International Tourism Magazine #5-2017 by International Tourism Magazine Ltd

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

Ж У Р Н А Л

12:11

Page I

П Р О

М А Н Д Р I В К И

Т А

В I Д П О Ч И Н О К

ЖОВТЕНЬ – ЛИСТОПАД

5 (137) ’17

Мандри

«ОНУКИ» Замки

ПОЛЬЩІ Кілти

ШОТЛАНДІЇ Пляжі

АЛБАНІЇ Пустеля

ОМАНУ

ІЗРАЇЛЬ ЧЕХІЯ ІТАЛІЯ ФРАНЦІЯ ГРЕЦІЯ ЄГИПЕТ МЕКСИКА УКРАЇНА

Висячі сади

СИНГАПУРУ

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:11

Page II

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:11

Page 1

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:11

Page 2

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:11

Page 3

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:11

Page 4

Зустрічайте

Celebrity Edge втілення розкоші та майбутнє круїзної індустрії

Грудень – 2018

изайн майбутнього, інновації та неперевершеність — це лише кілька слів, якими можна схарактеризувати новий лайнер. «Родзинкою» суд! на є «Magic Carpet» — платформа, яка зупиняється на кожній з палуб і до! повнює її. Цей неймовірний інженерний витвір є першою в світі консольною платформою заввишки 13 поверхів! На Вас чекає неймовірний комфорт і затишок у каютах, на палубах та в міс! цях для дозвілля від найкращих дизайнерів і суднобудівників у світі! Побачити це, відчути ці емоції — це значить стати частиною історії!

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:11

Page 5

Компанія «Експрес вояж» Вул. Бульварно!Кудрявська, 33!б, оф. 9, м. Київ Тел.: (044) 499!54!54 www.cruisexpress.com.ua Ліцензія АЕ № 272960 від 25.09.13

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:11

Page 6

5 (137) 2017

ПОДОРОЖ НА ПОДІЮ 14 16 Мандри з музикою! Головні музичні події осені. Читай, обирай, вирушай!

VIP!КЛУБ 20 24 Літо «Онуки». На «Євробаченні – 2017» українці відчули гордість за свою сучасну культуру завдяки гурту ONUKA. Ми зустрілися з його «обличчям і голосом» — Натою ЖИЖЧЕНКО.

#INSTATRAVEL 26 27 «Mirum Elounda Villas» на острові Крит від бренд!амбасадора закладу — Марисі ГОРОБЕЦЬ.

ВОЯЖ!КОЛЕКЦІЯ 28 35 7 із 300. Найцікавіші замки ПОЛЬЩІ. Варто лише перетнути західний кордон нашої держави, як відкривається ціла країна замків і палаців. 44 51 ШОТЛАНДІЯ. Мрії про свободу. Замки із привидами, чоловіки у кілтах, мінлива погода, боротьба за незалежність… Із цією країною стільки асоціацій, які так і хочеться перевірити! 54 59 АЛБАНІЯ. Два моря задоволення. Країну називають «останньою загадкою Європи». Але скоро про неї дізнаємося багато, бо її охопив туристичний бум. 60 67 ІТАЛІЯ. Перлини Альп. Найкраще в Доломітових Альпах. Автофотоподорож для естетів і природолюбів. 78 85 ІТАЛІЯ — ФРАНЦІЯ. Хвиля і камінь, або Dolce vita & Art de vivre. «Солодке життя» в Італії та «мистецтво жити» у Франції поєднав екскурсійний автобусний маршрут «Хвиля і камінь».

ПРОФІ!ТУР 36 39 Це перемога! Очільник столичного туризму Антон ТАРАНЕНКО вважає досягненням скасування підрозділу, яким керував, і створення нового. 40 42 5 причин відвідати ІЗРАЇЛЬ від Ганни СЕРОКУРОВОЇ, голови представництва Міністерства туризму Ізраїлю в Україні.

138 Таємна вечірка. «Secret Garden» — це традиційна зустріч туроператора «Join UP!» із партнерами.

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:11

Page 7

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:11

Page 8

ТРОЯНДА ВІТРІВ 66 77 Через ОМАН. Зустріч Нового року серед тепла й екзотики. Автомобільні пригоди друзів у Султанаті Оман.

ДИВА ЗАМОРСЬКІ 86 93 Висячі сади СИНГАПУРУ. Парк із велетенськими штучними деревами — зразок співіснування живої природи і техніки.

«МТ» ДАЙДЖЕСТ До 25!річчя журналу «Міжнародний туризм» — наші найкращі публікації з минулого. 94 98 ЄГИПЕТ. Золото Тутанхамона. Скарби, історії, загадки та містика Каїрського музею. 102 108 ШЕЛЬ ХА. Збережений рай. Сюрреалістичні сни на тему реальних епізодів історії на карибському острові Косумель.

ФОТОФАКТ 110 114 У кадрі — гарне, дивне, загадкове: ■ туманний замок у ЯПОНІЇ; ■ скеля!запитання в АВСТРАЛІЇ; ■ оперний шторм у ІСЛАНДІЇ; ■ королівська дичина у БРИТАНІЇ; ■ водоспадний екстрим у ДОМІНІКАНІ.

ЖИТТЯ ЯК СВЯТО 116 117 Краса в ім’я туризму. Фінали міжнародного та національного туристичних конкурсів краси в Одесі.

УКРАЇНА ЧУДЕС 118 122 ЛУЦЬК. Історія зі смаком меду. У столиці Волині вже навчилися подавати скарби краю з шармом та всією душею. 124 127 КІРОВОГРАДЩИНА. Вівтарі Трипілля. Розкопки трипільського Храму семи вівтарів визнано одним із найкращих археологічних проектів у світі. 132 137 Одного разу під ПОЛТАВОЮ. Від глечиків до ядерних бомбардувальників, від Мазепи до Короленка, від галушок до меду…

КУЛЬТ ПРЕДКІВ 128 131 Вдовиний обід. ■ Дмитрівська поминальна субота. Уривки із книжки Наталки ФІЦИЧ «Культ предків. Нетуристичні звичаї України». ■

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:11

Page 9

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:11

Page 10

1998

2000

2003

2004

2007

2010

2012

Журнал про мандрiвки та вiдпочинок Засновник i видавець — ТОВ «Редакцiя журналу «Мiжнародний туризм» Видається з 1992 року Головний редактор Олександр ГОРОБЕЦЬ Заступник головного редактора Євген БУДЬКО Вiдповiдальний секретар Юлія МАЛА Комп’ютерна графiка та верстка Євгена КРУТОВЕРЦЕВА

На обкладинці: «Висячі сади Сингапуру». Фото Singapore Tourism Board.

Передплата яскравих вражень!

Вiддiл реклами: Тел./факс: (044) 254!5190, 254!5193 E!mail: intour.magazin@gmail.com Вiддiл розповсюдження: Тел./факс: (044) 288!9625 Зареєстровано Мiнiстерством України у справах преси та iнформацiї, серiя КВ, № 2351 вiд 17.01.1997 р. © Журнал «Мiжнародний туризм»

Заповніть квитанцію на пошті, аби не шукати кожного номера нашого журналу в кіосках. Продовжуйте передплату з будь!якого місяця! Журнал виходить щодва місяці — 6 номерів на рік. Має обсяг 136–152 сторінки.

Адреса редакцiї та видавця Кловський узвiз, 15, м. Київ, 01021 Тел./факс: (044) 254!5190/93, 288!9625 E mail: welcome@intour.com.ua

ДЕ ПЕРЕДПЛАТИТИ?

Представництва у Канадi: Український центр засобiв i розвитку — тел.: (403) 497!4374; факс: (403) 497!4377

У ПОШТОВИХ ВІДДІЛЕННЯХ Оформте передплату з поштовою доставкою в будь!якому відділенні зв’язку України. Передплатний індекс у каталозі ДП «Преса» — 74318. У ПЕРЕДПЛАТНИХ АГЕНЦІЯХ «АС Медіа»: Київ — (044) 500!0506. «Бліц Інформ»: Київ — (044) 593!6816. ДП «Преса»: Київ — (044) 289!0413, 249!5045. KSS: Україна — 0!800 210!270; Київ — (044) 585!8080. «Меркурій»: Україна — 0!800 750!570; Київ — (044) 507!0717. «Періодика»: Київ — (044) 585!3165/66. ЗАПИТУЙТЕ ЖУРНАЛИ «МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ» У МІСЦЯХ ПРОДАЖУ ПРЕСИ! https://uk ua.facebook.com/Mizhnarodny.turyzm

Кольороподiл i друк Видавничий дiм «Рема!Принт» Вул. В. Чорновола, 2, оф. 1, м. Київ, 01135, Україна Тел.: +38 (044) 486!8004, 486!2820 Тираж — 20 000 примiрникiв Перiодичнiсть — 6 випускiв на рiк Цiна договiрна. Передрук матерiалiв — тiльки з дозволу редакцiї. За рекламну iнформацiю вiдповiдає рекламодавець. Рукописи не рецензуються i не повертаються. Думка авторiв публiкацiй не завжди вiдповiдає думцi редакцiї. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть фактiв, власних назв та iмен, iнших вiдомостей несуть автори.

Editor!in!Chief Oleksandr HOROBETS Deputy Editor!in!Chief Yevhen BUD’KO Managing Editor Yuliia MALA Director of Computer Work Yevhen KRUTOVERTSEV Subscription Index 74318 © «International Tourism» Magazine

2016

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:11

Page 11

20.09.2017

12:11

ГОСТИННОСТІ

Page 12

■

!MT_5-17-disk.qxd

Грандіозна Òàêîþ ¿¿ äëÿ âàñ çðîáèòü îäèí ³ç ïðîâ³äíèõ ãîòåë³â Ê³ïðó — «GrandResort»*****. Öå âò³ëåííÿ âñüîãî íàéêðàùîãî, ùî ìàº ³íäóñòð³ÿ â³äïî÷èíêó íà «îñòðîâ³ Àôðîäèòè».

Неозорі піщані береги, теплі прозорі води, гори, зелені долини, античні міста держави та замки хрес тоносців — це Кіпр, острів кохання і насолод. Сю ди їдуть по романтику Середземномор’я. А допома гають відчути її сповна численні кіпрські готелі. Серед найвишуканіших — «GrandResort». Він роз кинувся у прекрасному саду на піщаному березі, не подалік від стародавнього міста Аматус, за 11 кіло метрів від центру Лімасола. Вабить просторою те риторією, широким спектром послуг і неперевер шеним сервісом. Басейн у формі лагуни — поруч із пляжем. Край водойми зливається з горизонтом… Чудові краєвиди відкриваються і з просторих бал конів. Помешкання обладнані за найсучаснішими вимогами: LED телевізор, інтернет, сейф під ноут бук, дзеркала на повний зріст… Цієї зими в готелі пройшла широка реновація — оновлено всі номери! Тут ціла мережа закладів для гурманів: ресторан тераса «Антеа» з місцевою та інтернаціональною кухнями, ресторан «Саламін» — із французькою, італійською, грецькою та азійською кухнями, екзо тичний «Кохілі» — із завжди свіжими морепродук тами, пляжний ресторан «Кіма» — з чудовим буфе том, також ресторан і суші бар «Кіоші» та етнічний

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:11

Page 13

Кіпр – Лімассол

відпустка w w w. g ra n d re s o r t . c o m . c y

зал «Тікунс» із кіпрськими смаколиками. Також на пляжі є бар «Алоха»: соки фреш, екзотичні коктейлі, газовані напої плюс дитячі дискотеки, всілякі шоу та розваги. У різних куточках комплексу чекають жива музика, фольк концерти, танці та анімаційні про грами і навіть вечірні кіносеанси з попкорном. У дитячому клубі «Nino Nina» відданий своїй справі персонал догляне за юними гостями. Во ни розвинуть свої творчі навички і трохи навча ться розмовляти грецькою. Тим часом мами зможуть оцінити новий Spa «Муза» з його програмами релаксу, антистресу

та відновлення краси тіла. Розкішний приват ний «Spa Suite» пропонує лише найкраще. Безкоштовно для всіх гостей — оздоровчий центр із критим басейном, гідромасажною ван ною, лазнею та сауною, заняття з аеробіки та пілатесу. Великий теніс, водний спорт, екскурсії, уро чистості в найбільшому конференц залі на Кіпрі… Усе це теж тут, у «GrandResort». І все складаєть ся у грандіозну картину вашого відпочинку! За допомогу в підготовці матеріалу дякуємо готелю «GrandResort».

НА ПОДІЮ

12:11

Page 14

■

Р О Д О П Âîñåíè òàê ñóìóºø çà òåïëèìè äíÿìè. Òà º ñïîñ³á äîäàòè ñîíöÿ ³ íàñòðîþ. Ìóçèêà! Öå ÷è íå íàéêðàùèé ÷àñ, àáè ãàéíóòè íà ÿêèéñü ìóçè÷íèé ôåñò, ðîçâ³ÿòè äåïðåñ³þ, à ìîæå, é ç³ãð³òèñü ó òðîï³êàõ. Þë³ÿ ÌÀËÀ

МАНДРИ З МУЗИКОЮ!

20.09.2017

!MT_5-17-disk.qxd

Музичний гейзер Що:

музичний фестиваль різножанрової музики Де: Рейк’явік (Ісландія) Коли: 1–5 листопада Інфо: icelandairwaves.is Один із найбільших у світі музичних фестів «Ice land Airwaves» збирає представників і поціновува чів альтернативної музики з Європи та Америки. Подія відбувається у Рейк’явіку щороку, почи наючи з 1999 го. Відтоді вона здобула міжнарод ний авторитет. Журнал «Rolling Stone» відгукнувся про неї як про найстильніший музичний вікенд серед жанрових фестивалів Європи. «Iceland Airwaves» не має головної сцени: виступи відбуваються у різних клубах, залах, на відкритих площадках і на віть у музеях міста. Одна з найкреа тивніших сцен розташована у спа комплексі, де танцмайданчиком ви ступає басейн із термальною водою. Програма фестивалю орієнтова на на пошук нового звучання у сучас ній музиці. Приєднатися до цих неор динарних пошуків можна за 135 євро.

Гурманам меломанам Що: Де: Коли: Інфо:

фестиваль альтернативної музики Утрехт (Нідерланди) 9–12 листопада leguesswho.nl

Унікальний фестиваль альтернативної музики «Le Guess Who?» цьогоріч відбувати меться в мальовничому Утрехті вже води надцяте поспіль. Вирізняється цей фест розмаїттям му зичних жанрів. Тут можна почути інді рок, даб степ, етно блюз, хіп хоп і багато інших стайлів, іноді маловідомих. Головні критерії для відбору артистів для участі в заході — оригінальність, експериментальність і повна відсутність попсовості. Це свято для справж ніх музичних гурманів. Серед хедлайнерів цьогорічного івенту — «Perfume Genius», «Songhoy Blues», «Einheit Brоtzmann», «Magma», «Shabazz Palaces», «Jerusalem In My Heart» і багато інших. Придбати квиток на всі чотири дні фести валю можна за 100 євро.

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:11

Page 15

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:11

Page 16

Вершини блюзу Що: Де: Коли: Інфо:

міжнародний фестиваль блюзу Люцерн (Швейцарія) 11–19 листопада bluesfestival.ch

Звуки з під

Щороку в листопаді Люцерн стає містом музики. На вулицях і площах звідусіль луна ють блюзові ритми «Lucerne Blues Festival», бо виступи відбуваються в готелях, барах і ресто ранах. А головне дійство розгортається на сцені «Grand Casino», яке стає центром фесту. Вартість квитка на переважну більшість концертів не перевищує 150 швей царських франків, а ось в інших закладах насолодитися блюзом можна абсо лютно безкоштовно. Ба навіть за келихом хорошого вина, споглядаючи мальов ничий Люцерн. «Lucerne Blues Festival» визнано одним із найбільших у світі блюз фестом. Тисячі прихильників цього музичного напряму приїздять сюди. Тут виконують усі різновиди стилю — від класичних blues, rhythm&blues, blues rock до модно го нині electric blues. Серед виконавців — не лише європейські зірки блюзу, а й артисти з різних куточків світу.

Диско в океані Що: Де: Коли: Інфо:

музичний фестиваль Сингапур 17–20 листопада www.itstheship.com

Унікальний музичний фестиваль «It’s the ship!» вирізняється масштабами та локацією. Величезний круїзний лайнер «Mariner of the Seas» на чотири дні пере творюється на найбільшу дискотеку в Азії. Дійство відбувається посеред океану. Тан цювальний марафон розпочинається в морській гавані Сингапуру і завершуєть

ся на золотому пляжі тропічного острова Лангкаві. Щороку участь у диско круїзі бе руть близько 3500 осіб. Організато ри запрошують провідних діджеїв світу. Серед хедлайнерів «It’s the ship!» були такі зірки електронної музики, як DJ Isaac, Dj Kaskade, «Showtek», Dj Carnage, та багато інших монстрів клубних ритмів. Вартість музичного круїзу почи нається від 412 доларів. За цю ці ну отримаєте музичний «відрив» з усіма перевагами круїзного відпо чинку.

сомбреро Що: Де: Коли: Інфо:

фестиваль музики мар’ячі Сан"Антоніо (США) 26 листопада – 2 грудня mariachimusic.com

Щороку запальні мексиканські музики мар’ячі змагаються за право називатися най кращими на фестивалі «Mariachi Vargas Ex travaganza» у Сан Антоніо. Мар’ячі — один із найвідоміших жанрів мексиканської музики. Його вважають не ли ше надбанням країни, а й світовим культур ним спадком. Американський фест мар’ячі був заснований у 1995 році. Цілий тиждень різноманітні перформан си віртуозів у сомбреро звеселяють і роз чулюють серця глядачів. Участь у змаганні беруть виконавці з усіх кінців Америки. Фес тиваль поділяється на частини: вокальні зма гання, групові виступи та змагання серед авторів текстів. У відповідних номінаціях ви значають найкращих. Крім усього, можна відвідати вокальні та інструментальні май стер класи.

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:11

Page 17

Гірськолижні тури Італія, Франція, Австрія, Швейцарія Лижні тури до Італії — від 565 євро / 8 днів Лижні тури до Австрії — від 560 євро / 11 днів Лижні тури до Франції — від 395 євро / 13 днів Лижні тури до Швейцарії — від 295 євро / 12 днів Туристична компанія «Artex’94» Вул. Грушевського, 28/2, оф. 54, Київ, 01030 Тел.: (044) 253+0009 (107); (050) 550+1122

www.artex.com.ua

Ліцензія АГ № 580619 від 05.10.2011 (термін необмежений)

«АРТЕКС’ 94» — найкращі тури за найкращими цінами до 100 країн світу! Від бюджетного до VIP+відпочинку — на сайті www.artex.com.ua

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:11

Page 18

Тайський опен ейр Що: Де: Коли: Інфо:

музичний фестиваль просто неба Пхетчабурі (Таїланд) 9–10 грудня www.bigmountainmusicfestival.com

«Big Mountain Music Festival» (BMMF) був визнаний найкращим серед фес тивалів просто неба у Південно Східній Азії. Уперше захід відбувся 2000 року. Орієнтований на азійську публіку, він має чималу аудиторію й серед європей ців. Загальна кількість відвідувачів перевищує 70 тисяч. 9 сцен дають змогу насолодитися неосяжним діапазоном музики від зна йомих стилів поп, рок та електроніки, до екзотичних азійських, таких як «лук тхунг» (тайський різновид кантрі) та фольклорний «молам». Події локалізуються на території гольф готелю «Kaeng Krachan Country Club», неподалік від популярного курорту Хуа Хін, що за 2 години автобусом від Банг коку. Окрім величезних сцен зі спецефектами, є фестивальний табір і майдан чики для гольфу, баскетболу, тенісу, волейболу та футболу. Вдале поєднання музики, танців і спорту!

Аж лід тане! Що:

музичний фестиваль на гірськолижному курорті Де: Заальбах"Гінтерглемм (Австрія) Коли: 14–17 грудня Інфо: www.raveonsnow.com «Rave on Snow» — це фестиваль елект ронної музики на славнозвісному австрій ському курорті Заальбах – Гінтерглемм. Ці два містечка поєднані шаттлами та канат ною дорогою, а ще мають спільні підйом ники й разом утворюють повноцін ний відпочинковий комплекс у го рах. Безліч лижних трас, оренда спорядження, найкращі інструкто ри та білосніжний сніг приваблю ють тисячі гостей. Щороку тут відбувається за пальний фестиваль «Rave on Snow». Провідні європейські діджеї ре тельно відбираються організато рами свята. Виступи розподіля ються між трьома локаціями: від крита сцена на піку гори, закрита сцена на курорті та головна сце на просто неба, на морозяному повітрі Альп. Але від музики стає так жарко, що аж лід тане!

Картата Джакарта Що: Де: Коли: Інфо:

фестиваль танцювальної музики Джакарта (Індонезія) 15–16 грудня www.djakartawarehouse.com

Індонезійський фестиваль танцювальної музики «Djakarta Warehouse Project» уже 7 років є визначною подією в світі «club dance music». Подію прирівнюють до її всесвітньо відомих побратимів, таких як «Tomorrow land» у Бельгії та «Burning Man» в Америці. Нескінченні концерти відбуваються в най більшому виставковому центрі Джакарти «JIExpo Kemayoran». Окрім головної сцени, також будуть розташовані додаткові два стейджі. Організатори завжди дбають про найкращі спецефекти й декорації від про відних американських лейблів, тож споді вання у глядачів великі. Загалом фестиваль відвідують понад 70 тисяч людей. Цьогоріч тут очікують таких зірок клубної музики, як DVBBS, «Flume», «Galantis», «R3 hab», Tiesto, «Major Lazer», DJ Snake. Тож ко му до вподоби такий музичний стайл — вел кам до Джакарти!

Фото надані організаторами подій.

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:11

Page 19

КЛУБ

20.09.2017

12:11

Page 20

■

!MT_5-17-disk.qxd

Літо ОНУКИ

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:11

Page 21

Íà «ªâðîáà÷åíí³ – 2017» óêðà¿íö³ â³ä÷óëè ñïðàâæíþ ãîðä³ñòü çà ñâîþ ñó÷àñíó êóëüòóðó çàâäÿêè ãóðòó ONUKA. Àëå ãóñòà ÷åðãà ë³òí³õ âèñòóï³â êîëåêòèâó ïî ñâ³òó âèêëèêàíà íå öèì.

Ніщо не є випадковим. Низка подій іде поруч з ідеями та смислами, які в потрібний момент утворюють дивовижні комбінації. Так на світ народжу# ється щось цілісне — світи та концепції, ширина й глибина яких зростають і помножуються. Історія ONUKA — яскравий приклад цього. Два талановиті музиканти — Євген Філатов і Ната Жижченко — при# йшли до створення спільного музичного проекту з чималим творчим багажем за плечима. Євген — досвідчений саундпродюсер, ідеолог і фронтмен «The Ma# neken». Ната — екс#вокалістка діп#хаус#тріо «Tomato Jaws» і групи «Kooqla». Разом — міцний творчий тандем, у якому він відповідає за передове, акту# альне звучання, а її можна назвати «обличчям і душею» проекту. Власне, «ону# ка» — це саме вона, Ната. Улюблена онука свого дідуся — відомого на всю Україну майстра народних інструментів Олександра Шльончика з Чернігова. Найцінніший його подарунок — сопілка, зроблена своїми руками. Нині це свого роду символ проекту ONUKA. Їхня творчість — це міст між минулим і майбутнім. Багата спадщина української етніки в контексті стильної сучасної електроніки набуває нової ваги, статусу та шляхетності. ONUKA донесла це до широкої аудиторії пе# реконливо й зі смаком. «Душа проекту» відповіла на запитання нашого журналу. — Наталю! Хтось скаже, що ONUKA — це цікавий перетин стилів, а хтось — що це вихолощення народної музики... Як ви самі пояснюєте феномен? — Вихолощення? Не певна, що розумію, зміст цього слова стосовно музики. Для мене все значно простіше: протягом життя на мене впливало багато різної музики — від української етнічної до сучасної електронної. Це природно для кожного музиканта — шукати своє звучання, спираю чись на різну музику, яку слухаєш. ➧

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:11

Page 22

— Ваш дідусь навчив вас у чотири роки грати на сопілці. Як ви від тієї сопілочки прийшли до електронної музики? — У дитинстві брала участь у багатьох музичних конкурсах. Так, грала на сопіл ці з чотирьох років, мала успіх у цьому, але згодом зрозуміла, що не готова пов’язува ти все життя лише з академічною, народ ною музикою. У юності захоплювалась «електроні кою». Це швидко стало основною спра вою, якій я присвятила майже десять ро ків. Виступала як діджей, фронтмен про ектів «Tomato Jaws» і «Kooqla». Потім була довга пауза: я не займалася музикою, шукала себе, свій шлях. Резуль татом цього пошуку став цілковито новий проект — ONUKA, в якому мені та моєму чоловікові Євгену Філатову вдалося поєд нати все те, що надихало в музиці протя гом життя. Я нарешті відчула у творчості сьогодення — через правильний зв’язок мого минулого з моїм майбутнім. — Цікаво… Чи можете назвати світові аналоги вашої творчості? Можливо, хтось вас надихає? — Мої улюблені артисти протягом ро ків не змінюються. Це Бйорк, Метью Гер берт, «Portishead». Звичайно, слухаю бага то сучасної музики, але на мою творчість впливають саме ті артисти, котрі справи ли на мене враження, мабуть, вісім десять років тому. Вважаю, це природно. Найбіль ше враження на людей справляє та музи ка, яку вони слухають у віці десь між 18 та 23 роками. — Україні та Європі запав у душу ваш позаконкурсний виступ на «Євробаченні». Яку реакцію на нього почули особисто ви? І чи не завдяки йому все ваше літо пройшло на українських і закордонних фестивалях? — І так, і ні. Для нас важливим був ви ступ на фестивалі в Голландії «Eurosonic», який відбувся ще на початку цього року. Саме там збираються фестивальні про моутери з усього світу, щоб подивитися на нових артистів і доповнити свої про грами маловідомими, цікавими проекта ми. Нас там обрали у вісімку найкращих серед 400 гуртів. Фестивалі планують свою програму за здалегідь. Тож «Євробачення», яке прохо дило в середині травня, навряд чи так швид ко дало б результат. Попит на ONUKA у світі зріс, але ефект від «Євробачення» ми відчуємо на своєму гастрольному графі ку аж восени. Що ж до реакції на виступ під час «Єв ро», то вона була позитивною — і тут, в Ук раїні, й за кордоном. Надходило багато листів. Приємно! Виступ на конкурсі привернув увагу до нашого релізу VIDLIK за межами Украї ни. Якийсь час ми очолювали чарт елект ронної музики «iTunes» у Великобританії. Про таке навіть і мріяти не могли!

— Багато подорожей принесло й літо. Почали ви з України. Червень. Чернігів. Академічний театр імені Шевченка. Не занадто «академічно»? — Ні, бо то моє улюблене місто. Я обож нюю подорожі до Чернігова. Там живе моя бабуся. То світ мого дитинства, де завжди затишно та спокійно. Мабуть, це стосу ється міста загалом. — Вас не злякав прифронтовий Маріу5 поль на початку літа? Бо в кінці літа ба5 гато говорили про те, чи безпечно проводи5 ти там футбольний матч… — Ні, «MRPL City» — то був один із най кращих фестивальних виступів цього літа. Нам дуже сподобалося! Туди приїхало ба гато відомих українських виконавців. Ра зом ми створили справжнє музичне свято Зі своєю бабусею, бандуристкою Валентиною Шльончик.

— Які враження від славетного угорсь5 кого фесту «Sziget»? — Це один із найбільших фестивалів у світі. Там немов розташоване серце сві тової музичної індустрії, яке б’ється в такт із серцями сотень тисяч шанувальників музики з усіх країн. Це дуже цікавий до свід, який потрібен для розуміння того, що музика — найкраща мова спілкування з поміж усіх, бо її розуміє кожен. — В Австрії ви стали хедлайнерами між5 народного фестивалю з бодипейнтингу, а простіше — з малювання по тілу. Самі не пробували «малюватися» чи малювати? ➧ Один із перших виступів Нати Жижченко.

Виступ на «Євробаченні» привернув увагу до на+ шого релізу VIDLIK за межами України. Ми очо+ лили чарт електронної музики «iTunes» у Велико+ британії. Про таке навіть і мріяти не могли! ■ для міста, якому це зараз дуже важливо: відчувати себе Україною. — Чим запам’яталося польське Катовіце? — Останні два роки багато виступаємо в Польщі. Це країна, де комфорт і спокій гармонійно поєднані з розвитком куль тури, бізнесу, промисловості. Катовіце — невеличке містечко, одне з наймолодших у Польщі, але там дивовижна архітекту ра. Здається, що деяким будівлям двісті триста років, але ні, це просто дуже точ на стилізація.

Із чоловіком і колегою Євгеном Філатовим та Піфом.

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:11

Page 23

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:12

Page 24

сусідня країна залишається для більшості з нас туристичною та культурною «білою плямою»… — Так, цей пробіл варто заповнити. Фестиваль «Electric Castle» не схожий на всі інші, адже він проходить на терито рії старовинного трансільванського зам ку Банффі. Похмуре, готичне місце, яке дуже контрастує з концертними сценами й аудиторією. Окрім того, «Electric Castle» виявився найкращим за все наше літо за підбором артистів. Неосяжний lineup мрії, заради якого я залюбки поїхала б туди і як зви

чайна туристка. Якби ми мали на це час. (Усміхається). — «Буковель», Східниця, «ЗахідФест» на Львівщині — й одразу Канада! Як вам контрасти, публіка, самі краї? Яким вий5 шов останній акорд літа в ONUKA? — Контрасту я не відчула. Це просто дуже різні місця. «Буковель» — місце сили. Серед гір і свіжого повітря — там завжди почуваєш себе бадьоро та натхненно. Канада — це наша найскладніша подо рож. 36 годин у дорозі, багато випробувань. Але все пройшло дуже добре. Ми виступи ли 24 серпня, в День незалежності України, у парку «Lansdowne» в Оттаві. Публіка там уже знає нашу музику. Відпрацювали на всі двісті відсотків і, здається, склали цей іспит. Тож мали трохи часу, щоб відпочи ти. А з початку вересня — знову в дорогу! — Розкажіть про свій новий альбом. Із чого складається MOZAЇKA? — Нещодавно ми презентували першу пісню із цього альбому — VSESVIT. За від гуками багатьох музичних видань, вона дуже відрізняється від того, що раніше ви пускала ONUKA. Начебто більш позитив на та світла. Що ж, не буду цього запере чувати — все саме так. Хотілося нового настрою в моїй музиці. Але назва MOZAЇ KA — ще й через те, що за одним треком не варто робити попередні висновки що до звучання всього нового альбому. Він обіцяє бути дуже різним. Робота над ним іще триває… ■ Фото з архіву гурту ONUKA

Ми презентували пісню з нового альбому MOZAЇ+ KA. За відгуками, вона дуже відрізняється від то+ го, що раніше випускала ONUKA. Начебто позитив+ ніша, світліша. Що ж, не буду цього заперечувати. ■ Ната і Євген — у проекті «Щирі», кошти від якого пішли на розвиток регіональних етнографічних музеї в України.

— У цій подорожі ми віддали перева гу унікальному музею синтезаторів. Ма буть, він найбільший у світі. Це справжній рай для музиканта. Шкодую, що саме в Австрії з нами не було нашого саунд про дюсера Євгена Філатова. Він би там і за лишився. (Усміхається). Щодо малювання по тілу — це не мій стиль. Але нещодавно я зробила собі нове тату. Дуже рада із цього приводу. Виникла крута ідея, і я її зреалізувала, не вагаючись. — Що скажете про румунський фест «Електричний замок»? Парадокс, але ця

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:12

Page 25

20.09.2017

TRAVEL

12:12

Page 26

â&#x2013;

marysyagorobets

#MC #TVhost#TravelJournalist

!MT_5-17-disk.qxd

2,200 posts 19.5k followers 595 following

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:12

Page 27

marysyagorobets «MIRUM Elounda Villas», Crete, Greece

● ● ●

❤ 5788 Ви коли небудь мріяли про розкішну віллу з басейном та садом, приватним пляжем та... сусідом Зевсом?! :) На Криті, острові богів, мрії мають унікальну властивість — ставати дійсністю. Головне — чітко знати, де шукати і під яким номером. Буквально. :) Здаю основні паролі та геолокацію: 10 вілл перлин у короні «Mirum Elounda Villas», у найфешенебельнішому районі Криту, легендарній Елунді, пляжі якої мають «Блакитний прапор» — міжнародний знак екологічної чистоти. За 15 років відвідин різних куточків Криту можу сказати однозначно — це чиста правда. Лагіднішого моря годі й шукати. Тож недовго думаючи я вирішила влаштувати собі фотосет на Villa #17, аби одразу візуалізувати себе власницею розкішної 900 метрової вілли із власною територією на 4875 «квадратів», білосніжними пляжем, причалом, а головне — феєричним краєвидом смарагдової бухти Мірабелло та острова з венеційською вежею XV століття... Процес утілення мрій пішов. Фото — на доказ. Поки в небесній канцелярії розглядають мою заявку на віллу, я в ролі Brand Ambasador Mirum в Україні буду рада допомогти вашим #dreamscometrue :) Просто зазначте в темі листа: #МРІЯнаВІЛЛУ #Welcome #followme # Greece #Греція #Crete #Крит #Elounda #MirumEloundaVillas #simplyluxury #mustsee #LuxuryEstate #нерухомістьБогів #MarysyaGorobets #brandambassador #InternationalTourismMagazine #журналМіжнароднийТуризм #lifeisatravel #dreambig

20.09.2017

КОЛЕКЦІЯ

12:12

Page 28

■

!MT_5-17-disk.qxd

www.polscha.travel

7із 300

Найцікавіші замки Польщі Фото ПТО

Âàðòî ëèøå ïåðåòíóòè çàõ³äíèé êîðäîí íàøî¿ äåðæàâè, ÿê â³äêðèâàºòüñÿ ö³ëà êðà¿íà çàìê³â ³ ïàëàö³â. Ó Ïîëüù³ ¿õ — óö³ë³ëèõ, çðóéíîâàíèõ, â³äíîâëåíèõ — ïîíàä òðèñòà! Ìè ðîçêàæåìî ëèøå ïðî ñ³ì, îìèíàþ÷è ñòîëè÷í³. Â³êòîð ÑÈÄÎÐÅÍÊÎ

20.09.2017

12:12

Page 29

Фото О. ГОРОБЦЯ

!MT_5-17-disk.qxd

Стародавні замки розкидані по всій Польщі, починаючи просто з українського кордону. Між ними можна прокладати спеціальні замково палацові маршрути, можна відвідувати їх при нагоді, а можна оселитися в одному з них і провести вік енд або відпустку, як справжній шляхтич або шляхтянка, бо той замок перетворено на готель.

Червоний дракон МАЛЬБОРК Найбільший готичний замок у Європі (21 га) червоним цег ляним змієм застиг над річкою. Навіть для людини з ХХІ сто ліття цей велет видається нереальним. Що й казати про серед ньовічні часи: тоді він просто лякав. Тільки нині одноймен не містечко доросло до розмірів твердині. Дебелі вежі, глибочезні рови, височезні й товстезні стіни, наповнений водою канал навколо замку... А всередині гості потрапляють у лабіринти сходів, переходів, казематів, світлиць, підземель, капличок і вже не вірять, що звідси можна вийти. Історія замку почалася, коли 1226 року князь Конрад Ма зовецький запросив до Польщі лицарів Тевтонського ордену, аби ті втихомирили язичників прусів. За угодою, хрестонос ці осіли на відвойованих землях і збудували замок, який став столицею ордену. Близько 40 років замок перебудовували і до будовували. Його оперезали ровами і рядами мурів, додали жит

ловий квартал і Палац магістрів — цей комплекс дістав назву Середній замок. Потім звели Нижній, до якого увійшли зброй на палата, ливарня, стайні та броварня. Твердиня вистояла навіть протягом 13 літньої війни між дер жавою хрестоносців і Польщею. 1410 року, після поразки тев тонської армії під Грюнвальдом, вона врятувала орден від оста точної загибелі. Після битви польський король Ягайло вирі шив захопити і Мальборк. Облога тривала три роки, та хресто носці свого гнізда не здали. Тепер тут щороку відбувається гран діозне дійство «Облога Мальборка». У ХV столітті Мальборк став головним політичним, військовим, економічним і релі гійним центром краю. З усіх війн Мальборк найдужче постраждав від Другої сві тової. Потім його відновили та відкрили в ньому музей. Замок внесено до Списку всесвітьньої культурної спадщи ни ЮНЕСКО. Тут розташовані колекції бурштину, старовин ної зброї, посуду, прикрас... Надворі проводяться лицарські турніри, а в залах — урочистості, концерти, конференції… Вно чі вражають світлозвукові дійства. Та головне — всяк, хто при ходить сюди, може побачити справжню середньовічну тверди ню майже такою, як у часи хрестоносців. Діставатися через Гданськ (60 км). Відкрито щодня, крім понеділка. У квітні – жовтні — з 9:00 по 19:00, а в листопаді – квітні — лише з 10:00 до 15:00. Інфо: www.zamek.malbork.pl.

Page 30

Біле мереживо

КРАСИЧИНА Від прикордонного перепускного пункту Ше гині в Україні до польського Перемишля — яких ось 10 кілометрів. Ще 10 — і ви у Красичині. Справді, що то за краса! Замок у містечку Красичин є найбільшою ре несансною перлиною Польщі. «Мереживна» спо руда, з візерунчастими прикрасами над мурами й баштами, куполами, сходами і балюстрадами справляє враження не похмурої твердині, а ва фельного торта. Зсередини всі мури замальова ні римськими правителями та польськими вель можами у техніці сграфіто: стіни вкриті спочат ку шаром темного тиньку, а потім — світлого, крізь який продряпано портрети. Прекрасний парк Красичина з екзотичними деревами переходить у ліс, де легко зустріти ди чину і навіть — обережно! — диких кабанів. Це укріплене гніздо для себе звили пани Кра сицькі в кінці XVI століття. Невдовзі Мартин Красицький — до речі, каштелян львівський і воєвода подільський — перебудував його у сти лі «палаццо ін фортецца», яким він є і нині. Тут часто гостював сам король Сигізмунд. Потім спо рудою володів генерал Подільської землі Ян Тар ло, через політичні погляди якого 1726 року має ток розгромило російське військо. В замку меш кали Потоцькі, а згодом — Сапеги. Найчорнішим часом білого замку називають 1939–1941 роки, коли тут побували червоноар мійці. З ненависті до «класового ворога» ті зни щили внутрішні оздоблення, сплюндрували ро динну усипальню, використовували цинкові домовини замість ванн, а шикарні ванни — як туалети… Та відреставрований Красичинський замок не думає про сумне. Тут є елітний готель, ресто ран і винарня, проводяться лицарські турніри, концерти, фестивалі та виставки. Діставатися через Перемишль, що поруч з українським кордоном. Відкрито з квітня по жовтень. В іншу пору — відвідання за попереднім замовленням. Інфо: www.krasiczyn.com.pl.

Фото Є. БУДЬКА

12:12

Фото Є. БУДЬКА

20.09.2017

Фото Є. БУДЬКА

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:12

Page 31

Фото ПТО

!MT_5-17-disk.qxd

РИНСЬКИЙ замок,

Діставатися через Ольштин (80 км). Відкрито щодня. Інфо: www.zamekryn.pl.

Фото «Hotel Zamek Ryn»

Рин — містечко в серці краю Великих Мазурських озер. Власне, воно розташоване на перешийку двох водойм на мальовничому турмаршруті. Над містом, на високому пагорбі, височіє готич на твердиня, побудована тевтонцями в XIV столітті. Значення Ринського замку було стратегічне і для війн із литовцями, і в мирний час: ці щедрі землі забезпе чували лицарів дичиною, рибою, медом... Разом із замком росло і поселення. У середині XVII століття мрії про розвиток розвіяла навала татар, а через півстоліття — чума. Лише у 1723 му Рин здо був міські права, а також привілеї та пільги для по селенців, і місцина поволі ожила. Але в ній знову за панувала похмура атмосфера: у середині XIX століття у замку влаштували жіночу в’язницю. Під час Дру гої світової війни в ньому тримали російських і поль ських полонених, а потім німецьких. Але тепер люди прямують сюди зовсім не з приму су. 2002 року готельєр Анджей Довгялло викупив за мок рівно за 1 мільйон доларів, а згодом відкрив тут чотиризірковий готель. Власник вклав у об’єкт іще 20 мільйонів доларів і, як запевняє, частину душі. Па м’ятка середньовіччя успішно відробляє інвестиції. За замковою традицією, територію готелю розді лено на чотири частини: Чернечу, Лицарську, Мис ливську і Тюремну. В інтер’єрах є фрагменти оригі нальних фресок, готичні портали та склепіння. Зам ковий ресторан у готичному стилі вміщує понад 300 осіб, частує їх старопольськими, шляхетськими та су часними стравами. Конгрес центр має 6 залів і здат ний прийняти до 500 відвідувачів. Чим не гідне існування для замку?

Фото «Hotel Zamek Ryn»

в’язниця і готель

20.09.2017

12:12

Page 32

Зірка ЛАНЬЦУТА Архітектурний ансамбль із чудовим парком зустрічає просто в середмісті містечка Ланьцут, неподалік від України. За оздоб ленням це розкішний палац, а з оборонного погляду — справж ній замок. Рови та бастіони у формі зірки замінюють йому мури. Споруджений ще 1349 року, замок палац пережив свій роз квіт у кінці ХІХ — на початку ХХ століття, в часи князів Потоць ких. Вони провели грандіозний ремонт, додавши до оздоблен ня новітні атрибути комфорту — електрику та водогін. Один із найрозкішніших замків Європи став місцем зустрічі світової аристократії, митців і діячів. Життя вирувало тут до 1944 го. Останній представник роду, Альфред ІІІ Потоцький, утік від «совітів» до Швейцарії, забрав ши 600 ящиків із цінностями. Однак після відкриття музею він передав йому більшість своїх колекцій.

Музей — це 80 житлових і господарських інтер’єрів гранич ної розкоші, повністю збережених або ретельно відновлених. Уявіть, у вигляді оголеної античної скульптури зображений не хто інший як власник замку… Вражає палацовий театр, у яко му декорації відтворюють тирольську вуличку. В театрі не влаш товують вистав, зате в бальній залі молоді музиканти дають без коштовні класичні концерти. У замку є Каретний двір із понад сотнею (!) шикарних екіпа жів, колекція ікон, стайня і манеж, велика оранжерея і ланд шафтний пар на 30 гектарах. А ще — ресторан і готель, де мож на трапезувати й відпочивати у шляхетських традиціях. Діставатися через місто Ряшів (Жешув). Замок — лише за 80 км від українського кордону. Відкрито в будні з 8:45 по 15:00, а у вихідні — з 9:45 по 17:00. Інфо: www.zamek lancut.pl.

Фото Є. БУДЬКА

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:12

Page 33

Фото Е. СОВ

!MT_5-17-disk.qxd

Діставатися через Вроцлав (70 км). Відкрито щодня, крім понеділка. Інфо: www.ksiaz.walbrzych.pl.

Фото Zamek Ksiaz

Ще один замок отримав друге життя завдяки готельєрам і музейникам… «Ксьонж» означає «князь». Справді, він вивищується з королівською величчю. Документована історія споруди почалася в XIV столітті. Замок переходив із рук у руки, і ті руки не завжди були шляхетними: серед власників були відо мі розбійники. Протягом наступних ста років Ксьонж змінював господарів, аж поки в 1509 році його купили Хохберги і він став головною резиденцією цього впливового роду. 1705 року замок перетворили на казкову обитель у стилі бароко. У XIX столітті рід здобув титул герцогів, а його резиденцію по чали відвідувати славетні гості: майбутній президент США Джон Адамс, ро сійський цар Микола ІІ, австро угорський імператор Франц Йосиф... У 1891 році завдяки шлюбній партії з Яном Генрихом XV у сім’ю Хохбер гів увійшла Марія Тереза, яку звали також княжною Дейзі. Про неї розпо відає класичний фільм. Однак після Першої світової війни це відоме подруж жя розпалося. Перед Другою світовою Хохберги втратили значну частину май на, княжну Дейзі виселили. Окупанти побудували тут підземні переходи і ко ридори, що, як вважається, стали штаб квартирою Гітлера. Нині замок Ксьонж із парком — третій за величиною замок Польщі після Мальборка та Вавеля. Найбагатшим приміщенням тут є бальна зала Максиміліана із двома ка мінами та кришталевими дзеркалами. Стіни і підлогу викладено мармуром, а люстри виготовлені з позолоченого липового дерева. У старовинних стайнях досі тримають чистокровних коней. Поблизу є ве лика пальмова оранжерея, створена Генрихом XV для Дейзі. У замку діють музей і культурний центр. Тут пропонують екскурсії, катан ня верхи або в екіпажі. Певно, й чарівна Дейзі так віддавалася романтиці…

Фото Zamek Ksiaz

Княже гніздо КСЬОНЖА

20.09.2017

12:12

Page 34

Фото «Hotel Krasicki»

!MT_5-17-disk.qxd

КРАСИЦЬКИЙ. Від Коперника до Бонапарта На північному заході Польщі, на околиці мальовничого іс торичного міста Лідзбарк Вармінський, на вузькій смузі землі при злитті двох річок, височіє одна з неоціненних пам’яток се редньовіччя Польщі й водночас — осередок сучасного готель ного комфорту. Красицький замок є рідкісним зразком цегляної готики, його називають «північним Вавелем». Але архітектура й атмосфера в нього свої. Замок має потужну головну башту і чотири кутові, склепіння всередині, чудові розписи. Побудований на рубежі XIV і XV століть, він майже 450 ро ків служив резиденцією вармінських єпископів. Звідси санов ники правили краєм, тут вершили суди. Сюди приїжджали ви датні поляки й іноземці. Серед інших — і Миколай Коперник. Адже резиденція єпископів була осередком науки. Тут бували й

державні діячі, польські королі, російський імператор Павло I, шведський король Карл XII і навіть Наполеон Бонапарт. Остан нім вармійським князем єпископом став уславлений польсь кий письменник і комедіограф епохи Просвітництва Ігнацій Красицький. Нині у замку міститься музей цінної спадщини Вармії та Ма зурів з їхніми культурними й науковими традиціями. Замок є активним культурним центром, пропонує проведення ділових зустрічей та організацію відпочинку. Частину комплексу відведено під шикарний готель зі спа цент ром, ресторацією, астрономічною обсерваторією та старовинною бібліотекою. Заклад має престижні світові нагороди. Його часто обирають для відпочинку романтичні пари та родини з дітьми. Діставатися через Варшаву та Ольштин. Відкрито щодня. Інфо: www.hotelkrasicki.pl.

20.09.2017

12:12

Page 35

Фото Z. JEDEN

!MT_5-17-disk.qxd

ЧОХА —

Діставатися через Вроцлав і містечко Суха. Відкрито щодня. Інфо: zamekczocha.com.

Фото ПОТ

Замок мальовничо розташувався на ми сі над Леснянським озером, на кордоні з Чехією. У ранньому середньовіччі тут була дерев’яна фортеця з кам’яними та земля ними укріпленнями. На межі ХІІІ–XIV століть чеський король Вацлав II звів фор тецю вже з каменю. Вона була ласим шма точком для німецьких і чеських лицарів, аристократів і вельмож. У наш час замок Чоха фігурує в бага тьох фільмах і серіалах. А 2014 року й уза галі став аналогом славетної школи чаро дійства Гогвартс із саги про Гаррі Потте ра: тут влаштовують інсценізації епізодів твору за участю туристів. Заслужену популярність серед гостей здобули нічні екскурсії, під час яких у не забутній атмосфері можна дізнатися чи мало цікавого з історії замку, овіяного міс тичними легендами. Чого лише вартий «ко лодязь невірних дружин», звідки іноді чу ти стогін і голосіння... Для тих, хто хоче побачити розкішні інтер’єри, є спеціаль на екскурсія: лицарська зала прикрашена мармуровим каміном у стилі неоготики й дерев’яними різьбленими панелями, сто лова має величезне дзеркало, а княжа спо чивальня захоплює старовинними мебля ми. У давніх господарських приміщеннях замку представлено колекцію антикваріа

Фото ПОТ

ту та експозицію реквізиту з різних філь мів, що знімалися тут. У Чосі влаштову ються середньовічні пікніки та дегустації медовухи, лицарські турніри, камерні кон церти, реконструкції історичних подій... До цієї активності має пряме відношен ня замковий готель із рестораном і зала ми, де можна влаштувати хоч конферен цію, хоч справжній середньовічний бал.

польський Гогвардс

ТУР

20.09.2017

12:12

Page 36

■

!MT_5-17-disk.qxd

Â³í ³äå ç ïîñàäè ç³ ñëîâàìè: «Öå ïåðåìîãà!». Î÷³ëüíèê ñòîëè÷íîãî òóðèçìó Àíòîí ÒÀÐÀÍÅÍÊÎ ââàæàº äîñÿãíåííÿì ñêàñóâàííÿ ï³äðîçä³ëó, ÿêèé î÷îëþâàâ, ³ ñòâîðåííÿ íîâîãî. ªâãåí ÁÓÄÜÊÎ

Це перемога!

— Пане Антоне, дозвольте привітати вас із довгоочікуваною структурною зміною в Київській міськдержадміністрації: ви так натхненно писали про неї у «Фейсбуці». Що вона несе? — Замість управління туризму Київсь кої міськдержадміністрації з’явиться управ ління туризму та промоції. Оголошено кон курс на посаду голови. За назвою стоїть велика функціональна різниця. Нове управління стане не лише головним органом туристичної галузі у сто лиці, а ще й структурою з просування міс та в сенсі туристичної привабливості та створення позитивного іміджу. Це по пер

ше. А по друге, ми вже не у структурі де партаменту економіки та інвестицій КМДА, а є окремим підрозділом. У Європі зазви чай ні з чим не об’єднують таку сферу, як туризм, на якому сходиться понад 50 галу зей економіки та культури. Я справді вважаю цю зміну перемогою нашої команди. Тепер є можливість само стійно приймати рішення, проводити дуже багато заходів. З іншого боку, це накладає відповідальність за такі рішення. — Із фінансуванням розвитку туризму буде краще? — Точно не гірше. Бюджети для цієї структури не зменшились. А ось прове

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:12

Page 37

дення закупівель спростилося: матимемо своїх юристів і бух галтерів, які швидше зможуть відпрацьовувати документи. Нове управління матиме також комунальне підприємство — КП КМ ТІЦ (туристичний інформаційний центр), який допома гатиме управлінню в реалізації міської програми, вестиме госпо дарську діяльність, виступатиме консолідатором різних структур у нашій сфері. Звичайно, на наступний рік ми подали бюджетний запит на збільшення фінансування. Але скільки реально нам виділять гро шей, залежить від депутатів і комісій Київради. Досі нам надава ли 16 мільйонів гривень, а ми просимо 32 мільйони. Порівняно з іншими столицями це незначні витрати. Наприклад, Рига ви трачає на розвиток туризму понад 4 мільйони євро на рік, Тель Авів — 6 мільйонів євро, Берлін — 10 мільйонів євро. До речі, одна з причин зростання нашого запиту — проведен ня в Києві фіналу футбольної Ліги чемпіонів наступного року. Щоб отримати багато туристів у травні 2018 го, цей захід потріб но популяризувати вже зараз! — У випадку з новим управлінням ви особисто, даруйте, за що боролись, на те й напоролись: тепер доведеться брати участь у кон5 курсі на посаду… — У даному разі не переймаюся кар’єрним зростанням, важ ливо зробити на своєму місці щось значуще. Я завжди прагнув, щоб у владній структурі кожного регіону був окремий підрозділ із туризму. Бо дуже часто рішення щодо цієї галузі в містах і областях зовсім не залежать від тих людей, які нею опікуються. На жаль, поки що це так навіть на рівні Кабміну: замість Міністерства туризму є лише департамент туризму та ку рортів у складі Мінекономрозвитку. Проблема не лише в тому, що бракує фахівців або фінансування — вона в бюрократичній системі. Такій несамостійній структурі, аби погодити якусь опе рацію, треба пройти складні кола узгодження і затвердження. Тому я й вважаю появу нового управління перемогою. Воно має повноваження, якщо хочете, «міністерства туризму Києва». Може брати участь у міжнародних програмах, працювати на гран товій основі… Нарешті, є власна печатка, бланк — це повноцін на юридична особа.

— Перед ким тепер звітуватиме? — Перед заступником київського міського голови Олексієм Юрійовичем Резніковим, безпосередньо перед Віталієм Володи мировичем Кличком, перед профільною комісією Київради, гро мадськістю… Контролю не стало менше. Змінилася структура ро боти. Раніше, перш ніж вжити якихось заходів, ми узгоджували все з профільним департаментом, потім — із його бухгалтерією, далі — з його юристами та ще з якоюсь його службою, потім усе це надходило до нашого профільного заступника міського голови, і лише після цього можна було, скажімо, здійснити необхідну за купівлю. Два роки ми хотіли спростити цю систему! Тепер очолити управління туризму та промоції КМДА може хтось іще, крім мене, але сам туристичний процес уже матиме нову динаміку й даватиме нові можливості. — Схоже, ви не дуже тримаєтеся за посаду? — Скоріше, не хочу робити на цьому акцент. Зараз командою працюємо в новому УТП, але функціоналу й завдань не стало менше, відповідальність — така ж. Тим паче, ще є громадський простір і робота з учасниками ринку через професійні асоціації. У Європі держустанови дбають про стратегію та ідеологію, а безпосереднім втіленням програм розвитку в країнах і містах за ймаються туристичні альянси, асоціації, турофіси. Вони точно краще знають, що потрібно, і саме там — горнило туристичного процесу. Таке державно приватне партнерство чекає й нас. На ➧

Екскурсія в «київському автобусі».

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:12

Page 38

жаль, поки що не маємо серйозної консо лідованої структури навіть на рівні Києва, хоча громадських туристичних організацій багато. Отже, в туризмі Києва непочатий край роботи, у тому числі в громадській сфері. — Ви два роки на посаді, тож є що згада5 ти. Взагалі — як ви, людина зі сходу Украї5 ни, з його окупованої нині частини, прийшли до столичної мерії? — До 2014 року в Донецьку та по всій Україні я дуже щільно займався подієвим туризмом — наприклад, проводив матчі «Євро – 2012» у Донецьку, деякі наші івен ти відбувалися за кордоном. У результаті я зрозумів, як просувати ті чи інші країни, міста, дестинації через міжнародні фести Стенд України об’їхав головні турвиставки Європи. валі, змагання, конкурси... І зараз у своїй роботі роблю акцент на пропагуванні Киє ва через подієвий туризм. Погодьтесь, у сві ті безліч міст, які прославились однією Навпроти мого вікна щогодини зупиняється чер+ єдиною подією. Потім почалася війна. Я поважаю свою воний двоповерховий екскурсійний автобус. Та+ країну і шаную українське, як і ті побрати ми, з котрими ми підіймали синьо жовтий кий собі індикатор туристичної активності. Цього прапор над Донецьком тоді, коли по місту року туристів у салоні на 30–40 відсотків більше! вже висіли російські триколори. Ми роби ■ ли те, що добре вміли, — пропагували все українське, організовували патріотичні мі — Чи сформулювали ви самі для себе — чому ви обрали бік Ук5 тинги, боролися за український Донбас. На жаль, запізно. Дове раїни? Адже теж перебували в інформаційному полі Донбасу, по5 лося залишати рідні місця. Чому Київ, міськдержадміністрація? Останні роки працювали збавленому українства. — Формулюю це кількома словами: я дуже люблю свою країну по всій Україні, робили багато івентів, дуже активно розвивали події в столиці України. Гадаю, нас помітили, тому й запропону і хочу, щоб мої діти жили в ній. — До речі, у вас нещодавно народився син Лев, вітаємо! вали мені з Олексієм Євченком розвивати столичний туризм. Зго — Дякую! Впевнений, що він тут зможе стати щасливим і бути дом Євченко став радником міністра економіки Айвараса Аб ромавічуса, а я — спочатку заступником голови управління ту корисним своїй країні. На сто відсотків переконаний, що Україна — краща за будь ризму КМДА, а потім і головою. Ніколи не називав себе суперфахівцем із туризму. Але вже сьо яку іншу країну. Бо поїздив світом, побачив тамтешні плюси й годні Київ може багато чого навчити будь яке місто України у мінуси. Запевняю: в нас круто! Треба тільки це довести іншим і плані розвитку цієї сфери. І він, зрештою, це робить. Тісно спів самим собі. Наша біда — те, що часто дивимося в тарілку сусіда працюємо зі Львовом, Запоріжжям, Тернополем, Одесою — об і думаємо, що там смачніше. Біда моїх земляків із Донбасу в тому, що більшість із них ніколи не виїжджали за межі своєї області мінюємося досвідом. й не знають, як живуть інші. У мене ж не було ілюзій. Не було і сумнівів, на який бік ставати. Антон — прихильник — Тож який курс ви взяли, очоливши столичний туризм? туристичної активності — Якраз потрібно було розробляти галузеву програму щодо й навіть екстриму. розвитку туризму, і ми командою це зробили. Насамперед мусили створити інфопростір навколо Києва як безпечного міста. Перша промо кампанія пройшла під слоганом «Kyiv safe and nice». За взірець нам був Ізраїль, який усю свою іс торію успішно долає ту саму проблему. Потім стало ясно, що Київ більше не відштовхує, і його тре ба пропагувати як напрямок вихідного дня. Таке бачення дикту вало нам підходи до організації подальшої роботи, видання рек ламно інформаційної продукції, участь у світових турвиставках, проведення подій, співпрацю з іномовними медіа… Щомісяця в нас гостювали іноземні журналісти, які потім на батьківщині розповідали, що Київ справді безпечний, доброзичливий, недо рогий і щедрий на враження. — І наскільки вдалося спростувати стереотипи? — Вважаю, злам в уявленнях про Київ і Україну відбувся. Але потрібно продовжувати в тому ж дусі. Звісно, якби нам такий рек ламний бюджет, як у Риги, можна було б і ролик на CNN запус тити. Та це коштує 300–400 тисяч євро, а в нас весь бюджет — менше 600 тисяч євро.

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:12

Page 39

— Колись Україна вже крутила туристичний ролик на CNN. Про це багато говорили, але реально його крутили лише кілька разів. — У цій справі дуже важлива система. Скажімо, зараз у нас щомісяця виходять різні публікації про Київ у бортових журна лах міжнародних авіаліній та поїздів «Інтерсіті»… — Кількість іноземних туристів зростає? — Із 2014 року їх побільшало майже удвічі: якщо тоді було 850 тисяч, то цього року розраховуємо на 1,5 мільйона. Найвищою позначкою довоєнного рівня була 1,8 мільйона — її ми досягнемо максимум до 2020 року, а може, й значно швидше, враховуючи фінал футбольної Ліги чемпіонів у Києві. Якщо перед війною середня тривалість перебування інозем ців у готелях Києва становила 1,8–2 доби, то зараз — 2,4–2,6. Ну, а потік українських туристів до столиці зріс майже утричі й досяг 3 мільйонів. Це надзвичайно важливо не лише з еконо мічного боку, а й для консолідації нації. — Що ще вважаєте своїми досягненням за останні два роки? — Напевно, це той фідбек, та віддача від туристичної громад ськості, яку відчуваємо зараз. За відгуками працівників турбізне су, для них нині все стало простішим, зрозумілішим, вони бачать нашу роботу. Колеги без проблем можуть зайти до нас, знайти порозуміння з будь яких питань. І це головне. Якщо ж предметно і практично, то… Майже на 80% зреалізо вано цільову міську програму за півтора року до її завершення. Зроблено банальні, але важливі речі, яких Україна не мала всі 26 років: туристично інформаційні центри в аеропортах, туристич ний портал міста, туристичний мобільний додаток, ID картка «Київ пасс»... Якісно по новому беремо участь у міжнародних заходах. У минулі роки столичний туризм мав суто символічний бюджет, а тепер маємо на що спертися. Нарешті у владних коридорах туризм почали сприймати як га лузь економіки. Коли ми просили кошти на певні заходи, на нас дивилися великими очима: в країні війна — який туризм? А за раз на кожній нараді: туризм, туризм… Мер міста та все керівниц тво особисто переймаються цим питанням. Приємно! Добре було б таке ставлення до турсфери перенести і на рівень держави. На вакансію голови департаменту туризму Міеконом розвитку теж оголошено конкурс. За відповідного керівництва, я впевнений, уже через рік можемо мати Міністерство туризму. І це буде правильно. Бо деякі міністерства у нас вузькоспрямо вані, нішові: інформації, тимчасово окупованих територій… А тут ідеться про надзвичайно об’ємну сферу. Сподіваюсь, якщо екс перимент із «міністерством туризму Києва» пройде успішно — а станеться саме так, — то Міністерству туризму України бути. — Чи відносите ви до своїх здобутків «Євробачення – 2017»? Де5 хто каже, воно не окупилося. — На сто відсотків оцінюю його як перемогу — і свою особис ту, і команди. Ми багато зробили, щоб «Євробачення» відбулося саме у Києві. Повірте, були моменти, коли Одеса наступала на п’яти, і нам довелося повністю викладатися. Для міста конкурс однозначно окупивсь. Але не варто все оці нювати у коштах від квитків, бо гості витрачали ще й на готелі, транспорт, розваги, харчування... Та й це лише маленька частин ка користі. Після пісенного конкурсу, проведеного з великим ус піхом і трансльованого на 200 мільйонів глядачів, Київ отримав позитивний резонанс у всьому світі. До нас поїхало більше турис тів, зросли надходження, інвестиції… Це вплив на роки. У мене навпроти вікна офісу буквально щогодини зупиняється двопо верховий екскурсійний автобус — такий собі червоний індика тор туристичної активності. Цього року він наповнюється на 30–40 відсотків більше! Хіба це не успіх? Організатори «Євробачення» визнали, що за останні 4 роки у плані безпеки Київ підготувався найкраще. Коли у Європі від бувалися теракти, в нас усе йшло без ексцесів. Тепер наших фа хівців запросили до Лісабона допомагати налагоджувати безпеку «Євробачення – 2018».

— Яким ви бачите туристичне майбутнє Києва? Невже лише як «столиці на вікенд»? — На найближче майбутнє — саме так. Поки що не треба гна тися за двотижневими турами, варто сповна використовувати на явний попит. Київ має бути завантажений на всі вихідні. А в будні ми й так є діловим центром України, приймаємо бізнес гостей. На вікенди треба планувати яскраві події. Кияни поїдуть на дачі, а туристи — до столиці. Київ буває клубним, екскурсійним, па ломницьким… До речі, ми — єдине місто в Європі з чистою річ кою, де доступні різні види водного спорту (за це Київ називають «серф сіті»). Китайці полюбляють Київ за те, що тут «можна ди хати»: в них великі проблеми з екологією, а в нас 45 відсотків пло щі столиці становлять парки.

У складі української делегації в Китаї. Травень 2017 року.

У парку «Київська Русь».

У перспективі Київ може стати вагомою альтернативою вже трохи заїждженим європейським містам. Серед іноземної молоді поширився вислів «Київ — це новий Берлін». У нас зараз є бага то того, що колись було на Заході, місто не перевантажене турис тами, заклади харчування працюють не як «конвеєри для турис тів», а пригощають смачно. У нас дешевше, душевніше... Я дуже люблю Київ, люблю те, чим займаюся. Туризм — моє захоплення. Мені подобаються фестивальні події, екстремальні види спорту. Об’їздив багато країн із цікавістю та користю. Зразок туристичного мобільного додатку для Києва ми привезли з Бар селони, «KyivPASS» — з Осло, туристичної навігації — з Лондона… Упевнений, якщо згуртувати таких же захоплених, на Київ че кають великі туристичні зрушення. ■ Фото з особистого архіву посадовця

ТУР

20.09.2017

12:12

Page 40

■

!MT_5-17-disk.qxd

ЕЙЛАТ

Насолодитися водними розвагами та найкращим місцем пляжного відпочинку Розташований на узбережжі Червоного моря Ейлат — най південніше місто країни. Завдяки своєму теплому клімату воно залишається місцем надзвичайних пригод для шану вальників пляжного відпочинку та водних видів спорту про тягом цілого року. Поплавайте на ейлатському Дельфіновому рифі. Унікальна підводна екосистема поблизу чудового пляжу дозволяє відвідувачам спостерігати за життям веселих мор ських істот, перетворюючи купання на дивовижну пригоду.

причин відвідати Ізраїль від Ганни СЄРОКУРОВОЇ, голови представництва Міністерства туризму Ізраїлю в Україні

ПУСТЕЛЯ НЕГЕВ

Відкрити ізраїльську пустелю, сповнену чудес і захопливих пригод Пустеля — не просто порожнє місце, вона вабить безліч чю можливостей. Неповторна природа, історичні пам’ятки та дбайливо доглянуті заповідники відкриють вам свої дива. Тут можна вирушити на велосипедну прогулянку або про їхатися на верблюді, пройти пішохідним маршрутом чи об рати джип ралі пустелею, пережити одну з найбільш наси чених адреналіном та безпечних пригод у вашому житті. Просто складаючи маршрут свого туру Ізраїлем, не забудь те вирушити на південь, щоб побачити деякі з унікальних принад цієї країни.

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:12

Page 41

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:12

Page 42

МЕРТВЕ МОРЕ

Відчути себе на сьомому небі у найнижчій точці Земної кулі Цілющі властивості лазурових вод Мертвого моря, запа морочлива краса пейзажів його узбережжя, незліченні ста рожитності та пам’ятки природи, розташовані в унікально му куточку землі, — усе це робить Мертве море місцем спо кою, натхнення, здоров’я, гармонії тіла та душі. Ви можете полежати на поверхні води, прийняти грязьові ванни або вирушити оглядати околиці — Мертве море сповнене чудо вих можливостей для неповторного відпочинку.

ЄРУСАЛИМ

Торкнутися духовних скарбів світу в столиці трьох провідних релігій Єрусалим — це прогулянка, яка охоплює тисячоліття ду ховної історії людства. Пройдіть пагорбами, на яких стоїть місто, відчуйте унікальне поєднання минулого та сьогоден ня, священного і повсякденного. Одне з найдавніших посе лень світу, святе місто для іудеїв, християн і мусульман — Єрусалим стане для вас місцем зосередження унікального естетичного та духовного досвіду.

ТЕЛЬ+АВІВ

Поринути в задоволення без відриву від справ… або з повним відривом! Закохатись у Тель Авів дуже просто — варто хоча б раз побачити це яскраве та життєлюбне місто. Можна годинами гуляти вздовж його приморського бульвару, який проліг на кілька кілометрів. Тель Авів із його численними клубами та ресторанами не спить уночі. Пориньте в його принади! А вдень неодмінно завітайте на один із найбільших ринків Близького Сходу — Шук ха Кармель, саме тут ви ознайоми теся з неповторним колоритом місцевого життя. Приїхавши до Ізраїлю раз, ви знайдете ще безліч причин завітати до нього знову і знову! Фото надані Ігорем Сальніковим

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:12

Page 43

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

КОЛЕКЦІЯ

12:12

Page 44

■

Çàìêè ³ç ïðèâèäàìè, íåéìîâ³ðí³ ïåéçàæ³, ÷îëîâ³êè ó ê³ëòàõ, ì³íëèâà ïîãîäà, âåðåñêîâ³ ëóãè, áîðîòüáà çà íåçàëåæí³ñòü — Øîòëàíä³ÿ âèêëèêàº áàãàòî àñîö³àö³é, ÿê³ òàê ³ õî÷åòüñÿ ïåðåâ³ðèòè íàæèâî.

Столиця Шотландії з висоти пагорба Калтон хілл.

Íàòàëêà Ô²ÖÈ× «VisitBritain»

Мрії про свободу ШОТЛАНДІЯ

Копія Каменя долі, на якому коронують монархів.

Країна з дитинства знайома з поем та романів, мрія про неї визріває ро ками і одного дня виливається в рі шення побачити й відчути. Тож ми ви рушаємо у подорож і ще не знаємо, що ця стара леді підготувала неспо діванки, до яких ми не готові. ЕДИНБУРГ. Столиця привидів Для подорожі ми обрали початок травня: має бути тепло, але не спекот но. Про всяк випадок узяли теплі речі й склали детальний план подорожі. Та як тільки приземлилися в аеропорту

Единбурга, все полетіло шкереберть. Крижаний вітер пронизував до кіс ток, від нього не рятували всі теплі ре чі, вдягнені одночасно. Тож замість огляду столиці довелося передусім іти по її магазинах. Виявилося, що від вітру найліпше захищають картаті шалі з вовни. Ор намент «тартан» — символ Шотлан дії. Кожен клан має свої, властиві ли ше йому поєднання кольорів. Загалом існує понад 3000 зареєстрованих істо ричних тартанів і ще стільки ж нових. Традиційно з тартанових тканин ши

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:12

Page 45

Единбурзький замок.

я. святого Жил миля і собор а ьк вс лі ро Ко

З мистецьки х колекцій Хо лірудхаусу.

ли кілти. Їх одягають і зараз — не тільки на урочистості, а й просто так, із кедами та курт кою. Чоловіки в кілтах викликають незмін ний інтерес у туристок. Особливо коли на дворі сильний вітер. Ще й спричиняють не порозуміння біля туалетів, де фігурка у спід ничці не завжди означає дамську кімнату. Утеплившись, ми нарешті вирушили на огляд міста. Единбург поділяється на дві час тини — Старе і Нове місто, обидві внесені до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У Но вому найбільш пожвавлена центральна ву лиця Прінсез стріт із краєвидом Единбурзь кого замку, Національною галереєю та готич ➧

Холірудський палац.

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:12

Page 46

Перформанси на Королівській милі.

ним пам’ятником Вальтеру Скотту (адво кат, збирач старожитностей — для шотланд ців він більше, ніж просто письменник). У Старому місті Королівська миля спо лучає Единбурзький замок і Холірудський палац. Перед замком — еспланада, на якій кожного серпня проходить Королівський парад військових оркестрів за участю ко лективів з усього світу.

Единбурзький замок ви сочіє на вершині вулканіч ної скелі. Збудований у ХІІ столітті, він був і королів ською резиденцією, і війсь ковою заставою, і в’язни цею. Від масивних воріт шлях круто підіймає до каплиці святої Маргари ти. Це найдавніша будів ля міста, з романськими стінами та кольоровими

Ресторація на Королівській милі.

Кілти одягають і зараз — не тільки на урочистос+ ті, а й просто так, із кедами та курткою. Чолові+ ки в кілтах викликають незмінний інтерес у ту+ ристок. Особливо коли надворі сильний вітер. ■

Кілти на щодень.

вітражами. Вузький прохід веде до площі, на якій розташовані палац із великим хо лом, прикрашеним зброєю та лицарськи ми обладунками, а також собор, перетво рений на меморіал шотландців, які загину ли у двох світових війнах, і королівська скарбниця. Останньої пропустити ніяк не можна. Серед корон і скіпетрів, укритих діаман

тами та рубінами, виділяється сірий камінь із вбитими в нього залізними кільцями. Скунський камінь, або Камінь долі, — свя щенна реліквія Шотландії. За легендою, його привезла дочка фараона на ім’я Ско та. Вона блукала світом у пошуках своєї землі, аж поки прибула до Шотландії. Від неї, нібито, і пішли племена скотів (шот ландців). Камінь зберігався в аббатстві

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:12

Page 47

Глазго. Собор святого Мунго.

Скуна, на ньому коронували шотландсь ких монархів. Та англійський король Ед вард І (той, що придушив повстання Вілья ма Воллеса) викрав камінь і наказав вмон тувати його в трон у Вестмінстерському абатстві в Лондоні. Відтоді тут коронува ли всіх наступних монархів Британії, в то му числі й нинішню Єлизавету ІІ. У 1996 році (якраз після виходу фільму «Хоробре серце») реліквію повернули Шотландії з умовою, що її «позичатимуть» для коро націй. Уздовж Королівської милі камінь вітали тисячі шотландців. Зараз на цій вулиці більше туристів, ніж місцевих. Приїжджі сновигають між Цент ром спадщини віскі з екскурсіями у вагон чиках діжках та собором Сент Джайслз із каплицею лицарського ордена Будяка, засідання тут веде королева, яка прибу ває до каплиці на чолі пишної процесії в зелених мантіях. Туристів на Королівській милі цікавлять не так пам’ятки, як закапелки. Вони на зиваються «тупики», і кожний має назву. Тут розповідають моторошні історії про привидів, якими славиться столиця Шот ландії. Найбільше їх у кварталі Мері Кінг, де у XVII столітті під час епідемії чуми жи вими замурували всіх мешканців. Тепер сюди ринуть мисливці на привидів з усьо го світу. Наші знайомі з Києва потрапили у це моторошне місце випадково і набралися страху на все життя. Вони забронювали через інтернет номер у 5 зірковому готе лі, який коштував на диво дешево. Номер виявився у підземеллі. Молода пара ви йшла повечеряти, а коли поверталась, увагу привернув музей цього кварталу. Ко ли знайомі зрозуміли, що це за місце, бу ла вже ніч. Хильнувши для хоробрості віс кі, вони вклалися спати, як раптом під лога затрусилася. В обох волосся стало сторч! У темряві вчувалось якесь завиван

Університет Глазго.

ня. У жінки ледь не стався серцевий на пад, та чоловік виявився не з лякливих. Він вискочив із номера й кинувся шукати причину землетрусу. Виявилося, що пря мо під ними була пральня! Але до ранку пара так і не заснула, а наступного дня пе реїхала до готелю в Новому місті. Королівська миля спускається до пала цу Холірудхаус — однієї з офіційних рези денцій британської королеви. У ХІІ сто літті тут заснували абатство, руїни якого можна побачити поруч, у парку. Холіруд хаус, збудований на початку XVI століття, був резиденцією Марії Стюарт, її покої збережено такими, якими вони були. Ма рія, королева Шотландії від народження, королева Франції за чоловіком, претен дентка на англійський престол, вразила світ перипетіями своєї долі. Про неї писа

ли Лопе де Вега, Фрідріх Шиллер, Стефан Цвейг, Леся Українка... У стінах Холіруд ського палацу розігралась одна з драматич них сцен — її чоловік, лорд Дарнлі, убив секретаря королеви Давида Річчо. Невдов зі лорд сам був знайдений убитим, а підозра впала на королеву. Марія Стюарт втратила підтримку народу, втекла до Англії, довго перебувала в ув’язненні, продовжувала вес ти політичні інтриги і зрештою була стра чена своєю кузиною, королевою Англії Єлизаветою І. Син Марії та лорда Дарнлі, Яків І, після смерті бездітної Єлизавети став королем одразу двох країн — Англії та Шотландії. Він переніс останки матері до Вестмінстерського абатства, де вона спо чиває поруч із суперницею. А на століття пізніше Акт про унію закріпив остаточне об’єднання двох країн у Великобританію. ➧

20.09.2017

12:12

Page 48

Солодкі спогади про «острів віскі» — Айлей.

Устаткування для куріння віскі. Кельтський кам’яний хрест.

ИЧ Фото Н. ФІЦ

жами Шотландії їх приймають неохоче. Особливо відрізняєть ся мова. Давня гаельська збе реглася лише на островах, реш та громадян спілкуються англій ською із сильним шотландсь ким акцентом, і їх часом годі зрозуміти.

У замку Ейлен+Донан начебто жив безсмертний Дункан Маклауд із фільму «Горянин». Насправді твердиня належить іншому кланові. А Маклау+ ди тримають… поховальне бюро. Питання свободи і незалежності для Шотландії дуже дражливі. Намагання від окремитися від «старшої сестри» відчува ється на кожному кроці. Чай називають шотландським, а не англійським. Сніда нок готують так, як і в Англії, але ймену ють по своєму. Навіть британські фунти стерлінгів мають інший вигляд, тож за ме

Фото Н. ФІЦИЧ

Та, попри національний колорит, шот ландці почуваються британцями. У 2014 році на референдумі про незалежність 55% громадян висловилися проти виходу з Ве ликобританії. Вони обрали політичний прагматизм та економічну стабільність. Мимоволі в розмовах із місцевими в нас виникали паралелі з Україною. Вони цікавилися, звідки ми, і питали, за що бо ремося. Чи не вперше за всі роки подоро жей Європою ми відчули справжній інте рес до непокірної України і навіть захват від неї. АЙЛЕЙ. Острів віскі та довіри У Глазго панує геть інша атмосфера, ніж у столиці. Гамір на площах, молодь у па

Фото Н. ФІЦИЧ

■

бах, мурали на стінах... Це найбільше міс то Шотландії, відоме завдяки університе ту, музеям і мостам. За день ми встигли від відати собор Святого Мунго — покрови теля міста — і пробігтися музеєм Келвін гроув, найбільш відвідуваним у Британії за межами Лондона. Перлина колекції — «Христос Святого Іоанна на Хресті» Саль

Фото Н. ФІЦИЧ

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:12

Page 49

Фото Н. ФІЦИЧ

!MT_5-17-disk.qxd

Озеро Лох Несс. Зараз вирине чудовисько…

й витрушуючи валізи у пошуках теплих речей: у житлах шотландців дуже холод но. Не дивно, що тут стільки віскікурень! Уранці ми вирушили їх досліджувати. Для відвідин треба записуватися заздале гідь. Деякі ресторани теж бронюють за день два. І це не у високий сезон. За день ми об’їздили всесвітньо відомі віскікур ні, побачили процес виробництва і про дегустували найкращі екземпляри. Поми лувалися килимами синіх пролісків у лі сах. А ще відвідали найдавніший у Шот ландії кельтський кам’яний хрест. Щоб усе встигнути, склали такий графік, що не мали часу на обід. Коли дісталися хреста, були страшенно голодні. Неподалік помі тили столик із якимись контейнерами і табличкою. У контейнерах — свіжі пиро ги, на столі — чай та молоко, навіть порце лянові тарілки й чашки. А на табличці — ціна. Гроші треба класти до скриньки, а здачу — брати самим. І нікого навкруги! Така довіра вражає. ➧

Фото Н. ФІЦИЧ

вадора Далі. Свого часу студенти влаштовували демонстрації проти великих витрат на купівлю цієї картини, але потім до музею шикувалися величезні черги. Наступного ранку ми вирушили углиб Шотландії, бо свої найбільші скарби вона

ховає саме там. Поспішали на пором, який ходить раз на день. Дорога лежала через гори Хайленд, озера та морські затоки. Цю красу ми заледве помічали, ведучи автомобіль із правим кермом. Для євро пейців з континенту це атракціон, незгір ший за единбурзьких привидів. Тримали курс до острова Айлей, де найбільше фаб рик віскі у Шотландії. Напій виробляють із ячменю, який пророщують і висушу ють, палячи торф, що надає йому особли вого димного аромату. Чайки криком сповістили про набли ження до острова. Чоловіки, які були на поромі, висипали на палубу і галасували не менше за чайок. Готелів і ресторанів тут небагато, тож ми винайняли апартаменти з кухнею і ті шилися можливістю відчути місцевий по бут. Відчули тієї ж ночі, цокотячи зубами

Фото Н. ФІЦИЧ

ИЧ Фото Н. ФІЦ

Нессі. арт на Лох Замок Уркх

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:12

Page 50

— Ейлен Донан ». ин ян ор «Г у удів із фільм ла ак М ок м за

Ми ласували смачним лимон ним пирогом із чаєм та молоком, умостив шись на моріжку навпроти хреста, і насо лоджувалися пейзажами. День випав на прочуд гарний, овечки, яких тут тьма, пас лися на зелених лугах, жовтий скельник пах медом. Саме тоді наші плани полетіли шкере берть удруге. Після Айлею ми збиралися до Абердина, на східне узбережжя Шот ландії. Але, закохавшись у місцеві пейзажі, вирішили поїхати до острова Скай, який вважають найбільш мальовничим у краї. Та спершу збиралися відвідати ще одну шотландську знаменитість...

ЛОХ+НЕСС. Чудове чудовисько Дорога до озера вела вздовж морських заток, лісів і квітучих пагорбів. Саме роз квітли рододендрони. Завезені з Індії, ці кущі дуже вибагливі. Ми спинилися біля вказівника, який повідомляв, що сад від критий для огляду. Виявилося, що госпо дарі відкривають його заради збору кош тів на доброчинність. Ще й пригощають домашніми пирогами та чаєм: місцева традиція. Це при тому, що шотландці вва жаються скнарами. На Лох Нессі ми зупинилися у фермер ському котеджі, де кімнати здаються за їжджим. І поцікавилися, чи бачив хто ос таннім часом лох несське чудовисько. На

наше здивування, почули ствердну відпо відь. Мовляв, як випити пляшку віскі, то чудовисько саме прийде. А як віскі буде ірландським, то ще й леприконів приве де. Тож ми вирушили до місцевого пабу, аби пересвідчитись. А заразом — зустрі тися з тією самою знайомою парою, яка постраждала від привидів Единбурга. По тім разом вирушили на пошуки Нессі. Та хоч як ми кликали, чудовисько не з’яви лося. Мабуть, було не вдома. Проте Лох Несс і так не розчаровує. Ми відвідали руїни замку Уркхарт та об’їхали озеро в пошуках хайлендських корів — особливої породи, з довгою шерстю і ку медним чубом. А найдужче вразив водо спад Фоєрс. Недарма шотландський поет Роберт Бернс складав про нього вірші — вони вигравіювані на каменях на шляху до водоспаду. СКАЙ. Первозданна краса Курс — на північ. Ландшафт дедалі су воріший, рослинності менше. Голі пагор

20.09.2017

12:12

Page 51

Фото Н. ФІЦИЧ

!MT_5-17-disk.qxd

Скеля Старий Сторр у тумані острова Скай.

Фото Н. ФІЦИЧ

би, вкриті бурим вереском, сині озера та довгі морські затоки, жовті кущі скельника. Дорога пролягала повз замок Ейлен Донан — той самий, у якому начебто жив безсмертний Дункан Маклауд із фільму «Горянин». Насправ ді твердиня належить іншому кланові, який те пер має чималий прибуток від туристів. Розта шований на місці злиття трьох морських заток, на скелі, до якої веде арковий міст, Ейлен До нан зачаровує. До того ж він гарно оздоблений усередині — без зброї та обладунків, але зі спаль нями й фотографіями власників, великою залою та обіднім столом, за яким раз на рік збираєть ся увесь клан. А бізнес Маклаудів — справжніх, а не з філь му, — теж трапився дорогою. Виявилося, вони тримають… поховальне бюро. Щоб потрапити на острів Скай, не потрібен пором, через морську протоку побудовано міст. Негостинний пейзаж дещо розчаровує. Та це ли ше на початку. Ми оселились у готелі в містечку Портрі, звід ки однаково зручно діставатися туристичних принад острова. Спершу вирішили подивитися

на Басейни феї. Водний потік бере початок у гір ському кряжі, а збігаючи в долину по потоках застиглої лави, утворює мальовничі водоспади й озерця. Добре, що в Единбурзі ми купили пра вильні туристичні черевики, в яких зручно стри бати по слизьких каменях. Наступного дня черевики знову стали в на годі. Ми вирушили до скелі Старий Сторр. Пі діймалися спершу доріжкою, потім стежкою по зарослих мохом каменях. Тим часом ішов дощ, визирало сонце, насувався туман і знову дощи ло. Недарма тут кажуть: «Якщо вам не подоба ється місцева погода, зачекайте п’ятнадцять хви лин». Зате що вище вгору, то більше вражали крає види. Досягши підніжжя скелі, ми сіли віддиха тись і помилуватися первозданною природою. Хоч як важко сюди діставатися, прощатись із цими місцями було ще важче. Проте ми встиг ли дістатися найпівнічнішої точки острова та відвідати музей давнього побуту: будинки з ка меню, солом’яні стріхи, прив’язані тими ж ка менями, аби їх не зірвало вітрами. Схожі будів лі ми помічали і в звичайних селах. Умови жит тя тут непрості, природа сувора. Але дика кра са западає в душу. Шотландія полонила серце своєю первоздан ністю, яскравим колоритом... І відчуттям свобо ди, за яке боролися покоління шотландців і яке відлунням звучить у шумі холодних вітрів. ■

СМАК ЛОХ+НЕССУ Біля озера багато ресторанів, де мож на скуштувати традиційні шотланд ські страви: ■ хаггіс (баранячі або телячі тельбу хи із цибулею, толокном та спеція ми, зварені у баранячому шлунку); ■ пудинги — чорний (гостра кров’ян ка) та білий (сало, цибуля та вів сяне борошно); ■ баранину з ячменем, тушковану в елі; ■ на десерт — вівсяне печиво (його батьківщиною вважається саме Шотландія) та булочки скони, які змащують маслом і джемом та подають до чаю з молоком; ■ славетні пироги — солоні з м’я сом або рибою, солодкі з лимон ною цедрою чи фруктами. Страви ситні, порції великі, ціна ви сока.

■

20.09.2017

12:12

НА ЗДОРОВ’Я

Page 52

■

!MT_5-17-disk.qxd

Âàøå çäîðîâ'ÿ — ВАША НАЙКРАЩА ІНВЕСТИЦІЯ!

Найцінніше, що є у світі, — це, без сумніву, наше здо ров’я. Вкрай важливо про нього дбати і балувати себе заслуженим відпочинком після важких днів, сповнених турбот і клопотів. І де, як не у відомому курортному місті з більш ніж 650 річною традицією, у передгір’ях Круш них гір, в оточенні красивих колонад і унікальних тер мальних джерел? Саме на курорті Карлови Вари можна насолодитись унікальним у своєму роді відпочинком.

Якщо вирішите відвідати Карлови Вари, готель «CARLSBAD PLAZA Medical Spa & Wellness» буде най правильнішим рішенням. Заклад розташований в істо ричному центрі курорту й пропонує клієнтам найшир ший спектр медичних і санаторно курортних послуг у Чеській Республіці, що включають близько 250 видів лі кувальних процедур. У готелі терапевтичні відділення загальною площею понад 3500 кв. м пропонують лікуван

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:12

Page 53

ня у традиційному бальнеологічному центрі «MEDICAL SPA GALLERY» з класичними карловарськими процеду рами, застосуванням води цілющих термальних джерел і сучасними медичними практиками. Вимогливі клієнти можуть скористатись унікальною концепцією індивіду ального лікування в «MEDICAL SPA SUITES» і прийма ти свої процедури в абсолютно приватній обстановці, в одному й тому самому місці, в один і той самий час. А най вибагливіші, завдяки унікальній концепції «MAJESTIC MEDICAL SUITES», зовсім не зобов’язані відмовлятися від комфорту своїх особистих апартаментів і при цьому можуть максимально використовувати лікування. Воно проводиться професіоналами, які забезпечують макси мальний догляд, проводячи лікувальні процедури прос то в номері. До готелю прилягає власна клініка — «Carlsbad Clinic» із високопрофесійною командою лікарів 14 спеціаліза цій. Ці фахівці гарантують проведення всіх процедур на максимально високому рівні. Окрім того, кожен клієнт може під час свого перебування в будь який час відвіда ти унікальний «Wellnessland ALT KARLSBAD» із 7 видами саун і 5 типами басейнів. Готель пропонує 2 чудові ресто рани, 4 бари, конференц зали, казино, салон краси, перу карню та розкішні магазини. У фойє, на додачу до всього, б’є фонтанчик термальної води. Запевняємо, перебуван ня в готелі «Carlsbad Plaza Medical Spa & Wellness» стане найкращою інвестицією у ваше здоров’я!

За допомогу в підготовці матеріалу дякуємо готелю «Carlsbad Plaza».

«CARLSBAD PLAZA Medical Spa & Wellness hotel»*****superior Карлови Вари, Чеська Республіка reservation@carlsbadplaza.cz Tel.: (+420) 353 225 502 www.Carlsbad Plaza.ru #carlsbadplaza

20.09.2017

КОЛЕКЦІЯ

12:12

Page 54

■

!MT_5-17-disk.qxd

АЛБАНІЯ

Два моря задоволення Àëáàí³þ íàçèâàþòü «îñòàííüîþ çàãàäêîþ ªâðîïè». Àëå ñêîðî ìè âñ³ ä³çíàºìîñÿ ïðî êðà¿íó áàãàòî, áî ¿¿ îõîïèâ òóðèñòè÷íèé áóì. Ñåðåä óêðà¿íö³â ¿¿ íàòõíåííî ïðîïàãóº òóðèñòè÷íà êîìïàí³ÿ «Ôåºð³ÿ».

Албанія затишно розташувалася біля лагідних хвиль Ад ріатичного та Іонійського морів, в оточенні своїх більш по пулярних туристичних сусідів — Греції та Чорногорії. Про країну мало відомо, бо до 1990 х років вона була відділена «залізною завісою» не лише від світу, а й навіть від Радянсь кого Союзу. У столиці Тирані правив тиран Енвер Ходжа,

ªâãåí ÁÓÄÜÊÎ, Â³êòîð ÑÈÄÎÐÅÍÊÎ Albanian National Tourism Agency

«сталініший за Сталіна». Уявіть лишень: мешканцям краї ни під страхом каторги і навіть смерті заборонялося спо відувати будь яку релігію, не дозволялося мати власне авто, тримати вдома котів і собак… Але ці похмурі асоціації геть зникають, коли ви приїжджа єте до Албанії. На ставленні до іноземців колишня «завіса»

20.09.2017

12:12

Page 55

позначилася навіть позитивно — люди тут спраглі до спілкування, знайомства з усім закордонним і готові ділитися своїм, національним. Албанський відпочинок — це сонце, одразу два теплі моря, красивущі зелені гори і чимало унікальних пам’яток, у тому числі давньоримських. Хоча ними в Се редземномор’ї нікого не здивуєш. А ось сотні тисяч (!) бетонних кулеметних дзотів по всій країні спантеличать кого завгодно. Ходжа думав боронитися від усього світу і змушував кожну родину будувати собі міні фортецю. Готелів тут безліч, за рівнем вони різні (подекуди албанці лише навчаються туриз му), є і вілли, і неміряно квартир піднайм — «Феєрія» допоможе зорієнтуватися. Без компанії всюдисущих «старших бра тів», без натовпів, без віз, зі смачною та корисною їжею (в країні офіційно заборо нені пестициди при вирощуванні овочів і фруктів), дивовижною природою — так вас зустріне Албанія. Лише дві години пе рельоту — і ви в її столиці Тирані. А звід ти комфортабельним автобусом у супро

Фото Є. БУДЬКА

!MT_5-17-disk.qxd

воді високопрофесійних гідів дістанетеся курорту, який зможете обрати самі. Пред ставники «Феєрії» весь час на місці й го тові надати вам будь яку інформацію 24 години на добу. Якщо вам потрібні захоп ливі екскурсії чи просто корисні поради, наприклад, куди краще піти повечеряти, — з усім цим вони допоможуть. І чи не головне, що вабить наших спів вітчизників: Албанія — це недорого. Тре ба лише при виїзді сплатити 10 євро аеро портового збору. 4 зірковий олл інклю зив — за 50 євро на добу. Безпосередньо на пляжі чудові екологічно чисті фрукти коштують дешевше, ніж у Києві на база рі. Не кажучи про безкоштовні парасолі та лежаки.

Курорти Албанії дуже різні, але є те, що їх єднає. Якщо більшість пляжів Середзем номор’я простяглися зі сходу на захід, то все албанське узбережжя — «упоперек», із півночі на південь. Із цим пов’язана одна дуже приємна особливість: на тутешніх курортах дуже довгий пляжний день — від 7 ранку до 9 вечора. Тобто нам, блідошкі рим городянам, можна засмагати у найбез печніший для цього час і максимально роз слаблятися під лагідними променями, а увечері ще й насолоджуватися яскравим заходом сонця. А ще тут вода дуже добре тримає на плаву, в ній можна лежати зруч ніше, ніж на будь якому ортопедичному ди вані. Комфортніше тільки в невагомості. Отже, до курортів! ➧

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:12

Page 56

Фото Є. БУДЬКА

Готель «Фа Фа»**** на узбережжі Дурреса.

Фото Є. БУДЬКА

Римський амфітеатр у середмісті.

ДУРРЕС. Найбільший, найдешевший і найближчий Широкі піщані пляжі Дурреса проляг ли на 15 кілометрів. Це найпротяжніший курорт країни, розташований найближче (30 км) від столиці. Він славиться як бюд жетний напрямок. Адріатичне море тут не таке, як у Хор ватії або Чорногорії, на піщаних узбереж жях годі чекати кришталевої чистоти во ди. Зате на кам’янистих берегах в інших країнах Адріатики не знайдеш, де так при вільно почуваються сім’ї з дітьми. М’який пісочок, положисте дно, водичка прогрі вається найраніше… І знову таки, у воді — як на дивані!

Ресторація в морі.

Пляжі облямовані низками готелів се ред пальм, магнолій і чудернацьких сосон, схожих на велику зелену цвітну капусту. Плюс ряди ресторацій, кафе, харчевень із національними та інтернаціональними стравами на будь який смак і ощадливий гаманець. Один ресторан зайшов просто в море, з берегом його сполучає вузенький місток. А поруч — Дуррес, одне з найдавніших балканських міст, головний порт Албанії. Греки називали його Епідамнус, римля ни — Діррахіум, італійці — Дурраццо, сер би і болгари — Драч. Тут можна побачи ти найбільший на Балканах (15 000 місць) давньоримський амфітеатр (ІІ ст.), напо ловину схований під сучаснішою забудо

вою — дивна картина! Є гарна мечеть, ста ровинна венеційська башта, палац само проголошеного короля Зогу (справи 1920– 30 х років)… Дужче за палац захоплює білосніжний ажурний портал сучасного коледжу в авангардному стилі — мало не Білий дім! Над блакитним олімпійським басейном — старовинна базиліка… І все ті таки кафе, де кавують городяни і турис ти у розслабленому ритмі тутешніх вулиць.

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:13

Page 57

На заповідному півострові Карабурун.

ХТО ТАКІ АЛБАНЦІ? Це нащадки античного народу іллі рійців. Албанська мова — одна з індо європейських, але ізольована і не має братніх мов. Найвідоміші нині албанці: голлівуд ські актори Джон і Джеймс Белуші, колишній директор ЦРУ Джордж Те нет, відома праведниця мати Тереза… Провідна релігія країни — бекта шизм, поблажлива версія ісламу, що не висуває особливих вимог до одя гу та поведінки й дозволяє вживати алкоголь. 15% населення — христия ни. Країна є взірцем етнічної та ре лігійної толерантності.

Острів Звернец поблизу Вльори.

ВЛЬОРА. Поцілунок морів До Вльори з аеропорту їхати близько двох із половиною годин мальовничими дорогами. І це вже трохи інша Албанія. Саме у Вльорі зустрічаються Адріатичне та Іонічне моря. І це не просто фігуральний вислів або лише суто географічний факт. Вони реаль но різняться за кольором, температурою води та виглядом берегів. Центр міста — це Адріатика, ті ж таки піщані пляжі, зручні для діток мілкі входи у море. Далі на південь — глибше і прозоріше Іонічне море з гальковими пляжами. Поруч розташований мальовничий півострів Карабурун із неймовір

ними дикими пляжами, бухтами та гротами — дістатися можна човном або на авто. «Феєрія» організовує туди екскурсії. Місто Вльора — колишня столиця Албанії. 1912 року тут проголосили незалежність держа ви після 500 річного турецького панування. До 1920 року Вльора була головним містом країни. Туристична інфраструктура з року в рік кра щає і приваблює сюди дедалі більше гостей. Окрім доглянутих пляжів, якісних доріг, ресто ранів і кафе тут залишилися й незіпсовані циві лізацією природні куточки, де можна поброди ти по скелях, посидіти на теплому камінні та від почити у хвойному лісі. ➧

У старі часи албанці мали славу гор дих горян, воїнів і дотримувалися за кону кровної помсти. 1992 року Албанія розпрощалася з тоталітарним режимом, комуністич них лідерів притягли до відповідаль ності, й країна стрімко почала розви вати ринкову економіку. Із 2009 ро ку — член НАТО.

■

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:13

Page 58

Головний курорт Албанської Рив’єри — Саранда. Унікальна антична мозаїка в Бутринті.

САРАНДА. Перлина Албанії Південні ворота країни, найвідоміший ку рорт, Греція без віз і зайвих витрат, пляжі на будь який смак, ресторани, бари, кав’ярні... Усе це — про Саранду. Вона разом із Ксамілом становить Албанську Рив’єру. Курорт розташований на крайньому півдні Албанії. Від аеропорту Тирани сюди їхати по над 5 годин. Але це дорога в рай! Така собі екс курсія. Під час неї гіди «Феєрії» розказують про країну, надають цікаву та корисну інформацію, частують місцевими напоями і влаштовують смачний обід. А що ж Саранда? На рік у ній припадає 300 сонячних днів. Узбережжя — дивовижної чисто ти. Морське дно чітко проглядається крізь во ду, що мерехтить сонячними відблисками. Шум і натовпи людей у цьому куточку Середземно мор’я не відомі. Курорт нетиповий іще й тим, що в ньому в рази більше іноземних машин із грецькими та італійськими номерами, ніж міс

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:13

Page 59

Пляжі та острови Ксаміла.

цевих авто. Кажуть, італійці вклали значні кош ти в інфраструктуру Саранди, аби мати змогу від почивати тут дешевше, ніж у себе вдома. Так чи інак, а «блиск цивілізації» у цьому місці одразу впадає в око. Але принади Саранди на цьому не вичерпу ються. На туристів, які зупиняються тут, навко ло міста чекають безліч історичних пам’яток. Го ловна з них — античне місто Бутринт, у якому добре збереглися амфітеатр, арки, колони, схо ди... А на підлозі храму візантійської епохи вці ліла унікальна мозаїка. І все це потопає в зеле ні. 1992 року розкопки грецького та римського міст включені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Цікаве й інше античне поселення — Фойніке. Допитливі також можуть відвідати руїни старо давнього міста Охензі (у центрі Саранди), турець ку фортецю Лекурсі, джерело «Блакитне око». І нарешті, рукою подати до Греції. Півгоди ни поромом — і ви на казковому острові Корфу. Звісно, теж без візи, якщо маєте біометричний паспорт. А можливий і такий варіант відпочин ку: приліт на Корфу, швидкий огляд грецького острова і тривалий відпочинок у Саранді. Недо рого і просто ідеально!

КСАМІЛ. Балканські Сейшели Якщо точно, то не Са ранда, а саме Ксаміл є най південнішим курортом кра їни, до нього звідти якихось 20 хвилин їзди. Містечко молоде, засно ване лише 1966 року. Тут ба гато зелені. Курорт входить до національного парку «Бутринт». А головне — неймовірно гарні піщані та галькові пляжі, які порівнюють із сейшельськими та мальдивськи ми! Пісок подекуди білосніжний. Берегова лінія химерно звивається, даруючи для відпочинку за тишні й мальовничі куточки — загалом у районі Ксаміла близько 40 бухт і пляжів. У тому числі найгарніший пляж Албанії — «Ксаміл біч». Із лежака видно кучеряві зелені острівці, до яких легко доплисти хоч наввимашки, хоч катамара ном, хоч човном. Завдяки «Феєрії» вже цього літа чимало ук раїнців відкрили для себе два моря Албанії. Що характерно, зустрічає компанія українською мо вою, обслуговує чітко, знає про країну геть усе, готова показати кожний її куточок, а також су сідні Грецію та Македонію. Наступного сезону молода туристична країна стане ще кращою і по пулярнішою. Не прогайте її розквіту! ■

ПОРАДИ «ФЕЄРІЇ» Національна валюта — лек. 1 грив ня дорівнює близько 4,5 лека. Фак тично в будь якому місці можна роз раховуватись у євро, для чого варто запастися дрібними купюрами. Інтернет. У всіх готелях є безкоштов ний Wi Fi. Але можна купити картку місцевого «Vodafone», і тоді матиме те якісний 3G (а інколи і 4G) у будь якій точці країни. Албанці дуже гостинні. Якщо вас час тують, запрошують у гості, безкош товно підвозять — сміливо погоджуй теся, буде гарне спілкування. Комарі. Прихопіть із дому репелент. Харчування. Сміливо замовляйте проживання в готелі тільки зі снідан ками: в Албанії безліч гарних і деше вих ресторанів. Можна перехопити навіть за 1 євро (бурек + кава, чоф те + напій). Продукти екологічно чис ті (заборонено ГМО та пестициди). Ракія — безкоштовно! У багатьох ресторанах нашим туристам її нали вають задарма — скуштуйте. Скажіть тільки, що ви з України від Іго’рі (ма ється на увазі Ігор Захаренко, дирек тор «Феєрії»). Найкращі гостинці з Албанії: олив ки, оливкова олія, бренді «Скандер бег», вина, лікери, ракія, сири, мед, чаї, трави, горіхи, вироби зі срібла, на ціональний одяг, скатертини, килими…

■ За допомогу в підготовці матеріалу дякуємо туристичній компанії «Феєрія».

20.09.2017

КОЛЕКЦІЯ

12:13

Page 60

■

Ùîá â³äâ³äàòè âñ³ ö³êàâ³ êóòî÷êè Àëüï, íå âèñòà÷èòü ³ æèòòÿ. Òîæ ìè ç³áðàëè êîëåêö³þ àëüï³éñüêèõ ïðèíàä, ÿê³ çðó÷íî ðîçòàøîâàí³ íà ï³âíî÷³ ²òàë³¿ òà çäàòí³ âðàçèòè áóäü-ÿêîãî ìàíäð³âíèêà.

!MT_5-17-disk.qxd

Ñåðã³é ÎÍÈØÊÎ

ІТАЛІЯ

Альпійські перлини

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:13

Page 61

Ранок на перевалі Гардена.

Верона. Дім Джульєтти.

Дістатися цих гірських перлин реаль но велосипедом, автівкою і навіть пішки. Поруч із кожною є класна інфраструкту ра: готелі, гестхаузи, гірські прихистки, кемпінги, паркінги, турінфоцентри, ма газини, заправки… Геть усе, що спрощує організаційні питання або й зводить їх нанівець. Ну що, вирушаємо?

Верона Одне з найромантичніших міст на пла неті — гарний початок для естетської ман дрівки! До «перлин» звідси лише 150 кіло метрів, уже за дві години перед вами мо жуть постати Доломітові Альпи. Але за чекайте, зупиніться в місті на день і відві дайте хоча б дві його коштовності. ➧

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:13

Page 62

Тризубець скель Тре Чіме ді Лаваредо.

Долина Фунес і церква Сан Джованні.

Світанок на озері Браєс.

Насамперед — давньоримський амфітеатр Арена ді Верона, молодший брат Колізею (до речі, веронці ображаються, коли їхній амфітеатр називають Колізеєм). Придбати квиток і відві дати пам’ятку античності можна будь якого дня самостійно або з гідом. Заходьте і поринайте в історію. Вечорами будівля підсвічується, в ній проходять вистави та музичні концерти. Напри клад, останній концерт Адріано Челентано від бувся саме тут — на старі квитки досі полюють шанувальники та колекціонери! Побувати у Вероні й не відвідати дому Джу льєтти, героїні великого Шекспіра? Тоді це й не

мандрівка зовсім! У маленькому подвір’ї, за ве личезними дверима, ховається будиночок, що потопає у квітах. На його другому поверсі — бал кон, на якому, за п’єсою, Джульєтта чекала на Ромео. Зараз балкон служить знімальним тлом для туристів. А внизу стоїть бронзова Джульєтта, натерта руками туристів до золотого блиску. За повір’ям, якщо стати удвох обабіч статуї, вам га рантоване щасливе кохання. Тисячі пар з усього світу здійснюють цей ритуал і залишають у спе ціальній скрині записки, в яких благають кра щої долі та кохання. Взагалі Верона — місто молодіжне і творче, тому не дивуйтесь, якщо у сусідньому провулку раптом побачите театральну виставу чи якийсь перформанс просто неба… Проте треба їхати, а до Верони ми ще повер немося! Озеро Карецца Вирушаємо на північ, у напрямку Больцано, із траси звертаємо до містечка Нова Леванте. За 6 кілометрів від нього бачимо першу перли ну — озеро, назва якого перекладається з італій ської як «ніжність». І це дуже йому пасує! Карец ца чарує прозорою водою ніжного смарагдового відтінку. Озеро невеличке, завбільшки з два фут больні поля та завглибшки 20 метрів, але яке враження!.. Якщо пощастить із погодою, найкращі крає види можна побачити під час заходу сонця, ко ли гірські вершини, підсвічені золотими проме нями, віддзеркалюються у воді. Ця панорама — одна з «візиток» Доломітів. У нашому випадку до щило, вершини ховалися за хмарами, але карти на була така незвичайна, що ми не засмутилися. ➧

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:13

Page 63

Озеро Браєс. Розташоване воно в італійській частині Південного Тиролю, тому навколо чимало вказівників німецькою мовою. Водойма невеличка, але дуже глибока — до 38 метрів.

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:13

Page 64

ПРО АВТОРА Сергій ОНИШКО (Одеса) — тревел фотограф, організатор фототурів. Член Національної спілки фотохудож ників України, Одеської фотоасоціа ції, міського фотоклубу «Фотон 2». Переможець і призер національних та міських конкурсів художньої фото графії, учасник міжнародних фото конкурсів, автор кількох персональ них фотовиставок. Організатор і спікер лекцій із фото справи. Співпрацює з провідними видання ми України та світу, постачальник най відоміших фотостоків. Захоплення: історія та культура Іта лії й Китаю, альпінізм, дайвінг. Докладніше про фототури: phototourne.com, phototraveller.com.ua.

■

Навколо озера прокладено пішохідні доріж ки, є місця для відпочинку і прогулянок. У воді безліч форелі, проте рибалити тут заборонено. Долина Фунес Від Нова Леванте сюди близько 50 кіломет рів, і пролітають вони швидко. За 12 кілометрів від міста варто відвідати середньовічний замок Кастельротто, що на схилі, поруч з автобаном. А по той бік дороги ховається водоспад, який у сезон активного танення снігу перетворюється на потужний потік із п’ятьма каскадами! Від се редини літа до кінця осені можна близько піді йти до нього і навіть ноги помочити. Уже через кілька кілометрів, оминувши чис ленні схили та пагорби, натрапляємо на містеч ка Сан П’єтро та Санта Маддалена, розташова

ні майже впритул до гір у долині Фунес. Це Цил лертальські Альпи — світлі, але неприступні та урвисті. Гірський краєвид із церквою на перед ньому плані дуже популярний. Присядьте на од ну з лавочок, подихайте гірським повітрям і від чуйте розміреність тутешнього життя… Від містечок тягнуться мальовничі турмарш рути, в тому числі й велосипедні. Біля наступної церкви, Сан Джованні, є кафе та ресторанчик, де можна покуштувати страви місцевої кухні та по сидіти з келихом вина серед чарівних панорам. Перевал Альпе+ді+С’юзі Прямуємо до відомого центру зимового від починку — Ортисею. Місто відоме ще й як осе редок різьбярства по дереву, його майстри ство рюють скульптури світового рівня. Побачити ше

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:13

Page 65

ку з оглядовим майданчиком, є теплі пле ди. Під одним із них ми посиділи, замо вивши глінтвейн, і з півгодини милували ся природними полотнами, що відкрива лися навколо корони гори Сассолунго. На перевалі є плато, де можна оселити ся в готелі та відвідати багато милих міс течок пішки або прокатним велосипедом. Дуже зручно! Озеро Браєс Дорога сюди пролягає поруч з австрій ським кордоном. Через якийсь час пере стаєш розуміти, в якій ти країні: вказівни ки — німецькою мовою, будинки та пей зажі — суто австрійські. Історичні події тут усе переплутали… Хоча це італійська те риторія, але називається вона Південним Тиролем, і мову великого Данте почуєш тут не так часто, як мову Гете. Прямуємо до містечка Віллабасса, що за 10 кілометрів від озера. Сама водойма розташована ніби в центрі корони з гірсь ких вершин на висоті понад 1500 метрів. Вода навіть улітку тут дуже прохолодна, рідко хто намагається поплавати в ній. Але навіщо, коли можна орендувати човен. Краєвиди неймовірні! Що й вабить сюди туристів. Їх стільки, що, коли бажаєте по бути на самоті та насолодитися тишею, краще приїжджайте вдосвіта. Поки інші сплять, ви побачите хвости туманів, із яких з’являються човни, маленьку церк ву з лавицями біля води, мовчазні сосни та прямовисні скелі… Картина така сама і після заходу сонця. А вночі скелі прова люються в морок, і над ними запалюють ся міріади зірок, які віддзеркалюються у темній воді. Космічні враження! Тре+Чіме+ді+Лаваредо Повертаємося до Доломітових Альп, і не куди небудь, а до найвідоміших вершин. Година їзди на південь — і ми в національ ному парку «Tre Cime de Lavaredo». Це найбільше в усіх Альпах скупчення гір заввишки понад 3000 метрів. Найсла ветнішими з них є Три Скелі, тобто Тре деври можна просто неба по всьому місту. До речі, в цих місцях росте особлива по рода сосон, із яких виготовляють усесвіт ньо відомі «венеційські» скрипки. Природа навколо — просто дивовижна! Канатна дорога за п’ять хвилин підійме вас на перевал Альпе ді С’юзі, з якого можна побачити мов на долоні сам Ортисей та гори й долини в радіусі 20–30 кілометрів! На висоті 2000 метрів прохолодно, і вліт ку може бути +10 градусів, тож подбайте про відповідний одяг. Хоча поруч із кін цевою станцією «канатки», в ресторанчи

Наші фототуристи біля гірського прихистку «Ауронцо».

Молочна блакить озера Сорапіс.

Чіме: Маленький, Великий та Західний піки. Усі — майже прямовисні. Цікаво, що найменша скеля є найскладнішою для схо дження. Свого часу перед підкоренням Евересту кожен альпініст мав скласти іс пит, зійшовши на один із цих піків. Запо чаткувала цю традицію людина легенда, рекордсмен Рейнхольд Меснер. Але якщо ви не підкорюєте гір, про гулянка парком і милування вершинами з нижнього ракурсу — це теж неперевер ➧ шено! Особливо коли три вершини під

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:13

Page 66

Церква Мадонна делла Корона.

свічуються сонцем або виринають із ту ману. Спостерігати таке можна з оглядо вого майданчика в центрі парку, дістають ся якого тільки пішки. Але і тут є приємні новини! Якщо ви мандруєте автівкою чи велосипедом, рухайтеся до прихистку «Rifugio Auronzo», де є паркінг і де мож на залишитися на ніч. Звідти до оглядо вого майданчика година ходу. З іншого боку є менший прихисток «Locateli», до якого дістаються лише пішки. Зате з усіх вікон відкривається краєвид Тре Чіме! Радимо провести у парку два три дні, щоб побачити якомога більше і мати ре зервний час на випадок зміни погоди. А в горах вона змінюється майже щогоди ни! Ми застали і неймовірну зливу, і ве селки, ще й понадягали окуляри від яс кравого сонця — все за один день! Озеро Сорапіс Ця маленька, ретельно схована в горах водойма будь кого вразить своїм незем ним молочно блакитним кольором. І річ ось у чім. Озеро не має підземних джерел і живиться талими водами. Танучи, лід треться об каміння, поступово перетво рюючи породу на дрібний пил, у якому повно мінералів. Саме вони й забарвлю ють воду в озері в «інопланетний» колір. Здається, що на глибині, під молочною лазур’ю, ховається якась неземна істота! Щоб усе це побачити, треба добряче попрацювати ногами. Озеро Сорапіс ле жить за 5 кілометрів від траси, і шлях до нього займає зо 3 години. Від паркінгу по чинається широка дорога, яка поступово звужується і перетворюється на оленячу стежку. На деяких ділянках треба йти, три маючись за сталевій дріт, закріплений уз довж скелі, бо з іншого боку — двохсот метрова прірва! Двоє мандрівників на зу стрічних напрямках ледве можуть розми нутись. Але нещасних випадків майже не буває. Під час свого відвідування ми зу стріли дітлахів шкільного віку з літніх та борів. Та обережність усе ж не зайва! Біля озера є гірський притулок, найди кіший і найнеприступніший на всьому нашому «перловому» маршруті. Продук ти й енергоносії сюди доставляють гелі коптером. Перевал Пассо+Гардена Від парку «Tre Cime» рухаємось у на прямку знайомого вже містечка Ортисей. За 20 кілометрів від нього перетинаємо перевал Пассо Гардена, який входить до трійки найгарніших в Італії. Він розділяє гірську область на два гірськолижні «ра йони катання» і вносить свої корективи у місцевий клімат: зима у навколишніх містечках м’яка, сніг з’являється лише в середині зими, хоча це Альпи! Найголов ніше, що тут безліч підйомників, тож мож на мандрувати на «кріселці» хоч цілий день.

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:13

Page 67

Нічна Верона назавжди закохує в Італію.

Але й дістатися перевалу — ще та мандрівка в мандрівці. Годі порахувати кількість поворотів на дорожніх серпантинах. За кож ним відкриваються такі панорами, що швиденько заганяєш авто в «кишеню», дістаєш камеру та біжиш фіксувати черговий при родний шедевр. Якщо опинитися тут під час сходу або заходу сонця, можна отримати справжній подарунок від природи. І нам пощастило! Церква Мадонна+делла+Корона Уявіть собі величезну скелясту прірву, вкриту непролазними лісами. В одному її куточку на прямовисній стіні витесано 1540 сходинок, які ведуть до церкви на самому краю скелі. Дивовиж но, що все це зроблено людськими руками. Яких неймовірних зусиль докладено заради Бога і краси! А могли б побудувати все просто на горі чи під нею. Архітектор здійснив справжній інже

нерний подвиг, ще й укрив фасад храму мармуровим різьблен ням. Без Божого сприяння тут не обійшлося! Місцина маловідома серед туристів, але дуже шанується віря нами. 1988 року тут правив сам Папа Римський Іоанн Павло ІІ. Останній сюрприз Нарешті мандрівка добігає кінця і ми повертаємося до Веро ни. І тут ще один сюрприз! Закохатись остаточно в це чарівне місто та й взагалі в Італію можна за один вечір. Для цього вирушайте до оглядового май данчика на схилі біля собору святого Петра і дочекайтеся суті нок. Краєвид вечірньої Верони, яка підсвічується золотими вог нями ліхтарів, зачарує назавжди. У сусідньому кафе замовте кок тейль апероль шпріц і милуйтеся. Там, на заході, де ще світлий горизонт, сріблитимуться білі шапки Альп… ■

ВІТРІВ

20.09.2017

12:13

Page 68

■

!MT_5-17-disk.qxd

Місцеві мешканці спостерігають захід сонця над містом Сур.

Через Оман

Íîâèé ð³ê ìè çóñòð³ëè ñåðåä ñîíöÿ, òåïëà é åêçîòèêè. Ñóëòàíàò Îìàí âèÿâèâñÿ íàïðî÷óä ãîñòèííèì ³ ö³êàâèì äëÿ ïðèõèëüíèê³â àâòîïðèãîä. Õî÷à ä³ñòàòèñÿ òóäè áóëî îé ÿê íåïðîñòî. Âîëîäèìèð ÊÓÕÀÐ×ÓÊ

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:13

Page 69

Азіз показує «сонце».

Не писатиму багато про те, як важко давалися підготов ка поїздки, пошук автомобіля, бронювання квитків і най складніше — оформлення візи через посередника з Москви. На це ми витратили ну дуже багато часу та нервів. І в резуль таті не знали, чи почнеться вся ця авантюра взагалі. Тільки коли вийшли з першого літака до Оману — а було три пере садки, — ми з’ясували, що нам усе таки дали візи. Чому для новорічної подорожі ми обрали Оман? Бо там зазвичай мало туристів, узимку дуже комфортна погода, країна безпечна і головне — одна з найменш знайомих. «Но вий рік в Омані» — це звучить круто. Я випадково виявив, що до цієї екзотичної країни є віднос но недорогий переліт, і ми з друзями вирішили ризикнути... 3 літаки, 25 годин — і нас вітає міжнародний аеропорт Султанату Оман у столиці Маскат. Далі нашим вірним су путником буде прокатний джип. Риба не продається! Сьогодні за планом — ночівля в наметі. На вечерю вирі шили купити риби. Їдемо берегом Аравійського моря. Здалеку вгледіли вели чезну зграю чайок над човном і вантажівку, в яку складають

ящики з рибою. Біля берега — човен, повний сардини. Рибал ки англійської не знають. Показую, що ми хочемо. На кормі човна лежить зо два десятки рибин: дорада, риба папуга, морський окунь, щось довгасте й незрозуміле... Всю цю мор ську екзотику нам починають кидати в мішок. Показую, що потрібно лише чотири. Вони продовжують. Намагаюся зупи нити, а рибалки лише усміхаються. На п’ятнадцятій рибині зупиняю неконтрольований процес і даю арабу телефон, щоб написав, скільки маю сплатити. Той з усмішкою відхо дить. Наполягаю. Рибалка махає руками і не хоче говорити про гроші. Даю йому пачку цигарок. Він із подивом бере. Не розуміючи, що відбулось, їдемо готувати рибку на дикому пляжі. Вона дуже добре смакує під казковий захід сонця... Через два дні нам буквально нав’язали 15 кілограмових тунців! Кожний міг би коштувати доларів 50, а в Києві — всі 400. Але про гроші рибалки не хотіли навіть чути. Навпаки, дістали ще дві рибини і понесли нам у машину. Я мало не силоміць зупинив їх. Ми сіли в машину — і навтьоки від та кої незрозумілої щедрості. Згодом нам навіть хотіли всучити рибу, коли ми просто підходили до рибалок і нічого в них не просили. Чому? Роз гадка в наступній історії... ➧

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:13

Page 70

Про гроші рибалки не хотіли навіть чути. Ми сі+ ли в машину — і навтьоки від такої незрозумілої щедрості. Згодом нам знову хотіли всучити ри+ бу. Чому? Розгадка в наступній історії... ■ Новий рік на острові 31 грудня та 1 січня ми планували про вести на острові Мазирах. Зупинилися на дикому узбережжі з пляжем із білого піс ку. Навколо видніються гори з чорної лави. У нас — велика проблема, точніше — дві. Це дві отримані на шару рибини. Так багато не з’їмо. За кілометр від табору помічаю намет і авто. Виявляється, це туристи з Півден ної Африки. Вони не проти тунця. Дістаю з машини метрове чудовисько — африкан ці на кілька секунд втрачають мову. Вітає мо їх із прийдешнім Новим роком і їдемо. Хух, одну проблему вирішено… Дорогою побачили застряглу в піску машину з оманцями, витягли їх тросом. Ну що, час готувати новорічну вечерю. Сергій чистив тунця в морі, навколо ньо го краби ласували залишками. Дівчата го тували пюре з бананів замість картоплі. Я збирав на березі дрова. На секунду озир нувся: над морем — неймовірний захід сонця. Ми на чудовому острові в Аравій ському морі готуємо незвичайну новоріч ну вечерю… Величезну рибину мені довелось у ві сім прийомів смажити на решітці. Її було ну дуже багато, всі об’їлися. Не викидати ж делікатес. Замість столу була валіза. Отож сіли до валізи, дістали останню пляшку українсь кої горілки і почали маленьке святкуван ня під звуки припливу. Це була одна з най більш незвичних, смачних і романтичних моїх зустрічей Нового року. Приплив човен з оманськими рибал ками. І вони туди ж, хотіли дати нам ри би! Ми показали, що своєї нікуди подіти. Нового року за київським часом не до чекалися, поснули. Та через якусь годину почули галас. Це люди, яких ми витягли з піску, принесли повний чайник масала чаю. Біля вогнища нам співали оманських пісень під традиційну «гітару». Музика, зву ки прибою, свічки та колоритні пісні о дру гій ночі створювали якийсь чарівний мікс. Усім перехотілося спати. О, вже й в Украї ні Новий рік! Давайте за це вип’ємо… чаю! Потім ми випитували в оманців про їхню країну, а ті — про нашу. Й ось наста ла черга запитання, яке нас бентежило тиж день: чому ми не можемо купити рибу?! Виявляється, цій традиції вже понад тисяча років. Раніше в цих місцях дуже

мало людей володіли човнами. Тож якщо до рибалки підходила людина і просила риби, він мав дати, інакше улову не бачи тиме ще довго. Повір’я, як бачимо, живе. Піщана невідомість Сьогодні маршрут лежить паралельно до кордону з Єменом, кілометрів за десять від однієї з найнебезпечніших країн сві ту. Там уже кілька років триває громадян ська війна з величезною кількістю жертв. Інформації про ці краї майже немає, їде мо в невідомість. За сто кілометрів від кордону почали ся блокпости. Зупиняють, інколи запиту ють документи. І так наступні 250 кіло метрів уздовж кордону, майже без людсь ких поселень. Пунктом призначення бу ло маловідоме село в пустелі, неподалік від Саудівської Аравії. Але назва на наших картах українською та англійською війсь ковим нічого не говорила. Вони вже поча ли поглядати на нас із підозрою. Нарешті знайшли в них арабську карту, показали, звідки та куди їдемо. Вони назвали нас ска женими екстремалами і попередили, що ще 250 кілометрів не буде заправок. По просили про обережність, перепитали дві чі, чи впевнені ми й чи не заблукаємо. Я справді переживав, чи вистачить паль ного. Які будуть дороги — не відомо. Але їдемо. Скрізь пустеля, каміння, ні чого не росте, а навколо — стада верблю дів. І що вони їдять? Пейзажі переносили нас то на Марс, то на Місяць. Кілька разів на зустріч пролітали армійські джипи з куле метами. У кожній зустрічній машині вви жалися повстанці з неспокійного Ємену. Поселення на кілька будинків, навко ло — верблюди. Назустріч — купа дітей та три жінки в колоритних різнобарвних уб раннях. Фотографувати не можна, закри вають обличчя. Але поки я запитував про це, то вже потай зробив кілька кадрів. Жін

Одне з найскладніших для автомобіліста місць у пустелі Вахіба. На підйомі застрягло відразу п’ять машин. Допомагаємо їм виїхати.

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:13

Page 71

ка виносить велику тарілку з молоком. Усміхається і каже: «Бе е е». Ясно, кози не. Підіймаю тарілку, п’ю. Прощаємося, усміхаємось і їдемо далі в невідомість. Пального дедалі менше. Через кіломет рів 50 — невелике поселення в пустельно му каньйоні. У центрі — крамниця, в якій тільки чіпси та кола. Але чую запах бен зину. І вже через кілька хвилин нам зали вають його з каністри. Заплатили втридо рога, але що вдієш — пустеля. Кількість піску на дорозі зростає. Міс цями потрібно виходити з авто та мірку вати, як краще їхати. Інколи потрібно за літати на дюну з другого чи третього разу. Пісок усе підступніший, авто дедалі важ че і важче. І такого задоволення — ще кі лометрів 80. Довелося знову витягати місцевого на пікапі. Дали води, відпустили. Треба швидко подолати велику купу піску. Розганяюся, ще трішки — і буде стрибок… Але різко гальмую, й авто за стрягає. Щось утримало мене від необду маного вчинку, і недарма. Далі дорога бу ла така похила, що могли перевернутися. Двадцять хвилин відкопування, спроби виїхати, стіна піску в повітрі — й ми зно ву на ходу. Застрягали ще тричі, відкопували і штов хали. Від піску руки були у крові. Особли во напруженими стали останні п’ятдесят кілометрів. Нарешті на горизонті з’явилися паль ми. Це оаза, до якої ми й прямували. Бу ли знесилені, але щасливі. Найскладні шу частину оманського маршруту подо лали. Ми це зробили! Намет на дюні Тепер треба знайти вечерю й за можли вості заправити авто. В Омані навіть у найменшому селищі є «кава шоп». Зазви чай це крамничка, де продають колу та ➧

Рибалки вивантажують улов сардин.

Верблюди у кузові пікапа — типова картинка.

Оманець підїхав і запросив нас на сніданок.

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:13

Page 72

чіпси, а про каву й не чули. Так і в цій не великій оазі. Тут зовсім не розуміли англійської. Я намагався спілкуватися з місцевим — по казував на верблюда і натякав, що ми ладні з’їсти тварину. Хвилин десять театрально го шоу, здається, не дало результату. Сум но, доведеться вечеряти консервами. Спроба купити бензину теж не вдалась. А до заправки — сто кілометрів пустелі. Гаразд, залишаємо прекрасну, але не дуже гостинну оазу та їдемо ночувати в са мому центрі пустелі. Пригледіли гарну дю ну і почали розбивати на ній табір. Я впер ше ставив намет у такому місці. Краєви ди — нереальні! На горизонті з’явилася курява. Невдов зі під’їхав чоловік з оази. Щось почав ка

зати й вручив мені пакет із мороженою вер блюжатиною. Від грошей відмовився — нас це вже не здивувало. Нашого нового друга звали Азіз. Роз мова не дуже клеїлася. Допомагав гугл пе рекладач з арабської. Швидко вечоріло. Кольорова гама пус телі пішла в жовтизну. Сергій з Азізом зби рали якесь коріння на вогнище, я з Юлею шинкував верблюда, Тетяна робила сел фі у призахідному промінні. Легенький вітерець і тиша. Тільки ми й ні душі. Хіба що скорпіон чи змія десь, але про це не хочеться думати. Поставили смажитися м’ясо на решітці. Азіз хотів сказати, що я роблю це непра вильно. Та що я, вперше верблюжатину го тую? Уже вдруге! Через півгодини по пус

телі полинув смачний аромат. М’ясо ви йшло запашне та ніжне. Ми їли, дивлячись на горизонт, якого сягали дюни. Ідилія… Якби ще ковток пива... Чи хоч холод ної кока коли. Сергій та Юля поїхали по неї до оази. Стемніло. Ми спостерігали, як фари світили то в космос, то в бік Сау дівської Аравії, то взагалі гасли. На одній із дюн світло спрямувалося в небо і так і застигло. Довелось з Азізом та його маши ною рятувати наш джип. Попили холодної та небесно смачної коли. Розказували біля багаття цікаві іс торії. Азіз поїхав на вечірню молитву. А ми полягали в наметах і дивилися в небо. Там був Чумацький шлях із тисячами зі рок. Я дивився на нього і мріяв про нові краєвиди Оману. І не помітив, як заснув... ➧

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:13

Page 73

Оаза Ваді бані Халед.

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:13

Page 74

Оаза Ваді#Шааб. На тлі пустелі виглядає справжнім раєм: водойма, бананова плантація, дика рослинність, мальовничі скелі, спів пташок милує слух…

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:13

Page 75

Гірське селище неподалік від Великого каньйону Оману. І що тут їдять стільки кіз?

Прокинувся, як завжди, вдосвіта. Розбу див Юлю, і ми пішли зустрічати сонце. Дер лися на найвищу дюну по холодному піску. Йшли то як по асфальту, то провалювали ся по коліна. Сонце поволі виринало з за горизонту, порізаного безкінечними дю нами. Відчуття важко передати словами. Перші промінчики розфарбували пустелю в дико жовті відтінки. Дивилися на схід із відкритими ротами, за кілька хвилин не промовили й слова. Хотілося сказати, що все оживає, але навколо, крім чотирьох мандрівників, не було нічого живого. Починався новий день. День неймовір них краєвидів, зустрічей і пригод. А тепер — у гори Саме так. В Омані є дуже незвичний гір ський масив, заввишки понад 3000 метрів. Із великими каньйонами, загубленими се лами, в яких час зупинився на сотні років, із дорогами, від їзди якими вкриваєшся холодним потом, із лабіринтом шляхів, у якому важко зорієнтуватись. Але супутни кові карти та досвід допомогли швидко розплутати ті мережива. Усі в гірському Омані прямують до Гранд каньйону. Що вам про нього сказати? Ба гато туристів. Так, він потужний. Але кіль ка днів тому на заході Оману ми бачили дикі каньйони зовсім без людей. Дивля

Залишаємо не дуже гостинну оазу та їдемо но+ чувати в центрі пустелі. Пригледіли дюну і по+ чали розбивати на ній табір. Я вперше ставив намет у такому місці. Краєвиди — нереальні! ■ чись на них, несвідомо переносилися на мільйони років у минуле… А ще цього дня ми потрапили в малень ке дике село на дні маловідомої долини. Дорога туди дуже небезпечна, із крутими підйомами та спусками. Зустріли авто, яке зависло над проваллям, але пасажири від нашої допомоги відмовилися. В самому селі на нас дивились, як на інопланетян: чужі тут майже не бувають. Краєвиди в горах Оману змінювалися через кожні кілька кілометрів, тож цілі два дні ми їздили з розкритими ротами від ці кавості та подиву. В одному поселенні зустріли малюків, які грались у куряві. Ми дали їм цукерок. Побачивши в очах дітлахів море радості, я дістав фотоапарат. Малі страшенно на лякались і чкурнули геть. Одна дівчинка впала, здійнялася хмара пилу, почувся га лас... Дивно — в пустелі діти самі проси ли їх сфотографувати. ➧

Місцеві діти українськими цукерками поласували, але від фотоапарата втекли.

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:13

Page 76

Гірське селище Місфат аль Абрин, один із найсамобутніших куточків країни.

Ринок сувенірів у місті Сур.

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:13

Page 77

Чоловік і його дружини. Більше двох в Омані не можна.

Темніло. Вже так хотілося поспати у цивілізо ваному місці, але навколо — тільки гори. Та ось у долині з’явилося селище. Перша, друга, восьма спроба спілкування з місцевими — щоразу нас відправляли в готель за 40 кілометрів. Здається, вони просто не розуміли, що в них може заночу вати іноземець. Біля мечеті стояли четверо в на ціональному вбранні. На запитання про житло вони відповіли щось типу — чекайте. Через п’ят надцять хвилин розважання місцевих нас заве ли в будинок, посадили в залі на великому кили мі, подали вечерю. Зібралося багато чоловіків і дітей. Почалися безкінечні розмови про Оман та Україну. Ми їм розказували про сніг, якого вони ніколи не бачили. Куштувати фініки з пальми у дворі. Я увімкнув дітям на планшеті якусь гру. Була дуже мила, комфортна атмосфера. Повкладали нас у спальних мішках на кили мі, де ми недавно вечеряли — фактично на сто лі. Спали ми дуже солодко, правда, недовго: о 4:30 розбудила вранішня молитва в мечеті... Modus vivendi В Омані починаєш зовсім інакше спілкувати ся з людьми. В кожне слово оманці вкладають

частинку душі, тепла, спокою. Розмовляють ду же тихо та плавно. Складно було переключити ся на їхній тон, та коли це вдалося, ми почали отримувати задоволення. Тільки уявіть: ви за йшли до великого торгового центру, а там усі роз мовляють на два тони тихіше, без криків і не гативних емоцій… Чорно білий світ. У цій країні майже всі чо ловіки й жінки носять національний одяг диш дашу. В чоловіків це довга біла сорочка до п’ят, а в жінок — чорна. Як арабські дами ходять у чорному в 60 градусну спеку, ми так і не зрозу міли. Якось побували на провінційному ринку, де натовп був весь чорно білий… Вам знайомі слова: вино, пиво, горілка? Вияв ляється, є країна, в якій на запитання «де у вас можна купити вино?» четверо з п’яти людей ка жуть: «Що що купити?». Вони не просто не пили такого, а й навіть не дуже знають, що це. Виявля ється, можна жити й без «зеленого змія». Ті, хто бував в Еміратах, при розмові про Оман часто починають шукати аналогії. Скажу так — це дуже різні країни, хоча сусідні й мають одну ре лігію. В Дубаї, де зреалізовано найновіші наукові звершення, почуваєшся як у 2117 році. А ось у не величкій столиці Оману — Маскаті — місцями провалюєшся у 1817 й. До того ж Оман поєднав кілька дуже різних пустель, високі гори, вулка нічні пейзажі, неймовірні за красою каньйони та морські бухти, пальмові оази, казковий вулка нічний острів Мазираф, величезні стада верблю дів, які пасуться на вулканічних полях... Оман — це щось особливе. І нам не шкода зусиль, потрачених на свою велику і, зрештою, щасливу новорічну пригоду. ■

ДЛЯ УСПІШНОГО ВОЯЖУ Оформлювати візу через консуль ство Оману в Москві, отримувати за прошення від оманської турфірми, платити через неї за візу (80–90$), бронювати недешеві оманські готелі й узагалі пройти сім кіл бюрократії. Летіти через Дубай або Стамбул. Найдешевший варіант на період по їздки: Київ — Стамбул — Дубай — Маскат. Мати запас води в поїздці по пусте лі й бути готовим поділитися нею. Тримати повний бак пального і за правлятися за кожної нагоди. Торгуватися на ринках. Інколи ціну можна збити у 2–3 рази. Не бажано торгуватися за їжу. Запастися цукерками. Діти в селах будуть дуже вдячні, як і їхні батьки. Запитувати дозволу, перш ніж ко гось фотографувати, бо можливі не приємності аж до арешту. Не спілкуватися на підвищених то нах, не носити відвертого одягу, ус міхатися та вітатися.

■

20.09.2017

КОЛЕКЦІЯ

12:13

Page 78

■

!MT_5-17-disk.qxd

«Ñîëîäêå æèòòÿ» â ²òàë³¿ òà «ìèñòåöòâî æèòè» ó Ôðàíö³¿ ìè ñï³çíàëè çàâäÿêè ìàðøðóòó «Õâèëÿ ³ êàì³íü». Â³í ïîºäíàâ äâ³ ïðåêðàñí³ êðà¿íè, ìèñòåöòâî ç ìîðåì ³ ùå áàãàòî ö³êàâîãî òà ïðèºìíîãî. Àíäð³é ÂËÀÑÅÍÊÎ, Ñâ³òëàíà ÑÒÅÏÀÍÎÂÀ

ІТАЛІЯ — ФРАНЦІЯ

Хвиля і камінь, або Dolce vita & Art de vivre

Ось він, омріяний день безвізу! Ми на низькому старті. Нарешті рев боїнгового двигуна дає нам старт у євровирій… Точніше, це робить турфірма «Артекс 94», яка вже чверть століття торує нам шляхи в Європу — і з візами, і без них… МІЛАН і генплан Як писали Ільф і Петров, місто Мілан більше за Жме ринку, та менше від Харкова. Відтак столицю Ломбардії не

складно оглянути і за день. Та це лише за умови, що ви оми нете кафедральний собор Дуомо — головну тутешню «ві зитку». Інакше будьте готові до кількагодинних черг: спо чатку на вході до касового залу, де веселий синьйор розпо рядник бадьоро запевняє, що сьогодні вже ніхто і нікуди не встигне; потім до автомата, який видає пронумеровані талончики; потім до власне касирів, де вам продадуть кви ток і жваво зачитають ваші права; і, нарешті, — під пеку

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:13

Page 79

Мілан. Славетний театр «Ла Скала».

Міланський пасаж, або галерея Віктора Емануїла ІІ.

Кафедральний собор Дуомо у Мілані — найгарніший готичний храм Європи.

чим сонечком до самого храму. Чи воно того варте? Безперечно! Єдиний у Європі біломармуровий собор, збудований про тягом ХІV–ХІХ століть, справляє коло сальне враження. Він схожий на неймо вірний кристал, вирощений у хімлабора торії Господа Бога, а в середині — на че рево біблійного Левіафана, де так добре думається про вічне… Поруч із собором — славетний мілансь кий пасаж (галерея Віктора Еммануїла ІІ). У красивезній хрещатій будівлі з опукли ми скляними покрівлями поклоняються Божому супротивнику — мамоні. В бар вистому калейдоскопі мерехтять представ

ники всіх рас і народів, ладні скупити ці лий світ з околицями. Картинка повчаль на, але втомлива і надто злободенна. Пора перейти річку часу. Мілан, він же — античний і середньо вічний Медіолан. А головний герой Ме діолана — це, безперечно, святий отець Вселенської Церкви, архієпископ Амвро сій Медіоланський. Саме він ще у ІV сто літті накреслив генеральний план майбут нього міста. Окрім архітектурного хисту, превелебний був наділений ще й великим поетичним і музичним даром. Йому нале жить неперевершений церковний гімн, який уже 16 століть щодня співають за бо гослужіннями і католики, і православні — «Тебе, Бога, хвалимо»… Ні, недарма саме в Мілані розташовано найвідоміший опер ний театр у світі — «Ла Скала». На жаль, по трапити туди ще складніше, ніж у собор… Нетлінні мощі Медіоланського святи теля спочивають у базиліці Святих муче ників, до якої ми приблукали вуличками

Старого міста. Храм споруджений за про ектом того ж таки Амвросія протягом 379– 386 років. Самі мученики — святі Гервасій і Протасій (ІІІ ст.) — нині лежать обабіч архієпископа за куленепробивним склом: у католиків не прийнято прикладатися до подібних святинь. Тож вклоняємося перед ними звіддаля з тихою молитвою і подя кою. В тому числі й за те, що перед Ам вросієвою базилікою — жодних черг. СТРЕЗО, відкрийся! Ми в італійському озерному краї, по ходжаємо прибережним променадом у міс течку Стреза. Тутешні околиці з повним правом можна назвати уламком втрачено го раю: серед малахітових гір хлюпочеть ся бірюзове озеро Маджоре, облямоване коштовними камінцями — шикарними віллами усіх можливих архітектурних сти лів. Все дихає миром і спокоєм. Недарма ж Хемінгуей саме у Стрезі написав роман «Прощавай, зброє!». ➧

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:13

Page 80

Променад у Стрезі.

Борромейські острови. Райська гірка на острові Ізола Белла.

На острові Мадре. Будьмо знайомі!

Одначе зброю у вигляді фотокамери чи хоча б «айфона» з рук випускати не варто. Навпроти Стрези серед водної гладіні віль но розкидані Борромейські острови — чи не головна принада північної Італії. Свою назву вони отримали від власників, ви значної шляхетсько церковної родини. Ще у ХVІІ столітті Борромеї перетворили два з чотирьох острівців міні архіпелагу на дивовижні палацово паркові ансамб лі. На щастя, сучасні графи не заперечу ють права туристів милуватися надбан ням предків.

чити у котрогось горлатого красеня пір’ї ну на згадку… На сусідньому острові Белла (Прекрас ному) справи рук людських проявляють себе ще яскравіше. Найперше заходимо до розкішного палацу, оздобленого вишу кано і химерно, як і велося в барокову епо ху. Є цілий «морський» поверх, де всі по верхні оздоблено виключно різнокольо ровою галькою, мушлями і коралами! А в залі гобеленів можна годинами роздивля тися жанрові сценки з життя однорогів, хижих кицьок із людськими обличчями

Сідаємо на катер і пливемо на найбіль ший острів — Мадре (Материнський). Ідемо анфіладами ренесансного палацу і дивуємося багатющій колекції давніх ігра шок, якими бавилися важко й сказати скільки поколінь юних графинчиків. На вколо палацу — субтропічний ботанічний сад, де постійно мешкають і навіженими криками вітають гостей десятки павичів, у тому числі рідкісні альбіноси. Останніх Борромеї розводять уже кілька століть. Де які туристи, навіть цілком дорослі й ста течні, не витримують і намагаються пози

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:13

Page 81

Турин. Старий трамвайчик на старих вулицях.

Тут зберігається Туринська плащаниця.

і фантастичних істот, не гірших за деяких героїв «Зоряних війн». Однак час на волю. Невеличкий підйом сходами — і, за образним висловом із «Ти сячі й однієї ночі», розум відлітає вгору. І ось чому. На південній частині острова з небувалою майстерністю влаштовано штучну гірку із гротами, терасами, клум бами, галереями, басейнами і статуями... Погляд мимоволі шукає покрівлю для та кої божественної краси й гармонії — але цей Елізіум уже майже три століття пере буває просто неба — і не псується, а на впаки, розквітає. Що ж, якщо «алєнькій цвєточєк» існував насправді, то, напевне, ось на такій гірці й на такому острові… ТУРИН під плащаницею Хоче того Турин чи ні, але віддавна й довіку він перебуває і перебуватиме у від блиску слави найвідомішої християнсь кої святині — істинної Плащаниці Госпо да Ісуса Христа. Принаймні, такою її вва жають мільярди християн традиційних конфесій. Утім, у місті не бракує відблисків і по за цією святинею. Переконуємося, коли гарячого літнього полудня крокуємо тіня

вими вуличними аркадами галереями (найдовшими у Європі) від церкви до церк ви, від палацу до палацу, від синагоги до… тієї самої синагоги. Справді, у Турині важ ко заблукати. Найвища у світі синагога, яка статурою є чимось середнім між Ейфе левою вежею і буддійською ступою, воз носиться над дахами як дороговказ до престолу Єгови. Туди, у височінь, ходить ліфт (звісно, за грубі гроші), а решту спо руди віддано… музею кінематографії. Ось таке тут кіно і німці, тобто італійці… Королівський палац Савойської динас тії усередині сяє, як печера Аладдина. Про те розкіш тут така ж варварська, як і автен тична. Все натюрліх, навіть запилюжені шовкові шпалери. Із зали в залу за нами перестрибують сонячні або ж електричні зайчики: щирим сусальним золотом укри то буквально все — від пухких амурчиків на стелях до непримітної коцюби біля ка

міну. Золота паволока розвіюється лише в королівському арсеналі, де зібрано ціка везну і величезну колекцію зброї всіх ча сів і народів. У сонній тиші музею лунає шурхіт — невже отой синій самурай щось шепоче бригаді «цільнометалевих» лица рів? Та він може не перейматися: списи, мечі, пістолі й рушниці нагострені, начи щені й змащені, мабуть, не гірше, ніж за життя всіх цих звитяжних воїнів… Та ось настає час завітати до Того Чо ловіка, Який, не взявши у руки жодного знаряддя вбивства, переміг цілий світ. Ту ринська плащаниця лежить на престолі окремої каплиці у північній наві кафед рального собору святого Іоанна Предтечі. На жаль, вона закрита покривалом і явля ється очам вірних нечасто. Та дарма: вже майже п’ять століть з усіх куточків плане ти сюди линуть люди, аби, поглянувши на цей Лик із заплющеними очима, пере ➧

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:13

Page 82

В Ансі усе спокійно…

битим носом і потьоками крові на скро нях, принести Христові свою любов і по дяку за всіх і за все… В буквальному сенсі поглянути на плащаницю можна в сусід ній кімнаті, де висить її повнорозмірна ко

пія (та сама, що свого часу мандрувала Ук раїною); там таки багатьма мовами доклад но подано історію святині. І як же нам не придбати на пам’ять матерчатий клаптик із відповідним зображенням?!

…І в Екс ле Бен теж.

«АртЕКС»+ЛЕ+БЕН Якби ми мандрували тим самим марш рутом два століття тому, нам би не дове лося перетинати жодного кордону. Сар динське королівство — ось як називалася держава, до якої входили не лише одно йменний острів, а й П’ємонт із Турином, і Лазурове узбережжя з Ніццою, і Савойя з… Екс ле Беном. Не чули про такий? Ми теж не чули, поки не завітали на береги озера Бурже. Екс ле Бен — поліфункціональний. Насамперед це популярний бальнеологіч ний курорт, де вальяжна публіка приймає цілющі ванни вже зо дві тисячі років. Не так довго, але з не меншим ентузіазмом, ця сама публіка відвідує популярне казино в шикарній будівлі у стилі ар нуво. А ще Екс ле Бен — просто чарівне містечко з фонтанчиками, квітучими сквериками й тихими вуличками, всіяними дуже ми лими та цілком демократичними готель чиками, якими не гребували і вінценосні особи на зразок королеви Вікторії. В од ному з таких готельчиків із вітражною сте

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:13

Page 83

Село Шаназ над середньовічним каналом.

синє озеро і теракотове море дахів, над якими дзвенить пташиний гомін… Десь там, серед кучерявих парків, заховалася головна мистецька перлина Екс ле Бена — музей Фора. Той мсьє Фор був видатним лікарем, меценатом і колекціонером, що залишив рідному місту колекцією статуй Родена і полотен імпресіоністів. Як шкода, що ми завжди кудись поспішаємо і не всти гаємо не те що замислитися — просто по сидіти у позі роденівського мислителя…

лею плафоном та вишуканим ліпленням оселяємося й ми. І не розчаровуємося: це ж просто чудово, піднявши за допомо гою старовинних шпінгалетів жалюзі, ви йти зраночку на балкон та уздріти далеке

Гран+мерсі за АНСІ Французький озерний край анітрохи не поступається італійському. Красу місци ни оцінено здавна, причому дуже високо. Ми пересвідчилися в абатстві Откомб на березі того самого озера Бурже, найбіль шого і найглибшого у Франції. Сюди веде вузенька лісова дорога. Абатство від ХІІ століття є місцем спочинку осіб блакит ної крові, зокрема, Савойського дому. Мар нота взяла своє, і в 1992 році через наплив

туристів ченці покинули монастир, який відтоді почав занепадати. Та віднедавна обитель викупила молодіжна екуменічна спільнота і заходилась її відроджувати. Нині під високими склепіннями від над гробку до надгробку блукають тисячі ама торів давнини, захоплюючись майстерніс тю скульпторів і намагаючись вникнути у хитросплетіння італо французьких ро доводів, про які нашіптує аудіогід. Включ но з останнім італійським королем Умбер то ІІ (†1983). Наступне озеро називається Ансі. Гіди подейкують, що це найпрекрасніша і най чистіша водойма країни. Та по дорозі на нас чекають додаткові водні процедури. Першу проходимо в ущелині Горж де Фйор, схожій на шматочок Дантового пек ла. Люди сунуть одне за одним у напівтем ряві вузького каньйону по вузенькому ме талевому карнизу, прикрученому до пря мовисної скелі, а десь унизу вирує потік. Страшно? Еге ж. Планка вказівник рів ня води теж не обнадіює: деякі позначки розташовані ген ген високо над голова ми. Цікаво, за скільки хвилин (секунд?!) повінь може сягнути нашої хиткої стежи ни? Враження доповнюють створені тією самою водою гігантські скельні фізіоно мії, що раз по раз похмуро витріщають ся на переляканих туристів з за чергового повороту: мовляв, ласкаво просимо… Та цур їм. Наступний пункт мандрівки розвіює пекельний страх і морок. На ро мантичних берегах старовинного каналу розташувалося сільце Шаназ, що наче зі йшло зі сторінок глянцевого журналу ХVІІІ століття. Потемнілі стіни фахверкових бу диночків (Швейцарія близько!) вельми куртуазно віддзеркалюються у синьому ➧ Молоді батьки бувають легковажними і в Європі… (криниця в Ансі).

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:14

Page 84

Краєвид із Систеронської фортеці.

кий, а горбистий, із гарним замком гра фів Женевських, а пізніше — герцогів Са войських (ХІІ ст.). Різнобарвні будиночки потопають не так у воді, як у розмаї алей і парків. Лише суворий палац в’язниця, схожий на такого собі готичного Летючо го Голандця, вже майже тисячу років роз тинає течію гострим мурованим носом. Та головна відмінність Ансі від решти «венецій» світу — фантастична прозорість і чистота води. В будь якому місці набереж ної, що обвиває озеро кількакілометровою стрічкою, можна спокійно шубовснути у воду і приєднатися до лебедів, виклянчую чи смачненьке у натовпу на променаді. ПРОВАНСальська серенада Від озер і каналів їдемо до моря просто рами Провансу. Певна річ, улітку голов на місцева принада — лавандові поля. Для їх гідного оспівування треба бути як міні мум дипломованим трубадуром, оскільки це 12 000 га духмяних фіалково зелених килимів. На жаль, на тих полях віднедав на росте не справжня, жіночна лаванда, а гібридний маскулінний лавандин. Та під час фотосесії серед сизих грядок злегка чманіємо: запах у лавандина дужчий, ко лір інтенсивніший, а вміст олії вищий, ніж у його дикої праматері. Відтак і туристи задоволені, і фермери з прибутком. На лаванді квіткова феєрія не скінча ється. В околицях містечка Систерон на дибуємо розсипи диких лілей та орхідей зозулинців. Десятки видів змагаються між собою вишуканістю і червонокнижністю, проте чемпіоном одноголосно визнаємо велику й дуже рідкісну орхідею із важко доступним іменням «ременепелюстник». Завдяки химерній формі квіточки цей ше девр природи можна сприйняти як поза земне створіння! На щастя, божественні пахощі «прибульця» цілком доступні для земних носів. Сам Систерон має найвищий у Фран ції статус «трьох квіток». Це означає, що рукаві протоки. А мальви на чистесень ких вулицях і гераньки на ошатних підві коннях навівають солодкі мрії про щасли ве майбутнє й нашої, української, глуши ни. Каналом пересуваються човни і навіть пароплавчики. Мости тут не розвідні, а вигнуті крутою дугою. Все для зручності як трудящих, так і ледащих! Аж ось нарешті й Ансі. Однойменне місто часто називають «французькою Ве нецією», але не вірте заяложеним штам пам — воно геть інакше і в дечому краще. Звісно, канали тут справді є, і їх «аж» три. Проте рельєф у місті не рівно венеційсь Це не лаванда, а лавандин. Та все одно гарно.

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:14

Page 85

На набережній Антиба: купатися чи не купатися? — ось у чім питання…

місто озеленено на всі сто, і квітульок у ньому значно більше, ніж три. Диваки ці французи… Та окрім живої природи у місті повно й «мерт вої» натури. Гірські краєвиди, що відкривають ся від могутньої Систеронової фортеці, — прос то казкові. Додає куті меду ребриста гора за річ кою, напрочуд симетрична у фронтальній про екції. Очевидно, приблизно так виглядатиме піраміда Хеопса через мільйон років. АНТИБ без хиб Фінішна пряма нашого безвізового пробігу — над усі похвали. З морем зустрічаємося в Антибі, про який пи сали Мопассан, Фітцджеральд і ще не одна сот ня письменників «золотого» і «срібного» віків. І не тільки писали: Мопассан навіть тримав тут свою яхту «Любий друг». Та нині в найбільшій марині Середземномор’я колишуться не роман тичні вітрила, а сталеві чудовиська арабських шейхів і чиновників із СНД... О temporа, o mo res!.. Тож ми швидко покидаємо цей ярмарок марнославства — у нас є цікавіші справи. Полюбляли Антиб і маляри. Діловий Пікассо вибив у місцевого муніципалітету під художню майстерню цілий замок родини Гримальді (ХІІ століття), в якому й залишив як плату значну частину свого антибського доробку. Тепер у зам ку розмістився музей незрівнянного Пабло та інших кубістів і дадаїстів, які так полюбляли «епа тувати буржуа»… Ми не буржуа, і нас не стра шить навіть чорна рогата статуя з дірою (здаєть ся, це Міро), встановлена біля замку. Дійти спіль ної думки про онтологію та екзистенцію шедев ру не вдається: це Мінотавр на пенсії чи тореа дор після невдалої зустрічі з бугаєм?..

А тут питання дещо складніше…

РАЗОМ ПРОСТІШЕ І ДЕШЕВШЕ

Досхочу накупавшись на золотавому пляжі затишної бухти, яка втулилася між пірсом і ста рими кварталами, рушаємо далі. Як і всі півден ні міста, Антиб помережаний бульварами, де під пальмами і платанами люди п’ють крижане ви но і лимонад. А ми вертаємо до порту. І тут уже цілком суголосно відчуваємо вічний поклик мандрів. Так і є: між небом і землею сидить та кий собі «Nomade» (кочовик) — напівпрозора, складена з тисяч металевих літер велетенська фігура людини, — і задивляється за морський обрій. Що хотів сказати автор? Хто знає. Мож ливо, те, що з літер складаються слова, з доріг — подорожі, а з учинків — життя? ■

Деякі яскраві особистості не визна ють групового туризму. І мають ра цію, якщо в них є для подорожі авто і чималі грошенята. В іншому разі вар то вдатися до туроператорів зі ста жем. Щоб не бути голослівними, роз гляньмо європейський тур «Хвиля і камінь» від фірми «Артекс 94». Групові знижки на авіапереліт Київ – Мілан – Київ — до 30%. ■ Групові знижки на готелі Стрези, Екс ле Бена, Сан Ремо — до 50%. ■ Групові знижки на квитки до всіляких цікавин (Борромейські острови, абатство Откомб, ущелина Горж де Фйор) — до 60%. Думайте самі, їдьте разом. ■

■

За допомогу в підготовці матеріалу дякуємо туроператору «Артекс594» (artex.com.ua).

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

ЗАМОРСЬКІ

12:14

Page 86

■

Висячі сади Сингапуру Ñëàâåòí³ âèñÿ÷³ ñàäè Ñåì³ðàì³äè, îäíå ³ç Ñåìè ÷óäåñ ñòàðîäàâíüîãî ñâ³òó, çáëÿêëè á ïîðó÷ ³ç öèì çåëåíèì ³íäóñòð³àëüíèì äèâîì. Ïàðê «Gardens by the Bay» ñòàâ çðàçêîì ñï³â³ñíóâàííÿ æèòòÿ ³ òåõí³êè. Â³êòîð ÑÈÄÎÐÅÍÊÎ Singapore Tourism Board

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:14

Page 87

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:14

Page 88

Місто острів держава Сингапур — мен ше за Київ. Проте на планеті складно зна йти динамічніше середовище, найкраще пристосоване для людського життя і роз витку. Власне, розвиток країни та особис тості ставив собі за мету легендарний син гапурський лідер Лі Куан Ю, який зробив із Сингапуру, цього відсталого, брудно го закутка Азії, одну з найпросунутіших держав світу. Міні країна постійно змінює своє ар хітектурне обличчя, ба навіть трохи — гео графію. Нестача простору змушує її роз ширюватися за рахунок моря. На нових територіях зводять і зелені зони. Та які! Сингапур і раніше славився парками та розкішним ботсадом. Але те, що 2012 року спорудили на відвойованому в мо ря березі, затьмарило і їх. «Gardens by the Bay» — «Сади над затокою» — стали ди

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:14

Page 89

вом сучасного світу, провідним досягнен ням інженерії, ландшафтного дизайну, бо таніки та екології ХХІ століття. Ділянка площею 101 гектар біля масш табного і фантастичного за обрисами го телю «Marina Bay Sands» колись була ук рита хвилями, а нині вражає буянням зеле ні, приваблює безліч сингапурців і турис тів з усіх куточків планети. Картину допов нюють гігантські конструкції парку «Сади над затокою», ніби принесені зі світу фен тезі чи сюрреалістичного твору. Все разом справляє надзвичайне враження, водно час підкорюючи особливою гармонією. Це будівництво стало черговим кроком із перетворення Сингапура з «міста пар ку» на «місто в парку» — саме таку концеп цію розбудови обрав уряд. Він же став за мовником спорудження. До розробки та будівництва узбережних «Садів» було за

лучено аж 170 компаній із 24 країн. Гене ральний план готувала британська компа нія ландшафтного дизайну «Grant Associa tes». Вона поставила за мету зібрати все багатство тропічної флори в одному міс ці, доповнивши сучасними високотехно логічними рішеннями. Звісно, будівництво стало державі в ко пійчину. Залишкова вартість робіт сягнула понад мільярд доларів. Та й щорічні витра ти на утримання футуристичних садів ста новлять 58 мільйонів. Але при цьому «Сади над затокою» безкоштовні для відвідання! Власне, парк «Gardens by the Bay» скла дається з трьох садів. «Сад південного бе рега затоки» — найбільший і найцікавіший. Із висоти пташиного польоту він має ви гляд величезної орхідеї, квітки — націо нального символу Сингапуру. Дві величез ні оранжереї ніби символізують корені цієї

рослини. Від них навсібіч розходяться «пагони» — доріжки та стежини. «Вторин ні корені» — це лінії комунікацій, що спо лучають розташовані на їх перетині тема тичні сади і «супердерева», які водночас є «квітками» циклопічної орхідеї. Ті 18 гігантів є найбільшою (у прямо му й переносному сенсі) гордістю парку, його домінантою, яку видно здалеку. «Де ревця» сягають у висоту від 25 до 50 метрів і сполучені між собою в повітрі круговим мостом «SkyWay», який служить оглядо вим майданчиком і небесним променадом. Коли обдивляєшся околиці із «супер дерев», здається, що або настало двадцять третє століття, або це взагалі не Земля, а інша планета з неймовірними рослинами та конструкціями. Але ні, все тут створе но розумом і руками людини та продума но до найдрібніших деталей. Видно й спо ➧

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:14

Page 90

«Деревця» сягають у висоту від 25 до 50 метрів і сполучені між собою в повітрі круговим мостом «SkyWay», який служить оглядовим майданчи+ ком і небесним променадом. ■

руди мушлі оранжерей, і театр у подобі квітки. По сусідству височіє славетний «Марина Бей», схожий чи то на гігантсь ку мегалітичну споруду, чи то на три іно планетні гриби з єдиною шапочкою, а та кож торговий центр, на даху якого іскрить ся величезний басейн. Після оглядин те риторії залишаються чудові враження, а ще — повні легені кисню, бо повітря чис те і свіже. Що ж таке оті «супердерева»? Основою кожного є металевий каркас. Його обви вають безліч живих ліан, орхідей, папоро тей і квітів. «Крона» живить рослини до щовою водою та енергією. Електрика для освітлення всіх 28 зелених «дерев кібор гів» у темну пору доби надходить від вбу дованих сонячних батарей. Уранці та вдень ці конструкції захоплю ють, але після сутінків настає справжня казка! У «дерев» починається бурхливе нічне життя. На них розквітають нові, ще яскравіші квіти — тепер уже штучні. Вбу доване підсвічування у багато разів поси лює природну чарівність парку. «Сади над затокою» перетворюються на просто ма гічне місце, яке вабить вогнями, пахне квітковою свіжістю та зачаровує музикою, що невимушено розливається у повітрі. У кроні найвищого «супердерева» ховає ться бар… Але повернімося сюди вдень. Нас че кають дві колосальні оранжереї зі скла і сталі площею близько гектара кожна. Од на називається «Хмарний ліс», а інша — «Квітковий купол», причому остання — та, що нижча і ширша — є найбільшою в світі безопорною оранжереєю. Соняч на енергія від «супердерев» іде на підтри мання мікроклімату в обох спорудах, а розташовані в «кронах» і «стовбурах» ре зервуари для збору дощової води вико ристовуються для поливу рослин. Окрім цього, «дерева» служать для охолоджен ня оранжерей, відводячи вгору нагріте по вітря. Усередині на відвідувачів чекають різноманітні тематичні сади, рідкісні рос лини з усієї планети, пишні клумби й тех нологічні дива. Наприклад, у «Хмарному лісі» є 42 метрова «гора» з 35 метровим водоспадом. «Дитячий сад» — це фактично атрак ціон для маленьких відвідувачів. Він скла дається з будинку на дереві та «Стежки пригод», повної трамплінів, балансуваль них балок, висячих мостів та інших захоп ливих випробувань. Є ще два тематичні сади — «Рослини і люди» та «Рослини і планета». Це фор пости сингапурської освітньої програми, мета якої — поширювати знання про жи вий світ. У «Рослинах і людях» на перший план виходять різні етнічні групи Син гапуру і роль, яку відіграють рослини в їхній культурі, економіці держави та всієї Південно Східної Азії. Сад «Рослини і пла ➧

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:14

Page 91

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:14

Page 92

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:14

Page 93

нета» підкреслює взаємопов’язаність біосистем, демонструючи розмаїття рослинного життя. Можна довго розповідати про споруди «Са дів над затокою», але все таки це насамперед парк. Як і передбачали будівничі та ландшафт ники, тут потрібно гуляти і насолоджуватися. Більшість доріжок ретельно сплановано так, щоб було легко пересуватися по території й вод ночас виникало бажання загубитись і провести кілька незабутніх годин у єднанні з природою. Дивовижний «Gardens by the Bay» самим сво їм існуванням доводить, що технології здатні сприяти природі, а не лише шкодити їй, розпо відати про неї мовою науки та естетики, закоху вати в неї та чудувати нею. Напевно, цей сим біоз новітнього та одвічного є для нашого світу оптимальним майбутнім. Не даремно «висячі сади Сингапуру» називають футуристичними. Пробач, Семірамідо, але твій час давно минув. ■

КВИТОК У РАЙСЬКИЙ САД Відчинено щодня, з 5 ранку по 2 ночі. Оранжереї працюють з 9 ранку по 9 вечора. Вхід на територію — безкоштовний, але до оранжерей і на підвісний міст — платний. Вартість єдиного квитка до обох па вільйонів — 28$ для дорослих і 15$ — для дітей віком від 3 до 12 років. Останній квиток продається о 8 ве чора. Якщо ваш час обмежений, скорис тайтеся маршрутами певного хроно метражу. Детальніше — на www.gardensbythebay.com.sg.

■

20.09.2017

INCOGNITA

12:14

Page 94

■ № 5’2001

!MT_5-17-disk.qxd

На момент написання статті була не відома причина смерті юного Тунанхамона. Після тривалих досліджень її оголосили 2010 року. Фараон помер від ускладненої форми малярії.

Пам’ятається розпач багатьох киян, якi свого часу не потрапили на «золото Тутанхамона». Вряди-годи таку розкiшну виставку привезли до Києва — i на тобi: квитки розподiляються через парткоми. Отодi-то розумнi люди ще раз пересвiдчилися, що Iллiч не мав рацiї стосовно належностi мистецтва народовi. Та сплив час, i частина того самого народу дiстала змогу цiлком безпартiйно вирiшувати, «кто матери-истории более ценен» — молодий Тутанхамон чи дєдушка Лєнiн. I ось «знов i знов золото вабить нас!..».

Єгипет

Àíäðié ÏÈÐÎÃIÂ, æóðíàëiñò. Ñåðãié ÊÀÐÄÀØ, iñòîðèê

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:14

Page 95

ад Каїром — завжди безхмарне небо. Слiпуче сонце розбивається на друзки у струменях фонтанiв i на дзеркальних поверхнях хмарочосiв. Цi золотi бриз ки залiтають у найменшу шпарину, включаючи зiницi туристiв, котрі з усiх кiн цiв свiту, як метелики на вогонь, злiтаються до єгипетської столицi. Їх ваблять i скарби фараонiв, i загадковi мумiї, i величнi мечетi, i коптськi храми, i, пев на рiч, розташованi неподалiк вiд Каїру пiрамiди. Та найбiльше — те саме сакрамен тальне золото Тутанхамона. Єгипетська столиця — це мозаїка, калейдоскоп, бурхливий 18 мiльйонний людсь кий вир, крiзь який битими шляхами, вiд пам’ятки до пам’ятки, пересуваються ошеле шенi iноземцi. Крок праворуч, крок лiворуч — i це вже випадання зi звичного сучасно го свiту. Справдi, немає нiчого простiшого, нiж загубитися в Каїрi. Причому не тiльки в коловертi схiдних вуличок i базарiв, а й у переплетiннi столiть. На центральному мiському майданi («мiданi» — по арабському) Тахрир є мiсце, де просторовий континуум змiшується з часовим, утворюючи найдивовижнiший музей свi ту — Єгипетський нацiональний (у народi — просто Каїрський). Це найголовнiший символ i столицi, й усiєї країни. На жаль, вiн буквально трiщить по швах вiд туристiв (два мiльйо ни вiдвiдувачiв на рiк!), а головним чином — вiд експонатiв, яких аж 155 тисяч! I це при тому, що всi поважнi музеї свiту не обходяться без «єгипетського залу», а то й не одного.

iкавiсть європейцiв до Стародавнього Єгипту пробудив Наполеон Бонапарт. Пiд час його єгипетської кампанiї 1798 року виявили славнозвiсний Розетський ка мiнь, що дуже прислужився Шамполiоновi у його спробах розшифрувати iєроглi фи. Тодi ж французькi вченi єгиптологи, якi йшли в армiйському обозi, розпочали сис тематизувати вiднайденi старожитностi. А першими колекцiонерами незлiченних єги петських скарбiв стали консули рiзних європейських країн. Їхнi надбання свого часу були проданi, утворивши початкове ядро вiдомих музеїв, зокрема, в Туринi, Парижi, Лондонi, Берлiнi та Петербурзi. А першу власне каїрську збiрку всю гамузом володар Єгипту Аббас паша подарував австрiйському ерцгерцоговi Максимiлiану, хоча той про сив презентувати лише якусь дещицю. Що ж, хоча Схiд — рiч тонка, та схiдна натура за неї значно ширша... Отож i вийшло, що початковою колекцiєю Єгипетського музею сьогоднi можна помилуватись... у Вiднi! На щастя для єгиптян, невдовзi доля послала їм справжнього подвижника єгипто логiї — Огюста Марiетта, одного з директорiв Лувру, який з усiєю родиною переїхав на береги Нiлу i присвятив своє життя створенню першого на всьому Близькому Сходi му зею старожитностей. Офiцiйне вiдкриття останнього вiдбулося 18 жовтня 1863 року. Трохи помандрувавши Каїром, музейна збiрка нарештi оселилася на згаданому майда нi Тахрир, у будинку в стилi неоренесанс, у дворi якого знайшов вiчний спочинок отець засновник славетного музею. Прикро, але Марiетт не дожив до найвизначнiшої подiї двох столiть єгипетської ар хеологiї — знайдення гробницi Тутанхамона. I ось тут варто зупинитися й розповiсти про все докладнiше.

iсце дiї: Єгипет, Долина царiв неподалiк вiд Луксора. Головнi дiйовi особи: бага тий англiйський лорд Карнавон i єгиптолог Говард Картер. Час: кiнець листопа да 1922 року. Доля звела цих зовсiм рiзних людей, щоб вони першими пересту пили порiг гробницi Тутанхамона — може, єдиної непограбованої фараонової гробни цi за багатотисячолiтнiй перiод iснування Стародавнього Єгипту. Принаймнi, нi до, нi пiсля цiєї сенсацiйної знахiдки нiчого подiбного в новiтнiй iсторiї людства не трапляло ся. Всi скарби свiту якось одразу потьмянiли у неймовiрному сяйвi останньої оселi цiл ком пересiчного, молодого, дочасно померлого чоловiка, одного iз сотень володарiв країни Кемет — Чорної Землi, як називали свою батькiвщину її давні мешканцi. Лорд Карнавон придбав концесiю на право розкопок у Долинi царiв ще 1914 року. До цього його схилив згаданий Картер, на той час зовсiм молодий археолог, проте ду же завзятий i впертий. Тутанхамонову гробницю вiн буквально «вирахував» (або, як стверджували його опоненти, висмоктав iз пальця) на пiдставi кiлькох зовсiм незнач них знахiдок: фаянсовий кубок i потрощена дерев’яна скринька з iм’ям напiвзабутого фараона, глиняна посудина з пов’язками для бальзамування — ото й усе. Коли концесiонери прибули в Долину царiв, вона мала жалюгiдний вигляд — наче пiсля добрячої артпiдготовки. Годi було й думати перелопатити гори щебеню i глини, що лишили по собi попереднi шукачi скарбiв. Тому Картер обмежив площу розкопок не великим трикутником, позначеним знахiдками з Тутанхамонового поховання. Майже шiсть рокiв бригада арабiв (аж нiяк не ударникiв соцпрацi) розчищала завали, доки не дорилася до руїн якихось давнiх баракiв. Навколо не виявилось анi найменших слiдiв гробницi. I тодi був вiдданий доленосний наказ: «Трощiть усе, хлопцi!». Диво сталося 4 листопада 1922 року, рано вранцi. Перед поглядами Картера i ро бiтникiв пiд фундаментом баракiв вiдкрилося таємниче провалля зi сходами вниз. Ось ➧

Досить скромна будiвля Єгипетського музею приховує незлiченнi скарби...

Позолочена голова корови (богинi Хатор) — елемент декору дерев’яного ложа з набору меблiв, необхiдних фараоновi в загробному царствi.

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:14

Page 96

коли до роботи взялися вiруси золотої лихоманки, що розмно жуються у людськiй кровi швидше за ланцюгову реакцiю! Невдов зi подальший шлях вiдкривачам перепинили дверi, замурованi й запечатанi царською печаткою iз зображенням шакала та дев’я тьох полонених. Тепер уже Картер не сумнiвався — це гробниця Тутанхамона!

безтурботний аристократ Карнавон тим часом розважався в Англiї. Бiдоласi Говарду, що вiд нетерплячки буквально рив землю всiма копитами, довелося чекати на нього майже три тижнi! Нарештi той прибув до Луксора разом зi своєю допитли вою донькою. Але честь першим увiйти до гробницi належала, без перечно, вiдкривачу. Настав вирiшальний момент. Усi затамува ли подих. Картер зазирнув у отвiр i... нiчого там не побачив. Та поволеньки в iмлi почали вимальовуватися дивнi фiгури звiрiв, статуї, колеса, скринi, чудернацькi посудини i... золото! Хоч куди кинь оком — усюди ЗОЛОТО! У мерехтливому сяйвi лiхтарика все коливалося, немов хотiло розчинитися в глибинi тисячолiть. Та люди вже не вiдпустили свого скарбу. Коли Картер iз Кар навоном увiйшли до першої поховальної кiмнати, побачене зда лося казкою: геть усе було хаотично завалене предметами винят кової краси — вiд ложки до колiсницi. Але найбiльше зачаровува ли двi людськi фiгури в натуральну величину, якi стояли, немов на вартi, бiля iншого, ще замурованого входу. То були портретнi зображення самого фараона з дружиною. На їхнiх високих чолах гордовито виблискував знак царського сану — золотий вуж. В однiй з бiчних стiн Картер помiтив замаскований вхiд. За ним знаходилася менша кiмната, теж заповнена рiзноманiтними ре чами. Але всi вони були безладно розкиданi. Дослiдники дiйшли висновку, що в цьому примiщеннi колись побували таки грабiж ники, та щось їм завадило «дати волю почуттям». Перелiк знай деного в тому примiщеннi становив цiлий гросбух iз сьомастами роздiлами. Там було абсолютно все, що оточувало фараона в ро ки його земного життя. Золотi, срiбнi, алебастровi та дерев’янi скриньки — шедеври декоративного мистецтва, пишно оздобле нi iнкрустацiєю й малюнками. В них зберiгалося розцяцьковане золотом царське вбрання, золотi сандалiї, бiлизна з найтоншого лляного полотна, дiадеми, луки i сагайдаки, прикрашенi рiзьбленням i коштовним камiнням. Були коштовні кубки та вази, де колись знаходилась їжа (зокрема смаженi качки), золотi та бронзовi свiтильники iз цiлком придатними до вжитку лляними гнотиками, ложа iз чорного дерева й золоченi балдахiни, шаф ки iз золотими статуетками, безлiч золотих i фаян сових ювелiрних прикрас, серед яких вирiзняв ся царський жезл iз масивного золота, при крашений лазуритом. Окремо слiд згадати чудовi стiльцi та ослони з найтоншим рiзьб ленням, прикрашенi золотом, слоновою кiст кою та кольоровим склом. Меблiв такого га тунку, мабуть, нiхто бiльше не виготовляв вiд доби фараонiв. Але й на такому казковому тлi вирiзнявся трон Тутанхамона — абсолютно фантастична рiч, зма лювати словами яку практично неможливо.

артер одразу зрозумiв, яка грандiозна й вiд повiдальна робота звалилася йому на плечi. Кожну рiч належало акуратно сфотографу

Трон Тутанхамона — найвидатнiший зразок прикладного мистецтва Стародавнього Єгипту. На спинцi зображено зворушливу сiмейну сцену: юна дружина фараона намащує його плече цiлющим бальзамом або просто допомагає завершити вранiшнiй туалет.

вати, ретельно змалювати, обмiряти, перевiрити (чи не розсип леться вiд дотику на порох?), законсервувати i лише пiсля цього запакувати й допровадити в Каїр. Для цього сформували цiлу лабораторiю з вiдповiдними фахiвцями. Понад сiм тижнiв науковцi виносили скарби з передньої та бiч ної кiмнат. Дивовижно, але факт: жодного предмета при цьому не пошкодили. Нарештi настав час вiдкрити власне поховальну камеру — го ловну мету пошукiв усiх дослiдникiв i грабiжникiв. Найвiдомiшi вче нi свiту та сам король Єгипту з хвилюванням сидiли попiд стiнами, спостерiгаючи за «священнодiйством» Картера. Коли той обе режно розiбрав перетинку, всi ахнули — за якийсь метр вiд дверей засяяла позолочена стiна, вкрита опуклим орнаментом i прикра сами з блакитного фаянсу. Скоро все стало зрозумiлим: то була величезна скриня, у якій мав знаходитися саркофаг фараона. Чи варто казати, що промiжок мiж стiною та скринею теж був букваль но завалений коштовним начинням? Збереглося навiть розкiшне вiяло зi страусиного пiр’я.

iстатися до самого фараона, точнiше, його мумiї, виявило ся непросто. Його приховували чотири скринi, кварцитовий саркофаг (справжнiй шедевр каменерiзного мистецтва) i три золотi домовини. Перша — з позолоченого дерева. На нiй Картер знайшов те, що зворушило його до глибини душi,— прос тий вiночок iз польових квiтiв, покладений сюди, ймовiрно, юною дружиною небiжчика. Друга труна, теж позолочена й оздоблена яшмою, лазуритом i бiрюзовим склом, зображувала фараона у ➧

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:14

Page 97

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:14

Page 98

виглядi бога Озириса. Та найдивовижнiшим виявився тре тiй грiб, зроблений iз товстого листового золота у формi людської фiгури, всипаний коштовним камiнням. Лише вiсiм робiтникiв iз превеликими труднощами змогли пiд няти цей ювелiрний вирiб! Сама мумiя була залита якоюсь ароматичною смолою, але її обличчя та плечi накривала зо лота маска — точне вiдтворення сумного обличчя молодого фараона. Мiж лляними стрiчками, в якi було загорнуте тiло Тутанхамона, вченi вiднайшли 143 предмети величезної ху дожньої вартостi: дiадеми, амулети, намиста, браслети й перснi. Особливо науковцiв схвилювали залiзнi кинджал i пiдголiв’я — беззаперечний доказ використання в Старо давньому Єгиптi цього металу. А причину смертi вiсiмнадцятирiчного фараона так i не визначили...

З Декоративне мистецтво стародавнiх єгиптян не цуралося тваринних сюжетiв. До цього спонукала й сама давньоєгипетська релiгiя зi значними рецидивами зооморфiзму. Зображення сокола, лева, перепiлки, корови несли в собi прихований символiчний змiст, до кiнця зрозумiлий лише втаємниченим. А нащадки назвали все це «єгипетським тваринним стилем».

Ця дерев’яна позолочена скульптура зображує не самого Тутанхамона, а його «Ка» — давньоєгипетський аналог нашої безсмертної душi.

найдена незламаною царська печатка на дверця тах поховальної скринi однозначно свiдчила, що зпомiж 28 фараонiв, похованих у Долинi царiв, ли ше Тутанхамону пощастило вберегтися вiд грабiжни кiв. 33 столiття простояла його гробниця неторканою! Та дарма — новiтнi осквернителi могил на чолi з лордом i везунчиком єгиптологом виявилися знач но вправнiшими, нiж їхнi далекi попередники: вони вимели з гробницi геть усе! Певна рiч, боги Єгипту разом iз духом божественного Тутанхамона мали помститися. I хай там що заперечують матерiалiсти, хай про якi збiги обставин вони торочать, факти — уперта рiч. 1923 року несподiвано помер вiд укусу москiта лорд Карнавон. Один iз науковцiв, присут нiх пiд час розкриття гробницi, наклав на себе руки, а iнший помер вiд загадкової хвороби. Хтось упав за мертво, просвiчуючи мумiю рентгенiвськими проме нями, а хтось просто зник за нез’ясованих обставин. Та апогеєм смертельного ланцюга стало винищення невблаганним фатумом найближчих родичiв Карнаво на: його брат укоротив собі віку, а донька, як i батько, по мерла вiд укусу, щоправда, не москiта, а невiдомої ко махи... Лише за якийсь рiк пiсля знайдення могили Ту танхамона покинули цей грiшний свiт двадцятеро най ближчих колег Картера! Та й сам вiн, хоч i встиг висту пити зi спростуванням «дурних газетних плiток», дуже швидко перейшов у обитель мертвих. Навiть єгипетсь кому королiвському родовi дiсталось: як вiдомо, Абдель Насер скасував монархiю в цiй державi. У чому тут рiч, достеменно не знає нiхто. Подейкують про потужнi джерела радiацiї у гробницi, про якийсь смер тоносний грибок, про невiдомi сучаснiй науцi вiруси. Одна че таємниця захована глибоко i надiйно. Нинi в Тутанхамо новiй гробницi все тихо, чисто i спокiйно (якщо не зважати на туристичнi орди). А в Єгипетському музеї — i поготiв.

iк у рiк зростає не лише потiк туристiв у залах iз неоцi ненними раритетами, а й кiлькiсть нових археологiчних знахiдок. Здається, ця унiкальна країна з понад 5 тися чолiтньою iсторiєю нiколи не вичерпає своїх надр. Тому не вдовзi в Гiзi, поблизу достопам’ятних пiрамiд, вiдкриється нове примiщення Єгипетського музею, в якому, на думку ав торiв проекту, стане мiсця для всiх скарбiв цiєї землi. Нинi музей теж не маленький — у ньому понад сто залiв. Тож для огляду всiєї експозицiї знадобилося б щонайменше п’ятнадцять годин — немало для пересiчного туриста. Та на вiть якщо за браком часу ви не встигнете обдивитися все — не журiться. Зрештою, це чудовий привiд, аби ще не раз по вернутись у дивовижну країну, де, здається, i небо, i земля просякнутi найщирiшим золотом. ■

Золота скринька для зберiгання внутрiшнiх органiв Тутанхамона.

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:14

Page 99

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:14

Page 100

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:14

Page 101

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

КОЛЕКЦІЯ

12:14

Page 102

■ № 6’2000 Автор цього сюрреалістичого опусу — Георгій Пилипенко, легенда круїзного руху України, поет, перекладач, відомий та улюблений багатьма мешканець Одеси. Здоров'я вам, Георгію Прокоповичу!

Шель Ха

Як вiдомо, бiльшiсть мiфiв та легенд виникають на основi реальностi. Це стосується i уявлень про рай. Звичайно, хотiлося б туди зазирнути хоч краєм ока ще за життя. Красива мрiя, але… Та ось нашим кореспондентам випало+таки зреалiзувати цю мрiю. Хоча зазвичай редакцiя вiдряджень до раю не виписує.

Ãåîðãié ÏÈËÈÏÅÍÊÎ Îëåêñàíäðà ÃÎÐÎÁÖß

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:14

Page 103

«Мiсце, де народжуються i змiшуються води» Пiд час круїзу по Карибах на найбiль шому в свiтi лайнерi «Voyager of the Seas» ми ретельно вивчали екскурсiйну програ му. Стоянка на островi Косумель була у планi мандрiвки, тож залишалося вирiши ти, як провести там час. Разом iз трьома тисячами туристiв з усiх куточкiв планети ми перебирали варiанти активного до звiлля, що його пропонували органiзато ри подорожi. Можна було поїхати на слав нозвiсний модерновий курорт Канкун, що становить конкуренцiю тепер уже патрi архальному Акапулько. Але курорти уз бережжя такі одноманітні... Можна було

вiсну природну структуру, яка вiдповiдає словесному означенню. В перекладi з мови майя назва означає «мiсце, де на роджуються i змiшуються води». Рiч у тiм, що майя мали для води багато виразiв. Адже тут є вода солона, як у морi, вода з наземних та з пiдземних рiчок (поши рене явище на Юкатанi), вода з озер — там змiшувались наземнi й пiдземнi по токи, вода з лагуни — сумiш морської со лоної та пiдземної прiсної вологи. За легендою, в Шель Ха боги створи ли рай i були дуже задоволенi з того, що вийшло. Мабуть, вони, як, зрештою, i всi творцi, захотiли комусь показати свої ше деври, побачити в чиїхось очах подив i ра

пiрнати й фотографувати яскравий пiд водний свiт навколо острова Косумель. Але це ми вже проходили — хто в єгипет ському Шарм ель Шейху, а хто на Вели кому Бар’єрному рифi в Австралiї. Нашу увагу привернуло унiкальне до колумбiвське мiсто Тулум, що розташо ване мiж небом i морем та зберiгає свiд чення часiв майя (розповідь про давню фортецю цього народу — в попередньо" му номері «МТ»). Тут хтось зауважив, що iснує ще одна екскурсiя пiсля Тулума — вiдвiдини природного дива з малозрозу мiлою i загадковою назвою «Шель Ха». Ця подвiйна програма коштувала помiт но дорожче. Вiдверто кажучи, наприкiн цi подорожi бюджет трiщав, але внутрiш ній голос нам пiдказував: «Треба їхати». Отож вирушили: мiсцевим поромом — з острова Косумель до маленького порту Плайя дель Кармен на пiвостровi Юка тан. Уже за кiлька годин ми дякували со бi за мудре рiшення, бо зрозумiли, де кульмiнацiя всiєї круїзної подорожi. Без жодного перебiльшення запевняємо: МИ ОПИНИЛИСЯ В РАЮ. Ще до поїздки довiдалися з лiтерату ри, що супутники Колумба й конкiстадо ри Кортеса були надзвичайно враженi кра сою природи у Новому Свiтi. Цiй темi бу ли присвяченi вичерпнi реляцiї королiв ських посланцiв. Але сьогоднi в бiльшiй частинi Мексики спогади про дику при роду збереглися хiба що в назвах мiст. Наприклад, «Акапулько» означає «мiсце, де росте тростина». На противагу цьому, Шель Ха зберiгає не тiльки назву, а й пер

дiсть. Вони вирiшили дозволити людям увiйти до раю. Вибiр припав, звичайно, на майя як на серйозних i дисциплiнова них кандидатів. Їх попередили, що, аби рай зберегти, в ньому не можна нiчого змiнювати. Люди не мусять покращувати те, що вже зробили вищi сили. Та коли маєш справу зi смертними, завжди варто контролювати їхнi дiї. Тому боги доручили iгуанам стежи ти за збереженням земного довкiлля, а рибам папугам до вiрили всi води. Так виникла пер ша у свiтi iнспекцiя з питань еколо гiї. Усi виправдали довiру богiв. Та це ще не все. Богиня плодючостi в релiгiї майя — Iшхель — полюбила цей квiтучий куточок i оголосила його своєю постiй ➧

!MT_5-17-disk.qxd

104

20.09.2017

12:14

Page 104

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:14

Page 105

ною резиденцiєю. Так би мовити, досвiд першої приватизацiї. Завдяки цьому там постiйно витають тонкi божественнi аро мати. Сучаснi пiдприємцi скористалися з цього i випускають парфум «Iшхель». Справдi райськi пахощi! Легенди легендами, але мiсцевiсть Шель Ха справдi дає унiкальнi можли востi для розвитку пишної флори та рiз номанiтної фауни. Широка, природно захищена вiд штормiв лагуна з острiв цями має унiкальний склад води: соло на морська плюс солодка з пiдземних рiчок i озер. Певнi види рослин i риб по требують саме такого середовища. Во да дуже прозора, аж бачиш власну тiнь на пiщаному днi! У прозорих «сенотах» (озерцях, що по повнюються з пiдземних джерел) плава ють бiлi лебедi, а на деревах сидять ве ликi папуги. Вони живуть на волi й нiкуди не вiдлiтають, бо вiд добра добра не шу кають. Через рiчки перекинуто плетенi мiстки, з яких можна побачити величез них риб, схожих на дзеркальних коропiв. У лагунi є мiсце, котре полюбляють дельфiни. Вони охоче граються з людь ми, дозволяють торкатися до себе, стри бають через них i навiть iнколи намага ються поспiлкуватися вголос. Коли прихильники морської води йдуть поплавати чи попiрнати у лагунi, вони ма ють обов’язково прийняти душ. Для цьо го тут розташованi десятки кабiн. Мабуть, це єдине мiсце у свiтi, де омиваються не пiсля виходу з моря, а перед входжен ням у нього. Одне слово, можна тiльки поспiвчува ти тим, хто здолав тисячi кiлометрiв до вiдомого курорту Канкун i не подужав якоїсь сотнi верст до справжнього райсь кого куточка — Шель Ха. До речi, тут готують смачнi мексикан ськi страви, деякi — за стародавнiми ре цептами майя. Обслуговують вiдвiдува чiв дiвчатка райської вроди. Якщо хтось сподiвається, що вони в «костюмi Єви», то може заспокоїтися — німфи працю ють у яскравому нацiональному вбран нi. Для тих, кого пiсля добрячого обiду хи лить у сон, є безлiч гамакiв, натягнутих мiж велетенськими пальмами. Тiнi вiд де рев (ботанiки твердять, що це трава) тан цюють на пiску разом iз тiнями вiд гама кiв, якi гойдаються поруч. Чарiвне видо вище! А як у тих гамаках спиться!.. Зрештою пiсля всiх незвичайних вра жень вмощуєшся у гамаку й поволi заси наєш, i рай дiйсностi поступово перетво рюється на рай сновидiнь. Удома я бачу сни не дуже часто. I зде бiльшого на виробничу тему. В Шель Ха протягом довгого тропiчного дня я вiдпо чивав у гамаку тричi. I щоразу бачив сни. Можна сказати, всi вони були сюрреалiс тичнi, а точнiше — сюррайлiстичнi. ➧

105

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:14

Page 106

СЮРРАЙЛIСТИЧНI СНИ, АБО СНИ В РАЮ (з коментарем, психоаналiзом та оргвисновками) СОН ПЕРШИЙ, суто поетичний Багато рокiв я мрiяв про спокiй, хоча знав, що вiн може тiльки снитися. Нiколи не гадав, що ця мрiя здiйсниться у гама ку пiд пальмами, в райському куточку Шель Ха. Мiсцина належить водночас i су часностi, й стародавнiй цивiлiзацiї майя. «Майя… майя… майя…» — ритмiчно повторював я в такт гойданню гамака. Повторював все тихiше й тихiше… Не пам’ятаю, в якому ритмi гойдався мiй гамак — ямбу, хорею чи амфiбрахiю. А може, то був верлiбр. Я знав тiльки, що ця земля має особливу енергетику, яка дає натхнення, наснагу, мобiлiзує твор чi сили, що сплять у пiдсвiдомостi та че кають свого часу. Є такий жарт: до чоло вiка прийшла муза, нiкого не застала i пi шла геть. Моя муза мене застала, певно, через те, що я на неї чекав. У напiвдрiмот ному станi я згадував деякi розрiзненi рядки вiдомої поезiї: «Десь, колись, в якiйсь країнi…». «Я бачив дивний сон, немов передо мною…». «I стегна її тремтiли, як спiйманi двi рибини…». Останнє — це вже з Гарсiа Лорки. Ота ка iнтернацiональна сумiш. Досвiдчений психоаналiтик помiтив би, що останнiй рядок висвiтлює певну тенденцiю. Мабуть, менi, сонному Ада мовi в сучасному раю, бракувало Єви. Я вiдчував, що за подальший розвиток поетичного натхнення борються два на прями: iсторичний та еротичний… Сон на рука з олiвцем потяглася до блокнота. Коли я остаточно прокинувся, вiршi вже були готовi. Аморе латино У Мексицi дуже спекотно. Земля — то червона глина, Але журналiстськi блокноти Писав я дуже сумлiнно.

Сьогоднi я вирiшив зранку Зробити щось дивовижне. I я зустрiв мексиканку — Як виявилось, незамiжню. Я знав, що любов — це аморе, Що роблять з агави текiлу. Вона зрозумiла мiй погляд I знаками запросила. Ми з нею пiшли подалi, Щоб нас не бачили люди. I там, за Плайя#дель#Кармен, Я трохи стиснув їй груди.

Аж розгубивсь я вiд цього I трохи засоромився.

Я пам’ятаю назви, Хоч сонце там дуже пекуче: Тулум, Канкун, Чичен#Iца I «Чаттануга чуча».

Роки юнацтва згадались. Гуртожиток… Було темно… Щось вже таке вiдбувалось, Навiть згадати приємно.

Я виписав з товстого тома Районної бiблiотеки: «З Одеси, а може, з Херсона Прийшли на цю землю ацтеки». А майя — народ особливий, Непереможнi вояки. Чи то вони з Давнього Риму, Чи iз запорозьких козакiв. А в мене вiд книг iсторичних Почервонiли вже очi. Душа на подвиги кличе, Любовi чистої хоче.

106

Згадавши про роки зухвалi, Збагнув я, як дiяти далi.

Одразу ж менi назустрiч Губи її розкрились. Радiстю i сподiванням Очi її засвiтились. Пульс її серця дiвочого До рук моїх спраглих пробився.

Вся мокра вiд поцiлункiв Вона на пiску лежала. Опис таких стосункiв Ранiше не друкували... Її пiдземнi джерела У пристрастях пробудились. Одразу ж моя каравела В лагунi її опинилась.

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:14

Я мчав на повних вiтрилах! Її ще так не любили. I стегна її тремтiли, Як спiйманi двi рибини. Хвилi ритмiчно котились, Об скелi у такт розбивались. Краплi солонi летiли, Тiл розпашiлих торкались, З краплями поту мiшались. I тут корабельна сирена Гукнула, що часу замало. Я побiг на свiй човен, Вона — у своє бунгало. Тепер вона знову чекає, Вдивляється в даль океанську. А я їй вiршi складаю — В перекладi на мексиканську.

Page 107

СОН ДРУГИЙ. Мексиканська Фрiда й херсонський Лев У Мексицi я купив лiтографiю карти ни Дiєго Ривери. Вона дещо випадала з його звичайного стилю — була написа на у класичнiй манерi. Робота не мала на зви й вiдображала оголену жiнку, котра обiймає величезний букет iз кал, встром лених у плетений кошик. Особливiсть портрета в тому, що на ньому зображе но не обличчя, а потилицю. Такий собi ра курс iззаду. Мабуть, не заради лише по тилицi була створена гравюра, адже ого лену жiнку видно повнiстю — i п’яти, й iн шi форми змальованi доволi чiтко i з ве ликим смаком. Я довiдався, що картина не має назви, бо вiдображає дуже вiдо

му в Мексицi постать — Фрiду, музу та одну з офiцiйних дружин великого Дiєго Ривери. Картину загадку я згорнув у рулон i за пакував до кращих часiв. Не думав, що вони настануть так швидко. У своєму дру гому «сюррайлiстичному» снi я знову по бачив цей портрет, i менi вiдкрилися йо го загадковi символи. По перше — чому художник вирiшив зобразити потилицю, а не обличчя? Рiч у тiм, що Фрiда Кало в юнацькi роки бу ла збита трамваєм, провела кiлька рокiв у корсетi й весь час малювала. Крiм по лотна, фарб i пензлiв, вона ще користу валася звичайним дзеркалом — усi її кар тини є автопортретами. Тож на момент її зближення з Дiєго Риверою вже iснува ➧

107

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:14

Page 108

ло безлiч портретiв з її обличчям i жодно го — з потилицею. По друге — спина. Згадаймо, що сво го часу Сальвадор Далi вперше побачив свою Галу зi спини й закохався з першо го погляду в її оголенi лопатки. Щодо Фрi диної спини, то вона своєю стрункiстю виглядає як трiумф над усiма травмами, корсетами та хворобами, як перемога духу над фатумом. Далi спина, повторю ючи форму вiолончелi, переходить в iн шу форму, теж привабливу. У портретi втiлилась гармонiя духов ної сили та фiзичної нiжностi, однак ця гар монiя стоїть на колiнах. Перед чим або перед ким? Перед нею багато квiтiв, що звуться калами. Чому? Прiзвище Фрiди, як вiдомо, — Кало. Цi квiти — її власне вiддзеркалення. Не так обличчя, як душi. Але придивiмося до «прутикiв» кал i зга даймо, що цi квiти вважаються ду же еротичними. Фрiда була значно молодшою за Дiєго, але зближення з ним ста лося з її iнiцiативи. Пiсля перiоду шаленого кохання фiлософiчне подружжя почало сповiдувати «вiльне кохання». Мiж ними поча лося змагання з пiдтвердження теорiї практикою. Дiєго, незва жаючи на свiй вiк, зберiг моло децьке здоров’я, а сильна духом Фрiда могла стати на колiна тiль ки перед... чоловiчими «прутика ми». Для багатьох із них знайшло ся мiсце в її плетеному кучеряво му кошиковi. Не знаю, чи можна цим пиша тись, але один iз тих «прутикiв» належав нашому земляковi iз се ла Янiвки Херсонської губернiї. Котрусь iз зображених квiток Фрi дi подарував, напевно, Лев Дави дович Троцький. Через те у нас мексиканську художницю Фрiду Каллу майже не згадували. Роман полiтика вигнанця й розкутої ху дожницi тривав кiлька рокiв. Перманент ний революцiонер вважався, як заведе но, другом сiм’ї Ривери. Бiльше того, Дiє го був значною мiрою спонсором пере бування родини Троцьких у Мексицi. Фрi да вiддавалась душею i тiлом iдеям на шого херсонського теоретика. Щодо Ривери, то вiн, дiзнавшись про все, був дуже невдоволений — не так через рев нощi, скiльки через невдячнiсть Троцько го. Вiн навiть почав розумiти хиби теорiї та практики троцькiзму. Тепер — iншi часи, а Лева Троцького, до речi, влiтку 2000 року реабiлiтували як жертву сталiнських репресiй. Тiлеснi грi хи не розглядалися. Отакi вам квiточки, прутики й тичинки. Ще трохи — i можна створити нову нау ку, полiтичну ботанiку.

108

Шелестiли пальми, гойдався гамак, наближався час пробудження, повернен ня до реальностi... Та ненадовго. СОН ТРЕТIЙ. Дисертацiя з лiтературознавства Не знаю, що сталося. Знаю тiльки: сво го часу увi снi була вiдкрита таблиця хi мiчних елементiв, знайдене важливе тех нiчне рiшення, розшифрований таємни чий рукопис. Я ж пiд час сну в райському саду Шель Ха написав тези дисертацiї на тему «Вплив культури майя на творчiсть визначного поета радянської епохи Во лодимира Майяковського». Усiм вiдома поїздка поета Майяковсь кого (саме так варто писати його прiзви ще) до Америки, що породила серiю вiр шiв, починаючи з «Black and White» i так далi — за повним зiбранням творiв. Мен

загибель одного конкiстадора. Це — як вiдро пiску. Воно чогось варте, коли пов не. А кожна окрема пiщинка — це так, мiк роелемент у великiй космiчнiй коловертi. Напруживши свiй поетичний дар, Во лодимир Володимирович почав писати тiєю мовою, яку добре знав: Плохо человеку когда он один. Горе одному: один — не воин. Каждый дюжий ему господин И даже слабые, если двое. Если же вместе сгрудятся майя — Сдайся враг, замри и ляг! Майя — рука миллионнопалая, Сжатая в один громящий кулак! З поетами часто трапляється — напи сав, засунув до кишенi й забув. Але коли видатний трибун повернувся до Москви i з’ясувалося, що вiн революцiєю «мобi лiзований i призваний», що треба примхливу музу («бабу лiрику») пiдкорити служiнню ленiнськiй пар тiї, вiн згадав про вiршi, якi наро дились у Мексицi. Його перо, мов багнет, повидовбувало все, що пов’язане з майя, залишивши iдею колективiзму та основну фабулу. Вийшло непогано: Партия — рука миллионнопалая, Сжатая в один громящий кулак! Великий поет i сам, мабуть, iще не знав, який правильний образ вiн створив. А далi, як кажуть, Во лодимира понесло. Згадавши про культ вождiв майя та їхнiй союз iз жерцями, вiн написав: Ленин и партия — близнецы#братья. Кто более матери#истории ценен?

ше вiдомо про вiдвiдання поетом Мекси ки, де його сприйняли як справжнього мачо. На «самотнього бунтаря, асенiза тора i водовоза» сильне враження спра вило почуття колективiзму, притаманне iндiанцям вiд часiв майя i ацтекiв аж до сьогоднi. Майяковський звернув увагу: коли у Москвi до ресторану заходять чо тири незнайомi компанiї, вони розсiда ються в чотирьох рiзних кутках, подалi одна вiд одної. В Мексицi — навпаки, всi мостяться разом. Так вони почуваються впевненiше. Це закладено на генетично му рiвнi. Зацiкавившись таким феноме ном, допитливий Володимир дiзнався, що вояк майя сам по собi нiчого не був вар тий — це навiть не «гвинтик». Недаремно вождi цього народу проголошували, що готовi покласти двадцять тисяч воякiв за

Над цим питанням матiр iсто рiя замислилась надовго. А Майя ковський завдяки своєчасному впливовi епохи майя став «вели чайшим поэтом нашей советской эпохи». I примариться ж таке! До речi, архiтектурна форма мавзолею на Красній площi дуже схожа на контури пi рамiди майя в Тулумi. Це вже реальнiсть. На площi перед пiрамiдою майя у дав нi часи влаштовували ритуальнi ходи. Перший такий парад майя звали перво майським. Можна назвати й багато iнших збiгiв — випадкових i невипадкових, — але в жод ному разi нiчого не слiд ототожнювати. Бо є iстотна рiзниця. Боги, котрi створи ли рай на землi та впустили до нього лю дей, наказали нiчого не «вдосконалюва ти». Той, хто дотримувався цих наказiв, зумiв зберегти рай. А хто самотужки взяв ся за будiвництво свiтлого майбутнього — так i не досяг мети, розгубив, що мав, i тепер iз захватом пише про Збережений Рай. ■

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:14

Page 109

Співпраця на висоті 28 ëèïíÿ â³äáóâñÿ V Þâ³ëåéíèé «Àâ³àôîðóì», ÿêèé ç³áðàâ ðåêîðäíó ê³ëüê³ñòü ïðîôåñ³îíàë³â ç àâ³àö³éíîãî òà òóðèñòè÷íîãî á³çíåñó.

Подію приймав «UBI Business Confere nce Hall» поблизу столиці. Учасниками «Авіа форуму – 2017» стали туроператори, тур агенти, представники турофісів різних дер жав в Україні, авіаексперти та журналісти провідних туристичних видань. Форум проходив у новому, авторсько му форматі. Перед відвідувачами виступа ла команда спікерів із провідних світових авіакомпаній: «Lufthansa», «Air Astana», «Qa tar Airways», «Міжнародні авіалінії України», «UP by El AL», «Etihad Airways», «Brussels Air lines», «Azerbaijan Airlines» із дочірньою «Buta Airways», «Georgian Airways», «Atlas global», «airBaltic», «Turkish Airlines». Плюс фахівці міжнародного аеропорту «Борис

піль», асоціації «Аеропорти України» та ор ганізатора форуму — квиткового консолі датора «Airlife». Уперше «Авіафорум» об’єднав не тіль ки авіакомпанії, а й основні аеропорти Ук раїни. Новинкою стала також робота за 5 тематичними напрямами: продукт, техно логії, маркетинг, сервіс і крос продажі. Це дало змогу учасникам вибрати для себе все найцікавіше і почерпнути від експертів максимум нового. Столичний «Авіафорум – 2017» відвіда ли щонайменше 200 фахових учасників мі німум із 5 великих міст України. Інтерес до заходу стрімко зростає, співпраця авіа та турінсдустрії виходить на новий рівень.

109

20.09.2017

ФАКТ

12:14

Page 110

■

!MT_5-17-disk.qxd

Замок у хмарах

ак часто японці називають замок Такеда (ХV століття). І річ не лише в тім, що він вивищується на 353 метри над рівнем моря. У жовтні та листопаді майже щодня, близько 8 години ранку, з долини підіймається дуже густий туман і підбирається до самих мурів стародавньої споруди, ніби хоче її поглинути. Картина так заворожує, що в цей час замок пере живає паломництво туристів. Особливо побільшало відвідувачів після того, як Такеда в туманному серпанку профігурувала у популярному япон ському фільмі 2012 року «Для тебе». Споглядання цього дива — щось на зразок традиційного для японців ханамі — милування цвітом сакури. Фото JNTO

110

■

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:15

Page 111

111

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:15

Page 112

Ой, що це?

це скеля у вигляді знаку запитання на відомому Березі Кора блетрощ в Австралії. Поруч із порізаним пів островами й обнизаним стрімчаками узбереж жям пролягає Велика Океанська дорога — славетний панорамний шлях, популярний се ред туристів і фотогра фів. І на ньому мандрів ника чекає ще багато чудес, про які ми, мож ливо, ще розкажемо. Фото «Tourism Australia»

112

■

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:15

Page 113

Морське крещендо

сландську столицю Рейк’явік зігріває Гольфстрім, проте осінь у місті має вигляд вельми суворий. Просто біля славетного концерт холу «Харпа» ві тер і море виконують штормову симфонію. Фото «Promote Iceland»

■

Королі та олені

еликобританія. Парк поруч із Віндзорським палацом, біля міста Віндзор. Червоні олені на Довгій алеї — це видовище зовсім не рідкісне. Ко лись парк був місцем королівських полювань, а тепер — королівських вражень. Фото «VisitBritain»

■

113

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:15

Page 114

Сальто, Лимон і мільйон

айвищий водоспад Домінікани сягає 50 метрів. Офіційно його називають Саль то ель Лимон, а в народі — водоспадом Міль йонерів. За повір’ям, купання у ньому допо магає розбагатіти. Мабуть, тому сміливці «країни Лимонії» за винагороду готові стриб нути із запаморочливої висоти. Повторюва ти не рекомендуємо: мільйонерам життя на віть дорожче, ніж простим смертним. Фото Мінтуризму Домініканської Республіки

114

■

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:15

Page 115

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

ЯК СВЯТО

■

12:15

Page 116

Êðàñà

в ім’я туризму

28 ÷åðâíÿ â Îäåñ³ â³äáóëèñÿ ô³íàëè VIII Îô³ö³éíîãî ì³æíàðîäíîãî êîíêóðñó êðàñè «Miss Tourism International, Ukraine, Black Sea – 2017» òà III Íàö³îíàëüíîãî êîíêóðñó «Ì³ñ Òóðèçì Óêðà¿íà – 2017».

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:15

Page 117

Основна мета цих двох міжнародних свят жіночої вроди — популяризація Одеси, залучення до неї туристів, зміцнення друж ніх і культурних зв’язків між державами. Конкурс «Miss Tourism International, Uk raine, Black Sea – 2017» заснований 2001 року. Це продовження світової серії кон курсів «Міс Туризм», творцем і міжнарод ним координатором яких був легендарний Чарлі Сі з Лос Анджелеса, США. Органі затором конкурсу в Україні є Національ ний комітет «Міс Україна Південь». За минулі роки чорноморську корону здо бували учасниці з Перу, Філіппін, Росії, Білорусі, Нігерії, Франції та Китаю. Цього разу обидва конкурси краси від булися в рамках міського фестивалю «Хо чу в Одесу», в концерт холі «Сади Пере моги». У фіналі взяли участь представни ці Албанії, Білорусі, Гонконгу, Греції, Із раїлю, Казахстану, Китаю, Молдови, Ні герії, Румунії, Естонії та України. Фіналу передували прийом у Одеського міського голови, прес конференції конкурсанток, доброчинні акції. Красуні ознайомилися з визначними пам’ятками Одеси, відвіда ли одеську Оперу та відпочили на березі Чорного моря. Учасниці виконували свої конкурсні завдання на різних міських локаціях. 24 червня на головній сцені біля Потьомкін ських сходів представниці різних країн продемонстрували свої національні кос тюми та показали власні індивідуальні та ланти. Власницею найкращого костюму визнали конкурсантку Nna Udosen Chi kaodili Enobong із Нігерії, а «Міс Талант» — Наталію Варченко з Донецька. 25 червня в курортній зоні «Аркадія» відбувся кон курс «Bikini Queen – 2017». Перемогла в

Голова оргкомітету Тетяна Савченко.

ньому Raiymbek Dana з Казахстану. До 110 річчя першого конкурсу краси в Оде сі мешканка міста Христина Гончарова отримала титул «Перша красуня Одеси». Усі ці гарні дійства побачили тисячі оде ситів і гостей «перлини біля моря». Компетентне журі, до складу якого уві йшли представники культури, мистецтва, шоу бізнесу України, представники про відних мас медіа, визначило переможниць конкурсу. Отже… «Віце Miss Tourism International, Uk raine, Black Sea – 2017» — Koleci Ramela, Албанія. «Віце Miss Tourism International, Ukraine, Black Sea – 2017» — Li Mushuang, Китай. «Miss All Nations Tourism Int. – 2017» — Nna Udosen Chikaodili Enobong, Нігерія. «Miss Tourism Worldwide – 2017» — Хрис тина Гончарова, Одеса, Україна. «Віце Miss Tourism Ukraine – 2017» — Ольга Литвиненко, Київ, Україна. «Miss Tourism Ukraine – 2017» та «Miss Talant Tourism Int. 2017» — Наталія Вар ченко, Донецьк, Україна. Ну, а головний титул — «Miss Tourism International, Ukraine, Black Sea 2017» — здобула Катерина Печонкі на, представниця Естонії. Глядачі стали свідками коро нації переможниці прикра сою з благородних металів і коштовного каміння вагою 2,7 кілограма. Проте головним здобутком «міжнародно туристичних міс» стало підвищення туристично го інтересу в світі до України та, зокрема, до красуні Одеси. ■

20.09.2017

ЧУДЕС

12:15

Page 118

■

ЛУЦЬК

!MT_5-17-disk.qxd

Ó ñòîëèö³ Âîëèí³ âæå íàâ÷èëèñÿ çàïðîøóâàòè é çóñòð³÷àòè òóðèñò³â òàê, ùî ò³ ïîâåðòàþòüñÿ òóäè îõî÷å ³ ç íåòåðï³ííÿì, à òàêîæ ïîäàâàòè ñêàðáè êðàþ ç øàðìîì òà âñ³ºþ äóøåþ. À ñêàðá³â òèõ ÷èìàëî…

Історія зі смаком меду

Â³êòîð ÑÈÄÎÐÅÍÊÎ Êîñòÿíòèí ÑÅÌÈÖÜÊÈÉ

«Високоповажне міщанство луцькеє й гос# ті заморськії! А чи знаєте, що жиє в Лучесь# кови дівчина, яка добре його минувшину знає? Про часи королівськії жваво оповідає, площу Ринок не оминає! А ще тими словечками гово# рить, що й колись лучани славнії!» — так вітає дорогих гостей луцька міщаночка XVII сто ліття на початку театралізованої екскурсії містом. Лише за дві години вона знайомить туристів із княжим і королівським містом. У Луцьку екскурсії інтригують. Напри клад, інша театралізована ще й нічна — «Ро мантика та містика Лучеська». Або тури на тюнінгованому ретроавто «Волинянка» міс цевого виробництва. Або велоекскурсія «Луцьк на ровері». Державним історико культурним

Персонаж міських історій — пані Ключникова.

118

заповідником у певні дні вас проведуть без коштовно — це одна з ініціатив Центру ту ристичної інформації та послуг міста… Європейська вишуканість і українська гос тинність — так лучани характеризують своє місто, традиції та унікальний менталітет яко го формувалися майже тисячу років. Датою заснування Луцька вважається перша пись мова згадка про нього в Іпатіївському літо писі 1085 року. Але насправді місто існувало задовго до того. Від середньовічного міста у Старому Луць# ку збереглись архітектурні пам’ятки. Одна з найдавніших — мурований Верхній замок, яскравий приклад фортифікаційної архітек тури XIV століття. Всі українці в різних кін цях «неньки» мають справу із цим замком мало не щодня. А все через те, що його В’їз ну башту зображено на купюрі 200 гривень. ➧

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:15

Page 119

Владича вежа Луцького замку.

Луцький кликун коронує відвідувачів замку Любарта на тлі В’їзної башти.

Від будинку Косачів, де у дитинсті жила Леся Українка, видно неоготичну лютеранську кірху.

Панорама Старого Луцька з оглядового майданчика.

119

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:15

Page 120

Фестиваль «Князівський бенкет».

Змагання із середньовічного бою. Фестиваль «Середньовічний лучеськ. Доблесть віків».

Що ж приховують стіни цієї твердині? Заклав її останній князь Волинсько Га лицького князівства Любарт Гедимінович. Замок віками охороняв столицю Волині та був символом влади. Фортифікаційних споруд такого рівня збереженості в Украї ні набереться лише з десяток. Замок Любарта — це рівносторонній трикутник із дещо випнутими сторонами. Висота стін — до 12 метрів над валом, тов щина — до 3 метрів. Над сучасними воро тами В’їзної башти видно замуровані ар ки давніх воріт і хвіртки, які колись були обладнані підйомним мостом. Не менш цікавими є й замкові підземел# ля. Вони умовно складаються з двох час тин — коридору та цвинтаря церкви Івана Богослова. Рештки храму законсервовано. Поруч експонується велика колекція ста рої цегли та кахель. Церква Івана Богослова вважається першим християнським хра мом Луцька ще домонгольського періоду. Збудували її наприкінці ХІІ століття. Прогулюючись замком, можна побачи ти, якою була «важка артилерія» у серед ньовіччі. Її тоді замінювали дерев’яні ка тапульти і балісти. На одній із башт замку — Владичій — експонується колекція унікальних дзвонів із Волині та інших частин України, а та

120

кож із Польщі, Австрії, Румунії, Росії... Найдавніший датується 1647 роком. Це єдиний такий музей у нашій країні. Має башту і діючу дзвіницю, з якої лине мело дійний або закличний передзвін... А із В’їзної замкової башти лунає мело дія сурми. Це грає місцевий кликун. 400 років тому такий був при кожному коро лівському дворі, він сповіщав про найваж ливіші події. В епоху Середньовіччя Луцьк відігравав важливу роль у політичному житті Цент ральної та Східної Європи. А в кінці ХІV

століття став другою (після Вільна) столи цею Великого Князівства Литовського. Великий князь Вітовт мав тут свою рези денцію. У 1429 році про Луцьк заговори ла вся Європа. До міста з’їхались європей ські монархи для вирішення міждержав них відносин та коронації самого Вітовта. А як тоді приймали гостей! Лише на бен кет, що супроводжував з’їзд монархів, пі шло 700 волів, 1400 баранів, сотні зубрів, лосів та диких кабанів, а вже гусей і кур чат ніхто й не рахував, було випито декіль ка сотень бочок меду й вина. Не дивно, що

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:15

Page 121

Лицарі біля Свято Троїцького кафедрального собору.

Холмська Чудотворна ікона Божої Матері (ХІ ст).

ГОЛОВНІ ПОДІЇ ОСЕНІ Будинок скульптора Миколи Голованя.

«Стравінський та Україна» (1–15 жовтня). Фестиваль пропагує кла сичну музику, творчість Ігоря Стра вінського та вивчення його зв’язків із Україною. «Meridian Lutsk» (6–8 жовтня). Між народний поетичний фестиваль від будеться вперше в Луцьку і збере де сятки митців України та інших держав. «Lutsk Fashion Weekend» (25 листо пада). Нагода ознайомитись із су часними трендами, дізнатись, як на роджуються нові колекції, поспілку ватись із відомими дизайнерами, від крити для себе новий погляд на мод ні речі.

■

після цієї події Луцьк з’явився на європей ських картах… Окрім замку Любарта (Верхнього), у Луцьку був ще й Окольний (Нижній) за мок. У його потужних мурах налічувалося вісім башт — чотири дерев’яні та чотири муровані. До нашого часу збереглася ли ше одна — вежа Чорторийських. Зведена вона відомими магнатами однойменного роду в XV столітті та збереглася майже без змін. До башти прилягає оборонний мур, прикрашений готичним ромбоподіб ним орнаментом із цегли. У Луцьку є ще один замок. Щоправда, сучасний. У ньому навіть живе господар — скульптор Микола Головань. Він уже по над 35 років будує архітектурне диво, яке туристи прозвали «Будинок із химерами». Сам автор цієї назви не любить і каже, що це вернісаж майстра, а «химери» (жартує) інколи приходять на будинок подивити

ся. Готика, бароко, класицизм… Поєднан ня стилів — головна особливість цього зам ку. Понад 500 скульптур обліпили фасад будинку. Всі пан Микола створив власно руч. Це різноманітні міфічні персонажі, релігійні сюжети, скульптури тварин і лю дей... Огорожа — з різьбленого каменю та різноманітних барельєфів. Автор запевняє, що не продасть свій замок ні за які гроші та працюватиме над ним, допоки стане сил. Утім, будинок скульптора Миколи Голованя й так є одним із символів міста. Дух давнього Луцька живе в дивовиж ному кафедральному костелі апостолів Пет# ра і Павла. Будівництво храму та сусідньо го єзуїтського колегіуму завершилось у 1639 році. Автор проекту — відомий іта лійський архітектор Джакомо Бріано. Се ред східних єзуїтських володінь луцький костел є найбільшим. Усередині храм вра жає живописними роботами. Найдавніші

належать до XVIII століття. Можна поба чити й меморіальні дошки, старовинні меблі, скульптури та барельєфи. Споруда має великі триярусні підземелля. Одне з приміщень у них займав підземний храм. На стінах ще збереглися фрески та латин ські написи, які поки що не вдалося про читати. Є трапезна та каплиця, де було по ховано шляхтянку Магдалину. А в одній з кімнат колись тримали ув’язнених. Ще нижче приміщень сягає криниця. Одним зі способів катування в’язнів було не да вати їм пити і на очах у них підіймати від ра з водою… Волинь — земля віруючих людей. Про це свідчать не лише луцькі православні церкви, костел і синагога, а й музей Волин# ської ікони. Тут понад 1500 пам’яток сак рального мистецтва. Експозиція знайо мить із самобутньою художньою мовою волинського малярства ХVI–XVIII століть, ➧

121

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:15

Page 122

Річка Стир і Старе місто.

Нічна екскурсія «Романтика та містика Лучеська».

творами кількох поколінь іконописців. Основу колекції становлять знахідки екс педицій 1980 х років, коли ікони знаходи ли у напівзруйнованих закритих храмах, на горищах і дзвіницях діючих церков. Гор дість музею — Холмська Чудотворна іко на Божої Матері. За легендою, це один з образів, написаних самим апостолом Лу кою. Перед цією іконою за її довгу історію молилися князі й королі, царі й президен ти. Тут також можна побачити оригіналь ні зразки декоративного різьблення та скульптури Волині XVIII століття: царсь кі врата, фігурки янголів і святих. Серед найцікавіших музеїв у місті — Музей Лесі Українки, витоки таланту якої знаходяться саме в Луцьку, Музей книги із

122

трьохсотрічними зразками, Музей історії Луцького братства, яке об’єднало зусил ля князів, шляхти, міщан і селян для відро дження позицій православ’я на Волині, діюча Аптека#музей ХІХ століття, музей технічного прогресу та краєзнавчий музей, де є «все про все». А ще в Луцьку відбувається багато ці кавих фестивалів: музично задерикуватий «Бандерштат», романтична «Ніч у Луць# кому замку», іскрометне «Поліське літо з фольклором», щедрий «Князівський бенкет», смачний «Lutsk Food Fest», театральний «Мандрівний вішак», драйвовий «Art Jaz Cooperations»... У цей час на вулицях мож на побачити справжніх лицарів зі зброєю та в обладунках і їхніх прекрасних дам,

усесвітньо відомих та молодих артистів і музикантів, фольклорні колективи з усіх куточків України та найекзотичніших кра їн. Можна скуштувати різноманітні сма колики історичної й сучасної кухонь. Є нагода поринути в театр у найнесподіва ніших місцях... Чимало заходів та ярмарків відбуваєть ся на вулиці Лесі Українки — головному пі шому променаді міста. До Луцька з усієї Волині з’їжджаються народні майстри. Є нагода навіть самому виготовити собі су венір на згадку. А шанувальників соло денького тут частують диво напоєм — кня зівською медівкою, що майже незмінною прийшла до нашого столу крізь віки. Луцьк — таке місто, яке можна «роз пробувати» за дві години, а «смакувати» — все життя. Тож призволяйтеся! Може, по блукаєте незвіданими вуличками Старого міста? А може, бажаєте відпочити за гор нятком кави, активно провести свій час на природі, потрапити на концерт? Не со ромтеся запитати поради у Центрі турис# тичної інформації та послуг, що на Лесі Українки, 21. Ласкаво просять! ■

За допомогу в підготовці матеріалу дякуємо управлінню туризму та промоції міста Луцької міської ради (visitlutsk.com).

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:15

Page 123

20.09.2017

Page 124

Ï’ÿòü ðîê³â òîìó

â Óêðà¿í³ áóëî

âïåðøå

■

îáñòåæåíî âå-

ЧУДЕС

12:15

ëè÷åçíèé Õðàì

!MT_5-17-disk.qxd

ñåìè â³âòàð³â, ñïîðóäæåíèé òèñÿ÷îë³òòÿ òîìó òðèï³ëüöÿìè. Öåé àðõåîëîã³÷íèé ïðîåêò âèçíàíî îäíèì ³ç íàéêðàùèõ ó ñâ³ò³. Ìèõàéëî Â²ÄÅÉÊÎ,

Телеінтерв’ю дають керівники міжнародної експедиції — Михайло Відейко та Джон Чапмен.

Íàòàë³ÿ

Вівтарі Трипілля

ÌÈÕÀÉËÎÂÀ

Ìèõàéëî

Â²ÄÅÉÊÎ

Стародавню святиню виявили в Небелівському поселенні (Кіровоградщина), яке існувало за 4000– 3900 років до н. е. Над об’єктом працювала між# народна команда — українські та британські ар# хеологи. 2015 року на ІІ Шанхайському всесвіт# ньому археологічному конгресі цей проект внесли до десятки найкращих у світі серед інших того са# мого профілю. Звідки ви, трипільці? Уперше про трипільську культуру заговорили після 1899 року, коли Вікентій Хвойка розпо вів на археологічному з’їзді в Києві про виявлені ним залишки спалених будівель і дивний посуд із різьбленим та мальова ним орнаментом. Ці та подібні знахідки, зроблені у різних країнах Європи, при звели до революційних змін в уявленнях про дописемну історію людства. Великі глинобитні споруди, майстерно орнамен тований посуд, витончені жіночі стату етки, мідна зброя — все це свідчило про існування у давніх мешканців нашого

континенту розвинутого хліборобства, доскона лого гончарного і металургійного ремесел, склад ної системи культово ідеологічних уявлень. Подальші дослідження вказали на те, що аре ал так званої «культури мальованої кераміки» ви ходить далеко за межі України. Нині вживають термін «культурна спільність Трипілля – Куку тень». Вона проіснувала понад дві тисячі років. Її територія нині поділена між Румунією, Мол довою та Україною. До речі, поселення біля румунського села Ку кутень виявили за кілька років до відкриття Хвой ки. А ще на 15 років раніше почали вивчати по селення з мальованим посудом у Галичині. Од нак знадобилося зо три десятки років, аби нау ковці звели все до одного культурного феномену. Ще довше визначали прабатьківщину цих племен і період їхнього виходу на арену історії. Припускають, що перші носії культури Кукутень мешкали на землях між західними схилами Кар пат і середнім Дністром близько 7000 років тому. Вони були спадкоємцями землеробських нео літичних племен Європи.

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:15

Page 125

На річці Тальянка, біля сучасного села Майданецького, 5700 років тому було трипільське протомісто площею 200 гектарів.

Саме у Карпатсько Дністровському регіоні були створені перші взірці трипільського посуду. На відміну від мальованої кераміки, притаманної кукутенцям, ранньотрипільські вишу кані горщики, «фруктівниці» та загадкові біноклеподібні посу дини прикрашалися складними заглибленими рисунками. Тоб то минуло кількасот років, перш ніж трипільцям вдалося відро дити загублене їхніми предками мистецтво малювання на глині (а його знали хлібороби Анатолії ще за два тисячоліття до поя ви трипільців). І ось близько середини V тисячоліття до Христа місцеве декоративне мистецтво вибухнуло феєрверком барвис тих орнаментів.

заховане під землею, вкритою соняхами. Поступово окреслювали# ся прямокутні фігури — рештки спалених трипільських жител. Зрештою одного дня сталося давно очікуване диво: на моніторі з’явилося ДЕЩО, яке нагадувало прямокутну структуру розміра# ми 20 ✕ 60 метрів. Вона була у кілька разів більшою за всі доти ві# домі трипільські будівлі. Учасники міжнародного проекту відразу розпочали лінгвістично#археологічні дискусії й у результаті при# йняли міжнародну назву цього феномену — «мегаструктура». Прадавні мегаполіси? В епоху Середнього Трипілля стався справжній «демографіч ний вибух», на території між Карпатами та Дніпром. Це період розквіту для тодішньої культури і своєрідне Ельдорадо мідного віку для сучасних археологів. Найцікавішим виявилося межи річчя Дніпра та Південного Бугу. Саме тут знайдено величезні поселення площею десятки й сотні гектарів. Деякі науковці на зивають їх протомістами. За даними останніх археологічних до сліджень і радіовуглецевих аналізів, у таких місцях могли одно ➧

Мегаструктура Українсько#британський проект під керівництвом відомого у світі українського трипіллязнавця Михайла Відейка та професора Даремського університету Джона Чапмена розпочався у 2009 ро# ці з магнітної зйомки на теренах культурної спільноти Кукутень# Трипілля. Було прийнято рішення обстежити археологічне поселення Не# белівка у межиріччі Південного Бугу. За два тижні під палючим сонцем британські геофізики переміряли близько десятої частини його території. Інформацію просто в полі «зливали» на ноутбук, і на екрані з’являлися так звані «аномалії» — зображення того, що

125

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:15

Page 126

Один із семи відкопаних трипільських вівтарів.

Пристрій для магнітного сканування території.

часно мешкати 10–15 тисяч людей, а може, й більше. Епоха протоміст тривала майже тисячоліття, приблизно від 4200 до 3400 року до н. е. Протоміста довго вважались унікальним явищем, характер ним лише для Побужжя. Але завдяки інтенсивним археологіч ним роботам останніх років виявилося, що й на захід від спіль ноти Кукутень Трипілля були свої протоміста. І хоча вони мен ші, але постали раніше, ще у першій половині V тисячоліття до Христа. Стало зрозуміло, що відкривається нова, зовсім не відо ма сторінка історії Давньої Європи, для прочитання якої укра їнська територія має ключове значення. Відкриття величезних поселень одразу викликало запеклі дис кусії між археологами, що ж саме вони досліджують: звичайні стародавні села, тільки великі, чи перші кроки урбанізації на Європейському континенті. Багато хто переконував: «справжні» міста передбачають монументальні храми, укріплення, реміс ничі квартали... На трипільських суперпоселеннях в Україні до останніх років таких грандіозних знахідок не було. Та ось… Проект у дії Не складно підрахувати, що площа розкопу на місці відкритої «мегаструктури» мала б становити щонайменше 1500 квадрат# них метрів. І дослідити її слід було за один сезон — півтора#два місяці. Тобто учасникам експедиції належало перемістити тисячі кубів землі. Ані в Інституту археології, ані у Даремського універ# ситету бюджети на це не були розраховані. Кошти знайшлись у британському фонді «Arts and Humanities Research Council» (AHRC). Додавсь і грант від журналу «National Geographic». І ось у червні 2012 року доктор Михайло Відейко та професор Джон Чапмен прибули на місце розкопок. До них приєднався пере# довий загін української команди, а ще за кілька днів, перетнувши Ла#Манш і Європу, бусиком до Небелівки прикотили британські археологи. Коли на врочисте відкриття розкопок завітав голова облдержадміністрації, вони вже виглядали солідно: мурашник із

126

півсотні людей на площі триста квадратних метрів, усі копали, розчищали, креслили, вимірювали… За чотири тижні вдалося повністю розкрити рештки споруди. Найскладнішим завданням було розчистити її залишки, не зсунув# ши при цьому тисячі грудок обпаленої глини, якими були засипані деталі інтер’єрів та інші врятовані знахідки. Таємниці глиняних «майданчиків» Ще наприкінці XIX століття у трипільських поселеннях ар хеологи виявили дивні настили з обпаленої глини, які назвали «майданчиками». Після широкомасштабних досліджень вони ді йшли висновку, що це залишки побутових і господарських спо руд. Трипільські будівлі являли собою складні конструкції з де рев’яними стінами та перекриттями, обмащеними глиною. На допомогу археології прийшла геофізика. Завдяки магніт ній зйомці було створено точні плани поселень, на яких зафік совано рештки жител і господарських ям, гончарні горни, укріп лення і навіть храми. Часом на екрані можна навіть побачити стежки між спорудами! Існує переконання, що у своїх поселеннях трипільці жили по 50–70 років. Але чому глиняне обмащення стін обпечене?

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:15

Page 127

Питання, на яке деякі археологи і досі не можуть дати раціональ ної відповіді. За однією з гіпотез, мешканці спалювали свої бу динки, назавжди залишаючи поселення. Спробуймо уявити собі цей жахливо величний ритуал. Люди, змушені з не відомих нам причин покинути свої оселі, склада ють пожитки на сани і вирушають у далеку путь. Озираючись, вони бачать, як одна за одною займаються їхні домівки. Спала хи ритуального полум’я світять на десятки кілометрів, зачаро вуючи і відлякуючи сусідів… Вівтарі Наприкінці липня перед дослідниками постав величезний пря# мокутний завал обпаленої глини. Це окрема споруда, зведена з ви# користанням традиційних трипільських будівельних матеріалів (глина, солома, деревина) й потім спалена, як і сотні інших буді# вель, розкопаних поколіннями археологів. Наступне завдання стало для експедиції справжнім викликом: треба було сфотографувати величезний розкоп. Британці виписа# ли з далекої Австралії пана Марка, який привіз із собою повітряно# го змія, до якого чіплялася платформа з радіокерованою камерою. Знімок згори дав змогу оцінити загальну картину: споруда скла# далася з прямокутників зі стороною від 3,5 до 4,5 метра. Розбирання завалів показало відбитки дерев’яних колод, колотого дерева й мотузок, які колись притримували конструкцію — імовірно, на стадії монтажу. Таке застосування мотузок відоме і в неолітичній архітек# турі Європи, й у традиційних дере# в’яних спорудах пізнішого часу на просторах від України до Японії. Отже, при будівництві мега# структури трипільці використа# ли практично той самий набір конструктивних рішень, що й на своїх звичайних будівлях: накати з розколотих колод, обмащені гли# ною. При цьому застосовано «мо# дульний» принцип: велика споруда складалася з «клітинок» розміром 4 х 4 метри. Але справжня сенсація чекала попере# ду. З#під завалу звільнили рештки семи гли# няних вимосток, які дослідники одностайно визнали вівтарями. Жодними епітетами не мож# на передати емоції, які викликала ця знахідка в археологів! Адже колись до цих вівтарів приходили тисячі прочан. Щоб збе# регти святилища якнайдовше, дбайливі господарі храму неоднора# зово ремонтували їх, накладаючи на них нові шари глини. Один вівтар завдяки реставратору обласного музею Святосла# ву Федорову був збережений у вигляді моноліту. Тепер експонат прикрашає історико#краєзнавчий музей у Кропивницькому разом зі знайденими в мегаструктурі посудинами. Трипільський модерн Що найдужче відрізняє Трипілля від інших землеробських культур і робить його таким принадним? Насамперед — трипільська кераміка. Всім землеробським народам був притаманний звичай розмальовувати посуд. Але різноманітність форм, кольорів і орнаментів трипільської кера міки унікальна. Це був справжній первісний модерн. Кожний регіон мав свої традиції. Якщо у Подністров’ї посуд розписува ли багатобарвними візерунками, то в Побужжі панував корич невий і чорний розпис на палевому тлі, а в Подніпров’ї прокрес лювали орнаменти по сирій глині. Ще одна загадка — призначення посуду. Щедро орнамен тований парадний посуд мав такі складні форми, що навіть

важко уявити, як можна було ним користуватися. Наприклад, «грушоподібні» горщики з широкими плічками та невеликим отвором. Може, їх доповнювали «шоломоподібні» посудини — миски або кришки? Вази на високих порожнистих піддонах з отворами — це «фруктівниці» чи курильниці для невідомого зілля? Тарілочки на чотирьох ніжках, із голівками рогатих тва рин замість ручок — для чого вони? І нарешті, найбільша три пільська інтрига — «біноклеподібні» посудини: два з’єднаних перетинками циліндри з наскрізними вертикальними отвора ми, які мали безліч модифікацій — і безліч сучасних інтерпре тацій свого призначення. Немає сумнівів лише в одному: ці витончені й дивовижні керамічні вироби використовувалися під час містичних ритуалів, які мали сприяти священному шлю бу між Матір’ю Землею та Отцем Небом, гарантувати народжен ня врожаю. Усі ці знахідки складаються з розрізнених черепків. Спочат ку археологи знаходять їх, потім обережно миють у розчині со ляної кислоти. На поверхні поступово проступають обриси за гадкового орнаменту. А тоді починається найцікавіше — гра у величезні барвисті пазли. Серед десятків фрагментів треба зна йти два сусідні, перевірити їхню спорідненість за слідами оброб ки на внутрішній поверхні й нарешті «посадити» че репки один на один. І ось після багатоденних пошуків збирається абсолютно ціла посуди на. Відчуття гладенької, лагідної поверх ні трипільського посуду пальці запам’я товують надовго… Не так давно трипіллязнавці от римали ще одну сенсацію: невідо мі раніше багатоканальні гончар ні горни для випалу мальовано го посуду — найдавніші в Євро пі! Це вражає: уже близько 6000 років тому трипільці використо вували такі ж досконалі горни, як і майстри стародавнього Кри ту 3100 років тому. І це лише початок Хоч би які дискусії точилися навко# ло призначення мегаспоруди, всі зійшли# ся на тому, що вона мала суспільне значен# ня. На нашу думку, це був головний храм про# томіста. За скромними підрахунками, лише на од# ному поверсі небелівського храму одночасно могли пере# бувати не менше півтисячі людей. А на майдані за потреби могли зібратися чи не всі мешканці селища. Враховуючи, що головний вхід скеровано на схід, напевно, голов# ним святом, яке відзначали тут, міг бути день літнього сонцесто# яння. Такий собі трипільський «Храм сонця». Хоча в експедиції при# жилася інша назва — «Храм семи вівтарів». Нині на місці розкопок давнього храму ростуть кукурудза та соняхи. Ніщо, здається, не нагадує про давню споруду, повністю розкопану археологами й розібрану уламок за уламком. Та на супут# никових знімках, які всяк охочий побачить у «Гуглі», можна помі# тити на цьому місці вибілену пляму діаметром зо дві сотні метрів. Це сліди котловану, з якого трипільці брали глину на спорудження святині. А на небелівських полях іще чекають на дослідників сот# ні трипільських жител, понад десяток храмів менших розмірів то# що. Археологам, перевіряючи «аномалії» на геофізичних планах, вдалося виявити (і вже частково дослідити) у давніх поселеннях# гігантах і укріплення, і гончарні горни — все, що притаманне ста# родавнім містам та чого так бракувало раніше для розуміння три# пільських протоміст. Навіть того, що вже знайдено геофізиками, вистачить розко# пувати ледь не до кінця ХХІ століття. ■

127

20.09.2017

ЧУДЕС

!MT_5-17-disk.qxd

128

■

12:15

Page 128

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:15

Page 129

ВДОВИНИЙ ОБІД село Бабин на Івано Франківщині

Вдови

та магічні числа Íà Ãóöóëüùèí³ çáåð³ãñÿ îñîáëèâèé çâè÷àé, ÿêèé äîïîìàãàº çàìîâèòè çäîðîâ'ÿ òà ïðèâåðíóòè óäà÷ó. Áåç æîäíèõ åêñòðàñåíñ³â! Çàòå — ç ìàã³÷íèìè ÷èñëàìè òà îñîáëèâèìè ëþäüìè.

Теплий осінній день, прозоре небо, листя на деревах починає жовкнути — нам з етнографом Олексієм Долею пощастило побачи ти Карпати у найгарнішу пору року. Але нас цікавлять не краєвиди, а вдовиний обід. Ця особлива тра диція збереглась у кількох селах Косівського району. Тут на спеціаль ний обід запрошують вдів, щоб ті прочитали певні молитви за здо ров'я на прохання замовника. «Я ніде такого не чув, — інтригує До ля. — Це особлива традиція саме на Гуцульщині. Переважно роблять поминальні обіди». Вважають, що вдови мають велику силу молитви. Їх має бути 9. Якщо можливості замовника обмежені або немає часу, може бути інша непарна кількість — 7, 5 або 3. Обід не можна замовляти у кафе або ресторані, господарі мають приготувати його вдома власними ру ками. Кожній вдові треба зробити спеціальний подарунок, а також замовити, за кого молитися — це може бути одна людина, за яку мо литимуться всі, або різні, але не більше, аніж одне ім'я на одну вдову. У Карпатах розповідають про випадки чудесних зцілень і різні дивовижні історії, які трапилися після проведення вдовиних обідів. Дев'ять вдів Трясемося грунтовкою до села Бабин і зупиняємося біля магази ну без вивіски. Нас зустрічає Володимир Щибря з пакунками кала чів у руках. Це Долин колега, він живе у Києві та колекціонує на родні строї. Його дружина Ганна родом із цього села. Подружжя при їхало до матері показати первістка, якому лише 7 тижнів від наро дження. Ганнина мама Марія Гелетюк — удова, її часто запрошують на вдовині обіди, та цього разу обід влаштовує вона сама. Володимир веде нас до тещиної хати. Йти недалеко, зате вгору. Підіймаємося, захекані, й завмираємо від захвату — усе село і нав колишні гори як на долоні. Перед хатою пахнуть квіти, у візочку спить немовля, на кухні пораються жінки. Пані Марія втратила чоловіка 24 роки тому, має сина і дочку, ону ків. Сьогоднішній обід саме за них. «Люди на це надіються — каже пані Марія. — Як якась біда, хтось захворів чи що, то зразу — вдо виний обід. Аби три одовиці були, то зварити їсти і молитися. У нас так прийнято». Жінка трохи лукавить. Просто зварити їсти не го диться, обід тут готують як на весілля. Але пити дають лише воду. Пригостити вдів вином можна лише після всіх молитов.

Ганна накриває стіл у кімнаті, де на стінах висять ікони та весіль ні фото. Вона згадує історію, яка трапилася років п'ять тому: «Був екстрений випадок, дівчинка випала з другого поверху на бетон. До везли ледь живу у Франківськ. Зразу закликали жінок, і вони моли лися. Вижила, тепер відмінниця у школі». Ганна готує кожній вдові спеціальний подарунок «подавник»: нова миска, наповнена цукер ками, зверху калач. Виходимо надвір зустрічати вдів. Жінки сідають на лавочці під ха тою, звідки видно все село. Розповідають, що іноді йти на обід дово диться далеко, ще й за поганої погоди, а молитися довго, на колінах. Якщо господарі хочуть молитву немічної старенької, несуть гарячий обід їй додому, а вона молиться вдома у той же час, що й решта. У селі вісімдесят вдів, тож запрошувати є кого. Взагалі до них тут особливе ставлення. «Одовиця би не перейшла, як іде до шлюбу, одо# виця би не була перша на вісілє, дуже боєси одовиці. Але як біда, за# просє аби яка вона була. Бо одовиця та й сирота — це є на одній мір ці», — розповідає пані Василина. І попереджає, що особливо варто стерегтися вдовиних сліз. «Одовині сльози дуже погані, як одовиця плаче на когось. Не треба клятьби, вона заплаче — і всьо. Бо вона дуже бідована». Таїнство Жінок запрошують до хати. Пані Марія подає кожній «подавник», кажучи: «За здоров'я Сергійка/Петруся/Матвійка», а та бере миску із цукерками та калач і відповідає: «Прости Біг!». Вдови опускають ся на коліна і починають молитися. Мають 40 разів прочитати «Отче наш», 40 разів — «Богородице діво» та інші молитви. Це триває хви лин сорок. Господарі виходять, у кімнаті стає тихо, чути лише шепіт. Мені здається, наче якась енергія незримо наповнює хату. А за вікном шумлять Карпати. Відчуття таке, що аж мурашки по шкірі. І не тільки в мене. «Я вам скажу чесно, коли вони почали молитись — оця тиша, оця молитва — таке щось, як на Великдень, — ділиться враженнями Олексій Доля. — Це не просто молитва, це таїнство». Вдови обідають, але господарі з ними не сідають, лише подають гарячі страви та припрошують. У Карпатах кажуть: гості погано їли, бо господарі погано просили. Хоча до таких страв і просити не тре ба. Канапки, салати, холодець, голубці, відбивні, смажена риба, кот лети з вареною картоплею, а на солодке — пампушки в цукровій пуд рі. В кінці гарячим подають банош із бринзою. За столом вдови обмінюються останніми новинами, розпитують господарів і милуються немовлям, яке Ганна винесла показати. Ви вела синів і невістка, теж Ганна. Діти поводяться чемно, поважно від повідають на запитання, демонструють вихованість. Вдови дякують за обід, знову стають на коліна й проказують молитви. У кінці Володимир відкорковує вино. Наливає лише в одну чар ку та подає матері. Пані Марія п'є до однієї з вдів, наливає вина у ту саму чарку і подає тій, до якої вона пила, а та п'є до наступної і так по колу. Вдови бажають господарям усякого добра, а ті відповідають: «Прости Біг». І всі розходяться по горах. А ми спускаємося вниз щасливі, що знайшли нетуристичну магію в туристичних Карпатах.

Уривок із книжки Наталки ФІЦИЧ «Культ предків. Нетуристичні звичаї України»

20.09.2017

ЧУДЕС

!MT_5-17-disk.qxd

130

■

12:15

Page 130

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:15

Page 131

ДМИТРІВСЬКА ПОМИНАЛЬНА СУБОТА село Крупове на Рівненщині

Як нагодувати душі Òåïëèé îñ³íí³é äåíü, ïðîçîðå íåáî, ëèñòÿ íà äåðåâàõ ïî÷èíàº Íà Ïîë³ññ³ Äìèòð³âñüêà ïîìèíàëüíà ñóáîòà ââàæàºòüñÿ îäíèì ³ç òðüîõ íàéá³ëüøèõ ïîìèíàëüíèõ äí³â ó ðîö³. Íà íå¿ ïå÷óòü õë³áèíó, ãàðÿ÷îþ ðîçëàìóþòü ³ ïàðîþ ãîäóþòü äóø³ ïîìåðëèõ ðîäè÷³â.

Дорогою згадуємо найбільші поминальні дні: Проводи, Троїць ка і Дмитрівська суботи. На півночі України їх називали «дідами». «Полісся зберегло дуже давню традицію, — каже етнограф Олексій Доля. — Навіть сама назва «діди» означає поминання дідів, предків». Правду кажучи, поминань у народних звичаях виявилося значно біль ше, ніж я очікувала, і вони мало досліджені. У радянський час нау ковці відкидали їх, бо вважали церковними, а церква — навпаки, народними. До того ж люди самі перетворюють поминання на ба нальні пиятики. На Поліссі досі справляють не лише «діди», а й «ба би», тобто окремо чоловічі та жіночі поминальні дні. І вірять: якщо їх не провести, померлі снитимуться з претензіями. Село Крупове Дубровицького району. Біля дерев'яної хати під ка линою і горобиною нас зустрічають дві Ніни Рабчевські. Ніна Ми хайлівна — керівник відомого на всю Україну ансамблю «Берегиня» та Ніна Іванівна — учасниця цього колективу і господиня хати. Жін ки пояснюють збіг: їхні свекри — рідні брати, а ім'я — найпопуляр ніше у селі. Поки роздивляюся старовинну серпанкову сорочку господині, вона місить тісто на хліб і ставить у тепло, аби підходило. А тоді йде до печі, яку жартома називає мультиваркою. Затоплює її по старо му, лучиною, і готує пісний борщ та пшоняну кашу. Причому борщ на Поліссі готують без буряків, зате з квашеною капустою, пшоном та грибами. Страви парують у печі, а жінки заводять пісню. Зв'язок із потойбіччям Дмитрівські «діди» у Круповому називають «литовськими». Біля села проходить Литовський шлях. У селі є легенда, що колись тим шляхом ішли якісь святі старці, чомусь їх назвали литовцями. До кого вони заходили до хати, справляють «литовські діди» на Дмит рівську суботу, до кого ні — поминають на Михайла. Шлях той, ка жуть, ніколи не заростає. Як страви були готові, Ніна Іванівна посадила у піч хліб. І поча ла розповідати історію кількарічної давнини. Мовляв, у сусідів ба

ба померла давно, родичі не справили «дідів». Баба прийшла уві сні до сусідки та й каже, що не йде додому, бо там нічого їсти. «Завше казали: щось не звари, а «діди» звари, — пояснює Ніна Іванівна. — Бо мертві ображаються, починають сниться да ходять. Ходять ноччю да лякають. Може, то у сні. Але як не догодиш, то будуть ходить». А Ніна Михайлівна згадала, що одного разу їй снилася покійна свек руха і сварила, що не поминає її матір, а другого разу вона ж попе редила про небезпеку. «Якийсь зв'язок із потойбіччям є», — робить висновок жінка. На Поліссі поминають померлих не лише у спеціальні дні, а й кличуть їх вечеряти на Святвечір. Тіні до світанку Хата наповнюється людьми, мов казкова рукавичка. Чоловік, не вістка, онуки, племінники — на вечерю сходиться вся родина. Стіл накривають старовинною тканою скатертиною, запалюють свічку. Господиня проказує молитву, розламує свіжий хліб, щоб пішла па ра. Кожен має з'їсти хоча б по три ложки кожної страви. По вечері — знову молитва. Хліб, усі страви і навіть ложки залишають на столі до ранку. «Як живі повечеряли, то від стола відходять. Залишають, бо мертві приходять», — пояснює Ніна Михайлівна. Ми прощаємо ся до ранку. Хліб і страви ще довго парують на столі. А вогник свіч ки кидає на стіни довгі тіні. Над Поліссям встає морозяний світанок, ми знову у Круповому. Поки не почалася служба у церкві, готуватимемо святковий обід: борщ із м'ясом та пшоном, куліш, пшоняну кашу з молоком і яйцем та гречану кашу на молоці. «Це давня крупа, — пояснює засилля пшона етнограф. — Із нею готують найдавніші страви». На столі все так і лежить, як учора залишили. Питаю господиню, чи приходили «діди»? Може, якось шаруділи? «Приходили, — без найменшого сумніву відповідає Ніна Іванівна. — Але як шарудять, то вони не прияють. Якщо спокійно, оце добре». Значить, «діди» по вечеряли і тепер цілком задоволені. Господиня заправляє страви приправами та закриває піч, «щоб умлівало». Ми з Долею умліває мо від ароматів. Світло У невеликій церкві повно людей, посередині стіл палає свічками над панахидами. Священик зачитує записки з іменами померлих. Раз така нагода, ми додаємо і свої. Під час молитви з незнайомими людьми у маленькій поліській церкві, на душі стає якось світліше. У хаті господиня доручає мені приготувати старовинне коливо — поламати руками хлібину і залити свяченою водою з медом. Вона називає це коливо «настояще». Знову молимося, сідаємо за стіл. Гос подиня кладе кожної страви по три ложки в одну миску і ставить ложку — це для душ. Пізніше вміст цієї миски пустять на воду або згодують дитині, яка боїться громовиці. Куштуємо коливо і споживаємо святковий поминальний обід. А потім прощаємося, залишаючи серпанковий край, і згадуємо па ру, що увечері при свічці йшла від страв, та довгі тіні на стінах. Таке не забувається.

Уривок із книжки Наталки ФІЦИЧ «Культ предків. Нетуристичні звичаї України»

20.09.2017

ЧУДЕС

12:15

Page 132

■ «Ну ти й глечик опішнянський!» — сварилася колись одна моя знайома бабця з під Полтави на свого онука. Пройшло двадцять років, і я побачила на власні очі, як той глечик виглядає. Так то був комплімент!

Фото М. ГУДЗЕВАТОЇ

!MT_5-17-disk.qxd

Íàâ÷³òüñÿ ë³ïèòè ç ãëèíè, ïîãóëÿéòå íà àâòåíòè÷íîìó âåñ³ëë³, ïîáà÷òå íàéïîòóæí³øèé ó ñâ³ò³ áîìáàðäóâàëüíèê, ïîçíàéîìòåñÿ ç íàùàäêàìè ïèñüìåííèêà, ïîë³êóéòåñü ³ç áäæîëàìè — ³ çðîá³òü óñå öå âåñåëî, ÿê ó ñåð³àë³ ïðî äâîõ ïîëòàâñüêèõ êóì³â. Ìàðèíà ÃÓÄÇÅÂÀÒÀ Áîðèñ ÌÅÐÇËßÊÎÂ

Одного разу під Полтавою 132

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:15

Page 133

У музеї заповіднику гончарства не лише кераміка гарна, а й краєвиди. Працювати з глиною ой як непросто.

При слові «Полтавщина» багатьом спа дає на думку: «галушки». Потім згадують про Гоголя, Сорочинці, Диканьку і Мир город. Так от, галушки я куштувала, але побувала у менш знаних, проте не менш цікавих місцях. Глина і руки Створити щось схоже на півника свис тунця ще та морока. У цьому я перекона лася, побувавши на майстер класі в опіш ненському Колегіумі мистецтв. А в тутеш ніх дівчат підлітків усе виходило легко, як гудзика пришити. Воно й не дивно, та кий екзотичний предмет, як гончарство, тут викладають з першого класу. Саме з музичного півника дітки і починають зна йомство із глиною. Колись в Опішному працював завод кераміки, де норма майстра за зміну бу ла 300 таких свистунців… Про Національний музей заповідник українського гончарства я чула багато і дав но хотіла в ньому побувати. Знала, що там показують процеси створення глиняних виробів, розповідають про печі та різні спо соби випалу, мають колекцію чудернаць ких глиняних скульптур і вжиткової кера міки. А от чого не очікувала, то це краси навколишніх краєвидів. І того, що вправ

лятися з глиною на гончарному колі вель ми непросто. Так, мушу визнати: нігті дов ші за пару міліметрів і глина — несумісні... Екскурсія музеєм принесла чимало ці кавих відкриттів. Тут, наприклад, показу ють давній і дивний посуд і розповідають про способи його застосування. На тери торії заповідника — понад 300 скульптур них творів. Місцевого рекордсмена, най більшу керамічну скульптуру в світі — ле ва із двома головами, художник Василь Омеляненко створив 21 рік тому. До ви палювання робота важила тонну, а на про цес пішло три кубометри дров і дві маши ни черепків для утримування потрібної температури! Музей весілля Дев’ять років то му в Будинку куль тури села Великі Буди ща відкрився Музей ук раїнського весілля. Він по сучасному інтерак тивний, хоча й розпо відає про традиції, які вже переважно забули ся. Працюють, а точ ніше, живуть у цьому музеї учасниці місцево ➧

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:15

Page 134

У Музеї весілля можна побути нареченою і поносити автентичну сорочку початку ХХ століття. Правда, іншим учасникам дійства щастить менше — їм видають лише стрічки та пояси.

рослих: «А кури у них бу дуть?». Тобто чи планується святкування і на третій день. Виявляється, за одним зі зви чаїв, у давнину саме на тре тій день весілля мастили но ги молодої кров’ю жертовної курки, тобто робили кровною родичкою. А в переддень пе ребрані люди з жартами ходи ли по весільних гостях збира ти, або «красти», курей, із яких на вечір готували юшку.

го музичного ансамблю. А всі гості стають дійовими особами, бо їм роздають ролі нареченого, нареченої, дружок, батьків, свашок і подружок. Співаються обрядові пісні, відтворюються весільні традиції, ри туали, забави... Окрім суто розважального, дійство має й просвітницький характер. Я ось, напри клад, тільки там дізналася, звідки пішла просторічна назва третього дня весілля — кури. У дитинстві часто чула таке від до

134

Модне спа по+сільському У Кротенках під Полтавою, на березі Ворскли, є садиба зе леного туризму «Золота сота». Як випли ває із самої назви, тут пропонують апіте рапію, тобто лікування бджолами. Не по думайте, мучити бджолиними укусами вас не будуть (тільки якщо самі попросите і не маєте алергії). Натомість вкладуть від почивати у спеціальний будиночок, зроб лений над чотирма вуликами. Терапевтич ний ефект досягається за рахунок кома шиних звукових вібрацій, ароматів про дуктів бджільництва і навіть бджолиного

біополя. Рекомендується курс із 10 сеансів годинної тривалості. Вплив просто ма гічний! Господар садиби Віталій Мостовий із задоволенням розповідає про бджолиний світ. Він навіть зробив стінку одного вули ка прозорою, щоб було цікаво спостері гати за життям цих надзвичайних істот. Дітлашню не відтягти, та й дорослих теж. Апітерапію пропонують і в екоготелі «Глухомань» на околиці Полтави. Плюс чисте повітря, величезна територія, елек тромобілі, качки з кролями буквально під ногами… Сюди добре втекти з міста, на віть такого приємного, як Полтава. До по слуг відвідувачів — комплекс лазень, рес торан, гостьові будиночки з різними ва ріантами розміщення. Дітям теж є чим за бавитися — тут і веломобілі, і зоопарк, і мотузковий парк. Наступного року обіця ють аквапарк! Бомбардування сюрпризами У Полтавському музеї важкої бомбар дувальної авіації можна посидіти у кріслі пілота стратегічного ракетоносця Ту 160 — найпотужнішого бойового літака у світі. Загалом у СРСР їх було випущено 32, і 19

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:15

Page 135

Господар садиби зеленого туризму «Золота сота» Віталій Мостовий розповідає про бджолине життя буття.

У Полтавському музеї дальньої авіації. Літак Ту 95МС (за кодами НАТО — «Ведмідь»), носій ядерної зброї.

які здійснювались американськими літа ками з аеродромів Великобританії, Італії та СРСР. У відповідь Люфтваффе здійсни ло авіаналіт на полтавський аеродром, ку ди приземлилися для заправки 73 амери канські важкі бомбардувальники В 17. Після того 44 літаки було знищено, боє здатними лишилися всього 9. Американ ці звинуватили в цьому радянську проти повітряну оборону. І мали рацію, адже Ста лін відмовився від забезпечення ППО си лами союзників. У результаті в Полтаві американська далекомагістральна війсь кова авіація понесла найбільші втрати за всю Другу світову.

із них базувалися в Україні. Вижив один: 8 віддали у 1990 х Росії за газові борги, а решту утилізували, бо ж відмовлялися від ядерної зброї. Пілоти називали Ту 160 «Бі лим лебедем», а у класифікації НАТО він числився під прізвиськом «Blackjack» — «Довбня». Єдиний в Україні такий літак плюс іще вісім інших вдалося зберегти завдяки зусил лям Віктора Дейнеги, директора музею, і

його однодумців. Пан Віктор — і сам ко лишній офіцер розформованої у 1990 х авіа ційної дивізії стратегічної авіації, тому його розповіді про ті часи жваві та емоційні. Один із найцікавіших розділів музею присвячений операції «Френтик», що від булася під час Другої світової, уночі з 21 на 22 червня 1944 року. Саме цей полтавсь кий аеродром став одним з опорних пунк тів човникових бомбардувань Німеччини,

Музей+театр Чи чули ви про письменника Володи мира Короленка? Того самого, якого в кін ці ХІХ — на початку ХХ століття назива ли «совістю Росії»? Схоже, коли він пере їхав до Полтави 1901 року, Росія остаточ но втратила совість… Мабуть, ви ще й чи тали його романтичні та водночас по фі лософському сильні оповідання. Насправді Володимир Галактіонович Короленко народився на Житомирщині, жив і помер у Полтаві, дружив з українсь кими письменниками, захищав у своїй пуб ліцистиці й навіть у судах українську мо ву та права українців, хоча все життя пи сав російською. Тим цікавішою буде екс курсія до його музею садиби в Полтаві. ➧

135

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:15

Page 136

Садиба музей Івана Котляревського у Полтаві. Пам’ятник Іванові Котляревському в Полтаві.

За кордоном я набачилася музеїв різних, пре красних, неймовірних, і — о, диво! — цей, скром ний, мене вразив. А все тому, що кімнатами са диби музею відвідувачів проводить не просто екскурсовод, а «донька самого Короленка — Со фія». Насправді Софія Володимирівна, старша дочка письменника, була першим керівником музею з 1940 року, нині ж її образ та образ бать ка втілюють актори гіди. І так душевно, що по чуваєшся не просто екскурсантом, а гостем ві домої родини. Історія, розказана від першої осо би, захоплює і зворушує. Цікаво, що Короленко перебрався до Полта ви з родиною з Петербурга. Зі столиці — до про вінційного міста, в якому практично нікого не знав і де раніше не бував. Але Полтава прийня ла його, а він — Полтаву. Мене це не дуже дивує. Бо Полтавщина за прошує щиро, пригощає смаколиками та ще й медовухи з крафтовим пивом наливає. Ентузі азм полтавців дає надію, що ніколи більше ми не зазнаємо такої поразки, як шведи з козака ми під Полтавою, а будемо креативними, як полтавці Котляревський і Гоголь, патріотични ми, як Скоропадський і Петлюра та мудрими, як Сковорода. ■ Екскурсію будинком музеєм Володимира Короленка проводить його «дочка» Софія.

136

За допомогу в підготовці матеріалу дякуємо голові Полтавської ОДА Валерію Головку та асоціації журналістів «Туристичний прес5клуб України».

20.09.2017

12:15

Page 137

Монумент Іванові Мазепі, гроші на який збирали громадою. Він був готовий ще 2009 року, але встановленню перешкоджали тодішні очільники Полтави. У 2015 му пам’ятник відкрили у центрі міста, біля Свято Успенського собору.

Зліт байкерів у центрі Полтави.

Свято Успенський кафедральний собор УПЦ КП у стилі козацького бароко (XVIII ст.).

Фото М. ГУДЗЕВАТОЇ

!MT_5-17-disk.qxd

Пам’ятник галушці в Полтаві, на Івановій горі.

137

20.09.2017

12:15

ГОСТИННОСТІ

Page 138

■

!MT_5-17-disk.qxd

Àðèñòîêðàòè÷íèé ñïîê³é ñåðåä ñèìôîí³¿ ì³ñüêèõ ïîä³é — öå ìþíõåíñüêèé «The Charles Hotel», ãîðä³ñòü â³äîìî¿ ðîäèíè ãîòåëüºð³â Ôîðòå òà ìåðåæ³ «Rocco Forte Hotels».

Істинний

Мюнхен — серед найпопулярніших тур напрямків Німеччини. Столиця Баварії по єднує готичну архітектуру, традиційні «пив ні сади», модні ресторації, безперервну низ ку цікавих подій… І такі шедеври мистецтва гостинності, як п’ятизірковий «The Charles Hotel», названий на честь засновника «Roc co Forte Hotels», лорда Чарльза Форте. Фешенебельний заклад є зручною від правною точкою для екскурсій у серці міс та. Тим паче, що межує зі славнозвісним «музейним кварталом», мальовничим бота

138

нічним садом і мистецьким виставковим центром «Кунстпавільйон». Сам «The Charles» теж прикрашений мистецькими творами. Зокрема, колекцією картин відомого мюнхенського художника портретиста ХІХ століття Франца фон Лен баха. Зовнішній вигляд будівлі у стилі ар деко і частину меблів у номерах спроекту вав архітектор Кристіан Сеттлер. Внутріш нє оздоблення перегукується із зовніш нім — наприклад, дивани повторюють си лует фасаду.

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:15

Page 139

Мюнхен Президентський «люкс» готелю має все, що тільки душа за бажає, — від рояля до лазні. Якщо комусь мало його 200 квад ратних метрів, можна замовити весь поверх як пентхаус. Стандартні номери — найбільші в Мюнхені. А з кутових терас у «Deluxe Suite» відкривається краєвид Альп. Гастрономічні насолоди чекають у «Sophia’s Restaurant and Bar», коктейль барі та у «The Library», де можна посидіти за по луденним чаєм. Як і всі готелі «Rocco Forte», цей має найсучас ніші спортзал і спа комплекс із великим плавальним басейном. У чудовому 800 метровому «The Charles Spa» серед іншого про понують романтичну ароматерапію для двох, детокс процедури з водоростями і ще багато цікавих і корисних програм.

Наймолодших гостей, як і дорослих, теж приймають на най вищому рівні. Для них є спеціальна програма «Five Star Kid»: купа яскравих, цікавих і корисних дрібниць. «The Charles» запрошує у вир цікавих і святкових подій. Та ких, як суто мюнхенська подія «Kocherlball», спецпрограми до якої готель підготував на 22–24 липня. До балу можете розучи ти в готелі танці, взяти напрокат історичний костюм і вируши ти лімузином до Англійського саду на незабутнє свято баварсь ких страв і танців. «The Charles Hotel» — найкраще втілення Мюнхена! ■

www.roccofortehotels.com/hotels+and+resorts/the+charles+hotel

За допомогу в підготовці матеріалу дякуємо «The Charles Hotel» (Мюнхен).

139

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:15

Page 140

!MT_5-17-disk.qxd

●

20.09.2017

12:15

Page III

ПРИВАТНІ АПАРТАМЕНТИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ● ПОНАД 250 ВИДІВ МЕДИЧНИХ ПРОЦЕДУР ЛІКАРІ 14 РІЗНИХ МЕДИЧНИХ СПЕЦІАЛІЗАЦІЙ ● ВЛАСНІ КЛІНІКА, БАЛЬНЕОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР І ВЕЛНЕСЛЕНД ● ПЛОЩА СПА ТА ЛІКУВАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ — ПОНАД 3500 КВ. М ● 124 НОМЕРИ КАТЕГОРІЇ «ЛЮКС» & 27 АПАРТАМЕНТІВ ● ДЖЕРЕЛО МІНЕРАЛЬНОЇ ВОДИ ПРОСТО В ГОТЕЛІ

●

!MT_5-17-disk.qxd

20.09.2017

12:15

Page IV