Image ua М і ж н а р о д н и й д і л о в и й ж у р н а л « Ім і д ж . u a »
№ 2 / 2013
PRESENT THE BEST
Напередодні ювілею. 200 років Шевченку On the eve of the anniversary. 200 years of Shevchenko NORD — 50 років. Створюючи холод NORD’s 50 years. Creating cold Морган Вільямс. Блискучі перспективи України Morgan Williams. Ukraine’s exciting prospects
Юрий Гришан:
«Страхование – неотъемлемая часть социальной политики государства» YuriY Grishan: “Insurance – an integral part of the social policy of the state”
ЧАС ІДЕ. NORD ПРАЦЮЄ.
1963 2О13
СОЗДАВАЯ ХОЛОД Creating Cold for 50 years www.nord.ua
Холдинг «Группа Норд» сегодня:
Holding company “Group NORD” today:
Крупнейший в Восточной Европе производитель кухонных плит, торгово-холодильного оборудования, компрессоров.
The biggest producer of kitchen cookers, commercial refrigerating appliances, compressors in Eastern Europe.
70% продукции экспортируется, из которых треть — в Европу.
Exports make 70% out of whole volume, the 1/3 of which — to Europe.
С 1963 по 2013 год увеличена мощность завода холодильников в 15 раз до 1 миллиона приборов в год, освоено производство кухонных плит и торгового холодильного оборудования, открыты предприятия по производству основных деталей холодильника, организованы торгующие и сервисные центры, развиваются рекреационные и спортивные организации.
From 1963 till 2013 the capacity of the factory is increased by 15 times up to 1 million appliances per year, the new types of production for kitchen cookers and commercial refrigerating appliances were developed, enterprises producing main components of the refrigerator were open, trading and service centers were organized, recreation and sport organizations are being developed.
Керівник проекту Олена СТЬОБАЛО Project leader Elena StObalo
Головний редактор Алла АЛИМОВА Chief Editor Alla Alymova
Тема свежего номера — страхование. Эту тему раскрывает директор СО «Ильичевское» Гришан Юрий Петрович — руководитель, ученый и практик. Здоровье и финансовая стабильность — два неизменных условия счастья, и оба эти условия находятся в сфере компетенции страхового общества «Ильичевское». За прошлый год компания осуществила страховых выплат на сумму более 1,5 млн грн — значительное подспорье для клиентов. O том, как в условиях рыночных отношений обеспечить достойную социальную защиту населения читайте в его интервью. Его интервью — это практика, подтвержденная аналитикой и прогнозами на будущее. Одна из актуальных и обсуждаемых тем — предстоящее подписание соглашения с ЕС. Это событие вызывает множество дебатов, мнений, ожиданий. Новое всегда настораживает, потому что еще нет понимания происходящего. Очевидно одно, страна вступает в новую эпоху, не отказываясь от хороших традиций, сохраняя богатый опыт сотрудничества и открывая новые возможности, которые являются исторической необходимостью, через освоение новых рынков, создание современных предприятий и дружественные отношения с соседями. Тема будущего грандиозного культурного события освещается в материалах круглого стола «Парад культур — Парад сказок». Этот проект будет способствовать повышению имиджа Украины в мире.
The feature of this issue is insurance. This subject is covered by the Director of “Illichivske” Insurance Company Yuriy Grishan, a scientist and practicing expert. Health and financial stability are two fixed conditions for happiness, and both of them are within the area of expertise of “Illichivske” Insurance Company. Over the past year the company paid out insurance benefits to the amount of more than UAH 1.5 million, consequently, providing substantial support for our clients. In his interview one can read about the ways of providing populations with adequate social protection within market economies. His interview contains practical experience, supported by the analytics and future projections. One of the topics of interest and discussion is the forthcoming signing of the Agreement with the EU. This event creates lots of debates, judgments and expectations. New is always made uneasy because there is a lack understanding of the current events. The only thing which is evident is that the country is entering a new epoch, not surrendering its good traditions, retaining its vast experience of collaboration and opening up new opportunities, which is a historical necessity, through new market developments, the creation of modern enterprises, and building up friendly relationship with neighboring countries. The records of the round table discussion “Parade of Cultures — Fairytale Parade” covered the subject of future cultural mega events. These projects will contribute to the enhancement of Ukraine’s image in the world.
Консультативна рада журналу IMAGE.UA: Володимир СЕМИНОЖЕНКО — голова Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України Микола ЖУЛИНСЬКИЙ — професор, академік НАН України, директор Інституту літератури ім. Т. Шевченка Борис ОЛІЙНИК — Герой України, академік НАН України, голова Українського фонду культури Ігор НІКОЛАЙКО — Посол з особливих доручень при Міністерстві закордонних справ України Олексій КРЕДІСОВ — управляючий партнер «Ернст енд Янг» в Україні Юрій АЛЕКСЄЄВ — генеральний директор Державного космічного агентства України Владислав КАСЬКІВ — голова Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України Віктор Яновський — віце-президент Торгово-промислової палати України Юрій ПАХОМОВ — директор Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України Олександр ШОКАЛО — голова Міжнародної громадської організації українців «Четверта Хвиля, голова ВГО «Українська Взаємодопомога» Роланд ФРАНКО — президент Центру «Франко-Європа», онук Івана Франка Advisory board of the IMAGE.UA magazine: Volodymyr Semynozhenko — President of the National Agency for Science, Innovation and Information Mykola Zhulynsky — professor, academician of the National Academy of Sciences, director of The Tarasa Shevchenko Institute of Literature Borys Oliynyk — Hero of Ukraine, Academician of the National Academy of Science of Ukraine, head of the Culture Fund of Ukraine. Igor Nikolaiko — Ambassador at large at the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine Alexei Kredisov — Managing Partner of Ernst & Young in Ukraine Yuri Alexeev — director general of the National Space Agency of Ukraine Vladyslav Kaskiv — the chairman of the State Agency for Investment and Management of National Projects of Ukraine Victor Yanovsky — vice-president of Commerce and Industry Chamber of Ukraine Yuri PAKHOMOV — director of the Institute of World Economy andInternational Relations of the Ukrainian National Academy of Sciences Oleksander Shokalo — chairman of the International Ukrainian NGO “Fourth Wave”, head of International public organization “Ukrainian Mutual Assistance”. Roland Franko — President of “Franko-Europe” center, grandson of Ivan Franko
Зміст content
Ірак Iraq
Вектори співпраці між нашими країнами Vectors of cooperation between the two countries
42 – 47
Узбекистан Uzbekistan
22 роки взаємин з Україною 22 years relationship with Ukraine
51
Парад Культур Parade of Cultures Київ в очікуванні величезного свята Kyiv waiting for a huge celebration
58 – 63 2
IMAGE UA №2/2013
Політикум YES ...................................................................................... 4 Україна за створення безпечного світу!.......................... 5 Герой номеру Чому держава відмовляється від допомоги?................ 6 Дискусія Добровільне медичне страхування: світовий досвід... 16 Дипломатія та економічні інтереси держави............... 18 Гостра тема Міжнародний імідж: «Who Do We Think We Are»......... 22 Аналітика Морган Вільямс: «Блискучі перспективи України»...... 30 Політика Євросоюз і Митний союз: Куди рухатися Україні?......... 36 Зроблено в Україні ДП «Укрметртестстандарт» — стандартизація, метрологія, сертифікація...............................................40 Дипломатія Шорш Халід Саід: «В Іракі зацікавлені в широкому спектрі українських товарів»......................................... 42 Михаїл Уклеба: «Країна повинна являти собою демократичну цінність».................................................48 Казахстанські виробники привезуть свою продукцію в Україну............................................... 50 Узбекистан. Свято дружби та взаєморозуміння.......... 51 Україна-Ангола — варіанти взаємодії......................... 52 Туризм Аваза — перлина для туристів, клондайк для інвесторів................................................ 56 Проект «Парад Культур – Парад Казок». Якою буде головна культурна подія Києва 2014 року?................... 58 Кіно Хороше кіно разом із сонцем та морем........................64 Перспективи української кіногалузі..............................66 Книга Ігор Степурин: «Книга — це елемент іміджу політика»..............................................................68 Особлива думка «На славу ймення України»............................................ 70 Видатні українці Творець Галицької самодостатності.............................. 76 Діаспора Бути вірним Богові, церкві, народу. ............................. 82 «Щоб не розмитися у чужому світі.».............................84 Роман Лунь: «Любіть Україну, служіть Україні, будьте українцями душею»............................................90 Мистецтво «Український Мікеланджело» в Луврі...........................94 Завжди юний балет......................................................... 98 Берестечко в Парижі..................................................... 102 Ювілей Славний ювілей. «Міжнародний трейд-клуб» в Україні відзначив 20 років.........................................104 Події Сімнадцять миттєвостей тріумфу...............................106 «ABC: Ukraine & Partners». Окреслено нові перспективи України..........................108 Підсумки Le Bourget-2013............................................. 112 Медицина Володимир Трихлеб: «Без поваги до хворого лікар не може відбутися»............................................. 116 Педагогіка Макаренко з Кременчука............................................. 118
Зміст content
The hero of the edition Why does the state refuse assistance?.............11
Discussion
Фестиваль Festival Відродження кіномистецтва відбувається в Одесі Revival of Cinema in Odessa
64 – 65
Voluntary health insurance: international practices.....................................17 Diplomacy and economic interest of and country..................................................... 18
Acute topic International image of Ukraine: “Who do we think we are”.................................................. 27
Analytics Morgan Williams: “Now Ukraine has got a unique opportunity to become a strong independent state with exciting prospects”......................................... 33
Diplomacy Книга Book
Shorsh Khalid Said: “Iraq is interested in a wide diversity of Ukrainian goods”................. 45 Ukraine and Angola — the forms of interaction...................................................... 54
Наскільки література впливає на українську політику
Project
How literature impacts Ukrainian politics
“Parade of Cultures — Fairytale Parade”. What will be the main cultural event in Kiev in 2014?................................................... 58
68 – 69
Differing view “In the name of the glory of Ukraine”..............74
Great Ukrainians The creator of Galician selfsustainability......... 80
Diaspora Іоан Георгій Пінзель Johann George Pinsel
Український митець підкорив світ Ukrainian artist conquered the world
“To not dissolve in a strange world.”............... 88 Roman Loun: “Love Ukraine, Serve Ukraine, вe Ukrainian with your Heart and Soul”.......... 92
Art “Ukrainian Michelangelo” in Louvre................ 96 Eternally Young Ballet................................... 100
Anniversary The Glorious Anniversary. International Trade Club of Ukraine Celebrates its 20th Anniversary...................... 105
Events
94–97
Seventeen Moments of Triumph................... 107 “ABC: Ukraine & Partners”. Outlining New Prospects for Ukraine.............110 Le Bourget-2013 Summary.............................113 IMAGE UA №2/2013
3
політикум Politicum
YES
YES — Ялтинська європейська стратегія — найбільший на Сході Європи суспільний інститут публічної дипломатії, який підтримує відкритий і рівноправний діалог з глобальних проблем між ЄС, Україною, Росією та іншими країнами. Цього року мова йшла про євроінтеграцію України.
Віктор Янукович, Президент України: «Україна знаходиться між двома великими монстрами — Євросоюзом та Росією, — це ми відчуваємо щодня. Я дуже вдячний як нашим партнерам з Європейського Союзу, так і з Росії в розумінні цього питання. Ми не хотіли, не хочемо і не захочемо протиставляти інтеграційні процеси: «Захід — Схід», — ми хочемо їх об’єднати. На цьому шляху Україна йде впевнено шляхом модернізації, шляхом створення умов для ведення бізнесу. Цей процес все тісніше нас об’єднує, щоб ми створили єдиний економічний простір від Ванкувера до Владивостока. Це реально можна зробити спільно».
Даля Грібаускайте, Президент Литовської Республіки: «Україна сьогодні в центрі уваги Євросоюзу і всіх європейців. Європа сьогодні у центрі української політики. Президент України чітко наголосив, що асоціація з Європою — це стратегічний вибір України. Сьогодні цей вибір був підтверджений і тими, хто при владі, і тими, хто в опозиції. Є рішучість у підтримці прагнень України до Європи і з боку Євросоюзу, і з боку всіх європейців... Україні сьогодні необхідна консолідація політичної волі для того, щоб вона почала думати і відчувати як європейська країна».
Олександр Кваснєвський, Президент Польщі (1995–2005): «Україна ніколи не була так близька до того, щоб опинитися всередині європейської спільноти... Ми не говоримо зараз про рік, два, десять, ми говоримо про дні, про тижні. Залишилося не більше двох місяців до Вільнюського саміту, і у вас є можливість, нарешті, бути разом з Євросоюзом. А це означає, що відповідальність лягає на обидві сторони і вона дуже висока».
Леонід Кожара, міністр закордонних справ України: «Україна може зробити значний внесок у розвиток сучасної сильної Європи. Особливе значення має майбутнє підписання між Україною та ЄС Угоди про глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі. Україна разом з іншими країнами Східного партнерства може стати об’єднуючою ланкою у створенні зони вільної торгівлі на просторі від Лісабона до Владивостока. Разом ми дійсно сильніші».
Домінік Стросс-Кан, голова МФВ (2007–2011): «Європа нам сьогодні потрібна більше, ніж коли б то не було. Але сьогодні і складнощів більше, ніж будь-коли. Перешкодою на шляху розвитку Європи є політичний популізм лідерів і зростання націоналістичних настроїв у європейських суспільствах. Як говорив Франсуа Міттеран в момент підготовки схвалення Маастрихтських угод: «Франція - це моя батьківщина, але Європа — це моє майбутнє».
Петро Порошенко, голова ради Нацбанку України (2007–2012): «Ми запитуємо в української аудиторії: чи підтримує вона Митний союз чи інтеграцію з Європою? У нас зараз, на щастя, сильно змінилося співвідношення. Вперше в нашій історії більше 50 % людей підтримують європейську інтеграцію. Менше 30 % підтримують Митний союз. Хто підтримує європейську інтеграцію в цих 50% і хто підтримує Митний союз серед 30%? Це дуже цікава статистика. 30% — це в основному старше покоління, менш освічене. 50% — молоде покоління, добре освічене. Це означає, що в європейській інтеграції наше майбутнє». 4
IMAGE UA №2/2013
політикум Politicum
Україна за створення безпечного світу!
68 чергова сесія Генеральної Асамблеї розпочала свою роботу 17 вересня о 15.00 в Центральних установах ООН Нью-Йорка. Тема нинішньої сесії — «Закладаючи підвалини порядку денного ООН у галузі розвитку після 2015 року». Президент України Віктор Янукович взяв участь у тижні дебатів. Він виступив на засіданні з промовою, в якій, зокрема, зазначив: «В Україні, яка пережила Чорнобиль — найбільшу ядерну аварію в історії людства, добре усвідомлюють пріоритетність питань екологічної безпеки, всебічного збереження навколишнього середовища, раціонального використання водних ресурсів». Далі Президент розповів про шлях, яким зараз прямує держава: «Ми прагнемо закріпити наявну позитивну динаміку багатьох ключових показників національного розвитку. Серед таких індикаторів — подолання бідності, забезпечення якісної освіти, збереження довкілля, покращення здоров’я матерів, зменшення дитячої смертності тощо. Провідним каталізатором поступального руху України до досягнення «цілей» є найбільш масштабна за новітню історію
нашої держави програма реформ, спрямованих як на здійснення соціально-економічних перетворень, так і на подальше зміцнення демократичного устрою та верховенства права. Крізь призму сталого розвитку розглядаємо також і євроінтеграційні устремління України, які є визначальним вектором розвитку країни». Також у промові Віктор Янукович доніс до світової спільноти позицію України щодо справ у Сирії: «Ми вітаємо розроблений Росією та Сполученими Штатами Америки план щодо передачі під контроль міжнародної спільноти арсеналів сирійської хімічної зброї та їх подальшого знищення. Водночас в Україні переконані, що успішна реалізація згаданого плану дає надію на лока-
кож привернути увагу до проблеми безпеки кіберпростору, яка стає дедалі актуальнішою на тлі становлення інформаційного суспільства». Під час візиту в США Віктор Янукович зустрівся з Бараком Обамою та іншими лідерами держав. Також наприкінці вересня глава держави прийняв участь у роботі шостого Світового економічного симпозіуму в НьюЙорку. Президент під час презентації інвестиційних можливостей України зазначив, що створення Зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом збільшить європейський ринок майже на 7%. Крім того, Глава держави зауважив, що Україна має розвинуту і конкурентоздатну галузь сільського господарства, що демонструє стабільне зростання на рівні 5% що-
Україна стає більш зрозумілою та доступною для всіх партнерів та інвесторів, адже відтепер її економіка функціонуватиме за єдиними правилами і стандартами лізацію конфлікту, залишає простір для політико-дипломатичного врегулювання. На часі активізація формування максимально широкої платформи, яка дозволить шляхом переговорів у багатосторонньому форматі знайти політичне рішення для відновлення миру і стабільності в Сирії». Президент підкреслив, що справа безпеки є однією з найактуальніших для України: «Говорячи про актуальні проблеми сучасної міжнародної безпеки, хотів би та-
річно, а це удвічі більше, ніж у середньому в країнах ЄС. «Розпочинається будівництво перших 10 індустріальних парків. Вже зараз ми бачимо, що найбільш цікавими для інвестора галузями є сільське господарство, інформаційні технології, автомобілебудування, альтернативні джерела енергії, харчова промисловість, хімічна та видобувна галузі. Не можу не відзначити перспективи індустрії туризму і відпочинку в Україні», — наголосив Президент.
IMAGE UA №2/2013
5
Герой номеру The hero of the edition
— Высокий уровень здравоохранения — гарантия здоровой нации. Здоровая нация — здоровая страна. Юрий Петрович, какие, на Ваш взгляд, механизмы необходимо запустить на государственном уровне, чтобы наша медицина отвечала главным требованиям: качественное обслуживание и высокий уровень надежности?
ПОЧЕМУ ГОСУДАРСТВО ОТКАЗЫВАЕТСЯ ОТ ПОМОЩИ? Социальная защита населения — один из важных приоритетов современного демократического государства. В условиях рыночных отношений требуется усилить, обновить и закрепить законами это направление. В первую очередь необходимо преобразование социальных программ, связанных со здравоохранением и пенсионным обеспечением — гарантами здоровой нации и защищенной старости. «Если говорить о приоритетах, то на первое место необходимо поставить приоритеты социальные», — важная и своевременная позиция Президента Украины Виктора Януковича. Социальные инициативы Президента должны быть закреплены реальными действиями со стороны исполнительной и законодательной власти. Одной из важных моделей социальной защиты является страхование. O том, что необходимо предпринять, чтобы помочь государству выполнить декларируемые Президентом социальные инициативы, в том числе в здравоохранении и пенсионном обеспечении, выйти на достойный уровень финансирования через реформирование и информирование, мы беседуем c директором Страхового общества «Ильичевское» Юрием Петровичем Гришаном. 6
IMAGE UA №2/2013
— В том, что медицина уже не может существовать в том виде, в котором она существует сегодня, убеждены все: и население, ежегодно дотирующее отрасль на миллиарды гривен из своего кармана, при этом не имеющее никаких гарантий на качественное обслуживание, и государственные чиновники, понимающие, что бюджет не в состоянии нести все затраты на медицину, и большинство медицинского персонала, живущего на минимальную зарплату. За последние 15 лет уровень финансирования системы здравоохранения в Украине не поднимался выше 3,4% от ВВП, при минимальной потребности в 5%. Украина финансирует здравоохранение на 40–50% от потребности. Этих средств хватает лишь на заработную плату медикам и оплату коммунальных услуг. По оценке ВОЗ Украина занимает первое место по размеру частного финансирования здравоохранения. Однако, в отличие от развитых стран мира, в Украине 45% от общих расходов на здравоохранение оплачивается через теневые каналы из кармана пациента в карман врача. Что касается финансирования здравоохранения через добровольное медицинское страхование, то оно является мизерным — около 1%, в то время как в развитых странах мира этот показатель составляет от 5% до 20% от общего объема финансирования отрасли. Как видим, объем работы предстоит огромный, ответственность еще больше — ведь от этого зависит здоровье и жизнь нации, стабильность в стране. Поэтому постоянно громко разрабатываются и тихо исчезают в недрах парламента законопроекты, внедряются пилотные проекты по реформированию отрасли в конкретных регионах. Но все эти меры, как видим, не приводят к положительному результату. Почему? Просто все они построены только на теории, в них не используются практические знания бизнеса, уже десятилетия осуществляющего в Украине медицинское страхование. Опыт других стран — это хорошо, но существует такое понятие как менталитет населения страны, особенности восприятия им действительности. Не учитывая этого, можно натворить больших бед.
Герой номеру The hero of the edition
— Какова роль страхования в вопросах усовершенствования медицинского обслуживания и как зависит качество обслуживания и эффективность лечения от страхования? — Все зависит от того, какую модель страхования выбрать. Например, наиболее привлекательными для украинских чиновников стали проекты системы медицинского страхования, при которых страхователи в лице государства, работодателей, юридических и физических лиц будут платить взносы в обязательный социальный фонд страхования или другое объединение. По прогнозам экспертов при такой схеме страховщики не будут иметь никаких гарантий эффективного использования этих средств, поскольку дальше денежные потоки будут находиться под контролем нереформированной системы медицинского обеспечения МОЗ. Это приведет к тому, что отрасль опять поглотит все ресурсы, не повысив качество обслуживания. Предварительные расчеты показывают, что если государство оставит бюджетные средства для финансирования здравоохранения на уровне 53 млрд грн и дополнительно решит ввести 5% налог на доходы физических лиц, это не позволит покрыть необходимые затраты на систему здравоохранения. Ситуация осложняется старением украинской нации. Увеличение численности людей пенсионного возраста приведет к уменьшению денежных потоков, полученных из доходов работающей части населения. Таким образом, существует риск того, что Украина повторит негативный опыт Германии. Поэтому государству также стоит обратить внимание на развитие дополнительных источников финансирования медицинской отрасли и применения к ним преференций. — Изменения назрели и они необходимы. Но c чего начать? — Для преодоления такого положения дел нужно реализовать ряд мероприятий, среди которых создание конкурентной среды, что позволит внедрить любую модель обязательного медицинского страхования и без которой такое внедрение невозможно. Это и расчет стоимости медицинской услуги, и создание условий для свободного выбора поставщиков услуг, полного раскрытия информации о качестве и эффективности лечения больничным заведением, и создание на базе лечебно-профилактических учреждений хозрасчетных предприятий и т.д.
Необходимо предусмотреть многоуровневое финансирование здравоохранения. Предусмотреть централизацию денежных поступлений в государственные целевые фонды, учесть предложения по дальнейшему рыночному распределению этих средств через страховщиков, имеющих лицензию и опыт осуществления добровольного медицинского страхования (ДМС). Эти выводы сделаны на основе анализа 80-летней эволюции системы медицинского страхования США, которая базируется на сочетании центрального страхового фонда с сетью местных независимых страховых организаций. Эта система действует в США в части программ Medicare (программа медицинской защиты пожилых людей, а также некоторых инвалидов и отдельных лиц с заболеванием почек) и Medicaid (программа медицинской защиты малообеспеченных людей).
Необходим и принцип самоуправления, которого не хватает в отечественных законопроектах. Он заключается в том, что государство не вмешивается в деятельность главных субъектов (государственных больничных касс), например, как в Германии, а осуществляет только надзор за их деятельностью. При этом застрахованные лица и работодатели лично участвуют в управлении ими. Все основные решения по деятельности этих субъектов принимаются на основе самоуправления. — Что это даст? — Создается сложная, но необходимая для обеспечения высокого качества и подконтрольности со стороны общества, инфраструктура, в которой каждый субъект имеет свои отдельные функции и полномочия: федеральное собрание, региональные ассоциации врачей, региональные ассоци-
Основная задача государственного медицинского страхования — сохранение, восстановление и улучшение состояния здоровья застрахованных лиц, а также обеспечение лечения различного рода заболеваний — Применительно к реформе здравоохранения Украины все чаще говорят об обязательном медицинском страховании. Возможны разные модели этого вида страхования. Какая, на Ваш взгляд, предпочтительнее для нашей страны? — При проектировании модели обязательного медицинского страхования (ОМС) следует помнить, что основная задача государственного медицинского страхования — сохранение, восстановление и улучшение состояния здоровья застрахованных лиц, а также обеспечение лечения различного рода заболеваний. Только основываясь на этом принципе можно добиться успеха в проведении реформы и поддержке ее населением. Важными также являются принципы солидарности, когда каждый застрахованный имеет право на получение одинаковых медицинских услуг, независимо от его доходов и размера уплаченных им страховых взносов, и принцип получения медицинской помощи в натуральной форме: оплата за медицинские услуги больницам или врачам осуществляется больничными кассами через объединение кассовых врачей.
ации больниц, институт изучения методов оплаты в больницах и общая федеральная комиссия, которая осуществляет надзор за качеством и эффективностью. При этом правительство не берет на себя ответственность за финансирование здравоохранения (за исключением некоторых его сегментов), а лишь предоставляет условия для создания необходимых фондов, а также осуществляет надзор за функционированием всей системы медицинского страхования. — C высоты вашего опыта работы в области страхования, какие изменения вы считаете необходимыми и наиболее плодотворными? — Как руководитель компании, которая не один год успешно работает на рынке добровольного медицинского страхования и имеет ежедневный опыт организации как оперативного так и стационарного лечения, могу отметить, что необходимо создание условий для свободного выбора поставщиков услуг, полного раскрытия информации о качестве и эффективности лечения больничным заведением и создание на базе лечебно-профилактических учреждений хозрасчетных. IMAGE UA №2/2013
7
Герой номеру The hero of the edition
Как показывает опыт эволюционного развития стран Европы и США, без значительного применения добровольного медицинского страхования невозможно обеспечить в полной мере полноценное функционирование здравоохранения. Поэтому все развитые страны шли путем предоставления налоговых преференций в личном страховании, как это сегодня реализовано для страхования жизни. Учитывая это, необходимо внедрить отнесение страховых премий по добровольному медицинскому страхованию на валовые расходы работодателей и предоставить налоговый кредит для физических лиц путем внесения изменений в Налоговый кодекс Украины.
шения качества обслуживания клиентов. И поверьте, выполнение этих принципов является лучшей рекламой для страховой компании. Так, в начале этого года СО «Ильичевское» завершило пролонгацию договоров ДМС работников крупнейшего металлургического комбината — ММК им. Ильича. Ее результаты превзошли все ожидания. Несмотря на непростое финансовое положение, «заманчивые» предложения больничных касс и других страховых компаний, «ильичевцы» отдали предпочтение нам. Количество доверивших Страховому обществу заботу о своем здоровье не только не сократилось, а и увеличилось на шесть тысяч человек.
Необходимо создание условий для свободного выбора поставщиков услуг, полного раскрытия информации о качестве и эффективности лечения больничным заведением и создание на базе лечебно-профилактических учреждений хозрасчетных Эти предложения подавались Лигой страховых организаций в 2010 году при рассмотрении в парламенте Налогового Кодекса. Подчеркну, что именно от социальной защищенности населения зависит успешное развитие государства и бизнеса, особенно того, который обслуживает население, ежедневно предоставляя ему необходимые услуги. — Как завоевать страховой компании доверие клиентов? — За восемь лет работы в сфере ДМС, наша компания обобщила основные принципы повышения качества обслуживания клиентов, которые основываются на результатах проведенного среди клиентов анкетирования: • при урегулировании страхового случая — все сомнения только в пользу клиента; • оптимальное сокращение количества посещений клиента при урегулировании страхового случая; • надежные партнеры (клиники, ведущие медицинские институты страны); • соответствие страховых выплат уровню договоров страхования; • все системные сбои используются нами для выработки контрмер с целью повы8
IMAGE UA №2/2013
И вновь повторю, что успешное развитие любого государства зависит от социальной защищенности его граждан. Создать развитую страну с населением, которое не уверено в своем будущем, не имеет гарантий получения необходимой медицинской помощи и достойной пенсии, невозможно. На одном экономическом потенциале не уедешь. Пора совместными усилиями сделать все необходимое для достижения социальной защищенности украинцев. Точка невозврата уже пройдена. — Юрий Петрович, а можно подробнее рассказать o том, что на сегодняшний день из себя представляет украинский рынок страхования жизни? — Начну c того, что рынок страхования жизни позволяет населению и предприятиям жить и работать в стабильной обстановке, сократить всевозможные риски, способствует финансовой устойчивости, накоплению сбережений, а также эффективному распределению капитала. В Европе 60% получаемых страховым рынком платежей приходится на накопительное страхование жизни, это значит, что защита человеческой жизни в Европе приоритетнее по отношению к защите материальных ценностей.
С первого взгляда украинский рынок страхования жизни выглядит достаточно оптимистично. Последние несколько лет он показывает стабильный рост и по объему собранных премий, и по количеству застрахованных. За 2012 г. сегмент лайфа (страхование жизни) вырос на 34%, объем привлеченных премий составил 1,8 млрд грн. В нынешнем году эта тенденция продолжается и за шесть месяцев текущего года уже собрано свыше 1 млрд грн. Однако, если вникнуть в структуру собранных страховщиками премий, то оказывается, что с классическим страхованием жизни они связаны мало. Если в 2006 г. в структуре страховых платежей на накопительное страхование приходилось около 90%, то сегодня только 40%. Как видим, то, что может принести долгосрочные и немалые инвестиции стране, быть хорошей поддержкой государственному пенсионному страхованию и социальной защите населения постепенно уменьшается. Еще в начале этого года Нацкомфинуслуг подготовила новую редакцию Закона Украины «О страховании», принятую Верховной радой за основу для запуска страхования Unit-Linked — это гибрид классического накопительного страхования жизни с инвестиционной составляющей в виде паевых фондов. Так, в США до 60% договоров страхования жизни заключаются именно по технологии Unit-Linked. В Европе на долю этого сегмента приходится от 30 до 80% всех премий по страхованию жизни. Страховые компании заинтересованы во введении нового для Украины вида финансовой услуги — инвестиционного страхования, при котором они смогут выйти на дополнительные сегменты рынка и привлечь клиентов гораздо быстрее. Но для того, чтобы продукт Unit-Linked полноценно заработал в Украине, необходимо решить множество проблем на рынке страхования. — И что это за проблемы? — Проблем несколько: первая и основная — отсутствие реформ в секторе страхования жизни. Рынок продолжает развиваться по закону, принятому в 1996 году. Конечно, на протяжении многих лет в закон вносилось немало изменений, но ни одно из них не привело к существенным изменениям на рынке страхования жизни. Вторая — несовершенство налогового законодательства в отношении потребителей услуг страхования жизни. В частности,
Герой номеру The hero of the edition
двойное налогообложение по договорам долгосрочного страхования жизни, что не стимулирует население к формированию накоплений. В-третьих, отсутствие Фонда гарантирования страховых выплат, аналогичного банковскому. Идея создания такого фонда на уровне руководства страны существует и законопроект разработан. Только если в случае с банками государство оказывает поддержку Фонду гарантирования вкладов, то по страховым выплатам — нет. По мнению страховщиков, для того чтобы Фонд гарантирования выплат успешно выполнял свои функции, не был номинально «пустым», необходимо привлечение средств государства не только в случае, когда собственных активов Фонда недостаточно уже на этапе осуществления выплат, но и на этапе создания такого Фонда в виде беспроцентного государственного займа. Кроме того, не следует делать обязательным участие страховщиков в этом фонде. Компании, активно работающие на рынке, сами будут добровольно становиться его членами так как это привлечет к ним больше клиентов. Ведь любой вкладчик, инвестируя средства, хочет быть уверен в их возврате. — То есть мы опять упираемся в то, что необходимы срочные законодательные изменения со стороны государства? — Безусловно. Без принятия на уровне руководства страны решений о создании лояльных условий и оказания поддержки рынку страхования жизни, учитывая его социальную значимость, добиться его успешного развития невозможно. Если кратко, то для прекращения падения спроса на долгосрочное страхование жизни необходимо расширить налоговые льготы для этого вида страхования, освободить работодателей от начисления единого социального взноса по договорам страхования жизни, создать при участии государства действенную систему регулирования, которая обеспечит гарантированность средств страхователей. — Вы уже затронули проблему снижения интереса украинцев к долгосрочному страхованию. Ваш прогноз: как в Украине будет развиваться этот вид страхования дальше? — Значительной проблемой рынка, приведшей к снижению интереса к лайфовому страхованию у корпоративных клиентов,
стало то, что с апреля 2011 года расходы работодателя на закупку услуг по страхованию жизни стали включать в фонд заработной платы, в результате чего на них начислялся единый социальный взнос в размере 36,8–40%. Из-за этого сборы в 2012 году в корпоративном сегменте упали в два раза. Из-за малых объемов рынка на сегодняшний день только 9% украинцев являются клиентами лайфовых компаний, а значит, на нем существует большая конкуренция. Которая, зачастую, ведет к нечестному, можно сказать, непорядочному поведению ряда компаний. — Например? — Например, когда страховщик меняет стратегию и начинает резко наращивать портфель. Получая дополнительное финансирование от акционеров, он направляет его в прямое или косвенное увеличение вознаграждения агентов и посредников. Что приводит к тому, что комиссионное вознаграждение по накопительным договорам зашкаливает. Компании изначально готовы отдавать практически весь первый платеж агенту для того, чтобы продать сложный продукт страхования жизни, в надежде на компенсацию своих потерь от поступления страховых платежей от долгосрочных договоров в будущем. Однако до 50% договоров страхования жизни могут и не пережить первые пять лет действия. Следовательно, компания не окупает свои затраты и подрывает финансовое состояние.
Так, при увольнении одного из сотрудников страховой компании, пострадавшей от такой схемы, на его рабочем компьютере были обнаружены похищенные им клиентские базы двух ведущих страховщиков со всеми персональными данными клиентов (паспортные данные, идентификационные коды и т.д.), которые были использованы им для заключения фиктивных договоров страхования. Мошенники использовали собственный капитал для внесения первых платежей от фиктивных клиентов, подделывая их подписи. С помощью задействованной схемы они планировали в течение двух лет возместить эти взносы и обогатиться за счет полученного агентского вознаграждения. — То есть, необходим контроль. Но каким образом можно не допускать создание подобных схем? — Чтобы прекратить работу таких групп и не допустить появления новых, необходимо создать единый реестр страховых агентов. Такое предложение было внесено нашей компанией совместно с ЛСОУ и интенсивно поддерживается главой Нацкомфинуслуг. Во всех развитых странах, благодаря лицензированию и созданию базы агентов, к которой есть доступ у компаний, есть возможность отслеживать движения агентов. Таким образом, страховая организация вполне имеет право не захотеть взять на работу специалиста, который за
Именно от социальной защищенности населения зависит и успешное развитие государства и бизнеса Кроме того, по информации страховщиков, в последние годы ряд лиц, позиционировавших себя успешными топменеджерами линейных продаж, задействовав разветвленную агентскую сеть во многих регионах Украины, в частности в Харьковской и Николаевской областях, предлагали страховым компаниям услуги по реализации их лайфовых продуктов, демонстрируя стремительный рост продаж. Однако, как выяснялось позже, привлеченные в областях руководители агентских групп и руководители агентств мигрировали по ведущим компаниям страхового рынка, используя их клиентскую базу.
последний год уже несколько раз менял компанию. Кроме того, такая система позволит отзывать или приостанавливать лицензии недобросовестных агентов. Рынок страхования жизни — это кладезь внутренних инвестиций в экономику страны, ее стабильность, как экономическую, так и политическую. Ведь страхование предоставляет дополнительную гарантию населению в стабильном будущем. И в Украине уже есть классические страховые компании, которые могут успешно работать на этом рынке благодаря наработанному опыту и заработанному доверию клиентов. IMAGE UA №2/2013
9
Герой номеру The hero of the edition
ДОСЬЕ Год и место рождения 1 января 1961 года, г. Кролевец, Сумской обл. Образование Харьковский авиационный институт (1984 г., специальность — авиационные двигатели), Национальная юридическая академия им. Ярослава Мудрого 1997 г., (специальность — правоведение). Кандидат экономических наук, доцент. (Киевский Национальный Экономический Университет). Автор более 20 научных и публицистических статей о проблемах страхования. Профессиональный опыт в страховании С 2004 года — заместитель генерального директора ОАО «Мариупольский металлургический комбинат им. Ильича» по страхованию, Директор Страхового общества «Ильичевское», Директор Страховой компании «Ильичевская».
DOSSIER Date and Place of Birth 1 January 1961, Krolivets, Sumy region. Education Kharkiv Aviation Institute (1984, specializing in aircraft engines), the National Law Academy named after Yaroslav the Wise 1997 (specialty — jurisprudence). Ph. D. in Economics, associate professor. (Kyiv National Economic University) Author of over 20 scientific publications on the problems of insurance. Professional Insurance Experience From 2004 — Deputy Insurance Director General of JSC Mariupol Metallurgical Works, Director of “Illichivske” Insurance Society, Director of “Illichivska” Insurance Company. 10
IMAGE UA №2/2013
Признание По итогам ежегодного «Финансового рейтинга» издания «БИЗНЕС» за 2011 год Юрий Гришан занял первое место в номинации «Личность страхового рынка». А в 2010 году, в этой же номинации занял второе место. Победители определялись путем анкетирования руководителей и менеджеров банков, страховых и инвестиционных компаний, представителей органов власти. 21 марта 2009 года директор Страхового общества «Ильичевское» Юрий Гришан признан победителем XIII общенациональной программы «ЧЕЛОВЕК ГОДА 2008» в номинации «Лидер страхового рынка года». Это уже второе признание заслуг Юрия Гришана. В 2007 году он стал лауреатом этой общепризнанной программы. По данным рейтинга «ТОР 100 лучших топменеджеров Украины» издательства «Экономика» директор Юрий Гришан занимает 12-е место среди руководителей компаний рискового страхования и 6-е место среди руководителей компаний страхования жизни. По данным «Рейтинга лучших менеджеров финансового сектора Украины» украинского рейтингового агентства «Эксперт Рейтинг»
директор Юрий Гришан занимает 4-е место в рейтинге наиболее результативных менеджеров страхового рынка Украины в целом и 4-е место среди наиболее результативных менеджеров в сегменте страхования жизни. Под руководством Юрия Гришана, компания получила множество наград: По итогам «Национальной премии Insurance TOP-2012» которая основывается на официальной финансовой отчетности компаний, Страховое общество «Ильичевское» признано «Лидером по качеству и оперативности урегулирования в автостраховании». Страховое общество «Ильичевское» признано победителем в номинации «Лидер в сфере медицинского страхования по работе с корпоративными клиентами» IV Всеукраинского конкурса «Лидер страхового рынка-2012» по версии журнала «Банкиръ».
Recognition On 21 March 2009, the Director of the “Illichivske” Insurance Company Yuriy Grishan was declared the winner of the 13th National Program “Person of the Year 2008” in the nominationof “Leader of the insurance market of the year.” This is the second recognition for YuriyGrishan. In 2007, he alsowon this reputable nomination for the first time. According to the rating “100 Best Top Managers of Ukraine” of “Economy” publication, YuriyGrishan was ranked as the 12th leader of risk insurance company and as the 6th leader of the life insurance company. According to the “Rating of the best managers in the financial sector of Ukraine” by the Ukrainian rating agency “Expert Rating”, YuriyGrishan was ranked as the 4th most successful manager in the Ukrainian insurance market, and as the 4th the most successful manager of the life insurance segment of Ukraine. According to the results of the annual “Financial Rating” by BUSINESS publication in 2011 Yuriy Gryshan won the lead in the category “Person of the Insurance Market”. In 2010
he was the second in the same category. The winners were decided by questionnaire surveys among officials and managers of banks, insurance and investment companies and power officials. Under the leadership of Yuriy Grishan the company won many awards: According to the results of the “Insurance TOP2012 National Award” which is based on the companies’ statutory reporting the “Illichivske” Insurance Company was voted the “Leader in quality and efficiency of settlements in car insurance”. The “Illichivska” Insurance Company was acknowledged as the winner in the “Leader in corporate medical insurance sector” category of the 4th Ukrainian nationwide contest “Insurance Market Leader 2012” according to “Bankir” magazine.
Семейное положение Женат, имеет сына и дочь. Хобби и увлечения Дайвинг, горные лыжи, восточные единоборства, частный пилот (свидетельство PPL), цифровое видео и фото.
Marital Status Married, one son and one daughter. Hobbies Scuba diving, alpine sking, martial arts, digital video and photography.
Герой номеру The hero of the edition
WHY DOES THE STATEREFUSE ASSISTANCE? — A zenith public health system guarantees the health of nation. The health of nation provides for the healthy country. Yuriy Petrovych, which are, in your opinion, the mechanisms that should be launched on the state level to make sure that our medicine corresponds to the principal requirement: quality service and the high level of reliability?
Social protection of populations is one of the major priorities of a modern democratic state. In a market economy it is necessary to strengthen, refresh and secure this area with laws. First and foremost the reorganization of social programs related to public health and pension provision being the guarantors of a healthy nation and protected old age are needed. “As for priorities, social ones should be put atop,” — an important and timely stand of the President of Ukraine Viktor Yanukovych. Social initiatives by the President shall be supported by real actions of the executive and legislative power. One of the important models for social protection is insurance. We talk to the Director of the “Illichivske” Insurance Company Yuriy Grishan about the steps that have to be taken in order to help the state in implementing social initiatives declared by the President, which includes the initiatives in public health and pension provision areas, in achieving anadequate level of financing through reforms and awareness raising.
— Everyone knows that the medicineservice is unable to continue existing in the state it exists right now: the population pays million of hryvnias in taxes annually from their own pockets and receives no guarantee what so ever of the quality medical service; the officials that understand that the budget are unable to cover all medicine-related expenses; and the majority of medicine personnel aresurviving on the minimum salary. During the last 15 years,thefinancing of the system of public health in Ukraine never raised above 3.4% of GDP, with the minimum demand of 5%. Ukraine finances only 40 to 50% of its demand. These allocations hardly cover salaries for medical stuff and payments for utility services. According to WHO, Ukraine holds first place in the world for the scope of private financing of its public health sector. But, unlike the developed countries of the world, in Ukraine 45% of the total public sector costs are paid using shadow schemes from pocket of the patient to pocket of the doctor. As for financing the public health sector using voluntary medical insurance, it is currently insignificant, i.e. approximately 1%, while in the developed countries this reaches 5% to 20% of the total allocations to the industry. As we can see, we face the enormous scope of work and even larger responsibility because thehealth of nation and the stability in the country depend on it. That is why in the halls of the Verkhovna Rada draft laws are constantly being developed and the repealed, pilot programs are being designed for reformation of the industry in specific regions. But all these measures, as we see, do not yield positive results. Why? Because they are based on theory only, they do not apply the practical knowlIMAGE UA №2/2013
11
Герой номеру The hero of the edition
edge of business that was acquired while exercising medical insurance practices in Ukraine. The experience of other countries is OK, but there exists the mentality of the population of the country, especially its perception of reality. Without taking these into account, it’s hard not to land yourself into some trouble. — What is the role of insurance in improving medical services, and how do you guarantee the quality of servicing and the efficiency of medical treatment? — It all depends on the model of treatment that you choose. For instance, the Ukrainian officials find most attractive the programs of the system of medical insurance, where insurers represented by the state, employees, or by legal entities (individuals) pay fees to mandatory social insurance funds or any other association. According to the experts’ prognosis, with such scheme the insurers shall have
— Changes are imminent and necessary too. What shall we start with? — In order to solve these problems, it is necessary to undertake certain activities that include: creation of competitive environment that would enable to implement any model of the compulsory state insurance, and without which such implementation would be impossible. It includes the calculation of the cost of medical service, and creation of the conditions for the free choice of suppliers of services targeted at full disclosure of information on the quality and efficiency of treatment by a hospital institution, and creation of self-supporting enterprises on the base of medical and preventive institutions. It is necessary to provide the multi-level financing of the public health system. It is necessary to provide for centralization of cash inflows in the state special-purpose funds, to take into account the proposals on the further market distribution of these funds, through the licensed insurers that
The main task of the state medical insurance is preservation, reestablishment and improvement of health of the insured persons and also the provision of treatment of a number of illnesses no guarantee whatsoever of efficient usage of these funds, because as a result the cash flows will be controlled by the obsolete public health system of Ukraine. As a result, the industry will absorb all the resources again without improving quality of services. According to preliminary estimates, if the state leaves budget funds for financing medical industry on the level of UAH 53 billion and allows the introduction of a 5% withholding tax, it will not allow us to cover all the necessary costs of the public health system. Also the situation exacerbates with the ageing of the Ukrainian population. Growing numbers of pensioners will result in a reduction of cash flow from the income of the working population. Thus, there exists the risk for Ukraine to repeat the negative experience of Germany. This is why the state should also pay attention to the development of additional sources of financing forthe medical industry and granting privileges to them. 12
IMAGE UA №2/2013
have experience of voluntary medical insurance (VMI). These conclusions were based on the analysis of 80-years of evolution in the system of medical insurance used in the United States, which is based on the combination of the central insurance fund with the network of local independent insurance organizations. This system works in the United States as a part of Medicare (the program of medical protection of elderly people, the disabled and some people with renal disease) and Medicaid (program of medical protection for families with low income). — With regard to reform of thepublic health system of Ukraine,mandatory insurance is mentioned more and more often. Various insurance models are possible, which one are, in your opinion, preferable for our country? — While drafting the model of mandatory medical insurance (MMI), it is neces-
sary to remember that the main task of the state medical insurance is preservation, reestablishment and improvement of health of the insured persons and also the provision of treatment of a number of illnesses. Only based on this principle, it is possible to gain success in implementation of reform and its support by the population. Also very important are the principles of solidarity, according to which each and every insured person has the right to receive equal medical services, regardless of their income and the scope of insurance fees paid, and the principle of receiving medical assistance in natural form: payment for medical services to doctors or to hospitals shall be performed by the health insurance funds of the hospitals, through the doctors’ associations. Also the national draft laws lack the principle of self-support and it is necessary to introduce it in practice. The essence of the principle is that the State stays away from the activities of the principal subjects (the health insurance funds of the hospitals), exercising only oversight. Thus, the insured persons and the employees participate in management. All the principle decisions with regard to these subjects are taken on the principle of self-governance. — Where will it lead us? — Therefore, a system that is complicated but absolutely necessary for providing the high quality services and control of the society could be created, in which each subject has their own functions and authorities: Federal meeting, regional doctors’ associations, regional hospitals associations; the institute for studying the methods of payment in hospitals and the general federation commission that exercises control over quality and efficiency. The Government only undertakes the responsibility for financing the public health system (except for certain segments) just providing the possibility to raise the necessary funds and also carrying out the supervision over the operation of the overall system of public health — Given your experience with the insurance, which changes, do you believe, will be necessary and the most fruitful? — As a company manager, I have been working in the market for independent medical insurance and had the day-to-day experience of organizing both operative
Герой номеру The hero of the edition
and the stationary treatment, I must say that it takes the creation of conditions for the choice of service providers, full disclosure of information on the quality and effectiveness of treatment by the hospital institution and creation of self-supporting structures on the base of treatment and prevention institution. Given the experience of evolutionary development of countries in Europe and the United States, without the major application of the voluntary medical insurance, it is impossible to provide for afull-fledged public healthcare system. This is why all the developed countries chose the method of granting tax preferences for health insurance. Taking this into account, it is necessary to include insurance premiums for the voluntary medical insurance into deductible expenses of employers and to grant tax loans for individual persons by making changes to the Tax Code of Ukraine. These proposals were filed by the League of Insurance organizations in 2010, when the Parliament was considering the draft Tax Code. I’ll repeat once again: the successful development of both Business and the State depends on the social protection of the public. This particularly applies to businesses that serve the population on a daily basis and pays large amount of money. — How should the insurance company win the trust of the client? — During eight years of work in the field of VMI, our company has summarized the basic principles of operation for improving the quality of customer service: • settlement of insurance cases in favor of client; • optimum reduction in the number of visits to client while settling the insured event; • reliable partnership; • level of insurance premiums complies with those provided in the insurance contracts. Moreover, the implementation of these principles is the best advertisement for an insurance company. For example, earlier this year “Illichivske” Insurance Company completed extensions of the agreements with workers of MMK named after Ilyich. The results exceeded expectations. Despite the difficult financial situation and «tempting» offers from other health insurance and insurance companies, MMK
stayed loyal to us. The amount of insured that entrusted us with care for their health did not decline, in fact it grew by 6 000 people. As I said before, the successful development of any country depends on the social security of its citizens. It is impossible to create the progressive country when its population is not confident about its future and has no guarantees of receiving the required medical care and decent pension. Just simple economic potential will not get us very far. It’s time to work together to do what is necessary for the social protection of the Ukrainians. The point of no return has been passed. — Yuriy Petrovych, what is, essentially, the state of the market for life insurance in Ukraine today? — I’ll start with stating the fact that the market for insurance allows the population and the enterprises to live and to work
In 2006 universal insurance was 90% of the total insurance, today it hardly makes 40%. As we see, the factors that bring the considerable long-term investments to the country and support the state pension insurance and social protection of the population, are gradually diminishing. In the beginning of this year the National Commission for Financial Services developed the new version of the Law of Ukraine “On the Insurance”, adopted by VerkhovnaRada as the basis for launching “unit-linked” type of insurance, which is the hybrid of the classical universal life insurance with investment funds as additional components. Thus, in the United States 60% of Universal life agreements were signed using Unit-Linked. In Europe this segment represents 30 to 80% of all the universal life premiums. The insurance companies are interested in the introduction of this new (for Ukraine) type of financial services, the in-
It takes the creation of conditions for the choice of service providers, full disclosure of information on the quality and effectiveness of treatment by the hospital institution and creation of self-supporting structures on the base of treatment and prevention institution in stable conditions, to reduce all possible risks; it is conducive to financial stability and effective distribution of capital. In Europe 60% of insurance fees are represented by the universal life insurance, which means that in Europe protection of human life is a higher priority than the protection of material values. At first sight the Ukrainian insurance market is looking good. During the recent couple of years it demonstrates the sustained growth based both on the volume of premiums and the number of the newly insured. In 2012 the segment of life insurance grew by 34%, and the scope of investments was UAH 1.8 billion. This year the trend is likely to continue, and during six months of the current year more than UAH 1 billion was collected already. However, if you analyze the structure of the insurance premiums collected, you’d see that is has very little to do with the classical life insurance.
vestment insurance through which they will get access to additional segments of the market and which helps them to attract clients more effectively. But, for the product of Unit-Linked to adequately work in Ukraine, it is necessary to resolve numerous problems in the insurance market. — What are those problems? — There are several problems: the fist and the utmost is the lack of reforms in life theinsurance sector. The market continues to develop according to the laws adopted in 1996. Of course, in the course of many years multiple changes were introduced into the legislation, but neither of them resulted in essential changes in the market for life insurance. The second is the imperfection of the tax legislation with regard to consumers of life insurance services. Specifically, the double taxation provisions in the long-term life insurance agreements, which really IMAGE UA №2/2013
13
Герой номеру The hero of the edition
does not encourage the population to accumulate savings. Thirdly, the absence of the fund in guaranteeing the insurance payments that would be similar to ones offered bybanks. There exists the idea of creating such fund on a country level and the corresponding draft law was developed. Except that in the case of banks, the state supports the Deposit guarantee fund, but does not support the Insurance Benefits fund. In opinion of the insurers, for the Insurance
with the state, to create the effective regulatory system, which will serve as a warranty to the policyholders. — You have already mentioned the problem of the declining interest to the long-term insurance in Ukraine. In your opinion, is there a future for this type of insurance in this country? — A significant problem of the market, which led to thisdecline of interest in life insurance for enterprise customers, is that
The successful development of both Business and the State depends on the social protection of the public Benefits Fund to meet its obligations, it is necessary to attract the state funds at the establishment stageof such Fund, as an interest-free loan, not just at the point when the fundis running out of its own money. In addition, we should not oblige the insurers to participate in this fund. The active market participants should be given the right of voluntary membership; this will attract more clients. When investing, any investor wants to make sure their funds are paid off.
from April 2011 the employer’s costs of purchasing life insurance services were included in the payroll and recorded as a single social contribution of 36,8–40%. Consequently, in 2012 insurance payments within the corporate sector reduced by half. Because of the small size of the market today, only 9% of the Ukrainians have life insurance policies, which leads to serious competition and often results in dishonesty, or dishonest practices by some companies.
The market for insurance allows the population and the enterprises to live and to work in stable conditions, to reduce all possible risks; it is conducive to financial stability and effective distribution of capital — In other words, we are back to the necessity of introducing urgent legislative changes on behalf of the state? — This goes without saying. Without undertaking to create a conducive environment and to support the life insurance market, taking its social significance into account, it is impossible to provide for its successful development. In short, to stop the decrease in demand for the long-term life insurance agreements, it is necessary to extend the relevant tax incentives, to exempt the employers from payment of the social contribution on life insurance agreements and, together 14
IMAGE UA №2/2013
— Could you give an example? — For example, the insurer changes its strategy and suddenly begins to increase its portfolio. Having obtained extra funding from shareholders, they use it for direct or indirect increase of agents and intermediaries’ remuneration. As a result, the commission fee for equity-linked contracts exceeds the limit. Initially, the companies were willing to give the entire first payment to the agent in order to sell the complex life insurance product, hoping to cover the losses by means of the long-term contracts in the future. However, as a rule, up to 50 % of life insurance contracts do not survive the first five years of operation. Consequently,
the insurance company is unable to cover its costs, which undermines its financial position. Besides, according to the underwriters, recently some individuals have been positioning themselves as successful top-line sales managers, utilizing the extensive network of agents in many regions of Ukraine, in particular, Kharkiv and Mykolaiv regions, offering services to insurance companies to implement their life insurance products and showing the rapid increase in salesthey can achieve. However, as it turned out later, the leaders and heads of agencies have been migrating through the leaders of the insurance market and stealing their customer base. Upon dismissal of one of the employees of the insurance company who was a victim to such scheme, they found stolen customer bases of the two leading insurers with all the personal information of clients (passport data, identification numbers, etc.) that have been used by him for making bogus insurance contracts. Con artists used their own capital to make the first payments from fictitious customers, forging their signatures. Using the scheme, they had hoped to recover these costs and to profit from the resulting agency fees, within two years. — Thus, there is need for control. But how can such schemes be prevented? — To stop such groups’circuiting and to prevent the emergence of the new ones, you need to create a single register of insurance agents. Such aproposal was made by our company together with the LIOU and was actively supported by the Chairman of the National Commission of Financial Services. In all the developed countries due to licensing and creation of an agent’s database, to which the companies have access, it is possible to track the movement of agents. Thus, the insurance company has every right not to want to hire a professional who has changed companies several times during the last year. In addition, such system revokes or suspends licenses of unscrupulous agents. The life insurance market is the treasury for domestic investments in the country’s economy and the guarantee of both economic and political stability. Insurance serves as an additional guarantee of the predictable future to the population. In Ukraine there are already successful insurance companies in this market that have gained the necessary and hard-earned trust of their customers.
ДИСКУСІЯ discussion
ДОБРОВОЛЬНОЕ МЕДИЦИНСКОЕ СТРАХОВАНИЕ: МИРОВОЙ ОПЫТ
П
ереход к страховой медицине, как показывает мировой опыт, является необходимым в условиях рыночной экономики и развития рынка медицинских услуг. Страхование может быть как обязательным, так и добровольным, o котором и пойдет речь. Добровольное медицинское страхование (ДМС) по сравнению с обязательным медицинским страхованием (ОМС) дает возможность получать врачебную помощь в значительно большем объеме и лучшего качества. Открываются новые возможности: бесплатный доступ к дорогостоящим видам обследования и лечения, богатый выбор физиотерапевтических процедур, консультации лучших специалистов, пребывание в стационарах повышенной комфортности. Немного истории. Категория «добровольное медицинское страхование» — американское изобретение. В Конституции США не предусмотрено обязательного государственного обеспечения медицинской помощью граждан. Государственное медицинское страхование распространяется лишь на отдельные категории населения: государственных служащих, полицейских, военнослужащих, ветеранов, инвалидов. При этом страховщиками все равно выступают частные компании, а страхование называется государственным потому, что страховые взносы уплачиваются из бюджета. ОМС 16
IMAGE UA №2/2013
как элемент государственных социальных гарантий отсутствует. Добровольной системой медицинского страхования охвачено более 80% населения США. Здесь функционирует приблизительно 1500 частных страховых компаний, а суммарные расходы американцев на здравоохранение составляют примерно 15,2% ВВП. Частное медицинское страхование осуществляется в двух видах — коллективном и индивидуальном. Около 75% работающего населения страхуется работодателем. Каждый работающий американец, кроме страховки работодателя, стремится к дополнительному страхованию в индивидуальном порядке, поэтому 74% населения имеет частную страховку. Однако несколько десятков миллионов американцев вообще не имеют никакой страховки. По разным оценкам, их число составляет от 20 до 50 млн человек или от 7 до 17% населения. Эти граждане получают медицинскую помощь в государственных медицинских учреждениях в рамках программ отдельных штатов и страховых компаний, финансирующих оказание помощи на условиях благотворительности. В последние годы в экономических воззрениях ряда западноевропейских стран возникла так называемая «теория социального выбора» в отношении практически всех общественных благ,
включая здравоохранение, образование и коммунальные услуги. Суть ее состоит в двухступенчатости потребления этих благ, когда до определенного уровня они предоставляются как бы бесплатно или по низким фиксированным ценам, после чего они становятся обычными рыночными благами. А вот другой пример — в Австрии установлен не единый для всех взнос в систему ОМС, а дифференцированный в зависимости от принадлежности к тому или иному классу, причем работодатель и работник платят пополам. Так, для «белых воротничков», т.е. служащих, он составляет 6,9%, для «синих воротничков», т.е. рабочих — 7,9%, для других застрахованных (занятых в иностранных компаниях, туристических гидов и др.) — 9,1%, для занятых в сфере обслуживания — 7,1%, для лиц свободных профессий — 9,1%, для фермеров — 6,4% и т.д. при единых стандартах оказания медицинской помощи. Правда, если пациент хочет иметь комфортные условия в больнице (специального класса), попасть на прием к врачу, не работающему по контракту с фондом ОМС, сократить время ожидания приема или получения анализов, то для этого существует добровольное страхование, на долю которого приходится 7% всех расходов на здравоохранение и 8% от стоимости стационарной помощи. Добровольное страхование в развитых странах имеет разную степень выраженности: от незначительного процента до практически основной формы финансирования, но, тем не менее, существует обязательно. Именно ДМС обеспечивает гарантии предоставления и доступность высококачественных медицинских услуг. Помимо выгоды для клиента дополнительное медицинское страхование решает проблемы привлечения дополнительных и значительных финансовых ресурсов в сферу здравоохранения. Благодаря ДМС принципы рыночной экономики и экономические рычаги управления начинают активно использоваться в управлении системой здравоохранения, что идет ей только на пользу. Сегодня Украина перенимает лучший опыт передовых стран мира, в том числе, и по страхованию, открывает для своих граждан возможности быть защищенным добровольным страхованием, которое сегодня пользуется популярностью в мире. Выгода от этого очевидна — здоровая и цветущая нация!
ДИСКУСІЯ discussion
I
nternational practices have proven that the transition to medical insurance is necessary in the context of market economy and the development of health care market. Insurance can be either compulsor y or voluntar y, which the below article refers to. Voluntary health insurance (VHI) compared to compulsory medic a l i nsura nce (CM I ) enables individuals to receive medical treatment to a considerably greater extent and of better quality. New opportunities are opened up: free access to expensive examinations and treatments, wider choice of physical therapy treatment, consultations by the best specialists and staying in more comfortable hospitals.
VOLUNTARY HEALTH INSURANCE: INTERNATIONAL PRACTICES Let me give you some background. The “voluntary health insurance” category is an American invention. The United States Constitution does not provide for compulsory public medical care for its citizens. Public medical insurance applies only to selected categories of population: public employees, police, military servicemen, veterans, and disabled persons. In these circumstances, private companies act as insurers and the insurance is called public because insurance contributions are paid from the state budget. CMI does not exist as an element of the public social security protection. More than 80% of the US population is covered by the voluntary health insurance system. About 1500 private insurance companies operate in this sector and the Americans’ total spending on health care amounts approximately to 15.2% of GDP. Private health insurance is maintained in two types, group insurance and personal insurance. The employers insure about 75% of the working population. Besides insurance provided by the employer, every working American tends to possess additional insurance on an individual basis, therefore 74% of the population have private insurance. However, several tens of millions of Americans have any insurance at all. According to the different estimates they account for 20 to 50 million people or between 7 and 17% of the population. These citizens
receive medical treatment in public health care institutions as part of the programs implemented in separate states and by the insurance companies which provide charity funding for medical care delivery. Over the last few years, encompassed within the economic views of a number of countries in Western Europe, appeared the so-called “social choice theory” with regard to practically all public benefits, in-
for other insurance holders (employed by foreign companies, tourist guides, etc.) — 9.1%, for people engaged in service sector — 7.1%, for self-employed people — 9.1%, for farmers — 6.4%, etc., despite of the existing uniform standards for medical care delivery. Although, if a patient would like to have more comfortable conditions in a hospital (of a higher class), have an appointment with the doctor who doesn’t hold contract with CMI fund, shorten the waiting time for an appointment or receiving test results, the voluntary insurance exists for the purpose, the share of which is 7% of total health-care spending and 8% of the hospital care value.
It is voluntary health insurance that guarantees the provision and accessibility of high quality medical services cluding health care, education, and public utilities. The main point of this reflects the idea of two stages in consumption of these benefits, when up to a certain level they are granted somewhat free of charge or given at low fixed prices, and thereafter they turn into common market benefits. Another example can be found in Austria, where the CMI system requires not a single contribution, but differentiated ones, depending on the social class you belong to and contribution amount can be halved accordingly between an employer and employee. Thus, the insurance contribution for “white collars”, i.e. office workers, is 6.9%, for “blue collars”, i.e. workers — 7.9%,
Voluntary insurance have different degrees of intensity in different countries: from insignificant percentages to practically the main form of financing, but nevertheless it definitely exists. It is VHI that guarantees the provision and accessibility of high quality medical services. Besides benefits gained by the clients, the supplementary medical insurance solves the issues of attracting additional and significant financial resources into the public health sector. Due to VHI the principles of market economy and economic instruments of management start to be used actively in the public health system management, which as a result brings nothing but benefits to it. IMAGE UA №2/2013
17
ДИСКУСІЯ discussion
ДИПЛОМАТІЯ ТА ЕКОНОМІЧНІ ІНТЕРЕСИ ДЕРЖАВИ
DIPLOMACY AND ECONOMIC INTEREST OF THE COUNTRY
Олександр Шаров, професор, доктор економічних наук Olexander Sharov, Prof., Doc. hab.
ІСТОРІЯ Хоча економічна дипломатія і не є чимось абсолютно новим, але саме зараз, на стадії глобалізації, вона набуває нового значення. Взагалі, дипломати, спеціально призначені для обслуговування економічних потреб своїх держав, — комерційні аташе, почали призначатися лише наприкінці ХІХ сторіччя, і до початку Першої світової війни важливість економічної дипломатії ще підлягала сумніву. Але вже після Першої світової війни питанню відновлення міжнародної фінансової системи було присвячено відому Генуезьку конференцію 1922 року. Економізація зовнішньої політики США почала помітно посилюватися після певного вимушеного періоду її «мілітаризації», по завершенню періоду «холодної війни». Аналогічні підходи у сучасній дипломатичній практиці можемо спостерігати і в інших країнах. Зокрема, у лютому 2012 року уряд Німеччини ухвалив нову стратегію зовнішньої політики під назвою «Сприяти глобалізації — розвивати партнерство — поділяти відповідальність». Основна ідея нової зовнішньополітичної доктрини Федеративної Республіки — «пошук нових ринків». Традиційно активну роль у зовнішньоекономічних відносинах відіграють зовнішньополітичні відомства Австралії, Канади та Великої Британії. Методи економічної дипломатії набувають особливо важливого значення. А задля створення підґрунтя для їх ефективного використання необхідно передусім сформулювати наші економічні інтереси у вигляді чітких політичних цілей.
ЕКОНОМІЧНА ДИПЛОМАТІЯ Проблеми розвитку економічної дипломатії обговорювалися українськими фахівцями на «круглому столі», організованому Національним інститутом стратегічних досліджень при Президентові України спільно з Міністерством закордонних справ України. За результатами проведеного аналізу були внесені рекомендації щодо певних заходів, частина з яких може бути здійснена міністерством закордонних справ самостійно, а частина — вимагатиме міжвідомчого узгодження та прийняття рішень на більш високому рівні. Зокрема, на нашу думку, серйозної корекції потребують концептуальні підходи в галузі економічної дипломатії, які здебільшого взагалі не формалізовані і не розглядаються в практичній роботі як дороговкази при прийнятті рішень з конкретних питань поточної діяльності. Гармонізація політичних та економічних інтересів вимагає також координації зовнішньоекономічної діяльності між країнами-партнерами. 18
IMAGE UA №2/2013
HISTORY Although economic diplomacy is not something completely new, however right now amidst rapid globalization, it takes on new significance.As a matter of fact, the diplomats specially designated to serve economic needs of their states(commercial attaches) started to be appointed only at the end of the XIX century. Before the beginning of the First World War the importance of economic diplomacy had been still doubted. However, as early as after the First World War, the famous Genoa Conference, held in 1922, was devoted to the international financial recovery. The economization of the US foreign policy started tointensify appreciably aftera certainforced phase of its “militarization” upon completion ofthe “cold war” period. One can see similar approaches in current diplomatic practices in other countries as well. In particular, in February 2012 the German government adopted a new strategy for their foreign policy called “Shaping Globalization, Expanding Partnerships, Sharing Responsibility”. The key words of the new conception of the Federal Republic foreign affairs are “quest for new markets”. Traditionally an active part in foreign economic affairs is played by the foreign services of Australia, Canada, and Great Britain. The economic diplomacy methods are gaining particular importance. Moreover, in order to prepare for their effective use, initiallyour economic interests should be concentratedin the form of specific political objectives.
ECONOMIC DIMPLOMACY The problems of economic diplomacy development were discussed by Ukrainian experts at the round-table discussion organized by the National Institute for Strategic Studies under the President of Ukraine, in liaison with the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine. In particular, according to the our opinion, the conceptual approaches in the sphere of economic diplomacy require significant correction.
ДИСКУСІЯ discussion
ДИСКУСІЯ
DISCUSSION
Після презентації доповіді відбулася загальна дискусія на тему «Формування ефективної інституційної системи організації зовнішньоекономічної діяльності».
The general discussion concerning “The Development of Effective Institutional System for the Organization of External Economic Activity”took place after the statement presentation.
Директор науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі, член-кор. НАНУ І. Г. Манцуров підкреслив важливість концентрації дипломатичної роботи на допомозі малому та середньому бізнесу, а також налагодженню міжрегіональних економічних зв’язків. Наголошувалося, що інформаційно-аналітична діяльність торгівельних представництв повинна концентруватися на інтересах компаній, моніторингу макроекономічної ситуації, заходах економічної політики та основних подіях у країні перебування.
The Director of the Economic Research Institute, Ministry of Economic Development and Trade,a corresponding member of the National Academy of Sciences of Ukraine (NASU) I. H. Mantsurov made thepoint that economic diplomat should focus their work on the assistance of small and medium-sized businesses, as well as on the development of interregional economic relations. It was stated that the information and analytical activities of the trade missions should be concentrated on companies’ interests, and, with that in mind, ensure macroeconomic environment monitoring, keeping track of the economic policy measures and principal developmentsin a host country.
Як зазначив заступник Керівника Головного управління з питань міжнародних відносин Адміністрації Президента України В. О. Балута, «інформаційна складова дипломатичної роботи в економічному напрямі є важливим аспектом». Як повідомлялося у доповіді, 50 і більше відсотків роботи дипломата припадає саме на цю ділянку. Центральне місце у сучасних торговельних переговорах держав-членів СОТ посідає не питання покращення умов торгівлі, не лібералізація доступів до ринків. Насправді центральним і все більш нагальним питанням є підвищення через міжнародну торгівлю рівня життя, забезпечення повної занятості, сталого зростання реального доходу та ефективного попиту, ефективного використання світових ресурсів для розширення виробництва та обміну товарів.
As it was indicated by the Deputy Head of the Main Directorate for the International Relations at the Administration of the President of Ukraine V. O. Baluta, “The information content of diplomatic activity at its economic function is a very important aspect”. As it was pointed out in the statement, it was the area that accounted for 50% of a diplomat’s activities. Neither the issue of improvement in the terms of trade, nor liberalization of access to marketsis the focal point of the present-day trade negotiations between the WTO member countries.In reality the central and ever more topical issue is to raise the living standards through the international trade, ensure full employment and steady sustainable growth of real income andthrough effective demand, the effective use of global resources for the expansion of production and goods exchange.
На деякі особливості інформаційно-аналітичної роботи економічних дипломатів звернув увагу експерт Центру антикризових досліджень C. І. Романенко. Він зауважив: якщо розглядати Міністерство закордонних справ України як організатора та ідеолога економічної дипломатії, то той факт, що зовнішню торгівлю товарами часто ведуть філіали ТНК, як не дивно, працює на користь Міністерства. Адже МЗС, зокрема посольства, можуть порівнювати показники зовнішньої торгівлі України за всією сукупністю товарів, окрім кількох підгруп, з даними національної статистики країни акредитації. Такий аналіз часто виявляє істотні розбіжності між статистичними даними української сторони та інших країн. Не знаючи цього, підходячи однобічно, вести економічний діалог, а тим більше дискусію, складно. Виступаючи посередником між органами держав-
An expert of the Anti-Recession Studies Center S. I. Romanenko drew attention to some peculiarities of the information and analytic activities of economic diplomats. He noticed that when the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine is regarded as an organizer and ideologist of economic diplomacy, the fact that the foreign trade is often conducted by the branches of TNC curiously enough turns to the advantage of the Ministry.Indeed, the MoFA, particularly the embassies, can compare the foreign trade figures of Ukraine on the whole range of products, except several product subgroups, with the national statistical data of the country of accreditation. Such analysis often shows substantial discrepancies in commodity flow statistics between Ukrainian and other counties statistical data, and not knowing this fact it is difficult to be engaged in economic dialogue and especially hold a discussion using a one-sided approach. Acting as a mediator between different IMAGE UA №2/2013
19
ДИСКУСІЯ discussion
ної влади, суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України та іноземними державами і їх суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, МЗС повинен налагодити власну систему аналітичної діяльності у сфері економічної дипломатії, образно кажучи, здобути інформаційноаналітичну незалежність.
governmental authorities, entities engaged in foreign economic activities of Ukraine, on the one hand and foreign countries and their entities engaged in external economic activities, the MoFA should establish its own system of analytical activities in the sphere of economic diplomacy, figuratively speaking, gain information and analytical independence.
Досвід вітчизняної дипломатії в напрямку економізації зовнішніх відносин був детально висвітлений у виступі Директора департаменту економічного співробітництва Міністерства закордонних справ України І. В. Ніколайко. За роки незалежності Україна набула досвіду організації роботи в галузі економічної дипломатії за різними моделями — від концентрації її в Міністерстві зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі, через включення цієї установи до складу єдиного Міністерства економіки до передачі координуючих функцій та функцій по управлінню торгово-економічними місіями за кордоном (перетвореними у відділи економічних радників) міністерству закордонних справ України. На сьогодні, відповідно до Положення про Міністерство закордонних справ України, саме на МЗС України покладені завдання участі у забезпеченні у межах повноважень реалізації державної зовнішньоекономічної політики, політики інтеграції економіки України у світову економічну систему, а також участі у формуванні та реалізації державної політики, спрямованої на інтеграцію України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі.
Ukraine’s experience in diplomacy towards the economization of external relations was covered in detail in the speech made by the Director of the Department of Economic Cooperation of the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine I. V. Nikolaiko. Over the years of its independence Ukraine has acquired the experience of the arrangement of work in the area of economic diplomacy at different patterns — starting from its concentration at the Ministry of Foreign Economic Relations and Trade, through integration of that institution into the structure of the unified Ministry of Economics, to the transmission of coordinating functions and management functions of the trade-economic missions abroad (modified into the economic counselor departments) to the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine. At present in accordance with the Regulations on the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine it is the MoFA of Ukraine that is allotted a task to ensure, within its power, the implementation of the state foreign economic policy, the policy of Ukraine’s economy integration into the global economic system, as well as participation in the formation and implementation of national policy aimed at Ukraine’s integration into the European political, economical and legal space with the purpose ofthe acquisition of its membership in the European Union.
Про досвід інших країн розповіли Посол Південної Африки в Україні Стенлі Матабата, керівник економічної секції Посольства Польщі в Україні Павел Гебскі та колишній економічний аташе Посольства США в Україні, а нині Головний виконавчий директор інвестиційної компанії «Horizon Capital» Наталія Яресько. Зокрема, було проаналізовано роль ініціативи тодішнього заступника державного секретаря США Л. Ігелбергера, про яку згадувалося і в основній доповіді. Так званий «Ігелбергівський «Біль про права» був оприлюднений в листопаді 1989 року. Суть цієї ініціативи полягала у визнанні першочерговим національним інтересом США підтримку економіки країни. Н. Яресько констатувала: «Завдання економічної дипломатії США полягає у підтримці інтересів американського бізнесу (в тому числі приватного бізнесу, яким і є здебільшого підприємництво у Сполучених Штатах), оскільки економічний інтерес — це головна складова національної безпеки».
As far as the foreign countries’ experience is concerned, it was reported by the Ambassador of South Africa to Ukraine Stanley Mathabatha, the Head of Economic Section of the Embassy of Poland in Ukraine Pawel Gebski, and the former economical attache of the US Embassy in Ukraine and now Chief Executive Officer of Horizon Capital Investment company Natalia Yaresko. In particular, the role of the then US Undersecretary of State L. Eagleburger’s initiative,which was mentioned in the keynote statement, was analyzed. The so-called “Eagleburger’s Bill of Rights” was promulgated in November 1989. The purport of that initiative was the recognition of the fact that support of the country’s economy was the overriding national interest of the USA. N. Yaresko stated, “the objective of the US economic diplomacy lies in the support of American business interests (including private business which constitutes the major part of overall business in the United States), as the economic interest is the major component of the national security”.
20
IMAGE UA №2/2013
ДИСКУСІЯ discussion
Говорячи про економізацію зовнішньої політики, дуже важливо аналізувати підходи до цього питання різних країн, а не тільки світових лідерів. Як підкреслив Стенлі Матабата (Посол Південної Африки в Україні), економізація повинна відбуватися за умови чіткої координації. Взагалі, єдність є однією з умов успіху або, як свідчить принцип «убунту» — Umuntu Ngumuntu Ngabantu («Людина є людиною завдяки іншим людям»). Як зрозуміли учасники «круглого столу» — такий підхід і став одним з факторів, який сприяв потужному виходу ПАР на арену глобальної економіки, дозволивши увійти у помітну групу серйозних гравців, зокрема, стати членом BRICS, «локомотивом» розвитку на африканському континенті, одним з виразників інтересів країн з новоствореними ринками на переговорах в рамках СОТ тощо. В цілому можна констатувати, що учасники «круглого столу» визначили основні шляхи формування ефективної системи зовнішньоекономічної діяльності України. Зазначимо, що на сьогодні МЗС України практично завершило роботу з реалізації Указу Президента України від 8 квітня 2010 року № 522 «Про деякі питання представництва економічних інтересів України за кордоном». Внесено відповідні зміни до Положення про МЗС України, затверджено Положення про відділ з економічних питань у складі ЗДУ та Генеральні директиви відділам з економічних питань. Значно посилено рівень взаємодії між провідними українськими експортерами, регіонами України та МЗС. Проводиться системна робота з питань просування української продукції на зовнішні ринки та залучення іноземних інвестицій. Започатковано практику проведення як на території держави, так і за кордоном, презентацій інвестиційних та виробничих можливостей регіонів України. Отже, можна констатувати, що Україна визначилася щодо економізації зовнішніх зв’язків як пріоритетного напрямку зовнішньої політики та інституціональної структури механізму забезпечення зовнішньоекономічної політики та економічної дипломатії. В цьому контексті слід відзначити, що розбудова моделі економічної дипломатії в порядку, визначеному відповідними указами Президента України, відбувається в цілому успішно, але наразі завершено лише перехідний етап, в процесі якого на практиці з’ясовані функціональні обов’язки окремих державних установ та відпрацьовані механізми їх взаємодії. В той же час, забезпечення більшої ефективності заходів економічної дипломатії та її пристосованості до умов глобалізованої економіки вимагає певного вдосконалення з урахуванням сучасних тенденцій та іноземного досвіду.
Speaking about economization of foreign policy it is very important to analyze the approaches of different countries to this issue, and not only the world leaders. As Stanley Mathabathapointed out, economization should take placeupon the condition of distinct coordination.Generally speaking, unity is one of the keys to success or, as one of the Ubuntu principles affirms, “Umuntu Ngumuntu Ngabantu” (“A person is a person because of others”). As it was understood by the participants of the round-table discussion, such approach became one of the factors that favored powerful entrance of RSA into the stage of global economy, allowing it to join the notable group of serious players, in particular, become a member of BRICS countries, the development driver in Africa, one of the mouthpieces of countries with emerging markets at the negotiations within WTO framework, etc. On the whole one can state that the participants of the round-table discussion have identified the main routes for the development of the effective systemof Ukraine’s external economic activity. It must be noted that so far the MoFA of Ukraine has almost completed the implementation of the Decree of the President of Ukraine No. 522 issued on April 8, 2010 “On Some Issues ofthe Trade-Economic Missions of Ukraine Abroad”.The Regulations on the MoFA of Ukraine was amended accordingly, the Regulation on the Department of Economic Affairs within the Diplomatic Institutions Abroad and the General Directives to the Departments of Economic Affairs were approved. The level of cooperation between the key Ukrainian exporters, regions of Ukraine and MoFA has been enhanced significantly. Methodical work on the promotion of Ukrainian products to the external markets and attraction of foreign investments is being carried out. The practices of presenting the investment and production potential of Ukraine’s regions havebeen initiated both domestically and abroad. Thus it can be stated that Ukraine has determined the economization of external relations aspriority guidelines for its foreign policy and institutional structure of foreign economic policy and economic diplomacy facilitating mechanism.In this context it should be noted that the pattern of economic diplomacy in accordance with the respective Decrees of the President of Ukraine is being built up generally successful. However,so far only the transition period is completed, in the course of which the functions of separate public agencies have been clarified in practice and the mechanism of their collaboration have been worked out. At the same time making the measures of economic diplomacy more efficient and its ability to adapt to the conditions of economic globalization require certain improvementswith due consideration of current trends and foreign experience. IMAGE UA №2/2013
21
ГОСТРА ТЕМА ACUTE TOPIC
Олександр ШАРОВ, доктор економічних наук, професор
МІЖНАРОДНИЙ ІМІДЖ УКРАЇНИ:
«Who Do We Think We Are»
«Как вы яхту назовете, Так она и поплывет» «Пісня про назви кораблів», Слова Є. Чеповецького
В
одному зі своїх попередніх Послань Президент України висловив сподівання на те, що наша країна в історично осяжному майбутньому зможе зайняти місце серед «провідної двадцятки» держав світу. На жаль, це не стало ані наці-
тим, я б не ставився до такої перспективи за принципом «Дай, Боже, нашому теляті вовка з’їсти!», а прислухався б до посла Німеччини в Україні Г.-Ю. Гаймзьота, який, згадавши цю мету, зауважив: «Вона амбіційна, але досягти її цілком можливо».
Незважаючи на потенційні можливості, наш рівень активної участі у міжнародному перерозподілі праці, товарів та капіталу, залишається низьким та неякісним ональною ідеєю, ані пріоритетом діяльності Уряду. Громадська думка поставилась до цього якось... А ніяк не поставилася! Між 22
IMAGE UA №2/2013
Я хотів би нагадати читачам останні кадри добре відомого фільму «Афоня»: міліціонер, перевіряючи документи героя кар-
тини, не впізнає його на фотографії в паспорті; «А так?» — говорить Афоня і широко посміхається. Може і ми будемо виглядати для себе та світу інакше, якщо поглянемо на нашу історичну долю під іншим кутом зору, не так похмуро. Протягом тисячоріччя наші предки побудували (спільно з іншими сусідами) шість могутніх держав, шість імперій: Київську Русь, Велике Литовське князівство, Річ Посполиту, Російську та Габсбургську імперії, СРСР. У кожному з цих державних утворень український народ відігравав різні ролі і мав різне положення: від ключового (Київська держава), рівноправного (Велике Литовське князівство) або рівно безправного (СРСР) до друго- (Річ Посполита та Російська імперія) або третьорядного (ім-
ГОСТРА ТЕМА ACUTE TOPIC
перія Габсбургів). Але це була роль державотворча, а не колонізованих аборигенів. В багатьох, більш того — в усіх випадках українському народу та його національній еліті доводилося чимось поступатися заради того, щоб бути частинкою державного елемента: вірою в Бога (не тільки православною, а й взагалі), мовою, традиційним одягом, певними територіями, свободами та привілеями. Тоді, коли такі поступки ставали занадто великими, українці вимушені були шукати собі нових союзників: в Литві та Речі Посполитій , в Росії та Османській імперії, в Швеції та Німеччині, США та Грузії, Російській Федерації та Польській Республіці... Досить часто нові союзники сприймали Україну не як самостійного партнера, а як «матеріал» для власних дер-
на межі російського геополітичного простору, скільки на розломі великого євразійського суходолу, дві сторони якого займають Європейський Союз та Китай. Ось тут саме час розповісти, ким ми себе бачимо. Можливо, найбільш поширеною є думка про важливу роль України як «транзитного мосту» чи то на «Шовковому шляху», чи то на шляху «з варягів у греки». Внаслідок цього з північно-західної Європи до нас прийшли князі-державотрорці (Швеції, Данії, Британії, Нормандії, Сицилії), а з південно-східної — християнська цивілізаційна культура. Дніпро, таким чином, виступає як важливий транспортний шлях, а Київ — як «вузлова станція». Щоправда, «Великий шовковий шлях», який у нас дуже полюбляють згадувати деякі по-
єнт транзитності території України, за даними британських фахівців, — найбільший в Європі — 3,11 (наступною йде Польща з показником 2,72). Але ще з часів Римської імперії (а втім, і Монгольської також) відомо, що щільність шляхів сполучення прямо корелює зі ступенем економічного розвитку територій. На сьогодні, однак, рівна нам за площею Франція має у 14,5 разів більше шляхів, аніж Україна (що і підтверджує мудрість стародавніх римлян, а втім — і монголів). Навіть за таких, не надто привабливих умов, щорічний приріст автоперевезень становить 20–25%. Так що ідея переходу від транзитної економіки на економіку транзиту виникає немов би сама собою. Починаючи, мабуть, з 1992 року, цю ідею час від часу намагаються якось ре-
Бізнесмени повинні зрозуміти, що капіталізація їхньої власності безпосередньо залежить від рівня «капіталізації країни» — її іміджу, привабливості та рейтингів жавних проектів, з більшою або меншою участю українців у прийнятті доленосних рішень. Але історичний досвід і національна потуга України вже не дозволяють грати другорядні ролі навіть з поважними і почесними партнерами. Настав, мабуть, час і для сьомого, самостійного проекту. Як кажуть у нас: «Тільки для себе!» Звісно, нова Українська держава не може і не повинна жити, ігноруючи інтереси інших держав і не враховуючи їхній досвід у своїй політиці. Зрозуміло, що така політика не може не відчувати впливу геополітичних факторів. Але якщо поглянути на цей простір з глобалістських позицій, (або скажемо так: скориставшись можливостями, які надає продукція не «АНТК», а «Південмашу»), то ми зрозуміємо, що насправді Україна розташовується не стільки
літики, мріючи про його відновлення у сучасному варіанті, не проходив не тільки через Київ, але і взагалі територією України. Основний маршрут пролягав все ж таки значно південніше, багатолюдним та й просто багатим Близьким Сходом, а через дніпровські пороги, які контролювали печеніги, йшло лише другорядне відгалуження... Втім, Дніпро — це не просто ріка, а, як прийнято казати, «водна артерія», по якій пливуть люди і перетікають в ідею. На жаль, значення київських земель як транзитної території помітно зменшилося після монгольської навали, а потім — занепаду і врешті-решт падіння Візантії. Проте мрія збагачення за рахунок того, щоб просто пропускати через себе багатства, які належать іншим, претендує на роль національної ідеї й досі. А чому б і ні, якщо коефіці-
IMAGE UA №2/2013
23
ГОСТРА ТЕМА ACUTE TOPIC
Що таке «провідна двадцятка»? Поняття «провідної двадцятки» передусім асоціюється з так званою «групою двадцяти» (G-20), яку деколи (особливо в російськомовних джерелах) називають «Великою Двадцяткою». Членами «двадцятки» є Австралія, Аргентина, Бразилія, Великобританія, Німеччина, Індія, Індонезія, Італія, Канада, Китай, Корея, Мексика, Росія, Саудівська Аравія, США, Туреччина, Франція, ПАР, Японія і Європейський Союз. Втім, навіть первісний аналіз складу цієї групи (створеної у 1999 році з метою обговорення проблем глобальної економіки на рівні міністрів фінансів та голів центробанків) свідчить про те, що навряд чи усі країни-члени можуть бути зараховані до провідних світових держав. Радше, вони самі представляють різні групи країн, в тому числі країни що розвиваються. З іншого боку, формально до «групи 20» не входять високорозвинуті європейські країни (які в цілому представлені Європейською Комісією). З іншого боку, таке посереднє представництво в «двадцятці» мають і невеликі країни-члени ЄС, економічний потенціал яких не дозволяє їм претендувати на входження в «провідну двадцятку». Для оцінки ступеня економічного розвитку інколи використовується показник рівня ВВП на душу населення. Однак, за цим показником до «провідної двадцятки» повинні зараховуватися такі маленькі країни, як Катар, Сінгапур, Бруней, Ісландія, Бахрейн тощо; водночас формально не проходять Саудівська Аравія (39 місце), Аргентина (51), Росія (52), Мексика (61), Бразилія (74), Південно-Африканська республіка (78) та Індонезія (122). Україна займає в цьому рейтингу 100-у позицію (за різними оцінками 100–102 місце, в тому числі залежно 24
IMAGE UA №2/2013
алізувати передусім в автодорожній галузі, підключаючись до різноманітних транс’європейських або трансконтинентальних проектів (від магістралі ЛісабонТрієст-Київ до Чорноморської окружної й далі. Однак і досі все набагато краще виглядає на папері, ніж у житті. Може тому, що у нас усі шляхи на папері традиційно кращі, аніж у житті. А може й тому, що невідомо куди і навіщо вони повинні йти «далі». Адже порівняно з часами «Великого шовкового» значно підвищилася конкурентоздатність морських перевезень і виникла конкурентоздатність авіаційних. І всі — поза Україною. Хоча ще у 1997 році почали створювати (і таки створили) концепцію розвитку українських транспортних коридорів, на основі якої прийняли програму їх функціонування. Верховна Рада й закон прийняла — «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних шляхів». Але тягар на потенційних концесіонерів виявився таким, що після того, як було проведено з півтора десятки безрезультатних інвестиційних конкурсів, на ідею довелося махнути рукою. А може й правда: краще не мати добротних доріг, а керуватися середньовічним принципом «що з воза впало, те й пропало» (тому що потрапило до власника землі)? Але хто ж повезе вантаж на таких умовах через наші землі? А землі — чудові, родючі. В чому і полягає їх друге капітальне значення. А може й перше, адже свого часу середньовічний абат Маблі у дослідженні торгівлі зерном стверджував, що торгівля зерном краща за срібні копальні Перу. Цей капітал також відіграв важливу роль, примножуючи багатство нашого краю. Та його магнатів. Більшою мірою це припало на ті часи, коли значні простори було розчищено від лісів, а тому й магнати були вже польські — Броницькі, Конецьпольські, Потоцькі... Хоча були серед них і нащадки Рюрикові — Вишневецькі, Острозькі... А потім вже й козацька старшина. І російські поміщики (згадаємо хоча б історію Чичікова). Але слід розуміти і те, що це лише частина, хоча й основна, українського капіталу. Звісно, про смаки та квіти, як стверджував Пліній Молодший, не сперечаються, але навряд чи викличуть багато заперечень твердження, що, наприклад, краща книга, написана киянином, — «Майстер та Маргарита» М. Булгакова, найкращі вірші киянки належать А. Ахматовій, а пісні, мабуть, — О. Вертинському. Принаймні, це найвідоміші у світі твори киян. Так само, як
і технічне досягнення — відомий гелікоптер І. Сікорського. Якщо розширити географію до розмірів усієї України, то ми знайдемо ще дуже багато наукових і технічних досягнень (включно з планом польоту та посадки на Місяць Ю. Кондратюка), які зроблені нашими співвітчизниками... На жаль, у цьому випадку їх об’єднує той факт, що зроблені вони були поза межами України. Так само, як і написана більшість творів геніального Кобзаря. Дивіденди з людського капіталу України часто-густо отримують за кордоном. Та й не тільки з людського... Наші пращури завжди любили їздити по світу (хоча і не завжди робили це з власної волі), тому говорити про те, коли почалася українська еміграція, немає сенсу. Вона існувала завжди. Така вже доля... Але з того часу, як у далекому 1865 році перший український емігрант до Сполучених Штатів, чернець Києво-Печерської Лаври Агапій (Атипій) Гончаренко (в миру — Андрій Гумницький) покинув батьківщину, не витримавши переслідувань за свою участь у антикріпацькому русі, до нього приєдналися мільйони співгромадян. Українську діаспору прийнято поділяти на «західну» та «східну». Хоча, враховуючи, що до «західної» належить все те, що не належить до «східної», а «східною» вважається все те, що не виходить за межі СНД, доречнішим, на нашу думку, буде поділяти її на «російськомовну» та «міжнародну». (Це якщо не звертати особливої уваги на термін «діаспора», який означає «розпорошення» — тобто частину народу, яка вимушена жити за межами своєї історичної вітчизни внаслідок її насильницького виштовхування назовні. В інших випадках прийнято говорити про «громаду» — італійська громада за кордоном, ірландська громада за кордоном тощо. Але погодимося з тим, що українська громада за кордоном була створена внаслідок насильницького виштовхування радянською владою. Хоча це лише частково стосується другої та третьої хвилі еміграції.) До «російськомовної» діаспори належить приблизно 5 млн українців, які постійно проживають за кордоном (Росія — 4,0 млн, Казахстан — 0,9 млн). «Міжнародна» діаспора нараховує ще приблизно стільки ж українців, з яких більшість мешкає у Північній Америці (у США — 2,0 млн, у Канаді — 1,0 млн), а також в Австралії, Аргентині, Західній Європі... Звісно, що серед стількох мільйонів є досить багаті, але такого феномену, як «український капітал» (у значенні поміт-
ГОСТРА ТЕМА ACUTE TOPIC
А
ного економічного або політичного фактору впливу) у світі не спостерігається. Головним чинником впливу діаспори є лише людський капітал. Поки що... Ми традиційно пишаємося високим рівнем підготовки наших фахівців та... низьким рівнем їхньої оплати. Дехто навіть вважає це однією з основних наших переваг, таким собі «великим плюсом» інвестиційного іміджу України. Яка наївність! Насправді, це означає, що наших інженерів і надалі можна використовувати на посадах робочих, віддаляючи їх від головного шляху інноваційного розвитку глобальної економіки. А ще також традиційно ми пишаємося нашими науково-технічними досягненнями часів радянського ВПК. Переконані, що вони й досі дають нам право вважатися промислово розвинутою країною. Наприклад, ми чомусь упевнені, що таким досягненням є «південмашивські» балістичні ракети «Сатана» (РС-18), забуваючи, що «диявол ховається в деталях». А ці «деталі» полягають в тому, що випуск цих ракет здійснювався завдяки адміністративній акумуляції ресурсів, яка в ринкових умовах була б просто збитковою (навіть за умови бюджетних спроможностей провідних країн світу). А ось спрямувати наші технологічні досягнення на випуск якоїнебудь «неруйнівної продукції» наша промисловість досі не спромоглася, внаслідок чого і комп’ютери, і автомобілі, і мобільні телефони, і навіть експрес-потяги у нас чомусь імпортні...
головне те, що, на жаль, у більшості випадків про усі ці переваги та досягнення знаємо лише ми самі. А світ? Світ бачить все трохи по-іншому. Не хотілося б зараз наводити сумні приклади (тим більше, що їх досить легко знайти у численних публікаціях і за кордоном, і в нашій країні). Як економіст можу констатувати: незважаючи на потенційні можливості, наш рівень глобалізації, тобто активної участі у міжнародному перерозподілі праці, товарів та капіталу, залишається низьким та неякісним. Світ здебільшого використовує наші ресурси, а не ми — ресурси решти світу. Конкретних прикладів дуже багато. Це наші співвітчизники масово відвідують іноземні курорти та історичні місця, залишаючи там до $10 млрд на рік, а досягти позитивного балансу ми не змогли навіть завдяки «Євро-2012». Прямі іноземні інвестиції, навіть у тих, порівняно незначних, обсягах, які ми отримуємо, надходять здебільшого до тих галузей, інвестувати в які вигідно іноземним партнерам, а не українській економіці. На світовому ринку праці Україна представлена переважно «гастарбайтерами», тобто низькокваліфікованою робочою силою, залишаючись непомітною у середовищі «експатів» — висококваліфікованих фахівців та менеджерів, які виконують роль «глобалізаційної еліти». І зовсім нічого вже сказати про наш вплив на світовий інформаційний простір. Так що ж робити для того, щоб бути, а не здаватися (тим більше — самим собі) лідерами сучасної світової економіки? Думаю, що насамперед потрібно мати перед собою чітку мету. Не просто записати це в чергові «заходи», а дійсно досягти політичного та суспільного консенсусу щодо першочергової необхідності входження України до числа світових лідерів (тобто 20–30 країн світу, що становить 10–15% їхньої кількості, тобто не такої вже й «недосяжної вершини»). А по-друге... (Хоча досягнення згаданої консенсусної згоди настільки важке завдання, що на цьому етапі можна було б обмежитися лише цим побажанням!) І все ж, по-друге, потрібно буде докласти відповідних зусиль як уряду, так і громадянському суспільству, включаючи ділові кола. Власне роль ділових кіл може бути навіть вирішальною: саме вони і на словах, і на ділі повинні засвідчити вагому присутність України у світі. У зв’язку з цим я б говорив про історичну відповідальність підприємців за міжнародний імідж України та її місце на сучасній геополітичній мапі.
від використання показника ВВП — номінального або за паритетом купівельної спроможності). Таким чином, український показник формально навіть кращий, аніж в одного з членів «групи 20» — Індонезії ($6,7 тис. проти $4,3 тис.). Враховуючи це, слід звернутися до показника загального обсягу ВВП, за яким (за різними оцінкам, а також залежно від використання показника ВВП — номінального або за паритетом купівельної спроможності) до двадцятки «провідних країн» безумовно належать США, а також такі країни як Австралія, Бразилія, Велика Британія, Індія, Індонезія, Іспанія, Італія, Канада, КНР, Корея (Південна), Мексика, Німеччина, Росія, Туреччина, Франція та Японія. Залежно від оцінки обсягу ВВП на приналежність до «двадцятки» також можуть претендувати Нідерланди, Польща, Швейцарія та Швеція. Обсяг ВВП вказаних країн коливається від $15 трл до $500 млрд. Україна з показником $140 млрд займає 51–53 місце. На основі цього можна зробити висновок: для того щоб за узагальнюючим показником ВВП претендувати на входження до «провідної двадцятки» через 10 років, Україна повинна мати показник обсягу ВВП на рівні $750 млрд або $15–17 тис. на душу населення. Для досягнення такого результату необхідно забезпечити щорічні темпи росту економіки на рівні 8–9% (з розрахунку, що середньосвітове зростання становитиме лише 5–4%). Такі показники ВВП приблизно збігаються з оцінками Нобелівського лауреата, проф. М. Спенса, який вважає, що рівня так званих розвинутих країн можуть досягти країни, в яких живе 75% населення планети, за умови забезпечення розміру ВВП на душу населення понад $20 тис. IMAGE UA №2/2013
25
ГОСТРА ТЕМА ACUTE TOPIC
Б
ізнесмени повинні зрозуміти, що капіталізація їхньої власності безпосередньо залежить від рівня «капіталізації країни» — її іміджу, привабливості та рейтингів... Найбільш далекоглядні, як свідчить мій досвід, зрозуміли це вже давно, але критичної маси їхня кількість ще не досягла. Про це свідчить не тільки практична відсутність (або лише епізодична присутність) України на світовому рекламному просторі (реклама країни та її продукції за кордоном), але й пасивна реакція на постійні зниження рейтингів країни різними міжнародними установами. Звісно, з міжнародними агенціями особливо не посперечаєшся, на що вказує досвід США та деяких країн ЄС, уряди яких нещодавно висловлювали своє незадоволення зниженням рейтингових оцінок своєї кредитоспроможності. Навіть погрожували різним «мудісам» та «фітчам». Але на тому все і зупинилося. І не дивно! Свого часу (на початку дев’яностих) я з колегами розробляв рейтинг надійності українських банків, який публікували провідні видання ділових новин. Робили ми це на основі методики «Camel» (стандартна система оцінки комерційних банків органами банківського нагляду, основана на аналізі достатності капіталу, якості активів, якості управління, обсягу доходів та ліквідності), про яку тоді ще не знали навіть у Нацбанку. Звісно, що рейтинги були дуже недосконалі, але, як засвідчили подальші події, основні тренди та зміни позицій банків на вітчизняному ринку все ж таки відображали. Задоволеними, як правило, були лише ті, хто займав верхній щабель рейтингової конструкції. Усі інші вважали, що експерти ставляться до них несправедливо або й з упередженням. Пам’ятаю свої бурхливі розмови з керівником одного із державних 26
IMAGE UA №2/2013
(на той момент) банків, яка запевняла, що ми взагалі нічого не знаємо про управлінські здібності їхньої «команди». Може, ми все і не знали, але невдовзі банк було приватизовано. Саме тому, що уряд (у якого, без сумніву, було більше інформації з цього приводу) визнав державне управління цим банком незадовільним. Були непорозуміння з одним із провідних комерційних банків. У будь-якому випадку його керівництво вважало банк таким, закликаючи у численних рекламах «не вірити нікому!». Звісно, крім цього банку, якого вже давно не існує. А втім, були й інші приклади, коли банкіри зверталися з проханням надати більш детальні пояснення, обґрунтувати нашу думку. Не для того, щоб позиватися до нас, а для виправлення ситуації або принаймні для врахування того, яке, можливо помилкове, враження справляють їхні дії на клієнтів, потенційних партнерів, контролюючі органи... На мою думку, це і правильний хід у розбудові відносин з рейтинговими агентствами. Не тиснути на них, проголо-
та нашу економіку докладніше та вчасно). І займатися цим повинні не офіційні особи (таких в установах сприймають скоріше як «пропагандистів»), а незалежні експерти та бізнесмени (в яких, звісно, вбачають лобістів України, але лобістів сумлінних). Крім того, слід враховувати, що помітний вплив на визнання України як «провідної країни» будуть мати деякі інші показники її розвитку, зокрема індекс конкурентоздатності, індекс розвитку людського капіталу, ефективність діяльності суспільних інститутів тощо. З ними та над ними теж необхідно працювати... сумлінно. Так само відповідально необхідно ставитися до усіх своїх зовнішніх партнерів — починаючи від відповідей на листи та подяки за зустрічі, які були проведені під час закордонного відрядження, до чіткого виконання взятих на себе зобов’язань. Причому, знову ж таки, це стосується як зобов’язань уряду перед МВФ, так і обіцянок постачальників сировини або напівфабрикатів (а бажано — високотехнологічної продукції).
«Точно, як в Україні», «Якісно, як в Україні», — саме такими гаслами повинна нагадувати про себе Україна. А досягти цього можна, тільки якщо точно та якісно буде працювати кожен з нас шуючи на увесь світ, що нас не розуміють або просто «відтирають», а з’ясовувати причини (якомога детальніше) низьких оцінок та надавати якомога більше інформації (і адресної, і просто демонструючи свою прозорість для усіх охочих дізнатися про нас
«Точно, як в Україні», «Якісно, як в Україні», — саме такими гаслами повинна нагадувати про себе Україна. А досягти цього можна, тільки якщо точно та якісно буде працювати кожний із нас. І не тільки для іноземних партнерів.
ГОСТРА ТЕМА ACUTE TOPIC
Alexander Sharov, Doctor of Economics, Professor
INTERNATIONAL IMAGE OF UKRAINE
I
«Who Do We Think We Are»
n one of his previous messages the President of Ukraine expressed the hope that our country in the historically foreseeable future will take its place among the “leading twenty” countries of the world. Unfortunately, this hasn’t become a national idea, nor the priority of the Government. Public opinion ignored this! Meanwhile, I would not have treated such a perspective on the principle: “God grant our calf to eat wolf!” I listened to the German Ambassador in Ukraine H-J. Heimsoeth who goal, said: “It is ambitious, but it is indeed possible to be achieved.” For millennia, our ancestors built (together with other neighbors) six powerful states, six empires: the Kievan Rus, the Grand Duchy of Lithuania, Rzeczpospolita, Russian and Habsburg Empire, the USSR. In each of these public entities Ukrainian
people played different roles and had different positions: from core (Kiev State), equal (Grand Duchy of Lithuania) or equally powerless (USSR) to the second-best (Rzeczpospolita and the Russian Empire) or the
but in general), language, traditional clothing, certain of the territories freedoms and privileges. Then, when there were too many such concessions, Ukrainian were forced to seek new allies: in Lithuania and Poland,
“Just like in Ukraine,” “Ukrainian quality” — must be slogans to remind people about Ukraine. This can be achieved only if each of us will work accurately and efficiently and not only for foreign partners third best (Empire Habsburg). But that role was the state form one, not the colonized natives. In most, or even all cases, the Ukrainian people and its national elite had something to give, in order to be part of the state element: belief in God (not only Orthodox,
Russia and the Ottoman Empire, Germany and Sweden, the U.S. and Georgia, the Russian Federation and the Republic of Polish... Quite often, new allies perceive Ukraine not as an independent partner but as a “material” for their own government projects, with IMAGE UA №2/2013
27
ГОСТРА ТЕМА ACUTE TOPIC
What is «Top Twenty»? The concept of «top twenty» is primarily associated with the so-called «Group of Twenty» (G-20), which sometimes (especially in Russian sources) is called «Big Twenty». Members of the «twenty» are Argentina, Australia, Brazil, Britain, Germany, India, Indonesia, Italy, Canada, China, Korea, Mexico, Russia, Saudi Arabia, USA, Turkey, France, South Africa, Japan and the European Union. However, even the initial analysis of the content of this group (set up in 1999 to discuss the problems of the global economy on the level of finance ministers and heads of central banks) indicates that it is unlikely that all member states can be considered the leading world powers. They rather represent different groups of countries, including developing countries. On the other hand, the highly developed European countries (which are generally represented by the European Commission) formally do not belong to the «Group of Twenty». Conversely, some small states, members of the EU, whose economic potential does not allow them to qualify for entry in the «top twenty» have a mediocre representation within this group. An indicator of GDP per capita sometimes is used to assess the degree of economic development. However, according to this indicator such small countries like Qatar, Singapore, Brunei, Iceland, Bahrain, etc., should be part of «top twenty» , while Saudi Arabia (39th), Argentina (51) Russia (52), Mexico (61), Brazil (74) South Africa (78) and Indonesia (122) formally do not pass such criteria. Ukraine occupies 100th 28
IMAGE UA №2/2013
greater or lesser participation of Ukrainians in making vital decisions. But historical experience and the national strength of Ukraine will not allow the playing of a secondary role even with respectable and honorable partners. It’s probably time for a seventh independent project. As we say: “Only for ourselves!” Of course, the new Ukrainian state cannot and should not live, ignoring the interests of other states, or without considering them in its policies. It is clear that initially, such a policy can be influenced by geopolitical factors. But if considering it with globalist positions (or, say, using the opportunities provided by products not “Antonov” but “Yuzhmash”), we understand that Ukraine actually is placed not on the verge of Russian geopolitical space, but on the great Eurasian land, two sides of which occupy, in fact, the European Union and China. It’s time to inform others how we see ourselves. Perhaps the most common opinion is the view of the important role of Ukraine as a “transit bridge.” Dnipro is not just a river, but as they say — it is a”waterway”, in which people swim and ideas interfere. Unfortunately, the value of the Kiev land as a transit territory markedly decreased after the Mongol invasion, and then — the decline and ultimately the fall of Byzantium Empire. However, the dream of enrichment at the expense just to pass through wealth belonging to others still claims the role of the national idea. Why not indeed? The rate of transit in Ukraine, according to British experts, is the largest in Europe — 3.11. (Next is Poland with an index 2.72). Since the days of the Roman Empire (and indeed, Mongolian also) we know that the density routes are directly correlated with the degree of economic development of territories. Today, however, France which is almost equal in size, to Ukraine, has 14.5 times more roads than Ukraine. (That confirms the wisdom of the ancient Romans as well as the Mongols). But even under so not too attractive conditions, the annual growth of transport is 20–25 per cent. So the idea of transition from transit economy to economy of transit occurs naturally. Since 1992 and from time to time implementation of this idea ahs been tried, first of all in the Highway Sector by joining to a variety of trans-European or transcontinental projects (from the highway Lisbon-Teryestiv-Kyiv to the Black Sea Ring and others. However, it all still looks much better on paper than in real life. Maybe because all our roads are traditionally better on paper than in life. Maybe because in comparing with the times of “The
Silk Road” the competitiveness of marine and air transportation has significantly increased. All of these examples are outside the control of Ukraine. Though since 1997 they began to create (and created) the concept of Ukrainian transport corridors on which they adopted the program of their functioning. Parliament also passed a law — “On concession to build and use highways. “But the burden on potential concessionaires was such that after the conduct of a dozen fruitless investment competitions, they had to give up the idea). Maybe it is better not to have good-quality roads and rely on medieval principle — “that fell from the cart, then disappeared” (as it got to the owner of the land)? But who will carry the load on these conditions over our land? Our land is beautiful and fertile. That is its second capital importance. Or maybe the first one since the medieval Abbe Mably in his study on the grain trade, argued that the grain trade is better than silver mines of Peru. This capital also played a big role, increasing the wealth of our land and its barons. Increasingly it was in times when considerable areas were cleared from the woods, and therefore tycoons were already Polish — Bronytski, Konetspolski, Potocki... although among them there were the descendants of Rurik — Vyshnevetsky Ostroz’ki... and later Cossack officers. In addition, there were the Russian landowners (let’s remember Chychikov’s history). However, we should understand that this is only a part of the story, albeit mainly of Ukrainian capital. For example, dividends from the human capital of Ukraine often went abroad and not only human... Our ancestors have always loved to travel around the world (although they did not always do it on their own will), so when Ukrainian emigration began they said: it has always existed. Such is the fate... But since distant 1865, when the first Ukrainian immigrant to the United States, the monk of the Kiev-Pechersk Lavra Agape (Atipyi) Goncharenko (Andrew Humnytskyy) left home, unable to endure persecution for his participation in the anti slave movement, millions of fellow citizens joined him. The Ukrainian diaspora can be divided into “Western” and “Eastern”. Although, the “Western” is all that is not related to “Eastern” and “Eastern” is everything that does not go beyond the CIS, it is more faithful, in our opinion, to divide it to the “Russian-speaking” and “international.” (This is if you do not pay much attention to the term “diaspora”, which in general means “spraying” — part of people forced to live outside their historic homeland because of its violent pushing outwards). In other cases they
ГОСТРА ТЕМА ACUTE TOPIC
use to talk about “community” — Italian communities abroad, Irish community abroad and so on. But let’s agree with the fact that the Ukrainian community abroad was created as a result of the violent expulsion of Soviet power — although this is only partly related to the second and third wave of emigration — and will continue being analysed.). “Russian “diaspora consists of about 5 million Ukrainian residents abroad (Russia — 4.0 million, Kazakhstan — 0.9 million). “International” Diaspora, has about the same quantity of Ukrainians, most of whom live in North America (the United States — 2.0 million, in Canada — 1.0 million) as well as in Australia, Argentina, Western Europe... Of course, there are a lot of rich people among so many millions, but such a phenomenon as “the Ukrainian capital” in the sense of significant economic or political influencing factors in the world does not exist. The main influence of diaspora is only human capital. For the time being anyway. We traditionally are proud of the high level of training amongst our staff, as well as their lower employment costs. Some even consider it one of our main advantages, a “big plus” for the of investment image of Ukraine. How naive! In fact, it means that our engineers will continue to be used for job positions, pushing further away from the main path of innovative development of the global economy. Also traditionally we are proud of our scientific and technological achievements at the time of the Soviet military-industrial complex, considering that they still give us the right to be the industrialized country. For example, for some reason we believe this achievement is “pivdenmashyvski” ballistic missile “Satana” (RS-18), forgetting that “the devil is in the details.” These “details” are the production of these missiles and was achieved through the administrative accumulation of resources that in the market conditions would simply be unprofitable (even with budgetary capabilities of the leading countries of the world). Our industry has failed to guide our technological advances to produce some “non-destructive products”, resulting in importing computers, and cars, and mobile phones, and even express trains. Moreover and unfortunately, in most cases, only we know about all of these benefits and achievements. What about the world? The world sees them in a slightly different way. We don’t want to give examples now (especially since it is pretty easy to find them in numerous publications). As an economist, I can state that despite the potential, our level of glo-
balization — that is, active participation in international reallocation of labor, goods and capital — remains low and insufficient: the rest of the world mostly uses our resources, but conversely, we do not use the resources of the world. So what to do in order to be, not to seem (even to ourselves) a leader of the global economy? I believe initially we need to chase the goal, not just to write it in the next “measures”, but really achieve political and social consensus to prioritize the need for Ukraine to enter the group of world leading countries (20–30 countries, representing 10–15 percent of their number — that is not the same already “inaccessible peaks “). Secondly, we need to focus our efforts in this direction in both the government and civil society, including the business community. Actually the role of business can even be decisive — they in words and in deeds must prove a substantial presence for Ukraine in the world. In this regard, I would have talked about the historical responsibility of entrepreneurs for Ukraine’s international image and its place in contemporary geopolitical map. Business people need to understand that the capitalization of their property depends on the level of “capitalization of the country” — its image, its appeal, its ratings... The most far-reaching evidenced by my experience, realized this long ago, but not the critical mass. This reflects not only the practical absence (or only sporadic presence) of Ukraine on the world advertising space (advertising the country and its products abroad), but passive reaction to the permanent downgrade of the country’s various international institutions. Also, we have to keep in mind that a significant impact on the recognition of Ukraine as a “lead nation” will have some other indicators of development, such as the competitiveness index, index of human capital, efficiency of public institutions and so on. We need to work hard with these. So it is necessary to attribute responsibility to all our external partners — ranging from answers to letters and thanks for meetings that were held during the trip abroad to a strict fulfillment of our obligations. Again, this applies both to government commitments to the IMF, and promises to suppliers of raw materials or semi-finished products (preferably — high-tech products). “Just like in Ukraine,” “Ukrainian quality” — must be slogans to remind people about Ukraine. This can be achieved only if each of us will work accurately and efficiently and not only for foreign partners.
position in the ranking (estimates 100–102 position, based on the use of the GDP — nominal or purchasing power parity). Consequently, a Ukrainian figures and data are superior than at least one member of the «Group of twenty» — Indonesia ($6.7 thousand to $4.3 million). Considering this, we refer to the index of total GDP, under which (according to different estimates, and depending on the usage rate of GDP — nominal or purchasing power parity) the twenty «leading nations» certainly includes the United States and countries such as Australia, Brazil, UK, India, Indonesia, Italy, Canada, China, Korea (South), Mexico, Germany, Russia, Turkey, France and Japan. Depending on the estimation of GDP belonging to these «twenty» then also to qualify should be The Netherlands, Poland, Sweden and Switzerland. The volume of GDP of these countries ranges from $15 trillion to $500 billion. Ukraine takes place 51–53 with its $140 billion. Based on this we can conclude that in order to qualify for entry to the «top twenty» in 10 years for the summary measure of GDP, Ukraine should have a GDP figure of $750 billion or $15–17 thousand per capita. To achieve such a result we should provide an annual economic growth rate at 8.9% (when the World average is only 5.4%). These GDP estimates roughly coincide with views of the Nobel Laureate, Professor. M. Spence, who believes that countries where 75% of the world’s population and the size of the GDP per capita is over $20 thousand, should be able qualify to the level of so-called developed countries. IMAGE UA №2/2013
29
Аналітика analytics
на успішно працювати в Україні. Раніше були сподівання, що великі бізнес-гравці прийдуть швидше, але через те, що проводиться недостатньо реформ (маю на увазі, що реформи є, але нема їхньої критичної маси, яка могла б змінити все дуже суттєво). Тому ділові кола з інших країн Україну розглядають як великий потенційний ринок, куди треб заходити. Але поки що вони чекають. Чекають покращень: будуть вибори, можливо, буде покращення, тоді, можливо, ми зайдемо після виборів. Підпишуть нову угоду з міжнародним валютним фондом, будуть покращення, зайдемо тоді. Покращиться бізнес-рейтинг України — зайдемо тоді. Буде підписано угоду з європейською спільнотою — зайдемо тоді. Покращиться ціна на російський газ для України — зайдемо тоді. Тобто є великі плани в багатьох фірм щодо України, але є і певні моменти, які змушують їх займати позицію очікування. Потенційно найбільший європейський ринок, що розвивається, — так сприймається Україна. Але поки що все затримується до певних змін.
Морган Вільямс:
«Україна зараз має унікальну можливість стати сильною незалежною державою з блискучими перспективами» «Україна — країна з величезним потенціалом», — такої думки дотримується більшість бізнес-аналітиків, як вітчизняних, так і західних. Але чому все ще повною мірою не розкривається цей потенціал, і що потрібно зробити насамперед для його реалізації? На ці та інші питання дає відповідь президент Американськоукраїнської ділової ради Морган Вільямс в ексклюзивному інтерв’ю журналу «Імідж.UA» 30
IMAGE UA №2/2013
— Пане Морган, як би Ви охарактеризували інвестиційний клімат в Україні? — Інвестиційний клімат протягом 20 останніх років змінювався, але, на жаль, не так швидко, як хотілося б. Було прийнято достатньо різних законів, підзаконних актів, але дотепер найбільші зрушення в цьому плані полягають у тому, що бізнесмени самі навчилися, як треба вести справи в Україні. Багато бізнес-гравців зайшли на цей ринок ще 18–20 років тому, разом з незалежністю. Багато хто з них зрозумів, що без юридичних добрих порад тут важко. Багато хто з них зрозумів, що без працевлаштування в себе молодих спроможних українців не обійтися. Тобто до цього часу багато фірм вже навчилися, як мож-
— Ви як справжній дипломат відповіли на моє питання. А от посол США в Україну Джон Теффт вважає, що основні проблеми налагодження сприятливого інвестиційного клімату в нашій країні пов’язані з корупцією... — Так, звичайно. Я погоджуюсь з такою точкою зору — наші погляди з паном Послом збігаються. Корупція суттєво гальмує розвиток бізнесу. Але, незважаючи на неї, на те, що бракує стабільності, що зміни не відбуваються в житті з такою швидкістю, як хотілося б, все одно є плани інвестувати $50–75 мільйонів. Якби не було отих негативних факторів, то інвестиції могли б сягати і півмільярда. Є американські та інші іноземні компанії, які поступово розширюють свої плани щодо інвестицій в Україну. Наприклад, ми знаємо, що дві американські фірми зараз будують певні виробничі потужності. Менша фірма збирається розгорнути свою діяльність тут — побудувати мережу складів і з часом взятися збирати обладнання в Україні. Інші це вже зробили. Щодо корупції — не існує ніякої магічної палички, змахнувши якою, корупція зникне. Над цим треба постійно працювати. — Ви можете назвати, які саме сфери найбільш цікаві для інвесторів в Україні? — Ми виділяємо п’ять таких сфер. Перша — це туризм і подорожі. Цього року або
Аналітика analytics
на початку нового в Україні, зокрема в Києві, відкриються готелі «Меріот», «Хілтон», а також мережа «Холідей Інн» активізує свою діяльність у вашій країні. Розширення мережі стосується не лише п’ятизіркових готелів. Скажімо, такі бренди як «Комфорт Інн» та «Холідей Інн» можуть відкривати також двозіркові готелі. Їх цікавить ринок не столиці, а інших міст країни. Другий напрямок, цікавий для інвесторів, — сільське господарство. Всесвітньо відомі фірми «Монсанто» та «Дюпонт» нарощують свої потужності в Україні. Виробники сільськогосподарського обладнання, як широковідомі, так і менш відомі, також розгортають свою діяльність в Україні. Протягом останніх трьох років фірма «Сігма Блейзер» вклала понад $100 млн, а протягом наступних 2–3 років вона також планує вкласти навіть понад $300 млн в сільське господарство. Щодо міжнародних фінансових агенцій, таких як Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, американські державні установи, які допомагають кредитувати американський експорт, — Державний експортно-імпортний банк Сполучених Штатів, Американська агенція страхування інвестицій — вони також вкладають гроші: фінансують спільні проекти. Інші інвестиційні фонди, як наприклад «Райзенд Кепітал», американські банки, такі як «Уєллс Фарго», міжнародні банки, французький «Кредіагріколь» також фінансують розвиток сільського господарства в Україні — вкладають сотні мільйонів доларів. — Чи можете назвати суто українські сільськогосподарські компанії, що вийшли на світовий рівень?
позитивним. І те, що вони виграли, — є показником того, що цей сектор зараз відкритий для інвестування із-за кордону. Це відбулося чи не вперше за часи незалежності. Зараз вже підписана угода про розподіл продукції з фірмою «Шелл». Важливо, щоб також була підписана угода з українським урядом та компанією «Шеврон» щодо видобування сланцевого газу та з консорціумом, який очолює фірма «Екссон Мобіл» щодо видобування газу на шельфі Чорного моря. Все це буде потужним сигналом для інших інвесторів, бо продемонструє, наскільки покращився інвестиційний клімат в Україні, що також покращить імідж країни у світі. Бо всі знають назви цих фірм, а коли люди, які приймають рішення щодо інвестицій, бачать, що такі гіганти там вже працюють, це суттєво впливає на прийняття позитивного рішення ними також. — Перейдемо до четвертої галузі? — Наступний сектор — це IT. Ми вважаємо, що останнім часом розвиток технологій був достатньо потужним, але у майбутньому він ще більш прискориться. Нам відомі чотири фірми, які працюють у цій галузі у США, і у наступні роки вони планують найняти у штат, або найняти за контрактом як мінімум п’ять тисяч нових працівників. Загалом, якщо брати ті фірми, що є членами нашої Ділової ради, та інші бізнес-струк-
бляти все це тут. Наприклад, фірма «Проектор енд Гембел» зараз виробляє в Україні 60 відсотків того, що вони тут продають. «Джонсон і Джонсон» також багато з того, що вони тут продають, тут і виробляють. З часом, з додатковими інвестиціями, цей відсоток буде збільшуватися. Можливо, що Україна зможе все це виробляти не тільки для свого власного споживання, а також для експорт. Протягом кризи попит на деякі товари цієї групи знизився. Але зараз він знов починає зростати. Відповідно потрібна інфраструктура, для того щоб покупці мали змогу купувати у зручний для них спосіб. Тобто це додаткові магазини, додаткові інші можливості придбати товари — приміром, інтернет-комерція. Тобто, все буде сприяти подальшому попиту і, відповідно, зростанню економіки. Отже, для нас не існує питання — чи буде зростати українська економіка? Питання полягає лише в тому, як швидко вона буде зростати. І друге питання: наскільки уряд буде допомагати, а не перешкоджати цьому зростанню. — Моє наступне питання стосується саме уряду. Вас не лякає досить часта зміна влади в Україні? — В Україні я працюю фактично вже 20 років. Протягом цього часу політична ситуація кілька разів змінювалась. Ми добре розуміємо, що можуть приходити різні
Ми виділяємо п’ять найбільш цікавих для інвесторів сфер в Україні: це туризм і подорожі, сільське господарство, енергетика, IT, споживчі товари
— Так. Деякі суто українські сільськогосподарські фірми зараз вже досягли такого розвитку, що котуються на Варшавській та на Лондонській біржі. Наприклад, «Астарта» — найбільший виробник цукрового буряка, на Варшавській біржі вже не перший рік, фірма «Кернел», «Авангард», «Миронівський хлібопродукт»...
тури, що планують розгортати свою діяльність тут, то планується створення щонайменше 10 тисяч робочих місць. Це те, на що варто сподіватись і навіть розраховувати. Тому в країні потрібно створити сприятливі умови для розвитку цього сектора. Щоб ці умови були сприятливішими, ніж вони є в інших країнах.
— Повернемося до п’яти найбільш продуктивних галузей української економіки. Третім сектором є...
— Який п’ятий сектор української економіки, що може зацікавити інвесторів?
— Третій сектор, який останнім часом генерує найбільшу кількість позитивних новин, — це енергетика. Навіть той факт, що в тендерах змогли взяти учать такі фірми як «Шелл», «Шеврон», «Екссон Мобіл», а також різні європейські фірми, — є дуже
— П’ятий сектор — це споживчі товари. Скажімо, автомобілі, продукти легкої промисловості, меблі, товари для чистки раковин, вікон тощо. Досить багато цих товарів імпортується зараз до України. Але з часом все більше і більше фірм почне виро-
уряди, але потрібно співпрацювати з тим, який є сьогодні. Ми не можемо собі дозволити очікувати якийсь гіпотетичний уряд, якого, можливо, навіть і в проекті не існує. Який уряд є, таким він і є. Треба працювати. На уряд може вплинути ділова громада. В Україні зараз це найпотужніший позитивний чинник зростання української економіки. Уряду треба прислухатися до того, що вимагають від нього бізнес-кола... Більшість реформ, які зараз відбуваються в країні, — позитивні, і вони здійснюються завдяки тому, що ділова громада країни, а також іноземні інвестори спонукають уряд до цих змін. — У демократичних країнах найбільший вплив на уряд має середIMAGE UA №2/2013
31
Аналітика analytics
ній клас. Але в Україні середній клас майже не сформований. Як з цим бути? — Словами вашого Президента скажу: «Маємо те, що маємо». То зараз і треба відштовхуватись від цього. Бізнесменам треба об’єднуватися, щоб стимулювати позитивні зміни в цій країні. Для того щоб розбудовувати середній клас, треба створити більш сприятливі умови для людей в бізнесі. Треба їх заохочувати. І сприятливі умови, і закордонні інвестиції, і сам процес об’єднання людей для того, щоб займатися бізнесом, — все це допоможе створити додаткові робочі місця, люди почнуть ставати заможнішими й утворювати в результаті середній клас. Треба розуміти, що діяльність ділової громади спрямована лише на те, щоб країна розвивалася. Є кілька речей, які уряд може зробити передусім, щоб прискорити розвиток економіки. Поперше, це швидке підписання нової угоди з МВФ. Україні потрібно буде позичати кошти. Питання в тому, де саме їх позичати? Можна це зробити у МВФ на достатньо вигідних умовах, звичайно, з певними вимогами. Або можна позичати на досить дорогому ринку в Європі. Чи в Росії з дуже «цікавими» умовами, які Росія буде намагатися країні поставити. Можна позичати в країнах Азії, знов таки з їхніми вимогами, або за великий відсоток. Ми радимо, звичайно, МВФ, тому що там і легше, і дешевше. Другий чинник, який дуже серйозно може впливати на розвиток країни, — це 32
IMAGE UA №2/2013
підписання угоди з ЄС. Третє, що можна було б зробити, — це підписання двох угод з нафтогазовими компаніями і відкриття наступних тендерів на використання інших джерел енергії, в яких могли би взяти учать іноземні компанії. Це найбільш суттєві завдання, які стоять перед державою на 2013 рік.
графічне положення, розумієш, що Україні треба співпрацювати з Росією, наскільки це можливо, та підтримувати з нею добрі відносини. Але в нашому глобальному світі треба співпрацювати також з Індією, Китаєм, країнами Північної Африки...
— Але ж деякі з політиків вважають, що Україні краще триматися разом з Росією...
— Пане Морган, Ви торкнулися питання непорозуміння. Так от, хочу дізнатися, наскільки Вам комфортно працювати в Україні? Тобто наскільки Вам вдається знаходити спільну мову?
— Більшість експертів з питань міжнародних відносин, міжнародного бізнесу можуть сказати: Україна за більш ніж 300 років, а може, і взагалі ніколи не підписувала угод з Росією, які були б на користь саме Україні. Справа в тому, що Росія набагато більша й потужніша. Україні окремо від ЄС проблематично мати справу з цією державою на рівних. Всередині ЄС ситуація інша, тому що там Україна відігравала б достатньо серйозну роль. Бо Європа — це об’єднання вільних націй, більшість з яких досить позитивно ставляться до вашої країни. Вашій державі було б легше вести справи, перебуваючи в ЄС, де кожна країна має свій голос. У справі з Росією про рівність важко говорити. І нехай там у складі Казахстан та Білорусія, все одно саме Росія завжди диктує та буде диктувати умови. А от в ЄС всі перебувають у рівних умовах. Тому нам дещо не зрозуміло, чому не всі українці погоджуються, що ситуація відносин саме така. Звичайно, взявши до уваги гео-
— Більшість із тих, з ким доводилося спілкуватися, добре мене розуміють, з ними легко мати справу. Особливо це стосується української молоді, яка певний час перебувала на Заході. З людьми з уряду, які мають свій власний бізнес, ми також досить добре порозумілися. Насамперед ми переконані, що Україна має величезні можливості. Так, в Україні йде політична боротьба, але це боротьба не західного типу, а скоріше боротьба між різними особами за владу. Саме це й гальмує нормальний політичний процес і є причиною невиконання того, про що ми вже домовилися. Ми хочемо, щоб всі українці зрозуміли те, що чітко бачимо ми: Україна зараз має унікальну можливість стати сильною незалежною державою з блискучими перспективами. Сподіваємося, що українці не складуть руки і не повернуться до старої системи, а продовжать боротьбу за нову країну і виграють цю боротьбу. Розмову провела Алла Алимова
Аналітика analytics
Morgan Williams:
“Now Ukraine has got a unique opportunity to become a strong independent state with exciting prospects” “Ukraine is a country with huge potential”, — such opinion is held by the majority of business analysts, both local and Western. But why is this potential not fully achieved yet and what needs to be initially done for its fulfillment? These and other questions are answered by the President of the U.S.Ukraine Business Council, Mr Morgan Williams in an exclusive interview with “Image.UA” magazine. — Mr. Morgan, how would you describe the investment climate in Ukraine? — The investment climate has been slowly improving over the past 20 years but unfortunately not as quickly as is wished. There have been sufficient different laws, rules and regulations passed, but until now the most significant improvements in this context are that international businessmen have learnt how to do business in Ukraine. Many business players entered this market as far back as 18–20 years ago, together with the establishing of independence. Many of them understood that it was difficult to work here without good legal advice. Many of them understood that they could not do without employment of young competent Ukrainians. That is to say that by this time many companies have learnt how they can exist successfully in Ukraine. Before there were expectations that big business players would enter more quickly but so far we have not enough reforms (in the sense that there are reforms but there is no critical mass that could change
everything substantially). That is why business circles from other countries consider Ukraine to have a large potential market that is enticing to enter. But so far they are waiting. They are waiting for improvements: there will be elections, perhaps there will be improvements and then we might enter after the elections. A new IMF agreement will be signed, there will be improvements and then we will enter. Ukraine’s business rating will improve and then we will enter. An agreement with the European community will be signed and then we will enter. The Russian natural gas price issue will be resolved in Ukraine and then we will enter. That is to say that many companies have extensive plans towards Ukraine, but there are also certain features that make them sit on the fence. Potentially the largest emerging market in Europe, which is the way Ukraine, is perceived. But so far everything has slowed down until certain changes are implemented.
ative factors, the investments could reach half a billion. There are US and other international companies that are gradually expanding their plans as to their investments in Ukraine. For example, we know that two American companies are building certain production capacities now. One mid-size company is going to commence its presence here. They will build a warehouse network and eventually start to assemble farm machines in Ukraine. Others have already invested similarly. As far as corruption is concerned, there is no magic wand to wave,
We distinguish the five most interesting areas for investors in Ukraine: tourism and travel, agriculture, energy, IT, consumer goods — Your answer was very diplomatic. However the United States Ambassador to Ukraine John Tefft believes that the major problems with establishing congenial investment climate in this country are related to the corruption...
which can liquidate corruption. You have to work on it consistently.
— Yes, of course. I would agree with such standpoint — our views with Mr. Ambassador concur. Corruption puts significant breaks on the development of business. But in spite of it, the lack of stability and the changes are not put into practice as quickly as wished to be. There are still plans to invest $50–75 million. But for those neg-
— We identify five areas. One of them is travel and tourism. This year or at the beginning of the next year “Marriott”, “Hilton” hotels will be opened in Ukraine, in particular in Kiev, and also the “Holiday Inn” chain is expanding its representation in your country. The chain expansion concerns not only five star hotels. Let’s say such brands like
— Can you identify what areas are the most attractive for international investments in Ukraine?
IMAGE UA №2/2013
33
Аналітика analytics
“Comfort Inn” and “Holiday Inn” can open two star hotels as well. They are just interested not in the capital’s market but other cities of Ukraine too. The second area attractive for investors would be agriculture. World-known companies “Monsanto” and “DuPont” are expanding their operations in Ukraine. The US agricultural machinery companies all the way from large ones to small ones are expanding their operation here as well. The “SigmaBleyzer” company, for instance, has put over $100 mln. during the last three years and they plan to put at least another $300 mln. into Ukrainian agricultural production. during the next 2–3 years. As for the international financial institutions, such as the EBRD, the IFC, American government agencies which help to credit American exports — the state owned Export-Import Bank of the United States, the US Investment Insurance Agency — they also invest money: they finance joint projects, etc. Other investment funds, like, for instance, “Horizon Capital”, American banks, such as “Wells Fargo”, the international banks, French “Credit Agricole”, some funds are also financing the development of agriculture in Ukraine — they put hundreds of million dollars into such projects. — Can you name solely Ukrainian agricultural companies that reached the international standard? — Yes. Quite a few of your agricultural companies here in Ukraine are large enough now to be able to be quoted on Warsaw Stock Exchange and London Stock Exchange. For instance, “Astarta”, the largest producer of sugar beet, they have been listed in Warsaw Stock Exchange for some time now, “Kernel” company, “Avangard”, “Myronivsky Hliboproduct”... — Let’s come back to five most efficient sectors of Ukrainian economy. The third area is... — The third area that generates the majority of positive news lately is energetics. Even the fact that such companies like Shell, Chevron, Exxon Mobil, as well as various European companies, were able to bid is very positive. The fact that they won the tender is showing that this area is open for investment from abroad now. That happened perhaps for the first time since independence. Now the agreement on products distribution is already signed with Shell. It is important that the agreement between the 34
IMAGE UA №2/2013
Ukrainian government and Chevron on shale gas production and the agreement with consortium headed by Exxon Mobil on natural gas production in Black Sea shelf will be signed too. All these will become a powerful signal for other investors because it will demonstrate how the investment climate has been improved in Ukraine and that’s going to make a major difference to Ukraine’s image around the world. Everybody knows the names of these companies and when people making decisions on investments see that such giants are already working here, it will have a major positive impact on decisions taking by them as well. — Shall we discuss the fourth area? — The next big area is IT. We think that the recent growth within this area has been quite good but in future it will grow even more rapidly. We know four IT companies with headquarters in the United States who have major operations here and who plan to hire or to engage five thousand more people here in the next three years. In general, if we take both our Business Council member companies and other business structures, we know that they are planning to expand their presence here, it is planned to create at least ten thousand jobs. This is something which is worth holding out hope for and even counting on. That is why the government needs to create favourable conditions for the development of this industry. So that these conditions are more favourable than they are in other countries. — What is the fifth are of Ukrainian economy that investors should be interested in? — The fifth major growth area is consumer goods. Let’s say cars, clothes, home furniture, cleaning detergents for sinks, windows etc. Quite a few of these products are imported into Ukraine. But with time more companies start to manufacture the products here. For example, Procter and Gamble now manufactures in Ukraine 60 percent of all the products they sell here. Johnson and Johnson also manufactures in Ukraine, many of the products they sell here. Within time and with additional investments this share will be increased. It is possible that Ukraine will be able to produce all these types of products not only for domestic consumption but for exports as well. The demand for some commodities within this group has slowed down in the course of the current economical crisis. Fortunately, now it starts to grow again.
Accordingly the infrastructure is needed so that the consumers can buy in a convenient way. That means additional stores, some other means for buying goods, Web commerce etc. That is to say that everything will induce further demand and economical growth eventually. Thus for us there is no question whether Ukrainian economy will grow. The only question is how fast it will grow. The second question is to what extend the government will help it to grow rather than hinder it from this growth. — My next question just concerns the government. Are you not afraid of frequent changes of government in Ukraine? — This is the way I have to answer this question: I’ve actually been working in Ukraine for 20 years already. The situation changed several times within this time. We understand rather well that there can be different governments, but we believe that the business development needs to move forward, regardless of governments and regardless of change of governments. We cannot afford to wait for some hypothetic government that may not even be projected for the time being. You have to take the government as you find it. You have to work. As to who can influence the government, it is business community. In Ukraine this is the most powerful positive force for Ukrainian economic growth now. The government has to listen to what business circles demand from it. Most of the reforms taking place in the country now are positive and they are happening due to the fact that the country’s business community, as well as foreign investors, pushes the government to make these changes. — In democratic countries the most powerful force that can influence the government is the middleclass. But the middle class in almost not formed in Ukraine. How to deal with this issue? — Quoting your President I can say: “We have what we have”. Now we have to start out from this. Businessmen need to cooperate in order to have a more powerful influence on positive changes in this country. In order to build up the middle class you need to create more favourable conditions for people to be in business. You have to encourage them. Favourable conditions and foreign investments as well as the process of cooperating people for doing business itself. All these will create new jobs and this will people be-
Аналітика analytics
come wealthier and consequently develop the middle class. It is necessary to understand that the business community is targeting only the country’s development. There are several things that the government can do at first instance to speed up the development of economy. Number one is the fast signing of a new agreement with the IMF. Ukraine will have to borrow money the question is just where exactly it is to be borrowed. It is possible to do this from the IMF on quite advantageous terms, of course with certain requirements. Or you can borrow from the rather expensive European market. Or Ukraine can borrow from Russia with very “interesting” conditions that Russia will try to specify for the country. You may borrow from Asian countries too, again with their requirements, or for higher interest rates. Of course, we advice the IMF is chosen, because this is easier and cheaper. Another factor that may influence the country’s development very critically is the signing of the Association Agreement with the EU. The third thing that could be done is the signing of two agreements with oil and gas companies which are not signed yet and opening up the next tenders for the production of other power sources where foreign companies can bid. Those are the three big challenges that the country has in 2013.
— However some of the politicians believe that Ukraine would rather keep together with Russia... — Most experts of international relations and international business can say that Ukraine for more than 300 years and perhaps even never has signed an agreement with Russia that was in favour of Ukraine. Russia is much bigger and more powerful. It is problematic for Ukraine without the EU’s support to deal with this country as an equal. The situation inside the EU is different because Ukraine would play a more significant role. Europe is the community of free nations and many of them are positively minded towards your country. It would be easier for your country to conduct their affairs while it is inside the EU, where every country has its vote. Conversely, with Russia it is difficult to say about the equality. Even if they have Kazakhstan and Belarus in their structure, it is principally Russia that dictates its conditions. In the EU all countries are on equal terms. That is why we cannot somewhat understand why not all Ukrainians agree that the situation with the relationships is just like that. Of course, bearing in mind its geographic location, it is clear that Ukraine has to work with Russia as much as possible. But in our global world it is necessary to also work in some significant aspects with India, China and Northern African countries too.
— Mr. Morgan, you have touched the issue of misunderstanding. So, keeping it in mind I would like to find out how comfortable you feel working in Ukraine. That is to say, to what extend do you manage to reach a common ground? — Most people of those who I happen to communicate with, understood me well; it is easy to deal with them. Especially if it concerns young Ukrainians, who have spent time in the West. We understand each other pretty well with people from the government who have their own business. First of all we understand that Ukraine has huge potential. Yes, there is the struggle of politics in Ukraine, but this is not a Western type of struggle, it is rather the struggle between different people for power. This is exactly the thing that stops the ordinary political course and is the reason for non-fulfillment of those which has already been allegedly agreed by all of us. We want that all Ukrainians can understand what we can see fairly well now: at the moment Ukraine has got a unique opportunity to become a strong independent state with exciting prospects. We hope that Ukrainians will not fold their hands and go back to the old system, but continue to fight for the new country and win this battle. Interviewed by Alla Alimova IMAGE UA №2/2013
35
ПОЛІТИКА Politics
Євросоюз і Митний союз:
Куди рухатися Україні?
Сподіваючись цього року підписати Угоду про асоціацію з ЄС, Україна продовжує шукати моделі співробітництва з Митним союзом. «Image.UA» звернувся до відомих політиків, щоб з’ясувати їхнє бачення того, куди ж буде рухатися Україна. Ми поставили депутатам питання: «Євросоюз і Митний союз. Який вибір більш прагматичний для розвитку нашої держави?» Павел КОВАЛЬ, голова делегації Європейського парламенту в Комітеті парламентської співпраці «Україна-ЄС»: Цей рік дуже важливий. Я думаю, що залишилося лише кілька місяців на підписання Угоди про асоціацію України та ЄС. Ключове питання: чи Україна здатна виконати зобов’язання, які вона взяла на себе в грудні минулого року? Ці зобов’язання стосуються трьох основних сфер. Перша сфера — це виборче законодавство. Друга сфера стосується такого поняття як правозастосування і того явища, яке називається тут вибірковим застосуванням закону. ЄС чекає рішучих кроків з боку України. І третя сфера — це реформи у правовій системі, в економічній сфері, зокрема в енергетичній. А також роль громадянського суспільства. Що ж до найближчих важливих подій, то їх три. Перша подія — це саміт «Україна-ЄС» на наступному тижні. Друга подія — це засідання представників ВРУ та представників Європарламенту, яке заплановано на початок квітня у Києві. І третій етап — це контрольна робота, яку ми будемо проводити під час саміту «Східного партнерства», що відбудеться у Вільнюсі у другій половині цього року. Хочу підкреслити, що від України очікується чіткий проєвропейський сигнал. Від 36
IMAGE UA №2/2013
європейських чиновників я чую, що Україна нібито повертається на старий шлях, що влада України пропагує політику позаблокового статусу. І влада передає цю ідеологію українському суспільству. Влада повинна нарешті зробити вибір. І цей вибір буде зроблено у цьому році. І тому цей рік дуже важливий. Це потрібно робити негайно, тому що через зміну складу єврокомісії інтерес до України послабиться, або ж взагалі пропаде. Цей рік ключовий. Зараз відбувається активна підготовка до саміту «Східне партнерство», і я вже хочу отримати відповідь, тому що ми будемо готувати звіт на саміт. Крім того, я готую ініціативу до інституції ЄС, яка стосується участі та впливу неурядових організацій на рішення влади. Також політичним аспектом є анулювання віз. Справа віз — один із бар’єрів у співпраці «ЄС-Україна». В ЄС Україна має підтримку. Щодо її європейського шляху, її європейського напрямку. Ми не говоримо про те, щоб все було виконано. Ми просто хочемо бачити кроки, спрямовані на виконання цих умов. Зробіть милість і покажіть, що відбувається прогрес. Особливо у сфері верховенства закону, мається на увазі судова система. Я скажу так: допоки є люди, які підтримують вступ України в ЄС, нам необхідно це робити.
ПОЛІТИКА Politics
Анатолій Кінах, народний депутат від Партії регіонів: «Я впевнений, що в країні необхідно припинити дискусію в контексті нашого стратегічного вектора розвитку. Я не маю сумніву, до того ж це зафіксовано в Законі України про засади внутрішньої і зовнішньої політики, що стратегічний напрямок для України — це інтеграція в Європейський світовий економічний і політичний простір. І для нас це повинно бути тією стратегічною метою, яка має, незважаючи на гостру особисту чи політичну конкуренцію, об’єднувати всіх, хто є справжнім патріотом держави і хотів би, щоб Україна розвивалася як сучасна конкурентоздатна демократична країна. Дуже важливо, щоб це було наповнене реальним змістом. У минулому році, на жаль, нам не вдалося підписати Угоду про асоційоване членство. Я впевнений, що це одне з найголовніших завдань на цей рік. Не можна гаяти часу. Уряд і парламент повинні формувати зараз національну програму адаптації економіки України, соціально-політичного життя, стандартів того, що зафіксовано в Угоді про асоціацію. Однозначно дуже важливо розуміти, що для нас вступ в Єв-
Сергій Каплін, народний депутат від фракції Політичної партії «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка»: «Росія — це єдина держава, де є такі відносини між нашою владою і їхньою владою, коли вони можуть дозволити собі безкарно торгувати нашими національними інтересами. Митний союз в принципі неможливий, бо, по-перше, слід враховувати імперські амбіції Росії, по-друге, абсолютний диспаритет у відносинах, по-третє, незважаючи на те, що в нас багато спільного, вибудовуються не ті відносини, які мають бути. Що таке Митний союз? Насправді це два міфи: перший про те, що нам робили якісь знижки на газ. Це не так. Росія вступила до СОТ. Вона в наступному році перейде на світові ціни на газ, навіть для внутрішніх виробників. Ми теж будемо купувати газ дорожче. Не було ніколи дешевого газу. Ті 100 доларів знижки, які нам запропонували, зараховуються нам в наші боргові зобов’язання перед Росією. Другий міф про те, що 40% бюджету формується за рахунок імпорту
ропейський союз не самоціль, а відповідні стимули підтримувати сучасні стандарти економіки, якості життя людей, демократії, права, свободи слова. І не можна протиставляти вектор на інтеграцію в Євросоюз з діями, спрямованими на присутність України на пострадянському просторі, бо він для нас теж має величезне значення — це 40% нашого зовнішнього товарообігу, $70 млрд, сотні тисяч робочих місць. Зазначимо, що питома вага співпраці Росії з Європейським союзом більша, ніж України. У нас 30% зовнішнього торгу, а в Росії — понад 50%, але в той же час 80% всіх прибутків іноземних інвестицій в Україну за всі роки незалежності — це інвестиції з Євросоюзу: передові технології, обладнання, яке необхідне нам для модернізації, енергозбереження, забезпечення конкурентоздатності в цілому. І ми розглядаємо ЄС не тільки як ринок збуту, а й як шанс розвитку. І це не можна протиставляти іншим напрямкам. Я впевнений, що нам вистачить розуму і відповідальності об’єднатися навколо цього, бо 22 роки незалежності пролетіли як один день. І не можна допускати, щоб між Україною і світом зростала якась дистанція. І зараз це питання найголовніше для всіх, хто є в цьому Парламенті».
України. Тепер ці надходження з імпорту хочуть кинути в «общак» з Росією, там де росіяни мають повне пріоритетне право на розподіл цих коштів. Вони зараз несправедливо розподіляють між тими учасниками, які є, наприклад з Білоруссю тощо. Так само буде і з нами. У нас просто виманять ті основні резерви й активи, які в нас бюджетоутворюючі, візьмуть абсолютний контроль над усіма нашими фінансовими потоками, і після цього ми просто втратимо свою незалежність. Це питання безпеки. Я як Секретар Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони маю тверду позицію, що Митний союз і співпраця з Росією в такому політичному форматі відносин нашої влади з їхньою є неминучим шляхом до знищення й асиміляції нашої країни. Європейський вибір — це генеральне прибирання в країні, політиці, серед еліт, у відносинах між владою та опозицією, генеральне прибирання і модернізація в економічних пріоритетах, їх чітке формулювання для України. Адже сьогодні ми не знаємо: демократична чи не демократична країна, аграрна — не аграрна тощо». IMAGE UA №2/2013
37
ПОЛІТИКА Politics
Валентин Наливайченко, перший заступник Голови Комітету ВР України у закордонних справах: «Для України важливо забезпечити вільну торгівлю, отримати замовлення для власних заводів і збут на ці замовлення і в Російській Федерації, і в Білорусії, і в Казахстані. Але спочатку вільна торгівля. Зняти всі вилучення й обмеження. Це є національним інтересом нашої держави. Дуже важливо для промисловості України мати вільну торгівлю з усіма трьома членами Митного союзу: з Росією, Білоруссю, Казахстаном. Щодо Євросоюзу, нам також дуже важливо мати вільну торгівлю, бо у нас кордон на заході саме з ЄС, з найбільшим ринком на цьому континенті для збуту продукції, поїздок громадян, навчання молоді. Цей вільний ринок нам теж потрібен. Тобто
Леся Оробець, народний депутат від фракції Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина»: «Я категорично проти Митного союзу у тому вигляді, в якому нас до нього штовхають. Я переконана, що економічні відносини з ким би вони не були, зокрема з Росією, потрібно вибудовувати, зважаючи на наші національні інтереси, а втрата державності, економічна і соціальна залежність від північного сусіда — це те, проти чого ми боролися 20 років підряд. Я вірю в Євроінтеграцію, і ви знаєте, чим більше українців мають можливість подорожувати закордон
38
IMAGE UA №2/2013
фахова раціональна відповідь від фракції «УДАР Віталія Кличка»: і там вільно торгувати, і там, але виходячи з власних інтересів. А ставити питання: Митний союз чи ЄС? — це не в інтересах України. Ми не можемо дозволити собі протиставити один ринок іншому. Навпаки: і той і той потрібні. І ще одне, про що ніколи не говорять. Я був послом України в Мінську. До Митного союзу входять держави, які, на жаль, з різних причин не мають вільного ринку і вільної торгівлі з Європейським союзом. Білорусь — міжнародна ізоляція, Росія майже не має кордонів і виходів на транзити, Казахстан — ще далі. Україна все це має. І це все — наші переваги і наша пряма економічна допомога ринку Митного союзу. Тому моя відповідь і наша відповідь — і там вільно торгувати, і там. Тоді Україна виходить на дуже серйозні економічні позиції».
і бачити Європу, тим більше прихильників цієї ж точки зору. На жаль, 67% українців ніколи не перетинали навіть межі власної області і в будь-яких дискусіях щодо того Європа чи Росія керуються радше уявленням, сформованим телебаченням, яке часто показує зовсім не те, що є насправді. Одне перетинання кордону в Європу дуже часто змінює людей на все життя (знаю з власного досвіду). Європейський союз є в рази адекватнішим з будь-якої точки зору, починаючи з економічної і закінчуючи ціннісною. Адже, якщо ключове благо держави — людина, її рівень життя, то, звичайно, це — Європа».
ПОЛІТИКА Politics
Микола Катеринчук, народний депутат фракції Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина»: Митний союз — це перш за все питання митної тарифіки на кордоні, це питання повернення ПДВ для експортерів. Якщо ми хочемо позбавитися в бік Росії нашого експортного потенціалу і наших експортних ринків, бо як тільки Росія забере експортні ринки своїми товарами, а через ПДВ це дуже легко робити. Далі вже будуть забирати стратегічні експортно-ринкові підприємства, вони нікому тут не будуть потрібні. Тобто це не Митний союз — це фактично радянський союз за своєю складовою, тому що як тільки ми віддамо частину наших су-
Людмила Денісова, народний депутат від фракції Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина»: «На сьогодні Україна перебуває в такому стані, що і ні туди і ні сюди. Два кроки вперед, два назад... Влада сама стала заручницею такої політики, тому що створили та укріпили «сім’ю», а тепер потрібно, щоб ця «сім’я» була укріплена зовнішніми зв’язками. І починають торгуватися, хто їх краще укріпить чи, можливо, візьме в рабство, але нічого за це в них не
веренних повноважень щодо грошей, щодо бюджету — це означатиме, що ми вже не суверенна держава. Тому не треба казати, що Митний союз стосується лише митниці. Це стосується й економіки, а значить й політики. Щодо Євросоюзу, то ми ще не підписали зону вільної торгівлі і не пройшли певний етап реформ. Там ще вимагається перш за все права людини, європейські цінності. Російська Федерація такого не вимагає, їх влаштовує будь-який авторитарний режим, де головними є інтереси чиновника. Питання громадян, цінності людського життя їх не цікавить. Тому нас заганяють в Митний союз. У питаннях Митного союзу можуть виграти п’ять людей в країні, у питанні Європейського союзу виграє 46 млн.
візьмуть. Ми стоїмо на місці, а це дуже негативно позначається на економіці, на рівні життя людей. Україна — європейська держава. Наше майбутнє і велика кількість ринків збуту зосереджені в Європі. Ми не для того вступили до СОТ, щоб потім придумувати різні шляхи не виконувати ті умови, за які боролися. Росія також важливий партнер, але якщо це співпраця на рівних правах і не зачіпає наші національні інтереси. Тому я вважаю, що тільки ЄС і тільки з тими країнами, які не несуть антинародну тенденцію».
Наталія Сич IMAGE UA №2/2013
39
Зроблено в Україні Made in Ukraine
ДП «Укрметртестстандарт» — стандартизація, метрологія, сертифікація
Д
ержавне підприємство «Все у к ра ї нськ и й держ а вн и й науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «Укрметртестстандарт») — державне підприємство, яке входить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. У 2012 році ДП «Укрметртестстандарт» відзначив свій 110-річний ювілей. На сучасному етапі ДП «Укрметртестстандарт» — є провідним вітчизняним підприємством у
вадженню сучасної системи управління якістю згідно з міжнародним стандартом ISO 9001, акредитації випробувальних центрів та вимірювальних лабораторій на національному і міжнародному рівні. ДП «Укрметртестстандарт» здійснює діяльність у сфері технічного регулювання. Варто зазначити, у нашій державі не існує жодної сфери діяльності, де б не застосовувались складові технічного регулювання — стандартизація, метрологія, сертифікація (оцінка відповідності).
галузі стандартизації, метрології і сертифікації, визнаний у країнах СНД, Європейському Союзі та світовою спільнотою. Таке визнанн я стало можливим завдяки створенню цілеспрямованого колективу спеціалістів, професіоналів найвищої кваліфікації, поєднанню наукової та виробничої діяльності, постійному розширенню виробничих площ, використанню найсучаснішого обладнання, впро-
ДП «Укрметртестстандарт» у сфері стандартизації спрямовує свою діяльність на здійснення переходу від обов’язкового застосування стандартів до добровільного, концентруючи основну увагу на участі в удосконаленні діючого законодавства, впровадженні європейських директив Нового підходу, гармонізації національних стандартів із міжнародними та європейськими.
Постійно здійснюється співпраця з національними метрологічними інститутами інших держав 40
IMAGE UA №2/2013
ДП «Укрметртестстандарт»: • веде секретаріати 7-ми Технічних комітетів стандартизації (ТК) та приймає участь як асоційований або колективний член у 15 ТК; • приймає активну участь у підготовці законів України та нормативно-правових актів з питань стандартизації, метрології та оцінки відповідності (сертифікації) продукції; • фахівцями підприємства розроблено 566 національних стандартів, 7 технічних регламентів. ДП «Укрметртестстандарт» утримує Фонд нормативної документації, який постійно актуалізується та поповнюється новими документами. На сьогодні Фонд налічує близько 27 000 найменувань нормативних документів. Серед документів Фонду: національні (ДСТУ), міждержавні (ГОСТ), міжнародні (ISO, IEС, EN) стандарти, рекомендації, інструкції тощо, які регламентують проходження всього життєвого цик лу продукції. ДП «Укрметртестстандарт» утримує та упорядковує Фонд технічних умов України, який містить близько 47 000 примірників. Важливим аспектом у роботі підприємства є метрологічне забезпечення і саме в цьому ДП «Укрметр тестстандарт» призначений головною організацією, що веде роботи з вдосконалення систем метрологічного забезпечення в Україні та виконує функції:
Зроблено в Україні Made in Ukraine
ДП «Укрметртестстандарт» створює та модернізує національну еталонну базу держави
• Головного центру державної метрологічної служби України (1998); • Головного центру державної служби стандартних довідкових даних про фізичні сталі та властивості речовин і матеріалів (1998); • Головної організації в Україні з вимірювання фізико-хімічного складу і властивостей речовин та 39 підвидів вимірювань інших фізичних величин (2001 р.). У ДП «Укрметртестстандарт» створена потужна еталонна база. Наявність національного еталону дає можливість довести, що існує вища державна ланка, на яку потрібно орієнтуватися всім іншим еталонам, оскільки він встановлює найвищий рівень точності вимірювання в державі. За результатами міжнародних звірень в рамках CIPM MRA (міжнародна Угода про взаємне визнання національних еталонів, сертифікатів калібрувань та вимірювань, які видаються національними метрологічними інститутами) Генеральною конференцією мір та вагів визнані вимірювальні та калібрувальні можливості створених національних еталонів (54 СМС-рядків на офіційному сайті KCDB). ДП «Укрметртестстандарт» — найпотужніший в Україні орган з оцінки відповідності (сертифікації) до складу якого входять оснащені сучасним обладнанням випробувальні центри та лабораторії, які свою компетентність підтверджують акредитацією в Hаціональному агентстві з акредитації України та участю у національних та міжнародних раундах професійного тестування. ДП «Укрметртестстандарт» — приз начений та уповноважений на проведен-
Випробувальні центри та лаборатоії ДП «Укрметртестстандарт» оснащені сучасним обладнанням
ня робіт із сертифікації широкого спектру продукції у державній системі сертифікації УкрСЕПРО, а також на проведення робіт з оцінки відповідності продукції вимогам технічних регламентів. ДП «Укрметртестстандарт» акредитований Національним агентством з акредитації України як орган із сертифікації продукції, робіт, послуг та систем управління. Акредитований Нідерландським органом з акредитації RvA, який є членом Європейської асоціації з акредитації (ЕА), як орган із сертифікації електротехнічної продукції та обладнання. Акредитований Латвійським Націо нальним бюро з акредитації LATAK як орган сертифікації персоналу та є повноправним членом Міжнародної асоціації сертифікації персоналу (ІРС). Видані ним сертифікати аудиторів є еквівалентними сертифікатам, виданими європейськими органами з сертифікації персоналу. ДП «Укрметртестстандарт» єдиний в Україні, визнаний у якості Національного сертифікаційного органа (NCB) та випробувальної лабораторії (CBTL) у Схемі СВ Всесвітньої системи випробувань та сертифікації електрообладнання і компонентів (Система ІЕСЕЕ) з правом визнавати та видавати міжнародні сертифікати, які виз наються в 54 розвинених країнах світу, що входять до Системи ІЕСЕЕ. Міжнародне визнання ДП «Укр метртестстандарт» підтверджується укладеними Угодами про взаємне виз нання результатів робіт з оцінки відповідності (сертифікації) продукції з: • Інститутом випробувань і сертифікації VDE, Німеччина;
• Інститутом випробувань і сертифікації асоціації польских інженерів-електриків BBJ, Польща; • Польским центром випробувань і сертифікації PCBC, Польща; • Науково-дослідним центром сертифікації PREDOM-OBR, Польща; • Електротехнічним випробувальним інститутом EZU, Чехія; • Технічним випробувальним інститутом TSU, Словацька Республіка; • Корейським центром випробувань та сертифікації KTC, завдяки цим Угодам спрощується вихід вітчизняної продукції на європейські та міжнародні ринки. ДП «Укрметртестстандарт» постійно впроваджує нові послуги, зокрема, здійс нення незалежного екологічного моніторингу (рівень шуму, вібрації, електромагнітного випромінювання), обстеження стану теплоізоляції споруд. Сьогодні підприємством впроваджується в Україні незалежна споживча експертиза з метою захисту прав та інтересів споживачів. Крок за кроком ДП «Укрметртестстандарт» спрямовує свою діяльність на підвищення якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції, підвищення довіри населення до українського виробника. Пріоритетним у роботі такого потужного підприємства є підтримка прагнення вітчизняних виробників товарів, робіт і послуг відповідати стандартам та нормам розвинутих країн, що, безумовно, не тільки підвищить рівень захисту прав наших громадян, а й загалом сприятиме встановленню високих Європейських стандартів якості життя в Україні. Запрошуємо до співпраці! IMAGE UA №2/2013
41
Дипломатія Diplomacy
Шорш Халид Саид: «В Ираке заинтересованы в широком спектре украинских товаров»
Ирак — второе в мире по запасам нефти государство — представляет интерес для многих стран. Украина не составляет исключение. В свою очередь наш аграрный потенциал может заинтересовать Ирак. Чрезвычайный и Полномочный Посол Республики Ирак в Украине Его Превосходительство г-н Шорш Халид Саид любезно согласился ответить на вопросы Международного делового журнала «Имидж. UA» о направлениях взаимовыгодного сотрудничества между нашими странами и o том, как сегодня обстоят дела на Ближнем Востоке. 42
IMAGE UA №2/2013
— Г-н Посол, в Ираке с 2003 года уже прошли третьи парламентские выборы. Для страны в ближневосточном регионе — это уникальное явление. Как бы Вы охарактеризовали социально-политическую обстановку в Ираке?
— Г-н Посол, в последнее время существенно активизировались контакты между Ираком и Украиной. Расскажите, пожалуйста, о торгово-экономических отношениях между нашими странами. Растет ли товарооборот?
— Вы правы, сегодня Ирак переживает активное развитие демократических процессов и институтов. Политическая ситуация претерпела масштабные изменения: был совершен переход от однопартийной системы к многопартийной. Была принята новая Конституция, которую поддержали 80% иракцев, определяющая Ирак как федеративную демократическую Республику. В ходе последних парламентских выборов в марте 2010 года участвовали десятки партий и движений. По принципу согласованности было сформировано коалиционное правительство, в котором представлены все политические, этнические и религиозные группы Ирака. Кроме того за последние 5 лет произошли значительные изменения и в экономической ситуации. Трудно поверить, но во времена прежнего режима, тратившего непомерные средства на вооружение, в стране, третьей в мире по запасам нефти, в большинстве городов и даже в столице не было нормальной системы канализации, развитой инфраструктуры, имелись серьезные проблемы с электричеством. Сегодня, благодаря воплощению планов правительства, либерализации инвестиционного законодательства и, конечно, высокой стоимости нефти, ситуация меняется на глазах. Сейчас все провинции и регионы Ирака выглядят как огромная стройплощадка, особенно это бросается в глаза в Иракском Курдистане. Подспорьем для всех экономических преобразований, конечно же, является бюджет страны. В 2011 году, например, он составил 80 млрд. долларов США, в 2012 — 100 млрд., а в этом году планируется его увеличение на 15–20 %.
— Действительно, сотрудничество между Ираком и Украиной интенсивно развивается во всех сферах: дипломатической, политической, торгово-экономической, военно-технической и т.д. Что касается торгово-экономических отношений, мы видим большие перспективы их дальнейшего развития, поскольку и Украина и Ирак обладают внушительным потенциалом в этом направлении. К тому же, правительства наших стран активно демонстрируют желание всячески укреплять и развивать эти отношения. Результатом являются экономические показатели. Так в 2009 году товарооборот между нашими странами составил 243 млн долларов США, а в 2012 — 800 млн долларов США. Эти цифры не включают прибыль от продажи украинских товаров на рынке Ирака, ввозимых из стран-посредников. — Какие направления, по Вашему мнению, наиболее перспективны для сотрудничества между нашими странами? — В Ираке заинтересованы в широком спектре украинских товаров: от продуктов питания до стройматериалов. Это и продукты животноводства и сельского хозяйства: мясо, птица, яйца, подсолнечное масло; и продукция деревообрабатывающей промышленности, изделия из стали и металлопроката, арматура, трубы, турбины, строительные материалы. Я вижу реальные перспективы работы украинских строительных компаний в возведении жилых домов, больниц, молов, дорог, мостов и железнодорожных путей в Ираке. Не менее перспективное
Дипломатія Diplomacy
направление — сотрудничество в области сельского хозяйства. Украина обладает колоссальным опытом в этой сфере. В прошлом году мне удалось побывать на 4-й Международной агропромышленной выставке «Агро-2012». Я отметил для себя высокий уровень украинских компаний, презентовавших там широкий спектр сельскохозяйственного оборудования. К тому же, сфера энергетики имеет все шансы стать сферой, в которой наши страны будут надежными партнерами. Ведь Ирак — одна из ведущих стран мира по добыче, переработке и экспорту нефти и нефтепродуктов. А опытные украинские специалисты и компании могут предоставлять услуги, технологии и технику, в том числе трубы различного диаметра, для транспортировки этого, пользующегося активным спросом, товара. — Какие компании или проекты Вы выделили бы как пример успешного делового сотрудничества между Украиной и Ираком? — На самом деле таких компаний немало. Некоторые уже давно и активно ведут свой бизнес на территории Ирака, как например «Интерпайп», и «Днепропетровский трубный завод», другие активно заходят на рынок, открывая свои офисы в Багдаде и Курдистане (например, строительная компания «Альтком» и многие другие). — Что нужно украинским компаниям, чтобы попасть на рынок Ирака и занять на нем ведущее место? — Это очень интересный вопрос. Многие украинские компании, которые реализуют товары и услуги на рынке Ирака, осуществляют свою деятельность через посредников. Это происходит из-за недостатка информации об иракском рынке или же опасений каких-либо рисков. Но очень важно и, конечно, более выгодно, чтобы сотрудничество сторон было прямым. Для этого крайне важно, чтобы украинские компании-производители и поставщики услуг принимали непосредственное участие в международных форумах и выставках, проводимых в Ираке довольно часто и привлекающих участников со всего мира. К сожалению, украинские компании там бывают представлены крайне редко, ввиду чего прямые контакты установить сложно. В то же время, за последние два года, благодаря различным экономическим
форумам и встречам, организованным в Киеве Торгово-Промышленной Палатой Украины и Киевской Торгово-Промышленной Палатой, официальным двусторонним визитам высокопоставленных делегаций, наметился значительный прогресс. Особенно явным он стал после визита, в конце прошлого года, Министра
Но не менее важно, чтобы украинские компании открывали свои филиалы и представительства в Ираке, работали над рекламой и продвижением своих товаров и услуг ввиду высокой конкуренции со стороны компаний из Турции, стран Евросоюза, Южной Кореи, Китая, России, арабских стран и др.
Сотрудничество между Ираком и Украиной интенсивно развивается во всех сферах: дипломатической, политической, торговоэкономической, военно-технической и т.д. Иностранных Дел Украины, господина Константина Ивановича Грищенко в Ирак, а также проведения 4 заседания совместной Межправительственной Комиссии в Багдаде. Хочу также отметить, что уже создан иракско-украинский Деловой Совет. В день его первого заседания 5 февраля 2013 года было представлено около 90 украинский компаний, заинтересованных в сотрудничестве со своими иракскими коллегами. Кроме того, в этом году ожидаются визиты Министров торговли, сельского хозяйства и промышленности Ирака в Украину. Безусловно, все это открывает очень широкие перспективы.
— Ирак — это древняя культура, это очень привлекательная с точки зрения туризма территория. Каковы шаги государства в этом направлении? — Действительно, Ирак — перспективное туристическое направление. В города и местности, являющиеся свидетелями древнейших цивилизаций, пережившие многочисленные завоевания, периоды расцвета и упадка, и сегодня мудро созерцающие жизнь современников, стремится множество европейцев, желающих прикоснуться к древности и познакомиться с истоками человечества. По данным Министерства Туризма и культурного, наIMAGE UA №2/2013
43
Дипломатія Diplomacy
С 25 июля 2013 года правительство Ирака сняло все существующие ограничения на пути поставок украинской сельскохозяйственной продукции в эту страну. Об этом сообщил министр торговли Республики Ирак доктор Хайрулла Хасан БАБАКИР во время бизнес-форума, организованного Торгово-промышленной палатой Украины. В работе форума приняли участие первый вице-президент ТПП Украины Виктор ЯНОВСКИЙ, заместитель председателя межправительственной Украинско-Иракской комиссии Виталий Шибко, Глава украинской части Украинско-Иракского делового совета Александр Иванчук. — Рынок Ирака представляет для украинских компаний большой интерес. Турецкие и сирийские бизнесмены поставляют в эту страну украинского товара на сотни миллионов долларов в год. Одна из основных задач нашего совета — сделать все возможное, чтобы поставки осуществлялись напрямую, — сообщил Александр Иванчук. — Одним из важнейших шагов на пути к достижению поставленной цели будет участие украинской делегации в 40-й Багдадской ярмарке, которая состоится осенью этого года с 10 по 20 октября. На сегодняшний день уже около 15-ти наших компаний выразили желание представить свою продукцию в Ираке в рамках данного мероприятия. — Отныне сняты все запреты на ввоз украинской продукции, — подчеркнул Хайрулла Хасан Бабакир. Он также обратился к представителям ТПП Украины, межправительственной УкраинскоИракской комиссии, Украинско-Иракского делового совета и предпринимателям, присутствовавшим на встрече, с просьбой способствовать всеми доступными им средствами открытию представительств иракских банков в Украине и украинских в Ираке. Иракская сторона заинтересована в прямых поставках металлопродукции, продуктов питания и зерна, поскольку использование фирмпосредников приводит к удорожанию. Первый вице-президент ТПП Виктор Яновский сообщил, что Ирак интересует привлечение украинских компаний к строительству жилья, плотин, газопроводов, других энергетических объектов, а также проявляет интерес к импорту украинских строительных материалов. 44
IMAGE UA №2/2013
следия Ирака количество туристов, прибывающих в страну в последнее время, неуклонно растет, прогнозируется, что до 2015 года в Ирак будет приезжать ежегодно до 4 млн. гостей. Это не удивительно, ведь вся страна представляет собой уникальную историческую, географическую, этническую и культурную местность. В докладе Euromonitor International, представленном на выставке World Travel Market в Лондоне, говорится, что Ирак в скором времени может стать одним из са-
мых модных туристических направлений в мире. Именно поэтому, сегодня практически треть всех планов по развитию страны связана со строительством отелей и развитием инфраструктуры. Кроме того, в 2013 году Багдад объявлен культурной столицей Арабского мира. В связи с чем запланированы и проводятся различные фестивали, семинары, конференции и другие культурные мероприятия. Беседовала Алла Алымова
Дипломатія Diplomacy
over the past 5 years. It is hard to believe, but at the time of the former regime that was spending exorbitant money amount on weapons, in the country that has the world’s third largest oil reserves, in most cities, and even in the capital, there was no proper sanitation, infrastructure and there were serious problems with electricity. Today, thanks to embodying of the governmental plans, liberalization of investment laws, and of course, the high cost of oil, the situation is changing rapidly. Now, all the provinces and regions of Iraq look like huge constructions site, it is especially evident in Iraqi Kurdistan. The primary help for all this economic change, of course, was made by the government budget. For example, in 2011 it was 80 billion USD, in 2012 — 100 billion, and this year budget is planning to be increased by 15–20%. — Mr. Ambassador, you significantly intensified contacts between Iraq and Ukraine recently. Tell us about the trade and economic relations between our countries. Is a turnover growing?
Shorsh Khalid Said: “Iraq is interested in a wide diversity of Ukrainian goods” Iraq is a state with the world’s second largest oil reserves and is of interest to many countries. Ukraine is no exception. Conversely, our agricultural potential maybe of interest to Iraq. Extraordinary and Plenipotentiary Ambassador of the Republic of Iraq in Ukraine HE Mr. Shorsh Khalid Said, kindly agreed to answer questions from the international business magazine «Image. UA » about the directions of mutually beneficial cooperation between our countries and how things function in the Middle East.
— Third parliamentary elections were held in Iraq since 2003, for the Middle East country it is a unique phenomenon. How would you describe the socio-political situation in Iraq? — You’re correct! Today Iraq is undergoing active development of democratic processes and institutions. The political situation has undergone major changes: the transition from one-party to multi-party system was accomplished. A new constitution that was supported by 80% of Iraqis and defines Iraq as a federal democratic republic was accepted. Dozens of parties and movements took part in last parliamentary elections that were held in March 2010. According to the principles of consistency governmental coalition that includes all political, ethnic and religious groups of Iraq has been created. In addition, there have been made significant changes in the economic situation
— Cooperation between Iraq and Ukraine is actively developing in all spheres: diplomatic, political, economic, military-technical, etc. As for trade and economic relations, we see a great potential for further development, as both Ukraine and Iraq have an impressive potential in this direction. In addition, our governments actively demonstrate their willingness to strengthen and develop these relations. Economic indicators are the result. Commodity turnover between our countries was 243 million USD in 2009, and 800 million in 2012. These figures do not include income from the sale of Ukrainian goods to the Iraqi market, imported from intermediate countries. — Which areas do you think are the most promising for the cooperation between our two countries? — We are interested in a wide range of Ukrainian goods in Iraq, starting from food and ending with construction materials. Also it might be livestock and agriculture goods such as meat, poultry, eggs, vegetable oil, and wood products, steel products and metal products, valves, pipes, turbines, and construction materials. I can see real prospect for Ukrainian to build companies in the construction of houses, hospitals, malls, roads, bridgIMAGE UA №2/2013
45
Дипломатія Diplomacy
Chairman of the Ukrainian part of the Ukrainian-Iraqi Business Council Alexander Ivanchuk presents thank Ambassador Extraordinary and Plenipotentiary of the Republic of Iraq in Ukraine Shorsh Khalid Said for his active participation in the development and creation of Ukrainian-Iraqi Business Council
es and railways in Iraq. No less promising area — cooperation in the field of agriculture. Ukraine has a vast experience in this field. Last year I was able to attend the 14th International Agricultural Exhibition «Agro‑2012.» While there I noted the high level of Ukrainian companies, that were presenting a wide range of agricultural equipment. Moreover, the energy sector has potential to be an area that our countries will be reliable partners in. After all, Iraq is one of the leading countries in production, processing and exporting of oil and oil products. Ukrainian experts and experienced companies can provide services, technology and equipment, including pipes of different diameters, for transportation this actively demanding product.
dad and Kurdistan (for example, a construction company «Altcom» and many others).
— What companies or projects would you identify as an example of successful business cooperation between Ukraine and Iraq?
due a lack of information about the Iraqi market or fears of some risks. But it is very important and certainly more beneficial for parties’ if cooperation will be direct. That is why, it is essential that Ukrainian manufacturers and service providers take part in international forums and exhibitions that are frequently held in Iraq and that attract participants from all over the world. Unfortunately, Ukrainian compa-
— In fact, there are a lot of such companies. Some of them are continuously and actively doing business in Iraq, such as «Interpipe» and «Dnipropetrovsk Pipe Plant», others are actively entering the market by opening their offices in Bagh46
IMAGE UA №2/2013
— What does a Ukrainian companies need, to be able to enter the Iraqi market and occupy its leading position? — This is a very interesting question. Many Ukrainian companies that are selling goods and services in the Iraqi market, operates through intermediaries. This is
nies rarely take part in these and that is why direct contact is hard to initiate. At the same time, over the last two years, due to various economic forums and meetings that were organized in Kiev by the Chamber of Commerce in Ukraine and Kyiv Chamber of Commerce for the official bilateral visits of high-ranking delegations, there has been significant progress made. This progress became particularly obvious after the visit of the Minister of Foreign Affairs for Ukraine, Mr. Konstantin Ivanovich Gryshchenko to Iraq , as well as 4 meetings of the Joint Intergovernmental Commission in Baghdad at the end of last year. Also I would to note that Iraqi-Ukrainian Business Council has been already created. On the day of its first meeting that was held on February 5, 2013 about 90 Ukrainian companies that are interested in cooperation with their Iraqi counterparts took part. In addition, the visit of Iraqi ministers of trade, agriculture and industry to Ukraine is expected this year. Of course, all this opens up a very broad perspective. But it is equally important for the Ukrainian companies to open their branches and representative offices in Iraq, to work on advertising and promotion of their products and services due to high competition from companies from Turkey, European Union, South Korea, China, Russia and the Arab countries, etc. — Iraq is an ancient cultural country and this is very attractive from touristic point of view. What are the government steps in this direction? — Indeed, Iraq is a promising touristic destination. A lot of Europeans want to visit
Cooperation between Iraq and Ukraine is actively developing in all spheres: diplomatic, political, economic, military-technical, etc and learn about the ancient origins of humanity in the cities and countryside, that were witness of ancient civilizations that have survived throughout numerous conquests, periods of prosperity and decline and now wisely contemplating life contemporaries are seeking to Iraq. According to the Ministry of Tourism and cultural heritage of Iraq, the number of tourists arriving in our country over recent years is stead-
Дипломатія Diplomacy
Since July 25, 2013 the Government of Iraq has lifted all existing restrictions on Ukrainian agricultural products supplies to this country. This was reported by the Minister of Trade of the Republic of Iraq, Dr. Khairallah Hassan BABIKER during the Business Forum, organized by the Ukrainian Chamber of Commerce and Industry. The First Vice President of the Ukrainian CCI Viktor YANOVSKY, Deputy Chairman of the Intergovernmental Ukrainian-Iraqi Commission Vitaliy Shybko, and Head of the Ukrainian Part of the Joint Ukrainian-Iraqi Business Council Alexander Ivanchuk took part in the Forum. The Iraqi market is of the utmost interest to Ukrainian companies. Turkish and Syrian businessmen supply this country with Ukrainian goods valued at hundreds of million dollars per year. One of the major objectives of our Business Council is to do our utmost, in order to ensure direct supplies, — Alexander Ivanchuk informed the forum. One of the most important steps towards the accomplishment of this objective will be the participation of a Ukrainian delegation in the 40th Baghdad International Fair, that will take place in autumn this year, between October 10th – 20th. So far, about 15 our companies expressed their willingness to expose their products in Iraq within the frame of this event.
ily increasing and we predict that over 4 million visitors will visit Iraq by 2015 year. This is not surprising, because the whole country is a unique historical, geographical, ethnic and cultural landscape. In the Euromonitor International report that was presented at the World Travel Market exhibition in London was told that Iraq could soon become one of the hottest tourist destinations in the world. That is why, today almost a third of country’s
development plans are associated with the construction of hotels and infrastructure development. In addition, Baghdad was declared as the cultural capital of the Arab world in 2013. In accordance with this we have planned and already accomplished the organisation of a variety of festivals, seminars, conferences and other cultural events. Alla Alymova
From immediate effect, all embargoes placed on the importing of Ukrainian products are removed, Khairallah Hassan Babiker emphasized. He also addressed representatives of the Ukrainian CCI, Intergovernmental Ukrainian-Iraqi Commission, Ukrainian-Iraqi Business Council and businessmen who attended the meeting with a request to facilitate with all available means the opening of Iraqi banks’ offices in Ukraine as well as Ukrainian banks’ offices in Iraq. The Iraqi representatives also expressed an interest in the direct supplies of metal products, food and grain, since trading through intermediary companies sends prices higher. The First Vice President of UCCI Viktor Yanovsky noted that Iraq is interested in Ukrainian companies being engaged in the construction of housing, dams, gas pipelines, and other power facilities. In addition, Iraq has demonstrated an interest in the imports of Ukrainian construction materials. IMAGE UA №2/2013
47
Дипломатія Diplomacy
Михаил Уклеба:
«Страна должна представлять собой демократическую ценность» Грузия, как и Украина, — молодая демократическая страна, нацеленная на евроинтеграцию. Естественно, мы c большим интересом следим за изменениями в дружественной державе. Чрезвычайный и Полномочный посол Грузии в Украине Михаил Уклеба рассказывает «Имидж.UA» о сегодняшнем дне своей страны и o планах на будущее. — Г-н Посол, каковы следующие шаги Вашей страны на пути реформ? — Сейчас одними из наиболее значимых являются те реформы, которые проводятся в области правосудия. Суды обязательно должны быть независимыми. В Грузии всю систему юстиции надо реформировать, потому что чрезвычайно важно,
сейчас за 15 минут можно получить все необходимые документы в современном доме юстиции. Этого Грузия уже достигла. И это все прекрасно, но явно недостаточно. Где-то мы желаемого результата достигли, но по некоторым направлениям еще предстоит большая работа. Ведь европейская интеграция означает не только экономическую привлекательность. Страна должна представлять собой демократическую ценность. То есть, нужно не только теоретически поддерживать какие-то идеи, считать их правильными, в первую очередь необходимо самому быть их носителем. Вся система, начиная c полиции и правосудия и заканчивая экономикой (или же, если угодно, начиная c экономики и заканчивая полицией — я не хочу сказать, что чтото из этого менее важно, напротив, хочу подчеркнуть, что важно все) должно соответствовать демократическим ценностям. Вот этот процесс сейчас у нас идет. Иногда идет сложно. Но главное, что все проходит мирно. Мы надеемся, что и президентские
Европейская интеграция означает не только экономическую привлекательность. Страна должна представлять собой демократическую ценность чтобы права человека не нарушались. Некоторым может показаться, что изменения происходят слишком резко. Но, например, когда предыдущее правительство резко начало реформы, многие люди ведь тоже к этому не были готовы. Мало кто верил, в частности, что можно побороть коррупцию в полиции. И действия по решению этой проблемы тоже были резкими: сразу 35 тысяч сотрудников оставить без работы. Зато тотальная коррупция была побеждена. И водители обнаружили, что их уже не останавливают через каждый километр, вымогая деньги. Люди увидели, что плодотворная борьба возможна. Еще один пример — дома юстиции. Раньше можно было месяцами ходить — пытаться получить нужную справку, отчаявшиеся платили взятки. Зато 48
IMAGE UA №2/2013
выборы пройдут мирно, прозрачно и все свершится в соответствии c волей народа. Это будет еще один шаг в сторону демократизации нашей страны, что, в свою очередь, будет способствовать дальнейшему политическому сближению и полной экономической интеграции с Евросоюзом. — Мой следующий вопрос касается туризма. Гостеприимство грузин широко известно. Насколько успешно продвижение Вашей страны в этом направлении? — Туризм сейчас развивается очень интенсивно. Мы постоянно улучшаем инфраструктуру (например, в Кутаиси построили новый международный аэропорт, поэтому новые авиакомпании пришли на наш
рынок). Поступление от туристов в экономику выросли на 47 процентов. Приведу и другие цифры: 4 млн 386 тысяч туристов посетили нас в 2012 году и уже 2 млн 797 тысяч за семь месяцев нынешнего года. В прошлом году рост составил 56 %. В этом году по сравнению c аналогичным периодом прошлого года рост составляет 26 %. — А можно подробнее об украинцах, посещающих Грузию? — В 2012 году нас посетили 76 тысяч туристов из Украины (на 29 % больше, чем в 2011-м году). А за 7 месяцев нынешнего года рост уже составляет 71 % по сравнению c аналогичным периодом прошлого года (Грузию уже посетили более 64 тысяч украинских туристов). Какие города предпочитают украинцы? Больше всего их интересует наша столица — Тбилиси — 61 % приехавших предпочли этот город. Следующий по популярности идет Батуми — на втором месте по количеству посещений — 52 %. Кутаиси — 14 %.
Дипломатія Diplomacy
Цели посещений: 48 % называют отдых, рекреацию; 22 % — посещение друзей, родственников; 16 % — транзит. Что больше всего интересует? 84 % — дегустация грузинской кухни, 80 % — активный отдых на лоне природы, 63 % — дегустация грузинского вина, 42 процента — отдых, 41 % — ознакомление c историческими достопримечательностями, 19 % — шопинг, ночная жизнь — 8 % (в Тбилиси очень много баров и ресторанов, так что ночь можно хорошо провести). — Но это касается Украины, а как обстоят дела c другими странами? — Для привлечения туристов мы проводим масштабные компании, в том числе в Киеве, в июле этого года, Государственное агентство по туризму провело презентацию туристических возможностей Грузии, на которой присутствовало более 100 туроператоров из Украины и 20 туроператоров из Грузии. В последние годы большой поток туристов наблюдается из Израиля и Польши, где также были проведены презентации. Мы подписали c Китаем Approved Destination Status (утвержденное туристическое направление). Это позволит увеличить поток туристов из Китая. Сейчас очень большая конкуренция на рынке туризма. Но что касается Украины, то мы бы хотели не столько конкурировать, сколько друг друга дополнять.
как не рассказывай o том, какой ты замечательный, всегда будут судить все-таки не по словам, а по тому, что ты представляешь собой в реальности. Поэтому мы предпочитаем завлекать не красивыми словами, а конкретикой: хорошим сервисом, благоприятным климатом, в том числе и экономическим. — Можно об экономическом климате чуть подробнее? — По оценке Всемирного Банка Грузия на 9 месте в мире по легкости ведения бизнеса. Что интересует приезжающего бизнесмена? Прежде всего, банковская система. У нас она очень современна. Никаких проблем в перечислении и получении денежных средств. Но главное, у нас упрощенная налоговая система. Три налога: налог на доход (20 %), налог на прибыль (15 %), на добавленную стоимость (18 %). Таможенная пошлина может составить 0 %, 5% или 12 %. Налог на имущество — 1 %. Это существенно упрощает ведение бизнеса. C 2000 года наша страна является членом Всемирной Торговой Организации. Вообще, Грузия — одна из первых бывших советских республик, которая туда вступила (Латвия вступила в 1999 году, мы — на следующий год). Это тоже способствовало тому, чтобы привести нашу систему к международным стандартам.
— Если не секрет, сколько вкладывает Грузия в самопиар?
— Что касается отношений c Украиной, то чему отдается предпочтение?
— Конечно, каждая страна нацелена на то, чтобы улучшить свой международный имидж. И, естественно, мы проводим мероприятия, направленные на информирование мирового сообщества o нас. Но, c другой стороны, я хочу подчеркнуть, что
— Мы развиваем отношения c Украиной как в политической, так и в экономической и гуманитарной сферах. К слову, хотел бы отметить, что Украина для Грузии является третьим торговым пар-
тнером. В 2012 году наш товарооборот составил 764 млн. долларов США. Также, важной составляющей наших отношений является культура. Кстати, в ближайшее время наши министры подпишут документ о сотрудничестве в сфере культуры на 2014–2018 г.г. — Вы не так давно в Украине. Что Вас здесь привлекает? — Меня привлекает открытость людей, дружелюбие. Вообще, Украина очень привлекательна во многих отношениях. Недавно я был на Сорочинской ярмарке и оставил o ней прекрасные впечатления. Как приятно было смотреть на лица людей, как приятно было видеть, насколько усердно они стараются возродить свои традиции, как бережно и c какой искренней любовью они к ним относятся. И им действительно удалось передать дух той самой ярмарки, o которой писал Гоголь. Меня очень привлекает в народе его бережное отношение к своим корням. Ведь для того, чтобы быть успешным в будущем, надо знать и ценить свою историю.
IMAGE UA №2/2013
49
Дипломатія Diplomacy
Заутбек Турисбеков:
«Сотрудничество Казахстана и Украины выходит на новый качественный уровень»
«Одним из приоритетных задач в сфере внешнеэкономического деятельности является поиск надежных партнеров, для взаимовыгодного сотрудничества. И Украина, несомненно, является чрезвычайно важной страной для Казахстана. Этому спо-
собствует не только структура наших экономик, но и наше историческое прошлое, общая ментальность, и искреннее стремление дальше развивать многовековые братские отношения. Сегодня можно с уверенностью констатировать, что торгово-экономическое сотрудничество Казахстана и Украины выходит на новый качественный уровень. На протяжении последних лет мы наблюдаем неуклонный рост товарооборота между нашими странами. Судите сами, по данным Агентства статистики РК в 2010 году товарооборот составил порядка 2 млрд. долл. США, 2011 — 4,4 млрд. долл. США, 2012 — 5,4 млрд. долл. США.
В настоящее время в Казахстане и Украине успешно работают более 400 совместных казахстанско-украинских предприятий. Спектр нашего экономического сотрудничества очень широк от легкой и пищевой промышленности до космической отрасли. Валовый приток прямых инвестиций из Казахстана в Украину за последние годы составил почти 800 млн. долларов США, а из Украины в Казахстан около 70 млн. долларов США». Выдержки из приветственного слова Чрезвычайного и Полномочного Посла Республики Казахстан в Украине Турисбекова З.К. на открытии Торговой миссии Казахстана в Украине
Казахстанские производители поставят свою продукцию в Украину 11 сентября 2013 года в Киеве прошла торговая миссия казахстанских производителей, организованная Национальным агентством по экспорту и инвестициям «Kaznex Invest» Министерства индустрии и новых технологий Республики Казахстан совместно с Торгово-промышленной Палатой Украины при поддержке Посольства Республики Казахстан в Украине. Казахстанско-украинский бизнес-форум открыл Чрезвычайный и Полномочный Посол Республики Казахстан в Украине З.Турисбеков. В своём выступлении глава дипмиссии информировал участников форума о социально-экономическом развитии Казахстана и об основных положениях Послания «Стратегия «Казахстан-2050». В ходе форума между казахстанскими и украинскими бизнесменами были достигнуты ряд договоренностей. Среди них, контракт АО «Кентауский трансформаторный завод» с ООО «Запорожское коммерческое предприятие «ТРИОН» на поставку трансформаторов, протокола намерений 50
IMAGE UA №2/2013
на поставку лекарственных средств и пластиковых труб на рынок Украины между ТОО «Абди Ибрахим Глобал Фарм» и компания «ФармХолдинг», ТОО «Амитех Астана» и «Укрмонтажспецстрой». Общая сум-
ма подписанных договоров составила свыше 5,5 млн. долларов США. Посольство Республики Казахстан в Украине и Республике Молдова
Дипломатія Diplomacy
Узбекистан. Праздник дружбы и взаимопонимания 18 сентября 2013 года Посольство Республики Узбекистан в Украине в гостинице «Fairmont» провело торжественный прием по случаю 22-ой годовщины Независимости Республики Узбекистан. Перед началом приема у входа в гостиницу под звуки национальных инструментов «Карнай-Сурнай» прошла презентация новой модели автомобиля Gentra — седан С-класса в Украине. Выступая на презентации Посол Республики Узбекистан в Украине Алишер Абдуалиев дал полную характеристику новой модели и отметил, что с выпуском нового седана Gentra в компании рассчитывают усилить ключевое рыночное преимущество автомобилей GM Uzbekistan — сбалансированное соотношение цены и качества. Посол подчеркнул, что на рынке Украины Nexia и Matiz стабильно востребованы, недороги в обслуживании, пользуются спросом и на вторичном рынке. Миссия нового седана Gentra — вписаться в этот ряд характеристик, расширив выбор для более взыскательных потребителей, — подчеркнул А. Абдуалиев. По информации Посольства на территории Украины Акционерную компанию «Узавтопром» представляет предприятие «Укр-УзАвто», в системе которого в Украине функционирует 21 дилерских и 16 сервисных центров. На приеме выступил с речью Чрезвычайный и Полномочный Посол Республики Узбекистан в Украине, официальные лица Министерства иностранных дел Украины. В мероприятии приняли участие представители Администрации Президента Украины, Верховной Рады, Кабинета министров, МИДа, других министерств и ведомств, экспертно-аналитических, общественных, деловых и научных кругов, общественных организаций, узбекской диаспоры, главы дипломатических миссий и международных организаций, а также представители СМИ Украины. Приветствуя гостей, Посол Узбекистана отметил, что за 22 года со дня обретения независимости, страна под руководством Президента Республики Узбекистан Ислама Каримова достигла главного — политической и экономической стабильности, целостности и толерантности общества.
За прошедшие годы страна благодаря избранной модели реформирования и модернизации заложила прочный фундамент стабильного развития экономики. Так, в последние несколько лет ежегодные темпы роста ВВП в Узбекистане составляли не менее 8,0 %. В своем выступлении Посол также отметил особую роль и значение Государственной программы «Год благополучия и процветания» в дальнейшей демократизации и либерализации общества и повышении уровня благосостояния каждой семьи. В рамках приема гости ознакомились с выставкой Заслуженного деятеля искусств Узбекистана художника Алишера Аликулова, экспозицией народно-прикладного искусства мастера чеканки Максуда Мадалиева. Для приглашенных гостей была организована дегустация узбекских национальных блюд и сладостей. Во время приема также была организована дегустация узбекской дыни «Ковун сайли» («ковун» в переводе означает «дыня», «сайли» — «празднество»). «Мы хотели сделать так, чтобы все желающие киевляне смогли попробовать традиционные дары природы, растущие на нашей родине, — говорит Посол Республики Узбекистан в Украине Алишер Абдуалиев. — Мы обратились к своей истории и увидели, что в ней видное место занимает эта сладкая и полезная культура. И не случайно она является одним из самых любимых продуктов в Узбекистане». Все участники приема с восторгом восприняли приготовленный традиционный праздничный узбекский плов и норин от повара Миррахима Минаварова, прибывшего специально из Ташкента со всеми продуктами для плова. Присутствующие тепло приветствовали звезду узбекской эстрады, популярную певицу, Заслуженную артистку Узбекистана Севару Назархан, танцевальную группу «САБО» и оперных певцов. Прошедший праздник оставил после себя самые теплые воспоминания и способствовал дельнейшему укреплению дружественных связей между нашими странами. Посольство Республики Узбекистан в Украине IMAGE UA №2/2013
51
Дипломатія Diplomacy
Украина–Ангола — варианты взаимодействия Деловым кругам нашей страны всегда интересны новые партнеры, перспективы и варианты сотрудничества. В последнее время особый интерес не только для Украины, но и для всего мира представляет Африканский регион. Наш собеседник — Александр Иванчук, — советник ТПП Украины, председатель УкраинскоИракского, Украинско-Пакистанского и Украинско-Сирийского Деловых советов, рассказывает o том, на каком этапе сейчас находится бизнес-взаимодействие между нашими странами и какие возможности откроет для Украины сотрудничество c Анголой. Подписание меморандума о сотрудничестве и взаимопонимании между ТПП Украины и Республики Ангола
— Александр Алексеевич, как бы Вы охарактеризовали положение дел на сегодня в вопросе взаимоотношений между Украиной и Анголой? — Отвечая на Ваш вопрос, я хочу сказать следующее: на сегодняшний день торговые, деловые и культурные отношения между Украиной и Народной Республикой Анголой находятся в состоянии ознакомления. К сожалению, товарооборот между нашими странами очень незначительный и наблюдается практически полное отсутствие украинских компаний и товаров на ангольском рынке. В связи с этим ТПП Украины провела переговоры с ТПП Анголы, в ходе которых было договорено подписать «Меморандум о сотрудничестве и взаимопонимании» между палатами и создать Деловой совет. Ангола — бывшая колония Португалии. Правда, независимость от Португалии она обрела еще в 1975 году. Но все это время в стране проходили гражданские войны (почти 30 лет). Последнее время там установлен мир, я очень надеюсь, что установленные отношения между нашими странами будут развиваться наилучшим образом. — Как и почему в ТПП Украины зародилась идея начать деловые взаимоотношения c Анголой и как именно в самой Анголе было воспринято предложение o сотрудничестве? — Мне, как советнику Торгово-промышленной палаты Украины, президент ТПП Чижиков Геннадий Дмитриевич дал поручение изучить перспективы и возможности сотрудничества с Анголой. В связи с этим, первый мой визит в африканскую
52
IMAGE UA №2/2013
страну состоялся в апреле текущего года, где я имел возможность более тесно ознакомиться с культурой, экономикой и перспективами сотрудничества между нашими странами. Накануне моего второго визита в августе была составлена программа встреч с представителями министерств Республики Анголы, руководством ТПП Анголы и с ведущими представителями деловых кругов. Как результат, был подписан «Меморандум о сотрудничестве и взаимопонимании» между палатами. Со стороны Анголы документ подписал заместитель президента ТПП г-н Антонио Тиаго Гомез. Было принято окончательное решение о создании и формировании УкраинскоАнгольского делового совета. Руководителем ангольской части Совета назначили генерального директора компании «Magy overseas» г-на Родриго Мутунду, а мне руководство ТПП Анголы дало поручение сформировать украинскую часть Делового совета. — Александр Алексеевич, а как бы Вы описали свои впечатления от этой страны? — Ангола является одной из богатейших, красивых и перспективных стран Африки. И это большое упущение, что Украина там пока так мало представлена. Мне очень понравилась столица этой страны — Луанда. Кстати, в мировых рейтингах этот город по дороговизне входит в тройку ведущих. В Луанде очень много современных зданий, много света, много роскоши, но есть и бедность. Если взять Анголу в це-
Дипломатія Diplomacy
лом, то по количеству жителей — это примерно 20 миллионов. Если взять Луанду, то в этом городе сосредоточена большая часть населения страны. Причем, мне импонирует политика этого места: у президента и правительства есть финансы и возможности, а главное, есть желание создать достойные условия для жизни. Сейчас можно видеть, как постепенно восстанавливается, возрождается страна. Даже окраина Луанды не выглядит заброшенной: там построены шикарные дома, там элитный новый город. Дороги, сооружения, — всё чисто, всё на должном уровне. Существует правительственная программа, по которой людей из очень бедных кварталов переселяют в достойное жилье. Строится не только хорошее жилье по доступным ценам, строятся коммуникации, больницы, школы, гостиницы. Правительство делает многое для того, чтобы в богатой стране не было нищих людей. А кроме всего вышеописанного, хочу заметить, что в Анголе великолепные набережные, прекрасные пляжи, чистый песок. У них пока еще очень много старых кораблей, которые свое отслужили и непригодны для дальнейшего использования, но уже есть программа очистки побережья от подобного хлама и постройки того нового, что необходимо для жизни и отдыха. — Не могли бы Вы подробнее рассказать, в каких сферах сотрудничества c Анголой Украина могла бы наиболее полно реализовать себя? — Начнем c того, что на данный момент Украина, как впрочем и другие страны СНГ, на рынке Анголы, как и на африканском рынке в целом, практически не представлена. Мы специально посетили несколько крупных торговых центров, рынков и магазинов, где обнаружили изобилие товаров из Бразилии, Австралии, ЮАР и др., но, к сожалению, не увидели товаров из Украины и стран СНГ. Мы с собой привозили образцы макаронных изделий, сгущенку, кукурузную муку, кукурузную крупу, кондитерские изделия и другое. Провели ряд презентаций украинских товаров, и они получили самую высокую, я бы даже сказал, восторженную оценку! На сегодняшний день ведутся переговоры с крупнейшими производителями продуктов питания в Украине, такими как группа компаний по производству меда «Содружество», ОАО «Мироновский хлебопродукт», «Сварог Вест Груп», произво-
дителями молочной продукции и другими ведущими компаниями. В Анголе высоко оценили опыт Украины в области сельского хозяйства и готовы к сотрудничеству. — Но ведь только продовольственной группой сотрудничество не ограничивается? — Конечно. Ангола очень бурно развивающаяся страна! Во время моего второго визита я встречался с Первым заместителем министра транспорта Анголы, г-ом Жозе Джао Кувингвой, который нам и рассказал, что целью министерства транспорта в ближайшее время является строительство портов, аэропортов, 21-го терминала, продолжение строительства железной дороги. Также у нас состоялась встреча с советником министра энергетики и другими ответственными лицами министерств. Обсуждались вопросы строительства гидроэлектростанций, теплоэлектростанций, линий электропередач и многих других энергетических проектов. Украина является мировым лидером в металлургии с множеством проектных институтов, имеет оборудование, которое представляет интерес для Анголы. Кстати, одна из ведущих украинских
Александр Иванчук — советник ТПП Украины, председатель Украинско-Иракского, Украинско-Пакистанского и Украинско-Сирийского Деловых советов Alexander Ivanchuk, a counselor of the UCCI, a chairman of the Ukrainian-Iraqi, Pakistani — Ukrainian and Ukrainian-Syrian Business Councils Следует отметить, что этот показатель сильно зависит от мировых цен на нефть, так как она является одним из основных экспортных товаров. Импорт страны также растет, только более стабильно. При этом, в настоящее время менее половины экспорта идет на покрытие импорта страны. Можно предположить, что часть экспортных до-
Ангола является одной из богатейших, красивых и перспективных стран Африки компаний «Укратоменергобуд» уже подтвердила свое желание рассмотреть возможность участия в энергетических проектах Республики Ангола. Стоит отметить, что Анголу нужно рассматривать как страну-транзит с соседними республиками. Именно через Анголу мы могли бы сотрудничать и c другими странами Африканского региона, так как значительная часть товаров в Африку идет через эту страну в Нигерию, ЮАР итд. — Чем богата Ангола? — Во-первых, Африка в целом — очень динамично развивающийся континент, который находится на подъёме. Во-вторых, Африка сегодня состоит из суверенных, уже во многом сильных государств, которые выбрали свой путь развития. Ангола активно участвует в международном обмене товарами и услугами. Экспорт страны растет высокими темпами.
ходов сейчас идет на восстановление страны после разрушительной гражданской войны и оздоровление экономики. Основные товары экспорта: сырая нефть, алмазы, кофе, сизаль, рыба. Основными партнерами по экспорту на сегодняшний день являются Китай, США, Франция и ЮАР. — Хочется пожелать, чтобы Украина смогла вынести для себя много полезного из сотрудничества c Анголой. — Пользуясь случаем, я выражаю надежду на расширение и укрепление взаимоотношений между нашими странами во всех сферах. В настоящее время мы ориентированы на достижение значительных успехов в сотрудничестве в таких областях, как сельское хозяйство, энергетика, инфраструктурное строительство. Украина готова работать вместе с Анголой для поднятия украинско-ангольского стратегического партнерства на новый уровень. IMAGE UA №2/2013
53
Дипломатія Diplomacy
Ukraine and Angola — the forms of interaction The business community of our country has always been interested in new partners, prospects and options for cooperation. Recently, the African region became a special interest not only for Ukraine but also for the whole world. Our interlocutor — Alexander Ivanchuk, a counselor of the UCCI, a chairman of the Ukrainian-Iraqi, Pakistani — Ukrainian and Ukrainian-Syrian Business Councils, tells us at what stage the business cooperation is with Angola and what opportunities will open up for Ukraine specifically with Angola. — Alexander, how would you describe today’s situation concerning relations between Ukraine and Angola? — Answering your question, I want to say the following: all trade, business and cultural 54
IMAGE UA №2/2013
relations between Ukraine and the People’s Republic of Angola are at a stage of familiarization. Unfortunately, the trade amount is very little between the two countries and there is almost a complete lack of Ukrainian companies and products on the Angolan market. In this regard, the Chamber of Commerce and Industry of Ukraine held negotiations with the Angolan Chamber of Commerce, during during which it was agreed to sign a «memorandum of cooperation and mutual understanding» between the chambers and to create a Business Council. Angola is a former Portuguese colony. However, it found independence from Portugal in 1975. But since that time, there were civil wars (for almost 30 years). Recently, there has been peace and I hope that the established relationship between our two countries will develop well. — How and why did of the Ukrainian CCI find the idea to start a business relationship with Angola and how did Angola perceive the offer to cooperate? — Chizhikov Gennady Dmitrievich, the President of the Ukrainian Chamber of Commerce and Industry instructed me, as an ad-
viser of Chamber of Commerce and Industry of Ukraine, to study the future and the possibility of cooperation with Angola. In connection with this, my first visit to the African country occurred in April 2013, where I had the opportunity to get acquainted more closely with the culture, the economy and the prospects of cooperation between our two countries. On the eve of my second visit in August, a program for meetings with the Ministries of the Republic of Angola, Angola Chamber of Commerce leadership and business leaders was set. As a result, we signed a «Memorandum of Cooperation and Understanding» between the chambers. From Angola’s part the document was signed by Mr. Antonio Tiago Gomes, the Deputy President of Chamber of Commerce. A final decision on the establishment and formation of the Angolan-Ukrainian Business Council was made. The head of the Angolan Council appointed CEO «Magy overseas» Mr. Rodrigo Mutundu and Angola Chamber of Commerce gave me the right to form a part of the Ukrainian Business Council. — Alexander, how would you describe your impressions of this country? — Angola is one of the richest, beautiful and promising countries in Africa. This is a big omission of Ukraine to be so little represented there. I really liked the capital of this country — Luanda. By the way, in world rankings this city is among the top three of most expensive. In Luanda there are a lot of modern buildings, lots of light, lots of luxury, but there is also poverty. If you take Angola as a whole, the population is about 20 million. If you take Luanda, this city holds much of the country’s population. However, I am impressed by the policy of this place: the president and the government have the funds and possibility and most importantly, the desire to create decent living conditions. Now you can see how this country is recovering step by step. Even the outskirts of Luanda do not look abandoned: they built luxury houses, an elite new city. Roads, buildings are all clean. There is a government program in which people from very poor neighborhoods are relocated to decent housing. Not only good houses at affordable prices are built, but also communications, hospitals, schools and hotels. The government is doing a lot so there are not poor people living in a rich country. In addition, Angola has a magnificent promenade, beautiful beaches, clean sand.
Дипломатія Diplomacy
They still have a lot of old ships that have served and are unsuitable for further use, but there is a program to clear the coast of this stuff and build something new that will provide for living and recreation. — Could you tell us more, in what areas Ukraine could more fully realize itself in cooperation with Angola? — Initially, Ukraine, as well, and the other CIS countries, are not represented in the market of Angola, as well as at the African market as a whole. We on purpose visited several major shopping centers, markets and shops, where we found an abundance of goods from Brazil, Australia, South Africa and others, but, unfortunately, did not see any goods from Ukraine and the CIS countries. We brought some samples of pasta, condensed milk, corn flour, corn grits, pastries and more with us. We made presentations of Ukrainian goods, and they got the highest, I would say, enthusiastic praise! Today, negotiations are under way with the largest food producers in Ukraine, such as the group of companies «Commonwealth» for the production of honey, the «MHP», «Svarog West Group», the producers of dairy products and other leading companies. Angolans praise Ukraine’s experience in the field of agriculture and are ready to cooperate. — But cooperation is not limited by the only food group? — Of course. Angola is a very rapidly developing country!
On my second visit, I met with the First Deputy Minister of Transport of Angola, Mr Jose Zhao Kuvingvoy, who told us that the goal of the Ministry of Transport is the construction of ports, airports, 21 terminals in total, as well as the continued construction of the railway in the near future. Also, we had a meeting with the advisor of the Minister of Energy and other senior officials of ministries. We discussed the construction of hydropower plants, thermal pow-
ondly, Africa today is composed of sovereign states, already strong in the way that have chosen for development. Angola is actively involved in the international exchange of goods and services. The country’s exports have expanded rapidly. It should be noted that the figure heavily dependent on world oil prices, as it is one of the main exports. Importing countries are also growing, but more stable. Thus, at present, less than half of the exports go to cover the
Angola is one of the richest, beautiful and promising countries in Africa er plants, power lines and many other energy projects. Ukraine is a world leader in this industry with many design institutes and has the equipment that is of interest to Angola. By the way, one of the leading Ukrainian companies «Ukratomenergobud» has confirmed its willingness to consider the possibility of participation in energy projects of the Republic of Angola. It should be noted that Angola should be considered as a country of transit, with the neighboring republics. In Angola, we could cooperate with other countries of the African region, as a significant part of the goods to Africa comes across this country to Nigeria, South Africa and other. — What is Angola rich of? — Firstly, Africa as a whole is a very dynamic continent that is on the rise and sec-
Встреча с Первым заместителем министра транспорта Анголы Dr. Jose Joao Kuvingwa Meeting with the First Deputy Minister of Transport of Angola Dr. Jose Joao Kuvingwa
country’s imports. It can be assumed that part of the export revenue now goes to the reconstruction of the country after a devastating civil war and economic recovery. The main export commodities: crude oil, diamonds, coffee, sisal, fish. The main export partners today are China, the U.S., France and the South African Republic (SAR). — I want to wish that Ukraine was able to make a lot of useful cooperation with Angola. — On this occasion, I’d like to express the hope to expand and strengthen the relationship between our two countries in all fields. Currently, we are focused on achieving significant progress in cooperation in such fields as agriculture, energy and infrastructure construction. Ukraine is ready to work together with Angola to raise the Ukrainian-Angolan strategic partnership to a new level.
Встреча с ангольскими партнерами The meeting with Angolan partners IMAGE UA №2/2013
55
Туризм Tourism
Аваза — жемчужина для туристов, клондайк для инвесторов
Н
ациональная туристическая зона «Аваза» — беспрецедентный по своему размаху, широте и смелости замысла проект, реализуемый на Каспийском побережье. Здесь за последние годы выросли великолепные отели и детские здравницы — «Ватанчи», «Хазына», «Небитчи», «Кервен», «Кувват», «Сердар», «Арзув», «Даянч», «Шапак», «Берекет». При схожести инфраструктуры, каждый гостиничный комплекс отличается собственным индивидуальным стилем во внешнем оформлении и дизайне интерьеров. Здесь созданы самые благоприятные условия для комфортного отдыха. Интерьеры отелей создают ощущение респектабельности и вместе с тем уюта, сочетая классические и современные тенденции. В номерах — и класса «люкс», и стандартных — продуманная планировка, удобная мебель, органичное сочетание цветовой гаммы. К услугам гостей — рестораны и кафе с большим выбором блюд национальной и европейской кухни, конференц-залы для проведения деловых встреч, симпозиумов, презентаций, фитнес-центры с тренажерами, бассейнами, саунами, массажными салонами. На благоустроенных территориях здравниц расположены летние бассейны, в том числе для самых маленьких курортников, 56
IMAGE UA №2/2013
амфитеатры, детские игровые и спортивные площадки, теннисные корты и автостоянки. Одной из самых запоминающихся достопримечательностей «Авазы» является семикилометровая судоходная река, органично вписавшаяся в местный природный ландшафт. По ее берегам, соединенным ажурными сводами автомобильных и пешеходных мостов, расположилась благоустроенная зона отдыха с уютными кафе
гоструйных фонтанов, украшенных подсветкой. А главная достопримечательность паркового ансамбля — морской фонтан. Хрустальные струны этой огромной морской «арфы» расположились в 185 метрах от берега — они создают экран гигантских размеров — высотой в 24 и шириной в 60 метров. На него с берега в темное время суток проецируются голографические изображения и световые этюды, создающие поистине сказочные декорации под звучащую музыку. Такту этой мелодии подчинены и «танцующие» фонтаны на берегу, в вечернее и ночное время играющие всеми оттенками драгоценных камней. Высокие темпы застройки туристической зоны являются ярким свидетельством благоприятного инвестиционного климата, созданного в Туркменистане для взаимовыгодного международного сотрудничества. В данном случае — в области высокодоходного туристического бизнеса. В соответствии с действующим национальным законодательством, работающим в «Авазе» инвесторам, фирмам и компаниям предоставляются существенные налоговые, таможенные, визовые и другие льготы. Высокое качество строительства, экологическая безопасность и креативность проектов, которые должны аккумулировать в себе самые передовые достижения мировой архитектурной и инженерно-технической
Национальная туристическая зона «Аваза» — яркий символ открытой внешней политики Туркменистана и ресторанами, пирсами для прогулочных судов. Проект этого сложного гидротехнического сооружения не имеет аналогов как по своему инженерному решению, так и по архитектурному воплощению. Ширина реки позволяет курсировать по ней яхтам морского класса, которые могут попасть в открытое море через специальные шлюзовые камеры. Подлинное украшение курорта — парковый ансамбль, оформленный с учетом современных тенденций ландшафтного дизайна. Его изюминка — комплексы мно-
мысли — вот те ключевые требования, которые предъявляются к подрядчикам. Национальная туристическая зона «Аваза» — зримый результат развернутых прогрессивных преобразований, яркий символ открытой внешней политики Туркменистана, важным аспектом которой выступает укрепление и развитие отношений дружбы, добрососедства и позитивного сотрудничества. По материалам Государственного информационного агентства Туркменистана (TDH)
Туризм Tourism
Avaza is a gem for tourists and a Klondike for investors
T
he Avaza national tourism zone — the project of an unprecedented scale, scope and bold ideas launched on the Caspian seaside encompasses a number of important aspects of the economic strategy of Turkmenistan. In recent years, the largescale work has been done to transform this once deserted region. The scope of transformation can be imagined even in Turkmenbashi town, the largest industrial, transport and resort centre of the Caspian region that has been given a powerful impetus to develop. The highway and Bahar Hazar quay give a splendid view of the sea. The remarkable sights of the seaside town — the office building of the State Service of Sea and River Transport of Turkmenistan, the silhouette of which resembles a ship, the Carlak Hotel, the magnificent architectural complex of the Ruhiyet Palace, which is the venue for concerts, music festivals and other cultural and social actions, and the Turkmenbashi Hotel surrounded by the mountain ridges — are located there. A few turns of the highway, and it takes us to the Avaza seaside resort where the magnificent hotels and children’s recreation centres, including Watanci, Hazyna, Nebitci, Kerwen, Kuwwat, Serdar Arzuw, Dayanc, Sapak and Bereket have grown in recent years. The children’s voices can be heard on the shore of
the ancient Hazar Sea these days: Turkmen citizens have rushed to the sea where clean water, fresh air and wonderful sandy beaches, charging with good spirits and feeling of wellbeing for a long time, attract them, since school holidays and holiday season started. “A visiting card” of the littoral region is the international airport in Turkmenbashi town. The capacity of the air harbour is 800 passengers per hour. The airport can handle several flights at the same time, ensuring the interna-
and store goods transit and perform export and import operations will be built there. There also will be the shipyard, passenger terminal and other facilities on the Caspian seashore. An innovative approach is taken to fulfil the key task of reliable water supply to the seaside resort and Turkmenbashi. A desalination plant with the capacity of 35 million cubic metres of fresh water per day was built on the Caspian seashore for this purpose.
National tourist zone “Avaza” is a vivid symbol of an open foreign policy of Turkmenistan tional standards of service. Its runway built in accordance with the ICAO requirements can handle passenger and cargo aircrafts of any type. The tourism component is taken into account in the General Development Plan of the Turkmenbashi international seaport and the Merchant Marine for the period till 2020 that provides for the construction of a number of sea terminals with multi-purpose berths for vessels of any type and capacity on the shore of the Caspian Sea. The modern logistic and transport centre with warehouses to process
The Avaza development concept amazes by the diversity of projects and architectural design. The construction of sports facilities, aqua parks, cultural and entertainment centres, oceanarium and 3D cinema, along with hotels, guest houses and other resort facilities, which will allow increasing a number of holidaymakers to 7,000 people, has been and will be launched in Avaza,. The magnificent building of the Congress Palace will rise in the crescent-shaped bend of the southern shore of the seaside resort. State News Agency of Turkmenistan (TDH) IMAGE UA №2/2013
57
Проект Project
«Парад Культур — Парад Сказок»
Каким будет главное культурное событие Киева 2014 года? В последнюю неделю мая 2014 столицу Украины — город Киев ожидает уникальное не только для Украины но я для всего мира событие — «Парад Культур — Парад Сказок». O том, каким оно будет, рассказывали участники круглого стола.
In the last week of May 2014 in the capital of Ukraine — Kyiv city there will be a unique event not only for Ukraine but for the whole world — the “Parade of Cultures — The Fairytale Parade.” Participants of the round table told how this event will be.
“Parade of Cultures — Fairytale Parade” What will be the main cultural event in Kiev in 2014?
58
IMAGE UA №2/2013
Проект Project
Татьяна Сучкова , президент Всеукраинской общественной организации «Дитинство», глава организационного комитета проекта «Парад Культур — Парад Сказок»: Tatyana Suchkova, the president of the All-Ukrainian public organization “Childhood”, the head of the organizing committee of the “Parade of Cultures — Fairytale Parade”:
«Главная миссия международного проекта «Парад Культур — Парад Сказок» — собрать на одной площадке все страны, представить Киев как культурную столицу мира. Слоган проекта «Познай город, с которого все начиналось» под девизом: «Хочу в Киев». Почему для проекта выбран именно Киев? Потому что это город, с которого все начиналось. Древняя история помнит и хранит сведения о начальном пути и становлении народов. Мы находимся в месте стыка всех культур, в центре Европы, в центре политических событий. Украина — это страна богатая историческим и культурным наследием. Наш проект нацелен, в том числе и на то, чтобы создать благоприятный инвестиционный климат. Некоторым может показаться, что культура и инвестиции не связаны напрямую, но это не так. Сегодня информация об Украине интересна людям. «Парад Культур — Парад Сказок» будет проходить в течении недели (с 24 мая по 1 июня) на трех площадках, одной из которых является Национальный исторический центр «Парк Киевская Русь». Так, на центральной улице города — Крещатике, пройдет карнавальное шествие «сказочных» делегаций более 40 стран мира, в павильонах «Экспоцентра Украины» ВДНХ будут представлены технологии и инновации стран, пройдут деловые конференции и форумы. «Парк Киевская Русь» распахнет свои ворота перед аутентичной культурой разных стран. На «Днях культуры» в Древнем Киеве жители Украины и гости столицы будут иметь возможность познакомиться с лучшими фольклорными коллективами и кухней народов мира, принять участие в мастер-классах и многое другое. Таким образом, имидж Украины в глазах международной общественности поднимется и укрепится благодаря реальным делам. Этот проект — начало долгосрочного и глобального международного проекта, по презентации Киева как культурной столицы мира. Мы делаем акцент на сказку, так как она подает культуру нации в яркой, занимательной форме. И эта форма привлекательна и интересна как взрослым, так и детям. Семья — это наша аудитория. Но, подчеркну, не только на семьи мы нацелены. Мероприятие нацелено на широкую аудиторию, и для всех у нас разработан свой план вовлечения. Подчеркну, что Киев — уже давно подготовленная площадка для проведения таких широкомасштабных мероприятий. Те отели, которые уже есть в стране, имеют мировую сертификацию. Можно найти жилье на любой вкус и любой кошелек. Всю эту и много другой информации мы осветим на специальном сайте проекта. Уверены, это очень поможет нашим гостям».
The main mission of the international project “Cultures Parade — Fairytale Parade” is to gather together all the countries, to present Kiev as the cultural capital of the world. The slogan of the project is “Know the city where it all began” with the motto: “I want to Kiev.” Why is Kiev selected for the project? Because it is a city where everything began. Ancient history remembers and stores the information about the initial path and the formation of nations. We are located at the junction of all cultures, in the heart of Europe, at the center of political events. Ukraine is a country with a rich historical and cultural heritage. Our project aims to create a favorable investment climate. Some may believe that culture and investments are not directly related, but this is not so. Today information about Ukraine is interesting for people. “Parade of Cultures — Fairytale Parade” will be held during the week (May 24-June 1) at three sites, one of which is a National Historic Center “The Kievan Rus Park”. On the main street of Khreschatyk, there will be a pageant, encompasing “fabulous” delegations from more than 40 countries around the world. Also it takes place in the halls of “Expocentre of Ukraine,” where ENEA technology and innovation of countries will be presented and also where business conferences and forums will be held. “The Kievan Rus Park” will open its gates to the authentic culture of different countries. On “Days of Culture” in Ancient Kiev Ukraine residents and visitors will have the opportunity to experience the best folk groups and cuisines of the world, to participate in master classes and more. Thus, Ukraine’s image in the eyes of the international community will rise up and become stronger thanks to the real business. This project is the beginning of a long-term and global international project on the presentation of Kiev as the cultural capital of the world. We focus on the fairy tails, as it takes the culture of the nation in a bright, entertaining way. And this form is attractive and interesting for adults and children alike. Our audience is a family. But, I stress, not only on the families we are focused. The event is aimed at a broad audience, and we have developed a plan of engagement for everybody. I emphasize that Kiev has long been a prepared pitch for such large-scale events. Those hotels that are already in the country have a global certification. You can find accommodation to suit every taste and every budget. All this and much more information is devoted to a special web site of the project and this facility will surely be very helpful to our guests. IMAGE UA №2/2013
59
Проект Project
Алла Алымова, главный редактор журнала «Имидж.UA», издатель: Alla Alymova, editor in chief of the magazine “Image.UA” and publisher:
60
IMAGE UA №2/2013
«Наше издание полностью поддерживает проведение проекта «Парад Культур — Парад Сказок», потому что политика нашего журнала направлена на формирование позитивного имиджа Украины. У нашей страны богатая история и неповторимое культурное наследие, которое каждое поколение украинцев обязано поддерживать и развивать, с гордостью ощущая себя наследником на этой великой земле. Проект полностью отвечает формату издания, потому что через культуру можно привлечь внимание и бизнеса, и множества общественных организаций. Мы работаем с посольствами разных стран, практически все посольства — наши подписчики. И я хочу отметить, что все посольства поддержали этот проект и сейчас активно обсуждается его реализация. Италия, Франция, Туркменистан, Россия, Словения, Пакистан, Дания, Бразилия — уже активно с нами сотрудничают. Уникальность проекта очевидна, потому что он не имеет возрастных рамок и ограничений. Все лучшее в мире будет представлено во время «Парада культур». И все это будет происходить в Украине! Стоит отметить и еще одну составляющую: реализация проекта повысит туристическую привлекательность Украины. А ведь это — одна из составных (причем немалых) частей пополнения бюджета. Не секрет, что многие страны живут за счет туризма. Украина пока еще недостаточно исследована туристами. А ведь Киев может стать одной из туристических столиц мира. Этому способствует и его богатая история, и расоположение в центре Европы, и развитая инфраструктура (отели, рестораны и проч. услуги). Многие иностранцы благодаря этому проекту откроют для себя Украину — страну с хорошим климатом, доброжелательным народом, порядком на улицах и в общественных местах и упрощенным визовым режимом. Туризм даст возможность активизировать инвесторов, которые ждут возможности реализоваться на рынках нашей страны. Мы всегда открыты для сотрудничества, которое способствует формированию положительного имиджа нашей страны. И чем больше таких проектов будет, тем интереснее станет наша страна. Сегодня наступил момент, когда люди требуют позитивной информации, позитивного настроя, популярность журнала обусловлена именно этой позицией, если критика то конструктивная, если примеры то обоснованные. Плюрализм мнений — одно из важных условий демократии и под этим подразумевается профессиональный подход к распространяемой информации».
Our magazine fully supports the project “Parade of Cultures — Fairytale Parade”, because the policy of the magazine is aimed at building of a positive image of Ukraine. Our country has a rich history and unique cultural heritage which each generation of Ukrainians required to maintain and develop this heritage, while feeling like a proud heir to this great land. The project meets the aims of the magazine, because via culture we can attract the attention of more business and a variety of community organizations. We work with the embassies of different countries. Almost all of the embassies in Ukraine are subscribers to our magazine. Moreover, I want to note that all the embassies have supported this project and are now actively discussing its implementation. Italy, France, Turkmenistan, Russia, Slovenia, Pakistan, Denmark, Brazil are all actively cooperating with us. The uniqueness of this project is obvious, because it has no age limits and restrictions. All the best in the world will be presented during the Parade of Cultures and all this will take place in Ukraine! It is worth mentioning another component: the implementation of the project will increase the tourist attractiveness of Ukraine. As it is one of the components (and considerable component) of replenishment the state budget. It’s no secret that many countries live via tourism. Ukraine is still insufficiently explored by tourists. But Kiev could become one of the tourist capitals of the world and this contributes to its rich history, and location in the heart of Europe, as well as infrastructure (hotels, restaurants, and other services). Many foreigners, thanks to this project, will discover Ukraine as a country with a good climate, friendly people, order on the streets and in public places and a simplified visa regime. Tourism will be given the opportunity to enhance investors who are waiting to be realized on the markets of our country. We are always open for cooperation, which promotes a positive image of our country and the more such projects we have, the more interest there will be in our country. Today is the time when people need positive information and positive attitudes. Consequently, the popularity of the magazine is due precisely to meeting these criteria - the criticism is constructive and examples are substantiated. Furthermore, pluralism of opinions is one of the important conditions for democracy and this implies a professional approach to the information disseminated.
Проект Project
Александр Мазурчак, советник главы Киевской горгосадминистрации: Alexander Mazurchak, adviser to the head of Kyiv City State Administration:
«Каждая идея проходит несколько стадий своего воплощения. Первая — этого не может быть! Вторая — в этом что-то есть, третья — так кто же этого не знает? Мы в реализации проекта «Парад Культур — Парад Сказок» уже на второй стадии. Еще чуть-чуть, и придем к мысли «а почему же мы раньше не могли до такого додуматься»? Почему мы раньше такого не делали? Ведь подобные мероприятия необходимо проводить как можно чаще! Всем здоровым силам общества предоставляется возможность объединиться вокруг этого проекта, который в результате своей реализации приведет к серьезным подвижкам в экономической сфере: это и транспорт, и торговля, и производство сувенирной продукции, и многое, многое другое. Главное, чтобы мы были готовы к этому. Мы должны гармонично вплести это мероприятие в общий контекст города. Я думаю, что все у нас получится. Главное сейчас — правильно выстроить каркас и заинтересовать потенциальных заказчиков. Сам проект — это как раз то, что не вызывает никаких конфликтов: ни партийных, ни религиозных. Это то, что только объединяет. Показ Киева, Украины только с положительной стороны, привлечение к нам внимания международной общественности, привлечение туристов, представление нашей истории... Организаторы проявили очень интересную, а главное — нужную инициативу, которая полностью вписывается в стратегию развития Киева — развитие и популяризация туризма. Поэтому горадминистрация поддерживает этот проект. Уверен, что люди (как сами киевляне, так и многочисленные гости города) получат самые яркие и приятные впечатления от этого действа, и событие запомнится надолго. И очень хотелось бы, чтобы это стало традицией. Думаю, что при широкой информационной поддержке мы можем привлечь к этому событию многих спонсоров. Очень хочется сразу заявить высокий уровень, чтобы гости из других стран открыли для себя Киев и Украину c новой, интересной стороны. Процесс формирования, становления и развития города, в настоящее время невозможен без координации усилий органов государственной власти всех уровней, бизнес-сообщества и науки. В заключении хотелось бы отметить, проведение крупного мероприятий играет важную роль в развитии города, и вносит значительный вклад в повышение привлекательности туристской территории».
Every idea goes through several stages of its implementation. Initially, “It’s impossible”! Second is “Let’s have a second thought”, and the third one — “Everybody knows it”. The project “Cultures Parade — Fairytale Parade” is already on the second stage. Additionally, we come to the conclusion: why did we previously not think of this idea before? Why have we not done this before? After all, such activities should be carried out as often as possible! All healthy forces of society will be given the opportunity to unite around this project, with its implementation leading to major shifts in the economic sphere: it is transport, trade, the production of souvenirs and much, much more. The main thing is for us to be ready for it. We must harmoniously weave the event into the general context of the city. I think together we can do it. The main issue now is to build up the framework and attract potential customers. The project itself does not cause any conflict, either political or religious. This is something that only unites. Showing Kiev and Ukraine, only on the positive side, bringing us international attention, attracting tourists and presenting our history. Organizers showed a very interesting and most importantly, the right initiative, which is fully integrated into the strategy of development of Kyiv: the development and promotion of tourism. Therefore, the city administration supports this project. I am sure that people (Kiev residents, as well as numerous guests of the city) will get the brightest and most pleasant experience from this event and the event will be remembered for a long time. Personally, I would love to make it a tradition. I think that with wide information support, we can bring many sponsors to this event. I’d like to declare it a high level event immediately, so guests from other countries discover Kiev and Ukraine with new and interesting enthusiasm. The process of formation and development of the city, is not possible without the coordination of efforts on all levels of government, business and the science community. In conclusion, I would like to point out that major arrangements play an important role in the development of the city, and these can make significant contributions to increasing the attractiveness of the tourist area.
IMAGE UA №2/2013
61
Проект Project
Владимир Янченко, президент «Парка Киевская Русь» — центра культуры и истории Древней Руси: Vladimir Janchenko, the president of “The Kievan Rus Park” — the center of the culture and history of Ancient Rus: «Мы — спутник нашего современного Киева. Вот как Луна вращается вокруг Земли, так и мы строим Древний Киев вокруг Киева сегодняшнего. Мы собрали ученых, которые хорошо разбираются в вопросе, организовали научный совет, в который вошли люди посвятившие всю свою жизнь изучению истории и архитектуры тех времен. Мы взялись за эту задачу, чтобы в первую очередь нам самим, киевлянам, показать, как выглядел древний город. Чтобы мы его увидели, пред-
62
IMAGE UA №2/2013
ставили, вдохновились, ахнули, если хотите, и дальше продемонстрировали всему миру, что наша история богата и чрезвычайно интересна. Выступлю сейчас как киевоцентрист: этот город нужно славить, как славят в мире Рим, Иерусалим, Вавилон. Вот и Киев вполне можно поставить в один ряд c этими городами-легендами. А это дает нашей стране возможность раскрыть свой туристический потенциал и привлечь сюда множество туристов. Наша история стоит того, чтобы на нее посмотреть и вникнуть. История нужна для будущего. Поэтому мы c удовольствием откликнулись на инициативу, которая была предложена организаторами проекта «Парад Культур». Идея гениальная. Мы видим свою цель — сближение c европейскими странами. И мы должны им напомнить, что Великий Киев и Европу создавал, в том числе. Люди должны знать своих героев — богатырей великой Киевской Руси. И мы постараемся, чтобы это было зрелищно, чтобы люди запомнили, а гости столицы впечатлились. Кроме того, мы готовим площадку, чтобы любое государство чувствовало себя у нас комфортно и могло представить свою культуру на наших сценах. Достраиваем дополнительные сцены, обустраиваем систему акустики... Мы же хотим продемонстрировать единство прошлого, настоящего и будущего. Мы не забываем то, что было, хорошо представляем, что происходит сейчас и имеем четкие цели на завтра».
We are a satellite of our modern Kiev. Here’s how the moon revolves around the earth, and we are building the Ancient Kiev around today’s Kiev. We have put together the scientists who are very well versed in the subject, organized the scientific council, which includes people who dedicated their lives to the study of architecture and the history of those times. We undertook this task initially, to show the people of Kiev how their ancient city looked like. So we saw it, imagined, inspired by, gasp, if you like, and will now further demonstrated to the world that our history is rich and extremely interesting. I will tell you now as a Kievian that this city needs to be praised as is Rome, Jerusalem and Babylon. Kiev should be put together with these legend cities. Then it gives our country the opportunity to develop its tourism potential and attract many tourists. Our story is worth to seeing and understanding. This history is necessary for the future. Therefore, we were happy to respond to the initiative, which was proposed by the organizers of the “Parade of Cultures.” The idea is genius. Our goal is the convergence with European countries, and we must remind them that the great Kiev helped to create Europe as well. People need to know the heroes, heroes of the great Kievan Rus. We will make sure it is spectacular for people to remember, and visitors of the city are impressed. Moreover, we are preparing a site so any state can feel comfortable and can introduce their culture on our stages. We will finish building the additional scene and develop a system of acoustics. We want to demonstrate the unity of the past, present and future. We do not forget what it was, a good idea of what is happening now, and have clear goals for tomorrow.
Наталия Рыбачик, редактор UAUA.info:
Chief Editor of UAUA.info Rybachik Natalia
«Парад Культур — Парад Сказок» — грандиозный праздник для всей семьи. UAUA. info — портал для родителей о детях, главное для нас — это здоровое и счастливое будущее наших детей. Именно поэтому мы поддерживаем данный проект. Ведь Парад Культур — это еще одна веха в истории Украины. Подобные парады становятся визитными карточками городов мира. Реализация такого проекта в столице Украины — это то, чем смогут гордиться будущие поколения. И, конечно, мы уверены, что такое зрелищное действо подарит массу удовольствия, как деткам, так и взрослым, позволит им ближе познакомиться с культурами других народов и по-новому взглянуть на свой родной край».
“Parade of Cultures — Fairytale Parade” is a party for the whole family. UAUA.info is a portal about children for parents, promoting the primary theme of a healthy and happy future for our children. That is why we support this project. Parade of Cultures is yet another milestone in the history of Ukraine. Such parades become business cards of cities. The implementation of this project in the capital of Ukraine is what future generations will be proud of. Furthermore, of course we are confident that this spectacular event will give a lot of pleasure to not only our dear children, but to adults too. This will enabling everyone to become better acquainted with the cultures of other people and a develop and enhance new perceptions of their native land.
Проект Project
Юрий Макаганчук, глава Комиссии по противодействию коррупции в международных отношениях, эксперт Общественного совета МИДа по работе со странами Африки и Ближнего Востока: Yuri Makaganchuk, the head of the commission to combat corruption in international relations, an expert of civil council in the Ministry of Foreign Affairs on working with countries in Africa and the Middle East: «Я представляю две совершенно разные организации, но, по сути, мы выполняем одну и ту же функцию. Наша задача — способствовать вхождению украинского бизнеса на международный рынок и приход международного бизнеса к нам. Мы имеем представительства
в каждой из 26 областей Украины: все они активно сотрудничают c обладминистрацией, c торговыми палатами на местах. Делаем все, чтобы наш, украинский, бизнес был представлен в лучшем свете на мировом уровне. К сожалению, на сегодняшний день Торгово-промышленная палата не занимается вопросами туризма и развития культурных отношений. У нас чистая экономика и финансы. Но у нас есть все возможности и перспективы, потому что связь между этими сферами самая прямая. 15 августа был проведен первый за семь лет форум «Украина-Африка». Желание принять в нем участие выразили 20 посольств и представительств Африканских стран. К сожалению, смогли приехать только 12. Весь дипломатический корпус африканских стран находится в Москве. В Киеве только шесть посольств и восемь представительств африканских стран. Но мы рады тому, что удалось провести этот Форум. И теперь практически каждый день проходят консультации, есть встречи по желанию африканской стороны сотрудничать. Огромнейший интерес к нашей стране проявляется по всем сферам: культурная, спортивная, историческая, экономическая, гуманитарное направление, образование. И вот мы уже инициировали и готовим соответствующие предложения по поводу открытия учебных заведений профессиональной направленности для молодежи африканских стран — подготовка кадров, которые пока что во многих странах Африки отсутствуют. Мы в начале пути. Думаю, что проект «Парад Культур» поспособствует скорейшему налаживанию контактов по всем направлениям».
I represent two very different organizations, but, in fact, we perform the same function. Our task is to facilitate the entry of Ukrainian business on the international market and the arrival of international business to us. We have offices in each of the 26 regions of Ukraine: they are cooperating with regional administrations, with chambers of commerce. We do everything to ensure that our, Ukrainian, business is presented in the best light on the global level. Unfortunately, today the Chamber of Commerce does not address issues of tourism and the development of cultural relations. We have a pure economics and finance remit. But we have all the opportunities and prospects, because the relationship between these elements is the most direct. On August 15 the first forum, during the last 7 years,”Ukraine-Africa.” was held. 20 embassies and African countries expressed their desire to participate in this forum. Unfortunately, only 12 were able to come. All the African diplomatic corps are in Moscow. In Kiev there are only 6 embassies and 8 representative offices for Africa. But we are glad that we managed to hold this forum. Now, there are almost daily consultations and meetings being held at the request of the African parties, who wish to work together. Enormous interest in our country is manifested in all areas: cultural, sporting, historical, economic, humanities, education. We have initiated and prepared appropriate proposals to the opening of educational institutions of professional orientation for the youth of African countries, which are still, in many African countries, not available. We are at the beginning; I think that the project “Parade of Cultures” will contribute to the speedy establishment of contacts in all areas.
Диело Иса Садио, представитель Африканского Союза в Украине:
Diel Issa Sadio, a spokesman for the African Union in Ukraine:
«Гвинея, Сьерра-Леоне, Сенегал, — мы уже активно общаемся c министрами культур этих стран. Свяжемся также c посольствами, которые находятся в Москве. Уверен, многие захотят принять участие в этой интересной культурной акции. Украина представляет огромный интерес для стран Африки, потому что немало профессиональных кадров, которые работают сейчас в нашем регионе, получили образование в Украине. Много украинской техники и продуктов питания используются у нас. Очень хотелось бы и дальше развивать наши торговые, экономические и культурные отношения. И не только на государственном уровне. Наш частный бизнес заинтересован в сотрудничестве с Украиной. Уверен, что «Парад Культур» в этом окажет содействие».
Guinea, Sierra Leone, Senegal — we actively deal with the ministers of culture of these countries. We will also contact with embassies, which are in Moscow. I’m sure many will want to take part in this exciting cultural event. Ukraine is of great interest to Africa, because a lot of professionals who are now working in our region, studied in Ukraine. A lot of Ukrainian art and food are used in our countries. I’d love to continue to develop our trade, economic and cultural relations. Not only at the state level. Our private business is also interested in Ukrainian cooperation. I am sure that the “Parade of Cultures” will assist in this.
IMAGE UA №2/2013
63
Кіно Cinema
«Хорошее кино в сочетании с солнцем и морем»
О
том, как развивается украинский кинематограф, мы беседуем с президентом Одесского Международного Кинофестиваля (ОМКФ) Викторией Тигипко. — Уважаемая Виктория, расскажите, пожалуйста, кому принадлежит идея кинофестиваля и кто ее поддержал? — Идея возникла, можно сказать, спонтанно во время разговора с моими партнерами по совместным проектам с «Артхаус Трафик». Вместе мы проводили небольшие фестивали, кинопанорамы и поняли, что готовы к более масштабному проекту. Так родился Одесский международный кинофестиваль. Место его «прописки», как вы понимаете, выбрано не случайно. Более кинематографичного города в Украине, чем Одесса, пожалуй, нет. Да и многим звездам кино, без которых фестиваль немыслим, приятно приехать в Одессу. Кто-то снимался здесь, у кого-то в Одессе родственники. Решили проводить ОМКФ летом, так как хорошее кино в сочетании с солнцем и морем — это лучший микс, который можно предложить зрителю. Сегодня Одесский международный кинофестиваль — событие, важное как для культурного имиджа страны, так и для города, в котором он проводится. Масштабное мероприятие такого уровня невозможно организовать без надежных партнеров. С самого начала ОМКФ проходит при поддержке Одесской обладминистрации, Одесского горисполкома и под патронатом 64
IMAGE UA №2/2013
губернатора Одесской области Эдуарда Матвийчука. Очень важной для нас стала и постоянная поддержка Государственного агентства Украины по вопросам кино, которое с 2010 года является стратегическим партнером профессиональной секции фестиваля — мы объединяем свои усилия в продвижении национального кинопродукта. В рамках ОМКФ работает кинорынок, единственный, кстати, в стране и проводятся питчинги проектов. Питчинги появились на ОМКФ в 2011 году и с тех пор поддерживаются девелоперской компанией UDP, которая ежегодно вручает столь важный для молодых кинематографистов денежный приз победителю. Одним из первых и уже постоянных партнеров Одесского кинофестиваля стала финансовая группа ТАС. Замечу, что ОМКФ был задуман, прежде всего, как зрительский фестиваль — с показами мировой классики под открытым небом на Потемкинской лестнице, c на-
— Если цель изначально считать недосягаемой, то не стоит даже пробовать ее достичь. Когда мы говорили, что хотим стать «восточноевропейскими Каннами», мы отлично понимали, как много нам предстоит работать. Определенные результаты уже есть. Взять хотя бы рост числа гостей. В первый год на ОМКФ зафиксировали 40 тысяч зрительских посещений, во второй год — 70 тысяч, в прошлом году фестиваль достиг отметки в 100 тысяч. Показы проходят при полных аншлагах, и каждый год нам приходится увеличивать их число, чтобы все желающие смогли попасть на сеансы. Приятно, что внимание к нашему фестивалю демонстрируют не только зрители, но и профессионалы. ОМКФ отмечен почетным знаком Голливудской ассоциации зарубежной прессы (HFPA), которая на протяжении почти 70 лет присуждает Золотой глобус, одну из самых престижных наград в сфере кино и телевидения.
Главное — создать условия, чтобы украинское кино снималось и было востребованным сыщенной конкурсной программой, яркими ретроспективами и мастер-классами от гуру мирового кинематографа. С прошлого года главный приз фестиваля, Золотой Дюк, стал зрительским — его обладателя определяют гости фестиваля путем голосования. Международное жюри ОМКФ присуждает приз за лучший фильм, лучшую режиссерскую и актерскую работу, а также за лучшую украинскую ленту. В этом году главой жюри фестиваля был Александр Роднянский, чему мы очень рады. — Одна из целей, которую Вы ставите, — превратить ОМКФ в один из главных кинофорумов Восточной Европы. Не слишком ли это сложная задача для такого молодого фестиваля?
— Что вдохновляет Вас на эту работу и какое самое важное достижение приносит этот фестиваль лично для Вас? — Когда есть хорошая команда, слаженная и увлеченная идеей, когда влюблен в проект, то сил не жалеешь. Больше всего удовольствия приносит то, что с каждым годом уровень фестиваля растет, появляются новые элементы программы, проще становится заполучить именитого гостя, потому что ОМКФ приобретает известность. Это очень увлекательное занятие — делать праздник кино. — Есть ли у современного, пока еще молодого, украинского кино свое лицо и перспективы?
Кіно Cinema
ПРИЗЕРЫ-2013 «ЗОЛОТОЙ ДЮК» за вклад в киноискусство: Эмир Кустурица Гран-при «ЗОЛОТОЙ ДЮК» (по результатам зрительского голосования): «ГЕОГРАФ ГЛОБУС ПРОПИЛ» / режиссер Александр Велединский / 2013 / Россия Лучший фильм: «ГЕОГРАФ ГЛОБУС ПРОПИЛ» / режиссер Александр Велединский / 2013 / Россия Лучший режиссер: Ритеш Батра за фильм «ЛАНЧБОКС» / 2013 / Индия, Франция, Германия — Безусловно, есть. Одесский кинофестиваль изначально поставил одной из своих главных задач катализировать кинопроцесс в Украине. За последние годы в нашей стране произошел очевидный прорыв в государственном финансировании кино — после 20-летнего перерыва в стране стали опять снимать киноленты! ОМКФ делает все, чтобы поддерживать и развивать эти начинания. В этом году мы расширили премию, которая теперь будет вручаться в двух номинациях — за Лучший короткометражный и Лучший полнометражный фильмы. На этот раз для отбора в Национальный конкурс мы получили около 200 фильмов! Это очень большой прогресс. Что касается перспектив украинского кино, их можно наглядно проследить, в частности, по участникам питчинга на ОМКФ — конкурса полнометражных проектов, которые производятся в Украине или совместно с нашей страной, победи-
тель которого получает 25 тысяч гривен для реализации проекта от партнера фестиваля — компании UDP. К примеру, в прошлом году приз получил проект фильма «Носорог» Олега Сенцова, который также был отмечен на питчингах Софийского международного кинофестиваля и получил поддержку от Госкино. В этом году 25 тысяч гривен вручили Марине Вроде, чей проект «Степне» стал лучшим в рамках продюсерского питчинга IV Одесского международного кинофестиваля. Участие в питчинге — это не только возможность получить финансирование, но и отличный способ привлечь к себе внимание продюсеров, отборщиков других фестивалей. Каждый состоявшийся кинопроект — это еще один плюс для украинского кинематографа. Главное — создать условия, чтобы украинское кино снималось и было востребованным.
Лучшая актерская работа: Актерский дуэт — Лика Баблуани и Мариам Бокерия — фильма «В ЦВЕТУ» / 2013 / Грузия, Германия, Франция / режиссеры Нана Эквтимишвили, Симон Гросс «ЗОЛОТОЙ ДЮК» за Лучший украинский полнометражный фильм: «ПАРАДЖАНОВ» / сорежиссеры Серж Аведикян, Елена Фетисова / 2013 / Украина, Франция, Армения, Грузия «ЗОЛОТОЙ ДЮК» за Лучший украинский короткометражный фильм: «ДОРОГА» / режиссер Максим Ксёнда / 2013 / Украина Специальный диплом жюри номинантов на Украинскую кинопремию: «СЭРЫ И СЕНЬОРЫ» / режиссер Александр Течинский / 2013 / Украина Приз от компании UDP за Лучший проект украинского фильма, представленный на питчинге: «СТЕПНЕ» / режиссер Марина Врода, продюсер Игорь Савиченко Специальный диплом экспертов питчинга: «ВОРОШИЛОВГРАД» / режиссер Ярослав Лодыгин, продюсер Данила Хомутовский Приз Международной федерации кинопрессы (FIPRESCI) Лучшему украинскому полнометражному фильму: «КРЕДЕНС» /режиссер Валентин Васянович / 2013 / Украина Приз Международной федерации кинопрессы (FIPRESCI) Лучшему украинскому короткометражному фильму: «УРОКИ УКРАИНСКОГО» / режиссер Руслан Батицкий / 2013 / Украина IMAGE UA №2/2013
65
Кіно Cinema
ПЕРСПЕКТИВЫ УКРАИНСКОЙ КИНООТРАСЛИ
Н
е так давно к рулю украинского кино пришло новое руководство — молодое, незашоренное, очень энергичное и смелое. Оно уже успело реализовать в работе Агентства Украины по вопросам кино совершенно новые подходы. Появились питчинги, на которых происходит острая борьба между претендентами на государственное финансирование. Теперь наверх пробиваются действительно хорошие сценарии с интересными творческими группами. Сегодня на международных кинорынках при фестивалях класса «А» (Канны, Берлин, Венеция и т.д.) регулярно проходят презентации украинских стендов с фильмами. В Одессе набирает обороты кинофестиваль. «Зачем еще один? — может, спросите вы. — Ведь в Киеве уже 40 лет работает завоевавший признание в мире фестиваль «Молодость»? На этот вопрос может дать ответ только работа самого фестиваля. Одесский кинофестиваль, в отличие от некоторых других когда-то громких, но в настоящее время быстро умирающих фестивалей наших соседей, стремительно набирает вес в кинематографических кругах мира. А ведь еще недавно он влачил жалкое существование. Но им занялась новая команда, стала его
Марина Врода получила Пальмовую ветвь Канн за фильм «Кросс» 66
IMAGE UA №2/2013
хорошо финансировать, и теперь он возрождается. О достаточном финансировании Одесского фестиваля говорит то, что его бюджет равен половине бюджета Каннского фестиваля! На него приезжают кинематографисты высочайшего уровня со всего мира, в том числе из Голливуда. Они проводят мастер классы для наших молодых кинематографистов. На конкурсах уже заявили о себе молодые украинские творцы, фильмы которых могли бы составить честь и любому другому кинофестивалю. Ветер благотворных перемен чувствуется в украинском кинематографе. Явным признаком этого служат призы на международных кинофестивалях — Пальмовая ветвь Канн за фильм «Кросс» Марины Вроды, Серебрянный леопард Локарно за фильм «Ядерные отходы» Мирослава Слабошпицкого. Вообще, ситуация в украинском игровом, документальном, мультипликационном кино на сегодняшний день выглядит привлекательно. Прежде всего, радует, что появились молодые очень интересные режиссеры и талантливейшие сценаристы. Раньше был острый дефицит хороших сценариев. Считалось, что украинская проза в принципе не драматургична и нечего ждать, что на этом каменистом поле вырастут такие капризные цветы, как яркие киносценарии. Ан нет! И проза сейчас другая, и сценарии растут, как грибы после дождя. Сегодня киносценарии вчерашних выпускников Киевского университета культуры и искусства (КНУКиИ) и Института театрального искусства имени И. К. Карпенко-Карого уже отмечены на различных престижных международных конкурсах. Так что довольно анекдотичное положение, при котором в Киеве, где нет киноиндустрии, в последние годы выпущено более 1000 (!) дипломированных кинорежиссеров, не кажется такой уж безнадежной катастрофой. Лед тронулся, господа присяжные заседатели! — как пошутил бы по этому поводу классик. Успехи молодых украинских кинематографистов в последние годы привлекают все большее внимание прессы. Равно,
Мирослав Слабошпицкий получил «Серебряного леопарда» за фильм «Ядерные отходы» как и одновременно появившиеся разногласия между поколениями кинематографистов. Еще недавно руководство кинематографа в ручном режиме выделяло значительные суммы на создание украинских блокбастеров, которые создавали признанные метры. К сожалению, столь взлелеянные киноленты так и не проложили дорогу к зрителю и не были высоко оценены критикой. Сейчас положение в корне изменилось. Выделение средств на производство фильмов в последние годы происходит на открытых и демократичных питчингах, доступных для всех желающих их посетить. В итоге этой открытой схемы старшее поколение кинематографистов было потеснено, а в нынешней кинематографической элите быстро и прочно обосновалось молодое поколение творцов. Следует отметить и новую положительную роль руководства Национального союза кинематографистов Украины. Идеологи нового украинского кино — Сергей Трымбач, Владимир Войтенко, Юрий Макаров, Владимир Тихий и их коллеги — внимательно отслеживают непростые процессы в украинском кинематографе и дают им откровенную оценку в прессе. Кто болеет за судьбу нашего кино, с волнением наблюдает за тем, что происходит. Уже очевидно — если такая ситуация продержится еще несколько лет, украинское кино — причем самых различных жанров: игровое, документальное, мультипликационное, научно-популярное — громко заявит о себе в Европе и в мире. Александр РОЖЕН, Андрей РОЖЕН, Филипп РОЖЕН, члены Национального союза кинематографистов Украины
Книга Book
Игорь Степурин:
«Книга — это элемент имиджа политика» санных политиками, — это художественная литература, своеобразные книги-хобби. Художественные произведения у нас пишут многие политики: начиная от бывшего главы Верховной Рады Александра Мороза до Александра Турчинова. Третье направление — это сборники статей. Политик на протяжении всей своей деятельности нередко публикуется в различных средствах массовой информации. Мы все понимаем, что политики — люди занятые, поэтому им проще просто собрать свои статьи и издать отдельной книгой, чем писать с нуля. Это достаточно интересные книги, которые могут показать отношение политика к тем или иным событиям. Такие книги пользуются большим спросом, а также имеют историческую ценность. Например,
Наш гость — Игорь Степурин, директор издательского дома «Саммит-книга», член Межведомственной комиссии при Кабинете Министров Украины по вопросам содействия развитию отечественного книгоиздания и книгораспространения, Общественного совета при Государственной налоговой администрации Украины, Общественного совета при Министерстве финансов Украины, правления Украинской ассоциации издателей и книгораспространителей, правления Украинской ассоциации производителей полиграфической продукции, правления Украинской библиотечной ассоциации. — Насколько, на Ваш взгляд, высок литературный уровень пишущего политика? — Для начала я бы хотел разделить книги, которые пишут политики, по нескольким направлениям. Первое — книги автобиографические. Правда, сейчас это направление представлено не очень широко, потому что в основном книги о политиках пишут профессиональные авторы и журналисты. Второе направление книг, напи68
IMAGE UA №2/2013
теля, который в этом случае является еще и электоратом. — Известно, что многие политики начинают издавать свои книги непосредственно перед выборами, вкладывая в создание своего имиджа большие финансы. Какой бы вы дали совет публичному человеку в плане создания своего имиджа? — Книга, как я уже говорил, является очень важным элементом политического имиджа, поэтому считать, что денег на ее издание тратится слишком много и впустую — крайне неверно. В книгу по себестоимости вложения невелики. В издание книги Сергея Тигипко или Натальи Королевской перед выборами вкладывались
Книга, написанная политиком, ориентирована на читателя, который в этом случае является еще и электоратом в изданной нашим издательством последней книге Игоря Смешко «Неоконченное досье генерала разведки» есть интересные факты, которые были засекречены, но сейчас уже по происшествии какого-то времени могут быть рассказаны читателю.
значительно меньшие ресурсы, чем в PRакции, билборды и т.п. Книги — это информационный повод для большого количества средств массовой информации. Я думаю, что большинство политиков уже понимает, что интернет является не очень
Большинство политиков уже понимает, что интернет является не очень хорошей платформой для формирования имиджа Поэтому здесь нельзя говорить о какихто планках и границах, потому что есть разные жанры и разные направления, в которых пишущий политик может себя реализовать. — Для кого пишут политики? — Некоторые политики, конечно же, пишут для себя, а некоторые для того, чтобы книга была издана. Но книга — это прежде всего элемент имиджа политика. Поэтому такая книга ориентирована на чита-
хорошей платформой для формирования имиджа, для продвижения своих политических взглядов. Ведь в интернете можно написать все, что угодно, и это все знают. Можно стереть, забыть и т.д. Газеты и журналы по своему жизненному циклу тоже не превосходят книги. Мы можем сейчас прийти в магазин и купить книгу Сергея Тигипко, которая была издана в 2009 году, и посмотреть, что он писал. В интернете не всегда можно найти какие-то высказывания, а в книге все это есть. Поэтому через
Книга Book
пять лет можно сравнить действия, которые проводит политик, с теми принципами, которые он освещал в своей книге в 2009 году. Книга — это имиджевая форма донесения информации до электората, поэтому книга на сегодняшний день является таким продуктом, который обращает на себя внимание читателя, СМИ, конкурентов. Мне кажется, что издание книги для политика — хороший маркетинговый ход. — Насколько востребована политическая литература и как проявляется интерес к ней? — В Украине тиражи небольшие, поэтому издание книги тиражом, например, пять тысяч экземпляров — для политика уже достаточно большой тираж, хотя многие политики высшего звена всегда просят огромный тираж (например, 30 тысяч). Но когда я им показываю, сколько у нас магазинов в Украине и что 30 тысяч экземпляров будут лежать на складе, то, конечно, уменьшают «аппетиты». На сегодняшний день книжных магазинов всего порядка 500, четыре-пять книг в каждом магазине должны присутствовать, поэтому тираж в три тысячи считается оптимальным. Если говорить о востребованности, то я начал замечать такую тенденцию: начинают читать меньше газет и журналов, а к книге возвращается какое-то уважение, поэтому книга является интересным имиджевым продуктом. Также хочется сказать, что есть еще книги, написанные про политиков. Это интересный сегмент с видением журналиста, автора книги, о том человеке, о котором он пишет. Естественно, книги такого плана можно разделить на негативные, их немного, и книги, которые формируют
позитивный имидж. К негативным относятся книги, которые ставят своей целью очернить человека, показать его с негативной стороны — такие книги издаются чаще всего за рубежом, для того, чтобы было меньше судебных исков. Например, подобного рода книга — «Аферистка Тимошенко» — вышла в Германии. Но таких книг немного, потому что большинство книг издаются для формирования позитивного имиджа. Есть в Украине такая тенденция — книги о политиках пишут тоже знаменитые люди. Например, Анжелика Рудницкая написала о Оксане Билозир «Біла зірка України». У автора есть идея, что каждый уважающий себя журналист должен написать хорошую биографиче-
тер» Ренате Ахметове, про годы развития футбольного клуба из середняков отечественного футбола до лидеров футбола европейского. Сейчас ищут хорошего автора, который должен быть из-за рубежа, чтобы имидж бизнесмена осветить на высоком уровне. — Вы уже долго занимаетесь издательским делом, издали много книг политиков. Можете назвать самые удачные проекты? — Успешны те книги политиков, которые открывают неизвестные страницы истории Украины. Одна хорошая книга, изданная у нас, авторства Владимира Горбулина, где действительно есть такие ин-
О наших бизнесменах, политиках, пишут в основном зарубежные авторы. Тем самым улучшая имидж нашего бизнесмена в Европе скую книгу о известном человеке, своем земляке. В целом, в Украине очень мало журналистов, которые берутся за такие книги. Скажем прямо, уровень журналистики не позволяет писать и издавать такие книги. Кроме того, больших денег на написании книг не заработать, это скорее хобби. Тиражи небольшие и поэтому о наших бизнесменах, политиках, пишут в основном зарубежные авторы. Тем самым улучшая имидж нашего бизнесмена в Европе. Книги издаются в Европе и потом переводятся на русский или на украинский язык. У нас было предложение издать книгу о президенте футбольного клуба «Шах-
тересные факты, события, которые практически нигде не описывались. Книги, которые показывают имидж Украины, являются более-менее востребованными и продаваемыми. У нас есть такое понятие, как книги, поддерживаемые политиками. Такой была книга Анатолия Кузнецова «Бабий Яр», вышедшая на украинском языке. Один известный в нашей стране политик поддержал издание этой книги, причем старался нигде этого не афишировать. Мы издали книгу благодаря средствам, которые выделил тот самый политик. Книга была издана большим тиражом и доставлена во все библиотеки страны.
IMAGE UA №2/2013
69
ОСОБЛИВА ДУМКА DIFFERING VIEW
Г
рудень 1845 року був для Тараса Шевченка і щасливим, і драматичним. Щасливим тому, що творча енергія пульсувала з неймовірною потужністю. Його уява, фантазія, його думки і переживання, тривоги і сподівання протягом попередніх двох місяців перебування в Україні художньо втілилися в поемах «Кавказ», «Єретик», «Наймичка», в містерії «Великий льох», а в грудні з’явилося послання «І мертвим, і живим...», поезії «Холодний Яр», «Псалми Давидові», «Маленькій Мар’яні», «Минають дні, минають ночі...», «Три літа». Поет проживав на той час то в Переяславі в свого приятеля, лікаря Андрія Козачковського, то в маєтку Степана Самойлова в селі В’юнище. Мав можливість усамітнитися, зосередитися і, на щастя, переживати солодкі миті творчого розкрилення. Та раптом Шевченко простудився, змушений був проводити багато часу в ліжку, але творив. Хвороба активно опановувала організм, який опирався, боровся... Трапилося найгірше — запалення легенів. Нестерпний кашель, жар, марення. Шевченко стривожений, передчуття фатального кінця жахає. Друзі терміново перевозять хворого поета до Переяслава. Але і там, навіть у стані марення, його навідувала муза. В одну з таких натхненних миттєвостей і з’явилися написані олівцем на аркуші паперу такі рядки:
Як умру, то поховайте Мене на могилі Серед степу широкого На Вкраїні милій.
«...На славу ймення України» 70
IMAGE UA №2/2013
Так народився безсмертний заповіт тридцятиоднорічного поета, в якому він закликав-заповідав своєму уярмленому народові здобути свободу — звільнитися, навіть через пролиття ворожої крові, від кайданів національного невільництва і зажити у своїй вільній хаті у славі на волі. Тільки тоді, переконаний поет, його душа зможе покинути цей грішний світ, коли Україна зірве з себе окови соціального та колоніального рабства і стане державно незалежною країною. Тільки тоді він все покине і полине «до самого Бога» молитися, коли свою місію як національного пророка він виконає — дарованим йому Богом «святим» і «великим» словом відкриє істину глухим і незрячим, розкриє рабські уста земляків своїх, коли
Забудеться срамотня Давняя година, І оживе добра слава, Слава України.
ОСОБЛИВА ДУМКА DIFFERING VIEW
безталанна», «свята батьківщина», «милий край», «наша країна»...2 Шевченко з молодих літ свою духовну порідненість зі своїм краєм відчував і усвідомлював настільки глибинно, що не уявляв свого життя без України і свого останнього притулку не в Україні. У листі до викладача 2-ої Харківської гімназії Пилипа Корольова, який із захопленням відгукнувся на появу «Кобзаря» і «Гайдамаків» Шевченка, хворий 28-літній поет писав 18 листопада 1842 року: «А, лебедику, як не хочеться кидать землю, хоч вона й погана! а треба буде, хоч воно ще й рано. Молю тільки милосердного Бога, щоб поміг весни діждати, щоб хоч умерти на Україні» . Мине дванадцять років і вимучений солдатською каторгою, хворий пригнічений лихом, але нескорений духом Шевченко відгукнеться в листі до щирого друга Андрія Козачковського із Новопетровського
ся і на сині Трахтемировські гори. Боже мій, Господи єдиний! Чи гляну я на ті гори коли-небудь хоч одним оком? Ні! ніколи я їх не побачу! А хоч і побачу, то, може, з того світа, або на сім світі присняться колинебудь»3. Туга за цим «світом тихим», за «милим краєм», за «Дніпром крутоберегим», за «своєю безталанною країною», мрія побачити колись, бодай перед смертю, «лани широкополі», «і Дніпро, і кручі», почути, як «реве ревучий» не лише духовно мобілізують митця, але й зобов’язують терпіти, боротися, надіятися і творити в умовах фізичного і морального приниження людської гідності.
Так Дніпро крутоберегий І надія, брате, Не дають мені в неволі О смерті благати.
Т
ам, у сирому, похмурому Петербурзі, «на чужині», Шевченко снив і марив своєю Україною, яку символізували для поета і художника Дніпро, гори, могили, байраки, степи, лани, вишневий садок, верби і тополі, калина і соловейко... Ці образи і символи пульсували в його уяві, в його пам’яті і будили творчий дух, оживлювали національну пам’ять і поета, і тих, до кого долітало його образне слово. У зверненні від 1 жовтня 1844 року до чернігівського губернатора П.І.Гессе Тарас Шевченко так обґрунтовує доцільність видання альбому «Живописна Україна»: «Мені здається, якби моя батьківщина була найбіднішою, наймізернішою на землі — і то би вона мені здавалася кращою від Швейцарії й цілої Італії. Ті, хто бачив одного разу нашу країну, кажуть, що бажали б жити й умерти на її чудових полях. Що ж нам сказати, її дітям? Треба любити й пишатися своєю найпрекраснішою матір’ю. Я, як член її великої родини, слугую їй якщо не на суттєву користь, то в кожному разі на славу ймення України»1. Любов Тараса Шевченка до УкраїниВкраїни-Украйни — такі назви своєї батьківщини найчастіше вживає поет, молитовна, ніжна, синівська. Доля «своєї безталанної країни», «нашої любої України» тривожила розум і почуття поета з молодих літ до останнього подиху. Якими тільки словами не величав він упосліджену батьківщину! «Матір», «дружина», «небога», «ненька, «вдова», «вдовиця», Тарас Шевченко. Повне зібрання творів : У 12 т. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 6. — С. 29–30. 1
Шевченко з молодих літ свою духовну порідненість зі своїм краєм відчував і усвідомлював настільки глибинно, що не уявляв свого життя без України укріплення болісним спогадом і безнадійною тугою: «Мені тепер здається, що й раю кращого на тім світі не буде, як ті Андруші, а вам там то, може, навіть остило дивить-
А головне, не ожорсточитися, не озлобитися, душевно не очерствіти серед цього приниження людської гідності, розтління моралі, упослідження та знелюднення. І
Див. детальніше: Брижицька Світлана. «Я не одинокий...» Національне самоствердження Тараса Шевченка та його вплив на становлення національної ідентичності українців (друга чверть ХІХ ст. — середина 20-х років ХХ ст.) — Черкаси : Брама. Україна, 2006. — С. 65–76.
3
2
Див. детальніше: Брижицька Світлана. «Я не одинокий...» Національне самоствердження Тараса Шевченка та його вплив на становлення національної ідентичності українців (друга чверть ХІХ ст. — середина 20-х років ХХ ст.) — Черкаси : Брама. Україна, 2006. — С. 65–76.
IMAGE UA №2/2013
71
ОСОБЛИВА ДУМКА DIFFERING VIEW
солдат Шевченко з гордістю признається собі самому, що в пеклі миколаївської солдатської казарми він не втратив себе, своєї людської гідності та національної честі, зумів зберегти цілість свого «внутрішнього образу». І те, що Шевченко, незважаючи на злу долю, не втратив Божого дару «серцем жити і людей любити», він завдячує Україні і Богові. Сам був у цьому переконаний і слав майбутнім поколінням, синам «сердешної України» свій заповіт любити Україну і молити Господа не залишати її без своєї ласки і опіки.
Свою Україну любіть, Любіть її... Во время люте, В остатню тяжкую минуту За неї Господа моліть. Україна для Шевченка не тільки краєвиди, територія, історія і буття українського етносу, національна пам’ять і національний сором, не тільки його батьківщина, місце народження, рідна мова, культура, поразки і перемоги, народні перекази і легенди, але це і національна мрія, українська національна ідея, національний ідеал гармонійного співбуття усіх — і мертвих, і живих, і ненародженних українців, нині сущих в Україні і не в Україні, і тих, хто в майбутньому буде жити на цій оновленій землі. «...Саме Шевченкові належить в українській інтелектуальній історії честь відкриття цього синтетичного погляду на свою на-
72
IMAGE UA №2/2013
ціональну (етнічну) спільноту як на єдиний, розгорнутий в універсально «відкритому» часі й просторі континуум, — узагальнює Оксана Забужко, — саме в лоні Шевченкового міфа відбулося зародження того, що можемо з повним правом визначити як українську національну ідею» . Заради досягнення цього ідеалу необхідно, переконаний Шевченко, витворити духовну, моральну і соціальну основу мирного співжиття усіх земляків. Тоді лише усміхнеться заплакана мати-Україна, коли «встане правда! встане воля!», коли наша осквернена історична правда прокинеться, коли свої діти більше не розпинатимуть свою матір-Україну, коли відкритими очима побачимо «живу славу дідів своїх / І батьків лукавих» і коли брати обнімуть найменшого брата. Шевченко навіть у часи найважчих випробувань злою долею не втрачав віри, не гасив надії на національне пробудження таврованого колоніальним невільництвом рідного народу, сподівався і знав, що Україна таки відродиться і постане як національна держава.
...Встане Україна І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить, І помоляться на волі Невольничі діти!.. Це Шевченкове прозирання в майбутнє України, його надія на духовне воскресіння рідного народу, на його національне прозріння, віра поета в неминуче і таке жадане братання в єдиній родині заради гармонійного співжиття в рідному домі було визначальним ідейно-смисловим змістом життя і творчості українського генія. А для цього, вважає поет, необхідно розбудити убогі
душі земляків своїх від рабського сну: «А Україна навіки, навіки заснула». Свою національну місію Тарас Шевченко вбачав у тому, щоб дарованим йому Всевишнім образним словом будити приспані невольницькою долею українські душі, бити повсякчасно на сполох, аби народ не впадав у розпач, у стан морального пригнічення, духовної апатії і байдужості до свого історичного покликання утвердити «в своїй хаті» свою правду, і силу, і волю. Прагнення Шевченка досягти злагоди, братолюбія, суспільної гармонії і громадянського миру святим словам не обмежується тільки українським національним простором. Поет думає і переживає за всіх пригнічених, закутих, пригноблених і упосліджених на землі. У «Давидових псалмах» він запитує:
Чи є що краще, лучше в світі, Як у купі жити, Братам добрим добро певне Пожить, не ділити? Шевченко жадає вселенської злагоди, миру та гармонії в усьому світі, тому загальнолюдські цінності органічно вбирають, за його розумінням, цінності національні, а національні примножують вартості вселюдські. «...Шевченко приходить до усвідомлення того, що вартості загальнолюдські й національні не протистоять одне одному; що індивідуальна душа, яка належить Богові єдиному, не перестає бути національною, що, нарешті, спасіння душі й доля нації рівною мірою залежать від Божої волі» , — визначає суто світоглядні еволюції і набуття поетом ціною страждань, роздумів і життєвого досвіду усвідомлення ідеї національної душі — «людської і Божеської».
ОСОБЛИВА ДУМКА DIFFERING VIEW
Тому поет благає Господа послати йому «не ветхеє, не древлє слово / Розтлєнное, а слово нове», яке б криком пронесло «меж людьми» тривожний запит про те, що ми?...
Чиї сини? яких батьків? Ким? за що закуті?.. Ідея духовного здійснення Слова, проростання його істинного в свідомості й душах українських людей, віра в його місійне покликання була визначальною в творчому самозвершенні Шевченка. Слово має виконати місію духовного просвітлення затемнених невільництвом душ, звільнити їх від облуди, скверни і тьми. Тому Шевченко й посилає в Україну («В Україну ідіть, діти! В нашу Україну...») своє Слово до темних, незрячих, убогих — Слово правди і волі в надії, що воно вселиться в людські душі й освітить їх світлом Істини. Із одержимістю неофіта поет прагне і сподівається:
Щоб слово пламенем взялось, Щоб людям серце розтопило, І на Україні святилось Те слово, Божеє кадило, Кадило істини. Амінь. Душа Шевченка була настільки зболеною від переживань за долю України, що він змушений благати Господа наслати музу, накликати натхнення, аби звільнитися в образному слові від цих душевних мук і страждань — просить послати йому «святеє слово, святої правди голос новий!» До Музи прагне донести поет своє благання:
І ця творча жага «сказати правду» своєму народові, і це поривання творити образним словом молитву покликані внутрішнім покликом митця вберегти Україну від подальшого розтління і руйнації, захистити цей милий його серцю, тихий світ батьківщини.
Світе тихий, краю милий, Моя Україно, За що тебе сплюндровано, За що, мамо, гинеш? — із синівською ніжністю та сердечним болем запитує Шевченко в один із грудневих днів 1845 року в поезії «Розрита могила». Поет звертається до матері-України з надією почути, хто ж завинив перед нею, хто довів Україну до національної катастрофи. Відповідь на цю болісну тривогу-переживання поет вкладає в уста матері-України, яка добре знає, чому і ким «начетверо розкопана розрита могила». Україна знає, чому степи запродані чужинцем, чому її сини «на чужині, На чужій роботі», чому брат Дніпро висихає і полишає рідний край, а дорогі українському серцю могили москаль розриває, риє, розкопує, «не своє шукає»... Передусім це Господня кара
За Богдана, Та за скаженого Петра, Та за панів отих поганих, бо не міг довготерпеливий держитель довго і спокійно дивитися на злодіяння владних синів убогої Вкраїни. Це вони, «раби, подножки, грязь Москви», змири-
лися заради багатства, чинів і влади зі своїм національним упослідженням, приниженням людської гідності, це вони «няньки, дядьки отечества чужого!» висмоктують останні соки із «старого дуба» — України, вигризають все, що дозволяє їм імперська милість, задля непогамовного збагачення. Це вони, «сини сердешної Украйни», лукаві чада, уражені зрадою, взаємним поборенням, жадобою маєтностей, влади, гріховних спокус, повинні понести кару за розтління рідної землі, за всі злодіяння і скверни. І поет передрікає: «Вас найде правдамста», бо не буде прощення від Бога за зраду знедоленого народу, який покинутий «на сміх людям / В наругу сусідам». І все ж Шевченко не втрачає надії на те, що отямляться гріховні сини нещасної України, причастяться, врешті-решт, істиною, очистяться духом, перестануть цуратися своєї мови, культури, історії, традицій, звернуть свій погляд на найменшого брата і відчують-усвідомлять себе братами та синами України. Тому й закликає й сьогодні Шевченко усіх сущих в Україні:
Смирітеся, молітесь Богу І згадуйте один одного. Свою Україну любіть, Любіть її... Микола Жулинський, директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, академік НАН України
Учи неложними устами Сказати правду. Поможи Молитву діяти до краю.
IMAGE UA №2/2013
73
ОСОБЛИВА ДУМКА DIFFERING VIEW
“.. In the name of the glory of Ukraine” D
ecember 1845 was a happy year for Taras Shevchenko as well as a dramatic one too. It was happy because his creative energy pulsated with incredible power. At that time the poet lived partly in Pereyaslav with his friend, Doctor Andrew Kozachkovskoho, partly at the manor of Stephen Samoilov, in village V’yunysche. There he had time to retire, focus and fortunately, experience the sweet moments of creative exalta-
74
IMAGE UA №2/2013
tion. But suddenly Shevchenko caught a cold and was forced to spend a lot of time in bed. However, even then he worked. Disease actively seized organism that resisted, fought... the worst happened — pneumonia, intolerable cough, fever, delirium. Shevchenko was alarmed and terrified by the premonition of a fatal end. Friends immediately transported the patient to Pereyaslav. But there, even in a state of delirium, his muse visited him. In one of those inspired moments he wrote in pencil on a piece of paper the following lines:
When I die, let me be buried In my beloved Ukraine, My tomb upon a grave-mound high, Amid the wide-spread plain, (translated by John Vir) Thus the immortal testament of a thirtyyear-old poet was born, in which he urged, commanded his enslaved people to gain freedom. The poet was convinced his soul would leave this sinful world only when Ukraine had thrown off the shackles of social and colonial slavery and become an independent country. He will forsake everything and rush to God to pray only when he will do his mission as a national prophet, — he with his “holy” and “big” words, bestowed by God, reveal the truth to deaf and blind, reveal mouths of his fellows-slaves, when
Shame will be forgotten late hour And thank goodness will revive, Glory of Ukraine. In his appeal to Chernihiv Governor P. I. Hesse on October 1, 1844 Taras Shevchenko proved the feasibility to publish the album “Picturesque Ukraine”in this way: “I think if my birthplace was the poorest and the most miserable on earth — even then it would seem better than Switzerland and the whole of Italy to me. Those who have seen once our country, say that they would be willing to live and die on its gorgeous fields. What can we say, its children? We must love and be proud of our most beautiful mother. I as a member of its extended family serve not for substantial benefits but to the glory of the name of Ukraine.” Love of Taras Shevchenko to Ukraine – Vkrainy — Ukrainy — such names he often gave to his homeland is prayer and tender. Twenty years later when Shevchenko was sick and exhausted from hard soldiering labor, but still with an unconquered spirit, responded in a letter to his sincere friend Andrew Kozachkovskiy from Novopetrovskoho reinforcement with painful memories and hopeless longing: “I now think that heaven would not be better like those Andrushi and you there, maybe even tiered of blue Trahtemyrovski mountains. My God, my Lord! Will I ever look with one eye at those mountains?
ОСОБЛИВА ДУМКА DIFFERING VIEW
No! I will not see them! The only way I can see them is in my dreams or after my death.” Longing for this “silent world”, for the “sweet land”, for “the steep banks of the Dnipro” for “his luckless country,” a dream to see it at least one more time before his death, “wide-fields”, “and the Dnieper, and the cliff,” hear as “Roaring roars” not only spiritually mobilize the poet, but also bind to endure, to fight, to hope to not work in conditions of physical and moral degradation of human dignity.
So Dnipor with its steep banks and hope, my brother, Do not give me being caught Beg about death. Ukraine for Shevchenko is not only landscapes, territory, history and life of the Ukrainian ethnicity, national memory and national shame, not only his motherland, place of birth, native language, culture, defeats and victories, folk stories and legends, but also this national dream, Ukrainian national idea, a national ideal of harmonious life for everybody, dead, alive and yet to be born Ukrainians, who reside in or out of Ukraine, as well as those who in the future will live on this renewed land. Shevchenko was convinced that in order to achieve this ideal we should renew the spiritual, moral and social basis of peaceful coexistence of all our countrymen. Our crying mother Ukraine will smile only when “True will rises! Will will rise!”, when our desecrated historical truth will wake up, when its children will no longer spread-eagle their mother-Ukraine, when we will see with open eyes a live glory of our grandparents/parents “and when brothers will hug their younger brothers.” Taras Shevchenko considered his national mission to wake a sleep by captives fate Ukrainian souls with his imaginative scripts bestowed by Almighty, to beat all times the alarm that the people did not fell into despair, into a state of moral depression, spiritual apathy and indifference to their historic mission to establish “their truth and power, and will in their houses.”
Shevchenko desire to achieve harmony, brotherhood, social harmony was not only limited to the Ukrainian national space. Poet thought and cared for all the oppressed, clad and disadvantaged on earth. Shevchenko craved universal harmony, peace and harmony in the world that is why human values are organically absorbed, according to his understanding of national values and national values increase the value of all mankind. The poet implores the Lord to send him “not dilapidated, not ancient word / defilement and a new word,” which would cry swept “among people” an anxious query about
What are we?.. Whose sons? Whose fathers? Who? Chained for what?.. The idea of spiritual realization of Word, its truth germination in the minds and hearts of the Ukrainian people, faith in its missionary vocation was decisive in the creative work of Shevchenko. The word has to fulfill the mission of spiritual enlightenment of slavery darkened souls, release them from deception, evil and darkness. Therefore, Shevchenko sent us to Ukraine (“Children, go to Ukraine! To our Ukraine”) His word to the dark, blind, miserable people, his word of truth and freedom in the hope that it fills the human souls and illuminates them with true light. Shevchenko’s soul was so harmed from experiences with Ukraine’s fate that he had to beg the Lord to send a muse, bring on inspiration to get rid of figurative speech from these mental anguish and suffering — asked to send him a “holy word, holy truth of new voice!” Creative thirst to “tell the truth” to his people, and this impulse to create by imaginative short prayer were called by the inner call of the artist to keep Ukraine from further molestation and destruction, to protect what was dear to his heart,
Silent world of his motherland. Gentle quiet edge cute, My Ukraine, For that are you mutilated, For that, Mom, are you dying? — With filial affection and heartfelt pain Shevchenko asked one December day in 1845 in his poetry “Plundered grave.” Poet turned to Mother Ukraine with hope to hear who was guilty, who brought Ukraine to a national disaster. The answer to this painful experience and anxiety the poet put into the mouth of Mother Ukraine, who knows why and who “plundered grave.” First and foremost it is the Lord’s punishment
for Bogdan, And for mad Peter And for those bad masters, Because the patient Lord could not watch long and quietly the atrocities of power and children of a miserable country. They are “slaves and mud of Moscow”, who resigned for the sake of wealth, rank and power with their national shabbiness and disparagement, they are “ nurse, unclear of alien fatherland!” They suck the juices from the last of the “old oaks” Ukraine, gnaw anything that allows them to imperial favor, to unbridled enrichment. The poet also predicts: “True-revenge will find you” ss they will not be forgiven by God for the treason of disadvantaged people who are abandoned for “other people to be laughed at/for neighbors’ reproach.” Yet Shevchenko did not lose hope that sinful sons of unhappy Ukraine will wake, male sacrament, clean their spirit, no longer shun of their language, culture, history, traditions, set their eyes on the younger brothers and feel and realize themselves brothers and sons of Ukraine. Therefore even today Shevchenko calls everyone in Ukraine:
Reconcile, pray to God And remember each other. Love your Ukraine, Love it...
Mykola Zhulynskyi Director of the Institute of Literature named after T. Shevchenko National Academy of Sciences of Ukraine, NAS of Ukraine
IMAGE UA №2/2013
75
ВИДАТНІ УКРАЇНЦІ Great Ukrainians
ТВОРЕЦЬ ГАЛИЦЬКОЇ САМОДОСТАТНОСТІ
Одна з центральних вулиць Львова, на якій розташований головний корпус університету «Львівська політехніка», створеного за участю князя Льва Сапеги, носить нині ім’я найвідомішого студента Львівського державного аграрного університету — Степана Бандери. До Радянської влади вона мала іншу назву. І теж пов’язану з Львівським агроуніверситетом. Ця вулиця в 1886 році була названа на честь його засновника — князя Льва Сапеги. Його палац було частково зруйновано під час Другої світової війни. В уцілілій частині будівлі сьогодні знаходиться обласне управління охорони пам’яток старовини, 76
IMAGE UA №2/2013
обшарпане, як і ті пам’ятки, що їх взялось охороняти. У відбудованій частині — школа №9. Але ні учні, ні більшість вчителів цієї школи нічого не знають про Сапегів. Так ким же був Лев Сапега, якого своїм вважали п’ять народів — поляки, литовці, білоруси, росіяни та українці? Князь Леон Людвіг Сапега народився у Варшаві 18 вересня 1803 року в одній із найвідоміших родин Польщі. Його батько, нащадок Великого Князя Русі-Литви Ольгерда, князь Олександр Сапега був камергером самого імператора Наполеона І. Мати графиня Ганна Замойська походила з найродовитішої польської шляхти (Замойські, Конецьпольські, Потоцькі). Хлопчика нарекли Левом на честь знаменитого предка, канцлера і гетьмана Великого князівства Литовського, який стояв біля витоків Речі Посполитої. Саме він став ідеалом для хлопчика, і все своє життя Леон Людвіг Сапега прагнув дорівнятися до титана Льва Івановича Сапеги. Перший львівський вокзал приватного Акціонерного товариства залізниці ім. Карла-Людвіга був урочисто відкритий 4 листопада 1861 р.
Мати розповідала про ту велику Річ Посполиту, до якої входили нинішні Польща, Литва, майже вся Україна і Білорусь, частина Пруссії, частина Австрії, частина Словаччини, вся Молдова, частина Угорщини та Смоленська область. Простягалася вона від Балтійського моря до Чорного. І хоч панували в ній польські шляхтичі, але трималася вона на війську Великого князівства Литовського, яке ніс на своїх плечах богатир Лев Іванович Сапега... Ці розповіді породили мрії «Льовушки» про відродження колишньої слави й величі своєї Батьківщини, відродження Речі Посполитої. Після навчання вдома було навчання в 1-му Варшавському ліцеї, створеному за зразком Царськосільського, де навчався Олександр Пушкін. По закінченні ліцею сімнадцятирічного юнака відправили вивчати право та економіку до Сорбонни у Францію, а потім в Единбург до Англії (1820–1824).
ВИДАТНІ УКРАЇНЦІ Great Ukrainians
Повернувшись на батьківщину, він одразу здивував оточуючих своїми знаннями, талантом і працьовитістю. У нього з’явилося багато прихильниць, і кожна мріяла відрекомендувати його батькам як нареченого. У 1825 році Леон закохався до нестями в свою двоюрідну сестру Ядвігу Замойську і, незважаючи на бурчання дам з вищого світу про кровозмішання, одружився з нею. До кінця свого життя він не шкодував про цей вибір. Усі біди і радощі дружина пережила разом з ним. 4 грудня 1828 року вона народила йому первістка Адама. Леона Сапегу, молодого талановитого інженера, помітив Микола І. На князя чекала стрімка кар’єра при царському дворі. Однак замість кар’єри при дворі, він, повернувшись до Польщі, бере участь у підготовці листопадового повстання 1830 року. Розуміючи, що його чекає в разі викриття, він продає родовий замок у Рошанах і більшу частину свого багатства вивозить за кордон, в австрійську Польщу (Львів). 14 лютого відбулася битва під Сточеком, де російський генерал Гейсмар зі своєю 2-ю кінно-єгерською бригадою був розбитий загоном Дверницького. Під час цього бою ескадрон Льва Сапеги відбив у росіян артилерію. За відвагу Сапегу нагороджують орденом «Virtuti Millitari». У 1836 році Сапега придбав чудовий замок в Красичині під Перемишлем, який і став його основною резиденцією. Ще в студентські часи в Единбурзі Леон захопився ідеями економіста Адама Сміта. Він вважав, що незалежність краю починається з його економічної свободи, і всі свої зусилля, все своє подальше життя скеровував на досягнення саме цієї мети. При цьому всі його починання були зумовлені не так особистими, як суспільними інтересами. Він хотів показати своїм прикладом, як зробити господарство прибутковим і покласти це в основу відродження всього краю, що став тепер його батьківщиною. Ось і його маєток біля замку зрештою виявився одним із найбагатших в Галичині. Князь вважав, що розвиток економіки неможливий без розвитку транспортних комунікацій. Втративши надію отримати кошти від уряду, Лев у 1841 році засновує Земельне Кредитне Товариство, в 1844-му створює Ощадну касу, а в 1845-му — Галицьке господарське товариство, які повинні були спри-
«Львівська політехніка» своему відкриттю завдячує фінансовим вливанням і сприянню Льва Сапеги
яти розв’язанню проблем із залученням коштів на будівництво залізниці. Лев Сапега розумів, для того щоб будувати залізниці та обслуговувати їх, потрібні висококваліфіковані кадри. І ось 4 листопада 1844 року завдяки фінансовим вливанням і сприянню Льва Сапеги, відкриває двері Львівська академія технічних наук, яка нині називається Національним університетом «Львівська політехніка». Нащадок Ольгердовичів, чий рід вважався не менш шанованим, ніж рід Романових і Габсбургів, князь Лев Сапега стає лідером галицької шляхти. Так, як колись Ольгерд став князем не просто Литви, а Руси-Литви, Срібного віку стародавньої Русі, Сапега став аристократом, який виражав інтереси всього народу Галичини. Він разом із сином Ада-
родів, що проживали в Австрійській імперії. Також на ньому були присутні гості з інших країн, у тому числі з Росії. Ця подія стала однією з небагатьох, коли в одному місці були почуті голоси всіх слов’янських народів Центральної Європи. Основною метою конгресу була спроба чинити опір німецькому націоналізмові на слов’янських землях. З ініціативи Галицької ради на конгресі були висунуті вимоги розширення прав русинів в Галичині та поділу провінції на дві частини — польську Західну Галичину й русинську Східну. Представники Ради Народової і Руської Ради брали активну участь у роботі цього з’їзду, формуючи особливу Польсько-русинську секцію. Одним із рішень Конгресу стала угода від 7 червня про визнання рівності національностей Галичини. Сапега пише дру-
В студентські часи Леон захопився ідеями економіста Адама Сміта. Він вважав, що незалежність регіону починається з його економічної свободи мом бере участь у переговорах з русинською делегацією на Всеслов’янському конгресі, який проходив у Празі з 2 по 12 червня 1848 року, як представник польської «Ради Народової». Цей конгрес, скликаний з ініціативи чеських активістів, був з’їздом слов’янських на-
жині: «Здивуєшся, коли застанеш мене з російської кокардою. Я пристав до русинів, які прийняли мене дуже приязно». Лев Сапега в 1849 році бере участь у заснуванні Львівського українського «Народного дому». При цьому кошти на будівництво надало їм Галицьке кредитIMAGE UA №2/2013
77
ВИДАТНІ УКРАЇНЦІ Great Ukrainians
Палац першого маршалка Сейму Королівства Галичини і Лодомерії — князя Леона Сапеги на вулиці Коперніка, 42 у Львові. Стиль французьке бароко. 1867 р.
не товариство. У 1853 році на кошти Земельного кредитного товариства Лев Сапега викуповує маєток в Дублянах. Реконструювавши його, відкриває там сільськогосподарську школу. Більше двох років він платить зі своєї кишені зарплату професорам і надає кошти на забезпечення студентів. Цю школу Лев Сапега перетворив на навчальний полігон для всієї Галичини. Тут він налагодив деревообробку, побудував рудотопний завод, кузню, цегельний завод, пивоварню, започаткував вівчарство.
***** У 1861 році був створений крайовий сейм Галичини для вирішення питань місцевого життя провінції. Він збирався раз на рік у Львові на підставі указу австрійського імператора. Виконавчим органом сейму був крайовий комітет. Вибори в сейм проводилися по окремих куріях, які відповідали основним класам Галицького товариства: поміщики, міщани, купці і селяни. Під час перших виборів до сейму Галицькі українці отримали 49 депутатських місць (46 обраних і 3 при-
Він хотів показати, на своєму прикладі, як зробити економіку прибутковою і покласти це в основу відродження всього краю Сапега хотів, щоб свої фахівці будували майбутнє Галичини. Усі зусилля князь спрямував на те, щоб підняти економіку рідного краю до європейського рівня. Лев Сапега був найсильнішим фахівцемекономістом, а тому, за що б не брався, з усього отримував прибуток. Вкладав він його в нерухомість. Коли у Львові Сапега почав будівництво свого чергового палацу, містом розлетілися чутки: «Лев Сапега будує Лувр». Згодом цей будинок на вул. Коперника, 40-а стали називати «Чарівною скринькою». 78
IMAGE UA №2/2013
значених). Крайовим маршалком (глава дворянства) центральний уряд призначив князя Льва Сапегу. Члени Галицького сейму приймали бюджет провінції, вирішували питання забезпечення війська, фінансування громадських будівель, благодійних установ тощо. Часто в господарських питаннях політика провінційного Галицького сейму була навіть суворішою, ніж в австрійського парламенту. Так, Сейм запровадив удвічі більший крайовий податок на пиво, ніж інші австрійські провінції. По-
даток на спирт, якого взагалі не було в інших регіонах Австро-Угорщини, становив 30–40 гелерів за літр (1 гелер —100 австр. крон, 1 австр. крона дорівнювала 1,25 грн). У 1867 році в компетенцію Галицького сейму була включена також організація роботи судових органів, контроль за кадастровими питаннями і привілеями шляхти на виробництво алкогольних напоїв. Лев Сапега користувався великим авторитетом серед українських політиків і мав значний вплив на керівника перших народників — віце-спікера, єпископа Юліана Лаврівського. Він і взявся впроваджувати «органічну» тактику князя Лева в українську політику. Князь Сапега та Юліан Лаврівський сприяли угоді «Польського кола» з «Руським собором», завдяки чому українське питання стало першочерговим завданням польської політики в Галичині. У серпні 1868 року Леон Сапега як спікер Сейму шле листа Імператору, в якому вимагає надати можливість русинам Східної Галичини навчатися в гімназії та університеті на рідній мові і послуговуватися нею в державних установах. Після того як Імператор спробував відмовитися прийняти пропозиції цього листа, князь Сапега подав у відставку. Франц Іосиф І відставки не прийняв, натомість погодився з основними умовами листа. Результатом цього були: згода польської більшості сейму на українізацію Академічної гімназії у Львові, фінансування «Просвіти» й українського народного театру у Львові з бюджету автономії... Лев Сапега із сином Адамом фінансували львівські українські видання, в тому числі і політичний тижневик «Основа» (1870–1872), який назавжди увійшов в історію української журналістики. Разом вони розробили положення, за яким їхня Ощадна каса і Галицьке господарське товариство стали видавати кредити на виїзд галичан до Америки. Так починалася перша хвиля еміграції 70-х років... Здійснилася і мрія Сапеги про будівництво залізниць. Але директор Віктор Оффенгайм регулярно звітував князю прo те, що залізниця приносить лише збитки. Лев Сапега добре розбирався в економіці, тому не повірив цим звітам й подав на директора судовий позов. Відень готувався до гучного судового процесу, який повинен був затаврувати ганьбою дух жадібної капіталістичної нажи-
ВИДАТНІ УКРАЇНЦІ Great Ukrainians
ви. Слідство тривало два роки. Оффенгайма посадили у в’язницю, проте через рік звільнили під заставу в один мільйон золотих ринських. Вже сама застава підтверджувала його махінації, тому очікували, що вирок буде суворим. Однак суд, який тривав кілька місяців, перетворився на філософський диспут на тему «Чесні дурні та мудрий злодій». «Ідеалісти, — заявив Оффенгайм, — не збудували жодної держави, зате зруйнували багато, а залізничні колії мораллю не збудуєш». Такі заяви зробили Оффенгайма надпопулярним, і до цього порожню залу судових засідань почала переповнювати цікава публіка. Оффенгайм заявив, що став жертвою державного рекету: під час виборів Міністр торгівлі Банганс вимагав від нього грошей на підтримку проурядових кандидатів! Суд повинен був викликати на допит Міністра! Потім Оффенгайм оприлюднив номери банківських рахунків, на які він перераховував кошти. До такого «нахабства» респектабельні віденські чиновники-хабарники готовими не були. До того ж віденська преса опублікувала лист президента вищого трибуналу Гайна з інструкціями для судді Віттмана, як запроторити Оффенгайма до в’язниці. Суддя Віттман 2 лютого 1875 року знепритомнів під час судового засідання, коли йому пред’явили статтю про це... Останнє засідання, яке відбулося 27 лютого 1875 року, проводив судовий радник Ґернет. Присяжні засідали шість годин і, незважаючи на сильний тиск з боку уряду, виправдали Оффенгайма. Міністр Банганс подав у відставку. Цапом-відбувайлом вирішили зробити Сапегу, і 19 березня цього ж року Імператор підписав заяву Льва Сапеги про відставку, написану ще в 1869 році у розпал кампанії за розширення автономії Галичини. Тоді Імператор відмовився прийняти її, проте віденські чиновники зберегли цей документ, і Франц Іосиф задовольнив прохання про відставку із запізненням на шість років. Князь Сапега виїхав зі Львова у свій маєток в Красичині. Нікуди не виїжджав, нікого не приймав. Відбудовував і розбудовував свій замок. Він і помер там через три роки — 11 вересня 1878 року. Хочеться до розповіді про Сапегу додати епізод з життя його сина Адама. У Львові в 1899 році через крах Галицької ощадної каси тисячі галичан обклали будівлю нинішнього Музею етнографії та
народного промислу на проспекті Свободи. Раптом до входу пробрався дідусь із характерними рисами аристократа. Це був президент наглядової ради, пов’язаної з Галицькою ощадною касою «Кредитного банку», князь Адам Сапега. Схвильований князь звернувся до людей із запевненням, що він ручається всім своїм майном за вклади галичан і готовий негайно розпочати повернення грошей «Кредитним банком». І він справді своїми грошима розплатився з усіма, хто захотів зняти гроші, вкладені до «Кредитного банку», заснованого його батьком Левом Сапе-
пеги, а з грудня того ж року — вулицею Йосипа Сталіна, з 1961 року — Миру, з 1992-го — С. Бандери. ...Стоїть в Дублянах пам’ятник Степану Бандері. На початку навчального року, в дні народження його і смерті, в дні офіційних свят приносять до нього квіти молодь і ветерани УПА. Приносять вождю, Герою України, сенсом життя якого було «пролити кров по коліна, щоб стала Вільна Україна». Кров пролили, але вільною і незалежною Україну так і не зробили і донині. Адже свободу країні може принести тільки сильна економі-
Один із шляхів досягнення економічного добробуту він вбачав у розвитку транспортних комунікацій гою. Ви можете уявити собі в такій ролі нинішніх глав наглядових рад банків? Саме за такі риси характеру Сапег в 1886 році Львівська міська рада прийняла рішення перейменувати частину вулиці Новий Світ на вулицю князя Льва Сапеги. У липні 1940 року вона отримала назву Комсомольської. У серпні 1941 року, після проголошення Української Народної Республіки, адміністрація міста повернула вулиці ім’я Сапеги. Але через місяць фашисти вже називали вулицю «Фюрстенштрассе» («Княжа»). З липня 1944 року вона знову стала вулицею Льва Са-
ка. Та, яку створював в Галичині Лев Сапега... Що ж, Герою України встановлено пам’ятник. Але чому ж князеві Льву Сапезі, який стільки зробив для Львова і Галичини немає навіть пам’ятної дошки ні у Львові, ні у Дублянах? Тільки на стіні музею історії Агроуніверситету висить портрет його засновника. І більше нічого... А це ж саме йому повинні дякувати галичани за те, що вже до Першої світової Галичина була рівноправною складовою європейських держав! Володимир Сиротенко (Вербицький) IMAGE UA №2/2013
79
ВИДАТНІ УКРАЇНЦІ Great Ukrainians
THE CREATOR OF GALICIAN SELFSUSTAINABILITY W
ho was LewSapieha, a man regarded as their friend by 5 nations — Polish, Lithuanian, Belorussian, Russian, and Ukrainian? Prince LewLudwig Sapieha was born in Warsaw on September 18, 1803 into one of the intelligent families in Poland. His father, a descendant of the Grand Duke of Russia and
and hetman of the Grand Duchy of Lithuania, who stood at the foundation of the PolishLithuanian Commonwealth. It was him who became the boy’s ideal, and throughout his life, Lew Ludwig Sapieha followed the example of the titan Lew Ivanovich Sapieha. After home study there was education in the 1st Warsaw Lyceum that was modeled
Being a student, Leon became interested in the ideas of economist Adam Smith. He believed that the independence of the region begins with its economic freedom of theLithuania Algirdas, Prince Alexander Sapieha, was a chamberlain of Napoleon the 1st. His mother, Countess Anna Zamojska descended from the noblest East Polish gentry (the Zamojskies, the Konetspolskies, and the Pototskies). The boy was named Lew in honor of his most famous ancestor, a chancellor 80
IMAGE UA №2/2013
on the one in TsarskoyeSelo. After graduation from the Lyceum the 17-year old young man was sent to study Law and Economics in Sorbonne, France and then to Edinburgh, England (1820–1824). When he came back to his homeland Lewimmediately amazed the public with his
knowledge, talent and industry. A lot of admirers appeared by his side, and everyone was dreaming to introduce him to her parents as a fiancé. In 1825 Lew became very attracted to his cousin Jadwiga Zamojska and got married to her regardless of the highsociety ladies’ grumbling about incest. Henever had any regrets about that choice until the end of his life. His wife passed through all good and bad times together with him. On December 4, 1828 she gave birth to their firstborn Adam. Nicolay the 1st noticed Lew Sapieha, a young talented engineer. An impetuous career was reserved for the Prince at the imperial court. But instead of building his career at court on his return to Poland he took part in the preparations of the November uprising of 1830. Being aware of what was waiting for him in case of disclosure, he sold his ancestral castle in Roshany and took most of his wealth abroad, to Austrian Poland (Lviv). In 1836 Sapiehabought a wonderful castle in Krasychyn near Peremyshl which became his primary residence. As early as his student days in Edinburgh, Lew was very much taken with the ideas of the economist Adam Smith. He believed that the independence of a country began with its economic freedom, and throughout all his following life he directed all his efforts to achieve this particular objective. Furthermore all his initiatives served not so much his personal, but as public interests. By personal example he wanted to show how to bring the economy to profit and take it as a basis for the revival of the whole country, which had become his homeland by then. Therefore, his estate outside of his castle became one of the richest in Galicia. He believed that the development of the economy was not possible without development of transportation lines. After he lost hope to raise funds from the government, in 1841 Lew founded the Land Loan Association, in 1844 he set up the Savings Bank, and in 1845 — the Galician Economic Partnership, which were supposed to facilitate the solution of problems with raising funds for the construction of a railway. Lew Sapieha understood that highly skilled specialists are needed in order to be able to build railways and maintain them. Thus, on November 4, 1844, owing to Lew Sapieha’s financial investments and assistance, Lviv Academy of Technical Sciences opened its doors, which is called now Lviv Polytechnic National University. The descendant of the Algirdoviches, whose kin was ranked not lower than the kin of the Romanovs and the Habsburgs,
ВИДАТНІ УКРАЇНЦІ Great Ukrainians
Prince Lew Sapieha became a leader of Galician nobility. Also like Algirdas, he became a Duke not just of Lithuania, but of Russia and Lithuania. During the silver age of Ancient Russia, Sapieha also became an aristocrat who expressed interests in the whole Galician nation. Together with his son Adam, he took part in negotiations with the Ruthenian delegation at the All-Slavic Congress that was held in Prague on June 2–12, 1848, as a spokesman of Polish “RadaNarodowa”. That Congress, arranged at the initiative of Czech activists, was the conference of Slavic nations resided in Austrian Empire. However, guests from other countries, including Russia, were present there as well. That event was one of the few when voices of all Slavic nations of Central Europe were heard in one place. The main objective of the Congress was the attempt to resist the German nationalism of Slavic lands. At the initiative of the Galician Rada at the Congress, the demands for empowerment of Ruthenians in Galicia and the division of the province into two parts — Polish West Galicia and Ruthenian East one, were put forward. The representatives of Rada Narodowa and Ruthenian Rada took active part in the Congress work, forming a separatePolish and Ruthenian Section.The Agreement on the Recognition of Galician Nationalities Equality of June 7 became one of the Congress decisions.Sapieha wrote to his wife: “You will be surprised when you find me with Russian cockade. I joined theRuthenians who accepted me very amicably.” In 1861 the first regional Galician Diet was founded for the solution of issues related to the local living of the province. It was convoked once a year in Lvivpursuant to the Emperor’s decree. The Regional Committee (WydzialKrajowy) was the executive body of the Diet. The election to the Diet was conducted in separate votesthat fitted the main social classes of Galicia: the landlord class, the lower middle class, the merchants, and the peasants. In the first election to the Diet Galician Ukrainians won 49 seats (46 elected and 3appointed). LewSapiehawas appointed to the post of Marszalek Krajowy (Marshal of the Nobility)by the Central Government. The members of Galician Diet enacted the budget of the province, solved the issues related to the support of the troops, financing of public facilities, charitable institutions, etc. Often the policy of the provincial Galician Diet in economic questions was even tougher than the policy of Austrian Parliament. Thus, the Diet imposed twice as high regional tax on beer compared to other Aus-
trian provinces. The tax on alcohol, which did not exist in other regions of Austria-Hungary at all, amounted to 30–40 Hellers per litre (1 Heller — 100 Austrian Krones; 1 Austrian Krone was equal to 1.25 Hryvnas). Lew Sapieha had immense authority amongst Ukrainian politicians and enormous influence on the leader of the first Narodniks (“the Populists”) — vice-speaker, bishop Julian Lavrovsky, who started to introduce “organic” tactics of Prince Lew in Ukrainian policy. Lew Sapieha and Julian Lavrovsky contributed to the agreement between the “Polish Circle” and the “Russian Orthodox Council.” Consequently, the Ukrainian question became the priority task of Polish policy in Galicia. In August 1868 LewSapieha,being
ports and sued upon him. Vienna was preparing for a landmark case, which was to set a note of infamy on greedy capitalist illicit gain. The investigation was carried out over two years. Hoffenheim was put in prison, however within a year he was discharged on bail of one million golden rynskies. The bail itself acknowledged his machinations; therefore the sentence was expected to be tough. However the court that lasted for several months turned into the philosophical dispute on the subject of “Honest fools and a wise thief”.In the forefront of the action the Emperor signed Lew Sapieha’s letter of resignation written by the Prince back in 1869 in the midst of the Galicia autonomy expansion campaign. At that time the Emperor refused to accept it, however Viennese officials saved
He wanted to show, by his own example, how to make economy more profitable and put this into the basis of all land revival the Speaker of the Diet, sent a letter to the Emperor where he claimedan opportunity for the Ruthenians of East Galicia to receive their education in gymnasium and at the university in their native language as well as use it in public institutions.After the Emperor tried to refuse to accept the proposals of that letter Prince Sapiehasubmitted his resignation. Franz Joseph the 1stdid not approve the resignation and acceded to the principal provisions of the letter instead. It resulted in: the consent of the Polish majority in the Diet to the Ukrainization of the Academic Gymnasium in Lviv, financing of “Prosvita” and a Ukrainian People’s Theatre in Lviv paid from the autonomy’s budget Lew Sapieha and his son Adamfinanced Ukrainian press in Lviv, including “Osnova” newsweekly (1870–1872) that is recognized in the history of Ukrainian journalism for perpetuity.Together they developed the regulation according to which their Savings Bank and Galician Economic Partnership started to grant loans to the Galicians for their emigration to America. This is what stimulated the first wave of emigration in the 1870’s Sapieha’s dream about the construction of railways also came true. However, the Director, Victor Hoffenheim, regularly reported to the Prince that the railway only incurred losses. Lew Sapieha who had a good understanding of economics,disbelieved those re-
the document and Franz Joseph acceded to the resignation with the delay of 6 years. Prince Sapiehaleft Lviv for his estate in Krasychyn. He was neither going out, nor hosting anybody. He was building and rebuilding his castle. In three years, on September 1878, he died there too. There is a monument to Stepan Bandera in Dublany. At the beginning of each school year, on the days of his birth and deathand on the official holidays the youth and UPA veterans bring flowers to it.They bring flowers to the Hero of Ukraine, whose meaning of life was: “We’ll shed our blood till the knee-high for Ukraine to become free”. The blood was shed but Ukraine was never made free and independent until now. Only arobust economy can indeed bring a country its freedom.The one that was being created in Galicia by Lew Sapieha. Surely, a monument should be erected to the Hero of Ukraine. Why is there notjust a monument but alsonot even a memorial plateeither, not in Lvivor in Dublany to Prince Lew Sapieha who has done so much for Lviv and Galicia? There is just a portrait of the founder of Lviv Agricultural University on the wall of its museum. Absolutely nothing else exists, but yetit is him who shall be thanked by the Galicians for the fact that Galicia was an equal member of the European states even before the First World War. Volodymyr Syrotenko (Verbytsky) IMAGE UA №2/2013
81
Діаспора diaspora
30 вересня 1917 року Митрополит Андрей Шептицький висвятив його на священика. Після цього він знову поїхав на навчання до Інсбрука, де здобув ступінь доктора теології. З Інсбрука переїхав на навчання до Рима, де дістав ступінь «Магістер Ареатус». З 1922 року викладав догматику у Львівській духовній семінарії. Наприкінці 1925 року призначений ректором цього закладу, а в 1929 році — новоствореної Богословської академії. У 1939 році Митрополит Андрей висвятив о. Йосифа на єпископа з правом наступництва. 1 листопада 1944 року, після смерті Митрополита Андрея, перейняв провід Української Греко-Католицької Церкви.
«Живий мученик»
Бути вірним Богові, церквІ, народу...
Т
і, хто особисто знали Митрополита Йосифа Сліпого, згадують, що був він доволі суворим викладачем, коли працював у Львівській семінарії. При цьому настільки доброї людини, як отець Йосиф, треба було б ще пошукати. Чому поєднував у собі ці протилежні якості, пояснював сам священик: «Талановитий народ — українці. Але ж і ледарі які знатні! Якби нам позбавитися цього гріха, великою нацією стали б». Життя Патріарха, Верховного Архієпископа, Кардинала і Митрополита Йосипа 82
IMAGE UA №2/2013
Сліпого свідчить про те, якою насправді великою людиною може бути українець...
Роки служіння в Україні Народився Йосиф 17 лютого 1892 року в селі Заздрість у сім’ї Івана Коберницького-Сліпого й Анастасії Дичковської на Тернопільщині. Закінчив народну школу в рідному селі та гімназію в Тернополі. Вивчав богослов’я у Львові, відтак закінчив філософські і богословські студії в Інсбруку (Австрія).
11 квітня 1945 року Йосиф Сліпий був заарештований більшовиками і засуджений на вісім років каторги і примусової праці в Сибіру. Після закінчення цього терміну без жодної причини засуджений вдруге на невизначений термін. У 1957 році засуджений втретє — на сім років каторжних робіт. Перебуваючи у мордовських та сибірських таборах (усього вісімнадцять років), Сліпий намагався підтримувати зв’язки з духовенством та вірними церкви у підпіллі і по можливості виконувати свої архіпастирські обов’язки. Навіть за надзвичайно важких умов Йосиф Сліпий відмовився зректися своєї віри і продовжував відправляти Службу Божу та проповідувати, залишаючись вірним своїй церкві і своєму народові. «Нічне ув’язнення, таємні судилища, нескінченні допити і підглядання, моральні і фізичні знущання й упокорення, катування, морення голодом; нечестиві слідчі і судді, а перед ними я, безборонний в’язенькаторжник, «німий свідок Церкви», що, знеможений, фізично і психічно вичерпаний, дає свідчення своїй рідній мовчазній і на смерть приреченій Церкві... І в’язенькаторжник бачив, що і його шлях «на краю землі» кінчався приреченням на смерть! Силу на оцьому моєму хресному шляху В’язня Христа ради давала мені свідомість, що цим шляхом іде також зо мною моє духовне стадо, мій рідний Український нарід, всі владики, священики, вірні, батьки і матері, малолітні діти, жертовна молодь і безпомічні старці. Я не самотній!», — саме так багаторічні страждання на засланні описував Йосиф Сліпий в своєму «Заповіті». Йосифа Сліпого справедливо називали «живий мученик»; він зазнав вісімнадцять
Діаспора diaspora
років каторги у Сибіру, і лише в 1963 році його було звільнено завдяки тиску тодішнього президента Америки Джона Кеннеді та Папи Павла І на Микиту Хрущова.
ний університет, виділивши у 1976 році 950 тис. марок на купівлю будинку для нього. Мирослав Іван Кардинал Любачівський так відзначив три основні заслуги Блаженнішого патріарха в історії церкви:
Служіння в Римі Упродовж наступних двадцяти років Патріарх Йосиф намагався активізувати життя Української Греко-Католицької Церкви на Заході. Він заснував Український Католицький університет і збудував Церкву Святої Софії в Римі. Написав багато наукових праць і неодноразово зазначав: «Християнська Родина та Рідна Українська Школа — це передумови здорового виховання прийдешніх поколінь! Отож, заповідаю вам: відроджуйте їх і рятуйте їх в Україні й у всіх країнах поселення нашого Українського народу!.. Полюбіть науку, плекайте і збагачуйте її своєю працею та своїм знанням, будьте її служителями! Споруджуйте храми науки, вогнища духовної сили Церкви та Народу, пам’ятаючи, що немислиме повне життя Церкви і Народу без рідної науки. Наука — це їхнє дихання життя!» За час перебування в Римі митрополит спілкувався з науковцями, був меценатом науки. Про високу освіченість Йосифа свідчить і той факт, що він досконало володів вісьма мовами, що давало йому змогу спілкуватися з більшістю людей на їхніх рідних мовах, тим самим роблячи бесіду більш змістовною. Давав кошти на різні видання. Патріарх Йосиф врятував Український віль-
ли по більшовицьких катівнях, але митрополит давав яскравий приклад справжньої людської мужності, зразок безстрашності, терпіння. І третя заслуга патріарха Йосифа — оборона прав не тільки УГКЦ, а й усіх східних католицьких церков. Крім того, Йосиф Сліпий створив патріархат УГКЦ, вніс значний вклад в науку і культуру рідного народу». До кінця свого життя Блаженніший залишився вірним Церкві та українському народу. У своєму «Заповіті» він просив: «Поховайте мене в нашому Патріаршому Соборі Святої Софії, а як воплотиться наше видіння, занесіть мою домовину, в якій спочину, на рідну Українську Землю і покладіть її у храмі святого Юра у Львові, біля гробниці Слуги Божого Андрія...». Аж через вісім років після смерті патріарха стало можливим виконати його прохання. А у вересні 1999 року на рідній землі Йосифа, в селі Заздрість, було відкрито музейно-меморіальний комплекс.
Останнє побажання «По-перше, Йосиф Сліпий високо підніс українську богословську науку як ректор Львівської духовної семінарії, засновник Українського богословського товариства і головний редактор квартальника «Богословія». Друга його заслуга — це вісімнадцятирічне страждання в тюрмах. Він витримав чи не найважчі часи в історії нашої церкви — сталінщину. Його безжалісно катува-
У «Заповіті» Йосифа Сліпого останніми були слова: «Сидячи на санях на дорозі в далечінь, молитву мовлю до нашої Небесної Заступниці і Владичиці, Богородиці-Приснодіви: прийми під свій Могутній Покров нашу Українську Церкву і наш Український Нарід! Благодать Господа Нашого Ісуса Христа, і любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! Амінь!»
IMAGE UA №2/2013
83
Діаспора diaspora
«Щоб не розмитися у чужому світі...»
(Ексклюзивне інтерв’ю з Риму)
ємо про діяльність УГКЦ та проблеми, що виникають в емігрантів, які хочуть зберегти національну та релігійну ідентичність. — Як Церква може допомогти своїм вірянам за межами Батьківщини? Чи вдається УГКЦ в умовах еміграції зберегти духовну ідентичність вірян у чужому краї?
Наш співрозмовник — Владика Діоніcій (Ляхович), Апостольський візитатор для українців греко-католиків в Італії та Іспанії. З отцем Діонісієм ми розмовля84
IMAGE UA №2/2013
— УГКЦ в Італії та Іспанії намагається брати участь у всіх сферах суспільного життя українців, надаючи їм, окрім духовної, моральної, психологічної, нерідко і соціально-правову та матеріальну опіку. Ця допомога залежить від обставин різних громад. Насамперед діяльність УГКЦ є духовною і моральною. Духовенство УГКЦ має першорядне завдання голосити Євангеліє нашим людям, підтримати їхню християнську віру і надавати душпастирське служіння, проводити катехизацію дітей, гуртувати нашу молодь, берегти їхню ба-
гату традицію і національну ідентичність, щоб не розмитися у чужому світі, а також підтримувати ініціативи людей у їхніх релігійних і культурних асоціаціях, допомогти їм у важкій емігрантській долі, навіть у матеріальних нестатках, опікуватися хворими, відвідувати лікарні і в’язниці, надавати допомогу людям у разі нещасних випадків або смерті. — Владико Діонісію, розкажіть, будь ласка, про діяльність УГКЦ в Італії та Іспанії. — За цей більш ніж десятирічний досвід масової української еміграції з України в Італію та Іспанію УГКЦ спромоглася зорганізувати 140 церковних спільнот в Італії і 45 в Іспанії. У першій країні задіяні понад 50 священнослужителів, а в другій — 20. Нашим священикам допомагають монахині і волонтери, зокрема в навчанні дітей і в духовному проводі молоді. Як відомо, масова еміграція з України в Італію розпочалася вкінці 90-х років минулого століття. Усвідомлюючи необхід-
Діаспора diaspora
ність духовної опіки українців на чужині, 12 років тому, я, ще будучи тоді протоархимандритом Василіанського Чину, разом із нашою Генеральною управою прийняли рішення відкрити монастирський храм оо. Василіан у Римі для душпастирської діяльності серед українських трудових іммігрантів. Водночас наповнились і стіни єдиної української парафії свв. Сергія і Вакха у Римі. Також Отці Василіани зі свого боку, а о. д-р Іван Музичка (тодішній парох парафії свв. Сергія і Вакха у Римі) зі свого боку розпочали пошук українців для утворення у більших містах Італії церковних громад, яким, за домовленістю з італійським єпископатом, надавалася можливість служіння в римо-католицьких храмах. Цей перший етап формування української спільноти в Італії між 1999 і 2003 роками був підготовчим і допоміг українцям в Італії не загубитись у чужому світі. У наступному етапі (2003–2005 рр.) за домовленістю Блаженнішого Любомира (Гузара), Глави УГКЦ і Конференції Єпископів Італії було призначено Пасторального координатора для українців в Італії о. Василя Поточняка. Він поряд з тим, що дбав, як забезпечити духовною опікою ті італійські території, де була скупчена велика кількість українських мігрантів, також мав налагоджувати контакти між уже наявними українськими громадами. 14 січня 2003 року офіційним декретом Конгрегації Східних Церков, на прохання Блаженнішого Любомира (Гузара), було призначено преосвященного Владику Гліба (Лончину) Апостольським Візитатором для українців греко-католиків в Італії та Іспанії. Завдяки активній співпраці Апостольського Візитатора та Пасторального Координатора душпастирські осередки УГКЦ в Італії були організовані майже в усіх найбільших центрах скупчення українців. В Італії сприятливою обставиною для душпастирства вірних УГКЦ стала наявність монаших чоловічих та жіночих громад, а також двох українських папських колегій. Наприклад, з 2005 року Сестри Служебниці Генерального дому в Римі відвідують ув’язнених українських жінок у Римі (Centro Identificazione ed Espulsione). Тут постійно перебуває 10–12 жінок (їхня кількість змінюється), яких затримують без документів на території Італії. Сестри розмовляють з ними, надаючи духовну і моральну підтримку. Часто деякі з них перебувають на межі психічного й емоційного зриву. Сестри організовують з ними спільні і приватні молитви, провадять ду-
ховні розмови, приносять їм духовну літературу й релігійну атрибутику. На сьогодні при церковних громадах уже діє декілька недільних шкіл, в яких діти вивчають українську мову та культуру. Єднанню українських іммігрантів в Італії сприяє проведення різних культурномистецьких заходів, і в цьому велика заслуга українських студентів папських колегій. Десять років поспіль УГКЦ в Італії організовує День матері, що проводиться у Римі. На свято з’їжджаються представники українських громад з усієї Італії у кількості три-п’ять тис. осіб. З України на свято запрошують народних та заслужених артистів, відомих виконавців української пісні. Це свято по праву можна вважати найбільшим об’єднавчим заходом загальнонаціонального рівня в Італії. У багатьох містах Італії українські церковні громади беруть участь у «Святі народів», яке організовує італійська церква, де різні іноземні народи представляють власну культуру та традиції. Все частіше багато італійців приходить на наші богослужіння, щоб насолодитися їхньою духовною красою та співучістю. Більшість італійських родин, в яких працювали наші українці, добре обізнані з українською історією та культурою. Протягом останніх років основні зусилля УГКЦ в Італії спрямовані на душпастир-
ську опіку молоді. У Римі при парафії свв. Сергія і Вакха відбуваються регулярні зустрічі молодих українців Риму, за участю яких організовуються різноманітні духовно-культурні заходи розважального характеру. Подібна діяльність ведеться і в багатьох інших громадах Італії. Вагомим інформативно-об’єднавчим чинником протягом цих останніх років став християнський часопис українців в Італії «До Світла». Він розповсюджується серед українців усіх регіонів Італії і висвітлює різноманітні аспекти іммігрантського побуту і життя, а також роль Церкви в цьому житті. Зростання тиражу та кількості дописувачів стало доказом того, що журнал має не тільки інформаційну, але й об’єднавчу силу. Він навчає українців не цуратись українства та своїх традицій. З 2008 року в Інтернеті запрацював і веб-сайт УГКЦ (http://www.chiesaucraina. it), який інформує про діяльність УГКЦ в Італії, події у церковних громадах, імміграцію через призму церковної доктрини. На зазначеному веб-ресурсі можна також ознайомитися з координатами та розкладом богослужінь у душпастирських осередках УГКЦ в Італії. В Іспанії першими, хто прийшов із душпастирством до українців на початку 2000го року, були о. Йосиф Казанова (іспанський священик-бірітуаліст, який вивчив IMAGE UA №2/2013
85
Діаспора diaspora
ту. Одні повертаються до своєї країни, а інші засновують нові поселення. Так і почалася діаспора євреїв. І багато наших людей виїхало з України під час перших трьох хвиль, і майже ніхто не вернувся. Тому не можна ставитися до еміграції тільки негативно. Якби не було еміграції, не було б української Церкви в обох Америках, в Австралії та в Західній Європі. Еміграція може бути поштовхом до великого духовного і культурного збагачення, а не тільки фінансового. Сучасна еміграція змушує наших людей вивчати різні мови: італійську, іспанську, португальську, німецьку, англійську, грецьку тощо. Коли ще ми мали таку можливість? Головне — не втратити свого коріння, своєї ідентичності і духовності, не занапастити свою душу. — Які духовно-моральні виклики, на Вашу думку, окреслює перед людиною емігрантське життя?
Собор Святої Софії у Римі Church of St. Sophia in Rome
українську мову) та тодішній віце-ректор Львівської духовної семінарії Святого Духа о. Святослав Шевчук, теперішній Патріарх УГКЦ. Сьогодні тут діє 45 церковних громад УГКЦ. — Як Ви оцінюєте еміграцію як явище? Це позитивний чи негативний феномен? — Моя відповідь не може бути однозначною. Багато залежить від конкретних обставин. До речі, минулого року на одній із проповідей я сказав таке: «Якщо відчуваєте, що ваша сім’я розпадається, то я прошу вас не чекати на тисячі зароблених євро, а 86
IMAGE UA №2/2013
чимшвидше об’єднати родину і рятувати її. Бо скільки б тих грошей не було — вони не додадуть гармонії в сім’ї, якщо зламався стрижень вірності, любові та кохання, якщо діти йдуть манівцями». Але еміграція сама по собі не є тільки негативним явищем, хоча дуже болісне. Святе Писання сповнене прикладів емігрантського життя. Сам Авраам вийшов зі своєї землі і пішов у невідомий край. І завдяки тому виходові його назвали «батьком віри». Є вимушена еміграція ізраїльського народу в Єгипет та до Вавилону. І навіть Ісус з Обручником Йосифом і Богородицею були змушені емігрувати до Єгип-
— Викликів, мені здається, дуже багато. У церковному контексті, зокрема, постають виклики суто душпастирські, такі як брак ієрархічної структури УГКЦ у цих країнах, брак власних приміщень і залежність від доброти місцевої ієрархії, розсіяність людей. Хотів би назвати два інші серйозні виклики. Перший духовно-моральний виклик — це зберегти єдність сім’ї. В останній еміграційній хвилі виїжджають або батько, або мати на заробітки. Залишається вдома з дітьми хтось із батьків. Цей виїзд запланований, щоб заробити якусь копійку і через деякий час повернутися. Але дійсність інша. Хто планував виїхати на рік, вже 10 років працює далеко від сім’ї. Буває і таке, що батько виїжджає в одну країну, а мати — в іншу. Діти залишаються з бабусею вдома. І коли мама повертається до своєї родини, інколи її вже не сприймають як маму, хоч вона висилала дітям гроші. Вона почувається чужою у власному домі. І це почуття призводить до того, що вона повертається знову на заробітки, а інколи і діти кажуть: «Мамо, їдь заробляти нам гроші». Такі обставини дуже часто розбивають сім’ю. Деякі іноземні країни сприяють об’єднанню сім’ї, інші — менше. Але навіть та країна, що сприяла об’єднанню сім’ї, через економічну кризу не взмозі гарантувати іммігрантам таке право. Протягом останніх років спостерігаємо, що чоловіки частіше втрачають роботу, і тільки жінка працює, тому батько, щоб обмежити видатки, повертається в Україну, і сім’я знову розбита...
Діаспора diaspora
Д
ругий виклик пов’язаний із тими сім’ями, які купили чи взяли собі в кредит нерухомість і не збираються повертатися в Україну. Вони хочуть якнайшвидше інтегруватися в новій країні, що не дуже добре. Їхні діти, які ходять до місцевих шкіл, дуже скоро забувають рідну мову, повністю асимілюються у місцевому середовищі. Ця асиміляційна реальність робить неабиякий виклик нашим душпастирям. Отож, питання майбутнього наших дітей і молоді дуже тривожить. Тому перед нами стоїть чи не найбільший виклик — рятувати наших дітей, щоб не пропали як крапля води у глибокому морі.
Собор Святої Софії у Римі Church of St. Sophia in Rome
— Коли Ви останній раз були в Україні? Які враження отримали? Чи могли би розповісти, що найбільше сподобалося і не сподобалося? — Я народився в українській сім’ї в одному з південних штатів Бразилії у 1946 році, але перед цим вже мої діди народилися у цій країні. Тому я вже належу до третього покоління української діаспори в Бразилії. Але, до прикладу, у нашій родині є вже діти у моїх племінників — то вже п’яте покоління, і деякі з них ще розмовляють українською. Звичайно, зараз процес асиміляції став інтенсивнішим. З батьками ми завжди розмовляли українською мовою, а місцеву мову я вивчив у школі. Україна мене завжди приваблювала, і коли випала перша нагода, я приїхав до землі моїх прадідів як турист, ще за радянських часів у літі 1988 року, з нагоди 1000-ліття Хрещення Руси-України. Тоді я мав чудові враження від Києва, Львова. Неперевершені емоції, коли бачиш широкі поля, краєвиди, прекрасних людей. Але Україну я побачив з іншого боку, коли мене сюди направили у 1991 році не як туриста, але як священика, який отримав завдання допомагати УГКЦ, а особливо Василіанському Чинові організувати духовні навчальні заклади, бути виховником нового покоління священнослужителів. Тут я, пригадую (посміхається), зустрів зиму, до якої не був готовий, а треба було жити не у теплих келіях, а в зруйнованих монастирях у Крехові та Жовкві. І призвичаїтися до їжі було важко, бо хоч я знав українську кухню з Бразилії, все-таки довелось їсти «бульбу» і капусту і ще раз «бульбу» і капусту, до чого я не був призвичаєний. Після першого року перебування в Україні я повернувся до Бразилії, але через рік знову мене направляють в Україну на трирічний період, цього разу до Івано-Франківська, згодом до Зо-
лочева. У 1966 році мене обрали головним настоятелем Чину Василіан, і тоді я з Риму доїжджав щороку в Україну. Коли скінчив мандат головного настоятеля, знову доля мене звела з Україною — я став ректором семінарії у Брюховичах, біля Львова. Але через півроку, наприкінці 2005-го, Блаженніший Любомир (Гузар) мене покликав на єпископа-помічника до Києва, де я перебув повних три роки, і відтоді вже мав завдання відвідувати наших емігрантів по цілому світі. Це багатоетапне і різноманітне служіння в Україні дало мені можливість ознайоми-
ті люди у всіх сферах життя, працьовиті і жертовні, генії поезії, літератури, пісні. Народ з багатими традиціями і глибокими релігійними переконаннями. А які прекрасні церкви, іконостаси! Але найдужче мені болить, коли бачу жінок і бабусь, які на лютих морозах висиджують на міських майданах, щоб продати кілька головок капусти чи пару яєць, аби вижити. Така багата країна, а народ так бідує. Одні їздять на вишуканих іномарках, а інші тиснуться по жахливих маршрутках. Одні, щоб вижити, мусять емігрувати, а інші вивозять багат-
Еміграція сама по собі не є тільки негативним явищем. Головне — не втратити свого коріння, своєї ідентичності і духовності, не занапастити свою душу тися з усією Україною, мати живий контакт з людьми різних категорій, від високопосадовців до щирих простих селян, спілкуватися з людьми різних конфесій, проводити конференції в університетах, відвідувати найкращі вистави і концерти. Отже, тепер можу відповісти на питання про мої враження, отримані під час перебування в Україні. Це надзвичайно багата і гарна країна, мальовничі краєвиди, якими можна милуватися годинами, а Карпати... Мав нагоду сходити на вершини Піпівану і Говерли, мандрувати по смерекових лісах. Українці надзвичайно красиві і таланови-
ство за межі України і розкушують по найбагатших відпочинкових ресторанах світу. Ранить те, що все багатство країни у руках декількох магнатів. А українська політика — для мене справжній жах, свого роду суспільне насильство. Ще одна негативна риса української ментальності — це брак уміння порадіти успіхам ближнього. Брак вміння працювати мирно разом. Тому, на мою думку, так важко зберегти мир у суспільстві! Сумно усвідомлювати, що політики втратили великий здобуток помаранчевої революції. Віра Біла IMAGE UA №2/2013
87
Діаспора diaspora
An important informative-uniting factor during these years in Italy was the Ukrainian Christian magazine «To the Light.» It is distributed among all Ukrainian regions in Italy and tries to cover various aspects of immigrant life and living. UGCC’s Internet site (http://www.chiesaucraina.it/), also informs about UGCC activities in Italy, events in the church community and immigration through the lens of church doctrine has been working since 2008. At the specified website you can also read about the coordinates and the Church’s pastoral services in the centers of Italy. — How do you assess emigration as a phenomenon? Is this a positive or negative phenomenon?
«To not dissolve in a strange world...» Our interlocutor is a Bishop, Dioniciy (Lyahovuch) Apostolic Visitor for the Ukrainian Greek Catholics in Italy and Spain. We talk with Father Dionysius about the UGCC (Ukrainian Greek Catholic Church) and about the problems that arise in immigrants who want to preserve national and religious identity. — Bishop Dioniciy, for several years you are an Apostolic Visitor for the Ukrainian Greek Catholics in Italy and Spain. Tell us, please, about the UGCC within these countries. — For more than a decade of experience of niches mass Ukrainian immigration from Ukraine to Italy and Spain the UGCC managed to organize 140 religious communities in Italy and 45 in Spain. More than 50 priests serve in Italy and 20 priests serve in Spain. Nuns and volunteers help our priests, mostly with the education of children and spiritual guidance of youth. 88
IMAGE UA №2/2013
The unification of Ukrainian immigrants in Italy is contributed by holding various cultural events and there is a considerable contribution from Ukrainian students of Papa’s colleges. For ten years in a row the UGCC has organised Mother’s Day in Italy, held in Rome. About 3–5,000 thousands from the Ukrainian community arrive from all over the Italy on this day. Folk, honored artists and performers of known Ukrainian songs are invited from the Ukraine side on this holiday. This holiday is proudly considered as the greatest unifying event on a national level in Italy.
— My answer cannot be straightforward. Much depends on the circumstances. By the way, last year in one of the sermons I said: «If you feel that your family is breaking up, then I ask you not to wait for thousands of Euros to be earned and instead save your family as soon as possible. Because no matter how much money you will have, it will not add harmony to the family, especially if loyalty and love is broken and if children go astray.» But emigration itself is not just a negative phenomenon, although it is very painful the Scriptures is full of an emigrant’s life events. Abraham went out of his land and went to an unknown land and because of this he is called the godfather of faith. There was forced emigration of Israelis to Egypt and to Babylon. Even Jesus with Joseph and the Virgin Mary were forced to emigrate to Egypt. Therefore, we can’t look on emigration as just negative phenomena. If there were no emigration then there would not be the Ukrainian Church in the Americas, Australia and Western Europe. Emigration might be the opportunity for great spiritual and cultural enrichment and not just financial gain. Modern emigration makes our people learn different languages: Italian, Spanish, Portuguese, German, English, Greek and others. When have we ever had such opportunity in our history? The principal rule is not to spend your roots, your identity and spirituality, not to destroy your soul. — What spiritual and moral challenges for people, in your opinion, define emigrant’s life? — It seems to me that there is a lot of challenges. In the context of the church, in particular, we are facing a lot of challenges purely pastoral, such as a lack of hierarchy in UGCC in these countries, a lack of facilities and their
Діаспора diaspora
dependence on the kindness of the local hierarchy and dispersed people. I would like to mention two other serious challenges. The first spiritual and moral challenge is to keep the unity of the family. In the last wave of emigration either the father or mother emigrates for work reasons. One of the parents stays at home with the children. This visit is scheduled to earn a penny and come back in some time. But, the reality is different. The ones who were planning to leave for a year, already works there for 10 years away from the family. Such circumstances often break families. The second challenge is with those families who have bought or took on credit property and not thinking of coming back to Ukraine. They want to quickly integrate into new country that is better by itself. Their children, who attend local schools, very soon forget their mother tongue and fully assimilate within the local environment. This assimilation reality creates considerable challenges for our pastors. So, the question of our children and young people’s future is very worrying. We are facing the greatest challenge to rescue our children and not to miss a drop of water in the deep sea. — When were you in Ukraine the last time? What were your impressions? Could you tell us what did you like and what you didn’t like? — I was born into a Ukrainian family, in one of the southern states of Brazil in 1946, but before my birth my grandparents were born in this country. That is why I belong to the third generation of the Ukrainian diasporas in Brazil. Moreover, there are children in our family (my nephews’) that belong to the fifth generation and some of them still speak Ukrainian. Of course, now the assimilation process has became more intense. We always
now speak the Ukrainian language with our parents and the local language is studied in schools. Ukraine has always been attracting me and when the first opportunity arose to visit, I came to the land of my ancestors as a tourist, in the Soviet times, in the summer of 1988. On the occasion of the 1000th anniversary of the baptism of Rus-Ukraine. I had a wonderful impression of Kyiv and Lviv then. I had unmatched emotions when I saw wide fields, views and wonderful people. But I saw different Ukraine when I was sent here in 1991, not as a tourist but as a priest who was tasked to assist the UGCC and especially to help Basilian Chynovi to organize religious schools and to be schoolmaster for the new generation of priests. Here I recall (smiling) I first met with the winter, which I was not ready for and I
So presently I can tell you about my impressions from my multicolor living in Ukraine. Ukraine is an extremely rich and beautiful country, beautiful scenery that you can enjoy for hours. The Ukrainians are extremely beautiful and talented people in all dimensions of domestic life, hardworking and self-sacrificing, the geniuses of poetry, literature and songs. Rich people in folk and religious traditions and how beautiful are the churches and iconostasis! But what strikes me negatively, are women and grandmothers, that are hatching in terrible cold weather in the cities streets to sell a few heads of cabbage or a couple of eggs in order to survive. Such a rich country with such poor people! Some Ukrainians are riding expensive foreign cars, while others are riding poorly maintained busses. Some of them must emi-
Emigration itself is not just a negative phenomenon. The principal rule is not to lose your roots, your identity and spirituality, not to destroy your soul had to live not in warm buildings, but in destroyed monasteries in Krekhiv and Zashkov. Also getting used to food was difficult too, even though I knew Ukrainian cuisine from Brazil I still had to eat «tuber» and cabbage and again «tuber» and cabbage and I was not used to this. My multistage and variegated ministries in Ukraine have given me the opportunity to discover a whole new Ukraine, to have more contact with people of different social groups, from high officials to ordinary peasants, to communicate with people of different faiths, to hold conferences in universities and participate in the best performances and concerts.
grate to survive, while others transfer their money outside Ukraine and relax in the most fashion restaurants of the world. What strikes you the most is that all the country’s wealth is in the hands of a few tycoons. Ukrainian politics is the real horror for me, some kind of social violence. Another negative feature of the Ukrainian mentality is a lack of joy for a neighbor’s success. The lack of ability to work peacefully together. That is why, in my opinion, it is so hard to keep the peace in society. It is sad to think that the politicians have lost the great achievement of the Orange Revolution. Vira Bila IMAGE UA №2/2013
89
Діаспора diaspora
Роман Лунь: «Любіть Україну, служіть Україні, будьте українцями душею»
С
півзасновники товариства «Сила духу» у Філадельфії, представник Українського фонду культури в США і Канаді Роман Лунь разом зі своєю дружиною Даниїлою (керівником дитячої студії) виховують у закордонних українців любов до рідного краю, через демонстрацію традицій та культури відкривають світові нову незалежну Україну. Тож наші запитання до пана Романа стосуються саме того, як захистити права українців за кордоном та побудувати Всесвітній український культурно-інформаційний центр у Києві, в якому зберігатиметься вся інформація про українську діаспору у світі. — Пане Романе, Ви тривалий час працюєте з представниками так званої четвертої хвилі еміграції. Якою мірою, на Ваш погляд, держава використовує можливість співпраці із закордонним українством для просування іміджу України? — Я б сказав, що ця робота є не те що мінімальною, а взагалі не проводиться останнім часом. Це, на мою думку, зумовлено двома причинами. По-перше, діаспора за довгі роки дуже багато зробила для того, щоб зберегти українську ідентичність. Тільки українських церков в Америці, Кана90
IMAGE UA №2/2013
ді, Бразилії побудовано сотні. Працюють кредитні спілки, кооперативи, об’єднання українських громадян. Але, на жаль, керівництво тих громадських організацій залишається незмінним на своїх постах. Це особливо стосується Америки, Канади, Бразилії, Австралії — ви практично не знайдете молодшого за 75 років керівника в тих організаціях. Тобто майже нема тієї зміни, яка могла би бути. Потрібна свіжа кров для того організму, щоб він працював, але практично нічого цього не робиться. Ви ніколи не зробите у 60 років того, що зможете зробити у 30. У молодих є більше сміливості, більше бажання щось зробити. Це досить велика проблема з боку діаспори та її організацій. Друга частина діаспори — це так звані заробітчани (Італія, Іспанія, Португалія, Греція). Це молода хвиля, яка поїхала в 90-ті роки, і всі вони налаштовані, принаймні були до останніх часів, на те, що повернуться, бо вони мають тісний зв’язок із родинами. У багатьох позалишалися тут батьки, брати, сестри, родичі. Десятки мільярдів доларів на рік отримує Україна від тих заробітчан, і це фактично допомогло країні утримувати хоч якось свою економіку, тому що це величезні кошти. Але організації таких українців не дуже структуровані, або існує забагато маленьких груп, де кожен хоче бути лідером. Ви знайдете
в Іспанії чи у Греції декілька подібних організацій, які вважають, що саме вони є представниками цієї 4-ої хвилі еміграції. Який інтерес у Батьківщини до цих людей? На жаль, нічого серйозного не робиться. Наведу один приклад. У Португалії за останній рік Росія виділила понад €10 млн на підтримку російськомовних шкіл. А Україна для україномовних шкіл виділила приблизно $400 тис. Таке порівняння, як бачите, неадекватне, якщо врахувати, що охочих навчатися в українських школах у кілька разів більше, ніж у російських. Тому, доки держава і владні структури не зрозуміють, що це їхні громадяни, що вони хочуть співпрацювати і хочуть якоїсь уваги, допомоги, — нічого не станеться. І передусім вони повинні розуміти, що це в національних інтересах України, тому що ті люди фактично представляють Україну, показують нашу культуру і традиції. Я розкажу про товариство «Сила Духу», яке ми створили у Філадельфії і почали організовувати різдвяні вистави і виставки. На прикладі найбільшого у світі свята — Різдва — ми почали популяризувати традиції української культури. А почали із Святого Миколая. На виставах в ООН у НьюЙорку та Міжнародному фестивалі вогнів у Вашингтоні ми показуємо нашого Миколая, який у них називається Сейнт Нікола-
Діаспора diaspora
усом чи Санта Клаусом. Це однотипні персонажі, тільки наш Святий Миколай за сценарієм несе любов до рідного краю. Тут немає ніякого матеріального зацікавлення, а лише любов. Але вона все-таки має чимось підкріплятися. І це повинні розуміти наші владні структури і ті хто мав би думати про імідж України за кордоном. Ми пропонували щорічно робити день українського Святого Миколая у посольствах України в усіх країнах світу напередодні католицького Різдва, коли всі масмедіа шукають святкового інформаційного приводу. Це велика нагода для пізнання традицій та культури України, можливості розбудувати позитивний імідж у світі.
Співзасновники товариства «Сила духу» у Філадельфії, Роман та Дана Луні The cofounders of the “Power of Spirit” Society in Philadelphia, Roman and Dana Loun
— Ви — автор ідеї створити в Києві Всесвітній український культурно-інформаційний центр. Чи є якісь зрушення щодо реалізації цього проекту? — Я вважаю, що створення такого Центру, як бібліотека про діаспору, де на цифрових носіях буде зберігатися вся інформація, об’єднає українців всіх чотирьох хвиль еміграції. Для історії важливо все: від перших поселень українців за кордоном до сучасного життя діаспори. Для цього не потрібно великого приміщення і великих затрат, адже вся інформація зберігатиметься в електронному вигляді, а відеоматеріали можуть демонструватись на великих плазмових екранах. Центр міг би стати місцем дипломатичних зустрічей офіційних осіб, які приїжджають в Україну з різних куточків світу, закладом, де проводилися Дні культури українців із закордону. Доречно для цього було б створити виставковий і театральний зали. Пропозиції щодо створення були надані, переговори ведуться. На Всесвітньому форумі українців у Києві в 2007 та 2011 роках делегати цю ідею підтримали і вона була винесена у резолюцію форуму. Я мав також кілька неофіційних зустрічей з колишнім Президентом України Віктором Ющенком. Він був у захваті від цього проекту і кожного разу наголошував, що необхідно зустрітися і обговорити його. Були надані письмові пропозиції з цього приводу. Аналогічні пропозиції я надіслав до Національної ради по підготовці святкування 20-річчя Незалежності України, членом якої я був. Ці пропозиції десь завмерли у паперовій заметілі, тому що на сьогодні в Україні фактично не існує спеціальної інстанції, яка б конкретно займалася діаспорою і де можна було б вирішити всі ці питання.
Але все ж таки я переконаний, що колись Всеукраїнський культурно-інформаційний центр буде. Я не можу сказати коли, але що він буде — це однозначно. — Зараз у Національному КиєвоПечерському заповіднику діє виставка різдвяних лялькових композицій «Українське Різдво у Лаврі», авторства вашої дружини. Яка головна ідея цих лялькових композицій? — Цього року ми привезли найбільшу нашу збірку авторських робіт. Вони унікальні, і нічого подібного у світі немає. Ми прийшли до міністра культури М. Кулиняка з пропозицією, і вона була підтримана. Борис Олійник, Анна Герман теж підтримали цей проект, і тоді ми прийшли в Лавру і знайшли повне розуміння і підтримку генерального директора Любомира Михайлини. Нам запропонували різні приміщення, але найкраще всіх влаштувала колишня церква Св. Миколая ХІІ ст. де залишився релігійний дух наших традицій. Протягом 7–10 років ми з дружиною розробляли лялькові композиції. Створювали образи, які показують наші традиції, — Свята вечеря, Щедрий вечір, колядники з різних куточків України. Ми творили різдвяний дух композицій, підбирали інтер’єри, побутові речі, одяг, символи, щоб якнайкраще передати українські обряди, показати оте багатство і різноманітність регіонів України — від Заходу до Сходу. Але в той же час головною нашою ідеєю було підкреслити єдність українців, що в нас немає антагонізму, що ми одна велика родина. Іноді нам закидали, що на деяких костюмах, кар-
тузи з Росії. Ні. Це є Донецьк і Україна. Вони так само ставлять на стіл 12 страв, ті ж самі ікони, віра в Бога, звичаї. Костюми дещо інші, але ж все те саме у формі віри і культури. Відмінності є і вони мають бути. У цьому багатство нашої культури, і ми показуємо це. Ми щорічно експонувались у США і мали неабияку популярність. Кожного року у грудні наші виставки на міжнародному фестивалі вогнів відвідують понад 200 000 американців. Усі лялькові композиції унікальні та захищені авторськими правами. — М. Чернишевський сказав: «Історичне значення кожної людини вимірюється її заслугами перед батьківщиною, а людська гідність — силою патріотизму». Що для Вас означає патріотизм? — Моя відповідь дуже проста, і не треба розповідати багато. Коли мої батьки і батьки моєї дружини нас виховували, то прививали нам любов до Батьківщини і любов до Бога. Оце, на мою думку, ті головні засади, які повинна мати людина і громадянин тієї країни, в якій проживає. Коли ця любов є, то цим патріотизмом будеш жити завжди. Ми часто говоримо про те, що у нас немає національної ідеї і не знаємо, де її взяти. Моя відповідь на це проста, але її треба добре осмислити і сприйняти. Національна ідея і патріотизм, на мою думку, сконденсовані в трьох словах, і в нашому товаристві є гасло: «Любіть Україну, служіть Україні, будьте українцями душею». Оце ті три головні принципи. Наталія Сич IMAGE UA №2/2013
91
Діаспора diaspora
Roman Loun: “Love Ukraine, Serve Ukraine, Be Ukrainian with your Heart and Soul”
T
he cofounders of the Power of Spirit Society in Philadelphia, a representative of the Ukrainian Cultural Fund in the USA and Canada, Roman Loun, together with his wife Danyila, foster love to the native land via Ukrainians living abroad. They illustrate the new independent Ukraine to the world through the demonstration of traditions and culture. Hence our questions to Mr. Roman concerning precisely the subject of how to protect the rights of Ukrainians abroad and to build the World Ukrainian Cultural and Information Center in Kyiv where information about Ukraine’s expatriate diaspora communities around the world will be stored. — Mr. Roman, you have been working with the representatives of the so-called fourth wave of emigration for a long time. To what extent in your opinion does the state exploit an opportunity of collaboration with Ukrainians living abroad to promote the image of Ukraine? — I would say if this work is not minimal then there is none of it at all lately. From my point of view this is connected with two trends. Firstly, over a number of years the expatriate community has done quite a lot in order to preserve some Ukrainian identity, hundreds of Ukrainian churches alone have 92
IMAGE UA №2/2013
been built in countries like America, Canada, and Brazil. Credit unions, cooperatives, associations of Ukrainian citizens are functioning globally. But unfortunately the management of all those civil organizations has debilitated. This applies especially in America, Canada, Brazil and Australia, where practically you will not find a manager less than seventy-fives years of age within similar organizations. That is to say that there is almost no such change that is being implemented. New blood is needed for that organism to make its function but nothing like that is happening in practice. At the age of sixty you will never do things that you can do when you are 30. Young people have more courage, more desire for doing something. This is a very big problem on the part of expatriate community and its organizations. Another part of the expat community is the so-called migrant workers, for example in Italy, Spain, Portugal, and Greece. This is a young wave that left in 1990’s, and all of them intend, at least intended until quite recently, to come back because they have close relationships with their families. Many of them have their parents, brothers, sisters, relatives left here. Ukraine gets dozens of billion dollars a year from those migrant workers, and it has actually helped the country to sustain its economy somehow, because these are huge funds. But the organizations of such Ukrain-
ians are not structured enough, or there exists too many small groups which have been formed. Additionally, there is such a disease when everyone wants to be a leader and control. You can find several similar organizations in Spain or Greece which believe that these are them who are the representatives of this 4th wave. What interest does the native country have in these people? Unfortunately nothing serious is being done. Let me give an example. Last year Russia allocated more than 10 million Euros to support Russian-language schools existing in Portugal. Conversely, Ukraine granted approximately 400 thousand dollars to Ukrainian-language schools. As you can see, such a comparison is inadequate, considering that the numbers of those who wish to study in Ukrainian schools are several times higher than in Russian ones. Therefore until the state and governmental bodies realize that these are their citizens, that they wish to collaborate and get some attention and help, nothing will happen. First and foremost it is necessary to understand that this is within Ukraine’s national interest because in reality those people represent Ukraine, show our culture and traditions. I will tell you about our Power of Spirit Society that we founded in Philadelphia and initially started doing Christmas plays and ex-
Діаспора diaspora
hibitions. We took the holiday which is celebrated most of all in the world, Christmas, and started to show the traditions of Ukrainian culture. We started with St. Mykolai. At our performances at the United Nations in New York and at the International Festival of Lights in Washington we play our Mykolai who is known as St. Nicholas or Santa Clause there. All these are characters of the same kind, but our St. Mykolai according to the script bears have love to their native land. There is no material incentive here, just love. But it has to be backed with something and this has to be realized by our governmental bodies and those who should think about Ukraine’s image abroad. We proposed to celebrate annually the Day of Ukrainian St. Mykolai at the Ukrainian embassies in all counties in the world on the eve of Catholic Christmas, when all mass media are looking for a festive newsworthy occurrence. This is a great opportunity to get acquainted with the traditions and culture of Ukraine, to build up its positive image in the world. — You are the author of the idea of creating the World Ukrainian Cultural and Information Center in Kyiv. Are there any improvements concerning this project’s implementation? — I believe that creation of such a center, like a library on the expatriate community, where all the information will be stored via data medium, will unite Ukrainians of all “four waves of emigration”. Everything is impor-
tant for the history: all the way from the first settlement of Ukrainians abroad to modern life of expat community. You don’t need large premises or the considerable costs for these premises, because all the information will be stored in electronic format, and video materials can be screened on big plasma screens. The Center could become a place for diplomatic meetings of officials who come to Ukraine from different corners of the world, an establishment where Culture Days of Ukrainians from abroad would be held. It would be relevant to make a showroom and a theatre auditorium for these too. Proposals for the creation were submitted, the issue is now being negotiated. The idea was endorsed by the delegates and entered in the resolution at the World Forum of Ukrainians in Kyiv in 2007 and 2011. I also had several informal meetings with former President of Ukraine Viktor Yushchenko. He was enthusiastic about this project and every time he stressed that it was necessary to meet and discuss it. I submitted the written proposals on this subject. I sent similar proposals to the National Council for the Preparation to the Celebration of the 20th Anniversary of Ukraine’s Independence, of which I was a member. These proposals were frozen somewhere in a paper blizzard, because in reality there is no special instance in Ukraine today which would be specifically engaged in the expatriate community and where all these issues could be settled. But still I am sure that sometime an AllUkrainian Cultural and Information Center will exist. I cannot say when, but the fact that it will exist is definite. — The exhibition of Christmas dolls compositions by you, Ukrainian Christmas in Lavra, takes place in KyivPechersk Preserve now. What is the main idea of your dolls compositions? — This year we brought the biggest collection of our works of authorship. They are unique of their kind, and there is nothing similar in the world. We came to the Minister of Culture M. Kulyniak with the proposal and he gave his support to it. Borys Oliynyk, Hanna Herman also supported this project, and thus we came to Lavra and were entirely understood and supported by the Executive Director Lubomyr Mykhailyna. We were offered different facilities, but the most convenient for all was the former Church of St. Mykolai dating from the XII century where the religious spirit of our tradition was preserved.
W
ithin seven-ten years I and my wife have developed our dolls compositions. We created the displays that showed our traditions — Christmastide, Epiphany Eve, Christmas carolers from different corners of Ukraine. We created the Christmas spirit of compositions, matched interiors, household items, clothing, symbols, in order to reproduce, to the best of our abilities, the Ukrainian traditional ceremonies, showing the wealth and variety of Ukraine’s regions — from West to East. Moreover, at the same time our main idea was to emphasize the unity of Ukrainians, the fact that we have no antagonism and we are one big family. Sometimes we were reproached some costumes have Russian caps. No, these are Donetsk and Ukraine. They also lay their tables with the dinner of 12 course, they have the same icons, belief in God, and follow these religious customs. The costumes are different but everything is the same in the form of faith and culture. There are differences and they have to exist. This is where we have the wealth of our culture and we show it well. We exhibited in the USA every year and were exceptionally popular. Each year in December our exhibitions at the International Festival of Lights are visitd by more then 200,000 Americans. All dolls compositions are unique and copyrighted. — M. Chernyshevsky said: “Historic significance of every human being is measured by the services to his native land, and human dignity — by the power of his patriotism”. What does patriotism mean for you? — My answer is very simple and I don’t need to elucidate much to answer this question. When my parents and my wife’s parents were bringing us up they fostered love for our motherland and love for God in us. In my opinion these are those basic principles which every person and citizen is to have for the country where he lives. When you have this love you will always live inspired by this patriotism. We often say that we don’t have our national idea and we do not know where to initiate this. My answer to that is simple but it calls for careful thought and understanding. The national idea together with patriotism lies in three words, and there is a slogan in our society, and I personally also follow it: “Love Ukraine, serve Ukraine, be Ukrainian with your heart and soul”. These are those basic principles. Nataly Sych IMAGE UA №2/2013
93
Мистецтво Art
«Український Мікеланджело» в Луврі «Геніальному майстрові, якому в результаті перехрещень багатьох європейських художніх традицій із традиціями місцевої ремісничої та професійної різьби вдалося витворити новий феномен пластики, що ввійшла в європейський контекст як українська експресивна пізньобарокова пластика другої половини XVIII ст.»* Хто він і звідки цей загадковий майстер? Іоан Георгій Пінзель... Хто ж він — цей геніальний скульптор? До цього часу не з’ясовано де й коли він народився та помер, хто за національністю, як з’явився в Бучачі на «фабриках» графа, канівського старости Миколи Потоцького, який був його головним замовником і патронатом, де набував основ сницарського ремесла? Нау*Стецько Віра. Таїна Пінзеля. — Київ: Майстер книг, 2012. — c. 14
94
IMAGE UA №2/2013
ковці проводять паралелі між реальними фактами та аналогіями зіставлень для того, щоб хоча б якось вималювати творчу особистість Пінзеля. Попри те, що на сьогодні існує значна кількість наукових праць, як українських, так і закордонних дослідників, і навіть художніх книг, присвячених життю і творчості Пінзеля, його персона все ж таки залишається загадковою. І тому кожне нове дослідження сприймається на рівні сенсації. Але відомо, що цей видатний майстер в 1740-х роках уперше з’явився на мистецьких теренах Західної України і працював на замовлення одного з найбагатших магнатів Миколи Потоцького разом з іншими скульпторами, яких Потоцький запрошував до себе з різних країн. Особливо тісно Іоан Георгій Пінзель протягом 1750–60-х років співпрацював з архітектором Бернардом Меретином у Львові, Ходовичах (тепер Львівська область), Городенці (нині Івано-Франківська область), Монастирську та Бучачі (сучасна Тернопільська область). У 1995 році польські історики виявили цінні записи щодо одруження скульптора. Нині відомо, що Пінзель 13 травня 1751 року одружився у Бучачі із вдовою Марі-
анною Єлизаветою Кейтовою з родини Маєвських. А також є два записи в книзі хрещень, які засвідчують існування двох синів митця — Бернарда та Антонія. Згідно із записами у метричній книзі, 24 жовтня 1762 року вдова Єлизавета Пінзелева вийшла заміж за Іоана Беренсдорфа. Отже, можна стверджувати, що скульптор помер у кінці 1761 року. Однак записів про смерть майстра відшукати не вдалося, як і його могилу в Бучачі.
Віртуози різця Творчість Іоана Георгія Пінзеля — неповторне й унікальне художнє явище української культури доби пізнього бароко, що відзначається своєрідною вишуканою емоційністю й динамікою, багатством пластичного декору. Майстер, який одразу з перших робіт надзвичайно високо підняв планку. Постає питання: де він набув тих знань, аби досягти такого рівня майстерності? Це невідомо. Але відомо те, що завдяки його майстерності виник новий мистецький напрям, що не мав аналогів у Європі. Творчий доробок митця ще повністю не розкритий. Значна кількість творів потребує реставрації. Але на сьогодні відомо
Мистецтво Art
близько 55 скульптурних творінь Пінзеля, які вдалося атрибутувати на основі архівних знахідок і стилістичних порівнянь. Це твори з церкви Покрови Святої Богородиці з Бучача, костьолу Вознесіння Пресвятої Діви Марії з Монастирська та з годовицького й городенківського комплексів. Творам Пінзеля притаманні напружений драматизм у поєднанні з психологічною заглибленістю образів та експресивна форма, що досягалася надзвичайно сміливою віртуозною обробкою матеріалу. Це підтверджують спеціально розгорнуті та готично вигнуті корпуси святих, гострі лінії «фантазійного» драпування одягу персонажів. Непропорційні частини тіла, динамічна напруга мускулів, неприродно вигнуті пальці, складки одягу, які передаються темпераментно різаними площинами... Все це свідчить про високу пластику його творчої думки, композиційну витонченість і авторську манеру виконання. Завдяки такому високому рівню майстерності скульптора та творчій активності місцевих митців особистий творчий почерк Пінзеля розвинувся у цілу скульптурну школу. Його майстерність взяли за основу і трансформували у нових пластичних формах близько сорока послідовників, які працювали разом із Пінзелем, а також після його смерті. Серед них відомі представники Львівської барокової школи брати Матвій і Петро Полейовські, Франциск Оленський, Іван Оброцький, Михайло Філевич. Але варто зазначити, що творчість Іоана Георгія Пінзеля, не лише для України, а й для всього світу відкрив відомий дослідник Борис Возницький, який в суворі шістдесяті власноруч збирав і рятував розкидані скульптури майстра. Він також брав активну участь в організації виставки в Луврі, адже це було вершиною його мрій.
«Пізнє бароко в ранньому сьогоденні» З 21 листопада 2012 року по 25 лютого 2013 року у найбільш популярному та авторитетному музеї світу — паризькому Луврі, в колишній королівській капличці XVII ст. відбулася виставка «Іоан Георгій Пінзель. Скульптура бароко в Україні XVIII ст.». Вперше Україна представляє на такому високому міжнародному рівні одні з кращих зразків свого мистецького надбання. Усі роботи для експонування відбирали французькі мистецтвознавці. Спеціалісти відібрали 28 експонатів: з Львівської національної галереї мистецтв (15 експонатів), Івано-Франківського художнього музею
(3 експонати), Тернопільського обласного краєзнавчого музею (7 експонатів), Тернопільського обласного художнього музею (2 рельєфи, які тимчасово зберігаються в церкві Покрови Пресвятої Богородиці в Бучачі) та єдину кам’яну скульптуру — статую Святого Онуфрія із храму в селі Рукомиш Бучацького району. Але потрапили до Лувру лише 27 робіт. З громадою Рукомиша щодо скульптури святого Онуфрія домовитися не вдалося. Скульптура святого Онуфрія мала бути центральною на експозиції у Луврі, адже це справжній шедевр кам’яної пластики. Саме тому нею особливо зацікавилися поціновувачі мистецтва з Лувру. У музеї роботи Пінзеля представили також Польща і Німеччина. Постає питання: як вони туди потрапили? Припускають, що маленькі ескізи робіт, так звані «боццетті», могла вивезти дружина з дітьми після його смерті до Німеччини або ж вони збереглися ще з часів перебування Пінзеля в Європі. Польща презентувала одну роботу Пінзеля — «Розп’яття Ісуса Христа», яку римо-католицька громада з села Годовиці забрала із собою до Польщі під час великого переселення. Переговори з Лувром розпочалися три роки тому. Весь цей час українські реставратори працювали над відновленням скульптур, аби світ побачив твори українського митця в усій красі.
Куратор виставки Гійем Шерф прогнозував, що виставка в Луврі зацікавить велику кількість відвідувачів і що роботи Пінзеля будуть приваблювати не лише французів, а й інших європейських поціновувачів, адже в музеї немає аналогів таких виразно барокових скульптур. Зрештою, він не помилився. Вже на відкритті виставки була рекордна кількість відвідувачів, і щоб побачити неповторні мистецькі шедеври, потрібно було вистояти чергу. Пінзель — це надзвичайно яскрава, надзвичайно емоційна та рідкісна родзинка скульптурного світу, це унікальна манера виконання робіт, яка вразила французів та естетів з інших країн світу. Виставка в Луврі, в серці високого мистецтва світового рівня, — грандіозна подія, оскільки Україна вперше за роки незалежності представляє свої роботи. Велика гордість бачити плакат українського скульптора поряд з плакатом уславленого Рафаеля в стінах одного з найшанованіших музеїв світу. Це безперечно допоможе ввести у світову культуру мистецьке надбання цього без перебільшення геніального митця, творчість якого донедавна була відома вузькому колу шанувальників. Україна відкрилася Європі у сфері високого мистецтва і підняла свій художній імідж. Тепер залишається важливим його належно підтримувати. Nataly Sych IMAGE UA №2/2013
95
Мистецтво Art
“Ukrainian Michelangelo” in Louvre “To the Master of genius who managed to create a new phenomenon of plastic arts as the result of intersecting many European artistic traditions with the local handicraft and professional carving traditions, the phenomenon that was included into the European context as Ukrainian expressive Late-Baroque plastic arts of the latter half of the XVIII century.” Who is he and where does this mysterious Master come from? Ioann Heorhij Pinzel... Who is he this sculptor of genius? Recently, it was not even known where and when he was born or died, what his nationality was, how he appeared in Buchach at the “factories” of the count, the elder of Kaniv Mykola Pototsky who was his major customer and patronage, where he gained the basics of sculptural craft. Scientists draw parallels between real facts 96
IMAGE UA №2/2013
and analogous comparisons in order to outline Pinzel’s creative personality. In spite of the fact that today there exists a good deal of research written by both Ukrainian and foreign researchers and even fiction books dedicated to Pinzel’s life and art, his personality is still a mystery. Therefore every new study is perceived as a sensation. However it is known that this prominent Master appeared at the artistic vast of Western Ukraine for the first time in the 1740-s and that he was engaged in fulfilling orders of one of the richest magnates Mykola Pototsky and together with other sculptors invited by Pototsky from different countries. During 1750–60-s Ioann Heorhij Pinzel worked in particular close rapport with the architect Bernard Meretyn in Lviv, Khodovychi (today’s Lviv region), Horodenka (today’s Ivan-Frankvsk region), Monastyrsk and Buchach (today’s Ternopil region). In 1995 Polish historians discovered valuable records about the sculptor’s marriage. It has now been established that on May 13 1751, in Buchach, Pinzel got married to a widow Marianna Elizabeth Kejtowa. She was a descendent of the Majewsky family. In addition, there are two records in the register of baptism which provide evidence to the existence of the Master’s two sons — Bernard
and Anthony. According to the records in the church’s Metric Book, on October 24, 1762 Widow Elizabeth Pinzelewa got married to Ioann Berensdorf. Thus one may state that the sculptor died at the end of 1761. Though, as of yet no records concerning the Master’s death, as well as his grave in Buchach have been discovered.
Virtuoso of the Cutter The art of Ioann Heorhij Pinzel is an inimitable and unique artistic phenomenon of Ukrainian culture from the Late-Baroque period and stands out for its original refined emotionality and dynamical rich sculptural decor. The Master who has set himself an unusually high set of standards right from his early works. This brings up the question: where did he gain the knowledge that enabled him to reach such creative heights? It is unknown. However, it is understood that a new trend in art that had no analogues in Europe appeared due to his masterhood. The Master’s artistic legacy is still not fully discovered. Quite a number of the works of his art need putting in restoration. Today we know of around 55 works of sculpture by Pinzel which were successfully restored on the ground of the archival findings and stylistic comparison. These are the works
Мистецтво Art
from the church of the Intercession of the Holy Virgin in Buchach, the church of the Assumption of the Virgin Mary, and from Hodovitsa and Horodenka complexes. High-stakes drama combined with the psychological absorption of characters and expressive forms which were achieved due to unusually daring and delicate material processing are peculiar to Pinzel’s works. This is stressed by intentionally unfolded and Gothically curved bodies of the Saints, sharp lines of “fancy” fichu on the characters’ garments. Disproportioned parts of the body, dynamic tension of the muscles, unnaturally curved fingers, pleats in clothing emotionally described by cut planes... It all goes to show the high plasticity of his artistic thinking, compositional refinement and the author’s individual style. Due to the high level of the sculptor’s excellence and creative initiatives of local artists, Pinzel’s individual idiom has been developed into the whole school of sculptural arts. His craftsmanship was taken as a ground and transformed in new sculpturesque forms by about forty followers who worked together with Pinzel as well as after his death. Famous representatives of Lviv Baroque school brothers Matviy and Petro Polejowsky, Francis Olensky, Ivan Obrotsky, Mykhailo Filevych were among them. However it should be noted that Ioann Heorhij Pinzel’s art was discovered not only for Ukraine but also for the whole world by a famous researcher Borys Voznytsky, who was collecting and saving scattered sculptures of the Master with his own hands during the 1960-s. He was also actively involved in the organization of the exhibition in Louvre as it was at the pinnacle of his dreams.
“Late Baroque in Early Contemporaneity” The Exhibition “Ioann Heorhij Pinzel, a Baroque Sculptor in the XVIII-Century Ukraine” took place at the most popular and reputable museum of the world, the Louvre in Paris, at the former royal chapel of the XVII century, from November 21, 2012 to February 25, 2013. It was the first time when Ukraine displayed some of the best specimens of its cultural heritage at such a high international level. All sculptural works for the exhibition were selected by French fine art experts. The experts selected 28 exhibits: from Lviv National Art Gallery (15 exhibits), IvanoFrankivsk Art Museum (3 exhibits), Ternopil Regional Studies Museum (7 exhibits),
Ternopil Regional Art Museum (2 reliefs which are temporary treasured in the church of the Intercession of the Holy Virgin in Buchach) and the unique figure carved in stone — the statue of St. Onufriy from the temple in Rukomysh village, Buchach region. But only 27 sculptural works were accepted into the Louvre. They failed to come to agreement on the statute of St. Onufriy with the Rukomysh community. The statute of St. Onufriy was meant to become the main exhibit at the exposition in Louvre, because it is a real masterpiece of plastic arts carved in stone. That’s exactly why the connoisseurs of art from Louvre became especially interested in it. Pinzel’s works exhibited in the museum were also sent in by Poland and Germany. The question that has to be answered is: how did they get there? It is assumed that small maquettes of the sculptural works, the socalled “bozzetto”, could have been taken out to Germany by his wife and children after his death, or perhaps they could have been preserved there since the time of Pinzel’s stay in Europe. Poland sent in one work by Pinzel — the Crucifix of Jesus Christ, which had been taken to Poland by Roman Catholic community from Hodovitsa village during a great migration. The negotiation with Louvre stared three years ago. All this time Ukrainian restorers have been working at the restoration of the sculptures, to let the world see the works of the Ukrainian Master in all their beauty.
The Exhibition Curator Giyem Sherf forecasted that the exhibition in Louvre would catch the interest of a great number of visitors and that the sculptural works by Pinzel would attract not only the French people but also other European connoisseurs, as there are no analogues of such expressive baroque sculptures in the museum. He was indeed correct. There were record-breaking numbers of visitors at the exhibition opening, with people required to stand in a queue before seeing inimitable masterpieces of sculptural arts. Pinzel is the exceptionally bright, extremely emotional and rare zest in the world of sculpture; he had a unique style in creating his works that amazed the French people and aesthetes from other countries of the world. The exhibition in Louvre, the heart of world-class high art, is a mega event, because Ukraine has exhibited its artistic works for the first time within the years of its independence. It is a great proud moment to see the Ukrainian sculptor’s poster next to the famous Raphael’s poster within the walls of one of the world’s most respected museums. Undoubtedly, it will help to introduce into the world culture the cultural heritage of this literally artist of genius, whose artistry, until quite recently, has been known to a restricted group of his admirers. Ukraine has opened itself for Europe in the sphere of high arts and raised its artistic image. Now it becomes important to maintain this status. Nataly Sych IMAGE UA №2/2013
97
Мистецтво Art
Вечно юный балет
П
рименительно к балету «Щелкунчик» определение «вечно юный» приобретает новые смыслы. Дело в том, что балет на музыку Петра Чайковского действительно разменял век (в декабре прошлого года отметил свое 120-летие). А кроме того, до сих пор не существует единой общепринятой трактовки этого шедевра. Несмотря на то, что «Щелкунчик» создан в конце XIX столетия, когда строгие хореографические каноны искусства Мельпомены были особенно сильны и неподвластны каким-либо изменениям, постановка не получила единого сценического воплощения, как два других шедевра балетного наследия Чайковского — «Спящая красавица» и «Лебединое озеро». История хореографического искусства знает множество авторских прочтений знаменитого произведения, за созданием которого стоят две великие фигуры, два гения: русский композитор Петр Ильич Чайковский и немецкий писатель Эрнст Теодор Амадей Гофман. Хрестоматийными считаются постановки плеяды выдающихся хореографов:
98
IMAGE UA №2/2013
Л. Иванова, Ф. Лопухова, В. Вайнонена, И. Вельского. Позже стали появляться экспериментальные, новаторские версии фантастического повествования Гофмана и философской музыки Чайковского.
В поисках гармонии Театральная премьера балета состоялась 6 декабря 1892 года в Петербурге на сцене Мариинского театра. Постановщиком «Щелкунчика» был Лев Иванов, заменивший уже в начале работы над спектаклем тяжело заболевшего М. Петипа (по другой версии Петипа отказался ставить балет, потому что не увидел гармонии между своим либретто и музыкой). На следующий день после премьеры композитор писал брату: «Милый Толя, опера и балет имели вчера большой успех. Постановка того и другого великолепна, а в балете даже слишком великолепна, — глаза устают от этой роскоши». Критики уже тогда отметили, что музыка и сюжет балета находятся в некотором противоречии. У Петипа — «бездумно-пряничный» детский балет, у Чайковского в музыке — крушение мечты, неумолимая судьба, разрушаю-
щая человеческое счастье. «Щелкунчик» до сих пор является очень сложным для хореографов всех поколений. Поэтому неслучайно, что балетмейстеры сначала в России, а затем и в западных странах, стали искать пути сближения балетного сюжета с музыкой. В России первым из тех, чей «Щелкунчик» признан, безусловно, удачным, стал Василий Вайнонен. В 1934 году он внес коррективы в старый сюжет, а главное — заменил детей в конце первого акта танцовщиками театра (позднее эти партии исполняли ученики выпускного класса Хореографического училища), и, таким образом, дал героям возможность танцевать, превратив балет из концерта для детей в историю о девочке, полюбившей некрасивую куклу-Щелкунчика. Далее следовали удачные балеты Юрия Григоровича в Большом театре (самое гармоничное слияние музыки и либретто), Игоря Бельского в Малом оперном театре в Ленинграде (очень интересно поставленное приближение к сказке Гофмана), Михаила Барышникова в АБТ (балет об испытании
Мистецтво Art
любовью) и самый трагический вариант американца Дональда Бёрда (сборная труппа) в Нью-Йорке.
Лучшие исполнители Спустя сорок лет после премьеры спектакля, в тридцатые годы минувшего века, когда идеология в России оказалась под мощным политическим давлением, определенные изменения добрались и до такой, казалось бы, невинной вещи, как балет «Щелкунчик». Главная героиня сменила имя и превратилась из немецкой девочки Марихен в русскую Машу. Но что объединяет, пожалуй, всех «Щелкунчиков» в мире: в этом прекрасном спектакле всегда были задействованы лучшие силы любой балетной труппы. Например, в 1932 году попасть на балет «Щелкунчик» в Мариинском театре (который тогда назывался Кировским) было практически невозможно, ведь в партии Маши была занята великая Галина Уланова. «Обыкновенная богиня» — так называли эту гениальную танцовщицу. Галина Сергеевна говорила о балете: «По своему общему идейному смыслу «Щелкунчик» имеет много общего с другими балетами Чайковского: здесь тот же мотив преодоления «злых чар» победоносной силой любви и человечности. Недоброму, коварному противопоставлен мир детской души: такой робкой и трогательной. Моя цель — передать в движении стремление к добру, утверждение света и радости». Поэтому закономерно, что теперь в квартире-музее Улановой посетителей встречает огромный Щелкунчик в человеческий рост, которого подарили в театре Галине Сергеевне на 70-летний юбилей. Но обратимся к другим исполнителям. В постановке
1939 года партию Маши исполняла прославленная балерина Марина Семенова. Щелкунчик же в этой постановке воплощался прекрасным артистом Алексеем Ермолаевым. Не менее знаменита, чем ее предшественники, и другая сценическая версия балета «Щелкунчик», поставленная в Большом театре в 1966 году. В этом спектакле главные партии исполняли Екатерина Максимова и Владимир Васильев, которые по праву считаются одним из лучших дуэтов ХХ века. Екатерина Максимова так характеризовала свою роль: «Мою партию нельзя назвать технически такой уж сложной. Здесь трудность совсем иного порядка: показать, как жизнь становится сказкой, причем показать так, чтобы тебе поверил самый взыскательный зритель — ребенок!»
Судьбоносным этот балет стал для выдающегося танцовщика Михаила Барышникова. Он впервые заблистал именно в этом спектакле, потом в течение нескольких лет танцевал главную партию на разных сценических площадках США. В 1977 году Барышников решил сделать свою версию «Щелкунчика» и выступил в этом балете не только как солист, но и как хореограф. В версии танцовщика изменилось даже имя главной героини: вместо Марихен она получила имя своей куклы Клары. Михаил Барышников говорил о балете: «Невероятный простор для творчества возможен в этом спектакле. Здесь очень много воздуха и свободы. И это — прекрасно!»
«Щелкунчик» в наши дни в нашей стране Большим успехом, как у взрослых, так и у детей пользуется этот чудесный балет в Украине. Как уже было отмечено выше, за прошедшие 120 лет «Щелкунчика» трактовали и как детский спектакль, и как мрачное зрелище с элементами мистики, и как роскошную рождественскую сказочную феерию. Постановка Национального академического театра оперы и балета Украины имени Тараса Шевченко органично сочетает глубокое проникновение в музыку с яркой сказочностью и красотой классического танца. Одна из лучших исполнительниц главной партии в «Щелкунчике» — Татьяна Лёзова. Ее трактовка, безусловно, заслуживает быть увиденной самой широкой зрительской аудиторией. Балерина демонстрирует на сцене скульптурную завершенность каждой пластической позы, которая органично вплетается в непрерывность балетной фразы. Танец Татьяны Лёзовой поражает своей цельностью и органичностью. Как отмечают балетные критики, актрисе присуща точнейшая дозировка нюансов из серии чуть-чуть, слегка, совсем немного, а в итоге — просто потрясающе, что и отличает мастера от начинающего. В итоге, в сценическом воплощении роли видна истинная балетная красота. Татьяна Лёзова — драматически ярко одаренная артистка, превосходно владеющая залом и зрительским вниманием и ведущая за собой. Уровень исполнения, подобный лёзовскому, можно увидеть только у небольшого числа танцовщиков, и этот уровень достоин великого балета. IMAGE UA №2/2013
99
Мистецтво Art
Eternally Young Ballet
W
ith reference to the ballet «The Nutcracker» the definition of «forever young” takes on a new meaning. This ballet, to the music by Tchaikovsky, is more than one hundred years old (last December it celebrated its 120th anniversary.) However, so far there is no single generally accepted interpretation of this masterpiece. Despite the fact that “The Nutcracker” was created at the end of XIX century, when the strict canons of choreographic art of Melpomene were particularly strong and beyond any changes, production has not received a single stage presentation as the other two masterpieces of ballet heritage by Tchaikovsky — “Sleeping Beauty” and “Swan Lake.” History of choreographic art knows many reads of famous work that were created by two great figures, two genius: Russian composer Pyotr Ilyich Tchaikovsky and the German writer Ernst Theodor Amadeus Hoffmann. The choreography of many outstanding choreographers is considered to be basic: Lev Ivanov, F. Lopukhov W. Winona, J. Bel-
100
IMAGE UA №2/2013
sky. Experimental, innovative version of the fantastic story of Hoffmann and philosophical music of Tchaikovsky began to appear later.
In search of harmony On December 6, 1892 there was a theatrical premiere of a ballet in St. Petersburg at the Mariinsky Theatre. Lev Ivanov was the director of “The Nutcracker”. At the beginning of work on the show, he substituted M. Petipa who was seriously ill (according to another version, Petipa refused to set the ballet, because he did not see the harmony between his libretto and music). The day after the premiere the composer wrote to his brother: “Dear Tolia, opera and ballet had great success
yesterday. The choreography of both was gorgeous and the ballet was even too great, — my eyes were tired of that luxury.” Already at that time critics pointed out that the music and the story of the ballet were in some conflict. Petipa got “Thoughtless and gingerbread” children’s ballet and Tchaikovsky’s music was the collapse of a dream, an inexorable fate that destroys human happiness. “The Nutcracker” is still very difficult for all generations of choreographers. It is no coincidence that the choreographers first in Russia and then in the West, began to seek a rapprochement of music with the ballet scene. Vasily Vainonen was the first in Russia whose “The Nutcracker” was recognized as good. In 1934, he made adjustments to the old story and most importantly he replaced children at the end of the first act with dancers of the Theater (later these parts were performed by students of the graduating class of Choreographic School), and thus he gave the heroes the opportunity to dance, turning ballet from a concert for children into a story about a girl who loves ugly doll Nutcracker. It was followed by a successful ballet by Yuri Grigorovich at the Bolshoi Theatre (the harmonious fusion of music and the libretto), Igor Belsky in Maly Theatre in Leningrad (very
Мистецтво Art
interesting approach to the Tales of Hoffmann), Mikhail Baryshnikov at the ABT (ballet-examination of love), and the most tragic version of American Donald Byrd (combined company) in New York.
The best performers Forty years after the premiere, in the thirties of the last century, when ideology in Russia came under strong political pressure, some changes got to such seemingly innocent things like ballet and to the “The Nutcracker.” Main character changed the name and German girl Marihen turned into Russian girl Masha. But what unites, perhaps, all the “Nutcrackers” in the world: is that it always involves the best dancers of any ballet troupe in this wonderful show. For example, in 1932, it was almost impossible to get to the “Nutcracker” ballet at the Mariinsky Theatre (then known as the Kirov), because the great Galina Ulanova played Masha’s party. “Ordinary Goddess” — they called this brilliant dancer. Galina said about ballet: “In its general ideological meaning “The Nutcracker” has much in common with other ballets of Tchaikovsky — it has the same motive of overcoming the “evil spell” by the victorious power of love and humanity. Evil and treachery is opposed by the world of a child’s soul: timid and touching. My goal is to convey by movement the striving for good, the statement of light and joy.” It is logical that now visitors to the apartment-museum of Ulanova are greeted by a huge man toll Nutcracker, which was
presented to Galina on her 70th anniversary at the theatre. But let’s talk about other performers. The well-known ballerina Marina Semyonova performed the role of Masha in a performance in 1939. Nutcracker in this production is embodied by the great artist Alexei Ermolaev. Another stage version of the ballet “The Nutcracker,” that was staged at the Bolshoi Theatre in 1966, is no less famous than its predecessors. In this play the main roles are performed by Ekaterina Maximova and Vladimir Vasiliev, who are considered one of the best duets of the twentieth century. Ekaterina Maximova described the role: “My party can not be considered technically very complicated. The difficulties here are of a different level — to show how life becomes like a fairy tale, and play so that the most demanding audience — children — believe you!” This ballet has become a life-changer for the outstanding dancer Mikhail Baryshnikov. He first shone in this play, then within a few years he danced the title role at different venues in the United States. In 1977, Baryshnikov decided to make his version of “The Nutcracker” and took part in this ballet, not only as a soloist, but also as a choreographer. In the version of the dancer he even changed the name of the main character: instead Marihen she got the name of your doll Clara. Mikhail Baryshnikov talked about the ballet, “The Incredible space for creativity is possible in this performance. There is a lot of air and freedom. So it is perfect!”
«The Nutcracker» today in our country Both adults and children in Ukraine have successfully enjoyed this beautiful ballet. As previously noted, for the last 120 years, «The Nutcracker» was treated like a child’s play, a dismal show with elements of mysticism or a fabulous luxury Christmas extravaganza. The choreography of the National Academic Theater of Opera and Ballet of Ukraine by Taras Shevchenko organically combines deep insight into the music with bright fabulousness and the beauty of classical dance. One of the best performers of the main roles in «The Nutcracker» is Tatyana Lezova. Her interpretation is certainly worthy of being seen by extensive audiences. A ballet dancer on stage shows sculptural completeness of each plastic poses, which are organically woven into the continuity of the ballet phrases. Tatiana Lezova’s dance amazes by its integrity and organic nature. As for the ballet critics, the actress is inherent in the exact dosage of the nuances of the series a little bit, a little, very little, and in the end — just amazing, what distinguishes a great master from the beginner. Finally, a true beauty of ballet is seen in stage incarnation. Tatiana Lezova is a dramatic, bright and talented artist, great for audiences and with the attention that follows. Lezovska’s level of performance is similarly illustrated by only a small number of dancers and this level is worthy of the great ballet.
101
Мистецтво Art
М. Степаненко
БЕРЕСТЕЧКО В ПАРИЖІ
Король Польщі Ян ІІ Казимир (1609–1672), з чиїм ім’ям пов’язана українсько-польська війна середи ни ХVII ст., після зречення від польської корони у 1668 році переїхав до Парижа, де і помер на початку 1672 року. Похований він був в абатстві Сен-Жерменде-Пре у центрі французької столиці. Саме це поховання і буде темою статті *** Після смерті Казимира в каплиці абатства, де відбулось його поховання, було зведено надгробок у вигляді скульптурної композиції, яка складалася з пам’ятника королю та металевого барельєфу із зображенням моменту битви між козаками і поляками під Берестечком. По обидві сторони барельєфу знаходяться мармурові стели з текстом панегіричної епітафії, присвяченої життю Казимира. Щодо творців скульптури Короля та барельєфу, то ними були скульптори Сієр де Марсі та Жан Тібо — фахівці найвищого класу. Фінансування робіт забезпечували найближчі родичі Яна-Казимира — Анна Гонзаго та герцог д’Енгієн. *** А тепер повернемося на двадцять чотири роки назад у незабутній 1648 рік. Незабутній для Яна-Казимира, тому що саме цього року його було обрано королем Польщі. Цей рік пам’ятний також і для України. 102
IMAGE UA №2/2013
У 1648 році почалося козацьке повстання під проводом Богдана Хмельницького за визволення України від польсько-шляхетського панування. Слід зазначити, що попередником Яна ІІ Казимира на польському престолі був його рідний брат Владислав IV Ваза (1595–1648), який намагався залагоджувати конфлікти між православними і католиками, уникати загострення міжнаціональних протиріч у Речі Посполитій. У зв’язку з цим цікавою сторінкою історії є його взаємини з Богданом Хмельницьким. Саме за сприяння Владислава у 1644 році відбулися перемовини Богдана Хмельницького з французьким послом при варшавському дворі графом де-Брежі щодо запрошення запорозьких козаків на французьку службу. У вересні 1644 року він сповістив першого міністра Франції кардинала Мазаріні, що «у запорожців є нині дуже здібний полководець Хмельницький, його тут при дворі поважають, я буду бачитися з ним». Ще через місяць де-Брежі повідомляє: «Цими днями був у Варшаві один із старшин козацької нації, полковник Хмельницький, про якого я писав Вашій еміненції. Він був у мене, я мав з ним дві розмови. Це людина освічена, розумна, сильна у латинській мові. Що стосується служби козаків у його величності, то, якщо війни з турками не буде, Хмельницький готовий допомогти мені в цій справі». У квітні 1645 року Богдан Хмельницький прибув до Франції, де вів перемовини з місцевим командуванням щодо запрошення на французьку службу 2500 запорозьких козаків. Як окремий підрозділ козаки брали участь в облозі та штурмі Дюнкерка під керівництвом герцога д’Енгієна (який після смерті батька у 1646 році став носити титул принца Конде). Тому не дивно, що у 1655 році під час зустрічі з французьким агентом, який приїхав до України, Хмельницький з приємністю згадував дні, які провів у Франції, розпитував про принца Конде як про «свого старого вождя». На відміну від Короля Владислава ІV, який вважався мудрим політиком, ЯнКазимир мав погану репутацію, але серед багатьох польських магнатів була надія, що іменем такого короля можна буде правити значно легше.
*** Незважаючи на те, що запорозьке козацтво у 1648 році на виборах Короля Польщі підтримало кандидатуру Яна ІІ Казимира, покладаючись на його обіцянки зважати як на соціальні, так і на релігійні прагнення українського суспільства, сподівання ці виявилися марними. Подальші події показали, що справжньою метою польської влади в особі Яна ІІ Казимира та його оточення (передусім впливових магнатів та верхівки католицького духовенства) було знищення козацтва, ліквідація православ’я і подальше нещадне поневолення українського народу. Тому наступна польсько-українська війна була неминучою, а битва під Берестечком стала однією з найзапекліших і найграндіозніших баталій як цієї війни, так і всієї європейської історії ХVІІ ст. І справді, у битві під Берестечком у червні 1651 року зійшлися дві величезні армії (українсько-татарське військо налічувало понад 160 тис. осіб, польське — понад 200 тис.), і, незважаючи на поразку і відступ українських військ (обумовлених втечею татар), подальше просування поляків на українські землі було призупинене і боротьба за незалежність продовжувалася ще з більшим завзяттям. ***
Мистецтво Art
У ХХ ст. на честь полеглих на берестецькому полі козаків було побудовано меморіальний комплекс «Козацькі могили». Головною його частиною стала Георгіївська церква, збудована як храм-мавзолей. Тут у саркофазі та в нішах стін підземної частини церкви знайшли свій останній спочинок сотні полеглих у битві козаків. Розписані на біблійні теми інтер’єри церкви (художник Іван Їжакевич (1864– 1962) та живописці Києво-лаврської художньої майстерні) викликають естетичне захоплення. На жаль, не збереглися картини І. Їжакевича, присвячені самій битві. На відміну від меморіалу «Козацькі могили», меморіал Яна ІІ Казимира в абатстві Сен-Жермен-де-Пре у Парижі присвячений лише одній особі — самому монарху. Водночас барельєф, на якому реалістично зображено битву під Берестечком, — не тільки витвір образотворчого мистецтва, але й унікальний історичний документ ХVІІ ст., свідоцтво боротьби українського народу за свободу і незалежність. Документ, який майже невідомий українським історикам та мистецтвознавцям. *** Батальний жанр у творчості французьких художників і скульпторів ХVІІ ст. був надзвичайно популярним. Після приходу до влади у 1661 році Людовика ХІV і створення Королівської Академії живопису та скульптури головною вимогою до професійних митців стає обов’язкове прославляння державницьких діянь Короля і його військових перемог. Під керівництвом Ди-
ректора Королівської Академії Шарля Лебрена (1619–1690), який водночас був головним художником і декоратором Версалю, працювало понад 250 живописців, скульпторів, граверів і майстрів художніх ремесел. Сам Ш. Лебрен супроводжував Людовіка ХІV в його військових походах і відобразив батальні події з участю короля у своїх картинах і гобеленах. На мій погляд, саме з цієї школи «офіціозного класицизму» Ш. Лебрена і вийшов талановитий французький скульптор ХVІІ ст. Жан Тібо — автор барельєфу «Битва під Берестечком». Хоча в його творчості простежуються і впливи інших майстрів: від великого Леонардо до видатного французького скульптора П’єра Пюже (1622–1694). *** Тепер про сам твір. Складна, багатофігурна композиція барельєфу була виконана автором з професійною ретельністю і відмінним смаком. Ж. Тібо органічно поєднав масштабність панорами бою з увагою до найдрібніших художніх деталей (реалістичних зображень людських тіл, зброї, коней, одягу, порохового диму, прапорів, музичних інструментів). Драматичний контраст між пафосом польської кавалерії, що наступає, і непохитним протистоянням цьому наступу козацької піхоти, втеча татарського війська і трагізм людей і коней, які гинуть, — весь цей комплекс подій майстерно переданий автором барельєфу і поєднаний ним в єдине гармонійне ціле. Фахова досконалість і реалістичне відображення героїки і трагедії битви ставить цей барельєф в
один ряд з найкращими творами європейського образотворчого мистецтва ХVІІ ст. *** P.S. Тепер повернемося до історії самого абатства. Його заснування пов’язане з іменем франкського короля Хільдеберта (511– 558) — сина засновника держави франків Короля Хлодвіга (481–511). У 542 році під час війни з вестготами в Іспанії Хільдеберт вивіз зі Сарагоси унікальну християнську реліквію — Туніку святого Вінценція, який був замордований під час переслідування християн при римському імператорі Діоклетіані. На честь цього святого Хільдеберт побудував в Парижі базиліку св. Вінценція, в якій і був похований 558 року. Ця базиліка стала основою абатства Сен-Жерменде-Пре. У різні часи абатство було місцем поховань не тільки королів, але й видатних французьких учених і діячів культури. Тому не дивно, що поряд з надгробком ЯнаКазимира знаходяться меморіальні плити філософа Рене Декарта та поета Ніколя Буало. Щодо Яна-Казимира, то його тлінні останки пізніше було перевезено до Кракова і перепоховано на Вавелі в усипальні польських королів. В історії Польщі він залишивсь як один з найневдаліших і найбездарніших керівників держави. Як зазначає історик Д. Бантиш-Каменський, «під його владою Польща понесла величезні втрати: козаки приєднались до Росії, Бранденбургу віддана верховна влада над Прусією, втрачені Ліфляндія, Естляндія та Смоленське, Сіверське, Чернігівське князівства». А все починалося з начебто переможної битви під Берестечком.
«Битва під Берестечком» — барельєф на саркофазі Яна Казимира II у Парижі. Автор: французький бенедиктинський чернець Жен Тібо.
IMAGE UA №2/2013
103
Ювілей anniversary
Славний ювілей. «Міжнародний трейд-
клуб» в Україні відзначив 20 років
У
грудні 1992 р. була створена громадська організація «Міжнародний трейд-клуб», який на даний час об’єднує керівників та співробітників відділів з торговельно-економічних питань майже 60 посольств іноземних держав та міжнародних організацій, акредитованих в Україні. Основною метою діяльності «Трейдклубу» є інформування іноземних дипломатів про економічний, експортний, науково-технічний потенціал України та окремих її регіонів, надання українським центральним та місцевим органам державного управління інформації зі сприяння у залученні інвестицій, встановлення ділових контактів між вітчизняними та іноземними підприємцями.
З привітального слова президента «Трейдклубу» Анджея Грабовські на честь святкування 20-річного ювілею: «Від імені Правління «Міжнародного Трейд-клубу» в Україні сердечно вітаю всіх гостей ювілейного засідання. Приємно відзначити, що за ці роки «Трейд-клубом» підписано меморандуми про співпрацю з Міністерством закордонних справ України, 104
IMAGE UA №2/2013
Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, Американською торговою палатою, із Закарпатською, Київською, Сумською та Херсонською обласними державними адміністраціями. Дипломати регулярно відвідують області України, де зустрічаються з керівництвом регіонів, ознайомлюються з інвестиційними проектами, діяльністю промислових підприємств, проводять переговори з представниками ділових кіл. На засіданнях у Києві іноземні дипломати понад 70 разів зустрічалися з членами Уряду, керівниками галузевих асоціацій, банкірами, керівниками промислових підприємств різних форм власності. Хочеться зазначити, що за минулі 20 років на організацію засідань «Трейд-клубу» було витрачено близько $1 млн дол. членських внесків. У результаті роботи «Трейд-клубу» поліпшився міжнародний імідж України як країни з ринковою економікою, позитивною динамікою росту зовнішньоторговельного обігу регіонів, що сприяло збільшенню надходження іноземних інвестицій, створенню спільних підприємств та відкриттю представництв іноземних компаній.
За багаторічну сумлінну роботу, спрямовану на визнання України як країни з ринковою економікою, розвиток її торговельноекономічних зв’язків із зарубіжними державами «Трейд-клуб» був нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України та Почесною грамотою Міністерства економіки України. Мені приємно повідомити учасникам нашого ювілейного засідання, що розділити наше свято приїхали екс-президенти «Міжнародного Трейд-клубу»: пані Анн Боти (Швейцарія) — другий президент «Трейдклубу», і пан Крістіан Гессль (Австрія) — сьомий президент «Трейд-клубу», а також віце-президенти «Трейд-Клубу» — пан Кестутіс Масальскіс (Литва) та пан Батир Юсупов (Узбекистан). Безумовно, проведення такого масштабного заходу було б неможливим без всебічної допомоги наших партнерів, зокрема: • генерального партнера — Міністерства закордонних справ України; • офіційного партнера — Укравтопрому; • офіційного спонсора — компанії «Неміров»; • офіційного кейтерінг-партнера — ресторану «Краків»; • офіційного медіа-партнера — Українського радіо».
Ювілей anniversary
The Glorious Anniversary. International Trade
Club of Ukraine Celebrates its 20th Anniversary
I
n December 1992, the NGO — International Trade Club was established, which currently brings together leaders and staff of the Departments of Trade and Economic Affairs of nearly 60 foreign embassies and international organizations accredited in Ukraine. The main purpose of this trade club is to inform foreign diplomats about the economic, export, scientific and technological potential of Ukraine and some its regions. Also to give the Ukrainian central and local government the information needed to facilitate attractive investment and the establishing of business contacts between domestic and foreign entrepreneurs.
The President of Trade Club Andrzej Grabowski’s Greeting at 20th Anniversary Celebration. «On behalf of the Board of the International Trade Club in Ukraine I warmly welcome all guests of anniversary meeting. It is gratifying to note that over the years the Trade Club has signed a Memorandum of Cooperation with the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine, the Ministry of Economic Develop-
ment and Trade of Ukraine, the Ukrainian National Committee of the International Chamber of Commerce, the American Chamber of Commerce, with the Carpathian, Kiev, Sumy and Kherson Regional State Administration. Diplomats regularly visit regions of Ukraine, where they meet with the regions’ heads, get acquainted with investment projects, industrial activities, conduct negotiations with representatives of business circles. At meetings in Kiev the foreign diplomats met in excess of 70 times with members of the government, heads of industry associations, bankers and heads of industrial enterprises of different ownership. I want to emphasize that for the past 20-years we spent approximately $1 million U.S. to organize Trade Club meetings. The result of Trade Club’s work is the improvement of the international image of Ukraine as a country with a market economy, with positive dynamics for foreign trade in its regions, which contributed to an increase in foreign investment, creation of joint ventures and opening of representative offices of foreign companies.
The Diploma of the Cabinet of Ministers of Ukraine and the Diploma of the Ministry of Economy of Ukraine, for long-term hard work on the recognition of Ukraine as a country with market economy, awarded the Trade Club by promoting its trade and economic relations with foreign countries. I am pleased to inform that ex-presidents of the International Trade Club come to celebrate our anniversary: Ann Bots (Switzerland) — the second president of Trade Club and Mr. Christian Gessl (Austria) — the seventh president of Trade Club, and Vice Presidents Trade Club Mr. Masalskis Kestutis (Lithuania) and Mr Batir Yusupov (Uzbekistan). Of course, such a big event is not possible without the full support of our partners and above all: • General partner — Ministry of Foreign Affairs of Ukraine; • Official partner — Ukravtoprom; • Official sponsor — company «Nemiroff»; • The official catering partner — restaurant «Krakow»; • Official media partner — Ukrainian Radio. IMAGE UA №2/2013
105
Назва рубрики Rubric name
Сімнадцять миттєвостей тріумфу
В
ідбулася урочиста церемонія вшанування переможців загальнонаціональної програми «ЛЮДИНА РОКУ-2012». Надбанням українського суспільства стала нова плеяда найкращих представників у своїх галузях професійної діяльності. І це був справжній тріумф професіоналів найвищого ґатунку, істинних патріотів і будівників нової України. Гідно відзначено і зарубіжних діячів, які своєю діяльністю сприяють зміцненню всебічних зв’язків між нашою та іншими країнами. Міжнародні та спеціальні пре106
IMAGE UA №2/2013
мії вручено легендарному італійському співаку Тото Кутуньо, кумиру багатьох поколінь Марилі Родович, популярному тележурналісту Володимиру Познеру, Народному артисту Росії Сергію Захарову та іншим. Спеціальна премія «Кумир українців» дісталася юним талановитим співачкам — сестрам Анастасії і Вікторії Петрик. У 2012му році Анастасія Петрик перемогла у конкурсі «Дитяче Євробачення», а її старша сестра Вікторія зайняла друге місце на тому ж таки пісенному конкурсі 4 роки тому.
Церемоніальне торжество увібрало в себе не лише радість і яскраві моменти. Скорботною тишею вшанували присутні геніального актора Богдана Ступку і неперевершеного дизайнера Михайла Вороніна, які передчасно пішли з життя. Та життя продовжується. І в ньому завжди є місце і подвигу, і шляхетним вчинкам, і звичайній людяності. Що й притаманно усім тріумфаторам загальнонаціональної програми «ЛЮДИНА РОКУ», яка вже в сімнадцятий раз зводить на п’єдестал пошани найкращих.
Назва рубрики Rubric name
Seventeen Moments of Triumph
T
he ceremony honoring the winners of the national program “Person of the Year 2012” took place. A new galaxy of the best representatives in their areas of professional activity have become a heritage of Ukrainian society. This illustrated a real triumph of professionalism, true patriots and the pioneers of a modern Ukraine. The activities of foreign activists that contribute to the strengthening of comprehensive relations between our and other countries were also celebrated. Leg-
endary Italian singer Toto Cutugno, idol of many generations, a popular television journalist Vladimir Pozner, People’s Artist of Russia Sergei Zakharov and others were awarded with International and Special Prizes. The special prestige prize “Ukrainian Idol” went to young talented singers — the sisters Anastasia and Victoria Petrik. In 2012, Anastasia Petrik won the competition “Junior Eurovision”, and her older sister Victoria had ranked second on the same song contest four years previously.
Ceremonial celebrations absorbed not only joy and the bright highlights. But a brilliant actor Bohdan Stupka and unsurpassed designer Mikhail Voronin, who prematurely passed away, were also honored by Mournful silence. However, life goes on and there is always time for heroism, noble deeds and ordinary humanity. Which is typical for all the triumphors of the national program “Person of the Year”, which for the seventeenth time brings the best on to the podium. IMAGE UA №2/2013
107
Події EventS
ANNUAL BUSINESS CONFERENCE
A
B
C
UKRAINE &
PARTNERS KYIV
JUNE 13-14, 2013
«ABC: Ukraine & Partners». Окреслено нові перспективи України 13–14 червня пройшов «ABC: Ukraine & Partners» — перший щорічний міжнародний бізнес-форум, організований за ініціативи уряду України. Експерти вважають його проведення ознакою готовності центральної виконавчої влади до конструктивного діалогу з бізнес-співтовариством. За два дні роботи бізнес-конференції в ній взяли участь 3,5 тисячі осіб, які представляють більш ніж 1,5 тисячі українських і зарубіжних компаній. Учасники форуму прибули з 62 країн світу. У рамках конференції відбулося 16 панельних дискусій і круглих столів з найбільш актуальних проблем розвитку економіки України. Перший віце-прем’єр-міністр України Сергій Арбузов взяв участь у панельній дискусії «Інвестиції в аграрну галузь України. Нагодуємо світ разом!». Він зазначив, що розвиток сільського господарства є одним із пріоритетів роботи Уряду. «Тенденції розвитку аграрного сектора диктують нагальні потреби у продовольчих товарах. Сьогодні сільське господарство є стратегічною галуззю для економіки України. Ми це розуміємо. Кожна четверта гривня надходжень від експорту забезпечена аграріями. Це дозволяє створити умови для покращення фінансового стану сільськогосподарських 108
IMAGE UA №2/2013
підприємств і створити десятки тисяч робочих місць. Очевидно, що інвестиційний потенціал аграрного сектора реалізований далеко не повністю. Тому Уряд налаштований на суттєве збільшення обсягів іноземних інвестицій саме в цю галузь», — підкреслив Перший віце-прем’єр-міністр. Він також зауважив, що вже цього року передбачається збільшення розмірів інвестування до $3 млрд, що втричі перевищує минулорічні обсяги.
ційне середовище та сприятиме зростанню іміджу України у світі як надійного ділового партнера. Це допоможе нашій державі активізувати національну економіку на благо громадян». Президент Американсько-української ділової ради Морган Вільямс підкреслив, що форум матиме важливе значення для підвищення конкурентоспроможності ділового іміджу України, реалізації потенціалу національного аграрного сектора економіки на базі формування партнерських відносин між бізнесом та владою і залучення до цих процесів іноземних та українських партнерів. З цією думкою погодився і Надзвичайний і Повноважний Посол Китайської Народної Республіки в Україні Чжан Сіюнь, який впевнений, що «результати роботи форуму підуть на благо розвитку відносин між двома державами та просування інноваційних моделей нашого партнерства».
Конференція сприяє зміцненню партнерських відносин між діловими колами різних країн, допомагає створити в Україні комфортне інвестиційне середовище та сприяє зростанню іміджу України у світі як надійного ділового партнера На думку Міністра економічного розвитку і торгівлі України Ігоря Прасолова, бізнес-форум відкриє широкі можливості у налагодженні подальшого діалогу між владою та бізнесом. «Конференція сприятиме зміцненню партнерських відносин між діловими колами різних країн, допоможе створити в Україні комфортне інвести-
В рамках Першої міжнародної бізнесконференції «ABC: Ukraine & Partners» також відбулося засідання круглого столу «Інновації у сфері високих технологій: умови діяльності та можливості для бізнесу». «Завдяки інтенсифікації науково-технічного прогресу світова економіка почала розвиватися прискореними темпами. Це
Події EventS
відкриває для нас чимало нових можливостей, але водночас породжує нові виклики та вимоги. Передусім — щодо здатності держави та суспільства використовувати інноваційний потенціал, динамічно примножувати обсяг знань та інформації, конвертувати їх у нові продукти, послуги та види діяльності», — зазначив модератор круглого столу, Голова Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України Володимир Семиноженко. А от думка бізнесових кіл України: «Покращити інвестиційний клімат в країні можливо лише сумісними зусиллями бізнесу та влади», — таку думку висловив генеральний директор агрохолдингу «НІБУЛОН» Олексій Вадатурський. Анатолій Криворучко, директор товариства «Агрофірма «Новий шлях», вва-
жає, що «Україна ще не повністю вичерпала свій сільськогосподарський потенціал. За певної підтримки аграрії змогли б повернути країні звання «житниці Європи». Власник агрохолдингу «UkrLandFarm ing» Олег Бахматюк впевнений, що «Україна протягом 2–3 років може отримати $10–15 млрд іноземних інвестицій. Ці кошти підуть, перш за все, на реалізацію логістичних проектів: автомобільні дороги, елеватори, залізниця. Значну частину цих коштів можна залучити з країн Сходу, приміром, із Саудівської Аравії». Підсумком проведення бізнес-форуму «ABC: Ukraine & Partners» стало підписання 11 угод, результатом яких стануть серйозні й масштабні позитивні зміни в економіці нашої країни:
1. Меморандум про порозуміння між Кабінетом Міністрів України та підприємствами гірничо-металургійного комплексу; 2. Угода про наміри у сфері розвитку науки та освіти в Україні між Кабінетом міністрів України та «Інтел Юкрейн»; 3. Меморандум про співпрацю між Державним агентством з інвестицій та управління національними проектами України та компанією «CLAAS»; 4. Протокол передачі технічного завдання на проектування будівництва залізничного пасажирського сполучення Київ — міжнародний аеропорт «Бориспіль» в рамках реалізації національного проекту «Повітряний експрес» між Державним агентством з інвестицій та управління національними проектами України та Китайською національною корпорацією машинної індустрії та генеральних підрядів (СМСЕС); 5. Контракт на імпорт продуктів та послуг китайського походження на суму $300 млн між ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» і Китайською національною корпорацією генеральних підрядів (ССЕС); 6. Меморандум про взаєморозуміння між Державним агентством з інвестицій та управління національними проектами України і «Daewoo International Corporation»; 7. Меморандум про співпрацю між Державним агентством з інвестицій та управління національними проектами України та американською компанією «Innova Partners»; 8. Угода про наміри щодо реалізації проекту «Київська Бізнес-Гавань» у Деснянському районі між Київською міською державною адміністрацією та компанією «AVEC GROUP»; 9. 9. Партнерська угода між Національним університетом біоресурсів і природокористування України та компанією «АМАКО»; 10. Меморандум про співпрацю між Організаційним комітетом Міжнародної бізнес-конференції «ABC: Ukraine & Partners» та Організаційним комітетом Щорічного інвестиційного форуму; 11. Ліцензійна угода про виробництво трамваїв між «Сіті Транс Груп ЛАЗ» та «Alston». IMAGE UA №2/2013
109
Події EventS
ANNUAL BUSINESS CONFERENCE
A
B
C
UKRAINE &
PARTNERS KYIV
“ABC: Ukraine & Partners”. Outlining New Prospects for Ukraine The First International Annual Business Conference “ABC: Ukraine & Partners” took place on June 13–14, 2013, organized by the initiative of the Ukrainian Government. Experts consider the conference to be a sign of readiness of the central executive authorities for a constructive dialogue with business communities. During the two-days’ work of the Business Conference 3.5 thousand people representing more than 1.5 thousand Ukrainian and foreign companies took part. Forum participants arrived from 62 countries of the world. 16 panel discussions and round tables on the most topical issues of the Ukrainian economic development were held within the framework of the Conference. The First Vice Prime Minister of Ukraine Serhiy Arbuzov took part in the panel discussion “Investments in the Agricultural Sector of Ukraine. Let’s feed the world together!”. He noted that agricultural development is one of the priorities of recent Government activities. “Trends in the development of agricultural sector are determined by the vital needs in food products. Today’s agriculture is a strategic sector in the economy of Ukraine. We understand that. Every fourth hryvnia of revenues from exports is provided by the agrarians. It allows making favourable conditions 110
IMAGE UA №2/2013
for the improvement of financial standing of agricultural companies and creating tens of thousands of jobs. It is obvious that investment potential of the agricultural sector is far from being realized in full. Therefore, the Government intends to increase substantially the foreign investment volumes into this particular sector”, — the First Vice Prime Minister emphasized. He also noticed that this year increase of investments up to $3 billion can
JUNE 13-14, 2013
munities of various countries, help to create comfortable investment environment and contribute to the enhancement of the image of Ukraine as a reliable business partner in the world. It will help our state to intensify the national economy for the good of our citizens”. President/CEO of the U.S.-Ukraine Business Council Morgan Williams emphasized that the Conference is of great importance for the competitive growth of Ukraine’s business image, fulfillment of the potential of the national agrarian sector of the economy based on the formation of partnership relations between business and authorities as well as involvement of foreign and Ukrainian partners into these processes. Extraordinary and Plenipotentiary Ambassador of the People’s Republic of China to Ukraine Zhang Xiung compounded this opinion. He is confident that “the outcome of the Conference will benefit the de-
The Conference facilitate the strengthening of partnership relations between business communities of various countries, help to create comfortable investment environment and contribute to the enhancement of the image of Ukraine as a reliable business partner in the world be expected which is three times higher compared to last year’s volumes. According to the opinion of the Minister of Economic Development and Trade of Ukraine Ihor Prasolov, the Business Conference will help in establishing further dialogue between the authorities and business community. “The Conference will facilitate the strengthening of partnership relations between business com-
velopment of relations between two countries and the promotion of innovative models of our partnership”. Round-table meetings “Innovations in the sphere of high technologies: conditions and business opportunities” also took place within the framework of the First International Business Conference “ABC: Ukraine & Partners”. “By virtue of intensification of progress in sci-
Події EventS
ence and technology the world economy has started to develop at an increasing rate. This opens up quite a few new opportunities for Ukraine. However, at the same time generates new challenges and demands. Initially, it concerns the ability of the state and society to use its innovative capacity, to increase dynamically its extent of knowledge and information, to convert them into new products, services and activities”, — the round table Moderator, Head of the State Agency for Science, Innovations and Informatization of Ukraine Volodymyr Semynozhenko noted. And here is the opinion of business community of Ukraine: “The investment climate in the country can be improved only by the joint efforts of business and authorities,” — such opinion was expressed by the General Director of “NIBULON” Agricultural Holding Oleksiy Vadaturskiy.
Anatoliy Kryvoruchko, General Director of “Novy Shlyakh” Agricultural Company, believes that “Ukraine has yet to use its full agricultural capacity. With a certain level of support the agrarians could recover the country’s title of “the breadbasket of Europe”. The owner of “UkrLandFarming” Agricultural Holding Oleg Bakhmatiuk is confident that Ukraine can reach the target of $10–15 billion of foreign investments within 2–3 years. First of all these funds will be used for the implementation of logistic projects: roadway network, grain elevators, and railroads. A considerable part of these funds can be attracted from the Middle East countries, for instance, from Saudi Arabia”. Outcome objectives from this Business Conference “ABC: Ukraine & Partners” was the delivery of 11 agreements that would lead to significant and large-scale positive changes in the economy of our country:
1. Memorandum of Understanding between the Cabinet of Ministers of Ukraine and the enterprises of mining and metallurgical complex; 2. Agreement of Intent on the development of science and education sphere in Ukraine between the Cabinet of Ministers and “Intel Ukraine”; 3. Memorandum of Cooperation between the State Agency for Investment and National Projects of Ukraine and “CLAAS” company; 4. Transfer Protocol on design specification for the construction of passenger rail transit linking Kyiv and “Boryspil” international airport in the framework of “Air Express” national project between the State Agency for Investment and National Projects of Ukraine and the China National Machinery Industry Complete Engineering Corporation (CMCEC); 5. Import contract for products and services of Chinese origin to the amount of $300 million between “State Food Grain Corporation of Ukraine” PJSC and the China National General Contracting Corporation (CCEC); 6. Memorandum of Understanding between the State Agency for Investment and National Projects of Ukraine and “Daewoo International Corporation”; 7. Memorandum of Cooperation between the State Agency for Investment and National Projects of Ukraine and the US company “Innova Partners”; 8. Agreement of Intent on the implementation of “Kyiv Business Harbor” project in Desnyansky district between the Kyiv City State Administration and “AVEC GROUP” company; 9. Partnership Agreement between the National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine and “AMACO” company. 10. Memorandum of Cooperation between the organizing committee of the International Conference “ABC: Ukraine & Partners” and the organizing committee of the Annual Investment Forum; 11. License Agreement on the production of tram-cars between “City Trans Group LAZ” and “Alston”. IMAGE UA №2/2013
111
Події EventS
Підсумки Le Bourget-2013
А
віакосмічний салон Le-Bourget — один із провідних міжнародних форумів світових розробників та виробників авіаційної та ракетно-космічної техніки цивільного і військового призначення. Цього року Le Bourget зібрав тисячі фахівців і любителів авіації з усього світу в ювілейний, 50-й раз. На виставці було представлено понад дві тисячі експозицій з 45-ти країн світу. У процесі офіційної частини салону виробники авіаційної техніки і замовники уклали кілька десятків контрактів, загальною вартістю близько 180 мільярдів доларів. Таким чином, виставка Le Bourget у черговий раз підтвердила свій особливий статус — поки що жодний салон не може зрівнятися з нею за обсягами контрактів. На Le Bourget-2013 Україну представляли Державне космічне агентство України, ДП «Конструкторське бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля», ДП «Виробниче 112
IMAGE UA №2/2013
об’єднання «Південний машинобудівний завод ім. А. М. Макарова», НПГ «Дніпротехсервіс», ПАТ «Елміс», ДП «Антонов», ВАТ «Мотор-Січ», ДП «Івченко-Прогрес», ДК «Укроборонпром». На окремій експозиції було представлено проект «Циклон-4» спільного українсько-бразильського підприємства «Алкантара Циклон Спейс». Глава українського Уряду Микола Азаров спеціально прилітав на відкриття виставки, щоб ознайомитися з тим, як українські фахівці презентують нашу країну на такому іміджевому заході. На думку прем’єра, виставка засвідчила, що Україна представлена на світовому ринку гідними проектами. «На 50-му Міжнародному авіакосмічному салоні Le Bourget Україна продемонструвала, що після складних для вітчизняної авіакосмічної галузі років вона повертається на світовий ринок з конкурентоспроможними проектами», — підкреслив Микола Азаров.
«Важко передати словами відчуття величезної гордості за країну у момент, коли після демонстраційного польоту європейського транспортного літака А-400 елегантно і водночас потужно розсікав небо наш великий транспортник АН-70. До того ж, А-400 — це результат науково-технологічного прогресу всієї об’єднаної Європи», — сказав Азаров. Варто відзначити той факт, що успішність салонів визначається не тільки кількістю та обсягом підписаних контрак тів, а й числом залучених покупців. З цілком зрозумілих причин, замовлення від таких клієнтів надходять лише через кілька місяців після виставки, після відповідних переговорів. Будемо сподіватися, що показові виступи та виставка вітчизняної продукції зацікавили потенційних замовників, і найближчим часом почнуться переговори щодо контрактів.
Події EventS
Le Bourget-2013 Summary
T
he Le Bourget Air Show is one of the leading international forums for the world’s designers and producers of civil and military aviation and rocket & space technology. This year Le Bourget has gathered together thousands of experts and amateurs in aviation from all over the world, for its 50th anniversary show. More than two thousand exhibits from 45 countries were presented at the Show. During official parts of the show, the aviation equipment producers and customers concluded several dozens of contracts totaling approximately 180 billion dollars. As a result, Le Bourget Show became yet more proof that it has a special status, asnot any air show can be compared to it in terms of the contracted volumes. At Le Bourget in 2013, Ukraine was represented by the State Space Agency of Ukraine, Design Office “Yuzhnoye”, YUZHMASH Ma-
chine Building Plant, Scientific-production group Dneprotechservice, “Elmis” JSC, “Antonov” SE, “Motor-Sich” JSC, “IvchenkoProgress” SE, “Ukroboronprom” State Concern. “Cyclone-4” project of the Joint Ukrainian-Brazilian Enterprise “Alkantara Cyclone Space” was exhibited in a separate showroom. The Head of the Ukrainian Government Mykola Azarov, intentionally visited the official opening ceremony of the show, to see how Ukrainian experts presented our country at such a prestigious event. According to the Prime Minister, the show has proven that Ukraine is represented in the global market byprojects, which are worthy of note. “At the 50th Le Bourget International Air Show, Ukraine has demonstrated that after some difficult years for the national aerospace industry, it is now making a prominent return into the global market with its competitive projects,” — Mykola Azarov emphasized. “It is hard to describewith words, the feeling of immense pride for your country at the moment, when after the demonstration flight of theEuropean carrier A-400, our huge carrier AN-70 is flying through the sky in an elegant and at the same time powerful manner. On top of that A-400 is the result of the progress in science and technology of the whole united Europe,” — Azarov said. It is worth noting that the success of air shows is measured not only with the number and volumes of the signed contracts, but also with the quantity of the attracted customers. For ansome obvious reason the orders are coming from such clients only within several months after the show, upon conducting respective negotiations. We hope that the demonstration flights and exhibits of our national products increase the interest of potential customersand negotiations concerning future contracts will be commenced in the nearest time possible. IMAGE UA №2/2013
113
ПРЕМІУМ КЛАС PREMIUM CLASS
ЙОГА — ПУТЬ К ГАРМОНИИ — Неужели все, кто занимается йогой, так совершенны? — Мнение о том, что йогой могут заниматься только вегетарианцы или идеальные люди, ошибочно. Вредные привычки не помеха для вступления на путь йоги, потому что эти привычки со временем подлежат трансформации в здоровый образ жизни. Здоровый образ жизни — это не ханжество, а умеренность во всем. — Чем же все-таки привлекает йога?
С
казанные классиком слова, что «горе от ума», имеют место быть, хотя и без ума тоже горе. Так как же быть? Как примирить ум с чувствами, избавиться от суеты горделивого и такого наивного Эго, научиться жить в гармонии с самим собой и быть источником любви и счастья. С этим вопросом мы обратились к одному из древнейших философских течений индуизма — йоге, популярность которого растет во всем мире. На занятии по йоге в «Клубе Аштанга йоги» зал заполнен, все в ожидании Гуру — Романа Рокотёла, преподавателя йоги, директора Клуба, тренера-методиста, многократного призёра международных соревнований по спортивной йоге и постоянного участника международных конференций, официального представителя IYF в Украине с 2001 года. Само присутствие тренера внушает мысль — «я все могу». «Все» подразумевает безупречность выполнения асан, тренировку воли и долгожданную шавасану. Очевидность результатов после посещения занятия дают о себе знать: прекрасные ощущения в теле, подкрепленные хорошим настроем на целый день, приближают к естественному состоянию наполненности и гармонии. — Рома, ответьте, пожалуйста, на вопрос: что самое главное в практике йоги? — В йоге нет второстепенного, здесь все главное. Но в основе всего — осознание своей мотивации, взращивание наблюдательности и осознанности. 114
IMAGE UA №2/2013
— Йога — это сочетание физических упражнений (асан) с умением сосредоточиться на главном, на своей душе. Спустя некоторое время вы почувствуете, что жизнь начинает меняться в лучшую сторону. Йога может кардинальным образом изменить вашу жизнь причем без напряжений, естественным образом. Мышление, питание, окружение — все преобразуется. Причина проблем человека в нарушении гармонии, подавлении биологической функции, выраженной в продлении рода. Йога исцеляет ум вне зависимости, кто вы: вегетарианец или нет, как у вас с морально-нравственными идеалами и чистотой сознания. Главное начать, необходимо пробовать, проявляя устремленность в достижении предела своих возможностей. — Что подразумевается под словом «йога»? Это определенные асаны, правильное дыхание, мантры? — Йога учит управлять своим телом, контролировать эмоции, ведет к избавлению от всего того, что тревожит вашу душу. Одним словом, учит управлять судьбой. Это состояние достижения своей духовной сущности, единение с самим собой. Даже незначительные сдвиги в этом процессе принесут значительные достижения в вашу жизнь. Второе значение йоги — «обуздание». В этом аспекте йога раскрывается как обуздание чувств, эмоций, инстинктов. Упражнения йоги меняют состояние нервной и эндокринной систем организма. Многие откладывают практические занятия, довольствуясь лишь философией. В этом ошибка, потому что мы рассматриваем все аспекты одновременно — асаны, учение, философию, дыхание, направление воли, внутреннюю и внешнюю упорядоченность
(чистоту) — все это одновременно работает и приводит, как говорят, на путь праведный. — Как вы относитесь к тому, что йога подстраивается под современного человека? — Отношусь к этому нормально. Люди находятся в состоянии заблуждения и не знают, как от него избавиться, и поэтому задача йоги приспособиться к человеку, вывести его из этого состояния, иными словами, возвратить к самому себе. — Нужна ли предварительная подготовка, чтобы попасть к вам на занятия? — На протяжении многих лет преподавания я наблюдаю, что люди приходят неподготовленные, но через несколько занятий управляют своим телом, учатся правильно дышать. Я наблюдал, как формируется тело человека. Я строю занятия, учитывая возможности и способности группы, у нас есть занятии для начинающих и «продвинутых». Кроме того у нас традиционно проводятся семинары: летом в Крыму, зимой в Индии. — Индия? Это интересно. Когда следующая поездка? — Следующая поездка состоится с 3 по 23 января 2014 года. Программа в Индии состоит из двух частей. В первой части мы посещаем специализированный аюрведический санаторий, где можно пройти курс аюрведических процедур, гармонично дополнит который специальная программа занятий йогой. Вторая часть будет проходит на берегу океана в курортном городке Варкала, где кроме занятий по йоге, лекций, можно будет посетить древние индийские храмы.
Клуб Аштанга Йоги www.yogaclub.kiev.ua 044 362-0-351 096 477-70-61
Медицина Medicine
Владимир Трихлеб:
«Без уважения к больному доктор не может состояться» — Почему выбрали именно «инфекцию»?
Мы продолжаем тему медицины и здравоохранения. Сегодня наш собеседник — Владимир Иванович Трихлеб, начальник клиники инфекционных заболеваний Главного военно-медицинского центра — «ГВКГ», кандидат медицинских наук, доктор высшей категории, полковник медицинской службы. — Владимир Иванович, когда у Вас возникло желание стать врачом? — Желание стать врачом возникло еще в детстве. Когда я учился в школе, у нас в первых классах были санинструктора, и мне захотелось стать таким санинструктором, поэтому и попросил маму пошить сумочку с красным крестом. На протяжении 2-х классов был им. «Лечил» бабушек и дедушек. Позже во время учебы в старших классах очень понравились предметы биология и зоология: пытался вникнуть в строение разных насекомых, животных и, конечно же, человека. На выбор моей профессии наложило отпечаток то, что мой отец был военным. И вот, после окончания средний школы поступил сразу в Военномедицинскую академию имени С. М. Кирова в Ленинграде и на протяжении 6 лет там учился. 116
IMAGE UA №2/2013
— Меня сначала, как и многих курсантов и студентов, интересовала кардиология, хирургия. А в «инфекцию» попал, потому что заболел и лечился в клинике инфекционных болезней. Во время лечения мне понравилось отношение к больным и ко мне преподавателей и врачей клиники. После разговоров с ними я пришел на кружок на кафедру. Познакомившись с преподавателями, особенностями инфектологии, я влюбился в данную специальность. Тем более, что инфекция — это всегда разнообразие. Когда поступает больной в инфекционное отделение в тяжелейшем состоянии и буквально за несколько дней на фоне лечения он преображается и выздоравливает — это здорово. Инфекция — это постоянный поиск диагноза, так как многие заболевания начинаются однотипно. И врач должен разобраться в ситуации, когда, например, поступает сразу по 15–20 больных, а то и больше. Врач обязан поставить диагноз, точно определить степень тяжести, сделать сортировку, назначить лечение. А еще приходится выезжать в военные части, если там случилась вспышка
западной страны. Но мы не зарубежная страна, где все есть. Мы должны исходить из наших возможностей, которые весьма скромны. Начиная все c тех же дорог, по которым машина скорой помощи должна своевременно доехать до тяжелого больного. А если взять остро заразных больных, которых необходимо изолировать — то кто их перевезет на большие расстояния, когда их будет появляться много и не одновременно? Некоторые больные могут умереть в течение нескольких часов — при дифтерии, менингококовой инфекции, ботулизме. К сожалению, идет сокращение стационаров, инфекционных коек. И это не к добру. Ведь вспомнить какие эпидемии проходили за последние годы, того же свиного и птичьего гриппа, дифтерии, кори. На их фоне идет рост и заболеваемости пневмониями, менингитами. Ну и что? Получается, что это все проблемы инфекционной службы. Некоторые вроде бы пытаются нам помочь, но пока что вся эта помощь только на уровне бумаг. А если поставить вопрос актуальности тех или иных заболеваний, то рассмотрим, например, малярию. В Украине в год регистрируется приблизительно 60–70 больных, все завозные
Ограждение населения от инфекционных заболеваний — это работа на безопасность страны инфекционных заболеваний. Мы тогда работаем вместе с эпидемиологами, уточняем нюансы по эпидпроцессам, совместно решаем вопросы по ликвидации вспышки. — Какие проблемы сегодня наиболее актуальны? — Сейчас проходит реформирование медицины. Но я считаю, что вот уже сколько времени идет реформирование инфекционной службы и к сожалению, не всегда в лучшую сторону. Перестройка идет с акцентом на семейную медицину. Может быть это и правильно, но для какой-нибудь
случаи. Наши миротворцы в год завозят еще приблизительно от 100 до 300 случаев. При этом до сих пор существует проблема с препаратами, необходимыми для лечения тяжелых форм. На конференциях ассоциации инфекционистов поднимался вопрос о создании базы медикаментов для лечения редких болезней, которые нетипичны для нашей страны. Ведь что происходит? В Украину приезжает немало людей из тропических стран, стран бывшего СНГ. У нас были случаи, когда заболевание регистрируется, а медикаментов для его лечения в стране нет! Но вопрос по созданию базы
Медицина Medicine
медикаментов пока не решен. А ведь вопрос о назначении этих препаратов должен быть решен на протяжении буквально часов или суток. Но выходит так, что эта проблема докторов-инфекционистов, которые занимаются этим больным. А с другой стороны — проблема пациентов, которые привезли это заболевание и их родственников. К сожалению, наше население, когда едет в другие страны, очень часто игнорирует рекомендации по профилактике, а никто не застрахован от болезни. Был случай, когда перед Новым Годом в гражданском стационаре один пациент умер от малярии. Умер, потому что слишком поздно обратился. Вот и еще одна проблема: многие, вместо того, чтобы своевременно обратиться к врачу, ждут — «вдруг, пронесет!» К сожалению, немало инфекционных заболеваний в настоящее время приобретают атипичную клиническую картину, а это означает, что не каждый, даже специалист, может поставить своевременно верный диагноз. Поэтому очень важно, чтобы постоянно проходили курсы повышения квалификации врачей и лаборантов. А в действительности, если посмотреть по санэпидемстанциям, идет сокращение паразитологов, что в корне неправильно! Между тем, ограждение населения от инфекционных заболеваний — это работа на безопасность страны. Причем средства нужны не только для лечения, но и прежде всего для профилактики: людям надо объяснять, как уберечься от той или иной инфекции. Из других проблем — это «детские» инфекции. К сожалению антипрививочная кампания в стране значительно повлияла на охват населения, детей прививками, поэтому у нас и имеется высокая заболеваемость в частности ветряной оспой. Данная группа «повзрослела», то есть, больше уровень заболеваемости среди молодых людей, чем среди детей. Среди них данные инфекции протекают более тяжело, чаще встречаются осложнения. Украина лидирует в Европе и по другим инфекциям — по туберкулезу, по СПИДу, хроническим гепатитам. — Несмотря на все проблемы в финансировании медицины государством, что вы можете сказать об уровне вашей клиники и медицинского оборудования? — Конечно, хотелось бы увеличения финансирования, которое необходимо как для закупок современного оборудования, медикаментов, выполнения различных анализов. Но, по крайней мере, для
оказания помощи больным в нашей клиники есть современные схемы лечения и необходимое оборудование. Клиника инфекционных заболеваний оказывает медицинскую помощь инфекционным больным всех степеней тяжести с применением современных схем лечения и необходимого оборудования. Наша клиника состоит из трех отделений: отделения воздушно-капельной инфекции, отделения кишечной инфекции, а также отделения реанимации и интенсивной терапии. Так вот, отделение реанимации у нас оснащено современной дыхательной и мониторной аппаратурой, есть барокамеры. При необходимости в отделении используются современные экстракорпоральные методы детоксикации, квантовой гемотерапии, оксигенобаротерапии. У нас есть искусственная печень и искусственная почка, так что очень многое из возможных вариантов оказания помощи нам доступно. И я считаю, что уровень нашего лечебного центра высокий.
работать. При этом, если посмотреть по инфекции, то c годами открываются все новые и новые возбудители. Например, ранее считали, что одни заболевания связаны с одной причиной, а они, как позже выяснилось, имеют другую причину — но уже связанную с инфекционными возбудителями. Так, если раньше гастрит был связан с нерациональным питанием, то в последующем в конце концов установили, что имеется хеликобактер, который зачастую и принимает участие в развитии заболевания. Также сейчас и с бластоцистами связываются рецидивирующие гастродуодениты, нейродермиты. Для того, чтобы назначить больному ряд препаратов, мы должны поставить диагноз, для чего, в свою очередь, нам нужны современные методы диагностики. Далеко не все больницы могут себе это позволить. По Украине появляется все больше и больше лабораторий, но тут же возникают другие вопросы: какое там оборудование? ка-
Для оказания помощи больным в нашей клиники есть современные схемы лечения и необходимое оборудование — Что Вы можете сказать об уровне подготовки молодых специалистов, которые приходят к вам? Есть те, которым эта работа действительно интересна. Но есть и равнодушные, которых приходится постоянно заставлять что-либо сделать. А ведь без желания и без уважения к больному доктор не может состояться. Если думать только о том, что ты будешь иметь c этого, то это уже не доктор, а какой-то бизнесмен. У нас в инфектологии остаются медработники только преданные данной специальности. — Владимир Иванович, на Ваш взгляд, насколько медицина идет в ногу с временем? — Это вопрос очень интересный и очень непростой. Медицина пытается идти в ногу со временем, для чего и нужны все эти реформирования. Но, к несчастью, тут приходят некоторые организаторы, которые, не владея ситуацией, не имея какихто навыков, начинают переделку со своей точки зрения, не учитывая уже наработанное и особенности. При этом страдают как больные, так и врачи, которым создают условия, когда невозможно нормально
кие там специалисты? Насколько добросовестно они относятся к своей профессии? Ведь бывает так, что направляешь анализы одного больного в разные лаборатории и получаешь совсем разные результаты. Коммерческие структуры и государство должны отслеживать все эти нюансы и уже тогда решать, куда направлять финансирование. Так что медицина сохраняет свою актуальность, необходимость на протяжении всего времени существования человечества, только уровень оказания помощи разный. С учетом многих особенностей инфектологии, для оказания качественной, своевременной медицинской помощи необходимо постоянное совершенствование имеющегося арсенала оборудования, медикаментов и, безусловно, повышения квалификации медицинских работников. А для этого необходимы современные разработки всего перечисленного. Но для этого необходимо финансирование научных изысканий по разным направлениям. Без этого не будет перспективы во всем. Главное, чтобы не было — «тільки в свою кишеню»! Будьте здоровы! Наталья Сыч IMAGE UA №2/2013
117
Педагогік а pedagogy
Макаренко из Кременчуга Юрий Величко, начальник Кременчугской колонии, подполковник внутренней службы Украины
1 июня является Международным днем защиты детей. Решение о его праздновании было принято в 1925 году на Всемирной конференции в Женеве, посвященной вопросам благополучия детей. В 1949 году в Париже состоялся конгресс женщин, на котором прозвучала клятва о безустанной борьбе за обеспечение прочного мира как единственной гарантии счастья детей. Через год в 1950 году 1 июня был проведен первый Международный день защиты детей, после чего этот праздник проводится ежегодно. В Украине праздник установлен Указом президента в мае 1998 года. Основной лейтмотив праздника — защита детей от негативных явлений в обществе. Особое внимание уделяется помощи детям, вступившим в конфликт с Законом. О них и пойдет речь в нашей статье. В текущем году пенитенциарной службе Украины исполняется 15 лет. Представители этого института власти проявили себя как высококвалифицированные специалисты, которые способны помочь, в том числе, и проблемным детям. Можно быть уверенным, что помощь будет оказана от всей души.
118
IMAGE UA №2/2013
С
егодня в Украине на перевоспитании в семи колониях для несовершеннолетних находиться около двух тысяч подростков. Мы в одной из них — Кременчугской, что в Полтавской области. Беседу ведет начальник колонии, подполковник внутренней службы Украины Юрий Величко: «Начальником этого учреждения я работаю около трех лет. Внутренней же службе Украины отдано 15 лет. На плечах начальника подобного учреждения находится все — от цвета ворот, в которые я ежедневно вхожу в 7.30 утра, до техникоэкономического расчета производственных показателей моих воспитанников за день, которые я с коллегами подвожу в 20.00 ежедневно. А между ними — канцелярия учреждения, проверка всей хозяйственной части, проверка выполнения режима, производственный процесс, посещение комиссий, проверяющих, прием родителей, если таковые имеются, работа с личным составом и так далее. В январе текущего года у нас побывали проверяющие из десяти инстанций. У нас была даже делегация из Швеции в составе трех человек. Это не совсем обычная история. Мы ожидали представительскую делегацию в галстуках из Европы. Каково же было удивление, когда к нам вошли на территорию колонии 80-летний пенсионер на хо-
дунках, домработница и работник порта, как они потом представились. Осмотрев условия проживания наших воспитанников, встретившись с сотрудниками колонии, они должны были доложить в парламент Швейцарии о готовности Украины вступить в Европейский союз. Это так, к слову».
Для справки: Антон Семенович Макаренко — советский педагог и писатель. Свидетельством международного признания А. С. Макаренко стало решение ЮНЕСКО (1988 г.), касающееся всего четырех педагогов, определивших способ педагогического мышления в ХХ веке. Это — Джон Дьюи, Георг Кершенштейнер, Мария Монтессори и Антон Макаренко. — У вас образцовая чистота на территории, церковь во дворе, футбольное поле с искусственным покрытием. Откуда все это? — Это то, что вы успели увидеть. А кроме того, у нас работают три цеха: столярный, цех по изготовлению консервных банок, швейный цех, который мы открыли три месяца назад. В нем мальчишки шьют детское белье. Дети за решеткой, дети в зоне — это одна из главных проблем общества. И волнует она всех нормальных людей. И именно такая категория меценатов приходит к нам со своими предложениями и конкретной помощью. Так, церковь во дворе мы строили своими силами, но по предложению и финансовой поддержке Фонда братьев Олега и Ростислава Павличенко. Они подали идею и предложили деньги. Спасибо им за такой подарок от имени всех моих пацанов. Думаю, публикация в вашем журнале будет своевременной, чтобы поблагодарить всех неравнодушных людей. Ведь подобные «чудеса» в моей практике стали встречаться все чаще. В прошлом году нам удалось
Педагогік а pedagogy
Исаев М. В., начальник Управления государственной пенитенциарной службы Украины Полтавской области
амбиции — это мои убеждения и долг, если хотите, перед моими мальчишками. Потом, мы все время говорим о вхождении Украины в европейское пространство. Да, Европа — это хорошо и полезно. Но очень не хочется, чтобы мы заняли место на ее задворках. Поэтому Европу будем начинать делать здесь, в Кременчуге, в воспитательной колонии для несовершеннолетних. В планах нашего коллектива — фонтан и минипарк на плацу. И мы это сделаем уже к осени этого года. Об этом знают все: эта идея поддерживается и сотрудниками, и воспитанниками. заменить окна и двери на пластиковые в спальном корпусе и столовой. История аналогичная. Я не видел человека, который предложил нам помощь. Пару раз мы поговорили с ним по телефону, дали необходимые расчеты, он перечислил деньги, проверив все цифры. Как оказалось, это наш земляк, украинец, который живет за рубежом много лет, но внимательно следит за всем, что происходит в стране. Судьбы подростков, оказавшихся в неволе, его беспокоят более всего. Что касается чистоты и порядка — это моя мечта, реализованная благодаря поддержке коллектива колонии. Я вырос в Германии — мой папа кадровый военный. Еще в детстве меня задевала знаменитая на весь мир немецкая аккуратность. Вопрос «почему мы не можем выглядеть, как немцы?» буквально преследовал меня. И вот представился случай реализовать свои намерения. Когда я приступил к обязанностям начальника, сотрудники учреждения часто упоминали моего предшественника Леонида Бондаренко, при котором были построены кирпичные корпуса, территория содержалась в порядке. Я тоже хочу оставить добрую память о себе. И это не
— Если можно, давайте поговорим о воспитанниках. — Давайте. Сегодня у меня их 220 человек. Основные статьи, по которым мальчишки отбывают наказание, 185, 186, 187 — разбой. Бич сегодняшнего дня — мобильные телефоны. Современные дети хотят иметь смартфон, но его покупка не всем по карману. Телевидение подогревает ситуацию. Фильмы о «крутых парнях» делают свое черное дело. Но главная причина, по которой пацаны оказываются за решеткой, — это атмосфера в семье. Большинство из наших воспитанников — дети из неблагополучных, неполных семей. Очень много детей-сирот попадает под статьи разбоя. Эти шли на разбой изза голода. Все эти составляющие становятся причиной, по которой дети по вине взрослых (из-за асоциального поведения собственных родителей) оказываются здесь. Когда страсти свободной жизни улетучиваются, раскрывается сущность каждого из мальчишек. Они начинают мастерить, читать, ходить в школу, строить, работать, рисовать и даже вышивать бисером. Вышивки наших мальчишек повергли в шок не одну комиссию, да и про-
сто людей, которые имеют отношение к этому процессу. — Как складывается судьба ваших воспитанников после освобождения? — Все зависит от человека и от нашего общества. Сразу скажу, ситуация соответствует цифрам: 50 на 50. Знаю, что очень непросто мальчишкам после освобождения. — Что больше всего мешает Вам в работе, что не дает спать по ночам? — Мешает безразличие, равнодушие людей. Оно — самый вредный фактор в нашем деле. Но у нас в коллективе таких людей очень и очень мало. Я без своей команды единомышленников ничего бы не сделал, меня бы равнодушные «съели». Хочу поблагодарить начальника управления государственной пенитенциарной службы в Полтавской области генерала Николая Исаева. Без его поддержки и наставничества все намерения нашего коллектива могли бы не реализоваться. ...Прошел день защиты детей. Но хотелось бы, чтобы взрослые думали o правах детей не только в праздник. Взрослые! Защитите своих детей от собственного невежества, не посвящайте их в свои непристойные дела и не совершайте их. Быть родителем — это ежеминутный кропотливый труд. Если вы к нему не готовы — не становитесь родителями. Думаю, что имею право на подобное нравоучение с учетом опыта и времени работы в воспитательном учреждении. Тамара Федорова, внештатный корреспондент «Имидж.UA» Фотокорреспондент — Алла Торяник
IMAGE UA №2/2013
119
Розповсюдження видання:
Distribution of the publication:
у посольствах України за кордоном продаж у мережі «Твоя преса» передплата Торгово-промислова палата України (між-
in Ukrainian embassies abroad in Tvoya Presa chain subscription Chamber of Commerce and Industry of
народні виставки, зустрічі, самміти, конференції) посольства іноземних країн в Україні, українські урядові делегації за кордоном українські посольства, торгові місії за кордоном, зокрема, у США, країнах Євросоюзу, Росії, Великобританії, Японії, Китаї, Індії, Бразилії, Канаді тощо офіційні заходи, що проходять за підтримки Міністерства закордонних справ і Ради експортерів, як в Україні, так і за кордоном міжнародні конференції, самміти, форуми авіарейси в та з України, vip-авіалінії цільова розсилка керівникам провідних українських та іноземних компаній, закордонним інвестиційним, фінансовим, консалтинговим компаніям, венчурним фондам та банкам розповсюдження у державних органах усіх рівнів (Верховна Рада України, місцеві ради, регіональні адміністрації, комітети) серед української діаспори за кордоном Голова Редакційної Ради: Микола Григорович ЖУЛИНСЬКИЙ професор, академік НАН України, директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Над номером працювали: Видавець — Головний редактор: Алла АЛИМОВА Керівник проекту: Олена СТЬОБАЛО Випускаючий редактор: Олена КОТЕЛЬВА Редактор англійської версії: Шон ДІНДАР, доктор філософії Оксфордського Університету, Великобританія Олександр ШАРОВ, професор, доктор економічних наук Заступник головного редактора: Олександр САВИЦЬКИЙ Заступник голови Редакційної ради з питань спіробітництва з діаспорою: Олександер Шокало Літредактор-коректор: Валентина ВАРЧУК Кореспонденти: Леся КИЇВСЬКА, Юлія МІРОВА, Юлія КУЗЬМІНА, Ганна ЛІЧЕНКО, Ульяна Сторожук Фотокореспонденти: Віктор ШУКЛІН, Віталій ГАВРИШЕНКО Дизайн та верстка: Сергій ШЕВЕЛА Керівник відділу реклами: Олександр СТЬОБАЛО, +380 44 383 73 76, adv@image.ua Перекладачі: Ганна Танкєєва, Наталія Клочек 120
IMAGE UA №2/2013
Ukraine (international exhibitions, meetings, summits, conferences) embassies of foreign countries in Ukraine, Ukrainian governmental delegations abroad Ukrainian embassies, commercial missions abroad, particularly in the USA, countries of European Union, Russia, Great Britain, Japan, China, India, Brazil, Canada, etc. official events held by the provision of the Ministry of Foreign Affairs and Exporter Council, both in Ukraine and abroad international conferences, summits, forums flights in and out of Ukraine, vip-airlines purpose-oriented distribution to directors of leading Ukrainian and foreign companies, foreign investment, financial and consulting companies, venture funds and banks distribution in public authorities of all levels (Supreme Rada of Ukraine, local councils, regional administrations, committees) among Ukrainian diaspora abroad Head of the editorial board: Mykola ZHULYNSKY professor, academician of the National Academy of Sciences, director of the Tarasa Shevchenko Institute of Literature Editorial office: Founder — Editor in Chief: Alla ALYMOVA Project leader: Olena STOBALO Editor: Olena KOTELVA Editor of English version: Sean Dindar, Doctor of Philosophy in Philology in English from University of Oxford Olexander Sharov, Prof., Doc. hab. Deputy Editor in Chief: Oleksandr Savyckyi Deputy Head of the Editorial Board on border cooperation with the Diaspora: Olexander SHOKALO Proofreader: Valentyna Varchuk Correspondents: Lesya Kyivska, Julia Mirova, Julia KUZMINA, Anna LICHENKO, Uliana Storozhuk Press Photographer: Victor SHUKLIN, Vitaliy Gavryshenko Design and Graphic design: Sergiy SHEVELA Head of Advertisement: Oleksander Stobalo, +380 44 383 73 76, adv@image.ua Translation Team: Anna Tankeeva, Natalia Klochek
Імідж ua Міжнародний бізнес-ж урна л преміум к ласу
ПРЕДСТАВЛЯЄМО КРАЩИХ
Зареєстрований знак (свідоцтво № 68771 від 15.11.2008). Усі права захищено.
№2/2013 Підписано до друку 07.10.2013 Засновник — Товариство з обмеженою відповідальністю “Міжнародний фонд Дружби народів” Друкується українською, російською та англійською мовами. Журнал виходить 1 раз на квартал. Видається з вересня 2007 року. Свідоцтво про державну реєстрацію журналу: Серія КВ №17489-6239ПP from 20.01.2011 Друк: ТОВ ВТО “Типографія від “А до Я”, 02660, м. Київ, вул. Колекторна, 38/40, тел.: (044) 563-1804 Підписний індекс: 37326 у каталозі ДП “Преса” Тираж 10 500 примірників. Ціна договірна. Адреса редакції: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21 оф., 808 тел.: +38 044 417 34 69 E-mail: adv@image.ua www.image.ua Застереження: назва, концепція, дизайн і надруковані матеріали є власністю журналу “Імідж.UA” і захищені міжнародним правом та українським законодавством. Відповідальність за достовірність усіх фактів несуть автори публікацій. Редакція не завжди поділяє точку зору авторів. Використання матеріалів із журналу “Імідж.UA” у будь-якій формі дозволяється тільки з письмової згоди редакції. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.
Image ua
international business magazine premium cl ass
Registered mark (certificate № 68771 dated 15.11.2008). ©”Image.UA” All rights reserved.
№2/2013 To be issued 07.10.2013 Founder: International Friendship Foundation Ltd. It is published in Ukrainian, Russian and English. Magazine published quarterly. It has been published since September, 2007. State registration certificate of printed mass-media, serial number KB No. 17489-6239ПP from 20.01.2011 Printed by: “From A to Z” Ltd, 38/40, Kolektorna st., Kyiv, 02660, tel.: (044) 563-1804 Subscription index: 37326 DP “Press” catalogue Circulation: 10,500 issues Price: contract value Publishers address: 12, Frunze St. Kyiv, 04080, UKRAINE, tel.: +38 044 417 34 69 E-mail: adv@image.ua www.image.ua Attention: The title, concept, design and printed materials are the property of the magazine “Image.UA” and protected by international and Ukrainian laws. The authors are responsible for the authenticity of all facts. Editors do not necessarily share the views of the authors. Using materials from the magazine “Image.UA” in any form is allowed only with written permission of the publisher. The advertiser is responsible for the content of advertisement.
РАДА ЕКСПОРТЕРІВ ПРИ МІНІСТЕРСТВІ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ
Exporters Council under the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine
ПІДТРИМКА УКРАЇНСЬКИХ ЕКСПОРТЕРІВ У СВІТІ
Support to Ukrainian exporters in the world
www.mfa.gov.ua