Ïðàâîáåðåæíå êîçàöòâî, Ñëîáіäñüêà Óêðàїíà і Çàïîðîææÿ

РОЗДІЛ 1

«Устава» передбачала створення війтівств як нових адміністративно-територіальних осередків. До їхнього складу мало входити не менше ста волок, а це означало, що війт часто ставав керівником не одного, а кількох сусідніх сіл. Війтів призначали великокнязівські ревізори при формальній згоді сільських громад. Війти мали стежити за порядком на території села, вирішувати незначні конфлікти, зокрема спори щодо земельних меж, допомагати односельцям вести справи у судах. Але разом з тим, згідно з «Уставою», вони були наділені функцією контролю і примусу щодо сплати односельцями податків і виконання повинностей.

Визначте зміни, яких зазнало сільське самоврядування в Україні у XVI ст. Спираючись на текст довідки й раніше здобуті знання, підготуйте від імені старости / війта передвиборче звернення до односельців, ураховуючи географічне та економічне становище регіону.

Ó ìàãіñòðàòі (çàâäàííÿ äëÿ ãðóïè 2)

Іñòîðè÷íà äîâіäêà

Пригадайте значення терміна «маґдебурзьке право». Чому самоврядування на основі маґдебурзького права відокремлювало місто від села? Прочитайте історичну довідку про поширення маґдебурзького права на теренах України і виконайте завдання.

Основою міського самоврядування на українських землях у XVI–XVIII ст. було маґдебурзьке право – найпоширеніший у містах Центрально-Східної Європи варіант німецького права, що виник у XII ст. в м. Маґдебурґ. Це право передбачало: автономію для нових поселенців (колоністів), міське самоврядування з власним судочинством, що здійснювалося через виборні органи – раду і лаву або дідичного війта, спадкове і відчужувальне право на міську нерухомість на певних умовах, постійний чинш (грошовий податок), свободу вибору занять (у сфері торгівлі або ремеслі). Усіма господарськими і майновими справами міста займалася рада на чолі з бурмистром (його обирала колегія райців – членів міської ради). Органом судової влади була лава на чолі з війтом. Разом ці органи утворювали магістрат.

Поширення маґдебурзького права в Україні припало на другу половину XIII ст. і було пов ’ язане з появою німецьких громад у Холмі, Перемишлі, Львові, Галичі, Володимирі. Однак у пізньому середньовіччі маґдебурзьке право було пов ’ язане не тільки з німецькою колонізацією, а й зі стрімким розвитком міст, особливо на територіях Чеського, Угорського і Польського королівств. Так у Галичині привілеї на маґдебурзьке право дістали Сянок (1339 р.), Львів (1356 р.), Перемишль (1389 р.), а на Поділлі – Кам’ янець (1374 р.), Смотрич (1448 р.). У XVI ст. у Руському й Подільському воєводствах кількість міст на маґдебурзькому праві обраховувалася десятками. Бурхливе виникнення міст на українських землях зумовлювалося в той час, крім економічних інтересів, потребою захисту від татарських і турецьких нападів.

У Великому князівстві Литовському поширенню маґдебурзького права сприяла Кревська унія 1385 р. Першим маґдебурґію дістало столичне Вільно (нині Вільнюс, 1387 р.), міський устрій якого було організовано за взірцем Кра-