International Tourism Magazine #3-4-2020 by International Tourism Magazine Ltd

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:18 Страница I

Ж У Р Н А Л

П Р О

М А Н Д Р I В К И

Т А

В I Д П О Ч И Н О К

ВЕРЕСЕНЬ – ЖОВТЕНЬ

3-4 (153) ’20 ФРАНЦІЯ

НІМЕЧЧИНА НІДЕРЛАНДИ ЧОРНОГОРІЯ СЛОВЕНІЯ ТУРЕЧЧИНА ГРЕЦІЯ ЄГИПЕТ

АНТАРКТИДА Яхтою на край світу

ЗАМКИ ЛУАРИ

НЕПАЛ ІНДІЯ УКРАЇНА

Стилі та долі

ВІННИЦЯ & ВІННИЧЧИНА Магніти Поділля

ДОМІНІКАНА

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:18 Страница II

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:18 Страница 1

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:18 Страница 2

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:18 Страница 3

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:18 Страница 4

3–4 (153) 2020

2 МАНДРУЙТЕ НА ЗДОРОВ’Я

5 НІМЕЧЧИНА. Класика медтуризму. Анна ВЕГЕН, керівник фірми «DeutschMedic GmbH»: чому по здоров’я — до Німеччини. 10-11 Мегаполіс без токсинів. Як жити в урбаністичному середовищі: поради від комплексу «Edem Resort Medical & Spa» (Львівщина).

54-59 ТУРЕЧЧИНА. Джерела з історією. Здається, про море в Туреччині ми знаємо все. А про море лікувальних вод? Відкриваємо нові можливості!

ФОТОФАКТ 12-16 У кадрі — гарне, дивне, загадкове: ■ дерево-бар у ПАР; ■ демонський карнавал на ГРЕНАДІ; ■ колібрі у ФЛОРИДІ; ■ доріжки в небі ЧЕХІЇ; ■ висячі стежки ШВЕЙЦАРІЇ.

INSTA TRAVEL 18-21 ЧОРНОГОРІЯ. Життя в його ідеальному прояві тепер має конкретну локацію: готель «The Chedi Lustica Bay». ^

МИСТЕЦТВО ГОСТИННОСТІ

22-25 Три мрії. Грецька мережа готелів «bluegr Hotels & Resorts» і її три готелі — три блакитні мрії на острові Крит.

VIP-КЛУБ 26-27 ДОМІНІКАНА. Повернення в рай. Про ситуацію в сонячній республіці після карантину розповідає Галина ЛИСЕНКО, представник Мінтуризму Домініканської Республіки.

ЖИВИЙ СВІТ 28-33 ДОМІНІКАНА. Бал китів. Півострів Самана в Домініканській Республіці — найкраще місце в Атлантиці для спостережень за горбатими китами. 88-93 Морські феї. Медузи — магічні напівпрозорі істоти, які можуть поранити або навіть убити, а можуть відкрити людству секрет безсмертя.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:18 Страница 5

Анна ВЕГЕН — лікарка, кандидат медичних наук, засновниця і директорка фірми «DeutschMedic GmbH» в місті Ессен на Заході Німеччини. Вона запрошує по здоров’я до цієї країни та розповідає, чому.

НІМЕЧЧИНА

Класика медтуризму

— Пані Анно, як вплинула коронавірусна криза на медтуризм у Німеччині? — Медична система країни чи не найкраще у світі впоралася з нею. Також вона чітко показала, що насамперед необхідно сучасному пацієнтові для отримання індивідуально підібраних медичних послуг за кордоном. Це найстисліші терміни, ідеальний баланс ціни та якості, сумлінний організатор. Щодо останнього — ми є такими вже 22 роки! — Чому саме Німеччина, Ессен? — У нашій федеральній землі Північний Рейн – Вестфалія, найбільшій і промислово найрозвинутішій країні, зосереджені клініки восьми (!) медуніверситетів. Сюди приїздять по здоров’я тисячі іноземних громадян. — Із чого організаційно складається закордонне лікування для ваших пацієнтів? — Сама я лікар, тож знаю, до якої клініки та якого фахівця ліпше звертатися з певною проблемою. Ми детально відповідаємо на запит пацієнта після консультації з лікарнею — і, якщо він висловлює бажання приїхати, призначає-

мо йому в ній прийом. Підбираємо житло на необхідний термін, зустрічаємо хворого та його родичів, оселяємо, супроводжуємо, перекладаємо з німецької, вирішуємо всі повсякденні питання. Після курсу пацієнт отримує від нас німецький оригінал виписки та її бездоганний переклад. — Із якими проблемами до вас найчастіше звертаються? — Головна мотивація — отримати незалежну думку про своє захворювання, дізнатися про науково обгрунтовані способи позбутися його, а якщо йдеться про хірургічне втручання — прооперуватись у найкращих фахівців. За останні п’ятьдесять років медицина зробила колосальний стрибок не тільки в сенсі нових препаратів (онкологічна терапія вже немислима без молекулярно-генетичного підходу), а й у плані медтехніки: з’явилися робот-асистована хірургія, катетерне втручання, регіональна терапія метастазів, нові методи опромінення... Багато хто приїжджає на реабілітацію після кардіологічних, ортопедичних,

неврологічних захворювань, адже Німеччина — батьківщина реабілітаційної медицини. — У чому особливість медтуризму в країні? — Передусім у високому рівні, яким завдячуємо першій у світі (!) Системі страхової охорони здоров’я. Вона забезпечує більш як 82 мільйонам німців рівний доступ до медпослуг. Держава ніколи не ставила за мету створювати клініки спеціально для іноземців. Наші клієнти захищені єдиними стандартами, тарифами і менеджментом якості в будь-якій медустанові. А наше завдання — зробити перебування інтернаціонального пацієнта максимально ефективним, результативним і комфортним. ■

DeutschMedic GmbH Huttropstrasse 60, 45138 Essen, Deutschland Тел.: + 49 (201) 650-569-500 Моб.: + 49 (163) 27-28-280 www.deutschmedic.de info@deutschmedic.de

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:18 Страница 6

ДИВА ЗАМОРСЬКІ 34-39 ЗАМОК БЛУА. Стилі та долі. Один із замків Луари поєднав чотири архітектурні стилі, пророцтво Нострадамуса, долі Катерини Медичі та цілої Франції. 40-45 ШЕНОНСО. Замок дам. Найромантичніший, найупізнаваніший і найвідвідуваніший замок Франції та історія його володарок.

94-101 Дари хаосу. Френк ГЕРІ іменує себе «антиархітектором». Його споруди стали об’єктами туристичного паломництва в усьому світі.

ТРОЯНДА ВІТРІВ 46-53 У крижані обійми АНТАРКТИДИ. Подорож «шостим континентом» до 200-річчя його відкриття. Екскурсії до полярних станцій, у тому числі — української! 68-75 НЕПАЛ. Через джунглі до вершин. За короткий час перетнути кілька кліматичних поясів — таку нагоду дає гімалайський трек «Мохаре-данда».

ЖИТТЯ ЯК СВЯТО 60-67 АМСТЕРДАМ. Усі на воду! Раз на п’ять років: у гавані нідерландської столиці відбувається найбільший у світі морський парад — «Sail Amsterdam».

MODUS VIVENDI / СПОСІБ ЖИТТЯ 76-81 ІНДІЯ. Танець богів. Свято тейям триває півроку, перетворює простолюдинів на божеств, вражає костюмами, кривавими жертвами та ходінням по вогнищах.

TERRA INCOGNITA 82-87 ДЕЛІ. Дві загадки Кутб-Мінара Вони стоять поруч — найбільший у світі цегляний мінарет і найдавніша на планеті металева колона.

УКРАЇНА ЧУДЕС 102-109 ВІННИЦЯ & ВІННИЧЧИНА. Магніти Поділля. Дзвіниці та катакомби, старожитності й космонавтика, традиції та креатив, історичні постаті й душевні сучасники.

ВОЯЖ-КОЛЕКЦІЯ

110-111 ЄГИПЕТ запрошує. Курорти Червоного моря: чим кожен особливий та який обрати?

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:18 Страница 7

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:18 Страница 8

1998

2000

2003

2004

2007

2010

2012

Журнал про мандрiвки та вiдпочинок Засновник i видавець — ТОВ «Редакцiя журналу «Мiжнародний туризм» Видається з 1992 року Головний редактор Олександр ГОРОБЕЦЬ Вiдповiдальний секретар Юлія МАЛА Комп’ютерна графiка та верстка Євгена КРУТОВЕРЦЕВА

На обкладинці: «Домінікана. Повернення в рай». Фото надане Міністерством туризму Домініканської Республіки

Вiддiл реклами: Тел./факс: (044) 254j5190 Ejmail: intour.magazin@gmail.com Вiддiл розповсюдження: Тел./факс: (044) 254j5193

Передплата яскравих вражень!

Зареєстровано Мiнiстерством України у справах преси та iнформацiї, серiя КВ, № 2351 вiд 17.01.1997 р. © Журнал «Мiжнародний туризм»

Заповніть квитанцію на пошті, аби не шукати кожного номера нашого журналу в кіосках. Продовжуйте передплату з будьjякого місяця! Журнал виходить щодва місяці — 6 номерів на рік.

Адреса редакцiї та видавця Кловський узвiз, 15, м. Київ, 01021, Україна Тел./факс: (044) 254j5190, 254j5193 EJmail: welcome@intour.com.ua

ДЕ ПЕРЕДПЛАТИТИ? У ПОШТОВИХ ВІДДІЛЕННЯХ Оформте передплату з поштовою доставкою в будьjякому відділенні зв’язку України. Передплатний індекс у каталозі ДП «Преса» — 74318. У ПЕРЕДПЛАТНИХ АГЕНЦІЯХ «АСJМедіа»: Київ — (044) 500j0506. www.smartpress.com.ua ДП «Преса»: Київ — (044) 289j0413, 249j5045. presa.ua KSS: Україна — 0j800 210j270; Київ — (044) 585j8080. www.kss.kiev.ua «Пресмаксимум»: Львів — (032) 297-1515 ЗАПИТУЙТЕ ЖУРНАЛИ «МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ» У МІСЦЯХ ПРОДАЖУ ПРЕСИ!

Представництва у Канадi: Український центр засобiв i розвитку — тел.: (403) 497j4374; факс: (403) 497j4377 Кольороподiл i друк ТОВ «РЕМА-ПРИНТ» Вул. Олексіївська, 4, оф. 38, м. Київ, 03110, Україна Тел.: +38 (067) 447-3367 Тираж — 20 000 примiрникiв Перiодичнiсть — 6 випускiв на рiк Цiна договiрна. Передрук матерiалiв — тiльки з дозволу редакцiї. За рекламну iнформацiю вiдповiдає рекламодавець. Рукописи не рецензуються i не повертаються. Думка авторiв публiкацiй не завжди вiдповiдає думцi редакцiї. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть фактiв, власних назв та iмен, iнших вiдомостей несуть автори.

EditorjinjChief Oleksandr HOROBETS Managing Editor Yuliia MALA Director of Computer Work Yevhen KRUTOVERTSEV

Mizhnarodny.turyzm international_tourism_magazine

Subscription Index 74318 © «International Tourism» Magazine

2016

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:18 Страница 9

М А Н Д Р ВУ ОЙ ЯТ ЖЕ

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:18 Страница 10

КОЛЕКЦІЯ ■ НА ЗДОРОВ’Я

■

Урбаністичний спосіб життя несе нам багато небезпек. Які речовини руйнують наше здоров'я та як від них уберегтися? Пропонуємо поради відпочинкового комплексу «Edem Resort Medical & Spa», що на Львівщині.

Мегаполіс

Консультує Олексій БАШКІРЦЕВ, головний лікар «Edem Resort Medical & Spa», кандидат медичних наук, академік європейської Академії природничих наук, міжнародний експерт із питань antiage-медицини, член спостережної ради представництва університету «SingularityU Kyiv» у сфері експоненціальної медицини. Токсини близько Аби вберегти своє здоров’я, насамперед потрібно знати, з чим боротися. Кадмій, свинець, ртуть, алюміній, миш’як, пестициди та гербіциди, хімікат бісфенол А, POPs-фталати, розчинники, бензол — ось основні речовини, які спричинюють чіткі наслідки, виявлені медичними спостереженнями. Де вони? Миш’як найчастіше міститься у воді, рисі та курятині. Кадмій є в цигарках, димі й навіть соєвих продуктах. Ртуть — у рибі, риб’ячому жирі, препаратах із жирними кислотами Омега-3, амальгамних пломбах, вугіллі та продуктах його згоряння. Бісфеноли — у пластику, алюміній —

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:18 Страница 11

без токсинів у посуді, POPs і PCBs — у фермерській рибі. А фталати ховаються у предметах гігієни та косметиці. І якщо всі розуміють шкідливість цигарок, то рибні продукти чи «омегу» ми вживаємо якраз для здоров’я. А «цілюща трав’яна медицина» Індії та Китаю від неперевірених постачальників — то ціла комбінація ртуті, алюмінію і миш’яку. Проблема токсинів найбільше відчувається у високоіндустріальних країнах, тож розвиток суспільства не завжди означає добробут і здоров’я. Що в нас приховується Мене часто запитують: «Які ж токсини найнебезпечніші?». Для відповіді використовую такий критерій: які речовини найдовше залишаються в людському організмі та скільки років потрібно, щоб вийти із синдрому «похмілля цивілізації». Ось що насправді має значення: кадмій виводиться з організму 16 років, миш’як — 4 дні, бензол — 1 день, свинець — 1,5 місяця, а з кісток — до 2 років, ртуть залишає наш організм за 2 місяці, а у PCBs на це йде від 3 до 25 років!

●

● ● ● ● ●

Checklist здорового городянина Правильний спосіб життя. Якщо відчуваєте симптоми інтоксикації, підвищте фізичні навантаження: по 2 години вправ 3 рази на тиждень може вистачити. І що більше пітнієте, то ліпше. Сауни, хамами відвідуйте хоча б раз на тиждень. І забудьте про алкоголь після цих процедур: так, ним ви стимулюєте процес детоксикації, проте одразу насичуєте тіло іншими токсинами, про виведення ж важких можна забути. Уживайте органічні продукти. Оберіть надійне господарство для їх придбання, здійсніть до нього екскурсію. Виробництво має бути розташоване не менш як за 10 км від звалищ, за 30 км від промзон і не серед аграрних угідь. Оселіться подалі від магістралей. Ретельно підбирайте косметику, побутову хімію, тканини. Налаштуйте мислення на позитив: детокс так само важливий для розуму, як і для тіла. Оберіть лікаря, котрий допоможе грамотно підійти до детоксикації вашого організму. І нарешті, проводьте детоксикацію під наглядом кваліфікованих фахівців. У нашому Центрі відновлення здоров’я в «Edem Resort Medical & Spa», розташованому на лоні чудової природи, звільненню від токсинів приділяють багато уваги. Приїжджайте — допоможемо і навчимо, як жити здорово!

ДЕТОКС НА ПРИРОДІ «Edem Resort Medical & Spa» — готельний, оздоровчий комплекс світового класу біля Львова. Об’єднує 5-зірковий готель, медичний Центр відновлення здоров’я, спацентр, озеро, арт-простір, ресторани, скульптурний парк «PARK3020», гольф-клуб, виноградники, сад, город, власні стайні, мисливські угіддя. Пропонує програми детоксикації, відновлення енергії, омолодження, спорту і релаксу. Команда висококласних фахівців — від лікаря до шеф-кухаря.

■

«Edem Resort Medical & Spa» edemresort.com

Ф О Т О

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:18 Страница 12

ФАКТ

■

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:18 Страница 13

БаоБар казкове дерево — баобаб, що росте у Південній Африці, в оспіваній Корнієм Чуковським провінції Лімпопо, неподалік від міста Моджаджісклуф. Навколо стовбура стає з півсотні людей, адже його діаметр — 10,5 метра. «Деревцю» понад 6000 років, воно серед найдавніших на планеті. І це ще не все! У баобабі є дупло, в якому 1933 року відкрили бар на 15–20 відвідувачів. Хоча задля рекорду всередині могли б поміститися всі люди з фотографії. «Рослинка» корисна не лише житлоплощею. Її плоди нагадують огірки і містять чимало вітамінів, за поживністю вони не поступаються телятині. Насіння місцеві лузають, як у нас соняшникове чи гарбузове, готують із нього щось на зразок кави. Листя йде на салат, насіння — на олію, з пилку роблять клей, із деревини — волокна, з різних частин дерева виготовляють ліки.

Це

Фото «South Africa Tourism»

■

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 14

СпайсБойз арнавал «Spicemas» на карибському острові Гренада присвячений спеціям, а точніше — мускатному горіхові, яким славиться край. У карнавальний понеділок в середині серпня тут відбувається «парад дияволів», або «джабджаб»: хлопці мастяться в усе липке та чорне і щедро діляться цим «макіяжем» з усіма навколо.

Фото Grenada Tourism Authority

■

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 15

ДрібноКолібр олібрі — пташка зі «Світу метеликів», або «Butterfly World», що у Флориді (США). Розмірами та забарвленням крихітка цілком вписується в товариство яскравих комах.

Фото «Visit Florida»

■

ВерхоСтеж ree Top Trails» — науково-пізнавальні вежі у горах Крконоше (Чехія). Всередині пролягають спіральні маршрути від коренів до верхівок дерев. Спуск — за мить водною гіркою!

«T

Фото «CzechTourism»

■

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 16

ВерхоСтеж – 2 природному парку «Гантриш» (Швейцарія) краєвиди можна споглядати з незвичних точок — наприклад, із дерев’яних помостів, які захищають рослинність від витоптування, чи з мотузяних містків між верхівками дерев. Такі походи і розваги до вподоби школярам, яких супроводжують «лісові педагоги».

Фото F. BRОNNIMANN

■

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 17

I N S T A

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 18

TRAVEL

■

marysyagorobets

#MC #TVhost#Travelinfluencer 2,410 posts 53.7k followers 1058 following

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 19

marysyagorobets «THE CHEDI LUŠTICA BAY», Luštica bay, Montenegro

❤ 8773 Прокинутися до схід сонця, пробігтися вздовж романтичної марини, зробити сур’я-намаскару біля підніжжя маяка під спів чайок і ластівок, пірнути у смарагдове море, в прозорість якого був закоханий сам Жак-Ів Кусто... а відтепер і Марися . І я не марю, це мій класичний початок ранку в Чорногорії. Життя в його ідеальному прояві тепер має конкретну геолокацію: комплекс «Luštica Bay». Гармонійно розташоване на однойменному півострові в муніципалітеті Тиват це «місто відпочинку» осяяне сонячними променями 270 днів на рік, а також огорнуте кришталево чистими водами Адріатичного моря, оливковими гаями та зеленими пагорбами. Амбітний проєкт компанії «Orascom Development» охоплює понад 690 гектарів природної краси і пропонує вишуканий вибір об’єктів нерухомості й бездоганний рівень сервісу для тих, хто шукає життя в його найкращому прояві. Подейкують, скоро це буде найкрутіший курорт у Чорногорії. Зважаючи на те, що в будівництво тут інвестували 1,1 млрд євро, у це можна повірити. А ліпше — приїхати на гостину, зупинитися в елегантному «The Chedi Luštica Bay» (одному із семи запланованих готелів у «Luštica Bay») і на власному досвіді переконатися, що кращого відпочинку годі й шукати. Готель зведено 2018 року в серці «Marina Village», на тлі білосніжних яхт і адріатичної блакиті. У його інфраструктурній палітрі — спа-центр, два ресторани, панорамний басейн, конференц-зал, 100 номерів, 10 «люксів» і розкішний пентхаус на 164 кв. м. Майже з кожної тераси можна писати картину! Краєвиди з яхтами і маяком зачаровують.

#lusticabay #lifeasitshouldbe #thechedilusticabay #montenegro #чорногорія #журналміжнароднийтуризм #travelinfluencer #travelwithmarysyagorobets

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 20

marysyagorobets

#MC #TVhost#Travelinfluencer 2,410 posts 53.7k followers 1058 following

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 21

marysyagorobets «THE CHEDI LUŠTICA BAY», Luštica bay, Montenegro

❤ 7889 Від «Marina Village» рукою подати до легендарного пляжу «AlMara». Безкоштовні морські таксі щогодини у вашому розпорядженні. Або ж хвилина ходи від готелю — і ви на приватному пляжі «Luštica Bay», виключно для власників апартаментів та гостей готелю. Освіжившись коктейлем у «Beach Bar», що вмостився на скелі над пляжем, усвідомлюєш, чому Жак-Ів Кусто, який бачив у своєму житті безліч райських куточків, стверджував, що саме частина Адріатичного моря, яка належить Чорногорії, — найчистіша в Середземномор’ї. А сонячні промені здаються тут напрочуд лагідними. Можливо, тому, що сама назва півострова Луштіца походить від давньослов’янського слова «лъч» — «луч», «промінь»?! «Luštica Bay» уже сьогодні — унікальний проєкт, який згодом стане повністю екологічним та автономним містом із високою інвестиційною привабливістю. В найближчих планах — поле для гольфу на 18 лунок класу «signature», спроєктоване Гарі Плеєром. Це буде перше в Чорногорії гольф-поле, на якому проводитимуться офіційні міжнародні змагання. Правда, через приголомшливі краєвиди не факт, що відразу влучиш у лунку. Від панорами Адріатичного моря на півдні та Которської затоки, визнаної об’єктом ЮНЕСКО, на півночі паморочиться в голові. Якщо ви з гольфом на «ви», до послуг тенісні корти та інші спортмайданчики на всяк смак і вік. За проєктом гольф-села тут діятимуть готель на 300 осіб і спа. Буде мені де гольф-конферанси вести! Але то згодом. А поки що так і хочеться сказати словами чорногорської примовки, підслуханої за вечерею в ресторані «The Spot»: «Samo Polako» — щось типу «Не поспішай, а живи тут і зараз»! Дякую за цю життєву мудрість. Нею пронизане все в гостинному «The Chedi Luštica Bay». I’ll be back!

#lusticabay #lifeasitshouldbe #thechedilusticabay #montenegro #чорногорія #журналміжнароднийтуризм #travelinfluencer #travelwithmarysyagorobets

М И С Т Е Ц Т В О

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 22

ГОСТИННОСТІ

■

Три мрії Грецька мережа готелів «bluegr Hotels & Resorts» представляє три готелі — три блакитні мрії на острові Крит: мрію естета, мрію романтика і справжню дитячу мрію!

Якщо ви досвідчений гурман чи прихильник спа, шанувальник культурної спадщини та сучасного мистецтва, шукаєте найкращого місця для сімейних канікул або мрієте про романтику і блаженну самоту зі своєю «половинкою», то знайдете те, що вам до душі, у готелях «bluegr Hotels & Resorts». Вони чекають біля найсинішого у світі моря в мальовничій затоці Мірабелло, за хвилини їзди від чарівного містечка Агіос-Ніколаос. Компанія «bluegr» — серед найавторитетніших у грецькій індустрії гостинності. Заснована ще у 1980-х, протягом 30 років вона зі своїми готелями здобуває престижні міжнародні нагороди.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 23

СТВОРЕНО КРИТСЬКОЮ ЗЕМЛЕЮ, ВИПЛЕКАНО ЛЮДСЬКИМИ РУКАМИ

«Minos Beach Art Hotel» ★★★★★ У богемному «Minos Beach Art Hotel», що потопає в пишному духмяному саду, по всій території розкидані десятки ексклюзивних творів мистецтва й артоб’єктів. Їх можна побачити на пляжах, у відкритій галереї й навіть під водою. «Minos Beach» — шедевр колекції готелів «bluegr Hotels & Resorts». Це член престижної асоціації «Small Luxury Hotels of the World» («Невеликі розкішні готелі світу») і курортна гордість острова Крит. Арт-готель відтворює архітектурний образ Криту з його рибальськими селищами. Бунгало майже торкаються лагідних вод, вілли екстра-класу мають просторі тераси та власні басейни. У головній будівлі та на віллах пропонуються багато типів помешкань, що задовольнять запити найвибагливіших гостей, — від «Junior Suite» площею 40 квадратних метрів до 150-метрової 3-кімнатної вілли з приватним басейном. Комфорт — на рівні мистецтва. Як і харчування. Ресторан «Бахус» заінтригує інтерпретаціями на тему грецької кухні з найкращих і найсвіжіших місцевих продуктів. «Терпсис» запросить на обід а-ля-карт і вразить багатством відчуттів. Ресторан сучасної грецької кухні «La Bouillabaisse» потішить колоритом і креативністю приготування. Елегантний бар «Діонісос» вабить розслабленою атмосферою, бар «Ібіскус» — найкращими прохолодними напоями та морозивом, а в пляжному барі «Pure Lounge» можна випити фреш на тлі затоки Мірабелло. Причому 80 відсотків страв і напоїв у «Міносі» створені з екологічно чистих, напоєних сонцем продуктів острова Крит. Можливо, пік задоволень вам принесе «Ananea Wellness Center». Тут в атмосфері релаксу вас проведуть колами насолод. Масажі, ароматерапія, музика, процедури з використанням винятково чистих, без штучних домішок засобів. У готелі є бутики «Inblu» з наймоднішими одягом та аксесуарами, найсучасніший конференц-зал, корти та інші спортмайданчики, центр водного спорту. За бажання можете замовити дітям няню. У бутик-готелі, який за визначенням не може бути великим, є все для всіх — і на найвищому рівні. ➧

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 24

НЕВИПРАВНИМ РОМАНТИКАМ

«Minos Palace Hotel & Suites» ★★★★★ Розкішний заклад для усамітненого морського відпочинку розташувався на мисі, з якого на 360 градусів відкривається чарівний краєвид Агіоса-Ніколаоса та синіх вод бухти Мірабелло. 5-зірковий готель «лише для дорослих» пропонує розкішний відпочинок в атмосфері спокою та релаксу, з якої можна виринати в гамір нічного життя, екскурсій та шопінгу. У доглянутих садах прокладено стежки для прогулянок. Мальовничий пляж належить лише мешканцям готелю. Деякі номери та апартаменти готелю мають приватний або напівприватний басейни. Широкий вибір курортних номерів, сьютів і бунгало, басейни, спа-центр, тренажерний зал, спортивні майданчики, водні забави, риболовля, снорклінг, розважальні вечори — усе це та інше стане приємними ознаками вашої відпустки. Ресторан «Amalthea» пропонує грецькі й інтернаціональні страви, запрошує на тематичні вечори. На відкритій терасі чекає таверна з традиційною критською кухнею. Бари потішать найкращими напоями Греції та світу. Для когось мінусом цього готелю виявиться неможливість проживання дітей до 16 років. А ось на тих, хто в ньому все-таки житиме, чекає безтурботна романтика.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 25

СІМЕЙНЕ СВЯТО!

«Candia Park Village» ★★★★ А тепер уявіть собі казкове критське село: одноповерхові затишні будиночки з черепичними дахами й дерев’яними балкончиками, бруковані вулички, площа з годинниковою вежею, безліч квітів, кучеряві сосни, пляж… Усюди спокій і розміреність. Враження — ніби гуляєш чепурним старовинним містечком під час сієсти. І до центру Агіоса-Ніколаоса — лише 5 хвилин їзди. Для вас тут — 2- і 3-кімнатні апартаменти типу «standard», «superior» і «sea front suite». Усі — з повним спектром вигод і кухонними куточками. Мрія сімейних туристів! (До речі, можна приїхати з невеликим собакою чи котиком). Харчування — за системою «all-inclusive»: тричі на день — «шведський стіл», місцеві алкогольні та безалкогольні напої. Є 3 ресторани, 2 бари, 2 басейни, міні-клуб для дітей, дитячий майданчик, корти, спортмайданчики, водні види спорту... У будь-якому з трьох готелів ви знайдете гармонію природи, творінь людських рук і ваших власних відчуттів. Хоча це не всі «мрії» від «bluegr Hotels & Resorts». До її мережі входять ще елітний бутик-готель «Life Gallery Athens»***** у передмісті Афін і комплекс бунгало «Miramare Park Suites & Villas»***** на Родосі. Мрійте і втілюйте мрії! ■

www.bluegr.com За допомогу в підготовці матеріалу дякуємо «bluegr Hotels & Resorts» (Греція).

V I P -

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 26

КЛУБ

■

Домінікана вийшла з карантину і готується до хвилі відкладеного попиту. Що в країні нового після карантину та як тут дбають про безпеку? Розповідає Галина ЛИСЕНКО, представник Міністерства туризму Домініканської Республіки. Віктор СИДОРЕНКО

ДОМІНІКАНА

Повернення в рай

— Пані Галино, ще в липні Домінікана знову почала приймати туристів. Як пішли справи? Як стимулюєте наповненість турпотоку? — Так, туристичний сектор почав відновлення 1 липня, коли відкрилися на прийом гостей міжнародні аеропорти країни. За місяць вони прийняли близько 900 рейсів — 20% показника до пандемії.

У липні відкрилося близько 29% готельного фонду Домінікани. До кінця року плануємо вийти на 50% заповненості готелів. Багато це чи мало? Ми оптимісти, і вважаємо пляшку напівповною. (Сміється). Міністерство туризму активно веде просвітницьку діяльність завдяки спецпроєктам у медіа, зокрема в соціальних мережах, які в період карантину для

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 27

багатьох є «вікном у світ». Стараємось якомога цікавіше розповідати про країну. На новій інтернет-платформі www.drtravelcenter.com знайдете відповіді на всі запитання про поточну ситуацію. Що ж до маркетингових заходів, то міністерство завжди відкрите для діалогу і співпраці з туроператорами. Не здійснюємо фінансової підтримки рейсів, натомість ефективно діємо в межах спільних маркетингових медіапланів: запускаємо digital-проєкти, активно працюємо з інфлюенсерами, шукаємо можливості для outdoor-активностей. Окрім того, готелі країни пропонують гостям вигідні пакети і пільгові умови щодо можливого перенесення дат перебування. — Чи змінилися ціни на відпочинок? — Загалом вони на допандемічному рівні. Й абсолютно всі готелі — від невеликих сімейних до великих мереж — пропонують цікаві спеціальні умови. — Чи вже діють якісь чартерні програми з України? — Так, вони починають відновлюватися. Першим 6 жовтня стартує «Anex Tour» із польотною програмою Київ — Ла-Романа. Зручними для українців, скажімо, і рейси «Air France» до Домініканської Республіки, що відкрилися 2 вересня. — Вихід країни з карантину відбувався за якимось єдиним планом? — Безумовно. Загальнодержавний план складався з чотирьох етапів, перший розпочався 20 травня. Кожний етап тривав мінімум два тижні, а неодмінною умовою переходу до наступного стали позитивні зміни співвідношення кількості випадків одужання і нових захворювань. Нашим головним пріоритетом була максимальна довіра туристів до безпечності поїздок. — Чи існують державні програми підтримки турсфери після карантину? — У владних колах активно обговорюють зниження до 31 березня 2021 року аеропортового збору з 62,60 до 40 доларів на пасажира, зменшення ставки податку з 18% до 8% на промислові товари і послуги у сфері туризму, коригування тарифу на електроенергію для турпідприємств, створення на основі державних ресурсів цільового фонду на 10 мільйонів доларів США для просування туризму. Останній реалізовуватиме надзвичайну програму відновлення туристичного сектору в умовах пандемії, яка діятиме саме до 31 березня. Плюс Міністерство туризму продовжує підтримку туроператорів у спільних маркетингових кампаніях. — Як туристичні структури пережили вимушену паузу? — Більшість успішно скористалися нею — оновили готелі, розробили нові послуги. Не зупинялось і будівництво нових закладів. Наприклад, лише у травні Рада з розвитку туризму Домінікани узгодила створення 862 нових номерів з інвестиціями на понад 107 мільйонів доларів. 16 домініканських готелів узагалі не припиняли роботу весь цей час для тих, хто не встиг повернутися до своїх країн перед закриттям кордонів. — Які нові правила допомагають гостям зберегти своє здоров’я і відновити його на курортах? — Мінохорони здоров’я прийняло чіткий протокол, який гарантує безпеку туристів, він обов’язковий для всіх надавачів турпослуг. Це результат

спільної роботи різних держструктур і приватного сектору. В аеропортах у багатьох зонах встановлено тепловізори, у зоні реєстрації діють пункти медичного моніторингу та надання першої допомоги. Збільшено кількість стійок і терміналів для реєстрації посадкових талонів, посилено дезінфікування всіх зон, є розмітка для дотримання соціальної дистанції. Розроблено дії персоналу на випадок надзвичайних ситуацій. На пляжах стежать за кількістю відпочивальників з огляду на дотримання між ними дистанції у два метри. А ось носіння медичних масок не обов’язкове. Дотримуються дистанції й у басейнах, обмежено використання плавучих іграшок, трамплінів тощо, перед входом у водойму всі дезінфікують руки і приймають душ. Заради безпеки запроваджуються невеличкі, але дієві ноу-хау. Різноманітні готельні бренди розробили й власні правила для «постковідного» періоду. — Які вимоги щодо епідеміологічної безпеки висуваються до туристів? — Для в’їзду до країни потрібна довідка про негативний аналіз на COVID-19. Відповідну медичну пробу можна безкоштовно зробити просто в аеропорту. Також прибулі мають заповнити формуляр із медичною інформацією разом із митною та міграційною анкетами. — Чи змінилися вподобання туристів у сенсі екскурсій і розваг? — Після тривалої ізоляції всі прагнуть будь-що змінити обстановку, вирватися на природу, розслабитись у водах моря. Люди частіше віддають перевагу одній поїздці замість кількох, зате роблять її максимально насиченою. Популярнішими стали кемпінги й екоготелі, яких по країні безліч. Особливо — нестандартні курорти з можливістю проживання в особливих розкішних наметах (глемпінг), готелях на водних каскадах… Шукачі пригод із задоволенням вирушають по джунглях і пляжах на багі, центром таких екскурсій є Пунта-Кана. Дарують яскраві враження зіплайни — «польоти» на тросах над лісами, горами і водоспадами. Не забувають і про культурний туризм. СантоДомінго з його Колоніальною зоною залишається фаворитом незалежно від пори року та ситуації у світі. Гості відвідують місто по кілька разів. Серед іншого є можливість історичних екскурсій на велосипедах і трайках. До речі, туристичний кластер Санто-Домінго розробив свій протокол безпечного відвідання. — Коли, на вашу думку, туристична сфера Домінікани зможе відновитись остаточно? — За словами міністра економіки, планування та розвитку Хуана Аріеля Хіменеса Нуньєса, 2021 рік може стати одним із найуспішніших для туристичної галузі в Домінікані. Адже вона є серед країн, які найефективніше впоралися з пандемією COVID-19, зможе й однією з перших подолати наслідки пандемії. Від себе додам, що відкладений попит на відпочинок може стати справжнім викликом для Домінікани, але ми будемо готові. Скажу туристам: не відкладайте відпочинок, саме зараз будете найдорожчими гостями! ■

СВІТ

■

www.godominicanrepublic.com www.visitdominicanrepublic.ru

ДОМІНІКАНА

Бал китів Півострів Самана в Домініканській Республіці — найкраще місце в Атлантиці для спостережень за горбатими китами. Уся океанська популяція збирається сюди щороку із січня по березень. Віктор СИДОРЕНКО Dominican Republic Ministry of Tourism

Фото Ch. MICHEL

Ж И В И Й

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 28

Фото T. PERRY / NOAA

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 29

Півострів Самана на північно-східному узбережжі країни є жаданим для багатьох «куточком раю». Колись у тутешніх пальмових лісах, на віддалених пляжах і в глибоких печерах ховалися пірати, а війська різних держав намагалися завоювати зручну бухту. Нині півострів має гарне сухопутне і повітряне сполучення з рештою території Домінікани, але, як і колись, залишається відносно ізольованою райською місциною з дикими пляжами, кокосовими плантаціями та джунглями. Складається враження, що природну розкіш краю не менше за туристів цінують морські велетні — кити. Ці тварини пропливають понад 8 тисяч кілометрів, щоб знайти тут пару, вагітні самиці китів — щоб народити, ну, а китова молодь — набратися досвіду. Туристи ж з усього світу прибувають на цей бал китів, аби «підглянути» за ритуалами гігантів. Шанувальники природи нагадують цікавих містян, які зазирають на свято у вікна палацу. До речі, кити тут справді танцюють і співають… ➧

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 30

Кити цінують природну розкіш Домінікани не менше за туристів. Вони пропливають понад 8 тисяч кілометрів, щоб знайти тут пару, народити чи набратися досвіду. ■

Добрі велетні Горбачі — серед найвідкритіших для спостереження, найбільш грайливі з усіх китів. Свою назву вони отримали через високий спинний плавець і вигинання спини. Це не найбільший кит, а все-таки дуже великий. Довжина тіла самиць у середньому перевищує 14 метрів, самці чомусь на метр менші, але все одно довші за великий міський автобус. Декотрі особини доростають до 18 метрів і 50 тонн! Правда, відпочиваючи взимку в теплих морях, кити позбуваються до третини своєї ваги, бо живуть переважно на підшкірних запасах жиру. До берегів Домінікани вони припливають, як і туристи, щоб витрачати накопичене за рік. Ці істоти дивують не лише розмірами. Наприклад, вони здатні до 3 місяців обходитися без сну, а коли все-таки сплять, половина їхнього мозку залишається активною, адже треба вчасно піднятися на поверхню води і вдихнути повітря.

Горбаті кити пірнають на глибину 3,5 кілометра, легко витримують там неймовірний тиск, а серце в них б’ється лише 10 разів на хвилину. Навіщо такі складнощі? Заради смачного планктону і крилю! Харчуються горбачі, захоплюючи роззявленою пащею зграю дрібної риби, креветок або хмару планктону. Воду вони проціджують китовим вусом і потім ковтають їжу. Кити можуть полювати групами, оточуючи здобич, збиваючи колом піну і заходячи знизу, щоб заковтнути харч. Та цей процес можна спостерігати хіба що на півночі Атлантики, а не на її півдні, про який ідеться. Живуть горбачі 50–70 років, а в шлюбні ігри, за якими туристи так люблять спостерігати, вступають у 5–6 років. Між іншим, статевий орган у дорослого самця сягає 3 метрів у довжину. Горбачі багато співають, особливо в період розмноження — на жаль, здебільшого на частотах, недоступних людському вуху.

В кожного кита — власний репертуар, хоча вони можуть запозичувати «мелодії». Особливо тривалі й мелодійні пісні виконують самці, але зовсім не для приваблення самиць. При цьому таємничі звуки мають щось на зразок синтаксису, як людська мова. Скоріш за все, пісня кита — то спосіб заявити про себе: «Ось де я, такий великий і вдатний!». Інколи до співака підпливає інший кит і теж починає співати, а часом збирається цілий «бойс-бенд». Правда, «сейшен» може закінчитися стусанами. А ще горбаті кити — одні з небагатьох живих істот, здатних надавати безкорисливу допомогу представникам інших видів. Наражаючи своє життя на небезпеку, вони на очах науковців рятували від косаток тюленів, дитинчат іншого виду китів і навіть риб. Китова столиця Тисячоліттями горбаті кити припливали до острова Гаїті, половину якого тепер за- ➧

Фото «Moby Dick Tours»

Фото «Booking Adventures»

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 31

КОЛЕКЦІЯ

■

Фото «Dominican Emotion»

В О Я Ж

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 32

У рекордному сезоні 2020 року в затоці Самана й околицях нарахували більш як 1800 китів. Сюди ж прибула найбільша кількість спостерігачів за китами — понад 70 тисяч. ■

ймає Домініканська Республіка. Доказом є наскельні малюнки місцевих індіанців. Щороку тварини прямують сюди з холодних вод Арктики, багатих на їжу. Першими вирушають самиці з дитинчатами, слідом — молодняк, за ним — дорослі самці й самиці «на порі», а завершують процесію вагітні самиці. Усі вони роблять це заради тепла й комфорту у водах Самани. Скільки ж їх сюди прибуває? Лише у рекордному сезоні 2020 року в затоці Самана й околицях нарахували більш як 1800 особин. Тоді ж сюди прибула найбільша кількість відвідувачів за всю історію офіційних спостережень за китами в цьому районі — понад 70 тисяч. Їм пощастило побачити більше як 200 «учасників балу».

Щоб зайве не турбувати добрих велетнів у найромантичніший період, Міністерство навколишнього середовища Домініканської Республіки видає дозвіл на перебування в затоці Самана лише певній кількості спеціально навчених екіпажів суден і лише в певний час. А від випадкових відвідувачів затоку в цей час оберігають військові. Зону перебування тварин перетворено на найбільший заповідник морських ссавців у світі, що покриває понад 20 тисяч квадратних кілометрів. Найвідоміша його частина — власне затока Самана, яку називають «домом китів». Охоронна територія включає і дві великі мілини далі в океані — Banco de la Plata (Срібну) і Banco de la Navidad (Різдвяну), а також Заповідник мор-

ських ссавців. Тут створено всю інфраструктуру для безпечного спілкування китів і людей. У містечку Пунта-Баландра діє Центр наземного спостереження за китами. Сезону китів із великим ентузіазмом чекають місцеві мешканці та іноземні гості. Наприклад, у затоці Самана працює близько 60 екскурсійних суден. Яке ж судно обрати — велике чи мале? З одного боку, чим воно менше, тим більше шансів розгледіти горбачів у всій красі. Маневреному маленькому човну легше близько підійти до тварини, на ньому не доведеться конкурувати з іншими туристами за вигідне для огляду місце. Правда, на малогабаритному судні добряче гойдає і трясе на хвилях, воно здіймає фонтани бризок та й взагалі здається надто екстремальним. Прихильникам комфорту рекомендуємо більші та, що важливо, швидкохідніші моторні катамарани. Найважливіше ви все одно з них побачите — капітани ніколи не залишають затоку «ні з чим», маючи за честь показати туристам хоча б кількох китів. Екіпаж здебільшого «вираховує» китів за характерними фонтанами. Як побачать їх — мчать на всіх парах. Моряки активно використовують рації та мобільні телефони, щоб передавати колегам інфу про виявлені об’єкти спостереження. Горбачі до такого ажіотажу ставляться з філософським спокоєм і навіть зустрічною цікавістю.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 33

Погляд гіганта Яка ймовірність, що під час екскурсії ви справді побачите китів? Відповідь вас надихне: у лютому, в розпал сезону китів, — стовідсоткова! Якщо в січні гіганти ще тільки залицяються одне до одного, то до середини лютого вже формуються пари, а вагітні самиці приводять потомство. Дитинчата — найбільш товариські з усіх, саме їх найчастіше і бачать спостерігачі. Телята (саме так!) народжуються 4–5-метровими. «Малюки» тижневого віку катаються на спинах мам, з’їжджають із них, як із гірки! Трохи доросліші розважаються стрибками з води. Ці моменти треба ловити: якщо вода починає вирувати, отже, зараз вирине кит. Дорослі особини стрибають рідше. І роблять це не заради забави, а щоб скинути зі шкіри паразитів. Самиці тримаються біля поверхні й підпускають до себе дуже близько. Часом вони вистромлюють голову з води і розглядають гостей своїми величезними меланхолійними очима. У цей момент глядачі, як правило, завмирають і припиняють зйомку — так переповнюють почуття, коли на тебе, ніби на метушливу комашку, дивиться найбільша істота у світі. До речі, кити — дуже делікатні й зовсім не агресивні, вони не нападають, не штовхають суденець і взагалі поводяться як аристократи на балу. Хоча це не означає, що з ними можна купатись. Проте на мілині Banco de la Plata доступне й пірнання з китами! Таке спілкування викликає водночас захоплення, страх, розчулення, повагу...

СЕЗОН КИТІВ Триває він із середини січня по кінець березня, пік припадає на лютий. Найпопулярніша точка відправлення морських екскурсій — місто СантаБарбара-де-Самана, столиця півострова Самана. Кількагодинний заплив може починатися рано вранці та в середині дня. Екскурсіїзі спостереженням за китами пропонують на курортах у різних куточках Домінікани. Часто цю атракцію комбінують із верховими поїздками, відвіданнями островів, плантацій, водоспадів у джунглях та інших цікавин країни. До Санта-Барбари можна дістатися внутрішніми авіарейсами. Із собою варто взяти крем від сонця, пляжні речі, зручне взуття, змінний одяг, фотоапарат із чохлом чи підводним боксом. І неодмінно — гарний настрій!

■ Це не просто задоволення, а й унікальна можливість пізнати самого себе. Спостерігаючи за китами, людина максимально задовольняє потребу в спілкуванні з природою, почувається частиною чогось великого і живого. Цікаво, що в такі моменти відчуває кит? ■

Д И В А

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 34

ЗАМОРСЬКІ

■

Над брамою замку — статуя Людовика ХІІ та його герб — дикобраз.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 35

ЗАМОК БЛУА

Наталка ФІЦИЧ

Фото K. GOLIK

У долині річки Луари аж 300 замків, та серед них є особливі. Блуа поєднує чотири стилі архітектури, він пов’язаний із пророцтвом Нострадамуса, долею Катерини Медичі та цілої Франції.

Стилі та долі

Замок Блуа — єдиний, який у Луарі має статус королівського. Його почали будувати ще у Х столітті. Від середньовічної споруди збереглася лише зала Генеральних штатів — найбільша світська готична зала Франції. Наприкінці ХV століття Людовик ХІІ розширив замок — крило, збудоване з каменю та цегли, стало чудовим взірцем «полум’яної» готики. Через кількадесят років Франциск І добудував ренесансне крило, головною окрасою якого стали славетні восьмикутні гвинтові сходи. І в середині ХVІІ століття для герцога Орлеанського, королівського брата, звели крило у стилі класицизму. Так Блуа став найбільшим із замків Луари та поєднав чотири стилі архітектури. Проте драматизм місця полягав не у прибудовах, а в людських пристрастях. Королева і провидець Катерина Медичі довго мусила терпіти зневагу свого вінценосного чоловіка Генриха ІІ. Та по його смерті вона стала королевою — матір’ю трьох синів, які по черзі сходили на престол, і виявилась однією з найвпливовіших жінок свого часу. За всієї своєї могутності правителька вірила у провидіння. Славетний алхімік і провидець Нострадамус, який свого часу провістив смерть її чоловіка, передбачив, що вона помре поруч із монастирем СенЖермен. Відтоді королева-мати десятою дорогою оминала цю паризьку обитель.

Проте смерть продовжувала забирати в неї найдорожчих. Хворобливий Франциск ІІ помер у 16 років, не залишивши спадкоємців. Його наступник Карл ІХ теж не відзначився здоров’ям і нащадками, до того ж мав вразливий характер. А часи настали непрості — у країні одна за одною спалахували війни між католиками та гугенотами. Задля об’єднання королівства Катерина разом із сином-королем і меншими дітьми здійснила не бачену раніше подорож Францією. Монаршу родину супроводжували слуги та конюхи, кухарі, лікарі, секретарі, невелика армія і «летючий ескадрон» — кількасот гарних молодих жінок, якими оточила себе королева-мати. Та чим дужче вона намагалася замирити країну, тим більшало кровопролиття. Зрештою протистояння вилилось у криваву Варфоломіївську ніч 24 серпня 1572 року, яка призвела до загибелі тисяч гугенотів у містах Франції. А задумувалося все, як свято примирення, заради якого королева-мати влаштувала весілля дочки Маргарити (королеви Марго) з протестантом Генрихом Наваррським. Причому, аби вижити, Наваррський змінив віросповідання. А король, приголомшений розмахом різанини, захворів і згодом помер. На трон зійшов третій син Катерини — Генрих, її улюбленець. З усіх дітей саме в ньому найбільше проявилися риси роду Медичі. Він любив читати і вести бесіди

Катерина Медичі.

про літературу, гарно танцював і фехтував, зачаровував манерами. Щоправда, іноді вбирався в дамські сукні й оточував себе «міньйонами» — молодими аристократами, які наслідували його дивацтва. Тим часом на противагу постійним війнам гугенотів за свої права виникла Католицька ліга. Її очолював рід де Гізів, які сподівались отримати корону. Популярність ➧

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 36

Сходи да Вінчі?

Фото ZAIRON

Парадні кручені сходи у замковому крилі Франциска І — шедевр епохи Ренесансу. Творчий задум міг належати самому Леонардо.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 37

Зала графів Блуа, найдавніша частина замку. Саме тут збиралися Генеральні штати Королівства Франція.

У різних крилах замку можна оцінити чотири стилі французької архітектури. Туристам пропонують гаджети, які підказують маршрут екскурсії та «переносять у минуле». ■

У Блуа чимало старовинних творів мистецтва.

весь двір разом із королевою вирушили до Блуа. Цей замок починали будувати графи де Блуа, згодом він був резиденцією

Фото Centre des monuments nationaux

ліги зростала, а це несло небезпеку королівській владі. Кілька років минули в жорсткому протистоянні між короною, Лігою та гугенотами. Дійшло до того, що король заборонив герцогу Генрихові де Гізу з’являтись у Парижі. Той порушив заборону і вступив до столиці як тріумфатор. Де Гіза почали називати королем Парижа. Королеві-матері вдалося залагодити протистояння, та король заповзявся поставити вельможу на місце. Ще одне протистояння закінчилося барикадами — народ підтримав де Гіза, і Генрих ІІІ мусив тікати. Стараннями королеви-матері вдалося дійти згоди сторін на запровадження Едикту єднання. Залишалося затвердити документ на засіданні Генеральних штатів — найвищої представницької ради, яку збирали в разі державної кризи. Для цього

Франциска І, тоді в ньому облаштувалася Катерина Медичі. У великому готичному залі проводилися збори штатів, у численних залах розміщувався королівський двір, усі готувалися до мирової угоди. Але… Прибувши до Блуа, Генрих ІІІ одразу замінив радників, призначених матір’ю, саму Катерину відсторонив і заявив, що надалі має намір правити самостійно. На урочистому відкритті Генеральних штатів, 16 жовтня 1588 року, король у вступ- ➧

Фото Centre des monuments nationaux

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 38

Ренесансна галерея виходить вікнами на сади.

Спальня, в якій провела свої останні дні мати трьох королів Катерина Медичі.

ному слові запевнив, що прагне миру. Насправді ж він шукав помсти Генрихові де Гізу. Герцога попереджали про небезпеку, та самовпевнений вельможа не зважав. Королева-мати сподівалася, що зупинить

Посидіти на троні у залі Генеральних штатів — улюблена розвага туристів.

сина, якщо той «перетне червоні лінії», проте її звалила хвороба. Король покликав герцога до Блуа. Той навідав королевуматір, а вранці його запросили на авдієнцію до короля. Як тільки вельможа за-

йшов, на нього кинулися зі шпагами. Смертельно поранений, він продовжував іти, тягнучи на собі кількох нападників, але зрештою загинув. Генрих ІІІ сам повідомив матері: «Нарешті я король Франції! Я вбив паризького короля!». «Добре розкраяв, хлопчику мій, тепер треба зшити», — відповіла Катерина. Досі цим її словам різні історики надають діаметрально протилежного значення. Королева-мати, зрозумівши, що її син далеко зайшов, невдовзі зовсім злягла. Вона уклала заповіт і послала за сповідником. Оскільки її духівник поїхав, знайшли іншого, і виявилося, що звуть його… Жульєн Сен-Жермен! «Отже, прийшла моя смерть», — зітхнула Катерина й віддала Богові душу. Пророцтво збулося. Генрих ІІІ, позбувшись могутнього суперника, узявся відновлювати свій авторитет, але Париж не прийняв короля-вбивцю. За півроку його самого зарізав релігійний фанатик. Так перервалася династія Валуа, що правила Францією два з половиною століття. На трон зійшов Генрих Наваррський із роду Бурбонів. Заради французької корони він ще раз прийняв католицтво, а під час коронації промовив славетне: «Париж вартий меси». Генрих IV зумів зупинити кровопролиття між католиками та гугенотами

Фото Centre des monuments nationaux

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:19 Страница 39

Експозиція інформує й про новації в етикеті, які започаткував Генрих ІІІ, збільшивши дистанцію між королем і придворними. Зміни лягли в основу французького етикету. ■

і зрештою став одним із найшанованіших королів Франції. У королівських покоях Перед замком гостей зустрічає велика брукована площа. Над входом — статуя короля Людовика ХІІ та його емблема — дикобраз, усе в обрамленні «кам’яного мережива». Далі відкривається широкий внутрішній двір, із якого можна потрапити до різних крил замку та оцінити чотири стилі французької архітектури. Туристам пропонують гаджети, які підказують маршрут екскурсії, дають цікаву інформацію та «переносять у минуле», показуючи давній вигляд залів. Огляд замку починають із зали Генеральних штатів — саме тієї, де колись виголошував свою промову Генрих ІІІ. Масштаби приміщення вражають! Проте оздоблення дивує надмірністю — розписи та позолота, нарочита стилізація під середньовіччя. Такий був підхід до старовини у ХІХ столітті, коли тут вели реставрацію. Зате є трон, на якому можна посидіти і сфотографуватися. Це викликає захват у туристів, особливо наймолодших, тож утворюється черга на трон — не заради влади, як колись... У королівських апартаментах у різні часи розміщувалися Франциск І, Катерина Медичі, Франциск ІІ, Марія Стюарт, Генрих ІІІ та Гастон Орлеанський. Ці помешкання теж справляють враження надмірно декорованих, а від того — історично недостовірних. Відновлювали їх майже з

нуля після розташованих тут казарм. Оглядаємо Залу короля з позолоченим каміном, галерею королеви та потрапляємо до кімнати королеви. У центрі покою стоїть ліжко, де «поруч із Сен-Жерменом» померла Катерина Медичі. А далі — її кабінет, прикрашений дерев’яними панелями, за якими ховаються таємні шафки для отрут… Апартаменти Генриха ІІІ — на поверх вище. Саме тут можна роздивитися кімнату, де відбулось убивство де Гіза. Про ту подію розповідають інформаційні табло, а також картини, зображення на тарелях і вазах. Експозиція інформує й про новації в етикеті, які започаткував Генрих ІІІ. Він збільшив дистанцію між королем і придворними, маючи на меті сакралізувати королівську владу, чим лише посилив свою непопулярність. Проте згодом саме ці новації лягли в основу славнозвісного французького етикету. Завершити огляд можна у Художньому музеї. Та, правду кажучи, від позолоти й іншого декору замку вже хочеться втекти. І місто Блуа пропонує таку можливість. Навпроти замку розташований Будинок магії, присвячений відомому ілюзіоністові Робер-Удену, «батькові сучасної магії». У самому місті з брукованими вуличками багато кафе, ресторанів і магазинів, де можна гарно провести час. А пізно увечері варто повернутися до замку, аби насолодитися світловим шоу, яке проводять у теплу пору року. Захопливі та страшні історії оживають у лазерних променях на стінах найбільшого в Луарі замку. ■

Фото Centre des monuments nationaux

Надмір позолоти — прояв фантазії та реставраційних смаків ХІХ століття.

КОРОЛІВСЬКА ЕКСКУРСІЯ Замок Блуа розташований посеред однойменного міста, на північному березі Луари, за 180 км від Парижа. Діставатися — з Аустерліцького вокзалу Парижа (менше 2 годин, 15–30 євро), або швидкісним потягом TGV з вокзалу «Монпарнас» через міста Тур чи Орлеан, або автобусом із вокзалу «Берсі» (2,5 години, від 5 євро). Детально про розпорядок роботи, варіанти квитків тощо — на chateaudeblois.fr.

■

Д И В А

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:20 Страница 40

ЗАМОРСЬКІ

■

Продовжуємо розповідати про замки долини Луари у Франції. Наразі — Шенонсо, найромантичніший, найупізнаваніший та найвідвідуваніший замок Франції плюс історія його володарок.

ШЕНОНСО

Наталка ФІЦИЧ

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:20 Страница 41

Діана де Пуатьє, фаворитка.

Катерина Медичі, королева.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:20 Страница 42

У різні часи замком Шенонсо володіло чимало вельможних дам. Розповімо про двох із них, дуже різних, але закоханих в одного чоловіка — короля.

вали втрати. Адже всі, хто були поруч, помирали дочасно. Пишне весілля батьків Катерини змінилося пишним похороном: мати дівчинки померла після пологів, а батько — невдовзі по тому. Маленьку Катерину прозвали «дитям смерті». Ще зовсім юною її висватали за Генриха, молодшого сина Франциска І. Їм було лише по 14.

Фото Centre des monuments nationaux

Королева і фаворитка Катерина вийшла зі славетного роду флорентійських правителів Медічі. Народжену в розкошах, її все життя супроводжу-

Шенонсо. Замок над річкою Шер, притокою Луари — один із найвідвідуваніших у Франції.

У дитинстві Генрих та його старший брат кілька років провели в Іспанії як заручники. Вони змогли повернутися лише після викупу та другого шлюбу свого батька Франциска І із сестрою іспанського короля. Аби підготувати Генриха до життя при дворі, монарх доручив придворній дамі Діані де Пуатьє взяти його під свою опіку. Старша на 20 років Діана відкрила йому таємниці двору, кохання і зрештою стала його фавориткою та головною радницею. Пишне весілля Генриха й Катерини відбулось у Марселі. Саме тоді італійські кухарі познайомили французький двір із новим десертом — морозивом. А невисока Катерина вдягла на свято спеціально виготовлені флорентійськими майстрами туфельки на підборах, що зчинили при дворі фурор. Святкування і бали тривали понад місяць, та це не додало сімейного щастя молодятам. Недосвідчена Катерина програвала самовпевненій фаворитці Діані. До Сад Діани і сад Катерини змагаються між собою, як колись їхні натхненниці.

Фото MFSG

Фото K. GOLIK

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:20 Страница 43

Історична драма в одному кадрі: камін у спальні Діани де Пуатьє, фаворитки короля Генриха ІІ, прикрашений портретом його дружини Катерини Медичі.

того ж пара ніяк не могла завести дітей, що робило уразливим становище дружини спадкоємця престолу. Вона мусила терпіти суперницю і навіть дружити з нею. А та, змилосердившись, час від часу відправляла вельможного коханця провести ніч із дружиною… Натомість Франциск І був до невістки прихильним. Він часто брав її в числі невеликого почту на полювання до улюбленого замку Шенонсо на річці Шер. Цей маєток король незадовго до того конфіскував у інтенданта з фінансових справ Нормандії Томаса Боєра. Споруду перебудувала у модному ренесансному стилі інтендантова дружина, теж Катерина. Саме вона стала першою з дам, чиї долі пов’язані з Шенонсо. Аж після 10 років шлюбу Катерина Медичі зачала первістка. Згодом вона народжувала ледь не щороку і загалом дала життя 10 дітям. Її чоловіка Генриха ІІ коронували у 1547 році, йому було 28. Серед іншого він успадкував Шенонсо, який

невдовзі подарував… фаворитці. Де Пуатьє перепланувала парк, влаштувала квітковий партер і розширила фруктовий сад, у якому росли екзотичні на той час дині й артишоки. А ще обладнала спеціальний підхід до річки, аби, як розповідають, купатись оголеною. Та найголовніше — саме Діана розпорядилася виміряти дно річки і збудувати через неї міст, що надало Шенонсо його неповторного вигляду. Генрих ІІ вів війни з Іспанією, що виснажило обидві країни і зрештою призвело до втрати територій. У самій Франції ревний католик Генрих поклав початок масовим облавам і стратам протестантів-гугенотів, наближалися темні часи релігійних війн. Цікаво, що майбутнє королю відкрив астролог Нострадамус. У поетичній формі він розкрив долю людства на століття вперед і передбачив загибель самого монарха від рук молодого суперника. Під час весілля ➧ Генрих ІІ Французький.

Фото ZAIRON

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:20 Страница 44

У центрі — портрет фаворитки короля Діани де Пуатьє в образі давньогрецької богині мисливства Діани.

Після смерті чоловіка Катерина Медичі вбралась у чорний одяг і носила його до кінця життя. Саме вона зробила чорний кольором жалоби, раніше в Європі таким був білий. Королева заборонила Діані де Пуатьє з’являтися при дворі та відібрала Шенонсо, щоправда, надавши в обмін інший замок. Аж тепер вона відплатила суперниці за роки приниження! Катерина Медичі стала регенткою старшого сина — Франциска ІІ. Кволий і хворобливий, той одружився з Марією Стюарт, яка згодом стала королевою Шотландії

Фото K. GOLIK

своєї дочки з королем Іспанії (що знаменувало завершення протистояння між двома країнами) Генрих ІІ влаштував лицарський турнір і зійшовся в герці з молодим графом Монтгомері. Уламки списа завдали королю страшних травм. Не знаючи, як вийняти їх із черепа та ока, лікарі провели жорстокий експеримент на засуджених до страти в’язнях, проте врятувати короля так і не змогли. Пророцтво Нострадамуса збулося. Це справило враження на Катерину, і вона запросила астролога до свого двору.

та була страчена за змову проти королеви Англії. Але то окрема історія. Відтепер у Франції всім керувала королева-мати. Повернувши Шенонсо, вона влаштувала в ньому святкування на честь свого вінценосного сина та його дружини. Вона ж продовжила облаштування замку: на противагу квітковому партерові Діани створила власний, а також збудувала вишукану галерею над мостом і таким чином довершила справу, почату фавориткою. Катерина була королевою-матір’ю послідовно при трьох синах. Протистояння католиків і гугенотів набирало обертів, країною прокочувалися релігійні війни, та Медичі й далі влаштовувала пишні свята в улюбленому Шенонсо, аж до своєї смерті. Вона заповіла замок невістці Луїзі, дружині Генриха ІІІ, який був убитий невдовзі після смерті матері. Незадовго до своєї загибелі він просив дружину молитися за нього і не покидати цього місця. Невтішна вдова до кінця життя не залишила замку. Вона затягла всі стіни чорною тканиною, сама ж носила біле — так виник вислів «біла дама». Колишню велич замкові повернула Луїза Дюпен. Вона врятувала його під час ВеСад Діани де Пуатьє — місце фотосесій.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:20 Страница 45

Деталі мають значення: меблі, тканини, гобелени та картини доповнені живими квітами із замкового саду.

ликої французької революції та влаштувала тут вишуканий салон, де бували Монтеск’є, Вольтер і Руссо. Згодом Шенонсо переходив від однієї власниці до іншої, і кожна його розбудовувала та доповнювала. Через це зрештою Шенонсо прозвали «замком дам». Мрії в камені Нині Шенонсо є одним із найпопулярніших на Луарі. До нього веде широка платанова алея, а крізь дерева проглядають фіолетові килими диких цикламенів. Неймовірне видовище! Ліворуч у парку ховається лабіринт Катерини Медичі, праворуч — ферма XVI століття і город з аптекарським садом. Яскраві гарбузи звисають зі сплетених із лози арок, зеленіють вигадливо стрижені туї та живопліт, який зблизька виявляється декоративною айвою. Перед входом гостей зустрічає найдавніша будівля замку — самотній донжон. Сам Шенонсо з чудовим ренесансним фасадом стоїть над притокою Луари — річкою Шер. Обабіч входу розкинулися два квіткові партери. У саду Діани чарують ароматами турецькі волошки, деревоподібні мальви, шавлія... Поруч — човнова станція, звідки можна здійснити прогулянку річкою. Сад Катерини розкинувся навпроти, він менший, проте затишніший. Шенонсо ретельно відреставрований і вмебльований із великим смаком. Відчувається, що

Кімнати розповідають історії тутешніх дам: розкішна спальня Діани де Пуатьє, вишуканий кабінет Катерини Медичі, спальня П’яти королев... А галерея на мосту нагадує про бали. ■ його оновленням керувала жінка. Кожна кімната розповідає історію однієї з тутешніх дам: розкішна спальня Діани де Пуатьє, вишуканий кабінет і бібліотека Катерини Медичі, спальня П’яти королев, спальня королівської вдови Луїзи з чорними стінами та поховальною символікою. А галерея на мосту нагадує про бали, які колись тут влаштовували. Та чи не найбільше захоплюють замкові кухні, облаштовані в опорах мосту: мідний посуд, форми для випічки, печі та всілякі пристосування — є що роздивитися допитливій туристці. Втомившись від огляду замку, пообідайте в ресторані у старій оранжереї. Форель на подушці з пахучих трав, теплий тарт із грушею... А потім вирушайте на прогулянку садами навколо замку, аби надихатися пахощами квітів, заблукати і знайтись у лабіринті, намилуватися килимами диких цикламенів. А ще — замислитися над історіями жінок, які тут жили, кохали і страждали та мрії яких, що втілені у камені, подолали століття. ■

РОМАНТИЧНА ЕКСКУРСІЯ Замок Шенонсо розташований за 215 км від Парижа, в околицях міста Тур. Діставатися близько 2 годин на авто чи 1 годину швидкісним поїздом TGV, дві станції якого розташовані неподалік від замку. Ліпше зупинитися на ніч в одному з готелів Тура й вирушити до замку якомога раніше, коли там менше люду, адже це одна з найвідвідуваніших цікавин Франції. Детальніше — на www.chenonceau.com.

■

Т Р О Я Н Д А

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:20 Страница 46

ВІТРІВ

■

У крижані обійми

Антарктиди Продовжуємо подорож «шостим континентом» до 200−річчя його відкриття. Цього разу — екскурсії до полярних станцій різних держав, у тому числі — української. Сергій ОНИШКО

Продовження. Початок у «МТ» № 2’2020

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:20 Страница 47

Під час чергового переходу ми зрештою побачили айсберги, неймовірні за кольорами і формами, та китів, які пірнали просто біля яхти, хизуючись величезними хвостами. Поруч із самицями плавали кількаметрові «малята». Іноді два, три або й чотири хвости синхронно махали нам. Неперевершено! Я й не помітив, як дістались острова Ентерпрайз. Він завдовжки 3 кілометри, має

лагуну, куди запливають айсберги та кити. Про китобоїв нагадує напівзатоплене судно, яке слугує причалом. Під час зупинки з’явилося сонце, і дехто розлігся на палубі позасмагати, а двоє хлопців пірнули в холоднющі прозорі води. Курорт! Прогулянку островом ми завершили спуском зі сніжного схилу на п’ятій точці, як у дитинстві! ➧

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:20 Страница 48

Американська станція «Palmer» за розмірами — ціле місто.

Станція та музей «Port Lоkroy» (Великобританія) Під час Другої світової англійці відкрили на острові Вінке невеличку станцію «Port Lockroy». Через 20 років її законсервували, перебудували на Музей антарктичних досліджень і відкрили пункт спостереження та вивчення пінгвінів. У лівій частині бази — експозиції побуту полярників: одяг, наукове обладнання, радіостанція, друкарська машинка, кухонне начиння, оригінальні консерви, меблі, книжки… Здавалося, ніби щойно зробили генеральне прибирання, а весь склад експедиції зібрався щось святкувати у кают-компанії. На станції працює найпівденніше поштове відділення світу. Після екскурсії ми стали у чергу, щоб відправити додому листівки. Виявляється, на цій станції нам пощастило, бо з гостей були лише ми. За правилами, на островах із тваринами протягом доби може перебувати не більше 3 суден із 500 пасажирами, а відвідувати територію мають право до 100 осіб за раз.

Руїни китобійної бази на острові Десепшн.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:20 Страница 49

Притулок для пінгвінів у британському дослідницькому центрі «Port Lockroy».

Зв’язавшись зі станцією «Palmer», капітан повідомив сумну новину: зараз четверта година, і пінгвіни вже відпочивають (!), їх не можна турбувати до завтра, тож нас не приймуть. ■

Полярна станція «Беллінсгаузен» (РФ) Намилувавшись пейзажами, ми трохи занудьгували за людьми. І ось — станція «Беллінсгаузен» та її 8 полярників. Це найпівнічніша російська антарктична станція, яку називають «курортом» за м’який клімат. Поруч є чилійська, аргентинська, уругвайська, польська, китайська та південнокорейська станції. Можна піти в гості до сусідів пограти у футбол, що й роблять полярники у вільний час влітку. 6 січня цього року тут встановили пам’ятник Фаддею Беллінсгаузену з нагоди 200-річчя відкриття континенту. А ще тут діє найпівденніша у світі церква, в ній служить справжній батюшка, за сумісництвом — столяр і лікар станції. Ми перетнули острів і вийшли на протилежний берег, із якого видно сумнопам’ятну протоку Дрейка. Бр-р-р! Повертаємо назад.

Станція «Palmer» (США) Це велика всесезонна станція на 60 полярників. Поруч із нею — острів, де ми сподівалися побачити пінгвінів Аделі. Зв’язавшись по рації зі станцією, капітан повідомив сумну новину: зараз четверта година, і пінгвіни вже відпочивають (!), їх не можна турбувати до завтра, а на станції ведуться службові заходи, тож нас не приймуть. Лише просять узяти тубус зі зразками для науковця з української станції. Залюбки! У великому надувному човні були двоє хлопців і двоє дівчат у повному спорядженні. Справжні зірки з «Рятівників Малібу»! Для кожного полярника перекинутися словом із туристами — нагода відчути подих цивілізації. У такі хвилини вони розповідають щось про дослідження або кумедні ситуації. Ми теж намагалися не відстати. Узяли курс на південь і почали відходити, але навздогін нам повідомили: зараз приве-

зуть якийсь сюрприз. То виявилася картонна коробка — тепла, зі смачним ароматом. Розпрощавшись остаточно, ми спустилися до кают-компанії, відкрили презент і побачили арахісове печиво та гарячий шоколадний брауні. А поруч — записочку: «З Новим роком від станції «Palmer»! Шеф-кухар Френсис». Миттю був поставлений чайник, і через п’ять хвилин ми куштували найвишуканіший за Полярним колом десерт! Затиснуті у кризі, або Полярна авіація в дії Підійшли до місця з трикутними горами і тісною протокою між ними. Вода була спокійна, сонце підсвічувало скелі та айсберги — краса! «Крижинки» заввишки 100–120 метрів пропливали повз нас. За якийсь час навколо набралося багатенько малих і середніх айсбергів, і ми майже вперлись у крижану стіну, як колись славетний Томас Кук. ➧

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:20 Страница 50

У музеї британських полярників «Base B».

Течія затягує айсберги у протоку, тож пройти тут дуже складно. Проте нам прийшли на допомогу технології. Капітан згадав про мій дрон і попросив скоригувати курс до відкритої води повз айсберги. Тож я з фотографа-пілота став штурманом! За п’ятнадцять хвилин ми вийшли на чисту воду та почали надолужувати згаяний час. І ось для чого. Сьогодні, 6 січня, напередодні Різдва, нас чекали на українській станції «Академік Вернадський»! Станція «Vernadsky» (Україна), або Додому на Різдво! За відгуками, наша станція — найзатишніша та найдомашніша з усіх. І я це підтверджую на сто відсотків! Але чи справді британці нам її «подарували», і що на ній робиться? У 1953 році на острові Геліндез біля кінчика Антарктичного півострова британці побудували полярну станцію «Фарадей». Зручно розташована, вона мала високий науковий потенціал. Саме на ній установили спектрофотометр, яким уперше виміряли товщину озонового шару і виявили в ньому діру. Та британці просувались углиб

Чотири одесити на квадратний метр на станції «Вернадський».

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:20 Страница 51

На льодовому якорі біля української станції «Вернадський».

Набралось айсбергів, і ми майже вперлись у крижану стіну, як колись Томас Кук. Але капітан згадав про мій дрон та попросив скорегувати курс. І з фотографа-пілота я став штурманом! ■

Антарктиди. Наприкінці 1980-х років за кількасот кілометрів від «Фарадея» Британія побудувала нову станцію з посадковою смугою для літаків. А що ж зі старою? Демонтувати чи законсервувати — дорого. І тоді Англійське королівське наукове товариство провело серед країн, які не були підписантами Антарктичного договору, конкурс на подальше використання станції. На той час після розпаду СРСР українські полярники, які працювали на північних і південних радянських станціях, залишилися без можливості продовжувати дослідження. Україна мала повний набір переваг у конкурсі: досвід, наукові кадри, механізаторів і транспорт — легендарні полярні всюдиходи «Харків’янка». І молода держава перемогла. Але ніяких подарунків від британців! За умовами конкурсу, Україна оплатила радіоапаратуру, два роки відшкодовувала витрати англійців на роботу станції у перехідний період, 10 років передавала результати всіх досліджень до Королівського то-

вариства, збудувала паливний танк тощо. І взагалі, офіційно Україна не отримала в дар, а придбала станцію за… 1 фунт стерлінгів. Монету вмонтували в барну стійку на станції — англійський гумор! 18 грудня 1994 року над «Фарадеєм» підняли український стяг. До сьогодні на «Вернадському» вже відпрацювали 24 полярні експедиції. Не перший сезон тут проводить Олександр Омельченко — нащадок Антона Омельченка, учасника експедиції до Південного полюса самого Роберта Скотта! Загалом на станції — 18 полярників, з них четверо — жінки. Уявіть мою радість, коли з’ясувалося, що разом зі мною тут четверо одеситів! Учасники експедиції нагадували молодіжний колектив з університету чи якоїсь технологічної компанії, жодних кремезних бороданів у рукавицях! Сюрпризи до свята Різдво почалося з відвідання нами душу, бо це була наша перша стоянка на твердій землі. Чисті та свіжі, ми пройшли екскур-

сією по станції, а тоді піднялися до знайомого вже бару і почали святкувати Різдво. Атмосфера була неймовірна! Крім нашої яхти, на станцію завітали ще дві. Серед гостей були українці, росіяни, поляки та один француз. Грали у більярд, дартс, слухали музику з платівок, обмінювалися враженнями. У розпал свята я підійшов до керівника станції та повідомив про сюрприз, який приберіг для всіх. Знаючи, що я з України, той про все здогадавсь, але дуже боявся розчаруватися. Напруження в повітрі піднялося майже до блискавки… Бачте, збираючись у дорогу, я вирішив, що нашим полярникам, які вже дев’ятий місяць перебувають в Антарктиді, буде приємно закусити сальцем. І коли я розгорнув пакет, радощам присутніх не було меж! Кухар тоненько нарізав продукт, і вже за хвилину всі смакували його та підіймали келишки з вигуками «будьмо!». Раніше з тим сюрпризом я мав пригоду в аеропорту Буенос-Айреса. Уявіть собі, що ➧

В О Я Ж

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:20 Страница 52

КОЛЕКЦІЯ

■

Ви можете долучитися до китових досліджень. Хвіст у кожного гіганта унікальний — сфотографувавши його, завантажте світлину до світової бази із зазначенням координат. ■

Улітку до Антарктиди кити припливають годуватися цілими родинами. Після заборони на заготівлю китового жиру популяція гігантів повільно відновлюється.

У крижаних обіймах Антарктиди біля Мельхіорових островів.

вже оголошено нашу посадку, пасажири зібралися біля гейта, і тут по гучному зв’язку називають моє ім’я та просять підійти до служби безпеки. Проблема з багажем. Чи везу я якісь небезпечні речі? Звісно, ні. Може, вас турбує акумулятор до мого дрона? Рюкзак знову їде у сканер, і на моніторі ми бачимо два паралелепіпеди, що нагадують вибухівку. Не акумулятор. Я починаю викладати речі й раптом здогадуюся: сало! Довелося довго пояснювати службовцям, що це таке. Словосполучення «солоний свинячий жир» англійською не допомогло, спав на думку варіант для іспаномовних: «Український хамон!». Інспектори враз «перезавантажилися», закивали й відправили мене на посадку.

Після цієї пригоди цінність національного продукту, який подолав 15 000 кілометрів, злетіла на захмарну висоту! Та значно більше значив для всіх нас контакт із рідними. Ми сподівалися на зв’язок зі станції, але де там, це велика розкіш! Раніше тут зв’язувалися з великою землею лише раз на 30 днів. Нині інтернет забирає 6000 доларів на місяць! Кожен працівник має ліміт службового та особистого трафіку, який можна використати хоч за день, хоч за місяць. В Антарктиді завжди є місце для дива! Мабуть, зробили справу сало і моя одеська прописка — метеоролог з Одеси надав мені 10 хвилин розмови. Чую голос дружини. В Україні майже п’ята ранку, але вона прокинулась і дві години не мог-

ла заснути... З моїх очей знову ринули сльози. А хлопці та дівчата тут майже рік! Полярне Водохреще Наступного дня нас чекала антарктична сауна. Після паріння з неї можна спуститися по скелі та пірнути в океан. Наближалося Водохреще, тож ми відчули, що таке вода з температурою мінус 1,8 градуса! А потім біолог Оксана розповіла нам про дослідження китів. Найпоширенішим їхнім видом в Антарктиці є горбач. Тривалість життя — близько 100 років. Розмножуються у широтах біля екватора, а сюди приходять наприкінці листопада. Тоді велетні майже ні на кого не звертають уваги, полюючи на криль. У березні їхній апетит

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:20 Страница 53

слабшає, і вони починають проявляти цікавість. Можуть підплисти до човна й зазирнути в нього або потертися спиною об борт. Вдається їх навіть погладити! Сумно, але цих дивовижних тварин мало не вибили під час розквіту китобійного промислу. За 1947–1972 роки лише радянська китобійна флотилія знищила майже 200 тисяч китів різних видів! Нині популяції потроху відновлюються. Тож роботи у китологів багато. І вона незвичайна. Скажімо, проби тканин беруть за допомогою арбалета і стріли, яка має поплавок і наконечник із контейнером для матеріалу. Болю від процедури товстошкірі тварини не відчувають. Останні дослідження свідчать про велике забруднення мікропластиком тканин китів, тюленів, пінгвінів, риб і птахів. Вчені кажуть, якщо навіть людство просто зараз припинить використовувати пластик, знадобиться майже 10 тисяч років, щоб живі істоти позбулися того, що є. Забруднення запускає у тварин мутації, і до чого це може призвести, залишається тільки здогадуватись. Кожен має змогу долучитися до китових досліджень, адже контури хвоста і візерунки на ньому в кожного гіганта є унікальними. Якщо вам вдалося сфотографувати хвіст, треба завантажити світлину до світової бази дослідження китів із зазначенням координат. Ми передали пані Оксані свої знімки. Приємною несподіванкою став музей британських дослідників, розташований біля «Вернадського». На маленькому острівці збереглися два

будиночки, споруджені ще до станції «Фарадей». Вражає, як компанктно спроектоване приміщення для чотирьох дослідників: спальні місця, стіл, прилади, піч… Можна, не встаючи з ліжка, дістати будь-яку річ, із комфортом перечекати буран без перевитрати ресурсів. На полицях збереглися книжки, консерви та посуд майже 80-річної давності… Ефект машини часу! «Я їду додому…» І ось ми знову в сумнозвісній протоці Дрейка. На нашому шляху — величезні айсберги. Один мав вигляд двох гігантських ікол, між якими ми ризикнули пройти. Крізь прозору воду було видно, що «ікла» на глибині сполучаються перемичкою. Було тихо, від айсберга віяло холодом, як із морозильної камери. Справжні крижані обійми, котрими Антарктида наділила нас на прощання! ■

МРІЯ У ЦИФРАХ Довжина маршруту — 14 000 км. Країни: Україна, Росiя, Грузiя, Вiрменiя, Iран, Пакистан, Iндiя. Мотоцикл— «Ява» 1988 року випуску. Фотощоденник— понад 2000 знiмкiв. Витрати — $1300 , з яких чимало пiшло на вiзи i штрафи. Час на пiдготовку — 2 днi.

■

М А Н Д Р У Й Т Е

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:20 Страница 54

НА ЗДОРОВ’Я

■

ТУРЕЧЧИНА

Джерела Здається, про море в Туреччині ми вже знаємо все. Схоже, справді лише здається. Адже в цій країні є ще й море лікувальних вод із санаторіями та велнес–центрами! Юлія МАЛА

з історією

Зручний переліт на крилах «Turkish Airlines» — і вже за дві години ми у Стамбулі. Цього разу прогулянки містом залишимо на зворотний шлях, адже мандруємо у пошуках нових джерел здоров’я. Чи знаєте ви, що Туреччина входить до світової сімки країн, найбагатших на термальні та мінеральні води? Багато українців проводять свої відпустки в сусідній країні й не знають про такі унікальні можливості! Треба це негайно виправляти.

ЯЛОВА. Курорт Ататюрка Історія містечка становить понад 5000 років. «Батько турецької нації» Мустафа Кемаль Ататюрк провів у Ялові останні роки життя, обожнював її, називаючи своїм містом. У майбутньому він бачив Ялову «турецькими Карловими Варами». Мабуть, його мрії справдяться, оскільки уряд і бізнес починають пропагувати курорт за кордоном. Нині цей водолікувальний курорт широко відомий усередині країни. Його мінеральна вода є гіпертермальною, температура якої сягає 55–60°С. У складі переважають сірка, натрій і кальцій. Що ж нею лікують? Хвороби опорно-рухового апарату, шлунково-кишкового тракту, невралгії, порушення обміну речовин, ожиріння, проблеми шкіри. Ялова, екобювет.

Лікування в Ялові проводять комплексно, поєднуючи ефект від термальних басейнів і ванн, саун і хамаму, різних видів масажу та пиття мінералки. Оздоровчий вплив доповнюють неймовірна природа й чисте повітря краю. Ми відвідали титульний для курорту комплекс «Yalova Thermal». Тут після приємних процедур гості насолоджуються прогулянками дендрологічним парком із тисячолітніми деревами, попиваючи водичку з бюветів. До речі, вода дуже приємна на смак і не має жодних сторонніх запахів. Відкритий термальний басейн парує і вабить погрітися (візит був наприкінці зими). Вода справді доволі гаряча і добре розширює пори шкіри, через які отримуєш її мінеральний заряд сповна. І куди ж у Туреччині без старовини: на курорті можна оглянути два історичні хамами, один із яких збудований на місці лазень візантійських часів.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:20 Страница 55

Краса Зеленої мечеті.

Бурса. У мечеті Ула-Джамі.

БУРСА. Купелі султанів Місто Бурса має славетну історію. Це перша столиця Османської імперії, а нині — четверте місто в Туреччині за кількістю населення (2,3 мільйона). Курортом Бурса стала ще у візантійські часи, а турки відновили та вдосконалили її водолікувальні традиції. Вода тут багата на кальцій, соду, сірку, магній, кожне джерело має свій унікальний хімічний склад. Температура води — 40– 58°С. Колись тут відновлювали здоров’я імператори та султани, а нині це доступно кожному. Мінеральні води подаються безпосередньо до готелів і купалень, спектр процедур задовольнить навіть найвибагливіших.

Лікуватися не нудно, Бурса має дивовижні історичні цікавини. Такі, як мечеть Улу-Джамі. Величезний храм 1400 року побудови є взірцем ранньої османської архітектури. У нього 20 куполів, 12 стовпів та 2 мінарети, інтер’єр прикрашають 192 зразки ісламської каліграфії. Ще одна окраса міста — Зелена мечеть XV століття. Викликають захват не її розміри, а численні оздоби: білий мармур, зелений фаянс, різьблення... Поруч — Зелений мавзолей, побудований Мурадом ІІ у 1421 році. Він став місцем спочинку усієї султанської родини. Загалом комплекс вважають найгарнішим в Анатолії.

Колись у Бурсі закінчувався Великий Шовковий шлях із Китаю. Саме тут побудували двоповерховий магазин Коза-Хан (1451 року). Наразі його відновили як реальне місце торгівлі тканинами та натуральним шовком. А ще за містом, просто біля підніжжя гори Улудаг, розташувалося селище Джумаликизик. У 2014 році його занесли до Списку ЮНЕСКО завдяки автентичним вуличкам часів заснування Османської імперії. Наразі тут активно продають усяку всячину та запрошують до традиційних кав’ярень. Проте найцінніше — неймовірні краєвиди Бурси! ➧

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:20 Страница 56

Легендарна кераміка з Кютаг’ї.

Митець-кераміст Мехмет Гюрсой.

КЮТАГ’Я. Краса лікує У цьому місті водолікарень небагато, вони розташовані на околицях. Головна його принада — чудові кахлі. Кютаг’я пережила свій «золотий вік» у часи османів. Ще тоді тут почали виготовляти кераміку з традиційними рослинними і тваринними орнаментами. Нині це нематеріальне надбання людства зі Списку ЮНЕСКО. На жаль, давні секрети виготовлення барвників для кераміки втрачено, проте сучасні посуд і скульптурки у традиційному стилі теж тішать око. У Музеї кераміки ми оцінили збережену старовину та шедеври сьогодення. А ще мали зустріч із людиною-легендою — майстром традиційної турецької кераміки Мехметом Гюрсоєм. Це справжній поет розписів! Уже 50 міст у різних країнах прийняли його персональні виставки, скоро до них долучиться й Київ. Відвідали і майстерню автентичної вишивки. Сподобалися візерунки скатертин, фіранок, хустинок… Вінець усього — червона весільна сукня! Нині турецькі наречені вдягають білі сукні, але на дівич-вечір обов’язковими є традиційні.

Весільна сукня.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:20 Страница 57

Афйон. У термальному басейні просто неба було тепло і ранньої весни.

АФЙОН. Таємний спа-рай Справжнє відкриття термальних таємниць Туреччини — Афйонкарагісар (для туристів — Афйон). Це регіон у центрі Західної Анатолії, на перетині шляхів зі Стамбула, Анталії, Ізміра й Анкари. Він багатий від природи: неймовірна Фригійська долина, водоспад, гори, каньйон і, звісно, цілющі терми. Також край пишається тисячолітньою історією, печерами, руїнами візантійських монастирів і церков, залишками античного міста Метрополіс і фортецею на вершині 200-метрової скелі. Назву регіону та міста Афйонкарагісар правильно вимовляєш не одразу, але стимули вивчити є. У Європі саме Афйон займає перше місце за кількістю та якістю лікувальних вод! Тутешні джерела містять 36 корисних мінералів, мають ідеальну для використання температуру (50–80°С). Найбільше в них фторидів, бромідів і солей кальцію. Лікують ними найрізноманітніші хвороби опорно-рухового апарату, реабілітують після операцій і травм, допомагають позбутися гінекологічних, шлунково-кишкових, ниркових, дихальних недуг, хронічної втоми. Готельні комплекси Афйона забезпечують високий рівень велнес-сервісу. Кожний має по кілька звичайних і термальних басейнів — просто неба і в приміщеннях. Купальні обладнано для людей з обмеженими можливостями. В готелях є спільні й окремі спа-зони для жінок і чоловіків. До послуг — сауни, аромапарильні, хамами, сольові кімнати, різноманітні види масажу, косметологічні процедури... Справжній спа-рай! Після скрабу в хамамі мінерали з термальних джерел заповнюють тіло і заряджають «батарейки» організму на роки вперед. Велнес-релакс ліпше бронювати заздалегідь, адже готелі заповнені в будь-яку пору року. Варто згадати й про гастрономічні принади Афйона. Тут особливо смачно готують ковбасу «суджук» і вершки «каймак». Кажуть, після «оздоровчої бомби» зайві кілограми не страшні. ➧

Хамам і терми готелю «Korel Thermal Resort».

Готель «Akrones».

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:20 Страница 58

Краєвиди Памуккале.

ПАМУККАЛЕ. Білосніжне диво Я давно мріяла на власні очі побачити білі травертини Памуккале з бірюзовою водою. І ось «бавовняний замок» (так перекладається назва місця) — переді мною. Стародавню оздоровницю Ієраполіс (ІІ століття до н. е.) біля сучасного турецького міста Денізлі закарбовано у Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Загальна площа термального парку — понад 1000 гектарів. Тут збереглися руїни давньогрецького Ієраполіса, ваблять геотермальні джерела та водойми-тераси. Каскадні терми Памуккале — справжнє диво природи. За легендами, сама Клеопатра відновлювала тут свою красу. Нині відновити можна ще й здоров’я. Мінеральні води корисні при серцевих хворобах, атеросклерозі, гіпертонії, нервових розладах, проблемах з опорно-руховим апаратом. Занурюватися безпосередньо у травертини заборонено, натомість є платні спеціальні купальні. Висока мінералізація води дає відчуття ванни з шампанським, а 36°С зігрівають тіло і душу в будь-яку пору. Оселившись в одному з велнес-готелів Денізлі, можна доповнити процедури. До речі, в готелях є власні терми. Славетними каскадними водоймами Памуккале можна прогулятися босоніж. Ранньої весни 12°С виявилося достатньо для перебування на білосніжній поверхні, а термальні води періодично зігрівали ноги. Скажу відверто — спочатку ходити не дуже зручно, але за кілька хвилин казковий пейзаж і неповторні селфі змушують забути про все на світі.

Фотосет на травертинах.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:20 Страница 59

Стамбул, Блакитна мечеть.

Гарем у палаці Топкапи.

СТАМБУЛ. Основа основ Неможливо змалювати одне з найбільших і найбагатших міст світу двома абзацами, як і обійти його за один день. До переліку «must visit» ми обрали «най-най» пам’ятки. Почали з величного Топкапи — головного палацу Османської імперії. Колись тут жили і правили султани, а 1923 року за наказом самого Ататюрка його оголосили музейним комплексом, як і решту палаців імперії. Територія комплексу становить 700 тисяч квадратних метрів. Він розділений на кілька подвір’їв і чимало зон: диван, канцелярію, скарбницю, мечеть, гарем, господарські приміщення... Наразі в палаці Топкапи зберігається понад 65 000 експонатів, насамперед парадна зброя, ювелірні прикраси та посуд — усе ексклюзивне та розкішне. Вхід до гарему — за окремими квитками, і він того вартий. Вражають не лише оздоби, а й якась особлива атмосфера. Все є дуже естетичним і гігієнічним (судячи з численних хамамів і вбиралень). Колись тут походжала наша землячка Роксолана і залишила неабиякий слід в історії. Далі попрямували до Софійського собору (Айя-Софія), проте оцінити величну пам’ятку Візантійської імперії змогли тільки зовні: саме того дня собор був зачинений. Натомість відвідали не менш ефектну Блакитну мечеть (або мечеть Султанахмет). 6 мінаретів, пишні інтер’єри, мармур, фрески — усе вражає. Молитовну нішу «міхраб» вирізано з єдиного шматка мармуру! Сам султан приходив до Блакитної мечеті й мав у ній спеціальний поверх та окремий в’їзд. Над останнім підвішували ланцюг, тож заїжджаючи на коні, правитель не забував схилитися перед Аллахом. Зовсім поруч розташоване підземне водосховище Єребатан, або Цистерна Базиліка (храму святої Софії). Черги сюди видно ще здалеку, адже місце дуже популярне серед туристів. Потрібно спуститися сходами у вологе, напівтемне підземелля. Коли що — вода тут не термальна. Цистерну Базиліку побудували у VI столітті, за візантійського імператора Юстиніана І. Місто потребувало водних запасів на випадок облоги чи посухи. Це підземне водосховище розмірами 140 на 70 метрів уміщує 100 тисяч тонн життєдайної вологи. Його стеля тримається на 336 колонах. Дивовижно, як усе це змогли побудувати без екскаваторів і комп’ютерного проєктування. Отак несподівано наш «водолікувальноісторичний» прес-тур завершився в історичному місці, пов’язаному з водою. Українські журналісти на власному досвіді переконалися, що термальні джерела Туреччини — справді чудодійні, після них ми щоразу почувались оновленими, окриленими й готовими до нових відкриттів. Одностайно зробили висновок: у Туреччині є не лише тепле влітку море, а й море термальних і мінеральних вод, тепле цілий рік. Ми тільки на початку плавання в ньому. Ну і, звичайно, вогні турецьких міст кличуть повернутися на чашку кави та ковток історії… ■

За допомогу в підготовці матеріалу дякуємо Турецькому культурно-інформаційному офісові при посольстві цієї держави в Україні.

Ж И Т Т Я

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:21 Страница 60

ЯК СВЯТО

■

SAIL AMSTERDAM

Усі на воду! Раз на 5 років у серпні в гавані нідерландської столиці збиралися тисячі суден і суденець на найбільший у світі морський парад «Sail Amsterdam». Цьогоріч він потрапив до числа подій, які не відбулися. Насолодімося ним принаймні зі сторінок. Віктор СИДОРЕНКО

«Sail Amsterdam»

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:21 Страница 61

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:21 Страница 62

Велич вітрильної епохи. У параді «Sail Amsterdam» традиційно беруть участь понад півсотні найбільших і найкращих вітрильників із різних куточків світу.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:21 Страница 63

Історичні вітрильники, військові «плавучі сейфи», димлючі пароплави вікторіанської епохи, сучасні супер’яхти, рибальські «калоші», прогулянкові теплоходи, веслові шлюпки… Вітрила, мотуззя, прапори держав, морські вимпели… Аж під самим небом, на реях грандіозного вітрильника, вишикувалися матроси і махають білими хустинами — і як тільки тримаються на такій висоті? А на балконах багатоповерхівки над амстердамською гаванню гронами зависли глядачі. Уздовж берегів повно люду, грають вуличні оркестри, чудять різноманітні фрики, лунають пісні про хвацьких моряків і відважних капітанів, а серед цієї веремії тихі трудівники пензля — художники — намагаються змалювати старовинні судна серед метушливого сьогодення. Це Амстердам, любі гості, це «Sail Amsterdam».

Каналом із Північного моря судна-учасники прямують до гавані Амстардама. Це нагадує модне дефіле.

Вітрильне дефіле Отже, спочатку судна з усього світу збираються біля узбережжя Нідерландів у Північному морі. Потім вони вирушають у гавань містечка Еймейден, де готуються до параду. Репетиція називається «ПреСейл Еймейден» і дає нагоду помилуватися красенями-суднами за кілька днів до головного дійства. Урочисте відкриття відбувається у вигляді проходу кораблів на чолі з флагманом через канал Нордзе в акваторію Амстердамської гавані. Це нагадує модне дефіле чи вихід дебютантів на Віденському балі. Судна при всьому параді повагом, одне за

Фото N. KOSTER

Десятий парад Востаннє це видовище відбулось у 2015 році. А перед тим — у 2010-му, 2005-му… А вперше парад суден в Амстердамі провели 1975 року з нагоди відзначення 700-ї річниці міста. Нове дійство відразу зібрало 700 тисяч глядачів. Воно мало такий успіх, так посприяло славі нідерландського флоту й розвиткові туризму, що його вирішили проводити щоп’ять років. Було створено спеціальний фонд, до якого досі підключаються імениті спонсори. Тепер «Sail Amsterdam» — це час і місце зустрічі моряків з усього світу. П’ять років тому сюди спливлося понад 600 великих суден і з’їхалися 2,3 мільйона глядачів! Цьогоріч у серпні парад мав відбутись удесяте. Організатори кинули гасло: «SAIL єднає світ». Та світ тимчасово роз’єднала пандемія коронавірусу. Отже, наступний морський парад в Амстердамі — ще аж через 5 років. Він теж буде ювілейним — святкуватиме 50-річчя, а нідерландській столиці якраз виповниться 750.

одним, прямують водним коридором. Деякі особливо великі доводиться супроводжувати «під білі рученьки» буксирами. А по берегах у цей час розсідається на траві публіка, що пікнікує до глибокого вечора. Під залпи старовинних гармат вітрильники та броненосці заходять у затоку Ей. Щодо флагмана параду. 2010 року ним став кліпер «Stad Amsterdam», у складі екіпажу якого був тодішній спадкоємний принц

Віллем-Александр Клаус Георг Фердинанд Оранський, нині — король Нідерландів. Морська слава Але чому саме Амстердам і Нідерланди стали місцем грандіозного видовища? Та ж уся історія країни нерозривно пов’язана з морем! Суднобудування, рибальство і морська торгівля — це хліб і сіль тутешніх мешканців, починаючи із середніх віків. Пізніше гор- ➧

Фото N. KOSTER

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:21 Страница 64

довиті вітрильники Нідерландської ОстІндської компанії розтинали простори океанів, а через порти країни проходили потоки колоніальних товарів. В епоху географічних відкриттів мешканці маленьких Нідерландів розширювали наш світ не гірше за представників великих імперій, засновували колонії на всіх континентах і, що гріха таїти, потроху піратствували. Тоді ж виникла легенда про «Летючого голландця» — нідерландське судно, навіки прокляте через віроломство його капітана. У ХХІ столітті торговий флот цієї держави займає третє місце за чисельністю в ЄС, її військово-морські сили беруть участь у миротворчих операціях ООН і НАТО, порти Роттердама й Амстердама належать до найбільших у світі, а яхт у невеликій країні налічується понад 250 тисяч!

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:21 Страница 65

Гармати — лише для салюту!

На воді повно всіляких диваків.

2010 року флагманом параду став кліпер «Stad Amsterdam», у складі екіпажу якого був принц Віллем-Александр Клаус Георг Фердинанд Оранський, нині — король Нідерландів. ■

Королівська родина на чолі з Віллемом-Александром має дуже демократичний вигляд.

Фото RVD – ANP

Шалений трафік Не буде перебільшенням сказати, що подивитися на відкриття «Sail Amsterdam» вирушають більшість амстердамців разом із мільйонами гостей міста. При цьому глядацьких місць вистачає всім, адже величезна акваторія оточена ще більшою територією. На воду висипає, здається, все, що тільки може плавати. На каналах Амстердама та в закутках його порту можна побачити мандрівний острів-кафе з пальмовими хатинами, плавучий велосипед, човен із «в’язнями» у смугастих робах, катер-оркестр, плавуче авто «Сітроен», човен продавця капусти і ще безліч водних дивацтв. ➧

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:21 Страница 66

Скрізь курсують синьо-білі амстердамські прогулянкові пороми, сімейні яхти з веселими компаніями, баркаси, моторні човни… Буквально тисячі плавзасобів заповнюють гавань. А над усією цією дрібнотою домінують могутні вітрильники, пароплави і військові кораблі. 2015 року серед інших приватних суден була яхта «Зелений дракон», з борту якої всіх вітали монарше подружжя, три юні принцеси та бабуся — колишня королева Беатрикс. Аж дивно, як за такого руху і такої кількості темпераментних пасажирів не трапляється якихось казусів. Запобігати пригодам допомагає те, що кожен учасник «регати» купує спеціальний прапорець із вмонтованим чипом, за яким організатор та сек’юриті можуть відстежувати пересування суден і давати їм рекомендації. Круїзом на парад Чи треба казати, що на період заходів світового рівня готельні номери з виходом до акваторії Паралельно відбуваються спортивні змагання.

Фото S. HILCKMAN

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:21 Страница 67

Парад екіпажів. Дуже емоційно!

2015 року серед приватних суден на параді була королівська яхта «Зелений дракон», з борту якої всіх вітали монарше подружжя, три юні принцеси та бабуся — колишня королева Беатрикс.

Серед учасників — могутні кораблі військово-морських сил Нідерландів.

бронюються дуже і дуже завчасно? Біля гавані є лише кілька відповідних закладів. Щасливі постояльці можуть спостерігати за всім, наприклад, із висоти апартаментів на монументальному портовому крані. Зрівнятися з ними за висотою можна, лише купивши квиток на колесо огляду. Також добре орендувати з компанією катер, яхту або човен і споглядати з води, почуваючись учасником параду. А як щодо перспективи прибути на «Sail Amsterdam» круїзним лайнером або завершити перебування на параді океанською подорожжю? Пропозиції ще є. Туроператори теж готуються до п’ятирічної події. Вони пропонують спеціальні екскурсії, в тому числі до Морського музею НЕМО на загадковому зеленому кораблі. Ну, а славнозвісні амстердамські кофі-шопи та Квартал червоних ліхтарів успішно заповнюються самі. Є нагода взяти участь у вікопомній події в ролі волонтера — на сайті організаторів оголошено набір. До речі, цього року добровольців набирає і новий спонсор «Sail Amsterdam» — модний бренд «Tommy Hilfiger».

Забава аж до рана! У дні параду на воді відбуваються всілякі змагання, у тому числі перегони фризьких вітрильників (фризи — народність у Нідерландах). Моряки Королівського нідерландського військовоморського флоту демонструють свої професійні вміння. На воді влаштовуються постановочні морські битви, різноманітні конкурси, міні-паради яхт. Багато місцевих та іноземних суден приймають екскурсантів — за день усього не обдивитися! Наприкінці дня вони закриваються для відвідувачів, але це не заважає розглядати їх у вечірньому освітленні. Тоді порт і набережна перетворюються на калейдоскоп рухливих і мінливих вогнів. А потім у небі спалахує салют! На суходолі не менш весело. Відбуваються класичні та рок-концерти, театральні дійства, мінікарнавали, дитячі заходи, конкурси, мистецькі виставки, спортивні змагання, вирує «морський ринок»... У хороводі розваг виділяється парад морських екіпажів, який завершується карнавалом їхніх фан-клубів. Але все на світі має свій кінець. На п’ятий день фесту судна готуються віддати швартови та вирушити до своїх країн. А тоді вони влаштовують для публіки «Гудбай-парад», який знову розтягується на всю довжину Північноморського каналу. Вітрильники та лайнери розходяться по моряхокеанах, аби через 5 (або 10) років знову зібратися в гавані Амстердама. ■

Фото W. HAZE

■

БУДЕ КРАЩЕ! «Sail Amsterdam – 2015»: 5 днів морських парадів і розваг; ■ 600 великих суден-учасників, 200 менших і 53 великих вітрильників; ■ 12 км — загальна довжина флотилії суден-учасників; ■ бюджет — 20 млн євро; ■ 2,3 млн відвідувачів; ■ 28 000 учасників мистецьких заходів; ■ 1200 волонтерів. «Sail Amsterdam – 2025»: www.sail.nl. ■

■

Т Р О Я Н Д А

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:21 Страница 68

ВІТРІВ

■

НЕПАЛ

Через джунглі до вершин Поринути в життя застиглих у часі гімалайських сіл на тлі легендарних восьмитисячників, за короткий час перетнути кілька кліматичних поясів — таку рідкісну нагоду дає трек «Мохаре−данда». Арсеній ГЕРАСИМЕНКО

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:21 Страница 69

Долина Калі-Гандакі — однієї з найбільших річок Непалу. В Індії вона впадає у священний Ганг. Річка виникла не менше як 50 мільйонів років тому, коли Індостан лише врізався в Азію.

Укотре подолавши трек до Евересту, я поставив перед собою запитання — що ще подивитися в Гімалаях? Уже бачив гори Аннапурну й Мачапучаре, національний парк «Читван», літав над горами на спортивному літаку... Друзі порадили трек «Мохаре-данда» — порівняно новий неходжений маршрут, де «все зовсім інакше» і майже не буває туристів. А взагалі Мохаре — це данда, тобто «пагорб» (за місцевими мірками) 3300 метрів заввишки, головна мета походу. Цей маршрут вважають чудовою альтернативою більш складним, технічним і довгим трекам до базового табору Евересту й Аннапурни. Він не потребує серйозної фізичної підготовки, легко переноситься і дорослими, і дітьми. Ще одна перевага — невелика тривалість, 5–7 днів, тоді як трек до базового табору Евересту займає 14–18 днів. Дозволити собі провести в Гімалаях 2–3 тижні до снаги і до кишені далеко не кожному. Навіть за непальськими мірками трек порівняно молодий — затверджений лише 2010 року в межах популяризації сільського туризму. Напрямок також мав розвантажити переповнені у високий сезон треки. У розробників вийшло навіть цікавіше від задуманого. Треба пробувати. Вперед! ➧

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:21 Страница 70

Усе заради цього Сіра запона хмар розсіялась, і нам відкрилася дивовижної краси картина. Ніби вишикувавшись у ряд, блищали на сонці білосніжні крижані вершини. У самому центрі — Південна Аннапурна (7219 м), поруч із нею — Бараха-Сикхар (7647 м) і Хіунчулі (6441 м). Удалині праворуч видніється священна Мачапучаре, вона ж — Риб'ячий Хвіст (6993 м), сходження на яку заборонені непальським законом. У ясну погоду з вершини Мохаре-данда можна побачити блискуче кружальце озера Фева, поруч із яким розташувалася Покхара. Саме звідти почалася наша подорож, яка наразі досягла своєї кульмінації.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:21 Страница 71

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:21 Страница 72

У джунглях завжди треба бути напоготові. Тут водяться леопарди і тигри, хоча людей вони зазвичай оминають.

Найглибша у світі ущелина Стартує маршрут із Покхари — «туристської столиці» Непалу. Тут беруть початок популярні маршрути в бік Аннапурни, Мачапучаре і стародавнього королівства Мустанг. Тихе містечко на берегах озера Фева в середині минулого століття облюбували хіпі з Америки та Європи. Але ми тут затримуватися не збираємося, тож наступного ранку на невеликому, спритному позашляховику вирушаємо до Галешвора. Шлях займає 2–3 години і лежить через долину Калі-Гандакі — однієї з найбільших непальських річок, що перетинає Великий Гімалайський хребет між горами Дхаулагірі й Аннапурна. З огляду на те, що їхня висота становить понад 8000 метрів, а річка протікає на висоті 2540 метрів, ущелина КаліГандакі вважається найглибшою в світі!

Цей маршрут вважають чудовою альтернативою більш складним, технічним, довгим і дорогим трекам до базового табору Евересту й Аннапурни. Його легко переносять дорослі та діти. ■ Непальський «олл-інклюзив» У селищі Галешвор перепаковуємо речі, частину яких згодом візьмуть носії — п’ятеро молодих непальців, які вже чекають у точці старту. На початку червня погода в регіоні вирізняється непередбачуваністю, тому краще завжди мати при собі дощовик. Найважливіше правило трекінгу — брати із собою тільки необхідне, адже не зовсім потрібні речі створюють забагато незручностей. Крім фототехніки і змінних речей, завжди намагаюся брати трекінгові палиці: вони непогано розвантажують коліна та допомагають на підйомах і спусках. На нас чекає підйом лісистим схилом до села Баскарка, що на висоті 825 метрів над рівнем моря. Густі зарості дають змогу сховатися від полуденної спеки, але не рятують від високої вологості — парить, як перед грозою. Баскарка — невелике і дуже мальовниче село, в якому відчувається ефект машини часу. Раз у раз доводиться себе перепитувати: чи справжнє все навколо, чи все це декорації з фільму? Протягом усього треку плануємо зупинятись у місцевих мешканців. Ті обладнують у своїх оселях кімнати для туристів. У деяких

гестхаусах навіть є душ і решта вигод. Тут же пригощають стравами місцевої кухні — непальський варіант «усе включено». Завдяки програмі «Community homestay» є можливість ночувати не в наметі, а в нормальних умовах. Крім того, це можливість ближче познайомитися з місцевою культурою, побутом, людьми. Часто господині дають майстер-класи з приготування страв, знайомлять із непальськими піснями і танцями. Із грозою на плечах Виходимо на світанку, щоб устигнути завидна дістатися села Нангі. Шлях неблизький, тому запасаюся водою і батончиками на перекус. Маршрут пролягає через густі рододендрові зарості. На горизонті майорять білосніжні шапки гімалайських восьмитисячників — немов супроводжують нас, ведуть і ваблять, тим самим мотивуючи і надаючи сил. Місцями стежка зовсім дика, доводиться пробиратися крізь чагарі. Але місцями трапляється «бульвар по-гімалайському» — акуратно викладена кам’яна стежка зі сходами й майданчиками. Її колись проклали місцеві для туристів. Після дощу камені слизькі, треба пильнувати. ➧

Яки — трудівники Гімалаїв. Люди використовують тяглову силу, шерсть, молоко та м’ясо цих тварин, навіть із кісток роблять сувеніри.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:21 Страница 73

Сезон дощів у Гімалаях. Попри всі свої очевидні недоліки, така погода дарує дивовижні пейзажі. Гору-восьмитисячник, що плаває у морі хмар, побачиш не щодня.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:21 Страница 74

Місцеві мешканці доброзичливі й завжди раді гостям.

Місцеві мешканці обладнують в оселях кімнати для туристів. У деяких гестхаусах навіть є душ і решта вигод. Тут же пригощають стравами місцевої кухні — непальський «усе включено». ■ Якщо трек до Евересту можна спробувати пройти наодинці без гіда, то для «Мохаре-данда» це не варіант. Дуже легко загубитись у джунглях, та так, що вас ніколи не знайдуть. Місцеві ходять до лісу по траву для домашніх тварин, при зустрічі із селянами прийнято вітатися словом «намасте». До села Нангі (висота 2250 метрів) приходимо із грозовими хмарами через п’ять годин активного треку. У фотографів-пейзажистів є залізне правило — після грози завжди чекай режимного світла і не думай прогавити захід сонця. Так сталося й цього разу: призахідне сонце забарвило смарагдові піки високо в небесах у золото, але тільки на якісь дві хвилини, і село знову потонуло в морі туману та хмар. Біле серед зеленого Черговий день — черговий ривок. Тепер — до «пагорба» Мохаре-данда. Із села Нангі за 6–7 годин потрібно дістатися до вершини «пагорба» Мохаре і набрати 1000 метрів висоти. Нангі тулиться на підступах до незайманого тропічного лісу. Світанок зустрічаємо вже в дорозі під акомпанемент сотень пта-

хів і тисяч комах. Судячи по деревах заввишки з 9-поверховий будинок, ліс цей дуже старий. У ньому чимало диких тварин, у тому числі леопардів, тому треба бути напоготові. Вологість дуже висока, і вже через пів години майка промокає повністю. Але з набором метрів 300 висоти відчутно холоднішає, на зміну папоротям і заростям бамбука приходять хвойні дерева та широчезні трав’яні луки, що чимось нагадують карпатські. Це той самий випадок, коли за пів дня пішого шляху можна перетнути кілька кліматичних поясів. Нашвидку утеплившись і пообідавши, продовжуємо шлях нагору. Пейзаж навколо вже нічим не відрізняється від карпатського — гігантські сосни, майже карпатські полонини. Те, що ми в Гімалаях, видають тільки лисі скелі, які стирчать з-під землі. Сюди б овець із дзвіночками та бринзи — і ціни не було б цим місцям. Але натомість — леопарди й іноді тигри. Чергова зміна флори і фауни. Пекуче сонце і пронизливий холод чергуються кожні 5–10 хвилин. У помірному поясі на висоті 2900 метрів доводиться пробиратися крізь листяний ліс. Туман змінюється дрібним дощиком.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:21 Страница 75

Вечір у Нангі. Злива змінюється палючим сонцем, а надвечір забарвлює все навколо золотом.

МАШРУТ ДО МАШРТУТУ Дістатися сюди зі столиці Непалу — Катманду — можна двома способами. Літаком — найшвидший (35 хвилин) і найдорожчий (127 доларів). Поїздка туристичним автобусом (близько 10 доларів і 7–8 годин) багатьом дається нелегко. Маршрут пролягає ущелинами і гірськими серпантинами. Найдужче дошкуляє задуха: старі індійські автобуси не обладнані кондиціонерами, а встановлені вентилятори ремонтуються рідко. Аптечка в похід: ліки від температури, алергії та шлункового розладу, активоване вугілля, аспірин, засіб від укусів комах, крем від сонця, антисептик, пластир, бинт.

Раптом помічаю дивну річ — падалишнє листя під ногами немов оживає і починає ворушитися. Це те, чого ми остерігалися більше, ніж леопардів, — п’явки. У сезон дощів ці тварюки заповнюють гімалайські ліси та завдають купу клопоту людям і тваринам. Власне, укус п’явки не смертельний, і ви його навіть не відчуєте. Проблема в тому, що в його місці практично неможливо зупинити кров протягом 10–15 хвилин. Якщо з черевиків або кросівок сочиться тоненька червона зрадницька цівка — отже, вас укусили. Вечір у лісі, дощ, оточення з тисяч п’явок — цей збіг обставин приносить мало задоволення, тож нам доводиться зібрати волю в кулак і виконувати відразу кілька дій. Перша — стежити, щоб ці тварюки не заповзали на взуття, штани і не падали з гілок на голову. Друга — йти, не зупиняючись ні на секунду, інакше п’явок доведеться зішкрібати цілими жменями. Не перепочивати складно: під вагою рюкзака і фототехніки, під час постійного набору висоти по схилу на 30– 40 градусів підйом перетворюється на катування. І третя — трекінговою палицею здирати п’явок із черевиків тих, хто йде попереду, — така собі командна робота. Через сорок хвилин маленького пекла на горизонті з’являється червоний дах нічліжки: ми майже досягли вершини. Під час обіду виявляю, що мене все-таки вкусили. Дезінфекція рани, бинт, пластир — до весілля загоїться. Тут же отримую від місцевих лайфхак: непальці рятуються від п’явок за допомогою

солі — просочують її розчином штани і взуття. Також добре допомагають всюдисущі ліки від усіх хвороб — бальзам «зірочка». Несподівано чуємо крик гіда: «Небо відкрилося!». Це означає одне — запона грозових хмар розчахнулась і показала головну мету всієї нашої мандрівки! Вдосталь нафотографувавшись, крізь втому і напади гірської хвороби я відкриваю в собі розуміння, навіщо і чому люди йдуть сюди. Відповідь переді мною: у ковдрі з туману і хмар, виблискуючи золотом у променях призахідного сонця, в небо злітають крижані вершини. Хребет семи- і восьмитисячників — мов на долоні. Гімалаї, які колись здавалися далекими і недоступними, зараз зовсім близько. Ті самі, які щороку гублять десятки життів, яким присвячують вірші, які сняться ночами та які згодом виховують сильних і вольових людей. ■

Спорядження на будь-яку погоду: трекінгові черевики, змінне взуття, пуховий жилет, штормівка, термобілизна, теплі штани, шорти, майки, спальник, рюкзак, трекінгові палиці, налобний ліхтар, сонцезахисні окуляри, термос, дощовик-пончо, панама чи капелюх, шапка.

■

Селяни вранці нагадують живі копички: у домашньої худоби сніданок за розкладом.

СПОСІБ ЖИТТЯ

■

M O D U S

V I V E N D I

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:21 Страница 76

Танець богів Індійське свято тейям триває півроку, перетворює людей низької касти майже на божеств, вражає небаченими костюмами, кривавими жертвами та ходінням по вогнищах. Віктор СИДОРЕНКО Shagil KANNUR

Фото AJITH U

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:21 Страница 77

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:21 Страница 78

Штат Керала на півночі Індії — це крутий заміс християнства, індуїзму та ісламу, до якого додаються ще й вірування в духів. Усе це разом сплітається в дивні та загадкові ритуали, а точніше — в безліч форм ритуалу тейям, які практикуються щороку з листопада по травень. Тейям — явище навіть цікавіше за славетний індійський театр катхакалі. То всетаки продукт класичної індійської культури, його викладають у танцювальних школах. Натомість тейям — суто народна тра-

диція, яка передається лише всередині окремої касти по чоловічій лінії — від батька до сина. Ця каста називається ванна. Вона серед найнижчих — скажімо, її члени можуть не бути вегетаріанцями і вживати алкоголь. Але є кілька днів у році, коли «пияки та м’ясоїди» з певної місцевості можуть піднятися до найвищої касти брамінів. Правда, тільки обрані й талановиті. І тільки чоловіки. Їм доручається почесна і водночас небезпечна з погляду вірян місія — виконати

ролі богів і духів, ба більше — стати медіумами, в тіло яких входять могутні божества та духи і виконують прохання своїх вірних. Протягом багатьох тисячоліть ця містерія відбувається навколо багать на подвір’ях храмів. Невеличкі святилища розкидані по всій Кералі, там їх налічують понад 800. А варіантів тейяму існує не менше 400. Адже є багато легендарних історій про божеств і духів. Цікаво, що деякі духи водночас є й «мусульманськими», тож прихильники ісламу теж долучаються до ритуалу тейям. Не проганяють і представників інших релігій: Керала демонструє свою природну толерантність. У групі виконавців — зазвичай близько 20 осіб. Половина з них є музикантами, а половина — акторами, серед яких максимум троє виконують головні ролі, тобто в них буквально втілюються божества. Складно уявити, що відчувають медіуми, але, за одностайним визнанням глядачів-туристів, у поглядах і діях персонажів відчувається непідробність і справжня містична сила, яка просто-таки лякає. Перед дійством чоловіки ванна проходять неодмінний, кількагодинний і дуже копіткий «ритуал» макіяжу та одягання. Іноді в результаті їхній вигляд стає таким гротескним, що годі впізнати в цій ходячій споруді людину. Наприклад, головні убори бувають до 7 метрів заввишки! При цьому ➧

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:21 Страница 79

Так, я бог!

Фото SUMALKV

Після церемоній гримування та одягання настає момент, коли актор дивиться в дзеркало і усвідомлює себе вже не людиною, а божеством, що вселилося в його тіло…

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:21 Страница 80

Дізнатися все про видовищні ритуали, зорієнтуватися в датах та місцях проведення допоможе сайт із календарем тейяму: www.theyyamcalendar.com.

■

Головні убори «богів» і «духів» — заввишки до 7 метрів!

Фото VAIKOOVERY

ДЕ І КОЛИ Свято тейям проводять у 800 храмах штату Керала в період із листопада по травень. У кожної місцевості — свої дати, сценарії, костюми та інші особливості проведення дійства. Теоретично можна протягом півроку подорожувати від храму до храму, дивуватися, фотографувати, досліджувати і порівнювати.

ряджені ще й примудряються виробляти всілякі кульбіти, хоча зазвичай не обходяться без помічників. І ось під бій барабанів, поступово входячи у транс, актори розігрують якийсь із релігійних сюжетів Магабгарати, пуран або місцевих переказів. Протягом танцю певна надприродна сутність входить у виконавця, і той ретранслює її енергію глядачам і учасникам. Яких лише вибриків вони не виробляють: дивно ходять і підстрибують у своїх неймовірних вбраннях, здійснюють магічні паси руками, зображують стрільбу з лука, махають химерної форми мечами, обіймаються, вигукують, плачуть, дивно белькочуть, скачуть через вогнище… Серед безлічі сюжетів у тейямі є один загадковий і екстремальний. Актори ходять босоніж просто по жару і лягають на нього долілиць, повторюючи цю страшну процедуру десятки разів! І нічого їм не стається. Причому жар зовсім не бутафорський, адже вогнище розкладають із багатьох тонн тамариндових колод, від нього так і пашить на багато метрів. Одне слово, видовище не для вразливих. Щоправда, на такі подвиги здатні лише деякі групи акторів тейяму в усій Кералі. Ближче до фіналу відбувається жертвопринесення. Колись забивали буйвола або чорного цапа, а зараз ріжуть півня чи курку. Потім глядачі шикуються в чергу до медіума по благословіння. Процедура має вигляд короткої неформальної бесіди з обдаровуванням священною їжею — прасадом. Ще довго після цього яскравого вечірнього дійства перед очима стоять образи потойбічних сил. Чи справді втілені духи Керали чи породження народної уяви? Так чи інак, складно знайти релігійне свято, яке б залишало такі сильні враження, як індійський танець богів. ■

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:21 Страница 81

Захист від зла. Карнавар-тейям — одна з найпоширеніших версій ритуалу тейям, яка захищає присутніх від лиха і дарує їм успіх у суперечках і конфліктах.

T E R R A

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:22 Страница 82

INCOGNITA

Мінарет, арка від зруйнованої мечеті та… колони із суто індуїстськими символами, неприйнятними для ісламу.

■

Вони стоять поруч — найбільший у світі цегляний мінарет і найдавніша на планеті металева колона. Загалом унікальність обох не викликає сумніву, а ось деталі породжують чимало здивувань і запитань. Євген БУДЬКО

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:22 Страница 83

Дві загадки ДЕЛІ

Кутб-Мінара

Головну пам’ятку індійської столиці було видно здалеку. Червона ребриста вежа нагадувала звичайну заводську трубу. Кажуть, велике можна оцінити лише з відстані, але тут ця теза не спрацювала: спочатку треба було наблизитися до стародавньої споруди, а потім роздивитися її мало не впритул. А щоб оцінити феномен сповна, я мусив розглянути його у просторі й часі. КУТБ-МІНАР. Крадене диво Після наближення Кутб-Мінар виявився цілим комплексом. Усі його будівлі давні й теж немаленькі, хоча поруч із червоним велетнем здавалися дрібними. Цегляний мінарет сягає понад 72 метри у висоту. До нього безуспішно прагне дорівнятися 18-метрова арка, що лишилася від найпершої в Індії мечеті Кувват-ул-Іслам. Крізь цю арку часто фотографують мінарет, і тоді більше вміщується у меншому. А ще туристи полюбляють сюжети, де вони «міряють висоту вежі рукою» або «тримають її за верхівку». Свої послуги як фотографа мені люб’язно запропонував поліціянт у колоритному головному уборі. А потім попросив невеличку плату. Хлібне місце? Але туристична метушня не повинна заважати дивитися в корінь. За офіційною версією, вежу Кутб-Мінар звели понад 800 років тому. І нарекли на честь середньоазійського правителя Кутб уд-Дина Айдека. Він завоював ці місця і вирішив увічнити перемогу ісламу, звівши мінарет, більший за бачений ним в Афганістані. Легенди, щоправда, оповідають, що раніше тут мешкав індійський князь, він нібито і збудував вежу, аби його благочестива дочка споглядала околиці, попиваючи чай… Та, схоже, це лише усна народна творчість, яка потрапила в письмові аннали. Значно більше шансів має інша версія, до якої веде цілий ланцюжок загадок, таких милих серцю мандрівника.

Унизу, під спорудою, впадає у вічі колонада з типово індуїстськими фігурними опорами. Звідки вони в ісламському комплексі? Тут і там на стінах малих будівель є зображення стилізованих ланцюгів і дзвонів, як в індуїстських святилищах. Хтось скаже, мовляв, просто завойовники змусили працювати на будові місцевих майстрів, а ті застосували свої прийоми. Нічого, що пророк Магомет вважав дзвони «музичним інструментом Сатани»? На стінах можна побачити індуїстських божеств, таких як містичний слон Ганеша, а також сцени з епосу «Рамаяна». І це тоді, як в ісламі заборонено будь-які зображення людей і тварин! Усі барельєфи навмисно спотворені, але їх легко розпізнати. Може, сам мінарет, укритий арабською в’яззю, є виключно мусульманською спорудою? Та ні, схоже, завойовники поспіхом переробили індуїстський комплекс на ісламський. Хіба реально було у ХІІ столітті уявити, що колись кожен відвідувач комплексу зможе оцінити їхню роботу за допомогою потужної оптики? На чималій висоті арабські письмена накладено на численні зображення лотоса — символа індуїзму. А ця квітка навіть не росте в Середній Азії, звідки прийшли мусульмани. Зрештою, мінарет мав би дивитися на схід, але вхід до нього зроблено з півночі, як в індуїстських храмах. Історики не відразу, але визнали, що окупанти звели нові споруди з уламків старих. Наводять навіть кількість зруйнованих заради цього індуїстських і джайністських святилищ — 27. Але виникає наступне запитання — чому Кутб-Мінар зробили таким високим? Навіщо взагалі ➧

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:22 Страница 84

ІндоІслам? Вхід на подвір’я комплексу виконаний у манері, явно не властивій архітектурі мусульман. Скоріш за все, ця манера значно давніша за іслам.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:22 Страница 85

КОМПЛЕКС ВРАЖЕНЬ Розташована вежа Кутб-Мінар у столичному окрузі Мехрауле, відомому пам’ятками архітектури. Вхід платний — 5$ з особи. Обмежень щодо фото- і відеозйомки немає. Можна піднятися до першого балкона «мінарета» по 156 сходинках (загалом їх у вежі 379). Неподалік від мечеті розташована одна з найдавніших ісламських гробниць Індії — усипальня султана Шамс уд-Дина Ільтуміша, зразок змішання індуїстського та мусульманського стилів. Зважайте на те, що комплекс є ісламською святинею, поводьтеся в ньому пристойно і стримано.

■

Тропічна природа проникає всюди.

Перший ярус мінарета, який хотіли зробити ще більшим за Кутб-Мінар. Не вийшло.

Зображення людей і тварин у мусульманському комплексі?!

На стінах можна побачити індуїстських божеств та сцени з епосу «Рамаяна». І це тоді, як в ісламі заборонено зображення людей і тварин! Барельєфи навмисно спотворені. ■ тут ця споруда? До речі, це запитання — серед найпоширеніших у пошуковій системі «Гугл». Відповідь ніби на поверхні: з висоти мінарета вірянам нагадували про молитву. Але спробуйте докричатися з 25-го поверху до когось унизу, і ви зрозумієте, що це безглуздо, звук просто розсіється в повітрі. Крім того, шлях крученими сходами на верхівку «мінарета» займає близько 45 хвилин — невже мулла витрачав на підйом і спуск по три години п’ять разів на добу? Ну, тоді він був неабияким спортсменом. Якщо ж вежу збудували для утвердження слави правителя, то, за логікою, на ній має бути ім’я Кутб ут-Дина. Але серед сотень написів його немає. При цьому скромність не завадила володарю «підписатися» на сусідній мечеті.

Версія про те, що вежа була спостережною чи оборонною, теж не витримує критики, адже ніяких фортифікацій тут не було, а сам Кутб ут-Дин жив за 400 кілометрів звідси, в Лахорі. А ще — як Кутб ут-Дину вдалося побудувати таку величезну споруду лише за 4 роки правління? Він ледве встиг «перелицювати» будівлі за мусульманськими канонами. Існує гіпотеза про те, що вежу будували багато століть, і кожний її рівень належить іншому правителю. Справді, різні яруси зроблені по-різному, є навіть обличкований мармуром. То, може, й правда? Так би й було, якби Кутб уд-Дин не поспішав і спланував грандіозне будівництво на кілька поколінь уперед. Адже для грандіозної споруди він мав закласти не менш гранді- ➧

Арабська в’язь та індуїстські лотоси.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:22 Страница 86

Залізний стовп Індії. Він недаремно стоїть поруч із Кутб-Мінаром. Висота металевої колони — 7 метрів 21 сантиметр, а цегляної вежі — 72 метри 10 сантиметрів. Масштаб 1 до 10.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:22 Страница 87

озний фундамент, без цього вийшов би «колос на глиняних ногах». Але недбало збиті зображення з «Рамаяни» особисто мене переконують у бажанні нових господарів тільки чимшвидше освоїти чуже надбання. Усе вказує на те, що «найвищий у світі цегляний мінарет», як говорить про нього ЮНЕСКО, — це, скоріше, частина значно давнішого індуїстського комплексу. За іронією долі, вперше таку ідею висунув ще у ХІХ столітті відомий мусульманський реформатор Індії — Саїд Ахмад Хан. Серед іншого він зауважив, що багато арабських написів на «мінареті» містять помилки, тобто їх склали квапливо і недбало — так само, як перед тим зачистили для них стіни. Дивно, але, попри речі, видимі неозброєним оком, світ продовжує дотримуватися думки британських археологів колоніального періоду. Хоча навіть назва «Кутб-Мінар» не зустрічається в документах, давніших за два століття. Хочеться вірити, що колись відкриються справжні ймення, вік, призначення, істинний образ та авторство споруди, яка в Індії поступається туристичною популярністю лише Тадж-Махалу. Коли стоїш поруч і вдивляєшся в її червоні, енергетично насичені стіни, відчуваєш дух не віків, а тисячоліть, і навіть безкінечна туристська метушня цьому не заважає. До речі, цікаво було б також дізнатися, чи це справді один із мусульманських правителів заклав поруч із Кутб-Мінаром ще один мінарет, навіть більший. Так-так, неподалік височіє основа нового цегляного дива, якого не сталося. ЗАЛІЗНИЙ СТОВП ІНДІЇ. Тисячолітній хай-тек Однак це не всі загадки Кутб-Мінара. Просто під вежею я побачив те, про що читав і мріяв уже давно. На тлі довколишньої гігантоманії предмет здавався непоказним, та біля нього весь час юрмилася публіка. Залізний стовп Індії — це був він. Легендарний артефакт має вигляд темної коло-

му і теплому кліматі Індії мав би давно розсипатися на порох. Нинішні металурги можуть лише мріяти про таку якість. Та й хімічно майже чистого заліза, з якого зроблено колону, ні у природі, ні у промисловості нині практично не зустріти. У 2002 році науковці дослідили раритет і зробили висновок, що він дивно взаємодіє з атмосферою. Зазвичай під впливом вологи в повітрі залізо перетворюється на оксид — іржу. Але на поверхні індійського стовпа замість цього утворюється унікальний матеріал місавіт, що складається з атомів заліза, кисню і водню (формула — y-FeOOH). Виникає захисний шар, який на додачу збільшує магнітні властивості виробу. Як таке можливо? Гіпотеза про те, що колону створено з метеоритного заліза, не підтвердилася через відсутність у складі нікелю. А було б так зручно пояснити все випадковим сплавом із космосу. Колона містить 98% заліза, 1% фосфору і 1% інших домішок. За історичними індійськими текстами, останні називаються «ваджа-сангхата» і складаються з 8 частин свинцю, 2 частин «дзвонового металу» та 2 частин окалини з латуні. Одні дослідники пояснюють неймовірну стійкість металу цим «магічним» складом, а інші — тим, що давні майстри не виводили із заліза фосфор, який утворив захисну плівку. Все так просто? Але повторити поки що не виходить. Хай там як, стовп із плином часу тільки нарощує захисний шар. Хто ж створив цей артефакт? У написі на стовпі йдеться про короля Чандру, володіння якого сягали далеко за межі нинішньої Індії, в тому числі доходили до південного краю півострова Індостан. Історики асоціюють його ім’я з королем Чандрагуптою ІІ, який жив у ІІІ–IV століттях, тому і вважається, що стовпу не менше 1600 років. Імперія Чандрагупти справді була великою, але вона закінчувалася далеко від крайньої точки Індійського субконтиненту. Нестиковочка.

Залізна колона ось уже мінімум півтора тисячоліття не іржавіє. Замість цього на ній утворюється захисний шар, який на додачу збільшує магнітні властивості об’єкта. ■ ни з капітеллю і малопомітним написом посередині. Йому щонайменше 1600 років. У часи, коли залізо, скажімо, в Європі, ще було рідкістю, індійські майстри викували із цього металу 6-тонний виріб практично ідеальної форми. Але то не найдивніше. Річ у тім, що стовп ось уже мінімум півтора тисячоліття не іржавіє. Хоча у волого-

Проте є ще один правитель, ім’я якого рідко беруть до уваги в дискусіях про залізний стовп. Це не хто інший, як король Рама з епосу «Рамаяна». У сакральних текстах його називали Рамою-Чандрою. Далі — цікавіше. Переклад санскритського напису на загадковій залізній колоні можна трактувати так, що Рама перенісся в інший світ,

не покидаючи фізичного тіла. Як? Ну, наприклад, на божественному літальному апараті, про які стільки розповідається у стародавніх індійських джерелах. Нарешті, в тексті «Падма-Пурана» прямо говориться, що Рама досяг іншої планети. Звісно, офіційна наука не сприймає таких фантастичних аргументів. Рама — персонаж міфології, крапка. І взагалі, британська наука свого часу постановила будьяких королів Індії, які жили до 600 року до нашої ери, вважати вигаданими. Менше з тим — можна не вірити, але перевірити. Можливо, колись академічні дослідники дадуть відповідь на запитання, чи існував Рама.

Давній напис має варіанти перекладу, але в Індії всерйоз говорять, що в ньому йдеться про короля Раму з «Рамаяни».

І нарешті: для чого залізний стовп установили саме тут? Деякі вважають його просто чимось на зразок обеліска, на якому сидів священний птах Гаруда. Нехай так. Але Залізний стовп Індії — не просто постамент, і він недаремно стоїть поруч із вежею КутбМінар. Вдумайтеся: висота колони — 7 метрів 21 сантиметр, а вежі — 72 метри 10 сантиметрів (дані різняться, але не принципово). Масштаб 1 до 10. Як той казав: «Совпадєніє? — Нє думаю». Адже в індуїстських храмах навіть найменші деталі наділені певним змістом. Який він у цьому разі? Обидві загадки Кутб-Мінара залишаються загадками. І поки що нові відомості роблять їх іще непроникнішими, як той захисний шар на залізному стовпі. При цьому магнетизм місця тільки посилюється. ■

СВІТ

■

Тихоокеанська «морська кропива» виростає до 4,5 метра у довжину і являє собою ефектне видовище. Хоча й небезпечне. Фото DEFI22

Морські

феї

Медузи — магічні напівпрозорі істоти, елегантні, мов феї, та підступні, мов привиди. Вони можуть поранити або навіть убити, а можуть відкрити людям секрет безсмертя. Сергій МИЗАТИЙ, біолог

Світляна медуза.

Фото PXHERE

Ж И В И Й

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:22 Страница 88

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:22 Страница 89

Світ переживає навалу медуз. І не лише в морях і океанах. Вони вже в центрі Києва, на майдані Незалежності. Тут у трохи дивному для цього місці відкрився Музей медуз. Хай там як, він разом із нашою розповіддю допоможе дізнатися більше про, можливо, найзагадковіше створіння природи, щоб оцінити його і вберегтися від нього.

Фото DADEROT

У Морському акваріумі Монтерея (Каліфорнія, США).

Медуза «квітковий капелюх» у спеціальному освітленні акваріума.

Фото C. FAVERO

Безмозкі й бездоганні Медузи живуть в океані близько 700 мільйонів років і за цей час майже не змінилися. Вони з’явилися невдовзі після зародження самого життя і довго панували над іншими видами. Більших за них істот тоді не існувало, а всіх інших вони просто їли. Ці чарівні почвари досі процвітають практично в усіх куточках світу — від тропіків до Арктики, від Океанії до… Київського водосховища. Саме так, у нас під носом формується нова екосистема. Знайшли медуз і в Маріанському жолобі, найглибшій западині на Землі. Вони чудово почуваються в темних глибинах і вміють світитися. Як бачимо, виживання досягається не високим розвитком і складністю. Біологічна досконалість полягає, скоріше, у простоті. І справді, в медуз — нічого зайвого. На 98 відсотків вони складаються з води, решта — солі та білок, які й формують «живе желе». Ці створіння не мають кісток, серця, мозку і більшості органів, без кожного з яких наше з вами життя вмить обірвалося б. У медуз немає лівого та правого боку, лише верх і низ. Зате є аж 24 ока! Як же вони обробляють стільки візуальної інформації без мозку? Виявляється, це можливо, коли у вас відразу дві нервові системи. А свідомість, пам’ять, самоусвідомлення, передбачення майбутнього — це так, баласт у справі виживання… У медуз є зазвичай купол, мацаки, мішки для плавання на реактивній тязі, рот і жалкі клітини, якими вони уражають своїх жертв і ворогів. Хоча і це все для них не обов’язкове — наприклад, гідроїдні медузи все життя можуть проводити у вигляді колоній поліпів. Дивує здатність медуз зменшуватись і збільшуватися залежно від кількості харчування. Тобто їжа не є для них питанням життя і смерті. Ба навіть без кисню можуть якийсь час обходитися. До речі, дихають вони через свою поверхню, адже не мають ні легень, ні зябер. Взагалі, медуза — не окремий вид живих істот, а лише фаза певного життєвого циклу. Інші фази — це яйця і личинки, а також поліпи, які клонують себе сотнями екземплярів. Не відомо, коли саме поліп «захоче» перетворитися на медузу. Демографічні вибухи в желейному царстві відбуваються після змін у навколишньому середовищі. Наприклад, після шторму чи підвищення температури води на одну десяту градуса поліпи можуть почати масово перетворюватись на маленькі підводні «ромашки», потім на «хризантеми», у яких згодом з’являється шлейф, зрештою вся «квітка» перетворюється на величну і загадкову «морську фею». Скажімо, на найбільшу в світі медузу ціанею, що водиться на північному заході Атлантики: діаметр її купола — понад 2 метри, а довжина мацаків — понад 35. ➧

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:22 Страница 90

Безсмертні Це не фігуральний вислів. Медуза Turritopsis dohrnii справді вважається єдиною в світі безсмертною істотою. Як тільки це малесеньке, кількаміліметрове створіння зазнає серйозного ушкодження чи відчуває прихід старості, воно «впадає в дитинство», тобто знову стає поліпом і починає свій розвиток із цієї стадії. При цьому турритопсис може широко розмножитися шляхом клонування. Такий цикл непримітна медуза може повторювати без кінця, як запевняють науковці — вічно. І лише те, що ці живчики входять до складу планктону, яким у морі харчуються всі кому не ліньки, рятує нас від перенаселення океанів мініатюрними медузками.

Біологи сподіваються, що здатність турритопсиса до переродження може відкрити нам секрет людського безсмертя. Щиро кажучи, це теж трохи лякає і водночас обнадіює. Неприємні зустрічі Експансія медуз, про яку ми говорили, — зовсім не жарти. Ось уже кількадесят років вона триває по всьому світу. Щойно згадані безсмертні вже перебралися зі своєї батьківщини, Карибського басейну, в інші частини світу. А 200-кілограмові медузи номури біля берегів Японії влаштували справжню навалу. Коли рибалки почали руйнувати їхні тіла спеціальними сітями, з’ясувалося, що смерть для номур — най-

кращий спосіб розмноження, оскільки у процесі розпаду драглистих утворень вивільняються міріади яєць. Криза в японській риболовецькій галузі триває. Між іншим, те, що медузи належать до «вільноплавних» істот, виявилося міфом. Останні дослідження довели, що вони здатні самі визначати свій курс і розселяються досить цілеспрямовано, а не лише плавають за течією. Над причинами навали дослідникам не довелося довго думати. Передумови створює… правильно, людина. Міські стоки, промислові викиди, агротехнічні добрива підживлюють планктон та інший морський дріб’язок, яким харчуються медузи. Від цього потерпають цілі екологічні системи. ➧

Медуза Turritopsis dohrnii вважається єдиною в світі безсмертною істотою. Коли вона зазнає серйозного ушкодження чи відчуває прихід старості, то починає життя спочатку. ■

СМАК МЕДУЗИ

У Данії вже понад десять років намагаються привчити споживачів до «медузяних чипсів». Гастрофізіологи дослідили, що найпоживнішою медузятина стає після вимочування у спирті та висушування. На відміну від картопляних, ці чипси зовсім не містять жиру, а натомість багаті на білок.

■

Фото C. FAVERO

У Китаї та деяких країнах ПівденноСхідної Азії з медуз корнеротів здавна готують салати і супи. Подають їх зазвичай сирими із сіллю та прянощами або маринують.

Медуза «квітковий капелюх» у спеціальному освітленні акваріума.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:22 Страница 91

Фото PXHERE

Світлова медуза.

Фото O. FERN

Безсмертна медуза Turritopsis dohrnii.

Фото N. HOBGOOD

Австралійський «плавучий дзвін» розміром 20 на 50 сантиметрів.

Медуза-яєчня — cotylorhiza tuberculata.

Фото J. RUSK

Фото A. RОNNING

Купол найбільшої у світі медузи ціанеї — понад 2 метри завширшки.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:22 Страница 92

Фото T. HISGETT

Фото PXHERE

Аурелії водяться в усіх морях планети, крім Каспійського та Аральського.

Найбільша колекція медуз — у японському місті Цуруока. Там можна побачити 60 їхніх видів. І це лише 2 відсотки від розмаїття медуз, бо у світі їх близько 3000 видів!

Чим це загрожує нам, пляжникам і шанувальникам підводного світу? Медузяні опіки, про які розповідають стільки страшилок, — то лише квіточки. Ще у 1960-ті біля берегів Австралії з’явилися невеличкі, завдовжки з палець, медузи «морські коробочки», або «морські оси», дотик до яких викликав тривале та болісне, але невідворотне вмирання. До сьогодні їхніми жертвами стали понад 5000 осіб. Отрута в них має дуже широкий спектр дії — від нервово-паралітичної до знищення еритроцитів, тому протиотрути поки що не знайдено. І ті «коробочки» вже є навіть у Середземному морі. Приємні зустрічі Звісно, медузи не винні, винні люди, і саме їм, тобто нам, розв’язувати цю проблему. Залишмо це науковцям, а самі бережімося на пляжах і не відмовляймо собі в задоволенні помилуватися дивовижними шедеврами природи. Побачити грізних «фей», ба навіть торкнутись, можна в ціл-

ком безпечних умовах океанаріумів. Відкриємо секрет: більшість фото на цих сторінках зроблені саме в таких місцях. Найбільшу в світі колекцію медуз зібрано в місті Цуруока, що на півночі Японії. Там можна відразу побачити 60 видів створінь абсолютно інопланетного вигляду. І це лише 2 відсотки від їхнього розмаїття, бо у світі існує близько 3000 видів медуз! Щороку японський заклад відвідують понад 2 мільйони туристів. Загалом у цій країні є більше десятка океанаріумів, і чи не в кожному представлені медузи. В Японії їх вважають дуже заспокійливими, тому тримають у торгових центрах та інших громадських місцях. Відомі своїми «медузопарками» американські Балтимор і Монтерей, Париж, Берлін, німецьке місто Штральзунд, іспанські Валенсія та Барселона, таїландський Бангкок, австралійський Мельбурн… А тепер ось і Київ. Кажуть, не всі медузи безсмертні, тож експозиції в нашій столиці будуть оновлюватися тричі на рік. ■

Фото PXHERE

■

«Гофровані» медузи — серед найефектніших створінь.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:22 Страница 93

Медуза-яєчня — phacellophora camtschatica.

ЯКЩО «ФЕЯ» СКРИВДИЛА

Фото FREDSKI2013

Опіки від медуз можуть бути серйозними — аж до летальних випадків, залежно від виду тварини, а також вчасності та правильності надання допомоги. Опік викликає сильне печіння у місці контакту зі шлейфом медузи, можливі болі по всьому тілу, сильний кашель, температура, нервове збудження. Перша допомога. Негайно видалити частинки медузи зі шкіри людини, промити болючі місця морською водою (не прісною), содовим розчином, алкоголем або сечею. Почервоніння можна обробити кремом від укусів комах чи пінкою для гоління. Не зайвим буде дати ураженій людині заспокійливе, антигістамінне, оскільки можливі сильні алергічні реакції. Постраждалого варто доправити в найближчий медпункт. Не можна торкатися ран голими руками, будь-чим їх терти. А найліпше — бути уважними і не наражатися на небезпеку.

■

Фото BUZZWOOF

Медуза, відзнята в річці (!) Гуадіана в Португалії — ознака глобального потепління.

Фото J. HELLSTEN

200-кілограмова медуза номура.

ЗАМОРСЬКІ

■

ною ть «іко ю а в ує и з ері на він імен Г м а к а н С е . ». » Фр ктором ивізму е т к іт у х р р т а анти деконс ще — « а не» р к е руктив и т с н себе щ о к б’єктам «не о е и к л а а т т ис Попри споруд о г о й а амплу ичного турист ицтва паломн у світі. в усьом

Дари хаосу О

УДЬК Євген Б

тик «Сімп ив… муль м о , й у а д н у з р о спо ох п ектор звів іт Гері багать х м р і о а р к е м н Г е то р у юже Із Ф ьтик онічним с що в мул , ір о м в и а ц ік а Ц З . сони». м’яти» її казав «по адикаліст, а потім на кравий р бе. с е я с , у м и а р с ту в к При цьом рхіте озвучи міст від а ренк Гері. р Ф о й ь ф и ц н к е о р та к Нон ий ста сь хто евгамовн й геній — о Н и . н м ч ік о р и 1 тв тр с 9 н м ексце ні мало — й інакоду ні багато ористістю п а н , тю бунтарю іс н за енергій тьох куточ дає фору . м та н е ими в бага д в і ту то ц с ь и л л м у о к то для с стали багать удинок», » споруди б ті й — ’я и а м н с « е ів л го ц же Йо це «Тан я Лос-Анд Для Праги хайма, дл н Луї Віте тр гг н у Г е ках світу. ц й е рижа — о — муз а а П б ... я ь л іл д Б , я ів исне баск іверситету ла Волта Д гічного ун а о і, з л р а о ту н тн к х е р е іт те конц в арх рпус руктивізм днея — ко .➧ ст и н м С о о я к к л е и д д н , е б тона им посі , що так щ ти а а р к зн й а те н е оч ти Якщо ви х і може ста ренка Гер Ф ть іс ч р о то тв

І Фото «Parc des Ateliers»

Д И В А

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:22 Страница 94

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:22 Страница 95

Фото T. WEBSTER

Масачусетський технологічний інститут у Кембриджі (Масачусетс, США). 2004 р.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:23 Страница 96

«Я не деконструктивіст! Цей термін воістину доводить мене до сказу». А що ж таке, власне, деконструктивізм? Своєрідна противага конструктивізму. Ага, ну, все ясно, що ж тут пояснювати… Ні, серйозно. Якщо конструктивізм комбінував елементи будівель у монолітні конструкції, використовував прямі лінії, чіткі й безкомпромісні форми, то деконструктивізм зламав усі шаблони і пропагує хаотичність, імпровізацію, зближаючись із мистецтвом абстрактної скульптури. Конструктивістський стиль набув найвищого розвитку у двох тоталітарних суспільствах — Німеччині та Радянському Союзі 1920–1930-х років. Френкові Гері вже точно не рідні обидві авторитарні системи. Хоча б тому, що він — нащадок польських євреїв, родина якого уникла коричневої та червоної чуми, втікши в Канаду до Другої світової війни. Невідомо, чи справді це так вплинуло на Френка Гері, але все життя він підлаштовує простір під своє художнє бачення, а не під сувору необхідність.

Фото A. PORRAS

«Танцівний будинок» у Празі, він же — «Джинджер і Фред». 1996 р.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:23 Страница 97

«The Beekman tower 2» у Нью-Йорку (США). 2006 р.

Фото PALIC

KAP

Купол «Танцівного будинку» в Празі».

Працюючи з хаосом, Гері зовсім не вважає себе деконструктивістом. Примхливий дід біситься, коли його так називають. Кілька разів він відносив себе до модерністів, зокрема, коли підкреслював, що не любить прикрас.

Френк Гері — людина з подвійним ім’ям. Він почав своє життя як Ефраїм Оуен Гольдберг, навчався у єврейській школі в Торонто. У дитинстві малював разом із татом, будував із бабусею міста зі шматочків дерева та розмовляв про перевлаштування світу. Коли мама показала його почерк відомій графологині, та сказала, що хлопчик стане відомим архітектором… Потім родина переїхала до США — в Онтаріо, а він уже самостійно виїхав до Каліфорнії. Разом із місцем проживання змінилося й ім’я майбутнього архітектора. Як годиться, Ефраїм-Френк закінчив Університет Південної Каліфорнії, а потім і Гарвард. Студентом займався в гончарній майстерні й сам іноді дивувавсь, які цікаві штуки в нього виходили з печі. Сам же він залишив горнило науки незастиглим, відкритим до змін, таким залишається й досі. Дивувати світ почав із власного будинку в передмісті Санта-Моніки. Придбавши його, лишив усе як є, але обніс іще однією стіною з вікнами під неймовірними кутами та іншими парадоксами. Усе зробив із вживаних матеріалів: обрізків дерева і металу, дротяної сітки, шиферу… Сусіди хотіли з ним навіть судитися: мовляв, ніхто не купить їхніх будинків поруч із таким одоробалом. Та зрештою оселя стала місцевою атракцією.

Фото Т. HISGETT

«Завжди любив малювати різноманітні форми, але ніколи не думав, що зможу втілити їх в архітектурі».

«Лише дуже малу частину з того, що будується, справді можна назвати архітектурою, яка ставить собі за мету створити щось прекрасне оптимістичними і гуманістичними методами. Більшість же будівель зведені просто як «коробки» для відмивання грошей. Вони не мають нічого спільного з архітектурою». Піком творчості Френка Гері вважають Музей Соломона Гуггенхайма у столиці басків Більбао (1997). Хтось влучно порівняв його з НЛО, що приземлився в місті сто років тому, — так добре незвична будівля вжилася в міське оточення. Своїми формами споруда виражає людські почуття, мов абстракт- ➧

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:23 Страница 98

на скульптура. Здається, вона увібрала в себе летючі, мінливі стихії: повітря, воду, світло… І водночас зовні нагадує скелю. Усередині ж це світла і комфортна печера з химерними проходами і величними залами. Тут мандруєш, ніби мурашка всередині троянди. І нічого, що деякі картини можуть не дотягувати до музею за ефектністю: отже, вони його не варті — впевнений архітектор. Цей та інші проєкти Гері викликають бурі суперечок. Якот — Музей американської поп- і рок-музики в Сієтлі (2000). Споруду з нержавійної сталі та фарбованого алюмінію порів-

нювали з автокатастрофою, виверженням вулкана, медузою, статевим актом… Не відразу прийняли і «Танцівний будинок» (1996) у центрі Праги. Складно було уявити таке серед готики, ренесансу, бароко та рококо. Допомогла зреалізувати задум особиста підтримка президента Вацлава Гавела, який і зініціював будівництво. Екстравагантний об’єкт виконано у вигляді пари голлівудських танцівників Джинджер Роджерс і Фреда Астора. Дискусія навколо «Танцівного будинка» вщухла, коли він посів одну з перших позицій у рейтингу журналу «Time».

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:23 Страница 99

Фото PRAYITNO

Концертний зал Волта Диснея у Лос-Анджелесі (США). 2003 р.

Фото D. HARTWIG

Фото C. HIGHSMITH

У концертному залі Диснея.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:23 Страница 100

Фото ZARATEMAN

Музей Гуггенхайма в Більбао (Біскайя, Іспанія). 1997 р.

Фото SPIELVOGEL

Павільйон Джея Прицкера в Чикаго (США). 2004 р.

І таких неоднозначних шедеврів Гері створив десятки на різних континентах. «Підходжу до кожної будівлі як до скульптурного об’єкта, просторової посудини, простору світла і повітря, відгуку на контекст, відповідність почуттів і духу. В цей контейнер, у цю скульптуру користувач вносить свій багаж, свою програму і взаємодіє з ним, щоб узгодити свої потреби. Якщо він не може зробити це, то я провалився». Шкода, що ми бачимо лише результат роботи, а не «сам процес». Спочатку Гері створює десятки чудових варіантів споруди, із яких втілюється тільки один. Зупиняють автора лише терміни здачі. І навіть після цьо-

100

Фото C. HIGHSMITH

Будівля DZ-банку в Берліні.

го творчість не припиняється: в готовому вигляді об’єкт дооформлюється вже в голові глядача. Співтворчість із публікою — чи не це головне у сучасному мистецтві? Гері сповнений амбіцій і комплексів, які збурюють творчий неспокій. Хоча це м’яко сказано. В нападі відчаю імпульсивний дідуган може розкидати інструменти, схопити паперову склянку, зім’яти її, а потім раптом притулити до верхівки макету і сказати: «А в цьому щось є…». За власним зізнанням, на відкритті об’єкта йому хочеться втекти геть від сорому…

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:23 Страница 101

Коли дивишся на макет Френка Гері, здається, що в цій «скульптурі» неможливо перебувати. Як із неї дивитися на світ, пересуватися по ній, чим у ній дихати? Але автор щоразу знаходить способи прив’язати свій винахід до реальності. «Коли мене запитали, де я беру натхнення, я вказав на сміттєве відро: уявіть, які печери й закрути там можна відшукати!».

«Archi Фото

Арт-галерея Онтаріо в Торонто (Канада). 2008 р.

lovers

Чи обмежується список дивацтв… пардон, досягнень Гері архітектурою? Ні. У різний час прославилися його крісла з гофрокартону, модні вітрини, дизайн сумок і взуття, модель чайника, серія стриманих ювелірних прикрас для «Tiffany». Архітектора помічено в розробці сценографії для Берлінської опери. Створений ним кубок для Чемпіонату світу з улюбленого спорту — хокею — викликав у публіки шок… Хоч би за що брався Френк Гері, це завжди виклик. Завдяки таким розривам шаблонів розвивається мистецтво, розширюється наша свідомість і збагачується світ. ■

Фото HPETERSWALD

Університет технологій у Сиднеї (Австралія). 2012 р.

101

У К Р А Ї Н А

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:23 Страница 102

ЧУДЕС

■

ВІННИЦЯ

ВІННИЧЧИНА

МАГНІТИ ПОДІЛЛЯ Щоб оцінити закордонні цікавини, варто знати свої, українські. А вони часто хвилюють навіть дужче. Нам, «професійним туристам», Вінниччина подарувала безліч відкриттів. Ділимося побаченим! Ірина ГОРОБЕЦЬ

Вінницьке середмістя.

Високі дзвіниці та глибокі катакомби, старовинні вулички і зелений Південний Буг, старожитності й досягнення космонавтики, традиційні смаколики та об’єкти сучасного креативу, унікальні історичні постаті й душевні сучасники… Таким постало перед нами Поділля.

102

Місто ідей Обираючи маршрут, часто керуємося стереотипами. З чим асоціюємо Вінницю? Зі світломузичним фонтаном? Водограї, як їх тут називають, не працювали з причин карантину, проте у Вінниці знайшлося багато інших принад.

Місту вже шість із половиною століть, його назва походить від «віно» — «посаг», «подарунок». Тут змінили один одного кілька замків під захистом литовських князів, польських лицарів і українських козаків. Адже це був форпост Європи на межі з Диким Полем. І водночас — перетин торгових

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:23 Страница 103

Кафедральний собор ПЦУ — колишній домініканський (XVII).

Вежа Артинова у Вінниці.

Готель «Франція» та його засновниця з ХІХ століття.

шляхів, на його ринках лунали десятки мов. Безліч ідей, рецептів і новинок століттями стікалися сюди. Тому й нині є чимало ідей для туризму. Загалом Вінниця здалася дуже комфортною і затишною. Алеї, садки, парки, велодоріжки, фонтани, ліхтарі — усе це створює особливу ауру гостинного, дружнього міста. А ще тут дуже чисто і транспорт ходить по хвилинах! Із дзвіниці в катакомби Свідченням стародавніх часів для нас стали вінницькі Мури — залишки середньовічних укріплень. А настання багатших часів символізували давні храми на чолі з колишнім домініканським костелом (XVII) — ошатним православним СпасоПреображенським кафедральним собором ПЦУ. Окрім його чудових розписів та ікон, я угледіла в почесній рамці український переклад достопам’ятного Томосу Української православної Церкви. Ви читали? Я — так! Із висоти соборної дзвіниці було видно всю затишну Вінницю.

Часи міського процвітання втілила архітектурна «візитка» Вінниці — струнка вежа Артинова в самому її центрі. Споруду називають ім’ям міського архітектора, яким на початку ХХ століття був Григорій Артинов. Пожежну «каланчу» він створив у образі ратуші з годинником, звів чимало модерних будинків у середмісті. Пам’ятник зображує Артинова на лавці, на спинці якої закарбовані його витвори. Францисканський костел Пресвятої Діви Марії Ангельської (1760) зведений у стилі тосканського бароко. Під ним пролягли підземелля, яким ніхто не знає краю. І тим страшніше, коли розповідають про ченця-капуцина, котрий зварився в казані з пивом, надихавшись хмільних випарів, і його привид нібито блукає переходами. Додавали відчуттів доволі ветхі підлоги монастирських келій і комунальних квартир над головою — звідти, певно, можна провалитися в минуле… У примарному світлі ліхтариків виринали старовинна піч, склепіння казематів, підземні ходи. Ті ходи задовго до монастирів і храмів давали змогу ➧

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:23 Страница 104

Катерина Ружило — гідеса «Вінницьких садків».

У музеї-аптеці Пирогова.

Архітектор Григорій Артинов і його витвори.

«Автомотовелофототелерадіомузей».

Вінниця, на екскурсії ретротрамваєм.

Ресторація «Кінь у протигазі».

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:23 Страница 105

ховатись і несподівано нападати на ворога. У темряві уява малювала то ченців, то озброєних оборонців… Обід у чеському ресторані «Vltava» вдало підтримав таємничу атмосферу.

Від приземленого — до високого, із минулого — у майбутнє. Насичений екскурсійний день завершився прогулянкою по проспекту Космонавтів до водограю «Сонячна система».

Ластівкою на природу Прогулянка Південним Бугом занурила у світ, сповнений сонячного світла, свіжості, зелені та небесної блакиті! Запросив на борт теплоходик із романтичною назвою «Моя ластівка». Якщо дивитися лише на близькі береги, то поїздка видасться п’ятизірковою. Тільки заради неї варто приїхати до Вінниці. Додавало романтики місцеве повір’я: загадаєш тричі одне й те саме бажання під трьома мостами — воно неодмінно збудеться. Поживемо — побачимо… А головне побажання тутешніх мешканців до туристів написане по-голлівудському величезними літерами на схилі пагорба: «Не смітити!». Сподіваюся, попередження діє.

Авто, мото, вело, фото… Вінницький трамвай — один із тутешніх брендів. Виставка вагонів різних епох у Музеї вінницького трамвая та прогулянка на ретротрамваї допомогли повніше відчути історію. Військову авіатехніку посто неба представив Музей Повітряних Сил Збройних Сил України. У ньому аж 2800 експонатів: 21 літак і гелікоптер, засоби протиповітряної оборони на чолі з гігантською ракетою «Піонер», апарати із Книги рекордів Гіннеса... Найбільша авіаекспозиція в Україні. Розташована вона на території Командування Повітряних Сил, куди можна потрапити лише з офіційними екскурсіями. Викликають гордість розповіді про перемоги тутешніх льотчиків. Наприклад, Микола Коваль 1996 року на найпрестижнішому в світі авіашоу «Air Tattoo» виборов титул «Суперкороль повітряного простору», отримав нагороду з рук королеви Єлизавети ІІ та щорічні запрошення на монарші врочистості. А 2019 року його учень Юрій Булавка теж у Великій Британії переміг на «RIAT–2019». Антураж змінився на жартівливий, хоча теж мілітарний, замість ракет з’явилися страви. Історичний паб «Кінь у Протигазі» зустрів ароматними ратафіями й форшмаком «Єрусалимка», чорними варениками із судаком, завиванцями та іншими стра-

Вінницький Франкенштейн і мила Міла Екскурсія до музею-садиби хірурга Миколи Пирогова полоскотала нерви. Вражали численні розтини людського тіла — і замальовки, і заспиртовані реальні експонати. За 46 років практики Микола Іванович заради науки зробив розтини 11 000 трупів… Забальзамоване тіло самого світила медицини нам показали в родинній усипальні. Пирогов є «титульною» постаттю Вінниці: батько воєнно-польової хірургії, творець першого атласу топографічної анатомії людини, засновник Товариства червоного хреста... Національний музей його імені включає дбайливо музеєфікований будинок науковця, музей-аптеку з приймальнею та операційною, церкву-усипальню і парк, де збереглося дерево, посаджене самим Пироговим. Несподівано життєствердну крапку в екскурсії поставила граційна панянка у старовинному вбранні, яку ми зустріли у пироговському парку. Історична блогерка Міла Поворознюк знайомить із життям та модою минулого. Має понад 50 дивокостюмів, більшість яких пошила сама!

вами ХІХ століття. Борщ був закислений вишнями й містив копчену грушку! А до чого тут кінь і протигаз? Заклад оформлено у стилі Першої світової війни, тож фото вояків, коней і віслюків у протигазах і без — в асортименті. Розбавила це ретромілітарі екскурсія «Вінницькі садки». Її авторка Катерина Ружило відкрила нам старі вулички. Розповіла про те, що місто, ще коли було невеличким, мало аж 60 бібліотек. Розказала про цензуру на одяг і ліміт на гудзики, про підземну річку, про книжковий ліфт і віллу «Скеля»... І про тутешнього художника світового рівня Натана Альтмана — це тепер його знають за портретом Анни Ахматової, а колись Ахматова вперше стала відомою за портретом роботи Альтмана. Завітали до двох унікальних для України збірень — Музею моделей транспорту із 6000 мінікопій та Музею української марки Якова Балабана з колекцією, зібраною філателістом із Нью-Йорка. А далі був «АвтоМотоВелоФотоТелеРадіоМузей» із реальними експонатами: від прасок на вугіллі до рідкісних машин. Приватне зібрання представляє понад 100 предметів і механізмів, які діють і які дозволено чіпати. Можна було посидіти за кермом авто, зробити селфі у військовій формі різних часів і народів... Фотосесія завершилася танцями! Після смачної вечері у плавучому пабі «Вінницька реберня» ми проїхалися дуже романтичним транспортом — венеційською гондолою. Вечірнє місто, погойдування хвиль, юнак із веслом, музика, ажурна парасолька для селфі… «О, Віннеція!». ➧

Прогулянка на «віннеційській» гондолі.

Із провінції в космос Подорож у часі продовжилась у ресторації «Нова провінція» смаколиками у старосвітських інтер’єрах. Ми вперше скуштували тут подільське сало, яке потім супроводжувало нас усю поїздку. Це не прозаїчна «закусь», а витвір агрокультури та кулінарного мистецтва. На Вінниччині поросят випоюють сироваткою, додають їм у корм деревій та лободу і взагалі підходять до цієї справи за наукою, традиціями та зі смаком.

105

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:23 Страница 106

Село Вороновиця, маєток Грохольських і Можайських.

Козацька церква в селі Печера.

«Подільський Версаль» — палац Потоцьких у Тульчині.

Околиці Печери, краєвид із козацької дзвіниці.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:23 Страница 107

Історико-культурний заповідник у Буші. Біля церкви — замкова башта часів козацтва.

Дворянські гнізда Вінниччина почала нам відкриватись із селища Вороновиця. І теж не без небесної техніки. Селище давнє, XVI століття, має залишки фортеці. Та головна цікавина тут на два століття молодша — це маєток Грохольських і Можайських, польського та російського родів. Чудово оздоблений триповерховий палац пов’язаний із зародженням авіації. Відомий мореплавець Олександр Можайський, вийшовши у відставку, оселився на благодатному Поділлі й захопився літальними апаратами. Він серед перших збудував і запустив планер, сталося це саме у Вороновиці. А потім під Санкт-Петербургом зміг відірватися від землі його паровий літак. У залах палацу діє Музей історії авіації та космонавтики. Гарний маєток із парком чекав і в Немирові. Неокласичну двоповерхову споруду звела княгиня Марія Щербатова на межі ХІХ та ХХ століть. Нині тут санаторій. А неподалік від села Сокілець є залишки унікального комплексу млинів приблизно тих самих часів. Його збудував у мальовничій заплаві Південного Бугу німецький архітектор за наказом польського графа Костянтина Потоцького. Уявіть собі, млин діяв майже сто років і, може, молов би спокійно й досі, якби не пожежа 1992 року. Городецький у Печері Козацька церква Різдва Пресвятої Богородиці в селі Печера зведена в 1764-му

без жодного цвяха. Яскраво-синю споруду на крутому березі Південного Бугу видно здалеку. І від неї теж є на що глянути: краєвиди — надзвичайні! Серед найвідоміших родинних культових споруд на Вінниччині — костел, він же — храм-усипальня Потоцьких у стилі романського модерну. Проєктував його сам Владислав Городецький, київський «архітектор із химерами». А поруч із костелом розкинувся 300-річний парк іще відомішого архітектора — француза Жозефа Лакруа. «Подільський Версаль» Палац у Тульчині був «столицею» магнатів Потоцьких і створювався за французькими канонами. Звів його той самий Станіслав (Щенсний) Потоцький, що створив для своєї коханої уманську «Софіївку». А спроєктував усе згаданий Лакруа. Звісно, від французького регулярного парку лишилося щось схоже на футбольне поле з живою огорожею, зате палац реконструюється і вже вабить численними колонами та вікнами. Щороку тут проводять міжнародний «Operafest Tulchyn». Хочеться вірити, що Тульчинське училище культури, яке займає резиденцію магнатів, виховує справжніх естетів. У Тульчині вразив і Христо-Різдвяний кафедральний собор УПЦ МП. Його звели англійські архітектори коштом Станіслава Потоцького як домініканський храм, надавши йому деяких рис ватиканського собору святого Петра.

Буша, стародавній Скельний храм.

У місті є також 200-річні Успінська церква, православний кафедральний собор — колишній домініканський монастир, костел монастиря домініканців (де Потоцький вінчався із Софією), римокатолицький собор ХІХ століття, схожий на мечеть із двома мінаретами, і музей-садиба композитора Леонтовича. Саме Леонтович переніс нас із епохи класицизму у світ сучасних візій. Точніше, то був «Леонтович арт-квартал» — стартап, який переміг у конкурсі Мінкульту «Малі міста — великі враження». 8 об’єктів монументального стінопису — муралів на му- ➧

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:23 Страница 108

Делікатеси з равликів.

Відпочинковий комплекс «Баттерфляй».

Піца «від святого Дунстана».

Центр ремесел «Дунстан».

Готель «Баттерфляй».

Антонієві печери у Лядовій.

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:23 Страница 109

зичну тематику — прикрасили будівлі міста. Микола Леонтович — «хрещений батько» українського «Щедрика», що підкорив світ, — прожив 13 років у Тульчині. Містична Буша Одне з маловідомих і водночас найцікавіших місць усієї України. Воно є, не побоюся цього слова, енергетичним, недарма приваблює всіляких «чаклунів» і «рідновірів». Запам’ятайте: БушА — з наголосом на «а». В околицях виявлено артефакти трипільської, чорноліської та черняхівської культур, скіфського періоду, доби Русі... Знахідки можна побачити в музеях містечка і на території історико-культурного заповідника. У селі, поруч із садибою зеленого туризму, нам показали парк оригінальних кам’яних скульптур, які підкреслювали химерність місця. На жаль, після визвольної війни Богдана Хмельницького та польської облоги чимале місто з фортецею та 16 храмами фактично перестало існувати. Свідок тих часів — одна з шістьох замкових башт. Гайдамацький яр — історичний ландшафт і водночас геологічне диво з численними фігурними скелями. У його печерах та ущелинах гайдамаки ховалися від панів і татар, а мешканці Буші — від загарбників. Проте найцікавішим у цих місцях є чудово збережений язичницький Скельний храм. Серед величезних шаруватих брил і печер розташувався загадковий барельєф II–IX століть, що інтригує істориків, археологів, релігієзнавців та езотериків. Вигляд у нього — ніби у витканого на дивовижному верстаті кам’яного килима. Вагітна жінка, сухе дерево, півень і цар лісу олень — це образи барельєфу, які пов’язують наш

світ із потойбічним і відображають колообіг життя. Додайте до чудес Буші чарівні лісоскельно-річкові краєвиди — і магічнішого місця годі шукати! Печерські пагорби Поділля На скельній терасі 90-метрової гори над Дністром, поблизу села Лядова, височіє один із найдавніших православних скельних монастирів України — Лядівський Свято-Усікновенський, званий «подільським Афоном». Ченці тут служать Господу вже понад тисячу років. А заснував його родоначальник православного чернецтва на Русі — преподобний Антоній Печерський. Настоятель монастиря пригостив нас перед складною екскурсією: подільське сальце, ковбаска, сир будз… Справді, підйом крутосхилом уздовж муру, що відгороджує шлях від прірви, був непростим. Вразили краса і велич місця, а всередині святині серед іншого — кістяки ченців, знайдені реставраторами. Завершилося знайомство зі святинею купанням у воді цілющого Антонієвого джерела. Смачні равлики і плавання «Баттерфляєм» Завершальним об’єктом дня стала равликова ферма у Жмеринці. Делікатесних молюсків тут вирощують у спеціальних вольєрах, збирають їхню ікру. Ми взяли участь у «шалених» равликових перегонах і скуштували приготовлений молодою господинею спеціалітет. Смачні враження з «подільської Франції»! На равликовій фермі ми зустрілися з першим заступником голови облдержадміністрації Сергієм Здітовецьким та дирек-

тором департаменту міжнародного співробітництва та регіонального розвитку Вінницької ОДА Володимиром Мережком. Вони розповіли, що ця подорож є частиною програми розвитку та промоції внутрішнього туризму України і висловили сподівання, що розповіді журналістів приведуть на Поділля тисячі туристів. А вечір асоціювався з метеликами, бо пройшов у заміському комплексі відпочинку «Баттерфляй» (село Садове). Місце відоме блакитними басейнами, лазнями та риболовлею. Ласощі та пригоди «Солодка мрія» — так називалася дегустація оригінальних і свіжих ласощів від однойменного підприємства. Шоколадні вареники з вишнями — це шедевр! Гастровраження продовжив майстерклас із приготування «автентичного» петрушково-лимонного коктейлю в комплексі «Дунстан», у селі Стадниця. Поєднання традицій та екзотики є характерним для кухні Поділля, краю на перетині торгових шляхів і культур. «Дунстан» — центр ремесел, куточок британського середньовіччя. Він зображує стародавній Авалон, де ми побачили меч у камені, човен святого Дунстана, стан лицарів Круглого столу та інші легендарні штуки у вигляді інсталяцій. На відвідувачів тут чекають стрільба з лука, гойдалки, середньовічні атракціони, купання в «магічному» озері. У центрі проводяться фестиваль ремесел «Дунстан» (цьогоріч — 19–20 вересня, онлайн), ярмарки, лицарські турніри. На Вінниччині є ще чимало «магнітів» у сенсі відпочинку, розваг і розвитку. Приїжджайте, отримуйте враження і діліться Поділлям! ■

Вінницька обласна державна адміністрація

За цікавий і насичений промотур дякуємо департаментові маркетингу міста та туризму Вінницької міської ради, департаментові міжнародного співробітництва та регіонального розвитку Вінницької облдержадміністрації, асоціації журналістів «Travel Press Club» https://vinnytsia.city.

109

В О Я Ж

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:23 Страница 110

КОЛЕКЦІЯ

■

Єгипет запрошує

Саме по Червоному морю пролягає межа між Африкою та Азією. Відтак єгипетські курорти розташовані у природних зонах двох континентів. Узбережжя Синайського півострова надійно захищене від вітрів горами. Але є й ділянки з постійними вітрами, ідеальні для віндсерфінгу та кайтингу. Головні курорти тут — Шарм-ель-Шейх і Дахаб. На африканському березі ночі прохолодніші, часом віють пронизливі вітри... Море таке саме — прозоре і тепле, більше піщаних пляжів, а рифи віддаленіші. Курортом № 1 у цьому регіоні є Хургада. Але нумо про все по черзі.

ТАБА: береги чотирьох країн Не надто популярне серед наших відпочивальників місце за 220 кілометрів від Шарм-ель-Шейха. Пейзажі є характерними для Синаю — гори уздовж берега. А де хребти відступають від моря, є піщані пляжі. У такому місці й виник курорт Таба з двома десятками 4- і 5-зіркових закладів. Неподалік сходяться кордони Єгипту, Ізраїлю, Йорданії, ще й через затоку можна побачити Саудівську Аравію. НУВЕЙБА: для вимогливих і… всіх Східне узбережжя Синайського півострова, 190 кілометрів на північ від Шарму. Ідеально для прихильників якісного, розміреного пляжного відпочинку, в тому числі з дітьми. Цікаво тут і фанатам водних видів спорту. Звідси зручно вирушати до пам’яток Синаю, Ізраїлю та Йорданії. Центром курорту є старе місто. Туристична інфраструктура широко розвинута, є центри шопінгу та клуби. ДАХАБ: шукачам вітру Він розташований за 80 кілометрів на північ від аеропорту Шарм-ель-Шейха. Є два 5-зіркові готелі, півдесятка 4-зіркових, багато 3-зіркових, апартаментів і хостелів. Загалом панує розслаблена і

110

романтична атмосфера індійського Гоа. Головне, заради чого сюди їдуть, — водний спорт. За кілька кілометрів на північ розташовані одні з найвідоміших у світі дайв-сайтів. ШАРМ: на пляж, на гору і під воду Улюбленець наших співвітчизників. Власне, це кілька районів, «нанизаних» на паралельні до моря магістралі на ділянці протяжністю близько 35 кілометрів. Дискотеки, нічні клуби, кафе з кальянами, крамниці — усе це знайдете в районі Наама-Бей, гарні узбережні рифи — у Шаркс-Беї, а старий ринок «Сохо» — у Шарм-ель-Майя. Більшість пляжів — над рифами, дарують барви підводного світу, але заходити в море треба з понтона. Відомі екскурсії — на гору Мойсея та в морський заповідник «РасМохаммед» із зануреннями під воду. ЕЛЬ-ГУНА: єгипетська Венеція Це курорт за 25 кілометрів на північ від Хургади, побудований за проєктом творців «EuroDisney» на воді, серед лагун і каналів. Готелі в Ель-Гуні вважаються одними з найкращих у Єгипті. Щоправда, не в усіх є власні пляжі. Півкілометрові мілини — великий плюс для сімей із дітьми. Сподобається також дорослим, охочим розкішно відпочити в режимі «все включено».

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:23 Страница 111

ХУРГАДА: родинам із дітьми Місто і відпочинкова зона почали розвиватися ще у 1980-х, це найдавніший курорт Єгипту. Хургада — повноцінне місто з торговими центрами, дискотеками, вуличними ринками і недорогими готелями вздовж моря. Більшість готелів мають мілководні піщані пляжі, зручні для дітей. Найпопулярнішою є екскурсія з Хургади та інших курортів регіону до Луксора з його давньоєгипетськими храмами. МАКАДІ та СОМА: респектабельність і спокій За 20 кілометрів на південь від Хургади курорти Макаді-Бей і Сома-Бей сформували зону відпочинку, одну з найреспектабельніших у країні. Тут є кількадесят готелів відомих світових мереж. У центрі курорту — пішохідна зона з магазинами та розва-

жальними закладами. Пляжі піщані, вхід у воду пологий. Найближчі пам’ятки — християнські монастирі, руїни давньоєгипетського Бубастиса. САХЛЬ-ХАШИШ: відпочиньмо по-новому За 15 кілометрів від Хургади є новітній курорт «Зелена долина» (так перекладається «Сахль-Хашиш»). Головні переваги — підводний світ і сучасна інфраструктура з гарним дизайном. Це місце спокійного, комфортного відпочинку: готелі — не нижче 5 зірок. Курорт тішить вигадками: від в’їзних воріт у дусі давньоєгипетських храмів і світломузичних фонтанів до величезного пірсу, всередині якого можна гуляти. САФАГА: сімейним і спортсменам Невелике портове місто за 60 кілометрів від Хургади із 3-4-зірковими готелями. Вони

www.egypt.travel

* Великий Єгипетський музей

мають чималі території та протяжні піщані пляжі, не перевантажені відпочивальниками. Поза готелями зайнятись особливо нічим. Сюди переважно прагнуть прихильники віндсерфінгу та спокійного, недорогого відпочинку біля моря родиною. Недалеко від берега — яскраві коралові рифи. МАРСА-АЛАМ: південний шик Молодий курорт на самому півдні Єгипту. Нині тут можна побачити українських «зірок» і можновладців. Найважливіша принада — поки що майже незайманий підводний світ: можливі зустрічі з дельфінами, черепахами і навіть дюгонем. Готелі в Марса-Аламі — лише 4- та 5-зіркові, з власними бухтами, захищеними від вітрів. Курортна палітра Червоного моря щороку розширюється. І не забувайте, що в цій країні два моря — є ще й Середземне! ■

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:23 Страница 112

Літо–2020 усе ще триває

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:23 Страница III

Щойно ви вирішили, що літо – 2020 завершується, єгипетська «SUNRISE Resorts & Cruises» дарує вам надію. Колектив відомої готельної мережі переконує вас: літо все ще триває! Як уже повідомлялося, знову відкрито вісім готелів SUNRISE: один у Шарм-ель-Шейху, шість у Хургаді, включно із Сахль-Хашишем, та один в Александрії. У всіх цих закладах гарантується дотримання найвищих вимог щодо збереження здоров’я і створення умов для повної безпеки гостей. Нині працюють такі готелі SUNRISE: «Arabian Beach Resort», «Aqua Joy Resort», «Crystal Bay Resort», «Meraki Resort», «Royal Makadi Aqua Resort», «Romance Resort», «Mamlouk Palace Resort» і «Alex Avenue Hotel». І нарешті, готель «SUNRISE Garden Beach Resort» після оновлення знову прийматиме гостей. Наразі, коли заклади гостинності по всьому світу працюють цілодобово, аби відновити місцевий та міжнародний туризм, у Єгипті компанія «SUNRISE Resorts & Cruises» зініціювала та розробила низку заходів, завдяки яким зможе влаштувати вам чудову відпустку в атмосфері повної безпеки. Щоб надати вам можливiсть знову вiдчути дотик теплого пiску i такого жаданого моря, готелi повиннi вiдповiдати суворим критерiям мiжнародних органiзацiй i працювати пiд наглядом Мiнiстерства туризму та охорони здоров’я Єгипту. Цим вимогам мають вiдповiдати всi об’єкти, які претендують на отримання лiцензiї на експлуатацiю. Якщо ви хвилюєтеся хоча б за якийсь аспект безпеки, будьте певні — компанiя розробила iдеальний план дiй, що враховує все. Хай де ви перебуватимете і хай чим займатиметесь від моменту заселення, вам гарантовано ідеальну чистоту будь-яких поверхонь, а кожен можливий сценарiй розвитку подiй ретельно продуманий. Це досягається (але не обмежується) постійною дезiнфекцiєю, частими перевiрками температури працівників i гостей, а також постійним використанням масок i рукавичок персоналом готелiв. До того ж компанiя робить усе можливе, щоб запропонувати гостям безпечне й ексклюзивне харчування в ресторанах «а la carte» або на «шведських» лініях. У залах зберігається вiдстань два метри мiж столами, проводиться регулярна дезінфекція столiв, стiльцiв та інших поверхонь. Докладно ознайомитись із запобiжними заходами компанiї заради вашої безпеки ви можете на сторінці www.sunrise-resorts.com/covid-19. Отже, якщо ви сповнені рішучості насолоджуватись літом і компенсувати період карантину, не піддаючи себе і своїх близьких ризику, то маєте вибір напрямків у Єгипті, представлених згаданими готелями. Насолоджуйтеся безпечним відпочинком, сповненим приємних пригод, веселощів і незабутніх вражень!

!MT_3-4-20_disk_MT 08.09.2020 17:23 Страница IV

Personal Sunshine Філософія Tila Clinic спрямована на те, аби розкрити внутрішній ресурс організму і вивести Ваше життя на новий, якісний рівень. Tila Clinic допомагає відновити сили, звільнитися від зайвого, продовжити молодість — бути собою! Ми справжні, коли нам добре! Програми Tila Clinic:

Anti-age

Detox

Check-up

Wellness

ТОВ «Інститут клітинної терапії» Ліцензія МОЗ України АВ №049870 від 22.03.2006 р.

Weight management

Україна, Київ, вул. Кудряшова, 9 +38 (044) 207 9 209

tila_clinic tilaclinicict www.tila.clinic