Міністерство охорони здоров’я України
Століття відданості освіті, науці та медицині
Київ 2018
УДК 378.6.046-021.68:61](477)"1918/2018" С81
Головний редактор: академік НАМН України професор Ю.В. Вороненко
Редакційна колегія: ч лен-кореспондент НАМН України професор Ю.П. Вдовиченко, професор О.К. Толстанов, професор Н.О. Савичук, професор Р.О. Моісеєнко, професор О.П. Гульчій, професор М.С. Пономаренко, Д.Д. Бригинець, В.І. Бурлакова, І.І. Драбович
ISBN 978-966-97806-0-7
© Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, 2018
Слово до читача
В
ідкриваючи цю книгу, зосереджуючи свою увагу на описаних подіях, Ви стаєте свідком благородної місії науковців, педагогів та лікарів, які сумлінною, багаторічною працею заслужили глибоку повагу, присвятивши своє життя мистецтву навчання професіоналів-медиків. Ця книга про спадкоємність і правонаступність поколінь видатних учених, науково-педагогічних працівників, співробітників допоміжних підрозділів, завдяки яким академія досягла національного визнання як загальнодержавний освітній, науковий та методологічний центр з підготовки висококваліфікованих лікарів та провізорів. У Національній академії поєднались мудрість досвідчених та відомих у світі учених з амбітним прагненням молоді до набуття сучасних знань, нових творчих звершень та досягнень. На нелегкому шляху відповідального виконання громадянського обов’язку та зобов’язань перед суспільством, перед сферою охорони здоров’я, професіоналізм і працелюбність співробітників академії, їх здатність достойно трудитись в сучасних складних умовах гідні великої пошани. Переконаний, що завдяки консолідації зусиль колектив академії продовжуватиме славні традиції поколінь української медичної еліти задля досконалого майбутнього, творитиме нові сторінки перспективного розвитку оновленої та адаптованої до міжнародних вимог медичної освіти. Впевнений, що академія, крокуючи у друге сторіччя з твердою вірою і непереборною силою духу, своєю нелегкою працею принесе нові здобутки на благо рідного краю та його людей. Вірю, дорогий читачу, що розповідь у книзі про історичне минуле та кипуче сьогодення нашої академії буде для Вас цікавою і корисною.
Ректор, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, академік НАМН України професор Ю.В. Вороненко
Перший проректор, Проректор Заслужений лікар України, лауреат з науково-педагогічної роботи, Державної премії України в галузі науки і техніки, Заслужений лікар України, член-кореспондент НАМН України професор О.К. Толстанов професор Ю.П. Вдовиченко
Проректор з науково-педагогічної Проректор з міжнародних зв’язків та науковота лікувальної роботи, педагогічної роботи з іноземними громадянами, Заслужений лікар України, Заслужений працівник охорони здоров’я України, професор Р.О. Моісеєнко професор О.П. Гульчій
Проректор з адміністративно-господарської роботи Ю.О. Сохань
Учений секретар, професор В.В. Горачук
Проректор з наукової роботи, Заслужений діяч науки і техніки України, професор Н.О. Савичук
Проректор з економічних питань О.С. Проценко
Голова профкому, професор М.С. Пономаренко
ВІД ВИТОКІВ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ВИЗНАННЯ
К
иїв — один із найпотужніших промислових, на укових і культурних центрів Європи, який має свою понад 1500-літню історію. Система вищої освіти Києва як складова національної української культури пройшла складний шлях свого роз витку. Досить відзначити, що з часу заснування КиєвоМогилянської академії (1615) — першої вищої школи в Україні та Східній Європі — протягом наступних понад 200 років вона залишалась єдиним навчальним закладом Києва. Культурно-освітнє відродження Києва як центру хрис тиянства на Русі припадає на середину 30-х років ХІХ сто ліття — час заснування Імператорського університету Св. Володимира (1834), в якому в 1841 р. був відкритий другий після Харківського університету (1805) медичний факультет в Україні. До кінця століття Київ збагатився ще двома закритими спеціальними навчальними закладами — Інститутом шляхетних дівчат (1838) та Кадетським корпу сом (1852), а також Вищими жіночими курсами — універ ситетом Св. княгині Ольги (1878), відкриттям Політехнічного інституту (1898) і Вищого художнього училища (1900). Початок ХХ століття ознаменувався відкриттям Ін ституту театрального мистецтва (1904), Комерційного інституту (1906), медичного відділення Вищих жіночих курсів (1907), Консерваторії (1913) та Жіночого медич ного інституту (1916). Щодо безпосередньо вищої медичної освіти в Укра їні, то наприкінці ХІХ ст. вона була представлена медич ними факультетами чотирьох університетів: Харків ського, Київського, Львівського (1894) і Одеського (1900). Однак, незважаючи на збільшення кількості лі карів, які у своїй практичній діяльності потребували пе ріодичного підвищення фахового рівня відповідно до досягнень медичної науки свого часу, Україна не мала власного навчального закладу післядипломної медич ної освіти. Фактично єдиною для них формою понов лення знань слугували наукові відрядження до євро пейських університетів, що могли дозволити собі далеко не всі лікарі, особливо земські. Перші спроби запровадження післядипломного на вчання лікарів в Україні припадають на кінець 80-х ро 5
ВІД ВИТОКІВ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ВИЗНАННЯ
ків ХІХ століття і пов’язані з діяльністю Харківського медичного товариства (1861), коли в 1889 р. професор В.П. Крилов організував на базі Пастерівської станції та Харківського бактеріологічного інституту «повторяю щиеся и демонстративные курсы» з бактеріології, «...имеющие своей ближайшей задачей ознакомление с причинами заразных болезней, свойствами заразы, способами передачи и распространения ее, равно как и с мерами борьбы с эпидемиями». Менше ніж через десять років після цього в Києві професор В.К. Високович теж на базі Бактеріологічного інституту організував у 1897 р. систематичні курси з теоретичної та практичної бактеріології, а в 1901 р. — перші в Російській імперії курси з патологічної анатомії. Таким чином, у витоків післядипломної медичної освіти стояли провідні вчені медичних факультетів Хар ківського і Київського університетів, однак заснування її спеціалізованого навчального закладу — сучасної На ціональної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика — стало можливим лише в період української державності (1917–1919), у часи відрод ження української освіти, науки і культури. Створення такого спеціалізованого закладу було обумовлене суспільно-політичними процесами, які від бувалися в Україні після Жовтневої революції 1917 р., коли за короткий час вона пройшла декілька етапів своєї державності: від підданства Російській імперії че рез проголошену Українською Центральною Радою її національно-територіальну автономію, а в листопаді 1917 р. — Українську Народну Республіку, яка в січні 1918 р. заявила про свою незалежність і обрала першо го президента, — до проголошення в квітні 1918 р. гетьманом П. Скоропадським Української держави. Проте цей короткий історичний період ознамену вався відродженням української культури й освіти, в тому числі медичної. Саме за часів правління Україн ської Центральної Ради, одним з пріоритетних напрямів у діяльності якої було формування системи національ ної освіти, у Києві 5 жовтня 1917 р. був заснований Український народний університет як початкова форма закладення основ вищої національної української шко ли, у тому числі її медичного відділу. Ідея створення цього навчального закладу належала Українському на уковому товариству (1907), яке провело значну роботу в боротьбі з Тимчасовим урядом Росії за право засну 6
вання повноправного й повноцінного українського уні верситету, а також із проросійським університетом Св. Володимира, який, як свідчить О.В. Корчак-Чепур ківський (1928), не визнавав прав української нації на власний університет, доводячи, що для його створення українці не мають ні наукових сил, ні наукової мови. Відкриття у складі Українського народного універ ситету медичного факультету (1917) стало результатом національної боротьби з принципом примусової «єди ної неділимої Росії». Прагнучи до розширення національної освіти, Укра їнська Центральна Рада в березні 1918 р. накреслила план заснування мережі українських університетів на всій території України, який передбачав відкриття дер жавних університетів у Києві, Кам’янці-Подільському та Катеринославі, а також народних університетів у Харко ві, Сумах, Полтаві, Кременчузі, Черкасах, Житомирі, Він ниці й Чернігові, але не всім цим намірам довелося здійснитися. Значним внеском короткого після Центральної Ради періоду гетьманського правління до скарбниці україн ської науки і освіти стало відкриття 24 листопада 1918 р. Української академії наук, створеної на базі Українського наукового товариства, перейменування в липні 1918 р. Українського народного університету в Київський дер жавний український університет, відкриття 22 жовтня 1918 р. такого ж університету в Кам’янці-Подільському. Для організації медичної справи період гетьманату знаменний заснуванням 3 травня 1918 р. першого в іс торії України власного національного органу централі зованого управління на рівні міністерства — Міністер ства народного здоров’я і опікування (міністр — В.Ю. Любинський; знаходилося в найманому у Товари ства швидкої допомоги приміщенні по вул. Рейтар ській, 22) з підпорядкуванням йому наявних в Україні медичних закладів і кадрів. Безпосередньо для вищої медичної освіти період гетьманського правління позначився принаймні двома важливими заходами: діяльністю у складі Українсько го народного університету (Київ) першого в Україні медичного факультету з українською мовою викла дання, який існував паралельно з медичним факульте том університету Св. Володимира, а також заснуван ням у листопаді 1918 р. першого і нового для України (у Петербурзі в 1885 р.) типу вищого навчального
ВІД ВИТОКІВ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ВИЗНАННЯ
закладу — Клінічного інституту для удосконалення лі карів (далі — Інститут). Показово, що у витоків його створення стояла ме дична громадськість — професійна Спілка київських лі карів, передові представники якої, вихованці медичного факультету університету Св. Володимира (М.А. Левит ський, О.З. Лазарєв, Є.Л. Скловський, Г.Б. Биховський, І.Й. Фрумін та ін.), незважаючи на всі негаразди і трудно щі тих часів, вбачали в організації підвищення кваліфіка ції лікарів одне з невідкладних завдань свого часу і стали одними із засновників закладу нового типу, першими його професорами. Мета створюваного закладу досить чітко визнача лася вже в першому його Статуті: «1) Цель Клинического Института: Клинический Институт Киевского Союза врачей яв ляется учебно-научным учреждением, цель которо го — специализация врачей в области практической и теоретической медицины, прохождение общего меди цинского стажа молодыми врачами, периодическая ор ганизация повторительных курсов для пополнения и освежения знаний врачей и, наконец, научная работа врачей в избранных ими областях» (Центральний дер жавний архів вищих органів влади та управління Украї ни. Фонд 166, оп. № 2, спр. № 421, с. 48–55, 1921–1922). Але поставивши перед собою таку мету, організато ри Інституту вже на перших порах зіткнулися з трудно щами створення його матеріальної бази. І знову на до помогу прийшла громадськість. Як свідчать архівні матеріали, у травні 1918 р. на загальному зібранні Спіл ки київських лікарів лікар Микола Миколайович Кисе левич від імені одного з міських меценатів Н.Ф. Уваро вої запропонував «передать Союзу киевских врачей здание ликвидированного Сводного лазарета Красного Креста имени Ф.А. Терещенко на углу Бибиковского бульвара и Терещенковской улицы, 13/7 вместе с час тью медицинского снабжения и хозяйственного обору дования в целях учреждения Клинического Института» (Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Фонд 166, оп. № 2, справа № 421, с. 90–90 зворотн., 1921–1922), що стало початком ство рення навчальних баз Інституту. Головним осередком з формування Інституту стала обрана Спілкою лікарів організаційна комісія, яка про вела значну роботу по «...сконструированию секций
института, оборудованию и размещению медицинских кабинетов, приглашению врачей-консультантов, лекто ров, преподавателей и амбулаторных врачей для учас тия в работе Института...». Комиссия получила, нако нец, возможность 2 августа 1918 г. открыть (у приміщенні по бульв. Т. Шевченка, 13 — авт.) показа тельную клиническую амбулаторию по всем специаль ностям, а также дневную и ночную поликлиники для выезда к больным на дом по вызовам через Институт» (Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Фонд 166, оп. № 2, справа № 421, с. 90–90 зворотн., 1921–1922). Організаційна комісія завершила роботу 17 жовтня 1918 р. і передала справи Правлінню інституту, обрано му на його загальних зборах у складі «председателя Правления, товарища председателя, двух членов Прав ления и секретаря». Першим головою Правління став професор М.А. Левитський (1918–1922). Академічні справи Інституту перебували у віданні Ради, «...состоя щей из председателя, товарища председателя, ученого секретаря и всех заведующих секциями (отделениями) по специальности, а также членов жюри». Так 100 років тому розпочав свою діяльність Клі нічний інститут для удосконалення лікарів, сама наз ва якого передбачала, передусім, його клінічну спря мованість, що і визначалося першим складом його кафедр і курсів. Серед головних завдань Інституту професор М.А. Левитський визначав «...подготовку врачей в области теоретической и практической медицины, пополнение и освежение знаний молодых врачей, для достижения каковой цели организуются периодические повторительные курсы по всем спе циальностям, а также производятся практические научные работы, чем одновременно и оказывается авторитетная лечебная помощь широким массам на селения Киева и его окрестностей...» (Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Фонд 166, оп. № 2, справа № 421, с. 90–90 зворотн., 1921–1922). Слід віддати належне засновникам Інституту, які ставили перед ним такі завдання, маючи у своєму роз порядженні лише одну поліклініку для обслуговування хворих на дому й амбулаторію для тих пацієнтів, хто мав змогу приходити на прийом, при якій у 1918 р. були відкриті аптека і хіміко-бактеріологічна лабораторія. За 7
ВІД ВИТОКІВ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ВИЗНАННЯ
таких умов Інститут став у витоків зародження системи післядипломної підготовки лікарів в Україні. Згідно зі Статутом інституту як навчально-ліку вальної установи, надання медичної допомоги на його базах і підвищення кваліфікації здійснювались за пев ну плату: попередню — при зарахуванні до групи слу хачів; подальшу — безпосередньо за саме навчання. Крім того, усі викладачі, за винятком почесних про фесорів і почесних членів Спілки лікарів, теж вносили відповідні внески. Педагогічний процес у Клінічному інституті на по чатку його існування складався з практичної роботи лі карів-курсантів у лікувальних закладах і відвідування у вечірні часи лекцій: «В зимнем семестре 1918–1919 гг. курс повторительных лекций для молодых врачей про водился по сыпному и возвратному тифу, психотера пии, рентгенологии и рентгентерапии, акушерству, философии природы, рентгено-терапевтической ги некологии, основам урологической техники, примене нии искусственного пневмоторакса...» (Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Фонд 166, оп. № 2, справа № 421, с. 90–90 зво ротн., 1921–1922). Така строкатість лекційних занять пояснюється як першочерговими потребами практики охорони здоров’я (боротьба з епідеміями), так і можли востями перших навчальних баз. 14 травня 1919 р., ще в період громадянської війни, Клінічний інститут як власність Спілки київських лікарів, згідно з декретом Наркомздоров’я України № 58, був на ціоналізований як «высшее учебно-научное и лечебное учреждение, показательное для всей Украины» (Цент ральний державний архів вищих органів влади та управ ління України. Фонд 166, оп. № 2, справа № 421, с. 90–90 зворотн., 1921–1922). Одночасно з цим Інституту переда вався і стаціонар на 25 акушерських ліжок (вул. Нестерів ська, 6), який став першим його клінічним відділенням. Проте до остаточного встановлення радянської вла ди в Україні Інституту довелось пережити ще тимчасову окупацію Києва військами Денікіна, ставлення якого до вищої освіти і науки проявилось, зокрема, у позбавленні університету і Академії наук орендованих ними примі щень, а для Клінічного інституту, як і для інших вузів, — забороною на проведення занять у вечірній час. Інститут не лише вижив, але й спромігся в ці важкі часи створити перші свої кафедри: офтальмології 8
(1918, професор М.А. Левитський), акушерства і гіне кології (1918, професор Г.Ф. Писемський), педіатрії (1918, професор Є.Л. Скловський, професор А.З. Лаза рєв), освоїти одні з перших навчальних баз — «вищий спеціальний інститут для наукових досліджень і удо сконалення лікарів з рентгенології» (вул. Саксагансько го, 32/34) і кабінет світлолікування (вул. Велика Жито мирська, 25). Систематичні заняття в Інституті розпочалися в осінньому семестрі 1920 р., коли слухачами «вновь открытых повторительных курсов» стали перші 117 лі карів. Цей період припав на початок реформування ви щої школи в Україні, внаслідок чого в лютому 1921 р. управління Інститутом перейшло з Наркомздоров’я України до відання системи Укрголовпрофосвіти, зо крема Київського губернського відділу професійної освіти, а безпосереднє керівництво ним здійснювали новообрані правління та рада, які вперше опрацювали загальний план педагогічної діяльності закладу. На пропозицію Укрголовпрофосвіти до складу Ін ституту увійшли і 2 лютого 1921 р. розпочали роботу передані з відання Київського губздороввідділу курси з охорони материнства і дитинства, а також із підготовки санітарно-епідемічних лікарів (база — військово-сані тарна станція Київського округу); того ж року були від криті курси зі шкіряно-венеричних хвороб (для військо вих лікарів, база — військовий госпіталь), туберкульозу (база — санаторій Пуща-Водиця, будинок калічної ди тини, диспансери), існували курси з лікувальної меди цини для лікарів випуску 1920–1921 рр. Протягом 1921–1922 рр. навчальна база Інституту дещо поліпшилась: до вже наявних додались амбула торія і частково клініки колишньої лікарні Маріїнської громади Червоного Хреста (вул. Саксаганського, 75), клініка дитячих хвороб (вул. Велика Васильківська, 90), будинок грудної дитини (вул. Предславинська, 15), будинок калічної дитини (вул. Олександрівська, 15), дерматовенерологічна поліклініка (вул. Фундуклеєв ська, 7), тубсанаторій (Пуща-Водиця), «Крапля моло ка» (Бібіковський бульв., 13), рентгенівський інститут (вул. Караваєвська, 7), військово-санітарна станція (Бі біковський бульв., 34). У 1922 р. Інститут отримав у своє розпорядження приміщення по вул. Саксаганського, 75, де були відкриті його власні клініки й окремі теоретичні кафедри.
ВІД ВИТОКІВ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ВИЗНАННЯ
Того ж 1922 р. відбулась і реформа в управлінні вищими навчальними закладами України: на зміну ви борчим органам запроваджувався принцип призна чення керівників на засадах єдиноначальності. Так, 20 жовтня 1922 р. голова Правління інституту профе сор М.А. Левитський доповідав Укрголовпрофосвіти, що, згідно з розпорядженнями № 7059 і 7101, він роз почав виконання обов’язків ректора Інституту, профе сор Є.Л. Скловський — проректора, а професор О.Б. Бернштейн — декана. Наприкінці 20-х років Інститут мав у своєму складі, крім зазначених, кафедри оториноларингології (1921, професор С.Є. Ставракі), дерматовенерології (1921, про фесор О.Г. Лур’є), терапії (1921, професор О.Б. Бернштейн), мікробіології та лабораторної діагностики (1921, про фесор М.Г. Беньяш), хірургії (1922, професор Г.Б. Би ховський), патанатомії (1922, професор І.Т. Титов), нер вових хвороб (1923, професор Б.М. Маньковський), ортопедії і травматології (1926, професор І.Й. Фрумін), психіатрії (1927, к.мед.н. І.О. Залкінд), урології (1929, професор А.А. Чайка). Навчально-наукова діяльність Інституту фінансувалась Наркомосвіти, лікувальна — Наркомздоров’я України, тобто в управлінні закладом існувало певне двовладдя. Підсумовуючи досягнення Інституту за перші 10 ро ків діяльності, відзначаючи його роль і місце в систе мі охорони здоров’я та надаючи перспективу, його директор професор О.Б. Бернштейн у 1928 р. підкрес лював: «В первые дни революционной эпохи среди раз рухи, голода, эпидемий создан был этот культурный очаг — один из этапов развития советской медицины. Жизнь требовала его существования, страна с ростом ее культурных задач требовала наличия крупного ка дра вооруженных знанием хранителей здоровья насе ления, и государство, при ограниченности своих мате риальных ресурсов, всемерно стремилось поддерживать развитие Киевского института для усовершенствова ния врачей... За 10 лет институт превратился в большое научноучебное учреждение, укрепившее знаниями уже свыше 2500 врачей, больше 1/4 всех врачей Украины... 10 лет жизни Киевского института проложили свои борозды на ниве советской медицины. Пусть они не так глубоки, какими бы хотелось их видеть, пусть есть ошибки и неверные шаги, — в эпоху строительства, в
эпоху искания они неизбежны и понятны, но залогом исправления их служит стремление института к даль нейшей творческой работе и сознание небесплодности пройденного пути» (Труды клиники нервных болезней Киевского государственного института для усовершен ствования врачей. Т.І. Посвящается десятилетию суще ствования института. – К., 1928. – С. 3–4). Початок 30-х років ознаменувався завершенням корінної реорганізації вищої медичної школи України, яка тривала майже 6 років (1924–1930), протягом яких передові представники медичної інтелігенції не одноразово наголошували на тому, що вища медична освіта, яка перебувала у підпорядкуванні Наркомату освіти і його Укрголовпрофосвіти, повинна бути пере дана до відання Наркомздоров’я. 12 липня 1930 р. Раднарком УРСР видав постанову «Про реорганізацію вузів і втузів і передання їх до відома відповідних нар коматів», згідно з якою вища медична і фармацевтич на освіта передавалися з системи Наркомпросу до ві дання Наркомздоров’я, зацікавленого в розвитку мережі медичних вузів, підвищенні якості підготовки спеціалістів і удосконаленні їхніх знань. Одним із перших кроків Народного Комісаріату охо рони здоров’я УРСР стосовно Клінічного інституту для удосконалення лікарів стало затвердження 31 грудня 1931 р. нового його Статуту, в якому вказувалось, що «державні інститути для удосконалення лікарів є вищі навчальні заклади Народного Комісаріату охорони здоров’я», а серед його завдань значилось, зокрема, «...організувати справу спеціалізації та підвищення квалі фікації на периферії» та «керувати роботою місцевих ор ганів НКОЗ у всіх справах підвищення кваліфікації лікарів» (Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Фонд 342, оп. № 3, Т. 2, справа № 3287, с. 74–77), що заслуговує на увагу і в наш час. Згідно з новим Статутом, Інститут розподілявся на два сектори: адміністративно-організаційний і науково- навчальний. До складу останнього входили такі відділи: лікувально-профілактичний, санітарно-гігієнічний, охматди ту, периферійної роботи, що заклали основи формування майбутніх факультетів. У свою чергу, відділ периферійної роботи розподілявся на три бюро: науково-методологічне, науково-консультативне і лекторське. Статут передбачав формування фінансів Інституту як за рахунок бюджетних асигнувань, так і спецкоштів, 9
ВІД ВИТОКІВ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ВИЗНАННЯ
у тому числі від сплати за навчання слухачів самооплат них курсів, прибутків від продажу друкованих Інститу том видань та ін. Уперше Статут визначав і обов’язки курсантів: «Всі слухачі інститутів для удосконалення після закінчення навчання зобов’язані відслуговувати на посадах за призначенням НКОЗ з розрахунку 1–1,5 місяці служби за 1 місяць навчання, але не менше од ного року» (Центральний державний архів вищих орга нів влади та управління України. Фонд 342, оп. № 3, Т. 2, справа № 3287, с. 74–77). Зосередження управління вищою медичною шко лою в одному відомстві стало переломним моментом в історії медичних вузів України і внесло суттєві зміни в діяльність Інституту, перш за все у визначення кон тингенту, що підлягав підвищенню кваліфікації, та її строки. Якщо раніше вищезазначене регулювалось лише його першим Статутом, то Наркомздоров’я і пар тійно-урядові постанови початку 30-х років, зокрема «Про медичні кадри» (1931) і «Про підготовку лікарів» (1934), ставили чіткі державні вимоги як до їх базової підготовки, так і до підвищення кваліфікації. Останнє значною мірою обумовлювалося якісно новими завданнями, які ставились перед галуззю охо рони здоров’я того часу. Вони були пов’язані, перш за все, з подальшим розвитком мережі лікувально- профілактичних і санітарно-епідеміологічних закладів, підвищенням якості медичної допомоги, закладенням підвалин її спеціалізованих видів, переважним медикосанітарним обслуговуванням промислових робітни ків і працівників сільського господарства, пошуками нових форм і методів надання медичної допомоги, методами запобігання і зниження захворюваності й промислового травматизму, покращання санітарноепідеміологічного стану територій та ін. В основу ді яльності позалікарняних закладів покладався діль нично-територіальний принцип, а на першому плані поставала постать дільничного лікаря. Крім того, запровадження постановою 1934 р. пер винної спеціалізації в медичних вузах передбачало її проведення з окремих профілів (офтальмології, ото риноларингології та ін.), як і підвищення кваліфікації, безпосередньо в інститутах удосконалення лікарів. Урядовою постановою «Про укріплення сільської діль ниці» (1938) вперше встановлювалось обов’язкове, раз на три роки, направлення на курси удосконалення 10
лікарів із сільської місцевості, міських — раз на п’ять років. Підкреслюючи внесок Інституту в розвиток безпосеред ньо сільської охорони здоров’я, професор О.Б. Бернштейн наголошував: «Сугубое внимание он (Інститут — авт.) от дал воспитанию и практическому усовершенствованию сельского врача. Нет угла на Украине, где не было бы врача, вернувшегося из института со свежими знаниями, с пониманием серьезности возлагаемых на него задач в лечебной, санитарно-профилактической и общественной деятельности...» (Труды клиники нервных болезней Киев ского государственного института для усовершенствова ния врачей. Т.І. Посвящается десятилетию существования института. – К., 1928. – С. 3). Зростання потреб практичної охорони здоров’я, особливо сільської мережі, і започаткування спеціалі зації потребували подальшого розширення системи удосконалення знань для лікарів з питань як фундамен тальних дисциплін, так і вузьких спеціальностей. Саме це і визначило профільність кафедр, створених (у хро нологічному порядку) в Інституті протягом 30-х років (директори — О.Б. Бернштейн, 1922–1934; Л.М. Черняк, 1934–1941): щелепно-лицевої хірургії (1931, професор С.Н. Вайсблат), онкології (1932, професор Г.Б. Бихов ський), інфекційних хвороб (1934, професор А.М. Зюков), соціальної гігієни (1935, К.Ф. Дупленко), туберкульозу (1935, професор М.С. Морозовський), епідеміології (1935, професор С.Н. Ручковський), акушерства і гінекології (1935, професор В.Л. Лозинський), терапії № 2 (1936, про фесор М.Д. Стражеско), рентгенології (1936, доцент М.Й. Шор), хірургії (1936, професор М.С. Коломійченко), судової медицини (1938, професор А.М. Гамбург), гігієни харчування (1939, доцент Б.Л. Гордін). Таким чином, до початку війни в Інституті нарахо вувалось 25 кафедр, але його діяльність не обмежу валась лише перепідготовкою. Зростаюча потреба у підвищенні професійних знань зумовила створення в довоєнний період і нової форми їх набуття шляхом на ближення системи післядипломної освіти безпосеред ньо до виробництва. З цією метою на базах потужних на той час лікарняних закладів Білої Церкви, Житоми ра, Коростеня, Черкас і Чернігова були створені як фі ліали окремих кафедр пункти підвищення кваліфікації лікарів на чолі зі спеціально підготовленими в Інсти туті спеціалістами.
ВІД ВИТОКІВ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ВИЗНАННЯ
Завдяки розширенню навчально-матеріальної бази та профільності спеціалізації і перепідготовки лікарів Інститут, який щорічно готував понад тисячу спеціаліс тів, став одним із найпотужніших медичних навчальнонаукових закладів країни довоєнного часу. Довоєнний період характеризувався також суттє вим внеском вчених Інституту до скарбниці вітчизня ної науки. Одними з фундаторів українських наукових шкіл стали професори Б.М. Маньковський (невроло гія) і А.А. Чайка (урологія); професор В.Х. Василенко разом з академіком М.Д. Стражеском запропонував класифікацію недостатності кровообігу, прийняту XІІ Всесоюзним з’їздом терапевтів (1935), розвинув вчен ня про ревматизм та ішемічну хворобу серця; профе сор А.М. Зюков поглибив та розвинув вчення про алергію та імунітет в інфекційній патології; професор С.П. Виноградова вперше в країні почала вивчати про блему патології, зумовленої резус-несумісністю крові матері й плода. Автором методу масового знеболення пологів став професор Г.Ф. Писемський, а професор А.Г. Васютинський — першого в колишньому Союзі гігантського електромагніту для лікування очних хво роб; професор Б.Я. Падалка описав нове захворюван ня — «пароксизмальний риккетсіоз», а також симп том укорочення (затуплення) перкуторного звуку в правій здухвинній ділянці при черевному тифі («симп том Падалки»); професор М.Я. Харшак розробив ме тодику раннього бужування при лікуванні опіків стра воходу; професор М.С. Коломійченко першим в Україні виконав складні пластичні операції зі створен ня штучного стравоходу з тонкої та товстої кишок; професор С.О. Ставракі першим в Києві виконав тон зилектомію та ендоназальну операцію на основних пазухах, а професор О.З. Лазарєв видав першу в Укра їні монографію з проблем туберкульозу дитячого віку. Вчені Інституту ставали також у витоків створення но вих типів медичних закладів. Так, професор Є.Л. Склов ський був одним із засновників дитячих лікувальнопрофілактичних закладів Києва, громадського руху «Крапля молока», професор Г.Б. Биховський у 1932 р. організував при Київському рентгенологічному інститу ті онкологічний диспансер і першу в Києві онкологічну клініку (1934), професор Г.Ф. Писемський став одним із організаторів колгоспних пологових будинків (1934), які отримали визнання в колишньому СРСР.
У роки Другої світової війни Інститут припинив свою діяльність, а його навчальна і матеріальна база були зни щені під час тимчасової окупації Києва. Згідно даних Цент рального державного архіву вищих органів влади та управ ління України знищена була й більшість документальних матеріалів НКОЗ УРСР за період 1933–1941 рр. Як й інші лікарі України, вчені Інституту здійснили свій вагомий вне сок у здобутки медицини воєнного періоду, а окремі з них проявили себе талановитими організаторами військової медицини. В її історію назавжди увійшли імена головного терапевта Північно-Кавказького та І Українського фрон тів — завідувача кафедри терапії професора В.Х. Васи ленка, головного хірурга евакопункту І Українського фрон ту, генерал-майора медичної служби, завідувача кафедри урології професора А.А. Чайки та багатьох інших. Своє друге народження Інститут отримав на підставі постанови уряду України від 18 листопада 1943 р. про його відновлення, виданої вже через два тижні після звільнення Києва. Перші кафедри (хірургії, нейрохірургії, ортопедії і травматології) почали діяти в 1944 р. на базі колишнього окружного військового госпіталю № 408 і деяких лікуваль них закладів міста, а першими слухачами стали спеціалісти евакогоспіталів Міністерства охорони здоров’я. На перших директорів Інституту повоєнного часу (Д.А. Охрименко, 1943–1944; В.П. Комісаренко, 1944; І.І. Кальченко, 1944– 1957) припали всі труднощі відбудовного періоду зі ство рення навчально-матеріальної бази для відновлення діяль ності довоєнних кафедр та організації нових. Значну підтримку в цьому Інститут отримав з боку Київської облас ної лікарні, яка в 1944 р. Наркомздоров’я СРСР була затверд жена його навчальною базою і в якій розмістилася пере важна більшість клінічних кафедр та окремі теоретичні. Наказом Народного Комісаріату охорони здоров’я СРСР від 21 березня 1944 р. відновлено лікувальний і санітарно- гігієнічний факультети, а з 1945 р. почалася планова підго товка спеціалістів системи Міністерства охорони здоров’я. На цей час в Інституті працювало вже 68 викладачів, у тому числі 19 професорів, 20 доцентів і 29 асистентів. Протягом перших 10 післявоєнних років в Інститу ті були створені кафедри військово-медичної підготовки (1945, генерал-майор Л.Ф. Маслов), фізіотерапії (1945, про фесор А.Р. Киричинський), нейрохірургії (1945, профе сор О.І. Арутюнов), лікувальної фізкультури і лікарського контролю (1946, доцент С.М. Іванов), торакальної хірургії (1955, професор М.М. Амосов). 11
ВІД ВИТОКІВ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ВИЗНАННЯ
ЗАСНОВНИКИ ТА ОЧІЛЬНИКИ інституту/Академії
Є.Л. Скловський, завідувач кафедри охорони дитинства (1918–1930)
Г.Б. Биховський, завідувач кафедр хірургії (1922–1932) і онкології (1932–1936)
12
М.А. Левитський, Голова Правління і перший директор Київського інституту для удоскона лення лікарів (1918–1922), завідувач кафедри офтальмології (1918–1929)
О.Б. Бернштейн, директор Київського інституту удосконалення лікарів (1922–1934), завідувач кафедри терапії (1921–1934)
О.З. Лазарєв, завідувач кафедр хвороб дітей старшого віку (1918–1930) і дитячих хвороб (1930–1951)
І.Й. Фрумін, завідувач кафедри ортопедії і травматології (1926–1937)
ВІД ВИТОКІВ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ВИЗНАННЯ
В.П. Комісаренко, директор Київського державного інституту удосконалення лікарів (1944)
І.І. Кальченко, директор Київського державного інституту удосконалення лікарів (1944–1957)
В.Д. Братусь, директор Київського державного інституту удосконалення лікарів (1957–1959)
М.Н. Умовіст, ректор Київського державного інституту удосконалення лікарів (1959–1984)
В.М. Гирін, ректор Київської медичної академії післядипломної освіти лікарів імені П.Л. Шупика (1984–2002)
Ю.В. Вороненко, ректор Національної медичної академії післядипломної освіти лікарів імені П.Л. Шупика (з 2002 р.)
13
ВІД ВИТОКІВ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ВИЗНАННЯ
Будівля ліквідованого Зведеного лазарету Червоного Хреста імені Ф.А. Терещенка на розі Бібіковського бульвару та Терещенківської вулиці № 13/7 (нині бульв. Т. Шевченка, 13 — прим. авт.)
Адміністративний корпус Київського державного інституту удосконалення лікарів на території Київської обласної лікарні (1944–1965)
14
ВІД ВИТОКІВ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ВИЗНАННЯ
П.Л. Шупик, завідувач кафедри соціальної гігієни і організації охорони здоров’я (1965–1979), професор-консультант (1980–1981)
15
ВІД ВИТОКІВ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ВИЗНАННЯ
У 1953 р. якісний і кількісний склад кафедр попов нився за рахунок приєднання до Інституту Київського інституту удосконалення провізорів, який існував з 1939 р., у складі кафедр: фармацевтичної хімії (профе сор Я.А. Фіалков), фармакогнозії і фармакології (до цент М.З. Міндлін), технології лікарських форм (про фесор Г.А. Вайсман). Створення нових кафедр та розширення профіль ності перепідготовки спеціалістів сприяло суттєвому зростанню обсягу роботи Інституту: якщо в 1944 р. було підготовлено всього 486 чоловік, то план на 1953 р. перевищував 1600 осіб. 1957–1959 роки (директор — доцент В.Д. Братусь) позначилися відкриттям кафедр медичної радіології (1957, професор О.О. Городецький) і педіатрії № 2 (1959, професор Е.Г. Городецька). Наприкінці 50-х років Інститут очолив професор М.Н. Умовіст, який обіймав цю посаду протягом 25 років (1959–1984). У цей період відбулися важливі події в жит ті Інституту, які наклали відбиток на всю його подальшу діяльність. Вони пов’язані насамперед зі значним зрос танням кількості кафедр, що було обумовлено потреба ми практичної охорони здоров’я, яка з початку 60-х років взяла курс на розширення, удосконалення й підвищення якості спеціалізованої медичної допомоги. По-друге, по чинаючи з 1965 р. і протягом понад чверті століття (до 1991 р.), Інститут був підпорядкований Міністерству охо рони здоров’я СРСР, що надало йому нового інтернаціо нального статусу, оскільки слухачами стали представни ки всіх нинішніх країн пострадянського простору, хоча лікарі з України завжди становили майже половину всьо го контингенту курсантів. Саме потреби практичної охорони здоров’я і визна чили профільність кафедр, які були відкриті в Інституті протягом 1960–1984 років: клінічної і лабораторної діагностики (1960, професор І.Ф. Федоров), нервових хвороб № 2 (1962, професор П.А. Перфілов), ортопе дичної стоматології (1964, доцент М.О. Кодола), за гальної і комунальної гігієни (1965, професор Д.М. Ка люжний), дієтології (1965, професор М.С. Говорова), радіаційної гігієни (1966, професор М.Ф. Ліпкан), анес тезіології і реаніматології (1967, професор А.І. Тріщин ський), цивільної оборони (1968, доцент М.Д. Давиго ра), гігієни токсикології і клініки отруєнь пестицидами (1968, професор Л.І. Медведь), гематології і трансфу 16
зіології (1968, професор Г.П. Сарницький), дитячої ото риноларингології (1969, професор О.Є. Євдощенко), дитячої психоневрології (1969, професор П.І. Ковален ко), реабілітації, лікувальної фізкультури і мануальної терапії (1969, професор Л.Є. Пелех), геронтології і гері атрії (1970, професор Д.Ф. Чеботарьов), військово- польової хірургії і травматології (1975, професор В.М. Левенець), пульмонології (1975, професор О.М. Аві лова), неонатології (1977, професор С.П. Катоніна), ди тячої стоматології (1976, професор О.В. Удовицька), дитячої дерматовенерології (1978, професор І.В. Щуць кий), організації і економіки фармації (1978, доцент І.М. Губський), функціональної діагностики (1978, про фесор М.К. Фуркало), акушерства і гінекології № 3 (1979, професор Є.В. Коханевич), терапевтичної стома тології № 2 (1980, професор Г.М. Вишняк), нервових хвороб № 3 (1980, професор Ю.І. Головченко), терапії № 3 (1980, професор Д.Д. Дроздов), педіатрії № 3 (1980, професор Ж.П. Гудзенко), дитячої хірургії (1981, професор Д.Ю. Кривченя). До початку 90-х років Інститут став одним із найбіль ших у колишньому СРСР і найпотужнішим в Україні на вчальним закладом такого типу. Якщо в перший повоєн ний рік (1945) в ньому працювало всього 68 викладачів, у тому числі 19 професорів, 20 доцентів і 29 асистентів, то в 2008 р. нараховувалося понад 1400 співробітників, зокрема понад 600 науково-педагогічних працівників, серед яких 180 докторів і 410 кандидатів наук. Протягом 1985–1991 рр. (з 1984 р. ректор — про фесор В.М. Гирін), коли Інститут ще перебував у підпо рядкуванні Міністерства охорони здоров’я СРСР, ство рено кафедри вірусології (1985, професор В.М. Гирін), клінічної імунології та алергології (1985, професор Е.В. Гюллінг), медичної інформатики та обчислюваль ної техніки (1986, професор О.П. Мінцер), швидкої та невідкладної медичної допомоги (1988, професор Я.В. Гоєр), медико-соціальних проблем охорони матері і дитини (1988, професор З.А. Шкіряк), дитячої анестезіо логії та реаніматології (1988, професор Г.І. Белебезьєв), медичної генетики (1989, професор Т.І. Бужієвська), клі нічної фармакології і фітотерапії (1990, професор Г.М. Войтенко). Новий період у діяльності Інституту розпочався в жовтні 1991 р. після його повернення до системи МОЗ суверенної України, що покликало за собою якісні змі
ВІД ВИТОКІВ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ВИЗНАННЯ
ни його статусу. В нових умовах, які співпали з початком проведення реформи медичної освіти в Україні, Інститут посів пріоритетне місце в галузі післядипломної підго товки і перетворився на навчально-методичний центр МОЗ України з цієї проблеми. Окремі кафедри, напри клад управління охороною здоров’я і медичної інфор матики та обчислювальної техніки, були визначені МОЗ України як головні з відповідних проблем. Відповідно до концепції вказаної реформи, яка орі єнтована на досягнення рівня підготовки лікарів най більш розвинених країн світу, в 1992 р. введені нові форми післядипломного навчання лікарів та прові зорів, зокрема передатестаційні цикли, очно-заочне навчання лікарів-інтернів, цикли підготовки з низки спеціальностей керівників та викладачів інститутів і фа культетів удосконалення лікарів та медичних закладів вищої освіти. Саме ці напрями і визначили спрямованість рефор мування методичної діяльності Інституту останніх ро ків, оскільки до цього він працював за уніфікованими програмами Міністерства охорони здоров’я колишньо го СРСР, і лише в умовах суверенної України отримав можливість складати власні національні навчальні про грами. Лише в 1992–1994 рр. кафедрами Інституту під готовлені навчальні плани і програми з 87 спеціальнос тей, тобто дві третини всіх програм, за якими вперше в Україні розроблені атестаційні комп’ютерні системи для інститутів аналогічного профілю в державі. Після повернення Інституту до системи МОЗ України в ньому створено чимало нових кафедр: серцево-судин ної хірургії (1992, професор Г.В. Книшов), спортивної медицини і санології (1992, професор Г.Л. Апанасенко), ендокринології (1992, професор А.С. Єфімов), дитячих інфекційних хвороб (1993, професор Л.І. Чернишова), нефрології (1995, професор Л.А. Пиріг), педагогіки і пси хології (1995, професор М.В. Черпінський). Починаючи з 1992 р. в Інституті здійснювалася підготовка лікарів-інтернів із 43 спеціальностей з щорічним охопленням понад 1000 лікарів. У 1992– 1993 рр. разом з органами управління охороною здоров’я Житомирської та Чернігівської областей на базах їх найпотужніших лікувальних закладів було відкрито 7 філіалів кафедр Інституту з очно-заочної підготовки лікарів-інтернів із залученням до цієї ро боти висококваліфікованих спеціалістів на місцях.
Аналогічні угоди укладено з лікувальними закладами Черкас і Білої Церкви. Нові вимоги, висунуті Концепцією реформування вищої медичної і післядипломної освіти, запити прак тичної охорони здоров’я та поява нових наукових на прямів у діяльності кафедр зумовили упорядкування їх кількісної та якісної структури. Так, у 1993 р. до складу кафедри фармацевтичної хімії та фармакогнозії на пра вах курсу увійшла кафедра клінічної фармакології і фі тотерапії (професор О.М. Гриценко), у 1994 р. кафедра анестезіології і реаніматології перейменована на кафе дру анестезіології та інтенсивної терапії (професор І.П. Шлапак), аналогічна кафедра дитячого профілю — на кафедру дитячої анестезіології та інтенсивної терапії (професор Г.І. Белебезьєв). Окремі напрями ліквідова ної в 1995 р. кафедри реабілітації, лікувальної фізкуль тури і мануальної терапії передані кафедрі спортивної медицини, санології і лікувальної фізкультури (профе сор Г.Л. Апанасенко), на кафедрі хірургії № 1 (профе сор А.П. Радзіховський) з’явився новий напрям діяль ності — опікові хвороби, який раніше належав кафедрі ортопедії і травматології № 1 (професор В.М. Леве нець). У 1993 р. створено факультет підвищення квалі фікації викладачів інститутів та факультетів удоскона лення лікарів і фармацевтів України, в 1994 р. — єдина в системі МОЗ України Проблемна науково-дослідна лабораторія з питань післядипломної освіти лікарів і провізорів. Нового якісного статусу Інститут набув після видан ня Кабінетом Міністрів України в п’яту річницю неза лежності нашої держави Постанови «Про створення Київської медичної академії післядипломної освіти» від 13 травня 1996 р., згідно з якою на його базі створено навчальний заклад нового типу і вищого (ІV) рівня акредитації — єдина на той час в Україні медична ака демія післядипломної освіти (далі — Академія). Продовжувалася робота щодо удосконалення структур і напрямів діяльності кафедр, внаслідок чого в 1996 р. дві кафедри терапевтичної стоматології об’єднані в одну з включенням до неї і курсу дитячої стоматології (професор А.П. Грохольський), кафедра нервових хвороб і рефлексотерапії перетворена на ка федру рефлексотерапії (професор Є.Л. Мачерет), до кафедри гігієни харчування увійшов курс гігієни дітей і підлітків (професор І.П. Козярін), до кафедри невроло 17
ВІД ВИТОКІВ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ВИЗНАННЯ
гії № 2 — курс дитячої неврології (професор А.Ю. Ру денко), а кафедра дитячої психоневрології перетворена на кафедру психіатрії з курсом соціальної і судової пси хіатрії (професор А.П. Чуприков). У 1997 р. кафедра терапії № 1, одна з перших ка федр академії, у зв’язку з необхідністю підготовки спеціалістів нового профілю — сімейних лікарів — перетворена на кафедру сімейної медицини з курсом імунології та алергології (професор Г.І. Лисенко), ка федра терапії № 2 перейменована на кафедру терапії (професор Н.І. Швець), неврології № 3 — на кафедру неврології № 1 (професор Ю.І. Головченко), а кафедра топографічної анатомії і оперативної хірургії стала курсом при кафедрі патологічної анатомії, переймено ваної на кафедру патологічної та топографічної анато мії (професор В.П. Сільченко). У 1997 р. Академія по повнилась вперше створеною в Україні кафедрою промислової фармації (д.фарм.н. В.А. Загорій). Про довжувалося удосконалення комп’ютерних тестів та створення нових программ. У 1997 р. за дорученням МОЗ України складено навчальні плани і програми ци клів спеціалізації з 75 спеціальностей, 146 програм для циклів тематичного удосконалення, 27 — для цик лів інформації та стажування, уніфікована програма тематичного удосконалення керівників органів і за кладів охорони здоров’я: начальників обласних управ лінь охорони здоров’я (перший цикл проведено в квіт ні 1998 р.), ректорів медичних вузів (перший цикл проведено в листопаді 1997 р.) та директорів науководослідних інститутів. Постійно удосконалювалося методичне забезпе чення навчального процесу шляхом методичних роз робок лекцій, семінарів, практичних і лабораторних занять, тестових завдань тощо. Кафедри було забез печено комп’ютерами та іншими технічними засобами навчання, створено три комп’ютерних класи для цент ралізованого прийняття заключних іспитів після про ходження навчання. На початку ХХІ століття Академія поповнилась кафедрами медичної статистики (2001, професор М.В. Голубчиков), стоматології (2001, професор О.В. Пав ленко), дитячої неврології і медико-соціальної реабі літації (2003, доцент В.Ю. Мартинюк), хірургії та су динної хірургії (2015, професор О.Є. Бобров). Відповідно до Статуту було створено якісно нові під 18
розділи: Інститут стоматології шляхом функціональ ного об’єднання кафедр стоматологічного профілю та стоматологічної поліклініки (2003, професор О.В. Павленко), Український державний інститут ре продуктології шляхом функціонального об’єднання кафедр акушерсько-гінекологічного профілю і ка федри медичної та лабораторної генетики (2006, професор В.В. Камінський) та Інститут сімейної ме дицини шляхом реорганізації створеного у 2005 р. факультету «Загальна практика - сімейна медицина» (2009, професор Г.І. Лисенко), а також Інтернет- центру та web-сайт академії, Науково-навчальний методичний центр дистанційної освіти (2006, профе сор О.П. Мінцер). У 2007 р. створено кафедри комбустіології та плас тичної хірургії (професор Г.П. Козинець), ортодонтії (доцент М.С. Дрогомирецька), паліативної та хоспісної медицини (2009, професор Ю.І. Губський), діабетології (2009, професор Б.М. Маньковський), акушерства, гі некології та медицини плода (2010, професор С.І. Жук), дитячої кардіології та кардіохірургії (2011, професор Н.М. Руденко), медицини праці, психофізіології та ме дичної екології (2011, професор А.І. Єна), сімейної ме дицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги (2012, професор Л.Ф. Матюха), кардіохірургії, рентгенендо васкулярних та екстракорпоральних технологій (2016, професор Б.М. Тодуров), громадського здоров’я (2017, доцент І.М. Хоменко). Двадцять років тому на честь 80-річчя від часу за снування Академії, згідно з Постановою Кабінету Міні стрів України від 20 квітня 1998 р. № 513 «Про увічнен ня пам’яті П.Л. Шупика», їй присвоєно ім’я видатного державного діяча і вченого — професора Платона Лу кича Шупика (1907–1986), який двічі обіймав посаду міністра охорони здоров’я України (1952–1954, 1956– 1969), вніс вагомий внесок у розвиток матеріальної, навчальної і наукової бази академії, протягом 14 років (1965–1979) завідував кафедрою соціальної медицини і організації охорони здоров’я (нині кафедра управлін ня охороною здоров’я). Свій 100-річний ювілей академія відзначає в статусі Національної, наданому їй Указом Президента України В.А. Ющенка «Про надання Київській медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика статусу Націо нальної» від 27 березня 2006 р. за № 236/2006.
ВІД ВИТОКІВ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ВИЗНАННЯ
Система управління якістю НМАПО імені П.Л. Шупика — забезпечення міжнародного рівня Закон України «Про вищу освіту», який вийшов у світ 1 липня 2014 року, у своїй 32 статті «Принципи діяль ності, основні права та обов’язки вищого навчального закладу» чітко зазначив, що вищі навчальні заклади зобов’язані мати внутрішню систему забезпечення якості освітньої діяльності та якості вищої освіти. На засіданні 11 березня 2015 року вчена рада Ака демії прийняла знаменне рішення «Про політику за безпечення якості освіти у НМАПО імені П.Л. Шупика». У світі існує досить багато різних моделей забез печення якості у вищому навчальному закладі. На приклад, серед основних положень Міжнародних стандартів щодо підвищення якості медичної освіти, які видала Всесвітня федерація медичної освіти (WFME), зазначено, що необхідно стимулювати за клади вищої медичної освіти до створення власних планів підвищення якості процесу навчання відповід но до міжнародних рекомендацій; впроваджувати систему національної та/або міжнародної оцінки та акредитації навчальних закладів, щоб встановлювати стандарти і мінімальні вимоги до якості навчання; створювати гарантії якості підготовки фахівців, що в умовах інтернаціоналізації дозволить встановити у медичній освіті чіткі міжнародні стандарти. Система управління якістю освіти є вимогою і еволюційною необхідністю розвитку закладів вищої освіти (ЗВО). За умов відсутності визначення МОН України універсальної моделі забезпечення якості освіти остаточний її вибір покладається саме на за клад освіти. Протягом весни-осені 2015 р. проводилась вели ка робота з підготовки системи управління Академії до сертифікації відповідно до вимог міжнародного стандарту ISO 9001:2015 «Системи управління якіс тю. Вимоги». Було проведене загальне навчання фа хівців НМАПО імені П.Л. Шупика, які братимуть участь у розробці документації системи управління (СУ) та удосконаленні СУ відповідно до вимог стан
дарту ISO 9001. Розроблявся проект структури основ них процесів СУ, їх послідовності та взаємозв’язку. Аналізувалася діюча документація, що регламентує порядок виконання процесів, визначалася її відповід ність вимогам стандарту ISO 9001 та можливість її застосування для описів процесів СУ. Визначалися структури документів СУ, потреби в розробці (пере гляді) документів, що регламентуватимуть виконання робіт в рамках СУ. Як результат, 06.12.2015 р. німецькою компанією DQS-UL Group був проведений аудит системи управ ління якістю НМАПО імені П.Л. Шупика на її відповід ність вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2015 «Системи менеджменту якості. Вимоги». За результатами аудиту було зазначено, що систе ма управління якістю НМАПО імені П.Л. Шупика по вністю відповідає вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2015. 23 грудня 2015 року у НМАПО імені П.Л. Шупика на засіданні ректорату відбулася знаменна подія — вру чення сертифікатів, які підтверджують відповідність системи управління якістю Академії вимогам міжна родного стандарту ISO 9001:2015 «Системи менедж менту якості. Вимоги». Таким чином, відбулося міжнаро дне визнання сис теми забезпечення якості освітньої ді яльності та якості вищої освіти (сис теми внутрішнього забезпечення якос ті) НМАПО імені П.Л. Шупика, що відповідає вимо гам Закону України «Про вищу освіту». Основний сер тифікат (№ 31400090 QM15 від 16.12.2015 року) виданий німецьким сертифіка ційним органом «DQS-UL Group», який входить до трійки лідерів серед сертифікаційних органів у світі. Другий документ — сертифікат єдиного міжнарод ного зразка IQNet. 19
ВІД ВИТОКІВ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ВИЗНАННЯ
IQNet (Міжна родна Мережа Сер тифікації) — недер жавна, некомерційна організація, створена відповідно до законо давства Швейцарії зі штаб-квартирою в м. Берн, яка об’єднує 37 провідних органів з сертифікації в 34 краї нах світу. Міжнародний сертифікат IQNet до зволяє Академії без додаткових аудитів оформити сертифі кат ISO 9001 будь-якого з членів Міжнародної Мережі, що є ще одним підтвердженням міжнародного визнання НМАПО імені П.Л. Шупика. Сам стандарт ISO 9001 версії 2015 року тільки у жовтні набув стату су офіційного. Таким чином, НМАПО імені П.Л. Шупика стала першим за кладом вищої освіти України і, вза галі, однією з перших установ, яка підтвердила свій рівень за стандар том нової версії. Сертифікат свідчить про висо кий рівень якості таких сфер функ ціонування Академії: • освітня діяльність (післядиплом на медична освіта та безперерв 20
ний професійний розвиток); підготов ка науково-педагогічних кадрів; • науково-дослідницька діяльність, інноваційна діяльність; • надання медичної допомоги. І найголовніше, НМАПО імені П.Л. Шу пика націлена на лідерські позиції в Україні та в міжнародному освітньому, науковому і медичному співтовари ствах. Тому наявність сертифікатів від повідності системи управління якістю вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2015 спонукає її підніматися по сходинках успіху і займати відповідні місця у впливових рейтингах ЗВО в Україні та світі. Керівництво Академії визначило бачення розвитку організації як: «Лідер у сфері медичної освіти, орієн тований на формування фахівця, відповідного вимо гам кращої світової практики для забезпечення здоров’я нації». Місією було обрано: «Дослідницький заклад освіти, що реалізує освітню діяльність через науку, практику та інновації». У більшості розвинених країн Європи і світу вже впродовж багатьох років практикується присудження кращим підприємствам національних нагород з якості, які визначаються на засадах моделей досконалості, тобто моделей ідеальних організацій. Такі нагороди дуже престижні й дозволяють їх володарям значно під вищувати свою конкурентоспроможність. З 1992 року Європейським фондом управління якістю (EFQM) введено щорічну Європейську нагороду з якості,
ВІД ВИТОКІВ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ВИЗНАННЯ
яка отримала під тримку з боку Єв ропейської комісії. В Україні наці ональна нагорода з якості введена у 1996 році за ініціа тиви Української асоціації якості — національної парт нерської організа ції EFQM — та за участю Українсько го союзу промис ловців і підприєм ців для визначення кращих підприємств у державі. Конкурс проводиться на засадах Моделі досконалості EFQM та за підтримки EFQM. Його включено до Реєстру національних нагород з якості європейських країн. Керівництво Академії не зупинилося на сертифікації СУ за стандартом ISO 9001:2015. Відповідно до рішення ректо рату, проректор з навчальної роботи професор О.К. Толста нов 16 березня 2016 року зробив доповідь на засіданні вче ної ради Академії щодо Європейської моделі досконалості (EFQM Excellence Model). Він представив основні критерії EFQM: Лідерство; Політика та стратегія; Персонал; Парт нерство і ресурси; Процеси; Результати, що стосуються споживачів, персоналу, суспільства; Основні ділові ре зультати. Було прийняте рішення про підготовку процесів Академії до участі у конкурсі на Європейську модель до сконалості EFQM.
Як результат, 24-26 жовтня 2016 року пройшло оці нювання діяльності НМАПО імені П.Л. Шупика в рамках системи сертифікації «Визнана досконалість», що роз роблена та ведеться Європейським Фондом Управління Якістю (EFQM). У результаті триденної роботи експертної групи фа хівців міжнародного класу Української агенції з якості було вивчено діяльність 42 структурних підрозділів Академії за 32 критеріями. Міжнародними експертами був складений звіт, за результатами якого в рамках системи сертифікації «Визнана досконалість» Академія набрала загальну оцінку в проміжку 401–450 балів за критеріями EFQM. Рівень досягнень Академії був підтверджений європейським сертифікатом ділової досконалості рівня «4 зірки», а в липні 2018 року — «5 зірок». На даний час система управління НМАПО імені П.Л. Шупика постійно удосконалюється з урахуванням міжнародних вимог та досвіду. В Академії створено групу з дванадцяти сертифі кованих внутрішніх аудиторів. Керівником групи при значена член-кореспондент НАМН України, професор Н.В. Харченко. На циклі ТУ «Удосконалення системи управління якістю вищого медичного навчального закладу», що проводить кафедра педагогіки, психології, медичного та фармацевтичного права, постійно підвищують квалі фікацію керівники структурних підрозділів та науковопедагогічні працівники Академії. Рішенням вченої ради Академії (протокол № 6 від 14.06.2017 р.) уведено в дію Програму розвитку Націо
21
ВІД ВИТОКІВ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ВИЗНАННЯ
нальної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика на період до 2022 року. Сектор моніторингу якості освіти реорганізовано у відділ моніторингу якості діяльності. Керівниками процесів проводиться моніторинг за доволеності споживачів діяльності Академії за освітнім, науковим та медичним напрямками. Для забезпечення якості в Академії вже багато ро ків функціонує система внутрішнього рейтингу, за допомогою якої щорічно втановлюються найкращі кафедри та інститути/факультети. Для підвищення результативності діяльності створено та функціонує 7 постійно діючих комісій вченої ради Академії. Таким чином, керівництво НМАПО імені П.Л. Шу пика активно працює над невпинним розвитком Ака демії відповідно до світових вимог. Забезпечується високий рівень безперервної професійної підготовки фахівців для системи охорони здоров’я України та ви сока конкурентоспроможність Академії на внутріш ньому і зовнішньому ринках освітніх послуг, наукової, клінічної та інноваційної діяльності. Академія виконує високу соціально-просвітницьку роль в підтримці і за безпеченні здоров’я соціуму. Постійно поліпшується система управління якістю відповідно до вимог стан дарту ISO 9001. Все це направлене на підвищення за доволеності споживачів послуг Академії (особистості, суспільства, організацій, держави) та на виконання
22
вимог держави не тільки на вітчизняному, а й міжна родному рівнях. Сертифікація системи управління відповідно до вимог ISO 9001 та EFQM — це важливий, але не остан ній крок на 100-річному шляху успіхів НМАПО імені П.Л. Шупика. У нас попереду ще багато перемог, яки ми можна пишатися на міжнародній арені, представ ляючи досягнення країни у системі підготовки медич них та фармацевтичних кадрів. Таким чином, розпочавши століття тому свою ді яльність з окремих курсів удосконалення і маючи у сво єму розпорядженні як навчальну базу лише одну полі клініку з незначною кількістю відвідувань, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шу пика за роки існування стала провідним в Україні за кладом післядипломної медичної освіти і потужним науковим центром, який нараховує 3 навчально-науко вих інститути і 5 факультетів, що об’єднують 81 кафед ру, понад 750 науково-педагогічних і наукових праців ників, у т. ч. майже 300 професорів і докторів медичних наук, більше 400 кандидатів наук, що є одним з найви щих показників в Україні. Колектив Академії на всіх етапах її існування вно сив і вносить вагомий внесок до скарбниці україн ської медицини, сприяючи реформуванню системи охорони здоров’я в Україні загалом і вищої медичної школи зокрема.
ЛІТОПИС АКАДЕМІЇ 1918 — виступ представників професійної Спілки київських лікарів (вихованці медичного фа культету університету Св. Володимира професо ри М.А. Левитський, О.З. Лазарєв, Є.Л. Склов ський, Г.Б. Биховський, І.Й. Фрумін та ін.) з ініці ативою щодо створення в Києві навчального закладу нового для України типу — Клінічного інституту для удосконалення лікарів. 1918, травень — рішення загального зібрання Спілки київських лікарів про передання «Сою зу киевских врачей здания ликвидированного Сводного лазарета Красного Креста имени Ф.А. Терещенко на углу Бибиковского бульва ра и Терещенковской улицы № 13/7 (нині бульв. Т. Шевченка, 13 — прим. авт.) вместе с частью медицинского снабжения и хозяй ственного оборудования в целях учреждения Клинического института». 1918, липень — обрання Спілкою київських лікарів Організаційної комісії з формування Клінічного інституту для удосконалення лікарів. 1918, серпень — відкриття Комісією у приміщенні по бульв. Т. Шевченка, 13 «показательной клини ческой амбулатории по всем специальностям, а также дневной и ночной поликлиник для выезда к больным на дом по вызовам через Инсти тут» — перших навчальних баз Клінічного інсти туту, при яких того ж року, також як навчальні бази, були відкриті аптека й хіміко-бактеріоло гічна лабораторія. 1918, серпень-вересень — відкриття кафедр офтальмології (професор М.А. Левитський), акушерства і гінекології (професор Г.Ф. Писем ський) і педіатрії (професор Є.Л. Скловський, професор А.З. Лазарєв). 1918, жовтень — завершення роботи Організаційної ко місії і передання нею справ про готовність Інституту до роботи першому його Правлінню (голова — про фесор М.А. Левитський).
1918, листопад — початок занять у Клінічному інсти туті для удосконалення лікарів: практичної робо ти курсантів у денні часи і відвідування лекцій — у вечірні. 1919, травень — видання Наркомздоров’я України Декрету про націоналізацію Клінічного інституту для удосконалення лікарів як «высшего учебнонаучного и лечебного учреждения, показатель ного для всей Украины», передання Інститутові стаціонару на 25 акушерських ліжок (вул. Несте рівська, 6), який став першим його клінічним відділенням. 1920, вересень — початок систематичних занять в Інституті, перший набір слухачів (117 осіб). 1921, лютий — передання управління Інститутом від системи Наркомздоров’я України до відання Укрголовпрофосвіти (Київського губернського відділу професійної освіти); приєднання до Клі нічного інституту губернських курсів з охорони материнства і дитинства, підготовки санітарноепідемічних лікарів, відкриття курсів зі шкіря но-венеричних хвороб, туберкульозу. 1921, вересень-жовтень — відкриття кафедр дер матовенерології (професор О.Г. Лур’є), терапії (професор О.Б. Бернштейн), мікробіології та ла бораторної діагностики (професор М.Г. Беньяш). 1922, жовтень — введення в навчальних закладах України принципу єдиноначальності, затвердження голови Правління інституту професора М.А. Левит ського на посаді директора. 1922, грудень — призначення директором Інституту професора О.Б. Бернштейна (1922–1934). 1922 — відкриття кафедр оториноларингології (професор С.Є. Ставракі), хірургії (професор Г.Б. Биховський), патологічної анатомії (профе сор І.Т. Титов). 23
ЛІТОПИС АКАДЕМІЇ
1921–1922 — освоєння перших навчальних баз Ін ституту: приміщення по вул. Саксаганського, 75, «вищого спеціального інституту для наукових досліджень і удосконалення лікарів з рентгено логії» (вул. Саксаганського, 32/34), кабінету світлолікування (вул. Велика Житомирська, 25), клінік колишньої лікарні Маріїнської общини Червоного Хреста (вул. Саксаганського, 75), ди тячих хвороб (вул. Велика Васильківська, 90), будинків грудної (вул. Предславинська, 15) і ка лічної (вул. Олександрівська, 15) дитини, дерма товенерологічної поліклініки (вул. Фундуклеєв ська, 7), тубсанаторіїв (Пуща-Водиця), «Крапля молока» (Бібіковський бульв., 13), рентгенівсь кого інституту (вул. Караваєвська, 7), військовосанітарної станції Київського округу (Бібіков ський бульв., 34). 1923 — відкриття кафедри нервових хвороб (профе сор Б.М. Маньковський). 1926 — відкриття кафедри ортопедії і травматології (професор І.Й. Фрумін). 1927 — відкриття кафедри психіатрії (к.мед.н. І.О. Зал кінд). 1929 — відкриття кафедри урології (професор А.А. Чайка). 1930, 12 липня — постанова Раднаркому УРСР «Про ре організацію вузів і втузів і передання їх до відому від повідних наркоматів», згідно з якою вища медична й фармацевтична освіта передавались від Нарком просу до відання Наркомздоров’я України. 1931 — прийняття партійно-урядової постанови «Про медичні кадри», яка вперше окреслила чіткі дер жавні вимоги щодо базової підготовки й підвищення кваліфікації лікарів; відкриття кафедри щелепно- лицевої хірургії (професор С.Н. Вайсблат). 1931, 31 грудня — затвердження Наркомздоров’я УРСР нового Статуту інституту, згідно з яким він 24
розподілявся на два сектори: адміністративноорганізаційний (з відділами лікувально-профі лактичним, санітарно-гігієнічним, охорони ма теринства та дитинства, периферійної роботи) і науково-навчальний. 1932 — відкриття кафедри онкології (професор Г.Б. Биховський). 1934 — прийняття партійно-урядової постанови «Про підготовку лікарів», згідно з якою в ме дичних вузах передбачалось введення первин ної спеціалізації з проведення окремих її профі лів (офтальмології, оториноларингології та ін.) в інститутах удосконалення лікарів. 1934 — відкриття кафедри інфекційних хвороб (про фесор А.М. Зюков), призначення директором Інституту Л.М. Черняка. 1935 — відкриття кафедр соціальної гігієни (профе сор К.Ф. Дупленко), туберкульозу (професор М.С. Морозовський), епідеміології (професор С.Н. Ручковський), акушерства і гінекології (про фесор В.Л. Лозинський). 1936 — відкриття кафедр рентгенології (доцент М.Й. Шор), хірургії (професор М.С. Коломій ченко), терапії № 2 (для підвищення кваліфіка ції лікарів-терапевтів з питань кардіології, про фесор М.Д. Стражеско). 1938 — урядова постанова «Про укріплення сіль ської дільниці», яка вперше встановлювала обов’язкове, раз на три роки, направлення на курси удосконалення лікарів з сільської місце вості, міських — раз на п’ять років. 1938 — відкриття кафедри судової медицини (про фесор А.М. Гамбург). 1939 — відкриття кафедри гігієни харчування (до цент Б.Л. Гордін).
ЛІТОПИС АКАДЕМІЇ
1930-і роки — функціонування на базах потужних на той час лікарняних закладів Білої Церкви, Жито мира, Коростеня, Черкас і Чернігова філіалів окремих кафедр і пунктів підвищення кваліфіка ції лікарів. 1941, червень – 1943, листопад — припинення ді яльності інституту у зв’язку з тимчасовою окупа цією Києва в роки Другої світової війни. 1943, 18 листопада — урядова постанова про віднов лення діяльності Інституту. 1943 — призначення директором Інституту Д.А. Охри менка (1943–1944). 1944 — відновлення діяльності кафедр хірургії, орто педії і травматології на базі Київського окружного військового госпіталю № 408. 1944, березень — наказ НКОЗ СРСР про відновлення діяльності лікувального і санітарно-гігієнічного факультетів Інституту. 1944 — затвердження НКОЗ СРСР Київської обласної лікарні навчальною базою Інституту, у якій була розміщена переважна більшість клінічних ка федр та окремі теоретичні. 1944 — призначення директором Інституту професора В.П. Комісаренка (1944); призначення директором Інституту професора І.І. Кальченка (1944–1957). 1945 — відновлення планової підготовки і перепідго товки спеціалістів у Київському інституті удоско налення лікарів. 1945 — відкриття кафедр військово-медичної підго товки (генерал-майор Л.Ф. Маслов), фізіотера пії (професор А.Р. Киричинський), нейрохірургії (професор О.І. Арутюнов). 1946 — відкриття кафедри лікувальної фізкультури і лікарського контролю (доцент С.М. Іванов).
1953 — приєднання до Клінічного інституту удоскона лення лікарів Київського інституту удосконалення провізорів (1939) у складі кафедр: фармацевтич ної хімії (професор Я.А. Фіалков), фармакогнозії і фармакології (доцент М.З. Міндлін), технології лікарських форм (професор Г.А. Вайсман). 1955 — відкриття кафедри торакальної хірургії (про фесор М.М. Амосов). 1957 — призначення директором Інституту доцен та В.Д. Братуся (1957–1959). Відкриття кафе дри медичної радіології (професор О.О. Горо децький). 1958 — відкриття кафедри терапії № 2 (доцент І.П. Лернер). 1959 — призначення директором Інституту доцента М.Н. Умовіста (1959–1984). Відкриття кафедри педіатрії № 2 (професор Е.Г. Городецька). 1960 — відкриття кафедри клінічної і лабораторної діагностики (професор І.Ф. Федоров). 1962 — відкриття кафедр нервових хвороб № 2 (про фесор П.А. Перфілов), іноземних мов (В.А. Зін кевич). 1963 — отримання Інститутом права захисту дисерта цій на здобуття наукового ступеня кандидата ме дичних наук. 1964 — відкриття кафедр терапевтичної й ортопедич ної стоматології (професор М.О. Кодола). 1965–1991 — підпорядкування Інституту Міністерству охорони здоров’я колишнього СРСР, набуття ним інтернаціонального статусу (в межах СРСР). 1965 — відкриття кафедр загальної і комунальної гігі єни (професор Д.М. Калюжний), дієтології (про фесор М.С. Говорова). 1966 — відкриття кафедри радіаційної гігієни (профе сор М.Ф. Ліпкан). 25
ЛІТОПИС АКАДЕМІЇ
1967 — отримання Інститутом права захисту дисерта цій на здобуття наукового ступеня доктора ме дичних наук. 1967 — відкриття кафедри анестезіології і реанімато логії (професор А.І. Тріщинський).
1984 — призначення ректором Інституту професора В.М. Гиріна (1984–2002). 1985 — відкриття кафедр вірусології (професор В.М. Гирін), клінічної імунології та алергології (професор Е.В. Гюллінг).
1968 — відкриття кафедр цивільної оборони (до цент М.Д. Давигора), гігієни токсикології і кліні ки отруєнь пестицидами (професор Л.І. Мед ведь), гематології і трансфузіології (професор Г.П. Сарницький).
1986 — відкриття кафедри медичної інформатики та обчислювальної техніки (професор О.П. Мінцер).
1969 — відкриття кафедр дитячої оториноларинго логії (професор О.А. Євдощенко), дитячої психо неврології (професор П.І. Коваленко), реабіліта ції, лікувальної фізкультури і мануальної терапії (професор Л.Є. Пелех), кардіології (професор А.Л. Міхньов).
1988 — відкриття кафедр дитячої анестезіології та реаніматології (професор Г.І. Белебезьєв), швидкої та невідкладної медичної допомоги (професор Я.В. Гоєр), медико-соціальних проблем охорони матері і дитини (професор З.А. Шкіряк).
1970 — відкриття кафедри геронтології і геріатрії (професор Д.Ф. Чеботарьов).
1989 — відкриття кафедр філософії (доцент В.Л. Ку лініченко), медичної генетики (професор Т.І. Бу жієвська).
1974 — відкриття кафедри травматології, ортопедії і опікових травм (професор В.М. Левенець). 1975 — відкриття кафедр торакальної хірургії та пуль монології (професор О.М. Авілова), ортопедії і травматології № 1 (професор В.М. Левенець). 1977 — відкриття кафедри неонатології (професор С.П. Катоніна), дитячої стоматології (професор О.В. Удовицька).
26
сор Ж.П. Гудзенко), дитячої хірургії (професор Д.Ю. Кривченя).
1990 — відкриття кафедри клінічної фармакології і фітотерапії (професор Г.М. Войтенко). 1991, жовтень — повернення Київського державно го інституту удосконалення лікарів у підпорядку вання системи МОЗ суверенної України. Початок проведення реформи медичної освіти в державі.
1978 — відкриття кафедр дитячої дерматовенерології (професор І.В. Щуцький), організації і економіки фармації (доцент І.М. Губський).
1992 — введення в інститутах (на факультетах) удос коналення лікарів передатестаційних циклів для лікарів та провізорів, очно-заочного навчання лікарів-інтернів.
1979 — відкриття кафедр функціональної діагностики (професор М.К. Фуркало), акушерства і гінеколо гії № 3 (професор Є.В. Коханевич).
1992–1994 — розробка Інститутом власних націо нальних навчальних програм, комп’ютерних атес таційних програм.
1980 — відкриття кафедр терапевтичної стоматології № 2 (професор Г.М. Вишняк), нервових хвороб № 3 (професор Ю.І. Головченко), терапії № 3 (професор Д.Д. Дроздов), педіатрії № 3 (профе
1992 — відкриття кафедри серцево-судинної хірургії (професор Г.К. Книшов), спортивної медицини і санології (професор Г.Л. Апанасенко), ендокри нології (професор А.С. Єфімов).
ЛІТОПИС АКАДЕМІЇ
1993 — відкриття кафедри дитячих інфекційних хво роб (професор Л.І. Чернишова), створення фа культету підвищення кваліфікації викладачів ін ститутів та факультетів удосконалення лікарів і провізорів. 1994 — створення Проблемної науково-дослідної ла бораторії з питань післядипломної освіти лікарів і провізорів (професор М.І. Симорот), надання КІУЛ ліцензії на право здійснення освітньої діяль ності за IV рівнем акредитації за напрямками і лі цензованими обсягами прийому з правом підго товки іноземних громадян. 1995 — відкриття кафедр нефрології (професор Л.А. Пиріг), педагогіки і психології (професор М.В. Черпінський). 1996, 13 травня — Постанова Кабінету Міністрів України «Про створення Київської медичної ака демії післядипломної освіти», згідно з якою Київ ський державний інститут удосконалення лікарів було ліквідовано, а на його базі створено Київ ську медичну академію післядипломної освіти. 1996, 28 травня — наказ МОЗ України «Про реоргані зацію вищих медичних навчальних закладів», згідно з яким відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про створення Київської медич ної академії післядипломної освіти» від 13 травня 1996 р. створювався навчальний заклад нового типу і вищого (ІV) рівня акредитації — Київська медична академія післядипломної освіти. 1997 — відкриття кафедри промислової фармації (к.фарм.н. В.А. Загорій). 1998, 20 квітня — Постанова Кабінету Міністрів України № 513 «Про увічнення пам’яті П.Л. Шупика», згідно з якою Київській медичній академії післядипломної освіти присвоєно ім’я видатного державного діяча і вченого професора Платона Лукича Шупика, який двічі обіймав посаду міністра охорони здоров’я України (1952–1954, 1956–1969), упродовж 14 років (1965–1979) завідував кафедрою соціальної меди
цини і організації охорони здоров’я (з 1987 р. — управління охороною здоров’я). 1999, 8 вересня — присудження почесного звання доктора (Doctor Honorіs Cauіa) професору Тео дору Хельбрюгге (Німеччина). 2000, 13 вересня — обрання почесним професо ром Академії (Professor Honorіs Causa) лауре ата Альтернативної Нобелівської премії Джор жа Вітулкаса (Греція). 2000, 4 жовтня — Академія отримала ліцензію на надання освітніх послуг, пов’язаних з одер жанням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог до магістра із загальним ліцензованим обсягом 18 000 осіб. 2001 — відкриття кафедр медичної статистики (професор М.В. Голубчиков) і стоматології (професор О.В. Павленко). 2001, 18 квітня — присвоєння почесного звання доктора (Doctor Honorіs Causa) професору Альберту Шинцелю (Швейцарія). 2001, 12 вересня — обрання почесним професо ром Академії (Professor Honorіs Causa) профе сора Хубертуса фон Фосса (Німеччина). 2002, 18 листопада — обрання ректором Академії Заслуженого діяча науки і техніки України, професора Ю.В. Вороненка. 2003, 12 лютого — обрання почесним професором Академії (Professor Honorіs Causa) професора Ктібора Стефана Вайса (Швейцарія). 2003, квітень — відкриття Інтернет-центру (Ю.І. Ладоня). 2003, червень — створення Інституту стоматології (директор — професор О.В. Павленко). 2003, листопад — відкриття кафедри дитячої нев рології і медико-соціальної реабілітації (до цент В.Ю. Мартинюк). 27
ЛІТОПИС АКАДЕМІЇ
2004 — створення філії кафедри дитячої хірургії на базі Житомирської обласної лікарні» (доцент П.С. Русак).
2007, травень — відкриття кафедри комбустіології та пластичної хірургії (професор Г.П. Козинець).
2005, червень — створення Державного навчаль но-методичного геріатричного центру (профе сор Л.А. Стаднюк).
2007, вересень — реорганізація кафедри радіології (професор Д.С. Мечев) та створення кафедри променевої діагностики (професор І.М. Дикан).
2005, липень — створення факультету «Загальна практика - сімейна медицина» (професор Г.І. Ли сенко). Отримано ліцензію на підвищення квалі фікації молодших спеціалістів з напряму 1101 «Медицина» — за спеціальністю «Стоматоло гія ортопедична».
2007, грудень — створення кафедри ортодонтії (доцент М.С. Дрогомирецька), перейменуван ня кафедри хірургії та комбустіології на кафедру загальної та невідкладної хірургії (професор А.П. Радзіховський).
2005, грудень — відкриття кафедри хірургії та су динної хірургії (професор О.Є. Бобров). 2006, січень — створення Науково-навчального цен тру дистанційної освіти (професор О.П. Мінцер). 2006, травень — розширено ліцензований обсяг під готовки надання освітніх послуг, пов’язаних з одержанням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог до магістра, за напрямами: 1101 «Медици на» — за спеціальностями «Лікувальна справа», «Педіатрія», «Медико-профілактична справа», «Стоматологія»; 1102 «Фармація» — за спеціаль ностями «Фармація», «Технологія фармацевтич них препаратів», «Клінічна фармація» із загальним ліцензованим обсягом 23 700 осіб.
2008, квітень — завершено теоретичне обґрунту вання та розпочато впровадження віртуальної наукової лабораторії з проблем медичної гене тики, медичної інформатики та інформаційних технологій спільно з Інститутом молекулярної біології і генетики НАН України.
2006, грудень — створення Українського держав ного інституту репродуктології (професор В.В. Камінський).
2008, травень — реорганізація кафедр медико-профі лактичного та фармацевтичного факультету: змі нено назви кафедри промислової фармації — на кафедру промислової, клінічної фармації та клініч ної фармакології; кафедри технології ліків та клі нічної фармації — на кафедру фармацевтичної технології і біофармації; кафедри фармацевтичної хімії і фармакогнозії — на кафедру контролю якос ті і стандартизації медичних засобів.
2007, квітень — отримання ліцензії на підвищення кваліфікації соціальних і медичних працівни ків для надання медичної допомоги людям літнього віку з напряму 1101 «Медицина», мо лодших спеціалістів (фармацевтів) з напряму 1102 «Фармація».
2008, червень — завершено виконання НДР «Розробка нормативної бази системи безперервного профе сійного розвитку лікарів для забезпечення високої якості надання медичної допомоги населенню України», зокрема з питань розробки та комплекс ної перевірки базових елементів системи навчання
2006, вересень — створення філії кафедри сімей ної медицини на базі медичних закладів ГУОЗ та медицини катастроф Черкаської облдерж адміністрації (доцент А.В. Дроботенко).
28
2008, березень — розпочато роботу щодо розробки проблеми запровадження в післядипломну ме дичну освіту в Україні резидентури. Ректором ака демії членом-кореспондентом НАМН України про фесором Ю.В. Вороненком зроблена доповідь з цього приводу на Колегії МОЗ України. Вперше в Україні створено шаблони для розробки стандар тів післядипломного навчання лікарів і провізорів.
ЛІТОПИС АКАДЕМІЇ
та контролю якості отриманих знань; розробки індикаторів, критеріїв та нормативів якості медичної освіти — сумісно з ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМН України». 2008, вересень — вперше в Україні згідно з дозво лом ВАК України на спеціалізованій вченій раді Д 26.613.10 проведено захисти дисертаційних робіт, представлених на здобуття наукового ступеня доктора та кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.11 «Медична та біо логічна інформатика і кібернетика» у форматі відеоконференцзв’язку. 2008, жовтень — академія відзначила 90-річчя з дня заснування. З цієї нагоди співробітники академії отримали державні нагороди: ордени та медалі — 9 осіб; присвоєно почесні звання 15 особам. 2009, березень — вперше видано навчальний посіб ник «Електронні навчальні посібники для відобра ження медичних процедурних знань: принципи, етапи створення, методологія». 2009, липень — розроблено критерії якості післядип ломної медичної освіти та безперервного профе сійного розвитку в Україні. 2009, вересень — відкрито 10 додаткових навчальних баз філії кафедри сімейної медицини у м. Черкаси. 2009, листопад — створено Інститут сімейної меди цини шляхом реорганізації факультету «Загальна практика - сімейна медицина». 2009, грудень — у складі Інституту сімейної медицини створено дві нові кафедри — діабетології (про фесор Б.М. Маньковський), паліативної і хоспіс ної медицини (професор Ю.І. Губський). 2009, 9 грудня — на конференції трудового колек тиву строком на 7 років вдруге обрано ректора НМАПО імені П.Л. Шупика Заслуженого діяча науки і техніки України, члена-кореспондента АМН України професора Ю.В. Вороненка.
2009 — кафедра акушерства, гінекології і репродукто логії започаткувала навчання лікарів-анестезіоло гів, створивши курс інтенсивної терапії в акушер стві та гінекології на базі Київського міського цент ру репродуктології та перинатальної медицини. 2010, січень — створено кафедру акушерства, гіне кології та медицини плода (професор С.І. Жук). Розроблено концепцію Єдиного медичного освіт нього простору, створено портал inmeds.com.ua. 2010, квітень — розроблено концепцію медичної елек тронної паспортизації. 2010, травень — згідно з рішенням ДАК України акаде мія акредитована за ІV рівнем за напрямами: 1101 Медицина — за спеціальностями «Лікувальна спра ва», «Педіатрія», «Медико-профілактична справа», «Стоматологія»; 1102 «Фармація» — за спеціаль ностями «Фармація», «Клінічна фармація» із за гальним ліцензованим обсягом 29 750 осіб. 2010, листопад — в структурі Інституту стоматології створено Центр профілактичної та превентивної стоматології. 2011, березень — стоматологічну поліклініку в структурі Інституту стоматології реорганізовано у Стоматоло гічний практично-навчальний медичний центр. 2011, квітень — змінено назву кафедри нефрології на кафедру нефрології та нирковозамісної тера пії; відкриття у складі педіатричного факультету кафедри дитячої кардіології та кардіохірургії (професор Н.М. Руденко). 2011, грудень — створено Клініку репродуктивних технологій (професор В.В. Камінський), у складі медико-профілактичного і фармацевтичного фа культету — кафедру медицини праці, психофізіо логії та медичної екології (професор А.І. Єна). 2011 — кафедрою діабетології організовано про ведення щорічного навчального курсу з діабе тології Європейської асоціації з вивчення діа бету (EASD) в Україні. 29
ЛІТОПИС АКАДЕМІЇ
2012, квітень — до складу Інституту сімейної ме дицини введено Державний навчально-мето дичний геріатричний центр (ДНМГЦ) з кафед рою терапії і геріатрії як підрозділу ДНМГЦ. Створено кафедру сімейної медицини та амбу латорно-поліклінічної допомоги (професор Л.Ф. Матюха). 2012, травень — реорганізовано Центр профілактич ної та превентивної стоматології в відділення удо сконалення молодших спеціалістів з медичною освітою за фахом «Стоматологія» (завідувач від ділення — професор І.П. Мазур); на базі ДНМГЦ створено відділення підвищення кваліфікації мо лодших спеціалістів та соціальних працівників. 2013, 15 січня — створено Державний навчальнонауково-методичний центр паліативної та хос пісної медицини, до складу якого увійшла ка федра паліативної та хоспісної медицини. 2013, 28 жовтня — відділ науково-медичної інфор мації введено до складу Центральної науководослідної лабораторії. 2014, січень — створення студентського самовря дування, Ради студентського самоврядування факультетів/інститутів. Академію зареєстро вано у рамковій програмі ЄС з досліджень та інновацій «Горизонт 2020», вона стає членом Міжнародної Кадрової Академії (ЮНЕСКО), Єв ропейської асоціації медичної освіти (АМЕЕ), Європейської академії природничих наук. 2014, лютий — у складі терапевтичного факультету ре організовано кафедру кардіології та функціональ ної діагностики та утворено дві окремі кафедри — кафедру кардіології (професор М.М. Долженко) та кафедру функціональної діагностики (профе сор О.Й. Жарінов). 2014, березень — перейменовано у сектори відділен ня навчального відділу, науково-організаційного відділу Інституту сімейної медицини, відділ між народних зв’язків та науково-педагогічної роботи 30
з іноземними громадянами, лікувальної роботи та взаємодії з клінічними базами, оренди. 2014, травень — на кафедрі медичної інформатики завершено проведення досліджень проблем ідентифікації особистості під час дистанційного контролю знань, розроблено технологію, що ідентифікує слухача за відповідними ознаками. 2014, вересень — на виконання наказу МОЗ України від 22.08.2014 № 595 щодо забезпечення статистичної звітності до МОЗ України через сайт Тернопільського державного медичного університету Академія зареє стрована як користувач на сайті tdmu.edu.ua, проінста льовано необхідні робочі місця, програма протестована та, за розпорядженням ректора, розпочато експлуата цію цієї програми, налагоджено підготовку статистич ної звітності у форматі tdmu.edu.ua. 2014, жовтень — обґрунтовано застосування медич них комунікаторів, у т. ч. в зоні проведення анти терористичної операції. 2015, 10 лютого — із структури відділу міжнародних зв’язків виведено сектор маркетингу та освітньої роботи з міжнародними партнерами і введено його до структури Академії під назвою «відділ марке тингу» та утворено структурний підрозділ «сектор міжнародних програм». 2015, червень — прийняття на засіданні вченої ради Академії рішення «Про політику забезпечення якості освіти у НМАПО імені П.Л. Шупика». Запо чаткування очно-заочних з елементами дистанцій ного навчання циклів передатестаційної підготовки та тематичного удосконалення. Реєстрація Акаде мії в єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДБО): отримання дипломів, видача та об лік документів про освіту державного зразка. 2015, серпень — назву кафедри «медицина ката строф» Інституту сімейної медицини відповідно до листа МОЗ України від 16.07.2015 № 08.0147/643-15/22665 змінено на «медицини ката строф та військово-медичної підготовки».
ЛІТОПИС АКАДЕМІЇ
2015, вересень — з метою оптимізації механізму прийому документів на навчання створено ро бочу групу з розробки та впровадження меха нізму дистанційного прийому документів на навчання до НМАПО імені П.Л. Шупика. Канце лярію та архів об’єднано під загальною наз вою «канцелярія та архів». 2015, 17 листопада — затверджено документи, які регулюють систему управління якістю в НМАПО імені П. Л. Шупика, у тому числі через внутрішній рейтинг та аудит факультетів, інститутів і кафедр. Проведено передсертифікаційний (04–05.11.2015) та сертифікаційний (25–30.11.2015) аудит на від повідність системи управління якістю вимогам стандарту ISO 9001:2015. 2015, 3 грудня — створено у складі факультету під вищення кваліфікації викладачів кафедру педа гогіки, психології, медичного та фармацевтич ного права (професор В.В. Краснов). 2015, 6 грудня — проведення німецькою компанією DQS-UL Group аудиту системи управління якістю НМАПО імені П.Л. Шупика на її відповідність вимо гам міжнародного стандарту ISO 9001:2015 та отри мання відповідних сертифікатів, сертифікат IQNet включив академію в міжнародну мережу якості. 2015, 8 грудня — узгоджено МОН України перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготов ка здобувачів вищої освіти за ступенем магістра та ліцензованого обсягу 90 осіб. 2015, 31 грудня — утворено сектор моніторингу якості освіти. 2015 — для моніторингу підготовки лікарів (провізо рів) - інтернів до іспиту КРОК-3 та слухачів роз почато використання системи управління на вчанням (Learning Management System). 2015 — з метою підвищення ефективності безперерв ного професійного розвитку вперше в Європі розпочато впровадження трансдисциплінарного
підходу у післядипломній підготовці лікарів — проведення телемедичних семінарів та консульта цій, продовжено технологічну та технічну підтрим ку при проведенні щомісячних телемедичних кон сультацій головними позаштатними спеціалістами МОЗ України та фахівцями НДСЛ «ОХМАТДИТ». У рамках підвищення ефективності безперервного професійного розвитку проведено телемости для лікарів практичної охорони здоров’я. Забезпече но проведення двічі на тиждень телемостів з од нією з кращих дитячих клінік США — Дитячим центром Сієтлу (Seattle Children’s Center), лікаря ми з Seattle Children’s hospital проведено майстеркласи з дитячої та фетальної ехокардіографії. 2015, грудень — академія стала першим вищим за кладом України, в якому відомою у всьому світі компанією DQS визнано відповідність новій версії стандарту 2015 року. Один з отриманих сертифікатів (IQNet) дозволяє академії без до даткових аудитів оформити сертифікат ISO будь-якого з членів Міжнародної Мережі, до якої входить 33 країни. Завершено підготовку до удосконалення процесів для відповідності Моделі Досконалості Європейського Фонду. 2016, березень — розпочато створення інституцій ного репозитарію — відкритого архіву творів на укового і навчально-методичного змісту праців ників академії. 2016, травень — створено у складі хірургічного фа культету кафедру кардіохірургії, рентгенендо васкулярних та екстракорпоральних технологій (професор Б.М. Тодуров); кафедру психіатрії перейменовано на кафедру психіатрії, психоте рапії та медичної психології; кафедру дитячої, соціальної та судової психіатрії перейменовано на кафедру загальної, дитячої, судової психіатрії і наркології. Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» та рішення вченої ради Інституту сімейної медицини, Інституту стоматології та Українському державному інституту репродукто логії визначено статус навчально-наукового. 31
ЛІТОПИС АКАДЕМІЇ
2016, червень — відповідно до Закону України «Про вищу освіту», НМАПО імені П. Л. Шупика однією з перших запровадила нову модель підготовки док торів філософії (PhD), отримано ліцензію на що річний прийом в аспірантуру обсягом 202 особи (наказ МОН України від 10.06.2016 № 655).
2017, 20 березня — реорганізовано Центральну науково-дослідну лабораторію в науково-дослід ну лабораторію; до складу науково-дослідного центру введено науково-дослідну лаборато рію, відділ наукової медичної інформації, два сектори.
2016, вересень — розроблено та розпочалося впро вадження принципово нової технології переда вання знань, що є складовою так званої «Промі сорної системи післядипломного навчання».
2017, 22 березня — ректор, академік НАМН України професор Ю.В. Вороненко виступив з доповіддю на парламентських слуханнях на тему «Медична освіта в Україні: погляд у майбутнє», що відбули ся у Верховній Раді України, де розглядались пи тання про сучасний стан та перспективи розви тку медичної освіти в Україні з метою приведен ня її у відповідність до сучасних потреб галузі охорони здоров’я у висококваліфікованих кад рах та інтеграції в європейський економічний та освітній простір.
2016, 16 жовтня — член-кореспондент НАМН України професор Б.М. Тодуров вперше в Україні провів імплантацію пристрою допоміжного кровообігу для механічної підтримки лівого шлуночка (ме ханічне серце). 2016, жовтень — Академія в рамках системи серти фікації «Визнана досконалість» Європейського Фонду Управління Якістю (EFQM) отримала сер тифікат рівня Recognised for Excellence 4 stars. 2016, 21 грудня — обрання ректором НМАПО імені П.Л. Шупика Заслуженого діяча науки і техніки України, академіка НАМН України професора Ю.В. Вороненка. 2017, січень — команда Академії посіла І місце у пер шому командному чемпіонаті з шахів серед закла дів вищої медичної освіти України. 2017, лютий — відкрито спортивний зал у приміщенні гуртожитку № 4, проведено комплектацію його тренажерами. 2017, березень — перейменовано кафедру мікробіо логії і епідеміології на кафедру мікробіології, епіде міології та інфекційного контролю; у складі меди ко-профілактичного і фармацевтичного факульте ту створено кафедру громадського здоров’я шля хом реорганізації (злиття) кафедр гігієни і екології людини й гігієни харчування і гігієни дітей та під літків (доцент І. М. Хоменко). 32
2017, червень — прийнято на засіданні вченої ради та введено в дію Програму розвитку НМАПО імені П.Л. Шупика на період до 2022 р., при йнята концепція та розроблена програма ін форматизації академії. Створено відділ дер жавних закупівель. 2017, липень — Академія долучилася до Великої хартії університетів (Magna Charta Universita tum) — одного з найповажніших об’єднань університетів у світі. 2017, вересень — реорганізовано відділи аспіранту ри, докторантури, магістратури та клінічної ор динатури у відділ аспірантури та клінічної орди натури, науки — у відділ докторантури та органі зації наукової діяльності. Створено відділ моні торингу якості діяльності шляхом реорганізації сектору моніторингу якості освіти начального відділу (доцент О.І. Ковальчук), Координаційної ради з якості діяльності. Репозитарій Академії включено до Світового Реєстру DSpace Массачусет ського технологічного інституту (США).
ЛІТОПИС АКАДЕМІЇ
2017, 9 жовтня — академія акредитована відповід но до рішення ДАК МОН України від 26 травня 2010 року, протокол № 83 з галузі знань 22 Охорона здоров’я зі спеціальностей 222 Медицина (Сертифікат про акредитацію НД № 1192960), 221 Стоматологія (Сертифікат про акредитацію НД № 1192961), 226 Фармація (Сертифікат про акредитацію НД № 1192962), 226 Фармація, промислова фармація (Серти фікат про акредитацію НД № 1192963) за рів нем «магістр» на підставі наказу МОН України від 19.12.2016 № 1565, термін дії сертифікатів до 01.07.2020 р. 2017, листопад — започатковано спільний проект із Британським медичним журналом (BMJ). Завдяки досягнутим домовленостям фахівціпрактики мають змогу отримати безкоштов ний доступ до сучасних наукових баз даних. 2017, 15 листопада — присвоєно звання «Почес ний професор» НМАПО імені П.Л. Шупика професору медичного університету Гданська (Польща) Мацею Сметанському за значний внесок у розвиток міжнародної співпраці Ака демії. 2017, 25 листопада – у м. Брюссель (Бельгія) чле ном правління Європейської ради та Коледжу з акушерства та гінекології (European Boardand College of Obstetricsand Gynaecology – EBCOG) обрано доцента кафедри акушерства і гінеко логії № 1 А.В. Ткаченка. 2017, грудень — штаб цивільного захисту реорга нізовано у відділ цивільного захисту. Утворено 7 постійно діючих комісій вченої ради НМАПО імені П.Л. Шупика. 2017 — проведено трансєвропейське дослідження серцево-судинних захворювань EuroAspire V - HospitaLine, в результаті якого виявлено факто ри, що сприяють виживанню хворих на ін фаркт міокарда, отримані дані були викорис тані для розробки Європейських рекомендацій
для всіх країн. Рішенням Всесвітнього конгре су з цукрового діабету кафедрі діабетології за активну міжнародну освітню та наукову діяль ність присвоєно у 2017 році почесний статус «Центру досконалості у вивченні цукрового діабету». Підписано 13 нових міжнародних угод про співробітництво. 2017 — в Академії функціонує 25 власних наукових шкіл та 4 наукові школи, що розвиваються. Створено наукометричні портрети науковців академії та наукометричний портрет Академії в базах GOOGLE Academia та ResearchGate, ака демія посіла перше місце в Україні серед ме дичних закладів вищої освіти у рейтингу Webometrics Top Universities by Google Scholar Citations за кількістю цитування у 2017 році. 2017 — для реалізації стратегії замкнутих лікувальнооздоровчих циклів створено нову навчальну базу академії в санаторії «Сузір’я» у м. Сваля ва (Закарпатська область). 2017 — створена та затверджена перша в Україні програма циклу тематичного удосконалення для лікарів профілактичної ланки медицини «Громадське здоров’я в Україні: стратегія роз витку» (тривалістю 2 тижні), навчання на яко му пройшли керівники лабораторних центрів та їх заступники — представники всіх регіонів України. Започаткований мультисекційний під хід та залучення до викладання представників шкіл громадського здоров’я країн Європей ського регіону. 2018, січень — на кафедрі іноземних мов організо вана система удосконалення рівня володіння англійською мовою з такими партнерами як Pearson і Перші київські державні курси іно земних мов, набуває популярності створений Speaking Club. В Академії пройшов навчальний цикл «Проведення внутрішнього аудиту систе ми управління якістю за стандартом ISO 9001:2015», проведений Українською асоціацією досконалості та якості. 33
ЛІТОПИС АКАДЕМІЇ
2018, 17 квітня — відкриття Центру симуляційних методів навчання (доцент А.В. Ткаченко). 2018, 20 березня — під час переговорів із гостями академії професорами Ягеллонського універ ситету розглянуто питання обміну фахівцями й участі у спільних наукових та академічних заходах, підписано угоду про співпрацю. До сягнуто домовленості щодо участі фахівців Академії у сертифікатних програмах на базах клінік Польщі. 2018, 20 березня — вчені Академії взяли участь у розробці концепції післядипломної освіти на засіданні комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я. 2018, 2 травня — розпочато наукову співпрацю між НМАПО імені П.Л. Шупика та Harvard Medical School.
34
2018, 16 травня — присвоєно звання «Почесний про фесор» НМАПО імені П.Л. Шупика професору Стамбульського університету (Туреччина) Коркуду Демірелю, голові комітету післядипломної освіти Європейської федерації парадонтологів (EFP), члену Американської академії пародонтології, Європей ської академії остеоінтеграції за значний внесок у розвиток міжнародної співпраці Академії з лікар ськими асоціаціями. 2018, 19–20 травня — у рамках науково-практичної конференції з міжнародною участю «Тріщинські читання» відбулась Симуляційна олімпіада для анестезіологів та лікарів інтенсивної терапії. 2018, липень — Академія в рамках системи сертифі кації «Визнана досконалість» Європейського Фонду Управління Якістю (EFQM) отримала сер тифікат рівня Recognised for Excellence 5 star.
ДИНАМІКА РОЗВИТКУ КАФЕДР (назви сучасні) ТА ЇХ ЗАВІДУВАЧІ Кафедра офтальмології 1918–1929 рр. — професор М.А. Левитський 1929–1941 рр. — професор А.Г. Васютинський 1946–1953 рр. — професор Ф.Й. Юзефова 1954–1964 рр. — доцент Т.Н. Герасименко (в. о.) 1964–1978 рр. — професор В.Є. Шевальов 1978–2008 рр. — професор М.М. Сергієнко, член-кореспондент АН України (1992) та АМН України (1993)* — професор С.О. Риков з 2009 р. Кафедра акушерства, гінекології та перинатології (1918–1935 рр. — акушерства і гінекології, 1935–1999 рр. — акушерства і гінекології № 1, 1999 р. — об’єднання з кафедрою медико-соціальних проблем охорони материнства і дитинства і зміна назви: акушерства, гінекології та перинатології) 1918–1937 рр. — професор Г.Ф. Писемський 1937–1952 рр. — професор Ю.Я. Янкелевич 1952–1959 рр. — професор В.М. Хмелевський 1959–1971 рр. — професор В.М. Савицький 1971–1993 рр. — професор Л.В. Тимошенко, член-кореспондент АН України (1992) та АМН України (1993) 1993–2016 рр. — професор Ю.П. Вдовиченко, член-кореспондент НАМН України (2010) з 2016 р. — доктор медичних наук О.В. Горбунова Кафедра педіатрії № 1 (у 1918–1930 рр. у складі двох кафедр: охорони дитинства і хвороб дітей старшого віку, 1930–1987 рр. — дитячих хвороб) 1918–1930 рр. — професори Є.Л. Скловський, О.З. Лазарєв 1930–1951 рр. — професор О.З. Лазарєв 1951–1972 рр. — доцент Д.Л. Сігалов 1972–1987 рр. — професор М.В. Бондар 1987–2006 рр. — професор О.І. Ласиця з 2006 р. — професор О.М. Охотнікова * Тут і далі назви академій наведено на момент обрання
Кафедра дерматовенерології 1921–1949 рр. — професор О.Г. Лур’є 1950–1952 рр. — професор А.П. Лавров 1952–1954 рр. — професор М.М. Кузнець 1955–1956 рр. — професор О.Я. Дегтяр 1957–1958 рр. — доцент Т.Ф. Заварова 1958–1960 рр. — професор І.І. Потоцький 1960–1977 рр. — професор К.О. Калантаєвська 1978–1993 рр. — професор Б.Т. Глухенький 1993–2014 рр. — професор Л.Д. Калюжна з 2014 р. — доктор медичних наук О.І. Літус Кафедра сімейної медицини (1921–1936 рр. – терапії, 1936–1997 рр. — терапії № 1, 1997–2001 рр. – терапії і сімейної медицини) 1921–1934 рр. — професор О.Б. Бернштейн 1935–1941 рр. — професор В.Х. Василенко, академік АМН СРСР (1957) 1946–1955 рр. — професор О.С. Берлянд 1955–1961 рр. — професор Д.Ф. Чеботарьов 1962–1993 рр. — професор І.М. Ганджа 1993–2013 рр. — професор Г.І. Лисенко з 2013 р. — професор Л.В. Хіміон Кафедра мікробіології, епідеміології та інфекційного контролю (1921–1932 рр. — мікробіології та лабораторної діагностики, 1932–1999 рр. — мікробіології, 1999–2017 рр. — мікробіології і епідеміології) 1921–1941 рр. — професор М.Г. Беньяш 1944–1953 рр. — професор В.Г. Дроботько, академік АМН УРСР (1948) 1953–1963 рр. — професор С.С. Речменський 1963–1975 рр. — доцент Ф.Д. Повелиця 1976–1997 рр. — професор В.О. Знаменський 1997– 2007 рр. — професор І.П. Білько 2007–2008 рр. — професор Н.О. Виноград 2008–2009 рр. — професор І.П. Білько (в. о.) 2009–2014 рр. — професор В.В. Гавура — доктор медичних наук з 2014 р. А.Г. Салманов 35
ДИНАМІКА РОЗВИТКУ КАФЕДР (назви сучасні) ТА ЇХ ЗАВІДУВАЧІ
Кафедра оториноларингології 1922–1930 рр. — професор С.О. Ставракі 1930–1941 рр. — професор М.Я. Харшак 1944–1964 рр. — професор О.С. Коломійченко, член-кореспондент АН УРСР (1967) 1964–1974 рр. — професор С.І. Мостовий 1975–1991 рр. — професор О.А. Євдощенко 1991–2002 рр. — професор Б.Г. Іськів 2003–2014 рр. — професор Р.А. Абизов — професор В.О. Шкорботун з 2014 р. Кафедра хірургії і проктології (1922–1936 рр. — хірургії, 1936–2004 рр. — хірургії № 2) 1922–1932 рр. — професор Г.Б. Биховський 1932–1941 рр. — професор М.С. Коломійченко 1944–1952 рр. — професор Б.Є. Панкратьєв 1952–1975 рр. — професор І.І. Кальченко 1976–1982 рр. — професор П.В. Лис 1983–1989 рр. — професор Д.І. Кривицький 1989–2010 рр. — професор В.І. Мамчич з 2010 р. — професор Я.П. Фелештинський Кафедра патологічної та топографічної анатомії (до 1997 р. — патологічної анатомії) 1922–1924 рр. — професор І.Т. Титов 1924–1936 рр. — професор П.А. Кучеренко 1936–1941 рр. — професор В.В. Лауер 1944–1973 рр. — професор М.К. Даль 1973–1992 рр. — професор А.П. Федотов 1992– 2016 рр. — професор В.П. Сільченко з 2016 р. — професор О.О. Дядик Кафедра неврології і рефлексотерапії (1923–1962 рр. — нервових хвороб, 1962–1996 р. — нервових хвороб № 1) 1923–1941 рр. — професор Б.М. Маньковський, академік АМН СРСР (1944) 1945–1951 рр. — професор С.М. Шаравський 1951–1978 рр. — професор Д.І. Панченко 1978–2010 рр. — професор Є.Л. Мачерет, член-кореспондент АМН України (1996) з 2010 р. — професор Н.К. Свиридова
36
Кафедра ортопедії і травматології № 2 (до 1995 р. — ортопедії і травматології) 1926–1937 рр. — професор І.Й. Фрумін 1937–1941 рр. — професор Г.Є. Фруміна 1944–1952 рр. — професор Б.К. Бабич 1952–1957 рр. — доцент К.М. Клімов 1957–1958 рр. — професор О.Г. Єлецький 1958–1973 рр. — професор Ф.Р. Богданов, член-кореспондент АМН СРСР (1952) 1974–1988 рр. — професор М.В. Новіков 1989–2007 рр. — професор В.А. Попов з 2007 р. — професор М.Л. Анкін Кафедра психіатрії, психотерапії та медичної психології (до 2016 р. — психіатрії) 1927–1941 рр. — к.мед.н. І.О. Залкінд 1944–1954 рр. — професор В.П. Протопопов, академік АН УРСР (1945) 1954–1978 рр. — професор Й.А. Поліщук 1978–1986 рр. — професор В.С. Шапошніков 1988–2015 рр. — професор В.М. Кузнецов з 2015 р. — професор Г.Я. Пилягіна 1929–1941 рр. 1945–1953 рр. 1953–1973 рр. 1973–1988 рр. 1988–1994 рр. 1994–2012 рр. з 2012 р.
Кафедра урології — професор А.А. Чайка — професор П.І. Гельфер — професор О.В. Проскура — професор П.М. Федорченко — професор В.В. Жила — професор В.С. Дзюрак — професор С.О. Возіанов, член-кореспондент АМН України (2007)
Кафедра щелепно-лицевої хірургії (1931–1964 рр. — щелепно-лицевої хірургії і стоматології, 1964–1974 рр. — щелепно-лицевої хірургії, 1974–1989 рр. — хірургічної стоматології) 1931–1950 рр. — професор С.Н. Вайсблат 1950–1957 рр. — професор М.М. Веліканова 1957–1974 рр. — професор Е.А. Александрова 1974–1989 рр. — професор О.М. Солнцев з 1990 р. — професор О.О. Тимофєєв
ДИНАМІКА РОЗВИТКУ КАФЕДР (назви сучасні) ТА ЇХ ЗАВІДУВАЧІ
1932–1936 рр. 1936–1941 рр. 1945–1947 рр. 1947–1952 рр. 1952–1959 рр. 1959–1971 рр. 1971–1975 рр. 1976–1984 рр. 1984–2008 рр. з 2008 р.
Кафедра онкології — професор Г.Б. Биховський — доцент І.Я. Слонім — професор С.Т. Новицький — доцент І.Я. Слонім — професор І.Т. Шевченко — професор І.П. Дєдков — професор І.Т. Шевченко — професор І.П. Дєдков — професор Д.В. М’ясоєдов — професор С.Д. Мясоєдов
Кафедра інфекційних хвороб 1934–1941 рр. — професор А.М. Зюков 1945–1953 рр. — професор Б.Я. Падалка 1953–1968 рр. — професор Г.Г. Хоменко 1969–1988 рр. — професор І.К. Мітченко 1988–2010 рр. — професор В.В. Гебеш з 2010 р. — професор О.К. Дуда Кафедра управління охороною здоров’я (1935–1941 рр. — соціальної гігієни, 1941–1966 рр. — організації охорони здоров’я, 1966–1988 рр. — соціальної гігієни і організації охорони здоров’я) 1935–1965 рр. — професор К.Ф. Дупленко 1965–1979 рр. — професор П.Л. Шупик 1979–1985 рр. — професор А.Д. Ярменчук 1985–1986 рр. — доцент І.М. Андреєва (в. о.) 1986–2003 рр. — професор Б.П. Криштопа 2004–2014 рр. — професор Ю.В. Вороненко, академік НАМН України (2011) з 2015 р. — професор В.М. Михальчук Кафедра фтизіатрії і пульмонології (до 1953 р. — фтизіатрії, 1953–2008 рр. — туберкульозу) 1935–1953 рр. — професор М.С. Морозовський 1953–1955 рр. — доцент Г.А. Львович 1956–1958 рр. — професор Ф.А. Михайлов 1958–1959 рр. — доцент І.П. Лернер 1959–1960 рр. — доцент О.С. Мамолат 1960–1966 рр. — професор Є.Д. Петров 1966–1988 рр. — професор Б.П. Ященко 1989–2008 рр. — професор В.Г. М’ясніков з 2008 р. — професор Ю.І. Фещенко, академік АМН України (1997)
Кафедра акушерства і гінекології № 1 (1935–2002 рр. — акушерства і гінекології № 2) 1935–1941 рр. — професор В.Л. Лозинський 1946–1952 рр. — професор С.П. Виноградова 1952–1957 рр. — професор В.М. Хмелевський 1957–1959 рр. — професор В.М. Савицький 1959–1975 рр. — професор Ф.О. Петербурзький 1975–1983 рр. — професор А.О. Давиденко 1983–1985 рр. — професор Є.В. Коханевич 1985–2006 рр. — професор С.С. Леуш 2006–2011 рр. — професор О.М. Юзько з 2011 р. — професор О.В. Голяновський Кафедра кардіології (1936–1941, 1949–1969 рр. — терапії № 2, 1969–1993 рр. — кардіології, 1993–2013 рр. — кардіології та функціональної діагностики) 1936–1941 рр. — професор М.Д. Стражеско, академік АН УРСР (1934) 1949–1970 рр. — професор А.Л. Міхньов 1971–1982 рр. — професор В.А. Пилипенко 1982 р. — доцент Г.А. Драверт 1983 р. — доцент В.І. Вінничук 1983–1985 рр. — асистент В.С. Малиновська 1985–2011 рр. — професор В.О. Бобров, член-кореспондент АН України (1991) та АМН України (1993) з 2011 р. — професор М.М. Долженко Кафедра променевої діагностики (1936–1954 рр. — рентгенології, 1954–1957 рр. — рентгенології і радіології, 1957–1989 рр. — рентгенології, 1989–1999 рр. — променевої діагностики, 1999–2007 рр. — у складі кафедри радіології) 1936–1941 рр. — доцент М.Й. Шор 1944–1957 рр. — професор О.О. Городецький, член-кореспондент АН УРСР (1957) 1957–1967 рр. — професор А.І. Рубашова 1967–1994 рр. — професор Г.Ю. Коваль 1994–1999 рр. — доцент О.А. Гончар 2008–2012 рр. — професор І.М. Дикан, член-кореспондент НАМН України (2012) з 2012 р. — професор Т.М. Бабкіна 37
ДИНАМІКА РОЗВИТКУ КАФЕДР (назви сучасні) ТА ЇХ ЗАВІДУВАЧІ
Кафедра загальної та невідкладної хірургії (до 1996 р. — хірургії № 1, 1996–2005 рр. — хірургії та опікової хвороби, 2005–2007 рр. — хірургії та комбустіології) 1936–1958 рр. — професор М.С. Коломійченко 1958–1959 рр. — доцент В.Д. Братусь, член-кореспондент АН УРСР (1972) 1959–1964 рр. — професор В.Й. Акімов 1964–1988 рр. — професор Д.Ф. Скрипниченко 1989–2015 рр. — професор А.П. Радзіховський з 2015 р. — доктор медичних наук В.В. Крижевський Кафедра судової медицини 1938–1972 рр. — професор А.М. Гамбург 1972–1987 рр. — професор В.П. Хоменок 1987–2006 рр. — професор Ю.П. Шупик з 2006 р. — професор В.Д. Мішалов Кафедра контролю якості і стандартизації лікарських засобів (до 1992 р. — фармацевтичної хімії; 1993–2008 рр. — фармацевтичної хімії і фармакогнозії) 1939–1953 рр. — професор Я.А. Фіалков 1953–1956 рр. — доцент Д.А. Шостаков 1956–1963 рр. — доцент Ц.І. Шах 1963–1965 рр. — доцент Ф.Є. Каган 1967–1992 рр. — професор Н.П. Максютіна 1992–2004 рр. — професор О.М. Гриценко з 2004 р. — професор Н.О. Ветютнева Кафедра фармацевтичної технології і біофармації (до 1977 р. — технології лікарських форм і галенових препаратів, 1977–1999 рр. — технології ліків, з 1999–2008 рр. — технології ліків та клінічної фармації) 1939–1972 рр. — професор Г.А. Вайсман 1973–1994 рр. — професор Є.Є. Борзунов 1994–2009 рр. — професор Р.С. Коритнюк з 2009 р. — професор Л.Л. Давтян 38
Кафедра медичної реабілітації, фізіотерапії і спортивної медицини (1944–1991 рр. — фізіотерапії, 1991–1999 рр. — фізіотерапії і курортології, 1999–2013 рр. — медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології, 2013 р. — приєднання кафедри спортивної медицини та санології) 1944–1961 рр. — професор А.Р. Киричинський 1961–1963 рр. — професор В.Я. Осипов 1963–1971 рр. — професор С.М. Фіногенов 1972–1992 рр. — професор В.В. Оржешковський 1992–2013 рр. — професор І.З. Самосюк — професор О.А. Владимиров з 2010 р. Кафедра нейрохірургії 1945–1960 рр. — професор О.І. Арутюнов 1960–1993 рр. — професор Г.О. Педаченко — професор М.Є. Поліщук, членз 1993 р. кореспондент АМН України (1997) Кафедра хірургії та трансплантології (1955–1970 — торакальної хірургії, 1970–2007 — торакоабдомінальної і судинної хірургії) 1955–1970 рр. — професор М.М. Амосов, академік АН УРСР (1969) 1970–1980 рр. — професор О.О. Шалімов, академік АН УРСР (1978) 1980–1992 рр. — професор С.О. Шалімов 1992–2007 рр. — професор В.Ф. Саєнко, член-кореспондент АН України (1991) та АМН України (1993) 2007–2008 рр. — професор Б.С. Полінкевич (в. о.) 2008–2015 рр. — професор Ю.В. Поляченко з 2015 р. — професор О.Ю. Усенко, член-кореспондент НАМН України (2017) Кафедра радіології (1957–1999 рр. — медичної радіології) 1957–1960 рр. — професор О.О. Городецький 1960–1966 рр. — професор М.Ф. Ліпкан 1966–1993 рр. — професор Т.П. Сиваченко 1993–2016 рр. — професор Д.С. Мечев з 2016 р. — професор О.В. Щербіна
ДИНАМІКА РОЗВИТКУ КАФЕДР (назви сучасні) ТА ЇХ ЗАВІДУВАЧІ
Кафедра терапії (до 1997 р. — терапії № 2) 1958–1961 рр. — доцент І.П. Лернер 1962–1978 рр. — професор Г.А. Даштаянц 1978–1996 рр. — професор Є.В. Андрущенко з 1996 р. — професор Н.І. Швець Кафедра педіатрії № 2 1959–1973 рр. — професор Е.Г. Городецька 1974–1990 рр. — професор Г.М. Тебенчук 1990–2017 рр. — професор В.В. Бережний — професор Т.В. Марушко з 2017 р. Кафедра клінічної лабораторної діагностики 1960–1972 рр. — професор І.Г. Федоров 1973–1990 рр. — професор М.А. Базарнова 1990–2006 рр. — професор Г.М. Ліпкан з 2007 р. — професор Г.Г. Луньова Кафедра неврології № 2 (до 1996 р. — нервових хвороб № 2) 1962–1982 рр. — професор П.А. Перфілов 1982–1983 рр — професор В.Ф. Аліферова 1983–2006 рр. — професор А.Ю. Руденко з 2006 р. — професор О.В. Ткаченко Кафедра іноземних мов (1999–2005 рр. — підрозділ у складі кафедри гуманітарних дисциплін) 1962–1983 рр. — В.А. Зінкевич 1983–2005 рр. — Т.І. Усова — доцент Л.Ю. Лічман з 2005 р. Кафедра терапевтичної стоматології (до 1996 р. — терапевтичної стоматології № 1) 1964–1966 рр. — доцент М.А. Кодола 1967–1974 рр. — професор О.М. Солнцев 1975–1990 рр. — професор М.А. Кодола 1991–2002 рр. — професор А.П. Грохольський з 2003 р. — професор Г.Ф. Білоклицька Кафедра ортопедичної стоматології 1964–1965 рр. — доцент М.А. Кодола (за сумісництвом) 1965–1985 рр. — професор А.Н. Губська
1985–1992 рр. — професор А.І. Довбенко 1992–2007 рр. — професор В.С. Онищенко з 2007 р. — професор В.І. Біда Кафедра гастроентерології, дієтології і ендоскопії (до 1971 р. — дієтології, у 1971–2006 рр. — гастроентерології і дієтології) 1965–1973 рр. — професор М.С. Говорова 1974–1990 рр. — професор П.С. Федишин 1990–1997 рр. — професор І.І. Дегтярьова — професор Н.В. Харченко, з 1998 р. член-кореспондент НАМН України (2010) Кафедра анестезіології та інтенсивної терапії (з 1957 р. — курс при кафедрі торакальної хірургії, з 1967–1994 р. — анестезіології і реаніматології) 1967–1996 рр. — професор А.І. Тріщинський 1996–2015 рр. — професор І.П. Шлапак з 2016 р. — професор О.А. Лоскутов Кафедра медицини катастроф та військово-медичної підготовки (1968–1970 рр. — цивільної оборони, 1971–1990 рр. — медичної служби цивільної оборони, 1990–2015 рр. — медицини катастроф) 1968–1970 рр. — доцент М.Д. Давигора 1970–1971 рр. — доцент В.Г. Ходзицький (в. о.) 1971–1986 рр. — ст. н. с. М.П. Котляревський 1986–1989 рр. — доктор медичних наук В.Г. Машковський 1989–1996 рр. — доцент М.В. Нацюк з 1996 р. — професор Г.Г. Рощін Кафедра гематології і трансфузіології (у 1989–1992 рр. курс гематології у складі кафедри терапії № 1 і курс трансфузіології у складі кафедри хірургії № 2) 1968–1988 рр. — професор Г.П. Сарницький 1988–1989 рр. — професор Л.М. Тищенко 1992–2011 рр. — професор С.М. Гайдукова — професор С.В. Видиборець з 2011 р. 39
ДИНАМІКА РОЗВИТКУ КАФЕДР (назви сучасні) ТА ЇХ ЗАВІДУВАЧІ
Кафедра дитячої оториноларингології, аудіології та фоніатрії (до 2005 р. — дитячої оториноларингології, 1975–1990 рр. — доцентський курс у складі кафедри оториноларингології) 1969–1975 рр. — професор О.Є. Євдощенко 1990–2002 рр. — професор А.А. Лайко 2002–2015 рр. — професор А.Л. Косаковський 2015 р. — доцент В.В. Синяченко (в. о.) — професор А.Л. Косаковський з 2016 р. Кафедра загальної, дитячої, судової психіатрії і наркології (до 1992 р. — дитячої психоневрології, 1992–2003 рр. — дитячої психіатрії та курс дитячої неврології в складі кафедри неврології № 2, 2003–2016 рр. — дитячої, соціальної та судової психіатрії) 1969–1975 рр. — професор П.І. Коваленко 1975–1992 рр. — професор Л.О. Булахова 1992–2008 рр. — професор А.П. Чуприков з 2008 р. — професор В.Д. Мішиєв Кафедра терапії і геріатрії (1970–2001 рр. — геронтології і геріатрії) 1970–1972 рр. — професор Д.Ф. Чеботарьов, академік АМН СРСР (1966) 1972–1992 рр. — професор О.Г. Калиновська 1992–2002 рр. — професор А.В. Токар — професор Л.А. Стаднюк з 2002 р. Кафедра ортопедії і травматології № 1 (1975–1979 рр. — військово-польової хірургії і травматології, 1979–1995 рр. – травматології, ортопедії і опікових хвороб) 1975–2000 рр. — професор В.М. Левенець — професор Г.І. Герцен з 2001 р. Кафедра торакальної хірургії та пульмонології (до 2006 р. — пульмонології) 1975–1988 рр. — професор О.М. Авілова 1988–2009 рр. — професор А.В. Макаров з 2009 р. — професор В.Г. Гетьман 40
Кафедра неонатології 1977–1996 рр. — професор С.П. Катоніна з 1996 р. — професор Є.Є. Шунько, член-кореспондент НАМН України (2017) Кафедра стоматології дитячого віку (1977–1996 рр. — дитячої стоматології, 1996–2001 рр. — курс дитячої стоматології кафедри терапевтичної стоматології № 1; 2001–2003 рр. — секція кафедри стоматології) 1977–1997 рр. — професор О.В. Удовицька 2003–2015 рр. — професор Н.О. Савичук — доцент І.О. Трубка з 2016 р. Кафедра організації і економіки фармації (1977–1987 рр. — організації і економіки фармацевтичної справи) 1978–1986 рр. — доцент І.М. Губський 1986–1991 рр. — доцент Л.Т. Загоровська з 1991 р. — професор М.С. Пономаренко Кафедра функціональної діагностики (1993–2014 рр. — кардіології та функціональної діагностики) 1979–1992 рр. — професор М.К. Фуркало 1993–2013 рр. — професор В.О. Бобров, член-кореспондент АН України (1991) та АМН України (1993) — професор О.Й. Жарінов з 2014 р. Кафедра акушерства, гінекології і репродуктології (1979–2002 рр. — акушерства і гінекології № 3) 1979–2005 рр. — професор Є.В. Коханевич — професор В.В. Камінський, з 2005 р. член-кореспондент НАМН України (2010) Кафедра неврології № 1 (до 1997 р. — кафедра нервових хвороб № 3) — професор Ю.І. Головченко з 1980 р.
ДИНАМІКА РОЗВИТКУ КАФЕДР (назви сучасні) ТА ЇХ ЗАВІДУВАЧІ
Кафедра терапії та ревматології (до 1991 р. — терапії № 3) 1980–1991 рр. — професор Д.Д. Дроздов з 1991 р. — професор В.М. Коваленко, академік АМН України (2009) Кафедра дитячих і підліткових захворювань (до 2002 р. — педіатрії № 3) 1980–1991 рр. — професор Ж.П. Гудзенко 1991–1992 рр. — професор Г.М. Тебенчук 1992–2008 рр. — професор С.С. Казак — професор Г.В. Бекетова з 2008 р. Кафедра дитячої хірургії 1981–1992 рр. — професор Д.Ю. Кривченя — професор О.А. Данилов з 1992 р. Кафедра вірусології 1985–2002 рр. — професор В.М. Гирін з 2002 р. — професор І.В. Дзюблик Кафедра клінічної, лабораторної імунології та алергології (1985–1997 рр. — клінічної імунології та алергології, 1997–2001 рр. — курс імунології та алергології у складі кафедри сімейної медицини, 2001–2005 рр. — курс імунології та алергології у складі кафедри медичної генетики, клінічної імунології та алергології, 2005 рр. — клінічної імунології та алергології) 1985–1997 рр. — професор Е.В. Гюллінг, член-кореспондент АН України (1991) та АМН України (1993) 2005–2015 рр. — професор Л.В. Кузнецова — доктор медичних наук В.І. Літус з 2015 р.
Кафедра дитячої анестезіології та інтенсивної терапії (до 1994 р. — дитячої анестезіології та реаніматології) 1988–2013 рр. — професор Г.І. Белебезьєв з 2013 р. — професор А.В. Біляєв Кафедра філософії (1993–2004 рр. — курс філософії у складі кафедри гуманітарних дисциплін) 1989–2014 рр. — професор В.Л. Кулініченко з 2015 р. — професор С.В. Пустовіт Кафедра медичної та лабораторної генетики (1989–2010 рр. — медичної генетики) 1989–2000 рр. — професор Т.І. Бужієвська з 2000 р. — професор Н.Г. Горовенко, член-кореспондент АМН України (2003) Кафедра хірургії серця та магістральних судин (до 2007 р. — серцево-судинної хірургії) 1992–2015 рр. — професор Г.В. Книшов, академік НАН України (2006) та АМН України (1994) 2015–2016 рр. — професор Р.М. Вітовський (в. о.) — професор В.В. Лазоришинець, з 2016 р. академік НАМН України (2017)
Кафедра медичної інформатики (до 1996 р. — медичної інформатики та обчислювальної техніки) з 1986 р. — професор О.П. Мінцер
Кафедра ендокринології 1992–2003 рр. — професор А.С. Єфімов, академік АН України (1992) та АМН України (1993) з 2003 р. — професор М.Д. Тронько, академік НАМН України (2010), член-кореспондент АН України (1992)
Кафедра медицини невідкладних станів (до 2002 р. — швидкої та невідкладної медичної допомоги) 1988–1991 рр. — професор Я.В. Гоєр — професор І.С. Зозуля з 1992 р.
Кафедра дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології — дитячих інфекційних хвороб) (до 1999 р. 1993–2016 рр. — професор Л.І. Чернишова з 2016 р. — професор А.П. Волоха 41
ДИНАМІКА РОЗВИТКУ КАФЕДР (назви сучасні) ТА ЇХ ЗАВІДУВАЧІ
Кафедра нефрології та нирковозамісної терапії (до 2010 р. — нефрології) 1995–2010 рр. — професор Л.А. Пиріг, академік АМН України (1993), член-кореспондент АН України (1991) з 2010 р. — професор Д.Д. Іванов Кафедра педагогіки, психології, медичного та фармацевтичного права (1995–1999 рр. — педагогіки та психології, 1999–2015 рр. — тематичний напрямок у складі кафедри медичної інформатики) 1995–1999 рр. — професор М.В. Черпінський з 2016 р. — професор В.В. Краснов Кафедра промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології (до 2008 р. — промислової фармації) з 1997 р. — професор В.А. Загорій Кафедра медичної статистики з 2001 р. — професор М.В. Голубчиков
з 2001 р.
Кафедра стоматології — професор О.В. Павленко
Кафедра дитячої неврології і медико-соціальної реабілітації 2003–2012 рр. — доцент В.Ю. Мартинюк 2013–2016 рр. — професор Р.О. Моісеєнко з 2016 р. — доцент В.Ю. Мартинюк Кафедра хірургії та судинної хірургії 2005–2009 рр. — професор О.Є. Бобров 2009–2015 рр. — професор В.І. Паламарчук з 2015 р. — доктор медичних наук С.І. Саволюк Кафедра комбустіології та пластичної хірургії з 2007 р. — професор Г.П. Козинець
42
з 2008 р.
Кафедра ортодонтії — професор М.С. Дрогомирецька
Кафедра паліативної та хоспісної медицини 2009–2014 рр. — професор Ю.І. Губський, член-кореспондент АМН України (1994) 2014–2015 рр. — доцент А.В. Царенко (в. о.) з 2015 р. — професор Ю.І. Губський, член-кореспондент АМН України (1994) з 2009 р.
Кафедра діабетології — професор Б.М. Маньковський, член-кореспондент НАМН України (2010)
Кафедра акушерства, гінекології та медицини плода з 2010 р. — професор С.І. Жук Кафедра дитячої кардіології та кардіохірургії з 2011 р. — професор Н.М. Руденко Кафедра медицини праці, психофізіології та медичної екології 2012–2013 рр. — професор А.І. Єна з 2013 р. — професор Д.В. Варивончик Кафедра сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги з 2012 р. — професор Л.Ф. Матюха Кафедра кардіохірургії, рентгенендоваскулярних та екстракорпоральних технологій з 2016 р. — професор Б.М. Тодуров, член-кореспондент НАМН України (2010) Кафедра громадського здоров’я з 2017 р. — доктор медичних наук І.М. Хоменко
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА ОФТАЛЬМОЛОГІЇ
Сергій Олександрович Риков, професор, завідувач кафедри
Р
овесниця академії, заснована в 1918 р. першим директором Клінічного інституту для удосконален ня лікарів професором Михайлом Андрійовичем Левитським, який очолював її до 1929 року. Базою ка федри став очний кабінет, розміщений на розі бульвару Т. Шевченка та вулиці Терещенківської (сучасний адмі ністративний корпус Національного медичного універ ситету імені О.О. Богомольця). У 1923 р. база кафедри розширилась за рахунок очного кабінету та стаціона ру на 9 ліжок у приміщенні по вул. Саксаганського, 75 (нині ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва НАМН України»). У 1929–1946 рр. кафедру очолював професор Ана толій Георгійович Васютинський — відомий офтальмохі рург свого часу, автор (разом зі співробітниками кафедри) «Курсу оперативної офтальмології для лікарів», творець першого в колишньому СРСР велетенського магніту для видалення сторонніх внутрішньоочних тіл. Офтальмоло гічне відділення КЗ КОЗ «Київська обласна клінічна лікар ня» донині носить ім’я професора А.Г. Васютинського. У 1946–1953 рр. кафедру очолювала професор Фаїна Йосипівна Юзефова, у 1953–1954 рр. обов’язки завідувача кафедри виконував доцент Тихон Никифо рович Герасименко.
У 1964 р. завідувачем кафедри став професор Во лодимир Євгенович Шевальов, який переїхав до Києва з Одеси. При ньому клінічна база розширилась створенням очної клініки на 120 ліжок у міській лікарні «Медмістечко». На той час він був провідним спеціалістом у колишньому СРСР в галузі лікування відшарування сітківки, викорис товуючи при цьому найсучасніші технології (введення силіконової олії у порожнину ока, лазеркоагуляцію). Він є автором (у співавторстві з Ю.Д. Бабаніною) монографій «Оперативне лікування ксерозу» (1962) і «Оперативне лі кування відшарування сітківки» (1965), перша присвячена лікуванню ксероза шляхом пересаджування стенонової протоки, остання була перекладена англійською мовою і видана у США у 1962 році. У 1978–2008 рр. кафедру очолював член-кореспондент НАН і НАМН України, професор Микола Маркович Сергі єнко, який багаторазово виступав з доповідями на між народних конгресах і проводив показові операції з імп лантації штучних кришталиків в університетських клініках Белграда, Загреба, Баня-Луки, Будапешта. За результати впровадження інтраокулярної корекції в Україні, у 1988 р. група офтальмологів на чолі з професором М.М. Сергі єнком була удостоєна Державної премії України в галузі науки і техніки. Професор М.М. Сергієнко — автор понад 450 друкованих наукових праць, включаючи монографії «Офтальмологічна оптика» (1982, 1991, 2005) та «Інтра- окулярна корекція» (1990) та співавтор (сумісно з професо ром Г.Д. Жабоєдовим) підручника «Очні хвороби» (1999). З 2009 р. і донині кафедру очолює професор Сер гій Олександрович Риков, доктор медичних наук, Заслу жений лікар України, автор понад 500 наукових праць, 5 підручників, 6 довідників, 18 монографій, 13 посібни ків та 29 навчально-методичних рекомендацій із сучасної офтальмології. Професор С.О. Риков — член ради з питань реформу вання системи охорони здоров’я при Кабінеті Міністрів Укра їни (2009), член комітету з присвоєння державних премій 43
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
України в галузі медицини (2008), голова правління асоціації дитячих офтальмологів України (2001), головний редак тор журналу «Архів офтальмології України» (2015), голова спеціалізованої вченої ради Д 26.613.05 за спеціальністю 14.01.18 «Офтальмологія» (2016). Нагороджений Почес ною грамотою Кабінету Міністрів України (2002), Подякою Прем’єр-міністра України (2001), Почесною грамотою МОЗ України (2010), Почесною грамотою ГУОЗ (2009), Подякою Київського міського голови (2005), Почесною грамотою Ки ївського міського голови (2010), Почесною грамотою Верхо вної Ради України (2010), є лауреатом премії Ханса Рекевеча (2007), отримав нагороду на загальнонаціональному конкур сі «Вища проба» (2007), нагороджений Премією Кабінету Міністрів України в галузі інноваційних технологій (2013), По дякою Національної медичної палати України (2015). Нині на кафедрі працює 19 науковців, з яких 4 профе сори, 4 доктори медичних наук, 9 доцентів і 11 кандидатів медичних наук. Працівниками кафедри виконується науково-дослідна робота на тему «Удосконалення діагностики та лікування порушень оптичної системи, судинних та дистрофічних змін органу зору», в рамках якої заплановано 2 доктор ські та 22 кандидатські дисертації. На базі кафедри з 2002 р. працює спеціалізована вчена рада за спеціаль ністю «Офтальмологія», а з 2015 р. перереєстрований і видається журнал «Архів офтальмології України». Ви ходячи з потреб сьогодення кафедра тісно співпрацює з іноземними та вітчизняними партнерами, у т. ч. з Ко лумбійським університетом, кафедрою офтальмології Люблінської медичної академії, кафедрою офтальмо логії Лондонського королівського медичного універси тету, Лондонським королівським шпиталем (Moorfields Eye Hospital), Королівським шпиталем Едварда VII (King Edward VII Hospital, Windsor), Інститутом біомедичної тех ніки НТУ України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Інститутом фізіології імені О.О. Бого мольця НАН України, ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва НАМН України», Інститутом проблем реє страції інформації НАН України, Інститутом кібернетики імені В.М. Глушкова НАН України. Про науковий авторитет кафедри офтальмології свідчить регулярна організація на її базі міжнародних конференцій. Основними напрямками наукових досліджень кафе дри є розробки та впровадження: нових методів хірур гічного лікування катаракти з імплантацією штучного 44
кришталика; нової техніки вимірювання оптичних абе рацій; моделі українського факоемульсифікатора; при ладу і способу визначення біомеханічних властивостей фіброзної капсули ока, а також діагностика та лікування патології органа зору у дітей, захворювань рогівки, ві треоретинальної патології, глаукоми, судинних захворю вань органа зору; малоінвазивна хірургія, лазерні мето дики лікування очних захворювань, онкоофтальмологія. На ці розробки та дослідження тільки за останні три роки отримано 15 патентів. У 1988 р. на території «Медмістечка» за ініціативою члена-кореспондента НАН та НАМН України, лауреата Державної премії України, професора М.М. Сергієнка організована Київська міська клінічна офтальмологічна лікарня «Центр мікрохірургії ока», головним лікарем було призначено професора С.О. Рикова. За кількістю щорічних операцій КМКОЛ «Центр мікрохірургії ока» вже впродовж 30 років є лідером в Україні. З часу заснування КМКОЛ «Центр мікрохірургії ока» вона стала базою кафедри офтальмології. До складу КМКОЛ «Центр мікрохірургії ока» входять такі відділення та служби: приймальне відділення; операційний блок з 9 операційни ми, оснащеними сучасним операційним обладнанням фірм Alcon, Bausch & Lomb, Topcon, Zeiss, мікроскопами з систе мою телевізійного спостереження, факоемульсифікатора ми, хірургічними вітреоретинальними системами, ендоген ними лазерними установками, апаратами діатермокоагуляції та кріоустановками, що дозволяє лікарям-слухачам ефек тивно вивчати техніку операцій і проходити навчання на ци клах тематичного удосконалення, впроваджених кафедрою. Відділення анестезіології має палату інтенсивної терапії. Від ділення функціональної діагностики оснащене обладнанням для проведення сучасних досліджень функції та морфології органів зору — автоматичними рефрактометрами та кера тометрами, квантитативними та сферичними периметрами, анамалоскопами, адаптометрами, апаратами ультразвуко вого дослідження органів зору, приладами для розрахунку інтраокулярних лінз. У КМКОЛ «Центр мікрохірургії ока» працюють 7 про фільних відділень, науково-практичний центр «Лазерні методи лікування ока» і консультативно-поліклінічне від ділення для дорослих. Крім того, на базі дитячого офталь мологічного відділення цілодобово працює міський центр дитячої травми, куди госпіталізують дітей міста Києва з травмами очей та їх придатків. У клініці успішно лікуються
КАФЕДРА ОФТАЛЬМОЛОГІЇ
практично всі види патології органів зору у дітей і дорос лих, включаючи катаракту, глаукому, відшарування сітків ки, помутніння і крововиливи у скловидне тіло, злоякісні новоутворення ока, його придатків та орбіти, проводиться хірургічна корекція короткозорості тощо. Освоєна та впро ваджена в практику сучасна вітреоретинальна хірургія, розроблено нові методи комбінованого (хірургічного та лазерного) лікування глаукоми. Консультативно-поліклінічне відділення для дорослих укомплектовано сучасним діагностичним обладнанням, має операційний блок для амбулаторної хірургії та кабінет лазерних методів лікування. Щороку на базі відділення проводиться більше 60 тисяч консультацій та понад тисячі амбулаторних операцій. Щодня на базі поліклінічного від ділення надають консультативну допомогу співробітники кафедри офтальмології, консультують усі завідуючі та провідні фахівці профільних відділень КМКОЛ «Центр мі крохірургії ока».
В умовах інтеграції України в європейський простір значна увага на кафедрі офтальмології приділяється під готовці сімейних лікарів. За останні п’ять років на кафедрі пройшли навчання понад 1000 лікарів і лікарів-інтернів за спеціальністю «Загальна практика - сімейна медицина» та лікарів і лікарів-інтернів за спеціальністю «Медицина невідкладних станів», які ознайомилися з основними на прямками офтальмологічної допомоги хворим, принци пами диференційної діагностики та методами лікування основних офтальмологічних захворювань. Перспективи розвитку спеціальності «Офтальмологія» обумовлені потребами сьогодення. Інвалідність внаслідок сліпоти в Україні займає одне з провідних місць серед ін ших причин інвалідності і не має тенденції до зниження, тому якість і кількість підготовлених фахівців офтальмо логів — актуальне та важливе питання для України. Спе ціальність «Офтальмологія» має логіко-послідовну схему навчального процесу підготовки фахівців згідно освіт
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент Л.П. Новак, доцент Л.П. Тутченко, доцент О.В. Туманова, доцент Н.С. Лаврик, завідувач кафедри С.О. Риков, доцент О.В. Акіменко, лаборант Ж.В. Чувалова, асистент Л.І. Денисюк, асистент С.А. Сук, асистент Я.В. Сірман, професор С.Ю. Могілевський Другий ряд: асистент І.А. Макаренко, асистент О.Ю. Денисюк, доцент С.І. Косуба, професор І.В. Шаргородська, доцент Ю.В. Барінов, лаборант А.Ф. Ничипоренко, асистент М.Г. Лисенко
45
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
ньо-професійної програми вищої освіти за професійним спрямуванням при підготовці фахівців з цієї спеціальності, враховані вимоги до рівня знань і вмінь відповідно до фа хових вимог згідно з освітньо-кваліфікаційною характе ристикою, зокрема, тематична спрямованість практичних і семінарських занять формується на основі навчальних планів, розроблених навчально-методичних матеріалів, які щорічно уточнюються та доповнюються відповідно до вимог щодо сучасних лікарів. Протягом останніх трьох ро ків кафедра офтальмології розробила та впровадила цикл спеціалізації для середнього медичного персоналу зі спе ціальності «Медична оптика (оптометрія)», який успішно закінчили й отримали сертифікати більше 200 фахівців.
В останні роки на кафедрі офтальмології щорічно проходили навчання близько 600–650 слухачів, 15–25 клі нічних вітчизняних ординаторів і 10–15 іноземних, 3–4 ас піранти, 20–60 лікарів-інтернів. У лікувальний процес на базах кафедри впрова джено новітні технології за напрямком «Наукова роз робка сучасних компенсаторних механізмів оптичної корекції захворювань органів зору, розробка новітньої технології та організації серійного виробництва оптич них елементів з мікропризмовою структурою для їх застосування в офтальмологічній практиці», за які колектив кафедри був відзначений премією Кабінету Міністрів України 2013 року.
КАФЕДРА АКУШЕРСТВА, ГІНЕКОЛОГІЇ ТА ПЕРИНАТОЛОГІЇ
Ольга Володимирівна Горбунова, доктор медичних наук, доцент, завідувач кафедри
К
афедра акушерства і гінекології (нині кафедра акушер ства, гінекології та перинатології) була створена в серпні 1918 р. на базі поліклініки Клінічного інституту Київської спілки лікарів. Фундаторами створення кафедри були ши роко відомі на той час у Києві та за його межами фахівці: професори Григорій Федорович Писемський і Володимир Лаврентійович Лозинський. Кафедра розташовувалася в будинку Маріїнської громади Червоного Хреста на вул. Сак саганського, 75 і мала лише 30 ліжок. Пізніше кафедра одер жала додаткові учбові бази для занять з лікарями-курсанта ми і ще 210 ліжок у лікарнях залізничників і водників. Також були організовані філії кафедри у м. Коростені (керівник —
46
доцент А.П. Миколаїв) та м. Чернігові (керівник — кандидат медичних наук Я.Н. Слупський). У роботі кафедри можна виділити кілька періодів. У перший з них (1918–1937) кафедру очолював професор Г.Ф. Писемський, талановитий учень академіка Г.Є. Рейна, відомий учений, досвідчений акушер-клініцист, який про водив наукову, викладацьку, лікарську і суспільну роботу. Професор В.Л. Лозинський, багаторічний секретар Київ ського наукового товариства акушерів-гінекологів, керу вав гінекологічним підрозділом кафедри, який у 1935 р. було виділено в окрему кафедру. Г.Ф. Писемський створив свою науково-практичну школу, яка подарувала науці багато кваліфікованих акуше рів-гінекологів, серед яких 15 професорів і 14 доцентів. Найвідомішими учнями Г.Ф. Писемського були Ю.Я. Янке левич, С.П. Виноградова. Ним опубліковано близько 60 на укових праць, він був головою Акушерсько-гінекологічно го товариства міста Києва й України, учасником багатьох міжнародних і вітчизняних акушерських з’їздів. У 1935 р. йому присвоєно звання Заслуженого діяча науки. Осно вними напрямками роботи його школи були: проблеми раку; проведення масових профілактичних оглядів жінок і рання діагностика раку жіночих статевих органів, у т. ч. за допомогою кольпоскопа; розробка методів знеболювання
КАФЕДРА АКУШЕРСТВА, ГІНЕКОЛОГІЇ ТА ПЕРИНАТОЛОГІЇ
пологів. Глибоку ерудицію вченого і великий клінічний до свід Г.Ф. Писемський умів об’єднувати з чутливим, уваж ним ставленням до жінки-матері. З його ім’ям пов’язано удосконалення надання акушерської допомоги жінкам у районах і створення колгоспних пологових будинків. У цей період кафедра працювала над удосконаленням методів посилення пологової діяльності при її слабкості, заходів щодо знеболювання пологів і впровадженням їх у практи ку, профілактики мертвонародження, профілактики й те рапії септичних післяпологових захворювань, ендогенної інфекції, капіляроскопії при токсикозах вагітних. Другий період роботи кафедри (1937–1952) — склад ний етап, що переривався на роки Другої світової війни. У цей час керівником кафедри був професор Юхим Якович Янкелевич, один з найталановитіших учнів професора Г.Ф. Писемського, поради якого він завжди втілював у життя. Перу Ю.Я. Янкелевича належить понад 60 наукових праць, 2 наукових винаходи, крім того, він був консультан том двох навчальних кінофільмів — «Народження люди ни» і «Механізм нормальних пологів». Ю.Я. Янкелевич першим запровадив у медичну практику клейдотомію на живому плоді, створив оригінальні ножиці для проведення операції. Під його керівництвом на кафедрі вивчалися і розроблялися питання профілактики професійних жіно чих хвороб, принципи ведення післяпологового періоду, функціональної діагностики в гінекології, питання охорони праці жінок у сільському господарстві, створення сіль ських пологових будинків. За цей період на кафедрі було підготовлено 4 канди дати медичних наук, виконано 32 наукові роботи. З 1941 по 1944 рр. Ю.Я. Янкелевич знаходився в діючій армії, був начальником евакошпиталю, головним гінекологом ІІІ Українського фронту, нагороджений орденами і меда лями. Після визволення Києва професор Ю.Я. Янкелевич повернувся до Київського інституту удосконалення ліка рів на посаду завідувача кафедри акушерства і гінеколо гії № 1, де й працював до виходу на пенсію у 1952 р. Співробітниками кафедри на той час були доценти П.Г. Верхоглядов, Д.А. Кінчій, асистенти М.І. Недзвецька, А.А. Мурадян, М.С. Ляшенко, А.М. Сиркін, які поєднували напружену роботу в клініці з педагогічною та науково- дослідницькою діяльністю. Упродовж третього періоду (1952–1959) кафедрою за відував професор Володимир Миколайович Хмелевський. У 1946 р. він захистив докторську дисертацію на тему «По
силення пологової діяльності глюкозою та кальцієм за ме тодом автора» і з 1947 р. працював на посаді професора кафедри, а з 1952 р. очолив її. Під час своєї наукової та педагогічної діяльності В.М. Хмелевський надрукував біль ше 40 наукових праць з актуальних питань акушерства і гінекології. У 1945 р. В.М. Хмелевському присвоєно звання Заслуженого лікаря УРСР, він нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні», був членом вченої ради МОЗ УРСР, відповідальним секретарем журна лу «Педіатрія, акушерство та гінекологія», головою това риства акушерів-гінекологів Києва та області. У науковій діяльності кафедри знайшли своє відобра ження роботи, присвячені проблемам перинатальної смертності, мертвонароджуваності, профілактики і терапії внутрішньоутробної гіпоксії плода. За цей період на кафе дрі підготовлено 2 кандидата медичних наук, виконано 49 наукових праць. Під час четвертого періоду (1959–1971) кафедрою за відував професор Василь Миколайович Савицький. У 1955 р. йому присвоєно вчений ступінь доктора медичних наук після захисту дисертації на тему «Тканева терапія за хворювань жіночої статевої сфери». Перу В.М. Савицького належать більше 40 клініко-лабораторних і клінічних робіт з актуальних питань акушерства і гінекології, під його ке рівництвом підготовлено 2 докторських і 12 кандидат ських дисертацій, а сам він є автором низки підручників, методичних рекомендацій, монографій. Теоретичні дослі дження В.М. Савицького стосувалися питань фізіотера певтичних методів лікування захворювань жіночої статевої сфери, методів тканевої терапії, діагностики і хіміотерапії новоутворень. Його нагороджено орденом Червоної Зірки, двома орденами Вітчизняної війни І та ІІ ступеня, медаля ми. На кафедрі в цей період проводилась робота з вирі шення наступних задач: хіміо- і гормонотерапія при злоя кісних пухлинах жіночої статевої сфери; профілактика і боротьба з гіпотонічними матковими кровотечами під час пологів і в ранньому післяпологовому періоді; вивчення і лікування хоріонепітеліоми (кафедра була республікан ським центром з вивчення хоріонепітеліоми). Співробітни ками кафедри на цей час були доценти Л.А. Ганул, А.А. Да виденко, М.С. Ляшенко, М.І. Недзвецька, П.М. Савицький, Е.П. Триодін, асистенти Д.Ф. Березовський, С.В. Вінниченко, В.К. Вінницька, С.С. Леуш, М.С. Сукачов. Професор В.М. Са вицький очолював кафедру до 1971 р., а потім (до 1974 р.) працював на кафедрі консультантом. 47
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Колектив кафедри Зліва направо: асистент О.Ю. Гурженко, доцент Х.В. Зарічанська, завідувач кафедри О.В. Горбунова, професор Ю.П. Вдовиченко; професор Н.Ю. Педаченко, доцент С.Ю. Вдовиченко, доцент А.Д. Вітюк, асистент І.П. Нецкар
У п’ятий період (1971–1993) кафедру і клініку очолю вав член-кореспондент НАМН України, професор Леонід Васильович Тимошенко. Під його керівництвом підготов лені 21 доктор і понад 100 кандидатів медичних наук, 16 його учнів очолюють кафедри акушерства і гінекології в різних закладах України, працюють доцентами, асистен тами, завідувачами відділень. У цей час співробітниками кафедри були І.К. Гамачек, В.Я. Голота, Є.І. Горобець, С.С. Леуш та ін. Л.В. Тимошенко є автором і співавтором 547 наукових праць, у т. ч. посібників і монографій. Найбільш відомі з них — «Акушерська ендокринологія», «Гемолітична хвороба плода і немовляти», «Використання лазерних променів в аку шерстві і гінекології». Він є лауреатом премії імені В.Ф. Снегірьова; нагороджений медаллю Земельвейса, 6 ме далями Виставки досягнень народного господарства СРСР і УРСР, знаком «Відмінник охорони здоров’я», понад 20 гра мотами і дипломами, має 12 бойових нагород як учасник Другої світової війни. Основні напрямки наукової діяльності кафедри під час керівництва нею Л.В. Тимошенком: вивчення патогенезу гемолітичної хвороби плода і немовляти; нейро гуморальна регуляція скорочувальної діяльності матки і ко рекція її порушень; фактори ризику ускладнень для матері та плода; принципи комплексної дородової підготовки і знебо 48
лювання пологів; маткові кровотечі в акушерстві; гіпоксія плода, асфіксія немовляти; функціональний стан системи адаптації у вагітних і гінекологічних хворих. Л.В. Тимошенко завжди виконував велику редакційну роботу і був заступни ком головного редактора Українського журналу «Педіатрія, акушерство і гінекологія», членом редакційної колегії журна лів «Акушерство и гинекология» (Москва, Софія), редакто ром розділу Великої медичної енциклопедії, членом спеціалі зованих вчених рад із захисту докторських і кандидатських дисертацій. За його ініціативи на території Київської обласної клінічної лікарні побудовано дев’ятиповерховий акушер ський корпус, де розміщено спеціалізовані відділення (нині Київський обласний центр охорони здоров’я матері та дити ни) і кафедра акушерства і гінекології, він особисто контро лював хід будівельних робіт. Співробітниками кафедри були В.В. Волобуєв, Т.В. Герасимова, С.В. Дудка, І.В. Лопушан, М.П. Миколайчук, В.І. Хілобок, М.В. Хименко, С.Н. Янюта, Ю.П. Вдовиченко. З 1993 р. до своїх останніх років життя Л.В. Тимошенко був професором-консультантом Київського обласного центру охорони здоров’я матері та дитини (основ ної клінічної бази кафедри). У червні 1993 р. кафедру і клініку очолив талановитий лікар, учений і педагог, один з наймолодших професорів України — Юрій Петрович Вдовиченко, учень професора
КАФЕДРА АКУШЕРСТВА, ГІНЕКОЛОГІЇ ТА ПЕРИНАТОЛОГІЇ
Л.В. Тимошенка. Під керівництвом Ю.П. Вдовиченка вико нано 25 докторських і біля 100 кандидатських дисертацій, проводяться наукові дослідження в сфері профілактики гнійно-септичних ускладнень в акушерстві та гінекології, а також прогнозування, профілактики, лікування і реабіліта ції порушень репродуктивної функції жінок. Завдяки за служеному авторитету професора Ю. П. Вдовиченка, за підтримки керівництва НМАПО імені П.Л. Шупика та УОЗ Київської області, вперше в місті Києві вдалося поєднати разом досягнення сучасної акушерської науки та накопи чений на кафедрі багаторічний педагогічний досвід з ве ликим клінічним матеріалом Київського обласного центру охорони здоров’я матері та дитини, головний лікар і заві дувачі відділень якого стали співробітниками кафедри. Багато лікарів акушерів-гінекологів Центру та обласних лікувальних закладів є його учнями та послідовниками, виконують наукові дослідження під його керівництвом. З січня 2003 р. Ю.П. Вдовиченко поєднує роботу в клініці з науковою та організаційною роботою в академії на посаді першого проректора НМАПО імені П.Л. Шупика. Також він є головою спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 із за хисту докторських і кандидатських дисертацій за спеці альностями «Акушерство та гінекологія», «Анестезіологія та інтенсивна терапія». Крім того, він виконує обов’язки головного редактора журналу «Репродуктивне здоров’я жінки», є членом редакційної колегії багатьох провідних медичних журналів і наукових видань України. За ініціати ви професора Ю.П. Вдовиченка у 2002 р. на кафедрі створена «Лабораторія сучасних інформаційних техно логій в медицині», основними завданнями якої є вивчен ня, удосконалення та впровадження новітніх методів післядипломної освіти та професійного тренінгу лікарів акушерів-гінекологів; розробка та видання методичних рекомендацій, направлених на підвищення якості післяди пломної медичної освіти; інформаційна підтримка прак тичних лікарів-гінекологів з використанням всесвітньої комп’ютерної мережі Іnternet; розробка, видання та розпо всюдження алгоритмів лікувально-організаційних дій, на правлених на зниження існуючих високих рівнів материн ської та перинатальної захворюваності; методологічне та інформаційно-патентне забезпечення науково-дослід ницької діяльності магістрів, клінічних ординаторів, аспі рантів, здобувачів наукових ступенів кандидатів і докторів медичних наук; взаємодія та обмін досвідом з вищими навчальними закладами країни в галузі післядипломної
освіти лікарів акушерів-гінекологів та сучасних інформа ційних технологій; розширення міжнародної науково-пе дагогічної співпраці. Під керівництвом Ю.П. Вдовиченка створена власна web-сторінка кафедри у всесвітній комп’ютерній мережі Іnternet, де представлено основні етапи історії, наукові досягнення та перспективні напрям ки розвитку кафедри (www.lsіt.kіev.ua). У грудні 2002 р. професора Ю.П. Вдовиченка обрано членом експертної ради ВАК України, у 2010 р. — членом-кореспондентом НАМН України. У 1999 р. кафедру акушерства і гінекології № 1 було об’єднано з кафедрою медико-соціальних проблем охоро ни материнства і дитинства, і вона отримала назву «кафе дра акушерства, гінекології та перинатології». Починаючи з 2005 р. кафедра акушерства, гінекології та перинатології ініціювала та проводить активну роботу зі встановлення міжнародних контактів з фаховими кафедрами, професій ними організаціями, університетами й академіями євро пейських країн, США і Канади, а також сприяє координації наукових та освітніх програм на післядипломному рівні для українських лікарів акушерів-гінекологів, представни ків інших кафедр медичних вищих учбових закладів Укра їни залежно від їх професійних інтересів. Так, за ініціативи професора Ю.П. Вдовиченка та за повної підтримки керів ництва НМАПО імені П.Л. Шупика, було створено Україн ське товариство перинатальної медицини (УТПМ), яке об’єднало акушерів-гінекологів, неонатологів, педіатрів, спеціалістів у галузі ультразвукової діагностики, медичної генетики та медицини плода, а також анестезіологів, які працюють в акушерських відділеннях, перинатальних цен трах та відділеннях реанімації новонароджених дітей, ме дичних психологів і парамедиків, професійна діяльність яких пов’язана з охороною здоров’я вагітної жінки, плода та новонародженої дитини. Президентом УТПМ було об рано професора Ю.П. Вдовиченка. У 2006 р. Українське товариство перинатальної медицини було прийнято в Єв ропейську та Всесвітню асоціації перинатальної медицини (EAPM, WAPM), а в 2008 р., вперше за часи незалежності України, УТПМ представляло інтереси України в Європей ській раді та коледжах акушерів і гінекологів (EBCOG), ко ординуючи наукову, освітню та клінічну роботу в галузі акушерства, гінекології, репродуктивної та перинатальної медицини національних асоціацій європейських країн. Плідною можна назвати і співпрацю кафедри з такими всесвітньо відомими організаціями як Міжнародне това 49
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Колектив кафедри (секція перинатології) Зліва направо: асистент О.В. Бачигіна, професор Н.Я. Скрипченко, професор А.Є. Дубчак, завідувач кафедри О.В. Горбунова, доцент Е.І. Непочатова-Курашкевич, професор Н.Я. Жилка, професор З.А. Шкіряк-Нижник, професор В.В. Подольський
риство «Плід як Пацієнт» (Іnternatіonal Socіety «Fetus As Patіent») та Міжуніверситетська школа медичного ультраз вуку імені Яна Дональда (Іan Donald Іnterunіversіty School of Medіcal Ultrasound), в рамках якого під егідою НМАПО імені П.Л. Шупика було проведено три наукові симпозіуми з міжнародною участю, на яких виступали як провідні українські спеціалісти, так і всесвітньо відомі лектори і професори з інших країн світу. Участь в роботі симпозіу мів брали більше 800 українських акушерів-гінекологів, як практикуючих лікарів, так і викладачів профільних кафедр медичних інститутів, університетів та академій. Це зіграло дуже важливу роль у безперервному післядипломному на вчанні та стало ефективним способом підвищення квалі фікації викладацьких кадрів на теренах України. Співпраця та сумісні освітні проекти кафедри акушер ства, гінекології та перинатології з такими міжнародними організаціями гінекологів-ендоскопістів як Міжнародне то вариство гінекологічної ендоскопії (ІSGE), Європейське то вариство гінекологічної ендоскопії (ESGE) та Американська асоціація гінекологів-лапароскопістів (AAGL) призвели до створення Українського товариства гінекологів-ендоскопіс тів і тазових хірургів (УТГЕТХ), у рамках якого були проведе ні міжнародні симпозіуми «Київська школа сучасної гінеко логічної ендоскопії», які зібрали понад 500 учасників зі всієї 50
України й сусідніх країн. Під час проведення цих симпозіу мів в Україні вперше були виконані онлайн трансляції з опе раційних, у результаті чого українські лікарі мали змогу бути присутніми під час найскладніших оперативних втру чань на органах малого таза жінок, які проводили всесвіт ньо відомі гінекологи-хірурги: професори Гаррі Річ (США), Антоніо Сетубал (Португалія), Маріо Мальцоні (Італія), Ре зад Пашич (США), Олав Істре (Норвегія), Олександр Попов (Росія) та інші разом з вітчизняними спеціалістами. Сьогод ні УТГЕТХ офіційно визнано Європейською та Міжнарод ною асоціаціями гінекологів-ендоскопістів, ця організація є Асоційованим членом AAGL. З березня 2016 р. кафедру акушерства, гінекології та перинатології Українського державного інституту репро дуктології очолила доктор медичних наук, доцент Ольга Володимирівна Горбунова — лікар акушер-гінеколог ви щої категорії, лікар-організатор вищої категорії, учениця професора Ю.П. Вдовиченка, автор 58 друкованих науко вих робіт, 2 патентів. Під її керівництвом захищено 9 кан дидатських дисертацій. На сьогодні основними напрямками наукових дослід жень кафедри є репродуктивне здоров’я жінок з оперова ною маткою, пренатальна діагностика і прегравідарна під готовка, клінічної роботи — діагностика і лікування
КАФЕДРА АКУШЕРСТВА, ГІНЕКОЛОГІЇ ТА ПЕРИНАТОЛОГІЇ
гінекологічних захворювань, у т. ч. УЗД, кольпоскопія, гісте ро- і лапароскопія; діагностика, лікування та реабілітація репродуктивної функції жінок (лікування безпліддя); діа гностика і лікування патологій шийки матки; ведення вагіт ності, у т. ч. пренатальна діагностика; ендокринна гінеколо гія всіх періодів життя жінки (становлення та порушення менструального циклу, клімактеричні розлади). Колекти вом кафедри підготовлено і видано навчальний посібник «Актуальні питання акушерства у практиці сімейного ліка ря» для лікарів-інтернів і лікарів-слухачів закладів післяди пломної освіти. Упродовж 2015–2016 рр. проведено спільну організа ційно-методичну роботу між відділенням медицини плода ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН Укра їни» та кафедрою акушерства, гінекології та перинатології НМАПО імені П.Л. Шупика з впровадження новітніх техно
логій в галузі ультразвукової діагностики патології плода на базі Київського пологового будинку № 1: спосіб визна чення відповідності розмірів легенів плода терміну вагіт ності; спосіб визначення ступеня гіпоплазії легенів у плода; комплексна ультразвукова біометрія легенів плода. Професор О.В. Горбунова та колектив кафедри залиша ються вірними традиціям, закладеним Г.Ф. Писемським та його учнями, відчуваючи глибоку подяку до тих, хто своєю працею, мистецтвом лікування та науково-педагогічними досягненнями внесли великий вклад у формування кафе дри і розвиток акушерської та гінекологічної науки в цілому. Впродовж століття існування кафедри ми шануємо канони медицини і з оптимізмом ставимося до сьогодення, не за буваючи про те, що, за висловом М.І. Пирогова, «...майбут нє належить медицині запобіжній. Ця наука, йдучи під руку з державністю, принесе безперечну користь людству».
КАФЕДРА ПЕДІАТРІЇ № 1
Олена Миколаївна Охотнікова, професор, завідувач кафедри
К
афедри педіатричного профілю — охорони дитин ства, яку очолив один з ініціаторів організації Клініч ного інституту для удосконалення лікарів професор Євген Львович Скловський, та хвороб дітей старшого віку, яку очолив професор Олександр Захарович Лазарєв, були організовані в перший рік існування інституту. У перші роки існування кафедр заняття проводились у вигляді ам булаторних прийомів дітей у поліклініці та клінічних обхо дів у дитячій лікарні.
З 1924 р. в навчальний процес було введено система тичний курс. Після організації у 1929 р. в Києві Інституту охорони материнства та дитинства («ОХМАТДИТ») обидві кафедри були розміщені на клінічній базі цього інституту, а в 1930 р., після смерті професора Є.Л. Скловського, ка федри були об’єднані у кафедру дитячих хвороб, яка в по дальшому і стала кафедрою педіатрії № 1. З 1930 по 1951 рр. кафедру очолював професор О.З. Лазарєв. З перших днів Другої світової війни виклада чі кафедри були мобілізовані до діючої армії, де в 1941 р. загинули викладачі І.А. Рейдерман і Т.Є. Скловський. У військових госпіталях працювали О.М. Хохол і Д.Л. Сіга лов, а з викладачів повоєнного складу кафедри фронтами війни пройшли лікарями асистенти Р.Г. Вороніна та А.О. Демченко. Після визволення Києва від фашистських загарбни ків робота кафедри у березні 1944 р. була поновлена на тій самій базі, яка і донині є основною клінічною базою кафедри. У 1951–1972 рр. кафедру очолював учень професо рів Є.Л. Скловського та О.З. Лазарєва, доцент Давид 51
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Лазарович Сігалов. З ім’ям Д.Л. Сігалова значною мі рою пов’язані популярність і повага, якими користуєть ся відомий в Україні дитячий лікувальний заклад, який у 1996 р. був реорганізований в Українську дитячу спе ціалізовану лікарню «ОХМАТДИТ», а згодом, у 2008 р., Указом Президента України їй було надано статус На ціональної дитячої спеціалізованої лікарні. Доцент Д.Л. Сігалов працював на кафедрі 60 років, спочатку асистентом, а потім доцентом. У 1944 р. він захистив дисертацію «Пневмонії у дітей раннього віку». Д.Л. Сігалова відрізняли висока педагогічна майстерність і видатний дар клініциста, його можна вважати одним із засновників української педіатричної школи. Світогляд і професійні інтереси Д.Л. Сігалова були дуже широкими: особливості клініки, діагности ки й лікування захворювань органів дихання у дітей раннього віку і новонароджених, особливо туберку льозу, питання терапії туберкульозного менінгіту, хро нічних отитів, він є автором понад 90 наукових праць. Під його керівництвом було захищено 14 кандидат ських дисертацій. За свою багатолітню педагогічну та лікарську діяль ність Д.Л. Сігалов підготував кілька поколінь клінічних ординаторів і практичних лікарів. За безпосередньої участі Д.Л. Сігалова відбувалося становлення профе сійної та наукової діяльності майбутнього академіка НАМН України професора О.М. Лук’янової. Під його керівництвом навчалися в клінічній ординатурі та аспі рантурі, а також проходили стажування провідні педіа три України: професори В.Г. Балабан, Л.Д. Штейнберг, Є.І. Фрідман, М.Є. Сухарєва, Л.Є. Зельдич, Є.І. КошельПлескунова, А.М. Хвуль, А.О. Андрущук, Г.М. Тебенчук, Ю.М. Вітебський, М.В. Бондар, О.Л. Переладова та інші. Під час керівництва Д.Л. Сігалова на кафедрі працю вали викладачами доценти М.В. Бондар, С.С. Шморгун, Є.М. Іванова, Г.О. Мальченко, В.М. Стеценко, асистенти Р.Г. Вороніна, Л.О. Демченко, І.О. Кузьменко. Д.Л. Сігалов був багатогранною людиною. Його другою, але не менш «популярною» пристрастю була любов до мистецтва. Протягом багатьох років він зби рав картини відомих художників, створивши одну з найбільших приватних колекцій в Україні. До неї входи ли полотна таких відомих художників як М.О. Врубель, К.О. Коровін, О.М. Бенуа, Р.Р. Фальк, З.Є. Серебрякова, Б.М. Кустодієв, М.К. Реріх. Щочетверга Д.Л. Сігалов на 52
давав будь-якій зацікавленій людині можливість огля нути свою колекцію, де він з великою насолодою роз повідав про кожну картину. А наприкінці свого життя він подарував своє велике зібрання картин (понад 400 полотен) музею Російського мистецтва м. Києва (нині Національний музей «Київська картинна гале рея»). Вшановуючи світлу пам’ять Д.Л. Сігалова, 3 лю того 1998 р. на будинку клініки, де він працював декіль ка десятиліть, була відкрита меморіальна дошка. З 1972 по 1987 рр. кафедру очолювала професор Маргарита Вартанівна Бондар, учениця клінічної шко ли Д.Л. Сігалова. Основними її науковими напрямками були: неонатологія, захворювання жовчовивідних шля хів, ревматологія. Професор М.В. Бондар є однією із засновників наукової школи з неонатології в Україні. Вона була ініціатором створення в Київському інститу ті удосконалення лікарів окремої кафедри неонатоло гії. Її учнями є відомі фахівці: професор С.П. Катоніна, яка очолила створену кафедру неонатології, та професор О.Р. Костенко. Під керівництвом професора М.В. Бондар захищено 12 кандидатських дисертацій. Вона є автором понад 80 наукових праць, серед яких відомі монографії «Гемолитическая болезнь плода и новорожденного», «Организация ухода за ребенком первого года жизни», «Фармакотерапия и педиатрия», «Лечение болезней новорожденных». У цей час на кафедрі працювали доценти С.С. Шмор гун, В.М. Стеценко, Г.О. Мальченко, І.О. Кузьменко, асистенти Р.Г. Вороніна, Л.О. Демченко, Г.Є. Ревуцька, К.В. Мелліна, О.М. Охотнікова, Н.К. Тихомирова. Професора М.В. Бондар характеризувала висока педагогічна майстерність, її лекції та блискучі клінічні розбори завжди були школою для багатьох поколінь дитячих лікарів СРСР та України. Оригінальність, інди відуальність клінічної думки формувала в її учнів клі нічне мислення. Людяність, вишукана інтелігентність, різноманітність інтересів як у різних галузях медицини, так і в питаннях літератури й мистецтва, сучасний по гляд на життя притягували до неї людей різного віку. Напрямками наукової роботи кафедри в цей пері од були патологія періоду новонародженості, захво рювання жовчовивідних шляхів та органів дихання. З середини 80-х років кафедра однією з перших в Україні започаткувала і проводила понад 15 років на укові дослідження з питань патогенезу, клінічного
КАФЕДРА ПЕДІАТРІЇ № 1
перебігу і терапії дифузних хвороб сполучної ткани ни у дітей. З 1987 по 2006 рр. кафедру педіатрії № 1 очолюва ла Заслужений діяч науки і техніки України, доктор ме дичних наук, професор Ольга Ларіонівна Ласиця — ви хованець наукової школи професорів О.М. Хохол і В.М. Сидельнікова. Науковим напрямком професора О.Л. Ласиці впродовж багатьох років була дитяча алер гологія. Як головний дитячий алерголог МОЗ України, понад 20 років О.Л. Ласиця докладала великих зусиль для організації та розвитку дитячої алергологічної служби в Україні, брала активну участь у розробці по ложень та наказів, згідно з якими в 1992 р. було впро ваджено лікарську спеціальність «Дитяча алергологія». Підготовка спеціалістів цього профілю в Україні здій снюється і нині виключно на кафедрі педіатрії № 1. За безпосередньої участі професора О.Л. Ласиці та доцен та О.М. Охотнікової, за підтримки професора О.П. Мін цера, у 1993 р. була створена перша в Україні комп’ютерна програма з диференційної діагностики алергічних хвороб і первинних імунодефіцитів у дітей, яка користувалася великим попитом серед педіатрів країн колишнього Радянського Союзу. За ініціативи О.Л. Ласиці створені перші в Україні навчальні плани та програми для циклів спеціалізації і передатестаційних циклів «Дитяча пульмонологія», «Дитяча алергологія», банк комп’ютерних тестових завдань з цих спеціальнос тей, а також Протоколи лікування алергічних захворю вань у дітей, затверджені МОЗ України. Професор О.Л. Ласиця є автором більше 360 науко вих праць і 11 монографій, присвячених актуальним проблемам педіатрії, зокрема алергічним захворюван ням у дітей. Серед них: «Діатези у дітей», «Внешняя среда и аллергические заболевания у детей», «Бронхі альна астма у дітей», «Дитяча алергологія», «Родите лям о ребенке первого года жизни», «Сучасна антибіо тикотерапія захворювань дитячого віку», «Діагностика, лікування і профілактика бронхіальної астми у дітей» та інші. Професор О.Л. Ласиця є співавтором першого в Україні видання «Енциклопедія дитинства», її наукові розробки знайшли широке визнання за кордоном. Вона завжди наполегливо впроваджувала нові досягнення світової і вітчизняної науки, їй була притаманна висока творча наснага, сучасне розуміння сьогодення, що при ваблювало до неї молодь. Під її керівництвом захищено
12 кандидатських і 3 докторські дисертаційні роботи. Ольга Ларіонівна була всебічно обдарованою, високо інтелігентною, цілеспрямованою і наполегливою люди ною. Блискучий дар керівника-організатора, людини з широким світоглядом поєднали навколо неї колектив однодумців, даючи змогу кожному реалізувати свою творчу особистість. Разом з нею на кафедрі працювали доценти В.М. Стеценко, Г.О. Мальченко, І.О. Кузьменко, Г.Є. Ре вуцька, К.В. Мелліна, О.М. Охотнікова, О.І. Усова, асис тенти Н.К. Тихомирова, Н.Ю. Яковлева, Т.М. Ткачова. З 2006 р. і донині кафедру педіатрії № 1 очолює доктор медичних наук, професор Олена Миколаївна Охотнікова — учениця та послідовниця професорів Д.Л. Сігалова, М.В. Бондар та О.Л. Ласиці, яка продо вжила традиції високої вимогливості до викладацької діяльності і клінічної роботи, що формувалися впро довж усієї багатої історії кафедри педіатрії № 1, і про довжила напрямок наукової роботи кафедри з дитячої алергології і пульмонології. Кафедра є опорною з навчально-методичної ро боти за фахом «Дитяча алергологія» в Україні. Комп лектування і тематична спрямованість навчальних циклів на кафедрі педіатрії № 1 враховують потреби практичної охорони здоров’я дітей в Україні. Так, по чинаючи з 1991 р. на кафедрі, окрім традиційних ци клів з педіатрії, вперше в Україні був проведений цикл тематичного удосконалення фахівців з дитячої алергології та імунології, а пізніше — з дитячої пуль монології. З 1994 р. з метою надання спеціалізованої допомоги дитячому населенню України постійно про водяться цикли з дитячої алергології. Також, згідно з наказом МОЗ України, систематично проводяться ци кли інтернатури з педіатрії, а з 1997 р. кафедра педіа трії № 1 є однією з баз для підготовки лікарів-інтернів і з сімейної медицини. Співробітниками кафедри створено і регулярно ґрунтовно переробляються й оновлюються комп’ютерні тестові програми для спеціалізації та атестації лікарів зі спеціальностей «Педіатрія» та «Дитяча алергологія». За останні 10 років викладачами кафедри розроб лено та затверджено три нові навчальні плани і прог рами та оновлено сім навчальних планів і програм. З 2010 р. підготовлено та проводиться цикл ТУ з елемен тами дистанційного навчання «Питання алергології в 53
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
педіатрії». У 2013 р. переглянуто й оновлено комп’ютерні тестові питання з дитячої алергології, у 2014 р. переза тверджено навчальні плани і програми циклів ПАЦ і спеціалізації з дитячої алергології, а також навчальні плани і програми циклів ПАЦ і спеціалізації з педіатрії (у якості співавторів). Викладачі кафедри беруть участь у впровадженні новітніх технологій навчання і державних стандартів освіти: з 2010 р. кафедра є модератором дистанційного навчання за фаховим напрямом «Педіатрія», що про водиться за Європейською системою СМЕ у журналі «Мистецтво лікування»; у 2011 р., сумісно з профільни ми кафедрами, розроблено Галузевий стандарт вищої освіти — ОКХ підготовки магістрів з фаху «Педіатрія». З використанням телемедицини регулярно читаються лекції для лікарів України, проводяться телеконсульта ції лікарів-педіатрів, дитячих алергологів і пульмоноло гів з актуальних питань захворювань органів дихання, а також телеконсультації хворих. Викладачі кафедри педіатрії № 1 беруть активну участь у створенні міжкафедральних підручників: роз діл з алергології у національному підручнику «Педіа трія» для післядипломної освіти і посібників («Фарма котерапія захворювань органів дихання у дітей», «Складний діагноз у практиці педіатра і дитячого алер голога», «Хронічний риніт у дітей»), монографії «Алер гічний риніт у дітей». Основним напрямком наукової роботи кафедри впро довж останніх 30 років є дитяча алергологія і пульмоноло гія. Результати проведених на кафедрі багаторічних дослі джень дозволили запровадити нові методи діагностики і лікування алергічної патології у дітей в практичну охорону здоров’я України, розробити та затвердити Протоколи лі кування алергічних хвороб у дітей. Співробітники кафедри виконували ініціативно-пошукову НДР «Вплив факторів ризику на формування алергійних захворювань у дітей» (2005–2010 рр.), а з 2011 р. працюють над новою темою: «Особливості формування захворювань алергічного гене зу у дітей різного віку та можливості їх профілактики і лікування» (2011–2018 рр.), співробітниками кафедри проведено 7 науково-практичних конференцій, де усі ви кладачі і молоді вчені виступають з доповідями, прово дять майстер-класи. Кафедра педіатрії № 1 протягом 20 років є базою Державного фармакологічного комітету МОЗ України і 54
бере активну участь у проведенні мультицентрових міжнародних клінічних випробувань ІІ–ІІІ фази, які між народний аудит завжди оцінював на «відмінно». Співробітники кафедри тісно співпрацюють з від ділом міжнародних відносин НМАПО імені П.Л. Шу пика, навчаючи іноземних громадян. На кафедрі про водяться багатоцентрові та інші наукові дослідження за замовленням науково-дослідних і фармацевтич них компаній, є спільні публікації за результатами проведених досліджень. Завідувач і співробітники кафедри беруть активну участь у роботі щорічних конгресів Європейської академії клінічної імунології та алергології (EAACI), Європейського респіраторно го товариства (ERS), Європейського конгресу педіа трів (EURO pediatrics), Європейської ліги ревматоло гів (EULAR) та інших міжнародних форумів, де виступають з доповідями. Професор О.М. Охотнікова є автором понад 580 на укових праць з високим індексом цитування, більшість яких – статті у провідних профільних журналах, в тому числі у науково-метричних виданнях. Її перу належить монографія, 23 навчальних посібника, 5 методичних рекомендацій, 23 інформаційних листа, 2 патенти. Нині завершується робота над створенням підручника з ди тячої алергології та монографією з питань сучасної дитячої ревматології. За ініціативи професора О.М. Охотнікової та під її керівництвом з 2008 р. щорічно проводяться Всеукра їнські науково-практичні конференції, з 2016 р. — з міжнародною участю «Актуальні питання діагностики і лікування алергічних хвороб та автоімунних станів у дітей», що призначені для лікарів різних спеціальнос тей, серед яких користуються значним попитом і про водяться з метою популяризації сучасних знань з да ної патології, а також для створення сприятливих умов розвитку і реалізації творчих здібностей молодих ліка рів. За ініціативи професора О.М. Охотнікової з 2017 р. відновлено наукову роботу кафедри в напрямку авто імунної патології у дітей. Нині під керівництвом професора О. М. Охотнікової на кафедрі працюють доценти К.В. Мелліна, О.І. Усова, Т.М. Ткачова, Н.Ю. Яковлева, О.В. Поночевна, О.В. Ша рікадзе, О.А. Ошлянська. Постійною клінічною базою кафедри залишається Національна дитяча спеціалізована лікарня «ОХМАТДИТ».
КАФЕДРА ПЕДІАТРІЇ № 1
Колектив кафедри На першому плані: завідувач кафедри О.М. Охотнікова Зліва направо: доцент Т.М. Ткачова, доцент Н.Ю. Яковлева, доцент О.В. Шарікадзе, доцент О.В. Поночевна, доцент К.В. Мелліна, доцент О.І. Усова
Завдяки потужним можливостям цієї лікарні кафедра має змогу проводити лікувальну та навчальну роботу на сучасному рівні. Співробітники кафедри є кураторами й активними учасниками лікувального процесу в базовій лікарні, організовуючи водночас і постійне підвищення кваліфікації співробітників лікарні. Упродовж багатьох років співробітники кафедри пліч-о-пліч з працівника ми базової клініки проводять лікувальну роботу, нада ючи консультативну і лікувальну допомогу не лише у базових, а й у позабазових відділах лікарні і поліклініці НДСЛ «ОХМАТДИТ». Така тісна і плідна співпраця двох медичних закладів зробила їх єдиним дружнім колекти вом, де панує довіра, взаєморозуміння, людяність, вза ємна повага одне до одного, цінується рівень професій них знань, клінічне мислення, широта світогляду. В останні роки співробітники кафедри розпочали ро боту і на додаткових клінічних базах: у Київській обласній дитячій лікарні № 1 (м. Боярка), у ДУ «Інститут педіатрії,
акушерства та гінекології НАМН України», а також у дитя чій поліклініці Шевченківського району м. Києва та полі клінічному відділенні ДКЛ № 4 Солом’янського району м. Києва. Така потреба виникла через збільшення кількос ті лікарів-інтернів педіатричного профілю, які навчаються на кафедрі, з метою оптимізації викладання питань амбу латорно-поліклінічної допомоги дітям. На цих клінічних базах співробітники кафедри теж проводять плідну ліку вально-консультативну та педагогічну роботу, допомагаю чи й ефективно співпрацюючи з лікарями закладів прак тичної охорони здоров’я дітей. Викладачі кафедри педіатрії № 1 від покоління до покоління з великою шаною та вдячністю підтримують традиції і високі еталони якості роботи науково-педаго гічного і лікувального закладу академічного рівня, за кладені ще століття тому, цінують мудрість, професійну майстерність своїх попередників, зберігаючи про них світлу та добру пам’ять.
55
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЇ
Олександр Іванович Літус, доктор медичних наук, доцент, завідувач кафедри
З
часу заснування Клінічного інституту для удосконален ня лікарів курс дерматовенерології викладав професор О.Г. Лур’є, венерології — професор В.В. Боровський. Відкриття самостійної кафедри дерматовенерології (завіду вач професор Олександр Григорович Лур’є) відбулося 23 ве ресня 1921 р. за наказом Київського Губпрофосвіти № 59. До 1929 р. у її штаті нараховувалося два професори, доценти й асистенти, а протягом 1930–1941 рр. працювали професор, доцент і асистент. У повоєнний період (до 1949 р.) кафедрою завідував професор О.Г. Лур’є, а співробітниками були доценти К.А. Каришева і А.Г. Соголов, асистент Т.В. Кравченко. У 1949 р. кафедру очолив професор Анатолій Петрович Лавров, а О.Г. Лур’є зайняв посаду другого професора. З 1944 по 1961 рр. на кафедрі працювала спочатку до цент, а потім доктор медичних наук, професор К.А. Кари шева, яка читала лекції і проводила практичні заняття з питань жіночої та дитячої гонореї. У цей час викладачами були Л.Є. Слуцький (до 1945 р.), Д.А. Биховська (1946– 1949), Л.Г. Соголов (1945–1950), Т.В. Кравченко (1956– 1962), Т.Ф. Заварова (1950–1961), Г.І. Попов (1956–1962), К.А. Серопян (1960–1965). У 1953 р., у зв’язку з переїздом професора А.П. Лавро ва до Одеси, кафедру очолював професор Михайло Ме фодійович Кузнець — автор розділів посібника по дерма товенерології (1964). Серед його учнів були професори Б.Т. Глухенький і Н.М. Левковський. У 1955–1956 рр. кафедрою керувала професор Олек сандра Яківна Дегтяр, 1957–1958 рр. — доцент Тамара
56
Федорівна Заварова, 1958–1960 рр. — професор Іван Іва нович Потоцький, 1960–1977 рр. — професор Ксенія Они симівна Калантаєвська. У 1978 р. кафедру очолив професор Борис Тихоно вич Глухенький — учень професора М.М. Кузнеця. На кафедрі працювали професор І.В. Щуцький (до 1985 р.), доценти Г.І. Ластовецька, Н.С. Куценко, Л.Д. Калюжна, асистенти Л.М. Козій, Ю.Я. Бойко, С.О. Грандо, С.І. Дя ченко, В.С. Ягодка, Т.М. Барабаш, Є.А. Воробйова і Т.П. Довгалюк. Науковим напрямком кафедри було ви вчення патогенезу імунозалежних дерматозів, ролі гор монів наднирників у патогенезі дерматозів, імунологіч ного стану хворих на дерматози, удосконалення методів лікування хворих на сифіліс та гонорею. Під керівни цтвом професора Б.Г. Глухенького виконана 1 доктор ська і 11 кандидатських дисертацій. Кінець 70-х – середина 80-х років позначилися для ка федри певною реорганізацією, пов’язаною з відкриттям і закриттям кафедри дитячої дерматовенерології, яка впер ше була організована у 1978 р., і яку очолив професор І.В. Щуцький. Основний науковий напрямок кафедри дитя чої дерматовенерології — вивчення патогенезу і патогене тичної терапії алергічних дерматозів у дітей, радіоізотопна і морфологічна діагностика імуноглобуліну «Е», морфоло гічна діагностика червоного плескатого лишаю, діагности ка і лікування вродженого сифілісу. У 1983 р. кафедра дитячої дерматовенерології була знов об’єднана з кафе дрою дерматовенерології, а в 1986 р. відновлена на чолі з доцентом Лідією Денисівною Калюжною. На той час на цій кафедрі працювали доцент О.І. Дяченко, асистенти В.С. Ягод ка, О.А. Воробйова, В.П. Стичинська, О.В. Сніцаренко, Л.А. Дерев’янко, Т.Г. Довгалюк. У 1993 р. завідувачем об’єднаної кафедри дерматове нерології і дитячої дерматовенерології стала професор Л.Д. Калюжна — учениця професора К.О. Калантаєвської, головний спеціаліст МОЗ України зі спеціальностей «Дер матовенерологія» та «Дитяча дерматовенерологія» (1989– 2012). Професором кафедри залишився Б.Т. Глухенький, доцентами — Г.І. Ластовецька, Н.С. Куценко, Ю.Я. Бойко, Л.А. Дерев’янко, а з 1993 р. — доценти Ж.В. Корольова, Д.В. Колотило й асистент О.В. Гаврилюк.
КАФЕДРА ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЇ
З часу заснування інституту викладання курсу дерма товенерології протягом 75 років (до 1993 р.) проводилося на клінічній базі міського шкірно-венерологічного диспан серу. Згідно з наказом Міністра охорони здоров’я № 466 від 27.04.1944 р. за Київським інститутом удосконалення лікарів був також закріплений, як клінічна база, Київський науково-дослідний шкірно-венерологічний інститут зі ста ціонаром на 150 ліжок і серологічною, клінічною, патогіс тологічною, біохімічною, мікологічною лабораторіями та шкірно-венерологічний диспансер на 200–300 відвідувань на день. Крім того, навчання проводилося на базі обласно го шкірно-венерологічного диспансеру та Інституту лікар ської косметики. Кафедра дитячої дерматовенерології розміщувалась на клінічній базі міської дитячої шкірно-ве нерологічної лікарні на 100 ліжок. У 1992 р. кафедра пере йшла до новозбудованої міської шкірно-венерологічної лікарні на 300 ліжок і діагностично-консультативною полі клінікою на 50 відвідувань на день. У структурі лікарні роз горнуті клінічні відділення із сучасним новітнім обладнан ням, фізіотерапевтичним і бальнеологічним відділеннями, а також лабораторіями (клінічною, імунологічною, сероло гічною, патогістологічною). У 1996 р. клінічною базою ка федри став міжрайонний шкірно-венерологічний диспан сер № 4 м. Києва, який забезпечує 250 відвідувань хворих на день, має денний стаціонар на 40 ліжок для хворих шкірно-венеричними захворюваннями та хворобами, що передаються статевим шляхом. З 2014 р. кафедру очолює професор Олександр Івано вич Літус, у минулому — головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Дерматовенерологія», радник Міністра охорони здоров’я та президента НАМН України з питань інновацій, віце-президент Української академії дерматовенерології, головний позаштатний спе ціаліст з дерматовенерології (2013–2017), директор ТМО «Дерматовенерологія» у м. Києві. Під його керівництвом на кафедрі працюють професо ри Л.Д. Калюжна, Ж.В. Корольова, С.В. Возіанова, І.В. Свистунов, В.О. Цепколенко, доценти О.В. Гаврилюк, Є.М. Міхньова, Є.О. Мурзіна, К.О. Бардова, Я.М. Юрчик, О.О. Ошивалова, М.Є. Барінова, асистенти Л.В. Гречанська, Н,М. Нечипоренко, Б.В. Литвиненко. Калюжна Лідія Денисівна — професор кафедри, закін чила Київський медичний інститут у 1962 році. Працювала лікарем-дерматовенерологом шкірно-венерологічного дис пансеру м. Києва, а згодом молодшим науковим співро
бітником у відділі фізіології та патології шкіри інституту фтизіатрії. У 1965 р. вступила в аспірантуру на кафедрі дерматовенерології КДІУЛ, кандидатську дисертацію з про блеми вогнищевої алопеції захистила в 1968 р. і почала пра цювати на тій самій кафедрі асистентом, а потім — доцен том, професором, завідувачем кафедри. На клінічній базі кафедри дерматовенерології сприяла відкриттю серологіч ної та патогістологічної лабораторій, Київської школи ато пічного дерматиту, «Клініки дружньої до молоді», доклала значних зусиль до надання дерматологічній лікарні м. Киє ва статусу «Клінічна», є консультантом Київської клінічної шкірно-венерологічної лікарні, клініки та поліклініки Націо нальної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ», Госпі талю погранвійськ, Госпіталю СБУ, дерматовенерологічно го відділення ДНУ «Національний медичний Центр ПКМ» ДУС, членом Європейської Академії Дерматології та Ве нерології. Л.Д. Калюжна — очільник наукової школи з дерматовенерології, органі затор 15 регіональних кон ференцій у період епідемії ІПСШ, 19 щорічних науковопрактичних конференцій з різних проблем дерматове нерології, вона започаткува ла та провела 20 українських науково-практичних конференцій молодих дерматовенеро логів. Протягом трьох років за програмою, складеною Л.Д. Калюжною, та за її пропозицією працює щомісячна телемедична «Українська школа атопічного дерматиту», за тверджена МОЗ України. Возіанова Світлана Віталіївна — професор кафе дри, закінчила у 1983 р. Київський медичний інститут. У 1990 р. захистила кандидатську дисертацію, з 2004 по 2007 рр. проходила навчання в докторантурі на ка федрі дерматовенерології НМАПО імені П.Л. Шупика, у 2008 р. захистила докторську дисертацію «Клінікопатогенетичні особливості формування та перебігу розацеа у жінок і чоловіків, їх порівняльна характерис тика та розробка диференційованого алгоритму ліку вання». Відповідальна за науково-дослідну роботу на кафедрі, член редакційної колегії «Збірника наукових праць співробітників НМАПО імені П.Л. Шупика» за спеціальністю «Дерматовенерологія», спеціалізованої 57
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
вченої ради Д 26.613.03. Має вищу кваліфікаційну ка тегорію за спеціальністю «Дерматовенерологія». Корольова Жаннета Валентинівна — професор кафе дри, закінчила у 1985 р. з відзнакою Київський медичний інститут, навчалась у клінічній ординатурі й аспірантурі на кафедрі шкірних і венеричних хвороб тієї самої установи, у 1990 р. захистила кандидатську дисертацію, а в 2011 р. — докторську «Патогенетична роль гормональ них, бактеріальних та грибкових факторів у формуванні неуточненої інфекції підшкірної клітковини». Пройшла на кафедрі шлях від асистента (1992–1998), доцента (1998– 2013) до професора (з 2013 р.). Вчене звання доцента отримала в 2000 р., а професора — в 2015 р. Багато років була завучем кафедри, відповідала за проведення на ка федрі фрагментів багатоцентрових досліджень. Має вищу кваліфікаційну категорію, член атестаційної комісії МОЗ України за фахом «Дитяча дерматовенерологія», консуль тант ТМО ДВ м. Києва, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Дитяча дерматовенероло гія» (2012–2017). Свистунов Ігор Ваніфатійович — професор кафедри, завідувач дерматовенерологічного відділення № 2 Київ ської міської клінічної шкірно-венерологічної лікарні, про фесор-консультант Універсальної дерматологічної клініки «ЄвроДерм» (м. Київ). У 1994 р. у Харківському медичному інституті захистив кандидатську дисертацію «Морфологія та морфогенез ураження серцево-судинної системи при псоріазі», а в 2009 р. — у Національному медичному уні верситеті імені О.О. Богомольця докторську дисертацію «Псоріаз і червоний плоский лишай: прогностичні варіанти клінічного перебігу та вибір терапії». Автор понад 200 на укових робіт, член редколегії збірника «Збірник наукових праць співробітників НМАПО імені П.Л. Шупика», журна лів «Дерматовенерологія. Косметологія. Сексопатологія» (м. Київ), «Журнал дерматовенерології та косметології ім. М.О. Торсуєва» (м. Краматорськ), «Дерматолог» (м. Київ), член редакційної ради журналу «Дерматовенеро логия. Косметология» (м. Мінськ). Має вищу лікарську ка тегорію за спеціальностями «дерматовенерологія» та «па тологічна анатомія». Загальний медичний стаж — 32 роки, з дерматовенерології — 25 років, з патологічної анато мії — 23 роки. Має «Лист-подяку» від Комітету з питань охорони здоров’я Верховної Ради України. Цепколенко Володимир Олександрович — Заслуже ний лікар України, професор кафедри, пластичний хірург, 58
член президії Міжнародного товариства естетичної меди цини (UIME), президент Українського товариства естетич ної медицини, один із засновників Міжнародного товари ства пластичних хірургів і онкологів, почесний член Іспанського товариства естетичної медицини, запрошений доцент курсу післядипломної підготовки «ANDI Roma» (Італія), учасник українських і міжнародних конференцій і з’їздів з актуальних питань пластичної хірургії, член редак ційної ради спеціалізованих наукових журналів «Вісник естетичної медицини» і «Medix. Anti-aging». Під його керів ництвом у 1991 р. була створена перша в Україні приватна клініка пластичної естетичної хірургії «Віртус». Має вищу кваліфікаційну категорію, загальний стаж роботи зі спеці альності понад 23 роки. Основний напрямок діяльності: діагностика та лікування хронічних дерматозів у дорослих і дітей, хвороби волосся. Міхньова Єлизавета Миколаївна — кандидат ме дичних наук, доцент кафедри. Закінчила з відзнакою Національний медичний університету імені О.О. Бого мольця за фахом «Лікувальна справа». Навчалася на кафедрі в клінічній ординатурі (1998–2000), аспіран турі (2000–2003), захистила кандидатську дисертацію «Обґрунтування включення гормонозамісної терапії в комплексне лікування андрогенетичної алопеції у жі нок менопаузального періоду». У 2008 р. закінчила курси з онкодерматології на базі Національного інсти туту раку МОЗ України. Мурзіна Ельвіна Олександрівна — кандидат медичних наук, доцент кафедри. У 1998 р. закінчила Ленінградський санітарно-гігієнічний медичний інститут. Загальний стаж роботи з дерматовенерології — понад 25 років. Основні напрямки діяльності: діагностика та лікування хронічних дерматозів та алергодерматозів у дорослих і дітей, реабілі тація після перенесених дерматозів, апробація лікарських засобів та впровадження в медичну практику нових мето дів і методик лікування. Бардова Катерина Олексіївна — кандидат медичних наук, доцент кафедри. Закінчила Національний медич ний університет імені О.О. Богомольця. Має вищу квалі фікаційну категорію, загальний стаж роботи з дермато венерології 18 років. Основні напрямки діяльності: діагностика і лікування хронічних дерматозів у дорослих і дітей, реабілітація після перенесених дерматозів, есте тична медицина, діагностика та лікування доброякісних новоутворень шкіри.
КАФЕДРА ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЇ
Юрчик Яна Миколаївна — кандидат медичних наук, доцент кафедри. Закінчила ДонДМУ імені М. Горького. Має вищу кваліфікаційну категорію, загальний стаж робо ти зі спеціальності 17 років. Основні напрямки діяльності: хронічні дерматози у дорослих та дітей, естетична медици на, малоінвазійна дерматологія. Барінова Марія Едуардівна — доктор медичних наук, доцент кафедри. Закінчила з відзнакою медичний факультет № 1 ДонДМУ імені М. Горького за спеціаль ністю лікувальна справа. Захистила кандидатську дис ертацію на тему «Патогенетичне обґрунтування і клінічна ефективність застосування нестероїдних протизапальних препаратів у комплексній терапії хворих на псоріаз» в Ін ституті дерматології та венерології АМНУ (Харків). З груд ня 2002 р. — асистент, а з 2005 р. — доцент кафедри шкірних та венеричних хвороб ДонНМУ. У березні 2011 р. захистила там докторську дисертацію «Пато генез порушення ранового процесу за умов цукрово го діабету». Має вищу кваліфікаційну категорію лiкаря,
також спеціалізацію з дитячої дерматовенерології і дерматоскопії. Основні напрямки наукової діяльнос ті: діагностика та лікування хронічних дерматозів, дитяча дерматовенерологія, діагностика новоутво рювань шкіри. Гаврилюк Олександр Васильович — кандидат медич них наук, доцент кафедри. Закінчив Луганський медич ний інститут. Навчався у клінічній ординатурі НМАПО імені П.Л. Шупика за фахом «Дитяча дерматовенероло гія», кандидат медичних наук (1994). Виконує доктор ську дисертаційну роботу за темою «Клініко-патогене тичні особливості формування та перебігу невусів, їх порівняльна характеристика та розробка диференційо ваного алгоритму лікування». Заслужений лікар України, загальний стаж роботи з дерматовенерології – 30 років. Основні напрямки діяльності: діагностика та лікування онкопроліферативних захворювань у дорослих та дітей (діагностика включає комп’ютерну епілюмінесцентну дерматоскопію з послідуючою біопсією новоутворень,
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): асистент Л.В. Гречанська, доцент К.О. Бардова, завідувач кафедри О.І. Літус, доцент Е.О. Мурзіна, доцент Є.М. Міхньова Другий ряд: доцент М.Е. Баринова, доцент О.О. Ошивалова, асистент Н.М. Нечипоренко, доцент Я.М. Юрчик, професор С.В. Возіанова, доцент О.В. Гаврилюк Третій ряд: професор І.В. Свистунов, А.Б. Рикберг, професор Ж.В. Корольова
59
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
з імуногістохімічною та молекулярною верифікацією), видалення новоутворень шкіри за допомогою радіохви льового методу або селективного фотолізису судинних плям і гемангіом, реабілітація та дерматологічна корек ція після перенесеного оперативного втручання. Ошивалова Олена Олександрівна — кандидат медич них наук, доцент кафедри. Закінчила з відзнакою педіа тричний факультет Харківського державного медичного університету (1996). У 2011 р. захистила кандидатську дисертацію «Диференційовані підходи до лікування хво рих на червоний плоский лишай з урахуванням стану гепа тобіліарної системи та метаболічних порушень». Сфера професійних інтересів: діагностика, лікування хронічних дерматозів та інфекцій, що передаються статевим шля хом, дерматоскопічна діагностика новоутворень шкіри, дерматохірургія. Нечипоренко Наталія Михайлівна — кандидат ме дичних наук, асистент кафедри. Закінчила з відзна кою ПВНЗ «Київський медичний університет Україн ської асоціації народної медицини» за спеціальністю «Лікувальна справа». Працює асистентом кафедри з 2011 р., до цього працювала лікарем дерматовенеро логом у Центральній районній дитячій поліклініці Го лосіївського району, шкірно-венерологічному диспан сері Солом’янського району м. Києва. На даний час працює заступником головного лікаря з лікувальної роботи у шкірно-венерологічному диспансері № 2 Деснянського району м. Києва. Загальний медичний стаж — 23 роки, зі спеціальності «Дерматовенероло гія» — 15 років, має вищу кваліфікаційну категорію. Гречанська Лариса Василівна — кандидат медичних наук, асистент кафедри. Закінчила Національний медич ний університет імені О.О. Богомольця. З грудня 2012 р. працює на кафедрі дерматовенерології на посаді асистен та. Має вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Дерматовенерологія». На кафедрі проводяться цикли: інтернатура з дерма товенерології; спеціалізації з дерматовенерології; спеціа лізації з дитячої дерматології (для лікарів дерматологів); спеціалізації з дитячої дерматології; стажування з дерма товенерології; стажування з дитячої дерматовенерології; ПАЦ з дерматовенерології; ПАЦ з дитячої дерматовенеро логії; цикли ТУ тривалістю від тижня до місяця.
60
Науково-педагогічні працівники кафедри дерматове нерології здійснюють лікувально-діагностичну роботу у стаціонарних і поліклінічних відділеннях клінічних баз різного відомчого підпорядкування. Проводиться опти мізація алгоритмів діагностики і лікування хронічних дерматозів, новоутворень шкіри та ІПСШ з урахуванням впливу фонових патологій, соціальних факторів і чинни ків довкілля». Клінічні бази кафедри: Київська міська клінічна шкір но-венерологічна лікарня; шкірно-венерологічний диспан сер Солом’янського району м. Києва; Національна дитяча спеціалізована лікарня «ОХМАТДИТ», ТМО «Дерматовене рологія», ТОВ «Інститут псоріазу та хронічних дерматозів», ТОВ «Дерматолог», ТОВ «Український інститут пластичної хірургії та косметології» (м. Київ), ТОВ «Інститут пластич ної хірургії „Віртус”» (м. Одеса), Хмельницький обласний шкірно-венерологічний диспансер (м. Хмельницький), ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клініч ної медицини» ДУС. Щодня надається консультативна допомога як стаціо нарним, так і амбулаторним пацієнтам. У своїй роботі науко во-педагогічні працівники користуються традиційними і су часними методами діагностики, проводять дерматоскопію, мікроскопію, мультипараметричну оцінку стану шкіри й во лосся. Для встановлення діагнозу складних захворювань проводиться біопсія шкіри для патогістологічного дослід ження. Лікування хворих здійснюється відповідно до сучас них міжнародних рекомендацій і локальних протоколів, використовуються методи електролікування: діатермокоа гуляція та радіохвильова коагуляція. На базі Київської місь кої клінічної шкірно-венерологічної лікарні працює «Школа атопічного дерматиту». На базі поліклініки «Охматдит» проводяться телеконференції та здійснюється консульту вання хворих за допомогою телекомунікаційних технологій. Співробітники кафедри беруть активну участь у про веденні клінічних конференцій на базі клінічних баз, роз борів складних дерматовенерологічних випадків, засідан нях «Школи дитячого дерматовенеролога», Київського міського й обласного осередків дерматовенерологів. Науково-педагогічні працівники кафедри започаткува ли проведення постійних профілактичних скринінгів серед співробітників НМАПО імені П.Л. Шупика щодо поперед ження розвитку важких захворювань.
КАФЕДРА СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ
КАФЕДРА СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ
Людмила Вікторівна Хіміон, професор, завідувач кафедри
К
афедра терапії була заснована у 1921 р. У 1936 р., у зв’язку зі створенням кафедри терапії № 2 (нині ка федра кардіології) при Українському інституті клініч ної медицини (нині ДУ «ННЦ „Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска” НАМН України»), отримала на зву терапії № 1. 18 грудня 1996 р. у зв’язку з необхідністю реалізації Концепції реформування системи охорони здоров’я в Україні та підготовки фахівців за спеціальністю «Загальна практика - сімейна медицина» кафедра терапії № 1 була реорганізована в кафедру терапії і сімейної ме дицини, а з 2001 р. має назву «сімейної медицини». Першим завідувачем кафедри був професор Олек сандр Борисович Бернштейн (1922–1934). Протягом на ступних років кафедрою завідували професор Володимир Харитонович Василенко (1935–1941), професор Олександр Семенович Берлянд (1946–1955), професор Дмитро Федоро вич Чеботарьов (1955–1961), який згодом став засновником Інституту геронтології АМН СРСР. У 1962 р. кафедру терапії № 1 очолив учень академіка М.Д. Стражеска — професор Ігор Михайлович Ганджа, який був її незмінним керівником протя гом 30 років. Під його керівництвом співробітниками ка федри проводилась велика наукова робота, спрямована на розробку методів імунологічної профілактики і лікуван ня атеросклерозу, вивчення методів клінічної, лаборатор ної та інструментальної діагностики ревматизму, захворю вань серцевого м’яза та системних захворювань сполучної тканини. Цим питанням було присвячено низку моногра фій і навчальних посібників для студентів і лікарів-курсан тів, підготовлених співробітниками кафедри: «Поражение
легких при ревматизме и некоторых аллергических забо леваниях» (1969), «Поражение сосудов при аллергических заболеваниях» (1972), «Коллагеновые болезни» (1978), «Профилактика и лечение системных заболеваний соеди нительной ткани» (1981), «Диффузные заболевания сое динительной ткани» (1985), «Системные болезни соеди нительной ткани» (1988), «Некоронарогенні захворювання серцевого м’яза» (1993), «Ревматологія» (1996), «Вибрані лекції з внутрішніх хвороб» (1996). Докладно вивчалися інноваційні методики екстракорпорального очищення кро ві та роль низькомолекулярного поліпептидного фактору в розвитку імуносупресії при захворюваннях сполучної тканини (Г.І. Лисенко). Розроблено і впроваджено у клініку метод вивчення біоптатів незміненої шкіри для диференці альної діагностики запальних і дистрофічних процесів (І.М. Ганджа, Г.І. Лисенко). Продовжувалося всебічне до слідження стану гормональної регуляції при системних за хворюваннях сполучної тканини (Л.Я. Бабиніна). Багато вихованців кафедри стали відомими вченими, керівниками науково-дослідних інститутів і лабораторій, завідувачами кафедр, професорами, прекрасними педаго гами, організаторами охорони здоров’я і лікарями, серед них професори М.К. Фуркало, І.П. Лернер, М.Д. Когут, П.С. Федишин, П.М. Боднар, Г.І. Лисенко, Заслужений лі кар України доцент Л.М. Свирид, доценти В.М. Сахарчук, І.П. Мягка, М.В. Бобрик, В.Х. Радзівіл, відомий організатор охорони здоров’я Київської області доцент О.І. Ременник та багато інших. З 1993 по 2013 рр. завідувачем кафедри працював доктор медичних наук, професор Григорій Іванович Ли сенко. Головним напрямком його наукового пошуку були вивчення етіології, патогенезу, особливостей клінічного перебігу, розробка ефективних методів патогенетичного лікування системних хвороб сполучної тканини та брон хіальної астми. Результати проведених досліджень допо відались на конференціях, з’їздах, міжнародних конгре сах, симпозіумах у Чехословаччині, Німеччині, Франції, Швеції, Шотландії, Нідерландах, Іспанії, Італії та інших країнах. Професор Г.І. Лисенко доклав значних персо нальних зусиль для затвердження сімейної медицини в Україні як самостійної академічної, практичної та науко 61
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
вої спеціальності і створив та очолив першу в Україні спеціалізовану вчену раду за спеціальністю 14.01.38 «За гальна практика - сімейна медицина»; у 2005 р. організу вав і очолив факультет, а згодом — Інститут сімейної медицини в НМАПО імені П.Л. Шупика; започаткував на укові дослідження, успішні результати яких впроваджені у практику охорони здоров’я. Г.І. Лисенко був першим президентом Української асоціації сімейної медицини й першим головним редактором журналу «Сімейна меди цина», на сторінках якого висвітлювалися досягнення та успіхи загальнолікарської практики. У 2013 р. кафедру очолила професор Людмила Вікторів на Хіміон. Сьогодні на кафедрі працюють доценти О.Б. Ящен ко, С.В. Данилюк, В.І. Ткаченко, асистенти Т.О. Ситюк, Н.В. Кіча, І.В. Климась, М.О. Рибицька, В.В. Ватага, Н.С. Ве личко, О.С. Бусигіна, Т.В. Цимбалістова. З 1998 р. кафедра є опорною за спеціальністю «За гальна практика - сімейна медицина». Упродовж останніх років кафедра організовує та бере активну участь у розроб ці, затвердженні та впровадженні нових навчальних про грам для циклів спеціалізації, інтернатури і ПАЦ за спеці альністю «Загальна практика - сімейна медицина». Затверджені в 2015 р. нові навчальні програми націо нального рівня базуються на синдромологічно-нозоло гічному підході, створені із врахуванням сучасних євро пейських вимог до післядипломної медичної освіти і ґрунтуються на затверджених WONCA компетенціях сі мейного лікаря та кваліфікаційній характеристиці лікаря загальної практики - сімейного лікаря України. З 2002 р. кафедра почала проводити навчання в клінічній ординату рі за спеціальністю «Загальна практика - сімейна медици на». Колектив кафедри постійно працює над впроваджен ням в навчально-педагогічний процес нових навчальних методик та сучасних комп’ютерних технологій для дистан ційного навчання сімейних лікарів. Головною клінічною базою кафедри є КЗ КОР «Київ ська обласна клінічна лікарня». Амбулаторно-поліклініч ними базами кафедри є КЗ КОР «Київський обласний кар діологічний диспансер», Київський обласний онкологічний диспансер, НПЦ сімейної медицини Дарницького району міста Києва, Амбулаторія сімейного лікаря «Русанівка», КЗ КОР «Київський обласний центр охорони здоров’я ма тері і дитини» (договір про діагностичну допомогу). Співробітники кафедри брали участь у реалізації між народних клінічних досліджень: НОРЕ-3 (2007–2014); 62
SL0012 (2013–2016); MRC (2013–2014); DCDX (2013– 2014); Euroaspire-IV та Euroaspire-V (2014–2017), MLN3031, 3026, 3027 (2016–2020). Продовжуючи та розвиваючи славетні наукові тради ції, професор Л.В. Хіміон спрямовує молодих учених ка федри (асистентів М.О. Рибицьку, І.В. Климась, В.В. Вата гу, Л.О. Смоліну, аспірантів Л.С. Тимощук, Г.О. Гаврилюк, О.М. Рудь, А.В. Бойко) на вивчення ролі імунних, запаль них і метаболічних факторів у клініко-патогенетичній гете рогенності найбільш поширених захворювань, що зустрі чаються в практиці сімейного лікаря. Результатами інноваційних досліджень у галузі регенеративної медици ни та лікування остеоартрозу, що проводилися аспіранта ми Л.О. Смоліною та Г.О. Гаврилюк під керівництвом про фесора Л.В. Хіміон, стали розробка і впровадження нового методу лікування остеоартрозу та одержання гранту між народного товариства з вивчення остеоартрозу (OARSI) у 2017 році. Під керівництвом професора Л.В. Хіміон захи щена магістерська робота та виконуються 8 кандидатських дисертаційних робіт. Доцент В.І. Ткаченко виконала і захис тила у 2016 р. одну з перших докторських дисертацій за спеціальністю «Загальна практика - сімейна медицина» на тему «Наукове обґрунтування та оптимізація ведення паці єнтів з цукровим діабетом другого типу на етапі первинної медичної допомоги» (наукові консультанти: професор Г.І. Лисенко, член-кореспондент НАМН України, професор Б.М. Маньковський). Наукова робота кафедри присвячена актуальним про блемам сімейної медицини та внутрішніх хвороб. На кафе дрі сімейної медицини в останні роки виконувалась НДР «Наукове обґрунтування та розробка алгоритмів і програм ведення пацієнтів з найбільш розповсюдженими неінфек ційними захворюваннями на етапах первинної медичної до помоги» (термін виконання 2013–2015 рр., керівник доцент В.І. Ткаченко), НДР за держзамовленням «Науково-мето дичний супровід забезпечення стандартизації та персоніфі кації лікувально-профілактичної та реабілітаційної діяль ності лікаря загальної практики - сімейного лікаря» (термін виконання 2015–2017 рр., керівник професор Л.В. Хіміон). З 2015 р. за результатами проведених колективом кафедри досліджень отримано 9 деклараційних патентів України, опубліковано понад 60 наукових статей у вітчизняних та за кордонних виданнях. Результати наукових досліджень щодо механізмів та факторів ризику розвитку атеросклеро зу у хворих на ревматичні захворювання, цукровий діабет,
КАФЕДРА СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ
артеріальну гіпертензію та хворих з метаболічним синдро мом неодноразово доповідалися на міжнародних медичних форумах (EULAR, WONCA, IPCDEC). З 2013 по 2017 рр. співробітниками кафедри опублі ковано понад 200 наукових робіт, у т. ч. «Еталони прак тичних навиків для лікарів загальної практики - сімейних лікарів (навчально-методичний посібник)» (2014), «Ви брані питання внутрішніх хвороб для лікарів загальної практики - сімейних лікарів, І том» (2015), «Вибрані пи тання внутрішніх хвороб для лікарів загальної практики - сімейних лікарів, ІІ том» (2015), «Тактика дій лікаря за гальної практики - сімейного лікаря при захворюваннях органів дихання» (2015), «Раціональна фармакотерапія захворювань органів дихання в амбулаторній практиці (довідник)» (2016), «Раціональна фармакотерапія захво рювань нирок і сечовивідних шляхів в амбулаторній практиці» (2016), «Актуальні питання внутрішніх хвороб у практиці сімейного лікаря: Навчальний посібник для
лікарів-інтернів і лікарів-слухачів закладів (факультетів) післядипломної освіти» (2016). Професор Л.В. Хіміон є головним редактором журналу «Сімейна медицина», який затверджено Президією ДАК МОН України як фаховий. Кафедра сімейної медицини бере активну участь в організації та проведенні щорічних науково-практичних конференцій з міжнародною участю з питань сімейної медицини та Всеукраїнських з’їздів сімей них лікарів. Викладачі кафедри входять до складу правлін ня Української асоціації сімейних лікарів, Міжнародної асоціації викладачів сімейної медицини (EURACT), Всесвіт ньої асоціації сімейних лікарів (WONCA). Підвищенню якості підготовки сімейних лікарів сприяє активна участь співробітників кафедри в міжнародних проектах з: міжнародним фондом «Відродження» (1998– 2004 рр.), Колорадським університетом (США, 1998–2004 рр.), Королівським коледжем загальної практики Велико британії (1995–2012 рр.), Американським міжнародним
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): асистент В.В. Ватага, асистент М.О. Рибицька, аспірант Г.О. Гаврилюк, асистент Л.О. Смоліна, аспірант О.М. Рудь Другий ряд: доцент В.І. Ткаченко, доцент О.Б. Ященко, завідувач кафедри Л.В. Хіміон, доцент С.В. Данилюк, асистент Н.В. Кіча, асистент Т.О. Ситюк
63
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
альянсом охорони здоров’я (з 1999 р.); університетом Джона Хопкінса у Програмі з питань міжнародної освіти і навчання у сфері охорони репродуктивного здоров’я (JHPІEGO) (1999), університетом Темпл у рамках партнер ства Київ-Філадельфія (США, (1999–2004 рр.), Королів ським Шотландським коледжем загальної практики (з 2007 р.), представництвом ВООЗ в Україні (з 2012 р.) та USAID (з 2014 р.). Щорічно співробітники кафедри прохо дять стажування в зарубіжних навчальних закладах США, Австрії, Росії, Великобританії, Шотландії, Іспанії. Співробіт ники кафедри беруть активну участь у роботі та виступа ють з доповідями з актуальних проблем сімейної медици ни на міжнародних конгресах, з’їздах, конференціях, які проводяться під егідою Всесвітньої асоціації сімейних ліка рів (WONCA) та на конгресах Європейської протиревма тичної ліги (EULAR). За вагомий внесок у розвиток сімейної медицини, сум лінне виконання службових обов’язків, високий професіо налізм у лікувальній, педагогічній і науковій діяльності співробітники кафедри неодноразово відзначалися наго
родами та подяками: професор Л.В. Хіміон у 2016 р. — По чесною грамотою Київської обласної ради, у 2017 р. — Ди пломом Асоціації ревматологів України за видатний внесок у розвиток української ревматології, у 2018 р. — Подякою ректора НМАПО імені П.Л. Шупика; доцент С.В. Данилюк отримала у 2009 р. Подяку Київської обласної ради, у 2012 р. — Подяку ректора НМАПО імені П.Л. Шупика; до цент О.Б. Ященко отримала у 2013 р. Почесну грамоту Ки ївської обласної державної адміністрації, у 2015 р. — По чесну грамоту Департаменту охорони здоров’я Київської обласної державної адміністрації, у 2015 р. — Подяку рек тора НМАПО імені П.Л. Шупика, у 2015 р. — Подяку Укра їнської асоціації сімейної медицини; доцент В.І. Ткаченко отримала у 2010 р. академічну премію АМН України, у 2015 р. — Почесну грамоту ДОЗ Київської обласної дер жавної адміністрації, у 2011 і 2016 рр. — Подяки МОЗ України, у 2017 р. — Подяку Західно-Казахського держав ного медичного університету. Професор Л.В. Хіміон у 2017 р. була нагороджена нагрудним знаком «Знак поша ни» Міністерства оборони України.
КАФЕДРА МІКРОБІОЛОГІЇ, ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ
Айдин Гурбан Огли Салманов, доктор медичних наук, завідувач кафедри
І
сторія кафедри мікробіології, епідеміології та інфекційно го контролю починається у 1921 р. з організації кафедри мікробіології та лабораторної діагностики, що проводила підготовку лікарів клінічних лаборантів. Її засновник і перший завідувач професор Мойсей Григорович Беньяш
64
очолював кафедру до 1941 року. З 1932 р., коли головним чином почали спеціалізуватись лікарі-мікробіологи, назву було змінено на «кафедра мікробіології». Розміщувалась кафедра в основному корпусі Інституту в окремому фліге лі (вул. Саксаганського, 75), займаючи 6 навчальних кім нат і кілька підсобних приміщень. З 1965 р. і дотепер кафе дра розташована в адміністративному корпусі академії. У довоєнний період випуск слухачів за рік становив у середньому 30–40 чоловік за умови шестимісячних циклів спеціалізації. У цей час на кафедрі працювали такі кваліфі ковані спеціалісти як другий професор кафедри Г.С. Барг, доценти Б.Я. Ельберт та С.І. Фельдман. Після звільнення Києва у 1944 р. кафедра відновила свою діяльність під керівництвом дійсного члена АН Укра їни професора Віктора Григоровича Дроботька, відомого мікробіолога й епідеміолога, який розробив положення про суть дисоціації мікроорганізмів. Його наукові праці
КАФЕДРА МІКРОБІОЛОГІЇ, ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ
присвячені питанням сільськогосподарської, медичної та промислової мікробіології, антибіотикам рослинного по ходження тощо. У 1953–1963 рр. кафедру очолював доктор медичних наук, професор Сергій Сергійович Речменський — відомий спеціаліст з аеромікробіології, у 1963–1975 рр. — доцент Федір Дмитрович Повелиця, у 1976–1997 рр. — лауреат Державної премії СРСР, професор Володимир Олексійо вич Знаменський. З квітня 1997 р. по лютий 2007 р. кафе дру очолював доктор медичних наук, професор Іван Пе трович Білько. У 1999 р. кафедра мікробіології була об’єднана з кафедрою епідеміології та отримала нову на зву «мікробіології і епідеміології». Внесок кафедри епідеміології у медичну науку та прак тику настільки значний, що заслуговує на його висвітлення шляхом подорожі у минуле. Кафедра епідеміології започат кована від доцентського курсу епідеміології (завідувач — професор Сергій Никифорович Ручковський), відкритому в 1930 р., який через п’ять років став самостійною кафедрою епідеміології на чолі з членом-кореспондентом АМН СРСР професором С.Н. Ручковським. До навчального процесу за лучались видатні українські вчені — професори М.П. Не щадименко, М.П. Лепехін, В.Г. Дроботько. Лекції з окремих розділів епідеміології читалися не тільки лікарям-епідеміо логам, а й іншим фахівцям. У 1938 р. учбовою базою кафе дри стала Київська міська дезінфекційна станція. На цей час підготовку лікарів-епідеміологів вели вже штатні викладачі: професор С.Н. Ручковський, доцент Н.Г. Любельський, асистент Н.В. Анцелович. Після відновлення діяльності ка федри в 1944 році і до 1958 р. її очолював професор С.Н. Ручковський, а в складі кафедри працювали доценти М.Р. Дядичев, Н.М. Воробйова, В.А. Ярошенко, Я.І. Мельник, асистенти В.І. Серебреннікова, Ф.Н. Горобець, І.З. Халабуда. З 1958 до 1973 рр. кафедру очолював професор Сергій Іва нович Гришин. У цей час на кафедрі працювали доценти П.Т. Трухан, В.П. Волоконська, І.З. Халабуда, асистент В.К. Кірсенко. Першим аспірантом кафедри в 1961 р. ста ла лікар-епідеміолог Л.М. Пухтеєва, яка після закінчення аспірантури і захисту кандидатської дисертації була зара хована до штату кафедри. У подальшому в аспірантурі на кафедрі епідеміології навчались і захистили дисертації В.Г. Яблуновський, А.В. Мельник, М.О. Цой. Зі зміною епіде мічної ситуації в Україні коригувались і навчальні плани, вводились нові розділи і цикли, такі як аналіз інфекційної захворюваності, епідеміологія токсоплазмозу, кишкових
ешерихіозів, туберкульозу, нозогеографія інфекційних за хворювань. Уперше в колишньому СРСР на кафедрі було впроваджено вивчення епідеміологічної статистики. Якіс ному покращенню діяльності кафедри сприяло її переве дення в 1972 р. на базу Республіканської СЕС МОЗ України, що дало змогу поліпшити її зв’язок з протиепідемічною службою республіки, активно надавати її працівникам прак тичну допомогу у вигляді консультацій, аналізу спалахів ін фекцій, підготовки сумісних наукових публікацій. У 1974– 1976 рр. кафедру очолював професор Володимир Олексійович Знаменський, якого в 1976 р. змінив професор Костянтин Михайлович Синяк, котрий перебував на цій по саді до 1992 р. У цей час на кафедрі працювали доценти Т.І. Касьяненко, І.З. Халабуда, Л.М. Пухтеєва, О.М. Вернер, асистенти В.Г. Яблуновський, Є.І. Хітущенко, А.П. Дяченко, В.П. Дерев’янченко. З червня 1992 р. завідувачем кафедри за конкурсом був обраний Заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент АН та АМН України професор Аркадій Федорович Фролов. У 1991 р. доцент кафедри О.М. Вернер започаткувала роботу з підготовки лікарів- педіатрів з питань імунопрофілактики інфекційних хвороб. Відповідно до Національної програми імунопрофілактики населення України на 1993–2000 рр. та Постанови Кабінету Міністрів України у 1994 р. кафедрою розроблено навчальні плани та програми підготовки з питань імунопрофілактики для лікарів усіх спеціальностей, за якими навчаються фа хівці з усіх областей України. З метою забезпечення слухачів навчальною літера турою професор К.М. Синяк зі співавторами підготували й опублікували 9 монографій і посібників, у 1993 р. ви дано навчальний посібник «Епідеміологія» для лікарів, а в 1998 р. — підручник «Епідеміологія» для студентів медичних університетів та інтернів. З метою ознайомлен ня широкого кола біологів, мікробіологів і лабораторних працівників з новим, перспективним, високочутливим методом біохімічних досліджень за науковою редакцією професора К.М. Синяка здійснено переклад на російську мову фундаментальної монографії американського ав тора B.M. Mitruka «Gas Chromatographic Applications in Microbiology and Medicine» («Применение газовой хро матографии в микробиологии и медицине», пер. с англ. З.П. Васюренко, В.Г. Бабского ; под ред. К.М. Синяка, 1978). Важливим етапом науково-дослідної діяльності кафедри епідеміології стало створення в 1978 р. на її базі проблемної лабораторії, де професор К.М. Синяк спільно зі співробітни 65
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
ками продовжував започатковане ним вивчення біохімії ліпі дів мікробних клітин за допомогою газохроматографічного аналізу. Результати досліджень опубліковані в низці провід них вітчизняних і закордонних видань. Вивчаючи зміни біо хімічних властивостей мікроорганізмів, що довгий час пере бувають в об’єктах навколишнього середовища, автори виявили закономірності, які використали для прогнозуван ня ризику зараження людей і тварин на певній території. Взявши виявлену закономірність за основу, вони розраху вали ризик зараження низкою інфекцій на територіях всіх областей України. Зібрані матеріали було опубліковано у вигляді 25 томів (для кожної області окремо) медичних гео графічних атласів. Авторський колектив нагороджений По чесними дипломами Географічного товариства АН СРСР «За выдающиеся научные труды в области географических наук». Окремі фрагменти роботи тричі експонувалися на ВДНГ СРСР і тричі розробники нагороджувались бронзови ми та срібними медалями. За окремими фрагментами згада них праць співробітники кафедри отримали три авторських свідоцтва та один патент, захищено 2 кандидатські дисертації (О.М. Вернер, В.П. Дерев’янченко). Відповідно до завдань На ціональної програми імунопрофілактики населення України на 1993–1994 рр. на кафедрі виконувались дослідні роботи з вивчення профілактичної дії індукторів інтерфероногенезу (АМІЗОН). Роботи завершились одержанням двох патентів України (науковий керівник професор А.Ф. Фролов). Продо вжувались також роботи з дослідження механізмів персис тенції вірусів і значення цього явища у підтримці безперерв ності епідемічного процесу при окремих вірусних інфекціях і його ролі у збереженні їх збудників як біологічного виду. Останнє має безпосереднє значення для проблеми ліквідації заразних хвороб і торує шлях до практичного розв’язання цієї проблеми. Певні наукові розробки було присвячено пи танням епідеміології окремих інфекцій (вірусний гепатит А, менінгококова інфекція — разом з Луганським медичним університетом та ХНДІ імунології і мікробіології імені І.І. Мечникова). Результати цих робіт узагальнені у моногра фіях «Персистенція вірусів» (1995), «Вірусні гепатити А та Е у дітей» (1996), «Імунопатологія та імунорегуляція при ме нінгітах і менінгоенцефалітах бактеріальної етіології» (1997). У співдружності зі співробітниками КНДІЕІХ імені Л.В. Громашевського вивчалося значення біологічного фак тору в епідемічному процесі при ВІЛ-інфекції. Одержані ре зультати дали підстави А.Ф. Фролову висунути гіпотезу, яка серед інших чинників враховує дію цього фактору, що до 66
датково пояснює неоднакові темпи розвитку епідемії ВІЛінфекції на різних територіях (1995). Майже 20 років А.Ф. Фролов працював головним інфекціоністом, а К.М. Си няк — головним епідеміологом МОЗ України. З лютого 2007 р. по січень 2008 р. керівником кафедри мікробіології і епідеміології була доктор медичних наук професор Наталія Олексіївна Виноград, з січня 2008 р. по листопад 2009 р. обов’язки завідувача кафедри виконував професор І.П. Білько, з листопада 2009 р. по вересень 2014 р. — професор В.В. Гавура. В цей час на кафедрі пра цювали доценти О.В. Івкіна, О.П. Синельникова, В.Г. По рохницький, М.С. Іванова, Н.В. Дегтяр, А.І. Якименко, О.А. Журило, О.В. Григор’єв, асистенти В.О. Ярошенко, Д.К. Ведибеда, І.Б. Блок, Л.В. Григор’єва, А.С. Вершигора, С.М. Кузьминський. З вересня 2014 р. і дотепер кафедру очолює доктор ме дичних наук, професор Айдин Гурбан Огли Салманов, На ціональний координатор МОЗ України з інфекційного контролю та антимікробної резистентності, Національний координатор України у проекті Європейського Союзу «Percept-R study: multi-state study about the perception of the antimicrobial resistance in Europe», що підтримується Євро пейським комітетом з інфекційного контролю (EUCIC); член генерального директорату Європейського комітету з тесту вання до протимікробних препаратів (EUCAST), член Євро пейського комітету з інфекційного контролю (EUCIC); член експертної групи Європейського товариства мікробіологів та інфекціоністів (ESCMID), голова Всеукраїнської асоціації інфекційного контролю та антимікробної резистентності; голова Національного комітету України з тестування до про тимікробних препаратів (UCAST) та інфекційного контролю (UCIC), головний редактор науково-практичного видання «International Journal of Antibiotics and Probiotics». Галузь на укових інтересів професора А.Г. Салманова — госпітальна епідеміологія, клінічна мікробіологія, інфекції, пов’язані з наданням медичної допомоги, інфекції в області хірургічного втручання, інфекційний контроль, антибіотики та антибіо тикорезистентність. Професор А.Г. Салманов є автором Національної концепції профілактики внутрішньолікар няних інфекцій та Плану дій з контролю та профілактики антимікробної резистентності в Україні. Він розробив критерії визначення 53 локальних форм інфекцій в об ласті хірургічного втручання за анатомічною локалізаці єю гнійно-запального процесу, розробив і вперше у країнах СНД запровадив у практику систему епідеміологічного на
КАФЕДРА МІКРОБІОЛОГІЇ, ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ
гляду за інфекціями в області хірургічного втручання та систему епідеміологічного нагляду за інфекціями, спричи неними мікроорганізмами, резистентними до дії антибіоти ків. У 2015 р. професором А.Г. Салмановим започаткована робота з підготовки спеціалістів з інфекційного контролю в рамках тематичних циклів «Основи інфекційного контро лю». На базі кафедри вперше у Східній Європі та країнах пострадянського простору створено освітньо-тренінговий центр з інфекційного контролю та антимікробної резис тентності, де проходять навчання госпітальні епідеміоло ги, мікробіологи та лікарі-клініцисти різних спеціальнос тей. Він є організатором проведення в Україні з 2007 р. щорічних міжнародних науково-практичних конференцій, присвячених актуальним проблемам антибіотикорезис тентності та профілактики інфекцій, пов’язаних з наданням медичної допомоги; активним учасником міжнародних фо румів з питань профілактики інфекційних захворювань; автором понад 300 наукових праць, у т. ч. 32 монографій, 1 підручника та 3 навчальних посібників для вищих ме дичних навчальних закладів. На сьогодні науково-педагогічний склад кафедри представляють доктор медичних наук, доцент Д.Л. Ки рик, спеціаліст з питань біобезпеки у біомедичних лабо раторіях та з клінічної мікробіології та біотехнології, член Європейського товариства клінічної мікробіології та ін
фекційних хвороб; кандидати медичних наук, доценти В.М. Благодатний, Н.Г. Шелкова, О.І. Нікольська. За ініціативи професора А.Г. Салманова у березні 2017 р. за наказом ректора НМАПО імені П.Л. Шупика ка федру мікробіології і епідеміології перейменовано на «мі кробіології, епідеміології та інфекційного контролю». Навчальний процес кафедри охоплює дві спеціальнос ті — «Бактеріологія» та «Епідеміологія». Щорічно на кафе дрі навчаються від 400 до 500 спеціалістів. У 1992 р. для заключних іспитів на передатестаційних ци клах, циклах спеціалізації і стажування з бактеріології та епіде міології були розроблені та затверджені МОЗ України і введені до педагогічного процесу комп’ютерні атестаційні програми, з 1994 р. сумісно з кафедрою вірусології розроблено та затвер джено МОЗ України навчальний план і програму та комп’ютерну атестаційну програму інтернатури за спеціальністю «Мікробіо логія і вірусологія», за якою вже пройшли підготовку понад 300 лікарів-інтернів; спільно з ХМАПО та НМУ імені О.О. Бого мольця розроблено і затверджено МОЗ України навчальний план і програму інтернатури за спеціальністю «Епідеміологія». Кафедра постійно співпрацює із закладами охорони здоров’я Києва та Київської області. Викладачі кафедри приймають активну участь у щорічних семінарах бактеріо логів та епідеміологів Києва та Київської області, здійсню ють постійну консультативну роботу, за необхідності при
Колектив кафедри Зліва направо: доцент Н.Г. Шелкова, доцент О.І. Нікольська, завідувач кафедри А.Г. Салманов, доцент О.М. Вернер, професор Д.Л. Кирик, доцент В.М. Благодатний
67
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
ймають участь у розшифровці спалахів інфекційних хвороб на території України та вирішенні інших питань, що стосу ються мікробіології та епідеміології. За час існування кафедри її наукова діяльність була спря мована на розробку нових та удосконалення існуючих мето дичних підходів до мікробіологічної діагностики ієрсиніозів, дифтерії, холери, туберкульозу, розробку профілактично-лі кувальних препаратів на основі природних дисперсних міне ралів з високими сорбційними властивостями щодо біоорга нічних і мінеральних патогенів (успішно проведена робота щодо конструювання та впровадження у практику нових лі кувальних препаратів на основі сорбційних матеріалів «Енте росгель», «Імосгент», «Алуніт»), розробку методів корекції та профілактики мікробіоценотичних порушень, створення но вих та підвищення біологічної активності існуючих еубіотич них і пробіотичних препаратів для профілактики та корекції порушень мікрофлори кишечнику і лікування інфекційних кишкових захворювань. З 1992 по 2003 рр. у складі кафедри працювала наукова група (старші наукові працівники канди дати наук В.Ф.Рудіченко та В.П. Волкова, старший лаборант О.І. Штанкова, лаборант К.Г. Трушкіна). Нині основними напрямками науково-дослідної роботи кафедри є вивчення резистентності умовно-патогенних мі
кроорганізмів до протимікробних препаратів, контроль і профілактика інфекцій, пов’язаних з наданням медичної допомоги, новітні технології інфекційного контролю в за кладах охорони здоров’я різного профілю. Традиційною для епідеміологічного напрямку роботи кафедри є консуль тативна допомога практичним органам охорони здоров’я щодо епідеміологічного аналізу інфекційної захворюванос ті, планування і проведення профілактичних та протиепіде мічних заходів, розробки методичних та інших норматив них документів МОЗ України, спрямованих на контроль за епідемічною ситуацією в державі. У 2015 р. на базі кафедри створено громадську органі зацію «Всеукраїнська асоціація інфекційного контролю та антимікробної резистентності», у 2016 р. започатковано видання науково-практичного журналу «Міжнародний журнал антибіотики та пробіотики», головним редактором якого є професор А.Г. Салманов. За останні 30 років співробітниками кафедри опублі ковано понад 600 наукових праць, у т. ч. 38 монографій, 2 підручника, 8 навчальних посібників, 4 довідника, 13 ме тодичних рекомендацій, 6 інформаційних листів, отримано 18 авторських свідоцтв на винаходи і 52 посвідчення на раціоналізаторські пропозиції.
КАФЕДРА ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГІЇ
Володимир Олексійович Шкорботун, професор, завідувач кафедри
К
афедра бере свій початок від секції оториноларин гології, створеної у 1918 р. в формі амбулаторної бази, яка в 1922 р. стала самостійною кафедрою, розміщеною в ЛОР-стаціонарі на 15 ліжок в Олексан
68
дрівській лікарні (нині Олександрівська клінічна лікар ня м. Києва). Першим завідувачем кафедри став професор Сталіан Омелянович Ставракі — учень засновника першої української школи оториноларингологів професора М.М. Волковича. З іменем професора С.О. Ставракі пов’язаний хірургічний на прямок в оториноларингології. Приват-доцентами на кафедрі працювали М.Я. Харшак і М.С. Головчінер, асистентом — Ф.І. Бродська, а з 1928 р. — О.С. Коломійченко. У 1930 р. кафедру очолив теж учень професора М.М. Волковича — приват-доцент М.Я. Харшак (з 1931 р. професор). Кафедра мала клінічну базу на 60 ліжок в лікарні імені Жовтневої революції (нині Олександрівська клінічна лікар ня м. Києва). У 1936 р. допоміжною базою кафедри стало
КАФЕДРА ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГІЇ
ЛОР-відділення на 60 ліжок у дитячій лікарні імені Каліні на, яке очолив доцент О.С. Коломійченко. Створення спеці ального дитячого ЛОР-відділення було зумовлене критич ним станом здоров’я українського народу після голодомору 1932–1933 рр. Під час окупації Києва кафедра не працювала. Діяльність кафедри була відновлена у червні 1944 р. під керівництвом професора Олексія Сидоровича Коломійченка. Її клінічна база розміщувалась у відділенні на 40 ліжок НДІ охорони ма теринства і дитинства (нині НДСЛ «ОХМАТДИТ»), а з 1946 р. — в ЛОР-відділенні на 60 ліжок Першої робітничої лікарні (з 1953 р. — Київська обласна клінічна лікарня). За період 1944–1964 рр. штат кафедри виріс з 3,5 до 11 одиниць (8 викладачів і 3 лаборанти), ЛОР-клініка роз ширилась до 120 ліжок. Доцентами на кафедрі працювали Є.М. Харшак, С.І. Мостовий, асистентами М.Л. Саноцький, М.В. Соколюк, О.А. Євдощенко, А.Л. Макуха, О.І. Циганов, М.І. Овсянніков, Н.П. Манжура, І.А. Яшан. Професор О.С. Коломійченко створив українську школу оториноларингологів, багато його учнів очолили кафедри медичних інститутів та інститутів удосконален ня лікарів. Це професори І.А. Курилін, С.І. Мостовий, О.А. Євдощенко, О.І. Циганов, В.О. Гукович, І.А. Яшан, М.І. Овсянніков. У 1964 р. професор О.С. Коломійченко став директором створеного за його ініціативою Київ ського НДІ оториноларингології. Протягом 10 років (1964–1974) кафедрою завідував професор Савелій Іванович Мостовий — учень професора О.С. Коломійченка. У цей період доцентами на кафедрі працювали М.Л. Саноцький, А.Л. Макуха, Н.П. Манжура, асистентами — А.А. Лайко, К.Д. Марченко, М.В. Соколюк, О.Д. Момот, І.Ф. Мошкіна, Р.А. Абизов, Г.Ф. Боярський. Понад 15 років (1975–1991) кафедрою завідувала про фесор Олена Андріївна Євдощенко — теж учениця про фесора О.С. Коломійченка, яка ще у 60-ті роки працювала асистентом на кафедрі. Доцентами працювали А.Л. Маку ха, Н.П. Манжура, К.Д. Марченко, асистентами — О.Д. Мо мот, Р.А. Абизов, Г.Ф. Боярський, Б.Г. Іськів, М.О. Мельник, В.О. Шкорботун. У 1991–2002 рр. кафедру очолював професор Богдан Григорович Іськів — учень професора О.А. Євдощенко. В цей час професором кафедри обрано Р.А. Абизова. До центами в дев’яності роки працювали А.Л. Макуха, К.Д. Марченко, М.О. Мельник, В.О. Шкорботун, асистента ми — О.О. Пелешенко, С.А. Кушнір.
З 2003 по 2014 рр. кафедрою завідував Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, професор Рустем Адільо вич Абизов. На кафедрі працювали професори Б.Г. Іськів, В.О. Шкорботун, доценти М.О. Мельник, О.О. Пелешенко, Б.Н. Біль, Я.В. Шкоба, С.О. Лакиза, асистенти В.В. Кривша, І.І. Горішній, С.С. Самойленко. У 2014 р. кафедру очолив учень професора О.А. Єв дощенко Заслужений лікар України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, професор Володи мир Олексійович Шкорботун. На кафедрі працюють: про фесор Р.А. Абизов, доценти О.О. Пелешенко, С.О. Лакіза, В.В. Кривша, С.С. Самойленко, Б.Н. Біль, Я.В. Шкоба, Я.В. Шкорботун, асистенти І.І. Горішній, Н.В. Божко, Д.Д. Заболотна. У початковий період діяльності кафедри професор С.О. Ставракі — талановитий хірург і висококваліфікова ний фахівець вперше в Києві навчав лікарів виконанню типових операцій на ЛОР-органах: тонзилектомії, синусо томії на приносових пазухах та методам лікування поши рених на той час захворювань — склероми і туберкульозу верхніх дихальних шляхів. Професор М.Я. Харшак значно розширив діапазон хі рургічних втручань та удосконалив методики викладання спеціальності, зокрема лікарі оволодівали технікою вико нання операцій при злоякісних пухлинах гортані (повне видалення, часткова резекція гортані), а також при вну трішньочерепних отогенних ускладненнях, методикою раннього бужування стравоходу при опіках. Доцент О.С. Коломійченко у 1936 р. започаткував курс лекцій з дитячої оториноларингології. Він навчав лікарів антропункції, антротомії при латентних отоантри тах, методиці видалення сторонніх тіл з гортані та трахеї за допомогою прямої ларингоскопії без попередньої тра хеотомії. Будучи широкоерудованим вченим, О.С. Коло мійченко зробив вагомий внесок у всі розділи оторино ларингології. Надалі професор О.С. Коломійченко розробив теорію і практику післядипломної освіти з ото риноларингології, видав посібник «Методика викладан ня отоларингології», де описані методика проведення лекцій, практичних і семінарських занять, прийому в по ліклініці, клінічного обходу, етапи післядипломної підго товки на звання спеціаліста, надано рекомендації щодо подальшого вдосконалення лікарів отоларингологів. У 1955 р. вийшла друком його книга «Хвороби вуха» — 69
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
посібник для практичного спеціаліста початкової спеціа лізації і сільського лікаря загальної практики. Не втрати ли свого значення і методики засвоєння практичних навичок, розроблені професором О.С. Коломійченком: заняття в секційній, які проводились викладачами ЛОРкафедри, засвоєння маніпуляцій на препаратах і муля жах гортані та трахеї, виконання операцій на середньому вусі на ізольованих скроневих кістках в секційній. Профе сор О.С. Коломійченко був піонером програмованого на вчання і в співавторстві з доцентом Є.М. Харшаком видав у 1971 р. «Программированное пособие по аудиометрии». З 1975 р., коли кафедру очолила професор О.А. Євдощенко, програмоване навчання впроваджено з усіх розділів отола рингології, створено нові тестові завдання третього рівня, ситуаційні завдання для рубіжного, завершального конт ролю знань лікарів-слухачів. Створено 50 діафільмів, 1600 діапозитивів, 25 кінофільмів. З 1991 р. співробітники кафедри під керівництвом професорів Б.Г. Іськіва та Р.А. Абизова активно включи лися в проведення реформи післядипломної освіти. Створені нові навчальні плани і програми: спеціалізації (інтернатури), передатестаційних циклів зі спеціальнос тей «Оториноларингологія», «Онкоотоларингологія», програма циклу з «Отоларингології» для сімейного ліка ря, здійснена комп’ютеризація навчального процесу, створено 4 збірника тестових завдань для комп’ютерного контролю знань зі спеціальності; з навчальною метою почали використовуватися відеокамера, відеомагніто фон, телевізійна техніка. З 2015 р. професором В.О. Шкорботуном започаткова но відеотрансляцію онлайн з операційної в навчальну ау диторію ендоскопічних хірургічних втручань у порожнині носа, на приносових синусах і мікрохірурургічних слухопо ліпшуючих операцій у хворих на хронічний гнійний серед ній отит, отосклероз. Якщо у повоєнний період підготовка на кафедрі була розрахована на початкуючих практичних лікарів на циклах спеціалізації тривалістю 6 міс., вдосконалення спеціалістів отоларингологів на чотиримісячних циклах, то наприкінці 90-х років впроваджено нові цикли тематичного удоскона лення «Вибрані питання отоларингології», «Актуальні пи тання оториноларингології та онкоотоларингології», що було зумовлено потребою в спеціалістах з отохірургії, он коотоларингології, аудіології. З 1992 р. створені навчальні програми — трирічна спеціалізація (інтернатура), яка вже 70
з наступного 1993 р. була скорочена до 1,5-річного терміну навчання, а в 2001 р. розроблена нова навчальна програма для інтернатури тривалістю два роки. Наукові напрямки досліджень кафедри в різні пе ріоди стосувались діагностики та лікування пошире них захворювань: склероми дихальних шляхів — роз почав професор С.О. Ставракі, продовжили професори М.Я. Харшак і С.І. Мостовий, доцент Н.П. Манжура; зло якісних пухлин ЛОР-органів — професори М.Я. Харшак і О.С. Коломійченко, доцент І.А. Курилін; явних і латент них отоантритів — професори О.С. Коломійченко і О.А. Єв дощенко, доцент М.О. Мельник. Хірургічне лікування отосклерозу розпочав професор О.С. Коломійченко та його учні В.О. Гукович, І.А. Яшан, В.В. Щуровський, Є.М. Харшак. Тонзилярну проблему вивчали професори О.А. Євдощенко і С.І. Мостовий, доцент К.Д. Марченко, асистент Р.А. Абизов. Хірургічне лікування отогенних внутрішньочерепних ускладнень, розпочате професора ми М.Я. Харшаком і О.С. Коломійченком, продовжили професори О.А. Євдощенко і В.О. Шкорботун, риноген них ускладнень — професор О.А. Євдощенко. Окремо необхідно відмітити розроблені професо ром О.А. Євдощенко методики медикаментозного лі кування при гострому стенозуючому ларинготрахео бронхіті («довенна трахеостомія») та пластичні опе рації при хронічних стенозах гортані і трахеї. Новий напрямок у слухополіпшувальній хірургії при хроніч ному гнійному середньому отиті розробив професор Б.Г. Іськів, продовжили професор В.О. Шкорботун, доценти О.О. Пелешенко, В.В. Кривша. Професор Р.А. Абизов вперше в онкоотоларингології застосу вав тканиннозберігаючі електрозварювальні техно логії, на основі яких розроблені унікальні хірургічні втручання при злоякісних пухлинах гортані. Ним вперше проведені клініко-експериментальні дослід ження регенеративних процесів у ЛОР-онкологічних хворих, прооперованих із застосуванням високочас тотного електрозварювання. Професором В.О. Шкор ботуном розроблені і впроваджені в практику нові принципи слухополіпшуючої хірургії, зокрема вико нання тимпанопластики у ближньому періоді після усунення внутрішньочерепних отогенних ускладнень у хворих на хронічний гнійний середній отит. Ним впроваджені в роботу клініки методи функціональної ендоскопічної та навігаційної ринохірургії, методику
КАФЕДРА ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГІЇ
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): завідувач кафедри В.О. Шкорботун, професор Р.А. Абизов Другий ряд: доцент Я.В. Шкоба, доцент В.В. Кривша, доцент Б.Н. Біль, асистент Д.Д. Заболотна, доцент С.О. Лакиза, асистент Н.В. Божко, доцент С.С. Самойленко, доцент Я.В. Шкорботун, доцент О.О. Пелешенко
кохлеарної імплантації при нейросенсорній глухоті і запропоновано раннє розкриття «хірургічного» ко лектора шиї з метою попередження розвитку медіас тиніту, ним вивчені шляхи поширення інфекції при флегмонозних захворюваннях шиї тонзилогенного походження. У 2015 р. за розробку та впровадження новітніх тех нологій в діагностику і лікування хвороб вуха, горла та носа співробітники кафедри (професори В.О. Шкорботун і Р.А. Абизов, асистент Н.В. Божко, доцент Я.В. Шкоба) стали лауреатами Державної премії України в галузі нау ки і техніки. Найважливіші наукові досягнення кафедри за їх пріо ритетністю і визнанням: методи ларингектомії (з накла данням кисетного, напівкисетного швів на тканини глотки без скелетування гортані); операції на стремінці при ото склерозі; метод антропункції; видалення сторонніх тіл із
бронхів під ендотрахеальним наркозом; комплексний ме тод лікування стенозуючого ларинготрахеобронхиту у ді тей; аденотонзилектомія під наркозом і функціональнощадні хірургічні втручання у хворих з ранніми стадіями раку гортані; метод меатотимпанопластики у хворих на хронічний гнійний середній отит; дренажний метод ліку вання гострих і хронічних синуситів; алгоритм діагностич ного обстеження в онкоотоларингології; метод фоно педичного відновлення голосу та мови у хворих на рак гортані після часткової її резекції; електрозварювальні технології в хірургічному лікуванні онкоотоларингологіч них хворих; електроакустичні дослідження звукопровідної системи середнього вуха на моделі тимпанопластики; слу хополіпшуючі операції в ближньому періоді після санації екстра- та інтракраніальних ускладнень у хворих на хро нічний гнійний середній отит; теоретичне обґрунтування та інтраопераційне вивчення шляхів розповсюдження ін 71
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
фекції при флегмонозних захворюваннях шиї тонзилоген ного походження; обґрунтування раннього розкриття «хі рургічного» колектора шиї з метою попередження розвитку медіастиніту у хворих з тонзилогенною глибо кою флегмоною шиї. Професором О.С. Коломійченком у 1946 р. створе не Київське обласне наукове товариство, яке у 1964 р. об’єдналося з Київським міським науковим товари ством отоларингологів. Професори О.С. Коломійченко і О.А. Євдощенко очолювали правління Українського нау кового товариства отоларингологів. Наукове товариство отоларингологів м. Києва та столичної області з 1990 р. очолював професор Б.Г. Іськів, а з 2007 р. головою прав ління товариства є професор Р.А. Абизов. На даний час кафедра підтримує наукові зв’язки з ДУ «Інститут отола рингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», Світовою Федерацією Українських лікарських товариств, Міжнародною асоціацією «Зварювання», багатьма кафе драми оториноларингології медичних університетів України, Білорусії, Польщі та Словакії, з провідними уста новами і фахівцями Європи з кохлеарної імплантації, бере участь в міжнародному проекті «IROS» з вивчення впливу кохлеарної імплантації («Nucleus» CI) на якість життя прооперованих дітей з приводу сенсоневральної глухоти на основі створення міжнародного інформацій ного ресурсу результатів («Cochlear», Австрія). У 1958 р. професор О.С. Коломійченко відновив видан ня «Журнал ушных, носовых и горловых болезней» і був його головним редактором, з 1984 по 1994 рр. головним редактором журналу була професор О.А. Євдощенко. Основною базою кафедри отоларингології НМАПО іме ні П.Л. Шупика є ЛОР-відділення КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня», де розгорнуто 40 ліжок, з яких 5–10 від ведені для онкоотоларингологічних хворих. Відділення оснащено сучасним мікроскопом «Haag-Streit-700» та «OPMI» (Німеччина), придбані отологічна бормашина «BinАіr» (Нідерланди), високошвидкісний мікробор «Osseostap» (Нідерланди), ендоскопічна хірургічна й оглядова системи «Stryker» (США), дебрідерерна «IPC-4» (Мedtronic, США) та шейверна системи «Storz» (Німеччина), радіохірургічна установка «Surgytron» (США), апарат для електрохірургіч них втручань та електротермоадгезії (Україна). Щорічно у ЛОР-відділенні оперуються 1400–1600 хворих.
72
Кафедра оснащена комп’ютерами, мультимедійною апаратурою та технікою для відеотрансляції хірургічних втручань онлайн з операційної в аудиторію для слухачів. У тісній співпраці з ЛОР-відділенням та ЛОР-кафедрою зна ходяться кабінети поліклініки: два отоларингологічні та сурдологічний з сучасним аудіометром, комп’ютерним імпедансометром і комплексом для підбору слухових апа ратів, фонопедичний кабінет, де отримують реабілітаційну допомогу хворі з вадами голосового апарату, зокрема піс ля ларингектомії. ЛОР-відділення разом з відповідними кабінетами поліклініки є лікувально-діагностичним цен тром Київської області. Крім того, кафедра оториноларингології на правах спільного використання площ має допоміжні бази: ЛОР-відділення міської клінічної лікарні м. Києва на 40 ліжок; центр малоінвазивної хірургії НДУ «НПЦПКМ» ДУС на 30 ліжок; відділ загально-запальних захворю вань та відновної хірургії ЛОР органів ДУ «Інститут ото ларингології імені О.С. Коломійченка НАМН України». Усі допоміжні бази за всіма основними напрямками отоларингології оснащені сучасною апаратурою та ін струментарієм для надання висококваліфікованої спе ціалізованої терапевтичної та хірургічної допомоги ото риноларингологічним хворим. Співробітники кафедри виконують велику громад ську роботу. Професор В.О. Шкорботун — експерт МОЗ України за фахом «Отоларингологія, дитяча отоларинго логія, сурдологія»; член атестаційної комісії зі спеціаль ності «Отоларингологія» МОЗ України; член спеціалізо ваної вченої ради за спеціальністю «Отоларингологія»; консультант за фахом ДНУ «НПЦПКМ» ДУС; член прав ління Українського наукового медичного товариства ото риноларингологів, Української асоціації отіатрів, отоней рохірургів та отоневрологів, член редакційної ради трьох наукових журналів; Заслужений діяч науки і техніки України. Професор Р.А. Абизов — Голова правління Ки ївського міського та обласного науково-практичного то вариства отоларингологів; член правління Українського наукового медичного товариства отоларингологів, кон сультант (експерт) Державного бюро судової експертизи, член спеціалізованої вченої ради за спеціальністю «Ме дична і біологічна інформатика та кібернетика», редак ційної ради п’яти наукових журналів.
КАФЕДРА ХІРУРГІЇ І ПРОКТОЛОГІЇ
КАФЕДРА ХІРУРГІЇ І ПРОКТОЛОГІЇ
Ярослав Петрович Фелештинський, професор, завідувач кафедри
К
афедра створена у 1922 р. одним із організаторів Ки ївського державного інституту удосконалення лікарів професором Г.Б. Биховським. З 1932 до 1941 рр. ка федрою завідував професор Михайло Сидорович Коло мійченко, з 1944 до 1952 рр. — професор Борис Євмено вич Панкратьєв.
У цей період основними науковими напрямами кафед ри були хірургія органів грудної та черевної порожнини, хірургічна ендокринологія, хірургічна трансфузіологія. З 1952 до 1975 рр. кафедру очолював професор Іван Івано вич Кальченко, з 1944 по 1957 рр. — директор Київського державного інституту удосконалення лікарів, ініціатор створення опікового центру в Україні. Він відновив випуск журналу «Клінічна хірургія» та був його головним редакто ром до 1975 р. З 1976 до 1982 рр. кафедру очолював учень професора І.І. Кальченка — професор Петро Васильович Лис, фахівець з проблем згортання систем крові та хірургічної гастроенте рології. З 1983 до 1989 рр. кафедрою завідував учень про фесорів В.О. Акімова та Д.Ф. Скрипниченка професор Дми тро Іванович Кривицький, визнаний фахівець в галузях ендокринної, гастроентерологічної та невідкладної хірургії. У квітні 1989 р. кафедру очолив учень професора Д.Ф. Скрипниченка професор Володимир Іванович Мам чич. За його сприяння проводилися курси трансфузіології,
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент З.З. Парацій, професор В.І. Мамчич, завідувач кафедри Я.П. Фелештинський, професор А.Б. Кебкало, асистент В.В. Сміщук Другий ряд: доцент М.О. Йосипенко, асистент В.Ю. Пироговський, асистент В.А. Гордовський, асистент В.В. Преподобний, доцент О.В. Погорєлов, аспірант А.В. Коханевич, аспірант Т.П. Нагловська Третій ряд: аспірант А.Д. Ноєс, асистент А.О. Рейті, асистент В.Ф. Ватаманюк, асистент Є.Є. Борн, асистент Б.Г. Бондарчук, аспірант В.В. Тисельський, аспірант О.П. Демкович
73
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
топографічної анатомії та оперативної хірургії, з 2003 р. — курс проктології. У 2004 р. кафедра дістала назву «хірургії і проктології». З березня 2010 р. кафедру очолює професор Ярослав Петрович Фелештинський, Заслужений лікар України. Науково-педагогічні працівники кафедри: професори Я.П. Фелештинський, В.І. Мамчич, А.Б. Кебкало, доценти М.О. Йосипенко, Р.К. Палієнко, З.З. Парацій, О.В. Погорєлов, асистенти Б.Г. Бондарчук, В.Ф. Ватаманюк, В.В. Преподобний, В.В. Сміщук, Є.Є. Борн, А.О. Рейті. Кафедра проводить курси спеціалізації із загальної хі рургії та проктології, ПАЦ, ТУ з хірургії, проктології, хірур гічної ендокринології, герніології, лапароскопічної та ма лоінвазивної хірургії. На кафедрі проходять навчання лікарі, клінічні ординатори й аспіранти з різних країн: Єгипту, Лівану, Індії, Ємену, Іраку, Ірану, Вірменії, Азербай джану, Грузії, Туреччини, Китаю та ін. З 1994 р. кафедра щорічно проводить науково-практичні конференції з між народною участю з актуальних проблем хірургії. Кафедра є опорною зі спеціальності «Хірургія» серед хірургічних кафедр післядипломної освіти. Кафедра має 6 клінічних баз: КЗ КОР «Київська об ласна клінічна лікарня», Київська міська клінічна лікарня № 5, Київський міський клінічний ендокринологічний
центр, Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь», Білоцерківсь ка міська лікарня № 2, Центральна районна лікарня КиєвоСвятошинського району. Напрямки клінічної роботи кафедри: невідкладна хірур гія органів черевної порожнини, хірургія печінки та жовчних шляхів, хірургія підшлункової залози, кишечнику, лапарос копічна хірургія, проктологія, ендокринна хірургія, алоплас тична та лапароскопічна хірургія гриж живота. На кафедрі діє Український центр хірургічного лікування гриж живота. Напрямки наукової роботи: розробка нових відкритих і лапароскопічних методів хірургічного лікування захворю вань передньої черевної стінки, органів черевної порожни ни та невідкладних хірургічних захворювань, гепатобіліар ної системи, підшлункової залози, ендокринних органів, проктологічних захворювань. За науковою тематикою ка федри впродовж останніх 7 років захищено 3 докторські та 10 кандидатських дисертацій, опубліковано 4 моногра фії, 3 підручники з хірургії та 3 навчальні посібники. Кафедра хірургії і проктології співпрацює з кафедрою хірургії Гданського медичного університету (Польща). Співробітники кафедри є доповідачами та учасниками що річних міжнародних конференцій з хірургії, герніології, проктології та лапароскопічної хірургії.
КАФЕДРА ПАТОЛОГІЧНОЇ ТА ТОПОГРАФІЧНОЇ АНАТОМІЇ
Олена Олександрівна Дядик, професор, завідувач кафедри
К
афедра патологічної анатомії заснована у 1922 році на базі патологоанатомічного відділення Першої робітничої лікарні м. Києва (нині КЗ КОР «Київська
74
обласна клінічна лікарня»), розміщувалась в приміщенні патологоанатомічного відділення. Першим її завідувачем став професор Іван Трохимович Титов, вихованець Київ ського університету Св. Володимира, учень професора В.К. Високовича. У довоєнний час кафедру очолювали професори Павло Олександрович Кучеренко (1924–1936) — автор першого підручника з патологічної анатомії українською мовою і 78 наукових праць та Володимир Вільгельмович Лауер (1936–1941) — вихованець медичного факультету Харківського університету, учень професора М.Ф. Мель никова-Разведенкова. У роки Другої світової війни матеріально-технічна база кафедри була знищена. Свою діяльність вона відновила в 1944 році. Майже 30 років (1944–1973) кафедрою завідував
КАФЕДРА ПАТОЛОГІЧНОЇ ТА ТОПОГРАФІЧНОЇ АНАТОМІЇ
Колектив кафедри Зліва направо: професор І.В. Іркін, доцент В.І. Заріцька, завідувач кафедри О.О. Дядик, професор В.П. Сільченко, доцент С.О. Руденко, доцент К.М. Шатрова
представник Петербурзької школи патологоанатомів, Заслу жений діяч науки УРСР, професор Михайло Костянтинович Даль, головний патологоанатом МОЗ УРСР. У цей час була поновлена матеріально-технічна база кафедри, почали регу лярно проводитись цикли спеціалізації та удосконалення лікарів-патологоанатомів. Під керівництвом професора М.К. Даля різними фахівцями в галузі медицини виконано 14 докторських і 46 кандидатських дисертацій. На кафедрі працювали професори Н.О. Максимович і В.Л. Бялик, доцент І.М. Естрін, викладачі В.С. Вятченко і Д.О. Закусило. З 1973 по 1992 рр. кафедру очолював професор Ав густ Пилипович Федотов — видатний український гістохі мік, автор понад 180 наукових праць, керівник 12 доктор ських та 30 кандидатських дисертацій. Упродовж цього періоду на кафедрі працювали доценти І.М. Естрін, В.П. Сільченко і А.С. Костромін, асистенти В.О. Войтенко, А.М. Птиця, К.М. Шатрова і С.В. Дейнека. Під керівництвом А.П. Федотова співробітниками кафедри та аспірантами виконано 5 кандидатських дисертацій.
З 1992 по 2016 рр. кафедрою завідував учень профе сорів Є.І. Чайки й А.П. Федотова професор Валерій Петро вич Сільченко, автор 190 наукових праць, під науковим керівництвом якого виконано 6 кандидатських дисертацій. З 2016 р. кафедру очолює учениця професорів Н.Т. Райхліна, К.О. Дікштейн та І.В. Василенка професор Олена Олександрівна Дядик, віце-президент Асоціації па тологів України, автор 243 наукових праць, керівник п’яти виконаних кандидатських дисертацій. Нині на кафедрі працюють професори В.П. Сільченко та І.В. Іркін, доцент К.М. Шатрова, доценти кафедри, кан дидати медичних наук С.О. Руденко і В.І. Заріцька, лабо ранти Л.Д. Мірошникова, Л.В. Яжук, Л.А. Гончарук. Співробітники кафедри досконало володіють сучасни ми методами гістохімічного, гістоензімологічного та елек тронно-мікроскопічного аналізу, ними неодноразово удо сконалювались методики фарбування препаратів на виявлення різних інгредієнтів тканин. На кафедрі здійсню вались фундаментальні розробки практично з усіх видів 75
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
сучасної патології, основні з них: «Імунологія атеросклеро зу», «Функціональна морфологія органів імуногенезу та ендокринної системи при алкогольній інтоксикації», «Функціональна морфологія шлунка при хронічному га стриті, виразковій хворобі та раку», «Морфологічні аспек ти загоєння опікових ран», «Коагулопатії у дітей», «Прин ципи прижиттєвої морфологічної діагностики захворювань сполучної тканини», «Морфологічні зміни судин головно го мозку при радіаційному впливі», «Нагла смерть», «Роль генетичних детермінант імунних механізмів у розвитку ен дотоксикозу, як базисного стану формування метаболіч них розладів з метою розробки засобів корекції», «Епіге нетичні, генетичні, біохімічні та імунні фактори регуляції балансу мітозу, постмітотичної гіпертрофії та апоптозу у розвитку патології критичних станів, у томі числі раптової серцевої смерті», «Клініко-експериментальне впрова дження методу електрозварювання м’яких живих тканин в плановій та невідкладній хірургії», «Морфологічні зміни в м’язево-апоневритичних тканинах черевної стінки в облас ті імплантації різних трансплантантів при різних способах герніопластик», «Абдомінальний біль при ускладненнях, які пов’язані з алопластикою», «Дослідження послідів при хронічній плацентарній недостатності», «Морфологічні зміни стінки вен та стан внутрішніх органів в експерименті при склерохірургії з використанням склерозуючої речови ни», «Алопластика складних дефектів черевної стінки», «Порівняльна характеристика лікування фіброматозу ясен та профілактика післяопераційних ускладнень», «Алопластика дефектів черевної стінки при троакальних грижах», «Дослідження послідів при багатоплідній вагіт ності», «Комплексні методи лікування трофічних виразок нижніх кінцівок при хронічній венозній недостатності», «Хірургічна тактика при патології органів черевної порож нини, черевної стінки та периферичних судин», «Наукове обґрунтування сучасної патоморфологічної діагностики та встановлення клініко-морфологічних відмінностей при різних захворюваннях». Науково-педагогічні працівники кафедри надають до помогу та плідно співпрацюють з науковцями клінічних кафедр академії, мають тісні наукові зв’язки з ДУ «Інсти тут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України», ДУ «Інститут нейрохірургії імені А.П. Ромоданова НАМН України» тощо.
76
Професори кафедри є членами редакційних рад жур налів «Патологія» (О.О. Дядик, В.П. Сільченко), «Україн ський медичний часопис» (В.П. Сільченко) та редакційних колегій журналів «Нирки» (О.О. Дядик), «Лікувальна спра ва» (В.П. Сільченко), «Судово-медична експертиза» (І.В. Ір кін). Професор О.О. Дядик — член спеціалізованої вченої ради Д 17.600.04 у Запорізькому державному медичному університеті та Д 26.613.03 у НМАПО імені П.Л. Шупика, професор В.П. Сільченко — член спеціалізованих вчених рад НМАПО імені П.Л. Шупика Д 26.613.02 та Д 26.613.09, професор І.В. Іркін — член спеціалізованих вчених рад НМАПО імені П.Л. Шупика Д 26.613.03 та Д 26.613.08. Колектив кафедри створив програми та навчальні пла ни з усіх видів спеціалізації та удосконалення зі спеціаль ності «Патологічна анатомія». Вперше в Україні тут розро блено та впроваджено в практичну діяльність програми спеціалізації та удосконалення зі спеціальності «Дитяча патологічна анатомія». На кафедрі створено унікальний музей мікроскопічних препаратів практично з усіх видів сучасної патології, що налічує близько 35 тисяч одиниць. За програмами та комп’ютерними тестами, розробленими співробітниками кафедри, навчаються та підвищують ква ліфікацію лікарі-патологоанатоми усієї України. Практично всі завідувачі патологоанатомічними відді леннями та бюро в Україні є учнями кафедри. Сучасна ка федра патологічної та топографічної анатомії — консуль тативний центр для патологоанатомів і судово-медичних гістологів України. До складу кафедри у 1997 р. увійшла секція топогра фічної анатомії і оперативної хірургії, створена у зв’язку зі змінами профілю циклів, навчальних планів і програм на базі реорганізованої кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії (1944–1997). Фундатором і першим завідувачем ка федри був професор К.І. Числовський (1944–1972), нада лі — професори М.Н. Умовіст (1972–1991) і М.І. Симорот (1991–1997). У різні роки на кафедрі працювали професори Д.Л. Горбатюк, П.С. Кризина, доценти В.О. Гудзенко, Н.О. Ма рей, В.І. Андрусик, Ю.Б. Чайковський, В.Б. Раскалей. З 1984 до 1989 рр. співробітники кафедри очолювали організацій ну роботу з керівництва республіканською комісією МОЗ України «Морфологія людини» (професор М.Н. Умовіст — голова, професор М.І. Симорот — заступник, доцент В.О. Гудзенко — секретар).
КАФЕДРА НЕВРОЛОГІЇ І РЕФЛЕКСОТЕРАПІЇ
КАФЕДРА НЕВРОЛОГІЇ І РЕФЛЕКСОТЕРАПІЇ
Наталія Костянтинівна Свиридова, професор, завідувач кафедри
С
творена у 1923 р. як кафедра нервових хвороб при Ки ївському інституті удосконалення лікарів. Першим її завідувачем став професор Борис Микитович Мань ковський, а згодом — професор Сергій Миколайович Ша равський. У 1951 р. кафедру очолив Заслужений діяч науки, професор Дмитро Іванович Панченко, який у 1958 р. закін чив будівництво першого в світі відділення «Біотрон» — па лати штучного клімату, ним також було засновано гісто морфологічну лабораторію, що надало змогу на високому рівні проводити фундаментальні експериментальні та клі нічні наукові роботи. Так, під його керівництвом виконано 19 докторських і 150 кандидатських дисертацій, написано й опубліковано 11 монографій і 140 наукових робіт, надруко ваних в нашій країні і за кордоном. У 1962 р. була створена кафедра нервових хвороб № 2 з числа викладачів кафедри, організатором якої став учень професора Д.І. Панченка про фесор П.О. Перфілов, а кафедра нервових хвороб була пе рейменованої на кафедру нервових хвороб № 1. У 1980 р. також за рахунок викладацького складу кафедри нервових хвороб № 1, була створена кафедра неврології № 3 на чолі з професором Ю.І. Головченком. У 1978–2010 рр. завідувала кафедрою нервових хво роб № 1 учениця професора Д.І. Панченка професор Євге нія Леонідівна Мачерет, яка ще в 1977 р. очолила курс рефлексотерапії на цій кафедрі. Докторську дисертацію вона захистила в 1971 році, з 1975 р. — професор кафе дри. В той час на кафедрі плідно працювали доценти В.Г. Панікарський, Л.П. Дригант, Є.Х. Бабич, О.Є. Коваленко, Г.М. Чуприна, Т.П. Парнікоза, Н.К. Мурашко, М.М. Матяш,
Н.В. Ханенко, Л.Ю. Мойсеєнко, О.В. Семенова, асистенти В.О. Корчемний, Н.А. Корж, І.Л. Довгий, В.Г Середа, Р.В. Су лік, І.М. Бондаренко, старший лаборант Т.В. Кошель і лабо ранти Г.М. Яловець та Н.С. Братухіна. Під керівництвом професора Є.Л. Мачерет у 1977 р. була створена служба рефлексотерапії в Україні та підготовлено понад 14 тис. спеціалістів, а з 1978 р. вперше в Україні було розпочато науково-експериментальні та клінічні досліджен ня механізмів дії голко- та лазерорефлексотерапії. Отримані результати знайшли відображення у більш ніж 900 наукових роботах, опублікованих у провідних журналах як нашої краї ни, так і за кордоном (у країнах Європи, США, Китаї). Про фесор Є.Л. Мачерет однією з перших в СРСР застосувала в медичній практиці метод ехоенцефалографії і сприяла його впровадженню в клініки, створила науково-практичну школу неврології і рефлексотерапії. У плідному співробітництві з Київським університетом імені Т.Г. Шевченка на кафедрі було розроблено серію лазерних та акупунктурних апаратів для акупунктурної діагностики і лікування, відзначених меда лями на виставках Італії, ФРН, Франції, США, Канади, Іспанії; розроблено низку спеціальних методик щодо лікування, реабі літації та профілактики потерпілих від аварії на ЧАЕС; розро блений і впроваджений новий метод лікування — полісегмен тарна електропунктура, удосконалені методи комп’ютерної акупунктурної діагностики (за методом Накатані, Акабане, Фоля, аурікулодіагностики), іридодіагностики. Кафедра за вжди підтримувала наукові та практичні зв’язки з фахівцями Німеччини, Китаю, Росії, Польщі, Арабських країн, країн Балтії та ін. Українська асоціація акупунктури і лазеротерапії, прези дентом якої була професор Є.Л. Мачерет, з 2002 р. стала асо ційованим членом Всесвітньої асоціації акупунктури «Іchmart». У 2007 р. відбувся міжнародний ювілейний з’їзд, присвячений 30-річчю служби рефлексотерапії в Україні, на якому прези дент Всесвітньої асоціації акупунктури «Іchmart» виніс подяку Українській асоціації акупунктури і лазеротерапії на чолі з її президентом професором Є.Л. Мачерет за високі наукові та практичні досягнення в області рефлексотерапії. З грудня 2010 р. кафедрою завідує доктор медичних наук, професор Наталія Костянтинівна Свиридова, експерт з неврології у Державному фармакологічному центрі МОЗ України (група експертів відділу «Неврологія. Психіатрія. 77
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Лікарські засоби»). На кафедрі під її керівництвом проходить значне удосконалення наукового та навчально-педагогічного процесів, проведена комп’ютеризація навчання зі створен ням нових комп’ютерних навчальних класів, на сучасному рівні оснащена та обладнана лекційна зала, створені кабінети для лікування і діагностики для неврологів і рефлексотера певтів. З метою удосконалення навчально-педагогічного процесу науково-педагогічними працівниками кафедри під готовлено та видано навчальний посібник «Актуальні питан ня неврології в практиці сімейного лікаря», перший націо нальний підручник «Рефлексотерапія» у двох томах (2013), перший підручник «Захворювання периферичної нервової системи» у трьох томах (2016), перший англомовний посіб ник «Management of Vestibular Disorders (Dizzines)» (2016). Нині на кафедрі працюють також професор Є.О. Труфанов, доценти Г.М. Чуприна, Т.П. Парнікоза, Л.П. Дригант, І.Л. Довгий, В.Г. Середа, Р.В. Сулік, Н.В. Ханенко, асистенти Т.В. Чередніченко, О.М. Микитей. Основною клінічною базою кафедри є КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня». З 2011 р. кафедра щорічно проводить науково-практичні конференції з міжнародною участю (США, Канада, Велика Британія, Греція, Кіпр, Чорногорія, Сербія), де за участю між народних фахівців відбуваються майстер-класи. З 2016 р. співробітниками кафедри щомісячно проводяться «Школи
неврологів» і «Школи рефлексотерапевтів» у форматі дис танційного навчання з лекціями та майстер-класами провід них професорів-неврологів країн ЄС, США та Канади. З 2015 р. за сприяння кафедри видаються два науковопрактичні журнали, де є публікації англійською мовою вче них з країн Європейського Союзу, США, Канади: «Східноєв ропейський неврологічний журнал» (визначено МОН України як фаховий, головний редактор — професор Н.К. Свиридова) та «Східноєвропейський журнал хвороби Паркінсона й екс трапірамідних захворювань» (головний редактор — профе сор Є.О. Труфанов). Співробітники кафедри з 2015 р. мають публікації у наукових закордонних виданнях (Європа, США, Канада, Австралія), серед яких провідний американський журнал «Movement Disorders», що цитується у всіх наукоме тричних базах світу. З 2015 р. співробітники кафедри беруть участь у міжнародних програмах і грантах таких країн як США, Канада, Велика Британія, де висвітлюють результати наукової роботи кафедри у своїх публікаціях і доповідях. У 2016 р. підписано «Угоду про співпрацю» з Університе том Альберти (м. Едмонтон, Канада), завдяки чому кафедра постійно проводить клінічні розбори діагностично складних хворих із залученням дистанційного спілкування співробітни ків кафедри з провідними професорами-неврологами Нев рологічного дослідницького центру університету.
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): асистент О.М. Микитей, доцент Т.П. Парнікоза, доцент І.Л. Довгий, доцент Н.В. Ханенко, лаборант О.В. Єлізарова Другий ряд: лаборант В.Ю. Свистун, аспірант Н.О. Жгільова, доцент Р.В. Сулік, доцент Г.М. Чуприна, завідувач кафедри Н.К. Свиридова, доцент В.Г. Середа, асистент Т.В. Чередніченко, аспірант Н.І. Інгула
78
КАФЕДРА ОРТОПЕДІЇ І ТРАВМАТОЛОГІЇ № 2
КАФЕДРА ОРТОПЕДІЇ І ТРАВМАТОЛОГІЇ № 2
Микола Львович Анкін, професор, завідувач кафедри
С
творена у 1926 р. на базі відкритої у 1919 р. спе ціалізованої установи з лікування ортопедичних хворих «Будинку калічної дитини», який згодом перетворився в Ортопедичний інститут (нині ДУ «Ін ститут травматології та ортопедії НАМН України»). У різні періоди базами кафедри були Республікан ський ортопедо-травматологічний госпіталь (Поділь ська лікарня), Ортопедичний інститут, лікарня «Мед містечко», протезний завод м. Києва, Київська обласна клінічна лікарня, центральна районна лікарня № 4 Солом’янського району м. Києва. Першим завідувачем кафедри був професор Ілля Йо сипович Фрумін, вихованець медичного факультету Ки ївського університету Св. Володимира, учень професорів С.І. Спасокукоцького, Г.Б. Биховського і Ланге (Мюнхен). За роки існування кафедрою завідували професори Ганна Єфремівна Фруміна (1937–1941) і Борис Карло вич Бабич (1944–1952), доцент Костянтин Михайлович Клімов (1952–1957), професори Олександр Григорович Єлецький (1957–1958), Федір Родіонович Богданов (1958–1973), Микола Васильович Новіков (1973–1988), Василь Антонович Попов (1988–2007). З 2007 р. її очо лює професор Микола Львович Анкін. У повоєнний пе ріод на кафедрі працювали професор В.М. Левенець, доценти І.І. Крамаров, А.І. Давидова, О.Д. Литвиненко, Н.О. Биченко, А.А. Курило, В.С. Українець, асистенти Н.А. Фрайфельд, В.А. Рейзнер. Засновник кафедри професор І.Й. Фрумін був од ним із організаторів Київського клінічного інституту для
удосконалення лікарів, його наступниця професор Г.Є. Фруміна заснувала наукову школу дитячої ортопе дії в Києві, науковий напрям якої пов’язаний з пробле мами лікування вроджених вад розвитку опорно-рухо вого апарату у дітей і підлітків, уродженого вивиху стегна, клишоногості, м’язової кривошиї, наслідків пе ренесеного поліомієліту. Професор Б.К. Бабич — засновник власної науко вої школи, один з організаторів ортопедо-травма тологічної служби в Україні. Займався проблемами лікування кістково-суглобового туберкульозу, пост вогнепального остеомієліту, переломів кісток. Під його керівництвом виконано 14 докторських і канди датських дисертацій. Доцент К.М. Клімов — автор біля 30 наукових праць, пов’язаних з проблемою лікування несправжніх суглобів, дефектів і переломів кісток. За розробку та впровадження нового способу остеосинтезу кісток («таврова балка Клімова») першим серед ортопедів ко лишнього СРСР у 1953 р. удостоєний звання лауреата Державної премії. Професор О.Г. Єлецький — засновник наукової школи, напрямок якої пов’язаний з проблемами ре генерації кісткової тканини й засобами її стимуляції. Визнання здобули його наукові праці, присвячені ін нервації кісток, лікуванню несправжніх суглобів і від новленню руху анкілозованих суглобів шляхом ар тропластики. Під його керівництвом виконано 5 докторських і 19 кандидатських дисертацій. Най більш відомі його учні — професори О.Х. Озеров і М.В. Новіков. Професор Ф.Р. Богданов — член-кореспондент АМН СРСР, Заслужений діяч науки РРФСР, почесний член наукових товариств багатьох країн, заступник го лови і член Президії Всесоюзного товариства ортопе дів-травматологів, голова Українського наукового това риства ортопедів-травматологів. Зробив вагомий внесок у проблеми металоостеосинтезу, кісткової плас тики, лікування диспластичних і дегенеративно-дистро фічних захворювань суглобів. Автор 177 наукових праць, у т. ч. 7 монографій, редактор 9 наукових збірників. 79
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Колектив кафедри Зліва направо: доцент Ю.І. Марухно, професор О.А. Радомський, асистент В.І. Бондарчук, професор В.А. Попов, асистент Т.М. Петрик, завідувач кафедри М.Л. Анкін, лаборант І.О. Шилова, асистент В.М. Ковальчук, асистент В.О. Ладика
Був науковим керівником 77 кандидатів і консультантом 30 докторів медичних наук. Його учні — професори Є.Т. Скляренко, В.М. Левенець, М.К. Панченко, Г.І. Гер цен, В.А. Попов. Професор М.В. Новіков — Заслужений діяч науки України, автор понад 140 наукових праць і 6 винахо дів. Науковий напрям його напрацювань пов’язаний з розробкою оригінальних фіксаторів Новікова, їх за стосуванням в ортопедії та травматології. Ним запро поновані нові методи оперативного лікування звич ного вивиху плеча, періартриту плечового суглоба, нова техніка заднього спонділодезу, одним із пер ших у Києві він виконав у 1975 р. тотальне ендопро тезування кульшового суглоба. З післявоєнного пе ріоду і до останніх днів (майже 30 років) професор М.В Новіков працював на кафедрі, віддаючи свої 80
знання і досвід вихованню кваліфікованих ортопедівтравматологів. Професор В.А. Попов — Заслужений лікар України, декан хірургічного факультету (1992–2006). Займаєть ся проблемами лікування пошкоджень кисті, деформу ючого артрозу колінного суглоба. При створенні кафедри її засновником професо ром І.Й. Фруміним було введено нову форму навчання лікарів-курсантів — конференції та семінари. На ка федрі впродовж усієї її історії реалізовувалась спеціа лізація і тематичне удосконалення з ортопедії і трав матології, причому тривалий час спеціалізацію та удосконалення з ортопедії проходили у двох відділен нях Ортопедичного інституту, а з травматології — на клінічних базах у лікарні «Медмістечко» та Першій По дільській лікарні.
КАФЕДРА ОРТОПЕДІЇ І ТРАВМАТОЛОГІЇ № 2
Контингентом слухачів кафедри спершу були ви пускники медичних вузів, які проходили спеціалізацію з ортопедії/травматології. Як правило, у повоєнні роки це були п’ятимісячні курси. Підвищення кваліфікації (удо сконалення) проходили як ортопеди-травматологи, так і хірурги загального профілю. Суміжні короткострокові цикли проводились також з лікарями-педіатрами, спе ціалістами жіночих консультацій, організаторами охо рони здоров’я, військовими лікарями. Строк проведен ня курсів мав тенденцію до скорочення й останнім часом не перевищує одного місяця. У 60-х рр. на ка федрі була введена ординатура, яку проходили лікарі, що вже мали спеціалізацію і певний стаж практичної роботи. Поряд з цим кафедрою готувалися спеціаліс ти і в аспірантурі. Зараз на кафедрі проходять підго товку лікарі-інтерни. На початку свого існування основною проблемою, над якою працювала кафедра, була організація ортопе до-травматологічної служби в Україні, підготовка кад рів спеціалістів (І.Й. Фрумін). У передвоєнні роки про фесором Г.Є. Фруміною започаткована школа дитячої ортопедії, проблемами якої стали природжені вади роз витку опорно-рухового апарату, природжений звих стегна, клишоногість, наслідки перенесеного поліоміє літу. У повоєнні роки науковий напрямок кафедри був пов’язаний з проблемами лікування кістково-суглобо вого туберкульозу, поствогнепального остеомієліту (Б.К. Бабич), несправжніх суглобів, дефектів та пере ломів кісток (К.М. Клімов), регенерації кісткової ткани ни та її стимуляції (О.Г. Єлецький). Результати наукових досліджень кафедри були представлені на міжнародних форумах у Парижі, Празі, Гданську, Берліні, Будапешті, Амстердамі. З 2007 р. кафедрою завідує професор М.Л. Анкін, який є визнаним експертом з хірургічного лікування по шкоджень таза та кульшової западини, первинного та ревізійного ендопротезування кульшового та колінного суглобів, лікування вогнепальних і мінно-вибухових по шкоджень. Протягом багатьох років професор М.Л. Ан кін разом з учнями регулярно представляє результати наукових досліджень на провідних міжнародних кон гресах з ортопедії і травматології в Західній Європі та США, таких як EFORT, SICOT та AAOS.
Нині на кафедрі працюють: професор М.Л. Анкін — завідувач кафедри, головний лікар КЗ КОР «Київська об ласна клінічна лікарня», член спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій за спеціальністю «Травмато логія та ортопедія» при ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», дійсний член ААОS, SICOT та EFORT, член правління ВГО «Всеукраїнська асоціація ор топедів-травматологів»; професор В.А. Попов — дійсний член SІCOT та ESCA, а також правління Української асоціа ції спортивної травми, хірургії колінного суглоба та артрос копії; професор О.А. Радомський займається проблемами реплантації кінцівок у дітей та дорослих, а також відновлен ням травматичних дефектів кисті; доцент В.Й. Шуба — де кан хірургічного факультету академії, займається пробле мами остеосинтезу, артроскопії, деформуючого артрозу; асистент В.І. Бондарчук — фахівець з мануальної терапії та остеохондрозу; асистент В.М. Ковальчук — фахівець з ортопедії плечового та колінного суглобів, травматичних пошкоджень кісток поясу верхньої кінцівки, спортивної травматології, дійсний член AOTrauma. Співробітники кафедри систематично надають кон сультативну та практичну допомогу лікувальним закла дам м. Києва і Київської області з метою впровадження нових методик діагностики і лікування. Проводяться на уково-практичні семінари, конференції як на місцях, так і на базах кафедри, а також у конференц-залах м. Києва. Кафедра разом з основною клінічною базою КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня» опікується питання ми лікування бойової травми, проведено дві науковопрактичні конференції з питань допомоги постраждалим у зоні проведення АТО, аспектам лікування вогнепальної і мінно-вибухової травм (Київ, 2014, 2015). Кафедра підтримує тісні зв’язки з провідними за кордонними клініками та університетами, серед яких Клініка Немочніце на Буловіце (м. Прага, Чехія), Клініка невідкладної травматології та ортопедії Університету Гессен-Марбург (м. Гессен, Німмеччина), Університет ська клініка Гентського Університету (м. Гент, Бельгія), Університетська клініка Відня (м. Відень, Австрія). Кафедра базується в ортопедо-травматологічному центрі КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня» та травматологічному відділенні Київської міської клініч ної лікарні № 4.
81
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА ПСИХІАТРІЇ, ПСИХОТЕРАПІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
Галина Яківна Пилягіна, професор, завідувач кафедри
К
афедра психіатрії була створена у 1927 році, до 1941 р. її очолював вихованець Пізанського університету, кан дидат медичних наук, приват-доцент Ілля Олександро вич Залкінд. Він вперше став читати курс лекцій з психіатрії для лікарів. Але, оскільки у довоєнний період спеціальної курсової підготовки психіатрів не існувало, він читав вибрані лекції з психіатрії для лікарів загального профілю. Планова підготовка лікарів-психіатрів розпочалася з 1944 р., коли кафедру очолив відомий психіатр — академік АН УРСР, професор Віктор Павлович Протопопов. Спочатку це були цикли спеціалізації та загального удосконалення, пізніше до них приєдналися цикли тематичного удосконалення. У 1956 р. кафедру психіатрії очолив професор Йосип Адамович Поліщук, а її штат збільшився до 8 науково-педа гогічних співробітників. У 1965 р. при кафедрі був організо ваний курс дитячої психоневрології, виділений у 1969 р. у самостійну кафедру, яку очолила професор Лідія Олексан дрівна Булахова. У 1979–1986 рр. кафедрою завідував професор В’ячеслав Семенович Шапошников, а в 1986–1988 рр. тимчасово обов’язки завідувача виконували доценти Ан дрій Євгенович Відренко та Анатолій Власович Олійник. Викладачами на кафедрі у різні роки працювали про фесори П.І. Коваленко (1968–1969), Л.О. Булахова (1958– 1969), доценти Т.М. Городкова (1944–1978), А.Є. Відренко (1961–1991), О.М. Саган (1967–1969), С.М. Зінченко (1967– 1969), В.М. Кузнецов (1967–1969), асистенти Є.М. Юнак (1944–1948), В.Г. Гуляєв (1978–1992), В.П. Савченко (1978– 1996), Л.І. Кокун (1980–1982).
82
З 1988 по 2015 рр. кафедрою завідував Заслужений лікар України, професор Валерій Миколайович Кузнецов, який на той час був головним дитячим психіатром МОЗ України. На кафедрі психіатрії у ці роки працювали доценти А.В. Олійник, В.Г. Коротоножкін, асистенти С.І. Костюченко, О.Б. Бєлов, і до тепер працюють доценти О.А. Насінник, Л.Т. Уралова, Т.О. Гон чар, асистенти А.Г. Бондарчук, Ю.Я. Челядин, О.В. Зубатюк. З 2015 р. кафедру очолює професор Галина Яківна Пилягіна. Клінічною базою кафедри є відділення ТМО «Психіа трія» у м. Києві № 5, 7, 9, 17 та Центр медико-соціальної реабілітації. Навчальна база кафедри — це аудиторія на 50 місць, 7 навчальних кімнат, лаборантська кімната. За час роботи кафедри видано підручник «Психіатрія» (1993) та Національне керівництво «Психіатрія» (2013), а також 11 навчальних посібників, серед них «Биохимичес кие синдромы в психиатрии» (1967), «Атлас для экспериментального исследования отклонений в психичес кой (высшей нервной) деятельности человека» (1963, 1980), «Шизофрения» (1976), «Клиническая генетика в психиа трии» (1981), «Детская психоневрология» (2001), «Клини ческое руководство по диагностике и лечению депрессивных расстройств в практике врача первичной медико-санитарной помощи» (2004), «Поліщук Й.А. Вибрані праці: до 100-річчя від дня народження видатного психіатра» (2007), підготовле но 13 збірників наукових праць. За ініціативою завідувача кафедри Г.Я. Пилягіної були впроваджені нові цикли: інтер натура з медичної психології, спеціалізації та ПАЦ з психоте рапії і медичної психології, а також нові цикли тематичного удосконалення з елементами дистанційного навчання. Кафедра є співзасновником Асоціації психіатрів Украї ни (АПУ), яка об’єднує понад 1000 членів. З 1992 по 2000 рр. її президентом був професор В.М. Кузнецов, віцепрезидентом з 2000 по 2008 рр. — доцент О.А. Насінник. Співробітники кафедри спільно з АПУ беруть активну участь в організації та проведенні міжнародних конференцій і рес публіканських семінарів. Видавнича діяльність кафедри проводилась через АПУ, яка видавала журнал «Вісник асоціації психіатрів України». Крім того, В.М. Кузнецов очолював редакційну раду часопису «Журнал психиатрии и медицинской психо логии», у 2003–2017 рр. був головним редактором фахо
КАФЕДРА ПСИХІАТРІЇ, ПСИХОТЕРАПІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
вого міждисциплінарного науково-практичного журналу «Психічне здоров’я». Професор Г.Я. Пилягіна є членом редакційної ради журналів «Психіатрія, психотерапія та клінічна психологія» і «Психічне здоров’я». З ініціативи кафедри вперше в Україні була створена Асоціація психіатричних медичних сестер (1996), яка коор динує роботу з їх підготовки і підвищення кваліфікації. Співробітники кафедри брали участь у розробці програми післядипломної освіти медичних сестер за фахом «Психіа трія» (затверджена МОЗ України, 1997). До складу робочої групи з розробки Закону України «Про психіатричну допо могу», який був прийнятий Верховною Радою України у 2000 р., входили В.М. Кузнецов та О.А. Насінник. Науково-дослідна робота кафедри пов’язана з питаннями теорії і практики психіатрії. У НДР, що проводилися на кафедрі, вивчалися закономірності порушення енергетичного обміну у хворих ендогенними психозами (гіперенергізм при маніа кально-депресивному психозі і гіпоенергізм при шизофре нії); досліджувалися розлади обміну фенілаланіну, трипто фану й інших амінокислот при шизофренії, що дало підставу розглянути шизофренію як генетично зумовлену
ензимопатію; взаємозв’язок енергетичного обміну з функцією кори надниркових залоз при ендогенних психозах, вивчені ме ханізми дії ряду психотропних препаратів на енергетичний об мін і вміст катехоламінів; визначалася роль неспецифічної імунологічної реактивності, клітинного і гуморального імуніте ту, алергії, сульфгідрильних сполук у патогенезі психозів. Ве лике значення у всіх НДР приділялося вивченню афективної патології, зокрема клініки і патогенезу афективних розладів на резидуально-органічній основі, а також вегетативного гомеос тазу у хворих на афективні розлади. Практичним результатом НДР, що виконувалися на кафедрі, була розробка методів інте гральної психотерапії при психічних захворюваннях. На кафе дрі у 2008–2013 рр. виконувалась НДР з удосконалення та практичного застосування діагностичних критеріїв психічних захворювань на різних етапах хвороби, яка була включена у розробку Міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я на ції». Зараз на кафедрі виконується НДР «Поетапна медико-со ціальна реабілітація при довготривалих психічних розладах» (2014–2018). Усі ці та ряд інших досліджень сприяють погли бленню розуміння суті психічних розладів і розробці раціо нальних методів їх лікування.
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): асистент Ю.Я. Челядин, доцент Л.Т. Уралова, завідувач кафедри Г.Я. Пилягіна, асистент О.В. Зубатюк Другий ряд: доцент Т.О. Гончар, доцент А.Г. Бондарчук, аспірант М.І. Коваль, старший лаборант О.О. Башинський, асистент С.А. Чумак, старший лаборант О.В. Загарійчук, лаборант І.В. Ворожбитова
83
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА УРОЛОГІЇ
Сергій Олександрович Возіанов, член-кореспондент НАМН України, професор, завідувач кафедри
К
афедра бере свій початок від курсу підвищення знань з урології для хірургів, дерматовенерологів і лікарів інших профілів (керівники С.Я. Ратнер, П.І. Гельфер), створеного в 1923 р. на базі кафедри факультетської хірургії Київського медичного інституту в амбулаторії на вул. Басейній. У 1929 р. у Київському інституті удосконалення лікарів створено самостійну кафедру урології, першим завідува чем якої став професор Андронік Архипович Чайка (1929– 1941), а в повоєнні роки — професор Петро Ісайович Гель фер (1945–1953), надалі кафедру очолювали професори Ольга Василівна Проскура (1953–1973), Павло Маркович Федорченко (1973–1988), Василь Васильович Жила (1988–1994), Валерій Семенович Дзюрак (1994–2012). З 2012 р. і донині кафедрою завідує член-кореспондент НАМН України Сергій Олександрович Возіанов. У різні роки доцентами на кафедрі працювали С.Я. Рат нер, П.І. Гельфер, А.А. Чайка, Б.Л. Полонський, О.В. Про скура, П.М. Федорченко, М.В. Двоєглазов, В.В. Жила, В.І. Сапсай, Г.П. Волков, П.С. Черненко, А.С. Крикун, О.Ю. Щербак; асистентами — Я.Г. Готліб, М.В. Пластунов, Б.Л. Полонський, Х.П. Блатной, Ф.М. Шескин, Б.Ф. Златман, Л.І. Ободинська, О.П. Богатов. За час існування базами кафедри були: урологічне від ділення Київської обласної лікарні (1918–1923; 1949– 1953), 8 урологічних ліжок та урологічний кабінет поліклі ніки клінічного інституту на вул. Саксаганського, 75 (1923–1929), урологічні відділення Київського окружного
84
госпіталю на 75 ліжок (1929–1937), лікарні Південно- Західної залізниці на 20 ліжок (1931–1937, 1945–1948); лікарні імені Жовтневої революції (1937–1941, 1953–1964), «Медмістечко» (з 1963 р.), № 16 (1971–1973), № 25 (з 1973 р.), шпиталю інвалідів Другої світової війни (1983– 1986), Київський НДІ урології та нефрології (з 1994 р.). У 1946–1957 рр. на кафедрі проводилися лише цикли спеціалізації. У 1958 р. розпочався цикл загального удо сконалення, з 1980 р. — ТУ «Вибрані питання з урології», з 1990 р. — ТУ «Травма та невідкладна допомога в уроло гії», з 1993 р. — передатестаційний цикл, з 1997 р. — ТУ «Сучасні методи лікування сечокам’яної хвороби». 3 1978 р. кафедра працювала за уніфікованою програ мою І покоління, у створенні якої брали участь усі виклада чі на чолі з професором П.М. Федорченком, з 1985 р. — за уніфікованою програмою ІІ покоління. У 1991 р. створена вітчизняна уніфікована програма передатестаційних ци клів. У 1992–1993 рр. і 2016 р. розроблена і двічі переро блена та оновлена програма підготовки лікарів-інтернів. Робота зі створення нових програм на кафедрі прово диться постійно: 1995 р. — для трьох циклів тематичного удосконалення, 1996 р. — спеціалізації за індивідуальним планом, циклу спеціалізації, розділ програми «Урологія» для підготовки сімейних лікарів, 1998 р. — циклу інфор мації та стажування з невідкладної урології. З 2003 р. впро ваджено нові цикли ТУ «Вазоренальна гіпертензія», з 2014 р. — «Ендоскопічні методи лікування в урології», «Лапараскопічна урологія», «Травма та невідкладна допо мога в урології», «Жіноча сексологія». У довоєнний період наукові праці на кафедрі стосу валися таких тем як патологічно рухлива нирка, аденома передміхурової залози, гострий і хронічний пієлонеф рит, туберкульоз сечостатевої системи, травматичні по шкодження органів сечостатевої системи. У повоєнні роки наукові розробки присвячені аномаліям органів се чостатевої системи, лікуванню сечостатевих нориць, діа гностиці та лікуванню нетримання сечі у жінок, урогіне кологїї, статевим розладам у хворих на аденому передміхурової залози. З 1988 р. головною темою науко вих досліджень викладачів кафедри була сечокам’яна хвороба. Роботи професорів В.С. Дзюрака, В.В. Жили,
КАФЕДРА УРОЛОГІЇ
доцента А.С. Крикуна поглибили уявлення про етіологію та патогенез цієї хвороби, вагомий внесок зроблено в методи лікування та метафілактики сечокам’яної хворо би. Завідувач кафедри професор В.С. Дзюрак — один з провідних учених-урологів з цієї проблеми. Беручи без посередню участь у розробці електрогідравлічного мето ду руйнування каменів сечового міхура, він опанував лі куванням каменів нирок і сечоводів методом дистанційної ударно-хвильової літотрипсії. Клінічну ординатуру на кафедрі в довоєнний період за кінчили 9 урологів, у повоєнні роки — 69 осіб, у т. ч. 32 іноземці, з 1991 р. — 96 осіб, у т. ч. 64 іноземці. Аспірантуру на кафедрі відкрито в 1960 році. Закінчи ли аспірантуру і захистили кандидатські дисертації 46 осіб. Два аспіранти після успішного закінчення навчання і за
хисту дисертацій залишились на кафедрі асистентами. Підготовлено 8 докторів наук. Працівниками кафедри опубліковано майже 2 000 нау кових праць, глави до п’яти монографій, одна монографія на мові дарі, надруковано 75 наукових праць у фахових журналах за кордоном. Викладачі кафедри стояли біля витоків створення Ки ївського науково-дослідного інституту захворювань нирок та сечовивідних шляхів (нині ДУ «Інститут урології НАМН України»). Він був побудований за ініціативою міністра охо рони здоров’я України П.Л. Шупика та професора О.В. Про скури, яка свого часу виконувала обов’язки головного уро лога УРСР, а згодом за сумісництвом очолювала науковий відділ Інституту, а професор П.М. Федорченко два роки виконував обов’язки його директора.
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): професор О.В. Ромащенко, завідувач кафедри С.О. Возіанов Другий ряд: доцент Б.В. Джуран, доцент С.М. Мельников, доцент М.І. Кравченко, доцент Ф.З. Гайсенюк Третій ряд: старший лаборант С.Т. Соколенко, асистент С.Б. Майдан, асистент А.А. Горзов, доцент В.В. Когут, доцент А.І. Бойко, асистент О.А. Каліщук
85
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Професор О.В. Проскура була заступником голови Правління республіканського товариства урологів УРСР, професор П.М. Федорченко — заступником голови То вариства урологів м. Києва та Київської області, членом Правління Республіканського товариства урологів, про фесор В.Б. Жила — секретарем Республіканської спілки урологів. Професор В.С. Дзюрак був членом Правління Асоціації урологів України, Головою республіканської проблемної комісії з питань урології при МОЗ України та АМН України. За період з 1946 по 2018 рр. на кафедрі пройшли на вчання близько 5 000 лікарів-урологів. З 1992 р. на кафе дрі проводиться підготовка спеціалістів-урологів через дворічну інтернатуру. Робота зі створення нових навчаль них програм, методичних розробок лекцій, практичних і семінарських занять, підготовки екзаменаційних білетів і ситуаційних задач для всіх циклів на кафедрі проводиться щорічно. На кафедрі надруковано шість поколінь методич них розробок лекцій і практичних занять: перше — в 1982– 1985 рр., друге — в 1994–1995 рр., третє — в 2000– 2005 рр., четверте — в 2005–2009 рр., п’яте — в
2009–2013 рр., шосте — в 2013–2017 рр. (останнє — укра їнською мовою, в т. ч. й тексти лекцій). Підготовлені екза менаційні білети для всіх циклів, створено банк ситуацій них завдань. У 1991 р. створено вітчизняну уніфіковану комп’ютерну програму для атестації урологів (1360 пи тань). У 1997–1998 рр. колектив кафедри поновив і допо внив цю програму, перевидану останній раз у 2018 році. Співробітники кафедри проводять лікувальну та кон сультативну роботу в урологічних та інших відділеннях ки ївських лікарень, забезпечують консультативно-лікуваль ну допомогу в інших медичних закладах міста. Під керівництвом викладачів кафедри проводяться обходи хворих, науково-практичні конференції, виконуються складні хірургічні втручання. Також співробітники кафедри активно впроваджують у медичну практику новітні методи ендоскопічного хірур гічного лікування, які відповідають сучасним світовим стандартам лікування хворих урологічного профілю, по стійно підвищують свій професійний рівень, беруть участь у роботі медичних конгресів, конференцій і майстер-кла сів, які проводяться в Україні та країнах Європи.
КАФЕДРА ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ХІРУРГІЇ
Олексій Олександрович Тимофєєв, професор, завідувач кафедри
К
афедра щелепно-лицевої хірургії була створена в 1931 р. як кафедра щелепно-лицевої хірургії і стома тології при Київському інституті удосконалення ліка рів, клінічною базою якої був НДІ ортопедії і травматології. На той час на кафедрі працювали завідувач професор Со ломон Наумович Вайсблат і два асистенти. Свою власну
86
навчальну базу, якою стали Республіканський щелепнолицевий шпиталь для лікування інвалідів Великої Вітчиз няної війни та стоматологічні відділення районних полі клінік м. Києва, кафедра щелепно-лицевої хірургії і стоматології почала створювати в 1950 році, коли її очоли ла професор Марія Михайлівна Веліканова, яка займала цю посаду до 1957 року. У 1957 р. кафедру очолила професор Ельза Аль фредівна Александрова. У цей час на кафедрі працюва ло 5 співробітників (завідувач і 4 асистенти). До 1959 р. склад кафедри щелепно-лицевої хірургії і стоматології збільшився до 14 чоловік, а в 1961 р. — до 20, що до зволило на одній кафедрі викладати різні розділи: щелепно-лицеву хірургію, хірургічну, терапевтичну та ортопедичну стоматологію, ортодонтію і дитячу сто матологію. У 1964 р. від кафедри щелепно-лицевої хірургії і сто матології відокремилися кафедри терапевтичної та орто
КАФЕДРА ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ХІРУРГІЇ
педичної стоматології і кафедра отримала назву «щелеп но-лицевої хірургії». У наступні роки асистентами кафедри стали аспіранти М.П. Барчуков та Л.Г. Щербина, а асистенти М.А. Кодола, О.М. Солнцев та В.С. Мороз були атестовані на посади до центів. У 1968 р. на кафедрі щелепно-лицевої хірургії пра цювали 12 співробітників: завідувач кафедри професор Е.А. Александрова, доценти М.П. Барчукова, С.П. Мудрий, асистенти Е.О. Колеснікова, І.Н. Вайсблат, А.Г. Фетисова, О.М. Короленко, аспірант В.С. Процик, клінічні ординатори та лаборанти. З березня 1974 р. завідувачем кафедри щелепно-ли цевої хірургії обрано професора О.М. Солнцева, який очо лював її до 1989 р. У цей час кафедра одержує назву «хі рургічної стоматології», що зберігається за нею до 1989 року. На кафедрі продовжували працювати доценти М.П. Барчуков, О.М. Короленко, В.С. Мороз, асистенти Е.О. Колесніков, Г.М. Марченко, В.С. Колєсов (з 1982 р.), асистенти О.О. Тимофєєв (з 1983 р.), Г.П. Бернадська (з 1985 р.), І.Б. Кіндрась (з 1987 р.), старший лаборант Л.Х. Пінський (з 1975 р.). Аспірантами були І.Б. Кіндрась (з 1984 р.) та А.М. Лихота (з 1985 р.). У 1989 р. кафедра відновлює свою стару назву «ще лепно-лицевої хірургії». У 1989 р. (за наказом ректора), а з 1990 р. (за конкурсом) і дотепер кафедру щелепно-ли цевої хірургії очолює Олексій Олександрович Тимофєєв, який у 1982 р. захистив кандидатську дисертацію «Рання діагностика і лікування гострих одонтогенних запальних захворювань щелеп», а у 1988 р. — докторську «Діаг ностика, лікування і профілактика гострих запальних за хворювань м’яких тканин». О.О. Тимофєєв — доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, академік Укра їнської академії наук, головний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Хірургічна стоматологія» (до 2017 р.), член Європейської і Міжнародної асоціації щелепно-ли цевих хірургів, Президент Української асоціації щелепнолицевих хірургів і хірургів-стоматологів, керівник Центру щелепно-лицевої і пластичної хірургії, почесний член рад Міжнародного Біографічного Центру (Кембридж, Англія) та Американського Біографічного інституту (Північна Ка ролина, США). Нагороджений дипломом «За досягнення в 20-му сторіччі» (Інтернаціональний біографічний Центр, Кембридж, Великобританія), медаллю «Свободи» (США, 2006), орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (Україна,
2008), золотою медаллю і дипломом «За заслуги» (Єв ропейська науково-промислова палата, Бельгія, 2013) та іншими нагородами. З 1973 по 1983 рр. базою кафедри було щелепно-ли цеве відділення клінічної лікарні № 24 (вул. Рейтарська, 22), а з 1983 р. і дотепер — щелепно-лицеве відділення Київської міської клінічної лікарні № 12 (вул. Підвисоцько го, 4а), міська стоматологічна поліклініка, Київська цен тральна басейнова стоматологічна поліклініка МОЗ Украї ни. Новими співробітниками клініки в той час були доцент Л.Ф. Корчак (з 1991 р.), асистенти А.М. Лихота (з 1989 р.), М.І. Бабич (з 1988 р.), Ю.Д. Гершуні (з 1989 р.), С.С. Александров (1988–1991), Д.В. Топчій (1993–1995), О.П. Вєсова (з 1994 р.). В аспірантурі на кафедрі навчалися Д.В. Топчій, О.П. Вєсова, О.М. Лихицький, О.В. Горобець, Жеззіні Аднан Аббас, В.В. Камінський, В.Л. Лєснухін, капі тани м/с В.В. Коваленко і В.П. Цислюк (Українська військо во-медична академія). Магістратуру на кафедрі закінчили В.В. Камінський, В.Л. Лєснухін, старші лейтенанти м/с С.В. Приходченко-Вітковська і С.В. Кабанчук (Українська військово-медична академія). На кафедрі за останні 25 ро ків клінічну ординатуру закінчили майже півсотні лікарів з Лівану, Сирії, Індії, Ірану, Йорданії, Палестини, Єгипту, Кон го, Азербайджану, Грузії та інших країн. Професор О.О. Тимофєєв заснував наукову школу ще лепно-лицевої хірургії, під його керівництвом захищено 44 кандидатські і 4 докторські дисертації. Тривалий час про фесор О.О. Тимофєєв удосконалює напрямки своєї діяль ності в лікуванні непухлинних захворювань і пухлин слин них залоз, щелеп і м’яких тканин, посттравматичних ушкоджень тканин щелепно-лицевої ділянки та їх усклад нень, запальних захворювань щелеп і м’яких тканин, ден тальної імплантації, деформації щелеп і м’яких тканин, пластичної й естетичної хірургії, виконує оперативні втру чання найвищого ступеня тяжкості: пухлини привушної залози (із виділенням стовбура і гілок лицьового нерву), пухлини щелепно-лицевої області і шиї, а також поєднаних локалізацій, кістково-пластичні операції, усунення пост травматичних і післяопераційних деформацій і дефектів щелеп і м’яких тканин, хірургічне лікування неврогенних захворювань, естетичні (косметичні) операції тощо. Науковими дослідженнями в різних розділах щелеп но-лицевої хірургії нині займаються професор О.П. Вєсо ва (лікування ушкоджень щелеп та їх ускладнень, невро генні захворювання щелепно-лицевої ділянки), доценти 87
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Н.О. Ушко (захворювання слинних залоз, пухлини та пухлиноподібні утворення щелеп та їх ускладнення), І.Б. Кіндрась (захворювання слинних залоз, запальні процеси щелепно-лицевої ділянки), В.В. Камінський (ушкодження щелеп, кісткова пластика, дентальна імп лантація) і С.В. Максимча (пухлини м’яких тканин), асис тенти А.В. Дакал (хірургічне лікування ушкоджень ще леп) і В.П. Салівон (дентальна імплантація, захворювання пародонту, лікування захворювань слизової оболонки порожнини рота) тощо. Усі викладачі кафедри атестовані як лікарі вищої категорії. На кафедрі під керівництвом і за редакцією профе сора О.О. Тимофєєва підготовлено та видано монографії і підручники «Одонтогенні запальні захворювання» (1989), «Гнійна хірургія щелепно-лицевої області і шиї» (1995), «Руководство по челюстно-лицевой хирургии и хирургической стоматологии» (1999, 2000, 2002, 2004, 2012), «Хирургические методы дентальной импланта ции» (2007), «Захворювання слинних залоз» (2007),
«Щелепно-лицева хірургія» (2011) та інші. Наукові роз робки співробітників кафедри і здобувачів опубліковані в матеріалах міжнародних конференцій, що проходили в США, Англії, Німеччині, Франції, Голландії, Австрії, Швей царії, Угорщини, Італії, Іспанії і багатьох інших країнах. Наукові праці співробітників кафедри публікуються пятьма мовами: українською, російською, англійською, грузинською, азербайджанською. Кафедра щелепно-лицевої хірургії НМАПО імені П.Л. Шупика є опорною в системі медичної освіти в Украї ні. У 1998 р. на базі кафедри створено Центр щелепно-ли цевої і пластичної хірургії. Основну частину планових опе ративних втручань (понад 90%) виконують співробітники кафедр щелепно-лицевої хірургії НМАПО імені П.Л. Шупи ка та ПВНЗ «КМУ УАНМ». У стаціонарі відділення щелепно-лицевої хірургії (на 60 ліжок) щорічно лікуються понад дві тисячі хворих, двічі на тиждень виконується обхід та надаються консультації для виявлення хворих, що потребують щелепно-лицевої
Колектив кафедри Зліва направо: старший лаборант О.О. Савицький, доцент І.Б. Кіндрась, доцент С.В. Максимча, доцент Н.О. Ушко, завідувач кафедри О.О. Тимофєєв, доцент О.М. Вахненко, професор О. П. Вєсова, асистент В.П. Салівон, лаборант Н.П. Батюк
88
КАФЕДРА ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ХІРУРГІЇ
допомоги (за рік консультується близько 1,5 тис. осіб). У стаціонарі оперуються як громадяни України, так й інозем ні громадяни. Співробітники кафедри чергують у щелепно-лицевому травмпункті м. Києва, надають лікувально-діагностичну допо могу по санавіації в межах України. Професор О.О. Тимофєєв та співробітники кафедри надають консультативну допомо гу у лікувальних установах м. Києва (державному закладі «Поліклиника № 1 ДУС», лікувальних закладах МВС і СБУ, пульмонологічному центрі, районних поліклініках).
Результати досліджень співробітників кафедри впроваджено в практику щелепно-лицевих стаціонарів і в навчальний процес профільних кафедр вищих ме дичних закладів освіти України, Росії, Білорусі та ін ших країн. Міжнародне співробітництво кафедри по стійно розширюється — Соllege of Medicine (University of Florida, Jacksonville, USA), Інститут патології КарлТім Клінікум (Німеччина), Aladashvili Clinical Hospital (Georgia) та інші медичні заклади (Беларусь, Азербай джан, Грузія, Аджарія).
КАФЕДРА ОНКОЛОГІЇ
Станіслав Дмитрович Мясоєдов, професор, завідувач кафедри
К
афедра онкології створена в 1932 р. на базі клініки Ки ївського рентгенорадіологічного і онкологічного інсти туту. Першим керівником кафедри з 1932 по 1936 рр. був професор Григорій Борисович Биховський, основні на укові дослідження якого були присвячені питанням ранньої діагностики й лікуванню злоякісних новоутворень. Після його смерті у 1936 р. кафедру очолив доцент Ісаак Якович Слонім, талановитий хірург-онколог, його монографія «Тех ніка радикальних операцій з приводу раку» довго залиша лась настільною книгою хірургів-онкологів. В часи Другої світової війни кафедра не функціонува ла. У повоєнні роки з 1945 по 1947 рр. керівником кафедри був професор Сафрон Терентійович Новицький. З 1947 р. кафедру знову очолив доцент І.Я. Слонім. У цей період на кафедрі значно розширився діапазон оперативних втру чань, у клінічну практику було впроваджено виконання га стректомій та операцій на прямій кишці з приводу раку.
У 1952 р. завідувачем кафедри був обраний професор Іван Tодосович Шевченко, який очолював кафедру протя гом семи років (1952–1959). Основним напрямком науко вих досліджень професора І.T. Шевченка та співробітників кафедри в цей період було вивчення передракових і рако вих захворювань легень, стравоходу та інших локалізацій. З 1959 р. кафедру очолив талановитий xіpypг про фесор Іван Парфентійович Дєдков, який запровадив у лікувальну практику складні сучасні методи оперативно го лікування злоякісних пухлин та їх рецидивів. З іменем професора І.П. Дєдкова та співробітників кафедри доцен тів С.М. Слінчака, В.Л. Ганула, Ф.І. Лещенко, Д.В. М’ясоєдова, асистента M.І. Приходько пов’язана розробка комбінованих радикальних хірургічних втручань на легенях, cтpaвoxoді, середостінні і товстій кишці, а також вивчення проблем ре гуляції водно-електролітного балансу у хворих на рак шлун ка. Хірургічне відділення Київського міського онкологічного диспансеру перетворилося на клінічну базу кафедри, що відповідало вимогам забезпечення сучасної підготовки хі рургів-онкологів. З 1971 по 1975 рр. кафедру знову очолив професор І.T. Шевченко. Основною тематикою наукових досліджень співробітників кафедри в цей час стало вивчення спадко вої схильності до захворювання на рак серед родичів хво рих на злоякісні новоутворення. З 1976 р. керівником кафедр знову призначено про фесора І.П. Дєдкова. Базою кафедри став Київський нау ково-дослідний рентген-радіологічний та онкологічний ін ститут МОЗ України. Співробітниками кафедри були 89
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Колектив кафедри На першому плані: професор Д.В. М’ясоєдов Зліва направо: завідувач кафедри С.Д. Мясоєдов, професор Б.В. Сорокін, професор В.Д. Захаричев, професор Р.К. Тащієв
доценти Ф.І. Лещенко, Д.В. М’ясоєдов, А.В. Тофан, асис тенти В.Д. Захаричев, Р.К. Тащієв, основним напрямком наукових досліджень — вивчення результатів комбінова ного лікування хворих на рак з використанням променевої терапії та дії низьких температур. З 1976 по 1984 pр. на кафедрі була значно розширена підготовка слухачів з он кології та онкоxіpyprії. За цей час підготовлено більше ти сячі лікарів-онкологів і хірургів. У 1984–2008 рр. кафедру очолював талановитий онкоxіpypг професор Дмитро Володимирович М’ясоєдов. У цей період на кафедрі працювало 12 викладачів, з яких 6 професорів, 2 доктори та 2 кандидати медичних наук: професори В.І. Воробйова, П.І. Гордійчук, О.І. Євтушенко, В.Д. Захаричев, Р.К. Тащієв, С.О. Шалімов, доктори медич них наук С.Д. Мясоєдов і А.Б. Вінницька, кандидат медич них наук С.В. Неcпрядько та доцент А.В. Тофан. 90
З цього часу наукові дослідження співробітників були спрямовані на застосування та вивчення кріо хірургії раку легень, шлунка, злоякісних пухлин печін ки, товстої кишки. За матеріалами цих досліджень за хистили докторські дисертації співробітники кафедри В.Д. Захаричев, Р.К. Тащієв, О.І. Євтушенко. Лікуваль на робота на кафедрі передбачала розробку сучасних пластичних операцій з приводу раку товстої кишки, шлунка, молочної залози. Суттєве значення в цей час приділялося підготовці вітчизняних та іноземних аспі рантів і клінічних ординаторів, а також інтернів-онко логів, слухачів за спеціальностями ендоскопії та онко гінекологів. Наукові дослідження співробітників були спрямовані на проведення багатоцентрових рандомі зованих контрольованих досліджень з апробації про типухлинних препаратів у лікуванні раку, кафедру
КАФЕДРА ОНКОЛОГІЇ
відвідали пластичні хірурги з Італії, Бразилії, Іpaну, Данії. Результати наукових досліджень співробітників кафедри доповідались на наукових форумах в Парижі, Барселоні, Відні, США. На кафедрі вперше в Україні виконані операції профілактичної мастектомії за кліні ко-генетичними показаннями, апробований і широко застосований перший вітчизняний ендопротез молоч ної залози. У 2008 р. завідувачем кафедри був обраний вихова нець шалімовської хірургічної школи доктор медичних наук Сергій Дмитрович Мясоєдов, який і дотепер очолює кафедру онкології. До складу штатних науково-педаго гічних працівників кафедри також входять Заслужений діяч науки і техніки України професор Д.В. М’ясоєдов, професори Б.В. Сорокін, П.І. Гордійчук, О.І. Євтушенко, В.Д. Захаричев, доцент О.В. Пономарьова. Вони є члена ми українських, Європейської та Американської асоціа цій медичних онкологів, онкохірургів та ендоскопістів, беруть участь у міжнародних багатоцентрових ран домізованих випробуваннях методик лікування онко логічних хворих. Результати їх наукових досліджень щороку доповідаються на регіональних, національних і світових форумах, зокрема у Барселоні, Пекіні, Пари жі, Кракові, Відні, Чикаго, Болоньї. У рамках процесу, започаткованого НМАПО імені П.Л. Шупика, на кафе дрі поетапно впроваджується сучасна система покра щення якості освіти, за останні два роки розроблено та впроваджено 4 нових цикли тематичного удоскона лення, оновлені комп’ютерні контрольні тести, мето дичні розробки занять, плани і програми циклів інтер натури, спеціалізації, ПАЦ і стажування. Нині навчальними базами кафедри є багатопро фільні відділення Національного інституту раку МОЗ України і Київського міського онкологічного центру, проктологічне відділення КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня», клініка «Олімед», оснащені сучас ним діагностичним обладнанням і засобами лікування хворих на злоякісні новоутворення. Тут ствopeні умо ви для підвищення кваліфікації та опанування профе сією фахівців з медичної та клінічної онкології, онкоxіpypгії, онкогінекології та ендоскопії. На цих на вчальних базах використовується багатодисциплінар ний підхід до ведення пацієнтів, удосконалюються
малоінвазивні органозберігаючі методики радикаль них операцій, міжсфінктерні резекції прямої кишки, об ширні радикальні резекції з приводу злоякісних пух лин грудної стінки із протезуванням, трансанальна ендоскопічна мікрохірургія, мукозектомія та підслизо ва ендоскопічна резекція шлунка, при радикальних операціях з приводу раку молочної залози використо вується одномоментне та етапне ендопротезування клаптями з аутотканин і штучні протези. Колектив ка федри плідно співпрацює з іншими кафедрами акаде мії, інститутами НАМ та НАМН України, створюючи та впроваджуючи адаптовані вітчизняні клінічні реко мендації і протоколи діагностики та лікування, локаль ні протоколи, розробляє та впроваджує у клінічну практику персоніфіковане лікування онкологічних хворих. За час існування кафедри співробітниками надру ковано більше 3 400 наукових праць, видано 70 моно графій та навчальних посібників, отримано 82 патенти та авторських свідоцтва, захищено 13 докторських та 72 кандидатських дисертацій, на циклах спеціалізації, стажування та ПАЦ на кафедрі пройшли навчання по над 8 000 лікарів-онкологів, онкохірургів, онкогінеко логів, ендоскопістів, а також більше 70 лікарів-інтер нів за спеціальністю «Клінічна онкологія». Наукові дослідження співробітників кафедри останнім часом спрямовані на вдосконалення комбі нованих і комплексних (мультимодальних) методів лікування хворих на солідні злоякісні новоутворення. Зокрема проведені дослідження впливу застосуван ня низькомолекулярних гепаринів на показники ви живаності радикально прооперованих хворих на рак прямої кишки та шлунка. У 2017 р. асистенту кафе дри онкології В.М. Базасю у складі авторського ко лективу присуджена Державна премія України у галу зі науки і техніки за роботу «Фундаментальні основи реалізації механізмів протипухлинного захисту орга нізму», яка стосується проблеми теоретичної та клі нічної онкології, а саме вивченню фундаментальних механізмів розвитку злоякісних пухлин і розробці персоніфікованого підходу до тактики ведення паці єнтів з метою підвищення ефективності лікування онкологічних захворювань.
91
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ
Олександр Костянтинович Дуда, професор, завідувач кафедри
К
афедра була організована в 1934 р., перший її завіду вач — професор Анатолій Матвійович Зюков, співробіт ники — асистенти Л.Д. Рабинович та Б.М. Єрусалимський. У повоєнний період відновила роботу в 1945 р. на чолі з про фесором Борисом Яковичем Падалкою. У 1953 р. на кафедрі працювали доценти В.Я. Ященко і Б.М. Єрусалимський, асис тенти А.І. Нанікова-Богданович та І.Г. Кубасов. У 1953–1968 рр. кафедру очолював професор Григорій Гнатович Хоменко, а з 1969 по 1988 рр. — професор Іван Корнійович Мітченко. До викладацького складу кафедри у цей час входили доценти М.І. Слободянюк і В.М. Плетньов, асистенти І.Г. Кубасов, Д.О. Бугера, І.Г. Семенченко, А.М. Голубенко, з 1982 по 1983 рр. — В.С. Топольницький, О.М. Дегтяренко, з 1990 р. — асистент В.П. Галузинський, з 1999 р. — асистент Ю.О. Сухов, з 2006 по 2007 рр. — доцент М.В. Окружнов, асис тенти А.П. Голуб і Ю.О. Жигарєв. З 1960 р. на кафедрі почала функціонувати лабора торія, в якій працювали 4 співробітника (старший лабо рант, 2 лаборанти, препаратор). Вперше в Україні на ка федрі були розроблені програма, тематичний план, комп’ютерний тест-контроль для лікарів-інфекціоністів другої, першої і вищої категорій, а також інтернів. До 1983 р. на кафедрі проводилась підготовка лікарів-кур сантів зі спеціалізації та удосконалення теоретичних знань і практичних навичок лікарів-інфекціоністів, а зго дом введено тематичне удосконалення. Починаючи з 1990–1991 рр. проводяться передатестаційні цикли та цикли тематичного удосконалення, а з 1998 р. знову від новлена спеціалізація з інфекційних хвороб. Також на
92
кафедрі проводиться цикл стажування та інтернатури за спеціальністю «Інфекційні хвороби». Науково-педагогічні працівники кафедри: професор О.К. Дуда, доценти В.О. Бойко, А.М. Печінка, Ю.О. Сухов і А.П. Голуб, асистент Л.П. Коцюбайло. За час існування кафедри кількість підготовлених слу хачів перевищила 9 000 осіб. З 1993 р. в інтернатурі підго товлено понад 180 лікарів. Розроблена програма автома тизованої комп’ютерної екзаменаційної системи для другої, першої і вищої атестаційної категорії лікарів-інфек ціоністів — 2110 питань, а також тест-контроль для інтер нів — 1120 питань, тест-контроль для підготовки сімейних лікарів — 175 питань. Базою кафедри є інфекційне відділення (75 ліжок) та відділення інфекційної реанімації Київської міської клініч ної лікарні № 4. Професор О.К. Дуда консультує хворих відділень інфекційної реанімації й анестезіології та інтен сивної терапії цієї лікарні, доценти та асистенти кафедри є постійними консультантами десяти відділень КМКЛ № 4 з питань інфекційної патології (за графіком або за викликом завідувача відділення чи відповідального лікаря). Співробітники кафедри працювали практично у всіх епідемічних вогнищах інфекційних хвороб, включаючи особливо небезпечні інфекції, на території України та близького зарубіжжя. У 1995 р. вони разом з іншими фа хівцями проводили, за завданням ВООЗ, семінар з особли во небезпечних інфекцій. Завідувач кафедри, доценти й асистенти постійно проводять консультативну роботу на базі кафедри та в інших лікувальних закладах м. Києва, Київської області, щомісячно чергують по санавіації. Крім того, асистенти, аспіранти і клінічні ординатори кафедри лікують хворих та чергують в інфекційному відділенні. За останні 5 років проведено біля 10 000 консультацій. Спів робітники беруть також активну участь у проведенні клі нічних конференцій, у т. ч. з міжнародною участю. Науково-дослідна робота за час існування кафедри про водилася за трьома основними напрямками: вивчення клі нічних особливостей і розробка ефективних методів лікуван ня шигельозів, черевного тифу (Г.І. Хоменко, І.Г. Кубасов, І.К. Мітченко, Ю.О. Сухов), вивчення патогенезу, клініки, діа гностики, лікування грипу (М.І. Слободянюк, В.М. Плетньов),
КАФЕДРА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент В.О. Бойко, завідувач кафедри О.К. Дуда, асистент Л.П. Коцюбайло Другий ряд: доцент Ю.О. Сухов, доцент А.П. Голуб, доцент А.М. Печінка
вивчення клініки, особливостей перебігу, варіантів, показни ків імунітету, згортання крові і фібрінолітичної системи, пре каллікреїн-кінінової системи при вірусних гепатитах, клінікогенетичних особливостей та імуноалергічних змін при вірусних гепатитах (І.К. Мітченко, І.Г. Семенченко, А.М. Голу бенко, В.С. Топольницький, О.М. Дегтяренко). Нині співробітники кафедри продовжують вивчення проблеми вірусних гепатитів, кишкових інфекцій, лепто спірозів, особливо небезпечних інфекцій (холера та ін.), менінгітів, кору, герпесвірусних інфекцій, принципів хі міотерапії, інтенсивної терапії і реанімації, еферентних та імуностимулюючих методів лікування. Закінчена і пода на до захисту дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук асистента Л.П. Коцюбайло, в якій досліджено перебіг гострих вірусних інфекцій коро навірусної етіології у дорослих. Затверджено нову науко во-дослідну роботу кафедри «Клініко-патогенетичні осо бливості гострих респіраторних вірусних інфекцій, вірусних гепатитів, кишкових інфекцій, лептоспірозу, хвороби Лайма, TORCH-інфекцій та їх ускладнень: опти
мізація діагностики та лікування», терміни виконання 2016–2021 рр. На кафедрі підготовлено 2 доктора медичних наук (І.К. Мітченко і В.М. Плетньов), 21 кандидат медичних наук (Б.М. Єрусалімський, Л.Д. Рабинович, І.Г. Кубасов, Н.В. Тат’янко, І.С. Сук, Л.М. Максимець, Н.І. Залоєва, Н.Б. Юр ковська, І.Г. Семенченко, А.М. Голубенко, В.С. Топольницький, О.М. Дегтяренко, С.Н. Бичковський, А.Ф. Фролов, В.Н. Ящен ко, М.Г. Макреєва, О.П. Адамович, Ю.О. Сухов, А.П. Голуб, О.Л. Коляда, В.В. Третяков). Пройшли підготовку 54 клінічні ординатори, 2 магістри, навчались в аспірантурі 13 лікарів. Співробітниками кафедри опубліковано понад 1000 нау кових робіт, 6 монографій, 2 підручники для медичних вузів, 15 збірників наукових робіт з інфекційних хвороб, вони є спі вавторами 6 монографій (професори О.К. Дуда і В.В. Гебеш, доцент В.С. Топольницький, асистент В.П. Галузинський), до відника з диференційної діагностики інфекційних хвороб (професори В.В. Гебеш і І.К. Мітченко), підготовлено і опублі ковано понад 40 методичних рекомендацій для практичної роботи з актуальних питань інфекційної патології.
93
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ’Я
Василь Миколайович Михальчук, професор, завідувач кафедри
З
а роки існування академії кафедра пройшла довгий шлях від курсу соціальної гігієни (до 1934 р.), який викладався викладачами на різних навчальних ци клах, через кафедри соціальної гігієни (1935–1941), орга нізації охорони здоров’я (1941–1966), соціальної гігієни і організації охорони здоров’я (1966–1988) до першої в Україні кафедри управління охороною здоров’я (рішення вченої ради від 7 червня 1988 р.), визнаної МОЗ України у 1992 р. головною у викладанні наукових основ управ ління галуззю. Першою навчальною базою кафедри в 1938 р. стали дві кімнати в інститутському корпусі по вул. Володимир ській, 45, де вона знаходилась до початку Другої світової війни. Протягом майже семи післявоєнних років (1944– 1951) розміщувалась в гуртожитку інституту по вул. Тара сівській, 9, а в лютому 1951 р. отримала приміщення (аудиторію і чотири кімнати для семінарських занять) у двоповерховому будинку на території Інституту нейрохі рургії по вул. Воровського, 27, але знаходилась в ньому трохи більше року. У липні 1952 р. їй було надане примі щення на території Київської обласної клінічної лікарні, де розміщувалась основна частина кафедр інституту, і в яко му вона перебувала більше 13 років. З листопада 1965 р. навчальна база кафедри знаходиться в приміщенні адміні стративного корпусу академії, займаючи на другому по версі окреме крило площею 400 м2. До 1934 р. короткий курс соціальної гігієни на про фільних циклах удосконалення викладали переважно лі карі Г.Ф. Врайков — один із прогресивних діячів земської
94
медицини в Україні, а також Ланда — один з активних ор ганізаторів охорони здоров’я м. Києва. Після виділення в 1935 р. кафедри в самостійну лекції з соціальної гігієни читали Ю.А. Кушнір, Д.П. Граєвський і О.І. Щукін. Першим завідувачем кафедри став доцент Костянтин Федорович Дупленко, обраний за конкурсом у 1938 р. У довоєнні роки кафедрою була придбана необхідна літератури, виготовлені навчальні таблиці, створена карто тека з питань теорії і практики охорони здоров’я, розпо чато підготовку організаторів охорони здоров’я. Відновлення діяльності кафедри у повоєнний період відноситься до середини 1944 р. Штат її викладачів скла дався із завідувача кафедри доцента К.Ф. Дупленка, доцентів Ю.А. Кушніра і І.П. Барченка, асистента Е.Я. Ли манського. Протягом наступних двох років на кафедрі по чали працювати висококваліфіковані спеціалісти в галузі медичної статистики М.А. Васютинський (1946) і Г.М. Си доренко-Зелезінська (1947), а також асистент О.А. Грандо (1948) — майбутній професор, завідувач кафедри соці альної гігієни і організації охорони здоров’я Київського медичного інституту імені академіка О.О. Богомольця (1972–1990). Наприкінці 50-х – на початку 60-х років асис тентами кафедри стали І.А. Струєв (1958) і Н.І. Власенко (1961), які захистили кандидатські дисертації у 1969 р. вже під час роботи на кафедрі. У перші повоєнні роки підготовку на кафедрі проходи ли переважно медичні статистики і методисти санітарної освіти, а перший цикл безпосередньо організаторів охоро ни здоров’я — завідуючих міськ(рай)здороввідділами — розпочався 1 жовтня 1947 р. Розширенню контингенту слухачів за рахунок органі заторів охорони здоров’я інших ланок сприяло рішення колегії МОЗ України від 17 січня 1951 р. про зосереджен ня їх курсової підготовки в Київському інституті удоско налення лікарів і визначення двомісячної тривалості ци клів. Починаючи з 1953 р. зросла питома вага головних лікарів районних лікарень, що відповідало основним на прямкам реорганізації управління районною ланкою охо рони здоров’я в частині посилення ролі головного лікаря районної лікарні і ліквідації посади завідуючого райздо роввідділом.
КАФЕДРА УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ’Я
Середина 50-х років позначилась прибуттям перших слухачів з інших республік колишнього СРСР: в 1954 р. — з РРФСР, Білоруської РСР, Молдавської РСР, в 1956 р., крім того, з Прибалтики і Середньої Азії. Таким чином, «ін тернаціональний» характер слухачів кафедри визначився ще задовго до передачі інституту у підпорядкування МОЗ колишнього СРСР (1965). У 1965 р. у зв’язку з виходом професора К.Ф. Дупленка на пенсію кафедру на громадських засадах очолив міністр охорони здоров’я України Платон Лукич Шупик, який двічі займав цю посаду (1952–1954, 1956–1969) та ім’я якого в 1998 р. присвоєно Київській медичній академії післяди пломної освіти. У період керівництва кафедрою професором П.Л. Шу пиком почали працювати асистентами кандидати медич них наук Т.В. Грабовська (1971), В.К. Боримський (1979), М.В. Петров (1972), старший викладач І.М. Андреєва (1971), яка до цього завідувала Рівненським облздоров відділом і вже під час роботи на кафедрі захистила канди датську дисертацію (1974). До кінця 60-х років слухачами кафедри були пе реважно представники сільської охорони здоров’я. У 1971 р. введено два нові навчальні цикли: головних лікарів республіканських, крайових і обласних лікарень і їх заступників, а також головних лікарів міських ліка рень, на якому в січні 1972 р. вперше проведені заняття з наукових основ управління системою охорони здоров’я. У 1973 р. управління вже викладалося окре мим курсом «Теоретичні основи науки управління», який із самого початку передбачав використання мето дики системного підходу в діяльності керівників органів та закладів охорони здоров’я, технології процесу управ ління, методів управління та інше, що надалі стало основним напрямком діяльності кафедри. Набутий кафедрою досвід з викладання наукових основ управління став підставою для введення в 1978 р. рішенням МОЗ колишнього СРСР якісно нового циклу — для керівників вищої ланки: заступників міністрів охорони здоров’я союзних республік, міністрів охорони здоров’я автономних республік, завідуючих крайовими й обласни ми відділами охорони здоров’я та їх заступників. Кінець 70-х років позначився введенням ще двох нових двомісячних навчальних циклів: головних лікарів міських (районних) СЕС та їх заступників (1979) і головних лікарів міських поліклінік і заступників головних лікарів з поліклі
нічної роботи (1979), основу яких складала підготовка з проблем управління. У 1979 р. у зв’язку з досягненням пенсійного віку про фесор П.Л. Шупик перейшов на посаду професора-консуль танта (1980–1981), а кафедру до 1985 р. очолював професор Анатолій Дмитрович Ярменчук, який в 1982 р. захистив док торську дисертацію. На початку 80-х років роботу на кафедрі припинили доценти Т.В. Грабовська (1981) і М.В. Петров (1982), а до кафедрального колективу влилися доцент Г.В. Курчатов (1983), асистент В.М. Пащенко (1981), старші викладачі Л.П. Шевчик (1982) і Ю.С. Силенко (1983). У 1985 р. тимчасове виконання обов’язків завідувача було покладене на доцента Ірину Михайлівну Андреєву. У листопаді 1986 р. завідувачем кафедри був обраний док тор медичних наук Борис Павлович Криштопа. У 1985– 1992 рр. на кафедрі почали працювати доценти В.І. Жура вель (1985), В.А. Кованська (1987), Л.М. Барановська (1989), асистент В.І. Бугро (1991). У другій половині 80-х років кафедра, розширюючи контингент слухачів, запровадила навчальні цикли з науко вих основ управління для керівного складу апаратів управ ління (1982), керівників органів і закладів охорони здоров’я (1985), головних лікарів республіканських, крайових, об ласних СЕС (1988), керівників закладів швидкої та невід кладної медичної допомоги (1988), викладачів кафедр со ціальної гігієни і організації охорони здоров’я (1989), а на початку 90-х років — головних спеціалістів (1992), заступ ників керівників з економічних питань (1992). Крім того, початок 80-х років ознаменувався введенням на кафедрі нової форми роботи — виїзних циклів удосконалення, а кінець 80-х років — госпрозрахункових циклів. Після переходу інституту з жовтня 1991 р. у підпоряд кування МОЗ України кафедра отримала змогу відійти від уніфікованих програм колишнього МОЗ СРСР (1980,1986), які не відповідали зростаючим вимогам до підвищення рівня знань управлінців системи охорони здоров’я, і роз робити власну програму з використанням основних поло жень сучасного менеджменту із зміщенням акцентів на розширення викладання особливостей управління систе мою в нових умовах, оволодіння керівниками спеціальни ми знаннями та вміннями в період переходу до ринкових відносин. Затверджена в 1992 р. МОЗ України, вона стала програмою передатестаційних циклів для керівників орга нів та установ охорони здоров’я зі спеціальності «Організа ція та управління охороною здоров’я». 95
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Основний контингент слухачів кафедри був сформо ваний з керівників управлінь охорони здоров’я державних обласних і міських адміністрацій та їх заступники, гене ральні директори (заступники) територіальних медичних об’єднань, головні лікарі (заступники) міських і сільських лікувально-профілактичних і санітарно-протиепідемічних закладів, економісти системи охорони здоров’я, завідувачі (науково-педагогічні працівники) кафедр соціальної меди цини інститутів удосконалення та медичних вузів України. У 1997 р. відбувся перший цикл підвищення кваліфіка ції з наукових основ управління ректорів медичних вузів України, а в 1998 р. — начальників обласних управлінь охо рони здоров’я і директорів науково-дослідних інститутів. У 2003 р. на кафедрі працювали: завідувач професор Б.П. Криштопа, професор Ю.В. Вороненко, доценти В.І. Бу гро (завуч), В.А. Кованська, В.М. Пащенко, Ю.С. Силенко, старший викладач В.П. Коньков, старший лаборант Н.П. Ку кало, а також сумісники — член-кореспондент АМН Украї ни професор В.Ф. Москаленко та обрані на посади профе сорів доктори медичних наук Н.Г. Гойда і В.М. Корнацький. До початку 70-х років перевага у підготовці керівників віддавалась питанням медичної статистики й аналізу ро боти лікувально-профілактичних закладів. Викладання наукових основ управління розпочалося на кафедрі в пері од завідування нею професором П.Л. Шупиком. У січні 1972 р. на циклі головних лікарів міських лікарень доцент І.М. Андреєва прочитала першу лекцію «Наукова організа ція управління» і провела перше практичне заняття «Орга нізація управлінської праці головного лікаря». Таким чином, за роки існування кафедра у своїй мето дичній спрямованості пройшла складний творчий шлях від викладання переважно розділу статистики до найви щого ступеня — викладання наукових основ управління і формування національного менеджменту в системі охоро ни здоров’я України, що становить складову частину її ре форми в умовах ринкових відносин. Протягом 2004–2014 рр. кафедру очолював академік НАМН України, доктор медичних наук, професор Юрій Ва сильович Вороненко. У цей період на кафедрі працювали професори Б.П. Криштопа, Н.Г. Гойда, В.М. Корнацький, В.А. Піщиков, Ю.О. Гайдаєв (2008), В.М. Михальчук (2011), Є.Є. Латишев (2012), О.К. Толстанов (з 2014 р.), доценти В.І. Бугро (завуч), Ю.С. Силенко, В.М. Пащенко, В.В. Лит винчук, Т.М. Курило, Ю.В. Онишко (з 2005 р.), В.В. Горачук (з 2008 по 2010 рр. — старший викладач, з 2011 р. — до 96
цент кафедри), старші викладачі В.П. Коньков, Н.П. Кукало, викладач О.С. Проценко (2008). У 2015 р. кафедру очолив доктор медичних наук, про фесор Василь Миколайович Михальчук. З цього часу на кафедрі продовжили працювати професори Ю.В. Воронен ко, Н. Г. Гойда, В.М. Корнацький, В.А. Піщиков, В.В. Горачук, Н.О. Рингач (з 2016 р.), доценти В.І. Бугро, В.М. Пащенко, Ю.В. Онишко, старші викладачі Н.П. Кукало (до 2016 р.), С.П. Кошова (з 2016 р.), О.Л. Нестерець (завуч з 2017 р.), викладачі О.С. Проценко, Д.М. Мороз (2015–2016). За останнє десятиріччя кафедрою проведено понад 170 циклів підвищення кваліфікації лікарів, у т. ч. 67 ПАЦ (21 ста ціонарний і 44 виїзних), 22 стаціонарних цикли двомісячної спеціалізації, 27 циклів стажування, 31 цикл тематичного удосконалення із загальним охопленням понад 5 000 слуха чів. Протягом останніх чотирьох років на кафедрі впрова джено виїзну форма навчання з елементами дистанційного навчання за очно-заочною формою, як економічно доцільну для структурних підрозділів охорони здоров’я облдержадмі ністрацій та слухачів на етапі оновлення значної кількості ке рівників органів і закладів охорони здоров’я, які потребують навчання і підвищення кваліфікації. З вересня 2011 р. розпочалась реалізація 18-місячного навчально-освітнього проекту підготовки керівників ме дичних закладів третинного рівня та їх резерву за навчаль ним планом і програмою «Управління охороною здоров’я», в основу якої покладений модульний принцип та очно-за очна форма навчання. Перший в Україні випуск 20 спеціа лістів-керівників закладів охорони здоров’я, що надають третинну допомогу, відбувся 29 березня 2013 р. Всього за 2011–2018 рр. проведено 8 циклів спеціалізації і відбулося 7 випусків фахівців за такою програмою, підготовлено 109 управлінців третинного рівня. Паралельно на кафедрі пройшли підготовку 879 клінічних ординаторів, інтернів і лікарів суміжних ка федр НМАПО імені П.Л. Шупика, а на 73 позабюджет них циклах — понад 1500 керівників медичних закладів недержавної форми власності та 55 — за індивідуаль ним планом. Протягом 2008–2018 рр. затверджені МОЗ України розроблені кафедрою навчальні плани та програми 8 циклів спеціалізації та передатестаційної підготовки, а вченою радою НМАПО імені П.Л. Шупика — 18 нав чальних планів і програм циклів стажування та тема тичного удосконалення.
КАФЕДРА УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ’Я
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): професор В.М. Корнацький, професор Н.Г. Гойда, професор Ю.В. Вороненко, завідувач кафедри В.М. Михальчук, викладач О.С. Проценко Другий ряд: старший викладач О.Л. Нестерець, доцент В.М. Пащенко, професор Н.О. Рингач, доцент В.І. Бугро, професор В.А. Піщиков, старший викладач С.П. Кошова, професор О.К. Толстанов, професор В.В. Горачук
Основний науковий напрямок кафедри — теоретич не обґрунтування удосконалення організаційних струк тур та оптимізація управління системою охорони здоров’я. У 2008–2013 рр. на кафедрі виконувалась ініціативно-пошукова науково-дослідна робота «Роз робка системи управління якістю здоров’я населення в умовах реформування галузі охорони здоров’я Украї ни» (керівник — академік НАМН України, професор Ю.В. Вороненко). З темою цієї НДР пов’язана захищена у 2015 р. дисертаційна робота В.В. Горачук «Обґрунту вання системи управління якістю медичної допомоги в закладах охорони здоров’я» на здобуття наукового сту пеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.02.03
«соціальна медицина». З 2014 р. на кафедрі виконуєть ся науково-дослідна робота на тему «Обґрунтування моделей управління підсистемами охорони здоров’я та зміцнення популяційного здоров’я України відповідно до Європейських стратегій» (керівник — академік НАМН України, професор Ю.В. Вороненко). У 2016 р. виконувався фрагмент зазначеної роботи, а саме «Об ґрунтування і розробка системи вторинної медичної до помоги та її організаційно-структурна модель», з якою пов’язана захищена у 2017 р. дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук В.І. Бугра. При консультуванні академіка НАМН України, про фесора Ю.В. Вороненка за період його роботи на ка 97
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
федрі захищені дев’ять докторських (С.Я. Семисалов, 2004; О.П. Гульчій, 2004; Л.А. Голик, 2004; М.Ю. Салю та, 2007; М.І. Бадюк, 2009; М.К. Хобзей, 2010; Р.Й. Ва силишин, 2010; В.П. Мегедь, 2011; Р.О. Моісеєнко, 2013), під його науковим керівництвом захищені п’ять кандидатських дисертацій (Н.М. Захарова, 2004; Р.Х. Камалов, 2006; В.В. Брич, 2011; А.В. Скороход, 2015; В.А. Ординський, 2015). Професор Б.П. Криштопа у 1986–2014 рр. здійснював наукове консультування захищеними дев’ятьма доктор ськими (І.С. Асайонок, Мінськ; В.І. Журавель, Київ; О.В. Сер гієні, Дніпропетровськ; Н.Г. Гойда, Київ; В.М. Корнацький, Київ; В.Л. Таралло, Чернівці; В.В. Горачук, Київ; О.М. Кре котень, Вінниця; В.І. Бугро, Київ) і наукове керівництво два надцятьма кандидатськими дисертаціями (О.І. Карпачов, Волгоград; Ю. Мінаковські, Польща; Л.В. Морарь, Кишинів; Ф.М. Аненков, Рівно; М.В. Гульчій, Київ; В.І. Бугро, Київ; І.О. Теличкін, Севастополь; В.В. Кравченко, Київ; Уліяш Пше мислав, Польща; І.Д. Садов’як, Коломия; О.В. Ляшенко, Київ; В.В. Горачук, Київ). Професор В.І. Журавель здійснював керівництво кандидатською дисертацією М.П. Дейкуна, Чернігів. При консультуванні професора Н.Г. Гойди у 2004– 2017 рр. захищені чотири докторські (Л.Ф. Матюха, Київ; Г.І. Корицький, Тернопіль; В.І. Чабан, Чернівці; О.В. Процюк, Київ) і під науковим керівництвом — ві сім кандидатських дисертацій (Р.О. Моїсеєнко, Київ; Н.Я. Жилка, Київ; О.В. Козаченко, Одеса; О.М. Орда, Київ; В.М. Єнікеєва, Рівне; О.М. Вахненко, Київ; В.В. Гру бляк, Кам’янець-Подільський; О.Ю. Бісярін, Львів; Р.О. Харитонюк, Рівне). Професор В.М. Корнацький є науковим консультан том чотирьох захищених докторських дисертацій (Ю.О. Гайдаєв, Київ; Г.В. Охромій, Дніпропетровськ; В.І. Клименко, Запоріжжя; А.Г. Кириченко, Київ ) і нау ковим керівником п’яти кандидатських (О.М. Шевченко, Київ; О.В. Сілантьєва, Київ; І.Л. Ревенько, Київ; В.А. Ган дзюк, Київ; Д.М. Мороз, Київ). Наукове керівництво підготовкою захищених канди датських дисертацій здійснювали також професор кафе дри В.А. Піщиков (О.О. Колосинська, Київ; Ю.С. Мазепа, Київ) і професор О.К. Толстанов (Н.Р. Ван Доеверен, Львів; І.В. Дідик, Житомир). Протягом 2012–2018 рр. науково-педагогічні пра цівники кафедри опублікували понад 1000 наукових 98
праць, у т. ч. 106 — навчально-методичного характе ру, видано 18 монографій, 28 навчальних посібників. На кафедрі створено і діє дві наукові школи. «Наукова школа з теорії і практики управління охо роною здоров’я, медичною освітою». Засновник та ке рівник наукової школи: Вороненко Юрій Васильович — ректор НМАПО імені П.Л. Шупика, академік НАМН України, професор, доктор медичних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, За служений діяч науки і техніки України, академік АН ви щої освіти України. «Наукова школа з наукових основ організації ме дичної допомоги дітям і матерям». Засновник та керів ник наукової школи: Гойда Ніна Григорівна — професор кафедри управління охороною здоров’я НМАПО імені П.Л. Шупика, професор, доктор медичних наук, лауреат державної премії України в галузі науки і техніки, Заслужений лікар України, академік Академії наук ви щої освіти України. Починаючи з 2015 року на кафедрі розпочато ак тивну підготовку науково-педагогічних кадрів шляхом навчання в докторантурі та аспірантурі. Широко вико ристовуються такі форми навчання в аспірантурі як очна, заочна та вечірня. Поряд з основною роботою, науково-педагогічні працівники кафедри виконують значну кількість гро мадських доручень. Академік НАМН України, професор Ю.В. Вороненко — голова науково-методичної комісії з медицини та фар мації МОЗ України; член Президії НАМН України, Колегії МОЗ України, вченої медичної ради МОЗ України, Дер жавної акредитаційної комісії МОН України, секції з ме дицини Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки; Президії товариства Червоного Хреста України, голова спеціалізованої вченої ради Д 26.613.07 за спеціальністю 14.02.03 «Соціальна медицина» при НМАПО імені П.Л. Шупика, В.І. Бугро — вчений секретар, а завідувач кафедри В.М. Михальчук, професори Н.Г. Гойда, В.В. Горачук, В.М. Корнацький, В.А. Піщиков, О.К. Толстанов — члени цієї ради. Професор Н.Г. Гойда — голова спеціалізованої вче ної ради СРД 26.613.11 при НМАПО імені П.Л. Шупика із захисту дисертацій за спеціальністю 14.02.03 «Соціаль на медицина» (з грифом таємно) (2014–2017) та екс перт проекту ЄС ТАСІС «Підтримка розвитку медичних
КАФЕДРА УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ’Я
стандартів в Україні», член спеціалізованої секції, яка розглядає роботи молодих вчених на отримання премії Президента України в Комітеті з Державних премій України в галузі науки і техніки, шеф-редактор журналу «Мистецтво лікування», входить до складу експертної групи Кабінету Міністрів України з підготовки пропози цій до проектів актів законодавства з питань реформу вання системи охорони здоров’я. Завідувач кафедри В.М. Михальчук — заступник голови спеціалізованої ради СРД 26.613.11 при НМАПО імені П.Л. Шупика із захисту дисертацій за спеціальніс тю 14.02.03 «Соціальна медицина» (з грифом таємно) (2014–2017), заступник голови тендерного комітету НМАПО імені П.Л. Шупика та член Центральної атеста ційної комісії МОЗ України за спеціальністю «Організа ція та управління охороною здоров’я». Професор кафедри В.В. Горачук — секретар апро баційного семінару з апробації дисертаційних робіт при спеціалізованій вченій раді Д 26.613.07 за спеці альністю 14.02.03 «Соціальна медицина», а професор кафедри Н.О. Рингач і доцент В.М. Пащенко є його членами. Академік НАМН України Ю.В. Вороненко — голов ний редактор збірника наукових праць співробітників НМАПО імені П.Л. Шупика, Ю.В. Вороненко та Н.Г. Гой да входять до складу редакційних рад і редакційних колегій 12 періодичних наукових видань. Доцент В.І. Бугро — заступник декана медико-про філактичного і фармацевтичного факультету НМАПО імені П.Л. Шупика та член редакційної колегії журналу «Практика управління медичним закладом». Спільна робота з органами і закладами охорони здоров’я м. Києва, Київської, Чернігівської, Черкаської, Кіровоградської, Рівненської та низки інших областей здійснюється в напрямках: організації підготовки та пе репідготовки управлінців; надання організаційно-мето дичної допомоги органам і закладам охорони здоров’я в частині удосконалення управління системою охорони здоров’я в умовах наростаючих ринкових відносин (управлінське консультування); впровадження науко вих розробок кафедри в практику охорони здоров’я. Юридичне затвердження кафедри опорною з підго товки і перепідготовки керівників органів та установ
охорони здоров’я України визначене наказом МОЗ України № 317 від 09.11.1998 р. Науково-педагогічні працівники кафедри беруть участь у роботі наукових форумів (з’їздах, конгресах, симпозіумах, науково-практичних конференціях, на вчальних семінарах) з різних аспектів організації медич ної допомоги населенню. У більшості таких форумів, проведених у 2007–2018 рр., Ю.В. Вороненко, Н.Г. Гойда, В.М. Михальчук, О.К. Толстанов входили до складу орга нізаційних комітетів і виступали з доповідями. За останні 10 років кафедра брала активну участь в реалізації міжнародних проектів і програм, зокрема у програмі «ТАСІС» за фінансової підтримки Європей ського Союзу. Науково-педагогічні працівники кафе дри: академік НАМН України Ю.В. Вороненко, профе сор Н.Г. Гойда, доктори медичних наук В.М. Михальчук, В.В. Горачук і В.І. Бугро, доцент В.М. Пащенко ви ступали експертами при реалізації наступних про грам: «Профілактичні та первинні заходи охорони здоров’я України, Києва та ряду областей», «Під тримка розвитку системи медичних стандартів в Україні», «Сприяння реформі медичної допомоги в Україні». Кафедра тісно співпрацювала з Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) при реалізації проектів «Здоров’я жінок України», «Репродуктивне здоров’я в Україні», «Разом до здоров’я», «Удосконалення систе ми контролю над вживанням алкоголю і тютюнопалін ня під час вагітності в Україні», «Покращення послуг у сфері ВІЛ/СНІД серед представників групи найвищого ризику в Україні». Більше 15 років реалізовувалась Українсько-Швейцарська Програма «Здоров’я матері і дитини». У співпраці з Німеччиною була проведена серія семінарів з проблем акушерства, неонатології та пе ринатальної медицини, з питань страхової медицини, університетських клінік, лікарського самоврядуван ня, формування клініко-споріднених груп. Результа ти цієї співпраці покладено в основу внесених змін до навчальних планів і програм різних циклів підго товки, написання підручників, посібників, моногра фій та інших методичних матеріалів, у т. ч. й елек тронних посібників.
99
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА ФТИЗІАТРІЇ І ПУЛЬМОНОЛОГІЇ
Юрій Іванович Фещенко, академік НАМН України, професор, завідувач кафедри
З
начна поширеність туберкульозу в Україні на початку ХХ століття стала підставою для прийняття у 1918 р. Радою Київського клінічного інституту одного з пер ших рішень щодо проведення курсів «повторних лекцій», присвячених застосуванню штучного пневмотораксу при лікуванні туберкульозу легень. З 1921 р. курси з туберку льозу стали постійними, а їх клінічною базою був Київ ський інститут туберкульозу, розташований тоді на базі колишньої 9-ї міської лікарні (нині одного з корпусів ДУ «Інститут нейрохірургії імені А.П. Ромоданова НАМН України»). Лекції та семінари на курсах проводили акаде мік Ф.Г. Яновський і професор Л.Я. Епштейн, який згодом став завідувачем кафедри туберкульозу Київського ме дичного інституту. З 1934 р. курс лекцій з фтизіатрії читав науковий ке рівник Київського туберкульозного інституту (нині ДУ «На ціональний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України») професор Ной Самойло вич Морозовський, за ініціативою якого у 1935 р. була створена перша в Україні і в системі медичної післяди пломної освіти колишнього СРСР кафедра фтизіатрії, яку він і очолював майже 20 років. У довоєнні роки доцентом кафедри працював Г.А. Львович, асистентами — досвідчені фтизіатри С.В. Ва силенко і Б.С. Биншток, які загинули під час Другої світової війни. До викладання залучався відомий український фа хівець у галузі фтизіатрії та історії медицини професор В.Л. Плющ, який у 1946 р. організував і очолив Медичний відділ Української Вільної Академії Наук у Мюнхені. У
100
1976 р. за його редакцією видано перший том «Матеріалів до історії української медицини», опублікований на кошти Українського лікарського товариства Північної Америки. У повоєнні роки на посаду асистентів кафедри були зараховані А.А. Єлозіна (1946), Р.А. Тула (1948), Л.Ф. Бе резанцева (1949). З 1946 р. на кафедрі здійснювали під готовку лікарів з туберкульозу кісток і суглобів доцент Б.С. Куценок, а з 1950 р. — з фтизіохірургії доцент П.І. Костромін. Під керівництвом професора Н.С. Морозовського і за участі співробітників кафедри проводилась значна робота зі створення мережі протитуберкульозних диспансерів в Україні, здійснювались наукові розробки з питань клініки, діагностики і лікування туберкульозу. Широко впроваджу вався в практику найефективніший на той час метод ліку вання туберкульозу легень — штучний пневмоторакс. Під вищення кваліфікації лікарів, крім стаціонарної форми, здійснювалося і на виїзних курсах. Протягом 1953–1955 рр. кафедру очолював доцент Григорій Абрамович Львович, який згодом захистив док торську дисертацію. У наступні чотири роки кафедру ко роткостроково очолювали професор Федір Адріанович Михайлов (1956–1958), доцент Олександр Самойлович Мамолат (1959–1960) — відомий організатор боротьби з туберкульозом в Україні, директор Інституту туберкульозу впродовж 43 років, а також доцент Ісай Петрович Лернер (1958–1959) — відомий терапевт і алерголог. До викла дацької роботи залучалися такі відомі хірурги як М.М. Амо сов, Г.Г. Горовенко, І.М. Сліпуха, Б.М. Брусіловський. У 1960 р. кафедру очолив Євген Дмитрович Петров, який до цього багато років займався науковим обґрунту ванням впливу кліматичних умов Південного узбережжя Криму на перебіг і лікування туберкульозу легень. У ці роки на кафедру прийшли доцент М.Є. Бугайов, асистенти Ю.Д. Усенко і В.І. Горголь. У 1966 р. завідувачем кафедри був обраний професор Борис Петрович Ященко. Він був не тільки висококваліфі кованим спеціалістом і талановитим педагогом, а й видат ним ученим. Головним науковим напрямком діяльності кафедри стала розробка проблеми діагностики і лікування хворих на туберкульоз осіб похилого та старечого віку. Під
КАФЕДРА ФТИЗІАТРІЇ І ПУЛЬМОНОЛОГІЇ
керівництвом професора Б.П. Ященка підготовлено 20 кандидатів і доктор медичних наук. На той час викладаць кий склад кафедри поповнили досвідчені молоді фахівці В.Г. М’ясніков, Г.М. Корнєйко, А.І. Грабовецька, О.К. Черев ко, Г.С. Фєдосєєв, Л.В. Турченко. У 1989 р. на посаду завідувача кафедри обрано про фесора Віктора Георгійовича М’яснікова, який поєднував роботу завідувача кафедри та проректора з наукової робо ти (1986–1991), а з 1991 по 2006 рр. працював проректо ром з навчально-методичної роботи. Під його керівниц твом колектив кафедри проводив наукові розробки з вивчення особливостей перебігу і лікування туберкульозу легень із супутніми захворюваннями серцево-судинної, ендокринної систем і хронічними неспецифічними захво рюваннями легень, проводились наукові розробки із за стосування патогенетичної терапії в комплексному ліку ванні хворих на туберкульоз легень. З часом виникла потреба у реорганізації кафедри, яка б відповідала усім вимогам сучасного етапу післядиплом ного навчання. Закордонний досвід розвинених країн має всі переваги об’єднання дисциплін — фтизіатрії і пульмо нології. У 2008 р. фахівцями МОЗ України та членами вче ної ради НМАПО імені П.Л. Шупика було прийнято рішення
про реорганізацію кафедри (викладання на базі однієї ка федри двох дисциплін — фтизіатрії і пульмонології), яка отримала назву «фтизіатрії і пульмонології», а на посаду завідувача кафедри було обрано академіка НАМН України, професора Юрія Івановича Фещенка. Викладачі кафедри мають багаторічний досвід плідної співпраці з провідними фахівцями НІФП, що в рази підви щує якість освітнього процесу. Видатні вітчизняні вчені в галузі пульмонології — член-кореспондент НАМН України В.К. Гаврисюк, професори О.Я. Дзюблик і Л.О. Яшина — за сумісництвом читають лекції та проводять майстер-класи слухачам НМАПО імені П.Л. Шупика. Безсумнівною пере вагою кафедри є творча співпраця висококваліфікованих фахівців зі значним педагогічним стажем, лікарським і на уковим досвідом, які охоче діляться ним зі своїми слухача ми, здійснюючи на високому методичному і науковому рівні педагогічний процес. До навчального процесу залу чаються провідні фахівці ДУ «Національний інститут фти зіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН Украї ни»: бронхолог кандидат медичних наук О.І. Шпак, торакальний хірург професор І.А. Калабуха, патоморфо лог доктор медичних наук І.В. Ліскіна, імунолог доктор медичних наук О.М. Рекалова, завідувач Центральної ре
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент О.Д. Ніколаєва, доцент Л.В. Юдіна, доцент Н.А. Гріцова, завідувач кафедри Ю.І. Фещенко, доцент В.Б. Яроцинський, доцент Г.Л. Гуменюк, лаборант Т.І. Теслюк Другий ряд: доцент С.С. Сімонов, професор О.Я. Дзюблик
101
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
ференс-лабораторії з мікробіологічної діагностики тубер кульозу кандидат медичних наук А.І. Барбова. На кафедрі приділяється велика увага підготовці науко во-педагогічних кадрів, яка здійснюється через аспіранту ру, магістратуру та клінічну ординатуру. Аспірантура була заснована у 1962 році. Її успішно закінчили А.Л. Марчук (1966), В.Г. М’ясніков (1968), С.В. Пекур (1968), Р.Г. Процюк (1968), С.Я. Курочкін (1970), А.А. Волошин (1988), В.Н. Ма тицин (1988), Л.О. Осипова (1992), І.В. Клименко (1999), О.А. Калабуха (2001), А.В. Савицька (2002). Усі вони успіш но захистили кандидатські дисертації. З 1960 р. успішно пройшли підготовку і закінчили клінічну ординатуру 40 лі карів, у т. ч. з Судану, Ємену, Таджикистану. Кафедра залишається провідним навчально-методич ним центром України з питань післядипломної підготовки фахівців з пульмонології і фтизіатрії, а також фахівців майже всіх лікарських спеціальностей з питань виявлення, діагностики, лікування та профілактики туберкульозу та ко-інфекції ВІЛ/СНІД/ТБ. Починаючи з 2008 р. співробітниками кафедри повніс тю оновлено навчальні плани і програми зі спеціалізації, стажування, передатестаційних циклів і тематичного удо сконалення з фтизіатрії, пульмонології, інтернатури за спеціальністю «Пульмонологія і фтизіатрія». Колективом кафедри видано Національний підручник для лікарів- інтернів «Пульмонологія та фтизіатрія» за ред. академіка НАМНУ Фещенко Ю.І. (у 2-х томах), видано (2008) та пере видано (2010) підручник «Ендоскопія внутрішніх органів» для широкого кола спеціалістів, тільки за останні десять років співробітниками кафедри підготовлено і видано 12 монографій, присвячених чисельним актуальним питан ням пульмонології і фтизіатрії, 32 навчально-методичних посібників і довідників. Величезна роль кафедри в підготовці спеціалістів су міжних лікарських спеціальностей з питань туберкульозу: щороку на кафедрі отримують знання з фтизіатрії близько 2 500 лікарів різних вузьких спеціальностей. З 2008 р. тематика наукових досліджень кафедри при свячена вивченню режимів хіміотерапії хворих на туберку льоз легень, які потребують повторного курсу лікування та мають високий ризик наявності мультирезистентного збудника туберкульозу; розробці методу диференційова ного лікування хворих бронхообструктивними захворю ваннями легень із тяжким перебігом; підвищенню інфор мативності клініко-функціональних критеріїв діагностики 102
тяжкого перебігу бронхіальної астми та хронічного об структивного захворювання легень; розробці ефективних стандартних та індивідуалізованих режимів хіміотерапії для лікування хворих на мультирезистентний туберкульоз легень; вивченню ролі вірусних збудників у перебігу хро нічного бронхіту для оптимізації діагностики, лікування та профілактики загострення цієї недуги; дослідженню фі зичного стану та якості життя осіб, вилікуваних від саркої дозу органів дихання, вивченню факторів ризику неспри ятливого перебігу захворювання та розробці нової технології диференційованого лікування хворих. У 2015 р. розпочато виконання ініціативної НДР кафедри з вивчення частоти, структури, клінічних особливостей, результатів лікування та можливостей прогнозування туберкульозу у медичних працівників. Лише за останні 10 років співробітниками кафедри отри мано 70 патентів на винаходи; видано 80 інформаційних лис тів, 8 методичних рекомендацій, опубліковано 340 статей у міжнародних та наукометричних виданнях, інших фахових виданнях — 218, зроблено майже 50 доповідей на міжнарод них та 313 на національних наукових форумах, успішно за хищені 1 докторська і 2 кандидатських дисертацій. Науково-педагогічні працівники кафедри, які працюють на кафедрі: академік НАМН України, професор Ю.І. Фещен ко, професор С.В. Зайков, доценти О.Д. Ніколаєва, Г.Л. Гуме нюк, Н.А. Гріцова, В.Б. Яроцинський, С.С. Сімонов, Л.В. Юдіна, асистент Л.В. Веселовський. Співробітники кафедри виконують значну лікувальну та консультативну роботу на клінічній базі кафедри, якою є ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України». Для підготовки високо професійних медичних кадрів використовуються всі відді лення інституту: поліклінічне, дитяче, хірургічні, диферен ціально-діагностичне, пульмонологічні, ендоскопічне, рентгенологічне, клінічна, біохімічна, мікробіологічна та імунологічна лабораторії, відділення патоморфології. Відді лення променевої діагностики оснащено сучасним облад нанням: КТ, МРТ, працюють 4 рентгенологічних кабінети, кабінет УЗД. Фахівцям відділення ендоскопії (завідувач к.мед.н. О.І. Шпак) доступні майже всі сучасні методи діа гностики захворювань органів грудної клітки, в їх числі трансбронхіальні методи біопсії лімфатичних вузлів межи стіння та легень під контролем відеоапаратури. Центральна референс-лабораторія з мікробіологічної діагностики ту беркульозу використовує всі сучасні методики виявлення
КАФЕДРА ФТИЗІАТРІЇ І ПУЛЬМОНОЛОГІЇ
мікобактерії туберкульозу і збудників неспецифічних захво рювань легень. Це новітні молекулярно-генетичні та культу ральні методи дослідження, які дозволяють виділяти збуд ників туберкульозу та інших легеневих захворювань, проводити тести медикаментозної чутливості до протиту беркульозних препаратів та антибіотиків широкої дії. На базі кафедри проводяться такі функціональні дослі дження: спірометрія, бодіплетизмографія, імпульсна осци лометрія (ІОС), дослідження сили дихальних м’язів, респі раторного драйву, риноманометрія, електрокардіографія, холтерівський моніторинг електрокардіограми (ЕКГ), добо вий моніторинг артеріального тиску (АТ), газоаналіз, тест з 6-хвилинною ходою, кардіореспіраторний навантажуваль ний тест з газовим аналізом, полісомнографія (ПСГ). Пере важна більшість методів діагностики, що виконуються на клінічній базі кафедри, використовуються у навчальному та лікувальному процесах: аутофлюоресцентна фіброброн хоскопія, відеобронхоскопія, ендобронхіальна ультразвуко ва голкова біопсія, визначення медикаментозної стійкості мікобактерій із застосуванням систем MGIT, BACTEC 960, молекулярно-генетичні дослідження мікрофлори дихаль них шляхів, відеоторакоскопія, функціональна діагностика (спірометрія, ЕКГ, ЕхоКГ,УЗД), бодіплетизмометрія, полісо
мнографія, денситометрія, комп’ютерна томографія, маг нітно-резонансна томографія. У відділеннях хірургії хворим проводять оперативні втручання на сучасному обладнанні різного ступеня склад ності: відеоторакоскопічні маніпуляції та операції, різні види хірургічних втручань (резекція легень, торакопласти ка, бронхоблокація тощо). Усі ці діагностичні можливості НІФП дозволяють спів робітникам кафедри на високому професійному рівні здій снювати лікувально-консультативну допомогу різним ка тегоріям хворих, а також готувати високопрофесійні медичні кадри для Національної системи охорони здоров’я. Щорічно в поліклінічному відділенні інституту фахівцями кафедри проводиться консультативний прийом 800– 900 хворих, а в стаціонарних відділеннях — до 1000 хво рих. Консультативна робота проводиться і поза межами клінічної бази. У багатьох медичних закладах міста кожен рік спеціалістами кафедри консультується до 1000 тяжких хворих. Співробітники кафедри консультують хворих і по лінії екстреної консультативної медичної допомоги. За не обхідності консультативну допомогу від співробітників ка федри можливо отримати із залученням сучасних техно логій — скайп-консультації.
КАФЕДРА АКУШЕРСТВА І ГІНЕКОЛОГІЇ № 1
Олег Володимирович Голяновський, професор, завідувач кафедри
О
глядаючи історичний шлях Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, серед її фундаторів знаходимо імена широковідомих на той час, визнаних у Києві та за його межами фахівців
професорів Г.Ф. Писемського і В.Л. Лозинського. Саме вони стали на чолі кафедри акушерства і гінекології, однієї з чотирьох перших, заснованих у тодішньому Клінічному інституті Київської спілки лікарів. Талановитий учень академіка Г.Є. Рейна професор Григорій Федорович Писемський очолював кафедру, власне її акушерський підрозділ, до 1937 року. Професор Володимир Лаврентійович Лозинський, багаторічний сек ретар Київського наукового товариства акушерів-гінеколо гів, керував гінекологічним підрозділом кафедри. Оби два професори уособлювали кращі зразки людяності та професійної лікарської діяльності, властиві їх таланови тим попередникам з університетської клініки професорам О.О. Муратову, Г.Г. Брюно та іншим. Особливо слід відзначити намагання колективу кафе дри зберегти й удосконалити досвід попередників. Ще з 103
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
того часу, як 22 березня 1880 р. Георгій Єрмолайович Рейн на виборах у приват-доценти Медико-хірургічної академії прочитав дві пробні лекції «Про іннервацію матки» та «Про сечоводо-маткові фістули», було закладено підґрунтя ре конструктивно-відновлювальної хірургії в акушерстві та гінекології на наступний 17-річний період його плідної ді яльності на кафедрі акушерства і жіночих хвороб Київ ського університету Св. Володимира (1883–1900). Цілком природно, що саме цей напрям було продовжено його по слідовниками, професорами Г.Ф. Писемським і В.Л. Ло зинським, і покладено в основу наукових розробок і про грам підвищення кваліфікації лікарів. Історія кафедри акушерства і гінекології певним чином є відображенням епохи й тому може розглядатися за періодами. У 1935 р. кафедру було поділено. Кафедру акушерства і гінекології № 1 очолив професор Г.Ф. Писемський, кафедру акушерства і гінекології № 2 — професор В.Л. Лозинський. Такий поділ зберігався у до- і повоєнні часи. Професор В.Л. Ло зинський очолював кафедру до початку Другої світової війни й трагічно загинув у 1943 р. під час окупації м. Києва. Подальша плідна діяльність обох кафедр відбувалася у тісному співробітництві, зумовленому спільним розумінням програм післядипломного навчання лікарів. У повоєнні часи кафедру очолювали професори С.П. Виноградова, В.М. Хмелєвський, В.М. Савицький, Ф.О. Петербурзький, А.О Давиденко, С.С. Леуш. У її складі в різні часи працювали професори Е.Я. Ставська, Р.А. Черток, К.М. Жмакін, акаде мік АМН СРСР професор А.П. Ніколаєв, доценти Б.Л. Лог винський, М.І. Недзвецька, М.С. Ляшенко, В.І. Бабухадія, П.М. Савицький, Є.П. Тріодін та інші, стараннями й творчіс тю яких створені наукова школа й міцний авторитет клініки. З ім’ям професора Федора Омеляновича Петербурзь кого, який очолював кафедру з 1959 по 1975 рр., пов’язане становлення кафедри на платформі хірургічної реабілітації функцій тазових органів, що дбайливо плекається його по слідовниками та є одним з напрямків наукової роботи ко лективу і сьогодні. Діапазон наукової діяльності кафедри доволі широкий і навіть за неповним переліком засвідчує її провідну роль і вагомий внесок у програми післядиплом ної освіти: механізми адаптації за вагітності, плодово-пла центарні взаємовідносини, гіпоксія, мала маса тіла при народженні, гестози, анемія вагітних, звичне невиношу вання й неплідність, попередження й лікування маткових кровотеч, післяпологових гнійно-септичних ускладнень, запальних захворювань статевих органів, передпухлинні 104
стани і пухлини матки й придатків, реконструктивно-від новлюючі втручання, хірургічні технології, варіанти й засо би еферентної терапії тощо, багато з яких захищені автор ськими свідоцтвами та патентами. Опікуванням професорів Михайла Костянтиновича Даля, який тривалий час очолював кафедру патологічної анатомії, та Анатолія Олександровича Давиденка, який за відував кафедрою після Ф.О. Петербурзького, створено перший у колишньому Радянському Союзі спеціалізова ний Центр діагностики й лікування трофобластичної хво роби та видана перша в СРСР монографія, присвячена хоріонепітеліомі. У 1985–2006 рр. кафедру очолював учень професорів І.І. Грищенка та В.М. Савицького професор Станіслав Сергі йович Леуш. Кафедра на той час була дієвим підрозділом вищої школи, що забезпечувала надання високоспеціалізо ваної акушерсько-гінекологічної допомоги жіночому насе ленню України та м. Києва, завдяки можливостям клінічної бази (360-ліжкове акушерсько-гінекологічне відділення лі карні № 2, з 2000 р. — 160-ліжковий типовий міський поло говий будинок № 1 та 40-ліжкове гінекологічне відділення Дорожньої клінічної лікарні № 1 станції Київ). Науково- дослідна програма кафедри була зумовлена соціальним по питом жіночого населення України, висвітленим скринінго вими дослідженнями й щорічним аналізом показників здоров’я, наслідків впровадження медико-генетичних про грам, потреби й місця сучасних репродуктивних технологій, реконструктивно-відновлювальних втручань у хірургічному доробку спеціалізованої клінічної установи, впровадження в практичну діяльність науково-дослідних робіт кафедри, що відбувалося під керівництвом професора С.С. Леуша. З 2006 по 2011 рр. кафедру очолював професор Олек сандр Михайлович Юзько, завдяки якому перелік навчаль них, наукових, лікувально-практичних програм кафедри суттєво збагачено досвідом ендоскопічних втручань і су часних репродуктивних технологій. У 2011 р. кафедру очолив професор Олег Володими рович Голяновський, під керівництвом якого активізува лись процеси удосконалення технологій і підходів до без перервного професійного навчання лікарів на засадах доказової медицини, почали впроваджуватись у клінічну практику новітні технології хірургічних втручань (донний кесарів розтин, перев’язування магістральних судин матки у разі масивних акушерських кровотеч, аргоно-плазмова коагуляція тканин), методики органозберігаючого хірургіч
КАФЕДРА АКУШЕРСТВА І ГІНЕКОЛОГІЇ № 1
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент Т.В. Герасімова, доцент Г.Ф. Рощіна, завідувач кафедри О.В. Голяновський, професор Т.Г. Романенко, професор С.С. Леуш Другий ряд: старший лаборант Альонкіна Т.П., асистент О.П. Кононець, доцент М.В. Хименко, доцент Г.М. Жалоба, доцент В.В. Мехедко, доцент О.В. Морозова, доцент А.В. Ткаченко
ного гемостаза та розпочалась модернізація матеріальнотехнічної бази кафедри. Зокрема, одним з напрямків науково-практичної ді яльності кафедри стало вдосконалення комплексного під ходу до проблеми післяпологової кровотечі та масивної акушерської крововтрати. Головними складовими підходу до вирішення цієї нагальної проблеми є: використання прогностично-профілактичних антигеморагічних заходів, застосування органозберігаючих методів хірургічного ге мостазу (перев’язування маткових та яєчникових судин, перев’язування внутрішніх клубових артерій, використан ня компресійних швів на матку) та впровадження най ефективніших інноваційних технологій з використанням медикаментозного та технічного супроводу. Основною
клінічною базою кафедри є Київський обласний центр охорони здоров’я матері та дитини, який є установою ІІІ рівня надання акушерсько-гінекологічної допомоги жіно чому населенню Київської області. Найближчим часом на кафедрі планується впрова дження телемедичних технологій і використання дистан ційних форм навчання лікарів. Нині на кафедрі працюють професори О.В. Голяновський, С.С. Леуш, Т.Г. Романенко, доценти Т.В. Герасимова, Г.М. Жалоба, О.В. Морозова, А.В. Ткаченко, М.В. Хіменко, Г.Ф. Рощіна, В.В. Мехедко, асистенти О.П. Кононець, І.В. Лопушан, Л.А. Журавльова. Здійснюється активна співпраця з професійними товари ствами Європи і Північної Америки, а також провідними міжнародними експертами.
105
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА КАРДІОЛОГІЇ
Долженко Марина Миколаївна, професор, завідувач кафедри
І
дея створення кафедри для підвищення кваліфікації лі карів-терапевтів з питань кардіології, як і створення Українського інституту клінічної медицини (нині ДУ «ННЦ „Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска” НАМН України») належить академіку Миколі Дмитровичу Стражеску — засновнику і першому директору цього ін ституту, який і очолив її на громадських засадах. Кафедра терапії № 2 була відкрита у 1936 р. і проіснувала до 1941 р., тобто до початку Другої світової війни. Під час Другої світової війни співробітники кафедри пра цювали у госпіталях, брали участь у бойових діях на фронтах або в партизанському русі, за що отримали державні наго роди. Це професори А.Л. Міхньов, В.А. Пилипенко, виклада чі В.В. Гомоляко, Г.І. Вознесенська, А.І. Лещенко, Г.А. Плиска, Г.А. Драверт, В.С. Малиновська. У 1949 р. виникла потребі у відновленні кафедри, орга нізувати й очолити яку вчена рада Київського інституту удо сконалення лікарів доручила учню академіка М.Д. Стражеска, професору Анатолію Львовичу Міхньову. Заслужений діяч науки, професор А.Л. Міхньов керував кафедрою з 1949 до 1970 рр. Він є автором понад 200 наукових праць, підготував 15 докторів і 22 кандидати медичних наук, а після смерті ака деміка М.Д. Стражеска у 1952 р. став керівником Українсько го інституту клінічної медицини. А.Л. Міхньов був головою правління Українського товариства терапевтів і Товариства терапевтів м. Києва, членом президії Всесоюзного товари ства кардіологів, членом комісії з кардіології АМН СРСР. За наукові, клінічні, організаційні та громадські заслуги Л.А. Міхньову було присвоєно звання «Заслужений діяч на
106
уки», він був нагороджений орденами Леніна, Червоної Зір ки, двічі — орденом «Знак пошани». На кафедрі починали свій науковий шлях такі видатні вче ні як Д.Ф. Чеботарьов (у подальшому — дійсний член АМН СРСР, директор НДІ геронтології АМН СРСР), професори Д.Н. Яновській, І.Н. Ганджа, М.С. Говорова, Н.С. Заноздра, В.П. Безуглий. З 1954 р. склад кафедри змінився: окремі спів робітники (Д.Ф. Чеботарьов, І.Н. Ганджа, М.С. Говорова, Н.С. Заноздра, В.П. Безуглий) стали самостійно очолювати від діли або пішли в докторантуру. Натомість на кафедру при йшли доценти Г.І. Вознесенська, В.А. Пилипенко і Г.А. Драверт, асистенти В.В. Гомоляко і В.С. Малиновська. У різний час на кафедрі працювали доценти В.І. Віннічук і Л.А. Александрова, асистенти Г.Д. Плиска, І.А. Хомазюк і А.І. Лещенко. У 1969 р. кафедра терапії № 2 була перейменована на кафедру кардіології. У 1971 р., після смерті професора А.Л. Міхньова, кафедру очолила професор Валентина Акимівна Пилипенко (1971–1982); пізніше кафедру очо лювали доценти Г.А. Драверт (1982), В.І. Віннічук (1983) і асистент В.С. Малиновська (1983–1985). З 1985 по 2011 р. кафедру очолював член-кореспондент НАН і АМН України, Заслужений діяч науки і техніки України, академік АН ВШ України, професор Володимир Олексійович Бобров. У 1994–1995 рр. він працював на посаді Міністра охорони здоров’я України, у 1989–1998 рр. — директора Ін ституту кардіології імені М.Д. Стражеска. На кафедрі також працювали професори М.К. Фуркало, Л.А. Стаднюк і А.Д. Тодоренко, доценти Є.О. Білинський, М.М. Безюк, В.М. Хоменко, асистенти В.В. Семиходська і Л.Є. Науменко. У січні 1993 р. кафедра кардіології змінила назву на кафе дру кардіології та функціональної діагностики у зв’язку із злит тям з кафедрою функціональної діагностики. До 2013 р. співро бітниками кафедри кардіології та функціональної діагностики у різний час були: професори М.М. Долженко, О.Й. Жарінов, О.В. Боброва, Ю.М. Сіренко, Ю.М. Соколов, М.Ю. Соколов, до центи В.І. Зайцева, І.В. Давидова, В.О. Куць, А.І. Романенко, С.М. Мимренко, Н.В. Тхор, Н.А. Шликова, А.П. Степаненко, В.Г. Терентьєв, О.М. Лазаренко, О.А. Єпанчінцева, Б.М. Тодуров, С.В. Поташев, асистенти Г.П. Вережнікова, Н.О. Мохначова, Л.В. Клименко, І.А. Шкурат, Н.А. Перепельченко, Н.М. Носенко.
КАФЕДРА КАРДІОЛОГІЇ
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент Н.А. Кожухарьова, асистент Л.І. Конопляник, асистент Л.Є. Лобач Другий ряд: асистент Л.М. Грубяк, доцент І.В. Давидова, завідувач кафедри М.М. Долженко, лаборант Т.М. Генова Третій ряд: аспірант С.О. Сяркевич, лаборант Н.В. Тищенко, асистент Т.В. Сімагіна, лаборант Т.О. Шах, доцент С.М. Мимренко, аспірант О.О. Нудченко
З 2011 р. кафедру очолює Заслужений лікар України, професор Марина Миколаївна Долженко, яка має біль ше 300 наукових робіт, із них 7 монографій і посібників, є автором навчальних програм післядипломного навчан ня лікарів-кардіологів, терапевтів. Вона обрана Прези дентом ГО «Асоціація серцево-судинної допомоги сімей ної медицини», Віце-президентом ВГО «Асоціація фахівців з ехокардіографії», Національним координато ром Європейської програми з первинної та вторинної профілактики EUROASPIRE IV, EUROASPIRE V, членом вченої ради НМАПО імені П.Л. Шупика та ДУ «ННЦ „Ін ститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска” НАМН України», членом редколегії журналів «Артеріаль на гіпертензія», «Практична ангіографія» та газети «Но вости медицины и фармации», членом редколегії від України в міжнародному журналі «Consilium medicum», науковим редактором випуску «Кардиология» газети «Новости медицины и фармации», експертом комісії МОЗ України з розгляду скарг хворих, проекту «Націо нальна премія в медицині»; була експертом ВАК України з внутрішніх хвороб, комісії з кардіології та ревматології Державного фармацевтичного центру МОЗ України. На городжена медаллю Європейської академії природничих
наук імені Рудольфа Вірхова, медаллю НАМН України імені М.Д. Стражеска та грамотою МОЗ України. З січня 2014 р. кафедра знову почала називатися «ка федра кардіології» у зв’язку зі створенням самостійної кафедри функціональної діагностики. На сьогодні працівниками кафедри є професори М.М. Долженко, О.В. Боброва, Ю.М. Сіренко, Ю.М. Соколов, М.Ю. Соколов; доценти І.В. Давидова, С.М. Мимренко, Н.А. Кожухарьова; асистенти Л.І. Конопляник, Т.В. Сімагіна, Ю.О. Лучинська, Л.Є. Лобач, Л.М. Грубяк, В.А. Несукай. Клінічними базами кафедри є ДУ «ННЦ „Інститут кар діології імені академіка М.Д. Стражеска” НАМН України» та Київська міська клінічна лікарня № 4. Одним з нових методів навчання і контролю знань є нау кові портали WebCardio.org та WebMedFamily.org, створені на кафедрі кардіології, де слухачі циклів, лікарі та всі бажаючі можуть отримати нові знання, дізнатися про останні досяг нення в кардіології та перевірити рівень своїх знань, викону ючи тестові завдання онлайн. Кафедра кардіології є опорною зі спеціальності «Кар діологія», проводить спільну роботу з Imperial College of London (Великобританія), European Society of cardiology, European Society of Prevention and Rehebilitatin.
107
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА ПРОМЕНЕВОЇ ДІАГНОСТИКИ
Тетяна Михайлівна Бабкіна, професор, завідувач кафедри
К
афедра рентгенології заснована у 1936 році, її першим керівником був доцент Марк Йосипович Шор. У дово єнні часи на кафедрі проводились цикли спеціалізації з рентгенології. За рік кафедра навчала близько 250 ліка рів-рентгенологів. У 1941–1944 рр. кафедра припинила свою діяльність, відновивши її восени 1944 р. під керівниц твом професора Олексія Опанасовича Городецького. З цього часу крім циклів спеціалізації почали проводитись і цикли тематичного удосконалення з рентгенології, а з 1954 р. — і з медичної радіології, у зв’язку з чим кафедру було перейменовано на «рентгенології і радіології». У 1957 р. було створено самостійну кафедру медичної радіології, а кафедра, очолювана професором Анастасією Євгенівною Рубашовою (1957–1967), знов дістала назву «рентгенології». З 1967 по 1994 рік кафедру очолювала професор Га лина Юліанівна Коваль. З появою нових методів промене вого дослідження збільшився обсяг роботи кафедри, у 1988 р. розпочалася підготовка спеціалістів з ультразвуко вої діагностики, у 1991 р. — з комп’ютерної томографії. У 1989 р. кафедру рентгенології перейменовано на «кафедру променевої діагностики». У цей час на кафедрі вперше в Україні розроблена та впроваджена система ав томатизованого комп’ютерного контролю знань лікарівслухачів з рентгенології та ультразвукової діагностики, а також навчальний план і програма з інтернатури за фахом «Радіологія-діагностика», в основу якої покладено ви вчення радіології (рентгенівської, ультразвукової та радіо нуклідної діагностики) за інтеграційним принципом.
108
Під керівництвом професора Г.Ю. Коваль і за участю викладачів кафедри видано збірник наукових праць, 7 монографій, а пізніше — керівництво для лікарів-радіо логів «Променева діагностика» (1998, 2002) у двох то мах. На основі наукових досліджень професорсько-ви кладацького колективу створено фундаментальні роботи, які знайшли широке визнання в науковій і прак тичній рентгенології. За цей час підготовлено 6 доктор ських і 26 кандидатських дисертацій, опубліковано 10 монографій, 8 збірників наукових праць, 14 методич них рекомендацій і лекцій, 7 навчальних посібників, по над 1000 статей і тез. Одержано авторське свідоцтво на винахід та впроваджено в практичну охорону здоров’я понад 50 раціоналізаторських пропозицій, підготовлено 12 аспірантів і 18 клінічних ординаторів. З 1994 по 1999 рр. кафедру очолював доцент Олексій Андрійович Гончар. У 1999 р. за наказом ректора відбулося об’єднання ка федр променевої діагностики та медичної радіології в єдину кафедру радіології під керівництвом професора Дмитра Сергійовича Мечева. З 2000 р. кафедра стала го ловною опорною кафедрою в Україні з п’яти радіологічних спеціальностей, щорічно готувала понад 30 інтернів, 2800–3000 лікарів за спеціальностями та суміжних ка федр, 16–18 іноземних клінічних ординаторів. Співробіт никами кафедри публікувалося в середньому за рік 70–80 наукових праць, серед яких 3 монографії, 6 навчальних посібників, 2 підручника, 8 методичних рекомендацій і лек цій, отримано 7 деклараційних патентів на винаходи. З 2004 р. під егідою НМАПО імені П.Л. Шупика був засно ваний журнал «Радіологічний вісник», більшість співробіт ників кафедри стали членами його редакційної колегії, а професор Д.С. Мечев — заступником головного редактора. Примножуючи здобутки попередників, науковці кафедри і нині продовжують бути лідерами променевої діагностики в Україні та за її межами. Професор Я.С. Бабій у 1992 р. створив і протягом 10 років очолював як президент Асоціацію радіо логів України, був редактором журналу «Променева діагности ка, променева терапія», членом атестаційної комісії МОЗ України зі спеціальності 14.01.23 «Променева діагностика і променева терапія». Професор І.М. Дикан довгий час була
КАФЕДРА ПРОМЕНЕВОЇ ДІАГНОСТИКИ
позаштатним головним спеціалістом МОЗ України з рентгено логії, членом атестаційної комісії МОЗ і НАМН України, про фесор Т.М. Бабкіна — позаштатним головним спеціалістом з рентгенології Київського обласного управління охорони здоров’я, експертом ВАК України за спеціальністю 14.01.23 «Променева діагностика і променева терапія». Професор В.Е. Медведєв — головний редактор журналу «Променева діагностика, променева терапія», віце-президент Україн ської Асоціації спеціалістів з ультразвукової діагностики. З 2008 р. за необхідності суттєвого збільшення кіль кості підготовки висококваліфікованих кадрів із проме невої діагностики відбувся поділ кафедри на дві само стійні: променевої діагностики та радіології. Кафедру променевої діагностики очолила професор І.М. Дикан (директор ДУ «Науково-практичний центр променевої діагностики НАМН України»). З 2009 р. постановою ВАК України на базі НМАПО імені П.Л. Шупика створено спеціалізовану вчену раду Д 26.613.11 з правом прийняття до розгляду та проведення захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (канди дата) медичних наук за спеціальністю 14.01.23 «Промене ва діагностика та променева терапія», головою якої є про фесор Тетяна Михайлівна Бабкіна. У 2012 р. вона очолила кафедру та продовжує традиції щодо сприяння розвитку променевої діагностики на основі застосування новітніх
технологій європейського рівня. Визнанням роботи спів робітників кафедри стали нагороди Міжнародної академії рейтингових технологій і соціології «Золота фортуна», ди плом і медаль «20 років незалежності України» (доцент Л.Ю. Гладка), професор О.А. Гончар отримав звання «За служений лікар України». Останнім часом проведена значна робота з розши рення клінічних баз кафедри, обладнаних новітніми комп’ютерно-томографічними, магнітно-резонансними, ультразвуковими та рентгенівськими апаратами. На вчальний процес на кафедрі проводиться на високому науковому та технологічному рівнях. Відповідно до су часних вимог систематично оновлюються питання для тестового контролю знань лікарів-слухачів, програми циклів спеціалізації з рентгенології та ультразвукової діа гностики. Нині на кафедрі проходять навчання у клініч ній ординатурі лікарі з різних країн світу та підвищують свій професійний рівень лікарі з різних міст України. Кафедра променевої діагностики є опорною в систе мі післядипломної освіти Україні з рентгенології та уль тразвукової діагностики. Під її егідою систематично про водяться всеукраїнські та міжнародні з’їзди, конгреси, а також здійснюється міжнародне співробітництво з Євро пейською асоціацією радіологів і Асоціацією радіологів Північної Америки.
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): професор В.Є. Медведєв, завідувач кафедри Т.М. Бабкіна, професор І.М. Дикан, професор Т.М. Козаренко, доцент Л.Ю. Гладка Другий ряд: аспірант К.І. Телуха, аспірант В.В. Кундіна, асистент Ю.О. Сторожчук, аспірант М.Є. Новіков, доцент Т.К. Сахно, доцент Н.К. Волик, лаборант Н.І. Крупіна, доцент Ю.А. Кригін, старший лаборант Л.Б. Станіславська, асистент О.В. Дзигар, професор О.А. Гончар, асистент О.В. Поліщук, асистент Г.С. Смирнова, клінічний ординатор А.Г. Русин
109
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ ТА НЕВІДКЛАДНОЇ ХІРУРГІЇ
Вадим Віталійович Крижевський, доктор медичних наук, доцент, завідувач кафедри
К
афедра заснована в 1936 р. з метою підвищення ква ліфікації лікарів-хірургів загального профілю. Пер шим її завідувачем був видатний український хірург професор Михайло Сидорович Коломійченко, який про тягом трудового життя виконав понад 30 тисяч різноманіт них операцій і першим в Україні здійснив складні пластичні операції створення штучного стравоходу. Під час Другої світової війни співробітники кафедри та більшість лікарів клініки перебували на фронті. У боях за гинув асистент кафедри Б.М. Медведєв. У 1947 р. кафедра відновила свою діяльність під керів ництвом професора М.С. Коломійченка, який очолював її до 1958 року. З 1958 р. другою базою кафедри стало третє хірургіч не відділення Київської клінічної лікарні імені Жовтневої революції (нині Олександрівська клінічна лікарня м. Киє ва), яку очолив відомий український хірург Василь Дми трович Братусь. Саме з його ініціативи в Україні вперше організовано центр невідкладної допомоги хворим з го строю шлунково-кишковою кровотечею. Відкриття нового відділення на 100 ліжок дало можливість значно розшири ти хірургічну діяльність і практичну роботу з курсантами. У 1959 р. кафедру очолив професор Василь Йоси пович Акімов, який завідував кафедрою до 1964 року. Основні наукові дослідження колективу кафедри під його керівництвом були присвячені проблемам хірургіч ної ендокринології. У 1964 р. кафедру очолив професор Дмитро Федоро вич Скрипниченко, відомий учений, висококваліфікований
110
хірург, талановитий педагог. Основними напрямками ді яльності кафедри були хірургічне лікування гострих за хворювань і травм органів черевної порожнини, різнома нітні операції на жовчовивідних шляхах, магістральних артеріях і венах, з приводу аневризми крупних судин, ен докринна хірургія. На кафедрі, одній з перших в Україні, розроблялась проблема гнійно-запальних процесів у легенях, опера ції на симпатичних гангліях, щитоподібній і наднирковій залозах. Д.Ф. Скрипніченко здійснив понад 5 тисяч опе рацій на вилочковій, щитоподібній і надниркових зало зах. За його активним сприянням був створений респу бліканський міастенічний центр і розроблені нові методи оперативного лікування міастенії. Співробітни ками кафедри були доценти І.С. Василенко, В.Ф. Него да, Е.І. Гоменюк, асистенти Д.І. Кривицький, В.І. Мам чич, М.М. Шевнюк, М.М. Гвоздяк. Д.І. Кривицький після захисту докторської дисертації очолив кафедру хірургії № 2 Київського інституту удосконалення лікарів на базі Київської обласної лікарні, В.І. Мамчич після захисту докторської дисертації був переведений на посаду про фесора кафедри хірургії № 2. У 1975 р. основною клінічною базою кафедри стали хірургічні відділення лікарні № 6 «Медмістечко». Ця клініка відома своїми славними традиціями: саме тут з 1970 р. працювали відомий хірург-пульмонолог, лауреат Держав ної премії СРСР, професор О.М. Авілова та Герой Соціаліс тичної Праці, лауреат Державних премій, академік НАН і НАМН України О.О. Шалімов. З 1989 по 2015 рр. кафедру очолював учень академі ка О.О. Шалімова професор Анатолій Павлович Радзі ховський. З вересня 1996 р., у зв’язку з приєднанням курсу опі кової хвороби, кафедра хірургії № 1 перейменована на ка федру «хірургії та опікової хвороби», а з 2005 р. — «хірур гії та комбустіології». Потужний розвиток кафедри сприяв утворенню двох нових кафедр академії: хірургії та судин ної хірургії (завідувач професор С.І. Саволюк, 2006); ком бустіології та пластичної хірургії (завідувач професор Г.П. Козинець, 2007). На даний час вихованець кафедри Ю.В. Семенюк обіймає посаду завідувача кафедри хірургії
КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ ТА НЕВІДКЛАДНОЇ ХІРУРГІЇ
Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського. У 2007 р. назва кафедри змінена на «загальної та невідкладної хірургії». З грудня 2015 р. по теперішній час кафедру очолює За служений лікар України Вадим Віталійович Крижевський. На даний час співробітниками кафедри є: – завідувач кафедри, доцент, доктор медичних наук, Заслужений лікар України, головний лікар Київської місь кої клінічної лікарні № 6 Вадим Віталійович Крижевський; – професори: А.П. Радзіховський — доктор медичних наук (1986), професор (1992), лауреат Державної премії України (1986) та Міжнародних премій імені М.В. Ломоносова, імені М.В. Глушкова, академік Української академії наук (1993) та академії Інженерних наук України (1995), Заслужений діяч науки і техніки України (1996), Заслужений художник України, член президії Українського фонду культури, пре
зидент товариства «Україна-Хорватія». Зберігаючи ліку вальні, наукові та педагогічні традиції кафедри, він впрова джує новітні напрямки досліджень хірургічної школи академіка О.О. Шалімова; О.О. Біляєва — доктор медичних наук, Заслужений лікар України, академік і член Президії АНВШ України. Працює на кафедрі з 1984 року. Автор 296 робіт, у т. ч. 6 монографій, навчального посібника для лікарів-ін тернів, 2 авторських свідоцтв, 33 патентів, 18 рацпропо зицій, 11 методичних рекомендацій. Коло її наукових інтересів охоплює проблеми лікування гострого пери тоніту, хірургічної інфекції, судинної патології, детокси кації організму, вивчення імунного статусу, енергообмі ну при гострих хірургічних захворюваннях. Вона є співавтором 7 нових антимікробних сорбційних препа ратів широкого спектру дії, членом редакційної колегії журналу «Хірургія України»;
Колектив кафедри Зліва направо: лаборант Т.В. Побережник, аспірант М.І. Балінська, доцент М.А. Мендель, професор Є.Б. Колесников, професор А.П. Радзіховський, завідувач кафедри В.В. Крижевський, професор О.О. Біляєва, асистент Ю.В. Риб’янець, доцент О.І. Мироненко, старший лаборант І.В. Тростинська, асистент М.І. Знаєвський
111
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Є.Б. Колесников — доктор медичних наук, лауреат Державної премії України, віце-президент Всеукраїн ської асоціації пластичних, реконструктивних та есте тичних хірургів, дійсний член Міжнародної академії медичних наук, дійсний член Академії наук США, член Всесвітньої федерації хірургів і Міжнародного коле джу хірургів (секція США), Асоціації післядипломної освіти Гарвардського університету (США), Кембридж ського професійного регістру, Американської та Між народної федерацій хірургії ожиріння, Американської академії косметичної хірургії. Він є автором 148 науко вих праць, 29 з яких в іноземних журналах, 3 моногра фій, 84 авторських свідоцтв і патентів, 10 методичних рекомендацій. 15 років працював у провідних клініках США, Німеччини й Голандії. Коло його наукових інтере сів охоплює проблеми хірургічного лікування гострого панкреатиту, непрохідності жовчних протоків, кріохі рургії печінки та підшлункової залози, методи лапарос копічної діагностики і лікування, сорбційної детоксика ції, хірургії ожиріння та контурної пластики тіла. Працює на кафедрі з 2007 року; – доценти: А.В. Соломко — доктор медичних наук, дисертація присвячена формуванню анастомозів на органах черевної порожнини, автор і співавтор більше 100 наукових праць, 8 патентів, 20 рацпропозицій і методичних рекомендацій, працює на кафедрі з 2005 року; О.І. Мироненко — кандидат медичних наук, дисертація присвячена оптимізації хірургічної тактики при гострій не прохідності тонкої кишки, автор і співавтор 59 наукових праць, 3 патентів, працює на кафедрі з 1997 року; М.А. Мендель — кандидат медичних наук, автор і співав тор 253 статей, 17 патентів, працює на кафедрі з 1997 року; – завуч кафедри: Р.В. Іванченко — кандидат медичних наук. Дисерта ційна робота присвячена проблемі гострої кишкової не прохідності. Працює на кафедрі з 2016 року, є автором та співавтором 20 статей, 2 патентів, 1 монографії; – асистенти: М.І. Знаєвський — Заслужений лікар України, заві дувач І хірургічним відділенням КМКЛ № 6, автор і спі вавтор 34 наукових праць, 2 патентів, працює на кафедрі з 2005 року;
112
Ю.В. Риб’янець — завідувач ІІ хірургічним відділенням КМКЛ № 6, автор і співавтор наукових праць, працює на кафедрі з 2016 року; К.В. Туманов — співробітник кафедри з 2011 року, дисертація присвячена проблемі жовчокам’яної хвороби у хворих з надлишковою масою тіла; лаборанти: І.В. Тростинська, Т.В. Побережник. Основною клінічною базою кафедри є багатопрофіль на клінічна лікарня № 6 «Медмістечко» на 600 койко-місць. У жовтні 1997 р. на основній базі кафедри організоване і функціонує міське спеціалізоване відділення невідкладної хірургії та реабілітації для хворих з кишковою непрохідніс тю. Хірургічна клініка, окрім різних планових операцій, п’ять діб на тиждень госпіталізує, консультує та оперує хворих з гострими захворюваннями органів черевної порожнини. Головним напрямком у педагогічній роботі є навчан ня на курсах удосконалення лікарів-хірургів на переда тестаційних циклах, клінічних ординаторів і аспірантів. Проводяться курси тематичного удосконалення: «Невід кладна хірургія органів черевної порожнини» та інші. Основними напрямками наукових досліджень ка федри є: комплексне лікування перитоніту і профілак тика його ускладнень; кишкова непрохідність; мало інвазійні технології при лікуванні захворювань органів черевної порожнини; лікування та профілактика го строго панкреатиту та його ускладнень; порушення імунітету й енергообміну хворих з хірургічною патоло гією органів черевної порожнини, детоксикація орга нізму при невідкладних захворюваннях органів черев ної порожнини та ендотоксикозі різного генезу; методи баріатричної хірургії, косметичної корекції тіла після втрати ваги. Кафедра працює в рамках співробітництва з Євро пейською асоціацією пластичних хірургів, Асоціацією післядипломної медичної освіти Гарвардського універ ситету (США), Міжнародною асоціацією пластичної та реконструктивної хірургії (ІSAPS), Американською асо ціацією метаболічної та баріатричної хірургії, Амери канською академією косметичної хірургії, Всесвітньою федерацією хірургів. Кафедра загальної та невідкладної хірургії НМАПО імені П.Л. Шупика працює заради здоров’я народу та роз витку хірургічної науки України.
КАФЕДРА СУДОВОЇ МЕДИЦИНИ
КАФЕДРА СУДОВОЇ МЕДИЦИНИ
Володимир Дем’янович Мішалов, професор, завідувач кафедри
К
афедра створена у 1938 році, її організатором і пер шим завідувачем була професор Агнеса Михайлівна Гамбург. Довоєнні бази кафедри — Київський місь кий судово-медичний морг (вул. Мечникова, 5) і міська судово-медична амбулаторія (Бесарабська площа, буди нок ринку), а першими викладачами (за сумісництвом) були Ф.І. Шкаравський і Г.І. Ведриган. На той час на кафед рі проводились цикли спеціалізації та вдосконалення екс пертів із судової медицини, на кожному циклі навчалося до 10 лікарів. Під час Другої світової війни кафедра призупинила свою діяльність, а в серпні 1944 р. відновила її. До першого вересня 1945 р. на кафедрі працювала тільки її завідувач професор А.М. Гамбург. З вересня 1945 р. на кафедрі по чала працювати на півставки лікар О.А. Грищенко, а в 1947 р. на півставки асистента — військовий судово-медичний екс перт, полковник медичної служби Ф.І. Шкаравський. У 1948 р. для спеціалізації і вдосконалення з судової медицини наказом МОЗ СРСР до кафедри прикріплені су дово-медичні експерти Білоруської РСР, Молдавської РСР і частково — РРФСР. З 1951 р. кафедра почала приймати на навчання також курсантів із Азербайджанської, Турк менської, Узбецької і Таджицької союзних республік. До 1948 р. комплектування курсів ускладнювалося не стачею судово-медичних експертів в Україні, що змусило кафедру проводити короткострокові цикли спеціалізації тривалістю два-три місяці. У 1948 р. термін спеціалізації був встановлений до п’яти місяців, а удосконалення — до чотирьох.
У 1948 р., окрім О.А. Грищенко, на кафедрі працювала Т.О. Будак, з жовтня 1949 р. — В.А. Журавльова (замість Ф.І. Шкаравського), після від’їзду В.А. Журавльової до Одеси посаду асистента обіймав В.І. Добряк. У подальшому на кафедрі працювали: Г.І. Ведриган (асистент, 1947–1949), Б.З. Кабаков (аспірант, 1950–1953; асистент, 1967–1968), аспіранти С.С. Кравець (1950–1953), А.І. Муханов (1951–1954), А.І. Гурьянов (1953–1956), асис тент О.Я. Криштул (1963–1964), доцент кафедри В.Г. Бур чинський (1963–2012) — начальник Головного бюро судо во-медичної експертизи МОЗ України, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України з питань судово-ме дичної експертизи (2006–2016), Н.Н. Іванова (1965–1966), К.С. Свід (1966–1967), аспіранти А.П. Цикунов (1967–1970) і Ф.П. Кривко (1967–1969), асистент Ю.М. Коваленко (1971–1972), Т.В. Хохолєва (аспірант, 1975–1978; асис тент, 1978–1984; старший викладач, 1984–1987; доцент з 1987 р. і дотепер), старший викладач А.Є. Лапко (1981– 1983) та В.І. Горін (1987–1995). У 1970 р. на кафедрі було встановлено другу посаду професора, яку зайняв начальник судово-медичної лабо раторії Київського військового округу доктор медичних наук В.П. Хоменок, який у 1972 р., після виходу на пенсію професора А.М. Гамбург, став завідувачем кафедри й очо лював її до червня 1987 р. З липня 1987 р. кафедрою за відував професор Юрій Платонович Шупик — у минулому аспірант (1959), асистент (1960–1965), доцент (1966– 1976), професор (1977–1987) кафедри. Автор понад 100 наукових праць, до 2006 р. — начальник Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, головний поза штатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Судовомедична експертиза». У 1965 р. кафедра отримала нове приміщення по вул. Оранжерейній, 9. Заняття з судово-медичного дослі дження трупів проводились у секційних залах, оснащених сучасними на той час столами, освітленням. Огляд живих осіб проводився на базах бюро судово-медичної експерти зи, де було все необхідне для кваліфікованого обстеження постраждалих, звинувачених та інших осіб. Базами кафедри сьогодні є ДУ «Головне бюро судовомедичної експертизи МОЗ України», Київське міське клінічне 113
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент О.О. Гуріна, завідувач кафедри В.Д. Мішалов, доцент Т.В. Хохолєва Другий ряд: доцент О.Ю. Петрошак, асистент А.О. Плетенецька, асистент О.В. Михайленко
бюро судово-медичної експертизи. Кафедра має повну мож ливість використовувати у процесі навчання слухачів (лікарів судово-медичних експертів) апаратуру навчальних баз, а та кож залучати до проведення занять за окремими розділами судової медицини найдосвідченіших експертів бюро. З лютого 2006 р. кафедрою завідує професор Володи мир Дем’янович Мішалов — спеціаліст вищої кваліфікацій ної категорії зі спеціальності «Судово-медична експертиза», автор більше 200 наукових і навчально-методичних праць, серед яких 150 публікацій у вітчизняних і закордонних нау кових фахових виданнях, 2 монографії, підручник «Судова медицина», 9 навчальних посібників, 12 методичних реко мендацій, затверджених МОЗ України, 30 патентів на вина ходи. Під керівництвом професора В.Д. Мішалова захище но 2 докторські і 15 кандидатських дисертацій. За період завідування кафедрою професором В.Д. Мі шаловим тут працювали та працюють науково-педагогічні працівники: професор Ю.П. Шупик (1959–2013), доценти 114
В.Г. Бурчинський (1963–2013), Т.В. Хохолєва (з 1975 р.), О.О. Гуріна (з 1995 р.), Г.А. Зарицький (2008–2014), О.Ю. Петрошак (з 2008 р.), асистенти В.Л. Кондратенко (2001–2008), А.О. Плетенецька (з 2014 р.). Доцент Т.В. Хохолєва — завідувач організаційно-мето дичного відділу ДУ «Головне бюро судово-медичної експер тизи МОЗ України», член методичної ради та експертнокваліфікаційної комісії ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України», методичної ради при Київській міський адміністрації з питань судово-медичної експертизи, робочої групи при комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я для напрацювання проекту закону про Національне бюро судово-медичної експертизи України. На кафедрі проводиться підготовка лікарів-інтернів, клінічних ординаторів, а також лікарів судово-медичних експертів на циклах тематичного удосконалення «Судовомедична експертиза транспортної травми», «Судово-ме дична експертиза черепно-мозкової травми» (очні, очно-
КАФЕДРА СУДОВОЇ МЕДИЦИНИ
заочні з елементами дистанційного навчання), «Вибрані питання судово-медичної експертизи» для викладачів ви щих медичних навчальних закладів, «Актуальні питання практичної підготовки лікарів-інтернів із судово-медичної експертизи» (для керівників інтернів на базах стажування); спеціалізації; стажування та передатестаційних циклах за фахом «Судово-медична експертиза». У процесі навчання використовуються всі види контролю знань. Заняття здій снюються за навчальними планами та програмами, авто рами яких є науково-педагогічні працівники кафедри. З лікарями, які навчалися на кафедрі, підтримується зворотній зв’язок у формі консультацій з науково-педа гогічними працівниками кафедри з різних питань, у т. ч. й з наукових. Основним науковим напрямом діяльності кафедри в останні роки є «Вогнепальна травма: морфологічні, меди ко-криміналістичні особливості ушкоджень та критерії їх утворення» з термінами виконання 2015–2019 рр. На ка федрі розвивається наукова школа з судової медицини, основними напрямами діяльності якої є: 1) диференційна
діагностика раптової смерті внаслідок гострої ішемічної хвороби серця, дисплазії сполучної тканини, хронічних наркотичних та алкогольних інтоксикацій і дії міорелаксан тів за морфологічними, біохімічними й біофізичними змі нами міокарда; 2) вогнепальна травма: морфологічні та медико-криміналістичні особливості ушкоджень; 3) судовомедична ідентифікація невідомих осіб, що загинули, та живих осіб: ДНК-аналіз, визначення одонтологічного ста тусу, дослідження дерматогліфічних особливостей кисті і стопи, можливості ототожнення особи, що скоїла злочин. Науково-педагогічні працівники кафедри постійно ви конують експертно-консультативну роботу в складі екс пертних комісій ДУ «Головне бюро судово-медичної екс пертизи МОЗ України», надають консультативну допомогу слідчо-судовим органам. Кафедра у великому обсязі виконує спільну роботу з судово-медичними установами України. У 1992 р. в Укра їні була започаткована діяльність Асоціації судових ме диків, заступником голови Асоціації обрано професора В.Д. Мішалова.
КАФЕДРА КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ І СТАНДАРТИЗАЦІЇ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ
Наталія Олександрівна Ветютнева, професор, завідувач кафедри
З
аснована в Київському інституті удосконалення провізорів у 1938 р. з метою підвищення кваліфіка ції провізорів у сфері контролю якості лікарських засобів. Кафедра розміщувалась у двох невеликих кім натах на четвертому поверсі у будинку по вул. Комінтер
на, 16. Першим завідувачем кафедри фармацевтичної хімії був видатний учений доктор фармацевтичних наук, професор, член-кореспондент АН УРСР Яків Анатолійо вич Фіалков. У той час викладачами кафедри працювали М.А. Етінгер, Ц.І. Шах, Ф.Є. Каган, А.І. Генгрінович, О.М. Карпов, Н.Г. Пьоришкіна. Свою діяльність кафедра відновила восени 1944 р. Завідували нею кандидати фармацевтичних наук, доцен ти Д.А. Шостаков (1953–1954), Ціля Ізраїлівна Шах (1955–1963), Феня Євгенівна Каган (1963–1965) та три валий час — доктор хімічних наук, професор, заслуже ний діяч науки і техніки України Ніна Павлівна Максютіна (1966–1992). З 1989 по 1992 рр. до складу кафедри вхо див курс клінічної фармакології. У 1992 р. до кафедри фармацевтичної хімії була приєднана кафедра фарма когнозії, реорганізована кафедру отримала назву «фар мацевтичної хімії і фармакогнозії», яку до 2004 р. очолю 115
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
вала доктор фармацевтичних наук професор Олена Миколаївна Гриценко. З 2004 р. і дотепер завідує кафе дрою доктор фармацевтичних наук, професор, Заслуже ний працівник фармації України Наталія Олександрівна Ветютнева. У 2008 р. кафедру фармацевтичної хімії і фармакогнозії перейменовано на кафедру контролю якості і стандартизації лікарських засобів. Тривалий час на кафедрі працювали професори В.Я. Го родинська, Г.М. Войтенко, М.І. Борщевська, доценти Ф.А. Міт ченко, Л.О. Кириченко, В.Г. Іванісенко, І.І. Перевозченко, А.Я. Кобзар, О.П. Мощич, В.В. Степаненко, Ю.М. Доброволь ський, Н.О. Янішевська, П.П. Баланда, Л.Б. Пилипчук, Т.О. Ко гет. Нині на кафедрі працюють: завідувач кафедри професор Н.О. Ветютнева, професор Т.М. Буднікова, доценти В.І. Тодо рова, С.Г. Убогов, старші викладачі кандидат фармацевтичних наук, Заслужений працівник фармації України Л.О. Федорова і А.П. Радченко, асистент кандидат фармацевтичних наук М.В. Римар, викладач Г.Г. Пилипенко, старші лаборанти О.Ю. Квітницька, Л.Ю. Оріховська, лаборанти Л.Г. Коваль чук і Т.Г. Павленко. Кафедра контролю якості і стандартизації лікар ських засобів є базовим структурним підрозділом ака демії, який виконує освітню, методичну та наукову ді яльність за спеціальностями «Аналітично-контрольна фармація», «Загальна фармація», «Клінічна фарма ція» і міжгалузевою групою спеціальностей з питань лікознавства, у т. ч. фітотерапевтичних і гомеопатичних лікарських засобів. Кафедра проводить післядипломну підготовку випускників вищих медичних навчальних за кладів в інтернатурі; веде наукову, науково-технічну та міжнародну діяльність за визначеним напрямом щодо виконання галузевого освітнього стандарту за спеціаль ністю «Фармація» в галузі знань «Охорона здоров’я»; здійснює підготовку науково-педагогічних кадрів ви щої кваліфікації. Робота колективу кафедри спрямована на поліп шення освітнього процесу, використання наукових розробок, інноваційних технологій, у т. ч. дистанцій них форм навчання. Основним завданням кафедри є впровадження й ефективне функціонування системи якості освітньої діяльності відповідно до «Політики в сфері якості НМАПО імені П.Л. Шупика» (стандарт ISO 9001:2015). Основним контингентом слухачів кафедри є прові зори-інтерни, провізори, що працюють у сфері контро 116
лю якості лікарських засобів, у т. ч. провізори-аналіти ки аптек, спеціалісти територіальних органів Державної служби України з лікарських засобів і контролю за нар котиками, уповноважені особи — провізори, відпові дальні за систему якості в аптеках і на аптечних скла дах, провізори зі спеціальності «Загальна фармація». Крім того, кафедра проводить підготовку лікарів і про візорів з наукових основ застосування фітотерапевтич них і гомеопатичних лікарських засобів, а також з акту альних питань забезпечення якості та запобігання фальсифікації лікарських засобів. На кафедрі проводяться цикли спеціалізації, стажу вання за спеціальностями «Аналітично-контрольна фар мація» та «Загальна фармація», передатестаційні цикли зі спеціальності «Аналітично-контрольна фармація», для яких за участю викладачів кафедри розроблені і затвер джені МОЗ України навчальні плани, програми та банк дер жавних комп’ютерних тестів, а також цикли тематичного удосконалення за розробленими і затвердженими програ мами. Протягом 20 років кафедра проводить цикли підви щення кваліфікації молодших спеціалістів (фармацевтів) за ліцензованими МОН України програмами тематичного удосконалення. За останні 5 років на кафедрі підготовлено 1062 слухача, 420 провізорів-інтернів і 668 провізорів-ін тернів суміжних кафедр. Співробітники кафедри проводять значну науковометодичну роботу з розробки навчальних планів і про грам різних видів циклів підвищення кваліфікації, ство рення методичного забезпечення освітнього процесу, у т. ч. підготовлено навчально-методичний посібник, ін структивно-методичні матеріали, методичні вказівки для самостійної роботи слухачів та інтернів. Досвід педаго гічної роботи регулярно висвітлюється у науково-мето дичних працях у фахових періодичних виданнях і допо відається на конференціях. Кафедра приділяє велику увагу проведенню наукових досліджень. Перший завідувач кафедри професор Я.А. Фі алков належав до плеяди дослідників менделєєвської школи. Він був засновником Київської аналітичної школи та налагодив підготовку наукових кадрів і науково-дослід ну діяльність кафедри. Кафедра протягом багатьох років є лідером у науковому напрямку «Наукові основи ство рення, контролю та забезпечення якості лікарських засо бів». Проводяться дослідження щодо фармацевтичної розробки й аналітичного забезпечення створення лікар
КАФЕДРА КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ І СТАНДАРТИЗАЦІЇ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ
Колектив кафедри Зліва направо: старший лаборант Л.Ю. Оріховська, старший викладач А.П. Радченко, асистент М.В. Римар, завідувач кафедри Н.О. Ветютнева, доцент С.Г. Убогов, доцент В.І. Тодорова, старший лаборант О.Ю. Квітницька, лаборант Л.Г. Ковальчук
ських засобів синтетичного та природного походження, спеціальних харчових продуктів, наукового обґрунтування інтегративної моделі забезпечення якості лікарських засо бів на етапах оптової, роздрібної реалізації та медичного застосування. Розробляються сучасні методики аналізу якості лікарських засобів, у т. ч. гомеопатичних. Вперше в галузі фармацевтичного аналізу досліджені комплексоутворюючі властивості краун-ефірів, криптан дів та інших краун-сполук. Встановлені закономірності екстракції та запропоновані екстракційні системи на основі 15-краун-5, криптанда 2.2.2, 18-краун-6, циклогексан-18краун-6, розроблені методики кількісного визначення ка лію, натрію, літію, срібла, свинцю в різних субстанціях та видах лікарських форм, лікарських форм органічної при роди (Н.О. Ветютнева).
Також уперше були проведені наукові дослі дження щодо теоретичного обґрунтування критеріїв і методології оцінки якості гомеопатичних лікар ських засобів рослинного та мінерального похо дження. Розроблені методи оцінки якості комплек сних гомеопатичних препаратів, які знайшли практичне втілення у вигляді МКЯ/АНД на 10 зареє строваних в Україні препаратів. Запропоновані мето дологічні підходи до гармонізації вимог щодо якості гомеопатичних матричних настойок і гомеопатичних лікарських засобів рослинного походження на осно ві стандартів Німецької гомеопатичної фармакопеї та Державної Фармакопеї України (Н.О. Ветютнева, О.О. Москаленко, Н.Д. Москаленко, А.П. Радченко, Н.С. Недорезанюк). 117
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
На кафедрі започатковано новий напрямок наукових досліджень вивчення взаємодії між низькомолекулярни ми біологічно активними речовинами і полімерами при родного і синтетичного походження з метою модифікації фізико-хімічних та фармакологічних властивостей суб станцій, отримання нових композиційних лікарських засо бів (Н.П. Максютіна, О.М. Гриценко, Н.О. Ветютнева, Л.Б. Пилипчук, М.В. Римар). На основі проведених досліджень створено новий кар діопротектор Корвітин (Н.П. Максютіна, Л.Б. Пилипчук). Вивчаються теоретичні аспекти взаємодії допоміжних ре човин (полімерів) з активними інгредієнтами як підґрунтя для створення сучасних лікарських форм, модифікація розчинності активних фармацевтичних інгредієнтів, ви вчення профілів розчинених твердих дозованих лікар ських засобів (Н.О. Ветютнева, В.М. Мартюшова, Г.В. Ски бюк, М.В. Римар). Проводяться системні дослідження з вивчення лікар ської рослинної сировини, складу біологічно активних ре човин, їх ідентифікації та кількісного визначення (Н.О. Ве тютнева, О.М. Гриценко, В.І. Тодорова, А.П. Радченко), стандартизації підходів до оцінки якості рослинних лікар ських засобів в умовах належної лабораторної практики (С.В. Сур). Уперше в Україні проводяться дослідження щодо обґрунтування організаційно-методологічних засад впровадження й ефективного функціонування систе ми забезпечення якості лікарських засобів на регіо нальному рівні та в суб’єктах фармацевтичної діяль ності (Н.О. Ветютнева, Н.І. Паршина, Л.О. Федорова, Г.С. Ейбен), теоретико-практичних засад функціонуван ня системи забезпечення якості лікарських засобів, у т. ч. біологічних, на етапах дистрибуції, роздрібної тор гівлі та медичного застосування (Н.О. Ветютнева, С.Г. Убогов, Л.О. Федорова, О.П. Шукаєва). Основна наукова продукція кафедри: документація щодо систем якості на фармацевтичних підприєм ствах (аптеках, аптечних складах), нормативно-техніч на й аналітична документація (НТД, МКЯ, ТУ) на лікар ські та лікувально-профілактичні засоби, патенти, методичні рекомендації для практичної медицини і фармації, педагогічного процесу, наукові та науковометодичні публікації.
118
З 1946 р. на кафедрі проводиться підготовка кадрів вищої кваліфікації через аспірантуру за науковими спеці альностями 15.00.02 «Фармацевтична хімія та фармаког нозія» і 15.00.01 «Технологія ліків, організація фармацев тичної справи та судова фармація». Підготовлено 8 докторів і 32 кандидати наук. На базі кафедри працює Експертна проблемна комісія НМАПО імені П.Л. Шупика «Фармацевтична хімія та фармакогнозія». За результатами наукової діяльності співробітниками кафедри за останні 5 років опубліковано 47 наукових ста тей, з них 7 — у закордонних виданнях, 59 тез доповідей, у т. ч. 2 — у закордонних виданнях, видано 3 монографії, 1 методичні рекомендації, 1 навчально-методичний посіб ник з грифом МОЗ, отримано 3 патенти на корисну мо дель, 2 свідоцтва про реєстрацію авторського права на науковий твір. Кафедра співпрацює з Державною службою України з лікарських засобів і контролю за наркотиками та її терито ріальними органами, Вінницьким національним медичним університетом імені М.І. Пирогова, НВТОВ «Екомед», фар мацевтичними компаніями України, обласною громад ською організацією «Чернігівська ліга фармацевтів» та ін шими фаховими громадськими об’єднаннями. Викладачі кафедри беруть участь у роботі Центральної атестаційної комісії МОЗ України з атестації провізорів і фармацевтів, атестаційних комісій м. Києва, Київської та Чернігівської областей, громадських рад при МОЗ України, Державній службі України з лікарських засобів і контролю за наркотиками. Кафедра базується в адміністративному корпусі ака демії, має власні та закріплені за нею аудиторії, приміщен ня для лабораторних занять, наукової роботи, устаткуван ня відповідним обладнанням і апаратурою для навчального процесу та наукових досліджень, у т. ч. комп’ютерною і мультимедійною технікою. Для проведення практичних і семінарських занять відповідно до укладених угод вико ристовуються приміщення навчальних баз НВТОВ «Еко мед», ПрАТ «Національна гомеопатична спілка», ТОВ «Ві талюкс», ТОВ «ТАS-Фарма». Важливим напрямком діяльності кафедри є організа ція освітнього процесу в інтернатурі та робота з базами стажування провізорів-інтернів, які входять до затвердже ного Реєстру баз стажування.
КАФЕДРА ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ І БІОФАРМАЦІЇ
КАФЕДРА ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ І БІОФАРМАЦІЇ
Лена Левонівна Давтян, професор, завідувач кафедри
К
афедра була створена в 1938 р. на базі Київського ін ституту підготовки і перепідготовки фармацевтичних кадрів, який був реорганізований в Київський інститут удосконалення провізорів, а з 16 січня 1953 р. увійшов до складу Київського інституту удосконалення лікарів як фар мацевтичний факультет. Кафедра отримала назву «техно логії лікарських форм та галенових препаратів» під керів ництвом доктора фармацевтичних наук, професора Григорія Ароновича Вайсмана. Протягом наступних 13 років кафедра продовжувала працювати у двох непристосованих кімнатах по вул. Комін терна, 16, а в 1965 р. отримала приміщення в адміністра тивному корпусі Київського інституту удосконалення ліка рів (аудиторію і дев’ять лабораторних кімнат, обладнаних для проведення навчального процесу і науково-дослідних робіт з технології ліків). Навчально-дослідна робота на кафедрі проводилась за кількома напрямками: розробка нових та удосконален ня існуючих методів приготування лікарських форм; роз робка нових методів аналізу медикаментів і ліків тощо. У цей час видаються монографії «Вопросы улучше ния качества лекарств» (Г.А. Вайсман), «Несовместимые сочетания ингредиентов в лекарственных формах» (Г.А. Вайсман, Н.Ц. Прокопович). Заслуговують на увагу роботи, присвячені розробці технології ін’єкційних розчи нів, очних крапель тривалого строку зберігання. Особливо потрібно відзначати роботи щодо застосування катіонів і аніонів для кількісного аналізу медикаментів і лікарських форм. Ці дослідження вперше в колишньому СРСР роз
роблені професором Г.А. Вайсманом зі співробітниками (М.А. Чайковська, О.А. Рябухіна та ін.). Їх результати уві йшли до Державної фармакопеї СРСР ІХ видання. Потріб но також відзначити роботи, присвячені якісному і кількіс ному аналізу отруйних препаратів у лікарських сумішах в умовах аптеки. У 1977 р. від кафедри технології лікарських форм і га ленових препаратів був відокремлений курс організації фармацевтичної справи в окрему кафедру, яка отримала назву «технології ліків». Понад 20 років (1973–1994) кафедрою завідував док тор фармацевтичних наук, професор Євгеній Єрмолайо вич Борзунов. У цей час до колективу кафедри увійшли молоді вчені Р.С. Коритнюк, Т.В. Шумило, Н.П. Перепели ця, Л.О. Шишкова, Т.В. Торхова. Співробітниками кафедри були видані монографії «Таблеточные машины в медицинской промышленности» (Е.М. Кальман-Іванов, Є.Є. Борзунов, В.А. Білоусов, М.Б. Валь тер, 1972); «Технология и контроль качества растворов для инъекций в аптеках» (Р.С. Коритнюк, А.Н. Котенко, 1990). З 1994 р. кафедрою завідувала доктор фармацевтич них наук, професор Раїса Сергіївна Коритнюк. У 2002 р. при кафедрі було організовано філію на базі Чернігівсько го обласного комунального підприємства «Ліки України» (завідуюча С.В. Пасталиця). У 1999 р. до кафедри було приєднано курс клінічної фармакології і кафедра була перейменована в «технології ліків та клінічної фармації». У 2008 р., у зв’язку з відокремленням курсу клінічної фармації, кафедра була перейменована і отримала назву «фармацевтичної технології і біофармації», де працювали 3 професори (Р.С. Коритнюк, Г.М. Войтенко, Л.Л. Давтян), 3 доценти (Т.В. Торхова, В.В. Руденко, В.В. Степаненко), 3 старших викладача (О.В. Дульцева, І.О. Власенко, Р.Л. Притула). З 2009 р. кафедру фармацевтичної технології і біофар мації очолює доктор фармацевтичних наук, професор Лена Левонівна Давтян. Нині на кафедрі працюють 2 професори (Л.Л. Давтян, Р.С. Коритнюк), 4 доценти (А.О. Дроздова, І.О. Власенко, В.В. Руденко, М.В. Лелека), старший викладач (Т.Ф. Оліфірова) та асистент (Ю.П. Поліщук). 119
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): лаборант Л.П. Жувага, завідувач кафедри Л.Л. Давтян, професор Р.С. Коритнюк, старший лаборант Н.В. Зубко, асистент З.В. Малецька, доцент І.О. Власенко Другий ряд: лаборант Л.М. Пушкіна, асистент Т.Ф. Оліфірова, доцент А.О. Дроздова, доцент Т.В. Шумило, доцент В.В. Руденко
Педагогічний колектив кафедри постійно бере участь у створенні загальнодержавних програм для провізорівінтернів, передатестаційних циклів і стажування за спеці альністю «Загальна фармація». У різні часи створено про грами тематичного удосконалення: «Актуальні питання навчання провізорів-інтернів в заочній частині на базах стажування», «Технологія гомеопатичних лікарських засо бів», «Технологія косметичних лікарських засобів», «Акту альні питання фармакодинаміки і фармакокінетики фар макологічно активних речовин в лікарських формах», «Фармацевтичні і медико-біологічні аспекти в роботі фар мацевта», «Фармакотерапія шкірних захворювань екстем поральними лікарськими засобами» та інші. З 2014 р. навчальною базою кафедри для слухачів та інтернів є Комунальне підприємство «Бориспільська цен тральна аптека № 24» (директор О.О. Хомич), яка є при кладом класичної аптеки, де присутні всі форми роботи: екстемпоральне виготовлення ліків, реалізація готових лі карських засобів, інформаційна робота з лікарями і насе ленням, організаційна робота з підпорядкованою мере жею в кількості 24 аптечних закладів, логістика і значна господарська робота тощо. На базі КП «Бориспільська центральна аптека № 24» проводиться дослідно-пошукова робота з оптимізації тех 120
нології виготовлення екстемпоральної рецептури, можли вості збільшення внутрішньоаптечної заготовки шляхом розробки технологічних інструкцій на часто повторювану рецептуру, маркетингові і логістичні дослідження для мак симального забезпечення населення якісними ліками. Ці кавим є проведення щорічної конференцій з приводу «Дня діабету», у якій беруть участь провізори-інтерни, лікарі, викладачі кафедри, керівництво НМАПО імені П.Л. Шупика та м. Бориспіль. За період 2007–2018 рр. на кафедрі підготовлені 1 доктор, 13 кандидатів фармацевтичних наук і 7 магістрів фармації. Опубліковано близько 450 наукових праць, з них 12 — у вигляді підручників, посібників, довідників і моно графій, отримано 12 патентів України. Кафедра працює над розробкою технології іннова ційних лікарських засобів з різними дисперсійними се редовищами у формі таблеток, мазей, лікарських плі вок, розчинів для ін’єкцій та інфузій, пінних аерозолів. В останні роки кафедрою проведено клінічні випробу вання 4 лікарських засобів. За наукові розробки зі ство рення нових лікарських засобів співробітники кафедри в 2015 р. на VI міжнародному медичному форумі «Інно вації в медицині — здоров’я нації» нагороджені дипло мом і медаллю.
КАФЕДРА ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ І БІОФАРМАЦІЇ
Колектив кафедри протягом усіх років брав активну участь у громадській роботі: атестація викладачів фарма цевтичних закладів вищої освіти і практичних працівників; виступи на радіо, телебаченні, в засобах масової інформа ції, науково-популярних виданнях; конференції з популя ризації фармацевтичної опіки; суботники; спортивні зма гання; художня самодіяльність. Фармацевтичний сектор на сьогодні є одним з пере дових за наукоємністю, стабільними темпами зростання, соціальною значущістю для світової економіки. Проте стан українського фармацевтичного ринку характеризу ється, по-перше, досить значною часткою імпортних ме дичних препаратів, по-друге, переважанням серед про дукції застарілих, клінічно неефективних лікарських засобів. Тобто, фармацевтичний ринок України залиша ється імпортозалежним. Враховуючи зазначене вище, одним із перспективних напрямів роботи кафедри є продовження здійснення ро боти над складом і технологіями виготовлення нових лі карських засобів. Наукові розробки кафедри базуються на дослідницьких та експериментальних дослідженнях, які
постійно розвиваються й удосконалюються, відкриваючи тим самим можливості для створення нових лікарських за собів, що задовольнятимуть потреби споживачів. Зважаючи на швидку динаміку змін фармацевтичного ринку України важливим аспектом роботи кафедри є постій не оновлення навчально-методичного забезпечення. Потуж ний науково-педагогічний колектив кафедри здійснює ви пуск нових методичних матеріалів для забезпечення інтернів і слухачів кафедри новою актуальною інформацією. Науково-практичні розробки кафедри знаходять своє відображення також в інформаційних листах МОЗ України (нововведення в систему охорони здоров’я України). Ко ротка інформація про нові наукові розробки є актуальною та необхідною для закладів охорони здоров’я України. Ще одним перспективним напрямом роботи кафедри є навчання інтернів на базах кафедри, де вони мають мож ливість під керівництвом практичних працівників брати участь у приготуванні екстемпоральних лікарських засо бів, опанувати на практичних заняттях всі етапи виготов лення лікарських форм з урахуванням сучасних вимог до готових лікарських засобів.
КАФЕДРА МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ, ФІЗІОТЕРАПІЇ І СПОРТИВНОЇ МЕДИЦИНИ
Олександр Аркадійович Владимиров, професор, завідувач кафедри
П
очаток викладання фізіотерапії в Київському інституті удосконалення лікарів відноситься до 1924 р., коли на кафедрі нервових хвороб уперше був впроваджений цикл лекцій із загальної та клінічної фізіотерапії (старший
асистент О.Р. Киричинський). Навчальною базою стало те рапевтичне відділення Київського психоневрологічного ін ституту. В 1930 р. затверджена доцентура з фізіотерапії. Самостійна кафедра фізіотерапії, яку очолив Олексій Рома нович Киричинський, була відкрита 1 вересня 1944 р., а її базою на багато років стала міська фізіотерапевтична лі карня № 20. Проведені засновником фізіотерапевтичної школи в Україні професором О.Р. Киричинським наукові до слідження з нейрорефлекторних механізмів фізіотера певтичних дій стали науковою основою для вивчення механізму впливу фізичних факторів. Запропоновані та розроблені ним разом із В.Я. Осиповим вперше в світі штучні азотні ванни, як один з методів неспецифічної фізі отерапії при гіпертонічній хворобі, були широко впрова джені у практичну бальнеотерапію по всій країні. Тільки 121
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
тепер стала зрозумілою специфічність цього чинника і його значущість (так званий ендотеліальний релаксуючий чинник, оксид азоту — NO). Були також досконально ви вчені і розроблені методи парафінолікування, ігніпунктури й інші. Підготовлені монографії «Рефлекторна фізіотера пія», «Неврози вісцерального походження», «Фізіотерапія гінекологічних захворювань» тощо внесли певні знання у розвиток і розробку методик фізіотерапії. Вони є класич ними і не втратили свого значення і дотепер. Професор О.Р. Киричинський вніс вагомий вклад у розвиток фізіотерапії та організації фізіотерапевтичної служби не тільки в Україні, а й в усьому колишньому Ра дянському Союзі. Він організував і очолив товариство фі зіотерапевтів і курортологів Києва й України, був головним фізіотерапевтом МОЗ України, організатором низки кон ференцій і з’їзду. О.Р. Киричинський підготував понад 2000 лікарів-фізіо терапевтів, велику кількість науково-педагогічних кадрів і залишив багату літературну спадщину. У 1961 р. Олексій Романович пішов на пенсію, і з 1961 по 1963 рр. кафедру очолював професор Василь Якович Осипов, а після його смерті — ще один учень професора О.Р. Киричинського — професор Сергій Миколайович Фіногенов. Він розробив питання аероіонізації, франклінізації, фізіотерапії енурезу, методи фізіотерапії ортопедичних і неврологічних захворю вань, організацію фізіотерапевтичної допомоги сільському населенню, що значно збагатило і розширило можливість застосування методів фізіотерапії. Підготовлений співробітниками кафедри під загаль ною редакцією професора С.М. Фіногенова «Посібник з фізіотерапії» був уперше виданий державною мовою і мав значний вплив на застосування фізіологічної дії фізичних чинників, техніки і методики проведення фізіотерапевтич ного лікування. У ньому вперше було приділено велике значення безапаратній фізіотерапії і наданню фізіотера певтичної допомоги в умовах дільничної лікарні і сільсько го профілакторію. У 1972 р. кафедру очолив професор Володимир Вади мович Оржешковський. У 1974 р. кафедра почала проводи ти виїзні цикли з фізіотерапії та курортології, а згодом — цикли підвищення кваліфікації викладачів вузів та інститутів удосконалення лікарів. Вимоги часу потребували новацій у проведенні навчальної роботи. У зв’язку з цим проводились комплексні лекції, показові відкриті лекції, лекції з проблем них питань із застосування фізіотерапії при туберкульозі, 122
онкозахворюваннях, професійних, алергічних захворюван нях, фізіотерапії осіб похилого віку. Практичні заняття про водили за методикою «Малих груп». У педагогічній діяль ності використовували спеціально розроблені алгоритми і графи, приділяли увагу питанням деонтології у фізіотерапії. Значний вклад в удосконалення педагогічного процесу на кафедрі вніс доцент В.М. Парамончик. Співробітники кафедри розробляли питання фізіоте рапії захворювань суглобів і хребта, гіпертонічної та гіпото нічної хвороб, хвороб жіночих статевих органів, захворю вань органів дихання у дітей, вивчались нові методи фізіотерапії (ДМВ, СМВ-терапія, скипидарні ванни, амплі пульс, магнітотерапія, ультрафонотерапія та ін.). Вивчення нових методів фізіотерапії дозволило роз робити сучасні лікувальні комплекси фізіотерапії, що були зареєстровані як «Спосіб лікування гіпертонічної хвороби» без застосування медикаментозних препаратів, одержано 9 авторських посвідчень і 68 рацпропозицій. У ЦОЛІУЛ опу бліковано 9 лекцій професора В.В. Оржешковського. За участю співробітників кафедри опубліковано низку монографій: «Клиническая физиотерапия», «Лікувальний масаж», «Физиотерапия заболеваний кожи», «Справочник по физиотерапии болезней уха, горла, носа», «Целебные источники природы», «Справочник по косметологии». Осо бливо популярною стала «Клиническая физиотерапия» (1984), яка багато років була основним посібником для практикуючих лікарів. Багато років на кафедрі плідно працювали Е.В. Ігнатьєва, В.Г. Грицай, О.О. Тівікова, Е.В. Спасокукоцька, Д.І. Чопчик, О.Д. Фастиковський, В.П. Коваленко, В.М. Парамончик. На початку 90-х років кафедра перейшла на нову базу в Міський госпіталь інвалідів Вітчизняної війни (Пуща-Во диця), а назва кафедри була доповнена — «фізіотерапії і курортології». У 1992 р. кафедру очолив професор Іван Захарович Самосюк. Кафедра почала детальніше і глибше вивчати, розробляти та впроваджувати у практику нові методи фізіо терапії: КВЧ-терапію (захищена кандидатська дисертація), лазеротерапію (опублікована монографія), фізіопунктуру (опубліковані монографії та низка методичних рекоменда цій), електростимуляцію (захищена кандидатська дисерта ція), низькочастотну ультразвукову терапію (захищені дві кандидатські дисертації), поєднання методів фізіотерапії та фармакотерапії (виконана докторська та кандидатська дисертації) тощо.
КАФЕДРА МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ, ФІЗІОТЕРАПІЇ І СПОРТИВНОЇ МЕДИЦИНИ
За досягнення в галузі медичної науки І.З. Самосюк у 1993 р. був удостоєний звання лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, а в 2003 р. йому присвоєно звання Заслуженого діяча науки і техніки України. У 1999 р. кафедра була перейменована на кафедру медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології, до якої був приєднаний цикл лікувальної фізкультури, і була відкрита філія кафедри в Інституті проблем медичної ре абілітації в м. Трускавці, яку багато років очолює Герой України, член-кореспондент НАМН України професор Володимир Ілліч Козявкін. З 2013 р. кафедру очолює Заслужений лікар України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, професор Олександр Аркадійович Владимиров. Нині на кафедрі у підрозділі медичної реабілітації, фізіотерапії та лікувальної фізкультури працюють професори О.А. Вла
димиров, В.П. Губенко, Н.І. Владимирова, доценти Т.М. За чатко, С.М. Федоров, О.А. Гурбич, А.В. Ткаліна, Р.В. Чудная, асистент кандидат медичних наук О.В. Чухраєва. Кафедра проводить цикли спеціалізації та тематично го удосконалення, готуючи не тільки лікарів-фізіотерапев тів і ЛФК, а й лікарів-клініцистів різних спеціальностей на суміжних циклах. З 1999 р. проводяться цикли з медичної реабілітації для лікарів загальної практики з питань захво рювань нервової системи, опорно-рухового апарату та ди тячого церебрального паралічу (нові технології в медичній реабілітації). На кафедрі, крім лікарів України, навчалися і навча ються ординатори й аспіранти з Лівану, Сирії, Туреччини, Ірану, Естонії, Казахстану та інших країн. Педагогічна діяльність кафедри тісно пов’язана з науковою роботою, в основу якої покладені ідеї, роз роблені О.Р. Киричинським і його послідовниками, про
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): професор Н.І. Владимирова, завідувач кафедри О.А. Владимиров, професор Г.Л. Апанасенко, професор В.П. Губенко Другий ряд: доцент М.В. Морозов, доцент О.А. Гурбіч, доцент С.М. Федоров, доцент А.В. Ткаліна, доцент Р.В. Чудна, доцент Т.М. Зачатко, асистент І.М. Олексенко, доцент Л.М. Волгіна, асистент Н.О. Савельєва-Кулик, асистент Т.В. Куртян
123
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
нейрогуморальні механізми реакцій, що виникають в організмі під впливом фізичних факторів, про розу міння фізіотерапії як великого розділу медицини — фізичної медицини, що використовує природні та преформовані фактори для профілактики, лікування та реабілітації хворих. З 1992 по 2016 роки кафедрою підготовлено 15 канди датів і 3 доктори медичних наук, зараз виконується 1 док торська та 3 кандидатські дисертації. Головним напрямком наукових пошуків кафедри були і є розробка нових методів фізіотерапії і фізіопунктури, вивчення їх впливу в експерименті та клініці, можливості поєднання фізичних чинників з фармакологічними ліка ми — фізіофармакотерапія. Такі дослідження пов’язані з потребою зменшити негативні побічні дії хіміотерапевтич них препаратів і водночас зробити більш доступним про никнення препарату до патологічного вогнища. Тільки за останній час співробітники кафедри отри мали 18 патентів на винаходи, видали 15 монографій, значною подією для фахівців галузі стало видання на ціонального підручника «Фізіотерапія» (2014). Профе сори О.А. Владимиров, В.І. Козявкін (двічі), Н.І. Влади мирова стали лауреатами Державної премії України в галузі науки і техніки. Кафедра має належні умови для проведення навчальної та лікувальної роботи. Основні її клінічні бази: Київський міський клінічний госпіталь ветеранів війни, Клінічний сана торій «Жовтень» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», Олексан дрівська міська клінічна лікарня, науково-практичний центр «Медичні інноваційні технології». Найкращі умови для на вчання лікарів створені на базі Інституту проблем медичної реабілітації у м. Трускавець — одному з найкращих реабіліта ційних центрів Європи. Разом з адміністрацією та лікарями цих закладів кафедра впроваджує у лікувальний процес нові медичні та реабілітаційні технології, що ґрунтуються насам перед на застосуванні фізичних і фізіотерапевтичних мето дик. Вони дають змогу зменшити медикаментозне наванта ження на організм хворого, до того ж фізіотерапевтична процедура чи сеанс лікувальної фізкультури в десятки разів дешевші, ніж сучасні ліки. Значну консультативну та ліку вальну допомогу в останні два роки надають працівники ка федри пораненим та постраждалим в зоні проведення анти терористичної операції, які лікуються у відповідних відділеннях Київського міського клінічного госпіталю інвалі дів війни та Клінічного санаторію «Жовтень». 124
Упродовж багатьох років кафедра сприяла розвит ку фізіотерапії у країні. Кафедра об’єднує навколо себе велику кількість лікарів-фізіотерапевтів і лікарів ліку вальної фізкультури. Співробітники кафедри брали участь у роботі всіх Українських з’їздів фізіотерапевтів і курортологів. У 2013 р. до кафедри медичної реабілітації, фізіотера пії та курортології була приєднана кафедра спортивної медицини і санології, створена за потреби підготовки в Україні спортивних лікарів, яка за часів колишнього СРСР здійснювалась лише на базі єдиного учбового закладу — Тартуського університету. Сприяло цьому також введення МОЗ України до номенклатури спеціальностей нового фаху лікаря-санолога (медична валеологія), кваліфікацій ну характеристику якого розробив професор Геннадій Лео нідович Апанасенко, який і очолив створену у 1992 р. ка федру. Навчальний процес на початку діяльності кафедри спрямовувався на підготовку спортивних лікарів і саноло гів та їх атестацію. Основний контингент курсантів — ліка рі збірних команд України, обласних і міських лікарськофізкультурних диспансерів, обласних і районних центрів здоров’я, дільничні лікарі, представники санаторно-ку рортної ланки. Співробітниками кафедри опубліковано біля 300 наукових праць, з них 5 монографій та учбовий посібник, у 1998 р. вийшов з друку цикл лекцій «Медицин ская валеология» (Г.Л. Апанасенко, Л.О. Попова), підго товлений до друку перший у світі підручник із санології. Лікувально-консультативна та оздоровча допомога нада ється хронічним хворим, спортсменам та практично здоро вим особам, які прагнуть підвищити рівень свого здоров’я. У 2005 р. кафедрою була організована та проведена конфе ренція з міжнародною участю «Валеологія: перші досяг нення та перспективи», у якій взяли участь визнані наукові та практичні фахівці в області валеології та спортивної медицини з України, Росії, Білорусі та інших країн. З 2001 р. професори О.А. Владимиров, Н.І. Владими рова на базі Клінічного санаторію «Жовтень» заснували та проводять щорічні міжнародні «Фізіотерапевтичні читан ня», які з 2015 р. реорганізовані на Українські міжнародні конгреси фахівців з фізичної і реабілітаційної медицини. У червні 2015 р. фахівцями кафедри (професори О.А. Владимиров, Н.І. Владимирова, В.П. Губенко) засно вано громадську організацію «Українське товариство фі зичної реабілітаційної медицини» (ГО УТФРМ) на зразок товариств, що вже багато років існують у всьому світі. Вже
КАФЕДРА МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ, ФІЗІОТЕРАПІЇ І СПОРТИВНОЇ МЕДИЦИНИ
у вересні 2015 р. ГО УТФРМ приймають у Європейське то вариство фахівців фізичної реабілітаційної медицини (ЕSPRM), до якого входять понад 35 країн. Професор О.А. Владимиров залучений до роботи освітнього борду, професор В.П. Губенко є членом клінічної секції ЕSPRM. За ініціативи кафедри ГО УТФРМ в Україні фактич но розпочата реорганізація усієї медичної реабілітації. Нині до Національного класифікатору спеціальностей внесено нову лікарську спеціальність «лікар фізичної і реабілітаційної медицини», спеціальності фахівців, що займаються реабілітацією — «фізичний терапевт», «ерготерапевт». Фахівці кафедри працюють в авангарді з написання нових освітніх навчальних програм доди пломної та післядипломної освіти з підготовки лікаря
фізичної реабілітаційної медицини, створення нових удосконалених програм спеціалізації, тематичного удо сконалення, передатестаційних циклів для працюючих лікарів фізіотерапевтів і лікарів ЛФК, які мають пройти перепідготовку на нову спеціальність упродовж пере хідного періоду (5 років). Професори О.А. Владимиров, В.П. Губенко є членами робочої групи з напрацювання Закону України «Про реабілітацію». НМАПО імені П.Л. Шупика і ГО УТФРМ у 2017 р. засно ваний фаховий науковий журнал «Український журнал фізичної і реабілітаційної медицини», головним редакто ром якого обрано професора О.А. Владимирова, членами редакційної колегії стали професори кафедри В.І. Козявкін, Н.І. Владимирова, В.П. Губенко.
КАФЕДРА НЕЙРОХІРУРГІЇ
Микола Єфремович Поліщук, член-кореспондент НАМН України, професор, завідувач кафедри
К
афедра нейрохірургії почала свою діяльність в 1945 р. на базі нейрохірургічної клініки Київського психоневрологічного інституту, реорганізованого у 1950 р. у Київський інститут нейрохірургії МОЗ Украї ни (нині ДУ «Інститут нейрохірургії імені А.П. Ромоданова НАМН України»). Організував і очолював з 1945 по 1960 рр. кафедру нейрохірургії дійсний член АМН СРСР, професор Олек сандр Іванович Арутюнов — учень професора М.О. Бого раза й академіка М.Н. Бурденка, організатор нейрохірур гічної служби в Україні, директор Київського інституту нейрохірургії з 1945 по 1964 рр., а з 1964 по 1978 рр. — директор Інституту нейрохірургії АМН СРСР імені
М.Н. Бурденка. Професор О.І Арутюнов створив школу нейрохірургів в Україні. У 1954–1955 рр. під час відрядження професора О.І. Арутюнова до Китаю обов’язки завідувача кафедри ви конував академік АМН СРСР професор Андрій Петрович Ромоданов. З 1960 по 1993 рр. кафедру очолював професор Геор гій Опанасович Педаченко — учень академіка О.І. Арутюнова, з 1968 по 1987 рр. — завідувач відділу травми центральної нервової системи і патології судин головного мозку Київ ського інституту нейрохірургії. З липня 1993 р. кафедру очолює Микола Єфремович Поліщук — член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, член Європейської академії з нейронаук «нейротравматологія», Голова комісії Укра їнської асоціації нейрохірургів з післядипломної під готовки нейрохірургів, Голова товариства нейрохірур гів, головний нейрохірург УОЗ м. Києва (1985–2002), Народний депутат 4-го скликання ВРУ, Голова Коміте ту Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства, Міністр охорони здоров’я України (2005), голова Національної ради з питань охорони здоров’я населення України (2007–2010). 125
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Основними напрямами його наукової та практичної ді яльності є організація невідкладної нейрохірургічної допомоги, черепно-мозкова травма, хребетно-спин номозкова травма, поєднана та множинна травми, го стрі порушення мозкового кровообігу, черепно-мозко ва травма на фоні соматичної патології та алкогольної інтоксикації, гідроцефалія у дорослих, патологія хребта і спинного мозку, оптимізація післядипломної підготов ки спеціалістів, питання реформування вищої медич ної освіти та реорганізації галузі охорони здоров’я. За час роботи на кафедрі під керівництвом М.Є. Поліщука підготовлено 8 докторів та 44 кандидатів медичних наук. Нині на кафедрі працюють професори Оксана Миколаївна Гончарук — спеціаліст з неврології і нейро візуалізації, Юрій Євгенійович Педаченко — спеціаліст з патології хребта і спинного мозку, доктор медичних наук Андрій Володимирович Муравський — спеціаліст з патології хребта та спинного мозку, нейротравми; доценти Тетяна Іванівна Макеєва — спеціаліст з не йротравми, патології хребта; Анатолій Олександро вич Короткоручко — спеціаліст з лікування больових синдромів і анестезії та інтенсивної терапії в нейро хірургії. У різний час на кафедрі працювали В.А. Шуліка- Карачанський, О.А. Крістер, О.Л. Духін, Я.І. Файнзільбер, О.П. Бурлуцький, П.Г. Тананайко, І.Д. Вірозуб, Ю.Д. Соснов, В.Г. Караванов, І.С. Глушкова, Р.Л. Андрійко, Я.В. Пацко, В.В. Хозяїнов, О.Є. Дунаєвський, С.А. Ромоданов, М.І. Оришака та інші. У 1945 р. кафедра нараховувала 13 нейрохірургіч них ліжок. Нині базою кафедри є ДУ «Інститут нейрохі рургії імені А.П. Ромоданова НАМН України» з 380 ліку вальними ліжками (15 клінічних відділів), Київська лікарня швидкої медичної допомоги зі 130 нейрохірур гічними ліжками, КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня» з 60 нейрохірургічними ліжками, Головний військовий клінічний госпіталь з 60 нейрохірургічними ліжками та інші. З 1945 р. кафедрою проведено понад 500 навчальних циклів, підготовку на яких пройшли понад 5 тис. лікарів різних спеціальностей. На кафедрі проходить унікальне ТУ «Бойові та збройові ушкодження ЦНС та ПНС». На кафедрі пройшли підготовку нейрохірурги з До мініканської Республіки (2), Індії (1), Лівану (6), Палес 126
тини (1), Ізраїлю (1), Пакистану (1), Тунісу (2), Азербай джану (2), Грузії (11), які навчалися на циклах спеціалізації, в аспірантурі, клінічній ординатурі та пра цюють нейрохірургами, а деякі й професорами медич них університетів, як у себе на батьківщині, так і в краї нах Європи. Тут щорічно навчаються слухачі з 15 суміжних кафедр (хірурги, травматологи, невропатоло ги, психіатри, судмедексперти та ін.), які ознайомлю ються з актуальними питаннями нейрохірургії. З 1992 р. кафедра готує лікарів-інтернів, за цей час підготовлено 350 нейрохірургів. На кафедрі підготовлено 16 докторів і 114 кандидатів медичних наук, 92 лікарі навчалися в клінічній ординатурі і 56 — в аспірантурі. Нині на кафедрі навчаються 6 аспі рантів і клінічних ординаторів. На кафедрі проводяться цикли: спеціалізації з нейрохірургії та дитячої нейрохірургії, передатестаційні цикли, цикли тематичного удосконалення — «Діагнос тика та лікування пухлин і судинних захворювань цен тральної нервової системи»; «Особливості клініки, діа гностики та лікування травм центральної та периферичної нервової системи»; «Актуальні питання діагностики травм хребта і спинного мозку, їх лікування»; «Актуальні питання нейрохірургії та організації нейрохірургічної до помоги»; «Больові синдроми в нейрохірургії та невроло гії»; «Особливості інтенсивної терапії та анестезіології в неврології та нейрохірургії», «Бойові та збройові ушко дження ЦНС», «Мікрохірургія», «Актуальні питання нейро радіології». Більшість професорів і доцентів-нейрохірургів вищих медичних навчальних закладів України, майже всі завіду вачі нейрохірургічних відділень і близько 90% лікарів-ор динаторів цих відділень проходили підготовку з нейрохі рургії на кафедрі нейрохірургії академії. Наукова робота кафедри проводиться у співдруж ності з працівниками ДУ «Інститут нейрохірургії імені А.П. Ромоданова НАМН України». Основні напрямки на укової роботи кафедри: діагностика та лікування хірур гічної патології судин головного мозку; ангіографічна діагностика нейрохірургічної патології судин головного мозку; нейрохірургічна діагностика пухлин і травматич них уражень головного мозку; хірургічне лікування вну трішньочерепних гематом і забоїв головного мозку; нейрохірургічна діагностика і лікування патології хреб та і спинного мозку; поєднана та множинна травми
КАФЕДРА НЕЙРОХІРУРГІЇ
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент А.О. Короткоручко, професор О.М. Гончарук, завідувач кафедри М.Є. Поліщук, доцент Т.І. Макеєва Другий ряд: доцент А.В. Муравський, професор Ю.Є. Педаченко
ЦНС; вивчення особливостей черепно-мозкової травми у хворих різного віку, а також при алкогольній інтокси кації і соматичній патології; організація невідкладної нейрохірургічної допомоги; інтенсивна терапія та анес тезія в нейрохірургії; больові синдроми в неврології та нейрохірургії, пухлини спинного мозку. Співробітниками кафедри опубліковано 64 моно графії, 25 навчальних посібників, 120 лекцій, понад 1600 наукових статей, одержано 5 авторських свідоцтв на винаходи, 150 раціоналізаторських пропозицій, ви дано 46 методичних рекомендацій. Науково-педагогічні працівники кафедри беруть актив ну участь у написанні методичних рекомендацій з питань
бойової черепно-мозкової травми, хребетно-спинномозко вої травми, травми периферичної нервової системи у між народних, всеукраїнських з’їздах, конгресах, конференціях, виступають на них з доповідями. Професор М.Є. Поліщук є співавтором двох посібників з вогнепальної ЧМТ — «Вогне пальні ушкодження м’яких тканин склепіння черепа», «Кла сифікація вогнепальних поранень черепа і головного мозку», професор Ю.Є. Педаченко — лектор на курсах Всесвітнього товариства нейрохірургів. Кафедра підтримує ділові контакти з кафедрами та клініками нейрохірургії Росії, Молдови, Прибалтики, Азер байджану, Вірменії, Середньої Азії, Німеччини, Ізраїлю, США, Канади, Австрії.
127
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА ХІРУРГІЇ ТА ТРАНСПЛАНТОЛОГІЇ
Олександр Юрійович Усенко, член-кореспондент НАМН України, професор, завідувач кафедри
К
афедра хірургії та трансплантології була заснована у 1955 р. видатним ученим професором Миколою Ми хайловичем Амосовим як кафедра торакальної хірур гії Київського державного інституту удосконалення лікарів, що було зумовлено потребою навчання хірургів складним методам оперативних втручань на органах грудної порож нини, оволодіння технікою специфічних методів обсте ження хворих — бронхоскопії, бронхографії. Базами кафедри були хірургічне відділення Міської клінічної лікарні Шевченківського району і Друга хірургічна клініка Українського інституту туберкульозу (у подальшо му, з 1957 р. — клініка серцевої хірургії) і торакальне від ділення лікарні № 6 «Медмістечко» (з 1964 р.). Першими асистентами кафедри були О.М. Авілова, І.П. Дєдков, О.В. Малахова і К.К. Березовський. Уже з перших років її існування на кафедрі проводили дослідження з вирішення широкого кола складних і акту альних питань грудної хірургії, анестезіології, хірургічної патофізіології. До програми роботи кафедри входила не тільки підготовка торакальних хірургів, а й організація торакальної служби в Україні. Певні труднощі кафедра зазнала у зв’язку з тим, що фактично доводилося навча ти хірургів новим і складним втручанням на органах грудної порожнини. У зв’язку з відсутністю відповідної навчальної літератури з торакальної хірургії у 1958 р. професор М.М. Амосов видав монографію «Очерки то ракальной хирургии». Багато розділів цієї монографії на писали викладачі кафедри О.М. Авілова, О.В. Малахова, К.К. Березовський, Л.М. Сидоренко, Ю.М. Мохнюк. Під
128
керівництвом співробітників кафедри майже в усіх облас тях України були організовані торакальні відділення, які очолили колишні курсанти кафедри. Саме на цій кафедрі М.М. Амосов у 1955 р. вперше в Україні здійснив хірургічне втручання з приводу вади сер ця, одним із перших e СРСР застосував протезування ліво го передсердно-шлуночкового клапана, а в 1965 р. вперше у світі створив і запровадив у практику антитромботичні протези клапанів серця. Значну роль в організації, становленні й розвитку ка федри відіграла асистент, доцент, а згодом і професор О.М. Авілова. Її розробки, присвячені методам одномо ментних реконструктивних операцій на трахеї та гортані, способам формування полібронхіальних анастомозів при доброякісних пухлинах бронхів, метод мембранографії при експіраторному стенозі трахеї та інші види пластичних операцій на бронхах і трахеї були пріоритетними у країні. На кафедрі розробляли й удосконалювали також пи тання інтубаційного наркозу. Першими анестезіологами були А.Я. Маловічко, А.Ю. Депутат. У зв’язку з оформлен ням анестезіології в самостійну дисципліну і потребою в підготовці фахівців, у 1957 р. при кафедрі було організова но перший двомісячний цикл підготовки лікарів-анестезіо логів. Вів курс М.М. Амосов, асистентами були О.Я. Мало вичко і А.Ю. Депутат. Починаючи з 1958 р. при кафедрі торакальної хірургії і анестезіології організовано доцент ський курс з анестезіології за чотиримісячною програмою, ведення курсу було доручено доценту А.І. Тріщинському. У 1967 р. була організована самостійна кафедра анестезіо логії і реаніматології, керівником її став професор А.І. Трі щинський, який багато зробив для організації анестезіоло гічної служби в Україні. За розробку легеневої хірургії М.М. Амосов у 1961 р. був удостоєний Ленінській премії. У 60-ті роки основним напрямком роботи кафедри стало хірургічне лікування вроджених вад (М.М. Амосов) і розробка реконструктив но-пластичних операцій на стравоході й трахеобронхіаль ному дереві (О.М. Авілова). Проблеми вирішувались до сить успішно, операції впроваджувались у повсякденну практику, їх результати були одними з кращих не тільки у вітчизняній, а й у зарубіжній хірургії. Протягом 8 років (з
КАФЕДРА ХІРУРГІЇ ТА ТРАНСПЛАНТОЛОГІЇ
1960 по 1968 рр.) на кафедрі проводили дослідження з питань штучного кровообігу і біокібернетики. Створена оригінальна модель апарату штучного кровообігу з опти мальними експлуатаційними показниками. У 1970 р. кафедра торакальної хірургії була перейме нована на кафедру торакоабдомінальної і судинної хірургії. Її очолив професор Олександр Олексійович Шалімов — ві домий у світі хірург і науковець, засновник сучасної хірур гічної школи в Україні. У 1972 р. заснований Київський інститут клінічної та експериментальної хірургії (нині ДУ «Національний інсти тут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» НАМН України). З того часу науково-практична діяльність співро бітників кафедри тісно пов’язана з роботою інституту і присвячена розробці питань реконструктивно-відновної хірургії стравоходу, шлунка, кишечнику, жовчних проток, вогнищевого та дифузного ураження печінки, портальної гіпертензії, хірургічного лікування захворювань підшлун кової залози, кардіохірургії, реконструктивно-відновної
хірургії судин, мікрохірургії, ендоваскулярної хірургії, кріо хірургії, а також інших проблем сучасної хірургічної науки. У 1975 р. відокремилася кафедра пульмонології під керівництвом Заслуженого діяча науки і техніки Украї ни, Заслуженого лікаря України, лауреата Державної премії СРСР, доктора медичних наук, професора Ольги Матвіївни Авілової. У 70-ті роки при кафедрі була ство рена експериментальна лабораторія, яку очолив про фесор Л.В. Кейсевич. Академік О.О. Шалімов разом зі співробітниками ка федри розробляв і впроваджував у практику численні ори гінальні методики оперативних втручань, а саме: пласти ки й резекції стравоходу, резекції шлунка, селективної проксимальної ваготомії, пластики жовчних проток, панкреатодуоденальної резекції, способи операцій з при воду гострого та хронічного панкреатиту, облітеруючого атеросклерозу судин тощо. Створені різні хірургічні при строї та інструменти. На кафедрі розроблені експеримен тальні методи пересадження підшлункової залози, їх ре
Показова операція
129
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
зультати використані при трансплантації підшлункової залози у клініці. У 1980 р. кафедру очолив Заслужений діяч науки і тех ніки України, лауреат Державної премії України, професор Сергій Олександрович Шалімов, який продовжив наукові розробки. Він приділяв багато уваги розробці й удоскона ленню методів хірургічного лікування захворювань жов чних проток, печінки й підшлункової залози. С.О. Шалімов зробив значний внесок у розширення наукових дослі джень кафедри, підготовку хірургічних кадрів в Україні та за її межами. У той час на кафедрі працювали учні академіка О.О. Ша лімова професори Д.Ю. Кривченя, В.М. Короткій, Я.В. Гоєр, М.Ф. Дрюк, які згодом очолили самостійні кафедри. З 1992 р. кафедрою завідував учень академіка О.О. Шалімова, директор Інституту хірургії та транспланто логії АМН України, Заслужений діяч науки і техніки Украї ни, лауреат Державної премії України та СРСР, членкореспондент НАН та НАМН України, доктор медичних наук, професор Валерій Феодосійович Саєнко. Науковий напрямок професора В.Ф. Саєнка — вивчен ня патогенезу виразкової хвороби, розробка і впроваджен ня у практику методів органозберігаючих оперативних втручань на основі ваготоміїї, реконструктивна хірургія шлунка і кишечнику, хірургічне лікування пухлин органів травлення. Крім того, професор В.Ф. Саєнко й очолюваний ним колектив працювали над розробкою питань патогенезу та лікування хірургічного сепсису, антибіотикопрофілакти ки в хірургії. Велику увагу вони приділяли трансплантології. Під керівництвом професора В.Ф. Саєнка та за його безпо середньої участі вперше в Україні здійснена трансплантація частини печінки від живого родинного донора. Співробітники кафедри брали активну участь у ство ренні програм і комп’ютерних тестових завдань для циклів тематичного удосконалення, передатестаційних циклів, ци клів спеціалізації та інтернатури. З 2007 по 2008 рр. кафедру очолював лауреат Дер жавної премії України, доктор медичних наук, професор Броніслав Станіславович Полінкевич. Основний напря мок його наукових досліджень — розробка й удоскона лення органозберігаючих операцій з приводу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, а також методів про філактики, діагностики й лікування постваготомних син
130
дромів, реконструктивної хірургії та лікування пухлин органів травлення. У 2008–2015 рр. кафедру очолював директор ДУ «На ціональний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» НАМН України, Заслужений лікар України, лауреат Державної премії України, доктор медичних наук, професор Юрій Володимирович Поляченко. З 2015 р. і донині кафедру очолює директор ДУ «На ціональний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» НАМН України, Голова Правління Асоціації хірургів України, Заслужений працівник охорони здоров’я України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, член-кореспондент НАМН України, доктор медич них наук, професор Олександр Юрійович Усенко. З повагою називаємо тих, хто нині працює на кафедрі. Це професори Б.С. Полінкевич, В.Й. Сморжевський, А.С. Лаврик, О.М. Литвиненко, доценти С.А. Андреєщев, Я.Ю. Войтів, І.П. Галочка, Н.Р. Присяжна, В.П. Шкарбан, асистенти П.Б. Пікас, А.В. Габрієлян, В.А. Кондратюк. Навчальний процес на кафедрі розрахований на під готовку та підвищення кваліфікації лікарів зі спеціальнос тей «Хірургія», «Судинна хірургія» та «Трансплантологія». Щорічно кафедра проводить цикли післядипломного удо сконалення як для українських, так і для іноземних ліка рів. Педагогічний процес на кафедрі чітко організований, проводиться на високому рівні з використанням сучас них інноваційних методик навчання, власних розробок і найновіших світових досягнень. У навчальному процесі співробітники кафедри широко застосовують сучасні технології навчання: комп’ютерну техніку, відеофільми, мультимедійні програми, слайди, алгоритми, ситуаційні задачі, стандарти практичних навичок. Велика увага на кафедрі приділяється підготовці пе дагогічних і наукових кадрів. Лише за останні роки за хищено низку докторських і кандидатських дисертацій, виконаних безпосередньо на кафедрі або під керівницт вом її співробітників. Кафедра підтримує плідні міжнародні зв’язки, її співро бітники беруть участь у роботі міжнародних симпозіумів, конференцій, у публікаціях наукових робіт, монографій. Навчальна та клінічна бази кафедри розташовані в ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» НАМН України.
КАФЕДРА РАДІОЛОГІЇ
КАФЕДРА РАДІОЛОГІЇ
Олег Володимирович Щербіна, професор, завідувач кафедри
І
сторія кафедри радіології пов’язана з ім’ям професора Олексія Опанасовича Городецького, який обіймав посаду завідувача відновленої у 1944 р. кафедри рентгенології, ре організованої в 1954 р. у зв’язку з розвитком медичної радіо логії на кафедру рентгенології і радіології. Для об’єднаного викладання рентгенології та медичної радіології на одній ка федрі потрібно було розміщення на базі Київської обласної клінічної лікарні спеціальної радіологічної апаратури з особ ливими умовами її використання, що ускладнило проведен ня педагогічного процесу і призвело до створення у 1957 р. кафедри медичної радіології, яку й очолив член-кореспондент АН УРСР, професор О.О. Городецький. Професорсько- викладацький склад кафедри в 1957 р. становив 6 виклада чів: завідувач кафедри, професор О.О. Городецький, доценти М.Ф. Ліпкан і Б.Р. Киричинський, асистенти Т.П. Сиваченко, С.М. Одерій, Ю.О. Тацій. До складу кафедри у 1992 р. увійшов курс радіаційної гігієни. У 1999 р. відбулося об’єднання кафедр променевої діагностики й медичної радіології в єдину кафедру — ка федру радіології, а у 2008 р. — роз’єднання кафедри радіології (до формату 1999 р.) з відновленням кафедр променевої діагностики (завідувач професор І.М. Дикан) та радіології (завідувач професор Д.С. Мечев). У різні роки кафедру радіології очолювали членкореспондент АН УРСР, професор Олексій Опанасович Го родецький (1957–1960), доктор біологічних наук професор Микола Федорович Ліпкан (1960–1966), Заслужений діяч науки і техніки, лауреат Державної премії України, доктор медичних наук, професор Тамара Порфиріївна Сиваченко (1966–1993), Заслужений діяч науки і техніки України, док
тор медичних наук, професор Дмитро Сергійович Мечев (1993–2016). З 2016 р. кафедру очолює доктор медичних наук, професор Олег Володимирович Щербіна. Основними завданнями кафедри радіології є проведення циклів спеціалізації, передатестаційних циклів, тематичного удосконалення за спеціальностями: «Радіонуклідна діагнос тика», «Променева терапія», «Радіаційна гігієна», «Радіоло гія», тематичного удосконалення з радіаційної медицини; розроблення навчальних планів і програм за спеціальностя ми кафедри; підготовка підручників, навчальних посібників; підготовка лікарів в інтернатурі за спеціальністю «Радіоло гія»; проведення науково-дослідної роботи відповідно до за тверджених планів; підготовка науково-педагогічних кадрів із радіологічних спеціальностей; підготовка кваліфікованих кадрів у клінічні ординатури та аспірантури; надання консуль тативної та діагностично-лікувальної допомоги; впроваджен ня нових досягнень науки в закладах охорони здоров’я. Кафедра є опорною за чотирма спеціальностями: «Радіо логія», «Радіонуклідна діагностика», «Променева терапія», «Радіаційна гігієна». Кафедра радіології здійснює координа ційну роботу з профільними кафедрами медичних вузів Укра їни з питань викладання радіологічних спеціальностей на піс лядипломному етапі. Щорічно кафедра готує близько 30 інтернів (спільно з кафедрою променевої діагностики); спеціалізацію, передатестаційну підготовку, тематичне удоско налення проходять лікарі з 4 радіологічних спеціальностей. З радіології та радіаційної медицини підготовку проходять клінічні ординатори, інтерни та слухачі суміжних кафедр. У різні роки на кафедрі працювали: професори Т.П. Сива ченко, В.М. Славнов, Д.А. Лазар, О.І. Солодянникова; доктори медичних наук Г.В. Валуєва, В.В. Поцибіна; доценти В.П. Іщен ко, В.К. Калина, А.К. Бєлоус, В.В. Цвєткова, В.Г.Капустник, О.О. Зозуля, В.А. Романенко, Т.І. Чеботарьова, М.П. Мащенко, Н.П. Бичкова; асистент Д.О. Джужа; старші наукові співробіт ники, кандидати медичних наук Л.М. Калинник, А.Ф. Срібна, О.А. Федько; кандидат технічних наук, старший викладач І.М. Крупка, старший інженер Ю.О. Рибкін та інші. Нині на кафедрі працюють професори Д.С. Мечев, О.І. Авраменко, доктор медичних наук С.С. Макеєв; доценти В.П. Івчук, В.О. Мурашко, М.М. Фірсова, М.В. Соколовська; асистент Ю.П. Северин. 131
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): професор О.І. Авраменко, завідувач кафедри О.В. Щербіна, професор Д.С. Мечев Другий ряд: старший викладач Ю.М. Коваленко, доцент М.М. Фірсова, доцент М.В. Соколовська, доцент В.О. Мурашко, доцент В.П. Івчук
Після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. виникла потреба в підготовці лікарів з радіаційної медицини, колек тив кафедри розробив навчальний план і програму та роз почав проведення циклів тематичного удосконалення з цієї проблеми. З 2011 р. на замовлення Державної інспекції ядерного регулювання розроблено навчальний план і про граму циклу тематичного удосконалення «Додержання правил радіаційної безпеки при використанні джерел іоні зуючих випромінювань в медичних закладах». Щорічно кафедра проводить три цикли тематичного удосконалення з радіаційної безпеки для лікарів, які працюють у сфері за стосування іонізуючих випромінювань. Кафедра радіології має шість офіційно зареєстрова них клінічних баз: КЗ КОР «Київський обласний онкологіч ний диспансер», Київський міський клінічний онкологіч ний центр, Національний інститут раку МОЗ України, Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України, Центр онкології та радіохірургії «Кібер-клініка іме ні академіка Ю.П. Спіженка», Національна дитяча спеціалі зована лікарня «ОХМАТДИТ».
132
Науково-педагогічні працівники кафедри публікують щорічно 30–40 наукових праць. Підготовлені та видані під ручники, монографії, навчальні посібники стали настіль ними книгами для лікарів-радіологів не тільки України, а й зарубіжних країн. На міжнародному рівні кафедрою здійснюються зв’язки з Європейським товариством радіологів (ESR), Товариством радіологів Північної Америки (RSNA), Європейською асоціацією ядерної медицини (EANM), Європейським товариством радіаційних онкологів (ESTRO). Щорічно кафедра організовує одну-дві та бере участь у двох-трьох конференціях (з’їздах) радіологівдіагностів, променевих терапевтів і спеціалістів з ядер ної медицини. У 2017 р. кафедра та Асоціація радіоло гів України організували та провели Європейську школу радіології «Візуалізація в онкології», яка вперше про ходила в Україні (м. Київ) як освітній захід для україн ських радіологів за підтримки Європейського товари ства радіологів.
КАФЕДРА ТЕРАПІЇ
КАФЕДРА ТЕРАПІЇ
Наталія Іванівна Швець, професор, завідувач кафедри
К
афедра заснована у 1958 році. Першим завідувачем кафедри був доцент Ісай Петрович Лернер. У складі кафедри працювали доценти Г.І. Зарубіна, Є.М. Пер целай, асистенти Ю.С. Брусиловський, Є.В. Андрущенко, О.М. Сидоренко. З 1962 по 1978 рр. кафедрою завідував професор Гайк Апетнакович Даштаянц. У ці роки на кафедрі працю вали асистенти І.П. Мягка (1960–1967), І.М. Рубай (1965– 1996), Б.А. Маняко (1967–1975), Є.П. Мазанова (1963– 1984), Н.М. Шуба (1967–1979), Н.І. Гиріна (1977–1979), О.О. Красовська (1963–2003), В.І. Миронець (з 1975 року). На посади доцентів були обрані Є.В. Андрущенко (1964), О.М. Сидоренко (1970). Г.Ф. Глуховська (1971), О.О. Кра совська (1975). Основними науковими напрямами роботи були вивчення системи згортання крові, ішемічної хворо би серця, гіпертонічної хвороби, бронхіальної астми. За хищено 4 докторські і 24 кандидатські дисертації. Видано 11 монографій, серед яких «Клиническая гематология», «Узелковый периартериит», «Метастатические опухоли костей», «Методология диагноза», «Поражение сердечно сосудистой системы при сифилисе» (Г.А. Даштаянц), «Тромбоеластографія в клінічній практиці» (Г.А. Даштаянц, О.О. Красовська). Усього за цей період видано понад 1000 на укових праць. З 1978 р. по червень 1996 р. кафедрою керував про фесор Є.В. Андрущенко. У цей час продовжували працю вати доценти О.О. Красовська, Г.Ф. Глуховська та новоо брані доценти І.М. Рубай і В.І. Миронець, а також асистент Є.П. Мазанова. З 1979 р. працювали асистенти І.Й. Поліщук,
В.О. Лухтай, з 1984 р. — А.І. Гончаров, з 1985 р. — В.П. Чмир, з 1992 р. — Т.О. Маланчук і Л.Р. Пилипчук. Про фесором Є.В. Андрущенком було видано 13 монографій, у т. ч. «Зсідання крові при гіпертонічній хворобі», «Легочные кровотечения и кровохарканья», «Дифференциально- диагностический справочник», «Функциональные заболе вания легких и сердца» та «Клиническая фармакология в терапевтической практике» (з доцентом О.О. Красовською), «Субфебрилитет», «Клиническая пульмонология» (з про фесорами В.М. Молотковим і М.С. Пилипчуком) та інші. За ці роки були створені перші національні навчальні програми підготовки терапевтів для атестації на кваліфіка ційні категорії та інтернів-терапевтів. Уперше в Україні були підготовлені комп’ютерні тести з терапії для передатеста ційних циклів. Є.В. Андрущенком та О.О. Красовською ви дано навчальний посібник «Пособие для самоконтроля подготовки по внутренним болезням». Колективом кафед ри видано також методичні посібники до практичних за нять з терапії, збірники ситуаційних задач та 11 методич них рекомендацій з діагностики й лікування захворювань внутрішніх органів. Кафедра проводила різні цикли: спеціалізації (5 міся ців), загального удосконалення з терапії (4 місяці), тема тичного удосконалення (1–2 місяці), у т. ч. виїзні цикли за межі Києва та України. Підвищили свою кваліфікацію по над 10 тисяч лікарів, викладачами кафедри проконсульто вані тисячі хворих у лікарнях Києва та області. З червня 1996 р. і дотепер кафедрою завідує профе сор Наталія Іванівна Швець. Кафедра поповнилась викла дачами: з 1998 р. — О.О. Федорова, з 2000 р. — Т.М. Бен ца, з 2006 р. — В.А. Гдаль, з 2009 р. — О.А. Пастухова. Продовжували працювати доценти О.О. Красовська (по 2003 р.) і В.І. Миронець (по 2014 р.). На посади доцентів були обрані Т.М. Бенца та Т.О. Маланчук (2003), В.А. Гдаль (2006), О.А. Пастухова (2015). Почесні звання «Заслуже ний лікар України» отримали професор Н.І. Швець, доцент Т.О. Маланчук; «Заслужений працівник освіти України» — доцент О.О. Красовська (посмертно). За цей період на кафедрі проведено 192 передатес таційні цикли, 130 циклів стажування та спеціалізації з терапії, 67 тематичних циклів удосконалення, на яких 133
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Колектив кафедри терапії зі слухачами Перший ряд (зліва направо): старший лаборант Л.М. Арістов, асистент І.Л. Цимбалюк, завідувач кафедри Н.І. Швець, професор Т.М. Бенца, доцент О.А Пастухова, доцент В.А. Гдаль, доцент Ю.В. Чичула
навчалося більше 5 тис. лікарів-слухачів з різних областей України. На 92 циклах інтернатури навчалося 1200 лікарівінтернів за спеціальностями «Внутрішні хвороби» та «Загальна практика - сімейна медицина». Викладача ми кафедри проконсультовані та проліковані тисячі хво рих у лікувальних установах м. Києва та області, а також з інших регіонів України. Надається допомога постраж далим бійцям (у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпі таль») і мирному населенню (у Київському міському клі нічному ендокринологічному центрі). Викладачі кафедри чергують у клініках по лінії екстреної консультативної медичної допомоги. Як і в попередні роки кафедра продовжує вивчати гіпертонічну та ішемічну хвороби серця, захворювання органів травлення та ендокринну патологію. Введено новий напрямок: моніторинг артеріального тиску в оптимізації діагностики та ефективності вибору лікар ських засобів при гіпертонічній хворобі. З 2004 по 2008 рр. кафедра працювала також над темою «Харчо ва непереносимість і харчові алергії у клініці внутрішніх хвороб (дієтична та медикаментозна корекція)». Нині 134
проводиться науково-дослідна робота «Дослідження клінічної ефективності лікарських засобів у хворих з поєднаною патологією (захворювання серцево-судин ної системи, органів дихання, системи травлення, ни рок у поєднанні з цукровим діабетом та захворювання ми щитоподібної залози)». Підготовлено 25 клінічних ординаторів; 3 магістран ти успішно захистили свої роботи. Виконані та захищені 5 дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук (О.О. Федорова, М.М. Коваль, О.А. Пас тухова, О.О. Фогель та І.Л. Цимбалюк) і 2 докторські дисертації (І.Л. Кляритська та Т.М. Бенца). Викладачами кафедри опубліковано 600 наукових статей і тез, оформлено 8 патентів на винаходи. У 1997 р. професор Н.І. Швець (у співавторстві) видала монографію «Язвенная болезнь или пептическая язва?». Викладача ми кафедри написані та видані навчальні і навчальнометодичні посібники: «Посібник з внутрішніх хвороб» (2004), «Еталони практичних навичок з терапії» (2005), «Неотложные состояния в клинике внутренней медицины» (2006) «Фармакотерапия заболеваний пи щеварительной системы в практике терапевта» (2007),
КАФЕДРА ТЕРАПІЇ
«Фармакотерапия заболеваний сердечно-сосудистой системы в практике терапевта» (2008), «Диагностика, лечение, иммунопрофилактика гриппа и других острых респираторных вирусных инфекций» (2009), «Сучасні стратегічні підходи до корекції сумарного кардіоваску лярного ризику у пацієнтів з есенціальною артеріальною гіпертензією та супутнім цукровим діабетом 2 типу» (2010), «Діагностика і стандарти лікування захворювань органів дихання в практиці терапевта» (2011), «Сучасні методи обстеження, техніка лікарських маніпуляцій та їх оцінка в клініці внутрішньої медицини» (2014). Видано 2 збірники питань і тестових завдань для атестації слуха чів передатестаційних циклів на відповідну категорію та лікарів-інтернів, методичні рекомендації «Депресії у клі ніці внутрішньої медицини» (2006), 6 інформаційних листів. У 2000 р. розроблені та неодноразово оновлені принципово нові комп’ютерні тести з терапії, навчальні плани і програми циклів спеціалізації та стажування, пе
редатестаційного циклу та тематичного удосконалення з терапії, інтернатури з внутрішніх хвороб. 13–14 листопада 2008 р. проведена ювілейна науковопрактична конференція, присвячена 50-річчю кафедри те рапії «Сучасні проблеми діагностики, лікування та профі лактики у клініці внутрішньої медицини» (м. Київ, санаторій «Пуща-Озерна»), в якій взяли участь більше 300 делегатів з усіх регіонів України. 15 квітня 2015 р., 19 квітня 2016 р., 25 квітня 2017 р. і 25 квітня 2018 р. кафедрою терапії у рамках VI, VII, VIII та ІХ Міжнародних медичних форумів «Інновації в медицині — здоров’я нації» Міжнародного медичного конгресу «Впро вадження сучасних досягнень медичної науки в практику охорони здоров’я України» проведено І, ІІ, ІІІ та IV Терапев тичні школи «Сучасні підходи до діагностики, лікування та профілактики захворювань внутрішніх органів», на яких викладачі кафедри виступили з актуальними та змістовни ми майстер-класами і доповідями.
КАФЕДРА ПЕДІАТРІЇ № 2
Тетяна Вікторівна Марушко, професор, завідувач кафедри
З
асновником та першим завідувачем кафедри у серпні 1959 р. стала професор Емма Генріхівна Городецька, яка пропрацювала на цій посаді 14 років. Під її керів ництвом почалося становлення навчально-методичної, лі кувальної та наукової роботи кафедри, основним науковим напрямком якої були захворювання органів дихання у ді тей. Разом з професором Е.Г. Городецькою в той час пра цювали асистенти Г.М. Звонарьова, Т.О. Софієнко, Р.А. Яр моленко. Першою клінічною базою кафедри стала дитяча
лікарня № 15 Шевченківського району м. Києва на 150 ста ціонарних ліжок з трьома відділеннями (відділення молод шого дитинства, соматичне відділення для дітей старшого віку та гастроентерологічне відділення), лікувальна робота в яких проходила під курацією науково-педагогічних пра цівників кафедри. Протягом наступних 16 років (1974–1989) кафедру очолювала доктор медичних наук, професор Галина Ми хайлівна Тебенчук. У цей час продовжувалося вдоскона лення навчально-методичної роботи на кафедрі, була роз ширена наукова робота (вивчення патології органів травлення у дітей), впроваджені в практичну роботу наукові розробки. На кафедрі працювали досвідчені науковці-педі атри: доценти Г.М. Звонарьова, Л.А. Кріпак, Л.Г. Більська, О.Д. Преварська, асистенти Ж.П. Гудзенко, Г.Г. Григорець, Н.А. Іроденко, І.Б. Орлюк, а з 1985 р. — Н.К. Уніч, В.Д. Лу кашук, Л.М. Литовченко, Л.М. Сінчук, Л.М. Головатюк. З 1989 р. на кафедрі введений новий цикл спеціалізації з дитячої кардіоревматології. У 1989 р. кафедра перейшла на нову клінічну базу — новозбудовану дитячу клінічну лікарню № 1 Мінського ра 135
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
йону м. Києва. З січня 1990 р. кафедру очолив професор В’ячеслав Володимирович Бережний, який одночасно очо лив усю педіатричну службу України, перебуваючи на по саді головного позаштатного спеціаліста МОЗ України зі спеціальності «Педіатрія» до 2012 р. Під його керівництво на кафедру прийшли нові співробітники кандидати медич них наук В.В. Корнєва (1991), Т.В. Марушко (1994), Н.П. Гля дєлова (1998), Л.В. Курило (1998). Професор В.В. Бережний вніс значний вклад у розвиток системи охорони здоров’я дітей та підлітків, зниження малюкової смертності в Украї ні — одного з важливих державних соціально-економічних показників, розробку нормативно-правової бази. Кафедра запровадила новий науковий напрямок — дитяча кардіо ревматологія. У 1998 р. професору В.В. Бережному присво єно почесне звання «Заслужений лікар України». Він є без змінним головним редактором наукового журналу «Сучасна педіатрія», членом редакційних рад наукових видань: жур налів «Педіатрія, акушерство і гінекологія», «Український медичний часопис», «Медицинские вести», «Журнал практи ческого врача», «Перинатологія та педіатрія», «Журнал сімей ного лікаря та сімейної медицини», «Мистецтво лікування», був членом експертної ради ВАК України. З березня 2017 р. і донині кафедру педіатрії № 2 очо лює доктор медичних наук, професор Тетяна Вікторівна Марушко, яка пройшла шлях від асистента (1994), доцента (2003) до професора (2010) кафедри, декана педіатрично го факультету (2016–2017). Основні напрямки її роботи — педіатрія, дитяча кардіоревматологія, функціональна діа гностика. З 2010 по 2017 рр. була головним позаштатним спеціалістом Департаменту охорони здоров’я м. Києва зі спеціальності «Дитяча кардіоревматологія», є головою громадської організації «Асоціація дитячих кардіоревма тологів м. Києва», очолює програму лікування хворих на ювенільний ревматоїдний артрит імунобіологічними препаратами на виконання заходів Київської міської ці льової програми «Здоров’я киян». Професор Т.В. Ма рушко — співавтор першої клінічної настанови та про токолу терапії хворих на ЮРА в Україні, за наказом МОЗ України є головою комісії по щорічному перегляду про токолу по ЮРА. Разом з академіком М.Н. Коваленком, директором ДУ «ННП „Інститут кардіології імені академі ка М.Д. Стражеска” НАМН України», відповідає за ство рення реєстру хворих на ЮРА. Член ПРЕС (педіатрична ревматологічна європейська асоціація), кожен рік стажу ється в Європі. 136
Нині на кафедрі працюють професори Т.В. Марушко, В.В. Бережний, М.Є. Маменко, доценти Н.П. Глядєлова, В.В. Корнева, В.В. Козачук, асистенти О.Б. Герман, Т.В. Та раненко. Співробітники кафедри — висококваліфіковані спеціалісти, які володіють сучасними діагностичними і лі кувальними алгоритмами. У міжнародних наукометричних базах GoogleScholar та ResearchGate зареєстровано 6 спів робітників кафедри, середній індекс Гірша по кафедрі ста новить 3,3. З 1992 р. на кафедрі навчаються лікарі-інтерни педіат ри й інтерни суміжних кафедр. Від початку за роботу з ін тернами на кафедрі відповідає доцент В.В. Корнєва — до свідчений викладач, педіатр вищої категорії. Для організації навчання в інтернатурі кафедра бере активну участь у створенні навчальних планів та уніфікованих програм (два видання), а також у підготовці комп’ютерної тестової про грами для присвоєння звання лікар-спеціаліст за фахом «Педіатрія». З 1998 р. на кафедрі засновані та проведені нові цикли ТУ «Сучасні методи діагностики та терапії невідкладних станів у дітей», «Діагностика, лікування та профілактика захворювань раннього дитячого віку», «Актуальні питання педіатрії», «Функціональні методи діагностики в дитячій кардіоревматології», «Актуальні питання дитячої кардіо ревматології». Колектив кафедри постійно вдосконалює навчальний процес, впроваджуючи нові методи та технології навчання, відповідає за навчально-методичну роботу доцент Н.П. Гля дєлова. Кафедра є опорною в системі післядипломної освіти за спеціальністю «Педіатрія». Курсанти й інтерни всіх циклів мають змогу засвоювати практичні навички роботи з комп’ютером та готуватися до заключного іспиту на кафедрі. Кафедра має достатню матеріальну базу: аудиторію площею 54 м2, навчально-методичний кабінет (20 м2) і 7 навчальних кімнат з оптимальною площею (для кожного викладача окремо). У всіх навчальних приміщеннях наявна достатня кількість місць для курсантів, є все потрібне об ладнання для педагогічного процесу. На кафедрі створено кабінет функціональної діагностики, обладнаний сучасною діагностичною апаратурою, що знаходиться на балансі ака демії. Апаратура кабінету функціональної діагностики ак тивно використовується для навчального та лікувально-діа гностичного процесу: допплер-ехо-кардіограф — при вивченні тем діагностики захворювань серця, судин (в т. ч. головного мозку); електрокардіограф — триканальний з
КАФЕДРА ПЕДІАТРІЇ № 2
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент В.Г. Козачук, завідувач кафедри Т.В. Марушко, професор М.Є. Маменко, професор В.В. Бережний, доцент Н.П. Глядєлова, доцент В.В. Корнєва, асистент О.Б. Герман Другий ряд: клінічні ординатори та очні аспіранти кафедри, п’ята зліва — асистент Т.В. Тараненко
термопринтером і синхронною роботою з персональним комп’ютером; апарат для добового моніторингу ЕКГ та АТ за Холтером; капіляроскоп, велоергометр для засвоєння практичних навичок на циклах спеціалізації та передатеста ційних за спеціальністю «Дитяча кардіоревматологія», спе ціалізації й інтернатури за спеціальністю «Педіатрія». Контингент слухачів на кафедрі змінювався з розви тком діяльності кафедри: лікарі-педіатри, лікарі з функці ональної діагностики, дитячі кардіоревматологи, лікарі й інтерни загальної практики - сімейної медицини, лікаріінтерни педіатри, лікарі невідкладної допомоги. За останні 15 років існування кафедри підготовлено більше 3500 лікарів, 1380 інтернів з педіатрії та інтернів суміжних спеціальностей (переважно сімейних лікарів). За час існування кафедри підготовлено 8 докторських та 30 кандидатських дисертацій, 6 магістерських робіт. На укові керівники кафедри — професори Е.Г. Городецька, Г.М. Тебенчук, В.В. Бережний, Т.В. Марушко, М.Є. Маменко. На кафедрі в клінічній ординатурі навчалися понад 60 лі карів, у т. ч. іноземні громадяни. Викладачі кафедри постійно працюють над видан ням посібників і підручників для курсантів та інтернів. Серед них за останні роки найбільш відомі та вагомі: «Педіатрія: національний підручник» у 2-х тт. (2013),
«Еталони практичних навиків для лікарів загальної прак тики - сімейної медицини» (2014), «Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря» (2015), «Збірник питань та тестових завдань для комп’ютерного контролю за спеціальністю «Педіатрія»» (2015), «Синдром закре пів у дітей» (2015), «Антибактеріальна та протигрибкова терапія в педіатрії» (2016). За угодою виконується значний обсяг лікувальної ро боти на клінічній базі. Щорічно співробітники кафедри консультують 2500–3000 дітей. Відповідає за лікувальну роботу на кафедрі доцент В.Г. Козачук. Основним напрямом наукової діяльності кафедри є питання діагностики і лікування ювенільних артритів. На кафедрі виконується НДР за держзамовленням «Оптимі зація діагностики та удосконалення лікування ювеніль них артритів», термін виконання 2015–2017 рр., науко вий керівник професор В.В. Бережний. За результатами наукових досліджень оформлені нововведення, опублі ковані статті, зроблено доповіді, у т. ч. за кордоном. Починаючи з грудня 2003 р. щоквартально виходить з друку науково-практичний педіатричний журнал «Совре менная педиатрия / Сучасна педіатрія», атестований Ви щою атестаційною комісією України, головним редакто ром якого є професор В.В. Бережний.
137
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА КЛІНІЧНОЇ ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ
Ганна Геннадіївна Луньова, професор, завідувач кафедри
К
афедра заснована у 1960 р. за ініціативи професора Івана Гнатовича Федорова на базі міської клінічної лікарні № 14. Він став першим завідувачем кафедри, до якої незабаром була приєднана ще й кафедра пато логічної фізіології, очолював кафедру протягом 12 років. У різні роки з дня заснування кафедри в її колективі пра цювали професори В.П. Перфілов, К.А. Захарія, членкореспондент АМН УРСР В.Г. Шевчук, доценти — канди дат біологічних наук В.І. Дьомін, кандидати медичних наук Д.К. Вєдібеда, Т.І. Каменецька, О.М. Пекус, З.П. Гетте, І.М. Заїка, Т.Л. Сакун, асистент кандидат медичних наук І.О. Трофимець. Підвищення кваліфікації лікарів-лаборантів проходи ло на чотирьох циклах. Крім того, силами колективу кафе дри забезпечувалося викладання лекційного матеріалу з патологічної фізіології для всіх кафедр і циклів Київського інституту удосконалення лікарів. Під керівництвом профе сора І.Г. Федорова за час роботи на кафедрі було викона но 21 кандидатську та 2 докторські дисертації, він є авто ром понад 160 наукових праць та 7 монографій, а також підручника з патологічної фізіології для студентів медич них інститутів. З 1973 до 1990 рр. кафедру очолювала професор Ма рія Антонівна Базарнова — учениця професора А.Я. Альт- гаузена. Під її керівництвом на кафедрі виконано 7 канди датських дисертацій, підготовлено 30 ординаторів. За редакцією професора М.А. Базарнової колективом кафе дри видано «Руководство по клинической лабораторной диагностике. Ч. 1–2. Учебное пособие» (1991), а також
138
окремими виданнями «Руководство для практических за нятий по клинической лабораторной диагностике» (1988), «Клінічна лабораторна діагностика. Практичні заняття з клінічної біохімії» (1990), методичні рекомендації для на вчання слухачів і посібники на допомогу практичним ліка рям, у яких зібрано й узагальнено багаторічний досвід співробітників кафедри з різних розділів клінічної лабора торної діагностики. З 1990 до 2006 рр. кафедру очолював доктор медич них наук, професор Георгій Миколайович Ліпкан — учень професорів І.Г. Федорова (патофізіолога) і Г.А. Даштаянца (терапевта, гематолога). Під його керівництвом виконано 16 кандидатських дисертацій, підготовлено 30 ординато рів. Він є автором понад 800 наукових праць, у т. ч. 7 атла сів, понад 100 монографій, 2 словників, 4 енциклопедій (2-, 3-, 7-, 15-томна), 12 авторських свідоцтв, 6 патентів. З 2007 р. і донині кафедру очолює професор Ганна Геннадіївна Луньова — учениця професора Г.М. Дранніка. Професор Г.Г. Луньова є президентом Всеукраїнської асо ціації клінічної хімії та лабораторної медицини; головою Технічного комітету зі стандартизації 166 (ТК 166) «Клінічні лабораторні дослідження та системи для діагностики in vitro» та експертом Національного агентства з акредитації України (НААУ), головним редактором в Україні міжнарод ного журналу «Лабораторная диагностика. Восточная Ев ропа». Педагогічну діяльність вона розпочала у 1997 р. асистентом, з 2002 р. — доцент кафедри внутрішніх хвороб та загальної практики - сімейної медицини ФПО ДонДМІ. З 2007 р. доцент, завідувач кафедри клінічної лабораторної діагностики, у 2008 р. присвоєно вчене звання професора. Автор 275 наукових праць, 6 винаходів, 8 монографій, 6 по сібників та підручника. Член двох спеціалізованих рад ака демії. Учні — доцент Л.І. Сергієнко, асистент Є.О. Кривенко, очний аспірант кафедри Абді М. Шіхаба (Туніс). Нині на кафедрі працюють 1 професор, 5 доцентів і 1 асистент. Ліпкан Георгій Миколайович — професор кафедри. Після закінчення у 1962 р. лікувального факультету Ки ївського медичного інституту працював молодшим на уковим співробітником в Українському науково-дослід ному санітарно-хімічному інституті МОЗ УРСР, з 1964
КАФЕДРА КЛІНІЧНОЇ ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ
по 1966 рр. — аспірант Київського НДІ фармакології і ток сикології (лабораторія біохімії), з 1967 р. — кандидат ме дичних наук, з 1966 по 1970 рр. — молодший науковий співробітник цього ж інституту. У КІУЛ пройшов шлях від асистента (1970–1974), доцента (1974–1978) до професо ра (1992) і завідувача кафедри клінічної лабораторної діа гностики (1990–2006). Завадецька Олена Павлівна — доцент, кандидат медич них наук, відповідальна за навчально-методичну роботу кафедри. У 1976 р. закінчила Вінницький медичний інститут імені М.І. Пирогова, лікувальний факультет. У 1980–1982 рр. навчалась в клінічній ординатурі за спеціальністю «Клінічна лабораторна діагностика», асистент (1987–2002), доцент (з 2002 р.) кафедри клінічної лабораторної діагностики. Автор 60 друкованих робіт, 1 посібника. Федорова Тетяна Тимофіївна — доцент, кандидат ме дичних наук. У 1971 р. закінчила Київський медичний інсти тут, лікувальний факультет. Працювала лікарем-терапев том у лікувальних закладах Києва. З 1976 р. — співробітник кафедри госпітальної терапії Київського медичного інститу ту. З 1980 р. працювала асистентом кафедри клінічної ла бораторної діагностики, у 1988 р. захистила кандидатську дисертацію, з 2001 р. — доцент кафедри, має понад 70 дру кованих праць. Олійник Олена Анатоліївна — доцент, кандидат медич них наук. У 1985 р. закінчила Дніпропетровський медичний інститут, санітарно-гігієнічний факультет і працювала в Кам’янсько-Дніпровській районній СЕС, а з 1986 р. — ліка рем-лаборантом у реанімаційному відділенні Нікополь ської міської лікарні № 1 Дніпропетровської області. У 1995 р. вона поступила в клінічну ординатуру на кафедру клінічної лабораторної діагностики, після закінчення якої закінчила очну аспірантуру і в 2006 р. захистила канди датську дисертацію. Доцент кафедри з 2007 р., має 52 друковані роботи, з них 1 посібник, патент на винахід. З вересня 2013 р. є експертом Міжнародної Європей ської комісії спільного Українсько-французького проекту: V6 01.P/11 «Оздоровительные и экологические программы, связанные с Чернобыльской зоной отчуждения» (Іванків ський район), член апробаційної ради Д 26.613.03 та екс пертної проблемної комісії за спеціальністю 14.01.39 «Клі нічна лабораторна діагностика та медична біохімія». В’юницька Людмила Василівна — доцент, кандидат біо логічних наук. У 1974 р. закінчила КДУ імені Т.Г. Шевченка, біологічний факультет. З 1975 р. почала працювати в НМАПО
імені П.Л. Шупика на кафедрах клінічної лабораторної діа гностики та онкології. З 1998 р. асистент, а з 2004 р. — до цент кафедри клінічної лабораторної діагностики. У 1999 р. захистила кандидатську дисертацію, має 43 друковані пра ці, 2 авторських свідоцтва на винахід. Член експертної про блемної комісії за спеціальністю 14.01.39 «Клінічна лабора торна діагностика та медична біохімія». Сергієнко Людмила Іванівна — доцент, кандидат ме дичних наук. У 1999 р. закінчила лікувальний факультет На ціонального медичного університету імені О.О. Богомольця, працювала лікарем-лаборантом АСЛ «Чернігівська» Дні провського району м. Києва. У 2004–2006 рр. навчалася у клінічній ординатурі на кафедрі клінічної лабораторної діа гностики, у 2010 р. захистила кандидатську дисертацію. З 2005 р. — доцент кафедри, має 37 друкованих робіт, вико нує обов’язки ученого секретаря вченої ради факультету підвищення кваліфікації викладачів. Кривенко Євгенія Олександрівна — кандидат медич них наук. У 2004 р. закінчила лікувальний факультет Націо нального медичного університету імені О.О. Богомольця, працювала лікарем-лаборантом І міської поліклініки Обо лонського району м. Києва. У 2006 р. стала клінічним ор динатором кафедри, а у 2008–2011 рр. закінчила очну ас пірантуру, стала працювати асистентом кафедри. У 2012 р. захистила кандидатську дисертаційну роботу, має 25 дру кованих робіт. Колектив кафедри сформовано з кваліфікованих спе ціалістів, які забезпечують високий рівень викладання. Усі науково-педагогічні працівники кафедри мають учений ступінь і вищу атестаційну категорію з клінічної лаборатор ної діагностики. Кафедра є опорною у системі післядипломної освіти Україні за спеціальністю біохімія та однією з провідних в Україні з проблем клінічної лабораторної діагностики. Щорічно кафедра готує слухачів на циклах спеціалізації, передатестаційної підготовки і тематичного удоскона лення. За 1997–2007 рр. на кафедрі підготовлені та за тверджені МОЗ України 8 комп’ютерних програм, у 2015 р. відбулося їх останнє оновлення. Кафедра прово дить очно-заочні цикли з елементами дистанційного на вчання. У рамках Центру симуляційних методів навчання НМАПО імені П.Л. Шупика створено кабінет «Лаборатор на медицина» для відпрацювання практичних навичок на автоматичних аналізаторах і високотехнологічному ла бораторному устаткуванні. 139
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Колектив кафедри Зліва направо: старший лаборант О.В. Волянюк, клінічний ординатор В.В. Колядінцев, асистент Є.О. Кривенко, доцент О.П. Завадецька, професор Г.М. Ліпкан, завідувач кафедри Г.Г. Луньова, доцент Л.І. Сергієнко, клінічний ординатор М.В. Бормашева, доцент О.А. Олійник, доцент Т.Т. Федорова, клінічний ординатор В.В. Клименко, клінічний ординатор А.В. Вергун
Для оптимізації навчального процесу та з урахуванням специфіки багатопрофільної дисципліни — клінічної ла бораторної діагностики, на кафедрі створено архів лекцій із мультимедійним супроводом, багатий ілюстративний матеріал, що включає понад 500 таблиць, більше 10 тис. музейних препаратів, 14 тематичних слайд-фільмів, яскра вих тематичних методичних альбомів. З вибраних питань клінічної лабораторної діагностики розроблено алгоритми та графи логічних структур, створено банк тест-завдань різного ступеня складності. Кафедрою виконується ініціативно-пошукова НДР «Аналіз сучасного стану та розробка стратегії підготовки фахівців з лабораторної медицини відповідно до Європей ських вимог». Колектив кафедри бере активну участь у розробці на вчальних планів і програм, проводить велику методичну та консультативну роботу для допомоги органам охорони здоров’я, роботу з практичними лікарями-лаборантами у
140
плані наставництва, бере участь в атестаціях лікарів-лаборан тів і лікарів інших спеціальностей в атестаційних комісіях м. Києва, Київської області, МОЗ ТА НАМН України, в роботі науково-практичного товариства лікарів-лаборантів. Науко во-педагогічні працівники кафедри є членами редколегій різних періодичних видань, у т. ч. журналів «Лабораторна діа гностика», «Гематологія та трансфузіологія в Україні». Кафе дра є співорганізатором міжнародної спеціалізованої виставки «LABComplEX», що проводиться в рамках Міжнародного фо руму «Комплексне забезпечення лабораторій», і Міжнародно го Медичного Форуму «Інновації в медицині — здоров’я нації». При НМАПО імені П.Л. Шупика створена спеціалізована вчена рада Д 26.613.03 за спеціальністю 14.01.39 «Клінічна лабора торна діагностика», членом якої є професор Г.Г. Луньова. З січня 2012 р. започатковано видавництво міжнарод ного науково-практичного журналу «Лабораторная диаг ностика. Восточная Европа». Журнал представлено у між народній наукометричній базі даних РІНЦ.
КАФЕДРА НЕВРОЛОГІЇ № 2
КАФЕДРА НЕВРОЛОГІЇ № 2
Олена Василівна Ткаченко, професор, завідувач кафедри
С
творення кафедри 16 березня 1962 р. зумовлювалося зростаючою потребою у підготовці кваліфікованих спеціалістів лікарів-неврологів. Викладацький склад кафедри був сформований з числа співробітників кафед ри нервових хвороб № 1 (завідувач професор Д.І. Панченко, нині кафедра неврології і рефлексотерапії). Першою клінічною базою кафедри з 1962 по 1964 рр. було неврологічне відділення на 50 ліжок міської клінічної лікарні № 24 Шевченківського району м. Києва. У 1964 р. ба зою кафедри стало неврологічне відділення на 60 ліжок клі нічної лікарні № 22 м. Києва, що покращило умови роботи. З 1983 р. до сьогодні базою кафедри є неврологічне відділення на 70 ліжок Київської міської клінічної лікарні № 12. Кафедра значно покращила свою навчальну базу, має навчальні кімнати для всіх викладачів, 2 аудиторії, нейрофізіологічну лабораторію. З дня заснування кафедри до 1982 р. її завідувачем і організатором був професор Перфілов Петро Опанасо вич — учень професора Дмитра Івановича Панченка. У 1962 р. він захистив докторську дисертацію «О регенера ции и дегенерации в частично поврежденном нерве» і в 1963 р. був затверджений у званні професора. Багато сил та енергії віддав Петро Опанасович організаційним питанням із забезпечення плідної праці кафедри з усіх розділів навчально-методичної, науково-дослідної та лі кувальної роботи, а також громадській діяльності. У Ки ївському інституті удосконалення лікарів він працював з 1956 по 1982 рр., багато років був деканом терапевтич ного факультету. Перу професора П.О. Перфілова нале
жить більше 80 наукових праць, у т. ч. 3 монографії. Під його керівництвом підготовлено 7 кандидатів і докторів медичних наук. Професор Вікторія Федорівна Аліферова працюва ла на кафедрі з 1962 по 1984 рр. У 1974 р. вона захис тила докторську дисертацію «Поражения нервной системы при поздних токсикозах беременных (патоге нез, клиника, лечение, катамнез)». Після смерті профе сора П.О. Перфілова з серпня 1982 р. до травня 1983 р. очолювала кафедру. Вона є автором понад 60 наукових праць, декількох монографій, методичних рекоменда цій та лекцій. З 1983 по 2006 рр. кафедрою завідував Анатолій Юхи мович Руденко — Заслужений лікар України, лауреат Дер жавної премії України, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор. У 1980 р. він захистив докторську дисертацію на тему «Доинсультный период гипертонической болезни». Висококваліфікований клініцист професор А.Ю. Руденко протягом 40 років очо лював і неврологічну службу Державного управління спра вами, був членом спеціалізованої ради по захисту дисерта цій, експертом ВАК України. З 1990 по 2006 рр. він був головним редактором журналу «Лікарська справа. Врачеб ное дело». Автор понад 200 наукових праць, у т. ч. 4 моно графій. Під керівництвом професора А.Ю. Руденка захи щено 4 докторські та 8 кандидатських дисертацій. З жовтня 2006 р. кафедрою завідує професор Олена Василівна Ткаченко, яка працює на кафедрі з 1986 р. після закінчення аспірантури. У 1994 р. вона успішно захистила докторську дисертацію «Клініко-діагностичні особливості цереброваскулярної патології в умовах трансформації до вкілля» і з 2000 р. — професор кафедри. Брала безпосе редню участь у підготовці й удосконаленні навчальних планів і програм передатестаційних циклів з неврології, а також циклів тематичного удосконалення, зокрема «Акту альні питання неврології», «Неврологічні питання епілеп тології», «Ураження нервової системи при захворюваннях внутрішніх органів», «Базові та дискусійні аспекти сучас них підходів до діагностики та лікування неврологічної патології» тощо. Вона була керівником робочих груп зі створення навчального плану та програми інтернатури за 141
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
спеціальністю «Неврологія», тестових питань для прове дення комп’ютерного іспиту з інтернатури, передатеста ційних циклів за спеціальністю «Неврологія», затвер джених МОЗ України. Професор О.В. Ткаченко плідно займається науковою діяльністю: вивчає питання пато морфозу й адаптаційно-компенсаторних можливостей організму при неврологічній патології, зокрема при це реброваскулярній патології, ураженнях периферійного відділу нервової системи, черепно-мозкових травмах і соматоневрологічних захворюваннях. Під науковим керів ництвом професора О.В. Ткаченко захищено 14 дисерта цій на здобуття наукових ступенів, заплановані та викону ються 4 дисертаційні роботи. Вона є автором понад 220 наукових праць, 10 монографій і навчальних посібників, 2 деклараційних патентів на корисну модель, членом ре дакційної ради журналу «Український неврологічний жур нал», редакційної колегії журналів «Національного журна лу неврології» (Азербайджан) та «Внутрішня медицина», членом спеціалізованих вчених рад у НМАПО імені П.Л. Шупика за спеціальностями 14.01.15 «Нервові хворо би» і 14.03.11 «Медична та біологічна інформатика і кібер нетика», головою проблемної комісії НМАПО імені П.Л. Шупика та членом проблемної комісії з «Неврології» НАМН України і МОЗ України. Вона бере участь у складі робочих груп Державного формулярного комітету з пи тань неврології та генетики при МОЗ України, є Головою Київського осередку науково-практичного товариства «Неврологів, психіатрів та наркологів України», членом Президії ГО «Академія практикуючих неврологів» і членом Правління науково-практичного товариства «Неврологів, психіатрів та наркологів України». З 2001 р. професор О.В. Ткаченко керує напрямком роботи кафедри як опо рної з післядипломного навчання зі спеціальності «Невро логія», постійно займається лікувально-консультативною роботою, регулярно проводить обходи та клінічні розбори у базовому неврологічному відділенні, консультує хворих у базовому неврологічному відділенні та інших відділен нях Київської міської клінічної лікарні № 12, а також за на правленнями та зверненнями медичних закладів України, зокрема клінічної лікарні «Феофанія» Державного Управ ління справами при Президентові України, Головного вій ськового клінічного госпіталю Міністерства оборони Укра їни, республіканської служби екстреної медичної допомоги тощо. З 1995 р. має вищу лікарську категорію за спеціаль ністю «Неврологія». 142
Нині на кафедрі працюють професор, 5 доцентів, 2 асистенти, старший лаборант. Доцент, кандидат медичних наук Ольга Володимирівна Новікова працює на кафедрі з 1991 р., до 1999 р. — на по саді асистента, а з 1999 р. — на посаді доцента. У 1990 р. за хистила кандидатську дисертацію «Исходы и реабилитация реконвалесцентов после вирусных менингоэнцефалитов». До роботи на кафедрі більше 10 років працювала науковим співробітником відділу нейроінфекцій КНДІ інфекційних за хворювань. Вона є автором понад 100 наукових праць, у т. ч. навчального посібника та довідника, 16 раціоналізаторських пропозицій. Брала участь в організації роботи кафедри як опорної за спеціальністю «Неврологія». Є відповідальною за лікувальну роботу кафедри. Має вищу лікарську категорію за спеціальністю «Неврологія». Бере активну творчу участь у підготовці клінічних ординаторів, у т. ч. іноземних. Є провід ним фахівцем з діагностики та лікування нейроінфекційних захворювань. Доцент, кандидат медичних наук Василь Володимиро вич Оржешковський працює на кафедрі з 1999 р. після за кінчення аспірантури і захисту кандидатської дисертації «Вплив транскраніальної електроаналгезії на деякі нейро фізіологічні показники у хворих на церебральну венозну дистонію». У 2017 р. завершив виконання докторської ди сертації. З 2006 р. — на посаді доцента кафедри. Автор понад 150 наукових праць, у т. ч. 4 монографій та 1 вина ходу. Секретар проблемної комісії НМАПО імені П.Л. Шу пика зі спеціальності «Неврологія». Відповідає за наукову роботу кафедри. Має вищу лікарську категорію за спеці альністю «Неврологія». Доцент, кандидат медичних наук Роман Анатолійович Стецюк працював на кафедрі на посаді асистента з 2005 р. після закінчення аспірантури і захисту кандидатської ди сертації «Резистентні епілепсії та епілептичні синдроми у дітей». З 2011 р. працює на посаді доцента кафедри. Ав тор понад 45 наукових праць, у т. ч. 3 деклараційних па тентів на корисну модель та монографії. Має вищу лікар ську категорію за спеціальностями «Неврологія» та «Дитяча неврологія». Доцент, кандидат медичних наук Віталіна Григорівна Колотуша працює на кафедрі з 2002 р. після закінчення аспірантури і захисту кандидатської дисертації «Особли вості клініки, лікування і профілактики неврологічних про явів остеохондрозу поперекового відділу хребта у хворих різних морфоконституційних типів». Має вищу лікарську
КАФЕДРА НЕВРОЛОГІЇ № 2
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент О.В. Новікова, завідувач кафедри О.В. Ткаченко, доцент О.М. Кононець, асистент Л.М. Башкірова Другий ряд: доцент Р.А. Стецюк, доцент В.В. Оржешковський
категорію за спеціальністю «Неврологія». Автор 30 науко вих праць, у т. ч. монографії. Асистент, кандидат медичних наук Людмила Михай лівна Башкірова працює на кафедрі на посаді асистента з 2005 р. після закінчення аспірантури та захисту кандидат ської дисертації «Клініко-параклінічна характеристика та стан забезпечення макро- та мікроелементами у хворих з пароксизмальними станами при хронічних порушеннях мозкового кровообігу». Автор понад 50 наукових праць, у т. ч. монографії та 2 інформаційних листів. Має вищу лі карську категорію за спеціальністю «Неврологія». Асистент, кандидат медичних наук Оксана Миколаївна Кононець працює на кафедрі з 2011 р. після закінчення аспірантури і захисту кандидатської дисертації «Клінічні та параклінічні характеристики попереково-крижових моно радикулярних синдромів у хворих на цукровий діабет». Автор 22 наукових праць, у т. ч. монографії та декларацій ного патенту на корисну модель. Має першу лікарську ка тегорію за спеціальністю «Неврологія». З 2015 р. на посаді старшого лаборанта працює Тетяна Вікторівна Шалабай. З часу заснування на кафедрі в різні періоди працюва ли досвідчені педагоги: доценти Аза Миколаївна Журенко (1962–1978), Юлій Костянтинович Лущин (1968–1993),
Володимир Дмитрович Малий (1964–2008); асистенти Ге оргій Дмитрович Тордія (1985–1989), Юрій Леонідович Корженевський (2013–2016). З 1965 по 2017 рр. на кафедрі працював досвідчений педагог, Заслужений лікар України, доцент, кандидат ме дичних наук Леонід Вікентійович Корженевський, який пройшов шлях від старшого лаборанта до доцента кафе дри. У 1970 р. захистив кандидатську дисертацію «Об острых нарушениях мозгового кровообращения у больных сахарным диабетом». Автор понад 120 наукових праць. Доцент, кандидат медичних наук Анатолій Захарович Коваль працював на кафедрі з 1978 по 2011 рр. У 1978 р. захистив кандидатську дисертацію «Острые нарушения мозгового кровообращения при хронической алкоголь ной интоксикации». Протягом багатьох років був заву чем кафедри. Доцент, кандидат медичних наук Інна Олегівна Цьоха працювала на кафедрі з 2008 р. після закінчення аспіран тури і захисту кандидатської дисертації «Прогностичне значення клінічних, клініко-лабораторних та нейровізуаль них характеристик ішемічного інсульту» до 2017 року. Є автором 45 наукових праць, у тому числі монографії. З 1985 до 2011 рр. на кафедрі на посаді старшого лабо ранта працювала Людмила Григорівна Шуляк, яка прийшла 143
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
на роботу на кафедру після закінчення біологічного фа культету Національного університету імені Т.Г. Шевченка та роботи в НДІ фізіології при Національному університеті. Ви конувала великий обсяг як науково-дослідної, так і навчаль но-методичної, роботи, сприяючи розвитку кафедри. Аспірантура на кафедрі була введена у 1966 році. За цей час очну аспірантуру закінчили Л.В. Корженевський, О.В. Се менова, В.В. Оржешковський, В.Г. Колотуша, Л.М. Башкірова, Р.А. Стецюк, Т.Д. Губеладзе, Ю.Л. Корженевський, заочну — А.З. Коваль, В.Д. Малий, І.О. Цьоха, Л.І. Гриненко, О.М. Коно нець, А.Т. Мотренко, Ю.Л. Найдьонова. За час існування кафедри більш ніж 50 лікарів-невро логів пройшли навчання в клінічній ординатурі. У подаль шому багато з них продовжили займатись науково-дослід ною роботою та захистили дисертації. Біля 10 років (1996–2005) у складі кафедри неврології № 2 плідно працював підрозділ дитячої неврології у складі доцентів О.М. Саган, Т.В. Коноплянко, В.Ю. Мартинюка, Л.О. Панасюк та асистента А.А. Невірковця.
На кафедрі неврології № 2 за час її існування пройшли навчання понад 8 000 лікарів-неврологів і більше 450 ліка рів-інтернів за спеціальностями «Неврологія» та «Сімейна медицина». Співробітники кафедри плідно займаються науко вою роботою, досліджуючи актуальні питання невроло гії. Основними науковими напрямками роботи кафедри є: адаптаціно-компенсаторні можливості організму при неврологічних захворюваннях, патоморфоз судинної патології головного мозку, ураження периферійного відділу нервової системи, черепно-мозкові травми, епі лепсія, соматоневрологічна патологія тощо. Науковця ми кафедри опубліковано більше 800 наукових праць, зокрема 15 монографій і 5 навчальних посібників, отримано 14 свідоцтв на винаходи та деклараційні па тенти, розроблено понад 40 раціоналізаторських про позицій. Співробітники кафедри є колективом однодумців з но вими творчими планами.
КАФЕДРА ІНОЗЕМНИХ МОВ
Лада Юріївна Лічман, доцент, завідувач кафедри
У
1962 р. з метою підготовки лікарів і викладачів медич них дисциплін для роботи за кордоном була створена кафедра іноземних мов. Засновником кафедри та її першим завідувачем була Валентина Афанасіївна Зінкевич. З 1983 по 1999 рр. кафедру очолювала старший викладач Тетяна Іванівна Усова, відмінник охорони здоров’я України. На кафедрі плідно працював великий колектив викла дачів: старші викладачі Л.Ф. Лахтіонова (англійська мова), С.А. Мальцева (французька мова), Л.М. Билицька (фран
144
цузька та німецька мови), С.М. Матешко (англійська мова), Т.Ю. Кучинська (англійська мова), Н.М. Сергійчук (росій ська мова для іноземців); викладачі Р.І. Кравченко (англій ська мова), Н.Ю. Бродська (іспанська мова). У 1999 р. кафедра іноземних мов увійшла до складу ка федри гуманітарних дисциплін як підрозділ іноземних мов. У 2005 р. підрозділ іноземних мов знову отримав статус кафедри, на якій наразі працюють 6 науково-педагогічних працівників - викладачів англійської, французької, німець кої, української та російської мов: завідувач кафедри, кан дидат педагогічних наук, доцент Л.Ю. Лічман (з 2001 р.); старший викладач кандидат філологічних наук М.В. Гусар (з 2005 р.), асистенти І.Ю. Олійник (з 2003 р.), В.М. Ковальчук (з 2004 р.), Л.А. Палєй (з 2005 р.), Т.Я. Пилип (з 2010 р.), кандидат педагогічних наук Л.А. Михайленко (з 2010 р.), кандидат філологічних наук О.М. Чадюк (з 2012 р.), Л.О. Савчук (з 2016 р.), асистент Л.О. Саєнко (з 2018 р.). Місія кафедри — сприяння успішності академії у сфе рі формування іншомовної компетентності медичних фа хівців у системі післядипломної освіти.
КАФЕДРА ІНОЗЕМНИХ МОВ
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): асистент Л.О. Саєнко, завідувач кафедри Л.Ю. Лічман, асистент Л.О. Савчук, асистент Л.А. Палєй Другий ряд: лаборант І.М. Френкель, асистент Т.Я. Пилип, асистент Л.А. Михайленко
Науково-педагогічні працівники кафедри іноземних мов працюють над проблемою вдосконалення методики викладання іноземних мов, займаються відбором і розши ренням словникового запасу з урахуванням різних медич них спеціальностей, займаються науковим перекладом. У навчанні використовуються сучасні методики викла дання, засоби презентації матеріалу, активізації лексикограматичного матеріалу, що дає змогу скоротити термін формування умінь і навичок володіння іноземною мовою. Завдяки зворотному зв’язку кафедра має цінні матеріали й медичну документацію з різних фахів, що оптимально спрямовує навчальний процес та профільне навчання. Проводяться заняття на циклах підготовки аспірантів, іноземних громадян, які отримали вищу медичну освіту у себе на батьківщині і навчаються в академії, приймаються вступні іспити до аспірантури та кандидатські іспити з іно земної мови. У рамках міжнародної діяльності науково- педагогічні працівники кафедри проводять мовну підго товку іноземних громадян з різних країн світу, які приїж джають на навчання до академії. На кафедрі проводяться цикли тематичного удоскона лення «Підготовка кадрового резерву НМАПО імені П.Л. Шупика. Англійська мова для професорсько-викла
дацького складу», «Іноземна мова Upper-Intermediate». З 2017 р. кафедрою впроваджено цикл тематичного удоско налення «Іноземна (англійська) мова для професорськовикладацького складу. Lecturers’ Advanced Training», по закінченню якого слухачі отримають посвідчення встанов леного зразка, що дає право викладати англійською мо вою іноземним слухачам у НМАПО імені П.Л. Шупика. Також кафедра бере участь у роботі постійно діючої ко місії вченої ради НМАПО імені П.Л. Шупика з міжнародно го співробітництва. Зокрема, рішенням комісії було впро ваджено англомовний клуб (Speaking Club) з метою формування та розвитку комунікативних навичок науковопедагогічних працівників та молодих вчених академії. Наукова робота кафедри іноземних мов спрямована на оптимізацію та інтенсифікацію навчального процесу, дослі дження сучасних концепцій навчання іноземних мов, пошук і відбір медичної термінології та граматичних структур з оригінальної медичної наукової літератури. Саме за цими напрямами систематично публікуються наукові статті. Колектив кафедри бере активну участь у громадській діяльності академії, зокрема в наукових, науково-практич них семінарах, конференціях, конгресах національного та міжнародного рівня.
145
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА ТЕРАПЕВТИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ
Галина Федорівна Білоклицька, професор, завідувач кафедри
К
афедра терапевтичної стоматології Київського інсти туту удосконалення лікарів — перша в СРСР у систе мі інститутів удосконалення лікарів, заснована 7 квіт ня 1964 р. Миколою Аврамовичем Кодолою, який був її першим керівником та двічі обирався на посаду завідувача кафедри. Професор М.А. Кодола у 1950 р. закінчив з відзнакою Київський стоматологічний інститут. У 1969 р. він захистив докторську дисертацію «Мікроелементи у процесах фор мування і розвитку карієсу». Оригінальний дослідник і на полегливий науковець, професор Микола Аврамович є автором понад 200 наукових праць, у т. ч. 7 монографій, серед них широкій стоматологічній громадськості добре відомі «Клініка, діагностика і лікування карієсу», «Мікро елементи в профілактиці карієсу зубів», «Пульпіти: вікові особливості і лікування», «Пародонтоз. Ультраструктури ясен і пульпи» тощо. Під його керівництвом захищено 17 кандидатських дисертацій. За ініціативи професора Г.Ф. Білоклицької у 2004 р. була проведена науково-прак тична конференція, присвячена пам’яті засновника кафе дри професора М.А. Кодоли та 40-річчю кафедри. З 1967 по 1974 роки кафедру очолював професор Олексій Михайлович Солнцев. У березні 1974 р. він був об раний на посаду завідувача кафедри хірургічної стомато логії, а завідувачем кафедри терапевтичної стоматології № 1 обрано професора М.А. Кодолу, який у 1969 р. захис тив докторську дисертацію «Мікроелементи в процесах формування зубів і розвитку карієсу» і у 1970 р. отримав наукове звання професора.
146
З 1990 по 2002 рр. кафедру очолював професор Анато лій Павлович Грохольський. Професор А.П. Грохольський у 1962 р. закінчив з відзнакою Київський медичний інститут і був занесений у Золоту книгу пошани, працював ординато ром, аспірантом, асистентом, доцентом кафедри терапевтич ної стоматології. У 1984 р. захистив докторську дисертацію «Використання низьких температур при лікуванні хвороб па родонту та слизової оболонки порожнини рота (клініко-екс периментальне дослідження) і став одним із засновників на укового напрямку, пов’язаного з використанням низьких температур при лікуванні захворювань слизової оболонки порожнини рота та генералізованих уражень тканин паро донта, є співавтором понад 220 наукових праць, 12 автор ських свідоцтв та 4 деклараційних патентів, під його керівни цтвом виконано 7 кандидатських дисертацій. З січня 2003 р. і донині кафедру очолює доктор ме дичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, лікар-стоматолог вищої кваліфікаційної категорії, президент ВГО «Асоціація лікарів-пародонтологів Украї ни», член правління ГО «Асоціація стоматологів України», член Європейської федерації пародонтологів (EFP) Галина Федорівна Білоклицька. Професор Г.Ф. Білоклицька закінчила з відзнакою у 1974 р. стоматологічний факультет Одеського медичного інституту імені М.І. Пирогова. Почала працювати в Одесь кому науково-дослідному інституті стоматології, де з 1974 по 1996 рр. пройшла шлях від старшого лаборанта, молод шого наукового співробітника до провідного наукового співробітника, завідувача відділу захворювань пародонту. У 1996 р. вона успішно захистила докторську дисертацію «Клініко-патогенетичне обґрунтування диференційованої фармакотерапії генералізованого пародонтиту». Ім’я професора Г.Ф. Білоклицької добре відомо широкій стоматологічній громадськості як висококваліфікованого фахівця з різнобічною медичною ерудицією. Результатами її наукової діяльності є нова класифікація і теорія патогенезу пародонтиту, теорія патогенезу гіперестезії дентину, оригі нальні інноваційні методи діагностики, профілактики та ліку вання захворювань пародонта, слизової оболонки порожни ни рота, гіперестезії твердих тканин зуба, які широко впроваджені в різних стоматологічних установах України.
КАФЕДРА ТЕРАПЕВТИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ
Вона є автором понад 372 наукових праць, серед яких 9 підручників і навчальних посібників, 3 авторські свідоцтва на винахід і 31 патент. Серед них і вперше видані в Україні (у співавторстві) «Хвороби шкіри обличчя, слизової оболонки ротової порожнини та червоної облямівки губ», «Азбука руч ного скейлінгу», «Сучасні пломбувальні матеріали та методи їх використання в терапевтичній стоматології», «Терапевтич на стоматологія в тестових питаннях, ситуаційних завданнях» (для лікарів-стоматологів), «Тестові питання і ситуаційні за дачі з терапевтичної стоматології» (для лікарів-інтернів), роз діл «Невідкладна допомога в терапевтичній стоматології» у підручнику за редакцією професора І.С. Зозулі «Медицина невідкладних станів. Екстрена (швидка) медична допомога». За час роботи в академії під керівництвом професора Г.Ф. Бі локлицької захищено 2 докторські і 16 кандидатських дисертацій, 2 магістерські роботи, нині виконуються 5 кан дидатських і 1 докторська дисертації. У 2006 р. вона стала організатором і першим президентом ВГО «Асоціація ліка рів-пародонтологів України» (АЛПУ), яка має 12 регіональ них відділень, в її активі 9 міжнародних конференцій за участі провідних спеціалістів в області пародонтології Євро пи, більше 70 національних конференцій, майстер-класів і шкіл. У 2013 р. АЛПУ була прийнята в якості асоціативного члена у міжнародне співтовариство — Європейську феде рацію пародонтологів (EFP), а в 2015 р. професор Г.Ф. Біло клицька на чолі Української делегації лікарів-стоматологів приймала участь в офіційній церемонії відкриття ЄВРО- Періо-8 (Лондон, Англія). Професор Г.Ф. Білоклицька — член правління, коорди наційної ради і міського осередку ГО «Асоціація стоматоло гів України», атестаційної комісії за фахом «Стоматологія» при ГУОЗ України м. Києва, спеціалізованих вчених рад за спеціальністю «Стоматологія» при Інституті стоматології НМАПО імені П.Л. Шупика та НМУ імені О.О. Богомольця; член вчених рад академії та Інституту стоматології, експерт ної проблемної комісії і комісії вченої ради з наукової роботи та інноваційної діяльності НМАПО імені П.Л. Шупика; член редколегій журналів «Современная стоматология» (Україна, Київ), «Новини стоматології» (Україна, Львів), «Імплантологія. Пародонтологія. Остеологія» (Україна, Львів), «Вісник стома тології» (Україна, Одеса), «Рецепт» (Україна, Київ), «Па родонтология» (Росія, Санкт-Петербург), «Stomatologia Wspotczesna» (Польща, Варшава). Нагороджена Почесною грамотою Верховної Ради України, двома Почесними грамотами та нагрудними зна
чками «Творець», Орденом «Свічки» Міжнародної Асоціа ції Стоматологічного Розвитку (IADP) за розвиток післяди пломної освіти в Україні, вітчизняною професійною нагородою в області терапевтичної стоматології — «Ме даллю імені професора М.Ф. Данилевського», «Знаком Пошани» Національної медичної палати України. Вона є повним кавалером духовного ордена «Свята Анна», має подяки від Комітету Верховної Ради України з питань охо рони здоров’я, Міністра МОЗ України, ректора НМАПО іме ні П.Л. Шупика, головного стоматолога МОЗ України, пре зидента ГО «Асоціація стоматологів України», генерального директора ТМО «Київська стоматологія» (м. Київ). За своїми людськими якостями Галина Федорівна відно ситься до людей, які вміють поєднувати принциповість з над звичайною доброзичливістю та людяністю, а тому користу ється заслуженим авторитетом серед колег, учнів і пацієнтів. У різні роки на кафедрі терапевтичної стоматології працювали професори О.В. Удовицька і О.М. Солнцев, доценти К.П. Копйова, О.Ф. Кононович, Л.Г. Щербіна, С.А. Павлик, С.І. Козловський, А.Р. Скарбенчук, Л.М. Пе реход, А.П. Пруднікова, О.П. Толочина. Нині на кафедрі працюють доценти Т.Д. Центіло, Т.О. Солнцева, Г.В. Погребняк, О.В. Ашаренкова, О.В. Коп чак, асистенти О.Л. Коваленко, М.В. Савченко, Е.М. Павлен ко, навчаються 4 аспіранта та 3 клінічні ординатора. За останні п’ять років колективом кафедри опубліко вано більше 400 наукових праць, проведено понад 200 на укових форумів, серед яких 9 міжнародних, більше 70 націо нальних конференцій і майстер-класів. Науковці кафедри виступали з доповідями у фахових заходах України, Поль щі, Ізраїлю, Іспанії, Італії, Англії. Серед наукових досягнень кафедри потрібно виділити: розроблені експериментальні моделі пародонтиту, патоге нетичні ланки генералізованого пародонтиту, до яких від носиться вільно-радикальне окиснення і недостатність фізіологічної антиоксидантної системи, зміни у місцевому та загальному імунітеті, порушення метаболічної системи регуляції кислотно-лужної рівноваги; запропоновано не обхідний перелік методів, який потрібно залучати для діа гностики захворювань тканин пародонта; показано осо бливості клінічного перебігу з індивідуальними підходами до лікування генералізованого пародонтиту у хворих з ревматоїдним артритом, гастроезофагальною рефлюк сною хворобою, з порушенням ендотеліальної дисфункції при серцево-судинних захворюваннях; визначені питання 147
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
діагностики, патогенезу та схеми лікування генералізова ної гіперестезії твердих тканин зубів, які зустрічаються при некаріозних ураженнях і захворюваннях пародонту; роз роблені методи діагностики і лікування захворювань сли зової оболонки порожнини рота, серед яких найпоширені шим є кандидозний стоматит. Клінічною базою кафедри є Стоматологічний практичнонавчальний медичний центр (СПНМЦ) НМАПО імені П.Л. Шу пика, першим директором якого з червня 2011 р. до березня 2015 р. була професор Г.Ф. Білоклицька. Нині СПНМЦ очо лює ії учень кандидат медичних наук М.В. Савченко. Запро поновані кафедрою методики лікування широко використо вуються як на клінічній базі, так і в багатьох лікувальних закладах, про що свідчать численні акти впровадження. За останні 10 років кафедрою терапевтичної стомато логії на бюджетних і контрактних засадах проведено по над 70 передатестаційних циклів удосконалення, 160 ци клів тематичного удосконалення за різними тематиками,
20 циклів «Спеціалізація з терапевтичної стоматології», 30 циклів «Стажування з терапевтичної стоматології», 37 планових очних циклів підготовки лікарів-інтернів за спеціальністю «Стоматологія». За цей період підвищили кваліфікацію та здобули спеціальність лікаря стоматологатерапевта понад 4 000 лікарів-стоматологів різного стажу роботи, більше 700 лікарів інтернів-стоматологів і понад 50 вітчизняних та іноземних клінічних ординаторів. Цикли удосконалення, які проводяться на кафедрі, сприяють підвищенню рівня теоретичних знань та оволо дінню лікарями сучасних методик діагностики й лікування хворих на патологію твердих тканин зубів, тканин паро донта, слизової оболонки порожнини рота. За обсягом наукових і науково-практичних розробок, впроваджених в практичну діяльність лікарів-стоматоло гів, кафедра є провідною серед науковців України: колек тивом кафедри впроваджено у практичну діяльність по над 150 новітніх методик діагностики, профілактики та
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент Т.Д. Центіло, завідувач кафедри Г.Ф. Білоклицька, доцент Т.О. Солнцева, доцент О.В. Копчак Другий ряд: асистент Е.М. Павленко, доцент Г.В. Погребняк, асистент О.Л. Коваленко, доцент О.В. Ашаренкова
148
КАФЕДРА ТЕРАПЕВТИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ
лікування різних видів стоматологічної патології, пріори тетність яких підтверджено Деклараційними патентами України на винахід, актами впровадження. Кафедра терапевтичної стоматології — провідний лікувально-науково-діагностичний центр за чисельним зверненням стоматологічних хворих (понад 48 000 осіб) з багатьох регіонів України за консультативною і ліку вальною допомогою, що є вкрай ефективним для забез печення якості проведення навчального процесу. Співро бітниками кафедри проводиться значна консультативна робота: за останні 10 років проконсультовано понад 8 000 пацієнтів — мешканців м. Києва і різних регіонів України. Високий рівень організації та надання консуль тативної, спеціалізованої та високоспеціалізованої амбу латорно-поліклінічної стоматологічної допомоги насе
ленню, створення умов для проведення нової форми практичних занять на очних циклах для лікарів-інтернів і слухачів на циклах спеціалізації, стажування, передатес таційних циклах і циклах тематичного удосконалення були високо оцінені адміністрацією академії, що стиму лює подальше удосконалення всіх видів діяльності ка федри терапевтичної стоматології в системі медичної післядипломної освіти. Основні задачі, які ставляться перед колективом ка федри, відповідають усім основним напрямкам діяльності НМАПО імені П.Л. Шупика: реалізація планів комплектуван ня тематичних і передатестаційних циклів, удосконалення методики викладання за уніфікованими програмами та про грамами передатестаційних циклів, проведення наукових до сліджень, покращення якості лікувальної роботи.
КАФЕДРА ОРТОПЕДИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ
Віталій Іванович Біда, професор, завідувач кафедри
К
афедра ортопедичної стоматології Київського інститу ту удосконалення лікарів була засновано у 1964 році, першим її завідувачем був доцент Микола Аврамович Кодола (за сумісництвом). Клінічною базою стала Київська міська стоматологічна поліклініка, яка знаходилась на тери торії Свято-Покровського монастиря (Бехтеревський про вулок, 15). У різні роки кафедру очолювали професори Алла Никанорівна Губська (1965–1985), Анатолій Іванович Довбенко (1985–1992), Валерій Степанович Онищенко (1992–2007). У 2003 р. кафедра ортопедичної стоматології увійшла до складу якісно нового підрозділу — Інституту стоматології НМАПО імені П.Л. Шупика, створеного шляхом
функціонального об’єднання кафедр стоматологічного профілю та курсів удосконалення зубних техніків. Починаючи з 2007 р. і донині кафедру ортопедичної стоматології очолює професор Віталій Іванович Біда, який у 1982 р. закінчив Київський медичний інститут, у 1990 р. — аспірантуру на кафедрі ортопедичної стомато логії Київського державного інституту удосконалення ліка рів і захистив кандидатську дисертацію, де пройшов шлях від асистента (1990–1999), доцента (1999–2006) до про фесора (2006–2007). У 2004 р. захистив докторську ди сертацію «Принципи ортопедичного лікування хворих зі зниженням висоти прикусу». З 2005 по 2007 рр. завідував кафедрою ортопедичної стоматології та ортодонтії МІ УАНМ (за сумісництвом), у 2011–2015 рр. працював за ступником директора Інституту стоматології НМАПО імені П.Л. Шупика (за сумісництвом). Нині на кафедрі працюють професори О.М. Дорошенко, яка з березня 2016 р. була обрана на посаду директора Інституту стоматології НМАПО імені П.Л. Шупика, П.В. Леоненко; доценти В.І. Радько, О.М. Овчаренко, С.М. Клочан, П.О. Гурин, О.А. Оме льяненко; асистенти А.В. Пальчиков, І.І. Паливода, Р.Г. Оснач, І.І. Чорненький, старші лаборанти, лаборанти, техніки. Кафедра здійснює підготовку лікарів за фахом «Орто педична стоматологія» на передатестаційних циклах і 149
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
циклах стажування тривалістю 1 міс, циклах спеціаліза ції — 4 міс, двотижневих та одномісячних циклах тематич ного удосконалення, в інтернатурі. Навчання зі слухачами проводиться відповідно до затверджених МОЗ України на вчальних планів і програм, які передбачають лекційні та семінарські години, відпрацювання навичок на практичних заняттях. Лікарі-слухачі циклів, лікарі-інтерни, перебуваю чи на кафедрі, навчаються сучасним методам діагностики, комплексного лікування та реабілітації пацієнтів з різною па тологією зубо-щелепної системи. Контроль за навчанням здійснюється за розробленою співробітниками кафедри і затвердженою МОЗ України комп’ютерною тестовою програ мою (з 2008 р. видається навчальний посібник), яка охоплює значну кількість теоретичних і практичних питань, визначе них для кваліфікаційних характеристик різних категорій ліка ря-спеціаліста за фахом «Ортопедична стоматологія». За останні роки на базі кафедри пройшли підготовку клінічні ординатори й аспіранти з різних країн світу, а саме: з Сирії, Марокко, Китаю, Ірану, Індії, Вірменії, Гру зії, Казахстану. Упродовж останніх десяти років наукова робота кафе дри проводилась відповідно до запланованих ініціативнопошукових тематик: «Особливості діагностики, лікування та реабілітації пацієнтів з дефектами зубів і зубних рядів» (2007–2011), «Розробка методів діагностики, ортопедич ного лікування та реабілітації хворих із патологією зубощелепної системи» (2012–2017). Також з 2010 по 2012 рр. спільно з кафедрою загальної стоматології виконувалась госпрозрахункова науково-дослідна робота «Розробка та удосконалення методів функціональної реабілітації стома тологічних хворих з частковою та повною втратою зубів». Результатом проведених досліджень став захист аспіран тами, здобувачами та співробітниками кафедри кандидат ських (О.А. Омельяненко, С.Л. Прохоров, Є.Я. Костенко, А.В. Пальчиков, І.І. Паливода, І.М. Савчук, С.М. Германчук, Є.Л. Альберт, М.О. Ярифа, Р.Г. Оснач, Н.А. Кочкіна та ін.) і докторських (О.М. Дорошенко, П.В. Леоненко, Є.Я. Кос тенко) дисертацій, основні положення яких відображені в публікаціях і впроваджені в практику охорони здоров’я. За цей час співробітниками кафедри надруковано майже 300 статей та тез навчально-методичного та наукового харак теру, 4 монографії, 7 навчальних посібників, серед яких «Ортопедична стоматологія. Тестові завдання» (2016), «Державне управління реформуванням охорони здоров’я. Розвиток державного регулювання стоматологічної служ 150
би в Україні» (2011), «Физиологический отклик на состоя ние поверхности металлических дентальних имплантатов» (2010), «Заміщення дефектів зубних рядів сучасними кон струкціями знімних протезів» (2009) «Мостоподібні кон струкції зубних протезів» (2007), 7 методичних рекоменда цій, понад 30 авторських свідоцтв на корисну модель та патентів на винахід, близько 35 інформаційних листів та галузевих нововведень. Науково-практичні здобутки ка федри були представлені на з’їздах Асоціації стоматологів України, щорічних науково-практичних конференціях з міжнародною участю «Інноваційні технології в сучасній стоматології» і «Актуальні питання науково-практичної сто матології» (2014–2017), Національних українських стомато логічних конгресах симпозіумах, конференціях, у т. ч. з міжнародною участю та за кордоном (Великобританія, Ка захстан, Польща). Зроблено понад 130 доповідей, прове дено понад 60 майстер-класів. Нині науковим напрямком роботи кафедри є заплано вана на 2017–2022 рр. тема «Сучасні методи реабілітації хворих із застосуванням ортопедичних конструкцій». Викладачі кафедри беруть активну участь у громад ському житті академії у сфері організації охорони здоров’я і роботи профільних асоціацій. Професор В.І. Біда є засновником та Почесним президентом Асоці ації стоматологів-ортопедів та зубних техніків України; Генеральним секретарем (2008–2014), членом Коорди наційної ради (2014–2016) та з 2016 р. — членом прав ління Асоціації стоматологів України; головним поза штатним спеціалістом з ортопедичної стоматології МОЗ України (2008–2017), членом центральної атестаційної комісії МОЗ України, атестаційної комісії УОЗ Київської області, головою апробаційної ради спеціалізованої вче ної ради Д 26.613.09 при НМАПО імені П.Л. Шупика, з 2010 р. — членом експертної ради ВАК та ДАК МОН України. Професор О.М. Дорошенко з 2016 р. є директо ром Інституту стоматології НМАПО імені П.Л. Шупика. Професори О.М. Дорошенко і П.В. Леоненко є віце-пре зидентами Асоціації стоматологів-ортопедів і зубних техні ків України. Доцент В.І. Радько є членом центральної атеста ційної комісії МОЗ України з питань стоматології, членом координаційної ради Асоціації стоматологів України, співго ловою центральної атестаційної комісії молодших медич них спеціалістів у м. Києві, був головним позаштатним спе ціалістом зі «стоматології ортопедичної» ГУОЗ м. Києва, з 2005 р. і донині завідує відділенням удосконалення зубних
КАФЕДРА ОРТОПЕДИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент О.М. Овчаренко, доцент П.О. Гурин, доцент С.М. Клочан, завідувач кафедри В.І. Біда, професор О.М. Дорошенко, лаборант Н.Г. Черненко, старший лаборант Т.А. Пасічник, асистент І.М. Чорненький, асистент І.І. Паливода Другий ряд: технік О.В. Котеленець, старший лаборант О.В. Даценко, технік М.Ю. Дзюба, старший лаборант О.В. Зеленська, доцент В.І. Радько, асистент Р.Г. Оснач
техніків. Доцент О.А. Омельяненко є секретарем Асоціації стоматологів-ортопедів та зубних техніків України, секрета рем апробаційної ради спеціалізованої вченої ради Д 26.613.09 при НМАПО імені П.Л. Шупика. Професори В.І. Біда, О.М. Дорошенко, доцент В.І. Радь ко є членами вченої ради НМАПО імені П.Л. Шупика. Про фесор О.М. Дорошенко є головою, а професор В.І. Біда — заступником голови вченої ради Інституту стоматології НМАПО імені П.Л. Шупика, професор П.В. Леоненко, до центи В.І. Радько і С.М. Клочан — її членами. Професори В.І. Біда і О.М. Дорошенко є членами спеціалізованої вче ної ради Д 26.613.09 при НМАПО імені П.Л. Шупика. Про фесори В.І. Біда, О.М. Дорошенко, П.В. Леоненко і доцент С.М. Клочан беруть участь у роботі КЕК МОЗ України. На кафедрі проводиться лікувально-консультативна допомога пацієнтам за зверненням, впроваджуються в систему охорони здоров’я нові технології діагностики і лі кування хворих з патологією зубо-щелепної системи, про
ходять клінічну апробацію нові матеріали, інструменти й об ладнання. Клінічними базами кафедри є КП «Київська міська стоматологічна поліклініка (вул. М. Пимоненка 10а) та стома тологічна клініка «Смайл» (вул. Героїв Сталінграда, 8). За участю співробітників кафедри видаються фахові пе ріодичні видання «Современная стоматология», «Зубопро тезная техника», «Дентальные технологии», «Дентал клуб». Нині кафедра ортопедичної стоматології продовжує плідно працювати над вдосконаленням навчально-педаго гічного, лікувально-консультативного, наукового процесу. Співробітники кафедри вирізняються високим рівнем компетентності. У перспективі розвитку кафедри залучен ня до співпраці представників і фахівців з новітніх техно логій, з питань діагностики та лікування соматологічних захворювань, проведення спільних науково-практичних нарад, конференцій, симпозіумів, майстер-класів, що значно підвищить рівень засвоєння лікарями знань та умінь у без перервній післядипломній освіті.
151
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ, ДІЄТОЛОГІЇ І ЕНДОСКОПІЇ
Наталія Вячеславівна Харченко, член-кореспондент НАМН України, професор, завідувач кафедри
У
1965 р. згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я СРСР при Київському державному інституті удосконалення лікарів була організована кафедра ді єтології на базі терапевтичного відділення Міської клінічної лікарні № 6 «Медмістечко». У 1971 р. кафедру переймено вано на «гастроентерології і дієтології», з 2006 — «гастро ентерології, дієтології і ендоскопії». Організатором і першим очільником кафедри була професор Марія Степанівна Говорова. Під її керівництвом і за її участю співробітниками кафедри та клініки було ви конано і опубліковано 67 наукових робіт, складено 9 мето дичних листів, підготовлено та видано 3 монографії з ор ганізації та використання лікувального харчування, захищено 6 кандидатських дисертацій. З 1974 по 1990 рр. кафедру очолював доктор медич них наук, професор Петро Степанович Федишин, під ке рівництвом якого проводилися комплексні наукові до слідження з вивчення функціонального стану шлунка, підшлункової залози, печінки у хворих із захворюван нями біліарної системи. За цей час було опубліковано 250 наукових робіт, у т. ч. 4 монографії, підготовлено 7 кандидатів медичних наук. З 1989 р. базою кафедри стало гастроентерологічне відділення ЦРКЛ № 30 м. Києва, нині КМКЛ № 8. З 1990 по 1997 рр. кафедрою завідувала доктор ме дичних наук, професор Ірина Іванівна Дегтярьова, під ке рівництвом якої виконані 4 докторські та 14 кандидатських
152
дисертацій. Науковий напрямок роботи кафедри у цей час — діагностика та лікування виразкової хвороби, хро нічних гастритів, панкреатитів, дифузних захворювань пе чінки, дисбіозу кишечнику. З 1998 р. і донині кафедру очолює член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор Наталія Вячеславівна Харченко, яка в 1993 р. захистила доктор ську дисертацію «Немедикаментозні методи лікування в комплексній терапії хворих на виразкову хворобу». Про фесор Н.В. Харченко є автором понад 450 статей, 19 по сібників, 8 монографій, довідників, методичних рекомен дацій і підручників з гастроентерології та дієтології. Нині на кафедрі працюють: Н.В. Харченко — членкореспондент НАМН України, професор, завідувач кафедри, професор Г.А. Анохіна, доценти І.Я. Лопух, В.В. Харченко, асистенти М.С. Романенко, Н.О. Суслова, С.В. Музика, стар ші лаборанти М.С. Вінярська, В.В. Шкарівська, лаборант О.В. Демидюк. Співробітники кафедри беруть активну участь у роботі вітчизняних і міжнародних з’їздів, конгресів, симпозіумів; проводять лікувальну та консультативну роботу у всіх від діленнях Київської міської клінічної лікарні № 8 і полікліні ках; беруть участь у проведенні науково-практичних кон ференцій у базовій лікарні, консультують хворих у лікарнях міста, госпіталях СБУ та МВС, а також пацієнтів з інших міст України. За час існування кафедри було підготовлено 11 док торських і 61 кандидатська дисертації, опубліковано біль ше 1000 наукових робіт, видано 28 монографій та 4 під ручники, серед яких підручник «Гастроенторологія» у двох томах (2016–2017). З 1981 р. кафедра очолює роботу Київського місь кого товариства гастроентерологів і постійно бере участь у роботі Київського міського, обласного й Укра їнського товариств терапевтів, вітчизняних і міжнарод них з’їздів, конгресів, пленумів та з’їздів Української Гастроентерологічної Асоціації. Професори та доценти кафедри проходили підвищення кваліфікації в міжна родних школах з гепатології та гастроентерології в Ам
КАФЕДРА ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ, ДІЄТОЛОГІЇ І ЕНДОСКОПІЇ
стердамі (Нідерланди), Барселоні (Іспанія), Відні (Ав стрія) та інших країнах світу, на Європейських та Всесвітніх гастроентерологічних тижнях. Кафедра є сертифікованою базою клінічної апробації лікарських пре паратів Державного експертного центру МОЗ України. Членкореспондент НАМН України, професор Н.В. Харченко — віце-президент Української Гастроентерологічної Асоціації (УГА), голова Київського осередку УГА, голова консультатив но-експертної групи «Гастроентерологія. Лікарські засоби», керівник групи аудиторів, Заслужений діяч науки і техніки України, Заслужений діяч освіти України. Кафедрою заснована та щорічно проводиться Націо нальна школа гастроентерологів, гепатологів України та Академія здорового харчування. Лекції читають провідні спеціалісти України та країн Європи. Проводяться Євро
пейські курси післядипломної освіти разом з Європей ською асоціацією гастроентерології, ендоскопії і нутриціо логії (EAGEN). З 2007 р. кафедрою підготовлено методичне забезпечення та розпочата підготовка гастроентерологів за новими кваліфікаційними характеристиками, які відпо відають вимогам до лікаря-гастроентеролога у країнах Європи. Кафедрою підготовлено настанови та протоколи надання медичної допомоги хворим з основних видів па тологій шлунково-кишкового тракту. Кафедра розташована в окремому навчальному блоці на базі гастроентерологічного відділення КМКЛ № 8, а та кож у медичному центрі «Олімед». Загальна площа при міщень 236 м2, є аудиторії для проведення лекцій, учбові кімнати, лабораторія для виконання лабораторних дослі джень, оснащена сучасною апаратурою.
Колектив кафедри Перший ряд: (зліва направо): професор Г.А. Анохіна, завідувач кафедри Н.В. Харченко Другий ряд: асистент М.С. Романенко, доцент В.В. Харченко, доцент І.А. Коруля, доцент І.Я. Лопух, старший лаборант М.С. Вінярська
153
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ ТА ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ
Олег Анатолійович Лоскутов, професор, завідувач кафедри
З
апочаткування кафедри відбулося у жовтні 1957 р., коли на кафедрі торакальної хірургії Київського державного інституту удосконалення лікарів (за відувач кафедри професор М.М. Амосов) був організо ваний перший двомісячний цикл підготовки лікаріванестезіологів, який проводили професор М.М. Амосов, асистенти А.Я. Маловічко і А.Ю. Депутат, що стало при водом до перейменування кафедри на «торакальної хі рургії та анестезіології». У 1958 р. у складі кафедри почав діяти самостійний курс спеціалізації з анестезіології за програмою, розрахо ваною на чотиримісячну підготовку лікарів-анестезіологів, який очолив доцент Анатолій Іванович Тріщинський, з ім’ям якого пов’язане становлення і розвиток анестезіоло гії в Україні і колишньому СРСР. У 1967 р. на базі існуючого курсу була створена перша в Україні самостійна кафедра анестезіології, яку і очолив професор А.І. Тріщинський. За вдяки його творчому таланту кафедра завжди утримувала передові позиції в організації навчального процесу, науко во-дослідницькій і лікувальній роботі й отримала визнання за межами України. До 1966 р. основною клінічною базою кафедри був Київський НДІ торакальної і серцево-судинної хі рургії, а з 1966 р. — перше в Україні самостійне відді лення анестезіології та реанімації клінічної лікарні № 14 (нині Олександрівська міська клінічна лікарня). У 1967 р. другою клінічною базою кафедри стало від ділення анестезіології та реанімації Київської обласної клінічної лікарні.
154
У цей час на кафедрі і в її базових відділеннях працю вали талановиті ентузіасти нової спеціальності, сміливі експериментатори. Так, ризикуючи власним життям, з ме тою встановлення наукової істини, асистенти кафедри В.О. Троцевич і А.П. Рабінер дослідили на собі дію м’язових релаксантів і спростували постулат про їх аналгетичну дію. У зв’язку з потребою підготовки дитячих анестезіоло гів кафедра з 1973 р. на базі дитячої клінічної лікарні № 14 м. Києва починається проведення тематичних циклів з проблем дитячої анестезії та інтенсивної терапії. Починаючи з 1976 р., кафедра освоює нові клінічні бази в міських клінічних лікарнях № 3 і № 23, № 7 (1986 р.), в лікарні швидкої медичної допомоги (1987 р.), Київському міському центрі охорони здоров’я матері і дитини (1990 р.). Для забезпечення повноцінного навчання лікарів в ін тернатурі з анестезіології, починаючи з 1992 року клінічни ми базами кафедри стають науково-дослідні інститути клінічної та експериментальної хірургії, онкології, травма тології та ортопедії, нейрохірургії, гематології та перели вання крові, Центральний клінічний госпіталь МО України і клінічна лікарня № 1 м. Києва. Значна кількість клінічних баз кафедри пояснювалася двома причинами: по-перше — вимогами навчального процесу, по-друге — високим рейтингом і авторитетом кафедри та її співробітників серед установ практичної охо рони здоров’я, де вони брали безпосередню участь у ліку вальному процесі, виконуючи великий обсяг лікувальної роботи. Еволюція спеціальності вимагала від кафедри постій ного самовдосконалення і внесення відповідних змін і до повнень у навчальні програми і плани, про що свідчить різ номанітність циклів, що проводились, а саме: спеціалізації з анестезіології і реаніматології; загального удосконалення з анестезіології і реаніматології; тематичного удосконалення «Організація анестезіолого-реанімаційної служби і актуаль ні питання спеціальності»; «Вибрані питання анестезіології і реаніматології»; «Анестезія, інтенсивна терапія і реанімація в педіатрії»; «Реанімація та інтенсивна терапія невідкладних станів»; «Анестезія та інтенсивна терапія в акушерстві та гі некології»; «Знеболювання в амбулаторній хірургії і стома тології»; «Актуальні питання анестезіології та реаніматоло
КАФЕДРА АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ ТА ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ
гії»; «Інтенсивна терапія гострих отруєнь»; інтернатури й передатестаційних циклів з анестезіології. У зв’язку з виділенням дитячої анестезіології в окрему спеціальність у 1988 р. від кафедри анестезіології і реані матології була відокремлена і сформована нова кафедра дитячої анестезіології і реаніматології, до якої увійшла час тина викладачів на чолі з доцентом Г.І. Белебезьєвим. У 1995 р. рішенням вченої ради Київського інституту удосконалення лікарів кафедра анестезіології і реанімато логії була перейменована на кафедру «анестезіології та інтенсивної терапії», що більше відповідало суті спеціаль ності і виконуваній кафедрою роботі. Кафедра безперервно впроваджує у навчальний про цес нові форми навчання. Так, в 1976 р. кафедрою анесте зіології і реаніматології, однією з перших в інституті, був впроваджений тестовий контроль базисних знань курсан тів. У 1986 р. кафедра виступила ініціатором розробки професійно-посадових характеристик для лікарів-анесте зіологів другої, першої і вищої кваліфікаційних категорій, а також для клінічних лікарів-токсикологів. У 1990 р. вказані розробки були покладені в основу створених кафедрою навчальних програм інтернатури з анестезіології, інтерна тури з клінічної токсикології, передатестаційних циклів з анестезіології та клінічної токсикології. У 1991 р. співробітники кафедри, одні з перших в інсти туті і в Україні, створили комп’ютерні програми для навчан ня і контролю знань лікарів-інтернів і лікарів-анестезіологів, які навчалися на передатестаційних циклах, запровадили комп’ютерну форму навчання у навчальний процес кафе дри. З цією метою на кафедрі був створений комп’ютерний клас, оснащений 9 персональними комп’ютерами — пер ший комп’ютерний клас на клінічних кафедрах академії. У 1992 р. кафедра першою серед інших кафедр інституту ви дала збірник питань і тестових завдань за фахом «Анестезі ологія і реаніматологія», призначений для підготовки до атестації лікарів анестезіологов-реаніматологів. Тематика наукових досліджень кафедри підпорядко вувалась, в першу чергу, потребам практичної охорони здоров’я. Науково-дослідні роботи кафедри завжди були спрямовані на вирішення актуальних проблем практичної анестезіології, інтенсивної терапії і клінічної токсикології, зокрема таких як анестезіологічне забезпечення оператив них втручань на органах грудної клітки — легенях, серці, середостінні; використання штучної гіпотермії для захисту головного мозку і церебральної реанімації; комбінована
епідуральна та спінальна анестезія опіоїдами та клофелі ном; діагностика й інтенсивна терапія гнійно-септичних станів, шоку та поліорганної недостатності; інтенсивна те рапія тяжкої поєднаної травми; нутрітивна підтримка в ін тенсивній терапії критичних станів; штучна (контрольова на) вентиляція легень; інтенсивна терапія гострих отруєнь. Співробітники кафедри є авторами Національного підручника з анестезіології та інтенсивної терапії, 22 мо нографій, 19 навчальних посібників, 19 винаходів, біль ше 150 раціоналізаторських пропозицій і понад 1000 на укових статей. На кафедрі підготовлено 14 докторів і 86 кандидатів медичних наук, 19 аспірантів, 103 клінічних ординатори і 5 магістрів. Науковці кафедри брали активну участь у створенні і подальшій діяльності наукового медичного товариства анестезіологів-реаніматологів м. Києва і Київської області, Республіканського наукового медичного товариства анес тезіологів-реаніматологів, яке було реорганізоване в Асоці ацію анестезіологів України. З часу створення Республікан ського товариства анестезіологів-реаніматологів його незмінним головою правління був головний анестезіолог МОЗ України професор А.І. Тріщинський, який у 1991 р. був обраний президентом Асоціації анестезіологів України. Співробітники кафедри брали безпосередню участь в організації і проведенні п’яти з’їздів анестезіологів-ре аніматологів України, трьох національних конгресів анес тезіологів України і одного міжнародного конгресу анес тезіологів соціалістичних країн (1986, Київ), десяти Британо-Українських симпозіумів, а також понад два дцяти наукових конференцій і пленумів правління Респу бліканського наукового медичного товариства / Асоціації анестезіологів України. За ініціативи співробітників кафедри в 1997 р. було створено профільний журнал «Біль, знеболювання та ін тенсивна терапія», головним редактором якого став про фесор А.І. Тріщинський. З 1967 по 1996 рр. кафедрою завідував професор Ана толій Іванович Тріщинський, з 1996 по 2015 рр. — профе сор Ігор Порфирійович Шлапак, а з 2016 р. кафедру анес тезіології та інтенсивної терапії очолює доктор медичних наук, професор Олег Анатолійович Лоскутов. Під керівництвом завідувача кафедри професора О.А. Лоскутова спектр наукових досліджень кафедри роз ширився у бік кардіоанестезіології: розробляються і впро 155
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Колектив кафедри Зліва направо: доцент М.В. Бондар, доцент С.М. Бишовець, доцент А.О. Жежер, старший лаборант Т.М. Базь, доцент Недашківський С.М., доцент Галушко О.А., завідувач кафедри О.А. Лоскутов, доцент Ю.І. Марков, доцент І.А. Кучинська, доцент М.М. Пилипенко, старший лаборант І.С. Бутко, доцент Д.О. Дзюба
ваджуються нові методики кардіопротекції під час хірур гічної корекції вад серця і проведення операцій зі штучним кровообігом; вивчаються ускладнення ранніх постперфу зійного та післяопераційного періодів, умови забезпечення адекватного кисневого обміну під час анестезіологічного забезпечення оперативних втручань, проблеми післяопера ційного лікування пацієнтів; впроваджуються нові методики проведення штучного кровообігу (модифікована ультра фільтрація крові під час штучного кровообігу), кардіопро тективні методики та різні варіанти прекондиціонування у пацієнтів з ішемічною хворобою серця тощо. Триває виконання великого спектра наукових робіт із проблеми безпеки пацієнта під час анестезії в різних галу
156
зях хірургії. Співробітники кафедри беруть участь у ство ренні й удосконаленні клінічних протоколів діагностики та інтенсивної терапії, зокрема гострих отруєнь, черепномозкової та спінальної травм, гострих порушень мозково го кровообігу. Нове тисячоліття в діяльності кафедри ознаменува лося розширенням міжнародних професійних контактів. За останні роки п’ять аспірантів і молодих викладачів ка федри пройшли стажування у провідних клініках Австрії, Великобританії та Франції. Викладачі кафедри щорічно виконують великий обсяг лікувально-консультативної роботи в лікувальних устано вах м. Києва та України.
КАФЕДРА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ ТА ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ
КАФЕДРА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ ТА ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ
Георгій Георгійович Рощін, професор, завідувач кафедри
К
афедра цивільної оборони була створена у 1968 р. на базі реорганізованої кафедри військово-медичної під готовки, до складу якої входив курс медичної служби цивільної оборони (МСЦО). Першим завідувачем кафедри з 1968 по 1970 рр. був доцент Микола Дмитрович Давигора. З 1970 по 1971 рр. обов’язки завідувача кафедри виконував доцент Василь Георгійович Ходзицький. У 1971 р. курс МСЦО було реорганізовано в кафедру медичної служби ци вільної оборони. З 1971 р. по 1986 р. завідувачем кафедри був ст. н. с. Микола Петрович Котляревський. З 1986 по 1989 рр. кафедру очолював доктор медичних наук Віктор Гаврилович Машковський, а з 1989 р. по 1996 р. — доцент Михайло Васильович Нацюк. У 1990 р., згідно з постановою уряду, кафедру МСЦО було реорганізовано у кафедру «ме дицини катастроф». З 1996 р. її очолює професор Георгій Георгійович Рощин, кафедрі було надано статус клінічної, з 1998 р. кафедра стає опорною по профілю серед вузів піс лядипломної освіти. У 2015 р., згідно з рішенням вченої ради НМАПО імені П.Л. Шупика та листа МОЗ України, назву кафедри було змінено на «медицини катастроф та військо во-медичної підготовки». Нині на кафедрі працюють науково-педагогічні праців ники: завідувач кафедри професор Георгій Георгійович Рощін, професор Наталія Іванівна Іскра, доценти Олег Ва лентинович Мазуренко, Іван Йосипович Сличко, Валерій Юрійович Кузьмін. На кафедрі медицини катастроф та військово-медичної підготовки згідно з навчальною програмою тематичного удо
сконалення «Надання невідкладної медичної допомоги по страждалим при надзвичайних ситуаціях та катастрофах» проходять підготовку керівний склад органів і закладів охо рони здоров’я, фахівці особового складу бригад постійної готовності першої та другої черги, лікарі лікувального про філю (хірургічного і терапевтичного), лікарі-інтерни, лікарі суміжних кафедр. Практичні та семінарські заняття прохо дять у навчальних класах з використанням манекенів і симу ляційного навчання за шведською методикою MacSim, а та кож в базових відділеннях кафедри: відділенні політравми та відділенні токсикології Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. На сучасному навчальному об ладнанні слухачі кафедри відпрацьовують навички з надання екстреної медичної допомоги й відповідні медичні маніпуля ції, що сприяє підвищенню якості надання медичної допомо ги та швидкої адаптації молодих спеціалістів у професійному середовищі. Наведену програму складено відповідно до тех ніки компетентнісного програмованого розвитку на основі вивчення міжнародного, національного й особистого досвіду з питань організації та надання невідкладної медичної допо моги постраждалим при надзвичайних ситуаціях. Протягом останніх десяти років на кафедрі підготов лено до видання та видано 16 навчальних і навчально- методичних посібників: «Екстрена медична допомога: ба зова підтримка життя» (2009), «Политравма: хирургия, травматология, анестезиология – интенсивная терапия» (2012), «Екстрена медична допомога. Догоспітальний етап — алгоритми, маніпуляції (базовий рівень)» (2012), «Державне управління та державна служба у сфері ци вільного захисту: Навчальний посібник» (2013), «Доме дична допомога (алгоритми, маніпуляції): Методичний посібник» (2014), «Екстрена медична допомога (вибрані аспекти) (2014), «Домедична допомога в умовах бойових дій» (2014), «Реагування на надзвичайні ситуації: На вчальний посібник» (2014), «Екстрена медична допомога (догоспітальні протоколи)» (2016), «Домедична допомога при мінно-вибуховій травмі» (2016), «Домедична допомо га постраждалим внаслідок мінно-вибухової травми: Методичний посібник для учнів молодших класів» (2016), «Домедична допомога постраждалим внаслідок мінно- 157
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент І.Й. Сличко, завідувач кафедри Г.Г. Рощін, професор Н.І. Іскра Другий ряд: лаборант І.Г. Головіна, доцент В.Ю. Кузьмін, доцент О.В. Мазуренко, старший лаборант О.А. Сидорук
вибухової травми: Методичний посібник для учнів VIII–X класів» (2016), «Домедична допомога постраждалим вна слідок мінно-вибухової травми: Методичний посібник для шкільних викладачів» (2016), «Медичний та біологічний захист за умов надзвичайних ситуацій: навчальний посіб ник» (2016), «Екстрена медична допомога травмованим на догоспітальному етапі: навчальний посібник для сту дентів вищих навчальних закладів» (2017), «Актуальні питання медицини катастроф у практиці сімейного лікаря: навчальний посібник для лікарів-інтернів і лікарів-слуха чів закладів (факультетів) післядипломної освіти» (2017). На кафедрі було розроблено навчальний план і про граму курсу тематичного удосконалення «Надання екстре ної медичної допомоги постраждалим з бойовою трав мою» для лікарів закладів охорони здоров’я, розташованих у зоні проведення антитерористичної операції, у травні 2017 р. проведено навчання відповідних слухачів. У повсякденних умовах лікувально-консультативну роботу викладачі кафедри виконують у базовій лікуваль 158
ній установі — Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги, в разі виникнення катастроф і над звичайних ситуацій — у мобільному шпиталі Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Найважливіші напрями наукової роботи: удосконален ня форм і методів надання екстреної медичної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій; за по всякденних умов — на догоспітальному та ранньому гос пітальному етапах постраждалим з політравмою, внаслі док уражень сильнодіючими отруйними речовинами та впливу іонізуючого випромінювання. Робота виконується спільно з ДЗ «Український науково-практичний центр екс треної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України» на базі Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Кафедра плідно співпрацює із закордонними навчаль ними закладами й організаціями: Медичним Факультетом Університету штату Массачусетс (США); Медичним Факуль тетом Університету м. Бостон (США); Американським між
КАФЕДРА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ ТА ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ
народним союзом охорони здоров’я (Amerіcan Іnternatіonal Health Allіance) (США); Службою екстреної медичної допо моги штату Каліфорнія (США). Головна мета цієї співпра ці — досягнення міжнародних стандартів науково-освітньої діяльності. Викладачі кафедри проходили стажування з питань освіти в галузі екстреної медичної допомоги та ме дицини катастроф в університетах і медичних центрах США. З 1995 р. співробітники кафедри брали участь в органі зації роботи Київського навчально-тренувального центру з невідкладної допомоги, створеного за сприяння Американ ського міжнародного союзу охорони здоров’я (АМСОЗ) і на базі якого курсанти кафедри мають можливість відпра цьовувати практичні навички. Протягом 1997–2002 рр. співробітники кафедри були задіяні у міжнародному проекті МАГАТЕ RER 9-049 «Медич на освіта та програма міжрегіональної координації готов ності до ядерних аварій», метою якого є підвищення знань лікарів/слухачів програми з постановки і вирішення завдань надання невідкладної допомоги у випадку ядерної аварії. Для слухачів з країн Східної Європи та пострадянського простору курс було проведено на базі кафедри у 2000 році. З 2012 р. фахівці кафедри неодноразово брали участь у заходах Організації заборони хімічної зброї.
Зокрема було проведено англомовний і російськомов ний курси тематичного удосконалення «Надання екс треної медичної допомоги постраждалим внаслідок хімічних атак та надзвичайних ситуацій» для слухачів із 17 країн світу. Співробітники кафедри брали безпосередню участь у ліквідації медичних наслідків катастрофічних земле трусів у Туреччині (1999), Індії (2001), Ірані (2003), Па кистані (2005) та під час збройного конфлікту у Лівії (2011). Викладачі кафедри брали участь у міжнародних на вчаннях з медицини катастроф: «Sea breeze-1997»; «Yankee-2000»; «Rough and Ready-2000, -2001, -2003, -2004, -2005, -2006»; «SeeSіm-2006», «UUSIMAA-2009», «Codri-2011» та «UKRAINE-2015», І зимовий Всеукраїн ській чемпіонат бригад ЕМД з міжнародною участю «Га лицькі медичні ролі 2016», ІІ зимовий Всеукраїнській чем піонат бригад ЕМД з міжнародною участю «Кременецькі медичні ролі 2017», ІІІ зимовий Всеукраїнській чемпіонат бригад ЕМД з міжнародною участю «Кременецькі медичні ролі 2018». Отриману під час проведення навчань інфор мацію включено до матеріалів лекцій, семінарських і прак тичних занять.
КАФЕДРА ГЕМАТОЛОГІЇ І ТРАНСФУЗІОЛОГІЇ
Станіслав Володимирович Видиборець, професор, завідувач кафедри
К
афедра гематології і трансфузіології заснована у 1968 р. на базі Київської обласної клінічної лікарні. Організато ром і першим завідувачем кафедри був професор Гнат Петрович Сарницький, який очолював кафедру до 1988 р.
У перші роки існування кафедри проводились лише передатестаційні цикли й цикли спеціалізації з гемато логії та трансфузіології, а з 1974 р. — цикли тематично го удосконалення («Вибрані питання клінічної гемато логії», «Вибрані питання клінічної трансфузіології», «Анемії», «Програмне лікування гемобластозів» та ін.) для завідувачів терапевтичних і хірургічних відділень. З 1988 по 1989 рр. завідувачем кафедри була профе сор Лідія Михайлівна Тищенко. У 1989 р. кафедра була розділена на два окремі підрозділи — гематології та трансфузіології. Курс гематології увійшов до складу ка федри терапії № 1 (завідувач кафедри професор І.М. Ган джа), а курс трансфузіології — до складу кафедри хірургії № 2 (завідувач кафедри професор В.І. Мамчич). З 1992 р. кафедра гематології і трансфузіології знову набула самостійного статусу, до 2011 р. її очолювала 159
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Заслужений діяч науки і техніки України, професор Світла на Миколаївна Гайдукова. З моменту заснування кафедри в різні роки у її складі працювали викококваліфіковані спеціалісти: доктор ме дичних наук В.В. Сатмарі, професори В.М. Михальчук, П.М. Перехрестенко, доценти П.Ф Демидюк, Л.А. Сивак, Л.О. Ковалкіна, І.Р. Гартовська, кандидати медичних наук Т.Л. Фоменко, Г.І. Довбиш, Б.І. Оберемко, І.О. Трофимець, О.А. Карнабеда, Ю.Ю. Дерпак, О.В. Сергієнко. З 1993 р. кафедра стала готувати фахівців із спеціаль ності «Дитяча гематологія». З 2011 р. і дотепер кафедрою завідує доктор медичних наук професор Станіслав Володимирович Видиборець, який у 2005–2015 рр. був також деканом факультету під вищення кваліфікації викладачів. Нині на кафедрі працюють професори С.М. Гайдукова, С.А. Гусєва, О.В. Кучер, доцент Г.І. Мороз. Основними напрямами діяльності кафедри є підготов ка кадрів для практичної медицини з трьох спеціальнос тей: гематології, дитячої гематології і трансфузіології. Крім того, проводиться наукова, організаційно-медична, кон сультативна та лікувальна робота. Тільки за останні 15 ро ків було підготовлено понад 3 000 лікарів із зазначених спеціальностей. Колектив кафедри складається з висококваліфікова них спеціалістів, які забезпечують високий рівень викла дання. Усі науково-педагогічні працівники кафедри мають науковий ступінь та вищу атестаційну категорію зі спеці альностей викладання. Кафедра є опорною за спеціальностями «Гематологія» і «Трансфузіологія». Науково-педагогічні працівники кафедри виконують значну методичну роботу, розробляють сучасні навчальні програми, комп’ютерні тести з урахуванням останніх до сягнень у галузі гематології і трансфузіології, зокрема 12 навчальних програм для спеціалізації та передатестацій них циклів; 12 програм для циклів тематичного удоскона лення; розроблено та переглянуто 9 комп’ютерних про грам за фахом «Гематологія», «Дитяча гематологія», «Трансфузіологія». Комп’ютерні програми включають по над 1000 тестових завдань на кожну категорію. Запрова джено нові форми тематичних семінарів: семінар-диску сія, семінар-конференція, семінар-екскурсія. Клінічні бази кафедри: комунальний заклад Київської обласної ради «Київський обласний онкологічний диспан 160
сер» — відділення гематології (70 ліжок), відділення ди тячої онкогематології (40 ліжок); Київський міський центр крові; Державне підприємство «Дорожна станція перели вання крові Південно-Західної залізниці»; Київський центр трансплантації кісткового мозку; Національний центр «Го ловний військовий клінічний госпіталь Міністерства обо рони України»; Центр крові Міністерства оборони України; Клінічна лікарня «Феофанія» Державного управління справами; Житомирський обласний центр крові. Надаєть ся понад 1000 консультацій на рік. Співробітниками кафедри щорічно проводяться нара ди з науково-педагогічними працівниками закладів вищої медичної освіти і провідними спеціалістами-гематолога ми, трансфузіологами, дитячими гематологами Управлінь обласних держадміністрацій з питань оптимізації підготов ки спеціалістів. За час існування кафедри її співробітниками захищено 6 докторських і 24 кандидатські дисертації, нині викону ються 2 кандидатські дисертації. Науково-педагогічні пра цівники кафедри підвищували свій професійний рівень у науково-дослідних установах країни та за її межами — у Німеччині, Швейцарії, Японії, Франції, Австрії. Науково-дослідна робота кафедри спрямована на ви вчення та впровадження у практичну роботу нових методів діагностики й лікування хворих з анемією та системною патологією крові. Останніми роками на кафедрі виконувалися планові нау ково-дослідні роботи: «Уточнення патогенетичних механізмів гемобластозів, їх зв’язок з прогностичними факторами при використанні стандартної програмної терапії», фрагмент теми «Раптова смерть: вивчення нейроімунних механізмів розвитку гострої серцево-судинної і цереброваскулярної патології». Розробка комплексних діагностичних тест-систем для вияв лення груп ризику, засобів профілактики та лікування» і «Ви вчення особливостей клініко-гематологічних рис та фенотипу у пацієнтів з лімфо- та мієлопроліферативними захворюван нями». Продовжується аналіз існуючих і пошук нових прогнос тичних чинників у хворих на лімфогранулематоз, лімфоми, лейкози та створення на підставі цього нових програм лікуван ня лімфо- та мієлопроліферативних захворювань. З 2016 р. на кафедрі виконується науково-дослідна робота «Вивчення закономірностей формування та удо сконалення методів діагностики, лікування хронічних лім фопроліферативних, мієлопроліферативних захворювань і депресій кровотворення та їх трансфузійне забезпечен
КАФЕДРА ГЕМАТОЛОГІЇ І ТРАНСФУЗІОЛОГІЇ
Колектив кафедри Зліва направо: професор С.М. Гайдукова, доцент Г.І. Мороз, професор О.В. Кучер, професор С.А. Гусєва, завідувач кафедри С.В. Видиборець
ня». Проводиться вивчення клініко-гематологічних та іму нологічних особливостей перебігу лімфопроліферативних і мієлопроліферативних захворювань, уточнення діагнос тики депресій кровотворення, вивчення вторинних пору шень метаболізму, що їх супроводжують, і виділення про гностичних критеріїв для розробки індивідуального підходу до їх лікування. Кафедра бере активну участь у створенні протоколів лікування хронічного мієлолейкозу, програм лікування хронічних лімфопроліферативних захворювань, у т. ч. не ходжкінських злоякісних лімфом, протоколів лікування неходжкінських злоякісних лімфом, лімфоми Ходжкіна; програми лікування гострого мієлоїдного лейкозу у дітей; впроваджуються сучасні методи діагностики й лікування гістіоцитозів у дітей. Новим напрямом наукової роботи ка федри є розробка та впровадження у практичну діяльність протоколів з діагностики й лікування гемофілій.
За час існування співробітниками кафедри отри мано понад 60 патентів на винаходи, більшість з яких впроваджено в роботу базових відділень кафедри. Співробітниками кафедри опубліковано 4 підручники, 29 посібників, 14 монографій, 2 довідники, керівниц тво, 30 методичних рекомендацій і близько 2 000 нау кових праць. Кафедра займається підготовкою клінічних ординато рів та аспірантів, у т. ч. і громадян інших країн. З 1992 р. і дотепер навчання проходили 10 аспірантів (у т. ч. 1 іно земний) і 15 клінічних ординаторів (у т. ч. 10 іноземних). Професори С.В. Видиборець, С.М. Гайдукова і О.В. Ку чер є членами спеціалізованих вчених рад і членами редак ційних колегій фахових журналів. З 2015 р. професор С.В. Видиборець є головним редактором в Україні міжнарод ного науково-практичного журналу «Гематология. Трансфу зиология. Восточная Европа».
161
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА ДИТЯЧОЇ ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГІЇ, АУДІОЛОГІЇ ТА ФОНІАТРІЇ
Анатолій Лук’янович Косаковський, професор, завідувач кафедри
П
ершим кроком до створення окремої спеціальності «Дитяча оториноларингологія» в Україні було запо чаткування О.С. Коломійченком, який на той час пра цював на кафедрі оториноларингології в Київському ін ституті удосконалення лікарів, у 1936 р. курсу лекцій з дитячої ЛОР-патології. У вересні 1968 р. при кафедрі оториноларингології на базі ЛОР-клініки Київської клінічної обласної лікарні відкрито курс дитячої отоларингології, першими його викладачами були доцент Н.П. Манжура й асистент А.А. Лайко. Самостійна кафедра дитячої оториноларингології була створена в січні 1969 р., що ознаменувало повне виділення дитячої оториноларингології у самостійну клінічну дисципліну. Її базою стало ЛОР-відділення ди тячої міської спеціалізованої лікарні № 14 на 60 ліжок. Організатор і перший керівник кафедри — професор Олена Андріївна Євдощенко, викладачі — А.А. Лайко, Б.Г. Іськів, Л.П. Чиркова. У травні 1975 р. кафедра була реорганізована в до центський курс кафедри оториноларингології, який очо лив доцент Андрій Афанасійович Лайко — учень профе сора С.І. Мостового, а у 1990 р. вона знову отримала самостійний статус (завідувач кафедри — професор А.А. Лайко). За цей період викладачами працювали Л.П. Чиркова, Т.С. Мостова, А.Л. Косаковський, О.Д. Мо мот, В.В. Синяченко.
162
З 2002 р. кафедру очолює професор Анатолій Лук’янович Косаковський — учень професора О.А. Єв дощенко. У 2005 р. кафедра була перейменована на ка федру «дитячої оториноларингології, аудіології та фоні атрії». У 2015 рр., у зв’язку з перебуванням професора А.Л. Косаковського на посаді проректора з міжнародних зв’язків та науково-педагогічної роботи з іноземними громадянами, обов’язки завідувача кафедри виконував доцент В.В. Синяченко. З 2016 р. и донині кафедру очо лює професор А.Л. Косаковський. Нині кафедра дитячої оториноларингології, аудіології та фоніатрії є науковим, методичним і лікувальним центром дитячої оторинола рингології в Україні. Викладачами в цей час працювали А.А. Лайко, Л.П. Чиркова, Т.С. Мостова, Ю.А. Молочек, О.Ю. Бредун, І.А. Косаківська, В.В. Синяченко, В.В. Сегал, Т.А. Шидловська, К.Ю. Куреньова, О.П. Мощич, Я.В. Шкор ботун, О.Є. Кононов, Ю.В. Гавриленко. Кафедра є єдиною в Україні та опорною за спеціаль ностями «Дитяча отоларингологія» і «Сурдологія». На кафедрі проводяться цикли спеціалізації з дитячої ото ларингології та сурдології, тематичного удосконалення з дитячої отоларингології, фоніатрії, сурдології, гомео патії, передатестаційні цикли з дитячої отоларингології та сурдології, стажування з дитячої отоларингології та з сурдології, навчання в інтернатурі, клінічній ординатурі, аспірантурі. Кафедра здійснює післядипломну підготов ку на циклах тематичного удосконалення: дитячих отола рингологів, отоларингологів, сурдологів, фоніатрів, пе діатрів, сімейних лікарів і лікарів швидкої допомоги. Усього пройшли підготовку понад 5 200 слухачів та біля 200 інтернів, у клінічній ординатурі навчалося близько 60 дитячих отоларингологів. Методичне забезпечення навчального процесу вклю чає відповідні програми та навчальні плани з інтернатури по дитячій отоларингології, клінічної ординатури, спеціа лізації з дитячої отоларингології та з сурдології, стажу вання з дитячої отоларингології, тематичного удоскона лення з дитячої отоларингології, сурдології, фоніатрії та гомеопатії.
КАФЕДРА ДИТЯЧОЇ ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГІЇ, АУДІОЛОГІЇ ТА ФОНІАТРІЇ
Основна наукова тематика кафедри — розробка й удосконалення методів діагностики та лікування за хворювань верхніх дихальних шляхів і вуха у дітей. Співробітниками кафедри опубліковано близько 1000 наукових праць, у т. ч. 45 монографій, 5 підручників і понад 40 посібників. На кафедрі захищено 3 доктор ських (А.А. Лайко, Т.С. Мостова, А.Л. Косаковський) та 11 кандидатських (Л.П. Чиркова, М.О. Мельник, В.В. Си няченко, Ю.А. Молочек, О.Ю. Бредун, В.В. Олійник, Я.В. Шкорботун, І.А. Косаківська, Білал Черкесов (Азербайджан), Мохамед Шемлі (Туніс), Ю.В. Гаври ленко) дисертацій, розроблено близько 80 винаходів і понад 230 раціоналізаторських пропозицій, отримано 9 свідоцтв про реєстрацію авторського твору. Співро
бітниками кафедри запропоновані оригінальні методи діагностики, консервативного та хірургічного лікуван ня захворювань ЛОР-органів, нові інструменти, які широко застосовуються лікарями у практичній діяль ності як в Україні, так і за кордоном. Низка наукових розробок передані в серійне виробництво. На кафедрі розроблено оригінальний роторозширю вач для операцій на лімфоглотковому кільці, який дозво ляє уникнути зміщення інтубаційної трубки під час опера ції і значно скоротити проведення оперативних втручань. Розроблено технологію тонзилектомії та аденотомії під наркозом, технологію лікування гострих і рубцевих стено зів гортані, внутрішньотканинний ультрафонофорез лі карських речовин, нові способи септопластики, хірургічні
Колектив кафедри Зліва направо: асистент Ю.В. Гавриленко, доцент І.А. Косаківська, завідувач кафедри А.Л. Косаковський, професор А.А. Лайко, асистент К.Ю. Куреньова, доцент В.В. Синяченко, професор О.П. Мощич
163
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
втручання на ЛОР-органах з використанням електрозва рювання біологічних тканин з використанням відповідних біполярних електроінструментів, запропонованих співро бітниками кафедри. Наукові розробки фахівців кафедри неодноразово експонувалися на міських, республіканських і міжнарод них виставках, а співробітники кафедри неодноразово були лауреатами виставок, їх наукові розробки відзначе но дипломом I ступеня і золотою медаллю ВДНГ УРСР (1989), золотими медалями ІV, V, VІ, VІІ, VІІІ та ІХ міжна родних салонів винаходів та нових технологій «Новий час», «Сталий розвиток під час змін» (2008–2013), зо лотою медаллю Асоціації винахідників та раціоналізато рів Польщі (2012), премією Президента України для мо лодих вчених (2011), дипломами, призами Державного департаменту інтелектуальної власності (2010), Ради Міністрів АР Крим (2010), Фондом розвитку фундамен тальних наук Росії (2010), призом Товариства винахідни ків Тайваню (2011), призом президента Міжнародної федерації винахідників (2011, Угорщина), призом «Жін ка-винахідник» (2011), призом Асоціації респіратологів Грузії (2017), дипломами і грамотами Управління охоро ни здоров’я Київської міської Ради народних депутатів, Київської міської Ради профсоюзів, Київської міської Ради ВТВР, оргкомітету міських виставок та іншими на городами. За наукові розробки електрозварювальної технології в дитячій оториноларингології доценту І.А. Ко саківській у 2011 р. була вручена премія Президента України. Професор А.Л. Косаковський за винахідницьку діяльність нагороджений орденами Шевальє (2008, Бельгія), Офіцера (2009, Бельгія), Командора (2010, Бельгія), золотим рефлектором (2012, РФ), орденом Ні колая Пирогова (2012, Німеччина). Наукові розробки професора А.Л. Косаковського відзначено Державною премією України в галузі науки і техніки за 2014 р. у складі групи українських вчених і лікарів з Києва та Дніпропетровська (автори: А.Л. Коса ковський, Р.А. Абизов, Г.Е. Тімен, В.О. Шкорботун, В.В. Березнюк, Н.В. Божко, Я.В. Шкоба, Г.С. Маринський, В.А. Ткаченко, Р.Г. Семенов), які отримали низку фун даментальних результатів щодо впливу високочастот ного струму та лазерного випромінювання на організм людини. Експериментально обґрунтували, розробили
164
та запровадили у практику хірургічні втручання на ЛОРорганах з визначенням оптимальних параметрів лазер ного опромінювання та відповідні пристрої для їх про ведення. Запроваджено ранню діагностику та хірургічну реабілітацію слуху у глухих дітей. Наукові розробки ав торів дозволили створити вітчизняний високочастот ний біполярний електрокоагулятор і розпочати його серійне виробництво та виробництво одноразових при строїв і інструментів для операцій на ЛОР-органах (Указ Президента України № 686/2015). Партнерами кафедри є Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона НАН України, Інститут фізіології та пато логії слуху (Польща), Люблінська медична академія (Поль ща), Університет Миколая Коперника (Польща), Міжна родна академія класичної гомеопатії (Греція). На кафедрі дитячої оториноларингології, аудіології та фоніатрії проводиться підготовка іноземних аспірантів, клінічних ординаторів і лікарів на циклах стажування. Співробітники кафедри систематично виступають з доповідями на міжнародних з’їздах, конференціях, симпозіумах (Україна, Польща, Іспанія, Франція, Грузія, Німеччина, Австрія, Болгарія, Чехія, Перу тощо). Щоріч но проводиться українсько-польська науково-практич на конференція «ЄВРО-ЛОР». На кафедрі проводяться багатоцентрові та інші наукові дослідження за замов ленням науково-дослідних і фармацевтичних фірм. Викладачі кафедри і співробітники базової ЛОРклініки беруть участь у роботі наукового товариства отоларингологів м. Києва та Київської області, Асоціації дитячих оториноларингологів України. Професор А.Л. Косаковський є президентом Асоціації дитячих ото риноларингологів України. Професор О.А. Євдощенко була головним редактором «Журналу вушних, носових і горлових хвороб», професор А.Л. Косаковський є чле ном редколегій понад 10 наукових журналів в Україні і за кордоном, професор О.П. Мощич — 3 наукових журна лів. Першим головним дитячим отоларингологом МОЗ України була професор О.А. Євдощенко, у 1978– 2004 рр. — професор А.А. Лайко, у 2004–2017 рр. — професор А.Л. Косаковський. Основними клінічними базами кафедри є ЛОРвідділення НДСЛ «ОХМАТДИТ», ЛОР-відділення ДМКЛ № 1 м. Києва.
КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ, ДИТЯЧОЇ, СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ І НАРКОЛОГІЇ
КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ, ДИТЯЧОЇ, СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ І НАРКОЛОГІЇ
Вячеслав Данилович Мішиєв, професор, завідувач кафедри
К
афедра була організована у 1969 р. шляхом виділення зі складу кафедри психіатрії, у структурі якої з 1965 р. існував курс дитячої психоневрології. Потреба у ство ренні окремого напряму обумовлювалася затвердженням у той час МОЗ СРСР і УРСР спеціальностей дитячого психіатра і дитячого невропатолога, а також створенням спеціальної служби дитячої психіатричної допомоги в Україні. Кафедра стала першою і єдиною в Україні та другою (після москов ської) у СРСР зі спеціалізації та удосконалення дитячих пси хіатрів України і союзних республік. У ті роки на кафедрі на вчалися лікарі-курсанти, що приїжджали з різних місць — від Камчатки до Калінінграда, від Мурманська до Кушки. Першим завідувачем кафедри була професор Поліна Іванівна Коваленко — відомий в Україні вчений-невропато лог. До приїзду в Київ вона очолювала Український науководослідний психоневрологічний інститут (м. Харків), після чого була заступником міністра охорони здоров’я України. Під керівництвом П.І. Коваленко працювали доцент О.С. Са ган (невропатолог), асистенти В.М. Кузнецов і С.М. Зінченко (психіатри). Пізніше підготовка лікарів почала проводитися окремо — з дитячої психіатрії та дитячої неврології. У 1975 р. кафедру очолила професор Лідія Олексан дрівна Булахова — вихованка наукової школи В.П. Протопопова і І.А. Поліщука, яка захистила перед цим докторську дисертацію «Клінічне і патофізіологічне дослі дження фенілкетонурії». Склад кафедри поповнився но вими співробітниками, що захистили кандидатські дисер
тації під час навчання в клінічній ординатурі та аспірантурі (І.О. Семенова та ін.). З іменем Л.О. Булахової пов’язане відродження гене тики у психіатричній клініці і впровадження в діагностику і лікування спадкових хвороб нових підходів. Саме завдяки її зусиллям в Україні вперше був виданий наказ МОЗ УРСР про масовий скринінг і безкоштовне лікування фенілкето нурії, а згодом аналогічні накази були видані в інших рес публіках колишнього СРСР. Наукові розробки кафедри проводилися також у напрямі дослідження вад розвитку у зв’язку зі спадковими порушеннями метаболізму. У цей період були виконані ґрунтовні дослідження з мукополіса харидозу (Т.М. Лизлова), психічних порушень при стертій формі пуринозу (І.А. Семенова) тощо. Серед публікацій того часу особливе значення мають монографії «Клінічна генетика в психіатрії» (1981), «Довідник дитячого невропа толога і психіатра» (1998), «Догляд за хворими дітьми в дитячому психіатричному стаціонарі» (1987). У 1992 р. зі складу кафедри виділено курс дитячої не врології, який увійшов до складу кафедри неврології № 2, а сама кафедра отримала назву «дитячої психіатрії». У 1992–2008 рр. її очолював (спочатку за сумісництвом) ди ректор Українського НДІ соціальної і судової психіатрії, головний психіатр МОЗ України, Заслужений діяч науки і техніки України, професор Анатолій Павлович Чуприков. Цей період характеризувався плідною співпрацею кафе дри й інституту, проведенням спільних науково-дослідних робіт і конференцій, а також розширенням у зв’язку із не достатньою кількістю дитячих психіатрів в Україні (менше 400 осіб) сфери викладання психіатричних дисциплін: спо чатку за рахунок судово-психіатричної експертизи (у 2003 р. назву кафедри змінено на «дитячої, соціальної та судової психіатрії»), а з появою у складі кафедри професора В.Д. Мішиєва — за рахунок наркології та психотерапії. Науковий напрям кафедри збагатився розробкою ла теральної нейропсихіатрії: дослідженнями наукової школи професора А.П. Чуприкова розроблений напрям лікування розладів психіки і поведінки — латеральна терапія, видано монографію «Латеральная терапия» (1994). Тільки в цій 165
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): слухачі Другий ряд: професор А.П. Чуприков, завідувач кафедри В.Д. Мішиєв, доцент Я.Б. Бікшаєва, професор Є.Г. Гриневич, професор В.Ю. Омелянович, доцент А.Б. Карачевський, асистент І.В. Кузнецов, доцент І.О. Семенова, асистент С.М. Макаренко
галузі отримано понад 30 авторських свідоцтв і патентів, видані методичні рекомендації й інформаційні листки, що затверджують латеральну терапію як офіційно визнаний метод лікування. До раніше розроблених методик лате ральної електростимуляції при психотичних розладах за ці роки приєдналися методи світлокольоротерапії, які засто совуються, в основному, в галузі психіатрії межових роз ладів. У рамках наукової школи успішно розвивався на прям діагностики психічних розладів в осіб з аномальною латеральною конституцією (ліворуких, лівооких тощо). Були вивчені особливості клініки й перебігу алкоголізму залежно від характеристик асиметрії мозку, видано моно графію «Алкоголизм и латеральная пораженность мозга» (1996). Ініційована А.П. Чуприковим у 80-х рр. минулого століття науково-суспільна кампанія щодо захисту лівору ких дітей від переучування хоча й принесла позитивні ре зультати (дбайливе ставлення до ліворуких), проте про блема як захисту ліворуких дітей, так і особливостей їх нервово-психічної патології, залишається актуальною і сьогодні. У 2005 р. видано монографію «Мир леворуких», перевидання якої здійснено у 2007 р. У зв’язку зі збільшенням у країні випадків раннього дитячого аутизму (РДА) на кафедрі почалося вивчення 166
патофізіології (електрофізіологічні і нейроімунологічні дослідження) і комплексної терапії РДА: психофармакоте рапія в поєднанні зі спеціальною дієтою та імуномодуля торами, результати якого висвітлено у монографіях «Ран ній дитячий аутизм» (2005) і «Дієтичне харчування дітей з аутичними розладами» (2006). На виконання наказу ГУОЗ м. Києва на базі Київської міської психоневрологічної лікарні був створений Київський міський навчально-методичний і лікувально-діагностичний центр «Психічне здоров’я дітей і підлітків», до складу якого увійшла кафедра, відділення молодшого дитинства, підліт кове відділення, реабілітаційно-фізіотерапевтичне відділення і кафедра медичної психології та психокорекції Міжрегіо нальної академії управління персоналом. Проведення на ка федрі перепідготовки лікарів з різних напрямів стало реаль ністю завдяки появі у складі кафедри головного психіатра м. Києва, професора В.Д. Мішиєва, автора підручників «Пси хічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів» (2005), «Сучасні депресивні розлади» (2004), а також про фесора Г.Я. Пилягіної, відомої своїми новаторськими робота ми в галузі вивчення і корекції суїцидальної поведінки. У 2008 р. кафедру очолив головний позаштатний пси хіатр Київської МДА, професор В.Д. Мішиєв. Під його ке
КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ, ДИТЯЧОЇ, СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ І НАРКОЛОГІЇ
рівництвом кафедра, крім проведення тематичного удо сконалення, спеціалізації, стажування та передатестаційної підготовки лікарів за спеціальностями «Дитяча психіа трія», «Психотерапія» та «Судово-психіатрична експерти за», розширила обсяг своєї навчально-методичної роботи, охоплюючи ще й такі спеціальності як «Наркологія» і «Психіатрія». Для приведення у відповідність назви кафе дри до напрямків її роботи у 2016 р. назву було змінено на «загальної, дитячої, судової психіатрії і наркології». Нині на кафедрі працюють науково-педагогічні працівни ки професори А.П. Чуприков, Є.Г. Гриневич, В.Ю. Омелянович, доценти І.О. Семенова, Я.Б. Бікшаєва, А.Б. Карачевський, асистенти С.М. Макаренко та І.В. Кузнецов. На кафедрі проводяться цикли спеціалізації та передатес таційні цикли для лікарів за спеціальностями «Наркологія» (куратор — професор Є.Г. Гриневич), «Психіатрія» (куратор — професор В.Ю. Омелянович), «Дитяча психіатрія» (курато ри — доцент Я.Б. Бікшаєва, І.О. Семенова, асистент С.М. Мака ренко), «Судово-психіатрична експертиза» (куратор — асистент І.В. Кузнецов). Крім того, на кафедрі згідно з навчальним пла ном проводяться дванадцять різноманітних циклів тематично го удосконалення, які охоплюють широке коло питань невро зології, наркології, психофармакотерапії, лікування психічних розладів у дітей і підлітків та судово-психіатричної експертизи.
Успішній роботі колективу кафедри сприяє і тісний зв’язок з базовими клініками: Територіальним медичним об’єднанням «Психіатрія» у м. Києві (директор — В.Д. Міши єв), Київським обласним спеціалізованим психіатрично-нар кологічним об’єднанням (генеральний директор — Г.М. Зіль берблат), Київською міською психоневрологічною лікарнею № 2 (головний лікар — В.А. Демченко), Державною устано вою «Інститут нейрохірургії імені А.П. Ромоданова НАМН України» (директор — Є.Г. Педаченко). За рік співробітники кафедри консультують понад тисячу пацієнтів. Основними напрямками наукових досліджень кафе дри є вивчення механізмів формування та перебігу психіч них розладів в умовах соціального стресу; діагностика та лікування психічних та поведінкових розладів у різному віці, насамперед у дитинстві; розлади психічної адаптації у людей різного віку, у т. ч. саморуйнівної поведінки та роз ладів прихильності, а також принципи формування функ ціонального діагнозу при різних психічних розладах. Тіль ки за останні п’ять років кафедрою видано 3 підручники, 1 навчально-методичний посібник, 3 методичні рекоменда ції, 9 монографій, 3 інформаційні листи, отримано 4 патен ти на корисну модель та зареєстровано 7 нововведень. Співробітники кафедри є доповідачами та учасниками ба гатьох вітчизняних і міжнародних конференцій.
КАФЕДРА ТЕРАПІЇ І ГЕРІАТРІЇ
Леонід Антонович Стаднюк, професор, завідувач кафедри
К
афедра геронтології і геріатрії організована в 1970 р. і тривалий час залишалася єдиною кафедрою такого профілю в колишньому СРСР. Її організатор і перший
завідувач — академік АМН СРСР, професор Дмитро Федо рович Чеботарьов, навчальною базою був Київський НДІ геронтології АМН СРСР (нині ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України»). Перша навчальна програма на кафедрі створювалась під керівництвом академіка Д.Ф. Чеботарьова з широким залученням провідних спеціалістів НДІ геронтології. Вона включала великий діапазон теоретичних питань геронто логії та медико-соціальних аспектів, пов’язаних зі старін ням населення, а також висвітлювала перебіг захворювань у людей літнього віку та їх лікування. У 1972 р. академік Д.Ф. Чеботарьов був обраний Президентом Всесвітньої організації геронтологів і керував організацією численних міжнародних конференції та семінарів з проблем геронто логії і геріатрії. 167
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Колектив кафедри Зліва направо: доцент М.В. Олійник, старший лаборант Г.О. Мазепа, доцент І.Р. Мікропуло, асистент Л.Ф. Климчук, доцент О.В. Давидович, завідувач кафедри Л.А. Стаднюк, асистент О.А. Кононенко
З 1972 по 1992 рр. кафедру очолювала професор Оле на Григорівна Калиновська, яка мала великий досвід нау кової і практичної діяльності в галузі геронтології і геріа трії, працюючи довгий час під керівництвом академіка Д.Ф. Чеботарьова. У ці роки була створена уніфікована програма з геронтології і геріатрії та навчальні плани до неї, що передбачали проведення курсів удосконалення лікарів різної тривалості навчання з висвітленням різних питань геріатрії. З 1990 по 2002 рр. кафедру очолював Заслужений діяч науки і техніки, лауреат Державної премії України, професор Анатолій Володимирович Токар. Він також був головним геріатром МОЗ України, тимчасовим радником ВООЗ з проблем старіння, у 1992–1995 рр. — головою вченої ради МОЗ України. Основний напрямок роботи очо люваного ним колективу проявлявся в удосконаленні іс нуючих і розробці нових навчальних програм для підготов ки лікарів в області геріатрії, викладачів вищих і середні медичних учбових закладів. У 2001 р. кафедра переймено вана на кафедру «терапії і геріатрії». У 2002 р. завідувачем кафедри було обрано професора Леоніда Антоновича Стаднюка, який є членом правління Товариства геронтологів і геріатрів України, медико-соці альної комісії Ради Організації ветеранів України, експертом 168
Фонду Народонаселення ООН і лауреатом Державної премії України. У 2005–2012 рр. він також очолював створений за наказом МОЗ України як окремий підрозділ НМАПО імені П.Л. Шупика на базі Інституту геронтології АМН України Державний навчально-методичний геріатричний центр (ДНМГЦ). У результаті скоординованої роботи кафедри та ДНМГЦ підвищилися можливості мультидисциплінарної підготовки кадрів для системи медико-соціальної допомо ги людям літнього віку. Нині на кафедрі працюють науково-педагогічні праців ники: завідувач кафедри професор Л.А. Стаднюк, доценти О.В. Давидович, М.В. Олійник, І.Р. Мікропуло, асистенти О.А. Кононенко, Д.Ю. Морєва, Т.М. Повєткіна, Л.Ф. Климчук. Навчання слухачів на кафедрі проводиться за 9 програ мами: ПАЦ з геріатрії (1 місяць), терапії (1 місяць), спеціалі зація з геріатрії (2 місяці) та терапії (3 та 5 місяців), цикл інформації і стажування з терапії для лікарів, які підтвер джують звання лікар-спеціаліст (1 місяць), ТУ «Актуальні питання геронтології і геріатрії» (2 тижні), «Фармакотерапія захворювань внутрішніх органів в похилому та старечому віці» (1 місяць), «Основи геріатричних знань» (2 тижні), ін тернатура з сімейної медицини (2 роки) і терапії (2 роки). Кафедра є опорною з геріатрії, регулярно проводить роботу з обласними геріатрами, представниками МОЗ і
КАФЕДРА ТЕРАПІЇ І ГЕРІАТРІЇ
Міністерства соціальної політики України, профільними комітетами Верховної Ради України з оптимізації роботи системи медико-соціальної допомоги людям літнього віку. Кафедрою проведено 8 національних науково-практичних конференцій, під час яких відбулися наради обласних гері атрів і міжнародна школа-семінар з геронтопсихіатрії. З 2011 р. щорічно кафедрою терапії і геріатрії разом з ви кладачами Східного Мічиганського університету (США) проводяться міжнародні телеконференції з питань органі зації надання геріатричної допомоги. Навчальний процес на кафедрі достатньо забезпече ний методичними матеріалами. Для викладання викорис товується сучасне обладнання: мультимедійна установка, 8 комп’ютерів, 2 слайдоскопи, 2 негатоскопи, 2 графопро ектори. У навчальному процесі використовуються на вчальні фільми і навчальні альбоми. Лікувально-консультативна робота співробітників ка федри проводиться на її клінічних базах (ДУ «Інститут ге ронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», Київ ський міський клінічний госпіталь ветеранів війни, Київська міська клінічна лікарня № 1), а також у різних лікувальних закладах загального та геріатричного профілю України під час проведення виїзних циклів.
Науково-інноваціна діяльність кафедри направлена, насамперед, на вивчення вікових аспектів виникнення, прогресування і лікування хвороб системи кровообігу, а та кож на поліпшення системи геріатричної підготовки кадрів. Зокрема, досліджуються зміни гемодинаміки і метаболіз му та методи лікування при артеріальній гіпертензії, вікові особливості збудження міокарда за даними магнітокарді ографії. Кафедра виконала кілька самостійних наукових тематик на замовлення МОЗ України, брала участь у Пре зидентській програмі «Здоров’я людей літнього віку», На ціональній програмі по боротьбі з артеріальною гіпертензі єю, наукових дослідженнях ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» тощо. Як клінічна база Фармкомітету України кафедра проводить клінічну апроба цію вітчизняних та імпортних медикаментів, у т. ч. бере участь у міжнародних багатоцентрових дослідженнях. Співробітниками кафедри видано 18 монографій, 3 підручники, 14 навчальних посібників, 4 довідники, 18 методичних рекомендацій. Виконано 4 докторські і 14 кандидатських дисертацій, оформлено 8 винаходів і па тентів, опубліковано майже 800 статей. Співробітники кафедри є доповідачами й учасниками багатьох міжнародних конференцій.
КАФЕДРА ОРТОПЕДІЇ І ТРАВМАТОЛОГІЇ № 1
Генріх Іванович Герцен, професор, завідувач кафедри
О
рганізована в 1975 р. під назвою кафедра військовопольової хірургії і травматології для підвищення кваліфікації травматологів та військових лікарів з питань травматології та військово-польової хірургії.
Перший завідувач кафедри — професор Віталій Миколайович Левенець, а перша клінічна база — травматологічне відділення на 80 ліжок лікарні № 15 м. Києва. Першими викладачами були доцент О.А. Курило, кан дидати медичних наук В.А. Рейзнер, А.П. Юрченко, Г.І. Гер цен, В.В. Пляцко, С.П. Твардовська, В.І. Левицький. Пізніше на кафедрі працювали доценти В.М. Лопушан, М.П. Остап чук, асистент П.М. Москотін. У 2001 р. кафедру очолив доктор медичних наук про фесор Генріх Іванович Герцен. На даний час на кафедрі працюють професори Г.І. Гер цен, О.С. Мовчан, Г.І. Гайко, доценти А.І. Процик, С.В. Диб калюк, Г.Г. Білоножкін, Т.А. Кінчая-Поліщук, М.С. Кабацій, асистенти Р.М. Остапчук, Д.В. Штонда, старший лаборант О.Ю. Проскурін, лаборант М.Г. Суходольська. 169
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Кафедра має три бази: два відділення по 60 ліжок у Ки ївській міській клінічній лікарні № 8 (головна база), 50 ліжок у Київській міській клінічній лікарні № 6 «Медмістечко» та два відділення дитячої і підліткової ортопедії по 40 ліжок в ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України». Нині кафедра проводить цикли: спеціалізації за спеці альністю «Ортопедія та травматологія» і «Дитяча ортопе дія та травматологія», ПАЦ за спеціальністю «Ортопедія та травматологія» і «Дитяча ортопедія та травматологія», загального удосконалення з травматології та ортопедії, тема тичного удосконалення з питань сучасних методів лікування хворих з пошкодженнями кісток і суглобів; остеохондрозу хребта, вертеброгенних артропатій, травм, їх наслідків і за хворювань кульшового суглоба у дітей. Крім того, кафедра, починаючи з 1986 р. по сьогодні, продовжує готувати лікарів з питань пошкодження і захво рювання колінного та кульшового суглобів, дегенеративнодистрофічних захворювань суглобів, ендопротезування великих суглобів. Починаючи з 1992 р., кафедра про водить передатестаційні цикли для лікарів усіх категорій, з 1997 р. (за завданням МОЗ України) — підготовку лікарівінтернів з ортопедії і травматології. За роки діяльності ка федри на ній пройшли підготовку понад 7 000 лікарів-курсан тів та лікарів-інтернів. З 2005 р. з метою ліквідації прогалин між стиками про фесій і відпрацювання єдиної правильної тактики і методів лікування пацієнтів на кафедрі проводяться цикли тема тичного удосконалення «Остеохондроз хребта. Вертебро генні артропатії», «Сучасні методи діагностики та лікуван ня захворювань суглобів (для терапевтів)». Зазначені цикли організовані для лікарів терапевтичного та хірургіч ного профілю (терапевти, невропатологи, нейрохірурги, ортопеди-травматологи). У 2015 р. з метою охоплення більшості бажаючих про йти підвищення кваліфікації з питань захворювання хреб та кафедрою розроблений навчальний план і програма очно-заочної форми навчання з елементами дистанційно го навчання з проблеми «Остеохондроз хребта. Вертебро генні артропатії». З часу заснування кафедри виконано 7 науково-до слідних робіт: «Множинні пошкодження опорно-рухового апарату» (1976–1978); «Відкриті пошкодження великих су глобів» (1979–1981); «Профілактика та лікування гнійнозапальних ускладнень множинних та поєднаних пошко джень» (1982–1985); «Деформуючий артроз кульшового 170
та колінного суглобів» (1986–1990); «Удосконалення діа гностики та лікування ранніх форм деформуючого артро зу» (1991–1995); «Удосконалення ендопротезування куль шового суглоба» (1996–2000). «Нестабільність колінного суглоба» (2001–2010), «Удосконалення методів діагности ки та лікування дегенеративних захворювань хребта та су глобів» (2011–2017), з 2018 р. виконується НДР «Удоско налення методів діагностики та лікування переломів стегнової кістки після ендопротезування». За результатами НДР співробітниками кафедри про тягом останніх п’яти років опубліковано 156 наукових праць, 3 монографії, 3 навчальні посібники, 2 томи підруч ника, 3 методичні рекомендації. 9 інформаційних листів, отримано 27 патентів, 5 свідоцтв про реєстрацію автор ського права на твір. На кафедрі з 2011 р. виконано і за хищено 3 докторських i 7 кандидатських дисертацій. Найважливішими науковими досягненнями кафедри є: розробка способів і методів діагностики гнійно- запальних і тромбоемболічних ускладнень та їх лікуван ня; розкриття механізмів розвитку доклінічних форм де формуючого артрозу, їх діагностика та лікування; діа гностика і оперативна артроскопія колінного та плечово го суглобів в разі їх пошкодження і захворювання; розробка й впровадження у практику реконструктивновідновлювальних операцій у випадках деформуючого коксартрозу, при пошкодження та захворюваннях куль шового і колінного суглобів; розробка та удосконалення консервативних патогенетичних методів лікування де формуючого артрозу; розробка класифікації клінічного перебігу множинних пошкоджень опорно-рухового апа рату, розробка пошкоджень первинного та відсунутого в часі поверхового кісткового внутрішньо-кісткового та позавогнищевого остеосинтезу, розробка заходів профі лактики ускладнень; розробка класифікації відкритих пошкоджень великих суглобів, розробка найоптимальні ших способів остеосинтезу в разі біля- та внутрішньосуглобових зламів кісток, первинної хірургічної обробки рани, системи дренаж-іригатор, комплексу медикамен тозної терапії; розробка класифікації передартрозних станів, а також остеоартрозу великих суглобів, розробка оптимальних способів консервативного й оперативного лікування патології; визначення показань до ендопроте зування великих суглобів, впровадження, спільно з Київ ським НПО «ЕТАЛОН» та англо-американо-німецьким концерном «Bіomet», методів тотального цементного та
КАФЕДРА ОРТОПЕДІЇ І ТРАВМАТОЛОГІЇ № 1
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): професор О.С. Мовчан, завідувач кафедри Г.І. Герцен, професор Г.В. Гайко, лаборант М.Г. Суходольська Другий ряд: аспірант Се-Фей, асистент Д.В. Штонда, асистент Р.М. Остапчук, доцент А.І. Процик, доцент Г.Г. Білоножкін, доцент С.В. Дибкалюк
безцементного ендопротезування кульшового і колінно го суглобів; розробка класифікації структурно-функціо нальних змін кісткової тканини й суглобового хряща, яка дозволяє підібрати оптимальний спосіб оперативного лікування внутрішньо-суглобових і навколосуглобових переломів; розробка метало-цементного остеосинтезу остеопоротичних переломів кісток у людей літнього і старечого віку; проведення міжнародних науково-прак тичних семінарів з навчання лікарів ортопедів-травмато логів України методам тотального ендопротезування кульшового і колінного суглобів. Кафедра має ділові зв’язки з концерном «Bіomet», 3М (США), разом з цим концерном вперше в Україні провела базисні навчальні семінари «Тотальне ендопротезування кульшового суглоба» і «Тотальне ендопротезування колін ного суглоба», нагороджена міжнародними грамотами за проведення базових циклів з ендопротезування кульшово
го і колінного суглобів, а також за впровадження сучасних конструкцій ендопротезів в Україні. Кафедра має навчальний блок, де розташовані авто матизований зал на 60 місць і 5 навчальних кімнат, відео систему, кінопроектор, комп’ютерний клас з доступом до мережі Іnternet, 30 відеофільмів, понад 4 000 слайдів, понад 430 таблиць та інших навчальних матеріалів, за проваджено мультимедійний супровід занять, локальну систему дистанційного навчання. З 2005 р. завдяки ви користанню відеосистеми кафедра проводить показові оперативні втручання з операційної до лекційної зали. Використання системи онлайн дозволяє проводити на вчання лікарів у дистанційному режимі. У 2014 р. на ка федрі створено тренінговий клас, де лікарі-інтерни за допомогою симуляційного навчання для отримання ба зового рівня практичних навиків виконують різні етапи хірургічних втручань на кістках і суглобах.
171
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА ТОРАКАЛЬНОЇ ХІРУРГІЇ ТА ПУЛЬМОНОЛОГІЇ
Вадим Григорович Гетьман, професор, завідувач кафедри
К
афедра пульмонології була створена в 1975 р. на базі відділення торакальної хірургії лікарні «Медмістеч ко». Першою клінічною базою кафедри стала дитяча лікарня № 7, а з 1986 р. — лікарня № 17 (нині Київська міська клінічна лікарня № 17, яка виконує функції міського торакопульмонологічного центру). Засновник кафедри і перший її завідувач — Заслуже ний діяч науки, лауреат Державної премії СРСР, Заслуже ний лікар України, доктор медичних наук, професор Ольга Матвіївна Авілова, яка очолювала кафедру в 1975– 1988 рр. Видатний хірург світового рівня, одна із заснов ників організації та розвитку торакальної хірургії в Україні, піонер реконструктивної хірургії трахеї та бронхів у СРСР, професор О.М. Авілова виховала плеяду вчених-хірургів: професорів М.М. Багірова, A.B. Макарова, П.П. Сокура, В.Г. Гетьмана, 16 кандидатів медичних наук. Першими викладачами кафедри були професор Є.В. Андрущенко (1975–1978) — терапевт-пульмонолог, який у 1978 р. очолив кафедру терапії № 2, доцент М.І. Мо крик (1975–1985) — торакальний хірург, організатор дитя чої пульмонології та торакальної хірургії в Україні, асистент Є.П. Кравченко (1975–1977) — досвідчений анестезіолог, очолювала відділення реанімації бази кафедри, асистент Є.В. Головський — торакальний хірург (1975). У 1988–2009 рр. кафедру очолював професор Aнатолій Васильович Макаров — досвідчений торакальний хірург і ор ганізатор, а з 2009 р. — професор Вадим Григорович Гетьман. Нині на кафедрі працюють: Заслужений лікар України, двічі лауреат Державної премії України, професор Анатолій Васильович Макаров; Заслужений діяч науки і техніки Украї
172
ни, лауреат Державної премії України, професор Мамед Ман сурович Багіров; професори Петро Павлович Сокур і Борис Олексійович Кравчук, доцент Олександр Олександрович Ободніков, асистенти Юлія Володимирівна Рачко, Віталій Ва лерійович Соколов, Олександр Володимирович Лінчевський. На кафедрі проводяться цикли спеціалізації за спеці альністю пульмонологія, торакальна хірургія, дитяча пуль монологія; передатестаційні цикли за спеціальністю пуль монологія, торакальна хірургія, дитяча пульмонологія; цикли тематичного удосконалення «Питання пульмоноло гії», «Актуальні питання пульмонології», «Бронхологія», «Невідкладні стани політравми», здійснюється підготовка клінічних ординаторів та аспірантів. Наукова тема кафедри: «Діагностика та лікування захворю вань і травматичних ушкоджень органів грудної клітки із засто суванням новітніх технологій», термін виконання 2018–2022 рр. Найважливішими науковими розробками кафедри є ре конструктивно-відновлювальна трахеобронхіальна хірургія при пухлинах і стенозах, реконструктивно-відновлювальна хірургія післятравматичних ускладнень органів дихання і кар касу грудної стінки, діагностика і лікування гнійно-деструк тивних захворювань легенів, плеври, середостіння, діагнос тика і лікування захворювань стравоходу, хірургія ізольованих і поєднаних ушкоджень. Клінічна база кафедри складається з 6 відділень: тора кальної хірургії для дорослих (60 ліжок), політравми (40 лі жок), дитячої торакальної хірургії (30 ліжок), клінічної пульмонології (60 ліжок), відділення інтенсивної терапії (16 ліжок), ендоскопічного відділення. Серед клінічних від ділень є відділення рентгендіагностики (три рентген-кабі нети, кабінет комп’ютерної томографії, що працює цілодо бово), лабораторії функціональної діагностики систем дихання та кровообігу, кабінет фізіотерапії, 3 інгаляційні кабінети, кабінет ультразвукової діагностики, кабінет тора коскопічної діагностики й лікування. Навчальна база має клінічну, цитологічну, бактеріологічну і патоморфологічну лабораторії. Операційний блок складається з трьох опера ційних на 4 столи. Усе це дозволяє надавати консультативну і лікувальну допомогу на сучасному рівні (терапевтичну і хірургічну) дорослим і дітям. З 2000 р. відділення невід кладної хірургії органів грудної порожнини реорганізовано на відділення політравми.
КАФЕДРА ТОРАКАЛЬНОЇ ХІРУРГІЇ ТА ПУЛЬМОНОЛОГІЇ
Працює консультативна поліклініка, де надається допо мога лікарями-пульмонологами і торакальними хірургами, а також працює міська пульмонологічна комісія у складі пульмонолога, фтизіатра, торакального хірурга й онколога. На базі кафедри працює 7 професорів: В.Г. Гетьман, А.В. Макаров, М.М. Багіров, П.П. Сокур, Ф.С. Глумчер, С.О. Дубров, Б.О. Кравчук. Десять кандидатів медичних наук інтенсивно працюють над розробкою та впровадженням у практику сучасних підходів до діагностики і лікування в об ласті пульмонології, торакальної хірургії та політравми. Відділення торакальної хірургії для дорослих і дітей є од ним із провідних центрів світу з реконструктивної трахео бронхіальної хірургії. Пріоритетами клініки є ларінготрахе альна хірургія, операції на карині трахеї та оригінальні органозберігаючі операції на бронхах. У відділенні викону ються всі види реконструктивних і резекційних втручань на грудній клітці, такі, як: хірургія стравоходу — усі види резек цій і реконструктивних операцій, включаючи нові ефективні розробки клініки; хірургія середостіння — усі види операцій; діагностика та лікування вад розвитку органів дихання і грудної стінки; лікування медіастиніту, комплексне лікування гнійнодеструктивних захворювань легень та плеври; усі види опе рацій на легенях та грудній стінці — сегментарна резекція, лобектомія, пневмонектомія, прецизіонна хірургія. Відділення політравми є навчальним і науково-мето дичним центром проблем хірургії ушкоджень. Основними напрямками діяльності центру є хірургія ушкоджень груд ної клітки: грудної стінки, легенів, бронхів, серця, діафраг ми, грудного лімфатичного протоку. Використовуються нові й оригінальні методи хірургічної корекції ушкоджень грудної стінки та їх наслідків, захищені авторськими свідоц твами, патентами. У центрі активно використовується торакоскопічна діа гностика усього спектра захворювань і ушкоджень грудної стінки, а також їх оперативного лікування. Запроваджено також новітні технології при оператив них втручаннях із застосуванням малоінвазивних методів: відеоторакоскопічні, відеоендоскопічні при планових і не відкладних станах у торакальній хірургії, лазерна фотоде струкція пухлин, рубців трахеобронхіального дерева та стравоходу. Надається висококваліфікована допомога при невідкладній хірургії ушкоджень черевної порожнини, опорно-рухового апарату з використанням стабільного функціонального остеосинтезу кісток тазу, центральної та периферичної нервової системи, у т. ч. з використанням стабільно-функціонального остеосинтезу хребта.
У відділенні клінічної пульмонології проводиться комп лексна діагностика пневмоній, хронічних неспецифічних захворювань легень (ХНЗЛ), вад розвитку органів дихання, дисимінованих захворювань легень із застосуванням сучас них методів інструментального обстеження: діагностика та лікування хронічного обструктивного бронхіту (використо вується диференційований підхід до базисного лікування за рахунок підбору бронхолітиків, активної санаційної терапії з бактеріологічним і цитологічним обстеженням бронхіаль ного секрету, що дозволяє коригувати терапію); діагности ка та лікування бронхіальної астми, плевриту неясного ге незу із застосуванням торакоскопічної, цитологічної, гістологічної і комп’ютерної діагностики; лікування пневмо ній, ХНЗЛ (хронічний бронхіт, бронхоектатична хвороба, фіброз легень) з визначенням показань до консервативно го та хірургічного лікування; діагностика і комплексне ліку вання тромбоемболії легеневої артерії. Основні наукові напрямки діяльності кафедри: удоско налення методів респіраторної підтримки (впровадження протекторного режиму ШВЛ); широке впровадження ме тоду високочастотної ШВЛ у післятравматичному і після операційному періоді у хворих з важкою недостатністю дихання; забезпечення газообміну при реконструктивних операціях на трахеї (гортані) та бронхах; профілактика пневмонії, пов’язаної з проведенням ШВЛ; лікування тяж кого шоку при травмі; удосконалення методів лікування гострого респіраторного дистрес-синдрому дорослих. З 1981 р. на кафедрі введена аспірантура та клінічна ординатура. За час існування кафедри підготовлено і за хищено 6 докторських (наукові керівники професори О.М. Авілова, А.В. Макаров, М.М. Багіров, В.Г. Гетьман, П.П. Сокур, Б.О. Крачук) і 38 кандидатських (наукові керів ники професори О.М. Авілова, А.В. Макаров, М.М. Багіров, В.Г. Гетьман, П.П. Сокур) дисертацій. Пройшли навчання 18 аспірантів та 25 клінічних ординатори. Співробітниками кафедри опубліковано 711 наукових статей, 26 монографій, 8 методичних рекомендацій, отри мано понад 60 авторських свідоцтв і патентів на винаходи. Співробітники кафедри брали участь у 216 науково-прак тичних конференціях, з них 95 міжнародних. За участь у виставках ВДНГ СРСР отримана золота медаль (Рекон структивна трахеобронхіальна хірургія), а також відзнака за участь у ВДНГ України (Відновлювальна хірургія трахеї). У 2012 р. на 8-й міжнародній виставці винаходів і нових тех нологій «Новий час» отримано 1 диплом із золотою медал лю та 2 дипломи із срібною медаллю. У 1975 р. професору 173
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
О.М. Авіловій присуджено звання лауреата Державної пре мії СРСР, а у 1997 р. професори A.B. Макаров і М.М. Багіров стали лауреатами Державної премії України. У 2004 р. про фесору А.В. Макарову за впроваджені технології зварюван ня живих тканин вдруге присуджено Державну премію України. Професор М.М. Багіров у 2007 р. отримав звання Заслуженого діяча науки і техніки України, професор В.Г. Гетьман у 2010 р. — Заслуженого лікаря України. Співробітники кафедри беруть активну участь у роботі редколегій наукових видань, є членами вчених спеціалізова них рад та проблемних комісій МОЗ України. Професор В.Г. Гетьман є членом редколегії журналу «Хірургія України», А.В. Макаров — «Хірургія України», «Хірургія дитячого віку», «Український медичний часопис», М.М. Багіров — «Пластич на та реконструктивна хірургія», П.П. Сокур — «Хірургія України», «Хірургія дитячого віку», «Український пульмоно логічний журнал», «Сучасна педіатрія». Професор В.Г. Геть ман є членом проблемної комісії МОЗ України за фахом «Хі рургія», заступником голови та членом двох спеціалізованих вчених рад, до 2017 р. був головним позаштатним спеціаліс том МОЗ України з торакальної хірургії, А.В. Макаров — по чесний президент Асоціації торакальних хірургів України, професор П.П. Сокур до 2017 р. був головним позаштатним
спеціалістом МОЗ України з дитячої торакальної хірургії та пульмонології, є членом двох спеціалізованих вчених рад. Фахівці кафедри постійно беруть участь у проведенні науково-практичних конференцій, надають консультатив ну та лікувальну допомогу, у т. ч. по лінії санітарної авіації. За надання висококваліфікованої медичної допомоги по страждалим учасникам «Революції гідності» (2014 р.) усі співробітники кафедри були нагороджені Почесними гра мотами, на території Київської міської клінічної лікарні № 17 (клінічна база кафедри) встановлений пам’ятний знак «Ангели в білих халатах». Протягом багатьох років співробітники кафедри під тримують міжнародні зв’язки з центрами торакальної хі рургії Франції (Ліона, Парижу, Тулузи), щорічно беруть участь у міжнародних конгресах з проблем торакальної хірургії та онкології з доповідями, включаючи показові хі рургічні втручання (Конгрес торакальних хірургів Ліги арабських країн, Дамаск, Сирія, жовтень 2002 р.), з’їздах Європейських асоціації торакальних хірургів. Професори М.М. Багіров і В.Г. Гетьман, асистенти В.В. Соколов і О.В. Лінчевський, аспіранти В.В. Васильківський, В.О. Войтко, В.В. Ткаліч є членами Європейської асоціації торакальних хірургів.
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): асистент Ю.В. Рачко, професор М.М. Багіров, професор А.В. Макаров, професор П.П. Сокур Другий ряд: професор Б.О. Кравчук, завідувач кафедри В.Г. Гетьман, доцент О.О. Ободніков, асистент В.В. Соколов
174
КАФЕДРА НЕОНАТОЛОГІЇ
КАФЕДРА НЕОНАТОЛОГІЇ
Єлизавета Євгеніївна Шунько, член-кореспондент НАМН України, професор, завідувач кафедри
К
афедра неонатології була створена у 1977 р. і стала першою в Україні та другою в колишньому СРСР (піс ля кафедри неонатології ЦОЛІУЛ, Москва). Метою створення кафедри було збереження здоров’я матерів і новонароджених, необхідність розвитку і впровадження сучасних методів медичної допомоги дітям, у т. ч. перед часно народженим, підготовка професійних кадрів медич ного персоналу, післядипломне навчання лікарів з питань фізіології, патології, інтенсивної терапії новонароджених і виходжування передчасно народжених дітей. Протягом 1977–1996 рр. кафедру очолювала засновник неонатології в Україні доктор медичних наук, головний поза штатний спеціаліст з неонатології МОЗ УРСР (1977–1992 рр.), Заслужений лікар України професор Світлана Петрівна Катоні на. У 1996 р. кафедру очолила її учениця Заслужений діяч на уки і техніки України, член-кореспондент НАМН України, док тор медичних наук, професор Єлизавета Євгеніївна Шунько. З моменту створення кафедра працює на клінічній базі Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ». З 1996 р. клінічною базою кафедри став і пологовий буди нок № 7 м. Києва (з 2012 р. — Перинатальний центр м. Києва). Також клінічними базами кафедри є Київський обласний центр охорони здоров’я матері та дитини, місь кий клінічний пологовий будинок № 1, неонатологічний центр міської дитячої клінічної лікарні № 1 м. Києва. Кафедра неонатології є опорною серед вищих медич них навчальних закладів і закладів післядипломної освіти МОЗ України. Колективом кафедри розроблено навчальні плани та програми інтернатури з неонатології, циклів спе ціалізації, тематичного удосконалення з неонатології, пе
редатестаційних циклів з неонатології. Створено програму комп’ютерного тестового контролю з неонатології. У складі кафедри працюють професори Є.Є. Шунько — завідувач кафедри, головний позаштатний спеціаліст з нео натології МОЗ України (2004–2017), декан педіатричного факультету (2009–2015), професори Ю.Б. Ященко і А.О. Пи сарєв, доценти О.Т. Лакша (завуч кафедри), О.О. Костюк (стипендіат програми імені Фулбрайта, США у 2007– 2008 рр.), Т.В. Кончаковська, Ю.Ю. Краснова, асистенти О.О. Бєлова, Ю.П. Сюрха, О.І. Сіренко, старший лаборант Г.П. Осіпова, лаборант О.П. Приймак; навчаються аспіранти О.І. Сіренко, І.В. Сидоренко, Д.М. Костюкова, А.В. Осіпова. З часу створення у складі викладачів кафедри працюва ли професори О.Г. Суліма (головний позаштатний спеціа ліст з неонатології МОЗ України в період 1993–2004 рр.), Н.М. Пясецька, доценти В.П. Виноградов і Г.І. Гречень, асистенти Н.М. Лисянська, С.М. Булава, які внесли значний вклад у розвиток неонатології в Україні. Основними завданнями кафедри є післядипломна під готовка лікарів неонатологів на циклах спеціалізації, інтер натури з неонатології, передатестаційних циклах і циклах тематичного удосконалення; післядипломна підготовка пе діатрів, акушерів-гінекологів з питань фізіології та патології новонароджених, невідкладних станів та інтенсивної терапії новонароджених, виходжування дітей з малою масою тіла. Кафедра надає лікувально-консультативну допомогу новонародженим м. Києва, Київської області й України; ви конує наукові дослідження з профілактики та прогнозу вання перинатальної патології, забезпечення якості медич ної допомоги новонародженим; розробляє і впроваджує нові технології інтенсивної терапії, виходжування новона роджених з перинатальною патологією та дітей з дуже ма лою масою тіла при народженні. За участю науковців кафед ри розроблено нормативну базу надання та забезпечення медичної допомоги новонародженим в Україні, зокрема клі нічні протоколи, затверджені наказами МОЗ України. Кафедра неонатології впроваджує в навчальний процес сучасні технології післядипломної освіти, у т. ч. дистанційне навчання, навчальні тренінги з підтримки грудного вигодову вання, зі стабілізації стану, початкової та реанімаційної допо моги новонародженим і передчасно народженим дітям, си муляційне навчання. 175
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
На кафедрі захищено 4 докторські дисертації, під керів ництвом професорів кафедри захищено 25 кандидатських дисертацій. Завідувач кафедри професор Є.Є. Шунько є на уковим консультантом чотирьох дисертаційних робіт на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спе ціальністю «Педіатрія» з актуальних проблем неонатології. На кафедрі проводяться наукові дослідження за напрямка ми: «Перинатальні та нозокоміальні інфекції у новонароджених: сучасні методи діагностики, лікування, профілактики», «Сучасні лікувально-профілактичні технології надання медичної допомо ги передчасно народженим дітям та забезпечення їх оптималь ного розвитку», «Організація та забезпечення лікувально-про філактичної допомоги новонародженим з регіоналізацією перинатальної та неонатологічної допомоги», «Розробка і впро вадження сучасних методів профілактики та лікування анемій новонароджених», «Розробка та впровадження сучасних мето дів інтенсивної терапії та виходжування недоношених дітей», «Перинатальне супроводження багатоплідної вагітності, сучасні технології ведення багатоплідної вагітності, виходжування ново народжених в умовах багатопліддя». За час існування кафедри опубліковано понад 1000 нау кових та навчально-методичних робіт, серед яких 30 на
вчальних посібників, зокрема 2 електронних, 20 методичних рекомендацій, більше 900 наукових статей. Під редакцією професора Є.Є. Шунько за участю викладачів кафедри ви дано Національний підручник «Неонатологія» (І т., 2014; ІІ т., 2015). У складі авторського колективу викладачі кафедри неонатології є співавторами розділів медичного догляду, лі кування, інтенсивної терапії новонароджених і передчасно народжених дітей у національному підручнику «Педіатрія» за редакцією професора В.В. Бережного, у підручнику «Педіа трія» за редакцією професора О.В. Тяжкої, у підручнику «Акушерство та гінекологія» за редакцією члена-кореспон дента НАМН України, професора Б.М. Венцківського. Кафедра здійснює співпрацю з Україно-Швейцарською програмою «Здоров’я матері та дитини», брала участь у ви конанні програми «Репродуктивне здоров’я нації», розроб ці національної стратегії збереження репродуктивного здоров’я на період 2017–2021 рр. Співробітники кафедри проходили стажування у провідних неонатологічних цен трах, університетських клініках США, Канади та Європи. Ви кладачі кафедри щороку беруть участь в організації та про веденні конференцій і наукових симпозіумів з проблем перинатології та неонатології.
Колектив кафедри На першому плані: завідувач кафедри Є.Є. Шунько Зліва направо: доцент О.А. Костюк, доцент Ю.Ю. Краснова, доцент О.Т. Лакша, професор А.О. Писарєв, асистент О.О. Бєлова, доцент Т.В. Кончаковська, асистент О.І. Сіренко
176
КАФЕДРА СТОМАТОЛОГІЇ ДИТЯЧОГО ВІКУ
КАФЕДРА СТОМАТОЛОГІЇ ДИТЯЧОГО ВІКУ
Ірина Олександрівна Трубка, доцент, завідувач кафедри
П
ерша в Україні в системі післядипломної освіти кафедра стоматології дитячого віку була створена 6 січня 1977 р. Завідувачем кафедри з початку її діяльності і до 1997 р. була професор, доктор медичних наук, головний дитячий стоматолог МОЗ України Олена Василівна Удовицька. Під її керівництвом колектив кафе дри успішно здійснював підготовку лікарів за фахом «Дитяча стоматологія», плідно розробляв шляхи вирі шення актуальних проблем наукової та практичної дитя чої стоматології. З 1997 по 2001 рр. колектив працював як секція у складі кафедри терапевтичної стоматології № 1 (завідувач профе сор А.П. Грохольський), а в 2001–2003 рр. — у складі кафе дри стоматології під керівництвом професора О.В. Павленка. З 26 серпня 2003 р. самостійний статус кафедри було по новлено, а її завідувачем призначено доктора медичних наук, магістра державного управління, професора Наталію Олегів ну Савичук, головного дитячого стоматолога ГУОЗ м. Києва та МОЗ України, віце-президента та члена Української асоціа ції профілактичної та дитячої стоматології, президента ГО «Академія стоматологічного здоров’я», з 2016 р. — про ректора з наукової роботи НМАПО імені П.Л. Шупика. У лютому 2016 р. за конкурсом на посаду завідувача кафедри було обрано кандидата медичних наук, магістра державного управління, доцента кафедри стоматології ди тячого віку Ірину Олександрівну Трубку, віце-президента ГО «Академія стоматологічного здоров’я». Нині колектив кафедри стоматології дитячого віку пра цює у такому складі: доктор медичних наук, професор,
проректор з наукової роботи Наталія Олегівна Савичук; до центи Катерина Анатоліївні Парпалей (з 1990 р.), Лариса Василівна Корнієнко (з 2004 р.), Людмила Георгіївна Єрма кова (з 2008 р.); кандидати медичних наук, асистенти Оль га Анатоліївна Марченко (з 2010 р.), Ольга Ярославівна Хохліч (з 2015 р.); асистенти Зоряна Василівна Гостєва (з 2012 р.), Вікторія Сергіївна Стулікова (з 2013 р.), Ірина Романівна Циганко (з 2016 р.); старший лаборант Альона Анатоліївна Тімуш. З часу створення на кафедрі у різні роки працювали: доцент, доктор медичних наук Людмила Борисівна Ле порська (1977–2002); доценти, кандидати медичних наук Олена Францівна Кононович (1977–1979), Лідія Григо рівна Щербина (1977–1979), Людмила Федорівна Корчак (1977–1990), Тамара Миколаївна Спірідонова (1980– 2003), Інна Олександрівна Головня (1987–1990); канди дат педагогічних наук, доцент Тетяна Євгенівна Бойченко (1980–2009); асистенти, кандидати медичних наук Світ лана Петрівна Коломієць (1977–1980), Валерій Микола йович Харченко (1977–1996), Дмитро Володимирович Лепорський (2002–2008), Анна Петрівна Гришина (2003– 2010); Оксана Василівна Клітинська (2005–2010), Ната ля Ярославівна Поляник (2007–2011); асистент Світлана Вікторівна Недашківська (2003–2005). Упродовж усієї діяльності на кафедрі навчалося 9 аспі рантів, 30 клінічних ординаторів, 1 магістр, які стали висо кокваліфікованими фахівцями першої та вищої категорій. Усі вони брали участь у наукових дослідженнях кафедри, узагальнюючи свій досвід у наукових публікаціях і дисер таційних роботах. Педагогічний колектив кафедри здійснює післяди пломну підготовку лікарів-інтернів та лікарів-стоматологів за фахами «Дитяча стоматологія» та «Стоматологія» на циклах інтернатури, спеціалізації, стажування, ПАЦ і ТУ. Для забезпечення педагогічного процесу кафедри досвід ченими викладачами кафедри оновлено навчальні плани і програми для окремих циклів: передатестаційного за фа хом «Дитяча стоматологія» (2015), спеціалізації за фахом «Дитяча стоматологія» (2015), стажування за фахом «Дитяча стоматологія» (2013); були створені та динамічно оновлюва лися навчальні плани і програми для циклів інтернатури за 177
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
фахом «Дитяча стоматологія» (2000), фрагмент програми «Стоматологія» (2015); розроблялися навчальні плани і програми для циклів тематичного удосконалення: «Стома тологічна профілактика у вагітних жінок» (2009), «Стома тологічна профілактика в педіатрії» (2010), «Стандарти надання стоматологічної допомоги дітям» (2011), «Пер винна профілактика в стоматології» (2012). Напрямки тематичного удосконалення лікарів постій но розширюються та оновлюються. На даний час кафе дрою проводяться цикли тематичного удосконалення «Сучасні методи стоматологічної профілактики та превен тивної терапії у дітей та підлітків», «Фармакотерапія сто матологічних захворювань у дітей», «Новітні технології використання інструментів, приладів, медичних засобів і пломбувальних матеріалів у дитячій карієсології та ендо донтії», «Мінімально-інвазивні методики превентивної те рапії в практиці дитячого стоматолога». Затверджені на вчальні плани і програми двох циклів ТУ з елементами дистанційного навчання: «Сучасна методологія викладан ня розділів стоматологічної профілактики та дитячої сто матології на післядипломному етапі підготовки лікарівстоматологів» для науково-педагогічних працівників закладів вищої медичної освіти системи післядипломної освіти і «Сучасні методи стоматологічної профілактики та превентивної терапії у дітей та підлітків». Співробітники кафедри брали участь у розробці про грами кандидатського іспиту за спеціальністю «Стомато логія» (розділ «Стоматологія дитячого віку»), типового навчального плану та програми навчання в аспірантурі вищих медичних навчальних закладів та закладів після дипломної освіти (розділ «Дитяча стоматологія»), про грами вступного іспиту до клінічної ординатури із спеці альності «Дитяча стоматологія». Був підготовлений типовий навчальний план і програма проходження клі нічної ординатури вищих медичних навчальних закладів та закладів післядипломної освіти за спеціальністю «Ди тяча стоматологія». У педагогічному арсеналі кафедри використовують ся сучасні інтерактивні технології. Для забезпечення ви сокого рівня роботи викладачі створили навчально-ме тодичний комплект, до складу якого входять методичні розробки для лекцій, семінарських і практичних занять, самостійної роботи слухачів, контролюючих видів занять, ілюстративний матеріал у мультимедійному форматі, на вчальні комп’ютерні програми, еталони практичних нави 178
чок, питання до іспитів на кожному з циклів, що прово дяться на кафедрі. Методичні розробки усіх видів занять виконано в оригінальній формі: в них задіяні методи пря мого, непрямого, взаємодіючого, на досвіді та самостійно го навчання, робота за якими уможливлює підвищення компетентності лікаря за рахунок розв’язання типових і нетипових завдань. На заняттях під керівництвом виклада ча та самостійно інтерни і слухачі демонструють не лише наявність належного рівня знань і володіння професійни ми навичками, а й володіння життєвими навичками, зо крема комунікативними, з якими слухачі ознайомлюються під час тренінгових занять. Для контролю рівня теоретичних знань лікарів-стома тологів різної спеціалізації і кваліфікації українською мо вою розроблено комп’ютерні атестаційні програми різних поколінь (1992, 2000, 2005, 2010 та 2015 рр. ). Науково-педагогічні розробки колективу кафедри впроваджено в педагогічний процес профільних кафедр НМАПО імені П.Л. Шупика та інших медичних закладів ви щої освіти України, кафедр і курсів гуманітарного профілю Національного університету імені Т. Шевченка, Національ ного педагогічного університету імені М. Драгоманова, Міжнародного університету вільного розвитку людини «Україна», дитячого оздоровчо-екологічного центру для молоді Оболонського району м. Києва, школи імені Святої Ґоретті (м. Саскатун, Канада). За державними стандартом, програмами, підручниками з основ здоров’я, створеними співробітниками кафедри, навчаються учні 1–9 класів за гальних навчальних закладів України, студенти педагогіч них факультетів ЗВО України. Кафедра стоматології дитячого віку з 2012 р. є опор ною за спеціальністю «Дитяча стоматологія», проведено 7 засідань кафедри на базах різних медичних ЗВО України, обговорені питання щодо затвердження навчальних пла нів і програм (циклів ПАЦ, спеціалізації, стажування за спе ціальністю «Дитяча стоматологія», ТУ для науково-педаго гічних працівників), впровадження основних положень Закону України «Про вищу освіту», що стосуються після дипломного етапу освіти, реформування медичної освіти на післядипломному етапі навчання, організації навчаль ного процесу, підготовки типового навчального плану та програми проходження аспірантури у вищих медичних навчальних закладах та закладах післядипломної освіти, проведення відкритих показових лекцій із залученням ви кладачів однопрофільних кафедр.
КАФЕДРА СТОМАТОЛОГІЇ ДИТЯЧОГО ВІКУ
Співробітники кафедри брали участь як автори та спі вавтори в підготовці видань навчально-методичного ха рактеру: 1 підручника з грифом МОН України, 3 навчальнометодичних посібників (2 — з грифом ЦМК України), методичних рекомендацій, 21 статті навчально-методич ного характеру. Колектив кафедри здійснює велику науково-до слідну діяльність, вирішуючи актуальні проблеми дитя чої стоматології і впроваджуючи здобутки в систему практичної охорони здоров’я. Упродовж чотирьох деся тиліть успішно здійснені наукові розробки за такими актуальними темами: «Стоматологічні захворювання дітей та їх зв’язок з патологією внутрішніх органів» (1978–1981); «Особливості клініки, діагностики і ліку вання захворювань порожнини рота у дітей у зв’язку з акселерацією» (1982–1985); «Оцінка вікових особли востей органів порожнини рота та стоматологічних за хворювань у дітей в динаміці з 7 до 11 років» (1986– 1990); «Діагностика, імунотерапія та імунопрофілактика
стоматологічних захворювань у дітей, що проходять на фоні імунодефіциту» (1991–1995); «Рівень стоматоло гічного здоров’я: методи визначення та корекції» (1996–2000); «Методологічні підходи і критерії оцінки стоматологічного здоров’я дітей України» (2003–2007); «Первинна профілактика в корекції рівня стоматологіч ного здоров’я дітей: методологія і методи» (2008– 2012); «Вивчення факторів ризику стоматологічних за хворювань у дітей і осіб молодого віку та розробка профілактичних і лікувальних програм» ( 2013–2018). На кафедрі виконано 2 докторські, 9 кандидатських і 4 магістерські роботи за фахом «Стоматологія», «Педаго гіка» та «Державне управління». Співробітниками опублі ковано майже 1000 праць наукового і навчально-методич ного характеру, з яких 3 монографії, 17 підручників, 56 навчальних посібників (у т. ч. в межах міжнародних проектів); зареєстровано 22 патенти на винаходи, 89 раціо налізаторських пропозицій, дві експертні діагностичні про грами. Результати НДР колективу кафедри впроваджено
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент К.А. Парпалей, професор Н.О. Савичук, завідувач кафедри І.О. Трубка, асистент З.В. Гостєва, асистент І.Р. Циганко Другий ряд: доцент Л.Г. Єрмакова, доцент Л.В. Корнієнко, асистент В.С. Стулікова, аспірант М.О. Яблочнюк, асистент О.А. Марченко, старший лаборант А.А. Тімуш, медсестра Л.А. Дьоміна
179
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
у практичну роботу стоматологічних установ, які надають допомогу дітям і дорослим України в містах Київ, Миколаїв, Суми, Херсон, Черкаси, Чернігів, Одеса, Рівне та ін. Викладачі кафедри беруть участь у роботі наукових і громадських товариств, об’єднань. За їх участю система тично проводяться заходи з підвищення фахового рівня стоматологів; діяльність у межах наукового товариства стоматологів м. Києва та Київської області; фундації Укра їнської асоціації профілактичної і дитячої стоматології, Асоціації дитячих стоматологів України та ГО «Академія стоматологічного здоров’я». Колективом кафедри організоване проведення по стійно діючого науково-практичного лекторію «Школа дитячого стоматолога», введеного до реєстру офіційних заходів ДОЗ КМДА м. Києва та ДОЗ КОДА. З 2009 р. про ведено майже 100 заходів, які відвідали понад 4 500 дитя чих стоматологів, лікарів-стоматологів та лікарів педіа тричного профілю. Кафедра є співорганізатором та активним учасником навчальних семінарів у дистанційному режимі формату телемосту «Сучасні стратегії профілактики та лікування стоматологічних захворювань: світовий досвід та перспек тиви розвитку», плани проведення яких затверджені нака зами МОЗ України. За активної участі кафедри створено єдиний в Украї ні «Дитячий міський центр профілактики та лікування захворювань слизової оболонки порожнини рота і паро донта у дітей». Співробітники кафедри були активними учасниками Міжнародних проектів: українсько-канадський «Партнери в охороні здоров’я: школи здоров’я» (МОЗ України, МОЗ Канади, МОН України, Міністерство освіти Саскачевану, ООН-ЮНІСЕФ; 1996–1998); Європейська мережа шкіл сприяння здоров’ю (МОН України, МОЗ України; 1995– 2000); українсько-канадський «Молодь — за здоров’я» (МОЗ України, МОЗ Канади, Міністерство у справах сім’ї та молоді України, МОН України, Міністерство освіти Саска чевану, ООН-ЮНІСЕФ; 1998–2001); українсько-канад ський «Молодь — за здоров’я-2» (МОЗ України, МОЗ Канади, Міністерство у справах сім’ї та молоді України, МОН України, Міністерство освіти Саскачевану, ООН-ЮНІ СЕФ; 2001–2003); «Подолання епідемії ВІЛ/СНІДу в Украї ні» (МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІДу в Україні» та
180
Глобальний Фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією). Викладачі кафедри є учасниками багатьох Міжна родних проектів та виставок, на яких демонструвалися здобутки науково-практичної діяльності науковців кафед ри: «Організація стоматологічної диспансеризації» (1983); «Сучасна освіта в Україні» (1998); «Реабілітаційна педагогіка на порозі ХХІ століття» (2002); 2-й Всесвітній стоматологічний конгрес «DentLife» (2010), ІV Міжна родна конференція країн СНД «Стоматологічне здоров’я і загальносоматичний статус людини», 2011, Міжнарод ний Київський стоматологічний форум АСУ «Сучасні тех нології лікування і профілактики в практичній стомато логії» (2012, 2013, 2014, 2015); Annual world dental congress, FDI, Poznan, Poland (2016), Симпозіум з дитячої стоматології «Актуальна практика в дитячій стоматології: європейський вибір, єдиний стоматологічний простір». Міжнародний стоматологічний конгрес у рамках VIII Міжнародного медичного форуму Науково-практичний симпозіум «Карієс зубів у дітей: сучасні шляхи вирішен ня проблеми» (2017). За всі роки діяльності кафедри викладачами, аспіран тами та клінічними ординаторами на наукових форумах здійснено понад тисячу виступів, у т. ч. за рівнями: міжна родний — 62; всеукраїнський — 128; обласний — 60; міський — 259; районний — 542. Співробітники кафедри успішно поєднують професій ну діяльність з громадською. Вони є членами вчених і спе ціалізованих рад, членами редколегій журналів «Дентальні технології», «Ескулап-Дентист», «Современная стомато логия», «Український медичний часопис», «Стоматология. Эстетика. Инновации», «INTERMEDICAL JOURNAL»; висту пають у теле- та радіопрограмах, беруть активну участь у роботі українських і міжнародних громадських професій них об’єднань. Колектив кафедри в усі часи відзначався високою професійною компетентністю, володінням сучасними педагогічними технологіями, умінням командної роботи, високими моральними якостями кожного співробітника. Усе це забезпечує кафедрі стоматології дитячого віку відповідний авторитет у маленьких пацієнтів, їхніх бать ків, колег, широкої медичної громадськості України та за її межами.
КАФЕДРА ОРГАНІЗАЦІЇ І ЕКОНОМІКИ ФАРМАЦІЇ
КАФЕДРА ОРГАНІЗАЦІЇ І ЕКОНОМІКИ ФАРМАЦІЇ
Микола Семенович Пономаренко, професор, завідувач кафедри
У
грудні 1977 р. на базі курсу організації фармацевтич ної справи кафедри технології ліків було створено кафедру організації і економіки фармацевтичної справи, у 1987 р. перейменовану на кафедру «організації і економіки фармації». Вагомий внесок у розвиток кафедри вніс кандидат фармацевтичних наук, доцент, завідуючий курсом, а потім і завідувач кафедри Іван Максимович Губський (1978–1986), який пройшов трудовий шлях від завідувача аптекою, за ступника начальника Київського обласного аптекоуправлін ня, потім Головного аптечного управління МОЗ УРСР до завідувача кафедри. У цей час за його участю були впрова джені прогресивні форми організації фармацевтичної спра ви: колективна матеріальна відповідальність в аптеках, до плата за кваліфікаційну категорію, організація мережі міжлікарняних аптек. У 1959 р. за ініціативою І.М. Губського було відновлено видання «Фармацевтичного журналу», у 1958 р. ним підготовлено перший у колишньому СРСР під ручник для студентів фармацевтичних інститутів і слухачів системи післядипломної освіти «Організація і економіка фармацевтичної справи» (1962, 1976). З 1986 по 1991 рр. кафедру очолювала кандидат фар мацевтичних наук, доцент Люся Трохимівна Загоровська, яка активно продовжувала спрямовувати колектив на вдо сконалення навчального процесу та впровадження наро бок співробітників кафедри у практичну фармацію. На ка федрі були створені передумови для творчої наукової діяльності. Вперше на кафедрі старшим викладачем М.С. Пономаренком підготовлена та захищена у 1990 р.
дисертація на здобуття наукового ступеня доктора фарма цевтичних наук «Організаційні принципи, методичні осно ви та форми вдосконалення системи післядипломного навчання провізорів». З 1991 р. і дотепер кафедру очолює доктор фармацев тичних наук, професор Микола Семенович Пономаренко, під керівництвом якого творчий колектив професорськовикладацького складу втілює в навчальний процес новітні технології управління й організації роботи суб’єктів фар мацевтичної діяльності в сучасних умовах. Тривалий час на кафедрі працювали професори Д.С. Волох, М.Л. Сятиня, доценти В.Г. Іванісенко, Л.Г. Мос каленко, Л.Т. Загоровська, А.А. Бабський, Н.Б. Вовк, асис тент О.М. Тернова, старший викладач В.В. Огороднік. Нині на кафедрі працюють 6 докторів наук: професори М.С. По номаренко, К.Л. Косяченко, А.В. Кабачна, Г.В. Загорій, В.В. Трохимчук, О.С. Соловйов; 8 кандидатів наук: доценти С.В. Аугунас, В.О. Борищук, О.М. Горбань, асистенти І.В. Клименко, Н.М. Олійник, Е.В. Шелкова, Т.О. Ляшук, О.В. Кирпач; старший лаборант П.І. Шрам, лаборант Л.С. Суткова. У складі головного навчального закладу післядиплом ної освіти в Україні, яким є НМАПО імені П.Л. Шупика, ка федра організації і економіки фармації разом з іншими профільними кафедрами виконує роль організаційного центру з координації та вдосконалення системи післядип ломного навчання провізорів. Вперше розроблено та втілено у практику комплекс за ходів щодо імплементації законодавства України до вимог, стандартів Європейського Союзу. Дістало подальшого розвитку вивчення і розробка узагальнених пропозицій щодо нової редакції законів України «Про фармацевтичну діяльність», «Про фармацевтичне самоврядування» та ін ших нормативних документів, моніторинг і перманентний аналіз результатів спостереження телереклами лікарських засобів тощо. Протягом останніх 10 років кафедра приділяє велику увагу науковим дослідженням, розробляючи комплекс науково-обґрунтованих заходів методологічного, управ лінського, законодавчого й освітянського характеру для вирішення проблем підвищення якості управління під 181
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
приємствами фармацевтичної галузі щодо забезпечення його ефективного, продуктивного функціонування та ви сокої конкурентоспроможності в умовах динамічних змін сьогодення із застосуванням реінжинірингу організацій них, аналітичних і технологічних процесів. З 2016 р. до слідження за цим напрямком виконуються спільно з кафедрою промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології. Наукова новизна і теоретичне значення ре зультатів цих досліджень дозволили вперше сформулюва ти методологічні підходи щодо упорядкування державної соціально-орієнтованої проблеми у сфері, обігу промоції, реклами лікарських засобів і парафармацевтичної продук ції та системи протидії потраплянню фальсифікованих лі ків на фармацевтичний ринок України. Беручи до уваги досвід країн ЄС і спрямованість ре форм охорони здоров’я України на впровадження сімейної медицини, яка відображає соціально-економічний розви ток суспільства, у рамках основної тематики кафедри ви конані дисертаційні дослідження: «Науково-практичне обґрун тування моделі удосконалення підготовки фахівців з ме- неджменту фармацевтичної галузі», «Комплексне науковотеоретичне обґрунтування закономірностей розвитку сис теми медикаментозного забезпечення населення України з ноофармацевтичних та емерджентних позицій». Загалом за останні роки на кафедрі підготовлено і захищено 5 докторських і 16 кандидатських дисертацій. За результатами проведених досліджень під керівни цтвом професора М.С. Пономаренка у 2014 р. створена наукова школа «Школа раціонального фармацевтичного менеджменту і маркетингу». Починаючи з 2015 р. на кафедрі започатковано на прям наукових досліджень, пов’язаних з процесом впрова дження формулярної системи в практику роботи закладів охорони здоров’я. Обґрунтовані методологічні підходи до удосконалення їх фармацевтичного забезпечення в сучас них умовах впровадження основних положень раціональ ного фармацевтичного менеджменту, розроблено алго ритм створення регіональних формулярів лікарських засобів на базі локальних формулярів закладів охорони здоров’я регіону за принципом «знизу-вгору» з викорис танням розробленої спеціальної комп’ютерної програми. Результати цих досліджень впроваджено у роботу фарма цевтичних закладів м. Києва та 16 областей України. Науково-педагогічними працівниками кафедри за ре зультатами наукових досліджень опубліковано 1630 нау 182
кових праць, з яких 30 монографій, 80 методичних реко мендацій, інструктивних листів, отримано 30 патентів та авторських свідоцтв. Під керівництвом завідувача кафедри професорськовикладацький колектив творчо втілює у навчальний процес основні принципи політики щодо якості освітньої, наукової діяльності НМАПО імені П.Л. Шупика (стандарт ISO 9001:2015), новітні технології управління й організації робо ти суб’єктів фармацевтичної діяльності в сучасних умовах. Основним завданням роботи кафедри є пошук нових форм і методів навчання у системі післядипломної підго товки висококваліфікованих фармацевтичних фахівців, по ліпшення їх теоретичної та практичної підготовки, а також узагальнення досвіду підвищення кваліфікації та фахової майстерності професорсько-викладацького складу, праців ників системи охорони здоров’я на післядипломному рівні. Кафедра належним чином оснащена, має необхідну потрібну матеріально-технічну та навчальну бази. Мето дичне забезпечення викладання на циклах сприяє здійс ненню навчального процесу на рівні вимог сьогодення. Освітня та методична діяльність проводиться за цик лами: спеціалізація за фахом «Організація і управління фармацією»; стажування за фахом «Організація і управ ління фармацією»; тематичне удосконалення для провізо рів та лікарів «Особливості організації роботи аптечних установ в сучасних умовах», «Основи формулярної систе ми у закладах охорони здоров’я»; передатестаційний цикл з фаху «Організація і управління фармацією»; підготовка провізорів-інтернів за фахом «Загальна фармація». Значна увага приділяється вивченню таких розділів: організація і економіка фармації, менеджмент і маркетинг, фармакоекономіка, основи теорії управління, організаційноправові засади державного регулювання діяльності аптеч них закладів, основи економіки та господарської діяльнос ті суб’єктів у фармацевтичному секторі галузі охорони здоров’я України. Науково-методична робота кафедри спрямована на розробку навчальних планів, програм усіх циклів підви щення кваліфікації, методичного забезпечення освітнього процесу, створення інструктивно-методичних матеріалів і методичних розробок лекцій, практичних і семінарських занять самостійної роботи, мультимедійного супроводу. Викладачі кафедри беруть участь у роботі Атестаційної комісії МОЗ України з атестації провізорів м. Києва, Київ ської та Чернігівської областей, громадських рад при МОЗ
КАФЕДРА ОРГАНІЗАЦІЇ І ЕКОНОМІКИ ФАРМАЦІЇ
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): професор В.В. Трохимчук, професор К.Л. Косяченко, професор А.В. Кабачна, завідувач кафедри М.С. Пономаренко, асистент О.В. Кирпач Другий ряд: асистент Н.М. Олійник, асистент С.В. Аугунас, доцент О.М. Тернова, лаборант Л.С. Суткова, асистент І.В. Саханда
України, експертної комісії ДАК України з медико-біологіч них і фармацевтичних наук, вони також є головами та чле нами редакційних колегій профільних журналів, спеціалі зованих вчених рад Д 26.613.04, Д 64.605.02 академії. З метою побудови в сучасних умовах ефективного співробітництва у травні 2017 р. кафедрою у співдружнос ті з Об’єднанням організацій роботодавців медичної і мі кробіологічної промисловості України започатковано про ведення науково-практичної конференції з міжнародною участю «Заклади охорони здоров’я і виробники лікарських засобів: ефективне співробітництво у процесі медикамен тозного забезпечення населення України». Щорічно на ка федрі проводяться науково-практичні конференції із вша нування пам’яті видатних діячів фармації. У рамках заходів відбуваються презентації книг-спогадів про колишніх ке рівників аптечної служби. Колектив кафедри плідно співпрацює з профільними науково-педагогічними колективами Національного фар мацевтичного університету, фармацевтичних факультетів
провідних медичних університетів України: Одеського на ціонального медичного університету, Львівського національ ного медичного університету імені Данила Галицького, Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. Тернопільського державного медичного уні верситету імені І.Я. Горбачевського, Дніпропетровської дер жавної медичної академії, Івано-Франківського національно го медичного університету, Української військово-медичної академії МО України та ін. Кафедра постійно підтримує творчі зв’язки з організація ми та підприємствами практичної охорони здоров’я МОЗ України, КП «Фармація» (м. Київ), департаментами (управлін нями) охорони здоров’я ОДА областей України (Харківської, Дніпропетровської, Запорізької, Київської, Вінницької, Хер сонської та ін.), Держінспекцією з контролю якості лікарських засобів, вітчизняними виробниками ліків: ПРаТ «Фармацев тична фірма «Дарниця», «Фармак», «Індар», корпорацією «Юрія-Фарм», ГО «Спілка працівників фармації» м. Жито мир та іншими фаховими громадськими об’єднаннями.
183
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ
С Олег Йосипович Жарінов, професор, завідувач кафедри
пеціальність «Функціональна діагностика» входить до номенклатури лікарських спеціальностей в Украї ні. Вона охоплює неінвазивні методи інструменталь ної діагностики захворювань серцево-судинної, нервової і дихальної систем. Кафедра функціональної діагностики була створена на базі НДІ кардіології імені М.Д. Стражеска і почала працювати з січня 1979 року. Першим завідувачем кафедри став видатний організатор кардіологічної служби в Україні, на той час директор НДІ кардіології імені М.Д. Стражеска, професор Микола Кузьмич Фуркало, який очолював кафедру до 1993 р. На кафедрі викладали
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент В.О. Куць, доцент Г.П. Вєрєжнікова, асистент Н.Ю. Васильєва, доцент О.А. Єпанчінцева, завідувач кафедри О.Й. Жарінов, доцент Л.О. Ткаченко, асистент Н.В. Понич, асистент Н.О. Ліфантьєва Другий ряд: старший лаборант І.В. Лещук
184
КАФЕДРА ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ
професори Л.А. Стаднюк, А.Д. Тодоренко, доценти Є.О. Бі линський, О.І. Романенко, А.І. Лещенко, І.В. Вихованюк, Н.В. Тхор, асистенти О.В. Миронова, В.М. Хоменко, Я.М. Логвінов, І.А. Шкурат. У 1993–2013 рр. викладання функціональної діагнос тики здійснювалося у складі кафедри кардіології і функці ональної діагностики, яку очолював член-кореспондент НАН і НАМН України, Заслужений діяч науки та техніки України, професор Володимир Олексійович Бобров. З квітня 2008 р. викладання циклів удосконалення лі карів з розділу «Функціональна діагностика» здійснюється на базі КМКЛ «Київський міський центр серця» (нині ДУ «Інститут серця МОЗ України»). У цей період підрозді лом кафедри кардіології і функціональної діагностики було розпочато значну роботу із впровадження в навчальні програми та викладання сучасних методів з амбулаторно го моніторування ЕКГ, ехокардіографії, черезстравохідної ехокардіографії, методів діагностики порушень дихання уві сні, підготовки нових циклів тематичного удосконален ня лікарів, видання навчально-методичної літератури, у т. ч. підручника «Функціональна діагностика», проведення науково-практичних конференцій, наукових досліджень,
підготовки кадрового резерву. У 2008–2016 рр. на кафедрі працював член-кореспондент НАМН України, професор Б.М. Тодуров. З січня 2014 р. кафедра функціональної діагностики знову працює як самостійна структурна одиниця Націо нальної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика. Завідувачем кафедри був обраний доктор медичних наук, професор Олег Йосифович Жарінов — го ловний позаштатний спеціаліст з функціональної діагнос тики МОЗ України у 2012–2017 рр. На кафедрі працюють доценти Віктор Олександрович Куць, Ольга Анатоліївна Єпанчинцева, Ганна Петрівна Вєрєжнікова, Лілія Олексан дрівна Ткаченко, асистенти Наталія Олександрівна Мохна чова, Наталія Юріївна Васильєва, Наталія Вікторівна Понич, навчаються клінічні ординатори за фахом «Кардіологія» з Грузії, Туркменистану, Лівії, Іраку, Пакистану, Камеруну. Щороку підготовку на кафедрі проходять близько 250 слу хачів. Кафедра є опорною в Україні за спеціальністю «Функціональна діагностика». На кафедрі виконується ініціативно-пошукова НДР «Оцінка ризику рецидивуючого перебігу та розробка шля хів профілактики пароксизмальних тахікардій».
КАФЕДРА АКУШЕРСТВА, ГІНЕКОЛОГІЇ І РЕПРОДУКТОЛОГІЇ
В’ячеслав Володимирович Камінський, член-кореспондент НАМН України, професор, завідувач кафедри
К
афедра була заснована у 1979 р. при Київському дер жавному інституті удосконалення лікарів. Першим її завідувачем стала професор Євгенія Вікторівна Коха невич — Заслужений лікар України, Заслужений винахід ник СРСР, автор майже 300 наукових праць, 11 винаходів,
25 раціоналізаторських пропозицій. У 1964 р. вона захисти ла кандидатську дисертацію «Цервікоскопія в діагностиці передпухлинних станів та початкових стадій раку шийки матки», а в 1972 р. — докторську «Світлова та флуорес центна кольпоцервікоскопія, гістохімічні та цитогенетичні паралелі в діагностиці передпухлинних станів і раку шийки матки». Під керівництвом Є.В. Коханевич були розроблені та удосконалені методи діагностики та лікування доброякіс них пухлин, передпухлинних станів, ранніх форм раку ший ки матки, досліджено вплив захворювань шийки матки на характер генеративної функції, перебіг вагітності й пологів. Подальші прогресивні зміни в розвитку кафедри від булися в 2005 р. після призначення нового завідувача кафедри, доктора медичних наук, професора В’ячеслава Володимировича Камінського, який після закінчення в 1985 р. Вінницького медичного інституту імені М.І. Пиро гова впродовж восьми років працював лікарем-ординато 185
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
ром пологового будинку № 1 м. Вінниці, навчався в заочній аспірантурі ІПАГ НАМН України (1988–1992), де і захистив кандидатську дисертацію «Перебіг вагітності та пологів у жінок, що перервали першу вагітність штучним абортом». Три роки В’ячеслав Володимирович працював асистентом кафедри акушерства та гінекології № 1 Вінницького націо нального медичного університету імені М.І. Пирогова (1994–1997), був докторантом кафедри акушерства та гі некології № 1 Національного медичного університету іме ні О.О. Богомольця (1997–1999), захистив докторську дисертацію «Пізні гестози». З 2000 р. він працював до центом кафедри акушерства та гінекології № 3 КМАПО імені П.Л. Шупика, був куратором лікувальної роботи кафедри та підготовки лікарів-інтернів. У 2002 р. кафед ру було перейменовано на кафедру акушерства, гінеко логії і репродуктології, і в цьому ж році В.В. Камінського перевели на посаду професора кафедри, а вже з березня 2005 р. він її очолює. У тому ж самому році В.В. Камінський був призначений головним спеціалістом МОЗ України, а з 2006 р. — голов ним спеціалістом УОЗ м. Києва з акушерства та гінекології, 13 вересня 2010 р. обраний членом-кореспондентом НАМН України за спеціальністю «Акушерство та гінекологія». В.В. Камінський є провідним ученим в галузі акушер ства, гінекології та репродуктології. Основними напрямка ми його діяльності є питання антенатальної охорони плода, ранньої діагностики, профілактики та лікування захворю вань вагітних, новонароджених та жінок різного віку; впро вадження новітніх науково-технічних досягнень у медичну практику; розробка клінічних протоколів і рекомендацій; вивчення головних механізмів формування рецидивуючої та хронічної акушерської і гінекологічної патологій та її ускладнень для немовлят. У жовтні 2007 р. було проведено реорганізацію осно вної клінічної бази кафедри — пологового будинку № 4 на Київський міський центр репродуктивної та перинатальної медицини (КМЦРПМ). Під керівництвом В.В. Камінського в КМЦРПМ широко використовуються методи пренатальної діагностики, впроваджуються допоміжні репродуктивні технології та сучасні оперативні методики. Професор В.В. Камінський сприяє також подальшому розвитку систе ми планування сім’ї в Україні (в КМЦРПМ налагоджена ско ординована служба контрацептивного консультування та моніторингу), оптимізації діагностики та лікування безпліддя (пацієнти КМЦРПМ обстежуються та лікуються за сучасними 186
принципами, безкоштовними для певного контингенту хво рих), практичному розвитку медичної генетики та загально доступної пренатальної діагностики вад розвитку; втілює в практику державний підхід до лікування безпліддя і створен ня умов для забезпечення державних або фондових субси дій, проведення сучасних технологій запліднення для певно го контингенту хворих, поширення можливості забезпечення сучасних технологій репродуктології в державних медичних закладах усіх регіонів України, а також впровадження безпе рервної професійної підготовки акушерів-гінекологів. У 2008 р. під керівництвом В.В. Камінського, за під тримки JSI/USAID, був створений «Центр доказової ме дицини» для забезпечення доступу до останніх сучасних керівництв і протоколів, публікацій, новітніх розробок, заснованих на принципах доказової медицини; прово диться постійна дистанційна підготовка та навчання ви сококваліфікованих фахівців. Професор В.В. Камінський має більше 300 наукових публікацій, з яких 5 монографій, 19 методичних рекомен дацій, 11 раціоналізаторських пропозицій, отримав 15 па тентів на винахід. Під його керівництвом виконано 4 док торські і 15 кандидатських дисертацій, заплановані та виконуються 2 докторські та 5 кандидатських дисертацій. Створена наукова школа «Репродуктивна медицина в аку шерстві та гінекології», яка постійно розвивається. Професор В.В. Камінський входить до складу спеціалізо ваної вченої ради НМАПО імені П.Л. Шупика, ДУ «ІПАГ НАМН України» із захисту кандидатських і докторських дисертацій за спеціальністю «Акушерство і гінекологія», є членом Пре зидії Асоціації акушерів-гінекологів України, членом редак ційної колегії медичних журналів «Репродуктивне здоров’я жінки», «Педіатрія, акушерство та гінекологія», «Здоровье женщины», «Репродуктивная эндокринология», «Репродук тивное здоровье. Восточная Европа», керівником НДР кафед ри акушерства, гінекології і репродуктології НМАПО імені П.Л. Шупика «Оптимізація ведення вагітності, пологів та до гляду за новонародженими при ВІЛ-асоційованих інфекціях у жінки з метою покращення перинатальних наслідків шля хом розробки та впровадження новітніх технологій діагнос тики, прогнозування та лікування». Висока працездатність, творча активність та організаторські здібності професора В.В. Камінського дозволяють йому постійно надавати кон сультативну допомогу в регіональних профільних клініках спільно з обласними фахівцями, брати активну участь у за кордонних і вітчизняних конгресах, з’їздах, науково-практич
КАФЕДРА АКУШЕРСТВА, ГІНЕКОЛОГІЇ І РЕПРОДУКТОЛОГІЇ
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент Л.І. Воробей, професор А.А. Суханова, доцент В.В. Коноплянко, завідувач кафедри В.В. Камінський, професор С.Є. Савченко, професор Р.В. Ткаченко Другий ряд: асистент Г.Б. Бойко, професор К.В. Чайка, асистент А.В. Камінський, асистент М.Н. Шалько, асистент В.В. Петриченко
них конференціях, вести активну санітарно-просвітницьку роботу з населенням за допомогою засобів масової інфор мації (виступи на телебаченні, радіо, публікації в журналах, газетах тощо). Наукова робота кафедри проводиться в напрямках: • патологія репродуктивної системи у жінок — без пліддя, застосування допоміжних репродуктивних технологій, розробка нових методів лікування за пальних процесів органів репродуктивної системи, ендометріозу і дисгормональної патології, які при зводять до розвитку безпліддя; • патологія вагітності, яка призводить до невиношуван ня вагітності та неможливості жінок реалізувати свою репродуктивну функцію; • патологія перименопаузи: гормональні розлади в преклімактерії, профілактика, діагностика та ліку вання передпухлинних процесів і доброякісних пухлин репродуктивної системи, розробка нових методів комплексного лікування клімактеричного синдрому у жінок; • патологія шийки матки, пухлини матки та яєчників: триває поглиблене вивчення діагностики та лікування патології шийки матки, синдромів ендокринної гіне кології, ендометріозу, стромальних пухлин яєчників;
• інфекційне акушерство: проводиться наукова робота з особливостей перебігу вагітності, пологів та після пологового періоду у вагітних із захворюваннями, що передаються статевим шляхом, вивчення профілак тики та тактики ведення вагітності та пологів у ВІЛінфікованих жінок. З 2009 р. кафедра акушерства, гінекології і репродук тології започаткувала навчання лікарів-анестезіологів, створивши курс інтенсивної терапії в акушерстві та гінеко логії на базі Київського міського центру репродуктології та перинатальної медицини. З 2017 р. започатковано на вчальний блок анестезіології та інтенсивної терапії в аку шерстві та гінекології для лікарів-інтернів. Щорічно близько 180 курсантів анестезіологів та аку шерів-гінекологів здобувають знання і практичні навички для застосування у своїй практичній діяльності. З 2013 р. на кафедрі широко впроваджуються та популя ризуються методи малоінвазивних оперативних втручань, а саме лапароскопія та гістероскопія, шляхом навчання і підви щення рівня кваліфікації лікарів на циклах тематичного удо сконалення з метою розширення теоретичних знань і прак тичних навичок у створеному тренінговому центрі. Нині на кафедрі працюють 2 члени-кореспонденти НАМН України — В.В. Камінський і В.І. Медведь, 7 профе 187
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
сорів — Т.В. Авраменко, О.М. Борис, С.Є. Савченко, І.О. Су дома, А.А. Суханова, Р.О. Ткаченко, К.В. Чайка, 8 доцен тів — Л.В. Суслікова, Л.І. Воробей, С.В. Дудка, О.Г. Єщенко, М.В. Зеленська, О.О. Карлова, В.В. Коноплянко, Т.О. Одно коз, 5 асистентів — Г.Б. Бойко, В.П. Бондарук, А.В. Камінський, С.А. Мазманішвілі, М.Н. Шалько. Співробітники кафедри беруть активну участь у дер жавних програмах з охорони материнства та дитинства: «Репродуктивне здоров’я нації»; Загальнодержавна про грама боротьби з онкологічними захворюваннями; За гальнодержавна програма імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб; Загальнодержавна програма «Національний план дій щодо реалізації Конвен ції ООН про права дитини»; Національний проект «НОВЕ ЖИТТЯ» — нова якість охорони материнства та дитин ства; Концепція подальшого розвитку перинатальної допо моги та плану реалізації заходів Концепції. Кафедра плідно співпрацює з міжнародними організаці ями (FIGO, EBCOG, UNICEF, Міністерством Охорони Здоров’я Німеччини (BMG) і програмами (Україно-Швейцарська Про грама «Здоров’я Матері та Дитини», USAID-JSI Projects). Професорсько-викладацький склад кафедри є постій ними членами спеціалізованої вченої ради НМАПО іме ні П.Л. Шупика із захисту кандидатських і докторських дисертацій за спеціальністю «Акушерство та гінекологія» та Президії Асоціації акушерів-гінекологів України, профе сори В.В. Камінський, В.І. Медведь, P.O. Ткаченко є члена ми експертної комісії МОЗ України з розгляду випадків смерті жінок під час вагітності, пологів та у післяпологово му періоді, Комісії по розробці нормативних документів МОЗ (клінічних протоколів). За останні десять років на кафедрі підготовлено 6 док торських і 12 кандидатських дисертацій, опубліковано понад 20 монографій, підручників, збірників, посібників, атласів, 11 методичних рекомендацій і клінічних настанов, 17 інфор маційних листів, зареєстровано 16 патентів і винаходів. Основна діяльність кафедри розрахована на післяди пломне підвищення кваліфікації лікарів. На базі кафедри проводяться навчальні цикли «Актуальні питання в акушер стві та гінекології», «Допоміжні репродуктивні технології», «Курс акушерської анестезіології та реанімації», «Невід кладна допомога в акушерстві та гінекології», «Основи ен доскопії в гінекології», «Основи онкогінекології», «Кольпо
188
скопічна діагностика та методи лікування патології шийки матки», «Ультразвукова діагностика в акушерстві та гінеко логії», «Актуальні питання репродукції людини», «Анестезі ологічне забезпечення в акушерстві та гінекології», «Сучас ні методи анестезіологічного забезпечення та інтенсивної терапії в акушерстві та гінекології», «Регіонарна анестезія в акушерстві та гінекології», передатестаційні цикли. Найважливіші винаходи кафедри: пристрії для взяття біологічного матеріалу, магнітотерапії в гінекології, забору крові з шийки матки, кріоаплікатор для цілеспрямованої кріотерапії патологічних процесів шийки матки; метод діа гностики патологічного стану маткових труб; способи ліку вання дисплазій епітелію шийки матки, лікування раку шийки матки і тіла матки, профілактики післяпологового ендометриту, діагностики гіпоксії плода під час пологів. Соціальні проекти кафедри: • школи-семінари для лікарів жіночих консультацій з організації «Експрес курсів з підготовки сім’ї до на родження дитини в сучасних політичних та економіч них умовах України». Дана програма розрахована в першу чергу на переселенців із зони АТО; • сучасна профілактика алкогольних і наркотичних ри зиків у вагітних жінок України, удосконалення систе ми контролю над вживанням алкоголю та тютюнопа ління під час вагітності; • профілактична робота з перешкоджання вживання психоактивних речовин вагітними, використовуючи профілактичний інструмент ВООЗ АССИСТ у чотирьох пілотних регіонах, а пізніше — у всіх регіонах України. Кафедра має наступні клінічні бази: Київський місь кий центр репродуктивної та пренатальної медицини, Ки ївський міський онкологічний центр, Клініка ДРТ «ІСІДА», Клініка ДРТ «НАДІЯ», Центральний госпіталь Державної прикордонної служби України; ДНУ «НЦП ПКМ» ДУС, ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комі саренка НАМН України», Перинатальний центр м. Києва. Викладачі кафедри є лікарями високої кваліфікації, володіють сучасними методами діагностики та лікування жінок з різними видами патології, виконують усі види гіне кологічних та акушерських операцій, володіють сучасними методиками ДРТ, проводять консультативно-діагностичні прийоми та лікування пацієнтів на базі Київського міського центру репродуктивної та перинатальної медицини.
КАФЕДРА НЕВРОЛОГІЇ № 1
КАФЕДРА НЕВРОЛОГІЇ № 1
Юрій Іванович Головченко, професор, завідувач кафедри
З
аснована 3 січня 1980 р. як кафедра нервових хвороб № 3 для підвищення кваліфікації лікарів невропато логів м. Києва та Київської області, а в 1997 р. пере йменована на кафедру «неврології № 1». Засновник кафедри та її завідувач Юрій Іванович Головченко — професор, доктор медичних наук, Заслуже ний діяч науки та техніки України, член експертної про блемної комісії НМАПО імені П.Л. Шупика зі спеціальності «Неврологія», віце-президент Українського товариства не врологів і психіатрів, член президії Науково-практичного товариства неврологів м. Києва. Професор Ю.І. Головченко є членом редакційної ради наукових фахових видань: «Український медичний часопис», «Мистецтво лікування», «Український неврологічний журнал», «Український вісник психоневрології», «Інноваційні технології в медицині», «East European Journal of Parkinson’s Disease and Movement Disorders», «Международный научно-практический журнал. Неврология и нейрохирургия. Восточная Европа». Протягом 1985–1995 рр. Ю.І. Головченко був деканом терапевтичного факультету Київського інституту удоско налення лікарів, а в 1983–2003 рр. — головним позаштат ним невропатологом МОЗ України. За роки існування кафедри тут працювали викладачі А.В. Кулаков, Т.Г. Немчикова, Н.І. Романенко, Н.Б. Свешнікова, А.О. Литвиненко, В.Т. Ярошенко, Т.Т. Макарова, О.Г. Усатенко, Р.Я. Адаменко, В.Г. Федорець, О.І. Асауленко. Нині на кафедрі працюють професор Т.М. Слободін, 8 доцентів — доктори медичних наук Т.І. Насонова, М.А. Трі щинська, А.І. Третьякова, М.В. Глоба, кандидати медичних
наук Д.В. Мальцев, Т.В. Колосова, Н.І. Самосюк, О.В. Кли менко; 3 асистенти — кандидати медичних наук Г.П. Пасіч ник, О.Л. Маркулан, І.В. Бельська та асистент Г.В. Горева. За більш ніж тридцять років роботи на кафедрі прово дились цикли спеціалізації, інтернатури, стажування, тема тичного удосконалення та передатестаційні цикли, на яких поглибили свої знання кілька тисяч лікарів-невропатологів, які працюють в усіх регіонах України, а також у Великобри танії, Італії, Німеччині, Франції, Чехії, Грузії, Росії. Слухачі мають можливість працювати у лекційній залі, п’яти навчальних кімнатах, лабораторії функціональних до сліджень, обладнаних сучасною комп’ютерною технікою, є апаратура для параклінічного обстеження неврологічних хворих і мультимедійний супровід навчального процесу. Колективом кафедри щорічно оновлюються плани, методичні розробки, тестові ситуаційні задачі для всіх ци клів, що проводяться на кафедрі. Науково-педагогічні пра цівники й аспіранти постійно друкують роботи в медичних часописах, зокрема з методичних питань. Наукова тематика кафедри різнобічна та стосується, насамперед, нейродегенеративних, судинних, інфекційноалергічних захворювань головного мозку, зокрема нейро психіатричних проявів хвороби Паркінсона, особливостей перебігу гострих і хронічних порушень мозкового кровообігу на фоні метаболічного синдрому, початкових проявів недо статності мозкового кровообігу з урахуванням судинно-рухо вої функції ендотелію, уражень периферичної нервової сис теми, проблеми болю, наслідків черепно-мозкових травм. Ю.І. Головченко підготував 12 докторів та 21 кандидата медичних наук, зокрема докторів медичних наук Валентину Іванівну Боброву (професора кафедри невідкладних станів НМАПО імені П.Л. Шупика), Ольгу Єфремівну Юрик (завіду вача лабораторії болю ДУ «Інституту травматології та орто педії»), Любомира Васильовича Андріюка (провідного нау кового співробітника відділу судинної патології головного мозку ДУ «Інституту геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України»), Віктора Володимировича Кузнєцова (про відного наукового співробітника відділу судинної патології головного мозку ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чебо тарьова НАМН України», Костянтина Федоровича Трінуса (завідувача кафедри медико-біологічних дисциплін Київ 189
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Колектив кафедри Зліва направо: клінічний ординатор М.П. Осташко, аспірант Т.О. Чеборака, клінічний ординатор О.О. Козлова, асистент Г.В. Горева, професор Т.М. Слободін, доцент Т.І. Насонова, завідувач кафедри Ю.І. Головченко, доцент М.А. Тріщинська, доцент Т.В. Колосова, клінічний ординатор В.В. Марштупа, клінічний ординатор А.К. Герхарт, клінічний ординатор М.Д. Кекенадзе
ського міжнародного університету), Анжеліку Володими рівну Паєнок (завідувача кафедри невропатології і нейрохі рургії ФПДО Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького), Божену Володими рівну Задорожну (професора кафедри реабілітації та нетра диційної медицини Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького), Тетяну Миколаївну Слободін (професора кафедри неврології № 1), Євгена Олександровича Труфанова (доцента кафедри неврології та рефлексотерапії), Марину Анатоліївну Тріщинську (до цента кафедри неврології № 1), Тетяну Іванівну Насонову (доцента кафедри неврології № 1) та інших. З 1998 р. професор Ю.І. Головченко є головою спе ціалізованої вченої ради Д 26.613.01 за спеціальністю «Нервові хвороби». Під його керівництвом на кафедрі на вчалося 58 клінічних ординаторів, 16 аспірантів та 3 магі стри. Нині навчаються 8 клінічних ординаторів, аспіранти Т.О. Чеборака, І.Г. Маслова, О.О. Ключникова, В.В. Костен ко. Виконується 4 кандидатські дисертації, присвячених вивченню нейродегенеративних, цереброваскулярних за хворювань та уражень периферичної нервової системи у хворих різних вікових груп, при цьому здійснюється спів робітництво з профільними кафедрами та відділеннями різних медичних установ України.
190
Професор Ю.І. Головченко має понад 350 опубліко ваних робіт у наукових фахових виданнях України та між народних виданнях, серед них монографії, посібники, методичні рекомендації, статті, більше 60 впроваджень та патентів. Наковці кафедри беруть активну участь у роботі між народних наукових товариств і громадських організацій України. Учениця професора Ю.І. Головченка професор Т.М. Слободін є членом правління Української філії Міжна родного товариства рухових розладів (Movement Disorders Society), Європейської федерації неврологічних спільнот (European Federation of Neurological Societies), Товариства нейронаук (The Society for Neuroscience), президії «Акаде мії практикуючих неврологів». Доцент, доктор медичних наук М.А. Тріщинська є членом громадської організації «Асоціація боротьби з інсультом». Кафедра розташована на базі КМКЛ № 9 Шевченків ського району м. Києва. Співробітники кафедри здійсню ють курацію базового неврологічного відділення, яке на лічує 60 ліжок, інших відділень лікарні. Другою базою кафедри неврології № 1 є клінічна лікарня «Феофанія». Фахівцями кафедри виконується ургентна та консульта тивна робота, виїзди по санітарній авіації в лікувальні за клади України.
КАФЕДРА ТЕРАПІЇ ТА РЕВМАТОЛОГІЇ
КАФЕДРА ТЕРАПІЇ ТА РЕВМАТОЛОГІЇ
Володимир Миколайович Коваленко, академік НАМН України, професор, завідувач кафедри
К
афедра терапії № 3 була організована в січні 1980 р. для проведення післядипломної освіти лікарів-тера певтів м. Києва та Київської області. Завідувачем ка федри був призначений доктор медичних наук Данило Данилович Дроздов. Штат кафедри на час організації ста новили кандидати медичних наук, доцент Н.М. Шуба, асис тенти О.П. Тівікова, В.М. Штанько, Л.Я. Бабиніна, старший лаборант В.Е. Стрілковська та два молодших лаборанти. За наказом МОЗ України з 1983 р. у перелік циклів кафед ри були включені спеціалізація і тематичне удосконалення з ревматології. Викладацький склад кафедри поступово збільшував ся: у 1984 р. на посаду асистентів були зараховані кандида ти медичних наук В.Е. Стрілковська, С.О. Копйова, Т.С. Сі лантьєва, у 1985 р. — Л.Л. Коваленко і Д.А. Гречинська. У січні 1991 р. на посаду завідувача кафедри був об раний Заслужений діяч науки і техніки України професор Володимир Миколайович Коваленко. У тому ж році кафед ра терапії № 3 була перейменована на кафедру «терапії та ревматології», яка отримала статус опорної в Україні з піс лядипломної освіти з ревматології. У 1995 р. на посаду доцентів зараховані доктор медич них наук В.К. Казимирко та кандидат медичних наук В.І. Мальцев, з 1996 по 2005 рр. — доктор медичних наук О.П. Борткевич, кандидати медичних наук Л.М. Іваницька, А.Г. Дубкова, А.С. Крилова, на посади асистентів — В.М. Лущіцов, О.Я. Ковалишин, Т.Д. Воронова, В.В. Кутовий. Нині кафедра укомплектована висококваліфіковани ми фахівцями: В.М. Коваленко — доктор медичних наук,
академік НАМН України, Заслужений діяч науки та техніки України, завідувач кафедри, професор; професори Неоні ла Михайлівна Шуба, Віталій Казимирович Казимирко, Олег Петрович Борткевич, доценти Тетяна Сергіївна Сілан тьєва, Антоніна Георгіївна Дубкова, Лілія Миколаївна Іва ницька, Тетяна Дмитрівна Воронова, асистенти Анна Сергі ївна Крилова і Віталій Вікторович Кутовий. Навчальна робота кафедри включає проведення циклів спеціалізації, стажування, тематичного удоскона лення, передатестаційних циклів з терапії та ревматології. У період з 1983–1989 рр. проводились виїзні цикли в Таш кент, Бухару, Андижан, Самарканд, Даугавпілс. З 1991 р. виїзні цикли проводились в межах України — Севасто поль, Чернігів, Луцьк, Житомир. На кафедрі за цей час удосконалили свою професійну майстерність понад 7 100 лікарів-терапевтів і ревматологів. З 1992 р. на кафедрі під готовлено понад 1673 лікарів-інтернів з терапії та сімейної медицини. Колективом кафедри розроблені навчальні програ ми, учбові плани та комп’ютерні тести для передатеста ційних циклів і циклів спеціалізації з ревматології та те рапії, тематичного удосконалення з актуальних питань ревматології в клініці внутрішніх хвороб, програми, уч бові плани та комп’ютерні тести для інтернів за фахом «Внутрішні хвороби». Викладачі кафедри під керівництвом професора В.М. Коваленка підготували підручники «Національний підручник з ревматології» (2013), «Избранные вопросы ревматологии в клинике внутренних болезней», «Ревма тологія», «Ревматоїдний артрит», «Номенклатура, класи фікація, критерії діагностики та програми лікування рев матичних хвороб», «Практичні навички в ревматології» для лікарів та інтернів; видані методичні рекомендації з питань діагностики і лікування хвороб внутрішніх органів та з ревматології, всього 38 монографій і 34 посібника, опубліковано 47 робіт з методичних питань. У навчально му процесі використовується комп’ютерна техніка, нові фармакотерапевтичні, клініко-лабораторні та інструмен тальні технології. Навчальними базами кафедри є КМКЛ № 6, КМКЛ № 7, ДУ «ННЦ „Інститут кардіології імені акаде міка М.Д. Стражеска” НАМН України». 191
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Колектив кафедри Зліва направо: асистент В.В. Кутовий, доцент Т.С. Сілантьєва, доцент А.Г. Дубкова, асистент А.С. Крилова, завідувач кафедри В.М. Коваленко, професор Н.М. Шуба, доцент Л.М. Іваницька, професор В.К. Казимирко
Науковці кафедри є членами Асоціації ревматологів України, мають постійні інформаційні і професійні зв’язки з низкою країн далекого і ближнього зарубіжжя (Німеч чина, Польща, Великобританія, Чехія, Румунія, Польща, Росія тощо), а також з Європейською Антиревматичною Лігою, науково-дослідними інститутами ревматології Поль щі, Росії. Професори кафедри беруть участь у європей ських та світових конгресах ревматологів і терапевтів. Фахівці кафедри консультують хворих у лікувальних закладах Солом’янського та Святошинського районів м. Києва, проводять лікувально-консультативну допомогу та забезпечують виклики по санітарній авіації. З 1980 р. на базах кафедри проліковано понад 90 тисяч хворих. Спів робітниками кафедри проконсультовано більше 55 тисяч хворих на базі і у позабазових закладах. Здійснено майже 700 виїздів по санітарній авіації. У практику впроваджено 28 методів діагностики та лікування. У 1991 р. згідно з наказом МОЗ України № 173 від 05.07.1991 р. кафедра увійшла до структури Українського ревматологічного центру МОЗ України, керівником якого є академік НАМН України, професор В.М. Коваленко. У діагностично-лікувальному процесі на кафедрі вико ристовуються сучасні ультразвукові, радіоізотопні, клініколабораторні методи, застосовуються нові фармакотера певтичні технології. 192
Співробітники кафедри обіймали і обіймають висо кі посади в системі охорони здоров’я: академік В.М. Ко валенко — директор ДУ «ННЦ „Інститут кардіології іме ні академіка М.Д. Стражеска” НАМН України», експерт ВООЗ з проблем реформування охорони здоров’я в но вих незалежних державах; професор О.П. Борткевич був головним ревматологом МОЗ і НАМН України, про фесор В.І. Мальцев — заступником і Міністром охоро ни здоров’я України, професор Н.М. Шуба — головним ревматологом МОЗ України, головним терапевтом м. Києва. Кафедра є фундатором Асоціації ревматологів Украї ни, Асоціації системної ензимотерапії. Професор В.М. Ко валенко — президент Асоціації ревматологів України, член Європейської та Світової Антиревматичної Ліги, за ступник голови правління наукових товариств терапевтів і кардіологів, головний редактор «Українського Ревматоло гічного Журналу», член редколегії журналів «Український медичний часопис», «Український кардіологічний жур нал» і «Фармацевтичний вісник». Професор Н.М. Шуба — віце-президент асоціації рев матологів України, член експертної ради ВАК України, член редколегії журналів: «Український Ревматологічний Жур нал», «Український медичний вісник THERAPІA», «Острые и неотложные состояния в практике врача».
КАФЕДРА ТЕРАПІЇ ТА РЕВМАТОЛОГІЇ
Профессор В.К. Казимирко є членом редколегії журна лу «Рациональная фармакотерапия». Кафедра постійно підтримує зв’язки з Асоціацією рев матологів Великобританії, науково-дослідними інститута ми ревматології Польщі, Чехії, Росії. Наукова тематика ка федри має декілька напрямків: модифікація терапії ревматичних хвороб; розробка методів діагностики і ліку вання остеопорозу у ревматичних хворих; оцінка клінічної ефективності та впровадження нових протиревматичних фармакотерапевтичних засобів; обґрунтування і втілення системної ензимотерапії в комплексі програм лікування ревматичних хворих. Для реалізації наукових програм використовуються сучасні методики діагностики та лікування: денситометрія, комп’ютерна дистанційна термографія, показники гумо рального та клінічного імунітету, низькочастотний ультра звук, магнітно-резонансна томографія тощо. З 1980 р. співробітниками кафедри опубліковано 38 монографій, 40 методичних рекомендацій, 936 науко
вих праць. На наукових форумах різного рівня зроблено 425 доповідей, а міжнародного — 52. Науковці кафедри брали активну участь в організації проведення І–ІV Національних Конгресів ревматологів України. Проводяться школа та пленум ревматологів, які організовуються співробітниками кафедри під голову ванням професора В.М. Коваленка. Щорічно професори В.М. Коваленко і Н.М. Шуба беруть участь у роботі кон гресів Європейської протиревматичної ліги, Європей ського конгресу кардіологів. Кафедра терапії та ревма тології відома й своїми спортивними досягненнями — на Всесвітніх медичних іграх у 2005 та 2006 рр. асистент кафедри Т.Д. Воронова виборола золоті нагороди у зма ганнях з настільного тенісу. З моменту заснування кафедри захищено 10 доктор ських та 36 кандидатських дисертацій. Під керівництвом професора В.М. Коваленка підготовлено 17 докторів і 38 кандидатів медичних наук. За цей час підготовлено та кож 49 клінічних ординаторів і 9 аспірантів.
КАФЕДРА ДИТЯЧИХ І ПІДЛІТКОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
Галина Володимирівна Бекетова, професор, завідувач кафедри
К
афедра педіатрії № 3 була заснована у 1980 р. з ме тою проведення планового підвищення кваліфікації лікарів-педіатрів м. Києва і Київської області. У 2002 р. її було перейменовано на кафедру «дитячих і під літкових захворювань». Засновником і завідувачем кафедри з 1980 по 1991 рр. була доктор медичних наук, професор Жанна Прокопівна Гудзенко. У ці роки на кафедрі працювали професор Л.А. Без
руков, доценти Н.К. Уніч, Г.А. Картиш, Г.М. Звонарьова, асис тенти В.В. Корнійчук, Є.К. Камінська, О.А. Подорожній, Л.М. Сінчук, Л.М. Литовченко, Г.І. Григорець. З 1991 по 1992 рр. кафедру очолювала доктор медич них наук, професор Галина Михайлівна Тебенчук, а з 1992 по 2008 рр. — Заслужений лікар України, професор Світ лана Сергіївна Казак, учениця академіка НАМН України В.М. Сидельникова. Склад викладачів кафедри поновлю вався і в різні роки на кафедрі працювали: головний неф ролог МОЗ України, професор І.В. Багдасарова; головний гематолог МОЗ України, професор В.М. Бебешко; заступ ник начальника управління охорони материнства і дитин ства МОЗ України Н.Г. Каріна; доктор медичних наук В.Д. Дроздова; професор О.С. Третьякова; доценти С.С. Вовк, Н.А. Іроденко, Г.М. Звонарьова, С.П. Альвінська; асистенти О.В. Рибакова, Н.П. Глядєлова, Г.П. Мозгова, І.Г. Прокопенко, А.Б. Віленський, М.Ю. Гудзій. З 2008 р. і донині кафедру очолює Галина Володими рівна Бекетова — доктор медичних наук, професор, Заслу жений лікар України, голова Асоціації педіатрів м. Києва, 193
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
член правління Всеукраїнської асоціації дитячих гастроен терологів і нутриціологів, член Всесвітнього, Європейсько го та Українського клубів панкреатологів, член правління Асоціації педіатрів України. Викладачі кафедри: професор Тетяна Костянтинівна Знаменська, доктор медичних наук, Заслужений лікар України, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Неонатологія» (2016–2017), Президент асоціації неонатологів України; професор Людмила Вікто рівна Квашніна, доктор медичних наук, Заслужений лікар України, головний позаштатний спеціаліст Департаменту управління здоров’я КМДА і головний підлітковий тера певт НАМН України (до 2017 р.); професори Маргарита Федорівна Денисова і Галина Петрівна Мозгова; доценти Наталія Василівна Алексєєнко, Ірина Павлівна Горячева, Оксана Володимирівна Солдатова; асистенти Марія Іванів на Нехаєнко, Катерина Борисівна Савінова, кандидат ме дичних наук Тетяна Миколаївна Гнатенко. Кафедра має чотири клінічні бази. Основною є дитяча клінічна лікарня № 9 м. Києва, до складу якої входить ста ціонар на 170 ліжок і 5 поліклінік. Окремими структурними підрозділами є діагностичне та приймальне відділення. На цій базі функціонує міський дитячий консультативно-діа гностичний гастроентерологічний центр, міський дитячий консультативно-діагностичний центр лікування та профі лактики захворювань слизової оболонки ротової порож нини і пародонту ГУОЗ м. Києва та два реабілітаційні відді лення. Стаціонар має 5 лікувальних відділень: педіатричне відділення молодшого дитинства (30 ліжок), два педіа тричних відділення для дітей старшого віку (30 і 20 ліжок), 2 спеціалізовані гастроентерологічні відділення по 45 лі жок. За ініціативи кафедри на цій клінічній базі у 2010 р. була створена «Клініка, дружня до молоді». Клінічними базами кафедри також є: багатопрофільна Київська дитя ча обласна лікарня м. Боярка на 400 ліжок, на її базі пра цює виїзна неонатологічна бригада та пересувна діагнос тична консультативна амбулаторія; ДУ «Інститут педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України» — відділення хвороб печінки та органів травлення, відділення медичних проблем здорової дитини та преморбідних станів, відді лення неонатології; ПАТ «Медичний центр „Добробут”», який має у своєму складі 4 поліклінічних відділення по тужністю до 400 відвідувань за добу, 2 стаціонарних відді лення відповідно на 21 та 12 ліжок, оснащені сучасною діа гностичною та лікувальною апаратурою. 194
За період з 1980 по 2017 рр. на кафедрі було прове дено понад 400 циклів, тематикою яких були: загальне удосконалення зі спеціальності «Педіатрія»; первинної спеціалізації для лікарів-інтернів за фахом «Педіатрія»; тематичне удосконалення «Невідкладна допомога в педіа трії», «Дитяча гастроентерологія», «Дитяча нефрологія», «Фізіологія та патологія дітей старшого віку», «Захворю вання органів дихання», «Актуальні питання педіатрії для лікарів міських лікарень», «Актуальні питання педіатрії для лікарів сільських лікарняних дільниць», «Актуальні питан ня дитячої і підліткової кардіоревматології», «Практичні аспекти невідкладних станів в педіатрії. Інтегроване веден ня хвороб дитячого віку», «Актуальні питання практичної підготовки лікарів-інтернів з педіатрії» (для керівників ін тернів на базах стажування), «Медико-соціальні послуги дітям та молоді на основі дружнього підходу. Клініки, дружні до молоді» (з елементами дистанційного навчан ня); передатестаційні цикли з фаху «Педіатрія» і «Дитяча гастроентерологія», останній впроваджений вперше серед медичних закладів освіти в Україні. Усього за час функціо нування кафедри удосконалення лікарів здійснювалося навчання з 11 фахових розділів. Для оптимізації навчального процесу співробітниками кафедри ще у 80-ті роки вперше в СРСР та Україні були роз роблені та впроваджені контролюючі та навчальні тести, під готовлені ситуаційні задачі та діагностичні алгоритми з різних розділів педіатрії. Викладачі кафедри одними з перших в Україні створили комп’ютерні атестаційні програми для ліка рів-педіатрів, лікарів-інтернів за фахом «Педіатрія», брали участь у розробці атестаційних програм з дитячої кардіорев матології та гастроентерології, а також комп’ютерних програ ми для передатестаційних циклів, циклів стажування та спе ціалізації з дитячої гастроентерології. Протягом усіх років на кафедрі навчалися різні за поса дами та фахом лікарі. Це, перш за все, дільничні лікарі-педі атри, завідувачі відділеннями стаціонарів і поліклінік, ордина тори стаціонарів, лікарі «Клінік, дружніх до молоді», інтерни за фахом «Педіатрія», «Загальна практика - сімейна медици на», «Медицина невідкладних станів» та їх керівники, головні лікарі та обласні спеціалісти. Серед них були не тільки педіа три, але й кардіоревматологи, гастроентерологи, пульмоно логи, алергологи, фтизіатри, лікарі невідкладної допомоги тощо. Всього за час роботи кафедри підготовлено понад 6 700 лікарів-педіатрів, дитячих гастроентерологів, дитячих кардіоревматологів і більше 1200 лікарів-інтернів за фахом
КАФЕДРА ДИТЯЧИХ І ПІДЛІТКОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
Колектив кафедри Зліва направо: асистент М.І. Нехаєнко, доцент Н.В. Алексеєнко, завідувач кафедри Г.В. Бекетова, доцент І.П. Горячева, асистент Т.М. Гнатенко, доцент О.В. Солдатова
«Педіатрія», «Загальна практика - сімейна медицина», «Ме дицина невідкладних станів». За 38 років існування кафедри виконана і виконується велика науково-дослідницька робота. Завершені ініціативнопошукові НДР «Оптимізація та обґрунтування терапії гастро дуоденітів у дітей при поєднаній патології органів травлення», «Клініко-експериментальне обґрунтування оптимізованої кардіопротекторної терапії гіпоксичних уражень міокарда но вонароджених», «Оптимізація лікувально-реабілітаційних заходів у дітей з поєднаною патологією травної системи». Сучасний інтегрований науковий напрямок наукових до сліджень — «Передумови формування соматичної пато логії у дітей і підлітків та удосконалення лікувально-реабі літаційних заходів». До 1990 р. захищено одну кандидатську дисертацію (А.О. Подорожний), а з 1992 р. — 3 докторські (Г.В. Беке това, О.С. Третьякова і Г.П. Мозгова) і 10 кандидатських (Г.В. Бекетова, Г.П. Мозгова, С.П. Альвінська, І.П. Горяче ва, Г.Т. Аманбаєва, О.В. П’янкова, О.Ю. Дубченко, М.Ю. Гу дзій, Р.З. Ган, Т.М. Гнатенко) дисертацій. Нині на кафедрі виконуються 5 кандидатських робіт. Співробітниками кафедри опубліковано близько 400 ро біт за різними фрагментами наукових досліджень, 7 моно
графій, отримано 11 авторських свідоцтв, понад 30 деклара ційних патентів України на винахід і корисну модель, 46 раціоналізаторських пропозицій, видано 16 навчальних посібників, 9 довідників, 3 підручники, 3 монографії. Викладачі неодноразово брали участь у виставках рес публіканського і міжнародного рівнів. За останні 10 років зроблено понад 600 доповідей на науково-практичних кон ференціях, республіканських і міжнародних з’їздах і конгре сах, з яких 94 — у режимі телемосту. Співробітниками ка федри проведено 7 науково-практичних конференції, у т. ч. 6 з міжнародною участю, присвячені актуальним пробле мам здоров’я дітей і підлітків та 2 школи з педіатрії з між народною участю. Впроваджено понад 70 методик діагнос тики і лікування дітей, видано 11 методичних рекомендацій, розроблено 16 інформаційних листів і 5 нововведень. За роки роботи на кафедрі навчались 10 аспірантів і 1 докторант, 60 клінічних ординаторів, з яких 14 іноземців, а також 6 магістрів, з яких 2 іноземці. Співробітники кафедри щомісячно читають лекції для педіатрів і спеціалістів з метою підвищення їх кваліфікації в постійно діючій школі дитячих гастроентерологів м. Киє ва, а також для лікарів базових клінік, інших лікувальних закладів м. Києва та Київської області. 195
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Кафедра має лекційну залу, 5 навчальних кімнат, ме тодичний кабінет, кабінет професора, лабораторію, де розміщена апаратура кафедри: монітор артеріального тис ку та електрокардіосигналів добовий, діагностичний спіро метричний комплекс MIR Spirolab III, прилад ультразвуко вий скануючий Ultima PRO з комп’ютерним забезпеченням. Для проведення навчального процесу кафедра забезпече на 6 персональними комп’ютерами, підключеними до ме режі Іnternet, 2 ноутбуками, 2 мультимедійними проекто рами, 4 принтерами, ксероксом, факсом, манекеном «Бебі», 2 фліпчартами, екраном. У методичному кабінеті є 165 таблиць, 10 муляжів, 600 слайдів з різних тем, 50 схем, 51 графік, набір ЕКГ і рентгенограм. Співробітники кафедри є членами редакційної колегії та редакційної ради багатьох фахових журналів України. Професор Г.В. Бекетова є членом правління асоціації педіатрів України й асоціації дитячих гастроентерологів України, головою асоціації педіатрів м. Києва, членом спе ціалізованої вченої ради ДУ «ІПАГ НАМН України» і НПУ
імені М. Драгоманова, вченої медичної ради МОЗ України, низки постійно діючих мультидисциплінарних робочих груп МОЗ України. Професор Т.К. Знаменська — член апробаційної та спеціалізованої вчених рад ДУ «ІПАГ НАМН України», спеціалізованої вченої ради НМУ імені О.О. Бого мольця, Президент асоціації неонатологів України. Профе сор Л.В. Квашніна — вчений секретар спеціалізованої вче ної ради ДУ «ІПАГ НАМН України», директор Державного моніторингового центру з впровадження міжнародних стратегій ВООЗ/ЮНІСЕФ з інтегрованого ведення хвороб дитячого віку та Національний тренер з цього питання. Викладачі кафедри є членами Асоціації педіатрів Укра їни, апробаційної ради педіатричного факультету НМАПО імені П.Л. Шупика, беруть участь у роботі Асоціації педіа трів м. Києва та Київської області. Співробітникам кафедри неодноразово виносились подяки ректора НМАПО імені П.Л. Шупика, міського голови та ВУМСБ України за сумлін ну працю. У 2014–2017 рр. кафедра займала друге-третє місця в рейтингу кафедр академії.
КАФЕДРА ДИТЯЧОЇ ХІРУРГІЇ
Олександр Андрійович Данилов, професор, завідувач кафедри
П
ерша і єдина в Україні кафедра удосконалення ліка рів з дитячої хірургії створена на початку 1981 р. для потреб охорони здоров’я, оскільки раніше планове удосконалення дитячих хірургів в Україні не проводилось. Засновником та першим завідувачем кафедри був доктор медичних наук, професор Данило Юліанович Кривченя. Базами кафедри стали відділення вад розвитку
196
у дітей і мікрохірургії УНДІ ПАГ та хірургічне відділення ДКЛ № 2 м. Києва. На кафедрі в різні роки працювали до центи Ю.Ю. Алмашій, Ю.Є. Корнев, М.М. Юрченко. З 1992 р. кафедру очолив учень професора Д.Ю. Кривчені доктор медичних наук, професор Олександр Андрійович Да нилов. На даний час на кафедрі працюють: доктори медич них наук, професори О.М. Горбатюк, В.Ф. Рибальченко, О.К. Слєпов, доцент В.Ю. Поп; кандидати медичних наук, доценти В.В. Гончар, В.В. Горелік, А.О. Момотов, О.Б. До манський. З 1993 р. головними базами кафедри дитячої хірургії є хірургічні відділення КМДКЛ № 1 м. Києва, хірур гічне і травматологічне відділення в КМДКЛ № 2 м. Києва, відділення вад розвитку у дітей ДУ «Інститут педіатрії, аку шерства та гінекології НАМН України», ЦРДП Деснянсько го району. З 2005 р. кафедра мала Житомирську філію, розташо вану на базі Житомирської обласної дитячої лікарні. З 2014 р. це клінічна база кафедри, на якій працюють доктор медичних наук, професор П.С. Русак, кандидат медичних
КАФЕДРА ДИТЯЧОЇ ХІРУРГІЇ
Колектив кафедр: Перший ряд (зліва направо): доцент В.В. Горелік, завідувач кафедри О.А. Данилов, професор О.М. Горбатюк Другий ряд: доцент Д.В. Шевчук, доцент В.В. Гончар, професор В.Ф. Рибальченко, доцент А.О. Момотов, професор П.С. Русак
наук, доцент Д.В. Шевчук. Проводиться сучасний цикл ТУ «Лапароскопічна хірургія у дітей». Навчальний процес на кафедрі спрямований на підви щення рівня кваліфікації дитячих хірургів — передатеста ційні цикли з фаху «Дитяча хірургія», ортопедів і травмато логів — цикли тематичного удосконалення «Ортопедичне лікування дітей з ураженнями центральної та периферичної нервової системи», а з 1993 р. проводиться підготовка ін тернів за фахом «Дитяча хірургія». З 1995 р. на кафедрі проводиться тематичне удосконалення «Актуальні питання дитячої хірургії», «Невідкладні стани в дитячій хірургії» — для завідувачів відділень, педіатрів, сімейних лікарів та лі карів всіх служб, які надають допомогу дитячому населен ню. Всього на кафедрі за період існування пройшли підготовку та перепідготовку понад 6 000 дитячих хірургів, 500 дитячих травматологів і ортопедів, 400 інтернів, 1100 лі карів суміжних спеціальностей. У витоків розробки нових методів лікування стояли професори Д.Ю. Кривченя — з кардіохірургії і торакоаб
домінальних вад розвитку (5 авторських свідоцтв і біль ше 400 наукових праць з актуальних проблем дитячої хірургії), О.А. Данилов — мікрохірургія, пластична хірургія і травматологія та ортопедія (25 авторських свідоцтв і більше 300 наукових праць з актуальних проблем дитячої хірур гії, травматології та ортопедії), О.М. Горбатюк — абдомі нальна хірургія та хірургія вад розвитку (10 авторських свідоцтв і понад 190 наукових праць з актуальних проблем дитячої хірургії, андрології), В.Ф. Рибальченко — тора кальна хірургія, абдомінальна хірургія, хірургія вад розви тку (15 авторських свідоцтв і більше 200 наукових праць з актуальних проблем дитячої хірургії); доценти М.І. Юрчен ко — кардіохірургія, торакоабдомінальна хірургія, судин на хірургія (5 авторських свідоцтв і більше 100 наукових праць з актуальних проблем усіх розділів дитячої хірургії), Ю.Є. Корнев — абдомінальна хірургія, онкологія (2 автор ські свідоцтва і більше 70 наукових праць з актуальних проблем дитячої хірургії та онкології), В.В. Гончар — аб домінальна хірургія (автор 50 наукових праць з актуальних 197
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
проблем дитячої хірургії), В.В. Горелік — травматологія та ортопедія дитячого віку (автор понад 50 наукових праць), А.О. Момотов — ургентна та гнійна хірургія дитячого віку (автор понад 40 наукових праць з актуальних питань ур гентної та гнійної хірургії у дітей). Аспірантура на кафедрі введена з 1982 року. За час існування на кафедрі підготовлено 2 докторські і 12 канди датських дисертацій, науково-педагогічними працівника ми кафедри підготовлено та опубліковано 15 посібників, монографію, національний підручник. У 1995 р. співробітниками кафедри створений благо дійний фонд допомоги дітям з хірургічними захворюван нями (ХІТОД). З 1998 р. підтримуються міжнародні зв’язки зі шпиталем Св. Марії в Палестині, дитячим ортопедичним шпиталем у Баварії (Німеччина), клінікою дитячої хірургії Сілезької медичної академії (Польща). Проводяться суміс ні науково-дослідні роботи в галузі діагностики та лікуван ня хворих дітей з ураженнями і захворюваннями централь ної та периферичної нервової системи, пластичної хірургії. Науковці кафедри беруть участь в Українсько-Баварських симпозіумах з питань діагностики та лікування хворих ді тей з ураженнями і захворюваннями центральної та пери феричної нервової системи, а також з’їзді ортопедів і трав
матологів скандинавських держав (1991), з’їздах хірургів України (1993, 1998, 2002, 2007, 2012, 2017), міжнародних симпозіумах з питань дитячої хірургії (Польща, 1989; Ні меччина, 1990; Росія, 1998, 2001, 2005, 2012; Франція. 2003; Польща, 2003), були проведені конференцію з наго ди 20-річчя кафедри (2001), І конгрес дитячих хірургів України з міжнародною участю (м. Вінниця, 2007). За час роботи кафедри проведено 3 науково-практичні конференції з міжнародною участю, де розглядалися пи тання торокоабдомінальної хірургії, проктології, травм, вад розвитку, лікування дітей з наслідками ураження ЦНС. Викладачі кафедри беруть активну участь у проведенні діагностичних і лікувальних заходів з невідкладної, плас тичної та планової хірургії, травматології та ортопедії на ба зах хірургічних і травматологічних відділень КМДКЛ № 1 та КМДКЛ № 2 м. Києва. Вони надають консультативну допо могу в Українському центрі реабілітації дітей з органічними порушеннями нервової системи, лікувальних закладах м. Києва й області, усіх регіонів України та здійснюють ви їзди по санітарній авіації. На майбутнє кафедра ставить за мету зростання професійної майстерності викладачів, роз ширення науково-практичних міжнародних зв’язків і по дальше удосконалення педагогічного процесу.
КАФЕДРА ВІРУСОЛОГІЇ
Ірина Володимирівна Дзюблик, професор, завідувач кафедри
К
афедра вірусології була створена 10 березня 1985 р. За сновником і першим завідувачем кафедри став доктор медичних наук, професор, академік АНВШ України, За служений діяч науки і техніки Віталій Миколайович Гирін.
198
Професор В.М. Гирін — вихованець Київської наукової школи мікробіологів і вірусологів, один із засновників в Україні нової актуальної галузі мікробіологічної науки — санітарної мікробіології та вірусології. За 30-річний період наукової діяльності він збагатив науку оригінальними та пріоритетними дослідженнями в галузі санітарної мікробіо логії та вірусології, науково обґрунтував закономірності третинної очистки стічних вод від патогенних мікроорга нізмів на бар’єрних спорудах, розробив й запровадив у санітарно-гігієнічну практику шкалу оцінки ефективності очистки стічних вод від патогенних мікроорганізмів на бар’єрних спорудах. Результати досліджень були узагаль нені в його докторській дисертації «Ентеровіруси в стічних водах і наукове обґрунтування способів деконтамінації», захищеній у спецраді Інституту поліомієліту і вірусних ен цефалітів АМН СРСР (1982) та висвітлені в монографіях
КАФЕДРА ВІРУСОЛОГІЇ
«Санитарно-бактериологические и вирусологические иссле дования воды» (1982), «Экология энтеровирусов» (1988). До фундаментальних розробок професора В.М. Гиріна відно сяться також дослідження ролі вірусів у перинатальній па тології людини. Пріоритетними стали роботи з найважли віших питань цитопатології та патогенезу ентеро- та ротавірусної інфекцій, механізмів взаємодії диких і вак цинних штамів вірусів з клітиною, визначення факторів впливу на формування та розвиток інфекції. Під керівни цтвом професора В.М. Гиріна розроблені та впроваджені в практику вірусологічних лабораторій СЕС України нові методи лабораторної діагностики інфекційних захворю вань вірусної природи, вирішено низку актуальних при кладних проблем інфекційної патології населення Украї ни, пов’язаних з наслідками екологічної кризи та аварії на ЧАЕС. У межах цього наукового напрямку були проведені санітарно-вірусологічні дослідження об’єктів довкілля, розроблені та впроваджені фільтрувальні матеріали, зба гачені сапонітом для звільнення питної води від мікроор ганізмів, америцію та свинцю. Професором В.М. Гиріним опубліковано 185 наукових праць, з яких 9 монографій, підручників і навчальних по сібників, отримано 15 авторських свідоцтв і патентів. Під його керівництвом підготовлено 3 доктори і 4 кандидати медичних наук. Заслуги професора В.М. Гиріна високо оцінені держа вою і громадськістю України. Він нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», відзнакою Президента України «За заслуги» ІІІ ступеня, Почесною гра мотою Президії Верховної Ради України за активну участь в організації ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, Почесними грамотами МОЗ України, відзнакою Ярослава Мудрого в галузі науки і техніки (1999), йому присвоєне звання Заслу женого діяча науки і техніки України. У 1999 р. він був визна ний міжнародною науковою спільнотою як «Людина року». Першими викладачами кафедри, які працювали під керівництвом професора В.М. Гиріна, стали кандидати ме дичних наук Ірина Володимирівна Дзюблик, Валентин Гри горович Порохницький, Світлана Григорівна Вороненко, Іван Іонович Бойко, кандидат біологічних наук Галина Гри горівна Ковалишин. З квітня 2002 р. і дотепер кафедру вірусології очолює учениця професора В.М. Гиріна Ірина Володимирівна Дзю блик — доктор медичних наук (1994), професор (2000), Заслужений лікар України (2008). У 1977 р. вона закінчила
Київський медичний інститут, у 1981 р. захистила кандидат ську дисертацію, у 1994 р. — докторську «Патогенетичні механізми продуктивної ротавірусної інфекції». Автор по над 400 наукових публікацій, 20 підручників та навчальних посібників, 20 методичних рекомендацій та інформаційних листів, науково-практичні розробки захищені 12 ав торськими свідоцтвами та патентами на винахід. За науко вого керівництва і консультування Ірини Володимирівни захищені 5 кандидатських, заплановані та виконуються 1 кандидатська та 1 докторська дисертації. Професор І.В. Дзюблик входить до складу спеціалізованої вченої ради Д 26.613.10 у НМАПО імені П.Л. Шупика та спеціалізованої вченої ради Д 26.614.01 при ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського НАМН Укра їни». Науковий напрямок — вірусні гастроентерити, респі раторні вірусні інфекції, ВІЛ-інфекція/СНІД, хіміотерапія та хіміопрофілактика вірусних інфекцій. Член Національного сертифікаційного комітету з ліквідації поліомієліту, експерт Clinical Research Foundation EEU з питань вірусології та ін фекційних захворювань, член Національного сертифікацій ного комітету з верифікації елімінації кору та краснухи, член American society for microbiology, член редакційних рад низ ки наукових фахових видань. Нині на кафедрі вірусології працюють доценти Г.Г. Ко валишин, О.В. Ковалюк, О.В. Кукало, Т.А. Александріна, Н.О. Бабій, О.П. Трохименко, С.О. Соловйов, асистенти Т.В. Степченкова, С.В. Степанюк. Доцент Оксана Володимирівна Кукало — кандидат медичних наук, завідувач навчальною частиною кафе дри, фахівець з проблем грипу та гострих респіраторних вірусних захворювань, ВІЛ-інфекції/СНІДу та молекуляр но-генетичних досліджень у лабораторній діагностиці інфекційних захворювань. Автор понад 60 публікацій, у т. ч. співавтор 5 посібників, 2 патентів і 5 методичних рекомендацій. Доцент Галина Григорівна Ковалишин — кандидат біо логічних наук, фахівець з проблем структури вірусів, гер песвірусних та аденовірусних захворювань, ВІЛ/СНІДу. Автор понад 80 публікації, у т. ч. співавтор 4 посібників. Доцент Олена Володимирівна Ковалюк — кандидат медичних наук, фахівець з проблем папілома- та парвові русних інфекцій, ВІЛ-інфекції та імунопрофілактики вірус них інфекцій. Автор і співавтор 100 наукових робіт, у т. ч. 13 посібників з медичної вірусології, 6 методичних реко мендацій та інформаційних листів. 199
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Доцент Тетяна Андріївна Александріна — кандидат ме дичних наук, фахівець з проблем ВІЛ-інфекції/СНІДу, кон сультування і тестування на ВІЛ. Автор і співавтор 37 наукових праць, 4 навчальних посібників, 2 методичних рекомендацій, 1 патенту. Доцент Наталія Олександрівна Бабій — кандидат біо логічних наук, фахівець з проблем ВІЛ-інфекції/СНІДу та парентеральних вірусних гепатитів. Автор і співавтор 48 на укових праць, 1 монографії та 2 патентів на корисну модель. Доцент Олена Петрівна Трохименко — кандидат біо логічних наук, фахівець з проблем біотехнології вірусних та онкологічних препаратів. Автор і співавтор 182 наукових публікацій, у т. ч. 28 авторських свідоцтв та патентів, 4 на вчальних посібників, 8 методичних рекомендацій. Доцент Сергій Олександрович Соловйов — кандидат біологічних наук, фахівець в галузі фармакоекономіки та фармакоепідеміології вірусних захворювань. Автор і спів автор понад 50 робіт, у тому числі 1 посібника, 2 методич них рекомендацій, 2 авторських свідоцтв та 1 патенту. Асистент Тетяна Віталіївна Степченкова — фахівець з лабораторної діагностики ВІЛ-інфекції/СНІД та опортуніс тичних інфекцій. Автор і співавтор 10 наукових робіт, 2 на вчальних посібники. Асистент Світлана Володимирівна Степанюк — фа хівець з організації діяльності клініко-діагностичних лабораторій системи охорони здоров’я України, міжна родних стандартів, стандартних операційних процедур для методів досліджень. Автор і співавтор 23 наукових робіт, 3 патентів. Головними напрямками роботи кафедри є навчальнометодична та наукова робота. Основна навчально-методична робота здійснюється на кафедрі вірусології (вул. Дорогожицька, 9) і на базі Ки ївської міської клінічної лікарні № 5 (клінічна база). Кафед ра має приміщення: аудиторію на 30 місць, 3 навчальні класи, лабораторію для проведення імуноферментного аналізу, лабораторію для молекулярно-генетичних дослі джень методами ампліфікації нуклеїнових кислот, лабо раторію для роботи з первинно-трипсинізованими та пе рещеплювальними культурами клітин і музей вірусів. Лабораторії оснащені сучасним обладнанням для ІФА, ПЛР-діагностики, мікроскопами, у т. ч. із системою візуа лізації і документування зображень, ламінарним боксом, настільними боксами для індивідуальної роботи курсантів, термостатами, сухожаровими шафами тощо. 200
На кафедрі широко використовуються сучасні технічні засоби навчання: доступ до Інтернету, ASM-біоресурсний до ступ, комп’ютерна техніка, проекційна та відеоапаратура. Колективом кафедри розроблені та затверджені на вчальні плани і програми для циклів спеціалізації, стажуван ня, передатестаційного циклу і 22 циклів тематичного удоско налення, у т. ч. з елементами очно-заочного навчання. Спільно з викладачами кафедри мікробіології, епідемі ології та інфекційного контролю розроблені програма, на вчальні плани та комп’ютерний тест-контроль з підготовки лікарів-інтернів і магістрів за фахом «Вірусологія та мікро біологія», тривалість навчання — 4 місяці. З 1994 р. і дотепер кафедра проводить шестигодинну підготовку лікарів усіх спеціальностей, які навчаються на передатестаційних циклах, циклах спеціалізації та інтерна тури академії, з проблеми ВІЛ-інфекції/СНІДу та вірусних гепатитів В, С, D. Навчальний процес на кафедрі поєднується з методич ною роботою. Кафедра є опорною за двома спеціальнос тями: «вірусологія» і «мікробіологія та вірусологія». Наукова робота кафедри здійснюється в межах НДР ініціативно-пошукової тематики та НДР, що фінансують ся на підставі господарських договорів. Найважливіші наукові напрямками роботи колективу кафедри вірусо логії за період з 1985 по 2017 рр.: розробка та наукове обґрунтування ефективних методів лабораторної діа гностики гепатиту А, ротавірусної та деяких ентеровірус них інфекцій; експериментальне обґрунтування застосу вання сорбентів на основі гідрогелю метилкремнієвої кислоти для лабораторної діагностики та лікування ві русних гастроентеритів; розробка теоретичної основи використання природних дисперсних мінеральних сор бентів для очистки та знезаражування водного середови ща і детоксикації організму людини в зонах екологічних катастроф; сорбційні препарати на основі сапонітів для детоксикації організму людини при гострих кишкових ін фекціях вірусної та бактеріальної природи; визначення ролі вірусних інфекцій у пери- та постнатальній патології новонароджених дітей; вивчення патогенетичних меха нізмів ротавірусної інфекції та вдосконалення методів її лабораторної діагностики; ротавірусна інфекція: особли вості етіології, патогенезу, імуногенезу та епідеміології у дітей на сучасному етапі, розробка експериментальнотеоретичних основ створення нових профілактичних і лікувальних препаратів, визначення принципів їх прак
КАФЕДРА ВІРУСОЛОГІЇ
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент С.О. Соловйов, завідувач кафедри І.В. Дзюблик, доцент Г.Г. Ковалишин Другий ряд: доцент О.П. Трохименко, асистент С.В. Степанюк, доцент О.В. Ковалюк, асистент Т.В. Степченкова, доцент Т.А. Александріна, доцент О.В. Кукало, старший лаборант І.Д. Яновська, лаборант Т.О. Прилипко, асистент Ю.О. Соломко
тичного застосування; оптимізація стратегій діагностики, профілактики та лікування актуальних вірусних інфекцій на основі клініко-лабораторних, фармакоекономічних і фармакоепідеміологічних досліджень. Найважливіші результати наукової та інноваційної ді яльності кафедри: запропоновані нові підходи та методи діагностики, профілактики та лікування рота- та ентерові русних захворювань з використанням природних і синте зованих сорбентів; розроблена нова експериментальна модель ротавірусної інфекції людини на поросятах-гното біонтах для вивчення патогенезу захворювання, ефектив ного медикаментозного лікування та специфічної профі лактики; розроблена інактивована вакцина підвищеної імуногенності для профілактики ротавірусного гастроен териту; запропоновано біотехнологію культивування куль тури клітин людини і тварин у насадковій системі зі стрі чок поліетилену; розроблено метод автоматизованої обробки цифрових зображень у мікроскопії живих моно шарів субстратзалежних клітинних культур і створена ори гінальна комп’ютерна програма аналізу як інструмент об’єктивної оцінки цитопатогенної дії вірусів і клітинного
резерву; запропоновано інноваційний метод виділення бокавірусу людини першого типу в культурі клітин з на ступною молекулярно-генетичною ідентифікацією збуд ника; створено й апробовано математичну модель динамі ки захворюваності на ротавірусну інфекцію у дітей в Україні та прогнозування ефективності протиротавірусних вакцин; обґрунтовані методологічні підходи і стратегія діа гностики, лікування та профілактики нових респіраторних вірусних інфекцій. Співробітники кафедри постійно надають консульта тивну допомогу органам практичної охорони здоров’я, ви ступають у ролі консультантів та експертів МОЗ України з проблем вірусних інфекцій. Кафедра ставить на майбутнє завдання подальшого удосконалення навчального процесу, його комп’ютеризацію, підвищення рівня технічного обладнання, зростання про фесійної майстерності викладачів, встановлення та розши рення наукових міжнародних зв’язків, проведення циклів спеціалізації, передатестаційних циклів і тематичного удо сконалення знань фахівців для забезпечення потреб МОЗ України в галузі підготовки кадрів з вірусології.
201
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА КЛІНІЧНОЇ, ЛАБОРАТОРНОЇ ІМУНОЛОГІЇ ТА АЛЕРГОЛОГІЇ
Віктор Іванович Літус, доктор медичних наук, доцент, завідувач кафедри
К
афедра клінічної імунології та алергології заснована в 1985 році. Перший її завідувач, член-кореспондент НАН і НАМН України, доктор медичних наук, профе сор Едуард Вальтерович Гюллінг — відомий учений, іму нолог, який проводив наукові дослідження та клінічну апро бацію багатьох імуномодулюючих препаратів. За його участю розроблені клінічні показання для лікування вілозеном,
тимогеном, преформованими природними факторами — ДМХ-випромінюванням, а також нові показання до засто сування низки препаратів (мірамістин, карбюлоза). У 1997 р. кафедра клінічної імунології та алергології була реорганізована та увійшла як курс імунології та алергології до складу спочатку кафедри сімейної медицини (1997–2001), потім медичної генетики, клінічної імунології та алергології (2001–2005), завідувачем курсу була доцент Л.В. Кузнецова. У 2005 р. курс виділено у самостійну кафедру клінічної імунології та алергології, завідувачем якої стала доктор ме дичних наук, професор Лариса Володимирівна Кузнецова. У 2005 р. кафедру перейменовано на «клінічної, лабора торної імунології та алергології». З 2015 р. і донині кафедру клінічної, лабораторної іму нології та алергології очолює доктор медичних наук, до цент Віктор Іванович Літус. Наукова діяльність кафедри позначилась написанням більше тисячі п’ятдесяти наукових праць, раціоналізатор ських пропозицій, авторських свідоцтв та патентів. Викла
Колектив кафедри Зліва направо: лаборант О.М. Чернухіна, старший лаборант М.І. Трофимова, асистент А.В. Юркіна, асистент Т.М. Бондаренко, завідувач кафедри В.І. Літус, професор А.М. Пілецький, професор Л.В. Кузнецова, професор Т.І. Гавриленко, асистент О.П. Назаренко, асистент І.В. Пшенична, доцент О.В. Назар
202
КАФЕДРА КЛІНІЧНОЇ, ЛАБОРАТОРНОЇ ІМУНОЛОГІЇ ТА АЛЕРГОЛОГІЇ
дачами кафедри написані підручники: «Алергологія», «Клінічна та лабораторна імунологія», «Імунологія», ство рено 14 монографій та посібників. Через аспірантуру під готовлено 2 кандидата медичних наук. Кафедра є опорною в системі післядипломної освіти з алергології, клінічної імунології, лабораторної імунології та імунології в Україні. Співробітники кафедри підготували 8 комп’ютеризованих навчально-контролюючих програм, затверджених МОЗ України, які широко використовуються в педагогічному процесі. Підготовлені й затверджені МОЗ України уніфіковані програми з клінічної імунології, алер гології, імунології та лабораторної імунології для циклів спеціалізації і лікарів-лаборантів, передатестаційних цик лів, тематичного удосконалення лікарів різних фахів. На кафедрі проводяться єдині в Україні курси тематич ного удосконалення з гірудотерапії, розробляється науко ва тематика з лікування медичними п’явками. Професор В.І. Літус є головним фахівцем з алергології ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС, професор Л.В. Кузнецова — голов ним фахівцем Київської області з клінічної імунології, вони є
членами спеціалізованої вченої ради Д 26.613.03 при НМАПО імені П.Л. Шупика. У 2015 р. під керівництвом професора Л.В. Кузнецової на базі кафедри створена наукова школа клінічної, лабора торної імунології та алергології. Клінічними базами кафедри є стаціонарне та поліклі нічне відділення Київського алергоцентру (міська лікарня № 8), ТОВ «Клініка імунології та алергології „Форпост”», ДУ «ННП „Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска” НАМН України», міський центр клінічної імунології та кліні ка «Євродерм», де проводиться велика діагностично-ліку вальна робота співробітниками кафедри. Водночас кафе дра є базою для клінічних випробувань лікарських засобів Фармакологічного центру МОЗ України. Кафедра підтримує плідні стосунки з провідними імуноло гами та алергологами Польщі, Казахстану, Іспанії, Австрії, Гер манії. Співробітники кафедри є членами Європейського това риства імунологів та алергологів, вони беруть активну участь в організації науково-практичних конференцій згідно з реєстром МОЗ України та в роботі Міжнародного медичного форуму.
КАФЕДРА МЕДИЧНОЇ ІНФОРМАТИКИ
Озар Петрович Мінцер, професор, завідувач кафедри
К
афедра створена у 1986 р. відповідно до наказу ГУОЗ МОЗ СРСР від 02.01.1986 № 1 на виконання рішення Всесоюзної наради активу робітників МОЗ із прискорення науково-тех нічного прогресу. На початку функціонування кафедра мала на зву «медичної інформатики та обчислювальної техніки», з 1996 р. — «медичної інформатики», у 1999–2015 рр. до скла ду кафедри входив курс педагогіки та психології.
Кафедра є опорною в системі післядипломної медич ної освіти. Ініціатором створення першої кафедри медичної ін форматики не лише в Україні, а й в усьому колишньому СРСР став відомий учений, доктор медичних наук, профе сор, Заслужений діяч науки і техніки України, дійсний член Української академії інформатики та Міжнародної академії інформатизації, дійсний член Академії технологічних наук України Озар Петрович Мінцер, який очолює її й нині. Ім’я професора О.П. Мінцера широко відоме в наукових колах не лише нашої країни, а й далеко за її межами. Його твор чий доробок становить понад 800 наукових праць у галузі медицини, медичної інформатики та кібернетики, теорії та методики навчання. Учень видатного вченого, академіка НАН України М.М. Амосова, науковий керівник (консуль тант) понад 100 учених. Історія розвитку кафедри, як і самої науки інформатики, поки ще коротка, проте за період свого існування кафедра стала однією з провідних в Україні, опорною в системі після 203
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
дипломної освіти та на факультеті підвищення кваліфікації викладачів НМАПО імені П.Л. Шупика. За 32 роки існування на кафедрі пройшли підготовку понад десять тисяч слухачів, серед яких майже половина — практичні лікарі. Також на вчалися наукові співробітники та науково-педагогічні праців ники закладів вищої медичної освіти України. Короткотривалі цикли на кафедрі пройшли понад 15 тисяч інтернів і слухачів суміжних циклів. Силами професорсько-викладацького складу створена автоматизована база даних, де зберігається інформація про слухачів, які навчалися на кафедрі. Співробітниками кафедри проведено понад 300 циклів те матичного вдосконалення, серед яких «Сучасні аспекти навчан ня з використанням інформаційних технологій», «Математичні методи оброблення інформації», «Доказова медицина», «Ви користання персональних комп’ютерів у медичній практиці», «Інтернет — втілення сучасних інформаційних технологій», «Інформаційні технології оброблення зображень в медицині», «Інформаційні технології в фармації», «Інформаційні аспекти передавання знань при БПР лікарів і провізорів» тощо. Кафедра оснащена сучасними персональними комп’ютерами з постійним доступом до всесвітньої мережі Інтернет. У 2005 р. за ініціативи кафедри створено науковий навчально-методичний центр дистанційної освіти (Центр ДО), оснащений потужнім сучасним обладнанням. Кафед рою та Центром ДО вперше в Україні та однією з перших в Європі розпочато впровадження технологій дистанційного навчання та надання телемедичних консультацій. Стратегічною метою розвитку кафедри медичної ін форматики на сучасному етапі є збереження статусу про відного центру розроблення та впровадження інноваційних технологій у медичну практику і медичну післядипломну освіту з постійним урахуванням запитів кінцевого користу вача освітніх і наукових послуг; забезпечення консультатив ної мережі з впровадження та застосування новітніх інфор маційних технологій у практику лікаря/провізора на основі використання сучасних принципів навчання. Сьогодні під керівництвом професора О.П. Мінцера на кафедрі працюють 11 осіб: професор, доцент, шість асис тентів, провідний інженер, два лаборанти. Професор Бабінцева Лариса Юріївна — доктор біологіч них наук, кандидат фармацевтичних наук, доцент. Працює на кафедрі з 2001 р., закінчила з відзнакою Київський державний економічний університет за спеціальністю «Економіка і соціо логія праці», захистила докторську дисертацію «Теоретико- методологічне обґрунтування інформаційного моніторингу 204
фармацевтичного ринку в системі охорони здоров’я». Має по над 130 наукових праць. З 2008 р. – член редакційної колегії, а з 2012 р. — заступник головного редактора науково-практич ного журналу «Медична інформатика та інженерія», що є фа ховим виданням МОН України. Член проблемної комісії МОЗ та НАМН України «Медична інформатика та інформаційні техно логії», член Правління Всеукраїнської громадської організації «Асоціація спеціалістів з медичної інформатики, статистики та біомедичної техніки». З 2017 р. — заступник голови спеціалі зованої вченої ради Д 26.613.10 по захисту дисертацій на здо буття наукового ступеня доктора (кандидата) наук за спеці альністю 14.03.11 «Медична та біологічна інформатика і кібернетика» (медичні та біологічні науки) в НМАПО імені П.Л. Шупика, з 2018 р. — член експертної ради з питань про ведення експертизи дисертацій МОН України з теоретичної і профілактичної медицини та фармації. З квітня 2015 року — декан факультету підвищення кваліфікації викладачів. Доцент Станіслав Ігорович Мохначов — кандидат ме дичних наук, доцент. Працює на кафедрі з 2002 року, за кінчив медичний факультет Української медичної стомато логічної академії, захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Медична та біологічна інформатика та кі бернетика», має понад 50 наукових праць. Згадуючи тридцятирічну історію кафедри, потрібно від значити вагомий внесок у становлення кафедри перших її викладачів, серед яких були: відомий учений, доктор ме дичних наук, професор А.Р. Уваренко (працював з 1988 по 2004 рр.); доктор фізико-математичних наук, професор К.О. Чалий; доктор медичних наук, професор В.В. Краснов; доценти Л.М. Бутенко, Л.М. Карпенко, Е.П. Трушин, А.В. Ше кунов, І.К. Задорожна, А.І. Спітковський, Г.В. Курчатов, С.О. Платонов, Г.М. Янченко; асистенти кандидат біологіч них наук Д.В. Ватліцов, О.І. Нікольський, В.М. Гемба. Сучасна кафедра медичної інформатики забезпечує щорічно проведення понад двадцяти циклів післядиплом ного навчання з медичної інформатики та кібернетики, математичного оброблення статистичних даних медичних досліджень, застосування новітніх інформаційних техно логій і технологій передавання знань тощо. Кожні п’ять років оновлюється та видається Уніфікова на програма післядипломного навчання лікарів і провізо рів «Медична інформатика та кібернетика в охороні здоров’я та медицині» (останньою є редакція 2017 р.). У 2016 р., відповідно до вимог Закону України «Про вищу освіту», для підготовки докторів філософії (PhD) в
КАФЕДРА МЕДИЧНОЇ ІНФОРМАТИКИ
аспірантурі кафедрою розроблено 12 нових навчальних планів і програм та відповідні методології викладання з нормативних навчальних дисциплін «Сучасні інформаційні технології у науковій діяльності та біостатистика» та «Управління науковими проектами (аналіз наукових про блем з точки зору отримання грантів)», а також дисциплін за вибором «Математичне моделювання в медицині та біо логії» та «Доказова медицина». На кафедрі постійно створюються та впроваджуються нові технології. Так, лише за останні п’ять років серед нау ково-технологічних інформаційних інновацій слід назвати створення системи мультиваріантного дистанційного на вчання лікарів і провізорів; розробку системи дистанційно го оцінювання знань слухачів; обґрунтування автоматизо ваного робочого місця педагога з фармацевтичних дисциплін; наукове обґрунтування електронного паспорта слухача (портфоліо) в системі післядипломної медичної освіти; застосування експрес-методу кірліан-графічної оцінки функціонального стану організму людини, розви ток нормативно правової бази із впровадження сучасних
інформаційних технологій у медичну практику та медичну освіту, а також мобільне навчання, конструктивна педаго гіка, автоматизовані адаптивні системи контролю знань, застосування комунікаторів тощо. Важливе значення ма ють роботи кафедри з реалізації науково-практичного співробітництва шляхом створення віртуальних науковонавчально-виробничих комплексів. Подібні проблемноорієнтовані комплекси створено з науково-дослідними ін ститутами НАН України, а також з приватними компаніями для реалізації державно-приватного партнерства. Серед науково-педагогічних інновацій слід відзначити ряд розробок, вперше запропонованих в Україні: впрова дження технологій організації сучасних наукових проектів: віртуалізація та інтеграція досліджень тощо; створення мо делі процесу сучасної актуалізованої адаптивної освіти; розробка системи навчальної допомоги у викладанні роз ділів щодо фінансування закладів охорони здоров’я на кафедрах управління охороною здоров’я в медичних ви щих навчальних закладах України; принципи дистанційно го передавання медичних знань. Підготовлено нормативи
Колектив кафедри Зліва направо: асистент А.Г. Габович, асистент О.О. Суханова, доцент С.І. Мохначов, завідувач кафедри О.П. Мінцер, професор Л.Ю. Бабінцева, асистент О.В. Кутакова, асистент А.І. Квілінська
205
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
дистанційного навчання в післядипломній медичній (фар мацевтичній) освіті. Ініціалізовано адаптацію та впрова дження інформаційних систем: репозитарію (DSpase), систем управління навчанням (LMS) — Moodle та Ilias, Open Journal Systems для створення та ведення рецензова них електронних журналів з відкритим доступом і можли вістю крос-реферування. Останніми роками на кафедрі виконувалися такі науководослідні роботи: «Розробка алгоритмів інформаційно-аналі тичних процесів з видобування нових знань для оптимізації систем медичної освіти й управління медичною галуззю», «Ін формаційні технології в стратегії збереження та відновлення репродукції людини», «Теоретико-методологічне обґрунтуван ня інформаційного моніторингу фармацевтичного ринку в за безпеченні здоров’я населення», «Теоретичне обґрунтування засад створення систем отримання, оброблення та передаван ня медичних знань за допомогою інформаційно-комунікатив них та інформаційно-когнітивних технологій». Продовжено створення електронної бази знань з ме дицини та фармації у форматі «Єдиного медичного про стору». Розпочато дослідження в принципово новому на прямі — «Системна біологія та системна медицина». Науково-педагогічними працівниками кафедри тільки за останні три роки опубліковано понад 150 робіт, у тому числі 3 монографії, 5 методичних рекомендацій, отримано 4 патенти на винахід, 2 навчальних посібника, 8 нововве день, а також 135 статей і тез, у тому числі в закордонних журналах – 12, у наукометричних журналах – понад 60. За 2014–2016 роки захищено 3 докторські та 3 кандидатські дисертації. У 2016–2017 рр. приступили до навчання 3 очних аспіранти та 4 здобувачі наукового ступеня. Працівниками кафедри організовано та проведено: Перший (2010 р.) і Другий (2015 р.) з’їзди з міжнародною участю «Медична та біологічна інформатика і кібернетика». Другий з’їзд проведено в новому як для України, так і для Європи форматі — 14 одночасних мультипанельних моно тематичних конференцій, що дозволило тисячам фахівців із 15 країн ближнього та дальнього зарубіжжя (Німеччини, Великої Британії, Польщі, Литви, Естонії, Латвії, Грузії, Біло русі та ін.) отримати онлайн інформацію, заслухано понад 180 доповідей із 7 міст України та 20 — представників ін ших країн, а також науково-практичну конференцію з між народною участю «Вибрані питання медичної та біологічної
206
інформатики і кібернетики» (2016 р.), присвячену 30-річчю першої в Україні кафедри медичної інформатики. З 2006 р. відновлено спеціальність 14.03.11 «Медична та біологічна інформатика і кібернетика» (медичні та біо логічні науки), при НМАПО імені П.Л. Шупика створено спеціалізовану вчену раду Д 26.613.10 (голова — профе сор О.П. Мінцер), відкрито аспірантуру з цієї спеціальності. З 2008 р. видається науково-практичний журнал «Ме дична інформатика та інженерія» (головний редактор — професор О.П. Мінцер), який має статус видання МОН України та включений до міжнародних наукометричних баз Index Copernicus, Ulrichs Web, Directory of Open Access Journals, Google Scholar. З червня 2011 р. функціонує Всеукраїнський з міжна родною участю віртуальний Інтернет-семінар «Інноваційні процеси в медицині та медичній інформатиці». З 2014 р. у НМАПО імені П.Л. Шупика під керівництвом професора О.П. Мінцера функціонує наукова школа «Ме дична та біологічна інформатика і кібернетика». Кафедра стала ініціатором створення Всеукраїнської громадської організації «Асоціація спеціалістів з медичної ін форматики, статистики та біомедичної техніки», разом з якою щорічно проводить науково-методичні конференції з міжна родною участю «Інформаційні технології в охороні здоров’я та практичній медицині». Науковці кафедри активно співпра цюють зі світовим співтовариством за програмою створення єдиного медичного й освітянського простору, з питань засто сування новітніх інформаційних технологій у практичній меди цині. Вони неодноразово брали участь у міжнародних вистав ках, симпозіумах, семінарах і конференціях, де представляли свої розробки, відзначені почесними дипломами. З 1999 по 2015 рр. до складу кафедри медичної інфор матики входив курс педагогіки та психології, що існував як окрема кафедра (завідувач професор М.В. Черпінський) з 1995 по 1999 рр. Основні пріоритети розвитку кафедри медичної інформа тики такі: впровадження систем управління навчанням, що є етапом імплементації технологій дистанційного персоналізо ваного адаптивного навчання та динамічного моніторингу якості отриманих знань; створення та розвиток напряму з сис темної біології та системної медицини; мобільне навчання; роз роблення методів штучного інтелекту; математичне моделю вання в біології та медицині; персоналізована медицина.
КАФЕДРА МЕДИЦИНИ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ
КАФЕДРА МЕДИЦИНИ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ
Іван Савович Зозуля, професор, завідувач кафедри
К
афедра була заснована в 1988 р. у зв’язку з відсутніс тю в Україні профільних кафедр підвищення кваліфі кації лікарів швидкої та невідкладної медичної допо моги, розпочала свою діяльність 28 червня 1988 р. Першим завідувачем кафедри був професор Ярослав Володимирович Гоєр — учень академіка М.М. Амосова та професора О.М. Авілової, відомий своїми унікальними операціями на стравоході, трахеї та органах черевної по рожнини. Перші викладачі кафедри: доцент (згодом про фесор) М.І. Тутченко (до 1997 р.) — хірург, учень академі ка О.О. Шалімова; професор І.С. Зозуля — невропатолог, учень професорів Д.І. Панченка і Є.Л. Мачерет; доцент В.К. Худошин — анестезіолог, учень академіка М.М. Амо сова і професора А.І. Тріщинського, доцент Е.А. Бусло (до 1992 р.) — кардіолог. На початку своєї діяльності основну увагу кафедра приділяла питанням невідкладної хірургії, тому перші два цикли тематичного удосконалення в 1988 р. присвячува лись саме цьому напрямку. Упродовж наступних двох ро ків на кафедрі почали впроваджуватись цикли тематично го удосконалення з питань невідкладної кардіології та неврології. Одночасно розроблялась уніфікована програ ма післядипломної підготовки лікарів швидкої та невід кладної медичної допомоги, затверджена МОЗ України у вересні 1990 р. У 1991 р. кафедру очолив професор Іван Савович Зо зуля, під керівництвом якого суттєво змінилася спрямова ність навчальної і наукової діяльності кафедри. В основу роботи були покладені вимоги практичної медицини і, зо
крема, швидкої медичної допомоги. Для вирішення цих питань були встановлені тісні зв’язки з працівниками стан цій і підстанцій швидкої медичної допомоги, які брали без посередню участь не лише в обговоренні програм і на вчальних планів, а й у викладанні навчальних питань організації та роботи швидкої медичної допомоги. У 1992 р. проведено перший передатестаційний цикл і розпочато підготовку лікарів-інтернів. У тому самому році на кафедру зараховані невропатолог доцент Л.Л. Поліщук (до 2000 р.), кардіолог доцент Т.І. Ганджа, токсиколог доцент О.В. Курашов (до 2000 р.). За сумісництвом на кафедрі працювали доцент Г.Г. Рощін, лікарі Л.В. Ру денко, С.М. Недашківський, М.І. Знаєвський, асистент О.В. Іванченко (хірург, 1997–1999 р.), прийшли на кафе дру: у 1998 р. — професор В.І. Боброва, у 1999 р. — про фесор Б.І. Слонецький, у 2001 р. — доцент О.В. Іващенко, у 2005 р. — доцент В.В. Орел, у 2008 р. — доцент Ю.І. Мар ков (до 2017 р.), у 2010 р. — доцент М. В. Максименко, у 2011 р. — доцент А.І. Зозуля, у 2014 р. — доцент І.В. Вер бицький і у 2017 р. — кандидат медичних наук, асистент О.Г. Крамарева. За цей час професор Б.І. Слонецький став Заслуженим лікарем України (2009) і Відмінником освіти (2016), доктор медичних наук, доцент А.І. Зозуля — За служеним лікарем України (2016), у 2018 р. йому присвоє но вчене звання професора, професори І.С. Зозуля (з 1993 р.) і Б.І. Слонецький (з 2016 р.) є академіками АН ви щої освіти України. У 2002 р. кафедру перейменовано на «медицини не відкладних станів». Нині на кафедрі працюють професори І.С. Зозуля, В.І. Боброва, Б.І. Слонецький, А.І. Зозуля, доценти Т.І. Ган джа, О.В. Іващенко, М.В. Максименко, В.В. Орел, І.В. Вер бицький, асистент О.Г. Крамарева. За 30 років існування кафедри вперше розроблено й удосконалено 35 програм і навчальних планів циклів тематичного удосконалення, передатестаційного та спе ціалізації, а також 5 програм підготовки лікарів-інтернів за фахом «Лікар загальної практики - сімейний лікар» та «Медицини невідкладних станів». Затверджені програми та робочі плани короткострокових циклів ТУ для виклада чів кафедр з підготовки «Медицина невідкладних станів», 207
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
для викладачів баз стажування, з невідкладної неврології, кардіології, токсикології, реаніматології та ТУ з елемента ми дистанційного навчання. Це забезпечило проведення 106 передатестаційних циклів, 76 — тематичного удоско налення, 22 — спеціалізації, 22 — стажування, у результаті чого підготовлено майже 6 000 лікарів-слухачів екстреної та невідкладної медичної допомоги, одночасно підготов лено 845 лікарів-інтернів. Колектив кафедри складається з висококваліфікова них спеціалістів зі значним педагогічним стажем, лікар ським і науковим досвідом, які на високому методичному та науковому рівні проводять підготовку лікарів екстреної медичної допомоги та лікарів-інтернів. Навчально-методична робота проводиться кафедрою відповідно до сучасних вимог. Кафедра медицини невід кладних станів НМАПО імені П.Л. Шупика з 1998 р. є опор ною кафедрою серед кафедр, які працюють за програма ми «Медицина невідкладних станів». На кафедрі щорічно проводяться наради завідувачів цих кафедр. Клінічними базами кафедри є Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги, Центр екстреної ме дичної допомоги та медицини катастроф і підстанція № 11 м. Києва, Київська міська дитяча клінічна лікарня № 1, Олександрівська міська клінічна лікарня. Співробітниками кафедри виконано майже 5 тис. оперативних втручань, проліковано і проконсультовано більше 100 тис. хворих. Наукова робота кафедри присвячена актуальним про блемам медицини: «Оптимізація діагностичної, лікувальної тактики та розробка шляхів корекції церебральної гемоди наміки при гострому порушенні мозкового кровообігу» (2002–2006); «Вивчення впливу імунних та генетичних факторів на ініціацію апоптозу, гіпертрофію та проліфера цію у клітинах різного рівня диференціації патології» (2005–2008); «Відкрите рандомізоване дослідження з ви вченням ефективності і безпеки Корвітину (порошок рео філізований для виготовлення розчину для ін’єкцій) ви робництва ЗАО НПЦ „Борщагівський ХФЗ”» у пацієнтів з гострим ішемічним інсультом» (2006–2008); «Міжнародне рандомізоване подвійне, сліпе порівняльне дослідження двох груп пацієнтів, які застосовують Терутробан 30 мг і Аспірин 100 мг один раз на добу щоденно протягом трьох років, Servіer Cl3-18886-012» (2007–2010); «Відкрите по рівняльне дослідження терапевтичної еквівалентності за показниками ефективності розчину для ін’єкцій препара тів Нейроксон, виробництва АТ «Галичфарм», Україна та 208
Цераксон, виробництва «Ferrer Internacional», Іспанія, в го строму періоді ішемічного інсульту» (2010); «Відкрите по рівняльне дослідження терапевтичної еквівалентності за показниками ефективності розчину для перорального за стосування препаратів Нейроксон, виробництва АТ «Галич фарм», Україна та Цераксон, в гострому періоді ішемічного інсульту» (2010); «Оптимізація діагностико-лікувальної тактики у хірургічних хворих з гострими захворюваннями черевної порожнини» (2010–2013); «Визначення комплек су чинників формування клітинного резерву для оптиміза ції діагностики, профілактики та лікування захворювань» (2014–2016); клінічне випробування «Рандомізоване, від крите дослідження фази II для оцінки ефективності та пе реносимості лікарського засобу МЕТАСТРІМ, для лікуван ня ішемічного інсульту у порівнянні з групою пацієнтів, які отримують тільки базисну терапію» (2015–2016); «Аналіз роботи бригад екстреної медичної допомоги м. Києва за 3 роки (2016-2018) та виокремлення недоліків у роботі лі карських і фельдшерських бригад, причин смертності в присутності бригад та добової летальності. Розробка за ходів оптимізації навчально-педагогічного та лікувального процесу» (2016–2018); «Багатоцентрове рандомізоване дослідження переносимості та перевищуючої ефективнос ті лікарського засобу Неопастіл (таблетки, вкриті оболон кою, виробництва ПрАТ «Фармацевтична фірма „Дарни ця”», Україна) у порівнянні з препаратом Кетанов (таблетки, вкриті оболонкою, виробництва «КК Терапія АТ», Румунія) у хворих з дорсалгією і/або ішалгією з помірним больовим синдромом» (2017). Співробітниками кафедри опубліковано майже 2000 на укових праць, серед яких 10 підручників, 35 монографій, 43 навчальні посібники, 23 методичні рекомендації, 22 ін формаційних листи, 13 авторських прав на твір, отримано понад 100 посвідчень на винаходи та патенти. Серед під ручників, посібників, збірників праць співробітників кафе дри слід відзначити «Основи клініко-морфологічної невро патології» (1992), «Практическая неврология: неотложные состояния» (1997), «Довідник з медичної допомоги на до госпітальному етапі» (1998), «Кома: діагностика та невід кладна допомога» (2003), «Тимчасові стандарти надання медичної допомоги при невідкладних станах» (2005), «Діаг ностика, комплексне лікування реабілітація, профілактика і організаційні заходи з питань церебрального інсульту» (2005), «Особливості перебігу атипових форм мозкових ін сультів ішемічного характеру (діагностика, клініка, лікуван
КАФЕДРА МЕДИЦИНИ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент Т.І. Ганджа, завідувач кафедри І.С. Зозуля, професор В.І. Боброва, доцент О.В. Іващенко Другий ряд: професор Б.І. Слонецький, доцент М.В. Максименко, доцент І.В. Вербицький, старший лаборант А.О. Супрун, асистент О.Г. Крамарева, старший лаборант К.В. Пекіліс, доцент В.В. Орел
ня)» (2005), «Установчий з’їзд лікарів швидкої і невідклад ної медичної допомоги та медицини катастроф» (2005), «Сучасні аспекти медицини невідкладних станів», за ред. І.С. Зозулі, 2006; «Острые отравления: диагностика и не отложная помощь» (2007), «Проблемні питання медицини невідкладних станів» (2007), «Медицина невідкладних ста нів — збірник тестових завдань» (2008), «Невідкладні стани при гострих отруєннях» (2008), «Гормоны и мозг» (2008), «Церебральний інсульт у осіб молодого віку: особливості діагностики, клініки та лікування» (2012), «Десмургія на до госпітальному етапі» (2013), «Визначення факторів розви тку ендотоксикозу як базисного стану формування метабо лічних розладів при захворюваннях для ефективної діагностики і підбору оптимальних засобів лікування» (2014), «Шляхи оптимізації надання допомоги хворим з ге морагічним інсультом в умовах нейросудинного відділення
багатопрофільної лікарні» (2015), «Клінічні особливості, молекулярно-генетичні та інші фактори ризику розвитку і перебігу інсультів у дітей» (2016), «Вибрані лекції професо ра Зозулі І.С. з судинної патології головного мозку» (2016), «Актуальні питання медицини невідкладних станів у прак тиці сімейного лікаря» (2016), «Надання невідкладної допо моги пацієнтам з гострою серцево-судинною патологією» (2016), «Особливості лікування атеротромботичного та кар діоемболічного підтипів ішемічного інсульту із застосуван ням тромболітичної терапії» (2017), «Медицина невідклад них станів. Екстрена (швидка) медична допомога» (2017), «Діагностика та лікування синдрому портальної гіпертензії» (2017), «Синдром «короткої тонкої кишки»: здобутки, реа лії, перспективи» (2018). На кафедрі захищено 9 докторських і 40 кандидат ських дисертацій, зокрема, під керівництвом професора 209
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
І.С. Зозулі захищені 4 докторські і 30 кандидатських ди сертацій. На кафедрі навчалися 19 аспірантів, 30 клінічних ординаторів, з яких 18 іноземних громадян. Кафедра була ініціатором проведення 27 наукових фо румів (науково-практичних конференцій, шкіл-семінарів, симпозіумів), у т. ч. п’яти з’їздів лікарів швидкої та невід кладної медичної допомоги та медицини катастроф. У 2005 р. на Установчому з’їзді створено Всеукраїнську асо ціацію лікарів швидкої, невідкладної медичної допомоги та медицини катастроф, Президентом якої було обрано про фесора Зозулю І.С. (до 2016 р.). Співробітники кафедри були доповідачами та учасниками багатьох міжнародних конференцій. Професор І.С. Зозуля — лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за розробку теми «Початко ві і зворотні форми порушення мозкового кровообігу. Роз робка і впровадження в практику нових методів профілак тики, діагностики, лікування і реабілітації в Україні» (1992),
Заслужений діяч науки і техніки України, академік АН ви щої освіти України, Міжнародної академії освіти і науки, Академії оригінальних ідей і Міжнародної академії природ ничих наук і академік Нью-Йоркської Академії наук. Він є науковим редактором «Збірника наукових праць співробіт ників НМАПО імені П.Л. Шупика», журналу «Острые и не отложные состояния в практике врача», головним редак тором «Інформаційного вісника АНВО України», головним редактором журналів «Український медичний часопис» та «Экстренная медицина», членом редколегій низки журна лів, членом Президії Республіканської асоціації невропато логів, психіатрів і наркологів України, з 1991 по 2016 рр. — проректор з наукової роботи НМАПО імені П.Л. Шупика. Нагороджений багатьма медалями, орденом Ярослава Мудрого V ступеня, Почесною грамотою Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Київського голови, по дяками та грамотами МОЗ України, ректора НМАПО імені П.Л. Шупика.
КАФЕДРА ДИТЯЧОЇ АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ ТА ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ
Андрій Вікторович Біляєв, професор, завідувач кафедри
Н
еобхідність створення кафедри була обумовле на розвитком дитячої анестезіолого-реанімаційної служби і відокремленням її від аналогічної структури для дорослого населення. У зв’язку з цим виникло бага то питань з підготовки спеціалістів, розробки напрямків і методів інтенсивної терапії, удосконалення методів анес тезії у дітей тощо. Наприкінці 80-х років подібні кафедри
210
на території СРСР існували лише у Москві, Ленінграді та Мінську. Кафедру дитячої анестезіології та реаніматології було створено 20 квітня 1988 р., в подальшому назву було змінено на «дитячої анестезіології та інтенсивної терапії» відповідно до зміни назви спеціальності. Клінічними базами стали місь ка дитяча клінічна лікарня № 1 та Українська дитяча спеціалі зована лікарня «Охматдит». З 2015 р. організована ще одна клінічна база кафедри — міська дитяча клінічна лікарня № 2. Першим завідувачем кафедри став професор Геннадій Іванович Белебезьєв — учень професора А.І. Тріщинського, а першими її викладачами — доцент С.М. Басманов, асистенти М.Б. Дмитрієва, Т.Г. Чухрай та А.М. Циба. Професор Г.І. Беле безьєв протягом багатьох років обіймав посаду Головного дитячого анестезіолога МОЗ України, за його безпосеред ньою участю була організована сучасна структура служби дитячої анестезіології та інтенсивної терапії в Україні. З 2013 р. завідувачем кафедри є професор Андрій Вік торович Біляєв, викладачами — доценти М.Б. Дмитрієва,
КАФЕДРА ДИТЯЧОЇ АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ ТА ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ
Т.Г. Чухрай, Л.Д. Танцюра, асистенти І.В. Кисельова, І.М. Ячник. Кафедра є опорною зі спеціальності «Дитяча анесте зіологія». Спочатку діяльність кафедри була спрямована на підго товку як дитячих анестезіологів на передатестаційних циклах, так і педіатрів, дитячих інфекціоністів, неонатологів з питань інтенсивної терапії на циклах тематичного удосконалення. Згодом питома вага курсантів на циклах тематичного удоско налення значно зменшилась, але з 1993 р. на кафедрі почали навчатися інтерни. Одним з провідних напрямків навчальної роботи кафедри є підготовка інтернів-педіатрів з питань ін тенсивної терапії в педіатрії. За час існування кафедри підго товлено понад 5 000 слухачів та інтернів. Велика увага на кафедрі приділяється дистанційним методам навчання. Вперше цикли тематичного удоскона лення з дистанційною формою навчання були започатко вані в 2009 р. і з того часу проводяться регулярно. Науковий напрямок кафедри — вивчення проблем ін фекційно-токсичного шоку у дітей і розробка методів про філактики і лікування шоку, розробка нових методів анес тезії та інтенсивної терапії у дітей, визначення ролі імунологічного діагнозу в забезпеченні цілеспрямованої
терапії гнійно-запальних процесів у дітей, вивчення гормо нальних функцій у дітей з ускладненнями інфекційних за хворювань. Найважливішим науковим дослідженням ка федри є розробка методів діагностики, прогнозування і лікування інфекційно-токсичного шоку у дітей. На цей час одним з напрямків наукової роботи кафедри є профілак тика та лікування ускладнень анестезії та інтенсивної тера пії у дітей. За час існування кафедри видано 19 навчальних посібників, підручників і монографій. Аспірантуру на кафедрі введено з 1989 року. За цей час підготовлені і пройшли захист 4 докторських і 10 кан дидатських дисертацій, 3 магістерських роботи. Керівники робіт — професори А.І. Тріщинський, Г.І. Белебезьєв та А.В. Біляєв. Крім того, за час існування кафедри на ній пройшли навчання 28 клінічних ординаторів. Кафедра є активним організатором роботи Асоціації анестезіологів м. Києва, а завідувач кафедри професор А.В. Біляєв є Головою Асоціації. Співпраця з органами практичної охорони здоров’я пов’язана з організацією ро боти відділень інтенсивної терапії МДКЛ № 1, МДКЛ № 2, Національної дитячої клінічної лікарні «Охматдит», вті ленням сучасних методів і технологій інтенсивної терапії та анестезіологічного забезпечення в дитячому віці.
Колектив кафедри Зліва направо: асистент І.М. Ячник, асистент І.В. Кисельова, завідувач кафедри А.В. Біляєв, доцент Т.Г. Чухрай, доцент М.Б. Дмитрієва, доцент Л.Д. Танцюра
211
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ
Світлана Віталіївна Пустовіт, професор, завідувач кафедри
Ф
ілософська освіта у вищих медичних закладах піс лядипломної освіти є невід’ємною та дуже важли вою складовою підготовки лікарів і провізорів до науково-дослідної та практичної діяльності. Вона дозволяє підвищити рівень гуманітарної освіти лікарів, провізорів, аспірантів, клінічних ординаторів та інтернів з питань іс торії світової філософії, філософії науки, філософської антропології, філософії освіти, етики та деонтології меди цини відповідно до досягнень філософської думки та су часних вимог гуманізації і трансформації медичної галузі. У довоєнний період і перші повоєнні роки лекції та се мінари з питань філософії, соціології та філософії меди цини проводилися викладачами-сумісниками провідних вищих навчальних закладів м. Києва (професор С.С. Гур віч, доцент А.Ф. Вієвський та ін.). У 1948 р. була створена кафедра марксизму-ленініз му, у складі якої працювало три викладача, серед яких за вуч кафедри, доцент А.М. Окунь і доцент М.І. Гінзбург. З 1952 р. її завідувачем була В.У. Брик. У другій половині 60-х років кафедра була перетворена на курс «Філософ ські питання медицини та біології», який у 1968 р. очолила доцент О.С. Давиденко. З березня 1988 р. завідувачем курсу, а потім (з 1989 р.) кафедри філософії став доцент, кандидат філософських наук Валентин Леонідович Кулі ніченко (лікар за фахом). У 1993 р. кафедру знову пере творили на курс філософії, який у 1999 р. став складовою кафедри гуманітарних дисциплін (завідувач — доцент В.Л. Кулініченко). У ці роки на кафедрі працювали доцент Б.Т. Титаренко, кандидат філософських наук. А.М. Гірник
212
та інші. З 1999 р. кафедра розташована в учбово-лабора торному корпусі академії. У 2004 р. кафедру філософії під керівництвом доктора філософських наук професора В.Л. Кулініченка було від новлено. У різні роки на цій кафедрі працювали Заслуже ний діяч науки і техніки України, член-кореспондент НАН України професор М.І. Михальченко (1989–2015), профе сор, доктор медичних наук О.Г. Карагодіна (2004–2015), доцент, кандидат філософських наук О.Ю. Мережинська (1989–2016), С.М. Глизь (1994–2011), Л.М. Мазур (2005– 2013), які внесли вагомий вклад у її навчально-методичну, науково-дослідну та педагогічну діяльність. Починаючи з 2000 р. колективом курсу, а потім від новленої кафедри започатковуються нові науково-дослід ні напрями роботи в сфері міждисциплінарних дослі джень — філософська антропологія, філософія науки та здоров’я, філософія валеології, біоетика. У 2004 р. за сприяння кафедри створюється Комітет з етики (з 2014 р. — Комісія з питань етики) НМАПО імені П.Л. Шупика для оцінки етичних і морально-правових ас пектів та проведення етичної експертизи науково-дослід них проектів, які виконуються на кафедрах і клінічних ба зах академії. До першого складу Комітету входили провідні фахівці академії, у т. ч. науково-педагогічні пра цівники кафедри: професор В.Л. Кулініченко — голова комітету, кандидат біологічних наук С.В. Вєковшиніна — учений секретар, професор О.Г. Карагодіна — член комі тету, Н.В. Коваленко — секретар. Нині до складу Комісії з питань етики входять 14 провідних спеціалістів співробіт ників академії, головою (з 2015 р.) є завідувач кафедри філософії, професор С.В. Пустовіт, ученим секретарем — асистент кафедри Н.В. Коваленко. Робота Комісії з питань етики сприяє розвитку нових потужних напрямів діяльнос ті кафедри — філософії клінічної медицини та біоетики клінічних досліджень, удосконаленню існуючих курсів та створенню нових навчальних циклів: «Етико-деонтологічні засади науково-дослідної діяльності» для магістрів та «Етика біомедичних досліджень» для аспірантів і лікарів. У 2013 р. відповідно до Закону України «Про поперед ження насильства в сім’ї» на кафедрі розробляється та впроваджується новий цикл «Протидія насильству в сім’ї»
КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ
для інтернів і лікарів. Мета циклу — отримання теоретич них знань і практичних навиків профілактики, виявлення та протидії насильству в сім’ї, ознайомлення слухачів із за конодавчими основами та процедурами, державними та громадськими структурами, відповідальними за протидію насильству в Україні. У 2015 р. кафедру очолює доктор філософських наук, професор Світлана Віталіївна Пустовіт. Професор С.В. Пус товіт є президентом Української асоціації з біоетики, чле ном Комітету з питань етики при НАН України, експертом ЮНЕСКО з біоетики в Україні. У 2016 р. відповідно до вимог закону України «Про вищу освіту» для підготовки докторів філософії (PhD) в ас пірантурі кафедрою розроблено шість нових навчальних планів і програм та відповідна методологія викладання з нормативної навчальної дисципліни «Філософія, сучасна методологія наукових досліджень та біоетика», а також дисциплін за вибором «Логіка та методологія наукового до слідження», «Сучасні моральні теорії і принципи та їх вико ристання в медичній практиці», «Технології наукової твор чості. Підготовка автореферату та рукопису дисертації». У 2016 р. впроваджено новий цикл тематичного удо сконалення для науково-педагогічних працівників закладів
вищої освіти «Філософські засади медичної теорії та прак тики», спрямований на підвищення філософської культу ри, поглиблення знань у галузі філософської антропології, філософії науки та медицини, біоетики, удосконалення навиків аналітичного мислення. На кафедрі виконується науково-дослідна робота «Філо софські засади медичної теорії та практики», метою якої є по глиблене вивчення теоретико-філософських засад медичної теорії та практики і створення відповідної наукової парадигми щодо ролі філософії в сучасній медицині. Дослідження перед бачає аналіз теоретико-філософських і методологічних скла дових медицини: гносеологічних, онтологічних та аксіологіч них передумов і засад сучасної медичної теорії та практики, а також вивчення філософсько-антропологічних, соціокультур них, історіософських вимірів медицини. За останні п’ять років видано 6 монографій, 2 підруч ника, 2 методичні посібника та понад 100 статей, тез, збі рок. Нині викладачі кафедри проводять заняття з усіма категоріями слухачів академії, для яких розроблено та впроваджено 19 окремих спецкурсів і циклів з урахуван ням фаху та форми навчання. У різні роки на кафедрі працювали знані вчені з різних кра їн світу: професори П. Модесто та Я. Холандер (ФРН), Д. Хо
Колектив кафедри Зліва направо: доцент А.Д. Чаус, старший викладач В.В. Березіна, асистент Н.В. Коваленко, завідувач кафедри С.В. Пустовіт, професор Н.М. Бойченко, доцент Б.І. Остапенко
213
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
джес (Велика Британія), Д. Лойєр (США) та інші. Професори кафедри В.Л. Кулініченко, М.І. Михальченко, С.В. Пустовіт, Н.М. Бойченко, О.Г. Карагодіна та доценти кафедри Б.І. Остапенко і О.Б. Киричок у різні роки читали лекції та виступали з доповід ями у Білорусі, Росії, Іспанії, Канаді, Польщі. У 2000 р. кафедра організувала та провела перший в Україні Українсько-Британський симпозіум з біоетики із залученням провідних західних і вітчизняних науковців. За період 2000–2017 рр. кафедрою було організовано та про ведено 7 міжнародних симпозіумів з біоетики (2000, 2002, 2004, 2006, 2008, 2012, 2015), кілька міжнародних науко во-практичних семінарів. Кафедра була співорганізатором чотирьох Національних конгресів з біоетики. Серед інших кафедр медичних ЗВО України кафедра філософії є лідером: у розробці теоретико-методологічних засад трансформації та гуманізації медицини; біоетики; валеології; етики й етичної експертизи біомедичних дослід жень; у розробці та впровадженні циклів з нормативної та вибіркових дисциплін; у впровадженні в навчальний про цес курсів та циклів з філософської антропології та меди цини, філософії медицини та здоров’я, біоетики та етики
біомедичних досліджень в системі післядипломної медич ної освіти; у публікації монографій, навчальних і методич них посібників з біоетики, етики біомедичних досліджень; в організації та проведенні міжнародних симпозіумів з біо етики, у справі розвитку ідей біоетики в Україні. Нині на кафедрі працюють: професор кафедри — док тор філософських наук професор Н.М. Бойченко; доценти кафедри — доктор філософських наук доцент О.Б. Кири чок, кандидат філософських наук Б.І. Остапенко, кандидат філософських наук А.Д. Чаус; старші викладачі кандидат філософських наук В.В. Березіна, Є.С. Буцикін та асистент Н.В. Коваленко. Пріоритетними напрямами наукової та навчальнометодичної роботи кафедри є філософська антрополо гія, філософія та аксіологія науки, філософія медицини, філософія освіти, біоетика й етика клінічних досліджень, філософські проблеми психотерапії, психосоматичної медицини та валеології. Значне місце в роботі кафедри займають питання методології викладання дисциплін і педагогіки, розвитку системи медичної до- та післяди пломної освіти.
КАФЕДРА МЕДИЧНОЇ ТА ЛАБОРАТОРНОЇ ГЕНЕТИКИ
Наталія Григорівна Горовенко, член-кореспондент НАМН України, професор, завідувач кафедри
К
афедру медичної генетики організовано в 1989 р. на базі самостійного курсу медичної генетики, що існував з 1987 р. при кафедрі неонатології Київського інституту удосконалення лікарів. Засновником як курсу, так і кафедри була лікар-педіатр і лікар-генетик вищої категорії, лауреат Державної премії України, член Нью-Йоркської академії
214
наук, доктор медичних наук, професор Тамара Іванівна Бу жієвська, яка й очолювала кафедру до 2000 року. На час утворення кафедри медичної генетики доцен том кафедри прийшла працювати кандидат медичних наук Н.Г. Горовенко, асистентами — кандидати медичних наук В.О. Галаган, О.М. Сільванська та лікар О.М. Шандала. Пізніше у різні роки на кафедрі працювали доценти Г.М. Коблянська, Т.Е. Зерова-Любимова, А.В. Коблянська, асистенти А.В. Орлова, З.І. Россоха, С.П. Кир’яченко, про відні наукові співробітники Н.М. Гусак, Л.Т. Ванюрихіна. У 2010 р. кафедру медичної генетики було перейменовано на «медичної та лабораторної генетики». Нині на кафедрі медичної та лабораторної генетики працюють доценти — кандидат медичних наук Л.П. Шей ко та кандидат біологічних наук С.В. Подольська, асис тенти — кандидати біологічних наук О.Г. Євсеєнкова, Н.В. Ольхович і Л.В. Тавокіна, кандидат медичних наук Н.О. Пічкур, Л.І. Брішевац.
КАФЕДРА МЕДИЧНОЇ ТА ЛАБОРАТОРНОЇ ГЕНЕТИКИ
З 2001 по 2005 рр. до кафедри медичної генетики було приєднано курс клінічної імунології та алергології, необхід ність чого обумовлювалась інтеграцією наукових і прак тичних інтересів медичної генетики, імунології та алерго логії, можливістю суттєвого підвищення рівня професійної післядипломної освіти лікарів названих спеціальностей. З квітня 2000 р. і дотепер кафедрою керує Заслужений діяч науки і техніки, член-кореспондент НАМН України, док тор медичних наук, професор Наталія Григорівна Горовенко. Висококваліфіковані співробітники кафедри проводять педагогічну, лікувальну та наукову роботу в різних напрямках медичної та клінічної генетики, медико-генетичного консуль тування родин, дородової діагностики спадкових і вроджених патологічних станів плода, хромосомного аналізу, біохімічної діагностики порушень метаболізму, ДНК-діагностики гене тичних порушень у пре- та постнатальному періодах, ви вченню мультифакторної патології, орфанних захворю вань, персоніфікованої медицини. Саме на кафедрі були започатковані перші наукові дослідження в Україні, присвя чені новому напрямку — фармакогенетиці. Кафедра є опорною в системі післядипломної освіти з медичної та лабораторної генетики в Україні. Співробітни ки кафедри підготували 5 комп’ютеризованих навчальноконтролюючих програм, затверджених МОЗ України, які широко використовуються в педагогічному процесі. Підго товлені й затверджені МОЗ України уніфіковані програми з медичної та лабораторної генетики для циклів спеціалізації лікарів і лікарів-лаборантів, передатестаційних циклів, те матичного удосконалення лікарів різних фахів. До 2017 р. завідувач кафедри професор Н.Г. Горовенко була головним позаштатним спеціалістом МОЗ України зі спеціальності «Генетика медична», асистент кафедри Н.В. Ольхович — зі спеціальності «Генетика лабораторна». Клінічними базами кафедри є медико-генетичний центр і центр орфанних захворювань Національної дитячої спеціалізо ваної лікарні «Охматдит», відділення доказової медицини та пульмонології Інституту фтизіатрії та пульмонології НАМН України, клініка «ІСІДА-IVF». На цих базах співробітниками ка федри проводиться велика діагностично-лікувальна робота. Фахівці кафедри брали участь у розробці міжвідомчої програми з удосконалення медико-генетичної служби, чоти рьох відповідних наказів МОЗ України, Стандартів діагности ки і лікування спадкових захворювань, нормативної докумен тації щодо орфанних захворювань. З 2012 р. співробітники кафедри медичної та лабораторної генетики організовують і
проводять зовнішній контроль якості цитогенетичних, моле кулярно-цитогенетичних і молекулярно-генетичних дослід жень у рамках загальнодержавної програми. На базі кафедри у 2005 р. було створено Референс-центр з молекулярної діагностики МОЗ України. Науковці кафедри ініціювали створення Центру орфанних захворювань у НДСЛ «Охматдит» та активно проводять там лікувально-діагнос тичну, організаційно-методичну і наукову роботу. З 2002 р. на території учбово-лабораторного корпусу НМАПО імені П.Л. Шупика організовано та відкрито Міжна родний генетичний центр, оснащений сучасною діагностич ною апаратурою для молекулярно-генетичних і цитогене тичних досліджень, що дозволяє працювати на високому науково-методичному рівні. Реальною ідея створення цент ру стала після налагодження тісного співробітництва кафе дри з директором Інституту медичної генетики університету м. Цюриха (Швейцарія), всесвітньо відомим фахівцем, нині почесним доктором НМАПО імені П.Л. Шупика, професо ром Альбертом Шинцелем та його співробітниками. Кафедра постійно піклується про професійний і науко вий ріст фахівців з медичної та лабораторної генетики. Спів робітниками, аспірантами та здобувачами кафедри виконані та захищені 5 докторських і 25 кандидатських дисертацій. Нині виконується 3 докторські та 6 кандидатських дисертацій зі спеціальності «Генетика». В аспірантурі підготовлено 7 кан дидатів наук, навчається один заочний аспірант. Співробітникам і пошукувачам кафедри належить низка пріоритетних наукових досліджень. Так, уперше в світі було ідентифіковано шість нових мутацій у гені β-глюкоцереброзидази, три — у гені арилсульфатази А, шість — в гені β-галактозидази, три — в гені α-L-ідуронідази, три — в гені гепаран-N-сульфатази, вперше в Україні та вдру ге у світі описано поєднання в одного пацієнта двох синдро мів: мікроделеції 22q11.2 та трисомії за довгим і, частково, коротким плечем хромосоми 12, виявлено чотири унікальні, раніше не описані в літературі, випадки каріотипів людини (два випадки хромосомних інсерцій; мозаїчний каріотип, у складі якого одночасно була присутня маркерна хромосома 18 та кільцева хромосома 20; інтерстиціальна делеція довго го плеча хромосоми 7 у пацієнта з підозрою на наявність син дрому Вільямса). Кафедра проводить спільні наукові дослідження з Інститутом молекулярної біології і генетики НАН України, ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І Кундієва НАМН України», ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології 215
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
НАМН України», ДУ «Національний Інститут серцево-судин ної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України», ДУ «Інсти тут нейрохірургії імені А.П. Ромоданова НАМН України», ДУ «Національний Інститут фтизіатрії та пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України», ДУ «Інститут спадкової патології НАМН України», Національним медичним універ ситетом імені О.О. Богомольця, Івано-Франківським націо нальним медичним університетом, ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», що відображається у спільних публікаціях. Грант Президента України для обдарованої молоді одер жали: аспірант кафедри Н.А. Тищенко за роботу «Розробка алгоритму ранньої діагностики хромосомної патології у дітей з вродженими вадами серця для підвищеної ефективності хірургічного лікування і зменшення дитячої смертності та ле тальності» (2004), науковий співробітник кафедри Н.В. Вер холаз за роботу «Вивчення генетичних маркерів спадкової схильності шахтарів вугільних шахт України до пневмоконіо зу (діагностика, визначення ризику)» (2005).
Співробітники кафедри підтримують плідні наукові стосунки з провідними генетиками Росії, Польщі, Швейца рії, Великобританії, Германії, США, Канади, Японії. У 2005 р. науковці кафедри виступили співорганізато рами Міжнародного семінару з молекулярної генетики, який з великим успіхом пройшов у м. Тегеран (Іран). Згідно з реєстром МОЗ України кафедра брала активну участь в організації і проведенні науково-практичних конфе ренцій з міжнародною участю: «Сучасні досягнення медичної генетики» (1999), «Генетика мультифакторіальної патології» (2004), «Сучасні лабораторні методи дослідження спадкової патології» (2004), «Актуальні питання медичної генетики» (2007), «Актуальні проблеми медичної та лабораторної гене тики» (2010), «Проблеми спадкової та мультифакторної па тології» (2012), «Проблеми мультифакторної патології та по рушень метаболізму» (2013), «Синдром Дауна: діагностика, медичний супровід та реабілітація в Україні» (2015), «Акту альні питання мультифакторної і спадкової патології. Орфан ні метаболічні захворювання» (2017).
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент Л.П. Шейко, завідувач кафедри Н.Г. Горовенко, доцент С.В. Подольська Другий ряд: старший лаборант О.В. Землянська, асистент О.Г. Євсеєнкова, асистент Л.І. Брішевац, старший лаборант В.Ю. Канюка
216
КАФЕДРА ХІРУРГІЇ СЕРЦЯ ТА МАГІСТРАЛЬНИХ СУДИН
КАФЕДРА ХІРУРГІЇ СЕРЦЯ ТА МАГІСТРАЛЬНИХ СУДИН
Василь Васильович Лазоришинець, академік НАМН України, професор, завідувач кафедри
К
афедра хірургії серця та магістральних судин НМАПО імені П.Л. Шупика є першою в Україні кардіохірур гічною кафедрою, створеною у 1992 році на базі Київського НДІ серцево-судинної хірургії МОЗ України. Засновником кафедри та її першим завідувачем був учень академіка М.М. Амосова академік Геннадій Васи льович Книшов. У 2015–2016 рр. обов’язки завідувача кафедри виконував професор Ростислав Мирославович Вітовський. З вересня 2016 р. кафедру очолює академік НАМН України, Заслужений лікар України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, голова правління Асоціації серцево-судинних хірургів України, директор ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України», доктор медичних наук, професор Василь Васильович Лазоришинець. До штату кафедри входять: професор Ростислав Ми рославович Вітовський, доценти Олександр Анатолійович Піщурін, Володимир Владиславович Ісаєнко, Володимир Федорович Оніщенко, асистент Олексій Зіновійович Пара цій, лаборант Ксенія Павлівна Кузьміна. Базою кафедри є ДУ «НІССХ імені М.М. Амосова НАМН України». Кафедра є опорною зі спеціальності «Хірургія серця і магістральних судин» і займається теоретичною та прак тичною підготовкою кардіохірургів, педіатрів, кардіологів, ревматологів, аритмологів, а також інших фахівців тера певтичного профілю, які працюють з пацієнтами з хірур гічною патологією серцево-судинної системи.
Основними завданнями кафедри є: - підготовка лікарів та інтернів як хірургічних, так і те рапевтичних спеціальностей, що спрямована на оволодін ня сучасними методами діагностики та хірургічного ліку вання вроджених і набутих вад серця, ішемічної хвороби серця, порушень ритму та іншої патології серцево-судин ної системи, що підлягає оперативному лікуванню; - методична робота (створення навчальних планів і програм, тестових завдань, методичних розробок, підруч ників, посібників тощо); - проведення наукових досліджень і впровадження їх результатів у практику охорони здоров’я; - надання висококваліфікованої хірургічної допомоги хворим з патологією серцево-судинної системи; - координація діяльності профільних кардіохірургічних центрів, створених в межах України. Навчаючись на кафедрі, кардіохірурги — як початків ці, так і досвідчені фахівці — мають змогу навчитися і зо рієнтуватися в розмаїтті сучасних методик діагностики та хірургічного лікування серцево-судинної патології, пройти теоретичну підготовку та на практиці застосувати отримані знання в умовах операційних ДУ «НІССХ імені М.М. Амосо ва НАМН України». Кардіологи, ревматологи, аритмологи, терапевти, педіатри, акушери-гінекологи, сімейні лікарі та лікарі інших спеціальностей, професійна діяльність яких може бути пов’язана із серцево-судинною системою, під час відвідування операційних вивчають особливості хірур гічних втручань і роботи серця в інтраопераційному періоді й отримують уявлення про сучасні можливості хірургічно го лікування хвороб серця і судин, а також ознайомлюють ся та опановують сучасні методи неінвазивної та інвазив ної діагностики з визначенням показань і протипоказань для направлення пацієнта до кардіохірурга, вибором так тики консервативного лікування після проведеного втру чання, а також тактики ведення вагітних з кардіохірургіч ною патологією та іншими аспектами акушерської кардіології. Фахівці з функціональної та променевої діа гностики, інтервенціоністи отримують знання щодо опти мальних методик обстеження кардіологічного пацієнта з урахуванням сучасних можливостей хірургічного й інтер венційного лікування серцево-судинних захворювань. 217
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Наукові, клінічні підрозділи та лабораторії ДУ «НІССХ імені М.М. Амосова НАМН України» є чудовою базою для вдосконалення знань лікарів різних спеціальностей і дозво ляють здійснювати педагогічний, науковий і лікувальний процеси на високому сучасному рівні. Співробітники кафе дри мають багаторічний досвід науково-педагогічної робо ти і всебічно сприяють слухачам набувати академічні зна ння. У навчальний процес постійно впроваджуються наукові розробки з удосконалення хірургічного лікування ішемічної хвороби серця, складних вроджених вад серця, пухлин серця, інфекційного ендокардиту, гіпертрофічної та дилатаційної кардіоміопатії та ін. Досягнення в лікуванні цих важких патологічних станів визнані світовою медициною. Навчально-методична робота виконується кваліфіко вано, у відповідних умовах. Кафедра має 2 аудиторії, 4 на вчальні кімнати, навчально-методичний кабінет, власну бібліотеку та кімнату для відпочинку курсантів. На кафедрі впродовж року проводяться 2 цикли спеці алізації та 2 передатестаційних цикли за фахом «Хірургія
серця і магістральних судин», а також 6 циклів тематичного удосконалення («Вроджені вади серця», «Набуті вади сер ця», «Ішемічна хвороба серця», «Електрокардіостимуляція та катетерні методи лікування аритмій», «Терапевтичні ас пекти кардіохірургії», «Педагогічні аспекти кардіохірургії»), на яких проходять навчання близько 220 слухачів. За роки існування кафедри на ній навчались понад 3 800 лікарів, 488 з яких одержали спеціальність «Хірургія серця і магістральних судин». Близько 60 слухачів-інозем ців з Азербайджану, Афганістану, Білорусі, Грузії, Камеру ну, Кіпру, Лівану, Молдови, Індії, Ірану, Палестини, Туреч чини, Швейцарії та інших країн пройшли підготовку через спеціалізацію, аспірантуру та клінічну ординатуру. Кафедра має широкі міжнародні зв’язки з провідними клініками світу, її співробітники беруть активну участь у роботі національних і міжнародних конференцій та з’їздів. Усі викладачі кафедри постійно вдосконалюють свою пе дагогічну майстерність, навчаючись у вітчизняних і закор донних профільних закладах.
Колектив кафедри Зліва направо: лаборант К.П. Кузьміна, доцент В.В. Ісаєнко, доцент В.Ф. Оніщенко, професор Р.М. Вітовський, доцент О.А. Піщурін, лаборант Т.Р. Кузьміна
218
КАФЕДРА ЕНДОКРИНОЛОГІЇ
КАФЕДРА ЕНДОКРИНОЛОГІЇ
Микола Дмитрович Тронько, академік НАМН України, професор, завідувач кафедри
К
афедра організована в 1992 р. на базі ДУ «Інститут ен докринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України». Першим завідувачем кафедри був академік НАН та НАМН України, професор Андрій Семено вич Єфімов. З 2003 р. кафедру очолює академік НАМН України, член-кореспондент НАН України, доктор медичних наук, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат пре мії О.О. Богомольця НАН України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреат премії імені В.П. Ко місаренка НАН України, лауреат Нагасакської Меморіальної премії миру імені Такаші Нагаї, директор ДУ «Інститут ендо кринології та обміну речовин ім. В.П.Комісаренка НАМН України» професор Микола Дмитрович Тронько. Викладачі кафедри: професор Є.В. Лучицький; доктор медичних наук доцент М.Д. Халангот; кандидати медичних наук доценти В.Г. Науменко, О.Я. Самсон, В.М. Пилипенко, Н.А. Спринчук, Ю.В. Булдигіна і доктор медичних наук Л.К. Соколова. Основною клінічною базою кафедри є клініка і поліклі ніка ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України». На кафедрі проводяться навчальні цикли: спеціалізація за фахом «Ендокринологія» та «Дитяча ендокринологія», передатестаційні «Ендокринологія» та «Дитяча ендокрино логія», а також цикл тематичного удосконалення «Вибрані питання клінічної ендокринології», «Ендокринні аспекти патології статевих залоз», «Гінекологічна ендокринологія». Щорічно більше 300 курсантів проходять навчання за цими програмами. Є програми клінічної ординатури за фахом
«Ендокринологія», «Дитяча ендокринологія», де мають змогу навчатися вітчизняні й іноземні громадяни. Основним науковим напрямком кафедри є досліджен ня метаболічних і гормональних змін у чоловіків молодого віку із вродженими формами гіпогонадизму з метою опти мізації лікування порушень репродуктивної функції. Протя гом тривалого часу співробітники кафедри займалися роз робкою методів ранньої діагностики та лікування хронічних ускладнень цукрового діабету. За участю співробітників кафедри був створений і введений у клінічну практику принципово новий препарат ізодибут, який пригнічує один з патологічних метаболічних шляхів (накопичення сорбіто лу за умов недостатності ефектів інсуліну) і здатний проти діяти хронічним ускладненням цукрового діабету. Кафедра безпосередньо брала участь в клінічній апробації та впрова дженні сучасних вітчизняних інсулінів, L-тироксину. Співробітниками кафедри опубліковано більше 1000 на укових праць, з яких 42 монографії, 39 деклараційних патен тів на винахід та авторських свідоцтв. Підручник «Ендокрино логія» за редакцією академіка А.С. Єфімова удостоєний Державної премії України. Премією Академії медичних наук України також відзначено монографію «Рак щитовидної за лози у дітей України. Наслідок Чорнобильської катастрофи», автором якої є професор М.Д. Тронько. Основні напрямки публікацій: фундаментальна ендокринологія — «Регулятори функції кори надниркових залоз» (2009); Чорнобиль та щи товидна залоза — «Mechanism of apoptosis in thyroid cells under thyroid pathology (review 2010), «Чорнобильська ката строфа — нещадний урок, але не вирок» (2016), «30 років після аварії на Чорнобильській АЕС: огляд публікацій журна лу «Ендокринологія» (2016); цукровий діабет — «Prevalence of Type 1 Diabetes Correlates with Daily Insulin Dose, Adverse Outcomes and with Autoimmune Process Against Glutamic Acid Decarboxylase in Adults» (2011), «Early-life exposure to the Ukraine famine of 1933 and type 2 diabetes in adulthood. In: Early Life Nutrition and Adult Health and Development» (2013), «Инсу линотерапия: вчера, сегодня, завтра» (2014), «Association between type 2 diabetes and prenatal exposure to the Ukraine famine of 1932–33: a retrospective cohort study» (2013), «Diabetes in Eastern Europe» In:Diabetes Mellitus in Developing Countries and Underserved Communities. Springer International 219
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Publishing (2017); дитяча ендокринологія — «Клінічна ендо кринологія дитячого та підліткового віку» (2016), «Низько рослість: удосконалення діагностики та вибір оптимальної тактики лікування» (2016), підручники та посібники, огля дові статті для лікарів — «Малая энциклопедия врачаэндокринолога» (2007), «Тестостеронзамісна терапія у чоло віків, хворих на цукровий діабет 2-го типу із синдромом недо статності тестостерону» (2016), «Інсулін деглюдек — нові можливості та рішення в лікуванні пацієнтів із цукровим діа бетом» (2016), «Клинические исследования по применению инсулинового инфузионного дозатора (инсулиновой помпы) для лечения сахарного диабета 1 типа» (2016). Академіка М.Д. Тронька обрано Президентом НАМН України, Президентом Асоціації ендокринологів України, Пре зидентом Української діабетичної федерації, головою спеціа лізованої наукової ради із захисту дисертацій за спеціальніс тю «Ендокринологія», співголовою консультативно-експертної групи «Лікарські засоби. Ендокринологія та обмін речовин» ДП «Державний експертний центр» МОЗ України, членом вченої ради МОЗ України, він є членом Європейської та Аме риканської асоціацій з вивчення цукрового діабету, Європей ської тиреоїдної асоціації, Міжнародного комітету з ліквідації йододефіцитних захворювань при ООН. Доцент В.Г. Науменко
є членом Європейської асоціації з вивчення цукрового діабе ту, професор Є.В. Лучицький — член президії Асоціації ендо кринологів України, доцент М.Д. Халангот — лікарського «Primary Care Diabetes Europe» і наукового «European Diabetes Epidemiology Group» європейських товариств та «Society for Experimental Biology and Medicine» у США. Співробітники кафедри беруть активну участь у виданні фахових журна лів. Так, професор М.Д. Тронько є головним редактором журналу «Ендокринологія», членом редакційної колегії ба гатьох вітчизняних і зарубіжних журналів, професори Є.В. Лучицький і Л.К. Соколова є членами редакційної коле гії журналу «Ендокринологія», Н.А. Спринчук — член ре дакційної колегії «Український журнал дитячої ендокрино логії», М.Д. Халангот — «Experimental Biology and Medicine». Науковці кафедри є членами мультидисциплінарних робо чих груп з розробки медичних стандартів: уніфікованих клі нічних протоколів медичної допомоги на засадах доказової медицини «Цукровий діабет 2 тип», «Цукровий діабет 1 тип» (Н.А. Спринчук, В.Г. Науменко, О.Я. Самсон). Співробітники кафедри ведуть активну консультативну та лікувальну роботу як на клінічній базі, так і в інших ліку вальних закладах міста Києва та Київської області, за необ хідності забезпечують екстрену допомогу в межах України.
Колектив кафедри На передньому плані: завідувач кафедри М.Д. Тронько Зліва направо: доцент О.Я. Самсон, професор Є.В. Лучицький, лаборант О.П. Гейко, доцент Ю.В. Булдигіна, доцент Н.А. Спринчук, доцент В.Г. Науменко, доцент В.М. Пилипенко
220
КАФЕДРА ДИТЯЧИХ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ТА ДИТЯЧОЇ ІМУНОЛОГІЇ
КАФЕДРА ДИТЯЧИХ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ТА ДИТЯЧОЇ ІМУНОЛОГІЇ
Алла Петрівна Волоха, професор, завідувач кафедри
К
афедра дитячих інфекційних хвороб була створена у 1993 р. за рішенням МОЗ України у зв’язку з підви щенням інфекційної захворюваності у дітей, зокрема, з виникненням епідемії дифтерії. Раніше у закладах після дипломної освіти України був лише курс дитячих інфекцій них хвороб при кафедрі дитячої гастроентерології Харків ського інституту удосконалення лікарів. Першим завідувачем кафедри було призначено про фесора Людмилу Іванівну Чернишову, яку перевели за на казом МОЗ України з кафедри педіатрії Київського медич ного інституту. З 1996 р. у зв’язку із введенням нової педіатричної спеціальності — дитячої імунології — кафед ра стала першою і єдиною в Україні, яка готує таких спеці алістів. У 1999 р. кафедру було перейменовано на кафедру «дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології». З 2016 р. кафедру очолює вихованець школи професора Л.І. Чернишової професор Алла Петрівна Волоха. Навчальними базами кафедри є інфекційні відділення КМДКЛ № 1, КМДКЛ № 2 та міський центр з боротьби та профілактики ВІЛ/СНІД КМКЛ № 5. За ініціативою кафе дри у 2000 р. створено Київський міський центр дитячої імунології, який виконує функції національного і через який проходить кожна десята дитина з імунодефіцитом з усіх ре гіонів України. Центр став унікальною клінічною базою для підготовки дитячих імунологів. Кафедра є опорною за двома спеціальностями: дитячі інфекційні хвороби та дитяча імунологія. З цих спеціаль
ностей проводяться цикли спеціалізації та передатестацій ні цикли. На кафедрі також проходять навчання з дитячих інфекційних хвороб і дитячої імунології лікарі-інтерни з кафедр педіатрії, а також слухачі та лікарі-інтерни з інших суміжних кафедр педіатричного профілю. Крім того, за часи свого існування кафедра регулярно проводить курси тематичного удосконалення для педіатрів: «Питання су часної інфектології в педіатрії», «Сучасні питання імуноде фіцитних станів у дітей», «Актуальні питання ВІЛ-інфекції у дітей» та «Імунопрофілактика інфекційних хвороб». Для поширення знань серед педіатрів, особливо з питань дитя чої імунології, кафедрою проводяться виїзні цикли в різні регіони України. Уся навчально-методична документація освітнього процесу (навчальні плани та програми, еталони практичних навичок, комп’ютерні тестові програми) роз роблені співробітниками кафедри. З початку свого існу вання кафедра орієнтувалась на сучасні світові підходи до діагностики та лікування, засновані на принципах доказо вої медицини, і ці знання використовувались в учбовому процесі. Становленню світогляду співробітників кафедри сприяли науково-практичні зв’язки зі спеціалістами Уні верситету Альберти (Канада) у рамках Українсько-Канад ського проекту «Освіта». Науковий напрям кафедри у 1993–1996 рр. — вивчення взаємозв’язку мікрофлори й імунної системи дитини. З 1995 р. розпочато вивчення особливостей діагностики та лікування первинних і вторинних імунодефіцитів у дітей, кишкових і персистуючих інфекцій. За останні роки викону вались і продовжують виконуватись програми за підтримки ВООЗ з епіднагляду за гемофільною інфекцією (Hіb) та її клінічними проявами, моніторинг за ефективністю введен ня щеплення проти Hіb для попередження важких пневмо ній у дітей, визначення тягаря ротавірусної інфекції у дітей. Кафедра бере участь у наукових дослідженнях в рамках Національної програми з профілактики та лікування ВІЛінфекції/СНІД у дітей, а також у створенні Національного реєстру первинних імунодефіцитів у дітей. Аспірантура на кафедрі введена з першого року існуван ня і готує науковців за спеціальностями «інфекційні хворо 221
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
би» та «клінічна імунологія». Під керівництвом професора Л.І. Чернишової захищено 11 кандидатських і 4 докторські дисертації. У магістратурі навчалося 3 лікаря. Співробітниками кафедри опубліковано 2 національні під ручники («Дитяча імунологія», «Інфекційні хвороби у дітей»), 5 навчальних посібників, 12 методичних рекомендацій, біля 400 статей, у т. ч. в іноземних журналах. Результати наукових досліджень доповідались на вітчизняних та міжнародних кон ференціях. Науковці кафедри є членами Європейського това риства дитячих інфекціоністів і Європейського товариства з первинних імунодефіцитів та виступають з доповідями на що річних конференціях, які проводяться цими товариствами. Ви кладачі пройшли стажування в закордонних університетських клініках США, Канади, Ізраїлю, брали участь у міжнародних навчальних семінарах (м. Зальцбург та ін.). Починаючи з 2001 р. кафедра є ініціатором і організа тором проведення щорічних Всеукраїнських конференцій «Питання імунології в педіатрії». З 2004 р. за ініціативи ка
федри діє міжнародна школа-семінар з первинних імуно дефіцитів у рамках Центрально-Східно-Європейського проекту «J-Project». Кафедра плідно співпрацює з органами практичної охорони здоров’я, здійснюючи консультативно-лікуваль ну роботу у базових відділеннях. Співробітники кафедри беруть участь у підготовці наказів МОЗ з питань імунопро філактики, зокрема, удосконалення Національного кален даря щеплень, організації допомоги при ВІЛ-інфекції у ді тей, у створенні Національних протоколів з діагностики та лікування імунодефіцитів та інфекційних хвороб у дітей, у роботі комісій МОЗ України. За ініціативи кафедри створе на Всеукраїнська асоціація «Дитяча імунологія», головою якої обрано професора Л.І. Чернишову. Водночас вона є членом редакційної колегії журналів «Современная педиа трия», «Здоровье ребенка», «Педиатрия. Восточная Евро па», «Актуальна інфектологія» та «Клиническая иммуно логия, алергология, инфектология».
Колектив кафедри Зліва направо: асистент Ю.С. Степановський, асистент А.М. Гільфанова, доцент А.В. Бондаренко, професор Л.І. Чернишова, завідувач кафедри А.П. Волоха, доцент Ф.І. Лапій
222
КАФЕДРА НЕФРОЛОГІЇ ТА НИРКОВОЗАМІСНОЇ ТЕРАПІЇ
КАФЕДРА НЕФРОЛОГІЇ ТА НИРКОВОЗАМІСНОЇ ТЕРАПІЇ
Дмитро Дмитрович Іванов, професор, завідувач кафедри
С
творена у 1995 р. за ініціативи академіка АМН України професора Любомира Антоновича Пирога, який і став її завідувачем. Базами кафедри стали відділення тера певтичної нефрології Інституту урології і нефрології АМН України (до 2002 р.), яким керував завідувач кафедри, а та кож нефрологічні відділення Центрального клінічного вій ськового госпіталю МО України і Київської міської дитячої клінічної лікарні № 1, а з 2007 р. — Центр нефрології та діа лізу КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня». У 2010 р. кафедру очолив професор Дмитро Дмитро вич Іванов, а її клінічні бази розширено за рахунок Центру нефрології та діалізу Олександрівської клінічної лікарні і з 2013 р. — ТОВ «Медична практика професора Д.Д. Іванова». З 2016 р. кафедра будує свою роботу на основі процесів управління відповідно до ISО 9001:2015. За період існування кафедри створено навчальні й атестаційні програми спеціалізації та передатестаційних циклів для нефрологів і дитячих нефрологів за новою шестимісячною програмою, циклів тематичного удоскона лення для терапевтів, педіатрів та інших спеціалістів: «Ак туальні питання нефрології», «Діагностика і лікування за хворювань нирок», «Вибрані питання нефрології», «Основи нефрології» (для лікарів санаторіїв), «Клінічна нефрологія» (для викладачів ЗВМО), «Ураження нирок при ревматичних хворобах», «Методи замісної ниркової терапії», «Метод замісної ниркової терапії — перитонеаль ний діаліз», «Актуальні питання нефрології», «Вибрані пи тання клінічної нефрології», проводяться очно-заочні цикли з елементами дистанційного навчання. Враховуючи значне
розширення програми спеціалізації за рахунок питань за місної ниркової терапії, термін спеціалізації змінено з дво місячного на шестимісячний. За цей час за участю співробітників кафедри за редакцією професора Л.А. Пирога видано посібники з нефрології для студентів старших курсів і лікарів: «Нефрологія» (1995), «Клі нічна нефрологія» (2004), «Хронічна ниркова недостатність» (2004), «Методи дослідження в клінічній нефрології» (2007), тести з нефрології та дитячої нефрології (2013–2015), Еталони практичних навиків з нефрології та дитячої нефрології (2013– 2014); опубліковано розділ «Хвороби нирок» в підручнику з пропедевтичної терапії (ред. професор О.Г. Яворський, 2004). У 2006 р. вийшов навчально-методичний посібник «Нефроло гія в практиці сімейного лікаря», який ще двічі було перевида но, у 2014 р. — Національний підручник «Нефрологія», за ред. академіка Л.А. Пирога та професора Д.Д. Іванова, у 2017 р. — термінологічно-тлумачний словник «Нефрологія». Співробіт никами кафедри також опубліковано 18 монографій, понад 400 статей і матеріалів у збірниках, 20 медико-публіцистичних статей, 24 методичні рекомендації, отримано 15 патентів. Ака демік НАМН України Л.А. Пиріг і професор Д.Д. Іванов є члена ми двох спеціалізованих вчених рад. Опрацьовуються наукові проблеми «Інфекція та нир ки», «Патогенетична терапія хвороб нирок», «Ренопротек торна терапія хронічної хвороби нирок». Крім завідувача професора Д.Д. Іванова, колектив кафедри складають академік НАМН України, професор Л.А. Пиріг, доценти О.І. Таран (перший завуч), С.О. Ротова, С.В. Кушніренко, Т.В. Буднік, Т.Б. Бевзенко. Усі викладачі кафедри мають вищу лікарську категорію. На кафедрі виконані і захищені 1 докторська (Д.Д. Іванов) і 4 кандидатські (М.Б. Величко, С.О. Ротова, С.В. Кушніренко, А.П. Казмірчук) дисертації, сьогодні навчається 5 аспірантів. За роки існування кафедри підготовлено понад 6 000 лі карів, пройшли навчання в клінічній ординатурі 17 лікарів, з яких 12 — іноземці. Кафедра є опорною в системі післядипломної підго товки лікарів з нефрології та дитячої нефрології в Україні. Кафедра нефрології та нирковозамісної терапії є орга нізатором науково-практичних конференцій, присвячених Всесвітньому дню нирки (з 2012 р. — щорічно), нефроло 223
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
гічної академії REENA (з 2007 р. — щорічно). У 2016 р. за сновано наукову школу з нефрології. Співробітники кафедри брали активну участь у роботі з’їздів і фахових науково-практичних конференцій. Акаде мік Л.А. Пиріг як президент Української асоціації нефроло гів очолював оргкомітети і редакційні колегії збірників праць Всеукраїнських конференцій з нефрології: «Первин ний пієлонефрит, Інтерстиціальний нефрит. Дисметабо лічні нефропатії» (Тернопіль, 1995), «Нирки та інфекція» (Івано-Франківськ, 1997), «Хронічна ниркова недостат ність» (Харків, 1999), «Реабілітація хворих нефрологічного профілю» (Ужгород, 2003), І (Донецьк, 2001) та ІІ (Харків, 2005) Національних з’їздів нефрологів України, за останні 10 років відбувалося 12–15 конференцій на рік. Академік Л.А. Пиріг по 2–3 рази на рік виступає по ра діо, на телебаченні, є членом редколегій журналів «Лікар ська справа», «Українського терапевтичного журналу», «Українських медичних вістей», газет «Ваше здоров’я», редактором розділу медицини «Енциклопедії сучасної України», членом президії та Наукової ради з клінічної ме дицини АМН України, членом вченої ради Інституту енци
клопедичних досліджень НАН України, очолює медичну секцію товариства «Україна-Світ», є почесним президен том Світової федерації українських лікарських товариств, членом Міжнародної асоціації нефрологів, Вченої медич ної ради МОЗ України та Національної Ради з охорони здоров’я при Президентові України. Професор Д.Д. Іванов з 2012 року є головним редакто ром междисциплінарного спеціалізованого науково-прак тичного журналу «НИРКИ. ПОЧКИ. KIDNEYS», членом редко легій і редакційних рад 10 журналів, головним позаштатним дитячим нефрологом МОЗ України (2012–2017), веде щосу ботню авторську передачу на радіо. У 2003 р. заснований Першій нефрологічний сайт www.nephrology.kiev.ua, у 2016 р. — професійний канал на YouTube. Кафедра нефрології і нирковозамісної терапії за ре зультатами роботи з усіх напрямків посідає одне з провід них місць за внутрішньоакадемічним рейтингом, а в 2016 р. посіла перше місце. Нині кафедра нефрології та нирково-замісної тера пії — це лідерство в галузі, професійне визнання і стабіль ність успіху.
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент Т.Б. Бевзенко, доцент О.І. Таран, доцент С.О. Ротова, професор Л.А. Пиріг, завідувач кафедри Д.Д. Іванов, доцент С.В. Кушніренко, клінічний ординатор Айсель Мусаєва (Азербайджан) Другий ряд: клінічний ординатор Алі Авада (Ліван), доцент Т.В. Буднік, лаборант О.О. Нижник, клінічний ординатор Іса Джаббарли (Азербайджан)
224
КАФЕДРА ПЕДАГОГІКИ, ПСИХОЛОГІЇ, МЕДИЧНОГО ТА ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ПРАВА
КАФЕДРА ПЕДАГОГІКИ, ПСИХОЛОГІЇ, МЕДИЧНОГО ТА ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ПРАВА
Володимир Володимирович Краснов, професор, завідувач кафедри
У
1995 р. у складі факультету підвищення кваліфікації викладачів була створена кафедра педагогіки та пси хології. Перший завідувач кафедри та її засновник — доктор педагогічних наук, професор Микола Васильович Черпінський. Під його керівництвом проведено цикл науко во-методичних конференцій: «Практичне заняття у меди цині та фармації», «Семінар у медицині та фармації», «Лек ція у медицині та фармації». На початку своєї діяльності кафедра забезпечувала викладання психолого-педагогіч ного модулю циклу «Сучасні аспекти навчання в медицині», організованого кафедрою медичної інформатики та обчис лювальної техніки, а в січні 1996 р. стала проводити само стійні цикли. З 1999 р. в якості тематичного напряму з педа гогіки та психології увійшла до складу кафедри медичної інформатики під керівництвом професора О.П. Мінцера. Навчання проводилося для професорів, доцентів, асистен тів НМАПО імені П.Л. Шупика та інших закладів післяди пломної медичної освіти України за напрямом «Модерніза ція кафедральної системи післядипломного навчання». За 15 років було проведено понад 100 циклів тематичного удо сконалення, де підвищили психолого-педагогічну кваліфі кацію понад 1700 викладачів. Активно впроваджувався в навчальний процес цикл «Дистанційне навчання в медици ні». Всього затверджено 11 навчальних планів для циклів тематичного вдосконалення викладачів. Ефективними вия вилися двотижневі інтенсивні цикли з актуальних питань педагогіки та психології.
У 2016 р. на базі тематичного напрямку педагогіки та психології відновила свою діяльність створена кафедра педагогіки, психології, медичного та фармацевтичного права. Завідувачем кафедри обрано доктора медичних наук, професора Володимира Володимировича Красно ва. Кафедра розташована в учбово-лабораторному кор пусі академії. Професор В.В. Краснов — учень професора О.П. Мін цера, закінчив Російський державний медичний універ ситет імені М.І. Пирогова за спеціальністю біофізика з присвоєнням кваліфікації лікар-кібернетик. Доктор ме дичних наук, кандидат педагогічних наук, автор понад 200 наукових праць, у т. ч. 2 патентів, 4 авторських сві доцтв. Заступник голови проблемної комісії МОЗ та НАМН України «Медична інформатика та інформаційні технології», член Всеукраїнської громадської організації «Асоціація спеціалістів з медичної інформатики, статис тики та біомедичної техніки». Кафедра педагогіки, психології, медичного та фарма цевтичного права створена з орієнтацією на формування високого рівня фахової підготовки та культури медичних і фармацевтичних працівників, їх педагогічної, психологіч ної та правової компетентності відповідно до вимог кра щих світових практик. Працівники кафедри здійснюють освітню, методич ну, наукову й організаційну діяльність за такими тема тичними напрямами: педагогіка, дидактика, педагогіч на психологія, медичне та фармацевтичне право, медична конфліктологія, нові технології навчання. Ка федра також бере участь у безперервному професійно му розвитку лікарів і провізорів шляхом проведення довго- і короткотривалих циклів тематичного удоскона лення та інших видів очного і заочного (дистанційного) навчання. За новітню історію кафедри на циклах тематичного удосконалення щорічно проходять навчання понад 200 слухачів та 70 аспірантів, на циклах суміжних дисци плін «Медична психологія» та «Медичне право» — понад 600 інтернів академії усіх спеціальностей. 225
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Співробітники кафедри виконують значну мето дичну роботу, розробляють сучасні навчальні плани та програми, методичне забезпечення, зокрема, кейси та тести з урахуванням останніх досягнень в галузі пе дагогіки, психології, медичного та фармацевтичного права. Науково-педагогічними працівниками кафедри підготовлено 7 навчальних планів і програм для ци клів тематичного удосконалення, 4 навчальні плани та програми для нормативних і варіативних навчальних дисциплін з підготовки аспірантів усіх спеціальностей і форм навчання. Запроваджено нові форми тематич них навчальних занять: семінар-дискусія, семінар- колоквіум, бінарний семінар, бінарне практичне заняття, майстер-клас тощо. Нині на кафедрі працюють: професор кафедри, док тор філософських наук, кандидат педагогічних наук, За служений працівник освіти України, професор О.В. Уваркі на; доцент кафедри, кандидат психологічних наук, доцент Т.Б. Кодлубовська; старші викладачі кафедри — кандидат психологічних наук О.І. Костюк та Л.Г. Юрковська; асис тент кафедри — Л.В. П’янківська. Науково-педагогічними працівниками кафедри вико нуються 1 докторська та 2 кандидатські дисертації, вони постійно підвищують свій професійний рівень, беручи участь у міжнародних і вітчизняних наукових та науковометодичних заходах. З 2016 р. на кафедрі виконується ініціативно-пошу кова науково-дослідна робота «Формування ключових професійних і загальногуманітарних компетенцій ліка ря: педагогічний, психологічний, юридичний аспект». Уперше у вітчизняній науці комплексно досліджується концепція реалізації компетентністної моделі в форму ванні майбутнього фахівця й удосконаленні системи післядипломної медичної освіти в умовах реформуван ня сфери охорони здоров’я. Зокрема, виконуються до слідження ключових професійних і загальногуманітар них компетенцій, що будуть забезпечувати професійний розвиток у післядипломній освіті лікарів, підвищувати ефективність вирішення актуальних завдань і розши рення способів реагування на нові виклики фахової ме дичної підготовки в умовах трансформаційних перевті лень сучасного суспільства. Протягом 2016–2018 років отримано патент на ви нахід, підготовлено 6 навчальних і навчально-мето дичних посібників, опубліковано понад 60 наукових 226
праць, більшість з яких впроваджено в роботу не тіль ки кафедри, але й у діяльність практичних підрозділів академії. Науково-педагогічні працівники кафедри готують екс пертні відгуки на фахові статті, відгуки на автореферати дисертацій, виступають офіційними опонентами під час захистів дисертаційних робіт на здобуття наукових ступе нів кандидатів і докторів наук. Завідувач кафедри профе сор В.В. Краснов є членом двох спеціалізованих вчених рад (Д 26.613.07 та Д 26.613.10), редакційних рад фахових наукових видань «Медична iнформатика та iнженерiя» і «Міжнародний журнал антибіотики та пробіотики». Про фесор О.В. Уваркіна бере активну участь у роботі спеціалі зованих вчених рад у галузі філософських наук, є членом редакційної ради фахового видання з філософських наук «Часопис „VERSUS”». Завідувач кафедри В.В. Краснов разом зі старшим ви кладачем Л.Г. Юрковською є членами постійно діючої ко місії вченої ради НМАПО імені П.Л. Шупика з правових питань і регламенту діяльності. Науково-педагогічних працівників кафедри відзначено різними державними, відомчими й іншими відзнаками. Так, професор В.В. Краснов нагороджений Почесними гра мотами МОН (2007) і МОЗ (2011) України, має Подяку МОН і НАПН України (2016). Професор О.В. Уваркіна отримала почесне звання «Заслужений працівник освіти України» (2015), Подяку Президента України (2010), Подяку місько го голови (2015), Знаки «Відмінник освіти» (2005), «Знак Пошани» (2013), Орден Святої великомучениці Варвари (2011), медалі «За наукові досягнення» (2009), «Михайло Драгоманов» (2010), «Григорій Сковорода» (2011), «За жертовність і любов до України» (2015), почесні грамоти МОН України (2002), НАПП України (2009), Інституту вищої освіти НАПН України (2008), Державного комітету України у справах національностей і релігій (2009). Доцент кафедри Т.Б. Кодлубовська нагороджена від знакою МВС України «За розвиток науки, техніки та осві ти» II ступеня (2010). Старший викладач кафедри Л.Г. Юр ковська нагороджена Подякою за участь у процесі формування нової патрульної поліції (2015) та Подякою МОН України та НАПН України (2016). Асистент кафедри Л.В. П’янківська нагороджена відзнакою МВС України «За сумлінну службу» IIІ ступеня (2011), має почесні грамоти УМВС України у Вінницькій області (2002) та Київської міської державної адміністрації (2013).
КАФЕДРА ПЕДАГОГІКИ, ПСИХОЛОГІЇ, МЕДИЧНОГО ТА ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ПРАВА
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент Т.Б. Кодлубовська, завідувач кафедри В.В. Краснов, професор О.В. Уваркіна Другий ряд: лаборант Т.І. Прач, старший лаборант А.С. Третьякова, старший викладач Л.Г. Юрковська, старший викладач О.І. Костюк, асистент Л.В. П’янківська
Кафедра педагогіки, психології, медичного та фарма цевтичного права працює у таких тематичних напрямах: педагогіка та психологія; психологія комунікації, організа ція міждисциплінарних команд, профілактика психологіч ного вигорання; зняття психологічного навантаження, ро бота в стресових ситуаціях, робота в команді, психологія взаємодії з пораненими; система управління якістю освіти; Школа молодого викладача; медичне право; фармацев тичне право; цивільні та господарські правовідносини в медицині; вирішення правових проблем учасників бойових дій (АТО), постраждалих під час бойових дій, і вимушених переселенців; майстер-класи зі створення ефективних мультидисциплінарних команд. Окрім цього, кафедрою планується впровадження системи семінарів і тренінгових програм для фахівців су
міжних галузей, зокрема, розроблення методичних реко мендацій для слідчих щодо кримінальних проваджень, пов’язаних із медичною складовою; тематичні семінари для адвокатів щодо особливостей взаємодії з державними інституціями сфери охорони здоров’я, закладами охорони здоров’я та лікарями (провізорами); тематичні семінари і тренінги для працівників судових і правоохоронних органів щодо особливостей розгляду медичних справ. Науково-педагогічні працівники кафедри беруть ак тивну участь у різних державних і громадських проектах, зокрема налагоджена співпраця з центром психосоціаль ної реабілітації «УКМА», Міністерством соціальної політи ки України у сприянні отримання психологічної допомоги учасникам АТО, Київськими міськими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги тощо.
227
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА ПРОМИСЛОВОЇ, КЛІНІЧНОЇ ФАРМАЦІЇ ТА КЛІНІЧНОЇ ФАРМАКОЛОГІЇ
Володимир Антонович Загорій, професор, завідувач кафедри
У
перше в системі післядипломної освіти Міністерства охорони здоров’я України у травні 1997 р. за клопо танням Державного комітету з медичної та мікробіо логічної промисловості і згоди МОЗ України була створена кафедра промислової фармації. Потреба у створенні такої кафедри пов’язана зі стра тегією інтеграції України і, зокрема, української фарма цевтичної галузі до Європейського Союзу (ЄС), що пе редбачає здійснення заходів, спрямованих на гармонізацію регуляторної і законодавчої бази із законодавством країн ЄС. Відповідно до наказу по НМАПО імені П.Л. Шупика від 28.05.2008 № 1532 було проведено підготовчий етап з ре організації кафедри та зміни її назви на кафедру «промис лової, клінічної фармації та клінічної фармакології». До складу кафедри увійшла секція клінічної фармації і клініч ної фармакології, яка існувала при кафедрі технології ліків (нині фармацевтичної технології і біофармації) з березня 1999 р. по травень 2008 р. З вересня 2008 р. на реорганізованій кафедрі було розпочато навчально-педагогічний процес за новим штат ним розписом кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології. Фундатором кафедри та її завідувачем з часу станов лення є доктор фармацевтичних наук, професор, Голова Правління ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» Воло димир Антонович Загорій, який багато років був Генераль
228
ним директором ЗАТ «Фармацевтична фірма „Дарниця”» (нині ПрАТ «Фармацевтична фірма „Дарниця”»). Професор В.А. Загорій є провідним фахівцем у галузі промислової фармації, науковий доробок якого складає понад 250 наукових праць, 8 патентів та авторських сві доцтв, 7 монографій, 11 інструктивно-методичних реко мендацій і положень. Під його керівництвом розроблені навчальні плани та програми різних циклів перепідготовки кадрів фармацевтичної промисловості. Реалізацію навчального процесу на кафедрі здійснює кваліфікований викладацький склад: кандидат фармацев тичних наук, доцент В.Є. Буцька, кандидати медичних наук, доценти О.Г. Тимченко, М.І. Наумова та І.В. Коханов, асис тент О.О. Макарчук. Активну участь у створенні кафедри брали доктор фармацевтичних наук, професор Євгеній Єрмолайович Борзунов та доктор медичних наук профе сор Георгій Миколайович Войтенко. Видатний науковець, висококваліфікований фахівець у галузі технології ліків, науковий лідер фармацевтичних справ України, таланови тий педагог професор Є.Є. Борзунов до 1997 р. завідував кафедрою технології ліків, потім працював професором кафедри (до березеня 2015 р.). Відомий кваліфікований фахівець і дослідник у галузі клінічної фармакології, За служений лікар України професор Г.М. Войтенко працював на кафедрі з вересня 2008 р. до березня 2017 р. Кафедра промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології має базове виробниче підприємство ПрАТ «Фармацевтична фірма „Дарниця”» та клінічні бази: Київ ський міський клінічний онкологічний центр, Навчальнопрактичний центр сімейної медицини Дарницького району м. Києва, Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Подільського району м. Києва, Бориспільська цен тральна районна лікарня та інші. За час існування кафедри пройшли післядипломне на вчання майже 2500 фахівців із 47 фармацевтичних під приємств України. На кафедрі промислової, клінічної фармації та клініч ної фармакології проводяться цикли тематичного удоско налення за напрямками «Промислова фармація», «Клініч на фармакологія при захворюваннях внутрішніх органів»,
КАФЕДРА ПРОМИСЛОВОЇ, КЛІНІЧНОЇ ФАРМАЦІЇ ТА КЛІНІЧНОЇ ФАРМАКОЛОГІЇ
«Фітотерапія при захворюваннях внутрішніх органів», «Клінічна фармакологія та фітотерапія при захворюваннях внутрішніх органів». На кафедрі проходять цикли спеціалі зації та стажування зі спеціальності «Клінічна фармація» тривалістю відповідно шість та один місяць. Контроль за навчальним процесом здійснює завідувач кафедри. Викладачі проводять взаємовідвідування занять. Методики проведення семінарських і практичних занять та лекцій періодично обговорюються і протоколюються на методичних нарадах кафедри. Практичні заняття циклів з промислової фармації про ходять безпосередньо на технологічних дільницях, у лабора торіях базового виробничого підприємства ПрАТ «Фарма цевтична фірма „Дарниця”», яке одним з перших в Україні
було сертифіковано відповідно до GMP. Кожному слухачеві видається технологічний одяг і взуття, що є невід’ємною час тиною правил GMP. Така форма навчання дуже сприятливо впливає як на слухачів, так і на фахівців-кураторів, що було доведено багаторічним досвідом існування кафедри. Після занять проводиться семінар-дискусія, на якому слухачі та фахівці-куратори обмінюються досвідом. Практичні заняття з фаху «Клінічна фармація» та «Клінічна фармакологія» про ходять безпосередньо у клінічних відділеннях (амбулаторіях) та аудиторіях клінічних баз. Викладачі кафедри, які мають лікарські категорії, здійс нюють лікувально-діагностичну роботу за різними спеціаль ностями. Співробітники кафедри беруть участь у наукових клінічних дослідженнях з дотриманням вимог біоетики, про
Колектив кафедри Зліва направо: доцент І.В. Коханов, завідувач кафедри В.А. Загорій, доцент В.Є. Буцька, доцент О.Г. Тимченко
229
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
водять експертну оцінку ефективності та безпеки фармако- і фітотерапії для профілактики, лікування і реабілітації хворих; перевіряють якість наданої медичної допомоги та відповід ність фармакотерапії клінічним протоколам і формулярам; апробують і впроваджують у практику сучасні лікарські засо би у межах чинного законодавства і нормативних актів; допо магають відповідальним особам у ЛПЗ з ведення документа ції та складання річних звітів з фармаконагляду (аналіз випадків побічних реакцій/неефективності) ліків. За час існування кафедри виконувалися 2 науково-дослід ні роботи під науковим керівництвом професора В.А. Загорія: «Науково-практичні розробки аспектів системи забезпечення якості: виробництва, контролю та реалізації лікарських засобів згідно з вимогами належної виробничої практики (GMP) на фармацевтичному підприємстві»; «Організаційні, технологічні та аналітичні розробки аспектів системи якості на фармацев тичному підприємстві», а також під керівництвом професора Г.М. Войтенка виконувалась НДР «Експериментальне і клінічне обґрунтування механізмів дії біологічно-активних речовин, фі зичних та інформаційних факторів». Нині на кафедрі виконується фрагмент науково-до слідної роботи «Практичні аспекти застосування реінжині ринга організаційних, аналітичних та технологічних проце
сів на фармацевтичному підприємстві» як частина НДР кафедри організації і економіки фармації «Науково-теоре тичне обґрунтування прискорення розвитку фармації, ре інжиніринг процесів та кадрових ресурсів з ноофармацев тичних та емерджентних позицій». На кафедрі підготовлено та захищено 2 докторські і 5 кандидатських дисертацій, 2 магістерські роботи. При кафедрі промислової, клінічної фармації та клініч ної фармакології у 1998–2009 рр. діяв «Центр для виконан ня робіт зі стандартизації в галузі медичної промисловості» (ЦСМП) на госпрозрахунковій основі. За час існування ЦСМП співробітники кафедри залучались до розробки й експертизи проектів стандартів на лікарські засоби та їх своєчасного перегляду, а саме: тимчасових фармакопей них статей (ТФУ), фармакопейних статей (ФС), технічних умов (ТУ), галузевих стандартів (ГСТУ). Колектив кафедри займає активну позицію у формуванні стратегії підвищення кваліфікації спеціалістів фармацевтичної промисловості, здійсненні підготовки клінічних провізорів- інтернів і провізорів-інтернів з фаху «Загальна фармація» (курс клінічної фармації), лікарів-інтернів, клінічних ординато рів і лікарів-спеціалістів з питань клінічної фармакології, фар маконагляду та фітотерапії.
КАФЕДРА МЕДИЧНОЇ СТАТИСТИКИ
Михайло Васильович Голубчиков, професор, завідувач кафедри
К
афедра медичної статистики, яка нині є єдиною в Україні, створена у 2001 р. з метою удосконалення підготовки фахівців з медичної статистики, згідно з наказом МОЗ України від 05.10.1998 № 292 «Про затвер
230
дження Програми реформування медичної статистики» та дозволу МОЗ України (№ 8.02–31/297 від 30.01.2001). Упродовж 2001–2009 рр. навчальною базою кафедри був Київський міський науково-інформаційний центр ме дичної статистики (МНІАЦ МС). З 2009 р. кафедра разом з ДЗ «Центр медичної статистики МОЗ України» розташова на на базі консультативно-діагностичної поліклініки НДСЛ «Охматдит» і має можливість використовувати інформа цію, яка напрацьовується в Центрі, та демонструвати слу хачам досвід його роботи, а також залучати до навчально го процесу висококваліфікованих фахівців Центру. Очолює кафедру доктор медичних наук, професор Михайло Васильович Голубчиков, член атестаційної комісії МОЗ України за спеціальністю «Організація і управління охороною здоров’я», член спеціалізованої вченої ради Д 26.613.07 при НМАПО імені П.Л. Шупика, голова апроба
КАФЕДРА МЕДИЧНОЇ СТАТИСТИКИ
ційної ради спеціалізованої вченої ради Д 26.613.07, екс перт Європейського бюро ВООЗ з питань медичної статис тики. Одним з провідних напрямів наукової діяльності М.В. Голубчикова є обґрунтування можливостей удоскона лення інформаційного забезпечення галузі охорони здоров’я. Автор понад 200 наукових праць, у т. ч. 7 монографій, 2 під ручників, 3 навчально-методичних посібників. На кафедрі працюють викладачі: професор Н.М. Орло ва, доцент О.Б. Тонковид, старший викладач кандидат ме дичних наук О.В. Шуліга-Недайхлєбова, старший викладач Т.В. Степанова, асистент Л.П. Лазаренко. За час свого існування колектив кафедри виконав зна чну роботу з формування принципової моделі та навчаль но-методичної бази післядипломної підготовки та підви щення кваліфікації лікарів-статистиків, зокрема, розроблені та затверджені Координаційною радою МОЗ України (згід но із спеціальним дозволом МОЗ України) навчальні плани та програми циклів спеціалізації, стажування, передатеста ційного циклу, тести для комп’ютерного кваліфікаційного іспиту за спеціальністю «Організація і управління охоро ною здоров’я» (для лікарів-статистиків), підготовлені та постійно оновлюються методичні матеріали до всіх видів занять на цих циклах. У навчальних програмах зазначених циклів передбаче но такі основні розділи: актуальні проблеми розвитку сис теми охорони здоров’я та вдосконалення статистичної служби; теоретичні основи медичної статистики та мето дичні підходи їх практичного використання в галузі охоро ни здоров’я; статистика здоров’я населення; статистика охорони здоров’я. Ці розділи програми створюють основ ну теоретичну та практичну базу, потрібну лікарю-статис тику для виконання його професійних обов’язків і забез печення сучасних вимог до збору й аналізу статистичної інформації для подачі її керівникам закладів та органів, а також лікарям практичної охорони здоров’я. У навчальних планах відведено достатню кількість го дин на практичні заняття. Викладачі кафедри здійснили велику навчально-методичну роботу для забезпечення са мостійної роботи слухачів на практичних заняттях. Була створена база індивідуальних ситуаційних завдань, які пе редбачають розрахунок показників здоров’я та діяльності лікувально-профілактичних закладів, їх статистичний ана ліз і формулювання науково-обґрунтованих висновків та рекомендацій, а також їх обговорення у групі на семінар ських заняттях. Під час вирішення завдань слухачі творчо
використовують усі знання, одержані на лекційних заняттях і при самостійному вивченні літературних джерел, оволоді вають навичками системного підходу до аналізу статистич ної інформації про стан здоров’я населення та діяльність ЛПЗ і підготовки її для подальшого використання при роз робці управлінських рішень та організаційних заходів у сис темі охорони здоров’я. Запровадження на кафедрі про блемно-пошукових методів навчання під час самостійної роботи на практичних та семінарських заняттях дозволяє не тільки забезпечити відповідний рівень теоретичної підго товки слухачів з предмету, а й отримати практичні навички, необхідні лікарю статистику для виконання його професій них обов’язків і забезпечення сучасних вимог до збору й аналізу статистичної інформації для подачі її керівникам за кладів та органів і лікарям практичної охорони здоров’я, вчить самостійно робити висновки, виявляти ініціативу, мати свою точку зору та відстоювати її. У навчальних планах передбачені також години на практичні заняття, під час яких слухачі знайомляться з передовим досвідом організації об ліку, системи накопичення, розробки й аналізу статистичної інформації, використання сучасних комп’ютерних техноло гій на базі різних лікувально-профілактичних закладів. Ці кавою навчальною формою виявилися впроваджені на пе редатестаційних циклах з 2007 р. семінари, які проводяться у формі науково-практичної конференції з обміну пере довим досвідом слухачів. Ці заняття дозволяють лікарямстатистикам, по-перше, ознайомитися з прогресивними напрацюваннями у різних регіонах України, а по-друге, зму шують слухачів переосмислити, систематизувати й узагаль нити власний досвід роботи, формують навички виступу та ведення дискусії в аудиторії. Щороку на кафедрі медичної статистики на циклі спеціалі зації навчається 50–55 лікарів, на передатестаційних циклах — 50–60 лікарів. Результати анкетування слухачів, які навчалися на циклах спеціалізації та передатестаційних циклах, свідчать про задоволеність лікарів змістом навчальних програм та ме тодикою викладання на кафедрі медичної статистики. З метою удосконалення інформаційного забезпечення управління в амбулаторно-поліклінічних закладах (АПЗ) ко лектив кафедри медичної статистики розробив у 2016 р. навчальний план і програму циклу тематичного удоскона лення (ТУ) «Моніторинг і оцінка діяльності амбулаторно- поліклінічних закладів за матеріалами їх статистичного облі ку та звітності», розрахований на керівників АПЗ, їх заступни ків, завідувачів інформаційно-аналітичних відділів, лікарів231
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
статистиків, лікарів АПЗ. Актуальності цьому циклу ТУ надає та обставина, що впродовж останніх років відбулося оновлення нормативних документів, які регламентують по рядок статистичного обліку та звітності в АПЗ, що також потребує здійснення тематичної підготовки лікарів. Крім того, впровадження сучасних інформаційних технологій суттєво оптимізує процес статистичного збору, зведення й аналізу інформації в АПЗ, але потребує постійної підготовки лікарів з окреслених питань. Розроблена кафедрою медич ної статистики програма передбачає висвітлення проблем і напрямків реформування амбулаторно-поліклінічної ланки системи охорони здоров’я України й удосконалення її ін формаційного забезпечення медико-статистичною ін формацією; загальних підходів до моніторингу та оцінки діяльності закладів охорони здоров’я та особливості їх проведення в АПЗ; сучасних вимог до порядку ведення об ліково-звітної статистичної документації в амбулаторно- поліклінічних закладах; порядку використання Міжнарод ної класифікації хвороб 10-го перегляду для реєстрації за хворювань і причин смерті населення; методики аналізу ді яльності амбулаторно-поліклінічних закладів за результатами моніторингу медико-статистичних даних; практики та пер спектив використання сучасних інформаційних технологій у забезпеченні обліку, накопичення й аналізу медико-ста тистичної інформації в АПЗ. Особливістю цього циклу ТУ є те, що він проводиться за очно-заочною формою з елемен тами дистанційного навчання. Враховуючи, що вірогідність статистичної інформації, що використовується у галузі охорони здоров’я, значною мірою залежить від якості статистичної реєстрації, здій снюваної лікарями клінічного профілю, то важливий на прямок діяльності кафедри спрямований на тематичне удосконалення саме цього контингенту. З метою вдоско налення підготовки лікарів різних спеціальностей з питань використання МКХ-10 кафедрою медичної статистики проводяться цикли тематичного удосконалення: «Основи медичної демографії з обліком випадків смерті та захво рюваності населення з використанням МКХ-10». Навчаль ний план і програма цього циклу ТУ передбачають висвіт лення: значення та місця аналізу показників здоров’я населення в організації та управлінні охороною здоров’я; практики та перспектив використання сучасних інформа ційних технологій у діяльності практичного лікаря, у зборі ним інформації про стан здоров’я населення; значення ді яльності практичного лікаря в забезпеченні галузі охорони 232
здоров’я вірогідною інформацією про стан здоров’я насе лення; проблемних питань вивчення здоров’я населення і місця захворюваності та демографічних показників у його оцінці; актуальних питань основ теорії медичної статисти ки та їх необхідності для забезпечення вірогідності інфор мації про стан здоров’я населення; принципів побудови, теоретичного та практичного значення Міжнародної кла сифікації хвороб, відмінностей міжнародної статистичної класифікації хвороб і споріднених проблем охорони здоров’я 10-го перегляду від МКХ-9 та особливостей реє страції захворювань і причин смерті відповідно до МКХ-10. Щороку на кафедрі медичної статистики на зазна ченому циклі тематичного удосконалення навчається 110–120 лікарів. У 2017 р. колективом кафедри розроблено навчаль ний план і програму нового циклу тематичного удоскона лення «Сучасні підходи до кодування захворювань, причин смерті та моніторингу стану здоров’я населення», направ леного на підготовку лікарів різних лікувально-діагностич них відділень закладів охорони здоров’я, лікарів-статисти ків, завідувачів відділень, керівників закладів охорони здоров’я. Навчальна програма циклу розроблена із враху ванням міжнародних підходів до моніторингу й оцінки за інформативної підтримки «МЕТІДА» (проекту з технічної допомоги у сфері моніторингу, оцінки й ефективності ви користання даних). Навчальний план і програма цього цик лу тематичного удосконалення передбачають висвітлення: проблем і напрямів реформування системи охорони здоров’я України й удосконалення її інформаційного за безпечення; загальних підходів до моніторингу та оцінки стану здоров’я населення; практики та перспектив вико ристання сучасних інформаційних технологій у роботі практичного лікаря та у забезпеченні моніторингу стану здоров’я населення; порядку використання Міжнародної класифікації хвороб для кодування захворювань і причин смерті населення; методики аналізу та сучасних тенденцій у стані здоров’я населення України. Навчання лікарів на даному циклі ТУ сприятиме безперервному професійному розвитку лікарів, підвищенню вірогідності медико-статис тичних даних про стан здоров’я населення й удосконален ню інформаційного забезпечення управління системою здоров’я населення. Викладачами кафедри здійснено вагому навчальновидавничу роботу, яка сприяє створенню навчально-мето дичної бази для забезпечення безперервного професійно
КАФЕДРА МЕДИЧНОЇ СТАТИСТИКИ
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): завідувач кафедри М.В. Голубчиков, доцент О.Б. Тонковид Другий ряд: лаборант Д.В. Слюсар, старший лаборант Л.В. Лепеха, професор Н.М. Орлова, старший викладач Н.Г. Кравчук, старший викладач Т.В. Степанова
го розвитку лікарів-статистиків, зокрема, підготовлено та видано 2 підручники, 3 навчальні посібники, 13 методич них рекомендацій. Колектив кафедри бере активну участь у науковій ро боті, зокрема, за час свого існування виконано дві ініціа тивно-пошукові НДР, а зараз завершується планова НДР «Інформаційно-аналітичне забезпечення модернізації сис теми охорони здоров’я» № держреєстрації: 01130002210 (2013–2017 рр.) Упродовж 2001–2017 рр. співробітники кафедри підготували й опублікували 295 наукових робіт, з яких 9 монографій, 78 статистично-аналітичних довідни ків, а також отримали 4 авторські свідоцтва на твір. Результати наукової роботи кафедри використані при підготовці дев’яти наказів МОЗ України, спрямованих на удосконалення системи статистичного обліку та звітності в системі охорони здоров’я, а також 13 методичних реко мендацій МОЗ України, 5 інформаційних листів, 4 галузе вих нововведень. Під керівництвом професора М.В. Голубчикова здо бувачами кафедри підготовлено та захищено 1 доктор ську (Н.М. Орлова, 2012) і 5 кандидатських (А.В. Дерезюк,
2005; В.Д. Чопчик, 2008; І.В. Бєлікова, 2010; О.Ю. Панчук, 2010; Р.В. Маляр, 2010) дисертацій. Під керівництвом професора Н.М. Орлової виконана та захищена дисерта ція здобувача А.О. Костецької (2015). Нині на кафедрі старшим викладачем Т.В. Степановою виконується кан дидатська дисертація «Медико-соціальне обґрунтування моделі надання медичної допомоги хворим на коінфекцію туберкульоз/ВІЛ» (науковий керівник — про фесор М.В. Голубчиков). Колектив кафедри медичної статистики і надалі у своїй роботі докладатиме максимум зусиль для підго товки висококваліфікованих, творчих і переконаних у важливості статистичної інформації в управлінні галуззю охорони здоров’я фахівців лікарів-статистиків, а також забезпечення достовірності статистичної інформації, яка використовується в системі охорони здоров’я, та відпо відності її міжнародним стандартам, використання комп лексних медико-статистичних, медико-соціальних, ме дико-демографічних і соціально-економічних підходів до вивчення стану здоров’я населення та діяльності галу зі охорони здоров’я.
233
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА СТОМАТОЛОГІЇ
Олексій Володимирович Павленко, професор, завідувач кафедри
К
афедра стоматології заснована 9 лютого 2001 р. від повідно до наказу МОЗ України для забезпечення ви сококваліфікованою стоматологічною допомогою населення України через післядипломну підготовку ліка рів — стоматологів загального профілю. Створення та відкриття нової кафедри співпало зі свя том стоматологів, днем Св. Апполонії, покровительки сто матологів і стоматологічних хворих, і мотивовано потребою підготовки лікарів стоматологів широкого профілю для приватних клінік, забезпечення висококваліфікованою сто матологічною допомогою, особливо сільського населення. Організатором і завідувачем кафедри стоматології став Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Олексій Володимирович Павленко. О.В. Павленко з відзнакою закінчив у 1976 р. стомато логічний факультет Донецького державного медичного ін ституту імені М. Горького. Після роботи хірургом-стомато логом у практичній мережі охорони здоров’я навчався в клінічній ординатурі на кафедрі ортопедичної стоматології Львівського державного медичного інституту імені Д. Га лицького, де працював асистентом до 1984 р. Захистив у 1981 р. кандидатську, а в 1990 р. докторську дисертації. З 1984 по 1998 рр. — завідувач кафедри ортопедичної сто матології Івано-Франківського державного медичного університету, з 1998 по 2001 рр. — професор кафедри ортопедичної стоматології КМАПО імені П.Л. Шупика, а з 2001 р. — завідувач кафедри стоматології. Підготував 47 кан дидатів та 12 докторів наук, автор понад 300 публікацій. Науко вий напрямок — клініко-експериментальне обґрунтування
234
нових технологій і матеріалів в стоматології на підставі удо сконалених методів діагностики та лікування. Викладацький склад кафедри включає 5 докторів медич них наук — О.В. Павленко, І.П. Мазур, Т.М. Волосовець, О.О. Тимофєєв, К.М. Лихота; 11 доцентів — Г.П. Бернадська, Н.О. Бакшутова, В.Г. Бургонський, П.В. Сідельников, О.М. Ступ ницька, М.О. Павленко, О.В. Біда, С.В. Кабанчук, Ю.І. Забуга, О.Ф. Сіренко, Н.М. Юнакова та 7 асистентів, кандидатів медич них наук — С.А. Єршов, В.С. Табачнікова, Г.В. Пальчикова, А.С. Андрусенко, І.О. Дацко, О.П. Листопад, І.Г. Чайковський. Основні завдання, поставлені перед колективом кафед ри — підготовка висококваліфікованих лікарів-стоматоло гів широкого профілю, тематичне удосконалення їх знань і практичних навичок. Навчально-педагогічна робота кафе дри спрямована на підвищення кваліфікації лікарів стома тологів на циклах тематичного удосконалення, передатес таційних циклах; тримісячних циклів стажування за фахом «Стоматологія», після закінчення яких лікар-стоматолог має юридичне право займатися терапевтичним, ортопедич ним і хірургічним лікуванням хворих; післядипломне на вчання лікарів-інтернів на циклах спеціалізація за фахом «Стоматологія»; підготовка і тематичне удосконалення сі мейних лікарів; підвищення кваліфікації викладачів кафедр стоматологічного профілю вищих навчальних закладів України. Організація навчального процесу на кафедрі при проведенні практичних занять спрямована на відпрацюван ня практичних навиків на рівні «оволодів», «засвоїв»; де монстрацію сучасних технологій у стоматології в клініці, демонстрацію практичних маніпуляцій за допомогою відео фільмів; відпрацювання сучасних стоматологічних техно логій на фантомах, муляжах для проведення практичних занять і майстер-класів; організовано фантомний клас, об ладнаний сучасним стоматологічним устаткуванням із за стосуванням сучасних комп’ютерних технологій. Під час проведення семінарських занять обговорюються з лікаря ми сучасні клінічні, інструментальні та лабораторні методи діагностики основних стоматологічних захворювань, пи тання клінічних проявів захворювань внутрішніх органів і систем на слизовій оболонці порожнини рота. Організову ються конференції, підготовлені лікарями-слухачами та ін тернами з основних питань стоматології.
КАФЕДРА СТОМАТОЛОГІЇ
Заняття з лікарями проводять висококваліфіковані ви кладачі в умовах повного методичного забезпечення і тех нічного оснащення навчального процесу. Оволодіння нови ми технологіями в стоматології проводиться на практичних заняттях із застосуванням на перших етапах фантомів, а в подальшому — в клініці на стоматологічних установках. Перспективним напрямком навчально-педагогічної ро боти кафедри є проведення дистанційних форм навчання. Професори та викладачі кафедри надають лікувальноконсультативну допомогу населенню Києва й областей за направленнями стоматологічних поліклінік, проводять розробку, апробацію та впровадження в практичну діяль ність нових методів діагностики, сучасних методів ліку вання та профілактики стоматологічних захворювань. Пріоритетним напрямком діяльності кафедри є оволодін
ня сучасними технологіями, розробленими як за кордо ном, так і в Україні, з наступним їх впровадженням у на вчальний процес. Довгострокові договори, що заключає кафедра з іноземними та вітчизняними фірмами-вироб никами стоматологічної продукції, дають змогу виклада чам детальніше ознайомитись із сучасними технологіями, а в подальшому інформувати лікарів про можливість їх практичного застосування в клініці. Клінічною базою ка федри є Київська міська стоматологічна поліклініка (вул. Пимоненка, 10а). Клінічна база кафедри, де прово диться навчання, оснащена сучасним стоматологічним устаткуванням, інструментарієм. Вона постійно оновлюєть ся, і в нових клінічних залах зосереджено спеціальне мате ріально-технічне обладнання для створення профільних вузькоспеціалізованих кабінетів — кабінету для реставрації
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент Ю.І. Забуга, доцент Н.О. Бакшутова, завідувач кафедри О.В. Павленко, професор І.П. Мазур, професор К.М. Лихота Другий ряд: доцент М.О. Павленко, професор Т.М. Волосовець Третій ряд: доцент О.Ф. Сіренко, лаборант Т.І. Чуйко, доцент С.В. Кабанчук, асистент В.С. Табачнікова, професор О.О. Тимофєєв, доцент О.В. Біда Четвертий ряд: асистент В.Ю. Пехньо, асистент О.П. Листопад, старший лаборант М.І. Скуратовська, доцент О.М. Ступницька, технік Л.М. Барановська, старший лаборант С.Ю. Лотоцька, асистент Г.В. Пальчикова
235
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
твердих тканин зубів, пародонтологічного кабінету, орто донтичного кабінету, кабінету складного протезування, консультативно-діагностичного кабінету. Науковим напрямом кафедри є удосконалення діаг ностики, лікування та профілактики стоматологічних за хворювань із використанням сучасних технологій у меди цині та інформатиці. Одним із них є вивчення факторів ризику, механізмів розвитку, діагностики, лікування та профілактики захворювань пародонта при порушенні кіст кового метаболізму із застосуванням антирезорбентів і стимуляторів формування альвеолярного відростка. За 16 років існування кафедри викладачами підготов лено понад 800 наукових публікацій в спеціалізованих сто матологічних виданнях як в Україні, так і за кордоном. Ви дано 12 монографій. Викладачі кафедри беруть участь у науково-практич них конференціях з доповідями про досягнення науководослідницької роботи кафедри, результати застосування сучасних стоматологічних технологій на кафедрі. З 2006 по 2017 рр. професор О.В. Павленко був голов ним позаштатним стоматологом МОЗ України та коорди
нував діяльність стоматологічної служби, з 2004 р. очолює спеціалізовану вчену раду із захисту кандидатських і док торських дисертацій Д 26.613.09 «Стоматологія», органі зовану при НМАПО імені П.Л. Шупика. Співробітники кафедри беруть участь у навчальному про цесі поза кафедрою, співпрацюючи з ГО «Асоціація стомато логів України» через навчально-практичний центр. Застосу вання передового досвіду щодо результатів використання сучасних стоматологічних технологій здійснюється на лекторі ях під час проведення виставок зі стоматології, медицини. Ви кладачі кафедри беруть участь в організації та проведенні на уково-практичних конференцій, семінарів, майстер-класів для лікарів України. З 2003 р. кафедра є клінічною базою Державного фармакологічного центру України й активно бере участь у клінічній апробації нових лікарських засобів, а професор І.П. Мазур є експертом зі стоматології Державного фарма кологічного центру, Президентом ГО «Асоціація стомато логів України». Співробітники кафедри стоматології входять до складу редакційних рад спеціалізованих стоматологічних видань.
КАФЕДРА ДИТЯЧОЇ НЕВРОЛОГІЇ І МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ
Володимир Юрійович Мартинюк, доцент, завідувач кафедри
В
итоки становлення кафедри можна віднести до 1966 р., коли на базі кафедри психіатрії Київського державного інституту удосконалення лікарів вперше в Україні було відкрито курси підготовки лікарів з дитячої
236
психоневрології. Першими викладачами були С.М. Зінченко, О.М. Саган, В.М. Кузнецов. Під керівництвом д.мед.н., про фесора Коваленко Поліни Іванівни, яка у 1961–1970 рр. працювала на посаді першого заступника Міністра охоро ни здоров’я УРСР, у 1969 р. було відкрито першу в Україні кафедру дитячої психоневрології на базі Київського дер жавного інституту удосконалення лікарів, яку вона очолю вала до 1971 року. З цього часу безперервно проводилися цикли підготовки дитячих лікарів-неврологів та психіатрів. З 1971 р. завідувачем кафедри дитячої психоневрології стала професор Булахова Лідія Олександрівна, відома впроваджен ням в медичну практику в Україні обстеження новонароджених на фенілкетонурію та їх лікування. Під її керівництвом були під готовлені та успішно захищені кандидатські дисертації фахів ців, які в подальшому стали провідними викладачами кафед ри: В.Ю. Мартинюк, Т.В. Коноплянко.
КАФЕДРА ДИТЯЧОЇ НЕВРОЛОГІЇ І МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент А.А. Невірковець, професор Р.О. Моісеєнко, завідувач кафедри В.Ю. Мартинюк, доцент Т.В. Коноплянко Другий ряд: доцент В.О. Свистільник, доцент Л.О. Панасюк, асистент О.В. Назар, лаборант Г.К. Лисенко
Засновником педагогічної та практичної школи дитя чої неврології в Україні є доцент Ольга Марківна Саган, яка починала свою трудову діяльність практичним лікарем. За 50 років педагогічної діяльності вона підготувала сотні ди тячих неврологів, написала розділи з дитячої неврології до багатотомного енциклопедичного видання «Медицина ди тинства» за ред. професора П.С. Мощича (Київ, 1994, 1997), посібника «Детская психоневрология» за ред. про фесора Л.О. Булахової (Київ, 2001) та десятки наукових статей, науково-методичних рекомендацій. У 1992 р. кафедра дитячої психоневрології була реор ганізована: кафедру перейменовано на «дитячої психіа трії», а курс з дитячої неврології увійшов до складу кафед ри неврології № 2, яку очолював професор Анатолій Юхимович Руденко. У цей період на кафедрі продовжува ли працювати доцент Тамара Віталіївна Коноплянко, яка завідувала курсом дитячої неврології кафедри неврології № 2 з 1992 по 2003 рр.; кандидат медичних наук з 1989 р., досвідчений педагог; доцент Володимир Юрійович Марти нюк, головний дитячий невролог МОЗ України; доцент
Людмила Опанасівна Панасюк, кандидат медичних наук з 1994 р.; асистент Анатолій Антонович Невірковець. Для підготовки лікарів дитячих неврологів, дитячих психіатрів, педіатрів, психологів, логопедів, соціальних пе дагогів та інших фахівців, які працюють у закладах різного відомчого підпорядкування для дітей з обмеженими мож ливостями здоров’я, МОЗ, МОН, Мінпраці та соціальної політики України у 2003 р., було створено кафедру дитячої неврології і медико-соціальної реабілітації. Протягом 2003–2012 років створював кафедру пер ший завідувач, який продовжує її очолювати донині (пов торно з травня 2016 р.), Заслужений лікар України, ди ректор та організатор Українського медичного центру реабілітації дітей з органічним ураженням нервової сис теми МОЗ України, доцент Володимир Юрійович Марти нюк — головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Дитяча неврологія». Він є також дійсним членом Всесвітньої асоціації дитячих неврологів (ICNA) та Європейської академії дитячої інвалідності (EACD), ав тором понад 500 наукових робіт, у т. ч. навчальних по 237
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
сібників, монографій. У групі провідних фахівців з дитя чої неврології за розробку сучасної системи реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи удосто єний Державної премії України в галузі науки і техніки. Завдяки йому було започатковано напрямок Україно- Баварського співробітництва з питань соціальної педіа трії, дитячої неврології, реабілітації дітей з обмежени ми можливостями здоров’я, а також проведена низка Україно-Баварських симпозіумів і Конгресів, а в 2009 р. у м. Києві був проведений Всесвітній конгрес з дитячої неврології за участю фахівців із 44 країн. У складі новоствореної кафедри працювали і нині про довжують працювати професор Р.О. Моісеєнко, доцен ти Т.В. Коноплянко, А.А. Невірковець, Л.О. Панасюк, з 2005 р. — доцент Т.І. Стеценко, у 2003–2015 рр. — завіду вач сектору медико-соціальної реабілітації дітей і підліт ків із психічними та поведінковими порушеннями Київ ської психіатричної лікарні, доцент І.А. Марценковський і головний позаштатний спеціаліст за спеціальністю «Ди тяча нейрохірургія», професор Ю.О. Орлов. З 2013 по 2016 рр. кафедрою завідувала Заслужений лікар України, професор Раїса Олександрівна Моісеєнко. Основний напрямок її науково-практичної діяльності, кан дидатської і докторської дисертацій здійснювався в галузі соціальної медицини, зокрема соціальної педіатрії, медикосоціальної допомоги дітям з обмеженням життєдіяльності, реабілітації, паліативної медицини в педіатрії. З 1995 р., працюючи в МОЗ України на посадах від провідного спеці аліста до першого заступника Міністра, координувала та розвивала напрямок системи охорони здоров’я матері і дитини, соціальної педіатрії. Сьогодні на кафедрі працюють завідувач кафедри В.Ю. Мартинюк, доценти Т.В. Коноплянко (відповідальна за лікувальну роботу), А.А. Невірковець, Л.О. Панасюк (головний позаштатний спеціаліст за спеціальністю «Ди тяча неврологія» ДОЗ КМДА м. Києва), В.О. Свистільник (відповідальна за навчально-методичну роботу, працює на кафедрі з 2007 р.), Т.І. Стеценко (відповідальна за на укову роботу), асистенти О.В. Назар (працює на кафедрі з 2004 р.), Н.С. Пянтковська (працює на кафедрі з 2011 р.), старший лаборант Г.К. Лисенко. З 2015 по 2016 рр. на кафедрі працювала асистент А.В. Терещенко. Потенціал кафедри підсилений роботою проректора з науково-педагогічної та лікувальної роботи академії про фесора Р.О. Моісеєнко. 238
Основні завдання, поставлені перед кафедрою, роз глядаються і втілюються в контексті державної політики у сфері охорони здоров’я, де важливе значення надається розвитку медико-організаційних технологій, що сприяти муть удосконаленню допомоги дітям з обмеженням життє діяльності. Передусім це стосується заснування в Україні основних положень соціальної педіатрії, яка концептуаль но забезпечує оформлення життєвого простору дитини у суспільстві з урахуванням стану її здоров’я. Соціальна пе діатрія як наука сприяє вирішенню проблем окремої дити ни на основі інтердисциплінарного підходу з використан ням спектра міжпрофільних методик з питань педіатрії, епідеміології і психології розвитку, неврології і неврології розвитку, психіатрії та економіки здоров’я. На кафедрі проводиться підготовка дитячих невроло гів на циклах спеціалізації та стажування, удосконалення їх знань та умінь на передатестаційних циклах; цикли тема тичного удосконалення для дитячих неврологів, невроло гів, психіатрів, педіатрів, лікарів загальної практики та сі мейної медицини, медичних психологів з питань дитячої неврології на післядипломному навчанні у системі безпе рервного професійного розвитку фахівців. Основні напрями роботи кафедри: удосконалення діагнос тики та лікування хвороб нервової системи у дітей, основні з яких: ДЦП, епілепсія, неврологія раннього дитячого віку, на слідки нейроінфекцій, нейрогенетика, неврологічні аспекти орфанних хвороб, невідкладні стани, проблеми паліативної допомоги дітям з неврологічною патологією, міждисциплінар ні тематики з нейрохірургії та психіатрії у дітей, розвиток аспек тів соціальної педіатрії, реабілітації та інших технологій, що сприяють удосконаленню допомоги дітям з особливими по требами. Співробітники кафедри активно працюють над ство ренням протоколів лікування хвороб нервової системи у дітей. Протягом 2007–2012 рр. кафедра виконувала науково-дослід ну роботу «Перинатальні ураження нервової системи у дітей: клініка, діагностика, рання медико-соціальна реабілітація». З 2013 р. виконується нова НДР кафедри: «Оптимізація надання медичної допомоги дітям з епілепсією: діагностика, лікування, реабілітація, соціальна адаптація». Клінічними базами кафедри є Український медичний центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи МОЗ України, неврологічне відділення Київської міської дитячої клінічної лікарні № 1 та неврологічне відді лення Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ».
КАФЕДРА ДИТЯЧОЇ НЕВРОЛОГІЇ І МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ
Кафедра дитячої неврології і медико-соціальної реабілі тації є опорною за спеціальністю «Дитяча неврологія». У цьо му контексті основним завданням кафедри є удосконалення знань, а також співпраця в обміні досвідом викладання на сучасному рівні спеціальності «Дитяча неврологія та медикосоціальна реабілітація» серед викладачів цієї спеціальності в інших вищих медичних навчальних закладах України. За час роботи кафедри видано навчально-методич ний посібник за редакцією В.Ю. Мартинюка «Основи ме дико-соціальної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи», методичний посібник «Нейропротек тори, ноотропи, нейрометаболіти в інтенсивній терапії уражень нервової системи», навчально-методичний по сібник у 2-х томах «Основи соціальної педіатрії», методич ні рекомендації «Лікування епілепсій, епілептичних син дромів у дітей». Співробітники кафедри дитячої неврології і медико-соціальної реабілітації були співавторами в під готовці Національного підручника з педіатрії (2013 р., за ред. В.В. Бережного), навчального посібника «Інтенсивна терапія в педіатрії» (2008, за ред. Г.І. Белебезьєва), керів
ницва для лікарів «Клиническая детская неврология» (2008, под. ред. А.С. Петрушко). Викладачі кафедри по стійно підвищують свою кваліфікацію, беруть участь у міжнародних симпозіумах, конференціях і конгресах, пра цюють над розробкою нових протоколів лікування хвороб нервової системи у дітей. Щорічно на кафедрі проходять навчання понад 250 слухачів, серед яких лікарі циклів спеціалізації, стажування, передатестаційних циклів з дитячої неврології, циклів тематичного удосконалення, лікарі-інтерни кафедр педіатрії і загальної практики та сімейної медицини. Кафедра співпрацює з Європей ською Академією реабілітації дітей, Інститутом соціаль ної педіатрії, епідеміології і підліткової медицини при Людвіг-Максиміліан-Університеті та Інститутом проблем медичної реабілітації, з Міжнародною протиепілептич ною лігою, викладачі кафедри є членами Міжнародної організації з дитячої неврології (ICNA) та Європейського товариства з дитячої неврології (EPNS). Кафедра бере ак тивну участь у підготовці періодичного видання «Соціаль на педіатрія та реабілітологія».
КАФЕДРА ХІРУРГІЇ ТА СУДИННОЇ ХІРУРГІЇ
Сергій Іванович Саволюк, доктор медичних наук, доцент, завідувач кафедри
К
афедра хірургії та судинної хірургії НМАПО імені П.Л. Шупика МОЗ України була заснована в 2005 р. на базі трьох хірургічних відділень Київської міської клі нічної лікарні № 8. Організація роботи кафедри в період 2005–2009 рр. проводилася під керівництвом її завідувача — доктора ме дичних наук, професора Олега Євгеновича Боброва.
У 2009 р. кафедру очолив Заслужений лікар України, де кан хірургічного факультету НМАПО імені П.Л. Шупика, голо ва спеціалізованої вченої ради Д 26.613.08 по захисту дисер тацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) медичних наук за спеціальністю 14.01.03 «Хірургія», доктор медичних наук, професор Володимир Іванович Паламарчук. З 24 листопада 2015 р. всі напрямки діяльності кафе дри здійснюються під керівництвом доктора медичних наук, доцента Саволюка Сергія Івановича. Доцент Сергій Іванович Саволюк у 2005 р. захистив кандидатську дисертацію «Оптимізація програми комп лексного лікування хворих на гострий панкреатит біліарної етіології», а в 2012 р. — докторську «Обґрунтування ліку вальної тактики в хворих на обтураційну жовтяницю не пухлинної етіології». Завідувач кафедри хірургії та судин ної хірургії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України (2015), член спеціа лізованої вченої ради по захисту кандидатських і доктор ських дисертацій за спеціальністю «Хірургія» (14.01.03) 239
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології іме ні О.О. Шалімова» НАМН України (2016), член експертної проблемної комісії НМАПО імені П.Л. Шупика МОЗ України за спеціальністю «Хірургія» (14.01.03), експерт МОЗ Украї ни з питань розвитку служби крові України (2016), член редакційної колегії 5 фахових науково-практичних журна лів, автор 1 наукової монографії, 242 фахових публікацій, 101 деклараційного патенту на винахід, 40 галузевих ново введень, співавтор 1 підручника для лікарів-інтернів за спеціальністю «Хірургія». Нині на кафедрі працюють доценти М.М. Гвоздяк, В.М. Лисенко, О.В. Шуляренко, В.А. Ходос, асистенти О.Л. Ні кішин, М.Ю. Крестянов, В.С. Горбовець, Р.О. Балацький. Доцент М.М. Гвоздяк захистив кандидатську дисертацію «Діагностика і хірургічне лікування хронічного калькульозно го холециститу у молодих». Учений секретар спеціалізованої вченої ради Д 26.613.08 НМАПО імені П.Л. Шупика. Автор по над 160 наукових робіт, 4 патентів. Доцент В.М. Лисенко захистив кандидатську дисертацію в 1993 р. «Хирургічна корекція рефлюкс-eзофагіту у хворих, ускладненого виразковою хворобою ДПК». Відповідальний за лікувальну роботу кафедри хірургії та судинної хірургії. Автор монографії, 87 наукових робіт і 14 патентів України. Доцент О.В. Шуляренко — член комісії хірургічного дека нату НМАПО імені П.Л. Шупика по роботі з інтернами, стипен діат Кабінету Міністрів України (вересень 2006 р. – листопад 2007 р.), відповідальний за навчально-методичну роботу ка федри хірургії та судинної хірургії. Кандидатська дисертація «Шляхи оптимізації хірургічного лікування хелікобактерпози тивних хворих з виразковим пілородуоденальним стенозом» (2007). Автор 79 наукових праць, з яких 3 патенти України на винахід і 15 патентів України на корисну модель. Доцент В.А. Ходос захистив докторську дисертацію «Амбулаторна хірургія варикозної хвороби нижніх кінці вок». Автор понад 40 наукових робіт, 3 патентів. Асистент О.Л. Нікішин захистив кандидатську дисерта цію «Профілактика тромбоемболії легеневої артерії за до помогою кава-фільтрів», науковий співробітник Науковопрактичного Центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, член Міжнародної Асоціації ендоваскуляр ної хірургії та інтервенційної радіології, автор майже 40 на укових робіт, з яких 2 деклараційних патенти України на корисну модель. Асистент М.Ю. Крестянов виконує дисертаційну роботу «Трансабдомінальна преперитонеальна безфіксаційна ало 240
герніопластика пахвинних гриж з використання методу зва рювання живих біологічних тканин». Автор 12 наукових ро біт і 8 патентів. Асистент В.С. Горбовець виконує кандидатську дисер таційну роботу «Зварювальна технологія в лікуванні вари козної хвороби нижніх кінцівок», ангіохірург вищої квалі фікаційної категорії відділення малоінвазивної хірургії та флебології КМКЛ № 8. Автор 10 наукових робіт і 3 патентів. Асистент Р.О. Балацький виконує кандидатську дисер таційну роботу «Альтернативна лапароскопічна апендекто мія з використанням методу зварювання живих біологіч них тканин», відповідальний за волонтерську діяльність кафедри. Автор 25 наукових робіт та 16 патентів. Упродовж 2007–2011 рр. кафедра виконала дві плано ві ініціативно-пошукові науково-дослідні роботи: «Дифе ренційований вибір діагностичної та лікувальної тактики у хворих з хірургічними захворюваннями органів черевної порожнини та їх ускладнень»; «Диференційований вибір діагностичної та лікувальної тактики при гострій венозній патології нижніх кінцівок і таза», за підсумками яких спів робітниками кафедри було опубліковано 50 статей і 26 тез, отримано 9 патентів на винахід, видано наукову моногра фію та захищено кандидатську дисертацію. Протягом 2012–2015 рр. кафедра виконувала планову ініціативно-пошукову науково-дослідну роботу «Хірургічна тактика при патології органів черевної порожнини, черевної стінки та периферичних судин». За цей період співробітни ками кафедри було підготовлено до друку 56 статей і 22 тези, 14 патентів на винахід та захищено 2 дисертації — 1 кандидатську та 1 докторську. У 2016 р. була завершена планова ініціативно-пошукова науково-дослідна робота ка федри «Хірургічна тактика при патології органів черевної по рожнини, черевної стінки та периферичних судин» під керів ництвом доцента С.І. Саволюка, співробітниками кафедри надруковано 51 статтю і 48 тез, отримано 9 патентів, 3 галузе вих нововведення, підготовлено 1 наукову монографію, за хищено 3 кандидатські дисертації. Новою темою ініціативно-пошукової науково-дослідної ро боти кафедри на період 2017–2021 рр. є «Інноваційні технології в хірургічному лікуванні захворювань органів черевної порожни ни та судин», у рамках якої заплановано виконання 1 докторської (асистент О.Л. Нікішин) і 9 кандидатських (асистенти кафедри М.Ю. Крестянов, В.С. Горбовець, Р.О. Балацький, здобувачі В.І. Зубаль і Б.В. Свиридюк, аспіранти Г.О. Рибчинський, В.В. Зу єнко, О.А. Потапов) дисертацій.
КАФЕДРА ХІРУРГІЇ ТА СУДИННОЇ ХІРУРГІЇ
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): асистент Р.О. Балацький, доцент О.В. Шуляренко, завідувач кафедри С.І. Саволюк, доцент М.М. Гвоздяк, клінічний ординатор А.Ю. Глаголєва, асистент М.Ю. Крестянов Другий ряд: асистент В.С. Горбовець, аспірант О.А. Потапов, асистент О.Л. Нікішин, доцент В.М. Лисенко, аспірант Р.А. Геращенко
Основною клінічною базою кафедри є три хірургічні від ділення Київської міської клінічної лікарні № 8. Лікувальноконсультативна робота співробітників кафедри здійснюється також і на інших клінічних базах: КЛПЗ «Чернігівський об ласний онкологічний диспансер», КЗ «Ірпінська центральна міська лікарня» (хірургічне відділення на 60 ліжок), Цен тральна районна лікарня м. Вишгород Київської області; при ватна клініка «Медіком» (хірургічне відділення на 10 ліжок). Упродовж року співробітниками консультується понад 6 000 пацієнтів, виконується більше 1000 оперативних втручань, переважна більшість яких ІІІ та IV рівнів склад ності, що охоплюють весь спектр ургентної та планової хі рургічної патології органів черевної порожнини та заочере винного простору з використанням традиційного та лапароскопічного доступів, сучасну алопластику черевних гриж і складних дефектів черевної стінки, малоінвазивну хірургію варикозної хвороби вен нижніх кінцівок, мало травматичну колопроктологію та радикальну онкохірургію, займаючи передові позиції із застосування протоколів хі рургії швидкого відновлення (Fast Track Surgery) та техно логії електрозварювання живих тканин у повсякденній ро боті хірургічної клініки. На кафедрі проводиться післядипломна підготовка і на вчання вітчизняних та іноземних лікарів, цикли інтернатури з хірургії, ПАЦ з хірургії, ТУ «Основи та інновації судинної хірур
гії», «Основи лапароскопічної хірургії», «Амбулаторна хірур гія», «Вибрані питання невідкладної абдомінальної хірургії», «Сучасні малоінвазивні методики в флебології» Методики викладання: лекції, практичні та семінарські заняття з використанням мультимедійного супроводу та тематичних відеофільмів і фотоматеріалів, трансляція в режимі реального часу з операційних, майстер-класи, по казові операції, робота на симуляційних тренажерах для набуття мануальних навичок. За період 2005–2016 рр. на кафедрі проходили навчання 44 іноземних громадянина, зокрема у клінічній ординатурі (35), аспірантурі (1), спеціалізації з хірургії (1), на різних цик лах стажування з хірургії (7). Їх географія не обмежувалася лише країнами ближнього зарубіжжя (Грузія — 22, Узбекис тан — 4, Азербайджан — 3, Молдова — 1, Туркменістан — 1), серед них були представники країн далекого зарубіжжя, а саме: Південної Америки (Еквадор — 1), Північної (Туніс — 1, Лівія — 1), Західної (Нігерія — 1) та Північно-Східної Африки (Сомалі — 1), Центральної (Афганістан — 2) та ПівденноЗахідної (Іран — 2, Сирія — 4) Азії. Співробітники кафедри беруть активну участь у роботі зарубіжних науково-практичних форумів, налагоджуючи партнерські контакти з провідними хірургічними клініка ми, зокрема під час стажування, для обміну досвідом і пе редовими технологіями.
241
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА КОМБУСТІОЛОГІЇ ТА ПЛАСТИЧНОЇ ХІРУРГІЇ
Георгій Павлович Козинець, професор, завідувач кафедри
К
афедра заснована 1 вересня 2007 року відповідно до рішення вченої ради та наказу ректора. Завідува чем кафедри було обрано лауреата Державної пре мії України, доктора медичних наук, професора Георгія Павловича Козинця. Основним структурним підрозділом кафедри є курс комбустіології для післядипломного удосконалення лі карів-комбустіологів на циклах спеціалізації, стажування та передатестаційному зі спеціальності «Комбустіоло гія», лікарів хірургів, травматологів, анестезіологів — на циклах тематичного удосконалення з актуальних про блем опіків, відморожень, травматичних та інфекційних уражень шкіри для підвищення кваліфікації та здобуття практичних навичок, оволодіння сучасними методиками діагностики та лікування. Другим напрямком роботи кафедри є педагогічна робота з удосконалення лікарів хірургічного профі лю з актуальних питань превентивної, реконструк тивно-відновної та естетичної хірургії різних ділянок тіла людини за рахунок здобуття необхідних прак тичних навичок та оволодіння сучасними методами оперативних втручань. Завідувач кафедри Г.П. Козинець — доктор ме дичних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Заслужений діяч нау ки і техніки України, експерт МОЗ України за напрям ком «Комбустіологія», голова спеціалізованої вченої ради за спеціальністю «Хірургія» при НМАПО імені П.Л. Шупика, член Центральної атестаційної комісії
242
МОЗ України, член міжвідомчої проблемної комісії МОЗ України та НАМН України зі спеціальності «Хірур гія», президент Асоціації комбустіологів України, го лова ГО «Лікування ран», член Президії асоціації плас тичних і реконструктивних хірургів України, член редколегії журналів «Хірургія України», «Клінічна хі рургія», «Дитяча хірургія», «Реконструктивна та плас тична хірургія». Нині на кафедрі працюють професори С.П. Галич, В.Д. Пінчук, доценти О.А. Жернов, О.Ю. Фурманов, І.М. Кебуладзе, В.П. Циганков, М.С. Старцева, асистенти О.Ю. Дабіжа, В.Г. Шендрик, О.С. Ткач, Є.В. Симулик. Сергій Петрович Галич — доктор медичних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, член спеціалізованої вченої ради за спе ціальністю «Хірургія» при ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» НАМН України; член міжвідомчої проблемної комісії МОЗ України та НАМН України зі спеціальності «Хірургія», перший віце-президент Всеукраїнської асоціації плас тичних і реконструктивних хірургів; член редколегії журналів «Клінічна хірургія», «Реконструктивна та пластична хірургія», керівник відділу мікросудинної пластичної та відновлювальної хірургії ДУ «Національ ний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Ша лімова» НАМН України. Василь Дмитрович Пінчук — доктор медичних наук, професор, президент Всеукраїнської асоціації пластичних і реконструктивних хірургів, директор ПП «Київський міський центр пластичної мікрохірургії та естетичної медицини», головний редактор журналу «Реконструктивна та пластична хірургія», член спеціа лізованої вченої ради за спеціальністю «Хірургія» при НМАПО імені П.Л. Шупика. Олександр Андрійович Жернов — доктор медичних наук, старший науковий співробітник, виконавчий ди ректор Асоціації комбустіологів України. Олександр Юрійович Фурманов — доктор медич них наук, старший науковий співробітник, старший на уковий співробітник відділу мікросудинної пластичної та відновлювальної хірургії ДУ «Національний інститут
КАФЕДРА КОМБУСТІОЛОГІЇ ТА ПЛАСТИЧНОЇ ХІРУРГІЇ
хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» НАМН України. Іван Михайлович Кебуладзе — кандидат медичних наук, доцент, віце-президент Всеукраїнської асоціації пластичних, реконструктивних та естетичних хірургів, член Бразильської асоціації пластичних хірургів, про відний науковий співробітник ДУ «Інститут ендокри нології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України». Володимир Петрович Циганков — кандидат медич них наук, доцент, член Асоціації комбустіологів України.
Марина Сергіївна Старцева — кандидат медичних наук, доцент, член Всеукраїнської асоціації пластичних, реконструктивних та естетичних хірургів. Олексій Юрійович Дабіжа — кандидат медичних наук, член Всеукраїнської асоціації пластичних, рекон структивних та естетичних хірургів. Симулик Євген Володимирович — кандидат медич них наук, член Всеукраїнської асоціації пластичних, ре конструктивних та естетичних хірургів України. Шендрик Вячеслав Григорович — кандидат медич них наук, член Асоціації комбустіологів України.
Колектив кафедри Зліва направо: асистент О.Ю. Дабіжа, асистент О.С. Ткач, доцент М.С. Старцева, доцент О.Ю. Фурманов, доцент І.М. Кебуладзе, завідувач кафедри Г.П. Козинець, професор В.Д. Пінчук, професор С.П. Галич, доцент В.П. Циганков, доцент О.А. Жернов, асистент Я.П. Огородник
243
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Олег Сергійович Ткач — кандидат медичних наук, член Всеукраїнської асоціації пластичних, реконструк тивних та естетичних хірургів. Основними клінічними базами кафедри є Київська міська клінічна лікарня № 2 (Київський міський центр термічної травми та пластичної хірургії), Київська місь ка клінічна лікарня № 3, Київська міська клінічна лікар ня № 8, ДУ «Національний інститут хірургії та транс плантології імені О.О. Шалімова» НАМН України. Кафедра є опорною в Україні зі спеціальності «Ком бустіологія». За період існування на кафедрі підготовле ні та затверджені МОЗ України нові програми та навчаль ні плани зі спеціалізації, передатестаційного циклу, комп’ютерні тестові програми для лікарів спеціалістів, проводяться навчання інтернів хірургів, травматологів і дитячих хірургів «Опіки, їх наслідки та реабілітація хво рих», спеціалізація, стажування та передатестаційні ци кли зі спеціальності «Комбустіологія», тематичного удо сконалення: «Сучасні методи хірургічного лікування наслідків опіків», «Сучасна методологія викладання роз ділів системи хірургічного лікування опіків», «Холодова травма», «Сучасні методи лікування поширених та гли боких опіків», «Опіки у дітей та їх наслідки», «Хірургічне лікування ускладнених ран», «Пластична хірургія облич чя», «Пластична хірургія молочної залози», «Пластична хірургія тулуба», «Пластична хірургія кінцівок», «Мініін вазивні техніки в пластичній хірургії», «Основи рекон структивно-відновної мікрохірургії». Співробітники кафедри беруть активну участь в орга нізації та проведенні Українських з’їздів, конференцій, нарад спеціалістів з питань комбустіології та пластичної хірургії, у міжнародних конгресах, з’їздах, симпозіумах, майстер-класах. Під керівництвом професора Г.П. Козинця захище но та затверджено МОН України 4 докторські та 5 кан дидатських дисертацій. Під керівництвом професора С.П. Галича захищено та затверджено МОН України 2 докторські та 4 кандидатські дисертацій. На кафедрі проходять навчання та стажування аспі ранти та клінічні ординатори з України та громадяни інших держав. Основні напрями діяльності кафедри: розробка ме тодів раннього хірургічного лікування поверхневих і
244
глибоких дермальних опіків; розробка методів превен тивного хірургічного лікування субфасціальних опіків при термічних та електротермічних ураженнях; розробка методів консервативного лікування післяопікових гіпер трофічних і колоїдних рубців; розробка методів хірур гічної реабілітації хворих з післяопіковими контрак турами та деформаціями суглобів; розробка методів ранньої діагностики, профілактики та лікування септич них ускладнень при поширених глибоких опіках; за криття набутих дефектів тканин різної локалізації та глибини, заміщення втрачених анатомічних структур (м’язів, суглобів, кісток); реплантація кінцівок та їхніх сегментів, ампутованих у результаті травми; лікування гострих травм кінцівок, що включає їх реваскуляриза цію й реіннервацію; лікування важких травм кисті; відновлення ушкоджень периферичних судин, нервів, сухожиль кисті та пальців, а також їхніх наслідків; хі рургічне лікування безпалих кистей; мікрохірургічне лікування контрактури Дюпюітрена; усі види естетич них і омолоджувальних операцій; пластичні операції на молочній залозі, лиці, кінцівках, урогенітальній сфері, корекція контурів тіла; хірургічне реконструктивне ліку вання ушкоджень і захворювань урогенітальної облас ті — травматичної ампутації геніталій, наслідків травм геніталій; лікування жіночого й чоловічого транссексуа лізму; лікування аномалій розвитку кінцівок, вушних раковин, алопецій. Співробітниками кафедри підготовлено до видання та видано 2 монографії («Вказівки з воєнно-польової хірургії»), 4 навчальні посібники («Нутрітивна підтрим ка пацієнтів у критичному стані», «Методи консерва тивної та хірургічної реабілітації у постраждалих з на слідками опіків», «Холодова травма», «Реконструкція жіночих грудей з використанням аутотканин»), керів ництва для лікарів («Опікова травма та її наслідки», «Эстетическая хирургия груди», «Реконструктивная хи рургия груди», «Реконструктивная и эстетическая хирур гия передней брюшной стенки», «Реконструктивная и эстетическая хирургия конечностей»), розділи в підручни ках («Хірургія», «Медицина невідкладних станів. Швидка і невідкладна медична допомога», «Військово-польова хі рургія», «Медицина невідкладних станів. Екстрена (швид ка) медична допомога»).
КАФЕДРА ОРТОДОНТІЇ
КАФЕДРА ОРТОДОНТІЇ
Дрогомирецька Мирослава Стефанівна, професор, завідувач кафедри
К
афедра заснована 14 грудня 2007 року згідно з рішенням вченої ради та наказу ректора, завіду вачем кафедри обрано головного позаштатного спеціаліста МОЗ України з питань ортодонтії, академі ка Української академії наук національного прогресу, Заслуженого лікаря України Мирославу Стефанівну Дрогомирецьку. М.С. Дрогомирецька з 1989 р. працювала асистен том кафедри стоматології дитячого віку Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. У 2003 р. захистила кандидатську дисер тацію під керівництвом професора Н.І. Смоляр. З 2003 р. — доцент кафедри стоматології дитячого віку Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. У 2010 р. захистила доктор ську дисертацію. Вона є автором понад 270 наукових праць і 11 патентів, засновник Благодійного фонду «Подаруй дитині посмішку», що опікується ортодон тичним лікуванням дітей-сиріт і дітей з малозабезпе чених сімей, які мають вроджені аномалії зубоще лепної системи. М.С. Дрогомирецька — член Європейського ортодонтичного товариства (EOS), Всесвітньої федерації ортодонтів (WFO), амбасадор Американської асоціації ортодонтів (AAO) в Україні, член Італійського ортодонтичного товариства (SIDO), редакційної ради журналу Orthodontic Forum (офіцій не видання Польського ортодонтичного товариства), редакційної ради журналу IFUNA View (офіційне ви дання Асоціації функціональної ортодонтії), Прези
дент Асоціації Ортодонтів України, віце-президент Асоціації приватно практикуючих лікарів-стоматоло гів України, головний редактор журналу «Світ орто донтії». Мирослава Стефанівна є повним кавалером ордену княгині Ольги (І — 2015, II — 2010, III — 2006), лауреатом Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ ти сячоліття» в номінації «Рейтинг» (2010), нагороджена дипломом «За вагомий внесок у розвиток медичної галузі України та покращення здоров’я українського народу». Нині на кафедрі працюють доценти Н.Я. Поляник, А.Г. Круть, А.В. Якимець, асистенти Т.Я. Сухомлинова, Д.В. Лепорський, Р.О. Мірза, В.І. Острянко, Т.В. Колес ник, Н.В. Амеліна, В.В. Магльона. Основними напрямками діяльності кафедри є під готовка висококваліфікованих ортодонтів, тематичне удосконалення їх знань і практичних навичок. На вчально-педагогічна робота кафедри спрямована на підвищення кваліфікації ортодонтів на циклах тема тичного удосконалення, передатестаційних циклах, десятимісячних циклах спеціалізації за фахом «Орто донтія», а також на післядипломне навчання лікарівінтернів. Співробітники кафедри постійно підвищують свої знання з ортодонтії під час відвідування науково-прак тичних конференцій, конгресів і лекцій, які відбува ються за участі провідних українських і закордонних науковців. Велика кількість клінічних випадків і засвоєння нових методів діагностики та лікування зубощелепних аномалій дозволяють співробітникам кафедри впро ваджувати ці методи в практичну роботу і в педагогіч ний процес. Лекції та семінарські заняття проводяться з демонстрацією мультимедійних презентацій і базу ються на всесвітніх розробках сучасних методів діа гностики та лікування в ортодонтії. Лікарям надається інформація стосовно всієї сучасної ортодонтичної продукції, яка може бути застосована для комфортні шої праці лікаря-ортодонта. У курсантів кафедри є можливість поспілкуватися з представниками провід них стоматологічних фірм, які розробляють ортодон 245
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент А.В. Якимець, асистент Р.О. Мірза, асистент Т.Я. Сухомлинова, завідувач кафедри М.С. Дрогомирецька, асистент В.В. Магльона, доцент Н.Я. Поляник, асистент В.І. Острянко Другий ряд: асистент Д.В. Лепорський, доцент А.Г. Круть
тичну продукцію, дізнатися про новинки та особли вості їх використання. На кафедрі приділяється значна увага диферен ційованому підходу до лікування дітей залежно від вікового періоду зі скелетними, суглобовими або зу бо-альвеолярними порушеннями із застосуванням знімної та незнімної техніки. Ортодонтична допомога дорослим пацієнтам розглядається як один з етапів мультидисциплінарної реабілітації, де багато уваги приділяється випадкам, коли без застосування орто гнатичної хірургії неможливо досягти естетичного та функціонального оптимума. Також дуже важливими є питання оцінки та корекції функціональної оклюзії в ортодонтичних пацієнтів, взаємозв’язку постуральної
246
рівноваги й оклюзії, нейром’язевої функціональної ортодонтії, апное у дітей із зубо-щелепними аномалія ми, раннього ортодонтичного лікування, остеології в ортодонтії, особливостей ортодонтичного лікування патологій зубо-щелепних аномалій у пацієнтів із за хворюванням тканин пародонту. Наукова спрямованість кафедри відображається в удосконаленні діагностики, лікування та профілактики зубо-щелепних аномалій у дітей і дорослих з викорис танням сучасних технологій. Клінічними базами кафедри є НДСП «ОХМАТДИТ» (вул. Стрітенська, 7/9) і «Клініка естетичної стомато логії Мирослави Дрогомирецької» (бульвар Шевченка, 37/122).
КАФЕДРА ПАЛІАТИВНОЇ ТА ХОСПІСНОЇ МЕДИЦИНИ
КАФЕДРА ПАЛІАТИВНОЇ ТА ХОСПІСНОЇ МЕДИЦИНИ
Юрій Іванович Губський, член-кореспондент НАМН України, професор, завідувач кафедри
П
ідставою для створення кафедри стали наказ МОЗ України від 26.06.2009 № 463 «Про затвер дження заходів щодо розвитку паліативної допо моги в Україні на 2009–2010 рр.» (пп. 4, 5), лист МОЗ України від 12.08.2009 № 08.01-47/1508, рішення вченої ради факультету «Загальна практика - сімейна медици на» від 22.10.2009 р. та рішення вченої ради НМАПО імені П.Л. Шупика від 14.11.2009 р. Згідно з рішенням вченої ради і наказом ректора кафедра паліативної та хоспісної медицини була створена у грудні 2009 року, впродовж 2012–2015 рр. входила до складу Державного навчально-науково-методичного центру паліативної та хоспісної медицини. Кафедра є єдиною у вищих медичних навчальних закладах України кафедрою з мультидисциплінарною концепцією паліативної і хос пісної допомоги. На кафедрі проводяться цикли тематичного удоскона лення за 13 навчальними програмами з актуальних питань паліативної та хоспісної медицини для лікарів загальної практики - сімейних лікарів, лікарів хоспісів, центрів і від ділень паліативної та хоспісної медицини, лікарів-спеціа лістів різного профілю, керівників охорони здоров’я, ви кладачів вищих медичних навчальних закладів, а також середніх медичних працівників. З 2014 р. на кафедрі проводяться суміжні цикли з питань надання паліативної та хоспісної допомоги для лікарів-інтернів за фахом «Загальна практика - сімейна медицина», «Терапія» та «Фармація», а також для ліка рів-гематологів і трансфузіологів. За період існування на
кафедрі навчалися понад 2 000 практичних лікарів та ін тернів різних спеціальностей і майже 350 середніх ме дичних працівників. На кафедрі працюють член-кореспондент НАМН Укра їни, професор Ю.І. Губський, доцент А.В. Царенко, стар ший викладач О.І. Толстих, асистенти О.О. Вольф, О.П. Бра цюнь, А.М. Бондарчук, Н.Є. Кожан. Лікувально-консультативна робота та навчальний про цес проводиться на клінічних базах кафедри: у відділенні паліативної та хоспісної медицини Київської МКЛ № 2 (го ловний лікар — Заслужений лікар України А.В. Воронін, завідувач відділення — Я.В. Коваленко), відділенні паліа тивної та хоспісної медицини Київського міського клініч ного онкологічного центру (головний лікар — О.М. Клю сов, завідувач відділення — О.В. Калачов), відділення паліативної та хоспісної медицини Київської МКЛ № 10 (головний лікар — Д.Є. Добуш) та ДУ «Інститут геронтоло гії імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» (директор — професор В.В. Безруков). Співробітники кафедри під керівництвом члена-ко респондента НАМН України професора Ю.І. Губського вперше в Україні почали розвивати питання розробки та обґрунтування системи надання паліативної та хоспісної допомоги населенню в Україні, впровадження інновацій них медичних і медико-соціальних технологій та підходів у паліативній і хоспісній допомозі, наукові засади організа ції системи підготовки медичних кадрів для надання палі ативної допомоги населенню тощо. Співробітники кафе дри виконували такі бюджетні НДР МОЗ України: «Вивчення та медико-статистичний аналіз стану та потреб у забезпеченні медико-соціальною допомогою пацієнтів з важкими невиліковними хворобами та обмеженим про гнозом життя з метою створення та розвитку в Україні су часної моделі (організаційної системи та служби) паліа тивної та хоспісної медицини» (2009–2011); «Вивчення існуючих та наукове обґрунтування впровадження новітніх принципів та методів симптоматичної (паліативної) допо моги особам з важкими невиліковними хворобами та об меженою тривалістю (прогнозом) життя з метою створен ня наукових засад медичного обслуговування пацієнтів в 247
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
паліативній та хоспісній медицині» (2009–2011); «Наукове обґрунтування та створення концепції і системи професій ної післядипломної підготовки лікарів, медичних сестер та соціальних працівників з паліативної та хоспісної допомо ги в Україні» (2011–2014); «Вивчення існуючого стану та розробка організаційної моделі амбулаторного обслу говування паліативних пацієнтів в міській та сільській місцевості» (2012–2014); «Клініко-фармакологічне до слідження застосування ад’ювантних лікарських засо бів в паліативній та хоспісній медицині» (2012–2014); «Ви вчення молекулярних та клітинних механізмів реалізації фармакологічних ефектів комбінованого застосування лікарських засобів анальгетичної та антиоксидантної дії
на моделях больового синдрому (2013–2015); «Медикоюридичний аналіз та розробка пропозицій щодо вдоско налення нормативно-правової бази застосування лікар ських засобів в паліативній та хоспісній медицині» (2015–2017)»; «Наукове обґрунтування та розробка на вчально-методичних засад професійної післядипломної підготовки сімейних лікарів з паліативної та хоспісної допомоги» (2018–2020). Створена і функціонує наукова школа члена-кореспон дента НАМН України, професора Ю.І. Губського, основні напрями якої: вивчення молекулярних механізмів пошко дження біомембран і геному клітини за умов порушення контролю вільно-радикальних процесів в умовах хімічної
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): асистент О.П. Брацюнь, старший викладач О.І. Толстих Другий ряд: асистент Н.Є. Кожан, професор В.В. Чайковська, лаборант О.М. Прищепа, завідувач кафедри Ю.І. Губський, асистент О.О. Вольф, доцент А.В. Царенко
248
КАФЕДРА ПАЛІАТИВНОЇ ТА ХОСПІСНОЇ МЕДИЦИНИ
патології та старіння організму; пошук нових фізіологічно активних сполук антиоксидантної дії. Кафедра є ініціатором і організатором проведення трьох Всеукраїнських конференцій з актуальних питань па ліативної та хоспісної допомоги. Співробітники кафедри доцент А.В. Царенко та асистент О.П. Брацюнь брали участь у роботі 13-го Світового Конгресу Європейської Асоціації Паліативної Допомоги (м. Прага, 30.05–02.06.2013), асис тент О.П. Брацюнь брала участь у роботі 14-го Світового Конгресу Європейської Асоціації Паліативної Допомоги (м. Копенгаген, 08–10.05.2015). У 2017 р. виданий посібник «Актуальні питання паліа тивної та хоспісної допомоги в практиці сімейного лікаря» (за ред. Ю.В. Вороненка, О.Г. Шекери, Ю.І. Губського) та під ручник для студентів ВМНЗ ІІІ–ІV рівнів акредитації «Паліа тивна та хоспісна допомога» (за ред. Ю.В. Вороненка, Ю.І. Губського). Основні публікації колективу кафедри: «Фармакоте рапія в паліативній та хоспісній медицині. Клінічні, фар мацевтичні та медико-правові аспекти» (2010), «Акту альні питання надання паліативної та хоспісної допомоги в Україні. Матеріали Першої науково-практичної конфе ренції (2012), «Актуальні питання надання паліативної та хоспісної допомоги в Україні. Медико-юридичні та фар мацевтичні аспекти. Матеріали ІІ Всеукраїнської науковопрактичної конференції» (2013), «Діагностика і лікуван ня хронічних невірусних захворювань печінки» (2013), «Актуальні питання надання паліативної та хоспісної до помоги в Україні. Організаційні, медико-юридичні та клі ніко-фармацевтичні питання. Матеріали ІІІ Всеукраїн ської науково-практичної конференції» (2015), «Смерть клетки: свободные радикалы, некроз, апоптоз» (2015). Співробітники кафедри брали участь у створенні бага тьох нормативно-правових і медико-технологічних доку ментів, затверджених Верховною Радою, Кабінетом Міні стрів та МОЗ України: Закону України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги» (ст. 35-4 «Паліативна допомога», 2011); Постанови КМ України від 13.05.2013 № 333 «Про затвердження Порядку при дбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і
прекурсорів у закладах охорони здоров’я», наказу МОЗ України від 21.01.2013 № 41 «Про організацію паліативної допомоги в Україні»; Настанови та Клінічного протоколу контролю больового синдрому в онкології, затверджених наказом МОЗ України від 25.04.2012 р. № 311; щорічного Додатку 8 «Перелік лікарських засобів для надання паліа тивної та хоспісної допомоги» до Державного формуляру лікарських засобів (випуски ДФ 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016 рр.); експертних заключень ДЕЦ МОЗ України щодо реєстрації лікарських засобів Морфіну сульфат (01.02.2013) і Морфін-ЗН (01.02.2013), впроваджених у практику охорони здоров’я. Науковці кафедри беруть активну участь у суспільногромадській роботі, зокрема співпрацюють з національни ми громадськими організаціями та благодійними фонда ми, які опікуються питаннями захисту прав пацієнтів і розвитку паліативної та хоспісної допомоги в Україні, а та кож Європейською Асоціацією Паліативної Допомоги (EAPHC) і Міжнародною Асоціацією паліативної та хоспіс ної допомоги (IAPHC). Член-кореспондент НАМН України професор Ю.І. Губ ський обирався заступником (2010–2015 рр.) та радником (у 2016) голови Правління ВГО «Ліга паліативної та хоспіс ної допомоги». 26.03.2013 р. за заслуги перед Українською Православною Церквою він нагороджений орденом Укра їнської Православної Церкви Преподобного Агапіта Печер ського І ступеня. У 2016 р. доцент А.В. Царенко був обраний заступником голови Правління ВГО «Ліга паліативної та хоспісної допо моги», у 2017 р. — головою Київської міської організації ВГО «Ліга паліативної та хоспісної допомоги», а з 2010 р. — віцепрезидентом Міжнародної громадської організації «Міжна родна асоціація „Здоров’я суспільства”». Асистент О.П. Брацюнь з 2016 р. є радником Міністра охорони здоров’я України з питань розвитку паліативної та хоспісної допомоги, головою правління БФ «Соборність», а у 2012–2015 рр. вона була головою Громадської ради при Державній службі контролю за наркотиками. Асистент О.О. Вольф є головою БО «Асоціація паліа тивної та хоспісної допомоги» та Головою БО «Асоціація за демократичне майбутнє», асистент Н.Є. Кожан — член Правління ВГО «Рада захисту прав і безпеки пацієнтів».
249
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА ДІАБЕТОЛОГІЇ
Борис Микитович Маньковський, член-кореспондент НАМН України, професор, завідувач кафедри
К
афедра діабетології Інституту сімейної медицини була створена у грудні 2009 р. згідно з наказом ректора НМАПО імені П.Л. Шупика та є першою і єдиною в Україні. Необхідність створення кафедри була зумовлена, з одного боку, невпинним зростанням час тоти цукрового діабету в популяції, з іншого — недо статнім рівнем освіти лікарів різних спеціальностей з цього питання. Про важливість створення кафедри йшлося у Державній програмі «Цукровий діабет», за твердженій Кабінетом Міністрів України в 2009 р. На той час на кафедрі працювали професори О.М. Бар на і професор М.Л. Кирилюк, доцент Л.К. Соколова. Нині на кафедрі працюють науково-педагогічні працівники: завіду вач кафедри член-кореспондент НАМН України, Заслуже ний діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Борис Микотович Маньковський, доценти Н.М. Жердьова, І.М. Кондрацька, С.В. Болгарська, асистен ти О.С. Орлик, Ю.В. Сахарова, А.В. Гарницька. Кафедра є організатором щорічного навчального курсу з діабетології Європейської асоціації з вивчення діабету (EASD) в Україні, розташована на трьох клініч них базах: у лікарні для вчених НАН України, Київській міській клінічній лікарні № 6, Управлінні медичних по слуг та реабілітації ДАХК «Артем». На клінічних базах проводиться лікування хворих з різною ендокринною патологією в умовах стаціонару та денного стаціонару, здійснюється навчання хворих у школі для хворих на діабет. У 2011 р. кафедрою діабе
250
тології був відкритий кабінет діагностики нейропатії та діабетичної стопи на базі КМКЛ № 6, на базі цього кабі нету працює навчально-тренінговий клас з діагностики нейропатії. На базах кафедри діабетології працюють навчальнотренінгові класи з проведення постійного моніторингу глюкози-CGMS (Continuous Glucose Monitors System) та за стосування кардіоваскулярних тестів за D. Ewing для оцінки вегетативної нервової системи та діагностики кардіальної автономної нейропатії, проходить навчання зі встановлення та ведення пацієнтів з інсуліновими помпами. За участю співробітників кафедри розроблено та затверджено 3 клінічні настанови та протоколи ведення хворих з ЦД 1 типу, ЦД 2 типу, муковісцедозом. Співро бітники кафедри входять до складу робочих груп з роз робки протоколів надання медичної допомоги хворим з патологією щитоподібної залози, наднирникових залоз, гіпоталамо-гіпофізарної системи. На кафедрі підготовлено 3 доктори і 14 кандидатів медичних наук, пройшли підготовку 3 клінічні ордина тори. Нині на кафедрі продовжують навчання 5 докто рантів, аспірант і клінічний ординатор (іноземець). Під керівництвом професора Б.М. Маньковського викону ються 3 кандидатських та 5 докторських дисертацій. У 2016 р. проведено науково-практичну конферен цію для спеціалістів у галузі діабетології у форматі GRAND ROUND. Унікальний захід передбачає виступ найкращих фахівців у різноманітних галузях діабетоло гії та проведення майстер-класів. Кафедрою діабетології отримано грант на спільне наукове дослідження з Університетом міста Утрехт, Ні дерланди; Європейською Фундацією з вивчення цукро вого діабету фінансується наукове дослідження «Моз ковий кровообіг, когнітивна дисфункція та розлади за даними МРТ у хворих на цукровий діабет 2 типу». За час існування кафедри її співробітники брали участь у понад 170 конгресах, конференціях і з’їздах, більше 90 з яких були міжнародними. Завідувач кафедри професор Б.М. Маньковський є членом редакційної колегії багатьох журналів: «Journal of Diabetes Science and Technology» (США), «International
КАФЕДРА ДІАБЕТОЛОГІЇ
Journal of Biomedicine» (США), «Ендокринологія», «Про блеми ендокринної патології», «Міжнародний ендокри нологічний журнал», його залучають до експертизи нау кових статей у провідних міжнародних журналах: Diabetes Care, Diabetes, Journal of Diabetes Science and Technology та вітчизняних наукових видань. У 2011 р. за сновано науковий журнал ДОМС «Діабет. Ожиріння. Ме таболічний синдром», головним редактором якого є теж Б.М. Маньковський. Співробітниками кафедри опубліковано майже 300 наукових робіт. Підготовлено і опубліковано 2 під ручники, рекомендовані МОН України, 4 посібники, 7 методичних рекомендацій, інформаційний лист, отри мано 7 патентів. Оцінкою авторитету кафедри в міжнародних наукових колах є обрання членом Правління Європейської асоціації з вивчення діабету (EASD) та членом Президії робочої гру пи Європейської асоціації з вивчення діабету і діабетичної
нейропатії (Neurodiab) завідувача кафедри, члена-корес пондента НАМН України, професора Б.М. Маньковського, який є засновником і головою правління Української діа бетологічної асоціації (УДА). Спільно з кафедрою діабето логії та УДА проводяться засідання Клубу ендокринних новацій, у рамках якого відбуваються виїзні курси навчан ня для лікарів-ендокринологів. Професор Б.М. Маньковський у 2014–2017 рр. був головним позаштатним фахівцем МОЗ України зі спеці альності «Ендокринологія». Науковцями кафедри роз роблено та впроваджено електронний реєстр хворих на цукровий діабет (наказ МОЗ України № 890 від 23.12.2015), систему реімбурсації препаратів інсуліну (Постанова КМУ № 239 від 23.03.2016), уніфіковану форму Звіту роботи ендокринологічної служби України. Співробітники кафедри беруть участь у міжнародних програмах: Європейська Фундація з вивчення цукрового діабету та BANE Regional Scientific Expert Meeting.
Колектив кафедри Зліва направо: доцент І.М. Кондрацька, лаборант Т.І. Франкова, асистент Ю.В. Сахарова, завідувач кафедри Б.М. Маньковський, асистент А.В. Гарницька, асистент О.С. Орлик, аспірант О.В. Брюхова
251
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА АКУШЕРСТВА, ГІНЕКОЛОГІЇ ТА МЕДИЦИНИ ПЛОДА
Світлана Іванівна Жук, професор, завідувач кафедри
У
2010 р. у НМАПО імені П.Л. Шупика засновано кафедру акушерства, гінекології та медицини плода, яка стала структурним підрозділом Українського державного інституту репродуктології. Завідувачем кафедри було призначено Заслуженого лікаря України, лауреата Державної премії України, док тора медичних наук, професора Світлану Іванівну Жук. Професор С.І. Жук є членом двох спеціалізованих вче них рад за спеціальністю «Акушерство та гінекологія» — НМАПО імені П.Л. Шупика та НМУ імені О.О. Богомольця, членом президії Асоціації акушерів-гінекологів України, віце-президентом Асоціації перинатологів України. У 2007 р. їй присвоєно звання Заслуженого лікаря Украї ни, у 2011 р. нагороджено грамотою Верховної Ради України, у 2012 р. вона стала Лауреатом державної премії в галузі медицини. Професор С.І. Жук є респу бліканським судово-медичним експертом за спеці альністю «Акушерство та гінекологія» і головою кон сультативно-експертної групи з розробки розділу 11 «Акушерство, гінекологія. Лікарські засоби» Держав ного формуляру лікарських засобів, входить до скла ду редакційної колегії медичного журналу «Здоров’я жінки» та є головним редактором журналу «Жіночий лікар», автором майже 400 друкованих праць, 12 ме тодичних розробок, 8 інформаційних листів, 7 патен тів та електронної книги. Співробітниками кафедри є доценти Галина Анатолі ївна Дзюба, Оксана Дмитрівна Щуревська, Євген Івано
252
вич Парпалей, Надія Василівна Пехньо, асистент Віктор Іванович Ошовський. На кафедрі функціонує наукова школа з акушерства, гінекології та медицини плода, яку очолює професор С.І. Жук, під її керівництвом підготовлено 5 докторів та 28 кандидатів наук. Основними напрямками роботи кафедри є мате ринсько-плодова медицина; перинатальна психоло гія; тромбофілічні розлади у жінок під час вагітності та пологів; невиношування вагітності в ранніх і пізніх термінах; фонова та передракова патологія шийки матки та питання, що стосуються хронічного тазово го болю. За участю співробітників кафедри було підготовлено і надруковано 2 навчально-методичні посібники, 2 моно графії, 2 методичні рекомендації, 23 інформаційні листи, 180 статей у вітчизняних виданнях, 32 статті у закордон них виданнях, 25 тез доповідей, отримано 2 патенти на корисну модель, зарєстровано 2 нововведення. Розроб ляється також концепція «Плід як пацієнт», формуються правові аспекти медицини плода та законодавча база зазначеного напрямку. За час існування кафедри співробітниками було ор ганізовано та проведено 14 наукових форумів, 43 май стер-класи, зроблено 350 доповідей на наукових фору мах (з них 12 — за кордоном). Фахівці кафедри брали участь в організації 24 науко во-практичних конференцій акушерів-гінекологів з між народною участю, 3 пленумів Асоціації акушерів-гінеко логів, з’їзду акушерів-гінекологів України та 8 семінарів з медицини плода. На базі кафедри за період її існування проводились такі навчальні цикли: «Медико-соціальні аспекти пери натальної психології», «Сучасна діагностика, кольпос копічний скринінг, профілактика (вакцинація) та ліку вання захворювань при патології шийки матки», «Ехоскопічні дослідження в акушерстві та гінекології», «Основи репродуктології», «Медицина молочної зало зи», «Сучасні погляди на внутрішньоутробне інфікуван ня», «Основи медицини плода», «Ізоімунний конфлікт при вагітності».
КАФЕДРА АКУШЕРСТВА, ГІНЕКОЛОГІЇ ТА МЕДИЦИНИ ПЛОДА
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент Є.І. Парпалей, доцент Г.А. Дзюба, завідувач кафедри С.І. Жук, старший лаборант А.О. Шляхтіна, асистент В.І. Ошовський, доцент Н.В. Пехньо, доцент О.Д. Щуревська Другий ряд: інтерни другого року навчання
Кафедра організовує і проводить виїзні цикли тема тичного удосконалення з актуальних питань акушерства та гінекології в різних регіонах України, зокрема у Вінницькій, Хмельницькій, Житомирській, Полтавській, Черкаській, Чернівецькій та Київській областях. З часу створення і дотепер на кафедрі навчалися 4 аспіранти, 21 клінічний ординатор (у т. ч. 13 іноземців з Азербайджану, Грузії та Ірану). Нині на кафедрі навча ються 2 очні аспіранта денної форми навчання, 1 очний аспірант очно-вечірньої форми навчання, 2 клінічні ор динатори (громадяни України), 4 клінічні ординатори (громадяни Азербайджану й Нігерії) та 31 лікар-інтерн. Співробітники кафедри підтримують професійні сто сунки з медичними профільними установами Німеччини, Польщі, Бельгії, Росії, Білорусії, Узбекистану, Таджикис тану та Казахстану. Клінічними базами кафедри є Київський міський пологовий будинок № 2, Клініка генетики репродукції
«Вікторія», Перинатальний центр м. Києва, ТОВ «CI EC DI ХЕЛС КЕА», ПрАТ «Інститут репродуктивної медици ни» ТОВ «Оксфорд Медікал Солюшнс». Усі працівники кафедри мають вищу кваліфікаційну категорію. Вони виконують великий обсяг лікувально-консультатив ної роботи у стаціонарних і поліклінічних відділеннях клінічних баз. За час існування співробітниками ка федри проконсультовано понад 10 тис. хворих, про ліковано майже 2 тис. пацієнтів, проконсультовано на клінічних базах понад 3 тис. жінок, проведено понад 3 тис. операцій, прийнято майже 2 тис. пологів. Фа хівці кафедри виконують усі види оперативних втру чань на органах малого таза, у т. ч. внутрішньоутроб ні, які відносяться до високотехнологічних. У рамках проведення перинатальних консиліумів до співпраці залучаються суміжні спеціалісти, а саме: неонато логи, психологи, дитячі хірурги, урологи та нейро хірурги.
253
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА ДИТЯЧОЇ КАРДІОЛОГІЇ ТА КАРДІОХІРУРГІЇ
Надія Миколаївна Руденко, професор, завідувач кафедри
К
афедра дитячої кардіології та кардіохірургії була створена в 2011 р. і стала першою в Україні про фільною кафедрою з цих спеціальностей. Під ґрунтям для створення окремої кафедри стали суттєві зміни в структурі ревматичних і серцево-судинних за хворювань, що відбулися в останні десятиріччя мину лого століття, а саме: збільшення захворюваності на серцево-судинні хвороби неревматичної природи — міокардити, вторинні кардіоміопатії різного генезу, аритмії серця, вроджені вади серця; розвиток і широке впровадження в щоденну практичну діяльність сучас них методик діагностики патології серцево-судинної системи; стрімке розширення можливостей кардіо хірургічного, у т. ч. ендоваскулярного, лікування вро джених вад серця, порушень ритму серця, системної судинної патології та патології міокарда. Отже, стала очевидною потреба у покращенні підготовки спеціаліс тів педіатричного профілю в питаннях діагностики, так тики ведення та хірургічного лікування вроджених вад серця у дітей і дорослих, патології міокарда. На кафедрі дитячої кардіології створені всі можли вості для підготовки спеціалістів дитячих кардіологів та підвищення кваліфікації лікарів педіатричного профі лю в галузі дитячої кардіології. Клінічною базою кафе дри є ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України». Центр об ладнаний сучасною апаратурою (ультразвукові апарати експертного класу, ангіографи, комп’ютерний томо граф, 2 магнітно-резонансні томографи з програмою
254
обстеження серця, що є унікальною в Україні, велоерго метр, тредміл, навігаційна система CARTO, холтер-ЕКГ, система екстракорпоральної мембранної оксигенації та ін.) для діагностики та лікування захворювань серцевосудинної системи у дітей і дорослих. Центр має най більший досвід в Україні діагностики та лікування вро джених і набутих вад серця. У поліклінічному відділенні Центру амбулаторні обстеження проводяться майже 30 тисячам пацієнтів на рік, до 40% з яких становлять новонароджені та діти першого року життя. У Центрі ви конується до 3 000 хірургічних та ендоваскулярних втру чань при найскладніших вадах серця та порушеннях ритму серця із загальною летальністю 0,9 %, що співстав но з результатами провідних клінік світу. Операційні та рентгенопераційні обладнані відеокамерами і мікрофона ми для демонстрації ходу операцій у реальному часі. В актових залах обох корпусів встановлено обладнання для телемедичного зв’язку, що надає можливість кон сультувати в режимі реального часу пацієнтів з віддале них регіонів України, обговорювати складні випадки з фахівцями провідних кардіохірургічних клінік світу, слу хати лекції видатних спеціалістів сучасності. Кафедру очолює професор Надія Миколаївна Руден ко — доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки, заступник директора з наукової роботи ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіо логії та кардіохірургії МОЗ України». На кафедрі викладають: Заслужений лікар України, професор Ілля Миколайович Ємець, який є одним з най відоміших дитячих кардіохірургів світу, директор ДУ «На уково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України»; кандидати медичних наук, доценти Олександр Миколайович Романюк — хірург сер цево-судинний, Олександр Володимирович Доронін — хірург серцево-судинний аритмолог, Богдан Богданович Серденко — хірург серцево-судинний, Євгенія Ігорівна Лє бєдь — лікар кардіолог, асистент Євгенія Олександрівна Артеменко — лікар кардіорематолог дитячий, лікар ультра звукової діагностики. Наукові конференції, програми навчання і стажування для лікарів, обмін досвідом із зарубіжними клініками,
КАФЕДРА ДИТЯЧОЇ КАРДІОЛОГІЇ ТА КАРДІОХІРУРГІЇ
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент Є.І. Лєбєдь, завідувач кафедри Н.М. Руденко, асистент Є.О. Артеменко Другий ряд: доцент О.В. Доронін, доцент Б.Б. Серденко, доцент О.М. Романюк
спільний розбір найскладніших пацієнтів з провідними світовими фахівцями — невід’ємна і важлива частина ро боти кафедри. Двічі на тиждень проводяться телемости з однією з кращих дитячих клінік США — Дитячим центром Сієтлу (Seattle Children’s Center). Лікарі мають можливість обмінятися досвідом, обговорити нестандартні випадки, які зустрічаються у практиці, спільно виробити стратегію хірургічного лікування. Лікарями з Seattle Children’s hospital проводяться майстер-класи з дитячої та фетальної ехокар діографії. Щорічно проводяться міжнародні конференції із вроджених вад серця, де обговорюються актуальні питан ня у сфері кардіології і кардіохірургії за участю провідних кардіохірургів і кардіологів зарубіжних країн. Під час спіль
ної роботи крім доповідей проводяться робочі обговорення конкретних пацієнтів, виконується низка хірургічних опера цій, що демонструються онлайн з операційної. На кафедрі розробляються такі актуальні проблеми, як нові ехокардіографічні методи в діагностиці патології аорталь ного клапану у дітей, ендоваскулярні втручання при тераді Фалло й атрезії легеневої артерії, реконструктивні втручання при вроджених вадах магістральних судин; дослідження біо механіки лівого шлуночка серця. Надруковано 2 монографії: «Ультразвукова діагностика вроджених вад серця у дітей», «Транспозиція магістральних судин. Клініка, діагностика, ліку вання», 5 навчальних посібників, понад 70 статей у фахових виданнях, отримано 6 патентів на корисну модель.
255
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА МЕДИЦИНИ ПРАЦІ, ПСИХОФІЗІОЛОГІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ЕКОЛОГІЇ
Денис Віталійович Варивончик, професор, завідувач кафедри
К
афедра створена 1 грудня 2011 р. згідно з рішенням вченої ради і наказом ректора, навчальна діяльність на кафедрі розпочалась у червні 2012 р. Першим завідувачем кафедри був обраний відомий на уковець у галузі військової гігієни та психофізіології, док тор медичних наук, професор, Заслужений працівник охо рони здоров’я України, полковник медичної служби Анатолій Іванович Єна (2012–2013). З 2013 р. кафедру очолює відо мий науковець у галузі профілактичної медицини, доктор медичних наук, старший науковий співробітник, Заслуже ний лікар України Денис Віталійович Варивончик. У різні роки на кафедрі працювали: член-кореспондент НАМН України, професор Н.С. Полька (2012–2015); кан дидати медичних наук, старші наукові співробітники В.П. Печиборщ (2012–2013), В.М. Махнюк (2012–2014), В.В. Маслюк (2012–2013), Д.П. Тімошина (2012–2014), І.П. Лубянова (2012–2014), А.В. Коблянська (2014–2015); Є.М. Фартушний (2012–2013). Нині на кафедрі працюють 2 професора — доктори медичних наук, старші наукові співробітники Д.В. Ва ривончик і Г.Ю. Пишнов; 2 доцента — доктор медичних наук, доцент Н.В. Гречківська і кандидат медичних наук, старший науковий співробітник М.Ю. Стеренбоген; 2 стар ші викладачі — кандидат медичних наук А.Б. Мішенін і П.С. Безвербний. До навчальної роботи на кафедрі залу чаються провідні науковці країни — член-кореспондент НАМН України, професор А.В. Басанець; доктори біоло
256
гічних наук, старші наукові співробітники Н.М. Дмитруха і В.І. Назаренко та інші. Мета діяльності кафедри — післядипломна освіта лі карів у напрямку медицини праці (гігієни праці, професій ної патології, психофізіології) та медичної екології. На кафедрі проводиться підготовка лікарів за напрям ками «Гігієна праці», «Професійна патологія», «Психо фізіологія», «Медична екологія» на циклах спеціалізації, стажування, передатестаційної підготовки, тематичного удосконалення, а також у клінічній ординатурі за спеціаль ністю «Професійна патологія» та в аспірантурі за спеціаль ністю 14.02.01 «Гігієна та професійна патологія». Основним контингентом слухачів кафедри є лікарі- інспектори з гігієни праці (Держслужби праці України), лікарі-профпатологи та лікарі-психофізіологи, лікарі-спе ціалісти комісій з медичних оглядів працюючих державних і приватних закладів охорони здоров’я. Крім того, кафедра проводить підготовку лікарів усіх спеціальностей з питань профілактики соціально-небезпечних інфекцій на робочо му місці (ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу, вірусних гепа титів тощо), а також з питань профілактики та реабілітації хворих з екозалежною патологією, з наслідками впливу екстремальних умов життєдіяльності та праці. За період існування на кафедрі підготовлено понад 1,5 тис. слухачів, один клінічний ординатор. Співробітниками кафедрами проводиться велика нау ково-дослідницька робота, спрямована на вивчення впли ву факторів виробничого середовища на здоров’я праців ників, оцінку ризиків виникнення та розробку методів профілактики, ранньої діагностики, лікування й реабіліта ції виробничо зумовленої та професійної патології; роз робку сучасних методів медичного та психофізіологічного відбору й реабілітації осіб, працюючих у шкідливих і небез печних умовах; вивчення впливу екстремальних факторів довкілля та життєдіяльності на здоров’я населення, оцінку ризиків і профілактику та реабілітацію при екозалежній патології. Наукові працівники кафедри беруть активну участь у роботі спеціалізованих вчених рад, у науково- експертній діяльності тощо.
КАФЕДРА МЕДИЦИНИ ПРАЦІ, ПСИХОФІЗІОЛОГІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ЕКОЛОГІЇ
Спільно з ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кун дієва НАМН України» на кафедрі виконувались і викону ються НДР «Визначення очікуваної локалізації злоякісних новоутворень серед працівників канцерогенонебезпечних виробництв України» (2013–2014), «Монотонія в опера торській праці» (2014–2015), «Наукове обґрунтування за ходів психофізіологічної реабілітації учасників антитеро ристичної операції (АТО)» (2016–2020). Співробітники кафедри брали активну учать у науково му супроводі державних програм: «Загальнодержавна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, ліку вання, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки» — у частині профілактики про фесійного інфікування ВІЛ; «Загальнодержавна програма
боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року» — у частині розробки заходів первинної про філактики професійного раку; «Загальнодержавна цільо ва соціальна програма протидії захворюванню на туберку льоз на 2012–2016 роки» — у частині профілактики професійного туберкульозу; «Державна цільова науковотехнічна програма проведення досліджень в Антарктиці на 2011–2020 роки» — у частині забезпечення психофізіоло гічного добору та моніторингу стану здоров’я учасників Антарктичних експедицій. Наукові доробки кафедри: 8 монографій, 3 деклара ційні патенти, 137 статей (у т. ч. за кордоном — 33), 50 тез (у т. ч. за кордоном — 25), 10 методичних рекомендацій МОЗ України, 5 інформаційних листів МОЗ України.
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): клінічний ординатор В.В. Ялтонська, старший лаборант О.М. Еджибія, завідувач кафедри Д.В. Варивончик, доцент М.Ю. Стеренбоген, старший викладач П.С. Безвербний Другий ряд: професор Г.Ю. Пишнов, старший викладач А.Б. Мішенін
257
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
Наукові праці співробітників мають високі показники цитування; у наукометричній системі «Google Scholar» — загальне цитування 609, індекс Гірша 22; у «Scopus» — ци тування 22; індекс Гірша 5. Співробітники кафедри здійснюють значну лікувальнодіагностичну роботу у напрямку надання профпатологіч ної та психофізіологічної допомоги населенню. На клініч ній базі кафедри в ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» здійснюється лікувально-діагностична допомога учасникам антитерористичної операції, а також хворим на професійні захворювання бронхолегеневої та нервової систем, з професійним раком та з професійним туберку льозом. У Київському міському центрі профпатології (Ки ївська міська клінічна лікарня № 5) надається профпато логічна допомога працівникам, які зазнали на робочому місці впливу шкідливих і небезпечних умов праці та трудо вого процесу. За п’ять років надана допомога більше 5 тис. хворим. Викладачі кафедри беруть активну участь у роботі судово-медичних, медико-експертних, атестаційних комі сій усіх рівнів.
Фахівці кафедри співпрацюють з національним пред ставництвом Міжнародної організації праці (МОП) в Укра їні, Національним науковим антарктичним центром МОН України, Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця, ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва НАМН України», Київською міською клінічною лікарнею № 5, Дніпровською обласною клінічною лікарнею імені І.І. Мечнікова (м. Дніпро), Медичним центром «Наша родина» (м. Київ). Кафедра медицини праці, психофізіології та медичної екології розміщена в окремому блоці основної будівлі ДУ «Ін ститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва НАМН України», має 2 навчальні кімнати, методичний кабінет, тренінговий клас, комп’ютеризовані робочі місця з програмами атестацій них тестів. За потреби використовуються приміщення бібліо теки та зал засідань. Додаткова база кафедри розташована в Київській міській клінічній лікарні № 5, де має 1 навчальну кімнату. Кафедра має сучасну матеріально-технічну базу, на кафедрі наявне вільне підключення до Internet, для прове дення занять використовується сучасне обладнання.
КАФЕДРА СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ ТА АМБУЛАТОРНО-ПОЛІКЛІНІЧНОЇ ДОПОМОГИ
Лариса Федорівна Матюха, професор, завідувач кафедри
Кафедра сімейної медицини та амбулаторно-поліклі нічної допомоги створена у вересні 2012 р. та є однією з перших в Україні мультидисциплінарних кафедр, яка здій снює підготовку фахівців за спеціальністю «Загальна практика - сімейна медицина». Очолила кафедру профе 258
сор Лариса Федорівна Матюха — головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Загальна практи ка - сімейна медицина» (2007–2017), президент ГО «Укра їнська асоціація сімейної медицини» (2015), член EURACT (Європейської академії викладачів сімейної медицини) (2007). Навчання фахівців за спеціальністю «Загальна практи ка - сімейна медицина» здійснюється на циклах інтернату ри, спеціалізації, стажування, тематичного удосконалення та передатестаційної підготовки. Науково-педагогічні пра цівники кафедри є співавторами програм циклів спеціалі зації, передатестаційної підготовки та інтернатури за фа хом «Загальна практика - сімейна медицина», а також циклів тематичного удосконалення за темами: «Плану вання сім’ї», «Артеріальна гіпертензія в різних клінічних ситуаціях», «Курація пацієнтів з депресією в загальній лікарській практиці», «Медико-психологічний супровід
КАФЕДРА СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ ТА АМБУЛАТОРНО-ПОЛІКЛІНІЧНОЇ ДОПОМОГИ
Колектив кафедри Перший ряд (зліва направо): доцент Т.М. Бухановська, доцент О.В. Процюк, завідувач кафедри Л.Ф. Матюха, асистент Т.В. Веселова Другий ряд: клінічний ординатор А.А. Шевчик, клінічний ординатор Н.В. Олексійчук, старший лаборант В.В. Гнєдих, асистент Л.Г. Матвієць, асистент Н.Г. Кухарська, доцент Л.В. Клименко, асистент О.І. Погоріла, асистент Н.В. Малютіна, доцент Г.В. Бацюра, доцент О.Є. Кононов
при наданні геріатричної допомоги в практиці сімейного лікаря», «Застосування лікарем мотиваційної складової для досягнення прихильності пацієнта до лікування», «Су часні підходи до надання ефективної допомоги при вагіт ності та народженні дитини», «Мотиваційне консультуван ня пацієнтів сімейним лікарем», «Ведення пацієнта з ВІЛ-інфекцією/СНІД сімейним лікарем», «ЕКГ-діагностика в практиці сімейного лікаря», «Ведення сімейним лікарем хворих на цукровий діабет, тип 2», «Основні заходи з про філактики неінфекційних захворювань», «Навички викла дання спеціальності на заочній базі стажування інтернів сімейних лікарів», «Наукове обґрунтування сучасних під ходів до оптимізації профілактичних напрямків на первин ному рівні надання медичної допомоги», «Надання інтег рованої допомоги пацієнтам з опіоїдною залежністю на первинній ланці медичної допомоги». Нині на кафедрі працюють науково-педагогічні пра цівники: доктори медичних наук, професори О.Г. Шекера, О.Є. Коваленко, Т.М. Сіліна і Н.В. Медведовська; доктор медичних наук О.В. Процюк; кандидати медичних наук,
доценти Т.А. Титова, Г.В. Бацюра, Л.В. Клименко, Т.М. Бу хановська, О.Є. Кононов; кандидати медичних наук, асис тенти Т.В. Веселова, Н.Г. Кухарська, Н.В. Малютіна, Л.Г. Матвієць, О.І. Погоріла і І.А. Якубовська. Лікувально-консультативна робота та навчальний про цес кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклі нічної допомоги здійснюється на 20 клінічних базах м. Ки єва та Київської області, з яких 4 знаходяться в сільській місцевості (амбулаторії загальної практики - сімейної ме дицини). За час існування кафедри підготовлено понад 300 на укових статей і тез. Основні публікації колективу кафедри: «Еталони практичних навиків для лікарів загальної практи ки-сімейних лікарів (навчально-методичний посібник)» (2014), «Методичні підходи до розробки локальних меди ко-технологічних документів в закладах первинної медич ної допомоги» (2014), «Організація підготовки лікарів за фахом «Загальна практика - сімейна медицина» на базах стажування протягом заочного етапу навчання» (2014), «Менеджмент медико-соціальних проблем з розумовою 259
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
відсталістю на рівні первинної ланки медичної допомоги» (2014), «Профілактика вродженої патології, спонтанних викиднів та непліддя в рамках надання первинної медикосанітарної допомоги: Методичні рекомендації» (2014), «Невідкладна допомога в загальній лікарській практиці: навчальний посібник для лікарів-інтернів, лікарів-слухачів закладів (факультетів) післядипломної освіти та сімейних лікарів» (2015), «Ведення пацієнта з ВІЛ-інфекцією/СНІ Дом сімейним лікарем: навчально-методичний посібник для викладачів» (2015), «Народна та нетрадиційна меди цина: навчально-методичний посібник» (2015), «Ведення пацієнта з ВІЛ-інфекцією/СНІДОМ сімейним лікарем: Ме тодичні рекомендації» (2015), «Розрахунок потреби у лі карських засобах, що містять контрольовані речовини: Методичні рекомендації» (2015), «Методи оцінки нутрітив ного статусу людини та їх застосування в практиці сімей ного лікаря» (2015), «Оптимізація використання уніфіко
ваного клінічного протоколу медичної допомоги «Епілепсія у дітей» у роботі лікарів загальної практики-сімейної меди цини та педіатрів» (2014), «Невідкладна медична допомо га у загальній лікарській практиці» (2015), «Ведення паці єнта зі стабільною ішемічною хворобою серця лікарем загальної практики - сімейним лікарем» (2016). Співробітники кафедри є доповідачами і учасниками міжнародних конференцій, членами Української асоціації сімейної медицини та Асоціації сімейних лікарів м. Києва, підписали Угоди про співпрацю з EURACT, Асоціацією сі мейних лікарів Ізраїлю, щороку організовують і проводять Дні здоров’я на сільських клінічних базах і майстер-класи (до 15 на рік) для сімейних лікарів м. Києва, Київської об ласті та інших областей України, організовують і проводять «Школу сімейного лікаря» для сімейних лікарів м. Києва і Київської області — всього 10 на рік разом з ДОЗ м. Києва і Київської області.
КАФЕДРА КАРДІОХІРУРГІЇ, РЕНТГЕНЕНДОВАСКУЛЯРНИХ ТА ЕКСТРАКОРПОРАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Борис Михайлович Тодуров, член-кореспондент НАМН України, професор, завідувач кафедри
К
афедра була створена відповідно до листа МОЗ Укра їни від 25.04.2016 № 08.01-47/22/352-16/10278, рі шення вченої ради і наказу ректора, працює на базі ДУ «Інститут серця МОЗ України». Завідувачем кафедри є Заслужений лікар України, членкореспондент НАМН України, професор Борис Михайлович Тодуров — президент ВГО «Всеукраїнська асоціація фахівців з кардіоторакальної, ендоваскулярної хірургії та трансплан
260
тології» та «Всеукраїнська асоціації фахівців з аритмології та електрофізіології серця», дійсний член Європейської асоціа ції кардіоторакальних хірургів, головний позаштатний спеці аліст МОЗ України (2011–2014) і ДОЗ м. Києва (2008–2017) зі спеціальності «Хірургія серця і магістральних судин», голов ний редактор журналу «Кардіохірургія та інтервенційна кар діологія», член редакційної ради «Українського кардіологіч ного журналу» та Українського науково-практичного журналу для лікарів «Серцева недостатність». На кафедрі працюють професор Сергій Миколайович Фуркало, доценти Наталя Олексіївна Володкіна, Віталій Богданович Демянчук і Олег Валерійович Зеленчук, асис тенти Сергій Миколайович Судакевич, Ольга Павлівна На дорак, Анатолій Вікторович Іванюк, Вадим Володимирович Сакалов, Микола Васильович Стан і Ярослав Васильович Скибчик, старший лаборант Анна Іванівна Бондар. Співробітниками кафедри розроблені такі навчальні програми циклів тематичного удосконалення: «Інтервенцій ні методи діагностики та лікування хвороб серця і судин», «Актуальні питання екстракорпоральних методів лікуван
КАФЕДРА КАРДІОХІРУРГІЇ, РЕНТГЕНЕНДОВАСКУЛЯРНИХ ТА ЕКСТРАКОРПОРАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
ня», «Новітні методи лікування серцевої недостатності та кардіоміопатій», «Сучасні методи лікування венозних тром бозів і тромбоемболії легеневої артерії», «Сучасні технології лікування атеросклерозу та ішемічної хвороби серця», «Но вітні методи реконструктивної кардіохірургії», «Ведення паці єнтів до та після кардіохірургічних втручань». На кафедрі постійно проводяться цикли спеціалізації, стажування, передатестаційні цикли, тематичного удоско налення та підготовка клінічних ординаторів за фахом «Хірургія серця і магістральних судин». Напрямок наукової роботи кафедри — мініінвазивні та реконструктивні втручання в кардіохірургії. Професор Б.М. Тодуров часто виступає з доповідями на міжнародних конгресах і симпозіумах, разом із співробітниками кафед ри постійно впроваджує новітні світові кардіохірургічні технології у практичну діяльність. За час існування кафедри навчання пройшли понад 400 слухачів, 3 іноземні клінічні ординатори, 5 іноземних стажистів. Співробітники кафедри щомісячно консульту
ють понад 300 хворих, виконують більше 200 хірургічних втручань, з яких 60% — ІІІ–ІV рівня складності. Кафедра має аудиторію на 40 місць, симуляційний клас, навчальні кімнати, технічне приміщення. Практичні навички опрацьовуються на базі відділень та операційних ДУ «Інститут серця МОЗ України», що дозволяє слухачам ефективно вивчати сучасні напрямки діагностики та ліку вання патології серця і судин. Значну увагу співробітники кафедри приділяють гро мадській роботі. Завідувач кафедри, професор Б.М. Тодуров активно працює над удосконаленням нормативної бази до кументів із серцево-судинної хірургії, веде активну громад ську й освітню роботу, широко висвітлюючи її у медіа-про сторі. Професор Б.М. Тодуров і співробітники кафедри регулярно проводять консультативний прийом пацієнтів у ДУ «Інститут серця МОЗ України», виконують робочі поїзд ки з наданням консультативної допомоги пацієнтам у зоні проведення антитерористичної операції і різних регіонах України, ведуть оперативну та лікувальну діяльність.
Колектив кафедри Зліва направо: асистент В.В. Сакалов, асистент А.В. Іванюк, доцент Н.О. Володкіна, асистент О.П. Надорак, завідувач кафедри Б.М. Тодуров, доцент О.В. Зеленчук, старший лаборант А.І. Нагнибіда, асистент Я.В. Скибчик, доцент В.Б. Демянчук, асистент С.М. Судакевич, асистент М.В. Стан
261
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності)
КАФЕДРА ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я
Ірина Михайлівна Хоменко, доктор медичних наук, доцент, завідувач кафедри
К
афедра громадського здоров’я створена 1 червня 2017 року (наказ ректора НМАПО імені П.Л. Шупика від 16.03.2017 № 1103) шляхом реорганізації (злиття) кафедри гігієни і екології людини, яку організував та очо лив у 1968 р. вчений із світовим ім’ям, директор НДІ гігіє ни та токсикології пестицидів, полімерних матеріалів та пластичних мас (ВНДІГІНТОКС) академік АМН СРСР, про фесор Л.І. Медведь, та кафедри гігієни харчування і гігіє ни дітей та підлітків, яка була організована у 1939 році. Передумовою створення кафедри стали: передбачене Розділом 22 Угоди про асоціацію між Україною та Євро пейським Союзом впровадження в Україні системних за сад громадського здоров’я; створення ДУ «Центр громад ського здоров’я МОЗ України» (Наказ МОЗ України від 18.09.2015 № 604); схвалення Концепції розвитку системи громадського здоров’я (розпорядження Кабінету Міні стрів України від 30.11.2016 № 1002-р) та введення спеці альності 229 «Громадське здоров’я» (галузь знань 22 «Охорона здоров’я») Постановою КМУ від 01.02.2017 № 53 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 № 266». Завідувачем кафедри піс ля проходження конкурсу була обрана доктор медичних наук Ірина Михайлівна Хоменко. Нині в штаті кафедри працюють професори І.П. Козярін, О.П. Івахно, О.П. Гульчій; доценти Л.М. Авраменко, Н.Ф. Дубова, Н.М. Захарова; старший викладач Я.В. Першегуба; асистенти Л.В. Лоза, С.М. Туряниця. За період існування колективом кафедри була створе на та затверджена перша в Україні програма циклу тема
262
тичного удосконалення для лікарів профілактичної ланки медицини «Громадське здоров’я в Україні: стратегія роз витку» (тривалістю 2 тижні), навчання на якому пройшли керівники лабораторних центрів та їх заступники — пред ставники всіх регіонів України. Організаційно-методичною основою навчання на циклі став мультисекторальний під хід та залучення до викладання представників шкіл гро мадського здоров’я країн Європейського регіону, а саме: директора Інституту глобального громадського здоров’я професора Пітера Бойля (Франція), професорів Зігурта Ві толса (Шведська агенція оцінки якості технологій в охороні здоров’я та соціальній сфері) і Томмі Лінне (координатор проектів міжнародного співробітництва Каролінського Ін ституту), що значною мірою сприяло підвищенню профе сійних знань слухачів і забезпеченню можливості викорис тання Європейського досвіду з метою імплементації до регіональних вимог діяльності. За час функціонування кафедри науково-педагогічни ми працівниками були реалізовані два гранти Європей ського Союзу і Національного фонду підтримки демократії (США) з питань поширення досвіду впровадження засад громадського здоров’я на місцях та отримана ліценція з підготовки докторів філософії за спеціальністю «Громад ське здоров’я», триває підготовка до впровадження освіт ніх програм для лікарів первинної медико-санітарної допо моги та програми спеціалізації за цим фахом. На кафедрі проводяться цикли спеціалізації, стажу вання та передатестаційної підготовки за спеціальностями «Загальна гігієна» та «Лабораторні дослідження хімічних факторів навколишнього середовища». Понад 20 років проводяться передатестаційні цикли зі спеціальності «Гігі єна харчування» та «Гігієна дітей та підлітків», для яких викладачами кафедри розроблені і затверджені МОЗ України навчальні плани, програми та банк державних комп’ютерних тестів. За розробленими й затвердженими у встановленому по рядку навчальними планами і програмами циклів тематично го удосконалення підвищують кваліфікацію лікарі із загаль ної гігієни, спеціалісти з лабораторних досліджень хімічних факторів навколишнього середовища, керівники лаборатор
КАФЕДРА ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я
Колектив кафедри Зліва направо: доцент Н.Ф. Дубова, професор І.П. Козярін, доцент Н.М. Захарова, завідувач кафедри І.М. Хоменко, асистент Н.В. Півень, професор О.П. Гульчій, асистент Л.В. Лоза, професор О.П. Івахно, ст. викладач Я.В. Першегуба
них центрів та їх заступники, а також сімейні лікарі і лікарітерапевти. Колективом кафедри розроблені навчальні плани і програми, проводяться короткотривалі цикли тематичного удосконалення з актуальних питань загальної гігієни, гігієни харчування, комунальної гігієни та гігієни дітей та підлітків, у т. ч. з елементами дистанційного навчання.
Колектив кафедри планує розширення співпраці з усіма зацікавленими у розвитку сфери громадського здоров’я сторонами, як представниками закладів всіх форм власності й громадськими організаціями України, так і лікарями, керівниками і науковцями європейського та світового простору.
263
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ
Олена Миколаївна Дорошенко, доктор медичних наук, професор, директор
І
нститут стоматології НМАПО імені П.Л. Шупика створений наказом МОЗ України від 03.06.2003 № 1241 «Про створення Інституту стоматології КМАПО імені П.Л. Шупика». Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» та рішення вченої ради від 18.05.2016 наказом НМАПО імені П.Л. Шупика від 19.05.2016 № 1864 Інституту стоматології нада но статус навчально-наукового. Підпорядкованість і структура Інституту стоматології: МОЗ України — НМАПО імені П.Л. Шупика. До Інституту стоматоло гії входять: вчена рада; спеціалізована вчена рада; апробаційна рада; рада трудового колективу; дирек ція; шість кафедр — стоматології, ортопедичної сто матології, стоматології дитячого віку, терапевтичної стоматології, ортодонтії та щелепно-лицевої хірургії; відділення удосконалення молодших спеціалістів з медичною освітою за фахом «Стоматологія» та від ділення удосконалення зубних техніків; студентське самоврядування; фантомний клас. Метою діяльності Інституту стоматології є забезпечен ня потреб закладів охорони здоров’я у підготовці, перепід готовці та підвищенні кваліфікації лікарів-стоматологів за спеціальностями стоматологічного профілю. З 2003 по 2016 рр. Інститут стоматології очолював завідувач кафедри стоматології, Заслужений діяч науки і
264
техніки України, доктор медичних наук, професор Олексій Володимирович Павленко, а з 2016 р. — доктор медичних наук, професор Олена Миколаївна Дорошенко, яка про йшла в академії шлях від аспіранта (1997–2000), асистента (2001–2005), доцента (2005–2014) до професора кафедри ортопедичної стоматології. Діяльність Інституту стоматології здійснюється згідно з процесами управління ISO 9001:2015. Дирекція Інституту стоматології постійно здійснює моніторинг виконання рішень ректорату, вченої ради Академії та Інституту; аналіз показників внутрішнього рейтингу кафедр; планову та позапланову перевірку ді яльності кафедр Інституту; щоденний прийом слухачів і співробітників; аналіз результатів анкетування на на вчальних циклах, визначення шляхів усунення зауважень колективами відповідних кафедр; взаємодію та коорди націю організаційних заходів щодо розвитку студент ського самоврядування. Науково-педагогічний потенціал структурних підрозді лів стоматологічного профілю: 10 докторів наук із вченим званням професора, 3 доктори наук із вченим званням доцента та 29 кандидатів наук із вченим званням доцента. Середній вік науково-педагогічного персоналу становить 44,3 роки. Усі науково-педагогічні працівники постійно підви щують свою кваліфікацію як за спеціальностями, так і з педагогіки: 48 осіб мають вищу, 16 — першу, 8 — другу лікарські кваліфікаційні категорії за фаховими спеціаль ностями. Клінічні бази кафедр Інституту стоматології: КП «Київ ська міська стоматологічна поліклініка» (вул. Пимоненка, 10а); стоматологічний практично-навчальний медичний центр НМАПО імені П.Л. Шупика (бульв. Шевченка, 1); Київська міська лікарня № 12 (вул. Підвисоцького, 4а); НДСЛ «ОХМАТДИТ» (вул. Стрітенська 7/9); ДКЛ № 9 (вул. Копилівська, 1/7); клінічні бази кафедр Інституту стоматології НМАПО імені П.Л. Шупика (за додаткови ми угодами).
ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ
Кафедрами щелепно-лицевої хірургії, стоматології та ортодонтії проводиться активна консультативно-діагнос тична і лікувальна допомога постраждалим у зоні прове дення антитерористичної операції. Інститутом стоматології постійно проводяться науковопрактичні семінари в дистанційному режимі у форматі телемосту «Сучасні стратегії профілактики та лікування стоматологічних захворювань» згідно з наказом МОЗ України від 21.11.2013 № 255-адм, які внесені до відпо відного реєстру національних заходів у галузі охорони здоров’я. Членами редакційних рад наукових журналів, визначе них МОН України як фахові, є 10 співробітників Інституту стоматології. Інститут надає науково-методичну допомогу у виданні фахових журналів «Современная стоматоло гия», «Дентальные технологии», «Зубопротезная техни ка», «Стоматология. Эстетика. Инновации», «Світ орто донтії» та ін. Активно працюють дві наукові школи: стоматології професора О.В. Павленка та щелепно-лицевої хірургії про фесора О.О. Тимофєєва. В Інституті стоматології навчаються іноземні грома дяни із Сирії, Казахстану, Ірану, Індії, Росії, Грузії, Польщі, Йорданії, Китаю тощо. Науково-педагогічні працівники беруть активну участь у міжнародних стоматологічних форумах, таких, як Гене ральна асамблея EFP, Сантьяго-де-Компостела (2016), 104 Всесвітній конгрес стоматологів (м. Познань, Польща, 2016), Міжнародна конференція Alpha-Bio Tec «Тандем традиций и технологий» (м. Ліссабон, Португалія, 2016), «День высокой стоматологии в республике Беларусь» (м. Мінськ, Беларусь, 2016), 16th International congress of periodontology (Romania, 2017), VIII Європейський кон грес дитячих лікарів Еuropaediatrics (2017) та багатьох інших. Більшість провідних співробітників Інституту сто матології були головними позаштатними спеціалістами МОЗ України та ДОЗ КМДА: професор О.В. Павленко — за спеціальністю «Стоматологія», професор О.О. Тим офєєв — за спеціальністю «Хірургічна стоматологія», професор Н.О. Савичук — за спеціальністю «Дитяча стоматологія», професор М.С. Дрогомирецька — за спеціальністю «Ортодонтія», професор В.І. Біда — за спеціальністю «Ортопедична стоматологія», С.В. Буре нок — головний позаштатний зубний технік МОЗ Укра
їни. Активну участь науково-педагогічні працівники бе руть в атестаційних комісіях МОЗ України, ДОЗ КМДА та ДОЗ КОДА. Інститут стоматології проводить надзвичайно ак тивну громадську діяльність. Кафедрою ортодонтії сумісно с НДСЛ «ОХМАТДИТ», починаючи з 2010 року, здійснюється соціальна програма «Ортодонтична допо мога дітям з малозабезпечених сімей із вродженими та набутими вадами зубо-щелепної системи в м. Києві», яка активно підтримується у різних регіонах України на базах кафедр медичних університетів. Кафедрами те рапевтичної стоматології та стоматології дитячого віку у травні постійно проводяться профілактичні огляди співробітників академії з надання їм консультативної допомоги стосовно патології тканин пародонту, при свячені Європейському дню здорових ясен (EFP). На уково-педагогічними працівниками кафедри стомато логії дитячого віку у 2017 р. започатковано благодійну програму «Здорова посмішка наших дітей», яка перед бачає здійснення консультативно-лікувальної допомоги дітям співробітників академії з патологією тканин па родонту. Колективом кафедри стоматології дитячого віку організовано також проведення постійно діючого науково-практичного лекторію «Школа дитячого сто матолога», який введений до реєстру офіційних захо дів ДОЗ КМДА м. Києва та ДОЗ КОДА. З 2009 р. прове дено близько 100 заходів, які відвідали 4 500 дитячих стоматологів, лікарів-стоматологів і лікарів педіатрич ного профілю. Важливою ланкою роботи Інституту стоматології є співпраця з профільними громадськими асоціаціями. Професори Інституту є головами та членами профільних асоціацій: І.П. Мазур — президент Асоціації стоматологів України, представник від України у Всесвітній Федерації Стоматологів; М.С. Дрогомирецька — президент Асоціації ортодонтів України, офіційний представник Американської асоціації ортодонтів (ААО) в Україні; Г.Ф. Білоклицька — президент Асоціації лікарів-пародонтологів України, член Європейської асоціації пародонтологів; О.В. Павленко — віце-президент Асоціації стоматологів України; В.І. Біда — Почесний президент Асоціації ортопедів і зубних техніків України, член Асоціації стоматологів України; О.О. Тимо фєєв — президент Української асоціації щелепно-лице вих хірургів і хірургів-стоматологів, член Європейської та Міжнародної асоціації щелепно-лицевих хірургів; О.М. До 265
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
На засіданні вченої ради
рошенко — віце-президент Асоціації ортопедів і зубних техніків України, член Асоціації стоматологів України; П.В. Леоненко — віце-президент Асоціації ортопедів і зуб них техніків України, член Асоціації стоматологів України. В Інституті стоматології створена спеціалізована вче на рада Д 26.613.09 за спеціальністю 14.01.22 «Стомато логія», головою якої є професор О.В. Павленко. Активно працює апробаційна рада (голова — професор В.І. Біда). Відділення удосконалення зубних техніків створені згідно з наказом НМАПО імені П.Л. Шупика від 12.09.2000 № 1131. Очолювали курси професори О.В. Павленко (2000–2001), В.С. Онищенко (2001–2003), В.І. Біда (2003– 2005), а з березня 2005 р. і донині — доцент В.І. Радько. Для проведення практичних занять на ВУЗТ зуботехнічна
266
лабораторія має в повному обсязі устаткування і витратні матеріали для виготовлення зубних протезів з використан ням сучасних технологій. З метою підвищення кваліфікації та перепідготов ки молодших спеціалістів з медичною освітою за фахом «Стоматологія», зубних лікарів, викладачів вищих на вчальних закладів і закладів післядипломної освіти І–ІІІ рівнів акредитації з питань профілактичної та превентив ної стоматології при НМАПО П.Л. Шупика у 2010 р. ство рений Центр профілактичної та превентивної стоматології Інституту стоматології, перейменований у 2012 р. на відді лення удосконалення молодших спеціалістів з медичною освітою за фахом «Стоматологія» (завідувач відділення — професор І.П. Мазур).
УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ РЕПРОДУКТОЛОГІЇ
УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ РЕПРОДУКТОЛОГІЇ
Лідія Вікторівна Суслікова, доктор медичних наук, доцент, директор
У
Основним завданням Інституту репродуктології є участь у реалізації Державних програм з реформування системи охорони здоров’я щодо медичної допомоги ма терям і новонародженим, вдосконалення та впровадження допоміжних репродуктивних технологій в Україні, опти мізація діагностики та лікування безпліддя, підготовка та підвищення кваліфікації медичних кадрів і наукових розробок у сфері репродуктивного здоров’я, надання якісної та доступної гінекологічної допомоги безплідним подружнім парам із застосуванням методів ДРТ, засно ваних на принципах доказової медицини, розробка про ектів нормативно-правової та методичної документації, розвиток медичної генетики та загальнодоступної прена тальної діагностики на ранніх стадіях вад розвитку плода, впровадження безперервної професійної підготовки аку шерів-гінекологів, покращення якості та доступності спе ціалізованої акушерсько-гінекологічної допомоги з питань репродуктивної медицини. Саме кафедра акушерства і гінекології, очолювана ви хованцем медичного факультету університету Св. Володи мира професором Григорієм Федоровичем Писемським, входила до переліку чотирьох перших кафедр, з яких по чинався творчий науковий шлях Клінічного інституту для
країнський державний інститут репродуктоло гії (далі — Інститут репродуктології) НМАПО імені П.Л. Шупика створений наказом МОЗ України від 27 грудня 2006 № 904 «Про створення Українського дер жавного інституту репродуктології». Відповідно до За кону України «Про вищу освіту» та рішення вченої ради від 18.05.2016 наказом НМАПО імені П.Л. Шупика від 19.05.2016 № 1864 Українському державному інституту репродуктології визначено статус навчально-наукового. Першим директором Інституту репродуктології був професор Олександр Михайлович Юзько — член Євро пейської Асоціації репродукції людини та ембріології, Європейської Асоціації акушерства та гінекології, Української Асоціації акушерів-гінекологів, Казах ської асоціації репродуктивної меди цини, Президент Української Асоціації репродуктивної медицини, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. З 2011 р. Інститут репродук тології очолює доктор медичних наук доцент Лідія Вікторівна Суслікова, яка пройшла в академії шлях від асистен та (2006–2007), доцента (2009–2013) до професора кафедри акушерства, гінекології та репродуктології, завіду вача відділу пренатальної діагностики (2007–2009), заступника директора Перший випуск лікарів акушерів-гінекологів з контингенту, (2009–2011) Інституту репродуктології. що підлягав періодичному підвищенню кваліфікації
267
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
удосконалення лікарів. Самовіддана праця Г.Ф. Писемсь кого та його талановитого послідовника Є.Л. Скловського створила фундамент для майбутніх кафедр акушерськогінекологічного профілю сучасної Академії. У січні 2009 р. до складу Інституту репродуктології включено 4 кафедри: акушерства і гінекології № 1; акушер ства, гінекології і репродуктології; акушерства, гінекології та перинатології; медичної та лабораторної генетики. У червні 2010 р. у складі Інституту репродуктології створе но кафедру акушерства, гінекології та медицини плода, у 2011 р. — Клініку репродуктивних технологій. В Інституті репродуктології працюють вчена рада та експертна про блемна комісія. Нині в Інституті репродуктології працюють високопро фесійні науково-педагогічні працівники, з яких 30 — док тори наук, з них 20 зі званням професора, 50 — кандидати наук, з них 32 зі званням доцента. Членами-кореспонден тами НАМН України є 3 завідувача кафедр (професори В.В. Камінський, Ю.П. Вдовиченко, Н.Г. Горовенко), працю ють 8 Заслужених лікарів України та 3 Заслужених діяча науки і техніки України. В Інституті репродуктології одночасно проводиться на вчальна, наукова та лікувальна робота. На кафедрах Інституту проходять навчання лікарі- інтерни, акушери-гінекологи, проводяться передатеста ційні цикли, цикли тематичного удосконалення з усіх ак туальних питань акушерства та гінекології, перинатології, онкогінекології, ендокринної гінекології, допоміжних ре продуктивних технологій, медицини плода, медичної та лабораторної генетики й очно-заочні цикли тематичного удосконалення з елементами дистанційного навчання. Підготовлено більше 200 лікарів-інтернів за спеціальністю «Акушерство та гінекологія», підвищили кваліфікацію на передатестаційних циклах біля 2 000 лікарів акушерів-гіне кологів і генетиків, на циклах тематичного удосконалення пройшли навчання понад 5 500 слухачів. Для продовження наукових традицій Інституту репро дуктології постійно проводиться підготовка молодих на укових кадрів в аспірантурі та магістратурі. Запроваджено очну, вечірню та заочну форми навчання науковців в аспі рантурі. На кафедрах Інституту репродуктології навчалося понад 100 аспірантів, 90 клінічних ординаторів, у т. ч. й громадяни Азербайджану, Грузії, Ірану, Нігерії. В Інституті репродуктології створені та діють наукові школи з акушерства, гінекології та перинатології (науко 268
вий керівник — член-кореспондент НАМН України профе сор Юрій Петрович Вдовиченко), акушерства, гінекології та медицини плода (науковий керівник професор Світлана Іванівна Жук), акушерства, гінекології і репродуктології (науковий керівник член-кореспондент НАМН України, професор В’ячеслав Володимирович Камінський). У 2011 р. за науково-практичну роботу «Допоміжні репродуктивні технології в лікуванні безпліддя» прису джено Державну премію України в галузі науки і техніки (Ф.В. Дахно, О.М. Юзько, Ю.П. Вдовиченко, В.В. Камін ський, В.Д. Зукін, І.О. Судома, С.І. Жук, Т.Ф. Татарчук, Т.Д. Бахтєєва, Ю.С. Паращук). Представники професорсько-викладацького складу Інституту репродуктології є постійними членами трьох спеціалізованих вчених рад: НМАПО імені П.Л. Шупика, НМУ імені О.О. Богомольця та ДУ «ІПАГ НАМН України» по захисту кандидатських і докторських дисертацій за спеці альністю «Акушерство та гінекологія». Науково-педагогічні працівники беруть активну участь у державних програмах з охорони материнства та дитин ства: «Репродуктивне здоров’я нації»; Загальнодержавна програма боротьби з онкологічними захворюваннями; Загальнодержавна програма імунопрофілактики та захис ту населення від інфекційних хвороб; Загальнодержавна програма «Національний план дій щодо реалізації Конвен ції ООН про права дитини»; Національний проект «„Нове життя” — нова якість охорони материнства та дитинства»; Концепція подальшого розвитку перинатальної допомоги та плани реалізації заходів Концепції. Науково-педагогічні працівники кафедр Інституту репродуктології є членами експертних комісій: експерт ної комісії МОЗ України з розгляду випадків смерті жінок під час вагітності, пологів та у післяпологовому періоді (професори В.В. Камінський, P.O. Ткаченко, В.І. Медвідь, О.В. Голяновський); Комісії з розробки нормативних документів МОЗ України — клінічних протоколів (про фесори В.В. Камінський, P.O. Ткаченко, В.І. Медвідь); Консультативно-експертної групи з розробки розділу 11 «Акушерство, гінекологія. Лікарські засоби» Державного формуляру лікарських засобів (професор С.І. Жук); Екс пертної комісії ООН з питань репродуктивного здоров’я (доцент Н.Я. Жилка); Міжнародного проекту Агентства з міжнародного розвитку США (USAID) «Профілакти ка передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини» (доцент Н.Я. Жилка).
УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ РЕПРОДУКТОЛОГІЇ
На засіданні вченої ради
Клінічними базами кафедр Інституту репродуктології є 41 медичний заклад м. Києва та Київської області, у т. ч. 12 приватних. Щорічно науково-педагогічні працівники здійснюють понад 6 000 консультацій хворих у поліклініці, 2 500 — у стаціонарі, проліковують понад 10 000 хворих і виконують понад 4 000 оперативних втручань. Співробітники Інституту репродуктології беруть активну участь у міжнародних проектах: спільний про ект Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та між народного благодійного фонду «Фонд Вільяма Дж. Клінтона» «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини у наркозалежних вагітних жінок та покращен ня показників здоров’я їх новонароджених»; УкраїноШвейцарський проект «Здоров’я матері та дитини»; Україно-Англійський семінар «Внешний контроль каче ства цитогенетической лаборатории — залог успешно го менеджмента»; Україно-Німецький освітній семінар у рамках Національного проекту «„Нове життя” — нова якість охорони материнства та дитинства»; проекти Американської агенції USAID «Разом до здоров’я», Міжнародного товариства «Плід як Пацієнт» (Interna
tional Society «Fetus As A Patіent») та Міжуніверситет ської школи медичного ультразвуку імені Яна Дональда (Іan Donald Іnterunіversіty School of Medical Ultrasound), Міжнародного товариства гінекологічної ендоскопії (ІSGE), Європейського товариства гінекологічної ендо скопії (ESGE) та Американської Асоціації гінекологівлапароскопістів (AAGL), що сприяли створенню Укра їнського товариства гінекологів-ендоскопістів і тазових хірургів (УТГЕТХ). Завідувачі кафедр беруть активну участь у роботі профільних асоціацій: професор В.В. Камінський є віце- президентом Асоціації акушерів-гінекологів України; про фесор Ю.П. Вдовиченко — президентом Української асо ціації перинатальної медицини, членом президії Асоціації акушерів-гінекологів України, членом Європейської і Світової асоціацій акушерства і гінекології та перинатальної ме дицини; професор С.І. Жук — членом президії Асоціації акушерів-гінекологів України, віце-президентом Асоціації перинатологів України; професор Н.Г. Горовенко — пре зидентом Всеукраїнської асоціації спеціалістів з медичної та лабораторної генетики.
269
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
ІНСТИТУТ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ
Олег Григорович Шекера, Заслужений лікар України, академік АНВО України, доктор медичних наук, професор, директор
Н
аказом НМАПО імені П.Л. Шупика від 19.07.2005 № 1415 було створено факультет «Загальна практи ка - сімейна медицина». Деканом факультету при значено завідувача кафедри сімейної медицини, Заслуже ного діяча науки і техніки, професора Григорія Івановича Лисенка, який на той час був президентом УАСМ та голов ним редактором журналу «Сімейна медицина». З 2009 р. факультет «Загальна практика - сімейна медицина» було реорганізовано в Інститут сімейної меди цини наказом НМАПО імені П.Л. Шупика від 30.11.2009 № 3694 «Про створення Інституту сімейної медицини НМАПО імені П.Л. Шупика». Директором Інституту сімей ної медицини став професор Г.І. Лисенко. За наказом МОЗ України від 07.06.2010 № 466 на Інститут покладено такі основні функції: організація та впровадження якісної та ефективної системи підготовки спеціалістів за фахом «Загальна практика - сімейна меди цина»; координація наукових досліджень у галузі сімей ної медицини; участь у здійсненні науково-методичного супроводу впровадження сімейної медицини в первинну ланку охорони здоров’я України та формування стратегіч них напрямків її розвитку. З 2014 р. Інститут сімейної медицини очолює Заслу жений лікар України, професор Олег Григорович Шеке ра — співавтор проекту Закону України «Про первинну медичну допомогу на засадах сімейної медицини», пре зидент Міжнародної громадської організації «Міжна родна асоціація „Здоров’я суспільства”», член правління
270
Української асоціації сімейної медицини, голова експертної та проблемної комісій МОЗ та НАМН України за спеціаль ністю «Загальна практика - сімейна медицина», голова експертної проблемної комісії Академії, голова вченої ради Інституту сімейної медицини, голова спеціалізованої ради Д 26.613.06 за спеціальностями 14.01.02 «Внутрішні хво роби» і 14.01.38 «Загальна практика - сімейна медицина», головний редактор міжнародного науково-практичного журналу «Здоров’я суспільства», головний редактор ін формаційно-аналітичного бюлетеня «Сімейна медицина», член редакційних колегій багатьох українських і міжнарод них наукових журналів. Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» Інсти тут отримав статус навчально-наукового та є навчальним, науковим, лікувальним та організаційно-методичним струк турним підрозділом Академії, діяльність якого спрямована на підготовку спеціалістів загальної практики - сімейної ме дицини та надання науково-методичного супроводу впро вадженню сімейної медицини в Україні і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення. Інститут створений для впровадження інституційних положень сімейної медицини в практику первинної медич ної допомоги шляхом розробки відповідних нормативноправових документів, навчальних планів і програм, підго товки кваліфікованих кадрів для первинної ланки охорони здоров’я, проведення наукових досліджень з актуальних проблем сімейної медицини з метою збереження та укрі плення здоров’я населення України. До складу Інституту сімейної медицини входять: ди рекція, науково-організаційний відділ, а також 13 кафедр: сімейної медицини; сімейної медицини та амбулаторнополіклінічної допомоги; медицини катастроф та військо во-медичної підготовки; хірургії і проктології; неврології і рефлексотерапїї; педіатрії № 2; інфекційних хвороб; за гальної, дитячої, судової психіатрії і наркології; фтизіатрії і пульмонології; медицини невідкладних станів; паліативної та хоспісної медицини; діабетології; терапії і геріатрії (з них 8 є опорними). При Інституті створені та функціону ють вчена рада, рада студентського самоврядування, рада трудового колективу. В Інституті працює 35 докторів наук, 30 професорів, 78 кандидатів наук і 44 доценти.
ІНСТИТУТ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ
ТКАЧЕНКО Вікторія Іванівна
доцент кафедри сімейної медицини, академік АН ВО України, доктор медичних наук, професор
ЖЕСТЕРЬОВ Анатолій Анатолійович
завідувач науковоорганізаційного відділу
ХІМІОН Людмила Вікторівна
завідувач кафедри сімейної медицини, доктор медичних наук, професор
ЗОЗУЛЯ Іван Савович
завідувач кафедри медицини невідкладних станів, академік АН ВО України, доктор медичних наук, професор
СВИРИДОВА Наталія Костянтинівна
завідувач кафедри неврології і рефлексотерапії, доктор медичних наук, професор
ГУБСЬКИЙ Юрій Іванович
завідувач кафедри паліативної та хоспісної медицини, член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор
МАРУШКО Тетяна Вікторівна
завідувач кафедри педіатрії № 2, доктор медичних наук, професор
СТАДНЮК Леонід Антонович
завідувач кафедри терапії і геріатрії, доктор медичних наук, професор
ФЕЩЕНКО Юрій Іванович
завідувач кафедри фтизіатрії і пульмонології, академік НАМН України, доктор медичних наук, професор
завідувач кафедри МАТЮХА Лариса Федорівна сімейної медицини та
амбулаторно-поліклінічної допомоги, доктор медичних наук, професор
МАНЬКОВСЬКИЙ Борис Микитович
МІШИЄВ В’ячеслав Данилович
завідувач кафедри діабетології, член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор
завідувач кафедри загальної, дитячої, судової психіатрії і наркології, Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор
ДУДА Олександр Костянтинович
завідувач кафедри інфекційних хвороб, доктор медичних наук, професор
РОЩІН Георгій Георгійович
завідувач кафедри медицини катастроф та військово-медичної підготовки, Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор
ФЕЛЕШТИНСЬКИЙ завідувач кафедри хірургії Ярослав Петрович і проктології, Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор
271
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
Колектив дирекції та науково-організаційного відділу Зліва направо: А.В. Чоботар, С.С. Дзюняк, О.П. Чоботар, начальник науково-організаційного відділу А.А. Жестерьов, директор О.Г. Шекера, І.В. Маілян, Т.О. Рогач, І.П. Кулаковська
У 2010 році за клопотанням дирекції Інституту сімейної медицини та підтримки ректора НМАПО імені П.Л. Шупи ка, академіка НАМН України професора Ю.В. Вороненка була відкрита нова наукова спеціальність — 14.01.38 «За гальна практика - сімейна медицина» (наказ ВАК України від 29.04.2010 р. № 273). У цей самий період, згідно з наказом ВАК України від 18.11.2010 № 840 (на виконання постанови прези дії ВАК України від 10.11.2010 №7-09/7) у НМАПО імені П.Л. Шупика було створено спеціалізовану вчену раду Д 26.613.06 з правом прийняття до розгляду та про ведення захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) медичних наук за спеці альностями 14.01.02 «Внутрішні хвороби» та 14.01.38 «Загальна практика - сімейна медицина». Головою спе ціалізованої вченої ради Д 26.613.06 призначено про фесора Г.І. Лисенка. Продовжуючи традиції у 2016 р. згідно з наказом МОН України від 11.07.2016 № 820 та наказом НМАПО імені П.Л. Шупика від 28.09.2016 № 3055 в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шу пика відновлено діяльність спеціалізованої вченої ради Д 26.613.06 з правом прийняття до розгляду та прове дення захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) медичних наук за спеціальностями 272
14.01.02 «Внутрішні хвороби» та 14.01.38 «Загальна прак тика - сімейна медицина». Головою спеціалізованої вченої ради Д 26.613.06 призначено професора О.Г. Шекеру. Протягом 2014–2016 рр. під науковим керівництвом академіка НАМН України професора Ю.В. Вороненка, про фесора О.Г. Шекери Інститутом сімейної медицини вико нувалась міжкафедральна НДР за напрямком «загальна практика - сімейна медицина» за темою «Обґрунтування міжсекторальної освіти, науки та практичної охорони здоров’я для ефективної підготовки медичних кадрів». В Інституті сімейної медицини створені наукові шко ли за такими напрямками: фтизіатрії та пульмонології (академік НАМН України Ю.І. Фещенко), ендокриноло гії та діабетології (член-кореспондент НАМН України Б.М. Маньковський), неврології, медицини невідклад них станів (академік АНВО України, професор І.С. Зо зуля), хірургії та проктології (професор В.І. Мамчич), медичної біохімії та фармакології (член-кореспондент НАМН України Ю.І. Губський). З 2015 р. в Інституті сімейної медицини видається серія навчальних посібників «Сімейна медицина» з акту альних питань сімейної медицини за редакцією академі ка НАМН України професора Ю.В. Вороненка, професора О.Г. Шекери, а також національні підручники, навчальнометодичні посібники з різних спеціальностей та щоквар
ІНСТИТУТ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ
тальний довідковий інформаційно-аналітичний бюлетень «Сімейна медицина». Науково-педагогічні працівники Інституту є головними редакторами 8 наукових журналів: «Український медичний часопис» (професор І.С. Зозуля), «Экстренная медицина» (професор І.С. Зозуля), «Сімейна медицина» (професор Л.В. Хіміон), «Современная педиатрия» (професор В.В. Бе режний), «Діабет, ожиріння, метаболічний синдром» (членкореспондент НАМН України професор Б.М. Маньковський), «Здоров’я суспільства» (професор О.Г. Шекера), «Східноєвропейський журнал хвороби Паркінсона екстрапірамідних захворювань» (професор Є.О. Труфанов), «Східно-європей ський неврологічний журнал» (професор Н.К. Свиридова). Протягом 2016–2017 рр. за ініціативою Комітету Вер ховної Ради з питань охорони здоров’я науково-педагогіч
ними працівниками Інституту сімейної медицини розро блено законопроект «Про первинну медичну допомогу на засадах сімейної медицини», який зареєстровано у Верхов ній Раді України 22.06.2017 № 6634. Представники Інституту сімейної медицини беруть активну участь у діяльності Всесвітньої асоціації сімей них лікарів WONCA, міжнародних і всеукраїнських гро мадських професійних організацій. Науково-педагогічні працівники є головами та членами експертних проблем них комісій МОЗ та НАМН України, членами спеціалізо ваних вчених рад тощо. Колектив Інституту сімейної медицини на всіх етапах існування вносить вагомий вклад до надбань української медицини, сприяючи проведенню реформи системи охо рони здоров’я та вищої медичної освіти в Україні.
ХІРУРГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Володимир Йосипович Шуба, кандидат медичних наук, доцент, декан
Х
ірургічний факультет, один із провідних у НМАПО імені П.Л. Шупика, як структурний підрозділ органі зовано у повоєнний час, але кафедри хірургічного профілю (офтальмології, оториноларингології, хірургії, урології, онкології) стояли у витоків створення і станов лення Київського інституту удосконалення лікарів. Метою діяльності хірургічного факультету є забез печення потреб закладів охорони здоров’я у підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації лікарів за спеці альностями хірургічного профілю. Важливою структурною одиницею Академії у пово єнний період керували талановиті організатори і визначні
медики: доценти К.І. Числовський, О.І. Назаренко, А.О. Да виденко, професори О.М. Солнцев, М.А. Кодола, В.М. Ле венець, В.В. Жила, В.А. Попов, В.І. Паламарчук. Сьогодні до складу факультету входять 15 кафедр, а саме: анестезіології та інтенсивної терапії; нейрохірургії; онкології; ортопедії і травматології № 1; ортопедії і травма тології № 2; оториноларингології; офтальмології; торакаль ної хірургії та пульмонології; хірургії серця та магістральних судин; хірургії та трансплантології; урології; хірургії та су динної хірургії; загальної та невідкладної хірургії; комбустіо логії та пластичної хірургії; кардіохірургії, рентгенендовас кулярних та екстракорпоральних технологій. Очолюють їх визнані в Україні та за її межами авторитетні фахівці. На уково-педагогічний склад хірургічного факультету: 191 на уково-педагогічний працівник, з яких 1 академік і 5 членівкореспондентів НАМН України, 8 Заслужених діячів науки і техніки України та 20 Заслужених лікарів України, 63 докто ри й 104 кандидати медичних наук. Зважаючи на кількісну й особливо якісну характеристику співробітників кафедр, хірургічний факультет завжди користувався заслуженим авторитетом у практичних лікарів. Навчання лікарів-інтернів і слухачів хірургічного про філю здійснюється на 39 клінічних базах, де щорічно про ходять післядипломну підготовку понад 3 500 слухачів, 250 лікарів-інтернів, 115 клінічних ординаторів та понад 273
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
50 аспірантів різних форм навчання. Більшість клінічних баз, серед яких є унікальні за своїми виробничими мож ливостями, підпорядковані Київській міській державній адміністрації, Київській обласній державній адміністрації та Національній академії медичних наук України. На факультеті здійснюється підготовка лікарів-інтер нів і слухачів на передатестаційних циклах за 22 фахами, циклах спеціалізації за 21 фахом, лікарі-інтерни навчають ся за 8 спеціальностями. Для підвищення компетентності практичних лікарів співробітниками факультету розробле но і проводяться понад 80 найменувань циклів тематично го удосконалення з актуальних питань за фахом. Науково-педагогічні працівники факультету творчо під ходять до праці, узагальнюючи свій багатий науково-педа гогічний досвід. Загальна кількість публікацій навчальнометодичного характеру за останніх п’ять років становить 165 позицій, з них підручників — 10, навчально-методичних посібників — 13, монографій — 14, довідників — 3, патен тів — 49, заявок на нововведення — 65, методичних ре комендацій — 11. Науковий доробок докторів і кандидатів наук, доцентів і професорів є значним внеском у навчання і підготовку фахівців хірургічного профілю.
За участю співробітників факультету видаються жур нали «Пластична, реконструктивна та естетична хірургія», «Архів офтальмології України», «Кардіохірургія та інтер венційна кардіологія», «Вісник серцево-судинної хірургії», «Український нейрохірургічний журнал», «Хірургія Укра їни», «Вісник травматології, ортопедії та протезування», «Український медичний часопис». На хірургічному фа культеті діють наукові школи з нейрохірургії, хірургії серця та магістральних судин імені академіка Г.В. Книшова, анес тезіології та інтенсивної терапії імені І.П. Шлапака. Щорічно науково-педагогічними співробітниками ка федр здійснюється понад 9,5 тисяч хірургічних втручань та більше 30 тисяч консультацій пацієнтів в базових установах. Кафедри факультету мають ділові зв’язки з Між народною асоціацією ендоскопічних та лапароско пічних хірургів, Міжнародною асоціацією баріатрич них хірургів, Міжнародною асоціацією хірургів імені М.І. Пирогова, Європейською асоціацією судинних та ендоваскулярних хірургів, Інтернаціональною асоціаці єю ортопедів і травматологів (SICOT), Американською академією ортопедичних хірургів (AAOS), а також Євро пейською школою урології.
Колектив вченої ради факультету
274
ТЕРАПЕВТИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
ТЕРАПЕВТИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кушніренко Стелла Вікторівна, кандидат медичних наук, доцент, декан
Т
ерапевтичний факультет є одним з організацій них і навчально-наукових структурних підрозділів НМАПО імені П.Л. Шупика. Метою діяльності тера певтичного факультету є підготовка слухачів, інтернів, клінічних ординаторів, аспірантів та докторантів із спо ріднених напрямів та спеціальностей, а також концен трація навчально-методичних, наукових, матеріальнотехнічних і фінансових ресурсів для виконання освітніх, науково-дослідних, виховних та інших статутних завдань Академії, спрямованих на реалізацію змісту освіти від повідних освітньо-кваліфікаційних рівнів підготовки фа хівців терапевтичного профілю. Сьогодні до складу факультету входять 13 кафедр: гастроентерології, дієтології і ендоскопії; дерматове нерології; ендокринології; кардіології; функціональної діагностики; клінічної, лабораторної імунології та алер гології; неврології № 1; неврології № 2; нефрології та нирковозамісної терапії; медичної реабілітації, фізіоте рапії і спортивної медицини; терапії; психіатрії, психоте рапії та медичної психології; терапії та ревматології, 10 з яких є опорними за 19 спеціальностями в системі після дипломної підготовки. Кафедри факультету єдині в Україні готують спеціаліс тів за фахом «Дієтологія», «Дитяча нефрологія», «Дитяча дерматовенерологія», «Дитяча ендокринологія». Деканами терапевтичного факультету були доценти В.Т. Стовбун, П.О. Перфілов, Г.І. Розенфельд, П.С. Фе дишин, професори В.П. Хоменюк, М.М. Загородська, Г.М. Тебенчук, Д.Д. Дроздов, доцент М.А. Васильєв, про
фесори Ю.І. Головченко, Г.І. Лисенко, Н.В. Харченко. З квітня 2015 р. терапевтичний факультет очолює кандидат медичних наук, доцент С.В. Кушніренко. На терапевтичному факультеті працює 146 науковопедагогічних працівників, з них 52 доктори і 84 кандидати медичних наук, 40 професорів, 62 доценти, у т. ч. числі 3 академіка НАМН України, 3 члена-кореспондента НАМН України, 2 члена-кореспондента НАН України, 8 Заслуже них діячів науки і техніки України, 15 Заслужених лікарів України, 6 лауреатів Державної премії України. Дві спеціалізовані вчені ради по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) ме дичних наук, вісім наукових шкіл і десять експертних про блемних комісій з відповідних спеціальностей НМАПО іме ні П.Л. Шупика очолюють провідні фахівці терапевтичного факультету. На факультеті діють наукові школи: з терапії, кардіології та ревматології — під керівництвом академіка НАМН України, професора В.М. Коваленка; ендокриноло гії — під керівництвом академіка НАМН України, професо ра М.Д. Тронька; неврології — під керівництвом професора Ю.І. Головченка; нефрології — під керівництвом академіка НАМН України професора Л.А. Пирога; дерматовенероло гії — під керівництвом професора Л.Д. Калюжної; клініч ної, лабораторної імунології та алергології — під керівни цтвом професора Л.В. Кузнецової; управління здоров’ям людини — під керівництвом професора Г.Л. Апанасенка; гастроентерології — під керівництвом члена-кореспонден та НАМН України, професора Н.В. Харченко. Навчання лікарів-інтернів та слухачів терапевтичного профілю здійснюється на 47 клінічних базах, де щорічно проходять післядипломну підготовку понад 4 500 лікарівслухачів та 350 лікарів-інтернів, 75–80 аспірантів та клініч них ординаторів, а також іноземних громадян. Клінічними базами кафедр факультету є ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України», ДУ «Національний науковий центр „Ін ститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска” НАМН України», ДУ «Інститут серця МОЗ України», Інститут про блем медичної реабілітації, міські клінічні лікарні, поліклі нічні відділення, диспансери, приватні клініки, Київський міський клінічний госпіталь інвалідів війни, Національний 275
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
Вчена рада факультету
військово-медичний клінічний центр «Головний військо вий клінічний госпіталь» МО України, Український ревма тологічний центр, Центральний клінічний госпіталь Дер жавної прикордонної служби України, КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня», Національна дитяча спеціалізо вана лікарня «ОХМАТДИТ» МОЗ України. Щорічно науково-педагогічними співробітниками кафедр терапевтичного факультету в базових установах надається лікувально-консультативна допомога понад 30 000 пацієнтам, у т. ч. постраждалим в зоні проведення антитерористичної операції. Науково-педагогічні працівники кафедр факультету щорічно публікують понад 300 статей, серед яких третина у зарубіжних і наукометричних виданнях, підручники, по 276
сібники, монографії, інформаційні листи, методичні реко мендації, патенти. Ряд провідних фахівців терапевтичного факульте ту є головними редакторами журналів: «Український ревматологічний журнал», «Ендокринологія», «Почки. Нирки. Kidney», «Соціальна педіатрія та реабілітологія», «Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология», «Дерматолог». Багато керівників і професорів кафедр факультету очолюють науково-медичні товариства й асоціації, є нау ковими редакторами професійних сайтів (www.Webcardio.org, www.ukrcardio.org, перший український нефрологічний сайт). Кафедрами терапевтичного факультету ініціюється проведення форумів, конгресів, з’їздів, науково-практич
ТЕРАПЕВТИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
них конференцій, шкіл як на державному рівні, так і з між народною участю. Науково-педагогічні працівники терапевтичного фа культету є координаторами і членами міжнародних до сліджень (професор М.М. Долженко — Європейського міжнародного дослідження з профілактичної кардіології в Україні EUROASPIRE IV), активно співпрацюють з Європей ською асоціацією з діалізу і трансплантації, Європейською асоціацією з педіатричної нефрології (ERA-EDTA, ISN, IPNA/ISPN), Європейською асоціацією гастроентерології, ендоскопії та нутриціології — EAGEN (European Assocіatіon for Gastroenterology, Endoscopy and Nutrіtіon), Всесвіт ньою гастроентерологічною асоціацією — WGO (World Gastroenterology Organisation), Європейською організацією з вивчення хвороби Крона та колітів — ECCO (European
Crohn’s and Colitis Organisation), Європейською асоціацією з вивчення печінки — EASL (European Association for the Study of the Liver), Європейською та Світовою антиревма тичною лігою (EULAR), Європейською асоціацією кардіо логів, Американською колегією кардіологів і ревматологів, Міжнародною науковою радою дослідження «RealiseAF» з діагностики та лікування фібриляції передсердь, Євро пейською та Американською асоціацією з вивчення цу крового діабету, Європейською тиреоїдною асоціацією, Європейською та Американською академією дерматове нерології, Європейським (USPRM) товариством фізичної реабілітаційної медицини, Європейською академією алер гології і клінічної імунології, Міжнародними товариствами Movement Disorders Society (Товариство рухових розладів) та Society for Neuroscience (Товариства нейронауки) тощо.
ПЕДІАТРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Маменко Марина Євгенівна, доктор медичних наук, професор, декан
ричного профілю майбутньої Академії, а перші завідувачі заклали основні принципи післядипломної підготовки пе діатрів України. Працюючи у складі Київського інституту удосконален ня лікарів, педіатричні кафедри займали провідне місце в теоретичній, практичній і науковій підготовці дитячих лікарів усього колишнього Радянського Союзу. Після ор ганізації у 1928 р. в Києві Інституту охорони материнства і дитинства «ОХМАТДИТ» обидві кафедри були розміщені на клінічній базі цього інституту, а в 1930 р. педіатричні
Н
езважаючи на те, що педіатричний факультет як окремий структурний підрозділ з’явився лише у 1983 р., історія педіатрії та педіатричних кафедр роз почалася разом з історією Академії в цілому. Серед імен фундаторів навчального закладу почесне місце займа ють імена професорів Є.Л. Скловського й А.З. Лазарєва. З перших днів заснування Клінічного інституту для удос коналення лікарів у жовтні 1918 р. у ньому були організо вані дві педіатричні кафедри: кафедра охорони дитинства, яку очолив професор Є.Л. Скловський, та кафедра хвороб дітей старшого віку, яку очолив професор А.З. Лазарєв. Саме ці дві кафедри і стали колискою для кафедр педіат
Клінічний інститут удосконалення лікарів, кафедра хвороб дітей старшого віку. Лекцію читає професор А.З.Лазарєв
277
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
кафедри було об’єднано в кафедру дитячих хвороб, яка в подальшому стала кафедрою педіатрії № 1. На певний час робота була перервана Другою світовою війною. З її перших днів викладачі кафедри були мобілі зовані в діючу армію. У військових госпіталях працювала О.М. Хохол, тоді доцент, а потім — член-кореспондент АМН СРСР. Викладацька робота була поновлена в березні 1944 р. на базі Інституту «ОХМАТДИТ», який у1957 р. був перейменований на Дитячу міську спеціалізовану клінічну лікарню № 14 м. Києва. Враховуючи зростаючу потребу в підготовці та пере підготовці педіатрів, у серпні 1959 р. на базі ДКЛ № 15 (нині № 8) Шевченківського району м. Києва створено кафедру педіатрії № 2, яку у 1959–1973 рр. очолюва ла професор Е.Г Городецька. Нині кафедра входить до складу Інституту сімейної медицини НМАПО імені П.Л. Шупика та орієнтована на підготовку кадрів для первинної ланки системи охорони здоров’я. Ще у 1936 р. на кафедрі оториноларингології було започатковано курс лекцій з дитячої ЛОР-патології. У вересні 1968 р. при кафедрі оториноларингології створюється курс дитячої отоларингології, а у січні 1969 р. — кафедра дитячої оториноларингології під керівництвом професора О.А. Євдощенко. Кафедра неонатології була створена в 1977 р. і стала першою кафедрою цього медичного профілю в Україні. Метою створення кафедри було збереження здоров’я матерів і новонароджених, потреба розвитку і впровадження сучасних методів медичної допомоги новонародженим дітям, у т. ч. передчасно народже ним. Очолила кафедру засновник неонатології в Украї ні професор С.П. Катоніна. У 1980 р. збільшується кількість педіатричних кафедр: засновується кафедра педіатрії № 3, яка у 2002 р. була перейменована в кафедру дитячих і під літкових захворювань (засновник і перший завіду вач — професор Ж.П. Гудзенко); створюється перша і єдина в Україні кафедра удосконалення лікарів з дитя чої хірургії (засновник і перший завідувач — професор Д.Ю. Кривченя), клінічними базами якої стали відді лення вад розвитку у дітей і мікрохірургії УНДІ ПАГ та хірургічне відділення в ДКЛ № 2 м. Києва. 278
Саме зростання числа кафедр, на яких готували ся кадри для надання медичної допомоги дітям, дало підстави для їх об’єднання у березні 1983 р. у педіа тричний факультет Київського інституту удосконален ня лікарів. Першим деканом педіатричного факультету стала професор Г.М. Тебенчук, на той час завідувач кафедри педіатрії № 2. У 1985 р. за її редакції виходить «Единая (унифицированная) программа последиплом ного обучения врачей по педиатрии». За період, що минув з часу створення факультету, його кадровий потенціал значно зріс, збільшилась і кількість кафедр, що входять до його складу. Так, у квітні 1988 р. була створена кафедра дитячої анестезіології і реаніматології (нині — кафедра дитячої анестезіології та інтенсивної терапії). Очолив кафедру професор Г.І. Белебезьєв. Необхідність створення кафе дри була обумовлена розвитком дитячої анестезіологореанімаційної служби і відокремленням її від аналогічної структури для дорослого населення. Клінічними базами стали міська дитяча клінічна лікарня № 1 та Українська дитяча спеціалізована лікарня «ОХМАТДИТ». З грудня 1992 р. до складу педіатричного факуль тету входить кафедра дитячих інфекційних хвороб, яка була створена за рішенням МОЗ України у зв’язку з під вищенням інфекційної захворюваності у дітей і, зокре ма, з епідемією дифтерії. Першим завідувачем кафедри була призначена професор Л.І. Чернишова. З 1996 р. у зв’язку з введенням нової педіатричної спеціальності — дитячої імунології — кафедра стала першою і єдиною в Україні, що готує таких спеціалістів. У 1999 р. кафедру було перейменовано на кафедру дитячих інфекційних хвороб і дитячої імунології. Клінічними базами кафе дри є інфекційні відділення КМДКЛ № 1, КМДКЛ № 2 та Київський міський центр профілактики та боротьби зі СНІДом КМКЛ № 5. За ініціативою кафедри у 2000 р. створено Київський міський центр дитячої імунології, який виконує функції національного. Для підготовки лікарів дитячих неврологів, дитячих психіатрів, педіатрів, психологів, логопедів, соціальних педагогів та інших фахівців, які працюють у закладах різного відомчого підпорядкування для дітей з обме женими можливостями, у 2003 р. було організовано кафедру дитячої неврології та медико-соціальної реа
ПЕДІАТРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
білітації. Очолив створену кафедру директор та органі затор Українського медичного центру реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи МОЗ Украї ни доцент В.Ю. Мартинюк. Останньою до складу факультету ввійшла кафед ра дитячої кардіології та кардіохірургії, створена у 2011 р. З часу заснування кафедри її очолює про фесор Н.М. Руденко. Клінічною базою кафедри є ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіо логії та кардіохірургії МОЗ України», сучасний рівень технологічного обладнання якого дозволяє суттєво покращити знання фахівців педіатричного профілю з питань діагностики та лікування захворювань серцевосудинної патології. У різні часи факультет очолювали професори Г.М. Тебенчук, С.С. Леуш, Ю.П. Вдовиченко, Т.Г. Ро маненко, Є.Є. Шунько, А.П. Волоха, Т.В. Марушко. З червня 2017 р. деканом факультету є доктор медичних наук, професор М.Є. Маменко. Нині педіатричний факультет об’єднує 9 кафедр, на яких здійснюється підготовка та удосконалення фахів ців за 14 спеціальностями: • кафедра педіатрії № 1 (завідувач — професор О.М. Охотнікова) — «педіатрія», «дитяча пульмо нологія», «дитяча алергологія»;
• кафедра дитячих та підліткових захворювань (за відувач — професор Г.В. Бекетова) — «педіатрія», «дитяча гастроентерологія»; • кафедра неонатології (завідувач — член-кореспондент НАМН України професор Є.Є Шунько) — «неонато логія»; • кафедра дитячої хірургії (завідувач — професор О.А. Данилов) — «дитяча хірургія»; • кафедра дитячої анестезіології та інтенсивної те рапії (завідувач — професор А.В. Біляєв) — «ди тяча анестезіологія»; • кафедра дитячих інфекційних хвороб і дитячої імунології (завідувач — професор А.П. Волоха) — «дитячі інфекційні хвороби», «дитяча імунологія»; • кафедра оториноларингології, аудіології та фоніатрії (завідувач — професор А.Л Косаков ський) — «дитяча отоларингологія», «аудіологія»; • кафедра дитячої неврології і медико-соціальної ре абілітації (завідувач — доцент В.Ю. Мартинюк) — «дитяча неврологія»; • кафедра кардіології та кардіохірургії (завідувач — професор Н.М. Руденко) — «дитяча кардіоревма тологія», «дитяча анестезіологія», «неонатологія». Сім кафедр факультету є опорними з викладання дисциплін за 14 спеціальностями.
Вчена рада факультету
279
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
Науково-педагогічний потенціал педіатричного факультету складають 82 науково-педагогічних пра цівників, з яких 1 член-кореспондент НАМН України, 3 Заслужених діяча науки і техніки України та 12 За служених лікарів України, 26 докторів наук, з них про фесорів — 23, 17 кандидатів наук. На факультеті здійснюється підготовка лікарів- інтернів та слухачів на різних видах циклів: передатес таційних за 14 фахами, лікарі-інтерни навчаються за 7 спеціальностями, розроблено і проводяться 35 найме нувань циклів тематичного удосконалення, у тому числі в режимі виїзних циклів та з елементами дистанційного на вчання. Для забезпечення високого науково-методичного рівня навчального процесу викладачами кафедри по стійно створюються та оновлюються підручники, на вчальні посібники, методичні рекомендації. Навчання лікарів-інтернів і слухачів здійснюєть ся на 14 клінічних базах. Щорічно проходять після дипломну підготовку понад 2 000 слухачів, понад 100 лікарів-інтернів, 30–35 клінічних ординаторів та до 20 аспірантів. Щорічно науково-педагогічними співробітниками кафедр здійснюється лікування та консультування по над 30 000 пацієнтів у базових клінічних установах. Науковці кафедр є керівниками та активними члена ми багатьох профільних асоціацій: Асоціації педіатрів України, Асоціації педіатрів м. Києва та Київської об ласті, ГО «Українська Академія Педіатрії», Всеукра їнської асоціації «Дитяча імунологія», Всеукраїнської асоціації дитячих гастроентерологів і нутриціологів, Асоціації дитячих оториноларингологів України, Асоці ації алергологів України, Асоціації неонатологів Украї ни, Асоціації дитячих анестезіологів, Асоціації дитячих хірургів тощо. Співробітники кафедр проходять стажу вання у провідних клінічних центрах, Університетських клініках США, Канади та Європи. Пріоритетним напрямком на кафедрах факультету є наукова робота. На всіх кафедрах виконуються на уково-дослідні роботи, результати яких представля ються на закордонних і вітчизняних форумах, публіку ються у провідних наукових виданнях.
280
На педіатричному факультеті діють наукові школи з дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології (за сновник і керівник професор Л.І. Чернишова) і неона тології (засновник і керівник член-кореспондент НАМН України професор Є.Є. Шунько). За участю співробітників факультету видаються журнали «Современная педиатрия», «Соціальна пе діатрія та реабілітологія», «Педиатрия. Восточная Ев ропа», «Здоровье ребенка», «Мистецтво лікування»; «Актуальна інфектологія», «Клиническая иммуноло гия, алергология, инфектология», «Хірургія дитячого віку», «Міжнародний журнал дитячої ендокринології», «Ендокринологія та ендокринна хірургія», «Журнал вушних, носових і горлових хвороб» та ін. Кафедри факультету мають тісні зв’язки зі шпита лем Св. Марії в Палестині, дитячим ортопедичним шпи талем в Баварії (Німеччина), клінікою дитячої хірургії Сілезької медичної академії (Польща), Інститутом фі зіології та патології слуху (Польща), Люблінською ме дичною академією (Польща), Університетом Миколая Коперника (Польща), Міжнародною академією класич ної гомеопатії (Греція), Університетом Альберта (Кана да) у рамках Українсько-Канадського проекту «Освіта», Дитячим центром Сієтлу (США), Україно-Швейцарською програмою «Здоров’я матері та дитини», Європей ською академією реабілітації дітей, Інститутом соціаль ної педіатрії, епідеміології і підліткової медицини при Людвіг-Максиміліан-Університеті, Інститутом проблем медичної реабілітації, з Міжнародною протиепілептич ною Лігою та іншими установами. Студентське самоврядування факультету активно долучається до чисельних благодійних акцій, в центрі уваги яких — діти, позбавлені батьківського піклуван ня, та діти з особливими потребами. Загальною метою, яка об’єднує викладачів різних кафедр факультету, є підготовка висококваліфікова них медичних кадрів для надання допомоги найвраз ливішому контингенту населення — дітям. Саме на реалізацію цієї мети спрямовані зусилля щодо реорга нізації та модернізації навчального процесу відповідно до сучасних вимог і стандартів.
МЕДИКО-ПРОФІЛАКТИЧНИЙ І ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
МЕДИКО-ПРОФІЛАКТИЧНИЙ І ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Віктор Васильович Трохимчук, Заслужений працівник освіти України, доктор фармацевтичних наук, професор, декан
М
едико-профілактичний і фармацевтичний факуль тет (до 1992 р. — санітарно-гігієнічний і фармацев тичний) створений у 1963 р. з метою забезпечення потреб закладів охорони здоров’я у підготовці, перепідго товці і підвищення кваліфікації лікарів і провізорів за спе ціальностями «Громадське здоров’я», «Медико-профілак тична справа», «Фармація», «Клінічна фармація». Як підрозділ НМАПО імені П.Л. Шупика медико-про філактичний і фармацевтичний факультет складається з 10 кафедр: • 6 кафедр медико-профілактичного спрямування — вірусології; громадського здоров’я; медичної статис тики; медицини праці, психофізіології та медичної екології; мікробіології, епідеміології та інфекційного контролю; управління охороною здоров’я; • 4 кафедри фармацевтичного напрямку — контролю якості і стандартизації лікарських засобів; організації і економіки фармації; промислової, клінічної фарма ції та клінічної фармакології; фармацевтичної техно логії і біофармації. Кафедри вірусології та управління охороною здоров’я є опорними в системі післядипломної освіти лікарів. Щорічно на кафедрах факультету за державним за мовленням навчаються понад 2,2 тис. слухачів за 19 спеці альностями, на 6 кафедрах проводиться навчання лікарів (провізорів)-інтернів. На факультеті функціонують деканат і колегіальні органи управління: конференція трудового колективу,
вчена рада, самоврядування молодих вчених та аспіран тів, профспілкова організація, а також діють 5 експерт них проблемних комісій з наукових напрямків і 2 спеці алізовані вчені ради по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук: Д 26.613.07 за спеціальністю 14.02.03 «Соціальна медицина» (голо ва — академік НАМН України професор Ю.В. Вороненко) та Д 26.613.04 за спеціальністю 15.00.01 «Технологія лі ків, організація фармацевтичної справи» (голова — про фесор Л.Л. Давтян). Деканами медико-профілактичного і фармацевтич ного факультету були професор Микола Федорович Ліпкан, доценти Дмитро Федорович Повелиця і Микола Петрович Мащенко, професори Володимир Олексійович Знаменський, Микола Олексійович Попович, Іван Петро вич Білько, Наталія Олександрівна Ветютнева. З квітня 2015 р. медико-профілактичний і фармацевтичний фа культет очолює доктор фармацевтичних наук, професор Віктор Васильович Трохимчук. На кафедрах факультету працюють 22 доктори (14 із вченим званням професор) та 38 кандидатів наук (35 із вченим званням доцент). Середній вік науково-педагогіч ного персоналу становить 53,4 роки. Усі викладачі кафедр мають відповідну (в т. ч. 34 вищу) кваліфікаційну катего рію за лікарськими (провізорськими) спеціальностями. Науково-педагогічні працівники факультету підвищують рівень компетентності з питань якості освітнього процесу відповідно до вимог стандарту ISO 9001:2015. Клінічними базами кафедр факультету є Київський міський клінічний онкологічний центр, Бориспільська ЦРЛ, Центр первинної медико-санітарної допомоги Дарницького району м. Києва, Центр первинної ме дико-санітарної допомоги № 2 Подільського району м. Києва, Київська міська клінічна лікарня № 5, клі ніка ДУ «Інститут медицини праці». Фахівці кафедри медицини праці, психофізіології та медичної екології надають консультативно-діагностичну і лікувальну до помогу постраждалим у зоні проведення антитерорис тичної операції. 281
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
Вчена рада факультету
Науково-педагогічний склад 6 кафедр факультету проводить методичну роботу на 20 базах стажування ліка рів і провізорів-інтернів м. Києва та області. Колективами всіх кафедр факультету підготовлені нові навчальні програми та розпочато навчання слухачів на циклах тематичного удосконалення з елементами дис танційного навчання. Деканат факультету здійснює: організаційні заходи щодо забезпечення комплектування циклів, зарахуван ня слухачів і виконання виробничого плану факультету; щомісячний моніторинг виконання рішень вченої ради академії, ректорату і вченої ради факультету; контроль і забезпечення виконання навчально-методичної та на уково-дослідної роботи на факультеті відповідно до плану роботи академії; аналіз показників внутрішнього рейтингу кафедр; планову перевірку діяльності кафедр; щоденний прийом слухачів і співробітників із різних питань; аналіз результатів анкетування слухачів на на вчальних циклах, визначення шляхів усунення зауважень і виконання побажань слухачів з колективами кафедр; 282
взаємодію та координацію організаційних заходів щодо розвитку студентського самоврядування. Співробітники кафедр факультету є головними редак торами і членами редакційних рад фахових наукових ви дань: «Збірник наукових праць співробітників НМАПО імені П.Л. Шупика» і «Ліки України» (головний редактор — ака демік НАМН України професор Ю.В. Вороненко); «Мисте цтво лікування» (шеф-редактор — професор Н.Г. Гойда); «Фармацевтичний журнал» (головний редактор — про фесор В.В. Трохимчук); «Рецепт» (Республіка Білорусь; головний редактор — професор Л.Л. Давтян); науковопрактичний збірник «Чорнобиль: екологія і здоров’я» (за ступник головного редактора — доцент Н.Ф. Дубова). На факультеті активно працюють наукові школи з теорії і практики управління охороною здоров’я, медичною осві тою (науковий керівник — академік НАМН України профе сор Ю.В. Вороненко), раціонального фармацевтичного ме неджменту і маркетингу (науковий керівник — професор М.С. Пономаренко), наукових основ організації медичної допомоги матерям та дітям (науковий керівник — профе
МЕДИКО-ПРОФІЛАКТИЧНИЙ І ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
сор Н.Г. Гойда), які впроваджують результати наукових до сліджень у нормативні документи МОЗ України та клінічні протоколи надання медичної допомоги дитячому і дорос лому населенню. Науково-педагогічні працівники кафедри управлін ня охороною здоров’я (завідувач кафедри — професор В.М. Михальчук) брали активну участь у реалізації україн сько-швейцарської програми «Здоров’я матері та дитини» і програм: USAID Агентства США з міжнародного розви тку «Здоров’я жінок України», «Репродуктивне здоров’я в Україні», «Покращення послуг у сфері ВІЛ/СНІД серед представників групи найвищого ризику в Україні» і «Удо сконалення системи контролю над вживанням алкоголю та тютюнопалінням під час вагітності в Україні», а також Міжнародної діабетичної федерації Європейського регі ону, Української діабетичної федерації та Всеукраїнської спілки по захисту прав пацієнтів «Здоров’я нації». Викладацький склад кафедр факультету бере участь у роботі відкритих засідань Громадської ради при МОЗ Укра
їни, підготовці і проведенні міжнародних форумів «Ме неджмент в охороні здоров’я», «Організація і управління охороною здоров’я», а також конференцій з міжнародною участю «Медицина і державне регулювання — міжна родний досвід», «Державна медицина: реалії практики», «Заклади охорони здоров’я і виробники лікарських за собів: ефективне співробітництво у процесі медикамен тозного забезпечення населення України», «Інфекційний контроль і антимікробна резистентність», «Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу у галузі охорони здоров’я: інфекційний контроль та антимікробна резистентність». Науково-педагогічні працівники кафедр беруть активну участь у роботі атестаційних комісій МОЗ України, департаментів охорони здоров’я Київської міської та Київської обласної державних адміністра цій, Державних служб з лікарських засобів і контро лю за наркотиками у м. Києві, Київській і Чернігівсь кій областях.
ФАКУЛЬТЕТ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВИКЛАДАЧІВ
Ф
Лариса Юріївна Бабінцева, доктор біологічних наук, кандидат фармацевтичних наук, доцент, декан
акультет підвищення кваліфікації викладачів було створено відповідно до наказу ректора від 22 жов тня 1993 року. Основна мета заснування факультету — реалізація системного підходу до вдосконалення знань і підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників (НПП) сис теми післядипломної освіти, а також покращення системи підвищення кваліфікації НПП.
Основні завдання факультету ПКВ: • створення принципово нового центру підвищення кваліфікації НПП; • формування нових професійних компетентностей НПП; • застосування інноваційних технологій для реалізації змісту навчання, що передбачає його диференціа цію, індивідуалізацію, запровадження дистанційних, інформаційно-комунікаційних технологій навчання; • створення адаптивних, міждисциплінарних і транс дисциплінарних програм підвищення кваліфікації НПП системи післядипломної освіти. Місія — системне підвищення кваліфікації науковопедагогічних працівників для забезпечення високої якості освіти на основі корпоративного управління, трансляції світового та національного досвіду і постій не врахування запитів кінцевого користувача освітніх і наукових послуг. Бачення — лідер у підвищенні кваліфікації НПП в Україні, що забезпечує якісне вдосконалення їх профе 283
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
сійної майстерності, реалізацію безперервного профе сійного розвитку НПП. Факультет розпочав свою діяльність з 1 листопада 1993 року. До першого його складу входило 9 кафедр: медичної інформатики та обчислювальної техніки, то ракоабдомінальної і судинної хірургії, педіатрії № 1, неврології і рефлексотерапії, акушерства і гінекології № 1, терапії № 1, терапевтичної стоматології № 2, ор топедичної стоматології, філософії. Також протягом місяця було організовано та включено до складу фа культету кафедри клінічної фармакології й педагогіки і психології. У цей же період були підготовлені перші уніфіковані програми підвищення кваліфікації викладачів. Протягом 25-річної історії факультету його склад декілька разів змінювався. Сьогодні до складу факуль тету входять 10 кафедр: гематології і трансфузіології; іноземних мов; клінічної лабораторної діагностики; медичної інформатики; патологічної та топографіч ної анатомії; радіології; променевої діагностики; су дової медицини; філософії; педагогіки, психології, медичного та фармацевтичного права, 7 з яких є опорними в системі післядипломної медичної освіти за 12 спеціальностями. На п’яти кафедрах проводиться навчання лікарівінтернів. Щорічно на кафедрах факультету навчається понад 2 600 слухачів на 32 клінічних базах. Для ви конання основної мети факультет щорічно забезпечує підвищення кваліфікації майже 700 науково-педагогіч них працівників і наукових співробітників України. У педагогічному процесі науково-педагогічні пра цівники факультету використовують новітні інформа ційні та педагогічні технології, зокрема дистанційне навчання, індивідуальне навчання, самонавчання, на вчання на робочому місці. Широко застосовуються системи управління навчанням Moodle та Ilias. Основні наукові напрями досліджень: інформа тизація охорони здоров’я; забезпечення сучасного трансферу знань; оптимізація трансфузіологічного забезпечення; судово-медичне оцінювання вогне пальних ушкоджень тіла та одягу; сучасна патомор фологічна діагностика та встановлення клініко-мор фологічних відповідностей при різних захворюваннях; оптимізація променевої діагностики та променевої те рапії; дослідження застосування спеціальної терміно 284
логії та еквівалентів її перекладу у формуванні рівня компетентності лікаря; розроблення стратегії підго товки фахівців з лабораторної медицини відповідно до європейських вимог. Під науковим керівництвом та за участю працівників факультету видаються журнали «Медична інформатика та інженерія», «Гематология. Трансфузиология. Восточ ная Европа», «Лабораторная диагностика. Восточная Европа», «Радіологічний вісник», «Променева діагнос тика, променева терапія», «Судова медицина», «Україн ський радіологічний журнал». Важливим напрямом наукової та інноваційної діяль ності на факультеті стала підготовка здобувачів науко вого ступеня. Чотири кафедри факультету (іноземних мов, медичної інформатики, педагогіки, психології, медичного та фармацевтичного права, філософії) за безпечують виконання освітньої складової підготовки здобувачів наукового ступеня відповідно до постанови КМУ від 23.03.2016 № 261. Розроблено та впроваджено навчальні плани та програми нормативних і вибіркових дисциплін. На факультеті працюють 6 експертних проблемних комісій, 3 спеціалізовані вчені ради за 7 спеціальнос тями, наукова школа з медичної та біологічної інфор матики і кібернетики (професор О.П. Мінцер) і наукова школа, що розвивається – з судової медицини (профе сор В.Д. Мішалов). Факультет підвищення кваліфікації викладачів без перервно розвивається. Продовжують удосконалюва тися всі процеси управління якістю діяльності кафедр і деканату факультету. Зазначимо деякі важливі події останніх років: • розроблення технології медичного електронного паспорту громадянина України та концепції інфор матизації охорони здоров’я України; • відкриття та функціонування в центрі симуляцій них методів навчання Кабінету лабораторної меди цини. Можливості кабінету дозволяють не тільки проводити навчання на сучасному обладнанні, але й виконувати наукові дослідження; • адаптація та впровадження систем управління на вчанням – Moodle та Illias; • проведення перших науково-практичних семінарів і майстер-класів із сучасних питань патологічної анатомії;
ФАКУЛЬТЕТ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВИКЛАДАЧІВ
Вчена рада факультету
• розроблення принципів використання комуніка торів у практичній охороні здоров’я; здійснення пілотного впровадження комунікаторів у невід кладній медицині; • функціонування англомовного клубу «Спілкуйся англійською!» (English Speaking Club), де всі ба жаючі науково-педагогічні працівники та інші пра цівники академії вдосконалюють навики з усного мовлення; • проведення перших науково-практичних семінарів із безоплатної вторинної правової допомоги. Кафедри факультету співпрацюють із Всесвітньою федерацією українських лікарських товариств (СФУЛТ), Європейською асоціацією радіологів, Європейською
асоціацією фахівців ядерної медицини, Європейським товариством радіаційних онкологів, Ягеллонським уні верситетом (Польща), Університетом імені Людвіг Мак симіліана (Німеччина), Асоціацією радіологів Північної Америки. Візитівкою факультету стало функціонування з 2011 р. Всеукраїнського з міжнародною участю вір туального Інтернет-семінару «Інноваційні процеси в медицині та медичній інформатиці», призначений для лікарів, провізорів, НПП ЗВО України тощо. Активна участь у семінарі надає учасникам безперервний про фесійний розвиток відповідно до наказу МОЗ України від 07.07.2009 № 484, для участі в семінарі необхідно зареєструватися на порталі http://www.inmeds.com.ua.
285
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
НАУКОВИЙ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ
Озар Петрович Мінцер, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор
Н
ауковий навчально-методичний центр дистанційної освіти (Центр ДО) НМАПО імені П.Л. Шупика ство рено за наказом ректора від 25 січня 2006 р. на базі науково-методологічної лабораторії з сучасних інформа ційних технологій дистанційного навчання та проблемної науково-дослідної лабораторії з питань післядипломної підготовки лікарів і провізорів. Активне сприяння з його створення надано Національною дитячою спеціалізова ною лікарнею «ОХМАТДИТ», на базі якої розташовано Центр ДО. Функції керівника Наукового навчально-методично го центру дистанційної освіти виконує завідувач кафедри медичної інформатики, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Озар Петрович Мінцер. Мета діяльності Центру ДО — сприяння, формування та розвиток єдиної системи дистанційної післядипломної медичної та фармацевтичної освіти в Україні, а з 2017 року — створення системи SMART навчання. Технічне обладнання Центру ДО забезпечує можли вість передавання й одержання навчальної інформації, мультимедійних презентацій і «живого» відеозображен ня як по звичайних наземних каналах мережі Інтернет, так і по високоякісному супутниковому каналу. Діяль ність Центру ДО відповідає новим вимогам, що виникали у контексті приєднання України до Болонського процесу. Центр ДО пропонує прогресивні форми проведення як
286
окремих занять, так і більшості циклів тематичного удо сконалення, передатестаційних циклів, циклів спеціа лізації та широкого впровадження системи дистаційної освіти в Україні. Перші сеанси дистанційного навчання були органі зовані ще в грудні 2004 р., коли вперше в Європі про водилася відеоконференція у форматі багатоточкової взаємодії (режим М-Bone) за участю фахівців п’яти країн (України, США, Польщі, Словаччини й Албанії) з актуаль них проблем діагностики та лікування туберкульозу. Упродовж 2005–2006 рр. у рамках виконання угоди з Проектом ЄС «Управління та фінансування в сфері охо рони здоров’я в Україні» було вперше в Європі успішно проведено вхідне та підсумкове дистанційне тестування керівників органів та установ охорони здоров’я з акту альних питань сучасного управління, а також 12 на вчальних сесій у режимі оn-line з містами Харків, Жи томир, Євпаторія. З питань впровадження е-навчання в практику відбувалася плідна співпраця зі ШвейцарськоУкраїнською програмою «Покращення перинатальних послуг в Україні», зокрема з навчання та використання міжнародної бази даних i-Path. Серед проведених у 2006 р. Центром дистанційної освіти заходів слід відзначити такі: • перший в Україні міжнародний семінар у фор маті відеоконференцзв’язку з проблем сучасної
Початок шляху
НАУКОВИЙ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ
Телемедична консультація
діагностики та лікування серцево-судинних хво роб за допомогою звичайних Інтернет-каналів, де країнами-учасницями були Україна, США та Польща; • участь у круглому столі на тему «Стан та перспек тиви співробітництва Україна-НАТО» щодо відкрит тя інформаційного стенду «Україна-НАТО» на базі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника МОН України; • за ініціативи Міністерства охорони здоров’я України використано технічні можливості Центру для на вчання в рамках Українського семінару з організації та функціонування лікарняних кас (м. Житомир); • участь у серії навчальних відеоконференцій «Ре формування організації діяльності державних лі карень», організованих Національною академією державного управління при Президентові України за підтримки Світового банку; • проведення на базі Центру ДО занять з планових циклів академії за дистанційною формою навчан ня, зокрема експериментальний передатестаційний цикл зі стоматології для фахівців-стоматологів За карпатської області. У рамках цього циклу вперше проведено дистанційний вхідний і вихідний конт роль знань слухачів; • впровадження технології телемедицини у фор маті відеоконференцзв’язку. Разом із компанією «Conesco» в Центрі ДО встановлено відеосервер, необхідне обладнання було встановлено в За карпатській, Запорізькій, Донецькій і Рівненській
Школа атопічного дерматиту
областях, а також окремі модулі — в НДСЛ «ОХМАТДИТ», Київській МКЛ № 17, Київській об ласній клінічній лікарні. У 2007 р. на базі НМАПО імені П.Л. Шупика від булася науково-методична конференція з міжнарод ною участю «Проблеми безперервного професійного розвитку лікарів і провізорів». Завдяки розробленим інноваційним технологіям було здійснено відеозв’язок із 5 закладами вищої освіти України, 4 обласними центрами охорони здоров’я, 2 діагностичними цен трами, 2 закладами НАН України, а також зі студією компанії «Міжнародні медичні програми Іnc» (м. НьюЙорк, США). Спільно із Запорізьким ДМУ щорічно про водяться дистанційні науково-практичні конференції з міжнародною участю «Актуальні питання дистанційної освіти та телемедицини». Спільно зі спеціалістами із США виконувалася на укова робота з розроблення єдиної платформи для про ведення телеконференцій. З 2007 по 2014 рр. на єдиній платформі проводилися американо-українські семінари з різних напрямів медицини «Сітка лікарів». З 2009 р. щомісячно проводяться телемедичні кон ференції та консультації головними спеціалістами МОЗ України та спеціалістами НДСЛ «ОХМАТДИТ» з актуаль них питань материнства та дитинства. З 2015 р. працює щомісячна дистанційна Всеукраїн ська школа атопічного дерматиту. Центр ДО працює в тісному взаємозв’язку і коспон сорстві з проектами Євросоюзу, провайдером Інтернетпослуг компанією Lucky.Net ®. У реалізації завдань 287
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
дистанційного навчання беруть участь як установи прак тичної охорони здоров’я, так і ЗВО України. На кафедрах академії в педагогічний процес актив но впроваджуються технології дистанційного навчання. Спеціалістами Центру ДО спільно з працівниками кафед ри медичної інформатики вдосконалено принципи та методики формалізації, передавання та контролю знань, дидактичних прийомів дистанційного навчання, розроб ки технологічного обладнання та програмно-апаратних засобів, що забезпечило необхідні умови для ефектив ного впровадження елементів дистанційного навчання в післядипломну медичну (фармацевтичну) освіту. Новими інноваційними формами діяльності Центру ДО є забезпечення навчально-методичної кооперації НМАПО імені П.Л. Шупика з національними та міжна родними освітніми закладами; дистрибуція освітніх і на уково-методичних послуг; моніторинг і впровадження ін новацій у сфері програмного й апаратного забезпечення дистанційного навчання; підготовка фахівців із дистан ційної освіти та координація їх діяльності в Україні; під готовка розробників і провайдерів курсів дистанційного навчання; проведення науково-методичних досліджень з теорії та практики дистанційної освіти. Інноваційні фор ми діяльності Центру ДО багато разів проходили пере вірку на практиці. Сучасні напрями діяльності Центру дистанційної осві ти: впровадження всіх форм дистанційного навчання в медичних закладах вищої освіти України — типового, змішаного, навчання на робочому місці, відеонавчання тощо; розроблення дидактичних прийомів дистанційного навчання; вдосконалення принципів і методик формаліза ції знань; удосконалення принципів передавання та конт ролю знань; апробація технологічного обладнання та про грамно-апаратних засобів дистанційного навчання. З 2016 р. Центр ДО розпочав дослідження щодо мо більної медицини, мобільного навчання, персоналізова ної медицини та інших новітніх технологій.
Науково-методична лабораторія з сучасних інформаційних технологій дистанційного навчання Науково-методична лабораторія була створена на базі кафедри медичної інформатики наказом ректора КМАПО освіти ім. П.Л. Шупика від 11 лютого 2004 № 222 288
та відповідно до наказу ректора НМАПО освіти імені П.Л. Шупика від 25.01.2006 № 107 увійшла до складу Центру ДО. Основною метою функціонування Науково-мето дичної лабораторії з сучасних інформаційних техно логій дистанційного навчання (ЛСІТДН) є впроваджен ня новітніх інформаційних технологій в освітянську діяльність. Тому у своїй роботі ЛСІТДН використовує останні досягнення в галузі інформаційних та інфор маційно-комунікаційних технологій для медичної освіти та науки, практичний досвід закладів охорони здоров’я щодо навчально-методичної діяльності; ви значає, узагальнює та поширює кращі науково-педа гогічні та лікувально-організаційні розробки; надає інформаційну підтримку лікарям; забезпечує прак тичне та методологічне сприяння медичним науковим працівникам (здобувачам наукового ступеня) з впро вадження методів доказової медицини. ЛСІТДН виконує такі основні завдання. 1. Вивчення й удосконалення існуючих, розробка та впровадження нових методик післядипломного навчання лікарів і провізорів на основі інформа ційних технологій, у першу чергу, дистанційного навчання та телемедицини. 2. Підготовка методичних матеріалів, спрямованих на підвищення якості післядипломної освіти та професійної придатності лікарів і провізорів. 3. Співпраця та обмін досвідом із фаховими закла дами вищої освіти України в галузі післядипломної підготовки лікарів і провізорів за допомогою су часних інформаційних технологій. 4. Впровадження інформаційних технологій у всі види навчальних занять: лекції, практичні, семі нарські заняття, тренінги, тестування тощо. При цьому використовуються комп’ютерна техніка, технології дистанційного навчання. 5. У співпраці з кафедрою медичної інформатики НМАПО імені П.Л. Шупика проведення методоло гічної роботи з метою покращення якості після дипломної медичної освіти з використанням су часних технічних засобів навчання, вдосконалення педагогічної майстерності науково-педагогічного складу академії. 6. Розширення міжнародного науково-педагогічного співтовариства.
НАУКОВИЙ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ
Проблемна науково-дослідна лабораторія з питань післядипломної підготовки лікарів (провізорів) Лабораторія була створена відповідно до Наказу МОЗ України від 06.04.1994 № 50 «Про створення проблемних науково-дослідних лабораторій з питань додипломної і післядипломної підготовки лікарів (провізорів)». Реформована лабораторія була відповідно до нака зів МОЗ України: від 27.07.1999 № 185 «Про покладання функцій науково-методичного керівництва та аналізу ро боти науково-дослідних лабораторій з питань додиплом ної і післядипломної підготовки лікарів на ЦМК з ВМО МОЗ України» та від 21.09.1999 № 232 «Про подальше створення проблемних науково-дослідних лабораторій з питань додипломної і післядипломної підготовки лікарів (провізорів) для наукового обґрунтування і формування положень та вимог до системи післядипломної підготов ки лікарів (провізорів) у відповідності з реформою охо рони здоров’я і вищої медичної освіти в Україні». Відповідно до наказу ректора НМАПО імені П. Л. Шу пика від 25.01.2006 № 107 Проблемна науково-дослідна лабораторія з питань післядипломної підготовки лікарів (провізорів) увійшла до структури Наукового навчально- методичного центру дистанційної освіти (керівник — професор О.П. Мінцер) НМАПО імені П. Л. Шупика. Проблемну науково-дослідну лабораторію з питань післядипломної підготовки лікарів (провізорів) (далі — Ла бораторія) з 2006 року очолює доктор медич них наук професор Володимир Володи мирович Краснов. До роботи в Лабораторії залучаються провідні фахівці академії, які мають значний на уковий, педагогічний і практичний досвід роботи. Координацію та науково-методичне забезпечення діяльності, аналіз роботи Лабораторії здій снюють Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти МОЗ України та навчально-методична рада НМАПО імені П. Л. Шупика.
Основні завдання лабораторії: проведення на укових досліджень у галузі післядипломної медич ної освіти в системі МОЗ України; аналіз і вивчення досвіду світових тенденцій розвитку післядипломної освіти з метою їх використання у вітчизняній прак тиці; розроблення загальних проектів державних стандартів підготовки фахівців різних кваліфікацій них рівнів; вивчення, узагальнення та подання реко мендацій із впровадження нових технологій навчання та педагогічного досвіду в систему післядипломної освіти лікарів і провізорів; обмін досвідом між закла дами вищої та післядипломної освіти МОЗ України з питань післядипломної освіти. Основні функції лабораторії: 1. Обмін досвідом між закладами вищої освіти з питань: управління якістю медичних послуг і ме дичної освіти; вивчення організації, управління та змісту навчального процесу; узагальнення та по ширення передового досвіду науково-методичної роботи за матеріалами науково-методичних кон ференцій, які проводяться МОЗ України; подання рекомендацій із вдосконалення форм і методів навчального процесу з окремих спеціальностей, удосконалення технологій проведення ліцензійних іспитів; реформування системи післядипломної освіти лікарів і провізорів. 2. Участь у розробці моделей державних стандартів післядипломної підготовки лікарів (провізорів) та впровадження їх у практику. 3. Підготовка окремих матеріалів з питань коорди нації діяльності кафедр і підрозділів НМАПО імені П.Л. Шупика з урахуванням досвіду інших закла дів вищої медичної освіти з науково-методичної роботи, в т.ч.: організація, розроблення та пере гляд типових навчальних програм з урахуванням динамічності процесів, які мають місце в системі післядипломної підготовки кадрів; апробація в навчальному процесі новітніх технологій навчання, контролю знань і технологій організації навчально го процесу; проведення міжкафедральних семіна рів; підготовка матеріалів та участь у роботі опор них кафедр з питань навчально-організаційної та науково-методичної роботи; аналіз і використання в процесі навчання досвіду підготовки спеціалістів провідних вищих навчальних закладів зарубіжжя; 289
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
участь у плануванні й організації роботи з підви щення кваліфікації науково-педагогічних кадрів НМАПО імені П.Л. Шупика, встановлення творчих зв’язків із кафедрами та факультетами інших ЗВО; пропаганда наукових знань з педагогіки та психо логії вищої школи. 4. Дослідження, розроблення та впровадження в систему післядипломної медичної освіти нових інформаційних технологій і сучасних засобів пе редачі та контролю знань: впровадження телеме дичних, дидактичних і педагогічних технологій; організація навчання на робочому місті в режимі офлайн; розроблення електронних навчальних посібників процедурного типу; оцінювання валід ності тестів; підбір інформації щодо принципів організації післядипломної медичної освіти та дистанційного навчання у різних країнах світу; об ґрунтування норм часу для планування й обліку навчально-методичної роботи педагогічних пра цівників під час організації навчання за допомогою дистанційних технологій. Співробітники Лабораторії брали участь у розроб ленні таких проектів нормативно-правових документів: Положення про інтернатуру (первинну спеціалізацію); Перелік спеціальностей та тривалість навчання в інтер натурі (первинній спеціалізації); Положення про лікар ську резидентуру, а також у розробці нових підходів до організації безперервного професійного розвитку лікарів і провізорів із подальшим його відображенням у бальній системі. Серед інших важливих завдань Лабораторії слід відзначити постійну роботу щодо проведення та вдо сконалення показників внутрішнього рейтингу акаде мії; удосконалення внутрішньої системи забезпечен ня якості освітньої діяльності та якості вищої освіти НМАПО імені П.Л. Шупика, у т. ч. відповідно до вимог стандарту ISO 9001:2015. Розроблено основні прин ципи побудови системи моніторингу якості післяди пломної медичної освіти в академії, які ґрунтуються на системі спостережень, оброблення, оцінювання й аналізу інформації щодо стану якості навчального процесу, прогнозування його змін і розроблення ре
290
комендацій для прийняття рішень з підвищення якості навчання; принципи організації управління освітнім медичним закладом післядипломної підготовки відпо відно до вимог Європейського фонду управління якіс тю (EFQM). У результаті подальшої перевірки експер тами міжнародного класу Української агенції з якості в рамках системи сертифікації «Визнана досконалість» НМАПО імені П.Л. Шупика отримала визнання відпо відно до рівня «Визнана досконалість» (Recognised for Excellence). У рамках удосконалення системи електронної осві ти працівниками Лабораторії розроблені методичні реко мендації «Підготовка електронних видань, дидактичних демонстраційних матеріалів, електронних навчальних посібників та підручників у вищих медичних навчаль них закладах» і «Положення про акредитацію електро нних навчальних матеріалів (електронних підручників і навчальних посібників)». Важливим здобутком Лабораторії стали результа ти виконання спільної з Інститутом гігієни та медич ної екології НАМН України науково-дослідної роботи «Розробка нормативної бази системи безперервного професійного розвитку лікарів для забезпечення ви сокої якості надання медичної допомоги населенню України». Працівники Лабораторії брали активну участь у міжнародних проектах: 1) «Покращання планування сім’ї і репродуктив ного здоров’я в Україні „Разом до здоров’я”», що ви конувався під егідою Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) і при сприянні Гарвардської школи громадського здоров’я. У рамках цього проекту було розроблено програму тренінгу фахівців з управління охороною здоров’я з використанням case-методів; на вчальні матеріали та видано навчально-методичний посібник для викладачів «Дидактичні технології ви кладання питань репродуктивного здоров’я»; 2) Українсько-Швейцарський проект «Перинаталь не здоров’я». Проводились дослідження з напряму електронної освіти. Розроблено електронні навчальні посібники «Багатоплідна вагітність» і «Застосування СРАР».
ЦЕНТР СИМУЛЯЦІЙНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ
ЦЕНТР СИМУЛЯЦІЙНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ «Я почув та забув. Я побачив та запам’ятав. Я зробив та зрозумів». Конфуцій
Андрій Володимирович Ткаченко, кандидат медичних наук, доцент, т. в. о. директора
Ц
ентр симуляційних методів навчання НМАПО імені П.Л. Шупика (ЦЕСИМЕН) був створений у 2016 р. згідно наказу ректора № 1032 з метою впроваджен ня симуляційних методів навчання в освітній процес у відповідності з сучасними світовими практиками в постій нодіючій медичній освіті для забезпечення максимальної безпеки пацієнтів і лікарів при навчанні, відпрацюванні та виконанні інвазивних лікувально-діагностичних процедур та командних навичок медичних працівників у середови щі, наближеному до реальності. Основною метою діяльності ЦЕСИМЕН є підвищен ня якості післядипломної підготовки та безперервного
Офіційне відкриття Центру симуляційних методів навчання 17 квітня 2018 р.
Навчальний семінар для тренерів Центру та викладачів кафедр НМАПО імені П.Л. Шупика методикам симуляційного навчання лікарів
291
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
Перший навчальний тренінг з базових навичок серцево-легеневої реанімації для лікарів-інтернів
професійного розвитку лікарів і молодших спеціа лістів з медичною освітою, інших працівників сфери охорони здоров’я, парамедиків та представників соці альних служб, відпрацювання ними практичних нави чок надання медичної допомоги населенню та забез печення максимальної безпеки пацієнтів і медичного персоналу на підставі використання симуляційних ме
тодів навчання і впровадження іноваційних освітніх технологій. Завданнями ЦЕСИМЕН є організація та забезпечен ня навчальної, навчально-методичної роботи з після дипломної підготовки медичних кадрів, лікарів-інтернів і молодших спеціалістів з медичною освітою, підвищення кваліфікації лікарів протягом їх безперервного професій ного розвитку, а також інших працівників сфери охорони здоров’я, парамедиків та соціальних служб, впроваджен ня інноваційних освітніх технологій в медичне навчання з метою оволодіння та відпрацювання практичних навичок надання медичної допомоги населенню та забезпечення максимальної безпеки пацієнтів. Вперше в Україні створено та затверджено вченою радою НМАПО імені П.Л. Шупика методичні рекомендації з навчання лікарів базовим практичним навичкам на під ставі використання медичних манекенів та симуляційного обладнання. Триває розбудова матеріально-технічної бази ЦЕСИМЕН та пошук міжнародних і вітчизняних партнерів для постійнодіючого вдосконалення методик викладання та залучення найкращого світового досвіду для підготовки та оцінювання лікарів, які проходять навчання, та підви щення кваліфікації в Академії.
НАВЧАЛЬНА ЧАСТИНА
Ольга Михайлівна Вернер, Заслужений працівник освіти України, кандидат медичних наук, доцент, начальник відділу
Н
авчальний відділ є центральною структурою будьякого навчального закладу, що скеровує і координує всю навчально-методичну роботу факультетів, на вчально-наукових інститутів і кафедр для найефективні шої та якісної підготовки фахівців.
292
Робота навчального відділу медичних закладів після дипломної освіти має особливості, які пов’язані не тільки з підготовкою спеціалістів певної лікарської спеціальності, а й з їх перепідготовкою, підвищенням кваліфікації, необ хідністю проведення заходів, спрямованих на створення оптимальних умов для безперервного професійного роз витку лікарів і провізорів, для підтримання їх компетенції на сучасному рівні розвитку медичної науки і практики. Ці особливості й визначають основні функції та напрями роботи навчальних відділів закладів післядипломної ме дичної освіти. Навчальний відділ НМАПО імені П.Л. Шупика у його нинішньому складі був сформований на початку 2003 р. шляхом об’єднання окремо існуючих навчального відділу та відділу інтернатури і створення єдиної структури, очо люваної начальником навчального відділу і підпорядкова
НАВЧАЛЬНА ЧАСТИНА
ної першому проректору. У складі відділу нині працюють сектори: інтернатури, спеціалізації, передатестаційної під готовки, тематичного удосконалення, сектор підготовки молодших медичних та фармацевтичних спеціалістів, ме тодичний кабінет. Основними напрямами навчально-методичної робо ти академії є планування і організація навчального про цесу в інтернатурі, на циклах спеціалізації, стажування, тематичного удосконалення, інформації та стажування, передатестаційної підготовки, у т. ч. за індивідуальними планами навчання; контроль комплектування циклів; за безпечення проведення державної атестації інтернів та іс питів для слухачів циклів ТУ, ПАЦ, СТ, СП, інформації та стажування; організація та контроль своєчасної підготовки навчальних планів та програм з актуальних питань різних спеціальностей; впровадження нових методів і форм на вчання; організація підготовки лікарів-інтернів до складан ня ліцензійного інтегрованого іспиту «Крок-3» та аналіз його результатів; контроль підготовки лікарів/провізорівінтернів на базах стажування; надання методичної допомо ги завучам кафедр і кураторам циклів; співпраця з управ ліннями охорони здоров’я обласних і міських державних адміністрацій; підготовка пропозицій для МОЗ України з удосконалення існуючих нормативних документів з на вчально-методичної роботи. Показниками успішності освітньої діяльності закладу є кількість атестованих спеціалістів відносно загальної кількості, підготовлених на циклах, успішність навчання слухачів та інтернів, результати аналізу ступеня задоволе ності тих, хто навчається, якістю викладання навчальних дисциплін. За останні 5 років у НМАПО імені П.Л. Шупика було підготовлено понад 115 тис. лікарів, обсяги підготовки лі карів на контрактних умовах зросли майже вдвічі. Відсоток виконання навчально-виробничого плану і плану держав ного замовлення становить 100%. Академія є центром навчально-методичної роботи у сфері післядипломної освіти лікарів і провізорів, якому МОЗ України доручає розробку більшості типо вих навчальних програм ПАЦ, спеціалізації, інтернатури і комп’ютерних атестаційних програм, які використову ються в усіх вищих медичних закладах і факультетах піс лядипломної освіти. В академії постійно здійснюється напружена робота з оновлення навчальних планів і програм циклів спеціаліза
ції, передатестаційної підготовки та інтернатури. За останні 5 років підготовлено та запроваджено в навчальний про цес понад 800 нових циклів тематичного удосконалення. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів Укра їни від 03.04.2017 № 275-Р «Про затвердження середньо строкового плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року та плану пріоритетних дій Уряду на 2017 рік» були розробле ні та впровадженні в освітній процес цикли тематичного удосконалення: «Перший на місці подій» та «Актуальні питання організації діяльності та клінічної роботи лікаря загальної практики» для лікарів первинної ланки медичної допомоги. Кафедрами медицини катастроф та військово-медич ної підготовки, медицини невідкладних станів, торакальної хірургії та пульмонології було розроблено низку навчаль них планів та програм для лікарів, які працюють у надзви чайних ситуаціях і в зоні АТО: «Надання екстреної медичної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій та катастроф», «Надання екстреної медичної допомоги постраждалим з бойовою травмою», «Бойові та збройові ушкодження центральної та периферичної нервової систе ми», «Медичне реагування при подіях з масовим уражен ням людей», «Підтримка життя під час травми. Українська програма», «Курація пацієнта з депресією в загальній лі карській практиці». Окремо приділяється увага оновленню, розробці та впровадженню в освітній процес навчальних планів і прог рам циклів тематичного удосконалення для лікарів за спе ціальністю «Загальна практика - сімейна медицина» за очною та очно-заочною формами навчання: «Організація та управління закладами, що надають первинну медичну допомогу на сучасному етапі функціонування системи охорони здоров’я», «Надання інтегрованої допомоги паці єнтам з опіоїдною залежністю на первинній ланці медичної допомоги», «Мультидисциплінарні аспекти роботи лікаря загальної практики - сімейного лікаря», «Застосування лікарем мотиваційної складової для досягнення прихиль ності пацієнта до лікування», «Організація, менеджмент та юридичні засади надання паліативної і хоспісної допомоги в первинній та вторинній мережі охорони здоров’я». Відповідно до Положення про дистанційне навчан ня, затвердженого наказом МОН України від 25.04.2013 № 466, примірного положення про підвищення кваліфі кації за очно-заочною формою з елементами дистанцій ного навчання (затверджене вченою радою НМАПО імені 293
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
П.Л. Шупика 30.05.2013 р.) в академії активно розробля ються та впроваджуються в освітній процес цикли ТУ за очною та очно-заочною формами, а саме: «Нові техноло гії навчання», «Теорія і методика навчання», «Актуальні питання медичного права», «Медична інформатика та кі бернетика в охороні здоров’я і медицині», «Основи теорії та методики професійної освіти», «Організація підвищен ня кваліфікації за очно-заочною формою з елементами дистанційного навчання в форматі онлайн», «Навички ви кладання спеціальності на заочній базі стажування інтер нів сімейних лікарів (для керівників інтернатури на базах стажування)». З метою підвищення рівня знань іноземної мови для науково-педагогічних (педагогічних) працівників академії було розроблено та впроваджено відповідні цикли ТУ: «Підготовка кадрового резерву НМАПО імені П.Л. Шупи ка. Іноземна (англійська) мова для професорсько-викла дацького складу (Destination B2)», «Підготовка кадрового резерву НМАПО імені П.Л. Шупика. Іноземна (англійська) мова для професорсько-викладацького складу. Lecture’s Advanced Training» (4 частини по 156 годин кожна). Щороку науково-педагогічними працівниками академії публікується понад 60 найменувань літератури навчальнометодичного характеру. За останні 5 років створено понад 20 електронних навчальних посібників, серед яких «Меди цина праці: Ситуаційні та тестові завдання», «Актуальні пи тання медицини катастроф в практиці сімейного лікаря», «СРАР як метод респіраторної терапії новонародженого». Для успішної реалізації основних принципів управ ління якістю в частині освітньої діяльності навчальним відділом було здійснено низку заходів: оновлено норма тивно-методичну базу освітнього процесу, а саме «Поло ження про організацію освітнього процесу в НМАПО імені П.Л. Шупика», «Положення про моніторинг якості освіти в НМАПО імені П.Л. Шупика», «Положення про постійно діючу комісію вченої ради НМАПО імені П.Л. Шупика з навчально-методичної роботи», розроблено «Положення про організацію підготовки лікарів/провізорів інтернів до складання ліцензійного інтегрованого іспиту Крок-3 за спеціальностями „Загальна лікарська практика”, „Стома тологія”» та «Інструкцію про порядок реєстрації в системі управління навчанням „Ilias” НМАПО імені П.Л. Шупика». Сформовано та включено до наказу, затвердженого ректором, перелік основних документів, що забезпечують освітній процес в Академії: «Про затвердження переліків 294
основних документів кафедри та деканату факультету/ дирекції навчально-наукового інституту». З метою підвищення ефективності та удосконалення навчально-методичної роботи Академії успішно працює постійно діюча комісія вченої ради з навчально-методич ної роботи. Для забезпечення якісної післядипломної освіти з пе репідготовки та підвищення кваліфікації лікарів/провізорів навчальним відділом здійснюється постійний моніторинг рівня організації освітнього процесу на кафедрах акаде мії. У випадку виявлення недоліків надаються відповід ні рекомендації щодо їх усунення. Постійний моніторинг своєчасного усунення зауважень і врахування пропозицій, наданих кафедрам для покращення організації освітньої діяльності, показав свою ефективність і результативність. Ефективність системи управління якістю насамперед залежить від того, наскільки добре вона документова на. Розробка документації системи управління якістю повинна підвищувати результативність та ефективність діяльності в системі. З метою оптимізації документації в частині освітньої діяльності навчальним відділом роз роблено проект «Альбому форм системи управління» з усіма зразками документів, які використовує кафедра для забезпечення навчально-методичної діяльності; затвер джено графік проведення та програму майстер-класів для відповідальних за навчально-методичну роботу кафедр і кураторів циклів. Розроблення процедур оцінювання задоволеності спо живачів та ефективності функціонування системи управ ління якістю є одним з важливих завдань для закладу освіти, особливо на етапі побудови системи якості. З ме тою визначення оцінювання якості надання освітніх послуг на кафедрах здійснюється анонімне анкетування інтернів/ слухачів, які навчаються, відповідно до затверджених ан кет оцінювання якості викладання на кафедрі. За 2016/2017 рр. було проанкетовано: 832 інтерни за підсум ками державної атестації (2016 р. випуску), 343 інтерни за підсумками державної атестації (2017 р. випуску), 97 ін тернів очної частини навчання (під час комплексних пере вірок), 65 слухачів циклів. Нині основним механізмом своєчасного зворотно го зв’язку між споживачем і роботодавцем є моніторинг якості підготовки фахівців і якості надання освітніх послуг за допомогою анкетування. З метою оцінювання кількіс них та якісних показників надання освітніх послуг акаде
НАВЧАЛЬНА ЧАСТИНА
Колектив навчального відділу
мією розроблено та впроваджено «Анкету для керівників закладів охорони здоров’я щодо оцінки рівня задоволе ності організацією та ефективністю проведення освітнього процесу в НМАПО імені П.Л. Шупика». На виконання рішення вченої ради Академії від 15 лю того 2017 р. щодо системного підвищення якості навчання в академії навчальним відділом було організовано та про ведено цикл семінарів для відповідальних за навчальнометодичну роботу кафедр з питань організації, проведен ня та навчально-методичного забезпечення освітнього процесу. Відповідно до затвердженого першим проректо ром графіка проведення семінарів і сформованого поряд ку денного учасникам були представлені сучасні підходи
до організації та навчально-методичного забезпечення освітнього процесу на кафедрах з урахуванням прийнятих як державних нормативно-правових актів, так і внутрішніх документів. До проведення семінарів були залучені фа хівці навчального відділу: навчально-методичний кабінет, сектор інтернатури, сектор спеціалізації та стажування, сектор передатестаційної підготовки, сектор тематичного удосконалення, сектор підготовки молодших медичних та фармацевтичних спеціалістів, а також начальник відділу моніторингу якості діяльності. У рамках проведення цього заходу фахівці секторів навчального відділу відповіли на актуальні запитання учасників семінарів щодо впровад ження запропонованих змін в освітній процес.
295
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
НАУКОВА ЧАСТИНА
Н
ауково-дослідницька діяльність у НМАПО імені П.Л. Шупика виконується відповідно до зведеного плану науково-дослідних робіт (НДР). Основними інтегрованими напрямами наукової, науко во-технічної та інноваційної діяльності академії є вивчення провідних патогенетичних механізмів, обґрунтування ліку вально-діагностичної тактики, розробка та впроваджен ня в практичну охорону здоров’я ефективних технологій профілактики, діагностики та лікування найпоширеніших захворювань людини — основних захворювань серце во-судинної, нервової, цереброваскулярної, ендокринної, імунної, сечостатевої систем, генетичних порушень, за хворювань внутрішніх органів та опорно-рухової системи у дітей і дорослих; ефективних способів невідкладної та екстреної допомоги, хірургічних методів лікування за хворювань внутрішніх органів, опорно-рухової системи, опікової хвороби, в т. ч. з використанням електрозварю вання та методів керованої регенерації тканин; допоміж них репродуктивних технологій, способів прогнозування та лікування акушерських перинатальних ускладнень; су часних методів ранньої діагностики та лікування захворю вань плода і новонароджених, спрямованих на зменшення ймовірності материнської та малюкової смертності; стан дартизації та персоніфікації лікувально-профілактичної та реабілітаційної діяльності лікаря загальної практики і на дання паліативної та хоспісної допомоги; технології і мето дів контролю якості та стандартизації лікарських засобів; обґрунтування і розробка нових лікарських препаратів. Основними напрямками наукової діяльності академії є проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень з питань розробки та впровадження високо ефективних медичних технологій і методів надання ме дичної допомоги; НДР, пов’язані з удосконаленням форм i методів організації надання медичної допомоги населен ню; наукове обґрунтування нормативно-правової бази (документації) зі створення законодавчої бази функціону вання медичної допомоги; наукове обґрунтування та роз робка питань організації та управління охороною здоров’я, формування та супроводження державних галузевих про грам розвитку охорони здоров’я; впровадження сімейної медицини в охорону здоров’я, реструктуризація медич
296
ної допомоги; наукова розробка проблем стандартизації охорони здоров’я, обґрунтування та створення стандартів медичних технологій, державних соціальних стандартів в охороні здоров’я; наукове обґрунтування розвитку норма тивно-правового забезпечення охорони здоров’я та його інтеграція з міжнародним законодавством; розробка ме тодів профілактики, діагностики та корекції імунних і ге нетичних порушень при різних патологічних станах; ство рення стандартів і технологій запровадження здорового способу життя, технології підвищення якості та безпеки продуктів харчування; обґрунтування і розробка нових лікарських препаратів, а також технології і методів конт ролю якості лікарських засобів; розробка і впровадження в практику охорони здоров’я новітніх технологій і методів діагностики, лікування та реабілітації хворих і постражда лих із захворюваннями органів грудної клітки; розробка нових методів діагностики та лікування порушень оптичної системи, судинних і дистрофічних змін органа зору; про філактика та лікування найпоширеніших неінфекційних захворювань людини, туберкульозу, ВІЛ/СНІДу; науковоінформаційне забезпечення наукової і науково-технічної діяльності та дистанційне навчання. За останні 3 роки виконано 27 НДР за цільовим бюд жетним фінансуванням, 1 НДР згідно з грантом Європей ської асоціації з вивчення цукрового діабету, 214 робіт іні ціативно-пошукової тематики та 251 — госпрозрахункової. Опубліковано 91 монографія, 31 підручник, 186 на вчальних посібників, 4 керівництва, 1 енциклопедія, 47 до відників, 20 збірників наукових праць, 5 783 наукові статті і тези на державному та 3 333 — на міжнародному рівнях, близько 300 з них — у виданнях, що індексуються міжна родними наукометричними базами Scopus Web of Science, та 1860 — у виданнях, що індексуються іншими рефера тивними базами та інтернет-каталогами. Надруковані та розіслані по регіонах України 60 методичних рекоменда цій, 111 інформаційних листків і 220 нововведень, зареє стровано 31 свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір. Отримано 11 патентів на винахід та 128 патентів на корисну модель. Розроблено 6 лікарських засобів, 8 при ладів та інструментів і 150 способів профілактики, діагнос тики та лікування захворювань. Організовано і проведено
НАУКОВА ЧАСТИНА
134 наукові форуми, які увійшли до Реєстру МОЗ і НАМН України. Результати досліджень доповідалися на більш ніж 600 наукових форумах, у т. ч. понад 100 — на міжнарод ному рівні. За результатами науково-дослідних робіт, що вико нувалися за кошти державного бюджету України, були розроблені нові технології та інновації в галузі охорони здоров’я: • алгоритм прогнозування та лікування акушерських перинатальних ускладнень у ВІЛ-інфікованих вагітних із залишковими змінами перенесеного туберкульозу і герпесвірусною інфекцією та спосіб обстеження за допомогою алгоритмізованої системи чоловіків з непліддям у шлюбі при первинному зверненні за ме дичною допомогою (кафедра акушерства, гінекології та репродуктології; патент на корисну модель); • індивідуалізований календар профілактичних щеп лень у ВІЛ-інфікованих дітей на етапі антиретровірус ної терапії шляхом урахування показників специфіч ного імунного захисту до збудників дифтерії, правцю, кашлюку та гемофільної інфекції (кафедра дитячих інфекційних хвороб і дитячої імунології; патент на ко рисну модель); • спосіб лікування ювенільного ревматоїдного артриту та спосіб оцінювання активності ювенільного ревма тоїдного артриту (кафедра педіатрії № 2; патент на корисну модель); • нові вітчизняні технології виробництва модифікова них мікропризм Френеля для лікування косоокості у дітей та спосіб визначення форії у дітей (кафедра офтальмології; 2 патенти на корисну модель); • адаптовані міжнародні стандарти надання паліатив ної хоспісної допомоги пацієнтам і розроблені про позиції для внесення змін до Державного формуляру лікарських засобів для надання паліативної та хоспіс ної допомоги (кафедра паліативної та хоспісної до помоги); • способи стандартизації та персоніфікації лікувальнопрофілактичної та реабілітаційної діяльності лікаря загальної практики - сімейного лікаря (артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця, гонартрозу, посттравматичного осетеоартрозу); спосіб визна чення функціонального ниркового резерву у хворих на есенціальну артеріальну гіпертензію; спосіб про філактики розвитку посттравматичного остеоартро
зу колінного суглобу в осіб молодого віку (кафедра сімейної медицини; патент на корисну модель); • способи хірургічного ушивання кукси дивертикулу стравоходу та тканинозберігаючої технології висо кочастотного електрозварювання (кафедра тора кальної хірургії та пульмонології; патент на корисну модель); • прогностичні критерії порушень постнатального фі зичного розвитку у дітей з наднизькою масою тіла, гестаційних і перинатальних ускладнень у вагітних з тиреоїдною дисфункцією та алгоритмізована систе ма обстеження чоловіків у шлюбі з непліддям (УДІР; патент на корисну модель, заявка на винахід). У НМАПО імені П.Л. Шупика діють 25 наукових шкіл та 4 наукові школи, що розвиваються. Наукові школи академії сформувалися під егідою творчих особистостей, вченихлідерів, які пропонували оригінальні гіпотези, концепції, теорії, ідеї, теми для розробки. Засновниками та керівни ками наукових шкіл Академії є провідні вчені, серед яких 7 академіків НАМН України (з них 3 члена-кореспондента НАН України) та 8 членів-кореспондентів НАМН України: професор Г.Л. Апанасенко, член-кореспондент НАМН України професор Ю.П. Вдовиченко; академік НАМН Укра їни професор Ю.В. Вороненко; професор Н.Г. Гойда; про фесор Ю.І. Головченко; член-кореспондент НАМН України, професор Ю.І. Губський; професор С.І. Жук; професор І.С. Зозуля; професор Л.Д. Калюжна; академік НАМН України професор В.М. Коваленко; професор Л.В. Кузне цова; академік НАМН України професор В.В. Лазориши нець; професор О.А. Лоскутов; професор В.І. Мамчич; член-кореспондент НАМН України професор Б.М. Мань ковський; академік НАМН України, член-кореспондент НАН України професор Л.А. Пиріг; віце-президент НАМН України, академік НАМН України, член-кореспондент НАН України професор М.Д. Тронько; академік НАМН України професор Ю.І. Фещенко, академік НАМН України Г.В. Кни шов; член-кореспондент НАН та НАМН України профе сор М.М. Сергієнко; член-кореспондент НАМН України професор М.Є. Поліщук; професори М.С. Пономаренко, О.О. Тимофєєв, О.П. Мінцер, О.В. Павленко, Л.І. Чер нишова; член-кореспондент НАМН України професор Є.Є Шунько. Наукові школи, що розвиваються, очолюють член-кореспондент НАМН України професор В.В. Камін ський; професор В.Д. Мішалов; член-кореспондент НАМН України професор Н.В. Харченко. Колективи наукових шкіл 297
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
— послідовники лідерів, які займаються активною дослід ницькою роботою в актуальних напрямках та об’єднані ідеями, методиками, науковими традиціями. Науковими та науково-педагогічними працівниками НМАПО імені П.Л. Шупика створено 647 профілів у системі Google Академія, які є не просто представництвом ученого в мережі поширення наукової інформації, а й особистою робочою платформою науковця, що дозволяє ефективно організувати науковий процес, оптимізувати витрати часу і ресурсів та успішно представляти свій науковий колектив на світовій арені конкурентоспроможних наукових знань у міжнародних наукометричних базах і надає можливість прогнозувати подальший прогрес у справі популяризації наукових досягнень учених. Профілі всіх науковців об’єднані в єдиний профіль академії та представлені у рейтингу вищих навчальних закладів і науково-дослідних інститутів України за показ никами індексу Хірша (h-index) у системі «Бібліометрика української науки» з результатом у 76 балів за рейтенгу ванням системи і посідають 5 місце серед наукових колек тивів України. У найбільшій в світі універсальній реферативній базі даних Scopus видавничої корпорації Elsevier створені ін дивідуальні облікові записи вчених Академії. Ці профілі надають інформацію про кількість публікацій, роки публі каційної активності, галузі досліджень, посилання на осно вних співавторів, загальну кількість цитувань на публікації автора, загальну кількість джерел, на які посилається ав тор, індекс Хірша автора. У НМАПО імені П.Л. Шупика діють як постійний дорад чий орган 43 експертні проблемні комісії, створені з метою здійснення координації фундаментальних, прикладних, ініціативно-пошукових науково-дослідних робіт та під готовки наукових і науково-педагогічних кадрів у галузі медичних, фармацевтичних і біологічних наук. Експертні проблемні комісії Академії надають експертні висновки на планування науково-дослідних робіт за бюджетною та ініціативно-пошуковою тематикою; планування та попере дню експертизу докторських і кандидатських дисертацій; монографії, підручники, довідники та наукові статті. В Академії створена та функціонує ефективна систе ма запобігання та виявлення академічного плагіату для підвищення якості навчання, розвитку навичок коректної роботи із джерелами інформації та формування звичок до сумлінного дотримання вимог наукової етики, активі 298
зації самостійності та індивідуальності при написанні ав торського твору, а також притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення законодавства з боку на укових, науково-педагогічних, педагогічних, інших пра цівників і здобувачів вищої освіти. Система запобігання та виявлення академічного плагіату в Академії є складовою системи внутрішнього забезпечення якості наукової діяль ності та діяльності вищої освіти. В Академії функціонує 11 спеціалізованих вчених рад із 17 спеціальностей, які розглядають докторські та кандидатські дисертації з трьох галузей науки (медичні, біологічні та фармацевтичні). Роботу спеціалізованих вчених рад забезпечують 138 докторів наук НМАПО іме ні П.Л. Шупика. Академія бере участь у виданні більше 45 наукових і науково-практичних видань у статусі співзасновника або як організація, що надає виданню наукову підтримку, з них 23 включено до Переліку наукових фахових видань України, а 36 — до наукометричних, реферативних баз та інтернет-каталогів, 8 — міжнародних. До переліку ви дань найбільшої міжнародної наукометричної бази Scopus включені 2 наукових періодичних фахових видання: «Пси хиатрия и психотерапия и клиническая психология» та «Врачебное дело (Лікарська справа)». Академія є засновником фахового видання «Збірник наукових праць співробітників НМАПО імені П.Л. Шупика» (головний редактор — академік НАМН України професор Ю.В. Вороненко). Збірник присвячено широкому колу над звичайно актуальних досліджень, він розрахований на лікарів, фармацевтів, а також науково-педагогічних пра цівників вищих навчальних медичних закладів. Фахове видання виходить у світ ще з 1999 року. Про популярність Збірника свідчить зростання загальної кількості статей, які щороку подаються до друку, за період існування над руковано 29 випусків з різною кількістю томів щороку. У Збірнику публікуються тільки високоякісні наукові стат ті, усі вони проходять обов’язкове анонімне рецензування членами експертних проблемних комісій. Збірник вида ється трьома мовами — українською, російською та ан глійською. До складу редколегії збірника входять провідні фахівці з кожної спеціальності, а кожен випуск Збірника розглядається та затверджується вченою радою академії. Збірник зареєстровано Міністерством юстиції України (свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ №15863-4335Р від 9 листо
НАУКОВА ЧАСТИНА
пада 2009 року) та атестовано як фахове видання Вищою атестаційною комісією України (Постанова Президії ВАК України від 10.02.2010 № 1-05/1) з медичних (30 спеці альностей) та фармацевтичних (3 спеціальності) наук. 12 травня 2015 року Збірник перереєстровано Департаментом атестації кадрів вищої кваліфікації згідно з Наказом МОН України № 528 з 30 медичних і 3 фармацевтичних наук. Фахове видання включено в наукометричні бази да них: міжнародну наукометричну база «Google Scholar», реферативну базу даних «Україніка наукова». «Збірник наукових праць співробітників НМАПО імені П.Л. Шупи ка» видається та розповсюджується на території України, аудиторія авторів наукових статей охоплює не тільки нашу країну, а й країни ближнього зарубіжжя — Росію, Таджи кистан, Молдову та інші країни світу. Наукові форуми — поширена форма організації нау кової діяльності, де дослідники, науковці та науково-педа гогічні працівники особисто представляють і обговорюють свої роботи, аналізують отримані результати та діляться досвідом. Проведення науково-медичних форумів сприяє розвитку інновацій у різних сферах медицини, медичної освіти та науки України, впровадженню найновіших тен денцій світової медицини в Україні. За останні п’ять років НМАПО імені П.Л. Шупика була організатором та співорганізатором понад 200 наукових медичних форумів, внесених до «Реєстру з’їздів, конгре сів, симпозіумів та науково-практичних конференцій». Також науковці, науково-медичні товариства, наукові ме дичні асоціації фахівців Академії брали участь у роботі понад 300 з’їздів, конгресів, симпозіумів і науково-прак тичних конференцій, практичних семінарів, нарад, шкіл і засідань наукових фахових клубів, у т. ч. і зарубіжних. Академія здійснює підготовку докторів філософії в ас пірантурі за двома напрямками підготовки — 09 Біологія та 22 Охорона здоров’я за спеціальностями: 091 Біологія; 221 Стоматологія; 222 Медицина; 224 Технології медичної діагностики та лікування; 225 Медична та психологічна реабілітація; 226 Фармація; 228 Педіатрія; 229 Громадське здоров’я. Загальний ліцензований обсяг підготовки док торів філософії становить 237 осіб щорічно. В академії впроваджується нова модель підготовки в аспірантурі, що передбачає оволодіння освітньою компонентою (1590 го дин впродовж чотирьох років) та здійснення наукового дослідження за очною (денною, вечірньою) та заочною формами навчання. Запроваджено три моделі навчання
для аспірантів очної (денної та вечірньої) та заочної форма навчання, у т. ч. з елементами дистанційної освіти. Спільне ліцензування освітньої діяльності в аспіран турі дозволило здійснити підготовку докторів філософії в аспірантурі за договорами з 15 установами та закладами, підпорядкованими НАМН України та МОЗ України.
Відділ докторантури та організації наукової діяльності
Марина Анатоліївна Тріщинська, доктор медичних наук, доцент, начальник відділу
Відділ докторантури та організації наукової діяльності був створений у 2015 р. як науковий відділ академії під ке рівництвом професора Ірини Олександрівни Могілевкіної. У 2017 р. відділ був реорганізований у відділ докторанту ри та організації наукової діяльності під керівництвом докто ра медичних наук доцента Марини Анатоліївни Тріщинської. Реорганізація відділу обумовлена зміною державної по літики, спрямованої на підвищення якості та запровадження нової моделі докторів наук і докторів філософії та потреби створення в Академії відповідної інфраструктури, що забез печить здійснення наукових досліджень, оприлюднення та фахову наукову експертизу наукових результатів. Основними завданнями відділу докторантури та орга нізації наукової діяльності є: організація підготовки здо бувачів ступеня доктора наук у докторантурі НМАПО імені П.Л. Шупика та шляхом самостійної підготовки їх наукових досягнень до захисту; організація та моніторинг наукової, науково-технічної та науково-організаційної діяльності в Академії; організація роботи відділу по впровадженню сис теми забезпечення якості освітньої та наукової діяльності шляхом приведення її у відповідність до вимог міжнарод ного стандарту ISO 9001:2015. 299
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
Відділ докторантури та організації наукової діяльності від повідно до покладених на нього завдань виконує такі функції: • організація та моніторинг підготовки докторів наук на четвертому (науковому) рівні в докторантурі та шляхом самостійної підготовки їх наукових досягнень до захисту; • підготовка, видача та реєстрація довідок та інфор мації щодо контингенту осіб, які здобувають вищу освіту у докторантурі та шляхом самостійної підго товки їх наукових досягнень до захисту; • підготовка та складання щорічного звіту щодо осіб, що перебувають у докторантурі та самостійно готують свої наукові досягнення до захисту (подання до планово- фінансового відділу до 01.12 поточного року); • забезпечення науково-методичного супроводу угод, договорів, меморандумів тощо між Академією та закладами вищої освіти, установами в Україні та за її межами щодо проведення наукової і науково-тех нічної діяльності та підготовки науково-педагогічних кадрів в аспірантурі; • здійснення моніторингу діяльності наукових шкіл; • проведення моніторингу діяльності спеціалізованих вчених рад Академії відповідно до вимог Закону України «Про вищу освіту»; • проведення моніторингу діяльності експертних про блемних комісій; • формування реєстру наукових форумів, подання ін формації та звітності до МОЗ України; • забезпечення науково-методичної підтримки органі зації та моніторингу конференцій, семінарів і нарад, які стосуються наукової та науково-технічної діяль ності, за участю Академії; • забезпечення навчання, моніторинг реєстрації та контроль за поповненням інформації про наукових, науково-педагогічних працівників, аспірантів і докто рантів Академії у відкритих електронних ресурсах; • забезпечення науково-методичного супроводу, ор ганізації моніторингу діяльності наукових видань, за сновником/співзасновником яких є Академія; • сприяння популяризації наукових видань, у яких Ака демія є засновником/співзасновником; • здійснення координації діяльності наукового товари ства аспірантів, докторантів і молодих вчених; • організація підготовки документів для включення до реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави; 300
• підготовка матеріалів з наукової та науково-технічної діяльності НМАПО імені П.Л. Шупика для розміщення на офіційному веб-сайті Академії; • здійснення аналізу, надання пропозицій щодо підви щення якості організації наукової, науково-технічної діяльності та підготовки наукових і науково-педаго гічних кадрів; • забезпечення оцінювання якості проведення науко вої, науково-технічної діяльності та підготовки науко вих і науково-педагогічних кадрів факультетами, на вчально-науковими інститутами, науково-дослідним центром; • участь у складанні звіту до МОЗ України та інших звітів; • здійснення наукової та методичної підтримки, ініцію вання, організації та участі у взаємодії зі структурни ми підрозділами Академії на виконання інших питань, що відносяться до компетенції відділу.
Відділ аспірантури та клінічної ординатури
Ольга Борисівна Вишнякова, начальник відділу
Аспірантура та клінічна ординатура в академії існують понад 60 років. У НМАПО імені П.Л. Шупика відкрита аспірантура за 2 галузами знань з 7 спеціальностей. Аспірантура — осно вна форма підготовки науково-педагогічних кадрів акаде мії. Щорічно до аспірантури вступають близько 80 осіб, а загальна кількість осіб, які навчаються в аспірантурі, що року зростає і нині становить 257 аспірантів (у тому числі на контрактних умовах). Підготовка магістрів здійснювалася в академії з 1993 р., перелік спеціальностей відповідає спеціальностям інтерна
НАУКОВА ЧАСТИНА
тури, більшість випускників магістратури вступали до аспі рантури. За останні три роки підготовлений 31 магістр. В академії на 01.06.2018 р. навчалося 175 клінічних ординаторів (у т. ч. на контрактних умовах) із 27 спеціаль ностей. Щорічний прийом і випуск становив 80 осіб, реко мендації в аспірантуру отримали близько 20% випускників клінічної ординатури. Серед професорів і завідувачів кафедр академії — зна чна кількість випускників аспірантури та клінічної ордина тури: професори Л.Д. Калюжна, А.В. Макаров, В.М. Кузне цов, М.М. Багіров, О.М. Гриценко, В.А. Попов, Р.А. Абизов, Н.М. Шуба, А.Л. Косаковський, Г.І. Лисенко, Н.О. Ветютне ва, І.С. Зозуля, Н.О. Савичук, М.М. Тріщинська, В.Г. Гетьман, П.П. Сокур, Л.В. Хіміон, Л.Ф. Матюха, О.М. Дорошенко, В.І. Біда, Н.К. Свиридова, В.О. Шкорботун, О.В. Ткаченко, Г.В. Бекетова, О.М. Охотнікова.
Науково-дослідний центр Науково-дослідний центр (НДЦ) академії створений у 2016 р. шляхом реорганізації структурних підрозділів, які забезпечують координацію діяльності та моніторинг усіх видів науково-дослідних робіт (за державним замов ленням, ініціативно-пошукових та клінічних випробувань лікарських засобів і виробів медичного призначення). За відувачем науково-дослідного центру є доктор медичних наук Марина Василівна Глоба. До структури НДЦ входять: науково-дослідна лабора торія, сектор науково-дослідних робіт з найважливіших новітніх технологій, відділ наукової медичної інформації, сектор досліджень, науково-технічних розробок, виконан ня робіт за державними цільовими програмами і держав ним замовленням.
Співробітники НДЦ
301
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
Відділ науково-медичної інформації сформований відповідно до наказу МОЗ УРСР від 11.03.1969 № 131. Його першим завідувачем був кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Олександр Михайлович Макаренко. Понад 20 років роботу відділу наукової ме дичної інформації очолювала кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Раїса Іванівна Гош, яка внесла значний вклад у розвиток діяльності відділу. За роки наукової діяльності в академії вона проявила себе висококваліфікованою, інтелігентною, цілеспрямованою і наполегливою людиною, постійно підтримувала ділові зв’язки із завідувачами і відповідальними за наукову робо ту на кафедрах з питань наукової, інформаційної та видав ничої діяльності. З 2017 року завідувачем відділу є Ольга Євгеніївна Смаглюк. Основні наукові напрями діяльності відділу: орга нізація науково-інформаційних ресурсів; їх ефективне використання, насамперед у процесі науково-інформа ційного супроводу науково-дослідних робіт; здійснення організаційно-методичної роботи, пов’язаної з викорис танням засобів наукової комунікації та реалізації інфор маційних заходів. Важливим етапом у роботі відділу стало започаткуван ня в 1995 р. випуску «Збірника наукових праць співробіт ників НМАПО імені П.Л. Шупика», визнаного ВАК України як фахового видання, та довідників за результатами ви конаних НДР і підготовки науково-педагогічних кадрів, які видаються щорічно. Співробітники відділу регулярно здійснюють підготов ку документації і формують базу даних реєстраційних та облікових карт НДР, наукових форумів, що проводяться в Академії. Традиційним у роботі є надання консультацій щодо оформлення та друкування монографій, методич них рекомендацій, інформаційних листів і нововведень; забезпечення обміну інформаційними матеріалами між профільними установами, МОЗ України і Українським цен тром наукової медичної інформації та патентно-ліцензій ної роботи МОЗ України і фармацевтичними компаніями. Таким чином, за роки існування у своїй науково-ін формаційній діяльності відділ пройшов складний творчий шлях від механічного збору науково-медичної інформації за результатами виконання НДР до високого рівня здій снення організаційно-методичної роботи, пов’язаної з використанням засобів наукової комунікації та реалізації інформаційних заходів. 302
Науково-дослідна лабораторія створена відповідно до рішення вченої ради НМАПО імені П.Л. Шупика та наказу від 20.03.2017 № 1149 на базі реорганізованої Центральної науково-дослідної лабораторії (ЦНДЛ). На час створення ЦНДЛ основними напрямами її нау кової діяльності були вивчення імунологічної реактивності стосовно проблеми пересадки органів та тканин; розробка питань патогенезу захворювань серцево-судинної системи гіпоксичної та імунної етіології. Засновником і керівником ЦНДЛ упродовж багатьох років був видатний український учений-патофізіолог В.Т. Антоненко. Результати творчих розробок наукового колективу під його керівництвом були представлені на міжнародних та українських виставках, симпозіумах. Зокрема, були відзначені препарати: антиТ-лімфоцитарний гамаглобулін і біологічний імуномоду лятор тваринного походження — антисистемотонін, які можна розглядати як попередники цитокінових і нейро пептидних регуляторів. У 1995 р. керівником ЦНДЛ став кандидат біологічних наук Ю.Н. Корольов — учень професора В.Т. Антоненка, який продовжив дослідження фізіологічних і патофізіо логічних властивостей лімфокінів. З 1998 по 2016 рр. ла бораторією керувала доктор медичних наук К.М. Ігрунова, яка продовжила багаторічні фундаментальні дослідження, що проводилися в ЦНДЛ, у науково-дослідній роботі «Рап това смерть. Вивчення нейроімунних механізмів розвитку гострої серцево-судинної та цереброваскулярної патології. Розробка комплексних діагностичних тест-систем для ви явлення груп ризику, засобів профілактики та лікування». На основі вивчення фундаментальних механізмів розвитку серцевої патології в експерименті та клініці були виділені основні ланки патогенезу, діагностичні детермінанти, по кладені в основу діагностичного алгоритму для виявлення груп ризику виникнення гострих станів або погіршення пе ребігу захворювання. Приміщення НДЛ та умови проведення досліджень відповідають вимогам, підтвердженим Свідоцтвом про атестацію (Свідоцтво про атестацію № 065/15, видане 29.12.2015 р. чинне до 28.12.2020 р). У НДЛ впроваджена система управління якістю, що включає комплекс стандартних операційних процедур, робочі інструкції, правила внутрішнього розпорядку, по садові інструкції, моніторинг контролю якості досліджень (внутрішньолабораторний та зовнішній), систему навчан ня персоналу і заходи із забезпечення контролю якості.
НАУКОВА ЧАСТИНА
Формування структури НДЛ та створення робочих місць здійснено з дотриманням вимог щодо діяльності ла бораторій відповідно до національного стандарту ISO/IEC 17025:2006 «Загальні вимоги до компетентності випробу вальних та калібрувальних лабораторій». Вимірювальна техніка та допоміжне обладнання НДЛ мають діючі свідоцтва про повірку та метрологічну атес тацію. Якість досліджень контролюється методами пара лельних проб з використанням стандартів та контрольних сироваток. Лабораторна документація ведеться згідно з вимогами МОЗ України. В НДЛ проводяться фундаментальні та прикладні до слідження на рівні стандартів світової медицини: • вивчення регуляторної ролі імунної системи; • вивчення механізмів апоптозу клітинного резерву організму; • вивчення механізмів гіпертрофії та проліферації; • вивчення генетичних детермінант розвитку патології; • визначення ролі епігенетичної регуляції у розвитку патології. На базі фундаментальних досліджень вирішуються питання прикладного призначення для використання в практиці охорони здоров’я. В НДЛ запропоновано діаг ностичний алгоритм для виявлення груп ризику в кардіо логічній, онкологічній та інших клініках за визначенням індексу індукції апоптозу клітин. Запропоновано методи індивідуального підбору in vitro фармацевтичних засобів для оптимізації лікування пацієнтів. Протягом 2008–2010 рр. виконувалась бюджетна фундаментальна НДР «Роль генетичних детермінант та імунних механізмів у розвитку ендотоксикозу як базис ного стану формування метаболічних розладів з метою розробки засобів корекції». Проведено вивчення імуно логічних та біохімічних маркерів, власної запатентованої методики «Визначення індексу індукції апоптозу в хворих на артеріальну гіпертензію та метаболічний синдром, іше мічну хворобу серця з наявністю діабету ІІ типу», виконано більш ніж 10 000 досліджень за різними показниками. У 2011–2013 рр. виконувалася бюджетна фундамен тальна НДР «Епігенетичні, генетичні, біохімічні та імунні фактори регуляції балансу мітозу, постмітотичної гіпер трофії та апоптозу в розвитку патології критичних станів, у тому числі раптової серцевої смерті». Виконано понад 9 000 досліджень на проточному цитометрі та більше ніж 10 000 біохімічних досліджень, підготовлено більше 500 препаратів для виконання морфологічних досліджень.
З 2014 по 2016 рр. виконувалась бюджетна фундамен тальна НДР «Визначення комплексу чинників формування клітинного резерву для оптимізації діагностики, профілак тики та лікування захворювань». У ході роботи проведена розробка експериментального модельного дослідження на тваринах. Розроблено оригінальну програму автома тичної обробки та аналізу цифрових зображень в мікро скопії для живих клітинних систем як інструмент оцінки клітинного резерву. Створено експериментальну модель, що дозволила виявити високо достовірний ефект дії на клітинному рівні лікарських засобів при ішемічній хворобі серця. Показано необхідність визначення функціонально го резерву клітин організму, що дає змогу адекватно оці нити не тільки вихідний стан пацієнта, а й дозволяє інди відуально розробляти та контролювати процес лікування. Співробітники НДЛ постійно надають науково-методич ну та консультативну допомогу аспірантам і докторантам ка федр академії та інших закладів МОЗ, МОН України в плану ванні та виконанні дисертаційних і науково-дослідних робіт. За останні п’ять років проведено консультації понад 30 аспірантів та пошукачів (кандидатські та докторські дисертації) 22 кафедр академії з планування та виконан ня дисертаційних робіт: медичної реабілітації, фізіотерапії і спортивної медицини, загальної та невідкладної хірургії, ортопедичної стоматології, терапевтичної стоматології, стоматології дитячого віку, оториноларингології, дитячих та підліткових захворювань, інфекційних хвороб, педіатрії № 1 та № 2, онкології, анестезіології та інтенсивної терапії, гастроентерології, дієтології і ендоскопії, терапії та ревма тології, хірургії невідкладних станів, терапії і геріатрії, ме дичної та лабораторної генетики, неврології № 2. НДЛ співпрацює за угодами з кафедрами НМАПО іме ні П.Л. Шупика, науково-дослідними інститутами НАМН та НАН України, університетами та іншими закладами: кафед рами стоматології дитячого віку, терапевтичної стоматоло гії, терапії та ревматології, Інститутом електрозварювання імені Є.О. Патона НАН України; Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». За період існування на базі НДЛ виконано понад 30 докторських і 40 кандидатських дисертацій. Співробіт никами лабораторії опубліковано більше 800 оригінальних статей, на наукових форумах зроблено 87 доповідей, в тому числі 18 за кордоном, одержано 20 авторських сві доцтв на винаходи. 303
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
Співробітниками НДЛ проводиться широкий спектр біохімічних, імунологічних та молекулярно-генетичних досліджень. Фахівці НДЛ завдяки використанню сучасного об ладнання забезпечують проведення наукових дослі джень на високому методичному рівні. На базі НДЛ зібрано широкий спектр обладнання для проведення наукових досліджень. Сектор науково-дослідних робіт з найважливіших новітніх технологій (далі — Сектор) був створений у 2016 р. на базі науково-дослідного центру, організованого у 2003 р. для проведення науково-дослідних робіт з клініч них випробувань лікарських засобів та виробів медичного призначення. Основною метою діяльності Сектору є планування, організація, збір інформації про сучасні методи та за соби випробування різної продукції, у т. ч. іноземної, реалізація інших завдань діяльності, забезпечення ві рогідності та об’єктивності випробувань в Академії, покращення результатів проведення клінічних випро бувань лікарських засобів і клінічних оцінювань ме дичних виробів. З метою забезпечення виконання науково-дослідних робіт рішенням вченої ради академії у 2016 р. був затвер джений Порядок проведення клінічних випробувань лікар ських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробу вань у НМАПО імені П.Л. Шупика. Клінічні дослідження проводяться на кафедрах акаде мії та спрямовані на вивчення ефективності діагностики й лікування найпоширеніших захворювань людини (ви разковий коліт та хвороба Крона, цукровий діабет 2-го типу і діабетична нефропатія, бактеріальна пневмонія або вентилятор-асоційована бактеріальна пневмонія, анемія у хворих із хронічним захворюванням нирок, серцеві за хворювання, фіброміалгія, дисфункція жовчного міхура, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія), інтерпретацію та обґрунтування результатів вірусологічних досліджень біологічного матеріалу від дрібних лабораторних тварин (щурів, мишей) для визначення їх стандартності за мікро біологічними показниками щодо збудників ектромелії, лімфоцитарного хоріоменінгіту, ханта-вірусів і віспи; імп лантати неактивні: кістковий замінник, колагенова матри ця, резорбуюча колагенова мембрана для направленої ре генерації кісток. Щорічно здійснюється близько 80 НДР за даним напрямком. 304
Віварій
Анатолій Олександрович Заднєпряний, завідувач
Віварій (експериментально-біологічна клініка) — це науковий підрозділ НМАПО імені П.Л. Шупика, де під на глядом досвідчених висококваліфікованих спеціалістів за безпечуються необхідні умови утримання й догляду за ла бораторними тваринами згідно зі стандартом СІР «Належна лабораторна практика», а також виконуються біомедичні експериментальні дослідження з використанням цих тва рин відповідно до потреб навчального процесу і наукових досліджень кафедр. До 1965 р. віварій розташовувався на території Київської обласної клінічної лікарні, його площа становила 50 м2. У невеликому віварії утримувалась обме жена кількість лабораторних тварин відповідно до потреб того часу. Завідувачем віварію була медичний фельдшер Поліна Ісаківна Фельдман. У 1965 р. була заснована нова експериментально-біологічна клініка (віварій) за типовим проектом, яка розташовувалася в окремій будівлі на те риторії Київського державного інституту удосконалення лікарів (вул. Дорогожицька, 9), загальна площа становила 273 м2. Це дозволило збільшити кількість лабораторних тварин, а також обсяг наукових досліджень. Організатором і завідувачем клініки став висококваліфікований лікар вете ринарної медицини Анатолій Олександрович Заднєпряний. За його сприянням за понад 50 років сумлінної праці на базі цього наукового підрозділу була виконана велика кількість наукових робіт, у т. ч. й аспірантами-іноземцями. У віварії здійснюється відповідний щоденний контроль умов утримання і використання піддослідних тварин. Під час карантину тварин, що надійшли, контролюється стан їхнього здоров’я, проводиться оцінювання загального стану (зважу вання, бактеріологічне, біохімічне та імунологічне досліджен ня). Ведеться ретельний нагляд за додержанням належної
НАУКОВА ЧАСТИНА
методики використання лабораторних тварин у біомедично му експерименті, виконуються основні принципи і правила проведення експериментів відповідно до директив стандарту СІР, який у наш час є досить поширеним і успішно застосо вується у багатьох країнах світу. Здійснюється раціональний вибір експериментальних тварин, що є головною умовою методично правильно поставленого експерименту. Усі ці за ходи забезпечують достовірність результатів досліджень, що в подальшому гарантує безпеку людини. Щорічно у віварії здійснюється понад 30 експериментальних досліджень.
Відділ патентно-ліцензійної роботи
Лариса Григорівна Кравчук, завідувач відділу
Відділ в академії існує понад 30 років. Його першим заві дувачем була Тетяна Григорівна Волкова. Нині відділ склада ється з двох співробітників: завідувача Лариси Григорівни Кравчук та фахівця І категорії Олени Миколаївни Алфьорової. Основний напрям діяльності відділу — здійснення організаційно-методичного керівництва та розроблення заходів щодо активізації діяльності з питань інтелектуаль ної власності в установі; контроль розробників науково- дослідних робіт і визначення можливості захисту окремих рішень охоронними документами; для рішень, які можуть бути кваліфіковані як винахід, складання разом з авторами формули винаходу, а в окремих випадках — проведення експертизи на новизну з уточненням аналогів прототипів; надання консультативної і методичної допомоги при скла данні авторами опису винаходу та інших потрібних для заявки документів і контроль відповідності чинному за конодавству підготовлених матеріалів; прийом заявок на винахід (корисну модель), передача їх до ДП «Український інститут інтелектуальної власності» для експертизи, облік і
разом з авторами листування з цього приводу; організація і контроль сплати ДП «УКРПАТЕНТ» відповідних зборів за дії, пов’язані з охороною прав на винаходи; облік позитив них рішень, одержаних патентів і впроваджених винаходів; контроль та організаційно-методичне керівництво щодо патентних досліджень при підготовці матеріалів для за твердження індивідуального плану наукової роботи здобу вачів наукових ступенів, надання консультацій, здійснення контролю й організаційно-методичного керівництва щодо патентних досліджень на всіх етапах виконання науководослідних (дослідно-конструкторських) робіт кафедр згід но з діючими стандартами; здійснення методичної роботи з виявлення, сумісно з керівниками і виконавцями НДР, перспективної з точки зору комерційної реалізації тематики, підготовка пропозицій і необхідних матеріалів для продажу ліцензій на винаходи та інші науково-технічні досягнення; разом з юридичним і планово-фінансовим відділами здійс нення підготовки проектів договорів про трансфер техно логій; моніторинг договорів щодо трансферу технологій. За роки діяльності відділу було отримано більше 1200 патентів на винаходи та корисні моделі.
Метрологічний відділ
Трухан Оксана Дмитрівна, провідний інженер з метрології
Метрологічний підрозділ було створено у 1992 р. як службу метрологічного забезпечення закладу на вико нання рішення колегії МОЗ України «Про підвищення ролі метрологічного забезпечення», надалі реорганізований у метрологічний відділ НМАПО імені П.Л. Шупика. Основними напрямами діяльності метрологічного від ділу є організація та виконання робіт, пов’язаних із забез печенням єдності вимірювань; забезпечення контролю за 305
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
дотриманням вимог чинних нормативних документів щодо метрологічного забезпечення наукової діяльності НМАПО імені П.Л. Шупика; організація і проведення метрологічної експертизи науково-дослідних і дисертаційні робіт; підготов ка ознайомчих лекцій і проведення персональних консульта цій для здобувачів наукових ступенів та відповідальних вико навців науково-дослідних робіт кафедр; проведення аналізу
стану вимірювань на всіх стадіях виконання науково-дослід них і дисертаційних робіт; організація розроблення та впро вадження нормативної документації з метрології і контроль за дотриманням вимог; участь у роботах з підготовки клінікодіагностичних лабораторій та інших підрозділів НМАПО імені П.Л. Шупика до акредитації та оцінювання вимірювальних можливостей і встановлення технічної компетентності.
СЕКТОР З ЛІКУВАЛЬНОЇ РОБОТИ ТА ВЗАЄМОДІЇ З КЛІНІЧНИМИ БАЗАМИ
С
Ельвіна Олександрівна Мурзіна, кандидат медичних наук, доцент, завідувач сектору
ектор з лікувальної роботи та взаємодії з клінічни ми базами є структурним підрозділом НМАПО імені П.Л. Шупика, створеним у 2003 р. згідно з наказом ректора від 28.05.2003 № 1217. Завідувач сектору з лікувальної роботи та взаємодії з клі нічними базами — доцент Ельвіна Олександрівна Мурзіна. Основними завданнями сектору є запровадження сис теми забезпечення якості лікувально-діагностичної роботи на кафедрах приведенням її у відповідність до вимог між народного стандарту ISO 9001:2015; методичне забезпе чення, здійснення контролю за обліком, якістю та ефектив ністю надання медичної допомоги науково-педагогічними працівниками клінічних кафедр Академії, співробітниками Стоматологічного практично-навчального медичного цент ру та Клініки репродуктивних технологій УДІР. У своїй діяльності сектор виконує такі функції. 1. Планування й організація лікувально-діагностичної роботи — проведення семінарів і нарад з працівниками деканатів, дирекцією навчально-наукових інститутів, ка
306
федр та іншими структурними підрозділами НМАПО імені П.Л. Шупика; участь у роботі комісій, відповідно до наказів ректора Академії; здійснення підготовки наказів, розпоряд жень і планів заходів з лікувально-діагностичної роботи; розробка інструктивних документів для співробітників кафедр з питань надання медичної допомоги та ведення документації; розробка планів закупівлі медичного облад нання відповідно до заявок кафедр. 2. Контроль ефективності та якості лікувально-діагнос тичної роботи — розподіл і виконання навантаження з ліку вально-діагностичної роботи науково-педагогічними праців никами клінічних кафедр НМАПО імені П.Л. Шупика; стан лікувально-діагностичної роботи й обліково-звітної докумен тації на кафедрах; своєчасне укладання угод про співпрацю із закладами охорони здоров’я, а також внесення до них змін і доповнень; використання медичної апаратури кафедрами Академії; своєчасність атестації лікарів з числа науково- педагогічних працівників клінічних кафедр на відповідну лікарську кваліфікаційну категорію; виконання на казів, розпоряджень і заходів, які стосуються ліку вально-діагностичної роботи; виконання нормативних документів, що регулюють стосунки між клінічними базами та кафедрами. Сектор координує діяльність 217 клінічних баз, розгорну тих в десяти регіонах України. Працівники сектору сприяють покращенню якості надання медичної допомоги населен ню, проводять аналіз результатів лікувально-діагностичної роботи на факультетах/навчально-наукових інститутах, кафедрах Академії та обґрунтовують перспективи подаль шого розвитку лікувально-діагностичної роботи.
КЛІНІКА РЕПРОДУКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
КЛІНІКА РЕПРОДУКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Анатолій Вячеславович Камінський, доцент, завідувач клініки
К
лініка репродуктивних технологій Українського державного інституту репродуктології НМАПО імені П.Л. Шупика (далі — Клініка) була заснована у 2011 р. Ще з 2009 р. у структурі УДІР функціонувало відділен ня планування сім’ї та допоміжних репродуктивних техно логій (ДРТ) з кабінетом ендокринної гінекології та денним стаціонаром на 5 ліжок, що входило до складу шести державних клінік в Україні, які здійснюють лікування без пліддя у жінок методами допоміжних репродуктивних тех нологій за абсолютними показаннями за бюджетні кошти.
У 2011 р. під керівництвом професора Олени Мико лаївни Борис, шляхом об’єднання адміністративно-гос подарчого відділу, відділення планування сім’ї та ДРТ з кабінетом ендокринної гінекології і денним стаціонаром на 5 ліжок та клінічною лабораторією, було створено Клініку репродуктивних технологій з метою надання якісної, до ступної, своєчасної, результативної, кваліфікованої спеці алізованої медичної допомоги населенню в діагностиці та лікуванні порушень репродуктивного здоров’я жінок і чо ловіків та проведення активної санітарно-профілактичної роботи з населенням, спрямованої на зміцнення репродук тивного здоров’я та зменшення кількості репродуктивних втрат. У складі Клініки працюють лікарі акушери-гінеколо ги, лікарі ультразвукової діагностики, сексопатолог-андро лог, генетик, ендокринолог і лікар-лаборант. Основною метою Клініки є надання консультативної та лікувальної допомоги населенню, спрямованої на по кращення репродуктивного здоров’я з використанням сучасних методик, у т. ч. й допоміжних репродуктивних технологій, заснованих на принципах доказової медици ни. Основним напрямком роботи Клініки є проведення комплексних заходів щодо планування сім’ї, організація консультативно-діагностичної допомоги сім’ям з безплід
Співробітники Клініки репродуктивних технологій Зліва направо: лікар-сексопотолог М.В. Поворознюк; старша медична сестра Н.В. Антоненко; реєстратор І.О. Глуха; лікар-інтерн 2-го року навчання кафедри акушерства, гінекології і репродуктології О.О. Цісарж; маніпуляційна медична сестра Г.П. Данішевська; медична сестра О.А. Мироненко; лікар акушер-гінеколог А.В. Сербенюк; завідувач Клініки репродуктивних технологій А.В. Камінський; завідувач відділення О.І. Кротік; завідувач лабораторії В.В. Суменко; лікар акушер-гінеколог О.В. Марущак; лікар-інтерн 2-го року навчання кафедри акушерства, гінекології і репродуктології К.О. Сорокіна
307
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
дям шляхом використання лабораторних, інструменталь них, апаратних та інших методів дослідження і застосу вання допоміжних репродуктивних технологій у лікуванні безпліддя різної етіології. Щорічно в середньому понад 100 подружніх пар отри мують кваліфіковану допомогу, середній відсоток на стання вагітності становить 45%. Так, якщо у 2011 р. було проведено 86 циклів ДРТ, при цьому кількість позитивних спроб становила 30 (37%) вагітностей, з них пологи від булися у 18 жінок і всього народилося 26 дітей, серед яких 2 трійні та 4 двійні, то у 2015 р. проведено 125 циклів, з них настало вагітностей 53 (42,4%), 38 пологів — 42 ді тей, серед яких 1 трійня та 2 двійні. У 2016 р. розпочато 107 циклів (завершено 79), з них настало вагітностей 39, що становить 49,4%. За 2017 рік проведено 87 циклів, з них настала вагітність у 46 жінок, що становило 53,1%. У 2018 році розпочато 36 циклів, з них закінчено 30; у 15 жінок настала вагітність, що становило 50%. Співробітники Клініки репродуктивних технологій по стійно удосконалюють свої навички й активно працюють у напрямку покращення демографічної ситуації в Україні шляхом лікування безпліддя, використовуючи новітні тех
нології як в репродуктології, так і в ембріології людини. В Інституті репродуктології проводиться науково-дослід ницька робота, спрямована на вирішення різнобічних аспек тів проблем порушення репродуктивного здоров’я, розроб ка та адаптація клінічних настанов, медичних стандартів і клінічних протоколів діагностики, лікування, реабілітації та профілактики щодо найбільш поширеної патології репро дуктивних органів, створення електронного реєстру даних на подружні пари з безпліддям. Український державний інститут репродуктології та Клініка репродуктивних техно логій беруть участь у забезпеченні організації та проведенні наукових форумів: з’їздів, конгресів, конференцій, симпозі умів, семінарів, майстер-класів, а також у міжнародних на укових форумах та організації видавничої діяльності. З 2017 р. Клініку репродуктивних технологій очолює кан дидат медичних наук доцент Анатолій Вячеславович Камін ський. Сьогодні клініка активно працює в новому приміщен ні, яке повністю забезпечено оснащенням для повноцінного функціонування та надання медичної допомоги. У Клініці репродуктивних технологій проводиться комп’ютеризація та планується широке використання телемедицини для досяг нення нових цілей та удосконалення діяльності.
СТОМАТОЛОГІЧНИЙ ПРАКТИЧНО-НАВЧАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР
Микола Вікторович Савченко, кандидат медичних наук, директор
С
томатологічний практично-навчальний медичний центр (СПНМЦ) був утворений 12 травня 2011 р. на базі стоматологічної поліклініки НМАПО імені П.Л. Шупика, заснованої у 1964 р. професором Миколою
308
Аврамовичем Кодолою, завідувачем кафедри терапевтич ної стоматології Київського державного інституту удоско налення лікарів. Стоматологічна поліклініка виконувала функції лікуваль ної бази для діяльності кафедри терапевтичної стоматології. До складу поліклініки входили: терапевтичне відділення, хі рургічний та рентгенологічний кабінет, клінічна лабораторія. У 1990 р. кафедру терапевтичної стоматології очолив професор Анатолій Павлович Грохольський. Наказом рек тора у лютому 1994 р. на базі стоматологічної поліклініки і кафедри з метою удосконалення навчально-лікувально го процесу було створено навчально-науково-лікувальне об’єднання, безпосередньо підпорядковане ректору. Управ ління об’єднанням здійснював професор А.П. Грохольский. З лютого 2001 р. стоматологічна поліклініка відокрем люється в самостійний підрозділ під керівництвом голов
СТОМАТОЛОГІЧНИЙ ПРАКТИЧНО-НАВЧАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР
Колектив СПНМЦ Перший ряд (зліва направо): лікар стоматолог-терапевт О.В. Пілявська, заступник директора з медичної частини Т.А. Борн, зав. терапевтичного відділення № 2 О.В. Гіріна, лікар стоматолог-терапевт О.С. Семіхова Другий ряд: сестра медична Н.Я. Кіріченко, лікар стоматолог О.В. Шульга, лікар стоматолог-терапевт Л.В. Хоменчук, зав. терапевтичного відділення № 1 Л.І. Лук’янчук, лікар стоматолог-терапевт О.В. Ковальова, лікар стоматолог-терапевт Л.Є. Шляховська, директор М.В. Савченко, лікар стоматолог-хірург В.В. Голубятніков, лікар стоматолог-терапевт В.О. Хоменчук, лікар стоматолог-терапевт О.Ю. Богомаз, сестра медична О.В. Вовк, статист медичний Е.В. Холявко, реєстратор медичний О.А. Товстоног, молодша медична сестра С.В. Злобіна, сестра медична І.Д. Чернега, лікар стоматолог І.М. Романченко Третій ряд: лікар стоматолог-терапевт Т.В. Кельба, сестра медична А.В. Доменчук, лікар рентгенолог М.К. Іванова, сестра медична К.Ю. Арутюнова, молодша медична сестра М.Ю. Швець, молодша медична сестра О.Л. Гречуха, лікар стоматолог-терапевт О.А. Семенюк
ного лікаря В.В. Кравченка. У цей період створено ортопе дичне відділення та зубопротезну лабораторію, розширено терапевтичне відділення. У січні 2003 р. кафедру терапевтичної стоматології очолює професор Галина Федорівна Білоклицька. У травні 2011 р. шляхом реорганізації стоматологічної поліклініки (головний лікар Г.І. Лесік) створено стомато логічний практично-навчальний медичний центр НМАПО імені П.Л. Шупика. Директором центру було призначено завідувача кафедри терапевтичної стоматології Інституту стоматології НМАПО імені П.Л. Шупика, президент ВГО «Асоціація лікарів-пародонтологів України», Заслуженого діяча науки і техніки України, доктора медичних наук, про фесора Г.Ф. Білоклицьку. Пріоритетом роботи СПНМЦ визначається спільна ді яльність лікарів центру та співробітників кафедри терапев тичної стоматології.
Стоматологічний практично-навчальний медичний центр є клінічною базою академії для проходження за очного циклу інтернатури за спеціальністю «Стоматоло гія», здійснює забезпечення навчального процесу, кон сультаційної та науково-дослідницької діяльності кафедри терапевтичної стоматології. У березні 2015 р. директором СПНМЦ був призначений кандидат медичних наук Микола Вікторович Савченко. Традиції співпраці лікарів всіх відділень центру з ви кладачами кафедри зберігають свою актуальність донині. Це дозволяє надавати високоякісну стоматологічну до помогу пацієнтам, постійно удосконалювати свої знання лікарям, а також ділиться досвідом з лікарями-інтернами, курсантами. Стоматологічний практично-навчальний медичний центр йде шляхом розвитку сучасної стоматології, намагаючись по долати всі труднощі, які виникли перед нашим суспільством.
309
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ, НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ІНОЗЕМНИМИ ГРОМАДЯНАМИ ТА УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНІМИ ЗВ’ЯЗКАМИ Відділ з міжнародних зв’язків
Валерій Іванович Бугро, доктор медичних наук, доцент, завідувач відділу
В
ідділ з міжнародних зв’язків — структурний підроз діл Академії, створений у 1993 р. Основною метою його діяльності є співробітництво з міжнародними інституціями в галузі вищої медичної освіти, участь у роз робці та реалізації міжнародних освітніх, наукових, ліку вальних і гуманітарних програм, проектів, угод і договорів. Завдання відділу: координація роботи з налагоджен ня міжнародних зв’язків інших підрозділів НМАПО імені П.Л. Шупика; поширення інформації про наукову, педаго гічну та лікувальну діяльність Академії серед потенційних закордонних партнерів; контакти з дипломатичними пред ставництвами, проведення переговорів з питань, що ста новлять взаємний інтерес; залучення іноземних інвесторів для отримання грантів на науково-педагогічну діяльність; організація міжнародних зустрічей, семінарів, конферен цій; забезпечення якісної післядипломної підготовки іно земних громадян. Першим завідувачем відділу був В.О. Шевченко, на далі підрозділ очолювали професор А.Л. Косаковський (1994–1998), Т.Г. Волкова (1998–2006), доктор медич них наук К.Ф. Трінус (2006–2007), доцент О.В. Клименко (2007–2016), доцент Н.М. Захарова (2016–2017), доктор медичних наук В.І. Бугро (з 2018 р.).
310
У структурі відділу з міжнародних зв’язків діє два сек тори: сектор післядипломного навчання за контрактами та сектор міжнародних програм. Після здобуття Україною незалежності міжнародне спів робітництво Академії істотно пожвавилося. Якщо до 1991 р. у закордонних відрядженнях бували щороку в середньому 5–6 співробітників НМАПО імені П.Л. Шупика, то нині — май же 100 осіб. За рік Академію відвідують 30–50 іноземних деле гацій. Провідні вчені Австрії, Великої Британії, Греції, Німеччи ни, Швейцарії, Польщі мають статус її заслужених професорів і докторів honoris causa НМАПО імені П.Л. Шупика. Зросла кількість іноземців, які проходять післядиплом ну підготовку в Академії: щороку тут навчається близько 300 представників майже 40 країн світу. Випускники — українські та іноземні громадяни — успішно працюють у клініках Великої Британії, Німеччини, США, Франції та інших країн. Для іноземних слухачів активно запроваджу ється англомовна форма навчання: з 2016 р. перші клінічні ординатори слухають лекції та відвідують семінари й прак тичні заняття, що проводяться англійською мовою. У 2016 р. при вченій раді Академії створена постій но діюча комісія з міжнародного співробітництва, на її засіданнях розглядаються питання участі НМАПО імені П.Л. Шупика в роботі міжнародних організацій, виставок, налагодження партнерських стосунків з науково-медични ми установами за кордоном тощо. Іноземними партнерами НМАПО імені П.Л. Шупика у сфері наукової, освітньої і лікувальної діяльності є понад 40 закладів та установ, серед яких: Каролінський інститут (Королівство Швеція), Університет Колорадо (США), Ягел лонський університет (Польща), Королівський коледж ліка рів загальної практики (Велика Британія), Університет Барі (Італія), Словацький медичний університет (Словаччина), Маастрихтський університет (Нідерланди), Університет шта ту Іллінойс у Чикаго (США), Університет Альберти (Канада).
МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ, НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ІНОЗЕМНИМИ ГРОМАДЯНАМИ ТА УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНІМИ ЗВ’ЯЗКАМИ
Завдяки включеності Академії до реєстрів США — системи промислової класифікації (SIC), універсальної системи кодифікованих даних (D-U-N-S), системи робо тодавців (EIN), кодифікованої системи НАТО (NATO CAGE), центральної реєстраційної системи (CCR) — науково-пе дагогічний персонал Академії може отримувати гранти Конгресу США та Національного інституту здоров’я США. Академія має членство майже у 40 міжнародних орга нізаціях та асоціаціях, зокрема у Всесвітній асоціації сімей них лікарів (WONCA), Міжнародній академії освіти і науки (IASHE), Міжнародній академії інформатизації (IIA) тощо. НМАПО імені П.Л. Шупика першою в Україні серед ме дичних вищих закладів освіти стала колективним членом Міжнародної кадрової академії ЮНЕСКО (з 2001 р.), членом Європейської академії природничих наук (з 2008 р.), членом Європейської асоціації медичної освіти — АМЕЕ (з 2011 р.).
Історичною подією, що підтверджує міжнародне ви знання Академії, є долучення до Великої Хартії універ ситетів (Magna Charta Universitatum), співдружності про відних вишів Європи. Спільно із зарубіжними фахівцями започатковуються нові й удосконалюються існуючі цикли тематичного удосконалення та стажування, що відповіда ють кращим європейським стандартам. Це, зокрема, про грами у пріоритетних для реформування системи охорони здоров’я напрямах, таких як сімейна медицина, громад ське здоров’я, охорона материнства і дитинства, управ ління охороною здоров’я та eHealth, організація медичної допомоги у надзвичайних ситуаціях тощо. Відділ з міжнародних зв’язків провадить активну між народну діяльність, спрямовану на забезпечення високої конкурентоспроможності на зовнішньому та внутрішньо му ринках освітніх послуг.
311
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
Відділ маркетингу
Костянтин В’ячеславович Балашов, завідувач відділу
С
ьогодні відділ маркетингу — самостійний структур ний підрозділ Національної медичної академії піс лядипломної освіти імені П.Л. Шупика. Діяльність, спрямована на досягнення цілей закладу шляхом фор мування попиту та максимального задоволення потреб споживачів, тривала в закладі ще від часів заснування Клінічного інституту Київської спілки лікарів. З набуттям незалежності держави Академія само стійно вирішує питання з ефективної промоції та вдалої презентації закладу на ринку освітніх і наукових послуг, зокрема за кордоном. Задля покращання цієї роботи у 1993 р. відділення маркетингу створили саме в складі від ділу міжнародних зв’язків. У 90-х роках це було відділення післядипломної підготовки та маркетингу відділу між народних зв’язків, керівником якого був В.О. Шевченко. У 2003 р. у складі відділу з міжнародних зв’язків створили сектор маркетингу (керівник О.М. Ткаченко), а в 2015 р. згідно з наказом ректора з’явилася самостійна структурна одиниця — відділ маркетингу. Восени 2016 р. посаду завідувача відділу обійняв К.В. Балашов. Фахівці різних напрямів, що працюють у від ділі, беруть участь у виконанні широкого кола завдань задля досягнення амбітніших цілей щодо розвитку, оновлення та просування іміджу Академії на ринку сучасних освітніх послуг. Метою роботи відділу є підтримка, зміцнення й про сування позитивного іміджу НМАПО імені П.Л. Шупика на ринку освітніх послуг загалом і міжнародних зв’язків зо крема шляхом виконання чітко окреслених і контрольова них маркетингових дій.
312
Крім інших, до завдань відділу маркетингу належать: • інформування про діяльність НМАПО імені П.Л. Шу пика через офіційний веб-сайт та облікові записи у соціальних мережах, офіційний YouTube-канал; • проведення маркетингових досліджень ринку освіт ніх послуг, якості надання послуг, конкурентних пере ваг і недоліків; • моніторинг вітчизняних і закордонних рейтингів ви щих навчальних закладів та розробка заходів з по кращення позиції Академії у них; • впровадження інформаційних технологій у медичну освіту; • розробка та створення рекламно-інформаційних ма теріалів (буклетів, листівок, стенду); • підготовка до участі Академії у спеціалізованих ме дичних та освітніх виставках тощо. Головною складовою роботи відділу є підтримка офі ційного веб-сайту і координація інформаційної політики Академії, що охоплює як технічну складову (розробка дизайну, програмування, безперебійна робота), так і ко мунікаційну складову (створення соціально значущого контенту, що стосується пропаганди здорового способу життя, актуальних проблем охорони здоров’я України тощо; підготовка та переклад матеріалів про міжнародні та всеукраїнські новини медичної галузі; забезпечення демонстрації лідерських позицій як експертного науко вого осередку). Відділ маркетингу також впродовж кількох років здій снює системний порівняльний аналіз Академії з іншими вітчизняним та закордонними закладами вищої медичної освіти, що стає підґрунтям для ухвалення управлінських рішень. Системно відстежується позиція Академії у рейтингах навчальних закладів вищої освіти — результати аналізу враховуються в діяльності Академії, в т. ч. аналіз методо логії рейтингу вебометрікс був врахований при розробці нового сайту до сторіччя Академії. Серед інших не менш важливих сегментів роботи від ділу — розробка корпоративного стилю Академії, впро вадження електронного документообігу та забезпечення присутності Академії в соціальних мережах.
ВІДДІЛ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ВІДДІЛ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Юрій Іванович Ладоня, начальник відділу
В
ідділ інформаційного забезпечення був створе ний у 1989 р. як підрозділ Київського державного ін ституту удосконалення лікарів. Згідно з Положенням головним завданням відділу є забезпечення експлуатації затверджених МОЗ України ав томатизованих тестових систем з усіх лікарських (прові зорських) спеціальностей у централізованих комп’ютерних класах Академії. Ця робота виконується згідно з навчаль ним планом за технологією, затвердженою наказами рек тора, під керівництвом деканатів і професорсько-викла дацького складу кафедр. Упродовж останніх років у класах щорічно проводиться планове інформаційне обслугову вання понад 10 000 інтернів і слухачів. У трьох класах експлуатується 46 робочих станцій, які повністю забезпечують вимоги МОЗ та МОН України щодо умов експлуатації навчальних і тестових комп’ютерних програм за всіма 124 спеціальностями у закладах вищої освіти та захисту інформації. П’ять робочих станцій додат ково укомплектовані для забезпечення слухачів з особли вими потребами згідно з довідками щодо стану здоров’я. Другим найважливішим завданням відділу є розробка оновлених комп’ютерних баз даних за кожною із затвер джених МОЗ України спеціальностей для проведення комп’ютерного тестування. Комп’ютерні бази даних онов люються за графіком. Оновлені комп’ютерні бази даних за узгодженням з деканатами та дирекціями навчально-нау кових інститутів своєчасно замінюються як у комп’ютерних класах, так і на кафедрах відповідно до навчального плану.
Авторський нагляд, модернізація та оновлення комп’ютерних класів інших медичних закладів післядип ломної освіти України виконуються згідно з наказом МОЗ України від 26.06.2009 № 465, з них у Харкові, Дніпры, Оде сі й Тернополі використовується мережевий варіант систе ми з обов’язковим документуванням фактичних відпові дей слухача на сервері (протоколи). Продовжуються поточні роботи з усіма навчальними закладами у порядку авторського нагляду за зверненнями. Усі роботи викону ються згідно з графіком робіт, відповідно до вимог дер жавних стандартів та МОЗ України. Інформаційне обслуговування кафедр Академії на їх власних площах забезпечується функціонуванням на вчальних програм, а також використанням можливостей мережі Інтернет там, де існують технічні можливості зв’язку. Правильне функціонування навчальних програм на кафедрах забезпечується шляхом їх регулярного онов лення. Кожна кафедра має свій інсталяційний диск. Інформаційне обслуговування кафедр на виїзних ци клах потребує подальшої роботи у зв’язку з підвищенням вимог до рівня комп’ютерних тестових програм і рівня ви користання в них графічних матеріалів. Оновлені тестові програми не завжди можуть бути встановлені в регіонах на виїзних циклах на тій технічній базі, яка там фактично існує. У таких випадках виконується забезпечення виїзних циклів оновленими тестовими програмами, встановлени ми на портативних комп’ютерах (ноутбуках). Протоколи архівуються на центральному сервері через мережу елект ронного документообігу НМАПО імені П.Л. Шупика. Реєстрація проходження слухачів та інтернів від зара хування на кафедрі до випуску з Академії забезпечується у вигляді логічно пов’язаних баз даних (реєстри слухачів та інтернів). Ці бази використовуються для постійного моні торингу діяльності кафедр, формування наказів про зара хування, списків слухачів і довідок за запитами адміністра ції та навчально-наукових інститутів/деканатів, а також для безперервного моніторингу виконання навчально-вироб ничого плану всіх контингентів навчання в інтерактивному режимі. У відділі також підтримуються: Інтернет-сервер, поштовий сервер (понад 1000 скриньок), сервер інформа ції щодо кадрів академії, файловий сервер. Ці сервери віді 313
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
грають значну роль в інформаційному забезпеченні на вчальної, наукової та допоміжної діяльності Академії. Співробітниками відділу виконана велика робота із забезпечення функціонування існуючої обчислювальної мережі Академії та отримання доступу співробітників до всесвітньої мережі Інтернет на своїх робочих місцях, в аудиторіях і бібліотеці. Загальна кількість робочих місць, які мають вихід в Інтернет, становить майже тисячу. Усі віддалені кафедри забезпечені комутованим і мобільним доступом. Таким чином, задоволені потреби всіх кафедр, які виявили бажання мати доступ до Інтернет і мають для цього технічні можливості. З 2013 р. за завданням ректора впроваджено організа ційно-методичну автоматизовану систему забезпечення та контролю виконання навчально-виробничого плану (НВП) Академії в інтерактивному режимі, для чого впроваджено 2 нові сервери для моніторингу НВП, розроблено автомати зовані реєстри слухачів та інтернів і вихідну форму статис тичного аналізу для щотижневої ради директорів інститутів Академії та деканів, організовано кабінет оперативного мо ніторингу НВП для кураторів і викладачів, розроблено авто матизацію пошуку навчально-організаційної інформації за визначеними критеріями. Це надало можливість забезпечи ти своєчасний контроль виконання НВП дирекціями на
вчально-наукових інститутів, деканатами та навчальним відділом і прийняття оперативних рішень в інтерактивному режимі, не чекаючи завершення звітного періоду. Щоквартально у встановлені строки на базі накопиче них під час моніторингу НВП фактичних даних і централі зованих реєстрів формуються звітні показники діяльності Академії, які порівнюються з планом НМАПО імені П.Л. Шупика на відповідний звітний період. Сформовані проекти звітних форм подаються до навчального відділу. На виконання наказу МОЗ від 22.08.2014 № 595 щодо забезпечення статистичної звітності до МОЗ України через сайт Тернопільського державного медичного університету Академія зареєстрована як користувач на сайті tdmu.edu.ua, проінстальовано необхідні робочі місця, програма протес тована та, за розпорядженням ректора, розпочато експлуа тацію цієї програми, налагоджено підготовку статистичної звітності у форматі tdmu.edu.ua та вчасно подаються всі встановлені форми. У рамках впровадження безпаперових технологій веден ня Єдиної державної електронної бази з питань освіти та реє страції дипломів випускників ця база систематично наповню ється інформацією щодо всіх науково-педагогічних працівників, інтернів і слухачів та підтримується відповідно до наказів та інструкцій, затверджених МОЗ та МОН України.
Навчальний процес у комп’ютерному класі
314
ПЛАНОВО-ФІНАНСОВИЙ ВІДДІЛ
ПЛАНОВО-ФІНАНСОВИЙ ВІДДІЛ
Колектив відділу Зліва направо: провідний економіст Я.В. Кірдяй, економіст О.М. Красота, провідний економіст Т.М. Трубчик, начальник відділу А.М. Салига, провідний економіст Л.М. Костовецька, проректор з економічних питань О.С. Проценко, економіст С.М. Маленовська
І
сторія створення та функціонування планово-фінан сової служби разом з бухгалтерською бере початок з часів утворення самої Академії. На той час усі допо міжні служби (господарські, адміністративні, фінансо ві) були об’єднані в адміністративно-господарську час тину, перед якою постало завдання не лише утримання Клінічного інституту удосконалення лікарів, а й забез печення лікарів-курсантів житлом, так званими «кутка ми для тимчасового проживання» з видачею комплекту постільної білизни. Утримувався Інститут переважно за кошти курсантів, і лише після затвердження 8 травня 1944 р. штатною комісією Ради народних комісарів постійного штатного розкладу отри мав можливість фінансування за рахунок коштів держави. За цей час кошторис Інституту збільшився майже у 200 разів, а штат — більше ніж на тисячу працівників, що
зумовило необхідність формування потужного кадрового складу планово-фінансового відділу та бухгалтерії. На сьогодні планово-фінансовий відділ та бухгалтер ська служба — це два окремих структурних підрозділи Академії. Основними напрямами роботи планово-фінансового відділу є виконання завдань щодо планування фінансо вих ресурсів для забезпечення діяльності Академії, аналіз економічного стану Академії, підготовка штатних розписів і тарифікаційних списків працівників за декількома бюджет ними програмами, формування цінової політики шляхом економічно обґрунтованих розрахунків вартості оплати за надання платних освітніх послуг. Очолює планово-фінансовий відділ Антоніна Микола ївна Салига — економіст з багаторічним стажем за своєю спеціальністю.
315
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
БУХГАЛТЕРСЬКА СЛУЖБА
Світлана Петрівна Шендрик, головний бухгалтер
Б
ухгалтерська служба є самостійним та одним з най важливіших структурних підрозділів управління Ака демії. У 1944 р. згідно з архівними даними, що збереглися в ака демії, відділ бухгалтерії був створений як окремий структур ний підрозділ, який очолювали А.І. Кондратенко (1944–1947), О.Д. Борохович (1947–1956), Г.П. Черновольська (1956–1958),
М.Т. Маслюгова (1958–1967), Ф.Т. Філіппов (1967–1975), Я.С. Павлова (1975–1989), П.І. Смаглій (1989–1996), М.М. Твердохліб (1996–2006). З 2006 р. бухгалтерську службу очолює Світлана Петрівна Шендрик. Під її керівни цтвом сумлінно виконують роботу досвідчені співробітни ки, кожен з яких має повну вищу економічну освіту. Співро бітники бухгалтерської служби постійно вдосконалюють свої знання у сфері бухгалтерського та податкового обліку, беруть участь у профільних форумах, відвідують тематичні семінари, є членами багатьох комісій, створених в Академії. Важко назвати точну дату виникнення бухгалтерського обліку. Зрозуміло, що людство вже з давніх-давен корис тувалося певними методами обліку та контролю. До того ж, користуючись сучасною термінологією, можна сказати, що ці дані мали суто оперативний, а часто і випадковий характер. Тільки з появою держави, розвитком писемнос ті, відкриттям перших правил арифметики облік стає сис темою. Виникнення і розвиток бухгалтерського обліку є невід’ємною складовою частиною всієї історії людського
Колектив бухгалтерії
316
БУХГАЛТЕРСЬКА СЛУЖБА
суспільства. Адже краще працює той бухгалтер, який до бре володіє досвідом попередників. Він не витрачає часу, намагаючись винайти те, що вже було винайдено раніше. Вивчаючи історію, бухгалтер не може її переробити, але спроможний глибоко переосмислити минуле та краще усвідомити майбутнє. Сьогодні бухгалтерія утворюється як самостійний структурний підрозділ бюджетної установи, Положення про бухгалтерську службу затверджується ректором. Основними завданнями бухгалтерської служби є: ве дення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності та складення звітності Академії; відображення у документах достовірної та у повному обсязі інформації про господарські операції та результати діяльності, по трібної для оперативного управління бюджетними при значеннями (асигнуваннями) та фінансовими і матері альними (нематеріальними) ресурсами; забезпечення дотримання бюджетного законодавства при взятті бю джетних зобов’язань, своєчасного подання на реєстра
В
цію таких зобов’язань, здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов’язань, достовірного та у по вному обсязі відображення операцій у бухгалтерському обліку та звітності; забезпечення контролю за наявністю і рухом майна, використанням фінансових і матеріаль них (нематеріальних) ресурсів відповідно до затвердже них нормативів і кошторисів. За останні 10 років була проведена плідна робота щодо запровадження автоматизованого ведення бухгалтерсько го обліку. Проводиться постійна робота над мінімізацією паперового документообігу, за рахунок використання су часних бухгалтерських програм вводиться електронний документообіг. Відповідно до постанови КМУ від 26.01.2011 № 59 від діл бухгалтерії було перейменовано на бухгалтерську службу. З січня 2017 р. бухгалтерська служба веде бухгалтер ський облік відповідно до Національних положень (стан дартів) бухгалтерського обліку в державному секторі.
ВІДДІЛ КАДРІВ
ідділ кадрів є самостійним та одним із провідних структурних підрозділів Академії, підпорядкова ним ректору. Організація та становлення кадрової служби відбувалася одночасно зі створенням і розвит ком закладу. Починаючи з 1954 р. відділом кадрів керували: Ніна Се менівна Русецька (1954–1980), Микола Петрович Лисенко (1980–1993), Яків Дементійович Ковбаса (1993–1994), На талія Іванівна Дмитрієнко (1994–2003). З 2003 р. відділ кадрів очолює Дмитро Дмитрович Бригинець. Під його керівництвом працюють заступник начальника А.Є. Маслова, провідний інженер з під готовки кадрів С.Л. Себрюк, провідні фахівці І.Ю. Гер гедава, І.В. Барвіцька, Г.О. Кучеренко, Т.Л. Куровська, І.І. Строгова, 7 з 8 співробітників відділу мають повну вищу освіту. За останнє десятиріччя відділ кадрів став ефективним інструментом реалізації кадрової політики Академії, що повністю відповідає концепції розвитку закладу, включа ючи обов’язкову складову систему управління якістю від
повідно до вимог міжнародного стандарту ISO 9001:2015, Закону України «Про вищу освіту» та чинного законодав ства України. Першочерговими завданнями відділу є: • формування кадрового й інтелектуального потенці алу відповідно до критеріїв і вимог надання освітніх послуг у сфері вищої та післядипломної освіти; • досягнення лідерських позицій на ринку вищої та післядипломної освіти, підтримка статусу Національ ного вищого навчального закладу післядипломної освіти з перепідготовки та підвищення кваліфікації; • формування потужного наукового потенціалу, здат ного забезпечити розробку та впровадження іннова ційних наукових розробок; • залучення до освітнього процесу провідних учених і висококваліфікованих фахівців-практиків у галузі охорони здоров’я; • удосконалення системи формування педагогічної компетентності та професійно-педагогічної адаптації викладачів-початківців; 317
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
Колектив відділу кадрів Зліва направо: І.І. Строгова, І.Ю. Гергедава, С.Л. Себрюк, начальник відділу Д.Д. Бригинець, Т.Л. Куровська, А.Є. Маслова, І.В. Барвіцька, Г.О. Кучеренко
• прогнозування та планування потреби в кадрах; • розвиток ротації кадрів; • удосконалення організаційної культури. Лише за останнє десятиріччя, крім обов’язкової що денної роботи з підготовки, оформлення понад 5 500 наказів з особового складу на зарахування, звільнення, переведення, затвердження на посадах, надання відпус ток, встановлення різних видів доплат і надбавок, опрацю вання майже 5 000 листків непрацездатності, підготовки понад 11 000 довідок, пенсійних та архівних матеріалів, відділ кадрів разом з іншими підрозділами брав активну участь у створенні 7 нових кафедр, 2 інститутів, 4 науковометодичних центрів, реорганізації структурних підрозділів. За цей період відбулося збільшення загальної чисель ності особового складу Академії (з 1200 до більше ніж 1600 осіб), що значно підвищило навантаження відділу у різ них напрямах діяльності. Уся інформація щодо особового складу Академії занесена до Єдиного державного реєстру закладів охорони здоров’я та автоматизованої бази даних медичних, фармацевтичних і науково-педагогічних кадрів МОЗ України, куди щоквартально вносяться корективи. Враховуючи вимоги Закону України «Про вищу світу» і «Порядку проведення конкурсного відбору при заміщенні вакантних посад науково-педагогічних працівників», з метою якісного підбору і розстановки кадрів на засадах неуперед женого конкурсного відбору за останні 10 років було оголо 318
шено 120 конкурсів на 1110 посад, з яких лише на керівні посади було здійснено процедуру обрання та переобрання: 85 завідувачів кафедр, 4 директорів навчально-наукових Інститутів, 8 деканів факультетів. Проведено 157 засідань кадрової комісії, за висновками якої атестовано й укладено контракти з 2100 науково-педагогічними працівниками. Колектив відділу кадрів бере активну участь у форму ванні якісного складу науково-педагогічних працівників. За цей період відділ супроводжував клопотання з присвоєння МОН України вчених звань професора (80) і доцента (210). Налагоджена планомірна робота щодо цільового працевлаштування на кафедрах випускників аспірантури (усього 110 осіб). Серед інших завдань відділ здійснює підготовку з по дання матеріалів для відзначення співробітників Академії державними, урядовими та відомчими нагородами. Так, з 2008 р. і дотепер нагороджені орденами 35 працівників, ме далями — 2, присвоєно почесних звань — 70 осіб, отрима но 11 Почесних грамот Кабінету Міністрів та Верховної Ради України, понад 100 Почесних грамот МОЗ України, 101 осо ба відзначена пам’ятним знаком НМАПО імені П.Л. Шупика, ректором академії оголошено майже 700 подяк тощо. Разом з керівним складом Академії, завідувачами ка федр і структурних підрозділів відділом кадрів регулярно проводяться щорічні аналітичні дослідження щодо реалі зації кадрової політики, які знайшли відображення в стат
ВІДДІЛ КАДРІВ
тях, опублікованих у «Збірнику наукових праць НМАПО імені П.Л. Шупика» Починаючи з 2013 року, за активної участі відділу кадрів Академія вийшла на лідируючі позиції з реалізації кадрової політики в загальнодержавному рейтингу серед 18 профільних закладів вищої медичної освіти країни. За розділом «кадрова політика» Академія в 2013 р. посіла третє місце, а в 2014 і 2015 рр. — другі місця. З урахуванням вимог сьогодення, можливістю надавати повну інформацію щодо діяльності відділу
кадрів, подання пропозицій, оголошень, мобільного інформування та наявності зворотного зв’язку, від діл має та активно використовує свою веб-сторінку на сайті Академії. Колектив відділу кадрів буде продовжувати працю вати над удосконаленням механізму реалізації кадрової політики: системи планів, норм і нормативів, організа ційних, адміністративних, соціальних та інших заходів, спрямованих на вирішення кадрових проблем і задово лення потреб Академії у працівниках.
ЮРИДИЧНИЙ ВІДДІЛ
Тетяна Іванівна Вознюк, начальник відділу
Ю
ридичний відділ є структурним підрозділом, який безпосередньо підпорядкований, підконтрольний і підзвітний ректору НМАПО імені П.Л. Шупика. Діяльність юридичного відділу регламентується За гальним положенням про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприєм ства, установи й організації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1040 та Поло женням про юридичний відділ НМАПО імені П.Л. Шупика. Юридичний відділ, як частина апарату управління НМАПО імені П.Л. Шупика, виконує функції безпосеред нього організатора правової роботи в Академії. З 1985 по 2000 рр. функції юридичного відділу в Ін ституті/Академії виконували юрисконсульти-сумісники, а з вересня 2000 р., враховуючи обсяг і характер правової роботи, було створено юридичний відділ як самостійний структурний підрозділ. Новостворений структурний під
розділ очолила Тетяна Іванівна Вознюк, яка й нині працює на посаді начальника юридичного відділу. Т.І. Вознюк є фахівцем з великим досвідом правової роботи, досвідченим керівником та організатором, за кінчила Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого в м. Харкові за спеціальністю «Право знавство», має багаторічний стаж роботи у юриспруденції. Саме за її безпосередньої участі здійснювалося форму вання юридичної служби Академії, добір кваліфікованих кадрів, залучення молодих фахівців. Нині у складі юридичного відділу працюють 4 провідні юрисконсульти, які мають вищу юридичну освіту та воло діють навичками судової та іншої правової роботи. До того ж, юридичний відділ постійно працює над підвищенням кваліфікації працівників ї здійснює обмін досвідом з пра цівниками юридичних служб інших організацій для підви щення загального авторитету Академії. Метою діяльності юридичного відділу є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання вимог законодавства, інших норма тивних актів, а також представництво інтересів Академії в місцевих судах (районні, міжрайонні, районні у містах, міські та міжрайонні суди; господарські суди, окружні адміністра тивні суди); апеляційних судах (суди апеляційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміні стративних справ, справ про адміністративні правопорушен ня); вищих спеціалізованих судах (суди касаційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміні стративних справ), у Верховному Суді України тощо. З питань 319
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
організації та методики ведення правової роботи відділ керу ється рекомендаціями Міністерства юстиції України. Юридичний відділ є досить важливим структурним підрозділом, оскільки за допомогою правових методів здійснює загальне керівництво й організацію правової ро боти, забезпечує умови для зміцнення законності в госпо дарській діяльності, розробки та прийняття управлінських рішень, посилення планової та трудової дисципліни. На відміну від інших служб і підрозділів юридичний відділ, виконуючи специфічні функції, використовує тіль ки йому властиві форми та методи в діяльності: прове дення правової експертизи нормативних актів Академії та її підрозділів, контроль за виконанням норм права, зміц нення законності та правопорядку у сфері господарської діяльності та взаємовідносин, пропаганда правових знань. Маючи професійні знання та практику, співробітники юридичного відділу впливають на правову роботу інших структурних підрозділів, сприяють підвищенню рівня пра вової культури керівників, спеціалістів і посадових осіб структурних підрозділів Академії. Основними завданнями юридичного відділу є: • проведення правової роботи з метою створення пра вових і організаційних основ для ефективної діяль ності Академії; • забезпечення дотримання законів підрозділами та співробітниками Академії; • запобігання порушенню прав і законних інтересів; • сприяння додержанню законності в реалізації прав трудового колективу; • організація методичної, консультативної, освітньої роботи, спрямованої на правильне застосування та неухильне додержання вимог законодавчих актів ад міністрацією, співробітниками Академії та особами, які навчаються в НМАПО імені П.Л. Шупика. Юридичний відділ виконує такі функції: • перевіряє на відповідність чинному законодавству проектів наказів, листів, інших актів, що подаються на підпис керівництву Академії, візує їх за наявності віз керівників зацікавлених структурних підрозділів; • разом з відповідними структурними підрозділами бере участь у розробленні та укладанні договорів з фізичними та юридичними особами, дає правову оцінку їх проектам;
320
• координує роботу у підготовці наказів та інших актів НМАПО імені П.Л. Шупика, які регулюють відносини структурних підрозділів, їх майнову відповідальність; • сприяє додержанню законності у реалізації прав тру дового колективу; • бере безпосередню участь у підготовці колективно го договору, консультує членів трудового колективу Академії з питань правового характеру. Одним з головних принципів роботи юридичного відді лу є доступність та індивідуальний підхід до конкретної си туації (питання), метою якого є не лише зрозуміти завдан ня, а й запропонувати найкращий варіант його вирішення. За час існування юридичний відділ розробив низку локальних нормативних актів, зокрема Положення про структурні підрозділи, посадові інструкції, Статут, Колек тивний договір тощо. Юридичний відділ разом з іншими структурними підроз ділами проводить роботу щодо погашення заборгованості, у першу чергу, в досудовому порядку; оскарження податкових повідомлень — рішень і вимог контролюючих органів; надає безкоштовну юридичну допомогу всім працівникам Академії та особам, які навчаються в Академії; організовує й проводить роботу, пов’язану з підвищенням рівня правових знань праців ників Академії, інформує про зміни у законодавстві, роз’яснює існуючу практику його застосування; надає консультації з пра вових питань, готує відповідні юридичні висновки тощо. Юридичний відділ має багаторічний досвід роботи у сфе рі захисту інтересів Академії, керуючись у своїй діяльності Конституцією України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постанова ми і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Статутом, наказами і розпорядженнями ректора НМАПО імені П.Л. Шу пика, а також Положенням про юридичний відділ. З питань організації та методики ведення правової роботи юридичний відділ керується рекомендаціями Міністерства юстиції Украї ни і при вирішенні кожного питання гарантовано несе повну відповідальність за свої рішення і дії. Юридичний відділ як частина апарату управління Академії виконує функції безпо середнього організатора правової роботи. За період своєї діяльності юридичний відділ зареко мендував себе як надійний помічник адміністрації НМАПО імені П.Л. Шупика.
ВІДДІЛ МОНІТОРИНГУ ЯКОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ
ВІДДІЛ МОНІТОРИНГУ ЯКОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ
Олександр Іванович Ковальчук, доктор медичних наук, доцент, начальник відділу
В
ідповідно до Закону України «Про вищу освіту» з метою забезпечення якості освітньої діяльності та якості вищої освіти НМАПО імені П.Л. Шупика у структурі навчального відділу було створено сек тор моніторингу якості освіти (наказ від 31.12.2015 № 5192). Відповідно до затвердженого Положення про сектор моніторингу якості освіти (наказ від 26.02.2016 року № 773) основними завданнями сектору були роз роблення, впровадження та удосконалення системи внутрішнього забезпечення якості надання освітніх послуг в НМАПО імені П. Л. Шупика. Першими праців никами сектору моніторингу якості освіти були його
завідувач кандидат фармацевтичних наук З.В. Малець ка та провідний фахівець кандидат медичних наук до цент В.М. Проценко. З метою системного моніторингу результатів діяль ності академії, аналізу його результатів та визначення тен денцій до розвитку за вимогами стандарту ISO 9001 : 2015 та моделі досконалості EFQM рішенням вченої ради НМАПО імені П.Л. Шупика від 12.04.2017 (протокол № 4, наказ № 3120 від 22.09.2017) сектор реорганізовано у відділ мо ніторингу якості діяльності. На посаду начальника відді лу призначений доктор медичних наук, доцент Олександр Іванович Ковальчук. З метою удосконалення системи управління НМАПО іме ні П.Л. Шупика та відповідно до пропозицій аудиторської групи компанії DQS в області сертифікації ISO 9001:2015 створена Координаційна рада з якості діяльності, членом якої є начальник відділу О.І. Ковальчук. За ініціативи працівників відділу та за їх активної участі відбувається постійний пошук, оптимізація та удоскона лення моніторингових заходів, показників рейтингового оцінювання кафедр; надаються пропозиції і готуються відповіді на запити за результатами внутрішніх та зовніш ніх оціночних процедур.
АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОДАРЧА ЧАСТИНА
З
часу заснування у 1918 р. Київський інститут удоско налення лікарів до 1944 р. не мав власних навчальних корпусів і гуртожитків, тому базувався виключно у лі карнях міста. Господарські питання вирішувалися відповід ними службами лікарень, на базі яких знаходилися кафедри. У 1944 р. наказом міністра охорони здоров’я УРСР клінічною базою Інституту стала Перша радянська лікар ня (нині КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня»), де було виділено 100 м2 для розміщення управління інститу ту (ректорат, деканати, навчальна частина, бухгалтерія та господарська частина).
Адміністративно-господарську роботу в академії очолювали Борис Ісакович Рикільман (1944–1962), Іван Васильович Бубнов (1962–1965), проректор з адміні стративно-господарської роботи Семен Савович Марчук (1965–2003). Нині проректором з адміністративно-госпо дарської роботи є Юрій Олексійович Сохань (з 2003 р.). Для повноцінного розвитку наукової діяльності й на вчального процесу ректорат і господарська частина докла дали максимум зусиль для будівництва власних навчальних корпусів і гуртожитків для лікарів-курсантів. Потрібно відзна чити особливі заслуги Семена Савовича Марчука, трудовий 321
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
Семен Савович Марчук, начальник адміністративно-господарського відділу
стаж якого в Академії перевищує 60 років і який віддав багато сил та енергії для отримання дозволів на проектування і фі нансування будівництва. Першим був побудований гуртожи ток по вул. Багговутівській, 27 (нині гуртожиток № 2) площею
5 966 м2 (на 406 місць). У 1965 р. були збудовані адміністра тивний корпус загальною площею 5 453 м2, морфологічний корпус — 2 846 м2, віварій — 273 м2 та гараж — 170 м2 (вул. Дорогожицька, 9). У 1968 р. було збудовано гуртожиток по вул. Довнар-Запольського, 16 (нині гуртожиток № 1) пло щею 5 941 м2 (на 420 місць), у 1975 р. завершилося будів ництво ще двох гуртожитків загальною площею 11 978 м2 по вул. Салютній, а в 1987 р. — гуртожитоку № 5 (вул. Драйзера, 7) загальною площею 8 077 м2 (на 608 місць). У 1984 р. по будували учбово-лабораторний корпус площею 8 525 м2 по вул. Оранжерейній, 9. За багаторічну сумлінну працю і знач ний внесок у розвиток матеріально-технічної бази Інституту/ Академії С.С. Марчук нагороджений орденами, медалями, багатьма Почесними грамотами МОЗ України, у 1998 р. йому було присвоєне почесне звання «Заслужений працівник охо рони здоров’я України». Нині 242 співробітники адміністративно-господар ської частини забезпечують загальні потреби академії для повноцінного її розвитку відповідно до сучасних вимог.
Колектив Перший ряд (зліва направо): начальник відділу державних закупівель Ю.О. Авер’янова, комендант господарської частини учбово-лабораторного корпусу Л.М. Гордієнко, завідувач господарської частини теоретичного корпусу Г.І. Лібіченко, провідний інженер А.О. Мілютіна, завідувач складу С.Г. Рубан, провідний інженер Р.І. Лугова, інженер І категорії Д.Р. Дьоміна Другий ряд: провідні фахівці відділу державних закупівель О.М. Діюк, Ю.В. Попкова і В.Л. Дубровська, проректор з адміністративно-господарської роботи Ю.О. Сохань, завідувач сектору оренди І.Ю. Махоткіна, технік І категорії Т.Ю. Мартинова, головний енергетик В.В. Войтенко
322
АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОДАРЧА ЧАСТИНА
Ветеранами адміністративно-господарської частини окрім С.С. Марчука, стаж роботи якого в Академії становить 61 рік, є С.Г. Рубан, В.І. Новік, Є.В. Рекеда, які відпрацюва ли тут понад 40 років. У 2007–2008 рр. проведено облаштування на сучасно му рівні конференц-залу для проведення засідань вченої ради, актового залу на 652 місця, аудиторій для ректо рату, відділу міжнародних зв’язків тощо; поліпшені умо ви роботи всіх підрозділів управління; відремонтовано, розширено, облаштовано на сучасному рівні бібліотеку;
підключено до мережі Інтернет усі підрозділи, які зна ходяться в адміністративному та учбово-лабораторному корпусах; забезпечено комп’ютерною технікою усі під розділи Академії; поліпшені умови проживання у гурто житках. Впродовж 2017 року проведено ремонтні роботи і закупівлю обладнання для створеного у 2016 р. Центру симуляційних методів навчання, відкриття якого відбулося 17 квітня 2018 року. В усіх будівлях академії проводяться планові ремонтні роботи з метою покращання умов праці, навчального процесу та відпочинку.
КАНЦЕЛЯРІЯ ТА АРХІВ
Інна Валентинівна Соловова, завідувач канцелярії та архіву
К
анцелярія як підрозділ була створена в жовтні 1972 р. Першим завідувачем канцелярії була Валентина Олек сіївна Шило. У 1983–2004 рр. канцелярію очолювала Валентина Степанівна Кузнецова, у 2004–2015 рр. — Лідія Миколаївна Нарожнова. У вересні 2015 р. канцелярію об’єднано з архівом, і підрозділ отримав назву «Канцелярія та архів». У грудні 2015 р. завідувачем канцелярії та архіву призначено Інну Валентинівну Соловову. Канцелярія та архів є одним з важливих структурних підрозділів і підпорядковується безпосередньо ректору. Канцелярія та архів здійснює організаційно-докумен таційне забезпечення управлінської діяльності НМАПО імені П.Л. Шупика шляхом створення комплексної систе ми діловодства, яка передбачає сукупність організаційних, інформаційних, технічних процедур, що забезпечують
отримання, опрацювання, використання, відправлення та архівне зберігання документів. Окрім традиційної роботи з документами, канцелярія та архів забезпечує дотримання єдиних вимог щодо підготов ки документів та організації роботи з ними в умовах елек тронного документообігу, розроблення й запровадження нормативних і методичних документів для удосконалення роботи з документами та їх архівним збереженням. Працівниками канцелярії та архіву старшими інспекто рами Світланою Дмитрівною Базалєєвою та Оленою Вікто рівною Введенською надається методична допомога струк турним підрозділам з оформлення документів відповідно до вимог державних стандартів і чинного законодавства з діловодства, зі складання номенклатури справ, формуван ня справ, які ведуться в підрозділах, проведення експерти зи цінності документів, передавання справ на зберігання до архіву тощо. Інспектор канцелярії та архіву Тамара Іванівна Клименко забезпечує організацію прийому клопотань і заяв на цикли спеціалізації, тематичного удосконалення, перед атестаційні цикли та цикли стажування для лікарів і прові зорів, молодших і фармацевтичних спеціалістів. Впровадження новітніх комп’ютерних технологій в роботу канцелярії та архіву допомагає зменшувати обсяги докумен тообігу, оперативно і дієво здійснювати роботу з листами та зверненнями громадян України й іноземців, формувати бази даних і здійснювати інформаційно-довідкове обслуговування. Архів НМАПО імені П.Л. Шупика, в якому знаходяться на зберіганні майже 40 тисяч томів справ, розташовано у п’яти приміщеннях загальною площею 131 м2. 323
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
Колектив канцелярії Зліва направо: інспектор Т.І. Клименко, старший інспектор С.Д. Базалєєва, завідувач канцелярії та архіву І.В. Соловова, старший інспектор О.В. Введенська
В архіві зберігаються історичні документи, найдавніші дато вані жовтнем 1943 року. Це накази та списки особового складу Київського інституту удосконалення лікарів з моменту віднов лення роботи інституту після визволення з окупації м. Києва. Завдячуючи професійному та відповідальному став ленню до документів архіваріуса Людмили Зіновіївни Копилової, одного із досвідчених і шанованих працівників Академії, всі документи, що передаються до архіву, збері гаються в належному стані відповідно до вимог чинного законодавства з питань архівного зберігання документів. Канцелярія та архів взаємодіє і співпрацює з усіма під розділами НМАПО імені П.Л. Шупика, а його працівники користуються заслуженою повагою.
324
Співробітники архіву старший інспектор В.В. Стесенко, архіваріус Л.З. Копилова
БІБЛІОТЕКА
БІБЛІОТЕКА
Валентина Іванівна Бурлакова, завідувач бібліотеки
Б
ібліотека була заснована одночасно з Клінічним інститутом для удосконалення лікарів у 1918 р. Основу бібліотечного фонду складали видання з приватних зібрань видатних учених-медиків того часу, співробітників інституту — професорів Г.Ф. Писем ського, Г.Б. Биховського, О.Б. Бернштейна, О.Г. Лур’є, В.Х. Василенка та інших, які й досі зберігаються у фонді бібліотеки і користуються попитом у читачів. На початок Другої світової війни книжковий фонд бібліотеки становив близько 4 000 одиниць, але в період окупації Києва був пограбований.
Нині в бібліотеці функціонують 3 книгосховища, абонемент, читальний зал на 35 місць, відділ комплектування, наукового опрацювання документів і організації каталогів
У 1944 р. після відновлення функціонування Інсти туту бібліотека розпочала свою роботу в приміщен ні гуртожитку № 2 поряд з клінічними кафедрами на основній клінічній базі в Першій радянській лікарні (нині КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня»). В одній маленькій кімнаті поряд з робочим місцем бібліо графа й абонементом розташовувалося книгосховище на 8 200 одиниць. Читальних місць для читачів не було. Незважаючи на недостатнє фінансування, вдалося при дбати книжки та журнали з магазинів облкнигкульторгу («Академкнига», «Литфонд», «Медкнига») та магазинів передплатних видань. Крім того, бібліотека отримувала збірники праць інститутів, клінік і лікарень з різних міст СРСР. У той час розділи фонду бібліотеки вперше по повнювалися підручниками та посібниками з урології, патологічної фізіології, патологічної анатомії. У 1953 р. після приєднання Київського інституту удосконалення провізорів до КДІУЛ бібліотечний фонд нараховував 34 227 одиниць літератури. Фонди двох об’єднаних бібліотек розмістилися в 6 кімнатах площею 80 м2. Лікарі, які в той час підвищували кваліфікацію в Інституті, отримували навчальну літературу відповід но до замовлень цієї літератури викладачами кафедр.
До послуг користувачів у читальній залі відкрито доступ до всесвітньої інформаційної мережі Інтернет; 14 робочих місць обладнані комп’ютерною технікою, функціонує вільна зона Wi-Fi, що надає можливість читачам одержувати інформацію в більшому обсязі
325
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
аспіранти, клінічні ординатори, докто ранти та магістранти), лікарі м. Києва. Бібліотека має добре організо ваний довідково-пошуковий апарат, що складається з алфавітного і сис тематичного каталогів книг, авто рефератів дисертацій, дисертацій, предметного каталогу журнальних статей, а також картотеки наукових праць співробітників Академії. Стратегічним напрямком діяльності бібліотеки в останні роки є перетво рення традиційної бібліотеки на елек тронну з наданням широкого спектра інформаційних послуг усім категоріям З метою фахового удосконалення спеціалістів медичної галузі користувачів. Сьогодні в бібліотеці ав та їх активізації до професійного читання бібліотека пропагує літературу томатизовані такі бібліотечні процеси, через веб-сайт Академії, організовуючи віртуальні виставки нових як комплектування бібліотечного фон надходжень до бібліотеки, а також книжкові виставки тематичного ду, каталогізація, ведення електронно змісту, виставки до ювілейних дат, у дні проведення розширених засідань вченої ради Академії го каталогу та штрих-кодування фонду, дистанційне інформаційне обслугову Передплата на профільні періодичні видання зросла до вання читачів з виконанням електронного замовлення 105 назв. У середині 50-х років відбулися суттєві змі необхідної літератури через електронний каталог, який ни і в організаційній роботі бібліотеки: було складено налічує 55 тис. бібліографічних записів. алфавітний і систематичний каталоги, бібліографічні Продовжується робота з організації та розміщення картотеки. навчальних видань науковців, науково-педагогічних У 1965 р. бібліотеку було переведено з Київської об і педагогічних працівників Академії в інституційному ласної лікарні у нове приміщення по вул. Дорогожиць репозитарії відкритого доступу з метою підвищення кій, 9, загальною прощею 350 м2. Після проведення в ефективності наукових досліджень у галузі медичної 2006 р. ремонту бібліотеки з реорганізацією приміщен науки й охорони здоров’я, втілення досягнень науки ня її загальна площа зросла до 516 м2. та передового досвіду в практику охорони здоров’я. Бібліотечний фонд Академії налічує 165 тис. томів, У різні роки бібліотеку очолювали О.П. Ківенко у т. ч. книги, методичні рекомендації, дисертації, авто (1960–1965), А.Є. Трокоз (1965–1983), О.В. Смахтіна реферати дисертацій, періодичні видання (236 назв (1983–1995), працювали Г.Г. Балабанова, В.В. Лящук, медичних журналів). Книжковий фонд складають різ П.Д. Савченко, О.О. Кубраченко, Т.М. Шпинова, Т.І. Ма номанітні видання: підручники, навчальні посібники, риніч, О.С. Левченко. довідники, словники, монографії, збірники наукових Нині перетворення бібліотеки на сучасний бібліо праць установ. Особливу цінність бібліотечного фонду течний інформаційно-ресурсний центр здійснюється становить медична література XVII–XIX століть. висококваліфікованими фахівцями: завідувачем бібліо Щорічно бібліотеку відвідують понад 5 тис. фахівців: теки В.І. Бурлаковою, провідними бібліотекарями наукові, науково-педагогічні та педагогічні працівники В.А .Заднєпряною і Г.В. Стовбун, бібліотекарями Академії й особи, що навчаються (слухачі, лікарі-інтерни, О.В. Ларіоновою, С.В. Лапіною, І.Б. Крицькою.
326
ПРОФСПІЛКОВИЙ КОМІТЕТ
ПРОФСПІЛКОВИЙ КОМІТЕТ
У
НМАПО імені П.Л. Шупика функціонує створена на гро мадських засадах первинна профспілкова організація, діяльність якої спрямована на розв’язання проб лем соціально-економічного харак теру, дотримання законодавства про працю, про освіту, про оплату праці, удосконалення колдоговірного регу лювання трудових відносин. Первинна профспілкова організа ція працівників НМАПО імені П.Л. Шу пика входить до складу Професійної спілки працівників охорони здоров’я України. У своїй діяльності первинна проф спілкова організація керується Стату На вшануванні ветеранів Академії, організованому профспілковою організацією та адміністрацією, травень 2018 року том Професійної спілки працівників охорони здоров’я України та Положен ням про Первинну профспілкову організацію НМАПО імені Адміністрація та профспілковий комітет Академії ак П.Л. Шупика. тивно співпрацюють у питаннях виконання в повному До первинної профспілкової організації працівників обсязі зобов’язань, визначених Колективним договором. НМАПО імені П.Л. Шупика входить понад 1300 членів Профспілковий комітет тісно співпрацює з адміністрацією профспілки. Академії, за необхідності проводяться спільні засідання. З 1986 р. профспілкову організацію очолює завіду Профком представляє права та інтереси працівників вач кафедри організації і економіки фармації, доктор НМАПО імені П.Л. Шупика при вирішенні трудових конфлік фармацевтичних наук, професор Микола Семенович тів або спорів, дає згоду або відмовляє в розірванні трудо Пономаренко. Вищим органом первинної профспілко вого договору з працівником з ініціативи адміністрації. вої організації НМАПО імені П.Л. Шупика є конференція Профспілковий комітет Академії надає посильну фі членів профспілки, яка скликається за потреби, але не нансову підтримку (матеріальну допомогу) у вирішенні рідше одного разу на рік. різних проблем колективу НМАПО імені П.Л. Шупика, ор Поточну діяльність первинної профспілкової органі ганізовує екскурсії, проводить зустрічі з ветеранами війни зації організовує профспілковий комітет, до складу якого та праці до професійних свят та ювілейних дат. входить 15 працівників Академії. Профспілковий комітет Визначальною у діяльності первинної профспілкової веде переговори з адміністрацією по укладанню Колек організації була і є турбота про окрему людину (працівника). тивного договору, контролює хід його виконання, а також Первинна профспілкова організація є тим суспільним дотримання трудового законодавства, законодавства про осередком, який, відповідно до законодавства України, працю та охорону праці тощо. представляє й захищає інтереси трудового колективу.
327
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
ВІДДІЛ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ
В
ідділ цивільного захисту був створений наказом рек тора від 20.12.2017 № 4688 в ході реформування (перейменування) «штаба цивільної оборони», який існував у структурі Інституту/Академії з 50-х років минуло го сторіччя, начальником відділу призначено Сергія Мико лайовича Воляника. Відділ цивільного захисту є структурним підроз ділом, на який покладаються обов’язки з організації роботи академії, пов’язаної із запобіганням надзви чайним ситуаціям та захистом працівників, слухачів, території від їх наслідків, підготовкою і перепідготов кою осіб керівного складу і працівників академії в сфе рі цивільного захисту, навчанням працівників академії застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти у надзвичайних ситуаціях.
Щорічне комплексне об’єктове тренування з питань цивільного захисту (24.04.2018)
МУЗЕЙ
Н
авчання та наукові надбання Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика — першого в Україні навчального закладу післядиплом ної медичної освіти — це її гордість. Проте тривалий час
328
стан відтворення її історично-медичного минулого обме жувався переважно стендами історії розвитку кафедр, які, попри всю їх цінність, характеризувались різним на повненням і не відтворювали загальної картини розвитку
МУЗЕЙ
академії за пройдений нею шлях, хоча в останні роки вка зані недоліки певною мірою компенсувались матеріалами ювілейних видань до 80- та 85-річчя та 90-річчя Академії. За таких умов у період підготовки до 90-річчя академії і виникла ідея створення музею. В наказі по академії «Про створення музею КМАПО» №163 від 23.09.2004 р. перед бачалось, як його головна мета, максимальне відтворення в ньому її багатогранного історичного минулого, здобутків наукових шкіл і напрямків, а також окремих вчених. Цим самим наказом створювалась і Музейна рада (голова — член-кореспондент АМН України, професор Ю.В. Воронен ко, заступник — професор Б.П. Криштопа), визначалось приміщення для майбутнього музею та проведення його ремонту, а також асигнування за рахунок спеціального фонду та доброчинних внесків. На завідувачів кафедр та керівників структурних під розділів покладалось надання необхідної допомоги робо чій музейній групі, визначеній наведеним наказом, з комп лектування музейного фонду. Концепція музею в якості його основного завдання пе редбачала надання можливості широкій медичній громад ськості, молодим співробітникам, слухачам, аспірантам і 329
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ
клінічним ординаторам, закордонним партнерам академії ознайомитись з пройденим нею історичним шляхом, її здобутками у науково-педагогічній діяльності, в тому числі через персоналії найбільш відомих вчених — фундаторів наукових шкіл і напрямків, міжнародному співробітництві, громадській діяльності. Згідно з Концепцією, розробленою авторами, загальна структура музею передбачала тематичне її узагальнення за певними розділами: витоки післядипломної медичної освіти в Україні, становлення Клінічного інституту удосконалення ліка рів, діяльність у довоєнні роки, вчені і співробітники академії в роки Другої світової війни, відновчий період, розвиток в по воєнні роки, Інститут/Академія в період незалежної України, сумісна робота з органами та закладами охорони здоров’я, міжнародне співробітництво, громадська діяльність. Слід підкреслити, що формування змістовності музею від бувалось в складних умовах, пов’язаних перш за все з труд нощами добору відповідного матеріалу у зв’язку з фактичною його втратою в попередні роки, надто обмеженими відомос тями архівних матеріалів. Результатом наведеного стало ство рення до 90-річчя Академії лише першої частини музею. Частково відображено розвиток наукових шкіл, фунда торами яких були академіки і члени-кореспонденти НАМН України та НАН України, професори: Б.М. Маньковський, 330
Д.І. Панченко, Є.Л. Мачерет (неврологія); А.А. Чайка (урологія); М.Д. Стражеско, В.Ф. Ва силенко (кардіологія); А.Н. Зюков (імунологія); А.І. Тріщинський, І.П. Шлапак (анестезіологія); М.С. Коломійченко, М.М. Амосов, О.О. Ша лімов, О.М. Авілова, Г.В. Книшов (хірургія); С.О. Ставракі, О.С. Коломійченко (оторинола рингологія); Л.І. Медведь, Д.М. Калюжний (гі гієна); В.П. Протопопов (психіатрія); Я.А. Фіал ков (фармація); О.Г. Єлецький (травматологія і ортопедія); О.Р. Киричинський (фізіотерапія); Д.Ф. Чеботарьов (геронтологія та геріатрія); О.І. Арутюнов, М.Є. Поліщук (нейрохірургія); Л.В. Тимошенко, Є.В. Коханевич (акушерство та гінекологія). Виконання експозицій музею здійснено художником О.О. Ходченко, а її встановлення за новими музейними техно логіями — І.К. Савіним-Мішиним. Друга частина музею, яка охоплює період з 80-х років минулого століття до наших часів, створювалась вже до ювілей ного століття Академії. Концепція подання здобутків Інституту/Академії цього історичного періоду розро блена академіком НАМН України професором Ю.В. Во роненком і професором Р.О. Моісеєнко, виконання екс позицій здійснено співробітниками Музею медицини А.Є. Замяткіною і В.Д. Догузовим. У цей час відбувається розвиток інноваційних на прямків навчання слухачів, створюються кафедри ме дичної інформатики, медичної статистики, швидкої та невідкладної медичної допомоги, ендокринології, не фрології, спеціалізованої допомоги дітям — дитячої анестезіології та реаніматології, дитячої інфекційних хвороб та дитячої імунології, дитячої неврології і медикосоціальної реабілітації, дитячої кардіології та кардіохі рургії, клінічної імунології та алергології, медичної та лабораторної генетики, спеціалізованої сучасної хірур гічної допомоги — хірургії серця та магістральних су дин, хірургії та судинної хірургії, комбустіології та плас тичної хірургії, кардіохірургії, рентгенендоваскулярних та екстракорпоральних технологій, філософії, педаго гіки та психології, промислової фармації, стоматології, ортодонтії, акушерства, гінекології та медицини плода, сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допо моги, паліативної та хоспісної медицини, громадського
МУЗЕЙ
здоров’я. Більшість з них є єдиними в Україні. З 1996 року Інститут стає Академією, займає пріоритетне місце в галузі післяди пломної підготовки лікарів (провізорів) су веренної України. У 1998 році Академії при своєно звання видатного державного діяча і вченого П.Л. Шупика. У 2001 році НМАПО імені П.Л. Шупика першою з вищих медичних закладів освіти України стала колективним членом Міжна родної кадрової академії (ЮНЕСКО). З 2008 року Академія є колективним членом Європейської академії природничих наук, партнерами академії стали Ілліной ський університет (США), Каролінгський інститут (Швеція), Королівський коледж лі карів загальної практики (Велика Британія), Маастрихтський університет (Нідерланди), Міланський університет (Італія), Цюріх ський університет (Швейцарія), Ягеллон ський університет (Польща). У 2017 році Академія долучилася до Великої хартії університетів (Magna Charta Universitatum), яку підписали в різні часи майже 400 ректо рів та керівників університетів з усієї Євро пи та інших країн. Цей період пов’язаний з ректорством академіка НАМН України, про фесора Ю.В. Вороненка. Розпочавши свій шлях у 1918 р. з чотирьох кафедр, Академія зустрічає ювілей у складі трьох навчально-наукових інститутів, 81 кафедри, 69 з яких є клінічними. Сьогодні в академії здобули свого розвитку 25 науко вих шкіл, 4 школи розвиваються. Якщо на по чатку діяльності Інституту на окремих курсах вдосконалення лекції читали професори- засновники М.А. Левитський, Є.Л. Склов ський, О.З. Лазарєв, випускники медичного факультету університету Св. Володимира професори Г.Ф. Писемський, О.Г. Лур’є, Г.Б. Биховський, то нині навчальний процес в Ака демії забезпечують 789 науково-педагогічних працівників, у т. ч. 245 професорів і 451 доцент. Щороку в Академії на
вчається близько 27–28 тисяч осіб, науково-педагогічними працівниками виконується понад 18 тисяч хірургічних опера цій, лікується більше 300 тисяч хворих. І все це — скарбниця нашої пам’яті, взірець для творчої діяльності наступних по колінь лікарів-науковців.
331
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Б
іографічний покажчик завідувачів кафедр Національної медичної академії післядипломної освіти — це п’яте видання такого типу, перші чотири з яких при свячувались 75-річчю Київського державного інституту удосконалення лікарів (1993), 80- та 85-річчю Київської медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (1998, 2003), 90-річчю Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (2008). Метою п’ятого доповненого видання стало відтворення через персоналії вчених академії пройденого нею 100-річного науково-педагогічного шляху, їхніх пріоритетів і внеску у розвиток медичної науки і практики охорони здоров’я, здобутків вищої медичної школи України. До «Біографічного покажчика», складеного в алфавітному порядку, включено 334 довідки (на жаль, деякі з них короткі через відсутність відомостей) про завідувачів кафедр за період 1918–2018 рр. (станом на перше червня 2018 р.). У цих довідках вказані теми їхніх докторських дисертацій, основні напрямки наукової діяльності, особисті пріоритети, роль у формуванні наукових шкіл і напрямків, кількість підготовлених докторів і кандидатів наук, присвоєння науково-педагогічних і почесних наукових звань, причетність до академій. Розкривається зв’язок між науковими школами, вчителями й учнями. Крім загальної кількості опублікованих наукових праць у бібліографіях представлені найвідоміші з них. Показана участь учених у Другій світовій війні, ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, надано перелік їх урядових нагород і відомчих відзнак. При підготовці «Біографічного покажчика» використана інформація чотирьох попередніх видань, підготовлена й упорядкована професором Борисом Павловичем Криштопою, і матеріали кафедр. Видання розраховане на вчених, викладачів, слухачів, інтернів, усіх, хто цікавиться історією медицини України і вищої медичної школи зокрема, може бути використане при складанні біографічного енциклопедичного щорічника «Імена України» («Хто є хто в Україні»).
332
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
АБИЗОВ Рустем Адільович (1944) — доктор медичних наук (1991), професор (1994), завідувач кафедри ото риноларингології (2003–2014). У 1967 р. закінчив Ки ївський медичний інститут. У 1990 р. захистив доктор ську дисертацію «Підвищення ефективності діагнос тики та лікування злоякісних пухлин верхніх дихаль них шляхів». Учень професора С.І. Мостового. Автор та співавтор понад 500 наукових праць, у т. ч. 8 моно графій і навчального посібника. Науковий напрям: вдосконалення та розробка методів діагностики та лі кування пухлинних процесів ЛОР-органів. Під його ке рівництвом виконані 3 кандидатських дисертації. За служений діяч науки і техніки України (2004), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2014). Член редколегії журналу «Відновна та пластич на хірургія». Бібліографія: Хронический тонзиллит. – К., 1971 (в соавт.) Застосування рідких холестеричних кристалів в медици ні. – К., 1978 Онкоотоларингологія: Лекції. – К., 2001 Дифференциальная диагностика по клиническим симпто мам в оториноларингологии. – К., 2004 (в совавт.) Ятрогенні захворювання в оториноларінгологічній прак тиці: Навч. посібн. – К., 2004 Невідкладні та ургентні стани в оториноларингології: До відник. – К., 2005 АВІЛОВА Ольга Матвіївна (1918–2009) — Заслужений лікар України (1962), доктор медичних наук (1974), про фесор (1975), завідувач кафедри пульмонології (1975–1988). У 1941 р. закінчила Смоленський медичний інститут. У 1974 р. захистила докторську дисертацію «Резекція і плас тика бронхів і медіастінальної трахеї». Учениця академіка М.М. Амосова. Засновник наукової школи реконструктив ної хірургії трахеї та бронхів. Автор близько 300 наукових праць, у т. ч. 2 монографій. Науковий напрям: рекон структивна хірургія трахеї, бронхів, стравоходу. Під її керів ництвом виконані 1 докторська та 19 кандидатських ди сертацій. Учні — професори М.М. Багіров, Я.В. Гоєр, А.В. Макаров. Лауреат Державної премії СРСР (1975), За служений діяч науки УРСР (1982). Учасник Другої світової війни. Нагороджена орденами Червоної Зірки, Трудового Червоного Прапора, медалями.
Бібліографія: Торакоскопія в невідкладній грудній хірургії. – К., 1986 (у співавт.) Хронічні фістули стравоходу. – К., 1987 (у співавт.) АКІМОВ Василь Йосипович — доктор медичних наук (1951), професор (1951), завідувач кафедри хірургії № 1 (1959–1964). У 1930 р. закінчив Одеський медич ний інститут. У 1951 р. захистив докторську дисерта цію «Иннервация щитовидной железы». Автор близь ко 40 наукових праць, серед них 2 монографії. Підготу вав 2 докторів і 10 кандидатів наук. Напрями наукових досліджень: хірургія щитоподібної залози, питання хі рургічного лікування відкритих пошкоджень грудної клітки, ускладнень виразкової хвороби, захворювань шлунка і дванадцятипалої кишки; питання топічої діаг ностики виразок, що кровоточать. Хірург клініки Харків ського інституту удосконалення лікарів (1931–1941), доцент кафедри факультетської хірургії Львівського медичного інституту (1947–1950), завідувач кафедри факультетської хірургії Івано-Франківського медично го інституту (1950–1953), завідувач кафедри загальної хірургії Львівського медичного інституту (1953–1958). Учасник Другої світової війни, провідний хірург фрон тових госпіталів. Бібліографія: О спленэктомии при болезни Гоше. – Харьков, 1934 Клиника и диагностика хронического неспецифическо го тиреоидита // Хирургия. – 1939 Риделевский зоб: Монография. – Харьков, 1940 (в соавт.) АЛЕКСАНДРОВА Ельза Альфредівна — доктор медич них наук, професор, завідувач кафедри щелепно-лице вої хірургії (1957–1974, до 1964 р. — щелепно-лицевої хірургії і стоматології). АЛІФЕРОВА Вікторія Федорівна — доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри неврології № 2 (1982–1983). У 1974 р. захистила докторську дисерта цію «Поражения нервной системы при поздних токси козах беременных (патогенез, клиника, лечение, ката намнез)». Автор більше 60 наукових праць, декількох монографій, методичних рекомендацій та лекцій. 333
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Бібліографія: Патология черепных нервов. – К., 1990 Неврологические осложнения при поздних токсикозах беременных. – К., 1982 АМОСОВ Микола Михайлович (1913–2002) — Заслу жений діяч науки України (1959), академік АН (1969) та АМН (1993) України, доктор медичних наук (1953), завідувач кафедри торакальної хірургії (1955–1970). У 1939 р. закінчив Архангельський медичний інститут, у 1940 р. — Всесоюзний заочний індустріальний інсти тут. У 1953 р. захистив докторську дисертацію «Пневмэктомия и резекция легких при туберкулезе». Автор близько 400 наукових праць, у т. ч. 20 моногра фій з питань захворювань серця і судин, гнійних за хворювань і туберкульозу легень, проблем біологічної, медичної та психологічної кібернетики. Засновник школи кардіохірургів в Україні, один із засновників ле геневої та серцевої хірургії в колишньому СРСР. Роз робив нові методи операцій на легенях, хірургічного лікування пороків серця, першим у світі створив і впровадив в практику протитромбічні протези серце вих клапанів, автор оригінальних апаратів штучного кровообігу. Директор організованого ним Інституту серцево-судинної хірургії (1983–1988). Засновник української школи біомедичної та психологічної кібер нетики. Під його керівництвом захищено 35 доктор ських і 85 кандидатських дисертацій. Серед його учнів — академік НАМН України Г.В. Книшов, членкореспондент НАМН України Б.М. Тодуров, професори О.М. Авілова, М.Н. Умовіст, А.І. Тріщинський, О.П. Мін цер, Д.Ю. Кривченя. Член-кореспондент АМН РРФСР (1961), Герой Соціалістичної Праці (1973), лауреат Ле нінської премії (1961), лауреат Державної премії УРСР (1978, 1988), Державної премії України в галузі науки і техніки (1997). Учасник Другої світової війни, головний хірург Польового пересувного госпіталю. Нагородже ний двома орденами Леніна, орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями. Бібліографія: Операции на сердце с искусственным кровообращени ем. – К., 1962 (в соавт.) Хирургическое лечение тетрады Фалло. – К., 1982 (в соавт.) Терапевтические аспекты кардиохирургии. – К., 1990 (в соавт.) 334
АНДРЕЄВА Ірина Михайлівна (1923–1999) — Заслуже ний лікар України, кандидат медичних наук, доцент, ви конувала обов’язки завідувача кафедри соціальної гігіє ни і організації охорони здоров’я (1985–1986). У 1946 р. закінчила 1-й Московський медичний інститут. Автор 70 наукових праць, в тому числі 5 монографій з питань організації й управління охороною здоров’я. Нагородже на почесною грамотою Президії Верховної ради УРСР, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орде ном «Знак Пошани». Бібліографія: Опыт организации здравоохранения сельского населе ния Ровенской области. – К., 1971 Специализация медицинской помощи сельскому насе лению. – К., 1976 Менеджер в здравоохранении. – К., 1995 АНДРУЩЕНКО Євген Васильович (1926–2006) — док тор медичних наук (1969), професор (1976), завідувач ка федри терапії (1978–1996). У 1952 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1969 р. захистив докторську дисерта цію «Патогенетичні механізми порушення зсідання крові у хворих на гіпертонічну хворобу». Вихованець школи академіка М.Д. Стражеска. Автор 136 наукових праць, у т. ч. 12 монографій. Науковий напрям: роботи в галузі кар діології та пульмонології. Відмінник охорони здоров’я. Бібліографія: Система зсідання крові і фібриноліз при гіпертонічній хворобі. – К., 1972 Легочные кровотечения и кровохарканья. – К., 1979 Дифференциально-диагностический справочник тера певта. – К., 1985 Изменения в легких при заболеваниях внутренних орга нов. – К., 1987 (в соавт.) Болезни органов дыхания. – К., 1986 (в соавт.) Субфебрилитет. – К., 1986 Функциональные заболевания сердечно-сосудистой си стемы и органов дыхания. – К., 1990 (в соавт.) Клиническая фармакология и фармакотерапия. – К., 1992 АНКІН Микола Львович (1966) — доктор медичних наук (2005), професор (2013), завідувач кафедри ортопедії і травматології (з 2007 р.). У 1989 р. закінчив Київський медичний інститут. У 2005 р. захистив докторську ди
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
сертацію «Традиційний та малоінвазивний остеосинтез в травматології». Автор понад 50 друкованих праць з пи тань травматології та ортопедії. Заступник директора клініки політравми Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (1993–1996), лікар ортопедтравматолог (1996–1992), завідувач ортопедо-травмато логічного центру Київської обласної клінічної лікарні (2002–2005), головний лікар КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня» (з 2005 р.). Дійсний член ААОS, SICOT та EFORT, член правління ВГО «Всеукраїнська асоціація ортопедів-травматологів». Бібліографія: Практика остеосинтеза и эндопротезирования. – К., 1994 (в соавт.) Повреждение таза и переломы вертлужной впадины. – К., 2007 (в соавт.) Травматология. Европейские стандарты диагностики и лечения. – К., 2012 Невідкладна допомога при травмах опорно-рухового апарату // В кн. Медицина невідкладних станів. Екстрена (швидка) медична допомога: Нац. підручник (розділ). – К., 2017 (у співавт.) Аналіз сучасних методів діагностики у постраждалих з нестабільними пошкодженнями таза і тазових органів при політравмі в гострому періоді травматичної хворо би. – Харків, 2017 (у співавт.) АПАНАСЕНКО Геннадій Леонідович (1935) — доктор медичних наук (1976), професор (1983), завідувач кафе дри спортивної медицини і санології (1992–2013). У 1959 р. закінчив Військово-медичну академію імені С.М. Кірова. У 1976 р. захистив докторську дисертацію «Фізичний стан та професійна працездатність підводни ків». Учень професора І.А. Сапова. Автор понад 400 на укових праць, у т. ч. 7 монографій, 3 підручників і по сібників. Науковий напрям: теорія і практика збережен ня й укріплення здоров’я індивіда. Під його керівництвом виконані 3 докторські і 18 кандидатських дисертацій. Заслужений працівник освіти України. Бібліографія: Физическое развитие детей и подростков. – К., 1985 Лечебная физкультура при заболеваниях сердечнососудистой системы. – К., 1987 (в соавт.) Эволюция биоэнергетики и здоровье человека. – СПб., 1992
Медицинская валеология: Избранные лекции. – К., 1998 (в соавт.) Валеология: Учебное пособие. – К., 1998 Автобиографические заметки о здоровье. – Николаев, 2000 Избранные статьи о здоровье. – К., 2005 Организация работы медицинского департамента фит нес-клуба. – М., 2007 Книга о здоровье. – К., 2007 АРУТЮНОВ Олександр Іванович (1904–1975) — Заслу жений діяч науки УРСР (1954), дійсний член АМН СРСР (1967), доктор медичних наук (1944), професор (1945), перший завідувач кафедри нейрохірургії (1945–1960). У 1944 р. захистив докторську дисертацію «Вогнепальні пошкодження великих судин та їх хірургічне лікування». Учень професора М.О. Богораза й академіка М.Н. Бурденка. Засновник української школи нейрохірургів. Організатор і директор Українського науково-дослідного інституту не йрохірургії (1950–1964), головний нейрохірург МОЗ Украї ни. Автор понад 200 наукових праць, у т. ч. 4 монографій. Науковий напрямок — пухлини головного мозку, хірургіч на патологія судин мозку, внутрішньочерепна гіпертензія, фазність пухлинного процесу, мозковий кровообіг, мета болізм мозку, хірургія болю, функціональна нейрохірургія. Під його керівництвом виконані 8 докторських і 48 канди датських дисертацій. Учні — академік АН України А.П. Ро моданов, член-кореспондент АН України Ю.О. Зозуля, про фесори Г.О. Педаченко, В.С. Михайловський. Директор Ін ституту нейрохірургії АМН СРСР імені академіка М.Н. Бур денка (1964–1975). Учасник Другої світової війни (голов ний хірург армії і фронту), боїв у Монголії, Фінляндії. Герой Соціалістичної праці, нагороджений двома орденами Лені на, Червоного Прапора, Трудового Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, медалями. Бібліографія: Огнестрельные повреждения крупных сосудов и их хи рургическое лечение. – К., 1949 Туберкуломы головного мозга. – К., 1959 БАБИЧ Борис Карлович (1903–1966) — професор (1940), завідувач кафедри ортопедії і травматології (1944–1952). У 1927 р. закінчив Харківський медичний інститут. У 1940 р. захистив докторську дисертацію «Про шпори п’яткової кістки». Учень професора М.І. Ситенка. 335
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Автор понад 50 наукових праць, у т. ч. монографій. Нау ковий напрям: лікування кістково-суглобного туберку льозу, поствогнепального остеомієліту, зламів кісток. Під його керівництвом виконані 14 докторських і канди датських дисертацій. Серед його учнів — професор М.К. Панченко. Учасник Другої світової війни. Нагород жений орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня, Червоної Зірки, медалями. Бібліографія: Травматические вывихи. – К., 1951 Амбулаторное лечение переломов. – К., 1952 Основы комплексной функциональной терапии при костносуставном туберкулезе. – К., 1965 Травматические вывихи и переломы. – К., 1968 БАБКІНА Тетяна Михайлівна (1953) – доктор медичних наук (2000), професор (2003), завідувач кафедри проме невої діагностики (з 2012 р.). У 1979 р. закінчила Одеський медичний інститут імені М.І. Пирогова. У 1999 р. захистила докторську дисертацію «Рентгеновская компьютерная, спиральная компьютерная и магнитно-резонансная то мография в диагностике распространенных опухолей основания черепа, околоносовых пазух». Учениця академі ка Л.Г. Розенфельда. Автор понад 200 наукових праць. На уковий напрям: інноваційні технології в діагностиці та про меневій терапії. Під її керівництвом виконано 5 кандидат ських дисертацій. Член експертної ради ВАК України з променевої діагностики (2006–2011). З 2014 р. — голова спеціалізованої вченої ради НМАПО імені П.Л. Шупика за спеціальністю «Променева діагностика та променева тера пія», діючий член атестаційної комісії МОЗ України, науко вий редактор та член редколегій фахових журналів «Про менева діагностика», «Променева терапія». З 2017 р. є віце-президентом громадської організації «Асоціація клі нічної та академічної радіології України». Бібліографія: Особливості діагностики краніофасціальних пухлин за допомогою рентгенівської комп’ютерної томографії та магнітно-резонансних томографічних досліджень. – Одеса, 2003 (у співавт.) Рентгенівська комп’ютерна томографія та магнітно-ре зонансна томографія в діагностиці розповсюджених пухлин орбіти. – Одеса, 2003 (у співавт.) Пропедевтика ортопедичної стоматології. – К., 2011 (у співавт.) 336
БАЗАРНОВА Марія Антонівна (1924) — доктор медич них наук (1971), професор (1974), завідувач кафедри клінічної лабораторної діагностики (1973–1990). Закін чила Харківський медичний інститут. У 1971 р. захисти ла докторську дисертацію «О значении некоторых гема тологических и иммуногематологических показателей при системных показателях крови». Вихованка наукової школи професора А.Я. Альтгаузена. Автор понад 100 на укових праць. Науковий напрям: імуногематологія, ауто імунізація при лейкозах. Під її керівництвом виконані 6 кандидатських дисертацій. Нагороджена медалями. Відмінник охорони здоров’я. Бібліографія: Руководство по клинической лабораторной диагности ке. В 2-х т. – К., 1980, 1981, 1986, 1990 Руководство для практических занятий по клинической лабораторной диагностике. – К., 1988 БАРАН Микола Андрійович (1907–1983) — кандидат медичних наук (1954), доцент (1959), завідувач кафедри гігієни харчування (1953–1969). У 1932 р. закінчив Одеський медичний інститут. Вихованець Київської гігіє нічної школи. У 1954 р. захистив кандидатську дисерта цію «Досвід ліквідації спалаху туляремії в Україні в 1948– 1949 рр.». Учень академіка О.М. Марзєєва. Автор 70 на укових праць. Науковий напрям: гігієнічна оцінка якості харчових продуктів при використанні пестицидів. Наго роджений орденом Трудового Червоного Прапора, ме далями. БЕКЕТОВА Галина Володимирівна (1959) — Заслуже ний лікар України (2010), доктор медичних наук (2003), професор (2009), завідувач кафедри дитячих і підлітко вих захворювань (з 2008 р.). У 1982 р. закінчила з від знакою педіатричний факультет Київського медичного інституту. У 2003 р. захистила докторську дисертацію «Клініко-патогенетичне обґрунтування диференційова ної терапії хронічних гастродуоденітів у дітей: клінікоекспериментальне дослідження». Вихованка професора Г.М. Тебенчук. Автор понад 300 наукових праць, у т. ч. 3 національних підручників, 9 навчально-методичних посібників, 2 монографій, 1 довідника. Автор 26 патентів України на винахід і корисну модель, 20 раціоналізатор ських пропозицій, 11 авторських свідоцтв на винахід, 7 галузевих нововведень, 2 методичних рекомендацій,
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
6 інформаційних листів, понад 20 навчальних програм та учбових планів, 6 збірників тестових завдань. Науко вий напрям: педіатрія, дитяча гастроентерологія, підліт кова терапія. Під її керівництвом захищена 1 докторська, 2 кандидатські дисертації, 5 магістерських робіт. Голо вний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціаль ностями «Підліткова терапія» (2009–2014), «Педіатрія» (2014–2017). Голова асоціації педіатрів м. Києва (2012). Нагороджена 3 почесними грамотами МОЗ України, 2 грамотами мера м. Києва. Бібліографія: Избранные вопросы детской гастроэнтерологии. – К., 2003 (в соавт.) Кардіологія дитячого та підліткового віку (вибрані пи тання). – Д., 2004 (у співавт.) Педіатрія: Нац. підручник. У 2-х томах. – К., 2013 (у співавт.) Невідкладні стани у дітей та підлітків: Довідник для пе діатрів та лікарів загальної практики - сімейної медици ни. – К., 2013 Підліткова терапія: Нац. підручник. – Харків, 2014 (у співавт.) Гострі і хронічні ларингіти у дітей. – К., 2015 (у співавт.) БЕЛЕБЕЗЬЄВ Геннадій Іванович (1942–2012) — док тор медичних наук (1992), професор (1994), завідувач кафедри дитячої анестезіології та інтенсивної терапії (1988–2012). У 1968 р. закінчив Курський медичний інститут. У 1992 р. захистив докторську дисертацію «Інфекційно-токсичний шок у дітей: клініка, патоге нез, діагностика, прогнозування та лікування». Автор понад 100 наукових праць, у т. ч. 4 монографій, 2 на ціональних підручників. Науковий напрям: вивчення проблем інфекційно-токсичного шоку у дітей і розроб ка методів профілактики та лікування шоку, розробка нових методів анестезії та інтенсивної терапії у дітей. Під його керівництвом виконані 3 докторські та 7 кан дидатських дисертацій. Головний дитячий анестезіо лог м. Києва (1979–1984), Головний дитячий анестезі олог МОЗ України (1985–2002), один з організаторів служби дитячої анестезіології та інтенсивної терапії України. Бібліографія: Інтенсивна терапія в педіатрії // В кн. Медицина дитин ства (керівництво). – К., 2001 (у співавт.) Анестезіологічне забезпечення та інтенсивна терапія в дитячій кардіохірургії. – К., 2003 (у співавт.)
Физиология и патофизиология искусственной вентиля ции легких. – К., 2001 (в соавт.) Інтенсивна терапія в педіатрії. – К., 2008 (у співавт.) Медицина невідкладних станів. – К., 2012 (у співавт.) Невідкладні стани в педіатрії // В кн. Педіатрія: Нац. під ручник. – К., 2013 (у співавт.) БЕНЬЯШ Мойсей Григорович (1874–1941) — доктор медичних наук (1920), професор, завідувач кафедри мі кробіології (1921–1941, до 1932 р. — мікробіології та лабораторної діагностики). У 1911 р. захистив дисерта цію «Кислотная агглютинация бактерий». Проводив на укові дослідження з бактеріології і серології. Під час на цистської окупації Києва загинув у Бабиному Яру. Бібліографія: Видоизменение реакции Widal’я. – К., 1897 К дифференциальной диагностике холерного вибрио на. – Санкт-Петербург, 1897 Про механізми впливу людської сироватки на специфіку гемолізу й на гемотоксичне та антикомплементарне діяння ліпоїдних антигенів // Зб. пам’яті акад. Т.Г. Янов ського. – К., 1930 (у співавт.) Серодіагностика сифілісу: Посібн. для лікарів та студен тів. – Харків, 1932 (у співавт.) БЕРЕЖНИЙ В’ячеслав Володимирович (1938) — Заслуже ний лікар України (1998), доктор медичних наук (1982), про фесор (1988), завідувач кафедри педіатрії № 2 (1990–2017). У 1962 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1982 р. захистив докторську дисертацію «Стафілококова інфекція з затяжним, рецидивуючим і хронічним перебігом у дітей». Вихованець Київської педіатричної школи, учень професора П.М. Гудзенка. Автор понад 370 наукових робіт, 15 винахо дів. Науковий напрям: вивчення стафілококових інфекцій, захворювань гастродуоденальної зони у дітей, дитяча кардіо ревматологія. Під його керівництвом захищено 9 дисерта ційних робіт, з них 2 — на здобуття ступеня доктора медич них наук. Головний педіатр МОЗ України (1989–2009). Бібліографія: Справочник инфекциониста. – К., 1993 (в соавт.) Медицина дитинства. В 2 т. – К., 1997–1998 (в соавт.) Дитячі хвороби: Підручник (ред.). – К., 1999 Гострі респіраторні захворювання у дітей та підлітків (діагностика, лікування, профілактика): Навч. посібн. – Київ-Луганськ, 2003 (у співавт.) 337
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Энциклопедия для родителей. – К., 2003 (в соавт.) Суставной синдром в практике педиатра. – Донецк, 2006 Актуальні питання педіатрії: Навч.-метод. посібн. для лі карів загальної практики - сімейної медицини. – К., 2006 (у співавт.) Антибактеріальна та протигрибкова терапія в педіатрії: Навч.-практ. посібник для педіатрів та лікарів загальної практики - сімейної медицини (ред.). – Київ-Хмельниць кий, 2016 Педіатрія: Нац. підручник. У 2 т. (ред.). – К., 2013 Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря: Навч. посібн. (ред). – К., 2015 БЕРЛЯНД Олександр Семенович (1896–1955) — док тор медичних наук (1935), професор (1935), завідувач кафедри терапії № 1 (1946–1955). У 1924 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1935 р. захистив док торську дисертацію. Учень професора М.М. Губергріця. Автор 65 наукових праць, у т. ч. 4 монографій. Науковий напрям: проблеми кардіології і пульмонології. Учні — професори І.П. Лернер, Г.С. Брусиловський, М.Д. Когут. БЕРНШТЕЙН Олександр Борисович (1876–1934) — доктор медичних наук (1915), професор (1916), органі затор і перший завідувач кафедри терапії (1921–1934). Науковий напрям: серцево-судинна патологія. Завідував терапевтичною секцією в Клінічному інституті для удо сконалення лікарів з вересня 1920 р. Директор Київ ського інституту удосконалення лікарів (1922–1934). БІДА Віталій Іванович (1960) — доктор медичних наук (2004), професор (2007), завідувач кафедри ортопедич ної стоматології (з 2007 р.). Закінчив Київський медич ний інститут (1982), Національну академію державного управління при Президентові України (2008). У 2004 р. захистив докторську дисертацію «Принципи ортопедич ного лікування хворих зі зниженням висоти прикусу». Автор та співавтор 15 винаходів, понад 200 друкованих праць, у т. ч. підручника, монографії та 7 навчально-ме тодичних посібників. Науковий напрям: реабілітація хво рих зі зниженням висоти прикусу. Працював на кафедрі ортопедичної стоматології з 1990 р. на посаді асистента (1990–1999), доцента (1999–2006), професора (2006– 2007). З 2005 по 2007 рр. завідував кафедрою ортопе дичної стоматології та ортодонтії МІ УАНМ (за сумісни 338
цтвом). З 2011 по 2015 рр. працював заступником ди ректора Інституту стоматології НМАПО імені П.Л. Шупи ка (за сумісництвом). Засновник (2010) і Почесний пре зидент Асоціації стоматологів ортопедів та зубних техні ків України; Генеральний секретар (2008–2014), член Координаційної ради (2014–2016), член правління Асо ціації стоматологів України (2016). Головний позаштат ний спеціаліст з ортопедичної стоматології МОЗ України (2008–2017), член центральної атестаційної комісії МОЗ України, член атестаційної комісії УОЗ Київської області, голова апробаційної ради спеціалізованої вченої ради Д 26.613.09 при НМАПО імені П.Л. Шупика, з 2010 р. — член експертної ради ВАК та ДАК МОН України. Бібліографія: Патологічне стирання твердих тканин зубів та основні принципи його лікування: Навч.-метод. посібн.– К., 2002 Мостоподібні конструкції зубних протезів: Навч. по сібн. – Львів, 2007 (у співавт.) Заміщення дефектів зубних рядів сучасними конструк ціями знімних протезів: Навч. посібн. – Львів, 2009 (у співавт.) Физиологический отклик на состояние поверхности металлических дентальних имплантатов. – Львов, 2010 (в соавт.) Державне управління реформуванням охорони здо ров’я. Розвиток державного регулювання стоматологіч ної служби в Україні. – К., 2011 (у співавт.) Стоматологія: Підручник. У 2 кн. – К., 2013 (у співавт.) Патологічне стирання зубів та його лікування. – Чернів ці, 2015 (у співавт.) Ортопедична стоматологія (тестові завдання): Навч. посібн. – К., 2016 (у співавт.) БІЛОКЛИЦЬКА Галина Федорівна (1951) — доктор ме дичних наук (1996), професор (2001), завідувач кафе дри терапевтичної стоматології (з 2003 р.). Закінчила з відзнакою в червні 1974 р. стоматологічний факультет Одеського медичного інституту імені М.І. Пирогова. У 1996 р. захистила докторську дисертацію «Клініко-пато генетичне обґрунтування диференційованої фармако терапії генералізованого пародонтиту». Автор понад 350 наукових праць, серед яких 7 підручників і навчаль них посібників, 31 патенту. Результатами її наукової ді яльності є нова класифікація і теорія патогенезу паро донтиту, теорія патогенезу гіперестезії дентину, оригі
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
нальні інноваційні методи діагностики, профілактики та лікування захворювань пародонта, слизової оболонки порожнини рота, гіперестезії твердих тканин зуба, за проваджені в різних стоматологічних установах України. Під її керівництвом захищено 1 докторську і 16 канди датських дисертацій, виконуються 2 докторські і 4 кан дидатські дисертації. Організатор і перший президент «Асоціації лікарів-пародонтологів України» (2006), член правління та координаційної ради Асоціації стоматоло гів України, атестаційної комісії за фахом «Стоматоло гія» при ГУОЗ України м. Києва, редколегій журналів «Современная стоматология» (Україна, Київ), «Новини стоматологіі» (Україна, Львів), «Імплантологія. Паро донтологія. Остеологія» (Україна, Львів), «Вісник стома тології» (Україна, Одеса), «Рецепт» (Україна, Київ), «Па родонтология» (Росія, Санкт-Петербург), «Stomatologia Wspotczesna» (Польща). Нагороджена Почесною грамо тою Верховної Ради України, двома Почесними грамота ми та нагрудними значками «Творець», за розвиток піс лядипломної освіти в Україні – Орденом «Свічки» Між народної Асоціації Стоматологічного Розвитку (IADP), вітчизняною професійною нагородою в області терапев тичної стоматології – «Медаллю імені професора М.Ф. Данилевського», Повний кавалер духовного орде на «Свята Анна». Бібліографія: Хвороби шкіри обличчя, слизової оболонки ротової по рожнини та червоної облямівки губ. – К., 2007 (у співавт.) Азбука ручного скейлинга. – К., 2011 (у співавт.) Сучасні пломбувальні матеріали та методи їх викорис тання в терапевтичній стоматології. – К., 2013 (у співавт.) Сучасні засоби індивідуальної гігієни ротової порожнини і показання до їх використання в комплексному лікуван ні захворювань тканин пародонта і слизової оболонки. – К., 2015 (у співавт.) Гіперестезія твердих тканин зубів: диференційовані під ходи до лікування і профілактики залежно від особли востей етіології та патогенезу. – К., 2015 (у співавт.) Терапевтична стоматологія в тестових питаннях, ситуа ційних завданнях: Навч. посібн. – К., 2011 (у співавт.) БІЛЬКО Іван Петрович (1941) — доктор медичних наук (1988), професор (1997), завідувач кафедри мікробіоло гії (1997–1999), мікробіології і епідеміології (1999–2007, 2008–2009). У 1970 р. закінчив Київський медичний
інститут. У 1988 р. захистив докторську дисертацію «Ди фузійно-діалізні методи дослідження у мікробіології туберкульозу». Учень професора С.С. Дяченка. Автор понад 100 наукових праць, 12 авторських свідоцтв на ви находи, 3 патентів України. Науковий напрям: мікробіо логія туберкульозу і неспецифічних захворювань орга нів дихання, розробка нових і підвищення біологічної активності існуючих еубіотичних препаратів. Під його керівництвом виконані 3 кандидатські дисертації. Бібліографія: Новий метод культивування мікобактерій. – Lab/Medical, 1993 (CША). Мікологія глибоких мікозів і псевдомікозів у людини: Навч. посібн. – К., 2007 (у співавт.) БІЛЯЄВ Андрій Вікторович (1964) — доктор медичних наук (1999), професор (2004), завідувач кафедри дитя чої анестезіології та інтенсивної терапії (з 2013 р.). У 1987 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1999 р. захистив докторську дисертацію «Корекція та профілак тика відхилень основних показників гомеостазу у хво рих, оперованих з приводу абдомінальних кровотеч». Автор понад 100 наукових праць, у т. ч. 7 монографій, співавтор 4 національних підручників. Науковий напрям: проблеми гемостазу, обміну кисню при критичних ста нах, інтенсивна терапія та знеболення дітей. Під його керівництвом виконані 1 докторська та 3 кандидатські дисертації. Голова Асоціації анестезіологів м. Києва. Бібліографія: Парентеральне та ентеральне харчування в інтенсивній терапії. – К., 2009 Бронхолегенева дисплазія в інтенсивній терапії. – К., 2014 (у співавт.) Особливості серцево-легеневої та церебральної реані мації у дітей. – К., 2014 Гострий респіраторний дистресс-синдром. – К., 2015 Зв’язуюча (бриджинг) терапія антикоагулянтами в анес тезіології та інтенсивній терапії. – К., 2016 Невідкладні стани в клініці інфекційних хвороб // В кн. Інфекційні хвороби у дітей: Підручник. – К., 2016 (розділ) Анафілаксія при знеболенні та інтенсивній терапії. – К., 2016 Інтенсивна терапія та знеболювання при ендокриноло гічних захворюваннях у дітей. – К., 2016 339
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Невідкладні стани в педіатрії // В кн. Медицина невід кладних станів. Екстрена (швидка) медична допомога: Підручник. – К., 2017 (розділ) Клінічне харчування в інтенсивній терапії: коли, скільки, як. – К., 2017 БИХОВСЬКИЙ Григорій Борисович (1861–1936) — про фесор, завідувач кафедр хірургії (1922–1932) і онкології (1932–1936). У 1889 р. закінчив медичний факультет університету Св. Володимира. Учень професора Ф.К. Борнгаупта. Науковий напрям: рання діагностика і лікування злоякісних пухлин. У 1932 р. організував при Київському рентгенологічному інституті онкологічний диспансер. Організатор першої в Києві онкологічної клі ніки (1934). Один з організаторів Київського інституту удосконалення лікарів. Бібліографія: До питання про межі пробної лапаротомії. – Харків, 1927 Злоякісні новоутворення (патогенез, профілактика, ран ня діагностика). – К., 1934 Рак товстої та прямої кишок. – К., 1937 БОБРОВ Володимир Олексійович (1943–2014) — За служений діяч науки і техніки України (1990), членкореспондент АН України (1991) та АМН України (1993), доктор медичних наук (1980), професор (1981), завіду вач кафедри кардіології і функціональної діагностики (1985–2011). У 1966 р. закінчив Дніпропетровський ме дичний інститут. У 1980 р. захистив докторську дисерта цію «Системна артеріальна гіпертензія при ревматичних вадах серця». Учень професора Б.Н. Безбородька. Автор понад 1100 наукових праць, з яких 250 надруковані за кордоном, 50 монографій, навчальних програм і посіб ників з післядипломного навчання лікарів-терапевтів і кардіологів, 87 методичних рекомендацій та інформа ційних листів, 17 патентів на винаходи. Науковий на прям: проблеми клінічної аритмології, артеріальна гі пертензія та ішеміологія, невідкладна кардіологія, зво ротні і незворотні ішемічні синдроми. Під його керівни цтвом виконані 39 докторських і 80 кандидатських ди сертацій. Учні — професори С.Н. Паливода, І.М. Фуштей, М.І. Швед, А.Я. Яновський, О.Й. Жарінов. Директор НДІ кардіології імені М.Д. Стражеска (1986–1998). Головний терапевт (1986–1990) і кардіолог (1990–2014) МОЗ України. Член керівництва Європейської асамблеї карді 340
ологів, Американської асоціації серця, редакційної ради журналів «Кардиология» і «Терапевтический архив» (Росія), головний редактор «Українського кардіологічно го журналу», шеф-редактор журналу «Медицина світу». Академік Міжнародної академії інформатики при ЮНЕСКО (1997). Міністр охорони здоров’я України (1994–1995). Учасник ліквідації наслідків аварії на Чор нобильській АЕС. Бібліографія: Синдром слабкості синусового вузла та супровентрику лярні аритмії. – К., 1991 Гіпертензивне серце. – К., 1993 Ехокардіографія: Навч. посібн. – К., 1997 (у співавт.) Рефрактерні тахіаритмії. – К., 1995 Порушення серцевого ритму та провідності. – К., 1997 (у співавт.) Хвороби серцево-судинної системи. – К., 2002 (у співавт.) Симптоматические гипертензии. – К., 1997 (в соавт.) Артериальная гипертензия. – К., 2007 Клапанная болезнь сердца. – К., 2008 (в соавт.) Ишемическая болезнь сердца. – К., 2008 Фукциональная диагностика: Учебник. – К., 2008 БОБРОВ Олег Євгенович (1958) — доктор медичних наук (2001), професор (2007), завідувач кафедри хірур гії та судинної хірургії (2005–2009). У 1981 р. закінчив Київський медичний інститут. У 2000 р. захистив док торську дисертацію «Релапаротомія в комплексному лікуванні ускладнень після операцій на органах черевної порожнини». Учень професора В.С. Земскова. Автор майже 400 наукових робіт, у т. ч. 13 монографій і на вчально-методичних посібників, 37 авторських свідоцтв та патентів. Науковий напрям: питання хірургічної пан креатології та гепатології, реконструктивно-відновлю вальна хірургія органів черевної порожнини, організація хірургічної допомоги, правові питання медицини. Під його керівництвом захищені 1 докторська та 2 канди датські дисертації. Експерт Міжнародного комітету по захисту прав людини. Шеф-редактор журналу «Ле карь», член редколегії журналів «Хірургія України», «Український хірургічний журнал», «Терапія», «Плас тична та реконструктивна хірургія». Бібліографія: Послеоперационный панкреатит. – К., 1998. Очерки хирургии перитонита. – К., 1998 (в соавт.)
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Релапаротомия. – К., 2000 (в соавт.) Принципы лечения хирургических больных на фоне хронических обструктивных заболеваний легких. – К., 2001 (в соавт.) Рак підшлункової залози і периампулярної зони. – К., 2001 (у співавт.) Хроническая венозная недостаточность, варикозная и посттромбофлебитическая болезни нижних конечно стей. – К., 2002 (в соавт.) Лечение болевого синдрома в онкологии. – Петроза водск, 2004 (в соавт.) Нехирургические мысли. – Кировоград, 2005. БОГДАНОВ Федір Родіонович (1900–1973) — Заслуже ний діяч науки РРФСР (1957), член-кореспондент АМН СРСР (1952), доктор медичних наук (1937), професор (1938), завідувач кафедри ортопедії і травматології (1958–1973). У 1925 р. закінчив медичний факультет Московського університету. У 1937 р. захистив доктор ську дисертацію «Внутрішньосуглобові пошкодження». Учень професорів К.Ф. Вегнера, В.Д. Чакліна. Автор по над 250 наукових праць, у т. ч. 7 монографій. Науковий напрям: проблеми металоостеосинтезу, кісткової плас тики, лікування пошкоджень і захворювань стопи, дис пластичних і дегенеративно-дистрофічних захворювань суглобів, ампутації та протезування. Під його керівни цтвом виконані 77 кандидатських і 30 докторських ди сертацій. Серед його учнів — професори І.Т. Скляренко, В.М. Левенець, І.Г. Герцен, В.А. Попов та інші. Учасник Другої світової війни, головний хірург Уральського вій ськового округу (1941–1948). Нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки, Трудового Червоного Прапора. Бібліографія: Внутрисуставные переломы. – Свердловск, 1949 (в соавт.) Физические методы лечения в травматологии и ортопе дии. – К., 1970 Врачебно-трудовая экспертиза при последствиях травм опорно-двигательного аппарата. – К., 1972 (в соавт.) БОНДАР Маргарита Вартанівна (1922–2009) — доктор медичних наук (1965), професор (1973), завідувач кафе дри педіатрії № 1 (1972–1987). У 1947 р. закінчила Київ ський медичний інститут. У 1964 р. захистила доктор ську дисертацію «Клініка, діагностика та лікування гемо літичної хвороби новонароджених». Вихованка наукової
школи професора О.З. Лазарєва та доцента Д.Л. Сігалова. Одна із засновників наукової школи неонатології в Украї ні. Автор понад 82 наукових праць, у т. ч. 4 монографій. Науковий напрям: неонатологія, гастроентерологія, рев матологія. Під її керівництвом виконані 2 докторських і 12 кандидатських дисертацій. Учні — професори С.П. Катоніна, О.Р. Костенко. Бібліографія: Організація догляду за дитиною першого року життя. – К., 1963 Гемолітична хвороба плода та новонародженого. – К., 1973 (у співавт.) Фармакотерапія в педіатрії. – К., 1978 (розділ) БОРЗУНОВ Євгеній Єрмолайович (1927) — доктор фармацевтичних наук (1972), професор (1974), за відувач кафедри технології ліків (1973–1995, до 1977 р. — технології лікарських форм і галенових препаратів). У 1958 р. закінчив Московський фарма цевтичний інститут. У 1972 р. захистив докторську ди сертацію «Дослідження в галузі фізико-хімічної механіки таблетування лікарських порошкових речовин». Автор понад 350 наукових праць, у т. ч. 2 монографій, 12 ав торських свідоцтв на винаходи, 48 свідоцтв на раціона лізаторські пропозиції. Науковий напрям: теоретичне обґрунтування технології та створення лікарських форм аптечного і промислового виробництва. Завдя ки йому у практику фармгалузі запроваджено 48 тех нологічних регламентів на лікувальні засоби, видано 14 навчальних посібників і підручників. Під його керів ництвом виконані 2 докторські та 23 кандидатські ди сертації, серед яких 4 — іноземних громадян. Голова фармацевтичного товариства України (1980–1992). Учасник Другої світової війни. Нагороджений 9 меда лями. Відмінник охорони здоров’я. Бібліографія: Производство таблеток. – М., 1969 Таблеточные машины в медицинской промышленно сти. – М., 1972 БРАТУСЬ Василь Дмитрович (1916–2008) — членкореспондент АН України (1972), доктор медичних наук (1963), професор (1963), завідувач кафедри хірургії № 1 (1958–1959). У 1940 р. закінчив Куйбишевську військо во-медичну академію. У 1962 р. захистив докторську 341
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
дисертацію «Хірургічне лікування термічних опіків». Учень професорів М.Н. Ахутіна, М.С. Коломійченка. Ав тор понад 200 наукових праць, у т. ч. 7 монографій, при свячених хірургічному лікуванню захворювань органів травлення, особливо виразкової хвороби і холециститів, опіків, історії розвитку медичної науки й охорони здоров’я в Україні. Лауреат Державної премії УРСР (1981) і премії АН УРСР імені О.О. Богомольця (1969). Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, Жовтневої Рево люції, Червоної Зірки, Вітчизняної війни, медалями. Ди ректор Київського інституту удосконалення лікарів (1957–1959). Міністр охорони здоров’я УРСР (1954– 1956, 1968–1975). Бібліографія: Хирургическое лечение термических ожогов. – К., 1963 Острые желудочные кровотечения. – К., 1971 Интенсивная терапия в неотложной хирургии. – К., 1989 (в соавт.) БУЖІЄВСЬКА Тамара Іванівна (1935) — доктор медич них наук (1983), професор (1988), завідувач кафедри медичної генетики (1989–2000). У 1958 р. закінчила Ки ївський медичний інститут. У 1983 р. захистила доктор ську дисертацію «Вірусіндукований мутагенез в клітинах ссавців». Учениця професора С.М. Гершензона. Автор понад 150 наукових праць, у т. ч. 8 монографій. Науко вий напрям: медична генетика. Засновник наукової шко ли з медичної генетики, член Нью-Йоркської академії наук (1997), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1998). Під її керівництвом виконані 10 кандидатських дисертацій. Бібліографія: Аденовірусні захворювання. – К., 1964 Вірусіндукований мутагенез в клітинах ссавців. – К., 1984 Генетичні наслідки забруднення навколишнього сере довища. – К., 1989 Мутагенна та трансформуюча дія деяких вірусів, генів та рекомбінантних молекул. – США (англ.), 1991 Роль ранніх вірусних генів в мутагенезі. – США (англ.), 1991 Генетика ендокринних захворювань. – К., 1993 Основи медичної генетики. – К., 2001
342
БУЛАХОВА Лідія Олександрівна (1928) — доктор ме дичних наук (1976), завідувач кафедри дитячої психо неврології (1975–1992). У 1951 р. закінчила Донецький медичний інститут. У 1974 р. захистила докторську ди сертацію «Клініко-патофізіологічне вивчення фенілкето нурії». Учениця професора Й.А. Поліщука. Автор 140 на укових праць, у т. ч. 7 монографій. Уперше в Україні ввела діагностику і лікування фенілкетонурії. Нагород жена Почесною грамотою МОЗ України. Бібліографія: Атлас экспериментального исследования высшей нервнопсихической деятельности. – К., 1968 (в соавт.) Клиническая генетика в психиатрии. – К., 1981 (в соавт.) Справочник по детской психиатрии и невропатоло гии. – К., 1985 (в соавт.) ВАЙСБЛАТ Соломон Наумович (1888–1965) — Заслу жений діяч науки УРСР (1947), професор, завідувач ка федри щелепно-лицевої хірургії і стоматології (1931– 1950). Учень професора І.О. Зав’ялова. Автор понад 120 наукових праць, у т. ч. 4 монографій. Науковий на прям: раціональні методи знеболювання в стоматології, онкології, травматології щелепно-лицевої ділянки. За пропонував методи місцевої провідникової анестезії в хірургії щелепно-лицевої та прилеглих ділянок. Бібліографія: Местное обезболивание при операциях на лице, челю стях и зубах. – К., 1962 Гнойные остеомиелиты челюстей. – К., 1965 ВАЙСМАН Григорій Аронович (1904–1986) — доктор фармацевтичних наук (1952), професор, завідувач ка федри технології ліків (1939–1972). Закінчив Вінниць кий фармацевтичний інститут. Автор понад 250 науко вих праць. Науковий напрям: технологія та аналіз ліку вальних засобів. Під його керівництвом виконані 26 кан дидатських дисертацій. Бібліографія: Хранение медикаментов и изготовление лекарственных форм для инъекций. – К., 1972 ВАРИВОНЧИК Денис Віталійович (1970) — Заслужений лікар України (2010), доктор медичних наук (2007), стар ший науковий співробітник (2007), завідувач кафедри медицини праці, психофізіології та медичної екології
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
(з 2013 р.). У 1997 р. закінчив Національний медичний університет імені О.О. Богомольця. У 2007 р. захистив докторську дисертацію «Виробнича канцерогенна не безпека в Україні та обґрунтування профілактики про фесійного раку». Учень члена-кореспондента НАМН України професора А.М. Нагорної. Автор понад 300 нау кових праць. Науковий напрям: епідеміологія та профі лактика професійних захворювань, злоякісних новоут ворень, соціально-небезпечних інфекцій (ВІЛ/СНІДу, ту беркульозу), сліпоти; організація та стандартизація ме дичної допомоги населенню. Бібліографія: Медична валеологія та реабілітація. – К., 2002 Організація офтальмологічної допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД в Україні. – К., 2002 (у співавт.) Організація роботи з профілактики офтальмологічної патології у дітей. – К., 2005 (у співавт.) Медичні стандарти первинної і вторинної медичної допо моги населенню. – К., 2006 (у співавт.) Посібник для розробників клінічних рекомендацій/ медичних стандартів. – К., 2006 (у співавт.) Професійний рак: епідеміологія та профілактика. – К., 2008 (у співавт.) Системний огляд проблеми ризиків та профілактики туберкульозу на робочому місці. – К., 2009 (у співавт.) Професійні інфекційні хвороби. – К., 2014 (у співавт.) Профессиональный рак: Злокачественная мезотелиома. – К., 2015 (в соавт.) ВАСИЛЕНКО Володимир Харитонович (1897–1987) — академік АМН СРСР (1957), доктор медичних наук (1940), професор (1940), завідувач кафедри терапії (1935–1941, з 1936 р. — терапії № 1). У 1922 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1940 р. захистив доктор ську дисертацію «Материалы об обмене веществ при хронической недостаточности кроообращения». Учень академіків Ф.Г. Яновського, М.Д. Стражеска. Автор по над 200 наукових праць, у т. ч. монографій і підручників. Науковий напрям багатогранний, але особливе місце в ньому займали проблеми кардіології. Разом з академі ком М.Д. Стражеском запропонував класифікацію недо статності кровообігу (1935). Розвинув вчення про міо кардіодистрофії та пороки серця, зробив значний внесок в актуальні проблеми гастроентерології, патології нирок, легеневої системи, виховав велику групу клініцистів. Се
ред його учнів — професор Є.І. Ліхтенштейн. Герой Со ціалістичної Праці (1967). Учасник Другої світової війни, головний терапевт Північно-Кавказького та І Українсько го фронтів. Нагороджений трьома орденами Леніна, ор денами Жовтневої Революції, Червоного Прапора, Тру дового Червоного Прапора, Вітчизняної війни І та ІІ сту пенів, медалями. Бібліографія: Болезни пищевода. – М., 1971 (в соавт.) Приобретенные пороки сердца. – К., 1972 Пропедевтика внутренних болезней. – М., 1974 (разделы) ВАСЮТИНСЬКИЙ Анатолій Георгійович (1875– 1946) — доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри офтальмології (1929–1941). Закінчив медич ний факультет університету Св. Володимира зі зван ням «лекаря с отличием». Учень професора А.В. Ході на й академіка Л.Г. Беллярмінова. Удосконалював зна ння в клініках Берліна, Фрейбурга, Парижа, Відня, Цюріха. Науковий напрям: офтальмохірургія, пошкод ження органа зору. Автор першого в колишньому СРСР гігантського електромагніту (1932), оригіналь них праць з екстракції катаракти, вилучення цистицер ка з очного яблука, кератопластики, лікування трахо ми, пластичних операцій на придатках ока. Під його керівництвом виконані 2 докторські та 4 кандидатські дисертації. У роки першої світової війни працював вій ськовим лікарем на фронті, у 1917–1918 рр. — началь ником санітарної частини Другої армії, під час Другої світової працював у військовому госпіталі в Середній Азії. Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора (1945), «Знак Пошани». Бібліографія: Курс оперативной офтальмологии для врачей. – К., 1933 (в соавт.) ВДОВИЧЕНКО Юрій Петрович (1959) — Заслужений лікар України (2003), член-кореспондент НАМН Укра їни (2010), доктор медичних наук (1992), професор (1996), декан педіатричного факультету (1996–2003), перший проректор (з 2003 р.), завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології (1993–2015, до 1999 р. — акушерства і гінекології № 1). У 1983 р. закінчив Кримський медичний інститут. У 1991 р. за хистив докторську дисертацію «Роль захисних меха 343
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
нізмів в патогенезі і терапії ендометриту після пологів та кесарського розтину». Учень члена-кореспондента АМН України Л.В. Тимошенка. Автор понад 300 науко вих друкованих праць, у т. ч. 15 монографій, підруч ників, посібників, 18 патентів. Науковий напрям: пе ринатологія, репродуктивне здоров’я жінок. Під його керівництвом виконані 25 докторських і біля 100 кан дидатських дисертацій. Голова спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 НМАПО імені П.Л. Шупика за фахом «Акушерство та гінекологія», «Анестезіологія та ін тенсивна терапія», президент Асоціації перинатологів України, член президії Асоціації акушерів-гінекологів України, член Європейської і Світової асоціацій аку шерства і гінекології та перинатальної медицини, член експертної ради ВАК з акушерства та гінекології (2006–2010), головний редактор науково-практично го журналу «Здоровье женщины», головний науко вий консультант науково-практичного журналу «Сі мейна медицина», науковий редактор «Збірника на укових праць співробітників НМАПО імені П.Л. Шупи ка». Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2011). Нагороджений орденами «За заслу ги» ІІ і ІІІ ступенів. Бібліографія: Клінічні аспекти сучасної перинатології: Навч.-метод. посібн. – К., 2005 (ред.) Фармацевтична опіка при використанні засобів контра цепції: Навч. посібн. – К., 2010 (у співавт.) Ультразвуковая диагностика в репродуктивной гинеко логии: Учебн. пособие. – Харьков, 2012 (в соавт.) Гінекологія дитячого та підліткового віку: Підручник. – К., 2010 (у співавт.) Вагітність та пологи у жінок з рубцем на матці після ке сарського розтину: Навч. посібн. (ред.). – К., 2011 Багатоплідна вагітність: Навч. посібн. (ред.). – К., 2011 Актуальні питання акушерства у практиці сімейного лі каря: Навч. посібн. – К., 2016 (у співавт.) Ранні репродуктивні втрати: Монографія (ред.). – К., 2016 Пухлиноподібні ураження яєчників. – К., 2017 (у співавт.) ВЕЛІКАНОВА Марія Михайлівна — доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри щелепно-лицевої хірургії і стоматології (1950–1957). 344
ВЕТЮТНЕВА Наталія Олександрівна (1957) — Заслу жений працівник фармації України (2008), доктор фар мацевтичних наук (1997), професор (2001), декан меди ко-профілактичного і фармацевтичного факультету (1999–2015), завідувач кафедри контролю якості і стан дартизації лікарських засобів (з 2004 р., до 2008 р. — фармацевтичної хімії і фармакогнозії). У 1980 р. закін чила Харківський фармацевтичний інститут. У 1997 р. захистила докторську дисертацію «Краун-сполуки у фармацевтичному аналізі та стандартизації гомеопатич них розведень». Учениця професора Н.П. Максютіної. Автор та співавтор понад 375 наукових праць. Науковий напрям: обґрунтування способів підвищення розчиннос ті субстанцій для фармацевтичного застосування, мето дів контролю якості й організаційно-методичних аспек тів інтегральної моделі забезпечення якості лікарських засобів на етапах реалізації і медичного застосування. Під її керівництвом захищені 8 кандидатських дисерта цій і 10 магістерських робіт. Бібліографія: Справочник провизора-аналитика. – К., 1989 (раздел) Загальні методи аналізу і систематизація гомеопатичної рослинної сировини за технологічними підходами при виготовленні матричних настоянок: Практ. посібн. – К., 1996 (у співавт.) Аналітичні тести для виявлення фальсифікованих лікар ських засобів: Метод. реком. – К., 2002 (у співавт.) Організація роботи уповноваженої особи суб’єкта фар мацевтичної діяльності по виявленню неякісних та фальсифікованих ліків: Інстр.-метод. матер. – К., 2008 (у співавт.) Основні вимоги до регулювання обігу та забезпечення якості біологічних лікарських засобів: Інстр.-метод. ма тер. – К., 2013 (у співавт.) Забезпечення, контроль якості і стандартизація лікар ських засобів: Навч.-метод. посібн. – Вінниця, 2016 (у співавт.) Сучасна концепція забезпечення якості лікарських засо бів (ред.). – Вінниця, 2018 ВІТОВСЬКИЙ Ростислав Мирославович (1962) — док тор медичних наук (2003), професор (2005), виконую чий обов’язки завідувача кафедри хірургії серця та магі стральних судин (2015–2016). У 1985 р. закінчив Київ ський медичний інститут. У 2003 р. захистив докторську
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
дисертацію «Первинні пухлини серця, проблеми діа гностики та хірургічного лікування». Учень академіків М.М. Амосова та Г.В. Книшова, проходив стажування в Сілезькому центрі хвороб серця (м. Забже, Польща). Автор понад 250 наукових праць та 12 винаходів. На уковий напрям: діагностика та хірургічне лікування пухлин серця, набутих і вроджених вад серця. Голо ва експертної проблемної комісії НМАПО імені П.Л. Шупика «Серцево-судинна хірургія». Член вче ної ради ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» та спеціа лізованої вченої ради Д 26.555.01 із захисту дисерта цій за спеціальністю 14.01.04 «Серцево-судинна хірур гія». Лауреат премії імені М.М. Амосова (2005). Бібліографія: Опухоли сердца, проблемы диагностики и хирургичес кого лечения. – К., 2005 (в соавт.) ВИДИБОРЕЦЬ Станіслав Володимирович (1957) — доктор медичних наук (2004), професор (2006), завіду вач кафедри гематології і трансфузіології (з 2011 р.). У 1981 р. закінчив Київський медичний інститут. У 2004 р. захистив докторську дисертацію «Залізодефіцитна ане мія в клініці внутрішніх хвороб: метаболічні порушення та обґрунтування підходів до їх корекції». Учень профе сорів Є.В. Андрущенка, Л.М. Тищенко, С.М. Гайдукової. Автор майже 500 наукових праць. Науковий напрям: діа гностика та лікування гематологічних захворювань, ме таболічні процеси в організмі при регулярному донор стві крові. Під його керівництвом виконано 1 докторську і 6 кандидатських дисертацій. Бібліографія: Гематологія і трансфузіологія: Підручник. – К., 2001 (у співавт.) Залізодефіцитна анемія: Навч. посібн. – К., 2001 (у співавт.) Клінічна імуногематологія: Навч. посібн. – К., 2003 (у співавт.) Трансфузіологія: Навч. посібн. – К., 2004 (у співавт.) Анемії: Навч. посібн. – К., 2005 (у співавт.) Основи законодавчого забезпечення діяльності фахівців в службі крові та гематології. – К., 2014 (у співавт.) Прогностичне значення клініко-гематологічних та імуно логічних особливостей перебігу множинної мієломи. – К., 2013 (у співавт.)
Роль генетических факторов в диагностике и прогно зировании течения острой лейкемии у детей. – К., 2014 (в соавт.) Менеджмент якості у службі крові: Навч. посібн. – КиївВашингтон, 2017 (у співавт.) ВИНОГРАД Наталія Олексіївна (1956) — доктор медич них наук (1996), професор (2001), завідувач кафедри мікробіології та епідеміології (2007–2008). У 1973 р. за кінчила Львівський державний медичний інститут. У 1996 р. захистила докторську дисертацію «Мікробіоло гічні та вірусологічні аспекти лабораторної діагностики та інтерферонотерапії генітальних інфекцій». Учениця професорів Ф.І. Єршова і А.А. Шаткіна. Автор 305 науко вих і навчально-методичних праць, серед них 2 моно графії, 2 навчальні посібники, 8 авторських свідоцтв на винаходи та патентів України. Науковий напрям: питання екології довкілля та крайової епідеміології (Ку-гарячка, хламідіози, кір, сказ, грип, хантаан-вірусні та герпес- вірусні інфекції, кліщовий енцефаліт, лептоспіроз); епіде міологія та лікування захворювань невенеричної природи, що передаються статевим шляхом; вивчення противі русних та антибактеріальних властивостей нових синте тичних фармакологічних препаратів, а також препаратів рослинного та природного походження; інтерферон та його індуктори. Під її керівництвом виконано 4 канди датські дисертації. Головний позаштатний епідеміолог МОЗ України (2005), Радник Міністра МНС України з пи тань протиепідемічного захисту (2005), член редакційної ради журналу «Інфекційні хвороби», член Імунобіологіч ного комітету МОЗ України. Бібліографія: Хламідійні інфекції в акушерсько-гінекологічній практи ці. – Львів, 1994 (у співавт.) Паразитарні хвороби людини. Гельмінтози: Навч. по сібн. – Львів, 2004 (у співавт.) Грип та його профілактика. – К., 2005 (у співавт.) ВИНОГРАДОВА Серафима Петрівна (1887–1966) — доктор медичних наук (1937), професор (1940), завіду вач кафедри акушерства і гінекології № 2 (1946–1952). У 1915 р. закінчила медичне відділення Київських Вищих жіночих курсів. У 1938 р. захистила докторську дисерта цію «Мітогенетичний стан навколоплідних вод при вагіт ності». Учениця професора Г.Ф. Писемського. Автор по 345
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
над 100 наукових праць. Уперше в країні почала вивчати проблему патології, обумовленої резус-несумісністю крові матері і плода. Під її керівництвом виконані 12 кандидат ських дисертацій. Учні — професори Л.В. Тимошенко, Б.Й. Школьник, З.С. Зембицька, Г.К. Степанковська. Наго роджена орденом Леніна. ВИШНЯК Галина Микитівна (1929–2002) — доктор ме дичних наук (1975), професор (1981), завідувач кафед ри терапевтичної стоматології № 2 (1980–1996). У 1951 р. закінчила Київський медичний стоматологічний інститут. У 1974 р. захистила докторську дисертацію «Патогенез і клініка парадонтозу при патології статевого визрівання». Учениця професорів І.О. Новика і М.Ф. Да нилевського. Автор 160 наукових праць, у т. ч. 3 моно графій. Науковий напрям: вивчення патогенезу і ліку вання генералізованих захворювань пародонту при па тології органів і систем, вивчення ролі і значення остео порозу в їх розвитку. Бібліографія: Пародонтоз у детей и подростков. – М., 1977 (в соавт.) Пародонтология детского возраста. – К., 1981 (в соавт.) Диагностика и лечение заболеваний языка. – К., 1983 ВЛАДИМИРОВ Олександр Аркадійович (1952) — За служений лікар України (1993), доктор медичних наук (2000), професор (2005), завідувач кафедри медичної реабілітації, фізіотерапії і спортивної медицини (з 2010 р., до 2013 р. — медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології). У 1975 р. закінчив Одеський медичний інститут імені М.І. Пирогова. На початку трудового шля ху гідно представляв вітчизняну медицину на посаді су дового лікаря на пароплавах Чорноморського паро плавства (1975–1981), з 1982 р. — у курортній системі профспілок України, з 1987 р. — головний лікар Клініч ного санаторію «Жовтень» ПрАТ «Укрпрофоздоровни ця». У 2000 р. захистив докторську дисертацію «Комп лексне санаторно-курортне лікування вагітних з серце во-судиною патологією». Учень професора Л.Б. Гутман і чл.-кор. НАМН України М.В. Лободи. Автор понад 250 наукових праць, з них 8 монографій, Національного підручника «Фізіотерапія», 4 навчальних посібників та 15 патентів на винаходи. Під його керівництвом захище но 1 докторську і 4 кандидатські дисертації. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2006), 346
засновник і головний редактор журналу «Український журнал фізичної і реабілітаційної медицини» (2017). Член Правління і секретар ПрАТ «Укрпрофоздоров ниця», заступник голови Проблемної комісії «Фізіо терапія і курортологія» МОЗ України (2013), заснов ник і голова Правління громадської організації «Українське товариство фізичної та реабілітаційної медицини» (2014), яку у вересні 2015 р. прийнято до Європейського товариства Фізичної реабілітацій ної медицини. Нагороджений орденами «За Заслу ги» ІІІ (2013) і ІІ (2017) ступеня, Почесною медаллю імені М.Д. Стражеска НАМН України. Бібліографія: Лечебные физические факторы у беременных. – СПб., 2004 (в соавт.) Остеохондрозы позвоночника. Клиника, лечение и реа билитация. – К., 2008 ( в соавт.) Хронические заболевания нижних конечностей. Клини ка, лечение, реабилитация и профилактика. – К., 2010 Фізіотерапія: Підручник. – К., 2013 (у співавт.) Магнитолазероультразвуковая терапия. Новые техноло гии физиотерапевтического лечения. – К., 2016 ВОЗІАНОВ Сергій Олександрович (1960) — доктор ме дичних наук (1994), професор (2000), член-корес пондент НАМН України (2007), завідувач кафедри уро логії (з 2012 р.). У 1983 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1994 р. захистив докторську дисертацію «Комплексна діагностика та оперативне лікування раку передміхурової залози». Учень професора А.А. Чайки. Автор понад 350 наукових робіт, 40 монографій, підруч ників, посібників і довідників, 34 патентів. Науковий на прям: сучасні методи лікування сечокам’яної хвороби. Під його керівництвом захищено 5 докторських і 23 кан дидатські дисертації. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2010), лауреат премії НАМН України (2004), директор ДУ «Інститут урології НАМН України» (2011), Президент Асоціації урологів України, член Європейської Асоціації Урологів і Міжнародного урологічного товариства. Бібліографія: Клініко-фізіологічні основи реабілітації пацієнтів після аллотранспланації нирки. – К., 2006 (у співавт.) Синдром гострої ниркової недостатності у новонарод жених. – К., 2008 (у співавт.)
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Рак передміхурової залози (ред.). – К., 2010 Оперативні втручання в онкоурології. – К., 2012 (у співавт.) Рак яєчка і пухлини чоловічних статевих органів. – К., 20142 (у співавт.) Урологія: Підручник (ред.). – К., 2015 Геріатрична урологія: Навч. посібн. – К., 2016 (у співавт.) ВОЙТЕНКО Георгій Миколайович (1942) — Заслужений лікар України (2009), доктор медичних наук (1989), про фесор (1992), завідувач кафедри клінічної фармакології та фітотерапії (1990–1993). У 1966 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1989 р. захистив докторську ди сертацію «Фармакологічне дослідження поліфенольних сполук та їх композицій з пектином в умовах патології шлунка і органів гепатопанкреатодунальної системи». Учень професора М.І. Луганського. Автор понад 300 на укових праць, 18 авторських винаходів. Наукові напря ми: розробка та запровадження композиційних препа ратів з рослинних полімерів та антиоксидантів, судовофармакологічна експертиза, фармаконагляд, клінічна фармакологія акто- та радіопротекторів, адаптогенів, фітотерапія в педіатрії, фармако-анестезіологія, експе риментальна токсикологія. Під його керівництвом вико нана 1 кандидатська дисертація. Нагороджений медал лю, знаком «Винахідник СРСР». Відмінник охорони здоров’я. Бібліографія: Корисні властивості ягідних рослин України. – К., 1990 Фітотерапія радіаційних уражень. – К., 1991 ВОЛОХА Алла Петрівна (1961) — доктор медичних наук (2009), професор (2014), завідувач кафедри дитячих ін фекційних хвороб та дитячої імунології (з 2016 р.). У 1983 р. закінчила Київський медичний інститут. У 2009 р. захис тила докторську дисертацію «Особливості перебігу пер винних дефіцитів антитілоутворення у дітей, удоскона лення ранніх критеріїв діагностики та обґрунтування диференційованих підходів до лікування». Вихованка школи професора Л.І. Чернишової. Автор і співавтор 160 наукових праць, у т. ч. 3 національних підручників. Наукові напрями: первинні імунодефіцити, ВІЛ-інфекція у дітей, імунопрофілактика інфекційних хвороб. Голо вний дитячий імунолог ДОЗ КМДА (2002–2010), декан педіатричного факультету (2015–2016).
Бібліографія: Дитяча імунологія: Підручник. – К., 2013 (у співавт.) Інфекційні хвороби у дітей: Підручник. – К., 2016 (у спів авт.) Вакцинація дітей з ВІЛ-інфекцією. – К., 2015 (у співавт.) Епштейн-Барр вірусна інфекція у дітей. – К., 2000 ВОЛОЩЕНКО Олег Гнатович (1934) — доктор медич них наук (1984), професор (1991), завідувач кафедри комунальної гігієни (1989–1992). У 1958 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1983 р. захистив док торську дисертацію «Наукові основи гігієнічної регла ментації синтетичних миючих засобів». Учень академі ка М.Г. Шандали. Автор понад 200 наукових праць. Науковий напрям: наукові основи гігієни зовнішнього середовища. Під його керівництвом виконані 10 кан дидатських дисертацій. Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями. Бібліографія: Санитарно-токсикологическая характеристика препара тов бытовой химии. – К., 1986 Гигиена применения синтетических моющих средств. – К., 1990 (в соавт.) ВОРОНЕНКО Юрій Васильович (1950) — академік НАМН України (2011), доктор медичних наук (1991), професор (1991), ректор (з 2002 р.), завідувач кафедри управління охороною здоров’я (2004–2015). У 1973 р. закінчив з від знакою санітарно-гігієнічний факультет Київського ме дичного інституту. Пройшов шлях від аспіранта (1973– 1976), асистента (1976–1983), доцента (1983–1990), про фесора (1991) кафедри соціальної гігієни та організації охорони здоров’я зазначеного вищого навчального за кладу до завідування нею (1990–2003). У 1991 р. захис тив докторську дисертацію «Соціально-гігієнічні основи профілактики і етапного лікування опіків». У 1995– 2002 рр. — начальник Головного управління освіти, нау ки та інформаційно-аналітичного забезпечення МОЗ України. Один з провідних учених в галузі соціальної ме дицини. Основні напрями наукової діяльності: соціальні проблеми медицини та організації охорони здоров’я, стратегія і тактика розвитку сфери охорони здоров’я, спеціалізована медична допомога, медична статистика, обґрунтування змісту й організації підготовки лікарів і провізорів та їх безперервного професійного розвитку. 347
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
За його участі розроблені державні та галузеві стандарти медичної освіти, впроваджено принципово новий меха нізм діагностики рівня знань і вмінь фахівців-медиків — ліцензійний медичний іспит і кредитно-рейтингова сис тема у безперервному професійному розвитку. Обґрун тував необхідність запровадження резидентури в системі післядипломної підготовки лікарів в Україні. За його ке рівництва розроблено і запроваджено проект фундамен тальної півторарічної підготовки управлінців для охорони здоров’я. Співавтор проектів Концепції розвитку охорони здоров’я населення України, багатьох указів Президента України, законів України, постанов Кабінету Міністрів України з питань охорони здоров’я. Встановив соціальногігієнічні закономірності епідеміології опіків в Україні. Розробив систему профілактики опіків і модель етапного лікування постраждалих. Обґрунтував принципи органі зації спеціалізованої допомоги при опіках і нормативи потреби в комбустіологічних ліжках і лікарях-комбустіо логах. Йому належить пріоритет розробки методології вибіркових рандомізованих епідеміологічних досліджень госпітальної захворюваності, статистики факторів ризи ку у навколишньому середовищі, методик стандартизації середніх величин у госпітальній статистиці, пробіт-аналі зу летальності в стаціонарі тощо. Бере участь у розробці моделей управління підсистемами охорони здоров’я та зміцнення популяційного здоров’я України відповідно до Європейських стратегій. Автор понад 580 наукових праць, у т. ч. автор і співавтор 14 підручників, 40 навчаль них посібників і 39 монографій та окремих розділів у них. За його наукового консультування та керівництва підго товлено 13 докторів і 10 кандидатів медичних наук. За служений діяч науки і техніки України (1999), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1997). Академік АН ВШ України (1996), Європейської Академії природничих наук (2008), АМН Польщі (2003) та Міжна родної медичної академії імені Альберта Швейцера (2003), голова науково-методичної комісії з медицини та фармації МОЗ України; член Президії НАМН України, Ко легії МОЗ України, вченої медичної ради МОЗ України, Державної акредитаційної комісії МОН України, секції з медицини Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки, Президії товариства Червоного Хреста України, Опікунської ради БО «Благодійний фонд „Пер ший добровольчий мобільний шпиталь імені Миколи Пирогова”»; голова спеціалізованої вченої ради при На 348
ціональній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика за спеціальністю 14.02.03 «Соціальна медицина». Повний кавалер орденів «За заслуги». Наго роджений орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня, Золотою медаллю Альберта Швейцера, почесними грамотами Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, МОЗ, МОН, МО, МВС України, КМДА та КОДА, відзнакою Київської міськ держадміністрації «Знак Пошани». Головний редактор журналів «Инновационные технологии в медицине», «Медична освіта»; шеф-редактор журналу «Сімейна ме дицина»; перший заступник головного редактора журна лів «Проблеми медичної науки і освіти» та «Науковий журнал МОЗ України»; науковий редактор журналів «Здоров’я суспільства», «Екстрена медицина: від науки до практики»; голова редакційної ради журналу «Мисте цтво лікування». Бібліографія: Загальна гігієна. – К., 1995 (у співавт.) Соціальна медицина та організація охорони здоров’я. – Тернопіль, 2002 (у співавт.) Статистика охорони здоров’я. – К., 2002 (у співавт.) Організація первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини в Україні: сучасний стан та нормативно-правові документи, що регламентують ро боту сімейних лікарів. – К., 2001 (у співавт.) Менеджмент та лідерство в медсестринстві. – Терно піль, 2001 (у співавт.) Інформаційні технології в охороні здоров’я і практичній медицині. – К., 2003 (у співавт.) Система управління якістю медичної освіти в Україні. – Дніпропетровськ, 2003 (у співавт.) Стратегії і методи навчання в післядипломній медичній освіті. – К., 2004 (у співавт.) Сімейна медицина в Україні: об’єктивні та суб’єктивні чинники затримки впровадження // Журнал АМН Украї ни, 2005 Технології дистанційного навчання в медицині // Мисте цтво лікування, 2005 (у співавт.) Эпидемиологические методы изучения неинфекцион ных заболеваний. – К., 2005 (в соавт.) Визначення критеріїв якості в системі безперервного професійного розвитку лікарів // Медична освіта, 2007 (у співавт.) Гигиена и экология. – Винница, 2008 (в соавт.)
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Нові технології навчання менеджменту в медицині. – К., 2009 (у співавт.) Управління охороною здоров’я. – К., 2010 (у співавт.) Дидактичні технології викладання питань репродуктив ного здоров’я. – К., 2011 (у співавт.) Фінансовий менеджмент з основами економіки охорони здоров’я. – К., 2011 (у співавт.) Менеджмент в охороні здоров’я. – К., 2014 Сучасні напрями менеджменту в охороні здоров’я. – К., 2015 (у співавт.) Управління якістю медичної допомоги: науково-прак тичні підходи до вдосконалення. – К., 2016 (у співавт.) Бізнес-планування в охороні здоров’я. – К., 2016 (у співавт.) ГАВУРА Віктор Васильович (1950) — доктор медичних наук (1992), професор (1994), завідувач кафедри мікро біології і епідеміології (2009–2014). У 1975 р. закінчив Запорізький медичний інститут. У 1992 р. захистив док торську дисертацію. Працював викладачем Вінницького медичного університету (1983–1995), 1996 – начальни ком лікувально-профілакичного відділу Чернігівського управління охорони здоров’я (1996–2001), з 2001 р. — професор кафедри мікробіології і епідеміології. Науко вий напрям: проблеми вірусних гепатитів, сучасний ін фекційний процес та стратегія боротьби з інфекційними хворобами. Брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у селах поблизу м. Овруч Житомирської області. Бібліографія: Динамика некоторых иммунологических показателей у больных с гриппозными поражениями нервной системы // Врачебное дело, 1980 Клиника и дифференциальная диагностика серозных менингитов и вирусных менингоэнцефалитов // Клини ческая медицина, 1984 Вирусный гепатит В и СПИД // Клиническая медици на, 1993 Синдром приобретенного иммунодефицита и профес сиональные аспекты медицины // Терапевтический архив, 1994 Современный эпидемический процесс и стратегия борь бы с инфекционными болезнями // Ліки України, 2003 ГАЙДУКОВА Світлана Миколаївна (1945) — Заслу жений діяч науки і техніки України (2004), доктор ме дичних наук (1995), професор (1996), завідувач ка
федри гематології і трансфузіології (1992–2011). У 1969 р. закінчила Луганський медичний інститут. У 1995 р. захистила докторську дисертацію «Клінікогематологічна, цитохімічна та імунофенотипічна ха рактеристика злоякісних лімфопроліферативних за хворювань». Учениця професора А.Ф. Романової. Автор понад 300 наукових праць, у тому числі 4 під ручників, 8 посібників. Науковий напрям: вивчення особливостей клініко-гематологічних рис і фенотипу субстратних клітин у хворих з лімфо- та мієлопролі феративними захворюваннями. Бібліографія: Довідник з клінічної лабораторної діагностики. – К., 1992 (у співавт.) Клінічна імуногематологія: Навч.-метод. посібн. – К., 2003 (у співавт.) Анемії: Посібник. – К., 2005 (у співавт.) Керівництво з приготування, використання та забезпе чення якості компонентів крові: Посібник. – К., 2006 (у співавт.) Реінфузія крові. – К., 2013 (у співавт.) Прогностичне значення клініко-гематологічних та імуно логічних особливостей перебігу множинної мієломи. – К., 2013 (у співавт.) Основи законодавчого забезпечення діяльності фахів ців в службі крові та гематології: Керівництво. – К., 2014 (у співавт.) Донорство: залучення донорів крові та її компонентів: Навч. посібн. – Київ-Вашингтон, 2017 (у співавт.) ГАМБУРГ Агнеса Михайлівна (1900–1980) — доктор медичних наук (1942), професор (1945), завідувач кафедри судової медицини (1938–1972). У 1924 р. закінчила Саратовський медичний інститут. У 1942 р. захистила докторську дисертацію «Судово-медична експертиза звинуваченого». Учениця професора М.І. Райського. Автор понад 100 наукових праць, у т. ч. 4 монографій. Науковий напрям: судово-медич на травматологія. Учні — професори В.І. Добряк, Ю.П. Шупик. Бібліографія: Судебно-медицинская экспертиза механической трав мы. – К., 1973 Судебная медицина. – К., 1976 (у співавт.) 349
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
ГАНДЖА Ігор Михайлович (1925–2007) — Заслужений діяч науки і техніки України (1987), доктор медичних наук (1961), професор (1963), академік АН ВШ України (1993), завідувач кафедри терапії № 1 (1962–1993). У 1946 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1959 р. захистив докторську дисертацію «Стан серцево-судинної системи при захворюваннях печінки і жовчних шляхів». Вихованець Київської терапевтичної школи, аспірант академіка М.Д. Стражеска. Автор і співавтор понад 350 наукових робіт, у т. ч. 18 монографій. Основні наукові напрями: вивчення запальних захворювань серцевого м’яза, ревматизму, дифузних захворювань сполучної тканини, патогенезу атеросклерозу, захворювань пе чінки та хронічних захворювань жовчних шляхів, вас кулітів судин малого кола кровообігу. Під його керів ництвом виконані 10 докторських і 21 кандидатська дисертації. Учні — професори І.П. Лернер, М.Д. Когут, П.С. Федишин, М.К. Фуркало, Г.І. Лисенко. Бібліографія: Сердечно-сосудистая система при болезни печени и желчных путей. – К., 1961 Поражение легких при ревматизме и некоторых аллер гических заболеваниях. – К., 1969 (в соавт.) Поражение сосудов при аллергических заболеваниях. – К., 1972 (в соавт.) Атеросклероз. – К., 1972, 1978 (в соавт.) Система иммунитета при заболеваниях внутренних органов. – К., 1985 (в соавт.) Фармакологическая регуляция воспалений. – К., 1987 (в соавт.) Системные заболевания соединительной ткани. – К., 1988 (в соавт.) Довідник з клінічної лабораторної діагностики. – К., 1992 (у співавт.) Некоронарогенні захворювання серцевого м’яза. – К., 1993 (у співавт.) Ревматологія. – К., 1996 (у співавт.) ГЕБЕШ Василь Васильович (1938) — доктор медичних наук (1983), професор (1991), завідувач кафедри інфек ційних хвороб (1988–2010). У 1962 р. закінчив медичний факультет Ужгородського університету. У 1983 р. захис тив докторську дисертацію «Лікування та наслідки го строї дизентерії». Учень професора І.Л. Богданова. Автор понад 350 наукових праць, у т. ч. 3 монографій. 350
Науковий напрям: патогенез, лікування та наслідки ме нінгітів, гострих кишкових і герпетичних інфекцій, вірус них гепатитів, лептоспірозів і кору. Під його керівни цтвом виконані 3 кандидатські дисертації. Нагородже ний медалями. Відмінник охорони здоров’я (1976), освіти (2003). Бібліографія: Вірусні менінгіти. – К., 1976 (у співавт) Довідник з диференційної діагностики інфекційних за хворювань. – К., 1983, 1986 (у співавт.) ГЕЛЬФЕР Петро Ісайович (1897–1978) — кандидат ме дичних наук, професор (1937 р. за сукупністю праць), завідувач кафедри урології (1945–1953). У 1919 р. за кінчив медичний факультет Київського університету, стажувався з урології в Німеччині та Франції (1927). Кан дидатська дисертація «Нефроптоз». Учень академіка О.П. Кримова, доцента С.Я. Ратнера. Автор близько 100 наукових праць. Науковий напрям: питання сечо кам’яної хвороби, нефроптозу, аденоми передміхурової залози, пієлонефриту, пухлин сечостатевої системи, туберкульозу нирок. Учні — професори В.І. Сапсай, Х.П. Блатной. Нагороджений медалями. Бібліографія: Серологическая проба при опухолях мочевого пузы ря. – М., 1927 (в соавт.) Патологические изменения в мочеполовом аппарате у мужчин в пожилом и старческом возрасте. – К., 1965 (в соавт.) ГЕРАСИМЕНКО Тихон Никифорович (1903–1964) — кандидат медичних наук (1947), доцент (1952), викону ючий обов’язки завідувача кафедри офтальмології (1954–1964). У 1947 р. захистив кандидатську дисерта цію «Сульфаниламиды и антибиотики при глазных за болеваниях». У 1948–1954 рр. очолював кафедру очних хвороб Станіславського медичного університету (нині ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний уні верситет»), працював у 1950–1952 рр. деканом ліку вального факультету. ГЕРЦЕН Генріх Іванович (1945) — Заслужений діяч на уки і техніки України (2009), доктор медичних наук (1983), професор (1991), завідувач кафедри ортопедії і травматології № 1 (з 2001 р). У 1968 р. закінчив Одесь
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
кий медичний інститут. У 1982 р. захистив докторську дисертацію «Ускладнення оперативного лікування на бутого звиху стегна у підлітків і дорослих». Учень про фесора В. М. Левенця. Автор понад 350 наукових праць, 2 монографій, 6 навчально-методичних посібників. Науковий напрям: остеосинтез, артроскопія, ендопро тезування, реконструктивно-відновні операції на сугло бах. Підготував 8 докторів та кандидатів медичних наук. Нагороджений Грамотою Президента України (2004). Бібліографія: Реабилитация детей и подростков с поражением орга нов опоры и движений в санаторно-курортных услови ях. – М., 1991 (в соавт.) Травматологія літнього віку: Підручник, у 5-ти томах (ред.). – К., 2003, 2005, 2006, 2007, 2013 Травматологія літнього віку: Підручник, т. 2, 2-е вид. (ред.). – К., 2014 ГЕТЬМАН Вадим Григорович (1949) — Заслужений лі кар України (2010), доктор медичних наук (1999), про фесор (2003), завідувач кафедри торакальної хірургії та пульмонології (з 2009 р.). У 1972 р. закінчив Дніпропе тровський медичний інститут. У 1998 р. захистив док торську дисертацію «Реконструктивно-відновна хірургія пошкоджень каркасу грудної стінки та їх наслідків». Учень професора О.М. Авілової. Автор і співавтор понад 190 наукових праць. Під його керівництвом підготовле но 1 докторську і 2 кандидатські дисертації. Бібліографія: Торакальна травма. – К., 2005 (у співавт.) Тораскопія у невідкладній грудній хірургії. – К., 1986 (у співавт.) Клінічна тораскопія. – К., 1990 (у співавт.) Історія хірургії дитячого віку України. – К., 2012 (у співавт.) Політравма. – К., 2012 ГИРІН Віталій Миколайович (1936–2002) — Заслуже ний діяч науки і техніки України (1993), доктор медичних наук (1982), професор (1985), перший завідувач кафе дри вірусології (1985–2002). У 1960 р. закінчив Київ ський медичний інститут. У 1982 р. захистив докторську дисертацію «Ентеровіруси в стічних водах і наукове об ґрунтування засобів деконтамінації». Вихованець Київ ської наукової школи мікробіологів і вірусологів (про фесори С.С. Дяченко, В.Ф. Голуб, В.П. Широбоков). Ав
тор 185 наукових праць, у т. ч. 9 монографій, підручни ків. Науковий напрям: вивчення екологічних питань розповсюдження ентеровірусів, ентеробактерій у стіч них водах та інших об’єктах зовнішнього середовища. Обґрунтував закономірності очистки стічних вод від па тогенних вірусів і бактерій на бар’єрних спорудах вели кого міста, розробив нові методи концентрації та вияв лення ентеровірусів та інших агентів із зовнішнього се редовища та організму людини. Під його керівництвом виконані 3 докторські і 4 кандидатські дисертації. За ступник міністра охорони здоров’я України (1978–1984). Ректор Київського державного інституту удосконалення лікарів (Київської медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика) з 1984 по 2002 рр. Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Бібліографія: Санитарно-бактериологическое и вирусологическое ис следование воды. – К., 1981 (в соавт.) Экология энтеровирусов. – К., 1988 (в соавт.) Синдром приобретенного иммунодефицита. – К., 1991 (в соавт.) Руководство к практическим занятиям по вирусоло гии. – К., 1992 (в соавт.) Підручник з епідеміології. – К., 1993 (у співавт.) Посібник з медичної вірусології. – К., 1995 (у співавт.) ГЛУХЕНЬКИЙ Борис Тихонович (1925–2015) — доктор медичних наук (1974), професор (1979), завідувач ка федри дерматовенерології (1978–1993). У 1947 р. закін чив Львівський медичний інститут. У 1974 р. захистив докторську дисертацію «Матеріали до патогенезу екзе ми (клініко-експериментальне дослідження)». Вихова нець Київської дерматологічної школи, учень професо ра М.М. Кузнеця. Науковий напрям: вивчення патогене зу імунозалежних дерматозів, ролі гормонів наднирни ків у патогенезі дерматозів, імунологічного стану хворих на дерматози, удосконалення методів лікування хворих на сифіліс і гонорею. Під його керівництвом виконані 1 докторська та 11 кандидатських дисертацій. Нагород жений медаллю. Відмінник охорони здоров’я. Бібліографія: Гнойничковые заболевания кожи. – К., 1983 (в соавт.) Справочник по врачебной косметике. – К., 1986 (в соавт.) Болезни, передающиеся половым путем. – К., 1989 (раздел) Иммунозависимые дерматозы. – К., 1990 (в соавт.) 351
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
ГОВОРОВА Марія Степанівна (1914–1973) — доктор ме дичних наук (1960), професор, завідувач кафедри дієто логії (1965–1973, з 1972 р. — гастроентерології і дієто логії). У 1936 р. закінчила Харківський медичний інсти тут. У 1960 р. захистила докторську дисертацію «Най ближчі та віддалені наслідки резекції шлунка у хворих на виразкову хворобу». Автор понад 50 наукових праць. Під її керівництвом виконані 5 кандидатських дисертацій. ГОЄР Ярослав Володимирович (1937) — доктор ме дичних наук (1984), професор (1987), завідувач кафе дри швидкої та невідкладної медичної допомоги (1988– 1991). У 1960 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1984 р. захистив докторську дисертацію «Реконструк тивно-відновча хірургія рубцевих стриктур стравоходу». Вихованець хірургічної школи академіка О.О. Шалімова. Автор 114 наукових праць. Науковий напрям: оперативні втручання при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, стравоходу, печінки. ГОЛОВЧЕНКО Юрій Іванович (1943) — Заслужений діяч науки і техніки України (2006), доктор медичних наук (1979), професор (1981), завідувач кафедри нервових хвороб (з 1980 р.). У 1966 р. закінчив Київський медич ний інститут. У 1979 р. захистив докторську дисертацію «Вікові зміни нервових стовбурів». Учень професора Д.І. Панченка. Автор понад 350 наукових праць, більше 60 впроваджень. Науковий напрям: захворювання пери ферійного відділу нервової системи та судинні захворю вання головного мозку, спадкові захворювання нервової системи. Під його керівництвом виконані 12 доктор ських і 21 кандидатська дисертації. Головний позаштат ний невропатолог МОЗ України (1983–2003), декан тера певтичного факультету (1985–1995). Голова спеціалізо ваної вченої ради Д 26.613.01 зі спеціальності «Нервові хвороби» (з 1998 р.), віце-президент президії Україн ського товариства неврологів та психіатрів, член прези дії Науково-практичного товариства неврологів м. Киє ва, позаштатний консультант Головного бюро судовомедичної експертизи МОЗ України. Бібліографія: Парастетическая мералгия. – К., 1971 Возрастные изменения нервных стволов. – К., 1983 Нейрофизиологические методы в диагностике пораже ний спинного мозга (ред.). – Чернигов, 2017 352
ГОЛУБЧИКОВ Михайло Васильович (1955) — доктор медичних наук (1996), професор (2001), завідувач кафе дри медичної статистики (з 2001 р.). У 1979 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1996 р. захистив доктор ську дисертацію «Комплексне дослідження стану здоров’я дитячого населення в різних регіонах України». Учень академіка Є.Г. Гончарука, професора М.І. Хижняка. Ав тор понад 200 наукових праць, у тому числі 2 підручни ків, 3 навчальних посібників, 13 методичних рекоменда цій. Науковий напрям: медична статистика, інформацій на підтримка реформ охорони здоров’я. Бібліографія: Статистика охорони здоров’я: Навч.-метод. посібн. – К., 2000 (у співавт.) Статистика охорони здоров’я: Підручник. – К., 2002 (у співавт.) Біостатистика: Підручник для студентів ВМНЗ ІІІ–ІV рів нів акредитації. – К., 2009 (у співавт.) Управління охороною здоров’я (для післядипломної освіти): Навч.-метод. посібн. – К., 2010. (у співавт.) ГОЛЯНОВСЬКИЙ Олег Володимирович (1957) — док тор медичних наук (2011), професор (2012), завідувач кафедри акушерства і гінекології № 1 (з 2011 р.). У 1980 р. закінчив Київський медичний інститут. У 2011 р. захистив докторську дисертацію «Прогнозування, про філактика і терапія масивних акушерських кровотеч». Учень професорів Я.П. Сольського і Б.М. Венцківського. Автор близько 200 наукових публікацій, з них 4 моно графії, 7 методичних рекомендацій, 9 патентів на корис ну модель. Науковий напрям: запровадження інновацій них технологій в акушерстві та гінекології (використання медикаментозного й технічного супроводу за розвитку масивних акушерських кровотеч з використанням орга нозберігаючих методик хірургічного гемостазу). Під його керівництвом виконано 3 кандидатські дисертації. Член Президії Асоціації акушерів-гінекологів України, ко місії МОЗ України з розгляду випадків материнської смертності. Бібліографія: Вагітність і туберкульоз легень: Навч. посібн. – К., 2002 Масивні акушерські кровотечі. – К., 2010 Кровотечі в практиці акушера-гінеколога: Навч. посібн. – К., 2013 Акушерство та гінекологія. Том 1. Акушерство. Глава 12.
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Акушерські кровотечі. Геморагічний шок в акушерській практиці. Глава 13. Синдром дисемінованого внутрішньо судинного згортання крові в акушерстві. – Харків, 2014 Ведення пологів та розродження: Навч. посібн. – К., 2016 (ред.) ГОНЧАР Олексій Андрійович (1942) — доктор медич них наук (1999), професор (2005), завідувач кафедри променевої діагностики (1994–1999). У 1966 р. закін чив Вінницький медичний інститут імені М.І. Пирогова. У 1999 р. захистив докторську дисертацію «Променева діагностика перинатальних мозкових уражень у ново народжених і дітей грудного віку». Учень професора Г.Ю. Коваль. Автор 125 наукових праць, у т. ч. 1 моно графії, 5 підручників. Науковий напрям: морфологічний субстрат симптомів інтроскопічного зображення, нейрора діологія новонароджених і дітей грудного віку. У 1989 р. організував і з того часу очолює клінічну базу кафедри в Київській міській дитячій клінічній лікарні № 1 для підго товки медичних кадрів з педіатричної радіології. Бібліографія: Рентгенодиагностика заболеваний и повреждений чере па. – К., 1984 (в соавт.) Основы медицинской рентгенотехники и методики рент генологического исследования в клинической практике. – К., 1991 (в соавт.) Променева діагностика: у 2-х т. – К., 1998, 2002, 2009 (у співавт.) ГОРБУНОВА Ольга Володимирівна (1969) — доктор медичних наук (2007), доцент (2012), завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології (з 2016 р.). У 1992 р. закінчила Київський медичний інститут. У 2007 р. захистила докторську дисертацію «Патологія репродук тивної системи у жінок з оперованою маткою». Учениця члена-кореспондента НАМН України, професора Ю.П. Вдовиченка. Автор 58 друкованих наукових робіт, 2 патентів. Науковий напрям: репродуктивне здоров’я жінок з оперованою маткою, пренатальна діагностика і прегравідарна підготовка. Під її керівництвом захищено 9 кандидатських дисертацій. Бібліографія: Актуальні питання акушерства у практиці сімейного лі каря: Навч. посібн. – К., 2016 (у співавт.)
ГОРДІН Борис Леонідович — кандидат медичних наук, до цент, завідувач кафедри гігієни харчування (1939–1951). ГОРОВЕНКО Наталія Григорівна (1951) — Заслужений діяч науки і техніки України (2003), член-кореспондент НАМН України (2003), доктор медичних наук (2000), професор (2002), завідувач кафедри медичної та лабо раторної генетики (з 2000 р.). У 1969 р. закінчила Київ ський медичний інститут. У 2000 р. захистила доктор ську дисертацію «Діагностика і лікування хворих на му ковісцидоз в амбулаторних умовах та реадаптація їх сі мей». Учениця професорів В.Д. Дишлового і В.М. Си дельникова. З медичної генетики стажувалася в Канаді, з алергології – у Великій Британії. Автор понад 800 нау кових праць, у тому числі розділів підручників, моногра фій, посібників, методичних рекомендацій, 7 інформа ційних листів, 22 патентів на винаходи. Науковий на прям: розвиток засад персоніфікованої, предиктивної медицини в Україні, наукове обґрунтування запрова дження результатів досліджень геному людини в клініч ну практику, вивчення ролі генетичних і середовищних факторів у виникненні та перебігу спадкової і набутої патології на різних етапах онтогенезу, дослідження мо ногенної та мультифакторної патології, генетичних і біо хімічних порушень, що лежать в основі метаболічних орфанних захворювань. Започаткувала нові напрямки розвитку медичної генетики в Україні, зокрема визна чення ступеня генетичної обумовленості мультифактор ної патології для розробки індивідуальних схем лікуван ня і профілактики цих захворювань. Першою на теренах України розпочала фармакогеномні дослідження марке рів ризику розвитку небажаних ускладнень медикамен тозної терапії та їх запровадження у практику. Багато зусиль доклала до запровадження в наукові досліджен ня, а згодом і в практику охорони здоров’я, молекуляр но-генетичних методів, їх стандартизації. Є провідним експертом України з проблеми муковісцидозу. Під її ке рівництвом виконані 3 докторські і 20 кандидатських дисертацій. Член ради Державного фонду фундамен тальних досліджень при КМ України, експертної ради ДАК України, голова підкомісії МОЗ України для визна чення необхідності в призначенні, відміні, перерозпо ділі лікарських засобів громадянам, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, за напрямком «Ме таболічні захворювання», член редколегії 15 наукових 353
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
фахових журналів, президент Всеукраїнської асоціації спеціалістів з медичної та лабораторної генетики. Наго роджена Почесною грамотою КМ України, Почесними грамотами МОЗ України, Дипломом Президії НАМН України. Бібліографія: Duplication of (12)(pter-q13.3) combined with deletion of (22)(pter-q11.2) in a patient with features of both chro mosome aberrations // European Journal of Medical Ge netics, 2006 Evidence for association of the rs17822931-A Allele in ABCC11 with a decreased risk of estrogen receptor-negative breast cancer // Acta Medica Nagasakiensia, 2012 Genetic polymorphisms of the renin-angiotensin system in breast cancer patients // Exp. Oncol., 2013 Peculiarities of Polymorphism in Glutathione S-transferase Genes in Newborns From Different Ecological Zones of Iva no-Frankivsk region // European Journal of Medicine, 2014 Оптимізація біохімічної та молекулярно-генетичної діа гностики мукополісахаридозу І типу в Україні // Досяг нення біології та медицини, 2014 Клінічні особливості, молекулярно-генетичні та інші фактори ризику розвитку і перебігу інсультів у дітей. – Вінниця, 2016 Efficiency of application of different DNA probes in identify ing marker chromosomes // Biopolymers & Cell, 2016 Спадкові захворювання // У кн.: Педіатрія: Підручник. – Вінниця, 2016 (розділ) Ранні репродуктивні втрати. – К., 2016 (у співавт.) Безплідність та захворювання молочної залози. – КиївПолтава, 2017 (у співавт.) ГОРОДЕЦЬКА Емма Генріхівна (1902–1989) — доктор медичних наук (1954), професор (1955), перший завіду вач кафедри педіатрії № 2 (1959–1973). У 1924 р. закін чила медичний факультет Саратовського університету. У 1953 р. захистила докторську дисертацію «Клініко-рент генологічна діагностика патологічних станів в коріннях легень у дітей». Учениця професора О.В. Черкасова. Ав тор 82 наукових праць. Науковий напрям: ревматизм і хвороби серцево-судинної системи у дітей, захворюван ня органів травної системи. Засновник розробок із за хворювання підшлункової залози у дітей. Учні — членкореспондент НАМН України В.М. Сидельников, профе сор Ж.П. Гудзенко. 354
ГОРОДЕЦЬКИЙ Олексій Опанасович (1897–1967) — член-кореспондент АН УРСР (1957), доктор медичних наук (1940), професор (1944), завідувач кафедри рентгенології (1944–1957, з 1954 р. — рентгенології та радіології). У 1924 р. закінчив Саратовський медичний інститут. У 1940 р. захистив докторську дисертацію «Рентгенкімографічне дослідження впливу наванта ження на серце». Вихованець Московської школи рентгенологів. Автор 55 наукових праць. Науковий на прям: рентгенофізіологічні дослідження серцево-су динної системи, радіологічні дослідження. Засновник клініко-рентгенофункціональних і радіологічних до сліджень. Учні — професори Т.П. Сиваченко, Є.Ю. Че ботарьова, Г.Ю. Коваль, С.М. Одерій, М.М. Загородська, В.Ю. Арунгазієв, Н.С. Чукова, Г.І. Розенфельд, В.О. Ба рабой. Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденом Леніна, медалями. Бібліографія: Биологическое действие ионизирующих проникающих излучений. – К., 1955 Выведение из организма некоторых радиоактивных ве ществ. – К., 1959 (в соавт.) Очерки по радиобилогии. – К., 1961 ГРИЦЕНКО Олена Миколаївна (1940) — доктор фар мацевтичних наук (1991), завідувач кафедр фарма когнозії і фармакології (1985–1987), фармацевтичної хімії та фармакогнозії (1992–2004). У 1961 р. закінчи ла Харківський фармацевтичний інститут. У 1990 р. захистила докторську дисертацію «Растительные полисахариды и биологически активные вещества фенольной, лактонной и пиразолоновой природы в модельных системах и лекарственных средствах». Автор майже 200 наукових праць, авторського свідо цтва, 3 патентів і довідника. Науковий напрям: взає модія біологічно активних речовин (БАР) у лікар ських засобах, розробка інформаційних технологій вивчення процесів взаємодії БАР та прогнозування терапевтичної ефективності лікарських препаратів. Під її керівництвом виконані 1 докторська та 3 канди датські дисертації. Нагороджена медалями. Відмін ник охорони здоров’я. Бібліографія: Справочник провизора-аналитика. – К., 1989 (раздел)
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
ГРИШИН Сергій Іванович (1898–1982) — доктор медич них наук (1956), професор (1959), завідувач кафедри епідеміології (1958–1973). У 1926 р. закінчив Ленінград ський медичний інститут. У 1956 р. захистив докторську дисертацію «Дизентерійний бактеріофаг та його мінли вість під дією збудників дизентерії Флекснера». Учень академіків А.А. Грекова, М.І. Ходукіна. Автор 86 науко вих праць, у т. ч. 1 монографії. Науковий напрям: епіде міологічне значення механізму передачі кишкових ін фекцій та особливості інфекційного процесу. Серед учнів — академік Г.А. Абідов. Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденом Леніна, медалями. ГРОХОЛЬСЬКИЙ Анатолій Павлович (1932) — доктор медичних наук (1984), професор (1987), завідувач кафедри терапевтичної стоматології № 1 (1990–2002). У 1962 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1984 р. захистив докторську дисертацію «Використан ня низьких температур при лікуванні хвороб парадон ту та слизової оболонки ротової порожнини (клінікоекспериментальне дослідження)». Вихованець Київ ської школи стоматологів-терапевтів, учень професо рів І.О. Новіка і М.Ф. Данилевського. Засновник науко вої школи «Низькі температури в стоматології». Автор 228 наукових праць, 12 авторських свідоцтв, 4 декла раційних патентів, 20 раціоналізаторських пропозицій. Науковий напрям: лікування захворювань пародонту та слизової оболонки порожнини рота. Під його керів ництвом виконані 7 кандидатських дисертацій. Наго роджений медалями. Бібліографія: Зубные отложения при болезнях пародонта. – Ташкент, 1982 (в соавт.) Руководство к практическим занятиям по терапевтиче ской стоматологии. – К., 1990 (в соавт.) Применение низких и высоких температур в стоматоло гии. – К., 1990 (в соавт.) Руководство к практическим занятиям по терапевти ческой стоматологии (фантомный курс). – Львов, 1992 (в соавт.) Врачебные ошибки в стоматологии. – К., 1994 (в соавт.) Нетрадиционные методы лечения в стоматологии. – К., 1995 (в соавт.) Назубные отложения. – К., 1998 (в соавт.)
ГУБСЬКА Алла Никанорівна (1918–2003) — доктор ме дичних наук (1965), професор (1968), завідувач кафе дри ортопедичної стоматології (1965–1985). У 1940 р. за кінчила Харківський стоматологічний інститут. У 1965 р. захистила докторську дисертацію «Вторинні деформації щелепно-лицевої області при вроджених розщілинах губи та піднебіння». Автор 75 наукових праць, у т. ч. 3 моно графій. Науковий напрям: деформації щелепно-лице вої області. Під її керівництвом виконані 7 кандидат ських дисертацій. Бібліографія: Обезболивание в ортопедической стоматологии. – К., 1982 ГУБСЬКИЙ Іван Максимович (1917–1997) — кандидат фармацевтичних наук (1965), доцент (1969), завідувач кафедри організації і економіки фармацевтичної справи (1978–1986). У 1940 р. закінчив Харківський фармацев тичний інститут. Автор 140 наукових праць. Науковий напрям: організація та економіка фармації. Учасник Дру гої світової війни. Нагороджений орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня, «Знак Пошани», медалями. Відмінник охорони здоров’я. Бібліографія: Краткий справочник аптечного работника. – К., 1958 Організація і економіка фармацевтичної справи. – К., 1962, 1976 Аптечна справа в УРСР. – К., 1964 ГУБСЬКИЙ Юрій Іванович (1945) — член-кореспондент НАМН України (1994), доктор медичних наук (1985), професор (1987), Заслужений діяч науки і техніки Укра їни (1997), завідувач кафедри паліативної та хоспісної медицини (2010–2014, з 2015 р.). У 1969 р. закінчив Ки ївський медичний інститут. У 1984 р. захистив доктор ську дисертацію «Молекулярые механизмы поврежде ния мембран гепатоцитов при экспериментальном пора жении печени». Учень професорів А.М. Утевського та Є.Ф. Шамрая. Автор понад 650 наукових робіт. Науковий напрям: біохімічна, клінічна фармакологія і токсиколо гія; медична біохімія, використання новітніх біомедич них технологій у паліативній та хоспісній медицині; ме дико-соціальні проблеми паліативної та хоспісної меди цини. За його наукового консультування та керівництва підготовлено 17 докторських і 13 кандидатських дисер 355
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
356
тацій. Начальник управління медичних, біологічних, хімічних та аграрних наук Вищої Атестаційної комісії України (1992–2000), Головний учений секретар АМН України (1993–1997), завідувач кафедри біоорганічної, біологічної та фармацевтичної хімії НМУ імені О.О. Бо гомольця (1997–2010), начальник науково-координа ційного управління Президії НАМН України (2016). Голо вний редактор журналу «Медична та клінічна хімія», на уковий редактор журналу «Медична реабілітація та палі ативна допомога», член редакційної колегії «Українсько го біохімічного журналу», «Журналу НАМН України. Го лова Експертної Проблемної комісії МОЗ та НАМН Укра їни «Біологічна та медична хімія». Лауреат Академічних премій НАМН України з профілактичної (1997) і теоре тичної (2007) медицини. Нагороджений орденом препо добного Агапіта Печерського І ступеня (2013). Бібліографія: Коррекция химического поражения печени. – К., 1989 Химические катастрофы и экология. – К., 1993 (в соавт.) Лекарственные средства в психофармакологии. – КиевХарьков, 1998 (в соавт.) Фармакотерапія в паліативній та хоспісній медицині. – К., 2011 (у співавт.) Смерть клетки: свободные радикалы, некроз, апоптоз. – Киев-Винница, 2015 Біологічна хімія: Підручник. – К., 2000, 2007, 2011 Біоорганічна хімія: Підручник. – К., 2004, 2007
ГЮЛЛІНГ Едуард Вальтерович (1937) — членкореспондент НАН (1991) і НАМН (1993) України, доктор медичних наук (1973), професор (1978), перший завіду вач кафедри клінічної імунології та алергології (1985– 1997). У 1960 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1972 р. захистив докторську дисертацію «Експеримен тальне вивчення ролі алергії в патології звукового та вес тибулярного аналізаторів». Вихованець Київської школи патофізіологів, учень академіка М.М. Сиротиніна і про фесора М.Н. Зайка. Автор 220 наукових праць, у т. ч. 2 монографій. Науковий напрям: патологічна фізіологія реактивності, патологічна фізіологія систем регіонарного імунітету. Під його керівництвом виконані 5 докторських і 30 кандидатських дисертацій. Лауреат Державної премії України (1978), нагороджений медалями. Бібліографія: Мигдалини — джерело інфекції чи імунітету? – К., 1976 Гормоны тимуса и иммунитет. – М., 1977
ГУДЗЕНКО Жанна Прокопівна (1939) — доктор медич них наук (1980), професор (1982), завідувач кафедри педіатрії № 3 (1980–1991). У 1962 р. закінчила Черні вецький медичний інститут. У 1979 р. захистила доктор ську дисертацію «Особливості панкреатиту у дітей». Учениця професора Е.Г. Городецької. Автор 88 наукових праць, у т. ч. 3 монографій. Науковий напрям: клінічна трофологія та набута патологія обміну речовин, дигес тивно-метаболічний генез розвитку та формування мультифакторіальних захворювань, порушення ендо кринної рівноваги в організмі. Під її керівництвом вико нана 1 кандидатська дисертація. Бібліографія: Панкреатит у детей. – К., 1980 Справочник детского гастроэнтеролога. – К., 1986 (раздел) Заболевания поджелудочной железы. – Ташкент, 1990 (раздел)
ДАВИДЕНКО Анатолій Олександрович (1921) — док тор медичних наук, професор, завідувач кафедри аку шерства і гінекології № 2 (1975–1983). Закінчив Київ ський медичний інститут. У 1973 р. захистив докторську дисертацію «Трофобластична хвороба». Учень профе сорів О.Ю. Лур’є, М.К. Даля. Науковий напрям: онкогіне кологія. Засновник першого в Україні науково-методич ного центру з лікування хоріонепітеліоми (1973). Бібліографія: Хорионэпителиома. – К., 1973
ДАВИГОРА Микола Дмитрович (1915–1980) — канди дат медичних наук (1955), доцент (1968), завідувач ка федри цивільної оборони (1968–1970). У 1939 р. закін чив Військово-медичну академію. Автор 35 наукових праць. Учасник Другої світової війни. Нагороджений двома орденами, медалями. Бібліографія: Перша медична допомога: Підручник. – К., 1973 (у співавт.)
ДАВТЯН Лена Левонівна (1963) — доктор фармацев тичних наук (2006), професор (2008), завідувач кафедри фармацевтичної технології і біофармації (з 2009 р.). У 1985 р. закінчила фармацевтичний факультет Кеме ровського державного медичного інституту. У 2006 р. захистила докторську дисертацію «Науково-практичне
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
обґрунтування технології м’яких лікарських засобів для лікування запальних захворювань пародонту». Автор понад 400 наукових праць. Науковий напрям: фармацев тична розробка лікарських і лікувально-косметичних за собів з різним дисперсійним середовищем, матричні терапевтичні системи. Бібліографія: Лікарська взаємодія та безпека ліків. – К., 2011 (у співавт.) Фармацевтическая технология экстемпоральных лекар ственных средств. – Днепропетровск, 2014 (в соавт.) Биофармация. – Днепропетровск, 2015 (в соавт.) Фармацевтичні аспекти вагінальних лікарських засобів антимікробної дії. – К., 2015 (у співавт.) Основні тренди розвитку фармацевтичного ринку України по фармакотерапевтичних групах. – К., 2015 (у співавт.) Технологія виготовлення порошків. – К., 2016 (у співавт.) ДАЛЬ Михайло Костянтинович (1901–1984) — Заслу жений діяч науки УРСР (1951), доктор медичних наук (1938), професор (1940), завідувач кафедри патоло гічної анатомії (1944–1973). Медичну освіту здобув на медичних факультетах Кримського і Казанського уні верситетів (1921–1926). У 1938 р. захистив докторську дисертацію «О влиянии различных видов пыли на организм подопытных животных (экспериментальногистологическое исследование)». Представник Ленін градської школи патологоанатомів, учень професорів Г.С. Кулеші та Ф.Я. Чистовича. Автор 140 наукових праць, у т. ч. 2 монографій. Науковий напрям: розробка та удосконалення прозекторської справи, патологоана томічна діагностика. Під його керівництвом виконані 14 докторських і 46 кандидатських дисертацій. Учні — професори Н.О. Максимович і В.П. Ємайкіна. Керував прозектурою Київської обласної клінічної лікарні, викону вав обов’язки заступника директора КДІУЛ з навчальнолікувальної частини (1945–1946), головний патолого анатом МОЗ УРСР (1945–1976), очолював правління Українського товариства патологоанатомів, був головою Пироговської комісії МОЗ УРСР і Хоріонепітеліальної ко місії; почесний член Всесоюзного товариства патологоа натомів (1966) та Київського товариства істориків меди цини. Учасник Другої світової війни, начальник патолого анатомічної служби евакопункту в блокадному Ленін граді, очолював патологоанатомічну службу фронтово го евакогоспіталю.
Бібліографія: Клинико-патологоанатомический анализ врачебной ди агностики. – К., 1949 Формулировка патологоанатомического и клинического диагнозов. Патологоанатомическая документация. – К., 1958 Руководство по патологической анатомии. – М., 1963 (раздел) Техника вскрытия с обследованием органов трупа на месте (Sectio in situ). – К., 1973 ДАНИЛОВ Олександр Андрійович (1945) — доктор ме дичних наук (1992), професор (1996), завідувач кафе дри дитячої хірургії (з 1992 р.). У 1969 р. закінчив Алтай ський медичний інститут. У 1992 р. захистив докторську дисертацію «Лікування травми кисті та її наслідків у ді тей». Автор понад 400 наукових праць. Науковий на прям: вроджені вади розвитку грудної клітки й опорнорухового апарату, мікрохірургія, лікування складних контрактур і деформацій верхніх та нижніх кінцівок у дітей з церебральним паралічем. Під його керівництвом виконані 2 докторські та 12 кандидатських дисертацій. Бібліографія: Спинномозкові кили: Посібник. – К., 2003 Деформація грудної клітки у дітей. – К., 2006 (у співавт.) ДАШТАЯНЦ Гайк Апетнакович (1924–1978) — доктор медичних наук (1960), професор (1961), завідувач кафе дри терапії № 2 (1962–1978). У 1946 р. закінчив Військо во-медичну академію імені С.М. Кірова. У 1959 р. захис тив докторську дисертацію «Деякі нові дані щодо вико ристання стернальної пункції в клініці та експерименті». Учень академіків М.І. Аринкіна, І.А. Касирського. Автор 143 наукових праць, у т. ч. 9 монографій. Науковий на прям: проблеми гематології, терапії, онкології. Під його керівництвом виконані 4 докторські та 24 кандидатські дисертації. Учні — професори Є.В. Андрущенко, О.М. Сидоренко, А.Ф. Романова. Учасник Другої світової війни. Лауреат Державної премії України (посмертно), нагороджений медалями. Відмінник охорони здоров’я. Бібліографія: Клиническая гематология. – К., 1965, 1978 Узелковый периартрит. – К., 1966 Методологія діагнозу. – К., 1967 Метастатические опухоли костей. – К., 1968 (в соавт.) Внутрішні хвороби. – К., 1975 (розділ) 357
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
ДЕГТЯР Олександра Яківна (1902–1960) — доктор ме дичних наук (1946), професор, завідувач кафедри дер матовенерології (1955–1956). У 1946 р. захистила доктор ську дисертацію «Агрофільні волокна шкіри людини». Автор 55 наукових праць. ДЕГТЯРЬОВА Ірина Іванівна (1945) — доктор медичних наук (1984), професор (1990), завідувач кафедри га строентерології і дієтології (1990–1997). У 1967 р. закін чила Київський медичний інститут. У 1984 р. захистила докторську дисертацію «Метаболічні процеси, ультра структура слизової оболонки шлунка у хворих виразко вою хворобою в динаміці комплексного патогенетично го лікування». Учениця професора Г.Й. Бурчинського. Автор близько 230 наукових праць, у т. ч. 6 монографій. Науковий напрям: діагностика та лікування виразкової хвороби, хронічних гастритів, панкреатитів, дифузних захворювань печінки, лікування дисбактеріозу кишеч нику. Під її керівництвом виконані 4 докторські та 14 кандидатських дисертацій. Учень — професор М.Ю. Коломоєць. Бібліографія: Механізм дії трансплантації кісткового мозку опроміне ним тваринам. – К., 1972 Ультраструктура слизової оболонки шлунка при вираз ковій хворобі. – К., 1978 Виразкова хвороба. – К., 1983 Рецептурний довідник лікаря. – К., 1991 Панкреатит. – К., 1992 ДЄДКОВ Іван Парфенович (1919–1985) — доктор ме дичних наук (1961), професор (1963), завідувач кафе дри онкології (1959–1971, 1976–1984). У 1942 р. закін чив Казахський медичний інститут. У 1961 р. захистив докторську дисертацію «Двусторонние резекции лег ких». Вихованець російської та київської школи онколо гів. Автор понад 150 наукових праць, у т. ч. 5 моногра фій. Науковий напрям: комбіноване лікування злоякіс них пухлин з використанням променевої терапії та дії низьких температур. Запровадив в практику сучасні ме тоди хірургічного лікування раку легень, стравоходу, кардії, кишечника. Найбільш відомі учні — членкореспондент АН і АМН України В.Л. Ганул, професори Д.В. Мясоєдов, В.О. Чорний, А.Є. Присяжнюк. Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденами Вітчиз 358
няної війни І та ІІ ступенів, Червоної Зірки, Командор ським орденом І ступеня (Камбоджа), медалями. Бібліографія: Современные радикальные операции по поводу рака. – К., 1971 Комбинированное лечение злокачественных опухо лей. – К., 1975 Справочник по онкологии. – К., 1980 Первичные новообразования. – К., 1980 Комбинированное лечение опухолей пищевого кана ла. – К., 1981 ДЗЮБЛИК Ірина Володимирівна (1952) — Заслужений лікар України (2008), доктор медичних наук (1994), про фесор (2000), завідувач кафедри вірусології (з 2002 р.). У 1977 р. закінчила Київський медичний інститут. У 1994 р. захистила докторську дисертацію «Патогенетичні механіз ми продуктивної ротавірусної інфекції». Учениця професо ра В.М. Гиріна. Автор понад 400 наукових публікацій, у т. ч. 20 підручників і навчальних посібників, 20 методичних ре комендацій та інформаційних листів. Науково-практичні розробки захищені 12 авторськими свідоцтвами і патента ми на винахід. За її наукового керівництва і консультування захищені 5 кандидатських, заплановані і виконуються 1 кандидатська та 1 докторська дисертації. Науковий на прям: вірусні гастроентерити, респіраторні вірусні інфекції, ВІЛ-інфекція/СНІД, хіміотерапія та хіміопрофілактика ві русних інфекцій. Член Національного сертифікаційного ко мітету з ліквідації поліомієліту, експерт Clinical Research Foundation EEU з питань вірусології та інфекційних захворю вань, Національного сертифікаційного комітету з верифікації елімінації кору та краснухи, American Society for Microbiology, член редакційних рад низки наукових фахових видань. Бібліографія: Базові питання добровільного консультування та тес тування на ВІЛ-інфекцію: Навч. посібн. для лікарів (ред.). – К., 2008 Полімеразна ланцюгова реакція в лабораторній діагнос тиці інфекційних хвороб: Навч.-метод. посібн. для ліка рів (ред.). – К., 2012 Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія: Під ручник для студентів вищ. мед. навч. заклад. – Вінниця, 2011 (у співавт.) Культура клітин у медичній вірусології: Навч.-метод. по сібн. для лікарів. – Вінниця, 2015 (у співавт.)
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Медицинская микробиология, вирусология и иммуно логия: Учебник для студ. высш. мед. учеб. заведений. – Винница, 2015 (в соавт.) ДЗЮРАК Валерій Семенович (1939) — Заслужений лі кар України (2002), доктор медичних наук (1988), про фесор (1995), завідувач кафедри урології (1994–2012). У 1969 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1988 р. захистив докторську дисертацію «Протеолиз и концентрация водородных ионов мочи в патогенезе и лечении почечно-каменной болезни». Учень професорів О.В. Проскури, Ю.Г. Єдиного. Автор 185 наукових праць. Науковий напрям: вивчення патогенезу та розробка ме тодів лікування і профілактики повторного каменеутво рення. Під його керівництвом виконані 1 докторська та 10 кандидатських дисертацій. Член Європейської асоці ації урологів, голова проблемної комісії з питань урології та нефрології при МОЗ та НАМН України. Відмінник охо рони здоров’я. Бібліографія: Метафилактика почечнокаменной болезни. – К. 1987 (в соавт.) Хронический простатит. – К., 2003 Повреждения органов мочеполовой системы: Практ. ру ководство. – К., 2004 (в соавт.) ДИКАН Ірина Миколаївна (1957) — член-кореспондент НАМН України (2012), доктор медичних наук (1995), професор (2005), завідувач кафедри променевої діаг ностики (2008–2012). У 1995 р. захистила докторську дисертацію «Комплексна променева діагностика, стадію вання і оцінка ефективності лікування колоректального раку». Автор 220 наукових праць. Науковий напрям: роз роблення та вдосконалення методів променевої діагнос тики та морфопатогенетичного обґрунтування їх засто сування в певних клінічних ситуаціях. Під її керівництвом виконано 9 докторських і 13 кандидатських дисертацій. Директор ДУ «Інститут ядерної медицини та променевої діагностики НАМН України» (2006). Діючий член екс пертної ради Департаменту атестації кадрів МОН Украї ни, головний редактор фахового журналу «Лучевая ди агностика, лучевая терапия». Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2013). Нагороджена грамотами Верховної Ради України (2008), загальнонаці онального проекту «Флагмани сучасної медицини» за
вагомий внесок у розвиток іміджу охорони здоров’я України (2012). Президент Асоціації клінічної та акаде мічної радіології, віце-президент Асоціації радіологів України. Бібліографія: Ультразвуковая диагностика опухолей опорно-двига тельного аппарата. – К., 2009 (в соавт.) Комплексне ультразвукове дослідження в діагностиці та оцінці ефективності лікування пухлин опорно-рухового апарату. – К., 2008 (у співавт.) Пухлини щитовидної залози. Етіологія, патогенез, діагностика, лікування, спостереження. – Харків, 2012 (у співавт.) ДОВБЕНКО Анатолій Іванович (1938–1992) — доктор медичних наук (1988), професор (1989), завідувач ка федри ортопедичної стоматології (1985–1992). У 1967 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1988 р. захис тив докторську дисертацію «Компенсаторно-пристосов чі процеси жувального апарату, обумовлені втратою зу бів». Учень професора С.Й. Криштаба. Автор 48 науко вих праць. Науковий напрям: адаптаційні можливості жувального апарату. Під його керівництвом виконана 1 кандидатська дисертація. ДОЛЖЕНКО Марина Миколаївна (1958) — Заслужений лікар України (2010), доктор медичних наук (2003), про фесор (2006), завідувач кафедр кардіології та функціо нальної діагностики (2012–2014), кардіології (з 2014 р.). У 1981 р. закінчила з відзнакою Запорізький медичний інститут. У 2003 р. захистила докторську дисертацію «Постінфарктна ішемія міокарда: механізми розвитку, діагностика, лікування, прогноз». Учениця професорів В.С. Тішкіна, Б.М. Безбородька, В.О. Боброва. Автор по над 300 наукових праць. Науковий напрям: діагностика, лікування, профілактика захворювань серцево-судинної системи. Під її керівництвом виконані 1 докторська та 6 кандидатських дисертацій. Президент ГО «Асоціація серцево-судинної допомоги сімейної медицини», віцепрезидент Всеукраїнської громадської організації «Асо ціація фахівців з ехокардіографії», Національний коор динатор Європейського міжнародного дослідження з профілактичної кардіології в Україні EUROASPIRE IV, V, науковий редактор випуску «Кардиология» газети «Но вости медицины и фармации», член редколегії журналів 359
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
«Медицина неотложных состояний», «Артеріальна гі пертензія», науковий редактор медичного порталу www. Webcardio.org, www.WebMedFamily.org. Нагороджена медаллю Європейської академії природничих наук імені Рудольфа Вірхова, медаллю НАМН України імені М.Д. Стражеска та грамотою МОЗ України. Бібліографія: Left ventricular diastolic function in the patients after coro nary arteries bypass graft combined with left ventricule an eurismectomy according to tissue doppler imaging : one year follow-up. – UK., Oxford, 2007 Ехокардіографія при серцевій недостатності. – К., 2013 (у співавт.) Аневризма левого желудочка: дефиниции, механизмы формирования, диагностика, показания к операции, прогноз. – К., 2015 Вроджені вади серця і вагітність. – К., 2016 (у співавт.) Актуальні питання серцево-судинних хвороб у практиці сімейного лікаря. – К., 2017 (у співавт.) Настанови з клінічної ехокардіографії. – К., 2018 (у співавт.) ДРОБОТЬКО Віктор Григорович (1885–1966) — Заслу жений діяч науки УРСР (1966), академік АН УРСР (1948), доктор біологічних наук (1936, без захисту дисертації), професор (1936), завідувач кафедри мікробіології (1944–1953). У 1913 р. закінчив медичний факультет університету Св. Володимира. Автор 160 наукових праць, у т. ч. 10 монографій. Один з піонерів вивчення бактеріофагу в колишньому СРСР і в Україні, відкрив явище псевдобактеріофагії у синьогнійної палички. Йому належить першість у розшифруванні етіології ста хіботріотоксикозу і розвитку нового напрямку — ви вчення токсичних грибів (мікотоксикозів). Значну увагу приділяв питанням хіміотерапії інфекційних захворю вань. Вивчав антимікробні властивості вищих рослин. Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Трудо вого Червоного Прапора, медалями. Директор Інституту мікробіології АН УРСР (1944–1962). Бібліографія: Антимикробные вещества высших растений. – К., 1958 (в соавт.) ДРОГОМИРЕЦЬКА Мирослава Стефанівна (1960) — Заслужений лікар України (2001), доктор медичних наук (2011), професор (2012), завідувач кафедри ортодонтії 360
(з 2008 р.). У 1982 р. закінчила Львівський медичний університет імені Данила Галицького. У 2010 р. захисти ла докторську дисертацію «Патогенетичні принципи ортодонтичного лікування зубо-щелепних аномалій у дорослих при парадонтиті на фоні атеросклерозу та гіпоестрогенії». Автор понад 270 наукових робіт, у т. ч. 10 монографій і навчально-методичних посібників, 15 ав торських свідоцтв і патентів. Науковий напрям: оцінка та корекція функціональної оклюзії у ортодонтичних паці єнтів, взаємозв’язок постуральної рівноваги й оклюзії, нейром’язева функціональна ортодонтія, проблеми ап ное у дітей із зубо-щелепними аномаліями, раннє орто донтичне лікування, остеологія в ортодонтії, особливос ті ортодонтичного лікування патологій зубо-щелепових аномалій у пацієнтів із захворюванням тканин пародон ту, організація ортодонтичної допомоги, правові питан ня медицини. Академік Української академії наук націо нального прогресу, амбасадор Американської асоціації ортодонтів (AAO) в Україні, член Європейського орто донтичного товариства (EOS), Всесвітньої федерації ортодонтів (WFO), Італійського ортодонтичного товари ства (SIDO), головний редактор журналу «Світ ортодон тії». Президент Асоціації Ортодонтів України, віце-пре зидент Асоціації приватно практикуючих лікарів-стома тологів України. Повний кавалер ордена княгині Ольги (2006–2015), лауреат Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття» в номінації «Рейтинг» (2010), нагород жена дипломом «За вагомий внесок у розвиток медич ної галузі України та покращення здоров’я українського народу». Бібліографія: Ортодонтичні терміни. – Львів, 1997 (у співавт.) Практическое руководство по ортодонтической диаг ностике. Анализ и таблицы для использования в пра ктике. – Львов, 2006 (в соавт.) Приватна стоматологічна практика. – К., 2009 (у спів авт.) Зубоальвеолярне та щелепно-лицеве ортодонтичне лі кування. – Львів, 2012 ( у співавт.) Стоматологічна допомога в Україні. – К., 2014 (у спів авт.) Клінічний довідник з ортодонтичних міні-імплантатів. – Львів, 2014 ( у співавт.) Практическая ортодонтия. Руководство по коррекции окклюзии. – Львов, 2015 (в соавт.)
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
ДРОЗДОВ Данило Данилович (1923–2001) — Заслуже ний лікар України (1973), доктор медичних наук (1973), професор (1985), завідувач кафедри терапії № 3 (1980– 1991). У 1953 р. закінчив військово-морський факультет І Ленінградського медичного інституту. У 1973 р. захис тив докторську дисертацію «Газовий обмін у хворих на гіпертонічну хворобу». Вихованець школи Інституту клі нічної медицини імені акад. М.Д. Стражеска. Автор 125 наукових праць, у т. ч. однієї монографії. Науковий напрям: внутрішні хвороби, кардіологія, ревматологія. Під його керівництвом виконані 1 докторська та 3 канди датські дисертації. Учасник Другої світової війни. Наго роджений орденами Вітчизняної війни І та ІІ ступенів, Червоної Зірки, медалями, Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України. Бібліографія: Гипертоническая болезнь с сопутствующим ожирени ем. – К., 1976 ДУДА Олександр Костянтинович (1959) — доктор ме дичних наук (2007), професор (2011), завідувач кафе дри інфекційних хвороб (з 2010 р.). У 1982 р. закінчив Київський медичний інститут. У 2007 р. захистив доктор ську дисертацію «Віддалені результати перенесених дифтерійних міокардитів (ранніх і пізніх)». Учень акаде міка НАМН України, професора Ж.І. Возіанової. Автор понад 250 наукових праць, у тому числі 8 монографій і підручників, 12 навчальних посібників, 14 методичних рекомендацій, 3 патентів. Науковий напрям: клініко-па тогенетичні особливості гострих респіраторних вірусних інфекцій, вірусних гепатитів, кишкових інфекцій, лепто спірозу, хвороби Лайма, TORCH-інфекцій та їх усклад нень: оптимізація діагностики та лікування. Під його ке рівництвом виконана 1 кандидатська дисертація. Екс перт МОЗ України з материнської смертності, спричине ної інфекційними ускладненнями (2009), член редакцій них рад п’яти наукових і науково-практичних видань. Член Асоціації інфекціоністів України. Бібліографія: Церебральна форма малярии. Актуальность. Клини ка. – К., 2010 Хронічний вірусний гепатит С у вагітних: клініко-епіде міологічні особливості. – К., 2011 Лептоспіроз. – К., 2011 (у співавт.) «Діарея мандрівників». – К., 2012 (у співавт.)
Болезнь Вильсона и беременность (клиническая лек ция). – К., 2012 Герпетична і герпесвірусна інфекція: Навч. посібн. – К., 2015 (у співавт.) Краснуха: особливості перебігу у дорослих. – К., 2015 (у співавт.) Вирусный гепатит С: современные возможности диагно стики (клиническая лекция). – К., 2015 (в соавт.) ДУПЛЕНКО Костянтин Федорович (1899–1990) — За служений діяч науки УРСР (1972), кандидат медичних наук (1935, без захисту дисертації), доктор медичних наук (1965), професор (1966), завідувач кафедри органі зації охорони здоров’я (1935–1965, до 1941 р. — соці альної гігієни). Закінчив Дніпропетровський університет (1923) і Дніпропетровський медичний інститут (1929). У 1964 р. захистив докторську дисертацію «Розвиток охорони здоров’я і медичної науки в Україні за роки со ціалістичного будівництва». Автор понад 150 наукових праць. Науковий напрям: теорія соціальної гігієни і орга нізації охорони здоров’я, історія медицини й охорони здоров’я в Україні. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1953), медалями. Бібліографія: Досягнення охорони здоров’я Української РСР. – К., 1958 История медицини и здравоохранения Украинской РСР. – К., 1982 Очерки истории украинской науки и здравоохранения на Украине. – К., 1976 ДЯДИК Олена Олександрівна (1966) — доктор медич них наук (2006), професор (2011), завідувач кафедри па тологічної та топографічної анатомії (з 2016 р.). У 1989 р. закінчила Донецький державний медичний інститут. У 2006 р. захистила докторську дисертацію «Вовчаковий гломерулонефрит: патоморфологія, лікувальний пато морфоз, прогнозування перебігу». Учениця професорів Н.Т. Райхліна, К.О. Дікштейн, І.В. Василенко. Автор 243 наукових праць, співавтор 1 підручника, 5 навчаль них посібників, 10 монографій і 6 патентів. Науковий на прям: наукове обґрунтування сучасної патоморфологіч ної діагностики та встановлення клініко-морфологічних відповідностей при різних захворюваннях. Під її керівни цтвом виконані 5 кандидатських дисертацій. 361
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Бібліографія: Ураження нирок у хворих на ревматичні хвороби: Навч. посібн. – К., 2004 (у співавт.) Актуальні проблеми внутрішніх хвороб: інфекції ни рок і сечової системи: Навч. посібн. – Донецьк, 2010 (у співавт.) Системний червоний вовчак: Навч. посібн. – Донецьк, 2010 (у співавт.) Псевдомембранозный колит // В кн. Заболевание ки шечника: Учебник. – Горловка, 2010 (в соавт.) Руководство по нефрологии. – Донецк, 2011 (в соавт.) Системные васкулиты в современной клинической прак тике. – Донецк, 2013 (в соавт.) Судинна патологія нирок. – Вінниця, 2015 (у співавт.) ЄВДОЩЕНКО Олена Андріївна (1919–2014) — док тор медичних наук (1965), професор (1969), завіду вач кафедр дитячої оториноларингології (1969– 1975) та оториноларингології (1975–1991). У 1940 р. закінчила Дагестанський медичний інсти тут. У 1965 р. захистила докторську дисертацію «Патологогистологические и клинические данные о заживлении переломов стремени у больных ото склерозом и в эксперименте». Учениця професора О.С. Коломійченка. Автор 167 наукових праць. Нау ковий напрям: вивчення особливостей перебігу і лікування гострого і хронічного запалення серед нього вуха та їх ускладнень, питань нейросенсорної приглухуватості при отосклерозі та інших етіологіч них факторах, клінічних форм гострого стенозую чого ларинготрахеобронхіту у дітей і розробку комплексного методу їх лікування, патогенезу го строго і хронічного тонзиліту та методів його лікуван ня. Розроблені ефективні методи лікування запальних захворювань приносових пазух, хронічних стенозів гортані і трахеї. Під її керівництвом виконані 2 доктор ських та 12 кандидатських дисертацій. Головний дитя чий отоларинголог МОЗ України (1969–1980). Учасник Другої світової війни. Нагороджена двома орденами Трудового Червоного Прапора, медалями. Бібліографія: Хронический тонзиллит. – К., 1971 (в соавт.) Организация отоларингологической помощи в Украин ской ССР. – К., 1979 Нейросенсорная тугоухость. – К., 1989 (в соавт.) 362
ЄЛЕЦЬКИЙ Олександр Григорович (1884–1964) — доктор медичних наук (1924), професор (1925), завіду вач кафедри ортопедії і травматології (1957–1958). У 1911 р. закінчив медичний факультет Харківського уні верситету. У 1924 р. захистив докторську дисертацію «Резекція задніх корінців спинного мозку, як засіб ліку вання спастичних паралічів». Учень професорів С.І. Спа сокукоцького, В.І. Розумовського. Автор понад 60 нау кових праць. Науковий напрям: проблеми регенерації кісткової тканини та засобів її стимуляції, іннервація кісток і суглобів. Зробив вагомий внесок у лікування не справжніх суглобів, спастичних паралічів, вогнепальних зламів та ускладнень, кістково-суглобного туберкульо зу та відновлення руху анкілозованих суглобів шляхом артропластики. Під його керівництвом виконані 5 док торських і 19 кандидатських дисертацій. Найбільш відо мі учні — професори А.Х. Озеров, М.В. Новіков. Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденом Трудово го Червоного Прапора, медалями. Бібліографія: Захворювання і пошкодження хребта. – К., 1936 ЄНА Анатолій Іванович (1957) — Заслужений працівник охорони здоров’я України (2011), доктор медичних наук (2005), професор (2005), завідувач кафедри медицини праці, психофізіології та медичної екології (2012–2013). У 1980 р. закінчив Саратовський медичний інститут (вій ськово-медичний факультет), в 1993 р. – Військово-ме дичну академію імені С.М. Кірова. У 2005 р. захистив док торську дисертацію «Система професійного психофізіо логічного відбору працівників, які виконують роботи під вищеної небезпеки». Учень професора В.В. Кальниша. Автор біля 125 наукових праць, 7 патентів на винахід та 2 патентів на корисну модель. Науковий напрям: психофі зіологія розумової праці, психофізіологічний відбір та за безпечення професійної діяльності в екстремалях умовах. Начальник кафедри авіаційної, морської медицини та пси хофізіології Української військово-медичної академії (1996–2011), полковник медичної служби. Бібліографія: Ефективність використання моделей методу мозаїчно го портрету у професійному психофізіологічному від борі. – К., 2005 (у співавт.) Особливості післятравматичних стресових розладів у миротворців // Проблеми військ. охорони здоров’я: Зб.
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
наук. пр. Укр. військ.-мед. академії. – К., 2005 (у співавт.) Современное состояние профессионального психофи зиологического отбора в Украине // Медицина труда и пром. экология, 2006 (у співавт.) Актуальність і організаційні засади медико-психологіч ної реабілітації учасників антитерористичної операції // Науковий журнал МОЗ України, 2014 Медичні огляди водіїв у країнах Європи // Медицина транспорту України, 2015 ЄФІМОВ Андрій Семенович (1928–2017) — Заслуже ний діяч науки і техніки України (1998), академік НАН (1992) та НАМН (1993) України, доктор медичних наук (1966), професор (1970), завідувач кафедри ендокрино логії (1992–2003). У 1952 р. закінчив Горьківський ме дичний інститут. У 1964 р. захистив докторську дисерта цію «Ендемічний зоб. Значення нервово-регуляторних порушень в патогенезі, клініці і лікуванні зоба». Учень професорів А.І. Гефтера і В.Г. Воргалика. Автор майже 350 наукових праць, у т. ч. 12 монографій, 2 підручників. Науковий напрям: клінічна та експериментальна діабе тологія. Розробив нову клініко-патогенетичну класифі кацію цукрового діабету, діабетичних ангіопатій. Під його керівництвом виконані 15 докторських і 50 канди датських дисертацій. Учні — професори П.М. Боднар, З.Г. Анестіаді, Т.П. Безверха. Академік АМН СРСР (1988), лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1980). Нагороджений орденами «Знак Пошани», «За заслуги» III ступеня (2001), медалями. Бібліографія: Диабетические ангиопатии. – К., 1973 Неотложная эндокринология. – М., 1983 Ожирение и сахарный диабет. – К., 1987 (в соавт.) Рецептурный справочник врача-эндокринолога (ред.). – К., 1990 Клиническая диабетология. – К., 1998 (в соавт.) Диабетические нейропатии (ред.). – К., 2003 Малая энциклопедия врача-эндокринолога (ред.). – К., 2007 ЖАРІНОВ Олег Йосифович (1965) — доктор медичних наук (1996), професор (2002), завідувач кафедри функ ціональної діагностики (з 2014 р.). У 1988 р. закінчив Львівський державний медичний інститут. У 1996 р. за хистив докторську дисертацію «Дисфункція лівого шлу
ночка і шлуночкові аритмії». Учень професорів В.О. Бо брова, О.С. Смєтнєва. Автор понад 600 наукових праць, у т. ч. 9 монографій і навчальних посібників. Науковий напрям: функціональна діагностика в кардіології. Підго тував 14 кандидатів медичних наук. Президент ВГО «Всеукраїнська асоціація фахівців з аритмології і електро фізіології серця», член правління Української асоціації фа хівців з серцевої недостатності, відповідальний секретар «Українського кардіологічного журналу», заступник голов ного редактора журналу «Кардіохірургія та інтервенційна кардіологія», науковий керівник Інтернет-сайту «Україн ський кардіологічний портал» (www.ukrcardio.org). Голо вний позаштатний спеціаліст МОЗ України з функціональ ної діагностики (2012–2017). Бібліографія: Навантажувальні проби в кардіології. – К., 2006 (у співавт.) Холтерівське та фрагментарне моніторування ЕКГ. – К., 2010 (у співавт.) Фібриляція передсердь. – К., 2011 (у співавт.) Практикум з електрокардіографії. – К., 2015 (у співавт.) Основи електрокардіографії. – К., 2017 (у співавт.) Функціональна діагностика: Підручник. – К., 2018 (у співавт.) ЖИЛА Василь Васильович (1932–2000) — доктор медич них наук (1982), професор (1986), завідувач кафедри уро логії (1988–1994). У 1964 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1981 р. захистив докторську дисертацію «Ліку вання сечокам’яної хвороби на підставі нових даних про її патогенез». Учень професорів А.А. Чайки, О.В. Проскури, С.Д. Голігорського. Автор понад 130 наукових праць. Нау ковий напрям: проблеми сечокам’яної хвороби. Під його керівництвом виконані 15 кандидатських дисертацій. Де кан хірургічного факультету (1983–1992). Нагороджений медалями. Відмінник охорони здоров’я. Бібліографія: Вопросы урогинекологии. – К., 1979 (в соавт.) Диагностика, лечение и профилактика мочекаменной болезни: Метод. реком. – К., 1981 Местный гомеостаз почек. – К., 1984 (в соавт.) Всім про інтимне. – К., 1985 (у співавт.) Местный фибринолиз почек. – К., 1986 (в соавт.) Гармония и дисгармония интимной жизни. – К., 1990 (в соавт.) 363
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
ЖУК Світлана Іванівна (1958) — Заслужений лікар України (2007), доктор медичних наук (1995), профе сор (2002), завідувач кафедри акушерства, гінекології та медицини плода (з 2010 р.). У 1981 р. закінчила Він ницький медичний університет імені М.І. Пирогова. У 1995 р. захистила докторську дисертацію «Слабкість пологової діяльності: прогнозування, діагностика та корекція». Учениця професорів Я.П. Сольського та О.Т. Михайленка. Автор майже 400 друкованих праць, 12 методичних розробок, 8 інформаційних листів, 7 патентів та електронної книги. Науковий напрям: ме дицина плода. Під її керівництвом підготовлені 5 док торів та 28 кандидатів наук. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2012), віце-президент Асоціації перинатологів України. Нагороджена Грамо тою Верховної Ради України (2011). Бібліографія: Диференційована діагностика незапального та запаль ного процесів придатків матки у жінок репродуктивного віку: Інф. лист. – К., 2011 (у співавт.) Психофізіологічні особливості жінок з синдромом хро нічного тазового болю // У кн.: Зб. наук. праць асоціації акушерів-гінекологів України. – К., 2013 (у співавт.) Особливості перебігу цервікальної інтраепітеліальної неоплазії в асоціації з бактеріальним вагінозом // У кн.: Зб. наук. праць асоціації акушерів-гінекологів України. – К., 2012 (у співавт.) Підтримка вагітності і пологів в умовах соціальних стре сів: Метод. реком. – К., 2014 (у співавт.) Современная диагностика доброкачественной патоло гии шейки матки. – Винница, 2016 (в соавт.) ЗАВАРОВА Тамара Федорівна (1917–2003) — кандидат медичних наук (1952), доцент (1955), завідувач кафедри дерматовенерології (1957–1958). У 1946 р. закінчила Фрунзенський медичний інститут. У 1952 р. захистила кандидатську дисертацію «Лікування хворих на сифіліс сальварсаном». Автор 60 наукових праць. ЗАГОРІЙ Володимир Антонович (1951) — доктор фар мацевтичних наук (2002), професор (2002), завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології (з 1997 р., до 2008 р. — промислової фар мації). У 1974 р. закінчив Ленінградський хіміко-фарма цевтичний інститут, в 1988 р. — Академію народного 364
господарства при Раді Міністрів СРСР. У 2002 р. захис тив докторську дисертацію «Комплексне програмно- цільове управління виробництвом лікарських засобів в умовах впровадження правил GMP на фармацевтично му підприємстві». Учень професорів М.С. Пономаренка, О.П. Мінцера. Автор понад 250 наукових праць, 8 патен тів та авторських свідоцтв, 7 монографій, 11 інструк тивно-методичних рекомендацій. Основний науковий напрям — організаційні принципи, форми і методи удосконалення системи управління фармацевтичними підприємствами в ринкових умовах згідно з міжнарод ними нормами (GMP). Бібліографія: Лицензирование в Европейском Союзе: фармацевтичес кий сектор. – К., 1998 (в соавт.) Надлежащая производственная практика лекарствен ных средств (ред.). – К., 1999 Фармацевтические и медико-биологические аспекты лекарств. Т. І, ІІ. – Харьков, 1999 (в соавт.) ЗАГОРОВСЬКА Люся Трохимівна (1927) — кандидат фармацевтичних наук (1971), доцент (1983), завідувач кафедри організації і економіки фармації (1986–1991). У 1961 р. закінчила Запорізький фармацевтичний інсти тут. У 1971 р. захистила кандидатську дисертацію «До слідження і обґрунтування потреби в лікарських засобах в УРСР». Автор 93 наукових праць. Науковий напрям: визначення потреби в лікарських засобах. Учасник Дру гої світової війни. Нагороджена орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалями. Відмінник охорони здоров’я. Бібліографія: Методологічні підходи до визначення потреби в лікар ських засобах при складанні замовлень аптеками. – К., 1985 (у співавт.) ЗАЛКІНД Ілля Олександрович (1890–1948) — канди дат медичних наук, завідувач кафедри психіатрії (1927– 1941). Закінчив Пізанський університет. Науковий на прям: судова психіатрія. Очолював психоаналітичне від ділення у Київському психоневрологічному інституті. Читав курс судової психіатрії юристам Київського інсти туту народного господарства. Бібліографія: Курс судебной психопатологии. – Харьков, 1928 (в со авт.)
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
ЗІНКЕВИЧ Валентина Афанасіївна — завідувач кафед ри іноземних мов (1962–1983). У 1950 р. закінчила Київ ський державний університет імені Т.Г. Шевченка. Автор наукових праць зі створення російсько-англійського термінологічного медичного словника. Проводила ін тенсивну мовну підготовку медичних фахівців для робо ти в країнах Азії, Африки та Латинської Америки. Наго роджена подякою МОЗ СССР. ЗІНЧЕНКО Тетяна Володимирівна (1914–1987) — доктор фармацевтичних наук (1976), професор (1978), завідувач кафедри фармакогнозії (1953–1984). У 1938 р. закінчила Одеський медичний інститут. У 1976 р. захистила доктор ську дисертацію «Фітохімічне вивчення рослин губоцвітих з метою отримання лікарських препаратів». Автор понад 120 наукових праць, у т. ч. 2 монографій. Під її керівництвом виконані 1 докторська та 5 кандидатських дисертацій. Бібліографія: Определитель лекарственных растений Украины. – К., 1982 (в соавт.) Лекарственные растения в гастроэнтерологии. – К., 1989 ЗНАМЕНСЬКИЙ Володимир Олексійович (1929– 1997) — доктор медичних наук (1969), професор (1979), завідувач кафедр епідеміології (1974–1976), мікробіоло гії (1976–1997). У 1953 р. закінчив Військово-медичну академію імені С.М. Кірова. У 1968 р. захистив доктор ську дисертацію «До питання про етіологію далекосхід ної скарлатиноподібної лихоманки». Автор 176 наукових праць, у т. ч. 3 монографій, 3 навчальних посібників. На уковий напрям: природньо-осередкові й особливо не безпечні інфекції, еволюція збудників інфекційних хво роб, розробка комплексних біосорбційних лікарських препаратів. Під його керівництвом виконані 1 доктор ська та 9 кандидатських дисертацій. Засновник наукової школи: нові принципи корегування нормальної мікро флори організму. Розробив 2 лікарські препарати (імос гент, ентеросгель). Автор 12 винаходів, лауреат Держав ної премії СРСР (1989). Нагороджений медалями. Бібліографія: Природно-очаговые болезни Южного Приморья. – М., 1976 (в соавт.) Проблемы внутрибольничных инфекций (ред.). – М., 1982 Справочник по дифференциальной диагностике инфек ционных болезней. – К., 1983, 1987 (в соавт.)
ЗОЗУЛЯ Іван Савович (1939) — Заслужений діяч на уки і техніки України (1998), доктор медичних наук (1991), професор (1992), проректор з наукової ро боти (1991–2016), завідувач кафедри медицини не відкладних станів (1992–2015, з 2016 р.). У 1965 р. закінчив Чернівецький державний медичний інсти тут. У 1990 р. захистив докторську дисертацію «Реа білітація хворих з неврологічними проявами гіпер тонічної хвороби». Учень професорів Д.І. Панченка і Є.Л. Мачерет. Автор майже 1000 наукових праць, у тому числі 22 монографій і 4 підручників, 40 на вчальних посібників, 24 методичних рекомендацій, 63 патентів. Науковий напрям: екстрена медична до помога, цреброваскулярна патологія, черепно-моз кова та спінальна травма. Підготував 4 докторів і 30 кандидатів медичних наук. Академік АН ВШ України (1993), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1992), академік Міжнародної акаде мії наук вищої освіти і науки (2015), дійсний член Європейської академії природничих наук (2008), на уковий редактор «Збірника наукових праць співро бітників НМАПО імені П.Л. Шупика», головний ре дактор журналів «Український медичний часопис», «Острые и неотложные состояния в практике вра ча», «Экстренная медицина», член редакційних рад низки фахових журналів. Президент ВГО «Всеукра їнська Асоціація працівників швидкої, невідкладної медичної допомоги та медицини катастроф» (2005– 2016), віце-президент АН ВШ України та Міжнарод ної академії науки і освіти. Нагороджений багатьма грамотами, медалями, орденом Ярослава Мудрого V ступеня. Бібліографія: Основи клініко-морфологічної невропатології. – КанадаУкраїна, 1992 (у співавт.) Післярадіаційна енцефалопатія. – К., 1995 (у співавт.) Неотложная неврология. – К., 1997 (в соавт.) Кома: діагностика та невідкладна допомога. – К., 2003 (у співавт.) Практичні навички з медицини невідкладних станів. – К., 2008 (у співавт.) Інсульти: тактика, стратегія ведення, профілактика, реа білітація та прогноз. – К., 2010 (у співавт.) Медицина невідкладних станів: Нац. підручник (ред.). – К., 2017 365
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
ЗЮКОВ Анатолій Матвійович (1885–1953) — док тор медичних наук (1927), професор (1928), завіду вач кафедри інфекційних хвороб (1934–1941). За кінчив медичний факультет університету Св. Воло димира зі званням «лекаря с отличием». У 1927 р. захистив докторську дисертацію «Обмін води в ор ганізмі». Учень академіка Ф.Г. Яновського. Автор близько 70 наукових праць. Науковий напрям: ви вчення патогенезу найпоширеніших інфекційних хвороб і розробка методів патогенетичної терапії. Поглибив і розвинув учення про алергію й імунітет в інфекційній патології. Найбільш відомі учні — про фесори Г.Г. Хоменко, О.С. Сокол, Б.М. Щепотін, Б.Я. Падалка. Бібліографія: Гострі інфекційні хвороби та гельмінтози людини. – К., 1941 (у співавт.) Инфекционные болезни: Учебник (ред.). – К., 1947 Гельминтозы человека (ред.). – К., 1952 ІВАНОВ Дмитро Дмитрович (1964) — Заслужений лі кар України (2009), доктор медичних наук (1995), про фесор (2001), завідувач кафедри нефрології і нирко во-замісної терапії (з 2010 р.). У 1987 р. закінчив Київ ський медичний інститут. У 1995 р. захистив доктор ську дисертацію «Нейроендокринні аспекти розвитку, перебігу та закінчення нефротичного синдрому у ді тей». Учень професорів В.І. Мілько, І.В. Багдасарової. Автор 24 монографій, 15 патентів. Науковий напрям: гіпертензивна нефропатія, діабетична хвороба нирок, хронічні захворювання нирок у всіх вікових групах, ке рівник наукової школи з нефрології та НЗТ (2017). Експерт ВАКу (2005–2007), Головний дитячий нефро лог МОЗ України (2004–2011, 2014–2016), Головний нефролог України (2010–2014), Віце-президент Укра їнської асоціації нефрологів (2005–2009), член ERAEDTA (1997), Української асоціації нефрологів (1999), ISN (2015), IPNA/ISPN (2016). Засновник Першого не фрологічного вебсайту (2003), Європейської академії з нефрології / Renal Eastern Europe Nephrology Academy (2006), співзасновник і головний редактор спеціалізо ваного науково-практичного журналу «НИРКИ» (2012), член редакційної колегії/ради 12 медичних журналів. Автор і ведучий радіопрограми «Алло, доктор. В гос тях у професора Д. Іванова» 366
Бібліографія: Избранные лекции по нефрологии. – Донецк, 2011 Руководство по нефрологии. – Донецк, 2011 (в соавт.) Нефрологія в практиці сімейного лікаря: Навч.-метод. посібн. – Донецьк, 2012 (у співавт.) Нефрологія: Нац. підручник. – Донецьк, 2014 (у співавт.) ІСЬКІВ Богдан Григорович (1936) — доктор медич них наук (1988), професор (1991), завідувач кафед ри оториноларингології (1991–2002). У 1960 р. за кінчив Львівський медичний інститут. У 1988 р. за хистив докторську дисертацію «Меатопластика у хворих на хронічний гнійний середній отит». Автор понад 140 друкованих праць, 50 раціоналізатор ських пропозицій, 3 винаходів. Під його керівни цтвом захищені 2 докторські та 7 кандидатських дисертацій, 2 магістерські роботи. Науковий на прям: вивчення імунологічного стану організму хво рих при хронічних гнійних середніх отитах, гістоло гічні, гістохімічні й електронно-мікроскопічні ви вчення змін тканин середнього вуха при хронічному отиті; розробка нових технологій при операціях на середньому вусі, зокрема запровадження в клінічну практику методики відкритої та закритої тимпано пластики, мастоїдопластики за допомогою остео апатиту керамічного, формування задньої стінки зовнішнього слухового ходу за допомогою цього самого матеріалу при меатотимпанопластиці. За служений працівник народної освіти України, номі нант багатьох нагород AB І (USA), нагороджений золотою медаллю «2000 - New Mіllenіum». Бібліографія: Меатотимпанопластика у хворих на хронічний гнійний середній отит: Навч. посібн. (ред.). – К., 1997 КАГАН Феня Євелівна (1911–2006) — кандидат фарма цевтичних наук (1953), доцент, завідувач кафедри фар мацевтичної хімії (1963–1965). Закінчила Київський фармацевтичний інститут. У 1953 р. захистила канди датську дисертацію «Застосування трихлористого і хло ристого йоду для кількісного визначення деяких груп фармацевтичних препаратів». Учениця професора Я.А. Фіалкова. Автор 66 наукових праць, у т. ч. 4 моно графій. Відмінник охорони здоров’я, нагороджена ме далями.
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
КАЗАК Світлана Сергіївна (1946) — доктор медичних наук (1990), завідувач кафедри педіатрії № 3 (1992– 2008). У 1970 р. закінчила Київський медичний інститут. У 1990 р. захистила докторську дисертацію «Клініко- патогенетичні аспекти корекції метаболізму і функції міокарда при набутих захворюваннях серця у дітей». Учениця професора В.М. Сидельникова. Автор 74 науко вих праць, у тому числі 5 монографій і підручника. Нау ковий напрям: дитяча кардіоревматологія. Відмінник вищої школи, нагороджена медаллю. Бібліографія: Неотложная помощь в педиатрии. – К., 1978 (в соавт.) Неотложные состояния у детей. – К., 1983 Кишеньковий довідник дільничного педіатра. – К., 2002 Гастроентерологія дитячого та підліткового віку (вибрані питання): Навч. посібн. (ред.). – К., 2004 КАЗМІРОВИЧ Ігор Едуардович (1949) — полковник ме дичної служби, завідувач кафедри військово-медичної підготовки (1990–1992). Автор 14 наукових праць. Основ ний напрямок науково-педагогічної діяльності: організа ція медичного забезпечення військ в екстремальних умовах. Член групи радників МОЗ СРСР у Республіці Афганістан (1984–1989), учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Бібліографія: Організація медичного забезпечення військ в Республіці Афганістан. – М., 1989 КАЛАНТАЄВСЬКА Ксенія Онисимівна (1916–1977) — доктор медичних наук (1958), професор (1959), завіду вач кафедри дерматовенерології (1960–1977). У 1942 р. закінчила Алма-Атинський медичний інститут. У 1958 р. захистила докторську дисертацію «Морфологічні особ ливості шкіри в осіб різного віку». Автор 90 наукових праць. Науковий напрям: морфологічні та фізіологічні особливості шкіри в різному віці, особливості перебігу дерматозів залежно від віку хворого, значення медіато рів у патогенезі дерматозів. Під її керівництвом виконані 2 докторські та 15 кандидатських дисертацій. Найвідо міші учні — професори Б.Т. Глухенький, І.В. Щуцький, Л.Д. Калюжна. Бібліографія: Гистология и физиология кожи человека. – К., 1972 Справочник по гистопатологии кожи. – К., 1976
КАЛИНОВСЬКА Олена Григорівна (1923–2006) — док тор медичних наук (1973), професор (1977), завідувач кафедри геронтології і геріатрії (1972–1992). У 1952 р. закінчила Київський медичний інститут. У 1972 р. захис тила докторську дисертацію «Функціональний стан ни рок при старінні». Учениця академіка Д.Ф. Чеботарьова. Автор понад 200 наукових праць, у т. ч. 9 монографій. Науковий напрям: фізіологія та патологія нирок при старінні. Під її керівництвом виконані 5 кандидатських дисертацій. Бібліографія: Преждевременное старение человека. – К., 1979 (у спів авт.) Руководство по гериатрии (ред.). – М., 1982 Гериатрия. – М., 1990 КАЛЮЖНА Лідія Денисівна (1939) — Заслужений діяч науки і техніки України (1998), доктор медичних наук (1990), професор (1992), завідувач кафедри дитячої дерматовенерології (1986–1993), дерматовенерології (1993–2014). У 1962 р. закінчила Київський медичний інститут. У 1990 р. захистила докторську дисертацію «Клініко-імунологічне обґрунтування неспецифічної імунокорекції атопічного дерматиту». Учениця профе сора К.А. Калантаєвської. Автор понад 500 наукових праць, у т. ч. 6 монографій. Науковий напрям: патоге нез та лікування алергодерматозів, захворювань при датків шкіри, сифілісу. Під її керівництвом виконані 3 докторські і 35 кандидатських дисертації. Головний спеціаліст МОЗ України зі спеціальностей «дерматове нерологія» та «дитяча дерматовенерологія» (1989– 2012), консультант Київської шкірно-венерологічної лікарні, клініки та поліклініки Національної спеціалізо ваної лікарні «ОХМАТДИТ», госпіталів погранвійськ та СБУ, дерматовенерологічного відділення ДНУ «Націо нальний медичний центр ПКМ» ДУС. Член Європей ської академії дерматології та венерології. За складе ною нею програмою працює щомісячна телемедична «Українська школа атопічного дерматиту». Бібліографія: Контактные инфекции, передающиеся половым пу тем. – К., 1989 Болезни волос. – К., 1991 Дитяча дерматовенерологія: Підручник. – К., 2009 Атлас захворювань шкіри в дітей. – К., 2011 367
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
КАЛЮЖНИЙ Денис Миколайович (1900–1976) — За служений діяч науки УРСР (1964), член-кореспондент АМН РФРСР (1961), доктор медичних наук (1954), про фесор (1957), завідувач кафедри комунальної гігієни (1946–1970). У 1926 р. закінчив Харківський медичний інститут. У 1954 р. захистив докторську дисертацію «Ги гиеническая оценка загрязнения атмосферного воздуха выбросами предприятий черной металлургии и меро приятия по его оздоровлению». Учень академіка О.М. Марзєєва. Автор понад 250 наукових праць, у т. ч. 24 монографій. Науковий напрям: гігієнічні основи пере будови сіл в Україні. Засновник наукової школи в галузі охорони атмосферного повітря. Під його керівництвом виконані 16 докторських і 22 кандидатських дисертацій. Учні — професори О.Г. Волощенко, Ю.Д. Думанський. Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденами Вітчизняної війни І та ІІ ступенів, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки, чехословацьким орденом «Бо йовий Хрест», медалями. Бібліографія: Санитарная охрана атмосферного воздуха и водоемов от выбросов отходов предприятий черной металлур гии. – М., 1968 (в соавт.) Гигиена внешней среды в районе размещения промыш ленных предприятий. – К., 1973 (в соавт.) КАЛЬЧЕНКО Іван Іванович (1904–1976) — Заслуже ний діяч науки УРСР (1951), доктор медичних наук (1943), професор (1944), завідувач кафедри хірургії № 2 (1952–1975). У 1929 р. закінчив Ростовський ме дичний інститут. У 1943 р. захистив докторську дисер тацію «Травматичні пошкодження нервових стволів, пластика їх та тубаж». Вихованець школи професора П.М. Напалкова. Автор 130 наукових праць, у т. ч. 4 мо нографій. Науковий напрям: хірургічна гастроентеро логія. Під його керівництвом виконані 30 докторських і кандидатських дисертацій. Засновник школи хірур гічної гастроентерології. Учні — професори П.В. Лис, В.П. Хохоля. Директор Київського інституту удоскона лення лікарів (1944–1957). Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями. Бібліографія: Химические ожоги желудка. – К., 1972 (в соавт.) Нарушения гемостаза при раке и язве желудка двенад цатиперстной кишки. – К., 1976 (в соавт.) 368
КАМІНСЬКИЙ В’ячеслав Володимирович (1963) — Заслужений лікар України (2009), член-кореспондент НАМН України (2010), доктор медичних наук (1999), професор (2003), завідувач кафедри акушерства, гіне кології і репродуктології (з 2005 р.). У 1985 р. закінчив Вінницький медичний інститут імені М.І. Пирогова. У 1999 р. захистив докторську дисертацію на тему «Пізні гестози». Автор понад 300 наукових публікацій, з них 5 монографій, 19 методичних рекомендацій, 11 раціона лізаторських пропозицій, отримав 15 патентів на вина ходи. Науковий напрям: репродуктологія, допоміжні ре продуктивні технології, соціально та епідеміологічно небезпечні інфекційні захворювання під час вагітності. Ним створена наукова школа з репродуктивної медици ни в акушерстві і гінекології, що постійно розвивається та вдосконалюється. Під його керівництвом виконані 4 докторські дисертації, 15 кандидатських дисертацій, заплановані 2 докторські та 5 кандидатських дисертацій. Директор Київського міського центру репродуктивної та перинатальної медицини з 2007 р., Головний позаштат ний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Акушер ство та гінекологія» (2005–2017), віце-президент Асоці ації акушерів-гінекологів України, редакційної колегії медичних журналів «Репродуктивне здоров’я жінки», «Педіатрія, акушерство та гінекологія», «Здоровье жен щины», «Репродуктивная эндокринология», «Репродук тивное здоровье. Восточная Европа». Нагороджений ор денами УПЦ Почаївської ікони Пресвятої Богородиці (2010), Преподобного Нестора Літописця ІІ ступеня (2014), Рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня (2015), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за роботу «Допоміжні репродуктивні технології в лікуванні безпліддя» (2012). Бібліографія: Ведення нормальних пологів [Електронний ресурс] : Навч. посібн. – К., 2007 (у співавт.) Патология шейки и тела матки: Руководство для врачей (ред.). – Нежин, 2009 Масивні маткові кровотечі (ред.). – К., 2010 Handbook of Obstetrics & Gynecology (Essentials of Theory & Practice) [First Edition]. – K., 2010 Трансвагинальная эхография при патологии шейки матки: Учебн. пособие. – Харьков, 2012 (в соавт.) Ефективний антенатальний догляд: Навч. посібн. – К., 2012 (у співавт.)
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Акушерство и гинекология: Учебник. В 2-х т. (ред.). – К., 2012 Акушерство: Підручник. – К., 2012 (у співавт.) Біотехнологія запліднення ін вітро (одна з методик ДРТ): Наук. посібн. (ред). – К., 2014 КАТОНІНА Світлана Петрівна (1926–2005) — Заслу жений лікар України (1993), доктор медичних наук (1987), професор (1989), завідувач кафедри неона тології (1977–1996). У 1950 р. закінчила Дніпропет ровський медичний інститут. У 1987 р. захистила докторську дисертацію «Клинико-биохимическая ха рактеристика синдрома гипоксии у новорожденных». Засновник наукової та клінічної школи неонатології в Україні. Автор понад 300 наукових праць, у тому числі 5 навчальних посібників. Науковий напрям: організа ція та забезпечення медичної допомоги новонарод женим. Головний позаштатний спеціаліст з неонато логії МОЗ України (1977–1995). Бібліографія: Внутрiшньоутробнi iнфекцiї. – К., 1994 Лечебно-диагностические технологии и методы про гнозирования исходов перинатальных поражений ЦНС. – К., 1995 Профилактика перинатальных поражений центральной нервной системы. – К., 1997 Адаптация, физиологические механизмы и факторы риска в перинатальной патологии. – К., 2000 Неонатальна допомога — невід’ємна складова частина перинатальної медицини. – Чернівці, 2001 Совершенствование перинатальной помощи. – К., 2001 Ротавірусна інфекція. – К., 2004 (у співавт.) КИРИЧИНСЬКИЙ Олексій Романович (1888–1970) — професор (1959), перший завідувач кафедри фізіо терапії (1944–1961). У 1912 р. закінчив медичний фа культет університету Св. Володимира. Учень професо ра М.Н. Лапинського. Автор понад 100 наукових праць, у т. ч. 6 монографій. Науковий напрям: фізіотерапія, неврологія. Засновник вчення про вегетативні реакції організму на вплив фізичних факторів, фізіотерапев тичної школи в Україні, запропонував ряд методичних навичок рефлекторно-вегетативної сегментарної фізіо терапії. Головний фізіотерапевт МОЗ України, голова Українського республіканського товариства фізіотера
певтів і курортологів (1924–1970). Учасник Першої сві тової війни, в роки Другої світової війни — підпільник. Нагороджений медаллю. Бібліографія: Неврозы висцерального происхождения. – К., 1957 Рефлекторная физиотерапия. – К., 1959 Основные физиотерапевтические методы в гинеколо гии. – К., 1959 КЛІМОВ Костянтин Михайлович (1901–1957) — лау реат Державної премії (1953), доцент (1952), завіду вач кафедри ортопедії і травматології (1952–1957). У 1925 р. закінчив Астраханський медичний інститут. Учень професора О.Г. Єлецького. Автор близько 30 наукових праць. Науковий напрям: лікування не справжніх суглобів, дефектів та зламів кісток. Зро бив вагомий внесок у розробку реконструктивно-від новлювальних операцій на суглобах, профілактику травматизму, остеосинтезу кісток («таврова балка Клімова»). Учні — професори Є.Т. Скляренко, Є.П. Меженіна. Бібліографія: Проблемы травматологии (ред.). – К., 1955 КНИШОВ Геннадій Васильович (1934–2015) — Заслу жений діяч науки і техніки України (1994), академік НАН (2006) і НАМН (1994) України, доктор медичних наук (1975), професор (1984), завідувач кафедри хі рургії серця та магістральних судин (1992–2015, до 2007 р. — серцево-судинної хірургії). У 1958 р. закін чив Донецький медичний інститут. У 1975 р. захистив докторську дисертацію «Протезування мітрального клапана при набутій недостатності». Учень академіка М.М. Амосова. Стажувався в провідних клініках США, Великобританії та Німеччини. Пройшов шлях від аспі ранта до директора ДУ «Національний інститут серце во-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН Украї ни», на базі якої у 1992 р. організував і очолив першу в Україні кафедру хірургії серця та магістральних судин. Науковий напрям: фундаментальні дослідження в об ласті хірургічного лікування хворих на серцеву недо статність з новим підходом до теорії її виникнення вна слідок порушення синхронності та послідовності ско рочень різних відділів серця, новаторські розробки з анатомії та фізіології серця, що стосуються спіралепо 369
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
дібної будови серцевого м’яза, гвинтоподібного його скорочення, принципу «золотого перетину» і резонан су в системі кровообігу. Вперше в Україні впровадив метод аортокоронарного шунтування при ішемічній хворобі серця, метод керованої загальної гіпертермії при гострому інфекційному ендокардиті, вперше за стосував хірургічну корекцію та оптимальне лікування складних порушень ритму серця. Г.В. Книшов створив власну кардіохірургічну школу, за його ініціативи та за безпосередньої участі в Україні було створено 25 кар діохірургічних центрів. У 1991 р. ним була заснована Асоціація серцево-судинних хірургів України, прези дентом якої він був до 2015 р. Член Європейської асо ціації кардіоторакальних хірургів з 1960 р. та Амери канської асоціації торакальних хірургів з 1993 р. Автор 505 наукових праць, 10 монографій, трьох підручників для студентів медичних вузів III–IV рівнів акредитації, 49 винаходів. Під його керівництвом захищено 11 док торських і 29 кандидатських дисертацій. Двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1988, 2005), лауреат премії імені М.М. Амосова (2005), премії імені О.М. Бакулєва (2010). Герой Украї ни (з врученням ордена Держави, 2004). Нагородже ний орденами князя Ярослава Мудрого V (1999) та IV (2008) ступеня, орденом «Знак Пошани» (1976), від знакою НАМН України «Медаль імені М.М. Амосова», Золотою медаллю академіка РАМН О.М. Бакулєва, ме даллю академіка РАМН В.І. Бураковського. Бібліографія: Кибернетика в сердечной хирургии. – К., 1984 (в соавт.) Анестезия и интенсивная терапия при операциях на открытом сердце. – К., 1996 (в соавт.) Приобретенные пороки сердца. – К., 1997 (в соавт.) Шпитальна хірургія: Підручник. – К., 1999 (у співавт.) Серцева недостатність. – К., 2000 (у співавт.) Кровоносні судини, ренін-ангіотензинова система та артеріальні гіпертензії. – К., 2000 (у співавт.) Инфекционный эндокардит. – К., 2004 (в соавт.) Опухоли сердца: проблемы диагностики и хирургиче ского лечения. – К., 2005 (в соавт.) Хірургія: Підручник. – Тернопіль, 2010 (у співавт.) Хирургическое лечение митральных пороков сердца в условиях искусственного кровообращения без исполь зования донорской крови и ее компонентов. – К., 2012 (в соавт.) 370
КОВАЛЕНКО Володимир Миколайович (1949) — За служений діяч науки і техніки України (1998), академік НАМН України (2009), доктор медичних наук (1982), професор (1983), завідувач кафедри терапії та ревмато логії (з 1991 р.). У 1972 р. закінчив Дніпропетровський медичний інститут. У 1982 р. захистив докторську дисер тацію «Клініко-інструментальна діагностика ранніх стадій серцевої недостатності при захворюваннях серцево-су динної системи». Учень професора В.М. Дзяка. Автор близько 500 наукових праць, у тому числі 20 моногра фій і 3 посібників. Науковий напрям: діагностика та ліку вання серцево-судинних, а також ревматичних хвороб з аутоімунними та імунокомплексними механізмами розвитку. Під його керівництвом виконані 17 доктор ських і 38 кандидатських дисертації. Головний тера певт (1990) і ревматолог (1991) МОЗ України. Керівник Українського ревматологічного центру (1991). Прези дент Асоціації ревматологів України (1993), член Євро пейської (1995) та Всесвітньої (1997) антиревматичних ліг. Директор ДУ «ННЦ „Інститут кардіології імені акаде міка М.Д. Стражеска” НАМН України» (1998). Бібліографія: Ревматоидный артрит. Диагностика и лечение (ред.). – К., 2001 Внутрішні хвороби: Підручник (ред.). – К., 2002 Профілактично-лікувальне харчування при хворобах системи кровообігу: Посібн. для мед. працівників (ред.). – К., 2006 Руководство по кардиологии (ред.). – К., 2008 Національний підручник з ревматології (ред.). – К., 2013 КОВАЛЕНКО Поліна Іванівна (1911–1975) — доктор медичних наук (1966), професор (1968), завідувач ка федри дитячої психоневрології (1969–1975). У 1935 р. закінчила Харківський медичний інститут. Науковий напрям: організація психоневрологічної служби в Україні, епідеміологія психічних захворювань у дітей. Перший заступник міністра охорони здоров’я України (1956–1969). КОВАЛЬ Галина Юліанівна (1925) — доктор медичних наук (1967), професор (1968), завідувач кафедри променевої діагностики (1967–1994, до 1989 р. — рентгенології). У 1948 р. закінчила Одеський медич ний інститут. У 1967 р. захистила докторську дисер
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
тацію «Пахионовы ямки в норме и при внутричереп ной гипертензии». Вихованка Ленінградської та Київ ської шкіл рентгенологів, учениця академіка О.О. Горо децького. Засновник наукового напрямку рентгено анатомії та рентгеносеміотики захворювань опорнорухової системи. Автор понад 150 наукових праць. Науковий напрям: рентгено-морфологічне дослід ження порушень розвитку та захворювань черепа. Під її керівництвом виконано 2 докторські та 8 канди датських дисертацій. Бібліографія: Клиническая рентгеноанатомия. – К., 1975 (в соавт.) Рентгендиагностика заболеваний и повреждений чере па. – К., 1984 (в соавт.) Основы медицинской рентгенотехники и методики рент генологического исследования в клинической практике (ред.). – К., 1991 Променева діагностика. Т. 1. – К., 1998., 2002 (у співавт.) КОДОЛА Микола Аврамович (1920–2000) — доктор ме дичних наук (1969), професор (1970), завідувач кафедр терапевтичної стоматології № 1 (1964–1966, 1975–1990) і ортопедичної стоматології (1964–1965, за сумісни цтвом). У 1950 р. закінчив Київський медичний стомато логічний інститут. У 1969 р. захистив докторську дисер тацію «Мікроелементи в процесах формування зубів і розвитку карієсу». Учень професора І.О. Новіка. Автор 196 наукових праць. Науковий напрям: проблеми каріє су та пародонтозу. Під його керівництвом виконані 17 кандидатських дисертацій. Декан хірургічного фа культету (1969–1973). Учасник Другої світової війни. На городжений орденом Вітчизняної війни І ступеня, де сятьма медалями. Бібліографія: Клиника, диагностика и лечение кариеса. – К., 1962 Пульпит: возрастные особенности и лечение. – К., 1980 Кариес зубов, его лечение и профилактика. – К., 1979 Кариес зубов, его лечение и профилактика с примене нием лекарственного вакуумэлектрофореза. – К., 1975 Микроэлементы в профилактике кариеса. – К., 1979 Пародонтоз. Ультраструктура десны и пульпы. – Донецк, 1980 Фитотерапия в стоматологии. – К., 1984 Рефлексотерапия в комплексном лечении болезней па родонта. Рефлексотерапия в стоматологии. – К., 1988
КОЗИНЕЦЬ Георгій Павлович (1948) — Заслужений діяч науки і техніки України (2011), доктор медичних наук (1992), професор (1993), завідувач кафедри комбустіо логії та пластичної хірургії (з 2007 р.). У 1973 р. закінчив з відзнакою Київський медичний інститут. У 1992 р. за хистив докторську дисертацію «Патогенетичне обґрун тування різних методів дезінтоксикації при опіковій хво робі та вплив їх на розвиток ранового процесу». Учень професора М.Ю. Повстяного. Автор 415 наукових праць, з яких 8 монографій, 6 підручників, 3 навчальні посібни ки, 2 керівництва, 15 патентів України, 22 методичних рекомендацій. Науковий напрям: розробка методів ран нього хірургічного лікування опіків, методів забезпечен ня їх виконання, визначення патогенезу та методів ліку вання опікового шоку, гострої опікової токсемії, опіково го сепсису, реконвалесценції. Під його керівництвом за хищено 4 докторські та 5 кандидатських дисертацій. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2002). Головний спеціаліст МОЗ України за спеціальніс тю «Комбустіологія», президент Асоціації комбустіоло гів України, голова Громадського об’єднання України з лікування ран, член редакційних колегій журналів «Хі рургія України», «Клінічна хірургія», «Хірургія дитячого віку», «Шпитальна хірургія», «Пластична та реконструк тивна хірургія», член Центральної атестаційної комісії МОЗ України, голова спеціалізованої вченої ради акаде мії за спеціальністю «Хірургія». Член Європейської асо ціацій з лікування опіків та Європейської асоціації ліку вання ран. Бібліографія: Ожоговая интоксикация: патогенез, клиника и принци пы лечения. – К., 2004 (в соавт.) Дитяча хірургія: Навч. посібн. – Житомир, 2016 (у співавт.) Воєнно-польова хірургія: Підручник. – Одеса, 2016 (у співавт.) Медицина невідкладних станів. Екстрена (швидка) ме дична допомога: Підручник. – К., 2016 (у співавт.) КОЗЯРІН Іван Петрович (1944) — доктор медичних наук (1991), професор (1992), завідувач кафедри гігієни хар чування і гігієни дітей та підлітків (1992–2017). У 1974 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1991 р. захис тив докторську дисертацію «Гігієнічні основи викорис тання системи з твердим полімерним електролітом для регенерації повітря жилих гермооб’єктів». Учень профе 371
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
сора Р.Д. Габовича й академіка Є.Г. Гончарука. Автор 450 наукових праць, у тому числі 13 підручників (у спів авторстві). Науковий напрям: вивчення біологічної дії і нормування фізичних чинників оточуючого середови ща, якість і безпечність харчових продуктів, стан харчу вання і оцінка фізичного та психічного розвитку дітей. Відмінник охорони здоров’я. Нагороджений медалями, знаком «За відмінні успіхи в роботі вищої школи». Бібліографія: Нутрициология: Учебник. – Донецьк, 2003 (в соавт.) Гігієна та екологія: Підручник. – К., 2006 (у співавт.) Гігієна харчування з основами нутриціології: Підручник. – К., 2007 (у співавт.) Гигиена и экология: Учебник. – К., 2008 (в соавт.) Гігієна дітей та підлітків: Підручник. – Донецьк, 2005 (у співавт.) Поточний санітарно-епідеміологічний нагляд за об’єктами для дітей та підлітків: Навч. посібн. – К., 2013 (у співавт.) Гігієнічні вимоги та методи контролю за організацією харчування дітей у навчально-виховних та оздоровчих закладах: Навч. посібн. – К., 2014 (у співавт.) Медицина невідкладних станів: Підручник. – К., 2017 (у співавт.) КОЛОМІЙЧЕНКО Михайло Сидорович (1892–1973) — За служений діяч науки УРСР (1954), професор (1936, без захисту докторської дисертації), завідувач кафедр хірургії (1932–1941, з 1936 — хірургії № 2) і хірургії № 1 (1936– 1958). У 1919 р. закінчив медичний факультет Київського університету. Учень професорів Є.Г. Черняхівського, М.М Волковича, академіка О.П. Кримова. Автор понад 130 наукових праць, у т. ч. 5 монографій. Науковий на прям: хірургія стравоходу, шлунку, підшлункової залози, невідкладна допомога, зокрема патології стравоходу. Пер шим в Україні виконав складні пластичні операції зі ство рення штучного стравоходу з тонкої та товстої кишок. Учасник Громадянської і Другої світової воєн, головний хі рург 24-ї, 58-ї, а потім легендарної 62-ї (надалі 8-ї гвардій ської) армії. Нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Бойового Червоного Прапора, орденами Вітчиз няної війни І та ІІ ступеня, Жовтневої революції, «Знак По шани», медалями. Бібліографія: Апендицит. – К., 1966 Реконструктивная хирургия пищевода. – К., 1967 372
КОЛОМІЙЧЕНКО Олексій Сидорович (1898–1974) — Заслужений діяч науки УРСР (1955), член-корес пондент АН УРСР (1967), доктор медичних наук, про фесор (1944), завідувач кафедри оториноларингології (1944–1966). У 1924 р. закінчив медичний факультет Київського університету. У 1944 р. захистив доктор ську дисертацію «Отогенні абсцеси мозку». Учень професорів С.О. Ставракі, М.Я. Харшака. Автор по над 200 наукових праць. Науковий напрям: боротьба зі злоякісними пухлинами, хірургічне лікування ото склерозу, внутрішньочерепні отогенні та риногенні ускладнення, застосування ультразвуку та лазеру в ЛОР-практиці. Під його керівництвом виконані 22 док торські та 38 кандидатських дисертацій. Учні — про фесори О.А. Євдощенко, І.А. Курилін, С.І. Мостовий, В.А. Гукович. Головний отоларинголог МОЗ України (1953–1972). Бібліографія: Хвороби вуха. – К., 1955 Операция на стремени при отосклерозе. – К., 1962 (в соавт.) Атлас аудиометрических исследований. – К., 1962 (в со авт.) Методика преподавания отоларингологии. – К., 1968 Программированное пособие по аудиометрии. – К., 1970 (в соавт.) КОРИТНЮК Раїса Сергіївна (1940) — доктор фарма цевтичних наук (1992), професор (1994), завідувач кафедри технології ліків та клінічної фармації (1994– 2009, до 1999 р. — технології ліків). У 1962 р. закінчи ла Запорізький фармацевтичний інститут. У 1992 р. захистила докторську дисертацію «Исследование и разработка технологии кровезамещающих растворов полиионного состава с энергетическими субстрата ми». Автор понад 350 наукових праць, брала участь у розробці Державної фармакопеї України, є співавто ром «Фармацевтичної енциклопедії». Науковий на прям: фармацевтична розробка лікарських засобів для парентерального застосування. Бібліографія: Технология и контроль качества растворов для инъекций в аптеках. – К., 1990 (в соавт.) Лікарська взаємодія та безпека ліків. – К., 2011 (у спів авт.)
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Несумісності та нераціональні сполучення лікарських засобів для парентерального застосування. – К., 2012 (у співав.) Фармацевтичні аспекти вагінальних лікарських засобів антимікробної дії. – К., 2015 (у співавт.) Основні тренди розвитку фармацевтичного ринку України по фармакотерапевтичних групах. – К., 2015 (у співавт.) Технологія виготовлення порошків. – К., 2016 (у співавт.) КОСАКОВСЬКИЙ Анатолій Лук’янович (1952) — доктор медичних наук (1994), професор (2001), завідувач кафед ри дитячої оториноларингології, аудіології та фоніатрії (2002–2015, з 2016 р.). У 1975 р. закінчив Чернівецький медичний інститут. У 1994 р. захистив докторську ди сертацію «Хірургічне лікування рубцевого стенозу горта ні і шийного відділу трахеї у дітей». Пройшов шлях від асистента (1985–1995), доцента (1995–1996) до профе сора (1996–2001) кафедри дитячої оториноларингології, завідувача відділу міжнародних зв’язків та зовнішньое кономічної діяльності (1994–1998), проректора з міжна родних зв’язків та науково-педагогічної роботи з інозем ними громадянами (1998–2016) академії. Учень профе сора О.А. Євдощенко. Автор понад 600 наукових робіт у вітчизняних і зарубіжних виданнях, у т. ч. 5 підручників, 2 атласів, збірки лекцій, 16 монографій, 42 посібників, 76 патентів на винаходи та корисні моделі. Лауреат Дер жавної премії України в галузі науки і техніки (2014), За служений раціоналізатор УРСР (1990), відмінник вина хідництва та раціоналізації (1990), дійсний член НьюЙоркської академії наук (1998), академік Міжнародної кадрової академії (ЮНЕСКО) (2000), Міжнародної акаде мії освіти і науки (2016), член Європейської асоціації ме дичної освіти (2011), почесний член Консультативної Ради Міжнародного біографічного центру (Кембридж, Великобританія) (1999), член Ради наукових консультан тів Американського біографічного інституту (1999), ме дичної комісії НОК України (2003), президент Асоціації дитячих оториноларингологів України (2005), головний дитячий отоларинголог МОЗ України (2005–2017). На городжений грамотою Верховної Ради України, почесни ми грамотами МОЗ та Міністерства надзвичайних ситуа цій України, Президії АМН України, медаллю Комітету ВР України з питань охорони здоров’я «За охорону здоров’я нації», орденами Шевальє (Бельгія, 2008),
Офіцера (Бельгія, 2009), Командора (Бельгія, 2010), Н. Пирогова (Німеччина, 2012), має подяки Президії НАН України, Консульства Тунісу, посла Азербайджанської республіки в Україні тощо. Бібліографія: Нейросенсорная тугоухость. – К., 1989 (в соавт.) Етіологія, клініка, діагностика, лікування і профілактика хронічного рубцевого стенозу гортані і трахеї у дітей. – К., 1998 Деформація перегородки носа у дітей. – К., 2010 (у співавт.) Дитяча оториноларингологія: Нац. підручник. – К., 2013 (у співавт.) Медицина невідкладних станів. Екстрена (швидка) ме дична допомога: Підручник. – К., 2017 (у співавт.) КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Микола Петрович (1922) — канди дат медичних наук (1966), старший науковий співро бітник (1967), завідувач кафедри медичної служби цивільної оборони (1971–1986). У 1953 р. закінчив Ки ївський медичний інститут. У 1966 р. захистив канди датську дисертацію «Організація кисневої служби в системі медичної служби цивільної оборони» Автор 64 наукових праць. Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, 14 медалями. КОХАНЕВИЧ Євгенія Вікторівна (1929–2014) — Заслу жений лікар України (1993), доктор медичних наук (1972), професор (1985), завідувач кафедри аку шерства, гінекології і репродуктології (1980–2005, до 2002 р. — акушерства і гінекології № 3). У 1954 р. закінчила Вінницький медичний інститут. У 1972 р. за хистила докторську дисертацію «Світлова та флуорес центна кольпоцервікоскопія, гістохімічні та цитогене тичні паралелі в діагностиці передпухлинних станів та раку шийки матки». Учениця професорів О.Ю. Лур’є, І.Т. Шевченка. Автор майже 300 наукових праць, у т. ч. 6 монографій, 11 винаходів, 27 раціоналізаторських про позицій. Науковий напрям: патологія шийки матки, ва гітність і пологи, онкогінекологія, невиношування вагіт ності, генітальний ендометріоз. Засновник Київської школи онкогінекології. Під її керівництвом виконані 3 докторські та 29 кандидатських дисертацій. Заслуже ний винахідник СРСР. 373
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Бібліографія: Комплексная диагностика и комбинированное лечение предрака шейки матки. – К., 1976 (в соавт.) Практическая гинекология. – К., 1980 (в соавт.) Диагностика предопухолевых и опухолевых процессов шейки матки. – К., 1984 (в соавт.) Практическая гинекология. – К., 1988 (в соавт.) Предупреждение онкологических заболеваний у жен щин. – К., 2001 (в соавт.) КРАСНОВ Володимир Володимирович (1968) — док тор медичних наук (2012), професор (2014), завідувач кафедри педагогіки, психології, медичного та фарма цевтичного права (з 2016 р.). Закінчив Російський дер жавний медичний університет імені М.І. Пирогова (1993). У 2011 р. захистив докторську дисертацію «Розробка системи інформаційного відображення процесів передачі знань в післядипломній медичній освіті». Учень професора О.П. Мінцера, вихованець ка федри медичної інформатики. Пройшов шлях від асистента (2001–2004), доцента (2004–2012) до про фесора (2012–2016) кафедри інформатики, завідува ча проблемної науково-дослідної лабораторії з питань післядипломної освіти лікарів (провізорів) центру дис танційної освіти (2007). Заступник голови проблемної комісії МОЗ та НАМН України «Медична інформатика та інформаційні технології» (2010). Автор понад 200 наукових праць, у тому числі 2 патентів, 4 автор ських свідоцтв. Бібліографія: Концептуальна модель інформатизації фармацевтич ного маркетингу та менеджменту. – К., 2002 (у спів авт.) Нові технології навчання менеджменту в медицині. – К., 2009 (у співавт.) Електронні навчальні посібники для відображення ме дичних процедурних знань: принципи, етапи створення, методологія. – К., 2009 (у співавт.) Управління охороною здоров’я (для післядипломної освіти). – К., 2010 (у співавт.) Використання телемедицини у клінічній практиці. – К., 2011 (у співавт.) Принципи розробки освітнього стандарту підготовки фахівців в лікарській резидентурі (на прикладі спеціаль ності «неонатологія»). – К., 2015 (у співавт.) 374
Окремі проблеми медико-правової підготовки лікарів, провізорів у системі післядипломної медичної освіти. – К., 2016 (у співавт.) Формування ключових професійних та гуманітарних компетенцій лікаря. – К., 2016 (у співавт.) КРИВИЦЬКИЙ Дмитро Іванович (1935–1989) — доктор медичних наук (1979), професор (1983), завідувач кафед ри хірургії № 2 (1983–1989). У 1969 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1979 р. захистив докторську дис ертацію «Хірургічне лікування токсичного зобу». Учень професора Д.Ф. Скрипниченка. Автор 131 наукової пра ці, у т. ч. 2 монографій. Науковий напрям: хірургічне лі кування захворювань щитоподібної залози, хірургічна гастроентерологія. Під його керівництвом виконані 2 кандидатські дисертації. Бібліографія: Хірургічне лікування токсичного зоба. – К., 1976 (у співавт.) Післяопераційні абсцеси черевної порожнини. – К., 1990 (у співавт.) КРИВЧЕНЯ Данило Юліанович (1938) — Заслужений діяч науки і техніки України (1997), доктор медичних наук (1979), професор (1981), завідувач кафедри дитя чої хірургії (1980–1992). У 1960 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1978 р. захистив докторську дисер тацію «Діагностика і хірургічне лікування ревматичних вад серця у дітей і підлітків». Учень академіків М.М. Амо сова і О.О. Шалімова. Автор понад 350 наукових праць, має 35 авторських свідоцтв та більше 80 патентів на ме тоди операцій і хірургічні інструменти. Науковий напрям: удосконалення діагностики і хірургічного лікування вад розвитку і захворювань серцево-судинної, дихальної та травної систем. Організатор перших в Україні відділень діагностики і хірургічного лікування складних вад розви тку. Розробив нові методи операцій при лобарній емфі земі, експіраторному стенозі трахеї, портальній гіпертен зії, хворобі Гіршпунга, клапанних вадах серця і судинно го кільця, а також методи діагностики при подвійній дузі аорти, петлі легеневої артерії, аномальній підключичній артерії у дітей. Під його керівництвом виконані 9 доктор ських і 30 кандидатських дисертацій. Академік АН ВШ України (1993), Заслужений діяч науки і техніки України (1997), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2008), експерт ВАК СРСР (1988–1991), голов
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
ний позаштатний дитячий хірург МОЗ України (1989– 2003), Президент Всеукраїнської асоціації дитячих хірур гів (з 1993 р.). Нагороджений Почесною Грамотою Пре зидії Верховної Ради УРСР (1988), Почесною грамотою МОЗ України (2003, 2008, 2013), Подяками Президентів Асоціацій дитячих хірургів Польщі (2008) та Індії (2010), дипломом та цінним подарунком «ОТІS» за міжнародне співробітництво (Варшава, 2008). Бібліографія: Кардиология детского возраста. – К., 1986 (в соавт.) КРИЖЕВСЬКИЙ Вадим Віталійович (1956) — Заслуже ний лікар України (2011), доктор медичних наук (2002), доцент (2014), завідувач кафедри загальної та невід кладної хірургії (з 2015 р.). Закінчив у 1979 р. Чернівець кий державний медичний інститут. У 2002 р. захистив докторську дисертацію на тему «Хірургічне лікування некротичного панкреатиту». Учень академіка О.О. Шалі мова. Автор понад 60 наукових праць, з яких 2 моногра фії, 2 навчальні посібники. Науковий напрям: хірургічна гастроентерологія, панкреатологія, судинна хірургія, де токсикація організму, патологія імунітету, хірургічна ін фекція. Академік АН ВШ України (2010), головний поза штатний спеціаліст МОЗ України в м. Києві за спеціаль ністю хірургія (2014–2016). Бібліографія: Острый панкреатит. – Харьков, 1994 (в соавт.) Непроходимость кишечника: Руководство для врачей. – К., 2012 (в соавт.) Медикаментозна корекція агрегації тромбоцитів як про філактика прогресування хронічної венозної недостат ності у пацієнтів похилого й старечого віку при хронічних захворюваннях вен нижніх кінцівок. – К., 2017 (у співавт.) КРИШТОПА Борис Павлович (1938–2014) — Заслуже ний лікар України (1982), доктор медичних наук (1986), професор (1988), завідувач кафедри управління охоро ною здоров’я (1986–2003). У 1961 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1985 р. захистив докторську дисертацію «Наукові та організаційні обґрунтування роз витку охорони здоров’я в Демократичній Республіці Афга ністан з використанням радянського досвіду». Учень професорів П.Л. Шупика, О.А. Грандо. Автор понад 100 наукових праць, у т. ч. 5 монографій. Науковий напрям: організація й управління системою охорони
здоров’я, історія медицини України. Під його консульту ванням і керівництвом виконані 9 докторських і 12 кан дидатських дисертацій. Заступник голови спеціалізова ної ради Д 26.613.07 за спеціальністю «Соціальна меди цина» (2003–2014). Працював завідувачем Сумського облздороввідділу (1968–1972), заступником Міністра охорони здоров’я України (1974–1978), керівником гру пи радників МОЗ СРСР в Республіці Афганістан (1978– 1981). Нагороджений орденами «Знак Пошани» (1970), «За заслуги» ІІІ (1998) та ІІ (2003) ступеня, багатьма ме далями, серед яких медаль Р. Вірхова (2008). Бібліографія: Высшее медицинское образование в Украинской ССР. – К., 1985 Здравоохранение Афганистана. – М., 1985 Здоровье населения и здравоохранение в развиваю щихся странах. – К., 1990 Менеджер в здравоохранении. – К., 1995 (в соавт.) Медична допомога і ринок: проблеми менеджменту. – К., 1996 Панорама охорони здоров’я (колективна моногра фія). – К., 2003 КУЗНЕЦОВ Валерій Миколайович (1939–2017) — За служений лікар України (1996), доктор медичних наук (1998), професор (2000), завідувач кафедри психіатрії (1988–2015). У 1962 р. закінчив Кримський медичний інститут. У 1998 р. захистив докторську дисертацію «Психози з переважною патологією афективної сфери у дітей і підлітків з церебральною резидуально-органіч ною недостатністю (клініка, діагностика, медико-соці альна реабілітація)». Учень професора Й.А. Поліщука. Автор понад 160 наукових праць, у т. ч. 8 монографій. Науковий напрям: патофізіологічні дослідження афек тивних психозів. Під його керівництвом виконані 6 кан дидатських дисертацій. Головний дитячий психіатр МОЗ України (1981), Президент Асоціації психіатрів України (1992–2000). Представник України у Європейському бюро ВООЗ за програмою «Психічне здоров’я». Відмін ник охорони здоров’я. Бібліографія: Алкоголізм та його соціальні та біологічні наслідки. – К., 1984 Справочник детского врача психиатра и невропатоло га. – К., 1985 (в соавт.) 375
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Уход за больными в детском психиатрическом стацио наре. – К., 1989 (в соавт.) Справочник врача-психиатра. – К., 1990 (в соавт.) Психіатрія: Підручник. – К., 1993 Детская психоневрология. – К., 2001 (в соавт.) Фенілкетонурія: клініка, діагностика, лікування: Метод. реком. – К., 2001 (у співавт.) Неотложная помощь в психиатрии // Скорая и неотлож ная помощь. – К., 2002 (розділ) Дитяча психіатрія. Тимчасові нормативи надання медич ної допомоги дитячому населенню в умовах амбулатор но-поліклінічних закладів України. – К., 2003 Клиническое руководство по диагностике и лечению де прессивных расстройств в практике врача первичной медико-санитарной помощи. – К., 2004 (в соавт.) КУЗНЕЦОВА Лариса Володимирівна (1945) — доктор медичних наук (2007), професор (2008), завідувач ка федри клінічної імунології та алергології (2005–2015). У 1969 р. закінчила Київський медичний інститут. У 2007 р. захистила докторську дисертацію «Порушення імунного статусу з урахуванням факторів міжклітинної кооперації у хворих на бронхіальну астму та розробка способів сис темної та регіонарної імуномодуляції в комплексній тера пії хворих». Учениця члена-кореспондента АМН України професора К.Ф. Чернушенка та члена-кореспондента АМН і НАН України професора Е.В. Гюллінга. Автор май же 600 наукових праць, 22 винаходів. Науковий напрям: проблеми імунотерапії та специфічної імунотерапії у алергічних хворих та хворих з різним ступенем тяжкості імунодефіциту. Під її керівництвом виконані 12 канди датських і 3 докторські дисертації. Головний клінічний імунолог Київської області (1998–2015). Бібліографія: Імунотропна терапія у хворих на хронічний бронхіт з бронхообструктивним синдромом: Навч.-метод. посібн. – К., 2000 (у співавт.) Лікування хворих за допомогою Пайлер-світла: Навч.метод. посібн. (ред.). – К., 2007 Алергологія: Підручник. – К., 2008 (у співавт.) Імунологія (ред.). – К., 2013 Анафілаксія. – К., 2014 (у співавт.) Клінічна та лабораторна імунологія (ред.). – К., 2015 Актуальні питання алергології у практиці сімейного ліка ря. – К., 2016 (у співавт.) 376
КУЗНЕЦЬ Михайло Мефодійович (1901–1959) — доктор медичних наук (1938), професор, завідувач кафедри дер матовенерології (1952–1954). У 1927 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1937 р. захистив докторську дисер тацію «Гістологія старіння шкіри». Учень професора О.М. Тижненка. Автор 80 наукових праць. Науковий на прям: вивчення патогенезу та розробка нових засобів ліку вання хвороб шкіри, вивчення балансу вітамінів А і Є при деяких дерматозах, а також патології органів травлення у хворих на дерматози. Першим у вітчизняній літературі опублікував наукову працю про хворобу Паркс-Вебера. Учні — професори Б.Т. Глухенький, Н.М. Левковський. Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни І ступеня, медалями. Бібліографія: Руководство по дерматовенерологии. – М., 1964 (раздел) Каротинодермія та її клінічне значення. – К., 1956 КУЛІНІЧЕНКО Валентин Леонідович (1943–2014) — доктор філософських наук (2002), професор (2004), завіду вач кафедр філософії (1989–1999; 2004–2014), гуманітар них дисциплін (1999–2004). У 1968 р. з відзнакою закінчив Саратовський медичний університет. У 2002 р. захистив докторську дисертацію «Філософсько-методологічний ана ліз процесу трансформації парадигм сучасної медицини та охорони здоров’я». Учень професорів Я.Ф. Аскіна (Саратов) та Н.П. Депенчук (Київ). Автор понад 250 наукових праць, у т. ч. 20 монографій. Науковий напрям: філософія науки та медицини, валеологія, валеософія та біоетика. Нагород жений 8 орденами та 5 медалями (Україна, Росія, Королів ство Бельгія). Відмінник освіти України (2003). Бібліографія: Гуманизация биологии в современных условиях. – К., 1992 (в соавт.) Современная медицина: трансформация парадигм тео рии и практики. – К., 2001 Биоэтика: начала и основания (философско-методоло гический анализ). – К., 2002 (в соавт.) Наука, этика, политика: социокультурные аспекты сов ременной генетики. – К., 2004 (в соавт.) Жизнь и Причинность: методология взаимодействия и познания. – К., 2004 (в соавт.) Інформація та Причинність формо-взаємодій. – К., 2006 (у співавт.) Теория и методология Со-Творчества. – К., 2007 (в соавт.)
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
КУЧЕРЕНКО Павло Олександрович (1882–1936) — доктор медицини (1918), професор, завідувач кафедри патологічної анатомії (1924–1936). Закінчив Новоросій ський університет і Петербурзьку Військово-медичну академію (1908). У 1918 р. захистив докторську дисерта цію «К вопросу об отложении гликогена в почке при са харном мочеизнурении. Отложение гликогена и других растительных полисахаридов в почке при различных экспериментальных условиях». Учень професорів В.К. Високовича, В.М. Константиновича. Автор 78 науко вих праць, у т. ч. 1 підручника. Науковий напрям: патоло гія ендокринної системи, епідеміологічне вивчення зоба в Україні, розвиток прозекторської справи. Бібліографія: К вопросу об отложении гликогена в почке при сахарном мочеизнурении. – К., 1917 Основи патологічної морфології. – К., 1929 Інкреторні залози і злоякісні новотвори. – К., 1937 ЛАВРОВ Анатолій Петрович (1895–1956) — доктор ме дичних наук (1938), професор, завідувач кафедри дер матовенерології (1949–1952). У 1922 р. закінчив медич ний факультет Донського університету. У 1938 р. захис тив докторську дисертацію «Лікування дерматологічних хворих на курорті Сочі-Мацеста сірководневими ванна ми». Учень професора П.В. Нікольського. Автор 90 нау кових праць. Науковий напрям: курортотерапія шкірних захворювань, лікування та профілактика гонореї. Під його керівництвом виконані 3 кандидатські дисертації. ЛАЗАРЄВ Олександр Захарович (1870–1951) — Заслу жений діяч науки УРСР (1941), професор (1922), завіду вач кафедри дитячих хвороб (1930–1951, до 1931 р. — хвороб дітей старшого віку). У 1893 р. закінчив медичний факультет університету Св. Володимира зі званням «ле каря с отличием». У 1936 р. присуджено ступінь доктора медичних наук без захисту дисертації. Як лікар і вчений, Олександр Захарович сформувався в київській школі те рапевтів і педіатрів, якій завжди було притаманне праг нення до фундаментальних досліджень проблем клініч ної медицини, до розробки та удосконалення методів обстеження хворих. Засновник (1900 р.) і секретар, а з 1922 р. голова Київського товариства дитячих лікарів. Автор першої в Україні монографії з проблем туберкульо зу дитячого віку. Під його керівництвом виконано понад
200 наукових робіт і видано 7 збірників наукових праць, особисто він є автором понад 30 наукових праць, при свячених різним питанням патології дитинства, які відо бражають його енциклопедичну освіченість, філософ ський склад мислення, талант лікаря і педагога. Основ ний науковий напрям: проблеми грудного і штучного ви годовування дітей, кишкові інфекції, дитяча фтизіатрія. Був головою комісії лікувально-профілактичної допомо ги Народного комісаріату охорони здоров’я УРСР, чле ном редколегії журналу «Педіатрія, акушерство та гінекологія». Один із засновників Київського інституту удосконалення лікарів. Учасник російсько-японської та Першої світової воєн. Нагороджений медаллю «За доб лестный труд в Великой Отечественной войне 1941– 1945 гг.», значком «Відмінник охорони здоров’я». Бібліографія: Туберкульоз дитячого віку. – К., 1932 Семиотика и диагностика детских болезней. – К., 1947 Діагностика дитячих хвороб. – К., 1950 ЛАЗОРИШИНЕЦЬ Василь Васильович (1957) — Заслу жений лікар України (1999), академік НАМН України (2017), доктор медичних наук (2002), професор (2004), завідувач кафедри хірургії серця та магістральних судин (з 2016 р.). У 1980 р. закінчив Київський медичний інсти тут. У 2002 р. захистив докторську дисертацію «Анома лія Ебштейна (проблеми діагностики та хірургічного лі кування)». Учень академіка Г.В. Книшова. Проходив стажування в США, Великобританії, Франції, Німеччині, вперше на пострадянському просторі застосував прак тику обміну досвідом з провідними кардіохірургічними клініками Європи та США. Під його керівництвом впер ше в Україні створено науково-практичне підґрунтя спе ціалізованої перинатальної та кардіохірургічної допомо ги вагітним групи високого кардіального ризику. Автор понад 400 наукових праць, у т. ч. 15 монографій та 40 патентів на винахід. Науковий напрям: розробка, вдо сконалення та впровадження перспективних напрямів дитячої серцево-судинної хірургії, екстреної та невід кладної кардіохірургічної допомоги, а також ендоваску лярних, мініінвазивних та гібридних втручань при вро джених і набутих вадах серця. Керує виконанням 5 док торських і 6 кандидатських дисертацій, підготував 12 кандидатів наук. Працював начальником лікувальноорганізаційного управління НАМН України (2004–2008, 377
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
2010–2014, 2015), заступником, першим заступником і виконуючим обов’язки міністра охорони здоров’я Украї ни (2008–2010, 2014). Директор ДУ «Національний ін ститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» (2016), де працює з 1987 р. Голова правління Асоціації серцево-судинних хірургів України (2016), дійсний член Європейської асоціації кардіотора кальних хірургів, член Французької асоціації серцево- судинних хірургів, Американської асоціації торакаль них хірургів. Член-засновник Всесвітньої асоціації ди тячих кардіологів та кардіохірургів. Голова вченої ради ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України». Член вчених рад ДУ «Науково-практичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України», ПВНЗ «Київський медич ний університет», Державної наукової установи «Науковопрактичний центр профілактичної та клінічної медици ни» Державного управління справами. Голова спеціалі зованої вченої ради Д 26.555.01 із захисту дисертацій за спеціальністю 14.01.04 «Серцево-судинна хірургія». Голова Проблемної комісії МОЗ та НАМН України «Хі рургічне лікування серця та судин». Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2005). Нагоро джений орденами князя Ярослава Мудрого V (2007) та IV (2017) ступеня, відзнакою НАМН України «Медаль імені М.М. Амосова». Бібліографія: Анестезиологическое обеспечение и послеоперацион ное ведение кардиохирургических больных детского возраста: Пособие. – К., 1999 (в соавт.) Серцева недостатність. – К., 2000 (у співавт.) Невідкладна допомога при основних патологічних синдромах у немовлят з вродженими вадами серця. – К., 2001 (у співавт.) Фізіологія людини і тварини: Курс лекцій. – К., 2003 (у співавт.) Врожденные пороки сердца у детей: Учебное посо бие. – Одесса, 2009 (в соавт.) Охорона здоров’я України: стан, проблеми, перспекти ви. – К., 2009 (у співавт.) Міжгалузева комплексна програма «Здоров’я нації 2009». – К., 2010 (у співавт.) Організація роботи закладу охорони здоров’я в умовах надзвичайних ситуацій різного характеру. – К., 2014 (у співавт.) 378
Біологія людини: Навч. посібн. – К., 2014 (у співавт.) Сучасні підходи до ведення вагітності, пологів і лікуван ня жінок з серцево-судинними захворюваннями на тлі серцевої недостатності (клінічні рекомендації). – К., 2015 (у співавт.) Бескровные технологии при коррекции клапанов сердца в условиях искусственного кровообращения. – К., 2015 (в соавт.) Реконструктивні операції на висхідній аорті при постсте нотичному її розширенні та супутньому протезуванні аортального клапана. – К., 2016 (у співавт.) Хірургічне лікування аортальних вад серця, ускладнених вузьким гирлом аорти. – К., 2016 (у співавт.) Хірургічна корекція порушень хордо-папілярного конті ніума при мітральній ваді серця. – К., 2017 (у співавт.) Серце в хірургії. Інститут імені М.М. Амосова крізь деся тиліття. – Тернопіль, 2017 ЛАЙКО Андрій Афанасійович (1936) — Заслужений лі кар України (2002), доктор медичних наук (1988), про фесор (1991), завідувач кафедри дитячої оторинола рингології (1989–2002). У 1959 р. закінчив Івано-Фран ківський медичний інститут. У 1988 р. захистив доктор ську дисертацію «Рецидивуючий середній отит». Учень професора С.І. Мостового. Автор 113 наукових праць, у т. ч. 35 монографій, 6 підручників, 31 навчального по сібника, 9 патентів на винаходи та корисні моделі, 50 ра ціоналізаторських пропозицій. Науковий напрям: діа гностика і лікування запальних процесів вуха у дітей. Ним сформульовані і запроваджені в практику методи діагностики і лікування рецидивуючих і хронічних серед ніх отитів у дітей, розроблені основні принципи абласти ки при операціях з приводу раку гортані. Підготував 5 кандидатів медичних наук. Головний дитячий отола ринголог МОЗ України (1978–2004). Відмінник охорони здоров’я (1978). Бібліографія: Пути применения абластики в ЛОР-онкологии. – К., 1969 (в соавт.) Неотложные состояния у детей. – К., 1983 (раздел) Невідкладна допомога в дитячій оториноларингології: Навч. посібн. – К., 1988 Дитяча оториноларингологія. – К., 1988, 2008 Дитяча оториноларингологія: Нац. підручник (ред.). – К., 2013
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
ЛАСИЦЯ Ольга Іларіонівна (1938–2006) — Заслужений діяч науки і техніки України (2001), доктор медичних наук (1983), професор (1988), завідувач кафедри педіат рії № 1 (1987–2006). У 1961 р. закінчила з відзнакою Одеський медичний інститут. У 1982 р. захистила доктор ську дисертацію «Клініко-імунологічні особливості аст матичного бронхіту у дітей». Вихованка наукової школи професорів О.М. Хохол і В.М. Сидельникова. Автор понад 360 наукових праць, у т. ч. 11 монографій, є співавтором видання «Енциклопедія дитинства». Науковий напря мок — дитяча алергологія і пульмонологія. Під її керівни цтвом виконані 12 кандидатських і 3 докторські дисерта ції. Головний дитячий алерголог МОЗ України (1982), го лова Київської обласної асоціації педіатрів. Нагороджена медаллю. Відмінник охорони здоров’я. Бібліографія: Зовнішнє середовище і алергічні захворювання у ді тей. – К., 1989 Діатези у дітей. – К., 1991 (у співавт.) Батькам про дитину першого року життя. – К., 1991 (три розділи) Російсько-українсько-латинський словник медичних термінів. – К., 1992 ЛАУЕР Володимир Вільгельмович (1889–1963) — док тор медичних наук (1938 р., за сукупністю праць), про фесор (1941), завідувач кафедри патологічної анатомії (1936–1941). У 1916 р. закінчив медичний факультет Харківського університету. Учень академіка М.Ф. Мель никова-Розведенкова. ЛЕВЕНЕЦЬ Віталій Миколайович (1930) — Заслужений діяч науки і техніки України (1989), доктор медичних наук (1970), професор (1972), завідувач кафедри орто педії і травматології № 1 (1975–2000, у 1975–1979 рр. — військово-польової хірургії і травматології, 1979– 1995 рр. – травматології, ортопедії і опікових хвороб). У 1954 р. закінчив 2-й Московський медичний інститут. У 1969 р. захистив докторську дисертацію «Костно- хрящевая гомопластика тазобедренного сустава». Учень професора Ф.Р. Богданова. Автор 247 наукових праць. Науковий напрям: деформуючий артроз, асептичний не кроз, пошкодження та захворювання суглобів, рекон структивно-відновна хірургія, ендопротезування сугло бів, трансплантологія, профілактика гнійних ускладнень.
Підготував 17 докторів та кандидатів медичних наук. Учні — професори Г.І. Герцен, С.І. Писларь, В.А. Сизов, В.В. Пляцко. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1997). Декан хірургічного факультету (1974–1983), проректор з лікувальної роботи (1983– 1989). Бібліографія: Деформирующий артроз. – М., 1989 Артроскопія. – К., 1991 ЛЕВИТСЬКИЙ Михайло Андрійович (1871–1942) — доктор медицини (1910), професор (1912), завідувач кафедри офтальмології (1918–1929). У 1895 р. закінчив медичний факультет університету Св. Володимира. У 1909 р. захистив докторську дисертацію «О состоянии глаз учащихся и об изменении их преломляемости в те чение учения». Учень професора О.В. Ходіна. Основний науковий напрям: вивчення ефективності різноманітних оперативних втручань на оці та його придатках. Удоско налив методику локалізації патологічних змін на дні ока та їх проекцію на склері. Розробив техніку вилучення з ока цисцицерків, удосконалив методику пластики на ві ках за допомогою вільних шкіряних лоскутів. Учень — професор І.А. Кореневич. Перший голова правління Клі нічного інституту для удосконалення лікарів (1918– 1922), директор Київського інституту удосконалення лі карів (1922). Бібліографія: Тенонова капсула, ее анатомия. – Одесса, 1910 До історії київської кафедри офтальмології: Праці очної клініки. – К., 1940 ЛЕРНЕР Ісай Петрович (1911–1976) — доктор медич них наук (1967), завідувач кафедри туберкульозу (1958–1959). У 1939 р. закінчив медичний факультет університету в Бухаресті. У 1966 р. захистив доктор ську дисертацію «Алергічні еозинофільні захворюван ня». Автор 67 наукових праць. Науковий напрям: клі нічна алергологія. Бібліографія: Зональна та сегментарна резекція легень. – Кишинів, 1956 Алергічні еозинофільні захворювання. – К., 1961 Поражение легких при ревматизме и аллергических за болеваниях. – К., 1969 379
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
ЛЕУШ Станіслав Сергійович (1935) — доктор медичних наук (1986), професор (1986), завідувач кафедри акушер ства і гінекології № 1 (1985–2006). У 1958 р. закінчив Хар ківський медичний інститут. У 1986 р. захистив докторську дисертацію «Пізній токсикоз вагітних. Клінічні та патофі зіологічні критерії інтенсивної терапії». Учень професорів І.І. Грищенка і В.М. Савицького. Автор понад 200 наукових праць. Науковий напрям: реконструктивно-відновлююча хірургія та реабілітація функцій жіночих статевих органів, питання еферентної терапії, ендокринної діагностики і за місної гормональної терапії. Під його керівництвом вико нані 12 кандидатських дисертацій. Нагороджений медаля ми. Відмінник охорони здоров’я. Бібліографія: Поздний токсикоз беременных. – М., 1983 (лекція) Скорая и неотложная медицинская помощь. – К., 2002 (в соавт.) Кровотечі в практиці акушера-гінеколога: Навч. посібн. – К., 2013 (у співавт.) Ведення пологів та розродження: Навч. посібн. – К., 2016 (у співавт.) ЛІПКАН Георгій Миколайович (1939) — доктор медич них наук (1976), професор (1992), завідувач кафедри клі нічної лабораторної діагностики (1990–2006). У 1962 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1974 р. захистив докторську дисертацію «Біологічна дія підвищених доз декотрих вітамінів груп В і Р та комбінованих лікарських препаратів, які містять вітаміни (експериментальні та кліні ко-лабораторні дослідження)». Учень професора І.Г. Фе дорова. Автор понад 800 наукових праць, у тому числі 7 атласів, понад 100 монографій, 2 словників, 4 енцикло педій (2-, 3-, 7-, 15-томні), 12 авторських свідоцтв, 6 патен тів. Науковий напрям: клінічна лабораторна діагностика, вивчення біологічної дії препаратів з рослинної сировини відповідно до клініко-лабораторних показників. Під його керівництвом виконано 16 кандидатських дисертацій. На городжений медалями. Відмінник охорони здоров’я. Бібліографія: Фітотерапія і методи лікування // В кн.: Медицина дитин ства. – Т. 4, Кн. 3. – К., 2001 (у співавт.) Введение в цитологию. Морфо- и гистогенез опухолей. Прин ципы цитологической диагностики заболеваний. – К., 2001. Избранные лекции по клинической лабораторной диагно стике: Т. I–VII. – К., 2005. 380
Лабораторна діагностика туберкульозу та контроль за якістю бактеріологічних досліджень. – К., 2006 (у співавт.) Растения в медицине: Энциклопедия, у 15 томах. – К., 2009. Атлас растений-антигипоксантов. – К., 2015. Референтні значення показників клінічної лабораторної діагностики. – К., 2016 (у співавт.) Клінічна лабораторна діагностика гострих лейкемій і лейкемоїдних реакцій. – К., 2016 (у співавт.) Словник рослин наукової медицини і фармації, народної медицини (російсько-латинсько-український) : 4 782 на зви. – К., 2017. ЛІПКАН Микола Федорович (1909–1991) — доктор біо логічних наук (1957), професор (1961), завідувач кафедри медичної радіології (1960–1966), радіаційної гігієни (1966– 1975). У 1938 р. закінчив біологічний факультет Київського університету. У 1957 р. захистив докторську дисертацію «Обмін нуклеїнових кислот при різних функціональних станах». Автор 64 наукових праць, у т. ч. 1 монографії. Декан санітарно-гігієнічного факультету (1962–1967). Учасник Другої світової війни. Нагороджений 4 орденами і 4 медалями. Бібліографія: Основы радиобиологии и биохимии. – К., 1968 ЛІТУС Віктор Іванович (1956) — доктор медичних наук (2013), доцент (1992), завідувач кафедри клінічної, ла бораторної імунології та алергології (з 2015 р.). У 1973 р. закінчив Київський медичний інститут. У 2013 р. за хистив докторську дисертацію «Морфологічні та іму нологічні зміни органів імунітету щурів за умов мікро меркуріалізму та його корекції». Учень професорів Е.В. Гюллінга і Ю.Б. Чайковського. Автор понад 250 на укових праць, у т. ч. 3 монографій і 10 патентів та автор ських свідоцтв на винахід. Науковий напрям: клінічна імунологія, молекулярна (компонентна) алергологія, імуногенетика, імунотоксикологія. Бібліографія: Алергологія. – К., 2008 (у співавт.) Імунологія. – К., 2013 (у співавт.) Система імунітету за умов мікромеркуріалізму та його корекції. – К., 2013 (у співавт.) Анафілаксія. – К., 2014 (у співавт.) Актуальні питання алергології у практиці сімейного ліка ря. – К., 2016 (у співавт.)
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Літус Олександр Іванович (1967) — доктор медичних наук (2014), доцент (2012), завідувач кафедри дермато венерології (з 2014 р.). У 1990 р. закінчив Київський ме дичний інститут. У 2004 р. захистив докторську дисерта цію «Діагностика і терапія хронічного простатиту з ура хуванням поліетіологічних і поліпатогенетичних механіз мів розвитку і характеру перебігу захворювання». Автор 64 друкованих робіт. Засновник і президент Всеукраїн ської громадської асоціації «Українська асоціація псоріа зу» (2008), засновник і Віце-президент Євро-Азійської асоціації дерматологів (2011), організатор і президент Першого Міжнародного Конгресу Євро-Азійської Асоціа ції Дерматовенерологів (Київ, 2011), президент громад ської організації «Українська Академія Дерматовенероло гії», засновник і голова наукового комітету науково-прак тичних конференцій «Київські дерматологічні дні», за сновник і головний редактор спеціалізованого дермато логічного журналу «Дерматолог». Головний позаштатний спеціаліст м. Києва з дерматовенерології (2014–2016). Бібліографія: Старение волосистой части головы и ассоциированные состояния. – К., 2016 (в соавт.) Ступенчатая энтеросорбция в комплексной терапии аллергодерматозов. – К., 2015 (в соавт.) Новообразования волосистой части головы в практике врача дерматолога. – К., 2016 (в соавт.) Резистентность вирусов папилломы человека к дезин фектантам – сигнал тревоги! – К., 2016 (в соавт.) Психоемоційний стан хворих на акне з урахуванням тяжко сті перебігу та спадкової схильності. – К., 2016 (у співавт.) Фотодинамічна терапія — сучасний ефективний метод лікування базальноклітинного раку шкіри. – К., 2016 (у співавт.) Трихология. Второе издание, дополненное и перерабо танное. – К., 2016 (в соавт.) ЛІЧМАН Лада Юріївна (1967) — кандидат педагогічних наук (1997), доцент (2004), завідувач кафедри інозем них мов (з 2005 р.). У 1989 р. закінчила Запорізький дер жавний університет. У 1997 р. захистила кандидатську дисертацію «Педагогічні умови ефективності форму вання писемного мовлення старшокласників». Автор понад 100 наукових праць. Науковий напрям: принципи побудови іншомовної компетентнісної моделі фахівцялікаря.
Бібліографія: Authenticity Frame as Innovative Resource to Build Up For eign Linguistic Competence // European Journal of Educa tion and Applied Psychology. – Vienna, 2016. Діагностика удосконалення іншомовної етнокультурної компетентності в системі медичної післядипломної осві ти // Pedagogy and Psychology Science and Education a New Dimension. – К., 2016. Anthropocentric context of linguistic competence // Modern European Researches. – Salzburg, 2016. Guidance Manual for the Practice of Building Foreign Lin guistic Competence in the Higher School of Ukraine: Text books, Manuals, Programs // Науковий вісник МНУ імені В.О. Сухомлинського. – Миколаїв, 2017. Macro-Strategy of Medical Foreign Language Definitions Professional Translation and Use in Neurologists’ Practice // Proceedings of the III International Scientific and Practical Conference «Modern Methodology of Science and Educa tion». – Dubai, 2017. ЛИС Петро Васильович (1930–1981) — доктор медич них наук (1974), професор (1975), завідувач кафедри хірургії № 2 (1976–1982). У 1955 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1973 р. захистив докторську ди сертацію «Система згортання крові при механічних жов тяницях». Учень професора І.І. Кальченка. Науковий на прям: дослідження згортання системи крові при меха нічних жовтяницях, хірургічна гастроентерологія. Бібліографія: Кровотечения при гепатобилиарной патологии. – К., 1979 ЛИСЕНКО Григорій Іванович (1947–2013) — доктор ме дичних наук (1988), професор (1992), завідувач кафед ри сімейної медицини (1993–2013, до 1997 р. — тера пії № 1, у 1997–2001 — терапії і сімейної медицини). У 1971 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1988 р. захистив докторську дисертацію «Клеточномолекулярные механизмы иммуносупрессии и пути патогенетической терапии при диффузных болезнях соединительной ткани и инфекционно-аллергической бронхиальной астме». Учень професора І.М. Ганджі. Автор понад 300 наукових праць, у т. ч. 6 монографій. Науковий напрям: вивчення етіології, патогенезу, особ ливостей клінічного перебігу, розробка ефективних ме тодів патогенетичного лікування дифузних захворювань 381
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
сполучної тканини та бронхіальної астми, актуальних проблем сімейної медицини. Заслужений діяч науки і техніки України (2004), декан терапевтичного факульте ту (1996–1999), декан факультету загальної практики - сімейної медицини (2005–2012), директор Інституту сі мейної медицини (2012–2013). Заступник голови вченої ради МОЗ України (1995–2002), президент Української асоціації сімейної медицини, дійсний член Всесвітньої та Європейської організації сімейних лікарів, Європейської академії природознавчих наук. Бібліографія: Некоронарогенні захворювання серцевого м’яза. – К., 1993 (у співавт.) Ревматологія. – К., 1996 (у співавт.) Бронхіальна астма: стандарти діагностики та лікування. Керівництво для сімейних лікарів. – К., 2001 Внутрішні хвороби. – К., 2002 (у співавт.) Хронічні обструктивні захворювання легень у практиці сімейного лікаря: Навч. посібн. – К., 2005 (у співавт.) Артропатії при гіпотиреозі (клініка, діагностика та ліку вання): Метод. реком. – К., 2006 (у співавт.) Проблема боли в общеврачебной практике: Учебно-методи ческое пособие для семейных врачей. – К., 2007 (в соавт.) ЛОЗИНСЬКИЙ Володимир Лаврентійович (1881– 1943) — доктор медичних наук, професор, завідувач ка федри акушерства і гінекології № 2 (1935–1941). Учень професорів О.О. Муратова і Г.Ф. Писемського. Секретар Київського наукового товариства акушерів-гінекологів. Лоскутов Олег Анатолійович (1965) — доктор медич них наук (2014), професор (2014), завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії (з 2016 р.). У 1988 р. закінчив Ворошиловградський медичний інститут. У 2014 р. захистив докторську дисертацію «Оптиміза ція методів кардіопротекції в комплексі анестезіоло гічного забезпечення операцій зі штучним кровообі гом». Автор понад 200 наукових праць, у т. ч. 2 моно графій, підручника з анестезіології та інтенсивної те рапії (розділ), 9 патентів на винахід і 5 патентів на ко рисну модель. Науковий напрям: кардіоанестезіологія, захист міокарду в період ішемії, штучний кровообіг, інтенсивна терапія гострої серцевої недостатності, проведення операцій без використання компонентів донорської крові, порушення киснево-транспортної 382
функції крові, терапія післяопераційних септичних усклад нень, інгаляційна анестезія. Бібліографія: Анестезіологічне забезпечення операцій у пацієнтів з супутньою артеріальною гіпертензією. – Харків, 2015 Небезпеки і ускладнення при проведенні гемотрансфу зій. – Полтава, 2015 Вплив рівня гемоглобіну і гематокриту на функціональ ний стан системної гемодинаміки і скоротливу здатність міокарда. – Харків, 2015 Особливості мозкового кровотоку при анестезіологічно му забезпеченні пацієнтів похилого та старечого віку. – Харків, 2014 (у співавт.) Impact of general anesthesia on the activity of lipids peroxi dase oxidation during cardiac surgery for elderly patients. – United Kingdom, 2015 ЛУНЬОВА Ганна Геннадіївна (1961) — доктор медич них наук (2004), професор (2008), завідувач кафедри клінічної лабораторної діагностики (з 2007 р.). У 1984 р. закінчила Донецький державний медичний інститут іме ні М. Горького. В 2004 р. захистила докторську дисерта цію «Роль Т-хелперної ланки імунітету в реакції відторг нення ниркового трансплантата людини». Учениця про фесорів Г.М. Дранніка та Є.Я. Барана. Автор 275 науко вих праць, 6 винаходів, 8 монографій, 6 посібників та 1 підручника. Під її керівництвом виконано 3 кандидат ські дисертації. Науковий напрям: лабораторна медици на. Головний редактор в Україні міжнародного журналу «Лабораторная диагностика. Восточная Европа» (2012). Головний позаштатний спеціаліст МОЗ України та ДОЗ КМДА з клінічної лабораторної діагностики (2008–2017). Президент Всеукраїнської асоціації клінічної хімії та лабо раторної медицини, голова Технічного комітету зі стан дартизації 166 (ТК 166) «Клінічні лабораторні дослід ження та системи для діагностики in vitro», експерт Національного агентства з акредитації України. Бібліографія: Трансплантация почки. – Донецк, 1995 (в соавт.) Клінічна лабораторна діагностика порушень системи ге мостазу: Навч.-метод. посібн. – К., 2011 (у співавт.) Дослідження еякуляту в діагностиці чоловічого непліддя: Навч.-метод. посібник для лікарів. – К., 2010 (у співавт.) Практика аккредитации медицинских лабораторий: тре бования, критерии и процедура. – Минск, 2015
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Методичні рекомендації щодо організації діяльнос ті клініко-діагностичних лабораторій системи охо рони здоров’я України у відповідності до сучасних міжнародних вимог (43.15/94.15). – К., 2015 (у спів авт.) ЛУР’Є Олександр Григорович (1878–1953) — Заслуже ний діяч науки УРСР (1949), доктор медицини (1916), професор, перший завідувач кафедри дерматовенеро логії (1921–1949). У 1904 р. закінчив медичний факуль тет університету Св. Володимира. Автор понад 100 нау кових праць, присвячених проблемам діагностики за хворювань шкіри, вивчення сифілісу. Організував у Киє ві перший мікологічний диспансер. ЛЬВОВИЧ Григорій Абрамович (1894–1955) — доктор медичних наук, доцент, завідувач кафедри туберкульозу (1953–1955). Науковий напрям: колапсотерапія в ліку ванні хворих на туберкульоз, стрептоміцин в комплекс ній терапії легеневого туберкульозу. Бібліографія: Пневмоперитонеум как метод лечения туберкулеза лег ких и кишечника. – К., 1949 МАЙДІКОВ Леонід Кирилович (1919–1983) — полков ник медичної служби, завідувач кафедри військово-ме дичної підготовки (1956–1974). Учасник Другої світової війни, нагороджений трьома орденами, 10 медалями. Бібліографія: Основы организации медицинского обеспечения войск. – К., 1959 (в соавт.) Медицинская служба гражданской обороны. – К., 1971 МАКАРОВ Анатолій Васильович (1937) — Заслужений лікар України (1993), кандидат медичних наук (1975), професор (1996 р., без захисту докторської дисертації), завідувач кафедри торакальної хірургії та пульмонології (1988–2009, до 2006 р. — пульмонології). У 1960 р. за кінчив Київський медичний інститут. У 1974 р. захистив кандидатську дисертацію «Клініка, діагностика та хірур гічне лікування аденом трахеї та бронхів». Учень профе сора О.М. Авілової. Автор понад 350 наукових праць. Науковий напрям: травматичні пошкодження грудної клітини, хірургія стравоходу й органів дихання, віднов лювальна хірургія черевної порожнини. Двічі лауреат
Державної премії України в галузі науки і техніки (1997, 2004). Нагороджений медалями. Відмінник охорони здоров’я. Бібліографія: Торакоскопія в невідкладній грудній хірургії. – К., 1986 (у співавт.) Невідкладний стан в пульмонології. – К., 1988 Опіки стравоходу у дітей та їх наслідки. – К., 2002 Захворювання стравоходу у дітей. – К., 2004 Обследование органов дыхания у детей. – К., 2005 Торакальная травма. – К., 2006 Деформація грудної клітки у дітей. – К., 2006 Травма грудної клітки у дітей / В кн.: Дитяча травматоло гія. – К., 2006 (розділ) МАКСЮТІНА Ніна Павлівна (1926–2015) — Заслуже ний діяч науки і техніки України (1998), доктор хіміч них наук (1972), професор (1972), завідувач кафедри фармацевтичної хімії (1966–1992). У 1948 р. закінчи ла Харківський фармацевтичний інститут. У 1972 р. захистила докторську дисертацію «Хімічне дослід ження деяких О-глікозидів та створення на їх основі нових лікарських препаратів». Вихованка Харківської школи фітохіміків. Автор понад 380 наукових праць, у т. ч. 8 монографій і 2 довідників. Науковий напрям: створення нових лікарських засобів і фармацевтич ний аналіз. Розробила 9 лікарських препаратів, з яких 6 (пастінацін, бероксан, плантаглюцид, кверце тин та гранули кверцетину) виробляються промисло вістю і застосовуються в медицині. Одна із засновни ків школи з вивчення рослинних О-глікозидів. Під її керівництвом виконані 1 докторська та 18 кандидат ських дисертацій. Серед учнів — член-кореспондент Академії інженерних наук В.І. Литвиненко. Лауреат премії ВОІР серед жінок (1982). Відмінник охорони здоров’я, нагороджена медалями. Бібліографія: Идентификация фармацевтических препаратов. – К., 1978 (в соавт.) Методы анализа лекарств. – К., 1984 (в соавт.) Растительные лекарственные средства. – К., 1985 (в соавт.) Фитотерапия в комплексном лечении внутренних орга нов. – К., 1991 (в соавт.) Справочник провизора-аналитика. – К., 1992 (в соавт.) 383
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
МАМОЛАТ Олександр Самойлович (1910–1991) — За служений діяч науки України (1975), Заслужений лікар України (1969), доктор медичних наук (1965), професор (1971), завідувач кафедри туберкульозу (1959–1960). У 1936 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1965 р. захистив докторську дисертацію «Розробка та наукове узагальнення методики і організації лікування хворих деструктивним туберкульозом». Автор 160 наукових праць, у т. ч. 3 монографій. Науковий напрям: епідеміо логія та статистика туберкульозу, організація боротьби з туберкульозом на селі, історія фтизіатрії. Під його керів ництвом виконані 5 докторських і 15 кандидатських дисертацій. Учасник Другої світової війни. Нагородже ний орденами Червоної Зірки, Трудового Червоного Прапора, Жовтневої революції, медалями. Бібліографія: Туберкульоз. – К., 1971 Побочные реакции при антибактериальной терапии боль ных туберкулезом. – К., 1975 МАМЧИЧ Володимир Іванович (1938) — доктор медичних наук (1980), професор (1985), завідувач кафедри хірургії і проктології (1989–2010, до 2004 – хірургії № 2). У 1962 р. закінчив Івано-Франківський медичний інститут. У 1980 р. захистив докторську дисертацію «Діагностика та хірургіч не лікування гострого холециститу». Учень професора Д.Ф. Скрипниченка. Автор 411 наукових праць, у т. ч. 9 мо нографій. Науковий напрям: хірургія гепато-панкреатодуо денальної зони, біліарної патології, шлунково-кишкового тракту, невідкладна та гнійна хірургія, хірургічна ендокрино логія, проктологія, лапароскопічна та амбулаторна хірургія. Під його керівництвом виконані 6 докторських і 32 канди датських дисертацій. Учні — професори М.М. Шевнюк, В.А. Шуляренко, В.О. Шапринський, М.В. Цапенко (Німеччи на), В.І. Паламарчук, А.Б. Кебкало, В.М. Косован. Голова Асо ціації хірургів-гепатологів України (1997). Почесний член Асоціації хірургів-гепатологів Росії та СНД (1998), член Все світньої асоціації хірургів (2001), Міжнародної Асоціації ІНРВА (1997), Європейської асоціації ендоскопічної та малоінва зивної хірургії (2001). Голова спеціалізованої вченої ради по захисту кандидатських та докторських дисертацій за фахом «Хірургія» (2003–2012), член спеціалізованих вчених рад НМУ імені О.О. Богомольця та НМАПО імені П.Л. Шупика за спеціальністю «Хірургія» (2016). Головний редактор журна лу «Хірургія України» (2002–2015). 384
Бібліографія: Калькульозний холецистит. – К., 1985 (у співавт.) Профілактика жовчокам’яної хвороби. – К., 1986 Гострий апендицит. – К., 1987 Запобігання захворюванням підшлункової залози. – К., 1989 Післяопераційні абсцеси черевної порожнини. – К., 1990 Новые технологии в хирургии (ред.). – К., 1997 Оперативные доступы в абдоминальной хирургии. – К., 2003 (в соавт.) Облитерирующий эндартериит. – К., 2007 (в соавт.) Гигантские язвы желудка. – К., 2012 (в соавт.) Лапароскопічна холецистектомія: Навч. посібн. – Терно піль, 2016 (у співавт.) МАНЬКОВСЬКИЙ Борис Микитович (1883–1962) — академік АМН СРСР (1944), Заслужений діяч науки УРСР (1943), доктор медичних наук (1935), професор (1935), завідувач кафедри нервових хвороб (1923– 1941). У 1909 р. закінчив медичний факультет універ ситету Св. Володимира. Учень професора М.М. Ла пинського. Автор понад 170 наукових праць, у т. ч. 25 монографій. Науковий напрям: питання клінічної неврології і нейроонкології. Першим у країні описав пухлину шишкоподібного тіла, в світовій літературі — клініку краніофарингіом. Один із засновників україн ської школи невропатологів. Під його керівництвом виконані 5 докторських і 45 кандидатських дисерта цій. Учні — професори М.Б. Маньковський, І.Ф. Кри воручко, В.М. Слонімська. Нагороджений двома орде нами Леніна, орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», медалями. Бібліографія: Множинний десемінований склероз. – К., 1941 Избранные труды. – К., 1972 МАНЬКОВСЬКИЙ Борис Микитович (1964) — Заслуже ний діяч науки і техніки України (2008), член-кореспондент НАМН України (2010), доктор медичних наук (1997), про фесор (2006), завідувач кафедри діабетології (з 2009 р.). У 1997 р. захистив докторську дисертацію «Ішемічний інсульт при цукровому діабеті (фактори ризику, механіз ми розвитку та особливості перебігу)». Автор понад 640 наукових праць, з яких понад 200 опубліковано за кордоном, і 10 монографій, з яких 2 опубліковані за кор
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
доном (Канада, Сполучені Штати Америки). Науковий на прям: діабетична нейропатія, гострі і хронічні порушення церебрального кровообігу, взаємозв’язок між цукровим діабетом і артеріальною гіпертензією, а також іншими проявами метаболічного синдрому. Підготував 6 докто рів і 14 кандидатів медичних наук. Був обраний членом Президії Європейської асоціації з вивчення цукрового діабету, Президії робочої групи з вивчення діабетичної нейропатії Європейської асоціації з вивчення цукрового діабету (Neurodiab). Голова Правління Української діабе тологічної асоціації, член Президії Української асоціа ції ендокринологів, експерт Державного Експертного Центру МОЗ України. Постійно бере участь у якості лекто ра у міжнародних освітянських програмах Всесвітньої федерації цукрового діабету, Європейської асоціації з ви вчення цукрового діабету в Україні. Головний редактор журналу «Діабет, ожиріння, метаболічний синдром». Член редакційної колегії науково-медичних журналів «Journal of Diabetes Scienceand Technology» (США), «International Journal of Biomedicine» (США), «Ендокрино логія», «Проблеми ендокринної патології», «Міжнародний ендокринологічний журнал» та ін. Запрошується до ре цензування наукових статей у найвідоміших медичних журналах світу, таких як British Medical Journal, Diabetes Care, Diabetes, Diabetes Medicine, Journal of Neurological Sciences та багатьох інших. Бібліографія: Артериальная гипертензия и сердечно-сосудистый риск. – К., 2009 Роль гипергликемии в развитии микрососудистых и кардио-васкулярных осложнений сахарного диабета. Новые ответы на старые вопросы // Ліки України: 6 (142). – К., 2010 Need for Pathogenetically Oriented Therapy of Neuropathyin Diabetes Mellitus, Diabetes Stoffwechsel und Herz // Diabetes, Metabolism and the Heart: 20; 3. – Germany, 2011 Hyperglycemia and stroke – implications for prevention and treatment // Treatment strategies. Diabetes: 4; 2.– USA, 2012 Навчання хворих на цукровий діабет основам самокон тролю захворювання: Навч.-метод. посібн. (ред.). – К., 2012 Удосконалення лікування хворих на цукровий діабет шляхом підвищення знань стосовно техніки самовве дення інсуліну: Метод. реком. – К., 2012
Содержание эндотелиального моноцитактивирующего пептида-II у больных сахарным диабетом 1 типа с ми кроангиопатиями и артериальной гипертензией // В кн.: Сахарный диабет. – М., 2016. МАРЗЄЄВ Олександр Микитович (1883–1956) — За служений діяч науки УРСР (1935), академік АМН СРСР (1944), доктор медичних наук (1935), професор (1940), завідувач кафедри комунальної гігієни (1944–1946). У 1911 р. закінчив медичний факультет Московського університету, вдосконалював знання в лабораторії В.Г. Хлопіна. У 1922–1934 рр. завідував санітарно-епіде міологічним відділом Наркомздоров’я УРСР. Протягом 10 років (1931–1941) очолював створений за його ініціа тивою Український науково-дослідний інститут кому нальної гігієни (м. Харків), одночасно завідував кафед рою гігієни Українського інституту удосконалення ліка рів (1930–1941) і кафедрою комунальної гігієни Харків ського медичного інституту (1934–1941). У 1941– 1944 рр. — науковий керівник і завідувач санітарно-гігі єнічного відділу Казахського інституту епідеміології і мікробіології, завідувач кафедри епідеміології АлмаАтинського медичного інституту. З 1944 по 1956 рр. — директор Київського науково-дослідного інституту ко мунальної гігієни, Київського медичного інституту (до 1956 р.). Ініціатор створення й організатор у колишньо му СРСР перших санітарно-епідеміологічних станцій, першим розпочав вивчення забруднення води, атмос ферного повітря. Автор понад 130 наукових праць з різ них проблем комунальної гігієни, у т. ч. першого підруч ника з комунальної гігієни. Його ім’я присвоєне Київ ському науково-дослідному інституту загальної та кому нальної гігієни. Нагороджений урядовими нагородами. Бібліографія: О санитарной организации на Украине. – Х., 1922 Санітарна станція як комплексна форма санітарної ор ганізації. – Х., 1932 Коммунальная гигиена: Учебник (ред.). – К., 1968 МАРТИНЮК Володимир Юрійович (1951) — Заслуже ний лікар України (2001), кандидат медичних наук (1984), доцент (1992), завідувач кафедри дитячої невро логії і медико-соціальної реабілітації (2003–2012; з 2016 р.). Закінчив з відзнакою Тернопільський медичний інститут (1974). Автор понад 500 наукових друкованих 385
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
праць, у т. ч. монографій, навчально-методичних по сібників з питань дитячої неврології та реабілітології. Директор ДЗ «Український медичний центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи МОЗ України» (1996), Головний позаштатний спеціаліст МОЗ України з дитячої неврології (1994–2017), лауреат Дер жавної премії України в галузі науки і техніки (1999). По чесний професор Алматинського медичного інституту удосконалення лікарів (2005). Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, відзнакою МОЗ України «Хрест Пантелеймона Цілителя» та ін. Бібліографія: Класифікація уражень нервової системи у дітей. – К., 2001 Судомні стани у дітей. – К., 2003 Основи медико-соціальної реабілітації дітей з органіч ним ураженням нервової системи. – К., 2005 Нейропротектори, ноотропи, нейрометаболіти в інтен сивній терапії уражень нервової системи. – К., 2005 (у співавт.) Основи соціальної педіатрії (ред.). У 2-х т. – К., 2016 МАРУШКО Тетяна Вікторівна (1957) — доктор медич них наук (2006), професор (2010), завідувач кафедри педіатрії № 2 (з 2017 р.). У 1982 р. закінчила з відзнакою педіатричний факультет Київського медичного інститу ту, занесена в Золоту Книгу Пошани Київського медич ного інституту. У 2006 р. захистила докторську дисерта цію «Ювенільний ревматоїдний артрит: особливості діагностики та лікування». Автор 250 наукових праць. Науковий напрям: педіатрія, дитяча кардіоревматологія, функціональна діагностика. Підготувала 5 магістрів, 1 кандидата наук. Пройшла шлях від асистента (1994), доцента (2003) до професора (2010) кафедри педіатрії № 2. З 2010 по 2017 рр. була головним позаштатним спеціалістом ДОЗ м. Києва із спеціальності «Дитяча кар діоревматологія», головою громадської організації «Асоціація дитячих кардіоревматологів м. Києва», очо лює програму лікування хворих на ювенільний ревмато їдний артрит (ЮРА) імунобіологічними препаратами на виконання заходів Київської міської цільової програми «Здоров’я киян». За наказом МОЗ України є головою комісії із щорічного перегляду протоколу по «ЮРА». Ра зом з ДУ «ННЦ „Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска” НАМН України» (директор академік 386
М.Н. Коваленко) відповідає за створення реєстру хворих на «ЮРА». Член ПРЕС (педіатричної ревматологічної єв ропейської асоціації). Бібліографія: Педіатрія: Нац. підручник. Т. І. – К., 2003 (у співавт.) Клінічна ревматологія дитячого віку: Навч. посібн. – К., 2013 (у співавт.) Еталони практичних навиків для лікарів загальної прак тики - сімейної медицини. – К., 2003 (у співавт.) Актуальні питання педіатрії у практиці сімейного лікаря: Посібник. – К., 2015 (у співавт.) МАТЮХА Лариса Федорівна (1956) — доктор медичних наук (2012), професор (2013), завідувач кафедри сімей ної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги (з 2012 р.). У 1981 р. закінчила Одеський медичний ін ститут імені М.І. Пирогова. У 2012 р. захистила доктор ську дисертацію «Медико-соціальне обґрунтування оптимізації системи первинної медико-санітарної допомо ги на засадах сімейної медицини в Україні». Автор понад 220 наукових і науково-методичних робіт, 14 моногра фій, 4 нововведень. Напрям наукової роботи: організа ція первинної допомоги на засадах сімейної медицини в Україні, розвиток профілактичної складової в роботі сі мейного лікаря. Головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Загальна практика - сімейна медицина» (2007–2017), президент ГО «Українська асо ціація сімейної медицини» (2015), член EURACT (Євро пейської академії викладачів сімейної медицини). Бібліографія: Невідкладна медична допомога у загальній лікарській практиці: Навч. посібн. – К., 2015 (у співавт.) Розрахунок потреби у лікарських засобах, що містять конт рольовані речовини: Метод. реком. – К., 2015 (у співавт.) МАЧЕРЕТ Євгенія Леонідівна (1929–2011) — членкореспондент НАМН України (1996), доктор медичних наук (1971), професор (1974), завідувач кафедри невро логії і рефлексотерапії (1978–2010, до 1996 р. — нерво вих хвороб № 1). У 1955 р. закінчила Київський медичний інститут. У 1970 р. захистила докторську дисертацію «За стосування ехоенцефалографії в неврологічній практи ці». Учениця професора Д.І. Панченка. Автор майже 1000 наукових праць, у т. ч. 6 підручників, 16 монографій та навчальних посібників, а також 45 авторських свідоцтв
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
і винаходів. Науковий напрям: проблеми цереброваску лярної патології, інфекційні ураження нервової системи, захворювання периферичної нервової системи, функціо нальна діагностика, немедикаментозні методи діагности ки та лікування. Під її керівництвом виконані 11 доктор ських і 53 кандидатські дисертації. Учні — професори І.С. Зозуля, І.З. Самосюк, В.П. Лисенюк та ін. Відмінник охорони здоров’я (1978), винахідник СРСР (1986), лауре ат Республіканської премії імені В.К. Семінського (1988), Заслужений діяч науки і техніки України (1989), лауреат Державної премії України (1993). У 2003 р. нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня. Головний позаштатний спеціаліст з рефлексотерапії МОЗ України (1980–2007), президент Європейської асоціації лазеротерапії, віце-пре зидент Всесвітньої асоціації акупунктури, президент Української асоціації з акупунктури і лазеротерапії, член редколегій багатьох медичних журналів. Бібліографія: Руководство по рефлексотерапии. – К., 1982, 1989; Вар шава, 1990 Церебральные арахноидиты. – К., 1985 Атлас акупунктурных зон. – К., 1986 Старение и двигательные возможности. – К., 1989 Практическая неврология: неотложные состояния. – К., 1997 Основи Традиційної Китайської медицини в рефлексо терапії. – К., 2005 Патогенез, методи дослідження та лікування больових синдромів. – К., 2006 Остеохондроз поперекового відділу хребта, ускладне ний грижами дисків. – X., 2006 Гіпертонічна дисциркуляторна енцефалопатія: етіопато генез, клініка, діагностика, лікування. – К., 2008 МАШКОВСЬКИЙ Віктор Гаврилович (1929) — доктор медичних наук (1983), завідувач кафедри медичної служби цивільної оборони (1986–1989). У 1958 р. закін чив Військово-медичну академію. У 1983 р. захистив докторську дисертацію «Питання адаптації і особливості перебігу лікування, профілактики захворювань, які най частіше зустрічаються серед військовослужбовців в умо вах гіпоксії». Автор 98 наукових праць. Науковий на прям — клініко-діагностичний. Нагороджений дев’ятьма медалями. Заслужений лікар Таджикистану. Бібліографія: Здоровое сердце и высокогорье. – К., 1985
МЕДВЕДЬ Левко Іванович (1905–1982) — Заслужений діяч науки УРСР (1965), академік АМН СРСР (1969), док тор медичних наук (1961), професор (1962), організатор і перший завідувач кафедри гігієни і токсикології пести цидів (1968–1982). У 1927 р. закінчив Вінницький хімікофармацевтичний інститут, у 1939 р. — Київський медич ний інститут. Докторська дисертація «Гігієна при засто суванні ртутноорганічних фунгіцидів». Учень професора Г.Л. Шкавери. Автор понад 200 наукових праць, у т. ч. 7 монографій. Науковий напрям: гігієна села і сільсько господарської праці, організація охорони здоров’я, істо рія медицини, токсикологія та безпека застосування пестицидів. Під його керівництвом виконані 20 доктор ських і 50 кандидатських дисертацій. Міністр охорони здоров’я України (1947–1952), директор Київського НДІ гігієни праці і професійних захворювань (1952–1964), Всесоюзного НДІ гігієни і токсикології пестицидів, полі мерів та пластмас (1964–1982). Нагороджений ордена ми Леніна, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зір ки, двома орденами «Знак Пошани», медалями. Бібліографія: Гигиена труда по применению инсектофунгицидов в сельском хозяйстве. – М., 1958 Гигиена сельскохозяйственного труда: Руководство по гигиене труда. – М., 1961 Справочник по пестицидам (гигиена применения и ток сикология). – К., 1977 Гигиена труда в сельскохозяйственном производстве. – М., 1981 МЕЧЕВ Дмитро Сергійович (1943) — Заслужений діяч науки і техніки України (2003), доктор медичних наук (1980), професор (1989), завідувач кафедри радіології (1993–2016). У 1966 р. закінчив Київський медичний ін ститут. У 1980 р. захистив докторську дисертацію «Екс периментально-клінічна оцінка методів радіоізотопної діагностики пухлин опорно-рухового апарату». Автор понад 600 наукових праць. Науковий напрям: розробка методик і клінічна апробація апаратури для радіонуклід ної діагностики, використання відкритих ізотопів і про меневої терапії для лікування онкологічних хворих. Під його керівництвом виконані 5 докторських і 15 канди датських дисертацій. Нагороджений медаллю «Рацио нализатор СССР», золотою і срібною медалями ВДНГ СРСР. Відмінник охорони здоров’я. 387
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Бібліографія: Радиоизотопная диагностика в онкологии. – К., 1981 (в соавт.) Лечебное применение открытых радионуклидов. – К., 1988 (в соавт.) Руководство по ядерной медицине. – К., 1991 (в соавт.) Променева діагностика. Т. 1, 2. – К., 2009 (у співавт.) Однофотонна емісійна комп’ютерна томографія в діаг ностиці пухлин головного мозку. – К., 2012 (у співавт.) Радіологія. Т.2. Основи променевої терапії – Донецьк, 2013 (у співавт.) Радіаційна гігієна: Нац. підручник. – Вінниця, 2013 (у спів авт.) Радіологія: Підручник. – Вінниця, 2017 (у співавт.) МІНДЛІН Михайло Зіновійович — кандидат фарма цевтичних наук, завідувач кафедри фармакогнозії (1939–1963). МІНЦЕР Озар Петрович (1940) — Заслужений діяч на уки і техніки України (2000), доктор медичних наук (1973), старший науковий співробітник (1971), про фесор (1978), завідувач кафедри медичної інформа тики (з 1986 р.), засновник і декан факультету підви щення кваліфікації викладачів (1993–2005), керівник наукового навчально-методичного центру дистанцій ної освіти (з 2005 р.). У 1963 р. закінчив Київський медичний інститут, у 1967 p. — радіофізичний фа культет Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка. У 1972 р. захистив докторську дисер тацію «Діагностика та прогнозування результатів оперативного втручання у хворих з набутими вадами серця за допомогою ЕОМ». Учень академіка НАН України М.М. Амосова. Автор понад 800 друкованих праць, у т. ч. 38 монографій, 23 патентів та автор ських свідоцтв. Наукові напрями: застосування ін формаційних технологій у медицині та освіті, медич на кібернетика та інформатика, доказова медицина, вплив на біологічно активні точки електромагнітного випромінювання надвисокої частоти, теорія прийнят тя рішень, безперервний професійний розвиток ліка рів і провізорів, онтологія знань, системна медицина та біологія. Один із засновників школи медичної кі бернетики та медичної інформатики, організатор першої в Україні кафедри медичної інформатики. На 388
уковий консультант 18 докторських і керівник 79 кан дидатських дисертацій. Дійсний член Української академії інформатики (1994), Міжнародної академії інформатизації (1995), Академії технологічних наук України (2003), Європейської академії природничих наук (2008). Радник ВООЗ (1985–1993), висунув нові концепції вимірювання рівня здоров’я, що їх визнала та підтримує ВООЗ. Регіональний керівник проекту «Первинна медико-санітарна допомога в Європі» (ВООЗ, Швейцарія). Науковий керівник робіт зі ство рення національної системи сертифікації знань ліка рів і провізорів України (1992–1996). Автор та ініціа тор принципово нової інформаційної технології — індивідуального медичного електронного паспорту громадянина (2002), порталу «Єдиний медичний простір» (2010). У 2006 р. за ініціативи професора О.П. Мінцера було відроджено наукову спеціальність 14.03.11 «Медична та біологічна інформатика і кібер нетика (медичні та біологічні науки)»; при НМАПО імені П.Л. Шупика створено спеціалізовану вчену раду Д 26.613.10 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук, яку він і очолив. З 2007 р. створив новий фаховий науковопрактичний журнал «Медична інформатика та інже нерія», включений до міжнародних наукометричних баз Index Copernicus, Ulrichsweb, Directory of Open Access Journals, Google Scholar. Голова міжвідомчої Проблемної комісії «Медична інформатика та інфор маційні технології» МОЗ та НАМН України (1995). Член Міжнародної федерації з інформатики (ІЕІР) (1973). Президент Всеукраїнської громадської орга нізації «Асоціація спеціалістів з медичної інформати ки, статистики та біомедичної техніки» (2000). Наго роджений орденами «За заслуги» III (2003) та ІІ (2008) ступеня, нагрудним знаком «Знак Пошани» (2006), Хрестом Пантелеймона Цілителя (2010), Ме даллю академіка Глушкова (2011), Орденом Володи мира Вернадського «За заслуги в науці» ІІ ступеня (2014 р.), Подякою Верховної Ради України (1998), Подякою Президента України (1999), Почесними гра мотами Верховної Ради України (2005) та Кабінету Міністрів України (2007), Почесною грамотою Націо нальної академії наук України (2011), медаллю «В пам’ять 1500-річчя Києва» (1982), почесним знаком «Винахідник СРСР».
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Бібліографія: Проблемы медицинской кибернетики. – М., 1972 (в соавт.) Клиническое прогнозирование. – К., 1983 (в соавт.) Биологическая и медицинская кибернетика: Справоч ник. – К., 1986 (в соавт.) Биоэкомедицина. Единое информационное пространст во. – К., 2001 (в соавт.) Інформаційні технології в охороні здоров’я і практичній медицині: У 10 кн., кн. 5. Оброблення клінічних і експе риментальних даних у медицині: Навч. посібн. – К., 2003 (у співавт.) Інформаційні технології в хірургії: У 10 кн. кн. 3. Оброб лення клінічних і експериментальних даних у медицині: Навч. посібн. – К., 2004 (у співавт.) Біометрія: Навч. посібн. – К., 2008 (у співавт.) Нові технології навчання менеджменту в медицині. – К., 2009 (у співавт.) Електронні навчальні посібники для відображення ме дичних процедурних знань: принципи, етапи створення, методологія. – К., 2009 (у співавт.) Використання телемедицини у клінічній практиці: Навч.метод. посібн. – К., 2011 (у співавт.) Медична інформатика і кібернетика в охороні здоров’я та медицині. Уніфікована програма післядипломного навчання лікарів і провізорів (ред.). – К., 2017 МІТЧЕНКО Іван Корнійович (1919–1998) — доктор ме дичних наук (1968), професор (1969), завідувач кафедри інфекційних хвороб (1969–1988). У 1949 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1968 р. за хистив докторську дисертацію «Изучение факторов, способствующих переходу острой формы болезни Боткина в затяжную и хроническую и вопросы лече ния больных». Учень професора Г.Г. Хоменка. Автор понад 150 наукових праць. Науковий напрям: вивчен ня дизентерії, вірусних гепатитів. Під його керівни цтвом виконані 1 докторська та 9 кандидатських дис ертацій. Учень — професор В.М. Плетньов. Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденами Вітчиз няної війни І та ІІ ступеня, Червоної Зірки, Трудового Червоного Прапора, 12 медалями. Бібліографія: Справочник по дифференциальной диагностике инфек ционных болезней. – К., 1986 (в соавт.)
МІХНЬОВ Анатолій Львович (1909–1970) — Заслуже ний діяч науки УРСР (1958), доктор медичних наук (1949), професор (1950), завідувач кафедри терапії № 2 (1949–1970, з 1969 р. — кардіології). У 1934 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1949 р. захистив док торську дисертацію «До питання про порушення тканин ного вуглеводного та білкового обміну при захворюван нях печінки». Учень академіка М.Д. Стражеска. Автор понад 200 наукових праць, у т. ч. 8 монографій. Науко вий напрям: порушення обміну речовин при захворю ваннях внутрішніх органів. Під його керівництвом ви конані 15 докторських і 22 кандидатські дисертації. Серед учнів — академік Л.А. Пиріг, професори І.М. Ганджа, М.С. Заноздра, М.С. Говорова, Н.А. Гва туа, Б.М. Безбородько, В.М. Дзяк, Г.В. Яновський, І.К. Следзевська, В.А. Пилипенко. Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки, двома орденами «Знак Пошани», медалями. Бібліографія: Азотистый обмен в клинике болезней печени. – К., 1939 Очерки по военно-полевой терапии. – К., 1946 Опыт клинического изучения нарушений обмена при заболеваниях печени. – К., 1950 Диагностика и лечение острых панкреатитов. – К., 1961 (в соавт.) Клиническая фонокардиография. – К., 1963 Кислородная терапия при заболеваниях сердечно-сосу дистой системы. – К., 1965 (в соавт.) Вяло и скрыто текущие ревмокардиты (клиника и диаг ностика). – К., 1967 (в соавт.) МІШАЛОВ Володимир Дем’янович (1959) — доктор медичних наук (1994), професор (2002), завідувач ка федри судової медицини (з 2006 р.). У 1982 р. закінчив Дніпропетровський медичний інститут. Учень професо рів К.І. Кульчицького та Ю.П. Шупика. Автор понад 200 публікацій, 2 монографій, 1 підручника, 9 навчаль них посібників, 12 методичних рекомендацій, 30 патен тів на винаходи. Науковий напрям: судово-медичне оці нювання вогнепальних ушкоджень тіла та одягу. Під його керівництвом захищено 15 кандидатських і 2 док торські дисертації. Голова проблемної комісії МОЗ і НАМН України «Патологічна анатомія. Судова медици на», член Центральної атестаційної комісії МОЗ України з питань судово-медичної експертизи, заступник голови 389
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
390
Асоціації судових медиків України. Голова (2008–2015) і заступник голови (2015) спеціалізованої вченої ради Д 26.613.03. Головний редактор фахового наукового журналу «Судова медицина» (2010). З 2015 р. — керів ник наукової школи з судової медицини. Основні напря ми діяльності школи: диференційна діагностика рапто вої смерті внаслідок гострої ішемічної хвороби серця, дисплазії сполучної тканини, хронічних наркотичних та алкогольних інтоксикацій і дії міорелаксантів за морфо логічними, біохімічними та біофізичними змінами міо карда; вогнепальна травма: морфологічні та медикокриміналістичні особливості ушкоджень; судово-медич на ідентифікація невідомих осіб, що загинули, та живих осіб: ДНК-аналіз, визначення одонтологічного статусу, дослідження дерматогліфічних особливостей кисті і сто пи, можливості ототожнення особи, що скоїла злочин. Бібліографія: Судова медицина в рисунках, схемах, таблицях: Навч. посібн. – К., 2007 (у співавт.) Судово-медична цитологія: Навч. посібн. – Одеса, 2007 (у співавт.) Епоніми судово-медичних ознак, проб, методів, кваліфі кацій: Навч. посібн. – К., 2008 (у співавт.) Процесуальні, організаційні та етичні основи судово-ме дичної експертизи в Україні: Навч.-метод. посібн. – К., 2010 (у співавт.) Судово-медична експертиза дітей: Навч. посібн. – К., 2010 (у співавт.) Судова медицина: Підручник. – Сімферополь, 2012 Судово-медична експертиза об’єктів біологічного похо дження за STR локусами ядерної ДНК з використанням полімеразно-ланцюгової реакції: Навч.-метод. посібн. – К., 2013 (у співавт.) Протидія насильству в сім’ї: Навч. посібн. – К., 2014 (у співавт.)
МИХАЙЛОВ Федір Адріанович (1897–1989) — профе сор, завідувач кафедри туберкульозу (1956–1958). У 1920 р. закінчив Кубанський медичний інститут. Автор 140 наукових праць. Науковий напрям: теорія і практика лікувального пневмотораксу, резістентність мікобакте рій туберкульозу. Нагороджений орденами Леніна, Тру дового Червоного прапору, медалями. Бібліографія: Теорія і практика лікувального пневмотораксу. – М., 1952
МІШИЄВ Вячеслав Данилович (1958) — Заслужений лікар України (2008), доктор медичних наук (2001), про фесор (2002), завідувач кафедри загальної, дитячої, су дової психіатрії і наркології (з 2008 р., до 2016 р. — ди тячої, соціальної та судової психіатрії). У 1982 р. закінчив Луганський державний медичний інститут. У 2001 р. захистив докторську дисертацію «Депресії: клініка, діаг ностика, терапія». З 2007 р. і донині є головним лікарем Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні
МИХАЛЬЧУК Василь Миколайович (1953) — доктор медичних наук (2010), професор (2018), завідувач ка федри управління охороною здоров’я (з 2016 р.). За кінчив Тернопільський державний медичний інститут імені І.Я. Горбачевського (1980) та Міжрегіональну Ака демію управління персоналом (2008). Автор понад 100 наукових праць. Сфера наукових інтересів: управ ління якістю, менеджмент, правознавство, виробнича трансфузіологія.
№ 1 (з 2013 р. ТМО «Психіатрія» у м. Київ). Автор понад 300 наукових праць, з яких 5 монографій, 7 підручників та навчальних посібників. Підготував 5 кандидатів ме дичних наук. Головний редактор фахового міжнародно го науково-практичного журналу «Психіатрія, психоте рапія та клінічна психологія», член редакційних колегій багатьох фахових наукових журналів України. У 2005 р. отримав Подяку Кабінету Міністрів України за активну професійну діяльність. Бібліографія: Депресивні розлади: критерії діагностики, основні клі нічні прояви та методи терапії. – К., 2002 Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів: клініка, діагностика, терапія. – Львів, 2005 Психологічна і медикаментозна профілактика алкоголь ної і наркотичної залежності серед осіб підліткового віку. – К., 2005 (у співавт.) Організація, критерії та порядок надання психіатричної допомоги в примусовому порядку. – К., 2008 (у співавт.) Наркологія: актуальні питання. – Львів, 2010 (у співавт.) Сучасні депресивні розлади: Керівництво для лікарів. – Львів, 2012 Медико-социальные проблемы опиоидной зависимо сти. – Луганск, 2013 Дитяча психіатрія. – К., 2014 (у співавт.)
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Бібліографія: Антипротеиназная терапия гриппа. Монография в 2-х частях. – Lambert Academic Publishing, 2014 (в соавт.) Менеджмент в охороні здоров’я: Навч.-метод. посібн. – К., 2014 (у співавт.) Сучасні напрями менеджменту в охороні здоров’я: Навч.-метод. посібн. – К., 2015 (у співавт.) Національне керівництво з виробничої трансфузіології для закладів, підрозділів та лабораторій служби крові: Навч.-метод. посібн. – Харків, 2015 (у співавт.) Управління якістю медичної допомоги. Науково-прак тичні підходи до вдосконалення: Навч.-метод. посібн. – К., 2016 (у співавт.) МОІСЕЄНКО Раїса Олександрівна (1963) — Заслуже ний лікар України (2008), доктор медичних наук (2013), професор (2015), проректор з науково-педагогічної та лікувальної роботи (з 2016 р.), завідувач кафедри дитя чої неврології і медико-соціальної реабілітації (2013– 2016). Закінчила Донецький медичний інститут імені М. Горького (1987), Національну Академію державного управління при Президентові України зі спеціальності «Державне управління» (2004). У 2013 р. захистила док торську дисертацію «Медико-соціальне обґрунтування оптимізації системи надання медичної допомоги дітям і матерям». Учениця академіка Ю.В. Вороненка та профе сора Н.Г. Гойди. Протягом років роботи в МОЗ України (1995–2013) пройшла шлях від провідного спеціаліста до першого заступника міністра, брала участь у підготовці та реалізації законів України, загальнодержавних і цільових програм в охороні здоров’я, наказів, протоколів та стан дартів МОЗ України, регламентуючих діяльність служби організації надання медичної допомоги населенню, зо крема охорони материнства і дитинства. Визначалась координатором ряду успішних проектів міжнародної тех нічної допомоги, зокрема з урядом Японії і Швейцарської Конфедерації, Кубою, Німеччиною, ЮНІСЕФ, Агентством міжнародного розвитку США (USAID) тощо. Неодноразо во брала участь як доповідач та учасник у нарадах висо кого рівня: ВООЗ, ЮНІСЕФ, Світового банку, Генеральної Асамблеї ООН з питань охорони здоров’я. Стажувалась у США, Швеції, Швейцарії з питань епідеміології в охороні здоров’я, медико-соціальної реабілітації, імунопрофілак тики та телекомунікацій. Співредактор журналів «Здо ров’я жінки», «Реабілітація та паліативна медицина», го
ловою редакційної колегії журналу «Сучасна педіатрія». Автор майже 350 наукових праць, брала участь у роботі над 98 монографіями та навчальними посібниками. Нау ковий напрям: охорона здоров’я, організація медичної допомоги матерям і дітям, соціальна педіатрія, паліатив на медицина. Бібліографія: Медико-психологічні та соціальні проблеми дітейсиріт. – К., 2003 (у співавт.) Ситуационный анализ системы оказания медицинской помощи детям школьного возраста в Украине. – К., 2009 (в соавт.) Educational textbook on neonatology (укр. та англ. мова ми). – К., 2010 (у співавт.) Національні підходи до впровадження системи регіона лізації перинатальної допомоги в Україні – К., 2012 (у співавт.) Оптимізація системи надання медичної допомоги дітям і матерям в Україні: реалії і перспективи – К., 2013 Соціально-медичні аспекти розвитку паліативної та хос пісної допомоги в умовах реформування системи охо рони здоров’я. – К., 2015 (у співавт.) Основи соціальної педіатрії. Навч.-метод. посібн. – К., 2016 (у співавт.) МОРОЗОВСЬКИЙ Ной Самійлович (1892–1953) — про фесор, завідувач кафедри фтизіатрії (1935–1953). У 1919 р. закінчив медичний факультет Київського універ ситету. Автор понад 60 наукових праць, у т. ч. 3 моно графій. Науковий напрям: організація виявлення і ліку вання туберкульозу. Учасник Другої світової війни. На городжений орденом Трудового Червоного Прапора. Бібліографія: Парагилюсный туберкулез у взрослых. – К., 1937 МОСТОВИЙ Савелій Іванович (1916–1974) — Заслуже ний діяч науки УРСР (1970), доктор медичних наук (1963), професор (1964), завідувач кафедри оторино ларингології (1964–1975). У 1941 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1963 р. захистив докторську дисертацію «Лікування хворих з метастазами раку гортані в лімфатичні вузли шиї». Учень професора О.С. Ко ломійченка. Автор 126 наукових праць, у т. ч. 7 моно графій. Науковий напрям: питання метастазування раку гортані у лімфатичні вузли шиї, бронхографічні дослі 391
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
дження при склеромі, патогенез і лікування хронічного тонзиліту. Учні — професори А.А. Лайко та Р.А. Абизов. Головний отоларинголог МОЗ України (1969–1973). Бібліографія: Профілактика і лікування найчастіших захворювань ву ха, горла і носа. – К., 1962 (у співавт.) Лечение больных с региональными метастазами рака гортани. – К., 1964 Рентгенодиагностика склеромы трахеи и бронхов. – К., 1965 Лечение рака гортани. – К., 1971 (в соавт.) Хронический тонзиллит. – К., 1971 М’ЯСНІКОВ Віктор Георгійович (1936–2016) — Заслу жений працівник народної освіти України (1993), доктор медичних наук (1987), професор (1989), проректор з наукової (1987–1991) та навчальної (1991–2006) робо ти, завідувач кафедри туберкульозу (1989–2008). У 1960 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1987 р. захистив докторську дисертацію «Хіміотерапія та її ускладнення у хворих на туберкульоз похилого та ста речого віку». Учень професора Б.П. Ященка. Автор по над 150 наукових праць, у т. ч. 10 монографій та посіб ників (у співавт.), 7 свідоцтв і патентів на винаходи. На уковий напрям: обмінні та імунні порушення у хворих на туберкульоз із супутніми захворюваннями в процесі хіміотерапії. Віце-президент Асоціації хіміотерапевтів України (1997), заступник голови Асоціації фтизіатрів і пульмонологів України (1989), член правління Асоціації сімейних лікарів України (1977), головний редактор журналу «Медичний всесвіт», заступник головного ре дактора журналу «Лікарська справа», член редакційних колегій журналів «Український пульмонологічний жур нал», «Український медичний часопис», «Антибіотики України», «Сучасні інфекції». Голова спеціалізованої вченої ради НМАПО імені П.Л. Шупика за спеціальністю «Внутрішні хвороби» (до 2010 р.). Бібліографія: Этиопатогенетическая терапия больных туберкулезом легких в пожилом и старческом возрасте. – К., 1982 Лікування туберкульозу. – К., 1996 Фтизіатрія. – К., 1996 Магнитолазероультрозвуковая терапия. – К., 2001 (в соавт.) Епідеміологія з основами медичної паразитології. – К., 2001 (у співавт.) 392
Застосування лазеропунктури в комплексному лікуванні хворих на туберкульоз легень в поєднанні з супутніми захворюваннями на етапі інтенсивної терапії: Метод. реком. – К., 2005 (у співавт.) Лабораторна діагностика туберкульозу та контроль за якістю бактеріоскопічних досліджень. – К., 2006 (у спів авт.) Ендоскопія легенів: Навч. посібн. – К., 2007 (у співавт.) М’ЯСОЄДОВ Дмитро Володимирович (1931) — доктор медичних наук (1985), професор (1988), завідувач ка федри онкології (1984–2008). У 1955 р. закінчив Киши нівський медичний інститут. У 1984 р. захистив доктор ську дисертацію «Комбинированное лечение рака же лудка с использованием действия низких температур». Учень професора І.П. Дєдкова. Автор понад 300 науко вих праць, у т. ч. 12 навчальних посібників, монографій та довідників з клінічної онкології. Науковий напрям: хірургічне і комбіноване лікування злоякісних ново утворень шлунково-кишкового тракту з використанням кріодії. Вперше на теренах СРСР почав виконувати від новну колонопластику за методикою Вальдоні, започат кував сучасну онкохірургію з кріовпливом з приводу солідних злоякісних пухлин, перший в Україні у 2000 р. почав виконувати профілактичну мастектомію, запро вадив реконструктивно-відновні операції з відновлення маси молочної залози, використовуючи торако-до рзальний клапоть на судинній ніжці, а також перший ві тчизняний безоболонковий ендопротез «Нубіплант». Під його керівництвом виконані 4 докторські і 5 канди датських дисертацій. Проректор Інститутуту з навчаль но-методичної роботи (1974–1991). Нагороджений ор денами «За заслуги» ІІІ ступеня, «Знак Пошани», меда лями. Відмінник охорони здоров’я. Бібліографія: Онкология. Словарь-справочник. – К., 1992, 1996 (в соавт.) МЯСОЄДОВ Станіслав Дмитрович (1954) — доктор ме дичних наук (2004), професор (2013), завідувач кафед ри онкології (з 2008 р.). У 1978 р. закінчив Київський медичний інститут. У 2004 р. захистив докторську дисер тацію «Рефлюксна хвороба стравоходу: діагностика та хірургічне лікування». Автор 179 друкованих наукових праць, 5 патентів України, 4 методичних рекомендацій,
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
навчального посібника. Головні напрями науково-прак тичної діяльності: хірургічна езофагологія, торакоабдо мінальна хірургія, хірургія раку стравоходу, шлунка, тов стої кишки та молочної залози, неорганних заочеревин них пухлин, пріоритетні розробки діагностики та ліку вання з проблем пептичної стриктури стравоходу, стра воходу Барретта, гастроезофагеальної рефлюксної хво роби, радикальної езофагектомії абдоміно-цервікаль ним доступом, методик безнатяжної повної фундопліка ції та гастроезофагеальної резекції із заглушуванням кукси стравоходу, реконструктивної хірургії стравохідношлункового переходу, оптичної біопсії стравоходу та динамічної езофагогастросцинтиграфії, випробування першого вітчизняного ендопротезу молочної залози промислового виробництва, сертифікованого в Євросо юзі. Учасник 11 міжнародних багатоцентрових рандомі зованих досліджень (у 6 — в якості головного дослідни ка) та програм обміну між лікарями України та США (2007–2014), доповідач на багатьох міжнародних хірур гічних та онкологічних конгресах і конференціях. Бібліографія: Діагностика та лікування стравоходу Барретта: Метод. реком. – К., 2003 (у співавт.) Ендоскопія стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки: Навч. посібн. – К., 2007 (у співавт.) Застосування інгібіторів системи гемостазу з метою під вищення безпосередніх та віддалених результатів ради кального лікування хворих на рак шлунка та ободової кишки: Метод. реком. – К., 2015 (у співавт.) НАЦЮК Михайло Васильович (1931) — кандидат медич них наук (1968), доцент (1971), завідувач кафедри медици ни катастроф (1989–1996). У 1964 р. закінчив Військовомедичну академію. У 1968 р. захистив кандидатську ди сертацію «Матеріали до експериментальної терапії токсич них і травматичних пошкоджень печінки». Учень професо ра М.В. Лазарєва. Автор понад 70 наукових праць. Науко вий напрям: лікування гострих отруєнь токсичними речо винами. Під його керівництвом виконана 1 кандидатська дисертація. Нагороджений дев’ятьма медалями. Бібліографія: Оказание неотложной медицинской помощи отравлен ным хлорированными углеводородами на догоспиталь ном этапе. – К., 1980 Медицина катастроф. – М., 1990 (раздел)
НОВІКОВ Микола Васильович (1921–1988) — Заслуже ний діяч науки України (1983), доктор медичних наук (1963), професор (1964), завідувач кафедри травмато логії і ортопедії (1974–1988). У 1947 р. закінчив Київ ський медичний інститут. У 1963 р. захистив докторську дисертацію «Оперативне лікування зламів та несправ жніх суглобів трубчатих кісток по методу автора». Учень професора О.Г. Єлецького. Автор понад 140 наукових праць. Науковий напрям: розробка оригінальних фікса торів Новікова для остеосинтезу трубчатих кісток. За пропонував нові методи оперативного лікування звично го звиху плеча, заднього спонділодезу, періартриту пле чового суглобу та інших ортопедичних захворювань су глобів. Під його керівництвом виконані 1 докторська та 12 кандидатських дисертацій. Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденами Вітчизняної війни І сту пеня, Слави ІІІ ступеня, 10 медалями. Бібліографія: Пластинки-фиксаторы Новикова для внутрикостного остеосинтеза трубчатых костей. – К., 1960 НОВИЦЬКИЙ Сафрон Терентійович (1892–1957) — док тор медичних наук (1938), професор (1940), завідувач кафедри онкології (1945–1947). У 1922 р. закінчив Київ ський медичний інститут. У 1936 р. захистив дисертацію на тему «Перелом шийки стегна у дорослих». Учень про фесора І.А. Зав’ялова. Очолював кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії медичних інститутів: Вінницького (1938–1941), Ташкентського (1942–1945) та Київського (1947–1957). Бібліографія: Десмургия [Текст]: Краткий учебник для студентов ме дицинских институтов. – М., 1940 (в соавт.) ОНИЩЕНКО Валерій Степанович (1941) — доктор ме дичних наук (1994), професор (1996), завідувач кафед ри ортопедичної стоматології (1992–2007). У 1964 р. за кінчив Київський медичний інститут. У 1994 р. захистив докторську дисертацію «Непереносимість сплавів мета лів зубних протезів». Учень професора А.Н. Губської. Автор понад 70 наукових праць, 5 винаходів. Науковий напрям: використання сплавів металів для виготовлення зубних протезів, заміщення дефектів коронок зубів і зубних рядів, профілактика та лікування ускладнень протезування. 393
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Бібліографія: Сплавы металлов, применяемых в ортопедической сто матологии и их основная характеристика (клиническая лекция). – М., 1982 ОРЖЕШКОВСЬКИЙ Володимир Вадимович (1923–2007) — доктор медичних наук (1969), професор (1977), завідувач кафедри фізіотерапії (1972–1992, з 1991 р. — фізіотерапії і курортології). У 1952 р. закінчив Київський медичний ін ститут. У 1968 р. захистив докторську дисертацію «До клі ніки і лікування на курорті Сочі хвороби Бехтерєва». Учень академіка В.М. Іванова. Автор близько 300 наукових праць, у т. ч. 12 монографій, 10 навчальних посібників, 8 автор ських свідоцтв на винахід. Науковий напрям: клініка, кла сифікація та фізіотерапія захворювань суглобів, фізіоте рапія захворювань внутрішніх органів. Учасник Другої сві тової війни, має 8 урядових нагород. Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Бібліографія: Лікувальний масаж. – К., 1976 Справочник по физиотерапии болезней уха, горла и носа. – К., 1981 (в соавт.) Светолечение: Учебн. пособие. – М., 1981 Клиническая физиотерапия. – К., 1984 Физиотерапия кожных заболеваний. – Саратов, 1986 (в соавт.) Цілющі джерела природи. – К., 1989 Лекции по общей физиотерапии. Т. 1. – К., 2005 (в соавт.) Энциклопедический словарь терминов, употребляемых в физиотерапии (физической медицине). – К., 2004 (в соавт.) ОСИПОВ Василь Якович (1898–1963) — доктор медич них наук (1958), професор (1959), завідувач кафедри фізіотерапії (1961–1963). У 1922 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1958 р. захистив докторську дисертацію «Азотні ванни в лікуванні гіпертонічної хво роби». Вихованець Київської школи фізіотерапевтів та невропатологів, учень професора О.Р. Киричинського. Науковий напрям: вивчення перехресних вазомотор них реакцій, рефлекторно-сегментарного механізму дії різноманітних фізіотерапевтичних методів. У 1956– 1958 рр. працював в Індії, надавав допомогу в органі зації фізіотерапевтичного центру та підготовці спеціа лістів з фізіотерапії. Почесний член Всеіндійського товариства лікарів-невропатологів. 394
ОХОТНІКОВА Олена Миколаївна (1950) — доктор ме дичних наук (2005), професор (2008), завідувач кафед ри педіатрії № 1 (з 2006 р.). У 1974 р. закінчила з відзна кою Київський медичний інститут. У 2005 році захисти ла докторську дисертацію «Профілактика і рання діа гностика бронхіальної астми у дітей». Учениця доцента Д.Л. Сігалова, професорів М.В. Бондар і О.І. Ласиці. Пройшла на кафедрі шлях від асистента (1980–1994), доцента (1994–2006) до професора і завідувача кафе дри. Автор понад 550 наукових праць. Наукові дослі дження пов’язані з теорією і практикою педіатрії, зокре ма алергічних захворювань, медичною освітою, органі зацією дитячої алергологічної служби України. Підготу вала 2 кандидатів наук і 6 магістрів, нині є науковим консультантом докторської дисертації та керівником 4 аспірантів з підготовки кандидатських дисертацій. Голова Київської обласної асоціації педіатрів. Віце- президент Асоціації алергологів України. Нагороджена почесними грамотами МОН і МОЗ України, неодноразо во подяками ректора НМАПО імені П.Л. Шупика, про фесійних і батьківських співтовариств. Бібліографія: Комплексное лечение ювенильного ревматоидного арт рита: Учебн. пособие. – М., 1984 (в соавт.) Диагностика и лечение ювенильного ревматоидного ар трита: Учебн. пособие – К., 1987 (в соавт.) Неотложная медицинская помощь: Учебн. пособие. – К., 1995 (в соавт.) Діагностика і лікування бронхіальної астми у дітей. – К., 2006 Протоколи діагностики і лікування алергологічних хво роб у дітей // У кн.: Довідник з алергології (науково- методичне видання Д-54). – К., 2009 (розділ, у співавт.) Основи вакцинопрофілактики та її особливості у дітей з алергічними захворюваннями: Навч.-метод. посібн. – К., 2010 (у співавт.) Рідкісний діагноз у практиці педіатра і дитячого алерго лога: Навч. посібн. – К., 2012 (у співавт.) Алергічні захворювання у дітей // У кн.: Педіатрія: Нац. підручник. – К., 2013 (розділ) Функціональні методи дослідження органів дихання у дітей. Пневмотахометрія: Навч.-метод. посібн. – К., 2015 (у співавт.) Хронічний риніт у дітей: діагностика, принципи лікування та профілактик: Навч.-метод. посібн. – К., 2016 (у співавт.) Алергічний риніт у дітей: Монографія. – К., 2016 (у співавт.)
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
ПАВЛЕНКО Олексій Володимирович (1954) — За служений діяч науки і техніки України (2004), доктор медичних наук (1990), професор (1991), завідувач кафедри стоматології (з 2001 р.). У 1976 р. з відзна кою закінчив стоматологічний факультет Донецького державного медичного інституту імені М. Горького. Захистив у 1989 р. докторську дисертацію «Клиникоэкспериментальная оценка усовершенствованных методов изготовления зубных пластиночных проте зов». Автор понад 330 наукових праць, у т. ч. 7 моно графій, 12 авторських свідоцтв, 10 патентів. Науковий напрям: клініко-лабораторне обґрунтування застосу вання сучасних медичних технологій в комплексному лікуванні та реабілітації основних стоматологічних за хворювань. Беззаперечним є внесок у розділи мате ріалознавства у стоматології — удосконалення тех нології виготовлення зубних знімних пластинчатих протезів з акрилових пластмас, проведена клінікоекспериментальна оцінка удосконалених методів ви готовлення зубних пластинчатих протезів. Значну частину наукових розробок займає питання денталь ної імплантології та вивчення функціонального стану тканин протезного ложа. Під його керівництвом ви конані 12 докторських і 47 кандидатських дисертацій. Голова спеціалізованої вченої ради Д 26.613.09 за спеціальністю «Стоматологія», член редколегій 6 фа хових наукових видань. Бібліографія: Приватна стоматологічна практика. Юридичні, економіч ні, фінансові, облікові та соціальні аспекти в стоматоло гії. – К., 2009 (у співавт.) Особливості функції мовлення у стоматології: Моногра фія. – Львів, 2014 (у співавт.) Математичне моделювання в реставраційній стомато логії: Монографія (ред.). – К., 2017 ПАДАЛКА Борис Якович (1883–1964) — доктор медич них наук (1940), професор (1941), завідувач кафедри інфекційних хвороб (1945–1953). Закінчив фізико- математичний факультет Петербурзького університету (1908) і медичний факультет Московського університету (1912). У 1940 р. захистив докторську дисертацію «Клі ніка, лікування черевного тифу та його ускладнень». Автор понад 200 наукових праць. Науковий напрям: ви вчення черевного тифу, дизентерії. Описав нове захво
рювання — «пароксизмальний ріккетсіоз», а також симптом притуплення у правій підвздошній області при черевному тифі (симптом Падалки). Учні — професори В.А. Постовіт, Д.Ф. Кириченко. Бібліографія: Курс острых инфекционных болезней. – К., 1941 (в соавт.) Брюшной тиф. – К., 1947 Дизентерія. – К., 1955 ПАЛАМАРЧУК Володимир Іванович (1949–2015) — За служений лікар України (2008), доктор медичних наук (2005), професор (2006), завідувач кафедри хірургії та судинної хірургії (2009–2015). У 1976 р. закінчив Київ ський медичний інститут. У 2005 р. захистив докторську дисертацію на тему «Патогенетичне обґрунтування ме тодів клітинної та еферентної терапії в комплексному лі куванні хворих з хірургічною патологією органів гепато панкреатодуоденальної зони». Автор понад 270 публіка цій, у т. ч. 5 навчальних посібників, 2 монографій, 16 па тентів, 50 раціоналізаторських пропозицій. Науковий напрям: питання хірургічної панкреатології та гепатоло гії, реконструктивно-відновлювальної хірургії органів черевної порожнини, судинна хірургія. Під його керівни цтвом захищена 1 докторська та 5 кандидатських дис ертацій. Входив до складу редакційних колегій журналів «Клінічна хірургія», «Пластична та реконструктивна хі рургія». Декан хірургічного факультету (2005–2015), го лова спеціалізованої вченої ради Д 26.613.08 із захисту дисертацій за спеціальністю «Хірургія» (2010–2015). Бібліографія: Еталони практичних навичок зі спеціальності «Хірургія»: Навч. посібн. – К., 2011 (у співавт.) Руководство по амбулаторной хирургии: Учебн. посо бие. – К., 2012 (в соавт.) ПАНКРАТЬЄВ Борис Євменович (1898–1969) — Заслу жений діяч науки Узбецької РСР (1939), доктор медич них наук (1937), професор (1937), завідувач кафедри хірургії № 2 (1944–1952). У 1922 р. закінчив Харківський медичний інститут. У 1937 р. захистив докторську ди сертацію «Проблема біологічного лікування переломів». Вихованець хірургічної школи професора В.Л. Боголюбова (Казань). Автор 79 наукових праць, у т. ч. 7 монографій. Науковий напрям: хірургія органів грудної та черевної порожнини, хірургічна трансфузіологія, лікування та про 395
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
філактика захворювань щитовидної залози в ендемічних регіонах України. Найбільш відомі учні — професори О.О. Шалімов, В.Г. Зайцев, І.Г. Мітасов. Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями. Бібліографія: Проблема биологического лечения переломов. – Самар канд, 1937 Переливание крови. – Ташкент, 1938 Зоб: его профилактика и лечение. – К., 1948 Хирургия военно-полевых повреждений груди. – К., 1949 Клиническая хирургия. – К., 1953 (раздел) ПАНЧЕНКО Дмитро Іванович (1906–1995) — Заслуже ний діяч науки України (1951), доктор медичних наук (1941), професор (1946), завідувач кафедри нервових хвороб (1951–1978, з 1962 р. — нервових хвороб № 1). У 1932 р. закінчив Військово-медичну академію. У 1941 р. захистив докторську дисертацію «Влияние пониженного давления на некоторые функции нервной системы чело века». Учень професора М.І. Аствацатурова. Автор понад 200 наукових праць, у т. ч. 14 монографій. Науковий на прям: патологія периферичної нервової системи. Описав синдром поєднаного ураження судин головного мозку, серця і нижніх кінцівок (1941), діагностичні проби і мето ди дослідження захворювань нервової системи (фено мен Будди, 1940; модифікація нижнього симптому Бар ре, 1941). Йому належить ідея створення першого біо трону. Під його керівництвом виконані 19 докторських і 56 кандидатських дисертацій. Учні — професори П.В. Пронів, О.Р. Вінницький, О.А. Ярош, П.О. Перфілов, Є.Л. Мачерет, Ю.І. Головченко. Учасник Другої світової війни, головний невропатолог фронту. Нагороджений орденами Жовтневої Революції, Трудового Червоного Пра пора (двома), Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки (двома), «Знак Пошани», медалями. Головний невропато лог МОЗ України (1952–1964), голова Українського товари ства невропатологів і психіатрів (1967), головний редактор журналу «Врачебное дело» (1960–1990). Бібліографія: Медико-биологическое значение биотрона и его физикотехнические ресурсы. – К., 1964 Заболевания нервных стволов. – К., 1966 Клинико-физиологичческие изменения при сосудистых заболеваниях головного мозга. – К., 1978 (в соавт.) 396
ПЕДАЧЕНКО Георгій Опанасович (1923–2001) — доктор медичних наук (1965), професор (1966), завідувач кафед ри нейрохірургії (1960–1993). У 1950 р. закінчив Вінниць кий медичний інститут. У 1965 р. захистив докторську дисертацію «Хірургічне лікування мозкових геморагічних інсультів». Учень академіка О.І. Арутюнова. Автор понад 450 наукових праць, у т. ч. 7 монографій, 6 навчальних посібників, 30 авторських свідоцтв, 82 раціоналізатор ських пропозицій. Науковий напрям: ангіографія мозку, хірургічна судинна патологія і пухлини мозку, черепномозкова травма на фоні вікових змін, соматичної патоло гії, алкогольної інтоксикації. Під його керівництвом вико нані 3 докторські і 32 кандидатські дисертації. Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденами Вітчизня ної війни І ступеня, «Знак Пошани», 12 медалями. Член Міжнародної асоціації нейрохірургів, Правління Україн ського наукового товариства нейрохірургів. Бібліографія: Мозговой геморрагический инсульт. – К., 1971 (в соавт.) Кровоизлияние в мозжечок. – К., 1974 Сосудистая нейрохирургия. – К., 1990 (в соавт.) ПЕЛЕХ Леонід Євстафійович (1927–1994) — доктор медичних наук (1969), професор (1970), завідувач ка федри реабілітації, мануальної терапії та відновного лі кування (1969–1994). У 1951 р. закінчив Станіславський (нині Івано-Франківський) медичний інститут. У 1969 р. захистив докторську дисертацію «Тромбози і стенози сонних артерій». Учень академіків О.І. Арутюнова і А.П. Ромоданова. Автор 130 наукових праць. Науковий напрям: реабілітація хворих з рухливими дефектами, больовими вертеброгенними синдромами. Під його ке рівництвом виконані 1 докторська та 16 кандидатських дисертацій. Нагороджений медалями. Бібліографія: Методи нейрохірургії в реабілітації. – К., 1991 ПЕРФІЛОВ Петро Опанасович (1915–1982) — доктор медичних наук (1962), професор (1963), завідувач ка федри неврології (1962–1982). У 1938 р. закінчив Іжев ський медичний інститут. У 1962 р. захистив докторську дисертацію «Про регенерацію та дегенерацію у частко во ураженому нерві». Учень професора Д.І. Панченка. Автор понад 80 наукових праць. Під його керівництвом виконані 1 докторська та 4 кандидатських дисертації.
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями. Бібліографія: Регенерация нервных стволов в патологических усло виях. – К., 1957 Восстановление нерва после частичного его ранения. – К., 1961 Влияние внутриствольной гематомы на восстановле ние нерва. – К., 1961 ПЕТЕРБУРЗЬКИЙ Федір Омелянович (1899–1978) — доктор медичних наук (1953), професор (1954), завіду вач кафедри акушерства і гінекології № 2 (1959–1975). У 1926 р. закінчив медичний факультет Саратівського університету. У 1953 р. захистив докторську дисертацію, присвячену питанням діагностики й оперативного ліку вання доброякісних пухлин яєчників. Учень професора І.Л. Брауде. Автор понад 100 наукових праць, у т. ч. 2 мо нографій. Науковий напрям: раціональний і органозбе рігаючий підхід до терапії пухлин геніталій. Розробив та удосконалив реконструктивно-пластичні операції при травматичних пошкодженнях і аномаліях розвитку гені талій. Під його керівництвом виконані 1 докторська та 3 кандидатські дисертації. Учасник Другої світової війни. Бібліографія: Доброкачественные опухоли яичников. – К., 1971 ПЕТРОВ Євген Дмитрович (1908–1966) — доктор ме дичних наук (1961), професор (1961), завідувач кафе дри туберкульозу (1960–1966). У 1931 р. закінчив Воро незький медичний інститут. У 1961 р. захистив доктор ську дисертацію «Кліматичне лікування хворих на тубер кульоз на Південному березі Криму». Автор понад 50 на укових праць. Науковий напрям: кліматотерапія хворих на туберкульоз та його ускладнення. Учасник Другої світової війни, нагороджений орденами і медалями. Бібліографія: Санаторно-курортне лікування хворих на туберкульоз легень. – М., 1963 ПИЛИПЕНКО Валентина Акимівна — доктор медич них наук, професор, завідувач кафедри кардіології (1971–1982). Після участі у Другій світовій війні прийшла на кафедру кардіології, де навчалась в ас
пірантурі та докторантурі під керівництвом профе сора А.Л. Міхньова. Захистила дисертацію на звання доктора медичних наук та залишилась працювати на кафедрі. ПИЛЯГІНА Галина Яківна (1964) — доктор медичних наук (2004), професор (2012), завідувач кафедри психі атрії, психотерапії та медичної психології (з 2015 р., до 2016 р. — психіатрії). У 1990 р. закінчила Донецький державний медичний інститут імені М. Горького. У 1993– 2007 рр. працювала в Українському НДІ соціальної і су дової психіатрії та наркології МОЗ України на різних по садах. У 2004 р. захистила докторську дисертацію «Ауто агресивна поведінка: патогенетичні механізми та клінікотипологічні аспекти діагностики і лікування». Автор 125 наукових публікацій, 2 керівництв і 6 навчально- методичних посібників. Науковий напрям: психіатрія, психотерапія, суїцидологія, дитяча психіатрія; діагности ка та лікування психічних розладів у дітей і дорослих (психофармакотерапія, психотерапія), зокрема само руйнуючої поведінки. Основні методи психотерапевтич ної роботи засновані на принципах екзистенціальної та когнітивної психотерапії. Автор психотерапевтичної ме тодики «Тренінг особистісної інтеграції — шлях до себе». Під її керівництвом захищена 1 кандидатська дисертація. Бібліографія: Депресії та самогубства. – К., 2013 (одноосібна глава у колективній монографії) Suicide trends in Ukraine, 1998-2010 // Suicide in Eastern Europe, the CIS, and the Balric Countries: Social and Public Health Determinats: Summary of Conference. – 2013 (одно осібна глава у колективній монографії) Системна структурно-динамічна модель діагностики са моруйнуючої поведінки // В кн.: Сучасні проблеми суїци дології. – Харків, 2017 (розділ) ПИРІГ Любомир Антонович (1931) — академік НАМН України (1993), член-кореспондент НАН України (1991), Заслужений діяч науки і техніки України (1992), доктор медичних наук (1978), професор (1988), завідувач ка федри нефрології (1995–2010). У 1954 р. закінчив Львівський медичний інститут. У 1978 р. захистив док торську дисертацію «Еволюція гострого і хронічного гломерулонефриту». Учень професора А.П. Пелещука. Автор понад 500 наукових праць, 200 медико- 397
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
публіцистичних, публіцистичних і мемуарних статей та брошур. Науковий напрям: організація нефрологічної допомоги, нефрокурортологія, патогенез, діагности ка, лікування хвороб нирок. Під його керівництвом ви конані 3 докторські та 22 кандидатські дисертації. На родний депутат Верховної Ради України, голова підко місії збереження генофонду нації та надзвичайних си туацій Комісії з питань охорони здоров’я (1990–1994). Член Міжнародної асоціації нефрологів (1995), прези дент (1982–2005), почесний президент Української асоціації нефрологів. Головний нефролог МОЗ Украї ни (1979–1993). Президент (1990–2007), почесний президент Всеукраїнського лікарського товариства, Президент Світової федерації українських лікарських товариств, член президії та Наукової ради з клінічної медицини АМН України, вченої ради Інституту енци клопедичних досліджень НАН України, вченої ради МОЗ України, Національної ради з охорони здоров’я при Президентові України, член президії та голова медикоекологічної секції Товариства «Україна – Світ». Член редколегій ряду медичних періодичних видань, Енци клопедії сучасної України. Нагороджений орденами «Знак Пошани» (1986), князя Ярослава Мудрого V сту пеня (2007), численними почесними грамотами, в т.ч. КМ України. Лауреат фонду Тараса Шевченка (1996), премії імені Олекси Гірника (2005). Відмінник охорони здоров’я. Захоплення — філателія; учасник численних філателістичних виставок, автор понад 120 публікацій з філателістичної україніки. Бібліографія: Антибактериальная терапия в урологии и нефроло гии. – К., 1979 (в соавт.) Гломерулонефрит. – К., 1982 (у співавт.) Состояние систем организма при заболеваниях почек (ред.). – К., 1988 Клиническая морфология в урологии и нефрологии. – К., 1990 (у співавт.) Нефрологія: Посібник (ред.). – К., 1995 Клінічна нефрологія (ред.). – К., 2004 Хронічна ниркова недостатність: Посібник (ред.). – К., 2004 Методи дослідження в клінічній нефрології: Посібник (ред.). – К., 2007 Нефрологія: термінологічно-тлумачний словник (ред.). – К., 2017 398
ПИСЕМСЬКИЙ Григорій Федорович (1862–1937) — За служений діяч науки УРСР (1935), доктор медицини (1904), професор (1913), завідувач кафедри акушерства та гінекології (1919–1937). У 1888 р. закінчив медичний факультет університету Св. Володимира. У 1904 р. за хистив докторську дисертацію «К вопросу об иннерва ции матки». Учень академіка Г.Є. Рейна. Автор близько 70 наукових праць, присвячених питанням оперативної гінекології, післяпологових ускладнень та їх профілак тиці, організації акушерсько-гінекологічної допомоги. Розробив ряд нових методик операцій на маткових тру бах. Науковий напрям: підсилення родової діяльності при її слабкості, способи та методи масового знеболен ня пологів та запровадження їх у практику родопомочі, боротьба з мертвонароджуваністю, ендогенна інфекція, профілактика і терапія післяродових захворювань, зна чення та застосування методів капіляроскопії при токси козах вагітності. Засновник науково-практичної школи, основними напрямками якої стали питання проблеми раку та проведення масових онкопрофілактичних огля дів жінок, знеболення пологів. З його науково-практич ної школи вийшли багато відомих акушерів-гінекологів, 15 професорів (у т. ч. академік АМН СРСР А.П. Ніколаєв, С.П. Виноградова, Ю.Я. Янкелевич, Є.Я. Ставська, В.М. Хмелевський, К.М. Жмакін) та 14 доцентів. Один з організаторів колгоспних пологових будинків в Україні. Науковий керівник НДІ охорони материнства і дитинства (1930–1934). У його клініці вперше було застосовано переливання донорської крові та здійснено знеболюван ня пологів за допомогою фармакологічних засобів. Ор ганізатор і голова I Всеукраїнського та VIII Всесоюзного (1928) з’їздів акушерів-гінекологів. Редактор журналу «Українські медичні вісті». Бібліографія: Очерк развития хирургической гинекологии и ее глав нейшие задачи. – К., 1908 Заболевания маточных труб. – К., 1927 Руководство по женским болезням. – Л., 1927 (в соавт.) Злоякісні новоутворення матки // В кн.: Злоякісні ново утворення. Патогенез, профілактика, рання діагностика: Збірник статей. – 2-е вид. – К., 1937 (розділ) ПОВЕЛИЦЯ Федір Дмитрович (1916–1978) — кандидат медичних наук (1950), доцент (1951), завідувач кафедри мікробіології (1963–1975). У 1938 р. закінчив Харківський
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
медичний інститут. У 1950 р. захистив кандидатську ди сертацію «Опыт химиотерапии экспериментального бру целлеза пиоцианом и саназином». Автор 22 наукових праць. Науковий напрям: антибіотичні властивості бактеріальних пігментів, інфекційний гепатит, кишкові інфекції, грибкові захворювання, бактеріоцини. Декан санітарно-гігієнічного факультету (1967–1969). Учасник Другої світової війни. На городжений орденом «Знак Пошани», медалями. ПОЛІНКЕВИЧ Броніслав Станіславович (1936) — док тор медичних наук (1994), професор (1995), виконую чий обов’язки завідувача кафедри хірургії та трансплан тології (2007–2008). У 1960 р. закінчив Київський медич ний інститут. У 1994 р. захистив докторську дисертацію «Профілактика, діагностика та лікування постваготоміч них синдромів». Учень академіка О.О. Шалімова. Науко вий напрям: хірургія травного каналу. Автор понад 250 наукових робіт. Під його керівництвом виконані 3 кандидатські дисертації. Лауреат Державної премії УРСР (1990). Нагороджений орденами «Святитель Лука Кримський» і «Захиснику вітчизни», медалями «За сум лінну службу в прикордонних військах України» і «За сприяння органам внутрішніх справ». Бібліографія: Селективная проксимальная ваготомия в хирургичес ком лечении язвенной болезни и методы ее интраопера ционного контроля: Метод. реком. – К., 1979 (в соавт.) Прогнозирование результатов ваготомии в зависимости от исходного состояния желудочной секреции и других кли нических признаков: Метод. реком. – К., 1985 (в соавт.) Профилактика, диагностика и лечение постваготомичес ких расстройств: Метод. реком. – К., 1989 (в соавт.) Лечебная тактика и преемственность между терапевтами и хирургами в лечении заболеваний органов пищеваре ния: Ведомственная инструкция. – Д.-К., 1990 (в соавт.) ПОЛІЩУК Йосип Адамович (1907–1978) — доктор ме дичних наук (1956), професор (1956), завідувач кафедри психіатрії (1954–1978). У 1931 р. закінчив Київський ме дичний інститут. У 1956 р. захистив докторську дисерта цію «Значення особливостей організму та середовищних факторів в патогенезі шизофренії і маніакально-депре сивного психозу». Учень академіка В.П. Протопопова. Автор 140 наукових праць, у т. ч. 6 монографій. Під його керівництвом виконані 3 докторські та 11 кандидатських
дисертацій. Найбільш відомі учні — професори Л.О. Бу лахова, В.С. Шапошников, В.М. Кузнецов. Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденом Трудового Черво ного Прапора, Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, медалями. Бібліографія: Биохимические синдромы в психиатрии. – К., 1967 (в соавт.) Атлас для экспериментального исследования отклоне ний в психической высшей нервной деятельности чело века. – К., 1968 (в соавт.) Клиническая генетика в психиатрии. – К., 1981 Шизофрения (ред.). – К., 1981 ПОЛІЩУК Микола Єфремович (1944) — Заслужений діяч науки і техніки України (1994), член-кореспондент НАМН України (1997), доктор медичних наук (1986), професор (1991), завідувач кафедри нейрохірургії (з 1993 р.). У 1969 р. закінчив медичний факультет Ужгородського уні верситету. У 1986 р. захистив докторську дисертацію «За бій головного мозку в осіб різного віку». Учень академіка А.П. Ромоданова, професора Г.П. Педаченка. Автор понад 500 наукових праць, у т. ч. 31 монографії, 27 винаходів. На уковий напрям: організація невідкладної нейрохірургічної допомоги, черепно-мозкова травма, хребетно-спинномоз кова травма, поєднана та множинна травма, гострі пору шення мозкового кровообігу, черепно-мозкова травма на фоні соматичної патології та алкогольної інтоксикації, гід роцефалія у дорослих, патологія хребта і спинного мозку. Під його керівництвом виконані 8 докторських і 44 кан дидатські дисертацій. Міністр охорони здоров’я України (2005), голова Національної ради з питань охорони здоров’я населення України (2007–2010). Лауреат Дер жавної премії України в галузі науки і техніки, член Єв ропейської академії по нейронауках «нейротравматоло гія», Голова комісії Української асоціації нейрохірургів з післядипломної підготовки нейрохірургів, головний нейро хірург УОЗ м. Києва (1985–2002), Голова спілки нейрохі рургів м. Києва (1985–2002). Обирався народним депута том України IV скликання, голова Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства (2002–2005). Бібліографія: Черепно-мозкова травма при алкогольній інтоксикації. – К., 1982 (у співавт.) Нейротравматологія: Довідник. – К., 1994 (у співавт.) 399
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Клінічна та судово-медична експертиза черепно-мозко вих ушкоджень. – К., 1996 (у співавт.) Повреждения позвоночника и спинного мозга. – К., 2002 (в соавт.) Анестезия и интенсивная терапия в нейрохирургии: Ру ководство. – К., 2004 (в соавт.) Вогнепальні ушкодження центральної нервової систе ми. – Тернопіль, 2005 (у співавт.) Політравма. – К., 2012 Діагностика та лікування дискогенних нейрокомпресій них синдромів: Навч. посібн. – К., 2014 (у співавт.) Травматичні ушкодження хребта і спинного мозку. – К., 2017 (у співавт.) Вогнепальні поранення м’яких тканин склепіння чере па. – К., 2017 (у співавт.) ПОЛЯЧЕНКО Юрій Володимирович (1963) — Заслуже ний лікар України (1997), доктор медичних наук (2002), професор (2004), завідувач кафедри хірургії та транс плантології (2008–2015). У 1986 р. закінчив Київський медичний інститут. У 2002 р. захистив докторську ди сертацію «Організаційні, тактичні і методологічні про блеми лікування переломів у потерпілих із поєднаними травмами». Автор понад 400 наукових праць. Протягом 1999–2003 рр. працював у МОЗ України на посадах за ступника міністра (1999–2001), першого заступника державного секретаря (2001–2002), державного секре таря (2002–2003), першого заступника міністра (2003). У 2003–2005 рр. обіймав посаду заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України. У червні 2005 р. призначений радником Президента України. З грудня 2005 р. увійшов до складу президії ВАК України. Міністр охорони здоров’я України (2005–2007), дирек тор ДУ «Національний інститут хірургії та транспланто логії імені О.О. Шалімова» НАМН України (2007–2013). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техні ки (2012). Бібліографія: Ендоскопія внутрішніх органів. – К., 2008 (у співавт.) Traumatology and Orthopedics: Manual = Травматологія та ортопедія: Посібник. – К., 2017 (у співавт.) ПОНОМАРЕНКО Микола Семенович (1944) — доктор фармацевтичних наук (1991), професор (1993), завіду вач кафедри організації і економіки фармації (з 1991 р.). 400
У 1972 р. закінчив Харківський фармацевтичний інсти тут. У 1991 р. захистив докторську дисертацію «Методичні основи і організаційні принципи удосконалення післяди пломного навчання провізорів». Учень професорів Є.Є. Борзунова, О.П. Мінцера. Автор 458 наукових праць. Науковий напрям: науково-теоретичне обґрунтування при скореного розвитку фармації, реінжиніринг процесів і ка дрових ресурсів з ноофармацевтичних та емерджентних позицій. Заслужений працівник фармації України (2008). У 2014 році ним була створена наукова школа раціонального фармацевтичного менеджменту і маркетингу. Під його ке рівництвом підготовлено 5 докторів і 14 кандидатів наук. Бібліографія: Методологічне обґрунтування стратегії і тактики систем них заходів щодо оптимізації й ефективного розвитку вітчизняного виробництва лікарських засобів. – Вінни ця, 2016 Аптечна машина продаж. – К., 2012 Тимчасовий глосарій базових термінів з фармацевтич ної діяльності. – Запоріжжя, 2010 Управління і економіка фармації: правові аспекти фар мацевтичної діяльності. У 3-х ч. – Запоріжжя, 2012 Управління законодавчо-нормативної бази, що регулює діяльність суб’єктів ринку ветеринарних препаратів. – Запоріжжя, 2010 (розділи І, V) Іван Максимович Губський. – К., 2016 ПОПОВ Василь Антонович (1937) — Заслужений лікар України (1998), доктор медичних наук (1988), професор (1989), завідувач кафедри ортопедії і травматології № 1 (1989–2007, до 1995 р. — ортопедії і травматології). У 1960 р. закінчив Дніпропетровський медичний інсти тут. У 1988 р. захистив докторську дисертацію «Хірургіч не лікування деформуючого артрозу колінного сугло ба». Учень професорів Ф.Р. Богданова, М.В. Новікова. Автор понад 130 наукових праць. Науковий напрям: по шкодження кисті, деформуючий артроз колінного су глобу. Декан хірургічного факультету (1992–2006). Бібліографія: Хирургическое лечение открытых повреждений ки сти. – К., 1976 (в соавт.) Современные методы лечения деформирующего артро за коленного сустава. – М., 1985 Клинико-рентгенологическая диагностика деформиру ющего артроза коленного сустава. – М., 1986
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Невідкладна допомога при травмах опорно-рухового апарату // В кн. Медицина невідкладних станів. Екстрена (швидка) медична допомога: Нац. підручник (розділ). – К., 2017 (у співавт.) ПОПОВИЧ Микола Олексійович (1939) — доктор ме дичних наук (1982), професор (1984), завідувач кафед ри гігієни, токсикології і клініки отруєнь пестицидами (1983–1993). У 1965 р. закінчив Київський медичний ін ститут. У 1982 р. захистив докторську дисертацію «Про блеми гігієни застосування пестицидів в зрошувальному землеробстві». Учень академіка Л.І. Медведя. Автор майже 150 наукових праць. Науковий напрям: гігієна оточуючого середовища, гігієнічна регламентація і ток сикологія шкідливих хімічних речовин. Уперше вивчив шкідливі наслідки застосування пестицидів в умовах зрошувального землеробства. Співавтор розробки по над 50 гігієнічних нормативів хімічних речовин в об’єктах довкілля. Під його керівництвом виконані 1 докторська та 3 кандидатські дисертації. Декан медико-профілак тичного і фармацевтичного факультету (1985–1996). Нагороджений медалями. Відмінник охорони здоров’я. Бібліографія: Справочник по пестицидам. – К., 1978 Методические указания по гигиенической оценке новых пестицидов. – К., 1988 ПОТОЦЬКИЙ Іван Іванович (1898–1978) — доктор ме дичних наук (1940), професор, завідувач кафедри дер матовенерології (1958–1960). У 1924 р. закінчив медич ний факультет Саратівського університету. У 1939 р. захистив докторську дисертацію «Роль нервової систе ми при запальних процесах шкіри». Учень професора А.І. Картамишева. Автор 330 наукових праць, у т. ч. 10 монографій і підручників. Науковий напрям: ретику льози шкіри, алергічні захворювання шкіри, іхтіоз. Під його керівництвом виконані 6 докторських і 42 канди датські дисертації. Учні — професори В.Г. Коляденко, І.М. Ляшенко, В.О. Гребенніков. Бібліографія: Ретикулезы кожи. – К., 1972 Красная волчанка. – К., 1974 Псориаз. – К., 1975 Ихтиоз. – К., 1981 Нейродермит. – К., 1986
ПРОДАНЧУК Микола Георгійович (1954) — Заслужений лікар України (1998), член-кореспондент НАМН України (2002), доктор медичних наук (1993), професор (1995), за відувач кафедри гігієни та екології людини (2000–2017). У 1978 р. закінчив Чернівецький медичний інститут. У 1993 р. захистив докторську дисертацію «Організаційні, методичні та правові основи охорони здоров’я людини від потенційно небезпечних хімічних та біологічних факторів». Учень акаде міка АН та АМН України Ю.І. Кундієва, академіка АМН Украї ни Ю.П. Спіженка, професора В.К. Патратія. Автор майже 300 наукових праць, у т. ч. 2 монографій, 2 навчальних по сібників, 1 підручника та 25 винаходів. Науковий напрям: фундаментальні проблеми токсикології гігієни ксенобіоти ків, вивчення віддалених наслідків їх дії на організм, сучасні та прогнозні тенденції здоров’я населення України, шляхи профілактики впливу негативних факторів. Під його керів ництвом виконані 4 докторські і 11 кандидатських дисерта цій. Директор інституту екогігієни і токсикології імені Л.І. Медведя (1994–2008), Голова Товариства токсикологів України (1999). Експерт ВООЗ (1993), член Правління Україн ського наукового товариства гігієністів, член методичної ради Міністерства науки і технологій «Здоров’я людини», головний санітарний лікар України (2008–2017). Бібліографія: Токсикологічна наука в Україні: досягнення, стан та перс пективи розвитку, інтеграція з світовою наукою. – К., 2001 Методичні аспекти надзвичайної екологічної ситуації у Первомайському районі Миколаївської області. – К., 2002 (у співавт.) Гігієна: проблеми і перспективи. – К., 2002 Влияние загрязнения окружающей среды на здоровье населения. – К., 2002 (в соавт.) Загальна гігієна: навчальний посібник до практичних за нять для студентів медичних факультетів. – Чернівці, 2002 Поверхнево-активні речовини: токсиколого-гігієнічні та мікробіологічні аспекти. – К., 2006 ПРОТОПОПОВ Віктор Павлович (1880–1954) — Заслужений діяч науки УРСР (1945), академік АН УРСР (1945), доктор медичних наук (1920), професор (1920), завідувач кафедри психіатрії (1944–1954). У 1906 р. закінчив Петербурзьку Вій ськово-медичну академію. У 1909 р. захистив докторську дисертацію «Про сполучено-рухливі реакції на звукові по дразники». Вихованець патофізіологічної школи В.М. Бех терєва. Автор 160 наукових праць, у т. ч. 5 монографій. 401
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Науковий напрям: патофізіологія психозів. Під його керівни цтвом виконані 5 докторських і 5 кандидатських дисертацій. Найбільш відомі учні — професори Й.А. Поліщук, Є.А. Руш кевич, П.В. Бірюкович. Нагороджений двома орденами Ле ніна, орденом Трудового Червоного Прапора. Бібліографія: Избранные труды. – К., 1961 ПРОСКУРА Ольга Василівна (1904–1978) — Заслуже ний діяч науки УРСР (1968), доктор медичних наук (1959), професор (1960), завідувач кафедри урології (1953–1973). У 1928 р. закінчила Київський медичний інститут. У 1958 р. захистила докторську дисертацію «Рациональные методы хирургического лечения пузырно-влагалищных свищей». Учениця професора А.А. Чайки. Автор 120 наукових праць. Науковий напрям: запальні захворювання сечостатевої системи, лікування міхурно-піхвових свищів і нетриман ня сечі у жінок, пухлини сечостатевої системи, полікіс тоз нирок. Учні — професори Є.Я. Баран, І.Ф. Юнда, В.І. Сапсай. ПУСТОВІТ Світлана Віталіївна (1964) — доктор філософ ських наук (2010), професор (2014), завідувач кафедри філософії (з 2015 р.). У 1999 р. закінчила Національний уні верситет «Києво-Могилянська академія». Учениця членакореспондента НАН України професора М.І. Михальченка та професора В.Л. Кулініченка. У 2010 р. захистила доктор ську дисертацію «Філософсько-методологічний аналіз передумов, засад та принципів біоетики». Автор понад 200 наукових праць. Голова Комісії з питань етики НМАПО імені П.Л. Шупика (2015). Президент Української асоціації з біоетики, член Комітету з питань етики при НАН України, експерт ЮНЕСКО з біоетики в Україні. Бібліографія: Биоэтика: начала и основания: Монография. – К., 2002 (в соавт.) Наука и образование: современные трансформации. – К., 2008 (в соавт.) Глобальная биоэтика: становление теории и практики (философский анализ): Монография. – К., 2009 Сучасні проблеми біоетики. – К., 2009 (у співавт.) Environmental Ethics: the power of ethics for sustainable development. – Vilnius, 2010 Сьогодення та біоетика. – К., 2011 (у співавт.) Handbook of Global Bioethics. – N.-Y.-London, 2014 402
РАДЗІХОВСЬКИЙ Анатолій Павлович (1942) — За служений діяч науки і техніки України (1996), доктор медичних наук (1986), професор (1992), завідувач кафедри загальної та невідкладної хірургії (2007– 2015). У 1970 р. закінчив Київський медичний інсти тут. У 1986 р. захистив докторську дисертацію «Ліку вання свищів підшлункової залози». Учень академіка О.О. Шалімова. Автор і співавтор 419 наукових праць, з яких 48 монографій і керівництв, 2 хірургічні атла си, 52 авторських свідоцтв і патентів, 15 методичних рекомендацій. Науковий напрям: проблеми хірургіч ної гастроентерології, гепатології, панкреатології, лімфології, порушення імунітету в умовах радіацій ного впливу, екології. Розробив методики низки ори гінальних операцій на печінці, жовчних шляхах і під шлунковій залозі, створив хірургічну школу. Під його керівництвом виконані 5 докторських і 13 кандидат ських дисертацій. Лауреат Державної премії України (1986), академік Української академії наук (1993) та академії Інженерних наук України (1995), Заслужений винахідник СРСР (1987), Відмінник охорони здоров’я (1986), Відмінник освіти України (2002), Заслужений художник України (1993). Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (1998), Почесною Грамотою Вер ховної Ради України (2002), Грамотою Кабінету Міні стрів України (2002), золотою та срібною медалями Міжнародної виставки книги (Лейпциг, 1980; Москва, 1987), золотою медаллю ВДНГ України (1985). Лауре ат міжнародних премій «Дружба» (2000), «Золотий орфей» (2002). Бібліографія: Російсько-український словник медичної терміноло гії. – К., 1996 (у співавт.) Атлас операцій на органах травлення: В 2-х т. – К., 1998 (у співавт.) Хірургія раку підшлункової залози. – К., 2001 Релапаларотомія. – К., 2001 Человечество против человека. – К., 2002 Счастье жить. – К., 2002 Невідкладна хірургія органів черевної порожнини (ред.). – К., 2002 Атлас операций на органах пищеварения: В 2-х т. – К., 2003 (в соавт.) Непроходимость кишечника: Руководство для врачей. – К., 2012 (в соавт.)
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
РЕЧМЕНСЬКИЙ Сергій Сергійович — доктор медич них наук, професор, завідувач кафедри мікробіології (1953–1963). Науковий напрям: експериментальна аеро мікробіологія, біоаеродисперсні системи. Розробив високоефективний прилад для аспіраційного відбору зразків повітря (апарат Речменського) з функцією до даткової адсорбції мікроорганізмів на дрібних крапли нах рідини, що забезпечує максимальне уловлювання бактерій з повітря. Бібліографія: Очерки экспериментальной аэромикробиологии. – М., 1973 РИКОВ Сергій Олександрович (1957) — Заслужений лікар України (1998), доктор медичних наук (2004), про фесор (2006), завідувач кафедри офтальмології (з 2009 р.). У 1981 р. закінчив Вінницький медичний інсти тут імені М.І. Пирогова. У 2004 р. захистив докторську дисертацію «Наукове обґрунтування системи надання спеціалізованої офтальмологічної допомоги населенню України». Автор понад 500 наукових праць, 5 підручни ків, 6 довідників, 18 монографій, 13 посібників та 29 на вчально-методичних рекомендацій із сучасної офталь мології. Науковий напрям: діагностика та лікування ано малій рефракції та розладів бінокулярного зору у дітей, малоінвазивна офтальмохірургія, діагностика та ліку вання запальних захворювань органа зору, онкоофталь мологія, організація офтальмологічної допомоги. Під його керівництвом виконані 2 докторські та 9 кандидат ських дисертацій. Учні – О.М. Черемухіна, С.А. Сук, Ю.В. Барінов, К.Ю. Гріжимальська. Член ради з питань реформування системи охорони здоров’я при Кабінеті Міністрів України (2009), член комітету з присвоєння державних премій України в галузі медицини (2008), го лова правління ВГО «Асоціація дитячих офтальмологів України» (2001), головний редактор журналу «Архів офтальмології України» (2015), голова спеціалізованої вченої ради Д 26.613.05 за спеціальністю 14.01.18 «Офтальмологія» (2016), голова ЕПК НАМН і МОЗ Укра їни «Офтальмологія та тканинна терапія» (2014), голова ЕПК НМАПО імені П.Л. Шупика «Офтальмологія» (2013). Головний дитячий офтальмолог МОЗ України (1999– 2004, 2005–2014), головний позаштатний офтальмолог ГУОЗ та МЗ Київської державної адміністрації (2004– 2014). Нагороджений Почесною грамотою КМ України (2002), Подякою прем’єр-міністра України (2001), Подя
кою Київського міського голови (2005), є лауреатом І премії Ханса Рекевеча (2007), отримав нагороду на загальнонаціональному конкурсі «Вища проба» (2007), нагороджений Почесною грамотою МОЗ України (2010), «Знак Пошани» Київського міського голови (2010), Почесною грамотою Верховної Ради України (2010), Премією КМ України в галузі інноваційних технологій (2013), Подякою Національної медичної палати України (2015), 8 орденами Української православної церкви. Бібліографія: Профілактика захворювань органа зору у дітей. – К., 2003 Комп’ютерний зоровий синдром. – К., 2005 Організація офтальмологічної допомоги на сучасному етапі. – К., 2008 Захворювання рогівки. – К., 2009 Сліпота та слабкозорість. Шляхи профілактики в Украї ні. – К., 2012 Офтальмологія. – К., 2012 Офтальмологічна допомога. Нормативно-правове забез печення. – К., 2014 Офтальмологія // В кн.: Медицина невідкладних станів: швидка і невідкладна медична допомога. – К., 2015 (розділ) Діти з порушеннями зору в умовах інклюзивної осві ти. – К., 2016 РОЩІН Георгій Георгійович (1951) — Заслужений лі кар України (2001), доктор медичних наук (2006), про фесор (2006), завідувач кафедри медицини катастроф та військово-медичної підготовки (з 1996 р., до 2015 р. — медицини катастроф). У 1977 р. закінчив Чернівецький медичний інститут. У 2006 р. захистив докторську дисертацію «Тяжка поєднана травма: принципи організаційної та лікувальної тактики надан ня невідкладної уніфікованої медичної допомоги по страждалим у ранньому періоді травматичної хворо би». Учень академіка О.О. Шалімова. Науковий напрям: створення сучасної системи екстреної медичної допо моги та медицини катастроф в Україні, розробка про токолів надання екстреної медичної допомоги на до госпітальному та ранньому госпітальному етапах, у т. ч. при травмах мирного часу та в особливий період. Автор понад 500 наукових праць, серед яких 58 автор ських свідоцтв і патентів на винаходи, 65 монографій, 403
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
підручників, посібників і методичних рекомендацій. Генеральний директор Київського науково-практично го об’єднання швидкої медичної допомоги та медици ни катастроф (1992), директор Українського науковопрактичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (1997). Брав участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій в Україні, численних сумісних навчаннях зі США (Раф енд Реді), НАТО, дер жавами ЄС із захисту постраждалого населення, у т. ч. внаслідок терористичних актів, при землетрусах в Ту реччині, Ірані, Індії, під час збройного конфлікту в Лівії (2011) тощо. Лауреат Державної премії України в галу зі науки і техніки (2000), нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2004). Бібліографія: Екстрена медична допомога (гострі серцеві стани). – К., 2011 (у співавт.) Политравма. – К., 2012 (в соавт.) Медицина невідкладних станів. – К., 2017 (у співавт.) Екстрена медична допомога (догоспітальні протоко ли). – К., 2016 Актуальні питання медицини катастроф у практиці сі мейного лікаря: Навч. посібн. – К., 2017 (у співавт.) Відділення екстреної медичної допомоги багатопро фільної лікарні. – Кам’янець-Подільський, 2017 (у спів авт.) РУБАШОВА Анастасія Євгеніївна (1897–1967) — док тор медичних наук (1936), професор (1937), завідувач кафедри рентгенології (1957–1967). Закінчила Ленін градський медичний інститут. У 1936 р. захистила док торську дисертацію «Канали диплоїчних вен у віковому аспекті». Вихованка Ленінградської школи рентгеноло гів, учениця члена-кореспондента АМН СРСР професо ра Д.Г. Рохліна. Автор понад 200 наукових праць. Науко вий напрям: морфологічний субстрат рентгенологічних симптомів. Найбільш відомі учні — професори І.С. Пе трова, Г.Ю. Коваль, М.М. Загородська, В.А. Сизов. Учас ник Другої світової війни. Бібліографія: Міжхребцеві диски. – К., 1960 (у співавт.) Частная рентгендиагностика заболеваний костей и су ставов. – К., 1960, 1967 Заболевания нервной системы при дегенеративных по ражениях позвоночника. – К., 1967 404
РУДЕНКО Анатолій Юхимович (1935–2012) — Заслу жений лікар України (1980), доктор медичних наук (1981), професор (1989), завідувач кафедри нервових хвороб № 2 (1983–2006). У 1958 р. закінчив Донецький медичний інститут. У 1980 р. захистив докторську ди сертацію «Доінсультний період гіпертонічної хвороби». Учень професора Д.І. Панченка. Автор понад 200 науко вих праць, у т. ч. 4 монографій. Науковий напрям: рання діагностика, клініка, профілактика та терапія судинних захворювань головного мозку. Під його керівництвом виконані 4 докторські та 6 кандидатських дисертацій. Заслужений діяч науки і техніки України (1999), лауреат Державної премії України (1993). Бібліографія: Пароксизмальні стани в неврології (ред.). – К., 1991 Діагностика і лікування хронічної мозкової недостат ності. – К., 1992 (у співавт.) РУДЕНКО Надія Миколаївна (1956) — Заслужений діяч науки і техніки України (2010), доктор медичних наук (2003), професор (2012), завідувач кафедри ди тячої кардіології та кардіохірургії (з 2011 р.). Медичну освіту отримала в Лебединському медичному училищі та Київському медичному інституті, який закінчила з відзнакою в 1980 р. У 2003 р. захистила докторську дисертацію «Система надання невідкладної допомоги дітям першого року життя зі складними вродженими вадами серця». Автор понад 250 наукових робіт, у т. ч. 3 монографій. Починала трудовий шлях лікарем-педі атром, подальша практична і наукова діяльність про ходила в НДІ серцево-судинної хірургії і була присвя чена лікуванню дітей із вродженими вадами серця, в т. ч. критичними. З 2003 р. заступник директора Науковопрактичного медичного Центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України. Науковий напрям: рання, включаючи пренатальну, діагностика вроджених вад серця та їх подальша хірургічна корекція, кардіохірур гія новонароджених в Україні. Впровадження резуль татів її досліджень сприяло покращенню результатів хірургічної корекції та зменшенню показників малюко вої смертності в Україні, налагодженню співпраці між дитячими кардіологами всієї країни, створенню та розвитку програми пренатальної діагностики вад сер ця. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2017), президент Всеукраїнської асоціації ди
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
тячої кардіології. Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (2016). Бібліографія: Невідкладна допомога при основних патологічних синдромах у немовлят з уродженими вадами серця. – К., 2001 (у співавт.) Ультразвукова діагностика вроджених вад серця у ді тей. – Івано-Франківськ, 2012 (у співавт.) Транспозиція магістральних судин (клініка, діагностика, лікування). – Тернопіль, 2012 (у співавт.) РУЧКОВСЬКИЙ Сергій Никифорович (1888–1967) — член-кореспондент АМН СРСР (1946), доктор біоло гічних наук, професор, завідувач кафедри епідеміо логії (1930–1958). У 1914 р. закінчив медичний фа культет університету Св. Володимира. Автор понад 100 наукових праць, у т. ч. 4 монографій. Науковий напрям: бактеріологія й епідеміологія кишкових хвороб. Бібліографія: Кишкові інфекції (черевний тиф, паратифи, дизенте рія): епідеміологія, клініка, профілактика. – К., 1936 (у співавт.) САВИЦЬКИЙ Василь Миколайович (1899–1975) — доктор медичних наук (1955), професор (1957), за відувач кафедри акушерства і гінекології № 1 (1959– 1971). У 1925 р. закінчив Київський медичний інсти тут. У 1955 р. захистив докторську дисертацію «Тка нинна терапія захворювань жіночої статевої сфери». Учень професора Г.Ф. Писемського. Автор понад 40 наукових праць. Науковий напрям: злоякісні пух лини жіночої статевої сфери, хіміо- та гормонотера пія, профілактика та боротьба з гіпотонічними матко вими кровотечами при пологах і ранньому післяпо логовому періоді, вивчення та лікування хоріонепі теліоми. Під його керівництвом виконані 3 доктор ські і 12 кандидатських дисертацій. Учні — профе сори В.К. Віницька, А.О. Давиденко, С.С. Леуш. Учасник Другої світової війни. Нагороджений двома орденами Вітчизняної війни І та ІІ ступеня, Червоної Зірки, медалями. Бібліографія: Оперативна гінекологія. – К., 1937 (розділи) Рак матки. – К., 1940
САВИЧУК Наталія Олегівна (1965) — Заслужений діяч науки і техніки України (2018), доктор медичних наук (2002), професор (2003), проректор з наукової роботи (з 2016 р.), завідувач кафедри стоматології дитячого віку (2003–2016). У 1987 р. закінчила Київський медич ний інститут. У 2002 р. захистила докторську дисерта цію «Клініко-патогенетичне обґрунтування комплексно го лікування хронічної кандидо-герпетичної інфекції порожнини рота у дітей (клініко-експериментальне до слідження)». Учениця професора М.Ф. Данилевського. Автор майже 200 наукових праць, у т. ч. 4 підручників, 3 навчально-методичних посібнків, 18 винаходів. Науко вий напрям: лікування захворювань слизової оболонки порожнини рота у дітей. Завідувач дитячого центру про філактики та лікування захворювань слизової оболонки порожнини рота та пародонта МОЗ України (1997–2015), головний позаштатний дитячий стоматолог ГУОЗ м. Киє ва (2001–2017) та МОЗ України (2007–2017), експерт з фаху «Дитяча стоматологія» ДОЗ КМДА (2018). У 2008 р. закінчила з відзнакою Національну академію державного управління при Президентові України та отримала квалі фікацію «Магістр державного управління». Бібліографія: Дитяча терапевтична стоматологія. – К., 1999, 2001 (у співавт.) Терапевтична стоматологія дитячого віку: Підручник. – К., 1999 (у співавт.) Дитяча стоматологія: Підручник. – К., 2000 (у співавт.) Детская терапевтическая стоматология: Учебник. – К., 2007 (в соавт.) Основні напрямки реформування дитячої стоматологіч ної служби. – К., 2010 (у співавт.) Організація інфекційного контролю у закладах охорони здоров’я стоматологічного профілю: Метод. реком. – К., 2016 (у співавт.) САВОЛЮК Сергій Іванович (1977) — доктор медичних наук (2012), доцент (2013), завідувач кафедри хірургії та судинної хірургії (з 2015 р.). У 2002 р. закінчив Він ницький державний медичний університет імені М.І. Пирогова. У 2012 р. захистив докторську дисерта цію «Обґрунтування лікувальної тактики в хворих на обтураційну жовтяницю непухлинної етіології». Учень професора А.І. Годлевського. Автор 242 наукових публікацій, у т. ч. монографії, підручника для лікарів405
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
інтернів за спеціальністю «Хірургія», 101 патенту на винахід та 40 галузевих нововведень. Під його керівни цтвом захищені 2 кандидатські дисертації. Експерт МОЗ України (2016). Член редакційної колегії фахових науково-практичних журналів «Вісник Вінницького на ціонального медичного університету», «Пластична, реконструктивна і естетична хірургія», «Ендоваскуляр на нейрорентгенохірургія», «Art of Medicine». Бібліографія: Діагностика та моніторинг ендотоксикозу у хірургічних хворих. – Вінниця, 2015 САЄНКО Валерій Феодосійович (1941) — Заслужений діяч науки і техніки України (1992), член-кореспондент НАН (1991) та НАМН (1993) України, доктор медичних наук (1980), професор (1984), завідувач кафедри тора коабдомінальної і судинної хірургії (1992–2007). У 1964 р. закінчив Харківський медичний інститут. У 1980 р. захистив докторську дисертацію «Хірургічне лі кування демпінг-синдрому». Учень академіка О.О. Шалі мова. Автор майже 500 наукових праць, у т. ч. 15 моно графій, 35 авторських свідоцтв. Науковий напрям: хірур гічна гастроентерологія, патогенез і лікування хірургіч ного сепсису, антибіотикопрофілактика в хірургії, тран сплантології; під його керівництвом та за безпосередньої участі вперше в Україні здійснена трансплантація частини печінки від живого родинного донора. Під його керівни цтвом виконані 3 докторські та 18 кандидатських ди сертацій, лауреат Державної премії СРСР. Директор Інсти туту хірургії та трансплантології АМН України (1988–2006). Бібліографія: Хірургія шлунка і дванацятипалої кишки. – К., 1972 Хірургія стравоходу. – М., 1975 Хірургія кишківника. – К., 1977 Хірургія травного тракту. – К., 1987 САЛМАНОВ Айдин Гурбан Огли (1957) — доктор ме дичних наук (2013), завідувач кафедри мікробіології, епідеміології та інфекційного контролю (з 2014 р.). У 1981 р. закінчив Азербайджанський державний медич ний інститут. У 2013 р. захистив докторську дисертацію «Епідеміологічний нагляд за післяопераційними гнійно- запальними інфекціями, спричиненими антибіотико резистентними мікроорганізмами». Учень професора В.Ф. Марієвського. Автор понад 300 наукових праць, у 406
т. ч. 32 монографій, 1 підручника і 3 навчальних посібни ків. Науковий напрям: госпітальна епідеміологія, інфек ції, пов’язані з наданням медичної допомоги, інфекції в області хірургічного втручання, інфекційний контроль, антибіотики та антибіотикорезистентність. Підготував 3 проекти Законів України та 2 постанови КМ України в галузі охорони здоров’я, 27 нормативно-правових актів МОЗ України з питань профілактики внутрішньо лікарняних інфекцій. Впровадив у практику охорони здоров’я систему епідеміологічного нагляду за інфекці ями в області хірургічного втручання, розробив (2008) критерії визначення 53 локальних форм інфекцій в об ласті хірургічного втручання за анатомічною локалізаці єю гнійно-запального процесу, створив на базі кафедри перший у Східній Європі та країнах СНД освітньо-тренін говий центр з інфекційного контролю та антимікробної резистентності. Є розробником Національної концепції та стратегічного плану дій України боротьби з інфекція ми, пов’язаними з наданням медичної допомоги та анти мікробної резистентності. Протягом 9 років обіймав по саду головного спеціаліста МОЗ України з питань конт ролю та профілактики внутрішньолікарняних інфекцій. Національний координатор МОЗ України з інфекційного контролю та антимікробної резистентності, Національ ний координатор України у проекті Європейського Сою зу «Percept-R study: multi-state study about the perception of the antimicrobial resistance in Europe», що підтримуєть ся Європейським комітетом з інфекційного контролю (EUCIC); член генерального директорату Європейського комітету з тестування до протимікробних препаратів (EUCAST), член Європейського комітету з інфекційного контролю (EUCIC); член експертної групи Європейського товариства мікробіологів та інфекціоністів (ESCMID), Президент Всеукраїнської асоціації інфекційного конт ролю та антимікробної резистентності; голова Національ ного комітету України з тестування до протимікробних препаратів (UCAST) та з інфекційного контролю (UCIC); головний редактор наукового видання «Міжнародний журнал антибіотики та пробіотики»; голова міжнародно го науково-медичного центру імені академіка Заріфи Алієвої. Нагороджений Почесною грамотою КМ України (2007), Почесними грамотами МОЗ України (2006, 2008, 2009, 2010), Почесними грамотами Посольства Азер байджанської Республіки в Україні (2014, 2015), Подя кою Київського міського голови (2016), Подякою ректо
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
ра НМАПО імені П.Л. Шупика (2017). За його координації організовано тісну співпрацю з ВООЗ, ECDC, ESMID, CDC, Американським товариством мікробіологів, Фон дом Земелвейса (Австрія), Асоціацією Терапевтичної гі гієни (Польща), Лондонським королівським коледжем. Бібліографія: Профілактика післяопераційних інфекцій. – Харків, 2013 Стандарты инфекционного контроля. – Харьков, 2014 Управление рисками в хирургии. – Харьков, 2014 (в соавт.) Основы инфекционного контроля. – К., 2015 (в соавт.) Статистика в госпитальной эпидемиологии: Учебн. посо бие. – К., 2016 Стандарти інфекційного контролю в стоматології: Навч. посібн. – К., 2016 (у співавт.) Профілактика інфекцій в області хірургічного втручання: Монографія. – К., 2016 Инфекционный контроль и антимикробная резистент ность: Учебн. пособие. – К., 2016 (в соавт.) САМОСЮК Іван Захарович (1939–2015) — Заслужений діяч науки і техніки України (2003), доктор медичних наук (1989), професор (1991), завідувач кафедри ме дичної реабілітації, фізіотерапії та курортології (1992– 2010). У 1965 р. закінчив Мінський медичний інститут. У 1989 р. захистив докторську дисертацію «Діагностика, патогенез, сучасні методи лікування церебрального арахноїдиту». Учень професора Д.І. Панченка. Автор майже 400 наукових праць, у т. ч. 22 монографій, 8 на вчальних посібників, 31 винаходу, 10 патентів, 54 раціо налізаторських пропозицій. Науковий напрям: діагнос тика, клініка та сучасні методи лікування (фізіотерапія та фізіопунктура) захворювань нервової системи. Під його керівництвом підготовлені 3 доктори та 11 кандидатів ме дичних наук. Лауреат Державної премії України (1993), лауреат премії В.К. Семінського (1991). Бібліографія: Невропатические, миофасциальные и туннельные боле вые синдромы. – К., 2004 (в соавт.) Энциклопедический словарь терминов, употребляе мых в физиотерапии (физической медицине). – К., 2004 (в соавт.) Фізіотерапевтичні та фізіопунктурні методи і їх практич не застосування. – К., 2004 (у співавт.) Электротерапия и электропунктура в медицинской реабили тации, физиотерапии и курортологии. – К., 2006 (в соавт.)
Фізіотерапія: організація роботи фізіотерапевтичних ка бінетів і відділень в центрах медичної реабілітації та са наторно-курортних закладах. – К., 2006 (у співавт.) Технологічні карти фізіотерапевтичних процедур. – К., 2006 (у співавт.) САРНИЦЬКИЙ Гнат Петрович (1913–1994) — доктор ме дичних наук (1966), професор (1969), завідувач кафедри гематології та трансфузіології (1968–1988). У 1939 р. за кінчив Київський медичний інститут. У 1965 р. захистив докторську дисертацію «Фізіологічне обґрунтування і ре зультати використання в хірургічній клініці білкового крово замісника БК-8». Автор 107 наукових праць, у т. ч. 1 моно графії. Науковий напрям: біологічна дія кровозамінників на організм реципієнта в клініці та експерименті, вплив кровозамінників на процеси згортання крові та її морфо логічний склад. Під його керівництвом виконано 2 доктор ські та 11 кандидатських дисертацій. Учні — професори Л.М. Тищенко, В.В. Сатмарі. Учасник Другої світової війни. Бібліографія: Тиопентал-натриевый наркоз и его применение в клини ческой практике. – К., 1981 Свиридова Наталія Костянтинівна (1970) — доктор медичних наук (2009), професор (2010), завідувач кафе дри неврології і рефлексотерапії (з 2010 р.). У 1993 р. закінчила Донецький медичний інститут імені М. Горько го. У 2009 р. захистила докторську дисертацію «Особли вості діагностики та лікування гіпертензивної енцефало патії». Учень професора Є.Л. Мачерет. Автор понад 450 наукових праць, у т. ч. 8 підручників, 4 навчальних посібників, 14 методичних рекомендацій, 22 патентів. Підготувала 2 докторів та 14 кандидатів медичних наук. Головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеці альністю «Рефлексотерапія» (2011–2017), експерт з неврології у Державному фармакологічному центрі МОЗ України, голова Апробаційної спеціалізованої вченої ради за спеціальностями «Внутрішні хвороби» та «За гальна практика - сімейна медицина» (2016). Головний редактор журналу «Східноєвропейський неврологічний журнал», науковий редактор журналу «Східноєвропей ський журнал хвороби Паркінсона й екстрапірамідних захворювань», член редакційних рад низки журналів. Президент громадської організації «Всеукраїнська асоці ація по неврології та рефлексотерапії». Дійсний член 407
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Міжнародного товариства хвороби Паркінсона та екс трапірамідних захворювань (2016). Бібліографія: Рефлексотерапія. У 2-х т. – К., 2013 (у співавт.) Актуальні питання неврології в практиці сімейного ліка ря: Навч. посібн. – К., 2014 (у співавт.) Дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта: особ ливості діагностики та лікування. – К., 2015 (у співавт.) Неконтрольована артеріальна гіпертензія у хворих на хронічну ішемію мозку. – К., 2015 (у співавт.) Реабілітація хворих, які перенесли закриту черепномозкову травму. – К., 2015 (у співавт.) Алгоритм діагностики та лікування невропатії лицевого нерва. – К., 2015 (у співавт.) Захворювання периферичної нервової системи. У 3-х т. – К., 2016 (у співавт.) Management of Vestibular Disorders (Dizzines). – К., 2016 (у співавт.) Рефлексотерапія. У 3-х т. – К., 2017 (у співавт.) СЕРГІЄНКО Микола Маркович (1934–2017) — членкореспондент НАН (1992) і НАМН (1993) України, доктор медичних наук (1972), професор (1974), завідувач кафедри офтальмології (1978–2008). У 1958 р. закінчив Харківський медичний інститут. У 1971 р. захистив докторську дисерта цію «Дослідження до теорії клінічної рефракції ока». Автор 400 наукових праць, а також понад 50 патентiв на винаходи. Науковий напрям: офтальмологічна оптика, інтраокулярна корекція, короткозорість: патогенез і хірургічна корекція. Під його керівництвом підготовлено 7 докторських i 40 канди датських дисертацій. Учні — професори К.П. Павлюченко, З.Ф. Веселовська, Ю.М. Кондратенко, Г.Д. Алієв. Розробив нові моделі штучних кришталиків. Засновник Київського центру мікрохірургії ока (1988). Заслужений діяч науки і тех ніки України (1995), лауреат Державної премії України в га лузі науки і техніки (1988), головний офтальмолог МОЗ України (1978–2017). Запровадив в Україні інтраокулярну корекцію. Нагороджений орденами Дружби народів, «За заслуги» ІІІ ступеня (1998). Бібліографія: Клиническая рефракция человеческого глаза. – К., 1975 Офтальмологическая оптика. – К., 1982 Интраокулярная коррекция. – К., 1990 Офтальмологическая оптика. – М., 1991 Офтальмологічна оптика. – К., 2015 408
СИВАЧЕНКО Тамара Порфиріївна (1923–2015) — За служений діяч науки і техніки України (1979), доктор медичних наук (1967), професор (1968), завідувач ка федри медичної радіології (1966–1993). У 1947 р. закін чила Київський медичний інститут. У 1967 р. захистила докторську дисертацію «Діагностичне та лікувальне ви користання радіоактивних ізотопів йоду при захворю ваннях щитовидної залози». Автор 380 наукових праць, у т. ч. 7 монографій. Науковий напрям: розробка мето дик і апаратури для радіонуклідної діагностики, проме неве лікування онкологічних хворих, вивчення клінічних аспектів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Під її керівництвом виконані 6 докторських і 41 кандидатська дисертацій. Лауреат Державної премії УРСР в галузі на уки і техніки (1972). Нагороджена трьома орденами «Знак Пошани», Почесною грамотою Президії Верхо вної Ради України. Людина 97-го року. Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відмінник охо рони здоров’я. Бібліографія: Выведение из организма некоторых радиоактивных ве ществ. – К., 1959 (в соавт.) Радиоизотопная диагностика. – К., 1969 (в соавт.) Диагностическое и лечебное применение радиоактив ных изотопов. – К., 1976 (в соавт.) Таблицы интегральных доз для дистанционной гамматерапии. – К., 1980 (в соавт.) Радиокардиография. – К., 1984 (в соавт.) Руководство по ядерной медицине. – К., 1991 (в соавт.) Променева діагностика. – К., 1998 (у співавт.) СІГАЛОВ Давид Лазарович (1894–1985) — доцент, за відувач кафедри дитячих хвороб (1951–1972). Закінчив медичний факультет університету Св. Володимира. У 1944 р. захистив кандидатську дисертацію «Пневмонії у дітей раннього віку», яка, на думку опонентів роботи, відповідала докторському ступеню. Учень професорів Є.Л. Скловського та О.З. Лазарєва. Науковий напрям: хвороби органів дихання у дітей раннього віку і ново народжених, туберкульоз, у т. ч. туберкульозний менін гіт, хронічні отити, токсикози різного генезу у дітей грудного віку. Автор 91 наукової праці, керівник 14 кан дидатських дисертацій. Серед учнів — академік НАМН України, професор О.М. Лук’янова. З ім’ям Д.Л. Сігалова значною мірою пов’язані популярність і повага, якими
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
користується відомий в Україні та за її межами дитячий лікувальний заклад Національна дитяча спеціалізована лікарня «ОХМАТДИТ». Д.Л. Сігалов був багатогранною людиною, зібрав одну з найбільших приватних колек цій художнього мистецтва в Україні (понад 400 поло тен), яку наприкінці свого життя подарував музею Ро сійського мистецтва м. Києва (нині Національний му зей «Київська картинна галерея»). Учасник Першої сві тової війни, направлений в якості «зауряд-лікаря» на фронт після третього курсу навчання разом з одно курсником Михайлом Булгаковим. У 1941–1944 рр. пе ребував у м. Сердобську Пензенської області, куди був евакуйований разом із дитбудинками (в яких було біль ше 500 дітей), до Києва повернувся у 1944 р. за індиві дуальним викликом Мінздраву УССР. СІЛЬЧЕНКО Валерій Петрович (1940) — доктор медич них наук (1992), професор (1993), завідувач кафедри патологічної та топографічної анатомії (1992–2016, до 1997 р. — патологічної анатомії). У 1963 р. закінчив Ки ївський медичний інститут. У 1992 р. захистив доктор ську дисертацію «Функціональна морфологія органів імуногенезу при хронічній алкогольній інтоксикації». Учень професора Є.І. Чайки. Автор 190 наукових праць, 6 патентів. Науковий напрям: обґрунтування сучасної патоморфологічної діагностики та встановлення кліні ко-морфологічних відповідностей при різних захворю ваннях. Під його керівництвом виконані 6 кандидатських дисертацій. Бібліографія: Клінічна патологія. – К., 2010 (у співавт.) СИМОРОТ Микола Іванович (1928–2010) — Заслуже ний працівник народної освіти України (1998), доктор медичних наук (1972), професор (1974), завідувач ка федри оперативної хірургії і топографічної анатомії (1991–1997). У 1953 р. закінчив Львівський медичний інститут. У 1972 р. захистив докторську дисертацію «Кровоносна система шлунково-кишкового тракту при резекціях шлунку та гастректоміях». Вихованець науко вої школи академіка В.В. Кованова. Автор 174 наукових праць, у т. ч. 1 монографії та 4 навчальних посібників. Науковий напрям: морфофункціональні обґрунтування оперативних втручань на органах черевної порожнини, органоспецифічні особливості перебігу ранового про
цесу та пошук адекватних шляхів його регуляції. Під його керівництвом виконані 2 докторські та 5 кандидат ських дисертацій. Проректор з науково-дослідної робо ти Гродненського державного медичного інституту (1971–1990), Почесний доктор (Doctor Honoris Causa) Гродненського медичного університету. Нагороджений медалями. Відмінник охорони здоров’я. Бібліографія: Компенсаторно-адаптационные реакции организма при операциях на желудке. – Минск, 1974 Оперативное лечение гнойно-воспалительных заболе ваний таза. – М., 1983 (в соавт.) Клиническая анатомия глазницы и органа зрения. – М., 1983 (в соавт.) Техника и способы дренирования магистральных вен в хирургической практике. – М., 1986 Оперативные вмешательства по детоксикации организ ма. – М., 1988 (в соавт.) СИНЯК Костянтин Михайлович (1924–2001) — доктор медичних наук (1964), професор (1972), завідувач ка федри епідеміології (1976–1992). У 1950 р. закінчив Львівський медичний інститут. У 1964 р. захистив док торську дисертацію «Специфічна профілактика поліо мієліту». Учень академіка М.П. Чумакова. Автор понад 300 наукових праць, у т. ч. 11 монографій, 2 підручників. Науковий напрям: епідеміологія вірусних інфекцій, еко логічні аспекти в епідеміології, газова хроматографія в мікробіології. Під його керівництвом виконані 4 доктор ські та 10 кандидатських дисертацій. Сорівський профе сор (1995), член Президії Української Ради миру, голов ної редакції журналу «Трибуна». Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ сту пеня, медалями. Бібліографія: Патогенні віруси людини (мови — українська, 1974; ро сійська, 1979; чеська, 1989) (у співавт.) Епідеміологія вірусних інфекцій (ред.). – К., 1977, 1984 (у співавт.) Проблеми хімічної та біологічної війни. – Женева, ООН, 1979 (у співавт.) Справочник по эпидемиологии. – К., 1983, 1989 (в соавт.) Пособие по медицинским иммунобиологическим пре паратам. – К., 1992 (в соавт.) Епідеміологія: Підручник. – К., 1998 (у співавт.) 409
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
СИНЯЧЕНКО Валентин Васильович (1960) — кандидат медичних наук (2000), доцент (2004), виконуючий обов’язки завідувача кафедри дитячої оториноларинго логії, аудіології та фоніатрії (2015). У 2000 р. захистив кандидатську дисертацію «Комплексне лікування дітей з ларинготрахеобронхітами». Учень професорів А.А. Лай ка, А.Л. Косаковського. Автор та співавтор понад 100 на укових праць, в т. ч. 11 навчальних посібників і підручни ків, 3 монографій. Науковий напрям: діагностика та ліку вання запальних процесів верхніх дихальних шляхів і вуха у дітей. За його участі розроблені принципи комп лексного лікування дітей з гострими стенозами гортані, сформульовані і впроваджені в практику методи діаг ностики і лікування дітей з гострими стенозуючими ла ринготрахеобронхітами із застосуванням внутрішньо тканинного ультрафоофорезу лікарських речовин. СКЛОВСЬКИЙ Євген Львович (1869–1930) — професор (1922), перший завідувач кафедри охорони дитинства (1918–1930). Після закінчення медичного факультету університету Св. Володимира працював земським ліка рем (1892–1896), згодом співробітником університету. У 1906 р. організував першу в Києві консультацію для новонароджених, у 1911 р. — перші дитячі ясла, у 1918– 1920 рр. керував відділом охорони материнства та ди тинства Київського округового відділу охорони здоров’я. Науковий напрям: туберкульоз у дітей, дифтерія та інші дитячі захворювання, боротьба з дитячою смертністю тощо. Один із засновників Київського інституту удоско налення лікарів, дитячих лікувально-профілактичних закладів м. Києва, громадського руху «Крапля молока» на користь бідного населення Києва. СКРИПНИЧЕНКО Дмитро Федорович (1921–1994) — доктор медичних наук (1956), професор (1957), завіду вач кафедри хірургії № 1 (1964–1988). У 1943 р. закінчив Військово-медичну академію. У 1956 р. захистив док торську дисертацію «Хірургічне лікування бронхоекта тичної хвороби». Учень професора В.І. Стручкова. Автор понад 300 наукових праць, у т. ч. 20 монографій. Науко вий напрям: торакальна хірургія, хірургія органів черев ної порожнини, судинна хірургія, ендокринна хірургія, хірургія підгрудинної залози, організація хірургічної до помоги. Під його керівництвом виконані 3 докторські та 34 кандидатські дисертації. Учні — професори Д.І. Кри 410
вицький, М.Ф. Мазурик, В.І. Мамчич, М.М. Шевнюк, К.А. Циберне. Лауреат Державної премії УРСР (1986), член Міжнародної асоціації хірургів. Учасник Другої сві тової війни. Головний хірург і начальник медичної служ би об’єднання партизанських загонів під командуван ням С.А. Ковпака і П.П. Вершигори (1943–1844), поміч ник начальника і хірург евакопункту І Білоруського фронту (1944), начальник гарнізонного хірургічного відділення (Сталінград, 1944–1945). Нагороджений орденами Лені на, Вітчизняної війни І ступеня, «Знак Пошани», Віртуті Мілітарі (Польща), медалями. Бібліографія: Злокачественные опухоли щитовидной железы. – К., 1969 (в соавт.) Медицинское обеспечение партизанских рейдов. – К., 1985 Неотложная хирургия брюшной полости, 4-е изд. – К., 1986 Диагностика и лечение миастении. – К., 1991 (в соавт.) Хірургія: Підручник для медичних училищ, 4-е вид. – К., 1992 Хірургічне лікування жовчокам’яної хвороби та ії усклад нення. – К., 1986 СЛОНІМ Ісаак Якович (1900–1955) — кандидат медич них наук, доцент, завідувач кафедри онкології (1936– 1941, 1947–1952). У 1925 р. закінчив Київський медич ний інститут. Автор першої у СРСР монографії з про блем мастопатії. Описав техніку радикальних операцій на обличчі та шлунково-кишковому тракті при злоякіс них пухлинах. Професор кафедри факультетської хірур гії Київського медичного інституту (1952–1955), голо вний онколог МОЗ СРСР (1950–1955). Начальник хірур гічного відділення Київського окружного військового шпиталю, старший інспектор евакогоспіталів Сталін градського та 4-го Українського фронтів (1941–1945). Бібліографія: Мастопатия. – К., 1955 Техника радикальных операций по поводу рака. – К., 1956 СОЛНЦЕВ Олексій Михайлович (1921–2007) — доктор медичних наук (1966), професор (1968), завідувач ка федр терапевтичної стоматології № 1 (1967–1974) і хі рургічної стоматології (1974–1989). У 1950 р. закінчив
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Київський медичний інститут. У 1966 р. захистив док торську дисертацію «Остеомієліт верхньої щелепи у но вонароджених і у дітей раннього віку». Учень професора Е.А. Олександрової. Автор майже 200 наукових праць, у т. ч. 10 монографій. Науковий напрям: запальні захво рювання щелепно-лицевої області та захворювання слинних залоз. Під його керівництвом виконані 5 док торських і 15 кандидатських дисертацій. Учні — профе сори О.О. Тимофєєв, С. Безруков. Декан хірургічного факультету (1964–1970). Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденом Вітчизняної війни, 10 медаля ми. Відмінник охорони здоров’я. Бібліографія: Восстановительные операции в челюстно-лицевой об ласти с применением хряща трупа. – К., 1960 Остомиелит челюстей. – К., 1970 Воспалительные заболевания челюстно-лицевой обла сти. – К., 1989 Заболевания слюнных желез. – К., 1991 (в соавт.) СТАВРАКІ Сталіан Омелянович (1876–1936) — профе сор (1921), завідувач кафедри оториноларингології (1922–1930). Учень професора М.М. Волковича. Автор 30 наукових праць. Науковий напрям: хірургічні методи лікування ЛОР-захворювань. Першим в Києві виконав тонзилектомію, ендоназальну операцію на основних па зухах. Серед його учнів — професори О.С. Коломійченко, А.Б. Коломацький. СТАДНЮК Леонід Антонович (1951) — доктор медич них наук (1991), професор (2003), завідувач кафедри терапії і геріатрії (з 2002 р.). У 1974 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1991 р. захистив докторську ди сертацію «Функція і кровопостачання гіпертрофованого лівого шлуночка при ішемічній хворобі серця». Cфера наукових інтересів охоплює різні аспекти кардіології ге ріатрії і терапії. Серед методів дослідження найбільше уваги приділяв ехокардіографії і магнітокардіографії. Автор 283 наукових праць, у т. ч. монографій, 5 навчаль них посібників, 10 винаходів. Під його керівництвом виконані 6 кандидатських дисертацій. Директор Дер жавного навчально-методичного геріатричного центру (2005–2016), головний геріатр МОЗ України (2006– 2016). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2007). Нагороджений ювілейною медаллю
імені М.Д. Стражеска НАМН України «За вагомий внесок в кардіологію» (2001). Бібліографія: Ехокардіографія. – К., 1997 (у співавт.) Стрес-ехокардіографія. – К., 2004 (у співавт.) Актуальні питання геронтопсихіатрії: Навч. посібн. – Тер нопіль, 2010 (у співавт.) Реабілітаційні заходи для пацієнтів похилого та старечо го віку з деменцією. – Тернопіль, 2010 (у співавт.) Довідник для людей літнього віку. – Тернопіль, 2010 (у співавт.) Магнітокардіографія: Методика проведення обстежен ня, діагностичні показники, алгоритм клінічного засто сування. – К., 2013 (у співавт.) Актуальні питання геронтології і геріатрії у практиці сі мейного лікаря: Навч. посібн. (ред.). – К., 2015 Больові м’язово-скелетні синдроми у людей старших ві кових груп (ред.). – Тернопіль, 2017 СТРАЖЕСКО Микола Дмитрович (1876–1952) – Заслу жений діяч науки УРСР (1934), академік АН УРСР (1934), доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри терапії № 2 (1936–1941). У 1899 р. закінчив медичний факультет університету Св. Володимира. У 1905 р. за хистив докторську дисертацію «К физиологии кишок». Учень професора Лейдена (Берлін), академіка І.П. Пав лова. Науковий напрям: кардіологія, патологія органів кровообігу і травлення, гематології, алергології, дослід ження хронічних інфекцій, сепсису. У 1909 р. разом з професором В.П. Образцовим описав клінічні ознаки прижиттєвої діагностики тромбозу вінцевих артерій, що заклало основи вчення про інфаркт міокарда. Разом із В.Х. Василенком розробив класифікацію недостатності кровообігу, якою користуються лікарі і донині. Профе сор факультетської терапевтичної клініки у м. Києві (1917–1936), з 1936 р. — директор створеного за його ініціативи Українського інституту клінічної медицини (нині ДУ «ННЦ „Інститут кардіології імені М.Д. Стражес ка” НАМН України»). Автор більше 220 наукових робіт, фундаментальних праць у галузі. Серед його учнів про фесори В.Х. Василенко, М.А. Авіасор, А.А. Айзенберг, А.Л. Міхньов, Є.М. Вовченко, І.М. Ганджа, М.С. Заноздра, Ф.Я. Примак. Під його керівництвом було виконано 8 докторських і 9 кандидатських дисертацій. Нагород жений орденами Св. Анни ІІІ ступеня, Св. Станіслава ІІ та 411
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
ІІІ ступенів, Трудового Червоного Прапора, двома орде нами Леніна, медаллю «Серп і Молот», йому присвоєно звання Героя Соціалістичної праці. Бібліографія: Основы физиологической диагностики заболеваний брюшной полости. – Х., 1924 О ревматизме. – К., 1935 Эндокардит. – К., 1936 (в соавт.) Атлас клинической гематологии. – К., 1940 Патогенез язвенной болезни. – М., 1947 ТЕБЕНЧУК Галина Михайлівна (1925) — доктор медичних наук (1973), професор (1979), завідувач кафедр педіатрії № 2 (1974–1990), педіатрії № 3 (1991–1992). У 1948 р. за кінчила Київський медичний інститут. У 1973 р. захистила докторську дисертацію «Вплив гострих респіраторних ін фекцій на реактивність організму та систему сполучної тканини у дітей раннього віку». Учениця професора Е.Г. Го родецької, доцента Д.Л. Сігалова. Автор 98 наукових праць, у т. ч. 5 монографій. Науковий напрям: фізіологія та пато логія новонароджених дітей, захворювання органів дихан ня у дітей раннього віку, органів травлення у дітей. Під її керівництвом виконані 2 докторських і 5 кандидатських дисертацій. Учні — професори Ж.П. Гудзенко, В.Д. Лука щук. Декан терапевтичного (1981–1983) і педіатричного (1983–1985) факультетів. Бібліографія: Заболевания органов дыхания у детей. – К., 1980 (раздел) Аллергия в клинике и эксперименте. – К., 1982 (раздел) Единая (унифицированная) программа последипломно го обучения врачей по педиатрии. – М., 1985 (в соавт.) Врожденные пороки сердца у детей. – М., 1989 (в соавт.) Здоровье матери и ребенка. – К., 1992 (в соавт.) ТИМОФЄЄВ Олексій Олександрович (1951) — Заслу жений діяч науки і техніки України (2002), доктор медич них наук (1988), професор (1992), завідувач кафедри щелепно-лицевої хірургії (з 1990 р). Закінчив з відзна кою стоматологічний факультет Київського медичного інституту у 1973 році. У 1988 р. захистив докторську ди сертацію «Діагностика, лікування та профілактика го стрих одонтогенних запальних захворювань м’яких тка нин». Методи лікування гострих гнійно-запальних захво рювань м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки, описані у його докторській дисертації, запроваджені у лікуваль 412
них закладах Франції, Іспанії, США. Учень професора О.М. Солнцева. Автор 750 наукових праць, серед яких 20 підручників, монографій і навчальних посібників, 44 патенти. Його підручник «Руководство по челюстнолицевой хирургии и хирургической стоматологии» ви тримав п’ять видань і нагороджений дипломом Президії НАМН України. Заснував наукову школу зі щелепно-ли цевої хірургії. Під його керівництвом захищені 44 канди датські і 4 докторські дисертації. Академік Української академії наук та Академії медико-технічних наук Росій ської Федерації. Президент Української асоціації щелеп но-лицевих хірургів і хірургів-стоматологів, заступник Генерального директора Міжнародного Біографічного Центру DDG (Кембридж, Англія), DG (Американського Біографічного інституту, Північна Кароліна, США), член Європейської і Міжнародної асоціацій щелепно-лицевих хірургів. Нагороджений орденом «За заслуги» III ступе ня (2008), дипломом Президії НАМН України (2005), на грудним знаком «Петро Могила» (2008), почесними грамотами МОЗ (2002, 2005, 2009) та КМ (2010) України, дипломами «За досягнення у двадцятому сторіччі» (Ве ликобританія), золотою медаллю і дипломом «За заслу ги» (Європейська науково-промислова палата, Бельгія, 2013). Людина року - 2009 (за версією ABI, США). Бібліографія: Гнійна хірургія щелепно-лицевої ділянки та шиї. – К., 1995 Хірургічні методи дентальної імплантації. – К., 2007 Захворювання слинних залоз. – Львів, 2007 Щелепно-лицева хірургія. – К., 2010 Руководство по челюстно-лицевой хирургии и хирурги ческой стоматологии: Учебник. – К., 1998, 1999, 2002, 2004, 2012. Гальванічна патологія у стоматології. – К., 2014 (у співавт.) Естетична, пластична і реконструктивна хірургія щелеп но-лицевої ділянки і шиї (груз.). – Тбілісі, 2014 Anesthesia in oral and maxillofacial Surgery (англ.). – 2016 (у співавт.) ТИМОШЕНКО Леонід Васильович (1921–2004) — членкореспондент АН СРСР (1974), НАН (1992) і НАМН (1993) України, доктор медичних наук (1963), професор (1963), завідувач кафедри акушерства і гінекології № 1 (1971–1993). У 1948 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1963 р. захистив докторську дисертацію
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
«Нейрогуморальна регуляція скоротливої діяльності матки та її корекція». Вихованець школи професорів Г.Ф. Писемського, С.П. Виноградової, О.Ю. Лур’є, акаде міка А.П. Ніколаєва. Автор 547 наукових праць, у т. ч. 20 монографій. Науковий напрям: функціональний стан системи адаптації у вагітних і гінекологічних хворих у нормі і патології. Під його керівництвом виконані 20 док торських і 80 кандидатських дисертацій. Почесний член наукових товариств Чехословаччини (1976), Болгарії (1977), Румунії (1978), Угорщини (1981), Югославії (1988). Учасник оборони м. Києва, ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Бібліографія: Гемолитические заболевания новорожденных. – К., 1956, 1974 Слабость родовой деятельности (патогенез и лече ние). – К., 1959 Профилактика и лечение гемолитических заболеваний плода и новорожденных. – М., 1968 Пособие по акушерству. – Минск, 1969 Фибромиома матки и беременность. – Кишинев, 1972 Артериальная гипотония и беременность. – М., 1972 Туберкулез легких и беременность. – К., 1973 Справочник акушерки. – К., 1978 Акушерская эндокринология. – К., 1980 Практическая гинекология. – К., 1980, 1989 Применение лучей лазера в акушерстве и гинеколо гии. – К., 1988 Охрана здоровья женщины и матери. – К., 1992 (в со авт.) Справочник акушера-гинеколога. – М., 1993 (в соавт.) ТИТОВ Іван Трохимович (1875–1949) — академік АН БРСР, доктор медицини (1912), професор (1915), заві дувач кафедри патологічної анатомії (1922–1924). Закін чив медичний факультет університету Св. Володимира. У 1912 р. захистив докторську дисертацію «О влиянии сыворотки тиреодэктомированных животных на функ цию щитовидной железы». Учень професора В.К. Висо ковича. Бібліографія: К казуистике аппендицита на почве инородных тел. – К., 1914 Руководство для практических занятий по патологиче ской анатомии. – Минск, 1924
ТИЩЕНКО Лідія Михайлівна (1940–1996) — доктор ме дичних наук (1984), професор (1988), завідувач кафедри гематології і трансфузіології (1988–1989). У 1946 р. закін чила Київський медичний інститут. У 1984 р. захистила докторську дисертацію «Клініка, діагностика, лікування і профілактика імунних цитопеній». Автор 56 наукових праць. Науковий напрям: імуногематологічні методи дослі дження, застосування препаратів крові в клінічній практи ці, діагностика, лікування та профілактика імунних цитопе ній. Під її керівництвом виконано 2 кандидатські дисерта ції. Учні — професори С.А. Гусєва, С.В. Видиборець. Бібліографія: Применение сывороточного альбумина при операциях с искусственным кровообращением. – К., 1967 Получение универсальной сыворотки антирезус-мето дом нейтрализации группоспецифическими веществами околоплодной жидкости: Учебн. пособие. – К., 1974 ТКАЧЕНКО Олена Василівна (1958) — доктор медичних наук (1994), професор (2001), завідувач кафедри невро логії № 2 (з 2006 р.). У 1981 р. закінчила Київський ме дичний інститут. У 1994 р. захистила докторську дисер тацію «Клініко-діагностичні особливості цереброваску лярної патології в умовах трансформації довкілля». Учениця професора Ю.І. Головченка. Автор понад 220 наукових праць, 10 монографій і навчальних посіб ників, 2 деклараційних патентів на корисну модель. Науковий напрям: патоморфоз та адаптаційно-компен саторні можливості організму при неврологічних захво рюваннях, зокрема при цереброваскулярній патології, ураженнях периферичного відділу нервової системи, черепно-мозкових травмах і соматоневрологічних за хворюваннях. Під її керівництвом захищені 14 кандидат ських дисертацій, заплановані та виконуються 4 дисер таційні роботи. Бібліографія: Ствол головного мозга: анатомо-физиологические основы поражений. – К., 2002 Больові попереково-крижові синдроми: клініко-параклі нічні особливості перебігу, лікування з застосуванням методу підводного вертикального витягування, деякі аспекти оперативних втручань. – К., 2009 (у співавт.) Ішемічний інсульт: прогностичні аспекти клінічних, ла бораторних та нейровізуальних характеристик. – До нецьк, 2012 (у співавт.) 413
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Антитіла до нейроантигенів і нейропсихологічні харак теристики у пацієнтів із ревматоїдним артритом. – К., 2016 (у співавт.) Больовий попереково-крижовий синдром при цукрово му діабеті, діагностичні та лікувальні аспекти. – К., 2016 (у співавт.) ТОДУРОВ Борис Михайлович (1965) — Заслужений лікар України (2004), член-кореспондент НАМН Укра їни (2010), доктор медичних наук (2006), професор (2015), завідувач кафедри кардіохірургії, рентген ендоваскулярних та екстракорпоральних технологій (з 2016 р.). У 1987 р. закінчив Київський медичний інститут. У 2005 р. захистив докторську дисертацію «Методи хірургічного і медикаментозного лікування та засоби профілактики тромбоемболії легеневої ар терії та тромбозу системи нижньої порожнистої вени». Учень академіка М.М. Амосова. Стажувався у провідних клініках США та Європи. Автор 264 науко вих праць, з яких 21 патент на корисну модель. Пріо ритетні позиції в його дослідженнях займають хірур гічні методи лікування серцево-судинної патології у дітей і дорослих, особлива увага приділяється про блемам серцевої недостатності та тромбоемболії ле геневої артерії. Ним розроблено власну методику лі кування тромбоемболії легеневої артерії та ряд хі рургічних втручань, альтернативних трансплантації серця, оптимізовано методику аорто-коронарного шунтування, в т. ч. у хворих з гострим інфарктом міокарда та зниженою кількістю життєздатного міо карда. Уперше в Україні здійснив трансплантацію серця людині, що дозволило Україні потрапити до реєстру країн, де виконуються пересадки серця (2000), виконав операцію Батісти (альтернатива трансплантації серця) і торакоскопічну операцію ди тині з вродженою вадою серця (2001), тромбектомію з нижньої порожнистої вени в комплексі з нефректо мією в умовах штучного кровообігу (2002). У 2016 р. вперше в Україні провів імплантацію пристрою допо міжного кровообігу для механічної підтримки лівого шлуночка (механічне серце). Створив самостійну школу кардіохірургії, у якій рівень та результати опе рацій відповідають кращим світовим стандартам. Підготував 1 доктора і 5 кандидатів медичних наук. Генеральний директор ДУ «Інститут Серця МОЗ Укра 414
їни» (з 2013 р.). Президент Всеукраїнської асоціації фахівців з кардіоторакальної, ендоваскулярної хі рургії та трансплантології (з 2017 р.), дійсний член Європейської асоціації кардіоторакальних хірургів, член Експертної ради з питань стратегічних напрямів лікування серцево-судинних захворювань. Головний редактор журналу «Кардіохірургія та інтервенційна кардіологія», член редакційних рад «Українського кардіологічного журналу» й Українського науковопрактичного журналу для лікарів з проблем СН – «Серцева недостатність». Головний позаштатний спеціаліст зі спеціальності «Хірургія серця і магі стральних судин» МОЗ України (2011–2014) та ДОЗ м. Києва (2008). Бібліографія: Міокардіосцинтіграфія: Метод. реком. – К., 2010 (у спів авт.) Интенсивная терапия острого повреждения легких при тяжелых респираторных вирусных инфекциях. – К., 2011 (в соавт.) ТОКАР Анатолій Володимирович (1936) — Заслуже ний діяч науки і техніки України (1993), доктор ме дичних наук (1971), професор (1980), завідувач ка федри геронтології і геріатрії (1990–2002). У 1959 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1971 р. за хистив докторську дисертацію «Артеріальна гіперто нія і вік (питання гемодинаміки)». Учень професора А.Л. Міхньова і академіка Д.Ф. Чеботарьова. Автор 232 наукових праць, у т. ч. 6 монографій. Науковий напрям: артеріальний тиск та функція серця і вік (в нормі і патології), біологічний вік людини та вікоза лежна патологія, медико-соціальні проблеми поста ріння населення. Під його керівництвом виконані 3 докторських і 27 кандидатських дисертацій. Лауре ат Державної премії України (1984), голова вченої ради МОЗ України (1992–1995), головний геріатр МОЗ України (1977–1992). Бібліографія: Основи геронтології. – Т.І, 1978, Т.ІІ, 1979 (мова німець ка, розділ) Руководство по гериатрии. – М., 1982 Артериальная гипертензия в пожилом и старческом возрасте. – К., 1989
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
ТРІЩИНСЬКИЙ Анатолій Іванович (1923–2009) — Заслужений діяч науки України (1983), доктор ме дичних наук (1963), професор (1964), завідувач ка федри анестезіології і реаніматології (1967–1996, з 1995 р. — анестезіології та інтенсивної терапії). У 1950 р. закінчив Вінницький медичний інститут. У 1963 р. захистив докторську дисертацію «Знебо лювання та забезпечення безпеки операцій на від критому серці з штучним кровообігом». Учень про фесора Г.Д. Дінабург, академіка М.М. Амосова. Ав тор понад 400 наукових праць, у т. ч. 7 монографій. Науковий напрям: лікування гострого та хронічного больового синдрому, клінічно-фізіологічні та клінікофармакологічні аспекти загального і регіонального знеболювання, клініко-фізіологічні, діагностичні ас пекти й інтенсивна терапія тяжких гнійно-запальних процесів і сепсису. Засновник і фундатор вітчизня ної наукової анестезіології та інтенсивної терапії, організатор системи анестезіологічної служби в Україні. Лауреат премії імені Палладіна (1985), голо вний анестезіолог МОЗ України (1966–2006). Голова правління наукового товариства анестезіологів України (1964), Президент Асоціації анестезіологів України (1996–2006). Нагороджений орденами Тру дового Червоного Прапора, Дружби народів, «За за слуги» (1998), медалями. Бібліографія: Операции на сердце с искусственным кровообращени ем. – К., 1962 (в соавт.) Лечебная гипотермия. – К., 1969 (в соавт.) История отечественной анестезиологии. – К., 1976 (в соавт.) Обезболивание в амбулаторной практике. – К., 1978 (в соавт.) Неврологические синдромы при поражениях тройнич ного нерва. – К., 1983 (в соавт.) Искусственная вентиляция легких. – М., 1983 (в соавт.) Интенсивная терапия и дыхательная реанимация при астматических состояниях. – К., 1985 (в соавт.) Ферментные процессы и их коррекция при экстремаль ных состояниях. – К., 1985 (в соавт.) Анестезиология и реаниматология. – К., 1992 Руководство по интенсивой терапии (ред.). – К., 2004 Руководство по анестезиологии (ред.). – К., 2008
ТРОНЬКО Микола Дмитрович (1944) — академік НАМН України (2010), член-кореспондент НАН України (1992), доктор медичних наук (1984), професор (1989), завідувач кафедри ендокринології (з 2003 р.). У 1967 р. закінчив Ки ївський медичний інститут. У 1984 р. захистив докторську дисертацію «Особливості метаболізму стероїдних гормо нів в нормі та при ендокринній патології». Учень академіка В.П. Комісаренка. Автор близько 500 друкованих праць, се ред яких 37 монографій, співавтор 34 авторських свідоцтв та деклараційних патентів України. Підготував 12 докторів і 12 кандидатів наук. З 1986 р. директор ДУ «Інститут ендо кринології та обміну речовин імені В.П. Комісаренка НАМН України», керівник відділу фундаментальних і прикладних проблем ендокринології. Нагороджений нагрудним знаком «Знак пошани», орденами «За заслуги» ІІ і ІІІ ступеня, По чесною Грамотою КМ України, Грамотою ВР України «За за слуги перед Українським народом», лауреат премії імені О.О. Богомольця НАН України (1989), Заслужений діяч нау ки і техніки України (1994), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2007), лауреат премії імені В.П. Комі саренка НАН України в галузі патофізіології, клінічної і екс периментальної ендокринології (2008), лауреат Нагасак ської Меморіальної премії миру імені Такаші Нагаї (Японія, 2012), віце-президент НАМН України (2016). Бібліографія: Регулятори функції кори надниркових залоз. – К., 2009 (у співавт.); Mechanism of apoptosis in thyroid cells under thyroid pa thology (review, 2010) Age distribution of childhood thyroid cancer patients in Ukraine after Chernobyl and in Fukushima after the TERCOFukushima Daiichi NPP accident, 2014 Thyroid Cancer in Ukraine after Chernobyl. Dosimetry, epi demiology, pathology, molecular biology. – Japan, 2014 Сахарный диабет. Иммунитет. Цитокины. – К., 2015 (в соавт.) Клінічна ендокринологія дитячого та підліткового віку (ред.). – К., 2016 Long-term Analysis of the Incidence and Histopathology of Thyroid Cancer in Ukraine in adult patients who were chil dren and adolescents at the time of the Chernobyl accident. Thyroid cancer risk in Ukraine following the Chernobyl ac cident (the Ukrainian-American cohort thyroid study) // In: S. Yamashita, G. Thomas (eds) Thyroid cancer and Nuclear accidents – long term after effects of Chernobyl and Fuku shima. – Amsterdam, 2017 415
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
ТРУБКА Ірина Олександрівна (1968) — кандидат медичних наук (2000), доцент (2004), завідувач ка федри стоматології дитячого віку (з 2016 р.). У 1992 р. закінчила Донецький державний медичний інститут імені М. Горького. У 2000 р. захистила кан дидатську дисертацію «Реставрація депульпованих зубів мікрогібридними композиційними матеріала ми». Учениця професора Г.І. Донського. Виконує дисертаційну роботу на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за темою «Клініко-експери ментальне обґрунтування первинної профілактики карієсу зубів і хронічного катарального гінгівіту у ді тей шкільного віку» (2015–2020), науковий консуль тант доктор медичних наук, професор Наталія Оле гівна Савичук. У 2012 р. закінчила з відзнакою На ціональну академію державного управління при Президентові України та отримала кваліфікацію «магістр державного управління у сфері охорони здоров’я». Автор 95 наукових праць, 4 декларацій них патентів України, 3 патентів на корисну модель, 2 патентів на винахід, 5 інформаційних листів. Нау ковий напрям: профілактика, превентивна терапія і сучасні підходи лікування карієсу та захворювань тканин пародонту у дітей і підлітків при їх моно- та асоційованому перебігу. Член атестаційної комісії за фахом «Стоматологія» ДОЗ КМДА. Бібліографія: Організація профілактики поширених хвороб порожни ни рота на первинному рівні серед населення працездат ного віку: Метод. реком. – К., 2015 (у співавт.) Prevention of dental caries: trends and treatment // Inter medical Journal, 2014:2 (у співавт.) Monitoring of changes in biophysical studies of oral fluids and oral health in children of primary school age with multiple caries after secondary prevention // Intermedical Journal, – 2015:4 (у співавт.) УДОВИЦЬКА Олена Василівна (1929) — доктор медич них наук (1969), професор (1976), завідувач кафедри дитячої стоматології (1976–1996). У 1950 р. закінчила Київський стоматологічний інститут. У 1969 р. захистила докторську дисертацію «Гормональні зрушення при па радонтозі у жінок». Учениця професора І.Й. Новіка. Ав тор 297 наукових праць, у т. ч. 3 монографій. Науковий напрям: організація стоматологічної допомоги дітям. Під 416
її керівництвом виконані 1 докторська та 7 кандидат ських дисертацій. Головний дитячий стоматолог МОЗ України (1976–1996). Бібліографія: Клініка, діагностика та лікування карієсу зубів у дітей. – К., 1971 Ендокринологічні аспекти стоматології. – К., 1933 Профілактика стоматологічних захворювань у дітей. – К., 1995 УМОВІСТ Михайло Нестерович (1919–2005) — Заслу жений працівник вищої школи України (1978), доктор медичних наук (1970), професор (1971), завідувач ка федри оперативної хірургії і топографічної анатомії (1972–1991). У 1942 р. закінчив Київський (у Челябін ську) медичний інститут. У 1970 р. захистив докторську дисертацію «Хирургическая анатомия предсердно- желудочковой проводящей системы при наличии врожденных дефектов перегородок сердца». Вихова нець наукової школи академіка М.М. Амосова. Автор 110 наукових праць, у т. ч. 1 монографії. Науковий на прям: хірургічна анатомія стравоходу, морфологія і хі рургія серця та судин, рановий процес. Під його керів ництвом виконані 1 докторська та 3 кандидатські ди сертації. Ректор Київського державного інституту удо сконалення лікарів (1959–1984). Учасник Другої світо вої війни, військовий лікар окремого повітрянодесант ного батальйону. Нагороджений орденами Леніна, Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», двома орденами Вітчизняної війни та Червоної Зірки, медалями. Відмінник охорони здоров’я. Бібліографія: Проводящая система при врожденных дефектах перего родок сердца. – К., 1973 (в соавт.) Клиническая анатомия глазницы и органа зрения: Учебн. пособие. – М., 1983 (в соавт.) Современное состояние проблемы трансплантации ор ганов. – М., 1983 (в соавт.) Оперативное лечение гнойно-воспалительных заболева ний таза. – М., 1983 (в соавт.) Клиническая анатомия анализаторов обоняния, слуха и равновесия. – М., 1985 (в соавт.) Оперативные вмешательства по детоксикации организ ма. – М., 1988 (в соавт.)
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
УСЕНКО Олександр Юрійович (1962) — Заслужений лікар України (2004), член-кореспондент НАМН Укра їни (2017), доктор медичних наук (1999), професор (2010), завідувач кафедри хірургії та трансплантоло гії (з 2015 р.). У 1985 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1999 р. захистив докторську дисертацію «Діагностика і хірургічне лікування органічного гіпер інсулінізму». Учень академіка О.О. Шалімова. Автор понад 200 наукових праць, у т. ч. 6 монографій, 15 ви находів. Основний напрям наукових досліджень: ре конструктивна хірургія шлунково-кишкового тракту, мініінвазивна торако- та лапароскопічна хірургія стра вохідно-шлункового переходу та середостіння, хірур гічне лікування поєднаних захворювань шлунка, пе чінки та підшлункової залози. Під його керівництвом та при безпосередній участі вперше в Україні було виконано трансплантацію легень від живого родин ного донора. Лауреат Державної премії України в га лузі науки і техніки (2009), директор ДУ «Національ ний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» НАМН України (2014), головний по заштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Хірургія» (2014–2017), голова правління ВГО «Асо ціація хірургів України» (2015). Бібліографія: Хірургія: Підручник. – К., 2017 (у співавт.)
шлунка, підшлункової залози, печінки у хворих із захво рюваннями біліарної системи. Декан терапевтичного факультету (1960–1963). Бібліографія: Диференційна діагностика внутрішніх захворювань. – К., 1981 ФЕДОРОВ Іван Гнатович (1910–1972) — доктор ме дичних наук (1940), професор (1946), завідувач кафе дри клінічної лабораторної діагностики (1960–1972). У 1940 р. захистив докторську дисертацію «О цен тральном управлении обмена веществ». Вихованець наукової школи академіка Л. Орбелі. Автор понад 160 наукових праць. Науковий напрям: клініко-лабо раторна і фізіологічна оцінка дії препаратів крові та кровозамінювачів. Засновник наукової школи патофі зіологів України. Найбільш відомі учні — професори Р.Б. Гутник, Д.І. Кривицький, В.І. Малюк, В.І. Сільченко, С.С. Леуш, Г.М. Ліпкан. Учасник Другої світової війни. Бібліографія: Основи патологічної фізіології. – К., 1962,1964 Питання травматичного шоку. – Львів, 1962 Алергія (ред.). – К., 1965
УСОВА Тетяна Іванівна (1931) — завідувач кафедри іноземних мов (1983–2005, з 1999 р. — підрозділ іноземних мов кафедри гуманітарних дисциплін). У 1952 р. закінчила Ленінградський інститут іно земних мов. Автор наукових праць з питань інтен сивного курсу навчання лікарів іноземній мові, у т. ч. навчальних посібників. Відмінник охорони здоров’я України.
ФЕДОРЧЕНКО Павло Маркович (1918–2000) — доктор медичних наук (1970), професор (1972), завідувач ка федри урології (1973–1988). У 1942 р. закінчив Київ ський (у Челябінську) медичний інститут. У 1969 р. за хистив докторську дисертацію «Клініка, діагностика і лікування нефроптозу». Учень професорів П.І. Гельфера, А.А. Чайки. Автор 93 наукових праць. Учасник Другої світової війни. Бібліографія: Лечение и профилактика мужского бесплодия: Метод. реком. – К., 1977 (в соавт.)
ФЕДИШИН Петро Степанович (1921–1991) — доктор медичних наук (1972), професор (1975), завідувач кафедри гастроентерології і дієтології (1974–1990). У 1947 р. закінчив Львівський медичний інститут. У 1972 р. захистив докторську дисертацію «Функціональ ний стан наднирників та скорочувальна здатність міо карду у хворих на атеросклеротичний міокардіосклероз з недостатністю кровообігу». Автор 168 наукових праць. Науковий напрям: вивчення функціонального стану
ФЕДОТОВ Август Пилипович (1925–2011) — док тор медичних наук (1969), професор (1970), заві дувач кафедри патологічної анатомії (1973–1992). У 1954 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1969 р. захистив докторську дисертацію «Мор фогістохімічні аспекти петогенезу тонзилітів». Учень професора Є.І. Чайки. Автор 180 наукових праць. Науковий напрям: проблеми запалення та імуноморфології. Під його керівництвом виконані 417
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
12 докторських і 30 кандидатських дисертацій. Учні — професори В.С. Артамонов, Ю.В. Биць, К.О. Галахін. Учасник Другої світової війни. Наго роджений 2 орденами та 12 медалями. Член Інтер національної академії патології. Бібліографія: Ультразвук в оториноларингологии. – К., 1978 ФЕЛЕШТИНСЬКИЙ Ярослав Петрович (1958) — За служений лікар України (2005), доктор медичних наук (2000), професор (2005), завідувач кафедри хірургії і проктології (з 2010 р.). У 1981 р. закінчив Київський медичний інститут. У 2000 р. захистив докторську ди сертацію «Патогенез, хірургічне лікування і профі лактика рецидивів гриж черевної стінки у пацієнтів похилого віку». Учень професорів М.П. Черенька, В.Д. Братуся. Наукові напрями: відкрита та лапарос копічна хірургія органів черевної порожнини, ало пластична та лапароскопічна хірургія гриж живота, проктологія, невідкладна хірургія. Автор понад 300 на укових праць, у т. ч. 3 монографій, 3 підручників з хі рургії, 4 навчальних посібників, 32 патентів, 7 мето дичних рекомендацій. Підготував 1 доктора і 14 кан дидатів медичних наук. Член редакційних рад журна лів «Клінічна хірургія», «Хірургія України», «Хирургия. Восточная Европа», «Здоров’я суспільства», «Сімейна медицина», «Пластична та реконструктивна хірургія», «Шпитальна хірургія». Член атестаційної комісії МОЗ України з фаху «хірургія» та «проктологія», голова проблемної комісії з хірургії НМАПО імені П.Л. Шупика. Президент Української асоціації хірургів-герніологів, член Європейської асоціації загальних хірургів, Євро пейської асоціації хірургів-герніологів, Європейської асоціації ендоскопічних та лапароскопічних хірургів. Бібліографія: Брюшные грыжи. – К., 1995 (в соавт.) Хірургія: Підручник. – К., 2010 (у співавт.) Хірургія. Т. ІІІ (кн. 1, 2). – Дніпропетровськ, 2012 (у співавт.) Післяопераційні грижі живота. – К., 2012 Лапароскопічна холецистектомія: Навч. посібн. – Терно піль, 2016 (у співавт.) Медицина невідкладних станів. Екстрена (швидка) ме дична допомога: Підручник. – К., 2017 ( у співавт.) 418
ФЕЩЕНКО Юрій Іванович (1949) – Заслужений діяч нау ки і техніки України (1997), академік НАМН України (1997), доктор медичних наук (1988), професор (1990), завідувач кафедри фтизіатрії і пульмонології (з 2008 р.). У 1973 р. закінчив педіатричний факультет Київського медичного інституту. У 1988 р. захистив докторську ди сертацію «Ендолімфатична антибіотикотерапія в комп лексному лікуванні пульмонологічних хворих». Автор понад 700 наукових праць, у т. ч. 18 монографій, 4 націо нальних підручників, 12 навчальних посібників, 30 мето дичних рекомендацій, 45 патентів. Під його керівництвом виконано 24 науково-дослідних роботи за державним замовленням, підготовлені 17 докторів і 34 кандидатів наук. Директор ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України» (1991). Головний редактор «Українського пульмонологіч ного журналу» та «Українського хіміотерапевтичного журналу», член редакційних рад 9 науково-медичних журналів і 2 медичних газет, голова спеціалізованої вче ної ради Д 26.552.01 при ДУ «Національний інститут фти зіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН Украї ни», голова Республіканської проблемної комісії МОЗ та НАМН України «Фтизіатрія і пульмонологія», голова Асо ціації фтизіатрів і пульмонологів України, Асоціації хіміо терапевтів України, член Європейської і Міжнародної асоціації по боротьбі з туберкульозом та захворювання ми легень та Американської торакальної асоціації, Між відомчої комісії по боротьбі з туберкульозом при КМ України. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1997), Лауреат премії імені Ф.Г. Яновського НАМН України (2000). Нагороджений орденами «За за слуги» ІІІ (1999) і ІІ (2001) ступеня. Бібліографія: Фтизіатрія: Підручник для студентів вищих навчальних медичних закладів ІV рівня акредитації. – Вінниця, 2006 (у співавт.) Основи клінічної фтизіатрії: Керівництво для лікарів. У 2-х т. – К., 2007 (у співавт.) Туберкульоз: організація діагностики, лікування, про філактики та контролю за смертністю. – К., 2010 (у співавт.) Пульмонологія та фтизіатрія (у 2-х тт.): Національний підручник для лікарів-інтернів вищих навчальних ме дичних закладів ІV рівня акредитації. У 2-х т. – КиївЛьвів, 2011 (у співавт.)
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Реорганізація, реструктуризація та реформування проти туберкульозної служби в України. – К., 2015 (у співавт.) Хронічне обструктивне захворювання легень: нові відтін ки проблеми. – Київ-Івано-Франківськ, 2016 (у співавт.) Історія вчення про туберкульоз. етіологія, патогенез, класифікація, діагностика, антибактеріальна терапія. – К., 2016 (у співавт.) ФІАЛКОВ Яків Анатолійович (1885–1958) — членкореспондент АН УРСР (1945), доктор фармацев тичних наук (1941, без захисту дисертації), профе сор (1941), завідувач кафедри фармацевтичної хімії (1939–1953). У 1925 р. закінчив Київський політех нічний інститут. Автор 217 наукових праць, у т. ч. 11 монографій і підручників. Науковий напрям: хі мія комплексних сполук. Засновник Центру наукових досліджень з хімії комплексних сполук і застосуван ня радіоактивних ізотопів в Україні. Під його керівни цтвом виконані 3 докторські та 32 кандидатських дисертації. Учні — В.П. Крамаренко, А.І. Генгрінович, Л.І. Рапопорт. Лауреат премії імені Д.І. Менделєєва. Бібліографія: Методы исследования лекарственных веществ. – М., 1946 ФІНОГЕНОВ Сергій Миколайович (1909–1985) — док тор медичних наук (1957), професор, завідувач кафедри фізіотерапії (1963–1971). У 1933 р. закінчив перший Московський медичний інститут. У 1957 р. захистив док торську дисертацію «Лікувальні властивості іонізовано го повітря». Учень професорів П.Г. Мезерницького, О.Р. Кірічинського. Автор 85 наукових праць, у т. ч. 6 мо нографій. Науковий напрям: фізіотерапія та неврологія. Під його керівництвом виконані 2 докторські та 11 кан дидатських дисертацій. Голова Київського наукового товариства фізіотерапевтів і курортологів. Бібліографія: Физиотерапевтическая техника и методика: Пособие. – К., 1956 Лечебные свойства ионизированного воздуха. – К., 1961 Организация, техника и методика физиотерапевтичес кой помощи. – К., 1963 Физические методы лечения в травматологии и ортопе дии. – К., 1970 (в соавт.) Посібник з фізіотерапії (ред.). – К., 1973
ФРОЛОВ Аркадій Федорович (1931–2014) — Заслуже ний діяч науки і техніки України (1980), член-кореспон дент НАН (1992) і НАМН (1993) України, доктор медич них наук (1971), професор (1981), завідувач кафедри епідеміології (1992–2000). У 1954 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1971 р. захистив докторську ди сертацію «Онкогенні властивості деяких інфекційних вірусів». Учень професора Г.Г. Хоменка, академіка Л.В. Громашевського. Автор 490 наукових праць, у т. ч. 9 монографій і посібників. Науковий напрям: проблеми персистенції вірусів та її роль в інфекційному й епідеміч ному процесах. Засновник наукової школи в цій галузі в Україні. Під його керівництвом виконані 11 докторських і 32 кандидатських дисертацій. Директор Київського НДІ інфекційних хвороб, епідеміології і мікробіології імені академіка Л.В. Громашевського МОЗ України (1974– 1992). Нагороджений Почесною Грамотою Президії Вер ховної Ради України. Лауреат премії імені О.В. Палладіна (1994). Бібліографія: Віруси і канцерогенез. – К., 1972 Справочник по дифференциальной диагностике инфек ционных болезней. – К., 1983, 1987 (в соавт.) Практическая вирусология. – К., 1989 (в соавт.) Генетические последствия загрязнения окружающей среды. – К., 1989 (в соавт.) Жирно-кислотные профили бактерий, патогенных для человека и животных. – К., 1992 (в соавт.) Вирусные гепатиты А и Е у детей. – Киев-Луганск, 1996 (в соавт.) Иммунопатология и иммунорегуляция при менингитах и менингоэнцефалитах бактериальной этиологии. – Харь ков, 1997 (в соавт.) ФРУМІН Ілля Йосипович (1876–1937) — доктор медич них наук (1929), професор (1929), завідувач кафедри ортопедії і травматології (1926–1937). У 1902 р. закінчив медичний факультет університету Св. Володимира. Учень професорів С.І. Спасокукоцького, Г.Б. Биховського, Ланге (Мюнхен). Автор близько 20 наукових праць. На уковий напрям: лікування кістково-суглобного туберку льозу, спондиліту, хвороби Літтля, природженого звиху культі. Один з організаторів Київського клінічного інсти туту для удосконалення лікарів, першого складу редак ційної колегії журналу «Ортопедия и травматология». 419
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Бібліографія: Украинский детский ортопедический институт (1919– 1929): Сборник. – Дніпроперовськ, 1930 Еще к вопросу о реформе медицинского образования. – Харьков, 1930 Вопросы костно-суставного туберкулеза. – К., 1934 ФРУМІНА Ганна Єфремівна (1886–1959) — доктор ме дичних наук (1950), професор (1950), завідувач кафед ри ортопедії і травматології (1937–1941). У 1911 р. за кінчила медичний факультет Страсбурзького універси тету. У тому самому році склала державні іспити в Пе тербурзькому Жіночому медичному інституті й отрима ла ще один диплом лікаря. У 1950 р. захистила доктор ську дисертацію «Відкрите вправлення природженого звиху стегна у дітей та підлітків». Учениця професора І.Й. Фруміна. Засновник наукової школи дитячої ортопе дії у м. Києві. Автор біля 50 наукових праць. Науковий напрям: лікування уроджених вад розвитку опірно-рухо вого апарату у дітей і підлітків, уродженого вивиху стег на, клишоногості, м’язової кривошиї, наслідків поліомі єліту та кістково-суглобового туберкульозу. Учні — про фесори З.І. Шнейдеров, Є.П. Меженіна, Г.Т. Лихварь. Учасник Другої світової війни. Нагороджена орденом Червоної Зірки, медалями. Бібліографія: Открытое вправление врожденного вывиха бедра у де тей. – К., 1949 Врожденная косолапость и ее лечение в детском возра сте: Метод. указания. – К., 1954 ФУРКАЛО Микола Кузьмич (1923) — Заслужений діяч науки і техніки України (1988), доктор медичних наук (1970), професор (1972), завідувач кафедри функціо нальної діагностики (1978–1993). У 1953 р. закінчив ІваноФранківський медичний інститут. У 1970 р. захистив докторську дисертацію «Деякі нейрогуморальні та мета болічні фактори в розвитку атеросклерозу і коронарної недостатності». Учень академіка Д.Ф. Чеботарьова. Автор понад 300 наукових праць, у т. ч. 7 монографій. Науковий напрям: атеросклероз та ішемічна хвороба серця. Під його керівництвом виконані 6 докторських і 26 кандидатських дисертацій. Лауреат Державної премії України (1980). Проректор з наукової роботи Київського інституту удосконалення лікарів (1972–1974), директор 420
НДІ кардіології імені академіка М.Д. Стражеска (1974– 1989). Бібліографія: Атеросклероз. – К., 1976 (в соавт.) Клиническая кардиология. – К., 1978 (в соавт.) Коронарная недостаточность. – К., 1986 (в соавт.) Функциональная диагностика заболеваний сердца и со судов. – К., 1990 (в соавт.) ХАРЧЕНКО Наталія Вячеславівна (1953) — членкореспондент НАМН України (2010), доктор медичних наук (1993), професор (1996), завідувач кафедри гастроенте рології, дієтології і ендоскопії (з 1998 р., до 2006 р. — ка федри гастроентерології і дієтології). У 1976 р. закінчила Луганський медичний інститут. У 1993 р. захистила док торську дисертацію «Сучасні фармакопрепарати у поєд нанні з немедикаментозними засобами лікування в комп лексній терапії хворих на виразкову хворобу». Автор понад 450 статей, тез, монографій, методичних рекомендацій, 3 підручників з гастроентерології, підручника з дієтоло гії, 19 посібників з гастроентерології та дієтології. Науко вий керівник Національної школи гастроентерологів, гепатологів України. Віце-президент Української Гастро ентерологічної Асоціації, головний позаштатний спеціа ліст МОЗ України зі спеціальності «Гастроентерологія», заступник головного редактору журналу «Сучасна гастро ентерологія», член редакційної колегії 6 наукових журна лів, голова консультативно-експертної групи «Гастро ентерологія. Лікарські засоби» Державного експертного центру МОЗ України, голова Київського товариства гастро ентерологів, керівник групи аудиторів. Науковий напрям: діагностика та лікування виразкової хвороби, захворювань печінки, дисбактеріозу кишечнику. Під її керівництвом ви конані 2 докторські та 12 кандидатських дисертацій. Керів ник розроблених і затверджених навчальних планів, про грам і комп’ютерного тестового контролю за спеціальнос тями «Гастроентерологія» та «Дієтологія» для післядиплом ної освіти лікарів, науково-дослідної роботи у рамках про грами «Профілактика, діагностика і лікування захворю вань печінки та кишечника, поєднаних з патологією інших органів і систем». Бібліографія: Жовчокам’яна хвороба. – К., 2002 (у співавт.) Дієтотерапія при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. – К., 2005 (у співавт.)
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Дієтотерапія при захворюваннях органів травлення. – К., 2006 (у співавт.) Дієтологія (ред.). – К., 2012 Лікування хронічних вірусних гепатитів. – К., 2012 (у співавт.) Хронічні гепатити та цирози печінки. – К., 2015 (у співавт.) Гастроентерологія. У 2-х т. (ред.). – К., 2016-2017 Функціональні розлади шлунково-кишкового тракту. – К., 2017 (у співавт.) ХАРШАК Михайло Якович (1871–1940) — професор (1931), завідувач кафедри оториноларингології (1930– 1937). У 1897 р. закінчив медичний факультет універси тету Св. Володимира. Учень професора М.М. Волковича. Автор 22 наукових праць. Науковий напрям: онкологічні захворювання ЛОР-органів, отогенні внутрішньочерепні ускладнення, зокрема абсцеси мозку. Продовжив дослід ження М.М. Волковича щодо вивчення озени і склероми верхніх дихальних шляхів. Розробив методику раннього бужування при лікуванні опіків стравоходу. Серед учнів — професор О.С. Коломійченко. Хіміон Людмила Вікторівна (1968) — доктор медич них наук (2013), професор (2015), завідувач кафедри сімейної медицини (з 2013 р.). У 1991 р. закінчила Київ ський медичний інститут. У 2013 р. захистила доктор ську дисертацію «Роль імунозапальних факторів і дис ліпідемії в розвитку атеросклерозу у хворих на ревмато їдний артрит і системний червоний вовчак та обґрунту вання його профілактики та лікування». Учениця профе сорів І.М. Ганджі, Г.І. Лисенка. Автор понад 200 наукових робіт, 10 патентів України. Під її керівництвом захищені 3 і виконуються 5 кандидатських дисертацій. Науковий напрям: вивчення ролі імунних, запальних і метаболіч них факторів у клініко-патогенетичній гетерогенності найрозповсюдженіших захворювань у клініці внутрішніх хвороб, наукове обґрунтування та розробка алгоритмів і програм ведення пацієнтів з найбільш поширеними неінфекційними захворюваннями на етапах первинної медичної допомоги. Бере активну участь у роботі й ви ступає з доповідями з актуальних проблем сімейної ме дицини на міжнародних конгресах, з’їздах, конференці ях, які проводяться під егідою Всесвітньої асоціації сі мейних лікарів (WONCA): Прага (1998), Відень (2000),
Орландо, США (2004), Флоренція (2006), Париж (2007), Варшава (2011), Відень (2012), Прага (2013), Лісабон (2014), Стамбул (2015); Лейпциг (Міжнародний конгрес з ортопедії та травматології, 2016). Член проблемної ко місії МОЗ України за спеціальністю 14.01.38 «Загальна практика - сімейна медицина», Правління Української Асоціації сімейної медицини; дійсний член Міжнародної Асоціації викладачів сімейної медицини (EURACT); пред ставник Української Асоціації сімейної медицини у Всес вітній Асоціації сімейних лікарів (WONCA), головний ре дактор журналу «Сімейна медицина». Нагороджена По чесною грамотою Київської обласної ради (2016), на грудним знаком «Знак пошани» Міністерства оборони України (2017). Бібліографія: Еталони практичних навиків для лікарів загальної прак тики - сімейних лікарів: Навч.-метод. посібн. – К., 2014 (у співавт.) Вибрані питання внутрішніх хвороб для лікарів загаль ної практики - сімейних лікарів. У 2-х т. – К., 2015 (у співавт.) Тактика дій лікаря загальної практики - сімейного ліка ря при захворюваннях органів дихання. – К., 2015 (у співавт.) Раціональна фармакотерапія захворювань органів ди хання в амбулаторній практиці: Довідник. – К., 2016 (у співавт.) Раціональна фармакотерапія захворювань нирок і сечо вивідних шляхів в амбулаторній практиці. – К., 2016 (у співавт.) Актуальні питання внутрішніх хвороб у практиці сімей ного лікаря: Навч. посібн. – К., 2016 (у співавт.) ХМЕЛЕВСЬКИЙ Володимир Миколайович (1900– 1959) — Заслужений лікар УРСР (1945), доктор медич них наук (1946), професор (1947), завідувач кафедри акушерства і гінекології № 1 (1952–1957). У 1925 р. за кінчив Київський медичний інститут. У 1946 р. захистив докторську дисертацію «Підсилення родової діяльності глюкозою і кальцієм за методом автора». Автор понад 40 наукових праць. Науковий напрям: проблеми перина тальної смертності, мертвонародження, профілактика і терапія внутрішньоутробної асфіксії плода. Учні — про фесори А.А. Мурадян, А.А. Давиденко. Нагороджений медаллю. 421
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
ХОМЕНКО Григорій Гнатович (1892–1970) — доктор ме дичних наук, професор, завідувач кафедри інфекційних хвороб (1953–1968). У 1951 р. захистив докторську ди сертацію «Клініка, діагностика, лікування дизентерії». Учень професора А.М. Зюкова. Автор понад 150 науко вих праць. Науковий напрям: вивчення дизентерії, черев ного тифу, вірусного гепатиту. Учень — професор І.К. Мітченко. Нагороджений орденом Леніна, медалями. Бібліографія: Дизентерия: этиология, клиника и терапия (ред.). – К., 1965 Дизентерия: эпидемиология, патогенез, клиника и тера пия (ред.). – К., 1959 ХОМЕНКО Ірина Михайлівна (1957) — доктор медичних наук (2015), доцент (1996), завідувач кафедри громад ського здоров’я (з 2017 р.). У 1980 р. закінчила з відзна кою Київський медичний інститут. У 2015 р. захистила докторську дисертацію «Гігієнічне обґрунтування орга нізації харчування в системі протирадіаційного захисту при великомасштабних радіаційних аваріях». Учениця професора М.І. Омельянця. Автор близько 170 наукових праць. Науковий напрям: проблеми протирадіаційного захисту, науково-методологічне обгрунтування підготов ки кадрових ресурсів у системі громадського здоров’я. Відмінник освіти України. Бібліографія: Санитарно-гигиенические методы исследования пи щевых продуктов и воды: Справ. пособие. – К., 1991 (в соавт.) Сучасні аспекти клінічної дієтології: Посібник. – К., 2004 (розділ) Гігієна харчування з основами нутриціології: Підручник. У 2-х кн. – К., 2007 (розділ) Тридцять років Чорнобильської катастрофи: радіологіч ні та медичні наслідки. Національна доповідь України. – К., 2016 (у співавт.) ХОМЕНОК Валентин Петрович (1920–1992) — доктор медичних наук (1965), професор (1971), завідувач кафе дри судової медицини (1972–1987). У 1943 р. закінчив військовий факультет 2-го Московського державного медичного інституту. У 1965 р. захистив докторську ди сертацію «Скоропостижная смерть военнослужащих молодого возраста». Учень професора М.І. Авдеєва. Ав 422
тор 105 наукових праць. Науковий напрям: судово-ме дична травматологія. Учні — доценти Т.В. Хохолева, О.Н. Чмир. Декан терапевтичного факультету (1971– 1975). Учасник Другої світової війни. Нагороджений ор денами Вітчизняної війни, Червоної Зірки, медалями. Бібліографія: Судебно-медицинская экспертиза авиационной трав мы. – М., 1960 Методическое пособие по судебной медицине для юрис тов. – К., 1980 ЦИГАНОК Георгій Васильович (1936) — полковник ме дичної служби, завідувач кафедри військово-медичної підготовки (1983–1986). Автор біля 10 наукових праць. Науковий напрям: організація медичного забезпечення військ. Служив в Афганістані (1980–1983), учасник лікві дації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Генералмайор (1993), начальник медичного управління Мініс терства оборони України. Бібліографія: Організація медичного забезпечення в екстремальних ситуаціях. – К., 1988 ЧАЙКА Андронік Архипович (1881–1968) — Заслуже ний діяч науки УРСР (1947), доктор медицини (1914), професор, генерал-майор медичної служби, завідувач кафедри урології (1929–1941). У 1911 р. закінчив Вій ськово-медичну академію у Санкт-Петербурзі. У 1914 р. захистив докторську дисертацію «К технике нефрото мии. Экспериментально-клиническое исследование». Учень професора С.П. Федорова. Автор близько 150 наукових праць. Науковий напрям: захворювання нирок та інших органів системи сечовиділення, проб леми гнійної хірургії. Розробив оригінальну техніку нефротомії і відновлення сечовивідного каналу при його облітерації. Один із засновників урологічної шко ли в Україні. Учні — професори О.В. Проскура, Б.Л. По лонський, Ю.Г. Єдиний. Учасник російсько-японської (1905), Першої і Другої світової війн. Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, медалями. Бібліографія: Руководство практического хирурга. – М.-Л., 1931 (раз дел) Оперативная урология. – М.-Л., 1934 (раздел)
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
ГО «Всеукраїнська асоціація дитячої імунології». Наго роджена медаллю «За працю та звитягу». Бібліографія: Первинні комбіновані імунодефіцити у дітей. – К., 2004 (у співавт.) Дитяча імунологія: Підручник (ред.). – К., 2013 Інфекційні хвороби у дітей (ред.). – К., 2016
ЧЕБОТАРЬОВ Дмитро Федорович (1908–2005) — Заслу жений діяч науки УРСР (1964), доктор медичних наук (1953), професор (1954), завідувач кафедр терапії № 1 (1955–1961), геронтології і геріатрії (1970–1972). У 1933 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1953 р. захистив докторську дисертацію «Гіпертензивний син дром у вагітних». Учень академіка М.Д. Стражеска. Автор понад 300 наукових праць, у т. ч. 8 монографій. Науковий напрям: функціональні, адаптивні і регуляторні особли вості серцево-судинної, дихальної, травної та видільної систем: патогенез, клініка, діагностика і лікування за хворювань внутрішніх органів у похилому та старечому віці. Під його керівництвом виконані 18 докторських і 30 кандидатських дисертацій. Учні — академік НАМН України О.В. Коркушко, професори О.Г. Калиновська, П.Є. Федишин. Лауреат Державної премії УРСР (1984), академік АМН СРСР (1966). Голова Всесоюзного науково го товариства геронтологів і геріатрів (1957–1963), Прези дент Міжнародної Асоціації геронтологів (1972–1977), головний терапевт МОЗ УРСР (1954–1957). Нагородже ний трьома орденами Трудового Червоного Прапора, медалями. Бібліографія: Справочник по гериатрии (ред.). – М., 1973 Руководство по геронтологии (ред.). – М., 1978 Атеросклероз и возраст (ред.). – М., 1982 Условия жизни и пожилой человек (ред.). – М., 1978 Пособие по гериатрии для среднего медработника. – К., 1986
ЧЕРПІНСЬКИЙ Микола Васильович (1929–2002) — док тор педагогічних наук (1991), професор (1991), завідувач кафедри педагогіки та психології (1995–1999), курсу пе дагогіки та психології у складі кафедри медичної інфор матики (1999–2002). У 1952 р. закінчив Львівський дер жавний університет імені І.Я. Франка. У 1990 р. захистив докторську дисертацію «Організаційно-управлінський аспект педагогічної дійсності як предмет школознав ства». Учень професорів В.С. Міліянчука, В.І. Помагайба, І.Ф. Тесленка. Автор 156 наукових праць, у т. ч. 3 моно графій і 12 навчальних і навчально-методичних посібни ків. Науковий напрям: загальна і професійна дидактика. Під його керівництвом виконано 1 докторську і 33 канди датських дисертації. Відмінник народної освіти (1966). Бібліографія: Наукова організація педагогічної праці (болг.). – Софія, 1969 Управління навчально-виховним процесом і якістю під готовки лікарів. – УКРНІІТІ, 1981 (у співавт.) Інтернатура. Навч. посібник. – Львів, 1987 (у співавт.) Енциклопедія сімейного лікаря. – К., 1995 (розділ)
ЧЕРНИШОВА Людмила Іванівна (1941) — Заслужений лікар України (2011), доктор медичних наук (1989), професор (1994), засновник і завідувач кафедри дитя чих інфекційних хвороб та дитячої імунології (1993– 2016, до 1999 р. — дитячих інфекційних хвороб). У 1964 р. закінчила Київський медичний інститут. У 1989 р. захистила докторську дисертацію «Клінікоімунологічні особливості раннього періоду адаптації і захворюваність дітей першого року при природній та направленій мікробній колонізації новонароджених». Автор понад 500 наукових праць, у т. ч. 10 монографій і підручників. Засновник дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології. Під її керівництвом виконані 4 докторські та 11 кандидатських дисертацій. Голов ний дитячий імунолог МОЗ України (1995–2016), голова
ЧИСЛОВСЬКИЙ Ксенофонт Іванович (1901–1982) — доктор медичних наук (1958), професор (1961), завіду вач кафедри оперативної хірургії і топографічної анато мії (1944–1972). У 1926 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1955 р. захистив докторську дисертацію «Ас симетрия морфологического строения солнечного и нижнебрыжеечного сплетений у человека и ее практи чекое значение». Вихованець наукової школи професо ра Б.В. Огнєва. Автор 38 наукових праць. Науковий на прям: питання асиметрії в морфологічній будові людини та її нервових утворень. Під його керівництвом виконана 1 кандидатська дисертація. Декан відновленого у 1944 р. лікувального і санітарно-гігієничного, потім хірургічного факультету. Учасник Другої світової війни. Нагородже ний орденом «Знак Пошани», медалями. 423
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
ЧУПРИКОВ Анатолій Павлович (1937) — Заслужений діяч науки і техніки України (1997), доктор медичних наук (1976), професор (1986), завідувач кафедри психі атрії (1992–2008). У 1960 р. закінчив Дніпропетровський медичний інститут. У 1975 р. захистив докторську ди сертацію «Клінічні особливості перебігу, імунобіологіч на реактивність та асиметрія ураження головного мозку при епілепсії». Учень професора С.Ф. Семенова. Автор 315 наукових праць, у т. ч. 9 монографій, 35 винаходів. Науковий напрям: латеральна нейропсихіатрія, лате ральна фізіотерапія та імунобіологічна реактивність психічних розладів, дитяча та судова психіатрія. Під його керівництвом виконані 8 докторських і 17 канди датських дисертацій. Директор Київського НДІ загаль ної та судової психіатрії (1992–1999). Бібліографія: Аутоиммунные процессы при врожденных энцефалопа тиях, эпилепсии и шизофрении. – М., 1973 (в соавт.) Латеральная терапия. – К., 1994 (в соавт.) Ассиметрия мозга и алкоголизм. – К., 1996 (в соавт.) Общая и криминальная сексология. – К., 2002 ШАЛІМОВ Олександр Олексійович (1918–2006) — академік АН України (1978), доктор медичних наук (1958), професор (1961), завідувач кафедри торако абдомінальної і судинної хірургії (1970–1980). У 1941 р. закінчив Кубанський медичний інститут. У 1958 р. за хистив докторську дисертацію «Хірургічне лікування підшлункової залози і фатерова соска». Учень профе сора Б.І. Панкратьєва. Автор близько 700 наукових праць, у т. ч. 25 монографій, атласів, посібників. Науко вий напрям: хірургічна гастроентерологія. Створив власну хірургічну школу. Під його керівництвом викона ні 40 докторських і 80 кандидатських дисертацій. Серед його учнів — член-кореспондент НАН і НАМН України В.Ф. Саєнко, члени-кореспонденти НАМН України О.Ю. Усенко і М.Ю. Ничитайло, професори В.Т. Зайцев, С.О. Шалімов, Д.Ю. Кривченя, І.І. Сухарєв, В.С Зємсков, В.М. Копчак, Б.С. Полінкевич, М.Ф. Дрюк, Я.В. Гоєр. Ди ректор Київського НДІ клінічної і експериментальної хі рургії (1972–1988), Почесний директор (1988). Лауреат Державної премії СРСР (1985) і УРСР (1977), Заслуже ний діяч науки УРСР (1967), Заслужений лікар РРФСР (1956), Герой України (2005), повний кавалер ордена «За заслуги», Герой Соціалістичної праці, нагороджений 424
двома орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, двома орденами Трудового Червоного Прапора, меда лями, двома Почесними Грамотами Президії Верховної Ради України. Бібліографія: Хірургія підшлункової залози. – М., 1964 Болезни пожелудочной железы и их хирургическое ле чение. – М., 1970 Хирургия пищеварительного тракта. – К., 1987 (в соавт.) ШАЛІМОВ Сергій Олександрович (1943) — доктор ме дичних наук (1978), професор (1982), завідувач кафедри торакоабдомінальної і судинної хірургії (1980–1992). У 1966 р. закінчив Харківський медичний інститут. У 1978 р. захистив докторську дисертацію «Одномоментна пласти ка стравоходу при його захворюваннях». Учень академіка О.О. Шалімова, разом з батьком стояв у витоків створення Інституту хірургії і трансплантології, який сьогодні носить ім’я О.О. Шалімова. Автор понад 300 наукових праць, у т. ч. 6 монографій. Науковий напрям: хірургічна гастроентеро логія. Провів близько 30 тис. операцій, у 1980 р. першим в СРСР виконав складну операцію по трансплантації під шлункової залози. Під його керівництвом виконані 5 док торських і 16 кандидатських дисертацій. Заслужений діяч науки і техніки України (1995). Директор Інституту онколо гії (1992–2008), який наприкінці 2007 р. був перейменова ний в Національний інститут раку. Головний онколог МОЗ України (2002). Бібліографія: Хирургия пищевода. – М., 1985 (в соавт.) Хірургія печінки і жовчних шляхів. – К., 1986 (у співавт.) Діагностика і лікування хвороб великого дуоденального сосочка. – К., 1989 (у співавт.) Гострий панкреатит і його ускладнення. – К., 1990 (у співавт.) ШАНДАЛА Михайло Георгійович (1928) — академік АМН СРСР (1980), Заслужений діяч науки УРСР (1981), доктор медичних наук (1968), професор (1969), завіду вач кафедри комунальної гігієни (1971–1988). У 1952 р. закінчив Куйбишевський медичний інститут. У 1968 р. захистив докторську дисертацію «Іонізація повітряного середовища як профілактичний гігієнічний фактор в чорній металургії». Учень професора А.А. Мінха. Автор понад 200 наукових праць. Науковий напрям: вивчення
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
впливу фізичних факторів зовнішнього середовища на організм людини. Вперше обґрунтував підходи профі лактики шкідливої дії радіохвиль на населення. Дирек тор НДІ загальної та комунальної гігієни імені О.М. Мар зєєва (1971–1990). Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Жовтневої Революції, медалями. Бібліографія: Аэроионизация как неблагоприятный фактор внешней среды. – К., 1974 Охрана и оздоровление окружающей среды в условиях научно-технической революции. – К., 1982 ШАПОШНИКОВ Владислав Семенович (1935–1986) — доктор медичних наук (1980), професор (1981), завіду вач кафедри психіатрії (1978–1986). У 1959 р. закінчив Харківський медичний інститут. У 1980 р. захистив док торську дисертацію «Клініко-патогенетична оцінка ауто імунних відхилень при психозах пізнього віку». Учень професора Й.А. Поліщука. Автор 85 наукових праць, у т. ч. 2 монографій. Науковий напрям: вивчення імунного статусу у хворих похилого віку. Під його керівництвом виконані 3 кандидатські дисертації. Бібліографія: Атлас экспериментального исследования отклонений в психической высшей деятельности человека. – К., 1980 Практический справочник врача психиатра. – К., 1980 (раздел) ШАХ Ціля Ізраїлівна — кандидат фармацевтичних наук (1949), доцент, завідувач кафедри фармацевтич ної хімії (1956–1963). У 1937 р. закінчила Київський університет. У 1949 р. захистила кандидатську дисер тацію «Аналіз сульфаніламідних препаратів». Вихова нець школи Я.А. Фіалкова. Автор 52 наукових праць. Науковий напрям: аналіз лікарських сумішей. ШВЕЦЬ Наталія Іванівна (1950) — Заслужений лікар України (2003), доктор медичних наук (1995), професор (1996), завідувач кафедри терапії (з 1996 р.). У 1975 р. закінчила Кримський медичний інститут. У 1995 р. за хистила докторську десертацію «Особливості перебігу деяких захворювань внутрішніх органів в умовах підви щеного надходження в організм важких металів та можливості медикаментозної корекції». Учениця профе сора Є.В. Андрущенка. Автор понад 350 наукових праць,
8 патентів, 10 навчальних посібників. Науковий напрям: вивчення різних лікарських засобів при гіпертонічній та ішемічній хворобах, недостатності кровообігу, виразко вій хворобі, ендокринній патології. Під її керівництвом виконані 2 докторські та 5 кандидатських дисертацій. Бібліографія: Язвенная болезнь или пептическая язва. – К., 1997 (в соавт.) Еталони практичних навиків з терапії. – К., 2005 (у співавт.) Неотложные состояния в клинике внутренней медици ны. – К., 2005 (в соавт.) Фармакотерапия заболеваний пищеварительной систе мы в практике терапевта. – К., 2007 (в соавт.) Сучасні методи обстеження, техніка лікарських мані пуляцій та їх оцінка в клініці внутрішньої медицини. – К., 2014 (у співавт.) ШЕВАЛЬОВ Володимир Євгенович (1910–1978) — За служений діяч науки УРСР (1973), доктор медичних наук (1957), професор (1960), завідувач кафедри офтальмо логії (1964–1978). У 1931 р. закінчив лікувально-профі лактичний факультет Одеського медичного інституту. У 1957 р. захистив докторську дисертацію «Рубцевий склероз та його лікування шляхом заміни недостаючої сльози слиною». Автор понад 70 наукових праць, у т. ч. 3 монографій. Науковий напрям: лікування глаукоми, трахоми, лепри, рубцевого ксерозу, відшарування сітча тої оболонки ока. Під його керівництвом виконані 3 док торські та 40 кандидатських дисертацій. Учні — профе сори Дамбіте, Зайкова, Глезер. Головний офтальмолог МОЗ України (1965–1978). Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденами Червоного Прапора, Трудового Червоного Прапора, медалями. Бібліографія: Рубцевий ксероз ока. – К., 1959 Оперативне лікування ксерозу. – К., 1962 Оперативное лечение отслоения сетчатки. – М., 1965 (в соавт.) ШЕВЧЕНКО Іван Тодосович (1905–1993) — Заслужений діяч науки України (1963), доктор медичних наук (1951), професор (1952), завідувач кафедри онкології (1952– 1959, 1971–1975). У 1930 р. закінчив Харківський ме дичний інститут. У 1950 р. захистив докторську дисерта 425
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
цію «Рак стравоходу і його попередні захворювання». Автор 258 наукових праць, з яких 13 монографій. Науко вий напрям: розробка генезу, діагностики і лікування передракових захворювань, питання онкогенетики, по шуки нових методів діагностики і реабілітації онкологіч них хворих. Учасник Другої світової війни. Нагородже ний орденами Трудового Червоного Прапора, Вітчизня ної війни І та ІІ ступенів, медалями. Бібліогафія: Рак пищевода и предшествующие заболевания. – К., 1950 Основи профілактики злоякісних пухлин. – К., 1962 Злокачественные опухоли и предшествующие им забо левания. – К., 1973 ШЛАПАК Ігор Порфирійович (1943–2015) — доктор ме дичних наук (1994), професор (1998), завідувач кафед ри анестезіології та інтенсивної терапії (1996–2015). У 1968 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1994 р. захистив докторську дисертацію «Комбінована спіналь на опіоїдна анестезія/аналгезія та її оцінка як методу адекватного антиноціцептивного захисту». Учень про фесора А.І. Тріщинського. Автор понад 300 наукових праць. Науковий напрям: інтенсивна терапія важких гнійно-септичних процесів, поєднаної травми, гострих отруєнь; регіонарна анестезія. Під його керівництвом виконані 6 докторських і 22 кандидатські дисертації. Заслужений діяч науки і техніки України, віце-президент Асоціації анестезіологів України Бібліографія: Руководство по анестезиологии. – М., 1994 (в соавт.) Методи штучної детоксикації організму при гострих отруєннях. – К., 1995 (у співавт.) Сепсис и антибактериальная терапия. – К., 1997 (в соавт.) Алгоритмы диагностики и интенсивной терапии при за болеваниях и травмах головного мозга в экстремальной медицине. – Луганск, 2002 (в соавт.) Посібник із проведення респіраторної підтримки. – К., 2003 (у співавт.) Цукровий діабет: погляд з позицій лікаря-анестезіолога. – К., 2010 (у співавт.) Інфузійна терапія в практиці лікаря внутрішньої медици ни: Навч. посібн. – К., 2013 (у співавт.) Анестезіологія та інтенсивна терапія: Підручник. У 2-х т. (ред.). – К., 2013, 2015 426
Інфузійна терапія інфекційних хвороб: Посібник-довід ник практикуючого лікаря. – К., 2015 (у співавт.) Інфузійна терапія в практиці лікаря-ендокринолога: Навч. посібн. – К., 2016 (у співавт.) ШКІРЯК-НИЖНИК Зореслава Антонівна (1937) — доктор медичних наук (1989), професор (1992), завідувач кафедри медико-соціальних проблем охорони материнства і дитин ства (1988–1999). У 1960 р. закінчила медичний факультет Ужгородського університету. У 1989 р. захистила доктор ську дисертацію «Патогенетичні основи гіпоксичного син дрому та його корекція при рахіті у дітей». Учениця профе сора І.М. Руднєва й академіка О.М. Лук’янової. Автор понад 250 наукових праць, у т. ч. 4 монографій. Науковий напрям: медико-соціальні проблеми охорони материнства і дитин ства, профілактика перинатальної патології, планування сім’ї, біоетика, забрудники довкілля та здоров’я людини, психосоматичні проблеми здоров’я вагітних і дітей. Під її керівництвом виконані 5 кандидатських дисертацій. Голов ний спеціаліст МОЗ України з питань профілактики захво рювань у дітей. Член секретаріату Міжнародної та член правління Європейської асоціацій перинатологів. Член Ке рівного комітету з біоетики Ради Європи. Бібліографія: Дівчинка – дівчина – жінка-мати. – К., 1987 Охорона здоров’я матері і дитини в Україні. – К., 1988 Сексуальна культура в сім’ї. – К., 1990 Ми чекаємо дитину. – К., 1992 Енциклопедичний словник з охорони материнства і ди тинства. – К., 1992 (розділ) Вагітність в 90-х (англ.). – Лондон, 1996 (розділ) ШКОРБОТУН Володимир Олексійович (1953) — Заслу жений лікар України (1993), доктор медичних наук (2005), професор (2006), завідувач кафедри оториноларингології (з 2014 р.). У 1976 р. закінчив Вінницький медичний інсти тут імені М.І. Пирогова. У 2004 р. захистив докторську ди сертацію на тему «Слухополіпшуючі операції у ближньому періоді після санації екстра- та інтрачерепних ускладнень у хворих на хронічний гнійний середній отит». Учень профе сора О.А. Євдощенко. Науковий напрям: хронічний гнійний середній отит, отогенні внутрішньочерепні ускладнення, слухополіпшуюча хірургія середнього вуха (тимпаноплас тика, стапедопластика), сенсоневральна глухота — кохле арна імплантація, запальні захворювання носа та приносо
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
вих синусів, функціональна ендоскопічна синусхірургія, навігаційна хірургія носа і приносових пазух, флегмонозні захворювання шиї тонзилогенного та ларингогенного по ходження. Автор алгоритму обстеження й удосконаленої методики лікування хворих з флегмонозними захворю ваннями шиї тонзилогенного походження, що забезпечи ло значне зменшення летальності. Стажувався у провідних клініках Європи й Америки. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2015). Нагороджений ор деном «За заслуги» ІІІ ступеня (2009), «Орденом Николая Пирогова» (2016). Бібліографія: Модель хронічного гнійного середнього отиту та його ускладнень в експерименті на пацюках // Зб. наук. праць співроб. НМАПО імені П.Л. Шупика. – К., 2003 (у співавт.) Закономірності поширення гнійної інфекції при флегмо нозних захворюваннях шиї тонзилогенного походження // Зб. наук. праць співроб. НМАПО імені П.Л. Шупика. – К., 2008 (у співавт.) Функциональная эндоскопическая риносинусохирур гия. Навигационная ринохирургия: Навч.-метод. по сібн. – К., 2012 (в соавт.) Shkorbotun V., ShkorbotunY., Kunakh T., Liakh K. Dental implantation as a limiting factor to maxilla sinus access // 26th Congress of the European Rhinologic Society http:// www.ers-isian2016.com/Documents ШОР Марк Йосипович — кандидат медичних наук (без захисту дисертації), доцент, завідувач кафедри рентге нології (1936–1941). ШУНЬКО Єлизавета Євгеніївна (1958) — Заслужений діяч науки і техніки України (2008), член-кореспондент НАМН України (2017), доктор медичних наук (1996), професор (2001), завідувач кафедри неонатології (з 1996 р.). У 1982 р. закінчила Київський медичний інсти тут. У 1996 р. захистила докторську дисертацію «Про гнозування, клініко-імунологічні та мікробіологічні кри терії діагностики, вдосконалення комплексного лікуван ня і профілактики інфекцій у новонароджених». Автор понад 350 наукових праць, включаючи 2 монографії, 15 навчальних посібників, 3 підручника. Головний поза штатний спеціаліст з неонатології МОЗ України (2004– 2017). Учений секретар академії (2005–2009), декан пе діатричного факультету (2009–2015).
Бібліографія: Діагностика, лікування і профілактика респіраторного дис трес-синдрому новонароджених. – К., 2005 (у співавт.) Дихальна підтримка у новонароджених дітей: Частини 1, 2. – К., 2011 (у співавт.) Стабілізація стану новонародженої дитини перед транс портуванням і допомога під час транспортування. – К., 2011 (у співавт.) Організація та перспективи розвитку перинатальної до помоги в Україні. – К., 2013 Неонатологія: Нац. підручник: у 2-х тт. – К., 2014, 2015 Педіатрія: Підручник. – К., 2016 (розділ) Початкова і реанімаційна допомога новонароджено му. – К., 2015 (у співавт.) ШУПИК Платон Лукич (1907–1986) — Заслужений лікар УРСР (1967), кандидат медичних наук (1940), професор (1968, без захисту докторської дисертації), завідувач кафед ри соціальної гігієни і організації охорони здоров’я (1965– 1979). У 1931 р. закінчив Харківський медичний інститут. У 1940 р. захистив кандидатську дисертацію «Диагности ческая ценность измерения сопротивления электрическому току органов и тканей». Учень професора В.Н. Шамова й академіка О.П. Кримова. Автор понад 80 наукових праць. Науковий напрям: вивчення здоров’я населення, організа ція та управління системою охорони здоров’я. Видатний організатор охорони здоров’я, міністр охорони здоров’я УРСР (1952–1954, 1956–1969), перший заступник міністра охорони здоров’я СРСР (1954–1956). Нагороджений дво ма орденами Леніна, орденами Трудового Червоного Пра пора, Жовтневої революції, трьома орденами «Знак Поша ни», медалями. Його ім’я присвоєне Київській медичній академії післядипломної освіти (Постанова Кабінету Міні стрів України від 20,04.1998 № 513). Бібліографія: Стан підготовки та підвищення кваліфікації медичних кадрів УРСР. Перший пленум по кадрах НКОЗ УРСР. – К., 1946 Досягнення охорони здоров’я в Українській РСР. – К., 1958 Подготовка врачей и научных кадров и их роль в совер шенствовании медицнской общественности. История высшего медицинского образования и научных меди цинских школ Украины. – К., 1961 Организация и технология процесса управления. – М., 1975 (в соавт.) 427
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
ШУПИК Юрій Платонович (1933–2013) — Заслужений лікар України (1998), доктор медичних наук (1976), про фесор (1977), завідувач кафедри судової медицини (1987–2006). У 1957 р. закінчив Київський медичний ін ститут. У 1976 р. захистив докторську дисертацію «Материалы для судебно-медицинской экспертизы тру па и одежды, подвергшихся значительному воздей ствию пламени». Учень професора А.М. Гамбург. Автор понад 100 наукових праць. Під його керівництвом вико нані 5 кандидатських і 2 докторські дисертації. Науковий напрям: судово-медична криміналістика та організація судово-медичної служби. Головний судово-медичний експерт МОЗ України (до 2005 р.). Голова спеціалізова ної вченої ради Д 26.613.03 (до 2008 р.), заступник голо ви (2012–2013). Головний редактор фахового журналу «Український судово-медичний вісник» (до 2009 р.). На городжений грамотами Президії Верховної Ради Украї ни, МОЗ України, нагрудним знаком «Почесний праців ник прокуратури України». Бібліографія: Судові експертизи. – К., 1985 ЩЕРБІНА Олег Володимирович (1961) — доктор ме дичних наук (2005), професор (2007), завідувач кафед ри радіології (з 2016 р.). У 1988 р. закінчив Харківський медичний інститут. У 2005 р. захистив докторську ди сертацію «Променева діагностика раку передміхурової залози, реґіонарних, віддалених метастазів та оцінка ефективності лікування». Учень професорів Д.С. Мече ва, В.С. Сакало. Автор понад 300 наукових праць, зокре ма національного керівництва для лікарів, монографії, 4 навчальних посібників, 3 методичних рекомендацій, 1 патенту на винахід і 12 патентів на корисну модель. Науковий напрям: ядерна медицина, ефективний вибір діагностичних зображень в медичній практиці, промене ва діагностика в онкоурології. Бібліографія: Променева діагностика раку передміхурової залози. – К., 2003 (у співавт.) Променеві методи в діагностиці та оцінці ефективності лі кування раку передміхурової залози. – К., 2004 (у співавт.) Гормони та пухлинні маркери: клініко-методичні аспек ти. – К., 2007 (у співавт.) Радіоімунологічний аналіз в клінічній практиці. – К., 2014 (у співавт.) 428
Національне керівництво для лікарів, які направляють па цієнтів на радіологічні дослідження. – К., 2016 (у співавт.) Актуальні питання радіаційної медицини у практиці сі мейного лікаря. – К., 2017 (у співавт.) ЩУЦЬКИЙ Іван Васильович (1928–2008) — доктор ме дичних наук (1971), професор (1973), завідувач кафед ри дитячої дерматовенерології (1978–1983). У 1956 р. закінчив військовий факультет Харківського медичного інституту. У 1972 р. захистив докторську дисертацію «Роль некоторых биогенных аминов, ферментов, вита минов, электролитов и аллергической реактивности больных экземой и при экспериментальном аллерги ческом дерматите». Автор 97 наукових праць. Під його керівництвом виконана 1 кандидатська дисертація. ЮЗЕФОВА Фаїна Йосипівна — доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри офтальмології (1946– 1953). У 1941 р. захистила докторську дисертацію «Ме тастаческий туберкулез глаза и его туберкулинотера пия». Науковий напрям: діагностика і лікування туберку льозу ока. ЮЗЬКО Олександр Михайлович (1954) — доктор ме дичних наук (1994), професор (1996), завідувач кафедри акушерства і гінекології № 1 (2006–2011). У 1977 р. закін чив Вінницький медичний інститут імені М.І. Пирогова. Учень професорів А.Н. Гайструка, П.П. Григоренко. Автор майже 400 друкованих праць, 12 винаходів, 39 рацпропо зицій, 9 монографій, 23 начальних фільмів з ендоскопічної гінекології, однієї електронної книги. Під його керівни цтвом захищено 36 кандидатських дисертацій. Член Євро пейської Асоціації репродукції людини та ембріології, Єв ропейської Асоціації акушерства та гінекології, Української Асоціації акушерів-гінекологів, Казахської асоціації репро дуктивної медицини, Президент Української Асоціації ре продуктивної медицини. Лауреат Державної премії Украї ни в галузі науки і техніки (2011). Нагороджений Почесною грамотою та медаллю Верховної Ради України «За особли ві заслуги перед українським народом». Бібліографія: Акушерство: Підручник для лікарів-інтернів. – Харків, 1996 (у співавт.) Передчасний розрив плідних оболонок. – Чернівці, 1997 (у співавт.)
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР
Акушерський фантом: Посібник. – Чернівці, 1999 (у співавт.) Медико-генетичне консультування в акушерстві та гіне кології // У кн. Акушерство і гінекологія. – Полтава, 2000 (у співавт.) Лапароскопічна оперативна гінекологія та гістероскопія: Навч. посібн. – Чернівці, 2000 (у співавт.) Запальні захворювання зовнішніх статевих органів в ювенільному віці (Частина 1): Навч. посібн. – Чернівці, 2006 (у співавт.) Оперативна гінекологія: Підручник. – К., 2009 (у співавт.) Допоміжні репродуктивні технології лікування безпліддя: Навч. посібн. – К., 2011 (у співавт.) Багатоплідна вагітність. Частина ІІ: Посібник. – К., 2011 (у співавт.) ЯНКЕЛЕВИЧ Юхим Якович (1896–1964) — доктор ме дичних наук (1939), професор, завідувач кафедри аку шерства і гінекології № 1 (1937–1952). У 1919 р. закінчив медичний факультет Київського університету. У 1939 р. захистив докторську дисертацію «Гемикольпоэктомия при выпадении матки, влагалища и возрастная гистоар хитектоника стенки влагалища». Учень професора Г.Ф. Писемського. Автор понад 60 наукових праць. Ство рив наукову школу, основними напрямами якої стали профілактика професійних жіночих захворювань, функ ціональна діагностика в гінекології. Уперше ввів у ме дичну практику клейдотомію на живому плоді, створив оригінальні ножиці для цієї операції, розробив нові принципи ведення післяпологового періоду, був одним із засновників створення колгоспних пологових будин ків в Україні. Учасник Другої світової війни. Нагородже ний орденом Червоної Зірки, медалями. Відмінник охо рони здоров’я. ЯРМЕНЧУК Анатолій Дмитрович (1934–2005) — док тор медичних наук (1982), професор (1983), завідувач кафедри соціальної гігієни і організації охорони здоров’я (1979–1985). Закінчив Чернівецький медичний інститут. У 1982 р. захистив докторську дисертацію «Наукові об ґрунтування диференційованої системи організації і управління амбулаторно-полікліничною допомогою на селенню міст різних категорій». Автор понад 60 науко вих праць. Науковий напрям: удосконалення діяльності закладів охорони здоров’я. Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями.
Бібліографія: Участковый врач. – К., 1977 (в соавт.) Управление городскими внебольничными учреждения ми. – К., 1985 К вопросу об обучении руководящих кадров процессу управления и его технологии. – Л., 1982 Менеджеру здравоохранения: теория искусства управ ления. – К., 1991 Теория искусства управления. – К., 1992 ЯЦУЛА Григорій Степанович (1925–2011) — доктор медичних наук (1981), професор (1983), завідувач ка федри гігієни харчування (1969–1992). У 1949 р. закін чив Київський медичний інститут. У 1980 р. захистив докторську дисертацію «Гігієнічне значення ультра фіолетової радіації в профілактиці променевих ура жень». Учень професора П.І. Баранника. Автор понад 90 наукових праць. Науковий напрям: дослідження харчових продуктів в умовах екологічних змін зовніш нього середовища, нормування залишків пестицидів у харчових продуктах. Під його керівництвом виконані 2 кандидатські дисертації. Нагороджений медалями. Відмінник охорони здоров’я. Бібліографія: Санітарно-гігієнічні методи дослідження харчових про дуктів: Підручник (ред.). – К., 1991 ЯЩЕНКО Борис Петрович (1922–1989) — Заслужений діяч науки УРСР (1974), доктор медичних наук (1965), професор (1966), завідувач кафедри туберкульозу (1967–1989). У 1952 р. закінчив Донецький медичний інститут. У 1965 р. захистив докторську дисертацію «Туберкульоз легень у похилому і старечому віці». Автор понад 150 наукових праць, у т. ч. 10 монографій. Науковий напрям: особливості діагностики та клініки туберкульозу в осіб різного віку. Під його керівни цтвом виконані 1 докторська та 19 кандидатських ди сертацій. Учень — професор В.Г. М’ясніков. Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденом Черво ної Зірки, медалями, Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Бібліографія: Актуальные вопросы туберкулеза органов дыхания. – К., 1980 Фтизиогериатрия. – К., 1981 429
УПРАВЛІННЯ ІНСТИТУТОМ (1918–1996), АКАДЕМІЄЮ (з 1996 р.) ДИРЕКТОРИ 1918–1922 1922–1934 1934–1941 1943–1944 1944 1944–1957 1957–1959 1959–1962
— професор М.А. Левитський (до 1922 р. — Голова Правління) — професор О.Б. Бернштейн — Л.М. Черняк — Д.А. Охрименко — професор В.П. Комісаренко — професор І.І. Кальченко — доцент В.Д. Братусь — доцент М.Н. Умовіст
РЕКТОРИ 1962–1984 1984–2002 з 2002 р.
— професор Михайло Нестерович Умовіст — професор Віталій Миколайович Гирін — академік НАМН України професор Юрій Васильович Вороненко
ПРОРЕКТОРИ (повоєнний період) Перший проректор Професор Вдовиченко Юрій Петрович (з січня 2003 р.) Проректори з навчальної роботи (з 2016 р. — з науково-педагогічної роботи) Доцент Петро Герасимович Верхоглядов Доцент Леонід Опанасович Ганул Професор Петро Опанасович Перфілов 430
УПРАВЛІННЯ ІНСТИТУТОМ (1918–1996), АКАДЕМІЄЮ (з 1996 р.) ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
Професор Іван Корнійович Мітченко Професор Дмитро Володимирович М’ясоєдов (липень 1974 р. – листопад 1991 р.) Професор Віктор Георгійович М’ясніков (листопад 1991 р. – жовтень 2006 р.) Професор Олександр Костянтинович Толстанов (з жовтня 2014 р.)
Проректори з адміністративно-господарської роботи Семен Савович Марчук (жовтень 1965 – вересень 2003) Юрій Олексійович Сохань (з вересня 2003 р.)
Проректори з наукової роботи Професор Михайло Костянтинович Даль Професор Йосип Адамович Поліщук Професор Федір Родіонович Богданов Професор Микола Кузьмич Фуркало (квітень 1972 р. — липень 1974 р.) Професор Леонід Євстахійович Пелех (липень 1974 р. — грудень 1986 р.) Професор Віктор Георгійович М’ясніков (грудень 1986 р. – листопад 1991 р.) Професор Іван Савович Зозуля (листопад 1991 р. – вересень 2015 р.) Професор Наталія Олегівна Савичук (з листопада 2015 р.)
Інститут стоматології Професор Олексій Володимирович Павленко (червень 2003 р. – березень 2016 р.) професор Олена Миколаївна Дорошенко (з березня 2016 р.)
Проректори з лікувальної роботи (з 2016 р. — з науково-педагогічної та лікувальної роботи) Професор Левенець Віталій Миколайович (1983–1990) Професор Криштопа Борис Павлович (1990–1992) Професор Бабиніна Лідія Яківна (1992–2003) Професор Гойда Ніна Григорівна (2003–2015) Професор Раїса Олександрівна Моісеєнко (з квітня 2016 р.) Проректор з міжнародних зв’язків та науково-педагогічної роботи з іноземними громадянами Професор Косаковський Анатолій Лук’янович (листопад 1998 р. – грудень 2015 р.) Професор Олеся Петрівна Гульчій (з квітня 2016 р.) Проректори з економіки Галина Михайлівна Зіва (1993–2004) Проценко Ольга Сергіївна (з лютого 2004 р.)
ДИРЕКТОРИ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИХ ІНСТИТУТІВ
Український державний інститут репродуктології Професор В’ячеслав Володимирович Камінський (червень 2003 р. – листопад 2011 р.) Доцент Лідія Вікторівна Суслікова (з листопада 2011 р.) Інститут сімейної медицини Професор Григорій Іванович Лисенко (грудень 2009 р. – жовтень 2013 р.) Професор Олег Григорович Шекера (з листопада 2013 р.)
ДЕКАНИ ФАКУЛЬТЕТІВ (повоєнний період) Доцент Числовський Ксенофонт Іванович — декан відновленого в 1944 р. лікувального і санітарно-гігієнічного факультетів Хірургічного Доцент Ксенофонт Іванович Числовський Доцент Олексій Іванович Назаренко (1955– 1960) Доцент Анатолій Олександрович Давиденко (1960–1964) Професор Олексій Михайлович Солнцев (грудень 1964 р. — грудень 1969 р.) Професор Микола Аврамович Кодола (грудень 1969 р. — грудень 1973 р.) Професор Віталій Миколайович Левенець (січень 1974 р. — січень 1983 р.) Професор Василь Васильович Жила (січень 1983 р. — грудень 1992 р.) Професор Василь Антонович Попов (грудень 1992 р. — квітень 2005 р.) 431
Професор Володимир Іванович Паламарчук (вересень 2005 р. – липень 2015 р.) Доцент Володимир Йосипович Шуба (з вересня 2015 р.) Терапевтичного (з довоєнного часу, відновлений у 1944 р. як лікувальний) Доцент В.Т. Стовбун Доцент Петро Опанасович Перфілов Доцент Георгій Ізраїлевич Розенфельд Доцент П.С. Федишин (1960–1963) Професор Валентин Петрович Хоменок (березень 1971 р. – жовтень 1975 р.) Професор Марія Михайлівна Загородська (жовтень 1975 р. – квітень 1981 р.) Професор Галина Михайлівна Тебенчук (квітень 1981 р. – лютий 1983 р.) Професор Данило Данилович Дроздов (січень 1983 р. – липень 1984 р.) Доцент Микола Акимович Васильєв (листопад 1984 р. – грудень 1985 р.) Професор Юрій Іванович Головченко (грудень 1985 р. – лютий 1996 р.) Професор Григорій Іванович Лисенко (лютий 1996 р. – січень 1999 р.) Професор Наталія Вячеславівна Харченко (лютий 1999 р. – березень 2015 р.) Доцент Стелла Вікторівна Кушніренко (з квітня 2015 р.) Педіатричного (створений у березні 1983 р.) Професор Галина Михайлівна Тебенчук (березень 1983 р. – серпень 1985 р.) Професор Станіслав Сергійович Леуш (вересень 1985 р. – березень1996 р.) Професор Юрій Петрович Вдовиченко (березень 1996 р. – січень 2003 р.) Професор Тамара Григорівна Романенко (січень 2003 р. – січень 2009 р.) Професор Шунько Єлизавета Євгеніївна (лютий 2009 р. – квітень 2015 р.)
432
Професор Волоха Алла Петрівна (квітень 2015 р. – жовтень 2016 р.) Професор Марушко Тетяна Вікторівна (грудень 2016 р. – березень 2017 р.) Професор Маменко Марина Євгенівна (з червня 2017 р.) Медико-профілактичного і фармацевтичного (із січня 1953 р. до кінця 1965 р. – у складі трьох кафедр, самостійного деканату не було, увійшов до складу санітарно-гігієнічного факультету; до 1992 р. — санітарно-гігієнічний і фармацевтичний) Професор Микола Федорович Ліпкан (вересень 1963 р. – вересень 1967 р.) Доцент Дмитро Федорович Повелиця (жовтень 1967 р. – лютий 1969 р.) Доцент Микола Петрович Мащенко (березень 1969 р. – лютий 1983 р.) Професор Володимир Олексійович Знаменський (лютий 1983 р. – травень 1985 р.) Професор Микола Олексійович Попович (травень 1985 р. – березень 1996 р.) Професор Іван Петрович Білько (квітень 1996 р. – березень 1999 р.) Професор Наталія Олександрівна Бетютнева (квітень 1999 р. – березень 2015 р.) Професор Віктор Васильович Трохимчук (з квітня 2015 р.) Підвищення кваліфікації викладачів Професор Мінцер Озар Петрович (липень 1994 р. – вересень 2015 р.) Професор Видиборець Станіслав Володимирович (вересень 2005 р. – квітень 2015 р.) Професор Бабінцева Лариса Юріївна (з квітня 2015 р.) Загальної практики - сімейної медицини Професор Григорій Іванович Лисенко (вересень 2005 р. – листопад 2009 р.)
ЗМІСТ Слово до читача......................................................................................................3 ВІД ВИТОКІВ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ВИЗНАННЯ.................................................................5 ЛІТОПИС АКАДЕМІЇ................................................................................................... 23 ДИНАМІКА РОЗВИТКУ КАФЕДР (назви сучасні) ТА ЇХ ЗАВІДУВАЧІ................................... 35 СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КАФЕДР (у хронологічній послідовності).............................. 43 КАФЕДРА ОФТАЛЬМОЛОГІЇ.........................................................................................................................................43 КАФЕДРА АКУШЕРСТВА, ГІНЕКОЛОГІЇ ТА ПЕРИНАТОЛОГІЇ..........................................................................................46 КАФЕДРА ПЕДІАТРІЇ № 1..............................................................................................................................................51 КАФЕДРА ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЇ...............................................................................................................................56 КАФЕДРА СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ................................................................................................................................61 КАФЕДРА МІКРОБІОЛОГІЇ, ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ.................................................................64 КАФЕДРА ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГІЇ.............................................................................................................................68 КАФЕДРА ХІРУРГІЇ І ПРОКТОЛОГІЇ................................................................................................................................73 КАФЕДРА ПАТОЛОГІЧНОЇ ТА ТОПОГРАФІЧНОЇ АНАТОМІЇ.............................................................................................74 КАФЕДРА НЕВРОЛОГІЇ І РЕФЛЕКСОТЕРАПІЇ................................................................................................................77 КАФЕДРА ОРТОПЕДІЇ І ТРАВМАТОЛОГІЇ № 2................................................................................................................79 КАФЕДРА ПСИХІАТРІЇ, ПСИХОТЕРАПІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ...............................................................................82 КАФЕДРА УРОЛОГІЇ.....................................................................................................................................................84 КАФЕДРА ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ХІРУРГІЇ......................................................................................................................86 КАФЕДРА ОНКОЛОГІЇ..................................................................................................................................................89 КАФЕДРА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ...............................................................................................................................92 КАФЕДРА УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ’Я..........................................................................................................94 КАФЕДРА ФТИЗІАТРІЇ І ПУЛЬМОНОЛОГІЇ...................................................................................................................100 КАФЕДРА АКУШЕРСТВА І ГІНЕКОЛОГІЇ № 1...............................................................................................................103 КАФЕДРА КАРДІОЛОГІЇ..............................................................................................................................................106 КАФЕДРА ПРОМЕНЕВОЇ ДІАГНОСТИКИ.....................................................................................................................108 КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ ТА НЕВІДКЛАДНОЇ ХІРУРГІЇ......................................................................................................110 КАФЕДРА СУДОВОЇ МЕДИЦИНИ...............................................................................................................................113 КАФЕДРА КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ І СТАНДАРТИЗАЦІЇ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ..................................................................115 КАФЕДРА ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ І БІОФАРМАЦІЇ........................................................................................119 КАФЕДРА МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ, ФІЗІОТЕРАПІЇ І СПОРТИВНОЇ МЕДИЦИНИ..........................................................121 КАФЕДРА НЕЙРОХІРУРГІЇ..........................................................................................................................................125 КАФЕДРА ХІРУРГІЇ ТА ТРАНСПЛАНТОЛОГІЇ................................................................................................................128 КАФЕДРА РАДІОЛОГІЇ................................................................................................................................................131 КАФЕДРА ТЕРАПІЇ......................................................................................................................................................133 КАФЕДРА ПЕДІАТРІЇ № 2............................................................................................................................................135 КАФЕДРА КЛІНІЧНОЇ ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ.................................................................................................138 КАФЕДРА НЕВРОЛОГІЇ № 2.......................................................................................................................................141 КАФЕДРА ІНОЗЕМНИХ МОВ......................................................................................................................................144 КАФЕДРА ТЕРАПЕВТИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ...............................................................................................................146 КАФЕДРА ОРТОПЕДИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ................................................................................................................149 КАФЕДРА ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ, ДІЄТОЛОГІЇ І ЕНДОСКОПІЇ.......................................................................................152 КАФЕДРА АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ ТА ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ................................................................................................154
КАФЕДРА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ ТА ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ...........................................................157 КАФЕДРА ГЕМАТОЛОГІЇ І ТРАНСФУЗІОЛОГІЇ..............................................................................................................159 КАФЕДРА ДИТЯЧОЇ ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГІЇ, АУДІОЛОГІЇ ТА ФОНІАТРІЇ...................................................................162 КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ, ДИТЯЧОЇ, СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ І НАРКОЛОГІЇ........................................................................165 КАФЕДРА ТЕРАПІЇ І ГЕРІАТРІЇ.....................................................................................................................................167 КАФЕДРА ОРТОПЕДІЇ І ТРАВМАТОЛОГІЇ № 1..............................................................................................................169 КАФЕДРА ТОРАКАЛЬНОЇ ХІРУРГІЇ ТА ПУЛЬМОНОЛОГІЇ..............................................................................................172 КАФЕДРА НЕОНАТОЛОГІЇ..........................................................................................................................................175 КАФЕДРА СТОМАТОЛОГІЇ ДИТЯЧОГО ВІКУ................................................................................................................177 КАФЕДРА ОРГАНІЗАЦІЇ І ЕКОНОМІКИ ФАРМАЦІЇ........................................................................................................181 КАФЕДРА ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ.............................................................................................................184 КАФЕДРА АКУШЕРСТВА, ГІНЕКОЛОГІЇ І РЕПРОДУКТОЛОГІЇ.......................................................................................185 КАФЕДРА НЕВРОЛОГІЇ № 1.......................................................................................................................................189 КАФЕДРА ТЕРАПІЇ ТА РЕВМАТОЛОГІЇ.........................................................................................................................191 КАФЕДРА ДИТЯЧИХ І ПІДЛІТКОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ.................................................................................................193 КАФЕДРА ДИТЯЧОЇ ХІРУРГІЇ......................................................................................................................................196 КАФЕДРА ВІРУСОЛОГІЇ..............................................................................................................................................198 КАФЕДРА КЛІНІЧНОЇ, ЛАБОРАТОРНОЇ ІМУНОЛОГІЇ ТА АЛЕРГОЛОГІЇ..........................................................................202 КАФЕДРА МЕДИЧНОЇ ІНФОРМАТИКИ........................................................................................................................203 КАФЕДРА МЕДИЦИНИ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ.........................................................................................................207 КАФЕДРА ДИТЯЧОЇ АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ ТА ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ.................................................................................210 КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ................................................................................................................................................212 КАФЕДРА МЕДИЧНОЇ ТА ЛАБОРАТОРНОЇ ГЕНЕТИКИ.................................................................................................214 КАФЕДРА ХІРУРГІЇ СЕРЦЯ ТА МАГІСТРАЛЬНИХ СУДИН..............................................................................................217 КАФЕДРА ЕНДОКРИНОЛОГІЇ.....................................................................................................................................219 КАФЕДРА ДИТЯЧИХ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ТА ДИТЯЧОЇ ІМУНОЛОГІЇ.......................................................................221 КАФЕДРА НЕФРОЛОГІЇ ТА НИРКОВОЗАМІСНОЇ ТЕРАПІЇ............................................................................................223 КАФЕДРА ПЕДАГОГІКИ, ПСИХОЛОГІЇ, МЕДИЧНОГО ТА ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ПРАВА.................................................225 КАФЕДРА ПРОМИСЛОВОЇ, КЛІНІЧНОЇ ФАРМАЦІЇ ТА КЛІНІЧНОЇ ФАРМАКОЛОГІЇ........................................................228 КАФЕДРА МЕДИЧНОЇ СТАТИСТИКИ...........................................................................................................................230 КАФЕДРА СТОМАТОЛОГІЇ..........................................................................................................................................234 КАФЕДРА ДИТЯЧОЇ НЕВРОЛОГІЇ І МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ.....................................................................236 КАФЕДРА ХІРУРГІЇ ТА СУДИННОЇ ХІРУРГІЇ..................................................................................................................239 КАФЕДРА КОМБУСТІОЛОГІЇ ТА ПЛАСТИЧНОЇ ХІРУРГІЇ................................................................................................242 КАФЕДРА ОРТОДОНТІЇ..............................................................................................................................................245 КАФЕДРА ПАЛІАТИВНОЇ ТА ХОСПІСНОЇ МЕДИЦИНИ..................................................................................................247 КАФЕДРА ДІАБЕТОЛОГІЇ............................................................................................................................................250 КАФЕДРА АКУШЕРСТВА, ГІНЕКОЛОГІЇ ТА МЕДИЦИНИ ПЛОДА...................................................................................252 КАФЕДРА ДИТЯЧОЇ КАРДІОЛОГІЇ ТА КАРДІОХІРУРГІЇ..................................................................................................254 КАФЕДРА МЕДИЦИНИ ПРАЦІ, ПСИХОФІЗІОЛОГІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ЕКОЛОГІЇ................................................................256 КАФЕДРА СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ ТА АМБУЛАТОРНО-ПОЛІКЛІНІЧНОЇ ДОПОМОГИ....................................................258 КАФЕДРА КАРДІОХІРУРГІЇ, РЕНТГЕНЕНДОВАСКУЛЯРНИХ ТА ЕКСТРАКОРПОРАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ.........................260 КАФЕДРА ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я......................................................................................................................262
ПІДРОЗДІЛИ АКАДЕМІЇ............................................................................................ 264 ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ .........................................................................................................................................264 УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ РЕПРОДУКТОЛОГІЇ........................................................................................267 ІНСТИТУТ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ..............................................................................................................................270 ХІРУРГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ..........................................................................................................................................273 ТЕРАПЕВТИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ...................................................................................................................................275 ПЕДІАТРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ .....................................................................................................................................277 МЕДИКО-ПРОФІЛАКТИЧНИЙ І ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ...............................................................................281 ФАКУЛЬТЕТ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВИКЛАДАЧІВ.............................................................................................283 НАУКОВИЙ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ..................................................................286 ЦЕНТР СИМУЛЯЦІЙНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ...........................................................................................................291 НАВЧАЛЬНА ЧАСТИНА...............................................................................................................................................292 НАУКОВА ЧАСТИНА...................................................................................................................................................296 СЕКТОР З ЛІКУВАЛЬНОЇ РОБОТИ ТА ВЗАЄМОДІЇ З КЛІНІЧНИМИ БАЗАМИ.................................................................306 КЛІНІКА РЕПРОДУКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ .................................................................................................................307 СТОМАТОЛОГІЧНИЙ ПРАКТИЧНО-НАВЧАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР........................................................................308 МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ, НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ІНОЗЕМНИМИ ГРОМАДЯНАМИ ТА УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНІМИ ЗВ’ЯЗКАМИ...............................................................................................................310 ВІДДІЛ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ..............................................................................................................313 ПЛАНОВО-ФІНАНСОВИЙ ВІДДІЛ...............................................................................................................................315 БУХГАЛТЕРСЬКА СЛУЖБА.........................................................................................................................................316 ВІДДІЛ КАДРІВ . ........................................................................................................................................................317 ЮРИДИЧНИЙ ВІДДІЛ.................................................................................................................................................319 ВІДДІЛ МОНІТОРИНГУ ЯКОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ..............................................................................................................321 АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОДАРЧА ЧАСТИНА.............................................................................................................321 КАНЦЕЛЯРІЯ ТА АРХІВ...............................................................................................................................................323 БІБЛІОТЕКА...............................................................................................................................................................325 ПРОФСПІЛКОВИЙ КОМІТЕТ......................................................................................................................................327 ВІДДІЛ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ..................................................................................................................................328 МУЗЕЙ......................................................................................................................................................................328
БІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ЗАВІДУВАЧІВ КАФЕДР....................................................... 332 УПРАВЛІННЯ ІНСТИТУТОМ (1918–1996), АКАДЕМІЄЮ (з 1996 р.).................................... 430
Довідкове видання
Століття відданості освіті, науці та медицині
Головний редактор: академік НАМН України професор Ю.В. Вороненко
Підписано до друку 27.08.2018 Формат 84х108/16. Папір крейдований. Гарнітура Helios Умовн. друк. арк. 45,78. Обл. вид. арк. 50,56 Наклад 200 прим. Зам. № 2708-01
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників та розповсюджувачів видавничої продукції ДК №5462 від 15.08.2017.
Видавництво та друк ТОВ «Професіонал-Івент» 03039, Київ, а/с №4.