«Культурні інституції: рефлексії про інклюзивність» by Mystetskyi Arsenal

«КУЛЬТУРНІ ІНСТИТУЦІЇ: РЕФЛЕКСІЇ ПРО ІНКЛЮЗИВНІСТЬ»

ЗБІРНИК МЕТОДИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ 01

ЗМІСТ

ISBN 978-966-97857-4-9 «Культурні інституції: рефлексії про інклюзивність». — Київ: ДП «НКММК «Мистецький арсенал»», 2021. — 50 с. Видання присвячене побудові толерантної взаємодії культурної інституції і різних груп відвідувачів. У збірнику описано принципи роботи та приклади реалізованих інклюзивних проєктів у музеях України.

04-05

Вступ

06-16

Досвід реалізації інклюзивних продуктів у музеях

«Культурні інституції: рефлексії про інклюзивність» Упорядниця: Катерина Макарова. Тексти: Катерина Макарова, Софія Рябчук, Юлія Бердіярова, Олена Трощинська, Олександр Чепурний, Галина Голубєва, Інклюзивно привітні. Літературне редагування: Олег Коцарев. Дизайн та верстка: Костянтин Марценківський.

• Національний культурно-мистецький і музейний комплекс «Мистецький арсенал» • Одеський національний художній музей

Видано ДП «НКММК «Мистецький арсенал»» Свідоцтво суб’єкта видавничої справи серія ДК №5843 від 07.12.2017 Віддруковано ТОВ «Ідея принт» 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 41 тел.: +380672497423 Свідоцтво суб’єкта видавничої справи №5301 від 02.03.2017 Формат 148х210 мм Папір Munken Pure, друк цифровий Гарнітура MA DejaVu Serif, MA DejaVu Mono Bold Наклад 200 примірників

культурних

• Національний історико-культурний заповідник «Чигирин» • Національний музей Голодоморугеноциду 17-39

Індекс Інклюзивності • Категоризація та коментарі до системи оцінювання

Видання підготовлено за підтримки Українського культурного фонду. Позиція Українського культурного фонду може не збігатись з думкою авторів.

• Зовнішнє оцінювання. Система розрахунку балів

• Термінологія • Інклюзивна привітність персоналу • Інклюзивність персоналу • Внутрішня доступність • Зовнішня доступність • Корпоративна інклюзивна культура • Додаткова секція «Порушення» • Інструменти для розвитку інклюзії у закладі 40-47

Рекомендації щодо деяких правил комунікації та роботи із людьми з інвалідністю 03

ВСТУП

Ви читаєте видання, в якому ми — команда Мистецького арсеналу — ділимося власним досвідом роботи над доступністю простору і проєктів різним людям, які відвідують наш музейний комплекс. Також у цьому посібнику ми зібрали досвід колег з інших українських інституцій культури, які впроваджують у своїй роботі принципи інклюзії. А ще ви знайдете тут експертні рекомендації, які допоможуть вам розвивати доступний і відкритий простір у вашій інституції. Термін «інклюзія» походить від англійського слова inclusion і означає «включення» чи «залучення». Ми розуміємо це поняття в найширшому сенсі — як створення рівних можливостей для кожної людини, щоб посилити її спроможність і залучити до суспільного життя. Згідно з філософією інклюзії, людина не може бути ізольована від суспільства через расу, вік, стать, інвалідність тощо, адже соціальні зв’язки вкрай потрібні для розвитку й формування особистості. Важливо, щоб різні соціальні групи взаємодіяли — спілкуючись із людьми, які мають різний досвід та світогляд, ми спостерігаємо новий, не схожий на наш, погляд на світ. Розмаїття думок та поглядів сприяє вибору найкращих рішень та народженню свіжих ідей. Взаємодія через мистецтво та творчість є важливою частиною розвитку інклюзії, адже саме творчість допомагає зрозуміти цінність відмінностей, демонструє, наскільки цікавими та обдарованими можуть бути всі люди без винятку. Відкритість музейного середовища є надзвичайно актуальною задачею, яку вже на високому рівні вирішують десятки культурних та музейних установ у світі. Людина, а не колекція чи будівля стають головною цінністю музею, а творчість — основою пізнання, освіти і взаємодії для людей з інвалідністю чи без, для тих, хто має обмежений доступ до традиційної освіти, для тих, хто прагне додаткового розвитку. Українські інституції культури теж вважають інклюзію своєю засадничою цінністю — в багатьох регіональних музеях реалізуються проєкти, що демонструють уміння бачити та руйнувати бар’єри, які заважають кожному українцеві чи українці долучатися до культурного життя. І щоб розвинути й посилити цей напрямок, Мистецький арсенал створив Фестиваль «NEOсвітній Арсенал» і підготував це видання.

ДОСВІД РОЗВИТКУ ІНКЛЮЗИВНОСТІ У МУЗЕЯХ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ КУЛЬТУРНОМИСТЕЦЬКИЙ І МУЗЕЙНИЙ КОМПЛЕКС «МИСТЕЦЬКИЙ АРСЕНАЛ» У своїй діяльності Мистецький арсенал інтегрує різні види мистецтва — від сучасного візуального мистецтва, нової музики й театру до літератури та музейної справи. Освітня компонента — невід’ємний складник усіх наших проєктів. Ми розповідаємо про культурні і суспільні їхні причини та траєкторії найрізноманітнішим аудиторіям: дорослим, дітям, підліткам, літнім людям; працівникам культури та митцям; людям з інвалідністю і маломобільним групам; тим, хто живе в столиці, і людям, що мешкають далеко за її межами. Тож нам важливо забезпечити рівний доступ до нашої історичної будівлі і до контенту наших проєктів, уможливити взаємодію різних груп, зазвичай розрізнених, ізольованих одна від одної. Над цим ми системно працюємо, починаючи з 2016 року. І для цього наша команда у своїй роботі дотримується таких принципів: • Всі відвідувачі мають право брати участь у всіх видах діяльності Мистецького арсеналу. • Ми відкриті до діалогу з відвідувачами. • Ми орієнтуємось на соціальну модель розуміння інвалідності: причиною ізольованості людини є не певні порушення розвитку, а соціальні бар’єри навколо неї — фізичні, організаційні та пов’язані з упередженим ставленням до неї. • Ми постійно аналізуємо бар’єри, що перешкоджають відвідувачам долучитися до культурного життя, наприклад: сенсорні, інтелектуальні, емоційні, фінансові, соціальні, освітні або культурні. І розробляємо шляхи їх усунення. • Ми використовуємо принципи універсального дизайну при плануванні архітектури експозиції.

Важливою для нас є фізична доступність простору, тому ми забезпечили нашим відвідувачам наступне: • Основні галереї Мистецького Арсеналу на першому поверсі пристосовані для пересування людей з порушеннями опорно-рухового апарату на колісних кріслах та батьків з дітьми у візочках. • Безкоштовний прокат дитячих візочків, ходунків та колісних крісел для пересування простором галерей маломобільних груп. • Тактильні таблички з навігацією у всьому просторі Арсеналу, починаючи з головного входу. • У жіночих та чоловічих туалетах встановлені пеленатори, а у вхідній зоні можна скористатись кімнатою для догляду за немовлятами. • Проводимо дні вільного відвідування наших проєктів, щоб залучити людей з різними фінансовими можливостями. Також нам важливо, щоб контент проєктів і зрозумілий різним людям. Для цього ми:

був

доступний

• У кожному проєкті розробляємо освітню програму для різних аудиторій та груп. • Створюємо різноманітні цифрові продукти (відео-лекції, трансляції подій та дискусій, 3D-тури з вбудованими аудіогідами українською та англійською мовами), а також субтитруємо і за можливості перекладаємо жестовою мовою освітні відео, які публікуємо на сайті та в соцмережах. • У вхідній зоні розташували тактильні моделі видатних творів мистецтва авангарду з колекції Мистецького арсеналу. • Під час кожної виставки ми проводимо екскурсії з додатковими тактильними матеріалами, які спеціально розробляємо для проєкту. • Проводимо екскурсії жестовою мовою, спеціалізовані екскурсії для батьків з немовлятами, екскурсії та інтерактивні програми для людей літнього віку, екскурсії 08

англійською мовою. • Відкрили NEOсвітній простір для дітей раннього віку та їх батьків, у співпраці з музеєм «Третя після опівночі» створили інтерактивну інсталяцію «П’ять чуттів». Ми посилюємо компетенції своєї команди, тому системно проводимо: • тренінги для медіаторів, волонтерів та охоронців з удосконалення комунікації та взаємодії з різними групами відвідувачів. • воркшопи для менеджерів проєктів та комунікаційників щодо написання альтернативного тексту в соціальних мережах, взаємодії з людьми з інвалідністю за нозологіями. Інклюзія це процес визнання різних груп людей, їхньої діяльності, рівне і справедливе ставлення до них. Так тлумачить інклюзію кембріджський словник. Величезним кроком у напрямку реалізації цього розуміння став цьогорічний фестиваль неформальної освіти «NEOсвітній Арсенал». Основна мета фестивалю — популяризація творчого дозвілля для сімей з дітьми та edutainment (пізнання, освіта через гру). Найважливіше завдання, яке ми поставили перед собою цьогоріч — досягнення інклюзивності у найповнішому сенсі слова. Щоб учасники та відвідувачі з інвалідністю були залучені нарівні з іншими, щоб кожен почувався «своїм». Водночас, проблеми вразливих груп мали залишатись у фокусі фестивалю. Наскрізною темою NEOсвітнього Арсеналу стала формула «Різні разом», це дозволило нам спрямувати всі взаємодії та програми учасників на розуміння та прийняття відмінностей як в інших людях, так і в собі; на усунення стереотипного мислення та дискримінації, на рівність у різній творчості. Щоб всі учасники Фестивалю (а їх в 2021 році було понад півсотні інституцій з різних куточків України) перебували з нами «на одній сторінці», за кілька тижнів до старту NEOсвітнього Арсеналу ми зібрали всіх їх на кількаденний воркшоп. Для його проведення ми залучили визнаних в Україні експертів з інклюзії і всі разом досліджували засади та методи роботи з дітьми з інвалідністю за нозологія09

ми, разом адаптували фестивальні програми учасників до роботи з різними групами дітей з різними потребами. Перед початком Фестивалю ознайомчий тренінг щодо взаємодії з людьми з інвалідністю пройшли волонтери та персонал Мистецького арсеналу. Залучення до воркшопу експертів громадської організації «Асоціація батьків дітей з аутизмом», а також взаємодія з організацією «Happy Today» спонукала кураторів «NEOсвітнього Арсеналу» змінити первісний план роботи Фестивалю. Попередньо планувалося приймати невеликі групи дітей зі спектром аутизму в тихі ранкові години, щоб не подразнювати їхню сенсорну систему і присвятити їм час перед тим, як простір Арсеналу наповниться фестивальним галасом. Утім, залучені експерти зауважили, що попри щирість наміру, ізоляція дітей з аутизмом суперечить ідеї інклюзії. Це спонукало шукати інші рішення. Таким рішенням стала розробка сенсорної карти фестивалю для попереднього ознайомлення сімей з дітьми зі РАС, а також створення «Кімнати тиші» — ізольованого простору посередині фестивалю, де можна було абстрагуватися від ритму «NEOсвітнього Арсеналу». Як виявилось, кімнатою активно користувалися не лише діти з аутизмом — туди часом приходили «видихнути» як цілі класи, так і поодинокі родини. Фестиваль «NEOсвітній Арсенал» був націлений як на забезпечення культурних потреб людей з інвалідністю, так і на їхню максимальну інтеграцію до творчого простору проєкту. Команда фестивалю доклала зусиль, щоб діти з інвалідністю і без могли творити і взаємодіяти разом. Таким був проєкт «Емоції», що його провів відомий ізраїльський художник Ханох Півен. Група підлітків з різними потребами спільно творила «екологічні» автопортрети з непотрібних речей, підкреслюючи ті риси, які кожен вважає для себе найважливішими. Учасники познайомилися, допомагали одне одному в творчому завданні, перекладали, не відчували жодних бар’єрів. Іншим яскравим прикладом творчих проявів людей з інвалідністю в межах інклюзивної групи був виступ театру-студії «Паростки». Тематично вистави про різність і вміння приймати інших були цілком суголосні фокус-темі фестивалю. Подібну суголосність витримували і проєкти інших учасників: наприклад, художня студія «Detibezseti» спільно з дітьми-відвідувачами творила мистецьку інсталяцію з картонних коробок, що називалася «Ні стіні!». Однотонні коробки відмежовували стенд студії від простору фестивалю, впродовж роботи фестивалю кожна коробка «стіни» знімалася, розмальовувалася дітьми та ставала частиною спільної кольорової інсталяції. 10

Так символічно, ламаючи стіну стереотипів, учасники фестивалю як «різні разом» творили спільний арт-об’єкт. Оскільки освітні активності розраховано найчастіше на школярів, команда фестивалю була максимально дружньою до найменших відвідувачів. Працювала зона для дітей 0-4 років, для найменших проводилися музичні заняття, спеціальні кінопокази у партнерстві з LINOLEUM, музейні взаємодії (наприклад, примірювання костюмів чи іграшкової зброї), прості ігрові активності, а ще більша частина майстер-класів могла бути швидко і легко адаптованою до потреб дошкільнят. В Арсеналі незмінно працюють доступні зони для батьків з немовлятами, де можна переодягнути чи погодувати маленьких відвідувачів. Окрему увагу було присвячено кращому розумінню потреб людей з інвалідністю. Зокрема, це забезпечував своєю діяльністю Музей у темряві «Третя після опівночі» та просвітницький стенд громадської організації «Happy Today», що розповідав про сенсорику людей з аутичним спектром. Мистецький комікс «Блайндмен», представлений у просторі фестивалю, давав можливість відчути, як незряча людина через дотик сприймає коливання звукових хвиль, гармонію та дисгармонію. Темі інвалідності було присвячено кілька дискусій у лекторії — як розмовляти з дітьми про інвалідність, як бути паралімпійськими чемпіонами чи спортсменами-любителями з інвалідністю, як бути батьками дитини з інвалідністю тощо. Ми переконані, що успішним досвідом Фестивалю можуть скористатися й інші культурні інституції незалежно від того, чи були вони учасником «NEOсвітнього Арсеналу», чи ні. Далі ми передаємо слово колегам, які долучились до Фестивалю і які активно впроваджують принципи інклюзії в роботі своїх інституцій. Свої матеріали до збірника подали Одеський національний художній музей, Національний історико-культурний заповідник «Чигирин», Національний музей Голодомору-геноциду — ми попросили всіх авторів зазначити не лише механізми втілення програм, а й поширені помилки, яких варто оминати в подібній роботі. Як ви побачите з текстів далі, кожен музейний досвід неповторний і водночас корисний.

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ Ми стоїмо на засадах, що музеї та культурні інституції — це простори, які надають доступ до знань та інформації для всіх людей без винятку. Саме тому питання доступності — це обов’язок кожної інституції. Мати доступ до інформації та освіти — невід’ємне право кожної людини. Тож у 2021 році ми в Одеському художньому музеї започаткували проєкт «Доступний музей: на слух і на дотик», що відбувся за підтримки УКФ. Мета проєкту — адаптувати експозицію першого поверху для потреб людей з порушенням зору та слуху. Для того щоб зробити простір більш доступним для людей з порушенням зору: • створено та розміщено у просторі музею адаптований аудіогід із тифлокоментарями до 10 картин; • у просторі музею розміщено тифлографічні зображення 4 картин; • надруковано 3D-принтером тактильні копії 5 скульптур; • проведено тренінги для музейних співробітників з етики спілкування з незрячими та слабозорими людьми. Для того щоб зробити простір більш доступним для людей з порушенням слуху: • у просторі розміщені QR-коди з посиланням на «відеогід», записаний жестовою мовою; • субтитровано двома мовами та перекладено відеолекції, що можна побачити на youtube-каналі музею; • проведено тренінги для музейних співробітників з етики спілкування з людьми з порушенням слуху. Ще одним проєктом є співпраця між Одеським національним художнім музеєм та локальною ініціативою Surdo School, результатом якої став цикл екскурсій для дітей з порушенням слуху. Він від12

бувся в музеї у супроводі перекладачів жестовою мовою. За два роки плідної співпраці Surdo School став постійними партнером та консультантом музею у створенні та адаптації освітніх програм для людей з порушенням слуху. Ця партнерська організація також стала частиною проєкту «Доступний музей: на слух і на дотик», що реалізується за підтримки УКФ. На жаль, наразі музей не має можливості утримувати у штаті перекладача жестовою мовою для супроводу екскурсій та лекцій. Проте сталі партнерські стосунки та регулярні події роблять музейний простір більш привітним та доступним. Ми переконані, що головною складовою при розробці будьякого культурного продукту є розуміння потреб аудиторії. Для музею було важливо не просто створити доступний освітній продукт, а долучити до його розробки людей з безпосередньо тією нозологією, якої стосується проєкт. До вже згадуваного створеного спільно з Surdo School «відеогіду» — серії відеозаписів з описом картин записаних жестовою мовою — музею вдалося залучити людину з порушенням слуху. Не лише як консультанта, а й у ролі музейного гіда. Однією з менеджерок проєкту була Світлана Стрєльцова. Вона співпрацює з одеськими організаціями та консультує їх у питаннях доступності для незрячих людей. Світлана сама має інвалідність зору, і в проєкті вона виступала і як експертка та консультантка з питань доступності, і як цільова аудиторія цих культурних продуктів. Зазвичай у створенні проєктів нас лякає відсутність досвіду та компетенцій. Ці чинники можуть стати на заваді та значною мірою уповільнити процес реалізації. Щоб уникнути цих бар’єрів, ми пропонуємо низку порад: • на початку сфокусуйте увагу на одній нозології та спробуйте знайти у своєму місті експертів або дружні організації, що вже працюють з людьми з інвалідністю; • розпочніть співпрацю з невеликого проєкту — це може бути одна екскурсія, лекція у супроводі перекладача або відкрита лекція для музейників, на якій представник ГО 13

або експерт надасть базові рекомендації вашій команді; • залучайте спеціалізовані школи та відповідні департаменти, щоб зробити свої проєкти видимими для аудиторії; • під час планування освітніх подій закладайте по одній інклюзивній події на місяць, це створить умови для системної роботи; • не бійтеся ставити запитання тим, хто має більше компетенцій, та звертатися по рекомендації і допомогу; • у вас усе вийде!

НАЦІОНАЛЬНИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК «ЧИГИРИН» У 2020 році Благодійний фонд соціального розвитку НІКЗ «Чигирин» у партнерстві з заповідником «Чигирин» реалізували проєкт «Історія на дотик: Чигиринська фортеця» в рамках програми «Інклюзивне мистецтво» (за підтримки УКФ). На території Чигиринщини були відсутні туристичні об’єкти, орієнтовані на пізнання культурної спадщини краю людьми з інвалідністю. Тому реалізація проєкту «Історія на дотик: Чигиринська фортеця» стала першою спробою зробити історико-культурної спадщину доступною для людей із інвалідністю, зокрема людей з порушеннями зору. У рамках реалізації проєкту адаптовано частину території пам’ятки Замкова гора для відвідування незрячими та слабозорими: встановлено макет Чигиринської фортеці з бронзи (розміром 80 х 140 см.) для тактильного сприйняття контурів замку та фортечних споруд (з інформаційною табличкою в універсальному дизайні, кирилицею та шрифтом Брайля, з QR-кодами й аудіофайлами). Також опублікували буклет «Чигиринська фортеця» шрифтом Брайля та книгу «Історія на дотик: Чигиринщина. Путівник» в універсальному дизайні з аудіосупроводом. Путівник містить інформацію про проєкти та пам’ятки історико-культурної спадщини Чигиринщини. 14

Одним з партнерів проєкту став Львівський обласний осередок ВГО «Українська спілка інвалідів — УСІ». Його керівниця, Оксана Потимко, адаптувала тексти для буклету та книги шрифтом Брайля, надала консультації з питань створення безбар’єрного середовища для людей з інвалідністю. Частину накладу книги «Історія на дотик: Чигиринщина. Путівник» було розповсюджено по спеціалізованих школах бібліотеках для людей із порушеннями зору. Захоплені відгуки відвідувачів, зокрема представників Черкаської обласної організації УТОС, є найкращим стимулом продовження роботи в цьому напрямку.

НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ГОЛОДОМОРУГЕНОЦИДУ Інклюзія для музею сьогодні — це не мода, не забаганка, а нагальна потреба. Суспільство складається з людей різного віку, з різним рівнем здоров’я, освіти, з різними інтересами. Тому важливо зробити музейний простір максимально доступним та цікавим для всіх. Особливо коли йдеться про Голодомор, тему, яка справедливо вважається складною, але водночас дуже важливою для формування історичної свідомості нашого суспільства. Саме тому команда Музею Голодомору прагне залучати якомога ширшу аудиторію, створюючи цікаві та різноманітні музейні уроки, освітні заняття, майстер-класи та екскурсії. Минулого року в рамках проєкту «Дотик на пам’ять» за підтримки УКФ ми долучились до створення інклюзивного музейного продукту — адаптували для людей з порушеннями зору оглядову екскурсію, освітнє заняття «Погляд в історію крізь фото», інтерактивну гру «Схованка» для дітей від 6 років, а також доповнили експозицію тактильними копіями історичних фотографій 1930-х років з аудіодескрипціями, які доступні за QR-кодами. Також за підтримки УКФ став інклюзивним сайт музею – зображення й архівні документи тепер доступні для зчитування скрінрідерами, додані сторінки легкою мовою, пропонуємо відвідувачам аудіоекскурсію та екскурсію жестовою мовою. 15

Пам’ятаючи про заклик людей з інвалідністю «Нічого для нас без нас!», ми залучали до співпраці фахівців з теми інклюзії та людей з інвалідністю як партнерів, консультантів і тестувальників. Насправді, це головна порада для колег — залучайте до розробки інклюзивних музейних продуктів тих, для кого ви їх створюєте. Вашою метою має стати універсальність музейних програм, цікавих та доступних для кожного, незалежно від віку, освіти або стану здоров’я.

ІНДЕКС ІНКЛЮЗИВНОСТІ

Широке партнерство з організаціями, які мають багаторічний досвід впровадження інклюзії в різноманітних сферах життя, є важливим елементом нашої роботи. Одним із таких партнерів для Мистецького арсеналу став проєкт «Інклюзивно привітні». Він передбачає організацію серії тренінгів по всій території України для всіх охочих. Учасники отримують навички поведінки з людьми з інвалідністю, обслуговування, супроводу та спеціального етикету. Цикл цих тренінгів Мистецький арсенал на постійній основі організовує для співробітників, медіаторів, волонтерів, а цього року для всіх учасників фестивалю «NEOсвітній Арсенал». Ми вважаємо, що розроблений нашими партнерами «Індекс Інклюзивності» — це найкраща підбірка правил, підказок та методів самоперевірки для культурних інституцій, яка буде корисна для кожного. «Індекс Інклюзивності» — добірка навчально-практичних матеріалів, спрямованих на створення інклюзивного середовища, зокрема у культурних інституціях. Матеріали є результатом спільної роботи експертів із профільних організацій, що займаються правами людей з інвалідністю, представників наукової спільноти та відповідальних органів влади. Напрацьовані методи самоаналізу та набори рекомендацій дозволять будь-якому закладу чітко окреслити зони, що потребують покращення, спланувати адаптовані під особисті потреби стратегії розвитку інклюзивного середовища, зрозуміти основні вимоги до сучасної та доступної культурної інституції. У методологічній основі системи оцінювання лежать напрацювання вітчизняних громадських організацій людей з інвалідністю різних нозологій: ГО «Відчуй», ГО «Бачити Серцем», БО «Право на Щастя», УТОГ, УТОС, ВГО «Національна асамблея людей з інвалідністю», БО «Джерело», ГО «Гармонія», ГО «Інститут Суспільних Ініціатив», а також Державні Будівельні норми (станом на 06.2021), рекомендації Червоного Хреста, напрацювання ВООЗ, консультації з NGO «Styrktarfelag» (Ісландія) та науково-методична література МОН та МОЗ.

КАТЕГОРИЗАЦІЯ ТА КОМЕНТАРІ ДО СИСТЕМИ ОЦІНЮВАННЯ Система оцінювання рівня інклюзивності дозволяє сформувати для кожної інституції культури точні рекомендації щодо створення кращої, комфортнішої та інклюзивнішої атмосфери. Система оцінювання може реалізовуватись у двох форматах: 1 Експертне зовнішнє оцінювання за запропонованою системою та надання експертно-рекомендаційного звіту для покращення доступності об’єкту аналізу. В цьому випадку визначається системний бал. 2 Внутрішнє самооцінювання за «запропонованою системою самооцінювання». Проводиться самим об’єктом аналізу, тому не має балу, щоб уникнути конфлікту інтересів. Цей посібник дозволить вам самостійно виявити необхідні сфери розвитку, розробити власні стратегії покращення доступності, предметно поінформувати всі залучені сторони для подальшого експертного консультування.

ЗОВНІШНЄ ОЦІНЮВАННЯ. СИСТЕМА РОЗРАХУНКУ БАЛІВ Запропонована система оцінювання має діапазон від 0 до 100 балів із заокругленням до сотих, де 100,00 є найвищим балом. Посібник базується на методології оцінювання п’яти основних категорій доступності та додаткової секції: Інклюзивна привітність персоналу, Інклюзивність персоналу, Внутрішня доступність, Зовнішня доступність, Корпоративна інклюзивна культура та секція «Порушення».

Складники рівня інклюзивності Таблиця 1

Категорія

Формула для вирахування балу

Максимальний бал за категорією

Інклюзивна при20 вітність персоналу

Х*1,33

26,67

Інклюзивність персоналу

Х*20

Внутрішня доступність

Х*2,33

23,33

Зовнішня доступність

Х*1

Корпоративна інклюзивна культура

Х*2

Додаткова секція «Порушення»

[0; -38]

Загальний бал = Індекс Інклюзивності

Максимальна оцінка

100

Як ми бачимо з Таблиці 1, Індекс Інклюзивності є інтегрованим значенням п’яти категорій та додаткової секції, де бали розподілено за впливом категорії на доступність середовища.

Детально складові рівня інклюзивності наведено у Таблиці 1, де окремою колонкою виділено розрахунок кожної категорії за відповідною формулою, а Х — виставлений за категорію бал при зовнішньому експертному оцінюванні.

ТЕРМІНОЛОГІЯ Створення інклюзивного середовища починається з правильного, етичного звернення до людей. Закликаємо використовувати такі терміни:

Людина з інвалідністю

Людина з обмеженими можливостями

Таблиця 2

Вживати

Відмовитись

Пояснення чому

Людина з інвалідністю

Інвалід, каліка, неповносправний

Інвалід — з англійської (invalid — непридатний), некоректний ярлик «непридатної» людини. Крім неетичності, це також порушення ЗУ №2249, де слово «інвалід» замінюється у всіх нормативно-правових документах. Також для кращого розуміння, чим відрізняється «інвалід» від «людини з інвалідністю», слід зрозуміти, що якщо в людини є нежить, то ми її називаємо за іменем або «людиною з нежитем», але не «шмаркачем».

Людина з інвалідністю

Людина з особливими потребами

Люди з інвалідністю це чітка група громадян, яких в Україні близько трьох мільйонів осіб, у них є відповідний запис у медичній картці та в більшості є посвідчення. Люди з особливими потребами — це вагітні жінки, неповнолітні діти, люди похилого віку, люди, в яких є алергія, діабет тощо. У кожного з нас є певні особливі потреби: хтось не може потрапити через свій зріст до автобуса, хтось не може вживати молочні продукти, а хтось не бачить. Тому пропонуємо вживати означення «людина з інвалідністю

Якщо у вас немає інвалідності, чи пробіжите ви марафонську дистанцію? Чи можете собі дозволити придбати завтра новий автомобіль? Деякі люди з порушенням слуху, зору чи з іншою формою інвалідності можуть. Тому люди вирішують самі, де межа їхніх можливостей.

* Дехто з представників людей з інвалідністю називає себе «інвалід», але це не означає, що варто повторювати за ними чи виправляти їх. Йдеться про крок назустріч, тому найкраще — самим дотримуватися коректної термінології та бути ввічливими. Людина з порушенням слуху.

Не «глухий» чи «глухонімий».

Людина з порушенням зору, опорно-рухового апарату, з епілепсією, з ДЦП тощо.

«Сліпий», «ДЦПшник», «епілептик».

Людина, що користується кріслом колісним.

«Візочник».

Насамперед людина, а не її особливість! Так само, як описуємо людину з рудим волоссям, а не «рижу».

Інклюзивна привітність персоналу Підвищенню інклюзивної компетентності працівників культурних надається чи не найбільша увага як у Індексі Інклюзивності, так і в загальних реформах доступності середовища. Рішення про розвиток інклюзії у культурній інституції має насамперед стосуватися працівників, адже саме вони є провідниками культурних знань та можливостей. Ми віримо, що наявність інклюзивно привітного персоналу в будь-якому закладі робить його більш інклюзивним, навіть якщо інші чинники лишаються недосконалими. Важливим моментом постає готовність працівників до роботи з відвідувачами та працівниками з інвалідністю, особистісний підхід, адекватне ставлення та сприйняття таких відвідувачів. Також працівники мають бути готовими впроваджувати в процес та використовувати спеціальні супровідні технології.

ВИМОГИ ДО ІНКЛЮЗИВНОСТІ Працівники мають знати та застосовувати в роботі: 1 поняття «інклюзія», «позитивна дискримінація» та «доступність»; 2 основи недискримінаційної термінології стосовно людей з інвалідністю; 3 міжнародні та вітчизняні норми з універсального дизайну та «розумного пристосування», їх застосування в сфері культурних послуг; 4 норми коректного та безпечного супроводу маломобільних груп населення; 5 форми та види інвалідності, розуміння їхньої природи, розрізнення для кращої комунікації; 6 формати передачі засвоєних знань колегам; 7 найкращі практики надання «культурних послуг для всіх» вітчизняними та закордонними інституціями культури.

Працівники

мають та застосовують навички:

1 надання безпечних послуг із супроводу маломобільних груп населення; 2 спілкування з особами з порушенням слуху елементами жестової мови, а також коректного спілкування з особами з іншими порушеннями; 3 дій у кризових та конфліктних ситуаціях; 4 застосування «розумного пристосування» при наданні послуг; 5 надання коректної першої допомоги при нападі епілепсії; 6 адаптації своїх посадових обов’язків та робочого місця; 7 фасилітації навчального процесу з колегами. Працівники мають усі умови для комунікації. Перелік умов залежить насамперед від реальної потреби та визначається самим закладом. Проте серед основних умов варто відзначити: 1 Адаптовану програму. Додатково до кожної програми додані рекомендації / вимоги щодо роботи та спілкування з відвідувачами з інвалідністю. За зразком Таблиці 3. 2 Матеріально-технічне забезпечення. Запропонований перелік у Таблиці 3. Таблиця 3

Програма екскурсії 1 Тривалість

3 години.

Відвідувач із порушенням слуху

Години: можливий довший час через ускладнення процесу перекладом. Друковані презентаційні матеріали. Заміна усної розповіді або використання жестової мови. Виведення основних матеріалів у презентаційному вигляді. Зручне розташування в приміщенні. Передбачена евакуація під час надзвичайних ситуацій.

Відвідувач із по- Години: такий самий розподіл. Матеріали та рушенням зору презентації у зручному форматі в електронному вигляді. Супровід клієнта в приміщенні. За потребою проходження опитувань в електронному форматі або у форматі шрифту Брайля.

1.3

Працівники орієнтуються в основних нормативно-правових документах щодо проблематики інклюзивності та усвідомлюють, що доступність необхідна як на робочому місці, так і в суспільстві загалом.

Відвідувач із порушенням опорно-рухового апарату

Години: такий самий розподіл. Доступне середовище та місце для сидіння.

2.1

Працівники розуміються на коректному сприйнятті людей з порушенням слуху, відповідній термінології, видах порушень та бар’єрах, із якими стикаються люди з порушенням слуху.

Відвідувач із ментальними порушеннями

Години: за рекомендацією лікаря / рідних / внутрішнього або зовнішнього спеціаліста. Відповідна адаптація подачі матеріалу. Сенсорні зони та соціальні історії.

2.2

Працівники знають елементи жестової мови, українську дактильну абетку та вмотивовані до подальшого розвитку цієї компетенції.

2.3

Працівники сприймають однаково коректно людей із порушенням слуху та без таких порушень.

2.4

Працівники розуміють, як адаптувати свої посадові обов’язки, щоб забезпечити доступність для осіб із порушенням слуху.

3.1

Працівники орієнтуються у коректному сприйнятті людей з психічними порушеннями, відповідній термінології, різновидах порушень та бар’єрах, з якими стикаються люди з ментальними порушеннями.

3.2

Працівники розуміють важливість адаптування своїх посадових обов’язків, щоб забезпечити доступність для осіб із такими порушенням в рамках розумного пристосування.

3.3

Працівники сприймають однаково коректно людей з ментальними порушеннями та без таких порушень.

Працівники вміють надати першу допомогу при нападі епілепсії.

5.1

Працівники орієнтуються в коректному сприйнятті людей з порушенням зору, відповідній термінології, різновидах порушень та бар’єрах, із якими стикаються люди з порушенням зору.

5.2

Працівники розуміють важливість адаптування своїх посадових обов’язків, щоб забезпечити доступність для осіб із порушенням зору в рамках розумного пристосування.

ФОРМА ДЛЯ САМОАНАЛІЗУ «ІНКЛЮЗИВНА ПРИВІТНІСТЬ ПЕРСОНАЛУ» №

1.1

1.2

Показник

Працівники орієнтуються у поняттях «інклюзія», «доступність», знають, що замість таких термінів, як «інвалід», «каліка», «особа з обмеженими можливостями / особливими потребами», варто вживати означення «людина з інвалідністю». Також вони володіють іншою супутньою термінологією. Працівники розуміють важливість адаптування культурної інституції в рамках універсального дизайну та розумного пристосування.

Самооцінка від 1 до 5, де 5 — найвищий бал, він означає, що ситуація в цьому питанні ідеальна або близька до ідеальної.

5.3

Працівники вміють супроводити особу з порушенням зору в приміщенні та на вулиці.

6.1

Працівники орієнтуються у коректному сприйнятті людей з порушенням опорно-рухового апарату, відповідній термінології, видах порушень та бар’єрах, із якими стикаються люди з порушенням опорно-рухового апарату.

6.2

Працівники розуміють, як адаптувати свої посадові обов’язки, щоб забезпечити доступність для осіб із порушенням ОРА.

6.3

Працівники вміють супроводити особу з порушенням опорно-рухового апарату в приміщенні та на вулиці.

Працівники розуміють свою роль провідників змін у культурній інституції.

Працівники оцінюють себе інклюзивно-привітними.

ІНКЛЮЗИВНІСТЬ ПЕРСОНАЛУ Інклюзивність персоналу та робочого середовища — один з надважливих кроків на шляху до доступної інституції культури. Ідеться про те, щоб було дотримано зобов’язання щодо працевлаштування людей з інвалідністю (норма статті 19 Закону України №875 — не менше 4% від загальної кількості працівників). А також про те, щоб були усунені будь-які обмеження щодо залучення нових працівників. Присутність людей з інвалідністю у трудовому колективі є не лише виконанням трудового законодавства, а й наочним закликом до прийняття всіх груп населення, незважаючи на їхні фізичні можливості. Це переносить розмови про доступність із нормативних документів у реальне життя. Українські працедавці роками стикаються з проблемою досягнення показника у 4% як через низький рівень розвитку платформ для покращення компетенцій, так і через слабку зацікавленість адміністрацій у розвитку інклюзії. Проблема можливої відсутності працівників потрібної кваліфікації серед людей з інвалідністю не знімає відповідальності щодо досягнення показника, а й навпаки — ще 26

більше стимулює інституцію культури пожвавити процес розвитку їхніх можливостей через спеціалізовані курси, навчання, ідентифікацію, пошук та розвиток талантів. Створення інклюзивно-привітного суспільства — спільне завдання всієї громади.

ФОРМА ДЛЯ САМОАНАЛІЗУ «ІНКЛЮЗИВНОСТІ ПЕРСОНАЛУ» №

Показник

1.1

У закладі дотримана норма щодо кількості працівників з інвалідністю у 4% середньооблікової кількості працівників.

1.2

Інформація про пошук працівників є доступною для всіх категорій громадян.

1.3

Відсутні обмеження для працевлаштування людей різного кольору шкіри, статі, віку, віросповідання та сексуальної орієнтації.

1.4

Заклад проводить просвітницьку роботу для розвитку майбутніх працівників із інвалідністю.

1.5

Є стратегія розвитку «Інклюзивності персоналу» з відповідальними особами, систематичністю та часовими рамками.

1.6

Працевлаштовані особи з інвалідністю мають усі умови для виконання посадових обов’язків.

Самооцінка від 1 до 5, де 5 — найвищий бал, він означає, що ситуація у цьому питанні ідеальна або близька до ідеальної.

ВНУТРІШНЯ ДОСТУПНІСТЬ Одним із основних завдань культурних закладів є забезпечення спеціального супроводу для осіб із інвалідністю та людей з обмеженою мобільністю для формування та організації інклюзивного культурного простору. Обов’язковою умовою постає забезпечення вільного доступу осіб з інвалідністю до об’єктів інфраструктури культурних інституцій освіти. Ця категорія при зовнішньому оцінюванні має один із найвищих балів, адже внутрішнє архітектурне та інформаційне середовище — це місце отримання та надання культурних послуг, тож воно має не лише бути безбар’єрним, а й стимулювати до саморозвитку, якісної комунікації між учасниками процесу. Основою для забезпечення архітектурної доступності в Україні є державні будівельні норми, дотримання яких обов’язкове для кожного об’єкта. Крім них, існують додаткові зручності, які дозволяють людям з інвалідністю незалежно отримувати та надавати послуги, повністю забезпечуючи свої потреби. Заклад вважається внутрішньо доступним, якщо дотримано три категорії показників: 1 Архітектурна доступність: ширина дверей, пороги, перепад рівнів, доступний туалет, внутрішня стрічка напрямку та рівень розміщення інформаційних стійок, столів тощо. 2 Елементи інформаційної доступності: можливість комунікації жестовою мовою, матеріали для осіб із порушенням зору, доступний сайт та онлайн-платформа закладу. 3 Індивідуальні програми: повністю забезпечений набір потреб кожного окремого відвідувача чи працівника для безбар’єрного отримання чи надання послуг. Якщо у вас відсутній певний елемент внутрішньої доступності, має бути проєктно-кошторисна документація стосовно його впровадження, яка очікує на фінансування в рамках стратегії розвитку доступності. Тобто відсутність фінансування не означає, що не потрібно проводити підготовчі роботи. Під час самоаналізу врахуйте, що наявність згаданої документації піднімає оцінку з 0 до 1 або більше, залежно від ступеня реалізації проєкту. 28

ФОРМА ДЛЯ САМОАНАЛІЗУ «ВНУТРІШНЯ ДОСТУПНІСТЬ» №

Показник

1.1

Пороги в дверях не мають перевищувати 2,5 см. У всіх кімнатах і залах.

1.2

Усі двері в будівлі мають бути шириною не менше 85 см.

2.1

В будівлях та спорудах у місцях перепаду рівнів, що перевищують 0,04 м., між горизонтальними ділянками підлоги, зокрема на сходах від вестибюлю головного входу до ліфтового холу, влаштовані пандуси.

2.2

Максимальна висота одного підйому (маршу) пандуса не перевищує 80 см. при нахилі не більше 8% (1:12).

2.3

На початку і в кінці кожного підйому пандуса влаштовані горизонтальні майданчики шириною не менше ширини підйому (маршу) пандуса і довжиною не менше 1,5 м.

2.4

При зміні напрямку пандуса ширина горизонтального майданчика забезпечує можливість повороту крісла колісного. Розміри такого майданчика не менше 1,5 х 1,5 м.

2.5

На зовнішніх, не дотичних до стін краях пандуса та майданчиках передбачено обмежувальні бортики висотою не менше 0,05 м.

2.6

Поруччя встановлено з обох боків пандуса, паралельно до його поверхні, на висоті 0,9 м. і 0,7 м. та має внизу і вгорі над горизонтальними майданчиками горизонтальне продовження довжиною не менше 30 см.

2.7

Ширина пандуса не вужча за 1 м.

Самооцінка від 1 до 5, де 5 — найвищий бал, він означає, що показник повністю дотриманий.

3.1

Є доступний туалет із шириною не менше 1,65 м. та глибиною не менше 1,8 м.

7.1

У зонах очікування / відпочинку є тримачі для милиць.

3.2

Шлях до доступного туалету з будь-якої точки будівлі складає не більше 5 хвилин.

8.1

Працівники з інвалідністю не мають обмежень у виконанні своїх посадових обов’язків.

3.3

Доступний туалет. Універсальні кабіни обладнані унітазом, умивальником, змивним душем та поруччями.

3.4

Доступний туалет. Раковина умивальника кріпиться так, що простір знизу становить 0,68-0,7 м., а верхня площина раковини на висоті від підлоги — 0,8-0,85 м.

3.5

Доступний туалет. Двері шириною 0,9 м. відчиняються назовні, а на внутрішній стороні дверного полотна є горизонтальна ручка на висоті 0,8 м.

3.6

Доступний туалет. Дзеркало розташоване на такому рівні, щоб ним могла користуватися людина на візку. Або розташування дзеркала регулюється.

4.1

У закладі є хоча б один працівник, який знає жестову мову.

5.1

Інформаційна стійка, каси, столи в адміністративних та навчальних кабінетах на рівні доступу людини на візку.

6.1

Інформаційні матеріали продубльовані хоча б одним екземпляром шрифтом Брайля або на електронних носіях із можливістю ознайомитись людині з порушенням зору.

6.2

У закладі є внутрішня тактильна стрічка напрямку від входу до місця головного залу, адміністрації та туалету. Або декілька екземплярів мнемосхеми, які можна отримати при вході до будівлі.

6.3

Якщо наявні скляні двері чи інші скляні поверхні, вони позначенні жовтою стрічкою / кружечком на рівні 1,5 м. для безпеки людей із порушенням зору.

6.4

Сайт та онлайн-платформа закладу доступні для всіх громадян.

ЗОВНІШНЯ ДОСТУПНІСТЬ Створюючи осередок інклюзивності у закладі, варто також враховувати, що його оточує, як можна дістатися до закладу, з якими проблемами може стикатися людина, чи є потрібна інфраструктура навколо та наскільки вона доступна. Саме тому в Індексі Інклюзивності враховується категорія зовнішньої доступності, яка уможливлює об’єктивний аналіз та оцінку ідеально спроєктованого закладу, але до якого не можна дістатись. Для аналізу зовнішньої доступності береться до уваги прилегла територія, а також найкоротший шлях від закладу до транспортних вузлів та до інфраструктури обслуговування (рекреаційна зона, бібліотека, продуктовий магазин, копіцентр тощо). Показники в цій категорії не завжди залежать від закладу, тому варто співпрацювати з усіма сторонами, з якими є спільний простір. Проведенням роз’яснювальної та просвітницької діяльності кожен з нас ще більше долучається до розвитку інклюзивно привітного суспільства в Україні. Основою для забезпечення архітектурної доступності в Україні є державні будівельні норми, дотримання яких є обов’язковим для кожного об’єкта. Крім них, у посібнику ми акцентуємо увагу на додаткових зручностях, які дозволяють людям з інвалідністю незалежно отримувати та надавати освітні послуги, повністю забезпечуючи свої потреби. Заклад є зовнішньо доступним, якщо: • дотримані державні будівельні норми (далі ДБН) стосовно ширини, рівності та доступності проходів, тротуарів і доріг на території закладу; • дотримані норми ДБН стосовно паркувальних місць; 31

• дотримані норми доступності на шляху Заклад — Транспортний вузол та Заклад — Інфраструктура обслуговування (рекреаційна зона, бібліотека, продуктовий магазин, копіцентр тощо);

1.2

Ширина тротуару чи проходу залежить від інтенсивності руху пішоходів, але не менша за 1,50 м.

1.3

Якщо у вас відсутній певний елемент зовнішньої доступності, можна: самостійно підготувати проєктно-кошторисну документацію та виправити ситуацію; ініціювати громадський проєкт; залучити місто / район / бізнес / церкву / громаду / державу до вирішення проблеми та мати меморандум / договір про співпрацю щодо обслуговування об’єкту разом із комунальними службами.

Для забезпечення безперешкодного проходу для людей з порушеннями зору на пішохідні шляхи / тротуари не виступають кущі зелених насаджень та не звисають гілки дерев, вивіски чи інші предмети на рівні, нижчому за 2,10 м.

1.4

На тротуарі немає сходів, вибоїн, а щілини між тротуарними плитами чи у різного виду решітках повинні бути не більшими від 1,3 х 1,3 см.

2.1

На стоянках біля установ обслуговування виділено не менше 10% місць (але не менше одного місця) для автомобілів людей з інвалідністю.

Під час самоаналізу врахуйте, що наявність такої документації піднімає оцінку з 0 до 1 або більше залежно від ступеня реалізації проєкту.

2.2

Мінімальна ширина місця для автомобіля — 3,50 м. Для проїзду інвалідним візком між автомобілями на стоянці інтервал щонайменше від 1.00 м. до 1,50 м.

3.1

Підхід до закладу супроводжений візуальними ознаками для людей із втратою уваги.

3.2

Підхід до закладу супроводжений тактильною плиткою для людей із порушеннями зору.

4.1

Шлях Заклад — Транспортний вузол є доступним (1.1 – 1.4).

4.2

Шляхи Заклад – Інфраструктура обслуговування є доступними (1.1 – 1.4).

5.1

До найближчого транспортного вузла ходить низькопідлоговий транспорт.

• до транспортного вузла ходить низькопідлоговий (доступний) транспорт; • враховані візуальні знаки й тактильна плитка.

ФОРМА ДЛЯ САМОАНАЛІЗУ «ЗОВНІШНЯ ДОСТУПНІСТЬ» №

1.1

Показник

На прилеглій території, в усіх місцях перетину пішохідних шляхів / тротуарів з проїздами у двори чи підворітні, в місцях заїзду на автостоянки є проходи без бордюрів, з плавними нахилами не більшими за 1:12.

Самооцінка від 1 до 5, де 5 — найвищий бал, він означає, що ситуація в цьому питанні ідеальна або близька до ідеальної

КОРПОРАТИВНА ІНКЛЮЗИВНА КУЛЬТУРА Культурна інституція є не лише будівлею зі стінами, колекціями та працівниками, це також центр громади, джерело наукових відкриттів та майданчик для обговорень суспільно важливих проблем. Саме тому необхідно розвивати спільну систему цінностей, правил та традицій, якої буде дотримуватися кожен учасник процесу, — це і є корпоративна культура. Наявність чіткої корпоративної культури дозволяє сформувати впізнаваний імідж закладу, сприяє мотивації працівників та підвищує значущість кожного члена команди. 33

Оцінювання корпоративної інклюзивної культури служить фундаментом для інтеграції всіх згаданих частин у спільне бачення закладу, що дозволить мультиплікувати будь-який позитивний результат та забезпечить його сталість. Розвинена корпоративна складників:

інклюзивна

культура

має

кілька

№

Категорія

2 Внутрішній. Працівники проходять інструктажі з розвитку компетенцій для надання інклюзивних послуг, системно беруть участь у корпоративному волонтерстві в громаді.

1.1

У закладі є положення про інклюзивність.

1.2

Із положенням ознайомлені всі працівники.

3 Зовнішній. Заклад закуповує товари чи послуги у підприємств-підрядників, власниками яких є люди з інвалідністю, підтримує соціальні проєкти щодо розвитку інклюзивно привітного середовища, має меморандуми про співпрацю із місцевими організаціями людей з інвалідністю щодо забезпечення розвитку інклюзії в громаді та Україні.

2.1

Працівники систематично проходять інструктажі з розвитку компетенцій для надання інклюзивних послуг.

2.2

Працівники системно беруть участь у корпоративному волонтерстві в громаді хоча б один раз на рік.

3.1

Заклад закуповує товари чи послуги у підприємств-підрядників, власниками яких є люди з інвалідністю.

3.2

Заклад підтримує соціальні проєкти щодо розвитку інклюзивно привітного середовища.

3.3

Заклад має меморандуми про співпрацю з місцевими організаціями людей з інвалідністю для забезпечення розвитку інклюзії в громаді та Україні та проведення проєктів.

1 Організаційний. Розвиток інклюзивності в закладі зафіксовано в нормативно-правових документах: положення про інклюзивність, стратегія розвитку інклюзивності тощо, в яких визначені основні правила комунікації та роботи із людьми з інвалідністю та з якими ознайомлені всі працівники. Також створені умови для розвитку наступних складників.

Системний розвиток цих складників дозволить створити у закладі таку екосистему, яка продукуватиме розвиток ініціатив із покращення середовища для осіб з інвалідністю та забезпечить сталість розвитку всіх попередніх досягнень культурної інституції у сфері інклюзії.

ФОРМА ДЛЯ САМОАНАЛІЗУ «КОРПОРАТИВНА ІНКЛЮЗИВНА КУЛЬТУРА» Самооцінка

від 1 до 5, де 5 — найвищий бал, він означає, що ситуація у цьому питанні ідеальна або близька до ідеальної

ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ІНКЛЮЗІЇ У ЗАКЛАДІ Нормативне забезпечення процесу самоаналізу Якщо ваш заклад має бажання відчиняти свої двері всім громадянам без винятку, потрібно спершу зрозуміти, чого вам не вистачає, що вже працює та потребує лише кращої комунікації, а що треба доопрацювати.

2 Визначення системи оцінювання, згідно з рекомендованим переліком питань Форми самоаналізу або за іншою обраною закладом системою. 3 Створення опитувальників та їх розповсюдження з дотриманням доброчесності. 4 Визначення агрегованого балу самооцінювання. Визначення основних недопрацювань. 5 Проведення навчання із залученням зовнішніх чи внутрішніх експертів. 6 Забезпечення практичного досвіду комунікації з людьми з інвалідністю.

Запропоноване нормативне забезпечення процесу проведення самоаналізу: 1 Наказ про проведення самоаналізу та створення робочої відповідальної групи з визначеним керівником процесу. 2 Програма самоаналізу та визначення системи оцінювання. Пропонується Форма для самоаналізу Індексу Інклюзивності. 3 Графіки проведення комплексних кваліфікаційних завдань (ККЗ) та комплексних контрольних робіт (ККР) за формами самоаналізу шести частин Індексу Інклюзивності або в інших форматах оцінювання. 4 Протоколи ККЗ та ККР. 5 Звіт про проведення самоаналізу у довільній формі, але обов’язково з пріоритизацією проблем та недопрацювань. 6 Стратегія розвитку інклюзивності з планом вирішення проблем зі звітом про проведення самоаналізу, з зазначенням відповідальних осіб та часових рамок.

Запропонований алгоритм роботи над розвитком компетенцій «Інклюзивно привітний персонал»: 1 Формування контрольної відповідальної групи (рекомендуємо 2-3 особи для контролю та комунікації з трудовим колективом і для аналізу результатів). 36

7 Рефлексія та сталість. Повторний аналіз видозмінених запитань або залучення зовнішнього оцінювання. Визначення періодичності оцінювання отриманих знань і розроблення механізму навчання нових працівників.

Запропонований алгоритм роботи над розвитком «Інклюзивності персоналу» та «Корпоративної інклюзивної культури»: 1 Формування контрольної відповідальної групи (рекомендуємо 1-2 особи для збору інформації та аналізу результатів) в управлінні персоналом. 2 Визначення системи оцінювання, згідно з рекомендованим переліком питань Форми самоаналізу або за іншою обраною закладом системою. 3 Об’єктивний збір інформації та визначення агрегованого балу самооцінки. Визначення основних місць на доопрацювання. 4 Розроблення (із залученням зовнішніх чи внутрішніх експертів) стратегії розвитку «Інклюзивності персоналу» чи «Корпоративної інклюзивної культури» з визначенням відповідальних осіб та часових рамок. 5 Рефлексія та сталість. Систематичний моніторинг інклюзивності персоналу чи корпоративної інклюзивної культури.

Запропонований алгоритм роботи над розвитком «Внутрішньої доступності»: 1 Формування контрольної відповідальної групи (рекомендуємо 1-2 особи для проведення замірів, систематизації та аналізу результатів) на базі господарського відділу. 2 Визначення системи оцінювання згідно з Формою самоаналізу або за іншою, обраною закладом системою. 3 Проведення всіх потрібних замірів та запис результатів.

6 Підготування проєктно-кошторисної документації з кожного пункту переліку самотужки та із залученням середовища. 7 Поступова реалізація проєктів із покращення зовнішньої доступності. Поповнення за потреби переліку новими завданнями. Моніторинг виконання робіт. 8 Забезпечення підтримки / ремонту новостворених об’єктів, визначення утримувачів.

4 Визначення агрегованого балу самооцінки. Визначення основних недоліків. 5 Формування переліку пунктів для покращення / ремонту / створення. 6 Підготування проєктно-кошторисної документації з кожного пункту переліку. 7 Поступова реалізація проєктів із покращення внутрішньої доступності. Поповнення за потреби переліку новими завданнями. Моніторинг виконання робіт.

Запропонований алгоритм роботи над розвитком «Зовнішньої доступності»: 1 Формування контрольної відповідальної групи (рекомендуємо 2-3 особи для проведення замірів, систематизації, аналізування результатів та комунікації із середовищем) на базі господарського та комунікаційного відділів. 2 Визначення системи оцінювання, згідно з Формою самоаналізу або за іншою, обраною закладом системою. Проведення всіх потрібних замірів, комунікацій із середовищем та запис результатів. 3 Визначення агрегованого балу самооцінювання. Визначення основних недоліків. 4 Формування переліку пунктів для покращення / ремонту / створення. 5 Визначення перспектив залучення інших сторін. Написання листів-звернень, моніторинг ініціатив, ініціювання громадських обговорень тощо. 38

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ДЕЯКИХ ПРАВИЛ КОМУНІКАЦІЇ ТА РОБОТИ ІЗ ЛЮДЬМИ З ІНВАЛІДНІСТЮ Цей перелік може бути використаний для створення інструкцій для працівників.

ПОРАДИ ЩОДО КОМУНІКАЦІЇ ТА РОБОТИ З ЛЮДЬМИ З ПОРУШЕННЯМ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ, ЩО КОРИСТУЮТЬСЯ КРІСЛОМ КОЛІСНИМ, ТА З ДЦП Д.1.1. ДЦП — це порушення центральної нервової системи, що впливає на правильну роботу окремих м’язів людини, її поставу та можливість керувати рухами.

• Використовуйте фрази «пройти», замість «проїхати». • Якщо розмова з людиною на кріслі колісному триває довше, ніж декілька хвилин, опустіться на рівень її очей або присядьте на стілець. • Зосередьтесь на словах людини, а не на її рухах. • Дозвольте співрозмовнику договорити, не перебивайте, не намагайтеся пришвидшити розмову. • Не сповільнюйте спеціально свою вимову.

На відміну від людей з ДЦП, люди з травмами хребта частіше вільно володіють руками, тому можуть самостійно керувати кріслом колісним. Незважаючи на травму нижніх кінцівок, вони можуть самостійно сидіти на стільці або покласти ногу на ногу, сидячи у кріслі колісному. Люди з травмами хребта не матимуть проблем з вимовою, м’язами обличчя, косоокості тощо. Крісло колісне (візок) — це особистий простір людини. Варто запитати дозволу, перш ніж взятися за крісло колісне та відвезти / посунути його. Не треба вішати свої особисті речі на крісло колісне.

Поради щодо супроводу людей на візку: • Спускайте зі сходів людину на візку спиною вперед, ставши на одну сходинку нижче та трохи нахиливши візок до себе.

• Простягніть руку для рукостискання при зустрічі, навіть якщо людина має фізичне порушення.

• Піднімайте візок також спиною вперед, ставши на одну сходинку вище.

• Звертайтесь напряму до людини з інвалідністю, навіть якщо поруч із нею є супроводжувач.

• Щоб проїхати виступи на шляху, спочатку трохи підніміть передні колеса візка.

• Не висловлюйте своє захоплення її мужністю, силою волі тощо. • Дивіться на людину, а не на її фізичну особливість, коли звертаєтеся до неї. • Запропонуйте допомогу, якщо в ній є необхідність, але будьте готові до того, що людина не обов’язково прийме її. 40

Організовуючи захід, на якому ви очікуєте людей, що користуються кріслом колісним: • Враховуйте архітектурну доступність. У разі потреби повідомте учасників про її відсутність. • Інформаційну стійку, столи для кави розташуйте на 41

рівні користувачів кріслом колісним. • Забезпечте кава-брейки чашками з широкими вушками, гнучкими соломинками та серветками для одягу для зручності учасників, які мають ДЦП.

ПОРАДИ ЩОДО КОМУНІКАЦІЇ ТА РОБОТИ З ЛЮДЬМИ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ • Пам’ятайте, що .більшість людей з порушенням зору не любить розповідати про причини своєї сліпоти. • Пропонуйте допомогу, але ставтесь з розумінням, якщо людина її не потребує. • Називайте себе і представляйте інших співрозмовників, а також решту присутніх.

• Говоріть нормальним голосом, не пропускайте інформацію, якщо вас про це не просять, не замінюйте читання переказом. • Коли людина з порушенням зору повинна підписати документ, обов’язково прочитайте їй текст. Інвалідність не звільняє незрячу людину від відповідальності, обумовленої документом. • Уникайте розпливчастих пояснень та інструкцій, а також виразів на зразок «склянка десь там, на столі», «це біля вас». • Не забирайте та не стискайте тростину незрячої людини. • Поводьтеся з собаками-поводирями не так, як зі звичайними домашніми тваринами. Не давайте команду, не чіпайте та не грайтеся з собакою-поводирем.

• Якщо хочете потиснути руку, скажіть про це. • При зустрічі з людиною, яка не бачить, завжди слід відразу представитися. • Якщо спілкуєтеся з групою незрячих осіб, називайте кожного разу того, до кого звертаєтесь.

• Людину треба запитати, чи потрібна їй допомога, і надавати її лише після отримання позитивної відповіді.

• Не змушуйте співрозмовника говорити в порожнечу: якщо ви переміщуєтеся, попередьте його.

• Супровід передбачає, що незряча людина тримає зрячу за руку трохи вище ліктя і йде на пів кроку позаду, встигаючи реагувати на всі особливості маршруту.

• У розмові з людиною, яка не бачить, уникайте виразів на зразок «помацайте», «я відведу вас». Краще сказати: «погляньте», «сходжу з вами» тощо. • Цілком нормально вживати вираз «дивись» — для незрячої людини це означає «дивитись руками», відчувати. • При розповіді не уникайте колірних понять. • Інформуйте людину з порушеннями зору про те, що відбувається навколо. • Завжди звертайтесь безпосередньо до людини (навіть якщо вона вас не бачить), а не до її зрячого супроводжувача. • Якщо ви збираєтесь читати незрячій людині, спочатку попередьте її про це. 42

Правила супроводу незрячої людини:

• Необхідно озвучувати свої дії: «Попереду сходинки, вниз / вгору, бордюр, праворуч яма». • При наданні допомоги під час спуску або підйому рекомендується підходити під прямим кутом до сходів. • Якщо вам доведеться підніматись або спускатися з незрячою людиною сходами, то досить просто сказати: «Увага, сходинки піднімаються вгору / опускаються вниз». Коли незрячий візьме вас під руку, піднімайтеся чи спускайтеся разом з ним. Супроводжуваному буде зручно триматися іншою рукою за перила, покладіть його руку на поруччя. • Під час проходження через двері рекомендується, щоб супроводжуваний перебував від супроводжувача з того боку, де відчиняються двері (ліворуч або праворуч). 43

• Якщо ви супроводжуєте людину в приміщенні, опишіть коротко, де перебуваєте. Наприклад: «У центрі зали приблизно за шість кроків від вас стоїть стіл», або «Ліворуч від дверей стоїть столик для кави». • Попереджайте про перешкоди: сходи, низькі одвірки, пороги тощо. Зверніть увагу на крихкі предмети. • Коли пропонуєте людині сісти, не саджайте її, а спрямуйте руку на спинку стільця або на підлокітник.

• Зверніть увагу співрозмовника на себе перед початком розмови (торкніться плеча, або руки). • Говоріть лише тоді, коли ви маєте зоровий контакт. • Якщо вас перепитують, не повторюйте ту ж саму фразу — перефразуйте сказане. • Не жуйте жуйку під час розмови. • Якщо ви носите пишну бороду чи вуса — будьте готові артикулювати чіткіше. • Добре артикулювати, але помірно.

При організації заходу чи серії заходів враховуйте такі поради: • У реєстраційній анкеті-заявці запитуйте, які потреби має учасник заходу. • Завжди з’ясовуйте, в якій формі людина хотіла б отримати інформацію (Брайль, великий шрифт, диск, аудіокасета, флешка). • Використовуйте під час візуалізації контрастні маркери та стікери. • Наклейте на всі скляні поверхні жовті кружечки, на першу та останню сходинку — контрастну жовту стрічку. • Надайте базові знання й навички комунікації та супроводу волонтерам і персоналу заходу.

• Говоріть повільніше і не надто голосно. • У розмові з людиною, яка не чує, нормально вживати вираз «слухай», «скажи». • Якщо ви спілкуєтеся за допомогою перекладача жестової мови, то звертайтеся безпосередньо до людини і в її напрямку, а не до перекладача. • Деякі люди з порушенням слуху можуть говорити по телефону. В іншому випадку біля свого контактного номеру пишуть «(смс)» — це означає, що розмовляти телефоном людина не може. • Не просіть людину з порушенням слуху передати слухавку іншій людині. При організації заходу чи серії заходів враховуйте наступні поради:

ПОРАДИ ЩОДО КОМУНІКАЦІЇ ТА РОБОТИ З ЛЮДЬМИ З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ

• У реєстраційній анкеті-заявці запитуйте, які потреби має учасник заходу.

Правильно говорити «жестова мова», а не «мова жестів». Вираз обличчя і мова тіла — складники жестової мови. Люди з порушенням слуху мають виняткову здатність використовувати і зчитувати невербальні елементи комунікації.

• Основні тези лектора варто виводити на екран або занотовувати їх на дошці.

Щоб комунікувати з особою з порушенням слуху: • Знайдіть тихе і добре освітлене місце для спілкування і станьте на відстані одного метра від співрозмовника. 44

• У разі потреби запросіть перекладача жестової мови.

• За потребою учасника надайте відповідне місце в аудиторії. • Надайте базові знання й навички комунікації та супроводу волонтерам і персоналу заходу.

ПРАВИЛА НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ПРИ НАПАДІ ЕПІЛЕПСІЇ Епілепсія — хронічне захворювання нервової системи з ураженням головного мозку, що характеризується паталогічною схильністю до судомних нападів з втратою свідомості.

Дії при нападі епілепсії: • Не панікуйте. Ви берете на себе відповідальність за здоров’я іншої людини, а тому зобов’язані зберігати спокій і ясний розум. • Будьте поруч протягом нападу. Коли все закінчиться, заспокойте людину і допоможіть прийти до тями. • Важливо, щоб нічого не загрожувало безпеці людини. Якщо все гаразд, не чіпайте і не рухайте людину, в якої стався напад. Відсуньте подалі меблі та інші предмети, об які вона може випадково вдаритися. Обов’язково зафіксуйте час початку нападу. • Опустіть людину на землю і підкладіть що-небудь м’яке під голову. Класти слід на плоску і м’яку поверхню, щоб уникнути травм і синців. • Зняти чи розстібнути одяг, який стягує. • Бажано повернути голову на бік, щоб людина не захлинулася слиною. • Не тримайте людину в нерухомому стані, намагаючись зупинити судоми. М’язи це не розслабить, але може стати причиною травм.

• Не кладіть нічого в рот. Вважається, що під час нападу може запасти язик, але це помилка. Не намагайтеся розтиснути людині щелепи і помістити між ними якісь тверді предмети — є ризик, що під час чергового нападу людина або випадково вкусить вас, або розкришить собі зуби. • Ще раз перевірте час. Якщо напад триває більше п’яти хвилин, телефонуйте до швидкої допомоги. • Щоб не спровокувати новий напад, не можна поїти кавою, пропонувати гострі або солоні страви, алкоголь чи нашатир.

Випадки, коли потрібно викликати швидку: • Напад триває понад 5 хвилин. • Напад стався з дитиною, людиною похилого віку або вагітною жінкою. • Людина була серйозно травмована. • Дихання не відновлюється після нападу. • Судоми припинились, а свідомість до людини не повертається. • Приступ стався у воді, і вона потрапила в легені. • Це перший напад.

• У людини під час нападу може трапитись короткочасна зупинка дихання. Для його відновлення не слід вживати ніяких дій, через кілька секунд воно повернеться. Досить лише перевірити пульс. • Якщо відбулося мимовільне сечовипускання, то до моменту закінчення нападу необхідно накрити низ тіла тканиною. Це позбавить від додаткового подразника у вигляді запаху і від посилення нападу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1 Конституція України. Документ 254к/96-ВР, поточна редакція від 30.09.2016 р., підстава – 1401-VIII 2 Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Документ 875-XII, поточна редакція від 20.01.2018 р., підстава – 2249-VIII 3 Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні». Документ 2961-IV, поточна редакція від 31.08.2018р., підстава – 2462- VIII 4 Указ Президента України «Про додаткові невідкладні заходи щодо створення сприятливих умов для життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями». Документ 1228/2007, поточна редакція від 18.12.2007р. 5 Конвенція ООН «Про права людей з інвалідністю» (Конвенція про права інвалідів). Документ 995_g71, поточна редакція від 06.07.2016р. 6 Стандарти соціальних послуг. Збірка проектів документів / Під ред. Сідєльнік Л. Л. — Київ : Український фонд соціальних інвестицій, 2007. — 175с. 7 Львівський таксист з Макіївки. URL: https://www. radiosvoboda.org/a/taxi-driver-from-makiivka/28366739. html (дата звернення: 04.11.2021)

12 Skrtic T.M. Voice, collaboration, and inclusion: Democratic themes in educational and social reform initiatives / T.M. Skrtic, W. Sailor, K. Gee // Remedial and Special Education. — 1996. — Vol. 17. — P. 142–15 13 Національна стратегія із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2021 р. № 366-р 14 Цілі сталого розвитку: Україна. URL: https://www.undp.org/ content/dam/ukraine/docs/SDGreports/SDG%20leaflet%20 ukr_F.pdf (дата звернення: 04.11.2021). 15 Why accessibility is important? National Assembly of Disabled Persons of Ukraine. Retrieved from: http://ud.org. ua/biblioteka/books/187-broshura-chomu-dostupnist-evazhlivoyu.pdf. 16 Assessment of the Level of Inclusiveness of Public Policies in Lebanon (2013). Beirut: UNESCO. 17 The 2017 Disability Equality index. A Record Year for Corporate Disability Inclusion and Leadership Retrieved from https://disabilityequalityindex.org/sites/default/files/ documents/2017_Disability_Equality_Index_Report.pdf

8 Social and legal aspects of the development of civil society institutions: collective monograph. Part II. Warsaw: BMT Erida Sp.z o.o., 2019. 228 p. ISBN 978-83-950153- 7-3 9 Serhiichuk, V., 2017. The inclusiveness level assessment and audit within enterprises and institutions. European practice of scientific research. [time realities scientific group ug], volume 2(2), pр. 04- 11. 10 Andrews J. The inclusive classroom: Educating exceptional children. (2nd Edition) / J. Andrews, J. L. Lupart. – Scarborough, ON: Nelson Canada, 2000. – 561 p. 11 Інклюзивна освіта. Підтримка розмаїття у класі : пер з англ. / Тім Лорман, Джоан Деппелер, Девід Харві. — Київ : СПД-ФО Парашин І. С., 2010. — 296с.