Зимуючі птахи Хмельниччини by kpschool2

Міністерство освіти і науки України Департамент освіти і науки Хмельницької області державної адміністрації Управління освіти і науки Кам’янець-Подільської міської ради Загальноосвітня школа I-III ступенів №2 ім. Т. Г. Шевченка

Н.В.Гой

ПОСІБНИК ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ

Н.В. Гой

Зимуючі птахи Хмельниччини ПОСІБНИК ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ

Кам’янець-Подільський 2014 2

Рецензент: Карвацька І. М – заступник директора з навчальної роботи Автор: Гой Н.В – учитель біології Гой Н. В. Зимуючі птахи Хмельниччини: посібник для вчителя. Кам’янець-Подільський, 2014. – 43 c.

У посібнику міститься матеріал для ознайомлення з видовим різноманіттям зимуючих птахів Хмельниччини, надання учням знань з біології птахів, аспектів їх підгодівлі. Цей матеріал допоможе вчителеві у підготовці до уроку, проведенні нестандартних уроків, позакласних заходів з біології, сприятиме формуванню навичок дбайливого ставлення до птахів, проводити широку просвітницьку роботу та практичні дії з охорони та збереження орнітофауни. Посібник може бути корисний вчителям біології, екології та інших природничих наук, а також студентам та учням.

Кам’янець-Подільський, 2014 3

ВСТУП Однією з найбільш розповсюджених груп теплокровних тварин є птахи. Вона налічує близько 8600 сучасних видів, в Україні - близько 360 видів. Птахи мають дуже велике наукове, виховне й естетичне значення. Переважна більшість їх – щирі друзі людини: вони допомагають їй боротися з різними шкідниками або знищувати бур’яни. Є птахи-лікарі дерев, птахи-санітари. Вони є об'єктами наукових досліджень, моделями для вивчення біологічних процесів, чудовою прикрасою лісів, полів, лук, - невід'ємною, складовою частиною рідної природи. Серед птахів багато чудових співаків і нарешті, багато птахів просто красивих. Урбанізація та руйнівні катаклізми

значно зменшили чисельність пташиного

населення, хоча сучасна людина, як і раніше, потребує товариства пернатих друзів. Тому на сьогодні досить гостро стоїть питання охорони птахів. Охороняти треба не тільки рідкісних і зникаючих птахів, а й усіх птахів, у тому числі й тих «шкідливих», яких у минулому винищували. У природі немає так званих безумовно шкідливих птахів. Пристосовуючись до умов існування, птахи можуть вступати в тимчасові суперечності з потребами людини. Отже, вирішуючи долю тих чи інших птахів, треба враховувати всі особливості їхнього життя, переглянути всі форми взаємовідносин між ними і людьми, для того, щоб в умовах сучасного науково-технічного прогресу знайти можливість зберегти світ пернатих не тільки для нинішнього, а для майбутніх поколінь. Перша й основна умова для дійової охорони птахів - збереження в порівняно сталому стані їхніх місць гніздування і кормової бази. Друга, не менш важлива умова збереження птахів - підгодівля птахів у несприятливий час, оскільки для птахів голод - одна з основних причин загибелі взимку. Зимові та весняні снігопади, обледеніння, природні вороги призводять до загибелі великої кількості птахів. Вміло організована підгодівля сприяє не лише

виживанню птахів, а також подальшому їх закріпленню на гніздових ділянках. Підгодівлею птахів займаються всі, кому небайдужа доля птахів.

ВОРОНА

Ворона (Corvus) — рід великих чорних птахів родини воронових (Corvidae) ряду горобцеподібних (Passeriformes). Складається із близько сорока видів, поширений по всій північній півкулі. В Європі існують два підвиди ворони: Чорна ворона та Сіра ворона. Ареал чорної ворони складається з двох незв'язних частин — вона поширена на заході Європи і в Азії а у проміжку між ними живе сіра ворона. Там де зустрічається два види ворон можливі змішування. Нащадки змішаних пар мають більше чорного забарвлення ніж у звичайної сірої ворони.

ВОРОНА СІРА

Ворона сіра, або ґава (Corvus cornix L.) — вид або підвид птахів роду ворон. Часто чорну і сіру ворон розглядають як підвиди одного виду — в цьому випадку чорну ворону називають Corvus corone corone, а сіру — Corvus corone cornix. Голова, крила і хвіст чорні, тулуб сірий. Довжина тіла біля 50 см. Живе в Центральній і Східній Європі, Західному Сибіру, на Близькому Сході. Їжа ворон дуже різноманітна: це і рослинність, і дрібні тварини, і харчові рештки. Гніздо сіра ворона будує з дрібних гілочок і прутиків, що скріпляють глиною і дерном, в розвилці товстих гілок дерев. Зсередини вистилає пір'ям, травою або вовною. Біля гнізда поводиться обережно і непомітно. Яйця синьо-зелені в темних плямах. Насиджує їх одна самиця, самець годує її в період насиджування. Через 30 днів вилуплюються пташенята, годують їх обидва батьки. ЗАГАДКИ Сива латка, чорна латка, на березі скаче. ( Ворона). ПРИКМЕТИ Ворони літають і кружляють – на мороз. Якщо взимку ворони і галки затівають « ігри» - буде відлига. П Р И С Л І В’ Я Нащо вороні великі розговори, коли вона знає своє „кра”. 6

Не літай, Вороно, у чужі хороми. Ворон, пугач – вісники нещастя, їх крик – це плач, сум.

ГОРОБЕЦЬ ХАТНІЙ

Горобе́ць ха́тній (Passer domesticus) — найпоширеніший вид роду Горобців (Passer), родини горобцевих (Passeridae). Це один із найвідоміших птахів, що живуть по сусідству із житлом людини (звідси її видова назва «хатній»). Добре пізнаваний як за зовнішнім виглядом, так і за характерним цвіріньканням. Довжина тіла 16 см, маса 23—35 г. Загальне забарвлення оперення — зверху коричнювато-буре, іржавого кольору із чорними плямами, знизу білувате або сіре. Щоки білі, вушна область блідо-сіра. Крила з жовтувато-білою поперечною смугою.Самець відрізняється від самки наявністю великої чорної плями, що охоплює підборіддя, горло, зоб і верхню частину грудей, а також темно-сірим (а не темно-бурим) верхом голови. У самки 7

голова й горло сірі, а над оком є бліда сіро-жовта смуга. Хатній горобець — супутник людини. Горобці зазвичай рідко беруть корм з руки людини Будучи синантропним видом — постійним співмешканцем людини, хатній горобець добре пристосований до життя в обстановці, що змінюється під впливом господарської діяльності людини. Хатній горобець веде осілий спосіб життя, чому

сприяють

умови

для

гніздування

рясний

корм

поселеннях

людини.Харчується в основному рослинною їжею, лише навесні частково комахами, якими також вигодовує пташенят. У раціон горобця входять насіння сільськогосподарських культур, відходи різних продуктів, які він підбирає в поселеннях людини, хлібні злаки на полях, ягоди вишні, смородина, виноград в садах, навесні пуп'янки квітів. За відсутності поблизу полів вилітає харчуватися на луги, узлісся і в степи, де збирає насіння дикорослих трав і комах. Гніздиться горобець окремими парами, але інколи і колоніями, селячись безпосередньо у житла людини або поблизу його поселень. Гнізда влаштовує в різноманітних місцях — в щілинах будов, в норах глинистих і крейдяних ярів, в стінках гнізд великих птахів (чапель, лелек, орлів), в дуплах дерев, може займати шпаківні і нори берегових ластівок. На півдні нерідко споруджує гнізда відкрито, на гілках різних дерев. Гніздо, яке пара споруджує разом, є грубою спорудою з соломинок, мочалок, сухих травинок, пір'їнок, з невеликим поглибленням посередині. Гнізда, влаштовані на гілках, великі, у вигляді неправильної кулі з товстими стінками з трав'янистих рослин і бічним входом. Хатні горобці приступають до розмноження рано. У другій половині березня птахи розбиваються на пари і приступають до спорудження гнізд, відкладання яєць відбувається в квітні. Кладка складається з 4—10, частіше 5—7, білих яєць з бурими цятками і плямами, насиджування яких займає 11—13 днів. Пташенят вигодовують самець і самка, переважно комахами. Через 10 днів після вилуплення (у середній смузі в кінці травня — початку червня) пташенята вилітають з гнізда.

ЗАГАДКИ 1.Маленький, сіренький на соняшник сів, надзьобався добре, й далі полетів. (Горобець). 2. Із сонечком разом встає пташеня! Цвірінькає, стрибає, шука черв’ячка. Хто відгадає, той молодець. Сіренька пташка – це … . (Горобець). ПРИКМЕТИ Горобці дружно цвірінькають – на відлигу. ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИ 1. Не моє просо, не мої горобці – не буду й відганяти. 2. Якщо не маєш співця – послухаєш й горобця. 3. Хоч би як високо не злетів горобець – орлом не стане. ЛЕГЕНДА ГОРОБЦІ. Коли розіп’яли Господа, то на хресті Його сіло двоє горобців – червоний та сірий. Червоний гукав: «Помер, помер!» А сірий: « Жив, жив!» Тоді один з вояків ударив Спасителя списом у бік. За це Господь прокляв горобців, не благословив їхню їжу і спутав їх, щоб вони не ходили по землі, а стрибали.

ГОРЛИЦЯ

Горлиця звичайна (лат. Streptopelia turtur) — вид птахів з родини голубових (Columbidae). Звичайна горлиця досягає розмірів від 26 до 29 см і важить близько 300 г. Верхня сторона цього стрункого птаха забарвлена в червоно-коричневий і чорний колір. З боків вона чорно-біла, а нижня сторона біла, груди забарвлені в червоний відтінок. Самці і самки виглядають однаково. Звук, що видається звичайною горлицею, звучить як «Турре-Турре». Цей птах з травня по вересень зустрічається в листяних лісах і парках майже по всій Європі. Зиму звичайна горлиця проводить полях, лісах і поблизу жител людей. Звичайна горлиця харчується насінням і частинами рослин. Їжу вона шукає на полях та інших відкритих просторах. Період спаровування і висиджування яєць триває від травня до серпня. Самка відкладає в заховане в кущах або на деревах гніздо по два білих яйця. Гніздо споруджується з дрібних гілочок і листя. Насиджування яєць триває близько 18 днів. Пташенята, що вилупилися, вже через кілька днів починають літати. Вони забарвлені в сіро-коричневий колір і ще не мають чорно-білого візерунка на шиї. ПРИКМЕТИ 1. Голуби воркують – тепло віщують 2. Рано линяють голуби – на ранні приморозки і холодну зиму. 3. Розворкувались голуби – буде хороша погода. 10

4. Голуб (пара голубів) – символ вірної любові, злагоди.

ГРАК

Грак (лат. Corvus frugilegus) — широко поширений у Євразії птах роду ворона (Corvus). Довжина тулуба 45—47 см. Пір'я чорне з фіолетовим блиском, чорні ноги, довгий дзьоб. У дорослих птахів основа дзьобу гола та світліша його кінцівки; у молодих птахів пір'я в основі дзьоба є, але біля шести місяців життя воно випадає. Вага грака 380 — 520 г, розмах крил 81 — 99 см. Довжина крила — 28 см, хвоста — 13 см. Статевого диморфізму нема. Живуть граки до 20 років. Граки живляться тваринною та рослинною їжею, проте головним чином здобувають хробаків та личинок комах. Їх граки знаходять на землі або виколупують дзьобом. Саме тому граки часто тримаються на зораних полях. У містах птахи живляться харчовими відходами, тому часто залишаються на зиму. Грак є корисним птахом для сільського господарства, бо знищує багато комахшкідників та іноді мишеподібних гризунів. Граки будують багаторічні гнізда на високих деревах. Часто утворюють колонії з десятків і сотен гнізд. Іноді граки тримаються групами з іншими вороновими. У степу можуть будувати гнізда невисоко від землі, у містах — на опорах ліній електропередач. Будувати нові або ремонтувати старі гнізда граки починають 11

наприкінці березня, холодною весною — пізніше. На початку квітня самиця відкладає 3 — 5 зеленуватих з крапинками яєць розмірами 29×40 мм. Після 18 — 20 діб висиджування вилупляються сліпі та голі граченята. Самиця сидить з ними три тижні, весь цей час самець годує і самку, і пташенят. Оперення формується до 32 — 33 діб віку. Граки разом з іншими представниками ряду воронових мають розумові можливості, вищі не тільки серед птахів, а й усіх тварин. Багаточисельні спостереження доводять, що граки керуються не тільки інстинктами, а й інтелектом. Розум птахи виявляють у розумінні деяких фізичних процесів та умінні рахувати кількість речей. Так, в одному з досліджень граки не могли дістатится до хробака, який плавав у вузькій високій склянці з водою. Її неможливо було перекинути, тому птахи здогадалися кидати камінці у склянку. Граки швидко зрозуміли, що чим більші камінці будуть у воді, тим швидше підійметься її рівень. ЗАГАДКИ Дорога ще розлога, а на дубі – ярмарок. ( Граки на дереві). ПРИКМЕТИ 1. Граки рано прилетіли – на теплу весну. 2. Весною грак прилетів – через місяць сніг зійде. 3. Граки зграями з криком в’ються над гніздами, то сядуть, то знову злетять – погода зміниться. ГРАЧАТА ГОЙДАЮТЬСЯ Гойдає вітер на гіллі Грачині гнізда з хмизу: Немов колисочки малі Розвішані по лісу. А в тих колисочках, на дні, Грачата – діти голосні, Іще без пір’я, голі, Коли б не впали долі! 12

Та вітер, хоч і з пустунів, Не обірве гніздечок, Усі колиски у птахів Навмисне без вервечок. І любо татові – граку І матері – грачисі, Що їхні діти в холодку Гойдаються у лісі.

ДЯТЕЛ

Дятел великий строкатий, або дятел звичайний (Dendrocopos major) — птах, досить великий і один із найвідоміших представників родини Дятлових. Населяє 13

найрізноманітніші лісові ландшафти, причому майже скрізь є звичайним, численним видом. Нерідко селиться в межах населених пунктів — у старих садах, парках, на кладовищах. Як правило, веде осілий спосіб життя і лише на північній периферії ареалу в несприятливі в кормовому відношенні роки здійснює масові кочівлі-інвазії в сусідні регіони. Дятел відіграє важливу роль в екосистемах лісу, залишаючи видовбані їм дупла для інших дрібних птахів, таких як синиць і мухоловок. Крім того, він у великій кількості поїдає лісових шкідників — попелиць, гусениць метеликів і комах, які живляться деревиною — вусачів, златок, короїдів, мурах і багатьох інших . Якщо навесні та влітку основу раціону складають тваринні корми, то восени і взимку птах переключається на рослинну їжу. У лісах з хвойними породами дерев їх основний корм — насіння сосни, ялини і модрини. Для довбання шишок використовується «кузня», спеціально відведене місце — розвилка дерева, щілина в корі або отвір, пророблений дятлом, в який вставляється шишка. Сезон розмноження з кінця березня по червень. Будівництву гнізда передує гучна демонстративна поведінка птахів, супроводжувана криками, «барабанним» дробом і шлюбними іграми. У кладці зазвичай 5—7 блискучих білих яєць. Насиджують по черзі обидві птахи близько двох тижнів. Пташенят спочатку не чутно, але ближче до вильоту вони стають галасливими і висовуються з гнізда. Виліт молодих у червні у віці близько 3 тижнів.

ЗАГАДКИ 1. В’ється, стука молоток, поправляє нам садок. ( Дятел). 2. Вірно людям я служу, Їм дерева стережу. Дзьоб міцний і гострий маю, Шкідників ним лобуваю.

(Дятел).

СИНИЦЯ ВЕЛИКА 14

Сини́ця вели́ка (Parus major) — cпина зелена, надхвістя сіре. На голові чорна «шапочка». Білі «щоки» облямовані чорним. Низ жовтий, із широкою (у самців) чорною смугою посередині. Крила й хвіст блакитно-сірі з бурим. Поширена по всій Україні. Великі синиці не відлітають узимку, а мандрують разом з , іншими птахами недалеко від місць гніздування в пошуках їжі. Уже в березні вони починають паруватися і будувати собі гнізда, а в квітні відкладають яйця. Гнізда великих синиць завжди знаходяться у закритих місцях – у дуплі, щілині будівель тощо. Гніздо синиця вимощує дуже старанно – мохом, шерстю, пір’ям, кінським волосом і заповнює майже всю порожнину дупла. Яєць великі синиці відкладають – 9-10, а іноді й більше і висиджують пташенят два рази на літо. Живляться великі синиці різноманітною їжею – і рослинною і тваринною, особливо взимку, у голодний для птахів час. У літній період, під час розмноження, вони переходять майже виключно на комах і поїдають їх надзвичайно багато. Великі синиці знищують і взимку комах, чим приносять садівництву й лісовому господарству величезну користь. Вони знищують різних шовкопрядів, золотогузку, п’ядунів, жуків, клопів, вибираючи їх звідусіль. Ніде комаха не може сховатись від гострого зору синички. Великих синиць дуже легко приваблювати в сади, парки, лісові масиви. Для цього треба організувати взимку підгодівлю, що дуже легко, бо синиці зовсім не вибагливі щодо їжі. 15

ЗАГАДКИ 1. Пташка невеличка, в неї білі щічки, Сірі лапки, чорна шапка, Фартушок жовтенький, Голосок тоненький. Ця пташка невеличка називається … . (Синичка). ПРИКМЕТИ 1. Синичка в березні заспівала – весняне тепло ворожить. 2. Синичка починає зранку пищати – чекай вночі морозу.

СИЧ ХАТНІЙ

Сич хатній (Athene noctua) — птах родини совові (Strigidae). В Україні звичайний осілий птах усіх зон. Дрібна сова, за розмірами подібна до дроздачикотня (Turdus pilaris) з великою приплюснутою головою. Через приплюснуту голову дзьоб та очі здаються великими. Райдужна оболонка очей жовта, зіниці чорні. Дзьоб жовтий. Під дзьобом достатньо довга і широка біла смуга. Лицевий диск не виражений і зливається з шиєю. Довкола очей світлі круги, іноді з доволі чіткими валиками між очима, з білих пер'їн у вигляді вертикальних брів в формі півмісяця. Загальний тон забарвлення бурий або сіро-бурий. На голові світлі продовгуваті плями. На спинній стороні круглясті білі плями. На грудях і черевці коричневі або бурі видовжені плями. Низ крила білий. На хвості 4 широкі смуги. Пальці оперені до середини або на третину. Довжина тіла 23—27,5 ом, вага 150190 г. Самки на 30 - 40 грам більші за самців, однак забарвлені так само. Гніздиться в степовій і лісостеповій зонах, місцями проникаючи в південні райони лісової зони. В Європейській частині пов'язаний, в більшості випадків, з урбанізованими територіями і людськими будівлями, в Азіатській частині - з природними гірсько-степовими біотопами. Гніздиться у дуплах дерев, порожнинах будинків, скель тощо. Часто зустрічається у населених пунктах. Корисний птах (живиться переважно мишами). ПРИКМЕТИ Сичі кричать перед дощем. П Р И С Л І В’ Я Т А П Р И К А З К И Надувся, як сич на негоду.

СНІГУРІ

Снігу́р (Pyrrhula pyrrhula L.) — птах ряду горобцеподібних, родини в'юркових. Довжина тіла 15 — 19 см, вага 32 — 34 г. В Україні — звичайний осілий птах Карпат і зимуючий усієї території. Взимку живиться ягодами, бруньками і насінням деревних порід. Забарвлення самця до першої зимової ліньки темнокоричневий з чорним хвостом і крилами. Забарвлення самки — голубувато-сіра зверху, з чорною шапочкою, крилами та хвостом, білим надхвістям та смугою на крилі. Дуже гарна особливість цього птаха у тому, що вона має розовуваточервону гордо випираючу грудку, за що його впізнають майже всі хоч трохи знайомі з птахами люди. Усю осінь і зиму снігурі тримаються зграйками. У снігурів панує матріархат, тобто самці підкоряються самкам. Птахи дуже рідко б'ються, але часто погрожують один одному широко розкритим дзьобом та злим шипінням. Ближче до весни починаються наполегливі залицяння самців. Снігурі розташовують свої гнізда на густих горизонтальних гілках, частіше подалі від стовбура на висоті від 2 до 5 метрів. Гнізда птахи виготовляють із щільно переплетених тонких ялинових гілок та іншого сухого гілля та вистеляється рослинним матеріалом з невеликою кількістю шерсті та пір'я. Гнізда класичні, чашоподібні. Зазвичай кладка становить 4-6 невеличких яєць світло-блакитного відтінку з рисками, плямами та крапками темних кольорів. Яйця висиджує тільки самка упродовж 13-15 днів, а малюків годують рослинною їжею, і тільки іноді, з неуважності, комахами. За сприятливих умов пара за сезон вигодовує 2 виводки. Покинувши гніздо, молоді птахи утворюють пари, при чому не рідко одностатеві, 18

та засвоюють поведінкові навички. Снігурі тримаються парами навіть взимку, коли холод і брак їжі примушує їх збиватися в зграйки. ЗАГАДКИ 1. Усі в блакитнім піджачку, рожевій сорочці. У нас зимою по саду гуляють, як гості. (Снігурі). ПРИКМЕТИ 1. Снігурі туляться до оселі – на великий снігопад. 2. Снігур зимою співає – на сніг, хуртовину. 3. Снігурі прилетіли в грудні – зима буде сувора. ЛЕГЕНДА Одна сіренька пташка слідкувала поглядом за тим, що діялося... Їм не досить того, що розп’яли трьох нещасних людей на хресті, вони ще одному з них поклали на голову терновий вінець. Он колючки подряпали йому чоло, і кров тече з рани. Вона підлетіла зовсім близько до нього і витягла дзьобом одну колючку, що вп’ялася мученику в чоло. Краплини крові впали їй на груди, кров розпливлась, і почервоніло все пір’ячко в неї на грудях. А розп’ятий розтулив уста і стиха промовив: „Милосердям своїм ти здобула те, чого твої предки бажали від самого створення світу”. І коли її діти повиростали – у них пір’ячко теж було червоне на грудях, воно червоне у всіх СНІГУРІВ. СНІГУР Рід наш, друзі, не з добра Взяв наймення Снігура – Крихти їжі на бігу Ми шукаємо в саду. Та бува це не завжди: Не знайшов – то й так сиди. Тільки як воно сидіть – Ще примерзнемо, глядіть. Краще стриб, і стриб, і стриб – 19

Може їжі знайшли б.

СОВА СІРА

Cова́ сі́ра, (Strix aluco) птах родини Совові (Strigidae). Довжина 41 — 66 см, вага — 450 — 1 200 г. Корисний птах (знищує мишовидних гризунів). В Україні звичайний осілий птах Полісся, Лісостепу, Криму й Карпат. Птах середніх розмірів, приблизно з ворону сіру з короткими крилами і коротким заокругленим хвостом. На голові 2 широкі продовгуваті смуги білого забарвлення з рябизною. Лицевий диск, як у сови довгохвостої, не обмежений і вгадується лише по структурі оперення або ж обмежений темною смугою. Очі доволі великі, чорні. Між очей над дзьобом валики з білого пір'я у вигляді півмісяців. Дзьоб сірий. Забарвлення буває сірим і рудим. У птахів сірого забарвлення спина буросіра, значно темніша ніж груди. На грудях великі продовгуваті темно-бурі або чорні плями, перекреслені тонкими поперечними штрихами.. На плечах, як правило, білі плями. У природі відрізняються від інших сов розмірами, великою крутою головою без «вушок». Пухові пташенята в першому вбранні білі з вохристим відтінком на спині. Довкола очей круглі сіруваті плями. Забарвлення голови світліше ніж забарвлення грудей. Крик самця у шлюбний період: «ху-хухуу». Крик самки: «кувіі-кувітт»; біля гнізда «век-век». 20

Живляться мишовидними гризунами, рідше — комахами, птахами та жабами. Гніздовий період починається рано. На початку березня. Сова сіра в більшості випадків влаштовує гнізда в природних дуплах старих лип, дубів, тополь, берез, верб і осик. У карстових і гірських районах гніздиться в глибоких нішах і тріщинах скельних оголень бортів карстових ям, річкових долин. Дещо рідше гніздиться в людських спорудах: на горищах будинків, в дахах церков. Власного гнізда не робить, відкладаючи яйця на існуючий субстрат. Повна кладка 2-6 (частіше 3 — 5) білих яєць, в кінці березня — на початку квітня. Насиджує самка 30 днів. Пташенята стають дорослими через 35-40 днів. ЗАГАДКИ 1. Вдень сліпа, а вночі зряча, мишей ловить, а не кіт. (Сова). 2. Що воно за дивна птиця? Світла денного боїться… Дзьоб гачком, великі очі, І не спиться їй щоночі. Ху – ха – ха! – кричить вона. Відгадали? Ні? …. (Сова). П Р И С Л І В’ Я Не бачить сова, яка сама. Видно сокола за польотом, а сову - за поглядом. ЛЕГЕНДА СОВА. Було це дуже давно. Жила собі на околиці села бідна вдова. І було у неї два сини. Сильними і красивими виросли хлопці. А ще вони любили працювати і допомагали вони своїй матусі, як тільки могли. Раділа мама своєму щастю і довго ночами молила Бога послати добру долю її синам. Але на землю прийшла біда. Татарська орда напала на наш край. Не минуло лихо і цього села. Палали хати і дерева. Усюди було чути стогін, лежали вбиті односельчани. Помандрували на татарські базари сільські красуні, дужі молодиці 21

і маленькі діти. Біда погнала у неволю і вдовиних синів. І коли на село впала ніч, із напівзгорілої хати вийшла вдова. Заридала – заплакала вона і пішла шукати поміж мертвих своїх синів. Але їх там не було. І тоді пішла вона за татарами. Вдень ховалась по темних місцях, остерігаючись чужинців, а ночами йшла за синочками. У зірок просила сили, землю цілувала, бо по ній ступали її ноги. Сили залишали вдову, і падала вона неживою на дорогу, і вставала і далі йшла за синами. Небо, побачивши цю тугу сивої жінки – матері, перетворило її у птаха. Совою стала вона. І тепер ночами літає безшумно, кричить і просить обізватися своїх дітей, і не заспокоїться, поки їх не знайде.

СОЙКА

Сойка – родина Воронові Garrulus glandarius. Сойка – птах з красивим оперенням. На чорних крилах є яскраві, чорно-блакитні „люстерка" і білі плями. На голові під час тривоги помітний маленький чубок. Цей птах часто зустрічається в Європі. Довжина: 34 см.,маса: 140-190 г. В залежності від пори року сойка шукає їжу на землі або на деревах. На поверхні землі вона відшуковує собі павуків, черв'яків і дрібних гризунів. На деревах птах охоче поїдає жолуді, горіхи, а також яйця і навіть пташенят інших птахів. Восени основна їжа сойки - це жолуді. Кожен птах щороку збирає декілька тисяч жолудів, деякі з них ретельно закопуючи в землю. Сойки ховають жолуді у грунті, неглибоко. Вони вигрібають лапками невеличку ямку, кладуть у неї жолудь і засипають землею, гілочками та листям. Сойки також роблять запаси з горіхів, шишок буків і ягід. Навесні і влітку птахи харчуються комахами: хрущами, жуками-вусанями, довгоносиками, листогризами. З дрібних тварин сойки поїдають гризунів, ящірок, жаб, дрібних птахів, ласуючи також і їхніми яйцями. Сойка - це полохливий птах, якого в лісі легше почути, ніж побачити. Мешкає сойка в лісах. Поза періодом гніздування цей птах віддає перевагу дубовим гаям. В деяких регіонах сойка є перелітним птахом. У польоті її важко переплутати з іншими птахами. Впізнати сойку можна по білому пір'ю з внутрішнього боку хвоста, чорному хвосту, чорно-блакитному „люстерку" і білим плямам на крилах. На невеликі відстані сойка літає стрімко і жваво. У цього птаха є цікава звичка він сідає на мурашник і дозволяє мурашкам „проходжатися" у своєму оперенні. Мурашки при цьому виділяють мурашину кислоту, яка просочується у пір'їни птаха. Таким чином сойці вдається позбавлятися від різних паразитів. Гніздовий період у сойок триває з квітня по червень і супроводжується складним ритуалом. З настанням перших весняних днів вони створюють пари і незабаром беруться до спорудження гнізд. Гніздо зазвичай будується на території невеликої ділянки, яку птахи охороняють від інших представників виду. Цю територію вони населяють протягом декількох років. Птахи разом будують маленьке плоске 23

гніздо, добре приховане серед гілля дерева. Знаходиться воно недалеко від стовбура. Гніздо складається з гілочок і стеблинок трав і вистелене сухою травою. Наприкінці квітня самка відкладає від 4 до 7 блідо-зеленуватих або жовтуватих з коричневими цятками яєць. їх по черзі насиджують самка і самець. Пташенята викльовуються через 16-17 днів. У гнізді вони залишаються протягом 19-20 днів, а потім літають разом з батьками або ж об'єднуються у великі зграї разом з іншими сойками. Сойки живуть у змішаних, листяних і хвойних лісах, а на відкритих просторах лише там, і де є вдосталь дерев, що ростуть окремо. Їх можна зустріти поблизу міст, але завжди тільки в тих місцях, де є дерева, особливо дуби. У густому лісі про присутність сойки свідчать гучні крики „ра-ах-рра-ах". Її важко переплутати з іншим птахом, завдяки характерному забарвленню пір'я і чорно-блакитному „люстерку". Сойка дуже полохлива, тому зазвичай вдається побачити тільки її хвіст, коли вона вже відлітає. ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО... o

Багато мисливців стріляють в сойок при кожній нагоді, оскільки вважають їх шкідниками, які поїдають пташенят і яйця птахів, що гніздуються на землі.

Сойка дуже добре наслідує різним звукам. До її репертуару входять собачий гавкіт, козяче бекання, тощо.

Сойки знаходять свої запаси і взимку, часто під шаром снігу або листя. З жолудів, які вони не знаходять, виростають дерева, тому кажуть, що сойки „насаджують ліси". ЗАГАДКИ

По гілках літає бойко З різким криком….(Сойка). ПРИКМЕТИ 24

Якщо сойки зграями летять із лісу,буде голод або мор.

СОРОКА

Сорока (Pica pica L.), птах родини воронових. Довжина тіла 45-50 см, маса 150250 г, розмах крил 55—58 см. В Україні звичайний осілий птах на всій території. В сороки своєрідне забарвлення пір'я. Голова, шия, спина, горло, воло і верхня частина грудей блискучо-чорні, на голові та спині із зеленим відливом; плечі і більш-менш виразна, часто лише ледве позначена поперечна смуга на спині та нижній частині тіла білого кольору; махові пера сині, зовнішній їхній край зелений, покривні пера великих махових пер теж зелені, зсередини махові пера здебільшого білі і лише на кінці темні. Завдяки білим плямам на боках птах дістав народну назву – сорока-білобока). Птах досить поширений у Європі й Азії. Найулюбленіше його місцеперебування — польові гаї, узлісся і сади; високих гір, безлісих рівнин і великих лісів він уникає. Сорока охоче селиться поряд із людиною і там, де її не чіпають, стає надзвичайно довірливою, або, вірніше, настирливою. Живуть птахи постійними парами, які зберігаються і взимку. Живиться сорока різноманітними комахами, а також зерном диких трав та злакових культур. Проте там, де сорок багато, вони шкодять, знищують багато пташенят як диких, так і свійських птахів. Сорока – обережний птах. У разі небезпеки починає стрекотати, попереджаючи інших пташок. Гнізда сороки влаштовують на верхівках високих дерев, рідше в низьких 25

кущах, з жорстких гілок, колючок, глини і листя; кладуть 7—8 яєць, поцяткованих бурими цяточками на зеленому тлі. Пташенят батьки вигодовують комахами, равликами і черв’яками. Коли пташенята підростають, сорока починає полювати за мишовидними гризунами та комахами і знову стає корисним птахом. Гнізда сорок, так само як і ворон, охоче займають сови та інші птахи. Цим сорока сприяє їх принаджуванню у лісосмуги. ЗАГАДКИ Біла латка, чорна латка по дереву скаче. ( Сорока). П Р И С Л І В’ Я Дружні сороки, та й орла заклюють.

СОРОКОПУД СІРИЙ

Сорокопуд сірий (Lanius excubitor) — птах родини Сорокопудові (Laniidae) ряду Горобцеподібні (Passeriformes), один з 4 видів роду у фауні України. 26

В Україні — рідкісний гніздовий, небагаточисельний під час сезонних кочівель та взимку.Зверху сірий, на голові чорна смуга, яка проходить через очі; низ білий, з сірим відтінком; крила та хвіст чорні, на крилі біла пляма. У молодих птахів верх з бурим відтінком, низ з хвилеподібною темною строкатістю; дзьоб буруватий, на кінці темний. Загальна довжина тіла — близько 240 мм, маса тіла — 57-80 г. Гніздовий ареал охоплює Північну Америку, Азію, Європу та Північну Африку. Через територію України проходить південна межа гніздового ареалу. Гніздиться в усіх поліських (Волинська, Рівненська, Житомирська Київська,Чернігівська і Сумська) та прикарпатських областях ( Львівська, Івано - Франківська, Чернівецька і Закарпатська), а також на Хмельниччині та Вінниччині. В осінньо-зимовий період трапляється на всій території України. Період гніздування квітень — липень. Найоптимальнішими для гніздування є зволожені біотопи(болота, луки), де є масиви чагарників чи окремі кущі. Гніздиться також на великих лісових галявинах, згарищах, лісосіках, узліссі. Гнізда влаштовує на кущах чи невеличких деревах. У кладці зазвичай 5– 7 яєць, рідше 8–9. Інкубація триває близько 15 діб. Пташенята залишають гніздо у віці 19–20 днів, а стають самостійними ще через 2 тижні. Перші молоді льотні птахи трапляються вже в середині червня. Основу живлення складають великі комахи, ящірки, дрібні птахи, мишоподібні гризуни. Осіло-кочовий вид. Восени та взимку частина птахів переміщується в південному напрямку, досягаючи південних областей України. Кочівлі тривають протягом жовтня — березня. Має несприятливий охоронний статус в Європі. Включено до Бернської конвенції. Занесено до Червоної книги України (1994, 2009). Для збереження виду необхідно посилити контроль за незаконним відстрілом у мисливський сезон.

КУРІПКА СІРА

Сіра куріпка (Perdix perdix) — широко поширений вид з роду куріпок Це цінний мисливський птах родини фазанових ряду куриних. Довжина тіла до 30 см, масою до 0,5 кг. В Україні осілий птах всіх областей, окрім Карпат і суцільних лісових масивів Полісся. Вони оселяються в заростях на полях, в лозах по берегах річок та меліоративних каналів, на узліссях і великих прогалинах в лісових масивах, в чагарниках по краях полів. Гніздо влаштовують на землі під кущиком. Кладка на середину травня може складатись з 22-х яєць однотонного вохристого кольору. Дорослі особи живляться переважно насінням бур’янів, а в літній період комахами. Взимку птахи харчуються бруньками лози, сходами озимини та інших рослин. Суттєву частку раціону складають насіння бур'янів, ягоди глоду, терну, горобини. Під час снігових, морозних зим птахи страждають від голоду і гинуть у великих кількостях. Значну шкоду їм завдають бродячі коти та собаки. В період насиджування яєць та вигодовування пташенят суттєву небезпеку становлять сірі ворони. Птахи, потривожені людиною чи твариною, злітають у повітря і здатні пролетіти невисоко над землею від кількох десятків метрів, аж до півкілометра. Після посадки птахи не лишаються на місці, а продовжують рух бігом у вигідному напрямку.

ПУГАЧ 28

Самець

самка

Пугач (Bubo bubo), птах з родини Совові (Strigidae). Один з 13-ти видів роду, єдиний вид роду у фауні України. В Україні осілий птах.Одна з найбільших сов, яка поступається у розмірах лише рибному пугачу. Легко розпізнається за своїми розмірами, темному дзьобу, опереним до кігтів лапами та пір'євими «вушками», які нахилені назовні. У дорослого птаха верх темно-бурий з жовтуватими і білуватими плямами, низ вохристий з темно-бурими широкими поздовжніми рисками. Молодий птах має подібне забарвлення. Має загальну довжину 62—72 см, з размахом крил 150—180 см, при довжині крил 41—52 см, важить 2,1—3,2 кг. Очі великі круглої форми з чорними зіницями. На території України номінативний підвид B. bubo заселяє північні і західні райони, а південний — руський B. b. interpositus — схід країни (переважно Луганську обл.). Європейська популяція виду оцінюється у 19—38 тис. пар. В Україні налічують близько 200 пар, з них не менше 110 пар на сході країни. Приблизно на половині постійних гніздових ділянок розмноження не спостерігається, можливо, через те, що один з птахів пари гине. На чисельність негативно впливають переслідування людиною, розлякування самок на ранніх стадіях насиджування (кидають кладку), загибель на ЛЕП. Осілий птах. Активний у сутінках і вночі. Токування відбувається наприкінці зими. Гніздиться по глухих ярах, берегових урвищах, скельних виходах, рідше в лісах і на болотах. Яйця відкладає в кінці лютого — на початку березня. Гнізда влаштовує на глухих ділянках лісів, байраків чи скельних виходів на землі в 29

нішах, на виступах або під коріннями дерев і чагарників. У кладці 2—5 (частіше 3 яйця). Насиджує самка 33—35 діб. Пташенята у першому пуховому вбранні мають біле забарвлення. Пташенята виходять з гнізд вже у травні, літати починають лише у другій половині червня. Спектр живлення пугача дуже різноманітний, переважають птахи, дрібні гризуни та їжаки. Включено до Червоної книги України (1994, 2009) (статус — рідкісний), до Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES), Бернської

конвенцій. В Україні охороняється на гніздуванні в

Карпатському та Поліському заповідниках. Для збереження виду необхідно посилити контроль за незаконним відстрілом у мисливський сезон. П Р И С Л І В’ Я Ніхто не знає, лиш пугач і сова та людей півсела.

Цілі: розширити і закріпити знання учнів про птахів, їхню поведінку і спосіб життя, про роль і місце у природі, про значення у житті людини й у природі; поглибити знання учнів про зимуючих птахів нашої місцевості, екологічні зв’язки між ними та навколишнім середовищем; розвивати інтерес, спостережливість; навчити правил поведінки в природі, учити замислюватися над наслідками своїх дій; виховувати в дітей дбайливе ставлення до пернатих друзів, любов і милосердя до всього живого на землі, розвивати логічне мислення. Обладнання: малюнки про птахів, гнізда птахів, пташині будиночки, плакати з написами: - Птахи – частина природи, без яких її врода була б неповною; - Птахи – наші друзі; 30

- Птахи – вірні наші помічники, захисники лісів, полів, садів від шкідників і гризунів; - Охороняй і бережи пташину, піклуйсь про неї і допоможи їй у важку хвилину. 1 ведучий: Вітер січе в обличчя. Намело снігу. Нам тепло в оселях, затишно. А як почувають себе пернаті друзі, що зимують у нас? Важкувато їм, бідним вижити у скрутні зимові місяці. І сьогодні ми зібралися для того, щоб більше дізнатись про зимуючих птахів тому, що велику користь приносять вони , знищуючи гризунів, шкідливих комах. 2 ведучий: Назвіть пташок, які не відлітають у теплі краї, а зостаються зимувати вдома? Чим корисні ці птахи? 1 учень: Любий друже мій, юннате, Уявляєш, скільки птах Може з’їсти, поїдати Гризунів,червів, комах? 2 учень: То ж птахи із нами в спілці, Поля й саду сторожі Сови, дятли і синиці, Щегли, сойки, снігурі. 3 учень: То ж як стрінеш непутящих Що біжать поза двором Видирати гнізда в хащах – Ти одразу присором. Не лякайте, друзі,пташок! Хай вони навкруг літають, Крила їх в промінні сонця, Наче райдуга нам сяють. 4 учень: Між дорослих і малечі Пташка бачить все навкруг Дружно сяде вам на плечі, 31

Якщо ви їй справжній друг. 5 учень: Тих, у кого є годівнички, В кого є пташки в дворі, Не кусають того мухи І прокляті комарі. 6 учень: Бо пташки працюють ревно Поїдаючи комах, І до вечора в них, певно, Аж оскома на зубах . 2 ведучий:Отже, пташок треба охороняти і допомагати їм прогодуватися взимку. Перший закон про охорону птахів був виданий у 1328 році Людвігом Баварським, в якому говориться: "Тяжкий штраф чекає на того, хто впіймає синицю - кропіткого ловця комах. Порушник закону повинен: -заплатити королівську подать у розмірі 60 шилінгів; -віддати красиву руду курку і 12 курчат, як відшкодування.'' 1ведучий: Настав час послухати повідомлення про пташок, що зимують у наших лісах.(Діти розповідають про пташок в костюмах) Дятел Відгадайте діти хто Має носик - долото? Ним комах з кори виймає Про здоров'я лісу дбає ( дятел.) Дятли - осілі птахи лишаються в нас протягом цілого року. Та іноді, шукаючи їжі, досить далеко мандрують, приєднуючись до зграї дрібних комахоїдних птахів. Живляться дятли комахами серед яких переважають шкідники лісу та саду. Вони належать до групи корисних птахів. Гнізда дятли мостять у дуплах дерев, що їх вони видовбують своїм міцним дзьобом. Яйця білі, блискучі. Пташенята народжуються голими й сліпими. Триста разів на день дятел приносить своїм дітям дорослих комах і їх личинки. Через місяць дорослі пташенята покидають 32

гніздо. Існують такі види дятлів: зелений дятел, сивий дятел, строкатий дятел, білоспинний дятел і малий дятел. А зараз відгадайте, яку довжину має язик дятла? ( 14 см.) Чи знаєте ви, чому дятли роблять дупла в сухих мертвих деревах? Тому що теплопровідність сухої деревини незначна і гніздо взимку не так швидко охолоджується, а влітку не перегрівається. Чи болить голова у дятла? Ні. У цих птахів між дзьобом і кістками черепа є спеціальна хрящова тканина, яка зменшує силу ударів, що впливають на головний мозок. Хто тут стука - тук та тук? Дятел, лісу добрий друг! Ловить дятел для обіду Вусача і короїда. В дятловій кузні Гаряча пора, Дятлова кузня стоїть край двора Дятел невтомно працює щодня, Так роботяща у нього рідня. Вчився він змалку так працювать, Щоб шкідників з-під кори добувать. Синиця Пташка невеличка, В неї білі щічки, Сірі лапки, чорна шапка, Фартушок жовтенький. Любить їсти з годівнички, Називається... ( синичка.) Синиць знають всі. Птахи це лісові, які завжди з першими приморозками прилітають до людських осель. Як ви думаєте, чому? Тому що в лісі не вистачає бідолашним птахам їжі. Синиці добре пам'ятають місце, де їх годували минулої 33

зими і повертаються туди не самі, а із своїми малюками. Існує декілька видів синиць: чубата синиця, чорна синиця, голуба синиця, велика синиця та інші. Гніздяться синиці в хвойних лісах. Повні кладки з 5 - 8 яєць. Виводять пташенят два рази на літо. Перша кладка в квітні, друга в червні. Синиці дуже кмітливі пташки. Якщо всередину пляшки, на нитці підвісити шматочок сала, синичка спочатку спробує склювати його через скло, а потім сяде на горлечко пляшки і буде витягувати нитку дзьобом, притримуючи лапкою, аж поки не добереться до сала. В морозяні ночі зграйки синиць залазять у дупла, щілини будівель і сплять, тісно притулившись одна до одної, утворюючи пухнасту кулю, із якої стирчать хвостики. Така ночівля допомагає синичкам зберегти тепло. Переживши зиму біля людей, весною повертаються назад до лісу. Наше завдання - допомогти вижити синичкам в скрутну зимову пору. А вони сторицею віддячать нам весною і влітку, поїдаючи комах-шкідників. Я сидів на лавочці надворі, Й так мене кусали комарі Ну, залазять аж за комір, хитрі. Раптом, як зависне у повітрі, Наче квітка маєво зелене – Й комаригу хвать із перед мене. Роздивився на льоту: синичка! Ах ти ж молодчина -рятівничка. Д. Білоус Сорока Має біле, як сніг, чорне, як жук, Вертиться, як біс, і повертається в ліс. Строката сорока веселої вдачі, В садку білобока навприсядки скаче. Смішні побрехеньки сорока скрекоче, Гусак молоденький гелгоче, регоче Га-га-га! Г. Бойко 34

Сорока птах середніх розмірів. Голова, шия, воло і частина грудей блискучочорні з зеленуватим металічним блиском. Живуть сороки майже по всій Євразії, а також в Північній і Південній Америці. Гніздяться по чагарниках в густих заростях. Відкладають 6-8 яєць у квітні, пташенята покидають гніздо на початку червня. Живиться сорока переважно комахами, але не відмовляється від загиблих тварин, а іноді хапає пташенят свійських птахів. У більшості випадків, шкода яку наносить сорока, не така вже й велика, в порівнянні з користю, яку вона приносить знищуючи шкідників. Гніздо сороки - це велика куляста купа гілок, складених у густих заростях, або на колючому дереві, а іноді зовсім низько над землею. Зверху має " дах " із сучків. З середини буває добре вимазане глиною з гноєм. Воістину безмежні можливості цієї пташки. Невичерпна і її літературна популярність - це століттями не старіючий персонаж казок і байок. Тому, зустрівши десь сороку, не поспішайте проминути її, придивіться до неї, прислухайтесь. Порівняйте її з відомими вам птахами, і ви зможете пересвідчитись, наскільки різноманітна і неповторна природа в різних своїх виявах. Птахи ліс оберігають Від численних черв’яків Птахи поле захищають – Нищать гусінь, гризунів Щоб не птахи, гусінь з’їла б Всі листочки на кущах, І трава не зеленіла б, Всохло б дерево в садах Шишкар -В хвойнім лісі я живу, там пісні співаю, Шишки дуже я люблю, З них зернятка маю. В лісі я ще санітар, 35

А зовуть мене...( Шишкар ) Навряд чи знайдеться ще якесь дерево, до якого так горнуться лісові мешканці, як до ялини. Полюбляють шишки звірі, а ще більше - птахи. Щоправда, більшість із них ласують смачними зернятками лише зрідка, вряди-годи, але є й такі, що й дня не можуть прожити без них. Це - шишкарі. Не важко помітити на дереві шишкарів. Особливо вирізняються на фоні темно-зеленої ялини яскраво- червоні, вогнисті самці. Побачити такого красеня у зимовому лісі - і очам своїм не повіриш: птах то сидить на гілці, чи горить новорічний ліхтарик? Таким дзьобом, як у шишкаря, не піднімеш з землі насінину, не схопиш жука чи гусінь, не піймаєш метелика. А от шишки патрати ним зручно - тільки торкнеш, а вона вже й розкрилася. Хоча пташенята шишкарів народжуються з рівними дзьобами - цим викривленням потрібно завдячити їхньому способу живлення. Життя шишкарів одноманітне, просте. Зранку до вечора лузають вони насіння, злітаючи на землю раз або двічі, щоб втамувати спрагу сніжком і знову взятися до діла. Шишкарі не завжди обробляють шишки там, де вони їх зірвали. У них є так звані їдальні. Найчастіше це великі старі ялини, які ростуть десь на галявині окремо. В лютому, березні мостять гніздечка, згодом вилуплюються пташенята пуховички. Мати майже не злітає з гнізда, їжу добуває батько. Він приносить у волі ялинове насіння і, відригнувши, передає їй. Живлячись сама, вона годує і пташенят. Це все відбувається напровесні, інколи в великий мороз і холодний вітер. Але це пташкам не страшно, тільки б були шишки, в яких в цей час достигло насіння. Птахи - наші друзі дорогі! Знаю я, і знаєш ти: Птахів треба берегти! 2 ведучий: Коли настають морози і заметілі, на допомогу лісовим мешканцям приходять люди. І нам треба подбати про пташок взимку. Вони добре їдять насіння кавунів, динь, огірків, гарбузів, соняшників, а також насіння різних бур’янів. 36

1 ведучий: Та заготовити насіння - це ще пів справи. Потрібно виготовити годівниці, за допомогою яких можна буде запропонувати корм пернатим друзям. І так, щоб його снігом не замело і дощами не змило. Учениця: Поспіши, дитино мила, Глянь на світ - навкруг: Все зима снігом покрила – І поля, і луг. Ні зігрітись у промінні, Ні знайти зерна. Ось лежить там на камінні Пташка нежива. А тут друга прилетіла, Жалібно квилить: - Поможи, дитино мила, Зиму пережить. Обережно, о дитятко, Стіл щодня змети – І ці крихти в годівничку Пташці принеси. 2 ведучий: Оголошуємо конкурс годівничок. (Учні виготовили годівнички і представили їх на конкурс. Визначаються переможці(враховується дизайн і зручність для пташок). 1 ведучий: А зараз оголошуємо пташину вікторину. Пташина вікторина 1.Який птах має найдовший язик? (дятел 14 см) 2.Чому шишкар виводить своїх пташенят взимку? (основна їжа насіння шишок) 3.Який птах витримує температуру до мінус 110 градусів С? (гусак) 4.У кого з птахів найдовший дзьоб? (лелека до 19 см) 5.Яка пташка України має найбільшу вагу? (дрофа 16кг) 6.У якого птаха найбільші крила? (беркут З м) 37

7.Який птах літає найшвидше? (сокіл-сапсан до 300км/год) 8.Яка пташка найдовше живе? (сокіл 162 роки) 9.Яєчка якої пташки найменші у світі? (колібрі)Якої найбільші? (страус) 10.Які пташки занесені до Червоної книги України? (лелека чорний, журавель сірий, дрофа, сич, стрепет, орлан-білохвіст, сокіл-сапсан) Конкурс – „Передбачення погоди”(Ведучий називає прикмети, учні кажуть, якою буде погода) 1.Горобці купаються в пилюці...(перед дощем) 2.Сова кричить - ...( на холод) 3.Ластівки літають низько над землею...(перед дощем) 4.Голуби воркують...(буде тепло) 5.Горобці дружно цвірінькають...(на відлигу) 6.Гусак ногу піднімає...(на холод) 7.Солов’ї співають всю ніч...(до сухої погоди) 8.Кури рано на сідало сідають...(на мороз) Конкурс – „Розгадай”(Розгадати ребуси)

40 А ; ***УР;

;

Р;

Дятел. Як у вас весело сьогодні на святі. Тоді я хочу загадати вам загадки. 1.Двічі родиться, а раз умирає. (Птах) 2.Без рук, без сокири, а зроблена хатина.(Гніздо) 3.Шило-вило мотовило, попід небеса в’ється, влітку співає, на зиму нас покидає. (Ластівка) 4.Маленький хлопчик у сірій свитинці, по дворах стрибає, крихти збирає. (Горобець) 5.Не людина, а живе в хатці. (Шпак) 38

6.В’ється, стука молоток, поправляє нам садок. (Дятел) 7.Вдень сліпа, а вночі зряча, мишей ловить, а не кіт. (Сова) 1 ведучий. Як бачите, нелегко доводиться птахам узимку. Багато з них гине не тільки від холоду, а й від голоду. А тому-то й повинні прийти їм на допомогу люди. Дуже люблять птахи ласувати розчавленим насінням соняшника і жолудів, а також насінням кавунів, динь, гарбузів, кабачків. Із задоволенням підберуть вони крихти хліба, зерна проса, які ви насиплете їм у годівнички, а синички ще й полюбляють несолене сало, яке ви підв’яжете їм на нитці чи нанизите на дріт. 2 ведучий. Та щоб весело співали наші птахи, їх обов’язково слід підгодовувати. Які ж годівнички годяться для цього? Це може бути стаціонарний кормовий столик з дахом, на який можна покласти багато різного корму, або ж автоматичні (самопідсипаючі) годівниці, для яких можна використати звичайну пляшку, що попередньо треба покрити матовим матеріалом, щоб не відлякувати пташок. Птахи відіграють велику роль. Вони наші друзі та помічники. Особливої уваги потребують рідкісні види птахів, занесені до „Червоної книги.” Для того, щоб їх зберегти, необхідно суворо охороняти усі гнізда, а також птахів, створити штучні платформи для гніздування хижих птахів і лелек, організовувати заказники, проводити пропагандистську роботу з охорони птахів. ( ДЕМОНСТРАЦІЯ ЗРАЗКІВ ГОДІВНИЦЬ, ЯКІ ВИГОТОВИЛИ УЧНІ ). Учень. Про зимуючих птахів, друже, пам’ятай, Годувати взимку їх не забувай. Небагато треба їм, жменька лиш зерна, Лиш одна і не страшна їм буде зима. Скільки гине взимку їх, аж болить душа, Але в серці є для них крапелька тепла. В теплий край вони могли, В вирій полетіть, Та лишилися з людьми Холоди терпіть. 39

Ви привчіть в морози їх До свого вікна, Щоб весну вам принесла пісня їх дзвінка. ПТИЦЯ Тріпоче серце пійманої птиці, В руках моїх не чує доброти. - Я дам тобі водиці і пшениці, Моя пташино, тільки не тремти. - Хіба потоки загубили воду, Хіба в полях уже зерна нема?! Пусти мене, мій хлопче, на свободу, І все, що треба, я знайду сама. - Я ж лагідно тебе тримаю, пташко, В своїх руках легеньких, як вітрець. Хіба неволя це? Хіба це важко Від мене взяти кілька зеренець?. - Пусти мене! Мені, дитино мила, Дорожча воля, ніж зерно твоє! Страшна, хоч навіть лагідна та сила, Яка розкрити крилець не дає!. - Лети! Співай у небі гомінкому, Хоч і маленький, зрозумів я все. Моя рука ніколи і нікому Ні кривди, ні біди не принесе. Дмитро Павличко. Заключне слово вчителя. 40

Ось і підійшло до закінчення наше свято. Багато нового ви дізнались сьогодні про зимуючих птахів. Чи потрібно охороняти цих пташок і допомагати їм вижити взимку? А тепер давайте розвісимо годівнички, які ви підготували на конкурс, у шкільному саду. Не забудьте покласти туди корм для пташок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. – К.; Довіра. 1993. 2. Воїнственський М.А. Наші птахи. - К.: Рад. школа, 1969. – 127с. 3. Гальченко П.Ф. Пернаті друзі. - К.: Урожай, 1978. – 197с. 4. Марисова І.В., Талпош В.С. Птахи України. Польовий визначник. - К.: Вища школа, 1984. - 184 с. 5. Номис М. Українські приказки, прислів’я і таке інше. – К., Либідь, 1993. 6.Похила Л.С., Яцук Г.Ф., Гдаль Б.Б. Використання скарбниці народних знань у процесі вивчення біології. – Тернопіль, «Мандрівець», 2002. 7.Шарлемань М.В. Птахи УРСР. - К.: АН УРСР, 1938.- 266 с. 8. Фесенко Г.В., Бокотей А.А. Птахи фауни України: польовий визначник. – К., 2002. - 416с. 9. Науково – методичний журнал «Біологія». 10. http://www.wikipedia.ua

ЗМІСТ Вступ ………………………………………………………………………………. 4 Ворона ………..…………………………………………………………………..... 5 Горобець хатній ……………………………………………………….…………… 7 Горлиця …………………………….…………………………………………….… 9 Грак ….…………….……………………………………………………………..… 10 Дятел .………………………….………………………………………………….. 13 Синиця ………………………………………………………………………….… 14 Сич хатній ………………………………………………………………………..... 16 Снігурі ………………………………………………………………………………17 Сова сіра …………………………………………………………………………… 19 Сойка ……………………………………………………………………………… 22 Сорока ………………………………………………………………………..…… 24 Сорокопуд сірий ………………………………………………………………… 26 Куріпка сіра ……………………………………………………………………… 27 Пугач ……………………………………………………………………………… 28 Свято «День зимуючих птахів»………………………………………………….. 30 Список використаних джерел…………………………………………………...…41