Дайджест медичної освіти. № 1 ЗИМА 2017 by Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 1 ЗИМА 2017

Дайджест медичної освіти Е-Часопис НМАПО імені П. Л. Шупика | № 1 ЗИМА 2017

Проф. Володимир Краснов: «…Про зрілість колективу свідчить не відсутність конфліктів, а вміння їх конструктивно вирішувати». Присуджено Нобелівську премію в галузі фізіології та медицини Академію відвідали фахівці Каролінського інституту

У КОЛІ ПАРТНЕРІВ НМАПО імені П.Л. Шупика приєдналася до Великої хартії університетів

VIR BONUS – SEMPER TIRO

МЕДРЕФОРМА: ПОЧАТОК

19 жовтня в Україні відбулася знакова подія – Вер ховна Рада у другому читанні ухвалила законопроект про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів, який фактично запускає медичну реформу. Епопея тривала три дні, протягом яких було розглянуто понад тисячу правок, проте законопроект все ж таки було ухвалено 240 голосами. Першочерговою метою медреформи є зміна меха нізму фінансування медичних послуг згідно з форму лою «гроші ходять за пацієнтом». Передбачено, що за умов обмеженого фінансування вдасться домогти ся ефективного використання коштів, що будуть спря мовані безпосередньо на надання медичних послуг, а не на фінансування медичних закладів. Як зазначи ла виконувач обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун, медреформа в її нинішньому вигляді вигідна передусім пацієнтам, оскільки дозволить їм уникнути подвійної оплати за медичні послуги – у вигляді стягнених державою податків і самостійних витрат на медичні препарати й послуги лікарів. Фактично, йдеться про автоматичне державне меди чне страхування кожного громадянина держави. Законопроектом передбачено також створення но вого, не залежного від постачальників послуг або чиновників, органу, що здійснюватиме регулювання відносин між медичною установою, лікарем та паці єнтом. Ідеться про Національну службу здоров’я України, на яку покладено функцію контролю за вико нанням медичних послуг та функцію посередництва, відповідно до якої вона виступатиме і страховиком, і замовником медичних послуг. Вигідна медична реформа й лікарям, оскільки їхня заробітна платня ставиться в залежність від кількості

пацієнтів. На краще фінансування можуть розрахо вувати лікарні, що уклали більше угод із пацієнтами, а отже, надали більше медичних послуг. Такі зміни уможливлені нормою, що залишає за пацієнтом пра во самому обирати лікаря, а отже, впливати на рі вень його заробітної плати. Однією з важливих норм законопроекту стало впро вадження програми державних медичних гарантій – йдеться про перелік оплачуваних державою медич них послуг та ліків. Такий список щороку встановлю ватиме Кабмін. При цьому держава повністю бере на себе видатки, пов’язані з наданням екстреної допо моги, паліативної допомоги для невиліковного хво рих, первинної допомоги у вигляді консультацій, наданих сімейним лікарем. Крім того, коштом держа ви покриваються витрати на медичну допомогу дітям і допомогу про пологах. Проте за деякі послуги пацієнтові все одно доведеться платити самотужки, покривши повну вартість послуг – наприклад, неекс трену стоматологію й естетичну медицину. Іще одним важливим кроком стане впровадження системи e-Health, що не тільки дозволить відмовитися від паперової звітності, а й стане потужним інстру ментом збору статистичних даних. Завдяки цьому нововведенню можна буде відстежувати затребува ність певних медичних послуг в окремих районах та розраховувати їхню приблизну вартість. Незважаючи на це, МОЗ демонструє стриманий оп тимізм, повідомляючи, що зміни вже відбулися. Так, почалося впровадження системи госпітальних окру гів, вже діє прогама «Доступні ліки» й запущено тесто ву версію системи електронного документообігу.

Фото: Наталя Василенко

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 1 ЗИМА 2017

ХРОНІКА Новини проекту Lingva.Skills НМАПО імені П.Л. Шупика бере активну участь у про екті Lingva.Skills – українській розробці з вивчення англійської мови. На онлайн платформі створено контент рівнів А1 та А2, що складається з 150 уроків. Кожний урок являє собою певну граматичну чи розмовну конструкцію, нараховує 70-100 речень, які необхідно опрацювати трьома видами вправ, в т.ч. аудіюванням. За кожну вправу нараховуються бали та складається рейтинг користувачів. Тривалість кожного уроку 30-60 хвилин (залежно від інтенсивності навчання), кожен корис тувач сам обирає час навчання та зручний темп. Та кож система містить тестування, он-лайн чат, кабінет викладача для «змішаного навчання», методику ада птивного навчання та інші інструменти. Нещодавно на платформу додано рівень В1-В1+ (Intermediate). Проект надає можливість безкоштовного навчання для всіх охочих, адже бере участь у Платформі реа лізації ідей для покращення міста від Київської місь кої ради. З Lingva.Skills 10 000 киян зможуть безкош товно вивчати англійську мову відповідно до Євро пейських стандартів (рівень А1-В1) з використанням інноваційної онлайн-технології вивчення іноземних мов Lingva.Skills (www.lingva.ua), а також завдяки від працюванню комунікативних навичок під час English Speaking Clubs.

Впровадження світового досвіду: симуляційні лекції Підготовка сучасних фахівців високого рівня немож лива без сучасних інноваційних методів навчання з урахуванням практичної складової. Особливо це сто сується питань прийняття рішень та безпосередніх практичних дій лікаря при роботі з пацієнтами, що перебувають у критичному стані. Проте практичне навчання ускладнюється неможливістю безпосеред ньої ілюстрації всього різноманіття клінічних ситу ацій, морально-етичними та законодавчими обме женнями. Саме тому для виконання цього ключового завдання

сучасної післядипломної медичної освіти на кафедрі анестезіології та інтенсивної терапії в курс підготовки лікарів-інтернів було введено симуляційні лекції. Завдяки цьому молоді спеціалісти отримують не лише теоретичні знання, а й у режимі реального ча су можуть спостерігати за основними змінами сис темної гемодинаміки. Одну з таких лекцій, підготовлених професором О. Лоскутовим і аспірантом В. Колесниковим, було розроблено спільно з програмістами політехнічного інституту. Особливістю цієї лекції є те, що вона вклю чає в себе як теоретичну частину, так і комп’ютерну демонстрацію ситуаційних завдань, які постають пе ред анестезіологом при проведенні наркозу у важкої категорії пацієнтів. Слід зазначити, що цю комп’ютерну симуляцію було створено на основі більш ніж 800 клінічних випадків, які були узагальнені і потім послужили основою для створення цієї навчальної комп’ютерної програми. Надалі кафедра планує поширювати цей досвід ство рення і проведення подібних лекцій в інших акту альних питаннях інтенсивної терапії, які будуть де монструватися і на циклах передатестаційної підго товки лікарів анестезіологів.

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 1 ЗИМА 2017

НАШ ВНУТРІШНІЙ ГОДИННИК Присуджено Нобелівську премію в галузі медицини і фізіології1

жовтня 2017 року в Каролінському інституті (Швеція) відбулося присудження Нобелівської премії в галузі медицини і фізіології. Почесну нагороду отримали американські вчені Джеффрі Голл (Jeffrey C. Hall), Майкл Розбаш (Michael Rosbash) і Майкл Янг (Michael W. Young) за відкриття молекулярних механізмів, що контролюють циркадний ритм. Дослідження Джеффрі Голла, Майкла Розбаша і Майкла Янга пояснює, яким чином живі істоти синхронізують свої біологічні ритми з добовим обертанням Землі. Використовуючи дрозофілу як модель для дослідів, цьогорічні Нобелівські лауреати виокремили ген, що контролює нормальний денний біологічний ритм. Вони показали, що цей ген відповідальний за виробництво протеїну, який накопичується в клітині протягом ночі й потім руйнується протягом дня. Крім того, вчені ідентифікували додаткові протеїнові компоненти цієї системи, в тому числі механізм, що керує саморегульованим біологічним годинником всередині клітини. Тепер можна з певністю стверджувати, що біологічний годинник в клітинах усіх живих організмів, включаючи людей, функціонує відповідно до цього принципу. 1984 року Джеффрі Голл і Майкл Розбаш, що тісно співпрацювали в Університеті Брендайса (Бостон), і Майкл Янг з Університету Рокфеллера в Нью-Йорку досягли успіху у виокремленні періодичного гена. Згодом Джеффрі Голл і Майкл Розбаш продовжили дослідження і встановили, що протеїн, вироблення якого контролює періодичний ген, накопичується протягом ночі й руйнується протягом дня. Таким чином, рівень ПЕР (протеїну, контрольованого ПЕРіодичним геном), коливається протягом доби у відповідності з циркадним ритмом. Тепер залишалося з’ясувати, як саме утворюються циркадні коливання. Джеффрі Голл і Майкл Розбаш припустили, що ПЕР протеїн блокує активність періодичного гена. Через інгібіторну петлю зворотного зв’язку ПЕР протеїн може запобігати власному синтезу 1 За матеріалами статті Карлоса Ібаньєса (Carlos Ibáñez), доктора філософії в галузі медицини, професора неврології Каролінського інституту, адьюнкт-члена Нобелівського комітету, члена Нобелівської асамблеї. Ілюстрації: Матіас Карлен (Mattias Karlén) Матеріали взято із сайту: http://www.nobelprizemedicine.org/

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 1 ЗИМА 2017

й таким чином регулювати свій рівень у межах циркадного ритму. Проте деяких частинок пазлу бракувало. Для того, щоб заблокувати активність «періодичного» гена, ПЕР протеїн, що виробляється в цитоплазмі, має досягти ядра клітини, де зосереджено генетичний матеріал. Джеффрі Голл та Майкл Розбаш довели, що ПЕР протеїн вбудовується в ядро протягом ночі, а Майкл Янг відкрив ще один ген біологічного годинника – безчасовий, що відповідає за БЗЧ протеїн, необхідний для нормального циркадного ритму. Майкл Янг довів, що, з’єднавшись, протеїни ПЕР і БЗЧ здатні проникати в ядро клітини, де вони блокують активність періодичного гена, що закриває інгібіторну петлю зворотного зв’язку. Крім того, Майкл Янг виокремив іще один ген, двочасовий – він відповідає за вироблення ДВЧ протеїну, який відкладає накопичення ПЕР протеїну. Таким чином, вчені підійшли до розуміння молекулярного механізму частоти добових коливань циркадного ритму. Джеффрі Голл, американський ге нетик і хронобіолог, народився 3 травня 1945 року в Нью-Йорку. Його наукові інтереси стосують ся неврології і поведінки дрозофі ли. 1971 року Голл отримав Ph.D. в галузі генетики у Вашингтон ському університеті, а 1974 року почав викладати в Університеті Брендайса (Бостон). Голл вивчав неврологічні механізми шлюбної поведін ки й поведінкові ритми дрозофіли. Крім того, дослі джуючи дрозофілу, Голл здійснив відкриття у сфері функціонування біологічного годинника і пролив сві тло на підстави сексуальної диференціації в нервовій системі. Вченого було обрано до Національної академії наук США за його революційну роботу в галузі хроно біології. Нині мешкає в Майні. Майкл Розбаш, американський ге нетик і хронобіолог, народився 7 березня 1944 року. Його дослід ницька група в 1984 році клону вала періодичний ген дрозофіли, а в 1990 році розшифрувала пе реміщення негативної петлі зво ротного зв’язку для циркадних ритмів. В 1998 році було відрито циклічний та годинниковий гени, а та

Що змушує цокати наш внутрішній годинник? Ключовою особливістю життя на Землі є його здат ність адаптуватися до навколишнього середовища. Різні географічні локації мають різні середовища, й організми адаптуються до їхніх умов із тим, щоб забезпечити собі виживання. Проте в будь-яких гео

кож криптохромний фоторецептор в організмі дро зофіли шляхом використання прогресивного методу в генетиці, що спочатку дозволяє ідентифікувати фенотип мутанта, а потім визначити домутаційну генетику. 2003 року Майкла Розбаша було обрано до Національної академії наук США. Нині - професор Уніве рситету Брендайса і дослідник у Медичному універси теті Говарда Г’юза. Майкл Воррен Янг, американський біолог і генетик, народився 28 бе резня 1949 року. Майже три де сятиліття він досліджував ге нетично контрольовані моделі засинання і пробудження в орга нізмі дрозофіли. Його лаборато рія в Університеті Рокфеллера зробила значний внесок в галузь хронобіології, ідентифікувавши ключові гени, що від повідають за регуляцію внутрішнього годинника, який встановлює циркадний ритм. Майклові Янгу вдалося пояснити функціонування періодичного гена, що ре гулює нормальні цикли сну і пробудження в організмі дрозофіли. Лабораторія Майкла Янга також відома відкриттями безчасового і двочасового гена, що відпо відають за виробництво необхідних для регулювання циркадного ритму протеїнів.

графічних локаціях найістотніші зміни в освітленні й температурі середовища відбуваються протягом доби, що є наслідком обертання Землі навколо своєї осі. Щоб регулювати адаптацію до цих змін, майже в усіх живих організмах протягом еволюції утворився внутрішній біологічний годинник, що пе редбачає зміну дня і ночі й допомагає живим істотам оптимізувати їхню фізіологію і поведінку. Не тільки рослини, а також тварини і люди наділені цим біо

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 1 ЗИМА 2017 логічним годинником, що регулює пристосування організму до добових ритмів. Ця регулярна адапта ція організму має назву циркадного ритму (від латин ських слів circa - навколо і dies – день). Циркадні рити є надзвичайно давніми, збереженими протягом еволюції. Внутрішній біологічний годин ник існує в усіх живих організмах, починаючи від одноклітинних цианобактерій і найпростіших (про тозоїв) до багатоклітинних, включно з грибами, ро слинами, комахами, гризунами й людиною. Буді вельні блоки циркадної системи складаються з само підтримуваного добового регулятора ритму, або осцилятора. Він керує механізмами, що прив’язують внутрішній осцилятор до зовнішніх стимулів (так званих zeitgebers – таймерів) на кшталт світла, а та кож до вихідних імпульсів; це дозволяє встановити добовий розклад фізіологічних процесів.

Від ритмів до годинника Спостереження, які показують, що організми адап тують свої фізіологічні процеси й поведінку до часу доби у відповідності з циркадними ритмами, про вадились протягом тривалого часу й почалися, як прийнято вважати, зі спостережень за рухом квітів і листя деяких рослин. У ХVIII ст. астроном Жан Жак д’Орту де Меран (Jean Jacques d’Ortous de Mairan), що вивчав рослини мімози, помітив, що їхнє листя розкривається назустріч сонцю упродовж сві тлового дня і згортається, опускаючись донизу в су тінках. Він зацікавився, що ж відбудеться тоді, коли

помістити мімозу в цілковиту темряву. Виявилося, що незалежно від освітленості листя продовжує розкриватися і згортатися у відповідності зі своїм добовим ритмом. Було схоже на те, що рослини мають вбудований біологічний годинник. Два століття по тому німецький дослідник фізіології рослин і піонер у дослідженні циркадного ритму Ер він Бьоннін (Erwing Bünning) під’єднав листя квасолі до апарату, що вимірює коливання тиску (кімографа) й зафіксував рух листя протягом нормального до бового ритму й при постійному освітленні. Він спостеріг, що ритм руху листя зберігався попри цілодобове освітлення. Питання про те, чи циркадна поведінка рослин і тварин регулюється ендогенним годинником, а чи це просто реакція на зовнішні стимули циркадного походження, обговорювалося ще протягом кількох десятиліть. Гіпотеза про існу вання ендогенного циркадного годинника офор милася щойно в ХХ столітті.

Спадковість циркадних ритмів і часових генів З часом було відкрито безліч контрольованих вну трішнім годинником фізіологічних властивостей, окрім періодичного руху листя. Спадковість цирк адних ритмів почали вважати продуктом природної селекції. Класичні студії Ервіна Бьонніна 30-х років ХХ століття показали, що циркадний ритм успад ковується рослинами. Протягом свого експерименту вчений створював для рослин умови освітлення, що не збігалися з добовим ритмом, а потім схрещував зразки, що мали різні циркадні ритми. Наступне покоління рослин успадковувало циркадний ритм, що був проміжним з огляду на ритми батьків. В сере дині 60-х років минулого століття сформувалася спіль нота вчених-хронобіологів, що досліджувала меха нізм біологічного годинника, й концепція часових генів нарешті дістала визнання. В 1970 році Сеймур Бенцер та його студент Рональд Конопка поставили собі за мету ідентифікувати ген, що контролює циркадний ритм в організмі дрозофіли. Вони продемонстрували, що мутації в невідомому гені призвели до порушення циркадного ритму дрозофіли. Цей ген було названо періодичним, але механізм, який дозволяє йому контролювати цир кадний ритм, залишався нез’ясованим. Малюнок 1. Внутрішній біологічний годинник. Листя мімози розкривається назустріч сонячному світлу й опускається в сутінках (схема вгорі). Жан Жак д’Орту де Меран помістив рослину в цілковиту темряву й побачив, що, навіть неосвітлене, листя продовжує розкриватися і згортатися у відповідності з власним добовим ритмом (схема внизу).

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 1 ЗИМА 2017 На відміну від багатьох учених того часу, що досліджували генетику, Бенцер був переконаний, що певна специфічна поведінка регулюється дією поодиноких генів, і це можна продемонструвати, ізолювавши організми зі зміненою поведінкою, що зумовлена мутаціями в індивідуальних генах. Ви користовуючи класичну хімічно орієнтовану стра тегію мутагенезу, Бенцер і Конопка взяли три різних особини дрозофіли, які зазнали мутацій, і проде монстрували зміни в нормальному добовому циклі цих особин на прикладі появи зрілих організмів із лялечок і їхньої рухової активності (Konopka and Ben zer, 1971). Один із мутантів був аритмічний, другий мав скорочений 19-годинний період активності, а тре тій – подовжений 28-годинний період. Докладне картографування експериментів і використання ві домих на той час генетичних маркерів дозволило співвіднести всі три мутації з тією самою ділянкою Х хромосоми в організмі дрозофіли. Що важливо, додаткові тести дали можливість припустити, що в усіх трьох мутаціях задіяно той самий ген, пізніше названий періодичним. Відштовхуючись від цього, Бенцер та Конопка передбачили, що нічим не вмотивована мутація деактивувала цей ген в орга нізмі аритмічного мутанта, а безладні мутації в осо бин з довшим і коротшим періодом якимось чином змінили функціонування періодичого гена. Пізніші дослідження довели, що передбачення було слуш ним. І хоча Бенцер зацікавився іншою проблемою, Конопка продовжував досліджувати періодичний ло кус, визначивши його хромосоматичну позицію з біль шою точністю. Проте періодичний ген не було молекулярно кло новано й виокремлено до появи в середині 1980-х років досліджень Джеффрі Голла і Майкла Розбаша, що співпрацювали в Університеті Брендайса, і Май кла Янга з Університету Рокфеллера (Bargiello and Young, 1984; Bargiello et al., 1984; Reddy et al., 1984; Zehring et al., 1984). Цьогорічні нобелівські лауреати, що займалися також дослідженням дрозофіли, по ставили перед собою мету дослідити, як саме працює внутрішній годинник. В 1984 році вченим вдалося виокремити періодичний ген. Джеффрі Голл і Майкл Розбаш згодом продовжили досліджувати ПЕР (про теїн, контрольований періодичним геном), що аку мулюється протягом ночі і поступово руйнується вдень. Отже, рівень ПЕР протеїну коливається в ме жах доби, у відповідності з циркадним ритмом. Нарешті було ізольовано перший годинниковий ген та описано його структуру на молекулярному рівні. Проте ані питома генетична ідентифікація періодичного гена, ані клонування й визначення

послідовностей його комплементарної ДНК не до помогло у визначенні молекулярного механізму циркадного годинника.

Транскрипційнотрансляційна петля зворотного зв’язку Наступне ключове завдання для вчених полягало в тому, щоб зрозуміти, як саме виникають і тривають циркадні коливання. В уже сформованій на той час докладній схемі бракувало деяких ключових ланок. Аби заблокувати активність періодичного гена, ПЕР протеїн, що виробляється в цитоплазмі, має досягти ядра клітини, де зосереджено генетичний матеріал. Джеффрі Голл і Майкл Розбаш показали, що ПЕР протеїн утворюється в ядрі протягом ночі. Зали шалося з’ясувати, яким чином він туди потрапляє. Джеффрі Голл і Майкл Розбаш припустили, що ПЕР протеїн блокує активність періодичного гена. 1994 року Майкл Янг відкрив ще один часовий ген, без часовий, що відповідає за кодування БЗЧ протеїну, необхідного для нормального циркадного ритму. Вчений довів, що, з’єднавшись, протеїни ПЕР і БЗЧ здатні проникати в ядро клітини, де вони блокують активність періодичного гена, що закриває інгібіторну петлю зворотного зв’язку. Через інгібіторну петлю зворотного зв’язку ПЕР протеїн може запобігати вла сному синтезу й таким чином регулювати свій влас ний рівень в межах циркадного ритму. За роки, що пройшли після клонування періодич ного гена, було запропоновано кілька моделей пояс нення того, як має функціонувати протеїн ПЕР, аби продукувати циркадні коливання. Модель «мембра нного градієнту» описувала функціонування ПЕР протеїну як помпи, що забезпечує його ступеневий розподіл уздовж мембрани; досягнувши порогу, ПЕР розсіюється у світлочутливих каналах. Інша модель описувала його як протеоглікан, що злучає клітини разом, сприяючи формуванню внутрішньоклітинних зв’язків крізь розриви у з’єднаннях. Доступність на дійних ПЕР антитіл уможливила подальші прориви у хронобіології. Першим таким проривом стало від криття добового ритму в організмі дрозофіли, зро блене в лабораторії, де працювали Голл і Розбаш. Виявляється, велику кількість ПЕР протеїну зосере джено в нейронах мозку, а пік його концентрації припадає на нічний час (Siwicki et al., 1988). Як з’я сували дослідники, контрольована періодичним геном матрична РНК (мРНК) також підпорядкована циркад ному циклу накопичення в мозку дрозофіли – отже,

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 1 ЗИМА 2017

Малюнок 2. Спрощена ілюстрація зворотної регуляції періодичного гена. А) На малюнку показано послідовність подій протягом добового коливання. Коли періодичний ген активний, настає період мРНК. мРНК транспортується до цитоплазми клітини і діє як шаблон для продукування ПЕР протеїну. ПЕР протеїн накопичується в ядрі клітини, де блокується активність періодичного гена. Як періодичний ген мРНК, так і ПЕР протеїн зазнають осциляції, з урахуванням того, що ПЕР протеїн накопичується на кілька годин пізніше піку активності періодичного гена. ПЕР протеїн локалізується в ядрі, й активність періодичного гена коливається внаслідок гальмування зворотного зв’язку його власного гена. Таким чином запускається механізм інгібіторного зворотного зв’язку, що лежить в основі циркадного ритму. В) Додаткові протеїни є визначальними для коливань активності періодичного гена. БЗЧ протеїн, вироблення якого регулює безчасовий ген, так само осцилює і взаємодіє з ПЕР протеїном. Така взаємодія є критичною для накопичення ПЕР протеїну в ядрі й стримування активності періодичного гена. Вироблення ДВЧ протеїну регулює двочасовий ген. ДВЧ є протеїновою кіназою, яка фосфорилює ПЕР протеїн, що, в свою чергу, призводить до руйнування ПЕР протеїну. Викликане ДВЧ протеїном руйнування зумовлює часовий розрив між активністю періодичного гена мРНК і накопиченням ПЕР протеїну. ЧАС і ЦИКЛ протеїни, вироблення яких регулюється відповідно часовим і циклічним генами, є двома транспозиційними факторами, що активують періодичний ген.

циклічність ПЕР протеїну обумовлена циклічністю періодичного гена мРНК. Інтригує той факт, що пік активності періодичного гена мРНК припадає на по чаток ночі, на кілька годин раніше піку концентрації ПЕР протеїну (Hardin et al., 1990). Важливо, що невмотивована мутація періодичного гена не в змозі генерувати рівень коливання періодичного гена мРНК, але ПЕР протеїн дикого типу може зберегти експресію мРНК. Базуючись на цих спостереженнях, виникла негативна авторегуляторна модель зворот ного зв’язку, що пояснює, яким чином накопичення ПЕР протеїну зумовило ослаблення експресії періо дичного гена мРНК (Hardin et al., 1990). Згодом було з’ясовано, що ПЕР протеїн є ядерним протеїном, який курсує між клітинним ядром і цитоплазмою у хронологічно визначений спосіб. Це відкриття стало підтвердженням ідеї, що ПЕР протеїн є транс крипційним регулятором певного типу (Liu et al., 1992). Прогрес у технології скрінінгу дозволив Янгу виявити ще один ген, що впливає на циркадний годинник, – безчасовий (Myers et al., 1995; Sehgal et al., 1995). Низка подальших відкриттів, зроблених лабораторією Янга, показала, що рівень активності безчасового гена мРНК так само коливається в ме жах доби, а протеїн БЗЧ може безпосередньо зв’язу ватися з ПЕР, впливаючи на його локалізацію в ядрі і концентрацію шляхом блокування ПЕР розпаду

(Gekakis et al., 1995; Sehgal et al., 1994; Vosshall et al., 1994). Важливо, що цикл експресії періодичного гена було зруйновано в безчасовому гені мутантів дрозо філи, і навпаки, циркадні цикли в експресії безчасо вого гена було втрачено в періодичному гені мутан тів дрозофіли (Sehgal et al., 1994; 1995). Ці наукові прориви дозволили об’єднати відкриття, що стосу валися ТТПЗЗ (трансляційно-транскрипційної петлі зворотного зв’язку), й посприяли усталенню її базової концептуальної структури як механізму стимулюван ня циркадних циклів у саморегуляції годинникових генів (Малюнок 2А). В той час транскрипційний ме ханізм не був достатньо з’ясований і, як було зазна чено вище, розглядалися також інші альтернативи. Таким чином, відкриття самопідтримуваної циркад ної ТТПЗЗ репрезентувало появу нової парадигми. Однак механізм, що активує транскрипцію періодич ного і безчасового гена, залишався невідомим. Пи тання було вирішене внаслідок відкриття годин никового і циклічного генів (Allada et al., 1998; Rutila et al., 1998). Годинниковий ген уперше було іден тифіковано у мишей Джозефом Такахаші (King et al., 1997). Продукти цього гена, ЧАС і ЦИКЛ протеїни, взаємодіють між собою і містять базовий мотив спі раль-петля-спіраль (бСПС), а також з’єднуються зі спе цифічними елементами в періодичному та безчасо вому генах, таким чином позитивно регулюючи їхню

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 1 ЗИМА 2017 транскрипцію. Пізніші студії показали, що ПЕР та БЕЗ протеїни діють як негативні регулятори активності протеїну ЧАС, внаслідок чого закривається циркадна петля зворотного зв’язку (Darlington et al., 1998). Сучасні робочі моделі циркадного молекулярного годинника є високоструктурованими, бо враховують безліч додаткових компонентів, які в сукупності забезпечують його надійність і циркадну періо дичність (Hardin, 2011). Оскільки реакції транскрипції й трансляції зазвичай дуже швидкі, важливо, що субстанційне відтермінування активності накладає ться на ключовий механізм ТТПЗЗ для забезпечення 24-годинної осциляції. Це досягається комплексною взаємодією реакцій, що включають регульовану протеїнову фосфориляцію і руйнування компонентів ТТПЗЗ, комплексну протеїнову взаємодію, ядерну транслокацію й інші пост-трансляційні модифікації (Hardin, 2011). Ключові спостереження, що демон струють механізм, який лежить в основі такого від термінування, зроблено Янгом під час його відкриття двочасового гена. Цей ген регулює виробництво ДВЧ (двочасової) кінази, яка фосфорилює ПЕР про теїн і пришвидшує його руйнування (Price et al., 1998). Додаткові протеїни інтегрують імпульси сере довища, що можуть запустити годинник (Малюнок 2Б). Наприклад, світло може активувати виробництво протеїну криптохромним КРИПТ геном і сприяти його зв’язуванню з БЗЧ протеїном, що призводить до його деградації в протеасомі (Ceriani et al., 1999; Emery et al., 1998). Коли настає ранок, БЗЧ руйнується,

а це, в свою чергу, викликає вразливість ПЕР до фосфориляції, що здійснюється ДВЧ протеїном, і зумовлює його подальше руйнування. Отже, такий регуляторний механізм зворотного зв’язку пояснює, яким чином виникає коливання рів ня кліткового протеїну. Завдяки відкриттю двочасо вого гена вдалося з’ясувати, яким чином налаш товано механізм коливання, щоб він якомога тісніше узгоджувався з добовим циклом. ДВЧ протеїн, таким чином, затримує накопичення ПЕР протеїну. Відкри ття нинішніх лауреатів змінили парадигму дослі джень через формулювання ключових принципів функціонування біологічного годинника. Протягом наступних років було відкрито інші молекулярні механізми внутрішнього годинника, що пояснюють засади його стабільності й функціонування. Напри клад, цьогорічні лауреати ідентифікували додаткові протеїни, потрібні для активації періодичного гена, а також тих механізмів, за допомогою яких світло може синхронізувати внутрішній годинник. Прим. перекладача ПЕР протеїн – протеїн, вироблення якого контрольоване ПЕРіодичним геном ДВЧ протеїн – протеїн, вироблення якого контрольоване ДВоЧасовим геном БЗЧ протеїн – протеїн, вироблення якого контрольоване БеЗЧасовим геном

Продовження в наступному номері. Переклад і адаптація Ірини Борисюк

Semper tiro Semper tiro – Завжди новак (учень, новобранець). Словосполучення semper tiro дослівно перекладає ться з латини як завжди новак (учень, новобранець). Як сталий вислів зустрічаємо його в християнських письменників, що заохочували читачів все життя залишатися в стані новонаверненого пристрасного прихильника релігії, який палко бореться за свої ідеї. Згодом значення виразу розширилося, його почали вживати щодо борців за політичні та етичні ідеали. Завдяки українським латиномовним інтелектуалам у «Semper tiro» з’явився ще один важливий сми словий відтінок: людина повинна не припиняти свого розвитку, постійно збагачуватися знаннями, удосконалювати набуті навики. У такому значенні вживається вираз в одній з епіграм Григорія Ско вороди та вірші Івана Франка з однойменної збірки. Підготувала Людмила Шевченко

9 Фото: Марія Синяченко

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 1 ЗИМА 2017

У КОЛІ ПАРТНЕРІВ НМАПО імені П. Л. Шупика приєдналася до Великої хартії університетів

0 серпня 2017 року в місті Печ (Угорщина) відбулася історична подія в житті Академії. Саме тут, у рамках програми святкування 650-ої річниці Печського університету, НМАПО імені П.Л. Шупика долучилася до Великої хартії університетів (Magna Charta Universitatum, www.magna-charta.org), документу, який з нагоди 900-річчя від заснування Болонського університету 18 вересня 1988 р. підписали 388 ректорів та керівників університетів з усієї Європи та інших країн. За дорученням ректора проф. Юрія Вороненка Ака демію в урочистій церемонії підписання представ ляла проректор з міжнародних зв’язків та науковопедагогічної роботи з міжнародними громадянами проф. Олеся Гульчій. Велика хартія університетів (Magna Charta Universi tatum) сповідує принципи академічної свободи та інституційної автономії, як засадничі для належного врядування та розвитку університетів. Академічна свобода є основою для самостійного пошуку істини та подолання стороннього втручання, а інститу ційна автономія є необхідною умовою ефективної

роботи сучасних університетів, адже саме вона лежить в основі унікального сузір’я досліджень та підходів до викладання. Університети-підписанти називають цей документ стандартом своєї приналежності до міжнародної спі льноти, що поділяє ті ж наукові цінності та цілі. Долучення Академії до Великої хартії університетів водночас стало і першим подарунком до 100-річного ювілею, який святкуватимемо наступного року, і за служеним та закономірним результатом злагодженої роботи всього колективу нашого закладу.

Всі фотографії надані Magna Charta Observatory www.magna-charta.org

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 1 ЗИМА 2017

Проф. Володимир Краснов: «…Про зрілість колективу свідчить не відсутність конфліктів, а вміння їх конструктивно вирішувати»

аціональна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика об’єднує плеяду видатних вчених і непересічних особистостей, які спричинилися до виникнення цілої низки прикладних розробок та інноваційних теорій. На тему для першої розмови нас наштовхнув захід, який відбувся в межах Міжнародного медичного форуму (25–27 квітня 2017 р.). Майстер-клас «Конфліктні ситуації в практиці лікаря: психологічні та юридичні аспекти», що організувала і провела кафедра педагогіки, психології, медичного та фармацевтичного права привернув увагу до проблеми конфліктів у нашому житті, зокрема й у професійній діяльності. Через що виникають конфліктні ситуації в колективі, як їх попередити та долати, якщо вони виникли? На що звертати увагу? Такі питання виникають у багатьох людей, незалежно від фаху чи місця роботи. Саме про співпрацю, а також про вимоги до керівника, виклики під час формування своєї команди ми поспілкувалися з завідувачем кафедри професором Володимиром Красновим та його колегами – старшими викладачами Оленою Костюк та Лідією Юрковською. Повну версію розмови читайте на сайті Академії. ОБ: – Почнімо з типової ситуації. Є новостворений від діл і його керівник, що має сформувати команду. Яких правил/вимог повинен дотримуватися у цьому процесі загалом і зокрема? Які критерії відбору за стосувати? ЛЮ: – Власне кажучи, майстерність підбору персоналу – це величезний пласт фахових компетенцій. І в рам ках менеджменту також є різні підходи: є пострадя нські напрацювання у сфері управлінської майстер ності, є американські та європейські школи. Саме на них ґрунтується робота HR-відділів. Оскільки я юрист за фахом, то зупинюся на юридичному аспекті. Порушене вами питання слід розділити на декілька аспектів. Не варто забувати про суто формально-

юридичну річ: Академія – це специфічний вищий навчальний заклад післядипломної медичної освіти, тому до кожної посади вцілому та до кожної людинипретендента зокрема є низка юридичних вимог. ОБ: – А як ви підходите до добору персоналу? ВК: – Моя думка така: коли з’являється претендент (будьяким шляхом), то я його повинен оцінити. Зробити висновок. Найкращий варіант, якщо я завчасно знаю «анамнез», тобто історію його професійного руху за останні п’ять або 10 років. За кордоном вимагають рекомендаційний лист. Лю дина приходить з ним, я його читаю і кажу: «Добре, працюй у мене». У такому разі я знаю поручителів.

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 1 ЗИМА 2017 І якщо людина не може виконувати роботу, то спо чатку звільняю її, а потім звертаюся до поручителів: «Хлопці, в чому справа? Маю зауваження – це й це мене не влаштовує. Або ви поганий поручитель, або збрехали». Ця інформація поширюється в професій ному колі, і рівень довіри до людини падає. Механізм рекомендаційних листів у нас зараз взагалі не працює. У деяких випадках можна розраховувати на особистий зв’язок: якщо мені хтось порекомен дував людину, то я потім можу звернутися до пору чителя і дізнатися причини, через які була дана необґрунтована позитивна характеристика. Але це більше вийняток, ніж правило. КБ: – Ви вважаєте, що це пов’язано із загальним рівнем довіри і відповідальності за свої слова в суспільстві? ВК: – Так. ЛЮ:

– До того ж відповідальність не юридична, а саме соціальна, людська: якщо людина рекомендує пога ного фахівця, то й сама випадає з професійного середовища. Я думаю, що еволюційно ми до зазначених підходів йдемо. Мабуть революційним або формально-юри дичним шляхом це нав’язати неможливо. ВК: – У нас намагаються це регулювати. Пам’ятаєте при казку, як вибрати собі товариша – або пуд солі з’їсти, або в гори сходити. Що мається на увазі: дотримати тривалість спостереження (пуд солі з’їсти) і перевіри ти, як він поводиться за непередбачуваних обставин, простіше кажучи крайніх завдань (у гори сходити). Адже саме тоді можуть проявитися його недоліки або сильні риси характеру. Хороший практичний механізм реалізації такого під ходу – контрактна система. Я можу принаймні зорієн туватися, що відбувається з людиною: протягом року як керівник даєш повний набір крайніх завдань і спо стерігаєш, як вона дає їм раду. Це допомагає визна

Фото: Марія Синяченко

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 1 ЗИМА 2017 чити межі й протяжність коридору, яким може руха тися людина. Якщо коридор мені як керівникові не підходить, то за рік я кажу: «Друже, контракт закін чився». ОБ: – На Форумі йшлося про конфліктність у колективі та шляхи її мінімізації. Яка роль начальника в цьому процесі? ВК: – Я б запронував би спробувати розглянути причини конфліктів. Це дуже важливо. Чому? Бо всі подальші дії повинні бути спрямовані або на те, щоб виключити причину або дати компенсацію, якщо причину усу нути неможливо. ЛЮ: – Класична причина конфлікту – це особиста анти патія. В рамках теорії менеджменту вважається не правильним, що людина на своєму робочому місці має бути професіоналом, без привнесення в робоче середовище якихось індивідуальних особливостей, оцінок тощо. Але в реальному житті це не працює. Ми не можемо відключити свою емоційну частину і залишитися такими «головами» без емоцій, почут тів – раціональними комп’ютерами.

Іноді виникають суперечності між виконанням ро бочих завдань, операцій, процедур і неформальним спілкуванням, так званою дружбою і симпатією в ко лективі. Тому й освітнє завдання ставиться при підго товці професіонала на робочому місці – формування компетенцій з балансування та розмежування про фесійного і особистого аспектів буття людини. ВК: – У медиків на до дипломному шляху є дисципліна «деонтологія», але вона, на жаль, виведена в еле ктивний курс. ЛЮ: – Отже, компенсація такої прогалини у підготовці медичних працівників має відбуватися на курсах підвищення кваліфікації в межах відповідних циклів тематичного удосконалення. Цьому аспекту, серед іншого, присвячена і робота нашої кафедри. Ваго мими також є саморозвиток, самоорганізація, само осмислення і опанування здібностями й компетен ціями з самоконтролю.

ВК: – Як одного разу у стані емоційного роздратування сказав один мій приятель, керівник великої фірми: «Я б всю свою “молодь” кастрував. Уяви, мого про відного менеджера кинула дівчина. То він, поки сумував, розвалив три мої проекти». Керівник мріє про чіткого виконавця, максимально позбавленого емоцій. Такий собі «ідеальний робот». Доки не виробилася схема індивідуального досвіду й адаптації, доросла людина, якщо у неї є якісь життєві проблеми, знайде спосіб, як їх мінімально привнести в колектив і робочу атмосферу. Оскільки вона вже напрацювала життєвий досвід компенсації, прове дення розмежувальної лінії, щоб не постраждали робочі питання. Не завжди вдається, але це набагато частіше, ніж у емоційної молоді, яка ще не володіє цими вміннями. ЛЮ: – Умінням розділяти особисте і професійне вимірю ється ступінь професіоналізму людини. Як правило, що менше на робочому місці помітні особисті риси, особисті проблеми або досягнення, тим більшим рівнем професіоналізму володіє людина. Це лінійна залежність.

Фото: Марія Синяченко

ВК: – У нас величезна кількість лікарів не знають, що вони повинні знати з психології. Вони пере бувають в дуже стресових станах, але не розуміють, що з ними відбувається. Або розуміють, але не за глиблюються в корені конфліктів. Це ж елементарна абетка. Стреси завжди виникають. Потрібно лише

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 1 ЗИМА 2017 знати типові їхні ознаки. Потрібно знати, що таке існує, ідентифікувати цей стан і володіти інструмен тарієм, що допомагає коригувати його. Не обов’язково людині взяти й опанувати, пройти повний курс, але їй потрібно розповісти, що таке є. І коли вона сама потрапить у таку ситуацію, то хоча б не буде лежати в передінфарктному стані з таблет ками чи пляшкою. Вона розумітиме, що це не особи ста її трагедія, а типова, класична ситуація, через яку проходять багато людей. Ще один важливий момент: конфлікти виникали і виникатимуть. Ми всі люди. Якщо навіть між чоло віком і дружиною (здавалося б, хто має розуміти одне одного краще?) можуть відбуватися сварки, вини кають конфлікти... Що цікаво. Нещодавно вийшла книга Федеріка Лалу «Відкриваючи організації майбутнього». У ній автор намагався надати характеристики організаціям май бутнього, свого роду ідеальним колективам. У них колектив працює в цілковитій гармонії. В них немає керівника і кожен працівник сам собі призначає зарплату. Уявляєте, який рівень соціальної відпо

відальності? Але навіть описуючи настільки високо організований колектив, автор не стверджує, що кон флікти не виникатимуть. Він використовує форму лювання «конфлікт не може тривати більше місяця». Тобто, навіть на найвищому рівні, на думку автора, конфлікти будуть, але про зрілість колективу свідчить не відсутність конфліктів, а вміння їх конструктивно вирішувати.

КБ: – Я так розумію, що нижчою формою реалізації організаційної культури є хаос, найвищою – само врядна компанія («пурпурова організація» за класи фікацією Лалу). Десь посередині – традиційна для си стеми освіти вертикальна система управління, в якій за рахунок субординації кожен чітко знає, що робити. ВК: – Так, в таких організаціях є лідер – керівник. За опи сом Лалу, підґрунтя цієї стадії розвитку організації – «влада гідних», тобто коли професіонали працюють «на свому місці», знають, що виконувати, і працюють. Тут працює «ієрархія за професіоналізмом». Перш за все необхідно зосередитися на тому, як сформувати у людини правильний світогляд. Як ка зав літературний герой – професор Преображен ський: «Вся разруха в головах». Тобто наші проблеми не в навколишній системі, як ми звикли звину вачувати. Всі проблеми знаходяться у голові людини, у її сприйнятті зовнішніх подій. Але ж вона не вміє інакше! Її так навчили! А як треба? Де вона може

взяти правильну модель поведінки? Відповідь дуже проста – у «правильному» соціальному оточенні. Са ме у колективі спрацьовує величезна кількість при родніх механізмів: у мене не активуються захисні бар’єри і я починаю абсорбувати ці моделі поведінки на підсвідомому рівні. Адже ми повністю залежимо від нашого соціального оточення! Наприклад, най страшніше покарання в давнину була не смертна

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 1 ЗИМА 2017 кара, а вигнання. Тобто, найкращий спосіб сфор мувати світогляд людини – «занурити» її в такий ко лектив, який мислить і діє «як потрібно». ЛЮ: – До роботодавця приходять претенденти на замі щення вакантних посад не з вакууму, а з нашого суспільства з його сьогоденними проблемами і здо бутками. Будь-який роботодавець повинен врахо вувати соціальний контекст – звідки, з якого соціа льного середовища прийшли люди у його колектив, яким є їх рівень загальної культури тощо. Від моменту незалежності нашої країни ми будуємо громадянське суспільство. Дуже часто громадянське суспільство сприймається примітивізовано тільки як «суспільство громадян». Насправді це не так. Теорія громадянського суспільства передбачає, що це не просто сукупність людей, готових бути громадянами певної країни. Це сукупність людей, які мають особ ливі характеристики особистості, в т.ч. високий сту пінь самоорганізованості. Виростити таке поколін ня – надзвичайно складне завдання. Ще однією рисою громадянського суспільства є ви сокий рівень освіти. Достатній для того, аби людина була самоорганізованою й ефективною в такому суспільстві. Самоорганізованій особистості прита манна активна конструктивна життєва позиція. Осо ба бере відповідальність на себе, не чекаючи ні від кого стимулів або опіки. Бере відповідальність за себе, за своє життя, за життя своєї сім’ї, за життя свого населеного пункту, свого регіону, своєї країни – повністю бере на себе. І сприймає «своїми» не тільки власні потреби (в їжі, одязі, безпеці), але й інтереси своєї сім’ї, територіальної громади, трудового колек тиву, в якому працює, та суспільства в цілому. Ось це людина громадянського суспільства. ЛЮ: – Ми проаналізували тільки першу класичну при чину конфліктів – симпатія-антипатія. Ще типовий варіант – конфлікт через брак ресурсів. Дефіцит тих чи інших ресурсів в рамках організації, через які конкурують співробітники. ВК: – Так, існує конфлікт неправильно визначених цілей або коли керівник не врахував ресурси. Наприклад, я поставив собі мету, для досягнення якої бракує ресурсу: часового, фінансового, знань тощо. Мета є. Накази в колективу теж є. Система покарань сфор мована. Як наслідок – я ввів систему в стрес. Але на начальника сильно не покричиш, бо антистресової кімнати немає (сміється), і починається: «Ти погано

Фото: Наталя Василенко

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 1 ЗИМА 2017

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 1 ЗИМА 2017 працюєш» – «Ні, ти погано працюєш». Це створює підґрунтя для чвар усередині колективу. Між підлег лими. Вони шукають причину, але не там, де по трібно. ОБ: – Яка роль керівника у цьому конфлікті? Він помічник? Чи суддя? ВК: – Гарно, якщо він встиг зреагувати до «аварії». Коли встановлення мети залежить тільки від керів ника, то йому необхідно побудувати у себе в колек тиві такі індикатори, на підставі яких можна завчасно побачити провісники аварії. Бо коли аварія вже ста лася, то знайти вихід істотно складніше. У зрілих колективах, коли працює дійсно команда, проблем нерівномірного індивідуального внеску не виникає, оскільки кожен її член насолоджується за гальною перемогою і процесом спільної творчості. І керівник теж є рівноправним учасником команди! ЛЮ: – Може практикуватися й протилежний підхід – розділяй і владарюй. Коли керівник спеціально за пускає систему індивідуального конкурування і не приязні, аж до повного неприйняття між підлеглими. Чому? Тому що в такій ситуації вони всі психологічно орієнтуються на керівника, кожен підлеглий окремо сприймає його як авторитет, як арбітра, як мірило справедливості, і, відповідно, з усіма проблемами йде до керівника. Тож ефект протистояння між ке рівником і колективом зникає, оскільки все зав’язано на ньому безпосередньо. ВК – Так, тобто такий колектив не об’єднається проти поганого управління. А керівник отримує спосіб, як проманіпулювати кожним. Це «незрілий» колектив (за класифікацією того ж Фредеріка Лалу). На жаль, величезна кількість колективів живуть саме в такій системі, де керівник не обирається, а призначається «згори». Командна робота в такому колективі – ну льова, а результативність роботи – тільки інди відуальна і дуже низька. І все це супроводжується постійними стресами. Як правило, в цьому колективі починають втрачати кращих, а залишаються «середнячки», яким йти ні куди. Залишаються, живуть в чварах, а за деякий час звикають і навіть починають сприймати все це як факт. Ось таке сіре болото, воно й існує далі.

ОБ: – Люди не отримують задоволення, але залишаються на старому місці роботи. Тобто, це свідчить про низь кий або недостатній рівень самооцінки... ВК: – Про звикання. Людина адаптується. І виникає пи тання, як же людина може погодитися на таке існу вання? Є й одна із відповідей: так званий «синдром вареної жаби». Чули про такий? Суть цього образу полягає у тому, що якщо взяти жабу і кинути її в окріп, то вона миттєво вискочить. Якщо ж опустити її в хо лодну воду і поступово підігрівати, то у жаби вми кається режим адаптації, щоб компенсувати зроста ння температури. У неї вся енергія йде на адаптацію, а потім сил, щоб вистрибнути, вже немає і вона зва рюється. ЛЮ: – З соціальними нормами те саме. Яка жахлива не була б, навіть аморальна, наприклад, правова норма, нав’язана державою, то спочатку люди обурюються, навіть виходять на мітинги. Потім, якщо держава жорстко продавлює і наполягає на цій нормі – зви кають, і з часом це починає сприйматися як природ на частина життя, і люди навіть знаходять в такому стані речей певні переваги. ЛЮ: – Ще один типовий варіант конфліктів, які виникають у колективі, коли певний працівник уже претендує на вищі посади, але ще не має достатньо професійних ресурсів, тобто фахових компетенцій (знань, умінь, навичок). Але й тоді це також залежить безпосередньо від людини, від уміння об’єктивно себе представити, усвідомлювати свої плюси й мінуси. У цьому контексті корисні навіть такі елементарні речі, як знання свого типу темпераменту й основних рис свого характеру. Вони дуже впливають на пози цію людини в колективі. Наприклад, якщо вона сама розуміє, що в її системі рис відсутнє «лідерство» як таке, і їй затишно і комфортно працювати під чиїмось керівництвом, то для людини буде самогубством претендувати на керівні посади. Людина, по-перше, не впорається, по-друге, може наразити на небезпе ку своє здоров’я і фізичне, і психічне. Вона просто не готова, не здатна органічно бути керівником для людей. ВК: – При цьому, досить широке коло людей не розуміє різницю між лідером і керівником.

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 1 ЗИМА 2017 ОК: – До конфліктів зазвичай ставляться як до негатив ного явища. Але якщо дивитися ширше, то конфлік ти – це ті маркери, які виявляють слабкі місця. Тобто, крім того, що це боротьба за ресурси, конфлікти – це ще й маркери. І якщо розуміти це й мати сміливість говорити про те, що вас не влаштовує, обговорю вати, знаходити конструктивні шляхи вирішення, то, як правило, виграють від цього всі. Й утворяться нові механізми, як по-іншому побудувати процес, щоб слабкі місця стали нашим ресурсом, врегу лювалися. Крім того, існує п’ять типових стилів поведінки під час конфлікту. Непродуктивних стилів немає, усі во ни можуть бути продуктивними залежно від ситуації, в якій застосовуються. Якісь стилі можуть переважати в нашій поведінці, залежно від темпераменту, від то го, як навчили батьки. Втім справа не в тому, щоб зрозуміти, який у тебе стиль, а щоб, опанувавши всі відомі стилі, застосовувати їх у ситуаціях, де вони найефективніші. Перший стиль – «досягатор». Він орієнтований на досягнення результату, а не на поліпшення/збере ження стосунків. Це досить агресивний, авторитар ний, гнітючий стиль. Коли його варто застосувати? Коли немає часу зволікати чи обговорювати щось, потрібно швидко приймати рішення (війна або швид ка допомога, наприклад). Або коли стосунки з людь ми короткострокові, вам непотрібно вникати в їхню ситуацію, щоб будувати стосунки, вам важливо отри мати результат.

Він продуктивний, але досить ресурсовитратний. Сто рони конфлікту погоджуються вести переговори доти, доки кожна з них не досягне необхідного результату. П’ятий – це компромісний стиль. Середній – на резу льтат і на стосунки. Я можу чимось поступитися, але у відповідь повинні поступитися і мені. Я жертвую частиною своїх інтересів, але й мені винні. КБ: – Усе, про що ми сьогодні говорили, веде до того, що людина повинна досягти певного рівня зрілості, а також прийняти відповідальність за власні рішен ня, за поведінку, те, що називається «проактивністю». Що потрібно зробити, аби більший відсоток людей зрозумів цінність цього? Та як тим, хто вже зрозумів, вдосконалювати свої вміння? ОК: – Я зрозуміла, на що я відповім. Може не на те, про що ви питаєте. (Сміється). Дуже важливо самому бути «проактивним» і усвідо мленим. І якщо ти сам такий і починаєш обговорю вати з іншими, проявляти активність, то люди під тягнуться. З повагою ставитися до інших, не тільки до себе, й самому займати цю позицію. Те, що ми говоримо, на людей не діє. А те, що ми робимо, діє на оточуючих. ЛЮ: – Виховувати людей власним прикладом. КБ:

Якщо вас не цікавить ні результат, ні стосунки – це стиль уникання. Коли він продуктивний? Адже він теж може бути продуктивним. Коли ви не володієте ситуацією, коли ви ще не зрозуміли, що відбувається, коли вас це не стосується, ви випадково перебуваєте з цими людьми.

– На завершення наведу цитату Вернера фон Брау на, яка, на мою думку, досить влучно описує роботу з переконаннями великих популяцій: «Насичені про грами зазвичай провалюються, бо виходять із посту лату, що дев’ять жінок здатні народити дитину за один місяць».

Коли вам важливі стосунки і не важливий результат – це стиль примирення. Кіт Леопольд – давайте жити дружно, ви поступаєтеся, хочете зберегти стосунки. Він важливий, коли ви ведете дипломатичні перего вори. Що перш за все роблять дипломати? Вони показують, що готові співпрацювати, готові поступа тися, можемо ось цим поступитися, щоб переговори минули успішно.

Дякую за цікаву розмову!

Костянтин Балашов, Оксана Безсмертна. Київ, 25 травня 2017 р.

Четвертий стиль, коли важливий і результат, і взає модія. Вимагає найбільше часу й певного рівня роз витку колективу, наприклад чесності в обговорен нях, відповідальності за прийняті рішення. Це індиві дуальний підхід, де кожен співпрацює на результат саме на тому місці, на якому це буде найефективніше.

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 1 ЗИМА 2017

ХРОНІКА Медицина плода – розширюємо коло питань Співробітники кафедри акушерства, гінекології та медицини плода на чолі з завідувачем кафедри про фесором Світланою Жук взяли участь у Пленумі Асо ціації акушерів-гінекологів України та науково-прак тичній конференції з міжнародною участю «Акушер ство, гінекологія та репродуктологія: освіта, клініка, наука», яка відбулась 21-22 вересня у місті Одеса. Провідні світові та вітчизняні фахівці обговорили нові медичні технології, що сприяють збереженню і зміц ненню репродуктивного здоров’я, поліпшенню стану матері та дитини. У рамках Пленуму було проведено секційне засідан ня, присвячене напрямку роботи кафедри – «Меди цина плода – розширюємо коло питань». З доповід дю на тему: «Медицина плода – сучасний спектр пи тань» – виступила доктор медичних наук, професор

С. Жук. У своїй доповіді вона ознайомила слухачів із новими можливостями та напрямками в медицині плода, завдяки яким можна суттєво оптимізувати і підвищити якість надання медичної допомоги паці єнткам із різними патологіями під час вагітності. Також у секційному засіданні взяв участь академік НАМН України, професор О. Резніков. Його виступ було присвячено проблемам застосування гормона льної терапії у вагітних з невиношуванням. Крім того, виступили доцент кафедри Н. Пехньо з те мою доповіді: «Предиктори акушерських та плодо вих ускладнень під час вагітності та пологів» і доцент кафедри О. Щуревська, доповідь якої стосувалась проблем невиношування вагітності з точки зору перинатальної психології. Участь у таких заходах дає можливість фахівцям із різних країн світу ділитися досвідом, а лікарям – впро ваджувати в практику нові методики, які довели свою ефективність.

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 1 ЗИМА 2017

Доказова медицина і підготовка науковців: досвід Швеції та України

1 жовтня в НМАПО імені П. Л. Шупика відбувся тренінг «Дока зова медицина. Підготовка науковців». Захід, що проводиться в межах співпраці між Каролінським Інститутом та Академією відвідали понад 120 науково-педагогічних працівників, аспірантів і слухачів, в т. ч. слухачі циклу тематичного удосконалення «Громадське здоров’я в Україні: стратегія розвитку» з усіх регіонів нашої країни. Ректор академік Юрій Вороненко представив гостьо вих лекторів: професора Зігурта Вітолса (Шведська агенція оцінки якості технологій в охороні здоров’я та соціальній сфері) та професора Томмі Лінне (коор динатор проектів міжнародного співробітництва Ка ролінського Інституту) та описав у вступному слові бачення внеску та відповідальності науковців у скла дному процесі досягнення високої ефективності віт чизняної системи охорони здоров’я; наголосив на досягненнях у впровадженні принципів доказової медицини та побажав учасникам плідної роботи. Учасники тренінгу прослухали доповіді професора Зігурта Вітолса про систему організації охорони здо ров’я та впровадження принципів доказової меди цини у Швеції, доцента кафедри медичної статистики НМАПО імені П. Л. Шупика доцента Олега Тонковида, який описав принципи мультикритеріального аналі зу та їх застосування, а також підходи та досвід під готовки науковців у Швеції, що презентував про фесор Томмі Лінне.

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 1 ЗИМА 2017 Питання учасників та ґрунтовна підготовка тренерів розширили коло обговорення. Як наслідок, були обговорені й окремі аспекти терапії поширених не інфекційних захворювань (наприклад, застосування статинів), і шляхи оптимального застосування між народного досвіду на шляху реформування системи охорони здоров’я та освіти у сфері охорони здоров’я в Україні. Матеріали тренінгу будуть незабаром опубліковані на офіційному сайті Академії.

Доповідь професора Галини Бекетової щодо збереження здоров’я дітей в Україні

3 вересня 2017 року на Вченій раді було виголошено доповідь доктора медичних наук, професора, заслуженого лікаря України Г. В. Бекетової під назвою «Збереження здоров’я дітей в Україні: досягнення та перспективи». Як наголосила доповідачка, здоров’я дітей є фунда ментальною проблемою, оскільки всі хвороби доро слих мають коріння в дитячому віці. Про важливість цієї проблеми свідчить той факт, що серед цілей сталого розвитку тисячоліття, визначених ООН для періоду 2016-2030, є зниження материнської смерт ності та мінімізація смертності, якій можна запобігти, серед дітей віком до 5 років. Згідно з даними ВООЗ за 2014 рік, погіршення здоро в’я дітей в сучасних умовах має передусім екологічні, медико-соціальні й антропологічні причини, клю човими серед яких є глобальні негативні екологічні зміни, недостатня фізична активність, значні інфор маційні навантаження, нераціональне харчування, порушення режиму дня, інтенсифікація навчального процесу з невідповідністю технологій та методик виховання віковим та функціональним особливос тям дітей.

Серед сучасних викликів щодо здоров’я дітей в Ук раїні професор Г. В. Бекетова назвала зменшення кількості дітей, погіршення стану їхнього здоров’я, збільшення захворюваності й поширеність ново утворень і аномалій розвитку, епідемія ожиріння, зменшення кількості здорових дітей, проблема з вак цинацією, низка проблем із наданням первинної медичної допомоги (однією з найважливіших є не достатня укомплектованість кадрами на первинній ланці), недостатня якість надання медичної допомоги дітям. Доповідачка наголосила на таких проблемах, як відсутність єдиної політики щодо збереження здо ров’я дитячого населення, національної програми

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 1 ЗИМА 2017

«Здоров’я дітей – старт на все життя» й концепції шкільної медицини, недостатній рівень диспансери зації, ослаблення пріоритету профілактичного спря мування охорони здоров’я дітей, недостатній рівень впровадження ЗЗТ, недостатня інформованість на селення щодо здорового способу життя і факторів ризику розвитку неінфекційних захворювань, недос татнє фінансування галузі та оснащення, а також де фіцит медичних кадрів і недостатня їхня кваліфікація. Як було зазначено в доповіді, серед дітей дошкіль ного віку тільки 12,6% можуть вважатися здоровими. Відповідно до даних Центру медичної статистики МОЗ України за 2016 рік, серед дітей до 18 років спостерігається стабільно висока захворюваність та поширеність хвороб, за винятком дітей першого року життя. Крім того, відмічено зростання рівня інвалідності у віковій групі 7-14 років. Серед негативних факторів, що впливають на здо ров’я дітей в Україні, професор Г. В. Бекетова назвала шкільний буллінг, алкоголізм, наркоманію, тютюно паління, зменшення відсотка учнів, які мають фізич не навантаження не менше однієї години на день. Доповідачка наголосила на тому, що школярі мають незадовільну функціональну пристосованість до фізичних навантажень, недостатню тренованість та низький рівень функціонального резерву серця – тому у них найвища поширеність хвороб і починає накопичуватися хронічна патологія. Щодо негатив них факторів останніх років, то слід взяти до уваги військові дії на Сході України. Так, серед 2 млн. внутрішньо переміщених осіб 220 тис. 480 осіб скла дають діти, які є більш вразливими до різних форм насильства, пов’язаного з конфліктом. Це, в свою чергу, впливає на їхню поведінку, підвищує ризики булінгу та загрожує їхній соціальній інтеграції.

дітей в Україні. До таких позитивних тенденцій на лежить належить стабільне зменшення протягом останнього десятиліття смертності дітей віком до ро ку. Серед здобутків вітчизняної медицини допові дачка назвала впровадження інноваційних перина тальних технологій та реалізації Національного про екту «Нове життя – нова якість охорони материнства та дитинства» (створення мережі перинатальних центрів ІІІ рівня для надання висококваліфікованої допомоги матерям та новонародженим), подальше впровадження Розширеної ініціативи ВООЗ/ЮНІСЕФ «Лікарня, доброзичлива до дитини» з підтримки гру дного вигодовування, впровадження міжнародної стратегії ВООЗ/ЮНІСЕФ з інтегрованого ведення хвороб дитячого віку (пілотний проект). До позитивних ініціатив, спрямованих на підтри мання здоров’я школярів, професор Г. Бекетова за рахувала розпочатий 2016 року пілотний проект із упровадження в навчальних закладах сільської міс цевості шести областей України здоров’язберігаю чої технології «Навчання у русі», що має сприяти попередженню розвитку порушень постави і зору, функціональних розладів травної і серцево-судин них систем (профілактика неінфекційних захворю вань), зниженню частоти і важкості гострих респіра торних захворювань, підвищенню інтелектуальної та фізичної активності, профілактиці шкільної дез адаптації, а також залученню всієї родини до сві домого формування здорового способу життя (опти мальне харчування, достатній сон, фізична актив ність, відсутність шкідливих звичок). У своїй доповіді професор Г. Бекетова окремо на голосила на слушності ініціативи МОЗ України з підсилення первинної ланки медицини, особливо педіатрії.

Професор Г. В. Бекетова відзначила також і позити вні тенденції та зміни, що впливають на здоров’я

ДАЙДЖЕСТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. № 1 ЗИМА 2017

Фото: Наталі Василенко та Марії Синяченко

© Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, 2017. Адреса: вул. Дорогожицька, 9, Київ, 04112 Тел./факс: +380 44 44 00 248. Тел.: +380 44 205 49 46. E-mail: office@nmapo.edu.ua www.nmapo.edu.ua Редакція: +380 44 205 48 34, marketing.nmapo@gmail.com