УДК 376-056.45 (477-25)(06) «2015» ББК 74.200.52
Рекомендовано до друку засіданням кафедри методики позакласної та позашкільної роботи Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді (Протокол № 4 від 08 жовтня 2015 року )
Всеукраїнський біологічний форум учнівської та студентської молоді «Дотик природи», 19 – 21 жовтня: [збірник тез / за заг. редакцією доктора педагогічних наук,
професора В.В. Вербицького]. – Київ: «НЕНЦ», 2015. –
с.
У збірнику представлені тези учасників Всеукраїнського біологічного форуму учнівської та студентської молоді “Дотик природи”. Форум проводиться з метою виявлення та підтримки обдарованої учнівської та студентської молоді, примноження інтелектуального потенціалу держави, підготовки майбутньої наукової зміни. Тези представлені за категоріями: біологічні науки (ботаніка, зоологія, мікробіологія, біохімія тощо); екологія та проблем довкілля, енергозберігаючі технології; науки про Землю (географія, геологія); науки про Всесвіт (астрономія); науки про людину (анатомія, фізіологія, охорона здоров’я, психологія і поведінка людини); хімія; фізика. Тексти доповідей і повідомлень зберігають авторську редакцію. Збірка розрахована на педагогів, учнів загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, викладачів і студентів вищих навчальних закладів.
УДК 376-056.45 (477-25)(06) «2015» ББК 74.200.52
© НЕНЦ, 2015
1
Оглавление Секція «Ботаніка»...............................................................................................................................9 Пшениця як основна культура України. Сергієнко Ярослав Олексійович...................................9 Використання квітів у парфумерній промисловості. Бідна Неоніла Олександрівна...................9 Морфо-фенологічні, алелопатичні властивості амброзії полинолистої, вплив на видовий склад типових рослинних угрупувань Старобільщини. Богуславська Анастасія Денисівна...11 Поширення та еколого-ценотичні особливості Typha Laxmannii Lepech. у Житомирській області Стоцька Ольга Ігорівна.......................................................................................................11 Мохоподібні Актовського каньйону. Катарєва Анастасія Іванівна..............................................12 Підвищення схожості насіння Модрини європейської. Щербак Надія Миколаївна..................14 «Ця дивовижна цвіль». Ганєв Михайло Емануїлович..................................................................16 Морфо-біологічні особливості і якість насіння вайди польової – нової технічної культури. Литвин Тетяна Дмитрівна................................................................................................................16 Біоіндикаційна оцінка впливу електромагнітного випромінювання на інтенсивність проростання насіння вівса посівного Avena sativa L. Адамська Єлизавета Олегівна...............17 Мохоподібні смт. Казанка. М’ягка Олександра Олександрівна...................................................19 Динаміка видового складу рослин улоговини Зеленого озера. Пилипко Катерина Владиславывна..................................................................................................................................19 Видове різноманіття, екологічні особливості та охорона медоносних рослин Куп’янського району. Редя Надія Юріївна.............................................................................................................21 Аналіз якості смаженої меленої кави. Фещенко Владислав Васильович....................................23 Дослідження Фауни та флори Гірського озера с. Липовець. Губаль Людмила Іванівна...........24 Порівняльна оцінка продуктивності різних за методами створення вітчизняних сортів гречки. Бородіна Анастасія Сергіївна..........................................................................................................26 Аналіз агрозаходів по збільшенню продуктивності помідорів. Ярмолюк Аліна Віталіївна.....27 Видовий склад шапкових грибів (макроміцетів) на території НПП «Синевир». Тюх Сергій Юрійович...........................................................................................................................................29 Вирощування лісових культур модрини на землях, які вийшли з-під сільськогосподарського користування. Батенчук Світлана Ігорівна.....................................................................................29 Мохоподібні узбережжя озера Солонець-Тузли (Миколаївська обл.). Жайворонок Олександра Вікторівна..........................................................................................................................................30 Популяційні дослідження катр аана понтійського (Crámbe Póntica Steven Ex Rupr ) у прибережній смузі Чорного моря в межах Херсонської області. Фісіна Валерія Олександрівна ............................................................................................................................................................31 Гетеростилія диких видів льону. Богдан Катерина Сергієвна......................................................33 Дослідження циклічних сукцесійних процесів на прируслових ділянках, що зазнають сильної девастації. Колесник Олександра Олегівна...................................................................................35 «Вплив строків висівання та густоти посіву на врожайність та хімічний склад коренеплодів моркви сорту Шантане «Червона середина» на присадибній ділянці в умовах міста Кривого Рогу. Лук’яненко Володимир Володимирович...............................................................................37 Особливості вмісту карбонатів кальцію в чорноземних ґрунтах Присамар’я Дніпровського. Федоров Володимир Валерійович..................................................................................................38 Лікарські рослини Полтавщини, їх використання та охорона. Жалій Дмитро Вадимович......40 Афілофороїдні гриби лісових екосистем (на прикладі дубово-грабових лісів Рівненської області). Стельмах Назар Олегович................................................................................................40 «Отруйні рослини природного заповідника «Дніпровсько-Орільський». Пилипенко Анна Юріївна..............................................................................................................................................43 Рослини-салiцилати як природнi замiнники 2-ацетилоксибензойної кислоти. Новосьолова Тетяна Сергіївна...............................................................................................................................46 2
Раритетні види рослин в Рокитнівському районі Рівненської області. Лісовець Крестіна Генадіївна..........................................................................................................................................47 Дослідження популяцій Цибулі Ведмежої [Allium Ursinum] на території НПП «Гуцульщина». Том’юк Сергій Іванович...................................................................................................................47 Особливості росту рослин Rumex acetosa L. та Ocinum basilicum L. in vitro на поживних середовищах різного складу. Магдисюк Михайло Володимирович та Фільцев Ігор Миколайович.....................................................................................................................................48 Особливості вегетації актинідії в гірських умовах. Місик Ярина Тарасівна..............................50 Секція «Екологія та проблеми довкілля».......................................................................................52 Виготовлення палива з відходів лісокористування. Ніколенко Ігор Вікторович........................52 Екологічний стан річки Південний Буг. Лук’янчук Діана Святославівна...................................54 Визначення нітратів в овочах та криничній воді смт. Лужани та біотестування криничних вод. Дикунець Тетяна Володимирівна....................................................................................................55 Екологічне становище Південного Буга на Новоодещинні. Галактионов Сергій Миколаївич.57 Дослідження ефективності використання народних методів боротьби з колорадським жуком. Сірохман Ангеліна Єдуардівна.......................................................................................................57 Характеристика модельних популяцій Erechtites Hieracifolia (l.) RAF. EX DC. у різних типах місцезростань Житомирської області. Стоцька Валентина Ігорівна...........................................58 Оцінка екологічного стану озера Шпакове Нижне м.Дніпропетровськ. Танчик Ренат Сергійович.........................................................................................................................................59 Зв׳язок показників токсичності металів із фізико-хімічними властивостями сполук. Лозбін Валерія Сергіївна..............................................................................................................................61 Екологічний стан озера Пісочне. Галян Богдана Іванівна............................................................63 Дослідження техногенного забруднення екосистем Волинського Полісся на прикладі м. Ковеля. Киричук Ілля Віталійович.................................................................................................64 Збережемо енергію - збережемо планету. Короткова Ксенія Олександрівна..............................65 Вплив ефективності використання фізичних методів передпосівної обробки насіння квасолі звичайної (Phaseolus vulgaris) на її проростання. Чувпенюк Тетяна Сергіївна..........................68 Оптимізація озеленення території Маринівської БЗОШ. Драганова Анастасія Юріївна.........69 Перша знахідка GENTIANA серед Кінбурнських пісків. Лахтіонова Діана Володимирівна...70 Оцінка екологічного стану повітря м. Ромни за допомогою методу ліхеноіндикації. Ярош Олександра Володимирівна.............................................................................................................71 Алелопатична активність кореневих виділень деревних рослин, що використовуються в озелененні ЗОШ №19 м. Миколаєва. Алхімов Сергій Юрійович................................................72 Оцінка ефективності гідрофобізаторів сапонітових глин. Дехтяренко Роман Андрійович......74 Вплив стовбурних комах-короїдів на деревостан Дуба звичайного на території зони афалівського лісництва ДП «Володимирецьке лісове госпо… Сергійчук Сергій Віталійович76 Зміна фізичних властивостей грунту внаслідок антропогенної діяльності людини. Буйненко Андрій Вікторович...........................................................................................................................78 Отримання біогазу з опалого листя в домашніх умовах. Козира Роман Мирославович...........79 Вплив антропогенних чинників на показники температури повітря (на прикладі спостереження за інтенсивністю руху транспорту у міст Охтирк… Ліхачова Аліна Віталіївна ............................................................................................................................................................80 Не брудни криниці, бо схочеш водиці. (Дослідження якості питної води у джерелах водопостачання села Рожнів). Радиш Надія Богданівна...............................................................82 Екологічний стан річки Устя. Надаховський Владислав Юрійович............................................83 Дослідження екологічного стану та хімічного складу річки Ріка Хустського району Закарпатської області. Дзяпко Марія Василівна............................................................................85 Комахи – шкідники малини і суниці в умовах Хустського району Закарпатської області. Кіт Вікторія Степанівна..........................................................................................................................87 3
Нейтралізація негативних впливів диких тварин на лісові та сільськогосподарські культури. Губаль Оксана Іванівна....................................................................................................................89 Використання природного мінералу цеоліту для створення безпечного довкілля. Баран Марія Іванівна..............................................................................................................................................90 Зелений сільський туризм села Липовець Хустського району Закарпатської області. Чопей Іванна Олександрівна.......................................................................................................................92 Оцінка сучасного рівня забруднення води у річці Гнилий Товмач. Шлемпо Катерина Володимирівна..................................................................................................................................94 Біологічна рекультивація земель, порушених внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину (на прикладі Володимирецького району). Копищик Володимир Іванович...............95 Фітоіндикація міських екотопів. Хітрак Вікторія Віталіївна.......................................................97 Визначення зональної біологічної активності грунтової мікрофлори. Цибулевський Стас Тимофійович.....................................................................................................................................98 Еколого-біологічні особливості Pinus sylvestris L. в умовах урбогенного середовища міста Луцька. Тимчій Анна Олегівна.....................................................................................................100 Дослідження стану популяцій ефемероїдних рослин в різних типах листяних лісових масивів Куп’янського району. Самойлова Маргарита Валеріївна...........................................................102 Санітарно-епідеміологічний стан води басейну ріки Молочної. Синенко Веста Костянтинівна ..........................................................................................................................................................104 Удосконалення процесів миття автомобілів із забезпеченням екологічної безпеки та раціонального використання водних ресурсів. Фречка Богдана Михайлівна..........................105 Визначення екологічної структури популяції ялини європейської в урочищі Козяй Міжгірського району. Горват Василина Василівна......................................................................105 Синтез хромовміщуючих пігментів на основі відходів металургійного виробництва. Сорока Діана Сергіївна...............................................................................................................................107 Оцінка якості атмосферного повітря урбосистеми методом ліхеноіндикації (на прикладі міста Марганець). Ковалік Світлана Сергіївна......................................................................................108 Оцінка впливу на навколишнє середовище металообробного заводу. Дмитрієва Олександра Ігорівна.............................................................................................................................................111 Збереження первоцвітів природних комплексів села Якимове. Пасько Альбіна Володимирівна ..........................................................................................................................................................112 Ефективний водоочисник. Гевод Віктор Сергійович..................................................................113 Історія створення Кременчуцького водосховища на Дніпрі, та наслідки його створення для людей і довкілля. Прохоренко Тетяна Олександрівна.................................................................114 Вплив мінуючої молі на стан гіркокаштана звичайного. Сенчак Марія Олександрівна.........116 Лікарські рослини Дніпровсько-Орільського заповідника. Життєві форми та ценотична приуроченість. Пономаренко Аліна Русланівна..........................................................................117 Дослідження сучасного стану деяких інвазійних видів на території Дунайського біосферного заповідника. Полянцев Дмитро Андрійович................................................................................118 Екологічні проблеми відділу Покритонасінні, занесених до Червоної книги України, які проростають на території Пологівського району Запор… Глоба Світлана Анатоліївна.........120 Енергозбереження та утилізація відходів вуглезбагачення у виробництві будівельних матеріалів. Герасименко Вероніка Іванівна..................................................................................122 Вплив спалювання сухостою на водно-болотні угіддя в межах міста Яворова. Турба Оксана Петрівна...........................................................................................................................................124 Екологічний стан малої річки Вірьовчина. Щербина Аліна Олегівна......................................126 Екологічна стежка в околицях селища Велика Багачка як рекреаційний потенціал. Каленіченко Станіслав Анатолійович...........................................................................................128 Поліморфізм зелених жаб (Pelophylax complex) деяких водойм Середнього Подніпров’я. Вовк Ірина Олександрівна.......................................................................................................................129 4
Знезараження питної води за допомогою іонів срібла. Кравченко Анна Денисівна................130 Екологічно безпечна біотехнологія утилізації багатотоннажних органічних відходів. Говтвян Дарія Костянтинівна.......................................................................................................................131 Визначення якості поверхневих вод села Вільне. Стоянова Олена Борисівна.........................132 Оцінка екологічного стану малої р. Кустинка та розробка заходів щодо її відновлення. Іщук Антон Іванович...............................................................................................................................133 Всихання ялини європеської в лісових масивах села Яворова. Павлюк Роман Володимирович ..........................................................................................................................................................135 Фітошкідник омела біла. Божко Соломія Андріївна...................................................................136 Флора піщаного степу арени Дніпра в межах природного заповідника «ДніпровськоОрільський». Маховська Крістіна Сергіївна................................................................................139 Моніторинг якості водних ресурсів урбоекосистем Кременчука. Наливайко Владислав Русланович......................................................................................................................................142 Оцінка рівня синантропізації рослинності заплавних лук малих річок Рівненської області . Шевченко Лілія Володимирівна....................................................................................................144 Аналіз сучасного стану децентралізованого водопостачання населення Барського району Вінницької області. Назаренко Олеся Володимирівна...............................................................146 Аналіз стану фауни Миколаївської області. Жидкова Катерина Олександрівна......................147 Небезпечні рослини і здоров’я людини на прикладі Амброзіяї полинолистої (Ambrosia artemisiifolia L., Asteraceae). Плющакова Катерина Анатоліївна, Алієва Яна Русланівна.......148 Дослідження екологічного стану річки Айдар. Верховод Максим Юрійович.........................150 Вплив іонів важких металів на стан ґрунтів Донеччини як наслідок використання важкої летальної зброї. Замай Анастасія Олексіївна...............................................................................151 Секція «Зоологія»...........................................................................................................................153 Особливості поведінки медоносних бджіл (Apis Mellifera). Грушецька Аліна Олексіївна....153 Вивчення поведінки копитних тварин у багатовидовому змішаному стаді. Егорова Марія Олександрівна.................................................................................................................................154 Збагачення середовища існування папуг в умовах неволі. Каневская Катерина Андріївна...156 Деякі психічні здібності папуг. Кравченко.......................................................Катерина Андріівна ..........................................................................................................................................................159 Вивчення особливостей утримання та розведення перепілок у домашніх умовах. Мітева Марія Василівна..............................................................................................................................160 Зоокультура та інтродукція Фазана мисливського (Рhasianus colchicus) у державному підприємстві «Мисливське господарство «Суми». Феденко Юлія Сергіївна...........................161 Підготовка та адаптація коня до участі у показових виступах дитячого кінного театру «Дебют». Сударенко.................................................................................................Юлія Дмитрівна ..........................................................................................................................................................164 Вплив антропогенних чинників на морфологічні ознаки у коропа при адаптації до умов водного середовища. Шабаш Микола Леонідович......................................................................166 Експресна біосенсорна імунодіагностика ретровірусного лейкозу корів. Чуб Олександр Дмитрович.......................................................................................................................................167 Модифікаційна мінливість ракоподібних на прикладі Рака кубинського. Кондратюк Олександр Сергійович...................................................................................................................170 Господарське значення штучного методу запліднення коропа в умовах Закарпатської рибоводної станції с. Бороняво Хустського району Закарпа… Буковецька Наталія Василівна ..........................................................................................................................................................172 Еколого-фауністична характеристика гідрофільних видів птахів Бурштинського водосховища у зимовий період та під час весняної міграц… Леськів Вікторія Віталіївна............................173 Визначення чинників продуктивності бджолиних сімей в умовах Малого Полісся. Яцюк Тетяна Миколаївна..........................................................................................................................174 5
Зараженість Pterostichus melanarius і Pterostichus niger грегаринами Ancyrophora gracilis, Actinocephalus echinatus і Cometoides wellmeri та вплив на процеси травлення турунів. Гончарко Максим Дем’янович......................................................................................................175 Розселення нових видів птахів-урбофілів на Мелітопольщині. Форостьянова Ганна Романівна ..........................................................................................................................................................178 Біоекологічний моніторинг водних молюсків міста Луцька. Єршов Владислав Олегович....180 Орнітофауна осіннього міграційного періоду ставкового комплексу в околицях села Коритно, Радивилівського району, Рівненської області. Пастух Роман Павлович...................................181 Дослідження шляхів зараження гельмінтами та їх вплив на здоров’я собак. Демідова Олександра Олексіївна...................................................................................................................182 Актуальность лечения и профилактики паразитарных заболеваний домашних животных для предотвращения заражения людей. Оноприенко София Вадимовна........................................183 Дослідження штучної водної екосистеми домашнього акваріума. Шевченко Олександр Сергійович.......................................................................................................................................185 Изучение содержания европейских ланей в Харьковском зоопарке. Каплун Максим Андрійович......................................................................................................................................187 Вивчення здатності копитних тварин до екстраполяції. Семенцова Крістіна Олексіївна.......189 Біологія птахів - синантропів на прикладі горобців польового і хатнього. Таран Юрій Володимирович...............................................................................................................................191 Особливотсті гніздової біології чорного крячка (Chlidonias niger ). Костенко Діана Ігорівна ..........................................................................................................................................................193 Еволюція родини Felidae: морфологічні та екологічні особливості вимерлих представників. Науменко Марія Віталіївна............................................................................................................194 Видовий склад та особливості поведінки кажанів в умовах мегаполісу (на прикладі м. Києва). Міщенко Андрій Миколайович.....................................................................................................195 Секція «Мікробіологія».................................................................................................................196 Мікробна контамінація клавіатури та миші комп’ютерів в умовах навчального закладу. Савка Роман Володимирович...................................................................................................................196 Дослідження мікрофлори повітря відкритого простору. Ромадіна Діана Вадимівна..............197 Визначення сапробності води озера Тельбін. Бірюков Олександр Олександрович.................198 Визначення антибактеріальної активності спиртових витяжок та соків лікарських рослин. Директоренко Олег Вікторович.....................................................................................................199 Мікробіологічний аналіз питної води. Соболевський Максим Сергійович.............................200 Цитотоксична активність платиноорганічних сполук. Острова Валерія Євгенівна................200 Секція «Науки про Землю (географія, геологія)»........................................................................202 Сучасна гідрологічна оцінка стану річки Ірпінь та її притоків р. Унава та р. Козка. Грисюк Нікіта Сергійович...........................................................................................................................202 Аналіз зміни положення русла р. Ворскла під дією природних та антропогенних чинників. Моісєєнко Віталіна Михайлівна....................................................................................................203 Дослідження рекреаційного стану річки Великий Ромен. Родченко Костянтин Володимирович...............................................................................................................................205 Фітотестування грунтів нашої місцевості. Кравчук Іван Анатолійович...................................206 Відслонення відкладів палеоцену – потенційні геологічні заповідні об’єкти Сумської області. Демидко Олександр Сергійович...................................................................................................209 Хімічний склад вод лиману Сасик і їх зміна в даний час. Євдокіменко Вєроніка Валеріївна 211 Динаміка верхів’я річки Охтирка під впливом антропогенних чинників. Катрич Дарина Олегівна...........................................................................................................................................213 Хімія грунтів та способи регулювання їх родючості. Шуманська Мар’яна Богданівна.........215 Стан підземних вод Мелітопольського району. Пилипенко Владислав Романович................217 Топоніміка населених пунктів Радивилівщини. Гонтарук Ліля Віталіївна..............................219 6
Комплексне дослідження озер в околицях міста Дубровиці. Стасюк Софія Олександрівна..219 Фізико-географічна характеристика річки Соб. Дослідження антропогенних ландшафтів басейну річки. Костенко Юлія Ігорівна........................................................................................220 Водно-рекреаційний потенціал Бурштина. Медвідь Роман Володимирович...........................222 Глобальні зміни клімату, фактори, що їх спричинили та їх прояв на території Гайсинщини. Калита Артем Валентинович.........................................................................................................223 Дослідження стану річки Біленької протягом 2 років. Баглай Дар’я Дмитрівна.....................224 Секція «Науки про людину (анатомія, фізіологія, охорона здоров`я, психологія і поведінка)» ..........................................................................................................................................................226 Особливості формування системи ціннісних орієнтацій сучасної молоді. Коробова Людмила Ігорівна............................................................................................................................................226 Вивчення хронотипів людей. Бондаренко Влада Олександрівна..............................................227 Біологічні ефекти в клітинах лінії L929 за поєднаного впливу неіонізуючого та іонізуючого випромінювань. Соловей Владислав Олександрович.................................................................229 Розвиток ейдетичної пам’яті молодших учнів НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. – гімназія» смт Стара Вижівка. Мрочко Ангеліна Богданівна.........................................................................................230 Особливості фізичного розвитку школярів аграрної зони (віковий аспект). Дуда Ігор Олександрович................................................................................................................................232 Визначення змісту капсаїцину в спиртовому екстракті перця і виявлення його протизапальної дії. Горб Олексій Сергійович.........................................................................................................233 Лікувальні властивості квіткового пилку. Панасенко Лілія Віталіївна.....................................234 Сухофрукти та цукати – прихована небезпека! Олійник Ірина Олегівна.................................234 Дослідження схильності до стресових впливів старшокласників та вчителів школи. Тригуб Соломія Юріївна.............................................................................................................................236 Лікарські рослини - корисні речовини. Ткач Оксана Анатоліївна.............................................237 Дослідження інформованості про модифіковані чинники ризику артеріальної гіпертензії серед людей розумової праці. Масягіна Алевтина Костянтинівна............................................239 Вплив ароматичних олій на організм людини. Анісімова Варвара Володимирівна................240 Резервні можливості серцево-судинної системи під час фізичного навантаження. Байдюк Ілона Геннадіївна............................................................................................................................242 Функціональні показники дихальної системи у дітей молодшого шкільного віку під впливом фізичного навантаження. Славова Олександра Сергіївна..........................................................244 Взаємозв’язок соматичного статусу з самооцінкою підлітків. Андрєева Вероніка Сергіївна 245 Проблеми обдарованих дітей і засоби їх усунення. Давиденко Данил Валерійович...............247 Психологічний портрет учня – лідера класу у Пляшівській зош І-ІІІ ст. Качан Яна Валеріївна ..........................................................................................................................................................248 Вплив музики на емоційний стан та розумову активність підлітків в умовах навчальної діяльності. Мигидюк Анастасія Романівна..................................................................................249 Дослідження вмісту нітратів в овочах. Тимошенко Андрій Сергійович........................................ ..........................................................................................................................................................250 Геометрія в характері людини. Бугор Ольга Олегівна................................................................251 Використання хімічних властивостей ацетилсаліцилової кислоти в побуті. Дуброва Євгенія Олександрівна.................................................................................................................................253 Харчове сміття - що це за жах. Бугор Христина Василівна.......................................................253 Підвищення продуктивності праці у цехах локомотивного депо шляхом правильного підбору кольорової гами промислового інтер’єру.................................................... Дяк Богдан Юрійович ..........................................................................................................................................................255 Секція «Фізика та астрономія»......................................................................................................256 Добування чистого кадмію та міді електролітичним способом. Позняк Данило Олександрович................................................................................................................................256 7
Вплив магнітного поля постійного магніту на ріст і розвиток насіння огірків сорту «Фенікс» при пророщенні з використанням настою на бана. Дереза Павло Віталійович.......................258 Сонячні протуберанці. Дослідження висоти сонячного протуберанця залежно від класу. Вплив енергії сонця на формування інтелектуальних зді. Верба Андрій Валентинович.......259 Виготовлення та практичне використання сонячного колектора у приватному будинку. Приходько Олександр Сергійович................................................................................................261 Пристрій для поливу кімнатних рослин. Поліщук Богдан Петрович........................................263 Проект «Mars O2». Крива Ольга Вікторівна.................................................................................263 Секція «Хімія та біоінженерія».....................................................................................................265 Дослідження електролізу. Виготовлення електролізу. Федоренко Дмитро Сергійович..........265 Іммобілізація амілолітичних ферментів на кремнеземних матрицях. Шипович Дмитро Васильович......................................................................................................................................266 Вирощування кристалів в домашніх умовах. Кошан Томас Степанович..................................268 Поєднання фосфоресцентної та ексиплексної емісії для створення високоефективних органічних світловипромінюючих діодів. Битко Тетяна Леонідівна.........................................269 Визначення впливу флуоресцентних карбонових наноточок на клітини лінії К562. Бутенко Євген Сергійович............................................................................................................................271 Методология исследования различных видов мёда. Корреляционная зависимость употребления мёда на протяжении эпидемиологического периода п. Неледва Ярослава Алексеевна......................................................................................................................................273 Закономірності перебігу галогенвмісних коливальних реакцій. Опалько Аліна Іванівна......276 Дослідження вмісту хлоридів та сульфатів в мінеральних водах сучасними методами. Анісімова Ольга Олександрівна....................................................................................................278 Порівняння ефективності використання полівалентних коагулянтів для очищення водних розчинів від поверхнево-активних речовин. Узунова Дар’я Ігорівна........................................279 Синтез ефірних олій і складних ефірів та отримання ароматичної композиції на їх основі. Войтюк Василь Юрійович.............................................................................................................281 Ефективність отримання біогазу з відходів органічного походження. Максимова Дар’я Володимирівна................................................................................................................................282 Визначення концентрації іонів Кальцію, Магнію і Хлору у питній воді смт. Міжгір’я. Сівак Анна Вікторівна..............................................................................................................................283 Дослідження адсорбції нітрат-іонів деякими мінералами. Корнієнко Катерина Сергіївна....286 Дослідження маркерів гемостазу із застосуванням плазмон-поляритронних спектрометрів серії «Плазмон». Ганопольський Антон Ігорович.......................................................................288 Дослідження фізико-хімічних властивостей флуоресцентних наноматеріалів на основі вуглецю. Головань Денис Романович...........................................................................................289
8
Секція «Ботаніка» Пшениця як основна культура України. Сергієнко Ярослав Олексійович. Найважливіше місце в структурі агропромислового комплексу України займає зернопромисловий комплекс. Основу комплексу складає зернове господарство. Саме зерновим культурам відводиться пріоритетна роль у всіх областях України. Вони є основою позитивного сальдо зовнішньоекономічної торгівлі сільгосппродукцією. Зернові культури – це найважливіша в господарській діяльності група рослин, оброблювана людиною, яка дає зерно, сировину і корми. Зерно є основним продуктом харчування людини, з нього роблять крупи, борошно, сурогат кави та ін. В якості кормів використовують як саме зерно, так і продукти його переробки, а так само зелені паростки та солому. Як сировину використовують для виготовлення крохмалю, амінокислот, спирту, лікарських препаратів. У роботі наведені та узагальнені теоретичні відомості про ботанічні характеристики, особливості агротехніки, сорти, пшениці, як стратегічної культура України. Метою данною работи є встановити стратегічну роль озимої пшениці для населення України, використання зерна для забезпечення основними продуктами харчування. Основні агротехнічні і агрохімічні заходи, направлені для вирощування високих урожаїв озимої пшениці товаровиробниками України. Актуальність проблеми: В зв’язку з зростанням населення, наростаючою економічною світовою кризою на перше місце стає забезпечення населення України та інших країн світу продуктами харчування, особливо хлібобулочними виробами. Особливе місце в вирішенні цього питання відводиться збільшенню виробництва зернових культур, насамперед озимої пшениці. Для цього для покращення технології вирощування озимої пшениці, підвищення урожайності необхідно проводити пошук нових, інноваційних високоефективних продуктів – стимуляторів росту, регуляторів росту, мікроелементів та ін. Об’єкт дослідження: насіння пшениці та препарат стимулятору росту. Висновки. 1. Україна займає одне з провідних місць серед країн світу по забезпеченню рослинницькою продукцією населення Землі. Це обумовлено не тільки благоприємними грунтово–кліматичними умовами, а й високим науково– технічним потенціалом, тривалою історією розвитку галузей рослинництва, наявністю безцінних людських і генетичних природних ресурсів. 2. Основною культурою в забезпеченні зернового балансу держави є озима пшениця, що пов’язано з її біологією розвитку, генетичним різноманіттям видів і сортів, потенціалом урожайності та якісними хлібопекарськими властивостями. 3. На сьогодні потенціал урожайності озимої пшениці в Україні досить низький (2,5 – 3,5 т/га), що пов’язано з недосконалістю технології її вирощування, ігноруванням використання новітніх технологій, відсутністю знань товаровиробників про новітні технологічні рішення, які широко використовуються в країнах Європейського Союзу та світі. 4. На сьогодні біологічний потенціал озимої пшениці в Україні становить до 5 – 6 т/га, що при наявних посівних площах може вдвічі підвищити валовий збір і відповідно підвищити експортний потенціал держави і її економічне благополуччя. 5. Нами був випробуваний новітній, високоефективний природній стимулятор росту Келпак, який покращує фізіологічний стан рослин вже на початковому етапі росту, підвищує стійкість рослин до несприятливих абіотичних факторів, гарантує пі
Використання квітів у парфумерній промисловості. Бідна Неоніла Олександрівна "Парфумерія — це пахучі вироби, які використовуються з гігієнічною та косметичною метою. Зазвичай парфумерія — це рідкі або масляні розчини летких 9
ароматичних речовин (які являють собою парфумерну композицію). Розчинниками в даному випадку виступають спирт, дипропіленгліколь, суміш спирту й води, також носіями парфумерної композиції можуть бути очищені рослинні олії без запаху. Парфуми — це найбільш дорогий вид парфумерії. Концентрація парфумерної композиції у ньому особливо сильна і може становити 20-30% в пропорції з рештою етилового спирту 70-80% концентрації. Через таку високу концентрацію наносити парфумів слід зовсім трішки, а використовуються вони лише в особливих випадках. Через відносну вузькість використання і високу вартість парфумів цей вид парфумерії зараз частіше зустрічається на полицях колекціонерів, ніж в руках у споживачів. Це пояснюється також і тим, що саме для парфумів виготовляються особливо цінні флакони. Мета моєї роботи полягає у пізнанні значення слова парфумерія, дослідженні історії парфумів та квітів які використовують при виробництві парфумів. Актуальність нашої теми- це віявлення значення квітів у парфумерній промисловості, пізнання цікавих фактів про парфуми і виробництво парфумів у домашніх умовах. Методидослідження: приготування парфумів у домашніх умовах. Об`єктдослідження: троянда та її властивості. Приготування парфумів у домашніх умовах - це не тільки прекрасна економія, але і можливість проявити фантазію, створити свій неповторний аромат. Мені знадобилося: • ємність з щільно закриваємою кришкою • марля • один стакан свіжих квіткових пелюсток • дві склянки чистої води Приготування: 1. Я склала марлю в кілька разів і накрила нею ємність, у якій мої парфуми будуть настоюватися. Краї марлі повинні звисати з боків чашки. 2. За допомогою гострого ножа я дрібно нарізала пелюстки квітів. При створенні духів віддавайте перевагу таким кольорам, які відрізняються приємним, але інтенсивним ароматом. Поклала нарізані квіткові пелюстки гіркою в центр марлі. 3. Залила пелюстки двома склянками води кімнатної температури. Під напором води вони опустилися на дно моєї ємності і виявилися повністю залитими. При цьому кінці марлі, які до цього вільно звисали, не повинні опуститися у воду. 4. Щільно закрила кришкою ємність і залишила на ніч. 5. Після закінчення доби я вийняла марлю з пелюстками з води, попередньо гарно віджавши їх. 6. Перелила воду, що залишилася, в невелику каструльку і поставила її на повільний вогонь. 7. Випаровувала квіткову воду до тих пір, поки в каструлі не залишилися кілька столових ложок духів — рідина буде дуже концентрованою, з інтенсивним ароматом. 8. Отримані парфуми охолонули. Після цього я перелила їх в красиву пляшку. Термін придатності таких парфумів — один місяць. Одним із досягнень парфумерії кінця XX століття стало введення в моду стилю «унісекс», першим із геніальних парфумів котрого став аромат Calvin Klein CK One. Сьогодні парфуми унісекс стали таким же невід'ємним різновидом парфумерії, як і суто жіночі або чоловічі парфуми. Парфумерія XXI століття поки ще не розкрила нових горизонтів. Відомі парфумерні компанії наразі працюють швидше на кількість, а не на якість, випускаючи парфуми по декілька на рік і тим самим до
10
Морфо-фенологічні, алелопатичні властивості амброзії полинолистої, вплив на видовий склад типових рослинних угрупувань Старобільщини. Богуславська Анастасія Денисівна У зв’язку з загостренням впливу антропогенного фактору на довкілля у Луганській області спостерігається деградація степових рослинних угрупувань, збільшилася чисельність засмічених рослин, одна з яких - амброзія полинолиста. Метою нашої роботи було дослідити цей карантинний бур'ян, знайти місця її масового зростання у місті Старобільськ, виявити зміну видового складу рослинних степових ассоціацій, провести морфофенологічне, алелопатичне дослідження рослини. На Старобільщині до цього не проводилася подібна робота, у цьому - важливість і новизна роботи. Біологічні особливості амброзії полинолистої привели до її швидкого розповсюдження, внаслідок чого потерпають не тільки культурні рослини, а змінюється видовий та чисельний склад типових рослинних угрупувань. Морфо-фенологічне дослідження довело, що амброзія утворює значну органічну масу, яка у середному складає: сира - 19,49, суха - 6, 95г. (таблиця) Місця масового зростання можна побачити на топографічній карті міста.(карта) Для виявлення алелопатичних властивосней було проведено лабораторне дослідження методом біотестів акад.А.М.Гродзінського. нами готовались водяні настої амброзії полинолистої різної концентрації і досліджувався вплив на проростання насіння культурних рослин. З результатами иожна ознайомитися в таблиці. Відомо, що ця рослина - сильний алерген. ми ознайомилися зі статистичними даними по поллінозу у м.Старобільськ за останні 5 років. Дані наведені у таблиці. Найбільш вразливою верствою населення є діти середнього та старшого шкільного віку. Також нами проведене соціологічне дослідження серед мешканців міста, яке показало, що більшість населення знають про цю небезпечну рослину, але не приймають участь у боротьбі з її розповсюдженням. Отримані результати дають нам підстави стверджувати наступне: Амброзія полинолиста - адвентивна засмічена рослина внутрішнього карантину.В нашому регіоні наявні сприятливі умови для її розповсюдження.Вона пригнічує енергію росту, розвитку насіння культурних рослин. Алелопатичні властивості збільшуються при збільшенні концентрації. Це рослина з сильними алергенними властивостями, тому може бути віднесена до групи екологічних засмічених рослин (на основі статистичних даних) Шановне ЖЮРІ! Робота містиь багато таблиць, діаграм, фотоматеріалів, що будут представлені при стендовому захисті роботи! (маємо технічні прблеми, пробачте!)
Поширення та еколого-ценотичні особливості Typha Laxmannii Lepech. у Житомирській області Стоцька Ольга Ігорівна Typha laxmannii є видом природної флори України – Причорномор’я, однак протягом останніх десятиліть відбувається експансія цього виду з південних районів на північ. У Національному гербарії Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (KW) наявні лише поодинокі його гербарні зразки з території Лісостепу України і відсутні – з Полісся. Мета роботи полягала у зборі даних та виявленні сучасного поширення T. laxmannii у Житомирській області(що до цього не було вивчено), більшу частину якої займає Житомирське Полісся; моделювання на основі ГІС-технології розселення досліджуваного виду та розрахунок його швидкості; вивчення еколого-ценотичних особливостей виду. Наукова новизна: вперше для одного з районів Українського Полісся наведено зростання T. Laxmannii. На основі ГІС-технології змодельовано поширення цього 11
адвентивного виду у регіоні досліджень, що зроблено вперше для України; розраховано швидкість розселення виду на різних етапах його експансії. Отримані результати можуть бути використані для прогнозу поширення T. laxmannii у сусідніх районах Українського Полісся – Західному і Київському. Дослідження проведені на території Житомирської області у серпні-листопаді 2014 р. Камеральний етап включав критичний аналіз гербарію судинних рослин Житомирської області за 1995-2014 рр., який зберігається на Поліському філіалі УкрНДІЛГА (м. Житомир); аналіз гербарію T. laxmannii з території України у Національному гербарії (KW). Протягом польового етапу проведено експедиційні виїзди у межах Житомирської області з метою пошуків виду: Житомирський р-н, окол. с.Іванівка та с.Барашівка с.Глибочиця м.Житомир Радомишльський р-н, окол. м.Радомишль, заплава р. Мика, окол. с. Краснобірка; Коростишівський р-н, с. Вел.Кошарища . В обстежених локалітетах зібрано гербарій T. laxmannii, який здано до Національного гербарію (KW) – 00113151-00113161. Оскільки одним з головних завдань цього дослідження був розрахунок швидкості експансії T. laxmannii у регіоні досліджень а також напрямків його поширення, нами всі відомі локалітети області були згруповані за часом їх виявлення. Потім вони були перенесені на векторну карту та сформовано відповідну базу даних. На наше прохання ГІС-інженером Українського товариства охорони птахів (О.Аксьом) на основі цієї бази даних було проведено інтерполяцію поширення T. laxmannii у Житомирській області, побудовано відповідні ізолінії. Було використано метод IDW . Після візуалізації та побудови ізоліній аналіз отриманих даних проведений нами. В результаті досліджень було виявлено новий для Житомирської області вид – T. laxmannii. Загальна кількість його локалітетів в області дорівнює 55 шт., в т.ч. 2 були вперше знайдені нами та 9 – підтверджені в ході досліджень. Для T. laxmannii характерною є найбільша представленість у прибережно-водних ценозах по берегах ставків – 36,4% від загальної кількості. На другому місці (30,9%) знаходяться болота-блюдця, на третьому (7,3%) – придорожні канави вздовж шосе..Виявлено, що у 52,5 % локалітетів T. laxmannii входив до високотравних прибережно-водних ценозів з домінуванням рогозів: Typha angustifolia+(T.latifolia)+ T. laxmannii; у 18,0% – до очеретяних прибережно-водних заростей; у 26,2% досліджених T. laxmannii формував власні ценози, переважно у болотах-блюдцях. В антропогенно трансформованих екотопах знаходиться 100% локалітетів виду в регіоні. Для розрахунку швидкості розселення T. laxmannii у регіоні нами побудовано три трансекти: А-Б: Любарський р-н, окол. с. Гринівці, болотце у заплаві р. Случ (1997р.) – Ємільчинський р-н, окол. с. Кочичине (2005 р.) – 149,6 км, тривалість поширення – 8 років; В–Г: Чуднівський р-н, пд.-зах. окол. с. Іванопіль, болота-блюдця на вигонах у заплаві р. Тетерівка (1995 р.) – Овруцький р-н, с. Антоновичі (2007 р.) – 194,6 км, 12 років; Д–Е: Бердичівський р-н, пд. окол. с. Гришківці (1999 р.) – Овруцький р-н, пд. окол. м. Овруч, засолена заболочена лука (2011р.) – 180,0 км, 12 років. Виявлено, що середня швидкість поширення T. laxmannii по трансекті А-Б склала 18,7 км/рік( у Лісостеповій частині – 9 км/рік) Середня швидкість поширення T. laxmannii по трансекті В-Г склала 16,2 км/рік. У поліській частині на трансекті швидкість поширення виду зростає до 23,4 км/рік. Середня швидкість поширення цього виду по трансекті Д-Е склала 15,0 км/рік. Підводячи підсумок розрахунків, проведених на трансектах, можна стверджувати, що T. laxmannii в регіоні досліджень у 1995-2011 рр. характеризувався значною швидкістю поширення з півдня на північ – в середньому 16,6 км/рік.
Мохоподібні Актовського каньйону. Катарєва Анастасія Іванівна Катарєва Анастасія Іванівна, студентка біологічного фак-ту МНУ ім. В.О. 12
Сухомлинського, м. Миколаїв. Науковий керівник: Комисар Олена Сергіївна, викладач кафедри екології, МНУ ім. В.О. Сухомлинського, м. Миколаїв. Вивчення бріофлори України дає можливість зробити висновки щодо сучасного стану бріофлори та особливостей видів мохоподібних. Тому метою нашої роботи стало вивчення бріофлори Актовського каньйону Вознесенського району Миколаївської області. Цей матеріал можна використовувати у різних галузях науки, а також створює можливість збереження чисельності та запобігання знищення флори. Актовський каньйон являється каньйоном, що розташований на річці Мертвовод поблизу села Актово Вознесенського району Миколаївської області, Україна (47° 42'48 "пн.Ш. 31° 27'00" в.Д.). Гранична прірва в кристалічному щиті, має глибину до 40-50 метрів, а площу більше 250 гектарів. Являє собою унікальний комплекс лісової та водної екосистем з ансамблем скель та гранітних валунів, єдиний в Європі, який за своїми геолого-ландшафтним показниками в мініатюрі з величезною точністю в часі нагадує знамениті каньйони північної Америки. Природний комплекс Актовський каньйон, як і всі береги Мертвоводу входить до складу створеного в 1994р. Миколаївською обласною радою регіонального ландшафтного парку «Гранітно-Степове Побужжя». Зараз це природний національний парк "Бузький Гард". В основу дослідження були покладені дані зборів флористичних матеріалів, зібраних протягом 2014-2015рр., у кількості 28 гербарних пакетів. Гербарні зразки визначали стандартним порівняльно-морфологічним методом за визначниками і флорами та порівнювалися зі зразками бріологічного гербарію МНУ ім. В.О. Сухомлинського. Ідентифікацію мохоподібних та анатомо-морфологічні дослідження проводили за допомогою бінокулярів МБС-1 та мікроскопу «Біолам Lomo Д 1», за загальноприйнятою методикою. Бріофлора Актовського каньйону представляє собою 11 видів мохоподібних, які відносяться до віділу Bryophyta, класу Bryopsida, підкласу Bryidae, 2 порядки (Politrichales, Bryales), 5 родин (Politrichaceae, Bryaceae, Hypnaceae, Brachytheciaceae, Shistostegaceae), 5 родів (Politrichum, Bryum, Hypnum, Brachythecium, Schistostega). Інформація щодо загальної кількості видів мохоподібних, які можуть зустрічатися на території Актовського каньйону не має, адже таке дослідження проводилося вперше та потребує подальшого дослідження. Життєві форми мохоподібних на території дуже різноманітні. Переважають мохи з щільними дерниною – 45,45% до яких відносяться такі види, як Bryum torgucscens, B.caespiticum, B.creberrimum, B.pallescens, B.argenteum. Місцезростання моху залежить від факторів навколишнього середовища – вологи, світла, температури. Тому виділяють групи видів мохів по типу місцезростання. За екологічними групами переважають мезоксерофіти – 45,45% (Bryum. torgucscen, B.caespiticum, B.argenteum, B.creberrimum, Hypnum cupressiforme), геліофіти – 63,63% (Politrichum piliferum, Bryum torgucscens, B.caespiticum, B.argenteum, B.creberrimum, B.pallescens), інцертофіли – 90,9% (Schistostegium apocarpum, Brachythecium мildeanum, Hypnum cupressiforme, Bryum мildeanum, Politrichum. piliferum та ін.) та мезотрофи з мезоевтрофами – 36,36%. Серед досліджених мохоподібних було встановлено, що в статевому складі мохоподібних переважають дводомні види мохів – 45,46% (Politrichum commune, P.piliferum, Bryum caespiticum, B.argenteum, Hypnum cupressiforme). В результаті проведених досліджень і аналізу отриманих матеріалів вперше було встановлено видовий склад бріофлори Актовського каньйону Вознесенського району Миколаївської області та виявлено таксономічну, біоморфологічну та екологічну структури бріофлори. 13
Підвищення схожості насіння Модрини європейської. Щербак Надія Миколаївна Щербак Надія, вихованка гуртка «Юні лісівники» Сумського міського ЦЕНТУМ, учениця 10 класу ЗОШ І-ІІІ ступенів № 5 м. Суми Керівник гуртка: Дудко Катерина Іванівна Науковий керівник: Щербак Микола Григорович, головний лісничий ДП «Сумське лісове господарство» Підвищення схожості насіння Модрини європейської Модрина європейська (Larix decidua Mill.) є цінною породою, деревина якої широко застосовується в народному господарстві. ДП «Сумське лісове господарство», керуючись чисельними науковими дослідженнями, активно впроваджує досвід введення Модрини європейської до складу лісових культур. У змішаних насадженнях опад модрини прискорює мінералізацію підстилки дуба звичайного і сосни звичайної і збагачує ґрунт поживними речовинами, що значно підвищує стійкість та продуктивність таких штучних деревостанів. Модрина є перспективною породою плантаційного лісовирощування для потреб целюлознопаперової, вугільної та деревообробної промисловості. Перед фахівцями ДП «Сумське лісове господарство» постало питання про широке впровадження в лісокультурне виробництво Модрини європейської, що в значній мірі стримується недостатньою кількістю садивного матеріалу. На часі існує потреба в наукових дослідженнях та розробці практичних рекомендацій вихованцями учнівського лісництва «Паросток» з підвищення природно низької схожості насіння та прискореного отримання високоякісного садивного матеріалу шляхом застосування різних засобів передвисівної підготовки насіння, в тому числі й використання стимуляторів росту. Мета: дослідити вплив стимуляторів росту на посівні якості насіння, довести доцільність їх використання у відповідних концентраціях для передпосівного обробітку насіння Модрини європейської. Об’єкт дослідження: Модрина європейська (Larix decidua). Предмет дослідження: насіннєвий матеріал Модрини європейської. Завдання: обґрунтувати доцільність вирощування сіянців Модрини європейської для введення в лісові культури регіону дослідження; довести дієвість використання методу передпосівної обробки насіннєвого матеріалу Модрини європейської стимуляторами росту; визначити оптимальні концентрації стимуляторів росту та способи їх застосування; простежити динаміку сходження насіння Модрини європейської; провести інвентаризацію пророслих та непророслих насінин; встановити найбільш ефективний стимулятор росту, що підвищує схожість насіння Модрини європейської; розробити рекомендації для ДП «Сумське лісове господарство» по передпосівній обробці насіннєвого матеріалу Модрини європейської. Етапи проведення досліду: 1. Відбір трьох проб по 100 насінин Модрини європейської для кожного з чотирьох варіантів досліду з подальшим обробітком їх стимуляторами росту. 2. Замочування у розчинах чотирьох стимуляторів росту: фумар, циркон, емістим С, гетороауксин протягом 18 годин у трьох концентраціях. Для контролю насіннєвий матеріал 14
замочили у дистильованій воді. Стимулятори росту застосовувалися за такою схемою: 1-й дослідний варіант - насіння Модрини європейської намочили у розчині емістиму С у концентраціях 0, 001%, 0, 01%, 0,1%; 2-й дослідний варіант насіння Модрини європейської намочили у стимуляторі росту фумар у концентраціях 0,001%, 0,01% та 0,1%; 3-й дослідний варіант насіння Модрини європейської намочили у розчині циркону у концентраціях 0,001%, 0,01%,0,1%. 4-й дослідний варіант насіння Модрини європейської намочили у стимуляторі росту гетероауксин у концентраціях 0,001%, 0,01% та 0,1%. Для контролю насіння замочили у дистильованій воді. 3. Розкладення оброблених стимуляторами росту насінин на фільтрувальний папір у чашки Петрі для пророщування на 20 днів при температурі +21°С. 4. Проведення контролю вологості та температури з метою попередження появи плісняви. У разі її появи, проводилась дезінфекція чашок Петрі та насіння етиловим спиртом з подальшим промиванням дистильованою водою. 5. Спостереження за проростанням насіння на 5-й, 10-й, 15-й день дослідження. 6. Інвентаризація насіннєвого матеріалу. Проведення підрахунку кількості пророслих та не пророслих насінин на 20-й день дослідження (непроросле насіння розрізали і визначали кількість порожніх насінин у кожному варіанті досліду). 7. Розробка рекомендацій для Державного підприємства «Сумське лісове господарство» щодо підбору найефективніших стимуляторів росту для обробки насіннєвого матеріалу Модрини європейської. Методика дослідження: Згідно з поставленою метою дослідити вплив стимуляторів росту на посівні якості насіння, довести доцільність їх використання у відповідних концентраціях для передпосівного обробітку насіння Модрини європейської програмою досліджень було передбачено: Ґрунтовне вивчення відповідної фахової літератури. Консультація по заявленій темі з фахівцями Сумського державного лісового господарства: головним лісничим Щербаком Миколою Григоровичем, інженером лісового господарства Яременко Наталією Миколаївною. Обробіток насіннєвого матеріалу Модрини європейської стимуляторами росту. Здійснення спостереження за станом насіннєвого матеріалу Модрини європейської, що пройшов обробіток стимуляторами росту. Спостереження за динамікою схожості насіння Модрини європейської. Проведення інвентаризації пророслих насінин Модрини європейської. Розробка рекомендацій щодо підбору найефективніших методів передпосівної обробки насіннєвого матеріалу модрини європейської у Сумському лісництві. Методи дослідження: спостережень, експерименту, біометричний, статистичний, літературний, визначення причин і наслідків. Висновки та пропозиції виробництву У ході дослідження отримані результати впливу чотирьох стимуляторів росту (фумару, емістиму С, гетероауксину, циркону) на посівні якості насіння Модрини європейської: 1. Найвищий показник абсолютної схожості насіння Модрини європейської отриманий у III дослідному варіанті при обробці стимулятором циркон у концентрації 0,01% та 0,1% (45,5 % та 45,2% відповідно). 2. Найнижчі показники абсолютної схожості насіння Модрини європейської зафіксовані: у I дослідному варіанті при обробці його стимулятором емістим С у концентрації 0,001%; у II дослідному варіанті при обробці насіння стимулятором фумар у концентрації 0,1%; у III дослідному варіанті при обробці насіння стимулятором циркон у концентрації 15
0,001%, що на 2,4 % менше, ніж показник на контролі; у IV дослідному варіанті при обробці стимулятором росту гетероауксин у концентрації 0,001%. 3. Стимулятори емістим С (0,001%), фумар (0,1%), гетероауксин (0, 001%), циркон (0, 001%) виступили у ролі інгіб
«Ця дивовижна цвіль». Ганєв Михайло Емануїлович У нашій роботі ми прагнули якомога більше дізнатися про цвілі , особливо про умови її появи на продуктах харчування. Дослідження проводилися в два етапи. Спочатку создавлаісь умови для повленія цвілі , причому, розглядалися різні варіенте середовищ, включаючи і середу, опромінену ултрафіолетом. В результаті роботи ми чітко побачили, що цвіль НЕ обаза там, де мало місце ультрафіолетове опромінення . Нам здається, що це могло зіграти огромое роль у масштабних процесах зберігання продуктів харчування з мініммальнимі витратами.
Морфо-біологічні особливості і якість насіння вайди польової – нової технічної культури. Литвин Тетяна Дмитрівна Литвин Тетяна, учениця 9 класу ЗОШ № 19 м. Миколаєва, член гуртка «Основи фізіології рослин» Миколаївської міськсюн Науковий керівник: Миколайчук В.Г., к.б.н., доцент кафедри рослинництва та СПГ Миколаївського національного аграрного університету Вайда польова (Isatis campestris Steven ex DC.) належить до родини Капустяні (Brassicaceae) класу Двосім’ядольні. Має синонім – Isatis tinctoria var. campestris Schmal. [2]. Це трав’янистий монокарпік або недовговічний полікарпік. Рослина поширена на території України в Степу, Лісостепу та Криму. Приурочена до сухих бідних або помірно збагачених, часто деградованих змитих чорноземів, лісів, вапняків та пісків. Розвиток відбувається навесні або влітку. Висота рослин 0,35-1,0 м, стебло прямостояче, вгорі розгалужене, голе або з розсіяними відстовбурченими волосками. Коренева система стрижнева. Цвітіння відбувається в травні – липні. Плід голий нерозкривний стручечок. 2n= 14. Використовується як декоративна, кормова, медоносна, лікувальна та фарбувальна рослина [1]. Враховуючи, що рослина вайди польової може використовуватися в різних галузях сільськогосподарського виробництва, а також її екологічні пластичність, посухо- та солестійкість, вважаємо за потрібне провести дослідження можливості її інтродукції в Україні. Метою наших досліджень було встановлення біометричних показників плодів і насіння вайди польової, зібраних із природної флори (південна частина м. Миколаєва, парк Дружба) в 2014 році. Для визначення біометричних показників робили проміри 50 насінин та 50 плодів (довжина, ширина і товщина) в трикратній повторності за допомогою електронного штангенциркуля марки Digitalcaliper 391110 з точністю до 0,01 мм. Масу 1000 насінин визначали за допомогою електронних вагів з точністю до 0,01 г. Визначали лабораторну схожість та енергію проростання насіння, масу 1000 плодів та насінин, кількість плодів в 1 г. В результаті проведених досліджень встановлено, що зрілі плоди вайди польової, які були зібрані 7 липня 2014 року, однонасінні, мають видовжену форму, солом’яно-жовте забарвлення, опушення відсутнє. В них чітко виділяється частина, в якій знаходиться насінина – насінна камера (табл.). Довжина насінини складає 30 % від довжини стручечка. Співвідношення між довжиною плодів і насінини склало 3,31, а шириною – 3,54. Маса 1000 плодів вайди польової 16
із природної флори м. Миколаєва склала 1,6 г, в 1 г міститься 625 шт. насінин. Середній коефіцієнт варіації біометричних показників плодів і насіння становить 13,9, тобто є середнім. Для всіх ознак характерні середні показники коефіцієнтів варіації, крім ширини, для якої цей показник є підвищеним (21 %). Аналіз лабораторної схожості насіння вайди без оплодня показав, що вона має високі показники (97 %), а енергія проростання на четверту добу – 78 %. Однак при пророщуванні насіння разом із оплоднем схожість була нижчою (80 %), а енергія проростання на шосту добу – 40 %. Динаміка проростання насіння без оплодня і з оплоднем має особливості (рис.). Можна припустити, що в оплодні містяться речовини, які гальмують проростання, бо передчасне проростання восени може бути згубним для проростків в природних умовах. Таким чином, нами досліджено біоморфологічні особливості плодів і насіння вайди польової із природної флори, встановлена лабораторна схожіть насіння та вплив на енергію проростання та схожість речовин, що містяться в оплодні. Подальші дослідження будуть продовжуватися в польових умовах на ділянках Миколаївської міської станції юних натуралістів, яка є філією кафедри рослинництва та СПГ, спільно із науковцями Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України. 1. Екофлора України. Т.5. / А.П. Ільїнська, Я.П. Дідух, Р.І. Бурда, І.А. Коротченко/ Відпов. Ренд. Я.П. Дідух. – К.: Фітосоціоцентр, 2007. – 584 с. 2. Isatis campestris [Електронний ресурс]. Режим доступу до сайту: http://humangarden.ru/sofia/findnewdb.php?rast=1248 Таблиця Біометричні показники насіння і плодів вайди польової Зразок Довжина, мм Ширина, мм Індекс Плід 8,23±0,15 2,73±0,06 3,07 Насінна камера 3,55±0,06 1,24±0,04 2,98 Насіння 2,49±0,03 0,77±0,02 3,23
Біоіндикаційна оцінка впливу електромагнітного випромінювання на інтенсивність проростання насіння вівса посівного Avena sativa L. Адамська Єлизавета Олегівна Тези роботи Актуальність проблеми. Надвисокі темпи технічного прогресу зумовлюють збільшення кількості штучних джерел електромагнітного випромінювання. Електромагнітні поля (ЕМП) негативно впливають на живі організми. Біологічна дія ЕМ знижує працездатність, пригнічує імунітет, викликає синдром хронічної втоми та сприяє розвитку багатьох захворювань. Особливо небезпечною є дія ЕМП на дітей, підлітків, вагітних жінок та людей із ослабленим здоров’ям. Тому на сьогодні надзвичайно актуальним є питання про безпеку впливу електромагнітного поля на живі організми. Мета роботи: дослідження впливу електромагнітного випромінювання на інтенсивність проростання насіння вівса посівного Avena sativa L з метою з’ясування впливу ЕМП на живі об’єкти. У роботі були використані такі методи досліджень: порівняльно-описовий, експериментальний шляхом лабораторних досліджень, біоіндикаційна оцінка та статистичний аналіз одержаних результатів. Об’єкт дослідження: овес посівний (Avena sativa L) та інтенсивність проростання його насіння на різних субстратах. Предмет дослідження: вплив водного субстрату, одержаного внаслідок попередньої дії електромагнітного поля мікрохвильової печі, на фізіологічні процеси росту і розвитку молодих проростків вівса посівного. Завдання роботи: • дослідження інтенсивності проростання насіння вівса при зволоженні криничною відстояною водою (контроль), водою, кип’яченою на газовій плиті (дослід 1), та водою з 17
мікрохвильової печі (дослід 2). • аналіз отриманих результатів за такими параметрами: 1) інтенсивність проростання насіння вівса посівного (Avena sativa L); 2) величина приросту кореневої системи; 3) величина приросту надземної частини молодих проростків; • Зробити висновок щодо доцільності та безпечності використання мікрохвильових печей для приготування їжі. • Розробити рекомендації щодо екологічного нормуваня рівня щоденного електромагнітного навантаження на людину. Методика відбору та підготовки зерна до пророщування. Закладання досліду Для отримання достовірних результатів необхідно було ретельно підібрати якісний посівний матеріал, перевірити його на схожість та підготувати до пророщування. Перед закладання досліду, зерна вівса ретельно промивали холодною проточною водою. Після чого для експерименту відбирали лише ті зерна, які не спливали на поверхню води (Рис 2.1). Рис. 1.1. Промивання та відбір зерна вівса посівного Для дослідження впливу електромагнітного випромінювання ми вибрали такі умови перебігу досліду: 1-ша посудина (контроль)- пророщували зерна вівса посівного на сирій криничній відстояній воді; 2-га посудина (дослід 1) - пророщували зерна вівса посівного на кип’яченій воді (з використанням газової плити); 3-тя посудина ( дослід 2) - пророщували зерна вівса посівного на кип’яченій воді (у мікрохвильовій печі). Після закладання досліду проби поміщали у тепле та захищене від попадання прямих сонячних променів місце. Поновлювали вміст води у пробах у міру її використання проростками, так щоб верхній шар марлі завжди був вологий. Після ретельного відбору зерна вівса посівного, увесь посівний матеріал розділили на 3 рівних частини (по 80 насінин у кожній). Пророщували зерна вівса посівного у порцеляновому посуді. Дно кожної посудини вистилали шматком марлі, де розміщували посівний матеріал( Рис. 1.2.Б). Контроль Дослід 1 Дослід 2 Рис.1.2.А. Закладання досліду з використанням різних водних субстратів (Контроль: вирощування зерна з використанням відстояної криничної води; Дослід 1 - з використанням води, кип’яченої на газовій плиті; Дослід 2 – з використання води кип’яченої у мікрохвильовій печі) Зверху зерна знову накривали шматком марлі ( Рис. 1.2.Б). Контроль Дослід 1 Дослід 2 Рис.1.2.Б. Закладання досліду: кінцевий етап 1.5 Оцінка інтенсивності проростання насіння вівса посівного (Avena sativa L.) Оцінку інтенсивності проростання насіння проводили на основі підрахунку кількості проростків за певний проміжок часу у різних пробах на 3, 5, 7, 9, 11 добу з моменту закладання досліду. Для оцінки ступеня розвитку кореневої системи вимірювали довжину корінців проростків вівса посівного. Одночасно вимірювали висоту пагонів рослини. Вимірювання здійснювали на 11 день проведення досліду. Статистично - порівняльний аналіз даних проводили з використанням стандартного програмного пакету Microsoft Excel 2000. При цьому визначали середнє арифметичне (М), стандартну похибку (m). 2.1. Експериментальне дослідження інтенсивністі проростання насіння вівса посівного на різних водних субстратах Для дослідження впливу ЕМП на інтенсивність проростання насіння вівса посівного визначили показники розвитку вегетативних частин молодих проростків вівса посівного. Як відомо, сира водопровідна вода є жорсткою, що може погіршувати її біологічні ефекти в живих організмах [9]. Зважаючи на це, для проростання насіння вівса ми використовували криничну відстояну (протягом 2-х днів) воду. Появу перших проростків спостерігали на 5 добу розвитку зародка рослини (контроль, дослід 1) та на 6 добу (дослід 2). Параметрами дослідження була кількість проростків у різних середовищах пророщування насіння за 11 діб розвитку. Водночас оцінювали розвиток вегетативних органів у проростка з 5 по 11 день експерименту (рис. 2.1., 2.2.). Для одержання статистично достовірних результатів, дослідження проводили у 3 повторах. Контроль Дослід 1 Дослід 2 Рис.2.1. Інтенсивність проростання насіння вівса посівного на різних водних середовищах (7 день) Контроль: вирощування зерна з використанням відстояної криничної води; Дослід 1 - з використанням води, кип’яченої на газовій плиті; Дослід 2 – з використання води кип’яченої у мікрохвильовій печі Рис. 2.2. Інтенсивність проростання насіння вівса посівного на різних водних субстратах Провівши 3 серії досліджень, які полягали у оцінюванні інтенсивності 18
проростання насіння вівса посівного, ми можемо зробити висновок про суттєве пригнічення процесу проростання насіння вівса у середовищі з опроміненою водою на 69,65% у порівнянні з контролем та на 43,25% у порівнянні з середовищем, що містило воду, кип’ячену на газовій плиті (Рис. 2.2.). Очевидно, це зумовлено порушенням структури води, одержаної внаслідок попередньої дії електромагнітного поля, та нездатністю її до повного засвоєння організмами [13]. Дослідження показали, що інтенсивність проростання насіння на кип’яченій воді (дослід 1, дослід 2) суттєво знижується у порівнянні з контролем на 45,5 та 73,1% відповідно. 2.1.1. Визначення ступеня схожості насіння вівса
Мохоподібні смт. Казанка. М’ягка Олександра Олександрівна Мохоподібні характеризуються найвищим різноманіттям серед архегоніатів і займають друге місце за кількістю видів після квіткових. Вони є найпримітивнішими серед спорових рослин і викликають певний науковий і методичний інтерес. Основні задачі для наукової роботи : 1. Вивчити видовий склад бріофлори смт Казанка. 2.Проаналізувати екологічну таксономічну структуру, смт Казанка Миколаївської обл. 3. Вивчити географічні та життєві форми смт. Казанка. Для чіткого виконання поставлених завдань були використанні такі методи , як теоретичний аналіз наукової літератури, синтез, визначення видів мохів, маршрутно – рекочносцировочний метод. Основною задачею є повний аналіз та обстеження біофлори , показати практичне застосування певних видів у різних галузях науки, можливість вирощувати рідкісні види для збереження чисельності та запобігання зниження флори. Біофлора смт. Казанка налічує 18 видів. За екологічною структурою по відношенню до вологи переважають мезоксерофіти – 61,1% , іншу частину складають мезофіти—38,8%; по відношенню до освітленості переважають геліосциофіти—43,75%, іншу частину складають сциофіти—37,5%; по відношенню до хімічного субстрату переважає індиферентні види—37,5% та інцертофіли – 62,5%;За життєвими формами були визначені мала подушечка —39%, рихла дерновина—6%, рихле сплетіння—28%,плоский килим—22,2%. За географічними елементами переважають бореальні види 44,4%, на другому місці неморальні 28%, на третьому космополітні 17%. Отже за ми можемо зробити висновок, що більша частина мохоподібних мешкає на території рекераційного комплексу з різновікових листяних дерев – смт Казанка, які оселяються на грунті, між деревами, вздовж алей та при основі стовбурів, на корі листяних дерев, на рослинних рештках (гнила кора, пеньки дерев).
Динаміка видового складу рослин улоговини Зеленого озера. Пилипко Катерина Владиславывна Актуальність роботи. Видовий склад рослин певної місцевості змінюється, одні види рослин витісняють інші. Найбільшого впливу господарської діяльності людини зазнають екосистеми міста. Моніторингові дослідження мають важливе значення для вивчення процесів зміни рослинного покриву. Правильне розуміння природних процесів, які відбуваються в цій екосистемі, повинні сприяти гармонізації відносин людей з природою, яка їх оточує. Мета роботи: Охарактеризувати динаміку видового складу рослин улоговини Зеленого озера, які є лікарською сировиною та використовуються в народній медицині за даними досліджень у 2006 - 2008 та 2014 - 2015 роках. Методи дослідження експедиційний, метод дослідницьких ділянок, аналітичний. 19
Дослідження видового складу рослин, які є лікарською сировиною та використовуються в народній медицині було проведене у червні-серпні 2014року та липні 2015 року. Для дослідження було закладено 8 ділянок (5х5м) на схилах улоговини Зеленого озера: північному, північно-східному, східному, південно-східному, південному, південнозахідному, західному та північно-західному. На кожній ділянці проводився облік видового складу рослин з числа тих, що були виявлені у 2002-2008 роках. Видовий склад рослин був визначений за допомогою шкільного визначника рослин . У зв’язку з тим, що дані про розподіл видового складу рослин у різних частинах улоговини озера за 2008 році відсутні, за винятком північної її частини, коефіцієнт диференційності , що показує ступінь відмінності видового складу на ділянці у різні роки, розрахований для північної частини улоговини. Зелене озеро знаходиться в центрі міста Охтирки й має наступні координати: 50017.835 північної широти та 34053.153 східної довготи. Довжина улоговини становить 127 м, ширина – 110 м. Улоговина озера має площу 12500 м2. Поверхня південного, західного та північного схилів улоговини Зеленого озера крута – 200-250. Ґрунти на схилах улоговини озера переважно супіщані. У східній, південно-східній та південно-західній частині улоговини озера в місцях, де були вирубані старі дерева, утворилися вимоїни. У північносхідній частині улоговини, як має рівну поверхню утворилися дернові ґрунти, багаті на рухомі поживні речовини. У результаті дослідження проведеного у 2008 році було виявлено 46 видів рослин, що належать до 38 родів та 18 родин. Найчисельніша родина айстрові представлена 11 видами. Родина бобових представлена 5 видами. На ділянці №1 (північний схил, ґрунти супіщані, на межі з ділянкою № 2 – дернові) було виявлено 4 види рослин, що належать до 4 родів та 4 родин. На ділянці №2 (Північно-східний схил, ґрунти дернові) було виявлено 18 видів рослин, що належать до 15 родів та 10 родин. Найчисельніші родини: Бобові та Айстрові, які представлені 4 видами. На ділянці № 3 (східний схил, ґрунти супіщані) було виявлено 11 видів, що належать до 10 родів та 9 родин. Найчисельніші родини Айстрові та Гвоздичні, які представлені 2 видами. На ділянці № 4 (південно-східний схил, ґрунти супіщані) було виявлено 12 видів, що належать до 11 родів та 7 родин. Найчисельніша родина Айстрові, яка представлена 3 видами. На ділянці №5 (південний схил ґрунти супіщані, місцями дернові) було виявлено 11 видів, що належать до 10 родів та 7 родин. Найчисельніша родина Айстрові, яка представлена 3 видами. На ділянці № 6 (південно-західний схил ґрунти супіщані, спостерігається вихід ґрунтових вод) було виявлено 22 видів, що належать до 18 родів та 11 родин. Найчисельніша родина Айстрові, яка представлена 7 видами. На ділянці № 7 (західний схил ґрунти супіщані, спостерігається вихід ґрунтових вод) було виявлено 22 видів, що належать до 19 родів та 12 родин. Найчисельніша родина Айстрові, яка представлена 7 видами. На ділянці № 8 (північно-західний схил, ґрунти супіщані) було виявлено 20 видів, що належать до 17 родів та 13 родин. Найчисельніша родина Айстрові, яка представлена 4 видами. Таким чином у 2014 році на 8 ділянках, де проводилося дослідження нами було виявлено 30 видів рослин, що є лікарською сировиною та використовуються в народній медицині, з числа виявлених у 2008 році рослин. Найбільше видів виявлено на західному і південно-західному схилі улоговини Зеленого озера - 22 види. Розрахунок частоти трапляння показав, що конюшина повзуча, спориш лікарський, 20
кульбаба лікарська та пирій повзучий L виявлені на 7 ділянках і мають частоту трапляння 88%..Цикорій дикий, полин гіркий, конюшина золотиста, лядвенець рогатий. сокирки польові зустрічаються на 1 ділянці. У 2008 році у північній частині улоговин и Зеленого озера, на береговому уступі було виявлено 9 видів рослин. У 2014 році у північній частині улоговин и Зеленого озера, на береговому уступі було виявлено 9 видів рослин . х100% а - число видів, що відмічалося у 2008році - 9 b - число видів, що відмічалося у 2014 році - 9 с - спільне число видів, що відмічені на обох ділянках 2 Коефіцієнт диференційності, що показує ступінь відмінності видового складу рослин на північній ділянці в 2008 та 2014 роках становить 87,5 % , тобто за 6 років на ділянці число видів змінилося на 87,5 % . З числа видів виявлених у 2008 році, у 2014 році у північній частині улоговини виявлені пирій повзучий та деревій звичайний. Таким чином, ми прийшли до висновку, що з числа виявлених у 2008 році рослин, що є лікарською сировиною та використовуються в народній медицині за 6 років в улоговині Зеленого озера зникло 16 видів: буркун лікарський, блекота чорна, вероніка лікарська, гравілат міський, перстач прямостоячий, лопух справжній, хамоміла лікарська, жовтець їдкий, любисток лікарський, буквиця дібровна, мальва круглолиста, пажитниця п’янка, тонконіг лучний, кізляк болотний. Причини, що вплинули динаміку видового складу 1. Велика повторність аридних умов, За даними багаторічних спостережень у період вегетації рослин у середньому повторність місяців з гумідними умовами 76%, з аридними 24%. У період з 2009 по 2014 рік спостерігалося 53% місяців з гумідними умовами та 47% з аридними. 2. Вторгнення амброзії полинолистої в улоговину озера, яка збіднює ґрунти та забирає велику кількість вологи.
Видове різноманіття, екологічні особливості та охорона медоносних рослин Куп’янського району. Редя Надія Юріївна Видове різноманіття, екологічні особливості та охорона медоносних рослин Куп’янського району. Багата природною медоносною рослинністю Україна, з давніх-давен славилася своїми медами. Степові простори, луки, ліси були джерелом промислового взятку для бджіл. Проте посилення антропогенного впливу на природу спричинило певні зміни у флористичному складі та структурі природних фітоценозів. Тому в наш час практично не залишилося рослинних угруповань, які б не зазнали змін. Антропогенний фактор є настільки потужним, що без урахування його не можна скласти повного уявлення про рослинний покрив тієї чи іншої території, тому вузьколокальні дослідження забезпечать уточнення видового складу медоносних рослин. Об’єкт дослідження: медоносні рослини Куп'янщини. Предмет дослідження: видове різноманіття медоносних рослин Куп'янщини. Мета проекту: з’ясувати видове різноманіття та дослідити екологічні особливості і зміни чисельності медоносних рослин на території Куп’янського району. Розробити і впровадити природоохоронну програму захисту медоносних рослин. Завдання проекту: - аналіз літературних джерел з обраної теми; - визначення видового складу медоносних рослин; виявлення рідкісних видів та видів, що занесені до Червоної книги України; - визначення чисельності деяких видів медоносних рослин; - аналіз екологічний особливостей медоносних рослин; - розподіл виявлених видів за життєвими формами; - розробка та реалізація природоохоронної програми захисту медоносних рослин. Методи дослідження: польові (маршрутно-експедиційний та напівстаціонарний). Безпосереднє спостереження та метод 21
обліку по квадратах. Дослідження проводилися у травні – серпні 2013-2015 років на околицях сіл Піщане та Берестове Куп'янського району Харківської області за чотирма маршрутами: листяний ліс, луки, степові схили та агроценози. Наукова новизна досліджень полягає в уточненні видового складу медоносних рослин і їх розподілу за екологічними групами на території Куп’янського району та проведенні обліку чисельності медоносів до і після підсівання. Під час проведення досліджень за чотирма маршрутами було виявлено 46 видів медоносних рослин, які належать до 12 родин. За маршрутом № 1 (листяний ліс) виявлено 16 видів медоносних рослин; за маршрутом № 2 (лучна тераса) – 9 видів; за маршрутом № 3 (степові схили) – 19 видів і за маршрутом № 4 (агроценоз) – 2 види. Переважають представники родини Fabaceae, Rosaceae, Asteraceae. На досліджуваній території виявлено 1 вид (еспарцет Васильченка) занесений до Червоної книги України, 2 види (астрагал еспарцетний, звіробій стрункий), які занесені до Червоного списку Харківської області та 1 вид (королиця звичайна) є рідкісним на території Куп’янського району (додаток А). Аналізуючи екологічні групи по відношенню до води, на досліджуваній території виявлено 5 видів (10,8 %) – ксерофіти, 41 вид (89,2%) – мезофіти. Аналіз екологічних груп по відношенню до світла свідчить, що більшість досліджуваних видів є геліофітами, а саме 37 видів (80,5 %), та 9 видів (19,5 %) тіньовитривалими (факультативними геліофітами). Виявлені види медоносних рослин проаналізовано за життєвою формою по класифікації Х. Раункинєра: 9 видів (19,6 %) – фанерофіти, 2 види (4,3 %) – теофіти і 35 видів (76,1 %) є гемікрептофітами (додаток Б). Здійснено аналіз ефективності засівання окремих видів медоносних рослин, який свідчить про ефективність цього методу для збільшення чисельності медоносних рослин (додаток В). В ході виконання проекту нами розроблено програму охорони медоносних рослин Куп’янського району „Збереження медоносних рослин”. Результати проекту можуть бути використані як навчальний матеріал на уроках біології, географії, природознавства та Харківщинознавства, а також для проведення виховної і краєзнавчої роботи, на заняттях природничих гуртків та при проведенні екскурсій, а також для реалізації заходів з охорони та збереження медоносних рослин Куп’янського району. 1. Атлас медоносних рослин України - К. 1993. - 272 с. 2. Глухов М.М. Альбом медоносов - М. 1960. - 246 с. 3. Пельменов В.К. Медоносные растения. - М., 1985. - 142 с. (Додаток А) Видове різноманіття медоносних рослин Куп’янського району (Куп’янський район, 2013-2015 рр.) № з/п Назва рослини Родина Природоохоронний статус виду 1. Алтея лікарська (Althaea оfficinalis L.) Мальвові (Malvaceae) - 2. Лаватера тюрингска (Lavatera тhuringica L). Мальвові (Malvaceae) - 3. Борщівник сибірський (Heracleum sibiricum L.) Зонтичні (Аріасеае) - 4. Волошка лучна (Centaurea jacea L.) Айстрові (Asteraceae) - 5. Кульбаба лікарська (Taraxacum officinale Wigg) Айстрові (Asteraceae) - 6. Любочки осінні (Leontodon autumnalis L.) Айстрові (Asteraceae) - 7. Нечуйвітер зонтичний (Hieracium umbellatum L.) Айстрові (Asteraceae) - 8. Мати-й-мачуха (Tussilago farfara L.) Підбіл звичайний Айстрові (Asteraceae) - 9. Королиаця звичаайна (Leucanthemum vulgare Lamb.) Айстрові (Asteraceae) Рідкісний на території досліджень 10. Цикорій дикий (Cіchorіum іnthybus L.) Айстрові (Asteraceae) - 11. Вовчуг польовий (Ononis arvensis L.) Бобові (Fabaceae) - 12. В'язіль барвистий (Coronilla varia L.) Бобові (Fabaceae) - 13. Конюшина лучна (Trifolium pratense L.) Бобові (Fabaceae) - 14. Конюшиана повзуача (Trifolium repens L.) Бобові (Fabaceae) 15. Астрагал еспарцетний (Astragalus onobrychis L.) Бобові (Fabaceae) Вид занесений до Червоного списку Харківської обл. 16. Буркун лікарський (Melilotus officinalis L.) Бобові (Fabaceae) - 17. Люцерна румунська (Medicago romanica Prod.) Бобові (Fabaceae) - 18. Чина бульбиста (Lathyrus tuberosus L.) Бобові (Fabaceae) - 19. Гадючник звичайний (Filipendula vulgaris Moench.) Розові (Rosaceae) - 20. Перстач гусячий (Potentilla anserina L.) Розові (Rosaceae) - 21. Звіробій стрункий (Hypericum elegans Steph.) Звіробійні (Hypericaceae) Вид занесений до Червоного списку Харківської обл. 22. Зірочки жовті (Gage lutea L.) Лілійні (Liliaceae) - 23. Живокіст лікарський (Symphytum officinale L.) Шорстколисті (Boraginaceae) 22
24. Синяк звичайний (Echium vulgare L.) Шорстколисті (Boraginaceae) - 25. Горошок мишачий (Vicia cracca L.) Бобові (Fabaceae) - 26. Шовковиця біла (Morus alba L.) Шовковицеві (Moraceae) - 27. Клени польовий (Acer campestre L.) Сапіндові (Sapindaceae) 28. Клени татарський (Acer tataricum L.) Сапіндові (Sapindaceae) - 29. Клени гостролистий (Acer platanoides L.) Сапіндові (Sapindaceae) - 30. Липа серце листа (Tilia cordata Mill.) Мальвові (Malvaceae) - 31. Акація біла (Robinia pseudoacacia L.) Бобові (Fabaceae) - 32. Соняшник звичайний (Helianthus annuus L.) Айстрові (Asteraceae) - 33. Гречка звичайна (Fagopyrum esculentum L.) Гречкові (Polygonaceae) - 34. Яблуня домашня (Malus domestica L.) Розові (Rosaceae) - 35. Груша звичайна (Pyrus communis L.) Розові (Rosaceae) - 36. Вишня звичайна (Prunus cerasus L. ) Розові (Rosaceae) - 37. Еспарцет Васильченка (Onobrýchis vassilczenko Grossh) Бобові (Fabaceae) Вид занесений до Червоної книги України 38. Осот польовий (Sonchus arvensis L.) Айстрові (Asteraceae) - 39. Будяк звичайний (Cirsium vulgare L. ) Айстрові (Asteraceae) - 40. Медунка темна (Pulmonaria obscura L.) Шорстколисті (Boraginaceae) - 41. Материнка лікарська (Pulmonaria officinalis L. ) Шорстколисті (Boraginaceae) - 42. М
Аналіз якості смаженої меленої кави. Фещенко Владислав Васильович Кава (араб. qahwa «збудливий напій») - напій (звично гарячий), що виготовляється із смажених зерен кавового дерева. Назва кави походить від Каффа - області на південному заході Ефіопії, де, згідно однієї з легенд, вперше були відкриті тонізуючі властивості зерен цієї рослини. З Ефіопії кава потрапила до сусідньої Аравії і миттєво завоювала популярність на півострові, особливо в його південно-західній частині - Ємені, який довго залишався єдиним постачальником кави на світовий ринок. Нові кавові плантації були розбиті в районі міста Моха (тоді воно називалося Мокко). Приблизно у XVII столітті кава потрапляє до Європи. Кава стрімко крокує по світу і до кінця XVII - початку XVIII століття напій відомий вже практично у всій Європі, в Росії, країнах Скандинавії і Північній Америці. А до середини XVIII століття каву вже не тільки із задоволенням п’ють, але і культивують в Бразилії, Цейлоні, Центральній і Південній Америці. Сьогодні каву можна, без перебільшення, назвати найпопулярнішим напоєм у світі. Людство в середньому щорічно випиває більше чотирьохсот мільярдів чашок. Адже кава - не просто напій, а напій, в якому присутній таємничий дух, що приносить непідроблену насолоду. Метою роботи є порівняльна характеритика якості натуральної смаженої кави різних торгівельних марок на прикладі асортименту натуральної смаженої кави, що реалізується у магазині «Чек». Поставлена мета зумовила необхідність вирішення наступних завдань: вивчити хімічний склад, харчову цінність та фізиологічну дію кави ; надати характеристику сировини, що використовується для виробництва натуральної кави; дослідити вплив основних процесів приготування натуральної кави та формування споживчих властивостей і якості готового продукту; вивчити класифікацію та надати характеристику асортименту натуральної кави; дослідити вимоги до якості натуральної меленої кави; провести аналіз структури торговельного асортименту натуральної смаженої кави, що реалізується у «Чек» ТОВ . Об’єктом є процеси формування якості та асортименту натуральної смаженої кави, а предметом – методи дослідження якості натуральної смаженої кави ТМ «Carte Noire»; ТМ «Tchibo»; ТМ «McCoffe»; ТМ «Ambassador Вluе Label»; ТМ «Жокей по-східньому». На підставі виконаної роботи можна зробити наступні висновки: 1. Батьківщиною кави є Ефіопія, а історія кави налічує більш ніж 3 тисяч років. Кава є одним з найбільш поширених напоїв в світі, за об’ємами продажу її можна порівняти з 23
торгівлею нафтою. На теперешній час кава культивується більш ніж у 50 країнах світу. Основними постачальниками кави на українському ринку є: В’єтнам, Бразилія і Колумбія. Кава з В’єтнаму дешевша, але порівняно і менш якісна, з Бразилії і Колумбії до нас везуть якіснішу і дорожчу каву. Елітні сорти кави надходять до України з Коста-Ріки, Гватемали, Кенії, Суматри і Індонезії. 2. Кава має складний хімічний склад. Вона містить приблизно дві тисячі хімічних речовин, які в сукупності визначають її відмінний аромат і смак. У кавових зернах містяться клітковина, білки, кавове масло, магній, марганець, йод, кальцій, залізо, фосфор, вітаміни A, D, P, що сприяють поліпшенню розумової і фізичної працездатності, допомагає кава, також при спазмах судин, серцево-судинній недостатності. У шкірці кави багато ефірних запашних масел, аромат яких стимулює нервову систему, підвищує настрій, відганяє сон і втому, загострює увагу. Алкалоїд кофеїн також збуджує, тонізує і навіть надає знеболюючу дію. 3. Виділяється декілька класифікацій кави залежно від ознаки, яка покладена в основу класифікації. Наприклад, ботанічна класифікація кави: вигляду Арабіка, вигляду Робуста, вигляду Ліберіка. Географічна класифікація кави прив'язує її до континенту (азіатська, американська, африканська), класифікація за країною виробництва (Бразільська, колумбійська, йєменська, індонезійська і ін.), класифікація за місцевістю, де вона вирощена (Медельін, Вікторія та ін.), або порту вивозу (Сантос, Мокко та ін.). 4. Розширення асортименту кави, як і поліпшення якості вироблюваного продукту, є найважливішим завданням для виробників. Це досягається за рахунок змішування різних сортів кави, вживання нових технологій при виробництві натуральної розчинної кави і кавових напоїв. 5. На теперешній час у зв'язку з різноманітністю географічних, комерційних і товарних сортів, високою рентабельністю, кава є вельми привабливим для фальсифікації товаром. Розрізняють наступні види фальсифікації: асортиментна фальсифікація, тобто заміна кави різними кавозамінниками, якісна фальсифікація, кількісна фальсифікація, інформаційна фальсифікація. 6. Виробництво сирої кави є процесом здобуття плодів, їх первинною обробкою, сортуванням і зберіганням. Цей процес має важливий вплив на подальший смак і аромат вироблюваних кавових продуктів. 7. Якість кави залежить від сортових особливостей, місця зростання, кліматичних умов, висоти розташування плантації над рівнем моря, техніка культивування, способу обробки, умов зберігання зерна та інших чинників. Кожному виду і сорту кави властиві свої характерні особливості, які беруться до уваги при визначенні її якості. 8. Експертиза якості кави передбачає її оцінку за показниками безпеки, органолептичними і фізіко-хімічними показниками, встановлення дефектів, фальсифікацій, визначення походження кави і її сортності. 9. Оцінка якості кави проводиться відповідно до вимог міждержавного стандарту: ГОСТ 29148-2003 для натуральної розчинної кави і ГОСТ 52088-2003 для натуральної смаженої кави. Згідно зі стандартом продукт повинен відповідати переліку вимог і показників. 10.За результатами фізико-хімічних показників всі зразки відповідають вимогам ГОСТа «Кава натуральна смажена. Загальні технічні умови».
Дослідження Фауни та флори Гірського озера с. Липовець. Губаль Людмила Іванівна Об’єкт спостереження - озеро„Морське око ” села Липовець Хустського району Закарпатської області. Село Липовець знаходиться на висоті 500м. над рівнем моря., біля 24
підніжжя гір Грабова ( 782 м.н.р.моря ) і Кошелево ( 600 м.над рівне моря ). За кількістю визначних пам'яток у селі Липовець може посперечатися за першість у Хустському районі. Головною визначною пам'яткою села, безумовно, є високогірне озеро «Морське око», розташоване на висоті 526 м. над рівнем моря. Озеро вулканічного походження, гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення є як ландшафтною, так і історичною цінністю. Озеро заповнює круглу западину бокового кратера стародавнього вулкана, на східному схилі якого воно розміщене. Діаметр озера близько 32 метрів. В охоронних документах вказується глибина - 45 метрів і більше, хоча «на око»у ньому не більше п'яти-семи метрів глибини. В озеро не впадає жоден потічок чи струмочок, зате з озера витікає повноводний струмок, який живить цілий каскад рибників. В озері живуть рідкісні риби та безхребетні тварини .Місцеві розповідають дивовижну історію проте, що колись озеро було не на тому місці, де зараз, а вище по схилу. Це місце називається «Казан». Актуальність. Наше дослідження зумовлене недостатнім рівнем відомостей про фауністичний та флористичний склад біологічних особливостей гідро біонтів озера Липовець, або „ Морське око ”. Основними типами водних біотопів є: пелагіаль, або водна товща; бенталь, або дно; фіталь, або зона заростей. У кожній водоймі розрізняють дно басейну, що називається бенталь, і товщу води – пелагіаль. Організми, що населяють бенталь, мають назву бентичних, або донних, скороченно вони називаються бентосом. До бентичних організмів відносять дорослих особин губок, більшість кишковопорожнинних, багатьох червів (плоских, круглих і кільчастих) і молюсків (двостулкових, або пластинчастозябрових, червоногих і деяких головоногих-осьминогів). З членистоногих з бентосом пов'язаний ряд видів ракоподібних. Фіталь, або зона заростей водних і прибережно – водних рослин.. Рослини в екосистемі озера представлені двома групами: водоростями та вищими судинними рослинами. Водяні рослини у водоймі занімають два основних біотопи – товщу води ( пелагіаль ) та дно ( бенталь ). Значення. . Географічне положення села Липовець та озера „Морське око” багатий на рослинний та тваринний світ. Прокладена екологічна стежка „Подорож по водними об’єктами с. Липовець”. Мешканці села висловили своє бажання брати участь у проектах організації та визначили пріоритетним напрямком розвитку села – сільський зелений туризм. Село Липовець є одним із об’єктів зеленого туризму на Закарпатті. Метою та завданням цієї роботи є: На основі практичних та літературних даних ознайомитися з гідро біонтами озера Липовець. Дати оцінку сучасному стану екосистем озера Липовець та розробити заходи щодо його збереження та відновлення; - Дати рекомендації по організації співпраці з усіма зацікавленими сторонами в напрямку охорони озера та розвитку зеленого туризмі в с. Липовець. Вибирати найдоцільніші заходи збереження та відновлення на конкретних ділянках з різними видами порушення ( господарського втручання ) в рослинний та тваринний світ озера. Займатися практичною та природоохоронною діяльністю . Методи досліджень: Збір матеріалу був проведений протягом весняно-літньоосіннього періоду 20014--2015р. р. Було зібрано 6 проб безхребетних тварин, досліджено 10 видів тварин і 10 видів рослин.. Збір матеріалу проводили і на водяних листках, які уважно оглядали, а знайдених тварин пінцетом переносили у банки з водою. Усе виловлене в банки етикетували, 25
записували дату, місце збору,температуру повітря та води, хмарність, силу вітру, годину дня. Зібраний матеріал визначали по визначникам , до – роду, а найбільш поширених – до виду. Результати досліджень: На природну цінність озер, впливають економічні заходи в Карпатах, зокрема обезліснення гірських схилів. Суцільні рубки в лісах високогір’я впливають на висихання озер. Необхідно приділяти увагу збереження карпатських озер, оскільки вони мають унікальне біорізноманіття , а також є життєво важливими для людей регіону. Озеро Липовець „ Морське око ” – одне з найцікавіших пам’яток вулканізму на Закарпатті знаходиться на висоті 526 метрів над рівнем моря. 2. Багатий рослинний світ озера: найпоширенішими водяними рослинами в озері та на берегах є : очерет звичайний, рогіз вузьколистий, ряска, їжача голівка, стрілиця звичайна, лепеха велика. Вони є кормом для багатьох мешканців озера та водоплавних птахів. Водяні рослини є не тільки харчовим субстратом для тварин, але й створюють для них місця помешкання., прибережні зарості захищають водойму від забруднень, що потрапляють сюди із суміжних територій. . 3. В ході досліджень було зареєстровано 10 видів безхребетних тварин – гідробіонтів та 10 видів рослин. 4. З даних досліджень видно, що до розповсюджених видів можна віднести – ставковика звичайного, беззубку звичайну, водолюба малого, водолюба великого, водомірку озерну; рідше можна зустріти вертячку денну, водяного ослика, водяного павука доломедеса. 5.Роль водних тварин в екосистемі озера полягає в організації ланцюгів живлення. 6. Серед безхребетних тварин є велика група організмів-фільтраторів, які в процесі свого живлення відфільтровують з води значну кількість завислих у ній часток різного розміру,внаслідок чого якість води значно поліпшується ( губки, двохстулкові молюски ). 7. З рослин розповсюджена ряска, очерет звичайний, їжача голівка. 8. Географічне положення села Липовець та озера „Морське око ”, багатий на рослинний та тваринний світ, цікава історія –сприяють тому, що він є одним із об’єктів зеленого туризму на Закарпатті.
Порівняльна оцінка продуктивності різних за методами створення вітчизняних сортів гречки. Бородіна Анастасія Сергіївна Аналізуючи сучасний стан вирощування гречки та виробництва гречаної продукції в Україні та світі, було висловлено тези, щодо рівня продуктивності сучасних вітчизняних сортів гречки, застосування у виробництві найбільш уро-жайних із них зі стабільним рівнем прояву цього показника по роках. Запропо-новане використання у виробництві принципово нового за методами створення селекційного матеріалу, що сприяє вирішенню низки важливих питань – збіль-шенню врожайності, покращенню якості продукції, розширенню напрямків її ви-користання. Виробництво рослинницької продукції і особливо круп'яних культур не можливе без застосування сучасних високоадаптованих сортів, придатних для вирощування в складних кліматичних умовах, що володіють низькою нормою реакції на тимчасове погіршення умов середовища при збереженні високої здат-ності до реалізації генетичного потенціалу продуктивності. Метою роботи передбачалося вивчення набору різних за походженням сучасних вітчизняних сортів гречки, створених різними селекційними методами та виділення із вивченого сортименту найбільш урожайних та адаптованих до умов вирощування в господарствах Лісостепової зони України, з кращими па-раметрами продуктивності та якості продукції зі стабільним проявом цих пока-зників по роках в різних погодних умовах. В результаті проведеної роботи встановлено, що серед відібраного набору сучасних вітчизняних сортів гречки є матеріал, який володіє високим генетич-них потенціалом 26
продуктивності та якості продукції, а також здатний реалізо-вувати цей потенціал в різних погодних умовах. На основі даних авторів сортів про походження сортового матеріалу та методи їх створення, встановлено, що більш значний позитивний ефект – збільшення кількості зернової продукції, було досягнуто від застосування при створенні сортів методів поліплоїдії, селе-кції на детермінантність, обмеження кількості гілок та суцвіть на рослині, дру-жності достигання, збільшення стійкості до осипання плодів та вилягання рос-лин. Створені цими методами сорти мали підвищену продуктивність в порів-нянні з середніми по групі вивчення показниками, перевищували стандарт, як за рівнем урожайності так і стабільності цього показника по роках. Ці сорти є привабливим матеріалом як для безпосереднього використання у виробництві так і цінний генетичний ресурс для селекції. Значний інтерес для селекційної практики мають і сорти, що не вирізняються, в умовах, що склалися в роки досліджень, найвищим рівнем продуктивних характеристик, але мають позитивні показники в більш сприятливі за погодними умовами роки, що вказує на високий потенціал цих сортів, але й на підвищену норму реакції на погодні чинники. За своїми ґрунтовими та кліматичними умовами Глобинський район є ма-ркерним для отримання висновків про потенціал врожаїв гречки при дотриман-ні вимог інтенсивних технологій вирощування. До сортів, які є найбільш при-вабливими для виробництва можна віднести диплоїдні Слобожанку, Антарію та Ярославну, тетраплоїдну – Академічну. Цей матеріал вирізняється високими продуктивними показниками, має підвищені характеристики стійкості до стре-сових умов середовища, а також проявив значну стабільність у прояві більшості з них. Група сортів, що приймали участь у дослідженнях мають також певний інтерес для подальших досліджень та включення до селекційних програм.
Аналіз агрозаходів по збільшенню продуктивності помідорів. Ярмолюк Аліна Віталіївна У зоні Малого Полісся Правобережної України томати вирощують на великих площах розсадним способом. Наукові дослідження з культурою томатів сорту «Одеська перлина» у цій зоні не проводилось. Виходячи з цього, постала необхідність розгляду основних питань технології вирощування томатів у відкритому ґрунті. Визначення оптимальних прийомів технології вирощування дозволить впливати на початок надходження продукції та рівень врожаю. Оскільки більшість дослідників вказують на подібність технології вирощування томатів і перцю, виникає припущення, що для томатів найбільш ефективнішим буде прийом пасинкування, який використовують при вирощуванні перцю. Дане дослідження не є абсолютно новим, так як даний прийом вирощування вже використовувався для ранніх сортів томатів, але ефективності це не дало. Мета дослідження: вивчити і оцінити вплив пасинкування на врожайність, підвищення продуктивності, товарність томатів в умовах Малого Полісся Хмельницької області сорту «Одеська перлина». В зв’язку з цим в поставлені завдання входило: – вивчити вплив пасинкування на врожайність і продуктивність рослин томатів сорту «Одеська перлина»; – виявити найбільш ефективні параметри пасинкування; – провести економічну та біоенергетичну оцінку ефективності пасинкування помідорів сорту «Одеська перлина» в умовах Малого Полісся Хмельницької області; Об’єкт дослідження – фізіологічні процеси, які відбуваються в рослинах томатів сорту «Одеська перлина» під час плодоношення, що пов’язані з елементами технології вирощування в особливості пасинкування і впливу вологості. Предмет дослідження – сорт помідорів «Одеська перлина», фенологічні зміни, біометричні та продуктивні показники рослин томатів при різних елементах технології вирощування, біохімічні показники якості плодів, встановлення кореляційних зв’язків між розвитком та продуктивністю рослин. Методи дослідження – польові досліди, лабораторні дослідження, статистичні методи обробки результатів, 27
порівняльна характеристика результатів за різні періоди дослідження. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що для умов зони Малого Полісся Хмельницької області вперше було досліджено і обґрунтовано ефективність пасинкування томатів сорту «Одеська перлина»; встановлено найбільш ефективні параметри даного прийому технології вирощування для зони півночі Хмельницької області. Доведена економічна доцільність застосування пасинкування томатів сорту «Одеська перлина» в ґрунтово-кліматичних умовах зони Малого Полісся Хмельницької області. Практичне значення одержаних результатів: експериментально доведено доцільність обґрунтованого нами пасинкування як елементу технології вирощування помідорів сорту «Одеська перлина» в умовах зони Малого Полісся із застосуванням зрошення, що сприяло отриманню високого рівня врожайності досліджуваної культури. Помідори дуже вимогливі до типу грунтів і попередника. Найкращими попередниками для томатів є овочеві культури — цибуля та огірки. Ґрунтовий покрив Хмельницької області сприятливий для вирощування сільськогосподарських культур лісостепової зони. Висаджування томатів проводили в період після весняних заморозків. Розсаду висаджували у вечірні години. У цей час її сортують за розміром і якістю. Неоднакові за розміром рослини розвиваються нерівномірно. Висаджування розсади томатів проводили 20 травня. Аналізуючи роботи Мюллера Г.В., було встановлено, що більшість сучасних дослідників рекомендують покращити продуктивність культури томатів за рахунок: • удосконалення вирощування розсади; • оптимізації строків висадки розсади; • оптимізації підживлення та догляду за рослинами; • підбору сортів для певного регіону; • оптимізації схем посадки рослин, тощо... Використовуючи вищеназвані агроприйоми, спробували вдосконалити технологію вирощування томатів в зоні Малого Полісся Хмельницької області пасинкуванням. Свої дослідження проводили на присадибних ділянках в селі Малий Скнит Славутського району Хмельницької області. Ефективним заходом підвищення раннього врожаю помідорів саме є видалення бокових пагонів (пасинкування). Пасинки зрізають, коли вони досягнуть висоти 3-5 см, не допускаючи переростання їх. При цьому залишають маленькі пеньочки (0,5 см), щоб поряд не утворився новий пагін. Пасинкуючи, рослини формують одне, два або три стебла. Пасинкування повторюють через кожні 7 -10 днів у міру утворення нових пагонів. Коли на рослинах залишилось 5 китиць над останньою китицею залишають два листки. Для переважної кількості рослин - чим менше стебел і китиць, тим швидше достигання плодів і більш ранній врожай, але для томатів існує виняток. Коли залишають 2,3 або 4 китиці врожайність знижується хоча достигання плодів прискорюється. Отже - найефективнішим виявилось пасинкування нижче 5 порядку, врожайність саме в цьому випадку була найвищою. І становила 3650 г з куща у порівнянні з не пасинкованими рослинами – 1350 г з куща. Таблиця. Результати пасинкування (2015р.) Піддослідні рослини Кількість товарних плодів на кущі Врожайність з одного куща, г/ з куща Пасинковані нижче 1 порядку 4 330 Пасинковані нижче 2 порядку 7 650 Пасинковані нижче 3 порядку 13 1350 Пасинковані нижче 4 порядку 19 1750 Пасинковані нижче 5 порядку 36 3650 Спостереження за рослинами проводили кожні 2 тижні. Ефективність пасинкування була явною за цей проміжок часу. Спостереження проходили 2 червня 2015 року. На пасинкованих рослинах ріст у висоту продовжився і спостерігалось дружне цвітіння та збільшення розмірів плодів. На контрольних рослинах чітко виділявся перший плід, плоди ж вищих порядків помітно відставали у рості. Протягом липня місяця періодично йшли дощі. 2 липня 2015 року було відмічено: • тенденція кращого росту і дружнішого достигання плодів на пасинкованих рослинах зберігалась; • на контрольних рослинах чітко спостерігалось по чотири плоди достатньо великих, інші плоди помітно відставали в розвитку. Всередині серпня збирали врожай і підводили підсумки дослідження. На кожній з 50 пасинкованих рослин виросло 3438 плодів (в середньому 36) томатів. З них в середньому 33 – у біологічній і три – у технологічній стиглості. Врожайність з одного куща становила близько 3650 г. Не пасинковані рослини дали в середньому по 13 товарних плодів – 6 біологічної, сім 28
технологічної стиглості. На контрольних кущах було в середньому 7-8 плодів недороду. Врожайність товарної продукції становила 1350 г. Врожайність то
Видовий склад шапкових грибів (макроміцетів) на території НПП «Синевир». Тюх Сергій Юрійович "ТЕЗИ до науково-дослідницької роботи «Видовий склад шапкових грибів (макроміцетів) на території НПП «Синевир» Тюх Сергій Юрійович, учень 10 класу Синевирсько-Полянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступнів. Завдання роботи: 1. Дослідити та вивчити видовий склад шапкових грибів макроміцетів на території НПП «Синевир». 2. Вивчити видове різномаїття шапкових грибів макроміцетів. 3. Дослідити їх екологічні та нозологічні особливості в лісах НПП «Синевир» Мета роботи: зробити спробу на основі аналізу літературних джерел з даної теми та результатів дослідження є вивчення видового різномаїття та макроміцетів у різних типологічних умовах. Об'єкт дослідження: Видовий склад чисельність, поширення шапкових грибів •'• макроміцетів на території НПП «Синевир». Предмет дослідження: Вивчення особливостей впливу, абіотичних і біотичних та антропогенних факторів їх чисельність та розповсюдження макроміцетів НПП «Синевир». Гіпотеза досліджень: на наш погляд з вище вказаних родин з домінуючою є сироїжкові. Методи дослідження: 1. Теоретичний аналіз літературних джерел даного дослідження. 2. Спостереження. 3. Аналіз видового складу макроміцетів зібраних НПП «Синевир» за 2013-2014 pp.
Вирощування лісових культур модрини на землях, які вийшли з-під сільськогосподарського користування. Батенчук Світлана Ігорівна Сьогодні існує проблема охорони родючості та потреба в призупиненні деґрадації ґрунтів. Екологобезпечне використання земель – одна з необхідних умов сталого розвитку агросфери і суспільства вцілому. Сучасний кризовий стан земельних ресурсів України, зокрема, падіння родючості ґрунтів та масштабне поширення ґрунтових деґрадаційних процесів зумовлюють потребу істотних змін у господарській діяльності людини та природокористуванні. У зв’язку з цим, одним із важливих шляхів подолання цих проблем є вирощування на землях, що пустують чи деградують швидкоростучих порід. Враховуючи позитивний вплив модрини європейської на грунт та інтенсивний ріст, її доцільно вводити в лісові культури, які створюють в свіжих та вологих дібровах. Високопродуктивні насадження за її участю можна сформувати за умов розміщення двох29
трьох рядів дуба звичайного та одного ряду модрини європейської. Ряди дуба і ряди модрини слід розділяти рядом чагарникових порід. Нашим шкільним лісництвом було вирішено закласти насіневу ділянку модрини на площі 0,9га в Бродівському лісництві, щоб в майбутньому можна було збирати насіння і вирощувати лісові культури. Нашим шкільним лісництвом було вирішено закласти насіневу ділянку модрини на площі 0,9га в Бродівському лісництві, щоб в майбутньому можна було збирати насіння і вирощувати лісові культури. Нашим шкільним лісництвом було вирішено закласти насіневу ділянку модрини на площі 0,9га в Бродівському лісництві, щоб в майбутньому можна було збирати насіння і вирощувати лісові культури. Нашим шкільним лісництвом було вирішено закласти насіневу ділянку модрини на площі 0.9 га в Бродівському лісництві, щоб в майбутньому можна було збирати насіння і вирощувати лісові культури. Вирощування лісових культур модрини на землях, які вийшли з-під сільськогосподарського користування дає змогу запобігати ерозії грунтів, їх вимиванню. Модрина вигідна й з точки зору екології – інтенсивність фотосинтезу у неї вдвічі більша, ніж в інших хвойних дерев. Її кора тверда й міцна, допомагає зміцненню різних споруджень, з неї часто роблять нижню частину будівель. Своїми лікувальними властивостями в усі часи славилася модринова водорозчинна смола – живиця. Живиця є сировиною для виробництва скипидару і каніфолі, з неї отримують ефірну олію.
Мохоподібні узбережжя озера Солонець-Тузли (Миколаївська обл.). Жайворонок Олександра Вікторівна Мохоподібні узбережжя озера Солонець-Тузли (Миколаївська обл.) Жайворонок Олександра Вікторівна, студентка ІІ курсу Миколаївського національного університету імені В.О.Сухомлинського Науковий керівник: Комісар Олена Сергіївна, викладач кафедри біології та екології МНУ імені В.О. Сухомлинського. Озеро Солонець–Тузли, розташоване на півдні України біля узбережжя Чорного моря, в зоні відпочинку села Рибаківка, Миколаївської області.Площа його поверхні до 7 км², довжина 8 км, ширина 1,5 км, солоність води озера ≈ 70%. Місцева степова рослинність влітку особливо не дивує, неподалік озера, знаходиться невеликий сосновий ліс, трави здебільшого пожовкли, на озері зростає очерет. Вивчення мохоподібних озера Солонець-Тузли, що дасть можливість визначити бріоіндикатори засоленості грунтів, та екологічні особливості знайдених видів мохоподібних. Мета роботи - вивчити бріофлору узбережжя озера Солонець-Тузли. Для досягнення даної мети були поставлені такі задачі: встановити видовий склад бріофлори узбережжя озера Солонець-Тузли; провести ценотичний аналіз бріофлори шляхом дослідження форм росту 30
мохоподібних на узбережжі озера Солонець-Тузли. виявити особливості бріофлори шляхом проведення таксономічного; - дослідити особливості бріофлори шляхом проведення екологічного аналізів; Об'єкт досліджень - мохоподібні урбанізованих територій півдня України. Предмет досліжень - мохоподібні узбережжя озера Солонець-Тузли. Незалежно від хімічного складу речовини, що засолює, самі по собі солі можуть концентруватися у певному грунтовому горизонті. За цією ознакою засолені грунти поділяються на солончаки – грунти, у яких сіль мітиться приблизно в рівній кількості по всьому грунтовому профілю, і солонці – грунти із засоленням головним чином нижньої частини грунтового профілю. В умовах надмірного засолення ґрунтів розвивається специфічна галофільна рослинність. За рівнем засоленості й рослинністю, приуроченою до таких ґрунтів, їх поділяють на солончаки, солончакуваті ґрунти, солонці, солончакуваті солонці та солонцюваті ґрунти. На таких ґрунтах зростає обмежена кількість видів рослин. Зокрема, індикаторами солончаків є солонець звичайний (Salicorniaeuropaea), курай содовий (Salcolasoda), петросимонія (Petrosimonia), кермек каспійський (L. caspium); солончакових ґрунтів – солончакова айстра (Tripoliumvulgare), вівсяниця східна (Festucaorientalis), конюшина повзуча (Trifoliumrepens), солонців – кермек замшевий (L. alutaceum), полин Босняка (Artemiciasantorica), подорожник солончаковий (Plantocasalsa); солончакуватих солонців – бульбокомиш (Bolboschoenusmaritimus), лядвинець рогатий, полин солянкоподібний (A. salsoloides); солонцюватих ґрунтів – кульбаба бессарабська (Taraxacumbes-sarabicum), скорцонера (Scorzonera) та ін. У результаті проведених нами досліджень було виявлено 6 видівмохоподібних(Desmatodonhemii,Physcomitriumhungaricus, Physcomitriumarenicola, Drepanocladusaduncus, Brachytheciumalbicans, Ricciacavernasa). За екологічною структурою відносно до освітлення переважаючими видами є геліофіти 66,6% (4 види-Desmatodonhemii, Physcomitriumhungaricus, Physcomitriumarenicola,Brachytheciumalbicans),за вологістю переважаючими ємезоксерофіти 66,6%(4 види -Desmatodonhemii, Physcomitriumhungaricus, Physcomitriumarenicola,Brachytheciumalbicans),за трофічністюсубстракту переважаючими є мезоевтрофіти 50%(3 види-Desmatodonhemii, Physcomitriumhungaricus, Physcomitriumarenicola).В основному більшість усіх видів є однодомними,але є 1 вид багатодомний та 2 види дводомних. Всі вони,як індикатори засоленості ґрунту 100%є-галофітами.
Популяційні дослідження катраана понтійського (Crámbe Póntica Steven Ex Rupr ) у прибережній смузі Чорного моря в межах Херсонської області. Фісіна Валерія Олександрівна Актуальність роботи: Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття України є одним з пріоритетних напрямів природоохоронної діяльності. Важливим елементом у збереженні видів рослин і тварин є система моніторингу біологічного різноманіття. Катран Понтійський – червонокнижний вид, що зростає в умовах прибережної зони 31
Чорного моря. Природоохоронний статус виду вразливий. У Червоній книзі України зазначається, що чисельність та структура популяцій виду вивчені недостатньо. Еталонні популяції Crambe Pontica можна зустріти й вивчити лише на теренах Чорноморського біосферного заповідника, зокрема на Потіївській ділянці, де збереглися не трансформовані фітоценози Причорноморського степу. Мета: порівняти стан популяції Катрана Понтійського на Потіївській ділянці Чорноморського біосферного заповіднику у рекреаційній зоні селища Залізний порт. Задачі: 1. Дати біологічну характеристику Crambe Pontica. 2. Зробити нарис фізико – географічних умов місць дослідження. 3. Визначити чисельність та щільність Crambe Pontica на моніторингових ділянках. 4. Порівняти стан популяції Crambe Pontica на Потіївській ділянці Чорноморського біосферного заповіднику у рекреаційній зоні селища Залізний порт. Об`єкт дослідження: стан популяції Crambe Pontica. Предмет дослідження: вплив рекреаційного навантаження на стан популяції Crambe Pontica. Матеріал відбирали в околиці с. Залізний Порт до промоїни, що відокремлює материкову частину від Тендрівської коси. Оскільки, майже, відсутнє антропогенне навантаження, ця ділянка берега приймається за еталонну для оцінки сучасного стану прибережної флори Чорноморського біосферного заповідника.В ході досліджень проводимо оцінку стану популяції Катрана Понтійського. Для цього закладено три моніторингові ділянки у прибережній смузі Потіївської ділянки Чорноморський біосферний заповідник, та три ділянки в рекреаційній зоні селища Залізний Порт. В межах моніторингових ділянок, в районі піщаного валу, закладалися облікові майданчики площею 3 х 3 м. В межах облікових майданчиків підраховувалась кількість особин. Проводилися розрахунки щільності та опис проектного покриття за методом Рамерського . Середні значення заносилися у підсумкові таблиці. Загальну чисельність популяції Crambe Pontica в межах Потіївки можна оцінити в 260-300 особин, щільність 1,4 особин на 1 м2 або 14 особин на 10 м2.в межах селища Залізний порт загальна чисельність популяції налічує 9 особин на 30 м2, тобто 3 особини на 10 м2, щільність 0,3 особини на 1 м2 (рис 4.3.). В інших місцях селища Залізний порт, де рекреаційне навантаження більш інтенсивне Crambe Pontica не зустрічається зовсім. ВИСНОВКИ 1. Crambe Pontica – червонокнижний вид, що зростає в умовах прибережної зони Чорного моря, за станом популяцій яких можна визначити ступінь й масштаби змін, що відбуваються у Прибережній зоні спричинені антропогенним навантаженням. 2. В результаті досліджень визначено: чисельність Crambe Pontica на Потіївській ділянці, становить 260-300 особин, щільність – 1,4 особини на 1 м2 . В селищі Залізний Порт популяція збереглася лише на окрайні, в районі покинутого пляжу, загальна чисельність – 9 особин, щільність - 0,3 особин на 1 м2. 3. Стан популяції Crambe Pontica на Потіївській ділянці Чорноморського біосферного 32
заповідника – стабільний, у рекреаційній зоні селища Залізний порт – під загрозою зникнення.
Гетеростилія диких видів льону. Богдан Катерина Сергієвна Широке використання льону у різних галузях промисловості потребує виведення нових сортів, більш стійких до хвороб, шкідників, та з підвищеною врожайністю. Особливо цінними вважаються схрещування культурних сортів льону з дикими. Проте такі схрещування мають певні труднощі. Оскільки рід Linum є гетерогенний. Мета. Детальне дослідження розмірів андроцею та гінецею, а також визначення відносної вуглеводневої специфічності лектинів генеративних органів гетеростильних видів р. Linum. Згідно мети були поставлені наступні задачі: Виявити відмінності у будові квіток р. Linum між довго- та короткостовпчикових форм. Порівняти виміри показників квіток р. Linum осіннього та весняного зборів. Порівняти виміри показників віночку квіток р. Linum Порівняти виміри показників квіток L. perenne осіннього збору 2012 – 2013 рр. Порівняти відносну специфічність лектинів генеративних органів квіток р. Linum між довго- та короткостовпчикових форм. Для досліджень були використані наступні методи: біометричний метод – для виміру морфологічних ознак рослини, польові методи – для отримання матеріалу у подальших дослідженнях, статистичний метод – для математичної обробки експериментальних результатів, лабораторні – для визначення відносної специфічності лектиноподібних розчинних білків. Форма Длина рыльца, мкм Таблиця 1 – Біометричні показники вимірів генеративної сфери (весняний збір - 2014 рік Форма Длина рыльца, мкм Ширина рыльца, мкм Длина столбика, мкм Длина завязи, мкм Ширина завязи, мкм Длина пильника, мкм Ширини пильника, мкм Длина тычиночной нити, мкм L. perenne Длиностолби-ковая 773,0 ± 10,60 425,0 ± 3,50 3843,0 ± 17,20 1285,0 ±24,50 911,0 ±18,30 1559,0 ±32,20 810,0 ±22,00 2688,0 ± 42,40 Короткостол-биковая 434,0 ± 2,80 *** 350,0 ± 9,00 *** 1709.0 ±85,70 *** 1199,0 ±19,70* 1076,0±30,80** 1085,0±13,60*** 446,0 ±7,80 *** 4299,0 ± 156,60 *** 33
L. thracicum Длиностолби-ковая 962,0 ± 11,50 285,0 ±7,90 6615,0 ±39,00 1602,0±7,40 1060,0 ± 7.60 1182,0 ±14,50 423,0 ± 17,00 4544,0 ± 25,80 Короткостол-биковая 597,6± 11,90 *** 256,0 ± 3,80 *** 2104,0 ± 8,70 *** 1336,0±12,50*** 1090,0 ± 13,00 5096,0±17.00*** 1038,0 ± 7,80 *** 6394,0±99,90 *** L. narbonense Длиностолби-ковая 542,5 ± 36,00 332,5 ±13,00 3593,0 ±110,00 1200,0 ±44,70 926,0 ±35,90 1191,0±60,30 860,0 ±19,00 2685,0 ± 32,90 Короткостол-бикова 304,0 ± 2,70 *** 153,0 ±10,90*** 1709,0 ±76,00*** 1199,0 ± 19,70 1076,0 ± 30,80 1085,0±14,00 446,0 ±7,80*** 4299,0 ±156,60*** Висновки Виявлені суттєві відмінності у будові квіток між довгостовпчиковими та короткостовпчиковими формами. Різниця спостерігається майже по всім виміряним ознакам, але найяскравіше проявляється у таких показників, як довжина стовпчика та довжина тичинкової нитки. Найбільша різниця була виявлена у L. thracicum. У результаті порівняння вимірів квіток осіннього та весняного зборів було виявлено, що у корокостовпчикових форм різниця у будові спостерігалась лише у таких показників, як довжина зав’язі, стовпчика та пиляка. Інші показники не мали суттєвих відмінностей. У довгостовпчикових форм різниця у будові присутня майже по всім показникам, окрім – розмірів приймочки та довжини пиляка. При порівняні між собою даних рослин видів L. perenne осіннього збору за 2012 та 2013 років було виявлено відмінності між такими показниками, як довжина стовпчика та ширина пиляка у короткостовпчикової форми, у довгостовпчикової форми спостерігались не суттєві відмінності майже по кожному показнику окрів розмірів приймочки . При вимірах віночку квіток не виявлено жодної різниці лише при порівнянні між собою льону багаторічного. Найбільша різниця між квітками коротко стовпчикової форми видів L. narbonense та L. thracicum При порівнянні відносної специфічності розчинних лектиноподібних білків генеративних органів льону було виявлено, що значення у довгостовпчикових форм були вищими ніж у короткостовпчикових.
34
Дослідження циклічних сукцесійних процесів на прируслових ділянках, що зазнають сильної девастації. Колесник Олександра Олегівна Колесник Олександра м. Ужгород. Ужгородська класична гімназія Процеси, відновлення сильно девастованих (знищених, або сильно порушених) екосистем на сьогодні являють не тільки теоретичний, але й практичний інтерес. Руйнування ландшафтів є однією з серйозних екологічних проблем України. Негативними наслідками девастації земель є втрати біологічного та ландшафтного різноманіття. Метою нашої роботи було дослідити природні сукцесійні зміни рослинності девастованих ландшафтів на прикладі прируслових модельних ділянок ріки Уж в межах м. Ужгорода Закарпатської області. Відповідно до мети роботи, перед нами були поставлені наступні завдання: встановити флористичний склад модельних ділянок; визначити екологічні чинники, що визначають особливості формування рослинності на прируслових екосистемах; побудувати сукцесійні ряди рослинності та запропонувати шляхи вирішення проблеми заростання руслових ділянок. МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ Дослідні ділянки закладалися на частині р. Уж де природна рослинність була знищена внаслідок проведених робіт по розчищенню та розширенню русла річки для забезпечення пропуску повеневих та паводкових вод з метою запобігання підтопленню району Галагов міста Ужгорода. Декілька років після проведених робіт досліджувана ділянка була руслом річки і на ній була відсутня наземна рослинність. Внаслідок наносу галечника штучно вирівняне ложе русла змінило свій профіль і почалося утворення островів на яких почала відновлюватися наземна рослинність. Досліджувана ділянка була розбита на квадрати в кожному з яких було зроблено геоботанічний опис. Вивчення флори проводили шляхом детально-маршрутних та напівстаціонарних досліджень (Симачева, 1984; Юрцев, Камелин, 1991). РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ Історія утворення та розвитку дослідженої модельної ділянки. В межах міста Ужгорода річка Уж змінює свій характер з гірської на рівнинну. Стрімкий і бурхливий потік потроху перетворюється на повільну і спокійну річку. Це, насамперед, відбивається на характері річкових наносів. На дослідженій ділянці ми маємо ряд факторів, які по-різному впливають на процеси формування та руйнування (девастації) наземних угрупувань у русловій та заплавній зонах річки. Наприклад нагромадження річкових відкладень внаслідок послаблення сили водотоку та закріплення їх рослинами сприяють формуванню островів; а інтенсивні паводки і повені 35
та антропогенний вплив – викликають їх девастацію. Досліджуваний острівець на річці Уж м. Ужгорода Закарпатської області утворився порівняно не так давно. Перед цим на початку 2000-х всі попередні острови були знищені і русло річки вирівняне. На космічних знімках Google earth від 2004 р. ніяких островів на цій ділянці річки немає. Перша поява острівця фіксується у 2009 році без сформованого рослинного покриву. Дещо пізніше, у 2012 році острів вже має сформований рослинний покрив переважно з багаторічних трав’янистих рослин, чагарники ще лише починають розвиватися. Через рік – у 2013 році – рослинного покрив характеризується наявністю ділянок з добре розвиненими чагарниками (рис. 1). Характеристика основних етапів сукцесії рослинного покриву на модельній ділянці: 1. Фаза оголення або поява незаселеного простору характеризується сукупністю алювіально-делювіальних процесів внаслідок яких відбувається нерівномірне відкладання та розмив річкових наносів. Це призводить до утворення ділянок русла з різою глибиною. Де глибина невелика, у межень русло осушується, що створює умови для заселення наземних рослин. 2. Фаза міграції або поява перших, піонерних форм життя, характеризується розвитком спонтанної заносної флори. Здебільшого на цій фазі розвитку угрупування відмічається поява рудеральних рослин. На цій стадії переважають гідрофільні рослини та однорічні рудерали. 3. Фаза ецезису або заселення живими організмами порожнього простору і пристосування їх до конкретних умов середовища проживання, характеризується створенням певних куртин, що проявляють стійкість до розмиву під час високої води. Тут переважають осокові та злакові рослини. Характерною ознакою цієї фази є одно- або малокомпонентність утворених куртин. 4. Фаза змагання або конкуренції з витісненням деяких первинних поселенців, передбачає певні структурні зрушення у біоценозі. На цьому етапі сукцесії утворені куртини зливаються у суцільне угрупування. Флористичний склад угруповання збагачується за рахунок заселення новими видами, що не мали можливості створювати куртини і протистояти розмиву самостійно. Спостерігається поступова заміна трав’янистої рослинності на чагарникову, але чагарники поки не перешкоджають вегетації трав’янистому покриву. 5. Фаза реакції або зворотний вплив угруповання на біотоп і умови існування, характеризується поступовою заміною чагарникових угрупувань на деревні. Чагарниковий покрив змикається, поступово йде деградація і фрагментація трав’янистого ярусу. Змінюється характер накопичення річкових наносів. Угрупування більш стійке до розмиву, здійснює фільтрацію і утримання твердого стоку. Це призводить до швидкого росту острова як в ширину, так і у висоту. Вологолюбиві чагарники представлені різними видами верб, поступово замінюються вологолюбивими та мезофітними деревами: тополями, вільхою, кленами. Відмічено поява платанів. 6. Фаза стабілізації або остання стадія сукцесії, у результаті якої формується клімаксний біоценоз, для цього ценозу не наступила. Досліджувана ділянка у вересні 2015 року була знищена внаслідок розчищення русла р. Уж. 36
Антропогенний вплив на досліджувану екосистему Особливість антропогенного впливу на досліджувану ділянку полягає в тому, що ця територія знаходиться у самому історичному і адміністративному центрі міста Ужгорода. Утворені острови на річці Уж піддаються сильному засміченню та забрудненню. Окрім того, що населення викидає сміття безпосередньо на досліджувану територію, значна частина засміченості викликана паводковим характером річки, яка при високій воді приносить сміття та гілляччя з гірських районів. ВИСНОВКИ 1. Сукцесійні процеси на модельній ділянці носять первинний характер. Відновлення відбувається на звільнених ділянках де відсутні компон
«Вплив строків висівання та густоти посіву на врожайність та хімічний склад коренеплодів моркви сорту Шантане «Червона середина» на присадибній ділянці в умовах міста Кривого Рогу. Лук’яненко Володимир Володимирович Мета: вивчити літературу та з’ясувати біологічну продуктивність та хімічний склад коренеплодів моркви столової сорту Шантане «Червона середина» в залежності від строків висівання і густоти посіву на присадибній ділянці в умовах міста Кривого Рогу. Об’єкт дослідження: морква столова сорту Шантане «Червона середина». Предмет дослідження: специфіка ростових показників моркви столової сорту Шантане «Червона середина» в залежності від строків висівання, густоти посіву та вплив їх на зміни хімічного складу коренеплодів. Актуальність дослідження: поліпшення якості харчування за рахунок вирощування моркви на присадибній ділянці. Практична цінність: столова морква з одного боку є однією з овочевих харчових культур, а з іншого боку – продуктом, що значно поліпшує стан здоров’я людини. В ході проведення дослідження, яке тривало у 2014 році, було висаджено на присадибній ділянці столову моркву сорту Шантане «Червона середина». Проведено вивчення строків висівання і густоти посіву на врожайність і хімічний склад коренеплодів. Щотижня проводився обробіток ґрунту і дані фенологічних спостережень заносились до таблиць. З проведених досліджень можна зробити такі висновки: 1. Ми вивчили літературні джерела про біологічні особливості і догляд за морквою столовою. 2. Вивчили і узагальнили літературні джерела про використання людиною столової моркви як харчового продукту і лікарської рослини. 3. Провели фенологічні спостереження і догляд за морквою столовою сорту Шантане «Червона середина» в залежності від строків висівання і густини посіву. 4. Біометричні виміри росту й розвитку та врожаю столової моркви сорту Шантане «Червона середина» свідчать, що при зміні строків висівання на 1 місяць ранній 37
посів і оптимальна густота дає збільшення врожаю в 2,2 рази, а згущений посів в 2,8 рази. 5. Збільшення густоти посіву при ранніх строках висівання дає зменшення врожаю в 1,2 рази, а при пізніх строках – в 1,8 рази. 6. Збільшення вегетаційного періоду на 1 місяць за рахунок строків висівання призвело до збільшення вмісту каротину на 14 мг/кг, але зменшення клітковини на 2,8%. 7. Новизна – врожайність та збільшення вмісту каротину в коренеплодах забезпечується збільшенням вегетаційного періоду за рахунок ранніх строків висівання. Наші матеріали можна використати як рекомендації при вирощуванні моркви столової сорту Шантане «Червона середина» на присадибних ділянках в м. Кривому Розі, як сорт, що дає високий і якісний врожай.
Особливості вмісту карбонатів кальцію в чорноземних ґрунтах Присамар’я Дніпровського. Федоров Володимир Валерійович Федоров Володимир , учень 11 класу КЗО «Спеціалізована школа №67 еколого-економічного профілю» Дніпропетровської міської ради . Науковий керівник : Оганесян Маріам Сергіївна , асп. кафедри геоботаніки ,ґрунтознавства та екології ,член ради молодих вчених Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара . Керівник : Трофименко Любов Петрівна учитель хімії та екології ,спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії ,вчитель методист . Наявність карбонатних новоутворень є характерною особливістю профілю чорноземів, тому спеціальне дослідження їх морфології, мікроморфології і мінералогічного складу може свідчити про ґенезис чорноземів, а також слугувати діагностичною ознакою їх класифікаційних підрозділів. Великий науковий і практичний інтерес представляє дослідження міграції карбонатів в чорноземах. В данний час питання міграції карбонатів, а також масштаб прояву цього процесу в ґрунтовому профілі потребує подальших досліджень, що є досить актуальним,оскільки карбонати відіграють значну роль в основних ґрунтових процесах, зокрема вони впливають на концентрацію та активність іонів кальцію в ґрунтовому розчині, на склад ГПК, на рH ґрунтового розчину, сприяють формуванню міцних коагуляційних структур, забезпечують протидифляційну стійкість ґрунтів, підвищують рухливість ряду хімічних елементів, покращують ряд водно-фізичних характеристик ґрунту: щільність, водопроникність, пористість тощо. Карбонати являються чутливими індикаторами зміни умов мінералоутворення через широкий спектр ізоморфізму в їх кристалічній решітці та суттєвих варіацій ступенів впорядкованості та невпорядкованості в структурі. Основною метою нашої роботи було дослідити особливості вмісту карбонатів кальцію в чорноземних ґрунтах Присамар’я Дніпровського. Для встановлення вмісту карбонатів використовували загальноприйнятий ваговий метод, який базується на обліку втрати ваги ґрунту за рахунок виділення СО2 під час руйнування карбонатів кислотою. 38
Пробна площа 201-Е, з якої відбирались зразки ґрунту для аналізу вмісту карбонатів кальцію, розміщена на степовій цілині водороздільної частини плакора, поруч з науковонавчальним центром ДНУ ім. Олеся Гончара «Присамарський БГЦ стаціонар» ім.. О.Л. Бельгарда . Тип лісорослинних умов (за О.Л. Бельгардом, 1971) – суглинок сухуватий (СГ1). Трав’янистий покрив зімкнений. Складається із типчаку бороздчатого (Festuca valesiaca L.), тонконога витонченого (Koeleria gracilis), чебреця Маршалла (Thymus marschallinus), льону волосистого (Linum hirsutum). Зволоження атмосферне, ґрунтові води – із 40 м. Материнська підстилаюча порода – лес. Скипання – із 45 см. Ґрунт – чорнозем звичайний карбонатний мало гумусовий слабко змитий середньо суглинистий на лесових відкладах. Міграція карбонатних новоутворень визначається характером водного, теплового та газового режимів ґрунту, а саме достатній кількості СО2, для забезпечення протікання хімічної реакція утворення бікарбонату кальцію Са (НСО3)2, оскільки в звичайній своїй формі кальцієві солі карбонової кислоти не здатні до міграції в ґрунтовій товщі. Під степовою рослинністю у верхніх горизонтах чорноземів звичайних спостерігається інтенсивна міграція карбонатів кальцію. Будь-які відхилення від закономірного розподілу карбонатів кальцію по ґрунтовій товщі можуть бути викликані різним ступенем активності ґрунтової біоти, яка також пов’язана із кліматичними параметрами і впливає на газовий режим ґрунту. Верхні горизонти мають більшу ступінь варіювання відсоткового вмісту СаСО3, мінімальна її величина у материнській породі. Степові чорноземи характеризуються інтенсивною міграцією карбонатів, винос їх слабкий, що пояснюється аридністю зони. Лімітуючий фактор – волога – впливає не тільки на характер рослинності, а й на ґрунтові процеси та, зокрема, на розподіл карбонатних новоутворень по горизонтам. З глибиною ступінь варіювання відсоткового вмісту карбонатів кальцію зменшується, оскільки головні фактори, що визначають міграцію карбонатів кальцію, із заглибленням в ґрунтову товщу стають стабільнішими. Результати роботи дають нам можливість покращувати фізико-хімічні властивості ґрунту , що в свою чергу позитивно впливає на його родючість. Крім того, отримані нами данні можуть буди використанні у лісівництві , зокрема в плануванні штучних лісів та лісосмуг в степовій зоні України. Перелік використаної літератури 1. Белова Н. А. Естественные леса и степные почвы (экология, микроморфология, генезис) / Н. А. Белова, А. П. Травлеев. – Д. : ДГУ, 1999. – 348 с. 2. Бельгард А.Л. Степное лесоведение. – М.: Лесная промышленность, 1971. – 336 с. 3. Гончарова Т.Н. Взгляд на миграцию карбонатов в черноземах. Задачи и методы исследования.// Авториферат дис. На соискание уч. степени канд.биол.наук. Кишенев - 1983. 171Ст. 4. Горбань В.А.,Оганесян М.С.Особливості вмісту карбонатів в еоловоґрунтових відкладах лісових культурбіогеоценозів степової зони України.// Мат. Всеукр. наук.-пр. конції, Полтава, 2012. – С.119-121. 5. Девятова Т.А. , Шербакова А.П. Изменение физико-химических параметров 39
почвы под сельско-хозяйственным воздействием // Агрохимия .2006. – №2. – С. 30-37 . 6. Карбонаты: минералогия и химия./ Под ред. Р.Дж.Ридера, М.: Мир 1987.494Ст. 7. Маринич О.М. , Шищенко П.Г. Фізична географія України. – К.: Знання, 2005. 511с. 8. Ридер Р.Дж. Карбанати : мінералогія и хімія. – М.: Мир, 1987. 494с.
Лікарські рослини Полтавщини, їх використання та охорона. Жалій Дмитро Вадимович Тема: «Лікарські рослини Полтавщини, їх використання та охорона». Термін проведення дослідження: кінець травня - початок вересня 2014 року. Оглядовий опис дослідження - видовий склад лікарської флори Полтавщини. Об'єктами дослідження науково-дослідницької роботи є ті види рослин флори Полтавщини, які виявляють фітотерапевтичні властивості й використовуються при лікуванні захворювань. Для проведення дослідження були поставлені завдання: - коротко відслідкувати історію вивчення та використання лікарських рослин; - оволодіти методикою збору, сушіння та зберігання лікарської рослинної сировини; - вивчити хімічний склад рослинної фітосировини та біологічну дію препаратів, одержаних з неї; - встановити видовий склад рослин, що виявляють дію при лікуванні хвороб й виділити декілька з них, які найбільш часто використовуються для цих цілей, а також проаналізувати їх біологічніособливості, хімічний склад та специфіку застосування; - розробити систему дієвих заходів та рекомендацій щодо їх раціонального використання та охорони. Методи: опрацювання та аналіз літературних джерел з проблем представленої тематики; здійснення екскурсій в природу з ціллю виявлення місць зростання даної групи лікарських рослин та фотографування їх видового різноманіття. Висновки: 1.Лікарські рослини - одні з основних джерел лікування й профілактики при захворюваннях різних систем людського організму. 2.Історія вивчення та використання лікарських рослин 3.Заготівля і зберігання дикоростучих лікарських рослин 4.Видовий склад лікарської флори Полтавщини (у роботі досліджено 16 лікарських рослин Полтавського краю) 5.Пропоновані заходи щодо охорони та збереження лікарської рослинної сировини
Афілофороїдні гриби лісових екосистем (на прикладі дубово-грабових лісів Рівненської області). Стельмах Назар Олегович Проблемою вивчення та збереження біорізноманіття окремих груп живих організмів є одним із пріоритетних напрямів сучасної біології. Різні групи живих організмів, в тому числі 40
гриби, вивчені вкрай нерівномірно. Широколистяні ліси є самими багатими за видовим різноманіттям екологічними системами України, чим забезпечується їх біологічна стійкість, продукування кисню та їх позитивна роль у стабілізації кліматичних умов. Сучасний стан широколистяних лісів в Україні викликає тривогу у зв’язку із збідненням його біорізноманіття. Ліси займають перше місце серед природних рослинних угруповань Рівненської області та відіграють провідну роль у природно-територіальному комплексі. Однією з численних груп макроміцетів є афілофороїдні гриби. Зокрема, вони є основним редуцентом деревного відпаду лісових екосистем, біоіндикаторами стану лісів, продуцентами біологічно-активних речовин. Цілеспрямоване вивчення цієї групи грибів на території Рівненської області проводилось лише в межах Рівненськогоприродного заповідника. Тому інвентаризація видового складу афілофороїдних грибів нашої області є актуальним завданням Мікологічні дослідження проводилися впродовж 2012-2014 рр. на територіях лісових масивів поблизу сс. Решуцьк-Ходоси та с. Кадище Рівненського району, сс. Мости-Буща Здолбунівського району Рівненської області. Об’єкт досліджень: мікофлора дубово-грабових лісів Рівненської області. Предмет досліджень: видовий склад та умови зростання афілофороїдних грибів. Мета: з’ясувати видовий склад та особливості афілофороїдних грибів дубовогограбових лісів Рівненської області. Завдання: встановити видовий склад афілофороїдних грибів, провести аналіз їх особливостей; описати природно-екологічні умови зростання афілофороїдних грибів; виявити види господарської діяльності людини, що мають потенційний вплив на кількісний і видовий склад афілофороїдних грибів. Дослідження проводилися в жовтні-листопаді 2012-2014 рр. на територіях лісових масивів поблизу сс. Решуцьк-Ходоси та с. Кадище Рівненського району, сс. Мости-Буща Здолбунівського району Рівненської області. Під час досліджень нами були використані наступні методи: польовий, візуальний, геоботанічний, метод флористичного аналізу і порівняльної флористики. Результати досліджень вподальшому можуть бути застосовані для біоіндикації лісових екосистем. Відомості про видовий склад і чисельність афілофороїдних грибів окремих рослинних угруповань можуть використовуватися при оцінюванні фітосанітарного стану лісіві ступеня антропогенного навантаження на них. Дослідження видового складу афілофороїдних грибів проводилось на трьох дослідницьких ділянках. Перша ділянка розташована в межах лісового сс. Решуцьк-Ходоси Рівненського району Рівненської області. Друга ділянка розташована в межах Дермансько-Острозького національного природничого парку Рівненського району Рівненської області між селами Мости та Буща. Третя ділянка розташована в межах лісового масиву с. Кадище Рівненського району 41
Рівненської області. В ході польових досліджень зібрано 92 зразки афілофороїдних грибів, що зростали на мертвій деревині грабу, дубу, берези, сосни, черешні. В ході камеральної обробки було визначено, що 13 з них не відносяться до порядку афілофороїдних та 14 видів грибів не були ідентифіковані (потребують мікроскопічних досліджень). За результатами досліджень видовий склад афілофороїдних грибів представлений 36 видами, які відносяться до 20 родів, 16 родин. У систематичній структурі дослідженої мікофлори провідне положення посідають наступні родини: Polyporaceae (12 видів) та Thelephoraceae (7 видів). Найбільшим числом представлені роди Stereum sp., Phellodon sp., Daedaleopsis sp. та Trametes sp. За характером субстрату більшість видів афілофороїдних грибів зростали на мертвій деревині: гілки, пеньки та повалені стовбури – 35 видів. Найбільша кількість грибів зростала на мертвій деревині грабу (13 видів), дубу (10 видів) та берези (6 видів). За типом живлення більшість видів виявлених грибів (21 видів) належать до групи сапрофітів, до змішаного типу живлення відноситься 15 видів грибів. Один вид, Phellodon cous, відноситься до паразитів. За кількістю найбільше зустрічалися гриби, що належать до видів Stereum rugosum, Fomes fomentarius, Piptoporus betulinus. За формою плодового тіла більшість видів грибів відноситься до шапкових (27 видів) набагато менше видів грибів, що мають округлу (2 види), корковидну (2 види), копитовидну (2 види) форми плодового тіла. Найбільша кількість (21 вид) грибів відноситься до тих, що зустрічаються по більшій частині території України. Виявлено два види грибів, що зустрічаються лише на території Правобережного Полісся. В ході досліджень на ділянка було виявлено ряд видів господарської діяльності: рекреація– прогулянки, збір грибів, грунтові дороги та стежки. Крім цього в межах ділянок проводиться збір хмизу та санітарна рубка дерев. Аналіз результатів дав можливість зробити наступні висновки: 1. В ході роботи отримано сучасні данні щодо якісного та кількісного складу афілофороїдних грибів дубово-грабових лісів Рівненської області. 2. У систематичній структурі дослідженої мікрофлори провідне положення посідають наступні роди: Stereum sp. Daedaleopsis sp. та Trametes sp. 3. Найчастіше зустрічаються гриби, що відносяться до видів Stereum rugosum, Fomes fomentarius, Piptoporus betulinus. 4. У систематичній структурі дубово-грабових лісів переважають родини Polyporaceae та Thelephoraceae. 5. Більшість видів афілофороїдних грибів зростають на мертвій деревині (гілки, пеньки та стовбури дубу, грабу, берези, ліщини та дикорослої черешні). 6. За формою плодового тіла більшість видів грибів відноситься до шапкових. 7. За типом живлення гриби відноситься майже в однаковій кількості до сапрофітів та сапрофітів-паразитів. 8. Найбільший вплив на зменшення якісного та кількісного складу афілофороїдних 42
грибів ймовірно має вилучення мертвої деревини через збір хмизу та санітарну рубку дерев.
«Отруйні рослини природного заповідника «ДніпровськоОрільський». Пилипенко Анна Юріївна Автор: Пилипенко Анна Юріївна. Контактний телефон: 38-091-30-14-777. Електронна адреса: spylypenko@mail.ru Найменування навчального закладу: комунальний заклад Ювілейна середня загальна освітня школа № 1 Дніпропетровського району, Дніпропетровської області. Клас: 10 клас. Мета роботи: Виявити видове різноманіття, господарче значення та ресурсний потенціал видового різноманіття отруйних рослин заповідної території, дослідити їх місцезростання, різноманіття життєвих форм та екологію Завдання: скласти видовий список отруйних рослин Природного заповідника «Дніпровсько-Орільський»; розкрити практичне значення кожної рослини; визначити різні біотопи місцезростання отруйних рослин. Актуальність теми: проведена інвентаризація лікарських рослин на заповідній території. Вивчення їх видового багатства, екології ценотичної приуроченості та різноманіття життєвих форм. Збереження флористичного багатства сьогодні. Звертається увага на той факт що отруйні рослини теж є важливим компонентом біорізноманіття заповідних територій. Наукова новизна: Звертається увага на той факт що отруйні рослини теж є важливим компонентом біорізноманіття заповідних територій. Об’єкти та методи дослідження. Об’єктом дослідження стали рослини, які мають отруйні властивості. Методи: маршрутний, напівстаціонарний, метод визначення рослин, складання та обробка флористичних списків, аналіз ценоморф. Дослідження проводилися з квітня по вересень 2014-2015 років в природному заповіднику Дніпровсько-Орільський. Вивченню отруйних рослин нажаль приділено мало уваги. Набагато менше ніж лікарським або рідкісним. Обізнаність звичайних людей у цій сфері вкрай низька. Зазвичай на двох видах – дурмані звичайний чи блекоті чорній, – знання вичерпуються. Але ми живемо у природному середовищі і рослини постійно нас оточують. Деякі з них становлять серйозну небезпеку для відпочиваючих на природі людей і особливо дітей. Час від часу, на жаль, трапляються нещасні випадки пов’язані з отруєнням рослинами. Професор К.М.Векірчик у своїх працях наводить десятки нещасних випадків. Тому ми вважаємо дуже корисним вивчення цих рослин та поширення знань про них. За результатами досліджень у флорі природного заповідника «ДніпровськоОрільський» присутні 51 вид отруйних небезпечних для людини рослин з 19 родин. Переважно це квіткові рослини за виключенням однієї спорової: папороть Дріоптеріс чоловічій. Переважна більшість отруйних рослин належить до родини жовтецевих: 30%. Значно менше включають в себе пасльонові та зонтичні: по 9 %. До бобових належать 7 % 43
отруйних рослин заповідника. Макові, лілійні, бруслинові, хвилівникові та айстрові нараховують по 5 %. По 2 % включають в себе інші родини: В’юнкові, Повитицеві, Руткові, Губоцвіті, Лататтєві, Маслинові, Багатоніжкові, Розові, Ранникові тощо. По результатам наших досліджень, та аналізу літературних даних переважна більшість видового різноманіття отруйних рослин зосереджена на луках – 43 %, трохи поступаються лукам лісові ценози – 36 %, На водоймах зосереджено близько 9 % видів отруйних рослин, на болотах – 5 %. Степові біогеоценози мало виражені на території заповідника але й тут знайдено 5 % від загальної кількості отруйних рослин. Однин вид є паразитом (повитиця). На основі зібраного фото матеріалу та флористичного списку отруйних рослин складено атлас отруйних рослин заповідника. На основі отриманих даних можна буде розширити регіон досліджень та продовжити роботу в масштабах області. За підсумковими результатами можна скласти атлас отруйних рослин Дніпропетровської області для ведення широкої просвітницької діяльності серед населення та інформування про небезпеку відпочинку на природі і наданню першої допомоги при отруєнні рослинами. Бібліографія: 1. Бельгард А.Л. Лесная растительность юго-востока УССР. – К. изд. киевского ун-та. им. Шевченко, 1950. 2. Бельгард А.Л. Степное лесоведение – М.: Лесная промышленность, 1971. 3. Векірчик К. М. Отруйні лікарські рослини : Посібник-довідник. – Тернопіль: Видавництво «Навчальна книга» - Богдан, 1999 . – 144 с. 4. Кучеревський В.В. Атлас рідкісних і зникаючих рослин Дніпропетровщини, Київ, Фітосоціоцентр, 2001. 5. Літопис природи Дніпровсько-Орільського природного заповідника.19912013р. 6. Определитель высших растений «Визначник рослин України»1999 7. Орлов, Б.Н.; Гелашвили, Д.Б.; Ибрагимов, А.К. Ядовитые животные и растения СССР. М.: Высшая школа, 1990. - 272 с. 8. «Рослинність України» — Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України — Київ, 2012 9. Тарасов В.В. Флора Дніпропетровської та Запорізької областей. Судинні рослини. Біолого-екологічна характеристика видів. – Д.: Вид. ДНУ, 2005. – 276 с. 10. Червона книга України. Рослинний світ. – К.: Вид. «Глобалконсалтинг, 2009. – 912 с. 11. Червона книга Дніпропетровської області. Рослинний світ. – Д.: Вид. ДНУ, 2011. – 500 с. Додаток 1 Таблиця 1 Видове різноманіття отруйних рослин природного заповідника «Дніпровсько-Орільський»
44
№ Видова назва українська, латинська Родина Діюча речовина Біогеоценози 1 2 3 4 5 1. Авран лікарський Gratiola officinalis L. Ранникові Scrophulariaceae Глікозиди: граціолнін, граціотоксин, граціозид Ліс 2. Анемона жовтецева Anemone ranunculoides L. Жовтецеві Ranunculaceae Ранункулін, протоанемонін, кемпферол, кверцетин Ліс 3. Берізка польова Convolvulus arvensis L. В’юнкові Convolvulaceae Алкалоїди конвольвін, конволамін, сапоніни Луки 4. Блекота чорна Hyoscyamus niger L. Пасльонові Solanaceae Алкалоїди: гіосциамін (атропін), скополамін (гіосцин) Луки 5. Бирючина звичайна Ligustrum vulgare L Маслинові Oleaceae Глікозид лігустрин Ліс 6. Болиголов плямистий Conium maculatum L. Зонтичні Apiaceae Алкалоїди: коніїн, конгідрин Луки 7. Борщівник сибірський Heracleum sibiricum L. Зонтичні Apiaceae бергаптен, ксантотоксин псорален Луки 8. Буркун лікарський Melilotus officinalis (L.) Desr. Бобові Fabaceae кумарин Луки 9. Бруслина європейська Euonymus europaea L. Бруслинові Celastraceae Глікозид эвонімін Ліс 10. Бруслина бородавчата Euonymus verrucosa Scop. Бруслинові Celastraceae Глікозид эвонімін Ліс 11. В’язіль барвистий Securigera varia (L.) Lassen Бобові Fabaceae Глікозид коронізид, коронілін, псевдокумарин Луки 12. Гледічія звичайна Gleditsia triacanthos L. Бобові 45
Fabaceae алкалоїд триакантін Ліс 13. Дріоптеріс чоловічій Dryopteris filix-mas (L.) Schott Багатоніжкові Polypodiaceae Філіцин, аспідинол, алъбаспідин, флаваспідинова кислота Ліс 14. Дурман звичайний Datura stramonium L. Пасльонові Solanaceae атропин, гиосциамин, скополамин Луки 15. Жабриця звивиста Tortuosum L. Зонтичні Umbelliferae Кумарини(ізоімператорин, рутаретин) Луки 16. Жовтець їдкий Ranunculus acris L. Жовт
Рослини-салiцилати як природнi замiнники 2-ацетилоксибензойної кислоти. Новосьолова Тетяна Сергіївна Аспірин широко застосовується для зменшення болю і зняття запалення, а щоденний прийом цих ліків дозволяє запобігти розвитку у людини коронарного тромбозу та інсульту. Багатьом здається, що невелика біла таблетка – практично панацея від усіх хворобливих і неприємних симптомів. Однак, як і будь-який інший фармацевтичний засіб, він має ряд протипоказань до застосування. Є багато рослин, фруктів, овочів та інших продуктів, що аналогічні за дією на організм людини, як і аспірин, але без негативних побічних ефектів. Багато з них містять так звані саліцилати, тобто хімічні речовини, що становлять основу аспірину. Можливість заміни штучного препарату доступною рослинною сировиною і надає актуальності обраній нами темі. Мета – визначити можливість використання рослин – саліцилатів, як природних замінників ацетилсаліцилової кислоти. Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань: • ознайомитися із фармакологічними властивостями препарату як біологічно активної речовини; • опрацювати літературу та ознайомитися зі значенням рослин в історії створення ацетилсаліцилової кислоти; • провести соціологічне опитування «Ацетилсаліцилова кислота та її замінники» серед учнів 8 – 11 класів Новоселівської школи; • провести пошук перспективних замінників аспірину серед рослин та зробити розрахунки можливих доз природних замінників за відношенням до дозволених доз ацетилсаліцилової кислоти. Як висновок можна сказати, що найперспективнішими замінниками аспірину можуть 46
стати - Верба біла, Малина садова, та Липа серце листа. Згідно з нашими розрахунками одна упаковка кори Верби білої може замінити 10 пігулок ацетилсаліцилової кислоти, ягід Малини садової – 5 та цвіту липового – 3. Чаї із рослин саліцилатів мають набагато менше побічних ефектів. Їх приємно вживати, особливо липовий та малиновий чай, що дуже важливо при хворобі маленьких дітей, які часто відмовляються приймати пігулки.
Раритетні види рослин в Рокитнівському районі Рівненської області. Лісовець Крестіна Генадіївна Науковий керівник: Борисовець О. І. Автор: Лісовець Крестіна Генадіївна учениця 11-А класу Старосільського НВК Актуальність теми. На сьогодні досить актуальною є проблема збереження видового генофонду рослин, як основи біорізноманіття. Ця проблема набула глобального характеру в світі, і є пріоритетною для України, оскільки технічний прогрес зумовлює більш інтенсивне використання природних багатств і тим самим призводить до зменшення їхньої кількості. Нині найактуальнішою є проблема збереження раритетних видів організмів. Під раритетними видами розуміються всі види рослин та тварин, які підлягають охороні. Сюди відносять рідкісні, зникаючі, малопоширені, ендемічні та реліктові види організмів. В сучасних умовах глобального антропогенного впливу ці види виявляються найвразливішими, і одними з перших зникають із природних екосистем. Рокитнівський район у зв’язку з особливостями природно-екологічних умов та завдяки своїй геологічній історії характеризується наявністю на його території чималої кількості раритетних видів флори, які до цього часу вивчені ще неповністю. Саме цим обумовлена тема нашого дослідження. Об’єктом нашого дослідження виступав видовий склад флори на території Рокитнівського району Рівненської області. Предметом дослідження були раритетні види рослин, їхня хорологія та біоекологічні особливості. Мета роботи полягала у вивченні характерних особливостей раритетного фітокомпоненту Рокитнівського району.
Дослідження популяцій Цибулі Ведмежої [Allium Ursinum] на території НПП «Гуцульщина». Том’юк Сергій Іванович Цибули ведмежа [Allium Ursinum] - багаторiчна трав'яниста цибулинна рослина родини Цибулеві. Цибулина довгаста, обгорнута прозорими білуватими оболонками , з різким характерним запахом леткої олії, яка містить сірку. Стебло (квiткова стрiлка) безлисте, пряме, до 60 см. заввишки, тригранне, виповнене , перевищує листки, рідше однакової з ним довжини. Листки прикореневі – 2, рідко 1 або 3. Квiтки двостатевi, зiбранi в зонтикоподібне суцвiття. Суцвіття півкулясте або майже кулясте, інколи пучкувате: 47
квітконіжки довші за білувату або блідо-рожеву оцвітину. Цвiте у травнi-червні. Плід – кулевидна тригранна коробочка, здебільшого з однією насіниною в кожному гнізді. Метою роботи було виявлення місцезнаходження популяцій Цибулі ведмежої на території НПП «Гуцульщина», оцінка їх стану, проведення основ популяційного аналізу та визначення розумності активного використання ресурсів популяцій зуважуючи на отримані результати досліджень. Були використані літературні дані Чернівецького Національного університету імені Ю. Федьковича, Львівського державного природознавчого музею, НПП «Гуцульщина», та власні збори. Визначення видів здійснювалось за Визначником рослин Українських Карпат, Червоною книгою України (ІІІ перевидання) та Определителем высших растений, основи популяційного аналізу - за Популяційною біологією рослин Крічфалушій В.В. МезевКрічфалушій Г.М. а систематичний аналіз флори за Тахтаджяном А. Л. геоботанічні описи за методикою Браун-Бланке. Було зібрано інформацію про ботанічну характеристику виду та її практичне використання, проведено пошукові експедиції популяцій, визначено географічні координати місцезнаходження популяцій, розбито дослідні ділянки, зібрано зразки для подальшого дослідження, зроблено вимірювання взятих зразків, взято зразки грунту та досліджено їх на кислотність, складено геоботанічні описи. На території НПП «Гуцульщина» було виявлено дві популяції Цибулі ведмежої. Перша – височини Штовба-Рокита, друга – заказник місцевого значення хребет Каменистий. За оцінкою стану перша популяція є молодою і дуже невеликою (біля сотні особин), друга популяція – велика, розростаюча, протяжністю 1115 м, з багатьма стрічковидними розгалуженнями довжиною 20-70 м.
Особливості росту рослин Rumex acetosa L. та Ocinum basilicum L. in vitro на поживних середовищах різного складу. Магдисюк Михайло Володимирович та Фільцев Ігор Миколайович В наші дні разом з розвитком біотехнологій все частіше й частіше звертаються до вирощування тканин у культурі in vitro. Успіх у культивуванні об'єктів залежить від оптимального вибору живильного середовища і ретельності його приготування. До складу живильних середовищ входять макро- і мікроелементи, вуглеводи (сахароза, глюкоза, маніт). Склад живильних середовищ для культивування біотехнологічних об'єктів залежить від типу їх живлення. Наприклад, середовище без глюкози використовується для хлорели, ціанобактерій; середовище без вітамінів - для грибів (фузаріуму, ботрітіс) і для ряски (Lemna minor L.); cередовище з азотом, цукрами, вітамінами - для культивування клітин і тканин вищих рослин. Саме такі середовища нас і цікавили. На сьогоднішній день розроблено значна кількість живильних середовищ, але більшість з них представляють модифікації основних: Мурасіге-Скуга (МС), Уайта, Шенка-Хильдебрандта, Гамборга (В5), Лінсмайера-Скуга, Хеллера, Чапека та ін. Склади поживних середовищ, які отримали найбільше поширення наведені в довідниках по фізіології рослин і біотехнології. Найбільш розповсюдженим поживним середовищем для вирощування широкого діапазону видів 48
рослин є середовище Мурасіге та Скуга. Але деякі рослини є дуже вибагливими або погано піддаються культивуванню на МС. До того ж існує безліч інших живильних середовищ, які дешевші і простіші за складом, але їх не використовують, оскільки не відомо чи підходять вони для досліджуваного виду рослин [1]. Метою даної роботи було протестувати ріст рослин Rumex acetosa L. та Ocinum basilicum L. in vitro на живильних середовищах Ніча та Баркхолдера і Нікеля (БН), та порівняти з ростом на традиційному середовищі МС. Для тестування живильних середовищ використовувалось насіння Базиліку зеленого (Ocinum basilicum L.) та Щавлю широколистого (Rumex аcetosa L.), придбано у фірмі «Агрофірма – Елітсортнасіння». Асептичне насіння Ocinum basilicum та Rumex acetosa отримували шляхом поверхневої стерилізації та пророщували у чашках Петрі на живильних середовищах Мурасіге та Скуга (контроль), Баркхолдера та Нікеля, Ніча при температурі 26 градусів у темряві [2]. Визначали швидкість проростання насіння Базиліку Зеленого та Щавлю Широколистого, корене- та пагоноутворення на середовищах різного складу. Проростання насіння щавлю спостерігали на середовищі МС на 3-4 добу культивування у 12.5-20%; на середовищі БН – на 6-12 у 20%; на середовищі Ніча проростання не спостерігали. Проростання насіння базиліку відбувалось на 4 добу, як на середовищі МС так і на середовищі БН (30%); на середовищі Ніча проростання не спостерігали. Варто відмітити, що на 6 добу на середовищі БН проросло 70% насіння, а на МС – 50%. Утворення коренів рослин щавелю на середовищі МС спостерігали на 12 добу культивування; через 30 діб довжина кореня складала 25 мм., а пагона – 32 мм. На середовищі БН – на 12 добу культивування; через 30 діб довжина кореня складала 8-10 мм., а пагона – 15 мм. Утворення коренів рослин базиліку на середовищі МС спостерігали на 12 добу культивування; через 30 діб довжина кореня складала 40 мм., а пагона – 20 мм. На середовищі БН – на 12 добу культивування; через 30 діб довжина кореня складала 15 мм., а пагона – 15 мм. Проведені дослідження дозволяють зробити наступні висновки: 1. Показано можливість вирощування рослин Ocinum basilicum та Rumex acetosa на поживних середовищах МС та БН 2. Середовище Ніча виявилось непридатним для вирощування рослин Базиліку зеленого та Щавлю широколистого. 3. Рослини Базиліку зеленого та Щавлю широколистого швидше проростають на середовищі БН, але більша інтенсивність росту спостерігається на МС 4. На середовищі МС інтенсивність утворення коренів вища ніж на БН, а пагонів – навпаки. Отже середовище Баркхолдера та Нікеля краще використовувати для вкорінення рослин, а Мурасіге та Скуга для вирощування рослин. Середовище Ніча потребує додаткових розчинів мікроелементів для вдалого вирощування рослин. МС являється найкращим середовищем тому що має більшу різноманітність солей у своєму складі, містить сахарозу в якості джерела карбону, і містить більше нітратів у порівнянні з середовищами Ніча та БН. 49
До можливих напрямків подальшої роботи можна віднести такі як: оптимізація і створення живильного середовища найбільш придатного до вирощування рослин базиліку та щавлю; вимірювання складу біологічно активних речовин у рослинах щавлю та базиліку вирощених на різних поживних середовищах.
Особливості вегетації актинідії в гірських умовах. Місик Ярина Тарасівна Місик Ярина Тарасівна, учениця 11 класу Міжгірської спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. з поглибленим вивченням окремих предметів ім. А. Волошина, У гірських умовах, де характерні пізні весняні та ранні осінні заморозки, немає можливості вирощувати високовітамінізіровані овочеві та плодово-ягідні культури. Низький рівень економічного розвитку території та відсутність високооплачуваних робочих місць, зумовлює низьку купівельну спроможність місцевого населення. Привізні овочі, фрукти та ягоди продаються за високими цінами і не завжди хорошої якості. Такий стан речей приводить до неякісного та незбалансованого харчування з усіма витікаючи ми з цього наслідками. Виходом з цієї ситуації є пошук нових для цієї території високовітамінізірованих культур, що добре плодоносять, не вибагливі при вирощуванні та пристосовані до агрокліматичних умов Карпат. Мою увагу привернула не дуже поширена культурну рослина – актинідія, яку вирощувала на своїй присадибній ділянці моя бабуся в с. Синевир, Міжгірського району. Ця рослина не лише дивовижно красива, а й екологічна і дуже корисна. Плоди актинідії, багаті на вітаміни і мінерали, використовуються при лікуванні багатьох хвороб. Ягоди мають унікальну можливість властивість зміцнювати імунітет, підвищувати стійкість організму людини до вірусних інфекційних хвороб (зокрема грипу), поліпшувати роботу шлунково-кишкового тракту (вживаючи ці ягоди, я можна забути про виразку шлунка), сприяють зміцненню м'язів тощо. У плодах актинідії є вітамін С, В, А. А пектин сприяє виведенню з організму шкідливих речовин, сік - дуже цінна складова дитячого харчування. Зважаючи на те, що наразі хвороб у рослин актинідії в європейській частині не спостерігається, немає потреби й у хімічному захисті та й шкідників у неї в Карпатах не має. А це значить, що плоди актинідії є абсолютно екологічно чистим продуктом. Метою даної роботи є – вивчення особливостей вегетації актинідії в гірських умовах Карпат. Завдання: 1. Вивчити особливості розмноження в умовах Карпат. 2. З’ясувати особливості догляду та вплив їх на урожайність. 3. Дізнатися цінність актинідії та її використання. 4. Розробити рекомендації щодо вирощування і популяризації актинідій в Карпатах. 50
Дослідження даної роботи проводилися на присадибних ділянках с. Синевир Міжгірського району протягом 2013-2015 н.р. Робота складається із розділів: загальна характеристика актинідії, культивовані види, агрокліматичні умови середньогір’я Карпат, особливості розмноження в гірських умовах, особливості догляду, актинідія – комора вітамінів, висновків, списку літератури та додатків. У всіх актинідій гармонійний комплекс необхідних людині амінокислот і солей, вона підсилює імунну систему людини й рекомендована всім: гіпертонікам і діабетикам, старим і дітям, тим, що втрачають зір та ослабленим. У них велика кількість вітаміну С (0,1-0,12%). Крім цього, вони містять калій, кальцій, сірку, хлор, залізо, а також цинк, селен, бром, мідь. Особливо перспективною є актинідія полігамна, яка вже зараз використовується в Японії в багатьох лікарських препаратах. А щодо смаку, то, за словами великого російського селекціонера І.В. Мічуріна: «...смакові якості ягід різних сортів актинідії такі гарні й різноманітні, що при порівнянні з ягодами не лише аґрусу, але й винограду бувають кращими за якістю, не кажучи вже про чудову ароматичність, яку у винограді, а тим більше аґрусі, нема чого шукати». Зважаючи на те, що наразі хвороб у рослин актинідії в європейській частині не спостерігається, немає потреби й у хімічному захисті. А це значить, що плоди актинідії є абсолютно екологічно чистим продуктом. Цінується вона за смачні корисні плоди з високим вмістом біологічно-активних речовин, мінеральних солей кальцію, магнію, фосфору, заліза. Вони підвищують стійкість організму людини до вірусних інфекційних хвороб (зокрема грипу), поліпшують роботу шлунково-кишкового тракту (вживаючи ці ягоди, я можна забути про виразку шлунка), сприяють зміцненню м'язів тощо. У плодах актинідії є вітамін С, В, А. Пектин, який також є у плодах, сприяє виведенню з організму шкідливих речовин, сік - дуже цінна складова дитячого харчування. За вмістом вітаміну С актинідія у три рази перевищує чорну смородину і майже у тринадцять разів лимони та апельсини. Рекорд по вмісту вітаміну зафіксовано за плодами сорту “Сорока” 2200 мг%. Окрім вітаміну С, плоди актинідії містять Р-активні речовини, каротин, вітаміни РР, В1, В2, провітамін А. При цьому біологічне співвідношення вітамінів С і Р, цукрів і кислот робить плоди придатними для вживання не тільки у свіжому вигляді, а також і в переробленому; сухі плоди за своїми якостями близькі до ізюму. Хімічний склад. У свіжих плодах є 1000—1500 мг% (за іншими джерелами — 100 мг % ) аскорбінової кислоти, 8,3 мг % каротину, 1 ЗО мг % вітаміну Р, алкалоїди (у недозрілих плодах), катехіни (20,0— 26,2 мг%), антоціани (37,2—125,0 мг % ). • Висновки - Актинідія – багаторічна дводомна деревна ліана, що росте в природі і культивується на присадибних ділянках та в сільськогосподарських підприємствах. - Для вирощування та культивування в Карпатах більш придатні пізньостиглі морозостійкі сорти української селекції. - В умовах середньогір’я Карпат актинідію краще розмножувати здерев’янілими 51
живцями. - Актинідія цінна рослина як харчовий продукт і незамінна при лікуванні. Вона ще раз підтверджує вислів: «Їжа повинна бути ліками, а ліки – їжею».
Секція «Екологія та проблеми довкілля» Виготовлення палива з відходів лісокористування. Ніколенко Ігор Вікторович Автор: Ніколенко Ігор Вікторович, учень 11 класу Вороньківського навчальновиховного комплексу імені Героя Радянського Союзу О.Д.Перелета Чорнухинської районної ради Полтавської області Науковий керівник: Карасенко Олена Федорівна, учитель математики Вороньківського навчально-виховного комплексу імені Героя Радянського Союзу О.Д.Перелета Чорнухинської районної ради Полтавської області, спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії Ліси у наш час відіграють неабияку важливу роль у суспільстві, впливаючи на господарську діяльність та життя людини. Адже вони виконують такі важливі функції, як: екологічну, соціальну, санітарно-гігієнічну й економічну. Враховуючи той факт, що Україна вважається малозабезпеченою лісовими ресурсами країною (лісистість складає 14,3%), необхідно вжити певних заходів для якнайбільш раціонального та комплексного використання лісового фонду країни. Тож основним принципом сталого розвитку лісового господарства повинне стати безперервне, невиснажливе і безвідходне використання лісових ресурсів. Значне зростання цін на енергоресурси обумовлює їх ощадливе використання, що спостерігається у переважній більшості країн світу, і перш за все, у промислово розвинених країнах. Енергозберігаючий шлях розвитку економіки передбачає значне зниження витрат палива, вдосконалення процесів видобутку, переробки, транспортування та зберігання енергетичних ресурсів. Сучасна екологічна ситуація вимагає нових наукових підходів до забезпечення людства енергією та переходу на поновлювані енергетичні ресурси як єдино можливого напряму стабільного існування та розвитку. Мета роботи – довести ефективність використання неліквідної деревини у виготовленні паливних брикетів. Свої дослідження ми проводили в 2013 – 2014 році на базі Вороньківського та Чорнухинського лісництв Пирятинського держлісгоспу Полтавської області. Питання, які розглядалися, хоч і посилаються на конкретне підприємство, але стосуються й інших лісових господарств. А тому підняті нами питання викликають особливу цікавість та інтерес, і надають роботі яскраво виражену практично прикладну спрямованість. Об’єктом дослідження є процес енергетичного використання лісо сировини. В процесі роботи ми застосували спеціальні методи та прийоми пізнання, а саме:статистичний для 52
визначення доступного для енергетичного використання обсягу відходів лісового господарства (Додаток А), метод порівняння та узагальнення для визначення ефективності використання лісо сировини з метою енергозабезпечення (Додаток Б) . Ця тема особливо актуальна в умовах економії енергетичних ресурсів, необхідності відшукання альтернативи дорогому і дефіцитному імпортному газу, в умовах серйозного забруднення атмосфери. Діяльність у сфері енергозбереження характеризується не тільки високою економічною ефективністю, але і знижує рівень техногенного навантаження на довкілля. Завдання роботи: 1) довести необхідність виробництва альтернативних видів палива; 2) з’ясувати доцільність встановлення лінії по переробці відходів в Чорнухинському районі Полтавської області; 3) обчислити можливі економічну вигоду та прибуток від виробництва паливних брикетів; 4) сприяти вирішенню однієї з головних екологічних проблем охорони довкілля: раціонального використання відходів. Основними результатами роботи є: - опрацювано, систематизовано та узагальнено наукові праці різних авторів про ліс, продукти його переробки, ефективність використання лісових відходів; - проаналізовано проблеми енергоносіїв та напрями їх вирішення за рахунок потенціалу лісової біомаси; - вивчені окремі альтернативні види палива у європейських країнах; - розглянуто деякі економічні аспекти використання відходів для виробництва палива; - визначено кількість лісової біомаси, доступної в Чорнухинському районі Полтавської області та ефект від її використання. - доведено можливість створення екологічно чистого безвідходного виробництва. В роботі ми показали необхідність переходу на поновлювані енергетичні ресурси, ознайомили з виробництвом біопалива на заході, довели перевагу паливних брикетів над іншими видами палива, обгрунтували економічно-фінансову вигоду від виробництва і використання «євродров», встановили доцільність застосування різновидів біомаси в масштабах району. Ринок біопалива у нас знаходиться в стадії формування. І наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше основна увага зосереджена на практичній реалізації в районі теоретичних ідей з цього питання. Практичне значення роботи полягає в тому, що розрахунки можуть бути використані як рекомендації для залучення в енергетичну галузь приватних інвесторів. Переробка та використання відходів дозволить організувати нову важливу високоефективну підгалузь. Висновки. Ефект від виробництва і використання паливних брикетів з відходів лісового та сільського господарства досить великий: створення екологічно чистого безвідходного виробництва, зниження собівартості продукції, вигідне використання 53
рослинних відходів, економія коштів, розвиток малого бізнесу, створення робочих місць у сільській місцевості.
Екологічний стан річки Південний Буг. Лук’янчук Діана Святославівна Проблема взаємодії людини і природи разом із екологічним, соціально-політічним чинником має техніко-економічний аспект. Він полягає у раціональному виборі технології промислових процесів, технічних засобів, які забезпечуються реалізацію природоохоронних заходів з найменшого матеріальними и фінансовими витратами. Негативні результати антропогенного впливу є неминучий наслідок - погіршення розвитку суспільства. Зазвичай, погіршення природного середовища пов'язане з помилки у технічній и екологічній політиці, недостатнім рівнем технічного розвитку. Під годину аналізу сучасної екологічної ситуації необхідно усвідомити, що людина сьогодні не може і не повинна радикально втручатися в природу, не враховуючи можливіть негативних наслідків своєї господарської діяльності. Такі процеси називають екологічними або безвідходними технологіями. Одним із головних напрямків розвитку технологій, на сучасному етапі, є створення різніх видів безстічних технологічних систем на базі існуючих і перспективних методів очищення води. Це зумовлено тим, що у зв'язку зі зростанням населенням і розширенням виробничої діяльності збільшується потреба споживання прісної води. На сьогодні це досягло таких масштабів, що в розвинених промислових районах виникла гостра проблема нестачі прісної води. Найважлівішими шляхами охорони внутрішніх водоймищ є боротьба із забрудненням, тобто запобігання йому, очищенні стічніх вод і раціональне використання водних ресурсів. Україна була і залишається одним з найменш водозабезпечених регіонів Європи. Дефіцит водних ресурсів покривається частково за рахунок транзитного річкового стоку та каналів і водоводів, які виконують функції міжбасейнового перерозподілу. Створення великих водосховищ на Дніпрі з метою забезпечення електроенергією та водою промислових центрів Криворіжжя и Донбасу, а також, зрошення сільськогосподарських ресурсів Причорномор’я не виправдало себе і призвело до негативних екологічних наслідків. Екологічний стан річок – проблема актуальна та важлива, бо саме вони найбільше відчули за останні десятиріччя тиск людської діяльності. На час аналізу сучасної екологічної ситуації, необхідно усвідомити, що людина не повинна радикально втручатися у природу, не розраховуючи можливість негативних наслідків. Метою проекту є залучити широке коло школярів та громадян до числа бажаючих зробити свій внесок у покращення стану річки Південний Буг. Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань: • збір інформації про екологічний стан річки Південний Буг та про джерела її забруднень; • з’ясування головних проблем річки; • розуміння, як громада може допомогти у охороні екологічного стану річки. 54
Об’єктом дослідження є басейн річки Південний Буг. Предметом дослідження є екологічний аналіз та оцінка екологічного стану річки Південний Буг. Висновки. Складність ситуації полягає не в загальному дефіциті води, а в тому, що вода як джерело життя або технологічного процесу в необхідній кількості потрібна у конкретному місці і належної якості. Зростаюче техногенне навантаження на геологічне середовище України, насамперед в зонах промислових центрів та інтенсивного розвитку сільського господарства, негативно впливає на стан геологічного
Визначення нітратів в овочах та криничній воді смт. Лужани та біотестування криничних вод. Дикунець Тетяна Володимирівна Науково-дослідна робота присвячена актуальному питанню визначенню вмісту сполук Нітрогену в криничній воді та нітратів в овочевій продукції на території смт. Лужани Кіцманського району Чернівецької області. Для дослідження, в роботі обрано як фізикохімічні методи так і біологічні: фіто- та зооіндикацію. Фізико-хімічні методи вимірювання дають точні дані про концентрації, проте застосування методу біоіндикації у водних екосистемах вказує на фактичну дію (загальне навантаження, пошкодження), а також дає можливість вивчити реакції біологічних систем у відповідь на зміну екологічного стану водного середовища. Експериментальна частина здійснювалася в лабораторії кафедри екології та біомоніорингу Інституту біології, хімії та біоресурсів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та в лабораторії біологічного кабінету Лужанського ЗНЗ на заняттях обласної очно-заочної біологічної школи. Тема проекту актуальна, тому що: 1. Немає служб, які б здійснювали моніторингові дослідження приватних криниць смт. Лужани. Низький рівень загальноінформованості населення щодо негативного впливу нітратів. На більшості території смт. Лужани ґрунтові води залягають неглибоко, тому сильне забруднення нітратами внаслідок масового внесення азотних добрив. Виникає проблема накопичення нітратів в овочевій продукції та її шкідливий вплив на здоров’я людини.. 2. 1,1 мільярда людей на Землі не мають доступу до безпечного водопостачання, а понад 2,4 мільярда не мають належних умов санітарії. Усі біохімічні реакції, які проходять у живих організмах перебігають у водному середовищі. 3. N – один з основних хімічних елементів живої природи, входить до складу білків, амінокислот, нуклеїнових кислот, хлорофілу, гемоглобіну, сприяє росту і розвитку живих організмів. Мета роботи - визначити вмісту сполук Нітрогену в криничній воді та овочах на території смт. Лужани, провести біотестування криничних вод з найбільшим вмістом нітратів. Для досягнення мети були поставлені наступні завдання: 1) відібрати зразки овочів та води із криниць; 2) провести аналізи відібраних проб води та овочів на наявність та 55
концентрацію сполук Нітрогену; 3) запропонувати заходи щодо зменшення кількості Нітратів у овочах; 4) провести біотестування криничних вод за схожістю насіння крес-салату (Lepidium sativus L) Встановлено, що концентрація нітратів у криничній воді та овочах смт. Лужани є насторожливою, оскільки в більшості зразках зафіксовано перевищення ГДК. У досліджуваних зразках овочевої продукції вміст нітратів виявився неоднозначним: у буряка червоного у всіх точках моніторингу концентрація NO3- була вищою за норму в 2 рази, у моркві – перевищення відмічалося у точці № 3 (вул. Центральна); у картоплі – вміст нітратів знаходився в межах норми. З’ясовано, що ситуація з вмістом NO3- у питній воді криниць досліджуваних точок моніторингу є небезпечною, оскільки отримані показники є або наближеними до ГДК, або істотно перевищують. Встановлена залежність схожості насіння крес-салату від вмісту нітратів у криничних водах: зі збільшенням вмісту нітратів збільшується відсоток схожості проростання насіння крес-салату (Lepidium sativus L.). Висновки 1. Встановлено, що концентрація нітратів у воді та овочах смт. Лужани є насторожливою, оскільки в більшості зразках зафіксовано перевищення ГДК. 2. У досліджуваних зразках овочевої продукції вміст нітратів виявився неоднозначним: у буряка червоного у всіх точках моніторингу концентрація NO3- була вищою за норму в 2 рази, у моркві – перевищення відмічалося у точці № 3 (вул. Центральна); у картоплі – вміст нітратів знаходився в межах норми. 3. З’ясовано, що ситуація з вмістом NO3- у питній воді криниць досліджуваних точок моніторингу є небезпечною, оскільки отримані показники є або наближеними до ГДК, або істотно перевищують. 4. Встановлена залежність схожості насіння крес-салату (Lepidium sativum L.) від вмісту нітратів у криничних водах: зі збільшенням вмісту нітратів збільшується відсоток схожості проростання насіння крес-салату (Lepidium sativum L.). 5. Зооіндикація води засвідчила про пряму залежність токсичності води від вмісту нітратів у ній. Найтоксичнішою виявилися зразки води, відібрані з вул. Черемшини, де вміст нітратів в 5 разів був вищим за ГДК. . Спостерігалася загибель всіх тест-об’єктів на другу добу. Список використаної літератури: 1. Кучеренко М.Є., Вервес Ю.Г. Загальна біологія 11 клас, Київ «Генеза» 2006 2. Кучерявий В.П., Екологія , Львів «Світ» 2001 3. Білянський Г.О., Фурдуй Г.С., Основи екологічних знань Київ «Либідь» 1997 4. Борисенко И.А. Биоиндикация состояния окружающей среды, М. «Наука», 1984 5. Гайнріх Д., Гергт М. Екологія dtv-Atlas, Київ «Знання-Прес», 2001 6. Циганенко О.І., Нітрати в харчових продуктах, Київ, «Здоров’я» 2004 7. Джигрей В.Е., Жилецький В. Ц., Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник Видання 5 –е, доповнене, Львів 2005 8. Костров М.М., Сівак В.К., Солодкий В.Д., Державний екологічний контроль, Чернівці, «Зелена Буковина» 2006 56
9. Джигрей В.Е., Екологія та охорона навколишнього природного середовища, Навчальний посібник, Київ, «Знання» 2007
Екологічне становище Південного Буга на Новоодещинні. Галактионов Сергій Миколаївич Жителі Нової Одеси обурені горами сміття, якими завалені околиці міста, і поганою якістю води в річці Південний Буг, що протікає біля їх населеного пункту. За словами місцевих жителів, вже як мінімум п'ять останніх років річку Південний Буг регулярно «труять» , з - за чого водойма біля Нової Одеси поступово перетворюється на стічну канаву. Жителі міста вважають, що очищення стічних вод здійснюється неефективно або взагалі не робиться. Городяни неодноразово зверталися до Новоодесскому міському голові– Олександру Полякову, представникові Партії регіонів, і депутатові Миколаївської обласної ради, Феліксу Ольшевскому, також обраному від ПР. Але усі звернення, на думку новоодеситов, не знайшли належної відповіді. Жителі побоюються, що самовільне скидання нечистот в русло Південного Буга після дощу або повені приведе до поширення відходів. Термін — 2014-2015рр
Дослідження ефективності використання народних методів боротьби з колорадським жуком. Сірохман Ангеліна Єдуардівна Тези науково – дослідницької роботиДослідження ефективності використання народних методів боротьби з колорадським жукомДоповідач: Сірохман Ангеліна Єдуардівна, учениця 7 класу НВК «ЗШ I-IIст.-дошкільний навчальний заклад» с.Плоцьк.Науковий керівник: вчитель біології та хімії вищої категорії НВК « Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів- дошкільний навчальний заклад» с. Плоцьк; керівник гуртка ЦЕНТУМ «Юні ботаніки» Мітєва Олена Василівна. Арцизький район, Одеська область. тел.: 0971867670; Колорадський жук - один з найбільш серйозних шкідників на городі, який може ґрунтовно зіпсувати урожай картоплі. Жуки та їх личинки швидко з’їдають листя картоплі і сильно знижують його врожайність, якщо з ними не боротися, то картоплі може взагалі не бути. Обробка отрутами часто не дає потрібного ефекту. Крім того, в певних стадіях свого життя жук взагалі невразливий для хімії, наприклад, перед заляльковуванням. Як показує життя, боротися з цією шкідливою комахою дуже складно через його біологічні особливості. Боротьба з ним вимагає серйозного підходу і чималих сил, забирає досить багато часу і коштів. Тому тема «як боротися з колорадським жуком» завжди буде актуальною. Як боротися з колорадським жуком - за допомогою хімічних засобів, або народними методами? З метою вивчення ефективністі застосування народних засобів проти колорадського жука, вивчили його біологічні особливості . У пошуках найбільш ефективного способу боротьби з жуком ознайомилися з різними методами боротьби з ним і на практиці оголосили цим комахам комплексну «війну». Для комплексної боротьби із жуком ми використали такі методи: хімічний, біологічний та народний: ядохімікати; 57
природних ворогів жуків; народні рецепти. Легке і беззусильне використання ядохімікатів в боротьбі із жуком приводить до зниження імунітету та великому прояву алергій у населення. Тому, природні вороги і народні рецепти посідають першочергове місце в боротьбі проти колорадського жука, так як не причиняють шкоди здоров’ю людини. Ознайомилися з методикою приготування відварів і настоянок рослин, які допомагають у боротьбі з колорадським жуком на картопляних грядках. Відвари і настої цих народних засобів часто приносять бажаний результат. Найбільш ефективним способом, за яким ми отримали якісний результат - це обприскування картоплі настоянкою зі свіжого листя волоського горіха. Достатньо ефективним залишається давній спосіб боротьби – ручний збір жуків і механічне знищення личинок. Боротьба з колорадським жуком народними методами - це ефективний спосіб вирвати свій урожай з лапок підступного смугастого шкідника і залишитися з
Характеристика модельних популяцій Erechtites Hieracifolia (l.) RAF. EX DC. у різних типах місцезростань Житомирської області. Стоцька Валентина Ігорівна Попередні дослідження показали, що насіннева продуктивність та популяційні параметри E. hieracifolia – адвентивного анемохорного виду північноамериканського походження – в Україні досі не вивчалися. За даними О.О. Орлова, Д.М. Якушенка (2011),нині він поширений у Закарпатсько-Прикарпатському та ЗахідноЦентральнополіському центрах. Наукова новизна: вперше у Східній Європі та Україні визначено головні популяційні параметри E. hieracifoliа, в т.ч. насіннєва продуктивність. Мета досліджень: вивчення популяційних параметрів виду у модельних популяціях: насіннєвої продуктивності, розмірних параметрів, фітомаси, фотосинтетичного та репродуктивного зусиль, індексу віталітетного стану. Отримані результати можливо порівняти з відповідними даними для первинного ареалу виду, на основі чого розробити прогноз його подальшого поширення в Україні. Дослідження 3-х модельних популяцій E. hieracifoliа були проведені нами у Житомирському Поліссі, Житомирській області, у серпні-листопаді 2014р.: популяція Б-І – Житомирський р-н, околиці с. Барашівка, у штучному 40-річному сосновому лісі зеленомоховому, умови освітлення – напівтінь;популяція К-2 – Радомишльський р-н, Радомишльське ДЛМГ, Краснобірське лісництво. Екотоп: узбіччя широкої лісової дороги вздовж осушувального каналу, освітлення – повне; популяція П-3 – Новоград-Волинський рн, 3 км північніше с. Пилиповичі, Новоград-Волинське ДЛМГ, Пилиповицьке лісництво, у лісових культурах сосни, віком 2-а роки, створених на суцільному зрубі, освітлення – повне. Популяційні дослідження були проведені за загально прийнятою методикою (Злобін, 2009). Для оцінки популяцій також використано індекс віталітетного стану (Ишбирдин, Ишмуратова, 2004). Насіннєву продуктивність у модельних популяціях визначали шляхом підрахунку кількості кошиків у 100 рослин та кількості насінин у 3-х кошиках з кожної дослідженої 58
рослини. Морфометричні показники визначали у 100 генеративних особин виду. Для 10 особин у кожній популяції визначали фітомасу кожного з органів рослини.Також було розраховано величини фотосинтетичного та генеративного зусилля (Злобін, 2009). У модельних популяціях зібрано гербарій, який здано до Національного гербарію (KW) Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України В результаті досліджень показано, що з вивчених популяцій найбільшою за площею та щільною особин була популяція П-3 (площа – 2,0 га, середня щільність особин – 11,2 шт./м2), а найменш щільною – Б-1 (0,1 га; 0,05 шт./м2). Популяція К-2 займала проміжне положення (0,1 га; 6,31 шт./м2). За величиною морфометричних показників модельні популяції можна розмістити в такому ряду: К-2 > П-3 > Б-1. Середня висота особин виду у популяції К-2 дорівнювала 168,2±4,22 см, П-3 – 90,7±3,16 см, Б-1 – 58,6±3,08см; середня кількість суцвіть на особину E. hieracifolia у цьому ряду популяцій складала 617,4±84,04 шт., 88,7±4,00 шт. та 52,0±3,98 шт. Підраховано, що в 1 кошику містилося насіння: у К-2 – 155,3±2,48шт., П-3 – 131,0±4,47шт., Б-1 – 126,0±2,97шт. Середні значення насіннєвої продуктивності однієї особини у модельних популяціях склали: К-2 – 95877±13050,9шт.; П-3 – 11719±722,0 шт.; Б-1 – 6468±540,2 шт. Таким чином, у популяції К-2 цей показник був у 2,6 рази більшим у порівнянні з опублікованими даними для США – 30 тис. насінин/особину, а у П-3 та Б-1 – значно нижчим. Доведено, що модельні популяції E. hieracifolia за загальною фітомасою однієї особини статистично достовірно відрізнялися: К-2 – 1302,3±185,01г, П-3 – 303,5±26,93г, Б-1 – 111,7±6,18г. Фотосинтетичне зусилля у популяціях дорівнювало: П-3 – 0,19±0,010; К-2 – 0,13±0,004; Б-1 – 0,08±0,010, а репродуктивне у цьому ряду, відповідно, – 0,15±0,004; 0,36±0,027 та 0,23±0,010. Виявлено, що як фотосинтетичне, так і репродуктивне зусилля у популяцій є максимальним у відкритих екотопах. За комплексом 7-и ознак як вегетативних, так і генеративних органів найкращим віталітетом характеризувалася популяція К-2 (IVC=2,04), а найгіршою – популяція Б-1 (IVC = 0,40); популяція П-3 займала проміжне положення (IVC = 0,70). Лімітуючими факторами для популяції Б-1 були часткове затінення, конкуренція з боку інших видів. Найкращий розвиток, та віталітет, у популяції К-2 був зумовлений відсутністю конкуренції з боку інших видів рослин, значним зволоженням ґрунту, повним освітленням. Лімітуючими факторами у популяції П-3 були: перемінне зволоження та черезполосно порушений рослинний покрив при створенні лісових культур. Отримані результати свідчать, що в регіоні E. hieracifolia може швидко поширюватися з огляду на значну насіннєву продуктивність, анемохорію та широкий набір екотопів, де він здатен зростати: зруби, молоді лісові культури, згарища, узбіччя доріг, соснові ліси. На частині площ він вже нині є специфічним лісовим бур’яном
Оцінка екологічного стану озера Шпакове Нижне м.Дніпропетровськ. Танчик Ренат Сергійович Актуальність теми. Всезростаючий антропогенний вплив на екосистеми, зокрема 59
водні, призвів до забруднення їх органічними і неорганічними речовинами, збіднення фауністичного різноманіття та порушення процесів їх саморегуляції. У зв’язку з тим виникає необхідність в проведенні екологічного моніторингу за станом водних екосистем в умовах їх забруднення. У нашому проекті ми дослідили антропогенну евтрофікацію гідросфери АмурНижньодніпровського району м. Дніпропетровська на прикладі озера Шпакове Нижне. Мета роботи – провести екологічний моніторинг стану озер Шпакове Нижне, визначити фізико-хімічний аналіз стану водного об’єкту та можливості зникнення або заболочення озера, створити нову екологічну стежку. Об’єкт дослідження – акваторія та прибережні зони озера Шпакове Нижне. У відповідності до мети роботи нами були розв’язані наступні завдання: проаналізована науково-публіцистична літературу, визначено особливості географічного положення озер; обстежено акваторію та прибережну зону озер, зроблено первинний аналіз води за зовнішніми характеристиками, проведено оцінка екологічного стану водойм за макрофітами, досліджено видовий склад флори та фауни озера Шпакове Нижне; проведено моніторинг антропогенних змін озера за 2014-2015 роки, складено екологічний паспорт озеру. Матеріалом для цієї роботи послужили проби фітопланктону з озера, відібраних у термін з серпня 2014 р. по серпень 2015 р. Відбір проб проводився за сезонами. Проби води відбиралися з поверхневого горизонту з використанням фільтраційного і осадового методів. Ідентифікація видового складу планктонних водоростей проведена з використанням основних систематичних зведень вітчизняних (Визначник прісноводних водоростей Української РСР, 1938-1993; Флора водоростей ... , 1986,1993 , 2003, 2005 ) і зарубіжних ( Binnengewaser , 1983; Susswasserflora von Mittelleuropa, 1983-1991) авторів, а таксономічна приналежність, об’єм окремих таксонів і їх ранг представлені згідно сучасної класифікаційної схеми (Algae ... , 2006). Підрахунок чисельності та біомаси фітопланктону здійснювали відповідно до методики кількісного обліку водоростей (Топачевський, Масюк, 1984). Біоіндикація якості озерної води по відношенню до органічного забруднення проведена з використанням таблиць сапробність організмів (Уніфіковані ... , 1976, 1977; Баринова та ін, 2006). Визначення водоростей проводили на вологих препаратах за допомогою мікроскопа Bresser-LCD micro. Основні показники (рН, ОВП, температуру, електропровідність) проб води виміряли за допомогою електронного тестера EZDO 7200. Якість води оцінювалася за характеристикою сапробності з використанням індикаторних видів фітопланктону. Значення сапробності кожного виду брали з «Уніфікованих методів дослідження якості вод». Озеро Шпакове Нижне – 480 30’56”пн.ш. та 34058’33”сх.д., знаходиться вздовж автодороги Київ – Дніпропетровськ, у південно-східній частині м. Дніпропетровська, АмурНижньодніпровського району, на лівому березі р. Дніпро. Річкою Шпаковка озеро з’єднано з р.Дніпро. Озеро природного походження площею 3,6 кв. км., сформувалося на лучних грунтах, Придніпровської низовині. Під час екологічного моніторингу нами було виявлено, що озеро знаходиться під загрозою зникнення. На протязі року площа озера значно зменьшилася, вода відступила на 60
25-30 м, рівень води впав на деяких ділянках до 30 см. Рівень мулу зрос в деяких місцях до 5,5 м. За період досліджень шар мулу зріз на 1,5 – 2 см. Озеро майже наполовину заросло зіллям. Крізь прозору воду видно мул. Під час проведення екологічної акції по упорядкуванні берегової лінії озера, нами було зафіксовані незаконний відбір озерної води (місцеві жителі проклали водовод для поливу своїх ділянок). При паспортизації флори та фауни озера, нами зафіксовано червонокнижних птахів: чорної лелеки, журавель степовий. Постійно перебувають на озері: дикі качки, кулики, курочки водяні, чаплі. У вересні зупинялася стая лебедів. При індифікаціїї макрофітів були виявлені: рдесник кучерявий, гребінчастий, блискучий, туполистий, волосовидний, кушир зануриний. Мікроскопічні дослідження показали у пробах води наступні види фітопланктонів: Aphanizomenon flos-aqua, Chromulina rosanofii, E. acus, Melosira, Steptotheca thamensis,Chaetoceros debilis, Anabaena scheremetievii. Стан озера Шпакове Нижне за ЕКП –відносяться до IV класу (забруднені), βмезосапробна зона. Нами створена екологічна стежка навколо озера, склали екологічні паспорти озер.
Зв׳язок показників токсичності металів із фізико-хімічними властивостями сполук. Лозбін Валерія Сергіївна Оперативність – найважливіша вимога до роботи токсиколога. До останнього часу прискорені методи дослідження розроблялися лише для органічних речовин, сполуки металів майже не вивчалися. Метали – речовини з яскраво вираженою специфічною токсичною дією, що вимагає індивідуального підходу до їх вивчення і затруднює оцінку їх токсичності. Гіпотеза дослідження: якщо фізико-хімічні властивості елементів залежать від будови атома, а вплив на живі організми залежить від фізико-хімічних властивостей, то знаючи їх показники, можна передбачити токсичність речовини. Для сполук металів до недавнього часу не встановлено зв’язку між фізико-хімічними властивостями і показниками токсичності, а також показників токсичності між собою. Доступні в прискореному експерименті способи введення токсиканту в організм відрізняються від тих, які на виробництві: визначаючи токсичні дози на тваринах, треба робити висновки про небезпечні для кожної людини концентрації в повітрі. Сфера використання металів та їх сполук в промисловості не скорочується, а розширюється, в таких умовах актуальність розробки методів прискореної оцінки токсичності металів та їх сполук очевидна, одним з підходів до вирішення проблеми і є дана робота. Організми одного виду мають різну чутливість і стійкість до однієї і тієї ж речовини, їх загибель настає протягом різних проміжків часу. Для визначення зони токсичної дії вводяться такі поняття, як смертельна концентрація токсиканта і летальний час. Статистично отримана концентрація, яка відповідає 50%-ній смертності піддослідних тварин, називається медіанною летальною концентрацією (LD50). Дані по медіаннім летальним концентраціям 61
були взяті з довідників з промислової токсикології. ГДК – це концентрація речовини, яка не здійснює токсичного впливу на організм. Проведення дослідження взаємозв’язків ускладнене тим, що в літературі суперечливі дані щодо LD50 (досліди, пов’язані з визначенням LD50, проведені на різних тваринах і різних умовах). В нашому випадку об’єктом дослідження були білі миши. Токсикант (оксид металу) вводився у вигляді суспензії порошку в льняній олії. В токсикометричних дослідженнях з метою співставлення LD50 з фізико-хімічними властивостями та ГДК використовуються статистичні методи: дисперсійний аналіз, кореляційний аналіз та ін. Дисперсійний аналіз дає можливість визначити роль систематичної випадкової варіації у загальній варіації і тим самим визначити роль фактора, покладеного в основу групування в зміні результативної ознаки. Наявність зв’язків між варіюючими змінними можна виявити на всіх рівнях організації живих організмів. У біології такий зв’язок називають кореляцією ( від лат. correlatio – співідношення, зв’язок). Величини, які співставлялися з lg LD50:1)Ar (металу);2)Mr (MxOy);3)t пл. металу;4)t кип.металу;5)t пл. оксиду;6)ГДК. Кореляційний зв’язок, це зв’язок між варіюючими змінними. Вперше термін „кореляція” ввів Френсіс Гальтон. Для аналізу подібних зв’язків використовують коефіцієнт кореляції. Коефіцієнт кореляції Пірсона (r) – це міра взаємозв’язку між двома величинами. Коли r→ ~ -1 – зв’язок зворотній r→ ~ +1 – зв’язок прямий. З таблиці 1. видно, що кореляційний зв’язок між молекулярною масою оксиду та lgLC50 відсутній . Розрахунки, пов’язані з температурою плавлення та температурою кипіння показали також відсутність будь-якого зв’язку з lgLC50, а отже і з ГДК. Атомна маса металу, на нашу думку, корелює з lgLC50 задовільно, зв’язок зворотній . Зв’язок між lgLC50 та температурою плавлення оксиду значний, значення коефіцієнту кореляції показує, що зв’язок прямий. Зв’язок між lgLC50 та ПДК задовільний, але ГДК деяких оксидів різко відхиляються в сторону більшої токсичності, яка не відповідає LC50. Таблиця 1. Коефіцієнти кореляцій між lgLC50 та показниками фізико-хімічних властивостей Величини,які співставлялися з lgLC50 Коефіцієнт кореляції (r) Ar(Me) -0,46 Mr(MexOy) -0,012 tпл(ме) 0,000007144 tкип(ме) -0,000001314 tпл(MexOy) 0,899 Зв’язок значний або середній lg LD50 спостерігається з:а)t пл (МxОy);2)Ar (металу);3)ГДК. Зв’язок відсутній або слабкий lg LD50 спостерігається з:1)t кипіння металу;2) t пл. металу;3)Mr (MxOy). Для попередніх розрахунків LD з метою швидкого знаходження LD50 в експерименті з кисневими сполуками металів рекомендуються розрахунки, пов’язані з температурою плавлення оксиду.
62
Екологічний стан озера Пісочне. Галян Богдана Іванівна Галян Богдана Іванівна, учениця 11-А класу Навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня – гімназія» смт Стара Вижівка. Новік Тамара Адамівна – вчитель біології. Сьогодні вода багатьох водних об’єктів небезпечна не лише для пиття, а й для купання, рівень забруднення прибережних смуг, особливо рекреаційних, перевищує допустимі норми. Мета роботи полягає в дослідженні екологічного стану озера Пісочне Старовижівського району. Термін виконання: березень 2014 - квітень 2015 Завдання роботи: 1. Розглянути поняття забруднення, охарактеризувати типи, джерела та наслідки забруднення води. 2. Проаналізувати рекреаційні особливості озера Пісочне. 3. Дослідити рівень забруднення прибережної смуги водойми. 4. Визначити фізико-хімічні властивості води озера Пісочне. 5. Проаналізувати мінеральний склад води. 6. Дослідити вміст органічних речовин. Для дослідження прибережної смуги озера Пісочне ми використовували такі методи: 1. аналітичний; 2. метод маршрутних досліджень; 3. опису та спостереження; 4. методи хімічного аналізу: І. Визначення запаху органолептичним способом ІІ. Визначення забарвлення ІІІ. Визначення прозорості води IV. Визначення кислотності води V. Визначення мінерального складу води VІ. Визначення вмісту органічних речовин Дослідження води озера Пісочне проводили в літній період – 19 липня та 14 серпня і осінній період – 16 вересня та 21 жовтня Літній період дослідження характеризувався великим числом відпочиваючих на всіх базах відпочинку та створенням цілих наметових містечок. Осінній період характеризується значним зниженням температури та поодинокими відпочиваючими. ВИСНОВКИ 1. Розрізняють такі види забруднення: фізичне, біологічне, хімічне. Кожний вид забруднення має певні особливості та негативно впливає на живий організм. 2. В прибережній зоні озера сконцентрована велика кількість баз та будинків відпочинку. В літній період, на території, яка не належить базам зводяться цілі наметові містечка та автостоянки. Особливо у вихідні, кількість відпочиваючих стрімко зростає, що призводить до значного антропогенного тиску на дану екосистему. 63
3. На даний час, для озера Пісочне та прибережної смуги, хімічне та біологічне забруднення не характерні. Але існує гостра проблема забруднення сміттям прибережної смуги на території, яка не належить базам відпочинку. В таких місцях можна побачити різноманітне сміття, інколи цілі скупчення відходів, неприбрані місця після вогнищ. Сміття може знаходиться і у самій воді. В майбутньому це викличе серйозне забруднення даної екосистеми. Адже сміття, залишене відпочиваючими наметових містечок, ніхто не прибирає, і воно масово скупчується у прибережній зоні озера. Легкі за масою відходи розносяться вітром на прилеглі території та в великій кількості попадають у воду, де починають розкладатися та спричиняти забруднення води. 4.Запах води озера Пісочне відсутній у всі періоди дослідження, кислотність води також стала і становить 6,5-7, що не становить загрози для забруднення озера Пісочне. Вода в літній період світло-жовта і мало прозора, в осінній – ледь жовта та прозора. Зміну забарвлення та прозорості можна пояснити великою кількістю відпочиваючих в літній період. 5. В досліджуваній водоймі карбонат- та гідрокарбонат-іони відсутні. Рівень сульфатіонів був найбільшим у літній період дослідження, але не перевищував норму і тому істотного впливу на стан водойми не має. В осінній період вміст хлорид-іонів в воді мінімальний і становить 1 – 10 мг/л, в літній показники є більшими 10-50 мг/л, але також не перевищують норму. Отже, карбонат- та гідрокарбонат-іони відсутні в озері Пісочне, а кількісна реєстрація сульфат- іонів та хлорид-іонів є мінімальною і не спричиняє забруднення води. 6. В літній період дослідження спостерігаємо показник окиснюваності 12 мг О2/л, в осінній період показники зменшуються: 16 вересня становить 6 мг О2/л, 21 жовтня 2 мг О2/л. Дані показники не перевищують гранично допустимих концентрацій. Суттєве зниження їх в осінній період дослідження, можна пояснити зменшенням кількості відпочиваючих. Отже, екологічний стан озера Пісочне відображає стан навколишнього середовища і насамперед антропогенний пресинг людини.
Дослідження техногенного забруднення екосистем Волинського Полісся на прикладі м. Ковеля. Киричук Ілля Віталійович Актуальність даного напрямку досліджень зумовлена ростом несприятливих змін умов життя, невмілим втручанням людини в кругообіг хімічних елементів в біосфері. Наукова новизна полягає у комплексному вивченні та об’єктивній кількісній оцінці ступеня забруднення природного середовища м. Ковеля та прилеглих територій важкими металами. Для досягнення поставленої мети були визначенні наступні завдання: Встановити рівень та оцінити характер забруднення атмосфери м. Ковеля. - Визначити критичні зони міста у техногенному відношенні. - Дослідити зміни фізико-хімічних властивостей міських грунитів. - Провести якісну і кількісну оцінку рівня забруднення рухомими формами важких металів грунту в межах міста. 64
Об’єкт дослідження – грунтово-рослинний покрив м. Ковеля, приавтомагістральні смуги автодороги загальнодержавного значення Волинської області (Київ – Ковель – Ягодин). Предмет дослідження – інтенсивність забруднення важкими металами грунтового покриву та атмосфери. Особистий внесок полягає у поставлені мети і вирішені завдань з оцінки впливу токсикантів на компоненти екосистеми; плануванні та проведені польових спостережень й лабораторних досліджень; в узагальнені та статистичній обробці отриманих результатів; в інформаційному пошуку й аналізу літературних матеріалів. Експериментальні дослідження з метою комплексної оцінки екологічного стану урбоекосистеми м. Ковеля Волинської області були проведені протягом 2011-2014 рр. У науковій роботі проаналізовано результати комплексного дослідження стану забруднення важкими металами житлово-промислових агломерацій м. Ковеля в умовах техногенної дії та зроблені наступні висновки: 1. На досліджуваній території м. Ковеля сформувались антропогенно-змінені ґрунти. 2. Проведено урбопромислове районування. 3. Враховуючи антропогенне навантаження на місто, було виділено три технозони. 4. У грунтах проммайданчику зафіксовано перевищення вмісту рухомих форм важких металів в порівняні з фоном. 5. Встановлено поліметалічне забруднення приавтомагістральної смуги загальнодержавного значення й закономірності розсіювання та акумуляції важких металів у грунтовому покриві
Збережемо енергію - збережемо планету. Короткова Ксенія Олександрівна Актуальність проблеми. Клімат на нашій планеті змінюється. Підтвердженням цьому є велика кількість посух і потужних повеней, що почастішали, та сильні снігопади. Однією з основних причин зміни клімату є парниковий ефект. Найбільший внесок у парниковий ефект вносить вуглекислий газ(СО2), концентрації якого в атмосфері постійно збільшується за рахунок виробничої діяльності людини. Кожен з нас повинен усвідомлювати свою відповідальність за майбутнє планети. Проблема розумного використання енергії є однією з найбільш гострих проблем людства. Сучасна економіка заснована на використанні енергетичних ресурсів, запаси яких виснажуються і не поновлюються. Сучасні способи виробництва енергії завдають непоправних збитків природі та людині. Медики вважають, що здоров’я людей на 20% залежить від стану навколишнього середовища. Забруднення атмосфери при використанні невідновних джерел енергії веде до загального потепління, розтоплення полярних льодовиків і підвищення рівня світового океану протягом наступних століть. Ми знаємо, коли саме позначаться ці зміни,але комісія ООН зі змінами клімату стверджується, що загальне потепління вже почалось. Необхідно щось робити вже зараз для запобігання екологічної катастрофи. Ефективне використання енергії - ключ до успішного 65
вирішення екологічної проблеми! Мета роботи: дослідити способи підвищення енергоефективності приміщень. Завдання: 1. Дослідити традиційні пособи енергозбереження. 2. Дослідити сучасні методи підвищення енергоефективності приміщень. 3. Дослідити застосування способи утеплення приміщень та економії енергії. 4. Виявити найбільш ефективності методики та розробити рекомендації щодо їх застосування. Методи: - Робота з літературою; - Дослідження; - Аналіз та узагальнення даних; Розділ 1. Підвищення енергоефективності вже побудованих помешкань. Для того, щоб підвищити ступінь енергоефективності приміщення необхідно, перше за все, встановити місця витоків тепла. Таблиця № 1. Визначення місць з найбільшими втратами тепла. Ділянка витоки тепла % Витрати Матеріал Стіни 15-20% Бетон, панельні, цегляні Вікно 20-25% Дерев’яні, пластикові Двері До 30% Залізні, пластикові, дерев’яні Вентиляційна система 30-35% Залізні(у стінках) Фундамент Бетон, дерево Дах(стеля) 20-25% Бетон, панелі, покриті руберойдом Ефект опалення 10-15% Труби залізні Таблиця № 2. Дослідження методик, що підвищує енергоефективності будівель. Утеплювати місце Спосіб утеплення (традиційні) Сучасний спосіб утеплення % Ефективності Стіни Встановити суцільний книжкова шафа, або меблеву стінку повісити килим. Додаткова утеплення зовнішніх стін. Дерев’яні панелі, цегла: Оздоблення гіпсокартоном, Пінопластом, мінеральною ватою 15-20% Вікна Заповнити всі щілини поролоном, ватою зверху заклеїти смужками з тканинами або паперу. Склопакети. Пазові технології. Силіконова ізоляція між склом. 20-25% Підлоги Дерево, килими Мінеральну вату вигляди гнучкого мату, гідрофобний пінопласт або полістирол товщиною від 50 мм в поєднань з руберойдом або стеклоизол. 20-25% Ефект опалення Відкривати штори в кімнатах, де освітлює сонце Встановити на стіні за радіаторами опалення шар вібиває тепло матеріальну( Ізофоль, фольгопласт або пенофоло) 20-25% Дах Руберойд, Горищне приміщення 66
(Повітряний прошарок) Мінеральну вату вигляді гнучкого мату, гідрофобний пінопласт або полістирол товщино від 50 мм в поєднань з руберойдом або стеклоизол 20-25%
Щоб зменшити втрати тепла необхідно Вікна: - Застосовувати пазові технології, силіконову ізоляцію між склом і рамою Поли: - Підлогу застелити мінеральною ватою у вигляді гнучкого мату, гідрофобний пінопласт або полістирол товщиною від 50 мм в поєднань з руберойдом або стеклоізол. Стіни: - Встановити на стіні за радіаторами опалення шар, що відображає тепломатеріала (Ізофоль, фольгопласт або пенофал); - Утеплити зовнішні стіни пінопластом, мінеральною ватою, цеглою. Розділ 2. Способи економії енергії. Крім збереження теплової енергії необхідно більш ефективно використовувати і електроенергію, для цього ми пропонуємо: 1.Використовувати природне освітлення, максимум використовувати світловий день. 2.Усередині будівлі встановити фотоелементи або постійно стежити за вимиканням світла. 3.Існує кілька основних засобів пасивного використання сонячної енергії в архітектурі. Пріоритетами при спорудженні будівель з пасивним використанням сонячної енергії є: - вдале розташування будинку; - велика кількість вікон, звернених на південь, щоб пропускати більш сонячного світла в зимовий час; - правильний розрахунок теплового навантаження на внутрішні приміщення, щоб уникнути небажаних коливань температури і зберігати тепло в нічний час, добре ізольована конструкція будівлі.(табл.1) 4. Розташування, ізоляція, орієнтація вікон і теплове навантаження на приміщення повинні представляти собою єдину систему. Для зменшення коливань внутрішньої температури ізоляція повинна бути розміщена з зовнішньої сторони будівлі. Однак у місцях з швидким внутрішнім обігрівом, де потрібно небагато ізоляції, або з низькою теплоємністю, ізоляція повинна бути з внутрішньої сторони. Висновок: Рекомендації для підвищення енергоефективності та збереження електроенергії: - встановити біля стіни суцільну книжкову шафу або меблеву стінку, повісити килим; - встановити на віконних рамах пазові технології, використовувати силіконову ізоляцію між склом і рамою; - відкривати штори в кімнатах, де є природне освітлення, для використання пасивної 67
енергії. - використовувати енергозберігаючі лампи; - купувати електроприлади класу енергоефективності «А» Можна підвищити енергоефективність приміщень,скоротити споживання енергії. В результаті знизиться використання природних ресурсів і кількість викидів парникових газів у навколишнє середовище.
Вплив ефективності використання фізичних методів передпосівної обробки насіння квасолі звичайної (Phaseolus vulgaris) на її проростання. Чувпенюк Тетяна Сергіївна Автор: Чувпенюк Тетяна Сергіївна, ліцеїст IІ курсу біолого-хімічного профілю Навчальний заклад/клас: Нетішинський НВК "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів та ліцей" Науковий керівник: Смичок Ірина Юріївна, вчитель хімії, екології, I категорії Робота складається з трьох розділів, вступу, висновку, списку використаної літератури та додатків. Містить 18 сторінок. Формування високопродуктивних посівів квасолі звичайної (Phaseolus vulgaris) значною мірою залежить від передпосівної обробки насіння. У зв'язку з тим, що використання хімічних методів передпосівної обробки насіння є шкідливими для здоров'я людини і навколишнього середовища, тому детальні дослідження фізичних методів є важливими і актуальними. В роботі розглядаються фізичні методи передпосівної обробки насіння: вплив постійного магнітного та змінного електромагнітного полів різної тривалості, барботування, прогрівання, попереднє намочування. Досліджується їх вплив на кінетику проростання насіння квасолі звичайної (Phaseolus vulgaris) та структуру врожаю. Проведені експериментальні дослідження показали неоднозначний вплив фізичних методів передпосівної обробки насіння квасолі звичайної (Phaseolus vulgaris) на його проростання та продуктивність. Значний вплив на кінетику проростання насіння має передпосівне намочування. У результаті досягається 66,6 % проростання насіння. Найбільший позитивний ефект магнітного поля був досягнутий при знаходженні насіння в ньому протягом 5 хвилин (схожість 66,6%). Експериментально доведено, що змінне електромагнітне поле, вкрай негативно впливає на проростання насіння квасолі звичайної (Phaseolus vulgaris). За результатами досліджень встановлено, що найбільшу кількість пророслого насіння можна отримати при попередньому намочуванні та барботуванні. Результати досліджень можуть бути використані при виборі фізичних методів передпосівної обробки насіння квасолі звичайної (Phaseolus vulgaris).
68
Оптимізація озеленення території Маринівської БЗОШ. Драганова Анастасія Юріївна Актуальність теми дослідження. Всім відомий той факт, що рослини поглинають шкідливий вуглекислий газ і виділяють у навколишнє середовище кисень. Без допомоги рослин людство просто не вижило б. Проте в даний час існує глобальна проблема у зв'язку з розвитком технічного, економічного прогресу. Рослинність, як система, що відновлює середовище, забезпечує комфортність умов проживання людей, регулює (в певних межах) газовий склад повітря та ступінь його забрудненості, знижує вплив шумового фактора і є джерелом естетичного відпочинку людей та має величезне значення для людини. Тому антропогенний вплив на озеленення ми вважаємо дуже важливим питанням і вирішили розглянути цю проблему у своїй роботі. Мета і завдання дослідження: 1) визначення кількості і площ зелених насаджень території Маринівської БЗОШ; 2) проведення інвентаризації об'єктів для визначення видової різноманітності і стану рослин; 3) аналіз дії кліматичних умов Приморського району на окремих представників рослинного світу досліджуваної території; 4) аналіз сануючих функцій наявних зелених насаджень, в даних кліматичних умовах; 5) складання асортименту стійких до кліматичного та антропогенного навантаження рослин для озеленення території школи; 6) проведення еколого-економічного розрахунку заміни «старих» насаджень видами, що рекомендуються; 7) використання рекомендацій та результатів дослідження при подальшому озелененні території шкіл району. Об’єкт дослідження: територія дендропарку Маринівської багатопрофільної загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Приморської районної ради Запорізької області. Предмет дослідження – стан і ефективність озеленення території школи. Методи дослідження, які використовуються в роботі. Інвентаризація зелених насаджень за допомогою візуального огляду території, фотографування, складання опису рослин, обробка спеціальної літератури, консультування зі спеціалістами Приморської лісомеліоративної станції, обробка даних багаторічних дослідів методами математичної статистики. Новизна отриманих результатів полягає в тому, що доведена необхідність підбору видів зелених насаджень на підставі їх відповідності кліматичним умовам Приморського району. Практична значущість роботи. У роботі визначений конкретний асортимент рослин, який може бути використаний при проведенні робіт по озелененню пришкільних ділянок, створенню естетичного природного середовища навчальних закладів, підвищення якості природного довкілля Приморського району; для проведення еколого-натуралістичної роботи з учнями та пропаганди бережливого ставлення до природи. 69
Основні результати дослідження. Сучасна школа – це життєвий простір дітей, яке повинно бути організовано так, щоб було цікаво і вчитися і жити, бо діти в школі проводять більшу частину свого часу. Оформлення шкільного подвір’я, класних кімнат мають вплив не тільки на гарне самопочуття і працездатність учнів, але й на взаємовідносини між школярами та вчителями. Тому створення зелених зон відпочинку дає змогу не тільки естетично перетворити сірі стіни та доріжки на квітучий сад, а й змінює відносини між людьми. Створення пришкільного дендропарку Маринівської БЗОШ привело до гармонійного розподілення території школи та різні ландшафтні зони: алеї, доріжки, масиви, клумби тощо. За два десятки років територія школи перетворилась на оазис місцевого значення. Завдяки еколого-натуралістичній роботі були виявлені та відібрані види рослин, найбільш пристосованих до даної кліматичної зони, створені насадження оптимальної кількості та певного дизайну, що відповідає санітарно-гігієнічним нормам з благоустрою пришкільних територій. Висновки. Під час створення зелених насаджень різноманітного призначення, при доборі асортименту рослин і при їх компоновці необхідно дотримуватись в комплексі трьох важливих принципів: 1) екологічного; 2) санітарно-гігієнічного; 3) декоративно-естетичного.
Перша знахідка GENTIANA серед Кінбурнських пісків. Лахтіонова Діана Володимирівна У науково-дослідницькому проекті повідомляється про першу знахідку виду Gentiana pneumonanthe L. тирлича звичайного на Кінбурнському півострові (територія регіональноландшафтного парку «Кінбурнська коса») Очаківського району Миколаївської області, виявлену у 2014 році учнями Василівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Очаківської районної ради – членами гуртка «Юні охоронці природи» під час пізнавальної екскурсії поблизу с. Василівка. Рослини родини Тирличевих, головним чином, поширені у помірних і субтропічних областях України (Карпати, Крим). Ці рослини переважно полюбляють гірські райони, але відома одна знахідка тирличу звичайного у межах НПП «Олешківські піски», яка була зроблена доктором біологічних наук Херсонського педагогічного університету Мойсієнко І.І. у 2010 році. У результаті опрацювання літературних джерел було встановлено, що у переліках лікарських рослин Миколаївської області тирличу звичайного немає, відсутній він і у літописах природи і навіть у обласних переліках рідкісних рослин, що підтверджує висновок про можливо першу знахідку тирличу звичайного у межах Кінбурнської коси. Серед можливих причин зростання тирличу звичайного на Кінбурнській косі ми припускаємо три: її реліктове походження, «технічне переселення» насіння з природного 70
ареалу, а також сприятливі природні умови для росту рослин. Не виключається й вплив всіх трьох факторів. Отже, тирлич звичайний – мешканець гірської місцевості – в умовах Кінбурнської коси повинен бути зазначений як рідкісний. Результати нашого дослідження мають стати підгрунтям для звернення до управління екології та природних ресурсів Миколаївської облдержадміністрації з пропозицією щодо внесення Gentiana pneumonanthe L. у черговий регіональний Червоний список Миколаївської області або доповнення регіонального Червоного списку Миколаївської області 1990 року зазначеним видом.
Оцінка екологічного стану повітря м. Ромни за допомогою методу ліхеноіндикації. Ярош Олександра Володимирівна Актуальність. Проблема забрудненості навколишнього середовища – глобальна проблема сучасного світу та людства. Актуальною сьогодні є організація спостережень та контролю за змінами стану атмосферного повітря, адже одним з найважливіших критеріїв сприятливої екологічної ситуації є його чистота. Ступінь чистоти повітря можна визначити багатьма методами, але більшість з них дуже складні або затратні. Одним із специфічних методів моніторингу є біоіндикація. Зараз методи біоіндикації неможливо уявити без використання лишайників, існування яких безпосередньо залежить від стану повітря. Метод ліхеноіндикації є найбільш перспективним, оскільки він доступний, достатньо точний та надійний. Мета роботи полягає у дослідженні екологічного стану повітря в центральній частині м. Ромни методом біондикацї повітря – ліхеноіндикації. Завдання роботи: 1.Охарактиризувати екологічний стан в центральній частині м. Ромни 2. З’ясувати та здійснити експериментальні дослідження стану атмосферного повітря за допомогою ліхеноіндикації. 3.Провести дослідження епіфітних видів лишайників та оцінити ступінь забрудненості повітря. 4. Зробити висновки, щодо поліпшення екологічного стану в м. Ромни Об’єкт дослідження – екологічний стан повітря м. Ромни Предмет дослідження: дерева з лишайниками в центральній частині м. Ромни (по вул. Соборній та центрального парку) Обладнання: лупа, рамка для визначення ступеня покриття лишайниками стовбурів дерев розміром 10Х10 см з клітинами 1х1 см. Термін дослідження: листопад – березень 2014 року Методи дослідження: описовий, статистичний, експериментальний. У зв`язку з відсутністю у місті підприємств металургійної й хімічної промисловості м. Ромни не відноситься до переліку регіонів з високим забрудненням атмосфери. Головним джерелом забруднення атмосферного повітря є автомобільний транспорт. У м. Ромни викиди від автотранспорту складають 59% загального обсягу викидів міста (13,5 тис.т.). Тому проблема загазованості міста викидами автотранспорту є основною. 71
За допомогою методу ліхеноіндикації було оцінено забрудненість повітря. Для досліджень було обрано 10 дерев, які ростуть біля дороги по вул. Соборній і 10 дерев у місцевому парку. Було встановлено, що середня ступінь покриття стовбура дерев по вул. Соборній становить 32,4 %, а в міському парку – 70, 7%. Користуючись методом ліхеноіндикації, можна стверджувати що забрудненість повітря – слабке, але повітря у парку чистіше ніж по вулиці Соборній. В ході дослідження ми з’ясували, що: 1.Головним забруднювачем атмосферного повітря в м. Ромни є автомобільний транспорт. 2.Ліхеноіндикація - перспективний метод біондикації повітряного середовища, що здійснюється за допомогою лишайників 3.Лишайники – ефективні біондикатори стану повітряного середовища, оскільки відповідають усім вимогам до організмів – біондикаторів 4.Для поліпшення екологічного стану міста: потрібен перехід автотранспорту на менш шкідливі види палива (газ, біосинтетичне паливо та ін.); своєчасне вивезення сміття та прибирання побутових відходів; встановлення фільтрів на підприємствах; очищення промислових та каналізаційних стічних вод; підтримання належного, відповідного нормам, санітарного стану міста; збільшення кількості зелених насаджень на території міста; проведення просвітницької роботи серед населення з метою формування екологічної свідомості громадян; посилення контролю санітарно-епідеміологічною станцією за санітарно-гігієнічними умовами міста; впровадження системи штрафів за несанкціоноване викидання сміття у невідведених для цього місцях; використання об’їздних шляхів для транзитного транспорту.
Алелопатична активність кореневих виділень деревних рослин, що використовуються в озелененні ЗОШ №19 м. Миколаєва. Алхімов Сергій Юрійович Алхімов С., учень 9 класу ЗОШ №19 м. Миколаєва, член гуртка «Основи фізіології рослин» Миколаївської місьСЮН Науковий керівник : Миколайчук В.Г., к.б.н., доцент кафедри рослинництва та СПГ Миколаївського національного аграрного університету Алелопатія – сучасний науковий напрям, який сформувався у наукову дисципліну, що розглядає закономірності взаємодії видів рослин за їхнього розвитку в біоценозах і агрофітоценозах на основі коло обігу біологічно активних речовин [2]. Алелопатія – взаємний, часто шкідливий, вплив рослин у процесі виділення ними фізіологічно активних речовин (глікрозидів, фітонцидів, колінів, ефірних олій) [3]. Вітчизняні вчені встановили, що існують види – активатори із позитивним впливом та інгібітори з негативною дією. Коліни впливають на проростання насіння, ріст, розвиток і хімічний склад рослин, їх стійкість проти хвороб та шкідників і несприятливих умов зовнішнього середовища. Їх виділення можуть бути для одних рослин корисними, а для інших — шкідливими [1]. З роками інгібітори нагромаджуються, і тоді вони отруюють все, 72
навіть рослину, що їх виділила. Восени опале листя укриває землю, не дає промерзати їй взимку, збагачує органікою, зберігає вологу, мертві листки продовжують виділяти в ґрунт інгібітори [5]. Основним джерелом речовин є кореневі виділення, відмерлі корені і продукти розкладу кореневих решток, а виділеня надземної частини – дощові змиви з крони та опад відіграють вторинну роль. Спостерігається ґрунтовтома, щоб зменшити її негативний вплив в садах необхідно закладати нові посадки на місці старих не раніше, ніж через п’ять років. Деревні рослини в місті виконують ряд функцій: створення мікроклімату, зменшення температури, поглинання пилу та шкідливих речовин. Тривалість життя в умовах міста у дерев значно менша, порівняно із умовами поза містом. За нашими спостереженнями, висаджування дерев навколо шкіл відбувається стихійно, без врахування їх біологічних особливостей, тривалості життя і алелопатичної активності кореневих виділень. Як встановили наші спостереження, навколо загальноосвітньої школи №19 м. Миколаєва ростуть тополі пірамідальна та Болеана, платан західний, ясен звичайний. В зв’язку з тим, що вік рослин складає близько 40 років, припускаємо, що найближчий час виникне проблема заміни дерев на молоді, тому постала необхідність вивчення алелопатичної активності кореневих виділень рослин на кінець вегетації та листкового опаду під час компостування. Для дослідження була використана методика, розроблена Гродзинським А.М. на рослинах – біотесторах (крес-салат). Грунт відбирався в ризосфері дерев, для дослідження відбирали середню пробу масою 1 г (дод. 1) і заливали 100 мл дистильованої води, після чого настоювали протягом доби і відфільтровували. В чашках Петрі на фільтрувальний папір викладали проростки крес-салату і додавали 5 мл фільтрату, чашки Петрі поміщали в термостат при температурі 22 ºС. Через добу за допомогою лінійки вимірювали довжину коренів проростків крес-салату. Контролем були проростки, вирощені на дистильованій воді. Для проведення модельного досліду з компостування листків відбирали листки досліджуваних рослин (дод. 2) і перемішували із ґрунтом у співвідношенні 5 % листків від маси ґрунту. Суміш знаходилася в затемненому місці у зволоженому стані при температурі +18 º С. Пророщування рослин – біотесторів проводили аналогічно [3]. В результаті проведений досліджень нами встановлено, що кореневі виділення деревних рослин по закінченню вегетації в 2014 р. мають негативний вплив на при: найбільшу негативну дію мають кореневі виділення у тополі пірамідальної (53 %), найменшу – тополі Болеана (10 %) (дод. 3). В подальшому це може викликати ґрунтовтому і потребує спеціальних агротехнічних заходів. Опад листків в місті потребує утилізації, одним із її шляхів є виготовлення компосту. Нами закладений модельний дослід з розкладання листків протягом 4-х місяців. Встановлено, що протягом цього часу відбувається збільшення інгібуючої дії виділень листків, що, можливо, пов’язане із руйнуванням клітинної стінки та вимиванням колінів в оточуюче середовище (дод. 4). Найбільш негативна алелопатична дія характерна для тополі Болеана та ясена звичайного (-37,3 та -34,1 % ). Найменша амплітуда алелопатичної дії через чотири місяці характерна для листків тополі пірамідальної (60,1 %), а найбільша – для ясена звичайного (102,1 %). Таким чином, деревні рослини, які використовуються для озеленення в ЗОШ №19, є 73
алелопатично активними. Речовини, що виділяються коренями дерев по закінченні вегетації, мають інгібуючу дію на проростки рослин-біотесторів. Протягом компостування листків збільшується їх інгібуюча дія. 1. Биологические основы овощеводства // Барабаш О.Ю., Тараненко Л.К., Сыч З.Д. [Електронний ресурс]. Режим доступу до сайту: http://agromage.com/stat_id.php?id=734 2. Бойко П.І. Алелопатична активність і екологічний стан ґрунту та посівів у сівозмінах / П.І. Бойко, Н.П. Коваленко // Зб. Наук. праць співробітників Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України. – К., 2006. – С. 34-38. 3. Геоботаніка: тлумачний словник. Навчальний посібник / Б.Є. Якубенко, С.Ю. Попович, І.П. Григорюк, М.Д. Мельничук. – К. : Фітосоціоцентр, 2010. – 420 с. 4. Гродзинский А. М. Аллелопатия растений и почвоутомление / А. М. Гродзинский. – К.: Наук. думка, 1991. – 432 с. 5. Алелопатія. [Електронний ресурс]. Режим доступу до сайту: http://pidruchniki.com/1594102448723/tovaroznavstvo/yavische_alelopatiyi Додаток 1. Відбір проби ґрунту з зони ризосфери тополі пірамідальної
Додаток 2. Відбір проби листків тополі пірамідальної Додаток 3. Вплив кореневих виділень деревних рослин по закінченні вегетації на приріст коренів крес-салату, %. Додаток 4 Динаміка алелопатичної дії опаду листків протягом компостування
Оцінка ефективності гідрофобізаторів сапонітових глин. Дехтяренко Роман Андрійович Серед методів, які успішно застосовуються для ліквідації нафтових розливів із поверхні води, сорбційна очистка є однією з найбільш ефективних. Однак до нафтових сорбентів, пред’являються обов’язкові вимоги: при контакті з водною поверхнею гранули сорбенту повинні збирати нафтопродукти і не адсорбувати воду. Максимальне насичення має досягатися в період перших десяти секунд, після чого гранули спрямовуються одна до одної, утворюючи грудки, насичені нафтою. І такий сорбент може залишатися на поверхні води тривалий час, не допускаючи витоку нафти назад у воду. Це особливо важливо при несприятливих погодних умовах і при тривалих перервах в ході очищення. Потім насичені гранули сорбенту збираються спеціальними пристроями для збору плаваючих забруднень в резервуар, де відпрацьований продукт відділяється від води. Сорбент надходить у спеціальні ємності з метою його подальшого використання (відділення нафтопродуктів або використання в якості палива). Ефективні адсорбенти органічних сполук з водних розчинів слід шукати серед гідрофобних матеріалів, адсорбція яких зумовлена переважно дисперсними силами. Дисперсні взаємодії органічних молекул з вуглецевими структурами 74
поверхні гідрофобних адсорбентів набагато сильніші, ніж взаємодія вуглецевих сорбентів з молекулами води. Отже, на межі розділу адсорбент - водний розчин накопичуються переважно органічні молекули, які є набагато складнішими багато електронними системами, ніж молекули води. Неодмінною умовою ефективності використання неорганічних природних мінеральних сорбентів в тому чи іншому процесі є відповідність їх якості, висунутій для даного процесу. Якість природних сорбентів в загальному випадку визначається хімічним і мінеральним складами, природою поверхні, характером пористої структури, міцності та іншими властивостями. Знання складів і властивостей сорбентів необхідно також для термообробки, процесів активації і модифікування. Однак, явище гідрофобності в природних умовах зустрічається порівняно рідко, тому перспективним та безумовно актуальним є створення на поверхні мінералів тонких шарів гідрофобізаторів кремнійорганічної природи. Таким об'єктом для модифікації може бути сапоніт Ташківського родовища, дисперсність кристалів якого є переважним критерієм, що визначає адсорбційні та іонообмінні властивості . Однак недосконалості в структурі кристалів сапонітової глини сприяють активному поглинанню вологи. З метою отримання гідрофобних сорбентів нафти, які характеризуватимуться високою плавучістю були проведені дослідження по модифікації їх поверхні емульсіями поліорганосилоксанів на водній основі, встановлювалися їх оптимальні концентрації і їх витрати по відношенню до маси сорбента. Як результат дослідження: 1. Вивчено фізико-хімічні властивості природного сапоніту Ташківського родовища Хмельницької області, а також властивості кислотно-активованих та модифікованих форм сапонітових глин. 2. Проведено модифікацію сапонітів поліорганосилоксанами, а саме препаратами Ultratex та Tubingal. 3. Оцінено гідрофобність поверхні модифікованого сорбційного матеріалу на основі сапонітової глини за показниками крайових кутів змочування: для природного сапоніту, модифікованого Ultratex та Tubingal кут θ дорівнює 52,5° і 56,5° відповідно. А для кислотноактивованого сапоніту, модифікованого Ultratex та Tubingal, θ дорівнює 38 і 32,5° відповідно. 4. Зафіксовано час утримування краплі води поверхнею природного і гідрофобізованого сорбційного матеріалу, який складає 105 і 240 хв. для природного і кислотно-активованого (модифікованих Ultratex) і 15 і 7 хв. відповідно для модифікованих Tubingal. 5. Отримано показники втрати маси органо-глин від часу їх утримування на поверхні води: досліджено, що сапоніт, модифікований Tubingal на протязі 96 год утримування на поверхні води максимально втрачає свою масу, що не є характерним для зразка глини, модифікованої Ultratex. 6. Досліджено адсорбційні показники сапоніту, вивчено кінетику сорбції, оцінено водневий показник, вологовміст та об’єм сорбційних пор ексикаторним методом. 7. Вивчено зміни у структурі глини за допомогою інфрачервоної спектроскопії. 8 .Проведено порівняльний аналіз існуючої та удосконаленої технології гідрофобізації 75
природних глинистих матеріалів.
Вплив стовбурних комах-короїдів на деревостан Дуба звичайного на території зони афалівського лісництва ДП «Володимирецьке лісове госпо… Сергійчук Сергій Віталійович На ліси впливає низка абіотичних, біотичних і антропогенних чинників, під дією яких зменшується приріст деревини, відбувається часткова або повна втрата крон, всихання окремих дерев і насаджень. В дубових насадженнях Рафалівського лісництва за останнє десятиліття спостерігається тенденція до зменшення їх площ, продуктивності та погіршення санітарного стану. Продуктивність та стан дубових насаджень змінюється від діяльності людини та інших факторів. Дубові деревостани за участю дуба звичайного є ослабленими та сильно ослабленими за санітарним станом і середньо пошкодженими за ступенем деградації їх фотосинтетичного апарату. Порушення стійкості лісу може бути викликане факторами різноманітної природи, дія яких може мати різну тривалість, характер, ступінь і супроводжуватися зворотними і незворотними змінами стану насаджень. Одні й ті ж фактори впливу допустимі для одних і є критичними для інших лісових біоценозів. Це залежить від їхньої природної стійкості, що в значній мірі визначається умовами проростання, а також режимом ведення в них господарської діяльності. Значну шкоду дубовим насадженням Рафалівського лісництва наносять комахишкідники, зокрема стовбурові. Розмножуючись у масовій кількості, стовбурові шкідники призводять до часткової або повної загибелі не тільки окремих дерев, а й цілих лісових масивів. Розвиток вогнищ стовбурових шкідників відбувається на фоні зниження стійкості насаджень під впливом тих чи інших факторів зовнішнього середовища. У насадженнях із порушеною стійкістю створюються сприятливі умови для розвитку стовбурових шкідників, які, у свою чергу, стають додатковими факторами негативного впливу і часто причиною повного або часткового порушення та загибелі деревостою. Щоб запобігти шкідливій діяльності комах, своєчасно обмежити їх чисельність і організувати відповідну систему заходів боротьби, необхідно перш за все навчитися розпізнавати їх, знати видовий склад, біологічні особливості, роль різних факторів у розвитку комах і прояві їхньої шкідливої діяльності. Актуальність дослідження полягає в тому, що жуки-короїди значною мірою впливають на розвиток і стійкість дубових лісів, ослаблюючи дерева при заселенні й часто призводячи до загибелі продуктивного деревостою, що помітно впливає на економічний стан лісового господарства Мета роботи полягає в дослідженні видового складу та популяційних особливостей стовбурових шкідників дуба звичайного у Рафалівському лісництві Об’єктом дослідження є дубові насадження різного походження, складу, віку та повноти в дібровах на території Рафалівського лісництва Державного підприємства «Володимирецьке лісове господарство». 76
Предметом дослідження стовбурні шкідників дуба звичайного. Завдання: Охарактеризувати території появи стовбурових шкідників; Оволодіти методикою виявлення вогнищ жуків – короїдів; Дослідити видовий склад шкідників та їхні кількісну характеристику; Визначити домінантні види стовбурових шкідників; Виявити взаємозв’язок між інтенсивністю поширення стовбурових шкідників та умовами зростання дуба звичайного. Методика дослідження - методи: оковимірювальний, лісопатологічних обстежень, статистики, суцільного переліку та метод ловильних (модельних ) дерев. Новизна роботи: на пробній площі в Рафалівському лісництві були здійснені дослідження по виявленню видів стовбурних шкідників та їхнього негативного впливу на деревостани дуба звичайного. Практичне значення роботи полягає у попередженні поширення стовбурових шкідників дуба та зменшення їх негативного впливу Дані матеріали можуть бути використані в роботі працівників лісного господарства. На основі проведених спостережень і досліджень можна зробити такі висновки 1. Дослідження видового складу стовбурових комах-шкідників та їхніх популяційних особливостей проводились на пробній площі, яка характеризувалася антропогенним навантаженням і знаходилася близько біля селища. 2 За даними лісопатологічного аналізу було встановлено, що інтенсивність розвитку стовбурових шкідників Дуба звичайного на пробній площі становила 15%, З аналізу отриманих результатів можна зробити припущення, що високий ступінь ураження короїдами пов'язаний із погіршенням екологічного стану на даній ділянці. 3. Методом ентомологічного аналізу було визначено видовий склад шкідників-короїдів Дуба звичайного на досліджуваній території. Проведені обстеження дозволяють зробити висновок, що видова різноманітність шкідників на пробній площі зумовлена місцем зростання дубових насаджень, що характеризується антропогенним навантаженням. 4. Найбільшим показником зустрічаємості характеризується Дубовий заболонник на пробній площі 60%. Ці дані можуть свідчити про те, що шкідник може становити потенційну загрозу для виникнення масових осередків заселення дубових насаджень, особливо в місцях забруднення ґрунту. 6. При обстеженні модельних дерев на пробній площі було виявлено 2226 особин шкідників. На цій підставі можна зробити висновок, що дія антропогенних факторів довкілля зменшує природну стійкість дубових насаджень і сприяє збільшенню осередків розмноження жуків-короїдів. Рекомендації: проводити систематичний моніторинг в лісогосподарських стовбурових шкідників в Рафалівському лісництві. не залишати на місцях недоробків, проводити збір порубочних решток. застосовувати отруєні ловчі дерева, оброблені інсектицидами. проводити заходи, спрямовані на зменшення впливу антропогенних факторів 77
на лісові насадження. працівникам Рафалівського лісництва рекомендовано звернути увагу на наявність значних осередків жуків-короїдів, які можуть становити потенційну загрозу дубовим насадженням.
Зміна фізичних властивостей грунту внаслідок антропогенної діяльності людини. Буйненко Андрій Вікторович Науково-технічна революція змінює стосунки людини з природою, створює нові умови її існування, помітно впливає на спосіб її життя і праці. Використовуючи сучасні засоби виробництва, людство впливає на природу в планетарному масштабі. Різке збільшення масштабів такого впливу загострило проблему передбачення наслідків людської діяльності. Втручання людини у природні процеси різко зростає і може спричиняти зміну режиму, структури ґрунтів, інтенсифікацію ерозійних процесів. На сьогоднішній день навколо селища Рафалівка Володимирецького району, Рівненської області відмічають суттєве погіршення фізичних властивостей ґрунту. Однією з основних причинами є несанкціонований вивіз побутових відходів жителями селища. Дуже швидко повсюдно виникли й розрослися до неймовірних розмірів несанкціоновані сміттєзвалища на території земельних угідь. Актуальність полягає в необхідності вирішення гострої екологічної проблеми, що склалася внаслідок механічного забруднення ґрунтів навколо селища Рафалівка, які призводять до ущільнення ґрунтів, як наслідок порушення водообміну і повітряного обміну. З часом це може призвести до того що ці ґрунти стануть не придатними для використання людиною. Об’єкт дослідження: територія навколо селища Рафалівка, Володимирецького району, Рівненської області. Предмет дослідження: ґрунти, та вплив побутових відходів на фізичні властивості ґрунту. Мета проекту привернути увагу мешканців селища до проблеми забруднення земельних ресурсів твердими побутовими відходами. Знайти шляхи вирішення проблеми. Оскільки кожен повинен зрозуміти, що земельні ресурси селища обмеженні, і кожен клаптик землі має велику цінність. Завданням проекту є: 1) Проаналізувати ситуацію з твердими побутовими відходами на території селища Рафалівка. 2) Дослідити щільність ґрунту на ділянках, які зазнали механічного забруднення 3) Розглянути можливі способи боротьби з проблемою твердих побутових відходів. 4) Поділитися результатами дослідження із зацікавленими особами, однолітками Тип проекту: дослідницько-екологічний Проведені нескладні дослідження є доказом антропогенного забруднення ґрунту 78
навколо нашого селища. Найбільш серйозну небезпеку сьогодні представляють тверді побутові відходи, нагромадження яких у великих кількостях веде до зміни фізичних властивостей грунту, до порушення його структури. Проблема твердих побутових відходів стосується і будь-якого локального куточка планети, в тому числі і нашого селища. За час проведення проекту було виявлено: • сміттєзвалища на території земельних угідь; • проведено ряд дослідів на водопроникність, ущільнення і гранулярний склад ґрунту • методом екологічного моніторингу та математичного визначено відсоткове співвідношення різних видів твердих побутових відходів та масову частку відходів, які продукують мешканці селища за рік. Проведення дослідів довело, що забруднення побутовим сміттям негативно впливає на фізичні властивості ґрунту. Учасниками проекту було організовано просвітницьку роботу серед населення селища шляхом виготовлення та розповсюдження агітлистівок. Важливим кроком до формування екологічної культури молоді стало проведення екологічних акцій «У третє тисячоліття по чистій вулиці» та «Чисте селище», а також акції по попередженню виникнення нових сміттєзвалищ на території земельних угідь. За нашої ініціативи працівники місцевої влада посилили контроль, щодо незаконного вивозу сміття на територію земельних угідь, прилеглих до селища Нехтування екологічними проблемами загрожує національній безпеці України. Тому потрібно вже зараз усвідомити усю повноту проблеми, пов’язаної зі сміттям.
Отримання біогазу з опалого листя в домашніх умовах. Козира Роман Мирославович Автор: Козира Роман Мирославович, учень 10 класу Поторицької ЗШ І-ІІІ ст. Науковий керівник: Батіг Олена Іванівна, вчитель біології Поторицької ЗШ І-ІІІ ст. Актуальність теми полягає у перевірці нового підходу до вирішення такої проблеми нашого села як екологічно безпечний спосіб утилізації опалого листя. Наукова новизна - конструювання та апробація приладу для отримання біогазу в домашніх умовах, добування біогазу, визначення кількісних показників. Об’єкт дослідження – опале листя, що потребує утилізації на території села Поториця. Предмет дослідження - перетворення опалого листя на біогаз в домашніх умовах. Методи: анкетування та статистична обробка результатів, експеримент. Мета: отримання біогазу з опалого листя шляхом анаеробного бродіння. Завдання: провести анкетування серед населення нашого села про обізнаність щодо небезпеки спалювання опалого листя та інформованості про альтернативне використання опалого листя для одержання біодобрива; інформування населення про корисні та шкідливі якості опалого листя та небезпеку спалювання для довкілля; вивчити теоретичні основи процесу анаеробного бродіння опалого листя та перетворення його на біогаз; сконструювати 79
прилад для отримання біогазу з опалого листя, який був би зручним у використанні в домашніх умовах; дослідити тривалість процесу бродіння та обчислити кількість отриманого газу з певної кількості сировини; дослідити екологічну та економічну доцільність ідеї перетворення опалого листя на біогаз в домашніх умовах. Існування проблеми утилізації опалого листя підтверджують результати опитування. Під час написання проекту виготовили листівки та розклеїли їх на дошках оголошень села Поториця, підготували та продемонстрували електронну презентацію, де розповіли про шкоду спалювання опалого листя, способи його утилізації та технології виготовлення компоту із опалого листя для одержання з нього біодобрива. Під час виконання проектної роботи, за допомогою та технічною консультацією інженера Лукомського Ю.П. сконструювали прилад, для переробки опалого листя на біогаз. Прилад для отримання біогазу в домашніх умовах відрізняється низькою вартістю виготовлення, легкістю переміщення, простотою конструкції, вільної очищенням реактора, легкістю вивантаження і завантаження. Виділення біогазу відбувалось протягом 12 днів: з 1 по 4 день - кількість газу збільшувалась; з 5 по12 день - маса газу почала зменшуватись, що свідчить про уповільнення процесу бродіння. Об’єм газу метану , який можна одержати з 700 г опалого листя становить 19, 629 м3 . використання установок по переробці опалого листя є перспективним та ефективним у альтернативній енергетиці.
Вплив антропогенних чинників на показники температури повітря (на прикладі спостереження за інтенсивністю руху транспорту у міст Охтирк… Ліхачова Аліна Віталіївна Актуальність роботи. У зв’язку з тим, що на глобальний клімат впливає транспорт через викиди в атмосферу двоокису вуглецю (СО2) та інших газів, що спричинюють парниковий ефект, у результаті якого на Землі підвищується температура повітря, виникає необхідність аналізу динаміки інтенсивності руху транспорту та показників температури повітря. Мета роботи З’ясувати вплив антропогенних чинників на показники температури повітря на прикладі спостереження за інтенсивністю руху транспорту у місті Охтирка. У роботі використані дані багаторічних спостережень на Іванівській дослідноселекційній станції зв періоди з 1901-1914 та 2001-2014 роки. Дані спостереження за інтенсивністю руху транспорту на вулицях міста Охтирка у період з 2008 по 2014 роки. Методи дослідження експедиційний, аналітичний, математичний, графічний Причини, що викликають потепління: зміна сонячної активності, взаємодія з космосом, світовий океан, вулканічна діяльність, антропогенний вплив: парниковий ефект та ядерні вибухи (ядерна енергетика). Найбільш небезпечна сторона глобального забруднення - продукти згоряння органічного палива - вуглекислий і чадний гази, метан, оксиди азоту. Зростання концентрації вуглекислого газу в атмосфері зумовлене згорянням різних видів палива. Транспорт є головним забруднювачем повітря у містах. Транспорт впливає на 80
екосистеми, а також на глобальний клімат через викиди в атмосферу двоокису вуглецю (СО2) та інших газів, що спричинюють парниковий ефект. Двигуни транспортних засобів також є джерелом інших небезпечних забруднювачів, що потрапляють у повітря. Вони виділяються у значно менших і навіть мікроскопічних обсягах але становлять серйозну небезпеку для живих істот і людей. До них належать свинець, кадмій та деякі хлорорганічні сполуки, які надто повільно нейтралізуються природним шляхом. Їх називають стійкими забруднювачами довкілля. Тому ці речовини здатні накопичуватися в атмосфері або в природному середовищі, до якого вони потрапляють, створюючи довготривалу загрозу довкіллю та здоров’ю людини. Найнебезпечнішим джерелом забруднення довкілля є етиловане пальне. Для того, щоб визначити зміни температури повітря, що сталися протягом століття ми за даними середньомісячних значень температури повітря за період 1901-1905 роки та 2001-2005 роки та побудували суміщений графік (Рис..1). У результаті проведеного дослідження ми з’ясували, що за перші 5 років ХХІ століття середньомісячні значення температури повітря вищі за середньомісячні значення температури повітря ХХ століття. Щоб прослідкувати подальшу динаміку показників температури повітря, ми продовжили дослідження. Побудувавши суміщений графік за період 1901-1913 роки та 2001-2013 роки, ми з’ясували, що тенденція щодо росту середньомісячних температур зберігається. Аналізуючи максимальну температуру повітря слід звернути увагу на той факт, що до 2007 року у районі дослідження абсолютний максимум температури становив 37,70. У період з 2007 по 2010 рок абсолютний максимум температури збільшився на 3,80: 24 серпня 2007 року абсолютний максимум становив 38,60: 14 липня 2008 року - 40,00, 5 серпня 2010 року - 41,50 У період з 2008 по 2014 роки на вулицях міста Охтирка спостерігалося збільшення інтенсивності руху транспорту в середньому на 12.6 %. Найбільше збільшення відмічене на центральному перехресті Жовтнева-Червоноармійська (33.2%). За результатами дослідження забрудненості атмосферного повітря в м. Охтирка у 2010-2014 роках, що були виконані Охтирською санітарно-епідеміологічною станцію, у повітрі були виявлені наступні речовини: діоксид азоту: Нітроген (ІV) оксид, оксид сірки :Сульфур (ІV) оксид, оксид вуглецю: Карбон (ІІ) оксид. Ці речовини є забруднювачами повітря, так як Сульфур (ІV) оксид окислюється в SO3 і може випадати у вигляді кислотного дощу, а це як нам відомо надзвичайно шкідливо, тому що від кислотних дощів страждають рослини. Вилуджування біогенів із ґрунту і вивільнення токсичних елементів сприяє уповільненню росту і загибелі дерев. Кислотні дощі також роз'їдають метали, фарби, синтетичні з'єднання, руйнують архітектурні пам'ятники. NO каталізує процес розкладу озону в озоновому шарі планети, що також є надзвичайно шкідливо для нас та всього, що нас оточує. Ще одним негативним наслідком є той факт, що концентрація в повітрі СО за 4 роки збільшилася від 2,2мг/л (2010 р.) до 4,5мг/л (2014 р.). Таким чином ми прийшли до висновку, що у зв’язку із збільшенням інтенсивності 81
руху транспорту на вулицях міста Охтирки, збільшується вміст шкідливих речовин у повітрі, збільшується і концентрація „парникових газів”, що приводить до збільшення парникового ефекту. У результаті парникового ефекту підвищується температура повітря.
Не брудни криниці, бо схочеш водиці. (Дослідження якості питної води у джерелах водопостачання села Рожнів). Радиш Надія Богданівна Автор. Радиш Надія Богданівна учениця 11-А класу Рожнівського НВК «Гуцульщина» ім. Ф. Погребенника НаУКМА Науковий керівник. Кричун Марія Іванівна вчитель біології, вчитель-методист, заступник директора школи-колегіуму з навчально-методичної роботи Тема води надзвичайно актуальна. Останніми роками спостерігаємо погіршення якості питної води. Це зумовлено незадовільною господарською діяльністю людини, а саме: забрудненням річкових стоків, підземних водоносних горизонтів органічними сполуками, нітратами, патогенними мікроорганізмами. Мета: визначити якість питної води у джерелах водопостачання села Рожнів за певними показниками: визначення кислотності води; визначення мінерального складу води; визначення вмісту органічних речовин. Завдання: 1. Дослідити основні джерела водопостачання у селі Рожнів. 2. Вивчити технологічний процес облаштування колодязя та свердловини. 3. З’ясувати основні джерела забруднення питної води. 4. Провести якісний аналіз питної води. 5. Розробити рекомендації щодо вирішення проблем пов’язаних із забрудненням питної води. 6. Залучити громадськість села та органи місцевого самоврядування до практичної діяльності з метою вирішення проблем питної води. Предметом дослідження: є питна вода у джерелах водопостачання села Рожнів. Об’єкт дослідження: джерела питної води у селі Рожнів. У процесі дослідження використовували такі методи спостереження, експериментальний, лабораторний, хімічний аналіз, порівняння. Основним водними ресурсами села Рожнів є поверхневий стік річок, а також підземні водоносні горизонти. Через територію нашого населеного пункту протікають річка Рибниця протяжністю 54км (впадає у річку Прут), потічки Тарновець і Хімчинець. У Рожнові налічується більше 2000 дбайливо доглянутих садиб. Немає жодного господаря у обійсті якого не було б криниці, а у багатьох господарствах є ще й піщані свердловини. Інтенсивне використання водних pecypciв на виро6ничі потре6и, а також за6руднення поверхневих і підземних водних джерел промисловими та сільськогосподарськими стоками і відходами виробництв завдають великої шкоди водним об'єктам, що призводять 82
до виснаження і забруднення питної води. Це неодноразово ставало однією з причин виникнення загрозливої епідемічної ситуації. Особливо відчули проблему забруднення питної води жителі села після стихійного лиха - повені влітку 2008 року. Рожнів’яни використовують воду з громадських криниць. Санітарно-технічний стан яких, не відповідав гігієнічним вимогам. Із досліджених 60 проб, 46 не відповідали вимогам. 3 2002 року, не дивлячись на відповідні приписи районної СЕС, дезінфекція громадських криниць не проводилась. Тільки після повені в 2008 р., коли виникла явна загроза епідемії шлунковокишкових захворювань, було проведено дезінфекцію питної води у більшості громадських криниць. Така ситуація з водопостачанням питною водою негативно впливає на епідемічну ситуацію в районі. Новизна полягає в тому, що враховуючи гостроту проблеми забезпечення якісної питної води нами вперше здійснено ретельний аналіз деяких основних показників якості питної води у селі Рожнів, а саме визначення кислотності води; визначення сумарного вмісту Fе2+ і Fе3+; визначення концентрації сульфат-йонів; визначення концентрації хлорид-йонів; визначення вмісту органічних речовин. У господарствах досліджено якість питної води криниць, які знаходяться на відстані: - 32 метри від русла потічка Тарновець (знаходиться водонапірна башта, яка забезпечує водопровідною водою нашу школу; - 80 метрів від русла річки Рибниці; - 200 метрів від потічка Хімчинець; - 40 метрів від приватного тваринницького господарства. У процесі дослідження з’ясовано, що основними джерелами питної води для жителів села Рожнів є криниці та свердловини, опрацьовано літературу щодо правильного їх облаштування, вивчено основні джерела забруднення питної води та їх шкідливий вплив на організм людини. У процесі проведеного нами якісного аналізу доведено, що у пробах питної води немає показників, які б перевищували гранично допустимі концентрації. Отже, на основі хімічного аналізу вод досліджуваних джерел, можна стверджувати, що вони відповідають (якщо брати до уваги тільки досліджувані нами показники), належним питним якостям, оскільки не виявлено відхилень від норми. Також запропоновано рекомендації для органів місцевого самоврядування та жителів села щодо вирішення проблем пов’язаних із забрудненням питної води, які висвітлили у листівках-зверненнях до громадян села Рожнів, а також провели загальношкільну конференцію на тему «Вода – це життя» та природоохоронні екологічні акції «Річкам Рожнова – чисті береги», «Не брудни криниці, бо схочеш водиці», «Чисте джерело».
Екологічний стан річки Устя. Надаховський Владислав Юрійович Автор: Надаховський Владислав Юрійович Тел.(067)-933-05-72 dubno_sat2@ukr.net Квітневська ЗОШ І – ІІІст. 10клас с.Квітневе Дубенського р-ну, Рівненської обл. .Науковий керівник: Романовська Валентина Іванівна, вчитель - методист, вчитель біології. Актуальність теми Воду завжди вважали джерелом усього живого. Вона слугувала середовищем, в якому в процесі довготривалої еволюції на нашій планеті розвивалися рослини й тварини. 83
Встановився нерозривний зв'язок людини з водою, оскільки вода є постійним учасником біохімічних процесів, що відбуваються в живих організмах. Саме завдяки цій властивості вона стала «носієм життя». Вода — необхідний компонент життя. Вона потрібна для життєдіяльності рослин, тварин, людини. Людина постійно використовує воду для життя, приготування їжі, миття, прання, відпочинку, спорту, транспортного сполучення і т.д. Та до цих пір не усі таємниці води є розгаданими. Саме тому мене зацікавила дана тема, тим більше, що нещодавно, 22 березня, ми святкували Всесвітній день води. Мета даного дослідження полягає у вивченні та дослідженні властивостей води.У відповідності з метою завдання дослідження можна сформулювати наступним чином: 1. з’ясувати екологічний стан річки Устя, 2. ознайомитись з різноманітними джерелами щодо фізичних та дивовижних властивостей води; 3. провести власні дослідження на визначення деяких властивостей води та зробити певні висновки щодо даних експериментів 4. придатність для використання у сільському господарстві, 5. вироблення рекомендацій для збереження екологічного стану річки Устя. Об'єктом даного дослідження є вода з річки Устя. Річка Устя бере початок в селі Спасів впадає в Горинь і є лівою притокою. Довжина річки в межах області - 68 км., площа басейну 762 км. На річці Устя поширені різні види водоростей, стрілолист, латаття жовте. Збоку на долинах ростуть: цикорій, ромашки, мати-й-мачуха, лучні рослини, верес та інші рослини. Предметом дослідження є досліди на визначення властивостей води. Наукова новизна роботи полягає у тому, що це дослідження є спробою більш глибоко ознайомитись із властивостями води, новими відкриттями вчених та спробою осягнути унікальність води як речовини, без якої б життя на Землі було неможливе, з’ясувати екологічний стан річки Устя та її придатності для використання у сільському господарстві. Термін виконання: 2014-2015н. р. Дослідження 1 Стакан з водою підносимо до носа. Ми не відчуваємо відчутних запахів ВИСНОВОК : у даної води запах відсутній! Дослідження 2 Підготували кілька стрічок паперу різного кольору. Порівняли колір води із кольором стрічок паперу ВИСНОВОК : вода не має кольору! Дослідження 3 Поставили будь-який предмет за склянку з водою або опустили предмет у воду ВИСНОВОК : вода прозора! Дослідження 4 У посуд різного розміру та форми на дно покласти кульку та налити води. Чи змінилась форма кульки? Що сталося з водою? ВИСНОВОК : вода не має форми, а набуває форми посуду, в якій налита. Вода текуча! Дослідження 5 Приготувати три склянки з водою. В одну покласти ложку солі, у другу – цукру, в третю – крейду. Ретельно перемішати воду в склянках. Що відбудеться в кожній склянці? Солі та цукру в склянках не видно. Що з ними відбулося? ВИСНОВОК : вода – розчинник. У третій склянці вода помутніла. Дослідження 6 Покласти лійку в скляний посуд. Паперову серветку склали в четверо/ це і буде фільтр/, поклали в лійку. Вкладений фільтр замочили водою. Каламутний розчин наливаємо на фільтр, але щоб рідина не досягала країв фільтра. В стакан стікає прозорий розчин. ВИСНОВОК : каламутний розчин можна відфільтрувати! Дослідження 7 Під час нагрівання води до певної температури/100ºС/ вона випаровується /молекули води піднімаються угору й стають газом у складі повітря/. ВИСНОВОК : вода може перебувати в газоподібному стані! Гаряча вода швидше замерзає. Звичайна людина, виходячи з принципів логіки, може подумати, що для того, щоб замерзнути гарячій воді потрібно більше часу, ніж холодній. Але як не дивно, це якраз не той випадок. Ця особливість води була вперше виявлена танзанійським студентом Ерастом Мпембою 84
(Erasto Mpemba) в 1963 році. Він виявив, що під впливом однаково низьких температур, гаряча вода дійсно замерзає швидше холодної. Слизька речовина . Вже півтора століття вчені б’ються над тим, чому лід може змусити вас впасти. Вчені згодні з тим, що тонкий шар води в рідкому стані на поверхні твердого льоду призводить до появи ковзання, і що швидке переміщення рідини ускладнює рух по ньому, навіть якщо шар дуже тонкий. Однак, серед них немає консенсусу щодо того, чому лід на відміну від більшості інших твердих тіл, має такий шар. Теоретики припускають, що шар з’являється як результат акта ковзання, який при контакті з ковзанами або з чимось іншим починає танути. Інші вважають, що шар утворюється до того, як на льоду з’являється фігурист або звичайна людина, і виявляється він там в результаті внутрішнього руху поверхневих молекул. Ширяюча рідина. Коли крапля води потрапляє на поверхню, температура якої набагато вища, ніж точка кипіння води, крапля може ковзати по поверхні набагато довше, ніж ви собі уявляєте. Назване ефектом Лейденфроста, це явище відбувається через те, що коли нижній шар краплі випаровується, молекули газу, що утворюються в цьому шарі, нікуди не зникають, тому їх присутність ізолює інші верстви краплі, і вони, тим самим не стосуються гарячої поверхні. Капля, таким чином, виживає протягом декількох секунд без википання. Божевілля в мембрані. Іноді молекули води кидають виклик законам фізики, тримаючись разом, незважаючи на всі спроби сили тяжіння або тиску їх роз’єднати. Це є сила поверхневого натягу, що змушує верхній шар води і деяких інших рідин вести себе як гнучка мембрана. Поверхневий натяг виникає через те, що молекули води знаходяться у вільному зв’язку одна з одною. Через слабкі зв’язки між ними молекули на поверхні завжди підштовхуються молекулами з нижніх шарів. Вони будуть триматися разом до тих пір, поки щільно пов’язані молекули намагатимуться зруйнувати менш міцні зв’язки. Киплячий сніг. Коли спостерігається величезна різниця між температурою води і температурою повітря на вулиці (наприклад, якщо каструлю з киплячою водою (100 градусів за Цельсієм) “виплеснути” у повітря, температура якого буде – 34 градуса), трапляється дивовижний ефект. Кипляча вода миттєво перетворюється на сніг. Висновок Щільність дуже холодного повітря досить висока, і його молекули розташовані так близько один до одного, що там залишається дуже мало місця для того, щоб “нести” водяний пар. Кип
Дослідження екологічного стану та хімічного складу річки Ріка Хустського району Закарпатської області. Дзяпко Марія Василівна Мета роботи: визначити незалежну оцінку екологічного стану річки Ріка за окремими показниками в межах всієї ділянки протяжності річки, а також в межах постійних постів спостереження; вивчення видового складу рослинності річки; оцінка зміни якості води річки при протіканні через територію області; виявлення найбільш значущих джерел забруднення даної річки. Завдання дослідження: 1. вибрати ділянки пробовідбору води річки Ріка від витоків (Присліп і Торунька (Торуньчик)), які починаються з джерел на південно-східних схилах Верховинського хребта до гирла (р. Тиса). 85
2. визначити окремі параметри якості води річки Ріка в різні періоди; 3. на основі досліджень провести оцінку екологічного стану річки. Об’єкт дослідження: стан річки Предмет дослідження: води річки Методи дослідження. порівняльно-аналітичний; статистичний; спостереження; аналіз. Актуальність обраної теми підкреслюється тим, що річка забруднюється через не бережливе ставлення людей до навколишнього середовища і безпосередньо природних умов; на річці Ріка є чотири гідрологічні пости (створи) постійного моніторингу річки, які дозволяють нам досліджувати стан забруднених вод в належний час. Перший пост: м. Хуст (з 1946 р.) – спостереження системи гідрометеослужби. Другий пост: с. Верхній Бистрий( з 1954 р.) – спостереження системи гідрометеослужби. Третій пост: Нижній Бистрий (з 1956 р.) пост спостереження системи гідрометеослужби. Четвертий пост: смт. Міжгір'я( з 1946 р.) спостереження системи Держекоінспекції та Держводгоспу, а також Теребле-Ріцька ГЕС. Висновки: 1. Загальна характеристика річки Ріка [1]: є правою притокою р. Тиса (Басейн Дунаю), її довжина складає 92 км, площа басейну1240 км²; бере початок на південних схилах Головного Вододільного хребта в Горганах; витоки річки Присліп і Торунька лежать під Вишківським (Торунським) перевалом, починаються з джерел на південно-західних схилах Верховинського хребта; річка протікає в межах двох районних центрів; тече спершу переважно на південь, у пониззі на південний захід; впадає до Тиси біля західної околиці міста Хуст. 2. Еколого-економічне зонування території басейну р. Ріка та основні джерела забруднення води [2]. Хустський район відноситься до передгірних районів Закарпатської області і займає площу 1 тис. кв. км. Лісистість району перевищує 50%, причому домінують цінні породи дерев – біля 85% бук та біля 10% дуб. Однією із особливостей Хустського району в порівнянні з іншими районами Закарпатської області є багатство надр. На території району розвідано біля 30 покладів рудних та нерудних корисних копалин. Хустський район – один із найбагатших районів світу за покладами цеолітів. Середній скид стічних вод протягом 2014-2015років в річку Ріка (на території Хустського району) складає 270 тис. куб. м в рік, а середня кількість забруднювальних речовин – 91 тонна (переважно це комунально-побутові стічні води населених пунктів). Однією із проблем району є стан малих річок, в тому числі і р. Ріка [3]. Це зумовлено тим, що річки протікаючи через територію населених пунктів забруднюються комунальнопобутовими стічними водами (в ряді населених пунктів відсутня каналізація або робота цих мереж є незадовільною). 86
Крім того, в районі незадовільна організація збору та складування промислових і побутових відходів, тому часто мають місце стихійні сміттєзвалища, які розташовуються і на берегах річок. Ведення лісорозробок та лісозаготівлі через недостатність державного фінансування проводиться застарілими методами, що призводить до порушення ґрунтового покриву лісів та ерозії ґрунтів. Ці процеси негативно впливають на русла річок, що призводить до утворення острівних наносів родючого ґрунту, на яких в посушливі періоди виникає деревно-кущова рослинність (чагарники). 3. Класифікація якості вод р. Ріка за даними моніторингу довкілля: визначення параметрів якості води р. Ріка проводиться безперервно за 22 показниками стану, та щоквартально за вмістом сполук важких металів. Важливим є проведення класифікації якості води р. Ріка, яка використовується для порівняння стану подібних водойм або окремих його ділянок, що дозволяє робити висновки про екологічний стан водойми. 4. В результаті знищення лісів в нашому регіоні та в Карпатах в цілому значно почастішали топологічні стихійні явища (повені , селі, снігові лавини, зсуви), які завдають людству чимраз більших збитків. Тож давайте охороняймо природу рідного краю, збагачуймо і примножуймо красу рідної землі, щоб передати наступним поколінням.
Комахи – шкідники малини і суниці в умовах Хустського району Закарпатської області. Кіт Вікторія Степанівна Мета роботи: дослідження комплексу комах, трофічно зв’язаних з культурою малини та суниці, який сформувався в умовах Хустського району Закарпаття. Завдання дослідження: 1) вивчення видового складу комах-шкідників досліджуваних ягідних культур; 2) вивчення біології розвитку основних шкідливих видів; 3) дослідження їх екологічних особливостей і трофіки; 4) аналіз шкідливої діяльності комах, трофічно зв’язаних з культурою малини та суниці; 5) розробка методів регуляції чисельності найважливіших шкідників. Об’єкт дослідження: малина і суниця. Предмет дослідження: шкідники малини і суниці. Методи дослідження. порівняльно-аналітичний; статистичний; спостереження; аналіз. Актуальність теми: Проблема підвищення врожайності та збереження врожаю плодово-ягідних насаджень в Хустському районі за останні роки стала дуже актуальною. Оскільки шкода, яку завдають комахи сільському господарству краю, дуже величезна. Захист сільськогосподарських насаджень від шкідників передбачає, перш за все, 87
виявлення видового складу, біології та екологічних особливостей шкідливих комах. Тільки після цього може бути реалізована розробка заходів по знищенню небезпечних шкідників. Висновки: 1. Географічне положення та грунтово-кліматичні умови Хустського району сприяють розвитку ягідництва і стимулюють формування стійких комплексів комах-шкідників ягідних культур. 2. В умовах Хустського району нами відмічено 10 видів комах-шкідників культури суниці та малини, які відносяться до 5 рядів: - Homoptera (попелиця пагонова малинова - Aphis idaei W.D. Goot); - Hemiptera (щитник ягідний - Dolicoris baccarum L.); - Coleoptera (листоїд суничний - Galerucella tenella L., малиновий жук - Byturus tomentosus F., малиново-суничний довгоносик - Anthonomus rubi Hbst., скосар малий чорний - Otiorrhynchus ovatus L.); малиновий пильщик - Cladius tener Zadd, галиця малинова пагонова - Lasioptera rubi Helg., малинова горіхотворка - Diastrophus rubi Bouche.). 3. З культурою суниці садової в умовах Хустського району трофічно зв’язані 3 видів комах: листоїд суничний, малиново-суничний довгоносик, скосар малий чорний. З культурою малини садової трофічно зв’язані 9 видів шкідливих комах: попелиця пагонова малинова попелиця листкова малинова, щитник ягідний, малиновий жук, малиновосуничний довгоносик, скосар малий чорний, малиновий пильщик, галиця малинова пагонова і малинова горіхотворка. З них два види (малиновий жук і малиновий пильщик) харчуються виключно на малині і є типовими монофагами. Олігофагами в межах цього комплексу виступають попелиця пагонова малинова, попелиця листкова малинова, галиця малинова пагонова і малинова горіхотворка і малиново-суничний довгоносик. Щитник ягідний і скосар малий чорний – типові поліфаги з широким спектром кормових рослин. Спільними для обох обстежуваних культур виявилися лише два види шкідливих комах: скосар малий чорний і малиново-суничний довгоносик. 4. Наші спостереження показують, що серед ягідних культур, які вирощуються в господарствах Хустщини, найбільше пошкоджується суниця садова, і в меншій мірі, – малина садова. За нашими даними, найсерйознішими шкідниками ягідних культур є: жук малиновий, довгоносик малиново-суничний, малиновий пильщик, які вимагають підвищеної уваги в процесі розробки заходів по регуляції їх чисельності. 5. Незважаючи на те, що кожен окремий із зазначених нами видів комах суттєво не знижує урожайність суниці та малини в умовах Хустщини, сукупна їх шкодочинність виявляється доволі значною. Таке явище є результатом сумування (накладання) незначних пошкоджень окремими видами, що в загальному може дати значний негативний економічний ефект. 6. У зв’язку з економічною невигідністю та шкідливими екологічними наслідками ми пропонуємо утримуватись від хімічного методу захисту ягідників в умовах дрібногосподарського та індивідуального вирощування, а ширше застосовувати агротехнічний метод, який грунтується на механічному зборі та знищенні комах-шкідників, 88
засохлих пагонів і падалиці. 7. Важливе місце в біологічній регуляції чисельності шкідливих комах можуть відігравати комахоїдні птахи і рукокрилі. Приваблювання цих тварин і їх наступна корисна діяльність може реалізуватись через розвішування в межах ягідників або поблизу них штучних гніздівель.
Нейтралізація негативних впливів диких тварин на лісові та сільськогосподарські культури. Губаль Оксана Іванівна Мета: .визначити оптимальні методи захисту лісових та сільськогосподарських культур від пошкоджень дикими тваринами. Актуальність: При добуванні корму тварини можуть завдавати шкоди лісовому та сільському господарству. Особливо істотною шкода може бути при надмірній чисельності тварин. Вони об'їдають пагони та бруньки,обдирають кору, обчухують її рогами,поїдають насіння,пошкоджують посіви. Лісовим культурам та молоднякам найбільшої шкоди можуть завдавати олені. Козулям властива більша вибірковість у живленні, але при надмірній чисельності популяції окремі деревні види рослин пошкоджують і вони. Методи досліджень: огляд літератури, спостереження (за поїданням корму),експеримент (складання та визначення необхідної кількості кормів),статистична обробка даних. Результати роботи: 1 .За період проведення спостережень ми вивчили такі форми негативного впливу диких тварин на лісове та сільське господарство: пошкодження молодняків та посівів, погіршення умов природного та штучного відновлення рослин,поширення захворювань. 2. Під керівництвом працівників лісового господарства (лісничих,помічників лісничого) ми застосовували для захисту лісових і сільськогосподарських культур від пошкодження дикими тваринами різноманітні природно або штучно синтезовані препарати для приваблювання або відлякування тварин - принади або апеленти (лат. apelensнаправляю) і репеленти (лат.repello- відштовхую, відганяю), а також біологічні (лісівничі) ,біолого-механічні, механічні і біотехнічні способи. 3.Апеленти і репеленти бувають ольфакторні (запахові), акустичні слухові), оптичні (зорові),і комплексні .Апеленти збуджують інстинкти-мисливський, статевий, суспільний. Репеленти збуджують,переважно,інстинкт самозбереження.4. Репеленти мали відповідати вимогам: нешкідливість для людей, тварин, деревних порід; здатність відлякувати тварин протягом всього періоду можливих пошкоджень (6-8 місяців зимою, кілька років для попередження обдирання стовбура); можливість нанесення препарату за допомогою найпростіших знарядь таза будь-якої погоди .Ми використали як найпростіший репелент для відлякування козуль від молодих дерев вапно з добавкою керосину та піску. Цією сумішшю обмазали дерева (із 6о дерев пошкодженими виявили 13( 21,6%). 5.Із хімічних репелентів використали кістковий дьоготь та хлорне вапно (із 60 дерев пошкоджені 8 (13,3%). 89
6. Біологічні способи,використані нами ,це було забезпечення тварин достатньою кількістю і різноманітністю кормів .Це відвертає увагу диких тварин від цінних насаджень,посадок.,посівів. 7.Ми допомагали лісівникам огороджувати в лісі зимою невеликі ділянки природного поновлення, лісових культур та розсадника, щоб захистити від пошкодження козулями. 8. Постійно в зимовий період підгодовували диких тварин. .Для підгодівлі використовували рослинні, тваринні,мінеральні (сіль, кормове вапно, кісткова мука), комбіновані корми. Всі види кормів були високоякісними Розрахунок необхідної для підгодівлі кількості кормів ми проводили з врахуванням добової потреби звіра в кормі і тривалості сезону підгодівлі. 3.Ми дослідили, що обсяг і тривалість підгодівлі залежать від стану угідь, початкової кількості, віку,статі, фізіологічного стану тварин,погоди..Основними способами підгодівлі були - викладання корму в годівниці, викладання корму на підгодівельних майданчиках. В разі потреби до корму додавали мінеральні речовини, вітаміни. Розраховували кількість кормів
Використання природного мінералу цеоліту для створення безпечного довкілля. Баран Марія Іванівна Основними проблемами людства є забезпечення продуктами харчування, питною водою. Прогресуюче погіршення екологічного стану водних обєтів потребує постійного поновлення фільтруючих елементів, до яких ставляться більш високі технологічні і екологічні вимоги. До нового покоління сучасних фільтруючих матеріалів відносяться цеоліти. Цеоліти (мікропористі каркасні амюмосилікати) являються надзвичайно перспективною природною мінеральною сировиною, що характеризується високими технологічними параметрами і відсутністю негативних екологічних наслідків при їх широкомасштабному використанні. Вони не набухають у воді , легко піддаються механічній обробці з послідуючим фракціонуванням, володіють молекулярно-ситовими, сорбційними (іонообмінними), каталітичними властивостями, нешкідливі для живих організмів, у внутрікристалічному просторі яких розміщені обмінні катіони лужних та лужноземельних металів і молекули води. Сокирницьке родовище (с. Сокирниця, Хустського району Закарпатської області) є найбільшим на європейській території та найкращим за якістю родовищем цього мінералу. ІОНООБМІННІ ВЛАСТИВОСТІ Основні катіони, що поглинаються із розчинів: Cs + P b+ K NH + Ag + Cd 2+ Pb 2+ Zn 2+ C2+ Hg 2+ Ba2 + Sr 2+ Ca 2+ M g 2+ Co 3+ Al 3+ Cr 3+ Основні гази, що поглинаються: CO CO2 SO2 NH3 Ar O2 N2 H2 Kr Xe CH3OH фреон, формальдегід, меркаптани Радіаційне забруднення середовища – реальна загроза життю на Землі. 90
Унікальна іонообмінна селективність у відношення радіонуклідів і важких металів дозволяє застосовувати цеоліти для очищення скидних вод атомних електростанцій від радіоізотопів, а також у похованню радіоактивних відходів, реабілітації забруднених радіонуклідами територій. Цеоліти істотно впливають на врожайність культурних рослин, продуктивність тварин, що дає змогу вирішувати продовольчу проблему людства. Будівництво цеолітового заводу було обумовлено потребою в цеолітовій продукції підвищеної якості для виконання заходів по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, реабілітації забруднених територій , виготовлення кормових добавок в раціон тварин, широкого застосування в народному господарстві. Виробничі процеси в різних галузях промисловості (теплові електростанції, металургія, хімічна промисловість) супроводжуються викидами в атмосферу й водойми величезних кількостей токсичних речовин. Ефективним доведений спосіб очищення природного і промислових газів від з'єднань сірки – SO2, Н2S, а також для осушки газів і органічних рідин природними цеолітами. Цеоліти широко використовуються в охороні навколишнього середовища : для очистки стічної та питної води ; доочистка побутових та промислових стоків; для очистки природних та промислових газів ; для дезактивації ґрунтів ; для очистки ставків та водойм; локалізація забруднених територій від нафтопродуктів та інших забруднювачів при техногенних катастрофах та аваріях; радіопротектор для об’єктів схову радіоактивних відходів. Не менш важливим є питання захисту навколишнього середовища від забруднень відходами тваринницьких комплексів і поліпшення мікроклімату тваринницьких ферм. Так, застосування цеоліту як підстилковий шар істотно знижує концентрацію аміаку , сірководню, меркаптанів, летучих амінів і інших забруднюючих речовин. Крім того, насичений стоками ферм, цеоліт є комплексним добривом тривалої дії В умовах радіоактивного забруднення цеоліт в два рази знижує поступлення в рослини радіонуклідів і важких металів. Цеоліт – фільтруючий матеріал для процесів очищення і кондиціонування природних вод Цеоліти, як високоактивні сорбенти, дешеві селективні іонообмінники і молекулярні сита, давно використовуються в різних галузях сільського господарства, зокрема : в землеробстві для покращення родючості грунтів. Показано, що в теплицях цеоліти діють як кондиціонери ґрунту, а також виконують роль "штучного гумусу", сорбуючи і утримуючи пасивні речовини, збільшують водоутримуючу здатність ґрунту. Є наукові дані про те, що витрати мінеральних добрив на одиницю продукції зменшуються на 30-40%. Знижується вміст нітратів у продукції. Дослідження, проведені в умовах радіоактивного забруднення, засвідчують, що цеоліт (10 т/га) в два рази знижував поступлення в рослини радіонуклідів і важких металів. 91
Застосування різних фракцій цеоліту забезпечує :Високу схожість насіння, хороше прискорення, розвиток сильної кореневої системи ,що цінно при вирощуванні розсади. Більш ранню плодоносність овочевих (на 7-12 днів) та проростання квіткових (на 25-30 днів) культур ; Підвищення урожайності та покращення якості плодів - збільшення вмісту вітаміну "С" на ЗО % , попередження токсикологічної дії нітратів ; Відсутність бур’янів при виключенні застосування хімічних засобів захисту рослин. При одноразовому внесенні в ґрунт підвищує урожайність будь-яких культур на 30-50% та діє на протязі 5-7 років. Цей мінерал підвищує вологоємність ґрунтів, покращує їхню структуру. Збагачений макро- та мікроелементами, такими як калій, марганець, кальцій, натрій, магній, азот, фосфор, гаран¬тує одержання екологічно-чистих продуктів харчування (без нітратів, нітритів, радіонуклідів та важких металів) ставить бар'єр засоленню ґрунтів за рахунок збільшення їх вологоємності. Застосування цеолітового туфу в харчуванні молодняка всіх видів сільськогосподарських тварин, сприяє збільшенню живої маси на 5-10%, зберігання на 1-2%, підвищенню яйценосності курей на 3-5%. Одночасно знижуються затрати корму на 1 кг приросту і знижується бій яєць на 3-5%. Цеолітове борошно сприяє процесу засвоєння поживних речовин корму, що приводить до підсилення процесів синтезу білків в організмі та підвищення продуктивності тварин; впливає на травні процеси, адсорбує та вводить з організму тварин шкідливі речовини, важкі метали, радіонукліди; підвищує резистентність тварин до захворювань, збільшує збереження тварин та птиці. Наявність цеоліту в органо-мінеральних сумішах та мінеральних добривах за рахунок лужних катіонів та інших 26-ти елементів підвищується врожайність с/г культур від 10 до 20 %. Цеоліт пролонгує дію мінеральних добрив, забезпечує протекторну дію, яка полягає в затриманні міграційних радіоактивних елементів, що дозволяє ефективно використовувати їх на забруднених Чорнобильською катастрофою землях і сприяє відновленню цих земель. Цеоліт як чудовий сорбент повністю знищує запахи: водії після кожного ремонту машини обов’язково миють руки, додаючи цеоліт, - одразу зникають сліди мастила і сам запах «сталевого коня». Цеолітову крихту викори…
Зелений сільський туризм села Липовець Хустського району Закарпатської області. Чопей Іванна Олександрівна Хустщина володіє потужним туристично-рекреаційним потенціалом. Мальовнича природа, багатство флори і фауни, цілющі мінеральні джерела створюють сприятливі передумови для розбудови туристично - рекраційної галузі. Хустщина вважається перлиною і центром української Мараморощини на Закарпатті. Більше половини площі району займають ліси, що дозволяє не тільки вести лісогосподарську 92
діяльність, але й розширювати природні зони відпочинку для туристів та жителів краю. Самобутня культура місцевих мешканців, їхня смачна кухня, екологічно чиста їжа надають можливість гостям відпочити і ефективно оздоровитись. У багатьох цивілізованих країнах Європи туризм – високопродуктивна галузь. В нашій країні він відпущений на самоплин. Зокрема на Закарпатті, і особливо на Хустщині. Історичні джерела засвідчують, що в нашому регіоні туристична галузь була на висоті ще в ХVІІ-ХVІІІ століттях завдяки нашим мінеральним джерелам. Російські посли, які поверталися з Константиполя, розповідали царю Петру І: «Там за Карпатами – сонячний край!» Говорили вони і про джерела, в яких вода – як квас і має лікувальні властивості. Тобто вона використовувалася в лікувальних цілях ще на початку ХVІІІ століття. При мінеральних джерелах існували і примітивні купелі, в яких люди позбувалися чималої кількості ревматичних хвороб, а при вживанні води – і хвороб внутрішніх органів. Відомо, що одна пляшка Драгівської мінеральної води у Відні перед першою світовою війною коштувала 5 доларів (на той час досить велика сума). Неабияка цінність мінеральних джерел і тепер. На Хустщині їх майже 130, але Хустщина славиться не тільки мінеральними джерелами. Тут здавна вважали зразково чистим довкілля. Ще зовсім донедавна р. Ріка була в числі найчистіших водних артерій Європи. Відомий наш край і своїм цілющим повітрям. Приїжджі це цінують і охоче зупиняються жити у знайомих та рідних на тривалий період. Тобто «зелений туризм» тут існував здавна, але існував стихійно, поки в районі не утворилася Спілка «Сільський зелений туризм», в якій сьогодні нараховується майже 40 членів. Мета роботи полягає в вивченні особливостей організації маршрутів сільського зеленого туризму, визначення передумов для розвитку відпочинку в селі – специфічної форми підсобної господарської діяльності у сільському середовищі з широкою можливістю використання природного і культурного потенціалу села. Актуальність розвитку сільського зеленого туризму в Хустському районі зумовлюється необхідністю невідкладного розв’язання соціально-економічних проблем сучасного села. В сільській місцевості спостерігається зменшення населення, зростання безробіття, масова заробітчанська міграція. Тому для держави є важливим розвиток сільського туризму так як він розширює сферу зайнятості сільського населення і дає селянам додатковий заробіток; розширює можливості зайнятості сільського господаря не тільки у виробничій сфері але й в сфері обслуговування. А також стимулює розвиток сфери послуг: торгівлі, транспортну, зв'язку, служби побуту, відпочинково-розважальних послуг та інших. Також актуальною проблемою залишається раціональне використання сільських ландшафтів, а в окремих випадках і їх відродження та охорона, а це можливо лише тоді, коли зможемо використати те, що було набуто народом у минулому: етнічну культуру, землеробський досвід, звичаї та традиції сільського населення, а також врахувати сучасні можливі тенденції розвитку сільських поселень та поліпшення їх ландшафтної структури. Висновки Організація зеленого сільського туризму надає поштовх на розвиток малого і середнього бізнесу серед жителів сільської місцевості, з іншого боку дозволяє міським 93
жителям відпочити в природних умовах. Сільський зелений туризм дає можливість не лише відпочивати, але і розвивати знання української культури і спадщини , дозволяє пожвавити економічний розвиток села та зберегти його історико-культурну спадщину, дає нові робочі місця. Головною фігурою сільського зеленого туризму виступає сільська родина, яка надає житло, забезпечує харчування і знайомить з особливостями сільської місцевості. Сільський зелений туризм – вид нового екологічного туризму, який покликаний сформувати суспільну свідомість щодо охорони та раціонального використання природних багатств. Екологічна стежка створена для проведення навчальної та пропагандистської роботи з питань охорони природи, виховання екологічно грамотної культури поведінки людини в оточуючому середовищі. Раціональне використання сільських ландшафтів, а в окремих випадках і їх відродження та охорона.
Оцінка сучасного рівня забруднення води у річці Гнилий Товмач. Шлемпо Катерина Володимирівна На сьогоднішній день у всьому світі спостерігається погіршення екологічної ситуації, що веде до відмирання певних видів живих організмів, як у межах окремого ареалу, так і на всій планеті. А також до підвищення рівня захворюваності людей, зниження народжуваності, що, відповідно, чинить вплив на демографічну ситуацію. Тобто, погіршення екологічної ситуації, спричинене діяльністю людини, спрямовується проти неї. Дослідження малих річок з метою з’ясування причин, що ведуть до погіршення їхнього екологічного стану – перший етап на шляху до їх збереження та оздоровлення, до покращення середовища існування людини в цілому. Актуальність роботи полягає у потребі постійного екологічного моніторингу стану природного середовища (річки Гнилий Товмач, як його частини), вивчення процесів поводження забрудників у конкретних водоймах, шляхів попадання забруднювачів у річку Гнилий Товмач. Дані та висновки із роботи дають можливість: оцінки динаміки показників якості по довжині річки; розробки конкретних природоохоронних заходів на річці Гнилий Товмач та її притоках-струмків, а також, щодо очистки води, взятої на певні потреби із цієї річки. Мета роботи полягає у визначенні зміни органолептичних та хімічних показників якості води річки Гнилий Товмач із відстанню від джерела. Тема дослідження була обрана, зважаючи на актуальність проблеми для даного регіону. Адже, за розповідями людей, стан річки стрімко погіршується з 1994 року, що зумовлює негативний вплив на біосферу, як в самій річці так і в прибережній зоні. Окрім цього, річка Гнилий Товмач впадає у Велику Вись (басейн Південного Бугу), суттєво впливаючи на її екологічний стан. На річці розташовані села Шполянського району, зокрема, Лип'янка, Нечаєве, Маслове, Ярославка, Веселий Кут, Глиняна Балка. Джерелами забруднення річки є поверхові стоки з сільськогосподарських угідь, 94
оброблених різними хімічними речовинами, природні опади, вітрові принесення тощо. Визначали фізичні та хімічні показники якості води. На основі отриманих даних можна зробити такі висновки: 1. Усі визначені показники якості води із зростанням відстані від витоку змінюються нерівномірно, що можна пояснити наявністю приток-струмків до річки Гнилий Товмач та нерівномірністю розташування на ній джерел забруднень. 2. Впадання приток-струмків впливає на характер зміни концентрації сульфатів, хлоридів, окиснюваності. Вплив приток-струмків можна пояснити розташуванням на них джерел забруднення. 3. Значення рН, вміст розчинного кисню, сульфатів спадає за течією річки, що можна пояснити збільшенням стоку річки (розведенням). 4. Використання запропонованого методу дозволяє визначати розташування основних джерел забруднення річки, при умові одночасного відбору проб в усіх визначених точках.
Біологічна рекультивація земель, порушених внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину (на прикладі Володимирецького району). Копищик Володимир Іванович Назва проекту: Біологічна рекультивація земель, порушених внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину (на прикладі Володимирецького району) Прізвище, ім'я, по батькові автора: Копищик Володимир Іванович Номер контактного телефону: (068)7586711 Найменування навчального закладу: Великожолудський НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів – ДНЗ» Клас: 10 Населений пункт: с.Великий Жолудськ Володимирецького району Рівненської області Науковий керівник: Снітко Галина Григорівна, вчитель біології Великожолудського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів – ДНЗ» Електронна адреса: galynkasnitko@ukr.net В останні роки особливо гостро постає питання збереження родючості грунтів та забезпечення населення і підприємств паливними ресурсами. Актуальність даного проекту полягає в тому, що станом на 2014 рік на території Володимирецького району є 590,45 гектарів порушених внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину земель, які потребують проведення як землевідновних, так і лісовідновних заходів, оскільки становлять небезпеку при пересуванні по них як для людей, так і для свійської худоби і диких тварин. Метою проекту є розробка практичних заходів по вирощуванню лісових культур на рекультивованих площах та визначення можливості розвитку альтернативної енергетики на території Володимирецького району. Для досягнення даної мети були поставлені наступні завдання: 95
1.З’ясувати можливості рекультивації і заліснення порушених в результаті несанкціонованого видобутку бурштину земель; продемонструвати на конкретних прикладах можливості рекультивації порушених земель 2.Дослідити фізико-хімічні властивості породи, що утворилася на порушених площах як результат вимивання бурштину мотопомпами. 3.Обгрунтувати ефективність використання сосни звичайної та верби енергетичної при проведенні рекультиваційних робіт; провести спостереження за ростом і розвитком сосни звичайної і верби енергетичної; вивчити технологію вирощування та заготівлі верби та окремі виробничі показники даних процесів. 4.Проаналізувати наукові підходи до вивчення питання енергозбереження на прикладі Великожолудського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів – ДНЗ» та обгрунтувати можливість застосування верби енергетичної як палива для роботийого котельні. 5.Привернути увагу широких верст населення, державних органів влади та місцевого самоврядування до проблем енергозбереження на основі використання місцевих відновлюваних джерел енергії та проблеми рекультивації земель, порушених в результаті несанкціонованого видобутку бурштину; здійснити еколого-просвітницьку роботу серед місцевого населення, а також залучити учнів школи до практичної діяльності з метою розв'язання екологічних проблем навколишнього середовища місцевого значення. Дослідивши процеси вирощування і використання сосни звичайної і енергетичної верби, ми прийшли до висновку, що саме верба може стати культурою, яка дозволить провести повноцінну біологічну рекультивацію порушених внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину земель. При вирощуванні верби для енергетичних цілей її тепловіддача є достатньою, щоб конкурувати із звичними для нас видами палива. Насадження енергетичної верби є продуктивними 20-25 років, кожні три роки з них збирається врожай верби – до 30т/га сухої речовини. Ми дослідили, що на перший рік з саджанця виростає 1-3 пагони висотою до 2,5м і діаметром 7-12 мм. На другий рік кількість пагонів більше десяти, їх висота до 3м при діаметрі – 12-15мм. На основі опрацювання літературних даних ми встановили, що ефективність вирощування верби найвища у трьохрічному циклі. Найкращою для використання в біоенергетиці вербу роблять такі якості: - стійкість до посух, морозів та шкідників; - формування великого об’єму біомаси за короткий проміжок часу; -вегетативне розмноження живцями; -проста агротехніка і низький рівень затрат на вирощування. Енергетична верба дає з гектара в 14 разів більше деревини, ніж традиційні лісові насадження. Опалення вербовою щепою є дешевшим в порівнянні з опаленням торфобрикетом, не кажучи про кам’яне вугілля. Ми встановили, що при потребі в опаленні шкільного приміщення в 125 тоннах умовного палива для забезпечення роботи шкільної котельні на альтернативному паливі потрібно створити плантацію енергетичної верби площею 25 га (10 тонн сухої сировини еквівалентно 5 ТУП). 96
Крім цього, верба ідеально підходить для засадження порушених та малопродуктивних земель, оскільки збагачує грунти мікроелементами і поживними речовинами природного походження. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1.Гордієнко М.І. Культури сосни звичайної в Україні / М.І. Гордієнко, В.П. Шлапак, А.Ф. Гойчук, В.О. Рибак, В.М. Маурер, С.Б. Ковалевський, Н.М. Гордієнко. – К. : Вид-во Інту аграрної економіки УААН, 2002. – 872 с. 2. Матвієнко М. Плантація лісорозведення енергетичної верби – додаткові доходи лісогосподарських підприємств. // Лісівник України. – 2012. - №3 3.Олійник Є. Вирощування енергетичних плантацій / Є. Олійник, Т. Єловікова // Агросектор. – №7-8.– 2007. 4.Роїк М.В., Гументик М. Я., Мамайсур В.В. Перспективи вирощування енергетичної верби для виробництва біопалива // Збірник наукових праць Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків. – Випуск 12. – Київ, 2011. – С. 142-148.
Фітоіндикація міських екотопів. Хітрак Вікторія Віталіївна ТЕЗИ до науково-дослідницької роботи «Фітоіндикація міських екотопів», Хітрак Вікторії Віталіївни, учениці 10 класу Криворізької ЗОШ І-ІІІ ст. №126, Дніпропетровської області. Науковий керівники: Кулішова Алла Анатоліївна, вчитель вищої категорії, вчитель-методист Криворізької ЗОШ І-ІІІ ст. №126 Дніпропетровська область; Качалов Іван Андрійович, керівник гуртка «Юні лісівники-дендрологи», КПНЗ «Станція юних натуралістів Жовтневого району» Дніпропетровська область. Найбільш розповсюдженою є біоіндикація стану довкілля за зміною видового складу флористичних комплексів. Використовуючи фітоіндикаційний метод, можна не тільки дати оцінку параметрам визначених тим чи іншим фактором середовища на момент дослідження, але і реконструювати стан і динаміку середовища в минулому, а також, враховуючи визначені тенденції розвитку, спрогнозувати зміни середовища в майбутньому. Мета роботи: дослідити вплив факторів середовища на зовнішній вигляд, життєздатність, фенологічний ритм і продуктивність рослинних угрупувань. Об'єкт досліджень: 1) штучні зелені насадження районів інтенсивного забруднення промисловими викидами і транспортом (ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг»); 2) штучні зелені насадження районів відносно чистих в промисловому відношенні (масив Рибасово; парк ім. 50-річчя Радянської України). Предмет дослідження: зелені насадження Кривого Рогу. Завдання досліджень: 1) вивчити і дослідити вплив факторів середовища на зовнішній вигляд, 97
життєздатність, фенологічний ритм і продуктивність рослин; 2) використовуючи фітоіндикаційні методи, дати оцінку параметрам визначених тим чи іншим фактором середовища у момент дослідження; 3) реконструювати стан і динаміку середовища у минулому. Високостійкі види (тополя пірамідальна, акація біла, клен ясенелистий та ін.) утворюють добре ростучі, густо облиствлені посадки вздовж алей та доріг на території заводів. Сильних газових ушкоджень в кронах дерев не відмічається. Найбільша зольність спостерігалася в клена ясенелистого, акації білої. Підвищення зольності листя в районах промислових викидів пов'язано з їх здатністю поглинати з атмосфери і накопичувати в своїх тканинах хімічні сполучення. Встановлено, що показники лінійного приросту в районі відносного екологічного благополуччя (Жовтневий район) в 2 рази вище, аніж у промисловому. Як показали дослідження, різний екологічний фон впливає на плодоношення рослин. Майже у всіх досліджуваних випадках вага 1000 штук насіння значно нижча в рослин, які ростуть в умовах сильного забруднення. Виснвки: 1. Фітоіндикаційні дослідження у промислово розвиненому регіоні спрямовані на отримання якомога повної та надійної інформації стану навколишнього середовища, за допомогою рослин. 2. Дослідження морфологічних показників деревних насаджень у промисловій зоні (ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг») показало значне пошкодження листової пластинки навіть стійких до забруднення навколишнього середовища порід дерев. Це зона надзвичайно інтенсивного забруднення навколишнього середовища. 3. При дослідженні морфологічних показників деревних порід Жовтневого району не встановлено пошкоджень листової пластинки (некрози тканин, слабке здерев’яніння погонів у верхній частині). 4. Це свідчить, що Жовтневий район відноситься до відносно чистих у порівнянні з промисловою зоною.
Визначення зональної біологічної активності грунтової мікрофлори. Цибулевський Стас Тимофійович Тези до науково-дослідницької роботи «Визначення зональної біологічної активності грунтової мікрофлори», Цибулевський Станіслав Тимофійович, учня 10 класу Криворізької ЗОШ І-ІІІ ст. №126, Дніпропетровської області. Науковий керівники: Кулішова Алла Анатоліївна, вчитель вищої категорії, вчитель-методист Криворізької ЗОШ І-ІІІ ст. №126 Дніпропетровська область; Качалов Іван Андрійович, керівник гуртка «Юні лісівникидендрологи», КПНЗ «Станція юних натуралістів Жовтневого району» Дніпропетровська область. Ґрунт – це біоорганомінеральна система, що забезпечує ріст культурних рослин і, таким чином, необхідні для існування всього живого умови. Одним з основних чинників процесу ґрунтоутворення є функціонування ґрунтової біоти, що відіграє фундаментальну 98
роль у постачанні екосистеми і є відповідальною за виконання багатьох важливих функцій, таких як вивільнення поживних речовин з органічної речовини ґрунту, формування та підтримання структури ґрунту, вплив на хімізм і родючість ґрунту. Мета дослідження: дослідити біологічну активність ґрунтових мікроорганізмів в умовах промислового забруднення та розробити карту її зонального поширення. Мета і гіпотеза дослідження дозволяють виокремити наступні завдання: 1.Вивчити наукову літературу стосовно проблеми дослідження. 2.Дослідити целюлозолітичну активність ґрунтової мікрофлори методом аплікацій. 3.Визначити вміст іонів важких металів в ґрунтах м. Кривого Рогу графічним методом. 4.Встановити залежність між швидкістю розкладення біологічних об’єктів, вмістом іонів важких металів та відстанню від металургійного комбінату. 5.Розробити карту зональної біологічної активності ґрунтової мікрофлори під впливом забруднення ґрунту іонами важких металів. Об’єкт дослідження: біологічна активність ґрунтової мікрофлори. Забруднення ґрунту - це потрапляння у ґрунт різних хімічних речовин, токсикантів,відходів сільського господарства і промислового виробництва, комунальнопобутових підприємств у розмірах, які перевищують їх звичайну кількість, що необхідна для участі в біологічному кругообігу ґрунтових екологічних систем [10]. Виявлено, що у випадку забруднення ґрунтів промисловими викидами відбувається виділення вуглекислоти протягом всього вегетаційного періоду, а отже, й послаблення інтенсивності біологічних процесів. Про це перш за все, свідчать зміни чисельності мікроорганізмів у разі забруднення ґрунтів та ослаблення їх ферментативної активності. Виявлено, що у випадку забруднення ґрунтів промисловими викидами, зокрема іонами важких металів, відбувається послаблення інтенсивності біологічних процесів. Про це перш за все, свідчать зміни чисельності мікроорганізмів у разі забруднення ґрунтів та ослаблення їх ферментативної активності. Для визначення загальної біологічної активності ґрунту застосовували аплікаційний метод Є.Мішустіна [18]. В ґрунт на глибину 0-30 см розміщували стрічки целюлозного полотна на термін 30 днів. Після завершення експерименту стрічки відмивалися, висушувалися і зважувалися повторно. За зменшенням ваги полотна роблять висновок про інтенсивність руйнування целюлози за шкалою, наведеною в табл.2.1. Дослідження проводили у трьох повторюваностях. Статистичну обробку результатів проводили з використанням програми Microsoft Exсel. Нашими дослідженнями було виявлено, що найбільша швидкість розкладення біологічних об’єктів відзначається в пробі ґрунту, взятої на відстані 5 км від металургійного комбінату, що відповідає середній інтенсивності біологічної активності мікрофлори ґрунту; в пробі ґрунту, взятої на відстані 2 км відзначається слабка активність ґрунтової мікрофлори; в пробі ґрунту, взятої біля металургійного комбінату - дуже слабка біологічна активність мікроорганізмів. На основі проведених досліджень можна встановити залежність між швидкістю розкладення біологічних об’єктів (у відсотках), відстанню від металургійного комбінату і 99
вмістом іонів важких металів. Висновки: 1.У зв’язку зі збільшенням антропогенного впливу на навколишнє природне середовище значна увага в науковій літературі приділяється питанням визначення біологічної активності мікрофлори ґрунту як інтегративного показника його родючості. 2.Нами вперше була виявлена біологічна активність ґрунтової мікрофлори аплікаційним методом в зонах інтенсивного поширення іонів важких металів. 3.Нами вперше були побудовані криві вмісту іонів важких металів в ґрунтах м. Кривого Рогу на основі графічного методу. 4.Нами вперше була встановлена залежність між швидкістю розкладення біологічних об’єктів, вмістом іонів важких металів та відстанню від металургійного комбінату. 5.Нами вперше була розроблена карта зональної біологічної активності ґрунтової мікрофлори під впливом забруднення ґрунту іонами важких металів.
Еколого-біологічні особливості Pinus sylvestris L. в умовах урбогенного середовища міста Луцька. Тимчій Анна Олегівна Тимчій Анна Олегівна, учениця 9-М класу комунального закладу «Луцький навчально-виховний комплекс № 9 Луцької міської ради» Науковий керівник: Коцун Лариса Олександрівна, к.б.н., доцент кафедри ботаніки Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Одним із стабілізуючих факторів урбанізованих територій є зелені насадження. Їх життєвий стан є реакцією деревних рослин на техногенні фактории довкілля. Тому підбір асортименту толерантних видів рослин є важливою передумовою для виконання ними санітарно-оздоровчих функцій. Деякі види рослин виявились не стійкими до атмосферного забруднення, проте стали важливими біоіндикаторами антропогенного впливу. До них належить сосна звичайна, яка прийнята нині за «еталон біодіагностики». Мета дослідження – оцінити за морфологічними ознаками життєвий стан насаджень сосни звичайної Pinus sylvestris L. в умовах урбанізованого середовища м. Луцька. Для досягнення поставленої мети нами були реалізовані наступні завдання: – з’ясувати габітуальні реакції сосни звичайної в умовах з різним ступенем антропогенного навантаження; – вивчити стан хвої сосни звичайної за морфологічними ознаками; – з’ясувати морфологічні особливості жіночих шишок першого року життя в умовах антропогенного навантаження; – розробити практичні рекомендації по використанню сосни звичайної в моніторингу урбанізованих територій. Об'єкт дослідження: різні типи насаджень сосни звичайної в м. Луцьку. Предмет дослідження: життєвий стан насаджень сосни звичайної в м. Луцьку. Методи дослідження: теоретический метод, морфометричний, біоіндикації, порівняння, дендрологічний, математичний метод. Наукова новизна роботи в тому, що в різних типах насаджень м. Луцька оцінено 100
життєвий стан сосни звичайної, описані габітуальні та морфологічні реакції Pinus sylvestris на вплив техногенних факторів. Результати досліджень життєздатності сосни звичайної в різних умовах урбанізованого середовища можуть бути використані для розробки комплексної оцінки життєвого стану насаджень м.Луцька та контролю за станом техногенного забруднення довкілля. Матеріалом роботи були результати дослідження морфометричних показників сосни звичайної в тест- об’єктах м. Луцька з різним ступенем техногенного навантаження: насадження вулиць, парку, приміської зони, яка за територіальним розподілом належить до міста. Насадження обстежувались протягом 2014-2015 років за такими показниками: вік рослин, особливості габітусу, особливості розвитку, наявність генеративної фази розвитку. Життєвий стан рослин визначали за шкалою, прийнятою в лісовій патології ("Санітарні правила в лісах України", 1995). Для вивчення жіночої репродуктивної сфери шишки (мегастробіли) відбирали з південної сторони дерева (по 20-50 шт. з кожного дерева). Індивідуальну мінливість морфометричних показників вивчали за рекомендаціями С.А.Мамаєва (1972). При вивченні морфоструктурних особливостей крон сосни користувались методикою Г.І. Серебрякова (1962) про вікові періоди у P. sylvestris. Морфологічні особливості вегетативних органів вивчали, використовуючи стереоскопічний мікроскоп МБС-1. Вимірювали довжину хвої на пагоні минулого року, а також її ширину (всередині хвоїнки) за допомогою вимірювальної лупи. Повторність 10–20-кратна. Обчислювали масу 1000 штук сухих хвоїнок. Підраховували кількість хвоїнок на 10 см пагона. Для визначення інтенсивності річних приростів пагонів сосни вимірювали довжину приросту кожного року. Візуальну оцінку деревостанів проводили за сукупністю ознак: стану стовбура, гілок, ажурності крони, приросту по висоті. Індекс безхвойності крони визначали за формулою 100%, де В1, В2, В3, В4, В5, В6 кількість дерев з відповідним станом крони. Оцінку реакції сосни звичайної на різний ступінь техногенного впливу визначали за класами ушкодження та усихання хвої, які відображені в таблиці 1. Таблиця 1. Шкала оцінки реакції сосни звичайної на різний ступінь техногенного впливу Клас ушкодження хвої (некрози) Клас усихання хвої КУ –1– хвоя без плям КУ –2–хвоя з незначною кількістю плям КУ –3–хвоя з чорними і жовтими плямами, що займають більше 50% КЗ –1 – відсутні сухі ділянки, відсутні сухі кінчики КЗ –2 кінчик засох на 2-5 мм КЗ –3 засохла третя частина довжини хвої КЗ –4 засохла половина довжини хвої КЗ –5 вся хвоя жовта та суха Статистичну обробку результатів досліджень проводили за прийнятими в лісовій таксації і математичній статистиці методиками із застосуванням програми Microsoft Excel. 101
В ході роботи над дослідженням ми прийшли до наступних висновків: 1. Встановлено, що в умовах сильного антропогенного навантаження сосна звичайна відзначається низькими морфометричними показниками (зниження абсолютних величин середніх діаметрів і висот) та поточним приростом пагонів у довжину, високою варіабельністю крони, що є відображенням взаємодії рослин з факторами зовнішнього середовища. 2. Негативний вплив середовища призводить до зміни типового забарвлення, зменшення морфометричних та вагових показників хвої та зниженні тривалості її життя і збільшення кількості хвоїнок на 10 см пагона. Значення показника абсолютно сухої ваги хвоїнок менше порівняно з контролем, що вказує на забруднення атмосферного повітря. Індекс безхвойності крони найвищий у вуличних насадженнях сосни, що свідчить про високу інтенсивність забруднення повітря в м.Луцьку порівняно з контролем. 3. З’ясовано, що у несприятливих умовах урбанізованого середовища 90% хвої сосни звичайної уражено різними некрозами. Вуличні насадження сосни мають найбільші класи ушкодження (КУ-3) та усихання (КЗ-5). 4. Встановлено, що реакцією сосни звичайної на забруднення повітря полютантами є зменшення довжини та ширини шишок поточного року та збільшення частки деформованих шишок. 5. Отримані дані про реакцію сосни звичайної на негативний вплив забрудненого середовища підтвердили можливість використання її насаджень як біоіндикаторів чистоти повітря.
Дослідження стану популяцій ефемероїдних рослин в різних типах листяних лісових масивів Куп’янського району. Самойлова Маргарита Валеріївна Загальною причиною рідкісності ефемероїдів є високий ступінь антропогенної трансформації природних ландшафтів, унаслідок чого вони займають найменші площі серед природних екосистем і представлені ізольованими ділянками із різним ступенем антропогенної трансформації флори і рослинності. У зв’язку з цим, особливо актуальним є питання вивчення морфології, фітоценології та оцінки стану популяцій ефемероїдів на популяційному рівні, як компонентів екосистем, з метою їх охорони. Мета проекту: з’ясувати видовий склад, стан популяцій та екологічні особливості ефемероїдних рослин в різних типах листяних лісових масивів, розробити і впровадити заходи щодо їх охорони і відтворення. Реалізація мети передбачає вирішення таких завдань: дослідити видовий склад ефемероїдних рослин в різних типах листяних лісових масивів Куп’янського району; провести оцінку стану популяцій лісових ефемероїдів; з’ясувати екологічні особливості існування ефемероїдних рослин; встановити видовий склад рідкісних і малочисельних видів лісових 102
ефемероїдів; розробити і впровадити заходи щодо їх охорони і відтворення. Методи дослідження – польові (маршрутно-експедиційний та напівстаціонарний). Практичні дослідження проводили у квітні-травні 2014 та 2015 років на території Куп’янського району Харківської області в двох типах листяних лісових масивів: слабко антропогенно змінений масив «Городівський ліс» та сильно антропогенно змінений масив «Старий сад». Наукова новизна одержаних результатів полягає у дослідженні ценопопуляцій ефемероїдів в різних типах листяних лісових масивів на території Куп’янського району, аналізі еколого-ценотичних особливостей досліджуваних видів, встановленні стану збереження популяцій рідкісних ефемероїдів та здійсненні ефективних заходів щодо їх охорони і збереження. Під час проведення досліджень за маршрутами було виявлено 19 видів ефемероїдних рослин: у слабко антропогенно зміненому масиві – 18 видів; у сильно антропогенно зміненому – 14 видів. Встановлено належність ефемероїдних рослин до різних екологічних груп. Більшість ефемероїдів за своєю стратегією належать до патієнтів. За відношенням до умов освітлення більшість видів – геліофіти, сциогеліофіти – зустрічаються рідко; за типом ґрунтового живлення – еутрофи та мезотрофи. За відношенням до зволоження ґрунтів види розподілені на мезофіти і мезогігрофіти; за кислотністю ґрунтів – нейтрофіти. По відношенню до температури – мікротермофіти і гекістотермофіти. За способом запилення – ентомофіли, а за способом поширення плодів і насіння більшість з них належить до мірмікохорів. За класифікацією X. Раункієра 4 види належать до гемікриптофітів, інші 15 видів – до геофітів з групи криптофітів. В ході досліджень для 5-и видів ранньоквітучих дикорослих рослин було визначено щільність, проективне покриття, характер розміщення та вікову структуру популяцій, а також оцінку чисельності за шкалою Друде в різних типах листяних лісових масивів. Також в ході експедицій в обох масивах було проведено облік рідкісних і малочисельних видів ефемероїдів. Порівняння результатів проведених досліджень свідчить про негативний антропогенний вплив на видову різноманітність, щільність, проективне покриття, характер розміщення, вікову структуру і чисельності популяцій ефемероїдних рослин. В ході виконання проекту нами було з’ясовано основні види антропогенного впливу на ефемероїди та розроблено рекомендації щодо їх охорони і збереження, а також проведено роботу щодо впровадження заходів з їх охорони на території району. Тому одержані результати можуть бути використані для відтворення об’єктивних даних, щодо сучасного стану видової різноманітності, кількісного складу та екологічних особливостей поширення ефемероїдів і впровадження ефективних заходів з їх охорони і відтворення. 1. Морозюк С. С., Протопопова В. В. Альбом з ботаніки. «Радянська школа», Київ, 1979. 2. Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с. 103
3.
Панова А.С., Протопопова В.В. Весняні рослини. – К.: Рад. Школа, 1987. – 180
с. 4. Петренко Н.А. Красивоцветущие однолетние растения. – М.: АСТ; СПб.: Сова, 2005. – 112 с.
Санітарно-епідеміологічний стан води басейну ріки Молочної. Синенко Веста Костянтинівна Актуальність теми. В сучасному суспільстві все більше приділяється уваги чистоті довкілля та збереженню природних ресурсів. Постала проблема дефіциту безпечної для використання води. В цьому питанні велике значення мають санітарно-епідеміологічні показники текучих вод малих рік. Прикладом такої водойми є ріка Молочна (Запорізька область), аналіз води якої, є нерегулярним. Об’єкт дослідження – вода ріки Молочної. Предмет дослідження – хімічні та санітарно-епідеміологічні показники води басейну ріки Молочної. Мета роботи: дослідження санітарно-епідеміологічного стану води басейну ріки Молочної та динаміка санітарних показників протягом трьох останніх років. Для вирішення поставленої мети поставлено ряд завдань: хімічний та гідрохімічний аналіз води р. Молочної; проведення санітарно-бактеріологічних досліджень води р. Молочної. Висновки. За результатами гідрохімічних аналізів вода ріки Молочної має слаболужну реакцію середовища та знаходиться в межах від 8,05 до 8,72. Дані показники взазують на переважання відновних хімічних процесів у водоймі, не дивлячись на достатньо сильне перемішування водних мас в результаті текучесті вод. Вода не рекомендується до споживання як питна, через перевищення допустимих за нормативами показників. За окислюваністю досліджувана вода не перевищувала нормативні показники (від 35,2 до 36,0 мг О/дм3). Кількість розчиненого кисню протягом років дослідження також є високою, що пояснюється перемішуванням шарів води та їх аерацією. Проте, за показником біологічного споживання кисню ріку Молочну можна віднести до водойм господарськопобутового та культурного водокористування – найвищий показник у 2013 році склав 4,4 мг О/дм3. Даний показник вказує на досить високий вміст окислюваних органічних та мінеральних речовин у воді. За наявності високих концентрацій у воді органічних речовин відбувається відповідний розвиток мікрофлори, що може створити бактеріологічну загрозу при використанні води, споживання води як питної за цим показником не рекомендується. Протягом трирічних досліджень, проведених у 2011-2013 роках зафіксовані перевищення за аміаком в 3,16 рази порівнянні з нормативом (норматив-не вище 0,5 мг/дм3, зафіксовані показники від 1,31 до 1,85 мг/дм3), що також створює певні обмеження для використання води ріки Молочної. Вміст хлоридів у водному розчині перевищував значення державних санітарних норм та правил для води від 1,7 до 3,9 разів. Проте за цим показником не забороняється використовувати воду ріки Молочної у рекреаційній галузі та в господарсько-побутових 104
цілях. Проведення санітарно-бактеріологічних досліджень показали перевищення нормативів за показником загального мікробного числа для питної води. Аналіз води за формою 30 виявився позитивним до наявності бактерій роду Salmonella. Особливо сталим є присутність представників груп B та Е1. Дані вказують на бактеріологічну небезпеку при використанні води як питної та при використанні водойми у рекреаційній галузі, зокрема, на ризик зараження сальмонельозом при споживанні води. За показниками Нітрогену нітратів та нітритів протягом трирічних досліджень відхилень від нормативів не виявлено. Показники концентрації знаходились в межах 0,0080,24 мг/дм3 для нітритів, 0,96-5,91 мг/дм3-нітритів. Проте, цілий комплекс інших хімічних та санітарно-бактеріологічних показників вказує на, ряд перевищень державних нормативів, тому використання вод ріки Молочної за комплексним аналізом може обмежитись лише в господарсько-побутовій галузі. Подальше використання повинно бути обмеженим та обгрунтованим подальшим регулярними моніторинговими санітарно-епідіміологічними та хімічними дослідженнями стану вод.
Удосконалення процесів миття автомобілів із забезпеченням екологічної безпеки та раціонального використання водних ресурсів. Фречка Богдана Михайлівна Одними з екологічно небезпечних для навколишнього середовища є забруднення, що скидаються з відпрацьованими миючими розчинами на автомийках, а також на підприємствах, які здійснюють сервісне обслуговування і ремонт автомобілів. 1.Нафтопродукти та поверхнево активні речовини основні не відпрацьовані забрудники води. Доказом цього є скидування у середовище неочищеної води з авто мийок. 2.Суха мийка авто – зручний і заощадливий спосіб очищення автомобілів але і в цьому є свої певні мінуси. Мінус сухої мийки полягає в тому, що вона не дає змогу вичистити дрібні закапелки машини також є іймовірність пошкоджень поверхні автомобіля. 3.Механічні домішки і нафтопродукти - забрудники стічних вод основна складова їх: солі важких металів, дрібний пил, органічні сполуки. Мета роботи полягає в тому щоб доступним способом очистити ці води. 4.Волоський горіх – природний адсорбен який дає вражаючі результати очищення забрудненої води від нафтопродуктів, миючих розчинів і поверхнево активних речовин. 5.Сучасне та ефективне очищення води фізичною дією споруд для очищення води
Визначення екологічної структури популяції ялини європейської в урочищі Козяй Міжгірського району. Горват Василина Василівна Тези роботи «Вивчення структури популяції ялини європейської в урочищі Козяй Міжгірського району» учениці 10 класу Міжгірської спеціалізованої ЗОШ І-ІІІ ст. ім.А.Волошина Горват 105
Василини Василівни У науково - дослідницькій роботі «Вивчення структури популяції ялини європейської в урочищі Козяй Міжгірського району» розглянуто вік ову, статеву, просторову, ієрархічну структури популяцій. Популяція одне з основних понять екології означає сукупність особин певного виду, які тривалий час (багато поколінь) живуть на певній території і вільно схрещуються між собою. Водночас певна популяція під впливом якихось чинників (зазвичай це природні бар’єри) відокремлена від територій інших аналогічних популяцій. Популяція сама по собі може підтримувати свою чисельність необмежений час. Структура популяції є однією із ознак популяції. Виявлення структурних елементів популяції, дало змогу більш чітко сформувати сучасні уявлення про популяцію. Крім того, виділення структурних елементів дає змогу проводити більш ефективний аналіз стану популяції того чи іншого виду. Особливо це стосується видів, які перебувають у стані волі але експлуатуються людиною. Актуальність цієї теми полягає у тому, що знання про структуру популяцій є основою для раціонального природо - користування. Контроль за різними структурами популяцій в природі дозволяє експлуатувати природній ресурс без істотних змін чисельності особин. Нажаль, слід відмітити, що в багатьох випадках аналіз структури популяції виду є поверховим і, як наслідок, іде пере використання і послідуюче пригнічення популяції та реконструкція системи, складовими елементами У роботі розглянуто основні харак¬теристики популяцій і фактори, які на них впливають, розглянуто особ¬ливості статевої та вікової структури популяцій. Робота включає такі розділи: - Рекреаційне значення лісу. - Біологічні особливості ялини європейської. - Просторова структура популяції. - Вікова структура популяції. - Статева структура популяції. - Ієрархічна структура популяції. - Чисельність і щільність популяції. При аналізі вікових категорій виявляється, що дане явище має певну закономірність і стосується переважно організмів, яким властиве статеве розмноження. Разом з тим, реально існуючими є і одновікові популяції штучних систем — агроекосистем, де людина висіваючи певні культури створює одновікові популяції. Наглядно вікова структура популяцій одного виду певної ділянки. Вікові групи ялини європейської в урочищі Козяй Т Група із діаметром стовбура понад 10 см. Кількість дерев на 1 га Ялина європейська Молодий ліс 11-15 12 106
16-20 8 21-25 4 26-30 8 31-35 4 Ліс середнього віку 36-40 4 41-45 8 46-50 12 51-60 16 Старий ліс 61-70 12 71-80 16 91-100 16 Понад 100 21 Разом 141 Порушення вікової структури веде до зниження репродуктивних властивостей популяції як наслідок зниження чисельності. Нехтування віковою структурою популяції веде до деструктивних змін системи. В результаті дослідження визначено: Площа урочища Козяй дорівнює 1982.0 га. На цій площі найбільш поширені дві такі породи, як бук та ялина європейська. Середній вік ялини європейсько дорівнює 55 років, а бука —120 років. Вся ялина добігає пристигаючого віку. Всі рубки ялини європейської в урочищі Козяй приблизно дорівнюють 61- 70 років. На даний час є три лісосіки площі яких разом дорівнюють 12 га. Також наявний молодий ліс площа якого дорівнює 450 га. Дослідження цієї роботи сприяло підвищенню знань, дало мені велику користь, і в подальшій роботі мені буде легше працювати.
Синтез хромовміщуючих пігментів на основі відходів металургійного виробництва. Сорока Діана Сергіївна Д. С. Сорока м. Дніпропетровськ, комунальний навчальний заклад «Хіміко-екологічний ліцей» Дніпропетровської міської ради Синтез мікроструктур «ядро-оболонка» - один з ефективних методів регулювання фізико-хімічних, експлуатаційних властивостей неорганічних матеріалів. Таким чином, можна одержувати забарвлені порошки, які можуть бути використані в якості пігментівнаповнювачів для декоративних покриттів різного призначення. Використання як ядроутворюючого матеріалу відходів виробництва, наприклад, доменного шлаку, дозволяє економити дефіцитні і дорогі кольорові метали. Щорічно на підприємствах металургійної промисловості утворюється близько 20 млн. тонн шлаку. Шлак гранульований повною мірою вивчений як перспективна сировина для 107
виготовлення будівельних матеріалів. Фазовий і гранулометричний склад доменних шлаків вивчений досить добре, тому використання в якості базового компонента гранульованого доменного шлаку виправдано і обумовлено досить високою стабільністю хімічного складу. Традиційно доменні і сталеплавильні шлаки використовують для виготовлення щебеню, наповнювача бетонів, тепло- і звукоізоляційних матеріалів. Тим не менш, проблема утилізації багатотоннажного відходу металургійної промисловості існує. Використання шлаків як базового компонента при отриманні керамічних пігментів розглядалося багатьма дослідниками. Однак привабливим є вивчення процесу отримання яскраво пофарбованих пігментів осаджувальним методом. У роботі вивчався вплив температури, маси шлаку і тривалості процесу на залишкову концентрацію хрому в розчині і колірні характеристики пігменту. Так як чим вище тонкість помелу і, відповідно, площа поверхні часток шлаку, тим вище його гідравлічна активність, то використовувався попередньо подрібнений шлак. На першому етапі досліджень необхідно було визначити сорбційну ємність шлаку, визначальну здатність зв'язувати катіони хрому. Для більш детального вивчення умов отримання осаду були використані різні співвідношення шлак: Cr3 +. Виходячи з отриманих даних, можна сказати, що початкова концентрація хрому не робить помітного впливу на ступінь перетворення - залишкові концентрації хрому низькі у всіх модельних розчинах. Відношення рівне одиниці є граничним, і подальше збільшення не впливає на залишкову концентрацію сульфату хрому в розчині, тому при вивченні кінетики процесу вибирали фіксовану кількість шлаку, відповідне n = 1. Таким чином, в результаті проведених досліджень встановлена можливість отримання пігментів зеленої колірної гами на основі доменного шлаку зі ступенем перетворення 9798%. Важливим технологічним параметром є дисперсний і фазовий склади вихідного шлаку, оскільки реологічні властивості пігменту залежать від них. Отримані закономірності дають можливість, варіювати параметри синтезу, отримувати пігменти від світло-оливкового до насиченого зеленого кольору.
Оцінка якості атмосферного повітря урбосистеми методом ліхеноіндикації (на прикладі міста Марганець). Ковалік Світлана Сергіївна Я живу в невеликому містечку Марганець Дніпропетровської області. Протягом десятиліть інтенсивний шлях розвитку гірничо-добувної, металургійної, машинобудівної індустрії привів до величезного техногенного навантаження на оточуюче середовище, надмірне забруднення атмосферного повітря в містах області, де концентрація забруднюючих речовин багаторазово перевищує допустимі норми. Також в області гостро стоїть проблема забруднення атмосферного повітря викидами автотранспорту. На стан довкілля при рухові автотранспорту негативно впливає погане дорожнє покриття, обмежена кількість підземних переходів, відсутність «зеленої хвилі» на основних магістралях, якість палива і т.д. 108
На скільки забруднена атмосфера на різних територіях, можна виявити за кількістю зростаючих лишайників – організмів, які є індикаторами чистоти повітря. Метою роботи є виявлення за допомогою лишайників найбільш забруднених територій м. Марганця, визначення місцезростань лишайників на досліджуваній території та їх видовий склад. Об’єкт досліджень - лишайники, які розповсюджені на території м. Марганця. На цей час мало проведено ботанічних досліджень присвячених даній темі в нашому регіоні. В задачі досліджень входило наступне: 1. Визначити місцезростання лишайників на дослідженій території. 2. Скласти видовий список лишайників, що зростають на території м. Марганець. 3. Проаналізувати розподіл лишайників по видах, родах, родинах. 4. Для епіфітних лишайників проаналізувати їх зустрічність на деревах та кущах різних видів. 5. Визначити за допомогою лишайників найбільш забруднені території. Дослідження проводились з вересня 2014 по вересень 2015 року за загальноприйнятими методиками. На пробних ділянках у 100 м² на різних територіях у межах м. Марганець. зразки відбирались у чотирьох місцезростаннях. Зібрані лишайники визначались і розподілялись по видах, родах, родинах. Для епіфітних лишайників аналізували частоту їх зустрічання на деревах і кущах різних видів. Отримані результати оброблялись і відображені в таблицях, діаграмах, схемах. Видовий склад та місцезростання лишайників у місті Марганець не вивчались. Ботанічних досліджень присвячених цій темі я не знайшла. Для дослідження виділено чотири пробні ділянки. З них три відносно чисті, і одна (поблизу рудоремонтного заводу) де рівень забруднення високий. Це підтверджено загальним хімічним аналізом проби повітря, зробленим у санепідемстанції. Перші дослідження були проведені на території міської лікарні. Лікарня знаходиться на околиці міста. Попереду лікарні розташовані 5-ти поверхові будинки, а позаду – балка Отченашівська, у якій знайшла притулок деревно-чагарникова рослинність. Тут і була закладена пробна ділянка №1 площею 100 м². На цій території знаходиться 60 дерев і 12 кущів. Із них 40 тополь, 8 акацій, 12 дубів. Серед кущів виділено: 8 кущів бірючини, 2 бузини, 2 шипшини. Всього на деревах і кущах, які ростуть на ділянці №1 нараховані 4 316 лишайників. Ділянка №2 була закладена на території зеленого насадження у районі Ворошилівки. На пробній ділянці №2 у 100 м² було нараховано 52 дерева і 8 кущів, що на 8 дерев і 4 кущі менше ніж на 1 ділянці. Серед дерев визначено: 30 дубів, 10 кленів, 9 акацій, 3 ясена. Із кущів: 6 бірючини і 2 шипшини. Загальна кількість лишайників на цій території складає 525 особин. Наступні дослідження були проведені на території стрічкоткацької фабрики. Вона розташована в північній частині міста. Перед фабрикою знаходиться парк ім. Ворошилова, де і була закладена пробна ділянка №3. З одного боку фабрики розташовані державні і приватні житлові будинки, з іншого – дачні ділянки. На даній території було нараховано 43 дерева. Із них: 17 дубів, 2 берези, 6 109
тополь, 15 акацій, 3 клена. Кущі відсутні. Всього на ділянці №3 поблизу стрічкоткацької фабрики було нараховано 378 лишайників. Четвертою територією досліджень була пробна ділянка у 100 м² поблизу рудоремонтного заводу. На виділених пробних ділянках було визначено зростання 16 видів лишайників, що входять до складу восьми родин. Якщо брати до уваги негативну реакцію лишайників на забруднення повітря, то на основі проведених досліджень, можна зробити висновок, що із чотирьох пробних ділянок самою чистою є ділянка №1, на якій нараховано 4 316 особин лишайників. Другою за ступенем забрудненості є ділянка №2, тут відмічено 525 лишайників. Невелика кількість лишайників (всього 378) знайдено на ділянці №3. Взагалі вони відсутні у районі МРРЗ (Марганецького рудоремонтного заводу). У цьому районі знаходяться автовокзал і залізничний вокзал. Вулиці Радянська і Куйбишева перенавантажені автомобільним транспортом, що веде до великої загазованості даного району. На пробній ділянці, яка була тут виділена, ростуть лише 8 акацій. Акації являються найбільш газостійкими та зимостійкими деревними породами, завдяки чому вони ще живуть у таких умовах. На ділянці №1 переважно ростуть тополі (40 дерев), які є мало газостійкими. Отже, це підтверджує що це територія найменше забруднена. На ділянці №2 відмічено зростання 30 дубів. За ступенем газо- та зимостійкості вони середньостійкі і за показником фітонцидності – найбільш фітонцидні. Звідси можна зробити висновок, що ця територія у порівнянні з першою більш забруднена. А на ділянці №3 з’являються найбільш газостійка акація (15 дерев) і дуже газостійка береза (2 дерева). Отже, рівень забрудненості тут зростає. Ці дослідження підтверджують результати отримані під час вивчення лишайників. ВИСНОВКИ 1. На виділених пробних ділянках визначено зростання 16 видів лишайників, що входять до складу восьми родин. 2. Аналіз форми показав наявність 4 видів кущових, 11 листуватих і 1 вид накипних лишайників. 3. У «зоні благополуччя» знаходиться ділянка №1, на якій нараховано 4 316 особин лишайників. Ділянка №2 є «зоною помірного забруднення» тут відмічено 525 лишайників. Невелика кількість лишайників (всього 378) знайдено на ділянці №3 у «зоні сильного забруднення». Взагалі лишайники відсутні у районі МРРЗ (№4), де рівень загазованості високий. Цю ділянку можна назвати «лишайниковою пустелею». 4. Найбільшу кількість видів лишайників (15) визначено на тополях, майже вдвічі менше (9) на акаціях, шість видів на дубах і по одному на клені і ясені. 5. Проективне покриття на різних ділянках коливається в межах від 0% у «лишайниковій пустелі» до 75% у «зоні благополуччя».
110
Оцінка впливу на навколишнє середовище металообробного заводу. Дмитрієва Олександра Ігорівна На сьогодні день в Україні серед інших гостро стоїть проблема забруднення навколишнього середовища, у тому числі підприємствами металообробної промисловості. Практична значущість результатів дослідження полягає в тому, що в роботі надано оцінку екологічній ситуації м. Харкова, в тому числі, представлена характеристика основних джерел, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферу, розглянута система природоохоронних заходів, спрямованих на поліпшення стану атмосферного повітря. У роботі дана стисла характеристика виробництва ВАТ «Харківський завод сантехвиробів» та екологічна оцінка його впливу на атмосферу; зроблені розрахунки екологічних збитків, що спричиняються викидами підприємством забруднюючих речовин в атмосферу. Об'єкт дослідження даної роботи - проблема забруднення атмосферного повітря м. Харкова підприємствами металообробної промисловості. Предмет дослідження - викиди забруднюючих речовин металообробним заводом ВАТ «Харківський завод сантехвиробів», стан навколишнього середовища в житлово-промисловій зоні підприємства. Мета роботи - оцінка впливу підприємства металообробної промисловості на довкілля на прикладі ВАТ «Харківський завод сантехвиробів»; пропозиція заходів, спрямованих на зменшення негативного впливу виробничої діяльності підприємства ВАТ «Харківський завод сантехвиробів»на екологічний стан природного середовища. Огляд літературних даних з досліджуваного питання дозволяє зробити висновок про те, що на сьогодня екологічний стан м. Харкова характеризується як стабільно напружений, хоча спад виробництва та виконання низки першочергових природоохоронних заходів організаційного та технічного характеру частково стримують наростання негативних процесів деградації навколишнього середовища. У ході дослідження, проведеного протягом 2014 - початку 2015 рр., виявлено, що природоохоронні заходи, які запроваджуються підприємством ВАТ «Харківський завод сантехвиробів», недостатньо ефективні через застарілі системи очищення. Вивчення організації озеленення території санітарно-захисної зони підприємства показало, що деревні насадження між підприємством та житловими будинками практично відсутні. Таким чином назріла необхідність у прийнятті керівництвом підприємства управлінських та технічних рішень щодо запобігання (зниження рівня) негативного впливу ВАТ «Харківський завод сантехвиробів» на навколишнє природне середовище, а саме: встановлення більш ефективних систем очищення з метою зменшення кількості викидів в атмосферне повітря у межах санітарно-захисної зони. А також є необхідність у невідкладній реорганізації захисних зелених насаджень по пр. Московський навпроти ВАТ «Харківський завод сантехвиробів» безпосередньо вздовж житлових будинків та між смугами автомагістралі, що відноситься до сфери діяльності СКП «Харківзеленбуд».
111
Збереження первоцвітів природних комплексів села Якимове. Пасько Альбіна Володимирівна Актуальність проекту: Колись, ще не так давно, схили села Якимове «горіли» від Горицвіту весняного, біліли від Шафрану сітчастого. Нажаль, сьогодні ми не можемо побачити такого різноманіття первоцвітів у наших околицях. З кожним роком їх стає все менше і менше. Саме це і послугувало до розроблення нами концепції збереження первоцвітів околиць села Якимове. Збирання первоцвітів дуже шкідливе для природи тим, що не дає можливості рослинам утворити насіння. До того ж ушкоджуються сусідні квітки, ламаються стебла та бруньки, повністю нівечаться рослини. Поступово наші ліси збіднюються на ці чудові дарунки природи. Нині деякі види належать до категорії рідкісних і зникаючих рослин і занесені до Червоної книги. Первоцвіти мають і естетичне, і практичне значення. Нектаром квітів ласують бджоли, джмелі, метелики, а мурашки з’їдають частину насіння. Отже, перші весняні квіти не тільки звеселяють людей, а й напоюють своїм нектаром, годують пилком і насінням мешканців лісу, лікують їх і нас. Переконані, що збереження первоцвітів околиць села Якимове значною мірою залежить від рівня екологічної свідомості місцевого населення , який на сьогодні залишається низьким і потребує підвищення. Це завдання виділяється нами і в даному екологічному проекті.Нам всім потрібно прикласти максимум зусиль, щоб ця краса тішила не лише нас, а і майбутнє покоління. Об’єкт дослідження: первоцвіти природних комплексів околиць села Якимове. Предмет дослідження: збереження первоцвітів природних комплексів околиць села Якимове. Мета проекту: на основі даних щодо видового складу та поширення первоцвітів околиць села Якимове Великобагачанського району проаналізувати стан проблеми рідкісних видів та розробити концепцію їх збереження. Завдання проекту: визначити місця зростання первоцвітів з найбільшим впливом діяльності людини; освоїти та апробувати основні методики дослідження стану первоцвітів; вивчити особливості рослин первоцвітів; встановити види рідкісних рослин-первоцвітів на території села Якимове, відмітити домінуючі види, їх біологічний стан; охарактеризувати природно-кліматичні умови району досліджень; ознайомитися з проблемою збереження первоцвітів на досліджуваній території; розкрити перспективи збереження первоцвітів села Якимове в природнозаповідній мережі району; розробити практичні рекомендації щодо підвищення ефективності збереження первоцвітів околиць села Якимове. Теоретична цінність результатів дослідження: узагальнена інформація про первоцвіти природних комплексів околиць села Якимове, вивчено особливості рослин первоцвітів, які полягають в тому, що ці рослини дуже швидко зацвітають, накопичують 112
запас поживних речовин в цибулинах або кореневищі, короткий час утворення насіння, мають невеликі розміри, поширення насіння ґрунтовими комахами, в першу чергу – мурахами, з’ясовано, що природно-кліматичні умови району дослідження характерні для лівобережної лісостепової України, зокрема центральної частини Полтавської області з помірно-континентальним кліматом, що обумовлює строкатість рослинного покриву досліджуваної ділянки, вперше вивчено видовий склад первоцвітів на території села Якимове. Практичне значення результатів дослідження: з’ясовані місця зростання первоцвітів, проведено фенологічні спостереження за первоцвітами околиць села Якимове, дано оцінку антропогенного впливу на них та розроблені заходи по їх збереженню. Проаналізовано еколого-ценотичні особливості досліджуваних видів, досліджено стан збереження популяцій рідкісних ефемероїдів у перспективній природно-заповідній мережі Великобагачанського району, внесено пропозиції щодо доцільності створення нових заповідних об’єктів. Розроблені практичні рекомендації щодо підвищення ефективності збереження первоцвітів околиць села Якимове; застосування цих рекомендацій дозволяє раціоналізувати вибір методів, що збільшує їх дію і результативність у збереженні первоцвітів та забезпечить збереження та охорону, насамперед, всіх видів рослин. Апробація результатів дослідження: з результатами, отриманими під час проекту ознайомлено учнів і односельців під час виступу екологічної агітбригади; діяльність під час проекту висвітлена на щорічному районному конкурсі-огляді екологічних агітбригад, питання щодо рідкісних видів рослин первоцвітів висвітлено на учнівській науковій конференції по проблемі збереження та охороні природних комплексів села Якимове, для учнів молодших класів проведено електронну презентацію «Хто такі первоцвіти?», в рамках акції «Первоцвіт» серед старшокласників розповсюджено буклети, матеріали про первоцвіти природні комплекси околиць села Якимове розміщені в шкільній газеті «Екологічний вісник». Даний проект виконаний на базі екологічного гуртка «Еколог» Якимівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів впродовж 2013-2015 років за використаними загальноприйнятими методами дослідження в біології, основними з яких є: польові (маршрутно-експедиційні), емпіричні (отримання і накопичення фактів), математичної статистики, спостереження, аналізу, порівняння, пояснення відкритих явищ, встановлення закономірних зв’язків між явищами. Дослідження, результати яких лягли в основу підготовки даного проекту є багатоетапними. Його розробці передувала робота екологічного гуртка в дослідженні первоцвітів природних комплексів околиць села Якимове. Надалі планується розширити територію дослідження з метою виявлення первоцвітів та забезпечення їх охороною.
Ефективний водоочисник. Гевод Віктор Сергійович Гевод В.С., Борисов И.А., Гевод В.С. КНЗ «Химико-экологический лицей» Днепропетровского горсовета 113
ГВУЗ «Украинский государственный химико-технологический университет» Основные физико-химические и микробиологические процессы, которые обеспечивают кондиционирование воды в природе, реализованы в настоящее время в инновационных ресурсо- и энергосберегающих водоочистителях «Аквилегия - эко», предназначенных для индивидуального и коллективного пользования. Очистка воды в этих приборах происходит в результате многократного прохождения хорошо аэрированного водного потока через биологический фильтр и усовершенствованный флотатор, объединенные в самонастраивающуюся и саморегулирующуюся циркуляционную систему с возможностями отображенными ниже: Принцип действия и топография процессов изъятия примесей в циркуляционной фильтрационно-флотационной водоочистительной системе (1,2,3 – положительные обратные связи в циркуляционном цикле). Водоочистители «Аквилегия – эко» питаются от источника постоянного тока с напряжением 12 вольт ( потребляемая мощность ≈ 12 Вт), функционируют без применения специальных адсорбционно-фильтрующих и ионообменных материалов и при очистке загрязненной пресной воды не требуют использования микро- ультра- нано- фильтрующих и обратноосмотических мембран.
Історія створення Кременчуцького водосховища на Дніпрі, та наслідки його створення для людей і довкілля. Прохоренко Тетяна Олександрівна Для нас, нинішнього покоління, історія рідного краю, як складова історії України є частиною духовного життя народу, його найсвятіша істинна. Будучи членом шкільного гуртка «Юні охоронці природи» , я отримала завдання дослідити історію затоплення нашого селища та навколишніх сіл. В ході реалізації завдання, я досліджувала історію затоплених сіл Полтавщини під час побудови Кременчуцького водосховища, зустрілася з переселенцями, які розповіли про ті трагічні події. Мандруючи берегом водосховища , я була вражена руйнуванням,які спричиняє вода береговій лінії та горі Пивиха. Отже, об’єктом дослідження було обрано: історію часткового затоплення селища Градизьк, інформація щодо створення водосховищ на Дніпрі та зробити висновки щодо наслідків створення цих водосховищ. Мета дослідження:отримати інформацію щодо історії створення водосховищ на Дніпрі, їх географії та зробити висновки щодо наслідків створення цих водосховищ. систематизувати результати досліджень історико-краєзнавчого матеріалу для відтворення трагічної долі переселенців та з’ясувати історію затопленої частини нашого селища. Терміни проведення дослідження : 2015рік Водосховище – це складний географічний природно-технічний об’єкт, елемент перетвореного ландшафту, який являє собою величезну чашу на річковій долині, заповнену водою. Це штучно створена водойма, об’єм води в якій становить понад 1 млн. м. куб. Таких масштабних гідротехнічних споруд, як каскад дніпровських водосховищ, які є однією з головних топографічних особливостей України, у Європі немає ніде. Загалом на Дніпрі в Україні з 1932 по 1976 роки споруджено шість водосховищ: Київське, Канівське, Каховське, 114
Кременчуцьке, Дніпровське та Дніпродзержинське. Через будівництво штучних водосховищ було зігнано з одвічних земель понад три мільйони жителів України, зруйновано 3000 міст і сіл, , розбито 3000 шкіл і стільки ж бібліотек та музеїв, понад 2500 храмів. Тільки по Дніпровському каскаду затоплено 10 000 цвинтарів. Найбільше за площею – Кременчуцьке водосховище. Його місткість – 13,5 млрд. кубометрів води. Площа земель, затоплених тільки Кременчуцьким морем, становить 2250 квадратних кілометрів. ІІ. Історія створення Кременчуцького водосховища. Кременчуцька ГЕС повинна була стати однією з найбільших гідроелектростанцій на Дніпрі, яка виробляла б дешеву енергію для населення і підприємств. Для функціонування 12 агрегатів ГЕС потрібно було збудувати штучне водосховище на Дніпрі, тобто затопити землі більше двох сотень населених пунктів . Масове переселення сіл, що знаходилися в зоні затоплення, розпочалося з 1956 року. Кожному переселенцю за будинок, господарчі споруди, деревонасадження та інші витрати, пов’язані з переселенням, державою виплачувалася компенсація. У результаті створення Кременчуцького водосховища було затоплено 250 тис. га землі . Дніпровські водосховища стали причиною низки негативних явищ, таких як, зокрема, підтоплення земель, деградація малих річок, абразія берегів, затоплення унікальних природних об’єктів — дніпровських порогів, погіршення якості води, катастрофічного розвитку синьо-зелених водоростей. ІІІ. Використання водосховищ. Спорудження більшості ГЕС пов’язане із створенням водосховищ, адже використання потенційних гідроенергетичних ресурсів річок потребує створення перепаду рівнів води . Це найважливіша, проте не єдина причина створення водосховищ Більшість водосховищ здійснює добове і тижневе, а деякі – сезонне і багаторічне регулювання стоку. Великі ТЕС розташовують лише на берегах великих річок, або вони потребують для своєї роботи створення досить значних водосховищ. ІV . Негативний вплив водосховищ на екологічну рівновагу. Водосховища порушили екологічну рівновагу й докорінно змінили умови водообміну. Величезне плесо підмиває береги. Вздовж них утворюються багатокілометрові урвища, якими небезпечно ходити й уздовж яких небезпечно плавати. В деяких місцях водосховища «з’їдають» до десяти метрів берега в рік і скоро доберуться до місцевих сіл. Змінюється й хімічний склад дніпровської води. Крім того, є загроза прориву будь якої з гребель теперішніх ГЕС. Дедалі більшого розповсюдження набувають синьозелені водорості . Товщина поверхневого шару водоростей коливається від декількох міліметрів до 15 см. Сезонна «атака» синьо-зелених водоростей — нищівна для біоти. Задихається й гине риба, інші водні тварини. У верхів’ях водосховищ різко знижується швидкість течії, формуються зони акумуляції, утворюються так звані внутрішні дельти. Перерозподіл водосховищами річкового стоку в часі, а іноді, і в просторі порушує умови існування і розмноження риби. V.Чи можна спустити водосховище? Cпустити водосховища теоретично можливо. За підрахунками науковців Інституту екології Національного екологічного центру України, достатньо 25 років для того, аби щойно оголена коса в заплаві Дніпра повністю відновила природний рослинний покрив 2. Київське водосховище є верхнім на дніпровському каскаді. Воно першим прийняло на себе удар чорнобильської аварії. На його дні перебувають небезпечні «бомби прихованої дії» – пастки для радіоактивного мулу. Тепер Київське море не можна ані спускати, ані поглиблювати. Отже виникають запитання: 1. Де взяти до 3,98 млн. кВт потужностей, щоб компенсувати втрати дніпровських ГЕС?. 2. Де 115
взяти технологію і величезні кошти на утилізацію десятків мільйонів метрів кубічних радіоактивного мулу з дніпровських водосховищ? 3. Як будемо захищати понижені території в басейні Дніпра на випадок формування високих паводків і повеней верхнього Дніпра, Десни, Прип’яті? 5. Відновлення ландшафтної системи колись затоплених дніпровськими водосховищами територій триватиме десятки років, а цьому передуватиме екологічні катастрофи, які сформуються в ложі водосховищ і на значних прилеглих територіях 6. Спуск дніпровських водосховищ поставить під загрозу водопостачання населених пунктів, промисловості, агропромислового комплексу України насамперед через надзвичайну забрудненість води внаслідок порушення донних відкладів. На мій погляд, вплив можливих факторів, які проявляться при спуску водосховищ, спричинять початок довгострокового екологічного лиха для народу та економіки України Світовий досвід показує, що врятувати річки - цілком реальна можливість. І спуск водосховищ - не фантастика. У наші дні багато греблі, які відслужили свій термін, демонтуються, що призводить до відродження річок та їх екосистем. Приміром, водосховища річки Місс
Вплив мінуючої молі на стан гіркокаштана звичайного. Сенчак Марія Олександрівна Автор роботи: Сінчак Марія Олександрівна 067-83-025-35 ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 м. Ямполя Вінницької області 8 клас м. Ямпіль Керівник роботи: Пасілецька Валентина Василівна вчитель біології вищої категорії загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 м. Ямполя Вінницької області Вплив мінуючої молі на стан гіркокаштана звичайного, що проявляється у побурінні та некрозі листків ще на початку літа. Актуальність: обпадання листків гіркокаштана звичайного до середини серпня, повторне утворення молодих листків і цвітіння восени. Такі явища сприяють ослабленню рослин, що в кінцевому результаті приводять до їх загибелі Об’єкт дослідження: гіркоштан звичайний. Методи дослідження: опрацювання різноманітних джерел інформації, спостереження, опис, статистичний. Результати дослідження: у вуличних насадженнях (627 дерев) частка гіркокаштану звичайного складає 65%, ялин – 22%, лип – 3%, беріз - 1%, слив – 1%, вишень – 2 %, горіхів – 2%, акацій – 2%, кленів – 2%. З 410 досліджуваних дерев 19 дерев – сухі та всихаючи, без поточного приросту зі 100% недіючою листковою поверхнею, на які припадає 4 % від загальної кількості рослин; дерева з пригніченим ростом, приріст поточного року майже відсутній, мають близько 7580% недіючої листкової поверхні – 196 шт. (48%); дерева з ослабленим ростом, мають 50% 116
недіючої листкової поверхні – 107 шт. (26%); дерева з ростом, що в цілому відповідають нормі і мають тільки 20-25% недіючої листкової поверхні – 57шт. ( 14%), без пригніченого росту з повноцінною листковою поверхнею - 32 шт. (8%) Висновки: стан гіркокаштана звичайного погіршується з кожним роком. З метою боротьби проти мінуючої молі органи влади місцевого самоврядування та екологічна служба ознайомлені, але через брак коштів не застосовують їх. Через кілька десятків років дерева поступово загинуть, що призведе до погіршення екологічного стану міста.
Лікарські рослини Дніпровсько-Орільського заповідника. Життєві форми та ценотична приуроченість. Пономаренко Аліна Русланівна Роботу виконала: Пономаренко Аліна Русланівна 17 жовтня 1999 року народження Номінація «Проблеми природних екосистем» КЗ «Горянівська СЗШ» КЗ «Центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді» учениця 111 класу Дніпропетровського району Науковий керівник: Ганжа Дмитро Сергійович, науковий співробітник природного заповідника «Дніпровсько-Орільський» Керівник проекту: Хуторна Тетяна Сергіївна, вчитель біології Контактні телефони: (056)7114-267, 0984609637 Лікарські рослини Дніпровсько-Орільського заповідника. Життєві форми та ценотична приуроченість В данній роботі вперше звертається увага на той факт, що заповідні території є не тільки резерватом рідкісних і зникаючих рослин, але й лікарських. Метою роботи було виявити видове різноманіття, та ресурсний потенціал лікарських рослин ДніпровськоОрільського заповідника, дослідити різноманіття їх життєвих форм та екологію. Завдання: • скласти видовий список лікарських рослин Природного заповідника «Дніпровсько-Орільський»; • розкрити практичне значення кожної рослини; • проаналізувати життєві форми рослин за Раункієром; 117
•
визначити ценотичну приуроченість рослин шляхом аналізу ценоморф. В результаті дослідження у «Дніпровсько-Орільському» заповіднику було встановлено 109 видів рослин,які належать до 47 родин. Аналіз життєвих форм за Раункієром показує, що переважна більшість лікарських рослин заповідника – гемікриптофіти 48 %. Геофіти, терофіти, фанерофіти складають по 13 % нанофанерофіти 9 %. Водні болотні рослини та низькі кущіки нараховують по 1 %. Аналіз ценоморф по Бельгарду показав, що у заповіднику найбільш багаті лікарськими рослинами лучні (30 %) та лісові (27 %) біогеоценози, 20% лікарських рослин це рудеральні види. Болотні піщані і водні угруповання вносять також свій вклад у видове багатство флори лікарських рослин.
Дослідження сучасного стану деяких інвазійних видів на території Дунайського біосферного заповідника. Полянцев Дмитро Андрійович Тези екологічного науково-дослідницького проекту Автор: Полянцев Дмитро Андрійович Тел.: 0939964715 Електронна адреса: volleyball-dmitriy@mail.ru Вилківський НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-ліцей: Учень 11-Б класу м. Вилкове, Одеська область, Кілійський район Науковий керівник: Зеленченко Євгенія Микитівна Учитель біології Спеціаліст вищої категорії Дослідження сучасного стану деяких інвазійних видів на території Дунайського біосферного заповідника В планетарному масштабі загроза розповсюдження видів- вселенців є другою за значенням після зменшення біорізноманіття. Під терміном «інвазія» мається на увазі включення в екосистему нових для неї видів. Вид, який в процесі біологічної інвазії потрапив за межі свого історичного ареалу, називається видом-вселенцем або чужерідним. Види - вселенці - це види тварин або рослин, які тим чи іншим шляхом потрапили в нові для них місцеперебування. Метою дослідження стало виявлення і всебічне вивчення впливу видів гідробіонтів-вселенців на стан інших популяцій живих організмів в екосистемах дельти Дунаю. Актуальність дослідження даної проблеми обумовлена тим, що поява нових видіввселенці може: 1. Впливати на господарську діяльність людини. 2. Трансформувати природні екосистеми. 3. В окремих регіонах призводити навіть до змінення біорізноманіття. Наукова новизна полягає в тому що, останніми роками в дельті Дунаю знаходять 118
дедалі більше інвазійних видів, які загрожують біорізноманіттю та стабільності біоти, а також можуть мати вплив на різноманітні аспекти життя людини. Об’єктом дослідження стали види гідробіонти -вселенці дельти Дунаю. Предмет дослідження: зміни в екосистемах під впливом деяких видів гідробіонтіввселенців. Задачі: 1. Виявити основні види гідробіонтів-вселенців Дунайської дельти та Чорного моря; 2. Вивчити їх життєвий цикл; 3. З’ясувати вплив на інші популяції живих організмів в екосистемах та причини їх успішної натуралізації; 4. Надати прогнози та рекомендації щодо наслідків іх появи на території української частини дельти Дунаю. Методи дослідження: теоретичний аналіз літератури з теми дослідження; польовий збір матерілу на території Дунайського біосферного заповідника; обробка гідробіологічних проб ; аналіз отриманих результатів. Матеріали та методи дослідження Гідробіологічні спостереження проводились на території ДБЗ. Проби відбирали дночерпаком Петерсена по 2–4 підйоми на пробу. Грунт промивали через сито з капронового газу. Організми зважували на торсіонних терезах. Чисельність та біомасу розраховували на 1м2 площі дна. Тварин фіксували 4% розчином формаліну. Відбір донних проб проводився на території Дунайського біосферного заповідника протягом 2012-1015 р.р. в: 1)прісноводних кутах Ананькіному, Малому та Великому Лазаркіних, Лімба та Делюків (таблиця 1); 2) солонуватоводних заливах Бистрому, Восточному, Курильських мілководдях, Потаповому, Солоному, Дурному, Бадику та Полуденному (таблиця 2); 3) рукавах Бистрому, Восточному, Старостамбульському, Очаківському, Полуденному (таблиця 3); Результати дослідження За період досліджень було відібрано та проаналізовано 1496 донних проб та 798 проб фітофільної фауни. Серед гідробіонтів було виявлено 9 видів –вселенців (табл. 4). Найпоширеніші серед них : Китайська беззубка Вуда, Корбікула річкова, Голандський крабик. В таблиці 4 надана кількість видів макрозообентосу та видів-вселенців в донних пробах в 5 рукавах. Відсоток вселенців тут складає - 15,5%. Найбільш розповсюджена в рукавах дельти Китайська беззубка Вуда (рис.1)-в середньому 5-7 екз/м2. Поодинокі екземпляри нами були виявлені в Ананькіному та в Великому Лазаркіному кутах. Сінанодонта виживає в кутах, тому що у неї вже виникли морфологічні пристосування через збільшення її розмірів, завдяки яким зменшується тиск на грунт, і вона не провалюється в пухкий мул. В солонуватоводних заливах кількість видів-вселенців складає 13,3 % (табл.4). Тут найчастіше зустрічався Голандський крабик (рис. 2,3,4). В 2012-2015 р.р. чисельність була в середньому 3 5 екз/ м². В Дурному заливі його знаходили в 5 пробах з 9, в Солоному – в 3 з 9, в Бадику – в 2 з 9. Саме він здатний витримувати незначні перепади солоності, на дні там в більшості випадків пісок, та вода вже не така каламутна. 119
Найменший відсоток вселенців трапляється в прісноводних кутах - 0,2% (табл.4) . Найбільш розповсюджена в прісноводних кутах дельти Корбікула річкова (рис.5). Вона є реофільним видом, не завжди може вижити в досить каламутній дунайській воді, а в кутах її зябри забиваються мулом, і вона гине. Як бачимо, найбільший відсоток вселенців (15,5%) трапляється в рукавах і гірлах дельти Дунаю, на другому місці за вразливістю солонуватоводні заливи (13,3 %), найменший відсоток вселенців трапляється в прісноводних кутах (0,2%) (діагр.) Це можна пояснити їхньою достатньою ізольваністю, а також тим, що в них нечасто можна знайти умови, привабливі для чужоземних видів. Висновки: 1. В водах нижнього Дунаю та Чорному морі існує значна кількість видів гідробіонтіввселенців. 2. Серед гідробіонтів було виявлено 9 видів –вселенців.3. Найвразливішими місцями в дельті є рукави (там 15,5 % від загальної кількості видів становлять вселенці).4. Вселенці можуть бути корисними, як голландський крабик, який зайняв вільну екологічну нишу і став важливим елементом кормової бази риб дельти Дунаю. 5. Прикладом нейтрального вселенця можна вважати сінанодонту Вуда. Він є елементом кормової бази місцевих риб, птахів та ссавців, є гарним субстратом та схованкою для багатьох донних безхребетних, на його стулки риби відкладають ікру. 6. Корбікула потенційно найнебезпечніший вид, тому що через міцні стулки не може використовуватися в їжу ні рибами, ні тваринами і птахами, може забивати труби та інші гідротехнічні споруди. Практична значимість: виявлені в ході виконання роботи гідробіонти-вселенці дозволяють прогнозувати подальший вплив цих видів на аборигенні угруповання: чим більше кількість потенційних видів-вселенців, що потрапляють у водойму з баластними водами з інших прибережних районів Світового океану, тим вище ймовірність, що якийсь новий вид зможе створити стійку популяцію. Найголовнішими є заходи попередження експансії видів гідробіонтів-вселенців: 1.Суворий карантин при акліматизації видів; 2.Заміна судових баластних вод за встановленими правилами; 3.Біологічні способи боротьби; 4.Створення умов для зміцнення стійкості та збільшення біорізноманіття природних екосистем, і тоді вони самостіно зможуть впоратися з чужорідними видами.
Екологічні проблеми відділу Покритонасінні, занесених до Червоної книги України, які проростають на території Пологівського району Запор… Глоба Світлана Анатоліївна Всім відомо, що Запоріжжя - край екологічно тривожний, багато промислових підприємств, а значить багато відходів , які забруднюють довкілля. Тож степ піддається значному антропогенному тиску: аграрна діяльність, будівництво доріг, гребель, водосховищ, промислова діяльність,побутові відходи, видобуток корисних копалин, заліснення степів.Через надмірний антропогенний вплив цілий ряд видів скорочує свій ареал і чисельність популяцій. Мета роботи: дослідити біологічне різноманіття флори Пологівського району Запорізької області та визначити екологічні проблемирослин відділу Покритонасінних, які 120
проростають на території Пологівського району Запорізької області, запропонувати шляхи їх вирішення. Завдання дослідження: Вивчити природні умови степового комплексу, розглянути видовий склад степів Пологівського району Запорізької області; Проаналізувати вплив антропогенних факторів на степову рослинність в межах даної місцевості; Вивчити стан популяцій рослин відділу Покритонасінних на прикладі горицвіта весняного та астрагала Геннінга та інших; Розробити практичні рекомендації розв’язання проблеми щодо зменшення біорізноманіття степової рослинності. Кожна екосистема по своєму унікальна, неповторна та дуже важлива. На жаль, за нинішньої тенденції антропогенної діяльності подальша перспектива існування степової екосистеми поставлена під загрозу. Поступово степ перетворюється в напівпустелю, де переважають чагарники, бур’яни, подекуди злакова рослинність. В результаті аграрної діяльності людини, розорювання цілинних степів на території Пологівського району, природні угрупування рослин витісняються культурними (лани пшениці, соняшнику, кукурудзи та інших сільськогосподарських культур). Також великої шкоди завдає надмірний випас худоби приватними господарствами. В результаті діяльності людини формується величезна кількість відходів, зберігання яких представляє серйозну небезпеку для довкілля, особливо на несанкціонованих сміттєзвалищах. Сміття завдає шкоди рослинності, змінює склад рослинного світу. Видобуток каолінових глин ПАТ «Мінерал» руйнує степовий ландшафт та його унікальну рослинність. Також останніми роками спостерігається погіршення водного режиму в степовій зоні. Кількість опадів не просто починає скорочуватись, але й посилюється тенденція їхнього нерівномірного випадіння. В результаті цього особливий дефіцит вологи відчувається у весняно-літній період, тобто в період активної вегетації та цвітіння рослин. Велика проблема ― загибель річки Конки. Однією з головних причин цього є масове спорудження штучних гребель та водосховищ. Висновки: 1. Виявлено зменшення кількості рослин,відділу Покритонасінних, які занесені до Червоної книги України. Зокрема, астрагалаГеннінга, горицвіта весняного, кермечниказлаколистого, ламкоколосникаситникового, зіркоплідникачастухового, проліска лісового, мати й мачухи. 2. Основні причини зменшення кількості даних рослин: В результаті аграрної діяльності людини, розорювання цілинних степів на території Пологівського району, природні угрупування рослин витісняються культурними. Надмірний випас худоби приватними господарствами. Формування величезної кількісті відходів, зберігання яких представляє серйозну небезпеку для довкілля, особливо на несанкціонованих сміттєзвалищах. Сміття завдає шкоди рослинності, змінює склад рослинного світу. 121
Погіршення водного режиму ― загибель річки Конки. Однією з головних причин цього є масове спорудження штучних гребель. 3. Проведення роз’яснювальної роботи серед населення. Розміщення інформації про рослин відділуПокритонасінні, занесених до Червоної книги України, які проростають на території Пологівського району Запорізької області на сайтах районних газет. 4. Провести акцію серед старшокласників школи «Посади зникаючу рослину» шляхом висівання насіння цих рослин в степовій зоні. Необхідно переконати людей, що степ – це не лише навколишній природний ландшафт, але й історична, природна, культурна спадщина нашого народу. А ділянки цілинного степу – це те здорове навколишнє середовище, яке дарує людям естетичну насолоду і життєву енергію. Лише так ми повернемо собі майже втрачений природний ландшафт, в якому виникла, розвивалася і розвиватиметься наша Україна.
Енергозбереження та утилізація відходів вуглезбагачення у виробництві будівельних матеріалів. Герасименко Вероніка Іванівна Герасименко Вероніка, учениця 11 А КНЗ «ХЕЛ», м. Дніпропетровськ Хоменко Олена Сергіївна, доцент каф. ХТКС, кандидат технічних наук, ДВНЗ «УДХТУ» elenahtks@ukr.net Для багатьох підприємств, що виготовляють будівельну кераміку, проблема зменшення енерговитрат на випал продукції існує постійно. Зазвичай цю операцію здійснюють при температурах 1000-1100оС, що потребує від 400 до 700 м3 природного газу за добу, тому зниження цих параметрів дозволить економити газ та зменшувати викиди в атмосферу. Вітчизняне підприємство з виготовлення цегли ручного формування ТОВ «Керамброк» та ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет» ведуть наукові роботи щодо вдосконалення складів керамічних мас та вибору раціональних технологічних параметрів виробництва для одержання недорогої, але високоякісної продукції. Об’єктом дослідження в даній роботі явились відходи збагачення вугілля Західнодонбаського родовища, що розробляється ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі – павлоградська порода) та відходи, отримані при одержанні антрациту з Донецького кам'яновугільного басейну (далі – донецька порода). Попередніми експериментами [1] було встановлено, що під час нагрівання аналогічних відходів, за рахунок горіння залишкових часток вугілля, відбувається виділення теплоти, а отже й є можливість зменшити потреби у природному газі під час випалу. Окрім того, в регіонах, де існують поклади вуглецьвміщуючих порід, існує дуже гостра проблема, це утилізація відходів вуглезбагачення, які сьогодні накопичуються у масивних відвалах та забруднюють атмосферу. Задачею даних досліджень явилось вивчення змін, що відбуваються під час нагрівання різних за природою енергетичних добавок – павлоградської та донецької порід, їх впливу на спікання керамічних мас, та встановлення оптимальної кількості з метою зниження 122
енерговитрат та збереження якості продукції. Диференційно-термічним аналізом встановлено (рис.1), що під час нагрівання порід, інтенсифікуються екзотермічні реакції, які призводять до виділення теплоти. а б Рисунок 1 – Диференційно-термічний аналіз павлоградської (а) та донецької (б) порід Дослідні породи відрізняються тим, що ці екзотермічні реакції відбуваються в різних температурних інтервалах та з різною інтенсивністю. Так, павлоградська має екзоефект при 300-450оС, а донецька порода – 550-650оС і інтенсивність його набагато більша. Отже, передбачалось, що використання у складах мас донецької породи дозволить у більшому ступені скоротити витрати палива на випал. Зазначені породи у різній кількості вводили у склади керамічних мас. Вміст порід обирали з економічної доцільності. Окрім того, варіювали вміст тугоплавкого компоненту маси, оскільки він також чинить вплив на спікання керамічної маси. Компоненти маси розтирали до повного проходження через сито №03, ретельно усереднювали та захворювали водою в кількості 18-22% до одержання нормальної робочої вологості маси. Із керамічних мас формували зразки-кубики 3х3х3 см пластичним способом, сушили в умовах лабораторії та випалювали при 1000оС. Встановлено, що показники вогневої усадки зразків на основі базового суглинку становлять 1,11%, а повної усадки – 5,94%. Усадка вогнева обумовлена дегідратацією глинистих мінералів та плавлінням легкоплавких складових керамічної маси. Проте, незважаючи на це, водопоглинання цих зразків найбільше (15,2%), а механічна міцність найнижча 7,5 МПа. Введення донецької вуглецьвміщуючої породи в кількості 15мас.% призводить до спучення керамічних зразків: для зразків з додаванням глини тугоплавкої 1 показники вогневої усадки набувають від'ємних значень. Водопоглинання при цьому у порівнянні зі зразками із суглинку значно знижується (до 11,4 і 8,4% відповідно). Це свідчить про те, що під час випалу спікання відбувається і за рахунок зовнішнього впливу високої температури (від електричних нагрівачів), і зсередини (за рахунок горіння самої породи). А оскільки, згідно даним ДТА, кількість теплоти під час цього процесу є великою (відносно, наприклад павлоградської породи), то надлишок тепла і призводить до того, що зсередини зразки спучуються. При цьому поряд з низьким водопоглинанням спостерігається невисока міцність зразків (наприклад, для зразків – 9,1 МПа). Для зразків на основі глини тугоплавкої 2 дещо інша залежність – усадка вогнева невисока (0,12-0,13%), але не набуває від'ємних значень. Це свідчить про те, що глина є більш вогнетривкою у порівнянні з глиною 1 і її додавання сприяє збільшенню стійкості маси до надлишку теплоти, що виділяється при горінні донецької породи. Зразки із маси найбільш раціонального складу характеризується в цілому кращими показниками у порівнянні із базовими: меншою вогневою усадкою – 0,40%, більшою міцністю – 11,1 МПа та значно меншим водопоглинанням – 12,8%. Це свідчить про те, що 123
введення композиційної вуглецьвміщуючої добавки є більш ефективним. Таким чином, результати досліджень дозволили встановити вплив різних за природою енергетичних добавок – павлоградської та донецької порід на особливості спікання керамічних мас, також визначено їх можливу кількість з для забезпечення необхідних показників фізико-механічних властивостей виробів.
Вплив спалювання сухостою на водно-болотні угіддя в межах міста Яворова. Турба Оксана Петрівна І. Постановка завдання. Значимість проблеми. Останніми роками спалювання сухої трави, рослинних залишків та побутового сміття перетворилося в околицях м. Яворова на справжнє екологічне лихо. Весною, коли сходить сніг і оголюється грунт, а також пізньою осінню деякі господарі і працівники рибальського господарства влаштовують пожежі, спалюючи сухостій, а кожен акт підпалу – це злочин проти тендітного світу природи. Терміни виконання роботи: 2012 - 2014 роки. У своїй роботі я поставила перед собою мету: 1. опрацювати методи оцінки стану довкілля в місцях спалювання сухостою; 2. розробити практичні шляхи доступу громадян до об’єктивної інформації по даній проблемі; 3. активізувати громадську позицію співмешканців. Завдання роботи: 1. виявити основні причини забруднення даної території; 2. провести хімічний, біоіндикаційний аналіз води водно-болотних угідь; 3. здійснити фенологічні спостереження за флорою і фауною прибережної смуги; 4. описати червонокнижні об’єкти, які виявлені на даних водно-болотних угіддях протягом 2012 – 2014 років, порівняти їх стан; 5. накреслити практичні шляхи покращення екологічного стану території. ІІ. Методи дослідження: точковий метод, біохімічний (кількісний і якісний аналіз води), спостереження (короткочасне, довготривале), біоіндикаційний, моніторинг (визначення ПЯВ – показника якості води). 1. Методику визначення ПЯВ і реактиви для цих досліджень, методику біоіндикаційного дослідження водойми запропоновано нам польськими колегами з екологічного ліцею м. Ярослава .Szkolny Monitorinq i ochrona wod srodladowych. Przemyslaw Rulakowski. Krosno 1998 r. 2. Методика виявлення об’єктів занесених у червоні списки взята у довіднику «Фауна України: охоронні категорії» (ст. 25-64). 3. Методика проведення фенологічних спостережень за флорою і фауною прибережної території р. Шкло запропонована нам у анкетах і завданнях інституту зоології НАН України (зокрема Фесенком Г.В.). 4. Методика дослідження кормової території білого лелеки, визначення стану гнізд, ведення обліку результатів гніздувань, вивчення існуючих загроз для кормових територій взята з книги Дороти Шульц-Гузяк. Освітня програма «Лелека» (ст. 59). 5. Методика визначення якості води методом хімічного аналізу взята з підручника 124
С.В.Межжерін. Біологія: (профільний рівень): підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів (ст. 96). 6. Методика для дослідження радіації: радіометр-дозиметр гамма-бетавипромінювання РКС-01 “СТОРА-ТУ” . ІІІ. Основні результати 1. Завдяки біоіндикаційного методу воду у притоці р. Шкло можна класифікувати, як «забруднену». Оскільки, за останні 4 роки, не було виявлено жодного екземпляра двостулкових молюсків, а збільшилась кількість черевоногих молюсків, а це є ознакою органічного забруднення. Зникла з даної водойми і ряска, яка є також індикатором забруднення. На даній території було виявлено, поблизу притоки, декілька осередків згарищ сміття, яке систематично сплюють господарі присадибних ділянок. 2. Визначення якості води у водоймах (визначення ПЯВ) хімічним методом проводилось на 4 об’єктах. Середньорічні показники ПЯВ на даних об’єктах у 2014 році: №1 – 52%, №2 – 46%, №3 – 28%, №4 – 32%. На об’єктах №3 і №4 ПЯВ за останні два роки знизився від 32% до 28% і від 40% до 32% відповідно. Перевищення санітарно-гігієнічних норм на цих об’єктах призводить до суттєвого зниження якості води і зумовлена потраплянням у притоку неочищених побутових стоків і систематичного спалювання сухостою. На об’єктах №1, №2, №3 і №4 перевищень норм ГДК по вмісту радіонуклідів і бактеріологічних показників не спостерігалось. 3. У результаті фенологічних спостережень за фауною прибережної зони р. Шкло, завдяки точкового методу і порівняльного аналізу виявлено: у 2012 році 47 об’єктів червоних списків (з них 15, які належать до Червоної книги України), а у 2014 році їхня кількість зменшилась до 30 об’єктів червоних списків (з них 4, які належать до Червоної книги України). Однією з причин зменшення кількості природоохоронних видів, на нашу думку, є систематичне випалювання стерні працівниками рибгоспу. 4. У результаті фенологічних спостережень за флорою виявлено: червонокнижні екземпляри сальвінії плаваючої і латаття білого, спостерігається тривожна тенденція до зменшення кількості і цих видів. 5. Членами екологічного товариства було проведено дослідження кормових територій лелеки білого і здійснено інвентаризацію його гнізд, на базі досліджень зроблено висновки. Результати гніздувань: кількість заселених гнізд – 88% 2014 рік (2010 рік - 96%). Кількість пташенят на одну успішну пару - 2,6 у 2014 році (у 2010 р. - 3,3). Зменшення кількості заселених гнізд і пташенят у виводку зумовлено знищенням кормових територій птаха, а саме, надмірним відвідуванням, сінокосінням, забруднення побутовим сміттям і найголовніше, систематичним спалюванням сухостою. ІV. Висновки. Отже, спалювання сухостою призводить не тільки до катастрофічного зменшення об’єктів червоних списків фауни і флори, а й до суттєвого забруднення водних об’єктів. Я маю надію, що даний перелік видів з червоних списків допоможе нам при проведенні заходів із захисту природних об’єктів, у боротьбі з явними порушеннями існуючого законодавства, у складанні листів протесту, у створенні нових об’єктів ПЗФ, у боротьбі з випалюванням стерні водно-болотної рослинності на даній території. 125
Таблиця 1 Залежність довжини коренів від місця розташування об’єктів. Довжина коренів см %, щодо контролю контроль 2,98 100 об’єкт №1 2,60 87,2 об’єкт №2 2,65 88,9 об’єкт №3 2,35 78,8 об’єкт №4 2,43 81,5 об’єкт №5 2,84 95,3 об’єкт №6 2,78 93,2 об’єкт №7 2,83 94,9 об’єкт №8 2, 79 93,6
Екологічний стан малої річки Вірьовчина. Щербина Аліна Олегівна Актуальність В даний час гостро стоїть проблема малих річок міст у зв'язку з усе зростаючою антропогенним навантаженням на довкілля. Малі річки є початковими ланками гідрографічної мережі , що формують більш великі ріки . На сьогоднішній день особливий інтерес представляє питання використання малих річок в народногосподарських, рекреаційних, культурних, виховних та інших цілях. Необхідно відзначити ту роль , яку виконують малі річки, вони є: - Регулятором водного режиму ландшафтів; - Підтримують рівновагу і перерозподіл елементів водного балансу ; - Визначають гідрологічну і гідрохімічну специфіку середніх і великих річок. Річка Вірьовчина є одним з найбільш уразливих природних об'єктів в Херсонській області. Річка чуйно реагує на безпосередні і непрямі антропогенні дії. Особливо при здійсненні водозаборів, скидів, а також на динамічні процеси, що відбуваються на водозбірної площі. Не дивлячись на те , що природоохоронне законодавство України спрямоване на охорону , раціональне використання і відтворення водних ресурсів , на сьогоднішній день стан малої річки Вірьовчиної внаслідок антропогенного навантаження на неї оцінюється як незадовільний . У країні щороку зникають десятки малих річок, а багато річки опинилися на порозі зникнення, в тому числі і річка Вірьовчина. Усі малі річки у відповідності зі ст.5 Водного кодексу України віднесені до водних об'єктів місцевого значення. Однак, органи державної виконавчої влади на місцях і органи місцевого самоврядування їх охорони та використання приділяють недостатньо уваги. Як природний водний об'єкт річка Вірьовчина представляє важливе екологічне значення для регіону , у зв'язку з цим питання її охорони , захисту та використання являє собою актуальну проблему. Мета: дослідити екологічний стан берегової зони річки Вірьовчиної.
126
Задачі: 1. Дослідити стан дослідження екологічних проблеми річки Вірьовчина в літературних джерелах. 2. Зробити опис фізико-географічної характеристики річки Вірьовчана; 3. Закласти та зробити опис моніторингових ділянок в береговій зоні річці Вірьовчина; 4. Дослідити флористичні та фауністичні комплекси на моніторингових ділянках берегової зони річки Вірьовчина та зробити аналіз їх екологічного стану, провести оцінку фізичних параметрів якості води. Об'єкт: берегова зона річки Вірьовчина. Предмет: екологічний стан берегової зони річки Вірьовчина Практичне значення: в останні часи спостерігається різке погіршення екологічного стану річки Вірьовчина, водночас, громадська активність щодо природоохоронної діяльності, яка спостерігалась у 2005-2007 роках зменшується. Тож моніторингові дослідження, які відображають сучасний екологічний стан річки повинні привернути увагу громадськості до її проблем. Основними проблемами річки можна вважати: 1) Відсутність прибережних захисних смуг та водоохоронних зон річки. 2) Надмірний випас худоби у річковій долині. 3) Скидання побутового та іншого сміття населенням в прибережній водоохоронній зоні. 4) Недоскональність очисних споруд, що скидають стічні води у річку. 5) Спалювання очерету. 6) Зрубування дерев, які закріплюють береги річки Верьовчина. 7) Забудова під автостоянки водоохоронної зони. 8) В останні роки спостерігалося пересихання річки у серпні місяці. 9) Ливневі стоки потрапляють безпосередньо в річку без очищення. Забруднюються стічними водами річка Вірьовчина – 396,6 тис. м³/рік.[17] На її берегах розміщені міські колектори, де все частіше і частіше виникають аварійні ситуації, які призводять до викидів неочищених стоків. Отже, р. Вірьовчана, яка несе води до р. Кошова, перевантажена скидними стоками, шістьма аварійними випусками системи промислово – побутової каналізації Херсона та сміттєзвалища. Для досліджень берегової зони річки обираємо 3 моніторингові ділянки: 1. Степанівський міст 2. Шуменський мікрорайон 3. місце, де Вірьовчина впадає в р. Кошову. Серед обраних ділянок, перша знаходиться поза містом, друга і третя знаходяться в межах міста, нижче за течією. По кожній моніторинговій ділянці періодичністю один раз на сезон проводилися обліки хребетних тварин класів Земноводні, Плазуни, Птахи, Ссавці та облік рослинності. Види фіксувалися фотографіями та заносилися в польовий щоденник. ВИСНОВКИ 1. В результаті огляду літературних джерел виявлено що стан річки Вірьовчина по зрівнянню з її історичним минулим значно погіршився і наближається до критичного. 127
Нажаль, в останні 5 років зменшилась громадська активність відносно охорони річки. 2. Для досліджень вивчено три моніторингові ділянки, які по різному розташовані відносно міста Херсона: 1 – вище по течії, 2 – безепосередньо в межах міста, 3. – нижче за течією. 3. Найбільша різноманітність видів тварин і рослин спостерігається на ділянки №1, в тому числі червонокнижні види, найменша кількість видів – на ділянці .№2. Це свідчить про пагубний вплив міста на даний природний об’єкт. 4. Необхідно негайно докласти спільних зусиль громадськості та влади для поліпшення екологічної ситуації річки,
Екологічна стежка в околицях селища Велика Багачка як рекреаційний потенціал. Каленіченко Станіслав Анатолійович Автор: Каленіченко Станіслав Анатолійович, учень 10-А класу Великобагачанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Великобагачанської районної ради Науковий керівник: Кущ Вікторія Степанівна, учитель біології та хімії Якимівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Великобагачанської районної адміністрації Полтавської області, спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, старший вчитель Актуальність даної теми: основна ідея створення стежки полягала ( і зараз полягає), перш за все, в логічному навчанні і вихованні тих, хто відвідує природні території, що охороняються. Саме тому останнім часом став все частіше вживатися термін «екологічна стежка», або скорочено - «екостежка». Разом з вирішенням завдань освіти, навчання і виховання, стежки сприяють охороні природи. Вони є свого роду регулювальником потоку відвідувачів, розподіляючи його у відносно безпечних для природи напрямах. Крім того, стежка забезпечує можливість дотримання природоохоронного режиму на певній території, оскільки полегшує контроль за величиною потоку відвідувачів і виконанням встановлених правил. У сучасному світі екологічні стежки мають ще й рекреаційну мету. Відпочинок, рекреація, туризм, оздоровлення, що врешті-решт означає здоров’я, є найвищою соціальною цінністю. Тому за останні кілька десятків років у світі поступово зростає значення рекреації в шкільних закладах освіти. Адже на даному етапі технологічного прогресу людства світу необхідні здорові діти. Об’єктом дослідження є: рекреаційні ресурси природних комплексів околиць селища Велика Багачка. Предмет дослідження: використання їх для забезпечення функціонування екологічної стежки. Мета проекту: на основі даних щодо видового складу та розташування природних комплексів околиць селища Велика Багачка проаналізувати можливості створення екологічної стежки та проведення на ній рекреаційних дій, направлених на оздоровлення дітей. Завдання: встановити оздоровчі функції природного середовища; - охарактеризувати природно-кліматичні умови району дослідження; 128
з’ясувати, що таке рекреація? вивчити рекреаційні можливості природних комплексів околиць селища Велика Багачка; розкрити можливості урегулювання питання рекреаційної діяльності шляхом створення екологічної стежки в околицях селища Велика Багачка; встановити види рідкісних рослин-первоцвітів, що знаходяться на екологічній стежці селища Велика Багачка з метою їх збереження. Теоретична цінність отриманих результатів: узагальнено інформацію про оздоровчу функцію природного середовища; вивчено особливості місць околиць селища Велика Багачка, які полягають в здатності зміцнювати і примножувати здоров’я людини; обумовлено створення екологічної стежки як способу активного відпочинку дітей; розглянуто рекреаційний потенціал, який може використовуватися з метою оздоровлення, відновлення духовних і фізичних сил людини. Практичне значення результатів дослідження: з’ясовано місця околиць селища Велика Багачка, що мають значний потенціал рекреаційних ресурсів для розвитку рекреаційнотуристичної сфери; закладено ділянки для створення екологічної стежки; з’ясовані місця зростання первоцвітів, проведено фенологічні спостереження за первоцвітами околиць селища Велика Багачка, дано оцінку антропогенного впливу на них та розроблені заходи по їх збереженню; створено схему екологічної стежки. Апробація результатів дослідження: результати дослідження були опрацьовані вчителями біології та географії Великобагачанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів і використовуються для проведення екскурсій; також проводяться екскурсії для дітей молодшого шкільного віку з метою оздоровлення під час оздоровчого періоду влітку; на основі матеріалу про первоцвіти, проводиться щорічна акція «Первоцвіт» та виготовляються відповідні буклети. Дана робота виконана на базі екологічного гуртка «Еколог» Великобагачанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів впродовж 2 років за використаними загальноприйнятими методами дослідження в біології, основними з яких є: польові (маршрутно-експедиційні), емпіричні (отримання і накопичення фактів), математичної статистики, спостереження, аналізу, порівняння, пояснення відкритих явищ, встановлення закономірних зв’язків між явищами. Дослідження, результати яких лягли в основу цієї роботи є багатоетапними. Її розробці передувала робота екологічного гуртка в дослідженні природних комплексів околиць селища Велика Багачка. Надалі планується розширити територію дослідження із встановленням туристичних шляхів.
Поліморфізм зелених жаб (Pelophylax complex) деяких водойм Середнього Подніпров’я. Вовк Ірина Олександрівна Вовк Ірина Олександрівна, учениця 9 - А клас Черкаської спеціалізованої школи І–ІІІ ступенів №3 Черкаської міської ради Черкаської області 129
Довгаль Людмила Володимирівна, вчитель біології Черкаської спеціалізованої школи І–ІІІ ступенів № 3 Актуальність теми: Європейські зелені (водні) жаби (Pelophylax esculentus complex) за останнє десятиліття викликають значний інтерес дослідників як в напрямку унікальності еволюції, та формування популяційних систем з міжвидовими гібридами, так і в напрямку використання показників поліморфізму цих амфібій для визначення якості екологічного стану водних об’єктів. З точки зору біологічної концепції виду зелені жаби являють собою унікальний випадок. Два батьківські види: ставкова жаба (Pеlophylax lessonae (Camerano, 1882)) та озерна жаба (Pеlophylax ridibundus (Pallas, 1771)) при схрещуванні породжують міжвидовий гібрид – їстівну жабу (Pеlophylax esculentus (Yinnams, 1758)). Гібриду притаманний унікальний спосіб відтворення, що межує з геномним паразитизмом. Саме це робить тему даної роботи актуальною. Мета і завдання дослідження: Визначити структуру популяцій зелених жаб Середнього Подніпров’я на прикладі водойм Черкаського та Золотоніського районів Черкаської області та Глобинського району Полтавської області, виявити склад основних феноморф в цих популяціях. Завдання дослідження: визначити склад популяційних систем зелених жаб водойм з різним рівнем антропогенного навантаження; виявити концентрацію показових феноморф зелених жаб різних біотопів. Об’єкт дослідження: комплекс зелених жаб (Pеlophylax esculentus complex). Предмет дослідження:особливості структури популяційних систем, концентрація основних феноморф в популяційних системах. Методами дослідження були обрані польовий, аналітичний, статистичний. Наукова новизна: популяційні системи зелених жаб та поліморфізм для даних водойм визначався вперше. Практичне значення одержаних результатів: отримані дані можуть бути використані для подальшого вивчення та моделювання популяційних систем зелених жаб та визначення екологічного стану водойм У досліджених водоймах виявлено популяційні системи зелених жаб трьох типів: чисту популяцію жаби озерної – R – типу, популяційну систему L-R – типу, де спостерігається початок мериклонального утворення гібридів, та систему L-E-R-типу, де сформувалось відтворення гібридів поряд з обома батьківськими видами.
Знезараження питної води за допомогою іонів срібла. Кравченко Анна Денисівна Вода! В тебе немає ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе неможливо описати... сказати, що ти необхідна для життя: ти — саме життя... Ти найбільше богатство у світі” 130
Антуан де Сент -Екзюпері Людині потрібно дзеркальна, джерельна, кришталева, чиста, прозора, без бактерій вода. А чи є вона тепер на Землі? Де її знайти? Як її зробити такою? Метою своєї роботи я ставлю: 1) Вивчити проблеми пов'язані з чистотою питної води. 2) Вивчити методи очищення питної води. 3) Дослідити очистку води за допомогою іонів срібла. Задачі моєї роботи: 1) Підібрати літературу з теми очищення води. 2) Знайти матеріали в Інтернеті з даної теми. 3) Получити консультацію з даної теми в НДІ “Водоочисні технології” 4) Провести досліди підтверджуючи можливість очищення води за допомогою іонів срібла. Тему “Знезараження води з допомогою іонів срібла” я вибрала і виплекала тому, що на даний момент проблема очистки та знезараження води є однією з найактуальніших проблем людства. «Життя - це жива вода»-, писав німецький фізіолог Еміль Дюбуа. У воді зародилося життя, без неї не можливе існування - ні рослин, ні тварин, ні людей, не говорячи вже про здоров'я. Академік Ферсман назвав воду найважливішим мінералом на землі, без якого немає здоров'я. Вода потребувала очистки ще за прадавніх часів. Срібна вода застосовувалась вже в глибокій давнині . Ще в п'ятому столітті до нашої ери персидський цар Кир під час походів користувався питною водою, що зберігалась в срібній “священій посуді”. В Індуських релігіозних книгах вказували на знезараження води за допомогою срібла.
Екологічно безпечна біотехнологія утилізації багатотоннажних органічних відходів. Говтвян Дарія Костянтинівна В даний час загострилися екологічні проблеми в Україні, зв'язані з ростом рослинних відходів переробної промисловості, сокових підприємств та ін. Катастрофічно погіршується родючість ґрунтів. Перспективно впровадження біотехнологічних методів їх утилізації для отримання екологічно безпечних добрив для відтворення родючості ґрунтів. При щорічній переробці насіння соняшнику на олію у розмірі 3,2-3,5 млн. тонн одержується до 1 млн. тонн лушпиння. На підприємствах виробництва харчових продуктів та переробної промисловості накопичується десятки тисяч тонн овочевих, фруктових відходів, а також відходи кави та чаю. Обґрунтована можливість біопереробки цих відходів культурою червоного каліфорнійського черв’яка. Встановлено, що найбільший приріст біомаси вермикультури через 2 місяці був на субстраті з відходів чаю (на 400%), що можна пояснити збалансованим вмістом необхідних біологічно активних речовин: фенольних сполук, вітамінів, амінокислот, цукру, органічних кислот, мінеральних речовин і ін. Найкращий показник за репродукцією – на основі кавових 131
відходів (на 80%) – обумовлений, можливо, високим вмістом ліпідів (жирів, фосфоліпідів, стероїдів), які виконують структурну, енергетичну, регуляторну функції. А стероїдні гормони регулюють статеву функцію. Оптимальна температура для розвитку і функціонування вермикультури E.foetida складає 23-26 оС. Зонами песимума є границі 3 ÷ 150С й 30 ÷ 35 0С, а нормальної життєдіяльності – 15÷ 30 0С. Екологічна валентність цього черв’яка щодо температури – 3 ÷ 30 0 С . Оптимальна вологість для вермикультури складає 75 ÷ 85%. Зонами песимума є межі 40÷ 65 % й 90÷ 98 %, зоною нормальної життєдіяльності – 65÷ 90 %. Екологічна валентність – 40 ÷ 98 %. Впровадження технології вермикультивування на відходах харчових підприємств сприяє отриманню екологічно безпечних натуральних добрив, а також сировини для фармацевтичних препаратів та кормових добавок.
Визначення якості поверхневих вод села Вільне. Стоянова Олена Борисівна Актуальність: - 2005 – 2015 р. міжнародне десятиріччя «Вода для життя»; Забезпечення суспільства питною водою; Охорона та раціональне використання водних ресурсів; Покращення якості води; - Розвиток життєтворчості учнів. Мета і завдання проекту: - З’ясувати вплив виявлених різних груп тварин на якість прісних водойм і річок на околицях села; Виявлення якості води та можливості її використання; Активізувати дослідницьку та наукову діяльність учнів; Сприяти екологічному вихованню учнів; В основу цієї роботи покладається шведська методика, за якою працюють школярі багатьох країн Західної Європи. Принцип її засновано на різних групах водних тварин, які по - різному реагують на погіршення умов зовнішньої середи. Дослідження цих груп тварин становить основну мету нашої роботи. Відбір проб ми проводили за допомогою скребка на глибині 20- 30 см. Промивка отриманого матеріалу проводиться на водоймищі відразу після відбору проб через набір сит. Після всього всіх тварин що залишилися відбираємо, та через мікроскоп з’ясовуємо вид тварин. Для встановлення фактора якості води кількість знайдених в пробі об’єктів розраховують по формулі К= Р поділити на Н, К - клас якості, Р - результат, Н – частота зустрічає мості визначеного виду.( Р = Н. Х – коефіцієнт фактору якості) – загальний результат. Клас якості води також можна визначити за донними відкладеннями. Дослідження ми проводили в семи точках: верхня течія річки Киргиж – Китай, проба води біля греблі, струмок , річка Киргиж – Китай, річка Ісерлія (верхня течія), річка Ісерлія на території населеного пункту, місце злиття двох річок. В кожній точці дослідження складаємо протокол . Результати дослідження 2015 року порівнювали з результатами 2007 року. Крім того ми порівняли наші результати з 132
результатами експертизи. Результати співпали. Тому цією методикою можуть працювати всі учні нашої країни. В кожній точці дослідження ми проводили анкетування на привабливість села і з максимальної оцінки 10б ми отримали фактичну 10б. На основі проведеної науково-дослідницької роботи , результатів дослідження експертизи (районна державна лабораторія ветеринарної медицини смт Тарутине) та співбесіди із власником водосховища , були встановлено відповідні висновки: - вода придатна для ведення рибного господарства , купання та спорту ; - поверхневі води села використовуються у рослинництві, тваринництві, для ведення рибного господарства, купання, а води струмків для пиття; - з метою раціонального використання води збудована гребля на р. Киргиж – Китай; - багато побутових відходів та сміття знаходяться на узбережжі річок та водоймища; - у водоймищі та річках вода 3-го класу; - струмкова вода 2-го. Враховуючи приведені вище висновки, розташування у верхній течії річки виноконьячного заводу (Молдова – Твардиця) , підприємств переробки вовни , тваринницьких ферм, ми розробили рекомендації для покращення стану води та завдання на майбутнє. - . Екологічній групі учнів школи продовжити співпрацю із Сільською радою, власником водосховища ; - продовжити спостереження за якістю поверхневих вод села за шведською методикою порівнюючи із результатами дослідження експертизи . - Поширити природоохоронну роботу серед учнів школи , жителів села та району .
Оцінка екологічного стану малої р. Кустинка та розробка заходів щодо її відновлення. Іщук Антон Іванович Малі річки Рівненської області є первинними збирачами води для головних річок – Горинь, Случ, Стир. Погіршення їх екологічного стану впродовж останніх десятиліть обумовлювалось промисловими та комунальними викидами, збільшенням розораності земель, широкомасштабними гідротехнічними меліораціями, скороченням площ природної рослинності тощо. Дослідження малих річок, з’ясування причин, які ведуть до погіршення їх екологічного стану, допомагають фахівцям у пошуку шляхів їх збереження. Мала р. Кустинка належить до басейну р. Горинь, її басейн характеризується активним господарським освоєнням території. Площа водозбірного басейну річки зазнала осушення. Мета проекту полягала у з’ясуванні екологічного стану малої р. Кустинка та розробці заходів її відновлення. Основними завданнями були: – провести візуальну та інструментальну оцінку якості води р. Кустинка; – описати видовий склад водної, прибережно-водної та лучної рослинності; – методом фітоіндикації визначити умови середовища, трофічний статус, характер забруднення та клас якості води річки; – визначити види антропогенного впливу на річку; – провести узагальнену оцінку екологічного стану річки за тестом Р.В. Хімка; 133
– запропонувати заходи щодо відновлення річки. Дослідження проводили під час експедицій на ділянці с. Малий Житин – с. Сергіївка – місця впадіння в р. Горинь (протяжність ділянки досліджень 12 км). Для проведення досліджень були використані наступні методи: візуальний, флористичний, геоботанічний, інструментальне вимірювання окремих показників, індикація за водними рослинами. На кожній із чотирьох ключових ділянок (біля сіл М. Житин, забороль, Кустин, Сергіївка) визначали показники абіотичних факторів водного середовища згідно рекомендацій Програми GLOBE. Також проводили обстеження русла річки, заплави та схилів надзаплавної тераси. При цьому описували видовий склад водної, прибережно-водної та лучної рослинності, визначали висоту та проекційне покриття лучних травостоїв. Для визначення видів рослин були використанні атласи-визначники: «Трав’янисті рослини України», «Досліджуємо малі річки». На основі видового складу водних та прибережно-водних рослин-індикаторів за методикою «Оцінка екологічного стану водойми методами біоіндикації» визначали умови середовища річки, трофічний статус, характер забруднення та клас якості води. Узагальнена оцінка екологічного стану річки була проведена з використанням тесту Романа Хімка «Визначення стану річки за візуальною оцінкою системи характерних параметрів річки та її заплави». Узагальнені результати. • Прозорість води – 40-70 см, показники t води близькі до t повітря, колір води сіруватий з відтінками жовтуватого та коричнюватого, електропровідність – 8101680(мксіменс/см3), кислотність води 7,02-8,09, швидкість течії – 0,2-0,59 м/с. • Було виявлено 53 види водних та прибережно-водних рослин, серед яких до рослин-індикаторів якості поверхневих вод належить 24 види (15 видів водних та 9 прибережно-водних рослин). • Серед рослин-індикаторів виявлено 7 видів реофільних умов, 7 видів лімнофільних умов та 6 видів – заболочення. Відповідно до видового та кількісного складу рослин всі досліджувані ділянки характеризуються лімнофільними умовами середовища. • На ділянках виявлено 17 видів рослин-індикаторів трофічного статусу річки: 8 видів мезотрофних водойм, 4 види мезо-евтрофних водойм, 8 – евтрофних водойм. Відповідно до видового та кількісного складу рослин за трофічним статусом річка належать до перехідного мезо-евтрофного типу водойм. • На ділянках виявлено 18 видів рослин, що є індикаторами характеру забруднення річки: органічного забруднення - 13 видів, забруднення важкими металами - 12 видів, ацидифікації річки - 3 види. • Макрофітний індекс річки на ділянках становив 7-8. Відповідно до макрофітного індексу якість води в річці Кустинка відноситься до ІІ класу. • Кількість видів рослин на заплавних луках становила – 21- 47. Висота травостоїв від 5 до 30 см, окремі рослини – 35-80 см. Проекційне покриття травостоїв: 6080%, на всіх ділянках є місця оголеного ґрунту. • Екологічний стан річки за тестом Р. Хімка має наступні показники: біля села 134
М. Житин – 170 б., Забороль – 176 б., Кустин – 180 б., Сергіївка – 217 б. • Річка перебуває під значним впливом факторів, пов’язаних із сільськими агломераціями: надмірний випас худоби, раннє сіножаття, зарегулювання стоку ставками, скидання побутових вод та сміття. Висновки: 1. Якість води р. Кустинка знижується в напряму течії від чистої до забрудненої, що зумовлено сумарним впливом антропогенних чинників, що діють в межах річкової долини. 2. Екологічний стан р. Кустинка визначається як «ще добрий», але в ній активно розвиваються деградаційні процеси. 3. Річка має природні умови функціонування, природний гідрологічний режим річки частково порушений, відбуваються незначні процеси замулення, збільшується рівень трофності води. 4. За трофічним статусом річка належить до мезо-евтрофних водойм та характеризується середнім рівнем первинної продукції та помірним вмістом елементів живлення. 5. Річка характеризується наявністю органічного забруднення та забруднення важкими металами, існує незначне підвищення кислотності води. 6. Якість води річки характеризується збільшенням кількості біогенних елементів в річці, незначним погіршенням кисневого режиму. 7. Існують загрози для замулення водотоку внаслідок розмивання берегів та поверхневого змиву ґрунту з оголених ділянок заплави. 8. Теплове забруднення річки відсутнє. 9. Самоочисна здатність річки знижена внаслідок деградації рослинних угруповань заплави та відсутності чагарникових насаджень вздовж русла. 11. Для збереження річки можна рекомендувати: узгодження строків сіножаття на заплаві з термінами дозрівання цінних лучних рослин; регламентування випасання худоби на заплаві; створення насадження дерев і чагарників в межах санітарної зони річки; проведення просвітницької роботи з місцевим населенням щодо припинення надходження прямих стоків від будівель і вулиць та створення стихійних сміттєзвалищ.
Всихання ялини європеської в лісових масивах села Яворова. Павлюк Роман Володимирович Процес всихання смереки у лісових масивах с. Яворова розпочався в 90-х роках минулого століття. На перших порах відмічалося поодиноке всихання дерев, але особливо інтенсивне (куртинне і масове) всихання відбулося за останнє десятиріччя. Як наслідок, йде повільна, але неухильна деградація смерекових лісів, яка полягає у зниженні життєвого стану дерев, пониженні біотичної стійкості смереки загалом, зменшенні приросту деревини, її запасів на одиницю площі, розладнанні деревостанів. Все це викликає занепокоєння гірських мешканців, громадськості, екологів, науковців, лісівників. Тому дослідження всихання смерекових лісів здійснюють усі провідні наукові установи держави, але єдиного «рецепту», як боротися з цим стихійним лихом, ще не вироблено. Кожний регіон, чи навіть кожна лісова 135
ділянка має свою специфіку і потребує індивідуального підходу. Процес всихання смерекових лісів с. Яворова теж має свої особливості. Тому актуальність теми полягає у вивченні процесів всихання смереки в лісових масивах Яворова та запобіганню подальшій деградації смерекових лісів. Ігнорування вивчення цієї складної проблеми може призвести до значного скорочення площ смерекових лісів у найближчі 10-20 років, або навіть і до повного зникнення ялини в Карпатах, в т.ч. і в околицях с. Яворова. Мета роботи полягає у вивченні причин всихання смереки європейської у лісових насадженнях с. Яворова та обґрунтуванні заходів із запобігання подальшої деградації смерекових лісів, поступового підвищення їхньої біологічної стійкості. Для досягнення мети роботи нами поставлені такі завдання: - визначити причини всихання смеречників; - виявити переважаючі морфологічні форми смереки у лісах с. Яворова; - оцінити ступінь усихання різних морфологічних форм смереки; Об’єкт дослідження – всихаючі смерічники в лісових масивах с. Яворова. Предмет дослідження – процеси всихання смереки європейської у лісах с. Яворова. Методи дослідження. Джерелознавчі, рекогносцирувальні, лісівничі, таксаційні. Характеристика роботи: -теоретична частина полягає у вивченні літературних джерел з питання продуктивності та стійкості смерекових лісів; -прикладна частина полягає у закладанні науково-дослідницьких об’єктів на ділянках смерекових лісів, зборі експериментального матеріалу з наступним його аналізом. Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому. Вперше на території лісових масивів с. Яворова: - виявлено переважаючі морфологічні форми смереки європейської; - оцінено ступінь всихання смереки у зв’язку з її морфологічними формами; Практичне значення одержаних результатів дасть змогу одержати поглиблені відомості щодо причин всихання смерекових насаджень, правильно зрозуміти сутність процесів усихання смереки в лісових масивах Яворова, намітити шляхи і заходи з поступового підвищення їх біологічної стійкості, правильно спрямувати процеси природного відновлення на формування мішаних, біологічно стійких і високопродуктивних буковоялицево-смерекових насаджень. Отримані результати досліджень можуть бути використані працівниками Яворівського лісництва під час планування ними санітарно-оздоровчих заходів у смерекових лісах, а також можна використовувати у навчальному процесі під час викладання дисципліни «Біологія». Особистий внесок автора полягає в здійсненні польових досліджень, аналізі одержаних даних, написання роботи, формулюванні висновків і рекомендацій для ведення лісового господарства у смерекових лісах на теренах с. Яворова.
Фітошкідник омела біла. Божко Соломія Андріївна Дана проблема є актуальною тому, що ситуація з поширенням омели є мало не надзвичайною і загрожує екологічним лихом. Якщо за два-три роки в країні не очистять від 136
цього паразита всі дерева, то вже через 10–15 років боротися з омелою буде пізно. Мета проекту: дослідити екологічні особливості поширення омели звичайної в біотопах с.Пониква. Об’єкт дослідження – процеси росту, розвитку та поширення фітошкідника його якісних показників залежно від досліджуваних факторів. Предмет дослідження – вплив омели білої на живі організми. Методи дослідження – спостереження – для визначення рівня, поширення омели білої на деревах у с.Пониква, математично-статистичний – проведення статистичного обробітку результатів дослідження, а також описовий, порівняльний, картографічний та інш. Завдання: • Дослідити поширення омели звичайної в с.Пониква . • Встановити особливості росту, розвитку та розповсюдження фітошкідника. • Провести аналіз спектру ураження омелою білою деревних насаджень . • Розробити рекомендації для ефективнішої боротьби з омелою білою. ДОСЛІДЖЕННЯ. Під час проведення досліджень (лютий-жовтень 2014р.) ми використали матеріали екскурсійних і експериментальних досліджень, проведених на території с.Пониква, а також критичного огляду наукових літературних джерел. Досліджено основні осередки культурних насаджень села на предмет ураження омелою білою. Зокрема я підрахувала кущі омели на деревах тополі поблизу гребліі, в результаті обробки статистичного матеріалу отримала наступні результати. Із кількістю: 1-5 кущів уражено 11 дерев 5- 10 кущів – 9 дерев 10-15кущів – 6 дерев 15-20 кущів – 2дерева 20-25 кущів – 3 дерева 32- 1 дерево 50 – 1 дерево Як результат дослідження я побудувала стовпчикову діаграму яка доказує, що на території села переважають дерева із низьким і середнім ступенем ураження фітопаразитом. Також я відобразила процентне співвідношення уражених омелою білою дерев шляхом колової діаграми. КІЛЬКІСТЬ УРАЖЕНИХ ДЕРЕВ ДІАГРАМА ВІДСОТКОВОГО УРАЖЕННЯ ДЕРЕВ ОМЕЛОЮ БІЛОЮ • • • • • • •
1-5 к 5-10 к 10-15 к 15-20 к 20-25 к 32 к 50 к
- 32,6% - 26,7% - 17,2% - 5,8% - 8,7% - 3% - 3% 137
Проведені обстеження деревостанів типових біотопів с.Пониква виявили наявність осередків омели білої - Viscum ustriacum – уздовж греблі, навколо зимувальних та нерестових ставків, зелених насаджень вздовж вулиць села. Омелу білу ми виявили в стиглих та перестійних деревних насадженнях с.Пониква. Рослина - напівпаразит після поселення на деревах пошкоджує їх. Слід відмітити, омела, що селиться на верхівках дерев, виробляє цукри і інші речовини, але нічого не віддає рослині. При сильному розвитку омели до вище розміщених гілок не поступають поживні речовини і вода, дерева і гілки усихають. Якщо ми прибирали саму омелу, то дуже швидко вона відростала. А тому, слід зрізувати всю гілку дерева. А чим раніше провести цю обрізку, тим краще для самого дерева. Після значного ураження омелою дерево трухлявіє. Оскільки найчастіше в біотопах Поникви омела поселяється на тополях, то переноситься переважно шпаками, які їдять насіння цієї рослини. Найвищий відсоток ураження омелою білою (48 %) ми відзначили на греблі та узбіччях дороги села. На Populus nigra спостерігаються наймасивніші осередки поширення напівпаразита. Майже неушкодженими омелою білою є липа широколиста, липа дрібнолиста, горобина звичайна, клен гостролистий, клен ясенелистий, клен сріблястий, верба біла, слива розлога. Вивчивши літературні джерела з цього питання, ми розглянули 3-бальну шкалу оцінювання деревних рослин, уражених омелою, яку запропонували С. І. Кузнєцов, Ф. М. Левон, Ю. А. Клименко, В. Ф. Пилипчук, М. І. Шумик [3]. У зв’ язку із цим виникла потреба в здійсненні комплексного оцінювання пошкоджень омелою насаджень у с.Пониква. Використавши запропоновану цими авторами шкалу, я провела детальне обстеження поширення омели білої в біотопах . Мою увагу привернула різноманітна ступінь ураження деревних рослин омелою: 1. Часткове, середнє, масове ураження крони; 2.Часткове середнє і масове ураження стовбура та скелетних гілок; 3. Ураження, які істотно погіршують декоративність окремих рослин, окремих куртин та масивів загалом. Проведені дослідження дали змогу визначити видовий спектр деревних рослин, уражених омелою білою, який наведено в табл. 1. Таблиця 1 Видовий спектр деревних рослин уражених омелою білою № з/п Назва виду Ступінь ураження 1 2 3 4 5 6
Тополя чорна +++ Тополя біла +++ Верба ламка ++ Робінія псевдоакація ++ Яблуня домашня ++ Верба біла + 138
7 8 9 10
Липа широколиста Клен ясенелистий Слива розлога Ясен звичайний
+ + + +
Примітка: (+++) - високий ступінь ураження (++) - середній ступінь ураження (+) низький ступінь Згідно з даними наших досліджень, найвищий ступінь ураження напівпаразитом спостерігається в тополі чорної і тополі білої. Значно нижчий ступінь ураження - у верби ламкої, робінії псевдоакації, яблуні домашньої. Висновки і перспективи подальших досліджень. Омела губить дерева в геометричній прогресії. Треба дуже прискіпливо вивчати цю проблему, інакше Україна може залишитися без дерев. 1. Вихлопні гази транспортних засобів посилюють поширення паразита, тому треба переходити на більш екологічні види палива і досліджувати більш гуманні методи боротьби ніж спилювання гілок і дерев. 2. Насаджувати дерева, у яких є менший ризик ураження омелою. 3. Омела біла активно розвивається в біотопах с.Пониква й найбільшого розвитку досягає вздовж ставків. Таку ситуацію пояснюємо надмірним зволоженням ґрунтового покриву, великою густотою посадок, високим ступенем механічних ушкоджень, забрудненням грунтового покриву важкими металлами що й створює сприятливі умови для розвитку й розмноження паразита. 5.У селі проблема набула такого поширення, що через деякий час єдиним шляхом її розв’язання буде вирізання дерев. У селищній раді та області визнають наявність цієї проблеми. Про це свідчить рішення № 796 Львівської обласної ради. Потрібне негайне проведення заходів , розроблення та впровадження проектів щодо боротьби із цим напівпаразитом деревних насаджень. 4. Тому єдиним виходом з ситуації, що склалася на даний момент є загальнодержавна мобілізація на боротьбу з омелою.
Флора піщаного степу арени Дніпра в межах природного заповідника «Дніпровсько-Орільський». Маховська Крістіна Сергіївна ТЕЗИ науково-дослідницької роботи на Всеукраїнський біологічний форум учнівської та студентської молоді «Дотик природи» за темою: Автор: Маховська Крістіна Сергіївна Контактний телефон: 099-521-71-85. Електронна адреса: kristims99@mail.ru Найменування навчального закладу: комунальний Партизанська середня загальноосвітня школа Дніпропетровського району Дніпропетровського району, Дніпропетровської області. 139
Клас: 11 клас. Мета роботи: дослідити видове багатство флори та різноманіття рослинних угруповань псамофільного степу на другій терасі долини Дніпра в межах природного заповідника «Дніпровсько-Орільський». Зробити екоморфічний аналіз та виявити рідкісні види рослин псамофільного степу. Порівняти різні рослинні угруповання за подібністю флористичного складу. Завдання: дослідити флористичний склад псамофільного степу, зробити його екоморфічний аналіз, виявити кількісне співвідношення між різними типами екоморф, що утворюють степовий БГЦ, дослідити екологію піщаних рослин та їх адаптації до умов оточуючого середовища, виявити практичну цінність степових видів рослин та степових БГЦ загалом. Порівняти формацію ковили дніпровської з іншими псамофільними степовими угрупованнями. Актуальність теми: робота звертає увагу на цінність, унікальність та вразливість флори піщаного степу арени Дніпра. Зроблено акцент на господарчому та природоохоронному значенні псамофільної флори. Моніторинг флори дозволяє слідкувати за змінами, що відбуваються на заповідних територіях. Наукова новизна: складено анотований список псамофільної флори на арені Дніпра в межах природного заповідника «Дніпровсько-Орільський». Проведено систематичний, екоморфічний та ресурсний аналіз. Об'єкти та методи дослідження. Об’єкт: флора і рослинність піщаного степу природного заповідника «Дніпровсько-Орільський». Методи: маршрутний, стаціонарний (закладання пробних ділянок 10 на 10 м), метод визначення рослин, метод аналізу екоморф, домінантний метод класифікації рослинних угруповань, порівняння видового складу угруповань за допомогою коефіцієнту жаккара. Найбільший відсоток від загальної кількості складає родина Айстрових – 27 %, значна участь також злакових – 12 % та хрестоцвітих – 7% По 5% припадає на Гвоздичні та Бобові. Осокові, Вербові, Ранникові та Лободові мають по 4%. На Цибулеві, Губоцвіті, Маренові, Конвалієві, Товстолисті, Гречкові та Розові припадає по 2%. І по одному виду нараховують такі родини як Кленові, Зонтичні, Барбарисові, Молочайні, Букові, Холодкові, Соснові, Жостерові, Онагрові, Портулакові, Шорсколисті, Макові, Шовковицеві, Жовтецеві. (Додаток Б) Три види рослин (ковила дніпровська, сон чорніючий, цибуля савранська) занесені до Червоної книги України. Такі види, як житняк пухнастоквітковий, молодило руське, купина пахуча, барбарис звичайний, конвалія травнева, козельці українські, волошка дніпровська, юринея харківська є регіонально рідкісними. За клімаморфами безперечно переважають гемікриптофіти – 56 %, на терофіти припадає 20%, на геофіти – 12%, 5% - нанофанерофіти та фанерофіти і 2 % - на хамефіти. Багаторічні трави, бруньки відновлення яких розташовані на рівні ґрунту є найбільш поширеними для умов піщаного степу. З трофоморф переважають оліготрофи – 35%, доповнюють їх мезотрофи – 27%, на олігомезотрофи припадає 18%, на мегатрофи 11%. Присутні олігомегатрофи 6% та алкалімезотрофи – 3%. Гігроморфи представлені здебільшого мезоксерофітами 46% (справжніх ксерофітів тільки 9 %) та ксеромезофітами – 140
28%. 17 % нараховують власне мезофіти. Безперечно піщані степи відрізняються посушливими умовами, але завдяки вищезгаданим властивостям піщаних ґрунтів і особливостям рельєфу трапляються умови для зростання мезофітних видів. Геліоморфи представлені геліофітами 55%, 40% - сциогеліофітами та геліосциофітами 5%. Спектр ценоморф формують послідовно рудеранти – 18%, степанто-псамофанти – 17%, сільванти 13%, псамофанто-степанти та степанто-рудеранти 7%, власне псамофантів – 6%, пратантопсамофанти та петрофіти-псамофіти – по 5%, сільванто-псамофіти, степанто-пратанти, пратанто-рудеранти – по 4%, рудеранто-пратанти, палюданто-пратанти, галостепанти та сільванто-культуранти – по 2%. За домінантною класифікацією нами було виділено 8 рослинних формацій і 23 асоціації, серед яких і формація ковили дніпровської занесена до Зеленої книги України. За флористичним складом Найбільш подібні до ковилових угруповань фітоценози з домінуванням куничника наземного (Calamagrostietа epigeios) (КJ 0,41), костриці беккера (Festucetа beckeri) (КJ 0,34) . Однаково наближаються до видового різноманіття ковилових степів формації Келерії піскової (koelerietа sabuletorіі) та Полину дніпровського artemisietа dniproica (КJ 0,32). Формація житняку пухнастоквіткового Agropyretа dasyanthi та жита дикого secaleа sylvestre схожі з ковиловою на КJ 0,29. Найбільша відмінність з ковиловими угрупованнями спостерігається у формації полину піщаного (artemisietа arenaria) КJ 0,2. Таким чином можна побудувати наступний порівняльний ряд: Зарості полину піщаного – формація житняку або жита дикого – угруповання полину дніпровського або келерії піскової – куничникові угруповання – ковилові формації. Рослини пісків мають величезне практичне значення: господарче, декоративне, медичне та ін.. За результатами досліджень виявлено лікарських 46 видів, декоративних – 33 види, медоносних – 20 видів, по 15 видів кормових і харчових, по 11 видів – отруйних, ефіроолійних та фіто меліоративних. Додатки Таблиця 4.2 Практичне значення псамофільних рослин Категорії практичної цінності рослин Кількість видів 1. Лікарські 46 2. Декоративні 33 3. Медоносні 20 4. Кормові 15 5. Харчові 15 6. Отруйні 11 7. Ефіроолійні 11 8. Фітомеліоративні 11 Таблиця 4.3 Рідкісні та зникаючі види піщаного степу Вид
ЧКУ Червоний список Дніпропетровської області 141
Стан популяції
1 2 3 4 1. Ковила дніпровська 2 2 Малочисельний 2. Цибуля савранська 3 3 Малочисельний 3. Сон чорніючий 2 2 Малочисельний 4. Юринея харківська 3 Стабільний 5. Волошка дніпровська 2 Стабільний 6. Козельці українські 3 Малочисельни 7. Конвалія травнева 3 Стабільний 8. Барбарис звичайний 3 Стабільний 9. Купина пахуча 3 Стабільний 10. Молодило руське 2 Стабільний 11. Житняк пухнастоквітковий 3 Чисельний Умовні позначення: охоронний статус виду згідно Червоної книги України: 2 – вразливий вид; 3 – рідкісний вид. Асоціації виділені на пробних ділянках: 1. Житняково-кострицева Agropyretum (dasyanthi) festucosum (beckeri), 2. Житняково-тонконогова Agropyretum (dasyanthi)koeleriosum (sabuletorіі) 3. Кострицево-полинна festucetum (beckeri) artemisiosum (dniproica), 4. Кострицево-полинна festucetum (beckeri) artemisiosum (arenaria), 5. Кострицево – к
Моніторинг якості водних ресурсів урбоекосистем Кременчука. Наливайко Владислав Русланович Проблемою ХХІ століття буде відсутність чистої питної води, тому необхідно попередити загрозу її насування для збереження цього нічим незамінного природного ресурсу для себе і прийдешніх поколінь. Мета дослідження – проаналізувати якість води, зібраної з різних джерел (системи водопостачання м. Кременчук, річки Дніпро та бювєту). Завдання досліджень: оцінка соціальної значимості альтернативних джерел водопостачання для населення Кременчука, виявлення кількості домішок, що знаходяться у воді в розчиненому стані (важких металів, хлоридів, карбонатів); вимірювання рівня рН та ОВП; біотестування на виявлення гострої токсичності цих зразків на тваринних і рослинних організмах; розробка проекту різних методів дослідження, збереження та відновлення природних джерел. Перший етап дослідження полягає в розробці проекту, отриманні теоретичних знань та матеріалів. На даний час в Україні існує постійний ризик захворювання населення, пов'язаний з вживанням питної води з вмістом домішок більшим понад рівень, установлений санітарно-гігієнічними нормами, що в подальшому може призвести до виникнення надзвичайної ситуації природного характеру. Через вживання води з великим вмістом таких речовин у людини виникають найрізноманітніші захворювання. Стандартом якості води є концентрація речовини або значення інших показників 142
якості води, які не можна перевищувати заради охорони здоров’я населення та живих організмів. Екологічний норматив якості води – це сукупність показників якості води, у разі неперевищення яких водний об’єкт має багату, збалансовану та стійку екосистему. В Україні інтенсивно відбуваються процеси урбанізації, негативними наслідками яких є надмірна концентрація промислових об’єктів на обмеженій території. Це призводить до руйнування природного середовища великих міст, не виняток і м. Кременчук. Висока забрудненість викидами й відходами, незадовільний стан систем життєзабезпечення, швидке зростання населення міст і потреба розширення територій призвели до непридатності до використання більшості поверхневих вод. Тому ми вирішили провести моніторинг якості водних ресурсів з метою попередження потенційної загрози здоров’ю людей, оцінки впливу речовин антропогенного походження на водні екосистеми, реєстрації ступеня забрудненості вод на певний період часу, демонстрації ефективності водоохоронних заходів (обмеження скидів) з допомогою даних про зміни у складі води. Забруднення вносяться з річковим стоком та через атмосферу, зокрема, проблеми створюють надходження поживних речовин, важких металів, органічних галогенів, нафтопродуктів і радіоактивних речовин. Тут вирішальну роль відіграють такі фактори, як густота населення, ступінь індустріалізації та об’єм водного об’єкта, який приймає стічні води. Але водні об’єкти забруднюють не тільки зосереджені скиди. Поверхневий стік несе змиви з сільгоспугідь, промплощадок та доріг. Особливої охорони потребують підземні води, які є суттєвим компонентом гідрографічного циклу та важливою складовою водних ресурсів. Підтримка якості підземних вод на рівні якомога ближчому до їх природного стану – це завдання надзвичайної важливості, якому може зашкодити надходження залишків деяких пестицидів та поживних речовин з сільгоспугідь, а також з ореолів, забруднених промислових площадок, захоронень міських та військових відходів, у результаті втрат з підземних трубопроводів. Крім того, ацидифікація грунтів утворює значну потенційну загрозу для підземних вод. Моніторинг вод здійснюється за параметрами кількості та якості вод з метою забезпечення збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про стан вод, прогнозування його змін та розроблення обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень в галузі використання та відтворення водних ресурсів. Він здійснюється з метою забезпечення збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про стан вод, прогнозування його змін та розроблення науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Нами було обстежено і досліджено стан водних об’єктів на території м. Кременчука Полтавської області. Ми проживаємо в місцевості з величезною водною артерією річкою Дніпро, але мешканці міста користуються водопровідною та бювєтною водою. Ми дослідили чистоту та якість води в наших водоймах. Для визначення прозорості води взяли проби води з річки Дніпро, бювєту та місцевого водопроводу. На дно пробірок з 143
поділками поклали фарфорову пластинку з нанесеним на неї малюнком чорного кольору, що не змивається. Перед тим, як заміряти воду, ми її збовтали. Прозорість визначали за висотою шару води в пробірці в сантиметрах, крізь який видно чорний малюнок на фарфоровій пластинці. Виявилося, що найгірша прозорість води - в Дніпрі (9,3 см), найпрозоріша вода в бювєті. Про якість води можна судити за її запахом. Він залежить від біологічних та хімічних домішок. Проби води ми наливали у плоскодонні колби з широким горлом і перевіряли їх на запах. Розрізняють такі запахи: хлорний, землистий, рибний, трав’янистий, болотний, гнильний. У Дніпрі вода має болотний або гнильний запах (залежно від пори року та цвітіння води, від побутового сміття). Водопровідна вода має затхлий запах труб якими тече вода, а вода з бювєту не має ніякого запаху. У водоймах нашого міста нами було визначено наявність кількості органічних речовин. Для цього ми взяли проби води і в кожну пробірку добавляли по краплині рожевого розчину калій перманганату. Якщо проба забарвлюється трьома або меншою кількістю краплин розчину, то її можна вважати чистою. Такою виявилася вода з бювєту. Водопровідна вода забарвилася в рожевий колір тоді, коли ми додали 7 крапель розчину калій перманганату. У воду із річки ми добавили 12 крапель для того, щоб вона забарвилась. Річкова вода швидко знебарвилась, тому що в ній міститься багато органічних речовин. Воду з бювєту та водопроводу перевіряли на твердість. Вміст пробірок нагрівали до кип’ятіння. Вода з пробірок випаровувалася, на стінках залишався білий осад. Більше осаду з’явилося в пробірці з водою із бювєту. Це свідчить про надто високий ступінь твердості води. Як наслідок – зростання кількості хворих на порушення обміну речовин. Ми визначили характер середовища води. Природна вода має слабко лужне середовище. Смужку універсального індикаторного паперу вмочили у всі проби води. Вода з бювєту має рH – 7, що відповідає нормі, водопровідна вода має рH – 6, що також відповідає нормі, вода в річці має слабко кисле середовище через забруднення органічними д
Оцінка рівня синантропізації рослинності заплавних лук малих річок Рівненської області . Шевченко Лілія Володимирівна Синантропізація є одним із найбільш чітко виражених наслідків впливу людського фактору на природну флору. Внаслідок синантропізації відбувається поступова деаборигенізація місцевої флори й втрата нею своїх специфічних особливостей. Дослідження процесів синантропізації дозволять прогнозувати подальшу зміну рослинності, намітити шляхи збереження біорізноманітності рослин. За оцінками фахівців, майже всі природні поліські заплавні луки знаходяться в дигресивному стані внаслідок довготривалого, незбалансованого господарювання. Для оцінки рівня синантропізації було взято матеріали власних польових досліджень (2012-2015 рр.), що проводились на заплавних луках малих річок, які належать до басейну р. Горинь та протікають в межах Рівненської області: ділянка № 1 – заплавні луки р. Корчик; № 2 – р. Стави; № 3 – р. Стубелка. Басейни річок характеризуються активним господарським освоєнням території. 144
Мета проекту полягала у з’ясуванні видового складу, характерних особливостей та рівня синантропізації рослинності заплавних лук малих річок. Завдання: встановити видовий склад рослинності заплавних лук; встановити видовий склад синантропної рослинності; провести структурний аналіз синантропної рослинності; визначити рівень синантропізації рослинності заплавних лук малих річок. Під час досліджень були використані візуальний, флористичний, геоботанічний, розрахунковий та аналітичний методи. На кожній із ділянок проводили опис видового складу рослин заплавних лук. Складання списку синантропних рослин із загальної кількості лучних видів проводилось відповідно до конспекту синантропної флори В.В. Протопопової. Для екологічного аналізу було обрано відношення видів до водного режиму ґрунту, до багатства ґрунту на елементи мінерального живлення, а також їхнє відношення до освітленості. Для оцінки рівня синантропізації рослинності заплавних лук було використано метод встановлення частки синантропних видів у рослинних угрупованнях за Абрамовою Л.М. та Міркіним Б.М. Узагальнені результати: Видовий склад рослинності заплавних лук представлений 120 видами трав’янистих рослин, що належать до 35 родин. Найбагатше представлені родини: Asteraceae – 20 видів, Poaceae – 15 видів, Cyperaceae та Caryophyllaceae – по 10 видів, які складають 45,8 % від загального числа видів. На ділянці № 1 виявлено 76 видів рослин, що належать до 23 родин. На ділянці № 2 46 видів, що належать до 21 родини. На ділянці № 3 – 68 видів, із 27 родин. Серед лучних рослин 54 види належать до синантропних. Ці види відносяться до 22 родин. Найбільш чисельними виявились родини Asteraceae, Poaceae, Caryophyllaceae та Fabaceae. На ділянці № 1 виявлено 33 синантропних види, що належать до 14 родин. На ділянці № 2 - 22 види, із 14 родин. На ділянці № 3 - 33 види, із 15 родин. На усіх ділянках найчисельнішими є родини Asteraceae та Poaceae. Геліоморфи синантропних видів заплавних лук річок Корчик та Стави представлені двома групами з майже однаковою кількістю геліофітів і сціогеліофітів; геліоморфи р. Стубелка представлені трьома групами, серед яких помітно переважають геліофіти – 20 видів. Серед трофоморфів на ділянках найбільш чисельно представлена група евтрофів, друге місце посідає група мезотрофів. Гідроморфи представлені 6 групами, серед яких найбільш чисельна група мезофітів. Зареєстровані синантропні види на кожній з ділянок відносяться до восьми ареалогічних груп, серед яких найбільш представлені голарктичні, євразійські види та гемікосмополіти. За способом поширення виявлені синантропні види було віднесено до п’яти груп. Основу становлять зоохори та анемохори, серед зоохорів помітно представлені ендозоохори. 145
Майже половина видів здатні розповсюджуватись двома способами. Із видів, що поширюються одним способом, переважають анемохори (12 видів). Виявлені синантропні види було віднесено до двох основних фракцій – апофітної та адвентивної. Апофітна фракція виявлених синантропних видів на всіх ділянках досліджень відноситься до трьох груп: евапофіти, геміапофіти та випадкові апофіти. На ділянці № 1 виявлено 25 видів апофітів, на ділянці № 2 – 18 видів , на ділянці № 3 – 28 видів. Апофітна фракція на всіх ділянках представлена найбільшим числом евапофітів. Адвентивна фракція синантропних видів заплавних лук р. Корчик та р. Стави представлена 2 групами: кенофітами та археофітами. На заплавних луках р. Стубелка зростали лише рослини, що належать до археофітів. Для ділянок досліджень співвідношення апофітів до адвентивних видів наступне: для р. Корчик – 1 : 3,1 на користь апофітів; для р. Стави – 1 : 4,5 на користь апофітів; для р. Стубелка – 1 : 5,6 на користь апофітів. Співвідношення археофітів до кенофітів на ділянках досліджень наступні: для р. Корчик – 1 : 1; для р. Стави – 1 : 3 на користь археофітів; для р. Стубелка – присутні лише археофіти. Індекс синантропізації рослинності заплавних лук р. Корчик становить 43,1%, р. Стави – 47,8%, р. Стубелка – 48,5%. Висновки: 1. У результаті досліджень на заплавних луках малих річок встановлено зростання 120 видів рослин, що належать до 35 родин, із яких 54 види. 2. У систематичній структурі синантропної рослинності на всіх ділянках переважають родини Poaceae та Asteraceae. 3. На заплавних луках усіх ділянок у видовому складі синантропної рослинності переважає апофітна фракція, а з адвентивних видів переважають археофіти. 4. В ареалогічній структурі синантропних видів переважають види декількох полірегіональних типів, тобто види з широким ареалом. 5. Всі виявлені синантропні види поширюються природним способом, з них вісім видів проявляють здатність до антропохорного способу. 6. Екологічний аналіз синантропної рослинності свідчить про переважання видів приурочених до середньозволожених, із середнім і високим вмістом елементів мінерального живлення ґрунтів і достатньо освітлених місцезростань. 7. Досліджувані ділянки за рівнем синантропізації відносяться до середньосинантропізованих біотопів, що свідчить про достатню трансформованість рослинності заплавних лук та значний антропогенний тиск.
Аналіз сучасного стану децентралізованого водопостачання населення Барського району Вінницької області. Назаренко Олеся Володимирівна Однією з основних проблем безпеки якості питної води в Україні на сьогоднішній 146
день є забруднення нітратами води децентралізованих джерел водопостачання, що використовується для господарсько-питних потреб населення. Актуальним на сьогоднішній день буде аналіз сучасного стану децентралізованого водопостачання населення окремого регіону. Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що вміст нітратів у питній воді може залежати від місця розташування колодязя, або від наявності поблизу сільськогосподарських угідь які використовують велику кількість мінеральних добрив. Лабораторні дослідження проводилися на визначення іонів амонію, нітритів фотометричним методом та нітратів потенціометричним методом. Для проведення яких були відібрані проби води із шахтних колодязів міста та навколишніх сіл. Підвищений вміст іонів амонію свідчить про погіршення санітарного стану водних джерел. Таке зростання концентрації зумовлене надходженням у ґрунтові води господарськопобутових стічних вод, азотних і органічних добрив. Підвищена концентрація іонів амонію вказує на свіже забруднення. Підвищений вміст нітратів є наслідком проникнення у водоносні шари мінеральних і органічних добрив, стоків від місць складування твердих відходів (сміття з домашнього господарства, садових відходів тощо), рідких стоків, які утворюються при утримуванні худоби, при переудобренні ґрунту рідким гноєм. Високий вміст нітратів може свідчити про забруднення у минулому фекальними водами. На відміну від амонію та нітритів, підвищення концентрації нітратів зазвичай вказує на старе забруднення. Отже, поліпшення якості питної води можна досягти як її очищенням, так і покращенням стану водних джерел, яке забезпечується впровадженням заходів по попередженню їх забруднення.
Аналіз стану фауни Миколаївської області. Жидкова Катерина Олександрівна Актуальність теми. Тварини виконують різноманітні ролі в природі та житті людини: беруть участь у запиленні рослин (у Європі 80 % покритонасінних рослин запилюється комахами); у поширенні рослин, грибів, бактерій та вірусів; є джерело їжі, сировини, медикаментів мають наукове значення як об'єкт досліджень; використовуються людиною для транспортних, сторожових, спортивно-оздоровчих та багатьох інших цілей; мають естетичне та емоційне значення для людства; викопні рештки тварин використовують для визначення відносного віку шарів гірських порід та ін. Надмірна експлуатація природних ресурсів, що стала причиною загострення екологічної ситуації в Україні: відбулося антропогенне переформування природних екосистем, знизилася їх продуктивність, збіднилося біологічне різноманіття, виснажилися запаси мисливської фауни. Через відсутність необхідних коштів залишаються низькими темпи відновлення чисельності основних видів мисливської фауни. Об’єкт дослідження – фауна Миколаївської області. Предмет дослідження – чисельність та біологічне різноманіття фауни. Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та дослідити чисельність фауни 147
Миколаївської області. Завдання дослідження: проаналізувати наукову літературу з проблеми дослідження; дати загальну характеристику Миколаївської області; вивчити стан досліджуваної проблеми на прикладі Новоодеського району. Методи дослідження: Для досягнення поставленої мети нами застосовано такі методи наукового пошуку: -теоретичні (аналіз науково-популярної літератури з проблеми дослідження; порівняння, систематизація, класифікація) з метою визначення сутності понять та підходів до оптимального проведення дослідження; -емпіричні (проведення дослідження, бесіди, опитування, вивчення документації); -методи обробки результатів дослідження: кількісний та якісний аналіз. Висновки: Зниження чисельності основних видів мисливської фауни пояснюється Складними кліматичними умовами на півдні України за останні три роки. Високі снігові покриви та низькі температури призводять до захворювань козуль на пневмонію, дуже багато козуль та кабанів мали пошкодження ніг. Значно знижена була кормова база зайців, куріпок та фазанів, а також недостатня боротьба з браконьєрством. Обов'язковим заходом ведення мисливського господарства на закріплених площах є облік чисельності мисливських звірів та птахів, що є найбільш трудомістким заходом у всіх мисливських господарствах незалежно від їх завдань і напрямків. Метою обліку є з'ясування чисельності основних видів мисливської фауни та їх розміщення на території господарства. В результаті обліку господарство отримує обгрунтовані дані про чисельність звірів на всій території, окремих ділянках, обходах та лісництвах. На основі цих матеріалів роблять аналіз і планують усю основну діяльність господарства та встановлюють норми відстрілу, вирішують необхідність часткової чи повної заборони промислу того чи іншого виду.
Небезпечні рослини і здоров’я людини на прикладі Амброзіяї полинолистої (Ambrosia artemisiifolia L., Asteraceae). Плющакова Катерина Анатоліївна, Алієва Яна Русланівна Рослини – основа усіх біогеоценозів нашої планети. Їм належить провідна роль у підтриманні сталого складу атмосфери та створенні органічних речовин, необхідних для живлення гетеротрофним організмам. Рослини здатні засвоювати космічну енергію і передавати її по ланцюгам живлення. Рослини забезпечують наше життя і прикрашають його. Але поряд з цим серед них є багато бур’янів і небезпечних для здоров’я людини. Щорічно через бур'яни господарства країни втрачають мільйони тонн зерна і багато іншої продукції рослинництва. Чільне місце серед них посідає карантинний бур'ян Амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia L., Asteraceae). В Україні цим небезпечним бур'яном засмічено понад 70% ландшафтів. Амброзія полинолиста засмічує подвір’я та вулиці, присадибні ділянки, сади, парки, городи, пустирі, узбіччя доріг, залізничні насипи і прилеглі землі, береги річок та ставків. На 148
полях амброзія засмічує посіви особливо просапних культур, озимих і ярих культур, багаторічних і однорічних кормових трав, технічні культури та полезахисні смуги. Враховуючи високу ступінь пластичності щодо температури повітря та вологості грунту, високу насіннєву продуктивність (30-100тис.штук насіння з однієї рослини), а також те, що пилок амброзії під час цвітіння шкодить здоров’ю людей і тварин, все це свідчить про неабияку небезпечність амброзії полинолистої і потребує особливої уваги та спеціальних заходів щодо боротьби з нею. Амброзія полинолиста є одним з найнебезпечніших карантинних бур'янів. Проблема її розповсюдження набула глобального характеру — вона поширена на всіх континентах. Збільшуючись, вогнища цього бур'яну не тільки пригнічують розвиток сільськогосподарських культур, але й спричиняють алергійні захворювання людей у період цвітіння. метою роботи є: вивчити морфо-біологічні і хімічні особливості амброзії; визначити походження і розповсюдження амброзіі полинолистої в Запорізькій області; з’ясувати господарське, медичне значення амброзії; вивчити методи боротьби з амброзією; попередити негативний вплив амброзіі полинолистої на людину; навчитися надавати першу медичну допомогу людні в разі її ураження пилком амброзії. На жаль, бур'яни швидко поширюються і на території нашої країни. Вперше в Україні амброзію було виявлено у 1925 р. Після 50-х років ХХ-го сторіччя амброзія почала активно "крокувати" у північному і західному напрямках України. Цей бур'ян виявлено на території всіх областей країни на загальній площі близько 2 млн га. Цього року в Україні очікується розширення площ забур'яненості за рахунок розширення старих вогнищ та виявлення нових в Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Київській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Харківській областях. Нехтування та зволікання у боротьбі з карантинними рослинами, що є справою державної ваги, може завдати непоправної шкоди для усього суспільства. Тільки спільними зусиллями, за активної підтримки держави з проблемою забур'яненості земель в Україні можна успішно справитись. Амброзія полинолистна понад сто років тому була випадково завезена з Північної Америки до Європи разом із насінням конюшини та жита. Згодом вона потрапила і в Україну. Вперше її посіяв агроном Крекер у Дніпропетровський області як лікарську рослину. Рід «амброзія» вперше описав К.Лінней у 1753р. Амброзія росте повсюди: на узбіччях доріг, по берегах річок, на пустирях, біля смітників, на насипах вздовж залізничного полотна, там, де відбувається будівництво, на вулицях і садибах населених пунктів, амброзія так поширена в місті, що навіть зустрічається на дільницях у садових товариствах, на клумбах і квітниках. 149
Місто Пологи не є винятком. У його мікрорайоні-5, де розташована наша школа, вулиці Червоногвардійська, Косіора, Нова – засмічені амброзією. Особливо великі сходи амброзії спостерігаються неподалік сміттєзвалищ на луках біля річки Конка, а також не територіях прилеглих до залізничного полотна . Дослідження данної роботи підтверджують високий рівень небезпечності Амброзії полинолистої. В останні роки в Україні ця рослина дуже поширилась і призвела до захворювання на поліноз велику кільксть населення. Люди мають усвідомлювати небезку від цього карантинного бур'яну і знищувати його усілякими способами. Застосування копмлексу агротехнічних, хімічних, механічних і біологічних заходів на полях і на необроблюваних земельних ділянках дасть можливість знешкодити Амброзію полинолисту протягом декількох років повністю. Протягом останніх років знизилась культура землеробства, безтурботність населення, керівників сільгосппідприємств і господарств та посадових осіб, пов´язана з відсутністю в бюджетах коштів та неякісним або не своєчасним проведенням необхідного комплексу заходів щодо боротьби з амброзією полинолистою. І метою визначення основних напрямків для ліквідації карантинного бур'яну на території Пологівського району був проведений ряд заходів, спрямованих на боротьбу з цією рослиною. Позбутися карантинних бур'янів можна лише спільними зусиллями населення.
Дослідження екологічного стану річки Айдар. Верховод Максим Юрійович У останні десятиріччя дуже гостро стоїть питання кількості та якості питної води на Землі. Тому у 1992 році у Ріо-де-Жанейро учасники конференції ООН прийняли "Гамільтонську заяву про спільне управління водними ресурсами". Особливо гостро проблема води стоїть в Луганській області, де відмічається нестача та незадовільна якість питної води. Водні екосистеми дуже вразливі і потерпають від дії антропогенного фактору. Особливо швидко реагують середні та малі річки. На Старобільщині основна водна артерія - це річка Айдар. Назва ріки в перекладі з тюркського означає СВІТЛА, ЯСНА, МІСЯЧНА РІКА.за класифікацією Айдар - середня річка, протікає по достатньо населенною територією. Це - основне джерело поповнення підземних вод у регіоні. Загибель річки приведе до дефіциту води на Старобільщини. Краса Айдару оспівана у віршах О.Кольцова, описана в оповіданнях нашого земляка В.Гаршина Але це - минуле. Як здоров'я твоє сьогодні, Айдар? Чи достатньо тобі нашої любові та турботи? На це питання відповідають наші дослідження, які ми проводили на протязі декількох років. Нами були обстежені ділянки річки, що знаходяться на охороняємої теритоії в межах Айдарського іхтиологічного заказника та ділянки, які не мають статусу заповідної території. Айдарський іхтиологічний заказник основною метою має охорону риб з Червоної книги України. Це вирізуб, мінога, українська, єлець Данілевського, шемая. Нами було встановлені факти порушення режиму заповідності:несанкціонований вилов риби, вирубка лісу біля урізу води, сліди багать, збір лікарьких рослин тощо. Найбільш вразило відношення до річки як до безкоштовного сміттєпроводу! Чого тільки не збирали ми під час експедицій: 150
пластик, бляшанки, побутові речі...Городи розорані майже до урізу води.. І це - в заповідній зоні!Чи можна дивуваться тому, що колись повноводна річка мала славу рибної ріки! Також ми обстежили ділянки річки, що знаходяться в приміській зоні відпочинку городян. Стан річки і берегів знаходяться в незадовільному стані. Головна проблема засміченніть річки і берегів. Хто ж у цьому винен? Звісно, ми, ті, хто так "любить" відпочивати на смарагдових берегах Айдару.. Можна тільки костатувати факти, а можна кожному з нас внести свій вклад в охорону довкілля. Члени нашого клубу започаткували проведення в місті акції "Чисті береги Айдару". На сторінках місцевої преси ми звертаємося до мешканців міста любити по-справжньому Айдар, піклуватися про його стан.Завдяки нашим клопотанням на в.Набережній і на міському пляжі встановлені, нарешті, баки для сміття. нами проводилося дослідження якості води. При проведенні хімічного складу нам допомагали працівники Старобільської СЕС. (см таблицю_) Якість води ми оцінювали також методом біоіндикації Адже відомі рослини, які ростуть тільки у чистій воді. Це, насамперед, біла німфея, глечики жовті, сусак тощо. (см Таблицю) Провівши дослідження, ми прийшли до наступних висновків: -В межах Айдарького іхтиологічного заказника не завжди виконується режим заповідної території. -У місцях масового відпочинку спостерігається засмічення берегів і русла ріки побутовим сміттям. - На вулицях, що знаходяться поблизу ріки, відсутні баки для сміття. -Під час нересту риб зафіксовані факти вилову риби. -Останнім часом все частіше використовуються заборонені методи вилову риби. -Зафіксовані випадки мийки авто на березі рчки, що призводить до попадання мастильних речовин у воду. Можна багато говорити про любов до рідного краю, а можна не говорити, а діяти. Тому девізом нашого клубу стали слова Марка Аврелія :"Не все же разглагольствовать о том, каким должен быть человек... Пора и стать им!"
Вплив іонів важких металів на стан ґрунтів Донеччини як наслідок використання важкої летальної зброї. Замай Анастасія Олексіївна Рушійною силою досліджень нашого гуртка у 2015 році став допис у Фейсбуці: «Екологи Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» закликають жителів зони АТО та звільнених територій не користуватися тими частинами городів, де є воронки від розривів снарядів, для вирощування продуктів харчування» (Рис. 1). А як справи з цим питанням у нашій місцевості? Дослідження проводили на північному заході від міста Краматорськ, в селищі Ясногірка. Влітку минулого року ця територія була під окупацією, і тут відбувалися бойові дії (Рис. 2). Тому особлива увага в нашому дослідженні була відведена стану ґрунту після обстрілів важкою летальною зброєю. Наш загін опрацював багато наукової літератури і з’ясував, що потрапляння іонів важких металів до організму 151
обертається зростанням генетичних мутацій, ракових, серцево-судинних та професійних захворювань, отруєнь, дерматозів, зниженням імунітету і пов'язаних з цим хвороб. Для хімічного аналізу ми відбирали зразки ґрунту в трьох локаціях: поблизу воронки радіусом 50 м; із зараженої території за межами 150 м від воронки; та на присадибній ділянці житлового будинку, територія якого не потрапила під обстрілу. Потім провели якісний аналіз ґрунту з цих ділянок у шкільній хімічній лабораторії (Рис. 7). Мета нашої роботи – допомогти дорослим екологам вирішити цю проблему на місцевому рівні та оповістити населення. Ми з’ясували, що територія селища Ясногірка у часи окупації потрапила під масивний обстріл реактивними системами залпового вогню «Град», в яких використовують паливо РСИ-12М. В цьому паливі присутні сполуки Плюмбуму концентрацією 6,7 г/кг (ГДК (гранично допустима концентрація) 0,1 мг/кг) (Рис.3,4). Величезний викид токсичних речовин під час вибухів снарядів летальної зброї спричинює потрапляння їх в атмосферу і воду, тим самим вони забруднюють і ґрунт, а з ним і рослини. Завершальною ланкою в харчовому ланцюжку, є людина, яка споживає велику різноманітність харчових продуктів. Найбільш небезпечними елементами для людини, та й взагалі для теплокровних тварин, є Cd, Hg, Pb, Сu. Для дослідженні ми працювали за наступним планом: • Перший етап – проаналізували теоретичний матеріал з наукових джерел про важкі метали та їх шкідливий вплив на організм людини, ознайомилися з методами та методикою якісного дослідження іонів важких металів. • Другий етап – відібрали проби ґрунту з території селища Ясногірка Краматорської міської ради Донецької області для проведення якісного аналізу на наявність іонів важких металів. • Третій етап – розробили поради щодо зменшення шкідливого впливу важких металів на здоров`я людини. Для проведення хімічного аналізу ми відібрали ґрунт методом «конверту» із глибини 10 см, так як саме у верхньому його шарі накопичуються сполуки важких металів. (Рис.5-7) Ґрунтовий розчин ми готували в шкільній лабораторії за два дні до дослідження таким чином: сухий подрібнений ґрунт заливали розчином нітратної кислоти і залишали на добу, потім суміш фільтрували та випаровували до необхідного об’єму. Якісне виявлення йонів Плюмбуму, Купруму та Кадмію у фільтраті ґрунту, відібраного поблизу воронки радіусом 50 м Для проведення дослідження ми приготували фільтрат ґрунту, відібраного біля воронки.(Рис.8) У пробірку № 1 з фільтратом ґрунту добавляли 3% розчин калій йодиду, а у пробірку № 2 з фільтратом ґрунту - розчин амоніаку. Висновок № 1. У фільтраті ґрунту, відібраного поблизу воронки на відстані 50 м, за допомогою якісних реакцій виявили наявність іонів Плюмбуму, Купруму та Кадмію, про що свідчить утворення жовтого осаду PbI2, синього розчину іонів Купрума та білого осаду кадмій гідроксиду. Виявлення іонів важких металів у фільтратах ґрунтів, відібраних на різних ділянках Для проведення дослідження ми приготували фільтрати ґрунту, відібраного на різних ділянках міста. В усі пробірки ми добавляли 3% розчин калій йодиду. Під час взаємодії іонів важких металів різних концентрацій із калій йодидом утворюються осади різного забарвлення. На основі цієї властивості нами було досліджено та проаналізовано вміст іонів важких металів у фільтраті ґрунтів, відібраних на різних ділянках відносно пошкодженої території. У трьох фільтратах ґрунту утворилися осади жовтого кольору різних відтінків: від світлого до темного. (Рис. 9). Висновок № 2. Віддаленість об`єктів від воронки зменшує вміст солей Плюмбуму у ґрунті. Викиди під час вибухів, сприяють накопиченню важких металів у ґрунті, що приводить до її 152
забруднення. ВИСНОВКИ 1. У дослідницькій роботі нами була вивчена методика дослідження впливу іонів важких металів на організм людини. 1. На основі отриманих результатів з`ясували, що на екологічну ситуацію місцевості, пов`язану із забрудненням сполуками важких металів, у сьогоденні суттєво впливають викиди при обстрілах летальною зброєю, що сприяють накопиченню важких металів у ґрунті. 2. Неконтрольоване забруднення навколишнього середовища іонами важких металів загрожує здоров`ю людей. Потрапляння токсичних речовин до організму людини призводить до необоротних змін внутрішніх органів. Наш гурток за наслідками екологічних досліджень розробив листівки (Рис.11) «Як захиститися від впливу важких металів» та почав їх розповсюджувати по селищам Краматорська і Слов’янська, також плануємо виступи на місцевому радіо та телебаченні (Рис.10). Список використаної літератури: 1. Ачасова А. Про стороване однорідність вмісту важких металів у грунті //Вісникаграрної науки. - 2003. - № 3. - С.77-78 2. Балюк С. Оцінка забруднення зрошувальної води і грунтів важкими металами //Вісникаграрної науки. 2003. - № 1. - С.65-68 3. Васильев А. Современные подходы к решению проблемы загрязнения почв тяжелыми металлами //Экотехнологии и ресурсосбережение. - 2000. - № 5 . - C. 47-52 4. Васильев А. Технологии предупреждения распространения тяжёлых металлов в окружающей среде //Экотехнологии и ресурсосбережение. - 2000. - № 2 . - C. 36-44 5. Взрывчатые вещества и пороха / М.А. Буд- ников, Н.А. Левкович, И.В. Быстров, В.Ф. Сиротский, Б.И. Шехтер. – М.: Оборонгиз, 1955. – 363 с. 6. Дуднікова І. І. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник -К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2003. -267 с. 7. Карачка В. В. Вплив викидів хімічного заводу на забруднення грунту важкими металами //Вісникаграрної науки. 2005. - № 6. - C. 81-83 8. Кравців Р.Й. Продуктивність та обмінречовин у лактуючих корів за різного вмісту важких металів у раціонах //Вісникаграрної науки. - 2004. - № 1. - С.29-31 9. Макаренко Н. Використання біологічних індикаторів для визначення забрудн
Секція «Зоологія» Особливості поведінки медоносних бджіл (Apis Mellifera). Грушецька Аліна Олексіївна Бджола медоносна (Apis mellifera) — вид медоносних бджіл, що належить до класу комах (Insecta), ряду перетинчастокрилих (Hymenoptera), родини бджолиних (Apidae). Комаха,стратегічний запильник квіткових рослин. Медоносна бджола родом із тропіків, і зараз там можна виявити дикі види бджіл. Історія бджільництва своїм корінням сягає сивої давнини. 6 тисяч років назад в Єгипті розводили бджіл. Також у Стародавній Греції бджолярі вперше навчилися вставляти у вулики перегородки і з їх допомогою вилучати для себе залишки меду. На території Русі бджільництво як промисел прослідковується з Х ст. нашої ери. Українське бджільництво — це дуже добре розвинена галузь сільського господарства яка має довгу історію, що сягає доби Київської Русі.Україна є одним із світових лідерів виробництва меду. Україна з 2008 року займає перше місце з виробництва меду серед країн Європи. 153
Актуальність теми полягає в пізнанні поведінки бджіл в різних ситуаціях, вивчення їхніх інстинктів та рефлексів,для подальшої роботи з ними. Метою роботи було вивчення особливостей поведінки медоносних бджіл Apis mellifera.В роботі було вивчено поведінку медоносних бджіл Apis mellifera при ловлі рою. 1. Об’єкти, матеріали і методи досліджень Метою роботи було вивчення поведінки медоносних бджіл Apis mellifera при ловлі рою. Дослідження проводили в літній період 2014 р. в Київській області. Об’єктом дослідження були бджолині сім'ї на пасіці мого дідуся. Дослідження проведене методом спостереження. 2. Хід роботи Ловля бджілиного рою на пасіці Якщо на пасіці з вулика, у присутності бджоляра, почав виходити рій, то його можна швидко зловити, не чекаючи, коли він приземлиться на високому дереві. Зробити це можна таким чином. Беремо пластиковий мішок. Як тільки помічаємо вихід рою, горловину мішка щільно притискаємо до передньої стінки вулика. При цьому прільоткова дошка та льоток вулика повинні знаходиться всередині горловини мішка. Через деякий час ройові бджоли і матка, цього вулика, опиняться в мішку. Після цього рій з мішка треба швидко висипати в порожній вулик, так як бджоли можуть в ньому запариться. Ловля гроно-рою Якщо рій встиг вилетіти з вулика до того як це помітив бджоляр, потрібноспостерігати де приземлиться рій (зазвичай неподалік). Потім потрібно знайти пустий вулик підставити його під гроно-рій. Настуний крок– збити рій таким чином, щоб він потрапив до вулика (важливо щоб до вулика потрапила матка і хоча б половина бджіл), закрити вулик кришкою. Через деякий час можна зрозуміти залишається рій у вулику чи ні. Якщо матка потрапила до вулика, то найвірогідніше рій залишиться, а якщо не потрапила, то рій не залишиться. Висновки. 1. Бджола медоносна (Apis mellifera) — вид медоносних бджіл, що належить до класу комах, ряду перетинчастокрилих, родини бджолиних. Стратегічний запильник квіткових рослин. Медоносна бджола родом із тропіків, і зараз там можна виявити дикі види бджіл. 2. Медоносна бджола була об'єктом значного числа наукових досліджень, і тому про її поведінку відомо досить багато. В роботі розповідається про багатогранність поведінки бджіл: розмноження, роїння, орієнтацію в просторі, їхні вроджені таланти, розрізнення бджолами кольорів та інше. 4. Ми дослідили поведінку бджіл при роїнні та спостерігали за ловлею рою бджолярем. 5. У ході дослідження проаналізовано декільк
Вивчення поведінки копитних тварин у багатовидовому змішаному стаді. Егорова Марія Олександрівна Багатовидові (змішані) експозиції зазвичай надають зоопарку особливу чарівність і добре вписуються в зоогеографічну концепцію. Так як вони викликають підвищений інтерес 154
публіки і несуть велике просвітницьке навантаження, необхідно докласти максимум зусиль для їх успішного проектування. [1] З одного боку, створення змішаних експозицій розглядається як один із способів збагачення середовища і є потужним джерелом стимуляції розмноження тварин в умовах неволі. А з іншого боку, при начебто благополуччі в змішаних групах, нерідкі труднощі з їх розведенням, коли невидимі для нас нитки міжвидової і внутрішньовидової конкуренції заважають ходу нормального життєвого циклу ". [2] Мета роботи: Вивчення поведінки різних видів копитних тварин при спільному утриманні. Завдання дослідження: • Вивчення характеру взаємовідносин копитних тварин, що утримуються в контактних двориках Екопарк в умовах змішаної експозиції. • Вивчення зміни соціального статусу тварини за період його дорослішання. • Надання рекомендацій за утриманням різних видів копитних тварин в змішаній експозиції. Актуальність роботи: створення змішаних експозицій розглядається як один із способів збагачення середовища і є потужним джерелом стимуляції розмноження тварин в умовах неволі. Але в змішаних групах нерідкі труднощі з розведенням тварин, коли міжвидова і внутрішньовидова конкуренція заважає ходу нормального життєвого циклу. Тому потрібно вивчати міжвидові відносини змішаної експозиції. До того ж соціальна чи суспільна, поведінка тварин представляє великий розділ науки про поведінку. Вивчення характеру ієрархічних взаємин тварин і розвиток соціальної поведінки в онтогенезі відіграє важливу роль для розуміння поведінки людини. Дослідження проводилися в 3- х контактних вольєрах Feldman Ecopark з серпня 2013 року по січень 2014; і в 2- х контактних вольєрах з квітня 2014 по червень 2015 року. Вольєр №1. Об'єкт спостереження: коза камерунська (1♀, вік 3 міс.), вівця свійська (1♂, вік 1,5 року), верблюд двогорбий (1♂, вік 4 міс.), альпака (2♀, вік 1,5 року , 1♀, вік 2,5 роки з дитинчам 1 міс.). Вольєр №2. Об'єкт спостереження: коза камерунська (3♀, вік 3 міс.), вівця свійська (1♂, вік 1,5 року), альпака (2 ♀, вік 1,5 року), вівця 4- х рогая (1♂, 4 ♀, дорослі тварини, вiк не певний). Вольєр №3. Об'єкт спостереження: коза камерунська (9 ♀, 4 ♂, різного віку), вівця свійська (3 ♀, 4♂, різного віку), верблюд двогорбий (1♂, вік 6 міс.). Вольєр №4. Об'єкт спостереження: коза камерунська (9♀, 4♂, різного віку і 9 козенят), вівця свійська (3♀, 4♂, різного віку та 4 ягняти), свині в'єтнамські вислобрюхі (2♀ і 8 поросят). Вольєр №5. Коза камерунська (3♀ віком 1,5 року, 1♀ козеня - спостерігався від народження), вівця камерунська (1♂ віком 2 місяці), вівця 4-х рогая (1♂ віком 1,5 місяці), вівця свійська (1♂ віком 1 місяць), альпака (2♀ віком 2 і 1 рік), свині в'єтнамські вислобрюхі (2♂ віком 2 місяці). Спостереження показали, що: Всі тварини кожного вольєра утворили спільне стадо з кількома угрупованнями. 155
Всі тварини реагують на сигнали тривоги, які подають всі тварини загального стада. При загрозі всі тварини збираються разом, дорослі самці і всі свині нападають на тварину, яка викликала переляк стада (вівчарку, фокстерьєрів, леопарда у віці 6 міс., яких заводили юннати). Під час відпочинку тварин, вони перебували в моно видових групах, в кожній з яких були тварини - «сторожа». «Сторожа» - це найбільш молоді тварини стада. Новонароджений молодняк копитних знаходиться поруч з мамами, пізніше дитинчата тримаються серед особин свого виду окремою групкою. Між усіма тваринами існують ієрархічні взаємини. Як правило, більш велика тварина домінує над особинами дрібного розміру. Але в міжвидових групах ми спостерігали, що більш великі альпака и четірьохрогі вівці завжди поступаються дрібнім камерунськім козам и домашнім вівцям. Всі високо рангові особини - тварини, менш боязкі по відношенню до людини. Під час випасу стада на незнайомій території стадо розпадається на моно видові групи. Положення тварини в стаді, залежить від його виду, віку, фізичного здоров'я і від наявності у нього «групи підтримки». Низько рангові молоді самці часто стають агресивними до людей. Випробовувані групи тварин №1, 3, і 5 можна назвати стабільними, так як справжні бійки між тваринами спостерігалися дуже рідко (№1 - ніколи, №3, 5 - під час гону, завжди між особинами свого виду). У групі №1, 2, 5 спостерігалося статева поведінка домашнього барана до альпака, 4-х рогім вівцям, камерунським козам. Після того, як баран був переведений у вольєр №3, його статева поведінка виявлялася тільки до особин свого виду. Рекомендації. • Під час годування потрібно організовувати багато годівниць в різних частинах вольєрів, щоб низько рангові тварини не залишилися голодними. • Рекомендуємо не містити більш полохливих альпака і 4-х рогіх овець спільно з камерунськими козами і домашніми вівцями, або під час годування відокремлювати їх. Література. 1. http://x-uni.com/referat/234441 , 2. В.А. Остапенко. ЕАРАЗА, Копытные в зоопарках и питомниках, 2005, 211.
Збагачення середовища існування папуг в умовах неволі. Каневская Катерина Андріївна Проблема збагачення середовища гостро стоїть не тільки в зоопарках, розплідниках, але і при утриманні тварин вдома. Збагачення середовища має на увазі різні заходи, які вживаються для того, щоб урізноманітнити монотонне існування тварин в неволі. Через монотонність існування тварини можуть нервувати, відчувати хронічний стрес, в них можуть відбуватися хронічні розлади. Поняття "збагачення середовища" 156
відноситься не стільки до змін умов утримання, скільки до впливу цих змін на стан тварин .Програма збагачення середовища має такі цілі : • Підвищення рівня загальної активності тварини; • Стимулювання природної поведінки; • Стимулювання ігрової активності. [1] Мета роботи: Збагачення умов утримання папуг, які були вигодувані людиною, або містяться поодинці, вивчення особливостей їх поведінки. Завдання роботи: 1. Спостереження за поведінкою папуг до початку експериментів 2. Розробка методиці спостереження 3. Фіксація змін в поведінці папуг під час та після експериментів Об'єкт дослідження: рожевий какаду (2 особини), гіацинтовий ара (3 особини), ожереловий папуга (1 особина), жовтахохлий оранжевощекій какаду (1 особина), хвилястий папуга (4 особини). Робота проводилась на базі Фельдман Екопарк у 2014-2015 роках. Вивчалась поведінка папуг, які були вигодувані людиною, які утримуються зграйно (гіацинтовий ара, рожевий какаду, хвилястий папуга), та поодиноко (ожереловий папуга, жовтахохлий оранжевощекій какаду, хвилястий папуга). Досліджували зміни в поведінці папуг під час збагачення середи існування. 1. Дослідження предметного збагачення середи існування поведінку папуг. 2. Дослідження впливу на поведінку папуг розвивальних занять та циркової дресури. Проводились розвивальні заняття та циркова дресура папуг. Заняття з папугами проводили 3-5 раз у тиждень по 15 хвилин. В якості заохочення використовувалося спілкування з птахом - ласкаві інтонації, чухання папуги, ласощі. Вивчалась активність папуг, бажання навчатись. 3. Дослідження прогулянок на поведінку папуг. Результати роботи 1. Предметне збагачення середи існування. 1.1.Папугам були запропоновані нові для них предмети. Вивчалась реакція на нові предмети, поведінка після досліду. Всі нові малі предмети, які ми розміщували в клітці у папуг, спочатку визивають крик, потім папуги досліджують нові предмети, бавляться ними. Всі великі (розміром с папугу) предмети викликають у них жах, папуги розкривають чубок, хвіст та кричать доки цей предмет не заберуть. Ці ж предмети, розміщені в кімнаті для вигулу, можуть зацікавити папугу, тоді він ходить навколо них на великій відстані та роздивляється, потрохи підходе до нового предмета, може доторкнутися до нього дзьобом. Після того, як подразник прибирали, папуги швидко заспокоювались. Збагачення середи існування папуг новими предметами позитивно впливає на їх активність. 1.2.Реакція на своє відображення в дзеркалі. Папугам було піднесено дзеркало. Вивчалась реакція папуг на своє відображення. Жовтахохлий оранжевощекій какаду - спочатку лякався дзеркала, та відходив від 157
нього. Пізніше розглядував відображення, розкривав та закривав чубок, торкався дзеркала дзьобом. Хвилястий папуга Кєша 2 завжди уникав контакту з дзеркалом. Ожереловий папуга, хвилясті папуги (3 особини) проявляли шлюбну поведінку. Папуги реагували на відображення, як на другого папугу. Збагачення середи існування папуг за допомогою дзеркала позитивно впливає на їх активність. 2. Дослідження впливу циркової дресури та розвивальних занять на поведінку папуг. Заняття з папугами проводили 3-5 раз у тиждень по 15 хвилин. Папуг навчали переходити з паличці на паличку, перекидатися на них, крутитися на кільці, залазити по драбинці , крутитись навколо себе («вальс»), виконувати команду «до мене!», розбирати та збирати пірамідку, брати та приносити по команді предмети, та інше. На розвивальних заняттях провіряли спроможність папуг розрізняти форму, колір і розмір предметів, рахувати їх. В якості заохочення використовувалося спілкування з птахом - ласкаві інтонації, чухання папуги, ласощі. Какаду перед тим, як потрапив у відділ біології, містився в поганих умовах. У нього було порушення обміну речовин, він вищипую з себе пір'я. Птах був агресивно налаштований по відношенню до папуг інших видів, тому містилася поодиноко. Какаду охоче йшов на контакт з юннатами, активно виступав у виставах театру звірів. Після зимових щоденних виступів театру, какаду максимально обростав пір'ям, переставав їх висмоктувати. Усі піддослідні папуги, нетерпляче ждуть тренування, одразу підходять до дресирувальника, охоче виконують усі трюки. По зовнішньому прояву поведінки піддослідних тварин видно, що дресура та розвивальні заняття позитивно впливають на їх на психічно-емоційний стан. Збагачення середи існування папуг за допомогою розвивальних занять та циркової дресури позитивно впливає на їх активність. 3. Дослідження прогулянок на поведінку папуг При утриманні папуг, використовують прогулянки. Їх можна поділити на 2 види: 1. прогулянки у приміщенні, в якому знаходиться клітка, або вольєр птаха 2. прогулянки на вулиці. Усі папуги люблять, коли їх випускають з клітки. Коли це роблять у незнайомому для птахів приміщенні, папуги спочатку досліджують територію поряд з кліткою, постійно вертаючись до неї, потім освоюють все приміщення. В теплий період з папугами можна гуляти на вулиці. Для цього їм прив’язують до кілець на кінцівках спеціальні страхувальні мотузки. Кожну весну потрібно як і першій раз привчати папуг гуляти. Спочатку вони дуже нервують, не відходить від людини, але через декілька прогулянок звикають та полюбляють їх. Можна побачити, що збагачення середи існування папуг за допомогою прогулянок позитивно впливає на їх активність. Висновки: 1. Усі досліджені способи збагачення середи існування папуг позитивно впливають на їх активність та на їх психічно - емоційний стан. 2. При збільшенні часу тренувань для папуги з порушенням поведінки 158
(висмоктування пір’я), прояви порушення значно зменшуються. Припинення тренувань збільшує прояви порушення поведінки у папуги. Література 1 С.В. Ильченко, О. Непринцева, Е.С. Вощанова «Теоретические основы работы по обогащению среды» // Научные исследования в зоологических парках, выпуск 20 // Москва; 2006; стр. 78 - 91.
Додатки таблиця1 Дослідження реакції на нові предмети Папуги Реакція на нові предмети Поведінка папуги після досліду ожереловий папуга Рио +2 0; +2 жовтохохлий оранжевощекій
Деякі психічні здібності папуг. Кравченко
Катерина Андріівна
Каневская Катерина Андріївна, Кравченко Катерина Андріївна,Feldman Ecopark, ХСШ№109, 7 клас; 063-27-29-405; Дослідження розумової діяльності тварин необхідні для розуміння закономірностей еволюції поведінки. Складно забезпечити тваринам в умовах неволі найважливіші переваги дикого життя. Тваринам нудно, якщо вони не мають можливості проявити свої унікальні розумові здібності, вони відчувають від цього дискомфорт. Цей дослід з одного боку є засобом збагачення середовища існування папуг, а з другого боку - дозволяє визначити деякі психічні здібності папуг, а саме: вміння знаходити відмінності між предметами та їх здатність до навчання, здатність до екстраполяціїМета роботи: Вивчення психічних здібностей папугЗавдання роботи:1. Визначити здатність папуг до вирішення проблем;2. Перевірити здатність папуг розрізняти форми предметів;3. Перевірити здатність папуг до відмінності розмірів;4. Перевірити здатність папуг розрізняти кольори;5. Перевірити здатність папуг до рахунку;6. Перевірити здатність папуг до екстраполяції.Об'єкт дослідження: рожевий какаду (2 особини), гіацинтовий ара (3 особини), ожереловий папуга (1 особина), хвилястий папуга (4 особини), желтохохлий оранжевощекій какаду (1 особина)Методика дослідження:I Вивчення здатності папуг розрізняти форму, колір і розмір предметів1. Пропонуємо папугам предмет певної форми (кольору або розміру) під який кладемо ласощі.2. Повторюємо дію кілька разів.3. Пропонуємо папузі вибір з 2-х предметів однієї форми і кольору, але різного розміру (одного розміру і кольору, але різної форми; одного розміру і форми, але різного кольору)4. Перевіряємо, до предмета якого розміру (кольору, форми) підійде папуга. Кожен варіант пропонуємо папузі 5 разів, змінюючи предмети місцями.II Вивчення здатності папуг до рахунку1. Підготовлено 3 однакові коробки. На коробці №1 намальовано 3 точки, на коробці 159
№2 - 5 точок, на коробці №3 - 7 точок. 2. пропонуємо папузі коробку № 2, під яку ховаємо ласощі.3. Повторюємо дію кілька разів.4. Пропонуємо папузі коробки: а) №1 та №2; в) №2 і №3; с) №1, №2, №3. Перевіряємо, яку коробку вибирає папуга. Кожен варіант пропонуємо папузі 5 разів, змінюючи коробки місцями.III Вивчення здатності папуг до вирішення проблемДо жердинці на якій сидить папуга, прив'язується мотузка (довжиною 40 cм) з ласощами на кінці (горіх, горобина, чумиза), папуга повинен дістати ласощі.IV Вивчення здатності папуг до екстраполяції Папугам показували ласощі, що ховали під коробочку або в коробочку, яку можна було відкрити, потягнувши за «стрілку». Папуга повинен був дістати ласощіДослідження показали, що:1. Папуги здатні розрізняти форму, розмір і колір предметів;2. Папуги мають здібності до рахунку (досліджувався рахунок до 7)3. Папуги здатні до вирішення проблем. Зареєстровані такі способи вирішення проблеми:• перегризання мотузки (рожеві какаду);• Спроби сісти на мотузку поруч з ласощами (хвилястий папуга) • Підтягування ласощі лапою за мотузку (ожереловий папуга, гіацинтовий папуга, рожевий какаду) 4. Папуги здатні до екстраполяціїЛітература1. Резникова Ж. И. «Интеллект животных: от индивидуума до социума»2. Фабри К. Э. Основы зоопсихологии: Учебник для студентов высших учебных заведений,. — 3-е. — М.: Российское психологическое общество, 1999.
Вивчення особливостей утримання та розведення перепілок у домашніх умовах. Мітева Марія Василівна Доповідач: Мітєва Марія Василівна, учениця 11 класу Загальноосвітньої школи I-III ст. С. Виноградівка Арцизького району Керівник: Мітєва Олена Василівна, вчитель біології вищої категорії НВК « Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів- дошкільний навчальний заклад» с. Плоцьк , Арцизького району,Одеської області тел.0971867670 Звичайна перепілка (Coturnix coturnix) — птах родини фазанових (Phasianidae), один з кількох десятків видів під загальною назвою перепілка. В Україні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий птах. Населяє птах відкриті простори на рівнині і в горах, найчастіше - поля зернових культур. М'ясо і яйця перепелів дуже смачні. Мінеральні добрива і пестициди, що розсіюються на полях, призводять до отруєнь і різкого зниження чисельності перепелів. Коли достигають хліби, перепели переселяються в поля, швидко відгодовуються і сильно жиріють. Відлітають, дивлячись по широті, з кінця серпня по кінець вересня. Їжа головним чином рослинна (насіння, бруньки), рідше комахи. Як тільки підросте трава, влаштовують гнізда на землі. В кладці 8-20 яєць палевого кольору з чорно-бурими плямами; самка висиджує 15-17 діб і виводить пташенят без участі самця. Здорове та корисне харчування із кожним роком стає все більш популярним у нашій країні. А тому, особливого значення набуває такий напрям птахівництва, як перепільництво. Продукти перепелівництва відзначаються ніжною консистенцією, 160
соковитістю, ароматом дичини і відмінними смаковими якостями. Яйця та м'ясо саме цих птахів вирізняються не тільки високою поживністю, а й цілою низкою корисних властивостей. Яйця перепелині – унікальний біологічний продукт, який використовується в лікувально-профілактичному і дієтичному харчуванні. Вони містять багато білків, вітамінів і мінералів. Перепели можуть забезпечити родину цілющими яйцями і стати джерелом солідного доходу. З метою вивчення особливостей утримання та розведення перепілок у домашніх умовах, вивчалися характерні особливості порід Японських, Манчжурсь-ких та Техаських перепілок, серед якіх для розведення найбільш прийнятний Японський перепел. Він відрізняється високою продуктивністю і непримхливістю. Знайомилися із технологією вирощування , розведення та утримання цієї птиці. Перепілки вважаються невибагливими птахами, для підтримки високої несучості потрібно дотримуватися оптимального температурного і світлового режиму та годувати збалансованими кормами, багатими протеїном. На одному квадратному метрі площі підлоги на п’яти ярусах в стандартній клітці можуть проживати 125 особин. Інкубаційний період триває лише 17 днів. Повний цикл, від закладки яєць вінкубатор до першого яєчка від молодої перепелиці, становить всього 52-66 днів. Розведення перепелів у домашніх умовах не вимагає великих витрат і не забирає багато часу, тому є доступним для кожного. За отриманими результатами зроблені висновки, що до доступності і корисності розведення і утримання перепелів у домашніх умовах. Доведено , що розведення перепелів – справа дуже цікава і економічно дуже вигідна.
Зоокультура та інтродукція Фазана мисливського (Рhasianus colchicus) у державному підприємстві «Мисливське господарство «Суми». Феденко Юлія Сергіївна Феденко Юлії, вихованки гуртка «Юні лісівники» комунального закладу Сумської міської ради - Сумський міський центр екологонатуралістичної творчості учнівської молоді, учениці 10 класу ЗОШ І-ІІІ ступенів № 5 м. Суми. Керівник гуртка: Ніколенко Світлана Вікторівна. Науковий керівник: Литвин Анатолій Іванович, директор ДП «Мисливське господарство «Суми». Зоокультура та інтродукція Фазана мисливського (Рhasianus colchicus) у державному підприємстві «Мисливське господарство «Суми» Останнім часом спостерігається суттєве зменшення кількісного та якісного складу мисливських ресурсів, особливо в країнах зі значним антропогенним навантаженням на природні екосистеми. Історично склалося, що одним із перших та найпоширеніших у світі об’єктів зоокультури з дичини є мисливський фазан (Рhasianus colchicus). Незважаючи на те, що Україна ще за часів Радянського Союзу вважалася найперспективнішою щодо розвитку фазанівництва, його сучасний стан неможна вважати задовільним. Аналіз останніх років показує, що чисельність в природі цього виду не перевищує 320 тисяч голів. Таке поголів’я 161
можна вважати задовільним лише для однієї - двох південних областей, а не для країни в цілому. Це зумовлює актуальність фазанівництва та пошук шляхів його оптимізації. Мета: методом зоокультуристворити та підтримувати на стабільному рівні природну популяцію Фазана мисливського в угіддях державного підприємства «Мисливське господарство «Суми». Об’єкт дослідження: Фазан мисливський (Рhasianus colchicus). Предмет дослідження: зоокультура Фазана мисливського (Рhasianus colchicus). Завдання: вирощування молодняка Фазана мисливського; інтродукція Фазана мисливського в угіддя державного підприємства «Мисливське господарство «Суми»; здійснення спостереження та підгодівля Фазана мисливського у природі; спостереження за динамікою збільшення популяції Фазана мисливського в угіддях державного підприємства «Мисливське господарство «Суми». Методика дослідження: 1. Ґрунтовне вивчення відповідної фахової літератури. 2. Консультація по заявленій темі з директором державного підприємства «Мисливське господарство «Суми»Литвином Анатолієм Івановичем. 3.Вирощування молодняка Фазана мисливського. 4. Інтродукція Фазана мисливського в угіддя державного підприємства «Мисливське господарство «Суми». 5. Здійснення спостереження та підгодівля Фазана мисливського у природі. 6. Вивчення динаміки зміни популяції Фазана мисливського в угіддях державного підприємства «Мисливське господарство «Суми»впродовж трьох років. Методи, використані при проведенні дослідження: спостережень, експерименту, біометричний, статистичний, літературний, визначення причин і наслідків. Етапи проведення дослідження: 1. Утримання Фазана мисливського на дичефермі господарства (2012-2015 рр.) 2. Відбір яєць та їх інкубація (2012-2015 рр.). 3. Вирощування молодняка Фазана мисливського (2012-2015 рр.) 4. Інтродукція Фазана мисливського в угіддя державного підприємства «Мисливське господарство «Суми» (2012-2015 рр.) 5. Здійснення спостереження та підгодівля Фазана мисливського у природі (2012- 2015 рр.) 6. Вивчення динаміки зміни популяції Фазана мисливського в угіддях державного підприємства «Мисливське господарство «Суми» впродовж трьох років (2015 р.) ВИСНОВКИ У ході дослідження отримані результати впливу зоокультури Фазана мисливського на створення та підтримку природної популяції птахів в угіддях державного підприємства «Мисливське господарство «Суми»: 1. У результаті застосування методів зоокультури в державному підприємстві 162
«Мисливське господарство «Суми» створена популяція Фазана мисливського, яка на лютий 2015 року налічує 170 осіб. 2. Одна з необхідних умов вирощування пташенят Фазана мисливського: повна ізоляція від людей в «чутливий» період - близько 10 діб з моменту вилуплення.При вилуплюванні і в перші 3-4 дні після нього пташенят необхідно привчити до призовних сигналів самки фазана чи сигналам-імітонам її голосу. Це різко знижує здатність пташенят до фіксації людського голосу і робить їх більш полохливими, що сприяє збереженню їх у природі. 3. Техніка випуску молодняку значною мірою зумовлює його збереження в угіддях до сезону полювання.Тимчасова перетримка дозволяє штучно вирощеним фазанам звикнути до навколишнього оточення, зорієнтуватися в ньому, сприяє відновленню сил після транспортування, дичавінню, а після випуску птахи не розселяються занадто далеко від місця перетримки, користуються підгодівлею, що дозволяє ефективно захищати та піклуватися про них. 4. Одним з найважливіших методів збереження поголів’я Фазану мисливського у природному середовищі є боротьба зі хижаками: лисицею та яструбом. Бібліографія 1. Штучне розведення диких тварин як перспективний шлях інтенсифікації сучасного мисливського господарства / [Корж О. П., Петриченко В. В., ЛебедєваН. І., Фролов Д. О.] Харків, 2006. - С. 116 - 119 - (Захист довкілля від антропогенного навантаження). 2. Корж О. П. Зоокультура як наукова основа збереження рідкісних та зникаючих видів/ О. П. Корж, Д. О. Фролов - Запоріжжя: ЗНУ, 2008. - Вип. 13, № 2. - С. 151 - 157. (Питання біоіндикації та екології). 3. Соколов В. Е. О развитии теоретических и прикладних исследований по зоокультуре и зоотехнологии / В. Е. Соколов, Е. Е. Сыроечковский // Первое всесоюзное совещание по проблемам зоокультуры. Тезисы докладов. Часть первая. Москва, 1986. - С. 3 10. 4. Осмоловская В. И. Вопросы разведения и расселения северокавказского и охотничьего фазанов в СССР / Осмоловская В. И. - М.: Издательство МГУ, 1979 - Вып. 14. С. 164-175. - (орнитология). 5. Литус И. Е. Акклиматизация фазанов на Украине. - Автореф. дис. кандидата биол. наук. - К., 1973. - 24 с. 6. Статистичний збірник «Довкілля України» за 2004 рік / Державний комітет статистики України: за редакцією Ю. М. Остапчука. - К., 2005. - 260 с. 7. Габузов О. С. Зоокультура. Учебное пособие / О. С. Габузова. - М., 2003. - 210 с. 8. Искусственное разведение фазанов. Методические рекомендации / Под ред.О. С. Габузова. - М., 1987. - 140 с. 9. Габузов О. С. Дичерозведение в увелечении продовольственных ресурсов / Под ред. О. С. Габузова. - М., 1984. - 60 с.
163
Додаток А Результати дослідження Таблиця 1 Рецепти комбікормів для фазанів, % Компоненти Вік, днів Дорослі птахи 1-21 22-90 у продук-тивний період Кукурудза 20,3 19 45 Пшениця 11,0 15 27 Ячмінь 6,5 17 22,5 39,5 Овес 10 Висівки пшеничні 5 Шрот соняшниковий10,5 4,7 Шрот соєвий 45,5 30,2 Рибна мука 5,0 5,0 6 М'ясо-кісткове борошно 5,0 Сухий обрат 2,5 2,5 Дріжжі кормові 1,0 5 2 Трав’яне борошно 2,5 3,0 4 5 Крейда 0,5 1,0 5,5 1,7 Дикальційфосфат 0,2 Фосфат 1,5 Премікс 1 1 1 1 NaCl, сіль 0,2 0,3 0,3 0,3 РАЗОМ: 100 100 100 100
у непро-дуктивний період
5,0
6
2,3
Підготовка та адаптація коня до участі у показових виступах дитячого кінного театру «Дебют». Сударенко Юлія Дмитрівна Актуальність теми. У наш час все більш популярними стають шоу та виступи з участю коней. Але у той же час у вітчизняній та зарубіжній літературі не знайдено інформації про правильну моральну та фізичну підготовку коня до участі у цих заходах. А це в свою чергу може привести до багатьох проблем, найголовнішою з яких є травмування коня та людини, яка з ним працює. Тому знання у цій галузі актуальні та представляють великий інтерес. Мета роботи полягала в розробці методики підготовки та адаптації коня до участі у виступах дитячого кінного театру «Дебют» або інших подібних заходів. Для виконання поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання: - виявити умови виступів, які можуть викликати небажану реакцію коня на нові подразники; - розробити метод боротьби із небажаними реакціями коней на ці подразники та 164
адаптації до них; - провести підготовку коней до майбутнього виступу дитячого театру «Дебют». Методика досліджень Методика ґрунтувалась на вивченні та усуненні небажаних реакцій коней на нові подразники, які виникають при показовий виступах дитячого кінного театру «Дебют». Виступи проходять у незвичних для коней обставинах (включається гучна музика, подивитися виступ приходить багато незнайомих людей, які фотографують їх та інше). Тому для успішного та безпечного виступу необхідно було підготовити коней до нових чинників без стресу для них самих. Для того щоб у разі бурхливої реакції коня на нові чинники не піддавати небезпеці себе та тварину, перед проведенням досліджень усі коні позбулися зайвої енергії шляхом бігу на корді або роботи під вершником протягом 30 хвилин. Усі дослідження проводились у відкритому манежі для надання можливості коням утекти від «небезпеки» (тобто для уникнення морального тиску на коня). Дослідження проводились протягом 2014 року та складалися з п’яти основних експериментів: Перший експеримент. Вивчення реакцій коней на звукові подразники (музику) та адаптації коня до них. Другий експеримент. Вивчення реакцій коней на яскраве світло (спалахи фотокамер) та звикання коня до таких подразників. Третій експеримент. Визначення реакцій коней на лякаючі предмети (прапори, поліетиленові пакети, тощо). Четвертий експеримент. Визначення реакцій коней до присутності великої кількості людей. П’ятий експеримент. Проведення показового виступу дитячого кінного театру «Дебют», як одержання результату підготовки коней до участі у ньому. Висновки 1. В процесі даної роботи коні, які брали участь у експериментах, були підготовлені до участі у показових виступах дитячого кінного театру «Дебют». 2. На поведінку коня під час проведення показових виступів впливають такі чинники: • гучна музика; • яскраве світло (спалахи фотокамер); • реквізит (яскраві предмети); • велика кількість людей. 3. На основі проведеної роботи була створена методика підготовки коней до показових виступів або інших подібних заходів: • Перед тим, як залучати коня до показових виступів або інших заходів необхідно переконатися, що усі його потреби повністю задоволені. • Для уникнення негативних наслідків під час ознайомлення коня із новими для нього обставинами та чинниками, перед цим треба дати можливість коню позбутися зайвої енергії шляхом роботи на корді або під вершником не менше 30 хвилин. • Ознайомлення з новими подразниками слід проводити у відкритому манежі 165
(або іншому місці), щоб кінь мав змогу відійти або втекти від предмета, який його злякав. • Якщо кінь виявляє напруження, стурбований або зовсім тікає від предмета, що його лякає, слід дати йому відійти, заспокоїтись, а через деякий час підійти і спокійно почати ознайомлення спочатку. • Усі маніпуляції під час підготовки коня до участі у показових виступах слід проводити спокійно, починати з надання можливості коню ознайомитись самому (подивитись, понюхати, торкнутись та інше) із новим предметом або чинником, не карати коня, періодично хвалити за стримане поводження. • Для закріплення бажаної реакції або заспокоєння коня слід його хвалити, гладити по шиї або давати ласощі (хліб, моркву, тощо). • Підготовка коня до виступу має проводитись систематично (приблизно за тиждень до заходу) для надання можливості коню звикнути до нових обставин. 4. Що стосується коней, які брали участь у дослідженнях, то особливих проблем з їх адаптацією до участі у показових виступах дитячого кінного театру «Дебют» не виникло, тому сам показовий виступ пройшов успішно. Практичне застосування Матеріалами даної роботи можна скористатися при підготовці коней до показових виступів або інших подібних заходів та їх проведенні у гуртках конярів, кінноспортивних клубах, приватних стайнях.
Вплив антропогенних чинників на морфологічні ознаки у коропа при адаптації до умов водного середовища. Шабаш Микола Леонідович Метою роботи було визначення токсичності забруднень стічних вод тваринницьких підприємств та вивчення морфологічних ознак коропа, вирощуваного у ставах із підвищеним вмістом у воді забруднюючих сполук, які надходять зі стоками тваринницьких об’єктів. Для досягнення мети були поставлені такі завдання: 1. Вивчити гідрохімічний склад водойм, які знаходяться у зоні впливу тваринницьких об’єктів, розміщених на території Київської області, а саме: «ВАТ Забір’я», «ЗАТ Антонов» с. Круглик, Немішаєвський агротехнічний коледж (ставок нагульний для вирощування дворічок коропа). 2. Провести аналіз морфометричних ознак дволіток коропа досліджуваних водойм. Об’єкт дослідження – короп – дворічка рибогосподарських водойм, що знаходяться на території тваринницьких підприємств. Предмет дослідження – морфометричні показники коропа. Методи дослідження: полярографічні, гігієнічні, статистичні, які використані при вивченні гідрохімічного складу водойм та морфологічних показників риби за антропогенного навантаження організму. Термін відбору проб води припадав на період від 05 по 16 жовтня. Для визначення ступеню мінливості морфологічних ознак було проаналізовано 52 особини коропа одного віку (дворічок) та розмірного ряду (від 173 до 221 мм). Для вірогідності отриманих результатів проводили дослідження у два етапи: на першому – 166
порівнювали дві вибірки коропа (літня та осіння проби) з умовно чистої водойми («ВАТ Забір’я», Київська область) з різницею у часі з метою виявлення морфологічних змін, пов’язаних з ростом і розвитком риби. На другому етапі досліджень порівнювали дві вибірки коропа з різних водойм: контрольної - «ВАТ Забір’я» та дослідної – «ЗАТ Антонов» с. Круглик в осінній період. Проведений аналіз води рибогосподарських водойм, що знаходяться на території потенційних забруднювачів та сільськогосподарських підприємств, які спеціалізуються на виробництві продукції тваринництва, показав, що: а) вода ставка «ВАТ Забір’я» має вищу лужність і жорсткість та підвищену концентрацію кальцію, магнію, хлоридів, фосфатів, сульфатів, домішок порівняно з ГДК. Показники рН, загального кисню, перманганатної окиснюваності, заліза, аміаку, нітритів і нітратів знаходяться у межах допустимої норми; б) у воді става «ЗАТ Антонов» с. Круглик підвищений вміст кальцію, магнію, хлоридів, сульфатів, аміаку, нітратів та домішок, лужності, жорсткості, перманганатної окиснюваності та рН води у порівнянні з ГДК. При цьому вміст загального кисню, фосфатів, заліза і нітритів у воді става цього господарства відповідає ГДК; в) вода нагульного ставка Немішаєвського агротехнічного коледжу має низьке значення рН, вищу жорсткість, лужність, перманганатну окиснюваність, більшу концентрацію кальцію, магнію, хлоридів, фосфатів, сульфатів, аміаку, нітритів, нітратів та домішок порівняно з ГДК. Вміст у воді загального кисню і заліза знаходяться у межах допустимої норми. Став «ЗАТ Антонов» с. Круглик та нагульний ставок Немішаєвського агротехнічного коледжу, які використовуються для рибогосподарських потреб, не відповідають вимогам існуючого ДСТУ і не придатні для вирощування риби, оскільки більшість хімічних речовин, що виявлені у підвищеній кількості у воді свідчать про потенційну небезпеку супутніх факторів. Вода става «ВАТ Забір’я» за гідрохімічними показниками відповідає вимогам ДСТУ і може використовуватися для вирощування риби. Зміни морфологічних ознак у дворічок коропа става «ЗАТ Антонов» с. Круглик за 18 ознаками, які відповідають за товарну якість рибної продукції, порівняно з «ВАТ Забір’я», свідчать про погіршення його товарних якостей. Результати досліджень можуть бути використані при розробці заходів щодо підвищення рибопродуктивності водойм, зниження токсичного впливу тваринницьких об’єктів на внутрішні водойми, підвищення якості і безпеки рибогосподарської продукції. Автором роботи самостійно (власноруч) проведено 60 % досліджень, одержано і проведено аналіз первинного матеріалу, опрацьовані основні положення, висновки роботи і літературу, проведена статистична обробка та аналіз даних. Загальна частина роботи, виконаної безпосередньо автором, становить 75%.
Експресна біосенсорна імунодіагностика ретровірусного лейкозу корів. Чуб Олександр Дмитрович Лейкоз – це пухлинне захворювання гемолімфопоетичної системи, яке 167
характеризується злоякісним розростанням кровотворних тканин, порушенням процесу визрівання клітин з інтенсивним утворенням молодих форм. На лейкоз хворіють усі види ссавців, птахи, риби. Особливо широко він поширений серед великої рогатої худоби (ВРХ), що зареєстровано в багатьох країнах на всіх континентах. До лейкозу тварин чутливі і люди. Наявні факти свідчать, що особливо чоловіки, можуть захворіти на лейкоз через вживання молока. Хвороба має довготривалий перебіг без помітних порушень у стані здоров’я. Лейкоз ВРХ викликає вірус типу С із сімейства ретровірусів, роду онковірусів. Вірус містить шість білків, найважливішими з яких є поверхневий (оболонковий) глікопротеїн gp51 та внутрішній поліпептид р24. Профілактика та ліквідація лейкозу ускладнюється в зв’язку з надзвичайним поширенням захворювання. Основною причиною цього є введення в здорове стадо неперевірених тварин, що можуть знаходитись на ранніх етапах розвитку хвороби. Тому удосконалення методів діагностики, які б дозволили виявити захворювання на його початкових стадіях розвитку, – вкрай важлива і невідкладна задача. Розроблено понад 20 різних методів лабораторної діагностики лейкозу: гематологічні, гістологічні та імунологічні. Останні базуються на визначенні рівня індукованих вірусом антитіл у сироватці крові тварин. В Україні узаконено реакцію імунодифузії (РІД). Цей метод простий і дешевий, має недоліки, пов’язані, перш за все, з низькою чутливістю та великими витратами часу для його виконання. Останнім часом намітилась тенденція застосування методу ELISA. Він характеризується специфічністю та чутливістю, але висока вартість його не дозволяє поки що впровадити його в широку ветеринарну практику. Окрім того, він вимагає досить значного часу (до 6-ти годин), високої кваліфікації виконавців та багатоетапністі в здійсненні аналізу. Тому важливим завданням на сьогодні є розробка нових чутливих і специфічних, але водночас простих і швидких методів для діагностики лейкозу на ранніх етапах його розвитку. Одним з таких альтернативних підходів є створення інструментальних аналітичних засобів на основі принципів біосенсорики. Використання оптичних імунних сенсорів на основі поверхневого плазмонного резонансу (ППР) для експресної діагностики та моніторингу навколишнього середовища на сьогодні є одним з перспективних напрямків в біосенсориці. Чутливість такого методу наближається до тієї, що притаманна для ELISA, але безперечною перевагою його є швидкість і простота визначення діагностично-значимих компонентів біологічних рідин в розрізі реального часу. Мета роботи – розробити прототип імуносенсору на основі ППР та вивчити його робочі характеристики при експресній діагностиці лейкозу ВРХ. Завдання: 1) відпрацювати базовий алгоритм імунобіосенсорного аналізу проб крові; 2) здійснити аналіз проб, взятих від тварин різного стану з ряду господарств. Об’єкт досліджень – антиген вірусу лейкозу ВРХ; сироватки крові корів. В ході виконання роботи використано сироватки ВРХ з господарств Полтавської області, а препарат антигену було надано НТОВ “Лейконад” (Полтава). Загальна характеристика досліджень за допомогою імунного біосенсору на основі ППР. ППР прилад дає можливість отримати кінетичні криві або сенсограми, які відображають процеси взаємодії молекул на поверхні перетворювача (рис. 1). В якості 168
чутливого шару використали золоту плівку товщиною 45 нм, нанесену на тонкий шар хрому (1-3 нм). Шар золота перед нанесенням антигену спочатку обробляли розчином поліаліламіно- хлориду для досягнення максимального рівня щільності його іммобілізації. Розчин антигену (2 мг/мл) вносили у вимірювальну комірку. Час інкубації - в межах 20 хв, при кімнатній температурі. Потім комірку промивали буфером, реєстрували зсув резонансного кута. Для блокування вільних місць зв’язування використовували 1% розчин бичачого сироваткового альбуміну (БСА). Після чергового промивання комірку наповнювали розчином сироватки в фізрозчині, послідовно зменшуючи кратність розведення. Час інкубації проби - 10 хв. Встановлено, що сорбція антигену на поверхні перетворювача є стабільною в часі і не руйнується при промиванні. Після обробки поверхні розчином БСА суттєвих змін кута не відмічалось. Це означає, що кількість вільних місць зв’язування було мінімальним, а концентрація антигену – оптимальною для створення щільного шару При введенні в вимірювальну комірку сироватки корів, клінічно хворих на лейкоз, величина відгуку сенсора корелює зі ступенем її розведення та рівнем розвитку анемії (рис. 2).
Рис. 1. Загальний вигляд приладу та його відгук на внесення біокомпонентів у вимірювальну комірку. 1-ЗФР, 2-антиген, 3- БСА, 4 та 5-сироватки з розведеннями 1: 10000 та 1:1000, відповідно. По осі абсцис – зміна резонансного кута. По осі ординат – час аналізу.
Рис. 2. Зміщення кута ППР (по осі ординат) при дослідженні сироваток хворих та здорових тварин, відповідно криві зверху вниз. По осі абсцис - розведення сироватки. Висновок. Імунобіосенсорний аналіз відповідає вимогам практики, оскільки є чутливим, специфічним, швидким та дешевим і його можна здійснювати в режимі реального часу і безпосередньо на фермах. Тестування сироваток може займати 10 хв., а прилад може бути портативним. Все це створює умови для простого, швидкого та дешевого скриннінгу лейкозу безпосередньо в господарствах. Окрім того, розроблений підхід імунобіосенсорної діагностики може бути здійснено при аналізі проб молока, а значить є можливість оцінювати його походження, а саме, отримане воно від здорових, чи хворих тварин.
169
Модифікаційна мінливість ракоподібних на прикладі Рака кубинського. Кондратюк Олександр Сергійович Кондратюк Олександр Сергійович, ЗОШ № 18, 11-Б клас, гурток «Загальна біологія з основами дослідництва». Комунальний заклад Сумський міський центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді. Керівник гуртка – Вертель Владислав Вікторович (к.т. (0542)32-49-73), centum-sumy@rambler.ru Актуальність. Вивчення модифікацій має важливе значення для усвідомлення закономірностей еволюції організмів, а також для сільського господарства і медицини, оскільки знання закономірностей, їх виникнення дає змогу створити умови, сприятливі для максимального виявлення визначених генотипом корисних ознак. Об'єкт дослідження: кубинський рак (Procambarus cubensis). Предмет дослідження: прояв модифікаційної мінливості у кубинського рака. Мета дослідження: визначити інтенсивність прояву модифікаційної мінливості (забарвлення тіла) в залежності від змін дії абіотичного фактору (кольору субстрату). Завдання дослідження: вивчити біологічні особливості об’єкта дослідження; встановити закономірності прояву модифікаційної мінливості; встановити закономірність успадкування набутих ознак; оформити звіт по виконаній роботі. Характеристика об’єкта дослідження. Кубинські раки (Procambarus cubensis) віднесені до класу Ракоподібні. Вони належать до підкласу Вищі ракоподібні (Malacostraca), ряду Десятиногі ракоподібні (Decapoda). Батьківщина кубинських раків – водойми Куби, як правило, невеликі з чистою і добре прогрітою водою. Модифікаційна (фенотипова) мінливість – зміни ознак організму, не пов’язані зі змінами його генотипу. Модифікаційна мінливість – це утворення модифікацій. Модифікація – неспадкова зміна фенотипу під впливом факторів зовнішнього середовища в групах генотипно однорідних організмів у межах норми реакції генотипу. Однакові модифікації звичайно виникають в усіх організмів даного виду, які потрапили в однакові нові умови. Отже, вони мають масовий і адаптивний (пристосовний) характер. Крім того, модифікації мають зворотний характер, тобто зникають в тому самому чи наступному поколінні, коли перестає діяти фактор, який зумовив модифікацію. Спадкова модифікація формується в процесі еволюції завдяки дії природного добору. Без модифікацій вузька норма реакції при зміні умов середовища могла б призвести організм до загибелі. Модифікаційна мінливість значною мірою залежить від спадковості, бо генотип визначає норму реакції. Використані матеріали та обладнання: системи життєзабезпечення гідробіонтів: система водопостачання, відстоювання води та водовідведення; система електрифікації; система аерації (продування води повітрям); система освітлення (люмінесцентними лампами); система термостабілізації акваріумної води; корми тваринного та рослинного походження; акваріуми для утримання раків (10-ть акваріумів об’ємами по 5,5 л); 10-ть 170
статевозрілих особини кубинського рака (9 ♀ та 1♂); спиртові термометри зі шкалою в межах +2 ºС – + 30 ºС; терморегулятори Atman різної потужності; сачки, шланги, щітки, відра для видалення забрудненої води; папір, олівці, ручки, зошити. Методи, використані при проведенні дослідження: спостережень, порівняльноописовий, статистичний, визначення причин та наслідків. Дослідження проводилось в декілька етапів. В ході підготовчого етапу опрацювали джерела інформації по об’єктам дослідження; провели консультацію з завідуючим кафедри зоології, анатомії і фізіології людини і тварин СумДПУ ім. А. С. Макаренка О.В. Говоруном. Під час лабораторного етапу дослідження ми підбірали раків репродуктивного віку (4 особини); Схема досліду: в 10-ть акваріуми (9 дослідних та 1 контрольний) помістили по одній статевозрілій особині кубинського рака. В контрольному варіанті зміна забарвлення субстрату не проводилась. У дослідних варіантах (2-10) донне скло, бокові та фронтальні стінки загорнуті кольоровим папером синього, зеленого та червоного кольорів. Результати дослідження. Після проведення лабораторного етапу дослідження (який тривав 6 місяців) ми встановили, що зміна забарвлення субстрату призвела до зміни забарвлення хітинових покривів, проте вона перебуває в межах норми реакції, характерної для даного виду. У 1-му, 2-му та 3-му дослідному варіантах найбільш інтенсивне забарвлення проявилося в 4-му, 7-му та 10-му акваріумах (темносиній, темнозелений, темночервоний колір субстрату). Найбільш широкий діапазон зміни забарвлення спостерігався в акваріумах синього та зеленого кольорів (1-й та 2-й дослідний варіанти). Це свідчить, що зміни забарвлення карапаксу мають пристосувальний (адаптивний) характер. У результаті гібридизації блакитнозабарвленої особини з особиною контрольного варіанту та з забарвленою особиною в червоний колір, розщеплення та успадкування ознак не відбулося. Висновки. 1. Зміна забарвлення субстрату призводить до зміни забарвлення хітинових покривів ракоподібних, проте вона перебуває в межах норми реакції, характерної для данного виду. 2. Норма реакції до забарвлення хітинових покривів рака кубинського має широкий діапазон. Найбільш широкий діапазон спостерігався в акваріумах синього та зеленого кольорів, це свідчить, що зміни забарвлення карапаксу мають пристосувальний (адаптивний) характер. 3.Методом гібридизації доведено неможливість успадкування набутих ознак (модифікацій). Література 1. Зоология беспозвоночных: Учебник для вузов / [под ред. проф. Ю. И. Полянского]. – 7-е изд., перераб. и доп. – М.: Высш. школа, 1981. – 606 c. 2. Жизнь животных в 7 т. Т. 2. Моллюски. Иглокожие. Погонофоры. Щетинкочелюстные. Полухордовые. Хордовые. Членистоногие. Ракообразные / [под ред. Р. К. Пастернака]. – 2-е изд., перераб. – М.: Просвещение,1988. – 447 с. 3. Махлин М. Д. Аквариум в школе : Кн. для учителя / М. Д.Махлин, Л. П. Солоницына. – М.: Просвещение, 1984. – 144 с. 4. Хадорн Э. Общая зоология: Пер. с нeм. / Э. Хадорн, Р. Венер. – M.: Мир, 1989. – 528 с. 5. Шарова И. Х. Зоология беспозвоночных: Учеб. для студ. высш. учеб. Заведений / И. 171
Х. Шарова. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002. – 592 с.
Господарське значення штучного методу запліднення коропа в умовах Закарпатської рибоводної станції с. Бороняво Хустського району Закарпа… Буковецька Наталія Василівна МЕТА РОБОТИ: вивчити та дослідити методи штучного запліднення коропа в інкубаційному цеху Закарпатської рибоводної станції, які сприяють отриманню ікри та личинок коропа в ранні терміни. АКТУАЛЬНІСТЬ РОБОТИ: В умовах застосування інтенсивної технології вирощування риб, короп, який має високі продуктивні властивості і широкий спектр живлення, є основним об’єктом у ставках рибоводного господарства Вирощена рибна продукція за інтенсивними технологіями в коропових рибоводних ставках є екологічно чистою, з високими харчовими якостями та властивостями. Першочергове завдання збільшення виробництва товарної риби є вихід рибопосадкового матеріалу високої якості і в необхідній кількості, бо саме, необхідність в рибопосадковому матеріалі щорічно зростає в зв’язку із збільшенням рівня інтенсифікації і необхідності зариблення не тільки ставків, але й водойм комплексного призначення. Створення інкубаційних цехів і широке застосування штучного розведення риб, дозволяє отримувати личинок коропа в ранні терміни, і тим самим, продовжувати вегетаційний період на 15-30 днів в порівнянні з звичайним нерестом. Завдання роботи: визначити та дослідити методи штучного запліднення коропа. Я вивчала і досліджувала методи штучного запліднення коропа в інкубаційному цеху: введення гіпофізарної ін’єкції самкам та самцям коропа, отримування ікри від самок та молок від самців, запліднення ікри та витримування її в апаратах Вейса до викльову личинок. Результати досліджень: Дослідження проводила на протязі трьох років в повносистемному рибоводному господарстві ЗРС. В 2013 р. інкубація коропа проводилась в трьох турах: 1.05, 5.05. 9.05.,всього було взято 25 самок і 11 самців. В 2014 р. – в двох турах:29.04,2.05. – 33 самки і 14 самців. В 2015 р. - в трьох турах, зокрема: І тур – 30 квітня, початок інкубації в 13 год. (попередня ін’єкція). Взято 23 самки, вагою: 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9.
10кг.х3мг.=30мг.=3мг. 8,3кг.х3мг.=24,9мг.=2,5мг. 8,5кг.х3мг.=25,5мг.=2,5мг. 5кг.х3мг.=15мг.=1,5мг. 5,3кг.х3мг.=15,9мг.=1,5мг. 5кг.х3мг.=15мг.=1,5мг. 8кг.х3мг.=24мг.=2,4мг. 5,3кг.х3мг.=15,9мг.=1,5мг. 4кг.х3мг.=12мг.=1,2мг. 172
10. 5кг.х3мг.=15мг.=1,5мг. 11. 4,5кг.х3мг.=13,5мг.=1,3мг. 12. 3,8кг.х3мг.=11,4мг.=1,1мг. 13. 4.6кг.х3мг.=13,8мг.=1,4мг. 14. 4кг.х3мг.=12мг.=1,2мг. 15. 4кг.х3мг.=12мг.=1,2мг. 16. 4,5кг.х3мг.=13,5мг.=1,3мг. 17. 5,3кг.х3мг.=15,9мг.=1,6мг. 18. 5кг.х3мг.=15мг.=1,5мг. 19. 4кг.х3мг.=12мг.=1,2мг. 20. 7кг.х3мг.=21мг.=2,1мг. 21. 6кг.х3мг.=18мг.=1,8мг. 22. 3,5кг.х3мг.=10,5мг.=1мг. 23. 3,5кг.х3мг.=10,5мг.=1мг. А самців - 10 шт., вагою 24. 5шт.х 8кг.х1мг.=8мг.. 25. 3шт.х6 кг.х1мг.=6 мг., 26. 2шт.х6,5кг.х1мг.=6,5 мг.
Еколого-фауністична характеристика гідрофільних видів птахів Бурштинського водосховища у зимовий період та під час весняної міграц… Леськів Вікторія Віталіївна Завдання моїх досліджень : - встановити видовий склад орнітофауни ; - дослідити поширення всіх видів у межах досліджуваної території - дослідити роль антропізації в житті птахів регіону; - оптимізувати охорону орнітофауни Бурштинського Водосховища; - опрацювати джерела наукової літератури щодо орнітофауни Укрвїни; - вивчити статистичні дані; - провести власні спостереження за птахами Бурштинського водосховища. Також я користувалася багатьма методами досліджень : метод сполохування птахів,точковий метод, лінійний, бібліографічний, статистичний. Місцем дослідження було Бурштинське водосховище. Бурштинське водосховище розташоване в Івано-Франківській області, Галицького району (за 40 км на північ від м. Івано-Франківськ). Його висота над рівнем моря 220 м н.р.м. .Площа 1260 га .Угіддя є водосховищем створеним на ріці Гнила Липа (притока Дністра), вздовж берегів БВ обкладене бетонними плитами, у водосховищі розводять промислові види риб. Відрізняється найвищою концентрацією птахів на одиницю водної поверхні у регіоні. Я склала таблицю *Статус перебування та сезонна структура населення видів птахів Бурштинського водосховища (2014 – 2015 рр.)* на основі опрацьованої наукової літератури і власних спостережень. У таблиці вказані усі види гідрофільних птахів Бурштинського 173
водосховища , статус їхнього перебування , чисельність , а саме у весняно – міграційний , осінньо – міграційний та зимовий періоди. Бурштинське водосховище є основним місцем зимівлі гідрофільних птахів тому, що не замерзає навіть при сильних морозах. Згідно даних, зібраних А.О.Кийком, в зимові періоди на водосховищі було нараховано близько 29300 особин птахів, які належали до 6 рядів, 9 родин, 25 видів. З них в межах західного регіону України гніздовими є 11 видів. Згаданим автором вперше на зимівлі зареєстровані сірощокий норець (Podiceps griseigena), великий баклан (Phalacrocorax carbo), галагаз (Tadorna tadorna), нерозень (Anas strepera), свищ (Anas Penelope). Це найбільша за площею незамерзаюча водойма у Передкарпатті є місцем зупинок під час міграції та зимівлі водоплавних птахів, особливо це стосується качкових: крижня Anas platyrhynchos, попелюха Aythya fеrina, чубатої черні Aythya fuligula, сірої гуски Anser anser, свищ Anas penelope, гоголя Bucephala clangula, креха середнього Mergus serrator та креха малого Mergus albellus. За моїми спостереженнями на водосховищі у 2014-2015 роках зимувало близько 3600 особин гідрофільних птахів, які належали до 6 рядів, 9 родин, 20 видів, з них гніздовими є 16 видів. Мною відмічені нові представники орнітокомплексу, які не відмічені в зимовий період А.О.Кийком: сіра чапля (Ardea cinerea), лебідь-кликун (Cygnus Cygnus), чирок-свистунець (Anas crecca), голуба- рибалочка (Alcedo atthis), бекас (Gallinago gallinago), жовтоногий мартин (Larus cachinnans). На мою думку найбільше потребують уваги гідрофільні птахи нашого краю.Її кількість становить понад 180 видів ,а саме гагари, пірникози, чаплі, качки, гуси, лебеді, кулики, мартини, крячки та інші.Повсюдне зниження чисельності водоплавних птахів викликає серйозне занепокоєння. Небезпека втрати важливого мисливського і естетичного ресурсу поглиблюється тим, що водоплавні птахи дуже рухливі мігранти і різні етапи річного циклу проводять у районах, нерідко віддалених один від одного на тисячі кілометрів і знаходяться на території різних держав.
Визначення чинників продуктивності бджолиних сімей в умовах Малого Полісся. Яцюк Тетяна Миколаївна Із всіх відомих на Землі людині видів комах найбільш масово і активно використовується тільки один вид – бджола медоносна. Медоносні бджоли є джерелом отримання цінних і специфічних продуктів - меду, воску, прополісу, маточного молочка, бджолиної отрути, квіткового пилку. Правильне утримання бджіл - це надійний і вигідний шлях одержання додаткової продукції без збільшення витрат. Визначити чинники підвищення продуктивності бджолиних сімей в умовах нашого краю, а також її залежність від типу вулика я спробувала дослідити, працюючи над своєю науковою роботою. Метою мого дослідження було визначити чинники, які впливають на продуктивнсть 174
бджолиних сімей в умовах нашого краю. Об’єктом мого дослідження стали 8 бджолиних сімей української степової породи. Предметом дослідження були два типи вуликів та чинники, які впливають на підвищення продуктивності бджолиних сімей. Дослідження проводились протягом 2014-2015 років . Отже проаналізувавши наші дослідження щодо продуктивності бджолиних сімей в умовах нашого краю можна зробити висновок, що на продуктивність бджолиних сімей впливають такі чинники: А) в зимово весняний період: 1. Забезпечення сім’ї доброякісними вуглеволневим та білковими кормами; 2. Підтримання вулика в чистоті; 3. Добре утеплення гнізда; 4. Наявність світлокоричневих стільників, які добре утримують тепло; 5. Наявність в сім’ї доброї молодої матки, здатної відкладати велику кількість яєць. Б) в період основного медосбору: 1. Наявність великої кількості медоносів, відстань до них; 2. Наяність достатньої кількості стільників запасних стільників; 3. Обмеження яйцекладки матки; 4. Вчасне розширення гнізда і відкачка меду; 5. Контроль за ройовим станом сім’ї. Аналізуючи результати досліджень продуктивності восьми бджолиних сімей в 20142015 роках в залежності від типу вулика можна зробити висновок що: 1. Продуктивність бджолиних сімей у українських лежаках знавчно більша ніж у лежаках даданах. 2. Зимуючи в українських вуликах бджоли економніше споживають корм, менше гинуть; 3. Весною в українських вуликах швидше нарощуються сім’ї. 4. В українських лежаках бджолині сім’ї рідше переходять в ройовий стан.
Зараженість Pterostichus melanarius і Pterostichus niger грегаринами Ancyrophora gracilis, Actinocephalus echinatus і Cometoides wellmeri та вплив на процеси травлення турунів. Гончарко Максим Дем’янович Гончарко Максим Дем’янович, 11 клас, комунальний заклад освіти «Фінансово-економічний ліцей» Дніпропетровської міської ради Повна назва проекту: «Зараженість Pterostichus melanarius і Pterostichus niger грегаринами Ancyrophora gracilis, Actinocephalus echinatus і Cometoides wellmeri та вплив на процеси травлення турунів» Актуальність дослідження: Екологічні особливості грегарин турунів вивчали на території Франції, Тайвані, 175
Японії, Польщі, Німеччини й Словаччини та деяких інших країнах. Грегарини турунів фауни України до останнього часу залишалися невивченими. Мета роботи – оцінити роль гамонтів у життєдіяльності даних видів Pterostichus Завдання роботи: 1) охарактеризувати гамонтів вилучених з досліджуваних об’єктів; 2) оцінити співвідношення видів грегарин до того чи іншого виду Pterostichus; 3) провести ряд вимірів гамонтів для подальшої статистичної обробки; 4) ознайомитися з життєвими циклами визначених видів грегарин. Гіпотеза: грегарини Ancyrophora gracilis, Actinocephalus echinatus і Cometoides wellmeri впливають на процес травлення P. melanarius і P. niger викликаючи розлад кишкового тракту. Матеріали і методи досліджень: об’єкт дослідження – популяції турунів P. Melanarius (Liger, 1798) і P. niger (Schaller, 1783). Екземпляри турунів зібрані вручну в підстилці та на поверхні ґрунту в парку ім. Кірова (м. Дніпропетровськ). В експерименті використано по 25 жуків кожного виду, в яких виявлено 88 грегарин. Жуків розподілили поодинці, в 250 мл пластикові стаканчики з вологим фільтрувальним папером. Для запобігання забруднення садків спорами бактерій чи грибів, вірусів дотримувалися чистоти під час усього експерименту. Всі жуки зберігались, якнайменше 6 годин для видалення гаметоцист, в подальшому їх дослідили на зараження грегаринами протягом 48 годин. З тіла жуків видалили травний канал, який обробили фізіологічним розчином. Вологі препарати тканин кишечника, використали для подальшого дослідження та виявлення грегарин. Спостереження проводили за допомогою мікроскопу Bresser Biolux LCD 40x–1600x із фотографуванням грегарин. На цифрових знімках грегарин вимірювали за допомогою програми TpsDig2. Визначення грегарин проводили за монографіями Geus (1969) й Clopton (2002). Морфометричні вимірювання в основному відповідають тим, що запропонував Clopton (2002), також представлені інші показники досліджуваного роду в даному описі. Вимірювання представлені в мікрометрах як середнє значення та середньоквадратичне відхилення. Результати експериментів та їх обговорення: Найбільший показник довжини протомерита (87,4 мкм) відповідає максимальній ширині протомерита (71,5 мкм). Найбільший показник максимальної ширини протомерита (88,2 мкм) відповідає довжині протомерита (80 мкм). Найменший показник довжини протомерита (8,3 мкм) відповідає максимальній ширині протомерита (27,4 мкм). Найменший показник максимальної ширини протомерита (15,3 мкм) відповідає довжині протомерита (12,4 мкм). Найбільший показник довжини дейтомерита (351,3 мкм) відповідає максимальній ширині дейтомерита (112,3 мкм). Найменший показник довжини дейтомерита (34,1 мкм) відповідає максимальній ширині дейтомерита (23,3 мкм). Найменший показник максимальної ширини дейтомерита (17,9 мкм) відповідає довжині дейтомерита (48,3 мкм). Найбільший показник повної довжини (431,5 мкм) відповідає максимальній ширині дейтомерита (122,4 мкм). Найменший показник повної довжини (50 мкм) відповідає 176
максимальній ширині дейтомерита (24,8 мкм). Найменший показник максимальної ширини дейтомерита (17,9 мкм) відповідає повній довжині (62,3 мкм). Найбільший показник співвідношення довжини протомерита до середньої ширини протомерита (1,39 мкм) відповідає співвідношенню довжини дейтомерита до середньої ширини дейтомерита (4,2 мкм). Найменший показник співвідношення довжини протомерита до середньої ширини протомерита (0,35 мкм) відповідає співвідношенню довжини дейтомерита до середньої ширини дейтомерита (1,5 мкм). Найбільший показник співвідношення довжини протомерита до максимальної ширини протомерита (1,22 мкм) відповідає співвідношенню довжини дейтомерита до максимальної ширини дейтомерита (2,57 мкм). Найменший показник співвідношення довжини протомерита до максимальної ширини протомерита (0,31 мкм) відповідає співвідношенню довжини дейтомерита до максимальної ширини дейтомерита (1,41 мкм). Найбільший показник ширини ядра (33,7 мкм) відповідає довжині ядра (29,3 мкм). Найбільший показник довжини ядра (32,1 мкм) відповідає ширині ядра (26,9 мкм). Найменший показник ширини ядра (8,4 мкм) відповідає довжині ядра (8,7 мкм). Найбільший показник ширини сполучення протомерита і дейтомерита (72,1 мкм) відповідає максимальній ширині протомерита (98,3 мкм). Найменший показник ширини сполучення протомерита і дейтомерита (12,5 мкм) відповідає максимальній ширині протомерита (16,8 мкм). Найменший показник максимальної ширини протомерита (15,3 мкм) відповідає ширині сполучення протомерита та дейтомерита (12,8 мкм). Довжина протомерита для P. melanarius (17–26 мкм), P. niger (63–72 мкм). Середня ширина протомерита для P. melanarius (23–32 мкм), P. niger (62–73 мкм). Максимальна ширина протомерита для P. melanarius (25–34 мкм), P. niger (65–76 мкм). Довжина протомерита від початку до максимальної ширини для P. melanarius (11–18,5 мкм), P. niger (45–54,5 мкм). Довжина протомерита від максимальної ширини до кінця протомерита для P. melanarius (4,3–7,5 мкм), P. niger (15,5–19,3 мкм). Ширина з’єднання протомерита і дейтомерита для P. melanarius (22–31,5 мкм), P. niger (48,5–59,8 мкм). Довжина дейтомерита для P. melanarius (57–80 мкм), P. niger (225–265 мкм) і середня ширина дейтомерита для P. melanarius (20,05–28 мкм), P. niger (59–67,5 мкм). Максимальна ширина дейтомерита для P. melanarius (28–38 мкм), P. niger (75–88 мкм). Довжина дейтомерита від максимальної ширини дейтомерита до кінця дейтомерита для P. melanarius (49–79 мкм), P. niger (195–228 мкм). Довжина ядра для P. melanarius (9,9–13,9 мкм), P. niger (23,1–26,2 мкм). Ширина ядра для P. Melanarius (8,2–13,9 мкм), P. niger (22,3–27 мкм). Висновки: 1) У кишківнику Pterostichus melanarius і Pterostichus niger вперше для території України за допомогою морфометричних вимірів визначено види грегарин: Ancyrophora gracilis, Actinocephalus echinatus та Cometoides wellmeri . 2) Визначено відсоток зараженості даних видів турунів, який склав 16% для (P. melanarius) і 20% для (P. niger). У жуків, які мали найбільшу частку гамонтів, помічено розлад травної системи. 177
3) Розміри грегарин які паразитують у P. melanarius і P. niger достовірно відрізняються у багатьох морфометричних показниках. Так показники довжини протомерита в декілька разів більші у Pterostichus niger (63–73мкм), ніж у Pterostichus melanarius (15–25 мкм), хоча за даними Wellmeri, визначені види мають однакову довжину протомерита.
Розселення нових видів птахів-урбофілів на Мелітопольщині. Форостьянова Ганна Романівна Ми вважаємо тему актуальною, оскільки постійними жителями наших міст і сіл здавна стали дикі звірі та птахи. На перший погляд здається, що міські умови не підходять для корінних мешканців лісів, полів і водойм. Однак у будь-якому місті зберігаються залишки природних ландшафтів: острівці лісу і чагарників, степи і водойми. У ході зеленого будівництва людина створює штучні парки і сквери, водоймища та галявини, Чим більше в місті зелених насаджень, газонів і водойм, тим краще підходить він для повноцінного життя людини. І не тільки для нього, а й для різних диких тварин. Видовий склад птахів, співвідношення їх чисельності є хорошим показником екологічного благополуччя міського середовища. Чим більше різних птахів у місті, тим оптимальніше в ньому природні умови. Однак висока чисельність міських, так званих синантропних видів, як домовий горобець, сизий голуб, шпак, грак, сіра ворона свідчать про порушення міського середовища. Корисними для міста птахами є, безумовно, стрижі, що знищують величезна кількість кровосисних та інших комах. Мета роботи: вивчити сучасне розміщення, чисельність, біологію та поведінку чорного стрижа в умовах міста Мелітополя. Об'єктом дослідження є чорний стриж, як типовий представник загону Довгокрилі, або Серпокрильцеподібні. Предмет дослідження: біологія чорного стрижа в умовах р Мелітополя. Наукова новизна роботи полягає у тому, що було з'ясовано розміщення, динаміка чисельності і поведінку чорного стрижа в гніздовий і післегнездовий періоди в м Мелітополі, вивчена гніздова біологія. Польові дослідження проводились у м Мелітополі в 2013-2014 рр. Загальний термін робіт склав 30 днів. При вивченні птахів використовувалися загальноприйняті методики польових екологічних досліджень: кількісний облік птахів і їх гнізд на маршрутах, пробних майданчиках (площею від 1 до 10 га), Велися візуальні спостереження за поведінкою птахів (табл. 1), їх кормової активністю і взаєминами. Велася реєстрація місць скупчень на ночівлях і місцях годівлі, вівся облік та фотозйомка. Кормову поведінку вивчалося шляхом візуальних спостережень Таблиця 1. Тривалість сезону розмноження у чорного стрижа у м Мелітополі в різні роки. Показник 2012 2013 2014 Число обстежених кладок 6 9 15 Початок відкладання яєць першої кладки 4.V 10. V 12. V Початок відкладання яєць останньої кладки 28.V 6.VI 6.VI 178
Тривалість відкладання яєць в популяції, дні 25 Відкладено 95% кладок 11.V-17.V 20.V-28.V Тривалість відкладання яєць, дні 17 19 10
26 24 19.V-28.V
Розміщення в гніздовий період. Чорні стрижі охоче гніздяться у великих і малих містах, таких як Мелітополь. Тут вони більш численні в старих будинках, де гніздяться під металевими дахами і в щілинах старих кладок каменю чи цегли Чорні стрижі гніздяться з року в рік переважно на одній і тій же території, по можливості в одному і тому ж гнізді. Зміна місця гніздування, мабуть, відбувається разом із втратою або зміною партнера, а також за умов, що перешкоджають нормальному розмноженню вже сформованих пар. Багаторічні спостереження в 2 гніздових колоніях показали, що гнізда стрижів, щорічно прилітають сюди, постійно розташовані в одних і тих же місцях, під другим рядом блоків дахів будинків.Гніздо розташовується закрито: під черепицею дахів, під металевим і шиферним покриттям, в щілинах і глибоких нішах стін. Відкладання яєць починається в середині травня. Інтервал між відкладкою кожного яйця 1-2 дні, але буває і 6-7 днів. У переважній більшості кладка складається з 2 яєць, значно рідше з 3. Інкубаційний період варіює від 16 до 22дней. Період насиджування залежить так само, як і період відкладання яєць, продовжується під впливом негативного впливу метеорологічних факторів.Насиджують обидва партнера. Размещения чорного стрижа в місті залежить від його інфраструктури. Гніздові колонії частійше розміром від 5-150 пар зустрічаються на багатоповерхових жилих будівлях мікрорайонах міського типу забудівлі, а також на будівлях заводських комплексів (до 90% всіх птахів Найбільші гніздові колонії виявленні на горище 5-9 поверховий студентських гуртожитків. Для годівлі стрижі з міста вилітають рано вранці за межі міста в радіусі 1-6 км. (до 90% птахів). Скупчення стрижів в післегнездовий період. Післегнездовий період починається у стрижів в кінці червня - початку липня. Залишення пташенятами гнізд происходи дуже дружно, протягом 3-5 днів. Сім'ї стрижів з молодими птахами тримаються перші 1,5-2 тижні після вильоту в районі гніздових колоній поблизу кварталів багатоповерхових будівель. Це цілком зрозуміло, оскільки кам'яні будівлі швидко прогріваються під променями сонця, над ними утворюються висхідні вертикальні потоки теплого повітря, в яких накопичуються дрібні літаючі комахи. Це дозволяє стрижі успішно полювати і навчати навичкам полювання молодих птахів. Батьки продовжують догодовувати молодих птахівслетков ще 2-2,5 тижнів, сідаючи на короткий час на карнизи будівель. Найбільш великі скупчення стрижів виявлені нами в 20113-2014 рр. в районі площі Перемоги, перехрестя вул. Шмідта і в районі гуртожитків ТДАТУ У районах з малоповерховим типом забудови скупчення стрижів в цей період нечисленні. Чисельність і її динаміка. Визначити численності стрижів в місті виявилося складно в силу їх високої рухливості, освіти временних скупчень в сприятливих місцях, а також масове зникнення на кілька днів за несприятливої погоди навіть у період гніздування. Нами були проведені обліки вибірково на окремих будівель різного типу. Вияснено, що стрижі воліють старі будівлі 50-70-их років, з цегли, в яких багато щілин та тріщин, зручних для 179
спорудження гнізд. В НОВИХ цегляна будівля стриже або повністю відсутній, або влаштовують невеликі колонії під відливами гнізд на рівні 4-7 поверхів. У будівлі, побудовані з бетонних панелей або блоків, стрижі практично не гніздяться. Були також вибірково проведені обліки на деяких контрольних майданчиках з подальшою екстраполяцією отриманих даних на всю ділянку міста. Як і очікувалося, основними очатами гніздування стрижів в місті опинилися райони багатоповерхового типу настройки з цегляної будівлі. Загальна гніздова чисельність чорного стрижа у м Мелітополі в 2013-2014 рр. Досягала, за розрахунковими данням, 10-15 тисяч пар. Це перша оцінка чисельності для даного виду, яку не обходимо уточнити в наступні роки. По закінченню сезону розмноження чисельність стрижів в місті досягає 40-65 тисяч особин. Похибка досить велика в силу вище зазначених об'єктивних причин. Судячи за загальним станом чісленнтості стрижів, вона зберігається в місті в останні 20-30 рокі
Біоекологічний моніторинг водних молюсків міста Луцька. Єршов Владислав Олегович Прісноводні молюски, черевоногі (Gastropoda) і двостулкові (Bivalvia), – екологічно пластична й широко поширена група гідробіонтів, роль яких у функціонуванні водних екосистем надзвичайно велика. Вони тісно пов’язані топічними, трофічними та форичними зв’язками з іншими представниками флори та фауни. Прісноводні молюски відіграють як позитивне (як звичайні компоненти біофільтру сприяють очищенню води від мінеральних та органічних суспензій; адсорбують із навколишнього середовища радіонукліди та пестициди, акумулюючи їх у своїх тканинах; є істотним компонентом харчового раціону риб і деяких великих хижих личинок комах, птахів та ссавців; у багатьох випадках їх черепашки є керівними копалинами) так і негативне (окремі види є проміжними хазяями деяких паразитичних червів, що викликають захворювання риб, амфібій, водоплавних і болотних птахів, ссавців) значення в господарській діяльності людини. Без вивчення молюсків неможливо ні комплексне дослідження континентальних водойм, ні рішення таких найважливіших практичних завдань, як профілактика трематодозів, оцінка рибогосподарського значення водойм, біомоніторинг, тощо. Робота написана на основі матеріалів власних зборів та спостережень за водними молюсками міста Луцька, які тривали протягом 2014–2015 років. Ми обстежили річку Стир з її старицями та річки Сапалаївку й Омеляник із комплексом озер та ставків вздовж них, а також систему каналів центрального парку культури і відпочинку імені Лесі Українки. Збір, фіксацію та систематичну обробку матеріалу проводили за загальноприйнятими методиками. У водоймах м. Луцька ми зареєстрували 6 видів двостулкових (Unio pictorum, Anodonta cуgnea, A. stagnalis, Sphaerium corneum, Pisidium amnicum, P. nitidum) і 12 видів черевоногих (Viviparus viviparus, V. contеctus, Bithynia tentaculata, Valvata pulchella, Lymnaea stagnalis, L. auricularia, L. palustris, L. corvus, Planorbarius corneus, Planorbis planorbis, Anisus vortex, Segmentina nitida) молюсків. У річці Стир та її старицях ми знайшли усі 18 видів малакофауни, що зареєстрували в 180
межах міста. В озерах парку 900-річчя Луцька відзначили 11 видів молюсків: 5 – двостулкових та 6 – черевоногих. У річках Омеляник і Сапалаївка зареєстрували 11 видів гастропод. У ставках вздовж р. Омеляник знайшли 10 (3 – двостулкові та 7 – черевоногі) видів молюсків. У каналах центрального парку культури і відпочинку імені Лесі Українки виявили лише представників черевоногих молюсків (7 видів). Масовим видом є ставковик звичайний (ІД – 11,9 %); чисельними –беззубка звичайна (ІД – 8,3 %), перлівниця звичайна (ІД – 8,1 %), котушка рогова (ІД – 7,6 %), ставковик вухатий (ІД – 7,1 %), котушка облямована (ІД – 6,9 %), живородка болотяна (ІД – 6,1 %), ставковик болотяний (ІД – 6,0 %), живородка річкова (ІД – 5,7 %), горошинка річкова (ІД – 5,4 %), котушка закручена (ІД – 5,3 %), беззубка озерна (ІД – 5,1 %) і кулька рогова (ІД – 5,1 %); малочисельними – ставковик воронячий (ІД – 4,5 %), бітинія щупальцева (ІД – 4,3 %), і горошинка блискуча (ІД – 1,3 %); рідкісними котушка блискуча (ІД – 0,8 %) і вальвата гарна (ІД – 0,5 %). Найчастіше двостулкові молюски трапляються на мілководдях (0,2–0,7 м), хоча іноді проникають на глибину понад 1,5 м. Із подальшим зануренням малакофауна водойм збіднюється. Черевоногі молюски в основному заселяють тихі мілководні ділянки (0,2–0,5 м), значно рідше вони досягають глибин 0,9–1,0 м. Бівальвати віддають перевагу в заселенні піщано-мулистим донним відкладам, які позбавлені водих макрофітів, рідше трапляаються на глинистих та інших ґрунтах із намулом. Гастроподи переважно мешкають у ділянках водойм, що заросли вищою водною рослинністю, причому більшість видів віддає перевагу перебуванню на рослинах ніж на дні. Найвищу щільність поселення мають L. stagnalis – 11–15 екз/м2 та L. auricularia – 10– 12 екз/м2. Дещо нижча щільність характерна для A. cуgnea, U. pictorum, V. contеctus, B. tentaculata, V. viviparus, P. corneus та – у межах 6–9 екз/м2. Низьку щільність мають A. stagnalis, S. corneum, P. amnicum, L. palustris і A. vortex – 3–5 екз/м2. Найнижчу щільність поселення мають P. nitidum, V. pulchella та S. nitida – 1–2 екз/м2.
Орнітофауна осіннього міграційного періоду ставкового комплексу в околицях села Коритно, Радивилівського району, Рівненської області. Пастух Роман Павлович Свої дослідження ми проводили на ставковому комплексі в околицях села Коритне, який складається із дванадцяти ставків. Нами був прокладений маршрут довжиною п’ять кілометрів, що охоплював весь комплекс ставків. Дослідження на маршруті проводилися з 12.00 години дня, у період жовтня – листопада 2014 року, всього було проведено три пішохідних обліки, під час яких обліковувалися всі птахи, котрих ми бачили або чули. Нами були обліковані птахи з 10 родів та 33 родин.За екологічними групами в орнітофауні ставкового комплексу в околицях села Коритно переважають дендрофіли – 34 (56,7%) та лімнофіли – 19 (31,7%), а кампофіли – 5 (8,3%) та склерофіли – 2 (3,3%) займають малу долю. Спосіб гніздування птахів, у ставкових орнітокомплексах відіграє ключову і важливу роль, оскільки у таких місцях зосереджено багато хижаків, зокрема свійських котів 181
та собак, які можуть суттєво впливати на чисельність і розміщення гніздівель птахів. Кронно – дуплогніздний тип гніздування характерний майже для половини птахів – 27 (44,3%) видів, стовбурно-чагарниковий – 10 (16,4 %), синантропний – 6 (9,8 %), наводний – 3 (4,9 %) і нірний – 2 (3,3 %). За типом живлення зоофаги становлять – 37 (61,7 %) видів, фітофаги – 12 (20 %), птахи зі змішаним типом – 6 (10 %), та п’ять видів (8,3%) – всеїдні. Отже на території базового повносистемного племінного рибогосподарства ТОВ СФГ «Джерела» та інституту рибництва України. який складається із дванадцяти ставків, нами було обліковано 60 видів птахів, що належать до 10 рядів та 33 родин. За екологічними групами в орнітофауні ставкового комплексу переважають дендрофіли, найменше представлені – склерофіли.
Дослідження шляхів зараження гельмінтами та їх вплив на здоров’я собак. Демідова Олександра Олексіївна Однією з головних турбот власників собак, а особливо породних племінних тварин є їхнє здоров’я. Розведення породистих собак потребує особливої уваги та вимог до зовнішнього вигляду, що визначається оцінкою поголів’я на професійних заходах, таких як племінні огляди та сертифікатні виставки собак всіх порід. А глистяні інвазії завжди негативно позначаються на здоров’ї живих істот. Мета дослідження: вивчення впливу гельмінтів на здоров’я та зовнішній вигляд собак. Взаємозв’язок інвазії та екстер’єру. Актуальність теми: в зв’язку з ростом кількості породистих тварин та популяризації виставкового показу собак, вивчення впливу паразитів на стан живого організму стає особливо актуальним, оскільки негативний вплив гельмінтів на зовнішній вигляд породистого собаки може обірвати не тільки його виставкову кар'єру, але й життя. Новизна дослідження: вперше визначено взаємозв’язок інвазії та екстер’єру, що пояснює невдалий початок виставкової кар'єри окремих представників породистих собак. Об’єкт дослідження: окремі екземпляри породистих собак, що належать або належали членам гуртка «Юні кінологи». Предмет дослідження: вплив гельмінтів на здоров’я та зовнішній вигляд собак. Взаємозв’язок інвазії та екстер’єру. Методи дослідження: • Науково-довідковий • Аналітичний • Узагальнення та систематизація Робота має теоретично-прикладний характер. Завдання дослідження: опрацювання INTERNET - матеріалів та фахової літератури для визначення загальної проблеми зараження гельмінтами; вивчення та спостереження за особливостями реакції організму собаки на вторгнення, розвиток та життєдіяльність окремих видів гельмінтів; 182
обґрунтування реакції організм породистих собак на зараження гельмінтами різних типів; визначення взаємозв’язку між зараження гельмінтами та екстер’єрним виглядом собак, що обумовлює їх виставковий успіх. У ході дослідження було проведено: 1. Після опрацювання INTERNET- матеріалів та фахової літератури була визначена загальна проблема зараження гельмінтами живих організмів та їх впливу на здоров’я та зовнішній вигляд. 2. Визначено особливості реакцій собак на зараження різними видами гельмінтів. 3. Проведено спостереження за реакцією організму собаки на вторгнення, розвиток та життєдіяльність окремих видів гельмінтів. 4. Обґрунтовано реакцію собак на зараження гельмінтами різних типів. 5. Визначено вплив зараження гельмінтами на здоров’я та екстер’єрний вигляд собак, що обумовлює їх виставковий успіх. 6. Сформульовано залежність впливу зараження гельмінтами на екстер’єрний вигляд собак у вигляді таблиці. В результаті дослідження були зроблені такі висновки: 1. Спостереження за реакцією організму собаки на вторгнення, розвиток та життєдіяльність гельмінтів дає підстави стверджувати, що існує пряма залежність між інвазією та екстер’єрним виглядом породистого собаки. 2. Визначено, що гельмінти негативно впливають на племінну та виставкову кар’єру породистих собак. 3. Визначено, що гельмінти негативно впливають на психічний стан та соціалізованість собак та перешкоджають їх професійний діяльності. 4. Сформульовано залежність впливу зараження гельмінтами на екстер’єрний вигляд собак у вигляді таблиці. Практичне значення одержаних результатів: матеріали досліджень можуть бути використані як методичні рекомендації для собаківників-любителів та для керівників профільних і ветеринарних гуртків.
Актуальность лечения и профилактики паразитарных заболеваний домашних животных для предотвращения заражения людей. Оноприенко София Вадимовна Выполнили: Ученица 9-А класса Оноприенко София Ученица 8-А класса Савченко Беата Одесская ООШ№103 Гипотеза: Правильное, своевременное лечение и профилактика паразитических заболеваний домашних животных благотворно сказывается на здоровье человека. Актуальность: Около 60% населения планеты имеет домашних животных эти животные не просто наши спутники жизни, но и носители опасных форм паразитических и распространители заболеваний. Многие из этих заболеваний несут угрозу для здоровья человека. Объект изучения: Здоровье человека. Предмет изучения: Паразитические 183
заболевания кошек и собак. Задача №1: Рассмотреть самые распространенные паразитические заболевания у кошек и собак. Задача №2: Выявить, какую угрозу эти заболевания представляют для здоровья человека. Задача №3: Установить, какие профилактические меры следует проводить с домашними питомцами, чтобы избежать заражения паразитами. Домашние животные являются не просто любимцами, но и носителями различных заболеваний. Многие из этих болезней передаются человеку и являются опасными для здоровья. В своей работе мы рассматриваем самые распространенные. Самыми распространёнными паразитическими заболеваниями у кошек и собак являются гельминтозы (глисты), блошиная инвазия (блохи) и клещи. Причиной гельминтоза у собак и кошек является проглатывание инвазионных яиц с кормом, водой, при поедании у собак нечистот. Возможно и внутриутробное заражение, когда личинки гельминтов проникают через плаценту в организм плода. Источником заражения могут быть: больные животные, люди, озёрная и речная рыба, блохи и комары. Гельминты могут поражать печень, легкие, сердце, кроветворные органы, кожные покровы, глаза и даже мозг. Больные животные отстают в росте, у них шаткая походка, слабые задние конечности, понос, запор, судороги, экзема. Самые распространённые гельминтозы кошек: аскариды, ленточные глисты, желудочные глисты. Многие животные заражены блохами, их укусы болезненны. В природе являются основным переносчиком чумы, а также промежуточным хозяином для тыквовидного цепня. Симптомы: зуд, животные беспокойно и мало спят, плохо едят, расчёсывают зудящие части тела, в результате чего появляются царапины, ссадины, дерматит. Также на кошках и собаках паразитируют клещи. Кошки и собаки могут стать хозяевами практически для 25 видов клещей. Чаще всего собаки подвергаются: иксодидозу, демодекозу, саркоптозу и хейлетиозу (“ходячая перхоть”), а кошки – иксодидозу, хейлетиозу, отодектозу и нотоэдрозу. Клинические проявления демодекоза. Типичное проявление заболевания – участок разреженной или отсутствующей шерсти без признаков воспаления с мелкими чешуйками и/или камедонами. Для анализа берется не менее пяти глубоких, до появления капиллярного кровотечения, соскобов с мест поражения. При невозможности взятия соскоба (при поражении вокруг глаз и межу пальцами) для исследования берутся эпилированные волоски. Для обнаружении клеща Demodex gatoi у кошек берется поверхностный соскоб с захватом большой площади поражения. Поступивший в лабораторию материал исследуется под микроскопом. Отодектоз (ушной клещ) - возбудителем которого является микроскопический паразит, клещ Otodectes cynotis. Питается чешуйками эпидермиса кожи наружного слухового прохода. В результате своей жизнедеятельности клещ выделяет секрет и фекалии, приводящие к перераздражению и зуду, вследствие чего у животного развивается воспаление наружного уха. Содержимое наружного слухового прохода при отодектозе представляет собой сухую или влажную субстанцию темно-коричневого, вплоть до черного, цвета. Хорошо уничтожают клеща препараты амитраза (напр. "Амитразин", "Ципам" и проч.), гексахлоран ("Аурикан"), а также препараты для акарицидной и инсектицидной обработки сельскохозяйственных животных ("Неостомозан"). Хейлетиоз (Cheiletiosis). Паразитируют на поверхности кожи животных и питаются тканевой жидкостью и лимфой. В английской ветеринарной литературе получило название "Walking Dandruff”, то есть «Ходячая перхоть». Эти клещи не роют ходы в эпидермисе, а живут на поверхности, 184
передвигаясь по ней и питаясь тканевой жидкостью, прокалывая её хелицерами. Визуально кажется, что перхоть движется, только не перхоть, а кусочки сухого эпидермиса с находящимися в них клещами. Больных животных опрыскивают или обтирают водными эмульсиями: стомозаном 1:200, неостомозаном 1:400, эктомином 1:1000, бутоксом 1:5000 и др. Эффективны аэрозоли: дерматозоль, акродекс, псороптол, циодрин и др. Экспериментальная часть Исследование №1: В ходе эксперимента лечения гельминтоза, мы взяли двух бездомных котят с признаками глистной инвазии. У одного котёнка были: вздутый живот, отсутствие аппетита, вялость, жидкий стул. У второго котёнка - плохой аппетит, малоподвижность, апатия, урчание в животе, рвота. Для подтверждения диагноза мы обратились в лабораторию сделать анализ кала на яйца глистов. На основании анализа был поставлен диагноз первого котёнка- аскаридоз, второго – дипилидиоз (тыквовидный цепень). Мы взвесили котят. Первый котёнок весил 480 грамм, а второй- 550 грамм. Мы дали первому котёнку суспензию “Пирантел “ 0 ,1 мл, а второму-1/4 таблетки “Прател “. Давали утром натощак. Одновременно обработали котят противоблошинным препаратом для предотвращения повторного заражения тыквовидным цепнем. На следующий день состояние котят улучшилось, они стали более активными. Через 7 дней приёма котята полностью выздоровели, они были активными, был хороший аппетит. Через 14 дней мы дали им повторно препарат, чтобы предотвратить развитие глистов из сохранившихся яиц. Исследование №2: В ходе эксперемента мы взяли двух собак: немецкую овчарку и китайскую хохлатую. У овчарки вместе калом выделялись членики, размером около 5 мм, которые двигались и напоминали семечки огурца. Так как собаки общались между собой и у обоих были обнаружены блохи, вторую собаку обследовали на содержание яиц гельминтов в кале, оказалось, что она также заражена тыквовидным цепнем. Мы взвесили собак. Затем дали немецкой овчарке 5 таблеток «Цестал Плюс», а китайской хохлатой - 1 таблетку «Дронтал плюс». Одновременно обработали собак противоблошинным препаратом для предотвращения повторного заражения тыквовидным цепнем. Давали препараты утром натощак. Через два дня состояние собак нормализовалось. Через 14 дней дали им препарат повторно, чтобы предотвратить развитие глистов из сохранившихся яиц. Исследование №3: Были проведены противоблошинные
Дослідження штучної водної екосистеми домашнього акваріума. Шевченко Олександр Сергійович Акваріум, разом із своїми мешканцями, є прикладом штучної екосистеми, необхідну рівновагу в якій підтримує людина. В акваріумі певного розміру мешкають живі компоненти системи: риби, молюски, найпростіші тварини, рослини та мікроорганізми. Його компонентами є також вода, ґрунт, корчі. На перший погляд може здатися, що екосистема акваріума мало чим відрізняється від природної водойми, адже сам акваріум - це своєрідна невелика копія закритого водоймища. Однак акваріум – це замкнена екосистема, тому для його мешканців штучно створюються умови, близькі до природних. Для цього використовується штучне освітлення, терморегуляція, аерація і фільтрація. Ступінь впливу абіотичних компонентів (температура, світло, жорсткість води, pH та інших) на біотичні 185
компоненти (риби, водні рослини, равлики, бактерії, найпростіші) врівноважується людиною. Тривалість існування екосистеми акваріума багато в чому залежить від вміння акваріуміста керувати рівновагою середовища. Однак навіть при грамотному догляді екосистема періодично приходить в занепад, і людині потрібно терпляче влаштовувати її наново. Чому це відбувається і які цікаві дослідження можна провести в домашньому акваріумі? Саме на ці питання ми намагались дати відповідь в ході виконання роботи. Дослідження проводили у домашньому акваріумі вмістом 100 літрів. Оснащення акваріума: акваріумна кришка, 1 компресор, 1 нагрівач води, 1 лампа накалювання (25 Вт). Грунт: крупна галька. Досліджували компоненти екосистеми домашнього акваріума: якість води, вміст газів у розчиненому вигляді, рух води, вплив освітлення та атмосферного тиску на життя та поведінку акваріумних риб. Дослідили біохімічні процеси, що відбуваються в акваріумі, зокрема цикл Нітрогену. У процесі розкладання білків і органічних сполук утворюється амоніак (аміак). Амоніак дуже токсичний і завдає серйозної шкоди мешканцям акваріума. Здорова екосистема акваріума не дозволяє амоніаку досягати великої концентрації, поступово він перетворюється в нітрити і нітрити. Вміст нітратів визначали використовуючи «Методичні вказівки по визначенню нітратів і нітритів в кормах, продуктах харчування та біологічних рідинах організму колориметричним методом, описаним в «Методичних рекомендаціях з профілактики, діагностики та лікування тварин при отруєнні нітратами і нітритами», розроблених співробітниками кафедри фармакології і токсикології НУБіП України. Порівняли вміст нітратів у зразках води: відразу після підміни, місяць після підміни, два місяці після підміни. Виявили, що рівень нітратів, незважаючи на існування природного нітратного циклу, починає перевищувати допустиму норму вже через місяць, тому кожні 1-2 місяці необхідно робити часткову підміну води для нормалізації екосистеми. Дослідили зміни буферності води в акваріумі. Показник буферності, або кислотності pH - один з найбільш важливих для риб показників у акваріумі. Риби нормально розвиваються в зоні pH 5,5-7,5. Молюски витримують коливання pH в межах 4,5-10,5. Моніторинг pH-середовища здійснювали за допомогою набору спеціальних індикаторів. Виявили закономірності зміни рН в залежності від строку використання води. Як виявилося pH в акваріумі дуже мінлива, ці зміни пов’язані як з термінами використання води, так і з газообміном в акваріумі. Дослідили вплив дію освітлення на життєдіяльність риб. Відомо, що саме світло впливає на сезонні і добові ритми життєдіяльності, поведінку та фізіологічний стан риб. Для вивчення реакції риб на різну ступінь освітленості ми закріпили непрозору плівку, що затінила половину водної поверхні. Деякий час спосерігали за поведінкою риб. Аналіз отриманих результатів показує, що молінезії, меченосці, даніо реріо надають перевагу освітленій частині акваріума, а торакатуми і анциструси тяжіють до затемненої частини. Ці факти можна пояснити екологічними особливостями анциструсів в дикій природі, тому і в акваріумі необхідно створити для цього необхідні умови. Дослідили вплив атмосферного тиску на життєдіяльність риб. Уважний акваріуміст завжди помітить, що риби змінюють свою поведінку перед зміною погоди. За нашою гіпотезою риби відчувають зміну атмосферного тиску і його перепади. Щодня в один 186
і той же час фіксували температуру повітря, опади, атмосферний тиск, а також зміни у поведінці акваріумних риб. Всі дані заносили до таблиць помісячно. Одночасно методом спостереження за 6-бальною шкалою визначали чутливість різних видів до зміни погодних умов. В результаті проведених досліджень виявлено, що акваріумні рибки дійсно реагують зміною поведінки на на зміну атмосферного тиску. Спираючись на літературні дані та теоретичні знання, отримані на уроках хімії, фізики та біології спробували пояснити механізм таких змін у поведінці. Скоріше за все вплив атмосферного тиску на риб є не прямим, а лише опосередкованим і пояснюється властивістю кисню, як інших газів, збільшувати розчинність у воді при збільшенні тиску (з курсу хімії 9 клас, тема «Розчини»). При падінні тиску відбувається різке зменшення кількості кисню у воді, що негативно позначається на життєвих функціях мешканців водойми. Риба стає малоактивною, або навіть пасивною, залягає на дно або відстоюється в водній товщі до деякого поліпшення ситуації, тобто підвищення тиску. Перед тривалою негодою, особливо коли насувається циклон практично всі види риб намагаються сховатися в глибині, загальмовуються фізіологічні процеси. Вони стають малоактивними, а іноді навіть лякливими. За нашими спостереженнями зміни у поведінці риб починають проявлятись приблизно за 10-12 годин до візуальних атмосферних змін. За ступенем чутливості можна сказати, що саме анциструси і торакатуми виявились найбільш чутливими до змін погоди. Отже, відмінності штучної екосистеми акваріуму від природної водойми: мало видів; переважання організмів однієї чи кількох видів; короткі ланцюга харчування; незамкнений кругообіг речовин внаслідок значного винесення органічних речовин і вилучення їх із кругообігу; невисока стійкість і нездатності до самостійного життя без підтримки людини. В будь-якому випадку повинен бути дотриманий баланс комплексу речовин та умов, які необхідні для видів, які в акваріумі живуть. В акваріумі можна проводити багато цікавих досліджень, які можна використовувати під час вивчення біології, екології, хімії в школі та в гуртковій роботі. За результатами проведених досліджень надано практичні рекомендації для акваріумістів-початківців.
Изучение содержания европейских ланей в Харьковском зоопарке. Каплун Максим Андрійович В центральных и южных районах Западной Европы лань акклиматизировали еще 2000 лет назад. Данная работа была проделана с целью изучения условий содержания и разведения ланей в условиях Харьковского зоопарка. Климатические условия нашей области и правильно организованное кормление позволяют успешно содержать и разводить ланей. В нашем зоопарке лани содержались постоянно еще с довоенного времени, и регулярно давали потомство. В этой работе были использованы личные наблюдения за жизнью и формированием стада ланей, представленных на экспозиции в нашем зоопарке. Наблюдения проводились на протяжении 2-ух лет с 2012 года. Все данные, полученные в результате визуальных наблюдений, фиксировались в дневниках, выкармливание молодняка лани искусственным путем проводилось при прямом контакте с животным. В нашем зоопарке от ланей ежегодно получают полноценное жизнеспособное потомство, которое реализуют и 187
другие зоопарки нашей страны. Вольерное разведение ланей имеет немаловажное народнохозяйственное значение в деле увеличения поголовья парковых и охотничьих животных. Лани неприхотливые животные и добиться их размножения можно при минимальных затратах. В нашей стране этот вид оказался почти забитым. Очень небольшое количество ланей имеется на Западной Украине. Существенная доля всего поголовья ланей в Украине сосредоточена в зоопарках . Положение не соответствует естественным возможностям, так как в нашей стране много угодий малопригодных для обитания других видов оленей. А лань является из всех наших оленей самой неприхотливой к пище, меньше нуждается в водопоях и тенистых укрытиях. Единственным ее недостатком является плохая приспособляемость к высокому снежному покрову. С другими видами оленей в более богатых угодьях лань не конкурирует. Лани стадные животные. Для жизни ланей наиболее пригодны лиственные леса с кустарниковыми зарослями на холмистой местности, но она может жить и в хвойных лесах с хорошим травянистым покровом. Основные наши наблюдения начали проводиться за сформировавшейся в 2012 году небольшой группой ланей. Группа ланей, содержащихся в зоопарке, состоит из четырех особей; две самки и два самца. Вожаком является взрослый самец по кличке «Рогатик». Сейчас лани содержатся в двух раздельных загонах «оленьего ряда». Загоны расположены на естественном грунте. В клетке находится кирпичный домик, где лани могут укрыться в случае необходимости, кормушка для сена, бетонная кормушка и поилка. Площадка, на которой расположены кормушки и поилка, заасфальтирована. Рядом с одним из загонов растет тополь, поэтому в жаркие летние дни загон достаточно затенен. Во втором загоне тени почти нет. Климат нашей местности также благоприятствует жизни ланей у нас в зоопарке. Зимой температура может достигать -25°С, а летом свыше +30°С. Это никак отрицательно не влияет на животных. Мы исследовали условия содержания ланей в зоопарке, фиксировали все процессы, происходящие с этими животными (период линьки, спаривание, беременность. Роды, рост потомства).Из наблюдений можно сделать следующие ыводы: 1. Вольерное разведение ланей имеет немаловажное народнохозяйственное значение в деле увеличения поголовья парковых и охотничьих животных. 2. При содержании ланей на небольших участках искусственные и естественные укрытия паркового типа способствуют формированию нормальных взаимоотношений в стаде между животными и благополучному воспроизводству потомства. 3. На ограниченной территории загонного типа зоопарков возрастает агрессивность самцов-вожаков по отношению к своим собратьям. Если вовремя не разделить самцов, а вожаку не обрезать рога, то неизбежны случаи травмирования более слабых животных. 4. Рождение детенышей приходится на июнь-июль месяц. 5. При искусственном выкармливании молодняка ланей необходимо в первые дни жизни детеныша поить молозивом, оно обеспечит дальнейший нормальный рост и развитие 188
малыша. 6. Малыши начинают поедать грубые корма в возрасте полтора месяца. 7. Новый вид корма (при искусственном выкармливании молодняка) нужно вводить в рацион постепенно, начиная с малых доз, чтобы не вызвать диспепсии. 8. Первая линька у детенышей лани начинается через месяц после рождения и длится 3 месяца. 9. Линька ланей протекает два раза в год. 10. Для нормального роста и развития рогов, на период их роста в рацион кормления необходимо вводить соль и кальций. 11. Климатические условия нашей области и правильно организованное кормление положительно влияют на жизнь ланей в нашем зоопарке. В связи с этим были внесены предложения по улучшению условий содержания ланей в зоопарке для увеличения их численности, чтобы приплоды наших питомцев можно было рассылать в другие зоопарки страны , а также в дальнейшем и в заповедники . И , возможно, наши дети будут любоваться ланями, живущим на свободе.
Вивчення здатності копитних тварин до екстраполяції. Семенцова Крістіна Олексіївна Екстраполяції у тварин - це здатність правильно передбачити хід якої-небудь події на основі ознайомлення з попередніми етапами розвитку даної події; один із способів випереджаючого відображення дійсності. Здійснення екстраполяції пов'язано зі здатністю тварин встановлювати найпростіші зв'язки між явищами в зовнішньому середовищі і, оперуючи ними, складати програму адаптивної поведінки. Наприклад, завдяки екстраполяції тварини можуть визначити напрямок руху об'єкта (із зіставлення з нерухомими точками простору) і правильно програмувати його подальший рух після зникнення з поля зору. Здатність тварин до екстраполяції траєкторії рухомих і не байдужих для них об'єктів (хижак, здобич і т. д.) - запорука і гарантія благополучного існування. Передбачається можливість і набагато складніших типів екстраполяції. Існує гіпотеза, що при навігації птахи здатні реконструювати повну траєкторію руху Сонця після того, як засічено рух світила на малій ділянці цієї траєкторії. Аналогічний тип екстраполяції може існувати у бджіл і, ймовірно, в інших тварин. Мета роботи: Вивчення здатності копитних тварин до екстраполяції. Завдання роботи: 1. Дослідити здатність деяких видів копитних тварин до екстраполяції 2. Порівняти здатність до екстраполяції у тварин різного віку, різного ієрархічного статусу 3. Дослідити поведінку тварин під час вирішення інтелектуальних завдань у стаді. Актуальність роботи: На відміну від умовно-рефлекторного поведінки екстраполяція - генетично детермінована, природжена здатність тварини, що характеризується значними міжвидовими відмінностями, зумовленими загальною нейронної організацією мозку. Здатність до екстраполяції часто розглядається як прояв елементарної розумової діяльності. 189
Робота проводилась на базі Feldman Ecopark в 2014-2015 рр. До експерименту були залучені такі тварини: камерунські кози, камерунські вівці, домашні вівці, 4-х рогі вівці, вислобрюхі свині, альпака. Методика дослідів: Дослід проводився у 6 серіях різного ступеня складності, та у 2-х варіантах: а) випробування проводилось у спільному стаді камерунських кіз та овець різного віку (разом – 25 особин) б) індивідуальне випробування; 1. Камерунська коза (3♀, віком 2,5 роки; 1♀ віком 1,5 року; 1♀, віком 0,5 року), 2. Вівця (камерунська 1♂, вік 1,5 року; домашня 1♂, вік 1 рік, 4-х рога 1♂, вік 1,5 року) 3. Вислобрюха свиня (2♂, вік 1,5 року) 4. Альпака (2♀, вік 2,5 роки та 1,5 року) 1серія дослідів. Для вивчення здібності до екстраполяції було взято пластмасову прозору пляшку з прорізом у середині, в яку був насипаний корм. Для того, щоб здобути корм, тварині треба було котити пляшку по рівній поверхні так, щоб з прорізу висипався корм. Мета досліду – вивчити, чи зможе тварина передбачити, що корм можна достати перекочуванням пляшки. 2серія дослідів. У якості інтелектуальної іграшки було взято верхівку великої прозорої пластмасової пляшки, якою ми накривали корм, що лежав на рівній поверхні. Задля того, щоб здобути корм тварина мала перекинути або підняти верхівку пляшки. Мета досліду – вивчити, чи зможе тварина передбачити, що корм можна достати, якщо зняти ковпак, який його накриває. 3серія дослідів. Для вивчення здібності до екстраполяції було взято пластмасову непрозору пляшку з прорізом у середині, в яку був насипаний корм. Для того, щоб здобути корм, тварині треба було котити пляшку по рівній поверхні так, щоб з прорізу висипався корм. Мета досліду – вивчити, чи зможе тварина почути корм на запах та передбачити, що його можна достати перекочуванням пляшки. 4серія дослідів. У якості інтелектуальної іграшки було взято верхівку великої непрозорої пластмасової пляшки, якою ми накривали корм, що лежав на рівній поверхні. Задля того, щоб здобути корм тварина мала перекинути або підняти верхівку пляшки. Мета досліду – вивчити, чи зможе тварина відчути корм, який вона не бачить та передбачити, що його можна достати, якщо зняти ковпак, який його накриває. 5серія дослідів. Для вивчення здатності копитних тварин до екстраполяції у якості інтелектуальної іграшки було взяло 3 непрозорих пластмасових стаканчика, якими ми накривали корм, що лежав на землі. Задля того, щоб ускладнити завдання, ми міняли стаканчики місцями на очах у тварини. Мета досліду - вивчити, чи зможе тварина здогадатися, під яким стаканчиком знаходиться корм та чи зможе вона дістати його. 6серія дослідів. У якості інтелектуальної іграшки було взято непрозорий килимок (0,4м х 2 м), у який ми замотували корм так,щоб тварина це бачила. Для того, щоб дістати їжу 190
тварина мала розгорнути килимок. Ми спеціально взяли непрозорий килимок, щоб перевірити чи може тварина дістати корм, який не бачить. Мета досліду – вивчити, чи зможе тварина передбачити, що корм можна достати, якщо розвернути килимок. Випробування у стаді. Також було проведено 6 серій дослідів у стаді. Мета досліду – вивчити, чи буде залежати якість проходження досліду твариною від її віку та ієрархічного статусу.
Критерії оцінки поведінки тварини під час вирішування інтелектуальних завдань: 0 балів - тварина не виконала завдання взагалі; 1 бал - тварина виконала завдання, але з підказкою; 2 бали - тварина самостійно виконала завдання через деякий час; 3 бали - тварина миттєво й самостійно виконала завдання. Дослідження показали, що: - усі свині, кози та вівці, які брали участь у нашому експерименті, легко вирішували завдання, при яких вони могли бачити корм чи відчути його запах; - завдання, при яких корм не можна було побачити чи відчути його запаху, вирішили тільки свині та 1 коза; - у завданні, в якому змінювалося початкове місце ховання корму тільки 1 коза змогла визначити подальше місце його ховання; - альпака уникали виконання завдань; при випробуванні у стаді: - високо рангові тварини та дитинчата намагалися виконувати завдання разом, заважаючи один одному; - низько рангові дорослі тварини уникали виконування завдань; - дитинчата виконували завдання більш швидко, ніж дорослі особини; - завдання, при яких корм не можна було побачити більшість тварин намагалися вирішувати разом, чим і заважали один одному; - кози, які бачили, як виконували завдання інші тварини, швидко намагалися повторювати їх дії.
Біологія птахів - синантропів на прикладі горобців польового і хатнього. Таран Юрій Володимирович Актуальність теми. Польовий горобець - звичайний фоновий вид для нашого регіону. Але його біологія, особливо в порівнянні з хатнім го¬робцем, мало вивчена. Питання чисельності даного виду, її сезонні динаміки, розподілу по біотопам практично не вивчені. Зазначені вище причини й зумо¬вили вибір теми даної роботи. Проблема «Птахи в антропогенному ландшафті» - одна із центральних в сучасній орнітології. Вплив людини на природу все більше змінює і розширює зміст цієї проблеми, 191
пропонує новий підхід до неї. Вона стикується з глобаль¬ною проблемою «Людина і біосфера». Ця обставина вимагає не обмежуватися простою констатацією фактів впливу антропогенних змін на птахів, а розробити наукові рекомендації, що дозволяють прогнозувати формування найбільш сприятливих для людини орнітологічних комплексів. Антропогенний вплив на природу в місті виражений в більшій мірі ніж у дикій природі. Тому видовий склад та чисельність птахів у населених пунктах змінюється в порівнянні з їх природними місцями проживання. Мета роботи заклечається у дослідженні біотопічного розподілу, особливостей гніздування, поведінки, біоценотичних відносин горобця польового та хатнього на території Херсо¬нщини. Для досягнення мети було поставлено такі завдання: 1. Проаналізувати літературні дані, що стосуються вивчення біологічних особливостей польового горобця в умовах поширення його ареалу. 2. Визначити положення виду в системі. 3. Дослідити особливості екології польового горобця в умовах Херсонської області. 4. Дати порівняльну характеристику відносної чисельності польового та хатнього горобців в зимовий період. Оцінити практичне значення досліджуваного виду. Наукова новизна. 1. Уточнені місця гніздування польових горобців. 2. Визначені особливості поведінки птахів в шлюбний період та під час гніздування. 3. Уточнені типи живлення польових горобців в залежності від пори року. Враховуючи особливості екології польового горобця запропоновано прос¬ті та ефективні заходи збільшення чисельності цього виду, а саме виготовляти годівнички неяскравого кольору, саджати зелені насадження, заготовляти насіння і годувати птахів в осінньозимовий період. Об'єкт дослідження - представник роду Passer, зокрема горобець польоквий Passer montanus. Предмет дослідження - біотопічний розподіл чисельність та особливос¬ті гніздового періоду у житті горобця польового. Гіпотеза дослідження - два види горобців нашого регіону - горобець хатній та горобець польовий близькі між собою, проте чисельне співвідношення та деякі особливості біології їх відрізняються. ВИСНОВКИ Найбільша перевага в заселенні польовим горобцем надається заплавним лісам, лісосмугам, парковим насадженням. Гніздобудування починається в кінці лютого - на початку березня. Будівництво гнізда триває 1-2 тижня. На ремонт близько тижня. Для горобця характерно два типи гнізд: споруджені відкрито і розташовані в укриттях. Пташенята у гнізді надзвичайно активні. Дорослі птахи водять виводок у близько 2 тижнів, молоді птахи приймають пилові ванни. Польовий горобець - зграйний птах. Велику роль у здійсненні 192
синхронізації активності окремих особин відіграють наслідування. В межах Херсонської області польовий горобець по чисельності помітно поступається хатньому горобцю. Діяльність цього виду залежить від чисельності. Зараз виникає потреба в охороні та приваблюванні горобців. Користі від них значно більше. Не все в світі живої природи, можна оцінювати з позицій, корисних тільки для себе — людини. Це ризикований шлях, оскільки таємниці живих істот нам украй маловідомі, і втручаючись у їх життя, ми можемо зашкодити всьому природному довкіллю й зрештою собі..
Особливотсті гніздової біології чорного крячка (Chlidonias niger ). Костенко Діана Ігорівна В Україні чисельність чорного крячка є низькою і в останні десятиліття лише знижувалась. На Дніпрі птахи сильно страждають через велику кількість човнів, яхт і рибалок. На території України вид майже не досліджений. Метою наших досліджень було визначеня особливості гніздової біології чорного крячка на території Канівського водосховища від Києва до селища міського типу Українки. Досліждували всі колонії, що знаходяться на цій території.. Збір матеріалу проводили з 30 червня по 07 липня 2014 року. Матеріали збирали під час неодноразових польових виїздів на байдарках. Загалом кожна колонія відвідувалась раз в 2-3 дні. Для з’ясування певних фенологічних особливостей на одній з колоній (Ольгин) були поставлені штучні гніздові плотики. Їх встановили до початку вегетації рослин, що є гніздовим субстратом для крячків, на відстані близько 6 м до найближчих скупчень рослинності. Для виготовлення плотиків використовували пластикову сітку, на яку параллельно прив’язували пучки стебел очерету та рогозу. Було встановлено 15 плотиків. Всього дослідили 12 колоній: Ольгин, Рославльский 2, 3, 3`, Покал 1, 1`, 2, 3, Плюти 1, 2, 3, Дикий. Всі вони були моновидовими. Колонія Рославський 1, що спостерігалась у попередні роки, припинила своє існування. Натомість з’явились 2 нові колонії: Рославльский 3`та Покал1`. Одна з найбільш ранніх колоній -- Рославльский 2 -- була майже повністю знищена в результаті грозових дощів та підняття рівня води 6-7 червня (більшість кладок та деякі гнізда не були знайдені). Серед колоній з більш пізніми кладками найбільше постраждали Плюти 2 та Рославльский 3`, оскільки розташовувалась в русловій частині Дніпра і піддавались руйнуванню хвилями. Загальна кількість гнізд у всіх колоніях становила 198. З тих чи інших причин 67 (34%) загинули. Основними причинами загибелі слугували погодні умови, безпосереднє руйнування човнами рибалок та покидання птахами гнізд через турбування, іноді поїдання яєць тваринами. Точну причину загибелі кладки часто було неможливо встановити, констатували лише наслідки: зникнення всього гнізда – в 11 випадках (16%); зникнення кладки – 41 (61%); розкльована кладка – 4 (6%); зруйноване гніздо – 2 (3%); затоплене гніздо – 7 (10%); закинута кладка – 1 (2%); шкаралупа в воді, невідома причина загибелі – 1 (2%). Крім загибелі цілих гнізд і кладок спостерігали також зникнення 1-2 яєць з кладки. Всього на колоніях налічувалось 406 яєць, з них 160 (39%) загинули. Рівень загибелі 193
яєць перевищує загибель гнізд та кладок через те, що в частині гнізд гинуть 1-2 яйця, гніздо при цьому залишається функціонуючим. Після встановлення плотиків 23 квітня, вже через 4 дні птахи зайняли їх та почали проявляти шлюбну поведінку. В інших місцях гніздування почалось на 2 тижні пізніше. Всього на колонії Ольгин загніздились 6 пар птахів. Пташенята вилупились лише з 2 кладок, інші загинули з невідомих причин. 1-5 травня вже спостерігали відкладання поодинокими птахами перших яєць (Рославльський 2). Спостерігали 2 піки відкладання яєць: 15-20 травня та 14-18 червня. Остання дата відкладання яйця – 2-3 липня (Дикий). Пізніше жодної нової кладки знайдено не було. І найбільш ранні, і найбільш пізні кладки загинули. Отже, на дослідженій території успішність крячка є низькою внаслідок загибелі великої кількості гнізд і яєць. Початок гніздування чорного крячка залежить лише від наявності придатного субстрату. Результати даного дослідження можуть бути використані для створення рекомендацій та проведення заходів щодо охорони та збільшення чисельності чорного крячка, а також для обґрунтування необхідності охорони придатних для гніздування угідь.
Еволюція родини Felidae: морфологічні та екологічні особливості вимерлих представників. Науменко Марія Віталіївна З середини і кінця мезозою та до початку кайнозою основними хижаками серед ссавців були † Miacidae. Міациди були спорідненні з примітивними комахоїдними ссавцями і, можливо пішли від них, проте вони відрізнялись від своїх предків більш складною будовою мозку. Цей факт свідчив на користь того, що це були справжні (можливо перші) хижаки серед ссавців. У світі тварин хижаки завжди відрізняються від своїх жертв вищим розвитком мозку, а значить - інтелектом. Саме вони стали предками лінії Ferae, що представляє собою два ряди † Creodonta та Carnivora. Ряд Carnivora розділились на два підряди - Caniformia та Feliformia. Їх засновниками вважаються дві схожі родини – перших Procyonidae та других Vivveridae. Vivveridae також дали початок двом суто предковим родинам - † Paleofelidae та † Neofelidae. Від † Paleofelidae пішли схожі на справжніх котячих † Nіmravidae та † Barburofelidae, а вже від † Neofelidae справжні Felidae. Раніше залишки німравид та барбурофілід вважали за вимерлих котячих, проте, скоро новітні дослідження та нові знахідки спростували цю думку вже надто відмінними були ці тварини від Felidae. Тепер можемо зробити узагальнення щодо структури родини: на даний момент відомі три лінії – Felinae (маленькі коти), Pantherinae (пантерові, або великі коти) та розглянуті більш детально † Machairodontinae (махайродові коти). У останній підродині можна розрізнити чотири базових форми – примітивний рід † Promegatereon (що вважається предком махайродових), рання лінія † Homotherini († Nimravides та † Machairodus), більш розвиненіші роди † Homotherini († Lokotunjailurus, † Homotherium та † Xenosmilus) і остання триба † Smilodontini. Представники триби † Homotherini були більш пристосованими до бігу, і можливо, до кочового життя, про що каже досить нетипова для котячих тілобудова. (Мал. 1). 194
Представники ж † Smilodontini були більш громіздкими, такого вигляду їм надавала масивніша передня частина тіла (Мал. 2). Внизу показане зображення скелетів обох триб для порівняння. Також раніше махайродовими котами вважали трибу † Metailurini (метайлурових котів), що відзначаються будовою тіла подібною і до малих і до махайродових, проте зараз цей факт не підтверджено. Їх відносять то до першої, то до другої підродини, хоча можливо що вони були самостійною еволюційною гілкою. До складу цієї групи відносять роди † Metailurus, † Dinofelis та † Adelfailurus. Інші вимерлі котячі відносяться до підродин Felinae та Pantherinae, що розділились приблизно між шістьма і десятьма млн. років тому. Це предкові форми сучасних родів, що відносяться до них, або виділяються у інші, споріднені з ними. Також у підродині малих кішок відомі вимерлі гепардоморфні тварини. Це предковий рід † Sivapanthera, вимерлі види самого роду Acinonyx (гепарда) та тупикова гілка † Miracinonyx, що була еквівалентом гепарда у Північній Америці, проте більш близькою до роду Puma. Великі коти нараховують небагато вимерлих видів. Загалом п’ять видів, що відносять до роду Panthera та три види, чию приналежність ще не вирішили. Найближчим до предкової форми є рід Neofelis (димчастий пардус), його ікла відносно найдовші серед усіх котячих, чим він нагадує деяких махайродових, або метайлурових котів. На території України знайдені плейстоценові залишки метайлурових († Metailurus major), махайродових († Machairodus giganteus) та гепардоподібних († Acinonyx pardinensis ) котів, а також голоценові рештки Panthera leo (лева). На сьогоднішній день в нашій країні тримаються у неволі інвазивні види та зустрічаються у дикій природі два види малих кішок – Felis silvestris та Lynx lynx, які занесені до Червоної книги. Висновки. Загалом, вимерлі роди Felidae подібні за анатомією, будовою черепів, головною відмінністю була форма та довжина верхніх ікол, положення потиличного гребеня. У більшостіх названих родів † Machairodontinae були всередині-родові варіації, роди розділяються на підгрупи, отже ми вважаємо, що у майбутньому їх класифікація може бути переглянута. Також існують знайдені скам’янілі рештки тварин, що точно відносились до родини Felidae, проте їх не можуть віднести до досі відомих видів родини (як вимерлих, так і сучасних). Такі об’єкти потребують подальшого вивчення.
Мал. 1 † Megatereon cultridens – висота 710 мм. 1090 мм.
Мал. 2 † Homotherium latindens – висота
Видовий склад та особливості поведінки кажанів в умовах мегаполісу (на прикладі м. Києва). Міщенко Андрій Миколайович Міщенко Андрій, учень 11 класу середньої школи №3 гурток юних екологів Національного
спеціалізованої Подільського району м. Києва, еколого195
натуралістичного центру науковий керівник Драган О.А., педагогічний керівник Шкуратовська Г.С. Мета дослідження – визначити видовий склад та особливості поведінки кажанів в умовах міста (на прикладі Києва). Об'єкт дослідження – кажани житлової забудови масиву Виноградар. Предмет дослідження – видовий склад та поведінка кажанів в умовах Києва. Методи дослідження -- обробка літературних джерел, візуальне спостереження, збір польового матеріалу шляхом пошуку і обстеження сховищ рукокрилих, проведення обліків рукокрилих за допомогою ультразвукового детектора ВАТ ТUNE, обробка даних. Висновки. 1. Визначено антропогенні сховища наземного типу в умовах житлової забудови масиву Виноградар (зимувальна щілина в стіні багатоповерхового будинку). Встановлено, що сховища для зимівлі в умовах міського ландшафту використовують види вечірниця Більш багатий видовий склад кажанів в умовах міста характерний для лісопаркової зони району Виноградар. 2. Застосування ультразвукового детектора ВАТ ТUNE дало змогу визначити види кажанів, присутність яких на досліджуваних ділянках є імовірною, хоча знаходження деяких з них на цій території в літературі не описане. 3. Проведено спостереження за поведінкою кажанів (зимувальна щілина в стіні багатоповерхового будинку). Зареєстровано пізньолітнє скупчення кажанів, так зване роїння, під час якого у складі скупчень відбуваються зміни видового складу та чисельності різних видів кажанів. На зимівлі нами спостерігалася лише Вечірниця дозірня (Nuctalus noctula). Чи зимує Лилик двоколірний (Vespertilio murinus) в тій самій щілині, чи в іншому місці – поки що невідомо. З появою стабільного сніжного покриву активність кажанів сходить нанівець і поновлюється лише з настанням другої половини січня. Активність кажанів біля зимувальної щілини починається приблизно з заходом сонця і характеризується соціальними криками кажанів та вильотом кажанів зі щілини. Вони вилітають поодинці або невеличкими групами і відразу летять в бік водопою. З чим пов’язана така активність – з погіршенням умов зимівлі чи з наближенням шлюбного періоду – однозначно стверджувати важко, але можна припустити, що діють обидва ці фактори. Нестачу вологи під час зимівлі кажани можуть компенсувати за наявності водопою, навіть якщо доводиться вилітати на мороз. Під час польоту кажан може розігріватися до 40*С, незважаючи на мороз. Найбільш сильно кажани потерпають від спраги в період з середини лютого по середину березня.
Секція «Мікробіологія» Мікробна контамінація клавіатури та миші комп’ютерів в умовах навчального закладу. Савка Роман Володимирович Савка Роман Володимирович, учень 10-А класу комунального закладу «Луцька гімназія № 21 імені Михайла Кравчука Луцької міської ради Волинської області» Науковий керівник: Ягенська Галина Василівна, вчитель біології комунального закладу «Луцька гімназія № 21 імені Михайла Кравчука Луцької міської ради Волинської області», к.пед.н, 196
Савка Оксана Ігорівна, лікар-бактеріолог Луцького ММРВ ДУ "Волинський ОЛЦ ДСЕСУ" Щоденне використання комп’ютерів стало атрибутом сучасного життя. У навчальних кабінетах, комп’ютерних клубах, бібліотеках зазвичай одним комп’ютером користуються різні люди. Всі вони працюють з використанням клавіатури та миші комп’ютера, на поверхні яких можуть залишатися бруд, мікроорганізми, яйця гельмінтів. Важливо проаналізувати ризики зараження людини патогенними або й умовно патогенними бактеріями, що переносяться через поверхню клавіатури та миші комп’ютерів. Мета роботи: дослідити якісний і кількісний склад мікрофлори клавіатури та миші комп’ютерів у шкільному кабінеті інформатики та запропонувати ефективні методи їх очищення. Матеріалом для написання роботи були змиви на мікробне забруднення з поверхонь клавіатури і миші 10 комп’ютерів шкільного кабінету інформатики, проведені у вересні 2014 року. Всього було відібрано 140 змивів. Для аналізу видового та кількісного складу мікрофлори використовувалися середовища: простий (м'ясо-пептонний) агар, агар Сабуро, жовтково-сольовий агар, середовище Кода. Для кількісної оцінки забруднення проводилися посіви на тверді середовища з наступною інкубацією у термостаті. Для визначення морфології бактерій проводилася мікроскопія. На поверхні клавіатури і миші шкільних комп’ютерів було виявлено Staphylococcus aureus, St.epidermidis, St.saprophiticus та інші бактерії родини Micrococcaceae, представника родини Enterobacteriaсеае – Hafnia alvei. Не було виявлено E.coli. Непатогенна мікрофлора (St.epidermidis, St.saprophiticus, Micrococcus) як кількісно, так і за різноманітністю видів переважає над умовно патогенною (St.aureus, Hafnia alvei). Бактеріальна контамінація миші (21,0 + 6,36 колоній у пробі), дещо вища (р = 0,03), ніж клавіатури (17,1 + 7,47). Після протирання вологими серветками «Antiseptic»Smile» і протирання марлевими серветками, змоченими у воді, рівень загальної мікробної контамінації клавіатури і миші значно знизився (на 82,1 % і 83,8 % відповідно). Не виявлено істотної різниці в ефективності обох методів щодо зниження бактеріального забруднення (р > 0,05). За результатами посівів 85 % поверхонь клавіатури і миші забруднені пліснявими грибами. Виявлено істотні відмінності ефективності двох методів очищення щодо забруднення пліснявими грибами. Очищення вологими серветками «Antiseptic»Smile» призвело до активного росту пліснявих грибів в окремих пробах. Після використання марлевих серветок, змочених у воді, кількість колоній пліснявих грибів зменшилася на 88,0%.
Дослідження мікрофлори повітря відкритого простору. Ромадіна Діана Вадимівна Проблеми повітряного середовище міста, тим більше мегаполісу, полягають в тому, що пил і мікроорганізми, які знаходяться в повітрі на пилових 197
часточках, роблять його фактором забруднення навколишнього середовища. Мета і задачі. Визначити загальне мікробне число (ЗМЧ) повітря в районі Парку Вічної слави і Київського Палацу дітей та юнацтва, виділити чисті культури і дослідити властивості бактеріальних представників мікрофлори повітря. Матеріали та методи. Проби повітря відбирались методом седиментації на м’ясопептонний агар за Кохом у вересні і жовтні 2013 і 2014 років до і після дощу. Визначеня ЗМЧ повітря проводили за розрахуном Омелянського Л.В. Використовували описовий метод колоній бактерій. Виділили чисті культури бактерій, дослідили форму їх клітин мікроскопіюванням, експрес-методом визначили тип їх клітинних стінок за Грамом. Результати наших досліджень показали: 1. Найбільша кількість мікроорганізмів, до 21 тис. КУО/м3 визначалась біля автошляху, що можна пояснити постійною циркуляцією запиленого повітря. 2. Визначення загального мікробного числа повітря показало його збільшення у 2014 році порівняно з 2013 роком. Можливо це пояснюється тим, що опадів цими роками влітку і восени було небагато, можна навіть вважати ці роки посушливими. 3. В нашій роботі ми змогли переконатись у очищуючій повітря ролі опадів, в наших дослідах дощів: в усіх зразках кількість мікроорганізмів в повітрі після дощу знижувалась на 60%, що підтверджується результатами досліджень і у 2013 році, і так само у 2014 році. 4. Найменшу кількість мікроорганізмів 3 - 4 тис. КУО /м3 було виявлено у Парку Вічної слави. Хоча його площа невелика, і близький автошлях, більш чисте повітря в парку можна пояснити його механічним очищенням листям дерев, а також фітонцидами рослин. 5. Аналіз колоній бактерій в 2013 і в 2014 роках показав, що 50% колоній бактерій пігментовані, що робить їх більш стійкими до впливу сонячних променів. 6. Експрес – методом визначили, що більшість (95%) виділених з повітря бактерій є грам–позитивними. 7. Мікроскопіюванням встановлено, що 88% бактерій повітря, мають форму коків.
Визначення сапробності води озера Тельбін. Бірюков Олександр Олександрович Озеро Тельбін знаходиться в житловому масиві Березняки м. Києва та використовується для рекреації, тому безпечна якість води є на даний час актуальною. Мета й задачі. Визначити сапробність води озера Тельбін за мікробіологічним показником. Визначити деякі хімічні показники і провести біотестування. Матеріали та методи. Загальне мікробне число води (ЗМЧ) – це кількість в 1 мл води сапрофітних бактерій, або колонієутворюючих одиниць (КУО), що виростають на середовищі м’ясо-пептонний агар (МПА) за 24 години при температурі 37о С або за 48 годин при температурі 28оС. Визначення ЗМЧ води озера Тельбін проводили за методом Коха (розведення води з наступним висівом на поживне середовище МПА). Визначали PH та наявність аміаку, нітратів і фосфатів у воді за допомогою хімічного набору фірми La Motte. Біотестування з 198
впливу води на проростання насіння проводили з використанням насіння огірків, та пшениці. У якості контролю використовували дистильовану та водопровідну воду. Пророщування насіння проводили протягом 72 годин при температурі 28ºС. Проростання насіння оцінювали за довжиною гіпокотиля та епікотиля. Результати досліджень показали: 1. ЗМЧ води в озері Тельбін навесні становило 5•107 КУО/мл, а восени воно стало на порядок вищим (5•108 КУО/мл). Ці показники відповідають полісапробній зоні води. 2. 3. Рівень концентрації аміаку становив менше 0,5 мг/л, а фосфатів – менше 1 мг/л, що не перевищує гранично допустимі концентрації цих речовин у поверхневих водоймах. 3. Насіння обох тестових рослин у зразку води з озера Тельбін проростало так само, як і у контрольних зразках (відстояній водопровідній воді, та дистильованій воді). Біотестування показало, що вода озера Тельбін не справляє негативного впливу на проростання насіння і ріст проростків огірків та пшениці.
Визначення антибактеріальної активності спиртових витяжок та соків лікарських рослин. Директоренко Олег Вікторович Лікувальна дія рослин пов’язана майже виключно зі специфічними хімічними речовинами, що містяться в них. Отже, комплексне вивчення цілющих властивостей рослин на сьогодні є актуальною проблемою. Мета та задачі. Мета роботи полягає у вивченні впливу лікарських рослин на різні мікроорганізми, визначенні лікарської рослини з найбільшими антибактеріальними властивостями, та можливостей і проблем використання спиртових екстрактів і соків лікарських рослин в медичній практиці. Завданнями роботи були: (2) дослідити вплив свіжих соків та спиртових екстрактів лікарських рослин (шавлія лікарська, звіробій звичайний, алое вера, каланхое перистий та евкаліпт прутовидний) на тест-культури бактерій (Bacillus mycoides, Serratia marcescens, Sarcina flava, Pseudomonas alcaligenes) різними методами. Матеріали та методи. Для дослідження використовувались спиртові екстракти лікарських рослин та свіжі соки з листя рослин-сукулентів. Вплив екстрактів та соків вивчався у різних концентраціях методами паперових дисків та методом крапель. Результати та їх обговорення. Було доведено, що екстракти досліджених лікарських рослин мають антибактеріальну активність. Найбільший антибактеріальний ефект було виявлено у спиртового екстракту Евкаліпту прутовидного (Eucalyptus viminalis) (зони затримки росту до 45 мм) та сік Каланхое перистого (Kalanchoe pinnata) (зони затримки росту до 18 мм). Найбільш чутливою до впливу досліджених лікарських рослин виявилась Sarcina flava, а найменш чутливою – Bacillus mycoides. Висновок. Найбільш перспективними для використання у складі антибактеріальних фітопрепаратів є екстракт Евкаліпту прутовидного та сік каланхое перистого.
199
Мікробіологічний аналіз питної води. Соболевський Максим Сергійович Мета і задачі: Метою нашої роботи було визначення мікробіологічних показників кількох зразків питної води м. Києва. Матеріали і методи: Мікробіологічне дослідження проводилося методом загального мікробного числа (ЗМЧ). Для цього в чашки Петрі глибинним методом були посіяні одинадцять зразків води. Нормою для питної води є показник ЗМЧ у 100 колонієутворюючих одиниць (КУО) сапрофітних бактерій, що виросли на середовищі МПА при температурі 28ОС протягом 48 годин (на 1 мл води). Для дослідження в стерильні флакони були відібрані: 2 зразки водопровідної води (з Голосіївського району м. Києва) до та після фільтрації за допомогою побутового фільтру; 2 зразки водопровідної води (з Печерського райпну м. Києва) до та після фільтрації за допомогою питних фонтанчиків; 2 зразки бюветної води (з Голосіївського району м. Києва); зразок води з кулера торгової марки “Небесна криниця”. Результати та їх обговорення: В результаті експерименту було виявлено, що рівень бактеріологічної забрудненості водопровідної води у кілька разів менший за норму (5-10 КУО/мл); у фільтрованої водопровідної води - найгірші мікробіологічні показники (330 КУО/мл); в обох зразках бюветної води ЗМЧ (0-10 КУО/мл) було набагато меншим за ГДК, а водопровідна вода з питних фонтанчиків показала результати (10-15 КУО/мл), ідентичні показникам водопровідної води. Висновки: ЗМЧ всіх зразків водопровідної води було менше норми від десяти до двадцяти разів, що свідчить про її високу якість та належне виконання норм її знезараження. Вода, очищена за допомогою побутового водного фільтру торгової марки "ARO", показала найгірші результати. З цього факту можна зробити висновок, що з часом у фільтрах накопичуються та розмножуються мікроби, що суттєво впливають на її подальшу мікробіологічну якість. ЗМЧ води, очищена за допомогою питних фонтанчиків, майже не відрізнялося від ЗМЧ відповідної води до фільтрації. Цей результат обумовлений наявністю в конструкції цих фонтанчиків знезаражуючих елементів. Вода з двох бюветів Голосіївського району показала такі результати: 10 КУО/мл в одному зразку та повна відсутність колоній в іншому. Це свідчить про використання в них знезаражувальних систем, в даному випадку-ультрафіолетових ламп. Мікробіологічний показник води з кулера торгової марки "Небесна криниця" не перевищує норми, що говорить про те, що ця вода придатна до вживання.
Цитотоксична активність платиноорганічних сполук. Острова Валерія Євгенівна ТЕЗИ наукової роботи Острової Валерії на тему «Цитоксична активність платино органічних сполук» наукові керівники учитель біології та основ екології Новікова Марина Олегівна, учитель біології – Столяр Людмила Олександрівна У зв'язку з 200
незворотними якісними змінами навколишнього середовища гострою проблемою тисячоліття залишаються ракові захворювання і стрімке ураження організму раковими пухлинами. Рядом учених розроблялися нові інтенсивні методи боротьби з розвитком ракових клітин в організмі. Провідним методом є хіміотерапія. На сьогоднішній день відома низка лікарських препаратів, які на різних стадіях інгібують ріст і розвиток пухлинних клітин. Основним компонентом подібних ліків є платина. Цей елемент активно впливає на процесс інгібування пухлин живого організму. Але в данному лікуванні є один істотний недолік, а сааме токсичність сполуки платини. Будучи біоксенною сполукою,Pt при введенні в організм або ніяк себе не проявляє, або викликає важкі ураження, в першу чергу нирок, печінки, нервової та імунної систем. Метою експериментальної роботи було порівняння цитотоксичної активності вивченого медичного препарату цисплатину і нового комплексу платини, синтезованого в Інституті фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Литвиненка НАН України. Об'єктом дослідження стали комплекси платини синтезовані Інститутом фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Литвиненка НАН України. У якості тест-культури використовували штами E.Coli 1257, отримані з колекції культур відділу мікробіологічної очистки води Інституту колоїдної хімії НАН України. Згідно з даними наукових досліджень,цитотоксична активність проявляється тільки на грам-негативних мікроорганізмах. ШтамE. Coli з берігалиновим шляхом культивування на твердому живильному середовищі при кімнатній температурі. За добу до початку експерименту бактерії поверхнево засіювались на тверде живильне середовище в чашц і Петрі в стерильних умовах. Цитотоксична активність органічних платинових сполук вивчали за виживаністю бактерію E. Coli через 24 години після початку культивування бактеріальної суспензії при t 30 ° C в мінеральному живильному середовищі, що містить сполуки платини в концентраціях 10, 25, 50 мкмоль/л. Виживаність бактерій визначили за допомогою методу послідовних десятиразових розчинень з використанням живильного середовища для мікроорганізмів на основі гідролізату кільки. Бактерія E. Coli культивувалася при температурі 30 ° С протягом 24 годин,після чого були підраховані колоніє утворюючі одиниці за такою формулою: КОЕ/мл = а × 10n, де а – число КОЕ в 1 чашці Петрі; 10n – розчинення. Статистичну обробку даних проводимо за двофакторним дисперсійним аналізом множинного порівняння за критеріями Даннет і Дункана. Аналіз експериментальних даних показав, що всі досліджувані органічні сполуки платини зменшили виживаність бактерії в порівнянні з контролем. Цитотоксична активність досліджуваних сполук платини істотно залежала від їх концентрацій. При цьому спостерігалася негативна кореляція між виживаністю бактерій і концентрацією комплексу платини в живильному середовищі. Ми встановили, що зі збільшенням концентрації сполук платини виживаність бактерій знижувалася. Варто зазначити, що при концентрації 10 мкмоль/л, цитотоксична активність нового синтезованого комплексу платини перебуває на одному рівні з відомим медичним препаратом – цисплатином. Численні порівняння середніх за критерієм Дункана дозволили виявити, що при концентраціях 25 і 50 мкмоль/л ИСК виявився менш ефективним за цитотоксичною активністю, ніж цисплатин. Так цисплатин зменшував виживаність бактерії в 3,5 рази при концентрації 25 мкмоль/л щодо контролю, а досліджуваний комплекс в 2,5 рази при тій же концентрації. При концентрації 50 мкмоль/л 201
новий досліджуваний комплекс в 1,5 рази менш активний, ніж цисплатин. У процентному співвідношенні показники такі: цисплатин зменшував виживаність бактерії на 78,8% і 83,4% - відносно контролю, а досліджуваний нами трихлоретилендіаммінплатина-оцтова кислота на 60,5% і 73,4%. Таким чином необхідно відзначити, що комплекс, який досліджується, має цитотоксичну активність, але в меншому ступені, ніж цисплатин. Подальші дослідження цього комплексу не є результативними.
Секція «Науки про Землю (географія, геологія)» Сучасна гідрологічна оцінка стану річки Ірпінь та її притоків р. Унава та р. Козка. Грисюк Нікіта Сергійович Оцінка та прогнозування екологічного стану малих річок має велике наукове та практичне значення. Малі річки часто є причиною екологічних катастроф, коли внаслідок погодних катаклізмів їх замулені русла нездатні пропустити критичну масу атмосферних або талих вод. Вивчення стану малих річок до недавнього часу приділялося дуже мало уваги, хоч завдання це є надзвичайно актуальним. Актуальність досліджень малих річок зумовлена рядом причин: 1) великою часткою малих річок у структурі річкових систем (на них припадає приблизно 96-99% загальної кількості і 90-93% сумарної довжини водотоків усіх категорій); 2) чутливим їх реагуванням на антропогенний вплив, що зумовлене невеликою водністю і невисокою транспортуючою здатністю, малою часткою підземної складової у формуванні стоку; 3) великим значенням водних ресурсів малих річок для водозабезпечення поселень, промислових, сільськогосподарських і рекреаційних об’єктів, інших галузей господарства; 4) швидкопрогресуючим погіршенням екологічного стану малих річок та їх басейнів; 5) недостатньою вивченістю ерозійно-акумулятивних та інших рельєфоутворювальних процесів у системі поєднаних різнорангових басейнів і дренуючих їх водотоків, особливо в умовах інтенсивного антропогенного перетворення компонентів басейнових геокомплексів; 6) необхідністю оптимізації природокористування, збереження і підвищення відновлювального потенціалу геокомплексів малих річок, покращення якості водних і земельних ресурсів та оздоровлення екологічної ситуації в їх басейнах. Мета роботи: отримання чіткої картини забруднення малих річок Київської області (Ірпінь та її притопів р.Унава і Козка), оцінка якості та вірогідності інформації про стан екосистеми басейнів цих річок, якість води та найважливіші джерела забруднення малих річок, які вважаються небезпечними для здоров’я населення та якості питної води. Об’єкт дослідження – річки Ірпінь та її притоки Унава та Козка. 202
Предмет дослідження – вода, мул та риба річки Ірпінь та її притоків Унава та Козка. Для досягнення поставленої мети даної роботи були поставлені такі завдання: 1. Проаналізувати класифікацією річок та вплив на них основних екологічних факторів на основі літературних джерел; 2. Проаналізувати радіоекологічну ситуацію на р.Дніпро, її водосховищах та площах водозбору, що виникла після аварії на Чорнобильській АЕС; 3. Вивчити природно-кліматичні умови Київської області; 4. Визначити чинники що впливають на геоекологічний стан річок Київської області; 5. Відібрати зразки води, мулу та риб в річці Ірпінь та її притоках р.Унава та р.Козка та визначити вміст 137 Cs в них; 6. Провести радіоекологічну оцінку досліджуваних зразків на відповідність їх ДР2006. Методи: пошуково-інформаційний, статистичний, експериментальний, порівняльний. Висновки. 1.Поліському Придніпров’ю властиві рівнинність і невелика дренованість поверхні, поширення піщаних водно-льодовикових і давньоалювіальних відкладів, панування дерново-підзолистих ґрунтів легкого механічного складу, суцільне поширення в минулому лісів, серед яких переважали сосново-дубові та соснові. 2. Питома радіоактивність зразків ґрунту зібраних поблизу берегів річки Козка (Вишгородський район) становить 85,3±3,6 Бк/кг, р.Унава (поблизу м.Фастів) – 77,5±3,4 Б
Аналіз зміни положення русла р. Ворскла під дією природних та антропогенних чинників. Моісєєнко Віталіна Михайлівна Сучасний етап розвитку гідрології спрямований на дослідження водних ресурсів і водного балансу Землі та окремих регіонів, в тому числі і з урахуванням можливих кліматичних змін, прогнозування майбутнього стану водних ресурсів та на розв'язання проблем водозабезпечення посушливих регіонів. Річки формують ландшафт. Вони розмивають породи в одних місцях, намивають в інших, а значить беруть безпосередню участь у геологічних процесах на поверхні землі. Річкові долини й річкові тераси в значній мірі впливають і на клімат . Морфологічні елементи долини та русла річок постійно змінюються, тому і виникає необхідність і є актуальним завданням дослідження їх динаміки. Мета роботи: Проаналізувати зміну положення русла р. Ворскла під дією природних та антропогенних чинників на ділянці в межах її приток Олешня та Охтирка. Об’єкт дослідження: р. Ворскла. Предмет дослідження: зміна положення русла р. Ворскла під дією природних та антропогенних чинників. Методи дослідження: експедиційний, математичний, картографічний. Для виконання роботи ми використали карти масштабів 1:50000 і 1:100000 за 1940, 203
1990 та 2006 роки та дані експедиційних досліджень, що були проведені у червні 2014 та 2015 років. Річка Ворскла – ліва притока Дніпра, довжина ріки 464 км, в межах України 452 км, в межах Охтирського району 66. Площа басейну 14,7 тис. км2. Долина ріки Ворскли у районі дослідження асиметрична, у районі Охтирки долина заглиблена на 72м. Нами був проведений аналіз динаміки положення русла р. Ворскли від впадіння правобережної притоки р. Олешня (урочище Лиса гора) до впадіння лівобережної притоки р. Охтирка (г. Охтир) на ділянці русла, що має напрям течії з півночі на південь. Крутизна схилів корінного берега в межах досліджуваної території 1306’-15036’, місцями 310 – 350. На південний схід від корінного берега вздовж стариці тягнеться відріг, що з’єднаний із ним сідловидним зниженням. На фоні відрогу виділяється «Доброславівська гора». Схили пагорба мають різну крутизну: від 7012 ′ до 26024′. На відстані 500м на південний захід від Доброславівської гори знаходиться гора Охтир. Острівна гора Охтир визначилась у процесі формування правого корінного берега річки Ворскли. Висота від підошви до вершини - 44 м. У районі дослідження русло річки Ворскла має всі властиві йому елементи: мілини і глибокі ділянки, меандри, ділянки зі швидкою і повільною течією, є перекати, плеса, коси й острівці. Ширина русла 20-30 м, береги мають висоту 1,5-1,7 м від рівня літньої межені. Звивистість русла – 1,16-1,21. Глибина р. Ворскли 2-3 м, місцями досягає до 6 м. Швидкість течії 0,2-0,3 м/. Саме на цій ділянці можна прослідкувати, як протягом тисячоліть русло річки Ворскла змінювало напрям течії, протікаючи долиною, тобто меандрувало : 1. Спочатку русло проходило вздовж корінного берега, далі вздовж східного схилу відрогу корінного берега (Доброславівська гора), південно-західного та південного схилу гори Охтир. У наш час місце положення колишнього русла підтверджується наявністю тут стариці та лощини. Стариця, що знаходиться біля корінного берега, має довжину 3,0 км, коефіцієнт звивистості становить 1,22. Стариця з’єднана з основним руслом протокою, яка знаходиться на відстані 2,4 км від її південної межі. Між старицею і основним руслом відстань коливається від 100 до 1000 м. У верхів’ї стариця перекрита 3 дамбами, які утворюють 3 ставка, що носять назву Монашеські озера. Ці ставки були утворені в ХІХ столітті. Заплава місцями має заболочену поверхню. Стариці, що знаходиться під східним схилом відрогу корінного берега (Доброславівська гора) та західним схилом гори Охтир, вже втратили поверхневий зв’язок з основним руслом, за винятком високих рівнів води при повенях. У наш час поміж ними проходить дорога Охтирка-Зіньків-Київ. Від стариці, що знаходиться біля західного схилу гори Охтир, вздовж південнозахідного та південного схилу гори, тягнеться лощина - видовжене заглиблення, відкрите в бік загального нахилу поверхні, тобто в бік прируслової заплави р. Ворскли. Схили лощини пологі і задерновані, бровки нечітко виражені. 2. Меандра, що знаходилася ближче до сучасного русла розділена при будівництві мосту, через який проходить траса Охтирка-Зіньків-Київ, насипом на 2 староріччя. Стариця (2.1) з’єднана з основним руслом протокою, що знаходиться на відстані 300м 204
від насипу. Із кожним роком вода все далі відступає від дороги, а з іншої її сторони – звужується протока, що з’єднує старицю з основним руслом. Стариця (2.2), що має довжину 200м, ще з’єднана з основним руслом широкою протокою. 3. У районі мосту річка Ворскла має пряме русло. Русло було спрямлене при будівництві мосту. В основному руслі має місце острів 120х40 м, на якому зберігся комплекс рослин заплавна діброва. Верба ламка та вільха чорна розташувалися вздовж берега і переважають у чисельному відношенні. Таким чином, ми дослідили меандри, які відокремилися від основного русла у результаті природних та антропогенних процесів. У межах досліджуваної території у заплаві р. Ворскла знаходиться 7 заплавних озерстариць, серед яких: - витягнуті, звивисті, невеликі за площею мілководні стариці, водне дзеркало яких заросло водяним рiзаком алоєвидним, жабурником звичайним. Зустрічаються осередки латаття білого, латаття сніжно-білого та глечикiв жовтих; - озера-стариці, які вже заросли вищою водною рослинністю і перетворилися на водно-болотні угіддя.
Дослідження рекреаційного стану річки Великий Ромен. Родченко Костянтин Володимирович Актуальність дослідження полягає у збереженні рекреаційного значення річок, бо тепер відпочинок людей на природі є досить проблематичним, адже через засмічення та забруднення вод річок все менше із них лишаються придатними до купання та відпочинку Тому мета роботи полягала у вивчені річки Великий Ромен та її вплив на рекреацію міста. Завдання дослідження: - дослідити місцевість, по якій протікає річка, її витік, характер течії, долину, живлення, режим, рослинний і тваринний світ заплави; - з’ясувати для яких рекреаційних занять використовується річка ; - якість річкової води для купання; - екологічний стан води та берегів; Методи, що використано для дослідження: - спостереження за заплавою річки; - статистичний; - аналітичний. Термін виконання дослідження: вересень 2014 року - квітень 2015 року Основні результати: 1.Було проведено оцінку пляжно-купального відпочинку на р. Великий Ромен, де враховано наявність природних пляжів, характер дна, швидкість течії, температурний режим. Проаналізовано статистичні дані Районної санепідемслужби, з питанням щодо якості річкової води для купання 2014-2015 р. 2. Протягом вегетаційних періодів на заплавних луках річки було досліджено 48 видів 205
водних та прибережно-водних рослин, які належать до 37 родів, 25 родин . Для кожного виду було проаналізовано таксономічну приналежність, визначена екологічна група за відношенням до світла і вологи та місце зростання. 3. За результатами вивчення видового складу вищої водної рослинності було визначено сапробність води р. Роменки в межах кожної дослідної ділянки та вирахувано індекс сапробності, що дозволило встановити якість річкової води та ступінь забруднення її органічними речовинами . Наукова новизна роботи в графічному аналізі якості води р. Великий Ромен та її рекреаційної цінності для відпочинку. Робота сприятиме покращенню охорони природи у нашому краї та може бути використана для інформування громадськості про цю природоохоронну діяльність
Фітотестування грунтів нашої місцевості. Кравчук Іван Анатолійович Автор: Кравчук Іван Анатолійович Тел.(068)-514-33-65 dubno_sat2@ukr.net Квітневська ЗОШ І – ІІІст. 11клас с.Квітневе Дубенського р-ну, Рівненської обл. .Науковий керівник: Романовська Валентина Іванівна, вчитель - методист, вчитель біології. Фітотестування як метод моніторингу ґрунтів є найбільш інтегральним методом аналізу, що дозволяє оцінити ступінь забруднення ґрунтів. Об’єктом дослідження є ґрунти, зібрані із земельних ділянок різного призначення. Предмет дослідження: якісні та кількісні показники, що характеризують екологічну продуктивність ґрунтів, використовуючи тест – об’єкти та тест – функції. Мета дослідження полягає у визначенні біохімічних властивостей ґрунту, щодо його складу. На основі проведених досліджень з’ясувати індекс токсичності ґрунтів в умовах регіону. Завдання: • опрацювати літературні джерела за темою досліджень; • ознайомитися з біологічними особливостями ґрунтів ; • визначити якісні та кількісні показники, що характеризують грунт, зокрема наявність небажаних компонентів; • зробити порівняльний аналіз продуктивності досліджуваних ґрунтів з різних ділянок. Рослини є первинними ланками трофічних ланцюгів, виконують важливу роль у поглинанні різноманітних забруднювачів і постійно зазнають їхнього впливу внаслідок закріплення на субстраті. Саме тому рослини вважають найбільш зручними об’єктами для біомоніторингу ґрунтів. Термін виконання проекту: 2014-2015н.р. 206
Біотестування ґрунтів Зразки ґрунтуВідсоток пророслого насіння Середнє значення довжини кореня в мм ( ) Середнє значення довжини стебла в мм( ) Салат посівний Пшениця м’яка Салат посівний Пшениця м’яка Салат посівний Пшениця м’яка №1 21(84%) 20(80%) 19.14(5) 29.75(7) 35.09(9) 88.5(4) №2 15(60%) 17(48%) 32.13(3) 46.76(6) 31.31(6) 49.29(8) №3 19(76%) 20(80%) 30.36(4) 26.55(6) 29.78(7) 70.95(5) №4 20(80%) 19(76%) 8.25(4)13.26(7) 19.45(9) 15.36(8) За формулою Im= Xk - Xвар / Xk Im-індекс токсичності Xk – контроль, середня довжина (кореня, стебла) Xвар- частота варіації Зразки ґрунтуIm-індекс токсич ності (пшениця-корінь) Im-індекс токсин ності (пшениця-стебло) Зона (ступінь ) токсичності Im-індекс токсичності (салат-корінь)Im-індекс токсин ності (салат-стебло) Зона (ступінь ) токсичності №1 0.76 0.95 високотоксична 0.73 0.74 токсична №2 0.87 0.83 високотоксична 1.00 0.80 Високотоксич на №3 0.77 0.92 високотоксична 0.87 0.76 Високотоксич на №4 0.47 0.48 малотоксична 0.50 0.35 Малотоксич на Висновки. Згідно проведених експериментальних досліджень, щодо властивостей ґрунту слід зауважити , що • грунт містить у своєму складі воду, яка потрапляє до нього під час опадів. • У ґрунті міститься повітря. Воно заповнює всі порожнини між частинками ґрунту. • Зливши відстояну воду, у склянці лишилися частинки піску і глини та інших домішок. • Перед прожарюванням грунт був темного кольору і вагою 2 гр.. Після прожарювання грунт змінив колір – став світлішим та після зважування на терезах вага 207
прожареного ґрунту становила 1.7гр. Отже, після прожарювання в ґрунті згоряють органічні речовини. На основі аналізу схожості насіння, довжини кореня (ДК) і висоти пагона (ВП), коефіцієнтів варіації морфометричних параметрів показано різну чутливість досліджуванихтест-об’єктів до ґрунту. • Грун універсальний, а це контроль виявився І та ІІ рівнів і є токсичним та високотоксичним згідно отриманих результатів, • Грунт, що для досліду був взятий біля узбіччя дороги - І рівня та є високотоксичним, • Грунт з поля ТзОВ Волинь край виявився теж І рівня та є високотоксичним, • Грунт із домашньої земельної ділянки – ІІІ рівня та є малотоксичним. Отже, досліджуючи ступінь токсичності ґрунтів з різних земельних ділянок, слід зауважити, що токсичність ґрунту взятого біля узбіччя дороги залежить від викидів відпрацьованих газів транспорту, решта – від внесення різних видів добрив, а можливо і недотримання певних норм внесення. Домашня ділянка землі містить малотоксичний грунт, бо переважає внесення органічних добрив. Необхідно для забезпечення здорового харчування, звернути увагу на обробіток ґрунту та норми внесення добрив, а також пам’ятати те, що структуру ґрунту можна необдуманим обробітком зруйнувати. Водночас дотримуватися збалансованого розвитку природи т суспільства. Список літературних джерел 1.Агроекологічний моніторинг та паспортизація сільськогосподарських земель (методично-нормативне забезпечення) / За заг. ред. акад. УААН В.П. Патики, акад. УААН О.Г. Тараріка. - К., 2002. - С. 35 - 37. 2.Ахтирцев Б.П., Єфанова Є.В. Гумус підтипів середньо чорноземів різного гранулометричного складу. Вид. ВДУ, 1999. 3. Адеріхін П.Г. Грунти, їх генезис, властивості і коротка агровиробничим характеристика. Вид. Воронезький університет, 1993р. 4.Біологічний контроль довкілля:біоіндикація ібіотестування: навчальний посібників для студ.вищ. закладів/О.П.Мелехова, Є.І.Сарапульцева, та інших; під ред.О.П.Мелехової і Є.І.Сарапульцевої. – 2-ге видання,–М.: «Академія», 2008 5. Глазовська М. А., Ґрунти світу, ч. 1-2, М., 2002-73. 6.І.Назаренко Ґрунтознавство Чернівці “Рута” 1966р 7. Орлов Д.С. Хімія ґрунтів. М.: 1992. 8 Щеглов Д.І. Чорноземи рівнини і їх еволюція під впливом природних антропогенних факторів. Вид. «Наука», 1999. .9.Я.В.Юрик. – Основні характеристики фізико-механічних властивостей ґрунту. “Будівельник” Київ – 1976р. 10.http://ua-referat.com
208
Відслонення відкладів палеоцену – потенційні геологічні заповідні об’єкти Сумської області. Демидко Олександр Сергійович Демидко Олександр Сергійович , ЗОШ № 6 , 11-А клас, гурток «Загальна біологія з основами дослідництва». Комунальний заклад Сумський міський центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді. Керівник гуртка – Вертель Владислав Вікторович (к.т. (0542)32-49-73), centum-sumy@rambler.ru Актуальність. Прагнення до пізнання природи, до відкриття найцікавіших її сторінок притаманне людині від давніх давен до сьогодення і навряд чи згасне у майбутньому. На жаль, для самої природи таке прагнення не завжди, і навіть не часто, закінчувалося позитивними наслідками. Втручання у цілісний світ природної врівноваженої системи хоч і зумовлене необхідністю забезпечення діяльності людини за рахунок ресурсів природного середовища, але приводить до порушення цієї системи і, в деяких випадках, до її руйнації. Невід’ємним елементом природної системи є геологічне середовище, практичне значення якого для людства важко переоцінити. Але це не тільки джерело мінеральної сировини, конче необхідне для прогресивного розвитку людства, а й унікальні за різноманітністю природні ландшафти, що є настідком проходження різноманітних геологічних процесів. Справа у тому, що питання охорони і збереження подібних об’єктів не закріплені на законодавчому рівні, як це зроблено для об’єктів природного заповідного фонду. А в процесі приватизації земель можуть бути знищені унікальні пам’ятки природи, що мають наукову та історичну цінність. Об'єкт дослідження – відклади палеогену Сумсьої області. Предмет дослідження – відслонення відкладів палеоцену в басейні р. Псел. Мета дослідження: оцінка можливості присвоєння досліджувальним геологічним об’єктам природоохоронного статусу. Перед нами стояли завдання: вивчити розрізи палеоцену; провести наукове обгрунтування та визначити тип проектованого об’єкта; оформити геологічну колекцію; оформити звіт по виконаній роботі. Характеристика об’єкта дослідження. У Сумському районі на сьогоднішній день залишилось тільки декілька відслонень палеоценових відкладів по долині р. Псел– у м. Суми біля вул. Воровського та у покинутому крейдяному кар’єрі за базою відпочинку «Зелений Гай». Тяжка доля спіткала геологічну пам’ятку природи місцевого значення – Лучанський розріз, на якій були зібрані унікальні колекції палеоценової фауни. Опорний розріз з певних об’єктивних причин, на їх думку, був виключений із списку природно-заповідного фонду Сумщини рішенням Сумського облвиконкому № 27 від 10.12.1990 р. Спроби повернути об’єкту колишнього статусу не увінчалися успіхом. Зараз на території колишньої памятки розміщений приватний будинок, де з правої сторони його паркану екскаватором розкритий верхній контакт опоковидних безкарбонатних порід. Так одна із найцінніших геологічних перлин Сумщини (яка, до речі, повинна була мати статус 209
загальнодержавної) була назавжди втрачена. Методика дослідження. Дослідження проводилось в декілька етапів. В ході підготовчого етапу ми опрацювали джерела інформації по об’єктам дослідження; підбірали, виготовили обладнання, придбали матеріали. Під час експедиційного етапу вивчили відслонення палеоцену та відібрали зразки гірських порід. В ході лабораторного етапу дослідження визначили гірські породи; склали стратиграфічні колонки геологічних розрізів; оформили геологічну колекцію. По завершенню дослідження ми отримали такі результати: під час експедиційного етапу дослідження були складені схематичні описи двох відслонень: відслонення № 1 на правому схилі долини р. Псел (м. Суми, Лука) і відслонення № 2 (на правому крутому схилі корінного берега р. Псел, с. Зелений Гай), та складені стратиграфічні схеми цих розрізів. Оформили геологічну колекцію. Висновків: 1. Товща відкладів палеоцену представляє собою чітко окреслене площинами геологічне тіло. Вона відображає конкретний історичний етап геологічного літопису палеогенового періоду Дніпровсько-Донецької западини. 2. Враховуючи перелічені факти, відслоненню № 1 слід надати статусу неостратотипу. Проектований заповідний об’єкт належить до типу геоморфологічного, стратиграфічного, головне його значення – це стратиграфія палеоцену. Має перспективність як опорний об’єкт при геологічних екскурсіях для школярів та студентів природничих спеціальностей. 3. Відслонення № 2, окрім геологічної цінності, представляє ще й археологічний інтерес, бо поруч та на території самого кар’єру було розташовано давнє городище. Культурний шар потужністю 0,4-1 м містить уламки ліпної (роменської) та гончарної давньоруської (XII-XIII ст.) кераміки. Враховуючи вищезазначені факти, на цій території доцільно створити комплексну геологоархеологічну пам’ятку або заказник (сучасна практика підтверджує доцільність створення саме таких). Проектований заповідний об’єкт належить до типу геоекономічного (техногенного), геоморфологічного, стратиграфічного. Головне його значення – це стратиграфія палеоцену. Має також перспективність як опорний об’єкт при геологічних екскурсіях для школярів та студентів природничих спеціальностей. Ми рекомендуємо: включити відслонення № 1 та № 2 до складу природно-заповідного фонду Сумсьої області. Література 1. Вертель В. В. Новые данные о фауне верхнемеловых отложений бассейна р. Псел // Актуальні проблеми дослідження довкілля: Матеріали ІІ регіональної студентської наукової конференції 10 – 11 жовтня 2007 р. / Відп. ред. А. О. Корнус. – Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2007. – 96 с. 2. Геологические памятники Украины: Справочник – путеводитель / Коротенко Н. Е., Щирица А. С., Каневский А. Я. и др. 2-е изд., стереотипное. – Киев: Наук. Думка, 1987. – 156 с. 3. Книш М. П. Відновити заповідний статус Лучанського розрізу – геологічного пам’ятника природи Сумщини // Заповідна справа на Сумщині: Тези доповідей наукової конференції. – Суми, 1994. – С. 34 – 36. 4. Крейденков Г. П., Чайка. В. В. Існуючі та перспективні геологічні заповідні 210
обєкти Сумщини // Стан природного середовища та проблеми його охорони на Cумщині. Природно – заповідний фонд області. Книга 3. Редкол.: К. К. Карпенко (голов. Редактор), М. П. Книш та ін. – Суми: Джерело, 1999. – 188 с. 5. Мороз С.А. Палеоцен Днепровско–Донецкой впадины. – К.: Изд. Киев. ун-та.1970. - 190 с.
Хімічний склад вод лиману Сасик і їх зміна в даний час. Євдокіменко Вєроніка Валеріївна Сасык является одним из крупных лиманов, впадающих в Черное море и расположен на крайнем юго–западе Бессарабии, в Дунайско –Днестровском междуречье, в непосредственной близости от Килийской дельты реки Дунай. Озеро отделено от Черного моря дамбой и каналом соединено с Дунаем. Рядом с водохранилищем расположен ряд населенных пунктов, в том числе районный центр – пгт. Татарбунары, где жители традиционно ведут любительское рыболовство. 34 года назад, из озера собирались сделать водохранилище для пресной воды, и отгородили его от моря дамбой, длиной 14 км. и шириной 150 метров. Однако опреснить Сасык так и неудалось, при этом дунайская вода погубила экосистему лимана; он утратил свои целебные свойства, превратившись в источник всех бед для местных жителей. За десятилетия существования дамбы, уровень воды в озере поднялся на 1,2 метра выше уровня моря, отняв у берега 50 метров земли. Целью нашей работы является изучение геологических особенностей района и экологических последствий - антропогенного вмешательства в существование лимана Сасык. Мы описали вероятные пути и причины загрязнения воды и донных отложений лимана Сасык и связали их с состоянием ихтифауны озера. Для достижения поставленной цели, мы рассматривали следующие задачи: 1. Изучили тектоническое и геологическое строение лимана; 2. Особенности и природное богатство лимана; 3. Химический состав воды и изменение этого состава за последние годы; 4. Экологические проблемы лимана. Научная литература, статьи периодической печати позволили нам считать, что состояние качества воды в лимане зависит от комплекса природных и антропогенных факторов. Лиман занимает особое положение среди других лиманных образований Украины. Помимо того, что в лиман поступают загрязняющие вещества за счет площадного смыва дождевыми водами с сельскохозяйственных угодий, в нее попадают и тяжелые металлы с дунайской водой. Лиман Сасык является областью отложения и концентрации растворенных, вредных, загрязняющих веществ. Если раньше негативные последствия ощущались только в определенных частях лимана, то сейчас они распространились повсеместно. Любая хозяйственная деятельность приводит к геохимическому загрязнению поверхностных и подземных вод, почв нефтепродуктами, бытовыми стоками, тяжелыми 211
металлами. Считаем, что наша работа актуальна на современном этапе, потому, что этот уголок природы, является рекреационным и коридором для перелетных птиц, а также и местом обитания многих рыб. Наши наблюдения доказывают, что состояние лимана зависит от хозяйственной деятельности человека. Проблемы охраны и локального использования водных ресурсов лимана зависят от согласованности природоохранных действий со стороны жителей побережья и властей Татарбунарского района. При написании работы мы использовали такие методы: ● изучение научной литературы; ● изучение таблиц; ● собственные наблюдения; ● анализы городской СЭС; ● Интернет ресурсы. Анализ результатов осуществления проекта « Дунай Днестровская оросительная система» показал, что строительство небыло доведено до конечной точки, оросительная система так и не вышла на уровень рентабельности. Наоборот, ее строительство привело к большим экономическим потерям. Татарбунарский и Саратский районы потеряли около 30 тыс.га. черноземов, утеряны рекреационные, водные ресурсы из-за их экологического состояния. Одной из причин такой сложной ситуации, является создание необосновоного и экологически опасного гидротехничемского проекта, который должен был оказать влияние на интенсификацию сельскохозяйственного производства. Ошибочность оросительного земледелия вылилась в экономические, экологические и социальные проблемы региона. Суммарные социально- экономические затраты оказались слишком большими, хозяйственная деятельность междуречья, оказалась в потоке общего социальноэкономического кризиса, что визвало ряд экологических проблем. Регионом утеряна бальнеологическая функция, закрыты грязелечебницы. После опреснения прекратила свою деятельность грязелечебница в селе Борисовка и детский туберкулезный саноторий. Приток людей в регион в оздоровительных целях сократился, а это дополнительные рабочие места и возможность реализовать свою продукцию для местного населения. Результаты анализов воды, показали, что основная масса соединений минерального азота (в форме ионов аммония, нитратных и нитритных) поступает в озеро Сасык с водами рек Дунай, Когильник и Сарата, что пагубно сказываеться на здоровье людей, а также домашних и диких животных. Специалистами Одесского Университету сделана оценка затрат пресной воды, а также мощностей насосных станций, которые должны разбавить хлоридно – натриевые воды Сасыка с водами гидрокарбонатно-кальциевыми водами Дуная. По их расчетам это около 400м3, а это невыполнимая задача. Мы думаем, что решить эту проблему региона необходимо: -подключить органы власти не только своего региона, а также депутатский корпус области и Верховной рады; 212
- конкретно взяться самому народу (жители близлежащих сел) и начать реанимацию лимана Сасык. Необходимо не забывать, что человек вышел из природы (на заре своего развития) и сегодня ему не обойтись без нее. Но, чтобы жить в мире и согласии с ней, надо понять и принять непреложные законы экологии. Работа написана для пропаганды экологической образованности населения и подрастающего поколения, для проведения факультативных занятий и классных воспитательных часов.
Динаміка верхів’я річки Охтирка під впливом антропогенних чинників. Катрич Дарина Олегівна Комплексний вплив антропогенних факторів (випасання, витоптування, сінокосіння, осушення та забруднення водойм), впливає на рельєф річкових долин . Антропогенний чинник виступає як потужна рельєфотвірна сила, здатна не тільки активізувати чи прискорити екзогенні процеси, але й спричинити небажані небезпечні і навіть катастрофічні для природи і для людини наслідки. Антропогенна трансформація істотно змінює вигляд природних ландшафтів. Саме тому виникає необхідність і є актуальним завданням дослідження антропогенного впливу на динаміку річкової долини та русла. Мета робота: проаналізувати довжину ділянки русла річки Охтирка від витоку до с. Кудряве у період з 1940 по 2014 рік та з’ясувати види антропогенних чинників, що впливають на динаміку. Робота Для аналізу довжини річки Охтирка ми використали карти масштабів 1:50000 і 1:100000 за 1940, 1990 та 2006 роки та експедиційні дослідження, що були проведені у жовтні 2014 року. Ми проаналізували верхів’я долини річки Охтирка від витоку до впадіння в неї струмка біля села Кудряве, який бере початок на південь від села і у своєму верхів’ї не має постійної течії. У 1940 році р. Охтирка починалася на відстані 2 км на південь від села Комсомолець. Довжина річки (від витоку до села Кудряве) становила 5,8 км. З них на постійну течію припадало 4,9 км. У 2006 році, початок річки відмічений на північ від с. Комсомолець, 200 м від дороги Іллічівка – Комсомолець. За даними експедиційних досліджень, що були проведені у жовтні 2014 роки за маршрутом від с. Іллічівка до с. Комсомолець, від с. Комсомолець до. с. Кудряве та с. Вербове вздовж долини р. Охтирка, нами з’ясовано, що у районі с. Комсомолець долина річки задернована та заросла чагарниками, схили долини районі села Комсомолець мають крутизну 5°-10°. На північний захід від с. Комсомолець, на відстані 0,7 км від дороги Іллічівка - Комсомолець присутнє слабо виражене русло та постерігається водно-болотна рослинність. На цій ділянці у руслі присутня вода після дощів та танення снігу. Під час тривалих бездощових періодів русло пересихає. Постійна течія відмічена на відстані 1,7 км від дороги Іллічівка – Комсомолець. На досліджуваній ділянці річка має добре розвинене русло шириною 0,8-1,5м, місцями 213
розширюється до 3 м. У районі с. Кудряве русло деформоване, що свідчить про те, що на цій ділянці був ставок, що забезпечував роботу млина. Долина має заплаву, ширина якої 20-50м. Про те, що річка раніше мала значно більшу довжину і мала постійну течію, свідчать меандри. Бровка долини на ділянках, де схили круті, виражена чітко. На ділянках, що мають спадисті схили, бровка долини нечітка, бо щороку розорюється. Крутизна схилів на цій ділянці збільшується до 20°. Загальний нахил поверхні від дороги Охтирка-Харків, яка є вододілом між басейнами р. Охтирка та р. Гусинка, знаходиться в межах 0°40' -1°45'. У 1940 році струмок-притока р. Охтирка починався на відстані 0,9 км на південь від дороги Ілічівка-Комсомолець. Довжина струмка від витоку до с. Кудряве становила 3,8 км. За даними експедиційних досліджень частина яру, що знаходиться на південь від дороги, заросла деревами. Підтвердженням того, що на цій ділянці яру протікав струмок, є труба, прокладена під дорогою. За результатами експедиційних досліджень, що були проведені у жовтні 2014 року, загальна довжина струмка зменшилася на 2,8 км, що відповідає 75%. Таким чином, у період з 1940 року до 2014 року загальна довжина річки Охтирка зменшилася на 3,2 км, що у відсотковому відношенні становить 12%. Динаміка русла на ділянці від витоку до с. Кудряве – 55 % . Довжина струмка-притоки зменшилася на 2,8 км, що відповідає 75% . Крутизна схилів долини, порівняно з 1940 роком зменшилася. Долина річки від верхів’я до с. Комсомолець заросла чагарниками. Провівши аналіз картографічних матеріалів та експедиційних досліджень у верхівї річки Охтирка, ми зясували, що у верхів’ї річки Охтирка на наноформи рельєфу долини та руслові процеси впливають наступні види антропогенних чинників, які перш за все, пов’язані з її господарським використанням : Водно-технічний – біля села Куряве, в тому місці, де в річку Охтирку впадає струмок, побудована дамба, яка утворила ставок. Ставок змінює режим річкового стоку, підмиває береги, в результаті чого деформується русло. Поселенсько-промисловий на правому березі річки Охтирка у ІІ половині ХVІІІ століття були засновані Веселий Гай, Високе та Вербове, на лівому – с. Кудряве. На схилах долини влаштовані городи. У заплаві річки та на схилах її долини випасають худобу. Вплив транспорту здійснюється завдяки розвиненій мережі ґрунтових доріг. Дороги будували для вивозу сільськогосподарської продукції та для під’їзду техніки, яка обробляє ґрунт та збирає урожай Механічний вплив на наноформи рельєфу в процесі сільськогосподарського землекористування здійснюється у шляхом розорювання схилів долини річки. Для того, щоб зменшити поширення бур’янів на поля, восени трава на схилах яру випалюється . Таким чином, динаміка верхів’я річки Охтирка сталася перш за все під впливом антропогенних чинників, які пов’язані з господарським використанням верхньої течії річки Охтирка у ХVІІ-ХХІ століттях.
214
Хімія грунтів та способи регулювання їх родючості. Шуманська Мар’яна Богданівна Автор: Шуманська Мар’яна, учениця 11 класу Мостиського району Львівської області Конт.тел: 380989457577 Ел.адреса: vira1980@ukr.net Навч. заклад: Соколянський навчально-виховний комплекс "ЗНЗ І-ІІІ ступенів - ДНЗ" Клас: 11 Населений пункт: с. Соколя Мостиського району Львівської області Науковий керівник: Бонк Віра Дмитрівна, вчитель біології та хімії Грунти – це основна ланка у взаємодії геологічного і біологічного колообігів речовин у біосфері; саме в ґрунтах йде перетворення продуктів розпаду живої речовини на доступні для живлення рослин сполуки; родючість ґрунтів визначає умови існування людини та її розвитку. Тому я вважаю, що дослідження хімічного складу ґрунтів, розв’язання проблеми підвищення їх родючості є одним з найбільш актуальних питань сьогодення. Тому мета даної роботи передбачає розв’язання таких завдань: - визначення вологості ґрунту; - визначення в ґрунті мінеральних і органічних речовин, гумусу, повітря; - визначення рН ґрунтового розчину; - визначення в ґрунті нітратного Нітрогену і Фосфору; - якісне дослідження засолених ґрунтів, - формування в учнів свідомого відношення до стану довкілля. Об’єктом вивчення стали грунти на території сільської ради с. Соколя між селами Соколя і Максимці Мостиського району Львівської області, тут на ділянці невеликої площі є різні типи грунтів. Недалеко від сільськогосподарських угідь знаходиться сміттєзвалище, вплив якого на цей грунт ми також хочемо вивчити. Предмет дослідження: дослідження вологості грунту, вмісту у ньому мінеральних та органічних речовин, об'єму повітря, рН грунтового розчину, хімічний склад засоленості грунтів. Використали такі методи дослідження: загальні: методи аналізу і синтезу, системний метод; спеціальні: метод опису, метод відбору і аналізу проб, метод обробки первинної інформації. Щоб обчислити вологість ми вибрали 3 місця на призначеній для досліджень ділянці, з яких протягом травня-листопада 2014р. 5 разів брали проби ґрунту. На ділянці проби брали з місць, де є такі грунти: дерново-підзолисті піщані, чорноземи і болотні. Кожну пробу поміщали у фарфорову чашку і з допомогою газової духовки нагрітої до 100 градусів сушили їх протягом 5 годин у зв'язку з відсутністю спеціальної сушильної шафи. Перед висушуванням зважили порожню чашку, чашку з грунтом, а після просушування знову зважили чашку з грунтом. Отримані дані підставили в формулу і знайшли вологість грунту. При прожарюванні ґрунту органічні речовини згоряють, а мінеральні залишаються. Ґрунти, багаті на перегній, містять більше органічних речовин. Для визначення мінеральних і 215
органічних речовин зважили 10 г заздалегідь висушеного ґрунту при температурі 100—105 °С, висипали у фарфорову чашку і прожарили на великому вогні газового пальника, підсилюючи нагрівання поступово. Прожарювання припинили тоді, коли ґрунт зовсім переставав диміти і набував світлого або червонуватого кольору. Чашку охолодили і зважили. За формулами визначили вміст органічних та мінеральних речовин. Щоб дізнатись чи досліджуваний грунт багатий на гумус, масу 50 г ґрунту висипали у хімічний стакан і долили 200 мл 10 %-го розчину натрій карбонату. Суміш збовтали і залишили. Через добу бурувато-чорний розчин профільтрували. Щоб осадити гумусові речовини, до фільтрату додали 10 %-го розчину сульфатної кислоти. Випав драглистий осад гумусу, а розчин поступово знебарвився. Отже, грунт багатий на гумус. Щоб визначити об'єм повітря в грунті у мірний циліндр на 1000 мл налили 500 мл води і насипали 500 г ґрунту. Після змішування ґрунту з водою об'єм суміші зменшився. Число мілілітрів, яких не вистачало до 1000 мл, — це об'єм повітря, що містився в ґрунті. Через нестачу хімічних препаратів, щоб визначити вміст Нітрогену і Фосфору, кислотність грунту ми звернулися за допомогою до лікара-лаборанта-гігієніста Мостиської СЕС. Для дослідження було взято проби болотних грунтів, грунтів поблизу сміттєзвалища, грунтів полів. Проаналізувавши дані СЕС про вміст нітратного Нітрогену у грунті я зробила висновок, що в ті місяці, коли йде активізація сільськогосподарських робіт в полі, вносяться мінеральні добрива, відбувається вегетативний розвиток рослин, спостерігається збільшення нітратів. Проте вміст іонів [NО3-] не перевищує 6 мг на 100 г ґрунту. Отже, вміст Нітрогену в ґрунті є достатнім для розвитку і росту сільськогосподарських культур. Вміст Фосфору знаходиться в межах 5,0-7,5 мг на 100 г ґрунту. Такі дані показують, що потреба у Фосфорі ґрунту є великою. В даній роботі ми детально розглянули питання хімічного складу ґрунтів, з'ясували шляхи регулювання родючості ґрунтів. Землі в районі сміттєзвалища мають помірно-кислу реакцію, встановили, що такі ґрунти придатні для вирощування лише люпину, гречки. Провівши дослідження грунтів, ми зробили висновок: дані зразки грунтів мають всі ознаки темно-сірих опідзолених грунтів , про що свідчить вміст вологості, мінеральних і органічних речовин і гумусу; при визначенні рН ґрунтового розчину, ми переконались в необхідності проведення процесу вапнування для пониження кислотності; результати визначень вмісту Фосфору і Нітрогену свідчать про необхідність посиленого внесення фосфорних добрив і помірного внесення азотних добрив в дані грунти; досліджені грунти є найбільш придатними для зерново-бурякового землеробства. Вважаю, що отримані в результаті аналізу ґрунту дані можуть бути використані для подальшого та поглибленого вивчення екологічної якості рослинної продукції, яка вирощується на забруднених ґрунтах і безпосередньо потрапляє на стіл споживача. Список використаних джерел: 1. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Основи екологічних знань: Підручник. - К.: 216
Либідь, 1995.-288 с. 2. Кучерявий В. П. Екологія. - Львів: Світ, 2001 - 500 с. 3. Новіков Ю. В. Природа і людина. - М: Освіта 1991 - 223 с. 4. Орлова А. Н., Сударкина А. А., Евсеєва И. И. Изучение факультативного курса. Химия в сельськом хозяйстве. Москва "Просвещение"1989. - 141 с. 5. Пістун І. П., Хобзей М. К., Березовський А. П. Основи безпеки життєдіяльності: Навчальний посібник. -Львів: В-во "Спалах", 2001. - 192 с. 6.Романова Н. В. Основи хімічного аналізу- Київ.: Освіта, 1992.- 192 с. 7.Ткач В. В., Шаповалов А. І. Довідник з хімії: Київ: Вища школа, 1991. - 142 с. 8.‘’Хімія’’Шкільний світ. №28-29 (496-497) Жовтень 2008. 9. Чернобоев И. П. Химия окружающей среды: Учеб. Пособие. - К.: Вища школа. 1996. - 191 с.
Стан підземних вод Мелітопольського району. Пилипенко Владислав Романович Актуальність теми дослідження полягає у тому, що проблема води належить до найголовніших соціальних і науково-технічних проблем сучасності. Інтенсивний розвиток промисловості та сільського господарства, збільшення населення, освоєння нових територій і пов’язане з цими процесами різке збільшення водокористування на всіх континентах суттєво впливають на стан водних ресурсів. Об’єкт дослідження є підземні води м. Мелітополь. Предмет дослідження є гідрогеологічні умови м. Мелітополь, стан водопостачання у місті, раціональне використання підземних вод. Мета дослідження: сучасний стан гідрогеологічних умов та водопостачання м. Мелітополь. Для реалізації поставленої мети в роботі виконано такі завдання: вивчено гідрогеологічні умови м. Мелітополь; досліджено стан водопостачання у місті та проаналізувати роботу Мелітопольського та Новопилипівського водозаборів; встановлено шляхи раціонального використання підземних вод та оптимізації проблеми нестачі води у м. Мелітополь. Методи дослідження: історико-географічний, картографічний, статистичний, аналітико-синтетичний, методи польових досліджень, методи камеральної обробки польових матеріалів. В історії вивчення геологічної будови, гідрогеології і гідрологічних умов Мелітопольського району та м. Мелітополя виділено п'ять періодів досліджень – з середини XIX століття до теперішнього часу. Вирішальне значення для водозабезпечення населення регіону питною водою мають прісні підземні води. На території Мелітопольського району поширені водоносні горизонти з відкладів четвертинної системи (лесоподібні суглинки, алювіальні відклади), неогену, 217
палеогену, крейдяної системи, кристалічних порід та продуктів їх руйнування. З метою забезпечення господарсько-питного та виробничо-технічного водопостачання м. Мелітополя відбір підземних вод виконується в межах Мелітопольської та Новопилипівської ділянок групових водозаборів. Під впливом інтенсивного водовідбору для водопостачання населених пунктів регіону, в тому числі і для м. Мелітополя, а також експлуатації дренажних систем на ПівденноБілозірському залізорудному родовищі, режим водоносних горизонтів суттєво порушений. Ґрунтові води поділяються на дві основні групи: 1- приурочені до лесових суглинків і глинистих дрібнозернистих пісків на нагірній (вододільній) частині м. Мелітополя; 2 приурочені до алювіальних пісків І-ої надзаплавної тераси долини р. Молочної. Водоносний горизонт бучацьких відкладів (P2bc) є цільовим для водопостачання м. Мелітополя. Велике значення в господарському житті міста мають артезіанські води, які залягають у вигляді декількох ізольованих один від одного водоносних горизонтів. До складу водозабірних споруджень КП «Водоканал» входять 5 водопровідних насосних станцій, 12 накопичувальних резервуарів чистої питної води (РЧВ) загальним об'ємом 16800 м3. Природний режим підземних вод порушується з моменту розкриття гірничими виробками першого від поверхні водоносного горизонту і після відкачування з нього води; при цьому запаси підземних вод зменшуються, а стан і якість поверхневих вод суттєво погіршуються. На стан підземних вод Мелітопольського району великий вплив завдає розробка та видобуток залізної руди на Білозерському залізорудному родовищі. Щодо м. Мелітополя та його околиць характерним є збільшення проценту зносу каналізаційних мереж, зростає кількість аварійних ситуацій. З метою поліпшення якості питної води, санітарно-технічного стану водопровідних і каналізаційних мереж і споруджень, забезпечення населення достатнім обсягом питної води протягом доби, необхідне вирішення багатьох питань, що запропоновано нами у третьому розділі роботи. Розрахункова потреба міста Мелітополя питною водою складає 400м3 на годину, що складає 24 години безперебійного (аварійного) водопостачання води на місто. Проблемним питанням залишається облаштування зон суворого режиму артезіанських свердловин, які потребують значних фінансових витрат.За період 2013 – 2014 років відхилень від якості питної води в джерелах питного водопостачання не зареєстровано. Якість питної води, що подається КП «Водоканал» Мелітопольської міської ради Запорізької області, в цілому, відповідає санітарно-гігієнічним вимогам. За показниками якості питної води джерела централізованого водопостачання артезіанські свердловини віднесені до 2 класу – добра, прийнятна якість води відповідно до вимог ДСТУ 4808:2007. Для запобігання забруднення підземних вод рекомендується не допускати: розміщення будь-яких об’єктів – можливих джерел забруднення підземних вод, а також скидання забруднених стічних вод у річкову мережу; встановлення всякого роду сховищ, накопичувачів, скотомогильників, скидання промислових і господарських забруднених стічних вод.
218
Топоніміка населених пунктів Радивилівщини. Гонтарук Ліля Віталіївна 1. Сформовані в різні історичні епохи географічні найменування зберігають інформацію про добу свого виникнення, яка є цінною для реконструкції ландшафтів минулого, виявлення зниклих ареалів рослин і тварин, вивчення особливостей заселення та господарського використання території людиною, зміни її ландшафтів. 2. Формування топонімікону будь-якої території відбувається під впливом певних географічних закономірностей. У топонімії Радивилівського району особливо помітним є зв’язок географічних назв із ландшафтно-географічними умовами місцевості – 32,5%. Територія району відображає особливості рельєфу, водних об’єктів, рослинного і тваринного світу місцевості. Це зумовлено специфікою господарського використання території, придатної для збиральництва, мисливства, рибальства, ведення скотарства. Природні об’єкти виконували роль орієнтирів та служили ресурсами сировини, з’явилися давні промисли, частка яких у топомінікону району становить – 21,6%. Формування топонімії регіону дослідження відбувалося паралельно з перетворенням з природних ландшафтів на сільськогосподарські угіддя. Сприятливі грунтово-кліматичні умови регіону зумовили наявність тут районів суцільного землеробського освоєння. Це відбилось у топонімії, яка закріпила в назвах населених пунктів імена поселенців та власників полів. Відантропонімні назви складають тут 21,6 % топонімікону. Таким чином топонімія – це не скупчення випадкових назв, а закономірний комплекс, топонімічний ландшафт, результат складного розвитку і взаємодії географічного ландшафту та суспільсьства, складність якого випливає з багатогранності історичного розвитку природно-антропогенного ландшафту. Результати цих досліджень викладені в даній роботі.
Комплексне дослідження озер в околицях міста Дубровиці. Стасюк Софія Олександрівна Автор: Стасюк Софія, учениця 10 класу Дубровицького навчально-виховного комплексу «Ліцей-школа» Науковий керівник: Батан Олена Георгіївна, вчитель географії Дубровицького навчально-виховного комплексу «Ліцей-школа» Тема. Комплексне дослідження і проблема збереження малих озер в околицях м. Дубровиці та їх роль в екосистемі міста. Техногенне забруднення навколишнього середовища досягло тієї межі, за якою саме існування людства поставлено під загрозу. Масштаби і спектр техногенних забруднень безперервно зростають. У багатьох країнах світу спостерігається загальний дефіцит, зростаюче забруднення і поступове знищення джерел прісної води. Чинниками, що спричиняють ці явища, є неналежно очищені стічні води, втрата природних водозабірних площ, знищення лісових масивів, неоптимальні методи ведення сільського господарства, що призводить до надходження пестицидів та інших хімічних речовин у воду. Зведення гребель, зміна природних русел річок та прокладання іригаційних систем також негативно впливає на екологічний стан водних ресурсів, знижуючи сільськогосподарську цінність земель. Така 219
практика завдає великої шкоди прісноводним екосистемам . Мета роботи: розкрити роль малих озер, які розташовані в околицях міста Дубровиці, описати їх природу, провести комплексне дослідження води та оцінити її якість, провівши біоіндикацію токсичності води. Актуальність роботи полягає в тому, що у науковій літературі, присвяченій опису Рівненської області, майже відсутня інформація про дрібні озера. Місцеві органи влади не дуже переймаються долею водойм, а проблема полягає в тому, що учні навчальних закладів не мають можливостей отримати повну інформацію про природно – територіальні комплекси, які сформувалися у місцях їхнього проживання. Об’єктами дослідження стали: озеро Васильове і озеро Глиняне, що розташовані на західній околиці міста м. Дубровиця та старе русло р.Горинь, яке називають Старуха, розташоване у центрі міста. Предметом дослідження є взаємодія компонентів природних комплексів і їх роль у формуванні екосистеми Рівненського Полісся. Кожен із нас повинен пам'ятати, що ніщо в природі не минає безслідно, Людей багато, нас мільярди і кожен наш вчинок множиться на кількість розумних мешканців. Тож будемо по-справжньому розумними господарями нашої голубої планети.
Фізико-географічна характеристика річки Соб. Дослідження антропогенних ландшафтів басейну річки. Костенко Юлія Ігорівна Тези науково-дослідницького проекту Фізико-географічна характеристика річки Соб. Дослідження антропогенних ландшафтів басейну річки Автор: Костенко Юлія Ігорівна, учениця 10 класу середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4м.Гайсина Вінницької області. Науковий керівник: Сташко Інна Василівна, вчитель географії СЗШ І-ІІІ ст. № 4 м. Гайсина Вінницької області Натуральні долинно-річкові геосистеми упродовж тривалого історичного розвитку зазнали докорінних змін. Вирішальну роль у процесі їх антропогенізації відіграла різнобічна господарська діяльність людини. Дослідити ступінь антропогенного навантаження на малі річки та їх басейни, з метою подальшої їх раціоналізації, можна на прикладі річки Соб. Об’єктом дослідження є річкова система Собу та її басейн. Предмет дослідження: антропогенізація долинних ландшафтних комплексів басейну річки Соб. Метою роботи є вивчення антропогенних змін у долинно-річкових ландшафтах Собу та її приток з урахуванням регіональних особливостей і характеру комплексної дії природних та антропогенних процесів. Для досягнення цієї мети необхідно розглянути такі завдання: пошуки оптимальних методів і засобів збору необхідної інформації про річку 220
Соб, її басейн та зміни ландшафтів під дією антропогенного впливу; ознайомитись з фізико-географічними особливостями річки Соб та її басейну; створити алгоритм досліджень антропогенних змін у басейні річки Соб; встановити ступінь антропогенізації долинних ландшафтів річки та виявити закономірності їх поширення; створити схему річкової системи Собу; створення інформаційної бази (блогу) про об’єкти та види антропогенних ландшафтів річки Соб; Актуальність теми. Дослідження сучасної антропогенізації басейну річки – важлива проблема географічної науки, що має фундаментальне й прикладне значення та полягає у необхідності: виявлення просторово-часових закономірностей формування території на сучасному етапі; встановлення зв’язків між процесами різних генетичних груп; пояснення механізмів сучасних антропогенних процесів та їх співвідношень у просторі і часі; оцінки трансформації ландшафтів. Прикладні аспекти проблеми пов’язані з необхідністю врахування стану та прогнозування тенденцій розвитку сучасних антропогенних процесів при обґрунтуванні будівництва або функціонування господарських об’єктів, визначенні шляхів розв’язання екологічних проблем, організації екологічного моніторингу тощо, особливо в умовах зростаючого антропогенного впливу на природне середовище. Під час виконання роботи я використовувала такі методи досліджень, як картографічний з використанням геоінформаційної системи, експедиційний, моделювання, статистичний і математичний, методи географічної класифікації та групування. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. В першому розділі розкрито питання щодо фізико-географічних особливостей річки Соб та її басейну. В другому розділі дана класифікація антропогенних ландшафтів басейну річки Соб та їх коротка характеристика. Екологічні проблеми річки Соб та її басейну, а також проблеми та перспективи розвитку висвітлені в третьому розділі. Господарська діяльність минулих століть зумовила заміну натуральних ландшафтів долини річки Соб та її приток антропогенними. У результаті річища зарегульовані ставками та водосховищем, заплави втратили основну свою властивість − заплавність, схили розорані, зайняті населеними пунктами та гірничопромисловими ландшафтами. Це потребує нових підходів до пізнання сучасних ландшафтів долини річки Соб з метою їх реконструкції та раціонального використання у майбутньому. Упродовж 40 тис. років ландшафти басейну Собу змінювалися внаслідок господарської діяльності людини. Однак основне навантаження, внаслідок якого виникли сучасні антропогенні ландшафти, припало лише на минулі два століття. Господарське освоєння ландшафтів річок торкнулося соціально-економічної ситуації та природи регіону. Зникли натуральні ландшафти річки через будівництво ставків і водосховищ. Греблі та дамби трансформували структуру річищ та заплав; натуральні ландшафтні осередки змінені антропогенними, селитебні осередки розширили свої площі і негативно впливають на природу басейну річки Соб. Багато натуральних мікроосередків трансформувалися а подекуди зникли взагалі. Заплавні луки лісопольової зони зазнали процесу остепніння, 221
нерекультивовані кар’єри збільшили площу й спотворили рельєф. Таким чином, господарська діяльність людини в ландшафтних екосистемах басейну р. Соб докорінно змінила рослинність, значною мірою змінився ґрунтовий покрив, мікрорельєф, зазнали істотних змін мікроклімат, режим ґрунтових і поверхневих вод, набули розвитку окремі несприятливі явища.
Водно-рекреаційний потенціал Бурштина. Медвідь Роман Володимирович Водосховище – це важливий промисловий об’єкт і невідємна частина Бурштинської електростанції.Нинішній стан рекреації і туризму представлений не дуже різноманітними видами. Я розробив новий цікавий, пізнавальний і оздоровчий маршрут у вигляді велопробігу із назвою «Краса Опілля».Обєкт дослідження: Бурштинське водосховище і його прилеглі території.Актуальність теми : водосховище – це важливий промисловий об’єкт і невідємна частина Бурштинської електростанції. Але його привабливість і краса використовується ще мало, тому перспективи такого використання спонукало мене написати дану наукову роботу і дослідити ще й важливий рекреаційний потенціал Бурштина.Практичне значення : Вивчення даної теми має і практичне значення. Для того, щоб розвивати рекреаційний потенціал та туризм у нашому краї,треба знати конкретну ситуацію, а тому ми вивчаємо, ознайомлюємось, досліджуємо і робимо висновки про втрати жителів Бурштина від неповного використання водно-рекреаційного потенціалу.Очікувані результати: створити туристичний маршрут у вигляді велопробігу для змістов- ного і цікавого проведення часу і відпочинку.Проблемне питання: що втрачають жителі Бурштина від неповного використання водно-рекреаційного потенціалу ? Літературний огляд : Для досягнення поставленої мети була вивчена література, яка аналізує стан навколишнього середовища Бурштина, а також опрацьована періодична преса, інтернет ресурси, матеріали служби охорони середовища. Використано дані хімічних лабораторій щодо сучасного стану води у річці Гнила Липа і водосховища. Вивчені та опрацьовані статистичні дані екологічної служби. В роботі містяться карти, таблиці із новими даними, а також фотознімки . Велика увага приділена питанню про стан рекреаційного потенціалу Бурштина. Головними завданнями були : 1. Ознайомитися з Бурштинським водосховищем, його значення і роль у краю. 2. Ознайомитися з його тваринним і рослинним багатством. 3. Зробити дослідження води у річці Гнилій Липі і водосховищі. На основі данних зробити порівняльну характеристику вмісту у воді домішок та мінеральних речовин. 4. Проаналізувати проблеми водосховища та можливості їх усунення. 5. Ознайомитись із розвитком рекреаційного стану Бурштина та методи його розвитку. 6. Ознайомитись з результатами лабораторних досліджень, проаналізував статичні дані побачити динаміку рекреаційного потенціалу та зробити висновки
222
Глобальні зміни клімату, фактори, що їх спричинили та їх прояв на території Гайсинщини. Калита Артем Валентинович Тези науково - дослідницького проекту Глобальні зміни клімату, фактори, що їх спричинили та їх прояв на території Гайсинщини Автор: Калита Артем Валентинович, учень 9-А класу середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4м.Гайсина Вінницької області. Науковий керівник: Сташко Інна Василівна, вчитель географії СЗШ І-ІІІ ст. № 4 м. Гайсина Вінницької області Погода та клімат цікавили людей з давніх часів. Вивчаючи кліматичні особливості нашої місцевості та фактори, що їх обумовили, можна порівняти з іншими і зробити оцінку клімату Землі, його зміни та можливі наслідки. Об’єктом дослідження є клімат Гайсинського району. Предмет дослідження: зміни кліматичних особливостей на території Гайсинщини. Метою роботи є вивчення динаміки клімату Гайсинщини та його взаємозв’язок з глобальною зміною клімату. Для досягнення цієї мети необхідно розглянути такі завдання, як пошук оптимальних методів і засобів збору необхідної інформації; визначити ступінь зміни клімату та фактори, що їх обумовили; здійснити аналіз кліматичних показників; встановити особливості виникнення та прояву небезпечних метеорологічних явищ. Актуальність теми. Дослідження сучасного клімату – важлива проблема географічної науки, адже полягає у виявлення природних просторово-часових закономірностей на сучасному етапі, пояснені механізмів сучасних антропогенних процесів та їх співвідношень у просторі і часі на невеликих територіях та в планетарному масштабі. До теперішнього часу головна увага надавалась прогнозу тенденції глобальної зміни клімату. Отримані показники підвищення температури повітря в ХХІ ст. не задовольняють потреби держав в інформації про зміну клімату на регіональному рівні. Погода змінюється дуже часто. Спостереження показують, що клімат хоч і повільно, але також міняється, а саме відбуваються зміни середньомісячних та середньорічних кліматичних показників впродовж ряду років. Такі зміни відбуваються постійно. Виходячи з багаторічних спостережень можна зробити висновок, що зміни клімату обумовлені такими факторами, як циклічність сонячної активності (на території нашого району спостерігається зв'язок між 10-11 річним циклом сонячної активності та температурними показниками і кількістю опадів), зміною виду поверхні та режиму океанічних течій (зміщення баричних центрів), зміна умов обертання Землі навколо осі і звичайно впливом людської діяльності. Глобальні зміни клімату на території Гайсинського району проявляються через підвищення температури (різке зростання темпів підвищення температури в ХХІ столітті), різкі коливання добової та річної амплітуди температур, зміни в кількості опадів та їх режимі, посилення частоти 223
аномальних погодних явищ тощо. Зміни клімату Гайсинського району відбуваються на фоні глобальних змін, пов’язаних з діючими природними і антропогенними факторами глобального і регіонального масштабу.
Дослідження стану річки Біленької протягом 2 років. Баглай Дар’я Дмитрівна Дослідження стану річки Біленька протягом 2 років. Вода – це важливий стратегічно-екологічний ресурс. Вона є одним з найважливіших елементів біосфери. Людина без води може прожити не більше 5-6 діб. На території України протікають 23000 річок, а в Донбасі – всього 230. Близько 90% водних ресурсів України і Донецької області формується за рахунок малих річок. Я почала дослідження з рідного міста Краматорська. Працювала над темою протягом 2 років, і планую продовжувати дослідження. На даний час вже є певні результати, якими можна поділитися. Їх викладанню присвячена моя робота, яка пропонується до Вашої уваги. По території нашого міста Краматорськ протікає 5 річок, вони не великі і не багатоводні. Довжина Казенного Торця – 129 км, інші - від 19 км. до 39. (Рис.2). Для гідрологічних досліджень я вирішила обрати річку Білянка. Мета даного дослідження полягає в аналізі екологічного стану річки Білянки протягом 2 років. Для цього поставила наступні завдання: провести гідрологічні дослідження річки Білянки; визначити чинники, що спричиняють екологічному забрудненню Білянки; дати загальну характеристику екологічного стану басейна річки Білянки; запропонувати шляхи вирішення проблеми покращення екологічної ситуації на річці. Спочатку була вивчена інформація щодо наших річок: відвідала краєзнавчі музеї міст Краматорська та Слов’янська; зв’язалася з Сіверсько-Донецьким управлінням водних ресурсів; провела опитування місцевих мешканців; вивчила картографічний матеріал, наданий місцевим товариством краєзнавців (Фото1). Долина річки Білянка розташована на Донецькому кряжі. У долині річки Білянки і її околиць форми рельєфу водно-ерозійні, утворені тимчасовими водними потоками (балки і яри) і постійними (саме долина). Ще є форми рельєфу техногенні, утворені господарською діяльністю людини – це греблі (Фото 3,4). Довжина річки Білянки від витоків до гирла 19 км. Ширина русла річки біля першого витоку – 2 м, ширина русла біля другого витоку 2,5 м. Середня швидкість перебігу 0,28м/с. Витрата річки складає 103,88 л/с. Річний стік - складає 32759597л/рік. Річка Білянка розташована в крупному природному територіальному комплексі України, степовій зоні, північній степовій підзоні, в Донецькій провінції. Клімат Краматорська помірно-континентальний з середньою річною кількістю опадів 450 мм і коефіцієнт зволоження менше одиниці, зволоженість не достатня. Тому річки Краматорська небагатоводні. Назва річки походить від крейди, яка потрапляє з крейдяних гір, що омиваються нею. Під час дослідження ми вивчали також і легенди нашого краю. Наш загін познайомився з мешканкою селища Біленьке Артюховою Галиною Іванівною, яка розповіла нам легенду про козака Крейду, його сімох синів, дочку Білявку та хижого Хана, на честь якої було названо 224
річку (Фото2). Гирло річки Білянка знаходиться на північному кордоні міста, де впадає в Казенний Торець, Казенний Торець у Сіверський Донець, Сіверський Донець впадає в Дон (Рис.2). Було встановлено, що долина річки Білянка покрита ґрунтами: чорноземами звичайними, чорноземами вилуженими, сірими лісовими, з вмістом гумусу від 2 до 3 %. Це родючі ґрунти. Потужність чорноземів від 1,5 до 1,8м. Це добре видно на оголенні лівого крутого берега. Ширина русла постійно змінюється від 30 сантиметрів до 2,5 метрів протягом всієї довжини (Фото5). У верхній течії річка спокійна. У нижній і верхній течії утворює заболочені ділянки. У середній течії вимила глибокі яри до 7 метрів. Береги дуже круті, ерозовані. Є дерев'яні містки у вигляді колод, а на одній дільниці люди висипали машину щебеню, щоб зручно було переходити, практично перегородили річку (Фото 3). Гідрологічні дослідження були проведені в нижній течії біля селища Біленьке 3 травня і 12 червня 2015 року (Фото5,6) . Площу перетину ми визначали промірами глибин, а швидкість течії води – поплавцями. Місце досліджень обирала на прямолінійній ділянці річки з одноманітним рельєфом, без перекатів, островів, «мертвих» просторів. Створи закріпляла кілочками та мотузкою. Проміри глибин робила промірною рейкою зі шкалою с точністю до 1 см. Режим річки Білянка залежить від температури повітря і кількості опадів. Середня температура повітря в червні - +22°, у січні - –7°. Гідрохімічні дослідження проводилися 7 травня 2015 в середній течії річки. Погода сонячна, без опадів, температура + 200С. Річка без водоростей і жирних плівок. Температура води в річці + 100С. Вода прозора. Запах Т (1) (Трав'янистий, ледве помітний). Без смаку - 1. рН - 6,8 (Фото 8,9 ) Більша частина району Соцмісто Краматорська знаходиться в басейні річки Білянка. Дачі та самозахватні городи доходять до самого берега. Скидаються в річку промислові води фільтрувальної станції № 2. На території 1-го відділення радгоспу «Ясногорівський», що розташовано при виїзді з Краматорська у бік Слов’янська, у 50-х роках побудували кілька двох- та трьохповерхових будинків. Планувалося поставити насосну підстанцію та колектор для того, щоб господарсько-фекальні стоки з цього району відводилися на очисні споруди. Внаслідок цього всі фекалії зливаються у річку Білянка. З неї – в Казенний Торець, а звідки – в Сіверський Донець, який є головною артерією всього Донбасу. Ця проблема відома мешканцям міста. Але незважаючи на це, воду з річки використовують для поливу городів, а на березі відпочивають городяни. Річка Білянка знаходиться на резерваті «Біле», який входить до регіонального ландшафтного парку «Краматорський». Особливу цінність має унікальна реліктова рослинність, що включає ряд видів, занесених до Червоної книги України (гісоп крейдяний, оносма донська, тонконіг Талієва та ін.). На цій ділянці проживає понад 200 видів комах, 17 з яких теж занесені до Червоної книги України. Ми дійшли таких висновків, що екологічний стан річки Білянка в цілому задовільний. Основний забруднювач – господарчо-фекальні стоки. Тільки у середній течії ще існують самозахватні городи, що підходять ближче ніж 50 м до річки. Басейн річки Біленька повністю знаходиться у межах міста Краматорськ, тому зазнає значного антропогенного впливу. 225
Основна проблема - це відпочивальники, що не прибирають за собою сміття. Але ця проблема вирішується за рахунок суботників. Учні школи Біленької селищної ради протягом року слідкують за станом річки, прибирають сміття. Також керівництво міста пообіцяло в цьому році поставити у місцях відпочинку городян контейнери для сміття, а в 2016-2017 роках поставити насосну підстанцію та колектор для того, щоб господарсько-фекальні стоки з цього району відводилися на очисні споруди. Результати досліджень були оприлюднені на конференції у рамках тижня Сіверського Донця, що проводило Сіверс
Секція «Науки про людину (анатомія, фізіологія, охорона здоров`я, психологія і поведінка)» Особливості формування системи ціннісних орієнтацій сучасної молоді. Коробова Людмила Ігорівна Проблеми, що пов'язані з людськими цінностями, займають одне з провідних місць у дослідженні соціальної детермінації людської поведінки, її саморегуляції та прогнозуванні. Формування ціннісних орієнтацій сприяє процесу розвитку особистості в цілому. Як один з елементів структури особистості, вони відіграють вирішальну роль у регуляції поведінки, формуванні світогляду, переконань, виборі життєвого шляху, особливо на етапі становлення професійно-трудової діяльності в юнацькому віці. Саме завдяки цінностям особистість відчуває себе цілісно в оточуючому її світі. Світ цінностей – це насамперед світ культури, сфера духовної діяльності людини, її моральної свідомості. Особливість ситуації в суспільстві, у якій проходить формування духовності особистості, полягає в тому, що цей процес відбувається в умовах послаблення політичного та ідеологічного прессінгу, розширення соціальної самостійності та ініціативи молоді. Це веде за собою, як наслідок, критичне осмислення досвіду попередніх поколінь, нові уявлення про своє професійне майбутнє та майбутнє суспільства. Особистісні цінності виступають як своєрідні відношення зі світом, які узагальнені і перероблені досвідом соціальної групи. Тому вони фактично не залежать від ситуативних факторів і, можливо, тому не завжди чітко усвідомлюються, зокрема до того часу, поки не стають об'єктом рефлексії. Дослідженням ціннісних орієнтацій молоді займались Н. Є. Бондар, А. А. Козлов, З. В. Сікевич, В.Т. Лісовський, К. А. Нечаєва, І. А. Райгородська, Н. І. Стрелянова, Є. А. Подольська, А. М. Мордовець, І. Г. Попова. У ряді досліджень відмічається, що юнацький вік сензитивний для утворення ціннісної орієнтації в якості стійкої особистісної властивості, яка впливає на становлення світогляду учнів, їх відношень з довкіллям. Саме у цьому віковому періоді "" закладається здатність об'єктивної оцінки самого себе і довкілля, що найбільше впливає на становлення закономірностей, які згодом вказуватимуть на позицію у житті вже дорослої людини"". Провідною у цей час є навчальнопрофесійна діяльність, в якій реалізується готовність юнака до самовизначення і яку вважають психічним новоутворенням цього віку. Адже юнацький вік є тим періодом життя, коли індивід стає готовим не стільки до самовизначення, скільки до життя як суб'єкт власної 226
діяльності. Особистість переходить на якісно новий – усвідомлюваний етап становлення, відбувається її друге народження. Складається більш-менш цілісний світогляд та формується готовність до самовизначення. Юнак – це вже особистість як суб'єкт суспільних стосунків, що активно будує образ світу, спрямований у майбутнє. Завдяки віковим новоутворенням відкривається можливість обирати життєвий шлях і нести відповідальність за цей вибір. У рефераті розглядатимуться такі питання: визначення поняття «особистість» та окреслення її структури; ціннісні орієнтації як складова спрямованості особистості; особливості становлення ціннісних орієнтацій у юнацькому віці. Формування системи ціннісних орієнтацій особистості є для різних дослідників предметом пильної уваги і різнопланового вивчення. Дослідження подібних питань особливого значення набуває в підлітковому віці, оскільки саме з цим періодом онтогенезу пов'язаний той рівень
Вивчення хронотипів людей. Бондаренко Влада Олександрівна Мета роботи: розробка рекомендацій щодо збереження і зміцнення здоров'я школярів, враховуючи їх біологічні ритми, їх функціональне значення для організму людини. завдання: • З'ясувати, як хронотип людини впливає на її працездатність. • Провести анкетування учнів школи і виявити до яких хронотипів вони відносяться. • Проаналізувати дані анкетування і виявити взаємозв'язок між хронотипом, успішністю у навчанні, самопочуттям і працездатністю. • Виготовити пам'ятку для учнів, щоб кожен міг грамотно розподіляти свої сили в перебігу дня. Сучасне вчення про хронотіп зародилося в Європі приблизно в 1970-х роках. Основна характеристика, яку описує хронотип, - це рівень працездатності, який і дозволяє розділити людей на ранковий (жайворонок), денний (голуб) і вечірній (сова) типи. Для кожного з цих типів підйом інтелектуальної і фізичної активності настає у відповідний опису час. Жайворонки в 6-7 ранку вже просипаються, продуктивно працюють приблизно до обіду, а в 21-22 години - вже сплять. Голуби встають трохи пізніше жайворонків, весь день дуже активно трудяться, лягають спати близько 23 годин. Сови - з ранку прокидаються важко, до обіду це досить мляві і повільні люди, зате ввечері вони дуже енергійні . За статистикою, у світі приблизно 40% сов, 25% жайворонків, решта голуби. Робота актуальна, тому що в багатьох організаціях вже давно при прийомі на роботу враховують показники біоритмів потенційного працівника. Наприклад, в нічну зміну намагаються брати тільки сов - відсоток браку і нещасних випадків при такому підборі кадрів істотно знижується. Людина повинна знати, до якого хронотипу вона відноситься, щоб гарно розподіляти свій час. Методика проведення дослідження В експерименті брали участь 10 осіб. Щоб визначити хронотип людини необхідно: 1) провести дослідження біоритмів учнів. 227
Опис: Точно встановити, який хронотип має людина "голуб", "сова" або "жайворонок", допоможе тест німецького вченого Г.Хільдебрандта. Вранці, відразу після пробудження, потрібно виміряти частоту серцевих скорочень (ЧСС), (пульс) і число вдихів за 1 хвилину. Якщо відношення ЧСС до числа вдихів одно 5: 1 або 6: 1, то людина «жайворонок», якщо 2: 1 або 3: 1 - «сова». Якщо відношення ЧСС до числа вдихів приблизно 4: 1, то - «голуб». 2) анкетування (Анкета Остберга, додаток 1) Опис: Провести анкетування для того, що б встановити хронотип людини. Установка відбувається за допомогою підсумовування балів. Від 0 до 7 балів - "жайворонок", від 8 до 13 балів "голуб", від 14 до 20 балів - "сова". 3) складені рекомендації (додаток 2) 4. Результати роботи Ім'я ЧСС Вдох Хронотип анкетування Хронотип Ганна 68 17 голуб 11 голуб Катруся1 69 17 голуб 10 голуб Катруся2 58 13 голуб 8 голуб Катруся3 60 20 голуб 13 голуб Маруся 75 18 голуб 7 жайворонок Влада 81 13 жайворонок 5 жайворонок Настя 56 19 сова 17 сова Олекса 79 15 жайворонок 12 жайворонок Віра 63 11 жайворонок 7 жайворонок Міріам 61 30 сова 16 сова . Висновки: 1. серед випробовуваних виявлено: 5 голубів, 3 жайворонка, 2 сови. При порівнянні 2ух тестів (вимірювання ЧСС і тестових завдань) «зійшлися» 9 людей, а один був по ЧСС голуб, а по тестах - жайворонок. І це можливо, адже голуби добре пристосовуються до змін. Всі інші 9 людей мали один і той же хронотип по 2-ум тестам 2.Найвища інтелектуальна і фізична активність у «жайворонків» - вранці, а у «сов» після уроків; у «голубів» інтелектуальна і фізична активність протягом навчального дня варіює незначно. 3.Хронотіп - дитини, багато в чому визначає і його поведінкову активність. Ось чому хронотипи повинні служити одним з важливих орієнтирів для розробки - науково обґрунтованого режиму праці та відпочинку. Література 1.Агаджанян Н.А. Зерно жизни (Ритмы биосферы). – М.: Сов. Россия, 1977. – 256с. 2. Антропова М.В. Работоспособность учащихся и ее динамика в процессе учебной и трудовой деятельности. – М.: Просвещение, 1967. – 251с.3. 3.Доскин В.А., Куинджи Н.Н. 228
Биологические ритмы растущего организма. – М.: Медицина, 1989. – 224с. 4. neboleem.net›stati-o-zdorove…hronotipy-cheloveka… snotvornoe.ru›755557
Біологічні ефекти в клітинах лінії L929 за поєднаного впливу неіонізуючого та іонізуючого випромінювань. Соловей Владислав Олександрович Робота присвячена дослідженню поєднаного впливу неіонізуючого та іонізуючого випромінювань на клітини лінії L929 і виконувалася протягом березня – липня 2015 року. Гіпотеза. Наразі, після Чорнобильської катастрофи існує підвищений фон іонізуючого радіаційного опромінення. Разом з тим, зацікавленість впливу електромагнітного випромінювання на біологічні об’єкти останнім часом значно зросла. Це пов’язано не тільки з широким використанням приладів, які генерують електромагнітні випромінювання різної природи і потужності у промисловості, побуті, військових та наукових закладах, що значно забруднює довкілля, але й дослідженнями у біології та медицині, які показали позитивний вплив електромагнітних хвиль на біологічні системи. Так, при різних схемах експерименту показано, що існує виражений протекторний ефект електромагнітного випромінювання міліметрового діапазону на опромінені рентгенівськими променями в летальних і сублетальних дозах експериментальних тварин. Був помічений протекторний ефект міліметрового діапазону довжин хвиль за рентгенівського опромінення кровотворних клітин кісткового мозку. Мета роботи: дослідити біологічні ефекти в клітинах лінії L929 при поєднаній дії низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання міліметрового діапазону та іонізуючої радіації. Матеріали, методи та результати: експериментальні дослідження виконані на асинхронній перещеплюваній культурі клітин (фібробласти мишей С3Н трансформовані метилхолантреном) – лінія L929. Клітини культивували при постійній температурі 37° С до переходу культури у конфлуентний стан. Дана культура вважалась контролем для подальших досліджень. Опромінювання культури клітин іонізуючою радіацією здійснювали на апараті “ІГУР-1” (Росія). При дослідження біологічних ефектів при дії ЕМВММД опромінювання здійснювали при відсутності поживного середовища генератором “Порог”. В умовах поєднаного впливу неіонізуючого та іонізуючого випромінювань клітини опромінювали ЕМВММД упродовж 5 хв. через 30 хв. після дії іонізуючої радіації. Іонізуюче випромінювання в малих дозах (0,5 Гр) підвищувало проліферативну (75 ± 3,6) і мітотичну (181 ± 9,5) активність клітин L929, що свідчило про стимулюючий вплив зазначених доз на виживання та життєздатність клітин. Поєднана дія іонізуючого випромінювання в дозі 0,5Гр та низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання міліметрового діапазону призводить до збільшеного ефекту стимуляції проліферативноїта мітотичної активності клітин у порівнянні зі стимулюючим ефектом іонізуючої радіації в зазначеній дозі. Найбільший модифікуючий вплив низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання міліметрового діапазону відмічали в культурах клітин, опромінених радіацією в 229
сублетальних дозах 5,0 та 10,0 Гр. Так, при опроміненні 5,0 Гр значення виживаності, мітотичного індексу та індексу полікаріоцитів був відповідно 54±2,7; 165±8,2; 15±0.5. При опроміненні клітин дозою 10.0 Гр значення показників життєздатності були наступні: виживаность – 12±0,6, мітотичний індекс- 132±6,6, індекс полікаріоцитів – 129 ± 6,4. Висновки: 1. Іонізуюче випромінювання в малих дозах (0,5 Гр) підвищувало проліферативну (75 ± 3,6) і мітотичну (181 ± 9,5) активність клітин L929, що свідчило про стимулюючий вплив зазначених доз на виживання та життєздатність клітин. 2. Іонізуюче випромінювання в середніх та сублетальних дозах (1,0; 5,0 та 10,0 Гр) пригнічувало проліферативну та мітотичну активність клітин і збільшувало гетерогенність культури за рахунок утворення значної кількості полікаріоцитів, які є маркером репродуктивної загибелі клітин. 3. Низькоінтенсивне електромагнітне випромінювання міліметрового діапазону з щільністю потоку потужності 10 мВт/см2 у частотному діапазоні 54 – 64 ГГц з експозицією 5 – 10 хв. істотно не змінювало показники життєздатності клітин у порівнянні з інтактним контролем. 4. Поєднана дія іонізуючого випромінювання в дозі 0,5 Гр та низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання міліметрового діапазону призводить до збільшеного ефекту стимуляції проліферативної та мітотичної активності клітин у порівнянні зі стимулюючим ефектом іонізуючої радіації в зазначеній дозі. 5. Ефект стимуляції процесів життєздатності спостерігали і за умов поєднаного впливу радіації в дозі 1,0 Гр та електромагнітних міліметрових хвиль, чого не відмічалось при окремій дії радіації у дозі 1,0 Гр. За дії електромагнітними міліметровими хвилями на клітини перед радіаційним впливом ефекту стимуляції не виявлено. 6. Найбільший модифікуючий вплив низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання міліметрового діапазону відмічали в культурах клітин, опромінених радіацією в сублетальних дозах 5,0 та 10,0 Гр.
Розвиток ейдетичної пам’яті молодших учнів НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. – гімназія» смт Стара Вижівка. Мрочко Ангеліна Богданівна Мрочко Ангеліна Богданівна, учениця 11-А класу Навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня – гімназія» смт Стара Вижівка Новік Тамара Адамівна – вчитель біології В сучасному світі йде стрімкий розвиток потоку інформації, що не може не вплинути на навчальні програми та на навантаження учнів, а отже постає питання в можливостях засвоєння матеріалу. Для полегшення цього процесу винаходяться нові методи подачі інформації. Саме таким методом є ейдетика, яка дає можливість навчатись граючись, уявляючи та фантазуючи, що є актуальним саме в молодшому віці. Мета роботи– визначення розвитку ейдетичної пам’яті молодших учнів НВК «ЗОШ І– ІІІ ступеня» селища Стара Вижівка. Термін виконання: лютий 2014 - березень 2015р. 230
Завдання роботи: 1. Розглянути поняття ейдетика, пам'ять, уява 2. Визначити рівень слухової пам’яті в учнів: до та після проведення розвивальних занять. 3. Діагностувати зорову пам’ять у дослідної групи школярів до та після проведення розвивальних занять. 4. Дослідити рівень змістовної (логічної) пам’яті в учнів: до та після проведення розвивальних занять. Для визначення розвитку ейдетичної пам’яті молодших учнів НВК «ЗОШ І– ІІІ ступеня» селища Стара Вижівка використовували такі методики: Визначення рівня слухової пам’яті. Дослідження логічної пам’яті. Визначення рівня зорової пам’яті. Прийоми ейдетики. ВИСНОВКИ 1. Рівень слухової пам’яті в учнів до проведення розвивальних занять:7 слів відтворив 1 учень, 6 слів – 2 учні, 4 слова – 3 учні, 2 слова – 2 учні. Після проведення розвивальних занять результати суттєво покращились: 2 школярі запам’ятали 8 слів, 2 – 15 слів, 3 школяра – 12 слів, 1 – 14 слів. Середнє значення кількості відтворених слівдо проведення розвивальних занять становить 4,375 після – 6,125. Як бачимо, рівень слухової пам’яті після проведення розвивальних занять зростає. Відмічаємо, що допроведення розвивальних занять високий рівень слухової пам’яті в трьох учнів, середній – 3 учні, низький – 2 учні. Після проведення розвивальних занять у всіх школярів високий рівень запам’ятовування. Отже, розвивальні заняття покращують слухову пам'ять. 2. Під час дослідження рівня розвитку змістовної, логічної пам’яті до проведення розвивальних занять ми отримали такі дані: 9 слів відтворив 1 учень, 8 слів – 2 учні, 7 слів – 1 учень, 5 слів – 2 учні, 4 слова – 1 учень, 2 слова – 1 учень. Після проведення розвивальних занять результати покращились: 15слів – 1 школяр, 12 слів – 2, 10 слів – 1 учень, 8 слів – 2 учні, 5 слів – 2 учнів. Як бачимо, рівень логічної пам’яті після проведення розвивальних занять покращується. Середнє значення кількості відтворених слівдо проведення розвивальних занять становить 4,875 після – 9,375. Дослідили, що учень який відтворив спершу 9 слів (до проведення розвивальних занять), пізніше відтворював 15 слів, що на 6 більше, також другий учень, що спершу відтворював вісім слів, надалі пригадав 12 слів, всі інші діти також покращили свої результати. Отже, розвивальні заняття покращують логічну пам'ять. 3. Під час дослідження рівня розвитку зорової пам’яті до проведення розвивальних занять ми отримали наступні результати: 2 учні відтворили по 5 цифрових знаків, 2 учні по 4 цифрових знаки, 3 по 3, 1 учень 2 цифрових знаки. Після проведення розвивальних занять учні показали такі результати: 2 учні – 8 цифрових знаків, 3 учні – 6 цифрових знаків, 2 учні – 5 цифрових знаків, 1 учень – 4 цифрових знаки.Середнє значення кількості відтворених знаків до проведення розвивальних занять становить 3,625 після – 6. Відмічаємо позитивну динаміку розвитку зорової пам’яті: до розвивальних занять учень відтворив 5 цифрових 231
знаків, а після – 8, і таких дітей двоє; також двоє школярів спочатку пригадали лише 4 цифрових знаки, а потім по 6, троє учнів спочатку по три знаки, а потім по 6 та 5; і один учень спочатку 2, а потім чотири. Розвивальні заняття покращують зорову пам'ять. Отже, прийоми ейдетики покращують різні види пам’яті молодших школярів.
Особливості фізичного розвитку школярів аграрної зони (віковий аспект). Дуда Ігор Олександрович Фізичний розвиток дітей і підлітків є інтегральною характеристикою організму, про що свідчить його кореляційний зв’язок з багатьма функціональними системами, за якими визначають стан фізичного та психічного здоров’я людини. Тому вивчення фізичного здоров’я школярів, котрі проживають у міській та сільській місцевості, є актуальним. Метою роботи є дослідження рівня фізичного розвитку учнів молодшого шкільного віку (7, 8 та 9 років), залежно від місця проживання. Для досягнення даної мети, перед нами ставились наступні завдання: 1) вивчити особливості рівня фізичного здоров’я школярів 7-9 років, враховуючи статеві особливості; 3) провести порівняльну характеристику показників фізичного розвитку школярів залежно від місце проживання. Дослідження проводилися на 120 обстежуваних молодшого (7, 8, 9 років), шкільного віку. Усі обстежувані були обох статей, здоровими, праворукими. Усіх обстежуваних розділи на дві групи: І група – школярі, що проживають у місті (60 осіб), ІІ група – школярі сільської місцевості (60 осіб). В межах кожної групи виділяли підгрупи (по 20 осіб 7, 8 та 9 років), враховуючи статевий аспект. Обстеження проводилось на базі ЛНВК ЗОШ І-ІІ ст. №7 – природничий ліцей та Радехівської ЗОШ І–ІІІ ст. ступенів № 1. Наукова новизна дослідження: використовуючи загальноприйняті методики дослідження для визначення рівня здоров’я школярів, що проживають у міській та сільській місцевості. У результаті дослідження встановлено, що основні антропометричні показники школярів знаходились в межах вікових норм; в основному, відповідають середньому рівневі та є вищими в обстежуваних сільської зони (за винятком хлопців 9 років); дана особливість чітко проявляється у дітей 7 та 8 років. У науковій роботі проаналізовано результати комплексного дослідження та зроблені наступні висновки: 1. Основні антропометричні показники школярів знаходились в межах вікових норм та є вищими в обстежуваних сільської зони (за винятком хлопців 9 років); дана особливість чітко проявляється у дітей 7 та 8 років. 2. Показники фізичного розвитку молодших школярів відповідали середньому рівневі; серед обстежуваних сільської зони в більшій мірі зустрічають випадки з нормативними або підвищеними показниками рівня фізичного розвитку. 3. У хлопців міської зони низький рівень фізичного розвитку зафіксовано у 8 та 9 232
років. Серед хлопців сільської зони в усіх вікових групах виявлено частку осіб з високим рівнем фізичного здоров’я. 4. У дівчат міської зони випадки з низьким рівнем фізичного здоров’я реєструвались в усіх вікових групах. Серед дівчат сільської зони низький рівень фізичного здоров’я реєструється у 8 та 9 років; дівчата з високим рівнем фізичного здоров’я зустрічались у 9 років. Наукова новизна дослідження: використовуючи загальноприйняті методики дослідження для визначення рівня здоров’я школярів, що проживають у міській та сільській місцевості. У результаті дослідження встановлено, що основні антропометричні показники школярів знаходились в межах вікових норм; в основному, відповідають середньому рівневі та є вищими в обстежуваних сільської зони (за винятком хлопців 9 років); дана особливість чітко проявляється у дітей 7 та 8 років. Практичне значення результатів роботи: Дослідження спрямоване на розкриття закономірностей фізичного здоров’я школярів молодшого шкільного віку, котрі проживають у міській та сільській місцевості. Узагальнені дані фізичного розвитку дітей можуть використовуватись для оцінки стану здоров’я дитячого колективу в динаміці протягом багатьох років
Визначення змісту капсаїцину в спиртовому екстракті перця і виявлення його протизапальної дії. Горб Олексій Сергійович Нашим завданням було знайти протизапальний препарат місцевої дії, який активно адсорбує з поверхні шкіри, ефективно впливає на запальні процеси. На цю роль був вибраний алкалоїд капсаїцину - речовина рослинного походження. Основна частина роботи складалася з теоретичної та експериментальної частин. У теоретичній частині розглядалися аспекти властивостей капсаїцину, вивчення матеріалу щодо застосування препаратів з ним у світовій практиці. Експериментальна частина роботи виконувалася в два етапи. На першому етапі визначали вміст капсаїцину в спиртових екстрактах перцю. План роботи був такий: 1. Отримання спиртових екстрактів з різних сортів гіркого перцю при різних температурах, визначення оптимальної температури екстракції. 2. Визначення кількості капсаїцину в отриманих спиртових екстрактах. 3. Приготування ексклюзивної мазі з найбільш концентрованого екстракту. В якості лікарського препарату була отримана мазь на основі капсаїцину. На другому етапі досліджували терапевтичний ефект отриманої мазі. Робота проводилася за таким планом: 1. Виклик запальної реакції у тварин шляхом введення 0,1 мл ад'юванта Фрейнда в м'які тканини плесна. 2. Лікування нанесенням мазі з капсаїцином. 3. Лікування групи тварин маззю з ібупрофеном. 4. Порівняння лікувального ефекту двох мазей і запалення контрольної групи, яке не 233
піддавалося лікуванню. Використання мазі з капсаїцином дозволило скоротити термін одужання більш, ніж в два рази, в порівнянні з застосуванням зазвичай протизапальної мазі.
Лікувальні властивості квіткового пилку. Панасенко Лілія Віталіївна Одним із ефективним засобом лікування багатьох недуг людини є природні та синтетичні вітамінні продукти. Людина завжди стоїть перед вибором, які вітаміни краще застосовувати. Тому актуальним є порівняння лікувальних ознак та характеристик синтетичних та природніх компонентів. Серед природніх вітамінних компонентів важливе місце належить квітковому пилку, який мало використовується серед людей , що підтверджує проведене соціологічне опитування . Тому завданнями роботи є: 1. Дослідження лікувальних властивостей пилку квіткового, його склад. 2. Порівняння його характеристик з синтетичними вітамінними комплексами. Методи дослідження: порівнювально-описовий, статистичний, експериментальний Результати дослідження: 1. Практичним шляхом зібрали пилок квітковий з 50 бджолосімей, протягом :травня, червня, липня 2014 року (199.750 кг.) та провівши розрахунки встановили, що даною продукцією, можна оздоровити 444 чоловік. 2. Порівняли лікувальні складові квіткового і відомих політвітамінних, амінокислотних і мінеральних синтетичних комплексів (Мультитабс, Юникап, Мильтриум, Дуовіт , Аміновіт). Було встановлено, що квітковий пилок має найвищі показники Таким чином, квітковий пилок за складом і за діапазоном впливу на людський організм значно переважає синтетичні комплекси. Практичне значення нашого дослідження полягає в тому, що було доведено цінність квіткового пилку.
Сухофрукти та цукати – прихована небезпека! Олійник Ірина Олегівна (науки про людину/охорона здоров`я) Олійник Ірина Олегівна 9 клас, Хмельницький навчально-виховний комплекс №9, м. Хмельницький Науковий керівник: Паращук Наталія Аксеніфонівна, вчитель біології ТЕЗИ • Мета дослідження: виявити сліди використання хімічних продуктів в технологічному процесі виготовлення сухофруктів та проаналізувати якість продукту за маркуванням. • Актуальність роботи полягає в тому, що при виробництві сушених фруктів використовуються хімічні продукти, які можуть завдати шкоди здоров’ю людини. Частіше за 234
все виробники, при маркуванні товару, не вказують на наявність в ньому цих речовин, що не дає можливості споживачеві вибрати дійсно якісний та корисний продукт. • Об’єкт дослідження – сухофрукти (фініки, курага) та цукати. • Предмет дослідження – виявлення в досліджуваних зразках сухофруктів хімічних продуктів, які використовувались в технологічному процесі їх виготовлення та визначення достовірності інформації у маркуванні продуктів. • Завдання: 1) опрацювати літературні джерела з теми дослідження, оцінити їх та узагальнити; 2) дослідити маркування обраних зразків сухофруктів та цукатів, проаналізувати їх відповідність до діючих ДСТУ 4518:2008 «Продукти харчові. Маркування для споживачів. Загальні правила»; 3) виявити сліди використання хімічних речовин (діоксиду сірки, гліцерину та каустичної соди) в технологічному процесі виготовлення сухофруктів. • Методи. Для досягнення мети дослідження та реалізації поставлених завдань ми використовували комплекс методів: спостереження, описовий, вимірювання, порівняльний, хімічний (якісна реакція на гліцерин та визначення кислотності речовин). • Результати дослідження: 1) аналізуючи маркування досліджуваних сухофруктів, можна зробити висновок про відсутність достатньої інформації для споживача в усіх зразках. Часткова інформація подається в зразках №1, №3 та №6. Недовіру викликає маркування зразків №2, №4, №5; 2) гліцерин виявлено у зразках кураги №5 та №6. У жодному зразку фініків ми не виявили гліцерин. Блиск фініків зразків №1 і №2 викликаний використанням сиропу глюкози; 3) лужне середовище визначили в зразках кураги №4 і №5; 4) в роздрібній торгівлі повністю відсутнє маркування цукатів всіх досліджуваних видів. Якість продукції споживач може частково визначити в домашніх умовах шляхом заморожування, замочування у воді (визначення наявності барвника), замочування в спирті (розчинність цукатів свідчить про відсутність фруктової клітковини). • Висновки та пропозиції: При виконанні науково-дослідницької роботи ми виявили сліди використання хімічних продуктів в технологічному процесі виготовлення сухофруктів: діоксид сірки (Е220), використовується для надання яскравого кольору сухофруктам та захисту їх від ураження бактеріями, цвілевими грибами та комахами паразитами; гліцерин, сироп глюкози надають блиск плодам, що покращує їх товарний вигляд; каустична сода, прискорює процес сушки; при виготовленні цукатів використовуються барвники. При маркуванні сухофруктів виробники, фактично, не вказують на наявність в продукті шкідливих хімічних речовин. Інформація про продукт подається не в достатньому обсязі, а інколи й недостовірна. Маркування цукатів зовсім відсутнє. При виборі сухофруктів та цукатів необхідно звернути увагу на їх колір. Вони ні в якому разі не повинні бути яскравими. 235
Бажано намагатись уникати занадто блискучих плодів сухофруктів, намагатись купувати їх в прозорій упаковці, так можна одразу оцінити колір плодів, наявність дивного блиску. Безпечні сухофрукти з матовою поверхнею. Купуючи сухофрукти, перевірте їх на запах. Запах бензину чи диму повинні насторожити. Вибирайте фініки з кісточками, вони краще зберігають корисні компоненти. Якщо є можливість, перед покупкою сухофруктів та цукатів, візьміть їх в руку, вони повинні бути пружними і еластичними, а не надто сухими та липкими. Що стосується смаку, то якісні сухофрукти не мають винного, «горілого» присмаку. Сухофрукти повинні відповідати державним стандартам України (ДСТУ), що вказується на маркуванні.
Дослідження схильності до стресових впливів старшокласників та вчителів школи. Тригуб Соломія Юріївна У роботі була досліджена проблема стресу, яка видається особливо актуальною у зв‘язку із буремними подіями на сході України та АТО, що там проводиться. Мабуть, жодна людина не є байдужою до цих подій. Чи означає це, що українці стали більш вразливими до стресових впливів? Було проведено тестування за «Методикою визначення ступеня схильності до стресових впливів». Досліджуваними були учні 10 і 11 класів, а також вчителі школи. Розроблено рекомендації щодо подолання наслідків стресу. Мета роботи: дослідити схильність до стресових впливів старшокласників та вчителів Мурованської ЗОШ І-ІІІ ст. Завдання: 1. Вивчити літературу з питання стресу та стресових впливів. 2. Дослідити схильність до стресових впливів учнів 10 і 11 класів, а також вчителів школи. 3. Зробити висновки. 4. Розробити рекомендації щодо успішної боротьби із стресом. Використана «Методика визначення ступеня схильності до стресових впливів( упорядник С. А. Тарасова)». Провівши дослідження за допомогою «Методики визначення схильності до стресових впливів» серед учнів 10 і 11 класів та вчителів школи, було виявлено такі результати, що в учнів 11 класу більшій рівень схильності до стресових впливів, ніж в учнів 10–х класу. Що може бути зумовлено більшою напругою серед випускників, адже незабаром необхідно було складати іспити та поступати у вищі навчальні заклади. Також серед дорослих респондентів спостерігається більший рівень схильності до стресових впливів у жінок в порівнянні з чоловіками, але розбіжності в показниках є незначні. Тобто, і чоловіки і жінки майже однаково схильні до стресових впливів. При аналізі показників учнів та дорослих за шкалою «Діяльність і напруга» було виявлено, що в учнів вищий рівень схильності до стресових впливів, який характеризується 236
активним способом життя та переважанням мотивації до досягнень. Натомість, у дорослих більший рівень схильності до стресових впливів по шкалі «Неупереджена боротьба» в порівнянні з учнями. Що свідчить про прагнення дорослих здобути солідну кар’єру, через що більше уваги звертається на думку інших, яка сприяє зростанню напруги. Також, вищий рівень стресу серед дорослих може бути наслідком впливу негативних події в нашій країні, а саме невпевненість у завтрашньому дні породжує збільшення тривоги за своє життя, за своїх близьких, за країну і т.д. Нестійке становище економіко–господарської, соціальної, політичної системи країни призводить до зменшення стресостійкості серед населення.
Лікарські рослини - корисні речовини. Ткач Оксана Анатоліївна Автор: Ткач Оксана Анатоліївна Тел.(096)-154-87-80 dubno_sat2@ukr.net Квітневська ЗОШ І – ІІІст. 11клас с.Квітневе Дубенського р-ну, Рівненської обл. .Науковий керівник: Романовська Валентина Іванівна, вчитель - методист, вчитель біології. Актуальність проекту. Відроджений інтерес до лікувальними властивостями рослин з величезною гостротою висунув питання про те, які орієнтири слід використовувати, щоб можна було розраховувати на успіх. Тому що, очевидно, людство навряд чи коли-небудь буде в силі вивчити існуючі в природі більше 500000 видів рослин у всіх аспектах для визначення їх передбачуваної біологічної активності. Тому одним з можливих підходів до вибору рослин для дослідження їх можливої терапевтичної активності було обрано вивчення народної медицини, як акумульованого протягом багатьох тисячоліть досвіду людства. Основним засобом збереження здоров’я і боротьби з хворобами в більшості країн народна медицина використовує лікарські рослини. Ось чому одним з головних орієнтирів при сучасних пошуках активних терапевтичних принципів у рослинному світі є дані народної медицини. Зокрема , яблуня домашня є великим джерелом функціональних інгредієнтів. Особливу увагу при цьому слід приділяти як традиційній так нетрадиційній сировині рослинного походження, яка має у великих кількостях легкозасвоюванні вуглеводи, вітаміни, пектинові речовини, які сприяють підвищенню імунітету антиоксидантному захисту людини . Об’єкт дослідження: лікарські рослини нашої місцевості та сорти яблук. Предмет дослідження: збір та сушіння лікарських рослин, прослідкувати динаміку вмісту вітаміну С у деяких сортів яблук. Основною метою нашого проекту є вивчення лікарських рослин своєї місцевості, з’ясувати, що яблуко є пігулкою життя. Завдання проекту: 1. Опрацювати літературні джерела щодо складу властивостей лікарських рослин; 2. Зібрати колекцію лікарських рослин своєї місцевості та з’ясувати їх морфологічну 237
характеристику і лікувальні властивості; 3. З’ясувати методи кількісного визначення вітаміну «С» . 4. Експериментально визначити вміст вітаміну «С» в яблуках (вибрати декілька сортів та прослідкувати динаміку вмісту вітаміну «С» ). Місце збору лікарських рослин: ліс, садок, город , Козикова гора. Методи дослідження: лабораторний – хімічний, для визначення вмісту вітаміну С; візуальний – для ведення спостережень, збору лікарських рослин; математичностатистичний – для об’єктивної кількісної оцінки отриманих експериментальних даних; розрахунково-порівняльний – для встановлення вмісту аскорбінової кислоти у сортах яблук, описовий. Висновки Кожному хто займається збором лікарської сировини необхідно пам'ятати: • дикоростучі лікарські рослини - це загальне всенародне багатство, а тому його треба цінувати, а не експлуатувати без міри; • якщо на території певний вид лікарської рослини росте у великій кількості, то необхідно збирати її так, щоб на 4 метри квадратні залишилось бодай з десяток кущиків зілля; • ніколи не слід збирати тих рослин, яких в даній місцевості залишилося обмаль, не чіпати їх до повного дозрівання, допомогти розсіятися на більшому просторі; • приступаючи до збору лікарської сировини необхідно точно знати, яка частина рослини має лікувальну властивість, в який період слід проводити збирання. Вітаміни («vita» - життя) - група органічних сполук різної хімічної природи, які необхідні для живлення організмів, у малих кількостях, порівняно з основними поживними речовинами, але мають велике значення для нормального обміну речовин та життєдіяльності. Одним з важливих вітамінів є вітамін С – аскорбінова кислота. Вітамін С має важливу роль у регуляції окисно-відновних процесів, приймає участь у синтезі колагену і про колагену, обміні фолієвої кислоти та заліза, а також синтезі стероїдних гормонів і катехоламінів. Аскорбінова кислота також регулює згортання крові, нормалізує проникність капілярів, необхідна для кровотворення, має протизапальну та протиалергійну дію. В організмі людини (на відміну від тварин) аскорбінова кислота не синтезується, тому ми маємо отримувати цей вітамін з продуктами харчування (близько 70 мг на добу). Отже, найбільший вміст аскорбінової кислоти виявлено у яблук сорту Антонівка звичайна – 15.8г у 100 мг., папірівка – 13.2г100мг., а Ренет Симиренка містить найменшу кількість аскорбінової кислоти -9.7 г100мг. У роки з прохолодним і вологим літом, як правило, нагромаджується більше аскорбінової кислоти, ніж у сухе й спекотне. Стародавні греки та римляни вважали яблуко символом кохання та краси. І вони не помилялися. Вченими доведено - яблука неоціненне джерело заліза, вітамінів А та С та бета-каротину. І хоча вітаміну С в них не стільки, як у апельсинах, зате вони мають у своєму арсеналі іншу перевагу – високий мінеральний склад, пектин та яблучну кислоту, які нормалізують роботу кишечника. А ще яблука та яблучний сік вважають найкращим джерелом бору – мінералу, 238
який сприяє росту скелету та кісток. Доведено, що споживання яблук знижує поганий холестерин, покращує травлення, запобігає анемії, головним болям, сприятливо впливає на зір, виводить каміння з нирок, знижує ризик серцевих нападів, раку, простати, діабету ІІ типу та астми, а також «провокує» нас завжди залишатися сповненими енергії та краси. Отже, на сучасному етапі розвитку людства дуже важливо не допускати зникнення будь-яких видів рослин, але в багато разів важливіше зберегти рослини, що мають лікувальне значення. Список літературних джерел 1. Верба – природний аспірин / Л. Полевська // Добрий господар. – 2009. - № 9 . – с.19. 2. Гарбарець М.О., Захарія А.В., Гарбарець Н.М. Лікарські рослини і здоров’я дитини. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2009, - 336 с.: іл.. 3. Лечение без лекарств. Опыт народной медицины / Е.П. Зайцева, И.К. Иорданская, М.А. Семейкина. – Житомир: Форзац, 1994. – 32 с. 4. Чим корисні перші вітаміни / О. Романів //Добрий господар. – 2009. - № 9. – с. 18. 5. ДСТУ 49576 2008. Продукти перероблення фруктів та овочів. Методи визначення титрованої кислотності. Держспоживстандарт України, 2009. 6. Скальцева Л.Ф. Біохімія плодів та овочів. Навчальний посібник для студентів плодоовочевого факультету та інших біологічних спеціальностей. 1999.-159ст. 7. Гетман С. Искусственные и натуральные витамины // Исследовательская работа. — 2008. [Электронный ресурс] — Режим доступа. — URL: http://stgetman.narod.ru/vitamin01.html . 8. Гладилович Д. Флуорометрический метод // Флуорометрический метод контроля содержания нефтепродуктов в водах. — 2001. — № 12. [Электронный ресурс] — Режим доступа. — URL: http://www.lumex.ru/library/publication1.pdf . 9. Соз
Дослідження інформованості про модифіковані чинники ризику артеріальної гіпертензії серед людей розумової праці. Масягіна Алевтина Костянтинівна Проблема артеріальної гіпертензії актуальна для України. Кожен четвертий дорослий має збільшений артеріальний тиск, за кількістю інсультів країна займає І місце в Європі. Доволі впливова складова сумної статистики – слабка інформованість населення, про етіопатогенез хвороби, зокрема модифіковані чинники ризику (спосіб життя: харчування, шкідливі звички, стреси та інше). Ми взяли за мету дослідити можливість вести активну профілактичну роботу серед людей розумової праці (студентів, викладачів, медпрацівників, працівників дитячих закладів, вчителів шкіл Кременчука). Засобами анкетування, контрольних вимірів АТ, індивідуальних та колективних профілактичних бесід вдалось визначити головні шляхи подолань хибних стереотипів, упередженості до традиційних методів просвітницької діяльності закладів охорони здоров’я. 239
На базах амбулаторій сімейної медицини, медикосанітарних частин пройшли пілотні опробування комплексу запобіжних заходів, щодо немедикаментозних методів зниження артеріального тиску (контрольні групи, пацієнти з НЦД за гіпертонічним типом та хворі на артеріальну гіпертензію І ст.) Якщо приділити належну увагу питанням впливу особистості людини, інформованості щодо можливості покращення якості її життя, створення позитивної вмотивованості впливати на модифіковані чинники артеріальної гіпертензії відкривається реальна перспектива зміни в суспільстві, що перебуває в стані гуманітарної катастрофи, ставлення до здоров’я людини. Адже підвищення рівня якості життя і здоров’я – пріоритет цивілізованої держави.
Вплив ароматичних олій на організм людини. Анісімова Варвара Володимирівна Поспіх, стреси, нестача природного руху викликають в організмі людини емоційні розлади, що призводять до ослаблення імунної системи та захворювань. Дослідження впливу ароматичних олій на самопочуття та здоров'я учнів стало головною метою нашого дослідження. Для виконання роботи ми поставили такі задачі: опрацювати літературні джерела,з’ясувати вплив та застосування ароматичних олій, способи їх отримання; провести анкетування учнів класу для вивчення обізнаності їх з теми роботи та впливу різних ароматів на їх самопочуття та стан уваги; дослідити антисептичні властивості ефірних олій;отримати ароматичні олії в побутових умовах;дати рекомендації щодо використання аромаолій з лікувальною та оздоровчою метою в школі та побуті та створення в класах аерофітомодулей. Для виконання мети роботи ми використовували такі методи: вивчення літератури; опитування; отримання ароматичних олій методами мацерації, пресування,відгонки з водяною парою, дослідження антибактеріальних властивостей олій; оцінку динаміки психологічних параметрів з використанням методик «САН» та Мюнстерберга.Об'єктом дослідження є ароматичні олії. Предметом дослідження є вплив ароматичних олій на організм людини. Перед виконанням роботи ми висунули гіпотезу про те, що ароматичні ефірні олії позитивно впливають на організм людини, знімають втому, підвищують працездатність, є натуральними антибактеріальними засобами. Новизна нашої роботи полягає в тому, що ми запропонували спосіб покращання стану здоров’я учнів через використання ароматичних олій та створення аерофітомодулей. Для виконання роботи ми провели вивчення обізнаності учнів класу з проблеми дослідження та з'ясували,що ароматерапія незаслужено забута, її роль у профілактиці захворювань недооцінена! Важливим завданням медичної служби в освітніх установах є підтримка високого рівня санітарно-гігієнічного режиму. Найбільша увага приділяється санації повітря приміщень. Значимість та актуальність проблеми обумовлюється тим, що при великому скупченні дітей і тривалому знаходженні в закритих приміщеннях, різко зростає мікробна забрудненість атмосфери. Повітря в приміщеннях стає передавальним середовищем респіраторної інфекції. Ми вирішили вивчити питання ефективності застосування аромаолій для санації приміщень та їх впливу на організм людини.В лабораторних умовах нами були отримані олії лаванди, 240
сосни та лимону.Олію шавлії використовували аптечну.Для з'ясування наявності антибактеріальних властивостей у ароматичних олій нами були проведені досліди.В якості зразків для аналізу взяті сир «Російський» та білий хліб. Досліджувані зразки помістили в стерильні стакани, внутрішня поверхня яких оброблена: цибулею, часником, лимоном, сосновою олією,лавандовою, шавлієвою та нічим не оброблена. Стакани герметично закриті.Внаслідок спостережень за хлібом ми з’ясували, що кращі антисептичні властивості мають олія шавлії мускатної та лимону (пліснява з’явилась на 8 та на 9день). Аналізуючи вплив на сир, ми з'ясували,що швидше за все пліснява з’явилась на контрольному екземплярі. Далі-цибуля, часник, сосна, лаванда, шавлія та лимон. Найсильніші антисептичні властивості мають, як і в першому досліді, ароматичні олії шавлії та лимону. Те, що на сирі пліснява з’явилась пізніше, ніж на хлібі, пояснюється тим, що сир містить молочну кислоту, яка сама є консервантом.В результаті аналізу переваг та лікувальної цінності було вирішено використовувати олії лаванди та лимона,бо запахи шавлії та сосни подразливо діяли на учнів класу. Курс ароматерапії включав в себе щоденні сеанси - протягом шести днів вдихання ароматичних олій через обкурювання приміщення аромалампою,яке відбувалось протягом 30 хв. та за допомогою ароматичних саше з лавандою,сосновими голками, цедрою лимону, розкладених на радіаторах опалення. До та після ароматерапії нами була проведена оцінка динаміки психологічних параметрів (самопочуття, активності і настрою)з використанням методика «САН». Аналіз психологічного стану до курсу ароматерапії говорить про те, що 55% учнів мали несприятливий рівень самопочуття(знесилені, слабкі, хворі, стомлені),35% учнів мали низьку фізичну та суспільну активність, 25% учнів мали поганий настрій, почували себе нещасними,невдоволеними. Такий стан можна пояснити початком навчальної чверті, кліматичними умовами(входження в осінньо-зимовий період) та, передусім, знаходженням міста в зоні проведення АТО. Серед показників самопочуття найменшим був показник 3,1 бал, найвищим-6,4 бали. Серед показників активності найменший -2,1 та найвищий бал - 6,1; серед показників настрою-3,0 та 6,9 відповідно. При аналізі функціонального стану важливі не тільки значення окремих його показників, але й їх співвідношення. У 2 осіб простежується співвідношення між характеристиками психологічного стану (дуже низька активність,настрій та самопочуття). Після шестиденного курсу ароматерапії повторно провели тестування на встановлення психологічного стану.Динаміка зміни психологічного стану учнів в експерименті була очевидна. На 30% збільшилась кількість учнів із сприятливим психологічним станом, на 50%-активність та у 80% підвищився настрій. Визначення вибірковості уваги за методикою Мюнстерберга проводилось до впливу ароматичних масел та після впливу ароматичних олій лаванди та лимону( окремо в 2 повтори) через аромалампу. Вибірковість уваги дозволяє концентрувати увагу, навіть, при наявності перешкод сприйняття інформації при постановці свідомої мети. Аналіз тесту №1 до впливу ароматичних масел показав, що більшість піддослідних мали середню (75% ) та добру вибірковість уваги(15%); відмінна вибірковість уваги відзначалась тільки у 10%. Аналіз виконаного (після 25 хвилин впливу аромаолією лимону через аромалампу) учнями тесту №2 показав, що вибірковість уваги у випробовуваних змінилася: у більшості добра-25% та відмінна-30% вибірковість уваги; з 75% до 45% знизилось число учнів, що мають середню вибірковість уваги. В цілому зросла кількість учнів з доброю та 241
відмінною вибірковістю уваги з 25%(5 учнів) до 55% (11 учнів). Звертаємо увагу на те, що учнями класу як найбільш приємний аромат було вибрано масло лимону, яке сприяє концентрації уваги,покращує мозкову діяльність та настрій. Виходячи з отриманих даних про антибактеріальні та лікувальні властивості ароматичних олій та їх вплив на стан самопочуття учнів класу, можна рекомендувати в осінньо-зимовий період з метою зниження кількості бактерій в повітрі використовувати саше з травою шавлії, соснової хвої, цедри цитрусових; розкладання на під
Резервні можливості серцево-судинної системи під час фізичного навантаження. Байдюк Ілона Геннадіївна Вважаємо тему роботи актуальною тому, що серцево-судинна система виконує життєво важливі функції: підтримує гомеостаз організму, забезпечує органи поживними, біологічно активними речовинами, киснем та енергією. Вимірювання показників серцевосудинної системи у стані спокою та після фізичних навантажень дозволяє простежити за її змінами, резервними можливостями, охарактеризувати стан здоров’я дитини. До основних показників серцевої системи відносять: артеріальний та венозний тиск, пульс. За допомогою цих показників можна вирахувати систолічний та хвилинний об’єми серця. Спираючись на зміну показників серцево-судинної системи, можна робити висновки про фізичне здоров’я дитини. Об’єктом дослідження є серцево-судинна система кровообігу дітей молодшого шкільного віку. Предметом дослідження є функціональні показники серцево-судинної системи у дітей молодшого шкільного віку. Мета роботи полягає у дослідженні резервних можливостей серцево-судинної системи після фізичного навантаження. Наукова новизна полягає у тому, що вперше проаналізовано індивідуальнотипологічні особливості резервних можливостей у дітей молодшого шкільного віку. Для вирішення поставленої мети й завдань було проведено комплексне дослідження змін показників серцево-судинної системи до і після дії фізичного навантаження. Дослідження проводилося на базі гімназії № 19 м. Мелітополя. Моніторинг оцінки здоров'я серцево-судинної системи здійснювався у 2014 р. Всього було апробовано 60 дітей віком від 6 до 9 років, серед яких 30 дівчат та 30 хлопців. Усі діти пройшли медичний огляд у міській поліклініці та на момент огляду не мали гострих захворювань. Обстеження дітей проводилось за допомогою визначення показників серцево-судинної системи, таких як показники ЧСС, СТ, ДТ. Вимірювання даних проводилися до і після фізичного навантаження. За допомогою 109 отриманих результатів, використовуючи формули Старра, були визначені показники СОС та ХОС. Ні з якоїсь іншої хвороби щорічно не вмирає стільки людей, скільки від серцево242
судинних захворювань. Проблема хвороб серцево-судинної системи одна з найголовніших в світі. За оцінками ВООЗ, причиною смерті 61,3% людей є захворювання серцево-судинної системи. 14,8% помирають від онкологічних захворювань. Останні 23,9% - за іншими причинами (наприклад: ДТП, самогубства, хвороби різних органів тощо). За статистичними даними ВООЗ, в 2000 році від серцево-судинних захворювань померло 16,9 мільйона осіб, що склало 58% всіх випадків смертей в світі. В 2008 році від цих хвороб померло 17,3 мільйона осіб, що склало 60% всіх випадків смертей в світі. В 2012 році коефіцієнт померлих від серцево-судинних захворювань збільшився на 0,2%, тобто становив 17,5 мільйона осіб, що склало 61% всіх випадків смертей в світі. А за даними Державної служби статистики, в 2013 році в Україні близько половини смертей зумовлено серцевосудинними захворюваннями. Для профілактики серцево-судинних захворювань і боротьби з ними ВООЗ визначила ряд високоефективних заходів. Це дотримання правильного харчування, багатого фруктами і овочами, і уникнення їжі з великою кількістю жирів, цукру і солей. Крім цього, регулярна фізична активність, бажано на свіжому повітрі. Ці правила необхідні для зміцнення серця дитини і її здоров’я. Серцево-судинна система головним чином здійснює транспорт крові в замкненій трубчастій системі — кров'яній. Крім цього, підтримує гомеостаз організму, забезпечує органи поживними, біологічно активними речовинами, киснем і енергією. До основних показників серцевої системи відносять: артеріальний та венозний тиск, пульс. За допомогою цих показників можна вирахувати систолічний та хвилинний об’єми серця. Показники серцево-судинної системи відображають реакцію організму на навантаження, характеризують рівень фізичної працездатності дитини. За такими показниками як пульс, систолічний та діастолічний тиск і період відновлення виділяють типи реакції на фізичне навантаження серцево-судинної системи. Існують наступні типи реакцій: нормотонічний, гіпотонічний (астенічний), гіпертонічний, дистонічний та ступеневий. За цими типами характеризують стан здоров’я дитини. Під час проведення досліджень було встановлено, що з віком показник ЧСС знижується. Підвищена рухова активність, а саме спортивні тренування аеробної спрямованості, сприяють більш швидкому віковому зниженню ЧСС. ЧСС після фізичного навантаження зростає. 110 Вік Стать ЧСС до навантаження ЧСС після навантаження 6 років чоловіча 97 уд/хв 99 уд/хв. жіноча 94 уд/хв 102 уд/хв. 7 років чоловіча 93 уд/хв 101 уд/хв. жіноча 89 уд/хв 105 уд/хв. 8 років чоловіча 89 уд/хв 103 уд/хв. жіноча 87 уд/хв 100 уд/хв. 9 років чоловіча 85 уд/хв 102 уд/хв. жіноча 85 уд/хв 109 уд/хв. Вік СОС до фізичного навантаження, мл СОС після фізичного навантаження, мл 243
дівчата хлопці Дівчата Хлопці 6 років 113,067 114,9 114 124,9 7 років 115,7 115 116,55 123,3 8 років 115,8 115 118,95 117,772 9 років 116 114,743 115,6 118,171 Показник ХОС підвищується у хлопців на декілька одиниць більше, ніж у дівчат. Це свідчить про те, що серцево-судинна система дівчат молодшого шкільного віку більш тренована за серцево-судину систему хлопців. У ході роботи було виявлено, що у 50% дітей – гіпотонічний тип реакції серцевосудинної системи, у 23% – гіпертонічний тип, у 5% дітей дистонічний тип, і лише у 22% нормотонічний тип реакції. Ці результати свідчать про наявність проблем більшості дітей з серцево-судинною системою, які у старшому віці можуть спричинити захворювання серцевосудинної системи. А тому необхідно відреагувати на стан фізичного здоров’я дітей, та прийняти міри по зміцненню фізичного здоров’я школярів.
Функціональні показники дихальної системи у дітей молодшого шкільного віку під впливом фізичного навантаження. Славова Олександра Сергіївна Актуальність теми дослідження. Рівень захворюваності дітей на хвороби органів дихання залишається сьогодні стабільно високим і не має тенденції до зниження. Серед усіх бронхо-легеневих патологій переважають інфекції верхніх дихальних шляхів, грип, пневмонія, хронічний бронхіт і бронхіальна астма. Вивчення вікової динаміки дихальної системи у дітей молодшого шкільного віку дає можливість визначити фізичний стан здоров’я дитини, спрогнозувати її подальший розвиток, запобігти виникненню різноманітних захворювань. Об’єктом дослідження є дихальна система дітей молодшого шкільного віку. Предмет дослідження – показники дихальної системи у дітей молодшого шкільного віку в стані спокою Мета роботи полягає у дослідженні вікових особливостей функціональних показників дихальної системи у дітей молодшого шкільного віку. Для реалізації поставленої мети необхідно виконати наступні завдання: вивчити основну наукову літературу з даної теми дослідження; проаналізувати вікові зміни показників дихальної системи у дітей молодшого шкільного віку; встановити залежність показників дихальної системи від стану фізичного здоров’я та розвитку дитини. Методологічною основою послужили праці вітчизняних і зарубіжних провідних вчених у сфері вікової фізіології дітей молодшого шкільного віку, а саме Осипенко Е. В., Ципленкова С. Е. Методи дослідження: експериментальний, пошуковий, статистичний, порівняльний, соматоскопічний, фізіометричний. 244
Новизна роботи полягає а аналізі динаміки зміни показників дихальної системи у сучасного школяра. ВИСНОВКИ Дихання — одна з основних життєвих функцій, сукупність процесів, які забезпечують надходження в організм кисню, який використовується в окислювально-відновних процесах. У ході дослідження було підтверджене те, що показники дихальної системи залежать від індивідуальних функціонально-типологічних, анатомічних характеристик організму. Встановлено, що з віком ці показники зростають. Причинами цього є збільшення зросту дітей, окружності грудної клітини,віку тощо. Було виявлено, що середні показники ЖЄЛ хлопців та дівчат 6-7 років майже однакові, однак з 8 років цей показник у хлопців більший за аналогічний показник у дівчат на 7%. Це пояснюється тим, що розвиток організму хлопців цього віку перевищує розвиток дівчат. Також у ході дослідження було встановлено, що показник життєвої ємності легень з віком збільшується. Так, показник ЖЄЛ зросли на 12% , а показник ЖЄЛ хлопців 14%. Отже, дані ЖЕЛ знаходяться в нормі, що вказує на відсутність проблем дихальної системи. За даними дослідження дихального об’єму було визначено, що дихальний об’єм дівчат і хлопців 6 років майже однаковий, проте з 7 років спостерігається зміна цих показників. Показники ДО хлопців збільшились на 14%. На відміну від хлопців, дихальний об’єм у дівчат з віком змінювався незначно, та становив у 6 років – 1057 мл, а у 9 років – 983 мл. Незважаючи на ці дані, показники ДО дітей молодшого шкільного віку виходять за рамки норми, що вказує на проблеми з дихальною системою. У ході дослідження в залежності від реакції дихальної системи на фізичне навантаження було виділено 3 типи дітей. У порівнянні з показниками життєвої ємності легень 2013 р. у дітей 6-9 років у 2014 році спостерігається явна тенденція зменшення ЖЄЛ, однак зміни знаходяться у межі фізіологічної норми. А показники дихального об’єму як у хлопців так і у дівчат віком 6-9 років продовж 2013, 2014 років дані майже однакові, тобто тенденції зміни не спостерігалось.
Взаємозв’язок соматичного статусу з самооцінкою підлітків. Андрєева Вероніка Сергіївна Актуальність теми дослідження в наш час особливу увагу фахівців привертає проблема, що стосується принципів аналізу численних параметрів фізичного та функціонального статусу підлітків, у зв'язку з самооцінкою. Вивченню самооцінки підлітків присвячено велику кількість досліджень, проте, взаємозв'язок самооцінки підлітків з їх морфологічними і конституціональними особливостями недостатньо освітлений у науковій літературі. Серед безлічі конституціональних показників найбільший інтерес становлять морфологічні особливості організму підлітків. Саме тому дане дослідження є актуальним. Об'єкт дослідження морфо-функціональні показники розвитку у дітей віком 11-14 років. 245
Предмет дослідження взаємозв'язок морфо-функціональних особливостей у підлітків з самооцінкою. Мета роботи встановити взаємозв'язок між конституціональними типом дитини та рівнем її самооцінки. Для реалізації поставленої мети необхідно виконати наступні завдання: проаналізувати літературні джерела з даної теми дослідження; встановити взаємозв'язок між соматотипом та психічним станом дітей; визначити залежність соматотипу та самооцінки з індивідуально типологічними особливостями дитини. Методи дослідження: антропометричні, стоматоскопічні, фізіометричні, пошукові, статистичні, порівняльні. ВИСНОВКИ Фізичний розвиток – це динамічний процес змін морфологічних і функціональних ознак організму, які обумовлені спадковими факторами та умовами зовнішнього середовища. Кожний віковий період організму характеризується визначеними морфологічними, фізіологічними та психічними особливостями. Морфологічні та психічні особливості людини утворюють складну систему взаємозв'язків. У цю систему входять і зв'язки між зовнішніми особливостями людини і його самооцінкою. В наш час особливу увагу фахівців привертає проблема, що стосується принципів аналізу численних параметрів фізичного та функціонального статусу підлітків, у зв'язку з самооцінкою. Вивченню самооцінки підлітків присвячено велику кількість досліджень, проте, взаємозв'язок самооцінки підлітків з їх морфологічними і конституціональними особливостями недостатньо освітлений у науковій літературі. У даному дослідженні проводився пошук закономірностей в структурі зв'язків між антропологічними та психологічними аспектами самооцінки підлітків. Серед безлічі конституціональних показників найбільший інтерес становлять морфологічні особливості організму підлітків, тому що підлітковий вік є одним із найскладніших періодів розвитку дитини, який вимагає нових ефективних методів виховання і навчання. У ході роботи всі антропометричні показники для виявлення соматотипу проводились серед 61 школяра 10 – 13 років, в ранкові години, стандартними інструментами. Встановлення соматотипу проводилось за допомогою використання росто-вагового показника. У ході дослідження було виявлено, що загальний показник зросту дітей віком 13 років був на 10% більший за показник дітей віком 10 років. Показники зросту та ваги як дівчат, так і хлопців з віком зростали, так порівняно з показниками дітей 10 років, вага тіла тринадцятирічних більша на 23%. Комплексне морфо-функціональне вивчення конституціональних типів школярів 10-13 років показало, що найпоширенішим був астенічний (67%) конституціональний тип, 246
найменш зустрічаємий – гіперстенічний (3%), нормостенічний конституціональний тип зайняв проміжне положення (30%). Було встановлено, що у 3% дівчат 10-13 років – високий рівень самооцінки, 67% мають середній рівень самооцінки, а 30% – занижений. У 94% хлопців цього ж віку самооцінка відповідає нормі. Також виявлено, що з віком рівень самооцінки у дітей знижується, що можна пояснити впливом різних зовнішніх та внутрішніх факторів. Було встановлено, що до 10-12 років явний зв'язок між самооцінкою і соматотипом не простежується, але з 13 років цей взаємозв’язок починає проявлятися. Також слід зазначити, що дана відповідність більш значуща для дівчат, ніж для хлопців, що вказує на велику значимість фактора зовнішності у формуванні самооцінки.
Проблеми обдарованих дітей і засоби їх усунення. Давиденко Данил Валерійович Проблеми обдарованих дітей та засоби їх усунення. Термін проведення роботи 2014-2015 навчальний рік. Гіпотеза: Обдаровані діти. Унікальні складні характери. Вони надзвичайно чутливі і тому потребують особливої уваги. Мета: дослідити проблеми в поведінці обдарованих дітей, знайти засоби їх усунення. Методи дослідження: спостереження, анкетування і тестування обдарованих дітей. Дослідження проводились серед обдарованих дітей гімназії 6-11 класів. В таких дітей протягом їхнього життя виникає досить багато різноманітних проблем, серед яких можна виділити: • Ворожість до школи. Навчальна програма для них нудна й нецікава, тому що не відповідає їх здібностям. Отже, можливі порушення в поведінці, за які до дітей застосовуються «каральні» заходи. • Ігрові інтереси. Обдаровані діти люблять складні ігри й байдужі до простих, котрими захоплюються їхні однолітки. Як наслідок, діти залишаються в ізоляції. • Конформність. Вона виявляється у відкиданні стандартних вимог, особливо якщо вони йдуть урозріз з інтересами обдарованої дитини. • Занурення у філософські проблеми. Замислюються над питаннями життя і смерті, релігійних вірувань... • Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком. Часто обдаровані діти віддають перевагу спілкуванню зі старшими, і їм досить важко стати лідерами. Результати дослідження. «Залежність між проблемами і віком дитини»: Ворожість до школи: 6 клас 0%, 7клас 5%, 8 клас5,40%, 9 клас 10%, 10 клас 8,70%, 11 клас 5%. Ігрові інтереси: 6 клас 34%, 7 клас 34,80%, 8 клас 42%, 9 клас 39%, 10 клас 39%, 11 клас 33,50%. Конформність: 6 клас 10%, 7 клас 12%, 8 клас 20%, 9 клас 19,50%, 10 клас 22%, 11 клас 26%. 247
Занурення у філософські проблеми: 6 клас 1,30%, 7 клас 1,51%, 8 клас 2,20%, 9 клас 3,50%, 10 клас 17%, 11 клас 17,1%. Невідповідність між фізичними, інтелектуальним і соціальним розвитком: 6 клас 8%, 7 клас 7,20%, 8 клас 8,50%, 9 клас 9,40%, 10 клас 11%, 11 клас 11,20%. Висновок: Ворожість до школи найбільш виражена у обдарованих дітей 9-го класу, ігрові інтереси у 8-го класу, конформність у 11-му класу, занурення у філософські проблеми 10 клас і невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком у учнів 10 та 11 класу. У світлі сучасних психологічних підходів до обдарованості, враховуючи значущість індивідуально-особистісних характеристик обдарованих дітей, їх різноманітних здібностей як чинників успішної життєдіяльності, важливо надавати особливого значення і їх здатності до саморуху, саморозвитку, самоздійснення. Одним із ефективних шляхів такого самовдосконалення є засвоєння принципів психологічного тренінгу та оволодіння прийомами сучасних методик психотехніки, за допомогою яких обдарована особистість може вийти на новий рівень регуляції. Зумовлено це тим, що ці методики спрямовані на досягнення й підтримку високої психічної та фізичної форми за рахунок спрямованого зосередження з опорою на внутрішні можливості самопізнання й саморозвитку особистості, на перехід від репродуктивного до творчого мислення. Відбувається успішне засвоєння нових розумових навичок, змінюються стереотипи мислення і поведінки.
Психологічний портрет учня – лідера класу у Пляшівській зош І-ІІІ ст. Качан Яна Валеріївна Свої дослідження ми проводили серед школярів Пляшівської ЗОШ І-ІІІ ст., Радивилівського району, Рівненської області. Всього нами було проведено два опитування школярів 5 – 9 класів.Ми розробили соціометричну картку, у якій попросили респондентів назвати лідерів класу як позитивного, так і негативного. Тож провівши опитування серед учнів школи, ми у підсумку отримали дев’ять позитивних лідерів класу та п’ять анти лідерів. З ними був проведений тест «Визначення типів особистості по Тігеру». Так нами був отриманий код із чотирьох букв, який і визначає відповідний тип особистості респондента. В той же час, ні один метод не може дати стовідсоткової гарантії, коли мова йде про таке складне явище, як людська особистість. Тому ми запропонували нашим респондентам пройти ще один тест. Тест «Ваза» один з найпростіших тестів, з допомогою якого досить просто, а головне достовірно можна визначити тип особистості.Тож зважуючи на все вище перераховане можна зробити наступні висновки. За результатами тестування учнів – лідерів Пляшівської ЗОШ І-ІІІ ст., бачимо, що типом особистості для цієї категорії респондентів є тип «Сталін». В той же час типом особистості для анти лідерів є тип «д-р Ватсон». Не секрет, що обличчя лідерів та антилідерів формує суспільство, а даному 248
випадку учнівський колектив. Отож учні школи вбачають у своєму лідері, учня з наступними позитивними якостями: це трудолюбивий та відповідальний школяр, який прекрасно справляється з рутинною роботою, акуратний, уважний, з готовністю, підтримує порадами друзів та однокласників. В той же час обличчя анти лідера формується завдяки його негативним рисам. Тож анти лідер – це учень, який спішить приймати рішення, погано справляється з конфліктними ситуаціями, образливий на критику, нехтує думкою оточуючих.
Вплив музики на емоційний стан та розумову активність підлітків в умовах навчальної діяльності. Мигидюк Анастасія Романівна Автор: Мигидюк Анастасія Романівна учениця 11 класу СЗШ І-ІІІ ст. № 4 м. Гайсина, Вінницької обл. Науковий керівник: Мигидюк Галина Юріївна, вчитель основ здоровя СЗШ І-ІІІ ст. № 4 м. Гайсина, Вінницької обл. Ми всі полюбляємо слухати музику, не розуміючи до кінця її дії. Дослідження впливу музики, на мою думку, дозволить оцінити її вплив на людину та запобігти можливим небажаним наслідкам . Актульність обраної теми зумовлюється поширенням та розвитком такого явища як музикотерапія та бажанням прослідкувати механізм впливу музики на емоційний стан та розумову активність людини, а саме на підлітків. Ступінь розвитку інтелектуальної та емоційної сфер підлітків щільно взаємозв’язаний з їх музичним сприйняттям, тому що вони більше за всі інші соціальні групи слухають музику та пов’язують з нею усе своє особисте і суспільне життя. Виходячи з зазначеного вище була визначена проблема впливу музики на оптимізацію навчальної діяльності, як загальна проблема дослідження. Об’єкт дослідженя: учні 4 та 11 класів. Предметом дослідження є особливості сприйняття музики учнями. Основні завдання роботи : 1. Виявити індивідуальні музичні уподобання учнів 11 класів шляхом соцопитування. 2. Дослідити зміни психічного стану учнів під впливом різних видів музики. 3. Провести аналіз зміни емоційного стану та розумової активності під впливом класичної музики ( на прикладі учнів 4 класу). Сприйняття музики носить активний характер і з психологічної точки зору включає розуміння музики, що має свої особливості і внутрішню структуру, обумовлені культурноспецифічними умовами, що історично склалися. Робота проходила в декілька етапів. Етап 1. Визначення різних видів музичних вподобань однолітків. Після проведення дослідження було встановлено, що музика має вплив на психіку як позитивний, так і негативний. Вона викликає різні емоції і зазвичай підлітки самі обирають яку музику слухати. Етап 2. Визначення взаємозв'язку музичних уподобань учнів з їх 249
типом темпераменту (експериментальна група – учні 11-х класів). Етап 3 .Вплив класичної музики на навчання та емоційний стан учнів 4 класу (проведений з допомогою класного керівника 4 –А класу Бондарєвою Л. В.). Дослідження впливу музики різного характеру на емоційний стан дітей. Після проведення експерименту був зроблений висновок, що на учнів під час слухання музики в першу чергу впливає її емоційне забарвлення і ті асоціації, які вона викликає. І саме характер музики формує емоційний стан учнів, що може підвищити або знизити тривожність школярів. Під час проекту було проведено експеримент за методикою «Вільний малюнок»( використовуючи музичні фрагменти: І. С. Баха «Арія»; В. А. Моцарта. концерт для фортепіано з оркестром № 14, III ч.) Виконавши ряд експериментів з метою дослідження впливу класичної музики на емоційний стан та навчальну діяльність школярів, ми дійшли висновків, що музика впливає на настрій, працездатність, здоров’я, інтелект і психологічний стан людини. Тому на мою думку в навчальному процесі потрібно використовувати лише класичну музику і обмежувати музичну дію на учнів залежно від сили нервової системи. В спокійній ситуації 20-30 хвилинами (закінчення уроків, виконання домашнього завдання), а в умовах напруженої роботи – 10-15 хвилинами (перерва). З урахуванням цих рекомендацій був підібраний за власними дослідженнями та вподобаннями учнів перелік творів для музичних перерв. Аналіз проблеми сприйняття музики свідчить про те, що музика істотно впливає на емоційний стан людини та її розумову активність та навчання, а класична му¬зика також має ще і цілющі властивості . Музика — найбезпечніший профілактичний засіб. Вона не викликає побічних явищ і негативних наслідків. Це той засіб, який доступний кожному і ніколи не принесе шкоди. У людині закладено прагнення до прекрасного, духовного до того, що могло б підживити, підтримати і дати натхнення.
Дослідження вмісту нітратів в овочах. Тимошенко Андрій Сергійович Автор: Тимошенко Андрій Сергійович, учень 11-Б класу середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 4, м.Гайсина, Вінницької обл. Науковий керівник: Хворостяна Вікторія Василівна, учитель хімії та екології середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4, м. Гайсина, Вінницької області Харчування є одним з найважливіших чинників, що визначають здоров'я населення. Правильне харчування забезпечує нормальний розвиток, сприяє профілактиці захворювань, подовженню життя людей, підвищенню працездатності. Коли мова йде про здорове харчування, то цей процес часто асоціюється з додаванням у їжу овочів та фруктів. Ми з дитинства впевнені, що це корисні продукти і навряд чи багато людей замислюються над їх шкодою. На мою думку, поширеною проблемою сучасності є некомпетентне відношення до створення продуктів харчування. В даний час широко 250
поширене використання мінеральних добрив у вирощуванні овочів. Однак нераціональне використання мінеральних добрив приводить до утворення в овочах нітратів - солей азотної кислоти, які перетворюються в більш токсичні для організму нітрити. Вміст цих сполук в овочах змінюється в залежності від якості та співвідношення різних добрив, складу ґрунту та його вологості, а також від умов зберігання овочів. Ці процеси призводять до харчових отруєнь споживачів та виникненню у них різного ряду хвороб. Тому вивчення та пошук альтернативних розв’язків даної проблеми володіє високою актуальністю саме у наш час. Метою роботи було дослідження вмісту нітратів у овочах, та їх впливу на організм людини. В результаті роботи були вирішені наступні завдання: – проаналізувати літературу з даної теми; – дослідити вплив нітратів на організм людини; – освоїти методики визначення вмісту нітратів в овочах; – порівняти отримані результати з ГОСТами. – Провести статистичну обробку отриманих результатів. Отримані дані піддати теоретичному обґрунтуванню і зробити відповідні висновки. Об’єктом дослідження є овочі, які споживає людина. Предметом дослідження є вміст нітратів в овочах. Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає у порівнянні впливу ранніх (тепличних) та пізніх сортів овочів на здоров’я людини. Структура роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, чотири розділи, висновки, список використаних джерел та додатки.
Геометрія в характері людини. Бугор Ольга Олегівна Актуальність роботи: Психогеометрія - це унікальна практична система аналізу особистості. Вона дозволяє: 1. Миттєво визначити тип особистості, яка вас зацікавила. 2. Дати детальну характеристику особистісних якостей і особливостей поведінки будьякої людини. 3. Скласти сценарій поведінки для кожної форми особистості в типових ситуаціях. 4. Тест допомагає виявити важливі якості, складові реальний психологічний портрет як учнів, так вчителів; 5. Тест сприяє досягненню високої результативності в груповій роботі з класом, як на уроках, так і в позакласний час. При цьому кожен член групи стає представником характерних рис поведінки і стилю мислення, а значить має більше шансів проявити свої сильні сторони; 6. Результати, отримані завдяки Психогеометричному тесту, можуть бути використані педагогами в організації профільного навчання, а також самими школярами у виборі професії; 7. Психогеометричний тест можна використовувати в комплексі з іншими методами 251
вивчення характеру людини. Мета за завданнями проекту: 1. Визначити тип особистості у однолітків та познайомитися з літературою по психогеометрії. 2. Виявити які з учнів 8 класу належать до таких психотипів: коло, трикутник, прямокутник, зигзаг та квадрат. 3. Дослідити особистості за допомогою психогеометрії швидко і точно намалювати психологічний портрет випробуваного, дізнатися які риси його характеру є головними, а які - другорядними, а також зрозуміти, з ким людині найскладніше взаємодіяти. Етапи реалізації: 1. Вибір теми, визначення мети і завдань проекту, пошук необхідної інформації. 2. Планування. Вибір способів збирання інформації. 3. Дослідження: збирання інформації, проведення досліджень. 4. Результати. Аналіз інформації, формування висновків. 5. Підготовка до презентації. 6. Презентація. Показ результатів у формі звіту з демонстративним матеріалом. Тема дослідницької роботи: «Геометрія в характері людини» Мета роботи: 1. Визначення типу особистості у моїх однолітків. 2. Знайомство з літературою по психогеометрії. 3. Знайомство з методом вивчення особистості за допомогою психогеометрії. 4. Проведення дослідження з вивчення особливостей характеру однолітків. 5. Аналіз отриманих результатів. Об’єкт дослідження: В експерименті брали участь 40 учнів 8 – го класу. Світ людських взаємин дуже тонкий і складний. Кожен з нас хотів би орієнтуватися в ньому. Наш характер визначається багатьма ознаками, але виявляється, не залишається осторонь і геометрія. Коли ми дивимося на будь-які предмети, то на підсвідомому рівні, зіставляємо їх з якимись геометричними фігурами і намагаємося оточити себе такими ж. Очікувані результати: 1. Робота дозволила краще зрозуміти себе і своїх однолітків. Я сподіваюся, що ті знання, які ми отримали, сприятимуть більш успішному спілкуванню між хлопцями та дівчатами, як вдома так і в школі. 2. Так само я помітила, що типи характеру в чистому вигляді зустрічаються вкрай рідко, в кожній людині зазвичай присутні кілька типів. Мені стало зрозуміло, чому з одними однолітками мені легко спілкуватися, а з іншими - ні. 3. Дана робота може мати практичне застосування в роботі з дитячими колективами. Мета на майбутнє: Провести дослідження як впливають геометричні фігури на психотип людини. Відвідати дитячий садок «Лісова казка» та провести тести із геометричними фігурами. Проаналізувати отримані результати та надати їх вчителям. Я гадаю, що за отриманими 252
результатами можна сформувати класні колективи таким чином, щоб працездатність дітей була дуже продуктивною і високою.
Використання хімічних властивостей ацетилсаліцилової кислоти в побуті. Дуброва Євгенія Олександрівна Ацетилсаліцилова кислота широко застосовується для зменшення болю і зняття запалення, а щоденний прийом цих ліків дозволяє запобігти розвитку у людини коронарного тромбозу та інсульту. Звичайно, аспірин – це корисний медичний препарат, який здатний вирішити багато проблем зі здоров’ям. Однак, в першу чергу це складна хімічна речовина з певними визначеними хімічними властивостями яку можна знайти в кожній домівці. Тож питання застосування хімічних властивостей ацетилсаліцилової кислоти в побуті не тільки як фармакологічного препарату і надає актуальності обраній мною темі. Мета дослідження - визначити вплив хімічних властивостей ацетилсаліцилової кислоти на біологічні системи, та встановити можливість використання даної речовини в побуті не тільки як медичного засобу. Для досягнення цієї мети ми повинні вирішити такі основні завдання: • ознайомитися з історією створення препарату; • ознайомитися із особливостями будови та дією препарату як хімічної та біологічно активної речовини; • провести дослідження щодо впливу ацетилсаліцилової кислоти на природні об’єкти у якості антисептика; • провести соціологічне опитування «Використання аспірину» та узагальнити сучасний стан використання ацетилсаліцилової кислоти серед населення. Основними результатами роботи є: нами зроблена спроба дослідити проблему використання хімічних властивостей ацетилсаліцилової кислоти в побуті як антисептика та консерванту для продуктів харчування; був розроблений дидактичний матеріал на дану тему, який може використовуватися на уроках хімії, матеріали роботи представлені на щорічній шкільній науково - практичній конференції.
Харчове сміття - що це за жах. Бугор Христина Василівна Актуальність роботи: Забезпечення населення харчами; Необхідність вживання дієтичного легкозасвоювального м’яса ; Мета та завдання проекту: - Визначити анатомо-фізіологічні особливості зайців і кролів; - з’ясувати і дослідити, які чинники впливають на продуктивність кролиць і вага крольчат; - Дослідити вміст, властивості і вказати на наслідки деяких, найчастіше вживаних продуктів харчування, що відносяться до фаст-фуду. - формувати інтерес до природи рідного краю, потреби знань. 253
Етапи реалізації проекту: 1.Вибір теми, визначення мети і завдань проекту. Пошук необхідної інформації. 2. Планування. Вибір способів збирання інформації. 3. Дослідження: збирання інформації, проведення досліджень. 4. Результати. Аналіз інформації. Формування висновків. 5. Підготовка до презентації. 6. Презентація. Показ результатів у формі звіту з демонстраційним матеріалом. Тема дослідницької роботи: «Кролики. Чинники, що впливають на продуктивність кролів.» Мета роботи: - Визначити, анатомо-фізіологічні особливості зайців і кролів; ; - Визначити, чи походять кролі від зайців; - Визначити і дослідити чинники які впливають на кількість потомства у кролів. Об’єкт дослідження: Кролики різного віку; Кролики різних порід; Спостереження велися протягом двох років. Проблема, що вирішується – нестача продуктів харчування в світі. Висновки: якщо людина хоче розводити кроликів і отримати як можна більше потомства, слід Обирати кролиць першого і другого року життя; Обирати кролів середніх порід, що виявилися не тільки більш плодючими, а також менш примхливими до утримання і більш пристосованими до умов середовища і захворювань. Додатки Порівняльна характеристика зовнішньої будови і процесів життєдіяльності Зайців і Кроликів Характерні особливості Зайці Кролі Задні кінцівки
Розвинуті (у зв’язку з бігом)
Линька Змінюється забарвлення Не змінюється забарвлення Розмноження З середини весни до середини осені Цілий рік Вагітність 254
Менш розвинуті ніж у зайців
50-52 дні 30 днів
Потомство живитися травою
Зайчата народжуються зрячими, з хутряним покривом і можуть Крольчата народжуються голими, сліпими і безпорадними
Вигодовування молоком Декілька днів Близько місяця Порівняльна характеристика кількості новонароджених кроленят від кролиць різних порід Породи Перший окрол Другий окрол Третій окрол Четвертий окрол Білий велетень 5 6 6 7 Метелик 6 7 7 8 Каліфорнійський 8 9 9 10 Карликовий висловухий Баран 3 - 3 Графік відсоткового співвідношення новонароджених крольчат у кролиць різних порід Графік відсоткового співвідношення кількості крольчат у самок різного віку
Підвищення продуктивності праці у цехах локомотивного депо шляхом правильного підбору кольорової гами промислового інтер’єру . Дяк Богдан Юрійович Актуальність роботи. Виконання будь-якої роботи протягом довгого періоду часу супроводжується стомлюванням організму, яке проявляється в зниженні працездатності людини. Поряд з фізичною і розумовою роботою на стомлювання впливає і навколишнє виробниче середовище, тобто умови, в яких протікає робота. Не варто недооцінювати вплив кольору на людину. Колір стимулює виникнення певних реакцій, які можуть позначитися на швидкості та ефективності прийняття рішень та виконання поставлених задач. Мета дослідження полягає у визначенні гами кольорів, які є найбільш комфортними для роботи у цехах локомотивного депо. Об’єкт дослідження – колір. Предмет дослідження – вплив кольору на працездатність людини. Завдання: 1. Вивчити вплив кольору на працездатність людини. 2. Дослідити кольорову гаму локомотивного депо станції Козятин. 3. Порівняти її з державними стандартами. 4. Запропонувати свою гаму кольорів для інтер‘єру. 255
Гіпотеза дослідження: правильний підбір кольорової гами інтер’єру робочих цехів локомотивного депо дасть можливість підвищити продуктивність праці. Основні результати. У виробничому середовищі колір використовується як засіб інформації та орієнтації, як фактор психологічного комфорту Колір впливає на працездатність людини, на стомлюваність, орієнтування, реакцію. Практичне значення: результати досліджень можуть використовуватися під час проведення ремонтів у цехах як на залізниці так і у промисловості. Методи дослідження: аналіз літературних джерел, спостереження, порівняння, дедукція, моделювання, синтез. Висновок: Найбільш комфортною для роботи в цехах локомотивного депо є гама синьо – зелених та зелено – жовтих кольорів у діапазоні довжин кольорових хвиль 495- 565 нм. Використання цих кольорів дасть можливість зменшити втомлюваність працівників і підвищити продуктивність праці.
Секція «Фізика та астрономія» Добування чистого кадмію та міді електролітичним способом. Позняк Данило Олександрович Добування чистого кадмію та міді електролітичним способом Електроліз ( від електро- і грецького lysis - розкладання, розчинення, розпад) сукупність процесів окислювання-відновлення на занурених в електроліт електродах, при проходженні через нього електричного струму. Необхідно відмітити, що електроліз є одним з найважливіших напрямків в електрофізиці, у свій час послужив основою для важливих наукових відкриттів в області електрофізики. Мета: дослідження можливостей використання електролізу для одержання чистого кадмію і міді. Теоретичне значення: поглибити знання в електролітичних процесах, розібратися у впливі багатьох факторів на процес електролізу. Практичне значення: визначити основні галузі застосування електролізу в виробничих масштабах. Предмет дослідження: процес електролізу. Об’єкт дослідження: добування чистого кадмію та міді за допомогою електролізу. Електроліз на даний момент широко використовується в промисловості для виділення і очищення металів, полірування, заточення металевих виробів, очищення води, захисту від корозії та ін. Деякі метали (алюміній, магній, натрій, кадмій, кальцій) одержують тільки електролізом розплавів. Нами був проведений електроліз розчинів солей CdSO4 ,CuSO4, Cu(NO3)2,Cd(NO3)2(рис.1,2) Рис. 1.Лабораторне обладнання для проведення електролізу розчинів солей металів
256
Рис.2. Проведення електролізу розчинів солей В залежності від умов проведення можна отримати метал у вигляді покриття різної товщини(рис.3 А, Б) або осадів (рис.3 В,Г)
Рис.3 Покриття міді на електродах(А,Б) ,осад кадмію(В) та міді(Г), отримані внаслідок електролізу розчинів солей Розглянемо процеси, що відбуваються на електродах під час електролізу розчину кадмій сульфату: CdS04 -> Cd2+ + SO42H2SO4 -> 2H+ + SO4HOH -> H+ + OHНа катоді КНа аноді А+ Cd2+ + 2e- -> Cd0 2SO42- -> SO822H+ + 2e- -> H2 4HOH + 4e- -> O2 + 4H+ + 2H2O Аналогічно відбувається електроліз розчину солей Cd(NO3)2,Cu(NO3)2,CuSO4 У таблиці 1 порівнюється маса виділення кадмію при електролізі солей CdSO4 i Cd(NO3)2. За даними таблиці 1 видно,що більш раціональним є використання електролізу CdSO4 для добування чистого кадмію. Аналогічні дані були отримані для отримання купруму. Таблиця 1. Умови експерименту та характеристика отриманих продуктів (на прикладі солей кадмію) Сіль Cd(NO3)2 CdSО4 Склад електроліту Cd(NO3)2*4H2O 40г солі, 60г води 50 г/л CdSО4, 5 крапель H2SO4 Наявність органічних добавок для покращення якості покриття Умови експеременту J = 0,2 A/см2 S = 8,325см2 Mдо = 20,8г T = 40хв J = 0,2 A/см2 S = 8,325см2 Mдо = 20,8г T = 40хв J = 0,2 A/см2 S = 8,325см2 Mдо = 20,8г T = 40хв J = 0,2 A/см2 S = 8,325см2 257
+
-
+
Mдо = 20,8г T = 40хв Маса осаду після реакції 21,12г 21,02г 21,15г 21,135г Вихід по струму 0,320г 0,302г 0,350г 0,335г
В результаті експеременту ми з’ясували, що більш раціональним є добування чистого кадмію та міді з сульфатів.
Вплив магнітного поля постійного магніту на ріст і розвиток насіння огірків сорту «Фенікс» при пророщенні з використанням настою на бана. Дереза Павло Віталійович Вплив магнітного поля постійного магніту на ріст і розвиток насіння огірків сорту «Фенікс» при пророщенні з використанням настою на бананових шкірках. Мета: узагальнення знань про вплив магнітного поля на ріст і розвиток рослин огірків, отримання високого врожаю без хімічних добрив. Дослідили: І. Вплив магнітного поля постійного магніту на пророщення зерен огірків. В 5 чашок Петрі розмістили мокрі серветки та поклали по 5 зернят огірків. Досліди з чашками Петрі «Пророщення насіння огірків»: №1 Пророщення насіння в звичайному магнітному полі; №2 Пророщення перпендикулярно лініям магнітного поля; №3 Пророщення вздовж ліній магнітного поля; №4 Пророщення в магніченій воді настоєм бананових шкірок; №5 Пророщення в звичайних умовах. Висновки: 1) В північному магнітному полі насіння проростає швидше ніж в південному (4насінини,1 насінина). 2)Довжина проросту більша біля північного полюса на 1,5 см. ІІ. Посадили на земельну ділянку рослини з 5 чашок. Всі рослини мульчували, а поливали рослини з чашок №1,4 лише магніченою водою,настояну на бананових шкірках. Висновки: 1. Виявлено явне підвищення врожаю огірків без використання хімічних добрив. 2. Після поливу магніченою та настояною на бананових шкірках водою на рослинах огірків не було тлі. 3.На 40% більша врожайність насіння огірків з чашки №4 ніж №5 і на 23% більша ніж з чашки №1.
258
Сонячні протуберанці. Дослідження висоти сонячного протуберанця залежно від класу. Вплив енергії сонця на формування інтелектуальних зді. Верба Андрій Валентинович В останні роки в засобах масової інформації все більше розглядається питання впливу сонячної активності на життєдіяльність людства. Всі ми добре знаємо про існування магнітних бурь та їх негативний вплив на наше здоров‘я, тому мене зацікавили позитивні аспекти впливу Сонця на розвиток людства. Великий інтерес представляють дослідження впливу сонячної активності на розумові здібності людей. Ще кілька років тому така постановка питання могла здатися антинауковою. Тому метою нашої роботи стало дослідження типів і класів протуберанців та аналіз даних сонячної активності з 2002 по 2015 роки (до 09.09.2015р.) на основі даних NASA. Вході проведеної роботи було виміряно та обчислено за допомогою методу масштабування висоту сонячних протуберанців різних класів. Досліджено вплив сонячної активності на розвиток інтелектуальних та творчих здібностей людей. Розглянуто гіпотезу що підйом творчої активності припадає в основному на максимуми сонячної активності. Також ритми сонячної активності впливають на народжуваність великих людей. Соанячна актиавність — термін, що характеризує поточну сонячну радіацію, її спектральний розподіл, супутні електромагнітні явища та зміни в часі характеристик Сонця. Сонячна активність визначається сукупністю фізичних змін, які відбуваються на Сонці. Зовнішні прояви сонячної активності — сонячні плями, факели, флокули, протуберанці тощо. Протуберанці — світлі утворення з розжарених газів, що спостерігаються у вигляді яскравих виступів різноманітної форми на краях сонячного диска. Якщо протуберанець виникає на фоні сонячного диску, то, завдяки нижчій температурі плазми, він виглядає темнішим, ніж тло. Типи протуберанців I тип (зустрічається рідко) має форму хмари або струменя диму. Розвиток починається від основи, речовина піднімається по спіралі на великі висоти. II тип має форму викривлених струменів, що починаються і кінчаються на поверхні Сонця. Вузли і струмені рухаються як би по магнітних силових лініях. III тип має форму кущів або дерева; досягає дуже великих розмірів. Рухи згустків(до десятків км/сек) неврегульовані. В останні роки часто використовують також класифікацію, грунтовану на патрульних однорідних вимірах на серії Штучних супутників Землі, головним чином GOES, амплітуди теплового рентгенівського сплеску в діапазоні енергій 0,5-10 кеВ (з довжиною хвилі 0,5-8 ангстремів). Класифікація була запропонована в 1970 році Д.Бейкером і спочатку грунтувалася на вимірах супутників “Solrad”. По цій класифікації сонячному спалаху привласнюється бал - позначення з латинської букви і індексу за нею. Буквою може бути A, B, C, M або X залежно від величини досягнутого спалахом піку інтенсивності рентгенівського випромінювання. Використовуючи дані сайту http://www.lmsal.com/ я дослідив кількість протуберанців різного типу з 2002 року до 09.09.2015 рік . І тоді я поставив перед собою задачу: на основі фотографій, взятих з мережі Інтернет 259
визначити висоту сонячних протуберанців різних категорій Використовуючи фотографії з сайту я дослідив протуберанці кожного типу. Виміряв діаметр сонця та висоту протуберанців на фотографії та знайшов реальну висоту протуберанців, склавши пропорцію: (d сонця)/(H протуберанця)=(d сонця вимір)/(H протуберанця вимір ) H протуберанця =d сонця *H протуберанця вим/d сонця вимір Екваторіальний радіус Сонця 6,9551•10 8 м d сонця = 6,9551•108 м*2=13,9102•108 м Також я виявив залежність висоти протуберанця від класу. Найвищий – Х. Проаналізувавши дані таблиці я дійшов висновку, що найвища сонячна активність була у 2003 та 2014 роках, що підтверджує 11 річний цикл Сонця. Сонячна активність характеризується за допомогою індексів сонячної активності, запропонованих Вольфом в середині 19 сторіччя. Співставивши значення чисел Вольфа з датами народження видатних людей, я побачив цікаву закономірність. В роки високої сонячної активності народжується більша кількість обдарованих людей (було проаналізовано числа Вольфа з 1749 по 1946 роки і розглянуто біографії понад 200 видатних людей). З іншого боку дослідив щомісячну сонячну активність. Я побачив, що найбільше спалахів відбувається на сонці в період з лютого по березень та з жовтня по листопад. Відомо, що біологічна дія іонізуючого випромінювання стимулює розвиток живого організму. Для цього і опромінюють насіння сільськогосподарських рослин, призначають хворим радонові ванни, носять на грудях сердоліковий камінчик і т.д. Також, у працівників атомних станцій і жителів навколишніх селищ тривалість життя на 8 - 9 років вище середньої. А відносини Землі і Сонця побудовані таким чином, що геомагнітне збурення мінімальне в грудні та червні, максимальне - в березні та вересні. Тому, що площина орбіти Землі на 7,2 градуса нахилена до площини сонячного екватора. А в екваторіальному поясі Сонця плям, тобто активних зон, майже не буває. Перетинаючи в грудні та червні площину сонячного екватора, Земля проходить смуги магнітних штилів. Віддаляючись від екватора (особливо далеко в березні та вересні), вона все сильніше підпадає під вплив Сонця. Наступним етапом мого дослідження стало вивчення зв`язку між місяцем народження людини та сонячною активністю. Для цього я проаналізував дати народження Нобелівських лауреатів і переконався, що найбільша кількість народилася в період з лютого по квітень. Також проаналізував дати народження учнів нашої школи. Найбільша кількість відміників також народилась в цей період. Сучасні засоби дослідження в астрономії дозволяють вивчати різноманітні космічні процеси, використовуючи дані зйомки телескопів та ШСЗ, які можна знайти в Інтернеті. Робота над даною темою була надзвичайно цікавою, тому що Сонце має великий вплив на умови життя на Землі. Часто цей вплив пов’язаний з викидами сонячної речовини в сторону Землі. Під час їх взаємодії з земною атмосферою може порушуватися супутниковий зв‘язок, енергопостачання, стан здоров’я людей. Під час дослідження я дізнався, що викиди сонячної речовини пов’язані з таким 260
проявом сонячної активності як протуберанці. Використовуючи метод масштабування я знайшов розміри протуберанців і був вражений, що висота протуберанців на Сонці в декілька разів перевищує діаметр Землі.
Виготовлення та практичне використання сонячного колектора у приватному будинку. Приходько Олександр Сергійович Дефіцит та дорожнеча традиційних енергоносіїв, змушує нас шукати шляхи використання відновлювальних джерел енергії, які повною мірою могли б замінити існуючі, не знижуючи рівень звичного комфорту для людей. Природні ресурси вичерпуються, газ та електроенергія постійно дорожчають, тому у суспільстві назріла проблема переходити на більш дешевші альтернативні джерела енергії. Ми вирішили розпочали з освоєння сонячної енергії і встановити на свій будинок сонячний колектор. Спочатку провели моніторинг цін на готові прилади і зрозуміли, що ціни дуже високі, що не дозволяє використовувати їх для широкого вжитку в Україні, де переважна кількість населення не має високих статків. Тоді ми вирішили виготовити сонячний колектор власноруч, що значно здешевило прилад, забезпечило його швидку окупність і ресурсозбереження. Об’єктом дослідження є енергоефективність власного будинку. Предметом дослідження є досвід виготовлення сонячного колектора та практичне використання сонячної енергії для забезпечення потреб в гарячій воді. Мета та завдання роботи: виготовити власноруч та встановити сонячний колектор для приватного будинку, замінивши тим самим нагрів води сонцем замість газу. В ході виконання роботи ми ставили завдання вивчити різні типи сонячних колекторів і обрати для себе найбільш оптимальний варіант; виготовити і встановити прилад власноруч, розрахувати економічний ефект і термін окупності проекту, визначити ступінь енергозбереження і зменшення викидів парникових газів під час користування колектором, надати рекомендації населенню щодо виготовлення та використання даного приладу. Виготовлення приладу та отриманий результат: виготовлений нами колектор - це трубчастий мідний радіатор, поміщений в спеціальний короб, в якому одна із сторін скляна. Короб колектора збирали з дошок 25-30 мм, ширина 120 мм. Дно короба зроблено з фанери. Короб термоізолювали за допомогою мінеральної вати. Для решітки радіатора брали тонкостінні мідні труби діаметром 12 мм і довжиною 1,8 м. Радіатор закріпили в бокові стінки короба. До решітки припаяли мідний лист товщиною 0,6 мм і покрили тонером для лазерних принтерів, після чого решітку з припаяним мідним листом нагріли для запікання тонера. Перед установкою абсорбера теплоізоляцію короба закрили алюмінієвою фольгою для кращого утримання тепла. Сонячний колектор розмістили з південного боку на підготовану конструкцію будівлі під кутом 60° до горизонту. Накрили покривним склом і герметизували. Труби колектора заповнили розчином на основі гліцерину із низькою температурою замерзання і під’єднали до бойлера ємністю 160 л за допомогою пластикових труб, встановили потрібну автоматику. На виготовлення приладу ми витратили 5685 Грн (перелік затрачених матеріалів подано у роботі). При використанні сонячної енергії в 261
порівнянні з використанням газу у весняно-літні місяці (травень-серпень), коли для отримання гарячої води колектор використовується найбільш ефективно за два роки економія виплат склала: У 2014 році при нагріванні газом: 322 Грн х 4 місяці = 1288 Грн У 2015 році при нагріванні газом: 1276 Грн х 4 місяці = 5104 Грн У 2014 році при нагріванні сонцем: 1,8 Грн х 4 місяці = 7,2 Грн У 2015 році при нагріванні сонцем: 2,8 Грн х 4 місяці = 11,2 Грн Всього за два роки економічних ефект від використання сонячного колектора склав: 1288 + 5104 - 7,2 – 11,2 = 6373,6 Грн. Отже наш прилад повністю окупився менше, ніж за два роки. Щоб оцінити екологічну ефективність приладу, ми провели розрахунок викидів парникових газів в порівнянні з газовим котлом. Використовуючи газовий котел сім'я з 5 осіб за місяць спалювала 180 м3 метану. Розрахуємо кількість вуглекислого газу, який виділяється при цьому в довкілля за законом об'ємних відношень: За один місяць: 180 м3 360 м3 180 м3 360 м3 СН4 + 2O2 = CO2 ↑ + 2H2O Отже, лише одна сім'я, нагріваючи воду газовим котлом, щомісяця викидає у довкілля 180 м3 вуглекислого газу. Використовуючи сонячний колектор ці витрати будуть дорівнювати нулю. Наукова новизна та практичне значення роботи: власноруч сконструйований сонячний колектор є вдосконаленою і модернізованою під конкретні умови моделлю вже існуючих приладів. Даний прилад дозволяє максимально продуктивно використовувати природне джерело теплової енергії Сонце в умовах конкретного приватного будинку. Це рішення виявилось виграшне у всіх відносинах: екологічна чистота, безперервне та надійне функціонування, економічна вигода. Використання сонячного колектора дозволило моїй сім’ї зекономити енергетичних та фінансових ресурсів на приготуванні гарячої води у веснянолітній період на 90-100%, а в осінньо-весняний період на 60-70%. Для забезпечення теплою водою нашої сім’ї на 5 осіб – 160 л в день достатньо одного сонячного колектора площею 2 м2. Висновки Досвід використання сонячного колектора очевидний: 1) ефективне використання прямого сонячного випромінювання замість дорогих та дефіцитних невідновлюваних енергоносіїв; 2) можливість створення колекторів практично будь-якої потужності для забезпечення населення теплою водою; 3) застосування сонячного колектора не має негативного впливу на навколишнє середовище, тому що викидів парникових газів практично немає. 5) виготовлений власноруч прилад не потребує великих фінансових затрат, тому швидко окупиться (за 2 роки). Даний проект може зацікавити категорію населення з середніми статками та елементарними інженерними навичками. Плани на майбутнє: Сконструювати та виготовити власноруч сонячні батареї та вітряк 262
для добування альтернативної екологічно чистої сонячної та вітрової електроенергії.
Пристрій для поливу кімнатних рослин. Поліщук Богдан Петрович Актуальність. Літо – час відпусток. Але кімнатні рослини не звільнять нас від регулярного догляду за ними, особливо у період нашої відсутності. У наших інтересах подбати про вирішення цієї проблеми, якщо хочемо, щоб рослини й далі нас радували. Проблема вся у тому, що влітку залишати рослини без догляду набагато складніше, тому що в цей час вони активно ростуть, цвітуть і їм потрібно більше води, ніж взимку. Метою роботи є створення пристрою для поливу кімнатних рослин, який може стати порятунком на час нашої відсутності або ж істотно заощадити наш час в літній період, коли рослини доводиться поливати частіше звичайного. Виготовлення: в ході роботи був створений експериментальний зразок пристрою. Мобільний телефон (недорога модель) за схемою під'єднується до водяного електроклапана. При дзвінках на телефон електричне коло замикається, клапан відкривається і вода по трубкам поступає до вазонів. Пристрій подає воду безпосередньо у кореневу систему, а об’єм води можна регулювати шириною отворів у трубках. Для тих квітів, які потребують більший об’єм води – робити більші отвори, для менш вибагливих - менші. Джерелом води може стати водопровід або ємність з водою. Перспективность: даний пристрій може використовуватися для поливу кімнатних рослин у кожній родині. Може бути виготовлений самостійно.
Проект «Mars O2». Крива Ольга Вікторівна Проект «Mars O2». Робот-куля як генератор кисню на червоній планеті. Вступ На сьогоднішній момент відомо, що з усіх планет Сонячної системи Марс найбільш подібний Землі. Вісь обертання Марса нахилена до його орбітальної площини приблизно на 65 °, що порівняно з нахилом земної осі, що становить 66.5, а марсіанська доба (24 години 37 хвилин 35 секунд) практично збігаються з земними (23 години 56 хвилин 04 секунди) - саме тому , як і на Землі, відбувається зміна сезонів. Найяскравіше сезонні зміни, як і на Землі, проявляються в полярних областях. У зимовий час полярні шапки займають значну площу. Кордон північної полярної шапки може віддалитися від полюса на третину відстані до екватора (до 60 пн.ш), а межа південної шапки долає половину цієї відстані (до 45 пд.ш.). Така різниця викликана тим, що, як і на Землі, в північній півкулі зима наступає, коли Марс проходить через перигелій своєї орбіти, а в південній - коли через афелій. Через це зима в південній півкулі холодніша, ніж у північній. І тривалість кожного з чотирьох марсіанських сезонів відрізняється залежно від його віддалення від Сонця. А тому в марсіанській північній півкулі зима коротка і тепла, а літо довге, але прохолодне. У південній навпаки - літо коротке і відносно тепле, а зима довга і холодна. Амбітні плани людства повернення Марсу кисню і створення великого поселення землян буде вимагати довготривалого підготовчого періоду з застосуванням великої кількості марсоходів Рисунок 1 Марсохід наступного покоління 263
M2020 (Рисунок 1), який відправиться до Марса в середині 2020 року і прибуде туди в 2021 році, доставить на Марс обладнання для проведення експерименту з вирощування живих рослин. Цей експеримент, відомий під назвою Mars Plant Experiment (MPX), може стати одним з перших кроків, зроблених людьми в напрямку майбутньої колонізації Червоної Планети. "Для того, щоб закласти основу для довгострокової та життєздатної марсіанської колонії, ми повинні знати для початку, чи можуть рослини вижити в не дуже сприятливих марсіанських умовах?" - Розповідає Хізер Сміт (Heather Smith), співробітник Дослідницького центру НАСА імені Еймса і науковий керівник проекту MPX, - "Наш експеримент буде найпершим кроком у цьому напрямку. Ми просто пошлемо насіння рослин на Марс і подивимося, чи зможуть вони там вирости". Експеримент MPX не вимагає того, щоб марсохід M2020 грав роль садівника, викопуючи лунки своїм буром, саджаючи в них насіння за допомогою руки-маніпулятора і поливаючи проклюнулися паростки. Основою експерименту стане контейнер, розміром з міні-супутник CubeSat, який буде закріплений на зовнішній стороні оболонки марсохода. Усередині цього контейнера буде ґрунт, запас земного повітря, води і 200 насінин маленької квіткової рослини Arabidopsis, яке використовується в багатьох наукових дослідженнях. Рисунок 2 По прибуттю марсоходу на Марс, насінини отримають воду і почнуть своє зростання, яке триватиме близько двох тижнів. "Якщо все буде нормально, то вже через 15 днів ми можемо отримати першу невелику марсіанську оранжерею" - розповідає Хізер Сміт, - "Експеримент MPX дозволить нам виявити деякі аспекти впливу на живі організми несприятливих факторів марсіанського навколишнього середовища, в тому числі незвичайного складу атмосфери, високого рівня радіації і малої сили тяжіння, яка на 40 відсотків слабкіше сили тяжіння на Землі. І крім того, ці рослини стануть першими багатоклітинними організмами, які виростуть, житимуть і загинуть на іншій планеті". Мета мого проекту: запропонувати більш продуктивний спосіб культивації рослин та організмів з використанням сферичних оранжерей, що зможуть генерувати значно більше кисню. Можна виділити два етапи розвитку проекту. 1. Космічний апарат доставляє певну кількість прозорих об’єктів, що мають форму кулі, але у складеному вигляді займають невеликий об’єм. Всі механізми компактно розміщені всередині кулі. На поверхні Марсу спрацьовує піропатрон і куля займає свою форму. Матеріал кулі під дією ультрафіолетового проміння набуває твердості і може переміщуватись для пошуку оптимальної площадки, де розділиться на дві півсфери, що буде початком функціонування обох оранжерей. 2. Найбільш продуктивною буде система, що зможе синтезувати подібні біосфери з матеріалів, що містяться у ґрунтах червоної планети, розміщуючись в затишних місцях. Основна частина Склад ґрунту У поверхневому шарі ґрунту Марса міститься 21% кремнію, 12,7% заліза, 5% магнію, 4% кальцію, близько 3% алюмінію, 3,1% сірки (це приблизно в 100 разів більше, ніж в земних породах). Основна складова ґрунту Марса - кремнезем, що містить домішки (до 10%) гетиту - гідратів оксидів заліза. Саме вони надають планеті червонуватий відтінок. Загалом ґрунт Марсу цілком придатний для вирощування земних рослин. Вчені порівнюють марсіанський ґрунт з ґрунтом деяких островів на Гавайях. Атмосфера Хімічний склад атмосфери червоної планети (вона складається з більше 95% вуглекислого газу, 95,32%, якщо бути точним). Гази розподілені наступним чином: 1. Діоксид вуглецю 95,32% 2. Азот 2,7% 3. Аргон 1,6% 4. Кисень 0,13% 5. Окис вуглецю 0,07% 6. Водяна пара 0,03% 7. Оксид азоту 264
0,0013% Особливістю атмосфери Марса є те , що за низьких зимніх температур вуглецеві сполуки перетворюються на сухий лід, який випаровується на полюсах влітку, викликаючи страшні пилові бурі. • Мікроорганізми для Марсу Мікробіологи знайшли організм, якому під силу вижити в атмосфері Марса. Було встановлено, що один з представників одноклітинних організмів сімейства архей може «дихати» перхлоратами. Ці сполуки виявлені на Марсі і до цього дослідження вони вважалися отруйними практично для всіх організмів. Варто відзначити, що перхлорати досить широко застосовуються в піротехніці, ракетобудуванні, медицині. Крім того, саме перхлорат є джерелом кисню на космічних кораблях. З іншого боку, не дивлячись на таке широке застосування цієї речовини, зустріти його в живій природі практично не можливо. Після численних експериментів, було встановлено, що є близько 40 видів бактерій, здатних використовувати перхлорат для забезпечення життєво важливих процесів. Знайдені мікроорганізми є представниками сімейства Proteobacteria і Firmicutes. Автори дослідження, вчені з Нідерландів, до списку тих мікроорганізмів, які здатні вижити в атмосфері перхлората, віднесли також і архей, представників іншого царства живих організмів. Результати проведених досліджень показали, що архею Archaeoglobus fulgidus, яку виявили в морі поблизу італійського острова Вулькано, може відщеплювати кисень від перхлоратів. Звичайно, для здійснення цього процесу необхідно створити спеціальні умови, в даному випадку, необхідна висока темп
Секція «Хімія та біоінженерія» Дослідження електролізу. Виготовлення електролізу. Федоренко Дмитро Сергійович В останні роки науково-технічний прогрес почав дуже швидко розвиватись. Тому думка застосувати електроліз у промисловості не революційна. Навіть більше того, електроліз уже посідає значне місце у різних галузях промисловості і має практичне значення. Але питання: як підвищити ступінь дисоціації розчина електроліту, як підвищити ефективність пристрою для електролізу і багато інших варті уваги. Апарат для електролізу називається електролізер. Він реалізує сукупність хімічних реакцій розкладу речовин (наприклад, води, розчинів кислот, лугів, розчинених або розплавлених солей тощо) під дією постійного електричного струму. Відкриття електролізу стало можливим тільки лише після створення Вольтом батареї гальванічних елементів в 1799 році. У 1800 р. англійські дослідники Нікольсон і Карлейль відкрили електроліз: вони встановили, що під час проходження постійного струму у воді чи водних розчинах вода розкладається на водень і кисень. Результати пізніших досліджень, завершених Майклом Фарадеєм у 1833, були сформульовані у вигляді законів. Електроліз протікає тільки в тих середовищах, які проводять електричний струм. Здатністю проводити струм мають також водяні розчини основ і солей. Безводні кислоти – дуже погані провідники, але водяні розчини кислот добре проводять струм. Розчини кислот, основ і солей в інших рідинах у більшості випадків струму не проводять, але й осмотичний 265
тиск таких розчинів виявляється нормальним, точно так само не проводять струму водяні розчини цукру, спирту, гліцерину й інші розчини з нормальним осмотичним тиском. Електроліз являє собою досить складну сукупність процесів, до яких ставляться: • міграція йонів (позитивних до катода, негативних до анода); • дифузія йонів, що розряджаються на електродах; • електрохімічні реакції розряду йонів; • вторинні хімічні реакції продуктів електролізу між собою; • з речовиною електроліту й електрода. Метою роботи було вивчення принципу роботи пристрою для електролізу; визначення його властивості у промисловості; виготовлення апарату для електролізу розчинів електролітів та його випробовування. Актуальність електролізу пояснюється тим, що багато речовин отримують саме цим способом. Наприклад, такі метали як нікель, натрій, чистий водень і інші, одержують тільки за допомогою цього методу. Крім того з допомогою електролізу відносно легко можна отримати чисті метали, масова частка яких дорівнює майже ста відсоткам. У промисловості алюміній і мідь у більшості випадків одержують саме електролізом. Перевага цього способу у відносній дешевині й простоті. Однак щоб виробництво було найбільш вигідним: з найменшими витратами електроенергії й з найбільшим виходом продукції, необхідно враховувати різні фактори, що впливають на кількість і якість продуктів електролізу (сила струму, щільність струму, температура електроліту, матеріал електродів і ін.). Тобто зараз, електроліз знайшов застосування в таких галузях промисловості: • отримання оксидних захисних плівок на металах або просто анодування; • електрохімічна обробка поверхні металевого виробу (поліровка); • електрохімічне фарбування металів таких як мідь, латунь, цинк, хром та ін.; • очищення води — видалення з неї розчинних домішок, в результаті виходить так звана м'яка вода (за своїми власт
Іммобілізація амілолітичних ферментів на кремнеземних матрицях. Шипович Дмитро Васильович Ферменти є унікальними каталізаторами що часто здійснюють з великою швидкістю реакції, неможливі часто без участі біокаталізатора. В останні роки розроблено ефективні методи стабілізації(іммобілізації) ферментів на твердих носіях. Іммобілізація ферментів поєднує можливості двох видів каталізаторів: високу специфічність ферментів із стабільністю,простотою використання і зберіганні гетерогенних каталізаторів. Багатьом труднощам,що пов'язані з використанням розчинних ферментів,вдається запобігти шляхом використання іммобілізованих препаратів, які стають при цьому більш стабільними ,їх легше відокремити від продукту реакції,технологічний процес за їхньою участю стає безперервним і легко піддається автоматизації. Найбільш перспективними,на нашу думку,напрямом золь-гель технології є розробка нових типів композиційних матеріалів органіко-неорганічної природи,а також пористих матриць для газових,хімічних та біосенсорів. З ферментів нашу увагу привернули амілази 266
через їх широке практичне застосування. Мета: іммобілізація амілолітичних ферментів на кремнеземних матрицях,синтезованих золь-гель методом. Для досягнення поставленої мети необхідним було: 1. синтезувати кремнеземні матриці та дослідити їх властивості, 2. підібрати метод іммобілізації, 3. одержати культуру продуцента амілолітичних ферментів, 4. вивчити активність нативних та іммобілізованих препаратів. Методи дослідження. Синтез матриць проводили золь-гель методом,структурноадсорбційні характеристики вивчали ексикаторним методом та пікнометрією ,активністькрапельним методом. Під час виконання роботи було з’ясовано,що: -золь-гель процес використовують при виробництві неорганічних сорбентів,каталізаторів та носіїв каталізаторів; -золь- гель процеси проходять при низьких температурах та атмосферному тиску, причому створюються матеріали регульованого складу та структури; -золь-гель синтез включає такі стадії: одержання золю, гелеутворення,перетворення гелю в ксерогель(сушка); -кремнеземні носії одержані золь-гель методом,є перспективними для використання у багатьох галузях промисловості, оскільки мають ряд унікальних властивостей(розвинута поверхня, хімічна чистота,гідрофільність, значна адсорбційна ємність,особливо щодо білків та мікроорганізмів, відсутність стеричних перешкод для взаємодії з високомолекулярними речовинами); -іммобілізація- просте зв’язування ферментів з нерозчинними в воді носіями, а також будь-яке обмеження ступенів свободи ферментних молекул і їх фрагментів; -іммобілізовані ферменти мають ряд переваг над вільними молекулами, тому що відбувається стабілізація активності каталітичної активності , з'являється можливість функціонувати у неводному середовищі, а також характерні більш широкі зони оптимуму по температурі та рН; -носії поділяються на органічні та неорганічні, -методи іммобілізації поділяються на фізичні та хімічні; -амілази — ферменти класу гідролаз, які забезпечують гідроліз α-1,4-глікозидних зв’язків у молекулах полісахаридів — глікогену, крохмалю; -нативні та іммобілізовані амілази широко використовуються у різних галузях промисловості,зокрема у виробництві спирту, пивоварінні, хлібопекарській промисловості,текстильному виробництві та ін.; -найбільш економічним прекурсором матриць є силікат натрію; -як продуцент амілаз ми вибрали A. Оryzae,так як для культивування використовуються відносно прості середовища,чітко видно ріст культури,легко визначається біомаса продуцента; -амілолітична активність,зумовлена в основному наявністю в препараті αамілази,характеризує здатність фермента каталізувати гідроліз крохмалю до продуктів,які 267
йодом не забарвлюються; -за одиницю амілолітичної активності принята така кількість фермента,яка каталізує розщеплення 1г розчинного крохмалю до продуктів,що не забарвлюються йодом,за 1 год при температурі 30С; - активність одержаних каталізаторів залежить від природи кислоти,введеної в реакційну суміш при отриманні іммобілізованого ферменту.
Вирощування кристалів в домашніх умовах. Кошан Томас Степанович Розвиток науки і техніки привів до того, що кристали,які рідко зустрічались в природі, стали дуже потрібними, тому проблема вивчення та вирощування кристалів зараз є дуже актуальною. У наш час кристали використовуються не лише при виготовленні ювелірних виробів. Завдяки унікальним властивостям кристалів їх широко використовують у медицині, машинобудуванні, годинниковій справі, тощо. “Майже весь світ кристалічний. У світі панує кристал і його тверді, прямолінійні закони”, - писав академік Ферсман. У даній роботі вказані способи вирощування кристалів в домашніх умовах з речовин, які можливо придбати в аптеках та магазинах господарських товарів. Основною метою дослідницької роботи є вирощення кристалів натрій хлориду, мідного купоросу та дигідрофосфату амонію,спостереження за їх розмірами і формою. Завданням було: виростити кристали натрій хлориду, мідного купоросу, дигідрофосфату амонію; опрацювати літературні джерела та ознайомитись з будовою, властивостями та застосуванням кристалів; спостерігати за розмірами та формою вирощених кристалів. Новизна вказаної роботи в тому, що у ній наводяться фотографії вирощених кристалів натрій хлориду, мідного купоросу та дигідрофосфату амонію. Отримані результати: вирощено два кристали мідного купоросу, різних розмірів (один з них довжиною близько 3 см, шириною 1 см; а інший меншого розміру). Вирощені кристали симетричні з кількома осями симетрії . Менший кристал вирощений нерівномірно гладенький, оскільки при зміні розчину він був пошкоджений. Також вирощено шість кристалів натрій хлориду. Розмір даних кристалів, порівняно з кристалами мідного купоросу - більший. Найбільша довжина кристалу 4,5 см,ширина 1 см. Кристали натрій хлориду були великими чи малими кубічними або прямокутнопаралелепіпедальними, по-різному огранованими. Також вирощено кристал дигідрофосфату амонію в який добавив жовтий барвник. Кристал виріс дуже цікавої і незвичайної симетричної форми. Вирощуючи кристали, я помітив, що вони ростуть більшого розміру, якщо використовувати дистильовану воду для приготування насиченого розчину. У звичайній колодязній воді кристали зменшуються у розмірі. Усі вирощені кристали після вирощення покрив безколірним лаком, для того, щоб 268
запобігти обвітрюванню і руйнуванню. Вирощені кристали можна використати як прикраси, для виготовлення іграшок та картин для оздоблення житла. Виконана робота має теоретичне та практичне значення і може використовуватись на уроках хімії і фізики. Матеріал викладений в даній роботі можна використати при поясненні вчителями тем “Кристалогідрати”, “Насичені і ненасичені розчини”, “Кристалічні гратки” та інші, при проведенні позакласних та позаурочних заходів з хімії.
Поєднання фосфоресцентної та ексиплексної емісії для створення високоефективних органічних світловипромінюючих діодів. Битко Тетяна Леонідівна Екологи заявляють: світлодіодні лампи не ідеальні . Нове дослідження різних вчених показує, що світловипромінювальні діоди є більш екологічно чистими, ніж компактні люмінесцентні лампи і лампи розжарювання. Проте є і деякі проблеми. У ході експериментів лампи розжарювання споживали 60 Вт електроенергії, в той час як світлодіодні лампи - тільки 12,5 Вт, при приблизно однаковій кількості світла. Люмінесцентні лампи теж виявилися вельми економічні - 15 Вт. Якби людство відмовилося від ламп розжарювання на користь світлодіодів або компактних люмінесцентних ламп, то негативний вплив на навколишнє середовище, пов'язане зі спалюванням природного палива, зменшилася б в 3-10 разів. Проте вчені зосередилися не лише на очевидних перевагах світлодіодів (економії електроенергії). Вони визначили "екологічний ланцюжок": вплив різних джерел світла на навколишнє середовище на всьому протязі життя лампочки, тобто від видобутку сировини для неї, до утилізації відпрацьованого пристрою. Виявляється, якщо з точки зору енергоспоживання люмінесцентні і світлодіодні лампи схожі, то в плані загальних екологічних характеристик світлодіоди однозначно виграють. За більшістю критеріїв компактні люмінесцентні лампи завдають навколишньому середовищу не більше шкоди, ніж світлодіодна лампа. Але основна складність - утилізація люмінесцентних ламп, які містять токсичні речовини. У світлодіодів також є серйозний екологічний недолік: алюмінієвий радіатор, що охолоджує компоненти світлодіодним лампочки. Справа в тому, що процес видобутку, очищення й обробки алюмінію є дуже енергоємним і створює кілька побічних продуктів, таких як сірчана кислота. Це створює додаткове навантаження на навколишнє середовище, що знижує "екологічну якість" світлодіодних джерел світла. Вчені вважають, що в найближчі п'ять років будуть розроблені більш ефективні світлодіоди з набагато менш масивними радіаторами. Основні переваги світлодіодних ламп: Доступність. Світлодіодні лампи вже практично зрівнялися в ціні з люмінесцентними. Вартість 269
пристроїв, основаних на світлодіодах, постійно знижується, а технології їх виробництва удосконалюються. Крім того, для живлення світлодіодних лампочок потрібно кабель меншого перерізу, що теж впливає на вартість проектів по освітленню. Енергоефективність. Даний клас освітлювальних приладів володіє кращим співвідношенням між кількістю споживаної електроенергії і рівнем інтенсивності світлового потоку. Світлодіодні лампи для дому перевершують за цим показником і лампи розжарювання, і люмінесцентні аналоги. Екологічність. Даний тип освітлювального обладнання не потребує спеціальних умов для утилізації (не містить парів ртуті, її похідних та інших отруйних, небезпечних чи шкідливих речовин). Комфорт. Світлодіодні лампи для дому не мерехтять і володіють спектром випромінювання, близьким до природного сонячного світла. Можливість роботи в складних умовах. Дане обладнання має високі показники захищеності від проникнення вологи і пилу, не боїться вібрацій і механічних впливів. Представлена наукова робота присвячена дослідженню явища електрофотоперетворення у нещодавно створеному органічному світловипромінюючому діоді на основі комбінованого емісійного матеріалу, в якому відбувається електронно-діркова рекомбінація носіїв зарядів. Актуальність проведеного дослідження полягає у доцільності створення ефективних та економічних джерел енергії з тепло-білим випромінюванням, яке є корисним для людського ока та сприяє регенерації зорового пігменту родопсину в темний час доби (за відсутності денного освітлення) . Основним завданням, яке виконане в даній роботі є квантово-хімічне моделювання будови та електронних спектрів поглинання молекул THCA (трис-(9-гексилкарбазол-3іл)аміну ) , FIrpic (комплекс Ir з аніонами фінілпіридину та піколінової кислоти ) - та їх бінарних комплексів. Здатність речовин до електрофотоперетворення з метою створення штучних джерел освітлення є актуальним завданням сучасної науки, для розв’язання якого сконструйовані різні типи перетворювачів, найвідомішими серед яких є органічні світловипромінюючі діоди (ОСВД) . Принцип дії останніх засновано на електронно-дірковій рекомбінації носіїв заряду в мультишаровому пристрої ОСВД . Ефективність, яскравість та кольорова гама приладів ОСВД залежить, в першу чергу, від матеріалу світловипромінюючого шару в якому, власне, і відбувається рекомбінація (поєднання) електронів та дірок, що рухаються назустріч один одному від катоду та аноду, відповідно. Однією з проблем створення джерел освітлення на базі ОСВД є складність отримати випромінювання білого світла без застосування кількох світловипромінюючих шарів, що є небажаним в силу втрати при цьому значної частини ефективності пристрою. Для розв’язання даної проблеми останнім часом створені органічні світловипромінюючі діоди, до загальної електролюмінісценції приладу яких залучається 270
фосфоресценція координаційної сполуки Ir(III), флуоресценція органічного матеріалу та ексиплексне випромінювання двокомпонентних комплексів цих матеріалів. У даній роботі нами розглядається принцип роботи одного з нещодавно створених ОСВД для якого передбачається поєднання фосфоресцентної та ексиплексної емісії, що продукує «сумарний» тепло-білий колір випромінювання даного пристрою. Органічні світлодіоди також мають свої переваги перед існуючими неорганічними аналогами: менші розміри і вага; відсутність підсвічування і обігріву при знижених температурах; більш якісна передача кольору ; більш низьке енергоспоживання при ті й же яскравості (економія електроенергії ) ; наявність такої властивості , як гнучкість панелі; можливість отримання зображення на прозорому екрані; широкий діапазон робочих температур (від 40 до +100 ОС); можливість створення освітлюючи поверхонь великої площі; в перспективі – низька вартість приладів; екологічно більш ефективні. Світлодіодні лампочки практично здобули перемогу в боротьбі з лампочками розжарювання і денного світла. Економія енергії та відсутність токсичних матеріалів в світлодіодах допомагають охороні навколишнього середовища.
Визначення впливу флуоресцентних карбонових наноточок на клітини лінії К562. Бутенко Євген Сергійович Робота присвяченя дослідженню впливу карбонових наноточок у визначених оптимальних концентраціях на морфофункціональні характеристики клітин лінії К562 і виконувалася протягом лютого-червня 2015 року. Зважаючи на постійно зростаючий рівень застосування наноматеріалів різного типу у виробах повсякденного застосування (сонцезахисні засоби, фарби та інш.) необхідним є дослідження питань безпеки цих виробів не тільки для здоров’я людини, але і для навколишнього середовища в цілому. У процесі виробництва біологічна активність та токсичність наноматеріалів може варіювати в залежності, навіть від незначних коливань умов виробництва на їх фізичній та хімічній структурі. Незважаючи на активне вивчення наноматеріалів, не має чіткої думки щодо токсичності та біодеградації наночастинок. Мета роботи: визначити характер впливу карбонових наноточок у визначених оптимальних концентраціях на кількість поділів клітин лінії К562, можливості біовізуалізації наноточок за допомогою клітин лінії К562 у культурі in vitro. Матеріали та методи: культивування клітин у рідкому середовищі in vitro на oснoвi середoвищa DMEM з 10 % фетальної телячої сироватки, але без рoстoвих фaктoрiв. Клітини, було поділено на дві групи, до яких одразу додавали суспензію карбонових наноточок із концентраціями VCD 12,5 мкг/мл та B1CD 4 мкг/мл. До контрольної групи замість суспензії 271
наноточок додавали фізіологічний розчин. Суспензію клітин лінії К562 дoдaвaли таким чином, щоб кiнцевa їх кoнцентрaцiя вiдпoвiдaлa зaдaнiй (1×104 клітин) на лунку планшету. Після стандартизації суспензію вносили в лунки планшету який пoміщaли у СO2-iнкубaтoр за умов вoлoгoстi 100 %, кoнцентрaцiї СO2 5 % та температури 37 °С. Робота проводилась за умов відсутності світла, для запобігання втрати карбоновими наноточками здатності до флуоресценції. Oбрaхунoк живих клітин здiйснювaли кожні дві доби після пoчaтку культивування. Отримані результати використали для побудови кривих росту клітин. Після закінчення терміну культивування готували фіксовані препарати для флуоресцентної мікроскопії і здійснювали її. Результути: Для встановлення впливу карбонових наноточок на клітини лінії К562 проводили культивування in vitro з додаванням карбонових наноточок VCD та B1CD у концентраціях 12,5 та 4 мкг/мл відповідно, які є оптимальними для виявлення флуоресценції. Кількість клітин, які були живими виявляли шляхом підрахунку у камері Горяєва разом з трипановим синім, який здатен проникати у цитоплазму пошкоджених клітин. В експериментах було показано, що дослідження впливу карбонових наноточок VCD та B1CD у концентрації 12,5 та 4 мкг/мл відповідно, показали, що найбільшу проліферативну активність мають клітини з додаванням наноточок VCD без інкубації, що у 1,5 рази більше ніж у клітин які інкубовані з VCD та у 4 рази більше ніж у контрольній групі. Найменшою проліферативною активністю володіли клітини, які були інкубовані з карбоновими наноточками VCD, але значно більшою, у 3 рази вище, ніж у контрольній групі. Не настільки значною була різниця між інкубованими B1CD та VCD. Так, на п’ятий день культивування виявили, що інкубованих клітин з B1CD лише на 2% менше ніж неінкубованих клітин з B1CD, а різниця між концентрацією клітин, які були інкубовані з VCD та які були інкубовані з B1CD складає 6%. Аналіз детекції проліферативної активності клітин лінії К562 з додаванням карбонових наноточок VCD та B1CD у концентраціях 12,5 та 4 мгк/мл відповідно in vitro, показав, що у нормі автофлуоресценція клітин лінії К562 без додавання карбонових наноточок, яка виявлялась завдяки вмісту в клітині великої кількості білків та білкових компонентів і т.д., що давали випромінювання на рівні 0,37 умовних одиниць при збудженні 350 нм. При додаванні до клітин карбонових наноточок VCD та культивуванні, вимірювали випромінювання клітин після першого поділу і отримали значне підвищення флуоресценції, до 0,98 умовних одиниць при збудженні 350 нм. Спектр випромінювання повторює контрольні значення, але рівень світіння значно вище. При другому поділі клітин, рівень випромінювання зменшувався до 0,7 умовних одиниць, що на 30% менше від показників при першому поділі клітин, що свідчить про зменшення концентрації карбонових наноточок у клітині при їх поділі. При вимірюванні флуоресценції клітин лінії К562 отримали контрольні значення автофлуоресценції на рівні 0,2 умовних одиниць при збудженні 350 нм. При першому поділі клітин, після накопичення карбонових наноточок B1CD, рівень флуоресценції значно зріс порівняно з контролем і сягає 1, що свідчить про значне накопичення наноточок у клітинах. При вимірюванні флуоресценції після другого поділу клітин виявили зменшення флуоресценції до 0,42 умовних одиниць, що на 52% менше від показників першого поділу клітин. 272
При мікроскопічному дослідженні за допомогою епіфлуоресцентного мікроскопа було виявлено накопичення карбонових наноточок у цитоплазмі та цитоплазматичній мембрані клітини, а також у певних органелах, які знаходяться поряд з ядром. Висновки Встановлені найбільш ефективні концентрації флуоресцентних карбонових наноточок VCD та B1CD, що становить 12,5 мкг/мл та 4 мкг/мл відповідно. 2. Виявлений активуючий вплив карбонових наноточок на проліферативну активність клітин лінії К562. Так, концентрація клітин при додаванні наноточок VCD збільшується у 3 рази і у 2 рази при додаванні B1CD. 3. Встановлена зворотна кореляційна залежність між інтенсивність випромінювання карбонових наноточок, накопичених у клітинах, та кількістю поділів клітин, що підтверджує гіпотезу про згасання флуоресценції в процесі ділення клітин. 4. У зв`язку з експоненційною регресією флуоресценції у клітинах лінії К562 довготривале дослідження детекції шляху подальшого розвитку окремих клітин є можливим. Можлива тривалість дослідження визначається чутливістю пристрою для флуоресцентної детекції.
Методология исследования различных видов мёда. Корреляционная зависимость употребления мёда на протяжении эпидемиологического периода п. Неледва Ярослава Алексеевна Методология исследования различных видов меда Корреляционная зависимость употребления меда на протяжении эпидемиологического периода простудных заболеваний. ученики 8-А класса Неледва Ярослава, Горошков Игорь Одесская ООШ №103 Гипотеза: Благотворное влияние введение меда в суточный рацион питания человека. Актуальность: В наше время на рынках и в магазинах сложно купить натуральный мёд. Подделка не несёт в себе целебных качеств меда и является угрозой для здоровья. Поэтому очень важным является умение отличать натуральный мёда от искусственного. Современная медицина не рассматривает мед как лекарственное средство. В своей работе мы стремились показать, что мед по праву должен занимать свое место в аптечке каждой семьи, как натуральное средство с наименьшим количеством побочных эффектов. Объект исследования: здоровье человека. Предмет исследования: разновидности меда. Задачи: 1. Определение полезности меда; 2. Рекомендации и противопоказания к употреблению мёда; 3. Установить отличия натурального меда от искусственного; 4. Определить влияние меда на вероятность заболевания простудными инфекциями. Мёд – это сладкая и тягучая жидкость, которую производят пчелы из цветочного нектара. При внутреннем применении он является энергетической подпиткой и усваивается 273
организмом человека на 100%. В сравнении с сахаром мед более сладок. Сырьем для получения меда служит цветочный нектар, который выделяют некоторые растения. Пчела зачерпывает капельку нектара, вес которой всего 40-50 миллиграммов, и обогащает его своей слюной богатой ферментами. Под действием этих ферментов начинается процесс расщепления сахарозы и она превращается в глюкозу и фруктозу. В результате этого процесса нектар начинает постепенно превращается в мед. Самое широкое применение мед находит в области кулинарии, косметологии и медицины. Этот компонент присутствует во многих блюдах или самостоятельно употребляется в пищу. Путем превращений в организме пчел мед вырабатывается ними из нектара растений или пади. Высококачественный мед содержит около 300 различных полезных веществ: на 7580% - это простые сахара (35% глюкозы и 40% фруктозы), остальные составные компоненты - ферменты, органические кислоты, зольные элементы, витамины, азотистые соединения и биологически активные ароматические вещества. Вода в большинстве видов зрелого меда составляет около 18%. Содержание в мёде до 20 аминокислот объясняет его потемнение при нагревании. Калорийность меда - 328 ккал/100 г. Натуральный пчелиный мёд содержит почти все микроэлементы и по составу напоминает плазму крови человека. Мед имеет бактерицидные свойства, улучшает обмен веществ, работу желудочнокишечного тракта и других внутренних органов, активизирует защитные силы организма, предупреждает склероз и бессонницу, усиливает процесс регенерации тканей, оказывает тонизирующее, рассасывающее и противовоспалительное воздействие, рассасывающее и тонизирующее действие. Мёд может быть разного цвета: от светло-жёлтого, до тёмно-коричневого, а также разной консистенции. Ненатуральным мёдом считается переработанный пчелами сахарный мёд, а также мёд из сладких соков плодов, овощей и искусственный мёд. Виды: акациевый мёд, липовый мёд, мятный мёд, клеверный мёд, малиновый мёд, гречишный мёд, каштановый мёд, вересковый мёд, мёд в сотах и ядовитый мёд. Экспериментальная часть №1 В ходе нашей практической работы мы получили инверсией сахарозы искусственный мёд, который использовали для сравнительной характеристики на его фоне других видов. Таким образом, мы смогли ознакомиться с отличительными признаками разных сортов меда. Этими признаками являются: 1. Консистенция. 2. Вкус. 3. Запах и аромат. 4. Цвет. По этим признакам имея определенные навыки можно отличать натуральный мёд от искусственного. Провели ряд лабораторных исследований натуральности меда с помощью химических реакций. 274
Исследование (свекловичной) сахарной патоки; Исследование крахмальной патоки; Определение крахмала и муки; Определение на примеси. Экспериментальная часть №2 Во время эпидемиологического порога ОРВИ нами была разработана методика по внедрению меда, как пропедевтического средства. Каждый день в течение месяца учащиеся 7-А класса получали по 1 чайной ложке липового меда. Этот вид меда мы задействовали, так как он проявляет наименьшее аллергическое действие. В эксперименте не задействовали искусственный мед. Поскольку опасались скрытых форм сахарного диабета у учеников. Контрольной группой был 7-Б класс. Результатом по исходу месяца было больных в 7-А классе – 10 человек, а в 7-Б – 15. Количество пропущенных дней учениками 7-А класса составляет 30 дней, ка 7-Б -122. Эти данные также говорят о том, что ученики перенесли более легкую форму заболевания и смогли побыстрее приступить к занятиям. Данные посещаемости учениками за период с 01.04.15 по 30.04.15 Дата 01.04 02.04 03.04 06.05 07.04 08.04 09.04 10.04 14.04 15.04 16.04 17.04 20.04 21.04 22.04 23.04 24.04 27.04 28.04 29.04 30.04
7-А 2 2 1 3 2 2 1 1 1 2 6 2 2 1 ¬1 -
7-Б 4 4 7 8 9 7 8 8 7 6 6 8 5 5 3 3 2 4 5 5 5
Исходя из этих данных, мы можем утверждать, что регулярное принятие меда внутрь весьма положительно действует на наш организм. 275
хочется сказать, что безопаснее всего покупать мед у знакомого пчеловода и в сезон. Массово его начинают откачивать в медовый спас (14 августа) лучше всего закупайте мед сразу на год. Опытные пчеловоды люди честные и порядочные, они дорожат своей репутацией, и вряд ли будут предлагать некачественный продукт. Если все-таки сомневаетесь в качестве меда, придется отнести его в лабораторию. хорошо покупать часть меда вместе с сотами: во-первых, есть уверенность в его натуральности; во-вторых, такой мед самый полезный и вкусный — прекрасная профилактика и лечение простудных заболеваний, укрепление зубов и десен. Мы не можем назвать употребление меда как единую панацею. Экспериментальные данные нашей работы дают нам возможность утверждать о профилактических свойствах меда и рекомендовать его в пропедевтических целях. Выбирайте только правильный медок!
Закономірності перебігу галогенвмісних коливальних реакцій. Опалько Аліна Іванівна Актуальність роботи. Останні роки увагу дослідників все більш привертають коливальні процеси в хімічних і біохімічних системах. Інтерес до цих процесів значною мірою обумовлений тим, що були виявлені періодичні зміни швидкостей хімічних реакцій в гомогенних системах. Періодичні явища в гетерофазних системах, особливо коливальні каталітичні реакції, достатньо повно інтерпретовані в роботах багатьох авторів/ Але причини і механізм виникнення періодичних явищ в гомогенних хімічних системах багато в чому ще не з’ясовані. Коливальні процеси в гомогенних системах привабливі для дослідників яскравістю вражень: важко не зацікавитися самочинною регулярною зміною кольору розчину, періодичним вибухом малинового «полум’я». Періодичні (коливальні) процеси в таких системах можуть мати суттєве значення для розвитку загальної теорії хімічний кінетики та багатьох приватних практичних проблем. Майже одночасно з новим підйомом у вивченні хімічних коливальних процесів періодичні явища були виявлені й в біохімічних системах (коливання концентрації відновлених пірідиннуклеотидів, коливальна кінетика ряду стадій гліколізу і т. д.). Фундаментом робіт з коливальним режимам в хімічних і біологічних системах є теорія нелінійних коливань. Слід зазначити, що взагалі підхід до біологічних систем з точки зору нелінійної теорії надзвичайно важливий, оскільки відмітною властивістю цих систем є істотна нелінійність, яка проявляється в коливальному характері процесів. Дослідження періодичних режимів в хімічних і біохімічних системах має велике практичне значення. Зараз важко сказати , чи знайдуть періодичні хімічні реакції застосування в хемотроніка, але важливість врахування періодичних режимів в хімічних реакторах очевидна. Об’єкт дослідження: галогенвмістні коливальні системи. Предмет дослідження: закономірності перебігу коливальних реакцій окиснення 276
малонової кислоти броматом в присутності йонів Церію. Гіпотеза: якщо дослідити вплив фізико-хімічних факторів на перебіг коливальних реакцій окиснення малонової кислоти Калій броматом в присутності йонів Церію, то можна створити принципово нові методики аналізу мікрокількостей речовин та розробити технологію розподілу близьких за своїми хімічними властивостями елементів. Мета роботи дослідити впливу фізико-хімічних факторів (початкових концентрацій реагентів та температури) на перебіг коливальних реакцій окиснення малонової кислоти броматом в присутності йонів Церію. Для досягнення мети необхідно розв’язати такі завдання: дати визначення поняття «коливальна реакція»; проаналізувати класифікацію коливальних реакцій. побудувати область існування коливань у просторі початкових значень концентрацій реагентів: церію, малонової кислоти і бромату; вивчити якісну поведінку системи в різних точках цього простору; дослідити кількісні залежності характеристик коливань від температури. Наукова новизна. Досліджена поведінку коливальної хімічної реакції окиснення малонової кислоти Калій броматом в присутності йонів Церію. Визначена область існування коливань у просторі початкових концентрацій вихідних реагентів. Методи дослідження: аналіз наукової-технічної та патентної літератури, фізикохімічні методи аналізу коливальних реакцій, спектрофотометричний. Методологічну основу роботи склали праці Белоусова Б.П., Жаботинського А.М., Вавіліна В.О., Гарела Д., Гарела О. Висновки. Коливальні реакції це реакції, в ході яких концентрації проміжних сполук та швидкість реакції змінюються з певною частотою, тобто коливаються. У загальному випадку амплітуда і частоти коливань можуть змінюватися з часом (коливання загасаючі, наростаючі, модульовані). Коливання концентрацій проміжних сполук можуть бути неперіодичними або мати безупинний спектр. Коливальні реакції поділяють: на галогенвмістні коливальні системи (ароматні, хлоритні, йодатні), хімічні осцилятори на основі пероксиду водню та йодат-йонів, хімічні коливання, пов’язані з виділенням газу (органічні кислоти, які розкладаються в концентрованій кислоті, реакції з участю нітритної кислоти), ізотермічні коливання та релаксаційні сполуки в газофазних реакціях окиснення СО, Н2. Визначені області існування коливань при різних концентраціях йонів Церію та бромат-йонів. Перетин при [Се4+]0 = const має листоподібну форму, тоді як форма перетину при [ВrO3]0 = const близька до еліптичної. Діапазон початкових значень концентрації реагентів, при яких існує коливальний режим, має близько чотирьох порядків за броматом, більше трьох за церієм і близько трьох за малоновою кислотою. Типи коливальних режимів в даній хімічній системі істотно залежать від величини початкових концентрацій бромату і малонової кислоти і від значення параметра = [ВrO3] / [МК]. Зміна початкової концентрації Се4+ впливає менш істотно. 277
Оптимальною температурою для демонстрації коливальної реакції окиснення малонової кислоти броматом в присутності йонів Церію є температура 25-30°С. Реакції деякою мірою фоточутливі, і коливання припиняються при сильному освітлюванні.
Дослідження вмісту хлоридів та сульфатів в мінеральних водах сучасними методами. Анісімова Ольга Олександрівна Актуальність теми. На теперішній час, крім традиційного вживання мінеральних вод на курортах і в місцях їх походження, зростає споживання бутильованих мінеральних вод [12]. Сьогодні дуже велика кількість людей страждає захворюваннями шлунково-кишкового тракту, обміну речовин, нестачі речовин в організмі. У зв'язку з цим зростає актуальність контролю хімічного складу води. Особливий інтерес представляє вивчення концентрації хлорид-іонів і сульфат-іонів постійно присутніх в воді. Об'єкт дослідження: мінеральні води півдня України. Предмет дослідження: хімічні та фізико-хімічні методи аналізу мінеральних вод. Метою дослідження є вивчення змісту хлорид-іонів і сульфат-іонів в мінеральній воді півдня України для встановлення якості даних вод і сферу їх використання. Завдання, вирішення яких потрібне для досягнення мети: 1)охарактеризувати район та умови формування мінеральних вод півдня України 2) розглянути методи хімічного та фізико-хімічного аналізу мінеральної води; 3) визначити зміст хлорид-іонів в мінеральній воді півдня України; 4) визначити зміст сульфат-іонів в мінеральній воді півдня України; 5) зробити висновки про якість мінеральних вод та сфери їх застосування. Методологічну основу роботи склали праці Запольського А.К., Кульского Л. А., Накорчевської В. Ф. Методи дослідження: аналіз та систематизація наукових і технічних даних, рефрактометричний, турбідиметричний, титриметричний, гравіметричний. Практична цінність: результати дослідження дозволять науково обгрунтовано застосовувати мінеральні води півдня України. Наукова новизна: розширення і підтвердження відомих даних про хімічний склад питної і не питної мінеральної води півдня України. ВИСНОВКИ Природні мінеральні води півдня України були сформовані під впливом різноманітних факторів. Питні мінеральні води, досліджувані в даній роботі, були добуті з артезіанських джерел глибиною 200 та 300 м. Мінеральні води для зовнішнього застосування сформувалися в поверхневих водоймах під впливом клімату, зональної рослинності та мікроорганізмів, які знаходяться в складі і впливають на якість води. В ході виконання роботи були розглянуті основні методи хімічного та фізикохімічного аналізу питних і мінеральних вод. До них відносяться: рефрактометричний, турбідиметричний, титриметричний, гравіметричний методи. Найбільш зручними, точними і ефективними методами є титриметричний і гравіметричний методи аналізу. Питна вода «Мирненська» споживачам давно відома. Її приємний смак і відмінну 278
якість завоювали пошану серед багатьох людей. Найбільша перевага і досягнення цієї води це збалансований вміст мікроелементів. При кип'ятінні відсутня накип. «Мирненська» – це доочищена газована та негазована питна вода в пластикових пляшках різної ємності і сифонах. За хімічним складом вода сульфатно-хлоридно-гідрокарбонатнонатрієва, здобута із свердловини глибиною 307 м. «Молочанська» мінеральна вода відноситься до групи природно-столових вод. За хімічним складом вода сульфатно-гідрокарбонатна різного катіонного складу. Видобувається з артезіанського джерела глибиною 200м. мінералізація становить – 0,6-0,9 г/дм3.. Дослідження показали, що вміст хлорид-іонів у питній мінеральній воді «Мирненська» та «Молочанська» відповідають заявленій виробником концентрації. Вміст хлорид-іонів у мінеральних водах водолікарні «Гаряче Джерело» та воді Зябловського солоного озера міста Генічеська у багато разів перевищує гранично допустимі концентрації (ГДК). Ця мінеральна вода не може бути використана для пиття і має солоний смак. Вміст сульфат-іонів у питній мінеральній воді «Мирненська» та «Молочанська» відповідає зазначеному на етикетці упаковки. Вміст сульфат-іонів у мінеральних водах водолікарні «Гаряче Джерело» та воді Зябловського солоного озера в багато разів перевищує гранично допустимі концентрації (ГДК), так само, як хлорид-іони. Як свідчать отримані дані, бутильовані мінеральні води «Мирненська» та «Молочанська» є питними столовими водами високої якості. Дані мінеральні води придатні для щоденного застосування здоровими людьми без обмежень. Мінеральна вода водолікарні «Гаряче Джерело» та вода Зябловского солоного озера не придатні для пиття, але можуть бути застосовані для лікування багатьох захворювань.
Порівняння ефективності використання полівалентних коагулянтів для очищення водних розчинів від поверхнево-активних речовин. Узунова Дар’я Ігорівна Актуальність проблеми. Очищення стічних і промислових вод від поверхневоактивних речовин є одним з факторів антропогенного забруднення водних об'єктів, які використовуються як джерела господарсько-питного і рекреаційного водокористування населенням. Виробництво й асортимент поверхнево-активних речовин (ПАР) в усьому світі з кожним роком збільшується. Зростання виробництва ПАР і 141 використання їх у багатьох галузях промисловості і сільського господарства призвело до неминучого накопичення ПАР в стічних водах [1-3,7]. В Україні зараз дуже гостро стоїть питання очищення стічних вод від ПАР, які завдяки своїм специфічним властивостям знаходять широке використання в багатьох галузях [1]. Найбільш поширені аніонні ПАР, тому що на їхній основі виробляють синтетичні миючі засоби (СМЗ) як для потреб населення, так і для галузей промисловості [5]. Неминуче збільшення вмісту ПАР в стічних водах значно погіршує санітарно-гігієнічний стан поверхневих джерел води. Потрапляючи у водоймища, ПАР гальмують хімічні процеси очищення стічних вод, знижують ефективність відстоювання, утворюють стійку піну. Крім 279
того, вода в присутності ПАР набуває неприємного присмаку і запаху. Так, досить 0,3-0,4 мг/л ПАР, щоб у річній воді відчувався гіркий присмак [3,4,6]. Об’єкти досліджень: водні розчини аніонних поверхнево-активних (додецилсульфат натрію) речовин. Предмет дослідження: фізико-хімічні закономірності коагуляційного очищення водних розчинів від поверхнево-активних речовин за допомогою солей алюмінію та феруму. Метою дослідження є порівняння ефективності солей полівалентних металів при коагуляційному очищенні водних розчинів від аніонних поверхнево-активних речовин (додецилсульфат натрію) Завдання, вирішення яких потрібне для досягнення мети: вивчити теоретичні основи очищення водних розчинів та стічних вод за допомогою коагулянтів; визначити концентрацію (дозу) коагулянтів, а саме Al2(SO4)3 18H2O та FeCl36H2O для очищення водних розчинів від поверхнево-активних речовин і їх вплив на ступінь виділення; встановити оптимальні температури для виділення поверхнево-активних речовин у присутності коагулянтів. Гіпотеза. Якщо вивчити основні фізико-хімічні закономірності коагуляцiйного очищення водних розчинів від поверхнево-активних речовин, то це дозволить оптимізувати процеси очищення стічних вод і технічних розчинів промислових підприємств. Наукова новизна. Наукова новизна реалізована у коагуляційному очищенні водних розчинів від поверхнево-активних речовин за допомогою різних коагулянтів. Методи дослідження. Використовувалися наступні методи: коагуляційний, фотометричний, йонометричний, аналіз наукової і патентної літератури. 142 Методологічну основу дослідження скали праці Когановського А.М., Клименко Н.А. Висновки. Визначені теоретичні основи коагуляційного очищення водних розчинів, встановлено влив природи коагулянту, дози та температури водних розчинів на ступінь коагуляційного виділення додедицсульфату натрію. Вживання коагулянтів, вимагає, аби розчинність продуктів гідролізу була б мінімальною. Що визначається, головним чином, значенням рН середовища, концентрацією, температурою. Очищення води із застосуванням коагулянтів Al2(SO4)318H2O та FeCl36H2O є наслідком одночасно протікаючих процесів: хемосорбції, утворення малорозчинних комплексів, їх полімеризації і кристалізації, флокуляції взаємодії поліядерних формацій, що утворилися, з поверхнею дисперсної фази. Комплекс процесів, що протікають при гідролізі коагулянту, наводить до полімеризації і кристалізації продуктів гідролізу, утворення малорозчинних коагулянтів, які обволікають частки суспензії і, об'єднуючись, утворюють агрегати, здібні до осадження. Дослідження по вибору оптимальних концентрацій коагулянтів показали, що в області концентрацій ДДСН від 5 до 200 мг/л оптимальні дози сульфату алюмінію і хлориду заліза (III) лежать в інтервалі концентрацій від 100 до 150 мг/л. Що зв'язано, на наш 280
погляд, із швидкістю утворення продуктів гідролізу коагулянтів, а також величиною адсорбції додецилсульфату натрію на поверхні пластівців гідролизованого коагулянту, оскільки частки аморфного осаду мають сильно розвинену поверхню і велику адсорбційну здатність. Експериментально встановлено, що оптимальною концентрацією (дозою) коагулянтів Al2(SO4)318H2O и FeCl36H2O для виділення додецилсульфата натрію з водних розчинів є 150 мг/л. Встановлено, що якнайповніше додецилсульфат натрію виділяється з розчинів, температура яких не перевищує 200С. Із зростанням температури від 100С до 200С значно підвищується швидкість гідролізу коагулянтів, що у свою чергу наводить до зростання кількості пластівців, що утворюються та збільшення адсорбції і осадження додецилсульфат натрію. При подальшому збільшенні температури розчинів відбувається руйнування у творенних пластівців, внаслідку збільшення хаотичного руху частинок Результати проведенних лабораторних досліджень з коагуляційного очищення водних розчинів аніонних поверхнево-активних речовин показали, що запропонований метод є перспективним і відносно дешевим методом очищення стічної води, а запропоновані коагулянти є досить ефективними за даних умов.
Синтез ефірних олій і складних ефірів та отримання ароматичної композиції на їх основі. Войтюк Василь Юрійович Мене зацікавила тема створення ароматичної композиції, тому що запахи мають велике значення у житті людини. Запахи впливають на фізичний стан, на настрій людини; розумова активність і працездатність теж багато в чому залежить від навколишніх запахів. Японські науковці вивчили вплив запахів на біотоки мозку, результатом чого були рекомендації, використані багатьма фірмами та офісами, де антистресові запахи розсіюють у повітрі за допомогою кондиціонерів. У готелях клієнтам пропонують номери з різними ароматами від безсоння, стресів, роздратування. Запашна речовина викликає відчуття запаху внаслідок хімічної реакції між нею і певними центрами – осморецепторами – на слизовій оболонці носа. Така взаємодія обумовлена наявністю в молекулі запашної речовини окремих груп – осмофорів. Оскільки, естерна група – осмофор, тому ці сполуки можуть бути використані для отримання ароматичної композиції в лабораторних умовах. Мета дослідження: виконати синтез ефірних олій і складних ефірів та отримати ароматичну композицію на їх основі. Для досягнення мети були поставлені наступні завдання: 1. Здійснити теоретичний огляд літератури про складні ефіри та ефірні олії, визначити методи їх одержання; 2. Синтезувати складні ефіри; 3. Одержати лимонну і апельсинову олію, та гідролати троянди (голландської, чайної), м'яти перцевої і сосни; 4. Отримати ароматичну композицію на основі ефірних олій і складних ефірів. 281
Для досягнення мети дослідження, розв'язання поставлених завдань застосовані такі методи: – теоретичні методи: вивчення природничо-наукової, методичної літератури; – емпіричні методи: експериментальне дослідження. Дослідження проводилося з березня 2015 р. Робота складається з теоретичної та практичної частини. У теоретичній частині описано загальну характеристику ефірних олій та складних ефірів, методи їх отримання, застосування та вплив на організм людини. У практичній частині виконані наступні дослідження: – синтез 5 складних ефірів (ізопентилетаноат, етилбутаноат, ізопентилбутаноат, ізобутилетаноат, бутилметаноат); – одержання методом віджиму лимонної та апельсинової олії; – одержання методом гідродистиляції гідролатів троянди (голландської, чайної) і м'яти перцевої; – отримання методом парової дистиляції гідролату та ефірної олії сосни; – отримання ароматичної композиції на основі ефірних олій і складних ефірів. Висновки. Проведені досліди свідчать про те, що ароматичну композицію можна отримати із доступної сировини та реактивів. Крім того, отримані гідролати троянди і м'яти перцевої можуть використовуватись як ароматична добавка для ванн, при збагаченні косметичних засобів, для самостійного приготування лосьйонів, для умивання, в інгаляціях, аерозолях, зволожуючих спреях і як закріплювач макіяжу (альтернатива термальній воді). Лимонна та апельсинова олія мають антибактеріальні і спазмолітичні властивості, покращують травлення і кровообіг, допомагають впоратися зі стресом, депресією.
Ефективність отримання біогазу з відходів органічного походження. Максимова Дар’я Володимирівна Актуальною проблемою для багатьох країн світу є пошук недорогих альтернативних джерел енергії. Найбільш перспективним газоподібним паливом є біогаз, інтерес до використання якого продовжує зростати. Метою наших досліджень було порівняння можливостей отримання біогазу з різних відходів органічного походження. Для досліджень в лабораторних умовах використовували пристрій (міні-реактор), який з'єднується за допомогою трубок через ванну (гідрозатвор) з газовими накопичувальними ємностями – газгольдерами, виготовленими з пластикових пляшок. Основним показником ефективності роботи пристрою є швидкість наповнення газгольдерів біогазом. У першій серії експериментів об’єктом дослідження був відпрацьований активний мул після очищення стічних вод південної станції аерації м. Дніпропетровська. Експеримент проводився протягом 35 діб. Вивчено інтенсивність накопичення біогазу у трьох пробах активного мулу. Найбільші темпи метаноутворення були зафіксовані через тиждень після початку експерименту. У другій серії експериментів об’єктом дослідження був гній великої рогатої худоби (ВРХ). Отримання біогазу проводили в лабораторних умовах в трьох повтореннях. Систему для 282
отримання біогазу ставили в термостат при tº=+40°С. Встановлено, у промислових умовах можливо отримати з 1 кг відпрацьованого активного мулу – 0,03 м3, а з 1 кг гною великої рогатої худоби – 0,06 м3 біогазу. Згідно з розробленою методикою виконаний технологічний розрахунок метантенку для ферми кількістю 1000 голів ВРХ. При розрахунках прийнято, що вміст метану в біогазі складає 65 %. Впровадження розробленої біотехнології сприяє покращенню екологічної обстановки на агропідприємствах та отриманню альтернативного джерела енергії – біогазу.
Визначення концентрації іонів Кальцію, Магнію і Хлору у питній воді смт. Міжгір’я. Сівак Анна Вікторівна Тези до науково - дослідницької роботи «Визначення концентрації іонів Кальцію , Магнію і Хлору у питній воді смт.Міжгір’я» Учениці 9 класу Міжгірської спеціалізованої ЗОШ І-ІІІ ст. ім. А.Волошина Сівак Анни Вікторівни, Закарпатське територіальне відділення МАН України Міжгірська філія, смт. Міжгір’я, науковий керівник: Сівак Ганна Іванівна, вчитель хімії, вчитель вищої категорії, старший вчитель Міжгірської СЗОШ І-ІІІст. ім. А.Волошина. Метою моєї роботи є дізнатися про якість питної води смт. Міжгір’я та її використання в побутових цілях і харчуванні. З наукової літератури я дізналась, які вимоги ставляться до питної води. Однією із найважливіших вимог є невелика концентрація солей, які зумовлюють твердість води. Для дослідження я взяла воду із Грабівського та Волівчанського водозабору. Визначення загальної концентрації йонів Са2+ та Mg2+ я проводила трилонометричним методом. Він базується на визначенні концентрації іонів Магнію і Кальцію титруванням трилоном Б, який зв’язує ці іони у міцну комплексну сіль. Визначення точки еквівалентності ( коли всі іони кальцію і магнію зв’зані в комплекс) я визначала за допомогою індикатора еріохрому чорного. Концентрацію іонів кальцію визначала таким самим методом, тільки індикатор використовувала муроксид. Концентрацію йонів Магнію розраховувала як різницю між загальною концентрацією йонів та концентрацією йонів Кальцію. Концентрацію йонів Хлору я визначала методом Мора. Титрометричне визначення хлоридів аргентометричним методом Мора ґрунтується на утворенні в нейтральному або слаболужному середовищі (рН 6 -10) малорозчинного осаду хлориду срібла. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНІ ДЛСЛІДЖЕННЯ 2.1. Дослідження води Грабівського водозабору Визначення загальної концентрації іонів Кальцію і Магнію Загальну концентрацію іонів Кальцію та Магнію у воді визначаємо трилонометричним методом. Обладнання та реактиви: колба на 250мл, бюретка, аміачно-буферний розчин, еріохром чорний, 0,05Н розчин трилону Б. Хід аналізу: 283
1. В колбу наливаємо 100мл досліджуваної води, доливаємо 10 мл аміачно – буферної суміші ( ), додаємо на кінчику ножа еріохром чорний. Забарвлення розчину стає винним. 1. Розчин титруємо розчином 0,05 трилону Б до переходу забарвлення в зелено – синє. Титрування проводимо тричі, результати аналізу записуємо в таблицю №1. Таблиця №1 № Об’єм досліджуваної води(V),мл Об’єм трилонуБ(V),мл Концентрація трилону Б (с),г-екв/л 1 100 11,5 0,05н 2 100 12.0 0,05н 3 100 10,5 0,05н Середнє значення: = = 11,3 мл Розрахунки проводимо за формулою: Н ×1000 м-×екв/л Н , = ×1000=5,65 г-екв/л Визначаємо концентрацію іонів . Хід аналізу: 1. В колбу наливаємо 100 г досліджуваної води, додаємо 10 мл аміачно – буферної суміші,10мл 2Н NaOH. Як індикатор, додаємо муроксид. Забарвлення розчину стає блідо-рожеве. 2.Титруємо трилоном Б до появи бузкового забарвлення. Титрування робимо тричі. Результати аналізу записуємо у таблиці №2. Таблиця №2 № Об’єм досліджуваної води(V),мл Об’єм трилону Б(V),мл Концентрація трилону Б (с),г-екв/л 1 100 7.3 0,05н 2 100 6,0 0,05н 3 100 5,6 0,05н Середнє значення: = = 6,3 мл Н = ×1000=3,15 г-екв /л Вміст магнію визначають як різницю загальної концентрації йонів Кальцію і Магнію і Кальцію. Н =5,65 -3,15 = 2,5 г-екв/л. Визначення концентрації іонів Cl – Хід аналізу 284
Обладнання і реактиви: 1. Піпетки місткістю 100, 50, 10, 1 мл 2. Бюретки місткістю 25 мл 3. Колби конічні місткістю 250 мл – 2 шт. 4. Крапельниця з фенолфталеїном 5. Колориметрична пробірка 6. 0,05Н розчин 7. Суспензія гідроксиду амонію 8. 5-% розчин хромовокислого калію 9. 10%-вий розчин 10. 0,1Н розчин і
Якісне визначення Cl – У калориметричну пробірку налила 5 мл води і додала три краплини 10%вого розчину азотнокислого срібла. Приблизний вміст хлорид-іонів визначають за характером осаду або муті у відповідності з вимогами таблиці №3 : Таблиця №3 Характеристика осаду або муті Вміст Cl – іону, мг л 1. Опалесценція або слабка муть 2.
Велика муть
3.
Утворюються пластівці, осаджуються не одразу
4. Білий об’ємний осад 1 – 10 10 – 50 50 – 100 більш 100 У мене утворились плстівці , а це означає вміст йонів Хлору дорівнює 50-100 мг/л. Кількісне визначення Cl – У конічну колбу наливаємо 10 мл досліджуваної води і доводимо її об’єм до 100 мл дистильованою водою. Без розведення визначаються хлориди в концентрації до 400 мг/л. рН титрованої проби повинен бути в межах 6 – 10. Відміряний об’єм води вносимо у дві конічні колби і додаємо по 1 мл розчину K2CrO4. Одну пробу титруємо робочим 0,05Н розчином азотнокислого срібла до появи бурого відтінку, другу використовують як контрольну пробу. Вміст хлорид-іону (Х) обчислюють за формулою: , мг/л 285
- нормальна концентрація робочого розчину азотнокислого срібла, моль/л; - об’єм азотнокислого срібла, витрачений на титрування, мл; - молярна маса еквіваленту хлорид-іону Ме = 35,45 г/моль; - об’єм проби взятої для титрування, мл. Титрування проводимо тричі. Результати аналізу записуємо у таблиці №4. № Об’єм досліджуваної води(V),мл Об’єм ,мл концентрація 1 100 4.2 0,05н 2 100 4.7 0,05н 3 100 5,2 0,05н Знаходимо середнє значення об’єму азотнокислого срібла,що витратився на титрування: = = 4,7 мл Розраховуємо концентрацію іонів Хлору(Х) , мг/л Х= ×1000=83,3 г-екв /л Таким же способом було проведено дослідження води Волівчанського водозабору.І мною був зроблений висновок,що вода, яку використовують жителі Міжгір’я для пиття і побутового використання є досить придатною для повсякденного споживання. Адже ця вода містить у своєму складі помірну кількість солей Кальцію і Магнію. Концентрація іонів у воді з Грабівського водозабора становить 2,5 г×екв/л, з Волівчанського водозабору також становить 2,5 г×екв/л. Для питної води концентрація має становити саме 2,5 г×екв/л. Вміст Хлору у воді також помірний. Ці показники вказують на те, що питна вода смт.Міжгір’я чиста. Тому ця вода придатна для приготування їжі, прання, тобто в побутовому значенні. У зв'язку з проблемої з пересиланням даного документа я додатково відправляю його за адресою:zagariya@nenc.gov.ua
Дослідження адсорбції нітрат-іонів деякими мінералами. Корнієнко Катерина Сергіївна Проблема За періодичними аналізами питна вода в с.Іванове Селище містить від 40 до 500 мг/л нітрат-іонів, що перевищує норму в 2-10 разів. Як зазначають дослідження, нітрат– іони пригнічують імунітет, негативно впливають на нервову і серцево-судинну системи, викликають розвиток інсулінозалежного цукрового діабету, раку передміхурової залози та шлунку, онкопатологію головного мозку. Тому періодичний контроль якості води, пошук методів очищення води від нітратів – необхідність для допомоги односельцям вирішити цю проблему. Гіпотеза За літературним оглядом зазначено сорбційний метод є добре керованим процесом. Він дозволяє видаляти забруднення надзвичайно широкої природи, практично до будь-якої залишкової концентрації, незалежно від їх хімічної стійкості. При цьому відсутні 286
вторинні забруднення. Звідси перспективною є тенденція розвитку фільтруючесорбційних пристроїв, призначених для локального доочищення питної води. Глинисті породи найпоширеніші неорганічні сорбенти для очищення води. Вони мають розвинену структуру з мікропорами різного розміру, залежно від виду мінералу. Велика частина з них має шарувату жорстку, розвинену структуру. Виникла ідея перевірити сорбційні можливостї щодо нітратіонів місцевих глин (жовтої та білої) та порівняти їх властивості з мінералами (білоблакитної глина, шунгіт), що рекламуються в Інтернеті. Шунгіт - незвичайна вуглецевомістка порода. Шунгітовий вуглець - це скам'яніла найдавніша нафта, або аморфний, некристалізований, фулереноподібний (тобто містить певні регулярні структури) вуглець. Його вміст у породі близько 30%, а 70% складають силікатні мінерали - кварц, слюда. Крім вуглецю до складу шунгіту входять також SiO2 (57,0%), TiO2 (0,2%), Al2O3 (4,0%), FeO (2,5%), MgO (1,2%), К2О(1,5%), S (1,2%).[17] Перевірка сорбційних можливостей до нітратіонів місцевих глин, білої-блакитної кримської та шунгіту стала завданням нашої роботи. А для повноти досліджень було заплановано провести аналіз в умовах динамічної та статичної адсорбції. Об’єкт дослідження: питна вода с. Іванове Селище, розчини нітрату натрію. Предмет дослідження: вміст нітратів у питній воді до очищення та після очищення мінералами. Мета: дослідити питну воду с. Іванове Селище на вміст нітрат-іонів до очищення та після, здатність до очищення води від нітрат-іонів мінералами (набор «Сила трьох мінералів», глини) , підготувати інформацію про стан питної води, розробити рекомендації щодо використання методів адсорбції. I . Дослідження. Були відібрані проби з к колодязів та 2 свердловин з різних вулиць села Іванове Селище. за спрощеною методикою визначено, що вміст нітрат-іонів перевищує норму. Аналіз питної води в колодязях та розчинах проводимо за методикою, розробленою в шкільній лабораторії, з використанням колориметричної шкали для визначення нітрат-іонів за реакцією з Fe2+: 3Fe2+ + NO3- +4H+ = 3Fe3+ + NO + 2H2O Нітроген (ІІ) оксид утворює нестійку комплексну сполуку з йоном феруму (+2) [Fe(NO)]2+, який забарвлює розчин у темно-коричневий колір Fe2+ + NO= Fe(NO)2+ [11] До 2 мл досліджуваної води додавали 0,02 г залізного купоросу і порівнювали за кольором із колориметричною шкалою рис.1. Рис.1. КОЛОРИМЕТРИЧНА ШКАЛА ВИЗНАЧЕННЯ НІТРАТ-ІОНІВ (мг/л), ПОБУДОВАНА ЗА ЯКІСНИМ АНАЛІЗОМ Таблиця 1. РЕЗУЛЬТАТИ АНАЛІЗУ ВМІСТУ НІТРАТ-ІОНІВ У ПИТНІЙ ВОДІ С. ІВАНОВЕ СЕЛИЩЕ №п/п Джерело водопостачання Характеристика джерела водопостачання, наявність скоту Вміст нітратів, мг/л Захворювання мешканців садиб 1 Колодязь 1 Глибина 6м, вигрібна яма розташована на відстані10м. Скот утримується 200 Гіпертонія , гастрит, захворювання підшлункової залози, цукровий діабет. 2 Свердловина 1 Глибина 12 м, вигрібна яма розташована на відстані10м. Скот утримується 150 3 Колодязь 2 Глибина 7м, вигрібна яма розташована на відстані10м. Скот утримується 110 Гіпертонія, серцево-судинні захворювання 4 Колодязь 3 Глибина 10 м, вигрібна яма розташована на відстані10м. Скот не утримується 30 5 Свердловина 2 Глибина 11 м, вигрібна яма розташована на відстані 5 м. Скот утримується 60 Цукровий діабет 6 Колодязь 4 Глибина 10 м, вигрібна яма розташована на відстані 7 м. Скот утримується 80 Експеримент І. Приготування робочих розчинів з нітратіонами І розчин. 6,85 г натрій нітрату NaNO3 розчиняють в дистильованій воді і доводять дистильованою водою до 100 мл. 1 мл цього розчину містить 5,0 мг нітрат-іонів. Для 287
приготування робочих розчинів з нітрат-іонами готують 5 стаканів на 100 мл. В них відбирають по 0;1; 2; 3; 4 мл приготовленого розчину NaNO3, доводять об’єми розчинів дистильованою водою до мітки 100 мл. Відповідно в стаканах будуть розчини з вмістом нітрат-іонів 0; 50;100; 150; 200 мг/дм3. Експеримент 2. Дослідження адсoрбційної здатності мінералів щодо нітрат-іонів з питної води Методика очищення води від нітрат-іонів методом статичної адсорбції. І метод. До 3000 мл розчинів додається 30 г мінералу з набору «Сила трьох мінералів». Через певний час (табл.. 2) проводимо відбір зразків сорбата для аналізу. ІІ метод. До 3000 мл питної води додається 30 г глини. Через певний час (Див. табл...3.) проводимо відбір зразків питної води для аналізу. РЕЗУЛЬТАТИ АНАЛІЗУ ВМІСТУ НІТРАТІОНІВ У ПИТНІЙ ВОДІ ПІСЛЯ ОБРОБКИ КОМПОНЕНТАМИ КОМПЛЕКСУ «СИЛА ТРЕХ МИНЕРАЛОВ» (10 г сорбента /1000 мл), СТАТИЧНА АДСОРБЦІЯ Таблиця 2. № п/п Вміст нітрат-іонів, мг/л Тривалість адсорбції, год Шунгіт Кремінь Кварц Вміст нітрат-іонів після адсорбції % очищення Вміст нітрат-іонів після адсорбції % очищення Вміст нітратіонів після адсорбції % очищення 1 110 30 120 -8,33 110 0 110 0 2 110 74 110 0 110 0 110 0 3 110 98 100 8,18 10 0 110 0 4 110 112 60 45,45 110 0 110 0 5 110 136 60 45,45 110 0 110 0 6 110 90* 160 50 50* 54,54 110 0 110 0 7 110 252 40 63,63 - - - - 8 110 300 20 81,81 - - - - 9 110 400 10 90,90 - - - - 10 110 480 0 0 РЕЗУЛЬТАТИ АНАЛІЗУ ВМІСТУ НІТРАТ-ІОНІВ У ПИТНІЙ ВОДІ ПІСЛЯ ОБРОБКИ ГЛИНАМИ (10 г сорбента /1000 мл води), СТАТИЧНА АДСОРБЦІЯ Таблиця 3. № п/п Вміст нітрат-іонів після адсорбції Тривалість адсорбції, год Біла Білоблакитна Жовта Вміст нітрат-іонів після адсорбції % очищення Вміст нітрат-іонів після адсорбції % очищення Вміст нітрат-іонів після адсорбції % очищення 1 110 30 100 - 90 10 150 -36,36 2 110 74 110 - 110 - 130 -18 3 110 98 110 - 110 - 140 -27,27 Експеримент 3. Дослідження адсорбційної здатності мінералів в умовах динамічної адсорбції Методика очищення води від нітрат-іонів динамічним методом medicinal charcoal; склад: 1 таблетка містить вугілля активованого 250 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний. Методика очищення води від нітрат-іонів динамічним методом І. 10 г активованого вугілля (40 таблеток) розміщуємо на фільтрувальному папері, що покриває поверхню лійки. Масу речовини змочуємо дистильованою водою. Через 10 хв. проводимо фільтрування розчинів нітрату натрію та питної води. ІІ ме
Дослідження маркерів гемостазу із застосуванням плазмонполяритронних спектрометрів серії «Плазмон». Ганопольський Антон Ігорович Одним з перспективних шляхів розробки методів експрес-діагностики різних захворювань, обумовлених різними агентами (від вірусів до низькомолекулярних токсинів) є використання оптоелектроннихперетворювачів заснованих, зокрема, на ефекті поверхневого плазмонногорезонансу, ППР (surfaceplasmonresonance, SPR), що полягає в зміні кутамінімальної інтенсивності відбитого плоскополярізованного світла в результатіпроцесів адсорбції-десорбції молекул на поверхні металевої плівки. Серед методів, які нині використовуються для аналізу біомолекулярнихвзаємодій у медичній діагностиці та для швидкого визначення важливих білкових компонентів, які 288
знаходяться в плазмі крові хворих, найбільш зручним, швидким і точним є ППР. До переваг методу, у порівнянні з традиційними імуноферментним аналізом і афінною хроматографією, належать: швидкість виконання аналізу, висока чутливість, вимірювання кінетичних характеристик адсорбційних реакцій, визначення ступеня афінності зв’язку та можливість вивчати молекулярні взаємодії в реальному режимі часу без потреби мічення молекул. Прикладом практичного використання ППР перетворювача в біології є дослідження механізму формування іммобілізаційногошаруфібриногену на поверхні золотої плівки. Тут, для визначення орієнтації адсорбованої молекули фібриногену на поверхні, використаний метод моноклональних зондів, тобто молекул-антитіл, що взаємодіють винятково з окремими функціональними групами на молекулі фібриногену абоз різними його фрагментами (E і DD). За допомогою спектроскопії ППРстало реальним кількісно визначити число фрагментів молекули фібриногену в розчині, зорієнтованих до металу. Формування суцільної, нерозривно пов'язаної з поверхнею, плівки фібриногену спостерігається при концентрації 73 мкг/мл. При цьому приблизно 50% поверхневих молекул фібриногену залишаються у природному згорнутомустані і зберігаютьбіологічну активність. На базі Інституту біохімії ім. Палладіна були проведені дослідження. У результаті дослідження проведеного методами імуноферментного аналізу та ППР було визначено константу афінності фібрину з антитілами 1-3С. Дане дослідження дозволило також порівняти обидва методи. Час проведення імуноферментного аналізу з урахуванням усіх необхідних приготувань - 3 дні. У порівнянні з ним ППР є експрес-методом. Його виконання займає приблизно один день. Безперечною перевагою методу ППР є його багаторазовість.. Зазвичай, як буфер використовуєься розчин, що містить хлорид натрію. Наступне дослідження присвячено доведенню того, що Cl--іони інгібують латеральну асоціації протофібрил. Використовувалися буфери з концентрацієюNaClта NaF від 0,1 до 0,225 М У його ході було показано, що хлор дійсно інгібує латеральну асоціацію протофібрил, що було зазначено багатьма авторами. Але у ході дослідження було виявлено, що F—іони також, але в меншій мірі інгібують даний процес. Фібриновий згусток у NaClстає більш рихлим, що було підтверджено електронною мікроскопією. Далі проводиться дослідження, присвячене розробці залежностей кута відбиття поляризованого світла від концентрації фібриногену. За допомогою розв’язання диференційного рівняння ізотерми Ленгмюра була отримана залежність ППР відгуку від концентрації маркерів гемостазу. Співробітниками Інституту біохімії НАН України були розроблені білки-калібратори, що дозволяють визначити концентрації фібриногену, D-димеру та фібринуdesAB. Також за допомогою програми SigmaPlotможливо вирахувати концентрації та кінетичні параметри.
Дослідження фізико-хімічних властивостей флуоресцентних наноматеріалів на основі вуглецю. Головань Денис Романович Нанобіотехнології – це один з найактуальніших наукових напрямків останнього десятиліття, що визначається як «наукова і технологічна дисципліна, що створює нанокомпозити за участю матеріалів біологічного походження з новими чи поліпшеними 289
властивостями і використовує їх для вивчення і управління процесами в біологічному середовищі. Наноматеріали достатньо широко досліджуються науковцями, проте лишається чимало невивчених питань щодо їх властивостей. Зокрема, на сьогодні мало вивчена природа свічення цих структур, недостатньо відпрацьовані методи їх синтезу, бракує даних щодо модифікації та біотехнологічного застосування. Розв’язання такого кола задач є необхідним етапом для наступних біотехнологічних застосувань. Завданням даного дослідження, яке здійснювалось на базі лабораторії нанотехнологій Інституту біохімії ім. О.В. Паладіна НАН України, було вивчення фізико-хімічних властивостей флуоресцентних наноматеріалів на основі вуглецю. Після спалювання органічних речовин, зразок піддавався центифугуванню з подальшим збором супернатанту та пропусканням крізь гель-хроматографічну колонку. У дослідженнях використовувалась колонка 250 мл з наповнювачем сефадекс G-100 із використанням різнорозмірних білків в якості свідків. Дослід тривав 6 годин, зі збором 4 мл у кожній фракції. Визначення спектру флуоресценції здійснювалось на спектрофлуориметрі Perkin Elmer “Lambda Bio+”. У результаті досліджень було: 1) вдосконалено методи отримання нових зразків наноматеріалів – «синіх», «фіолетових» та «зелених» флуоресцентних наноточок, що мають потужні флуоресцентні властивості; 2) встановлено розмір отриманих наноточок та спектр їх флуоресценції; 3) встановлено відповідність між характером флуоресценції трьох зразків водорозчинних наноматеріалів їх розмірністю. Основною метою подальшого дослідження є функціоналізація через приєднання до вуглецевих флуоресцентних наноточок полярних груп атомів (COOH, NH2 та ін.), що дозволить створити ефективні нанобіокомпозити для біомаркування та біовізуалізації. Використання наноматеріалів на основі вуглецю має величезний потенціал для біологічних досліджень. У перспективі різнокольорові флуоресцентні біосумісні вуглецеві наноточки можуть бути використані для досліджень живих організмів, специфічного маркування та візуалізації. Окрім того, зважаючи на екологічну безпечність вуглецевих наноточок, а також їх потенційну здатність випромінювати світло будь-якої довжини хвилі видимого діапазону без додаткової обробки їх поверхні, в подальшому усе це дозволить широко застосовувати ці речовини в багатьох галузях життєдіяльності (наприклад, як заміну сучасним екологічно небезпечним джерелам світла на основі парів ртуті, безпечної детекції та знешкодження певних клітин тощо).
290