — оче-
редное свидетельство настолько тесных связей, что им даже нет точного определения в языке. C 1994 года, когда официально было открыто Посольство Грузии в Украине, я почти неразлучен с вашей страной. Могу сказать, что за эти 17 лет складывались разные ситуации, но ни разу не было такого, чтобы отношения омрачились взаимными упреками и раздражением. Конечно, невозможно прожить без проблем. Они отсутствуют лишь там, где никто ничего не делает. А чем интенсивнее взаимоотношения, тем больше шанс выявления шероховатостей. Но еще раз подчеркиваю, конфликтов не было никогда. Все это стало возможным благодаря многим факторам: историческим связям
УКРАЇНА – Грузія UKRAINE – Georgia
между нашими народами, общности менталитетов, хорошей работе дипломатов… — Если можно, то хотелось бы услышать развернутый комментарий на тему культуры дипломатии. — Дипломат — это всегда конкретный человек, который не может находиться в отрыве от исторических и культурных ценностей того народа, который он представляет. Я глубоко убежден в том, что и Украина, и Грузия очень тщательно подходили к выбору дипломатов. Не сочтите меня нескромным, сейчас я говорю не о себе. Просто первый посол Украины в Грузии — Анатолий Касьяненко родился и 12 лет жил в Грузии. Естественно, не это было главным критерием его назначения на должность. Основным аргументом был его профессионализм. Но и то обстоятельство, что г-н Анатолий знает Грузию не понаслышке, помогло заложить тот крепкий фундамент под названием дружба, на котором наши отношения строятся до сих пор. И первый посол Грузии в Украине — Валерий Чечелашвили, выпускник Киевского университета, юность провел в Украине. То есть оба первых посла были не просто дипломатами, прежде всего они очень любили и знали ту страну, куда приехали работать. Это важно всегда, а особенно на начальном этапе формирования отношений. Как сказано в притче, строить лучше на камне, а не на песке. Вот и грузино-украинские отношения изначально строились на очень крепком фундаменте. — Как бы Вы оценили роль Президентов в формировании отношений между странами? — Через СМИ часто пытаются внушить мысль o том, что в политических отношениях между нашими странами сначала был всплеск, теперь нас ожидает спад. Я не сто-
ронник такой точки зрения. Если мы говорим об украинских лидерах, то каждый из них привнес весомый вклад в развитие связей между нашими странами. Например, первый Президент Украины Леонид Кравчук. Его, вроде, ничего не связывало c Грузией. Тем не менее, он сделал очень мужественный шаг, когда в 1993 году отдал оперативный приказ, чтобы на помощь беженцам были присланы вертолеты и корабли. Более трехсот тысяч беженцев из Абхазии! Без преувеличения, многих бы не было в живых, если бы не мужество тех военных, которые их спасали. Или второй Президент — Леонид Данилович Кучма, который тоже не был особо связан c Грузией, но у него сложились очень добрые и хорошие взаимоотношения с лидером Грузии — Президентом Шеварднадзе. А теперь представьте: 1994 год. В Европе прогресс шагает семимильными шагами, а Грузия переживает сложнейший период: люди живут, как в средневековье — без света, без тепла, без средств к существованию. Но, что самое страшное, без веры в будущее. И вот в этот период Президент Украины приехал в Грузию, поддержать наш народ. В 1998 году Валерий Пустовойтенко, будучи премьер-министром, был в Грузии и подписал 10-летнюю программу экономического сотрудничества между нашими странами. Программу с конкретно указанными временными рамками, исполнителями, предприятиями... А в 1994 году, когда только открывались Посольства, Украина была 14-ой среди торговых партнеров Грузии. Торговый оборот между государствами составлял $ 41 млн. Но уже в 2004 году, благодаря, в том числе, и вышеназванной программе, торговый оборот увеличился 10-тикратно. В последние 5 лет Украина стабильно находится в тройке ближайших торговых партнеров Грузии. В 2007 году торговый оборот между нами до-
стиг отметки почти в миллиард долларов. Конечно, мировой кризис сказался, и мы отмечали некоторый спад. Но, по итогам 2010 года, опять вышли на хорошие показатели порядка $ 700 млн. Кроме того, мы прекрасно используем интеллектуальный потенциал друг друга: сложно назвать хотя бы одну отрасль, в которой бы мы не сотрудничали. — Но ведь в отношениях важна не только экономическая составляющая? — Совершенно верно. Хочу вам напомнить, что в 1993 году Кравчук и Шеварднадзе подписали в Киеве исторический рамочный договор «О дружбе, сотрудничестве и взаимопомощи». У кого-то может возникнуть сомнение: мол, Украина — большая страна, Грузия — маленькая, поэтому взаимопомощь вряд ли получится двусторонней. Но я c этим не соглашусь. Грузия в меру своих возможностей всегда помогала Украине. Вспомним 2001 год: страшнейшее наводнение в Закарпатье. Грузия направляет помощь региону на самолетах, я лично участвовал в тех событиях. Так что оценивать помощь только в денежном эквиваленте — это неправильно. Когда наступает беда, важно, кто рядом c тобой, вне зависимости от размеров. — Вы начали говорить о Президентах Украины, но рассказали только о двух из них... — Если говорить о Викторе Ющенко, то с Президентом Михеилом Саакашвили на начальном этапе они чисто по-человечески подружились. В 2008 году, когда случился российско-грузинский конфликт, Украина поддержала нас. Когда Виктор Ющенко наряду c президентами других стран, рискуя жизнью, приехал к нам, стал на защиту свободы Грузии — это было очень важно для каждого грузина. Думаю, что все те
IMAGE UA №4/2011
43
УКРАЇНА – Грузія UKRAINE – Georgia
события, относящиеся к конфликту, будут спокойнее трактоваться через годы, когда улягутся страсти. Но уже сейчас я могу c уверенностью сказать, что грузины никогда не забудут того, что Украина, украинцы были c ними в то тяжелое время. Возвращаясь к более давней истории, замечу: я был на митинге в 1991 году в центре Тбилиси в день провозглашения независимости. Помню, когда вышел первый Президент Грузии Звиад Гамсахурдия и сказал: «Поздравляю! Нас, нашу независимость признало самое большое государство в Европе!». Я никогда не забуду ту тишину, которая воцарилась на площади. Украина была первой, кто признал нашу свободу, нашу независимость. Это исторический факт. Сегодня многие пытаются в несколько ином свете представить ситуацию. Говорят, что сменилось руководство страны, изменятся и отношения между нашими странами: отношение Украины к Грузии охладеет и никакой перспективы уже нет. И что самое страшное, пытались убедить общественность в том, что Президент Украины Виктор Федорович Янукович признает независимость Абхазии и южной Осетии. Но вопреки этим высказываниям мы видим мужественный поступок последовательного украинского политика, который высказал, я думаю, и свое личное убеждение и принципиальную позицию Украины по этому вопросу, не признав независимость исторически грузинских территорий. — Г-н Посол, а как бы Вы прокомментировали стремление как Грузии, так и Украины вступить в ЕС? — Да, у обеих наших стран общие цели: и Украина, и Грузия хочет занять свое место среди европейского сообщества как его
неотъемлемая часть — географическая и интеллектуальная. Если европейцы думают, что, приняв Украину и Грузию, они сделают им честь, то это не совсем так… Я глубоко убежден в том, что Европа только выиграет, когда наши два государства станут ее неотъемлемой частью. Ментально мы европейцы. — Грузия показывает пример демократии c хорошим экономическим ростом. Как вы можете охарактеризовать феномен экономического прорыва Вашей страны? — У этого прорыва сразу несколько составляющих: это и Президент, и его команда, и, безусловно, желание каждого грузина сделать свою страну лучше. Все это базируется, прежде всего, на любви к Грузии. Если бы нам в конце 80-х – начале 90-х хватило выдержки, чтобы не поддаваться на провокации, то Грузия сегодня была бы намного более мощным государством и уже давно входила бы в Евросоюз. Нас подвела эйфория, эмоции, что вот, мы наконец-то достигли того, о чем мечтали предыдущие поколения — вернули свою независимость! Ведь в советский период замалчивались очень многие исторические факты. Практически никто не знал, каким образом Грузия стала советской, как в конце 20-х стремление к независимости топилось в крови, как сталинский режим уничтожил всю грузинскую интеллигенцию… И так далее и тому подобное. Поэтому нас и захлестнули эмоции в свое время. Но иначе мы и не были бы грузинами. Мы пережили очень сложное время. В 2003 году, когда проходили Парламентские выборы и вскоре планировались Президентские, люди действительно осознали, что необходимы срочные перемены! Я это рассказываю не из книг, я про
шел все это вместе со своей страной — конфликты, войны, экономические проблемы. Того, что пережили мы, я врагу не пожелаю. Представьте, что в 1998 году хлеб не просто по карточкам выдавали… Автомобиль c хлебом непременно сопровождала охрана, иначе люди, стоящие c ночи у магазина, могли хлеба не дождаться. Это реальные факты. Мы через это прошли. Так вот, национальное движение, которое создал и возглавил Михеил Саакашвили, победило в Тбилиси на местных выборах в 2002 году. На парламентских выборах практически вся Грузия вышла на улицы после того, как все социологические данные, экзитполы показывали, что Национальное движение на 1-м месте, а партия Президента Шеварднадзе на 2-м. А в это время в ЦИК подали данные, по которым президентская команда на первом, а Национальное движение вообще на третьем. Люди поняли, что у них отбирают последнее — свободу. То, что у них не было света, тепла, хлеба, — они терпели. Но это было вытерпеть уже невозможно! Классическая революционная ситуация — верхи не могут, низы не хотят. Да, на тот момент в Грузии с десяток человек жили прекрасно. В прямом смысле этого слова строили себе хоромы, ограждали их пятиметровыми стенами. Там, внутри, все было прекрасно, а вот за воротами — нищета. Все мы подошли к такой черте, что, либо падаем в пропасть, либо меняем все кардинально. Выбрали второе. На этом пути было много сложностей, но надо отдать должное и Президенту, и его команде, которая, пусть не без проблем, но смогла разумно распорядиться очень коротким временем, когда вся нация на подъеме верила в своего лидера. Ведь никакой подъем не может длиться вечно, а в то же время никакие реформы не происходят быстро. И вот надо успеть в этот момент самого полного доверия совершить максимально продуманные шаги. — Думаю, что не ошибусь, если предположу, что одной из важнейших проблем была коррупция. Наш Президент считает, что это самое большое зло, которое сейчас существует в Украине. А как c коррупцией боролась Грузия? — В свое время в Грузии криминалитет
44
IMAGE UA №4/2011
УКРАЇНА – Грузія UKRAINE – Georgia
развивался потому, что карательный инструмент в государстве не работал. Человек искал справедливости и защиты, но не находил ее в полиции. Соответственно уровень доверия к государству падал, а уровень криминальности рос. Мы даже дошли до того момента, когда происходило сращивание криминала и государства. И нынешний Президент начал c того, что эту структуру сломал. В тот переломный период — 2003– 2005 гг. — огромное количество угроз поступало в адрес Президента от криминалитета. Но он не сдался, и его команда не сдалась. Есть принципиальные вещи, которые сплачивают народ. В нашем случае общей идеей стала убежденность, что Грузия должна встать на такие рельсы, c которых ее никто не сможет сбить. На мой взгляд, еще нужно пару лет для того, чтобы страна заняла свое достойное и прочное место в той системе координат безопасности, которые выстроены сейчас. У нас было немало реформ. Одна из основных — реформа образования: ведь очень важно не только банально накормить людей, но и научить их быть поистине свободными. И у нас произошло это изменение психологии — люди стали ощущать себя державой, единым народом, государством. Появилось понимание того, что государственное — это не значит «ничье». Напротив, государственное — это и мое тоже. Самое главное, что произошло в Грузии — это изменение в головах. Конечно, нет ничего проще, чем в один день уволить, к примеру, 15 000 сотрудников ГАИ. Но ведь этим жестом не изменить целое поколение. Нужны другие шаги, и мы их сделали. — Да, o ваших сотрудниках ГАИ буквально ходят легенды. Они на самом деле не берут взяток? А как вы этого добились? — Прежде всего, теперь патрульная служба — это не карательный орган, а сервис для населения страны. Кроме того, патрульный полицейский четко осознает свои «перспективы», если возьмет взятку. Так, у него сейчас хорошо оплачиваемая работа, социальный пакет, машина. Но если он берет взятку, то моментально всего этого лишается. Оно того стоит? А есть и еще один фактор — человеку самому приятно делать свою работу хорошо. Могу рассказать показательный случай: один мой приятель отвозил ребенка в школу. Решил, что припаркуется пусть и в неположенном месте, но быстренько сделает свои дела, никто ничего и не заметит. Но тут же подъехала патрульная машина, и сотрудник настоятельно по-
просил моего знакомого припарковаться по правилам. Причем без всякой ругани. Все вежливо и четко. Более того, предложил помощь: «Не волнуйтесь, чтобы вам было удобно, я постою c вашим ребенком». Так что у нас в стране просто неприлично нарушать правила дорожного движения. Конечно, никто вам не скажет, что коррупцию в принципе можно искоренить на 100 процентов. Но всегда можно начать c этой болезнью общества бороться и достигать в этой борьбе успехов. — Не говоря уже o том, что именно коррупция больше всего отпугивает потенциальных инвесторов... — Это так. Если в 1998 году весь бюджет Грузии составлял порядка $ 500 миллионов, то теперь лишь частные инвестиции превышают $ 2 миллиарда! Это при том, что конкуренция очень жесткая: многие хотят заманить инвестора к себе. В Грузии создаются благоприятные условия для привлечения инвестирования. Например, в прошлом году по инициативе президента было инициировано создание рекреационной зоны в Анаклии, где поистине уникальные природные условия. Так вот, для инвестора условия были такими: кто строит гостиницы, того на 15 лет освобождают от налога на прибыль. И это стало привлекательным. Год назад только инициировали — уже две гостиницы функционируют. — Г-н Посол, что могли бы Вы пожелать Украине в День независимости? — Искренне хочу пожелать, чтобы терпение вас не подвело, потому что реформы не дают мгновенный результат. Вы — уникальный народ, уникальная нация, пусть и ваша дорога к процветанию будет уникальной. А главное: пусть каждый гражданин вашей страны гордится своим гражданством. Беседу провела Алла Алымова
В честь 20-летия восстановления независимости Грузии в Украине были проведены соревнования по конкуру (преодоление препятствий) «Кубок Посла Грузии». Спонсором спортивного события выступило Посольство Грузии в Украине во главе с Григолом Катамадзе. Соревнования проходили в элитном загородном клубе верховой езды «Butenko Stable» (село Процев Бориспольского района). Помимо соревнований, гостей ожидала еще и обширная культурная программа. Спортсмены боролись за награды. Первое место — кубок и отдых на двоих в пятизвездочном отеле в Кобулети. Второе место — уик-энд на двоих в Тбилиси. Третье место — коньяк «Сараджишвили» столетней выдержки. Специальный приз от первой леди Грузии Сандры Рулофс — икона Святого Георгия. Главный Приз соревнований выиграла Анна Пархоменко на лошади Карлито Чампус. Соревнования «Кубок Посла Грузии» вошли в официальный календарь Федерации конного спорта Украины.
IMAGE UA №4/2011
45
УКРАЇНА – Грузія UKRAINE – Georgia
Grigol Katamadze: “It is important to teach people to be truly free” Georgia and Ukraine have a very long history of intense relations. Georgians, as well as us, celebrate the 20th year of their independence this year. Our guest is Ambassador and Plenipotentiary of Georgia in Ukraine Grigol Katamadze: we talk about the fruits of freedom to our peoples. 46
IMAGE UA №4/2011
— Mr. Ambassador, how can you describe bilateral relations between our countries? — These relations reached a level of strategic partnership long ago. I would say they were established as a result of developing and strengthening efforts by more than one generation. I frequently think about how, in the times of Zaporozhskaya Sech, when means of communication we still managed to help each other. Proof of this is evident in history: if the Cossacks had problems, Georgians fought together with them and vice versa. Such solidarity is hard to describe — the vocabulary doesn’t exist — but it is a vital
strand in the close relationships between our countries. Since 1994, when the Georgian Embassy in Ukraine was officially opened, I have spent almost all my time in your country. Although this 14 year period has seen great changes, they were never years marred by mutual reproaches or irritation. Of course, one can not live without troubles — after all — only idle states can experience no problems. The more intense the relations are, the more likely we are to find “rough edges”. I must stress once more that there never were conflicts. Our closeness is the result of a range of factors: historical ties between our peoples, a similar mentality, and the great work of diplomats… — A more detailed comment on the culture of diplomacy would be nice of you to give, if you don’t mind. — A diplomat is always a definite person
УКРАЇНА – Грузія UKRAINE – Georgia
who can not exist separately from the historical and cultural values of the people he represents. My firm conviction is that Ukraine and Georgia were very thorough and careful in their choice of diplomats. I know what you are thinking — but do not take this as immodesty; I am not talking about myself now. It is a fact that the first Ukrainian ambassador to Georgia — Anatoliy Kasyanenko — was born and lived in Georgia until he turned 12. Of course, this was not the only reason he was appointed to such an important position. The main argument was his professionalism but the fact that Mr. Anatoliy knew Georgia first-hand helped to build the firm foundation of friendship that is the basis of our relations to the present day. The first Georgian ambassador to Ukraine — Valeriy Chechenashvili graduated from the Kyiv university and spent his youth in Ukraine. This meant that both first ambassadors were not only diplomats, but first of all they loved and knew the country they came to work in. Such knowledge is always important, especially at the initial stage of establishing of relations. The parable goes: better build on rock than on sand. Similarly, relations between Ukraine and Georgia were initially built on very firm foundations. — How would you evaluate the role of the Presidents in establishing the relations between countries?
— the mass media seems to porpogate a fear that relations between our countries — though initially convivial — will begin to falter. I do not support this point of view. Such a statement concerns Ukrainian leaders, everyone of them made a great contribution in developing relations between our countries. For instance, the first President of Ukraine Leonid Kravchuk had no immediate or obvious ties with Georgia. Despite this, he took a very courageous step when in 1993 he signed an operation order to send helicopters and ships to help refugees. Some 300 thousand refugees from Abkhazia! Without exaggeration, many of them would not be alive but for the courage of those military servicemen who saved them. Or the second President — Leonid Danilovich Kuchma who also was not particularly connected with Georgia, but regardless established very kind and friendly relations with the then leader of Georgia — President Shevardnadze. And now imagine: 1994: progress advances with gigantic strides in Europe, and Georgia is experiencing one of its most difficult periods: people live as in medieval times — without electricity, without heat, without means of subsistence. Worse, even than this, was that they lost faith in their future. It was in this period that the President of Ukraine came to Georgia to support our people. In 1998 Valeriy Pustovoitenko, a prime minister, was in Georgia and signed a 10-year programme of economic cooperation between our countries. A programme with firmly set time-frames, executors, enterprises… in 1994 when the Embassies were first opened, Ukraine was the 14th among the trade partners of Georgia. Trade turnover between the states totalled $ 41 million. But already by 2004 (including the aid of the abovementioned programme) the trade turnover became 10 times higher. For the last 5 years Ukraine has been a stable member of the top three trade partners of Georgia. In 2007 trade turnover between us reached a point of almost a billion dollars. Of course, the world crisis influenced, and we observed a certain recession. But at the end of 2010 we had good rates again — about $ 700 million. Besides, we use the intellectual potential of each other fully: it is hard to name at least one sector of industry in which we are not co-operating. — But there must be more to such a relationship than mere economics? — Perfectly true. I must remind you that in 1993 Kravchuk and Shevardnadze signed
Profile Date and place of birth: 12th of August, 1961, city of Kutaisi, Georgia. Education: in 1985 graduated from the faculty of international law and international relations of Kyiv Taras Shevchenko State University. Academic degree: in 1991 defended a Candidate’s thesis in Kyiv State University and acquired an academic degree of the candidate of juridical sciences. Has a range of scientific works. Awards: Order of Merit of the third class (2006), Order of Merit of the second class (2007), Order of Prince Yaroslav the Wise (2007), Order of Honour of Georgia (2009). Career: 1993–1994 — worked as a director’s deputy in the Department of external economic relations of the Ministry of Internal Affairs of Georgia. 1995–1998 — envoy extraordinary and plenipotentiary in Georgian embassy in Ukraine. 1998–2000 — deputy of minister of defence of Georgia in warfare politics and international military cooperation. 2000 — holding a position of deputy of minister of defence achieved a rank of ambassador extraordinary and plenipotentiary. 2000–2007 — ambassador extraordinary and plenipotentiary of Georgia in Ukraine. (2001–2005 — also ambassador extraordinary and plenipotentiary of Georgia in the Republic of Moldova and Romania). 2007–2008 — deputy of minister of foreign affairs of Georgia. Since 1st of February 2008 — director of international development of Bank of Georgia JSC, member of supervisory board of BG Bank, advisor of the CEO of BG Bank in private banking. Since 1st of January 2009 — by an order of the President of Georgia appointed to the position of the ambassador extraordinary and plenipotentiary of Georgia in Ukraine. Marital status: married, has two children and grandchildren.
IMAGE UA №4/2011
47
УКРАЇНА – Грузія UKRAINE – Georgia
they make Ukraine and Georgia their members they will be doing us a favour I beleve that they are not quite right… My firm conviction is that Europe will benefit most when our two states become integrated to it. Mentally we are Europeans. — Georgia is an example of democracy with a period of stable economic growth. How can you characterize the phenomenon of economic breakthrough of your country?
an historical treaty On Friendship, Cooperation and Mutual Assistance in Kyiv. Some people may have their doubts: Ukraine is a large country, Georgia is small, and they may suppose that assistance is unlikely to ever really be mutual. I would not agree with that. Georgia has always helped Ukraine as much as it could. Let us recall 2001 — the time of a dreadful flood in Zakarpatie. Georgia delivered aid to the region by planes; I personally took part in those flights and think that evaluating a relationship in terms of material means is wrong. When trouble comes, it is important who is there for you regardless of size. — You began talking about the Presidents of Ukraine, but spoke only about two of them… — Viktor Yushchenko and President Mikheil Saakashvili forged a firm friendship at an early stage. In 2008, when conflict between Russia and Georgia took place, Ukraine supported Georgia. When Viktor Yushchenko together with the presidents of other countries stood for the freedom of Georgia he risked his life for us — a move that was very important for every Georgian. I think all the facts concerning the conflict will be interpreted more rationally in some years when raw emotions subside. I already know for certain that Georgians will never forget how Ukraine and Ukrainians were there for them in those difficult times. Returning to an earlier time I will make a remark: in 1991 I was at the meeting in the cen48
IMAGE UA №4/2011
tre of Tbilisi on the day when independence was proclaimed. I remember when the first President of Georgia Zviad Gamsakhudria took the floor and said: “Congratulations! We and our independence were acknowledged by the largest state in Europe!” I will never forget the silence that occupied the square. Ukraine was the first who acknowledged our freedom, our independence. It is a historical fact. And nowadays many people try to interpret the situation from another perspective. They say if the power of our countries changed, so the relations between our countries will also change: Ukraine’s treatment towards Georgia will become cooler, and it will never be the way it was before. Even more terrible — they tried to convince the public that the President of Ukraine Viktor Fedorovich Yanukovich acknowledges independence of Abkhazia and South Ossetia. In spite of such suggestions we see this as the brave step of a consistent Ukrainian politician who expressed, I suppose, his personal conviction and principal position of Ukraine concerning this issue by not acknowledging independence of historically Georgian territories. — Mr. Ambassador, how would you view the desires of both Georgia and Ukraine to become members the EU? — Yes, our countries have common objectives: both Georgia and Ukraine want to take their places as integral parts of the European community — geographically and intellectually. If Europeans think that when
— This economic breakthrough has several components: the President, his office and, of course, the wishes of all Georgians to make their country better. It is all based first of all on loving Georgia. If in the late 80’s — early 90’s we had more tenacity to not be dragged into provocations, today Georgia would be a much stronger state and would long ago have entered the European Union. We were too excited with the euphoria and emotions concerning achieving something the previous generations dreamt of — we restored our independence! In the Soviet period a lot of historical facts were not made public. Practically nobody knew how Georgia became a part of Soviet Union: how at the end of the 20’s aspirations of independence were drowned by terror, how the regime of Stalin destroyed all the members of the Georgian intelligentsia etc. That is why we were so excited at that time. That is what makes us principally Georgians. We experienced very hard times. In 2003, when parliamentary elections took place,and the Presidential elections were soon to be held, people did realize the need for urgent changes. I am not recounting this from history books, I came through this together with my country — conflicts, wars and economic problems. I wouldn’t wish the things we experienced on my worst enemy. Imagine that in 1998 bread was not only on food cards… A bread car was always under surveillance, otherwise people who had queued near shops since night could get no bread. These are real facts. We lived through it. And so the national movement created and headed my Mikheil Saakashvili in Tbilisi won at the local elections in 2002. At the elections to Parliament almost all Georgians went to the streets after all the sociologic data and exit polls showed that the National movement was the first, and that President Shevardnadze was the second. Meanwhile the Central Election Commission reported that the President’s team was the first, and the National movement was the third. People
УКРАЇНА – Грузія UKRAINE – Georgia
understood that their last value had been taken away — freedom. Absence of electricity, heat and bread — they could endure it: this was too much to bear! A classic revolutionary situation — the top can’t, the bottom won’t. Yes, in that time about ten people lived great in Georgia. They literally built palaces surrounded by walls 5 m high. Inside, everything was in abundance, but outside the walls — poverty. We all reached the point were we had either to fall down into the abyss, or change everything radically. We chose the second variant. This road was full of obstacles, but one should do justice to the President as well as his office who, with some troubles, managed to use very short time, when the whole nation in elation believed in its leader, prudently. But no elation is eternal, and in the same way no reform is fast. One must catch the moment of the total trust to make the most considered decisions.
his office. There are crucial things that hold our people together. In our case there was a common idea that Georgia must take such a firm position that it would be able to hold no matter what. In my opinion in a few years the country will take its worthy and stable place in the system of security it has built. We had a lot of reforms. One of the major ones was education reform: it is very important not just to feed people, but to teach them to be truly free. And we felt this change in psychology — people began to feel themselves united as a single nation, as a state. There arose a feeling that what concerned state is not “anyone’s”. Vice versa — it is also mine. The most important change in Georgia was a mental one. Of course, it is easy as breathing fire, for example, 15000 traffic officers on one day. But it will not change the whole generation. Other steps were needed, and we made them.
— I consider I would be right to suppose that one of the most important problems was corruption. Our President thinks it is the worst thing existing in Ukraine. How did Georgia fight corruption?
— Yes, your traffic officers are almost legendaries. Do they really not take bribes? How did you achieve it?
— In its time crimes were spread in Georgia because the penal system didn’t work there. People were searching for fairness and protection, but police could not provide that. Consequently, the level of trust to the state fell, and the crime figures grew. We even reached a point when the crime and the state merged. And the current President began by breaking this structure. In that period of change — 2003-2005 — the President received masses of threats from the criminals. But he did not give up, and neither did
— First of all, nowadays traffic officers do not represent a penal institution anymore, but service for citizens. Moreover, traffic officer realizes his “perspectives” in case he takes a bribe clearly. He has a well-paid job, a social package, and a car. But if he takes a bribe, everything is taken away at once. Is it worth it? There is another factor — it is a pleasure to a man himself to do his work well. I may give a characteristic example: a friend of mine drove his kid to school. He decided to park the car in a forbidden area, but then return quickly, so that nobody would notice. But then a traffic police car drove up and an officer insistently asked my friend to park
in a proper place. Without raising his voice. Politely and clearly. Moreover, he offered his help: “Don’t worry, I will look after your child while you go where you need to”. Thus, in our country it is just inappropriate to break traffic regulations. Of course, nobody will tell you corruption can be possibly eradicated fully. But one can always begin to fight this disease of society and succeed in it. — Not to mention that it is corruption that scares the potential investor away the most… — It is true. If in 1998 the state budget of Georgia totalled nearly $ 500 million, nowadays only partial investments exceed $ 2 billion! Considering that competition is very high: many want to get investors for themselves. Favourable conditions for attracting such investments have been created in Georgia. For example, last year a creation of a resort zone in Anaklia with its really unique natural conditions was started by the president’s initiative. So the terms for investors were: those who built hotels would be free from income tax for 15 years. And it became attractive. The initiative was started a year ago — two hotels are working already. — Mr. Ambassador, what would you wish Ukraine on Independence Day? — I want to wish sincerely that you don’t lose your patience: reforms do not give an immediate result. You are unique people, a unique nation, and may your road to prosperity also be unique. And the main thing: may every citizen of your country should be proud of his citizenship. Interveiwed by Alla Alymova
IMAGE UA №4/2011
49
УКРАЇНА – Грузія UKRAINE – Georgia
и процветало взяточничество. Были ликвидированы санэпидемстанция и пожарная инспекция, всевозможные ГОСТы и СНИПы (строительные нормы и правила). Саакашвили практически упразднил трудовое законодательство и оставил работника один на один с работодателем. Теперь в рейтинге легкости ведения бизнеса, который каждый год составляет Всемирный банк, Грузия на 11-м месте, опережая даже Финляндию, Швецию и Японию.
Президент владеет грузинским, английским, французским, русским, украинским и испанским языками.
Михеил Саакашвили — президент-реформатор Самые выдающиеся и радикальные реформы на постсоветском пространстве продемонстрировала именно Грузия. Сложно привести другие примеры столь действенной ломки старого государственного аппарата и таких глубоких преобразований в экономической сфере. Конечно, этому Грузия обязана своему нынешнему политическому лидеру Михеилу Саакашвили. Отметим лишь некоторые из его реформ, уже принесших хорошие плоды.
Михеил Саакашвили в 1992 году с отличием окончил факультет международного права Киевского института международных отношений. Реформа МВД — самая успешная реформа сил правопорядка на постсоветском пространстве. В Грузии, как и во всех странах-наследницах советского режима, коррупция и взяточничество всегда процветали, зато сейчас мы видим полностью евро50
IMAGE UA №4/2011
пеизированную полицию, которая не берет взяток. Это огромный успех!
На президентских выборах 4 января 2004 года за Михеила Саакашвили проголосовало 96,27% избирателей. Реформы затронули все государственные структуры. Количество чиновников было сокращено в 20 раз. В результате значительно упростились многие процедуры. В Грузии достаточно 15 минут, чтобы зарегистрировать автомобиль. Чтобы открыть свое дело — одного дня. Чтобы купить и оформить недвижимость, надо 2–3 дня. Михеил Саакашвили много сделал для привлечения в страну инвестиций, то есть для создания максимально благоприятного инвестиционного климата. Президент понизил налоги, убрал все законодательные ограничения для бизнеса. Государство вышло из тех сфер, в которых, как правило,
Реформы Михеила Саакашвили улучшили не только позиции Грузии в международных рейтингах, но и качество жизни населения. Полиция перестала быть коррумпированной, коррупция среди чиновников, с которыми имеет дело простой человек, практически исчезла. В стране построено много хороших дорог, развивается туризм, в некоторых городах ведется активное строительство. В Грузию пришли значительные инвестиции, приведшие к появлению дополнительных рабочих мест, обеспечивается стабильное газо- и электроснабжение, уровень преступности стал намного ниже. Так что народ не зря выразил свое доверие Президенту. Елена Першина
УКРАЇНА – Грузія UKRAINE – Georgia
Mikheil Saakashvili —
President-Reformer The most prominent and radical reforms undertaken by any former Soviet Republic were performed by Georgia. It is difficult to give an example of such an effective destruction of an old state structure and such a profound transformation of the economy. Of course, Georgia owes its gratitude for such a transformation to its current political leader Mikheil Saakashvili. Below is a list of only a few of his reforms, which have already delivered significant results.
In 1992 Mikheil Saakashvili graduated from the faculty of International Law of Kyiv Institute of International Relations with an honours degree. The reform of the ministry of home affairs is the most successful law and order reform within any of the former Soviet republics. In Georgia (as well as in all the countries which developed under Soviet regime) corruption and bribery have always flourished However, now we only see completely European-type police officers who do not take bribes. This is a huge success! Reforms have affected all of the state structures. Only 5% of the original officials were left, and the rest were downsized. As a
result a lot of procedures became much easier. In Georgia, it takes 15 minutes to license
96.27% of electorate voted for Mikheil Saakashvili in the presidential elections on the 4th of January 2004. a car, one day to set up a business and only takes 2-3 days to purchase real estate. Mikheil Saakashvili has done a lot to attract investment into the country and to create an optimum investment climate. The president lowered the taxes and removed all the legislative restrictions for business. The state separated itself from the branches where, as usual, bribery prospered. Sanitary-and-epidemiologic institutions and fire inspection, all the possible technical standards and building codes were eliminated. Saakashvili practically removed the labour legislation and left employees to face the employers. Now Georgia’s index rating for the ease of doing business (annually issued by the World Bank) is 11th, higher than even in Finland, Sweden or Japan. These reforms by Saakashvili, have improved not only the position of Georgia in international ratings, but also the living standards of its people. Police are no longer cor-
rupt, the corruption of officials, with whom ordinary citizens have to deal with, is practically eliminated. A lot of high-quality roads have been built in the country, tourism is de-
The President speaks Georgian, English, French, Russian, Ukrainian and Spanish. veloping and there is massive increase in the number of construction sites in some cities. Furthermore, considerable investment leading to creation of vacancies came to Georgia. There is now a stable electric and power supply and crime figures are much lower. So, the people’s trust in the President was not in vain. Elena Pershina IMAGE UA №4/2011
51
УКРАЇНА – Грузія UKRAINE – Georgia
«Набеглави» — любимая минеральная вода Грузии
К
ак известно, на 90% человек состоит из воды. Вода является определяющим фактором для функционирования организма. В мире существует множество мест, привлекающих туристов «живой» водой, которая позволяет восстановить силы, придает заряд бодрости. Мы расскажем вам о воде, которая, благодаря компании «HEALTHY WATER», стала доступной для жителей многих стран мира, в том числе и Украины. Вода дает жизнь, а качество воды определяет качество жизни. Сейчас эта вода доступна нам. Речь идет о воде «Набеглави». В стране, богатой водными ресурсами и являющейся родиной известных брендов, минеральная вода «Набеглави» завоевала особую любовь потребителей и лидерство на рынке. «Набегла52
IMAGE UA №4/2011
ви» славится отличным сочетанием приятного вкуса и полезных свойств, а также стабильно высоким качеством на протяжении многих лет. Поэтому, при сравнении с другими минеральными водами, говорят: «Набеглави» — лучше!». «Набеглави» — это натуральная углекисло-гидрокарбонатная натриевая вода из экологически чистой среды. Она формируется на глубине 2000–3000 м, питаясь инфильтрационными водами, обогащаясь химическими элементами из водосодержащих пород, там же насыщаясь двуокисью углерода. Месторождение воды находится в предгорье Малого Кавказа, в западной части Грузии, а точнее на территории курорта Набеглави, откуда и происходит её само название. На территории Набеглави, кроме питьевой минеральной воды, текут родники высокой минерализации, которые успешно используются в бальнеологических целях. Производителем «Набеглави» является грузинско-швейцарская компания «HEALTHY WATER» (в переводе означает «Полезная вода»). Фирма представляет собой совместное предприятие, где учредителями являются швейцарские и грузинские партнеры. Эмблемой компании и её продукции стал знак Водолея.
Компания «HEALTHY WATER», кроме минеральной газированной воды производит и родниковую воду «Бахмаро», которая позаимствовала название у знаменитого высокогорного курорта той же местности. «Бахмаро — кавказский родник» — это пресная вода с очень низкой минерализацией, в химическом составе которой преобладает гидрокарбонат и кальций — столь полезный для организма. Кроме того, эта вода отличается идеальным показателем pH 7,5 и имеет невероятно мягкий вкус. Из истории История «Набеглави» начинается с 1905 года, когда был обнаружен источник. По преданию, местное население обратило внимание на источник, откуда пили воду буйволы. У воды из этого источника оказались полезные свойства и особенный вкус. В 1921 году известный латышский ученый Роберт Купцис впервые провел исследование химического состава воды. В 1930 году профессор Овчинников — основатель учения о минеральных водах, сделал первое гидрогеологическое исследование «Набеглави». Качество воды превзошло все ожидания. После определения лечебных свойств воды грузинскими и другими советскими учеными были начаты
УКРАЇНА – Грузія UKRAINE – Georgia
планомерные гидрогеологические работы для развития курорта и организации промышленного разлива воды. В 1958 году началось производство минеральной воды «Набеглави» промышленным способом. С 1998 года в истории минеральной воды «Набеглави» начался новый этап: во главе производства стала компания «HEALTHY WATER», которая представила «Набеглави» в абсолютно новом свете.
Современное производство Производственные мощности «Набеглави» расположены на территории месторождения воды. Воду добывают из скважин глубиной несколько сотен метров, производят надлежащую фильтрацию. Естественным путем обогащенную углекислым газом воду разливают в стеклянные и полиэтиленовые бутылки разной ёмкости. Завод оснащен новейшей немецкой техникой от фирмы «KRONES», которая обеспечивает эффективное производство и обуславливает высочайшее качество продукции. Подтверждение тому — сертификат соответствия стандартам Евросоюза и ISO 9001:2000. Кроме того, компания удостоена разных международных наград.
но и не вызывает сомнений. С действием кремниевой кислоты связывают положительное влияние минеральной воды на процессы регенерации, что важно при болезнях желудочно-кишечного тракта, кожи и т.д. В связи с низким содержанием хлора воду «Набеглави» употребляют при высокой кислотности среды желудка, а высокое содержание сульфатов помогает при лечении заболеваний желчевыводящих путей и кишечника. Уникальность воды в том, что её можно употреблять без каких-либо ограничений: и как столовую воду — ежедневно в больших количествах, и с целью лечения и профилактики. При повышенной кислотности желудка желательно употреблять «Набеглави» без газа и в теплом виде, при пониженной кислотности — с газом и охлажденную. Принимать «Набеглави» медики рекомендуют при следующих заболеваниях: I. Нарушения обмена веществ: • сахарный диабет в инсулинозависимой, легкой и средней форме; • ожирение.
II. Хронические заболевания желудка и кишечника: • гастрит, хронический гастрит, гипоацидный гастрит; • язвенные заболевания желудка и двенадцатиперстной кишки; • хронические колиты и энтероколиты. III. Хронические заболевания печени и желчевыводящих путей: • хроническое воспаление желчного пузыря и желчевыводящих путей; • желчнокаменная болезнь. Помимо всех перечисленных достоинств, минеральная вода «Набеглави» прекрасно утоляет жажду! Пейте «НАБЕГЛАВИ»на здоровье!
Контакты: Представительство в Украине: ООО «Джорджия Свисс Продактс» Украина, г. Киев 03067 Оф. 320, б-р И. Лепсе, 4 Тел.: +38 044 206 62 20 Факс: +38 044 454 05 80
«Набеглави» в разных уголках мира Минеральная вода «Набеглави» заслужила признание и за пределами Грузии. В настоящее время её экспортируют в 14 стран мира, в том числе и в страны Евросоюза, СНГ, Ближнего Востока и США.
Прекрасная вода для долгой, здоровой жизни «Набеглави», как минеральная лечебно-столовая вода, содержит множество полезных для организма элементов и, кроме приятного вкуса, обладает лечебными и профилактическими свойствами. Регулярное употребление «Набеглави» в качестве столовой воды содействует очищению организма от вредных веществ и его обогащению необходимыми минералами. Среди гидрокарбонатно-натриевых минеральных вод «Набеглави» выделяется некоторыми преимуществами, которые обуславливают ее лечебные свойства. В первую очередь, это связано с присутствием ионов магния, положительное влияние которых на сердечно-сосудистую, нервную и пищеварительную системы широко известIMAGE UA №4/2011
53
УКРАЇНА – Грузія UKRAINE – Georgia
Nabeghlavi — the favourite mineral water of Georgia
I
t is a fact that the human body contains 90% of water: water is a essential factor in the functioning of any organism. There are numerous places in the world where tourists go to get live water, to restore life energy and a sense of joy. Water gives life, and the quality of water gives the quality of life. And now we can have this high quality water. We’re talking about Nabeghlavi. The company HEALTHY WATER is now distributing it to many countries, including Ukraine. In a country rich in water resources and famous brands, mineral water Nabeghlavi was quickly in demand and became a market leader. Nabeghlavi is renowned for a wonderful combination of pleasant taste and healing characteristics, and for consistent high quality over the years. That is why they say that, “Nabeghlavi is better!”
54
IMAGE UA №4/2011
Nabeghlavi is a natural ecologically pure carbonated sodium bicarbonate water. It is formed at a depth of 2000–3000 m, from naturally filtered water, enriched by the chemical elements in surrounding rocks... and oxygen (O2). The water deposit is located in the foothills of the Lesser Caucasus, in the west of Georgia, at the Nabeghlavi mountains and resort area. Besides potable water, there are highly mineralized springs widely used in spas in the Nabeghlavi territory. Nabeghlavi manufacturer is a joint venture Georgian and Swiss company: HEALTHY WATER Ltd. The symbol of the company and its water is the Aquarius sign.
Apart from mineral soda water HEALTHY WATER also produces spring water Bakhmaro, named after the famous highland resort in the same area. Bakhmaro, the Caucasian Spring is fresh water with very low mineral content; its chemical composition is tempered by hydrogen carbonate and calcium, necessary for bodies. This water has an ideal pH — 7.5, almost perfectly neutral, and is distinguished by a very smooth taste. History of the Water The history of Nabeghlavi starts in 1905 when the source was discovered. Accord-
ing to legend local residents noticed a spring where buffaloes liked to drink from. This water turned out to have a wonderful taste and healing characteristics. The initial study of chemical composition of water was carried out by renowned Latvian scholar Robert Kupcis in 1921. In 1930 Professor Ovchinnikov — an expert on mineral water — ran the first hydrological tests on Nabeghlavi, and the results exceeded all expectations. With scientific proof of the medical characteristics of the water, Georgians and other Soviets started to develop a resort and organize industrial bottling. In 1958, they began industrial manufacture of Nabeghlavi mineral water. In 1998 HEALTHY WATER company took over production, and it gave a completely new perspective to Nabeghlavi mineral water.
The Nabeghlavi plant is located near the water deposit. Water is extracted from wells several hundred metres deep, properly filtered, enriched with natural СО2, and bottled in assorted glass and PET bottles. The factory is equipped with modern German KRONES Co. machines, guaranteeing the reliability and quality of production. A CE certificate of conformity (EU) and the
УКРАЇНА – Грузія UKRAINE – Georgia
ISO 9001:2000 prove their high standards, as do different international prizes.
Nabeghlavi all over the world Nabeghlavi mineral water is known throughout the world. Currently Nabeghlavi is exported to 14 countries, including the EU, CIS, Middle East and USA.
Wonderful water for a long and healthy life Nabeghlavi as a mineral table water possesses many necessary elements, it not only tastes good, but is healing, and a prophylactic against maladies. Regular drinking of Nabeghlavi facilitates elimination of harmful substances from the body and its enrichment with necessary minerals. Nabeghlavi is distinguished by several healing advantages. First it is has magnesium ions whose influence on cardiovascular, nervous, and digestive systems is widely known. The Silicate effect creates a positive influence on regeneration, which is important for gastrointestinal, skin patients, and others. A lower chlorine content is beneficial for acid indigestion and ulcer patients, and the high sulphates — for diseases of bile passages and bowels. The uniqueness of the water is that it can be drunk without any limitations: both as table water — in large amounts every day, and for treating and prophylaxis — with high
acidity of stomach it is advisable to take Nabeghlavi without СО2 and warm, with low acidity — with СО2 and cooled. Doctors recommend taking Nabeghlavi to treat the following diseases: I. Metabolic imbalance: • pancreatic diabetes – insulin-dependent, mild, and average cases; • obesity. II. Stomach and bowel chronic diseases: • gastritis, chronic gastritis, subacid gastritis; • ulcerous stomach and duodenum diseases; • chronic colitis and enterocolitis. III. Liver and bile passage chronic diseases: • gallbladder and bile passages chronic inflammation; • cholelithiasis. And don’t forget, Nabeghlavi mineral water is great at quenching thirst! Drink Nabeghlavi and be healthy!
Contacts: Office in Ukraine: Georgia Swiss Products LLC Ukraine, Kyiv 03067, I.Lepse boulevard 4, Off. 320 Tel: +38 044 206 62 20 Fax : +38 044 454 05 80
IMAGE UA №4/2011
55
УКРАЇНА – Грузія UKRAINE – Georgia
Бесценный дар природы Гость редакции — Автандил Свимонишвили, учредитель и генеральный директор грузино-швейцарской компании «HEALTHY WATER». Мы беседуем о причинах невероятного успеха предприятия, которое за короткий срок стало лидером рынка. — Г-н Автандил, с чем связан Ваш выбор в пользу развития бизнеса по продаже воды? — Грузия богата водными ресурсами. Источник уникальной гидрокарбонатной воды в селе Набеглави славился издавна благодаря особому вкусу и целебным качествам. После восстановления независимости Грузии, после многих лет дестабилизации, как только стало возможным думать о развитии бизнеса, мы с нашими швейцарскими партнерами решили придать новую жизнь воде «НАБЕГЛАВИ». Начав производство с очень скромных масштабов, за несколько лет достигли лидерства на рынке. Логотипом нашей компании является Водолей, который имеет несколько символических значений, но я бы подчеркнул одно из них: новое тысячелетие проходит под знаком Водолея — значит, это время наших успехов!
Автандил Свимонишвили, учредитель и генеральный директор грузино-швейцарской компании «HEALTHY WATER» Avtandil Svimonishvili, a founder and director general of the Georgian and Swiss company «HEALTHY WATER» 56
IMAGE UA №4/2011
— Известно, что вода «НАБЕГЛАВИ» сегодня потребляется во многих странах Европы. Каким образом Вы добились популярности? — Нашей первой победой было признание на грузинском рынке — это исключительный случай, когда сам продукт, без особого рекламирования проложил себе дорогу и стал популярным. Минеральная вода «НАБЕГЛАВИ» — бесценный дар природы, который благодаря современным технологиям в совершенном виде преподносится потребителю. Мы огромное значение придаем качеству. Благодаря этому «НАБЕГЛАВИ» стала водой №1 на отечественном рынке, после чего пришла популярность и на международном рынке. — Каковы планы касательно развития дистрибуции воды «НАБЕГЛАВИ»? Какие страны Вы планируете охватить? — Мы работаем со многими странами и ко всем относимся очень серьезно, но можно выделить группу приоритетных стран, в число которых, безусловно, входит и Украина. У нас даже есть официальное представительство в Киеве. Для нас не менее интересны рынки стран Средней Азии, Ближнего Востока, Евросоюза и США. В данных регионах мы уже представлены и планируем более интенсивно работать в будущем. — Какие приходиться преодолевать препятствия при продвижении воды?
— С точки зрения стандартов и качества у нас не бывает проблем на новых рынках, так как наше производство полностью соответствует высочайшим требованиям Евросоюза и США, не говоря уже о других региональных стандартах. Само собой, международный рынок минеральной воды сильно отличается от грузинского и в масштабах конкуренции, и в тенденциях потребления. Если в Грузии продукция сама заявила о себе, без лишних усилий опередила конкурентов и завоевала лидерство, то на международном рынке все же большее значение имеет правильная маркетинговая стратегия для увеличения осведомленности потребителя о торговой марке. — Почему Вы выбрали лицом минеральной воды «НАБЕГЛАВИ» Вахтанга Кикабидзе? — Вахтанг Кикабидзе — заслуженный артист, всеми любимый и одинаково известный в Грузии и на всём постсоветском пространстве. Зная то, что он — ценитель нашей продукции, мы решили: народный артист Грузии и народная грузинская марка «НАБЕГЛАВИ» составят отличный тандем. Мы вдвойне обрадовались, когда он с удовольствием согласился стать лицом нашего продукта. — Наш традиционный вопрос: на Ваш взгляд, что необходимо для поддержания достойного имиджа компании и продукта? — Этот вопрос как раз подытоживает все вышесказанное. В нашем случае, имидж компании напрямую связан с качеством продукции, о котором мы усердно заботимся. Нам присуща ответственность и перед потребителем и перед окружающей средой, которая и дарит нам воду «НАБЕГЛАВИ». Мы принимаем участие в разных социальных проектах, поощряем здоровый образ жизни, поддерживая наших спортсменов на разных спортивных мероприятиях, помогаем социально незащищенным людям и т.д. Мы делаем так, прежде всего, из чувства долга, а не ради пиара. Но в совокупности это помогает сформировать положительный имидж нашей компании, чему мы только рады. Беседу провела Елена Першина
УКРАЇНА – Грузія UKRAINE – Georgia
Priceless Gift of Nature The guest of the editorial office is Avtandil Svimonishvili, a founder and general director of the Georgian and Swiss company «HEALTHY WATER». He speaks about the reasons of the incredible success story of this enterprise which has in a short term became a leader of their respective market.
— Our first victory was in the Georgian market. It was an exceptional case whereby a product without a significant amount of advertising, worked its way to become popular. Nabeghlavi mineral water is a priceless gift of nature which, due to modern technologies, is presented to the consumer in a perfect shape. We attribute great importance to quality. Due to this Nabeghlavi has become the number one selling water in the domestic market. After that we became popular in the international market, too.
— Mr Svimonishvili, why did you choose the water trade business?
— What are the plans of Nabeghlavi water’s further distribution? What new countries do you aim at?
— Georgia is rich is water resources. A source of unique hydrocarbonate water in the village of Nabeghlavi has become famous long ago for its special taste and healing features. After the revival of an independent Georgia, and after many years of unstableness, as soon as it became possible to set up a business, our Swiss partners and us decided to give a new lease of life to Nabeghlavi water. Initially, volumes were small, but after only a few years we became leaders in our particular market. The logo of our company is an Aquarius, which has several symbolic meanings, but I would emphasize one of them: a new millennium is an Age of Aquarius, therefore, it is the time of our success! — Nowadays Nabeghlavi water is known to be bought by many European countries. How did you manage to become popular?
— We work in many countries and treat everyone very seriously, but a group of priority countries can be distinguished; no doubt, they include Ukraine. We even have an office in Kyiv. We are not less interested in the markets of Central Asia, Middle East, EU and the USA. We already have offices in these regions and we are planning to promote in these countries intensively. — What are the obstacles in water distribution? — With regards standards and quality, we have no problems in the new international markets because our product corresponds to the highest demands of the EU and the USA, in addition to regional standards. It goes without saying that the international mineral water market differs significantly from the Georgian market both in terms of compe-
tition and consumption tendencies. If in Georgia the product declared itself: easily defeated the competitors and gained leadership, than on the international market more importance is given to the right marketing strategy for the growth of the consumer’s awareness of the trade mark. — Why did you choose Vaktnag Kikabidze as the face of Nabeghlavi mineral water? — Vaktang Kikabidze is an honoured artist, loved by everyone and equally famous in Georgia and all over the former Soviet countries. Knowing that he likes our product, we decided that the people’s artist of Georgia and the people’s Georgian trade mark Nabeghlavi would make a wonderful partnerships. We became even happier when he eagerly agreed to become the face of our product. — Our traditional question: what do you think is necessary to keep the decent image of the company and the product? — This question is the one summing up all the previously mentioned. In our case the image of the company is directly connected with the quality of the product, which we take care of diligently. We are responsible to the consumer and the environment, the same environment of course, which gives us the Nabeghlavi water. We regularly take part in different social projects, encouraging people to keep a healthy way of life, supporting our sportsmen at different sporting events, as well as helping the socially vulnerable, etc. We do this first of all because of a call of duty, not for advertising. In total it contributes to the positive image of our company and makes us happy. Interveiwed by Elena Pershina IMAGE UA №4/2011
57
УКРАЇНА – Грузія UKRAINE – Georgia
— Вы рождены в СССР, по сути, в тоталитарной стране. Сейчас Вы являетесь гражданином свободной Грузии. По Вашему опыту, что дороже: свобода, демократия или железный порядок? — Человек должен быть свободным, и тут других мнений быть не может. Это однозначно. Просто, я не стал бы противопоставлять демократию и порядок. Конечно, демократия — понятие растяжимое. Но для меня оно означает прежде всего закон. Только в той стране, где уважают закон, а сам закон написан с уважением к человеку, к личности, только там и существует истинная демократия. И если такие условия соблюдены, то страна будет процветать и в экономическом плане, и в культурном. — Грузия демонстрирует прекрасные результаты реформ. Многие даже называют это «грузинским чудом». Каким образом подобное стало возможным?
Вахтанг Кикабидзе: «Я никогда не буду советовать людям то, что не одобряю сам» Вахтанг Кикабидзе — человек-легенда. Его роли в кино — вне политики и времени. Его песни поют и в Украине, и в Грузии. «Мои года — мое богатство…». В этих строках заключена философия мудрого человека, каким и есть Вахтанг Кикабидзе, а его улыбка стала символом чистой горной воды «Набеглави». Сам артист гордится своей страной, и Сакартвело гордится своим сыном. 58
IMAGE UA №4/2011
Мы связались с артистом по телефону, чтобы задать ему несколько вопросов о творчестве, независимости и, конечно, о воде.
— Есть пословица: «рыба портится с головы». То есть процветание невозможно, если у власти стоят ничтожные люди. Для результативных реформ и преобразований самое главное — это сильный и честный лидер. Наш Президент начал перестраивать всю систему, и народ понял, что это нужно. Теперь мы все стараемся из своей разрушенной страны построить цивилизованное, красивое государство. — То есть Вы высоко оцениваете роль личности в истории? — Безусловно. От лидера зависит многое, и об этом говорит опыт всех стран в мире. Я уже приводил в качестве примера пословицу… — Ну, в Вашем государстве «Голова» светлая… — Да, мне очень нравится.
— Вахтанг Константинович, этот номер журнала приурочен к 20-летию независимости Украины и Грузии. В связи с этим вопрос: какое Ваше отношение к Украине и что бы Вы хотели пожелать гражданам этой страны? — Я считаю украинский народ братским. У меня очень много друзей в вашей стране, и я хочу пожелать им мира и добра. Пусть ваша страна процветает и в ней рождается как можно больше счастливых детей. — На Ваш взгляд, есть что-то общее в менталитете украинцев и грузин? — Конечно, есть. Прежде всего, это гостеприимство.
— Вахтанг Константинович, Вы — «лицо» воды «Набеглави», а нам известно, что Вы редко принимаете участие в рекламных кампаниях. Почему на эту согласились? — Меня часто приглашают сниматься в рекламе, но я отказываюсь, если предлагаемый продукт мне не нравится. Я никогда не буду советовать людям то, что не одобряю сам. А «Набеглави» — очень хороший продукт. Очень! – А Вы сами пьете эту воду? – Конечно! Беседу провела Алла Алымова
УКРАЇНА – Грузія UKRAINE – Georgia
Vakhtang Kikabidze:
“I will never advise something I do not like” Vakhtang Kikabidze is a man who became a living legend, in history and a symbolic figure. His film roles supersede politics and time. His songs are sung both in Ukraine and Georgia, and countries further afield. “My years make me rich”… This line expresses the philosophy of a wise and grand person, they characterize Vakhtang Kikabidze. His smile became a symbol of a clear mountain water; Nabeghlavi. The actor himself is proud of his country, and Sakartvelo is proud of its son. We reached the actor by phone to ask him some questions about his work, independence, and, of course, water. — Vakhtang Konstantinovich, this magazine issue is dedicated to the 20th anniversary of the Independence of Ukraine. The question is corresponding: how do you treat Ukraine and what would you like to wish the citizens of this country?
— I consider Ukrainians to be fraternal people to us. I have a lot of friends in your country, and I want to wish peace and goodwill to them. Let your country flourish and let as many happy children as possible be born there. — In your opinion, is there anything in commonalities in the mentalities of Ukrainians and Georgians? — Of course, there is. Initially, it is hospitality. — You were born in the USSR, which was actually a totalitarian country. Now you are a citizen of an independent Georgia. According to your experiences, what is more valuable: freedom, democracy or iron order?
— There is a proverb “fish begins to stink at the head”. It means, prosperity is impossible if worthless people rule the country. The main thing for reforms and transformations is a strong and honest leader. Our President began to rebuild the whole system, and people understood that it needed to happen. Now we all try to create civilized and beautiful states from our scarred countries. — So you think a personality plays an important role in history? — Of course. A lot depends on a leader and this is proven in all the countries across the world. I have already mentioned a proverb… — Well, your state has a fresh “Head”… — Yes, and I like it very much.
— People must be free, that is indisputable for sure. But I would not call democracy and order opposite notions. Of course, democracy is a broad term, but initially it means law to me. Only in the country, where law is respected, and the law itself is written with respect, towards its citizens, exists real democracy. And if these conditions are followed, a country will flourish both economically and culturally.
— Vakhtang Konstantinovich, you are the face of Nabeghlavi water, and we know you rarely participate in advertising campaigns… Why did you agree this time?
— Georgia demonstrates great results of reforms. Many people even call it «Georgian miracle”. How did it become possible?
— Do you drink it? — Of course!
— I am often asked to advertise products, but I refuse if I don’t believe in the product. I will never advise something that I do not like. And Nabeghlavi is a very good product. Very!
Interveiwed by Alla Alymova IMAGE UA №4/2011
59
реформи Reforms
Покаяння — шлях до
оздоровлення суспільства
Однією з ознак демократичної та правової держави є прозора і правильна робота її пенітенціарної системи (від лат. poenitentia — розкаяння). Адже головне — не жорстоке покарання за скоєння злочину, а дієві методи повернення людини, яка свого часу помилилася, на шлях миру, добра і любові. Кожен громадянин має право спокутувати свою провину і надалі бути гідним членом суспільства. Наш гість — голова Державної пенітенціарної служби України Лісіцков Олександр Володимирович. — Олександре Володимировичу, на жаль, не всі в країні розуміють значущість Вашої структури для держави. Поясніть, будь ласка, суть і специфіку Вашої роботи.
Досьє Олександр ЛІСІЦКОВ — генерал-майор внутрішньої служби, голова Державної пенітенціарної служби України. Народився 15 червня 1957 року в м. Горлівці Донецької області. Розпочав трудовий шлях дільничним інспектором міліції Кіровського РВВС м. Донецька. З 2003 року — заступник начальника Управління по роботі з персоналом УМВС України в Донецькій області. З березня 2010 року — голова Державного департаменту України з питань виконання покарань. З грудня 2010 року — голова Державної пенітенціарної служби України. За сумлінне виконання службових обов’язків неодноразово відзначений державними та відомчими нагородами. 60
IMAGE UA №4/2011
— Сучасна система виконання кримінальних покарань як України, так і більшості інших країн — це вже не тільки і не стільки каральна система. Сьогодні для суспільства система виконання покарань має видавати такий продукт, який би зводив до мінімуму негативний вплив субкультури місць позбавлення волі на особистість засуджених, зміцнював і розширював би їхні соціальні зв’язки, надавав би можливість ув’язненим під час відбуття кримінального покарання отримати освіту, а також навички і вміння, які б дозволили їм у майбутньому комфортніше та легше адаптуватися до умов сучасного життя без конфлікту з законом. Саме з метою розвитку такої стратегії Президент України В. Ф. Янукович 9 грудня 2010 року підписав указ, який реорганізовує кримінально-виконавчу службу в Державну пенітенціарну службу України. А від зміни назви, звичайно, змінюються й акценти в роботі цього відомства. Тепер головне в роботі установ пенітенціарної служби — спонукати засудженого до каяття, до переосмислення своїх вчинків, дати йому можливість переорієнтуватися на інші життєві цінності і, як наслідок, довести громаді своє право на гідне співіснування в суспільстві. І це державне завдання вирішити досить непросто, адже сучасна пенітенціарна служба України — це 184 установи, 703 кримінально-виконавчі інспекції, 4 навчальні заклади, це майже 160 тис. ув’язнених за ґратами та
близько 180 тис. осіб, які відбувають кримінальні покарання без позбавлення волі. А пенітенціарний персонал — це майже 50 тис. співробітників, зокрема психологи, юристи, педагоги, соціальні працівники, медики, охоронці та інженери. — Які завдання потребують негайного вирішення? — Звичайно, сьогодні ще не всі питання вирішено. І хоча, з одного боку, ми можемо похвалитися певними досягненнями в роботі та навести як приклад листи вдячності від простих громадян — від самих засуджених та їхніх родичів, однак є ряд питань, які потребують вирішення як на високому державному рівні, так і шляхом удосконалення роботи рядових співробітників служби. Сьогодні ми ініціюємо перед українським парламентом ряд змін до чинної нормативної бази, які регулюють статус утримуваних, стосуються гарантування прав засуджених чи інших аспектів діяльності пенітенціарних установ. Для ефективнішої роботи відомства з вересня цього року ми плануємо розпочати навчання слухачів у щойно створеному вищому навчальному закладі Служби IV рівня акредитації. Окремим і досить нагальним питанням є вирішення проблеми перенаповнення установ системи, і в цьому напрямку, крім законодавчої ініціативи, ми в 2-х ізоляторах будуємо нові корпуси, ряд установ переобладнуємо, вводимо в експлуатацію раніше законсервовані будівлі. Ще 2 установи плануємо перепрофілювати під сьогоденні потреби. Також на постійному контролі в нас перебуває питання медичного обслуговування громадян під слідством та засуджених.
реформи Reforms
Але окремо хочу наголосити, що на моєму особистому контролі та контролі керівництва служби перебувають питання забезпечення прав утримуваних, постраждалих від злочинів, а також вирішення нагальних питань співробітників служби, адже сьогодні вона — основна рушійна сила в реалізації державної пенітенціарної політики нашої держави. — До речі, які Ви ставите вимоги до персоналу новоствореної Служби? — Персонал пенітенціарних установ — це фундаментальна складова на шляху вирішення важливих державних завдань, і від того, хто і як працює з конкретним засудженим, великою мірою залежить безпека суспільства в сенсі недопущення рецидиву кримінальних злочинів. Сьогодні в м. Дніпродзержинську ми маємо відомчий навчальний заклад для первинної підготовки кадрів, на Київщині — училище підвищення кваліфікації, та в м. Чернігові — училище підготовки молодших спеціалістів. Звичайно, гостро відчувалася відсутність профільного вищого навчального закладу. Але «скресла крига» і в цьому питанні, і 7 березня 2011 року на засіданні Кабінету Міністрів України ухвалено рішення про утворення відомчого вищого навчального закладу ІV рівня акредитації, в якому будуть готувати фахівців за спеціальностями «Правознавство», «Психологія» та «Соціальна робота». В майбутньому — підвищення рівня акредитації Чернігівського юридичного коледжу та створення на його базі Інституту. В перспективі плануємо реформувати і Білоцерківське училище. Але і сьогодні, і в подальшому ми не маємо наміру відмовлятися й від потенціалу вищих навчальних закладів. — Якого характеру допомоги Ви очікуєте від суспільства?
— Звичайно, якісна реалізація пенітенціарної політики вимагає певної консолідації зусиль державних та недержавних формувань. Сьогодні підпорядковане мені відомство має міцні та ефективні ділові відносини з МВС, Міністерством охорони здоров’я, Міністерством праці та соцполітики, Міносвіти і науки. З іншого боку, можна стверджувати про добрі відносини з цілим рядом громадських формувань, серед яких і правозахисні, соціальні, реабілітаційні, релігійні (різних конфесій) організації, які прагнуть стимулювати до каяття, примирення з членами сімей, можливо, з постраждалими від злочинів, а також надавати психологічну допомогу та соціальний супровід засудженим під час їхнього перебування в установах виконання покарань. Від родичів засуджених і заарештованих я очікую терпіння і порозуміння та засвідчую, що в пенітенціарній системі працює велика кількість фахівців високого класу, людей із великою душею і добрим серцем, співробітників, які сумлінно виконують одне з найскладніших державних завдань, які стоять сьогодні перед силовими відомствами в нашій країні. — Як Ви схарактеризуєте стан дотримання прав засуджених? Адже Україна прийняла до виконання цілий пакет міжнародних документів... — Сьогодні в пенітенціарних установах діє 151 загальноосвітній та 90 професійнотехнічних навчальних закладів, функціонують 122 культові релігійні споруди, у кожній установі працюють бібліотеки, спортмайданчики, клуби. У цілому здійснюється цілий комплекс заходів, які спрямовані на забезпечення прав засуджених. Немає проблем з доступом до інформації, листуванням чи телефонними переговорами. Але, на жаль, сьогодні українська в’язниця ще зазнає чимало критики та нарікань, а рекомендації та пропозиції як міжнародних ор-
ганізацій, так і національних експертів-правозахисників, та, зокрема, омбудсмена, виконані ще не в повному обсязі. Тому перед керівництвом відомства стоїть ряд питань, які потребують невідкладного вирішення. — Що Ви можете сказати про налагоджену міжнародну співпрацю? З якими країнами Ви найбільше контактуєте? — Міжнародна співпраця — один із пріоритетів у нашій роботі. Адже зі здобуттям Україною незалежності молодою і незалежною фактично стала й система виконання покарань в Україні, а після виходу зі складу МВС та зміною напрямку внутрішньої політики нашої держави на реформування пенітенціарної системи міжнародний досвід наших сусідів та ще ряду розвинених країн нам особливо цікавий. На сьогодні пенітенціарне відомство України має ділові відносини з пенітенціарними відомствами 36 країн. Це майже вся розвинена Європа (зокрема 18 країн — членів Євросоюзу), 6 країн азійського регіону, а також США та Канада. Результатом нашої співпраці були законодавчі ініціативи, зміни умов утримання засуджених, вивчення досвіду впровадження служби пробації, реалізація профілактичних та реабілітаційних програм. Останньою подією в межах міжнародної співпраці був візит 12 травня ц. р. заступника міністра юстиції та голови Пенітенціарної служби Республіки Польщі, результатом якого стало підписання угоди про співпрацю двох відомств. Вважаю, що надалі таке співробітництво необхідно підтримувати і розвивати, оскільки в пенітенціарній практиці є багато позитивних напрацювань і на сучасному етапі реформування нашого відомства, ми маємо не тільки бажання, а й обов’язок їх ефективно використовувати. Бесіду провела Олена Трофімова
IMAGE UA №4/2011
61
реформи Reforms
Profile Oleksandr LISITSKOV is major general of the Ministry of Home Affairs, head of the Penitentiary Service of Ukraine. He was born on the 15th of June 1957 in the town of Horlivka, Donetsk oblast. He started his career as district police inspector in Kirov residential area of the town of Donetsk. Since 2003 he is a deputy of the head of Department on human resource development of Agency of Ministry of Home Affairs of Ukraine in Donetsk region. Since March of 2010 he is the head of State Department of Ukraine on Implementation of Punishment. Since February 2010 he is the head of State Penitentiary Service of Ukraine. For conscientious work he got several state and departmental awards
Penitence is a Way to Make Society Healthier If we want to live in a real democratic and legal state then a penitentiary (from Latin poenitentia — penitence) system would work excellently and without fail. The main thing is not a severe punishment for a committed crime, but effective methods of helping those who once went astray. For everyone must first of all redeem one’s fault and then be a decent member of civic society. Our guest is the head of the State Penitentiary Service of Ukraine, Lisitskov Oleksandr Volodymyrovych. — Oleksandr Volodymyrovych, unfortunately, not everyone in the country understands the meaning of your establishment. Will you explain the main characteristics of your work? — A modern system of implementing of criminal punishment both in Ukraine and in most other countries is not solely based on prison. Nowadays the system of punishment implementation must produce such a service for the society that would minimize the negative influence of a subculture of penal institutions on the personalities of the inmates, strengthen and broaden their social 62
IMAGE UA №4/2011
relations and enable the convicted to get education while serving the term. The inmates must acquire skills that will make their reintroduction to society a plausible and controlled transition In order to develop such a strategy the President of Ukraine V.Yanukovych signed a decree reorganizing a criminal and executive service into the State Penitentiary Service of Ukraine on 9th of December, 2010. More than just a rebranding, this was designed to restructure the way our organisation works for the better. Now the main vector in the work of departments of the Peniten-
tiary Service is encouraging the convicted to penitence, to reviewing their actions, and to the possibility of change of life values and, consequently, a proof to the community that they may decently coexist in society in the future. Such goals are ambitious: the Penitentiary System of Ukraine consists of 184 establishments, 703 executive and criminal inspections, 4 educational establishments, almost 160 thousand inmates and about 180 thousand serving conditional sentences. The staff of penitential institutions totals almost 50 thousand people, including psychologists, lawyers, teachers, social workers, doctors, guards and engineers. — Which tasks are the most urgent? — Of course, not all our problems can be solved at once. On the one hand we may be proud of some achievements (proven by the letters we have received from citizens) – from the convicted themselves to their family members, however there are still questions to be solved both at a high state level and by means of improving the work of common staff members. Nowadays must initiate a range of changes to the regulatory systems in the Ukrainian parliament. These concern the status of inmates, following the rights of the convicted or other facets of activity of penitentiary institutions. For more effective work of the Service we plan to start classes in newly created educational establishments of the Service
реформи Reforms
of the IV level of accreditation from September this year. A separate and a rather urgent question is solving a problem of overfilled departments in the system, and here, apart from legislative initiative we have erected new buildings in 2 detention centres, reequiped a range of establishments and built new attachments. Two establishments are planned to change their profile for modern demands. Besides, we constantly control the level of medical service of the convicted and those under examination. But I particularly want to stress that the administration of the Service: I personally control issues of granting rights to the inmates who were injured by crimes, and also solving urgent problems of the Service staff members — one of the main concerns for the State Penitentiary system. — By the way, what are your requirements to the staff of the newly created Service? — The staff of the penitentiary establishments are our best tool for the solving of important state tasks. Nowadays in the town of Dniprodzerzhynsk there is a departmental educational establishment for primary studying, in Kyiv oblast — refresher training college and in town of Chernihiv associates are trained. Of course, the absence of core higher educational establishment was clearly felt. But this issue was also set going, and on 7th of May, 2011, the Cabinet of Ministers of Ukraine adopted the decision on creating a departmental higher educational establishment of the IV level of accreditation which will train specialists in the following branches – jurisprudence, psychology and social work. The level of accreditation of Chernihiv legal college is soon planned to be made higher with creation of an Institute on its basis. Reforming of Bila Tserkva college is on target. But both today and in future we do not intend to exclude the potential of higher educational establishments which are headed by the Ministry of Education and Science.
— What kind of help are you expecting from the society? — Of course, the effective implementation of penitentiary policy demands a certain consolidation of efforts of state and privately-owned establishments. Nowadays a body under my command has firm and well-developed business relations with Ministry of Home Affairs, Ministry of Health, Ministry of Labour and Social Politics, Ministry of Education and Science. At the same time we rely on a whole range of non-governmental organizations, including human rights protection, social, rehabilitation, and religious organizations (of different denominations) – aimed at penitence, establishing peace in the family with possible victims of crimes, also at psychological aid and social support of the convicted during their service in penal institutions. I specially expect the family members of the convicted and inmates to be patient and understanding and to prove that a great amount of high class specialists work in penitentiary system. These are people with kind and generous hearts, workers who treat state tasks selflessly, the latter being one of the most difficult among the defence and law enforcement agencies of our country. — How would you characterize the state of human rights of the convicted referring to the fact that Ukraine adopted a whole package of international documents? — Nowadays 151 comprehensive schools and 90 training colleges, and also 122 religious establishments operate in penitentiary institutions; every one of them has libraries, sport grounds, clubs. In general a whole range of measures aimed at following the rights of the convicted are implemented. Information access, correspondence and telephones are available. But, unfortunately, today Ukrainian prison is actively criticized, and recommenda-
tions and offers of both international organizations and national human rights activists and, in particular, ombudsman are not completely fulfilled. For these reasons the administration of the agency faces a whole range of urgent issues to be solved. — What can you say about the established international cooperation? Which countries are you in the closest contact with? — International cooperation is one of the priorities of our work. When Ukraine became independent, it caused independence of the new penitentiary system. After separating from the Ministry of Home Affairs and the change in the direction of the domestic politics of our country to reforming of penitentiary system, the international experiences of our neighbours and a range of developed countries is quite interesting for us. Nowadays the penitentiary agency of Ukraine is in business relations with penitentiary agencies of 36 countries. Such relations include almost all of developed Europe (18 countries of the EU among there), 6 countries from Asia and also the USA and Canada. Our cooperation resulted in legislative initiatives, changes to prison conditions, studying of experience of probation service, implementation of deterrence and rehabilitation programmes. The last event in international cooperation was the visit of the deputy minister of justice and the head of the Penitentiary Service of Republic of Poland on 12th of May of the current year. It resulted in signing of agreement on cooperation of both agencies. I consider such cooperation to be useful to support and develop in future because we also share our experience and effective practice in work of the whole range of departments of the agency. On the other hand, we must constantly improve our work because times are changing. Interveiwed by Olena Trofimova
IMAGE UA №4/2011
63
Аналітика analytics
Аналіз Н інвестиційного середовища в Україні
априкінці червня міжнародний лідер з аудиту компанія «Ернст енд Янг» провела дев’яте щорічне дослідження «Огляд інвестиційної привабливості країн Європи» (European Attractiveness Survey). Згідно з аналітичними розвідками, у Центральній та Східній Європі відновлюється інвестиційна активність після глобальної фінансової кризи 2008–2009 рр. Україна є претендентом на інвестиції у цьому регіоні: з 2006 до 2010 року країна займала 10-е місце як за числом інвестиційних проектів (178), так і за кількістю створених робочих місць (7 487). За кількістю проектів її ключовими інвесторами протягом останніх 5 років були США (12%), Німеччина (12%), Росія (10%) і Франція (8%). Найбільшими інвесторами за обсягом інвестицій в 2010 році — ЄС (54%) та Росія (15,6%). Проте минулого року вартість інвестицій із ЄС і Росії в абсолютному значенні скоротилася порівняно з 2009 роком.
64
IMAGE UA №4/2011
Аналітика analytics
Керуючий партнер «Ернст енд Янг» в Україні Олексій Кредісов так коментує ситуацію: «У Східній та Центральній Європі з минулого року спостерігається значний ріст інвестиційної активності — це третій за привабливістю регіон у світі з точки зору опитаних нами інвесторів. Для України, яка розпочала реформи, зараз слушний час суттєво покращити умови започаткування і ведення бізнесу, щоб привернути прямі іноземні інвестиції. Низка секторів економіки, як-от: виробництво, надання професійних послуг і аутсорсинг бізнес-процесів — мають великий потенціал для розвитку та можуть сприяти економічному зростанню».
Негативні моменти Невизначеність України щодо свого інвестиційного клімату обмежує ентузіазм інвесторів і підриває інвестиційний потенціал країни. Поєднання інфляції зі скороченням ВВП більш ніж на 15% в 2009 році викликало занепокоєння інвесторів із приводу ділових можливостей в країні. Ліквідність хоч і покращується, втім також викликає занепокоєння, оскільки банки почали лише умовно відновлювати корпоративне кредитування, обмежуючи таким чином можливості інвесторів та їхніх місцевих партнерів започатковувати бізнес. Щодо бізнес-клімату — корупція, затримки на митниці та затримки в поверненні ПДВ набули ще більш загрозливих масштабів.
Позитивні моменти, прогнози За останні 5 років український фінансовий сектор України залучив найбільшу кількість інвестиційних проектів (13% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій в країну). Фактично Україна посідає третє місце за розміром ППІ у сферу фінансових послуг у Центральній та Східній Європі після Росії та Польщі, які отримали 18% і 14% проектів відповідно. Логістика (10% від загальної кількості інвестиційних проектів в Україні) і виробництво продуктів харчування (9%) займають відповідно друге та третє місця за обсягами ПІІ.
Однак Україна ще не розкрила свій справжній потенціал: у промисловому секторі кількість інвестицій зросла на 11,5% в 2010 році порівняно з 4,2%-м ростом ВВП, проте Україна залучає лише 3% промислових ПІІ в країнах Центральної та Східної Європи. Незважаючи на величезний потенціал зростання виробничого сектору (14,9% у 2010 році), кількість промислових проектів ПІІ залишається невеликою (8 проектів у 2010 році). Перспективними напрямками для інвестицій також є професійні послуги, аутсорсинг бізнес-процесів та сектор програмного забезпечення. У 2011 році в Україні прогнозується приріст прямих іноземних інвестицій (ПІІ) на 40% (до 5,81 млрд. дол. США). Цей прогноз пов’язаний із реформами, що проводяться українською державою (спрощення податкового законодавства, приватизація енергетичного сектору і дерегуляція), та поступовим покращенням інвестиційного клімату. Можливості для ПІІ з’являться завдяки використанню потенціалу України у галузі виробництва, надання послуг та зростаючих можливостей у сфері аутсорсингу бізнес-процесів. Для залучення більшої кількості інвестицій треба зосередити увагу на таких факторах: • інфраструктура: розвиток інфраструктури і кластерів міжнародного рівня; • стабільність і прозорість: поліпшення фіскальної стабільності, особливо в таких галузях, як інвестиції та захист майнових прав, розвиток фінансових ринків і дерегуляція бізнесу; зменшення корупції, бюрократії, строків митного оформлення і тиску з боку податкових та інших контролюючих органів; • талант та інновації: розвиток інновацій та інвестиції в талант.
Про дослідження «Огляд інвестиційної привабливості країн Європи за 2011 рік» ґрунтується на «двофокусній» методології, що відображає такі аспекти: • Рівень привабливості країн «розширеної» Європи та її конкурентів з погляду іноземних інвесторів. У поняття «прива-
бливості» входить поєднання іміджу країни, довіри інвесторів і сприйняття даної країни чи регіону з точки зору можливостей та конкурентних переваг для ПІІ. Опитування проведене дослідницькою організацією Institute CSA у січні–лютому 2011 року у формі телефонних інтерв’ю з 812 керівниками міжнародних компаній. • «Реальний» показник привабливості країн «розширеної» Європи для іноземних інвесторів. Наша оцінка реальних обсягів ПІІ в Європі ґрунтується на «Моніторингу європейської інвестиційної привабливості» (European Investment Monitor). Ця унікальна база даних дозволяє відстежувати інвестиційні проекти, які сприяли створенню нових підприємств і робочих місць. Цей моніторинг не включає портфельні інвестиції та операції злиття і поглинання, тому він відображає лише реальні інвестиції у виробництво чи надання послуг з боку іноземних компаній у країнах Європи.
Про компанію «Ернст енд Янг» є міжнародним лідером з аудиту, оподаткування і права, консультаційного супроводу транзакцій і консультування з питань ведення бізнесу. Корпоративна культура компанії ґрунтується на принципах взаємної поваги та роботи в команді, що вимагає від співробітників прояву особистої відповідальності та ініціативи на всіх посадових рівнях. Колектив «Ернст енд Янг» налічує 144 000 співробітників в 140 країнах світу, яких об’єднують спільні цінності та високі стандарти якості послуг. В Україні компанія «Ернст енд Янг» веде діяльність з 1991 року. Сьогодні в офісах «Ернст енд Янг» в Україні працюють понад 500 фахівців, що надають повний спектр послуг міжнародним і українським компаніям. «Ернст енд Янг» належить до глобальної організації, що об’єднує компанії, які входять до складу Ernst & Young Global Limited. Кожна з них — окрема юридична особа. Ernst & Young Global Limited — юридична особа, створена відповідно до законодавства Великобританії, є компанією з обмеженою відповідальністю її учасників, і не надає жодних послуг клієнтам. IMAGE UA №4/2011
65
Аналітика analytics
Analysis of investment climate in Ukraine The largest volume of investments went into the financial sector
K
yiv, 21 June 2011 — According to the Ernst & Young’s 9th annual European Attractiveness Survey, Central and Eastern Europe sees a recovery in investment activity after the global financial crisis of 2008–2009. Ukraine plays a challenger role within the region: from 2006 to 2010 the country ranked 10th both in Central and Eastern Europe (2006–2010) for the number of FDI projects (178) and the number of jobs created (7 487). In 2010, the number of FDI projects rose by 22% to reach 925 FDI projects (creating 65,372 new jobs) across the 22 countries of Central and Eastern Europe. However, in 2010 Ukraine did not improve its FDI position: the country attracted 31 FDI projects and 1,150 jobs. In fact, the total value of FDI 66
IMAGE UA №4/2011
inflows in 2010 declined by 9% to an estimated US$4.15 bn. The FDI leaders in Central and Eastern Europe are Russia, Poland, Hungary and the Czech Republic. Despite their increase in attractiveness, Central and Eastern European countries remain dwarfed by Western European countries like the UK, France and Germany in the number of FDI projects. FDI activity in Central and Eastern Europe is dominated by industrial investment projects. The automotive, machinery equipment and logistics sectors account altogether for 26% of the FDI projects received in Central and Eastern Europe in 2010. However, business services and the software industry alone generated 12% of FDI projects in 2010 in the region.
The United States, Germany and the United Kingdom remain the leading source countries for FDI projects in Central and Eastern Europe. Investment from India and China accounts for only 2% of total projects received.
Analysis of the Ukrainian investment climate Ukraine’s uncertainty regarding its investment climate limits investor enthusiasm and undermines its true investment potential. A combination of inflation and a contraction of GDP of more than 15% in 2009 made investors nervous about opportunities in Ukraine. Liquidity, although improving, is another concern for investors, as banks have begun only tentatively to resume corporate
Аналітика analytics
lending, restricting opportunities for investors and their domestic partners to establish business activities. As regards the business climate, corruption, delays in customs and slow VAT refunding have become more rampant. Over the last five years, the top investors by investment project to Ukraine have come from the USA (12%), Germany (12%), Russia (10%) and France (8%). By value in 2010, the largest investors in Ukraine come from the EU (54%) and from Russia (15.6%). The value of investment from both the EU and Russia declined in absolute terms in 2010 from 2009 levels.
Sectors of investments in Ukraine Over the past five years, the Ukrainian financial sector has attracted the most investment projects (13% of total FDI into Ukraine). In fact, Ukraine ranks 3rd as a destination country for financial services in Central and Eastern Europe, behind Russia and Poland (which received 18% and 14% of the projects respectively). However, the country has not yet reached its true potential: the industrial sector grew at 11.5% in 2010 compared to 4.2% for the national GDP, while Ukraine attracts only 3% of industrial FDI in Central and Eastern Europe. Despite a manufacturing sector with enormous growth potential (14.9% in 2010), the number of industrial FDI projects remains low (8 projects recorded in 2010). FDI opportunities will come from capitalizing on Ukraine’s strength in manufacturing, its proven ability in services and growth opportunities from the BPO industry. Promising areas for investment are also professional services, business process outsourcing and software sectors.
Outlook for 2011
Alexei Kredisov, Managing Partner of Ernst & Young in Ukraine: «There has been a significant increase in investment activity in Eastern and Central Europe since last year. In fact, this region is perceived by surveyed investors as third most attractive investment destination in the world. For Ukraine, which started the reform process, it is the right time to significantly improve conditions for opening and running business in the country in order to attract foreign direct investment. Several sectors of investment, such as manufacturing, professional services and business process outsourcing, have a great potential for development and can contribute to the economic growth».
An improved investment outlook is already emerging as confidence across Europe picks up. Research from more than 800 global executives interviewed for the European Attractiveness Survey in Spring 2011 highlights a 5% increase this year in the number of companies looking to invest in Europe and a 6% fall in the number of investors with no plans to do the same in Europe. 33% of global leaders say they intend to expand existing operations or establish new operations in the enlarged Europe in 2011. In Ukraine, FDI inflows are expected to grow by 40% in 2011 to US$ 5.81 bn. This forecasted expansion in FDI is due to reforms carried out by the Ukrainian state and an improving climate for investment. FDI opportunities will come from capitalizing on Ukraine’s strength in manufacturing, its proven ability in services and growth opportunities from the BPO industry. To attract more investment, Ukraine should focus on the following conditions, namely: • Infrastructure: to develop international standard infrastructure and clusters. • Stability and transparency: to improve its fiscal stability, especially in: investment and in property rights protections, financial markets development and business deregulation. Investors expect more trans-
parency in Ukraine, especially: reduced corruption, bureaucracy, customs clearance and pressure from tax and regulatory authorities. • Talent & innovation: investing in talent and innovation to compete with European leaders in FDI. Investors clearly expect European growth to be driven by innovation-intensive sectors such as IT (24% of them) and cleantechs (23%).
About the survey The Ernst & Young’s European attractiveness 2011 survey is based on a twofold, original methodology that reflects: • The “real” attractiveness of Europe for foreign investors. Our evaluation of the reality of FDI in Europe is based on Ernst & Young’s EIM. This database tracks FDI projects that have resulted in new facilities and/or the creation of new jobs. By excluding portfolio investments, mergers and acquisitions, it shows the reality of investment in manufacturing or services operations by foreign companies across the continent. • The “perceived” attractiveness of Europe and its competitors by foreign investors. We define the attractiveness of a location as a combination of image, investors’ confidence and the perception of a country or area’s ability to provide the most competitive benefits for FDI. The field research was conducted by Institute CSA in January and February 2011, via telephone interviews, based on a representative panel of 812 international decision-makers.
About Ernst & Young Ernst & Young is a global leader in assurance, tax, transaction and advisory services. Worldwide, our 141,000 people are united by our shared values and an unwavering commitment to quality. We make a difference by helping our people, our clients and our wider communities achieve their potential. Ernst & Young established its practice in Ukraine in 1991. Ernst & Young Ukraine now employs more than 500 professionals providing a full range of services to a number of multinational corporations and Ukrainian enterprises. For more information, please visit www.ey.com/ua. Ernst & Young refers to the global organization of member firms of Ernst & Young Global Limited, each of which is a separate legal entity. Ernst & Young Global Limited, a UK company limited by guarantee, does not provide services to clients. IMAGE UA №4/2011
67
Аналітика analytics
Юрий Пахомов: «Демократия — это привилегия высокоразвитого общества» Наш собеседник — академик Национальной Академии Наук Украины, директор Института мировой экономики и международных отношений НАН Украины, Юрий Пахомов. — Уважаемый Юрий Николаевич, Вы, как один из ведущих специалистов в области экономики и международных отношений, могли бы дать оценку 20-летнего периода независимости Украины? — Украина — большая страна, но одновременно и маленькая страна: у нее маленький ВВП, у нее успехи незначительные и она пережила колоссальную трагедию, трагедию небывалого в истории последних столетий падения. Был транзит от высокоразвитости к глубокой яме. Когда весь мир шел вперед, мы шли назад. Сегодня мы не достигли уровня 90-го года, и это не случайно. Мы пережили «шоковую терапию» — это мгновенный рывок от одного к другому. Мы перешли от системы сверхконтролируемой к системе вообще не контролируемой. Первый тезис, — «шоковая терапия», — это «чим менше держави — тим краще». Второй тезис, который является тоже символичным, — «из ракет сделаем кастрюли». В течение 20 лет все рушилось, особенно лучшие в мире высокотехнологичные предприятия. Все это пошло под откос, но настоящая человеческая трагедия в том, что падение было с большой высоты. То есть, беда не только в том, что глубока яма; еще важнее, с какой высоты в нее страна упала. Если ктото из ямы и не вылезал, и барахтался в ней постоянно, то это, может быть, и печально, но не так катастрофично. Это состояние, с которым жители способны смириться и могут быть даже довольны. Другое дело, — падение с большой высоты. Украина, если условно выделить ее из СССР, была десятой в мире страной по значению. В случае круше68
IMAGE UA №4/2011
Юрий Николаевич Пахомов Доктор экономических наук, профессор, академик НАН Украины, лауреат Государственной премии Украины в области науки и техники. Академик Пахомов Ю.Н. ведет большую общественную работу: был членом Госэкономсовета Кабинета Министров Украины, членом Верховного Совета Украины, советником Президента Украины; советник Премьер-министра Украины. Биографические данные академика Пахомова Ю.Н. включены в международные справочники «Men of Achievement» («Люди гениальных достижений», Кембридж, Англия, 1997), «The International Directory of Distinguished Leadership» («Международный справочник о выдающихся лидерах», Американский биографический институт, 1998). Американский биографический институт в 1994 году присвоил академику Пахомову Ю.Н. почетный титул «Человек года». Пахомов Ю.Н. номинант Почетного диплома за вклад в мировую науку (решение Международного Совета российских соотечественников (Москва, 2003 г.)).
Аналітика analytics
ния с такого уровня начинаются болезненные процессы, которые определяются былой высотой. Так что дело не только в утрате технологий и тех ценностей, которые когдато были. Сейчас Украина живет получше, чем многие африканские страны. Тем не менее, эти страны не бьют рекорды депрессии, а Украина оказалась в состоянии депрессии. Опросы свидетельствуют и о том, что украинцы в Европе самые несчастные. А ведь всегда они считались веселыми. Почитайте Гоголя, Чехова, Короленко. — А как же с демократией, которая является «визитной карточкой» Украины? Можешь говорить все что хочешь, телевизионные эфиры заполнены критикой правительства (притом любого). — Вообще, с демократии нельзя начинать в слабой стране, демократия — это привилегия высокоразвитого общества. Если демократия навязывается извне, это верный знак, что страна уничтожается. Ни одна слабая страна через демократию к успеху не идет. Да и не может в слабой стране демократия быть полноценной. Достаточно сослаться на то, что подлинная демократия, — это власть права. А у нас царит бесправие. Есть и другие признаки обедненности нашей демократии. — Что, у украинца нет веры в будущее? — Успешной может быть страна, где народ жизнерадостный и верит в будущее. Будущее должно «состояться». Для этого должна утвердиться модель сценарного, то есть долгосрочного Времени, а не времени,
как у нас, циклического (от урожая до урожая, от бюджета до бюджета). Из-за этого в Украине, в отличие от успешных стран, не было массированных долгосрочных проектов, обеспечивающих «совершенствование будущего». А без веры в будущее человек не может быть счастливым и уверенным в себе. — Что нужно сделать, чтобы все-таки создать сильную державу? — Есть уйма факторов, каждый из которых формирует нас, как ущербную страну. Коррупция есть везде, но наша коррупция отличается тем, что она регулирует экономику. Достаточно взять только эту коррупцию — и можно сказать, что ничего хорошего не будет. Законы у нас не работают. Далее в деградирующей стране опасно оставлять деньги. Оставлять деньги можно в стране, которая преуспевает, в стране, в которой есть стабильность. Отсюда массовая утечка денег в оффшоры. Катастрофичной для страны является и наша практика смены власти. Вот в Китае один руководитель сменяет другого и тот, кто пришел после него, проводит ту же политику. Поэтому там у них есть преемственность в созидании. У нас же 2-3 года вождь побыл, приходит другой, и все начинает переделывать. В итоге западный инвестор подумает: «Если у них то одно, то другое, нужно ли мне так рисковать?». Кроме того, мы одна из немногих стран, которая полностью уничтожила долгосрочное планирование. Это значит, что развития нет. — В чем трагедия Украины? — Успех — это настрой людей. Деньги, капиталовложения — это все вторично.
Подлинный успех рождается только на энтузиазме. И Гоголь, и Короленко, и Чехов всегда считали украинцев самыми веселыми. И вот, этот самый веселый народ стал самым несчастным. Надо иметь в виду, что успешных стран с депрессивным народом не бывает. Замечу и то, что формирование патриотизма, гордости за свою страну вынашивается столетиями. Для успеха важно также взаимодополняемость с Россией. Ведь обе наши страны потенциально взаимодополняемы. Без этого не достичь успеха. Взаимодополняемы не только технологии, но и ценности. Русские берут масштабностью идей и дел. Украинцы отличаются высокой культурой, тщательностью, аккуратностью, то есть две нации дополняют друг друга. Процесс взаимодополнения русских и украинцев не случаен. Гоголю принадлежат слова, что великороссы и малороссы, щедро наделенные талантами, как бы рождены друг для друга. — Что первоначально необходимо сделать, чтобы вывести страну из депрессивного состояния? — Прежде всего, обеспечить не только «рост», но и развитие. Это — не одно и то же. Далее, Украина может быть инновационной только в кооперации с Россией. Россия нуждается в Украине (причем в процветающей) как в стране, симбиоз с которой обеспечил бы эффект масштаба, технологического переустройства и социального благополучия. Беседу провела Алла Алымова IMAGE UA №4/2011
69
Аналітика analytics
Yuri Pakhomov: “Democracy is a privilege of a highly developed society” Our interlocutor – academician of the National Academy of Sciences of Ukraine, Director of the Institute of World Economy and International Relations NAS Ukraine, Yuri Pakhomov. — Dear Yuriy Nikolaevich, could you please, as one of the leading experts in the field of economics and international relations, evaluate the 20-year period of the Independence of Ukraine? — Ukraine is a huge country, but at the same time it is a small country as it has a relatively small GDP. It has had minimal successes and has suffered a tremendous tragedy of an unprecedented fall in the history of the last centuries. There was a transit from the high development to a deep pit. When the whole world was going forward, we were walking backwards. Now we have not reached the level of the 90s, and this is not by accident. We survived the «shock therapy», an instant jump from one thing to another. We’ve gone from extra control systems to generally a noncontrolled system. The first thesis «shock therapy» is «the less of the state the better.» The second thesis is also symbolic «we will make pots of missiles.» During 20 years, everything was collapsing, especially the world’s best hi-tech enterprises. It all went downhill rapidly, but the real human tragedy is that it was falling from great heights. The problem is not only being in a deep pit, but more importantly it is the distance the country has dropped. If someone had not got out of the pit and climbed and floundered in 70
IMAGE UA №4/2011
it constantly, then it may be sad, but not catastrophic. It is a condition people are able to accept, and may even be happy with. This fall from great heights is another. Ukraine, if conventionally distinguish from the Soviet Union, was the tenth country in the world by value. In this case of the crash from such a level, the painful processes begins, which of course is determined by its former height. So it’s not just the loss of technology and the val-
ues that once Ukraine possessed. Now Ukrainian people live better than many African countries, however, these countries do not break records of depression, and Ukraine is in depression. Polls consistently illustrate that Ukrainians are some of the most unhappy people in Europe. Although they are always considered fun-loving. Read Gogol, Chekhov and Korolenko to appreciate and understand this point.
Yuri Nikolayevich Pakhomov Doctor of Economic Sciences, professor, academician of The National Academy of Sciences of Ukraine, the laureate of the State Prize of Ukraine in the field of science and technology. Academician Y. Pakhomov is a major public figure: he was a member of The State Economic Council of the Cabinet of Ministers of Ukraine, a member of the Supreme Council of Ukraine, an adviser to the President of Ukraine and an adviser to the Prime Minister of Ukraine. Biographical data of Academician Y. Pakhomov is included in the international directories: Men of Achievement, Cambridge, England, 1997; The International Directory of Distinguished Leadership, and American Biographical Institute, 1998. In 1994, The American Biographical Institute awarded Academician Y. Pakhomov the honorary title, ‘Man of the Year’. Y. Pakhomov is also a nominee for a honorary degree for his contribution to world science (decision of the International Council of Russian Compatriots (Moscow, 2003).
Аналітика analytics
can leave money in a country that succeeds and has stability. This is the principle reason for the massive leakage of money into offshore accounts. Practices to change the government are disastrous for our country. In China, for example, when one leader replaces another, those who come after him, hold similarn policies, thus they have continuity in creation. In our country one leader rules for approximately 2-3 years and then another leader comes and begins to remodel everything. As a result, Western investors believe if they do one thing then another, should I need to take such a risk? In addition, Ukraine is one of a few countries that has completely destroyed their long-term planning. This means that there is no development. — What is the tragedy of Ukraine?
mocracy is imposed from the outside, it is a sure sign that the country is internally destroying. No weak country can succeed through democracy. Democracy cannot be valued in a weak country. It suffices to refer to the fact that true democracy is the power of law and powerlessness reigns in our country. There are other signs of a depletion in our democracy. — Don’t Ukrainians have faith in the future? — Only a country where people are resilient and believe in the future can there be a successful democracy. The future must be «held». This model scenario means a long lasting time, not cyclic time as we have (from harvest to harvest, from budget to budget), should be established. Consequently, in Ukraine, in contrast to other more successful countries, there are no massive long-term projects aimed at «improving the future.»Without faith in the future people can not be happy and confident. — What should we do to create a strong state? — And what about democracy, which is the «landmark» of Ukraine? You can say all you want but television is full of criticism of the government (any). — In general, you can not start with democracy in a weak country, democracy is a privilege of a highly developed society. If de-
— There are lots of factors, each of which develops us as a deficient country. Corruption is everywhere, but our corruption is different in that it regulates the economy. Its enough just to take only this corruption and suggest that there will be nothing good. Laws do not work and it is dangerous to keep money in a degenerative country. You
— Success is the mood of people. Money, investments are secondary. The real success comes only by enthusiasm. Gogol, Korolenko, and Chekhov always felt Ukrainians to be a most cheerful population. These cheerful people have become some of the most miserable. We should remember that there can not be successful countries with depressed people. I want also to mention that the formation of patriotic pride for a country usually nurtures and matures over many centuries. Complementarity with Russia is also important to succeed. After all, our two countries are potentially complementary. We can not succeed without this relationship. Not only technology is complementary but also values. Russians are successful due to their large scale of ideas and deeds. Ukrainians are notable for a high culture, thoroughness and accuracy, therefore the two nations are indeed complementary. The process of complementarity of the Russian and Ukrainian citizens is not accidental. Gogol said that the Great and Little Russians are generously endowed with talents, as if born for each other. — What is initially to be done to bring the country out of its doldrums? — Initialy, we should stimulate not only growth, but also development. These are not the same thing. Furthermore, Ukraine can be innovative only in cooperation with Russia. Russia needs Ukraine to be a prosperous country, this symbiosis would provide economies of scale, technological conversion, and social welfare. Interveiwed by Alla Alymova IMAGE UA №4/2011
71
Аналітика analytics
Шон Диндар Доктор Шон Диндар — выпускник Оксфордского университета, основатель Языковой Школы Шона — SLS, в которой наряду с обучением иностранным языкам проводятся курсы для топ-менеджеров и владельцев крупного бизнеса. Среди преподаваемых дисциплин: искусство межкультурного общения, стратегия и тактика деловых отношений с иностранцами, навыки проведения эффективных переговоров с зарубежными партнерами. Кроме того, доктор Диндар читает лекции в университетах, а также дает консультации по вопросам международных отношений и финансов.
В
едение бизнеса с представителями различных национальных культур и влияние таких отношений на внутренний рынок заставляет нас задаться вопросом: «Каким образом выжить в этом глобальном поле и управлять бизнесом более эффективно?» В наше время предприятия всех величин заняты поисками поставщиков и потребителей в разных странах. Конкуренция на международном уровне и ведение бизнеса с представителями других национальностей сопряжены с некоторым риском, но в то же время открывают колоссальные возможности для развития. Торговые отношения на международном уровне требуют от руководителей более тщательного подхода к ведению переговоров с иностранными партнерами, знания иностранных традиций и обычаев ведения бизнеса. Такой подход включает в себя аспекты, которые, как правило, несущественны для внутренних переговоров. Некоторые из компо72
IMAGE UA №4/2011
Влияние культурных различий на ведение бизнеса нентов межкультурного переговорного процесса являются более сложными и трудными, но повышают вероятность успеха в преодолении барьеров и позволяют избежать неудач на международной бизнес-арене. При ведении бизнеса на международном уровне необходимо учитывать: • переговорную среду (место проведения, обстановка, атмосфера и цель переговоров); • культурные и субкультурные различия; • идеологические различия; • иностранную бюрократию; • иностранные законы и специфику государственного управления; • финансовую нестабильность из-за международных монетарных факторов; • политическую нестабильность и экономические изменения. Если учесть тот факт, что переговоры, даже с соотечественниками, являются нелегкой задачей вследствие многих индивидуальных различий, было бы разумно предполагать, что переговоры с иностранцами могут оказаться задачей куда более сложной. То, как мы воспринимаем и создаем свою реальность, может совершенно отличаться от образа мышления, поведения и ощущений нашего контрагента. К сожалению, при столкновении с такой проблемой простого знания языка недостаточно
для ее решения. Язык является группой используемых в общении кодов, которые, при неэффективном употреблении, могут препятствовать построению надежных отношений и развитию доверия. Нужны более эффективные инструменты, а самое главное, — знание всех факторов, которые могут повлиять на ход переговоров. Население той или иной страны, как правило, является носителем национальной культуры, которая влияет как на сам процесс ведения переговоров, так и на вид целей, которые представители данной страны преследуют. Именно поэтому, точное понимание культурных различий является жизненно важным фактором для успешной межкультурной коммуникации. Чем лучше мы понимаем точку зрения наших партнеров, тем меньше вероятность ошибочных предположений и больше вероятность прогресса в ходе переговоров.
Факторы, влияющие на межкультурные переговоры Цель переговоров и общее представление. Как рассматривать переговоры? Является ли взаимная удовлетворенность реальной целью встречи? Нужно ли нам конкурировать? Хотят ли они выиграть? Представители различных национальных культур предают основное значение различным
Аналітика analytics
аспектам переговоров. Целью деловых переговоров может быть существенный результат (у американцев) или длительные отношения (у японцев). Протокол. Сколько существует стран в мире, столько и видов делового этикета. Следует учитывать такие факторы протокола как форма одежды, количество участников переговоров, степень формальности, развлечения, подарки, встреча и приветствие и т.д. Общение. Вербальное и невербальное общение является ключевым фактором убеждения. Анализируя язык тела и тон голоса, можно определить, как другая сторона воспринимает нас, и как она на самом деле оценивают нашу надежность. Другим важным аспектом общения является прямой или косвенный подход к обмену информацией. Кроется ли смысл сказанного в самих словах? Действительно ли фраза «это невозможно» означает невозможность, или же просто сложность осуществления? Дополнительные вопросы помогут конкретизировать потребности другой стороны, а одни лишь предположения могут привести к тому, что вам никогда не удастся найти общие интересы. Принятие риска. Избежание неопределенности. Переговоры всегда сопряжены с риском. В начале переговоров конечный результат неизвестен. Наиболее распространенные дилеммы связаны с личными отношениями между коллегами: Стоит ли доверять им? Будут ли они доверять нам? Представители некоторых национальных культур, например, японской, менее склонны к риску, чем другие. Это означает, что в ходе переговоров предпочтение может быть отдано менее инновационным и творческим предложениям, до тех пор, пока не будут установлены крепкие и доверительные отношения между партнерами. Время. Для представителей некоторых национальностей справедлива пословица «время — деньги», и этим стоит пользоваться мудро. Пунктуальность и чёткая повестка дня могут быть важным аспектом переговоров. В таких странах как Китай или Япония опоздание будет рассматриваться как оскорбление. Основная цель при проведении переговоров с восточными коллегами заключается в создании крепких отношений, на что потребуется время. Другой подход к распределению времени, имеющий отношение к переговорам, заключается в концентрации внимания на прошлом, настоящем или будущем. Система принятия решений. Способ
вынесения решений членами другой команды переговорщиков может подсказать, на ком из них стоит сосредоточиться, на кого должна быть рассчитана презентация. При проведении переговоров с командой важно определить, кто является её лидером, и кто имеет полномочия принимать решения. Форма соглашения. В большинстве национальных культур только письменные соглашения означают факт совершения сделки. Это, кажется, наилучший способ защитить свои интересы в случае возникновения непредвиденных обстоятельств. «Сделкой» может быть сам договор или отношения между сторонами, как в Китае, где контракт может быть представлен в виде перечня общих принципов. В этом случае, если возникают некие непредвиденные обстоятельства, стороны предпочитают для решения проблемы больше сосредоточиться на отношениях, чем на контракте. Дистанция власти. Это понятие выражает степень, в которой наименее наделенный властью индивид в организации принимает неравноправие в распределении власти и считает его нормальным положением вещей. Национальные культуры с низкой дистанцией власти принимают равенство среди людей и уделяют заслуженному статусу больше внимания, чем приписываемому. Переговорщики из таких стран как Великобритания, Германия и Австрия, как правило, чувствуют себя комфортнее в условиях коллективного распределения полномочий и демократичной структуры. При соприкосновении с национальной культурой, для которой характерен высокий уровень дистанции власти, нужно быть готовым взаимодействовать с иерархической структурой с четким разделением полномочий. Личный стиль. Наш индивидуальный подход и предвзятость по отношению к другой стороне определяют наши предположения, которые могут привести к принятию решения «выигрыш-выигрыш» или «выигрышпроигрыш» в переговорном процессе. Комфортнее ли нам использовать формальный или неформальный подход к общению? В некоторых культурах, например, в Америке, неформальный стиль может помочь в создании дружеских отношений и ускорить решение проблем. В Китае, для сравнения, неформальный подход уместен только тогда, когда отношения прочные и основаны на доверии.
Преодоление различий Ведение переговоров в международной среде является серьезной задачей для любого переговорщика. Как нам справиться
с культурными различиями? Какой подход является более эффективным и надлежащим при работе с японцами, американцами или немцами? Есть несколько основных и очень полезных принципов, которые можно применить. Изучите культурные особенности противоположной стороны. Очень важно знать основные черты национальной культуры нашего контрагента. Такой подход не только является знаком уважения, который поможет построить доверительные и надежные отношения, но также помогает выбрать правильную стратегию и тактику в ходе переговоров. Конечно, невозможно изучить другую культуру подробно, если иностранная делегация прибудет с визитом через две недели. Лучшее, что можно сделать, это попытаться определить те её главные элементы, которые влияют на принятие решений в бизнесе. Не поддавайтесь стереотипам. Предрассудки могут породить недоверие и барьеры, которые ставят под удар возможности достижения целей, как ваших, так и вашего иностранного партнера. Обычно мы ожидаем, что представители другой стороны в ходе переговоров сами воспользуются ситуацией и сделают первый шаг, однако они, скорее всего, думают так же, особенно в условиях недостатка доверия. Вместо этого, нужно приложить усилия, чтобы относиться к иностранным гостям как к уникальным нестереотипным личностям. Узнать ценности и убеждения представителей другой стороны, независимо от типичного обобщенного представления о ценностях и убеждениях нации, представляемой вашим контрагентом. Поиск пути преодоления культурных различий. Помимо принятия иностранной культуры, мы можем также попытаться убедить наших партнеров использовать элементы нашей собственной культуры. В некоторых случаях можно использовать сочетание элементов обеих национальных культур, например, в отношении совместных предприятий. Другим возможным решением является принятие третьей культуры, которая может быть прочной основой для построения личных отношений. Когда есть трудности с нахождением общих точек соприкосновения, обращение к общности профессиональных культур может положить начало деловым отношениям. В подготовке статьи использованы материалы сайтов: www.sls.kiev.ua и www.darhomconsulting.co.uk
IMAGE UA №4/2011
73
Аналітика analytics
Cross Cultural Business Sean Dindar Dr. Sean Dindar is An Oxford graduate and the founder of Sean’s Languages Schools. At his school top managers and the owners of businesses study foreign languages and simultaneously do courses in: — The Art of Cross-Cultural Communication — Multinational Business Strategies — Effective Negotiations with foreign representatives At the same time he lectures at universities and gives financial advice to international trading companies. 74
IMAGE UA №4/2011
The impact of international business in domestic markets makes us ask a question: “How can we survive in this global playing field, and what can we do to run our businesses more effectively?” Nowadays, businesses of all sizes search for suppliers and customers ona global level. International competi-
tion, foreign clients and suppliers may become adanger, but they may also create huge opportunities to develop our business. Theincreasingly global business environment requires managers to approach the negotiationprocess from the global business person’s point of view. This approach includes aspectswhich are usually unimportant in domestic negotiations. Some of the components of across cultural negotiation process are more complex and difficult, but will increase oursuccess in avoiding barriers and failures in the international business arena. When doing business internationally, we need to consider (Salacuse, 1991): 1. The negotiating environment 2. Cultural and sub-cultural differences 3. Ideological differences 4. Foreign bureaucracy 5. Foreign laws and governments 6. Financial insecurity due to international monetary factors 7. Political instability and economic changes If we consider the fact that negotiating with our fellow citizen is not an easy task due tomany individual differences, it would be reasonable to suggest that negotiating withforeigners may be even more difficult. The way we perceive and create our own reality maybe completely different to our counterpart’s way of thinking, behaving and feeling.Unfortunately, knowledge of any foreign language is not enough to face and solve theproblem. Language is a cluster of codes used in communication which, if not sharedeffectively, can act as a barrier to establish credibility and trust. We need more effectivetools, and the most important is knowledge of all factors that can influence theproceedings. Nations tend to have a national character that influences the type of goalsand process the society pursues in ne-
Аналітика analytics
gotiations. This is why specifying and understandingcultural differences is vital in order to perform successfully in inter-cultural communication (Schuster-Copeland 1996, 33). As we better understand that our partners may see thingsdifferently, we will be less likely to make negative assumptions and more likely to makeprogress when negotiating.
Factors influencing cross-cultural negotiations Negotiating Goal and Basic Concept: How is the negotiation being seen? Is mutual satisfaction the real purpose of the meeting? Do we have to compete? Do they want towin? Different cultures stress different aspects of negotiation. The goal of businessnegotiation may be a substantive outcome (Americans) or a long-lasting relationship(Japanese). Protocol: There are as many kinds of business etiquette as there are nations in the world.Protocol factors that should be considered are dress codes, number of negotiators,entertainment, degree of formality, gift giving, meeting and greeting, etc. Communications: Verbal and non-verbal communication is a key factor of persuasion. The way we express our needs and feelings using body language and tone of voice candetermine the way the other side perceives us, and in fact positively or negativelycontributes to our credibility. Another aspect of ommunication relevant to negotiation isthe direct or indirect approach to exchanging information. Is the meaning of what is saidexactly in the words themselves? Does “…it’s impossible” really mean impossible or justdifficult to realise? Always use questions to identify the other side’s needs, otherwise assumptions may result in you never finding common interests. Risk-Taking Propensity — Uncertainty Avoidance: There is always risk involved in negotiations. The final outcome is unknown when the negotiations commence. The mostcommon dilemma is related to personal relations between counterparts: Should we trustthem? Will they trust us? Certain cultures are more risk averse than others, e.g. Japan(Hofstede 1980). It means that less innovative and creative alternatives are available topursue during the negotiation, unless there is a strong trust-based relationship betweenthe counterparts. View of Time: In some cultures time is money and something to be used wisely.Punctuality and agenda may be an important aspect of negotiation. In countries such asChina or
Japan, being late would be taken as an insult. Consider investing more time in thenegotiating process in Japan. The main goal when negotiating with an oriental counterpartis to establish a firm relationship, which takes time. Another dimension of time relevant tonegotiation is the focus on past, present or future. Sometimes the past or the distantfuture may be seen as part of the present, especially in Latin American countries . Decision-Making System: The way members of the other negotiating team reach adecision may give us a hint: who we shall focus on providing our presentation. Whennegotiating with a team, it’s crucial to identify who is the leader and who has the authorityto make a decision. Form of Agreement: In most cultures, only written agreements stamp a deal. It seemsto be the best way to secure our interests in case of any unexpected circumstances. The‘deal’ may be the contract itself or the relationship between the parties, like in China,where a contract is likely to be in the form of general principles. In this case, if anyunexpected circumstances arise, parties prefer to focus on the relationship than thecontract to solve the problem. Power Distance: This refers to the acceptance of authority differences between people.Cultures with low power distance postulate equality among people, and focus more onearned status than ascribed status. Negotiators from countries like Britain, Germany andAustria tend to be comfortable with shared authority and democratic structures. When weface a high power distance culture, be prepared for hierarchical structures and clearauthority figures. Personal Style: Our individual attitude towards the other side and biases which wesometimes establish all determine our assumptions that may lead the negotiation processtowards win-win or win-lose solutions. Do we feel more comfortable using a formal orinformal approach to communication? In some cultures, like America, an informal style mayhelp to create friendly relationships and accelerate the problem solving solution. In China,by comparison, an informal approach is proper only when the relationship is firm and sealed with trust.
Germans? There are some very helpful guidelines wecan apply: 1. Learn the other side’s culture It is very important to know the commonest basiccomponents of our counterparty’s culture. It’s a sign of respect and a way to build trustand credibility as well as advantage that can help us to choose the right strategies andtactics during the negotiation. Of course, it’s impossible to learn another culture indetail when we learn at short notice that a foreign delegation is visiting in two weeks’time. The best we can do is to try to identify principal influences that the foreign culture may have on making the deal. 2. Don’t stereotype Making assumptions can create distrust and barriers that exposeboth your and the other side’s needs, positions and goals. The way we view otherpeople tends to be reserved and cautious. We usually expect people to take advantageof a situation, and during the negotiations the other side probably thinks the same way,especially when there is a lack of trust between counterparts. Instead of generalizing, we should make an effort to treat everyone as individuals. Find the other side’s valuesand beliefs independently of values and beliefs characteristic of the culture or groupbeing represented by your counterpart. 3. Find ways to bridge the culture gap Apart from adopting the other side’s culture toadjust to the situation and environment, we can also try to persuade the other side touse elements of our own culture. In some situations it is also possible to use acombination of both cultures, for example, regarding joint venture businesses. Anotherpossible solution is to adopt a third culture, which can be a strong base for personal relationships. When there is a difficulty in finding common ground, focusing oncommon professional cultures may be the initiation of business relations.
Coping with Culture Negotiating in the international environment is a huge challenge for any negotiator. How dowe cope with the cultural differences? What approach is more efficient and proper whendealing with Japanese, Americans or IMAGE UA №4/2011
75
Аналітика analytics
Рефераліті — новий платіжно-дисконтний інструмент Хочемо ми того чи ні, але електронні платіжні системи в сучасному світі набувають все більшого поширення. Ніхто з фінансових експертів не може точно сказати, коли паперові гроші остаточно покинуть наші гаманці, але навіть українські пенсіонери вже вчаться розраховуватися в магазинах пластиковими картками. Прогрес не стоїть на місці. Не відстають від світового прогресу і наші фінансисти, IТ-розробники і бізнесмени. Пропонуємо до вашої уваги новий платіжно-дисконтний проект Referrality, створений авторами соціально-комерційного порталу do100verno і розробниками платіжної системи MoneXy. Do100verno (www.do100verno.com) – це перша міжнародна соціально-комерційна мережа, в якій вдало поєднуються новіт-
76
IMAGE UA №4/2011
ні інтернет-технології, за допомогою яких вдалося створити багато як соціальних, так і комерційних інструментів. Послуги порталу вже гідно оцінили користувачі більше ніж тридцяти країн світу. MoneXy (www.monexy.com) – це платіжна система, яка однією з перших узгоди-
ла процедуру емісії електронних грошей з НБУ, і поки що єдина інтернет-платіжна система, що дозволяє керувати електронним гаманцем за допомогою пластикової картки та стільникового телефону. 15 липня 2011 року спеціалісти do100verno і MoneXy презентували спіль-
ний проект – Referrality, родзинкою якого стала однойменна пластикова картка (картка реферала), розроблена на основі NFCтехнології. За допомогою картки Referrality і системи MoneXy споживачі мають можливість витрачати свої електронні гроші offline, отримувати бонуси та знижки, надані торгівельними мережами та окремими закладами, робити один одному подарунки на відстані, здійснювати групові покупки, оплачувати залізничні квитки тощо. Користувачі порталу do100verno з ентузіазмом сприйняли цей продукт і вже із задоволенням використовують новий платіжний інструмент, тим паче, що це надзвичайно просто, зручно і вигідно.
ОСОБЛИВА ДУМКА DIFFERING VIEW
Гірка втеча із рабства Чомусь у ці дні напередодні 20-річчя незалежності України згадуються мені рядки зі страшного пророцтва, яке виповів Тарас Шевченко за два роки до свого передчасного відходу «на той світ», «до Бога». Які думки, які враження і переживання спонукали нашого поета так грізно, так зловісно проректи? Погибнеш, згинеш, Україно, Не стане знаку на землі. Адже Шевченко так любив Україну, любив до відчаю і самопожертви, за неї він готовий проклясти самого Бога. Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що проклену святого Бога, За неї душу погублю!
78
IMAGE UA №4/2011
Колаж Наталії Рудометової
ОСОБЛИВА ДУМКА DIFFERING VIEW
Микола ЖУЛИНСЬКИЙ – український літературознавець, доктор філологічних наук, професор, академік НАН України, директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, голова Редакційної ради журналу «ІМІДЖ.UA».
«М
ій любий краю неповинний!» – зі скорботною печаллю і ніжною любов’ю звертається поет до своєї убогої Вкраїни. За що Господь так тяжко карає, «до краю нищить» його рідний край, чому убиває його «незримо і правдиво»? Над цим тривожно замислюється Шевченко, намагаючись знайти пояснення гіркої долі України в причинах загибелі давнього Ізраїльського царства. Схвилювали його передрікання біблійних пророків Єзекіїля та Осії щодо кари Божої, яка неминуче впаде на Ізраїль, бо володарі цієї держави вражені ненаситною жадобою збагачення, гординею і, засліплені фальшивим ореолом чужої віри, схиляються в поклонінні перед чужими богами. Народ залишений напризволяще, відступився від рідної віри, духовно знесилився, ослаб морально. Руйнація Ізраїльського царства, стверджує Шевченко в написаних у грудні 1859 р. двох поезіях «Подражаніє Ієзекіїлю. Глава 19» і «Осія. Глава ХIV. Подражаніє», спричинена внутрішніми чварами, розколом у суспільстві, коли влада дбає лише про власне збагачення, а звичайний люд і цій владі, і будь-якій іншій владі не довіряє, з кожним днем втрачає віру та надію на краще життя. Україну Господь карає, «до краю нищить», стверджує Шевченко, не лише за Богдана, який продав Україну Московії, не лише за «скаженого Петра», але й «за панів отих поганих», які розтлили рідну землю і національний дух своїм безчестям, зрадою і лицемірством. Тому й гине Україна, бо власні сини її «гризуть, жеруть і тлять..» Сама розіпнешся. Во злобі Сини твої тебе уб’ють Оперені... Чи не збувається сьогодні ота страшна Шевченкова пересторога? Чи не розпинають в наші дні оцю убогу Україну свої ж, доморощені, оперені сини, «дядьки отечества чужого», які вбилися в розкішне фінансове
пір’я і торжествують на владному олімпі? Україна на двадцятому році незалежності опинилася в надзвичайно складній ситуації. Чи не найбільшою проблемою виявилася криза віри. Народ залишився без духовної основи. Суспільні розчарування опустилися до критичної межі. Недовіра владі – судовій, виконавчій, представницькій, будь-якій – настільки категорично висловлюється, що суспільство неминуче зазнає кризового збурення настроїв і переживань. Ті, хто нещодавно здобував політичні дивіденди на розвінчанні капіталізму як системи нещадної експлуатації мас, тепер є панівним політичним класом, який не обтяжує себе моральними принципами та нарощенням інтелектуальної потуги. Старі комуністичні вовки з поламаними в класовій боротьбі іклами тепер успішно вигризають вставними щелепами в олігархів, з їхньої ж ласки, шматки жирного м’яса й ласо облизуються з телеекранів. Поряд розкошують у стихії дикого капіталізму ними ж виплекані молоді шакали з середовища партійної та комсомольської номенклатури, в яких животи розбухли від бізнесового ожиріння і які люто клацають перламутровими зубами на всіх, хто наче їм заздрить, – на демократів, соціалістів і комуністів, і особливо – на націоналістів... Вони люблять тільки себе. І вирощують тільки «зелений плід» та плекають інстинкт самозбереження, який про всяк випадок оточений частоколом німих «биків»-охоронців. Гламурна бізнесова й політична еліта нарочитою демонстрацією розкоші, всевладності й безкарності провокує інший, недемократичний опозиційний резонанс, який може здетонувати жорстокий громадянський конфлікт. Замість продуктивних ідей, які б стимулювали вироблення директив щодо моделей і шляхів розвитку суспільства й держави, впроваджується в суспільну свідомість філософія споживання й життєвого успіху, базованого на аморальних засадах дикої «капіталізації». Головний фетиш, перед
яким схиляють голову не тільки ті, хто його викохав і огламурив, але й ті, хто лише шукає свою дорогу в суспільному самоздійсненні, це товарно-грошові відносини. Тобто, інтереси. Власні передусім. Мимоволі зринають у пам’яті слова біблійного пророка Єремії: «Бо від малого до великого, кожен із них відданий користолюбству, і від пророка до священика – усі діють облудно; лікують рани народу Мого легковажно, говорячи: «мир! мир!», а миру немає. Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? ні, ніскільки не соромляться і не червоніють» (Біблія. Єремія 6:13–15). Як бачимо, нічого нового від біблійних часів не з’явилося на цьому світі під сонцем – тенети Плутона намагаються обплутувати кожну владу від голови до п’ят, і чи не кожна влада поривається боротися з користолюбством, читай – із корупцією, тільки чомусь не з голови починають чистити владу, а з хвоста. Як рибу. Як би ми не прагнули обстоювати постулат: «Україна – демократична держава», – переважна більшість українців вважає, що сьогодні у владу вкоренилася кримінальна буржуазія і мафіозні структури, які системно легалізують диктатуру олігархів. Оскільки олігархи є найвпливовішими політичними гравцями в нашій країні, саме вони постукують пальчиками по політичному барометру, підганяючи покажчик рівня політичної погоди в Україні до позначки «демократія». Насправді вони «замовляють» таку погоду, яка щораз виразніше означується терміном «авторитаризм». Бо хто сьогодні контролює фінансові потоки в державі? Хто майже тотально володіє електронними засобами масової інформації? Отже, політична погода в Україні замовляється і забезпечується олігархами, які твердо стали на фундамент авторитаризму, але над собою розкрили парасольку з надписом «Демократія». Здається, їм нічого не загрожує. Опозиційні політичні сили слабкі, бо розрізнені, інфіковані бацилами вожIMAGE UA №4/2011
79
ОСОБЛИВА ДУМКА DIFFERING VIEW
дизму і загумінкового політичного авторитаризму. Велика частина населення політично пасивна, бо розчарована і дезорієнтована, нікому і ні в що не вірить. Звичайна українська людина переконана, що демократія нічим реально не забезпечена – не пропонує конкретного практичного, скажу більше – вигідного еквіваленту. У чому громадянин України бачить реалізацію демократії? У справедливій владі? У чесному суддівстві? У довірі до міліції? У вступі без хабаря до університету? Можливо, народ побачив, як нова влада рішуче демонтувала старі політичні й господарські структури разом із колишньою комунопартійною, радянською, комсомольською номенклатурою? Ага, дочекались! Більшість сучасних українських бізнесполітиків за характером свого політичного мислення – вихідці з недалекого минулого, в якому мораль, духовність, патріотизм не культивувалися, а входження у сферу реалій і цінностей європейської демократії – не стільки внутрішній бажаний поклик, скільки декларація і далека перспектива. Як можна здійснити модернізацію країни, як ефективно впроваджувати нові ринкові реформи, коли їх реалізацію має забезпечувати старий адміністративний корпус і, головне, за старими командноадміністративними схемами? Хіба не в цьому основна причина низької ефективності реформ у 2010 році? Президент України Віктор Янукович у Щорічному Посланні до Верховної Ради України визнав: «Із задумів та планів на 2010 рік ми спромоглися реалізувати щонайбільше третину. У чому я бачу причини низької ефективності? Насамперед, 2010 рік засвідчив, що далеко не в усьому влада і суспільство 80
IMAGE UA №4/2011
Всі сьогодні в Україні – і ті, що при владі, і ті, що в опозиції – усвідомлюють, що корупція – це системне явище, яке вже глибоко закорінене в ефективну практику збагачення з допомогою тіньових схем і яке руйнує з середини державу.
були готові до запропонованих змін. Бюрократизована державна машина, що виживала за будь-якої влади, за інерцією намагається зберегти свої звичні механізми управління, свої адміністративні можливості та корупційні схеми тіньового заробітку» . Всі сьогодні в Україні – і ті, що при владі, і ті, що в опозиції – усвідомлюють, що корупція – це системне явище, яке вже глибоко закорінене в ефективну практику збагачення з допомогою тіньових схем і яке руйнує з середини державу, людину, суспільство й загрожує правам і свободам громадян.
Для здійснення модернізації всіх сфер життя – таке амбітне завдання поставила перед собою нинішня влада – слід задіяти величезний комплекс державних механізмів, важелів і впливів громадського контролю, налагодити систему зворотного зв’язку влади і суспільства, а головне, на що і зробила основну ставку Партія регіонів – підвищити дієздатність органів влади, сформувати ефективну владну вертикаль. Це був чи не найголовніший козир, яким нинішня влада вирішила зіграти в надії завоювати довіру громадян. Сподівалися, що в суспільній свідомості зберігся міф про «сильного лідера», який владною, але справедливою рукою наведе лад у державі і вкаже шлях до щасливого майбутнього. Якщо й відбудеться певне обмеження громадянських прав і свобод, то успіхи в «наведенні порядку» легко перекриють ці несуттєві для значної частини населення утиски демократії. Вже Росія продефілювала бравурним маршем із транспарантом «суверенна демократія», нав’язуючи «демократично» концепцію модернізації суспільства і держави «зверху», тобто шляхом реалізації такої заманливої для наших регіоналів ідеології «вертикалі влади». І на що напоролися? Чотирнадцять діячів культури і правозахисників Росії звернулися з листом до правлячого тандему «Медвєдєв-Путін» із листом, у якому наводять тривожні свідчення «щораз більшої політичної кризи в Росії, кризи хибної ідеології «вертикалі влади»» («День», 1 червня 2011 р.) і попереджають про катастрофу, що насувається. Здається, там натішилися «керованою демократією», але нашим реформаторам тут справді «Москва – не указ». Самі, видно, повинні влупитися
ОСОБЛИВА ДУМКА DIFFERING VIEW
Росія прописалася своїм Чорноморським флотом хтозна на скільки десятків років в Україні лобом у стіну – тоді й розвидниться. Можливо. Але золоте правило тих, хто продовжує спокушати історію симбіозним правлінням олігархів та бюрократів із комплексом командно-адміністративного синдрому, полягає в тому, щоб прибрати все до своїх рук і водночас проповідувати необхідність децентралізації, дерегулювання та делегування повноважень органам місцевого самоврядування, громадянським інститутам. Нещодавно я побував на конференції за підсумками конкурсу на тему: «Україна: 20 років державотворення», оголошеного Президентським фондом Леоніда Кучми «Україна» в лютому 2011 р. для студентів до 25 років. В конкурсі взяли участь 1100 учасників із 119 вузів із 26 регіонів. У відповідь на запитання «На що переважно спрямовані дії державної влади» найвищий відсоток – 51,5% – мала відповідь: «Захист інтересів окремих промислово-фінансових груп». А найбільшою загрозою для України українські студенти вважають «ігнорування законів та корупцію» (50,5%). На другому місці (37,1%) є внутрішньополітична нестабільність. Все це є наслідком зрощення влади і бізнесу, яке й породило нині сущий клановономенклатурний капіталізм. Ми вже бачимо тепер, що влада прагне контролювати олігархічні групи, видно, запозичуючи досвід північного сусіда, хоча насправді кланово-олігархічні групи поки що успішно контролюють владу. Тому модернізація держави – справді єдиний наш стратегічний вибір, що підтверджують відповіді 1100 опитаних конкурсантів. На запитання: «Що необхідно зробити для зміцнення незалежності України?» – найбільший – 36,0 – відсоток набрала відповідь: «Здійснити ефективні політичні та економічні реформи».
Україна на двадцятому році незалежності опинилася в надзвичайно складній ситуації. Чи не найбільшою проблемою виявилася криза віри. Народ залишився без духовної основи. Суспільні розчарування опустилися до критичної межі.
Далі – 27,4% – «підвищити ефективність влади» та «запровадити дієву систему подолання корупції» (25,2%). Українське студентство причини наших проблем і бід вбачає передусім у слабкості та неефективності нинішньої влади, в ігноруванні законів та в корупції, в лише частковому забезпеченні конституційних прав і свобод громадян (57,4%), у слабкому розвитку інститутів громадянського суспільства, передусім громадських організацій (62,8%), у відсутності самодостатніх територіальних громад та органів самоврядування, необхідність створення яких обстоюють 57,8% опитаних.
У нас найвищі ціни на газ у Європі Українська молодь бачить і відчуває, що монополізація влади не є панацеєю від тих проблем, які постають у процесі модернізації країни. Про що, скажімо, свідчить те, що Партія регіонів прагне заповнити своїми, «нашими», людьми державні структури на всіх владних рівнях? Не тільки про монополізацію однією партією влади, але й про відсутність в її кадрових «запасниках» фахівців із модернізації. Відомо, що така кадрова політика до добра не приведе, бо для багатьох регіоналів головне – бізнес, а успіх у цій сфері залежить від ступеня наближення бізнесу до влади. І тут неминуче з’являються такі бажані для державних чиновників тіньові корупційні послуги й корупційна рента. Чим похвалитися нам на двадцятому році незалежності? Вітчизняна економіка й досі не структурована, не відповідає модернізаційним запитам, державні інститути слабкі, без налагоджених механізмів функціонування в умовах модернізації. Країну й далі «переслідує» політична нестабільність, яку провокують часті «поринання» в стихію виборчих перегонів. Відчувається наростання боротьби між новою владою та олігархічними структурами, які хочуть і далі контролювати сферу бізнесу та виборчі процеси, бо не готові змиритися з обмеженням їхнього доступу до ресурсів і влади. Здавалося б, є один позитив: відновлення добросусідських стосунків із Російською Федерацією. Але якою ціною? Що внаслідок підписання Харківських угод одержала Україна? Парадокс: найвищі ціни на газ у Європі. Збільшення товарообігу? Так, але в цьому товарообігу російський імпорт переважає майже на 2 млрд. доларів. Крім того, Росія прописалася своїм Чорноморським флотом хтозна на скільки десятків років в IMAGE UA №4/2011
81
ОСОБЛИВА ДУМКА DIFFERING VIEW
Україні, господарюючи в Криму і поширюючи свою інформаційну експансію на весь український цивілізаційний простір. Влада пасивно споглядає все це, демонструючи свій так званий нейтральний, точніше, позаблоковий статус, насправді ж поволі пхає Україну в пащу нового Союзу, тепер Митного, і ледве відбивається від реструктуризації «Нафтогазу», ядерної енергетики, авіаційної промисловості... Але це до пори до часу. Кредити від Міжнародного валютного фонду, від Світового банку не будуть надходити безкінечно. Треба ж починати їх гасити, віддавати. До речі, зовнішній борг України зріс у 2010 році на 5,1 млрд. дол. США. А громадське протистояння з неспрогнозованими наслідками зріє. Розшарування верств населення України поглиблюється – більшість громадян думає передусім про хліб насущний, і правителям здається, що для українців властива якась фаталістична покора владі. Мовляв, українці, принаймні переважна більшість, сповідують біблійну істину: «Кожна влада від Бога», – чого тоді обурюватися, протестувати, вибухати гнівом непокори? Якщо хтось і нагадає про Помаранчеву революцію, то можна сказати у відповідь, що це лише національний епізод. Для українців головне – добробут, сім’я і спокій, а громадянські права і свободи – ми ж їх гарантуємо, Україна – демократична держава. Визнаний моральний авторитет нації Любомир Гузар стверджує: «Народ для збереження порядку має влади слухатися. Принаймні коли вона не виступає проти Божої волі. Коли ж влада починає виступати проти Божого порядку, кривдить людей, народ має право виступити проти влади – до такої міри, щоби владу усунути» . Незалежна Україна має вже благородний революційний досвід мирного усунення тієї влади, яка не забезпечила людські права і свободи, не відкрила перспективи досягнення людиною життєвого успіху, передусім матеріального благополуччя, миру, спокою, стабільності, справедливості, порядку. Українці дуже чутливо, хоча з дивовижним терпінням реагують на переродження влади і в першу чергу бояться за своє благополуччя – матеріальне, за сім’ю, здоров’я, за спокій у країні, за справедливість і порядок. Адже в ієрархії цінностей української людини, як показують соціологічні дослідження Центру Разумкова («Дзеркало тижня», № 21, 11 червня 2011 р. і № 22, 18 червня 2011 р.), здоров’я, сім’я, добробут, посідають перші місця, але 53,9% населення України готові вийти на вулицю з протестом у разі значного погіршення умов життя. 82
IMAGE UA №4/2011
Не було б провокативних політичних ініціатив щодо другої державної мови – російської, не було б і проблеми мовної розколотості України, а головне – був би швидко знайдений суспільний консенсус, порозуміння і злагода.
До речі, тільки 2,6% респондентів готові сьогодні вийти на вулиці на підтримку чинної влади. Отже, в ситуації соціального занепаду, загострення моральної деградації суспільства, нарощення в масовій свідомості песимістичних настроїв особлива відповідальність за майбутнє держави лягає на владу. І не лише тому, що в більшості громадян України ще й досі сильні патерналістські настрої – більш як половина опитаних (57,1%) вважає, що саме держава зобов’язана підтримувати соціальну справедливість у суспільстві, не допускаючи великого розриву в доходах і забезпечуючи матеріальний до-
бробут громадян («Дзеркало тижня», № 21, 11 червня 2011 р.). Проблема в іншому – в тому, що людина чекає від влади реальної, надійної підтримки в реалізації її планів, її творчих можливостей, здібностей, а цієї підтримки нема. Тому й нема в більшості громадян надії на кращий день, перспективи поліпшення її життя, нема реальних життєвих стратегій. Це криза – гуманітарна, в її основі моральна деградація суспільства, духовне знесилення нації. Це криза – світоглядна, культурна, тому вона найнебезпечніша. Хіба ми не бачимо, в якому стані національний культурно-інформаційний простір? По суті, він окупований, бо перебуває в зоні російських зовнішньополітичних інтересів. Про проблему «радянізації» українського суспільства слід говорити окремо, хоча вона безпосередньо пов’язана із втягуванням України в євразійську систему цінностей, яку так активно впроваджує в Україні одіозний «Русский мир». Хто як не Партія регіонів намагався ухвалити такий мовний закон, який звужує і так обмежені можливості функціонування української мови. Хіба не ця сама владна партія підтримала провокативний законопроект про так званий прапор перемоги – червоний прапор кривавої комуністичної диктатури? Хіба не їхній представник намагається звузити простір української мови в освіті та науці? Як тут не згадати слова гніву, обурення й болю, висловлені в 1913 році поетом і публіцистом «Української хати» М. Сріблянським, що так промовисто характеризують і сучасну культурно-інформаційну атмосферу в Україні: «Хто заполонив усі містечка і села України чужою мовою, хто вдирається в нашу
ОСОБЛИВА ДУМКА DIFFERING VIEW
душу зі своєю «культурою», хто наводнює наш край мільйонами своїх книжок, газет і т.п. засобами накидання нам чужої національності, хто проголошує нівеляційні теорії, спільність інтересів при умові нашого обрусіння, хто знищує нашу відпорність національну антинаціональними концепціями життя? Ви – шовіністи, ви «демократичні» колонізатори, «прогресивні» ушкуйники і насильники». Українське суспільство продовжує перебувати в стані розколотості, в щораз більшому поділі не лише регіонального характеру, але й соціально-економічного, ідейно-політичного і мовного. А це надзвичайно серйозна загроза суверенітетові держави. Не випадково С.Гантінгтон наголошував: найбільшою загрозою для самостійного існування держав є розколота свідомість народу. Тому є тривога, що існують усі підстави зарахувати Україну до списку «розколотих країн» (С.Гантінгтон). Чи усвідомлює цю загрозу нинішня влада? У Щорічному посланні Президента України до Верховної Ради України читаємо: «Держава сьогодні намагається знайти компромісні моделі гуманітарної політики, які б об’єднували суспільство, задовольняли інтереси та потреби абсолютної більшості громадян України» . Для цього Президент України пропонує започаткувати національний діалог як основу консолідації суспільства довкола держави та її національних інтересів. Здавалося б, чому не вітати таку ініціативу, хоча, наприклад, мовна політика чи питання історичної пам’яті, що вважаються особливо гострими проблемами, насправді не є дискусійними, вкрай актуальними, важливими для переважної більшості українського населення. Для політиків – так, бо це
Українське суспільство продовжує перебувати в стані розколотості, в щораз більшому поділі не лише регіонального характеру, але й соціально-економічного, ідейно-політичного і мовного. А це надзвичайно серйозна загроза суверенітетові держави. спекулятивно виграшні теми. Адже в цьому ж щорічному посланні сказано: «Так, лише 7% громадян України відносять мовне питання, а саме проблему державного статусу російської мови, до числа 25 основних життєвих проблем, що їх непокоять» . Не було б провокативних політичних ініціатив щодо другої державної мови – російської, не було б і проблеми мовної розколотості України, а головне – був би швидко знайдений суспільний консенсус, порозуміння і злагода. Але нинішня влада не поспішає формувати цілісну систему ціннісних орієнтацій, яка б консолідувала українське сус-
пільство і була орієнтиром, що мобілізує діяльність громадян і державних інститутів. Ідеться, врешті-решт, про загальнонаціональну ідею, завдяки якій можна було б «зарядити» дух народу, суспільні настрої енергією державного самоздійснення й консолідувати націю, зупинити моральну деградацію та духовне знесилення українського суспільства. Як мудро висловився папа Іван Павло ІІ під час перебування в червні 2001 року в Україні: «Народ гине, якщо занепадає його дух. Народ зростає, якщо його дух щоразу підноситься: такий народ ніяка зовнішня сила не може знищити». Ідеології споживацтва, збагачення за всяку ціну, цинічному прагматизму і правовому нігілізму слід протиставити такий ідеологічний комплекс, таку систему смисложиттєвих орієнтацій, яка б підносила дух нації, зміцнила віру в кращі дні кожної людини і України, «гасила» ті гарячі сполохи суперечностей соціокультурного, мовного, конфесійного і, ясна річ, міжрегіонального характеру. Це чудово розуміє українська молодь. Зі 1100 учасників конкурсу на тему: «Україна: 20 років державотворення», які, нагадую, представляли 119 вишів із 26 регіонів, на питання: «Який вплив має національна ідея на розвиток України?» 84,6% відповіли: «Відсутність національної ідеї стримує державне будівництво». А національна ідея має бути передусім спрямована на захист інтересів усіх громадян України (58,0%). Ці майже 85% респондентів, які переконані, що саме відсутність національної ідеї і є найголовнішою перешкодою успішного державного будівництва, думали, я переконаний, про національну гідність, про авторитет і цивілізаційне мужніння рідної держави, про наповнення вітальною енергією українців та про усвідомлення ними спільної мети – побудови демократичної, економічно і духовно потужної, процвітаючої незалежної України. Яке промовисте свідчення українського студентства про свою відповідальність за долю держави! Адже національна ідея має єднати націю, будити приспаний принизливим невільництвом дух, вселяти в суспільну свідомість віру в кращий день свого буття і буття народу, держави, плекати братолюбство, порозуміння і злагоду. І як тут не згадати «Молитву» Тараса Шевченка, його заповіт і нам: А всім нам вкупі на землі Єдиномисліє подай І братолюбіє пошли. IMAGE UA №4/2011
83
ОСОБЛИВА ДУМКА DIFFERING VIEW
Bitter escape from slavery
Mykola ZHULINSKY Ukrainian specialist in the study of literature, DLitt («Doctor Litterarum»), professor, academician of the National Academy of Sciences, director of the Institute of Literature of the National Academy of Sciences n.a.Taras Shevchenko, Head of the editorial board of magazine «IMAGE.UA»
O
n the eve of the 20th anniversary of Ukraine’s independence I recall the lines from the eerie prophecy of Taras Shevchenko, two years before his untimely passing. You will die, you will vanish, Ukraine, As if you’ve never been. What thoughts, what impressions and feelings of our poet resulted in such a terrible, and such an ominous prophecy? Why does God punish so hard and «utterly ruin» his Motherland, why does He kill it «invisibly and truly»? Such questions preyed on the mind of Shevchenko, as he tried to find the answer to his painful concern for the bitter destiny of Ukraine and the reasons for the fall of the ancient Kingdom of Israel. He was disturbed by the predictions of the Biblical prophets Ezekiel and Hosea, who forecasted that the divine scourge would fall on Israel, for the kings of this state had been plagued by the idea of insatiable enrichment and pride and, blinded by the false halo of foreign religion, and had worshiped foreign gods. People were left to themselves, fell away from their faith, getting spiritually and morally exhausted. Has this terrible prediction of Shevshenko come true now? 84
IMAGE UA №4/2011
On the twentieth year of her independence Ukraine found herself in a very difficult situation. A crisis of faith turned out to be one of the most important problems. People lost their spiritual basis. Distrust towards authorities – judicial, executive, representative, was expressed so violently that society had nothing to do and fell into an inescapable crisis. Rich business and the political elite with their ostentasious luxury, absolute power and political impunity resulted in a strong anti-democratic movement – sewing the seeds for a bittle civil strife. However firm we stood for the axiom «Ukraine is a democratic state», the majority of Ukrainians think that nowadays the authorities have integrated criminal bourgeoisie and mafia-controlled structures which systematically legalize the dictatorship of oligarchs. By enjoying such high levels of influence and power in Ukrainian society these oligarchs were able to reset the democratic barometer of the Ukrainian people. Such an apotheosis gave them unrestricted power – characteristic of autocracy and authoritarianism – rather than supporting their ostensible claims of democracy. Nothing seems to threaten them. Oppositional parties are weak because they are uncoordinated, infected by the germs of the cult of the leader and local political authoritarian-
ism. A great part of the population is politically passive – disappointed and confused, the people don’t believe anybody or anything. A common Ukrainian citizen is convinced that democracy is really supported by nothing – it is of little pragmatic or practical worth. The majority of modern Ukrainian businessmen/politicians possess a way of political thinking characteristic to times when morals, spirituality and patriotism were not cultivated, and entry into the realities and values of European democracy was not so much of a privately held desire, but a declaration and a long-term goal. Perhaps we can explain the failings of the reforms in 2010 by analysing those applying the reforms. If the old administrative, and managerial frameworks are applying new reforms how effective can such reforms really be? The President of Ukraine, Viktor Yanukovych admitted in his Annual Address to the Supreme Council of Ukraine: «We managed to carry out at the utmost one third of the intentions and plans for 2010.» Nowadays everyone in Ukraine – both in power and in opposition – realize that corruption is a systematic problem deeply ingrained and destroying the country, people and society from the inside – threatening the rights and freedoms of Ukraine’s citizens.
ОСОБЛИВА ДУМКА DIFFERING VIEW
I recently visited a conference based on the results of the contest «Ukraine: 20 years of state-building» announced by the Ukraine President fund of Leonid Kuchma in February of 2011 for students below 25 years. 1100 people from 119 higher education establishments and 26 regions took part in the contest. The most popular – 51.5% – answer to the question «What is the activity of the state power mainly aimed at?» was «Protection of interests of separate industrial and financial groups». And Ukrainian students considered the greatest threat for Ukraine to be «ignoring the laws and corruption» (50.5%). The second place (37.1%) was achieved by the answer «inner political instability». Such instability is caused by the merging of authority and business, which results in nomenclatural capitalism. We can see now that the authorities try to control oligarch groups, obviously using the experience of their northern neighbour, though real oligarch groups are so far successfully controlling the authorities. That is why modernization of the state is truly our only strategic choice, which is proved by the answers of 1100 contestants. The highest rate – 36.0% – for the question «What should be done to strengthen the independence of Ukraine?» was the answer «Implement effective political and economic reforms». The next popular answers – 27.4% and 25.2% respectively – were «make the authority more effective» and «introduce an effective system of corruption fighting». Ukrainian students see the reason of our problems and misfortunes first of all in weakness and ineffectiveness of the current authorities, in ignoring laws and in corruption, in only partial securing of constitutional rights and freedoms of citizens (57.4%), in a weak development of institutes of civil society, first of all, civil organizations (62.8%), in absence of independent territorial communities and selfgoverning bodies, and 57.8% contestants are sure they must be created. What can we be proud of in the twentieth year of independence? Our domestic economy isn’t structured yet and doesn’t meet demands of modernization. State institutes are weak and there are no effective mechanisms of functioning in conditions of modernization. The country is still «plagued» by political instability – often provoked by «diving» into the whirl of electoral campaigns. The growing battle between the new authorities and oligarchic structures, which want to have control over business and electoral processes because they are not ready to put up with limiting their access to the assets of power, is felt.
There seems to be one positive side: restoring of relations of friendly neighbourhood with the Russian Federation. But what has this cost? What did Ukraine gain after signing the Kharkiv agreements? A paradox: the highest prices for gas in Europe. Growing good circulation? Yes, but Russian imports are almost 2 billion dollars higher since this circulation. Besides, Russia used Ukraine for its Black Sea fleet for God knows how many years; the Crimea is its household and its information expansion has spread all over Ukraine. The authorities observe it passively demonstrating the so called neutral, to be more precise, non-aligned status, but in reality they are slowly push Ukraine into the jaws of the new Union, and hardly resisting the restructuring of the natural gas state company Naftogaz, nuclear power engineering, aircraft industry... But it will only last for a short while. Credits from the International Monetary Fund and from the World Bank are not endless. We must start giving the money back and repay our debt. A debt which – incidentally grew by 5.1 billion US dollars in 2011. And the civil resistance with unpredicted results is maturing. Stratification of Ukrainian citizens is getting deeper – most Ukrainians first of all think of a means to exist, and the rulers think our people have some kind of a fatalistic obedience to authorities. They think Ukrainians, at least, most of them worship the Biblical truth: «… There is no authority except that which God has established» – then why be indignant, protest and explode with rebellious anger? The Orange Revolution is considered an episode – the exception rather than the norm. Most of all Ukrainians value wellbeing, family and peace; we guarantee these values – Ukraine is a democratic state. A recognized moral authority of the nation Lubomyr Huziy claims: «People must obey authorities for the sake of order. At least when these authorities don’t deny the will of God. When the authorities begin to act against the God’s order, when it hurts people, the latter have the right to stand against these authorities – to the ultimately until their destruction.» Independent Ukraine already has a worthy experience of the peaceful elimination of the power which didn’t guarantee human rights and freedoms, didn’t open the perspective of reaching success in life, first of all, material wellbeing, peace, calmness, stability, fairness and order. Ukrainians have a very sensitive, yet an extraordinarily patient reaction to the regeneration of authorities and
they first of all worry about their own wellbeing—the material one, about family, health, calmness in the country, about fairness and order. As public opinion polls of the Razumkov Centre of economical and political studies show (Dzerkalo tyzhnia newspaper, # 21, 11th of June 2011 and # 22, 18th of June 2011), health, family and wellbeing are most important in the value hierarchy of Ukrainians, interestingly 53.9% of Ukrainian population are ready to go to the streets and protest if life standards fall considerably. Furthermore, only 2.6% of respondents are ready to go to the streets today to support the current authorities. The problem is this: people expect real, reliable support from the authorities in carrying out their plans, their creative abilities and skills, but they don’t get such support. That is why most of the citizens do not have hope for the better days, for possibilities of making their lives better; there are no real life strategies. It is a humanitarian crisis with the moral demoralization of society and spiritual exhaustion of the nation in its core. This is a crisis of national outlook – deeply imbedded in the culture of Ukraine. Surely such symptoms make this crisis most dangerous. Don’t we see what state our national culture is in? In essence it is occupied, for it is located in the zone of Russian foreign policy interests. Ukrainian society remains in the state of flux which is growing away from regional gains (social and economic), ideological and political features. And it is a very serious threat to sovereignty of the state. It is no coincidence that S.Huntington stressed: the greatest threat to independent existence of states is the split conscience of people. That is why there is an anxiety that there is every reason to list Ukraine as a «split country». How can we overcome this crisis? The ideology of consuming, enrichment at any cost, cynical pragmatism and law nihilism must be substituted by the ideological complex. Such a re-evaluation of our national values would raise the spirit of nation, strengthen our faith in the better days for every citizen and Ukraine, and «put out» those intense explosions of disagreement of social and cultural, language, confessional and, of course, interregional nature. «Prayer» by Taras Shevchenko and his testament to us immediately comes to mind: And give to everyone of us Concord in thoughts And grace us with brotherly love IMAGE UA №4/2011
85
Діаспора diaspora
«Українці – для України!»
Цією світоглядною формулою означено сутність культурно-соціального проекту «Четверта Хвиля», що його започаткували Всеукраїнська громадська організація «Українська Взаємодопомога» (2003) та Міжнародна громадська організація українців «Четверта Хвиля» (2006). У цій ідеологемі сформульовано провідну ідею консолідації українства на світоглядній засаді української культури, програму спільних дій усіх його складових в інтересах України. Суть проекту: четверта хвиля еміграції має стати останньою у «відпливі» українців на чужину й першою оновлювальною хвилею повернення в Україну.
86
IMAGE UA №4/2011
Діаспора diaspora
Українські еміграційні хвилі
Олександер Шокало – культурософ, есеїст, українознавець, сходознавець, перекладач, літературознавець, публіцист, видавець, громадський діяч, голова ВГО «Українська Взаємодопомога» та МГОУ «Четверта Хвиля»
Громадська ініціатива Ініціатива «Четвертої Хвилі» та «Української Взаємодопомоги» системно подолати причини масової трудової міграції та створити соціально-економічні передумови повернення громадян України на Батьківщину здобула підтримку на парламентських слуханнях 2009 року та на комітетських слуханнях 2010 року. Таку державницьку позицію «Четвертої Хвилі» підтримує і Президент України Віктор Янукович: «Зараз найболючішою проблемою є так звана четверта хвиля еміграції, коли мільйони людей виїжджають за межі України, що спричинює велику дисгармонію духовного життя держави. Я хотів би, щоб усі державні чиновники глибоко усвідомлювали ціну тієї частини народу (а її від третини до половини), яка надзвичайно активно впливає і на наше внутрішнє, і на зовнішнє життя». Для виходу України з тотальної загальнонаціональної кризи необхідні діалог і тісна взаємодія між Українською державою та всіма її громадянами, потужні консолідовані зусилля українського суспільства й українців за кордоном. В якому ж статусі перебувають українці за межами України? Правовий статус закордонних українців або емігрантів, які є громадянами інших держав, визначено законодавчо. А правовий статус громадян України за кордоном або українських мігрантів досі не визначено, наче такого соціального явища в нас і немає. Тим часом міграційні потоки переростають в еміграційні хвилі. У суспільстві, як і в природі, приховані глибинні процеси проявляються на поверхні руйнівними цунамі.
До кінця ХХ ст. в українській еміграції виділяли три хвилі переселенського руху: • перша – з початку 70-х років ХІХ ст. до початку Першої світової війни (70-ті рр. ХІХ ст. – 1914) – економічна; • друга – період між двома світовими війнами (1917–1939) – економічно-політична; • третя – роки Другої світової війни та повоєнний період – політична. У середині 90-х років ХХ ст. виникла четверта – новітня хвиля української міграції, в якій дедалі чіткіше простежується тенденція переростання в еміграцію. Парадоксальність новітньої економічної (трудової) міграції та еміграції в тому, що четверта хвиля виникла в незалежній Українській державі, тоді як перша хвиля масового переселення українців припала на добу нашої бездержавності. Демографічний стан українського суспільства змінився тільки на гірше. Якщо джерелом першої хвилі масової еміграції був надлишок сільського населення (Україна тоді мала найвищий у Європі природний приріст населення), то зараз при катастрофічній депопуляції українського народу через низьку народжуваність і високу смертність, коли українське село знелюднюється й рівень безробіття в ньому сягнув 80%, Україна перетворилася на постачальника за кордон дбайливої й дешевої робочої сили. Які ж причини масової міграції й со ціально-демографічної кризи українського суспільства? Основні з них: відсутність в Україні світоглядно обґрунтованої стратегії поступу та її соціально-економічного про-
грамного забезпечення. В результаті маємо керований хаос, що породжує тіньову економіку, корупцію, безробіття, депрофесіоналізацію, люмпенізацію, масову еміграцію та інші негативні соціальні явища. Все українське суспільство, яке з продуктивного перетворилось на споживацьке, вражене тотальним заробітчанством – від державного чиновника, який купує собі посаду у своїй державі, до соціального вигнанця, який купує собі робоче місце на чужині. Четверта міграційно-еміграційна хвиля розсіяла українців більш як по 40 країнах світу. Її особливістю є те, що емігранти живуть одночасно у двох вимірах: не поривають живих зв’язків з Україною, бо вдома залишилися батьки, діти, близькі й далекі родичі, друзі, та намагаються вжитися в суспільне середовище країн свого перебування.
Перші українські мігранти у Канаді
IMAGE UA №4/2011
87
Діаспора diaspora
селення; середня тривалість життя; рівень освіченості. Озлидніння людей у потенційно багатій країні – наслідок свавілля корумпованої влади й недієздатності державного управління. На тлі глобальної міграції вихідці з України виглядають як прийшлі з іншого світу – зі світу, в який так прагнуть чужинці. Українці – чи не єдині люди на планеті, яких не треба примушувати працювати: вони самі шукають і знаходять собі роботу й створюють робочі місця. «Що то за держава, яка відпустила у світ таких безцінних людей?», – дивуються в країнах, де українські мігранти стали масовим явищем. І це при тому, що духовному типу українця – лю-
За останні 20 років Україна набула статусу країни-донора, інвестуючи свій живий людський капітал в економіку майже всіх розвинутих країн світу на шкоду собі. Проповідування світового донорства України як національної ідеї підриває українцям життєву силу, традицію рідної культури, духовний тип і національну гідність. Українська ідея не в донорстві: не в тому, що українці зробили для світу, а на що вони спромоглися для власного культурного саморозвитку – для утвердження України у світі. Українська національна ідея – це програма самоствердження нації власною волею з ресурсу самостійної сили.
Ціна людського ресурсу На тлі глобальної міграції вихідці з України виглядають як прийшлі з іншого світу – зі світу, в який так прагнуть чужинці. Українці – чи не єдині люди на планеті, яких не треба примушувати працювати: вони самі шукають і знаходять собі роботу й створюють робочі місця.
Однак, ціна української трудової міграції – не в грошах, зароблених заробітчанами на чужині, а в незворотних втратах для України людського ресурсу – безцінного духовного, інтелектуального, фізичного потенціалу. Коли мільйони людей виїздять за межі України, то спорожнілу соціальну нішу заповнюють іммігранти з ще менш розвинутих країн, які деформують соціокультурне середовище України. Ми імпор-
Українці в глобальних міграційних процесах Участь українців у глобальних світових міграційних процесах вражає: наші люди складають близько 10 відсотків від загальної чисельності трудових мігрантів у світі. Частка українських трудових мігрантів та емігрантів відносно загальної чисельності українців у світі (понад 60 млн.: менше 37 млн. живуть в Україні, решта – за кордоном) найвища, порівняно з іншими народами. Тільки за повідомленням Світового Банку (минулорічна доповідь), понад шість із половиною мільйонів українців навчаються та працюють за межами Батьківщини. Україна стала п’ятою державою в світі за кількістю тих, хто шукає кращого життя за кордоном (більше людей виїхало тільки з Мексики, Індії, Росії та Китаю). За підрахунками фахових комісій Світового Конгресу Українців, внесок українських мігрантів та емігрантів в економіку України сягає 23% її сукупного внутрішнього продукту. Але в рейтингу розвитку людського потенціалу (за Програмою розвитку ООН) Україна посідає 85-е місце у світі за такими показниками: ВВП на душу на88
IMAGE UA №4/2011
дини агрокультури, яка закорінена в рідну землю своїм генотипом і духом серця свого поєднана з питомою культурною традицією, невластива мігрантність. Відірвати українців від рідного дому можуть лише відчай і безвихідь. А це вже – катастрофа етнічного рівня.
туємо не просто чужих працівників з їхнім світоглядом, побутом, а іншу суспільну формацію. Масові міграція та еміграція українців та відповідна за чисельністю імміграція чужинців становлять серйозну загрозу для національної безпеки Української держа-
Діаспора diaspora
«Ukrainians for ukraine» ви. За даними Генерального секретаря ООН, Україна ще три роки тому посідала четверте місце у світі за кількістю міжнародних мігрантів – 6,8 мільйона осіб! Значна частина цих людей використовує Україну як транзитну територію для міграції в Євросоюз. Але дуже багато мігрантів осідають у нас надовго. За даними експертів Верховної Ради, останніми роками в Україну тільки офіційно в’їхало на 700 тисяч осіб більше, ніж виїхало. А як порахувати нелегальних мігрантів? Для здійснення системної стратегічної політики необхідно запровадити Державну програму «Культурно-інформаційне забезпечення світового українства» та створити в Києві Культурноінформаційний центр світового українства з потужною ресурсною базою на основі передових технологій. Для забезпечення всім українським громадянам за кордоном можливості брати участь у виборчому процесі з правом обирати й бути обраним необхідно запровадити систему поштового голосування. Українська держава зобов’язана вести таку стратегічну національну політику, аби кожен українець і на Батьківщині, й за кордоном жив і працював в інте ресах українського суспільства. Найвище покликання всіх українців – взаємодія для поступу України.
This outward-looking motto defines the sense of the social and cultural project «The Fourth Wave,» which was founded by the all-Ukrainian civic organization Ukrainian Mutual Aid (2003) and The International Civic Organization of Ukrainians (2006). This expression formulates the primary idea of consolidating the Ukrainian community based on the outlook of Ukrainian culture and the mutual activity programme of all its components in the interests of Ukraine. The aim of the project: the fourth migration-emigration wave, is to become the last one in the «drain» of Ukrainians abroad and conversely the first regenerating wave of returnees to Ukraine. Civic Initiative The principle initiative of The Fourth Wave and Ukrainian Mutual Aid is to systematically overcome the causes of mass labour migration and to create social and economical conditions that will motivate citizens of Ukraine to return to their indigenous land. This initiative was supported during parliament debates in 2009 and by committee hearings in 2010. The President of Ukraine, Viktor Yanukovych, has expressed an understanding of the state’s position on the environment of the «fourth wave»:
«The most burning problem today is the so-called fourth wave of emigration, when millions of people leave Ukraine and create a great discord of our spiritual life. I would like all state officials to deeply realize the value of these people and how this problem influences both our domestic and external life significantly.» In order for Ukraine to overcome this national crisis, there needs to be a dialogue and a closer cooperation between the Ukrainian state and all its citizens, as well as increases in the consolidation efforts of Ukrainian society and Ukrainians abroad. IMAGE UA №4/2011
89
Діаспора diaspora
abroad (more emigrants only come from Mexico, India, Russia and China). According to expert calculations from committees of the World Congress of Ukrainians, contributions from Ukrainian migrants and emigrants to the economy of Ukraine totals 23% of its aggregate domestic product. Interestingly and according to compounding data from The Human Development Index (UN Development programme) Ukraine occupies the 85th place in the world, based upon such criteria: GDP per head; average span of life; education level. Ukrainians are probably the only nationality in the world who must not be made to work: they seek work and find it themselves. During last 20 years Ukraine has unfortunately obtained the status of the donor country that invests its human resources in almost all of the developed countries of the world, but fortunately, with harm to itself.
Ukrainian Emigration Waves By the end of the 20th century three waves of Ukrainian emigration and resettlement had been recorded: Firstly: from the beginning of 1870’s until the beginning of the First World War (1870’s –1914) economical; Secondly: the period between the two World Wars (1917–1939) – economic and political; Thirdly: the Second World War post-war period – political. In addition, during the middle of the 1990’s there appeared the fourth and more modern wave of Ukrainian migration. This tendency for emigration can be traced with more clarity. The irony of the modern economical (labour) migration and emigration is that while the first wave of mass Ukrainian resettlement coincided with the period when no state existed, the fourth wave occurred during an independent Ukrainian state. The fourth migration-emigration wave spread Ukrainians over more than 40 countries of the world. Its peculiarity is that migrants live in two dimensions simultaneously: they do not lose touch with Ukraine because parents, children, friends and family remain there. Furthermore, they also try to integrate into the social environment of the countries they reside in.
Ukrainians In Global Migration Processes The participation of Ukrainians within 90
IMAGE UA №4/2011
Ukrainians are probably the only nationality in the world who must not be made to work: they seek work and find it themselves. the global world migration processes is astonishing: Ukrainians constitute approximately 10 percent of the total amount of labour migrants in the world. A share of Ukrainian labour migrants and emigrants related to the total amount of Ukrainians all over the world (more than 60 million: less than 37 million live in Ukraine, the rest – abroad) this is the highest compared with all other nations. Recent data from the World Bank (2010), suggested that more than six and a half million Ukrainians are studying and working outside their Motherland. Ukraine is currently recognised as the fifth ranked state in the world whose citizens seek a better life
Value of Human Resources The mass migration and emigration of Ukrainians and the respective immigration of foreigners in large numbers is a serious threat for the national safety of a Ukrainian state. According to data from the UN Secretary General (2008), Ukraine was ranked fourth in the world for the amount of international migrants (6.8 million) encapsulated within its population. The implementation of a strategic political system is needed. Therefore, the creation of the Cultural and Information Provision of the World Ukrainian Community State Programme and also the creation of a Cultural Information Centre for the World’s Ukrainian Communities, with a powerful resource fund based on leading technologies in Kyiv will definitely be beneificial. The most important objective for all Ukrainians, is cooperating together for the sake of the future development of Ukraine. Olexander SHOKALO is a culture and philosophy researcher, essayist, Ukrainian culture expert, orientalist, translator, expert in literature, publicist, publisher and a public figure, Head of All-Ukrainian Civic Organization Ukrayins’ka
Культура Culture
«Парк Київська Русь» — міст між минулим і майбутнім У селі Копачів Обухівського району Київської області благодійна організація «Слов’янський фонд» створила «Парк Київська Русь» — справжній центр культури та історії Київської Русі. Це — своєрідний міст між минулим і майбутнім, а також місце, де повною мірою можна усвідомити велич Києва у світовій цивілізації і доторкнутися до культурно-історичного надбання, якими є для людства Дитинець-Кремль Києва та епоха Київської Русі. Головною метою проекту організатори вважають достовірне відтворення культурної столиці східнослов’янських держав — Дитинця-Кремля Києва, одного зі стовпів світової культурної спадщини, ядра східнослов’янської цивілізації, туристичної мекки України і всього світу. Відроджується архітектурний образ Дитинця-Кремля Стародавнього Києва V–XIII століть у його повному вигляді і в реальному масштабі 1:1. Сам Кремль за своїм впливом на людство стоїть в одному ряду з такими ви-
датними пам’ятками історії, як Стародавній Рим, Вавилон, Єрусалим і Константинополь. До цих пір залишається загадкою: як таке місто, Дитинець Києва, розміром усього в 10 га, з населенням у 2 – 3 тисячі, керувало величезною територією великої держави Київська Русь? Якими ж знаннями і технологіями володіли наші предки, щоб успішно управляти землями, котрі простяглися від Балтики та Чорного моря до Карпат і Волги?! До сьогодні ми не в змозі відповісти на ці питання вичерпно. За словами Володимира Янченко, президента благодійної організації «Слов’янський фонд», автора та ідейного натхненника «Парку Київська Русь», проект поступово розростається до всесвітніх масштабів. «Нас підтримують державні та громадські організації різних країн світу. Проект визнаний і підтримується Міжпарламентською Асамблеєю держав-учасниць СНД, ПАРЄ, науковими інститутами,
з нами співпрацюють науковці інститутів археології України, Росії, Латвії, Польщі та багатьох інших європейських країн, щоб допомогти найбільш точно відтворити архітектуру й побут давніх часів. До нас на фестивалі з’їжджаються члени клубів історичної реконструкції, актори з усього світу. Вже сьогодні «Парк Київська Русь» є одним з інтеграційних центрів міжнародного руху, об’єднувальною ланкою, символом єднання слов’янських та історично пов’язаних з ними народів, дивом України і всього світу, про яке, — стверджує Володимир Янченко, — вже сьогодні говорять у багатьох місцях!» Щороку в «Парку Київська Русь» проходить міжнародний фестиваль, який збирає представників культурної, наукової, дипломатичної еліти України, країн СНД та Європи. У 2011 році в рамках IV Міжнародного фестивалю представлена програма, що поєднує історичну самобутність і сучасність. Це — 5 масштабних міжнародних історичних фестивалів: «Київська Русь XIII століття», «Лицарство XV століття — Штурм фортеці», «Билини Стародавнього Києва IX–XI століть» ( 27–28 серпня), «Гості Стародавнього Києва XV століття» (24–25 вересня), Міжнародний лучний турнір «Стріла Стародавнього Києва» (8 жовтня). У 2012 році в рамках V Міжнародного фестивалю «Парк Київська Русь» заплановано провести міжнародні фестивалі: «Київська Русь XIII століття» (19–20 травня), «Лицарство XV століття — Штурм фортеці» (16–17 червня), «Билини Стародавнього Києва IX–XI століть» (25–26 серпня), «Гості Стародавнього Києва XV століття» (22– 23 вересня), міжнародний лучний турнір «Стріла Стародавнього Києва» (6 жовтня). Щовихідні у «Парку Київська Русь» проходять тематичні програми відпочинку вихідного дня. Запрошуємо всіх відвідати унікальну перлину Київської області та України — «Парк Київська Русь», щоб доторкнутися до духовного багатства наших предків і відчути дух Давньої Русі!
IMAGE UA №4/2011
91
Культура Culture
пересопницьке евангелiе національна святиня та видатна пам’ятка української культури Україна може пишатися своїми бібліотечними скарбами. Сьогодні її книгозбірні налічують багато рукописних пам’яток світового значення. Так, у фондах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, а саме в Інституті рукопису, під шифром ф. І, 15512, зберігається унікальна рукописна книга – Пересопницьке Євангеліє.
92
IMAGE UA №4/2011
Культура Culture
с
проби перекласти Біблію українською мовою відомі ще з ХVІ ст. Цей період залишив нам чудово ілюстровані, виконані вишуканим письмом на коштовному пергаменті та папері перекладені українською мовою богослужбові книги. Хронологічно першою із відомих пам’яток цієї доби судилося стати саме Пересопницькому Євангелію. У чому ж велика впливова сила цього рукопису, чому він привертав увагу найвідоміших державних, політичних, церковних діячів, учених протягом чотирьох з половиною століть і продовжує хвилювати й зачаровувати українців ХХІ ст.? Особлива цінність цього рукопису у його національному дусі. У ньому зосереджено багатогранний духовний світ українського народу, що впродовж віків був сформований православною культурою, українською мовою як об’єднувальною силою народу, історичною традицією книгописання як засобом формування світогляду та менталітету. У цьому і полягає вагомий потенціал Пересопницького Євангелія, що став підґрунтям для обрання його символом незалежності нашої Держави, нашим духовним оберегом. Пересопницьке Євангеліє було створено в Україні на території Волині у Двірецькому та Пересопницькому монастирях (15 серпня 1556 р. – 29 серпня 1561 р.). Написання кодексу розпочато у Двірецькому СвятоТроїцькому монастирі князів Заславських (тепер – територія Ізяславського району Хмельницької області) у 1556–1557 рр. (на жаль, цей монастир у 1944 році спалили німці). Далі з невідомих причин роботу було припинено і продовжено уже в Пересопницькому монастирі Різдва Пресвятої Богородиці (тепер – село Рівненської області на березі річки Стубли – басейн Прип’яті). Ці відомості докладно подав переписувач Пересопницького Євангеліє. Фундували справу відомі волинські меценати – княгиня Анастасія Юріївна Заславська та князі Чорторийські (зять Анастасії Юріївни, Іван Федорович, та її дочка Євдокія). На відміну від більшості традиційно анонімних рукописних книг того часу, Пересопницьке Євангеліє містить детальні відомості про його творців, зафіксовані в коротких записах-післямовах до кожного з чотирьох євангелій та в записіпіслямові одного з писців. У
Пересопницьке Євангеліє стало символом Незалежності України. Починаючи з 1991 року, впроваджено традицію під час присяги Президента на вірність народові поряд з Конституцією України та Актом проголошення незалежності України класти Пересопницьке Євангеліє як найдорожчу духовну святиню.
Президент Віктор Янукович складає присягу на Пересопницькому Євангелії результаті проведених досліджень було виявлено, що написання євангельських текстів новим українським уставом здійснив писар Михайло Васильович, а півуставом – частково архімандрит Григорій, частково Михайло Васильович. У кінці кожного Євангелія Михайло Васильович додав свої короткі післямови, а в кінці всього рукопису – докладну післямову з викладом історії створення пам’ятки. Крім того, в Пересопницькому монастирі до роботи був злучений ще один писар, ім’я якого сьогодні невідоме. Він написав уставом покажчики читань на полях аркушів.
П
оходження пам’ятки, її палеографічні особливості та мову ґрунтовно досліджували багато українських учених, письменників, релігійних діячів. Першовідкривачем Євангелія був О. Бодянський. Під час свого перебування у Переяславі рукопис вивчали Т. Шевченко та М. Максимович. Спеціально пам’ятку вивчали Ю. Тиховський, П. Житецький, В. Перетц, А. Грузинський, Г. Павлуцький, М. Думитрашко, І. Огієнко, О. Назаревський, С. Маслов, П. Плющ, В. Німчук, І. Чепіга, Л. Гнатенко. Манускрипт є перлиною українського книжкового мистецтва ХVІ ст. Його художні особливості найбільш ґрунтовно аналізував український мистецтвознавець Я. Запаско. Учений відзначав насамперед високий рівень мініатюр, виконаних у традиціях іконописної школи того часу, а також оригінальність плетінчастої та рослинної орнаментики рукопису, яка, зберігаючи певну єдність з мистецтвом Відродження, має яскраво виражену специфіку українського книжкового мистецтва, тісно пов’язану зі східнослов’янськими традиціями. Для кодексу були виготовлені чотири високохудожні мініатюри євангелістів, якими розпочинаються чотири Євангелія і які, за правилами оформлення, розміщені на лівій сторінці розвороту. Мініатюри виконані на ґрунті клейовими різнобарвними фарбами на золотому суцільному тлі. Під кожною мініатюрою вміщено текст в орнаментальній рамці – коротка анотація з відомостями про євангеліста та вказівкою на те, скільки в цьому Євангелії глав, зачал, стихів. Мініатюри оформлені в широких бордюрних рамках з рослинним орнаментом. Рукопису притаманні численні майстерно виконані заставки, ініціали, орнаментації записів, колофонів, кінцівок, рубрикаційних, пунктуаційних знаків та інші каліграфічні прикраси. У художньому оформлені рукопису брали участь два майстри, які дотримувалися різних мистецьких уподобань – як високохудожньої, так і народної техніки оздоблення. О. Грузинськй вважав, що рукопис за красою не має собі рівних, а малюнок його письма за витонченістю й довершеністю не поступається орнаменту. Представники усіх верств населення не тільки сьогодні, а починаючи від дня створення IMAGE UA №4/2011
93
Культура Culture
Пересопницького Євангелія, вважали його святинею нашої держави. Чудесне збереження цього рукопису для України та українців вказує на його особливу місію – стати символом незалежності нашої Держави, найголовнішою книгою України, ювілей якої ми сьогодні святкуємо. Пересопницьке Євангеліє духовними узами об’єднує між собою людей різних за національною, геополітичною та фаховою належністю. Отже, цей унікальний рукопис виконує ще й єднальну місію. Загадкова і складна доля Дві рецько-Пересопницького рукопису сповнена несподіванок і таємниць. Не зовсім з’ясовано історію його створення та подальшого існування. Євангеліє було свідком періодів злетів і забуття, революцій і війн, пожеж і потопів. Подорожувала ця унікальна рукописна книга із Заходу на Схід, аж поки не опинилася у Києві, де зайняла відповідне місце в історії незалежної України. Незважаючи на драматичність нашої історії, Євангеліє протягом століть дбайливо оберігалося, передавалося із покоління в покоління. Святе Письмо перевозили і переховували як реліквію, як символ віри. Його тримали у своїх руках Іван Мазепа, Тарас Шевченко, Осип Бодянський, Павло Житецький, Сергій Маслов та багато інших видатних людей нашої держави. Зрештою, унікальна пам’ятка дочекалася своєї благословенної миті і стала національною святинею, на якій складають присяги новообрані президенти.
Р
оботу над рукописом було розпочато у Дворецькому монастирі, а закінчено переклад і переписування тексту у Пересопниці, тому справедливо деякі науковці називають його Двірецько-Пересопницьким Євангелієм. З початку створення Євангеліє призначалося для читання, освіти, виховання. Власне, так воно й сталося. Одразу після написання книги її почали використовувати в Заславському православному монастирі. Останній запис у монастирському інвентарі Пересопниці датується 1600 роком. Ймовірно, там і зберігалося Євангеліє до 1630 р., коли монастир разом із 94
IMAGE UA №4/2011
майном та земельними угіддями перейшов у володіння єзуїтів. До 1700 року про нього нічого не було відомо. Тільки у 1701 року завдяки вкладному запису на 2–7 аркушах рукопису дізнаємося, що Пересопницьке Євангеліє деякий час перебувало у гетьмана Івана Мазепи. Цю книгу він подарував
Сторінка з орнаментними прикрасами. Аркуш 129 Пересопницького Євангелія Переяславському кафедральному собору, спорудженому на його кошти. Як рукопис потрапив до гетьмана – невідомо. Існує версія, що Мазепа побачив Євангеліє під час свого перебування на Волині і забрав його, але не для власного користування, а для духовного збагачення українського народу.
Подарованим Євангелієм користувалися під час богослужіння. Коли ж українська церква остаточно перейшла під патронат російського Синоду і на переяславську кафедру почали призначатися єпископи-росіяни, Святе Письмо втратило свою актуальність і було передане до бібліотеки Переяславської семінарії. Тільки у 1837 році на рукописну книгу звернув увагу О. Бодянський і відкрив її науковому світові. У 1862 році Переяславську семінарію перенесли до Полтави, сюди ж перевезли і Пересопницьке Євангеліє. За всю історію свого існування Євангеліє майже 15 років перебувало за межами нашої країни, а саме у СанктПетербурзі. У 1873 році Полтавський архієрей показав рукописну книгу тодішньому міністру народної освіти й обер-прокурору Св. Синоду графу Д. Толстому. Той забрав її і подарував великому князю Петрові Георгієвичу, принцу Ольденбурзькому. Лише у 1887 році унікальну пам’ятку української культури повернули до бібліотеки Полтавської духовної семінарії. У 1915 році Полтавська єпархія подарувала Пересопницьке Євангеліє у Музей Полтавщини (згодом – краєзнавчий музей). У бібліотеці музею рукопис зберігався аж до початку війни. Саме тут у 1940 році з рукописною книгою уважно ознайомився С.І. Маслов. Під час війни у 1941 році частину музейних колекцій евакуювали до Уфи та Тюмені. Вивозили найцінніші речі і ті, що найшвидше можна було спакувати. У списку цих речей Пересопницького Євангелія не було. Вважали, що пам’ятку втрачено. Під час евакуації музейних експонатів хтось із співробітників зумів забрати із бібліотеки музею лише один рукопис і вкласти його в ящик з порцеляною. Це було Пересопницьке Євангеліє, яке до списків внести не встигли. Завантажені у вагони експонати тодішній завгосп музею, Маркіян Опанасович Браїлко, евакуював до Уфи. До цього часу невідомо, як рукопис із бібліотеки, яку в 1943 році спалили, обливши бензином, німці, потрапив до музейних експонатів. Після закінчення війни Євангеліє повернуто не до Полтави, а до Києва. До С.І. Маслова звернулася завідувачка фондами Киє-
Культура Culture
во-Печерського державного історико-культурного заповідника А. Колпакова з проханням встановити назву невідомого рукопису, отриманого з евакуації. Сергій Іванович щиро зрадів, впізнавши в ньому Пересопницьке Євангеліє. Саме він порушив питання про передачу Євангелія до Академії наук України. 24 грудня 1948 року згідно з розпорядженням Комітету у справах культурно-просвітницьких установ УРСР рукопис передали на постійне зберігання у фонди відділу рукописів Державної публічної бібліотеки АН УРСР (нині ІР НБУВ). На звороті верхньої кришки рукописної книги зазначено кілька інвентарних номерів, під якими вона зберігалася в різних місцях.
ки століть з часу його написання. Рукопис чудово зберігся і вражає не тільки майстерно виведеними на гарному пергаменті словами, а й художнім оформленням тексту, яким захоплювався Т.Г. Шевченко, В.В. Стасов, Я.П. Запаско та ін.
Н
а цьому «страждання» Пересопницького Євангелія закінчилися. Ось уже впродовж 63 років його дбайливо оберігають співробітники Інституту рукопису. Святе Письмо зберігається в одній із кімнат сховища Інституту, що має відповідний температурновологісний режим, у спеціально виготовленій гарно відполірованій дерев’яній скринці в окремому сейфі. Численні відбитки пальців на сторінках рукопису свідчать про те, що ним активно користувалися протягом 450 років. Так невблаганний часоплин відобразився у Пересопниці. Через те, що рукопис постійно використовувався, часто змінюючи місце знаходження, втрачено його первісну оправу, окремі сторінки потребують косметичної реставрації. Але, незважаючи на це, загальний стан збереженості рукопису ХVІ ст. можна вважати задовільним. Навіть виготовлене із найстійкіших барвників чорнило, яким написано Євангеліє (нам невідомий його склад – хімічного аналізу не здійснено), не втратило своєї високої якості за 455 років, і жодна літера не вицвіла. Малюнки на золотому тлі й досі вражають – навіть під мікроскопом не виявлено їхнього висипання. Коли відкриваєш скриньку, а потім дістаєш Євангеліє (а це 482 пергаментні аркуші (964 с.), вагою 9 кг 300 г!) – не віриться, що минуло стіль-
Мініатюра «Євангеліст Іоанн з Прохором». Аркуш 340 Пересопницького Євангелія У часи незалежної України Пересопницьке Євангеліє кожні чотири роки під супроводом охорони з відповідно оформленою документацією доставляють до Верховної Ради для інавгурації новообраного Президента, який складає присягу на ві-
рність своєму народові, поклавши руку на Святе Письмо. За цей період унікальна рукописна книга дочекалася чотирьох видань. Перше наукове видання «Пересопницьке Євангеліє 1956–1961 рр. Дослідження. Транслітерований текст. Словопокажчик» підготовлене у 2001 році спільними зусиллями науковців Інституту української мови НАН України та Інституту рукопису НБУВ за технічної допомоги Українського мовно-інформаційного фонду. Основною частиною цього видання є транслітерований текст пам’ятки та словопокажчик, над яким працювала понад 30 років Інна Чепіга. У 2011 році НБУВ підготувала друге доповнене наукове видання Пересопницького Євангелія. У 2008 році коштом Київської Митрополії Української Православної Церкви видавничим домом «АдефУкраїна» було здійснено перше факсимільне видання рукопису тиражем 1000 примірників. Тоді ж вийшло друком «Пересопницьке Євангеліє. Витоки. Сьогодення», перекладене сучасною українською мовою, що значно полегшило сприйняття читачем стародавнього тексту. Пересопницьке Євангеліє й сьогодні привертає увагу багатьох дослідників. Ця унікальна пам’ятка ХVІ ст. продовжує жити «…не лише в науковому середовищі, а й у серці кожного свідомого українця». Про неї пишуть, створюють фільми; проблемам вивчення Пересопницького Євангеліє присвячують конференції, на яких часто звучать питання: скільки ж коштує Пересопниця і як довго ми зможемо зберігати рукопис для нащадків. «Вишукане й розкішне», за словами Т.Г. Шевченка, Пересопницьке Євангеліє – безцінне і «залишиться назавжди величним монументом високої духовної та художньої культуЛ.А. Дубровіна, ри ХVІ ст.». Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, директор Інституту рукопису, доктор історичних наук, професор,чл.-кор. НАН України О.П. Степченко, Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, заввідділом фондів рукописної спадщини, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник IMAGE UA №4/2011
95
Культура Culture
Нетлінна святиня українців – Софія Київська – вже десять століть є символом духовного єднання нації. Протягом багатьох віків саме тут князі та гетьмани творили історію могутньої держави, зводили у літописи хронологію незалежності. Не раз здіймалася над Софійським собором шабля завойовника, не раз підступалося до нього полум’я війни, проте нікому так і не вдалося зруйнувати Божий храм. Недарма крізь епохи лине легенда, що допоки велична Софія непорушно стоятиме та молитиметься за Київ, до того часу й існуватиме цей прадавній град, а разом з ним й уся Україна. Цього року собор Святої Софії відзначає свій міленіум. Овіяний численними таємницями, у тисячолітній біографії він має сторінки розквіту й занепаду, комуністичних заборон і всесвітнього визнання.
96
IMAGE UA №4/2011
Марія-Оранта – заступниця роду людського St. Marіya Orante – patron of mankind
Культура Culture
Нульовий меридіан українського тисячоліття Довгий час однією з найбільших загадок Софії залишався її вік. Літописи трактують щонайменше дві дати заснування собору: 1017 та 1037 роки. Перша згадується у Новгородському літописі XII-XIVст. Інше датування належить перу Нестора Літописця. Як свідчить «Повість минулих літ», Софія Київська була зведена князем Ярославом Мудрим на честь перемоги над печенігами. Проте найбільш автентичні дані щодо часу виникнення собору закодовані у його фрескових розписах та мозаїках. На хронологічну канву найстаріших софійських графіті, новітні науковці накладають дні освячення храму Софії, які збереглися в Святцях: 4 листопада та 11 травня. Такі дослідження дають підстави датувати закладення собору неділею 4 листопада 1011 року, а освячення-інавгурацію – неділею 11 травня 1018 року. Як стверджують дослідники Софії, саме на ці дати у другому десятиріччі ХІ ст. випали недільні (Господні) дні, в які за канонами дозволялося освятити собор. Таким чином, будівництво храму Святої Софії розпочалося ще за князювання хрестителя Русі – Володимира Великого, а завершилося близько 1018 р., вже за правління його сина Ярослава. На 35-й сесії Генеральної Асамблеї ЮНЕСКО 1000-річчя Софійського собору було внесене до Календаря пам’ятних дат для відзначення 2011 року. Таку світову ініціативу підтримав і Президент України Віктор Янукович, підписавши указ «Про святкування 1000-річчя заснування Софійського собору». Сьогодні ювілей Софії Київської – знакова подія не тільки в духовному, а й в культурно-політичному житті нашої держави, оскільки міленіум собору засвідчує стрімкий злет культури Київської Русі не в середині, а вже на початку ХІ ст.
Віхи сходження до небес Назва собору походить від грецького слова «софія», що в перекладі означає «мудрість». Присвячений «мудрості християнського вчення» храм упроваджував та утверджував на Русі догмати християнства. Окрім цього, він став потужним політичним центром держави. Під склепінням Софії Київської ченці переписували Святе Письмо, а князі укладали угоди та приймали послів, при соборі були створені перші на Русі школа та бібліотека. У 1240 році славетний град Київ захопило військо
хана Батия – під навалою ворога була зруйнована Десятинна церква. Тоді Софії вдалося уціліти, проте, розграбована і спустошена, вона втратила колишню красу і велич, хоч і залишилася головним храмом держави. Ще одним випробуванням для святині стало укладення у 1596 році Брестської релігійної унії: захоплений греко-католиками Софійський собор цілком занепав, було знищено значну частину настінних розписів. Реставрування храму Святої Софії розпочав Петро Могила, після того як у 1632 році добився від сейму офіційного відновлення Руської православної церкви. До робіт у соборі було залучено італійського архітектора Октавіано Манчіні. Згодом Петро Могила заснував при храмі чоловічий монастир. У 1697 році велика пожежа знищила дерев’яні будівлі Софійського монастиря. Через 2 роки за указом Петра І почалося спорудження нових кам’яних будинків навколо собору. Сучасний вигляд Софійського ансамблю – це відгомін часів Мазепи. Саме за правління цього гетьмана у 1699-1707 рр. було споруджено трьох’ярусну барокову дзвіницю. Півтора століття потому за проектом архітектора Спарро було надбудовано четвертий ярус, і «фортеця янголів» здійнялася у небесну блакить на 76 метрів. Початкове забарвлення дзвіниці було поліхромним: з яскравими і різнобарвними ліпними зображенням на синьому кобальтовому фоні вона була схожа на писанку. З часом фасади споруди набули двоколірного забарвлення, яке зберігається до наших днів: біле оздоблення на блакитному фоні та золоте сяяння купола. Тридцяті роки минулого століття були чи не найважчими для Софії Київської: комуністичний уряд заборонив служіння у соборі, сотні ікон, церковних риз та книг було спалено, а золоті та срібні цінності конфісковано. Лише у 1950-тих почала відроджуватися первозданність Софійського собору. Тоді було виявлено численні фрески, датовані ХІ ст., а майстри почали працювати над реставрацією настінних малюнків ХVIII ст. З 1994 року заповідник має статус Національного. У 1987 році міжнародне журі Гамбурзького фонду присудило заповіднику «Софія Київська» Європейську Золоту медаль за збереження історичних пам’яток.
Поезія, закарбована у камені Софійський Собор у 2007 році було визнано одним із семи чудес України, адже
його архітектура вражає своєю довершеністю та символічністю. В основу споруди покладено візантійську хрещатобаневу систему. У центрі знаходиться високо піднятий головний купол. До нього примикають склепіння, утворюючи хрест, між вітами якого розміщено решту 12 куполів, що поступово знижуються. Деякі науковці вважають, що кількість бань – 13 – не випадкова, таким чином споруда символізує Ісуса Хреста та 12 апостолів, або ж 13 руських племен: поляни, древляни, кривичі, в’ятичі та ін. Не менш захопливий настінний розпис Софії, а її мозаїки та фрески по праву належать до найвизначніших пам’яток українського і світового монументальнодекоративного мистецтва. Прикметно, що художники використовували зовсім небагато основних кольорів, замінюючи їх численними відтінками. Так, смальти синього кольору мають 21 відтінок, зеленого – 23, брунатного – 25, червоного – 19. До сьогодні збереглася лише третина всього живопису (260 кв. м мозаїк і близько 3 тис. кв. м фресок), який прикрашав храм у ХІ ст. На мозаїках відтворено головних персонажів християнського віровчення. Існувала й певна система розташування зображень. У зеніті центральної бані в медальйоні діаметром 4,1 м бачимо монументальне зображення Христа-Вседержителя. Притискаючи до серця закрите Євангеліє, він десницею двоперсно благословляє, вказуючи вірним шлях до Спасіння. Навколо Христа чотири архангели, з яких лише один мозаїчний, а інші в 1884 році домалював олією Врубель. Нижче зображено 12 апостолів. Євангеліє в їхніх руках означає просвітлення народів словом Божественної істини. У головній апсиді на золотому тлі – зображення Марії-Оранти – заступниці роду людського. Ця постать домінує над розписами інтер’єру – висота її близько 6 м. З різних точок Оранта виглядає по-різному: стоячи, схилившись у молитві чи на колінах. Поряд із релігійними сюжетами значне місце посідають фрески світського змісту як взірець органічної єдності духовної та тілесної краси. Міленіум собору Святої Софії супроводжує катарсис української нації на двадцятому році незалежності, і недарма, адже саме в Софії – Божа Сила і Божа Премудрість. Відлуння дзвонів, як відлуння епох, вкотре освячує славетну українську землю, щоб відродити забуту міць, силу, талант та велич. Анна ЛІЧЕНКО IMAGE UA №4/2011
97
Культура Culture
Сьогодні Національний заслужений академічний ансамбль танцю імені П. П. Вірського – це академія танцю, яка не має аналогів у жодній іншій країні. Вона бере початок з 9-річної хореографічної школи, де навчається більше двох сотень обдарованих дітей. Наступна сходинка до вершин майстерності – дворічна студія з 60 студентами, які переходять із класу в клас на конкурентних засадах. За таким же принципом будується відбір до основного складу ансамблю, до якого потрапляють найкращі. Система трудомістка, але в стократ себе оправдовує. Колектив не відчуває нестачі фахівців і продовжує розвиватися без розривів між поколіннями. Для порівняння: у знаменитому ансамблі Ігоря Мойсеєва існує лише хореографічна школа з чотирирічним терміном навчання.
Народжений для танцю Це було схоже на диво. За якусь мить велелюдна зала, що жила звичайним для таких подій життям, змінилася невпізнанно. Змовкли дзвін келихів і брязкіт столових приборів, завмерло навіть невпинне снування офіціантів. А великосвітська публіка, яка до того пересичено споглядала концертні виступи, час від часу поблажливо аплодуючи, вже не відводила очей від сцени. Так тривало близько години, поки відбувалося це чарівне дійство. А потім після короткочасної паузи мовчазного зворушення зала вибухнула бурею захоплення. Під вигуки «Браво!» всі квіти зі столиків кидали до ніг українським танцюристам, і вони стояли по коліна у цій барвистій розкоші, що зливалася з яскравою палітрою їхніх костюмів. Після виступу принц Монако Альберт звернувся до Мирослава Вантуха з такими словами: «Я знаю, що у вашій країні є економічні проблеми. Але якщо у вашого народу така висока культура, ви обов’язково впораєтеся з труднощами». Той епізод десятилітньої давності у Монте-Карло був для Мирослава Михайловича пам’ятним, але не унікальним. Та98
IMAGE UA №4/2011
ким безперервним і бурхливим тріумфом є вся сучасна історія Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України імені Павла Вірського. Його гастрольна карта, на якій уже понад 60 країн, – це суцільні овації. Завжди і скрізь. Особливо, як жартують самі гастролери, це стосується Японії: там овації просто неймовірні. Можливо, народові, скупченому переважно на вузькій прибережній смужці землі, у тісняві мегаполісів особливо імпонують простір, широта душі, безмежна степова енергетика, втілені у танцях з далекої України. Якою ціною, якою працею здобувається найкраще і найповніше відомо тільки йому, Мирославу Вантуху, генеральному директорові і художньому керівникові ансамблю. За плечима – більш як три десятиліття на чолі уславленого колективу, який він прийняв уже широко відомим в Україні і світі. З багатою історією і прекрасними традиціями, а головне, з незабутнім ім’ям його творця, геніального чарівника танцю. Не стати нарівні з Вірським, а гідно продовжити його справу, не відступаючи від закладених принципів і вносячи своє, таке ж самобутнє, позна-
Олена ШНІПКО, тележурналіст Olena SHNIPKO, TV journalist
чене відбитком новочасної доби – навіть це завдання могло здатися непосильним для молодого митця, який щойно вийшов на таку високу орбіту. Мирослав Вантух взявся за нього з доброго благословення самого Павла Павловича Вірського. Подивившись виступ ансамблю танцю «Юність» при Львівському палаці культури імені Ю.Гагаріна, метр тепло привітав у присутності керівників інших колективів Вантуха, який створив і очолив «Юність». «Усі ви – плясуни, – сказав тоді Вірський. – А він – танцює. Вчіться у Вантуха культури танцю». Вантуху було тоді лише 28 років. А Вірський, як відомо його сучасникам, не розкидався компліментами. Усе, що звершив і чого досягнув у своєму житті – і просто людському, і творчому – колишній сільський хлопець із Львівщини, сягає своїм корінням синівської любові до рідної землі, життєдайної сув’язі зі своїм народом. Рік народження, 1939-й, відніс його до категорії дітей війни. Тобто обділених багатьма радощами дитинства, позбавлених найнеобхіднішого. А для Мирослава
Культура Culture
до всього цього додався ще й сирітський розпач: помер спочатку батько від фронтових ран, а потім і мати. Однак те лихоліття і гартувало характер, вчило виживати, не впадаючи у безнадію, ставити перед собою мету і за будьяких обставин життя її досягати. З тих пір у Вантуха невпинна жага йти далі, добиватися більшого. І потяг до творчості, прагнення передавати її мовою свого відчуття, бачення й осягнення прекрасного. Багато чого було потім у його житті, але маестро не перестає згадувати, вдячно і з доземним уклоном, свою найпершу школу з її неповторною атмосферою – хор хлопців, хор дівчат, змішаний хор, хор вчителів, учительський театр, танцювальний колектив, творчі олімпіади. Звичайна проста школа села Великосілки нинішнього Кам’янсько-Бузького району…
Мирослав Михайлович додає до цього, що артист – це талант, помножений на працю. І особисто сприяє реалізації такого принципу не лише своїм творчим потенціалом, а й організаторським хистом. Та вершина айсберга, якій аплодують у переповнених залах, виростає і базується на міцних, мудро і до дрібниць продуманих підготовчих засадах. Весь комплекс клопотів про життя та діяльность ансамблю поділяє з Мирославом Михайловичем вся його родина. На цьому ґрунті сформувалася вже ціла сімейна династія. Дружина, народна артистка України, Валентина Вантух, очолює хореографічну школу, донька Галина, теж народна артистка – солістка ансамблю. Вже не перший рік танцює в студії внучка Наталя. Почесні звання дісталися близьким Мирослава Михайловича нелегко. Його
них його клопотах та потребах, Мирослав Вантух вважає найвищим покликанням – і ансамблю, і свого особисто – розповідати світові мовою мистецтва про Україну та її народ. Дослівно: «Коли стоїш за кулісами, і артисти працюють, і народ захоплюється, то навертаються сльози від того, що наша культура – не Вантуха особисто, а культура нашого народу – так сприймається». Він має право на ці слова. Колектив, осяяний славою Вірського і натхненний потужним креативом та щедрою душею Вантуха, продовжує збирати аншлаги у відомих концертних залах світу – від Центру Кеннеді у Вашингтоні і паризького Палацу конгресів до Каїрської опери. Це про нього писала преса столиці Франції, де 16 концертів поспіль відбулося без порожніх місць у найбільших залах: «Нашестя українських козаків зводить парижан з розу-
Мистецтво хореографії не тільки живе й динамічне, воно унікальне. Коли танцюють десятки, від 80 до 100 виконавців, вражаючи не тільки філігранною точністю та синхронністю своїх рухів, а й тією внутрішньою злагодженістю, гармонією, що перетворює кожен танець у неповторний міні-спектакль – лише це гідне зватися справжньою хореографією. І те, що глядач бачить на сцені і чому аплодує – вінець постійної й важкої праці, яка починається у репетиційній залі і не припиняється за лаштунками перед виходом до публіки. Тривалість та інтенсивність цього процесу частково передає наведений факт: для підготовки танцюриста вищого рівня потрібно щонайменше 15 років; якщо ж він хоче стати і залишатись досконалим професіоналом, працювати над собою потрібно все життя.
вимоги до них – як до всіх інших, і навіть ще жорсткіші. Герой України, лауреат Шевченківської премії, голова Національної всеукраїнської хореографічної спілки, народний артист України і Росії – далеко не всі титули, заслужені працею і талантом самого Вантуха. Увінчаний численними лаврами, він, як і раніше, не цурається щоденної чорнової роботи і вбачає у своїх відзнаках лише стимул до подальшого творчого пошуку. Народжений для танцю, продовжує вірно йому служити, і не лише у своєму ансамблі. Участь у 20-ти танцювальних майстеркласах в Україні – середня щорічна норма для визнаного класика національного хореографічного мистецтва, якому він віддав півстоліття свого життя. Незважаючи на всі складнощі, бо держава далеко не завжди сприяє ансамблю, навіть у найбільш насущних і невідклад-
му». А відома американська журналістка, маючи на увазі чоловічий склад ансамблю, висловилася ще лаконічніше: «В ансамблі Вірського танцюють сорок Нурієвих». Наче підсумовуючи, Мирослав Михайлович скромно, але із задоволенням зазначає: «Бог милував, жодного разу про ансамбль ніхто не написав навіть маленької коми негативу». Він міг би додати, що його, вже не злічити скільки, запрошували на роботу за кордон. У 1979 році навіть мільйон доларів за це пропонували. «Об’їздивши зі своїм ансамблем півсвіту, я зрозумів, що ніде так не відчуваєш любові до своєї землі, як далеко від неї. Працюю на своїй землі, дихаю своїм повітрям і буду тут жити, хоч що б там сталось». Вірність цьому принципу він підтверджує своїм життям. IMAGE UA №4/2011
99
Культура Culture
Born to dance Myroslav Vantukh, Hero of Ukraine, Shevchenko Prize winner, head of the National Choreographic Union of Ukraine, People’s Artist of Ukraine and Russia; is the inspiring head of this ensemble: general director and art director. Crowned with numerous laurels, he still maintains an exhausting daily schedule and only sees his prizes as an incentive for further creative searching. Born to dance, he continues to explore and expand horizons, and not only in his ensemble. 20 master dance classes is an average annual norm for the acknowledged master of national choreography, who has dedicated a half century of his life to it. Myroslav knows the full costs of maintaining such excellence; how laborious their achievements are. He has over three decades of experience heading the illustrious group, turned over to him already famous in Ukraine and overseas. With a rich history and wonderful traditions, it is bestowed with the hallowed name of its founder: Virskyi, a dance genius. Not to exceed Virskyi, but to continue his traditions, maintaining his established principles but contributing something original and modern – a daunting task even for a young master in an intimidating job. Myroslav Vantukh received the blessing of Pavlo Pavlovych Virskyi himself. Watching the performance of the dance ensemble Yunist (Youth) in the Lviv Gagarin Pal100
IMAGE UA №4/2011
ace of Culture, the master lauded Vantukh, who had founded and headed it, in the presence of the directors of other dance groups. «You are all amateurs», said Virskyi, «And he dances professionally. You should all learn the culture of dance from Vantukh.» Vantukh was only 28 then. And Virskyi, according to his contemporaries, was sparing with praise. Ever ything he accomplished and achieved in his life – both personally and professionally – a village-born boy from Lviv oblast, has roots in a son’s love of his Motherland, in a life-giving connection with his people. Born in 1939, he was a child of war, deprived of most childhood joys and lacking the most basic essentials. He suffered an orphan’s despair: first his father died from battle injuries, and then his mother passed away. But it was that grief that formed his character, taught him how to avoid hopelessness, to set an goal and achieve it no matter what else happened. Since then Vantukh had an unstoppable desire to develop, and a creative thirst, striving to express his vision and comprehension of beauty through the language of his feelings. When the master remembers his first school and its unique atmosphere, he bows to the ground with gratitude – a boys’ choir, a girls’ choir, a coed choir, a teachers’ theatre, a dance group and art contests. A very uncommon and unusual school of Velykosilky village in the Kamianka-Buzka region…
Virskyi Ensemble today is, without exaggeration, a dance academy which has no equal in any other country. It starts with a 9-year old choreography school where more than two hundred gifted children study. The next step to mastery is a two-year studio with 60 students who continue to the second year only after passing a contest. The same selectivity applies to the staff, which is formed only from the best applicants. The system is complicated, laborious, but justified in its results. The group does not suffer from the lack of professionals, and continues to evolve through successive generations. The art of choreography is alive and dynamic. When 80 to 100 performers, dancing with unerring accuracy in their synchronization of moves, with an inner congruence and har-
Культура Culture
gives little aid to the ensemble), even with urgent burning problems and needs, Myroslav Vantukh considers dance to be the highest calling – both for him and the ensemble – to tell the world about Ukraine and its people through the language of art. As he says, «When you watch the dancers performing from behind the curtain, and the audience wildly applauds, ones’ eyes fill with tears of thanks that the culture of our people is so deeply appreciated.» He has a right to say so. The group, launched by the fame and light of Virskyi and inspired by the powerful creativity and generous soul of Vantukh, continues to draw full houses in world-famous concert halls – from the Kennedy Center in Washington to Paris Palace of Congresses
mony that turns every dance into an unsurpassed little play – it is breathtaking. What the audience sees on stage and applauds is actually the result of constant hard work, which begins in the rehearsal studio and continues right up to the beginning of performance. The intensity and duration of the process is proved by the following: it takes at least 15 years to train high-level dancers, and real professionals must continue to improve themselves during their whole life. Myroslav Mykhailovych defines a performer as talent multiplied by labour. He displays the truth of this principle not only as creative director, but also as manager. The performances that are applauded in crowded halls are only the tip of the iceberg– everything is based on a firm, wise, and well-defined training schedule. Despite all the difficulties (the state
to Cairo Opera House. When 16 French concerts in a row were held in full houses of the largest halls, the Paris press wrote: «Invasion of Ukrainian Cossacks Drives Parisians Crazy.» And a renowned American woman journalist, speaking of the male part of the ensemble, was even more effusive: «Forty Nureyevs dance in the Virskyi ensemble.» Myroslav Mykhailovych says in his modest, yet satisfied way: «The Lord has spared us, the ensemble has never received even a negative comma in reviews.» He was invited to work oversees countless times– in 1979 he was even offered a million dollars. «Having travelled through half of the world with my ensemble, I understood that one never feels such love for the Motherland as when one is away from it. I work in my land, I breathe its air, and I will live here no matter what.» He has adhered to that principle. IMAGE UA №4/2011
101
Культура Culture
С того самого времени, как Господь изгнал Адама и Еву из рая, у человека возникла потребность в одежде. Можно с удовольствием проследить эволюцию моды: от времени, когда каждый сам себе был дизайнером и портным, а материалы предоставляла сама природа, – до сегодняшних дней, когда современные технологии и высокие требования клиентов заставляют дизайнеров ломать голову над тем, чем бы еще удивить. Так поступает герой нашей публикации – кутюрье Лазурного берега Клод Бонуччи.
Кутюрье Клод Боннучи и режиссер Алёна Алымова Claude Bonnuchi, couturier, and Alyona Alymova, stage director
Мастер высокой моды с Лазурного берега
Несмотря на свой статус и успех, он стремится к простоте и черпает идеи, образы и цвета из природы. «Ведь природа создала гамму ярких красок. Посмотрите на море, небо или оттенки полевых цветов. Все, что вдохновляет и радует глаз – непременно яркое и красочное». Вот и творит Клод костюмы в ярких жизнеутверждающих тонах, которые можно легко увидеть на полотнах великих импрессионистов. Большая часть его коллекции посвящена мужской моде. «Мужчины не должны быть в стороне и вправе выражать свое настроение, свои вибрации через цвет», – считает месье Клод Бонуччи и сам придерживается этого принципа в жизни. Он всегда элегантен, а его костюмы красочны. История восхождения дизайнера Лазурного берега подобна волшебной сказке. Выходец из итальянской семьи портных, Клод оказался во Франции и начал работать – обшивать частных вип-клиентов. Уже тогда он привносил в костюмы яркие детали и аксессуары. А спустя несколько лет судьба сводит Клода Бонуччи с мировым певцом Принцем. Буквально за одну ночь были созданы три великолепных белых манто из 102
IMAGE UA №4/2011
кашемира для певца. «Мне пришлось в срочном порядке заказывать уникальные ткани у поставщиков накидок для Папы Римского», – смеясь вспоминает он. В список его клиентов вошли: Элтон Джон, Джеймс Браун, Стивен Беркофф, Никита Михалков, Микки Рурк, Шарль Азнавур. Представители нашей укра-
инской элиты также с удовольствием носят костюмы французского кутюрье. Кстати, Клод Бонуччи был первым, кто начал осваивать рынок в бывших советских республиках. В 1994 году он впервые приезжает в Украину, куда его приглашают в качестве председателя жюри конкурса молодых дизайнеров «Арт мода». «Сколько свежести! В то время во Франции царили мрачные настроения, а в Украине я встретил молодых стилистов, которые практически из ничего создавали великолепные модели. Я был потрясен и очарован находчивостью и качеством применяемых технологий». Замечательный французский дизайнер устанавливает тесные связи с нашей страной. Совсем скоро, по приглашению мэра украинской столицы, Клод Бонуччи представит свою коллекцию перед полумиллионной аудиторией на Спивочем поле по случаю празднования Дня независимости Украины. Так возникла любовь кутюрье к Украине, а украинские поклонники стали часто навещать его бутики на Лазурном берегу. Секретом успеха Клода Бонуччи является неизмеримая любовь к труду и, конечно, клиентам. А еще – способность поддержи-
Культура Culture
вать профессиональные и творческие связи по всему миру. Но самое главное – идти за своим импульсом и воплощать свои яркие идеи в жизнь. Однажды, возвращаясь из Дубаи в Париж, он организовал дефиле прямо в самолете. «Чтобы избежать перевеса багажа, я раздал модели всем пассажирам. Это натолкнуло меня на мысль провести импровизиро ванный показ мод. В спектакле участвовали все – и летный персонал, и пассажиры. Это было великолепно!». Этот показ заставил говорить о Бонуччи во всем мире. Помогает Клоду большое трудолюбие и позитивный настрой. Он и до сего времени, несмотря на свои 65, признание, достаток и именитых клиентов, много работает. Если вы хотите лично познакомится с маэстро, нет ничего проще – стоит всего лишь на всего отправится в его бутики в Ницце или в Каннах и вы всегда встретите его там – все так же, как и десятки лет назад – с иглой или сантиметром в руках. Его бутики обладают волшебной аурой, наверняка, еще и потому, что здесь всегда присутствует очаровательная и неутомимая жена Клода – Мишель. Пара вместе более 30 лет. Мишель блестяще совмещает заботу о внуках и роль музы супруга. Она всегда приветлива и весела, может быть поэтому в бутике можно провести полдня, общаясь и подбирая одежду для торжеств и «красных» дорожек. Отличительной чертой стиля является изобретательность и эксклюзивность моделей. Клод Бонуччи создает шедевры высокой мужской моды по индивидуальным заказам: «Моим клиентам хочется носить уникальные модели», – говорит он. И одежда Клода уникальна, потому что уникален он сам. Алёна Алымова
Благодарим Леонида Найдюка за предоставленные фотографии IMAGE UA №4/2011
103
Культура Culture
Haute Couture Master from French Riviera
Since God expelled Adam and Eve from paradise, humans acquired desires for clothes. The evolution of fashion can be followed since the times when people were their own designers and tailors and materials were natural, until nowadays when modern technologies and the great demands of clients make designers meticously search for something surprising.
The subject of this article, French designer Claude Bonucci, in spite of his status and success, strives for simplicity, while his ideas, images and colours are inspired by nature. «Did nature create flowers of dull colours, or a colourless sea, or sky? Everything that in104
IMAGE UA №4/2011
spires and pleases the eye is bright and colourful, Bonucci states. » So Claude creates clothes of bright and optimistic colours, easily found on the canvasses of impressionists. However the principle point is that he designs for men. «Men must also please the eye and express their mood, their vibes through colours», Claude Bonucci believes, and moreover, he considers himself a paragon of such a belief. The career histor y of the French designer reads like a fairy-tale. Coming from an Italian family of tailors, Claude moved to France and began working. Initially, he made clothes for private clients, even then he was already adding bright details and accessories to his garments. After several years the designer was fortunate to meet the popular singer Prince.
He was actually required, in only one day, to create three luxurious white cashmere fur coats for the singer. «I had to make an urgent order of unique fabric from manufacturers of cloaks for the Pope», he recalls with laughter. His client list included: Elton John, James Brown, Steven Berkoff, Nikita Mikhalkov, Leonid Maksimov and some famous people of Ukraine. In addition, Claude Bonucci was the incipient to penetrate into the market of the former Soviet republics. In 1994 he came to Ukraine for the first time at the invitation to preside in a jury at a fashion contest for young designers. «Such freshness! While a gloomy mood conquered France, Ukraine got me acquainted with young stylists who in spite of a shortage of material managed
Культура Culture
to create fascinating designs. I was struck and charmed by their resourcefulness and the quality of applied technologies.» Thus the great French designer established close relations with our countr y. Very soon, invited by the mayor of Kyiv, Claude Bonucci presented his collection to four hundred thousand people at the Independence Day of Ukraine celebrations. It was a beginning of love between Claude and Ukraine. Now Ukrainians themselves have begun to hunt for Claude’s collections on the French Riviera. The secret of his success is his enormous love of his work, and of course, his affection for his clients. Also his ability to establish professional and creative relations all over the world facilitate his success, but the primary factor is his ability to obey his own ideas and principles. He follows his impulses and is not afraid to fulfil them. Once on his way from Dubai to Paris he organized a fashion parade on the plane. «To avoid excess baggage I gave articles of clothes to all the passengers. Then it occurred to me to make an improvised fashion parade. Everyone took part the plane crew as well as the passengers. It was delightful!» This fashion parade accentuated Bonucci fame everywhere. Great diligence and a positive attitude have always helped Claude. He works assiduously, in spite of his 65 years of age, and is still increasing his recognition, fortune and list of famous clients. If you want to meet the designer in person, then its relatively easy to achieve, just visit his shops in Nice or Cannes, and you are sure to find him working, just like previous decades, with a needle and measuring tape. His shop also has a magic aura due to the charming and tireless work of his wife Michèle, who is always present there. The couple has been together for more than 30 years. Michèle manages both to take care of their grandchildren and also still help her husband. She is always friendly and convivial, and maybe because these personality traits, one can spend half a day in the shop, talking and choosing clothes for festive occasions. A characteristic feature of Bonucci’s style is the ingenuity and exclusiveness of design. Claude Bonucci makes masterpieces of haute couture for men custom designed. «My clients want to wear exclusive clothes», he says. Therefore, Claude’s clothes are as unique as he is himself. Alyona Alymova
We thank Leonid Naydyuk for the photos
IMAGE UA №4/2011
105
Події Event
Альтернативна енергетика — майбутнє світової економіки
У
же другий рік поспіль протягом двох днів в Україні проходить міжнародна конференція «Європейсько-Український Енергетичний День», покликана сприяти діалогу між урядом і бізнесом для розвитку ринку альтернативної енергетики та енергозберігальних технологій. «Економічні та політичні плани Європи і колишніх країн СНД все більше і більше обертаються навколо енергетичних проектів. Україна динамічно інтегрується в Європейське Енергетичне Співтовариство. І якщо вона зможе відкрити свій власний внутрішній ринок і забезпечити таку необхідну «прозорість», тоді з’являться прекрасні перспективи, включаючи можливість експортувати енергію до Європи», – заявив Голова ради ЄУЕА Дейв Янг у Києві під час відкриття Другого Європейсько-Українського Енергетичного Дня. На його думку, пов’язана з цим необхідність скорочення викидів, використання чистих технологій, зменшення втрат енергії і розвиток ринку альтернативної енергетики стають колосальними стимулами для української економіки. «Важливо, щоб енергетичний баланс та плани його диверсифікації стали відкритими для загального обговорення, так як це вплине на багато секторів економіки, бізнес і якість життя населення вже в найближчому майбутньому. Це є однією з основних цілей проведення Другого Європейсько-Українського Енергетичного Дня », – пояснює Дейв Янг. Директор ЄУЕА Олена Рибак під час заходу зазначила: «В Україні потенціал енергозбереження в теплопостачанні складає в середньому близько 50%, в будинках – близько 40%. Доцільніше інвестувати не у збільшення виробництва енергії, а у зменшення її споживання. Для цього повинен бути створений стабільний інвестиційний клімат та прозорі умови на ринку. Тоді бізнес сам усе зробить, тим більше що у держави на це немає фінансових засобів». І бізнес уже активно діє в цьому на106
IMAGE UA №4/2011
прямку, сприяючи підвищенню енерго ефективності в Україні. Так, Директор зі зв’язків з громадськістю та комунікацій компанії СКМ ( «Систем Кепітал Менеджмент») Наталя Ємченко повідомила про запуск проекту – рейтингу енергоефективності регіонів, результати якого будуть представлені в жовтні 2011 року. Крім цього, ключовими темами конференції були: обговорення планованих змін до Енергетичної стратегії України; вплив вступу України до Енергетичного Співтовариства на бізнес (в сегментах енергоефективності та відновлювальної енергетики); практичні приклади реалізованих проектів і можливості їх фінансування з інвестиційних фондів і комерційних банків. Важливими завданнями заходу стали відповіді на питання: чому ж все-таки потенціал України в реалізації таких проектів і «доступність» фінансових коштів не сприяють активнішому розвитку ринку і якими мають бути першочергові кроки уряду для поліпшення ситуації? Із доповідями виступили близько 40 блискучих фахівців. Зокрема, Мартін Райзер, Директор Світового Банку в Україні; Андре Куусвек, Директор Європейського Банку Реконструкції та Розвитку; Стефан Гуллгрен, Посол Швеції в Україні; Ігор Богатирьов, керівник проекту «Енергетичне співтовариство», Міжнародний центр перспективних досліджень та ін. Організатори конференції: Європейсько-Українське Енергетичне Агентство (ЕУЕА) та Conference House. Захід відбувся за підтримки Державного агентства України з енергоефективності та енергозбереження. Офіційний партнер – компанія «Систем Кепітал Менеджмент» (СКМ). Партнерами виступили: Universal Bank, Концерн «Сен-Гобен» (власник бренду «ISOVER») та ЮФ Arzinger, компанія Alfa Laval. Генеральний авіаперевізник – Міжнародні авіалінії України (МАУ). Юлія Кузьміна
Аштанга йога — 8 ступеней поиска души Регулярные занятия Regular trainings
Аshtanga Yoga — 8 steps of soul searching Ваш отпуск с практикой йоги становится более ощутимым и полезным. Практика йоги на отдыхе глубже раскрывает тонкости древнего искусства Become more perceptive and useful at work with yoga practice. Intensive yoga practice deeply reveals details of ancient art
Занятия для начинающих: обучение основным принципам йоги Classes for beginners: yoga basic principles Крым, Карпаты Crimea, Carpathian
Специализированные курсы: углубленное и детальное изучение философских и практических аспектов йоги Special courses: In-depth study of the philosophical and practical aspects of yoga
Занятия для осознания мотивации, поставленных целей и их реализации Lessons to understand your motivation, goals, and how to implement them
044 362 03 51
Индия India
Учение йоги испокон веков передается от учителя к ученику. Семинар «Кундалини йога» с Рейнхардом Гамментайлером — последователем йоги Дхирендры Брахмачарьи в октябре, в Киеве The art/discipline of yoga has been passed from teacher to student for centuries. Kundalini Yoga Seminar with disciple of guru Reinhard Gammentayler — by Dhirendra Brahmachari Oct 2011, Kiev
096 477 70 61
Події Event
Н
ещодавно відбувся форум «Вінниччина — бізнес в центрі України», що зібрав понад 400 учасників. Потенційні партнери мали змогу ознайомитися з можливостями для успішного ведення бізнесу на Вінниччині. Для цього було підготовлено 33 вільні земельні ділянки та загальний портфель інвестиційних пропозицій на суму $ 57 млн. Інвесторам пропонують вкладати кошти в інфраструктуру, туризм, ІТ-технології, а також в розробку родовищ корисних копалин. На запрошення облдержадміністрації прибули іноземні делегації з Росії, Білорусі, Ізраїлю, Словаччини, Хорватії, Угорщини та Польщі. Також в роботі форуму взяли участь інвестиційні компанії та фонди, банки, консалтингові та інші організації, що сприяють залученню інвестицій. Презентуючи потенціал Вінницької області, Микола Джига — голова облдержадміністрації, підкреслив переваги для ведення бізнесу в регіоні: «Наш регіон має всі передумови для цього: і вигідне географічне розміщення, і наявну інфраструктуру з потенціалом для її розбудови, і кваліфіковану робочу силу». Він додав, що влада постійно працює над тим, аби інвесторам в області було комфортно. Сьогодні, за словами Миколи Джиги, інвесторів найбільше хочуть бачити в незайнятих сегментах ринку. Зокрема, будівельна промисловість могла б використати значні резерви мінерально-сировинної бази Вінниччини. На території області зосереджені чи не найбільші в Україні запаси каоліну, вапняку та флюориту. До того ж, зазначає губернатор, попит на цю продукцію є за кордоном. Також в області відкритий простір для діяльності на ринку інформаційних технологій. Швидкісний інтернет-зв’язок та роз108
IMAGE UA №4/2011
галужена мережа ліній волоконно-оптичного зв’язку дозволяє створювати у Вінниці дата-центри для розміщення інформаційних серверів. Поки що такі центри є лише в Києві та Одесі. У зв’язку з офіційним визнанням курортного містечка Хмільник здравницею державного рівня, керівник області розраховує на новий етап розвитку у сфері туризму і рекреації. «З прийняттям цього закону, місто та район отримають не тільки приватні інвестиції, а й значну фінансову підтримку з боку держави. Владою міста та району підготовлено 7 земельних ділянок розміром від 9 до 52 гектарів для реалізації інвестиційних проектів», — повідомив Микола Джига учасникам форуму. Перший заступник голови облдержадміністрації Іван Мовчан розповів про інвестиційну привабливість аграрного комплексу області. Відзначив, що особливість Вінниччини у перевазі аграрного сектору в економіці. Насамперед діяльність влади спрямована на розвиток тваринництва, садівництва та городництва. Також актуальним є питання щодо створення сучасних молокоприймальних пунктів. Президент асоціації підприємств «Вінницятеплоенерго» Юрій Іванов, у свою чергу, представив галузі енергоефективності та енергозбереження як широке поле для інвестицій. У рамках форуму було підписано офіційні угоди про співробітництво з Урядом області Бекеш Угорської Республіки, Урядом Свердловської області Російської Федерації, а також Протокол про наміри Вінницької облдержадміністрації та Осієчко-Баранської жупанії Республіки Хорватія щодо розвитку торговельно-економічного, науковотехнічного і гуманітарного співробітництва. Анна Ліченко
Україна – Малайзія Ukraine – Malaysia
Посол Чуа Теонг Бан: Хотя Посольство Малайзии в Украине открылось относительно недавно — в 2004 году, отношения между нашими странами активно развиваются. Есть и еще одна важная общая черта, благодаря которой материал об украино-малазийских отношениях попал именно в этот номер журнала: в Малайзии День Независимости тоже отмечают в августе. Правда, независимость этой страны на 34 года «старше» украинской. Наш гость — Чрезвычайный и Полномочный Посол Малайзии в Украине, г-н Й. В. Чуа Теонг Бан. 110
IMAGE UA №4/2011
SA BAH
A MAJU JAY
«Малайзия считает Украину ключом к рынкам Восточной Европы и СНГ» — Г-н Посол, отношения между Малайзией и Украиной стали более активными в последнее время. Каковы приоритеты Малайзии в развитии двусторонних отношений? — Малайзия сотрудничает с Украиной относительно недавно. Посольство Малайзии в Украине было создано в конце 2004 года. На ранних стадиях нашего взаимодействия акцент был сделан на укрепление двусторонних отношений с упором на сотрудничество в области политики, безопасности и экономических связей. Таким образом, обе страны подписали торговое соглашение и меморандум о взаимопонимании по вопросам сотрудничества в области обороны. Следующий шаг состоит в расширении
нашего сотрудничества в других областях, представляющих взаимный интерес. В настоящее время чиновники с обеих сторон заняты обсуждением различного рода соглашений и меморандумов о взаимопонимании, касающихся сотрудничества в сфере образования и туризма, частичной отмены визового режима, инвестиций, избегания двойного налогообложения, а также научнотехническом и культурном сотрудничестве. — Как вы думаете, какие направления являются наиболее перспективными для сотрудничества наших стран? — На мой взгляд, экономический сектор является наиболее перспективным, учитывая, что обе страны подписали торговое
Україна – Малайзія Ukraine – Malaysia
соглашение, а также протокол о взаимном доступе на рынки товаров и услуг. Эти два основных связанных с торговлей документа обеспечат прочную основу и правовую базу, которая позволят бизнес-сообществам наших стран развивать свои коммерческие взаимовыгодные отношения. Кроме того, обе страны рассматривают и координируют другие экономические соглашения, которые будут способствовать росту двусторонних экономических обязательств. Я уверен, что эти инструменты положительно повлияют на экономические отношения, уже существующие между нашими странами. — Чем Украина интересна Малайзии? Какой регион Украины является наиболее привлекательным для малазийских инвестиций? — Украина является молодым независимым государством с огромным потенциалом для экономического роста, поскольку оно имеет много природных ресурсов, талантливых человеческих ресурсов, высокий уровень научно-технического развития и достаточно высокий ВВП на душу населения. Кроме того, географическое расположение Украины между Азией и Европой делает ее важным стратегическим партнером, так как Малайзия считает Украину ключом к рынкам Восточной Европы и СНГ. На мой взгляд, наиболее привлекательным регионом для малазийских инвестиций является юг Украины, поскольку большая часть экспорта из Малайзии в Украину идет через портовые города. Эти портовые города являются основными потребителями малазийского пальмового масла, продуктов и мебели. — Какие компании или проекты вы можете назвать как пример успешного делового сотрудничества между Малайзией и Украиной? — В настоящее время ни одна малазийская компания не зарегистрирована в Украине, также они не принимают участия в инфраструктурных или инвестиционных проектах в Украине. Экономические отношения в основном состоят из коммерческого сотрудничества трейдеров Украины и Малайзии. Торговая деятельность касается области пищевых продуктов, электротехнических и электронных изделий. В последнее время пользуется спросом мебель, товары из резины и пластмассы. Такой рост можно объяснить взаимопониманием и хорошими рабочими отношениями, существующими
между MATRADE (Малазийская корпорация по развитию внешней торговли) и Киевской областной торгово-промышленной палатой. — Как вы думаете, имидж страны влияет на ее привлекательность в вопросах инвестиций и туризма? — Я считаю, что положительный имидж страны в мировом сообществе очень важен, поскольку это повышает доверие к рынку и улучшает оценку рисков, особенно среди инвесторов и бизнес организаций. К факторам, которые инвесторы рассматривают при оценке рисков, прежде чем вложить свои деньги, можно отнести стабильность правительства, верность добрым и благородным демократическим ценностям, практика надлежащего управления и прозрачности, принятие устойчивой и экологически дружественной политики, защита прав человека, обязательства по борьбе с коррупцией и доброжелательная к бизнесу инвестиционная политика. Что касается туристического сектора, туристы очень чувствительны к позитивному имиджу страны, в частности в отношении личной безопасности. А также к другим факторам, которые помогут туристам ощутить, что им рады: сердечные и дружелюбные люди, хорошие места для отдыха и инфраструктура, возможность перемещаться по стране свободно и безопасно. — Не могли бы Вы рассказать о туристических возможностях Малайзии? Какие преимущества вы предлагаете туристам? — Индустрия туризма является третьей по величине отраслью, приносящей доход в экономику Малайзии за счет иностранцев. Моя страна разработала широкий спектр туристических услуг для привлечения туристов с целью удовлетворения всех желаний и ожиданий по проведению досуга. Наши туристические услуги охватывают многие области, такие как экотуризм, спорт, экстремальный туризм, шопинг, море и пляжи, медицина и здравоохранение, знакомство с культурой, продукты питания и ознакомление с особенностями кухни, образование, продолжительное пребывание и многое другое. Так как Малайзия — это смешение многих крупных азиатских культур, туристы могут оценить культурное богатство и очарование Азии в Малайзии. Именно поэтому слоган туризма моей страны: «Малайзия — настоящая Азия». Для украинских туристов к преимуще-
ствам посещения Малайзии можно отнести то, что они могут целый год наслаждаться солнечной погодой, отдохнуть на белых песчаных пляжах и природных островах, окруженных прозрачным и чистым морем, а также испытать волнующие приключения в древних тропических лесах, изобилующих разнообразием флоры и фауны, продолжая в то же время наслаждаться роскошью современного образа жизни. Еще одним дополнительным преимуществом является то, что украинским гостям довольно просто приехать в Малайзию, так как им не нужна въездная виза для краткосрочного пребывания в стране, тогда как малазийским туристам, приезжающим в Украину, въездная виза нужна. — Туристы каких национальностей в настоящее время чаще всего посещают Малайзию? — Наибольшее число туристов, приезжающих в Малайзию, прибывают из региона АSЕАN (Ассоциация государств Юго-Восточной Азии). Основная причина этого в том, что туристам из соседних стран АSЕАN не нужна виза для поездки в другие страны региона. Более того, туристические инфраструктуры в целях содействия дальнейшему сотрудничеству и международным взаимоотношениям уже состоят в ассоциации АSЕАN и прикладывают усилия для создания сообщества АSЕАN к 2015 году. — Главная задача журнала «IMAGE.UA» — создать позитивный международный имидж Украины и показать положительный опыт инвестирования и партнерства. Следует ли нам продолжать публиковать такие материалы? — «IMAGE.UA» все эти годы делает хорошую работу по развитию сотрудничества и дружбы посредством публикации положительных статей, освещающих экономические достижения и партнерские отношения. Я уверен, что эти статьи, создающие позитивный имидж страны, положительно повлияли на инвесторов и способствовали формированию благоприятного климата для развития партнерских отношений и создания совместных предприятий. Такие положительные публикации являются отличным рекламным ходом для повышения информированности потенциальных партнеров о том, что Украина может предложить, а также для сбора позитивных отзывов от иностранных предпринимателей, которые строят бизнес в Украине. Беседу провела Алла Алымова IMAGE UA №4/2011
111
Україна – Малайзія Ukraine – Malaysia
Ambassador Chuah Teong Ban:
Although the Embassy of Malaysia in Ukraine was only recently opened, in 2004, relations between the two respective countries are developing significantly. An important factor as to why material concerning relations between Ukrainian and Malaysian is currently in this issue of the magazine: Independence Day in Malaysia is also celebrated in August. However Malaysia’s independence is 34 years older than Ukrainian’s Our guest is ambassador and plenipotentiary of Malaysia in Ukraine, Mr. Y. V. Chuah Teong Ban.
“Malaysia considers Ukraine to be key within the markets of Eastern Europe and CIS” — Mr. Ambassador, the relations between Malaysia and Ukraine have become more active recently. What are the priorities for Malaysia in the development of bilateral relations? — Malaysia’s presence in Ukraine is fairly young as the Embassy of Malaysia in Ukraine was established in late 2004. In the early phase of our relationship, the focus was to strengthen bilateral relations by emphasizing on political and security cooperation and economic ties. Hence, both countries have signed, hitherto, a Trade Agreement and a Memorandum of Understanding on Defense Cooperation. The next step is to extend our partnership to other areas of bilateral cooperation of mutual interest. Currently, the officials from both sides are busy negotiating the various agreements and MOUs such as educational cooperation, tourism cooperation, partial abolition of visa arrangements, investment guarantee agreement, avoidance of double taxation and joint commission on scientific, technical and 112
IMAGE UA №4/2011
cultural cooperation. — How do you think, what directions are the most promising ones for cooperation between our countries?
— What makes Ukraine interesting for Malaysia? Which region of Ukraine is the most attractive one for Malaysian investments?
— In my opinion, the economic sector is the most promising one given that both countries have signed the Trade Agreement as well as the Protocol on mutual access to the markets of goods and services. These 2 basic trade related instruments would provide the solid foundation and legal framework for business community to move forward towards further deepening of their business and commerce relations for mutual gain. Furthermore, both countries are in the midst of considering and negotiating other economic related agreements such as investment guarantees, tourism cooperation, avoidance double taxation and other MOUs on tax and customs cooperation to further facilitate the growth in bilateral economic engagements. I am confident that these instruments will value add to the economic ties enjoyed by both countries once signed.
— Ukraine is a young independent state with huge potential for the economic growth as it has a lot of natural resources, talented human capital, high level of scientific and technological expertise and a reasonably high GDP per capita. Moreover, Ukraine’s geostrategic location as a midway between Asia and Europe makes it more important as Malaysia views Ukraine as the gateway to Eastern Europe’s market and CIS’ market too. In my view the most attractive region for Malaysian investments is in the southern Ukraine, where most of Malaysian exports to Ukraine go through the port cities. These port cities are the main gateways for Malaysian palm oil products and tropical furniture too. — What companies or projects can you name as the samples of successful
Україна – Малайзія Ukraine – Malaysia
business cooperation between Malaysia and Ukraine? — Currently, there is neither any Malaysian company registered in Ukraine nor is involved in the infrastructural project or investment in Ukraine. The economic relations are mainly focused on commercial nature between traders of Ukraine and Malaysia. Trading activities mainly in the areas of food products, electrical and electronic products, furniture, rubber and plastics have flourished in recent years. Such growth can be attributed to the close understanding and good working relations that exist between MATRADE (Malaysia External Trade Development Corporation — the national trade promotion agency of Malaysia) and Kiev Regional Chamber of Commerce and Industry. — How do you think, the country image impacts its attractiveness for investment and tourism? — I believe that positive image of a country in the global community is important as it will boost market confidence and improve the risk assessment, particularly among investors and business community. Factors that investors consider in their risk assessment before putting their money in a country are stability of the government, adherence to good and noble democratic values, practice of good governance and transparency, adoption of sustainable and environmentally friendly policies, promotion and protection of human rights, commitment to combat corruption, and business friendly investment policies. In the tourism sector, tourists are highly sensitive to positive image of a country particularly in relation to personal safety and security. Other factors to entice tourists are to create the feeling of being welcome especially by warm and friendly people, good amenities and infrastructures, ability to move around the country freely and safely. — Would you please tell about tourism opportunities in Malaysia? What are the advantages you propose for the tourists? — Tourism industry is the 3rd largest foreign revenues earner for Malaysia’s economy. My country has developed a wide range of tourism packages to attract tourists with a view to meeting their leisure wants and expectations. Our tourism products cover many areas such as ecotourism, sports, adventurism, shopping, sea and beaches, medical and health, cultural experience, food and cuisine, education, long stay and many more. As Ma-
laysia is a melting pot of many major Asian cultures, tourists can experience the cultural richness and fascinations of Asia all in Malaysia. That is why Malaysia’s tourism tagline is “Malaysia — truly Asia”. For Ukrainian tourists, the advantages to visit Malaysia are that they can enjoy year long sunny weather, relax on white sandy beaches and the unspoiled islands surrounded by clear and clean sea and also able to be experienced the exhilarating adventure in the ancient tropical forests teeming with diversity of fauna and flora while at the same time able to enjoy the luxuries of modern lifestyles. One added advantage for Ukrainian tourists is that their travel to Malaysia is made much simple and easy as they do not need any entry visa for short term stay in Malaysia, unlike Malaysian tourists coming to Ukraine, they need to obtain entry visa. — What nationalities currently travel to Malaysia more than the others? — The highest number of tourists travelling to Malaysia originates from the ASEAN region. This is because tourists from the neighboring ASEAN countries do not need visa to visit the countries in the region. Moreover, the tourism infrastructures to promote further connectivity and people-to-people contact are already in place in ASEAN as part of the community building efforts towards the establishing the ASEAN Community by 2015. — The task of “IMAGE.UA” magazine is to create positive international image of Ukraine and to elucidate positive experience of investment and partnership. Do we have to keep on publishing these materials? — “IMAGE.UA” had been doing a good job all these years to promote cooperation and friendship through its publication of many positive articles to highlight on the economic achievements and partnerships. Through those positive image created by the publication of these articles, I am confident that it has impacted positively on investors and have developed their confidence and cast positive impression for them to come to Ukraine to explore partnerships and joint ventures. Such positive publication is an excellent promotional effort to create awareness on what Ukraine has to offer and also to gather positive feedbacks from satisfied foreign entrepreneurs who have been doing business in Ukraine. Interveiwed by Alla Alymova IMAGE UA №4/2011
113
Туризм Tourism
Путевые заметки.
Тибет (отрывки)
П
ерелет из Пекина в Лхасу — столицу Тибетского автономного района (ТАР) занял около пяти часов. Радостные, с учащенным сердцебиением, выходим на улицу в поисках встречающего нас гида. Моросит мелкий дождь, но температура вполне комфортная — 21 градус тепла. Нашего гида зовут Церинг. Средних лет крепкого (в отличие от большинства здешних мужчин) телосложения тибетец оказался очень приятным, располагающим к себе человеком, с хорошим английским и вполне приличной «подготовкой» по части знания местной истории и культуры, в чем мы смогли убедиться едва ли не с первых минут путешествия. 114
IMAGE UA №4/2011
Еще до посадки в машины каждому была вручена бутылка минеральной воды, а на шею повязан белый шелковый платок — традиционный элемент здешней культуры, символизирующий уважение и гостеприимство. Знаки внимания, хотя и небольшие, но приятные. В составе нашей группы 7 человек: трое мужчин, среди которых я — киевлянин, Артем из Харькова, Игорь из небольшого волжского городка Балаково, а также четыре наши попутчицы — москвички Лена и Анна, и две Наташи — из Перми и Гомеля. Всех нас, людей различного возраста и интересов объединяет одна общая цель — желание побывать в Тибете, познакомить-
ся с его культурой и традициями и, главное, совершить кору (ритуальный обход, — прим. ред.) вокруг легендарной и священной горы Кайлас. Особый колорит местности придают многочисленные цветные флажки лунгта, подобно бисеру нанизанные на длинные веревки, гирляндами украшающие монастыри, гребни скал, речные переправы и обычные дома тибетцев. Флажки бывают пяти цветов, символизирующих пять первоэлементов. На них изображены лошади и оттиски молитв. В переводе с тибетского лунг-та — «кони ветра». Считается, что когда флажки трепещут на ветру — лошадки скачут и молитва слышна богам.
Туризм Tourism
Лица солдат сосредоточены и серьезны, без тени доброжелательности даже по отношению к немногочисленным европейским туристам. Потребовалось немного времени, чтобы понять, какая напряженная обстановка царит в городе. Борьба за отделение Тибета, а также за политические и экономические права коренных тибетцев периодически приводит к массовым выступлениям народа против китайской администрации и столкновениям с армией. Поэтому, в каждом европейце представители силовых структур видят возможного агитатора, провокатора или нежелательного представителя прессы. И не дай вам Бог подать местным «хранителям порядка» повод для сомнений на ваш счет.
«Лхаса» в переводе с тибетского — «Земля богов». Это название город получил благодаря двум статуям Будды Шакьямуни, привезенным в Тибет из Китая и Непала. Мы ожидали увидеть маленький, пыльный провинциальный поселок, затерянный далеко в горах на самом краю цивилизации, а перед нами предстал красивый, яркий, развивающийся город, удачно сочетающий в себе элементы национальной культуры и современного полиса. С первого дня мы были просто шокированы количеством воинских частей, патрулей и чекпоинтов в городе. Вдоль центральной улицы, на расстоянии 100 м друг от друга, расположены посты военных.
*** Следующий день мы начали с осмотра летней резиденции Далай-ламы — «Норбулинка», что в переводе означает «Драгоценный парк». Заложенный в 40-х годах XVIII века седьмым Далай-ламой парк служил летней резиденцией для всех последующих Далай-лам, работавших здесь, как правило, с апреля по сентябрь. Расположенная в западной части Лхасы Норбулинка состоит из дворца, территории перед ним и лесных насаждений. Её главные строения: Золотой дворец, Зал Сутр и Новый дворец, построенный в 1954 году. Сам дворец — невысокое двухэтажное сооружение в ярко-желтых тонах. Заходим внутрь и следуем через анфиладу комнат, где отдыхал, работал и учился Далай-лама. Помещения небольшие, погруженные в полумрак (очевидно специально для защиты от жесткого тибетского солнца), украшенные многочисленными рисунками и буддийской символикой. Во всём ощущается атмосфера некоего таинства и умиротворения. Следующий пункт программы — осмотр главной резиденции Далай-ламы — дворца Потала. Являясь одним из самых больших зданий в мире, это удивительное сооружение уже давно стало визитной карточкой Лхасы. Его изображение знакомо едва ли не каждому, кто интересуется буддизмом, историей Тибета и просто Азией. Потала, что в переводе с санскрита означает «Гора Будды», был заложен в 1645 году по приказу пятого Далай-ламы. По существующим ныне правилам, иностранцам разрешается находиться во дворце не более одного часа, в то время как пребывание здесь тибетцев не ограничено.
Константин Жарков В недалеком прошлом — кадровый офицер, полковник Генерального штаба ВС Украины. Уход в отставку в 2006 году открыл для Константина новые возможности для путешествий и реализации давних планов — самостоятельных походов по экзотическим странам. Особый интерес для него представляют страны Ближнего востока и Юго-Восточной Азии. Путешествуя с рюкзаком за плечами, часто в одиночку, имея лишь карту и путеводитель, он неизменно ведет записи в своем походном дневнике, которые в дальнейшем ложатся в основу его путевых заметок. Сегодня мы предлагаем читателям отрывки из путевых заметок К. Жаркова о путешествии по Тибету в 2010 году. Согласно официальным данным, дворец состоит из 1000 комнат, в которых хранится 10 000 святынь и 20 000 статуй. Сколько комнат прошли именно мы, вспомнить трудно. Запомнилась главная святыня — усыпальница XIII Далай-ламы (1933 года), выполненная в форме 10-и метровой ступы из кованого золота, украшенная множеством изображений выдающихся деятелей ламаизма и драгоценными камнями. Со слов Церинга, на её изготовление пошло 3721 (!!!) кг золота. Дальнейшие впечатления смешались в процессе созерцания роскошных усыпальниц Далай-лам (во дворце находятся гробIMAGE UA №4/2011
115
Туризм Tourism
ницы семи Далай-лам), множества религиозных картин, ритуальных предметов, сосудов, древних книг, статуй божеств и прочей религиозной атрибутики. Поталу покидали совершенно «опьяненные» впечатлениями. Однако на перекур и осмысление увиденного времени не было. После обеда нас ждал один из наиболее важных и значимых тибетских храмов и монастырей — Джоканг. Расположенный на площади Пакор, в историческом центре Лхасы, всего в нескольких минутах ходьбы от Поталы, Джоканг является главным местом паломничества для буддистов. Храм строился с целью размещения в нем одного из изображений Будды Акшобхья («Непоколебимый», один из пяти Будд Мудрости), привезенного в Тибет непальской принцессой. В ожидании встречи с легендарным Джокангом с волнением выходим на площадь Пакор. Окруженная преимущественно двух-трех этажными постройками с многочисленными магазинами, торговыми лавками и ресторанчиками, площадь выглядит ярко и празднично. Сотни небольших горшочков с желтыми и красными цветами, выставленные на её плитах, формируют под ногами причудливый цветной рисунок. Торговые ряды поражают воображение разнообразием сувениров и всевозможных изделий. Это — главный маркет Лхасы, где можно легко потратить целое состояние! Местное предложение здесь способно удовлетворить любой, самый искушенный покупательский интерес, будь-то иностранец, паломник или местный житель. Возьму на себя смелость утверждать, что такого количества товара и такого его разнообразия вы больше нигде не встретите.
116
IMAGE UA №4/2011
Рынок Лхасы превосходит все, что мне довелось видеть ранее во время путешествий по Индии, Непалу, Вьетнаму, Мьянме и Камбодже. Наконец мы у храма. Перед входом — печи для сжигания благовоний и два высоких ритуальных столба, обмотанные молитвенными флажками. Вдоль стен — человек пятьдесят паломников, расстелив небольшие коврики, подобно ванька-встанькам, совершают простирания. Минуем несколько помещений и алтарей. В центральном зале — одна из самых почитаемых в буддизме статуй — Будды Шакьямуни. *** Ужин превратился во вторую серию театрализованного представления, пережитого нами днем ранее. В этот раз голод и случай привели нас в «забегаловку», с легкой руки остроумной Анны получившей название «Очумелые ручки», или «Сделай сам!» Заведение напоминало общепитовскую столовую с той разницей, что, заплатив за вход фиксированную и просто смешную сумму в 25 юаней, мы получили возможность выбирать все, что хотим и сколько хотим, из множества сырых продуктов, выставленных на большом столе-лотке в центре зала. Типичный шведский стол в местном исполнении. Состав и происхождение продуктов, предлагаемых посетителям, во многом были для нас непонятны. На лотках лежали горы биомассы, среди которой мы смогли опознать каких-то маленьких рыбешек, нарезанные кусочки морских моллюсков, неизвестную нам снедь растительного происхождения, по всей видимости, водоросли; длинные и белые, как итальянские ма-
Туризм Tourism
кароны, нити, идентифицированные нами как кишки, что-то похожее на змеиную кожу, а дальше… Дальше пришлось есть совершенно незнакомые «штучки», о происхождении которых мы не имели ни малейшего представления! Подобные минуты незабываемы и также ценны в путешествии, как и посещение памятников культурного наследия. *** Сегодня посетили два удивительных монастыря — Ганден и Драг Йерпа. Монастырь Ганден привел в полный восторг своими совершенно безлюдными узенькими улочками и графикой зданий, окрашенных в белый, желтый и коричневый цвета. Очень яркое зрелище! Не случайно слово «Ганден» означает на тибетском «радостный». «Радостный» — именно это слово наиболее полно отражает настроение, испытываемое при посещении этого удивительного места. Драг Йерпа расположен высоко на склоне горы, подобно ласточкиным гнездам, прилепившись к скалам. Находясь
внизу, у начала подъема, замечаем группу белых ступ, расположенных далеко вверху, где-то на середине пути к монастырю. Шестнадцать белоснежных ступ обозначают место, где впервые появилась практика поклонения 16-ти архатам — буддийским святым, достигшим высшей ступени посвящения и, потому, свободных от последующих кармических перерождений. В одной из пещер с помощью Церинга пообщались с пожилым монахом. Как оказалось, ему 74 года и он, считая себя хранителем пещеры, не покидает её пределов с 11 лет, то есть с момента, когда впервые пришел сюда! Всё его жизненное пространство — небольшая, вырубленная в скалистой породе комнатка и нависший над обрывом внутренний дворик площадью 6–8 метров. Главная цель и основное содержание всей жизни — духовная практика, многочасовые медитации и внутреннее погружение. На вопрос, сколько времени монах уделяет медитации, нам было сказано, что обычная ежедневная практика медитации состоит из 3–4 сессий по 2–2,5 часа каждая. По монастырю мы бродили в полном одиночестве. Поразительно, но и здесь мы не встретили ни одного туриста, лишь нескольких монахов да пару паломников. … Пройдет еще целая неделя, прежде чем мы достигнем заветной цели. Впереди — утомительные многочасовые переезды на джипах по бездорожью, города и небольшие поселки, древние монастыри, заброшенные поселения, пещерные комплексы и, конечно же, восхитительные виды гор и нагорья, оставляющие незабываемые впечатления в сердцах каждого путника, хотя бы раз побывшего в Тибете! ***
IMAGE UA №4/2011
117
Туризм Tourism
Мы впервые оказываемся в непосредственной близости от покрытых снегом горных вершин, которые видели раньше лишь издали. Еще с перевала Камба Ла мы наблюдали на горизонте огромную снежную гору — Ноджин Кангцанг (7191 м). И вот, мы у её подножия, на перевале Каро Ла (5045 м). Оказавшись рядом, восхищаемся красотой и величием этого исполина! Перед нами — огромный скалистый массив покрытый льдом! Зрелище фантастическое! Наверху, под облаками, на фоне синего неба — мощная снежная шапка, переходящая ниже в растрескавшийся миллионами трещин ледник из которого вырывается множество бурных потоков и ручейков! Преодолев около 100 км пути после перевала, к 18.00 наконец-то попадаем в Гьянце. В центре городка — высокий холм с крепостью Дзонг, подобно крыльям гигантской птицы раскинувший свои крепостные стены по обеим сторонам скалистого гребня. Утро начали с осмотра главных достопримечательностей Гьянце — монастыря Пелкор Чоде и ступы Кумбум. Кумбум называют ступой «тысячи изображений». Это уникальное сооружение, подобных которому в Тибете больше не сохранилось. Ступа представляет собой девятиярусную постройку в форме пирамиды, каждый ярус которой состоит из множества небольших помещений-капелл, посвященных отдельному божеству. *** Отправляемся дальше — в небольшой населенный пункт Латсе (4050 м). Прощайте, отели! Привет, гестхаусы! Наш гест в Латсе похож на небольшой, хотя и аккуратный, постоялый двор: автомобили нырнули в узкие деревянные ворота и оказались во внутреннем пространстве маленького дворика, запертом со всех сторон двухэтажной постройкой и стеной. Второй этаж геста деревянный, с верандой, расписанной ярким тибетским орнаментом. Мы — единственные постояльцы. Размещаемся на втором этаже в двух помещениях: комната для «мальчиков» и комната для «девочек». На кроватях — толстые одеяла и подушки. В целом, чисто, но света практически нет: лампочка едва мерцает под потолком, создавая приятный таинственный полумрак. Туалет и умывальник, общие для всех, расположены тут же на этаже, всего в нескольких шагах от «апартаментов». И хотя вода в кране отсутствует, а кабинка туалета не закрыва118
IMAGE UA №4/2011
ется, эти мелкие неудобства нисколько не влияют на общее настроение. *** Вот мы уже в Саге. Это небольшой по величине, ничем не примечательный населенный пункт, единственным «достоинством» которого является факт его расположения на реке Брахмапутра (потибетски — Ярлунг Цангпо). Перед въездом в город на чекпоинте, а точнее PSP (пропускной пункт китайской службы) предъявляем паспорта и пермиты. Поселок очень маленький, лежащий на небольшом блюдце низины, со всех сторон окруженной кольцом гор и холмов. *** Новые ошеломляющие впечатления!!! Начинаем привыкать к тому, что ни один день путешествия не обходится без маленького чуда, щедро дарованного нам удивительным миром, название которому — Тибет!!! Цапаранг. Наш путь пролегает по безжизненной, каменистой пустыне. Немного терпения и мы — у подножия высокой горы, склоны которой покрывают остатки некогда могущественного городища, на самой вершине которого, в бескрайней небесной синеве, видны руины царского дворца. Архитектурный комплекс города поражает своими масштабами и уникальностью расположения. Основание горы и окружающие ее холмы испещрены сотнями тоннелей и пещер, высеченных в скалах и образующих под ними сеть разветвленных коридоров и помещений, называемых «пуго». Со слов гида, это — самое крупное сооружение в Тибете, насчитывающее 80 этажей! Просто невероятно! Все виденные мною ранее пещерные города Грузии, Турции, Иордании и Крыма блекнут и не идут ни в какое сравнение с восхитительным величием Цапаранга! *** Задрали головы вверх и ахнули!!!... Над нами — темно красная гора с множеством руин городских построек и пещер. На самой её вершине — развалины дворца. Склоны горы сильно изъедены эрозией, образуя причудливых форм невысокие башни и конусы, с глубокими, узкими промывами почвы между ними. Гора располагается как бы внутри гигантской параболы-амфитеатра, образованной отвесными, в несколько сот метров высотой, стенами скал соседнего хребта серебристо-пепельного цвета. Его вертикальные стенки, подобно гигантскому срезу
Туризм Tourism
сырной головки, «изъедены» точками пещер, сильно контрастирующими своей чернотой со светлыми тонами горной породы. Это одно из самых загадочных и наименее изученных мест в Тибете, называемое «Серебряный дворец Гаруды», или город Кьюнглунг Нулкхар — столица древнего царства Шанг-шунг. *** Приютивший нас гест шокировал своим аскетизмом! Представьте себе совершенно пустынную местность нагорья, где у подножия холма одиноко ютится небольшая, низкая постройка из глины и камней. Разместились в двух смежных комнатках, разделенных между собою лишь узким дверным проемом, никогда не знавшем, что такое дверь. Земляной пол. Потолок — деревянные балки, накрытые соломой и замазанные глиной. Вверху зияет средних размеров дыра (видимо дымоход или вентиляция), через которую отчетливо просматривается звездное небо. *** Индусы считают, что Кайлас является обителью Шивы — бога разрушения и созидания. Буддисты верят, что на его вершине живет Самвара — гневная форма Будды Шакья Муни. Джайнисты почитают Кайлас как место, где достиг просветления их пер-
вый святой. Представители древней тибетской религии Бонпо называют Кайлас девятиярусной горой свастики. Согласно легенде, основатель этой религии сошел с небес на землю именно на вершине Кайласа. От Кайласа берут начало 4 главные реки Азии: Инд, Брахмапутра, уже хорошо знакомый нам Сатледж и Карнали. «Сердце мира», «ось земли» — так называют эту таинственную и великую гору верующие. Это единственная вершина мира, до сих пор остающаяся непокоренной человеком, разумеется, не в силу каких-то особых альпинистских сложностей восхождения, но ввиду особой духовной значимости и святости горы для миллионов людей на планете. Для нас Кайлас — главная цель всего тибетского путешествия, заветная и долгожданная мечта каждого из членов маленькой, но уже сплоченной группы. Одиннадцать дней путешествий по Тибету, тяжелые, иногда 15–18 часовые переезды на джипах в условиях бездорожья порядком всех утомили. От впечатлений голова идет кругом! Однако, всё предшествующее и пережитое — лишь введение к главному событию — коре! И вот, наконец, этот день настал. 8 утра. Налегке двинулись в путь. Продолжительность маршрута первого дня —
18 км. По обычным меркам — совсем ничего. Но в условиях высокогорья это не так просто, как может показаться на первый взгляд. Всего же за три дня нам предстоит преодолеть расстояние в 53 км. Такова общая протяженность маршрута внешней коры. *** Проснулся рано. Вышел на улицу и обомлел… Глубокая тишина! Где-то едва слышно позвякивает колокольчик. Горы еще не тронуты лучами солнца, покрыты остатками ночных теней. Небо… Потрясающе голубое, бездонное небо! Но главное — на фоне всего этого великого безмолвия и красоты — колоссальная сверкающая махина Кайласа! Становится вполне понятным трепетное преклонение паломников перед этим загадочным чудом природы. Солнце быстро всходит и его лучи буквально на глазах преображают окружающий ландшафт, скользя от вершин к подножию скал. Резкие тени стремительно отступают. Долина еще во мраке, а пики окружающих гор уже горят в лучах утреннего солнца! Кайлас сиял! Хотелось просто стоять и бесконечно долго любоваться этой величественной картиной мира! Константин Жарков
IMAGE UA №4/2011
119
Метою видання є сприяння формуванню стійкої позитивної репутації, іміджу та інвестиційної привабливості України, її регіонів, політичних лідерів, вітчизняних підприємств та їх керівників серед вітчизняної та іноземної аудиторії. Розповсюдження журналу здійснюється шляхом цільової розсилки та передплати. Цільова розсилка: керівникам органів державної влади (Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Секретаріат Президента, Міністерства, обласні державні адміністрації, міські державні адміністрації) керівникам провідних українських та іноземних компаній закордонним інвестиційним, фінансовим, консалтинговим компаніям, венчурним фондам та банкам
Розповсюдження через: ТПП України (міжнародні виставки, зустрічі, самміти, конференції) українські посольства, торгові місії за кордоном, зокрема, у США, країнах Євросоюзу, Росії, Великобританії, Японії, Китаї, Індії, Бразилії, Канаді та інші тощо. посольства іноземних країн в Україні українські урядові делегації за кордоном державні та громадські організації, які сприяють розвитку бізнесу на Україні (InvestUkraine, InvestInRivne, Виставкова федерація України, EBA)
The purpose of the magazine is to assist the creation of a stable positive reputation, capital attractive image of Ukraine and its regions, political leaders, domestic enterprises and their leaders among Ukrainian and foreign audience. The distribution of the magazine is done by means of direct mail and prepayments. Subscription: The authorities of the administrative body (Verkhovna Rada of Ukraine, Administration of the President of Ukraine, Government of Ukraine, ministries, regional state authorities, local state authorities) Managers and Directors of leading Ukrainian and Foreign companies Foreign investing , financing and consulting companies, venture funds and banks
Distribution through: TPP Ukraine (international exhibitions, meetings, summits and conferences) Ukrainian Embassies, trading missions abroad (USA, European Union, Russia, Great Britain, Japan, China, India, Brazil, Canada and others) Foreign embassies in Ukraine Ukrainian government delegations abroad State and public organisations that provide development of business in Ukraine (InvestUkraine, InvestInRivne, exhibition federation of Ukraine, EBA and others)
Партнери-представники за кордоном: Darhom International Consulting (член UK Trade & Investment, Великобританія, США, Аргентина, Єгипет), Ukraine-Beratung Und Projektmanagement UG (Німеччина), Helvia (Швейцарія, ділова мережа OSEС), Міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor’s, міжнародна громадська організація українців «Четверта Хвиля» (Українська світова інформаційна мережа діаспори).
Імідж ua Міжнародний бізнес-ж урнал преміум класу
ПРЕ ДСТАВЛЯЄМО КРАЩИХ
Зареєстрований знак (свідоцтво № 68771 від 15.11.2008). Усі права захищено.
№4/2011 Підписано до друку 11.08.2011 Засновник — Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фонд Дружби народів» Друкується українською, російською та англійською мовами. Журнал виходить 1 раз на квартал. Видається з вересня 2007 року. Свідоцтво про державну реєстрацію журналу: Серія КВ №17489-6239ПP from 20.01.2011 Друк: ТОВ ВТО «Типографія від «А до Я», 02660, м. Київ, вул. Колекторна, 38/40, тел.: (044) 563-1804 Підписний індекс: 37326 у каталозі ДП «Преса» Тираж 10 500 примірників. Ціна договірна. Адреса редакції: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21 оф., 808 тел.: +38 044 417 34 69 E-mail: info@image.ua www.image.ua Застереження: назва, концепція, дизайн і надруковані матеріали є власністю журналу «Імідж.UA» і захищені міжнародним правом та українським законодавством. Відповідальність за достовірність усіх фактів несуть автори публікацій. Редакція не завжди поділяє точку зору авторів. Використання матеріалів із журналу «Імідж.UA» у будь-якій формі дозволяється тільки з письмової згоди редакції. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.
Image ua
international business magazine premium cl ass
Registered mark (certificate № 68771 dated 15.11.2008). ©«Image.UA» All rights reserved.
№4/2011 To be issued 11.08.2011 Founder: International Friendship Foundation Ltd. It is published in Ukrainian, Russian and English. Magazine published quarterly. It has been published since September, 2007. State registration certificate of printed mass-media, serial number KB No. 17489-6239ПP from 20.01.2011 Printed by: «From A to Z» Ltd, 38/40, Kolektorna st., Kyiv, 02660, tel.: (044) 563-1804 Subscription index: 37326 DP «Press» catalogue Circulation: 10,500 issues Price: contract value Publishers address: 12, Frunze St. Kyiv, 04080, UKRAINE, tel.: +38 044 417 34 69 E-mail: info@image.ua www.image.ua Attention: The title, concept, design and printed materials are the property of the magazine «Image.UA» and protected by international and Ukrainian laws. The authors are responsible for the authenticity of all facts. Editors do not necessarily share the views of the authors. Using materials from the magazine «Image.UA» in any form is allowed only with written permission of the publisher. The advertiser is responsible for the content of advertisement.
Image ua М і ж н а р о д н и й д і л о в и й ж у р н а л « Ім і д ж . u a »
Continental GT NEW
№ 4 / 2011
ПРЕДСТАВЛЯЄМО КРАЩИХ PRESENT THE BEST
До 20-ої річниці Незалежності України
Towards the 20th anniversary of Independence of Ukraine
Григол Катамадзе. ГрузіЯ — країна реформ Grigol Katamadze. Georgia is a country of reforms
Ernst and Young. Інвестиційний прогноз для України Ernst and Young. Investment forecast for Ukraine
Новий Continental GT успадкував все від славетної марки Bentley: дев’яносторічний досвід інженерного мистецтва, захоплюючу технічну досконалість, приголомшуючий дизайн та неперевершений рівень якості, комфорту й розкоші. Автомобіль із спортивним характером, серцем, душею та зовнішнім виглядом супер-кара відкриває нову сторінку в історії бренду Bentley. Ціна базової моделі становить 217 405 євро. ТОВ «ВІПКАР» – ексклюзивний дилер автомобілів Bentley в Україні 01133, Київ, бул. Лесі Українки, 23-б Тел.: 044 492 16 08 www.vipcar.ua Всі права захищено © Bentley Motors Ltd. 2011
Володимир Толстенко: «Слова не повинні розходитися з ділом!»
Volodymyr Tolstenko: “Words must match deeds!”