International Tourism Magazine 6'2013 by International Tourism Magazine Ltd

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

Ж У Р Н А Л

17:22

Page I

П Р О

М А Н Д Р I В К И

Т А

В I Д П О Ч И Н О К

www.intour.com.ua

ГРУДЕНЬ – СІЧЕНЬ

АВСТРІЯ ФІНЛЯНДІЯ ЯПОНІЯ НІМЕЧЧИНА ТАЇЛАНД АБУ ДАБІ ПОЛЬЩА БОЛГАРІЯ ІЗРАЇЛЬ ВІРМЕНІЯ РОСІЯ УКРАЇНА

6 (114) ’13

Інтерв’ю із Санта Клаусом

Вічна весна

По той бік льоду

Забави

на

льодовику

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:22

Page II

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:22

Page 1

…ГОТЕЛЬ У ЧЕСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ, ЯКИЙ ЗДОБУВ СЕРТИФІКАТ НА НАЙВИЩУ КАТЕГОРІЮ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ «5*SUPERIOR»! …ГОТЕЛЬ НА КУРОРТІ КАРЛОВИ ВАРИ — ЧЛЕН НАЙПРЕСТИЖНІШОГО АЛЬЯНСУ НАЙКРАЩИХ ГОТЕЛІВ СВІТУ «THE LEADING HOTELS OF THE WORLD»! …ГОТЕЛЬ У ЧЕСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ З ВЛАСНОЮ КЛІНІКОЮ, ПРОЦЕДУРНОЮ ЧАСТИНОЮ ТА ВЕЛНЕСЛЕНДОМ ЗАГАЛЬНОЮ ПЛОЩЕЮ ПОНАД 3000 КВ. М! …ГОТЕЛЬ У ЧЕСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ, В ЯКОМУ ПРАЦЮЮТЬ ЛІКАРІ 14 СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ І ПРОВОДЯТЬСЯ ПОНАД 250 ВИДІВ ПРОЦЕДУР ТА ОБСТЕЖЕНЬ!

152 ЕКСКЛЮЗИВНІ НОМЕРИ

3 СТИЛЬНІ РЕСТОРАНИ Й 4 БАРИ

КАЗИНО

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:22

Page 2

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:22

Page 3

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:22

Page 4

6 (114) 2013

ПОДОРОЖ НА ПОДІЮ 10–14 Снігофести. Зимові фестивалі та сніжні змагання світу. Читай, обирай, вирушай!

В ГОСТЯХ У КАЗКИ 16–19 Інтерв’ю із Санта Клаусом. «Той самий» казковий дідусь із Лапландії завітав до України. Нам вдалося розпитати його про все, що цікавило з дитинства!

ВОЯЖ КОЛЕКЦІЯ 20–23 ІШГЛЬ. Фешенебельні схили. Цей курорт в Австрії від початку створювали як «гірськолижну Мекку» із застосуванням найкращого французького досвіду. 24–29 ШТУБАЙ. Гарячий льодовик. Долина Штубай — найбільша льодовикова гірськолижна зона в Австрії та один із найкращих у Європі зимових курортів для всієї родини. 46–53 Велика справа МАЛОПОЛЬЩІ. «Світ змінює той, хто починає з власної вулиці», — кажуть у цьому регіоні Польщі. І розбудовують великий туризм за євростандартами. 74–79 ІЗРАЇЛЬ. Жива пустеля. Цьго разу — не паломництво і не історичний екскурс, а прогулянка пустелею Негев — суворим і фантастичним краєм. 82–90 ЕКВАДОР. Вічна весна екватора. Подорож містами, джунглями, горами та самобутніми базарами країни. Плюс візит на лінію екватора! 92–99 НІМЕЧЧИНА. Культпохід на захід. Ця країна — один із провідних у Європі напрямків культурного туризму. Відкриваємо можливості Східної Німеччини.

ЖИВИЙ СВІТ 30–33 Спа для мавпочки, або Раювання в Пекельній долині. Найбільш морозостійкі мавпи світу — японські снігові макаки. Найщасливіші з них мешкають у Пекельній долині, на острові Хонсю.

ЖИТТЯ ЯК СВЯТО

34–40 ТАЇЛАНД. Мрії на воді. Лой Кратонг — серед найяскравіших свят Таїланду. Однієї ночі береги водойм по всій країні осяваються сотнями тисяч плавучих ліхтариків!

ПРОФІ ТУР 42–45 Усе в одному еміраті. Інтерв’ю з представником туризму Абу Дабі в СНД — відкриття столичного емірату.

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:22

Page 5

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:22

Page 6

ЛЮДИ З ЛЕГЕНДИ 54–59 БОЛГАРІЯ. Слідами Ванги. Пощастило побувати в місцях, де жила, можливо, найзагадковіша ясновидиця всіх часів і народів.

МИСТЕЦТВО ГОСТИННОСТІ 60–72 ДОМІНІКАНА. Необмежена розкіш. П’ять курортів: кожен — зі своєю версією розкоші, але всі об’єднані концепцією «Unlimited luxury». 80–81 Золотий сніг Вірменії. Готель «Golden Palace Hotel Resort & Spa» на головному гірськолижному курорті країни — Цахкадзорі.

ОЗБРОЄНИМ ОКОМ 100–107 Знімки з мандрівки. Переможці І Міжнародного фотосалону «Моя мандрівка» в Києві та їхні неймовірні твори. 142–147 Подорож зоряним небом. Аби відкривати для себе нове й отримувати від життя неповторні враження, треба лише підвести очі догори…

ТРОЯНДА ВІТРІВ 108–113 «Дніпром» до Байкалу. Двоє з Івано Франківщини сіли на старий мотоцикл та «проїхалися» на Байкал і назад. 114–121 БАЙКАЛ. По той бік льоду. Зимові підводні красоти найбільшого прісноводного озера світу. Найчистіша на планеті крига!

МАНДРУЙТЕ НА ЗДОРОВ’Я 122–124 Життя серед трав. Євгену Товстусі від народження судилося бути лікарем травником. Розмова про життя і здоров’я.

ФЕНОМЕНИ & УНІКУМИ 126–130 З редакційної колекції цікавин.

МАНДРІВНИЧИЙ РЯД 132–133 Оздоровчий сеанс для туризму. ХХ Ювілейний міжнародний турсалон UITM як засіб оздоровлення вітчизняного турбізнесу.

VIP КЛУБ 134–138 ВелоКіноМузики. Улітку гурт «Фолькнери» здійснив чергову етнографічну велоекспедицію, восени переміг на фестивалі «Червона рута», а тепер монтує фільм про подорож і дає інтерв’ю.

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:22

Page 7

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:22

Page 8

1998

2000

2003

2004

2007

2010

2012

Журнал про мандрiвки та вiдпочинок Засновник i видавець — ТОВ «Редакцiя журналу «Мiжнародний туризм» Видається з 1992 року Головний редактор Олександр ГОРОБЕЦЬ Заступник головного редактора Євген БУДЬКО Вiдповiдальний секретар Iрина ГОРОБЕЦЬ Художнiй редактор Борис ТАРАСЕНКО Комп’ютерна графiка та верстка Євгена КРУТОВЕРЦЕВА Коректура Людмили ГОРОБЕЦЬ, Наталi ОБОЛЕНСЬКОЇ Вiддiл реклами: Тел./факс: (044) 254 5190, 254 5191, 254 5193

На обкладинцi: відома фотомодель Гітта Сакс під час свята «Октоберфест на Штубайському льодовику» (Австрія). Фото «TVB Stubai Tirol / Stubai Glacier».

Передплата яскравих вражень! Заповніть квитанцію на пошті, аби не шукати кожного номера нашого журналу в кіосках. Продовжуйте передплату з будь якого місяця! Журнал виходить щодва місяці — 6 номерів на рік. Має обсяг 144–172 сторінки.

ДЕ ПЕРЕДПЛАТИТИ? У ПОШТОВИХ ВІДДІЛЕННЯХ Оформте передплату з поштовою доставкою в будь якому відділенні зв’язку України. Передплатний індекс у каталозі ДП «Преса» — 74318. У ПЕРЕДПЛАТНИХ АГЕНЦІЯХ «Бліц Інформ»: Київ — (044) 205 5110. «Ідея»: Київ — (044) 417 8767; Донецьк — (062) 381 0932. KSS: Київ — (044) 585 8080. «Меркурій»: Київ — (044) 249 9888; Дніпропетровськ — (056) 374 9055. «Періодика»: Київ — (044) 289 0704. «Самміт»: Київ — (044) 521 2369. ЗАПИТУЙТЕ ЖУРНАЛИ «МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ» У МІСЦЯХ ПРОДАЖУ ПРЕСИ!

Вiддiл розповсюдження: Тел./факс: (044) 288 9625, 288 5457 Над номером працювали художники: Сергій Горобець, Борис Тарасенко Зареєстровано Мiнiстерством України у справах преси та iнформацiї, серiя КВ, № 2351 вiд 17.01.1997 р. © Журнал «Мiжнародний туризм» Адреса редакцiї та видавця Кловський узвiз, 15, м. Київ, 01021 Тел./факс: (044) 254 5190/91/93, 288 5457, 288 9625 E mail: welcome@intour.com.ua Представництва у Криму: тел./факс: (0654) 326 993 у Канадi: Український центр засобiв i розвитку — тел.: (403) 497 4374; факс: (403) 497 4377 Кольороподiл i друк: Видавничий дiм «Рема Принт» Вул. В. Чорновола, 2, оф. 1, м. Київ, 01135, Україна Тел.: +38 (044) 486 8004, 486 2820 Тираж — 20 000 примiрникiв Перiодичнiсть — 6 випускiв на рiк Цiна договiрна. Передрук матерiалiв — тiльки з дозволу редакцiї. За рекламну iнформацiю вiдповiдає рекламодавець. Рукописи не рецензуються i не повертаються. Думка авторiв публiкацiй не завжди вiдповiдає думцi редакцiї. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть фактiв, власних назв та iмен, iнших вiдомостей несуть автори. Editor in Chief Oleksandr HOROBETS Deputy Editor in Chief Yevhen BUD’KO Managing Editor Iryna HOROBETS Art Director Borys TARASENKO Director of Computer Work Yevhen KRUTOVERTSEV Proof Reading & Editing Liudmyla HOROBETS, Natalya OBOLENSKA Subscription Index 74318 © «International Tourism» Magazine

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:22

Page 9

11.11.2013

НА ПОДІЮ

17:22

Page 10

■

Ñí³æíà çèìà — öå çàâæäè êðàñà, ðàä³ñòü ³ ðîçâàãè, ñïðàâæíº êàçêîâå Ð³çäâî… Òèì, õòî àêòèâíèé ³ ïðàâèëüíî âäÿãíåíèé, íåìà ÷îãî áîÿòèñÿ ìîðîçó. Ãàéäà íà çàáàâè! Þë³ÿ ÌÀËÀ

СНІГОФЕСТИ

!MT6-13-disk.qxd

Лондонський лід Що: Де: Коли: Інфо:

відкриття ковзанки Лондон (Великобританія) 14 листопада – 5 січня www.somersethouse.org.uk/ice rink

Тривалі різдвяні канікули в Лондоні від разу асоціюються з ковзанкою поруч із Со мерсет хаусом. На період зимових свят во на перетворюється на справжній щоденний фестиваль із насиченою програмою. Сама будівля уособлює історію та традиції Англії XVIII століття. Нині ж Сомерсет хаус — це місце головних культурних подій, фес тивалів і виставок. На ковзанці ви маєте змогу весело провести час, катаючись під запальні ритми провідних британ ських діджеїв (у вечірній час), навчитися майстер но кататися у будь якому віці (навіть для наймо лодших, до 8 років, працює спеціальний клуб), ви пити гарячого чаю, кави чи інших гарячих напоїв у ресторанах і кав’ярнях, ба навіть відвідати шопінг галерею. Головне — не забути заздалегідь забронювати квитки, бо захід надзвичайно популярний.

Льодова феєрія Що: Де: Коли: Інфо:

відкриття ковзанки Цюрих (Швейцарія) 4 грудня – 2 січня www.liveonice.ch

За три тижні до Різдва «серце Швейцарії», Цюрих, перетворюється на справжню казку. «Live on Ice» — це фестиваль, який починається на голов ній ковзанці міста — «Dolder Kunsteis bahn» з нагоди її щорічного відкриття. Ковзанка збудована в 1930 році. Її велика територія розділена на три частини: одна — для хокею, друга — для масового катання, третя — для фігурного катання. Цілий день на те риторії працюють ресторани та ка в’ярні з різноманітними спеціальни ми пропозиціями, які змінюються що дня. В меню — бургери, салати та східні страви. Можна взяти напрокат ковзани або навіть винайняти ціле хо кейне поле. Цюрих — центр різдвяного шопін гу. На цей час тут зазвичай діють 5 ярмарків: привокзальний, на ринку в Старому місті, на площах Вердмюле плац і Зехселойтенплац, на головній вулиці міста Банхофштрассе. Магази ни відчинені допізна, тому все необ хідне для свята можна придбати й піс ля забав на льоду.

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:22

Page 11

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:22

Page 12

Що:

перегони на «рогатих» санях Де: Гарміш Партенкірхен (Німеччина) Коли: 6 січня Інфо: www.bavaria.by

Сани з рогами Напередодні православного Різдва в німецькому місті Гарміш Партенкір хен, що неподалік від Мюнхена, щороку відбуваються славетні перегони на незвичному виді транспорту. Раніше «рогатими» санями баварські селяни доставляли сіно та дрова з гір у долину. «Роги» служили для утримування громіздкого вантажу. У наші дні ці пристосування стали атрибутом веселого фесту. Сотні команд з усіх куточків Німеччини змагаються у спусканні на них із гори. Уся «фішка» — у чималих роз мірах саней і масовості пасажирів. Гарміш Партенкірхен є популярним гірськолижним курортом, розташова ним біля найвищої гори країни — Цугшпітце (2964 м). Тут можна досхочу по спускатися й на «звичайних» засобах для ковзання — лижах чи сноубордах. Для тих, хто захоче урізноманітнити свої канікули, працюють ресторани, мага зини, дискотеки, музеї, казино та невеликий аквапарк.

Ноги снігоходи Що: Де: Коли: Інфо:

фестиваль снігоступів Валь ді Нон (Італія) 6 січня www.ciaspolada.it

На свято Богоявлення багато італійців оби рають активний відпочинок. Зокрема, вони влаштовують фестиваль «La Ciaspolada» — це не просто перегони на снігоступах, а свято для прихильників зимового відпочин ку. Воно щороку збирає понад 6000 учасників (не глядачів!). Уперше спортивний захід відбувся 1972 року, коли 18 сміливців зібралися ра зом і пройшли на лижах 8 кіломет рів від містечка Ромено до сусід нього Фондо, мальовничими го рами провінції Трентино. Наразі цим шляхом проходять учасники з понад 30 країн, включаючи США, Канаду, Китай, Японію, Нову Зе ландію, Росію, рідну Україну, ба навіть спекотні Кенію та Марокко. Окрім досвідчених спортсме нів, участь беруть симпатики «сні гоступінгу» різного віку. На марш руті можна зустріти літніх людей на раритетних дерев’яних сніго ступах, сім’ї з дітьми, молодь у карнавальних костюмах… При єднуйтеся!

З вітерцем і шиком Що: Де: Коли: Інфо:

лижні перегони Кітцбюель (Австрія) 20–22 січня www.hahnenkamm.com/welcome.html

Ханенкамм — це гора в Австрії (1712 м над рівнем моря) й водночас відомий зимовий курорт, який пропо нує безліч спортивних, культурних і світських заходів. Однією з найяскра віших подій тут, без сумніву, є лижні перегони «International Hahnenkamm Race», які відбуваються кожного січ ня. Історія змагань веде відлік іще з 1931 року. Загальний призовий фонд зазвичай становить понад півмільйо на євро. Упродовж трьох днів захопливі зма гання за участю світових зірок приваб люють тисячі спортивних фанів. «Hah nenkamm Race» включає три дисцип ліни: слалом, супергігант і швидкісний спуск. Як правило, на період прове дення заходу на австрійському курор ті організовують інші івенти та розва ги для спорттуристів. Вартість цілоденного квитка на зма гання — близько 20 євро, а триденно го VIP доступу — понад 250 євро. Для дітей до 15 років вхід безкоштовний.

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 13

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 14

Що:

фестиваль скульптур із криги Де: Плімут (США) Коли: 21–23 січня Інфо: www.plymouthicefestival.com

Кригофест Незважаючи на відносно м’який континентальний клімат, місто Плімут у штаті Массачусетс уже втридцяте поспіль запрошує відвідати фестиваль кри жаних скульптур. Це один із наймасштабніший зимових фестивалів у Північ ній Америці. Щорічна демонстрація понад 100 дивовижних крижаних скульптур збирає близько 500 тисяч глядачів. Процес вирізьблення крижаних тварин, фантастич них істот, споруд та інших екстравагантних витворів захоплює туристів не менше, ніж готовий «продукт». Крім того, для гостей свята організовують живі виступи музичних гуртів, смачне частування та жваві інтерактивні розваги. Наприкінці кригофесту професійне журі обирає найкреативніших і наймай стерніших учасників, що дає їм путівку на найпрестижніші заходи такого ро ду у світі.

Лапландський Що: Де: Коли: Інфо:

екстремальне ралі Рованіємі (Фінляндія) 26–29 січня www.arcticrally.fi

екстрим

Лапландія відома не лише резиденцією Йоулупуккі та сніжною морозною зи мою, а й екстремальним авторалі. Захід «Arctic Lapland Rally» існує ще з 1966 року. Ці перегони по засніжених і заледенілих дорогах є одним з етапів чемпіонату Фінляндії з ралі. Раніше (до 2004 року) вони входили в ка лендар чемпіонату Європи та Кубку FIA. Ралі Арктики шалено попу лярне не лише у завзятих екст ремалів і фанатів спорту, а й се ред автогонщиків з інших дис циплін цього спорту. Скажімо, в 2009 році учасниками заїзду відразу стали четверо пілотів «Формули 1». Екстрим тут можна не тільки споглядати, а й відчувати на со бі. Працює безліч гірськолижних центрів із повним спектром спор тивних задоволень. А ще мож на відвідати крижаний готель, скуштувати оленину та попари тися у фінській сауні.

Парк льодовикового

періоду Що: Де: Коли: Інфо:

фестиваль снігу Саппоро (Японія) 5–11 лютого www.snowfes.com/english

Фестиваль снігу в Японії зародив ся ще у 1950 році. Тоді звичайні шко лярі під час прогулянки у парку «Одо рі» зліпили зі снігу шість фігур звірів. Ідея сподобалася місцевим мешкан цям, і вони почали споруджувати ве ликі льодово снігові скульптури. Ну, а в 1970 ті завдяки XI Зимовим Олім пійським іграм, що відбулися в Саппо ро, традиція отримала міжнародний розголос. Територія фестивалю охоплює не лише парк, а й стадіон «Цудому» та розважальний квартал Сусукіно. Що року понад 25 команд майстрів сніго ліплення беруть участь у творчому змаганні. За тиждень вони споруджу ють близько сотні снігових скульптур. На їх створення витрачається понад 32 тонни снігу. Подивитися на «біло сніжне мистецтво» приїздять 2 міль йони туристів. Організатори свята створюють умови для занять зимовими видами спорту, влаштовують цікаву концерт ну програму та пригощають японськи ми стравами.

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 15

Áàíê³âñüê³ êàðòêè íàä³éíî çàâîþâàëè ñåðöÿ ìàíäð³âíèê³â. Àëå òåõíîëîã³¿ íå ñòîÿòü íà ì³ñö³. Ïðî íîâèíêè â ö³é ñôåð³ êîíñóëüòóºìîñÿ ç êåð³âíèêîì óïðàâë³ííÿ ðîçâèòêó ðîçäð³áíèõ êë³ºíò³â ÏðîÊðåäèò Áàíêó Îëåíîþ Êîø³ëü. Âàäèì ÐÀÊÎ×²

Безпека — запорука

успіху

— Пані Олено! Які картки пропонує ПроКредит Банк? — «Ощадну» і «Visa Business», а ще «Стандартну» — для розрахунків і зняття готівки. Користування ними досить просте й прозоре для споживача. Головну увагу приділяє! мо безпеці карткових продуктів. ПроКредит Банк — один із визнаних лідерів щодо ви! користання нових технологій конфіденційності та безпе! ки користування картками. Одним зі свідчень цього є за! пропонована клієнтам послуга GSM!банкінгу для будь! якої картки. Здійснюючи платіж за допомогою картки, ви миттєво отримуєте SMS на мобільний телефон з інформа! цією про те, де і на яку суму проведено операцію, який за! лишок на рахунку. — Скільки коштує така послуга? — Ніскільки. Ми потурбувались і про комфортність процесу: нові клієнти автоматично підключаються в мо! мент оформлення картки, а наші поточні клієнти мають змогу зателефонувати до контакт!центру, ідентифікувати себе і підключити послугу безкоштовно. — Дедалі популярнішими стають картки з чіпами. — ПроКредит Банк — один із небагатьох банків в Ук! раїні, які пропонують такі картки. Їхня головна перевага — в безпеці використання. Ми запропонували випуск карток із чіпами не на один рік, як робиться зазвичай, а на три. Тому користувачу не треба платити щороку за перевипуск, він має змогу заощаджувати. Таку картку неможливо підробити. Тож користування банкоматом чи POS!терміналом стає значно безпечнішим, бо скопіювати дані з картки неможливо, тобто клієнту га! рантується недоторканність його конфіденційних даних.

Є ще один додатковий рівень безпеки: операції підтвер! джуються введенням пін!коду. — Гадаю, тримання в пам’яті чотирьох цифр — незначна плата за спокій… — Звичайно. Адже тепер, навіть якщо у вас викрали картку, для злодіїв скористатися нею практично немож! ливо. Звісно, за умови, що ви не зберігаєте пін!код разом із карткою! Якщо хочете отримати комфортну саме для вас комбінацію цифр, завжди маєте змогу змінити в бан! коматі стандартний пін!код. — У банку є й інші новації? — Хочу звернути увагу на нові функції у програмі інтер! нет!банкінгу для фізичних осіб, завдяки яким є можливість здійснювати грошові перекази без відвідування банківсь! кого відділення. — Цікаво! Як це працює? — Треба зайти на сайт банку, відкрити сторінку інтернет! банкінгу для фізичних осіб. Це дуже безпечна послуга, ос! кільки надається після введення вашого логіна та пароля, а операції з іншими рахунками підтверджуються кодом, який у вигляді SMS!повідомлення надійде на ваш мобіль! ний телефон. Інтернет!банкінг дає вам змогу, по!перше, самостійно контролювати рух коштів на власних рахунках, а по!друге — переказувати кошти або оплачувати послуги за найнижчою фіксованою ціною — 5 грн. Ми заохочуємо клієнтів здійснювати певні процеси са! мостійно і тримати їх під контролем, заощаджуючи час і гроші. — Цілком розумно. Дякуємо за зустріч! — Дякуємо і вам. Мандруйте впевнено. ■

Тел. контакт центру: 0 (800) 50 0990 (дзвінки зі стаціонарних телефонів безкоштовні)

www.procreditbank.com.ua Ліцензія НБУ № 195 від 13.10.2011

11.11.2013

17:23

Page 16

■

У КАЗКИ

❆❄

!MT6-13-disk.qxd

Інтерв’ю із

Фото «VisitFinland»

❄

Санта ❆ Клаусом ❄

Ùî ðîáèòü Ñàíòà-Êëàóñ, êîëè íåìàº çèìè? Ãîòóºòüñÿ äî Ð³çäâà. À ùå ¿çäèòü ïî ð³çíèõ êðà¿íàõ ³ çàïðîøóº äî ñåáå â Ëàïëàíä³þ. Çàâ³òàâ ³ äî Óêðà¿íè. Íàì âäàëîñÿ ç íèì çóñòð³òèñü ³ ðîçïèòàòè ïðî âñå, ùî ö³êàâèëî ç äèòèíñòâà, — ïðî îñîáèñòå. Фото «VisitFinland»

ªâãåí ÁÓÄÜÊÎ

❆❄ ❄

Журналіст — теж людина. І тато, щасливий принести дитині листівку від Санта Клауса.

Хто такий справжній Санта Клаус? У різних куточках світу в різдвяно новорічну пору можна зустріти багато кремезних чоловіків із причіпни ми білими бородами, і всі вони — Санта Клауси, всі розносять подарунки і вітають зі святами. Але, як казав герой фільму «Сам удома», вони тільки працюють на «того самого», єдиного у світі й не

повторного різдвяного діда. Так ось: справжній Санта Клаус — це той, хто живе в далекій Ла пландії, у фінському приполярному місті Рованіє мі. Він і приїхав до України. Із казковим дідуганом ми здибалися не у дрімучому лісі, а в Києві, на ту ристичній виставці «Україна 2013». — Як вас краще називати — Санта/Клаусом чи Йоулупуккі? — І так, і так. У багатьох країнах мене кли! чуть по!своєму: у Франції — Пер!Ноелем, у Гол! ландії — Сінта!Клаасом, у Британії та Північній Америці часто називають Фазер!Крістмасом, в Італії — Баббо!Наталем… — Скільки у Фінляндії санта/клаусів? — Справжній лише один, і це я. — Заступників маєте? — Маю помічників — численних ельфів. А за! ступники… Їх теж удосталь — десятки тисяч моїх послідовників. Я їм вдячний за допомогу, однак хочу передати їм одне побажання: не хо! діть до дітей напідпитку, адже так недовго і Різд! во зіпсувати! (Сміється). — Де ви живете? — Живу в Лапландії, маю там свою базу на го! рі Корватунтурі. Це місце таємне, адже там роз! ташована моя майстерня з підготовки подарун! ків, про яку ніхто не повинен знати. Але діти з батьками можуть зустрітися зі мною в Рованіє! мі, на моїй Головній пошті, куди за рік приїжджа! ють 300–400 тисяч гостей. А можна й завчасно ➧

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 17

Рукою Санти. На туристичній виставці в Україні північний гість невтомно роздавав дітям і дорослим іменні автографи з різдвяними побажаннями.

11.11.2013

17:23

Page 18

На Пошті Санта Клауса в Рованіємі всім заправляють ельфи та ельфиці. Фото «VisitFinland»

❆❄ ❄

Фото «VisitFinland»

!MT6-13-disk.qxd

замовити зустріч у багатьох куточках Фінляндії, бо по всій краї! ні в мене багато будинків для прийомів — як правило, непода! лік від туристичних місць. «Корватунтурі» означає «вухата гора». Вона справді схожа на заячі вуха. Там я можу чути, як поводяться діти по всіх!усю! дах і про які подарунки мріють. — Що у вас найчастіше просять? — Ой, не злічити! Дітей дуже часто тішать навіть найпрості! ші подарунки, головне — робити їх із добром у серці. Хоча де! які просять справжній автомобіль! (Сміється). Дорослі просять миру на землі, здоров’я близьким. Дівчата — гарних нарече! них… (Сміється). — Дідусю, а скільки вам років? — Ой, не скажу. Так довго живу, що не пам’ятаю. А свідоц! тво про народження давно загубилося. Знаю лише точно, що десь триста років працюю як Йоулупуккі («йоулу» — це різдвя! ний, «пуккі» — дід). — Хто такі в такому разі російський Дід Мороз і український святий Миколай? — Дід Мороз живе в російському місті Великий Устюг, він мій двоюрідний брат. У нас однакова робота, але різні терито! рії. Ми регулярно зустрічаємося — домовляємося про те, що, коли діти з моїх країв їдуть узимку в його краї, він мусить по! дбати про них так само, як я — про дітей із його угідь. Українського святого Миколая теж добре знаю, він мешкає в Карпатах. Це скромніша людина за нас із Морозом. Із ним ми теж бачимось, але рідко, рідко… — А як тоді зрозуміти, що «Санта/Клаус» у перекладі — це «святий Миколай»? — То давня й цікава історія. Дуже, дуже давно на території нинішньої Туреччини жив християнський священик на ім’я Ми! колай. Побачивши, що навколо нього багато бідних людей і зне! долених дітей, він вирішив їм допомагати. Бувши надзвичайно скромним, він робив усе потайки — підкладав в оселі їжу, одяг, На Полярному колі в Йоулупуккі — цілий «автопарк» північних оленів, які готуються вирушити в головну подорож року.

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 19

Туристичний стенд Фінляндії «в облозі».

❆

❄

ську, трішки — французьку та іспанську… Російську вивчив за! вдяки спілкуванню з Дідом Морозом. Він учити фінську не хоче! (Сміється). З іншими мені допомагають ельфи!перекладачі. Так що знайдемо спільну мову з усіма! — А українською хоч два слова знаєте? — Аякже! Можу привітати вас із Новим роком і Різдвом. Бажаю всім українцям, маленьким і дорослим, щоб їхнє жит! тя ставало дедалі кращим, а здоров’я міцніло. Щоб вони плека! ли в собі добро і рішуче позбавлялися негараздів. Усім людям землі зичу миру. А ще бажаю подолати глобальне потепління — давайте збережемо зиму, яку я так люблю! — Дякуємо, Йоулупуккі! Щасливих свят! ■

Лапландські ельфики вміють повеселитися й повеселити.

Фото «VisitFinland»

гроші, й люди не здогадувалися, хто це робить, тільки раділи й дивувалися. Після смерті Миколая проголосили святим. Його чудову ідею з подарунками довго пам’ятали, але згодом забули. І ось років триста тому ми з російським Дідом Морозом читали історію й були вражені таким чудовим способом дарувати добро та радість. І вирішили взяти приклад зі святого Миколая та про! довжити його добру справу. Отак ми стали тими, ким є дотепер. — Дід Мороз має онучку — Снігуроньку. А у вас є поруч рідна душа? — Аякже — моя дружина Йоулуморі. Їй майже стільки ж ро! ків, скільки мені. — А дітей у вас немає? — Як то немає — є! Всі найперші ельфи — то наші з нею влас! ні діти. Родина швидко росла, але наша справа зростала ще швид! ше — треба було більше й більше подарунків і зустрічей з діть! ми по всьому світу. Тому я створив у Фінляндії Школу ельфів. Звісно, її випускники не є членами нашої родини, але вони доб! рі, кмітливі й дуже нам допомагають. — Ви самі розвозите подарунки по всьому світу за одну корот/ ку різдвяну ніч. Як таке можливо? — Моя дружина Йоулуморі за таємним рецептом виготовляє магічний пилок, я вожу його в кисеті. Розвіюю його над собою, оленями та саньми і стається диво: як тільки рушаємо далі піс! ля чергової зупинки, час, витрачений на неї, враз повертаєть! ся. Отакий секрет. — Ви непогано розмовляєте російською — достатньо, щоб да/ вати зараз нею інтерв’ю. Скількома мовами володієте? — Мовами тих країн, із яких до мене в Лапландію навідуєть! ся найбільше людей. Знаю фінську, шведську, німецьку, англій!

11.11.2013

КОЛЕКЦІЯ

17:23

Page 20

■

!MT6-13-disk.qxd

І Ш Г Л Ь

схили

Фешенебельні

Öåé êóðîðò â³ä ïî÷àòêó ñòâîðþâàëè ÿê «ã³ðñüêîëèæíó Ìåêêó» ³ç çàñòîñóâàííÿì íàéêðàùîãî ôðàíöóçüêîãî äîñâ³äó. Íèí³ éîãî ÷àñîì íàçèâàþòü «àâñòð³éñüêèì Êóðøåâåëåì». Â³êòîð ÑÈÄÎÐÅÍÊÎ

Розташований у долині Пацнаун, що у фе! деральній землі Тироль, гірськолижний курорт Ішгль вважають раєм для зимового відпочинку. І для цього є всі підстави. Адже тут, крім фантас! тичних схилів для катання, ще й гарно розвину! та інфраструктура, яка може легко задовольни!

ти будь!які забаганки: різноманітні ресторани, паби, бари, ексклюзивні бутики, дискотеки, са! лони, тренажерні зали, теніс, басейн, сауни і на! віть магазин «д’юти!фрі». Усе для шикарної та активної публіки! Австрійські готелі не потребують рекоменда! цій, але навіть на такому загальному тлі Ішгль вигідно вирізняється. Переважно це 4! і 3!зір! кові заклади, а 5!зірковий за всієї фешенебель! ності курорту — лише один. Хоч би який готель ви обрали, скоріше за все, він виявиться побли! зу гірськолижного підйомника. «Фішкою» ку! рорту є підземні ескалатори, які сполучають де! які готелі з витягами. Це набуває особливого значення, коли курорт розташований на кіль! кох рівнях, а саме це характерно для Ішгля. Свою історію курорт розпочав у 1960!х роках, здобувши тоді відомість насамперед як центр альпінізму. Уже до кінця 1970!х тут з’явилося кілька спусків і підйомників. Завдяки логічно! му та вдалому проектуванню з часом Ішгль пе! ретворився на Мекку для прихильників актив! ного відпочинку взимку. Містечко є центром «Арена!Сильвретти» — одного з найбільших гірськолижних регіонів ➧

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 21

Альпійська ніч. У Ішглі це можливість покататись на освітлених трасах, потанцювати в нічному клубі, наслодитися ф’южн'кухнею в ресторані чи порелаксувати у спа.

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 22

Австрії. Тим самим воно дає гостям доступ до 235 кілометрів трас із гарантованим сніговим покриттям протягом усього сезону. З них 27 кі! лометрів — «чорних», екстремальних трас, 148 кілометрів — «червоних», 48 кілометрів — «си! ніх» і 12 кілометрів — для бігових лиж. Курорт знаходиться відносно невисоко, до 3 тисяч мет! рів, що робить його безпечнішим, у тому числі захищеним від снігових лавин. Усі спуски об! слуговуются 44 комфортабельними підйомни! ками, які з кожним роком удосконалюються, га! рантуючи високу комфортність і безпеку. Якщо ви завітали до Ішгля, маєте нагоду спус! титися до швейцарського курорту Самнаун, що розташований по сусідству і є не лише гірсько! лижним, а й безмитним раєм. Ще один вагомий плюс курорту — велика кількість сонячних днів протягом року. Яскра! во освітлені пейзажі унікального регіону зі ске! лястими та лісистими горами створюють особ! ливий радісний настрій. Тим, хто полюбляє екстрим, відкриті незай! мані простори Австрійських гір чи фан!парк для фристайлу з музичним супроводом. У будь! якому разі залишитеся в захваті. Не забули тут

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 23

того Миколая, збудована як готична і перебу! дована у стилі бароко. На південь від містечка Ішгль є пагорб зі скульптурною композицією на тему розп’яття Христа, що повністю створе! на з дерева. А неподалік, у містечку Матон, че! кає на відвідувачів дуже милий Сільський музей. Навіть якщо ви примудрилися вичерпати всі місцеві принади, знайдете вдосталь альтернатив. Полюбляєте спортивно!екстремальний відпо!

Гостей курорту вітає Мерайя Кері.

і про прихильників санчат — для них створені спеціальні траси. Наявністю лижних і сноубордних шкіл на гір! ськолижних курортах нікого вже не здивуєш. Але в Ішглі рівень професіоналізму інструкто! рів дуже високий. Підберуть тренерів і дітям, і дорослим, і початківцям, і майстрам спорту. Завершує активний день aprеs!ski — відпочи! нок «після лиж». Спочатку всі просто у спортив! ному спорядженні переміщуються у бари та па! би, де за келихом пива, шампанського чи шнап! су відзначають закінчення вдалого дня, супро! воджуючи це співами та дружним сміхом. А потім — хто куди: танцювати в дискотеку чи ре! лаксувати до спа. Культура aprеs!ski в Ішглі не має собі рівних на австрійських курортах! У вашо! му розпорядженні — кілька клубів, де виступа! ють всесвітньо відомі діджеї та світові шоу!зірки. До Ішгля можна сміливо вирушати в гастро! номічний тур. У майже 60 його ресторанах по! дають делікатеси чи не всіх кухонь світу, вклю! чаючи й місцеві страви — типу пацнаунського домашнього сиру чи тирольського шпику, а та! кож справжні шедеври фьюжн!кухні. Є й цікавини пізнавального плану. Насампе! ред, це фонтан «Ніколасбрюннен» і церква свя!

чинок? Раджу курорт Гальтюр, розташований ви! ще 1600 метрів. Утім, він пропонує також траси для аматорів і дітей, спуски для гонщиків!сноу! бордистів, парки для фрістайл!сноубордингу, польоти на дельтапланах… А ось Каппль спов! нений альпійського шарму. Це курорт сімейно! го відпочинку, хоча і для завзятих лижників знай! деться де всмак поганяти. Парк «Sunny Moun! tain», або «Сонячна гора», є чудовим місцем для дітей, що прагнуть виплеснути енергію в іграх. Раду непосидючим гостям дадуть у клубах «від 4 до 10» та «від 11 до 17». Щороку в обличчі Ішгля щось змінюється — звісно, лише на краще. З’являються нові ресто! рани й готелі, по!новому відзначаються свята, нові зірки світового шоу!бізнесу виступають на відкритті й закритті сезону. Тож, повернувшись сюди наступного разу, маєте шанс побачити ін! ший Ішгль! ■

ЗОНА КАТАННЯ ІШГЛЯ Висоти — 1400–2864 м. Загальна довжина трас — 235 км: ■

«сині» — 48 км;

■

«червоні» — 148 км;

■

«чорні» — 27 км.

Найдовший спуск — 11 км. Траси для бігових лиж — 50 км. Кількість підйомників — 40: ■

крісельні — 23;

■

бугельні — 12;

■

гондольні — 3;

■

фунікулери — 2.

Фан парк, хаф пайп!

■

11.11.2013

КОЛЕКЦІЯ

17:23

Page 24

■

!MT6-13-disk.qxd

ШТУБАЙ

Гарячий

льодовик 24

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 25

www.stubai.at

Ц Äîëèíà Øòóáàé — öå íàéá³ëüøà ëüîäîâèêîâà ã³ðñüêîëèæíà çîíà â Àâñòð³¿ òà îäèí ³ç íàéêðàùèõ ó ªâðîï³ çèìîâèõ êóðîðò³â äëÿ âñ³º¿ ðîäèíè. Òóò çàâæäè ãàðÿ÷å â³ä ðóõó ³ ñîíÿ÷íî â³ä ñì³õó! Â³êòîð ÑÈÄÎÐÅÍÊÎ

«Tourismusverband Stubai Tirol»

Це Тироль — чарівний куточок Ав! стрії з його гордими вершинами та затишними долинами, шпилястими містами й містечками. Долину Шту! бай знайдете поблизу столиці Тиро! лю — міста Інсбрук, звідси до неї ли! ше 20 хвилин їзди. Сюди також легко дістатися через міста сусідніх країн: Німеччини, Австрії, Швейцарії та Італії, — кордони сходяться і розхо! дяться тут, не чинячи особливих пе! решкод туристам. Оточена 80 льодовиками і 109 вер! шинами!тритисячниками, долина Штубай вабить п’ятьма головними гірськолижними містечками: Ной! штифтом, Фульпмесом, Тельфесом, Мідерсом і Шенбергом. «Альпійський гірськолижний ку! рорт, найбільш орієнтований на сі! мейний відпочинок» — так уже вчет! верте кваліфікувало Штубай видав! ництво путівника «ADAC SkiGuide», яке проводить відомі у Європі турис! тичні рейтинги. Льодовик Штубай гарантує сні! говий покрив із жовтня до червня. За! доволення від катання на гірських ли! жах на 59 спусках очікує тих, хто від! почиває у чотирьох гірськолижних регіонах: льодовику, зоні катання «Schlick!2000» у Фульпмесі, сімейно! му гірськолижному курорті «Serlesba! hnen» у Мідерсі та районі «Elferlifte» у Нойштифті. Хоч би як схоже ви! глядали мапи їхніх гірськолижних трас, насправді кожен із них по!своє! му унікальний. Снігове королівство Задоволення від катання на 35 чу! дово підготовлених трасах і лижних маршрутах із жовтня по червень мож! ➧

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 26

на відчути на льодовику Штубай — у «ко! ролівстві снігу», як тут його часто назива! ють. Згадка про найбільшу льодовикову зону катання Австрії є відправною точкою в розмовах прихильників фрирайду і фри! стайлу. На просторій площі сноу!парку «Moreboards Stubai Zoo» зустрічаються майстри «вільного стилю» на одній і двох дошках. А зона для фрирайду «Powder De!

partment» пропонує 15 трас, серед них — п’ять нових. Для працівників курорту на першому плані — забезпечення інформа! цією та створення безпечних умов під час позатрасового катання. Сім’ї з дітьми прямують на верхню стан! цію льодовика — «Гамсгартен». Там роз! ташувався гірськолижний табір «BIG Fa! mily Ski!Camp» із дитячим майданчиком, дитячим рестораном, дитячим садочком, а також трасою для сноуборд!кросу «BIG Family Boardercross» для малих і дорослих. Новий лижний маршрут «Більдштекль! йох» прокладений спеціально для вимог! ливих лижників. Він проходить від верх! ньої станції льодовика — «Вільдшпітце» на висоті 3210 метрів по відкритій місце! вості до траси № 1 — «Айсйохфернер». Досвідчені спортсмени зрадіють випро! буванню на схилі «Даунйох». «Чорна» тра! са із максимальним ухилом 60% — най! крутіша в усьому регіоні. Про частування гостей дбають праців! ники «захмарних» кафе і ресторанів. На! приклад, у новій зоні ресторану «Zur Gol! denen Gams» на верхній станції «Гамсгар! тен» із сонячною терасою, розширеною до нинішнього сезону. Тут же чекає новісінь! кий, сповнений сонячного світла павіль!

йон «Сніговий кристал» на 140 відвідува! чів. Серед гурманів також популярна ре! сторація «Schaufelspitz» на верхній стан! ції «Айсграт». Веселі старти Сімейна атмосфера огортає лижників, сноубордистів, снігоступників і парапла! неристів у гірськолижному центрі «Schlick 2000» — найвеселішій місцині Штубайсь! кої долини. Серед іншого тут надихає ви! бір гірських хатинок із першокласною кух! нею. І звичайно, снігові забави! 15 трас і один лижний маршрут запрошують на при! роду любителів активного відпочинку. Вишколений персонал доглядає за діть! ми, для яких є ігрові кімнати на випадок, якщо розваги на морозі набриднуть. Тут добре навіть немовлятам від трьох міся! ців — їх завжди чекають у дитячій зоні або в яслах. У цей час мами й тата можуть на! солодитися шикарними спусками в доли! ну, просто до гостинного села Фульпмес. Підлітки веселяться у сноу!парку «SPS! 2000» та на ділянці для позатрасового ка! тання «Ride!Jump!Run» із малими й вели! кими пагорбами, захопливими трампліна! ми. Адреналін! А втім, досить безпечний. Катаючись по схилах на тлі величної вер!

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 27

шини гори Кальккегель, хлопчаки й дів! чата залишають свої сліди в лісі, геть за! порошеному білим, і збивають хмари сні! гу з гілок. Але залишмо на мить білу землю і по! линьмо у вись! Зараз це можна зробити комфортніше, ніж будь!коли. Сенсацією нинішньої зими в лижному центрі «Schlick! 2000» став шестимісний підйомник «Цир! махбан» із куполом і підігріванням сидінь. Він замінив два старі бугельні витяги і здат! ний перевозити 2400 осіб на годину. Skipass — не пас! Порівняно невеликі, але мальовничі та дуже зручні зони катання — «Serlesba hnen» у селі Мідерс та «Elferlifte» в Нойф! штифті. Обидві щодня, а також щоночі забезпечують незабутнє катання по 6 сан! них трасах. Прихильники зимових похо! дів зможуть удосталь надивитися на хи! мерні стрімчаки гори Зерлес. Тоді як зона катання «Serlesbahnen» є доступною для огляду й ідеально підхо! дить для новачків, пара! і дельтапланерис! ти вибирають для старту верхню станцію зони «Elferlifte». Навіть спостерігати за ни! ми — це вже атракціон, а уявіть себе в гон! долі! Не вмієте літати? Навчать!

Не важливо, яку з чотирьох зон катання чи яке з п’яти курортних сіл долини Шту! бай ви обрали сьогодні, зі скі!пасом «Stu! baier Super Skipass» фанати зимових видів спорту можуть кататися скрізь без обмежень! Чуття «Великої родини» Особливо доброзичливе ставлення до дітей, повний спектр послуг для сімейно!

го відпочинку — все це відрізняє програ! му «BIG Family», яка діє по всій долині та яку так цінують гості долини Штубай. Во! на поширюється на всі підйомники — діти до 10 років катаються на них безкоштовно в супроводі одного з батьків (який платить за себе). А ще програма охоплює готелі з позначкою «Big Family Homes», дитячі ресторани та спортивні магазини. Напри! ➧

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 28

ДОЛИНА ШТУБАЙ — ЦЕ: ■

найбільша льодовикова зона ка тання в Австрії;

■

40 км від міжнародного аеропор ту Інсбрука;

■

гарантія снігу iз жовтня по червень;

■

26 сучасних підйомників;

■

35 спусків, льодовикова основа яких забезпечує ідеальне катання;

■

найдовший спуск — 10 км;

■

дитячий табір «BIG Family Ski Camp»;

■

сноу парк «Stubai Zoo» iз трасами всіх рівнів складності;

■

зона для фрирайду «Powder De partment»;

■

оглядовий майданчик на висоті 3201 м;

■

1 п’ятизірковий готель і майже 50 чотиризіркових.

■

клад, на льодовику Штубай діти отримують спо! рядження безкоштовно, якщо батьки беруть йо! го для себе за гроші. Новинкою сезону та гарантією задоволення від катання є скікрос!траса «BIG Family Funslope Eisjoch». На цій «траєкторії розваг» чекають «сні! гові хвилі», трампліни, нескладні перешкоди і круті повороти. Кілометрова сімейна траса ото! чена фігурами персонажів клубу «BIG Family» льодовика Штубай, які радують спритних лиж! ників із країв траси. Бісівщинка перед Різдвом П’ять населених пунктів долини Штубай ви! глядають дуже різними, але, якщо йдеться про звичаї і традиції, мають дуже багато спільного. Особливо яскраво це доводять різдвяні базар! чики, театральні вистави і насамперед — «дия! вольські» карнавали «Tuifllaufen», що відбува! ються перед Різдвом. На початку грудня молоді чоловіки, одягнені в шкури тварин із власноруч вирізьбленими дерев’яними масками, ходять по селах долини, радо дивуючи місцевих мешкан! ців і гостей. Музей різдвяних вертепів у Фульпмесi діє про! тягом усього року, але стає особливо актуальним у зимовий час. Серед експонатів — вертепи дав! ніх і сучасних майстрів, а також роботи мiсце! вих ентузіастів. Розваги для гурманів Як тільки на льодовику випадає перший сніг і аж поки закінчиться зимовий сезон, у долині Штубай на всі лади намагаються привабити від!

відувачів, влаштовуючи різноманітні розважаль! ні заходи. У жовтні на льодовику атмосферу ве! селощів створює гірськолижний «Октоберфест». Сезон відкривають святом «Moreboards Stubai Zoo Premiere» у сноу!парку — це яскравий мікс змагань і тренувань зі сноубордингу, «снігової вечірки» «Winteropening» і нічних шоу, які потім стають регулярними. Є події, під час яких мож! на випробувати спортивне спорядження, щоб потім можна було взяти його напрокат. А є й та! кі, що в цікавій формі навчають основ безпеки на гірськолижному схилі або нових для вас ви! дів катання. Гурмани зможуть оцінити вечір делікатесів «Dine & Wine» та придбати чудові домашні про! дукти на фермерському ярмарку, що регулярно влаштовується в Нойштифті. Ігри, радощі та ку! па сюрпризів очікують гостей під час «Сніжно! го свята» від клубу «BIG Family» на льодовику Штубай і на дитячому святі з веселим волохатим персонажем BIG Ron у зоні катання «Schlick! 2000». Детальніше про особливості подій i дати проведення читайте на www.stubai.at. Якщо вам буде мало атракцій та подій, у будь! який час можна вирушити на пошуки нового. Для цього Штубайська долина має особливі умо! ви, адже вона чудово сполучена автомобільними шляхами й залізницями з Інсбруком i багатьма курортами землі Тироль. Але, скоріш за все, вам і тут буде гаряче від активності! ■ Редакція вдячна Раді з туризму Штубаю (www.stubai.at) за допомогу в підготовці та ілюструванні публікації.

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 29

ГОТЕЛЬ ДЛЯ ВЕЛНЕСУ ТА ВІДПОЧИНКУ «MILDERER HOF»

ЧУДОВІ ДЕНЬКИ СЕРЕД СНІГУ! ТУРПАКЕТ ДЛЯ ЛИЖНИКІВ

У прекрасному Тиролі, в самому серці долини Штубайталь, розташований готель «Wellness & Relax Hotel Milderer Hof»****superior. Заклад гарантує проживання в номерах із найвищим комфортом, продуманих аж до дріб ниць, та отримання гарного самопочуття у вишуканій обстановці. У кулі нарному плані готель відповідає всім вимогам: приготовлені з любов’ю страви регіональної та міжнародної кухні у супроводі чудових вин пода рують незабутній смак. Велнес філософія готелю «Milderer Hof» полягає в досягненні внутрішньої гармонії — душі та розуму — через зовнішній світ — тіло. У «Marienbad», оазі велнесу та косметології площею 1300 кв. м, Ви знайдете все необхідне для повного розслаблення і відновлення сил. Щоб забезпечити повну зручність Вашої гірськолижної відпустки й позбавити всіх проблем, пропонуємо безкоштовну послугу зі швидкої доставки гос тей нашими власними автобусами у лижні зони Штубайталю.

●

● ● ●

●

7 ночівель, включаючи численні послуги вишуканого велнес пансіону щедрі сніданки типу «шведський стіл» стримані обіди типу «шведський стіл» кава або чай із вибором пирогів — на підвечірок і вечерю 5 перемін страв на вибір 7 денний «лижний паспорт» на льодовик користування велнес оазою «Marienbad» площею 1300 кв. м безкоштовний проїзд готельним автобусом до лижної зони

Вартість — від С 890,–

WELLNESS UND RELAX HOTEL MILDERER HOF **** S Franz Senn Strasse 166 · A 6167 Neustift Milders Tirol / Австрія T.: +43 (0) 5226 / 2219 · Ф.: +43 (0) 5226 / 2819 211 office@mildererhof.at; www.mildererhof.at

СВІТ

11.11.2013

17:23

Page 30

■

!MT6-13-disk.qxd

Спа

для мавпочки, або Раювання в Пекельній долині Íà øèðîò³ Ìîñêâè æèâóòü íàéá³ëüø ìîðîçîñò³éê³ ìàâïè ñâ³òó — ÿïîíñüê³ ñí³ãîâ³ ìàêàêè. Íàéùàñëèâ³øèìè ç óñ³õ º ò³, ùî ìåøêàþò ó Ïåêåëüí³é äîëèí³, íà îñòðîâ³ Õîíñþ. Çðîçóì³ëî, ÷îìó? Â³êòîð ÑÈÄÎÐÅÍÊÎ

Загалом ці тваринки розповсюджені мало не по всій території Японії. Але острів Хоккайдо, розташований «угорі карти», є найпівнічнішим місцем Старого світу, де в дикій природі живуть мавпи. Та й на острові Хонсю, лише за 250 кіло! метрів на північ від Токіо, температура взимку часом сягає далеко за 10 градусів морозу.

JNTO

Як же теплолюбні тваринки прижилися в та! кій холоднечі? За допомогою гарячих джерел? А ось і не вгадали. Точніше, вгадали, але не все. Насправді більшості японських мавп з природ! ними умовами не пощастило так, як хонсюйсь! ким: доводиться жити в абсолютно не тропічних горах з усіма кліматичними наслідками, які з цього випливають. Виживати їм допомагають три основоположні риси характеру — загартова! ність, невибагливість у харчуванні та кмітливість. Ті з них, які блукають у лісах поблизу родючих долин, постійно чинять набіги на фермерські господарства, через що селяни їх усілякими спо! собами відлякують, виловлюють і навіть відстрі! люють. Останній засіб є крайнім і застосовуєть! ся лише з дозволу природоохоронних інстанцій, адже японські макаки занесені до Червоної кни! ги (хоча чисельність їх, за деякими оцінками, ся! гає 50 тисяч). Решта диких гірських мавп Японії їдять усе, що трапиться: лісові фрукти, корінці, комах, личинок, дрібних тварин, злаки й навіть, коли допече, кору з дерев. Для зігрівання вно! чі їхні зграї збиваються в тісні гурти і так дочі! куються якого!не!якого зимового сонця. Сутуж! но їм ведеться. Однак… Є і обранці долі, такі як хвостаті мешканці Джигокудані — Пекельної долини на згадано! му вже острові Хонсю. Місцевість назвали так через численні гейзери та термальні джерела, клекіт і пара від яких породжували у забобон! них людей певні асоціації з потойбічним сві! том. Насправді японці мали б сприймати це як справжній дар синтоїстських богів, адже води! ця у Джигокудані, температура якої в будь!яку пору сягає понад 40 градусів, знімає стреси та зцілює від багатьох хвороб. Нині це використо! ➧

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 31

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

БУДЕТЕ В ТОКІО… Єдиний у світі парк снігових мавп «Jigokudani Yaen koen» розташова ний за 250 кілометрів від столиці, на острові Хонсю, в національному пар ку «Joshinetsu Kogen». Дістатися можна через Нагано швидкісним поїздом «Сінкансен», по тім — через Юданака електричкою до містечка Канбаясі Онсен, звідки до парку мавп — півгодини ходу. Заходити до парку зі своїми твари нами заборонено. Не варто торкати ся макак, особливо їхніх допитливих малюків — дорослі можуть прояви ти небезпечну агресію.

■

17:23

Page 32

вують із непоганим прибутком. Як і популярні в Японії гірськолижні курорти, розташовані неподалік. І звичайно, туристів приваблюють снігові мав! пи, які полюбили водні процедури значно дуж! че за людей. Відкрили вони їх для себе зовсім недавно, можна сказати, на наших очах. За міс! цевим переказом, винахідником «мавпячого спа» стала молода самичка на ім’я Мукубілі в 1963 ро! ці. Вона нібито полізла по розсипані соєві боби у теплу воду, і там їй сподобалося. Мавпочка почала приймати гарячі ванни, за нею — інші. Наступної зими вже вся зграя грілася в озерці. Місцеві люди підгледіли дивовижу і розшири! ли водойму. Тепер мають втіху і зиск. 1964 року тут створили національний парк «Джигокудані яен!коен». Спосіб життя снігових мавп у Пекельній до! лині змінився. Але спричинили це не так гейзе! ри, як туристи. Вони без упину підгодовують ку! медних курортників і фотографують, фотогра! фують… А ті без упину випрошують подачки. За сніговими мавпами спостерігають науков! ці. І запевняють, що макаки з гарячих джерел по! мітно більші за гірських, які не змінювали свого способу життя. Самці тут сягають 90 сантимет! рів заввишки.

Загалом мавпочки доволі стрункі, незважаю! чи на густе зимове хутро, що робить їх схожими на хутряні кулі. Найдужче в їхній зовнішності дивує хвіст — він коротенький, лише сантимет! рів десять. Перед «п’ятирукими» родичами з ін! ших континентів було б соромно, але хто ж їм що показує?.. У парку — близько 200 мавп. Вони живуть за чіткими законами зграї. Може здатися, що вер! ховодить великий самець, але це «халіф на час» — у будь!який час домінантна самиця може зміни! ти його на іншого. Дослідники впевнені — це одні з найкмітли! віших приматів, причому не лише з нижчих, а й з

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 33

усіх. Саме природжені розумові здібності допо! могли мавпам зробити доленосне відкриття у Джигокудані. А головне — тваринки здатні на! вчатися, переймати одна в одної досвід, інакше принадами імпровізованого спа насолоджувалася б тільки Мукубілі. До речі, у тваринному світі ли! ше японські макаки та ще єноти миють їжу перед уживанням — ці мавпи навчають своїх малят по! лоскати солодку картоплю батат. Чи не диво? Ні, не диво, порівняно з організацією «купаль! ного процесу». Вилазити з гарячої води мавпам не хочеться, бо мокру шерсть відразу прихоплює морозом. А їсти кортить. Тож вони призначають «чергових», які доставляють харчі!

Науковці запевняють, що снігові мавпи ма! ють зародки спілкування звуками й жестами, а їхні окремі групи — навіть власні «говірки» та «діалекти». Побувавши в національному парку «Джиго! кудані яен!коен», будь!хто може спостерігати, як макаки пірнають під воду, збирають кинуті їм зерна на дні й там же споживають їх, не вирина! ючи на поверхню. Молодші граються у сніжки (правда!правда!) та ховають «на чорний день» ласощі у снігові кулі. Волохаті курортники да! ють зрозуміти, що не лише труднощі виживання можуть робити істоту кмітливою, а й привільне життя в достатку та радощах. ■

11.11.2013

ЯК СВЯТО

17:23

Page 34

■

!MT6-13-disk.qxd

Ëîé-Êðàòîíã — ñåðåä íàéÿñêðàâ³øèõ ñâÿò Òà¿ëàíäó. Îäí³º¿ íî÷³ áåðåãè Ñ³àìñüêî¿ çàòîêè, Àíäàìàíñüêîãî ìîðÿ, ð³÷îê ³ îçåð ïî âñ³é êðà¿í³ îñÿâàþòüñÿ ñîòíÿìè òèñÿ÷ ïëàâó÷èõ ë³õòàðèê³â. Â³êòîð ÑÈÄÎÐÅÍÊÎ ÒÀÒ

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 35

11.11.2013

КОЛЕКЦІЯ

17:23

Page 36

■

!MT6-13-disk.qxd

Дбайливо розправте пелюстки світильника, запаліть свічку і, опускаючи цю колиску світла на воду, розпрощайтеся з усім неприємним і за! гадайте заповітні бажання. Разом з іншими цей човник попливе у темряву, несучи вогник мрії. У Таїланді так роблять ось уже сотні років. Свято Лой!Кратонг відбувається під час остан! нього повного місяця за тайським місячним ка! лендарем. Дата зазвичай припадає на другу по! ловину листопада, закінчення сезону дощів, коли всі водойми переповнені й виглядають у місячному сяйві особливо чарівно. За легендою, в XIV столітті, в епоху Сукхо! тай, у часи правління славетного короля Лоет! хая, найстарша з його молодших дружин Нопа! мас виготовила чашу з листя банана та стебел бамбука, виклала її дно різноманітними плода! ми і пустила на воду. Королю так припав до впо! доби цей витвір, що він повелів своїм підданцям чинити так само. ➧

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 37

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 38

Початково це був ритуал брамінів, які вшановували тріаду індуїстських божеств — Шиву, Вішну і Брахму — за те, що вони дали змогу з’явитися Будді Гаутамі та йо! го вченню. У такий спосіб поклоняються слідові Будди, залишеному на березі індій! ської річки Намтханатхі, а також слідові, який лишив по собі Просвітлений в істо! рії. Можливо, традиція корениться ще глибше, в язичницьких віруваннях, пов’я! заних із вшануванням духів природи. Так чи інак, у середині ХІХ століття свято на! було розмаху всенародного фестивалю. Сталося це завдяки монаршій підтримці буддизму. За традицією, найбільший плавучий ліхтар спускають на воду в стародавній столиці Сіамської держави, місті Сукхо!

тай, де відбувається одне з найяскравіших свят Лой!Кратонг. Річками країни пли! вуть цілі флотилії вигадливо ілюмінова! них човнів. «Лой» означає «плисти», а «кратонг» — той самий ліхтарик на воді, схожий на роз! критий бутон священного лотоса, символ розкритої душі. Дехто кладе в човник дріб! ні монети, дехто — маленьке пасмо волос! ся чи відрізаний шматочок нігтя, з якими віддають свої нещастя течії та вітру. Коли кратонг готовий, потрібно піді! йти до річки. Це може бути будь!яка во! дойма, навіть басейн. Треба запалити аро! матичні палички та свічку, схилити колі! на біля води, підняти кратонг на рівень свого чола у шанобливому жесті «вай» і попросити духа води забрати разом із ліх!

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 39

тарем усі негаразди. Потім належить висловити повагу богині води Пхра Мае Кхонгкха і попро! сити в неї прощення за використання й забруд! нення води, без якої немислиме будь!яке життя. І звичайно, треба побажати всім своїм близь! ким здоров’я, удачі, щастя, благополуччя і тих дарунків долі, які поліпшать їхню карму. Часом полум’яний човник швидко тоне, і це означає, що він не витримав нещасть і гріхів того, хто його пускав. Але більшість ліхтариків спокійно пливуть далі й далі від господарів, за! бираючи те, чого їм варто позбутися. Здалеку серед темряви може здатися, що то зірки спус! тилися з неба на землю та збираються в нові й нові сузір’я. Аж раптом темне небо вибухає сліпучими, різнобарвними, нестримними у своєму леті вог! нями феєрверків! Цієї ночі можна побачити все ➧

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 40

КОЛИ Ж ЦЕ СВЯТО? 2013 року Лой Кратонг припав на 17 листопада. Але ця дата рухома і залежить від фаз місяця. У країні діють два календарі. Офіцій ний — звичайний, або ж сонячний. Він синхронізований з європейським григоріанським, але з буддійським літочисленням. За сонячним тайсь ким календарем зараз настає Новий 2557 й рік. Другий календар — буд дійський, або ж місячний. У ньому місяці року лише нумеруються. Коли кажуть назву місяця чи номер, відра зу ясно, про який календар ідеться. Лой*Кратонг завжди відзначають на повню 12 го буддійського місяця. Як правило, вона настає в середині або кінці листопада, але зрідка бу ває й у жовтні.

■

найкраще, на що здатні піротехніки, а також бенгальські вогні, світлові фонтани, гірлянди з лампочок та інші дива ілюмінації. Останніми роками поширився звичай пуска! ти ліхтарики не за течією, а за вітром — у нічне небо. Це видовище вражає навіть дужче. Ле! генькі паперові конструкції з вогником усере! дині злітають за принципом повітряної кульки і ще з більшим успіхом, ніж кораблики світла, відносять нещастя геть, а мрії та побажання — до вищих сил, щоб ті могли їх здійснити. Зокре! ма, масово це роблять у «північній столиці» ко! ролівства Таїланд — Чіангмаї. Тут відбувається, напевно, найяскравіше в Таїланді празникуван! ня Лой!Кратонг із костюмованими ходами, кон! курсами красунь, концертами, театральними виставами на суші та воді, салютами, народни! ми гуляннями. Традиція повітряних ліхтариків прийшла сюди із сусідньої М’янми. Звичай живе, обростає новими деталями. У світлі сучасних екологічних віянь кратонги і по! вітряні ліхтарі виготовляються з біоматеріалів, які легко розчиняються у природі. Скажімо, річ! ковим та озерним рибам дуже до вподоби чов! ники з хліба. Але суть свята Лой!Кратонг залишається тією самою: геть морок негараздів, світлий шлях — мріям! ■ Редакція висловлює подяку Туристичному управлінню Таїланду (ТАТ) за допомогу в ілюструванні матеріалу.

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 41

!MT6-13-disk.qxd

ТУР

11.11.2013

■

17:23

Page 42

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 43

Мечеть шейха Зайєда.

Ó ñòîëè÷íîìó åì³ðàò³ ÎÀÅ º âñå, ùî ìîæóòü çàïðîïîíóâàòè â ³íøèõ ø³ñòüîõ êíÿç³âñòâàõ ö³º¿ êðà¿íè, ³ íàâ³òü á³ëüøå, — çàïåâíÿº Åäóàðä Ãðèãîðüºâ, ïðåäñòàâíèê òóðèçìó Àáó-Äàá³. ªâãåí ÁÓÄÜÊÎ

ÓÒÊ Àáó-Äàá³

Фото М. ІВАЩЕНКА

Із червня минулого року Едуард Григорьєв очолює офіс Управління з туризму та культури Абу Дабі в Росії та країнах СНД, завданням якого є просування цього емі рату в усьому світі як туристичного напрямку. Наго дою для нашої зустрічі стала презентація туризму Абу Дабі, що відбулась у кінці вересня в Києві й викликала чималий резонанс у турбізнесових колах України. Пан Григорьєв виявився посадовцем сучасним, дуже комуні кабельним та енергійним. Значною мірою це властиво і самому емірату Абу Дабі, і його туріндустрії. — Пане Едуарде, прошу представитись українським колегам і туристам. Як сталося, що ви очолили новий для нас туристичний напрямок? — Ця справа для мене зовсім не нова. До цього я шість років просував туризм Філіппін у Росії та дер! жавах Співдружності. 1991 року закінчив Вищу шко! лу КДБ (нині це Академія безпеки). Вуз специфічний, але я вдячний йому за головне, чого він мене на! вчив, — за уміння спілкуватися з людьми. А в моїй ро! боті правильно будувати спілкування — це дев’яносто відсотків успіху. — То ви навчалися на розвідника. Практики не мали? — Ні. (Усміхається). Початок дев’яностих був ду! же непростим часом: розпад СРСР, путч у Москві… Органи безпеки опинилися в загоні, всі їх таврували і посилено розвалювали. Тому через два місяці я звіль! нився. То був чи не єдиний період в історії КДБ, коли можна було залишити його «за переведенням у народ! не господарство». Потім я займався міжнародним біз! несом у різних галузях і зрештою прийшов у туризм. — Абу/Дабі порівняно недавно вийшов на турринок СНД. З чим пов’язано те, що він довго цього не робив, і те, що він на це наважився? — Управління з туризму й культури Абу!Дабі фор! мувалося довго і досі, вважаю, перебуває у «дитячому віці». Створене 2004 року, воно остаточно структуру! валось і напрацювало стратегію роботи на світовому ринку в 2008–2009 роках. У Росії наше представниц! тво з’явилося 2010 року. Чому все відбувалося так поступово? Бо керівниц! тво емірату пильно дивиться в майбутнє і зважує ко! жен крок. Лише грунтовно проаналізувавши ситуацію,

воно впевнилося, що, попри величезні запаси нафти, треба розвивати альтернативні джерела доходів, а та! кож просувати свою країну на світовій політичній аре! ні. Тим паче, коли поруч є приклад емірату Дубай, який у справі туристичної «розкрутки» значно попе! реду. Його слава навіть дещо шкодить упізнаваності столичного емірату Абу!Дабі. Парадокс, але немало пересічних людей у світі певні, що головний емірат ОАЕ — саме Дубай, а його столиця — це столиця всієї країни. Насправді ж Абу!Дабі — це 90 відсотків тери! торії Еміратів і майже 90 відсотків видобування нафти, шейх столичного емірату є президентом усієї держави. ➧

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 44

На нинішньому етапі туризм — це не стільки заро! біток, скільки імідж Абу!Дабі. Принаймні капіталовкла! дення в туризм там поки що значно перевищують при! бутки від нього. Араби довго запрягають, але швидко їдуть. До 2030 року Абу!Дабі стане одним із найрозвинутіших міст сві! ту. І я на власні очі бачу, як буквально з місяця в місяць це наближається. На початку 2013 року відкрився най! більший на Близькому Сході аквапарк «Yas Waterworld» на 15 гектарах (і ще на 15 триває будівництво). У берез! ні відчинив двері найбільший у світі «Рітц!Карлтон». У серпні — «St. Regis Corniche», шикарний готельний комплекс із двох хмарочосів, з’єднаних між собою пе! ремичкою, яка є «президентським сьютом»… Щоміся! ця стають до ладу нові незвичайні об’єкти. А 2016 року в Абу!Дабі відкриється перша у світі філія паризького Лувру, за нею — філія музею Гугенхайма! Столичний емірат не копіює Дубай, а використовує його досвід і йде своїм шляхом. — Чому саме в Україні й саме зараз ви просуваєте свій турпродукт?

Найбільший на Близькому Сході аквапарк «Yas Waterworld».

— Це третій за обсягом туристичний ринок у СНД після Росії та Казахстану. Турпотік звідси зростає на 35– 38 відсотків за рік. Тут є «наші» туристи — люди, які мо! жуть собі дозволити високий рівень сервісу та, говори! тиму відверто, небюджетні ціни. Плануємо посилення своєї присутності на українсь! кому ринку. За останній рік зробили великий крок у ро! боті з українськими турпрофесіоналами та медіа. — Якщо емірат Дубай — це насамперед туризм плюс торгівля, Шарджа — культурні події та музеї, Рас/ель/ Хайма — спокійний сімейний відпочинок, то що таке Абу/ Дабі, яка його «спеціалізація»? — Я б відніс до нього всі ці епітети. — Як у тому фільмі: «Кавказ — это и всесоюзная жит/ ница, и кузница, и здравница»? — Саме так! (Сміється). В Абу!Дабі є чудові місця, де можна відпочити у спокійній обстановці за класом «люкс», з найкращими, я вважаю, близькосхідними пля! жами — на острові Саадіят, лише за 15 хвилин від центру столиці. Тут є унікальний пляж завдовжки 8 кілометрів і завширшки 100–200 метрів, екологічно чистий, де на! віть відкладають яйця рідкісні черепахи! Близька мета Абу!Дабі — увійти до числа 50 міст, най! кращих для МІСЕ!туризму в світі. У ньому є найвищо! го класу бізнес!центри і культові бізнес!готелі на зразок «Yas Viceroy» — єдиного у світі, розташованого просто над трасою «Формули!1». Абу!Дабі бурхливо розвивається як шопінг!центр. У березні там відкриється другий за розмірами після «Dubai Mall» торговий комплекс «Yas Mall». Якщо ж говорити про розваги, то їх уже зараз біль! ше, ніж у Дубаї. Чого лише варті «Ferrary World» — най! більший на планетi парк атракціонів, присвячений ав! томобілям, та аквапарк «Yas Waterworld» — найбільший на Близькому Сході. Чи багато у світі готелів, куди здійснюються екскур! сії? Саме таким є «Еміратс Палас» — найдорожчий го! тель світу, в якому мешкають родини шейхів, президен! тів та інших високих гостей емірату. Там навіть кава міс! тить домішку золота… Чудовим є також готель «Qasr Al Sarab Desert Resort», розташований за три години їзди від міста Абу!Дабі, се! ред легендарної пустелі Ліва, яку вважають найгарнішою

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 45

в світі завдяки її стометровим барханам. Не готель — па! лац із «Тисячі й однієї ночі»! Ну, і якщо йдеться про екскурсії, неможливо омину! ти мечеть шейха Зайєда — зовсім нову, але вже всесвітньо відому пам’ятку ісламського зодчества. Вибух естетич! них відчуттів! Храм міг би зайняти не один рядок у Кни! зі рекордів Гіннеса — це найдорожча мечеть у світі, у ній є найбільша у світі люстра «Сваровскі», найбільший у світі тканий килим і багато інших унікальних речей. — В Абу/Дабі все таке унікальне й люксове… А чи мож/ на знайти там бюджетний варіант перебування? — Відкрию секрет — близько 60 відсотків баз розмі! щення становлять 3–4!зіркові готелі. Причому такі ж заклади в Дубаї коштують на 15 відсотків дорожче. Для бюджетного відпочинку підходить острів Яс. До речі, на ньому розташована, знов!таки, унікальна траса «Формули!1», по якій ви можете проїхати на справжньо! му гоночному боліді. З іншого боку, йти шляхом масового економ!туризму Абу!Дабі не збирається. Не секрет, що «якість туриста» завжди відповідає якості послуг. — Із яких країн емірат приймає найбільше гостей? Як на тлі цієї картини виглядає Україна? — Донедавна традиційно лідирувала Британія, але буквально цього року на перше місце несподівано ви! йшла Індія. Це пов’язано з її територіальною, культурно! історичною близькістю до ОАЕ, а останнім часом — і з надзвичайною активністю авіакомпаній на цьому на! прямку. Втім, турпотік з Індії має й мінуси — короткотрива! лість візитів і невеликі витрати туристів. А ось наші ту! ристи щодо цього є «номером один» у світі! Торік за кіль! кістю проведених ночей у номерах готелів Абу!Дабі ми

впевнено увійшли до першої п’ятірки. Тому я переко! ную колег з еміратів: не рахуйте туристів за головами! Станом на липень 2013 року кількість туристських прибуттів до Абу!Дабі з країн СНД зросла порівняно з аналогічним періодом минулого року на 47 відсотків, а кількість проведених ночей у номерах готелів — майже на 62. За минулий рік туди прибули 21 тисяча російсь! ких туристів, близько 12,5 тисячі — казахських і менше 7 тисяч — українських. До кінця нинішнього року, спо! діваємося, відбудеться прорив, який становитиме до 65 тисяч туристів. Його забезпечать наша промо!кампанія і «переконання якістю». Якщо спочатку ми скеровува! лися на професіоналів ринку, прагнучи показати їм Абу! Дабі та навчити їх продавати цей напрямок, то тепер вкладаємося в кінцевого споживача послуг — туриста. — Перед розвитком туризму на напрямку Україна — Абу/Дабі є серйозна перешкода — відсутність прямих авіа/ рейсів. Як зрушити ситуацію з місця? — Запитання складне. Ще рік тому на цьому напрям! ку активно працювали «Міжнародні авіалінії України» та «Etihad». До речі, остання авіакомпанія здійснює рей! си до Абу!Дабі з Мінська, значно менш вигідного за Ки! їв. Та, як мені відомо, найближчим часом зрушень че! кати не варто. Ми ведемо переговори з великими турецькими тур! операторами, які працюють на ринку СНД і мають по! вітряний флот, щодо реалізації чартерних програм на Абу!Дабі, у тому числі й з України. Але роботи ще дуже багато: необхідні лояльні умови з боку аеропорту, рек! ламна підтримка нашого управління, компенсації в разі недопродажу турів тощо. Але все не так погано — існують авіарейси з Києва до Дубаю. А звідти лише година їзди до Абу!Дабі! ■

«Yas Viceroy» — єдиний готель у світі, розташований просто над трасою «Формули 1».

11.11.2013

КОЛЕКЦІЯ

17:23

Page 46

■

!MT6-13-disk.qxd

Велика справа

Мало

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 47

«Ñâ³ò çì³íþº òîé, õòî ïî÷èíàº ç âëàñíî¿ âóëèö³», — êàæóòü ó öüîìó ðåã³îí³ Ïîëüù³. Ïðî¿õàâøè ìàëåíüêèìè ì³ñòå÷êàìè êðàþ, ÿ ïîáà÷èëà, ÿê ðîáèòüñÿ âåëèêèé òóðèçì çà ºâðîñòàíäàðòàìè. Þë³ÿ ÊÎÑÈÍÑÜÊÀ «Polska Organizacja Turystyczna»

польщі

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 48

Туристичний журналіст — істота вибаглива, йо! го пляцками не годуй, подай особливих вражень. Тому в Польщі, культурні й архітектурні принади якої я вже не раз мала нагоду пізнати, трохи скеп! тично оцінювала шанси побачити щось «абсолютно виняткове». Однак у Польської туристичної орга! нізації завжди напоготові несподівані «родзинки», які журналістам ще смакувати і смакувати. Ось і маршрут по Малопольщі залишив незабутній після! смак. Ним ми дісталися Тарнова, де нас чекали на Міжнародному форумі туристичних журналістів «Україна — Польща». А почалося все у невеличкому присілку побли! зу Щавниці, де у вівчарні замість бринзи ми кушту! вали… музику. Не бринзою, то музикою Якось розважливий польський газда вирішив розводити овець. Збудував простору кошару... Але бізнес не пішов. Чому — історія замовчує. Однак важливіше інше: у відчай чоловік не впав. Запро! сив друзів, щоб за келихом!другим поговорити про життя. Товариство зібралося чимале, тож столи на! крили у порожній кошарі. Гомоніли і співали так,

«Взуття» для квітів.

Затишок і шарм Щавниці.

що односельці з дальніх вулиць сходилися послуха! ти — акустика у вівчарні, як виявилося, вийшла фан! тастичною. Забава так сподобалася всім, що, зали! шаючи кошару на світанку, з господаря взяли обі! цянку знову організувати щось подібне. І газда взяв! ся за новий бізнес!план… Тепер присілок Яворки відомий на всю країну. Охочих виступити у «Музичній кошарі» з часом ви! явилося стільки, що план концертів довелося роз! писувати на кілька місяців уперед. Як і бронювати квитки на них. Сюди з усієї країни приїжджають ме! ломани послухати музичних віртуозів, добре знаних не лише в Польщі, а й за її межами. Плакати з ав! тографами — знаки присутності знаменитостей, які тут побували, — прикрашають стіни вівчарні. …За довгими зручними столами вмостилося то! вариство меломанів, готових слухати «приємні акор! ди» без огляду на час. До речі, час тут, у кошарі, тече якось незвичайно. Наприклад, кількагодинний ви! ступ найвідомішого польського бас!гітариста Кшиш! тофа Стеранського збіг, здавалося, за хвилину, а му! зика відлунювала в пам’яті й наступного дня… Щасливі у Щавниці «Дихайте глибше: Щавниця», — хочеться сказа! ти, вирушаючи на прогулянку затишними вуличка! ми цього мальовничого містечка у передгір’ї північ! ної смуги Карпат. Традиція «ловити» цілюще повіт! ря тут давня: ще в середині XIX століття місцевий лікар Адам Стадницький заснував у Щавниці оздо! ровницю, спеціалізовану на захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Він вкладав у курорт душу — за! прошував сюди найздібніших лікарів з Європи, за! позичував і втілював досвід передових оздоровниць, ➧

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 49

Зцілення Щавницею. З часу заснування курорту збігло багато лікувальної води. Сьогодні містечко повертає свій колишній полиск.

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 50

«Скам’яніле місто». Ворота до раю? Чи пекла? У заповіднику «Скам’яніле місто» легко повірити в легенди. І навіть відчути їх на дотик.

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:23

Page 51

Відомий гітарист Кшиштоф Стеранський (у центрі) з колегами дає концерт у «Музичній вівчарні».

розвивав духовне і мистецьке життя краю. За! вдяки його старанням Щавниця стала визнаним Охочих виступити в кошарі стільки, що план центром культури. Однак… концертів розписують на кілька місяців упе* Коли 1948 року курорт націоналізували, тут усе дуже швидко стало сірим і звичайним. Проф! ред. Як і бронюють на них квитки. Мелома* спілки відряджали до Щавниці відпочивальни! ни приїжджають послухати віртуозів. ків, але модернізувати оздоровницю не квапи! ■ лись. Обличчя курорту марніло. Навіть у пост! комуністичні часи до Щавниці у держави «не до! Дихати історією і цілющим повітрям сюди їдуть із різних ку! ходили руки», а вона дедалі дужче потребувала «реанімації». І точків країни. Гірськолижний курорт у Щавниці хоч і не такий ось… За справу взялися нащадки Стадницького. «Коли вперше приїхали до Щавниці, відразу збагнули, що це міс «розкручений», як Закопане, але теж має чим заохотити. Тут за! це з великим потенціалом, де можна зробити щось виняткове, — тишно, спокійно, гора Палениця має кілька трас «на різний рі! пригадує Крістоф Маньковський. — Гадаю, наш прадід, Адам вень відваги», є сучасний підйомник. Влітку можна осідлати гір! Стадницький, був такої ж думки, адже вклав багато сил у роз ський велосипед і обстежити мальовничі околиці. А охочі до будову курорту європейського рівня. 2005 року наш батько, Ан рафтингу мають шанси доплисти сюди по Дунайцю, адже Щав! джей Маньковський, вирішив інвестувати в курорт. Тепер маємо ниця — кінцевий пункт сплаву... І те, що цьогоріч поляки міс! цем святкування Всесвітнього дня туризму обрали Щавницю, — повернути Щавниці колишнє обличчя». Живучи у Франції й ведучи бізнес у Москві, родина Мань! свідчення успіху курорту. До речі, відродився і колись покинутий греко!католицький ковських вкладає кошти в «справу честі родини» на землі мало! польській. І заохочує долучатися місцеву громаду. «Маємо єди костел з унікальним іконостасом. Нині він діє вже як католиць! ну мету — створити комплексний курорт для всіх: родин із діть кий храм, бо греко!католиків виселили під час операції «Вісла». ми, молодят, бізнесменів, груп чи самостійних мандрівників, — до! Ксьондз Юзеф, показуючи відреставрований іконостас, із гор! дає Ніколя Маньковський. — Це має бути цікаве місце і для лю дістю зауважив, що громада підтримала його намір зберегти пер! дей, які люблять спорт і пригоди. Наш прадід, розвиваючи курорт, вісний вигляд церкви. підніс рівень життя місцевих мешканців до європейських стан Народжений у садку дартів. Тож і в наші плани входить розвиток міста і громади». Далі шлях проліг у напрямку Нового Сонча. «Сонч» означає Спільними зусиллями відбудували «Дворек гостинний», зни! щений пожежею на початку 1960!х. Сучасний палац із чудовою «сочіння», «сочитися». Земля тут справді «сочиться» фруктами театральною, танцювальною і конференц!залою відтворили до й овочами. Садки — майже на кожному обійсті, тому випити дрібниць, хоча вцілів лише фундамент. Описи оригіналу збира! соку сам Бог велів. «Мені здається, що я народився у садку, тож ли по краплині з історичних та особистих архівів. Повернули чим мені ще займатися, як не садком! — усміхається пан Кшиш! до життя «Піяльню вод» (обмін речовин у Щавниці допомагає тоф Маурер і запрошує до оселі. Соки Маурера відомі не лише нормалізувати лужна мінералка), модернізували водолікарню, в окрузі: кожен, хто проїздить, неодмінно зазирне до його со! встановили сучасні кабінки для інгаляцій. А ще відкрили кав’яр! кової крамнички. Секрет простий: у напоях немає підсолоджу! ні, відреставрували готелі та збудували нові, в тому числі й єди! вачів і консервантів. Соки й наливки місцеві виробляють віддавна, але переваж! ний у регіоні п’ятизірковий. Тепер взялися за відновлення місь! но для себе. Тож десять років тому, зареєструвавши «сокове» ➧ ких парків і будиночків, які зберігають «подих історії».

11.11.2013

17:24

Page 52

Фото Ю. КОСИНСЬКОЇ

!MT6-13-disk.qxd

Екскурсії «Скам’янілим містом».

Пальці довго не слухаються, очі розбігають* ся, та ось — неймовірно! — народжується чіт* кий візерунок. «Бардзо добже!» — підбадьо* рює пані Моніка. Ми на фестивалі мережива. ■

Фото Ю. КОСИНСЬКОЇ

У музеї бджолярства вас вітає вулик патріот.

підприємство, пан Кшиштоф мав «хвилини сум! ніву» — чи варто? Але на виставці в Німеччині зрозумів: тільки так можна піднести імідж краю. Тепер його «Лонська сливовиця» — у списку ре! гіональних продуктів ЄС (своєрідному рейтин! гу продуктових «візиток»). Але патентувати на! зву пан Маурер не поспішає — каже, такий тру! нок роблять багато його колег. А він хоче об’єд! нати виробників, заохотити, адже гуртом і гори можна звернути. Наприклад, зменшити кіль! кість акцизів. Пан Кшиштоф, голова об’єднання виробни! ків фруктів, мріє створити «регіональний фрук! товий шлях». Певен, це б підштовхнуло розви! ток туризму в краї.

У Королівстві бджіл… Відвідуємо «Сондецький парк» — етнографіч! ний музей просто неба. А увечері над нами гу! дуть бджоли — ночівля чекає у Струже, у бджіль! ницько!туристичному комплексі «Сондецький бартнік». Ви колись чули про добрих дияволів? Нісеніт! ниця, правда? А ми такого зустріли у володінні Януша Каштелевича, господаря комплексу «Сон! децький бартнік». «Унікальний лиходій», зроб! лений із дерева, у давнину допомагав пасічни! кам відлякувати злодіїв, охочих до дармового ме! ду, а також ведмедів, які зазирали до вуликів на! брати личинок бджіл. Так!так, ведмеді полюють саме на лялечок, а не на мед, — у «королівстві бджіл» для нас розвінчали давній міф. А ви самі вирішуйте, як далі бути з казкою про Вінні!Пуха. «Добрий диявол» стоїть на чатах у музеї бджо! лярства. Наш екскурсовод, пані Чеслава Адамек, так захопливо розповідає історію кожного буди! ночка бджіл і про життя комах у деталях, що по! чуваємося дітьми, яким читають найцікавішу в світі казку. А як інакше почуватися серед кіль! касотлітніх фігурних вуликів або в мультимедій! ній подорожі всередину бджолиної хатки, або коли вам пропонують власноруч зробити свіч! ку з воску?.. «Бджола — найрозумніша істота на землі. Мудро впорядковує життя навколо себе. Самовіддана, не переймається власним майбут нім — думає про рій. Так має бути і в державі», — переконана пані Чеслава. Вона проводить тут «уроки бджолярства» для школярів. До «Сондець! кого бартніка» приїжджають навіть родинами — послухати історичну лекцію, відпочити, скуш! тувати меду й місцевих страв. Є обладнані кім! нати для ночівлі, ресторанчик.

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:24

Page 53

«Бартнік» вдало поєднує старопольську тра! дицію бджолярства з найновішими досягнення! ми. Із пасік мед потрапляє до сучасного перероб! ного підприємства, а звідти — до магазинів у Польщі та за кордоном. На запитання чи склад! но було досягти стандартів ЄС, пан Януш усмі! хається у вуса: «Не складно, але дорого. Однак те пер усі ми впевнені в якості продукту. Коли щось не так — лінія з розливу автоматично зупиняється». …і мережива Якби вам сказали, що за якихось двадцять хвилин зможете опанувати техніку плетіння ме! режива, ви б повірили? Особисто я спершу скеп! тично поставилася до майстер!класу, але ціка! вість усе ж взяла гору. Пальці довго не слухаються, очі розбігають! ся, та ось — неймовірно! — потроху народжуєть! ся чіткий візерунок. «Бардзо добже!» — підба! дьорює наставниця пані Моніка. Ми на фести! валі мережива у містечку Бобова, в «королівстві коронкарства кльоцкового». «Коронки» — ме! реживо, яке плетуть «кльоцками» — дерев’яни! ми «шпицями», за формою більше схожими на кубики. Коронкарство — «візитка: Бобової. На запи! тання «Як давно виробляють тут це мереживо?» дістанете однозначну відповідь: «Завжди». На! справді мистецтво краянки опанували в середи! ні XIX століття. Від 1899 року в містечку діє регіо! нальна школа коронкарства, випускниці якої здобували перемоги на різних конкурсах і фес! тивалях. А 2000!го краяни самі організували фес! тиваль «коронкарства кльоцкового» — спершу регіональний, потім загальнодержавний, а зараз до Бобової приїздять майстрині з інших країн. Мистецтво «гаптування кльоцками». Фестиваль мережива у Бобовій.

Нам випало зустріти мереживниць із Великобри! танії, Франції, Словаччини, Естонії та Німеччи! ни. Для учасників і гостей фестивалю організа! тори готують «дегустаційну» програму: смачний суп журек «від лицарів Грюнвальда», ароматні хліб і сир від бобовнянських господинь, ще й ви! ступи фольклорних колективів та виставка ре! місничих виробів — ціле мереживо вражень! Скам’яніти від подиву …Надвечір ми вже у Ценжковицях, у заповід! нику «Скам’яніле місто». Гід пан Пйотр знайо! мить із легендою про виникнення цього скель! ного ландшафту. Сюжетна лінія, звісно, заміша! на на коханні, суперництві, покаранні за погор! ду — переповідати довго. Але «результат» вражає: химерні кам’яні брили нагадують то профіль ста! рої жінки, то красуні, тут — «ворота до пекла», далі — «дорога до храму»… Сонце прямує до об! рію, та в місті зі скель ще велелюдно — на вихід! ні сюди приїжджають родинами й компаніями. Поляки — завзяті мандрівники. Останнім ча! сом, обмірковуючи туристичний маршрут, вони дедалі частіше зупиняють вибір на принадах власної країни. «Родзинки» маленьких містечок у Малопольщі активно розвивають спільними зусиллями місцевих громад і спонсорів, завдя! ки програмам ЄС із розвитку регіонів. Скажімо, тут, у Ценжковицях, ми побували в інтерактивному природничому музеї. Чи ба! гато таких в Україні, бодай у її столиці? Хоча треба бути оптимістами… ■ Подяка за чудову подорож — Польській туристичній організації (РОТ) та особисто пані Олені Бондаренко.

ВАРТО СКУШТУВАТИ Страви з квасолі — якщо ви впев нені, що ця їжа не для вас, у Ценжко вицях можете змінити свою думку. Такого розмаїття кулінарних виро бів із цієї бобової культури українсь ким журналістам іще не доводилося куштувати. Супи, крученики, варени ки, крокети, котлети і навіть торти — все з квасолі! Цими неймовірними ласощами вас неодмінно пригостять у кожному з навколишніх сіл. А у вересні в селі Заклічин відбува ється традиційне «Свято Квасолі».

■

11.11.2013

З ЛЕГЕНДИ

17:24

Page 54

■

!MT6-13-disk.qxd

Ïîùàñòèëî ïîáóâàòè â ì³ñöÿõ, äå æèëà ³ ïðîâ³ùàëà, ìîæëèâî, íàéçàãàäêîâ³øà ÿñíîâèäèöÿ âñ³õ ÷àñ³â ³ íàðîä³â. Âäàëîñÿ äîëó÷èòèñÿ äî òàºìíèöü, â³ä÷óòè ñïðàâæíþ ì³ñòèêó é ïîìèëóâàòèñÿ êðàñîòàìè îñ³ííüî¿ Áîëãàð³¿. Îëüãà ÁÀÐÒÈØ-ÊÎËÎÌÀÊ

«Підійди!» — почулося з боку ікони, на якій зо! бражена Богоматір у червоній накидці з немов! лям на руках. За секунду в голові промайнула сот! ня думок, підсумком яких стало: «То лиш уява, мені здалося». Серце дико калатало, ноги неначе вп’ялись у підлогу. Ступити ще хоча б крок до іконостасу я не змогла. Стояла так хвилин п’ят! надцять. За той час ніхто не увійшов до церкви, хоча на подвір’ї було чимало людей. «Уже ско! ро», — знову почулося від іконостасу. В ту мить я зрозуміла, що зараз в іконі присутня... Ванга.

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:24

Page 55

Церква святої Параскеви (Петки) в селі Рупіте на південному заході Болгарії. Розписував її художник Светлін Русєв.

Фото Є. ЧОРНОЇ

Саме такою пам’ятають цілительку ті, хто у неї побував, — сидячу, з простягнутою вперед рукою.

Хто вона? Болгарія: сонце, гори, вино, монастирі... Нам, українським журналістам, показують найціка! віші місця країни. Повідомляють, що завтра зран! ку їдемо до села Рупіте, де жила й працювала яс! новидиця Ванга. Приймаю цю інформацію дуже спокійно, без будь!яких очікувань. Ну була собі бабця, ну лікувала людей. Це вже потім, після повернення в Україну, коли начиталася й нади! вилася про Вангу, зрозуміла, що ця сільська бол! гарська жінка була одним із найпотужніших і

найзагадковіших екстрасенсів, які будь!коли жили на землі. Якщо коротко розказати її біографію, то вийде приблизно так. Народилася 31 січня у македон! ському місті Струмиця в бідній родині. З’явила! ся на світ недоношеною. За місцевими традиція! ми, така дитина не отримувала імені, доки не ста! вало зрозуміло, що вона має шанс вижити. Тому назвали дівчинку лише у два місяці. Ім’я запи! тали у першого!ліпшого перехожого. Так дити! на стала Вангелією, що означає «блага звістка». ➧

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:24

Page 56

Фото Р. МАЛКА

Іконостас у каплиці святої Петки розмальований настільки нетрадиційно й реалістично, що викликає гостре неприйняття з боку Болгарської православної церкви.

Фото Р. МАЛКА

У трирічної Ванги померла мати, а бать! ка забрали на фронт. Дитину виховували сусіди. Від початку було зрозуміло, що звичайна, на перший погляд, дівчинка во! лодіє особливими здібностями. Під час ігор вона могла приписати хворому рецепт із лікувальних трав, про які більшість ді! тей узагалі не знають. Але дорослі на це не зважали, їм було не до пустощів. Екст! расенсорні таланти дівчини визнали лише після того, як у шістнадцять років вона чітко вказала своєму батькові, хто і коли вкрав його вівцю й де зараз та знаходить! ся. На той час Ванга була уже сліпою. За найпоширенішою версією, очі вона втратила у дванадцять років під час силь! ного урагану, коли її нібито підхопив смерч. Дівчину знайшли лише на другий день ду! же скаліченою. Очі були засипані піском, і розплющити їх вона так і не змогла. Хо! ча цю історію багато хто вважає легендою. Метеорологи переконують, що в той час

у даній місцевості не було жодного силь! ного смерчу. Пізніше сліпа ясновидиця вийшла за! між, переїхала в село Рупіте, ближче до го! ри Кожуха, яка нібито давала їй енергію, і там до останніх днів допомагала людям. Дітей подружжя не народило. Лише після смерті чоловіка!алкоголіка до дому Ван! ги прийшов хлопчина Дмитро, який став її прийомним сином. Померла провидиця 1996 року в одній із лікарень Софії від раку. Дату своєї смер! ті Ванга нібито знала давно. Самі таємниці Отже, десь близько обіду, коли сонце не по!осінньому припікало, ми приїхали до Рупіте — села на південному заході Бол! гарії, поблизу кордону з Македонією та Грецією. Я сподівалася побачити стару пе! рекошену хатину на невеличкому подвір’ї, а з’ясувалося, що все зовсім не так. Про!

Серед небагатьох ікон у каплиці висить портрет Ванги, до якого всі моляться. Православна церква назвала це святотатством, адже ясновидицю не визнано святою.

11.11.2013

17:24

Page 57

Фото Є. ЧОРНОЇ

!MT6-13-disk.qxd

Церкву збудували коштом Ванги. Кажуть, жінка просила спорудити таку будівлю, щоб нагадувала космічний корабель.

Будівля абсолютно не вписується в християнські кано* ни і викликає неприйняття з боку православної церк* ви. Її архітектура нагадує, скоріше, космічний кора* бель, аніж храм. ■ сторе та охайне обійстя викликало подив і зами! лування: вистрижений зелений паркан, скоше! на трава, два паруючі озерця з термальними во! дами, а ще — великий парк, де росте всіляка ек! зотика, включно з пальмами та бамбуком. Біля центральної доріжки стоїть пам’ятник Ванзі, яка простягає до людей руку. Далі — неве! личка каплиця святої Параскеви, або святої Пет! ки. Так звали маму ясновидиці. Каплиця освя! чена і вже багато років тут правляться служби. Збудована вона коштом лише однієї людини — Ванги. Кажуть, жінка все життя мріяла побуду! вати її й дуже переживала, що може не встигнути. Будівля абсолютно не вписується в христи! янські канони і викликає неприйняття з боку Болгарської православної церкви. Її архітекту!

ра нагадує, скоріше, космічний корабель, аніж храм для молитви. За деякими джерелами, саме таким було бажання Ванги. Вона казала: «Зро! біть так, щоб ті, які мене заберуть, бачили, де я. Вони побачать космічний корабель, який ко! лись сюди прилітав, і прийдуть по мене». Оформлював каплицю художник Светлін Ру! сєв. Відверто кажучи, його розписи здаються до! волі депресивними і, як мені здається, пасували б до книги Достоєвського «Злочин і кара». На них цілителька допомагає хворим і нужденним. А все! редині каплиці серед небагатьох ікон висить портрет самої Ванги. Це теж гостро засуджено православною церквою і названо святотатством. Під час розписування храму один із куточків доручили іншому художнику, який попросився ➧

ВАНГА ПЕРЕДБАЧИЛА: ■

початок Другої світової війни;

■

день визволення Югославії від фашистів;

■

катастрофу на Чорнобильській АЕС;

■

розвал СРСР;

■

убивство Індіри Ганді;

■

прихід до влади Горбачова, а потім і Єльцина.

Щоправда, кожний пункт може вияви тися містифікацією, дані не доведені.

■

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:24

Місточок у парку при садибі Ванги. Довкола росте бамбук.

Page 58

Сподівалася побачити стару перекошену хатину на не* величкому подвір'ї. Просторе та охайне обійстя викли* кало подив і замилування. Є навіть парк із пальмами та бамбуком. ■

Біля могили ясновидиці люблять фотографуватися туристи, тримаючись за хрест. Але існує версія, що тіла Ванги тут немає, це лише муляж.

допомогти. І ось він вирішив проявити ініціати! ву — намалював на стіні Вангу, але з очима. Це стало його фатальною помилкою. Вже через де! який час художник сам осліп, а потім згорів у власному домі. А на розписі, де зображена зряча жінка, очі просто зникли, стерлися самі по собі.

Те, що у церкви святої Петки потужна енер! гетика, ні в кого не виникає сумнівів. Багато хто тут відчуває неймовірний потік невідомої сили, дехто не може сказати ні слова, коли звід! си виходить, інші навіть не заходять — щось їх відштовхує. Не менш таємничою та оповитою легендами є могила ясновидиці, розташована біля церкви. Подейкують, що в ній немає тіла. Це всього ли! ше муляж для туристів. Вангу нібито поховали в іншому місці, й зовсім не там, де вона проси! ла. Але де саме спочиває ясновидиця — невідо! мо. За однією з версій, після поховання її тіло викрали, і воно зараз закопане в якомусь лісі по! руч із могилами якихось сектантів. Таємниці, парадокси, суперечки, протиріч! чя… Ними обнизана історія життя і смерті жін! ки, яку одні називають святою, інші — намісни! ком сатани. Бідна багачка Вангу, без сумніву, можна було назвати най! багатшою жінкою Болгарії. Навіть попри те, що вона жила дуже скромно, витрачала гроші лише на найнеобхідніше — сякий!такий одяг і скром!

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:24

Page 59

Диво+місцина Про феномен Ванги можна писати книжки й знімати фільми. І пишуть, і знімають. До речі, документальних стрічок уже чимало, а ось ху! дожніх досі не було. І не даремно. Актори навід! різ відмовлялися від ролі ясновидиці, посилаю! чись на якесь страшне прокляття, що чекає кож! ного, хто на це наважиться. Актори українсько!

Фото Р. МАЛКА

ну їжу. Найбільшою витратою в її житті було бу! дівництво храму. Пророчиця працювала без вихідних, із ранку до смеркання. Виліковувала навіть тих, на кому офіційна медицина ставила хрест. Знаходила пропалі речі та людей, давала поради й застеріга! ла від небезпек. Ванга допомогла понад 5 тися! чам пар, які не могли народити дітей. Вони по! тім привозили до неї немовлят хрестити. Тим же, у кого по лінії долі бачила безпліддя, дава! ла чіткі рекомендації, де й кого усиновити. Щодня біля її невеличкого будинку були ве! личезні натовпи людей. Дехто чекав кілька тиж! нів, щоб потрапити на прийом. Тих, хто потре! бував негайної допомоги, вона відчувала і ви! кликала найпершими. А декого виганяла. Як! що, наприклад, просили допомогти нажитися на чужому горі. Та загалом вона врятувала тися! чі життів. Тож вдячні пацієнти несли цілитель! ці все найдорожче, що мали. Розповідають, що охочих розбагатіти за раху! нок сліпої жінки, було чимало. Близькі родичі до останніх днів чергували біля хворої Ванги та стежили, щоб часом у передсмертному стані ста! ренька не підписалася під помилковим запові! том. Через гроші серед її родичів і друзів вини! кало чимало ворожнечі. Але нікому з них не ді! сталося жодної копійки від ясновидиці. Зали! шається тільки уявляти й фантазувати на тему — куди ж поділося багатство Ванги? За найпривабливішою легендою, весь скарб жінка сховала під землею. До нього нібито веде тунель, який бере початок десь на обійсті в Ру! піте, між церквою, могилою та будинком. Про вхід у тунель знала лише ясновидиця. Ну і, на! певно, той, хто прокладав його. Але хто це й де він зараз, знову ж таки не відомо. А ще цікаво, що Ванга, крім будівництва церк! ви, мала ще одну велику мрію, втілити яку їй не допомогли ніякі статки. Вона хотіла побувати в Парижі, у Нотр!Дам!де!Парі. Провидиця була переконана, що в соборі на неї чекає якесь дуже важливе повідомлення. Навіть знала, де воно сховане. Треба було лише піти і взяти. Та не су! дилося. Вангу за кордон просто не пустили. Во! на ж була носієм стількох таємниць високопо! садовців! Свого часу до Ванги приїжджали пред! ставники найвищого партійного керівництва Болгарії, а ще болгарський цар Борис ІІ, Леонід Брежнєв і навіть свого часу — Адольф Гітлер.

Фото Р. МАЛКА

Гора Кожуха височить поруч з обійстям Ванги. Це сплячий вулкан, з під якого течуть термальні води. Екстрасенс казала, що саме ця гора дає їй енергію.

Будинок, у якому жила й працювала Ванга до останніх своїх днів, нині — музей.

російсько!білорусько!болгарського серіалу «Ван! га», схоже, містичних загроз не злякалися. А може, просто були не в курсі? Хоч би ким була ця велика жінка, нам зали! шається одне — сприймати її постать як даність. Можливо, вона досі ходить серед живих, явля! ється людям у снах і дає настанови. Так чи інак, у Болгарії є таке місце, де з лю! диною відбувається щось неймовірне, де можна відчути несамовиту енергетику й напитися води з!під гори, яка, мабуть, єдина знає всю правду. А ще можна посидіти в саду на траві та з’їсти за! пашної айви. Її навіть не треба рвати, вона прос! то лежатиме біля ваших ніг. Тільки не варто бо! ятися, що від цього плоду у вас видовжиться ніс чи виростуть вуха. Спокійно! Я їла, було смач! но. За вірою вашою нехай буде вам! ■

МУЗЕЙ ВАНГИ У місті Петрич, неподалік від села Рупіте, 2008 року відкрили буди нок музей провидиці, керуючись її заповітом. Музей представляє понад 3000 особистих речей Ванги: фото, одяг, подарунки від урятованих людей, документи, предмети побуту. Адреса музею: м. Петрич, вул. Ванги, 10.

■

Висловлюємо вдячність Міністерству економіки, енергетики та туризму Болгарії (www.mee.government.bg; bulgariatravel.org).

11.11.2013

17:24

ГОСТИННОСТІ

Page 60

■

!MT6-13-disk.qxd

Ó Äîì³í³êàíñüê³é Ðåñïóáë³ö³ ìè ïîáóâàëè íà ï’ÿòüîõ êóðîðòàõ, êîæåí ³ç ÿêèõ äåìîíñòðóº ñâîþ âåðñ³þ ðîçêîø³. Âîäíî÷àñ âîíè îá’ºäíàí³ êîíöåïö³ºþ «Unlimited luxury» — «Íåîáìåæåíà ðîçê³ø». ²ðèíà ÃÎÐÎÁÅÖÜ Îëåêñàíäð ÃÎÐÎÁÅÖÜ

ДОМІНІКАНА

Необмежена

11.11.2013

17:24

Page 61

розкіш

Фото «AMResorts»

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:24

Page 62

Фото «AMResorts»

Власне, всі ці концептуальні курорти об’єднані ще одним — компанією «AMResorts», яка за! ймається їх бренд!менеджмен! том, продажами та маркетин! гом. Загалом вона опікується аж п’ятьма брендами високо! класних курортів, розташованих не лише в Домінікані, а й у Мек! сиці, на Кюрасао та Ямайці. Наше перше знайомство з компанією та готелями відбуло! ся в Україні, на туристичній ви! ставці «UITT!2013». На стенді домініканського туризму його завжди гостинна господиня, ди! ректор туристичного офісу До! мініканської Республіки Гали! на Лисенко, познайомила нас із менеджером із продажу та маркетингу «AMResorts» Кате! риною Трубіловою. Тоді й ви! никла ідея подорожі курорта! ми Домінікани, які представля! ють п’ять карибських готельних брендів — п’ять варіацій на те! му тропічної розкоші.

«Secrets Royal Beach Punta Cana» ★★★★★

ТІЛЬКИ ДЛЯ ДОРОСЛИХ «Необмежена розкіш» у цьому готелі все!та! ки чітко обмежена: вона — лише для дорослих пар. Зате вже для них лакшері!сервіс розширює свої кордони завдяки особливому спокою, чут! тєвій і романтичній атмосфері. Отже, ми на крайньому сході Домініканської Республіки, на Атлантичному узбережжі в райо! ні Пунта!Кани, за два десятки кілометрів від міжнародного аеропорту — в готелі «Secrets Re! sorts & Spas». Шезлонг, пальма, яскравий кок! тейль із льодом... Класика. Райська місцина по! єднує традиційний карибський декор із яскра! вими квітами. Уздовж басейнів вибагливої фор! ми буяє чудово доглянута тропічна зелень. Пляж вабить білосніжним пісочком і кучерявими паль! мами. Спа запрошує у світ здоров’я та краси. Численні ресторани а!ля!карт і бари з напоями найкращих марок чекають на шанувальників смакоти. Елегантно обставлені номери із ціло! добовими послугами консьєржа та рум!серві!

17:24

Page 63

сом продумані до деталей — є все, у тому числі джакузі, бездротовий інтернет і навіть кавовар! ка. А головне… В атмосфері повної безтурботності гості мо! жуть насолоджуватися принадами «Unlimited luxury» — від чудового сервісу на білосніжному пляжі до щоденно обновлюваного міні!бару, від вишуканих ресторанів до послуг дворецького, від напоїв преміум!класу в барі до цілодобового обслуговування номерів. Такий собі всеохоп! ний «олл!інклюзив». Причому навіть без звич! ного для інших курортів контрольного браслета на вашій руці, який, хоча й дає доступ до задо! волень, але, погодьтеся, трохи муляє і робить кумедними ваші власні коштовності… У цьому й полягає концепція «Необмеженої розкоші»: жодних зайвих умовностей, ніякого резервуван! ня в ресторанах, завжди для вас — обслугову! вання біля басейну, денні розваги, нічні шоу, фіт! нес!центри і навіть деякі водні види спорту... Всіх насолод не вичерпати. ➧

Фото «AMResorts»

11.11.2013

Фото «AMR esorts»

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:24

Page 64

Фото «AMResorts»

!MT6-13-disk.qxd

«Now Larimar Punta Cana»

Фото «AMResorts»

★★★★★

ДИНАМІЧНИЙ І СУЧАСНИЙ Великий елегантний готель зустрів нас на славнозвісному узбережжі Плайя!Ба! варо, на просторому приватному пляжі з перламутрово!білим піском. Звідси не так далеко й до Пунта!Кани — лише пів! години їзди до її аеропорту. Що ж таке готелі бренду «Now Resorts & Spas»? Вони пропонують гармонійне поєднання веселого й активного дозвіл! ля зі спокійним і розслабленим. Окрім то! го, тут створено унікальне середовище, де релакс отримуєш на тлі особливо ви! шуканого стилю. Гостям пропонують просторі номери, 24!годинне обслуговування в помешкан! нях, широкий вибір унікальних денних і вечірніх розваг для будь!якого віку, різно! манітну кухню для справжніх поцінову! вачів, вишукані бари з напоями найкра! щих світових марок. Усе це — звісно, за концепцією «Необмежена розкіш». До речі, на відміну від попереднього готелю, де ми побували, ця концепція включає і клуби для дітей, і розваги для

17:24

Page 65

підлітків, і такі забави, як сімейний фіт! нес. Бо «Now Larimar Punta Cana» — це готель і для пар, і для активної молоді, і для всієї родини. Найвимогливішим клієнтам у цьому готелі надають можливість відпочинку підвищеної комфортності в категорії «Pre! ferred Club». Серед додаткових привілеїв, які вона забезпечує, — номери з ваннами на терасах, міні!бар підвищеної якості, ексклюзивні напої та закуски в окремо! му залі, окремі прискорені чек!ін та чек! аут, окремий басейн і приватний пляж, безкоштовний вай!фай, цілодобовий осо! бистий консьєрж. Цей готель — явно для прихильників динамічного відпочинку. В ньому є особ! ливо широкі можливості для різних видів активності: заняття з аеробіки й акваае! робіки, тренажери, фітнес, теніс, каякінг, снорклінг, віндсерфінг, вітрильний спорт, уроки дайвінгу, заняття з танців… Є де себе проявити! А за п’ять хвилин їзди від готе! лю розташований відомий гольф!центр. А ще в «Now Larimar Punta Cana» зав! жди знайдете можливість відпочити у спо! кої, поніжитись у спа… ➧

Фото «AMRes orts»

11.11.2013

Фото «AMResorts»

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:24

Page 66

17:24

Page 67

«Dreams La Romana Resort & Spa» ★★★★★

ЗДІЙСНЮЙТЕ МРІЇ РОДИНОЮ Для нас теж настав час здійснення мрій — відвідання в Домінікані відразу трьох представників готельного брен! ду «Dreams Resorts & Spas». Ці оази гос! тинності надають можливість парам і сім’ям із дітьми зануритися в атмосфе! ру шикарного відпочинку в неповтор! но мальовничій тропічній місцевості і за все тією ж концепцією «Необмеже! на розкіш». Остання тут включає, ок! рім усього, ще й «Клуб дослідників» для дітей, розваги для підлітків та інші сюр! призи, які в кожному закладі гостин! ності цієї престижної мережі — трохи свої. «Dreams La Romana Resort & Spa» — вишу! каний готель, розташо! ваний на березі бірю! зового Карибського мо! ря, в регіоні Ла!Романа, на південному сході До! мініканської Республіки, серед смарагдової зеле! ні тропічних садів і тіня! вих кокосових пальм. До міжнародного аеропор! ту — якихось 20 хвилин їзди. Заклад має чудову ін! Фото «AMRes orts»

11.11.2013

Фото «AMResorts»

!MT6-13-disk.qxd

фраструктуру для сімейного, роман! тичного й активного відпочинку. Є три великі басейни, чудовий пляж із цент! ром водного спорту, тенісні корти, спа! центр, спортмайданчики, казино і без! ліч інших розваг, 7 ресторанів із над! звичайно широким вибором страв з усіх кінців світу, стільки ж барів… Усе це робить відпустку безтурботною і водночас насиченою приємностями. Номери вирізняються елегантними сучасними інтер’єрами з використан! ням дорогих матеріалів, оформлення має домініканський колорит. З балко! нів і терас відкриваються дивовижні зе! лені краєвиди. І на додачу «все включе! но» тут треба розуміти саме як «усе» — від досконалих страв до першокласно! го сервісу. Для багатьох гостей стиму! лом відвідати готель є знайомий уже нам «Preferred Club». Приємним здивуванням і для турис! тів, і для нас, прес!гостей, став День Америки. Його в готелі відзначали, як і годиться, в День незалежності США — 4 липня. Танці на пляжі, байкери на «харлі!девідсонах», частування, вечір! нє шоу, забави аж до ранку! Виявля! ється, отак бучно у готелі «Dreams La Romana» відзначають свята всіх націй, представники яких тут масово відпочи! вають. Сподіваємося, відзначатимуть і День України. ➧

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:24

Page 68

Американізми. 4 липня у «Dreams La Romana Resort & Spa» влаштували «День Америки». У готелі проводять свята всіх націй, представники яких тут масово відпочивають. День України буде?

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:24

Page 69

11.11.2013

17:24

Page 70

Фото «AMResorts»

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:24

Page 71

Фото «AMResorts»

!MT6-13-disk.qxd

«Dreams Palm Beach Punta Cana» ★★★★★

«Dreams Punta Cana Resort & Spa» ★★★★★

ПОДВІЙНА МРІЯ У цій омріяній райській місцині теж усе підпорядковане концепції «Unlimi! ted luxury». А саме: чудово обладнані но! мери з мальовничими краєвидами, ціло! добове обслуговування номерів, дитячий «Клуб дослідників» із доглядом досвідче! них педагогів, організовані забави для тин! ейджерів, денні та вечірні розваги для всіх і кожного, необмежений доступ до ресто! ранів із кухнями різних народів і бари з асортиментом найкращих напоїв з усього світу. Увага: елітарний «Preferred Club» тут теж актуальний! Це два готелі бренду «Dreams» — «Palm Beach Punta Cana» і «Punta Cana Resort & Spa». Вони утворюють єдиний комплекс на незабутньому пляжі Баваро з чарівно! смарагдовою водою кришталевої чисто! ти, обрамленням коралового рифу та зі славнозвісним білим піском, який не на! ➧

17:24

Page 72

esorts» Фото «AMR

11.11.2013

Фото «AMResorts»

!MT6-13-disk.qxd

грівається під щедрим карибським сонцем і не пече вам у п’яти. Чудове місце для тих, хто бажає відпо! чити у повному комфорті разом із роди! ною та розчинитись у світі тропічної при! роди! Адже, нагадаємо: узбережжя Пун! та!Кана — це 32 кілометри суцільних чис! тих пляжів у обрамленні тропічної зелені, лише подекуди розділені мангровими за! ростями. Поруч розкинулись аж три на! ціональні природні парки, куди здійсню! ються екскурсії. Як і кожний член родини «Dreams», цей комплекс має деякі власні особливос! ті. Відпочинок на природі тут невимуше! но поєднують із цивілізованим курорт! ним дозвіллям, насиченим розвагами та шопінгом. Ваблять численні бари, диско! теки та інші осередки нічного життя, ма! газини, спортивний центр… У всіх готелях під управлінням компа! нії «AMResorts» знайдеться час і місце для спокою та мрій. Мрій про повернення в сонячну Домінікану. ■

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:24

Page 73

11.11.2013

КОЛЕКЦІЯ

17:24

Page 74

■

!MT6-13-disk.qxd

Á³ëüøå ïîëîâèíè òåðèòîð³¿ ²çðà¿ëþ çàéìàº ïóñòåëÿ Íåãåâ, íàçâà ÿêî¿ îçíà÷àº «ñóõî». Ì³ñöå äàëåêî íå ³äåàëüíå äëÿ æèòòÿ. Àëå ö³ëêîì ï³äõîæå äëÿ ïåðøîïðîõ³äö³â ³ ïðèõèëüíèê³â ïðîñòîðó. Ìàðèíà ÃÓÄÇÅÂÀÒÀ

Жива

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:24

Page 75

Гірські козли — корінні мешканці пустелі Негев.

Фото О. ГОРОБЦЯ

Пустеля розкинулася від Іудейсь! ких гір на півночі до Ейлатської зато! ки Червоного моря на півдні. Однак не варто думати, що це безлюдна, пласка, засипана піском місцевість. Негев є вапняковим плато, яке поде! куди здіймається на висоту 800 мет! рів над рівнем моря. Підвищена рів! нина прорізана ущелинами, назви яких починаються зі слова «ваді», тоб! то русло водних потоків, які регуляр! но пересихають. Навесні (а взимку тут іноді випадає сніг) і після дощу (який трапляється 5–6 разів на рік) там вирують струмки. Усі три дні, які я провела в пустелі, «негевці» розповідали, що сильний дощ тут — це гарантована повінь, при! чому повінь страшна. Місцевий грунт не вбирає воду, і вона стрімко збігає із схилів, захоплюючи із собою каме! ні. І ось наприкінці третього дня таку повінь я побачила на власні очі. Га! саючи цілий день пустелею, ми ніби тікали від зливи. Від вертикальних потоків утекли, а ось від горизонталь! ного, який так перекрив дорогу, що проїхати міг хіба що позашляховик, довелося рятуватися об’їздом. У Негеві, як і в кожній порядній пустелі, майже немає рослинності. Я все співчувала гірським козам, які, мені так здавалося, можуть нормаль! но поїсти лише навесні. Зате тут є до! сить великі міста. А ще — ентузіасти! відчайдухи, які не побоялися поки! нути комфортні місця країни у пошу! ках свободи і можливості бути госпо! дарями свого життя та максимального зближення з природою. На самоті У регіоні Рамат!Негев розташова! но 18 так званих «ферм!одиначок». Пустельні господарства мають різну ➧

пустеля 75

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:24

Page 76

Сендсерфінг, або сендбординг — нова розвага в Негеві.

Збірна команда журналістів України готується до спуску. Фото Т. ГРИ БОВОЇ

агроспеціалізацію: бджільництво (до ре! чі, хазяїн ферми — іммігрант з України), розведення кіз і сировиробництво, розве! дення альпак і лам, вирощування аромат! них трав і виготовлення з них олій, вино! робство, а також… звісно, надання турис! тичних послуг. Тільки не подумайте, що на вас чекає якийсь брудний барак із ру! комийником надворі: інтер’єр будиноч!

ків можна описати як «креативне пустель! не luxury». На фермі «Orlyya» виробляють аргано! ву косметичну олію. Це єдине місце у світі, де ростуть відповідні дерева, крім їхньої батьківщини в Марокко. Йоні Шарір, гос! подар, подумав, що кам’янистий грунт Негеву схожий на марокканський, і ри! зикнув посадити дерева. Вони ще неве!

личкі та дають небагато плодів. А для ви! готовлення півлітра косметичної олії по! трібно близько 50 кілограмів очищених арганових горіхів. На фермі є два будиночки для гостей, а ще — тераса для медитацій і занять йо! гою, з якої відкривається запаморочли! вий краєвид. При фермі «Naot», яка спеціалізується на розведенні кіз, працює ресторан, у яко! му можна покуштувати «ексклюзивний» козиний сир та інші страви, а також ви! пити капучино з козиним молоком. Крає! види шикарні, сир смачнющий — що ще потрібно для незабутньої трапези? Я провела ніч у виноробному господар! стві «Carmey Avdat». Ейяль і Ханна Ізраелі заснували ферму 1998 року. І господар, і господиня родом не з цих місць: він — із Хайфи, великого міста на Середземному морі, вона — з найпівнічнішого міста краї! ни, Кір’ят!Шмона. Обоє закохалися в пус! телю під час служби в армії та спільних мандрівок і вирішили заснувати винороб!

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:24

Page 77

Реппелінг у кратері Рамон.

ну ферму на місці, де понад 2000 років то! му росли виноградники набатеїв. Вони посадили лози на давніх терасах і нині за! стосовують ті самі методи поливу, що й стародавній народ. Згодом подружжя вирішило постави! ти будиночки для відпочивальників. Хан! на, архітектор і дизайнер за освітою, зай! мається проектуванням та оформленням інтер’єрів, Ейяль — будівництвом. Госпо! дар навіть навчився ковальської справи і тепер виготовляє предмети інтер’єру, ву! личні ліхтарі. Ферма «Carmey Avdat» має один із де! сяти найкращих у світі готелів біля вино! градників. Будиночки розташовані на па! горбах, орієнтовані на схід сонця і дарують гарний краєвид. Біля них є малесенькі ба! сейни, в які приємно зануритись у спекот! ний літній день. Уявіть, у пустелі!.. А ще тут багато фруктових дерев, причому гос! тям дозволено зривати плоди. Мене особливо вразила ванна в одному з будиночків — маленька, сидяча, викла! дена дрібною різнокольоровою мозаїкою. А розташована вона просто перед вікном, із якого відкривається запаморочлива па! норама пустелі! Підлога у всьому помеш! канні засипана великою галькою, на яку поклали килимки ручної роботи. На фермі вирощується виноград двох сортів — каберне!совіньйон і мерло. Тут же й виробляють вино, більшість марок

Про глибину кратера я дізналася, стоячи на йо* го краю. Сьогодні за програмою — репеллінг, тобто спуск по прямовисній стіні. Перелякатись я не встигла… ■ якого є купажними. Виноробня невели! ка, зате напої — ексклюзивні. «Carmey Avdat» є частиною проекту «Вин! ний шлях пустелі Негев», який включає по! над 27 господарств, серед яких є 9 винарень. Виноробне господарство «Derech Eretz» заснував скульптор Денні Кіш. Таланови! та людина — талановита в усьому, тож ви! на у харизматичного Денні мають надзви! чайні смак і аромат. Не так давно він виго! товив три нові сорти, які назвав на честь своїх мами і тата, а також себе таланови! того. Уявляєте, як дивно звучала наша роз! мова під час дегустації: «Зараз я Іцхака доп’ю, а ти мені Даніеля налий, бо Шo! шанна занадто тонінна на мій смак». Активніше! Своєрідним туристичним центром тя! жіння Негева є кратер Рамон. Це не згас! лий вулкан, як я думала, а ерозійний кра! тер, для якого існує спеціальна назва — махтеш, тобто «ступа». Гори Негеву були колись дном океану, і складені вони з крей!

дяних порід різного ступеню твердості. У двох гірських ланцюгах ерозія призве! ла до того, що породи з нижніх скельних шарів вимило підземними водами, а верх! ні обвалилися. Так з’явились у Негеві три унікальні гігантські лійки з прямовисни! ми стінками, найбільша з яких і отрима! ла назву «Рамон». Вік порід на дні кратера сягає 200 міль! йонів років, а це юрський і крейдяний пе! ріоди. Рамон має овальну форму, довжи! ну близько 40 кілометрів, ширину — 10 метрів та глибину — до 400 метрів. Про глибину кратера я дізналася, стоя! чи на його краю в ранкових променях сонця. Сьогодні за програмою — репел! лінг, або снеплінг, тобто спуск по прямо! висній стіні. Перелякатись я не встигла: ми — новачки, тому спускатимемося по тренувальній стіночці, глибина якої ли! ше 14 метрів… Спуск зайняв якихось три хвилини, а вражень вистачило надовго! Рекомендується всім, це зовсім несклад! но: якщо я, абсолютно не спортивна осо! ➧

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:24

Page 78

На фермі «Carmey Avdat». У будиночках для туристів — усі сучасні вигоди, крім телевізора.

Руїни стародавнього набатейського міста Авдат (ІІІ ст. до н. е. – VI ст. н. е.), відкритого лише 1807 року.

Фото Т. ГЛІК

ба, змогла, то будь!хто зможе, окрім, хіба що, людей, які панічно бояться висоти. Над кратером можна політати на вер! тольоті, а можна замовити екскурсію на позашляховику або природничий тур із розповідями про місцевих тварин, адже махтеш Рамон — це заповідник. Підкорення пустелі продовжилося но! вою для цих місць атракцією — сендсер! фінгом, тобто спуском на дошках із висо! кого піщаного бархана. Піску в кам’янис! тому Негеві небагато, але той, що є, макси! мально придатний для такого захоплення, бо дрібненький. Дошка для сендсерфінгу дуже схожа на сноуборд, але відрізняєть! ся покриттям. Спускатися можна сидячи із прямими ногами, навкарачки спиною вперед і навстоячки. З’їжджати весело, а ось лізти потім по піску нагору — не дуже. Ми все жартува! ли, що для повного комфорту атракціону не вистачає бугельного витягу.

Спадкоємці набатеїв Давнє набатейське місто Авдат було центральним населеним пунктом на ді! лянці торгового шляху з Петри, тодішньої столиці (нинішня Йорданія), до порту Газа на Середземному морі. Цей торговий маршрут, який доходив до Ємену, нині на! зивають «Шляхом пахощів», або «Ладан! ним шляхом». Від Авдата лишилося неба! гато — руїни акрополя і двох церков візан! тійського періоду, виноробні та римської спостережної вежі. Найцікавішими вия! вилися печери під акрополем. Частина з них використовувалася як житло, части! на — як склади, частина — як кладовище. Пустелею «користувалися» не лише на! батейці, нею постійно мандрували кочів! ники. То тут, то там на узвишшях можна знайти нагромадження каменів, на яких викарбувані різні символи й малюнки. Так шамани викликали духів, просили в них дощу, удачі на полюванні, примноження

родини — що кому було потрібно. За це, звичайно, отримували немалі підношення. В пустелі можна подивитися на життя сучасних кочівників, завітавши в гості до бедуїнів. Правду кажучи, кочівниками їх назвати складно, але живуть вони так са! мо, в наметах. Бедуїнське селище, в яко! му ми гостювали, — справдешнє, велике, не туристично!показове. Туристів у ньо! му приймають дві родини. Голови обох сімей — Мухамед і його брат — розпові! дають, що з часом все складніше дотри! муватися традиційного способу життя: усе змінюється, в тому числі люди. Мухамед наводить приклад: його тато так вихову! вав сина, що за одним його поглядом той знав, що треба робити. А тепер, каже, про! сиш дітей прибрати брудний посуд, а во! ни відповідають, що не будуть. У бедуїнів вас почастують гіркою!прегіркою, міцною кавою, солодким!пресолодким чаєм на травах і спеціально для вас спечуть тради! ційний хліб у золі. Натхненний пустелею Отець держави Ізраїль, Давид Бен!Гу! ріон, у 67 років покинув пост прем’єр!мі! ністра і переїхав жити й працювати в ма! ленький кібуц «Сде!Бокер» у пустелі Не! гев. Він щиро вважав, що майбутнє краї! ни — у використанні ресурсів пустелі, в її заселенні. Мріяв, що в Негеві житимуть мільйони людей. Давид і його кохана дружина Поліна оселилися в простому дерев’яному буди! ночку. Свого першого робочого дня в кі! буці колишній голова уряду займався ви! везенням гною.

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:24

Page 79

На гостині у негевських бедуїнів.

САЙТИ ПРО ПУСТЕЛЮ

Пустельні господарства мають спеціалізацію: бджіль* ництво, розведення альпак і лам, вирощування аромат* них трав, виноробство і, звісно, туристичні послуги. ■ Йому було нелегко жити серед молоді віком 20–25 років, та й не всі хотіли бачити його серед соратників: до Давида постійно приїжджали де! легації (побудували навіть аеродром), а по сусід! ству з ним жила охорона. До нього приходили тисячі листів з усього світу, і жодного (!) він не лишав без власноруч написаної відповіді. Через півтора року у зв’язку з ускладненням політичної ситуації в країні Бен!Гуріон пристав на тривалі вмовляння і повернувся на пост го! лови держави. А в 1961 році знову подав у від! ставку і повернувся в будиночок у пустелі. Першою пішла з життя дружина Поліна. Да! вид сам вибрав місце, де лежатиме вона, а зго! дом поруч — і він. Те місце розташоване на скелі,

на краю мальовничого ваді, неподалік від «Сде! Бокера». На похороні цієї видатної людини, за її заповітом, не виголошувалися промови і не лу! нав урочистий салют. Нині тут створено парк іме! ні Бен!Гуріона. Не знаю, чи втілиться ідея отця держави про вир життя у пустелі, але нині в цьому суворому й фантастичному краї чимало цікавих людей та ідей. ■

■

Корисна інформація про регіон — www.gonegev.co.il

■

Офіційний сайт регіону Рамат Негев — www.rng.org.il

■

Ферма «Кармей Авдат» — www.carmey avdat.co.il

■

Ферма «Наот» — www.naotfarm.co.il

■

Ферма «Orlyya» — www.orlyya.co.il

■

Сендсерфінг — drorbamidbar.co.il

■

Екскурсії джипом — negevjeep.co.il

■

Щира подяка за неймовірну мандрівку Міністерству туризму Ізраїлю (www.goisrael.ru), туристичному відділу Посольства Ізраїлю в Україні та авіакомпанії «El Al» (www.elal.com.ua).

11.11.2013

17:24

ГОСТИННОСТІ

Page 80

■

!MT6-13-disk.qxd

Золотий сніг

❆❄

Вірменії Â³ðìåíñüêèé êóðîðò Öàõêàäçîð ðîçòàøîâàíèé íà âèñîò³ ôðàíöóçüêîãî Êóðøåâåëÿ. Ñõîæå, ³ ñåðâ³ñ òóò íàáëèçèâñÿ äî àëüï³éñüêîãî ð³âíÿ. Ñóìí³âàºòåñÿ? Çàâ³òàéòå äî «Golden Palace Hotel Resort & Spa».

З ❆

Зимові курорти Кавказу незаслужено забуті нашими гірськолижниками. Серед них — і Цахкадзор, назва якого молодому «незалежному» поколінню туристів зовсім не знайома. А даремно. Бо Цахкадзор був Олімпійською базою всього Радянського Союзу. Тепер він став головним гірськолиж! ним курортом Вірменії та відновив свою інфраструктуру за допомогою італійських фахівців. Зона катання — 1966–2819 мет! рів, загальна довжина трас — за 30 кіломет! рів, а найдовший спуск сягає 8 кілометрів. Близькість столичного Єревана (60 кіло! метрів) робить курорт популярним серед місцевих, російських, а останнім часом —

²ðèíà ÃÎÐÎÁÅÖÜ

і західних любителів ковзання по снігу. Бо найкращі схили — це нові схили, чи не так? А тутешні гірські краєвиди, туристські стеж! ки, стрімкі річки, водоспади та розташова! не поруч унікальне озеро Севан приваблю! ють відвідувачів і влітку. Для іноземних гостей останнім аргумен! том став злет рівня сервісу. До нових висот підняв цю сферу «Golden Palace Hotel Re! sort & Spa», єдиний 5!зірковий готель ре! гіону. Його рідним братом є відомий у столи! ці, теж 5!зірковий, «Golden Palace Yerevan». Із перших хвилин перебування в готелі ви зануритесь у світ елегантності та істин! ного комфорту. 120 стильних номерів і апар!

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:24

Page 81

http://goldenpalacehotel.am

❄ таментів за 9 категоріями задовольнять найвибагливіші сма! ки. Ну, а піком розкоші є «королівський сьют» — 670 квадрат! них метрів розкоші! У респектабельному ресторані чекають вишукані й тонкі сма! ки. В меню — традиційні вірменські та інтернаціональні страви, широкий вибір морепродуктів і дичини. Готується все із власти! вим вірменам трепетним підходом до кухні. «Golden Palace Hotel Resort & Spa» має найбільше у регіоні лобі — 1650 метрів, яке, у свою чергу, пишається величезним парадним каміном, чудовою колонадою та оглядовим майдан! чиком з неповторним краєвидом. На першому поверсі розташований сигарний бар у найкра! щих британських традиціях. Жива музика тут лунає лише ве! чорами, а доступ до найкращих світових марок сигар і напоїв є 24 години на добу. Чи треба казати, що рівень обслуговування у цій обстанов! ці — просто королівський? На Новий рік гостей чекають персональний сервіс і безліч приємних сюрпризів — спільне прикрашання ялинки і казко! вий салют, оригінальні фотосесії та новорічна шоу!програма, розваги на свіжому повітрі й смачні та корисні ласощі для дітей. Про юних гостей тут завжди дбають. Зокрема, для наймолод! ших є дитяча кімната, де вони цікаво проведуть дозвілля під наглядом нянь, доки батьки будуть зайнятi гірськолижними вправами. Ну, а мамам, очевидно, сподобається спа!центр. Спеціаль! но запрошені тайські спеціалісти введуть дам і кавалерів у світ

❆❄ східних медитацій і масажів. Також в обладнаних за останнім словом індустрії краси салонах можна поекспериментувати зі своєю зовнішністю. Пропонуються медичні послуги із застосу! ванням єдиного на всю країну набору медичного діагностично! го обладнання V8. Хаммам, а ультрачервона сауна, інші лазні та суперсучасний басейн подарують розслаблення і відновлять сили. Ну, а хто приїде ще й попрацювати, знайде чудово обладнані конференц!зали і зможе орендувати лімузин. Розраховуйте на повне взаєморозуміння з персоналом і про! позиції «на випередження бажань». Адже «Golden Palace Hotel Resort & Spa» — це вершина сервісу серед кавказьких снігів! ■

11.11.2013

КОЛЕКЦІЯ

17:24

Page 82

■

!MT6-13-disk.qxd

ЕКВАДОР

Вічна весна

екватора Åêâàäîð — îäíà ç íàéìåíøèõ äåðæàâ Ï³âäåííî¿ Àìåðèêè. Àëå éîãî ðîçìà¿òòþ ìîæóòü ïîçàçäðèòè ñóñ³äí³ ã³ãàíòè. Â êðà¿í³ àæ ÷îòèðè ïðèðîäí³ çîíè: ñåëüâà, ãîðè, Òèõîîêåàíñüêå óçáåðåææÿ é Ãàëàïàãîñüê³ îñòðîâè. Âàäèì ÐÀÊÎ×²

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:24

Page 83

Хоч би куди ви прямували в Андах, скрізь на вас чекатиме «усмішка» лами чи альпаки.

Бюсти французьких географів, які 1736 року встановили місцезнаходження екватора. На задньому плані — знак їхнього відкриття.

Експерименти на лінії екватора: кумедно, цікаво і загадково.

В аеропорту нас зустрів Давид, представник прийма! ючої компанії «Ecuador Wonders», і почав коротку пре! зентацію столиці. Сан!Франциско!де!Кіто (повна назва столиці) величають іще «містом вічної весни», попри його розташування за 20 кілометрів від екватора. Річ у тім, що навколо — гірська долина на висоті близько 2800 метрів. «Кіто» в перекладі з мови давнього індіанського племені кітус означає «селище в горах». Цілий рік тем! пература тут тримається на рівні +20°С з коливаннями на 6–8 градусів протягом доби і року. В Кіто завжди ком! фортно, немає тропічної задухи та комах, які перено! сять небезпечні хвороби. Вітерець, мов гігантський пи! лосос, постійно очищує повітря вулиць. Кіто має чи не найліпший для здоров’я клімат у Південній Америці.

Висота: принади і небезпеки Ми їхали центральними кварталами, милуючись роз! кішними вічнозеленими парками. На відміну від бага! тьох столиць, Кіто не перенасичене широкими проспек! тами та скляними висотками. Воно затишне, навіть тро! хи провінційне. Але подивитися є на що. Місто чудово вписане у гірський пейзаж. Яскраво розмальовані бу! диночки прикрашають круті схили, старовинні собори приковують погляд. Канатна дорога, що веде на вулкан Пічинча, дає змогу оглянути місто з висоти 4100 метрів над рівнем моря! Але таку подорож варто здійснити лише через кіль! ка днів після прибуття, в жодному разі — не відразу. Лю! дина з рівнин за кілька годин тут може відчути млявість, ➧

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:24

Page 84

Її високість столиця.

Фото «Quito Turismo»

Кіто велично розкинувся в долині Анд. Перепад висот тут сягає сотень метрів, що робить місто мальовничим, але надзвичайно складним для прогулянок. Статуя Діви Марії з крилами прикрашає пагорб Панечільо. До неба, здається, можна дістати рукою...

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:24

Page 85

11.11.2013

17:24

Page 86

Фото «Quito Turismo»

!MT6-13-disk.qxd

Екстер’єр Ла Кампаньї, хоча й щедро прикрашений різьбленням по каменю, створює суворий контраст «вибуху золота» в інтер’єрі.

інколи — головний біль, часто прокидатиме! ться вночі. Організм два!три дні адаптується до розрідженої атмосфери. Програму перебуван! ня варто складати так, щоб опановувати нові висоти поступово. Інший рецепт — чергувати підйоми та спуски. Організм це оцінить і віддя! чить вам бадьорістю та гарним настроєм. У хо! роших готелях Кіто в номер можна замовити балони з чистим киснем. Першого дня ми так і зробили — допомогло. Як і програма наших екскурсій, оптимально складена працівниками «Ecuador Wonders». Кіто, або Машина Часу Наступний день присвятили колоніальному центру столиці. У 1970!х роках він став одним із найперших об’єктів, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Біля прези! дентського палацу на Пласа!де!ла!Індепендесія

Фото Мінтуризму Еквадору

Різьблення по дереву всуціль укриває внутрішній простір «золотої» церкви Ла Кампанья.

стоять на cторожі солдати у старовинній формі. Комплекс вартий відвідування. Затишні внутріш! ні подвір’я, зброя на стінах, старовинні герби, розкішні зали, гобелени — все виглядає велич! но і розкішно. В центрі площі височить колон! на Свободи на честь проголошення на початку ХІХ століття незалежності країни. Антураж створює відчуття перенесення в ча! сі — років на двісті назад. А навколо — споруди, одна розкішніша за іншу: кафедральний собор, церкви Ель!Сагра! ріо та Ла!Кампанья — всі збудовані в XVII сто! літті, а церква Сан!Франциско — ще в 1534 році, на зорі колонізації. Широкі площі, старовинні палаци, барокові храми, старовинне ліплення… Якщо б не розкішна зелень і яскраві тропічні кві! ти повсюди, забув би, що це Американський кон! тинент. Архітектори застосували несподіване рі! шення щодо «адаптації» європейської архітек! тури на місцевому грунті: кафедральний собор прикрашено чудовими вітражами, гідними най! кращих споруд Європи, а ось «класичні» горгу! лії (пригадаймо химер на соборі Паризької Бого! матері) замінено місцевими тваринами: кай! манами, броненосцями та ламами. Скульптури невеличкі, й неочікувану підміну помічаєш не відразу. Тут здається, що Машина Часу перенес! ла нас мінімум на 300 років. Далі прямуємо до «золотої церкви» Ла!Кам! панья — перлини старовинного Кіто. На її оз! доблення пішло близько 7 тонн золота. Весь ін! тер’єр прикрашений візерунками тонкого різьб! лення, вкритими позолотою. В пам’яті спливає позолота в церкві португальського міста Пор! то — до речі, той храм теж носить ім’я святого Франциско.

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:24

Page 87

Містом дуже приємно прогулятися, відчути йо! го життя. Он дівчинка років п’яти просто на вули! ці вправно витанцьовує з обручем, яскраво вбрані парубки грають на площі у футбол… Отавало та його протилежність Але нам час вирушати до однієї з туристичних перлин Еквадору — міста Отавало, що за дві годи! ни від столиці. Дорогою туди варто не оминути ма! льовничих водоспадів в оточенні буйної зелені та солодкого гірського повітря. Ці місця так контрас! тують із великими містами і дають відпочинок ду! ші. Ми впритул підійшли до водоспаду Пегуче, що сягає майже 20 метрів заввишки. Вода прохолод! Щастя: танок просто неба. на, але відвідувачі купаються в невеликому природ! ному джакузі. Індіанці здавна вважають це місце священним, а гори навколо овіяні легендами. Місто Отавало відоме найбільшим у країні ін! діанським ринком. Головне, що привертає увагу, — неповторна атмосфера. Яскраві тканини, вовна андських тварин, плетений одяг, неймовірні за роз! маїттям сувеніри, шкіряні та гончарні вироби різ! них розмірів, форм і призначень, різьблення по дереву — це лише частина асортименту. Та голов! на окраса базару — продавці. Вони виглядають іс! торичними персонажами, але не музейно!застиг! лими, а реальними, які весело сміються, кокету! ють із покупцями, торгуються, сваряться, мирять! ся — одне слово, живуть. Звісно, туристичний ринок — чепурний і цілком безпечний. Але ми захотіли відвідати й автентич! ний. Гід Рауль наступного дня повіз нас у глибоку провінцію. Явище дуже колоритне, але на любите! ля: багно до колін, місцеві дивляться на вас як на дивину, поводяться насторожено, а при спробі сфотографувати затуляють обличчя або пірнають у натовп. Панує страшенний сморід — боюся, з кана! ➧ Площа Незалежності — серце старого Кіто. Ринок автентичних індіанських товарів у Отавало. «Made in China» — поза законом.

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:24

Page 88

У центральному Еквадорі звідусіль видно Анди. Провінція Імбабура — зелені долини і сиві вулкани.

ЖОРСТКА ЕКЗОТИКА Віза не потрібна: в паспорті при пе ретині кордону ставиться штамп. Клімат. Через значний перепад ви сот клімат дуже неоднорідний. На Амазонці й на узбережжі Тихого океа ну завжди близько +30°С, у столиці вдень — +18–23°С, вночі — +10–15°С. Валюта — долар США. Обережно з 1 доларовими монетами: вони при ймаються далеко не в усіх країнах. Сувеніри: кава, вироби з вовни аль паки та лами, індіанські амулети. На ринках потрібно торгуватись, і тоді чудовий шарф коштуватиме 5–7 до ларів, а розкішне пончо — близько 10 доларів. Безпека. На вулицях міст увечері не надто спокійно, тож ліпше перебува ти в готелях, де представлений ши рокий спектр розваг. Мова. В туристичних районах мож на так сяк порозумітися й англійсь кою, але в провінції поширена виключ но іспанська. Щеплення. Для відвідання вони не потрібні, а ось перед подорожами в інші регіони варто убезпечитися від жовтої лихоманки й на місці прийма ти протималярійні препарати.

■

лізацією в селі є проблеми. Захисники тварин втратили б свідомість, побачивши, як на землю з візків кидають свиней, і ті не рохкають, а ре! вуть від болю, курей із перемотаними лапами в’язками переносять головою вниз під їхні кри! ки, морських свинок — улюблений делікатес місцевих — виймають із тісних кліток за хвости і жбурляють у кошики покупців. Для європейця виглядає жорстко. Але Рауль спокійно сказав, що сам ніколи б так не робив, але для селян це просто торгівля, вони поспішають якомога швид! ше спродати живий товар і не мають часу на сен! тименти. В душі ж люди м’які й приязні, со! ром’язливі та цнотливі, як усі провінціали. Дивне враження справив цей ринок з анту! ражем бідності, недобудов, пустирів і калюж, у яких діти вовтузяться із собаками… Зате ми по! бачили не тільки глянцево!туристичний Еква! дор, а й повсякденне життя, зазвичай сховане від очей блідолицих. Котопаксі — Шия Місяця На третій день ми вирушили до вулкану Ко! топаксі, на південь від Кіто. Рауль упевнено ви! вів машину на незмінно пожвавлене Панамери! канське шосе — те саме, що пролягає від Аляски до півдня Чилі на 24 тисячі кілометрів. Обабіч дороги, в густих хмарах, з’являються і зникають таємничі силуети гір, розташовані мало не на од! ній прямій. Котопаксі належить до так званої «алеї вулканів». Це два паралельні гірські лан! цюги, що обрамляють довгу долину. Побачити їх разом можна лише з повітря, але й земний краєвид вражає масштабами. Майже 6!кілометровий Котопаксі розташо! ваний у серці однойменного національного пар! ку. Вулкан активний і потенціально небезпечний, але приваблює туристів незвичайною красою. Його конус — бездоганно рівний, довершений, вкритий сніжною шапкою, яка в поєднанні з не! бесною синню просто засліплює. В перекладі з

мови кечуа, якою розмовляють нащадки інків, «Котопаксі» перекладається поетично — «Шия Місяця». Рауль розповів нам, що одного разу він бачив наочне підтвердження назви. Вночі, коли місяць був уповні, гора своїм конусом ніби три! мала нічне світило гострою верхівкою, й ідеаль! на форма композиції заворожувала. Чудова асфальтова дорога дає змогу підняти! ся машиною на рівень Монблану — «даху Євро! пи». За доброї акліматизації пішки можна діста! тися ще вище — до 4800 метрів, аби окинути по! глядом усе навколо і торкнутися вічних снігів. На жаль, підступна гірська погода стала нам на заваді: вітер і дощ зі снігом зненацька примуси! ли повернутися в теплу машину і спуститися до озера Лімпіопунго. Буду відвертим: на такій ви! соті ми відчували брак кисню, тож негода була добрим приводом відступити. Дивно, як здатні поліпшити самопочуття кількасот метрів спуску… На берегах озера перепочивали численні пта! хи. Погода була спокійна і м’яка. На обрії кіль! ка разів бачили диких коней, які вільно мандру! вали просторами парку. Екватор і його забаганки Добряче наситившись природними красота! ми, останній день перебування ми вирішили при! святити символічній для кожного землянина лі! нії екватора. Чимало разів я перетинав екватор, але тільки літаком або судном, тож лінія була су! то уявною. Але цього разу випала історична мож! ливість зафіксувати все на фото. У світі є лише кілька місць, де ця лінія позна! чена, й мандрівник фізично відчуває момент пе! реходу з однієї півкулі Землі на іншу. Але тільки в Еквадорі можна зробити це так урочисто. Па! м’ятні знаки споруджені ще у ХІХ столітті. Правда, офіційно позначена лінія екватору, знак «Центр світу» і місце Мітад!дель!Мундо (Сере! дина Світу) знаходяться не зовсім на екваторі, а за сотні метрів від нього! Річ у тім, що геоде! ➧

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 89

Водоспад Пегуче. Популярна природна атракція поруч із Отавало. Водоспад і ліс навколо є священними для індіанських громад. Гід неодмінно переповість вам тут кілька легенд.

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Фото Мінтуризму Еквадору

Ідеальний конус вулкана Котопаксі (5897 м) — справжній символ Еквадору.

Page 90

зичні виміри проводили ще в середині ХVІІІ сто! ліття французи. Це було зухвале для того часу завдання: встановити точне положення централь! ного земного меридіану. Науковці видиралися на вершини вулканів, спускалися в джунглі до! лин, вступали в перемовини з індіанцями, без! ліч разів ризикували життям, але виконали істо! ричну місію, встановивши з небувалою для свого часу точністю знаходження екватора. Саме на зазначеній ними лінії й знаходяться нині па! м’ятники дослідникам і знак поділу Землі на дві півкулі. А на «справжньому» екваторі встанов! лено непримітний камінь, який не всякий ту! рист і помітить… Екватор привертає увагу всіх і кожного не тіль! ки символічністю, а й незвичними явищами, які можна побачити лише тут. Частина з них підтвер! джена фізиками і є справді науковими, інші — надумані, але видовищні. Наприклад, у дні вес! няного та осіннього сонцестояння в полудень предмети на екваторі не відкидають тіні. Вза! галі! Також жоден турист не відмовить собі у за! доволенні постояти однією ногою в Північній, а іншою — в Південній півкулі Землі одночасно. Відчуваєш таке хвилювання, ніби охоплюєш усю планету! Один із найпопулярніших «атракціонів» — спостереження за закручуванням потоку води, що витікає з ванночки в отвір у її центрі: за де! сять кроків на північ від лінії екватора вир обер! тається за годинниковою стрілкою, а за десять кроків на південь — проти. Для наочності у воду кидають листя. Відомо, що в Південній півкулі потік справді закручується в іншому напрямку, ніж у Північній. Але вчені переконані, що на та! кій мізерній у масштабах Землі відстані від ек! ватора, як кілька метрів, явна зміна напрямку не! можлива. Як пояснив нам Рауль, хитрість поля! гає в тому, як наливати воду у ванночку — лівіше

чи правіше. Впало в око й інше: воду у ванноч! ку завжди ллють у вашій присутності, бо стояча рідина на нульовій широті виру не утворить. А ще тут пропонують пройти по екватору із заплющеними очима і не збитися з курсу — од! на з найвеселіших забав. Дорослі й діти з широ! ко розведеними руками намагаються зберегти рівновагу, але швидко сходять з лінії під загаль! ний сміх. Але й в інших куточках Землі дуже не! просто це зробити — переконайтеся самі. Ще можна спробувати встановити яйце на голівку цвяха. Це справді дуже непросто. Тим, кому вда! ється, видають спеціальний сертифікат, яскра! вий і гарний. Секрет цього фокусу я свідомо не з’ясовував — мають же на екваторі залишитись якісь загадки. У музеї поруч із «лінією чудес» можна озна! йомитися з побутом індіанців і навчитися пра! вильно зберігати… муміфіковані голови ворогів. Виявляється, ця непроста технологія потребує терпіння і часу, але вона просто і доступно ви! кладена в малюнках на стінах музею. Наша подорож була чудовою, п’ять днів про! майнули як мить. Відвідавши лише один гірсь! кий район Еквадору, уявляєш собі розмаїття не! великої країни. Сюди варто повернутися — від! відати термальні джерела Папаякта, водоспад Сан!Рафаель, амазонську сельву, узбережжя Ти! хого океану і легендарні Галапагоси. До наступ! ної зустрічі, Еквадоре! ■ Дякуємо за вичерпні консультації та бездоганну організацію подорожі туроператору «Ecuador Wonders» (www.ecuadorwonders.com) і особисто панові Давиду Петросяну. Спасибі за чудовий і комфортний переліт авіакомпанії KLM (www.klm.ua), зокрема чарівній Оксані Мироненко.

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 91

Наші туристи беруть Берлін ²íòåðåñ óêðà¿íñüêèõ ìàíäð³âíèê³â äî ïðîâ³äíî¿ êðà¿íè ªâðîñîþçó ñòð³ìêî çðîñòàº, ³ öåé íàïðÿìîê ìàº âåëèê³ ïåðñïåêòèâè. Òàêèì áóâ âèñíîâîê ï³ñëÿ ïðåñ-êîíôåðåíö³¿ ïðåäñòàâíèê³â òóðèçìó Í³ìå÷÷èíè

Захід провели Національний туристичний офіс Німеччини та організація «visitBerlin». Гості роз! повіли про останні новинки у туристичній сфері країни, її найяскравіші події та ознайомили з до! волі цікавою статистикою останніх років. У 2012 році Берлін відвідало понад 13 тисяч українських туристів — небагато, зате аж на 31 відсоток більше від попереднього року. І тенден! ція продовжилась у першому півріччі 2013!го: по! над 17 тисяч гостей з України провели в Берліні 29,5 тисячі ночей. Відкритий світу, динамічний, багатогранний і різномовний мегаполіс із назвою Берлін — це архітектура й шоу, музеї та «мішленівські» ресто! рани, музика німецьких класиків і рок!фестива! лі, сучасна мода і безмежні можливості для шо!

пінгу. Німецька столиця міцно тримається у трій! ці найпопулярніших у Європі туристичних міст. Насамперед Берлін відомий як напрямок куль! турного туризму. За рік там відбувається понад 1500 виставок. Найрезонанснішими мистецьки! ми подіями 2014 року обіцяють стати 34!та Дов! га ніч музеїв (березень) і літній фестиваль «Опе! ра для всіх». Але навіщо обмежуватися столицею? Загалом у Німеччині понад 10 тисяч міст, які мають багату історію, культурне життя, перфектну інфраструк! туру, розвивають мобільні та інтернет!засоби для зацікавлення гостей. Усе це чекає на допитливих українських турис! тів. Тим паче, що візові перешкоди на їхньому шляху дедалі менші.

11.11.2013

КОЛЕКЦІЯ

17:25

Page 92

■

!MT6-13-disk.qxd

Культпохід

на захід

Фото Ю. МАЛОЇ

НІМЕЧЧИНА

Í³ìå÷÷èíà, ÿê çàâæäè, ïîïåðåäó â òóðòåõíîëîã³ÿõ. Òîæ óðîæàéíà íà òóðèñòè÷í³ é êóëüòóðí³ ïîä³¿ îñ³íü ¿¿ íå îìèíóëà. À âèñòàâêà ÑEW äëÿ ãîñòåé ³ç öåíòðàëüíî¿ ªâðîïè ðàäî ïðèâ³òàëà é ó÷àñíèê³â ç Óêðà¿íè. Þë³ÿ ÌÀËÀ

І знову Німеччина запросила в гості. Натхненна своїми приємними весняними пригодами (див. «МТ» №№ 4 і 5 за 2013 рік), я не змогла їй відмовити. Цього разу маршрут пролягав через східну частину країни, знану раніше як Німецька демократична республіка (НДР). Тепер вона нічим не відрізняється від західних

Стара ратуша Лейпцига.

ÍÒÎ Í³ìå÷÷èíè

земель країни, так само розвивається та просуває себе в туристичній сфері. Подолавши всі наслідки ранкового вильоту, змог! ла зібрати себе докупи лише в знайомому аеропорту Франкфурта!на!Майні. Ще один переліт доправив до пункту призначення — Лейпцига. ЛЕЙПЦИГ. Янголи, штазі й акробати Здається, що це місто знають усі чи принаймні чу! ли його назву. Мабуть, саме тому я й обрала його — таке знайоме і невідоме водночас. Лейпциг — найбільше місто Вільної держави Сак! сонії, хоча адміністративно і не є його столицею (офі! ційно головним містом регіону обрано Дрезден). Міс! то відоме університетом і ярмарками, що майже по! всякчас звеселяють мешканців і приваблюють сотні тисяч туристів. Лейпциг поєднав прекрасну архітек! туру, а також багатий на визначні історичні події ми! нулого та спадок видатних особистостей, які в ньому бували. Наприклад, місто є знаковим для історії світової музики, адже пов’язане з іменами таких геніїв, як Фе! лікс Мендельсон, Роберт Шуман, Ріхард Вагнер, а та! кож Йоганн Себастьян Бах. Найвизначніший храм міста — церква святого То! маса (Thomaskirche), де працював кантором сам Бах. ➧

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 93

Звучить Бах. У лейпцизькій церкві святого Томаса досі витає дух Йогана Себастьяна. Композитора у ній поховали, тому в храмі повсякчас виконують його кантати та меси.

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 94

П’ять пальців Галле. «Серце» міста — майдан Марктплац і п’ять його головних веж. Праворуч — Червона вежа, найбільша дзвіниця Європи (84 метри, 76 дзвонів).

11.11.2013

17:25

Page 95

Фото Ю. МАЛОЇ

!MT6-13-disk.qxd

Дорнбург. Типовий німецький бароковий сад.

Фото Ю. МАЛОЇ

Видатний композитор точно відчув усю силу цієї споруди. Вона збудована на місці давньо! У церкві святого Миколая Йоганн Бах упер* римської церкви, яка стояла тут у ХІІ столітті. ше виконав свої «Страсті за Іоанном». І саме Нинішня ж готична будівля з’явилася 1496 року. Церква має два концертні органи — один старо! тут почалася Мирна революція, яка призве* винний, 1889 року, а інший сучасний, збудова! ла до падіння Берлінської стіни. ний до Міленіуму, у 2000!му. Старший інстру! ■ мент на 88 регістрів призначений насамперед для виконання німецької романтичної та пост! романтичної музики, а молодший — копія органу XVII століт! тя і «схильний» до бароко. Саме в Лейпцигу Йоганн Бах напи! сав свої найкращі твори й аж 27 років керував хором хлопчиків «Thomanerchor», який існує донині та є відомим на всю Німеч! чину й далеко за її межами. Саме біля церкви святого Томаса у 1908 році встановили пам’ятник музичному генію. Навпроти Томаскірхе гордовито височить весь у золоті ко! мерційний банк. Будівля зведена у стилі модерн. На початку ХХ століття особливої актуальності набули саме такі химерно! гламурні споруди, яких у сьогоденні лишилося не дуже багато. Вулицею Томаскірхоф можна потрапити на головну шопінг! алею міста. По!хорошому дивним виглядає поєднання новіт! ніх брендових магазинів та архітектурного ліплення на старих спорудах. Шопінг у Лейпцигу — окрема справа, на яку потріб! но вдосталь часу, адже вибір — безмежний! Погода була просто чудовою, на відміну від попереднього дня. До речі, раджу із власного досвіду — якщо в Лейпцизі опини! тесь у зливу без парасолі, не панікуйте: в місті просто величез! на кількість затишних вулиць!пасажів із милими магазинчики, які є надійним прихистком для туристів. Ринкова площа — Марктплатц. Звісно, «візиткою» цього міс! ця вважають Стару ратушу (1557), яка свого теперішнього ви! ➧

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 96

гляду набула на початку ХХ століття. По сусідству вивищують! ся не менш вражаючі будівлі із цікавими ліпленнями. Епохальна з усіх боків споруда — церква святого Миколая (Nikolaikirche). Вона найдавніша (ХІІ століття) у місті й поєднує риси готики, ренесансу та неокласицизму. Саме в ній у Страс! ну п’ятницю 1724 року Йоганн Бах уперше виконав свій твір «Страсті за Іоанном». А ще храм відомий як колишній центр мирного революційного руху проти репресивного режиму в НДР. Саме з демонстрації 9 жовтня 1989 року біля Ніколайкірхе роз! почався процес повалення режиму та падіння Берлінської стіни. Напередодні 25!ліття Мирної революції я не змогла оминути й музею Штазі. Слово «Штазі» — скорочення від «Staatssicherheit», тобто «Держбезпека». Ця організація була аналогом радянського

КДБ. У сірих приміщеннях музею розташовані експозиції різно! манітних пристроїв для розвідників, системи вербування аген! тів, документів та інших нагадувань про тоталітарний режим. Надвечір, коли я була стомлена після насиченого дня, в го! лову прокралася зрадницька думка пропустити запланований похід до вар’єте. Але, дякувати Богові, сили знайшлися. І воно того було варте! Відомий лейпцизький заклад «Krystallpalast Va! riete» був відкритий ще у 1882 році, «за соціалізму». Мені діста! лося місце на третьому ярусі, звідки зручно спостерігати за феє! ричними виступами акторів!акробатів. Безперечно, постанов! ка, музичний супровід наживо, неймовірні трюки без страховки та просто чудовий настрій з келихом вина стали гідним завер! шенням екскурсійного дня.

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 97

Ще кельти дали місцевості назву «галле», що означає «край, багатий на сіль». І досі цей мінерал є головним символом міста. У ІХ столітті Карл Великий заснував тут прикордонну фортецю, а в 981 році населений пункт офіційно визнали містом. У маловідомому для нас Галле можна побачити істинні ар! хітектурні скарби всіх часів. Адже, на відміну від багатьох інших, це стародавнє місто не зазнало значних ушкоджень після Другої світової війни. Перше, що вражає на майдані Марктплатц, це храм Маркткірхе, або церква Богородиці (1554). Споруда має чотири характерні вежі: дві — у пізньороманському стилі, дві — у пізньоготичному. За ними на певній віддалі велично постає п’ята — Червона вежа, чи Роттертурм заввишки 84 метри (1418– 1506). Вона вважається найбільшою дзвіницею Європи та тре! тьою за розмірами у світі, але не тільки завдяки своїй висоті — Роттертурм має аж 76 дзвонів. Саме ці п’ять веж є «візитною карткою» Галле. Тут же, на головній площі, встановлено пам’ят! ник Георгу Фрідріху Генделю, що народився в місті. В його рід! ному будинку діє меморіальний музей великого композитора. Розглядаючи і піддаючись то одному, то іншому настрою під впливом мистецтва зодчих, не помічаєш ні часу, ні кількості пройдених вулиць. Так я без поспіху дісталася замку Моріцбург, колишньої резиденції магдебурзьких єпископів. Тепер у готич! ній будівлі — Державна галерея німецького живопису та скульп! тури ХІХ–ХХ століть. Окремо здійснила візит до… сирітського дому. Його заснував видатний учений!протестант і прихильник пієтизму (істинно! го, внутрішнього благочестя) Август Герман Франке. То був не

Три окраси Веймара та його передмістя: замок Бельведер (у центрі), замок Тірфурт (фото праворуч) та міський замок (інтер’єр).

У маловідомому для нас Галле можна поба* чити архітектурні скарби всіх часів. Адже це стародавнє місто не зазнало значних ушко* джень після Другої світової війни. ■ ГАЛЛЕ. Прихований потенціал Лише за півсотні кілометрів від «давнього знайомого» Лейп! цига мене чекало приємне відкриття — Галле. Це місто і муні! ципалітет у землі Саксонія!Ангальт розташоване на річці Заале.

просто сиротинець, а й чудова школа з великою бібліотекою, потужною друкарнею, лікарнею, аптекою, гуртожитком для вчених. В установі навчалися діти різних соціальних статусів, ба навіть різних рас і народів. Кількаповерхова споруда з численними коридорами та корпуса! ми вразила зовні та всередині німецькою про! думаністю та функціональністю.

ВЕЙМАР. Цибуля, культура і туризм На початку XIX століття це місто прославилось як видатний центр німецького Просвітництва. Тут жили Гете, Шиллер, Бах... Веймар називають культурною столицею Тюрингії. А в цій ➧

11.11.2013

17:25

Page 98

Фото Ю. МАЛОЇ

!MT6-13-disk.qxd

Єнські краєвиди з 27 го поверху вежі «Jen Tower».

НА СХІД ЗАХОДУ Залізницею. До міст Східної Німеч чини легко дістатися через аеропорт Франкфурта на Майні. До Лейпци га — внутрішніми авіарейсами, до ін ших — зручними та швидкими потя гами «Deutsche Bahn». Квитки мож на заздалегідь забронювати на сайті www.bahn.de та роздрукувати в Ні меччині через спеціальні термінали. Прокатним авто. В аеропорту є офіс оренди автомобілів. Вартість прока ту — від 36 євро за день. Сайт для попереднього замовлення — car rental.sixt.com. Загальна інформація про транс порт, ресторани, готелі тощо — на сайті www.germany.travel.

■

федеральній землі майже щотижня ледь не в кожному населеному пункті відбуваються різно! манітні ярмарки, виставки та концерти. Мій візит припав на найбільший у році фес! тиваль урожаю — Цибуляний ярмарок. Тільки уявіть, усі прилавки в крамницях міста прикра! шені цибулею, скрізь продаються різноманітні пироги з цибулею, а поруч бюргери і городяни смакують пиво з ковбасками під цибулею. Фест має багатосотлітню історію — відзначається з 1653 року! За цей час тамтешні господині на! дбали десятки рецептів цибуляних смаколиків. Вуличне велелюддя не стало перешкодою на шляху до окраси Веймара — міського палацу. 1789 року за настановою самого Гете місцевий герцог розпочав будівництво цього комплексу. Славі споруди прислужився майстер раннього класицизму — архітектор Гетц, який прибув до Веймара не без сприяння все того ж геніального поета. Архітектор переймався внутрішнім оздоб! ленням палацу, тож білі колони, парадна зала з га! лереєю, масивні сходи, паралельні малюнки на підлозі та стелі — його заслуга. Окрім численних пам’яток міста, я відвідала неймовірний замок із палацом — Тіфурт. Ця літ! ня резиденція герцогів збудована у ХVІІІ століт! ті. Головною принадою комплексу є парк в анг!

лійському стилі. За часів перебування тут герцо! гині Анни!Амалії він сягнув свого розквіту й перетворився на осердя світського життя всього міста. Після тривалого занепаду в ХХ столітті вдалося відтворити його красу, а 1998 року па! лацовий комплекс Тіфурт був занесений до Спис! ку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Ще один диво!палац у веймарських угіддях — замок Бельведер. Барокова будівля розташува! лася на схилах у південній частині міста. Збудо! ваний у 1724–1732 роках, він послужив надій! ним прихистком не одній знатній особі. Серед інших тривалий час тут мешкала російська ве! лика княгиня Марія Павлівна, а після шлюбу — герцогиня Саксен!Веймар!Ейзенах, що внесла в дизайн Бельведера нотки рідного Павловська. Палац оточений прекрасним парком з оранже! реєю, променадом, російським садом, садом ча! гарників і лабіринтом. А тепер уявіть усю цю кра! су восени! Я застала парк у неймовірних барвах і дістала враження, які складно передати. Саме у Веймарі мої безтурботні дні змінились активною участю в туристичній виставці «Cent! ral Europe Workshop» (СEW). Серед запрошених були туроператори з країн Центральної та Схід! ної Європи. Свої атракції та послуги нам пропо! нували 40 представників відомих туристичних

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 99

регіонів Німеччини (переважно її східної частини), міст, го! тельних мереж, служб автопрокату і парків розваг. На початку ділового заходу відбувся семінар для туроператорів і журналі! стів «Культура та Лютер — 2017». Цьогоріч виповнюється 530 років із дня народження церковного реформатора Мартіна Лютера, а у 2017!му — 500!ліття початку його активної суспіль! ної діяльності. З нагоди виставки на журналістів чекала окре! ма екскурсійна програма. ТЮРИНГІЯ. ТЮРистичні перспективи Як виявилося, мій палацовий маршрут по Тюрингії не закін! чився. Завдяки організаторам виставки я відвідала унікальний замковий комплекс у Дорнбурзі. Розташований на 90!метровій скелі над долиною річки Заале, він об’єднує відразу три старо! винні споруди, хоча дуже різні за віком і виглядом: Старий за! мок (Х) імператора Оттона І з романськими та готичними ри! сами, замки у стилях ренесанс і бароко. Споруди оточені чепур! ними садками та квітниками. Особливо багато троянд, улітку тут навіть проводять фестиваль цих квітів. Лише за 15 кілометрів звідси чекало старовинне університет! ське містечко Єна. Воно могло б бути доволі тихим і спокійним, але ж кожен п’ятий тут — студент!.. Зважаючи на контингент, діють особливі правила. В Єні дозволено те, що по всій Німеч! чині заборонено, як!то — паління в публічних місцях і розпи! вання алкоголю на вулиці. Серед інших мов тут можна почути українську, оскільки Єнський університет співпрацює з нашою «Києво!Могилянською Академією». Серед загальної метушні навчального процесу варто звернути увагу на залишки серед! ньовічних фортифікацій у центрі міста. У студентів навіть є тра! диція — напередодні екзаменів проходити через фортечну бра! му, аби скласти все на відмінно. Особливою популярністю в Єні користуються Музей оптики, Планетарій, міська ратуша та ме! моріал Гете. Та головним символом міста залишається вежа тор! гового центру «JenTower» (1970). У Німеччині вона друга за ви!

Велична пані «Jen Tower» у всій красі.

«Цибуля всюди!» — девіз Цибуляного фестивалю у Веймарі.

сотою (159 м) після франкфуртської. На 27!му поверсі є ресто! ран зі смачною кавою і тістечками та оглядовий майданчик. Із «торгової» вежі відкриваються панорами всього міста, Руд! них гір і неозорих далей Німеччини. Та важливіше, що після цієї мандрівки переді мною постали перспективи туризму з Украї! ни до однієї з найбагатших і найкультурніших країн Європи. ■ Щиро дякуємо за подорож Національному турофісові Німеччини в Росії (www.germany.travel) та авіакомпанії «Lufthansa» (www.lufthansa).

11.11.2013

ОКОМ

17:25

Page 100

■

!MT6-13-disk.qxd

«Природна любов». Ян ЗОНГ ХУ (Тайвань). «Блакитна стрічка» ІААР.

Знімки з

мандрівки Ó Êèºâ³ â³äáóâñÿ Ïåðøèé ôîòîñàëîí Ì³æíàðîäíî¿ ôåäåðàö³¿ ôîòîìèñòåöòâà (FIAP) «Ìîÿ ìàíäð³âêà». Ôîòîõóäîæíèêè ç 53 êðà¿í ïðåäñòàâèëè ñâî¿ òâîðè â «Óêðà¿íñüêîìó äîì³».

Природна краса, втілена історія, дива архітектури, особливості життя людей із різних куточків світу… Вдив ляючись в образи, представлені на виставці, прожи ваєш частинку чийогось такого далекого і незнайомо го буття, тим самим збагачуючи своє. Бачиш кадр — і на мить перевтілюєшся, завдяки чому можеш погля нути на себе або свій край збоку, з тієї віддалі. Понад п’ять сотень таких кадрів було в експозиції виставки міжнародного салону художньої фотографії «Моя мандрівка – 2013». Точніше — 558 фотографій. Загалом на конкурс надійшло ні багато ні мало — 2692 роботи з різних куточків світу. Журі салону мало багато турбот і сумнівів: усі роботи треба оцінити, по рівняти й винести вердикт… Суддів було тільки троє, зате авторитетних: голова національної асоціації фо тографів Словаччини Любомир Шмід, заслужений ху дожник EFIAP Олександр Харват і головний редактор журналу «Photographer» Євген Зубенко. Фотосалон «Моя мандрівка» є «правонаступником» однойменного фестивалю в Києві, в рамках якого про водилися семінари, майстер класи та фотопленери з фотомистецтва. Нинішній масштабний мистецький захід відбувся під патронатом Міжнародної федерації

100

Â³êòîð ÑÈÄÎÐÅÍÊÎ

фотомистецтв (FIAP), що об’єднує 85 національних фотоасоціацій, Міжнародної асоціації фотохудожни ків (IAAP) та Національної спілки фотохудожників Ук раїни, за методично інформаційної підтримки Мініс терства культури України й Київської міськдержадмі ністрації. Голова фотосалону — член Національної спілки фотохудожників України Валерій Левіщенко. Усі три згадані фотоорганізації — дві міжнародні й одна національна — запровадили в рамках салону свої призи. Роботи поділялися на три секції: «Вільна», «Подорож» і «Природа». Тільки золотих медалей вру чено 8. Плюс «срібло», «бронза», «блакитні стрічки» та дипломи. Гран прі салону «Моя мандрівка» здобув ві домий фотомитець з України Костянтин Бобрищев. Найкращим автором визнано угорця Іштвана Кереке ша, 8 робіт якого потрапили на виставку. Золоті меда лі здобули майстри з Аргентини, В’єтнаму, Португа лії, Саудівської Аравії, Тайваню, Угорщини та України. Детальніше про фотосалон та його учасників — на http://photoschool.in.ua. За кожним експонатом виставки, за кожною детал лю фото — уміння спостерігати, велике бажання про никнути в суть речей і досвід життєвих мандрівок. ■

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 101

«Весілля». Валеріо ПЕРІНІ (Італія). Срібна медаль салону.

«Годувальничка». Костянтин БОБРИЩЕВ (Україна). Гран прі.

101

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 102

«Чигинітра». Віталій ПОПОКОВ (Україна). Срібна медаль FIAP.

102

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 103

«Медолюби». Гуй ЛІНГ (Тайвань). Золота медаль FIAP.

«Де небо стає водою». Дмитро БАЛХОВІТІН (Україна). «Блакитна стрічка» ІААР.

103

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 104

«Дорогою додому». Чау ДАО ЛІ (В’єтнам). «Блакитна стрічка» ІААР.

«Перша сповідь». Ігор ГНАТІВ (Україна). «Блакитна стрічка» ІААР.

104

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 105

«Мрії старого рибалки». Олексій УСТЮЖАНИН (Україна). Диплом салону.

105

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 106

«Харч птаха носорога». Вілем КРЮГЕР (ПАР). «Блакитна стрічка» ІААР.

106

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 107

«Чорна пам’ять». Салех АЛЬДЕГРАЇ (Саудівська Аравія). Золота медаль FIAP.

«Закидання сіті». Сіо ГОНГ ФОНГ (Макао). Бронзова медаль FIAP.

107

11.11.2013

ВІТРІВ

17:25

Page 108

■

!MT6-13-disk.qxd

«Дніпром»

до

Байкалу

Зі щоденника мотоекспедиції Ó Ïåòðà áóâ ìîòîöèêë «Äí³ïðî». Òàêèì ó ñåëàõ âîçÿòü ãîðîäèíó, ä³òåé òà ðåìàíåíò, àëå áîÿòüñÿ ¿õàòè íèì çà ìåæ³ ðàéîíó. À ìè âèð³øèëè çìîòàòèñÿ íà Áàéêàë ³ íàçàä. Þë³ÿ ÏËÈÑÞÊ, Ïåòðî ÁÓßÊ

Ми звикли руйнувати стереотипи. Для початку вирушили на ньому в подорож із рідного Івано!Франківська по цікавих місци! нах України. За дві з половиною тисячі кілометрів наш «монстр» жодного разу не підвів, і Петро пообіцяв подарувати йому справж! ню пригоду — далеку подорож за кордон. Хотілося чогось екзо! тичного, але недорогого, справжнього, людського, автентичного і… трохи екстремального. Узяли курс на схід, до Монголії. На нас чекало велике випро! бування, проте не було впевненості, що наш примхливий «Дніпро» його витримає. Та сподівалися — країна з величною історією Чин! гізхана і багатовіковою культурою стане для нас великою винаго! родою. Будемо щиро спілкуватися з місцевими мешканцями, під! глядати за їхнім побутом, проситися їм у поміч, випрошувати у них розповіді, а дякувати — подарунками, пригощанням та історіями про Україну.

108

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 109

Шлях лежав через Росію i Казахстан — величезні країни, теж багаті на цікавини. Відтак звичайна поїздка плавно перетвори! лася на експедицію. Отже, 3 червня 2013 року мотоекспедиція «Дніпром» до Бай! калу» стартувала. Попереду були 102 дні та 18 600 кілометрів три! колісних пригод. Наші місії Разом із нами «Дніпро» важив 640 кіло! І хоча речей мали мі! німум, мотоцикл був добряче перевантажений. Везли безліч по! дарунків, а хотілося взяти ще більше! З якою радістю люди їх приймали! Це так незвично, щоб турист щось дарував. Обожнюємо дарувати ляльки!мотанки та браслети з бісеру. Івано!Франківська творча майстерня «Баобаб» влаштувала май! стер!клас, де ми з дітками навчилися виготовляти національні сувеніри. Тому кожна річ була з історією, теплотою дитини, яка знала, для чого майструє. Ляльки!мотанки вручали як оберіг в оселях, куди нас запрошували. Очі співрозмовника наповню! ються цікавістю та повагою, коли ми розповідаємо, яке значен! ня має лялька, що існує в Україні сотні років. Звісно, в руках дівчаток вона швидко перетворювалася на іграшку. А бісерні браслети! У Монголії ми попросилися на ночівлю до юрти — як виявилося, казахів. Лише одна з дочок знала кілька слів росій! ською, та нас прийняли, як родичів. Коли ж ми роздарували су! веніри, помітили, як мама з дочками при світлі єдиної лампоч! ки намагаються розібратися, як зробити такий браслет. Що ж, Юля з радістю провела майстер!клас! Ковальську місію здійснили в Улан!Уде. Тернопільський майстер Василь Гудима викував елемент із символічним зобра! женням України. Діставшись столиці Бурятії, ми заручились під! тримкою місцевих ковалів і урочисто приварили цей дарунок на містку Дружби народів. Це фантастично — нас запам’ятають у місті за сім тисяч кілометрів від дому! Розповідаючи про Україну, ми прагнули передати її смак. У дорозі довелось часто готувати борщ і гуцульський банош. Ще ніхто, спробувавши його з нами, не був розчарований. Та най! ефектнішим стало приготування вареників у монгольській юрті. Потріскував вогонь у печі, ми готували начинку, замішували тісто, а два десятки монгольських облич не спускали з нас очей. У домі, мабуть, найгостиннішої нації прибульці самі готували вечерю! Господарі не витримали і долучилися до процесу. Одне поперед одного просили Юлю показати, як виліпити кучеряво! го вареника. А як же потім смакували!..

Монгольські степи. Перед грозою.

Земляки Нехай не явно, та земляки нас переслідували постійно. Хоч би де ми зупинялися — чи в степах Казахстану, чи в Алтайських горах, чи в Сибіру, чи на березі Байкалу — завжди людина, з якою спілкувалися, скаже: «А у мене батько українець», або «О, я служив у Запоріжжі». З Україною пов’язаний ледь не ко! жен казах чи росіянин. Чомусь нам так і не вдалося поспілку! ватися хоча б з одним українцем, та цей невидимий дух земля! ка витав над нами. У крайній південно!східній точці Казахстану, за якихось 20 кілометрів від кордону з Китаєм, зустріли уйгура Абдулу Заі! рова, який служив на Кавказі з українцями виключно з Івано! Франківської області! Він дістав старий блокнотик і змусив Юлю переписати всі до останньої адреси. Наказував передати при! віт і сказати, що він живий!здоровий. Схоже, нас іще чекає тур! не селами Прикарпаття. Та найбільшим шоком став візит до ресторану української кухні в Улан!Баторі. Так!так, у центрі монгольської столиці є корчма з плетеними тинами, соняшниками й вишитими рушни! ками. На вході зустрічають монголки в українських строях, смач! но годують. Справжня українська оаза! Як виявилось, власник ➧

Алтайські серпантини складні. Але ж краєвиди!..

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 110

У Монголії заслуженим коням ставлять пам’ятники.

Супутники Коли планували подорож, чимало лю! дей просилося з нами в компанію, але ми відмовляли, бо чим більша група, тим біль! ше думок і суперечок. Та дорога сама під! кинула супутників. Першим стало подружжя німців на ван! ■ тажівці. То була неймовірно тепла зустріч на півночі Казахстану. Генрі та Катрін на одній заправці почули: «Там попереду такі самі божевільні на мотоциклі». Генрі сказав: «Ми повинні їх наздогнати». І ось че! рез годину до нас під’їжджає вантажівка. Тільки зблизька розу! міємо, що це не звичайний «далекобійник»: машина вся обві! шана інструментами і спеціальними засобами, жовтий кузов весь розписаний автографами. Ну, а усмішка Генрі нас закохала в нього відразу. Це подружжя продало свій бізнес і дім, купило машину з усім необхідним для життя і подалось у мандри! До вечора ми з ними їхали разом, озирались і сяяли усмішками. Юля і Катрін мінялися місцями, а Петро й Генрі змагалися на швидкість. Ввечері ми дуже по!європейському влаштували бар! бекю. Насолоджувалися компанією один одного, доки наші шля! хи розійшлися. А другого компаньйона ми зустріли в байк!барі Барнаула. Це місто — відправний пункт більшості європейців дорогою до Монголії чи Казахстану. Не дивно, що ми там натрапили на та! кого цікавого мандрівника. Павел Сухий — перший мотоцикліст із Чехії, який здійснює (і в цей момент!) навколосвітню подо! рож (www.jawakolemsveta.cz). Свій шлях він долає на старенькій «Яві» — чеському мотоциклі, якому понад 35 років. Любов до вітчизняного ретро — те, що нас єднає. Павел запропонував про! їхати Монголією разом, із нашими примхливим мотоциклами так буде безпечніше. Ми стали непоганою командою і провели чудові вечори на Алтайських перевалах. Попереду чекали пер! ші непорозуміння з монгольськими продавцями та поліцією, а Павел зі своїм почуттям гумору робив із кожної неприємної ➧

За сто кілометрів від Улан*Батора дівчата і хлоп* ці приручають коней, а їхньою вечірньою роз* вагою є катання на яках. У цей час у столиці — транспортний колапс. закладу — українець, що одружився з монголкою. Ми вже дума! ли, що нам буде з ким поспілкуватися рідною мовою. На жаль, господаря не було, натомість адміністратор закладу — теж укра! їнка з Кривого Рогу — на нашу українську мову невдоволено скривилася. Але сфотографуватися з персоналом дозволила…

Татуювання монгольських байкерів.

110

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 111

Кінська слава. Господарі приносять до буддійських святилищ голови скакунів, які їх прославили.

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 112

Результатом сидіння біля зламаного мотоцикла стала пісня про Монголію.

ЕКСПЕДИЦІЯ Виконавці: Петро БУЯК, Юлія ПЛИСЮК — ентузіасти з Івано Франківська. Маршрут: 18 600 км (Україна — Росія — Казахстан — Росія — Монголія — Росія — Україна). Мета. Познайомитися з казахською, монгольською та російською культу рами через носіїв цих мов, виявити збережені автентичні традиції. Роз повісти про Україну, її звичаї. Назби рати фото та відеоматеріал, аби по ділитися враженнями з усіма охочи ми. Продемонструвати, що такі да лекі мандрівки до снаги звичайним людям на звичайній техніці. Транспорт: Мотоцикл із коляскою «Дніпро 11» 1990 року випуску, влас норуч відреставрований. Бюджет: 23 000 грн.

■

ситуації анекдотичну. На розбитих дорогах «Ява» виявилася прудкішою за «Дніпро», тож скоро ми побажали Павелу щасливої дороги. Побачене Ландшафти змінювалися кардинально, у су! ворій відповідності до державних кордонів. В’їхали на територію Казахстану і опинились у степу. Наскільки ж це незвично: їдемо день, дру! гий, а навколо — один і той самий пейзаж. Ве! лич степу не усвідомиш, доки не спробуєш по! вільно його перетнути… Далі ми поїхали на пів! день і вперше за кілька тижнів побачили велику воду — озеро Балхаш. Блакитна, навіть із мор! ськими хвилями водичка — це здавалось ідилією. Ще трохи на південь — і вже сади тішать око. Ось і Алмати, Батько Яблук, — південна столи! ця. Потім ми піднялися до гірськолижного ком! плексу «Чимбулак», де розташована високогір! на ковзанка «Медео». У місті був спекотний ли! пень, а в горах — сніг і пронизливий вітер. Зго! дом ми відвідали Чаринський каньйон, майже Великий каньйон Колорадо, — масиви камін! ня, урвища без кінця і краю, абсолютно пустель! не, безживне місце, а внизу — стрімка блакит! на річка…

На схід, а потім північ Казахстану їхали ма! льовничими перевалами. Здавалося, це десь у Норвегії, так було зелено. Шлях із Росії до Мон! голії лежав через Алтай. Надзвичайно гарно! Віч! ні стихії, що борються одна з одною, — камін! ня і вода. І людина втручається у цей двобій зі стрічечкою асфальту. Ми весь час порівнювали Алтай із Карпатами. Виявляється, природа і на! віть люди тут подібні. Теж процвітає бізнес із по! ганим сервісом. Уся траса через Алтай нагадує ринок сувенірів у Яремчі. Наступного разу тре! ба буде залишити мотоцикл, податися в гори і знайти там «алтайських гуцулів». А далі була Монголія. Тисячі кілометрів піс! ку і «гребінки» (специфічної грунтової дороги), жодного натяку на кущик, а про дерева годі й мріяти. Зачаровує те, наскільки далеко видно все навколо. Скільки тут неба! Можеш смажитися під сонцем, а в цей час за десять кілометрів від тебе збираються хмари і раптом горизонт зату! ляє стіна дощу. Час від часу трапляються оази на берегах річок, і це як свято. Прості речі мо! жуть зробити людину щасливою. У Росії ми дісталися крайньої точки свого маршруту — Байкалу. Велетенські масштаби озера просто змушують замовкнути. Наш шлях майже два дні пролягав берегом озера, між на! ми і водою стелилась залізнична колія. Можна тільки уявити, як захопливо подорожувати в цих місцях поїздом. Ну, а назад, від Байкалу до Москви, як казав Павел, — «бєрьози, бєрьози, бєрьози»… Екзотика Без сумніву, найдужче нам запам’яталася Мон! голія. От де контрасти, екзотика. Там довелося стримувати себе від вигуків здивування, ми прос! то завмирали від вражень.

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 113

Одним із таких випробувань було поїдання тарбагану. Наш друг Тегшее, президент мон! гольського байкерського клубу «Red Falcons», проявляючи виняткову гостинність, запросив нас до туристичної юрти скуштувати найпочес! нішої страви — тарбагану, або печеного бабака. У випатраного тарбагана спочатку накидали роз! печене каміння із цибулею. Від внутрішнього жару шкурка зовні парувала. Потім було обпа! лювання шерсті з допомогою газового пальни! ка. Тарбаган надувся і став схожим на маленьке поросятко. Коли шкіра стала золотавою і, як ка! жуть монголи, хрусткою, як чіпси, тарбагана по! клали в пакет, щоб пропарився. Після цього з бабака виливають бульйон і дістають із нього га! ряче каміння, яке кожен учасник застілля має потримати в руках. Кажуть, у цьому камінні скон! центрована дуже сильна енергія, воно цілюще. Добре зігрівши руки, усі починають трапезу. Тар! багана ріжуть на тонкі смужки, шматочки м’яса роздають навіть однорічним дітям — лишають! ся тільки лапки і хвостик. Враження від страви неоднозначні. Сподобалось оригінальне при! готування й було цікаво скуштувати незвичну дичину. Проте шкура з жиром і прошарком м’я! са мали присмак газового гару. Тут ми познайомилися з іще одним феноме! ном монгольської культури — горловим співом. Тегшее запросив своїх знайомих — рок!гурт «Ал! тан Ураг», відомий поєднанням сучасних і націо! нальних мотивів. Цей звук — просто фантасти! ка! Коли чуєш записи, не підозрюєш, як прой! має горловий спів наживо. Голос соліста ніби ділився на окремі мелодії — басову основу і ви! сокі переливи вгорі. Пісні просто вражали. Пе! ред кожною Тегшее розповідав, про що вона. Але це було зайве. Співи пронизували наскрізь, і те, про що йдеться, відчувалося через підсвідомість. Екзотикою виявився і сам Улан!Батор. Це місто не схоже на решту Монголії. Тут є все: ви! соченні хмарочоси, збудовані європейськими архітекторами, дорогі машини, магазини модно! го одягу, спа!салони... А за два десятки кіломет! рів — степ і місто, в якому лише п’ятнадцять бу! диночків!мазанок i магазин, де продають олію, макарони та українські солодощі. У столиці мо! лодь ходить на вечірки, робить татуювання, зма! гається з дріфт!рейсингу, об’єднується у байкер! ські клуби… За сотню ж кілометрів дівчата і хлоп! ці приручають коней, а їхньою вечірньою розва! гою є катання на яках. У цей час в Улан!Баторі — транспортний колапс. Кажуть, у місті машин біль! ше, ніж людей. Затори тут ніколи не закінчуються, навіть уночі. Культура водіння повністю відсутня, правил ніхто не дотримується. Принцип один — хто перший упхався, той і попереду. Пішоходи ніколи не чекають зеленого світла, хіба лише ту! ристи. Та й рідко хто дійде до світлофора! Люди сновигають просто через транспортний потік… Пригоди У Монголії трапився випадок, про який Юля до! сі згадує з морозом по шкірі. Хоча ми розуміємо, що без нього подорож не була б такою цікавою. Серед монгольського степу, де немає ні лю! дей, ні машин, ні юрт, у нас зламалася вісь у ко!

лесі коляски. Швидко був прийнятий план дій: Юля залишається стерегти мотоцикл, а Петро їде до найближчого поселення щось робити з віссю. Та доки мотоцикл знову був на всіх трьох, час пройшов насичено і весело. За ті півтори до! би нам обом пощастило якнайближче познайо! митися з великодушними людьми, котрі нізащо не залишать у біді. Петру, який не знав жодного слова монгольською, вдалося зупинити попутку,

У центрі монгольської столиці Улан Батора — український ресторан!

Юля сиділа біля «розбитого корита». Але лю* ди не лишили її на самоті. Кожна машина зу* пинялася. А тоді об’явилися чоловік і жінка на мопеді з термосами їжі. ■ знайти в місті токаря і пояснити йому, яку нову запчастину необхідно зробити. Примудрився «розговоритись» із заправником, і той залишив свою роботу, щоб посадити його у машину, яка довезла назад. І серед ночі, ледве орієнтуючись у численних степових шляхах, українець пере! конав водія поїхати потрібною дорогою. Тим ча! сом Юля сиділа сама біля «розбитого корита». Але й тут люди не лишили її на самоті. Кожна машина зупинялася, і монголи запитували, чи все гаразд, чи не потрібна вода та харчі. А в якийсь момент невідомо звідки взялися чоловік і жін! ка на мопеді з термосами їжі. Виявляється, за кілька кілометрів усе!таки була юрта, з якої Юлю побачили... Завдяки цим неймовірно добрим людям, які нічого не хотіли взамін, ми змогли щасливо за! вершити нашу мандрівку. І поділитися радістю, що такі люди є! ■ Мотоекспедиція «Дніпром» до Байкалу» вдячна за підтримку компанії «AGVSPORT» (захисний мотоодяг) та медіастудії «Denfilm».

113

11.11.2013

ВІТРІВ

17:25

Page 114

■

!MT6-13-disk.qxd

БАЙКАЛ

По той бік

льоду Íåùîäàâíî ìè çìàëüîâóâàëè ë³òí³ ï³äâîäí³ êðàñîòè íàéá³ëüøîãî ó ñâ³ò³ ïð³ñíîãî îçåðà Áàéêàë («ÌÒ» ¹ 4’2013). Ç’ÿñóâàëîñÿ, ùî âçèìêó âîíî ïðîñòî ôàíòàñòè÷íå! Àíäð³é ÍÅÊÐÀÑÎÂ, Îëåêñàíäð ÊÓÐÀÊ²Í

Позаду — майже 6000 кілометрів, три пере! садки, чотири види транспорту. І ось ми в Си! біру, на Байкалі. Директор одного з відомих дайв! центрів зустрів нашу групу в аеропорту Іркутсь! ка і повіз на острів Ольхон.

114

Àíäð³é ÍÅÊÐÀÑÎÂ

Це найбільший острів на велетенському озе! рі, розташований ближче до його західного уз! бережжя. Максимальна довжина Ольхону — 71 кілометр, ширина — 12. Із заходу він омива! ється Малим морем — величезною мілководною затокою завширшки до 20 кілометрів. Зате з іншого боку острова дно буквально обриваєть! ся в безодню. Лише за 5–6 кілометрів од берега розташована найглибша ділянка Байкалу — 1642 метри! Але, як кажуть, ліпше раз побачити... Ми сю! ди приїхали з конкретною метою — всебічно (в буквальному сенсі слова) вивчити байкаль! ську кригу. Перші дні занурення проводилися біля пів! нічного краю Ольхона. Березень на Байкалі — це ще глибока зима. Температура під водою — 0°С, над водою — мінус 20°С. А посередині — лід. Промовляючи слово «лід», зазвичай мають на увазі один з агрегатних станів води. Пам’ята! єте зі шкільного курсу фізики: твердий, рідкий, газоподібний? Але ми ніколи не бачили стільки цього агрегатного стану одночасно. Погода стоя! ла ясна, і скільки сягав погляд, була тверда по! верхня. Де гладенька, де здиблена торосами, де чорна від того, що знизу просвічує глибина, а де молочно!біла. Щодня ми проїжджали до місця ➧

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 115

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 116

занурень по тридцять!сорок кілометрів, та кри! жаний горизонт весь час відсувався вперед. Про! їхали б триста кілометрів, картина була б та сама. Крига, крига... 30 тисяч квадратних кілометрів криги. Але якої різної! Навіть уявити складно, що можуть витвори! ти з простої H2O мороз, вітер, течії та сонце. Ми захоплюємося крижаними скульптурами на кон! курсах у різних країнах світу. Матінка Природа креативить переважно в абстрактному жанрі, але аж ніяк не менш талановито. Взяти, напри! клад, плетива крижаних сталактитів на узбереж! них скелях під час грудневих штормів. Бурульки вигинаються під мислимими і немислимими ку! тами, сплітаються, розходяться і знову спліта!

116

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 117

ються. Діаметром вони бувають з олівець, але трапляються й товщі за руку. Є намиста з льоду, схожого на молочне скло, є кришталеві стриж! ні та друзи кварцу. А під куполами зледенілих печер і гротів крижані голки утворюють те, що асоціюється зі словом «чертоги», і якщо казко! ва Снігова Королева існує, то жити вона повин! на саме тут. На час подорожі нашим чтивом стала праця В. Б. Шостаковича «Лід на озері Байкал», вида! на у 1908 році. З неї ми дізналися, що льодостав починається тут зазвичай із Малого моря 21 груд! ня. Завершується він до 16 січня замерзанням відкритої частини озера біля острова Ольхон. «…Молодой, только что образовавшийся лёд, очень ➧

!MT6-13-disk.qxd

118

11.11.2013

17:25

Page 118

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 119

якої тиснуть один на одного, завдяки чому ви! никає льодяний «дашок». Під водою це вигля! дає мальовничо: нагромадження крижин, льо! дяні печери, гроти... Утворення «натисків» по! яснюють температурним розширенням льоду. Виявляється, за 20!градусного перепаду денних і нічних температур один кілометр криги розши! рюється майже на півтора метра! А як же тоді де! сять, двадцять кілометрів?! Тож крига на Бай! калі постійно перебуває в русі. Їдеш уранці — шлях рівний, а надвечір доводиться робити гак на десяток кілометрів, щоб об’їхати двометро! вий вал над свіжою тріщиною. Або ж плішнями та лопатами треба розчищати прохід. Утворення «натиску» супроводжується тріс! ком і гуркотом, близьким до артилерійської ка!

тонок… при толщине в 5 сантиметров этот по кров уже выдерживает тяжесть человека, при 16 сантиметрах по льду открывается конное движение». У наші дні «движение» стало автомобільним, причому перевагу віддають машинам підвище! ної прохідності. Хоча до березня лід наростає до товщини 100–120 сантиметрів і здатний витри! мати танк. Зворотним боком міцності «дороги» є труднощі в прорубуванні ополонки для підвод! них спусків. Навіть бензопила не здатна здола! ти всю товщу в один прохід. Крижані «кубики» з ями доводиться витягати пошарово. Якщо мета занурення — помилуватися кри! гою з!під води, то ополонку роблять часто по! руч із «натиском». Що це таке? Щілина, краї

нонади. Якщо на поверхні це означає певні не! зручності, то під водою вони удвічі й утричі біль! ші. Наша група мало не потрапила «під роздачу». Занурювалися разом із групою французьких під! водників на тріщині посеред Малого моря. Ні! що не віщувало несподіванок. Аж раптом... Що! йно останній плавець устиг залишити один із підводних крижаних гротів, як пролунав неса! мовитий тріск і крижини, що утворювали стіни печери, склалися, мов картковий будиночок!.. Вода в Байкалі близька за хімічним складом (точніше, за його відсутністю) до дистильованої. Коли мороз сковує її гладеньку поверхню, ви! ходить «скло» незвичайної оптичної чистоти. Дивишся знизу на людей, які бродять по льо! ду, — і важко повірити, що товщина цього кри! ➧

119

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

ЗАГАРТОВАНИМ ДАЙВЕРАМ Байкал замерзає повністю в другій половині січня (але буває і в остан ніх числах грудня). Товщина криги в цей час — 10–20 см. Лід щільний і про зорий, але виїзд на нього автомобі лем заборонено. У лютому товщина льоду сягає 50–100 см. Цього задо сить для льодових автоподорожей. Найкращий час для дайвінгу: кінець лютого — початок березня. Після температурних перепадів починають утворюватися тріщини, які роблять льодовий покрив дуже мальовничим. З’являються тороси, підводні льодо ві печери й тунелі. Температура води — 0°С, а повітря — мінус 10–25°С. При собі варто мати: 2 «зимові» ре гулятори, сухий костюм і сертифікат «ICE Diving». А головне — бажання, бо спорядження та навички підлід ного дайвінгу можна отримати на самому Байкалі. Докладніше — на www.baikaldiving.ru.

■

120

17:25

Page 120

жаного «ілюмінатора» сягає метра! Здається, мож! на простягнути руку і торкнутися їх. Тільки буль! башки повітря, розбиваючись знизу об кригу, частково знімають ілюзію. А коли з поверхні просто між носками своїх черевиків бачиш плав! ця, що ширяє на десятиметровій глибині, по спи! ні пробігає зрадницький холодок: раптом зараз чари розвіються і ти звалишся в безодню? У ході занурень ми дістали нагоду доповни! ти відомості В. Б. Шостаковича про типи бай! кальської криги. Що, у принципі, не дивно: в 1908 році нижня поверхня льоду була просто не! доступна. А саме під тією поверхнею ми спосте! рігали таке явище, як… підводний сніг! Про по! ходження його судити не беремося (може, вітром перекинуло крижину зі сніговим заметом, а мо! же, це одна зі стадій кристалізації льоду), але із цієї білої субстанції реально ліпити сніжки. Що ж до естетичного боку питання, то тут ніякі сло! ва не допоможуть... Кожне занурення приносило нові кадри не! звичайних льодових утворень. Крижані печери, гроти і тунелі, утворені «натисками»... Тонкий ламаний лід у вигляді черепиці та зубів казко! вого дракона… Перевернуті гори, в яких іноді можна знайти риси відомих наземних вершин (наприклад, двоголова снігова брила — викапа! ний Ельбрус!)… Складно описати повний пере!

лік чудес, які вдалося побачити, підглядаючи в майстерні природи. Починаючи з квітня, крижаний панцир на озері тоншає (по сантиметру за три доби), і в травні Байкал починає звільнятися від криги. Але зима здає позиції дуже неохоче, і плавучі крижини часом можна зустріти навіть наприкін! ці червня. Потім настає швидкоплинне сибір! ське літо, коли температура поверхневої води підіймається до +11°С (у мілких затоках — до 22–23°С). І знову природа починає готуватися до зими. Шість днів занурень промайнули як мить. За кадром лишилося багато чудес. Наприклад, уні! кальний живий світ озера, який узимку спить. Зокрема, тут є славнозвісна байкальська нерпа, унікальна живородна рибка голом’янка, бай! кальський осетр, делікатесний байкальський омуль... Що ж, буде привід ще раз приїхати на Байкал. Напевно, цей суворий, але щедрий край за! носить в організм мандрівника якийсь вірус, що змушує повертатися сюди знову і знову. Цю дум! ку поділяє відомий французький підводний кі! нооператор Дідьє Нуаро, з яким нам пощастило тут познайомитися. Він зізнався, що у світі для нього існують лише три місця, куди він готовий їздити постійно, і одне з них — це Байкал. ■

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 121

11.11.2013

17:25

НА ЗДОРОВ’Я

Page 122

■

!MT6-13-disk.qxd

ªâãåíîâ³ Òîâñòóñ³ ñóäèëîñÿ áóòè ë³êàðåì-òðàâíèêîì â³ä íàðîäæåííÿ. Â³í ç’ÿâèâñÿ íà ñâ³ò ñåðåä êîëãîñïíîãî ïîëÿ, êîëè âæå á³ë³ëè ïðèìîðîçêè. Ìàìó ñèëîì³öü âèãíàëè ÷èñòèòè áóðÿêè. ² õòî çíàº, ÷è âèæèëà á âîíà ç íåìîâëÿì, ÿêáè ñåëÿíè íå âçÿëèñÿ ë³êóâàòè ¿õ… òðàâàìè. Îëüãà ÁÀÐÒÈØ-ÊÎËÎÌÀÊ

Життя серед

трав

Євген Товстуха народився 7 жовтня 1934 року в селі Макіївка на Чернігівщині. Академік Україн ської міжнародної академії оригінальних ідей, член Національної спілки письменників України. Опуб лікував 24 фундаментальні праці з української на родної медицини та фітотерапії. Закінчив Київ ський медичний інститут. Понад 50 років працює лікарем. У 1990 році під егідою НДІ фармакології та токсикології вперше у світовій практиці офі ційно створив авторський «Фітоцентр» — амбу латорну установу для лікувальної та профілак тичної допомоги рослинними засобами. Художник, поет, прозаїк. — Євгене Степановичу, в наступному році вам виповнюється 80. Як почуваєтеся? — Добре, ще маю сили працювати. — Ви продовжуєте приймати людей як фіто/ терапевт? — Так, і недужих консультую, і за виробниц! твом стежу. Займаюсь заготівлею рослин, їх тех! нологічною переробкою. «Фітоцентр» має 4 гек!

122

тари землі. Вирощуємо ті види рослин, які зни! кають у природі. Вам треба було у червні приїж! джати, коли все цвіте — краса неземна! — Яка квітка на вашому полі найцінніша? — Адоніс. Вона лікує серцеві захворювання і дуже гарна. — Аж хочеться її намалювати? — Так! (Сміється). Давненько я вже малював. Якось не випадає через лікарську практику. — А встигаєте варити борщ — цей «геніаль/ ний винахід українського народу», як ви любите його називати? — Учора варив. (Сміється). У цій страві є все, що потрібно організму: білки, жири, вуглеводи, вітаміни, полівітаміни, макро! та мікроелемен! ти. Взагалі я знаю півтисячі рецептів борщу. Є з карасями, на березовому, агрусовому або кле! новому соку, на узварі. До борщу додають ци! корій, гравілат, м’яту, медунку, листя і коріння кульбаби, лободи, кропиви — усе, що на горо! ді росте.

11.11.2013

17:25

Page 123

— Ви так багато встигаєте. Що є запорукою вашої активності у такому віці? — По!перше, це фізична й розумова праця. У мої роки вже треба поменше рухатись, але за! рядку ранкову я роблю. По!друге, рано встаю — о четвертій!п’ятій годині. Лягаю спати близько двадцять першої. По!третє, стежу за харчуван! ням. Із жирів вживаю вершкове масло, різні олії, свіже сало. Річ у тім, що коли ми молоді, то пе! реріз наших судин отакий (показує кружечок вказівним і великим пальцем), а коли старіємо, від! кладаються бляшки (звужує отвір між пальця ми). Щоб цього не сталося, треба вживати так звані поліненасичені жирні кислоти, які є в олі! ях. Також треба щодня з’їдати по шматочку сві! жого сала, можна й з морозилки. У будь!якому віці обов’язково потрібні кисломолочні продук! ти. А ось свіже молоко можна пити лише до 35 років, пізніше у людини вже не виробляється фермент для засвоєння лактози. Ще раджу що! дня їсти м’ясо, рибу і не вживати цукру: чисті вуглеводи — це як отрута. Краще мед. — А скільки разів на день треба їсти? — Немає стандартів, усе індивідуально. Голов! не, не їсти пізніше шостої вечора. — Хто вас навчив лікувати травами? — І мати, і батько, і сусідки, і весь уклад життя. Пригадую, одного разу мати на полі посади! ла материнку і хтось її затоптав. Вона мене за ру! ку повела туди, і ми разом плакали. Материнка взагалі має символічне значення. В тих краях, де я народився, вважали, що дівчина, яка виро! щує та доглядає материнку, буде мати неабиякі таланти у ткацтві, вишиванні й малюванні. А співатиме так гарно, як соловейко. Цю квітку мати давала своїй дитині, як та йшла з батьків! ського дому, — щоб завжди про нього пам’ята! ла. Я теж мав такий оберіг. — Пішли з дому рано? — Так, щоб мандрувати по селах, — у восьмо! му класі. Я взагалі був дуже допитливим хлоп! цем. Читав десь із чотирьох років, у сім!вісім уже писав колискові, тож у восьмому класі вже був зовсім готовим до мандрів. Брав записник, хліб, сало, ті невеликі колгоспні гроші, які за! робляли батьки, і йшов із села в село. Шукав тих, хто лікує, шепоче, займається навіюванням, і записував усе. Допомагав людям. Бачу — в ко! гось гнійна рана, а її землею засипають. Я кажу: «Господи Боже мій, не робіть цього! Можете за! разитись правцем! Ось дивіться, оце листки то! полі чорної. Самогон є? Одна столова ложка на склянку, настоюєте і прикладаєте». Селяни ме! не годували за це, пускали на ночівлю. Вони мені вірили, й це було найголовнішим. Я не па! лив, горілки не пив, одягнений був скромнень! ко, взутий у брезентові черевики, намащені зуб! ною пастою, щоб були білими. (Сміється). Ман! дрував так майже всі канікули. А потім купив собі велосипед, то потім уже їздив. — Якби зараз податись у мандри, які трави треба покласти в аптечку? — Треба взяти «живу воду» (рецепт є поруч на сторінках). Вона лікує печінку та підшлункову. Якщо ж говорити про захворювання дихальних шляхів, то треба взяти відвар листя тополі, бе!

рези, медунки лікарської, гравілату, алтея. Їх по 1 столовій ложці спершу заливають половиною літра води, кип’ятять 5 хвилин і настоюють кіль! ка годин. Якщо є стоматит чи хворі мигдалики, рідиною треба полоскати ротову порожнину. Від отруєння найкраще вживати гравілат міський, листки подорожника, споришу, алтеї лікарської за тим же принципом. — Яку траву можна їсти сирою? — Таких є дуже багато. Два!три листочки пер! воцвіту весняного забезпечать дорослий орга! нізм каротином, вітаміном С. Подорожник до! поможе при підвищеній чи зниженій кислот! ності, виразці дванадцятипалої кишки, захворю! ваннях верхніх дихальних шляхів.

Фото М. ІВАЩЕНКА

!MT6-13-disk.qxd

— А кропива? — Вона різна. Дводомну, яка рано достигає й жалить, додають до страв. А серцева, російсь! кою — «пустирник», нормалізує гемоглобін, сти! мулює еритроцити. Але кропива може виклика! ти алергію, тому будьте обережні. — Пізніше ви ще ходили отак по селах? — Коли закінчив інститут і вважав, що бага! то знаю, хоча насправді — мало, то я пішов іще раз. Але вже з іншою метою — знайомитися з відьмами. Обходив усю Рівненщину. Вони зби! ралися в одному місці, на горі біля замку. Серед них були й гарні дівчата. Я казав таким: «О, яка ти гарна! Роздягнись, я тебе намалюю». ➧

123

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 124

Із сином Петром та онуком Костиком — у власному заповіднику лікарських рослин.

РЕЦЕПТ «ЖИВОЇ ВОДИ» Змішайте по 1 столовій ложці пло дів шипшини, глоду колючого, горо бини, кореню цикорію, вівсяної кру пи або зерна вівса посівного. Залий те 0,5–0,7 л води, кип’ятіть на мало му вогні 5 хвилин і настоюйте 4 годи ни чи всю ніч. Далі процідіть і вживай те по 50–100 грамів двічі тричі на день за півгодини до їди. У напій мож на додавати мед або варення.

■

124

Мене цікавило, що і як вони лікують. Та коли побачив… Гнійні рани сіллю притрушують, зем! лею — чим завгодно. Я їм продиктував двадцять чотири рослини, які треба було використовува! ти, розказав рецепт і властивості «живої води», якою можна навіть гепатит лікувати. — Довго треба її пити? — Півтора!два роки. — А для профілактики можна вживати? — Чудово, що ви це зауважили. У якому світі ми живемо? Існує понад 550 тисяч патентованих лікарських препаратів. Чи допомагають вони? Лише спочатку, а далі вже лікуємо побічні ефек! ти. Тож не можна, а треба вживати «живу воду». Пам’ятаю, після інституту я поїхав на Рівнен! щину працювати лікарем. Трохи пропрацював і вжахнувся: «Боже мій! Я знаю понад дві тися! чі рецептів, виписую їх людям, а воно нічого не допомагає». Зрозумів, що лікарі просто присто! совуються до системи, до тих ліків, які випису! ють в аптеці. Я не хотів пристосовуватися. Тож остаточно згадав, чим лікувався мій рід майже чотири століття. — Де в Україні росте найбільше лікарських рослин? — Там, де я їздив: Рівненщина, Чернігівщи! на, Київщина, Черкащина. — А Карпати? — Там теж багато, але переважна більшість — у цих краях. Наш народ у різних регіонах вико! ристовує понад 2 тисячі рослин, я — більше ніж 300. — Є якась країна, куди б ви хотіли поїхати по трави? — Найкраща — моя рідна земля. (Сміється). Але, знаєте, я б хотів поїхати до Рима, щоб по! дивитися… ні, не подивитися, а потремтіти над стародавнім мистецтвом. Коли я був у Франції, єдиний раз за кордоном, то прийшов у Лувр і кланявся Моні Лізі. Я там просто жив у цьому всесвітньому мистецтві. Відчував, що виросли крила — зараз змахну ними і полечу. — Чому ви лише раз були за кордоном?

— Просто ніколи було, весь час працював. Та й часи такі були. Мене не пускали, за мною стежили. Лише у 1995 році зміг виїхати на запро! шення родини борців за Україну — Феденків. Син Панаса Феденка, члена Центральної ради, жив у Парижі. Я потім лікував його дружину Ні! ну. Досі підтримую її здоров’я. Їй уже 92 роки. — Ще когось так лікуєте по світу? — Звертаються німці, поляки, ізраїльтяни, ка! надці, росіяни… З Кольського півострова недав! но приїжджали. І японці не так давно були, шу! кали порятунку для людей після аварії АЕС у Фу! кусімі. Дав їм трави, продиктував рецепти. Ми ж після Чорнобиля навчені. Лікарі Київщини у 1986!му були як учасники ліквідації катастрофи. Пригадую, якось із військовими ходили лісами, городами, перевіряли ураження харчових про! дуктів і землі. Було зі мною два відділення мілі! ціонерів. І я помітив, у багатьох із них хрипкува! ті голоси. Так само довкола коти й собаки шипіли, а не нявкали чи гавкали. Я кажу: «Хлопці, при! їздіть у Яготин, треба лікуватися». Лейтенант по! годився, а майор витяг із!за пазухи горілку з пер! цем і відповідає: «Це найкращі ліки». Лейтенант приїздив десь із рік чи півтора, а того так і не бу! ло. І от одного разу, коли пройшло вже багато років, іду я біля оперного театру, аж тут біжить якийсь чоловік, кличе мене, починає обіймати. «Хто ти?» — питаю. А він: «Я ж той лейтенант». Уже одружений, полковник, двоє дітей. А я: «Як відділення майора?» Він голову нахилив: «Їх уже нема». Отак — в одних умовах починали, а закін! чили по!різному. От що значить фітотерапія. — Що б ви побажали нашим читачам? — Пам’ятати, що людина — це галактика і ме! тагалактика живої природи. Що сильніше ви бу! дете пов’язані з природою — жити в ній, умива! тися її цілющими водами, харчуватися її плода! ми, то більше буде здоров’я. Створюйте родини, виховуйте дітей, живіть у мирі й дружбі із сусі! дами. Будьте людьми високо розвиненими, ці! кавтесь літературою, образотворчим мистецтвом, музикою. Це подарує вам активне довголіття! ■

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 125

11.11.2013

УНІКУМИ

17:25

Page 126

■

!MT6-13-disk.qxd

Фото А. БЕЗКРОВНОЇ

Íàéòàºìíè÷³øà êðèíèöÿ ó ñâ³ò³ ìàº 9 ê³ë ïåêëà òà ðàþ, à ùå õðåñò òàìïë³ºð³â íà äí³.

У Португалії є садиба «Кінта да Регалейра», а в ній — «Райський сад». У тому саду що не крок, то якась таємниця. На території площею 4 гектари розмісти лися підземні тунелі, печери, вежі, приховані ходи та всілякі статуї «з підтекс том». Кожний об’єкт має свою історію, а їх розташування — власні логіку і по слідовність, які відомі лише авторові саду — архітекторові Луїджі Маніні. Аура загадковості не перестає вабити до садиби туристів. Та найбільше всіх цікавить таємнича «криниця». По колу її обвиває галерея на дев’ять підземних поверхів. Вони символізують кола пекла, чистилища та раю, про які свого часу писав Данте. На кожному рівні — п’ятнадцять сходи нок. На дні криниці викладено хрест тамплієрів. А на стіні світиться трикутник — символ масонства. Може, й справді колись тут збиралися рицарі та «вільні каменярі»?

Найстрашніший міст Ï³äâ³ñíèé ì³ñò «Titlis Cliff Walk», ùî ñïîëó÷àº äâ³ àëüï³éñüê³ ãîðè, ïðîñòÿãñÿ íà 170 ìåòð³â. À ï³ä íèì — 100-ìåòðîâà ïð³ðâà.

Фото А. БЕЗКРОВНОЇ

Міст побудували неподалік від швейцарського містечка Гадмен лише десять років тому, та він уже став одним із найпопулярніших у світі. Його сконструюва ла одна енергетична компанія для виконання різноманітних гідро та електро монтажних робіт. Із мосту відкриваються неймо вірні пейзажі: засніжені альпійські вершини, білий льодовик і бірюзо ве озеро під ногами. Проте, очевид но, що не так краса природи вабить сюди туристів, як можливість ви пробувати себе страхом. Повітря на конструкція з дощечок і мотузок перил, що хитається з великою ам плітудою від ходьби та вітру, не мо же не лоскотати нервів… Щоправда, не так давно міст тро хи підремонтували, завдяки чому він став надійнішим. Але охочих по балувати себе порцією адреналіну від того не поменшало.

126

Фото Н. АНОХІНОЇ

Відьмацька

статуя Свободи Ñèäÿ÷ó «ñòàòóþ Ñâîáîäè», ùî ó Ëüâîâ³, íà ïðîñïåêò³ Ñâîáîäè, 15, ÷àñòî ïëóòàþòü ç³ ñòîÿ÷îþ àìåðèêàíñüêîþ ³ íàçèâàþòü â³äüìàöüêîþ. «Сестра» американської Свободи — це така собі кобіта зі смолоскипом у руках, до якої тягнуться двоє чоловіків. Аби її побачи ти, треба добряче задерти голову. Сидить вона на куполі етнографічного музею, який розташований у будівлі колишньої ощадної каси. Скульптура називається «Бережливість» і символізує економічний прогрес Галичини, а смолоскип — знак вільної комерції. Кажуть, її автором був саме Фредерік Огюст Бартоль ді, автор нью йоркської Свободи. Чому статуя «відьмацька»? У 1983 році від неї відламалася рука зі смолоскипом, упа ла і вбила жінку. Руку відремонтували аж че рез п’ятнадцять років. Реставратор, який її кріпив, невдовзі загинув під час ремонтних робіт. Буває й таке! В Україні «Статуї Свободи» також є в Уж городі та Здолбунові.

Фото Н. БОНДАРЕНКО

Спуститись у криницю

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 127

17:25

Page 128

Фото «Hidden City Tours»

Кокон і сяйво Â³äòåïåð ñïîñòåð³ãàòè çà ïîëÿðíèì ñÿéâîì ìîæíà, ñèäÿ÷è â çàòèøíîìó «êîêîí³». Íîâèíêà òóðèñòè÷íî¿ Ô³íëÿíä³¿! Ніч, безхмарне небо, осінь–весна, відповідний регіон — необхідні перед умови для того, аби поспостерігати північне сяйво. Але щоб процес приніс ще більше насолоди, для багатьох дуже бажані ще й тепло, затишок, а декому — на віть розкішна обстановка. Тому з року в рік турбізнес Фінляндії пропонує турис там усе нові й нові можливості, пов’язані із цим унікальним природним явищем. Останньою пропозицією став прозорий кокон, у якому є спальня, потужний обігрівач і навіть ванна кімната. Установили такі «кокони» поки що лише в селі Нелліме, неподалік від озера Інарі, на півночі Лапландії. І їх не так багато. А охо чих відчути себе метеликом на снігу — достатньо. Тож, якщо бажаєте такої ро мантики, варто поквапитися.

Ó Áàðñåëîí³ òóðèñòàì ïðîïîíóþòü àëüòåðíàòèâíèé ñïîñ³á îçíàéîìèòèñÿ ç ì³ñòîì — çà äîïîìîãîþ ã³ä³â-áåçõàòüê³â. Ідея показати столицю Каталонії з неспо діваної точки зору спала на думку місцевій мешканці Лізі Грейс. На роль перших екскур соводів вона запросила міських безпритуль них — 45 річного колишнього хіміка Хуана Карлоса, який 15 років тому втратив роботу й так і не знайшов іншої, та 62 річного віль ного художника Франсиско. Залучили їх за допомогою однієї доброчинної організації. Екскурсії проводять іспанською мовою, за потреби Ліза перекладає англійською. Коштує задоволення лише 10 євро. Уже з першими турами безпритульні ста ли справжніми «зірками». Їх знімають усі ка нали, у них беруть інтерв’ю. Як кажуть, був Іваном, а став паном.

Золоте чаювання Â îäíîìó ç êàôå â ÎÀÅ â³äâ³äóâà÷³â ïðèãîùàþòü ÷àºì, çàâàðêà ÿêîãî âêðèòà òîíêèì øàðîì 22-êàðàòíîãî çîëîòà!

Фото «Mocca Art Cafe»

Якщо ви любите все дороге й розкішне, то неодмінно мусите спробувати «зо лотий» чай. За одну чашечку «багатого» напою доведеться викласти близько 20 доларів. Скуштувавши його, ви не лише знатимете, який смак має справжнє зо лото, а й фізично розслабитесь, адже напій чудово знімає втому й напруженість. Подають його в модному «Moc ca Art Cafe’», що у Дубаї. Чай про ходить довгий шлях, перш ніж по трапить на стіл гурманів. Із планта цій Цейлону він їде до Німеччини, де на нього наносять спеціальне зо лоте покриття, потім його вишука но ароматизують у Марокко, а тоді вже — до Дубаю. У тому еміратському кафе мож на скуштувати ще й золоті тістечка та срібне капучино…

128

Бездомні гіди

Фото «Hidden City Tours»

11.11.2013

Фото «The Aurora Zone»

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 129

129

11.11.2013

17:25

Page 130

Фото «FlameStower»

Фото www.mattlautnercattle.com

!MT6-13-disk.qxd

«Плюшеві» корови Вогняний заряд

Êîð³â, ùî íàãàäóþòü ì'ÿê³ ³ãðàøêè, ðîçâîäÿòü íå çàäëÿ ìîëîêà ÷è ì'ÿñà. Íèìè ïðîñòî ìèëóþòüñÿ. Пухнасті безрогі корівки, яких у народі вже встигли наректи «плюшевими», жи вуть на фермі Лотнера в американському штаті Айова. Тварин розводять на про даж. А купують — для виставок або просто для «душі», як декоративних собак. Захоплення, звісно, не з дешевих. Ціна однієї такої красуні стартує від 5 тисяч доларів. Багато залежить від віку тварини. Річ у тім, що корівки з віком втрачають свою привабливість через формування мускулатури. Вони стають гладкішими. Відповідно, зацікавленість ними теж гасне. А маленькі телята такі пухнасті й милі, що колекціонери не шкодують за них навіть десятки тисяч доларів. Звичайні ж туристи приїжджають на ферму просто милуватись «мультяшними» тваринками.

Ïîáà÷èâ ñâ³ò íîâèé ïðèñòð³é, ÿêèé ìîæå çàðÿäæàòè ñìàðòôîíè â³ä çâè÷àéíîãî âîãíèùà. Íàïðèêëàä, òóðèñòñüêîãî. Новий пристрій «FlameStower» — надій ніший навіть за сонячну батарею, адже пра цює і вночі, й у хмарну погоду. Хіба що злива може завадити. Щоб зарядка почала дава ти енергію, досить розпалити вогонь, нали ти у спеціальну ємкість воду і встановити над багаттям пристрій, підключений до мобілки через USB порт. Електроенергія почне ви роблятися за рахунок перепаду температур. Головне — дотримуватись усіх правил без пеки і не влаштувати пожежі. У домашніх умовах для заряджання мобільного телефо ну підійде і звичайна газова конфорка. Зарядний пристрій має довжину 15 сан тиметрів, важить лише 200 грамів і легко складається. Хоч би як щільно був спакова ний ваш рюкзак, місце для такого корисно го пристрою завжди знайдеться.

Окуляри перекладачі

Окуляри, які вміють розпізнавати текст і перекладати його в режимі реального часу, презентувала японська компанія «NTT DoCoMo». Англійська, японська, китайська і корейська — мови, які знає гаджет поліглот. І це лише початок.

Можливо, невдовзі завдяки прила ду можна буде без проблем прочитати будь яку вивіску магазину в будь якій країні. І лише за 5 секунд. Принаймні, таку швидкість перекладу продемонстру вали окуляри на виставці презентації. Але на цьому можливості винаходу не закінчуються. Наприклад, окуляри мо жуть розпізнавати обличчя людей, за вантажуючи інформацію з віддаленого сервера. Вони також перетворюють будь яку пласку поверхню на тачскрін, «мишкою» на якому служить перстень на пальці. Лишається зачекати надходження новинки у масовий продаж.

Фото «NTT DoCoMo»

Óæå çîâñ³ì ñêîðî ìîæíà áóäå ÷èòàòè ³íîçåìíîþ áåç ñëîâíèêà. Àäæå ç’ÿâèëèñÿ «ðîçóìí³» îêóëÿðè, ÿê³ çðîáëÿòü ïåðåêëàä çà âàñ.

Підготували Ольга БАРТИШ КОЛОМАК, Марія ЗАВІРЮХІНА

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 131

МАУ: літаємо красиво Сніданок у Мілані, обід в Парижі, вечірнє чаювання в Лон доні... У світі є безліч людей, які воліють подорожувати са ме так. Показ актуальної колекції одягу в Стамбулі, відкрит тя дефіле у Берліні, ексклюзивна фото сесія у Нью Йорку? Подібний темп — звична справа для моделей і фахівців fa shion індустрії, яким часто за короткий час потрібно встиг нути побувати в багатьох місцях. Зустрітися, приїхати, за мовити зйомку, організувати показ... Поєднати всі ці «точки» в часі, зробити так, щоб спалахи фото камер і вогні софітів запалювалися вчасно — немає нічого неможливого, якщо у вас є перевірений авіаперевізник. Авіакомпанія МАУ неодмінно потішить: найбільша кількість прямих рейсів з України в ключові міста Європи, Азії, Близь кого Сходу та СНД, зручний розклад, бездоганний сервіс і традиційна українська гостинність — такий рецепт відмін ного початку будь якого вояжу — це не тільки про фешн. Історично рейси авіакомпанії МАУ з’єднують Україну з ос новними модними столицями світу. Традиційні центри моди, такі як Мілан, Париж, Лондон і Дубай, незабаром поповнять ся новими «зірками»: на початку грудня до них приєднаєть ся Бангкок, у планах літнього розкладу 2014 року — Пекін і Нью Йорк. Підтримуючи світові тренди, МАУ першою в Україні пропо нує своїм пасажирам не тільки широку карту маршрутів і найвищий рівень сервісу, але й інші особливі послуги, що створюють настрій і забезпечують комфорт під час подоро жі на борту повітряного лайнера. Так, наприклад, на дале комагістральних рейсах для пасажирів МАУ, окрім бізнес та економічного класу, буде доступний новий клас обслуго вування — преміум економ. А оскільки незамінними атрибутами будь якої подорожі є аксесуари, під крилом МАУ народилася ідея створення ексклюзивної колекції тревел аксесуарів. Колекція речей для комфортного і одночасно стильного перельоту, яка вклю чає: елегантну жіночу хустину, косметичку, сумку, браслет з підвісками у формі літачків і маску для сну, з’явилася у спів авторстві з українськими дизайнерами Наталею Каменською та Олесею Кононовою під брендом KAMENSKAKONONОVA for МАУ. «Нам хотілося створити радісну, яскраву, помітну для ока колекцію. Кольоровий принт, який можна знайти в кожному з аксесуарів колекції, — це символічне зображення польотів, радості від мандрів, це меридіани та паралелі, без крайність маршрутів та напрямків», — діляться дизайнерки. Олександра Жестова, директор з маркетингу та комуніка цій МАУ, розповідає: «Цього року авіакомпанія МАУ тра диційно виступила офіційним авіаперевізником Ukrainian Fashion Week, в рамках якого і була представлена ліміто вана колекція аксесуарів KAMENSKAKONONОVA for МАУ. Ми пишаємося українськими дизайнерами і прагнемо об’єд нувати з ними зусилля з просування іміджу України на між народних ринках, ще раз доводячи готовність авіакомпанії йти в ногу з модою».

РЯД

11.11.2013

17:25

Page 132

■

Оздоровчий сеанс

для туризму ÕÕ Ì³æíàðîäíèé òóðèñòè÷íèé ñàëîí «Óêðà¿íà» â Êèºâ³ çóñòð³â ñâ³é þâ³ëåé ï³ä íîâèì ³ì’ÿì — UITM. Çàõ³ä îòðèìàâ äîäàòêîâèé ìåäè÷íèé àêöåíò ³ ïîñëóæèâ äëÿ îçäîðîâëåííÿ â³ò÷èçíÿíîãî òóðá³çíåñó.

Фото І. ДУДКІНА

М А Н Д Р І В Н И Ч И Й

!MT6-13-disk.qxd

132

Багатоголосся іноземних мов, барвисті вбран! ня учасників та гостей заповнили павільйон Між! народного виставкового центру. Найстарша ук! раїнська турвиставка удвадцяте стала правдивим дзеркалом туристичного бізнесу України. Захід мав гідні показники успішності: 44 країни!учас! ниці, понад 14 000 відвідувачів за три дні прове! дення виставки та 4 640 квадратних метрів загаль! ної площі.

ªâãåí ÁÓÄÜÊÎ

Виставка є показником «самопочуття» галу! зі й водночас — чудодійним засобом для підтри! мання нею доброї «форми». Це інструмент для активізації співпраці, тобто «кровообігу» кош! тів та ідей. Організатор «UITM!2013», компанія «Прем’єр Експо» доклала всіх зусиль для демон! страції цілого спектру пропозицій і напрямків туризму. Серед інших у виставці взяли участь 17 національних стендів, великі іноземні туропе!

11.11.2013

17:25

Page 133

Фото І. ДУДКІНА

!MT6-13-disk.qxd

ратори із грандіозними експозиціями, 11 регіонів і міст України, представлені зусиллями місцевої влади та підприємців. «Прем’єр Експо» має традицію проводити одночасно зібран! ня всіх суміжних тематик. Тож цього разу UITM поєдналася з відомою медичною виставкою — «Охорона здоров’я», а також новим заходом — «Медичний туризм. Виставка та конферен! ція. Київ». Адже в усьому світі неухильно зростає популярність поїздок «по здоров’я»: мета — від лікування на водах до склад! них операцій. Одним із найцікавіших іноземних напрямків у цьому плані є Туреччина, де лікуватися часто дешевше і краще, ніж у нас на батьківщині. Здається, дуже потребує «лікування» туристична сфера Єгип! ту. В країні після суспільних заворушень відпочивальників по! меншало на 70 відсотків. На турвиставку до України завітала делегація на чолі з головою Держагенції Єгипту з туризму На! сером Хамді. На прес!конференції гості завзято переконували: «У Єгипті все спокійно!» І найкращим аргументом стало онлайн! відео з камер, встановлених на червономорських курортах.

Туристичні пропозиції «UITM!2013» були в дусі сезону осінь– зима: гірські лижі, бальнеолікування та спа, подорожі у тро! пічні краї, а також мандрівки у Південну півкулю, де скоро по! чнеться літній сезон. Серед найактивніших південноамерикан! ських держав на нашому ринку — Аргентина, традиційний учас! ник турсалону, а також Куба та Бразилія які вперше приєдна! лись до UITM. Гостем UITM уже традиційно став «той самий, справжній Санта!Клаус» із Лапландії. Цього разу на відкритті виставки діду! ган потрапив до президії разом із послом Фінляндії в Україні па! ні Ар’єю Макконен, яка дефілювала в червоному ковпаку ельфа. Судячи з «висотних» стендів та яскравих шоу, в рядах «UITM! 2013» вирувало життя. Серед експозицій найдужче запам’ята! лись інсталяції авіакомпанії «Emirates» із частиною салону лі! така та грандіозною Земною кулею. А ще вразив фантастичний танець єгипетського дервіша, який впадав у транс і крутився дзи! гою в своїх широчезних накидках. Що ж, для здоров’я туризму і «шаманство» буває корисним… ■

133

КЛУБ

11.11.2013

17:25

Page 134

■

!MT6-13-disk.qxd

2001 рік. На березі Мармурового моря.

Óë³òêó ãóðò «Ôîëüêíåðè» çä³éñíèâ ÷åðãîâó ôîëüêëîðíó âåëîåêñïåäèö³þ, âîñåíè ïåðåì³ã íà ôåñòèâàë³ «×åðâîíà ðóòà», à òåïåð ìîíòóº íîâèé ô³ëüì çà ìîòèâàìè ïîäîðîæ³, ùîá çäîáóòè íîâ³ â³äåîíàãîðîäè. ªâãåí ÁÓÄÜÊÎ

о л е В но

Кі уз М В Володимир Муляр із Хмельницького та Ярина Квітка зі Стрия на Львів щині заснували свій гурт 2009 року в Києві. Володя запевняє, що уві сні йому явився письменник Вільям Фолкнер і запропонував своє ім’я для назви. Відтоді вони встигли виступити на десятках фестивалів у різних краї нах. На одному з них, «Mikoіajki Folkowe» в Любліні (Польща), узяли перше місце серед етноколективів і приз глядацьких симпатій. Тепер от — «Черво на рута», перемога в номінації «Акустична музика». У рамках власного про екту «Двоколісні хроніки» здійснили чотири велосипедні експедиції, збираю чи народні пісні та влаштовуючи імпровізовані концерти.

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 135

и к и За матеріалами експедицій створили фільми циклу «Двоколісні хроніки», перший із яких, «Мармурове кільце» (Румунія — Болгарія — Туреччина), переміг відразу на трьох кінофестивалях («Юшут», «Грань», «Сто доріг»). Другий, «Країна скарбів» (Україна — від Уж города до Луганська), визнаний найкращим на фестивалі «Золоте курча — 2012». Третім став «Від Бескидів до Апеннін» (Україна — Польща — Словаччина — Австрія — Словенія — Італія). Четвер тий, «Чорно білі історії» (від Чорного до Білого моря), — ще на етапі монтування. На початку 2013 року гурт презентував кліп на пісню «Розова бєрьозова», який став переможцем кінофести валю «Видение» (Кемерово, Росія). При цьому в них усе ще попереду. І на шляху їм не оминути на шої редакції. — Володимире, Ярино! Хто такі «Фолькнери», звідки взялися, ким доводяться одне одному і чому ходять на інтерв’ю удвох? Ярина: Ми чоловік і дружина. Про це ніде не писали, хоча сек! рету зовсім не було! (Сміється).

Гурт «Фолькнери»: Ірина Вірясова, Юлія Совершенна, Ярина Квітка, Володимир Муляр і «за кадром» — гітарист Дмитро Сорокін.

Володимир: 2008 року в Києві ми з Яриною познайомились, а наступного — вже заснували «Фолькнери». Вирішили займа! тися музикою. До того в мене була практика в різних рок!гур! тах, а Ярина займалась автентичним співом. Музичну освіту я намагався здобути, але покинув училище і вирішив розвиватися самотужки. Не сподобався академічний підхід. Натомість вступив до Київського університету культури на звукорежисуру, що мені тепер дуже знадобилося, в тому чис! лі для записів «Фолькнерів», які робимо самостійно. Зрештою, найвідоміші українські рок!формації створили інженер Олег Скрипка, фізик Святослав Вакарчук та інші «немузиканти». Ярина: Ще до «Фолькнерів» ми сіли на велосипеди і поїхали по Абхазії. А оскільки їхати просто так було нудно, придумали виступати на вулицях. Володя як барабанщик узяв із собою аф! риканський барабан джембе, я — українські автентичні пісні, й ми це поєднали. Побачили, що людям цікаво, і вирішили ство! рити гурт. Записали першу пісню «Да зима наша бєла» і зрозу! міли, що треба шукати музикантів. Було непросто знайти лю! дей, схожих за духом і світоглядом, але скоро прийшла ще одна вокалістка Юля Совершенна, з якою ми досі разом. Зараз із нами ще грають на баяні Ірина Вірясова, а на гітарі — Дмитро Сорокін. ➧

135

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 136

Раніше я працювала закадровим диктором на телеканалі «М1», грала в деяких театраль! них виставах. Тричі намагалася вступити до інституту імені Карпенка!Карого, але не по! щастило. Зате маю диплом голландської «Mo! ving Academy for Performing Arts», виклада! чі якої приїжджали до України. — Ярино, Квітка — це псевдо? Ярина: Нехай це буде таємницею. (Сміється). — А Совершенна? Ярина: Це прізвище. Одного разу у Льво! ві Юля перепила кави, і в неї підскочив тиск. Лікар запитує особисті дані. «Совершенна Юлія». «Ні, — каже, — ваше справжнє пріз! вище!» (Сміється). — Вітаємо вас із нещодавнім успіхом на «Червоній руті». Як виглядав легендарний ук/ раїнський фестиваль із/за лаштунків? Ярина: Нас він шалено розчарував. Зда! ється, організатори законсервувались у 1989 році, коли «Червона рута» стала вибухом на! ціональної музики. Володимир: Але насамперед не сподобало! ся ставлення до учасників. Було кілька мо! ментів, коли ми хотіли розвертатись і йти геть. Все було погано — від налаштування звуку до того, що нас із незрозумілих причин перекинули в іншу номінацію, не сказавши про це ні слова. Замість того щоб забезпечи! ти чітку організацію заходів, зробити хоч тро! хи комфортними умови для учасників, орга! нізатори захопилися показухою — техноло! гіями сцени і звуку, які, зрештою, виявилися нікому не потрібними, бо публіки прийшло як кіт наплакав. Сумно, що від легендарно! го фестивалю лишилася тільки назва. Ярина: Маємо з чим порівнювати. Напри! клад, на міжнародному фестивалі «Міколай! ки фолькове» у Польщі, де ми перемогли у 2011!му, панував дух творчого змагання. Як учасники чекали оголошення результатів! Як приємно було спілкуватися! І як це відріз! нялося від нинішньої «Червоної рути», котра

Ярина з Володею на шляху від Чорного моря до Білого.

До записів фольклору підходять з усією серйозністю.

схожа на паперовий кораблик: куди його при! б’є, там і буде. Окрім усього, на «Міколай! ках» переможці отримали шикарні подарун! ки, а після «Рути» в нас лишився тільки на! писаний від руки диплом. — Чи надихнули вас інші фестивалі в Україні? Володимир: Гарно організованих мало. Але для нас головне — позитивна атмосфера. Ска! жімо, на дуже небагатому фестивалі «Мли! номанія», де сцена стояла на березі річки і всі жили в наметах, вона була дуже теплою! — Нинішнє літо ознаменувалося для вас ще одним проектом — велосипедним, «Від Чор/ ного до Білого моря». Усе пройшло вдало? Володимир: Так, але не без пригод. Ця подорож стала четвертою в рамках проекту «Двоколісні хроніки». Популяризуємо укра! їнську пісню і збираємо автентичні пісні різ! них народів, частина яких потім потрапляє в репертуар «Фолькнерів». Цього року були пісні України, Білорусі, Росії та Фінляндії.

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 137

Ярина: Вирішили поєднати Чорне і Бі! ле моря, бо такі речі додають стимулу по! долати маршрут, незважаючи на погані до! роги, негоду і травми. — І все це було? Володимир: Так! Зокрема, у Фінляндії нам добряче не щастило. На під’їзді до неї Ярина потрапила в дорожню пригоду, до! велося зашивати коліно, а згодом і накла! дати гіпс на руку. Мусили продовжити ман! дрівку автостопом — з усіма пожитками та велосипедами. Там навіть без усього цього автостоп неможливий. (Сміється). Якщо в Росії нас підвозили всі — від роз! довбаного КамАЗу до крутого джипу, то у Фінляндії — ніхто. Плюс ми жодного сло! ва не розуміли фінською мовою, а фіни мало знайомі з англійською. Ярина: Ще виникла комічна ситуація, коли в нашої банківської картки збіг тер! мін дії. Був вихідний, і долари на євро не було де обміняти. — Добре, що ви ставитеся до цієї ситуа/ ції як до комічної… Ярина: Тоді ми дуже нервували. Володимир: Якось я побачив футболку з написом «Русские своих не бросают». І згодом зрозумів, що це так і є. А фінам з їх! нім налагодженим життям, очевидно, важ! че зрозуміти, що таке проблеми. Гадаю, во! ни дивувалися, чому ми їдемо велосипеда! ми, а не машиною. (Сміється). Ми безре! зультатно зупиняли машини три дні, аж доки росіянка Єлєна, котра вже двадцять три роки живе у Фінляндії, познайомила нас із друзями, які відвезли до кордону. — Чим цей маршрут відрізнявся за змістом від попереднього — «Від Бескидів до Апеннін»? Володимир: Кожен із них має свою ат! мосферу і характер. Залежить від країн, якими ти подорожуєш, від людей, з кот! рими спілкуєшся. Ярина: Загалом що далі на захід, то мен! ше народних пісень. Та й сіл у нашому розумінні, з коровами й присадибними ділянками, там немає. Виглядає так, ніби цивілізація вбиває фольклор. У Білорусі та Росії є села, а в селах — бабусі, які па! м’ятають і співають. — У Європі виступали на вулицях? Володимир: Так. Нас сприймали нор! мально, із цікавістю, як екзотику. У сло! вацькому містечку Нове!Място!над!Ва! хем на майдані побачили поліцейських. Запитали, чи можна тут грати. Ті знизали плечима: «Мабуть, вам до міської управи». Нас відвели туди й видали папір: «Такі!то мають право виступати там!то, у такі!то години». Це було дивно, але приємно. Той документ ми зберегли. — Фольку в Європі назбирати вдалося? Володимир: Трохи, і то переважно в Польщі. Найбагатшою скарбницею для нас залишається Україна. Але Європа лю! бить етно. Може, тому що його там немає.

— Ви поповнюєте репертуар у подоро/ жах. І що, співатимете фінську пісню? Володимир: Так, готуємо карельську. Ду! же цікавий фольклор, хоча мова надскладна. Ярина: Не обов’язково цілі пісні — ви! користовуємо, скажімо, турецькі ритми. Готуємо також польську, болгарську піс! ні, ну й українськими діалектами. — За яким принципом добираєте твори? Володимир: Беремо, які подобаються. Виконуємо й ті, які знайшли не ми. Часом фольклористи на нас ображаються, але це смішно — народна пісня належить усім! Ми просто прагнемо привернути до неї увагу молоді. Зараз працюємо над сайтом, на якому буде у вільному доступі все, за! писане нами, — а це понад тисяча творів в оригінальному виконанні.

яка живе у Польщі. Вона співала нам ду! же багато цікавих народних пісень. Це польська лемкиня, проста сільська жінка, яка працює на звичайній роботі, виховує п’ятеро дітей, репетирує з дитячим колек! тивом — але при цьому записує альбоми в Америці та у європейських студіях. Яка вона проста і душевна! Поспілкувавшись із нею дві години, здавалося, очистилися за все життя. Такі люди дуже впливають на нас і на! шу творчість. — Свого часу ми писали про «суто ав/ тентичний» гурт «Божичі». Чи не його бай/ даркові експедиції підштовхнули вас до ве/ лосипедних подорожей? Володимир: Ми дізналися про них ли! ше після другої своєї поїздки!

Володя і Стамбул.

Що далі на захід, то менше народних пісень. Та й сіл у нашому розумінні, з коровами й приса* дибними ділянками, у Європі немає. Виглядає так, ніби цивілізація вбиває фольклор. ■ — Чи були у ваших подорожах випадки та зустрічі, які вразили чи змінили вас?.. Володимир: Ой, стільки всього, виділи! ти щось важко! У кожній експедиції зустрі! чаємо позитивних людей. В Україні таких більше по селах — вони готові прихисти! ти, нагодувати. У Туреччині нас запросив дуже, дуже багатий чоловік, професор уні! верситету. Уявляєте — зглянувся на бро! дяг, смердючих від поту і диму вогнищ… Не забудемо й душевних турецьких діду! ся та бабусю, які пригостили нас обідом і не хотіли відпускати. Ярина: Вразила зустріч із Юлею Дош! ною — заслуженою артисткою України,

Ярина: Більше «заразилися» від інших своїх друзів. Є такий автостоп!проект «Із табуретом до океану» — на чотирьох океа! нах уже стоять українські табурети. А ос! кільки Володя вже років п’ятнадцять за! хоплюється велотуризмом, ми вирішили, що це цікавіше. — Ваші подорожі — це популяризація екологічного туризму. Як його сприймають в Україні? Володимир: Треба змінювати менталі! тет. Бо якось на Донеччині круті сільські «пацики» на «Жигулях» кидали в нас пляш! ки з!під пива. В Одесі водії взагалі нази! вають велосипедистів «хрустиками»… А ➧

137

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 138

На Білому морі, на сірому камені…

ми хочемо, аби Україна стала велосипед! ною країною. — Але ще про музику. Ось тут, у редак/ ції, на цьому ж місці, давав інтерв’ю гурт «ДахаБраха». Як і його, «Фолькнерів» ча/ сом звинувачують у «псуванні» фольклору. Що скажете про своє ставлення до спад/ ку віків? Володимир: Бабці не раз казали нам: «Ми вам проспіваємо пісні, але спробуй! те тільки їх спартачити!» А потім у сусід! ньому селі, інші бабці: «Хіба цю пісню так співають?» Насправді народна пісня — жива і мінлива, а фольклор — це не обо! в’язково хор бабів, і ми хочемо це довес! ти. Не факт навіть, що наші прапрадіди співали так, як діди. Ми дуже поважаємо людей, які відтворюють народну пісню, вони це роблять краще, ніж могли б роби! ти ми. У нас просто своє. Ярина: У музичному медіапросторі Ук! раїни — засилля попси, а ми пропагуємо автентику, креатив, альтернативу. Фольк! лор має бути живим. У Румунії та Болга! рії існують цілі музичні канали народної пісні, вона звучить там і в обробках. — Ви втрутились у медіапростір не ли/ ше піснями та кліпами, а й документаль/ «Фолькнери» на зйомках фільму Михайла Іллєнка «Толока».

Якось круті сільські «пацики» на «Жигулях» кида* ли в нас пляшки з*під пива. В Одесі водії назива* ють велосипедистів «хрустиками»… А ми хоче* мо, аби Україна стала велосипедною країною. ■ ними фільмами — тими самими «Двоколіс/ ними хроніками». Як вас на все вистачає? Володимир: Ми від початку хотіли по! казати людям те, чим займаємося. Самі собі є акторами, операторами й режисе! рами. Я цікавився цією справою раніше, дечого навчився в університеті. Ярина: — «Фолькнери» все роблять са! мі: пишуть альбоми, монтують їх, створю! ють афіші, знімають кліпи, піаряться. Хо! ча нещодавно в нас з’явилася пiар!мене! джер Юля Гай — дуже щира, позитивна дівчина з великим бажанням працювати. — Ви самі, але ж у вас виходить! Ярина: Виходить, тільки повільно. — Де берете на все гроші? Володимир: Заробляємо на своїх скром! них роботах. Я працюю звукорежисером на студії «Наш формат», Ярина — веду!

чою на радіо «Промінь». Дуже вдячні за допомогу друзям і спонсорам, які хоч по! троху підтримують наші ініціативи. Зо! крема, Владиславу Кириченку, засновни! кові мистецької агенції «Наш формат», а також родині Підмогильних та магазину «Горгани ком». Зрештою, в подорожах ми дуже невибагливі — тиждень можемо харчуватися з природи. Цього року дуже виручили ягоди, яких дорогою було вдо! сталь. Головне — оновлення техніки та спорядження. А також зворотні квитки, бо ми повертаємося не велосипедами, а потягом чи автобусом. Літаком — надто дорого! — Ви й надалі залишатиметесь таки/ ми ж, навіть коли до вас прийде дядько з грішми? Володимир: Згодні співпрацювати, як! що нас не змусять піти у попсу чи агітува! ти за якусь політпартію. «Фолькнери» за! лишаться вірними своїм переконанням. — Де можна буде побачити вас найближ/ чим часом? Ярина: Олег Скрипка запросив нас на Дні України в Лондоні — це для нас дуже круто! Люблінський Оркестр святого Ми! колая запрошує виступати на «Міколай! ки фолькове» вже як почесних гостей. А потім урожайним на гастролі та фестива! лі традиційно має стати різдвяний період. Будемо раді зустрітися! ■ Фото з архіву гурту

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:25

Page 139

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:26

Page 140

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:26

Page 141

11.11.2013

ОКОМ

17:26

Page 142

■

Àáè â³äêðèâàòè äëÿ ñåáå íîâå é îòðèìóâàòè â³ä æèòòÿ íåïîâòîðí³ âðàæåííÿ, òðåáà ëèøå ï³äâåñòè î÷³ äî íåáà ó ïðàâèëüíîìó ì³ñö³, ó ïðàâèëüíèé ÷àñ ³ ç ïðàâèëüíîþ àïàðàòóðîþ.

!MT6-13-disk.qxd

Àðñåí³é ÃÅÐÀÑÈÌÅÍÊÎ,

Îëåêñ³é ÙÅÃÅËÜÑÜÊÈÉ Îëåã ÁÐÈÇÃÀËÎÂ

Подорож

зоряним

небом

Місяць у фазі 0.7.

Травнева ніч. Крим, плато Ай Петрі.

Фото А. ГЕРАСИМЕНКА, О. ЩЕГЕЛЬСЬКОГО

Фото А. ГЕРАСИМЕНКА

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:26

Page 143

Спіральна галактика Феєрверк на межі сузір’їв Цефей і Лебідь.

Живемо у дивну епоху. Надворі давно XXI століття, але замість колоній на Мар сі нам дістався «Фейсбук», а космічні ко раблі все ще борознять простори Все світу без особливих успіхів. Для обива теля стали доступними технології, про які багато високочолих астрономів пів століття тому не могли навіть мріяти. Астрономія — одна з небагатьох при родничих наук, де аматори все ще ма ють можливість бути причетними до від криттів. Адже на всі напрями досліджень обсерваторіям просто бракує часу. Важ ко переоцінити роль аматорів у спосте реженні й реєстрації блиску змінних зі рок, моніторингу спалахів нових і над нових. Навіть неозброєним оком можна здійснювати спостереження за метеор ними потоками, поповнюючи наші знан ня про окремі метеори й загальну щіль ність метеорного рою. Ну, а з відкрит тям нової комети у звичайної людини є шанс увійти в історію, давши косміч ному тілу своє ім’я.

Астротуризм Може, колись астротуризмом назвуть подорожі до зірок, але поки що це ман дрівки до місць Землі, з яких найкраще спостерігати за небесними об’єктами й очікуваними космічними явищами на зразок прольоту астероїдів, комет і ме теорів. А що може бути дивнішим і пре краснішим, ніж ганяти чартерними рей сами по світу за затемненням і спостері гати унікальне чудо кілька разів поспіль? Астротуризм — це зустрічі з одно думцями й робота над науковими про ектами. Крім поповнення багажу знань, в учасників таких подорожей є унікаль на можливість взяти участь у наукових спостереженнях і долучитися до відкрит тя нових екзопланет, астероїдів, комет і зірок. А ще астрономічний туризм — це ак тивний відпочинок. Мандрівники відві дують відомі обсерваторії, де їм нада ють можливість заглянути у віддалені ➧ куточки Всесвіту за допомогою потуж

ЗОРЯНИЙ ФОТОГРАФ Олег БРИЗГАЛОВ — автор фото ілюстрацій до цієї статті, за фахом — інженер будівельник, живий приклад того, як аматор може «освоїти» зо ряне небо. Астрофотографією захопився у 2009 році. Тоді ж побудував собі об серваторію на дачі. Інструментарій: телескоп рефлектор системи Ньютона. Діаметр головно го дзеркала — 250 мм, фокусна від стань — 1100 мм. Основна камера — астрокамера QSI 583wsg. Місця зйомок — хутір Хлепча під Киє вом (дачна обсерваторія) та Крим ська астрофізична обсерваторія (просто неба). Найвище досягнення в конкурсах астрофотоаматорів — приз (highly commended) конкурсу «Astronomy photographer of the year — 2012» Королівської обсерваторії Гринвіча (Великобританія). Астрофото Бризгалова в мережі: http://olegbr.astroclub.kiev.ua і www.flickr.com/photos/olegbr.

■

143

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:26

Page 144

них телескопів. Також є нагода відвідати стародавні обсервато рії на зразок британського Стоунхенджу, ознайомитися з історією тих місць і пофантазувати на тему того, як люди багато століть тому вивчали Всесвіт.

Крабоподібна туманність у сузір’ї Тільця, утворена спалахом наднової 1054 року. Цю подію зафіксували китайські астрономи.

Астрофото Який же туризм без фотографій? Бажання зафіксувати рідкісні явища в небі є цілком природним. Астрофотографи не завжди ставлять перед собою суто наукову мету, адже зорганізувати гар ний знімок Місяця, планети, галактики, смуги Чумацького шля ху — то цілий акт мистецтва. Утім, у наш час долучитися до астрофотографії так само прос то, як стати весільним фотографом. Досить лише мати дзеркаль ну фотокамеру середнього рівня, кілька об’єктивів або телескоп і володіти невеликим набором технічних навичок і знань. Зоряне небо можна фотографувати ширококутним об’єктивом або телевиком, небесні ж об’єкти — за допомогою телескопа. З телескопом камеру сполучають спеціальним кільцем — T адап тером, який продається в астро або фотомагазині. Одна із серйозних проблем — мікрозмаз зображень, які вини кають після найменших струсів оптики та сенсора. Боротися з ними можна короткими витримками (1/320, 1/400 с) і високими значеннями ISO (640, 800).

Туманність Пелікан у сузір’ї Лебедя.

144

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:26

Page 145

У потужний телескоп видно всю велич протуберанців на Сонці. Вони бувають у десятки разів більші за Землю. Фото NASA

«І все таки вона крутиться!» Із цієї причини Місяць або Сонце «тікають» із кадру. Астрономи виходять зі становища за допомо гою моторизованих монтувань. Зйомка галактик, скупчень, комет неможлива без «ведення» цих слабких туманних об’єктів об’єк тивом, особливо якщо врахувати, що витримка може становити десятки хвилин. Фотографувати Сонце необхідно тільки зі спеціальним соняч ним фільтром, інакше можна вивести з ладу техніку й навіть ушко дити свій зір. Про це є навіть анекдот: на сонце в телескоп можна подивитися лише двічі — одним оком, а потім другим… «Просунуті» астрофотографи застосовують спеціальні фото камери з наборами фільтрів і системами охолодження. Вони да ють змогу знімати скупчення й туманності, газо пилові хмари, га лактики та зірки в різних частинах спектру. На якість зображення впливають прозорість і температура повітря. Вночі нагріта літнім сонцем поверхня землі віддає тепло, виникають висхідні потоки повітря й турбуленція. Тепле повітря є менш щільним (саме тому воно «спливає» нагору) й інакше за ломлює світло. До речі, саме внаслідок такого руху повітряних мас зірки «мерехтять». Успіх зйомки може напряму залежати від того, де, коли, на якій висоті, у яку пору року й доби вона ведеться. Наприклад, Чумаць кий Шлях у наших широтах найкраще спостерігати в липні–серпні. У межах міста заважає «світлове забруднення». Оптимальний варіант — нічний виїзд за місто. У такому разі на перший план зно ву виходить романтика… Опинитись у потрібний час і в потрібному місці, гарно зняти Сонце, Місяць або туманність — лише півсправи. Важливим ета пом створення якісного астрофото є постобробка зображення. Найчастіше доводиться робити кількадесят знімків, а потім скла дати їх в одне комбіноване зображення за допомогою спеціаль них комп’ютерних програм. Так можна накопичити корисний сиг нал без цифрового «шуму» і побачити на моніторі результат у всій красі. ➧

Галактика Вир у сузір’ї Гончих Псів — найперша виявлена спіральна туманність. У телескоп виглядає витонченою, насправді ж у діаметрі має 60 тисяч світлових років.

Туманність NGC1333 у сузір’ї Персей.

145

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:26

Page 146

Обираємо точку Деякі забезпечені астрофотоаматори мають доступ до профе сійних обсерваторій в обох півкулях Землі, тому часто в пошуках подій і ракурсів перебираються з континенту на континент, за лежно від пори року. Зазвичай обсерваторії будуються високо в горах — максималь но віддалених від цивілізації місцях із найбільш сприятливим «астрономічним» кліматом і темним небом. Місцями паломництва українських астротуристів є діючі обсер ваторії Криму й Закарпаття. Найвідоміша з них — Кримська аст рофізична обсерваторія, одна з найбільших у СНД. Неподалік від неї, в селищі Науковому, можна поселитися в готелі й проводити спостереження та експерименти в комфортних умовах. КрАО славиться астрономічними фестивалями «Південні ночі» (червень– липень і вересень–жовтень, www.astro nochi.ru) й «Різдвяні ночі» (січень). Туристи, які відвідують місця роботи професійних астрономів, повинні знати про правила поведінки на таких об’єктах. Скажімо, на авто там можна переміщуватися зі швидкістю до 20 кілометрів на годину, тільки з ближнім світлом фар і даремно не сигналити.

Сонячне затемнення. Новосибірськ, 1 серпня 2008 року. Фото В. КАЖАНОВА, О. ЩЕГЕЛЬСЬКОГО, Ю. НАЗАРЕНКО

Нещодавнє й очікуване 2013 рік виявився надзвичайно багатим на порівняно яскра ві комети, а вночі з 18 на 19 жовтня 2013 року мешканці України могли спостерігати напівтіньове місячне затемнення. А в липні український аматор астрономії Геннадій Борисов за допомогою власноруч створеного телескопа відкрив першу в історії незалеж ної України комету C/2013 N4 (Borisov)! Тепер — про майбутні небесні події, яких варто не пропустити. ● Комета C/2012 S1 (ISON), яку торік відкрили аматори Віталій Невський та Артем Новічонок, 29 листопада 2013 року пройде

Туманність Хобот у сузір’ї Цефей. Червоний колір свідчить про наявність хмар атомарного водню.

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:26

Page 147

Туманності Кінська Голова та Полум’я у сузір’ї Оріон.

перигелій, тобто найближчу до Сонця точку, за менше ніж 2 міль йона кілометрів від центру світила, це дуже і дуже близько. Мож ливо, вона стане найяскравішою кометою року, її без проблем можна буде побачити неозброєним оком. ● На католицьке Різдво, 25 грудня 2013 року, комета C/2013 R1 (Lovejoy) пройде перигелій 22 грудня 2013 року з яскравістю близько 8 m. ● 5 січня 2014 року Юпітер вступить у протистояння із Землею. Найбільша планета Сонячної системи перебуватиме високо над обрієм, що спростить спостереження за нею в середніх і північних широтах. 9 квітня можемо стати свідками протистоян ня Землі та Марса, а 10 травня — Землі та Сатурна. ● 19 жовтня 2014 року комета C/2013 A1 (Siding Spring) пройде на відстані лише 110 000 кілометрів від Марса — рідкісна подія! Для порівняння: середня відстань від Землі до Місяця стано вить близько 384 000 кілометрів. Науковці спостерігатимуть за цим небесним тілом із марсоходів та апаратів на орбіті Марса. Комета пройде перигелій 25 жовтня з яскравістю близько 7 m. ● Астрономи й астроаматори з нетерпінням чекають проходжен ня Меркурія по диску Сонця. Його можна буде побачити 9 трав ня 2016 року через оптичні прилади із сонячним фільтром. Спостерігаючи «зблизька» за небесними подіями, переконуєш ся, що всі ми без жодної фантастики є космічними мандрівни ками. Аби відчути свою причетність до життя Всесвіту, варто ли ше зробити кілька доволі простих кроків на рідній Землі. ■

Галактика Сигара «димить» світним газом.

147

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:26

Page 148

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:26

Page III

!MT6-13-disk.qxd

11.11.2013

17:26

Page IV