МАН 2013 by НЕНЦ

Міністерство освіти і науки України Інститут педагогіки НАПН України Інститут проблем виховання НАПН України Київський національний університет імені Тараса Шевченка Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді

Серія: НАУКОВЦІ МАЙБУТНЬОГО

ІІІ етап Всеукраїнського конкурсу-захисту науководослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України

Відділення: «Екології та аграрних наук», «Хімії та біології»

Тези доповідей Київ - 2013

УДК 376-056.45 (477)(06) «2013» ББК 74.200.587 (4 Укр)

Рекомендовано до друку засіданням кафедри методики позакласної та позашкільної роботи Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді (Протокол № 4 від 13 березня 2013 року )

Рекомендації щодо оформлення науково-дослідницьких робіт (відділення: «екології та аграрних наук», «хімії та біології»). Тези доповідей: [збірник матеріалів / за заг. ред. доктора пед. наук В.В. Вербицького]. – Київ, «НЕНЦ», 2013. – 320 с.

Укладачі: Умерова З.І., Волжев О.Є., Оленєв О.М., методисти НЕНЦ

У збірнику представлені методичні рекомендації від науковців щодо вибору теми наукового дослідження при написанні науково-дослідницької роботи в Малій академії наук, розміщенні рекомендації щодо етапів написання та правил оформлення наукових робіт учнів. Значне місце у збірнику займають тези доповідей учнів-членів Малої академії наук України, відділення: «екології та аграрних наук», «хімії та біології». Тези представлені за секціями: загальна біологія, біологія людини, зоологія, ботаніка, медицина, психологія, хімія, екологія, охорона довкілля та раціональне природокористування, агрономія, ветеринарія та зоотехнія, лісознавство, селекція та генетика.

УДК 376-056.45 (477)(06) «2013» ББК 74.200.587 (4 Укр) © НЕНЦ, 2013

Передмова Майбутнє закладається людством сьогодні, сьогоднішнє формувалося вчора. Цей вислів став уже крилатим, але про нього не слід ні на хвилину забувати. Бо наше майбутнє – це наші діти, учні, молодь взагалі. Відповідальність за формування їхньої свідомості, розвиток творчої ініціативи, практичне ставлення до процесів суспільного життя несе на собі ціла плеяда дорослих: від батьків до вчителів-наставників. Це складний процес, і рецептів до його впровадження багато. Дослідницька діяльність – вища форма самоосвітньої діяльності учня. Формування науково-дослідницьких вмінь у школярів - процес складний і довготривалий. Він не виникає на порожньому місці і не розвивається сам по собі. А тому завдання педагога-керівника - поступово і методично формувати дослідницькі навички, здійснюючи постійний контроль за виконанням учнями науково-дослідницьких робіт; аналізувати і виправляти помилки; визначати найкращі, найефективніші шляхи виконання роботи, розчленувати її на певні складові та розділи, навчаючи учнів поєднувати дослідницьку діяльність з науковою, а також з'ясовувати можливості подальшого застосування результатів роботи. Сьогодні проведенню дослідницької роботи з учнями велика увага приділяється позашкільними навчальними закладами еколого-натуралістичного напряму. Мета позашкільних закладів еколого-натуралістичного спрямування - дати учням не лише певну суму знань, але й розвинути їхні інтелект і творчі здібності, необхідні для майбутніх фахівців у галузі біології, екології, хімії та інших природничих дисциплін, сприяти духовному самовдосконаленню вихованців, їхній професійній орієнтації та підготовці до практичної діяльності. Позашкільні навчальні заклади еколого-натуралістичного профілю у порівнянні із загальноосвітніми школами спрямовують свій навчально-виховний потенціал на дітей, зацікавлених певною справою в одній із природничих галузей науки. В них еколого-натуралістичне виховання здійснюється найбільш ефективно з урахуванням не лише соціальних інтересів і природних реалій, а й шляхом індивідуального виховання, що створює поле особистої відповідальності за отримані знання. Сьогодні роль закладів позашкільної освіти – це найбільш ефективні шляхи до формування і розвитку особистості кожної людини, здатної до активної адаптації в суспільстві і самостійному життєвому виборі. «Родзинкою» закладів позашкільної освіти є їх професіоналізм у вихованні багатогранної особистості кожного учня, конкурентноспроможної молоді. Вербицький В.В. – доктор педагогічних наук, директор Національного екологонатуралістичного центру учнівської молоді

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАКАЗ м. Київ 22.01.2013

№ 44

Про проведення Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України у 2012/2013 навчальному році Відповідно до підпункту 2.4.4 пункту 2.4 Положення про Всеукраїнські учнівські олімпіади, турніри, конкурси з навчальних предметів, конкурси-захисти науково-дослідницьких робіт, олімпіади зі спеціальних дисциплін та конкурси фахової майстерності, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 22.09.2011 № 1099, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.11.2011 за № 1318/20056, та з метою духовного, творчого, інтелектуального розвитку дітей і молоді, створення умов для формування інтелектуального потенціалу нації НАКАЗУЮ: 1. Затвердити правила проведення Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України в 2012/2013 навчальному році (далі – конкурс), що додаються. 2. Затвердити склад оргкомітету III етапу конкурсу згідно з додатком. 3. Міністерству освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управлінням освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій: 3.1. Провести І і ІІ етапи конкурсу в такі строки: до 13 лютого 2013 року – І етап конкурсу; до 27 лютого 2013 року – II етап конкурсу. 3.2. Організувати подання науково-дослідницьких робіт до оргкомітету ІІІ етапу конкурсу до 6 березня 2013 року. 3.3. Забезпечити участь команд від територіальних відділень Малої академії наук України у III етапі конкурсу. 4. Національному центру “Мала академія наук України” (Лісовий О.В.): 4.1. Провести ІІІ етап конкурсу в березні – травні 2013 року в м. Києві, забезпечити належні умови для роботи журі та секцій. 4.2. Підвести підсумки III етапу конкурсу до 22 травня 2013 року. 5. Призначити відповідальними за проведення ІІІ етапу конкурсу у 4

відділеннях: директора Національного центру “Мала академія наук України” Лісового О. В. – літературознавства, фольклористики та мистецтвознавства; мовознавства; технічних наук; фізики і астрономії; математики; економіки; комп’ютерних наук; філософії та суспільствознавства; наук про Землю; директора Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Савченко Н. В. – історії; директора Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді Вербицького В. В. – хімії та біології, екології та аграрних наук. 6. Департаменту економіки та фінансування (Даниленко С.В.) забезпечити фінансування III етапу конкурсу в межах доведених лімітів бюджетних асигнувань. 7. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Заступник Міністра

Б. М. Жебровський

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту 22 січня 2013 № 44 Правила проведення Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України у 2012/2013 навчальному році 1.

Мета та завдання

1.1. Всеукраїнський конкурс-захист науково-дослідницьких робіт учнівчленів Малої академії наук України (далі – конкурс) проводиться з метою духовного, творчого, інтелектуального розвитку дітей України, виховання їх у дусі патріотизму та демократичних цінностей, створення умов для формування інтелектуального потенціалу нації. 1.2. Основними завданнями конкурсу є виявлення та підтримка обдарованих дітей, залучення інтелектуально та творчо обдарованої учнівської молоді до науково-дослідницької та експериментальної роботи, формування активної громадянської позиції, виховання самостійності, наполегливості, вміння формувати й обстоювати власну думку. 2.

Строки, місце та умови проведення конкурсу

2.1. Конкурс проводиться у три етапи: І етап проводиться до 13 лютого 2013 року; II етап проводиться до 27 лютого 2013 року; III етап проводиться в березні – травні 2013 року в м. Києві. 2.2. Строки, місце та умови проведення І та ІІ етапів конкурсу визначаються та затверджуються Міністерством освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управліннями освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до цих Правил. У правилах визначаються кількісний склад команд, пропорційність представленості навчальних закладів у конкурсі, місце та інші питання його проведення з урахуванням місцевих можливостей. 2.3. Строки проведення ІІІ етапу конкурсу за науковими відділеннями визначаються Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (далі – МОНмолодьспорт України) та повідомляються додатково. 3.

Учасники конкурсу

3.1. У конкурсі беруть участь учні 9-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів та учні (вихованці, слухачі) відповідного віку позашкільних, професійнотехнічних навчальних закладів, студенти вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, які активно займаються науково-дослідницькою діяльністю. У конкурсі можуть брати участь учні 7-8 класів за умови виконання ними випробувань із базових дисциплін за програмами 9 класу. 6

3.2. Учасник конкурсу може брати участь у декількох секціях або відділеннях за умови подання такої ж кількості робіт відповідно до напрямів секцій. У разі неспівпадання базових дисциплін та рівнів завдань у секціях за рішенням журі учасник повинен писати декілька контрольних робіт. 3.3. Рішення про заміну попередньо заявленого учасника конкурсу приймає голова (співголова) оргкомітету в разі офіційного звернення. 3.4. До місця проведення конкурсу учасники прибувають організовано в супроводі керівника команди, який призначається з числа керівників гуртків, секцій, вчителів, викладачів навчальних закладів, активних учасників підготовки учнів до конкурсу. На керівника команди покладається відповідальність за життя і здоров’я членів команди та підготовку документів щодо участі в конкурсі. Питання присутності керівників команд, наукових керівників учасників конкурсу під час захисту науково-дослідницьких робіт вирішується оргкомітетом. 3.5. Категорично забороняється втручання батьків учасників та інших сторонніх осіб у процедуру проведення конкурсу та розгляду апеляцій. 3.6. Учасники конкурсу зобов’язані дотримуватись вимог цих Правил, програми конкурсу, норм поведінки, правил техніки безпеки та виконувати рішення оргкомітету й журі. 3.7. Питання фото-, кіно-, телезйомки під час проведення конкурсу заздалегідь узгоджується з оргкомітетом та головою журі секції. 3.8. У разі порушення цих вимог спільним рішенням оргкомітету та журі учасники можуть бути дискваліфіковані. 3.9. Учасники ІІІ етапу конкурсу. 3.9.1. У ІІІ етапі конкурсу в кожному науковому відділенні беруть участь команди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Членами команди можуть бути учні, які зайняли перші місця (як виняток другі) в ІІ етапі конкурсу. 3.9.2. У ІІІ етапі конкурсу в межах відділень “Хімія та біологія“, “Екологія та аграрні науки“ бере участь команда, сформована з переможців конкурсузахисту науково-дослідницьких робіт слухачів Всеукраїнської заочної біологічної школи – членів наукового товариства учнів “Ерудит“ Національного екологонатуралістичного центру учнівської молоді. Склад команди затверджується окремим наказом Міністерства. Кількісний склад команди відповідає кількості секцій наукового відділення. У секції може брати участь тільки один представник команди. 3.9.3. На ІІІ етапі за результатами участі команд у конкурсі в 2012 році територіальним відділенням Малої академії наук України (далі – МАНУ), які за командним рейтингом набрали найбільшу кількість балів, у 2013 році надаються додаткові місця. Загальна кількість додаткових місць за відділеннями не перевищує 5 відсотків від загальної кількості учасників відділення (додаток 2). Додаткові місця не визначаються для відділення економіки та секцій правознавства, психології, медицини, англійської мови. 4. Керівництво конкурсу 4.1. Загальне керівництво конкурсом здійснює МОНмолодьспорт України. 4.2. Організатором та координатором конкурсу є Національний центр “Мала академія наук України” (далі – НЦ “МАНУ”). 7

4.3. Організаційно-методичне забезпечення конкурсу здійснює НЦ “МАНУ” разом з Національним еколого-натуралістичним центром учнівської молоті та Українським державним центром туризму і краєзнавства учнівської молоді. 4.4. Керівництво підготовкою та проведенням ІІІ етапу конкурсу здійснює МОНмолодьспорт України спільно з Національною академією наук України. Безпосереднє керівництво здійснює НЦ “МАНУ”. Відповідальні за проведення наукових відділень: літературознавства, фольклористики та мистецтвознавства; мовознавства; технічних наук; фізики і астрономії; математики; економіки; комп’ютерних наук; філософії та суспільствознавства, наук про Землю – НЦ “МАНУ”; історії – Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді; хімії та біології, екології та аграрних наук – Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді. 5. Програма конкурсу 5.1. Програмою конкурсу передбачені: - заочне оцінювання науково-дослідницьких робіт; - оцінювання навчальних досягнень учасників із базових дисциплін; - захист науково-дослідницьких робіт. 5.2. III етап конкурсу проводиться з урахуванням навчальних досягнень учнів із відповідних базових дисциплін у таких наукових відділеннях МАНУ: - історії; - філософії та суспільствознавства; - технічних наук; - комп’ютерних наук; - літературознавства, фольклористики та мистецтвознавства; - мовознавства; - математики; - фізики і астрономії; - наук про Землю; - економіки; - хімії та біології; - екології та аграрних наук (додаток 1). 6. Документація III етапу конкурсу 6.1. Для участі в ІІІ етапі конкурсу до 6 березня 2013 року оргкомітету конкурсу необхідно подати такі документи: копію підсумкового наказу управління освіти і науки обласної (міської) державної адміністрації “Про результати проведення II етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України в 2012/2013 навчальному році” (список переможців, для яких використовується квота додаткових місць, подається окремим додатком); для команди наукового товариства Національного екологонатуралістичного центру учнівської молоді “Ерудит” – копію наказу 8

МОНмолодьспорту України “Про персональний склад команди наукового товариства Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді “Ерудит” для участі в ІІІ етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науководослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України”; заявки на участь у III етапі конкурсу (додатки 3, 4); у разі подання на конкурс науково-дослідницьких робіт призерів, які зайняли у ІІ етапі другі місця, разом із заявкою подається аргументація такого подання, завірена печаткою відповідного органу управління освітою; науково-дослідницькі роботи в друкованому та електронному вигляді, оформлені згідно Основних вимог до написання, оформлення та представлення учнівських науково-дослідницьких робіт (додаток 5); відредаговані тези науково-дослідницьких робіт усіх учасників ІІІ етапу від територіального відділення МАНУ на одному електронному носії; паспорти експонатів – за їх наявності (додаток 6); анкети учасників III етапу конкурсу, дві глянцеві фотографії для документів розміром 3,5 х 4,5, бажано також в електронному вигляді (додаток 7). Про порядок подання документів повідомляється додатково. 6.2. Під час реєстрації оргкомітету конкурсу подаються такі документи: 6.2.1. На групу учнів з одного регіону – наказ управління освіти і науки обласної (міської) державної адміністрації “Про направлення та склад команди для участі в III етапі Всеукраїнського конкурсузахисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України”. Список учасників, які направляються за квотою додаткових місць, подається окремим додатком. 6.2.2. На кожного учасника конкурсу: посвідчення члена територіального відділення МАНУ; паспорт (для учасника віком до 16 років – свідоцтво про народження); учнівський квиток або завірена директором навчального закладу довідка з фотографією, яка на 1/3 перекривається печаткою; медична довідка про можливість знаходження учасника в дитячому колективі (щеплення, відсутність інфекційних захворювань). 6.3. У випадку недотримання вимог пунктів 6.1-6.2 учасники до участі в конкурсі не допускаються. 6.4. Окремо оргкомітету подається короткий інформаційно-аналітичний звіт про проведення І-ІІ етапів конкурсу в друкованому та електронному вигляді; статистична інформація про результативність участі вихованців територіального відділення МАНУ в І-ІІ етапах оформлюється у вигляді таблиць (додаток 8). 7. Умови визначення результатів ІІІ етапу конкурсу 7.1. Визначення результатів ІІІ етапу конкурсу здійснюється за допомогою факторно-критеріальної моделі визначення результатів конкурсу, розробленої на основі кваліметричного підходу. Зазначена модель оперує такими поняттями: фактори − основні напрями діяльності; відповідають розділам конкурсу: “Заочне оцінювання науково-дослідницької роботи”, “Оцінювання навчальних досягнень з базової дисципліни” та “Захист науково-дослідницької роботи”; 9

вагомість фактору − його частка у загальному показнику; критерії − складові фактору; їх сукупність характеризує фактор у цілому; вагомість критерію − показує його пріоритет у складі фактору; експертний бал − ступінь виконання вимог певного критерію. 7.2. Експертний бал виставляється членами журі під час заочного оцінювання роботи та прилюдного її захисту відповідно до такої шкали: “критерій відпрацьовано бездоганно“ – 10 балів; “критерій в цілому відповідає вимогам“ – 9 балів; “критерій відповідає вимогам із незначним зауваженням“ – 8 балів; “критерій відповідає вимогам із зауваженнями“ – 7 балів; “критерій відповідає вимогам наполовину“ – 5 балів; “критерій мало відповідає вимогам“ – 3 бали; “критерій не відповідає вимогам“ – 0 балів. 7.3. Значення фактору “Оцінювання навчальних досягнень з базової дисципліни” визначається за сумою балів, набраних учнем за виконання завдань. Значення факторів “Заочне оцінювання науково-дослідницької роботи” та “Захист науково-дослідницької роботи” визначаються шляхом множення суми значень критеріїв на вагомість фактору.

Вагомості факторів моделі визначення результатів конкурсу: Відділення:

№

Фактор

Оцінювання навчальних досягнень з базової дисципліни 2. Заочне оцінювання науководослідницької роботи 3. Захист науководослідницької роботи Усього

математики, фізики і астрономії, економіки, технічних, комп’ютерних наук, хімії та біології, наук про Землю, екології та аграрних наук вагомість максимальна фактору сума балів

історії, філософії та суспільствознавства, літературознавства, фольклористики та мистецтвознавства, мовознавства вагомість максимальна фактору сума балів

2,0

2,5

4,7

4,5

100

7.4. Оцінювання навчальних досягнень учасників із базових дисциплін. Оцінювання навчальних досягнень учасників із базових дисциплін передбачає виконання завдань за трьома рівнями складності. 7.4.1. У відділеннях математики, фізики і астрономії, економіки, технічних, комп’ютерних наук, хімії та біології, наук про Землю, екології та аграрних наук учасники виконують 7 завдань: І рівень – 3 завдання по 3 бали за кожне (загалом 9 балів); ІІ рівень – 2 завдання по 5 балів за кожне (загалом 10 балів); ІІІ рівень – 2 завдання по 7 балів за кожне (загалом 14 балів). Максимальна сума балів, яку може набрати учасник за виконання завдань з базової дисципліни, – 33 бали. 7.4.2. У відділеннях історії, філософії та суспільствознавства, літературознавства, фольклористики та мистецтвознавства, мовознавства учасники виконують 9 завдань: І рівень – 4 завдання по 2 бали за кожне (загалом 8 балів); ІІ рівень – 3 завдання по 4 балів за кожне (загалом 12 балів); ІІІ рівень – 2 завдання по 5 балів за кожне (загалом 10 балів). Максимальна сума балів, яку може набрати учасник за виконання завдань з базової дисципліни, – 30 балів. 11

7.4.3. Завдання може містити декілька питань, бути представлене у вигляді тестів. 7.4.4. Виконання завдань із базових дисциплін здійснюється протягом трьох астрономічних годин. 7.5. Заочне оцінювання науково-дослідницьких робіт. Заочне оцінювання науково-дослідницьких робіт проводиться членами журі з 7 до 29 березня 2013 року. Вагомості критеріїв фактору “Заочне оцінювання науково-дослідницької роботи” для відділень математики, фізики і астрономії, економіки, технічних, комп’ютерних наук, хімії та біології, наук про Землю, екології та аграрних наук (крім секції науково-технічної творчості та винахідництва) №

Критерій

1. 2.

Актуальність теми дослідження Наявність елементів наукової новизни

Вагомість критерію 0,1 0,25

Обґрунтованість отриманих результатів

0,25

Повнота огляду відомих результатів, близьких до теми роботи Відповідність вимогам оформлення наукових робіт

0,15

4. 5.

0,25

Вагомості критеріїв фактору “Заочне оцінювання науково-дослідницької роботи” для секції науково-технічної творчості та винахідництва №

Критерій

1. 2.

Актуальність, практичне, прикладне значення роботи Наявність елементів науково-технічної новизни, евристичність роботи Системність і повнота у розкритті теми; аргументованість висновків, їх відповідність отриманим результатам Дослідницький характер роботи; доцільність та коректність використаних методів дослідження

3. 4.

Вагомість критерію 0,25 0,2 0,2 0,2

Функціональна спроможність винаходу, наявність патенту

0,05

Відповідність вимогам оформлення наукових робіт

0,1

Вагомості критеріїв фактору “Заочне оцінювання науково-дослідницької роботи” для відділень історії, філософії та суспільствознавства, мовознавства літературознавства, фольклористики та мистецтвознавства (крім секції літературної творчості) № 1. 2. 3. 4. 5. 6.

Вагомість критерію

Критерій Аргументованість вибору теми дослідження, чіткість постановки проблеми, мети та завдань дослідження Вміння чітко і ясно викладати свої думки, критично осмислювати використані джерела Самостійність, оригінальність і доказовість суджень, наявність елементів наукової новизни Повнота у розкритті теми, глибина аналізу літературних даних Обґрунтованість поданих висновків, їх відповідність поставленим завданням та меті дослідження Відповідність вимогам оформлення наукових робіт

0,1 0,2 0,3 0,2 0,1 0,1

Вагомості критеріїв фактору “Заочне оцінювання науково-дослідницької роботи” для секції літературної творчості №

Критерій

Вагомість критерію

Повнота розкриття теми та художніх образів

Оригінальність образно-художнього мислення

0,4 0,3

Власна творча неповторність

0,2

Грамотність викладу, культура оформлення

0,1

Для визначення значення фактору “Заочне оцінювання науководослідницької роботи” необхідно: 1) визначити значення 1-ого критерію − помножити бал, виставлений членами журі за цей критерій, на його вагомість; 2) визначити значення решти критеріїв − таким самим чином; 3) знайти суму значень критеріїв; 4) визначити значення фактору − помножити суму значень критеріїв на вагомість цього фактору. 7.6. Захист науково-дослідницьких робіт. Захист науково-дослідницьких робіт проходить окремо в кожній секції. Для захисту роботи автору надається до 10 хвилин, для відповіді на запитання – до 3 хвилин. 13

Під час захисту проводяться дебати (обговорення проблемних аспектів робіт) у групах за певною тематикою досліджень. Порядок захисту, дебатів і склад груп визначається журі за підсумками заочного оцінювання науково-дослідницьких робіт. Вагомості критеріїв фактору “Захисту науково-дослідницької роботи” для відділень математики, фізики і астрономії, економіки, технічних, комп’ютерних наук, хімії та біології, наук про Землю, екології та аграрних наук №

Критерій

Аргументованість вибору теми і методів дослідження Ступінь самостійності і особистий внесок автора в роботу

2. 3. 4. 5.

Чіткість і логічність, послідовність і грамотність викладення матеріалу Кваліфіковане ведення дискусії (вичерпність відповідей і змістовність заданих запитань) Культура мовлення, вільне володіння матеріалом

Вагомість критерію 0,1 0,3 0,2 0,2 0,2

Вагомості критеріїв фактору “Захисту науково-дослідницької роботи” для відділень історії, філософії та суспільствознавства, літературознавства, фольклористики та мистецтвознавства, мовознавства №

Критерій

Аргументованість вибору теми дослідження Критичний аналіз досліджуваної проблеми з виявленням особистого внеску учасника конкурсу в розв’язання порушеної проблеми Чіткість і логічність, послідовність і грамотність викладення матеріалу Кваліфіковане ведення дискусії (вичерпність відповідей і змістовність заданих запитань) Культура мовлення, вільне володіння матеріалом

3. 2. 6. 4. 5.

Наявність і доцільність додаткового матеріалу, що унаочнює основні результати дослідження (мультимедійна презентація, схеми, таблиці, малюнки, роздатковий матеріал тощо)

Вагомість критерію 0,1 0,3 0,2 0,2 0,1 0,1

Визначення значення фактору “Захист науково-дослідницької роботи” здійснюється за тим самим алгоритмом, що й фактору “Заочне оцінювання науково-дослідницької роботи”. 14

7.7. Для визначення загальної суми балів, отриманих учасниками в усіх розділах програми конкурсу, необхідно додати значення всіх 3-х факторів. Максимальна сума балів, яку може набрати учасник за участь у всіх розділах програми конкурсу, становить 100 балів. 7.8. З метою вирішення спірних питань щодо результатів конкурсу (правильність перевірки та об’єктивність оцінювання робіт, визначення переможців) створюється експертна комісія, яка складається із представників МОНмолодьспорту України, оргкомітету конкурсу та голови журі відповідного відділення. 8. Порядок розгляду спірних питань на ІІІ етапі конкурсу 8.1. Порядок розгляду спірних питань щодо результатів заочного оцінювання науково-дослідницьких робіт учасників. Результати заочного оцінювання науково-дослідницьких робіт оголошуються напередодні захисту науково-дослідницьких робіт. Автор кожної роботи отримує аргументовану рецензію з висновками та рекомендаціями журі. Якщо учасник конкурсу не згідний із результатами заочного оцінювання, під час захисту роботи йому надається можливість навести відповідні аргументи щодо свого дослідження. За рішенням журі попередня оцінка може бути змінена. 8.2. Порядок розгляду спірних питань щодо результатів оцінювання навчальних досягнень учасників із базових дисциплін. 8.2.1. Якщо учасник конкурсу не згідний із результатами оцінювання навчальних досягнень з базової дисципліни, він подає апеляцйну заяву на ім’я голови журі предметної комісії протягом однієї години після оголошення результатів оцінювання навчальних досягнень із базових дисциплін. 8.2.2. В апеляційній заяві вказується причина подання апеляції. 8.2.3. Апеляційна заява передається секретареві відповідної секції. 8.2.4. Після прийому апеляційної заяви учаснику конкурсу повідомляється про час і місце її розгляду. 8.2.5. Апеляційна заява розглядається головою та членами журі предметної комісії в присутності учасника конкурсу та секретаря секції. Присутність інших осіб не допускається. 8.2.6. Засідання веде голова предметної комісії або секретар відповідної секції. 8.2.7. Апеляційна заява розглядається у такій послідовності: зачитується апеляційна заява; в усній формі уточнюються причини подачі апеляції; заслуховуються питання та коментарі учасника конкурсу; заслуховуються коментарі членів предметної комісії; після обговорення членами журі приймається остаточне рішення, яке фіксується в апеляційній заяві та вноситься до протоколу оцінювання навчальних досягнень з базової дисципліни. 8.2.8. Учасник конкурсу ознайомлюється з остаточним рішенням журі, яке засвідчує своїм підписом в апеляційній заяві. 8.3. Порядок розгляду спірних питань щодо результатів захисту науководослідницьких робіт учасників. 15

8.3.1. Результати захисту науково-дослідницьких робіт оголошуються після виступу всіх учасників відповідної секції та підсумкової наради членів журі. Якщо за результатами захисту роботи в учасника виникають питання, йому надаються аргументовані роз’яснення і рекомендації головою та членами журі секції. 8.3.2. Бали визначаються та фіксуються в підсумковому протоколі. Після оголошення результатів оцінка вважається остаточною та оскарженню не підлягає. 8.3.3. Апеляційні заяви після оприлюднення підсумкового протоколу не приймаються. 9. Визначення переможців і нагородження учасників ІІІ етапу конкурсу 9.1. Конкурс має характер особистої першості. Переможці визначаються в кожній секції за сумою балів, отриманих учасниками в усіх розділах програми конкурсу. Перше місце не визначається, якщо учасник набрав менше 85 балів. Друге місце не визначається, якщо учасник набрав менше 80 балів. Третє місце не визначається, якщо учасник набрав менше 75 балів. 9.2. При рівності сум балів декількох учасників місця визначаються з урахуванням підсумків захисту науково-дослідницьких робіт. 9.3. Розподіл призових (перших, других і третіх) місць здійснюється з орієнтовним розподілом їх у співвідношенні 1:2:3. 9.4. Призери конкурсу нагороджуються дипломами I, II, III ступенів. 9.5. Учасники конкурсу нагороджуються дипломами учасників 9.6. Результати проведення ІІІ етапу конкурсу затверджуються наказом МОНмолодьспорту України. 9.7. Кращі роботи учасників конкурсу можуть бути відзначені спеціальними дипломами, відзнаками та призами. 9.8. Відповідно до Положення про стипендії Президента України для переможців Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України, затвердженого Указом Президента України від 16 травня 2006 року № 398, переможці та призери III етапу конкурсу в кількості 120 осіб відзначаються стипендіями Президента України. Розмір стипендії визначається відповідними нормативними актами. 9.9. Призери конкурсу можуть бути нагороджені іншими спеціальними стипендіями установ, закладів, громадських і благодійних організацій та фондів. 10. Журі III етапу конкурсу 10.1. Журі ІІІ етапу конкурсу формується за відповідними секціями наукових відділень із наукових працівників Національної академії наук України та Національної академії педагогічних наук України, науково-педагогічних та педагогічних працівників навчальних закладів. Журі відділення очолює голова та співголова відділення. До складу журі секції входять голова, який може мати одного або кількох заступників і секретаря, та члени журі, доручення між якими розподіляє голова або його заступник. 16

10.2. Кількість членів журі не повинна перевищувати третини від кількості учасників конкурсу. 10.3. Склад журі погоджується з Президією МАН, затверджується наказом МОНмолодьспорту України та оголошується на відкритті конкурсу. 10.4. Голова журі відділення або секції: бере участь у формуванні складу журі; несе відповідальність за об'єктивність перевірки та оцінювання робіт учасників, розгляду апеляцій; проводить консультації для учасників конкурсу; аналізує рівень підготовки учасників конкурсу, готує подання оргкомітету про нагородження переможців, складає відповідний звіт. 10.5. Секретар секції призначається, як правило, з числа педагогічних працівників закладів – організаторів конкурсу. Секретар входить до складу журі без права оцінювання знань, забезпечує ведення належної документації. 11. Фінансування ІІІ етапу конкурсу 11.1. Проведення конкурсу фінансується за кошти місцевих бюджетів органів управління освітою та МОНмолодьспорту України в межах видатків, передбачених кошторисами, затвердженими в установленому порядку. 11.2. Витрати на проїзд, харчування в дорозі, відрядження супроводжуючих осіб здійснюють відповідні органи управління освітою, які направляють команду на даний конкурс. Витрати на проживання, харчування, культурне обслуговування учасників під час проведення ІІІ етапу конкурсу, оплату роботи членів журі та оргкомітету, проведення оцінювання навчальних досягнень учасників з базових дисциплін, заохочення учасників здійснює МОНмолодьспорт України. У разі відсутності державного фінансування на проведення ІІІ етапу конкурсу фінансування участі команд може здійснюватися за кошти організацій, що відряджають. 11.3. Учасники конкурсу за нормами харчування прирівнюються до учасників спортивних змагань. 11.4. За науковими, педагогічними та науково-педагогічними працівниками навчальних закладів та установ, які залучаються до проведення конкурсу, зберігаються норми відшкодування витрат на службові відрядження, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. 11.5. До роботи із складання та перевірки контрольних завдань, тестів і до участі в роботі оргкомітету та журі можуть залучатися наукові, педагогічні та науково-педагогічні працівники навчальних закладів та установ на договірних засадах з оплатою праці відповідно до законодавства України.

Додаток 1 до Правил проведення Всеукраїнського конкурсузахисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України у 2012/2013 навчальному році (пункт 5.2) Перелік наукових відділень і секцій Малої академії наук України, в яких проводитиметься III етап Всеукраїнського конкурсу-захисту науководослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України Назва відділення

Секція

І. 1. Українська література Літературознавства, фольклористики та мистецтвознавства 2. Світова література 3. Російська література 4. Фольклористика 5. Мистецтвознавство 6. Літературна творчість ІІ. Мовознавства

1. Українська мова

Базова дисципліна Українська література

мова

Українська мова та література, світова література (за вибором) Російська мова, світова література (за вибором) Українська мова література Українська мова література Українська мова література Українська мова література

2. Російська мова

Російська мова

3. Китайська мова

Китайська мова

4. Іспанська мова

Іспанська мова

5. Англійська мова

Англійська мова

6. Німецька мова

Німецька мова

7. Французька мова

Французька мова

та

та та та та

ІІІ. Філософії та 1. Філософія суспільствознавства 2. Соціологія

Історія України Історія України

3. Правознавство

Історія України

4. Теологія, релігієзнавство та історія релігії 5. Педагогіка

та

Українська мова література Українська мова література Історія України Історія України Історія України Історія України Історія України Географія

та

Географія

та

Географія

6. Журналістика IV. Історії

V. Наук Землю

VІ. наук

про

Технічних

1. Історія України 2. Археологія 3. Історичне краєзнавство 4. Етнологія 5. Всесвітня історія 1. Географія ландшафтознавство 2. Геологія, геохімія мінералогія 3. Кліматологія метеорологія 4. Гідрологія 1. Технологічні процеси перспективні технології 2. Електроніка приладобудування 3. Матеріалознавство

та та

4. Авіа- та ракетобудування, машинобудування і робототехніка

VІІ. Комп’ютерних наук

Історія України

5. Інформаційнотелекомунікаційні системи та технології 6. Екологічно безпечні технології та ресурсозбереження 7. Науково-технічна творчість та винахідництво 1. Комп’ютерні системи та мережі 2. Безпека інформаційних та телекомунікаційних систем 3. Технології програмування

та та

Географія Фізика, математика (за вибором) Фізика, математика (за вибором) Фізика, математика (за вибором) Фізика, математика (за вибором) Фізика, математика (за вибором) Фізика, математика (за вибором) Фізика, математика (за вибором) Математика Математика Математика 19

VIІІ. Математики

IX. Фізики астрономії

4. Інформаційні системи, Математика бази даних та системи штучного інтелекту 5. Internet-технології та Математика WEB дизайн 6. Мультимедійні системи, Математика навчальні та ігрові програми 1. Математика Математика 2. Прикладна математика Математика 3. Математичне моделювання Математика і 1. Теоретична фізика 2. Експериментальна фізика

Фізика Фізика

3. Астрономія та астрофізика 4. Аерофізика та космічні дослідження X. Економіки 1. Економічна теорія та історія економічної думки 2. Мікроекономіка та макроекономіка 3. Фінанси, грошовий обіг і кредит XI. Хімії та біології 1. Загальна біологія 2. Біологія людини 3. Зоологія, ботаніка 4. Медицина 5. Валеологія 6. Психологія 7. Хімія ХІI. Екології аграрних наук

та 1. Екологія 2. Охорона довкілля раціональне природокористування 3. Агрономія 4. Ветеринарія та зоотехнія

Фізика Фізика Математика Математика Математика Біологія, хімія (за вибором) Біологія, хімія (за вибором) Біологія, хімія (за вибором) Біологія, хімія, фізика (за вибором) Біологія, хімія (за вибором) Біологія, історія України (за вибором) Хімія Біологія, хімія, українська мова (за вибором)

та Біологія, хімія, іноземна мова (за вибором) Біологія, хімія (за вибором) Біологія, хімія (за вибором)

5. Лісознавство 6. Селекція та генетика

Біологія, математика (за вибором) Біологія, математика (за вибором)

Додаток 2 до Правил проведення Всеукраїнського конкурсу-захисту науководослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України у 2012/2013 навчальному році (підпункт 3.9.3 пункту 3.9) Таблиця додаткових місць для участі у III етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України у 2012/2013 навчальному році відповідно до командного рейтингу обласних територіальних відділень Малої академії наук України за підсумками ІІІ етапу конкурсу-захисту 2011/2012 навчального року Обл асть Історії Вол инська м. Київ

Ко мандні бали

Кіль кість додаткови х місць

Область

Кіль кість додаткови х місць

Комп’ютерних наук Харківська 10 Дніпропет ровська

Усього:

1 2

Усього:

2 Технічних наук Пол 8 тавська Хар 9 ківська м. 9 Київ Запо 10 різька Хер 11 сонська Усього: 5

Ко мандні бали

3 1 1 1

Екології та аграрних наук Івано8 Франківська Тернопіль 8 ська АР Крим 10

1 1 1

Волинська

Харківська

Усього: 6 21

Фізики та астрономії Хар 8 ківська Усього: 1

Хімії та біології Сум

м.

Рівн

Хар ківська Чер каська Дон ецька Вол инська

ська

Математики Дніпропет 8 1 ровська Усього: 1 Літературознавства, фольклористики та мистецтвознавства. Мовознавства. Івано9 1 Франківська Київська 10 1

Київ Рівненська

Чернігівсь

енська ка 9

Волинська

Львівська

Харківська

м. Київ Усього: 8

Усього: 11

Додаток 3 до Правил проведення Всеукраїнського конкурсу-захисту науководослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України у 2012/2013 навчальному році (пункт 6.1) Затверджено Начальник управління освіти і науки _______________________________ обласної (міської) держадміністрації _______________________________ "__"___________2013 ЗАЯВКА на участь у ІІІ етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України Секція: ________________________________________________________ Базова дисципліна: ______________________________________________ Тема роботи: ___________________________________________________ Прізвище: ______________________________________________________ Ім'я: ___________________________________________________________ По батькові: ____________________________________________________ Рік народження: ____________________________________ ____________ Участь у всеукраїнських етапах олімпіад, конкурсів-захистів (рік, предмет, тема роботи): ________________________________________________________ Територіальне відділення Малої академії наук України: ________________________________________________________________ Базовий позашкільний навчальний заклад:___________________________ ________________________________________________________________ Навчальний заклад: ______________________________________________ Клас /курс/: _________________________________ Науковий керівник: ______________________________________________ ________________________________________________________________ Необхідність у технічних засобах: 1.______________________________________________________________ 2.______________________________________________________________ 3.______________________________________________________________ Домашня адреса: ________________________________________________ Контактний телефон, електронна пошта: ____________________________

Додаток 4 до Правил проведення Всеукраїнського конкурсу-захисту науководослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України у 2012/2013 навчальному році (пункт 6.1) Затверджено Начальник управління освіти і науки ________________________________ обласної (міської) держадміністрації ________________________________ "____" ______________2013 Заявка на участь у ІІІ етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науководослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України у науковому відділенні комп’ютерних наук Секція:______________________________________________________________ Базова дисципліна:____________________________________________________ Тема роботи:_________________________________________________________ Об'єм роботи (в байтах):______________ Прізвище:___________________________________________________________ Ім'я:________________________________________________________________ По батькові:_________________________________________________________ Рік народження: ______________ Участь у всеукраїнських етапах олімпіад, конкурсів-захистів (рік, предмет, тема роботи): __________________________________________________________________ Територіальне відділення: ___________________________________________________ Базовий позашкільний навчальний заклад: _______________________________ Навчальний заклад: ___________________________________________________ Клас /курс/: __________________________________________________________ Науковий керівник: ___________________________________________________ Об'єм роботи (в байтах): ______________ Мінімальні вимоги до комп'ютера:: монітор_________________________ процесор___________________________ пам'ять_________________________ відеокарта __________________________ звукова карта _______________________________________________________ колонки, мікрофон __________________________________________________ мережа_____________________________________________________________ вхід в Інтернет_______________________________________________________ необхідне програмне забезпечення, його об'єм____________________________ носії _______________________________________________________________ Домашня адреса: ____________________________________________________ 24

Контактний телефон, електронна пошта: ________________________________

Додаток 5 до Правил проведення Всеукраїнського конкурсу-захисту науководослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України у 2012/2013 навчальному році (пункт 6.1) ОСНОВНІ ВИМОГИ до написання, оформлення та представлення учнівських науково-дослідницьких робіт 1. Загальні положення 1.1. На конкурс подаються роботи проблемного (пошукового) характеру, які відповідають віковим інтересам та пізнавальним можливостям учнів, свідчать про обізнаність учасника конкурсу щодо сучасного стану галузі дослідження, опанування ним методики експерименту. Тематика науково-дослідницьких робіт має відповідати напрямам секцій наукових відділень Малої академії наук України. 1.2. Кожна робота має ґрунтуватись на певній науковій та експериментальній базі, містити власні дані дослідів, спостережень чи пошукової роботи; їх обробки, аналізу та узагальнення; посилання на відповідні наукові джерела та відображати власну позицію дослідника. У роботі мають бути чітко відображені наступні аспекти: визначення мети, об’єкта та предмета дослідження, завдання, методика дослідження, відмінність та перевага запропонованих підходів та результатів. Зміст та результати досліджень викладаються стисло, логічно, грамотно та аргументовано, без загальних слів, міркувань, бездоказових тверджень, тавтології. Назва роботи має бути стислою та відповідати суті наукової проблеми (завдання), що вирішується. 1.3. До наукової роботи обов'язково додаються відгуки наукових керівників та рецензії відповідних фахівців (досвідчених педагогів, науковців, спеціалістів із певної галузі). Достовірність наведених у роботі результатів підтверджується науковим керівником у відгуку. 1.4. Науково-дослідницька робота оформлюється у двох примірниках: один використовується журі під час оцінки роботи, другий – учасником під час захисту. Примірники мають бути ідентичними. 1.5. До розгляду не приймаються роботи, тема та зміст яких не відповідають профілю секції; роботи, що були представлені в попередні роки та не мають суттєвого доопрацювання; роботи, які є плагіатом; компілятивні роботи без самостійного дослідження, опрацювання джерел і власних висновків з обраної тематики. Автори цих робіт після етапу заочного оцінювання науково-дослідницьких робіт отримують відповідну рецензію і до участі в наступних етапах конкурсу не допускаються. 26

Також до розгляду не приймаються роботи без тез, відредагованих та оформлених відповідно до даних вимог. 2. Структура роботи Робота має бути побудована за певною структурою. Основними її елементами в порядку розташування є: титульний аркуш, тези, зміст, перелік умовних позначень (за необхідності), вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел, додатки (за необхідності). 3. Вимоги до змісту роботи 3.1. Титульний аркуш. Титульний аркуш є першою сторінкою роботи, що заповнюється за зразком (додаток 5.1). 3.2. Тези. У тезах (текст обсягом до 1 сторінки) подається стисла характеристика змісту науково-дослідницької роботи з визначенням основної мети, актуальності та завдань наукового дослідження. Також у них зазначаються висновки та отримані результати проведеної роботи. У заголовку тез наводяться такі дані: назва роботи; прізвище, ім’я, по батькові автора; назва територіального відділення МАНУ; назва базового позашкільного навчального закладу; навчальний заклад; клас; населений пункт; прізвище, ім’я, по батькові, посада (за наявності – науковий ступінь, вчене звання) наукового керівника. 3.3. Зміст. Зміст подається на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел тощо. Зміст фактично має бути планом науково-дослідницької роботи і відображати суть поставленої проблеми, структуру та логіку дослідження. 3.4. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (за необхідності). Якщо в роботі використано специфічну термінологію, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх перелік подається у вигляді окремого списку, який розміщується перед вступом. Перелік має розташовуватись двома стовпчиками. Ліворуч в абетковому порядку наводяться умовні позначення, символи, одиниці скорочення або терміни, праворуч — їх детальну розшифрування. Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення тощо повторюються менше трьох разів, перелік не складається, а їх розшифрування наводиться у тексті при першому згадуванні. 3.5. Вступ. У вступі коротко обґрунтовується актуальність і доцільність обраної теми, підкреслюється сутність проблеми; формулюється мета роботи та зміст поставлених завдань, об’єкт і предмет дослідження, подається перелік 27

використаних методів дослідження; дається характеристика роботи (теоретична, прикладна); вказуються нові наукові положення, запропоновані учасником конкурсу особисто, відмінність одержаних результатів від відомих раніше та ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, набуло подальшого розвитку); повідомляється про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, для прикладних робіт — прикладну цінність отриманих результатів. У випадку використання в роботі ідей або розробок, що належать співавторам, слід відмітити цей факт і зазначити конкретний особистий внесок учасника. Також вказуються відомості про публікацію роботи та апробацію її результатів (за наявності). Обсяг вступу – 2-3 сторінки. 3.6. Основна частина. Основна частина науково-дослідницької роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починається з нової сторінки. Основному тексту розділу може передувати коротка передмова з описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюються висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає можливість звільнити основні висновки від другорядних подробиць. В основній частині роботи наводиться характеристика джерел для написання роботи та короткий огляд літератури з даної тематики (не повинен перевищувати 20% обсягу основної частини), окреслюються основні етапи наукової думки за визначеною проблемою, вказуються питання, які залишилися невирішеними; обґрунтовується вибір напряму досліджень, наводиться методика і техніка дослідження; подаються відомості про обсяг дослідження; викладаються, аналізуються та узагальнюються отримані результати, дається їх оцінка. Зміст основної частини має точно відповідати темі роботи та повністю її розкривати. 3.7. Висновки. Висновки мають містити стислий виклад результатів розв’язку наукової проблеми та поставлених завдань, зроблених у процесі аналізу обраного матеріалу оцінок та узагальнень. Необхідно підкреслити їх самостійність, новизну, теоретичне і (або) прикладне значення, наголосити на кількісних та якісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів та навести рекомендації щодо їх використання. 3.8. Список використаних джерел. Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел. Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний у користуванні та рекомендований під час написання роботи), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку. Відомості про джерела складаються відповідно до вимог, зазначених у стандартах: ДСТУ ГОСТ 7.1 – 84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582 – 97 28

«Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ДСТУ 3008 – 95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення». Наприклад: книга трьох авторів оформлюється так: Дудюк Д. Л., Максимов В. М., Оріховський Р. Я. Електричні вимірювання: Навч. посіб. – Л.: Афіша, 2003. – 260 с. збірник: Цеков Ю. І. Підтекст художнього твору і світовідчування письменника // Проблеми сучасного літературознавства. – Одеса, 1998. – С. 149180. стаття із журналу: Дзюба І. М. Україна перед сфінксом майбутнього // Науковий світ. – 2004. − № 2. – С. 2-6. Електронні джерела оформлюються відповідно до загальних правил опису літературних джерел, при цьому в квадратних дужках після назви зазначається: [Електронний ресурс]. В кінці – Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua. Наприклад: Королько Л. М. «Голодомор 1932-1933 на Сватівщині». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://svatovo.ws/famine/index.html. Посилання на сайти, портали, Інтернет-ресурси розміщуються окремо в кінці списку використаних джерел без нумерації під заголовком: «ІНТЕРНЕТРЕСУРСИ». Наприклад: http://www.botany.kiev.ua. 3.9. Додатки. У додатках містяться допоміжні або додаткові матеріали, необхідні для повноти сприйняття роботи, кращого розуміння отриманих результатів: проміжні математичні доведення, формули і розрахунки, додаткові таблиці, графіки, рисунки, ілюстрації тощо. 4. Правила оформлення роботи 4.1. Загальні вимоги. Науково-дослідницька робота друкується шрифтом Times New Roman текстового редактору Word (або Open Office) розміру 14 на одному боці аркуша білого паперу формату А4 з інтервалом 1,5 (до 30 рядків на сторінці). Поля: ліве, верхнє і нижнє — не менше 20 мм, праве — не менше 10 мм. Обсяг науково-дослідницької роботи складає 15-20 (для гуманітарних напрямів 20-25) друкованих сторінок. До загального обсягу науководослідницької роботи не входять: тези, додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Текст роботи має бути написаний грамотно, без орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок. Науково-дослідницькі роботи виконуються державною мовою (у секціях російської мови та російської літератури дозволяється оформлення російською мовою); до роботи з іноземної мови додається анотація іноземною мовою. Захист роботи також проводиться на іноземній мові. Кожна структурна частина науково-дослідницької роботи починається з нової сторінки. Заголовки структурних частин друкуються великими літерами симетрично до набору: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», 29

«ДОДАТКИ». Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Заголовки пунктів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту. Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам. 4.2. Правила нумерації в роботі. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №. Всі сторінки роботи, враховуючи титульну сторінку, тези та додатки, підлягають суцільній нумерації, номер на титульній сторінці не ставиться, а на наступних сторінках проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Нумеруються тільки розділи основної частини. Зміст, вступ, висновки не нумеруються, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «РОЗДІЛ 6. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставиться після слова «РОЗДІЛ», після номера крапка не ставиться. Заголовок розділу друкується з нового рядка. Підрозділи нумеруються в межах кожного розділу за правилом: (номер розділу).(номер підрозділу). В кінці номера підрозділу має стояти крапка, наприклад: «2.4.». Заголовок підрозділу наводиться у тому ж рядку. Пункти нумеруються в межах кожного підрозділу таким чином: (номер розділу).(номер підрозділу).(номер пункту), наприклад: «2.3.4.». Заголовок пункту наводиться у тому ж рядку, але пункт може й не мати заголовка. У кінці назв розділів, підрозділів, пунктів крапка не ставиться. Формули нумеруються в межах розділу. Наприклад, «формула (2.3)» означає «формула 3 розділу 2» (наявність підрозділів на нумерацію не впливає). Формули, на які немає посилань, можна не нумерувати. Номер необхідно брати в круглі дужки і розміщувати на правому полі сторінки на рівні нижнього рядка формули, якої він стосується. Рисунки нумеруються в межах розділу арабськими цифрами (аналогічно до формул та підрозділів) і позначаються словом «Рис.», наприклад «Рис. 1.2». Таблиці нумеруються послідовно в межах розділу. У правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщується напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 2.3». Додатки оформлюються як безпосереднє продовження роботи на наступних сторінках. Вони розміщуються в порядку посилань у тексті роботи. Кожен із додатків має розміщуватись на окремій сторінці. Додаток має мати заголовок, який друкується угорі симетрично відносно тексту. Додатки нумеруються великими українськими літерами і позначаються словом «Додаток», наприклад: «Додаток Б». 4.3. Правила цитування та посилання на використані джерела. Під час написання науково-дослідницької роботи учень має посилатися на наукові джерела, матеріали, ідеї, висновки, результати, які використовуються в роботі. Це дає можливість перевірити наведені відомості. Посилатися слід на останні видання публікацій. Якщо в роботі використовуються відомості з матеріалів з великою кількістю 30

сторінок, тоді слід точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела. Посилання в тексті роботи на джерела зазначається порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...». Якщо в тексті науково-дослідницької роботи необхідно зробити посилання на конкретні відомості, цитата наводиться в лапках, а посилання беруться у квадратні дужки із зазначенням порядкового номера джерела в списку використаних джерел та відповідної сторінки. Наприклад: «… набуття наукового знання передбачає оперування фактами, які характеризують певне явище, розробку наукової гіпотези (теорії), яка пояснює те чи інше явище і постановку експерименту для доведення висунутої теорії [8, с. 37]». Згідно з науковим етикетом текст цитати необхідно точно відтворювати і наводити повністю, щоб не спотворити думки автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. В тексті роботи допускається непряме цитування автора (переказ, виклад думок автора своїми словами), при цьому слід точно викладати думки автора і давати відповідні посилання на джерело. Посилання на ілюстрації в тексті роботи вказуються порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2». Посилання на формули вказуються порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)». На всі таблиці роботи мають бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3». 4.4. Правила оформлення формул. Формули в тексті роботи розташовуються відразу після посилання на них. Вони відокремлюються від тексту інтервалами в один рядок зверху і знизу та розташовуються посередині сторінки. Формули, якщо вони громіздкі й складні, розташовуються на окремих рядках, це стосується і нумерованих формул. Декілька однотипних невеликих формул подаються в одному рядку через кому, а іноді невеликі нескладні формули розташовуються безпосередньо в тексті. Переноси у формулі допускаються лише на знаках рівності, плюс, мінус, множення і ділення з повторенням знака у наступному рядку. Символи і коефіцієнти, що наводяться у формулі, описуються безпосередньо під нею в тій послідовності, в якій згадуються у формулі. Значення кожного символу або числового коефіцієнта подається з нового рядка. Перший рядок починається словом «де» без двокрапки. Номер формули розміщується на правому боці сторінки на рівні нижнього рядка. 4.5. Правила оформлення ілюстрацій і таблиць. Ілюстративний матеріал у роботі використовується з метою більш наочного представлення результатів досліджень та їх обґрунтування. Найчастіше в науководослідницьких роботах використовуються такі види ілюстративних матеріалів: креслення, рисунки, таблиці, діаграми, графіки, схеми, фотографії. Всі ілюстрації зазначаються у тексті роботи. 31

Назва ілюстрації розміщується відразу після її номеру, внизу. Цифровий матеріал роботи оформлюється у вигляді таблиць. Слово «Таблиця» починається з великої літери, прописується курсивом і розміщується у верхньому правому куті сторінки, а її назва – посередині, симетрично до тексту і наводиться жирним шрифтом. Заголовки граф мають починатися з великих літер, підзаголовки  з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків має бути не менше 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. Таблиця розміщується (після першого згадування про неї) в тексті так, щоб її можна було читати без обертання переплетеного блока рукопису або з обертанням за стрілкою годинника. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. У разі перенесення таблиці на інший аркуш слово «Таблиця», її номер і назва не повторюються, далі над іншими частинами праворуч пишуться слова «Продовж. табл.» і вказується тільки номер таблиці, наприклад: «Продовж. табл. 1.2».

Додаток 5.1 Зразок оформлення титульного аркуша Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Головне управління освіти і науки Донецької облдержадміністрації Донецьке територіальне відділення МАН України

Відділення: математика Секція: прикладна математика

НАБЛИЖЕНІ МАТЕМАТИЧНІ ОБЧИСЛЕННЯ В ЗАДАЧАХ РОЗПІЗНАННЯ ОБРАЗІВ

Роботу виконав: Тітов Дмитро Сергійович, учень 10 класу Донецької спеціалізованої загальноосвітньої фізикоматематичної школи І-ІІІ ступенів № 35 Науковий керівник: Ткаченко Олександр Кирилович, доцент Донецького національного університету, кандидат фізико-математичних наук

Донецьк – 2013Додаток 6 до Правил проведення Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України у 2012/2013 навчальному році (пункт 6.1) ПАСПОРТ ЕКСПОНАТУ (РОЗРОБКИ) Назва експонату (розробки): ______________________________________ Прізвище, ім'я автора (авторів) експонату (розробки): ________________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ Назва навчального закладу (клас, курс), адреса, тел/факс: ____________ ______________________________________________________________ Назва гуртка: __________________________________________________ Прізвище, ім'я, по батькові керівника гуртка: _______________________ ______________________________________________________________ Навчальний заклад, на базі якого працює гурток, поштова адреса, тел/факс:___________________________________________________________ ___________________________________________________________________ ___________________________________________________________________ Примітка: _____________________________________________________

Керівник навчального закладу М.П.

ФОТО 3,5 х 4,5 см

Додаток 7 до Правил проведення Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України у 2012/2013 навчальному році (додаток 6.1)

АНКЕТА учасника ІІІ етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науководослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України Прізвище, ім’я, по батькові учасника (розбірливо)

Дата народження (день, місяць, рік): Домашня адреса: _________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ ___________ _____________________________________________________________________ ___________ _____________________________________________________________________ ___________ Конт.тел E-mail Відомості про батьків: Батько:_______________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ ______________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові, місце роботи, посада, контактний телефон) Мати:________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ 35

_____________________________________________________________________ ___________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові, місце роботи, посада, контактний телефон) Місце навчання: _________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ ______________________ _____________________________________________________________________ ___________ (назва, адреса навчального закладу, прізвище, ім’я, по батькові директора, тел. приймальної) клас/курс: _________________________________________________________________ Відділення МАН: ________________________________________________ Секція: ___________________________________________________________ Базова дисципліна: ____________________________________________________ Назва дослідницької роботи: _____________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________ Науковий керівник: ___________________________________________________ __________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові, вчений ступінь, посада, контактний телефон) Позашкільний заклад, в якому навчаєтесь/навчались: _______________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ (назва, адреса навчального закладу, прізвище, ім’я, по батькові директора, тел. приймальної) 36

Скільки років займаєтесь в МАН: __________________________________________________ _____________________________________________________________________ ___________ Чи є кандидатом в члени МАН / дійсним членом МАН? ________________________________ _____________________________________________________________________ ___________ Чим зумовлений Ваш вибір напрямку наукового дослідження? __________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ __________________________________________________________________ Чи були переможцем/учасником інших конкурсів, олімпіад, змагань (перерахувати)? _______ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ ____________________________________________ Чи володієте іноземною мовою (якою, рівень володіння)? ______________________________ ______________________________________________________________________ __________ Чи в змозі ви презентувати роботу іноземною мовою (якою)? ___________________________ ______________________________________________________________________ __________ Продовження додатка 7 Чи маєте закордонний __________________________

паспорт

(дитячий

проїзний

документ)?

Сфера інтересів:_____________________________________________________________ _____ _____________________________________________________________________ ___________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ 37

_____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ ____________________________________________ В яких вищих навчальних закладах Ви мрієте здобути освіту? __________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ ____________________________________________ Якою професією хотіли б оволодіти? ________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ ______________________ В якій сфері Ви хотіли б реалізувати себе в майбутньому (політика, наука, бізнес, інше)? _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _______________________________________________________ Які побажання Ви маєте щодо діяльності МАН та процедури проведення конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт? _____________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ _____________________________________________________________________ ___________________

Додаток 8 до Правил проведення Всеукраїнського конкурсу-захисту науководослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України у 2012/2013 навчальному році (пункт 6.4) Інформація про результативність участі вихованців територіального відділення Малої академії наук України в І-ІІ етапах конкурсу Таблиці 1-18 Наукове відділення Етап конкурсу-захисту (І, ІІ) Сек ція

Місце проживання Усього Кількість Обласні, Міста, Села, селища учасників республіканс районні міського ькі центри центри типу К-ть К-ть К-ть К-ть К-ть К-ть К-ть К-ть 9 10 11 учасни перем учасни перем учасни перем учасни перем кла кла кла ків ож-ців ків ож-ців ків ож-ців ків ож-ців с с с

Разо м

Додаток до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 22 січня 2013 № 44 Склад оргкомітету III етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України в 2012/2013 навчальному році Табачник – Міністр освіти і науки, молоді та спорту України, Дмитро оргкомітету; Володимирович Малої

академії

наук

України,

голова

Довгий Станіслав Олексійович

– Президент оргкомітету;

співголова

Наумовець Антон Григорович

– віце-президент Національної академії наук України, академік Національної академії наук України, співголова оргкомітету;

Пещеріна Тетяна Вікторівна

– заступник директора Національного центру “Мала академія наук України”, секретар оргкомітету.

Андрущенко Віктор Петрович

– академік Національної академії педагогічних наук України, ректор Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, доктор філософських наук (за згодою);

Бар’яхтар Віктор Григорович

– академік Національної академії наук України, директор Інституту магнетизму Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, куратор наукового відділення фізики і астрономії Малої академії наук України (за згодою);

Вербицький Володимир Валентинович

– директор Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді, доктор педагогічних наук, керівник наукових відділень Малої академії наук України: хімії та біології, екології та аграрних наук;

Гальченко Сергій Анастасійович Грінченко Віктор Тимофійович Губерський Леонід Васильович Згуровський Михайло Захарович Кухар Валерій Павлович

– кандидат філологічних наук, заступник директора Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка Національної академії наук України, куратор наукових відділень літературознавства, фольклористики та мистецтвознавства; мовознавства Малої академії наук України (за згодою); – академік Національної академії наук України, директор Інституту гідромеханіки Національної академії наук України, куратор наукового відділення технічних наук Малої академії наук України (за згодою); – академік Національної академії наук України, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філософських наук (за згодою); – академік Національної академії наук України, Академії педагогічних наук України, ректор Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (за згодою); – академік Національної академії наук України, директор Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України, куратор наукових відділень Малої академії наук України: хімії та біології, екології та аграрних наук (за згодою);

Лісовий Оксен Васильович

– директор Національного центру “Мала академія наук України”, кандидат філософських наук, керівник наукових відділень Малої академії наук України: фізики і астрономії, математики, економіки, технічних наук, комп’ютерних наук, літературознавства, фольклористики та мистецтвознавства, мовознавства, філософії та суспільствознавства, наук про Землю;

Редько Володимир Никифорович

– академік Національної академії наук України, куратор наукового відділення комп’ютерних наук Малої академії наук України (за згодою);

Савченко – директор Українського державного центру туризму і Наталія краєзнавства учнівської молоді, керівник наукового відділення Володимирівна історії Малої академії наук України; Самойленко Анатолій Михайлович Середницька Алла Дмитрівна

– академік Національної академії наук України, директор Інституту математики Національної академії наук України, куратор наукового відділення математики Малої академії наук України (за згодою); – начальник відділу позашкільної освіти, виховної роботи та захисту прав дитини Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України; 41

Смолій Валерій Андрійович

– академік Національної академії наук України, директор Інституту історії Національної академії наук України, куратор наукового відділення історії Малої академії наук України (за згодою);

Старостенко Віталій Іванович

– академік Національної академії наук України, директор Інституту геофізики імені С. І. Субботіна Національної академії наук України, куратор наукового відділення наук про Землю Малої академії наук України (за згодою);

Інформаційна довідка про досягнення учнівської молоді у міжнародних конкурсах протягом 2012 року На виконання Державної цільової програми розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року (постанова Кабінету Міністрів України №785 від 27.08.2010) та наказу МОНмолодьспорту України від 13.09.2010 №868 з метою залучення обдарованої учнівської молоді в галузі природничих наук до участі у міжнародних заходах протягом 2012 року педагогічним колективом Національного еколого-натуралістичного центру проведена потужна робота щодо підготовки та організації участі українських команд у фіналах дванадцяти міжнародних курсів (10 очного та 2 заочного типу). НЕНЦ здійснює активну діяльність щодо створення системи пошуку підтримки обдарованої молоді та розвитку дослідницько-експериментального напряму еколого-натуралістичного профілю в позашкільній освіти. З метою підготовки українських команд для участі у фіналах міжнародних конкурсів на базі НЕНЦ була організована Всеукраїнська школа з підготовки учасників міжнародних конкурсів. Такий підхід підготовки команд до участі у конкурсах, вагомість одержаних результатів отримали високу оцінку членів журі міжнародних конкурсів. І як результат, перемоги у фіналах міжнародних конкурсів. А саме: Балтійський науково-інженерний конкурс. З 31січня по 3 лютого 2012 р в місті Санкт-Петербург відбувся Балтійський науково-інженерний конкурс, в якому Україна вдруге була представлена, після проведення заочного відбірковорго етапу (організатор: Національний екологонатуралістичний центр учнівської молоді Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України). У конкурсі прийняло участь 340 учасників із Росії, України, Білорусії та Туркменістану, які представляли 268 наукових та інженерних проектів. Україну на Балтійському науково-інженерному конкурсі представляли 8 учнів, які презентували індивідуальних проекти. Результати виявили високу якість українських проектів та їх авторів: Коваленко Поліна, вихованка Дніпропетровського обласного екологонатуралістичного центру учнівської молоді. Тема проекту: «Smart Windows: синтез тонких плівок нікель гідроксиду для електрохімічних пристроїв». Отримала диплом першого ступеня в секції «Хімія». Нога Михайло, учень 11 класу Донецької гімназії №70, вихованець Донецького обласного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді. Тема проекту: «Іскатель». Отримав диплом першого ступеня в секції «Техніка». Єменець Ганна, вихованка Дніпропетровського обласного екологонатуралістичного центру учнівської молоді. Тема проекту: «Отримання вольфраму і карбіду вольфраму селективною переробкою брухту твердих сплавів». Отримала диплом другого ступеня в секції «Хімія». Соловей Михайло, вихованець Дніпропетровського обласного екологонатуралістичного центру учнівської молоді. Тема проекту: «Нікель гідроксид: 43

новий синтез з «м’яким» комплексоном». вчительського журі в секції «Хімія»

Отримав

першу

премію

XVІ Білоруська конференція учнів. З 24 до 26 лютого 2012 року в м. Мінську (Республіка Білорусь) на базі навчального закладу «Мінський державний обласний ліцей» проведена XVІ Білоруська конференція учнів. За форматом XVІ Білоруська конференція учнів – є конкурсом дослідницьких робіт учнів з математики, інформатики. Фізики, астрономії, хімії та біології. У конференції взяли участь команди з України, Росії, Республіки Білорусь. Україну на конференції з індивідуальними проектами представляли 8 учнів 9-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів, переможці заочного відбіркового етапу, проведеного у грудні 2011 року Національним еколого-натуралістичним центром учнівської молоді. За результатами XVІ Білоруської конференції учнів: Дипломом І ступеня нагороджено Ємець Ганну Олегівну, вихованку Дніпропетровського обласного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді. Тема проекту: «Отримання вольфраму і карбіду вольфраму селективною переробкою брухту твердих сплавів». Категорія: «Хімія». Дипломом ІІІ ступеня нагороджено Ольхову Анастасію Олегівну, вихованку Комунального закладу «Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості». Тема проекту: «Нові флуоресцентні зонди та мітки для біофізичних досліджень на основі 2,6 – піридиндикарбонової кислоти». Категорія: «Хімія». Дипломом ІІ ступеня нагороджено Гаражину Анну Валеріївну, вихованку Комунального закладу «Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості». Тема проекту: «Вплив електромагнітного випромінювання на біологічні показники тутового шовкопряду». Категорія: «Біологія». Дипломом ІІІ ступеня нагороджено Ситника Сергія Вікторовича, вихованця КЗ «Чернігівська обласна станція юних натуралістів». Тема проекту: «Вирощування ряски». Категорія: «Біологія». Заохочувальний приз отримав, Корецький Віталій Олегович, вихованець КЗ «Чернігівська обласна станція юних натуралістів». Тема проекту: «Автоматичний прилад для підкачування повітряних камер колес». Категорія: «Фізика». ХХІІІ Білоруський конкурс науково-біологічних робіт учнів загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів 5-6 березня 2012 року у м. Мінськ Республіки Білорусь проходив ХХІІІ Білоруський конкурс науково-біологічних робіт учнів загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів. Конференція проходила на базі «Республіканського екологічного центру дітей та молоді». Від України у зазначеному заході брала участь делегація із Сумської області. Вихованка Сумського обласного центру позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю, учениця Олександрівської гімназії м. Суми Холіна Альона посіла ІІ місце. Вона презентувала результати дослідження з теми «Оцінка екологічного стану деревно-чагарникових насаджень парку - пам’ятки садовопаркового мистецтва «Веретенівський». 44

Вихованець Сумського обласного центру позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю Шилов Олександр посів ІІІ місце. Тема його дослідження «Вплив циклів сонячної активності на захворюваність людини інфарктом міокарда». ІV Міжнародна Олімпіада екологічних проектів INEPOEurоasia (6 по 8 квітня 2012р., місті Баку, Азербайджан). Вперше в ц.р. Україна брала участь у Міжнародній Олімпіаді екологічних проектів INEPOEurоasia (6 по 8 квітня 2012р., місті Баку, Азербайджан). Учасники з 46 країн світу представили різноманітні проекти, які були спрямовані на поліпшення стану оточуючого середовища та використання альтернативних джерел енергопостачання. Більш ніж 100 проектів взяли участь у конкурсній програми Олімпіади. Організатори Олімпіади Міністерство освіти, Міністерство екології та природних ресурсів Азербайджану, Азербайджанська державна нафтова компанія. Україну в Азербайджані представила Васильєва Ірина, учениця 11 класу Балтського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3 - колегіум» Одеської області, вихованка Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання. Тема проекту: «Екологічний комплекс з переробки опалого листя». За підсумками захисту робіт у категорії «Інженерія» Васильєва Ірина отримала бронзову медаль Олімпіади та сертифікат учасника. Міжнародний конкурс «INFOMATRIX – 2012» (3-7 травня 2012 року у м.Бухарест (Румунія). Десятий, ювілейний, Міжнародний конкурс «INFOMATRIX – 2012» відбувся 3-7 травня 2012 року у м.Бухарест (Румунія). Змагання проводились у 5 категоріях:програмування; інформаційна інженерія; робот; комп’ютерне мистецтво;короткометражний фільм. В конкурсі приймали участь 143 учасники з 38 країн. У відповідності до Міжнародного положення про конкурс INFOMATRIX Україну представляли 10 учасників національного суперфіналу у 4-х категоріях. Результати участі у конкурсі української команди: 9 із 10 учасників української команди вибороли призові місця: золоті призери:  Купченко Владислав, вихованець Донецького обласного екологонатуралістичного центру учнівської молоді з програмним проектом «Кишеньковий ультразвуковий рухливе джерело спрямованого звуку» в категорії «інформаційна інженерія»;  Поршнєва Катерина, вихованка Луганської обласної МАН, з програмним засобом «Розробка програмного продукту «Lost Letter» в категорії «програмування»;  Гранковський Володимир, студент IV курсу Донецького національного технічного університету, з проектом «Інтерфейс мозок - комп’ютер, заснований на ЕЕГ» в категорії «інформаційна інженерія»; срібні призери (командний проект): 45



Бойчук Григорій, студент І курсу національного університету «Львівська політехніка», Олексієнко Михайло, студент ІІ курсу Одеського національного політехнічного університету, з проектом «Сніжний дух Snowing Mind» в категорії «комп’ютерне мистецтво»; бронзові призери:  Дунець Роман, учень 10 класу Львівського технологічного ліцею, вихованець Львівської філії комп’ютерної академії «ШАГ» з програмним Software Architecture System» в категорії засобом «ММК «програмування»; командний проект:  Банцевич Роман, Кутузов Юрій, учні ІІІ курсу державного навчального закладу «Пологівський професійний ліцей» Запорізької області, з програмним засобом «Ігрова програма «Pithon» в категорії «програмування». Міжнародний конкурс I-SWEEEP (Міжнародна Олімпіада Проектів на тему Стабільного Світу) З 2 – 7 травня ц.р. у місці Х’юстон (штат Техас, США) відбувся Міжнародний конкурс I-SWEEEP (Міжнародна Олімпіада Проектів на тему Стабільного Світу). I-SWEEEP - це інноваційна виставка наукових проектів. В 2012 році прийняли участь учні з 69 країн світу та 43 штатів США. Двоє українських учнів - переможці національного етапу конкурсу I-SWEEEP, який проходив у м. Києві 14-17 лютого цього року (організатор: Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України) вибороли право представляти Україну на всесвітньому науковому конкурсі. Переможці національного етапу конкурсу I-SWEEEP отримали спеціальні премії від Президентського фонду Леоніда Кучми "Україна" . Склад української команди: з індивідуальними проектами: Лучко Ігор В’ячеславович, учень 11 класу НВК «Олександрійський колегіум» Кіровоградської області. Тема проекту: «Авіамобіль на водневому паливі»; Соловей Михайло В’ячеславович, вихованець КЗ «Дніпропетровський обласний еколого-натуралістичний центр». Тема проекту: «Гідроксид нікелю: новий синтез з «м'яким» комплексоном». Результат участі української команди у конкурсі I-SWEEEP - 2012- третє основне місце в категорії «Хімічна інженерія», яке виборов Соловей Михайло Україна восьмий раз була представлена на всесвітньому науковому конкурсі INTEL ISEF. З 13-18 травня 2012 р в м. Питсбург, штат Пенсильвания, США відбувся Всесвітній конкурс науково-технічної творчості школярів Intel ISEF, який щорічно збирає понад 10 000 людей, серед яких півтори тисячі найкращих молодих вчених-фіналістів із різних країн світу, а також їхні вчителі, наукові керівники, вчені, що представляють команду журі, і гості. На цьому найпредставницькому форумі – конкурсі свої наукові та технічні роботи представили більше ніж 1500 учасників із 48 штатів США та 70 країн світу. 46

Протягом тижня фіналісти розповідали про виконану роботу, результати власних спостережень та досліджень. Троє українських учнів - переможці національного етапу (конкурс INTEL ЕкоУкраїна), який проходив у м. Києві 14-17 лютого цього року (організатори: Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Національний екологонатуралістичний центр учнівської молоді, Київський національний університет імені Тараса Шевченка та компанія INTEL), вибороли право представляти Україну на всесвітньому науковому конкурсі. Склад української команди: з індивідуальним проектом: 1. Коваленко Поліна, вихованка КЗ «Дніпропетровський обласний екологонатуралістичний центр»; тема проекту: "Smart Windows: синтез тонких плівок нікелю гідроксиду для електрохромних пристроїв "; 2. Рімель Михайло, учень 11 класу, вихованець Львівської обласної МАН; тема проекту: "Віртуальний скринінг біологічної активності похідних 3,4дигідроізокумарину"; 3. Ємець Ганна Олегівна, вихованка КЗ «Дніпропетровський обласний еколого-натуралістичний центр»тема проекту: "Отримання вольфраму і карбіду вольфраму селективною переробкою брухту твердих сплавів". Коваленко Поліна стала переможцем: виборола Спеціальну нагороду «Друге місце» в номінації Sustainable Material Use Awards (Використання матеріалів для Сталого Розвитку) від всесвітньо відомої корпорації ALCOA FOUNDATION. Слід зазначити, що переможцями від ALCOA FOUNDATION було визнано лише 6 робіт серед 1500 учасників. Вперше українська команда прийняла участь у фіналі Міжнародного конкурсу INESPO-2012 ( м. Ультрехт, Нідерланди) З 10 – 15 червня ц.р. у місці Ультрехт (Нідерланди) відбувся Четвертий Міжнародний конкурс INESPO - конкурс екологічних проектів (the International Enviromental and Sustainability Olimpiad) в рамках програми GLOBE. В 2012 році в конкурсі прийняли участь біля 300 учнів з 43 країн Європи. Двоє українських учнів - переможці національного етапу конкурсу INESPO вибороли право представляти Україну у фіналі Міжнародного конкурсу. Склад української команди: з індивідуальними проектами: Долготьор Павло, вихованець Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання. Тема проекту: «Modeling of a factory for processing plastic into diesel fuel, gasoline and soot». Матеуш Артем, учень Київського Природничо-Наукового Ліцею №145. Тема проекту: «Методи боротьби із забрудненням води нафтовими продуктами шляхом обмеження площі поверхні нафтової плями та переміщення нафти із затопленого танкера». Учасники були нагороджені дипломами за участь у конкурсі. Міжнародний конкурс наукових та мистецьких проектів учнів середніх загальноосвітніх шкіл («Genius») 47

23 по 29 червня ц.р. в м. Освего (штат Нью-Йорк, США) в університеті SUNYOSWEGO був проведений фінал Міжнародного конкурсу наукових та мистецьких робіт учнів «Genius» Честь України на цьому представницькому конкурсі захищали переможці національного етапу конкурсу: індивідуальний проект Ганзюк Христина, вихованка Хмельницького обласного екологонатуралістичного центру. Тема проекту: «Модифікація природних сорбентів України і можливості їх дослідження». командний проект Леонова Марія, Руда Анастасія, вихованки КЗ «Дніпропетровський обласний еколого-натуралістичний центр». Тема проекту: «Ефект попкорну - отримання високодисперсних порошків за допомогою мікрохвильової обробки» Результати участі: Ганзюк Христина з індивідуальним проектом – виборола БРОНЗОВУ МЕДАЛЬ. Леонова Марія, Руда Анастасія з командним проектом - БРОНЗОВА МЕДАЛЬ. Міжнародний конкурс винахідників «Leonardo Da Vinci». 27-28 вересня 2012 р. у м. Тбілісі (Грузія) був проведений фінал Міжнародного конкурсу винахідників «Leonardo Da Vinci». Конкурс проводився з метою підвищення рівня навчання, поглиблення інтересу учнівської молоді до інновацій та технічного прогресу, сприяння розвитку творчого мислення серед школярів, виявлення та підтримка обдарованих учнів. Організаторами конкурсу є Міністерство освіти та науки Грузії та Національний науковий фонд імені Ш. Руставелі. Конкурс проводиться вже втретє, Україна прийняла участь у конкурсі вперше. індивідуальний проект Коваленко Поліна, вихованка КЗ «Дніпропетровський обласний екологонатуралістичний центр». Тема проекту: «Smart Windows: темплантний метод отримання тонких електрохромних плівок нікель гідроксиду та прилад для його реалізації». Янкевич Юлія, учениця 9 класу Красилівського навчального-виховного комплексу Хмельницької області. Тема проекту: «Акуляча кров». Результати участі: Янкевич Юля, з індивідуальним проектом – виборола третє місце. Коваленко Поліна – нагороджена дипломом за найкращу наукову розробку Заочні конкурси: Міжнародний конкурс шкільних проектів з енергоефективності „Енергія і середовище - 2012”. Метою конкурсу в Україні є пошук, підтримка талановитої, обдарованої учнівської молоді, формування екологічної компетентності школяра, виховання принципів енергозбереження, залучення шкіл до навчально-практичної діяльності з проблем енергоефективності та раціонального використання ресурсів, й в першу чергу енергетичних. Переможці Національного туру неодноразово ставали призерами Міжнародного туру конкурсу. У 2012 р. переможцями Міжнародного конкурсу стали: І місце 48

Волков Максим, учень Макіївського міського ліцею Донецької області, вихованець Донецького обласного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді. Тема проекту: «Розробка та використання експериментальної моделі фотоелектростанції в системі автономного електропостачання». ІІІ місце Арендарчук Тетяна Олександрівна, вчитель математики ЗОШ с. Карпилівка Ківерцівського району Волинської області. Тема проекту «Математика вчить економити». V Міжнародний екологічний конкурс. Тема конкурсу: „У кого бджоли – у того й мед” (Польща, Вроцлав, 2012). Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, як координатор Національного етапу, активно прийняв участь у V Міжнародному екологічному конкурсі (Польща, Вроцлав, 2012) „У кого бджоли – у того й мед” для учнів 1-6 класів. До Вроцлава на розгляд журі було відправлено 98 робіт, що зайняли І місце в Національному етапі конкурсу. Переможцями міжнародного конкурсу стали 35 дітей, учнів молодших класів загальноосвітніх навчальних закладів та вихованці позашкільних навчальних закладів у 6-ти номінаціях: поробка з природних матеріалів «Бджола - королева комах», художня робота «У світі бджіл», казка «У світі бджіл», вірш «Як у вулику», мультимедійна презентація «Бджоли - люди - довкілля - охорона взаємозв'язки», комп’ютерна мультиплікація «Бджоли - люди - довкілля - охорона - взаємозв'язки». Українські юннати посіли 7 – І місць; 7 – ІІ; 5 – ІІІ; 16 учасників отримали заохочувальні призи. І місце: 1. Кондуфор Дмитро, учень 2 класу Глобинської гімназії № 1 ім. В.Є. Курченка Полтавської області з роботою «У світі бджіл». 2. Горобець Наталія, учениця 5 класу Шляхівської ЗОШ І-ІІІ ст. Бершадського району Вінницької області. 3. Бортняк Максим, учень 2 класу Свіршківцівської школи Чемеровецького району Хмельницької області з роботою: вірші «Смачні ліки», «Добро». 4. Захарчук Ярослава, учениця 4 класу Шепетівського навчально-виховного комплексу № 1 у складі «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів та ліцей», вихованка Шепетівського міського центру еколого-натуралістичної творчості Хмельницької області з роботою: поетичний колаж «Як у вулику». 5. Лук’янчук Анна, учениця 5 класу Гальчинської ЗОШ І-ІІІ ст. Андрушівського району Житомирської області. 6. Дзізінська Ірина, учениця 6 класу Кам’янець-Подільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 7 Хмельницької області, вихованка Кам’янець-Подільського міського еколого-натуралістичного центру учнівської молоді з роботою: сучасна казка «Людина і бджола». 7. Павлюк Антон, учень 6 класу Чернівецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, вихованець КЗ «Чернівецький обласний центр еколого49

натуралістичної творчості учнівської молоді» з роботою «Політ бджілки», «Бджілкина хатка». На сьогоднішній день важливим є визнання суспільством значення позашкільної освіти як функціональної структурованої соціально-педагогічної системи, що ґрунтується на комплексі соціально-педагогічних умов, сприятливих для творчого розвитку особистості, формування її життєвої компетентності та соціалізації. Тому одним із пріоритетних завдань НЕНЦ є - виховання професійно зорієнтованих, озброєних відповідним науковим, дослідницьким інструментарієм молодих дослідників, які вже в школі та позашкільному навчальному закладі знають своє призначення, спрямування, наукове покликання і йдуть до вищих навчальних закладів, чітко розуміючи, в якій науковій галузі вони хочуть працювати. Це важливий аспект для зміцнення системи виявлення та підтримки обдарованої учнівської молоді в галузі природничих наук, створення реального ґрунту для формування успішної української науки, нової інтелектуальної еліти держави.

Секція «Агрономія» ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ РОСТАКТИВАТОРІВ ГУМІНОВОЇ ПРИРОДИ НА МОРФОЛОГІЧНІ ТА ГОСПОДАРСЬКО-ЦІННІСНІ ОЗНАКИ ТРИТИКАЛЕ ЯРОВОГО Антонова Вікторія Костянтинівна, учениця 11 клас Піддубненської ЗОШ І-ІІІ ступенів Великоновосілківського району Донецької області Донецьке територіальне відділення МАН України Наукові керівники: С. К. Кириленко, зав. відділом сільського господарства Донецького облЕНЦ, канд. біол.наук, ст.н.с.; О. Л. Ракова, вчитель біології Комарської ЗОШ У роботі вперше в степовій зоні Донецької області проведено вивчення впливу ростактиваторів гумінової природи нового покоління з введенням в них деяких мікроелементів на тритикале ярове сорту Оберіг Харківський. Метою досліджень було з'ясувати вплив обробки ростактиваторами гумінової природи ГАМ, ГАМ-Со, ГАМ-В-Со та ГАМ-B-Mo вегетуючих рослин тритикале на біологічні і господарсько-ціннісні ознаки. Насіння тритикале висіяли у відкритий ґрунт вузькорядним способом. Глибина закладення насіння 2-3 см, норма висіву насіння 300 шт. на 1 м2 з шириною міжрядь – 15 см. Площа облікової ділянки 1 м2. Рослини у фазу кущіння оброблялися 0,01 % розчинами ГАМ, ГАМ-Со, ГАМ-В-Со та ГАМ-B-Mo. Досліди закладалися в 3-х кратній повторності протягом двох років. Блоки з урахуванням контролю розміщені рендомізовано, що дозволяє надалі обробити результати математично по Б.А. Доспєхову. У завдання дослідження входило визначення: тривалості міжфазних та повного вегетаційного періодів, морфобіологічних ознак рослин в процесі онтогенезу, елементів структури врожаю, урожаю насіння з облікової ділянки та в перерахунку на гектар. На підставі отриманих результатів можна зробити наступні висновки: 1. Обробка рослин ростактиваторами ГАМ-В-Мо і ГАМ-В-Со збільшує висоту рослин. 2. При використанні розчинів ГАМ-Со, ГАМ-В-Со та ГАМ-В-Мо у 2012 році спостерігається збільшення 1000 зерен у порівнянні з контролем. 3. Обробка вегетуючих рослин тритикале розчинами ГАМ-В-Со та ГАМ-В-Мо сприяє значному підвищенню потенційного врожаю зерна відповідно на 2,03 ц та 1,20 ц з гектара у 2011 році та на 14,22 ц та 13,16 ц з гектара у 2012 році. Таким чином, за результатами двох років дослідження можна зробити висновки, що введення до складу гуматів амонію мікроелементу Купруму та сумісного введення Купруму та Кобальту не дає однозначного впливу на морфобіологічні та господарсько-ціннісні ознаки рослин тритикале ярового сорту Оберіг Харківський. 51

Комплексне введення мікроелементів Купруму, Бору, Молібдену та Купруму, Бору Кобальту до складу гуматів амонію підвищує морфобіологічні і господарсько-ціннісні ознаки рослин тритикале ярового в умовах степової зони Донецької області. ЕФЕКТИВНІСТЬ ПЕРЕДПОСІВНОЇ ОБРОБКИ НАСІННЯ ЛЮПИНУ ЖОВТОГО МІКРОБНИМИ ПРЕПАРАТАМИ В УМОВАХ ЗАХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ Бабій Тетяна Володимирівна, учениця 11 класу ТНВК «Школа-ліцей №6 ім. Н. Яремчука» Тернопільське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Пида Світлана Василівна, доктор сільськогосподарських наук, професор кафедри ботаніки ТНПУ ім. Володимира Гнатюка Мета роботи – встановити вплив передпосівної обробки насіння ризобофітом та «Байкалом ЕМ-1 У» на ростові процеси, накопичення пігментів у листках, формування та активність симбіотичних систем і продуктивність люпину жовтого сорту Бурштин у грунтово - кліматичних умовах Західного Лісостепу України. Встановлено, що ризобофіт на основі нових штамів бульбочкових бактерій 30л і 8л інтенсифікує ріст стебла у висоту у фазах бутонізації та цвітіння. Обробка насіння препаратом «Байкал ЕМ-1 У» істотно не впливала на ріст стебла у висоту, товщину стебла і довжину центральної листкової пластинки люпину жовтого у ґрунтово-кліматичних умовах Західного Лісостепу України. Обробка насіння ризобофітом на основі нових штамів Bradyrhizobium sp. (Lupinus) 30л і 8л сприяла наростанню бульбочок на коренях рослин. Їх маса в 1,47 та 1,18 рази (відповідно) була вищою, порівняно з контролем на початку цвітіння та у 1,47 і 1,48 разів - у кінці фази цвітіння. Найвища азотфіксувальна активність визначена на початку цвітіння у бульбочках рослин, що виросли на фоні застосування ризобофіту штам 30л та «Байкалу ЕМ-1 У». Найбільший уміст хлорофілів виявлено протягом фази бутонізація: хлорофіл а – 63,1±2,5 мг/100 г сухої речовини (контроль) – 112,1±5,1 (ризобофіт штам 30л); хлорофіл б – 45,1±3,1 мг/100 г сухої речовини (контроль) – 52,5±5,1 (ризобофіт штам 30л), а каротиноїдів - під час цвітіння рослин: 37,5±1,1 мг/100 г сухої речовини (контроль) – 53,7±4,7 («Байкал ЕМ-1У»). Достовірний приріст урожаю зерна люпину жовтого отримано за передпосівної обробки насіння «Байкалом ЕМ-1 У» та ризобофітом на основі штаму 30л. Зернова продуктивність у рослин цього варіанту була на 21,4% вищою, порівняно з контролем (8,4 ц/га), на 12,8% більшою від врожайності рослин, інокульованих ризобофітом на основі стандартного штаму бульбочкових бактерій 367а і на 4,5% вищою, порівняно з рослинами, обробленими «Байкалом ЕМ-1 У».

ПРОДУКЦІЙНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КВАЗИБЕЗПЕРЕРВОЇ КУЛЬТУРИ МІКРОВОДОРОСТЕЙ Дудка Юлія Олександрівна, учениця 9 класу СШ № 41, м. Севастополь Севастопольське територіальне відділення Науковий керівник: Геворгіз Р. Г., к.б.н., с.н.с. відділу біотехнологій Інбпм, керівник гуртка біофізики МАНУМ Spirulina (Arthrospira) platensis (Nordst.) Geitl. є найпоширенішим об'єктом біотехнологій. Її культивують у промислових масштабах у багатьох країнах світу, однак не на всіх підприємствах використовують інтенсивний метод проточного культивування. Відомо, що продуктивність систем культивування підвищується значною мірою при використанні квазібезперервної культури мікроводоростей. Ціль роботи полягала в тому, щоб на основі продукційних характеристик накопичувальної культури побудувати просту математичну модель динаміки щільності квазібезперервної культури. За допомогою математичної моделі розрахувати величину питомої швидкості протоки, при якій врожай мікроводоростей максимальний, а також оцінити кількість добрив, необхідних для одержання максимального врожаю. Для досягнення поставленої мети 1) проводили теоретичний аналіз динаміки росту мікроводоростей у накопичувальній культурі; 2) був обраний діапазон максимальної продуктивності; 3) розрахована питома швидкість протоки, при якій продуктивність системи культивування максимальна. Верифікацію математичної моделі проводили експериментально на прикладі культури мікроводоростей S. platensis. Культивування S. platensis проводилося в напівпромислових масштабах у лабораторних умовах у фотобіореакторах типу басейн. Отримані результати мають теоретичне й практичне значення, тому що вносять вклад у розуміння, при яких умовах квазібезперервного культивування вдається одержати більший урожай біомаси будь-яких видів культур мікроводоростей. Крім того, результати досліджень у даній роботі дозволили вперше, на основі теоретичних уявлень щодо продукційних характеристик проточних культур, розробити новий метод розрахунку робочого діапазону процесу культивування для будь-яких типів фотобіораекторів. БІОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРИЙОМІВ ЗАХИСТУ СХОДІВ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ ВІД ЗВИЧАЙНОГО БУРЯКОВОГО ДОВГОНОСИКА В УМОВАХ СЕМЕНІВСЬКОГО РАЙОНУ Л.В. Гаврись, 11 клас, Семенівський навчально-виховний комплекс №1 Науковий керівник: Н.С. Погребняк, Семенівське районне наукове товариство ім. М.М. Хорунжого Метою роботи є вивчення, застосування, удосконалення інтегрованої системи заходів захисту сходів цукрових буряків від наземного комплексу шкідників: звичайного бурякового довгоносика. У завдання досліджень входить 53

вивчення порогів шкодочинності звичайного бурякового довгоносика, ролі агротехнічного методу обмеження чисельності шкідника, результатів способів застосування інсектицидів в умовах Веселоподільської дослідно-селекційної станції ІЦБУААН. Дана робота виконувалася на базі Веселоподільської дослідно-селекційної станції ІЦБУААН на основі спостережень, співпраці з науковими працівниками даної установи. Досліди та обліки проводилися по загальноприйнятих методиках ІУБ та мікробіологічних досліджень. Так, проводили дослідження, спостереження впливу регулятора росту рослин за обробки ним насіння у складі захисностимулюючих речовин на продуктивність сільськогосподарських рослин: насіння обробляли композицією, в склад якої входили Емістим і Грейнактив; ефективності дії нового інсектициду Сидоприд, 60% т.к.с. в композиції захисностимулюючих речовин після обробки ними насіння на основних шкідників сходів цукрових буряків, а також особливості фенології та встановлення чисельності популяції звичайного бурякового довгоносика в полях короткострокових сівозмін. Результати обліків наводяться в роботі. Також в роботі наводяться результати впливу різних методів боротьби з основним шкідником цукрових буряків – звичайним буряковим довгоносиком на продуктивність цукрових буряків. АЛЕЛОПАТИЧНІ ВЗАЄМОДІЇ ДЕЯКИХ КВІТНИКОВО-ДЕКОРАТИВНИХ І ГОРОДНІХ КУЛЬТУР Голобородий Сергій Віталійович, учень 10 класу Кам’янського еколого-економічного ліцею Черкаської області Черкаське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Ювшин Лідія Василівна, учитель біології Кам’янського еколого-економічного ліцею Черкаської області Вивчення алелопатичної активності і толерантності рослин є запорукою їхнього успішного впровадження в найрізноманітніші фітоценози. Важливим об’єктом алелопатичних досліджень є квітниково-декоративні і городні насадження. Традиційно в українських селах господині на своїх грядках висаджують не лише городні культури, а й квітниково-декоративні – найчастіше чорнобривці (Tagetes L.) та майорці (Zinnia L.). З огляду на це важливим завданням є проведення алелопатичних досліджень для науково-обґрунтованого сумісного культивування обраних для дослідження квітникових та городніх рослин. Метою роботи було з’ясувати характер взаємного алелопатичного впливу деяких поширених квітникових і городніх культур. Завдання дослідження: дослідити взаємний алелопатичний вплив виділень проростаючого насіння деяких квіткових і городніх рослин; з’ясувати алелопатичний вплив водної витяжки вегетативних органів чорнобривців та цинії і витяжки грунту після вирощування цих культур на проростання насіння, ріст коренів та висоту стебла городніх рослин. 54

За результатами проведених лабораторних досліджень виявлено стимулюючу дію проростаючого насіння помідорів, дині, редиски та крес-салату на схожість насіння чорнобривців, цинії – на диню. Відмічено, що проростаюче насіння чорнобривців та цинії може інгібувати схожість насіння помідорів. Проростання насіння чорнобривців пригнічують огірки, цинії – огірки, диня, редиска і крес-салат. З’ясовано, що водорозчинні виділення вегетативних органів чорнобривців можуть суттєво знижувати схожість насіння помідорів та дині, цинії – помідорів. Чорнобривці пригнічують ріст коренів та стебел, а цинія пригнічує ріст коренів і стимулює ріст пагонів більшості досліджених видів рослин. Встановлено, що водні витяжки ґрунту після вирощування чорнобривців та цинії не мають суттєвого впливу на схожість насіння більшості досліджених городніх культур, однак суттєво стимулюють проростання дині. Ріст коренів пригнічувався у редиски, помідорів та крес-салату, ріст стебел – у крес-салату та редиски. У всіх інших випадках проявилася стимулююча дія. Дані, отримані в результаті проведеного дослідження, можуть бути використані при плануванні сумісного вирощування досліджених культур на присадибній ділянці. ВИВЧЕННЯ СТИМУЛЯЦІЇ РОСТУ РОСЛИН БАКТЕРІАЛЬНИМИ ПРЕПАРАТАМИ Гончарук Олена Олександрівна, учениця 11класу Українського медичного ліцею НМУ ім. О. О. Богомольця, м. Київ Київське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Мегалінська Ганна Петрівна, доцент кафедри ботаніки НПУ ім. М.П. Драгоманова, кандидат біологічних наук Актуальність дослідницької роботи: на сьогодні гостро стоїть проблема зниження негативної дії на навколишнє середовище антропогенних і техногенних факторів, тому перспективним напрямом покращення екологічної обстановки може стати використання препаратів мікробного походження. Мета роботи: вивчити механізми стимуляції росту рослин бактеріальними препаратами та виконати завдання: зробити експериментальне дослідження впливу культуральної рідини Azotobacter vinelandii IMB B-7076, Bacillus sudbtilis IMB B-7023 на схожість насіння та довжину проростків цукрового буряку сорту «Коррида» та провести статистичну обробку отриманих результатів. Новизна дослідження: вперше було проведено експериментальний дослід впливу культуральних рідин мікроорганізмів роду Azotobacter та Bacillus на схожість насіння та довжину проростків цукрового буряку сорту «Коррида». Висновки: якщо використовувати для виготовлення добрива тільки культуральну рідину Azotobacter vinelandii ІМВ В-7076, то найоптимальнішою буде така концентрація - культуральна рідина: вода (1:50), тому що, порівнюючи з контролем, схожість насіння збільшилась на 35%, а довжина проростків на 21 %. А якщо використовувати тільки культуральну рідину Bacillus subtilis ІМВ В-7023, то найкраще використати культуральну рідину: вода(1:1), в цьому випадку 55

схожість насіння та довжина проростків збільшилась на 8%. А використовуючи культуральну рідину змішаних культур Azotobacter vinelandii IMB B-7076 та Bacillus subtilis IMB В-7023,то найкраще використати таку концентрацію культуральну рідину: вода (1:1) або (1:10), в першому випадку схожість насіння збільшилась на 89%, а в другому на 49%. ВИРОЩУВАННЯ ОВОЧЕВИХ КУЛЬТУР ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ БІОГУМУСУ Іванченко Оксана Олександрівна, учениця 11 класу Новопразького навчально-виховного комплексу Олександрійської районної ради Кіровоградської області Наукові керівники: Резніченко Віта Петрівна, кандидат сільськогосподарських наук, старший викладач кафедри загального землеробства Кіровоградського національного технічного університету, Мітленко Лариса Олександрівна, вчитель фізики та інформатики Новопразького навчально-виховного комплексу Олександрійської районної ради Одним із економічно вигідних та перспективних напрямків є використання вермикультури для утилізації сільськогосподарських відходів в Україні. В роботі теоретично обґрунтувано шляхів створення екологічно безпечної біотехнології утилізації органічних відходів, що утворились внаслідок ведення приватного господарства, методом вермикультивування для отримання екологічно безпечного добрива - біогумусу та застосування його з метою підвищення продуктивності вирощування томатів сорту Малиновий дзвін, проаналізовано особливості біотехнології переробки органічних відходів від ведення приватного господарства методом вермикультивування, розглянуто вплив продуктів переробки на урожайність томатів. Запропонована у роботі концепція використання вермикультури для утилізації органічних відходів у приватних господарствах дозволить розв’язати ряд актуальних екологічних проблем України. ЗВ'ЯЗОК МІЖ СТАНОМ ПЛАСТИДНОГО АПАРАТУ МЕЗОФІЛУ ЛИСТЯ ТА ПРОДУКТИВНІСТЮ РОСЛИН ЛЬОНУ ОЛІЙНОГО Колібаба Луїза Володимирівна, учениця 11-В класу хіміко-біологічного профілю Запорізької гімназії №28 Запорізьке територіальне відділення МаН України Науковий керівник: Лях Віктор Олексійович, д.б.н, професор Об’єкт дослідження: сорт льону олійного Циан та отримані на його основні мутантні лінії з хлорофільною недостатністю М-80 та М-81. Мета дослідження – встановити вплив стану пластидного апарату мезофілу листя на рівень продуктивності рослин льону олійного. Актуальність роботи: полягає встановленні можливих механізмів адаптації у рослин, зокрема льону олійного, що забезпечують формування високої продуктивності. Задачі: 56

1) вивчити анатомо-морфологічні особливості будови пластидного апарату хлорофільних мутантів у порівнянні з вихідною лінією; 2) визначити кількість фотосинтетичних пігментів у листі хлорофільних мутантів та вихідного сорту Циан; 3) визначити продуктивність хлорофільних мутантів та вихідного сорту Циан за основними морфолого-фізіологічними показниками; 4) встановити взаємозв’язок між будовою пластидного апарату та продуктивністю у різних генотипів. Висновки: 1. Встановлено, що хлорофілдефіцитні мутанти М-80 та М-81 мають змінений пластидний апарат мезофілу листка у порівнянні з вихідною формою сортом Циан. 2. Рівень змін залежить від типу хлорофільної недостатності, а саме: у обох типів мутантів зменшуються розміри хлоропластів, у рослин типу xantha (М-81) це зменшення є більш суттєвим і змінюється окрім цього і форма хлоропластів. 3. 3. Виявлено, що у обох мутантних зразків у порівнянні з вихідною лінією достовірно знижується кількість хлорофілу b, а у лінії М-81 ще й хлорофілу а. 4. Встановлено суттєве відставання в рості і розвитку мутантних ліній в порівнянні з контрольними рослинами. З двох досліджених мутантів менше зниження показників продуктивності виявлено у М-80, а більш суттєве - у М-81. 5. Виявлено зв'язок між морфолого-біохімічними характеристиками хлоропластів показниками хлоропластів в хлорофільній частині рослин і ступенем їх пригніченості. ОЦІНКА СТАНУ ПРИРОДНИХ КОРМОВИХ УГІДЬ ЗАПЛАВНИХ ЛУК Р. СТУБЕЛКА ТА ЗАХОДИ ЇХ ВІДНОВЛЕННЯ Красновська Тетяна Володимирівна, учениця 11 класу ЗОШ № 13 вихованка Екологічного центру Рівненського міського Палацу дітей та молоді Наукові керівники: Рискова В.Г., керівник Ресурсного центру з екологічної освіти ПДМ; Володимирець В.О., канд. біол. наук, доцент кафедри агрохімії, ґрунтознавства та землеробства НУВГП Природні кормові угіддя, що складають основу для розвитку тваринництва та м'ясо-молочного виробництва Рівненщини, представлені суходільними, низинними та заплавними луками. За оцінками фахівців, майже усі природні поліські пасовища та сіножатті знаходяться у дигресивному стані внаслідок довготривалого, інтенсивного та незбалансованого господарювання. Тому дослідження сучасного стану природних кормових угідь є досить актуальним науковим напрямком, який дозволяє вирішувати питання збереження та підвищення ефективності використання кормового потенціалу лук.

Мета досліджень полягала у з’ясуванні сучасного стану природних кормових угідь заплавних лук р. Стубелки з подальшою розробкою заходів щодо їхнього відновлення. В ході досліджень було встановлено: видова різноманітність травостоїв заплавних лук р. Стубелки на досліджених ділянках виявилася збідненою або значно збідненою (13-35 видів). За кормовою цінністю травостоїв заплавні луки відносяться до І-VІ категорій природно-кормових угідь, більшість угідь має середню кормову цінність. Заплавні луки виявили наступні екологічні характеристики: за зволоженістю усі ділянки волого-лучні; за активним багатством і засоленістю переважають досить багаті та багаті; за пасовищною дигресією більшість ділянок відносяться до напівпасовищної стадії; за зміною зволоження переважають ділянки з помірно перемінним режимом зволоження. Деградація заплавних лук та зниження кормової цінності лучних травостоїв пов’язана із значним антропогенним впливом. ВПЛИВ МЕТАЛОКОМПЛЕКСНИХ СПОЛУК НА ОСНОВІ ПАРААМІНОБЕНЗОЙНОЇ КИСЛОТИ НА ФІЗІОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ САЛАТУ ЛИСТКОВОГО Мачужак Анна Анатоліївна, учениця 11 класу Ніжинського ліцею Ніжинської міської ради при НДУ імені Миколи Гоголя Чернігівське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Гавій Валентина Миколаївна, кандидат біологічних наук, доцент кафедри біології Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Актуальною проблемою сучасного сільськогосподарського виробництва є розробка технологій, що сприяють підвищенню врожайності та є безпечними для навколишнього середовища, і, що найважливіше – для людського організму. Цим вимогам відповідають металокомплексні сполуки на основі мікроелементів. Тому, метою нашої роботи було дослідження впливу металокомплексних сполук на основі параамінобензойної кислоти на окремі фізіологічні процеси овочевих культур. Уперше синтезовано металокомплексні сполуки на основі параамінобензойної кислоти, які мають рістрегулюючу активність, не виявляючи токсичного впливу на навколишнє середовище. Це комплексні сполуки на основі параамінобензойної кислоти, які містять іони мікроелементів Ba2+, Mn2+, Cu2+, Co2+. Встановлено, що на рістрегулюючу активність металокомплексних сполук впливає як природа, так і концентрація металокомплексу. З’ясовано, що досліджувані металокомплекси на основі Ва2+, Cu2+ найбільш ефективно стимулюють коренеутворення, лінійний ріст і сиру масу кореня та стебла, площу листкової поверхні салату листкового. Комплекси барію та купруму на основі параамінобензойної кислоти найбільш ефективно стимулюють фізіологічні процеси салату листкового та можуть мати практичний інтерес для пошуку нових синтетичних регуляторів росту овочевих культур. 58

НАУКОВО ОБҐРУНТОВАНІ СПОСОБИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ СОЇ В УМОВАХ ВОЛИНО-ПОДІЛЬСЬКОГО ЛІСОСТЕПУ Молдован Григорій Вікторович, учень11 класу Самчиківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Науковий керівник Молдован Жанна Андріївна, завідувач лабораторії польових кормових культур, сіножатей і пасовищ Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, кандидат сільськогосподарських наук. Унікальний біохімічний склад і багатофункціональність сої обумовили її широке розповсюдження не тільки у світі, Україні і, навіть, нашому регіоні, де площі її посіву у 2012 році становлять 142,6 тис. га, або у 51 раз більше порівняно із 2005 роком, що ставить цю культуру на одне з перших місць серед інших сільськогосподарських культур. Метою наших досліджень було вивчення сортової реакції сортів сої з різним вегетаційним періодом на зміну строків сівби та норм висіву, впливу передпосівної обробки насіння на формування біологічної і якісної продуктивності нових сортів сої в умовах Волино - Подільського Лісостепу. Основним завданням роботи передбачалось: 1) вивчити реакцію сортів сої з різним вегетаційним періодом на зміну календарних строків сівби та норм висіву в умовах ВолиноПодільського Лісостепу; 2) встановити вплив строків сівби та норм висіву на формування показників продуктивності сортів сої з різним вегетаційним періодом; 3) визначити оптимальні способи передпосівної обробки насіння сої, які забезпечать максимальний приріст урожаю в умовах регіону. На підставі всебічного вивчення перерахованих чинників для умов регіону буде запропоновано адаптовані нові компоненти технології або оригінальне їх поєднання, що в кінцевому результаті буде гарантувати високі і сталі врожаї сої. ВПЛИВ ХЛОРМЕКВАТХЛОРИДУ НА РІСТ, РОЗВИТОК, ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИН СОНЯШНИКУ Патерко Вікторія Юріївна, учениця 11 класу Войнашівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, Вінницька область Вінницьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Рогач Віктор Васильович, старший викладач кафедри біології Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського Одним із центральних напрямів вирішення проблеми одержання високих і стабільних урожаїв у світовому рослинництві є застосування інтенсивних технологій з використанням синтетичних регуляторів росту рослин серед яких чільне місце займають ретарданти. Найпоширенішою олійною культурою нашої держави є соняшник, який характеризується високою інтенсивністю фотосинтезу, а його урожайність 59

наближається до зернових колоскових культур. Соняшникова олія містить значну кількість ненасичених жирних кислот, які не синтезуються в організмі людини і мають підвищену біологічну цінність. Актуальність дослідження полягає в тому, що одним із новітніх напрямків сучасної аграрної науки є оптимізації продуктивності культурних рослин шляхом штучної регуляції їх росту і розвитку. Тому метою дослідження є вивчення впливу четвертинної амонієвої солі – хлормекватхлориду на ріст, розвиток, продуктивність і якість продукції рослин соняшнику. Об’єктом дослідження є онтогенез рослин соняшника при штучній зміні активності процесів росту і розвитку за дії ретарданту. Предметом дослідження є процеси росту, розвитку та обміну у рослин соняшника під впливом інгібітору росту. Нами застосовувалися такі методи досліджень як лабораторні, морфометричні, статистичні, описові. Новизна досліджень полягає в тому, що вперше вивчається вплив хлормекватхлориду на культуру соняшника сорту вітчизняної селекції. Зміни у донорно-акцепторній системі рослини під впливом 0,25%-го хлормекватхлориду зумовлювали перерозподіл потоків асимілятів до господарсько важливих органів – сім’янок. За дії препарату зростала їх кількість у кошику та маса. Маса 1000 насінин достовірно не змінювалася. Препарат збільшувався вміст олії у насінні та покращувалися її якісні характеристики: зростало число омилення, ефірне число та вміст гліцерину. Йодне число зростало лише в посушливих умовах вегетації. За дії ретарданту підвищувалося кислотне число, однак воно не перевищувало граничних для харчових олій концентрацій. Вивчення економічної ефективності застосування 0,25%-го хлормекватхлориду на посівах соняшника свідчить про зменшення собівартості продукції та зростання рентабельності. ВИВЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДОЦІЛЬНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МІКРОБНИХ ПРЕПАРАТІВ ПРИ ВИРОБНИЦТВІ СОНЯШНИКОВОЇ ОЛІЇ В УМОВАХ СХІДНОГО СТЕПУ УКРАЇНИ Песоцька Альона Юріївна, учениця 11 класу спеціалізованої школи № 57 І-ІІІ ступенів м. Луганська Науковий керівник: Суслов Олексій Афанасійович, кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри ґрунтознавства і агрохімії Луганського Національного аграрного університету Метою дослідження є виявити закономірності отримання високоякісної олії та покращення економічних показників виробництва. Завдання дослідження. В завдання досліджень входило: оцінити вплив дослідних варіантів на формування урожайності рослин соняшника, надати кількісну оцінку отриманої олії, розрахувати економічні показники ефективності виробництва. Наукова новизна одержаних результатів полягає у подальшій розробці теоретичних засад формування високої продуктивності соняшника і додаткового 60

отримання рослинної олії, розрахунку економічної доцільності використання нових біологічних препаратів на основі біогумусу, та агрономічно корисних штамів мікроорганізмів. На основі отриманих даних по виявленню закономірностей підвищення виходу олії та покращенню економічних показників виробництва в аграрному секторі економіки України можна зробити висновки: найбільш ефективною була обробки посівного матеріалу біодобривом «Айдар» р. сумісно з новим мікробним препаратом Ауріллом; визначення структурних показників продуктивності показало, збільшення висоти рослин протягом 2010-2012 рр., зростання маси 1000 насінин; Виявлено, що згаданий варіант забезпечив надходження додаткової продукції 1,7 – 3,2 ц/га; за роки досліджень показано зростання вмісту олії у насінні соняшнику по варіанту сумісної обробці посівного матеріалу в межах 0,59% - 1,24% (у 2010 р. та 2012 р.); встановлено зростання рівня рентабельності вирощування на рівні 7,3 – 14,9% при комплексному застосуванні дослідних препаратів. ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РЕГУЛЯЦІЇ ЧИСЕЛЬНОСТІ КОЛОРАДСЬКОГО ЖУКА Поніна Соломія Іванівна; учениця 11 класу Мукачівської ЗШ І-ІІІ ступенів № 1 ім. О. С. Пушкіна Закарпатської області Закарпатське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Паланейчик Ірина Вікторівна вчитель ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 ім. О. С.Пушкіна; вчитель-методист. Дотепер ще не розроблені препарати, які б ефективно діяли проти колорадського жука та давали можливість отримати екологічно чисту продукцію. Тому виникає необхідність у розробці принципово нових засобів захисту рослин. Дана робота присвячена вивченню екстрактів рослин, що містять біологічно активні речовини, застосування яких забезпечить захист пасльонових культур від колорадського жука і безпеку для корисної ентомофауни в агроценозах. Предмет досліджень - інсектицидна та антифідантна активність вторинних метаболітів Datura stramonium L. Досліди проводили на личинках та імаго колорадського жука ( Leptinotarsa decemlineata Say. ) протягом 2009-2012рp. В якості кормової рослини використовували картоплю сорту «Поліський рожевий». Об’єкт дослідження - дурман звичайний (D. stramonium L.) родини Solanaceae. Мета роботи – дослідження біологічно активних речовин екстракту з Datura stramonium L. та оцінка його біологічної ефективності у регулюванні чисельності популяції колорадського жука . Завданням цієї роботи було: отримати екстракт з дурману звичайного; з’ясувати оптимальний спосіб екстракції; провести кількісну та якісну оцінку екстракту з D. stramonium L.; визначити біологічну ефективність для зниження чисельності колорадського жука та його вплив на корисну ентомофауну; оцінити 61

стабільність при зберіганні; визначити біологічну активність по відношеню до L. decemlineata. Методи дослідження включали біологічне та хімічне тестування рослин, лабораторний експеримент, екстракцію біологічно активних речовин з рослинної сировини, титриметричний метод, спостереження, статистичну обробку результатів. У результатті проведених досліджень було вперше виявлено, що екстракт з Datura stramonium L. має високу інсектицидну та антифідантну активність, знижує чисельність популяції колорадського жука. Доведено, що доцільно використовувати сумарні екстракти. Встановлено оптимальний спосіб екстракції активних речовин з рослини, дана його кількісна та якісна характеристика. Зʾясовано, що ефективність екстракту в процесі його зберігання в діапазоні температур від +4˚ до +24 ˚С неістотно змінюється упродовж 365 діб. У цьому полягає наукова новизна отриманих результатів. Теоретична значимість: отримані результати обґрунтовують наявність антифідантних властивостей рослинних екстрактів та їх вплив на онтогенетичні стадії розвитку колорадського жука. Дані дослідження є основою для розробки нових засобів рослинного походження. Практична цінність роботи полягає у розробці методики по отриманню екстракту з Datura stramonium L.. ВПЛИВ СОЛЕЙ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ MN, ZN, CO, CU НА ПЕРЕХІД ЦЕЗІЮ-137 І СТРОНЦІЮ-90 В ЗЕЛЕНУ МАСУ ВИКИ ЯРОЇ Повшедна Тетяна Юріївна, учениця 10-Б класу Житомирської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6 Житомирське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Біденко Володимир Миколайович, доцент Житомирського національного агроекологічного університету, кандидат сільськогосподарських наук Мета роботи: вивчити вплив солей мікроелементів на перехід радіонуклідів Цезію-137 та Стронцію-90 із ґрунту в рослини, їх продуктивність та кормову цінність. Об’єкт дослідження: посіви вики ярої господарства СТОВ «Полісся» Народицього району Житомирської області. Методи дослідження: Під час проведення дослідження використовувались методи польових досліджень, а також лабораторні та математичні методи. Висновки: 1. Застосування солей мікроелементів Co, Mn, Zn, Cu сприяло підвищенню урожайності зеленої маси вики на 5 ц або 3% у порівнянні з даними урожайності культури на контрольних ділянках. Урожайність на контрольних ділянках складала 166,0 ц/га, на дослідних – 171,0 ц/га 2. Внесення мікродобрив шляхом поверхневого обробітку сприяло зниженню питомої радіоактивності зеленої маси вики по 137 Cs в 1,1 рази, по 90Sr - в 1,3 рази. Радіоактивність вегетативної маси вики зменшилась на 15,1 Бк по 137Cs, і на 18,7 Бк по 90Sr. 62

Підживлення вики ярої мікроелементами сприяло збагаченню її на Купрум: у контролі вміст становив 1,62 мг/кг, на дослідних ділянках - 1,76 мг/кг; Цинку – з 18,2 мг/кг до 18,9 мг/кг, а також зменшенню накопичення токсичного елемента Свинцю, вміст якого у контролі складав 0,49 мг/кг, на дослідних ділянках-0,46 мг/кг. Використання вищезгаданих солей мікроелементів шляхом поверхневого обробітку позитивно вплинуло на збільшення накопичення деяких метаболітів, зокрема сирої клітковини: вміст у контролі - 40,9 г, а у варіантах застосування солей мікроелементів – 42,6г ; перетравної клітковини – з 18,4 г у контролі до 19,1 г на дослідних ділянках.

ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ДОМБРОВСЬКОГО КАР’ЄРУ: РЕКУЛЬТИВАЦІЙНІ ПЕРСПЕКТИВИ Рибчак Станіслав Юрійович, учень 11 класу Калуської гімназії Науковий керівник: Лойош Галина Павлівна, учитель вищої категорії, старший вчитель Кар’єрний видобуток спричиняє значні фінансові та екологічні збитки, тож необхідно проводити заходи для зменшення таких наслідків. Одним з таких заходів являється рекультивація. Та цей захід сам по собі є не дешевим, тому потребує детального аналізу і планування в кожному конкретному випадку. В світовій практиці, як найдешевшим і найсприятливішим для навколишнього середовища виявився біологічний спосіб. На даний час він не надто широко використовується через недостачу досвіду в його впровадженні. В місті Калуш знаходиться кар’єр, що раніше був єдиним джерелом калійних солей в Україні. На даний час він повністю не використовується в господарській діяльності і створює ряд екологічних проблем, що потребують значного фінансування для їх вирішення. рекультивації. Дана робота є проектом, в якому досліджуються екологічні умови та способи їх покращення на території Домбровського кар’єру. Перший розділ – це короткий опис історії створення і роботи кар’єру, що дозволяє побачити першопричини проблем, що наявні на даний час. Другий розділ представляє дослідження якості повітря на території кар’єру, для оцінки придатності повітряного середовища для життя живих організмів. Третій розділ – дослідження ґрунтових покривів кар’єру для оцінки можливості та планування рекультивації на певних ділянках кар’єру. Четвертий розділ – дослідження кар’єру на предмет підвищеного рівня радіаційного фону. П’ятий розділ – підбір методів та прогнозування наслідків біологічної рекультивації на тих чи інших ділянках кар’єру. Отримані в результаті роботи дані можна буде використовувати при плануванні біологічної рекультивації на аналогічних територіях, а також враховувати певні моменти при рекультивації різних типів порушених екотопів. 63

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ І ШКІДЛИВОСТІ ОСНОВНИХ ФЕНОФОРМ КОЛОРАДСЬКОГО ЖУКА ТА ЇХ СТІЙКОСТІ ДО СУЧАСНИХ ІНСЕКТИЦИДІВ Стороженко Владислав Олександрович, учень ІІ-Т курсу (11 класу) Красилівського середнього загальноосвітнього навчально-виховного комплексу ім. М. І. Савельєва Ставищенської районної ради Київської області Київське обласне територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Яструб Леся Василівна, вчитель біології вищої категорії У роботі розглядаються такі питання, як основні феноформи колорадського жука, внутрішньопопуляційна мінливість, резистентність, пестицидний пресинг, технічна ефективність застосування інсектицидів на картоплі проти цього фітофага. Актуальність роботи полягає у вивченні змін у структурі популяції колорадського жука під впливом токсичної дії хімічних інсектицидів та зональних особливостей вирощування картоплі за сучасних умов господарювання. Мета досліджень. Удосконалення системи хімічного захисту картоплі від колорадського жука із урахуванням рівня природної чутливості фітофага до інсектицидів. Завдання: встановити фенетичні особливості популяції колорадського жука в південній частині Київської області; вдосконалити стратегію і тактику хімічного захисту картоплі від фітофага. Результати роботи. Дослідили фенологію та динаміку чисельності колорадського жука на картоплі, встановили ступінь пошкодження ним рослин культури, вивчили технічну ефективність інсектицидів та їх сумішок проти нього. Висновки. В популяції колорадського жука південної частини Київської області 68% особин є резистентними до неонікотиноїдів. Ефективними проти цього фітофага є суміші неонікотиноїдів Моспілану, 20% р.п. та Бомбардира, 70% в.г. із Банколом, 50% з.п. у половинних нормах їх витрати. в.г. – водорозчинні гранули (препаративна форма пестициду) ВПЛИВ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ НА РІСТ, РОЗВИТОК ТА ВРОЖАЙНІСТЬ ГРУШ СОРТІВ «ВІЛЬЯМС ЛІТНІЙ» ТА «БЕРЕ БОСК» Ткачук Тетяна Сергіївна, учениця 9 класу Білоусівського навчально-виховного комплексу Науковий керівник: Дорофей Марія Семенівна, методист, вчитель біології Білоусівського НВК; Романюк Василь Васильович, доцент Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича, кандидат біологічних наук Одним з актуальних завдань сільського господарства є інтенсифікація садівництва, яка передбачає ущільнення кількості дерев на 1 га та підвищення врожайності за рахунок використання мінеральних добрив, науковообґрунтованої агротехніки вирощування. Мета роботи: виявити вплив різних співвідношень елементів мінерального живлення на ріст пагонів, морфометричні показника центрального провідника 64

та врожайність груші сортів «Вільямс літній» та «Бере Боск» в умовах Лісостепової зони України на прикладі Чернівецької області. Цей аналіз ґрунтується на використанні різних співвідношень азотного, калійного та фосфорного мінерального живлень для встановлення найбільш оптимальних показників, які забезпечують найкращі умови для росту і розвитку досліджуваних сортів груш. Основні завдання роботи – вивчити літературні джерела щодо використання мінеральних добрив у садівництві; здійснити обстеження ґрунту дослідної ділянки; закласти польовий дослід з різними варіантами та контролю; провести фенологічні спостереження; встановити основні біометричні ознаки та параметри стану оптимальної стиглості плодів для досліджуваних сортів груш; проаналізувати результати досліджень та виявити найоптимальніший варіант застосування мінеральних добрив. У результаті проведених досліджень виявлено, що застосування різних співвідношень елементів мінерального живлення неоднаково впливає на ріст пагонів, діаметра штамбу та врожайність. Дослідження проводились впродовж трьох років. Сумісне внесення азотних, фосфорно-калійних добрив зумовлює позитивний вплив на величину і якість врожаю. Внесення азотних – сприяє подовженню росту пагонів і діаметра штамбу. БІОГУМУС - ФАКТОР ОПТИМІЗАЦІЇ ПІЩАНОГО ГРУНТУ Виконавець: Восколович Олександр Сергійович, учень 10-Б класу ФТЛ при ХНТУ та ДНУ Науковий керівник: Мудрак Тетяна Олександрівна, завідувач відділом КЗ «ЦЕНТУМ» ХОР; Харитонова Інна Миколаївна, вчитель вищої категорії ФТЛ при ХНТУ та ДНУ У роботі пропонується використання біогумусу, як результату життєдіяльності червоних каліфорнійських червяків для оптимізації піщаних ґрунтів Херсонщини. Біогумус – високомолекулярна органічна сполука, яка має багатобічний позитивний вплив на агрохімічні, фізико-хімічні та біологічні показники ґрунтів. Метою роботи є опанувати методики отримання біогумусу за допомогою штучних популяцій червоного каліфорнійського черв’яка і визначити оптимальні норми внесення біогумусу у піщаний ґрунт під овочеві культури. Завдання наступні: 1. Прослідкувати склад піщаних ґрунтів в Україні як резерву раціонального землекористування; 2. Проаналізувати біологічні особливості червоних каліфорнійських черв’яків та отримати біогумус, використовуючи методики вермікультування; 3. Визначити оптимальну концентрацію біогумусу, що сприяє найкращому розвитку томатів у піщаному ґрунті; 4. Розробити рекомендації щодо оптимізації ґрунтів за допомогою методик вермікультування. В результаті досліджень встановлено, що освоєння пісків на Херсонщині для сільського господарства як резерву раціонального землекористування можливе за умов використання технологій органічного землеробства та використання біогумусу, як продукту вермікультування; самостійно отримано біогумус, який був застосований для проведення досліджень. Експериментальним 65

шляхом вперше визначено оптимальну концентрацію локального внесення біогумусу під томати, що становить 300 - 500г біогумусу під рослину. За допомогою результатів роботи пропонується спрогнозувати вирішення екологічних проблем агропромислового комплексу нашої місцевості. ГОСПОДАРСЬКО-БІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗИМОВИХ СОРТІВ ЯБЛУНІ В УМОВАХ ЛЬВІВЩИНИ Загірська Ольга Сергіївна, учениця 11 класу Берлинської СЗШ І-ІІІ ступеня Бродівського району Науковий керівник: Гулько Валентина Іванівна, к.с.-г.н., доцент кафедри плодоовочівництва, технології зберігання і переробки продукції рослинництва, Львівський НАУ; Лісовий Микола Миколайович, к.с.-г.н., асистент кафедри лісових культур і лісової селекції НЛТУ України Протягом 2010-2012 років проводили спостереження за продуктивністю промислових насаджень яблуні, залежно від сорту. Встановлено, що найкраще квітували дерева у сортів Голден Делішес та Чемпіон (4,1-4,8 бала), дещо нижчі показники у сорту Айдаред (3,8-4,2 бала) і найнижчий бал у сорту Джонаголд (3,0-3,9 бала). Найвищі показники довжини однорічних приростів відмічені у сорту Джонаголд – 52,9 см, середні показники у сортів Айдаред та Голден Делішес – 42,8-43,5 см, найнижчі – у сорту Чемпіон – 38,5 см. Слаборослі дерева у сорту Чемпіон, середньорослі у Айдареда та Голден Делішес і сильнорослі у Джонаголда. За роки досліджень встановлено, що найвищої якості були плоди у сортів Джонаголд та Чемпіон. Найбільший відсоток плодів вищого сорту відмічено у сортів Джонаголд (21 %) та Чемпіон (20 %), найменший у Айдаред (14 %). Середня врожайність сорту Чемпіон становила 148,4 ц/га, що в 1,6 рази перевищила показники контролю. Переважала контроль в 1,2 рази також врожайність сорту Голден Делішес 131,6 ц/га. Та сорт Джонаголд мав показники вищі контролю – у 1,4 рази. З метою отримання високих врожаїв високоякісних плодів яблуні в умовах досліджень при закладанні промислових садів пропонуємо використовувати сорти яблуні Джонаголд та Чемпіон. ВІДНОВЛЕННЯ СТРУКТУРИ ТА ЕФЕКТИВНОЇ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ Жук Богдан Леонідович, учень 10 класу СЗШ № 132 м. Дніпропетровська Дніпропетровське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Редько Віталіна Вікторівна, вчитель біології СЗШ № 132 м. Дніпропетровська, аспірант кафедри зоології та екології ДНУ ім. Олеся Гончара У сучасному світі доволі гостро стоїть питання продовольчої кризи. Хоча Україна і вважається сільськогосподарською країною – нестача продовольчих 66

товарів також відчувається, таким чином питання відновлення ґрунтів та підвищення їх ефективної родючості являється надзвичайно актуальним. Сучасна наука розглядає родючість як функцію ґрунтоутворюючого процесу, визначаючи його здатність до одночасного забезпечення рослин умовами їх нормального розвитку. У зв'язку з тим, що ознакою родючості є величина врожаю, яка обумовлюється сукупністю таких властивостей пов’язаних між собою: гумус; гранулометричний склад; будова профілю і щільність; хімічний склад: водноповітряний і температурний режими; рослинність і мікробіологічна активність. Ґрунт як природно-історичне тіло володіє визначеною родючістю, яка називається природною родючістю. Вона являється результатом розвитку ґрунтоутворюючих процесів, які призвели до утворення даного ґрунту як природного тіла і притаманна лише цілинним землям. Характеризується комплексом взаємозв'язаних механічних, фізичних, хімічних, фізико-хімічних і біологічних властивостей, які обумовлюють життєдіяльність рослинних організмів. Водночас, рослинність і мікроорганізми також діють на зміну і напрямок ґрунтових процесів, а отже, і на родючість ґрунту. Оскільки немає нічого більш досконалого за природу, то для підвищення ефективної родючості та зменшення економічних витрат необхідно наблизити стан сільськогосподарських ґрунтів до природних. З огляду на актуальність цього питання нами розроблено та вдосконалено методи природного землеробства та використання природних ресурсів біогеоценозу в умовах агроценозу. Протягом трьох років проводилось випробовування нових методик висадження рослин у ґрунт без попередньої механічної обробки останнього. Дослідні ділянки попередньо засівали сидератами родини Fabaceae: Melilotus officinalis, Trifolium pratanse та Astragalus dasyanthys. Восени рослини видаляли та залишали на поверхні грунту у вигляді тонкого шару, на весні у шар органічної маси висаджували дослідну культуру Solánum tuberósum. У результаті дослідження властивостей грунту дослідних ділянок встановленно: збільшення гумусового горизонту на 12,1±0,2%, збільшення щільності складення на 19,3±0,3% та пористості на 21,7±0,3%; підвищення рівня гігроскопічної та польової вологи до 25±1,2% та до 83±1,7% відповідно, помітне наближення рН до 6,3±1,6. Також спостерігалось збільшення мікробного числа на 103 та зміна якісного складу мікрофлори, переважну кількість склали Bacillus mycoides, В. mesentericus, В. megatherium, Clostridium sporogenes, С. perfringens, С. putrificum. Серед грибів родин Penicillium, Aspergillus, Fusarium та дріжджів збільшення кількості відбулось у середньому на 174±1,3%. Вражай картоплі збільшився у 46 разів. Отримані дані свідчать про доцільність використання опробованих методик в сільських господарствах для покращення якості та значного збільшення родючості українських ґрунтів.

Секція «Біологія людини» ОСОБЛИВОСТІ ПОКАЗНИКІВ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ГЕМОДИНАМІКИ ЗАЛЕЖНО ВІД РІВНЯ ОСОБИСТІСНОЇ ТРИВОЖНОСТІ Закордонець Олександр Олександрович, учень 10 класу Луцької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 15 Волинське територіальне відділення МАН Науковий керівник: Журавльов Олександр Анатолійович, кандидат біологічних наук, доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Наукові дослідження останніх десятиліть свідчать, що психічні стани тривожності виступають в якості найбільш важливого суб’єктивного фактору, який визначає успішність та продуктивність діяльності людини в галузі спілкування та пізнання, здійснюють суттєвий вплив на ефективність і якість різних видів трудової діяльності. Контингент досліджуваних склали 46 юнаків віком 15-17 років, які є учнями Луцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 15, здорових за даними медичної картки 086-у та без скарг на самопочуття в період обстеження. Експериментальне дослідження включало в себе вивчення рівня особистісної тривожності (тест Тейлор), вегетативного індексу Кердо та показників центральної гемодинаміки (реографія). В ході роботи було виявлено, що серед досліджуваного контингенту переважають особи із середнім рівнем особистісної тривожності (63 %). При цьому зростання рівня особистісної тривожності призводить до зміщення балансу вегетативної рівноваги в сторону парасимпатичної регуляції. Показники функціонального стану серцево-судинної системи знаходяться в межах норми в усіх досліджуваних, однак в осіб з високим рівнем особистісної тривожності спостерігається підвищення серцевого індексу вдвічі порівняно з іншими групами досліджуваних. Інтегральні показники діяльності центрального відділу кровоносної системи не відрізняються в різних групах досліджуваних, що свідчить про компенсацію емоційного напруження на рівні механізмів регуляції центральної гемодинаміки. ВИДОВИЙ СКЛАД І АНТИБІОТИКОЧУТЛИВІСТЬ МІКРОФЛОРИ ПРИ ПАТОЛОГІЯХ РЕСПІРАТОРНОГО ТРАКТУ В УМОВАХ М. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА Юсіфова Мілена Іршадівна, учениця 11 класу Обласного медичного ліцею-інтернату м. Дніпропетровська Дніпропетровське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Бригадиренко В. В.

“Дніпро”

Наукова робота містить 37 сторінок та 63 літературних джерела. Мета роботи – визначити видовий склад мікрофлори при патологіях респіраторного тракту в умовах м. Дніпропетровськ. 68

Методи дослідження: статистичні, бактеріологічні. Об’єкт дослідження – умовно-патогенні мікроорганізми респіраторного тракту людини. Предмет дослідження – стійкість до антибіотиків штамів умовнопатогенних мікроорганізмів різних таксономічних груп, виділених із біоматеріалу від пацієнтів із захворюваннями респіраторного тракту. Висновки та їх новизна. Видовий склад стафілококів дихальних шляхів представлений у 70,0 % випадків S. aureus, у 23,3 % – S. epidermidis і у 6,7 % – S. saprophyticus. У м. Дніпропетровськ в усіх вікових категоріях пацієнтів із захворюваннями дихальних шляхів головними збудниками інфекцій респіраторного тракту були Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes, Klebsiella pneumoniae, Нaemophilus influenzae. Найефективнішими препаратами відносно умовно-патогенної мікрофлори респіраторного тракту виявилися антибіотики аміноглікозидного ряду (лінкаміцин, тобраміцин, нетілміцин) і препарати групи фторхінолонів (левофлоксацин, офлоксацин, ципрофлоксацин), які можна рекомендувати для використання в амбулаторній практиці. ОСОБЛИВОСТІ БІЛКОВОГО СКЛАДУ СИРОВАТКИ КРОВІ ДОНОРІВ У ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД СТАТІ, ВІКУ, ГРУПИ КРОВІ І РЕЗУС-ФАКТОРУ Бакурадзе Вікторія Ігорівна, учениця 11 класу гімназії № 2, м. Севастополь Севастопольське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Скуратовська К. М., к.б.н., н.с. ИнБПМ керівник гуртка екотоксиколгії МАНУМ Відомо, що інформативними біомаркерами негативних змін в організмі є співвідношення білків сироватки крові і рівень їх окислювальної модифікації. Білки крові становлять собою важливу фізіолого-біохімічну систему. Визначення концентрації білків має найважливіше діагностичне значення. Однак вміст білків крові і рівень їх окислювальної модифікації (ОМБ) залежать не тільки від стану здоров’я, але й від інтенсивності метаболічних процесів, статі, віку, екологічних і кліматичних особливостей районів проживання. Тому при інтерпретації білкових показників для точної діагностики і коректного лікування необхідно знати й враховувати межі їх природної варіабельності. Мета роботи полягала в дослідженні вмісту білків і рівня їх окислювальної модифікації в сироватці крові здорових донорів м. Севастополя в залежності від статі, віку, групи крові і резус-фактору. У результаті досліджень установлено, що у чоловіків рівень загального білка, альбуміну і ОМБ вищий, а ү-глобулінів нижчий, ніж у жінок. З віком концентрація альбуміну в сироватці крові знижується. Вміст продуктів окислювальної модифікації білків у 18-річних донорів значно вищий у порівнянні з представниками інших вікових груп. У донорів з IV групою крові концентрація альбуміну нижча, а рівень ОМБ вищий, ніж у представників інших груп. На вміст білків і рівень їх окислювальної модифікації в сироватці крові в більшій мірі впливає стать. Концентрація альбуміну і рівень ОМБ, у порівнянні з іншими показниками, в більшій мірі залежать від фізіологічного статусу. 69

Досліджені показники можуть бути корисними для виявлення ранніх патології, а також для моніторингу здоров’я жителів Севастопольського регіону. ЗАВИСИМОСТЬ ЧАСТОТЫ ВСТРЕЧАЕМОСТИ НЕКОТОРЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ ОТ ТИПА ТЕЛОСЛОЖЕНИЯ У ПОДРОСТКОВ Чолах Фериде Ахмет-кызы, ученица 10 класса Алуштинского УВК «Школа-физико-математический лицей», Крымское территориальное отделение МАН Научный руководитель: Ткацкая Светлана Сергеевна, учитель биологии Алуштинского УВК «Школа-физико-математический лицей» Актуальность: Знания предрасположенности типов телосложения к определенным заболеваниям дает возможность: во-первых, уменьшить угрозу заболеваний, приняв меры профилактического характера. Во-вторых, мотивировать подростков к оздоровительному поведению. Объект исследования: соматическая конституция подростков, то есть тип телосложения. Предмет исследования: зависимость частоты встречаемости некоторых заболеваний от типа телосложения у подростков. Цель: статистическое исследование частоты встречаемости некоторых заболеваний у подростков в зависимости от типа телосложения и составление алгоритма профилактики специфических заболеваний для разных типов телосложения Задачи: 1. Провести антропометрические измерения у учащихся 9-10 классов УВК « ШФМЛ» и определить их тип телосложения 2. 2.Провести статистическое исследование диспансерного учета учащихся у специалистов: хирурга, эндокринолога, кардиолога и гастроэнтеролога и по заболеваемости ОРЗ и ОРВИ ха 2010-2011 учебный год 3. Определить частоту встречаемости заболеваний: сколиоз, вегетососудистая дистония, гастродуоденит и дискинезия желчевыводящих путей, диффузный нетоксичный зоб, ожирение, ОРЗ и ОРВИ в зависимости от типа телосложения. 4. 4.Провести сравнительный анализ и определить предрасположенность типов телосложения подростков к определенным заболеваниям 5. 5.Составить алгоритм профилактики заболеваний для данных типов телосложения Материалы: объектом исследования послужили 106 учащихся УВК « ШФМЛ» Методы: антропометрические измерения, статистические исследования, мониторинг развития отдельных заболеваний у подростков

Результаты: по антропометрическим измерениям возможно определить свой тип телосложения и составить индивидуальный алгоритм профилактики заболеваний, к которым предрасположен данный тип телосложения. Выводы: 1. Статистические данные показывают на рост числа заболеваний ВСД, гипертония, диффузный нетоксичный зоб, гастродуоденит, дискинезия желчевыводящих путей, ОРЗ и ОРВИ у подростков. 2. Между типом телосложения подростков и предрасположенностью к определенным заболеваниям существует связь. 3. Подростки-астеники чаще болеют ОРЗ, ОРВИ, гастродуоденитом, дискинезией желчевыводящих путей и сколиозом. Подросткинормостеники чаще болеют вегето-сосудистой дистонией. Подростки-гиперстеники чаще болеют гипертонией, заболеваниями диффузный нетоксичный зоб и ожирение. 4. Использование статистических методов исследования в медицине позволяет прогнозировать проявления определенных заболеваний у подростков в зависимости от типов телосложения 5. Составленный алгоритм профилактики заболеваний дает возможность: определить свой тип телосложения, ознакомиться с основными профилактическими мероприятиями по предупреждению определенных заболеваний, привлечь подростков к здоровому образу жизни 6. Рекомендуем использовать данные исследования на уроках биологии в 9 классах в П/р №5 «Антропометрические измерения» в качестве дополнительного материала или творческого задания 7. Рекомендуем использовать разработанную брошюру « Что лучше? Жить здоровым и счастливым или жить для того, чтобы лечить свои болезни?», для мотивации подростков и их родителей к здоровому образу жизни. ВЫДЕЛЕНИЕ ПАРАПРОТЕИНОВ ИЗ СЫВОРОТКИ КРОВИ БОЛЬНЫХ МНОЖЕСТВЕННОЙ МИЕЛОМОЙ Мневец Руслан Александрович, ученик 10 класса Ялтинского УВК №1 «Школа-коллегиум» Крымское территориальное отделение МАН Украины Научные руководители: Ефетов Константин Александрович, доктор биологических наук, профессор, заслуженный деятель науки и техники Украины, заведующий кафедрой биохимии Крымского государственного медицинского университета (КГМУ) имени С. И. Георгиевского; Паршкова Екатерина Владимировна, ассистент кафедры биохимии КГМУ имени С. И. Георгиевского Несмотря на непрерывное развитие онкологии, число людей со злокачественными новообразованиями растет. Это связано с ухудшением экологии. Поэтому актуален поиск методов диагностики, а также динамического контроля результатов лечения данных заболеваний. Среди злокачественных заболеваний крови большой интерес представляют парапротеинемические 71

гемобластозы – опухоли системы В-лимфоцитов, дифференцирующихся до стадии секреции парапротеинов. Обнаружение парапротеинов в сыворотке крови больных является одним из важнейших диагностических критериев заболевания, а контроль изменения концентрации этих белков у больных в процессе лечения может помочь врачам-гематологам оценить эффективность применяемой терапии. Самым частым парапротеинемическим гемобластозом является множественная миелома. Поэтому целью данной работы стало выявление и выделение парапротеинов из сыворотки крови больного множественной миеломой для отработки методики контроля динамики концентрации парапротеинов в процессе лечения у больных. Исследования проводились нами на кафедре биохимии в отделе биотехнологии КГМУ имени С. И. Георгиевского с 27 июня по 1 ноября 2012 года. Исследовались сыворотки крови 55 пациентов из городов и районов Автономной Республики Крым. Первым этапом эксперимента стало проведение электрофорезов белков сывороток крови в геле агара. В сыворотках крови 25 больных были обнаружены парапротеины. Далее нам было необходимо установить класс этих белков при помощи двойной радиальной иммунодиффузии. В результате, у 20 больных был установлен класс парапротеинов IgG, у 5 – IgA. Сыворотка крови больной множественной миеломой Бур была выбрана для последующего выделения из нее IgG-парапротеинов. После повторного электрофореза участки агарового геля с М-градиентом были вырезаны и отцентрифугированы на протяжении 30 минут при 18000g. Получен препарат парапротеина объемом 1000 мкл. Чистота выделенных парапротеинов подтверждена повторным электрофорезом. Концентрация белка в препарате была определена биуретовым методом с использованием прибора «EIA and Chemistry Autoanalyzer Labline» и составила 21 мг/мл. Таким образом, по результатам нашего исследования были сделаны следующие выводы: 1. На основе проведенных исследований сывороток крови 55 человек, у 30 исследуемых М-градиент не обнаружен, у 25 – обнаружен. Полученные результаты использованы врачами-гематологами для установления диагноза и дифференциальной диагностики парапротеинемических гемобластозов у исследованных пациентов. 2. Из сыворотки крови больной множественной миеломой Бур выделен чистый препарат парапротеина класса IgG объемом 1000 мкл и концентрацией 21 мг/мл. 3. Полученный IgG-парапротеин использован на кафедре биохимии КГМУ имени С. И. Георгиевского для отработки методики контроля динамики концентрации парапротеинов в процессе лечения у больных множественной миеломой.

ПРОФІЛАКТИКА ПОРУШЕНЬ ПОСТАВИ ЗАСОБАМИ ОЗДОРОВЧОЇ ФІЗКУЛЬТУРИ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ Водолазова Вероніка Андріївна, учениця 11 класу Чернігівського колегіуму № 11 Чернігівське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Макей Юлія Миколаївна, вчитель хімії та біології Чернігівського колегіуму № 11 Стан фізичного виховання в початкових класах середньої школи сьогодні не забезпечує необхідного фундаменту фізичного розвитку учнів на етапі першої ланки навчання в школі. У зв'язку з цим актуальним завданням є розробка та обґрунтування методик застосування різних засобів фізичного виховання у дітей, що мають патологічні стани постави в молодших класах, а також запобігання порушень правильної постави, що сприяє розвитку як фізичних, так і розумових здібностей. Мета роботи полягає в дослідженні впливу оздоровчої фізичної культури як засобу усунення порушень постави у дітей молодшого шкільного віку. На основі аналізу літературних джерел з’ясовано, що у сучасних методах лікування і профілактики порушень постави, захворювань і травм хребта основні зусилля спрямовані на відновлення нормальної роботи м'язів, що утримують тулуб у правильному положенні. При такому методі лікування формується власний "м'язовий корсет". Правильна постава утримується безконтрольно і стає звичною. Переважання у дітей хрящових тканин дозволяє порівняно швидко виправити різні порушення постави У результаті застосування розробленої методики протягом чотирьох місяців в експериментальній групі поліпшення показників фізичної підготовленості відбулося за всіма характеристиками рівня розвитку, фізичних якостей і рухових здібностей. Також має місце збільшення показників плечового індексу сутулості у контрольній групі на 1,0%, у експериментальній – на 3,2% відповідно. ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ВИСОКОЧАСТОТНОГО ЕЛЕКТРОМАГНІТНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ МОБІЛЬНИХ ТЕЛЕФОНІВ НА ЖИВІ ОРГАНІЗМИ Куропко Аліна Володимирівна, учениця 11 класу Семенівської гімназії № 2 Чернігівське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Бузунко Петро Андрійович, вчитель біології Семенівської гімназії №2 Електромагнітне випромінювання оточує людину скрізь і все життя. Але випромінювання у окремих діапазонах частот мають техногенне походження і людство не встигло виробити механізмів захисту від їх тривалої інтенсивної дії. До таких видів випромінювання належить і випромінювання мобільних телефонів, які набули значного поширення протягом декількох останніх років. 73

Короткий час існування мобільного зв’язку є основною причиною невизначеності у науковому світі щодо характеру його впливу на здоров’я, хоча більшість дослідників висловлюють думку про відсутність помітної небезпеки від цього виду випромінювань. Поширеність мобільних телефонів і відсутність загальноприйнятої думки щодо їх безпечності робить усі дослідження на цю тему актуальними. Через неможливість безпосередніх експериментів з людьми у роботі довелося обмежитись анкетуванням і експериментами з іншими живими організмами, результати яких можна екстраполювати на людину. Досліди і анкетування вказали на певні порушення фізіологічних процесів у присутності мобільного телефону, однак статистичне опрацювання результатів дослідів виявило, що ці порушення не виходять за рамки похибок. Статистично значимий результат був отриманий лише у досліді з колорадськими жуками, але потрібні незалежні дослідження і, можливо, вдосконалена методика для його підтвердження чи спростування. ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ ВІТАМІНУ С В ЦИТРУСОВИХ ТА ЇХ ГІБРИДАХ Аль – Кабаб Амаль, учениця 11 класу НВК «Стахановська спеціалізована школа І ступеня – гімназія № 8» Луганської області Науковий керівник: Марєєва Олена Василівна, учитель хімії навчально-виховного комплексу «Стахановська спеціалізована школа І ступеня – гімназія № 8» Стахановської міської ради Луганської області Мета - визначити кількість вітаміну С в плодах цитрусових та їх гібридів.. Актуальність - враховуючи важливу роль вітаміну С в життєдіяльності організму людини та необхідність надходження його певної кількості до організму людини щодня, актуальним є визначення вмісту вітаміну С в цитрусових та їх гібридах – найбільш популярних фруктах в зимовий період. Завдання : Опанувати наукову літературу за темою дослідження. Опанувати методом титрування. Визначити кількість вітаміну С в цитрусових методом йодометрії. Визначити кількість вітаміну С в гібридах цитрусових методом йодометрії. Результати досліджень відобразити графічно. Порівняти вміст вітаміну С в плодах цитрусових та їх гібридах. Скласти рекомендації щодо раціонального вживання цитрусових та їх гібридів з метою поповнення організму вітаміном С. Висновки: Вміст вітаміну С в цитрусових та їх гібридах знаходиться на досить високому рівні. Вміст вітаміну С в гібридах поступається вмісту вітаміну С цитрусових, гібридами яких вони є. Максимальне значення вмісту вітаміну С в цитрусових, які досліджувалися, належить апельсину. 74

Максимальне значення вмісту вітаміну С в гібридах, які досліджувалися, належить клементину – гібриду мандарину з апельсином. ВПЛИВ N-СТЕАРОЇЛЕТАНОЛАМІНУ (NSE) НА ТОЛЕРАНТНІСТЬ ДО ГЛЮКОЗИ, ВМІСТ ІНСУЛІНУ ТА ГЛІКОЗИЛЬОВАНОГО ГЕМОГЛОБІНУ КРОВІ ЩУРІВ З ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИМ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ ІІ ТИПУ Баїкін Євгеній Егзбайович, учень 11класу СЗШ № 126 м. Києва Київське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Косякова Галина Василівна, кандидат біологічних наук, науковий співробітник інституту біохімії ім.О.В. Палладіна НАН України За даними Міжнародної федерації діабету 2011 року кількість хворих на цукровий діабет у світі досягла рекордної цифри — 366 мільйонів. Одним з основним завданням сучасної медицини є пошук шляхів лікування цієї хвороби. Наукова новизна роботи полягає у виявленні впливу вперше синтезованого N-стеароїлетаноламіну на толерантність до глюкози, на рівень інсуліну та процеси глікозилювання в крові щурів з експериментальним цукровим діабетом та здатності збільшувати чутливість тканин до глюкози. Таким чином, в роботі було вперше продемонстровано дію представника нового класу сполук N-ацилетаноламінів (NAE) – N-стеароїлетаноламіну (NSE). Продемонстровано позитивну динаміку щодо деяких патологічних змін при цукровому діабеті, показано його ефективний вплив на: 1) Зниження толерантності до глюкози, що свідчить про його позитивний вплив на засвоюваність глюкози. 2) Вміст глікозильованого гемоглобіну. Спостерігали стійкий інгібуючий вплив NSE, на процеси глікозилювання гемоглобіну в крові. 3) Концентрацію інсуліну. Відмічено вплив NSE на продукцію інсуліну зниження компенсаторної реакції організму та позитивний вплив при гіперінсулінемії. ВИВЧЕННЯ АКТИВНОСТI ДЕЯКИХ ОКСИДАЗ ПРИ ХВОРОБI ПАРКIНСОНА Деревянко Юлія Сергіївна, учениця 11 класу , ліцею «Наукова зміна м. Києва Київське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Соляник Олена Вікторівна, cтарший вчитель біології ліцею «Наукова зміна»; Холоденко Валентина Володимирівна, вчитель-методист; науковий керівник: Зав. хім. фіз. лаб. ПрАТ «ІНДАР» Утворення активних форм кисню (АФК), таких як перекис водню, супероксидного аніону-радикалу (О22-), гідроксильного радикалу (ОН •) і синглетного кисню (1О2), відбувається в процесі аеробного метаболізму клітини. Будучи високо реакційноздатними, АФК можуть реагувати з усіма 75

макромолекулами (ліпідами, нуклеїновими кислотами, білками тощо), викликаючи їх пошкодження. Для захисту від ушкоджуючої дії АФК відносять антиоксидантні ферменти, серед яких основними є супероксиддисмутаза, каталаза та пероксидаза. При хворобі Паркінсона найбільш схильна генерації вільних радикалів чорна субстанція мозку, так як в ній в процесі метаболізму дофаміну і його Крім того, для нейронів чорної аутоокислення утворюється перекис водню. субстанції характерний підвищений вміст іонів заліза, що є каталізатором окислювальних процесів, і низький вміст у порівнянні з іншими областями мозку глутатіону, що володіє антиоксидантними властивостями,тому можливе виникнення хвороби Паркінсона. Метою роботи було вивчення активності супероксиддисмутази та пероксидази у хворих на хворобу Паркінсона. Дане дослідження проведено біохімічним методом. Активність супероксиддисмутази визначали за методом, заснованому на реакції окислення кверцетину. Аутоокислення кверцетину проводили при кімнатній температурі в 0,015М фосфатному буфері Na2ЭДТА і ТЭМЭД рН 7,8. Реакцію починали внесенням в середовище інкубації розчину кверцетину (на 100мг кверцетину 10мл ДМСО). Реакцію проводили у лунках мікротитровального планшета. Аналізували данi оптичної густини активності супероксиддисмутази. Наявність активності пероксидази визначали за часом відновлення індигокарміну. Були досліджені 19 проб крові людей віком від 55-65 рокiв, 8 проб з яких були з хворобою Паркінсона. Виходячи з дослiдiв можна зробити такi висновки: активнiсть супероксиддисмутази у людей з хворобою Паркiнсона майже не відрізняється вiд iнших дослiджуваних. Загальна активність пероксидази нижче і у контрольній і у дослідній групах , це пов’язано із процесами старіння. У хворих на хворобу Паркінсона відмітили порушення ланцюга дезактивації вільних радикалів на етапі перетворення їх за допомогою перетворення пероксидази. Це може бути одним із факторів захворювання хворобою Паркінсона. При вивченні хвороб поліетиологічного характеру вивчення якоїсь одної ланки або певного ферменту є недостатнім і одержані дані потребують подальших досліджень. ЗАСТОСУВАННЯ АНТИОКСИДАНТІВ РОСЛИННОГО ПОХОДЖЕННЯ У МОЛОЧНОМУ ЖИРІ Єрохіна Євгенія Андріївна, учениця 9 класу Білоцерківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 18 Київськетериторіальне відділення МАН України Науковий керівник: Серьогіна Тетяна Іванівна, вчитель біології Білоцерківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 18 Мета дослідження: пошук ефективних біоантиоксидантів для гальмування процесів автоокиснення молочного жиру. Завдання дослідження: 1. Дослідити динаміку продуктів окиснення у молочному жирі без добавок у процесі його зберігання в умовах прискоренокінетичного окиснення. 76

2. 3.

Дослідити динаміку продуктів окиснення у молочному жирі з біоанти-оксидантами у процесі його зберігання в умовах прискорено-кінетичного окиснення. Порівняти вплив різних біологічних добавок на стійкість молочного жиру до окиснення, а саме на динаміку продуктів окиснення

Об'єкт досліджень – процеси окиснення молочного жиру під час його зберігання. Предмет досліджень – вершкове масло, прянощі червоний перець і гвоздика як антиоксиданти рослинного походження. Методи дослідження. Було використано методи органолептичного та фізико-хімічного аналізу молочного жиру. Наукова новизна одержаних результатів. Реалізовано можливість використання прянощів для запобігання окиснювальним та гідролітичним процесам у молочному жирі За фізико-хімічними та органолептичними показниками встановлено, що використання антиоксидантів рослинного походження дає змогу у 3-4 рази сповільнити окиснювальні процеси у вершковому маслі під час зберігання, що є порівнянним з дією ефективних синтетичних антиоксидантів. Підібрано оптимальні концентрації біоантиоксидантів, які істотно не позначаються на органолептичних показниках продукту. Актуальність роботи: Дрібна розфасовка брусками (по 200 – 250 гр.) збільшує питому поверхню масла і тим самим сприяє його швидкому окисленню і згіркненню. Передбачається, що застосування біоантиоксидантів у маслоробстві дасть змогу не лише підвищити стійкість вершкового масла під час зберігання, але й розширити асортимент біологічно повноцінних продуктів. Результати дослідження показали, що внесення у вершкове масло антиоксидантів рослинного походження у концентрації 0,1 % інгібує окиснювальні та гідролітичні процеси в ньому, сповільнює їх у 3-4 рази, що є порівнянним з дією ефективних синтетичних антиоксидантів. Передбачається, що застосування біоантиоксидантів у маслоробстві дасть змогу не лише підвищити стійкість вершкового масла під час зберігання, але й розширити асортимент біологічно повноцінних продуктів, які відповідають вимогам гігієни збалансованого харчування. ПУБЕРТАТНІ МАТКОВІ КРОВОТЕЧІ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ. АНАЛІЗ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА ПУБЕРТАТНІ МАТКОВІ КРОВОТЕЧІ У ДІВЧАТ М. СУМИ Гиленко Анастасія Сергіївна, учениця 11 класу Гімназії № 1 м. Суми Сумське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Кузьоменська М.Л., канд. медичних наук, доцент кафедри акушерства і гінекології медичного інституту СумДУ Різноманітні патологічні впливи зовнішнього і внутрішнього середовищ, поширеність шкідливих звичок, соціально-економічна нестабільність нерідко є 77

причиною дискоординації та дисфункції в діяльності репродуктивної системи дівчат-підлітків. Зазначене вище, актуалізує питання дослідження поширення пубертатних маткових кровотеч серед дівчат та розроблення профілактичних заходів щодо їх попередження. Мета дослідження – поглибити та конкретизувати знання про природу, причини, перебіг та профілактику пубертатних маткових кровотеч; проаналізувати стан захворюваності на пубертатні маткові кровотечі та визначити вплив емоційних і фізичних перевантажень на їх появу серед дівчат - підлітків у місті Суми. Завдання дослідження: провести аналітичний огляд науково-теоретичної та медико-біологічної літератури з проблеми; охарактеризувати нейрогуморальний механізм регуляції менструальної функції та проаналізувати можливі причини виникнення ПМК; проаналізувати стан та причини захворюваності дівчат на пубертатні маткові кровотечі у м. Суми; встановити рівень залежності пубертатних маткових кровотеч від впливу емоційних і фізичних перевантажень у дівчат; визначити оптимальні форми, методи профілактики ПМК серед дівчат у загальноосвітньому навчальному закладі. Об’єкт дослідження – пубертатні маткові кровотечі у дівчат-підлітків. Предмет дослідження – причини виникнення пубертатних маткових кровотеч та вплив емоційних і фізичних перевантажень на їх появу у підлітків. У ході дослідження було з’ясовано, що репродуктивне здоров’я жінок залежить від багатьох факторів, у тому числі тих, що впливають на нього в період дитинства та у пубертатному віці. Дівчата пубертатного віку особливо схильні до розвитку порушень менструальної функції. Ці розлади стосуються, окрім порушень фізичного розвитку, складних механізмів статевого дозрівання. Установлено варіабельність причин утворення пубертатних маткових кровотеч у дівчат-підлітків м. Суми, ідентифіковані фактори ризику пубертатних маткових кровотеч, визначені ті, на які можна впливати. Отримані результати щодо впливу психоемоційного і фізичного перевантаження на появу пубертатних маткових кровотеч у дівчат-підлітків сприяли розробленню структурноорганізаційної моделі профілактичної роботи серед дівчат-підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі реалізація якої передбачає організацію і проведення спільних заходів з медичними установами, спрямованих на збереження і відновлення репродуктивного здоров’я підлітків. СПІВВІДНОШЕННЯ ІМУНОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ЛЕЙКОЦИТІВ КАПІЛЯРНОЇ КРОВІ ЛЮДИНИ ТА ЗІ ШЛУНКУ ГОДОВАНОЇ МЕДИЧНОЇ П'ЯВКИ Гринченко О.В., учень 11 класу Запорізької гімназії № 6 Запорізьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Новосад Н.В., доцент ЗНУ, к.б.н. Дана робота викладена на 37 сторінках друкованого тексту, містить 5 таблиць, 8 додатків. Список літератури включає 42 джерела. 78

Актуальність: Лікувальна дія медичних п'явок визначається властивостями секрету їхніх слинних залоз. Далеко не всі аспекти механізму лікувальної дії п'явок на організм людини є в достатній мірі вивченими. Більше за інших досліджені аспекти впливу секрету п'явок на систему гемостазу. Все більше даних накопичується про позитивну дію гірудотерапії при ряді захворювань, не пов'язаних з порушеннями гемостазу. І є лише поодинокі роботи, які стосуються імунних аспектів гірудотерапії. Мета роботи: вивчення деяких імунологічних показників лейкоцитів капілярної крові людини до постановки медичної п’явки та крові людини, отриманої зі шлунку годованої медичної п'явки. Завдання: Дослідити вплив секрету слинних залоз медичної п'явки на цитоморфометричні показники лімфоцитів, фагоцитарну активність нейтрофілів (ФАН) та лейкограму крові обстежених, яким проводились сеанси гірудотерапії; вивчити зміни досліджуваних показників у крові, що була отримана пункцією шлунку п'явки; порівняти та проаналізувати зміни досліджуваних показників капілярної крові та крові, отриманої зі шлунку годованої медичної п'явки. В результаті дослідження виявлені зрушення функціональної активності лейкоцитів крові обстежених під впливом БАР медичної п'явки. Найбільш контрастними виглядали зрушення ФАН. Висновки: досліджувані показники крові людини, отриманої зі шлунку медичної п'явки, змінюються порівняно з вихідними показниками капілярної крові з пальця людини, що пов'язано з їх імунологічними реакціями на БАР медичної п'явки. ВИСВПЛИВ ТРЕНОВАНОСТІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ОРГАНІЗМУ ПІДЛІТКІВ НА РІВЕНЬ РОЗУМОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Мирончук Олег Степанович, учень 11 класу Володимирецького районного колегіуму Рівненської області Рівненьське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Шевченко Надія Михайлівна, керівник гуртка«Біологія людини» Володимирецького районного Будинку школярів і юнацтва Підлітковий вік – період складних анатомо-фізіологічних змін в організмі людини Фізичний розвиток підлітків характеризується великою інтенсивністю, нерівномірністю та ускладненнями, пов'язаними зі статевим дозріванням. В цей період також відбувається значний розвиток психіки, пізнавальних процесів. Аналіз літературних джерел з теми та серія проведених досліджень з вивчення та порівняння фізичного, функціонального та інтелектуального розвитку підлітків 13 років різних груп (ті, що постійно знімаються спортом – група А, та ті, що спортом не займаються – група Б) дозволила виявити, що середні показники антропометрії у дітей, що проживають на забруднених територіях статистично не відрізняються від відповідних показників у дітей, що не відносяться до даної категорії; рівень фізичного розвитку підлітків різних груп тренованості дещо відрізняється за деякими антропометричними показниками, але ці відмінності є незначними. Обстеження функціонального стану підлітків, які проживають в екологічно «чистій» зоні та в зоні посиленого радіоекологічного 79

контролю вказує на певну різницю між рівнем функціональних можливостей дітей: в тих, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, вони гірші; проте можна відмітити позитивний вплив занять спортом на стан дихальної системи та силу м’язів-згиначів кисті підлітків. Рівень розвитку рухових якостей залежить від фізичного розвитку та є вищим по всіх показниках у дітей, які додатково займаються спортом. Середній показник інтелекту (IQ) підлітків досліджуваних груп знаходиться в межах 105 – 115 (за результатами тестів CF 2A та ТВІ), що відповідає віковій нормі. Заняття спортом та функціональний стан організму не впливають на рівень розумових здібностей підлітків, але підвищена рухова активність в деякій мірі сприяє покращенню розумових здібностей. РОЛЬ СА2+-ПОМП ТА ІФ3-ЧУТЛИВИХ СА2+-КАНАЛІВ У ПІДТРИМАННІ СА2+-ГОМЕОСТАЗУ У СЕКРЕТОРНИХ КЛІТИНАХ ЗОВНІШНЬООРБІТАЛЬНОЇ СЛЬОЗОВОЇ ЗАЛОЗИ ЩУРА Папінчак Марта Степанівна, учениця 11 класу СЗОШ №73 м. Львова Львівське територіальне відділення МАН України Наукові керівники: Манько Володимир Васильович, доктор біологічних наук, професор, завідувач кафедри фізіології людини і тварин; Котлярова Анна Борисівна, молодший науковий співробітник кафедри фізіології людини і тварин Львівського національного університету імені Івана Франка Са2+-транспортувальні системи ацинарних клітин сльозових залоз, на відміну від інших екзокринних залоз, практично не досліджені. Тому метою роботи було дослідити роль Са2+-помп та ІФ3-чутливих Са2+-каналів у підтриманні Са2+-гомеостазу в секреторних клітинах зовнішньоорбітальної сльозової залози щура. Методи: Ізолювання секреторних клітин і підрахунок їх кількості за допомогою камери Горяєва, пермеабілізація плазматичної мембрани, визначення вмісту Са2+ з використанням арсеназо ІІІ, визначення вмісту фосфату методом УФ-детекції, математично-статистичне опрацювання результатів досліджень. Встановлено, що Са2+-помпа ендоплазматичного ретикулуму секреторних клітин сльозової залози ефективно інгібується еозином Y (10 мкмоль/л) і тапсигаргіном (1 мкмоль/л). Важливу роль у підтриманні Са2+-гомеостазу досліджуваних секреторних клітин відіграє і Са2+-помпа плазматичної мембрани, оскільки еозин Y запобігав часозалежному зменшенню вмісту Са2+ в інтактних клітинах. Крім цього, на відміну від пермеабілізованих клітин вміст Са2+ у інтактних клітинах практично не змінювався під впливом еозину Y. З`ясувалося, що ІФ3-чутливі Са2+-канали секреторних клітин зовнішньоорбітальної сльозової залози щура досить ефективно інгібуються 2-АФБ (10 мкмоль/л) та активуються ІФ3. Отже, еозин Y-чутлива Са2+-помпа плазматичної мембрани і ендоплазматичного ретикулуму, а також ІФ3-чутливі Са2+-канали відіграють важливу роль у підтриманні Са2+-гомеостазу секреторних клітин сльозової залози. 80

ОСОБЛИВОСТІ ПОКАЗНИКІВ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ПІДЛІТКІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ПРИРОДНИХ ХРОНОТИПІВ ТА РЕЖИМУ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ Пашковська Ольга Валеріївна, учениця 10 класу Чернівецького ліцею №3 медичного профілю Чернівецьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Буджак Тетяна Віталіївна, вчитель біології Чернівецького ліцею №3 медичного профілю; Колоскова Олена Костянтинівна, д.мед.н., професор, зав. кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб БДМУ Мета роботи – з‘ясувати ступінь ризику виникнення десинхронозу організму підлітків на підставі результатів дослідження показників працездатності залежно від природних хронотипів та режиму життєдіяльності. Завдання роботи: 1. Провести аналіз літературних джерел щодо значення біологічних ритмів для організму людини. 2. Розробити анкети та здійснити опитування підлітків з метою оцінки їх природних хронотипів та режиму життєдіяльності. 3. Встановити особливості швидкості сенсомоторних реакцій підлітків залежно від їх хроноритмічної організації. 4. Дослідити показники витривалості підлітків до фізичних навантажень залежно від їх природних хронотипів та режиму життєдіяльності. 5. Оцінити ступінь ризику десинхронозу організму підлітків та розробити рекомендації щодо корекції способу життя. В дослідженні взяло участь 57 підлітків віком 13-14 років. На першому етапі здійснювалося опитування за допомогою анкети для визначення хронотипу та режиму життєдіяльності. На другому етапі оцінювалися показники працездатності: швидкість сенсомоторних реакцій за методикою дослідження уваги Шульте-Горбова та витривалість до фізичних навантажень із використанням проби Руф‘є. Встановлено, що більш, ніж половині підлітків властиві природні ритми, що передбачають максимальну активність у першій половині дня. Працездатність «жайворонків» та слабко вираженого ранкового типу є більшою, ніж у «голубів», «сов» та слабко вираженого вечірнього типу. У близько 80% підлітків відсутній фізіологічно сприятливий режим сну та бадьорості, що негативно позначається на показниках інтелектуальної та фізичної працездатності та становить небезпеку щодо виникнення десинхронозу та ризику виникнення захворювань з боку різних органів і систем. Запропоновані рекомендації щодо корекції режиму життєдіяльності.

ВІЛ/СНІД ТА ТУБЕРКУЛЬОЗ – РЕАЛЬНА ЗАГРОЗА НАСЕЛЕННЮ Ciбаров Станiслав Дмитрiйович, учень 11 класу Херсонської спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №31 з поглибленим вивченням історії, права та іноземних мов Херсонське територіальне відділення МАН України Наукові керівники: Спринь Олександр Борисович, кандидат біологічних наук, доцент кафедри фізіології людини і тварин Херсонського державного університету; Ципцюк Оксана Миколаївна, начальник відділу комунального закладу «МАН» учнівської молоді Херсонської обласної ради; Мороз Тетяна Семенівна, керівник наукової секції: «Загальна біологія» Погіршення епідемічної ситуації щодо ВІЛ/СНІД та туберкульозу в низці країн світу (особливо слаборозвинених) наприкінці минулого тисячоліття зумовило необхідність того, що у квітні 1993 р. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила, що туберкульоз є “глобальною загрозою ”, яка потребує негайного втручання, зазначивши: якщо уряди країн не вважатимуть туберкульоз першоосновою своєї політики і не фінансуватимуть протитуберкульозні заходи, то пандемію туберкульозу не вдасться зупинити. І це не дивно, бо у глобальному вимірі туберкульоз залишається провідною причиною смерті дорослого населення в структурі смертності серед інфекційних хвороб у цілому, який уражує переважно молодих осіб (20—45 років) найбільш репродуктивного та працездатного віку. Пошук нової, адекватної як з боку соціально-економічної, політичної, так і з медичної точки зору, відповіді суспільства на виклик глобальної пандемії туберкульозу призвів до того, що у 1994 р. ВООЗ сформулювала стратегію ДОТС (від англ. DOTS — “Directly Observed Treatment Short-course”, що означає “Стандартизовані короткотривалі режими хіміотерапії під безпосереднім контролем ”) із боротьби з туберкульозом. Стратегія ДОТС складається з п’яти компонентів, охоплює комплекс адміністративних і медичних заходів щодо боротьби з туберкульозом, згідно з якою передбачається: державна підтримка контролю і спостереження за туберкульозом (фінансування туберкульозної програми); виявлення випадків захворювання на туберкульоз методом мікроскопії мазка; проведення стандартизованого короткотривалого курсу лікування під безпосереднім контролем за прийманням препаратів; регулярне безперервне постачання протитуберкульозних препаратів гарантованої якості через ефективну систему їх закупівель; моніторинг та оцінювання результатів лікування. Пізніше, у 2002 p., ВООЗ опублікувала розширену стратегію ДОТС ефективної боротьби з ВІЛ/СНІДом та туберкульозом, що включає технічний, управлінський, соціальний та політичний аспекти. На превеликий жаль, Херсонська область посідає перше місце в країні по кількості хворих на цю недугу. Про це свідчать високі показники розповсюдженості захворювання на туберкульоз та смертності від цієї хвороби. Порівняємо показники захворюваності усіма формами туберкульозу в регіонах України ще в 2007 році становив: в Херсонській області – 156,4; Миколаївській – 112,4; Луганській – 102,1; Харківській – 94,7; Запорізькій – 91,8 на 100 тис. населення. У Дніпропетровській, Донецькій, Кіровоградській та Одеській областях показники 82

захворюваності перевищують 80 осіб на 100 тис. населення. В областях, де існують потужні протитуберкульозні заклади в пенітенціарній системі, рівень захворюваності залишається значно вище середнього по Україні, а у 2012 році він становив - 68,1 ,а по Херсонській області – 107,9. Більш спокійна епідеміологічна ситуація спостерігається у центральному та західному регіонах України, де рівень захворюваності знаходиться в межах від 43 до 69 випадків на 100 тис. населення. Захворюваністю прийнято рахувати кількість виявлених протягом року хворих на активний туберкульоз на 100 тис. населення області. Враховуючи останні дані, серед вперше виявлених на туберкульоз, соціально незахищені прошарки населення складають 65%, серед них особи дієздатного віку, які не працюють – 40%, та пенсіонери – 15%, особи які звільнилися з тюрми і не мають постійного місце проживання – 5,3%. Рівень захворюваності серед соціально дезадаптованих прошарків населення значно перевищує такий серед організованого населення. Мета дослідження – вивчити особливості захворювання на ВІЛ/СНІД та туберкульоз, проаналізувати статистичні дані захворювання на Херсонщині та з’ясувати рівень інформованості підлітків з питань профілактики цих недуг. Згідно мети були поставлені наступні завдання: 1) Опрацювати літературні джерела з проблематики захворювань органів дихання, зокрема активною формою туберкульозу і ВІЛ/СНІДу; 2) Здійснити обробку статистичного матеріалу захворювань на активну форму туберкульозу і ВІЛ/СНІДу у регіонах Херсонщини; 3) Вивчити особливості захворювань на активну форму туберкульозу і ВІЛ/СНІДу населення України та Херсонщини в цілому. 4) Проаналізувати ступінь інформованості підлітків з питань профілактики туберкульозу та ВІЛ/СНІДу. Об’єкт дослідження – особливості захворювань органів дихання та імунної системи людини. Предмет дослідження – захворювання на активну форму туберкульозу і ВІЛ/СНІДу як загрози населенню Херсонщини. Методи дослідження: історико-теоретичний аналіз, узагальнення і систематизація, методи статистичної обробки інформації, анкетування. Практичне значення. Результати статистичної обробки отриманої інформації щодо захворювань на активну форму туберкульозу останніх років на Херсонщині, анкетування підлітків за анкетою «Профілактика туберкульозу та ВІЛ/СНІДу» можуть бути використанні під час навчальних занять на уроках біології, валеології, гігієни у загальноосвітніх закладах, професійних училищах тощо, з метою підвищення інформованості населення про цей важкий недуг, що несе реальну загрозу населенню України та Херсонщини в цілому та основних заходів профілактики туберкульозу. Структура та обсяг роботи. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст роботи викладений на 49 сторінках, містить 5 таблиць та ілюстрований 16 рисунками. Список використаних джерел включає 46 найменувань. Висновки. Поширеність захворювань органів дихання та імунної системи є актуальною комплексною проблемою, яка потребує вирішення в цілях 83

забезпечення здорового існування та працездатності сьогоднішнього і майбутнього поколінь. Ця проблема вимагає загальнодержавного і особистісного підходу до її вирішення. Встановлено, що захворюваність на туберкульоз в Україні в 2012 році зросла з 67,2 до 68,1, особливо це відмічається в центральних областях України, а саме в Полтавській, Черкаській та в м. Київ, а лідируючі позиції тримає Херсонська область, показник якої досяг позначки 107,9. Динаміка захворюваності на 100 тис. населення свідчить про зростання майже на 10% в порівняні з попереднім роком. При обробці статистичного матеріалу встановлено, що в Херсонській області та в місті Херсоні майже половина районів мають показник вище за середньоукраїнський, лише 2 райони мають показник нижче: Нововоронцовський та Верхнє Рогачицьки й відповідно 53,1 та 39,7. Захворюваність дитячого населення склала 20,4 в порівняні з показниками по Україні (8,4), що майже у 2,5 рази більше. Виявлено, що в Херсонській області досить часто спостерігаються випадки розповсюдженості на активну форму туберкульозу в 2012 році зросли випадки до 194 і лише в Нововоронцовському районі цей показник склав 115 випадків. З’ясовано, що захворюваність ТБ/ВІЛ/СНІДу в області, як і в Україні зросла від 12,4 до 14,1 на 100 тис. населення в порівняні з попередніми роками, а з 2007 року - в 2 рази. Встановлено, що розповсюдженість коінфекції ТБ/ВІЛ на 100 тис. населення на активну форму зросла до 21 особи, а на неактивну форму – 20,1 осіб, за даними 2011 року. Розподіл хворих на туберкульоз за статтю та віком свідчить, що найбільше страждають цим недугом люди віком з 25-50 років, особливо чоловіки – в 3 рази більше. Захворюваність на ВІЛ у чоловіків також вища. Аналіз анкетування з питань профілактики туберкульозу та ВІЛ/СНІДу серед підлітків до і після проведених бесід свідчить про необхідність широкої роз’яснювальної роботи щодо основних шляхів зараження на туберкульоз та ВІЛ/СНІД, ризиків перебігу даних хвороб, здійснення заходів профілактики для зниження захворюваності та смертності від цих недуг. СТАН ЗАХИСНИХ СИСТЕМ ОРГАНІЗМУ ТВАРИН ЗА УМОВ УРАЖЕННЯ ТЕТРАХЛОРМЕТАНОМ Солтис Оксана Олегівна, учениця 11 класу Іванківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Тернопільське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Лихацький Петро Григорович, доцент ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського», кандидат біологічних наук Токсичні ураження різними хімічними речовинами стали важливою проблемою в сучасній медицині та біології. Враховуючи зростаючі темпи забруднення навколишнього середовища ксенобіотиками, більшість із яких негативно впливають на метаболізм, підвищуючи, зокрема , рівень продуктів 84

перекисного окиснення ліпідів у тканинах, стає актуальним проведення дослідів у цьому напрямі (Фіра Л.С., 2004, 2010, Лихацький П.Г., 2007, 2012). До широко розповсюджених і небезпечних ксенобіотиків належать хлоровані вуглеводні, що містяться в приземному шарі атмосфери у відносно великих концентраціях. Усі вони залежно від умов можуть порушити рівновагу процесів перекисного окиснення ліпідів у організмі та призвести до тяжких захворювань (Гонський Я.І., 2002). Метою роботи – було з'ясувати зміни в захисних системах організму та ступеня ендогенної інтоксикації в експерименті на тваринах з модельованими токсичними ураженнями печінки. Завданнями дослідницької роботи було вивчити ступінь порушення процесів ліпопероксидації та стан клітинних мембран гепатоцитів та еритроцитів за умов ураження тварин тетрахлорметаном, дослідити рівень ендогенної інтоксикації в організмі тварин, встановити зміни в захисних системах організму, а зокрема, антиоксидантної у щурів після отруєння їх гепатотропною отрутою – тетрахлорметаном. У процесі роботи використані біохімічні та статистичні методи дослідження. Нами встановлено, що ураження тварин тетрахлорметаном викликало активацію процесів пероксидного окиснення ліпідів та окиснювальної модифікації білків як в сироватці крові, так і в печінці дослідних щурів. Введення його в організм тварин призводить до суттєвого зростання вмісту ТБК – активних продуктів, причому максимальна їх концентрація спостерігалась на 7-у добу після отруєння і становила 156 % у порівнянні з контрольною групою 100 %. Такий високий вміст ТБК-АП свідчить про розвиток дистрофічно-некротичних змін у печінці протягом перших семи днів при ССl4–гепатиті. Ці факти свідчать, що за інтоксикації тетрахлорметаном у гепатоцитах і сироватці крові піддослідних тварин проходить інтенсифікація вільнорадикальних процесів, яка призводить до активації ліпопероксидації та нагромадженню ендогенних токсичних продуктів ПОЛ, що є наслідком дії активних форм кисню. Отримані нами дані показали, що потрапляння до організму тетрахлорметану викликає пригнічення активності ферментативної ланки антиоксидантної системи. Це підтверджується зниженням активності каталази та СОД в сироватці крові уражених тварин. До кінця експерименту вміст церулоплазміну у сироватці крові уражених тварин зріс у 1,25 раза, вміст відновленого глутатіону знизився в 1,3 раза по відношенні до контрольної патології. Одним із способів діагностики ендогенної інтоксикації є дослідження проникності мембран еритроцитів. Нами досліджено стан еритроцитарних мембран за умов ураження печінки тетрахлорметаном. Встановлено, що після потрапляння останнього в організм збільшується пропускна здатність еритроцитарної мембрани, на що вказує еритроцитарний індекс інтоксикації. Таким чином, потрапляння до організму ксенобіотиків супроводжується розвитком оксидативного стресу, який викликає активацію процесів ліпопероксидації та окиснювальної модифікації білків. Це, в свою чергу, призводить до змін в захисних системах, зокрема антиоксидантній, та викликає порушення знешкоджувальної функції печінки. 85

ВПЛИВ ЗАНЯТЬ ПЛАВАННЯМ НА ПОКАЗНИКИ СЕРЦЕВО – СУДИННОЇ ТА ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМ Стилик Анжела Геннадіївна, учениця 10 класу Чорнобаївської гімназії Черкаське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Сидоренко Ніна Миколаївна, вчитель біології Чорнобаївської гімназії На даний час в Україні достатньо гостро стоять проблеми здоров’я підростаючого покоління і виховання у дітей потреби у здоровому способі життя та здоровому дозвіллі. Одним із основних засобів фізичного виховання, які найбільшою мірою сприяють здоров’ю дитини, вважається плавання. Воно позитивно впливає на зріст, вагу, показники серцево – судинної та нервової систем, розвиток дихального апарату та м’язової системи. Таким чином, вивчення ролі плавання у формуванні гармонійно розвиненої особистості, з урахуванням вікових особливостей, залишається актуальним питанням сучасної фізіології, гігієни, медицини. Метою роботи є вивчення впливу занять плаванням на показники серцево – судинної та дихальної систем школярів. Для досягнення поставленої мети передбачалось розв’язання таких завдань: 1) Сформувати уявлення про вплив занять плаванням на організм людини в цілому, роботу серцево – судинної та дихальної систем. 2) Визначити показники серцево – судинної та дихальної систем у обстежених школярів, у яких проводиться щотижневий урок плавання. 3) Провести статистичну обробку матеріалу, зробити висновки. Опрацювавши дану тему, зробивши практичні дослідження, приходимо до висновку, що заняття в басейні є ефективним засобом покращення стану серцево – судинної та дихальної систем. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДОФАМІНЕРГІЧНОГО АНТИДЕПРЕСАНТУ ПРИ ХРОНІЧНІЙ АЛКОГОЛІЗАЦІЇ БІЛИХ ЩУРІВ Полілуєв Данило Олегович, учень 11класу Донецького ліцею № 48 Донецьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Бобровська Ганна Вікторівна, вчитель біології ДЛ № 48 Депресія традиційно вважається однією з найбільш поширених форм психічної патології. Встановлено, що показник частоти депресій у населення неухильно зростає. Однією з причин виникнення депресивних розладів є вживання психоактивних речовин (ПАР). До цього класу агентів відносять алкоголевміщуючі і наркотичні речовини, які викликають звикання і розвиток таких захворювань як алкоголізм і наркоманія. У роботі розглядаються механізми виникнення депресій і механізм дії антидепресантів. У зв’язку з цим робота є актуальною. 86

Метою дослідження стала оцінка ефективності дофамінергічного антидепресанту при хронічній алкоголізації білих щурів. Для її досягнення були поставлені наступні завдання: 1) використовуючи показники поведінки в тесті Полрсолта, провести психогенетичний аналіз популяції білих щурів; 2) виявити модифікації депресивної поведінки вихідних груп тварин під дією хронічної алкоголізації; 3) проаналізувати параметри поведінки тварин різних підгруп депресивності, котрі зазнали хронічного впливу етанолу, після фармокологічної стимуляції дофамінергічної трансмісії сульпірідом. У результаті проведених досліджень було встановлено, що підгрупа з низьким рівнем вираженості показника депресивності є максимальною за кількістю складових її особин (70% особин). Спрямованість змін показника депресивності у досліджуваних підгруп тварин до дії хронічної алкоголізації залежить від початкового рівня депресивності щурів. Хронічна алкоголізація справила стимулюючий ефект на рівень емоційності експериментальних тварин не залежно від їх вихідного рівня депресивності. Чутливість до стимуляції дофамінергічної трансмісії виявили тварини з крайніми рівнями вираженості показника депресивності. Стимуляція сульпиридом дофаминергичної системи призводить до пригнічення емоційності білих самців щурів не залежно від початкового рівня депресивності. ВПЛИВ ЙОНІВ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ НА ФЕРМЕНТИ ТА ХІМІЧНІ МЕТОДИ ВИЛУЧЕННЯ ЇХ СПОЛУК ІЗ СТІЧНИХ ВОД Жирош Станіслав Іванович, учень 10 класу Ужгородської спеціалізованої загальноосвітньої школиінтернату з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Глух Олег Станіславович, кандидат хімічних наук; Сігеті Мар’яна Юріївна, вчитель Ужгородської загальноосвітньої спеціалізованої школи-інтернат з поглибленим вивченням окремих предметів При написанні науково-дослідницької роботи була використана література, в якій було дано поняття про важкі метали та ферменти. У вступі було звернено увагу на забруднення навколишнього середовища відходами виробництва, а також чітко встановлена мета і завдання роботи. При написанні першого розділу «Огляд літератури» дано поняття про важкі метали, охарактеризовано вплив важких металів на організм людини, та описано про ферменти та їх властивості. У розділі «Методика виконання» вказано на методи прведення досліджень, які використані при написанні роботи. У розділі «Результати досліджень» йдеться про дослідження розчеплення крохмалю амілазою з наявністю солі важкого металу та без неї, а також про очищення модельного розчину від плюмбум (ІІ) нітрату. 87

У висновках ми підвели підсумок наших дослідженням, тобто ми змогли визначити вплив важких металів на ферменти, а також очистили модельний розчин від солі важкого металу.

Секція «Валеологія» РОЛЬ СТОМАТОЛОГІЧНОЇ МОТИВАЦІЇ В БОРОТЬБІ ІЗ ЗАКРІПЛЕННЯМ ЗВИЧКИ ТЮТЮНОПАЛІННЯ В ДІТЕЙ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ Плескот Ірина Вячеславівна, учениця 11 класу Луцької гімназії № 21 імені Михайла Кравчука Волинське територіальне відділення МАН Науковий керівник: Мотузюк Олександр Петрович, доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, кандидат біологічних наук Відомо, що більше половини дорослих курців почали курити у віці 14-17 років. Цей вік є визначальним для того буде курити людина в подальшому все життя, чи ні. Кинути палити на ранніх етапах значно легше, оскільки шкідлива звичка ще не закріпилась. З вище сказаного випливає необхідність впровадження нових більш ефективних програм. Однією з таких є стоматологічна мотивація. Метою даного дослідження було визначити ефективність стоматологічної мотивації в боротьбі з закріпленням звички тютюнопаління у дітей старшого шкільного віку. В експерименті взяли участь 250 учнів старшого шкільного віку. Дослідження проводилось у два етапи. Кожен етап включав анонімне анкетування та клінічне обстеження. Анонімне анкетування, визначало курить дитина чи ні, її курильний статус. На кожному етапі клінічного обстеження визначався індекс гігієни порожнини рота (OHI-S) та парадонтальний індекс (CPINT). Після першого обстеження була проведена санітарно-освітня робота з учасниками експерименту, розповідаючи про негативний вплив тютюнопаління на стан ротової порожнини. При повторному анкетуванні та обстеженні проводилось порівняння кількості курців серед опитаних на основі анкет, та порівняння індексу гігієни і парадонтального індексу після двох обстежень. Перше анкетування показало, що серед обстежених 31% учнів палять. Повторне анкетування показало зменшення кількості курців на 8%, а також значне покращення показників індексів стану ротової порожнини. Таким чином, стоматологічна мотивація є ефективним та дієвим методом боротьби з закріпленням шкідливої звички тютюнопаління.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ МЕТАЛІВ ТА ЇХ НАНОФОРМ НА ОРГАНІЗМ Пашковський Захар Ігорович, учень 11-А класу КЗО «Дніпропетровський обласний медичний Ліцейінтернат «ДНІПРО» Дніпропетровське відділення МАН України Шаторна Віра Федорівна, доктор біологічних наук, професор кафедри медичної біології, фармакогнозії і ботаніки ДЗ «ДМА» Актуальність дослідження. В даний час, коли безліч хімічних, фізичних та фармакологічних факторів впливає на організм людини, що живе в промислово розвиненій зоні, актуальним і своєчасним є дослідження впливу мікроелементів певних металів та їх наноформ на здоров’я людини взагалі та репродуктивну функцію і ембріогенез зокрема. Теорії, що зв'язують розвиток багатьох хвороб з дефіцитом макро-і мікроелементів, відносяться до найсучасніших наукових розробок. Дослідження учених підтверджують виключно важливу роль мікроелементів в здоров’ї людини. Вони відіграють значну роль у формуванні та побудові тканин організму, особливо кісток скелета, підтримують кислотно-лужну рівновагу в організмі, осмотичний тиск клітинних і позаклітинних рідин, визначають стан водносольового обміну, згортання крові, беруть участь у м'язовому скороченні, створюють необхідні умови для нормального перебігу процесів обміну речовин і енергії. Велике значення мають мінеральні речовини для утворення та формування білка, для ферментативних процесів. Порушення мінерального обміну призводить до розвитку важких патологічних станів - остеопорозу, остеомаляції, рахіту, підвищенню нервово-м'язової збудливості і ін Підвищення або зниження вмісту певних мінеральних речовин в організмі характерно для багатьох захворювань. Для промислових областей проблема забруднення важкими металами особливо актуальна. При цьому, пріоритетним токсикантом є свинець. Незважаючи на відповідність його змісту в харчових продуктах гігієнічним нормативам, рівень сумарного добового надходження знаходиться на рівні верхньої межі допустимого добового споживання за даними ВООЗ. Найбільш актуальною є проблема свинцевого забруднення внутрішнього середовища організму, оскільки внаслідок його здатності до кумуляції навіть вплив на рівні малих концентрацій приводить до значного внутрішнього забруднення організму. Так, його концентрація в крові дорослого населення, особливо вагітних, а також дітей суттєво перевищує гігієнічний норматив – до 3 разів. Одне з центральних місць в сучасних дослідженнях посідають вияви морфологічних змін та вад розвитку організму, що виникають внаслідок дії різних факторів, в тому числі і негативного впливу екологічної обстановки або лікарських засобів, солей важких металів. Об’єктом інтересу стають зміни в навколишньому середовищі, що виникають під впливом антропогенних факторів, збільшення відсотку солей важких металів, які є тератогенами та можуть провокувати порушення розвитку органів. Але в сучасному суспільстві неможливо не приділяти увагу новим технологіям, що розвиваються дуже стрімко. В усіх галузях господарства і в медицині все більше місця займають 90

нанотехнології. У зв’язку з розвитком технологій одержання та використання наноматеріалів, які завдяки особливим фізичним, хімічним та механічним властивостям здатні завдавати непрогнозованого впливу на біологічні об’єкти, в сучасній науці постає проблема оцінки ризику для організму людини і навколишнього середовища при виробництві та застосуванні наноречовин. Загальновідомо, що наночастки металів володіють не тільки більш вираженою фармакологічною активністю, але і токсичністю в порівнянні із звичайними мікроелементами, здатні проникати в незміненому вигляді через клітинні бар'єри, а також через гематоенцефалічний бар'єр в центральну нервову систему, циркулювати і накопичуватися в органах і тканинах, викликаючи більш виражені патоморфологічні зміни у внутрішніх органів, а також мають тривалий період напіввиведення. Тому вивчення впливу наночастинок металів на ембріогенез та морфологію тканин організму є нагальним та актуальним. Не дивлячись на те, що наноматеріали у світі вже використовуються друге десятиліття, жоден з їх різновидів не був у повному обсязі вивчений щодо впливу на ембріогенез взагалі та на органогенез зокрема. До теперішнього часу відсутня в необхідному обсязі інформація про морфогенетичні закономірності змін, які виникають протягом раннього органогенезу під впливом мікроелементів або їх наноформ. Експериментів, спеціально присвячених рішенню питання впливу мікроелементів та їх наноформ на організм матері та розвиток ембріону незначна кількість, а задачі, що вирішуються не є комплексними. В цьому аспекті набуває значення медична і порівняльна ембріологія та їх експериментальні методи дослідження. Патологічні зміни, аномалії та вади розвитку організму, що виникають внаслідок різних факторів, в тому числі і негативного впливу екологічної обстановки, солей важких металів посідають одне з центральних місць в сучасних дослідженнях. В сучасному суспільстві об’єктом інтересу стають зміни в навколишньому середовищі, що виникають під впливом антропогенних факторів, збільшення кількості солей важких металів, які є тератогенами та можуть провокувати порушення розвитку органів. Завдяки своїм малим розмірам наночастинки, починаючи з певного розміру, вільно можуть проникати крізь більшість біологічних мембран всередину клітин. І в переважній кількості випадків невідомо, що вони здатні накоїти, втручаючись в роботу тонкого біохімічного апарату. Такі міркування всерйоз підняли важливе питання про потенційну токсичність наночасток, особливо на тлі багатообіцяючих розробок для майбутнього використання їх в медицині. До теперішнього часу відсутня в необхідному обсязі інформація про морфогенетичні закономірності змін, які виникають протягом раннього органогенезу під впливом таких факторів. Дослідження впливу на розвиток того чи іншого органа у ембріона після впливу на організм матері такими тератогенами як, наприклад, ацетат свинцю далеке від завершення. Метою дослідження було аналіз даних наукової літератури на предмет можливого тератогенного впливу мікроелементів та їх наноформ на хід ембріогенезу, а також проведення експериментального дослідження за зазначеним напрямком. Основні характеристики досліджуваних матеріалів. Свинець занесений до переліку пріоритетних забруднюючих речовин низкою міжнародних організацій, 91

у тому числі ВООЗ і ЮНЕП, оскільки з професійної площини він перейшов в екопатологічну, внаслідок глобальності розповсюдження і здатності навіть у низьких концентраціях викликати цілий ряд порушень здоров'я населення урбанізованих територій: імунних, психоневрологічних, гематологічних , кардіоваскулярних, репродуктивних та ін. Хронічне свинцеве отруєння загрожує насамперед здоров'ю і розумовому розвитку підростаючого покоління і тим самим - майбутньому людства. Свинцева інтоксикація веде до підвищення ембріональної смертності, виникнення різних аномалій розвитку скелета та інших органів і систем організму. При надлишку свинцю в організмі відзначається погіршення якості сперми, підвищення ризику бездітності, збільшення ризику спонтанних абортів та інших ускладнень вагітності та пологів. Значний науково-практичний інтерес мають дослідження препаратів з наносрібла. Наночастики срібла надзвичайно активні і викликають загибель бактерій, вірусів, грибків, завдяки великої питомої поверхні, що збільшує зону контакту срібла зі збудниками інфекційних захворювань, значно підвищуючи його бактерицидні властивості. Прямими експериментами in vitro показане інгібірування вірусу імунодефіциту людини наночастинками срібла виключно в діапазоні розмірів 1-10 нм. При розгляді еволюції срібла від іонів до наночасток та дослідження дії різних препаратів срібла на віруси, бактерії та клітини, встановлено, що біоцидний ефект наночастинок срібла суттєво перебільшує дію іонів срібла в цих же концентраціях. Наводяться приклади успішного застосування нанопрепаратів срібла при лікуванні хворих на остеомієліт, гнійні рани, в комплексному лікуванні бактеріального вагіноза, опікових ран, хронічних запальних захворювань органів малого тазу, а також в хірургії, травматології, ветеринарії та ін. Таким чином, застосування наночастинок срібла дозволяє значно знизити концентрацію срібла у лікарських формах зі збереженням бактерицидної активності. Іншим важливим мікроелементом є золото. Металеве золото нетоксичне, на відміну від органічних похідних, які використовуються як лікарські препарати. Можлива участь золота в нормалізації імунних процесів в організмі. Золото до життєво необхідних елементів не належить, хоча може проявляти біологічну активність щодо деяких ферментів. В організмі людини міститься менше 10 мг золота, близько 50% його концентрується в кістках . В медицині препарати золота використовують в терапії ревматоїдного артриту, радіоактивне золото - в лікуванні деяких видів пухлин, а металеве золото і сплави - в стоматології. Розподіл золота в організмі залежить від розчинності його сполук. Колоїдні з'єднання більшою мірою накопичуються в печінці, тоді як розчинні - в нирках. Механізм дії сполук золота до кінця не ясний, проте в даний час відомо, що золото може входити до складу металопротеїнів, взаємодіяти з міддю, може залучатися до процесів зв'язування гормонів в тканинах. Токсичні ефекти золота зазвичай пов'язані з передозуванням або побічними ефектами при застосуванні його солей в терапії ревматоїдних артритів. В останні роки в медицині для діагностики та лікування захворювань все частіше використовують золоті наночастинки. При цьому серед учених не вщухають суперечки з приводу їх можливої токсичності і здатності викликати мутації. Досліджень, в яких токсичність золотих наночасток відстежують на тваринах, небагато, і їх результати суперечливі. Саратовські вчені працювали з 92

щурами, яким щодня, протягом семи днів, згодовували частинки колоїдного золота діаметром 16 і 55 нанометрів, а також покриті тонким шаром золота порожнисті кремнієві частинки діаметром 160 нанометрів. Дослідження показали, що золоті наночастинки діаметром 16, 55 і 160 нанометрів, введені описаним вище способом, мутацій не викликають. Відомо, що вплив часток на ДНК залежить від їх розмірів: чим дрібніше частка, тим більша ймовірність того, що вона буде викликати мутації. Наприклад, крихітні частинки діаметром 1,4 нанометра можуть зв'язуватися з ДНК і впливати на роботу генів. У зв'язку з цим вчені вважають, що для отримання більш детальної інформації про можливе токсичну дію золотих наночасток різних розмірів необхідно продовжити дослідження (Д. С. Джумгазіева та ін.). Незважаючи на важливу фізіологічну роль золота в організмі людини, наночастинки золота стали застосовуватися в медичній практиці порівняно недавно. У результаті експериментів було встановлено, що наночастинки золота здатні виліковувати ракові захворювання за рахунок атрофії кровоносних судин пухлини. В даний час ведуться активні дослідження і розробка препаратів з наночастинками золота, які зможуть зробити революцію в лікуванні онкологічних захворювань. ВПЛИВ АЛКОГОЛЮ НА ЗАХИСТНІ СИЛИ ОРГАНІЗМУ Ворона Олександра Олександрівна, учениця 11 класуЗапорізької гімназії №6 Запорізьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Єщенко Віталій Андрійович, доктор медичних наук, професор кафедри з курсом ЦО Алкоголізм є однією з вагомих проблем сучасного суспільства. Він руйнує не тільки організм людей, але й їх свідомість. Він формує залежність, не залишає людині шанс на нормальне життя, людина стає агресивною та конфліктною. Залежна від алкоголю людина руйнує зв'язки з родиною та друзями, людина починає неадекватно реагувати на допомогу оточуючих з цією проблемою. До останнього не погоджується з фактом залежності. Психічні розлади при алкоголізмі неминучі і виявляються в усіх хворих. Перші симптоми загальноневротичних порушень, такі як дратівливість, нестійкий настрій, швидка виснаженість, порушення сну. Тяжкими формами психічних розладів при алкоголізмі є психози: алкогольне марення ревнощів, біла гарячка, алкогольний галюциноз, алкогольний параної. Жити з такою людиною не тільки важко через постійні з'ясувань стосунків, погроз, рукоприкладства, але й небезпечно. Алкоголізм формується внаслідок вживання етилового спирту, який є біологічно активною речовиною широкого фармакологічного спектру. У протилежність від багатьох психотропних засобів етиловий спирт не є для організму чужорідним субстратом, отже він приймає участь у процесах обміну речовин. Надлишок етанолу в організмі значно змінює обмін біогенних алкінів, викликає порушення в синоптичній передачі. Тривале вживання алкоголю призводить до функціональних та морфологічних змін не тільки нервової та 93

ендокринної систем, але й травної, серцево-судинної, полової, імунної систем. Метаболізм етанолу залежить від активності різних ферментів, зокрема алкогольдегідрогенази та альдегіддегідрогенази. Окислення етанолу та продуктів його метаболізму викликають значні зміни білкового, вуглеводного та жирового обміну. Під впливом організмі порушується мікроелементний баланс. Відомо що алкогольдегідрогеназа є цинкмістким ферментом. Тому особливий інтерес викликають зміни цинку в організмі в умовах його алкоголізації. Дослідження цинку при алкоголізації стимулюється рядом літературних даних (Малько, 1998; Скальний, 2004; Задорожня, 2010). Показано, що зниження вмісту цинку в сироватці крові хворих на алкоголізм є одним із діагностичних показників цієї хвороби (Скальний, 2004; Задорожня, 2010). Однак, недостатньо вивчений взаємозв'язок змін цинку в клітинах та сироватці. Пояснюється це відсутністю сучасних методів визначення цинку в клітинах. Відомі методи мали низьку чутливість та селективність і не дозволяли отримувати в достатній мірі стабільні та порівняльні результати. Цих недоліків позбавленні розроблені в нашій лабораторії методи, засновані на використанні високочутливих металохромних індикаторів вмісту цинку в клітинах дитизона та 8 (n-толуолсульфоніламіну) хіноліну (8-ТСХ). За допомогою визначення інтенсивності реакцій цих реагентів можна судити про вміст цинку в гранулоцитах крові, що особливо цінно, тому що вміст цього металу в зернистих лейкоцитах є показником стану його обміну в організмі людини (Prasaol, 1982). Оскільки основна частина цинку в клітинах зв'язана з білками постає необхідним дослідження секреторного матеріалу в гранулоцитах крові, за допомогою метиловим фіолетовим – флоксином (МФФ). Актуальність роботи полягає в тому, що використані в роботі цитохімічні реакції дитизону, 8-ТСХ та МФФ є найбільш виправданими з боку достовірності результатів та швидкості виконання. При використанні цих методів можливе виявлення стану передхвороби, що дозволяє не дати алкоголізму поглибитися. Використання цих методів дозволяє встановити ступінь захворювання та передбачити подальший вплив на організм при продовженні вживання алкоголю. Мета роботи – вивчити вплив алкоголю на захисні сили організму. Задля дослягненя цієї мети вирішувалися наступні завдання: 1) Визначити рівень етанолу в крові в осіб з гострою алкоголізацією. 2) Визначити вміст цинку в гранулоцитах крові в осіб з різним ступенем алкоголізації за допомогою селективних реагентів дитизону та 8-ТСХ. 3) Проаналізувати зміни вмісту секреторного матеріалу в гранулоцитах крові в осіб з різним ступенем алкоголізації за допомогою цитохімічного барвника МФФ. 4) Дослідити зміни концентрації цинку в сироватці крові осіб із гострою та хронічною алкоголізацією. 5) Встановити взаємозв'язок змін вмісту цинку з секреторним матеріалом в гранулоцитах крові, та з його концентрацією в сироватці крові. Наукова новизна роботи полягає, у першу чергу, у використанні нових методів цитохімічного визначення цинку в зернистих лейкоцитах мазків крові за допомогою високочутливих металохромних реагентів – дитизона та 8-ТСХ. Про 94

кількість цинку в досліджуваних клітинах робили висновки за інтенсивності реакції та кількості гранул. Про кількість специфічної зернистості в гранулоцитах крові робили висновок за інтенсивністю цитохімічної реакції МФФ. Окрім цього, уперше встановлене фазний характер змін вмісту цинку в гранулоцитах крові в людей в різні періоди стресу, що вказує на роль цинку в клітинно-молекулярних механізмах спільного адаптаційного синдрому. Уперше встановлені однотипні зміни цинку та секреторного матеріалу зернистих лейкоцитах під впливом алкоголю вказують на зв’язок двох компонентів у цих клітинах. А також показана різноспрямованість змін концентрації цинку в сироватці крові та гранулоцитах при гострій алкоголізації, та односпрямованість при хронічній. Отриманні результати можуть визвати не тільки теоретичний інтерес серед біологів та медиків, але й мати практичне значення. Використані у роботі цитохімічні методи дослідження цинку можуть бути рекомендовані для оцінки мікроелементного стану клітин в умовах норми і патології. Результати визначення вмісту цинку в гранулоцитах крові у осіб, страждаючих алкоголізмом, поза сумнівом можуть використовуватися лікарями психоневрологічних та неврологічних диспансерів не тільки для встановлення діагнозу, але й у період лікування цієї хвороби, а також прогнозування можливих результатів хвороби. Вивчення клітинного дефіциту цинку в досліджуваних осіб дозволило з’ясувати міри корекції порушень у вигляді препаратів цинку, чи призначення дієти, яка багата цим металом. Ці заходи можна використовувати для підвищення ефективності адаптаційних систем організму при діяльності екстремальних факторів. ОТРИМАННЯ НОВИХ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ПРОДУКТІВ НА ОСНОВІ СПІРУЛІНИ Безрук Марія Валентинівна, учениця 11 класу гімназії №1 ім. О.С. Пушкіна, м. Севастополь Севастопольське територіальне відділення МАН України Науковий керівник Нехорошев Михайло Валентинович, старший науковий співробітник, к.х.н. ІнБПМ Дана робота присвячена отриманню абсолютно нових фармакологічних продуктів на основі синьо-зеленої водорості спіруліни. Спіруліна - джерело практично всіх необхідних нашому організму речовин, а також продукт, що володіє найпотужнішими лікувальними властивостями і широко застосовується в медицині. Актуальність виконаної роботи состої в розробці нових протівоопухольових препаратів. Спіруліну використовують: у комплексі лікувальних заходів в онкології, при лікуванні діабету і ожиріння, для корекції функцій шлунково-кишкового тракту, для лікування захворювань печінки та багатьох інших захворювань. Також в якості експериментального препарату для лікування людей, зазнавших сильного впливу радіації (в тому числі в рамках програми «Діти Чорнобиля»); для 95

зниження рівня холестерину в крові; як профілактику проти виникнення раку; для лікування раку ротової порожнини. В результаті єксперимента вперше отримали капсули, що містять живу спіруліну. Через форму і насичений зелений колір продукт одержав назву «Олівки». У «олівках» міститься спіруліна, яка не піддавалася термічній обробці, отже, зберігла всі свої корисні властивості. Одна з основних діючих речовин спіруліни - синій світлозбираючий пімент фікоціанін. Він володіє унікальними властивостями – це речовина, яка здатна зупиняти ріст ракових клітин. Також фікоціанін – потужний імуномодулятор, здатний підвищувати активність лімфатичної системи, відновлювати процес кровотворення, запобігати пошкодженню ДНК і процесу руйнування клітинних стінок. ВПЛИВ ФОРМИ НАВЧАННЯ НА РОЗВИТОК Й АДАПТАЦІЮ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ – УЧНІВ ЧЕРКАСЬКОЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ШКОЛИ №3 Чубса Лілія Володимирівна, учениця 11 класу Черкаської спеціалізованої школи І–ІІІ ступенів №3 Черкаське територіальне відділення МАН України Наукові керівники: Харитонова Світлана Миколаївна, практичний психолог Черкаської спеціалізованої школи І–ІІІ ступенів №3; Чубса Світлана Миколаївна, учитель біології та екології Черкаської спеціалізованої школи І–ІІІ ступенів №3 Актуальність. На сьогоднішній день надзвичайно актуальним є питання розвитку, навчання та адаптації в суспільство дітей з особливими потребами в умовах загальноосвітньої школи. Існують різні форми організації навчання даної категорії школярів: інклюзивне навчання, спеціальні класи та індивідуальна форма. Яка з цих форм є найбільш продуктивною, зберігаючою здоров’я та соціально і психологічно обґрунтованою? Мета роботи: дослідити особливості впливу на здоров’я та соціальнопсихологічний розвиток дітей з особливими потребами, хворих на ДЦП, в умовах навчання на дому, в спеціальному класі та при інклюзивному навчанні. Завдання наукового дослідження: 1) вивчити теоретичні і методичні засади розвитку та навчання дітей із ДЦП в умовах різних форм навчання; 2) дослідити особливості адаптації школярів з особливостями фізичного розвитку до навчального навантаження в умовах різних форм навчання; 3) оцінити динаміку розвитку дітей при різній організації навчання, виділити основні фактори, що є домінуючими при збереженні здоров’я дітей зазначеної категорії під час навчально-виховного процесу 4) проаналізувати соціально-психологічні аспекти навчання дітей з особливостями фізичного розвитку за різних умов навчання.

5) розробити й експериментально обґрунтувати програму корекційних заходів щодо оптимізації адаптивних можливостей дітей в умовах різних форм навчання. Висновки та отримані результати проведеної роботи: 1. встановлено, що показники функціональних змін та розумової працездатності учнів з ДЦП залежать від форми навчання, найбільш ефективною серед яких є спеціальна форми навчання (підтверджено таблицями, графіками) 2. виявлено просторово-часову залежність між факторами середовища та показниками стану здоров’я школяра з ДЦП, визначено домінуючий фактор ризику в умовах різних форм навчання (r =-0,75; 0,90; 0,8; 0,95; р =-0,85; 1; 0,85 ); 3. встановлено найчутливішіми показниками функціонування організму дітей з особливими потребами є: АП, ІФС, ПЯР і РП. (графіки, таблиці) 4. розроблено і апробовано рекомендації щодо оптимізації здоров’я школярів з ДЦП в умовах різних форм навчання (ЕІФС=48, 2%; Е РП= 22,2%) ВИВЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ БІОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ СТУДЕНТІВ О.С. Гущин, учень 11 класу Донецького ліцею «Колеж» м. Донецьк Донецьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Вєтрова О.В., доцент, к.б.н. Одним з інтегральних показників рівня індивідуального здоров'я є показник біологічного віку людини. Аналіз науково-методичної літератури свідчить, що серед студентської молоді cпостерігається тенденція до зниження рівня здоров'я. Метою нашої роботи було порівняльне визначення біологічного віку, ступеня та темпів старіння юнаків і дівчат першого, третього та п'ятого курсів біологічного факультету ДонНУ. У Донецькій області, що налічує 158 тисяч студентів, подібні дослідження ще не проводилися. Біологічний вік юнаків у середньому становить 20,2 роки, дівчат – 19,2 роки. Цей показник в середньому перевищує календарний у хлопців – на 6,2 роки, у студенток – на 9,1 роки. Повну відповідність своєму біологічному віку відзначено у 28,6 % студентів та 27 % студенток. Різко уповільнені темпи старіння характерні для 17,9 % юнаків і 8,1 % дівчат. Уповільнені темпи старіння – у 42,9 % студентів та 21,6 % студенток. Помірно прискорене старіння відзначалося у 35 % дівчат і у 10,7 % юнаків. Різко прискорені темпи старіння відзначені у 8 % дівчат. Найбільше скарг у всіх досліджених – на поверхневий сон (35 % юнаків і 51 % дівчат), погіршення зору (29 % хлопців), в рівній мірі (25%) – на біль у серці, погіршення пам'яті і задишку при ходьбі. 97

В середньому у юнаків психологічний вік відповідає 25,5 рокам, а у дівчат – 24,8 рокам, що перевищує календарний вік студентів на 5 років. ДОСЛІДЖЕННЯ ХАРЧОВОГО РАЦІОНУ ПІДЛІТКІВ ТА СКЛАДУ ДЕЯКИХ ВЖИВАНИХ НИМИ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ Іванюк Вікторія Іванівна, учениця11 класу Багатопрофільного ліцею «Інтелект» – ЗОШ І-ІІІ ступенів №11, м. Ужгород Закарпатське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Білецька Олеся Емілівна, вчитель вищої категорії Одним із найбільш важливих чинників, що впливає на стан здоров’я дітей та підлітків є склад їх харчового раціону, його збалансованість та якість вживаних продуктів. Погіршення стану здоров’я дітей в Україні вчені пов’язують, зокрема, з їх нераціональним харчуванням. У зв’язку з вищесказаним, вважаємо обрану нами тему дуже актуальною. Метою нашого дослідження стало вивчення харчового раціону підлітків та складу деяких вживаних ними продуктів харчування. Для її реалізації ми поставили перед собою такі завдання: за допомогою анкетування дослідити якість та збалансованість харчового раціону учнів 7-11 класів; провести первинний аналіз складу вживаних ними продуктів та напоїв, а також хімічний аналіз деяких складових продуктів; розпочати профілактичну роботу серед учнів. Згідно з результатами анкетування (у ньому взяло участь 157 респондентів), 16% опитуваних не дотримуються режиму харчування; 18,4% підлітків споживають недостатньо молочних продуктів; 40,12% учнів споживають рибу та морепродукти в недостатній кількості; 33,2% підлітків в надмірній кількості споживають солодощі; 44% опитуваних часто споживають чипси, сухарики тощо та 35,1% — солодкі газовані напої. 8% опитуваних регулярно вживають енергетичні напої. У складі досліджених нами продуктів та напоїв: «ТОП СНЕК», «Топ Чіпс», сухарики «Флінт», напій «КОЛА Нова», енергетичний «Ener GO» - виявлені такі небезпечні харчові добавки: Е631, Е627, Е160, Е150, Е338, Е211, Е330; фотоколориметричним методом визначено вміст кофеїну в напої та рефрактометри- ним методом підтверджено наявність високого вмісту цукрів у напоях. Керуючись результатами досліджень, ми розпочали цільову профілактичну роботу з основ раціонального харчування та споживчої грамотності.

ПРЕДИКТОРИ ФОРМУВАННЯ МЕТАБОЛІЧНОГО СИНДРОМУ Х У ПІДЛІТКІВ Корильчук Богдан Тарасович, учень 11 класу Тернопільської спеціалізованої загальноосвітньої школи № 3 з поглибленим вивченням іноземних мов Тернопільське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Кліщ Іван Миколайович, професор ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського», доктор медичних наук Наукову роботу присвячено вивченню предикторів формування метаболічного синдрому Х. Метою роботи було вивчити прогностичні параметри виникнення метаболічного синдрому Х у підлітків. Досягнення мети передбачається розв’язанням таких завдань: 1) Оцінити медико-соціальні особливості, що впливають на розвиток МСХ; 1) - Визначити антропометричні та конституційні показники в хлопців і дівчат віком 14-18 років; 2) - Здійснити аналіз рівня артеріального тиску, простежити стан вуглеводного та ліпідного обмінів у підлітків. Наше дослідження показало, що антропометричні параметри поряд з вивченням скарг, суб’єктивною оцінкою самопочуття, аналізу спадковості можуть слугувати методом вибору для раннього виявлення та прогнозування предикторів формування МСХ, що в сукупності вирішує актуальне питання валеології та медицини. Аналіз-анамнестичних даних, анкетувань дає підстави вважати, що основним пусковим моментом формування надлишкової ваги є аліментарний фактор – харчування, яке створює в організмі позитивний енергетичний баланс і поглиблюється недостатньою фізичною активністю підлітка. Виявлено поєднання проявів девіантної харчової поведінки (у 100% опитаних) та низький рівень знань, щодо здорового харчування. Встановлено фактор низької фізичної активності серед підлітків й виражену пасивність щодо фізичних навантажень різної інтенсивності, яка знижується з віком та особливо у дівчат. Отримані результати щодо початку й поширення тютюнокуріння та вживання алкоголю, зростання кількості залучених до цього дівчат свідчать про нагальну необхідність посилити ефективність профілактичної роботи за цими складовими в навчальних закладах та сім’ях для попередження посилення виникнення та прогресування МСХ. Встановлено підвищення АТ в (64,2%), виражені зміни вуглеводного (гіперглікемія натще - 5,7%, порушення толерантності вуглеводів – 7,6% та плоска глікемічна крива в 46,1%), ліпідного обмінів (вміст ЗХС підвищений у 88,7 %, ТГ – у 40,6%) , що є прямими прогностичними параметрами виникнення МСХ у підлітковому віці їх профілактика та лікування дадуть можливість уникнути ризику розвитку МСХ та його ускладнень.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ВИСОКОЧАСТОТНОГО ЕЛЕКТРОМАГНІТНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ МОБІЛЬНИХ ТЕЛЕФОНІВ НА ЖИВІ ОРГАНІЗМИ Куропко Аліна Володимирівна, учениця 11 класу Семенівської гімназії №2 Чернігівське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Бузунко Петро Андрійович, вчитель біології Семенівської гімназії №2 Електромагнітне випромінювання оточує людину скрізь і все життя. Але випромінювання у окремих діапазонах частот мають техногенне походження і людство не встигло виробити механізмів захисту від їх тривалої інтенсивної дії. До таких видів випромінювання належить і випромінювання мобільних телефонів, які набули значного поширення протягом декількох останніх років. Короткий час існування мобільного зв’язку є основною причиною невизначеності у науковому світі щодо характеру його впливу на здоров’я, хоча більшість дослідників висловлюють думку про відсутність помітної небезпеки від цього виду випромінювань. Поширеність мобільних телефонів і відсутність загальноприйнятої думки щодо їх безпечності робить усі дослідження на цю тему актуальними. Через неможливість безпосередніх експериментів з людьми у роботі довелося обмежитись анкетуванням і експериментами з іншими живими організмами, результати яких можна екстраполювати на людину. Досліди і анкетування вказали на певні порушення фізіологічних процесів у присутності мобільного телефону, однак статистичне опрацювання результатів дослідів виявило, що ці порушення не виходять за рамки похибок. Статистично значимий результат був отриманий лише у досліді з колорадськими жуками, але потрібні незалежні дослідження і, можливо, вдосконалена методика для його підтвердження чи спростування. МОЖЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ ФІТОТЕРАПІЇ У ПРОФІЛАКТИЦІ ЕКОЛОГІЧНО ЗАЛЕЖНИХ ХВОРОБ ЛЮДИНИ Макаренко Олександр Миколайович, учень 11 класу Піщанської гімназії Кременчуцької районної ради Полтавське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Ткаченко Юлія Михайлівна, учитель біології Піщанської гімназії Кременчуцької районної ради Питання довкілля і здоров’я людини стає дедалі актуальнішим. Серед хвороб населення виділяються такі, поширення яких певним чином залежить від стану навколишнього середовища. Вони називаються екологозалежними. За даними ВООЗ від ускладнень лікарської терапії щорічно гине близько одного відсотка жителів планети. Альтернативою є застосування продуктів рослинного походження для збереження і зміцнення здоров’я населення. Тому вивчення можливостей фітотерапії для профілактики екологічно залежних хвороб людини є актуальним та своєчасним. 100

Мета роботи – дослідити можливості сучасної фітотерапії в профілактиці екологічно залежних хвороб людини. Практичне значення одержаних результатів полягає у теоретичному обґрунтуванні можливостей сучасної фітотерапії для профілактики екологічно залежних хвороб людини; доведенні необхідності вирішення цієї проблеми для збереження здоров’я дітей. Результати роботи: в районі досліджень природних місцезростань лікарських рослин виявлені представники 28 видів лікарських рослин відділу Покритонасінні, які мають фітотерапевтичну дію на екологозалежні хвороби. Аналіз життєвих форм показав, що серед лікарських рослин переважають трави: 22 рослини, кущі – 3 види, дерев – 3. За еколого-ценотичною оцінкою за потребою до води: мезофітів – 20, гігрофітів – 4, ксерофітів – 3, гідрофітів – 1 рослина. Переважають рослини – мезофіти. За відношенням до світла переважають факультативні геліофіти – 14 рослин, геліофітів – 10, сціофітів – 4 види. Досліджено, що істотною перевагою рослин перед синтезованими лікарськими засобами є наявність в них природного комплексу біологічно активних речовин, макро- і мікроелементів, вітамінів, фітонцидів, антибіотиків, які накопичуються рослинами і, при вживанні людиною, мають позитивний ефект дії на організм. Працюючи над роботою, ми оволоділи методикою збору, сушіння та зберігання лікарської рослинної сировини. Доведено, що лікарські рослини природних біоценозів околиць населеного пункту можна використовувати для профілактики екологічно залежних хвороб. Розроблено рекомендації по використанню лікарських рослин для профілактики екологічно залежних хвороб. ДЕФІЦИТ ЙОДУ В НАВКОЛИШНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ ТА НАСЛІДКИ ЙОГО ВПЛИВУ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ Рожко Ірина Василівна, учень 11 класу Журавнівського НВК «СЗШ – ліцей» Львівське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Тимошук Олександр Сергійович, доцент кафедри аналітичної хімії Львівського національного університету імені Івана Франка; Цукорник Оксана Григорівна, вчитель біології Журавнівського НВК «СЗШ - ліцей», вчитель-методист Науково-дослідницька робота присвячена проблемі нестачі Йоду в навколишньому середовищі та, як наслідок цього, розвитку йоддефіциту у людському організмі. Тема дослідницької роботи є актуальною, оскільки щорічно, за даними ЮНІСЕФ, внаслідок йододефіциту Україна втрачає близько 40 тисяч немовлят. А якщо ще додати викликані йододефіцитом онкологічні захворювання, інфаркти, інсульти − реальні людські втрати від дефіциту Йоду можна прирівняти до великих епідемій або світових війн. Ліквідація йодного дефіциту стала пріоритетним завданням для багатьох держав світу. 101

Метою науково-дослідницької роботи є з’ясувати вплив нестачі Йоду в навколишньому середовищі на організм людини та дослідити йододефіцитні захворювання школярів на прикладі учнів Журавнівського НВК «СЗШ-ліцей». Завдання науково-дослідницької роботи: 1) дослідити причинно-наслідкові зв’язки між невеликою кількістю Йоду в навколишньому середовищі і станом здоров’я учнів школи; 2) визначити вміст Йоду в питній воді та йодованій кухонній солі, з'ясувавши чи достатньо поповнювати тільки ними запаси цього елемента в організмі; 3) проаналізувати рівень обізнаності школярів із захворюванням на зоб; 4) рекомендувати заходи щодо вирішення проблеми збереження здоров’я людини в залежності від місця проживання; 5) підвищити рівень обізнаності населення з проблемами йододефіциту, ознайомити учнів з проведеними дослідженнями, їх результатами та розробленими рекомендаціями. Об’єктом дослідження є вміст йоду в навколишньому середовищі. Предмет дослідження – причини і наслідки впливу дефіциту Йоду на організм людини та його профілактика на прикладі учнів Журавнівського НВК «СЗШ-ліцей». Гіпотеза дослідження полягає в тому, що ми передбачаємо, що просвітницька і науково-дослідницька робота щодо профілактики йододефіциту приведе до зниження рівня захворювань щитовидної залози. Практичне значення науково-дослідницької роботи: 1) розробили анкету та здійснили опитування учнів для діагностики рівня обізнаності учнів з проблемою йододефіциту; 2) ознайомлювали школярів з проблемою йододефіциту під час виступів на учнівських інформаційних нарадах, проводили тренінги; 3) опанували методикою проведення хімічного хімічного експерименту для виявлення йодид-йонів; 4) експериментально дослідили вміст Йоду в йодованій кухонній солі та у воді Жидачівського району; 5) розробили та розповсюдили з метою покращення проінформованості серед учнів школи «Пам’ятки для профілактики йододефіциту» 6) Миколаївське міжрайонне управління Головного управління держсанепідслужби у Львівській області рекомендувало дану роботу на розгляд сесії Журавнівської селищної ради з метою покращення здоров’я дітей регіону (наявний документ); 7) на сесії Журавнівської селищної ради від 08.01.2013 головний державний санітарний лікар Миколаївського та Жидачівського районів Левчук К. П. та головний лікар Журавнівської міської лікарні Овсянецький Я. О. рекомендували директору Журавнівського НВК «СЗШ-ліцей» Цукорнику В. В. та керівникам дошкільних та навчальних закладів розглянути дані рекомендації і 102

прийняти до впровадження під наглядом працівників ЛПЗ (наявний документ). Результати проведеного дослідження є достовірними і можуть використовуватись для профілактики та усунення йоддефіцитних станів серед школярів та дорослого населення, а отримані дані хімічного експерименту мають велику користь для правильного розуміння щодо джерел надходження Йоду до організму людини. ВИЗНАЧЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ВІКУ ДІТЕЙ 9-16 РОКІВ М. ШОСТКИ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК КРИТЕРІЙ ДЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ ДОНОЗОЛОГІЧНОГО СТАНУ ОРГАНІЗМУ УЧНІВ Сербіна Валерія Валеріївна, учениця 11 класу ШНВК: спеціалізована школа І-ІІ ступенів – ліцей, м. Шостка Сумської області Сумське відділення МАН Науковий керівник: Кривоніс Валентина Василівна, керівник гурткової роботи; Бацура Олександра Єгорівна, вчитель біології Біологічний вік виступає оцінкою індивідуального вікового статусу організму і є одним із критеріїв донозологічної діагностики стану здоров’я дітей. Мета роботи: визначення функціонального віку дітей 9-16 років м. Шостки як критерій для встановлення донозологічного стану організму учнів. Для визначення функціонального віку досліджували антропометричні та кардіореспіраторні показники. Частка учнів, функціонально старших за свій календарний вік, з віком збільшується з повної відсутності таких серед дітей 9 років і до 44-50% серед вікової категорії 12-16 років, функціонально молодших – зменшується з 96% обстежених серед вікової категорії 9 років до 37% у 16-річних. Основними показниками, що заважали бути функціонально зрілими були затримка подиху на вдихові, частота серцевих скорочень після навантаження, затримка подиху на видиху. Учні були функціонально старшими за свій календарний вік за показниками життєвої ємкості легенів, маси тіла, росту. Коефіцієнт фізичного розвитку зростав з віком: у дівчат максимальні значення припадали на вік 12 і 16 років, у хлопців – 14-15 років. Донозологічний стан організму встановлено у 12% обстежених вікової категорії 15 років, з них у 8% встановлено акселерацію, 4% – ретардацію, та 7% 16-річних учнів (явище ретардації). Отже, встановлення донозологічного стану учнів свідчить про можливі вади фізичного розвитку і, як наслідок, відхилення у їх фізичному здоров’ї.

103

ЗАЛЕЖНІСТЬ КИСЛОТНОСТІ ХЛІБА ВІД ХАРЧОВИХ ДОБАВОК Скаржинський Олексій, учень 9 класу НВК «Стахановська спеціалізована школа І ступеня – гімназія № 8» Луганської області Луганське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Марєєва Олена Василівна, учитель хімії НВК «Стахановська спеціалізована школа І ступеня – гімназія № 8» Луганської області Мета – з’ясувати залежність кислотності хліба від харчових добавок. Актуальність – враховуючи популярність хліба серед продуктів харчування, зростання асортименту хліба за рахунок харчових добавок та вплив харчових продуктів на стан кислото – лужного балансу в організмі людини, актуальним є вивчення залежності кислотності хліба від харчових добавок. Завдання : 1) Опанувати наукову літературу за тематикою дослідження. 2) Опанувати методикою кислото – лужного титрування. 3) Визначити кислотність хліба що виробляється з пшеничного борошна вищого ґатунку без харчових добавок та з харчовими добавками: молоком, курагою, ізюмом, висівками, повидлом, насінням соняшника. 4) Визначити кислотність хліба що виробляється з житнього борошна без харчових добавок та з харчовими добавками: молоком, курагою, ізюмом, висівками, повидлом, насінням соняшника. 5) Результати досліджень відобразити графічно. 6) Скласти рекомендації щодо вживання хліба без добавок та з різними харчовими добавками. Висновки: Кислотність хліба,що виготовлений з пшеничного борошна вищого ґатунку без домішок та з обраними харчовими добавками значно менше кислотності відповідних взірців хліба з житнього борошна з обраними харчовими добавками. Всі обрані харчові добавки підвищують кислотність хліба, що виготовлений як з пшеничного борошна вищого ґатунку, так і з житнього борошна порівняно з взірцями хліба без добавок. Максимальне значення кислотності показують взірці з додаванням молока як у випадку хліба, що виготовлений з пшеничного борошна вищого ґатунку, так і з житнього борошна. Мінімальне збільшення кислотності спостерігається у випадку виготовлення хліба з додаванням ізюму.

104

ОСОБЛИВОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПІДХОДУ ДО ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ УЧНІВ Сокирська Яна Олександрівна, учениця 10 класу обласного загальноосвітнього навчально-виховного комплексу (гімназія-інтернат-школа мистецтв) Кіровоградськетериторіальне віділення МАН України Науковий керівник: Нєворова Олена Валеріївна, кандидат наук з фізичного виховання і спорту, старший викладач кафедри медико-біологічних основ і фізичної реабілітації Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка; Щербина Альона Григорівна, методист Кіровоградської Малої академії наук учнівської молоді Важливими складниками шкільної освіти є формування мотивації до збереження та зміцнення здоров’я, формування в учнів свідомого ставлення до свого життя і здоров’я, оволодіння основами здорового пособу життя, життєвими навичками безпечної та здорової поведінки. Цьому сприяє оздоровче середовище навчального закладу, яке спрямоване на поліпшення передумов для навчання дітей берегти своє здоров’я і формувати в них відповідальне ставлення до здоров’я як найвищої цінності. Однак, не завжди раціонально учні організовують свою навчальну діяльність у позаурочний час та використовують свої функціональні резерви, що може зашкодити їх здоров’ю. З огляду на це, тема науково-дослідницької роботи є надзвичайно актуальною. Метою даної науково-дослідницької роботи є теоретично обґрунтувати необхідність індивідуального підходу до здоров’язбереження учнів та запропонувати шляхи його вдосконалення засобами здоров’язберігальних технологій, розробити рекомендації щодо покращення стану фізичного, психічного та інтелектуального здоров’я учнів. Відповідно до мети було поставлено такі завдання дослідження: проаналізувати й узагальнити стан теоретичної і практичної розробленості проблеми індивідуального підходу до здоров’язбереження учнів; визначити рівень сформованості здоров’язбережувальної компетентності учнів; дослідити індивідуальні особливості розумової працездатності учнів; визначити рівень стресостійкості в учнів; запропонувати шляхи оптимізації режиму розумової працездатності й розробити рекомендації щодо збереження фізичного, психічного та інтелектуального здоров’я учнів, організації самоспостережень за власним станом здоров’я. Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки: показано вплив оздоровчого середовища навчального закладу на формування в учнів високого рівня здоров’язбережувальної компетентності; виявлено індивідуальні особливості співвідношення кількісного та якісного показників розумової працездатності та їх взаємозв’язок з рівнем стресостійкості учнів; наведено власну схему збереження в учнів фізичного, психічного та інтелектуального здоров’я; розроблено практичні рекомендації щодо застосування індивідуального підходу до здоров’язбереження учнів.

105

ПРОФІЛАКТИКА ЙОДОДЕФІЦИТУ В УЧНІВ 11-Х КЛАСІВ ПІД ЧАС НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ Степанюк Ольга Олексіївна, учениця 11класу Малошпаківської ЗОШ І–ІІІ ст. Рівненської області Рівненське територіальне відділення МАН України Наукові керівники: Сусь Надія Богданівна, вчитель хімії і біології Малошпаківської ЗОШ І–ІІІ ст. Рівненської області; Шевчук Олена Анатоліївна, кандидат педагогічних наук Актуальність теми. Недостатня кількість йоду в організмі у дитячому та підлітковому віці призводить до порушень в розвитку головного мозку, наслідком якого, як правило, є розумова відсталість, що супроводжується швидкою втомою дітей і погіршенням успішності у навчанні. Дефіцит йоду стає перешкодою в реалізації життєвих планів учнів. Для подолання недостатності йоду в харчуванні використовуються методи індивідуальної, групової та масової йодної профілактики. Важливою умовою профілактичної роботи є запровадження необхідних заходів, поінформованість населення про їх необхідність, позитивне сприйняття та участь у їх проведенні. Займатися профілактикою йододефіциту необхідно з дитячого віку, щоб розуміння необхідності споживання достатньої кількості продуктів, багатих на йод, закладалось на підсвідомості, стало аксіомою і у дітей, і у дорослих. Мета дослідження: виявлення, обґрунтування й експериментальна перевірка розуміння учнями важливості використання у повсякденному житті валеологічного харчування для зміцнення, збереження, формування, відновлення (ЗЗФВ) особистого здоров’я; проведення аналізу можливостей профілактики йододефіциту в учнів 11-х класів ЗНЗ під час навчально-виховного процесу, доведення її ефективності. Завдання дослідження: 1) проаналізувати літературу про порушення, обумовлені недостатністю йоду в людей різних вікових категорій та способи їх профілактики; 2) опрацювати досвід учнів 11-х класів щодо отримання знань про захворювання, обумовлені йододефіцитом на уроках валеологічного спрямування; 3) розглянути можливості профілактики йододефіциту на уроках з різних дисциплін та в процесі проведення позакласної роботи і роботи з батьками; 4) експериментально перевірити ефективність різних форм роботи. Висновок. Одинадцятикласники контрольної групи Дядьковицької ЗОШ ІІІІ ст. на початку дослідження відповідали майже так само як і одинадцятикласники експериментальної групи Малошпаківської ЗОШ І-ІІІ ст. Після проведеної нами профілактичної роботи серед одинадцятикласників показники при опитуванні експериментальної групи стали кращими на 20-30%. Учні повідомили, що почали більше звертати увагу на вміст продуктів, багатих на йод у своєму харчовому раціоні. Отже, активна участь учнів 11-х класів у підготовці та проведенні різних форм профілактичних заходів на уроках та в 106

позакласній роботі сприяють покращенню поінформованості, ставленню до свого здоров’я, необхідності його ЗЗФВ.

свідомому

ВПЛИВ СЕРОТОНІНУ НА ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ Тюфанова Галина Олегівна, учениця 9 класу Новоград-Волинської ЗШ І-ІІІ ступенів № 3 Житомирське обласне територіальне відділення МАН Науковий керівник: Подгальська Марія Володимирівна, учитель-методист Новоград-Волинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 Мета роботи – вивчення особливостей впливу серотоніну на організм людини та дослідити можливі шляхи підвищення його вмісту у підлітків. Актуальність – покращення психофізіологічного стану підлітків, усунення депресивних проявів, відкриття таємниці досягнення щасливого стану за різних умов - є актуальною проблемою сучасності. Завдання наукового дослідження : 1) вивчити психоемоційний стан учнів різного віку і статі; 2) дослідити: вплив продуктів харчування з підвищеним вмістом амінокислоти триптофану на зміну артеріального тиску, ЧСС та загальне почуття; виділення серотоніну під час фізичних навантажень; 3) з’ясувати зв'язок між серотоніном і депресією; 4) розробити комплекс завдань, що сприяють покращенню психофізіологічного стану особистості, усунення депресивних проявів. Висновки: провели психодіагностичні та фізичні дослідження впливу серотоніну на загальний стан учнів при вживанні продуктів харчування з підвищеним вмістом амінокислоти триптофану; виокремили практичну значущість роботи ; впорядкували і склали алгоритм відповідного режиму дня та раціону харчування, з метою досягнення найкращого результату психофізіологічних показників учнів. ВПЛИВ СПОСОБУ ЖИТТЯ ТА ПРИХИЛЬНОСТІ ДО ЛІКУВАННЯ НА ЦИРКАДНІ ХРОНОРИТМИ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ Закрутько Анна Олександрівна, учениця 11 класу спеціалізованої школи № 52, м. Київ Київське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Кривець Владислав Олександрович, керівник секції медицини КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді», лікар-терапевт Київської міської лікарні № 8 З огляду на результати епідеміологічних досліджень, зростання кількості хворих на артеріальну гіпертензію та негативні наслідки наявності підвищеного артеріального тиску (АТ) дана проблема є актуальною для вивчення. 107

Для досягнення мети і вирішення поставлених завдань було обстежено 250 хворих на гіпертонічну хворобу. Серед обстежених мали прихильність до лікування 18(7,6%) хворих, у 232 (92,4%) пацієнтів прихильність була відсутня. Результати опитування щодо здорового способу життя, показав, що палять – 57 (22,8%) хворих, вживають алкоголь – 0, виконують фізичні навантаження – 115 (46%), середня кількість часу, який приділяється фізичним навантаженням складав 4,571±1,307, вживають солону їжу – 173 (69,2%). Дослідження впливу високого АТ на біологічні процеси людини, а саме на добові ритми гемодинаміки проводилося за допомогою моніторингу АТ та частоти серцевих скорочень протягом доби. Синхронізація добових ритмів була зареєстрована в 6 (16,6%) пацієнтів, а десинхронізація в 30 (83,3%) хворих. Слід також відмітити, що в ІІ групі хворих відмічалося порушення циркадної організації серцево-судинної та симпато-адреналових систем за «нічним» типом. Таким чином отримані результати комплексного обстеження хворих на артеріальну хворобу вказують, що у 70 % обстежених причиною низької ефективності лікування є не тільки низька прихильність до лікування, а також не врахування добового ритму гемодинаміки. В зв’язку з цим необхідно застосовувати комплексній підхід щодо хворих на ессенціальну гіпертензію, що покращить якість життя, ефективний контроль АТ та зменшить ризик смерті від гострих серцево-судинних катастроф. АНТИБАКТЕРІАЛЬНА ДІЯ ЛЕКТИНІВ ЗЛАКОВИХ КУЛЬТУР Журба Анна Юріївна, учениця 10 класу Фастівського ліцею-інтернату Київської області Київське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Булах Олена Ярославівна, вчитель біології, екології та валеології Фастівського ліцею-інтернату Київської області Актуальність теми: Злакові культури завжди були, є і будуть в раціоні кожної людини. Їм властиві унікальні властивості, що дає змогу використовувати злаки в харчовій та фармакологічній промисловості. А саме таких властивостей їм надають спеціальні речовини – лектини. Мета дослідження: визначити рівень антибактеріальної активності лектинових витяжок із зернівок ячменю, вівса, пшениці. О`єкт дослідження: зернівки ячменю звичайного, овесу посівного та пшениці звичайної. Предмет дослідження: Антибактеріальна активність лектинових витяжок із зернівок пшениці, овесу, ячменю. Завдання дослідження: 1. Вивчити біологічні особливості хлібних злаків. 2. Вивчити хімічний склад та фармакологічні особливості злакових культур. 3. Визначити ступінь антибактеріальної активності пектинових витяжок деяких злаків. 4. Вивчити господарське значення злаків в промисловості та житті людини. 108

Експериментальна частина була проведена за методом паперових дисків. Одержані результати дали нам підставу дійти висновку, що найбільшу антибактеріальну активність мають лектини зернівок вівса та ячменю. В цьому досліді проявився ряд антибактеріальної активності лектинів дослідних рослин: овес – ячмінь – пшениця. Найменш ефективним є застосування пшениці. Отже вживання продуктів харчування виготовлених з зернівок вівса та ячменю сприяє успішній боротьбі з патогенними мікроорганізмами. Ряд антибактеріальної активності хлібних злаків: овес – ячмінь – пшениця. Висновки: 1. 1.Лікарські препарати виготовлені з плодів та вегетативних органів злакових рослин широко застосовуються в народній та офіційній медицині. 2. 2.Зернівки злакових рослин відомі високим вмістом клітковини, лектинів, органічних кислот, завдяки чому можуть виводити з організму людини важкі метали, пестициди, радіонукліди. 3. 3.Визначення антибактеріальної активності цих злаків показало, що найкращу активність по відношенню до патогенних мікроорганізмів проявили лектини зернівок вівса, а найменшузернівок пшениці. 4. Лектини як речовини, які синтезуються в клітинах, відіграють велику роль в життєдіяльності рослин і одна з них – це вплив на патогенні мікроорганізми.

109

Секція «Ветеринарія та зоотехнія» РОЛЬ СТОМАТОЛОГІЧНОЇ МОТИВАЦІЇ В БОРОТЬБІ ІЗ ЗАКРІПЛЕННЯМ ЗВИЧКИ ТЮТЮНОПАЛІННЯ В ДІТЕЙ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ Плескот Ірина Вячеславівна, учениця 11 класу Луцької гімназії № 21 імені Михайла Кравчука Волинське територіальне відділення МАН Науковий керівник: Мотузюк Олександр Петрович, доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, кандидат біологічних наук Відомо, що більше половини дорослих курців почали курити у віці 14-17 років. Цей вік є визначальним для того буде курити людина в подальшому все життя, чи ні. Кинути палити на ранніх етапах значно легше, оскільки шкідлива звичка ще не закріпилась. З вище сказаного випливає необхідність впровадження нових більш ефективних програм. Однією з таких є стоматологічна мотивація. Метою даного дослідження було визначити ефективність стоматологічної мотивації в боротьбі з закріпленням звички тютюнопаління у дітей старшого шкільного віку. В експерименті взяли участь 250 учнів старшого шкільного віку. Дослідження проводилось у два етапи. Кожен етап включав анонімне анкетування та клінічне обстеження. Анонімне анкетування, визначало курить дитина чи ні, її курильний статус. На кожному етапі клінічного обстеження визначався індекс гігієни порожнини рота (OHI-S) та парадонтальний індекс (CPINT). Після першого обстеження була проведена санітарно-освітня робота з учасниками експерименту, розповідаючи про негативний вплив тютюнопаління на стан ротової порожнини. При повторному анкетуванні та обстеженні проводилось порівняння кількості курців серед опитаних на основі анкет, та порівняння індексу гігієни і парадонтального індексу після двох обстежень. Перше анкетування показало, що серед обстежених 31% учнів палять. Повторне анкетування показало зменшення кількості курців на 8%, а також значне покращення показників індексів стану ротової порожнини. Таким чином, стоматологічна мотивація є ефективним та дієвим методом боротьби з закріпленням шкідливої звички тютюнопаління.

110

ендокринної систем, але й травної, серцево-судинної, полової, імунної систем. Метаболізм етанолу залежить від активності різних ферментів, зокрема алкогольдегідрогенази та альдегіддегідрогенази. Окислення етанолу та продуктів його метаболізму викликають значні зміни білкового, вуглеводного та жирового обміну. Під впливом організмі порушується мікроелементний баланс. Відомо що алкогольдегідрогеназа є цинкмістким ферментом. Тому особливий інтерес викликають зміни цинку в організмі в умовах його алкоголізації. Дослідження цинку при алкоголізації стимулюється рядом літературних даних (Малько, 1998; Скальний, 2004; Задорожня, 2010). Показано, що зниження вмісту цинку в сироватці крові хворих на алкоголізм є одним із діагностичних показників цієї хвороби (Скальний, 2004; Задорожня, 2010). Однак, недостатньо вивчений взаємозв'язок змін цинку в клітинах та сироватці. Пояснюється це відсутністю сучасних методів визначення цинку в клітинах. Відомі методи мали низьку чутливість та селективність і не дозволяли отримувати в достатній мірі стабільні та порівняльні результати. Цих недоліків позбавленні розроблені в нашій лабораторії методи, засновані на використанні високочутливих металохромних індикаторів вмісту цинку в клітинах дитизона та 8 (n-толуолсульфоніламіну) хіноліну (8-ТСХ). За допомогою визначення інтенсивності реакцій цих реагентів можна судити про вміст цинку в гранулоцитах крові, що особливо цінно, тому що вміст цього металу в зернистих лейкоцитах є показником стану його обміну в організмі людини (Prasaol, 1982). Оскільки основна частина цинку в клітинах зв'язана з білками постає необхідним дослідження секреторного матеріалу в гранулоцитах крові, за допомогою метиловим фіолетовим – флоксином (МФФ). Актуальність роботи полягає в тому, що використані в роботі цитохімічні реакції дитизону, 8-ТСХ та МФФ є найбільш виправданими з боку достовірності результатів та швидкості виконання. При використанні цих методів можливе виявлення стану передхвороби, що дозволяє не дати алкоголізму поглибитися. Використання цих методів дозволяє встановити ступінь захворювання та передбачити подальший вплив на організм при продовженні вживання алкоголю. Мета роботи – вивчити вплив алкоголю на захисні сили організму. Задля дослягненя цієї мети вирішувалися наступні завдання: 6) Визначити рівень етанолу в крові в осіб з гострою алкоголізацією. 7) Визначити вміст цинку в гранулоцитах крові в осіб з різним ступенем алкоголізації за допомогою селективних реагентів дитизону та 8-ТСХ. 8) Проаналізувати зміни вмісту секреторного матеріалу в гранулоцитах крові в осіб з різним ступенем алкоголізації за допомогою цитохімічного барвника МФФ. 9) Дослідити зміни концентрації цинку в сироватці крові осіб із гострою та хронічною алкоголізацією. 10) Встановити взаємозв'язок змін вмісту цинку з секреторним матеріалом в гранулоцитах крові, та з його концентрацією в сироватці крові. Наукова новизна роботи полягає, у першу чергу, у використанні нових методів цитохімічного визначення цинку в зернистих лейкоцитах мазків крові за допомогою високочутливих металохромних реагентів – дитизона та 8-ТСХ. Про 115

зниження рівня холестерину в крові; як профілактику проти виникнення раку; для лікування раку ротової порожнини. В результаті єксперимента вперше отримали капсули, що містять живу спіруліну. Через форму і насичений зелений колір продукт одержав назву «Олівки». У «олівках» міститься спіруліна, яка не піддавалася термічній обробці, отже, зберігла всі свої корисні властивості. Одна з основних діючих речовин спіруліни - синій світлозбираючий пімент фікоціанін. Він володіє унікальними властивостями – це речовина, яка здатна зупиняти ріст ракових клітин. Також фікоціанін – потужний імуномодулятор, здатний підвищувати активність лімфатичної системи, відновлювати процес кровотворення, запобігати пошкодженню ДНК і процесу руйнування клітинних стінок. ВПЛИВ ФОРМИ НАВЧАННЯ НА РОЗВИТОК Й АДАПТАЦІЮ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ – УЧНІВ ЧЕРКАСЬКОЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ШКОЛИ №3 Чубса Лілія Володимирівна, учениця 11 класу Черкаської спеціалізованої школи І–ІІІ ступенів №3 Черкаське територіальне відділення МАН України Наукові керівники: Харитонова Світлана Миколаївна, практичний психолог Черкаської спеціалізованої школи І–ІІІ ступенів №3; Чубса Світлана Миколаївна, учитель біології та екології Черкаської спеціалізованої школи І–ІІІ ступенів №3 Актуальність. На сьогоднішній день надзвичайно актуальним є питання розвитку, навчання та адаптації в суспільство дітей з особливими потребами в умовах загальноосвітньої школи. Існують різні форми організації навчання даної категорії школярів: інклюзивне навчання, спеціальні класи та індивідуальна форма. Яка з цих форм є найбільш продуктивною, зберігаючою здоров’я та соціально і психологічно обґрунтованою? Мета роботи: дослідити особливості впливу на здоров’я та соціальнопсихологічний розвиток дітей з особливими потребами, хворих на ДЦП, в умовах навчання на дому, в спеціальному класі та при інклюзивному навчанні. Завдання наукового дослідження: 6) вивчити теоретичні і методичні засади розвитку та навчання дітей із ДЦП в умовах різних форм навчання; 7) дослідити особливості адаптації школярів з особливостями фізичного розвитку до навчального навантаження в умовах різних форм навчання; 8) оцінити динаміку розвитку дітей при різній організації навчання, виділити основні фактори, що є домінуючими при збереженні здоров’я дітей зазначеної категорії під час навчально-виховного процесу 9) проаналізувати соціально-психологічні аспекти навчання дітей з особливостями фізичного розвитку за різних умов навчання.

117

10) розробити й експериментально обґрунтувати програму корекційних заходів щодо оптимізації адаптивних можливостей дітей в умовах різних форм навчання. Висновки та отримані результати проведеної роботи: 5. встановлено, що показники функціональних змін та розумової працездатності учнів з ДЦП залежать від форми навчання, найбільш ефективною серед яких є спеціальна форми навчання (підтверджено таблицями, графіками) 6. виявлено просторово-часову залежність між факторами середовища та показниками стану здоров’я школяра з ДЦП, визначено домінуючий фактор ризику в умовах різних форм навчання (r =-0,75; 0,90; 0,8; 0,95; р =-0,85; 1; 0,85 ); 7. встановлено найчутливішіми показниками функціонування організму дітей з особливими потребами є: АП, ІФС, ПЯР і РП. (графіки, таблиці) 8. розроблено і апробовано рекомендації щодо оптимізації здоров’я школярів з ДЦП в умовах різних форм навчання (ЕІФС=48, 2%; Е РП= 22,2%) ВИВЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ БІОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ СТУДЕНТІВ О.С. Гущин, учень 11 класу Донецького ліцею «Колеж» м. Донецьк Донецьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Вєтрова О.В., доцент, к.б.н. Одним з інтегральних показників рівня індивідуального здоров'я є показник біологічного віку людини. Аналіз науково-методичної літератури свідчить, що серед студентської молоді cпостерігається тенденція до зниження рівня здоров'я. Метою нашої роботи було порівняльне визначення біологічного віку, ступеня та темпів старіння юнаків і дівчат першого, третього та п'ятого курсів біологічного факультету ДонНУ. У Донецькій області, що налічує 158 тисяч студентів, подібні дослідження ще не проводилися. Біологічний вік юнаків у середньому становить 20,2 роки, дівчат – 19,2 роки. Цей показник в середньому перевищує календарний у хлопців – на 6,2 роки, у студенток – на 9,1 роки. Повну відповідність своєму біологічному віку відзначено у 28,6 % студентів та 27 % студенток. Різко уповільнені темпи старіння характерні для 17,9 % юнаків і 8,1 % дівчат. Уповільнені темпи старіння – у 42,9 % студентів та 21,6 % студенток. Помірно прискорене старіння відзначалося у 35 % дівчат і у 10,7 % юнаків. Різко прискорені темпи старіння відзначені у 8 % дівчат. Найбільше скарг у всіх досліджених – на поверхневий сон (35 % юнаків і 51 % дівчат), погіршення зору (29 % хлопців), в рівній мірі (25%) – на біль у серці, погіршення пам'яті і задишку при ходьбі. 118

119

ПРЕДИКТОРИ ФОРМУВАННЯ МЕТАБОЛІЧНОГО СИНДРОМУ Х У ПІДЛІТКІВ Корильчук Богдан Тарасович, учень 11 класу Тернопільської спеціалізованої загальноосвітньої школи № 3 з поглибленим вивченням іноземних мов Тернопільське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Кліщ Іван Миколайович, професор ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського», доктор медичних наук Наукову роботу присвячено вивченню предикторів формування метаболічного синдрому Х. Метою роботи було вивчити прогностичні параметри виникнення метаболічного синдрому Х у підлітків. Досягнення мети передбачається розв’язанням таких завдань: 2) Оцінити медико-соціальні особливості, що впливають на розвиток МСХ; 3) - Визначити антропометричні та конституційні показники в хлопців і дівчат віком 14-18 років; 4) - Здійснити аналіз рівня артеріального тиску, простежити стан вуглеводного та ліпідного обмінів у підлітків. Наше дослідження показало, що антропометричні параметри поряд з вивченням скарг, суб’єктивною оцінкою самопочуття, аналізу спадковості можуть слугувати методом вибору для раннього виявлення та прогнозування предикторів формування МСХ, що в сукупності вирішує актуальне питання валеології та медицини. Аналіз-анамнестичних даних, анкетувань дає підстави вважати, що основним пусковим моментом формування надлишкової ваги є аліментарний фактор – харчування, яке створює в організмі позитивний енергетичний баланс і поглиблюється недостатньою фізичною активністю підлітка. Виявлено поєднання проявів девіантної харчової поведінки (у 100% опитаних) та низький рівень знань, щодо здорового харчування. Встановлено фактор низької фізичної активності серед підлітків й виражену пасивність щодо фізичних навантажень різної інтенсивності, яка знижується з віком та особливо у дівчат. Отримані результати щодо початку й поширення тютюнокуріння та вживання алкоголю, зростання кількості залучених до цього дівчат свідчать про нагальну необхідність посилити ефективність профілактичної роботи за цими складовими в навчальних закладах та сім’ях для попередження посилення виникнення та прогресування МСХ. Встановлено підвищення АТ в (64,2%), виражені зміни вуглеводного (гіперглікемія натще - 5,7%, порушення толерантності вуглеводів – 7,6% та плоска глікемічна крива в 46,1%), ліпідного обмінів (вміст ЗХС підвищений у 88,7 %, ТГ – у 40,6%) , що є прямими прогностичними параметрами виникнення МСХ у підлітковому віці їх профілактика та лікування дадуть можливість уникнути ризику розвитку МСХ та його ускладнень.

120

Метою науково-дослідницької роботи є з’ясувати вплив нестачі Йоду в навколишньому середовищі на організм людини та дослідити йододефіцитні захворювання школярів на прикладі учнів Журавнівського НВК «СЗШ-ліцей». Завдання науково-дослідницької роботи: 6) дослідити причинно-наслідкові зв’язки між невеликою кількістю Йоду в навколишньому середовищі і станом здоров’я учнів школи; 7) визначити вміст Йоду в питній воді та йодованій кухонній солі, з'ясувавши чи достатньо поповнювати тільки ними запаси цього елемента в організмі; 8) проаналізувати рівень обізнаності школярів із захворюванням на зоб; 9) рекомендувати заходи щодо вирішення проблеми збереження здоров’я людини в залежності від місця проживання; 10) підвищити рівень обізнаності населення з проблемами йододефіциту, ознайомити учнів з проведеними дослідженнями, їх результатами та розробленими рекомендаціями. Об’єктом дослідження є вміст йоду в навколишньому середовищі. Предмет дослідження – причини і наслідки впливу дефіциту Йоду на організм людини та його профілактика на прикладі учнів Журавнівського НВК «СЗШ-ліцей». Гіпотеза дослідження полягає в тому, що ми передбачаємо, що просвітницька і науково-дослідницька робота щодо профілактики йододефіциту приведе до зниження рівня захворювань щитовидної залози. Практичне значення науково-дослідницької роботи: 8) розробили анкету та здійснили опитування учнів для діагностики рівня обізнаності учнів з проблемою йододефіциту; 9) ознайомлювали школярів з проблемою йододефіциту під час виступів на учнівських інформаційних нарадах, проводили тренінги; 10) опанували методикою проведення хімічного хімічного експерименту для виявлення йодид-йонів; 11) експериментально дослідили вміст Йоду в йодованій кухонній солі та у воді Жидачівського району; 12) розробили та розповсюдили з метою покращення проінформованості серед учнів школи «Пам’ятки для профілактики йододефіциту» 13) Миколаївське міжрайонне управління Головного управління держсанепідслужби у Львівській області рекомендувало дану роботу на розгляд сесії Журавнівської селищної ради з метою покращення здоров’я дітей регіону (наявний документ); 14) на сесії Журавнівської селищної ради від 08.01.2013 головний державний санітарний лікар Миколаївського та Жидачівського районів Левчук К. П. та головний лікар Журавнівської міської лікарні Овсянецький Я. О. рекомендували директору Журавнівського НВК «СЗШ-ліцей» Цукорнику В. В. та керівникам дошкільних та навчальних закладів розглянути дані рекомендації і 123

124

ЗАЛЕЖНІСТЬ КИСЛОТНОСТІ ХЛІБА ВІД ХАРЧОВИХ ДОБАВОК Скаржинський Олексій, учень 9 класу НВК «Стахановська спеціалізована школа І ступеня – гімназія № 8» Луганської області Луганське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Марєєва Олена Василівна, учитель хімії НВК «Стахановська спеціалізована школа І ступеня – гімназія № 8» Луганської області Мета – з’ясувати залежність кислотності хліба від харчових добавок. Актуальність – враховуючи популярність хліба серед продуктів харчування, зростання асортименту хліба за рахунок харчових добавок та вплив харчових продуктів на стан кислото – лужного балансу в організмі людини, актуальним є вивчення залежності кислотності хліба від харчових добавок. Завдання : 7) Опанувати наукову літературу за тематикою дослідження. 8) Опанувати методикою кислото – лужного титрування. 9) Визначити кислотність хліба що виробляється з пшеничного борошна вищого ґатунку без харчових добавок та з харчовими добавками: молоком, курагою, ізюмом, висівками, повидлом, насінням соняшника. 10) Визначити кислотність хліба що виробляється з житнього борошна без харчових добавок та з харчовими добавками: молоком, курагою, ізюмом, висівками, повидлом, насінням соняшника. 11) Результати досліджень відобразити графічно. 12) Скласти рекомендації щодо вживання хліба без добавок та з різними харчовими добавками. Висновки: Кислотність хліба,що виготовлений з пшеничного борошна вищого ґатунку без домішок та з обраними харчовими добавками значно менше кислотності відповідних взірців хліба з житнього борошна з обраними харчовими добавками. Всі обрані харчові добавки підвищують кислотність хліба, що виготовлений як з пшеничного борошна вищого ґатунку, так і з житнього борошна порівняно з взірцями хліба без добавок. Максимальне значення кислотності показують взірці з додаванням молока як у випадку хліба, що виготовлений з пшеничного борошна вищого ґатунку, так і з житнього борошна. Мінімальне збільшення кислотності спостерігається у випадку виготовлення хліба з додаванням ізюму.

125

126

ПРОФІЛАКТИКА ЙОДОДЕФІЦИТУ В УЧНІВ 11-Х КЛАСІВ ПІД ЧАС НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ Степанюк Ольга Олексіївна, учениця 11класу Малошпаківської ЗОШ І–ІІІ ст. Рівненської області Рівненське територіальне відділення МАН України Наукові керівники: Сусь Надія Богданівна, вчитель хімії і біології Малошпаківської ЗОШ І–ІІІ ст. Рівненської області; Шевчук Олена Анатоліївна, кандидат педагогічних наук Актуальність теми. Недостатня кількість йоду в організмі у дитячому та підлітковому віці призводить до порушень в розвитку головного мозку, наслідком якого, як правило, є розумова відсталість, що супроводжується швидкою втомою дітей і погіршенням успішності у навчанні. Дефіцит йоду стає перешкодою в реалізації життєвих планів учнів. Для подолання недостатності йоду в харчуванні використовуються методи індивідуальної, групової та масової йодної профілактики. Важливою умовою профілактичної роботи є запровадження необхідних заходів, поінформованість населення про їх необхідність, позитивне сприйняття та участь у їх проведенні. Займатися профілактикою йододефіциту необхідно з дитячого віку, щоб розуміння необхідності споживання достатньої кількості продуктів, багатих на йод, закладалось на підсвідомості, стало аксіомою і у дітей, і у дорослих. Мета дослідження: виявлення, обґрунтування й експериментальна перевірка розуміння учнями важливості використання у повсякденному житті валеологічного харчування для зміцнення, збереження, формування, відновлення (ЗЗФВ) особистого здоров’я; проведення аналізу можливостей профілактики йододефіциту в учнів 11-х класів ЗНЗ під час навчально-виховного процесу, доведення її ефективності. Завдання дослідження: 5) проаналізувати літературу про порушення, обумовлені недостатністю йоду в людей різних вікових категорій та способи їх профілактики; 6) опрацювати досвід учнів 11-х класів щодо отримання знань про захворювання, обумовлені йододефіцитом на уроках валеологічного спрямування; 7) розглянути можливості профілактики йододефіциту на уроках з різних дисциплін та в процесі проведення позакласної роботи і роботи з батьками; 8) експериментально перевірити ефективність різних форм роботи. Висновок. Одинадцятикласники контрольної групи Дядьковицької ЗОШ ІІІІ ст. на початку дослідження відповідали майже так само як і одинадцятикласники експериментальної групи Малошпаківської ЗОШ І-ІІІ ст. Після проведеної нами профілактичної роботи серед одинадцятикласників показники при опитуванні експериментальної групи стали кращими на 20-30%. Учні повідомили, що почали більше звертати увагу на вміст продуктів, багатих на йод у своєму харчовому раціоні. Отже, активна участь учнів 11-х класів у підготовці та проведенні різних форм профілактичних заходів на уроках та в 127

свідомому

ВПЛИВ СЕРОТОНІНУ НА ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ Тюфанова Галина Олегівна, учениця 9 класу Новоград-Волинської ЗШ І-ІІІ ступенів № 3 Житомирське обласне територіальне відділення МАН Науковий керівник: Подгальська Марія Володимирівна, учитель-методист Новоград-Волинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 Мета роботи – вивчення особливостей впливу серотоніну на організм людини та дослідити можливі шляхи підвищення його вмісту у підлітків. Актуальність – покращення психофізіологічного стану підлітків, усунення депресивних проявів, відкриття таємниці досягнення щасливого стану за різних умов - є актуальною проблемою сучасності. Завдання наукового дослідження : 5) вивчити психоемоційний стан учнів різного віку і статі; 6) дослідити: вплив продуктів харчування з підвищеним вмістом амінокислоти триптофану на зміну артеріального тиску, ЧСС та загальне почуття; виділення серотоніну під час фізичних навантажень; 7) з’ясувати зв'язок між серотоніном і депресією; 8) розробити комплекс завдань, що сприяють покращенню психофізіологічного стану особистості, усунення депресивних проявів. Висновки: провели психодіагностичні та фізичні дослідження впливу серотоніну на загальний стан учнів при вживанні продуктів харчування з підвищеним вмістом амінокислоти триптофану; виокремили практичну значущість роботи ; впорядкували і склали алгоритм відповідного режиму дня та раціону харчування, з метою досягнення найкращого результату психофізіологічних показників учнів. ВПЛИВ СПОСОБУ ЖИТТЯ ТА ПРИХИЛЬНОСТІ ДО ЛІКУВАННЯ НА ЦИРКАДНІ ХРОНОРИТМИ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ Закрутько Анна Олександрівна, учениця 11 класу спеціалізованої школи № 52, м. Київ Київське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Кривець Владислав Олександрович, керівник секції медицини КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді», лікар-терапевт Київської міської лікарні № 8 З огляду на результати епідеміологічних досліджень, зростання кількості хворих на артеріальну гіпертензію та негативні наслідки наявності підвищеного артеріального тиску (АТ) дана проблема є актуальною для вивчення. 128

Для досягнення мети і вирішення поставлених завдань було обстежено 250 хворих на гіпертонічну хворобу. Серед обстежених мали прихильність до лікування 18(7,6%) хворих, у 232 (92,4%) пацієнтів прихильність була відсутня. Результати опитування щодо здорового способу життя, показав, що палять – 57 (22,8%) хворих, вживають алкоголь – 0, виконують фізичні навантаження – 115 (46%), середня кількість часу, який приділяється фізичним навантаженням складав 4,571±1,307, вживають солону їжу – 173 (69,2%). Дослідження впливу високого АТ на біологічні процеси людини, а саме на добові ритми гемодинаміки проводилося за допомогою моніторингу АТ та частоти серцевих скорочень протягом доби. Синхронізація добових ритмів була зареєстрована в 6 (16,6%) пацієнтів, а десинхронізація в 30 (83,3%) хворих. Слід також відмітити, що в ІІ групі хворих відмічалося порушення циркадної організації серцево-судинної та симпато-адреналових систем за «нічним» типом. Таким чином отримані результати комплексного обстеження хворих на артеріальну хворобу вказують, що у 70 % обстежених причиною низької ефективності лікування є не тільки низька прихильність до лікування, а також не врахування добового ритму гемодинаміки. В зв’язку з цим необхідно застосовувати комплексній підхід щодо хворих на ессенціальну гіпертензію, що покращить якість життя, ефективний контроль АТ та зменшить ризик смерті від гострих серцево-судинних катастроф. АНТИБАКТЕРІАЛЬНА ДІЯ ЛЕКТИНІВ ЗЛАКОВИХ КУЛЬТУР Журба Анна Юріївна, учениця 10 класу Фастівського ліцею-інтернату Київської області Київське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Булах Олена Ярославівна, вчитель біології, екології та валеології Фастівського ліцею-інтернату Київської області Актуальність теми: Злакові культури завжди були, є і будуть в раціоні кожної людини. Їм властиві унікальні властивості, що дає змогу використовувати злаки в харчовій та фармакологічній промисловості. А саме таких властивостей їм надають спеціальні речовини – лектини. Мета дослідження: визначити рівень антибактеріальної активності лектинових витяжок із зернівок ячменю, вівса, пшениці. О`єкт дослідження: зернівки ячменю звичайного, овесу посівного та пшениці звичайної. Предмет дослідження: Антибактеріальна активність лектинових витяжок із зернівок пшениці, овесу, ячменю. Завдання дослідження: 6. Вивчити біологічні особливості хлібних злаків. 7. Вивчити хімічний склад та фармакологічні особливості злакових культур. 8. Визначити ступінь антибактеріальної активності пектинових витяжок деяких злаків. 9. Вивчити господарське значення злаків в промисловості та житті людини. 129

10. Експериментальна частина була проведена за методом паперових дисків. Одержані результати дали нам підставу дійти висновку, що найбільшу антибактеріальну активність мають лектини зернівок вівса та ячменю. В цьому досліді проявився ряд антибактеріальної активності лектинів дослідних рослин: овес – ячмінь – пшениця. Найменш ефективним є застосування пшениці. Отже вживання продуктів харчування виготовлених з зернівок вівса та ячменю сприяє успішній боротьбі з патогенними мікроорганізмами. Ряд антибактеріальної активності хлібних злаків: овес – ячмінь – пшениця. Висновки: 5. 1.Лікарські препарати виготовлені з плодів та вегетативних органів злакових рослин широко застосовуються в народній та офіційній медицині. 6. 2.Зернівки злакових рослин відомі високим вмістом клітковини, лектинів, органічних кислот, завдяки чому можуть виводити з організму людини важкі метали, пестициди, радіонукліди. 7. 3.Визначення антибактеріальної активності цих злаків показало, що найкращу активність по відношенню до патогенних мікроорганізмів проявили лектини зернівок вівса, а найменшузернівок пшениці. 8. Лектини як речовини, які синтезуються в клітинах, відіграють велику роль в життєдіяльності рослин і одна з них – це вплив на патогенні мікроорганізми.

130

Секція «Екологія» ЗЕЛЕНІ НАСАДЖЕННЯ ПАРКУ КУЛЬТУРИ ТА ВІДПОЧИНКУ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ (МІСТО ЛУЦЬК) Журавель Андрій Анатолійович, учень 11 класу Волинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради, м. Луцьк Волинське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Коцун Лариса Олександрівна доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, кандидат біологічних наук Важливу роль у функціонуванні великих міст відіграють парки культури та відпочинку. Мета роботи – з’ясувати сучасний стан деревних рослин парку культури та відпочинку імені Лесі Українки та розробити рекомендації по їх оптимізації. Парк культури та відпочинку імені Лесі Українки (м. Луцьк) побудований в ландшафтному стилі з елементами регулярного. Основними композиційними елементами є алеї, групи, масиви, гніздові посадки. В ньому зростають 57 видів деревних рослин, які належать до 38 родів та 24 родин. Виключну більшість становлять представники відділу Magnoliophyta (84 %). Найчисленнішими родинами є Rosaceae, Salicaceae, Acеraceae, Oleaceae, Pinaceae, з родів – домінують Salix, Acer. Едифікаторами паркових насаджень є ялина звичайна, тополя чорна, ясен звичайний, клен ясенелистий. За життєвими формами виключну більшість становлять дерева (36 видів), кущів – 20, ліан – 1 вид. 24 види є інтродуцентами. Вертикальна структура деревостану парку представлена двома ярусами. Дерева першого ярусу володіють гарними ростовими показниками у відповідності з їх біологічними особливостями, про що свідчать високі бонітети росту. Вони мають низьку густоту стояння дерев, що свідчить про розрідженість насаджень парку. Рослини другого ярусу – різновіковий самосів з ясена, кленів гостролистого, сріблястого та ясенелистого. У парку уражаються омелою білою 11 видів рослин. Максимально ушкоджена тополя чорна. Уражені омелою дерева складають біля 40%, з них пропонуємо до видалення 25 %, лікування – 15% дерев. Для зменшення ураження дерев омелою пропонуємо збільшити частку хвойних Коефіцієнт якісного стану деревостану та його привабливості для кожної пробної площі є середнім і свідчить про другий клас перспективності насаджень парку і потребують комплексу адекватних господарських заходів.

131

ПОРІВНЯЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМЕНИХ ЕЛЕМЕНТІВ КРОВІ РИБ ТА АМФІБІЙ Касян Тетяна Ярославівна, учениця 11 класу Волинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради, м. Луцьк Волинське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Омельковець Ярослав Адамович, доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, кандидат біологічних наук Метою даної науково-дослідницької роботи є провести порівняльне дослідження крові деяких риб та земноводних вітчизняної фауни. Відповідно до мети були поставлені такі завдання: 1) провести морфометричне дослідження еритроцитів, тромбоцитів та лейкоцитів окуня звичайного(Perka lluviatilis), краснопірки (Scardinius erythophthalmus), жаби трав’яної (Rana temporaria) та жаби озерної (Rana ridibunda); 2) визначити щільність вищеназваних клітин в крові досліджуваних видів; 3) визначити вміст гемоглобіну у крові цих тварин; 4) встановити особливості лейкоцитарної формули кожного з об’єктів дослідження; 5) порівняти добуті дані та дати пояснення виявлених відмінностей в морфо-екологічному аспекті. Аналіз отриманих результатів дозволяє зробити такі висновки: 1) кров досліджуваних видів характеризується рядом примітивних ознак: високий відносний вміст лімфоцитів, анізоцитоз, наявність ядер в еритроцитах та тромбоцитах, нижчий (у порівнянні з амніотами) вміст гемоглобіну у крові; 2) розміри еритроцитів та ядерно-цитоплазматичне співвідношення в цих клітинах у земноводних більші, ніж у риб, а щільність, навпаки менша, що опосередковано засвідчує меншу сумарну площу поглинання червонокрівцями кисню та зумовлена меншою руховою активністю. Вміст гемоглобіну у крові досліджуваних земноводних значно менший, ніж у риб, що очевидно пов’язано, як з порівняно низькою руховою активністю амфібій, так і з більш швидким рухом крові по їх судинах, у порівнянні з рибами; 3) зменшення ЯЦО у земноводних свідчить про вищий вміст гемоглобіну в крові, що являється прогресивною ознакою; 4) відсоток тромбоцитів у мазку крові у риб вищий, ніж у земноводних. На наш погляд, це пов’язано з необхідністю більш швидкого згортання крові у водному середовищі, оскільки тромб може вимиватися водою із рани; 5) 70-80 % лейкоцитів досліджуваних риб становлять лімфоцити, гранулоцити представлені нейтрофілами. У лейкоцитарній формулі земноводних спостерігається незаначне переважання гранулоцитів, серед яких є базо-, еозинота нейтрофіли . Серед агранулоцитів переважають лімфоцити; 6) прогресивними рисами будови крові земноводних можна, на наш погляд, вважати наявність у ній кількох різновидів гранулоцитів та моноцитів і зменшення кількості лімфоцитів.

132

ПОРІВНЯЛЬНЕ ЕКОЛОГО-МОРФОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МОЗОЧКА ЛЯЩА, ОКУНЯ ТА В’ЮНА Король Роман Володимирович, учень 10 класу Луцької гімназії № 21 імені Михайла Кравчука, м. Луцьк Волинське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Омельковець Ярослав Адамович, доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, кандидат біологічних наук Метою даної наукової роботи є порівняння цитоархітектоніки кори мозочка прісноводних риб, які належать до різних екологічних груп. Відповідно до мети були поставлені такі завдання: 1) описати цитоархітектонічні шари мозочка ляща, в'юна та окуня; 2) визначити товщину цитоархітектонічних шарів мозочка цих видів; 3) визначити розміри та об'єм клітин у різних цитоархітектонічних шарах їх мозочка; 4) визначити щільність клітин у мозочку досліджуваних видів; 5) порівняти отримані показники та зробити спробу трактування виявлених відмінностей у морфо-екологічному аспекті. Аналіз отриманих результатів дозволяє зробити такі висновки: 1) мозочок усіх досліджуваних тварин характеризується однотипністю будови і має спільну для усіх об’єктів дослідження примітивну рису – дифузність шару клітин Пуркіньє. 2) результати дослідження засвідчують залежність між руховою активністю тварини та ступенем розвитку кори мозочка. Так, наприклад, у в’юна, який веде малорухливий спосіб життя, спостерігаються найменші серед досліджуваних видів відносна товщина ганглійного та зернистого шарів і щільність нейронів молекулярного та зернистого шарів. А в окуня – риби-хижака – показники щільності клітин найбільші. 3) Відмінності у будові кори мозочка риб, що належать до різних екологічних груп є кількісними і виражаються у різній кількості нейронів, яка визначається товщиною цитоархітектонічних шарів та щільністю клітин у них. БІОІНДИКАЦІЯ ЯКОСТІ ВОДИ РІЧКИ САПАЛАЇВКА Кравчук Станіслав Леонідович, учень 11 класу Волинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради, м. Луцьк Волинське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Сухомлін Катерина Борисівна, доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, кандидат біологічних наук Посилений антропогенний прес на водойми значною мірою спотворює хід біологічних процесів у водоймах. Живі організми швидко і точно реагують на великий спектр факторів забруднення, даючи чітку картину стану якості води в екосистемі. 133

Метою дослідження було встановлення видового складу гідробіонтів р. Сапалаївка і на його основі проведення біоіндикації якості води на різних ділянках річки. В результаті проведених досліджень встановлено, що фауністичний комплекс безхребетних тварин-гідробіонтів річки Сапавлаївка складають 25 видів, що належать до 3 типів (Кільчасті черви – 1 вид; Молюски – 7 видів; Членистоногі – 17 видів). На ділянці № 1 виявлено 15 видів, лише тут трапляються: скорпіон водяний, водомірка звичайна, плавунчик, плавунець облямований, стрілка еналагма, волохокрилець гідропсиха, мошка (Eusimulium), комар звичайний. На ділянці № 2 виявлено 14 видів, лише тут виявлені: котушка семиобертова, бітінія щупальцева, плавт звичайний, пузанчик, стрілка звичайна. На ділянці № 3 виявлено 5 видів, лише тут зареєстровані: личинки мошки (Odagmia) та (Boophthora), дзвінець опушений. Найбільшу спільність мають ділянки № 1 і № 2 (0,55), найменшу – ділянки № 1 і № 3 (0,1). Невисокі показники індексів спільності видового складу трьох досліджених ділянок можна пояснити значними відмінностями умов існування, які створюються на різних ділянках річки. Ділянки № 1 та № 2 як за індексом Вудивісса, так і за індексом Майєра – бета-мезосапробна. Ділянка № 3 за індексом Вудивісса – альфа-мезосапробна, а за індексом Майєра – полісапробна. У верхів’ї та середній течії вода у р. Сапалаївка належить до третього класу якості, а у нижній течії – до четвертого класу якості. МЕЙОТИЧНІ МУТАНТИ ТОМАТУ З ПОРУШЕНОЮ КОНДЕНСАЦІЄЮ ХРОМАТИНУ Муковоз Аліна Ігорівна, учениця 11 класу Луцької гімназії № 21 імені Михайла Кравчука, м. Луцьк Волинське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Лісовська Тетяна Павлівна, доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, кандидат біологічних наук Хроматин еукаріотичних організмів складається із довгих лінійних молекул дволанцюгової ДНК і білків, переважно гістонів. Під час поділу клітин він компактизується у вигляді чітко окреслених паличкоподібних структур – хромосом, видимих під світловим мікроскопом. У рослин відомі мутації, які порушують нормальну конденсацію хроматину і виявляються лише в мейозі. Передбачається, що мутації цього типу можуть впливати на такі важливі генетичні процеси як репарація і рекомбінація генетичного матеріалу. У цьому полягає актуальність вибраної нами теми дослідження. В роботі досліджували цитологічний вияв у мейозі мутацій томату різного походження as4 і sti, вплив на фертильність продуктів чоловічого і жіночого мейозу, а також провели генетичний аналіз зазначених мутацій. Результати роботи показали, що за цитологічним виявом мейотичні мутації томату as4 i sti подібні і належать до мутацій із порушеною конденсацією хроматину: починаючи зі стадії диплотени спостерігали порушення конформації хроматину, хромосоми не мали чітко окреслених контурів, між хромосомами спостерігали чисельні хроматидні містки. Досліджувані мутації as4 i sti у 134

гомозиготному стані істотно знижують фертильність пилку та життєздатність макрогаметофітів, тобто вони мають вияв як у мікро-, так і у макроспорогенезі. Встановлено рецесивний моногенний характер досліджуваних мутацій та відсутність алельних взаємовідносин між ними, хоча за цитологічним виявом у мейозі дані мутації дуже подібні. ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ БРИЩЕНСЬКОГО ЗВАЛИЩА ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ І РОЗРОБКА ЗАХОДІВ ДЛЯ ЙОГО ЗМЕНШЕННЯ Судима Микола В’ячеславович, учень 11 класу Рокинівського НВК Луцької районної ради Волинське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Судима В’ячеслав Павлович, вчитель географії Рокинівського НВК Луцької районної ради Основною метою роботи є вирішення екологічних проблем, пов’язаних з діяльністю Брищенського звалища твердих побутових відходів (ТПВ). Особливу увагу приділено шляхам вирішення цих проблем, спричинених діяльністю сміттєзвалища, засобам зменшення впливу забруднюючих речовин полютантів на навколишнє природне середовище, вивченню закономірності їх міграції у системі «ґрунт-вода», підвищенню екологічної безпеки атмосферного повітря території навколо звалища, зумовленої техногенним навантаженням. Актуальність поставленого завдання зумовлена тим, що серед забруднювачів довкілля особливу увагу зосереджено на важких металах, адже саме вони є найбільш небезпечними забрудниками ґрунту з точки зору екології. Фундаментальне значення в дослідженнях екологічного стану ландшафтів має концентрація мікроелементів та характер їх горизонтального і вертикального розподілу по профілю ґрунту, міграція полютантів у системі «ґрунт-вода», вплив звалищного газу на забруднення атмосферного повітря прилеглих ділянок. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні задачі: встановити щорічний вивіз і морфологічний склад ТПВ Брищенського сміттєзвалища; встановити характер забруднення, межі поширення і техногенне навантаження важкими металами у межах дерново-підзолистого ґрунту; дослідити особливості забруднення атмосфери звалищним газом; з’ясувати закономірності міграції полютантів у системі «ґрунт-вода»; розробити комплексну програму для подолання екологічних проблем, пов’язаних з діяльністю Брищенського полігону ТПВ. В результаті виконаної роботи було встановлено, що Брищенське сміттєзвалище ТПВ завдає великої шкоди навколишньому середовищу, зокрема, відмічено перевищення концентрації важких металів згідно з ГДК у ґрунті прилеглих ділянок і водах річки Серна.

135

ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ОРГАНО-МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ НА ВРОЖАЙ ТА ЯКІСТЬ РІЗНИХ СОРТІВ КАРТОПЛІ Щербик Катерина Андріївна, учениця 11 класу НВК «Гімназія № 14», м. Луцьк Волинське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Голуб Сергій Миколайович, доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, кандидат сільськогосподарських наук Картопля – важливий продукт харчування. З неї готують безліч різних страв. Завдяки високому вмісту крохмалю, вітамінів, незамінних амінокислот, мінеральних та інших сполук вона значною мірою забезпечує потребу людини в продуктах харчування. Метою роботи стало вивчення елементів технології вирощування картоплі, а саме використання різних форм і доз добрив для підвищення врожайності і якості бульб картоплі сортів Санте, Поляна та Лілея. Основним завданням було вивчення впливу органо-мінеральних добрив на врожайність та якість трьох сортів картоплі. В результаті проведених досліджень було відмічено: 1. При внесенні органічних та мінеральних добрив урожайність картоплі сортів Поляна та Санте, порівняно з сортом Лілея, дали найкращий урожай. Найвищий показник був одержаний на варіанті – фон II + N180P120K180, який забезпечив урожайність сорту картоплі Поляна 31,9 т/га. 2. Найнижча ураженість бульб паршею відмічалась на варіантах з внесенням мінеральних добрив. Найбільш стійкими проти парші виявилися сорти Санте і Лілея, менш стійким був сорт Поляна. 3. Висота рослин сорту Санте в середньому становила 49 см, Поляна - 52 см, Лілея - 48 см. При підвищенні рівня живлення спостерігалася тенденція до збільшення кількості стебел у кущі. У сортів Санте, Лілея і Поляна у кущі в середньому формувалось відповідно 4,7; 4,3 і 3,9 стебел на 1 рослину при внесенні органомінеральних добрив. 4. Вміст крохмалю, вітаміну С та смакові якості були кращими у сортів Санте та Лілея. Кількість нітратів в бульбах картоплі пропорційно залежала від доз внесених добрив і не залежала від сорту.

136

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ БАСЕЙНУ РІЧКИ ЛАГИМ-УЗЕНЬ Орлов Георгій Миколайович, учень 10 класу Феодосійської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 18, м.Феодосія Кримське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Орлова Галина Павлівна Актуальність проблеми: перевищення меж екологічно допустимого впливу веде до зниження і втрати природно-антропогенних, а в подальшому і природно-природних, функцій малої річки. Необхідна їх охорона і відновлення Тому, мета роботи – з'ясувати екологічні проблеми р. Лагим-Узень. У процесі досліджень вирішувалися завдання: 1) Огляд літературних джерел; 2) Визначення негативних факторів; 3) З'ясування екологічного стану р.. Лагим-Узень; 4) Створення паспорта малої річки; 5) Створення екологічної карти басейну річки; 6) Вироблення пропозицій щодо поліпшення стану екосистеми річки. Результати роботи:  Досліджено та описано джерела басейну річки;  Зроблено фізико-хімічний і біоіндикаціоні аналіз води;  Визначенiдiатомовiводоростi – бiоiндiкатори;  Визначено основні екологічні проблеми басейну річки;  Виявленi негативнi фактори;  Складено екологічний паспорт річки;  Створена екологічна карта басейну;  Зроблено розрахунок відносної антропогенного навантаження на басейн річки;  Запропонованi пропозицii для полiпшення стану рiчкового басейну. Висновки: 1. Встановлено основні екологічні проблеми басейну річки ЛагимУзень. 2. Головними забруднювачами вод є неочищені стоки п. Краснокам'янка, хімічне забруднення отрутохімікатами, захламление русла населенням. 3. Встановлені діатомові водорості-біоіндикатори для місцевих умов. 4. Складено екологічний паспорт і екологічна карта басейну річки. 5. Зроблено розрахунок відносної антропогенного навантаження на річковий басейн. 6. ОАН дорівнює 1.38, тобто, річка знаходиться на межі екологічної стійкості.

137

ПРИЕМЫ ФОРМИРОВАНИЯ ПРОДУКТИВНЫХ ПОСЕВОВ САФЛОРА КРАСИЛЬНОГО В ПРЕДГОРНОЙ ЗОНЕ КРЫМА Еськова Александра Сергеевна, ученица 10 класса Молодежненской ОШ I-III ступеней №1 Симферопольского района Крымское территориальное отделение МАН Украины Научный руководитель: Григоренко Елена Николаевна, учитель-методист по биологии Молодежненской общеобразовательной школы I-III ступеней № 1 Симферопольского района Актуальность. Одной из перспективных масличных культур для выращивания на юге Украины является сафлор красильный. Биологические особенности этой культуры полностью соответствуют засушливым условиям Крыма. Площади возделывания сафлора красильного должны увеличиваться. Наиболее важными вопросами при внедрении этой ценной масличной культуры в Крыму следует считать формирование оптимальной густоты растений, а также целесообразность внесения азотных удобрений. Объект исследования: Процесс формирования продуктивных посевов сафлора красильного. Предмет исследования: Сафлор красильный – сорт Солнечный Цель: Разработать для сафлора красильного экологически безопасную, экономически и энергетически выгодную технологию возделывания, адаптированную к почве и природным условиям предгорной зоне Крыма. Задачи: 1. Изучить научную литературу по биологии и технологии выращивания сафлора красильного. 2. Выявить влияние глубины заделки семян на величину их полевой всхожести. 3. Определить продолжительность вегетационного периода сафлора красильного. 4. Изучить влияние нормы высева на засоренность посевов сафлора красильного в разные фазы вегетации. 5. Определить оптимальную норму высева сафлора красильного для условий предгорного Крыма. 6. Изучить влияние азотных удобрений на формирование продуктивных посевов сафлора. 7. Рассчитать экономическую эффективность выращивания сафлора красильного при различных дозах азотных удобрений. Методы. В работе использовались общенаучные и специальные методы: полевой эксперимент, наблюдения, количественно-весовой метод, методы математической статистики (по Доспехову Б.А.). Выводы: 1. Важной характеристикой посева сафлора красильного является густота растений, которая формируется под влиянием нормы высева и условий года. Основное снижение густоты растений происходит в период появления всходов сафлора. 138

4. 5. 6.

Глубина заделки семян влияет на полевую всхожесть. Оптимальной является глубина заделка на 4-6 см. Допустимо возможной 7-8 см. Более мелкая и более глубокая заделка семян сафлора приводит к снижению всхожести. Норма высева семян сафлора красильного сильно влияет на количество и степень развития сорняков в фазу бутанизации. С увеличением нормы высева количество и воздушно-сухая масса сорных растений в посеве существенно снижается, что позволяет отказаться от применения гербицидов. Наибольшую урожайность семян сафлора красильного в предгорной зоне Крыма обеспечивали посевы с нормой высева 250 и 300тыс. шт./га. Внесение азотных удобрений не оказывает существенное влияния на густоту всходов. Доказуемая прибавка от внесения азота наблюдается при внесении 25 кг/га д.в. Сафлор красильный является перспективной и экономически выгодной яровой масличной культурой для засушливых условий юга Украины. Возможная прибыль без применения азотных удобрений составляет 1055 грн./га, при внесении 25 азота – 1790 грн./га, что соответствует рентабельности около 55 и 83 % соответственно.

ОЦЕНКА АНТРОПОГЕННОГО ВОЗДЕЙСТВИЯ НА ДРЕВЕСНЫЕ НАСАЖДЕНИЯ ГОРОДА СИМФЕРОПОЛЯ ПРИ ПОМОЩИ МЕТОДА БИОИНДИКАЦИИ ПО ШКАЛЕ КРАЕВЫХ НЕКРОЗОВ ЛИСТЬЕВ Асеева Александра Сергеевна, ученица 10 класса гимназия № 11 им. К.А. Тренева г. Симферополя Крымское территориальное отделение МАН Украины Научный руководитель: Скопинцева Наталья Кимовна, руководитель кружков республиканского внешкольного учебного заведения «Малая академия наук учащейся молодежи Автономной Республики Крым «Искатель» Актуальность: Проблема загрязнения окружающей среды является одной из самых актуальных проблем современности. В связи с интенсивным развитием промышленности и транспорта в атмосферу, гидросферу и почву поступает все больше вредных веществ. Одним из важнейших направлений экологического мониторинга выступает сегодня биоиндикация. В качестве биоиндикаторов в работе используются растения. Объект исследования: древесные растения листопадных пород: платан восточный (Platanus orientalis L.), орех грецкий (J?glans r?gia L.), тополь пирамидальный (Populus pyramidalis Borkh.), ясень обыкновенный (Fr?xinus exc?lsior L.), которые наиболее часто встречаются в городе Симферополе. Цель: использование методов биоиндикации для оценки антропогенного воздействия на древесные насаждения г. Симферополя. Задачи: 139

1) провести биоиндикацию антропогенного воздействия по шкале краевых некрозов листьев; 2) определить, какие растения наиболее устойчивы к данному антропогенному воздействию. Результаты: В процессе исследований изучено антропогенное воздействие на состояние листьев древесных растений в городе Симферополе; выявлены древесные растения наиболее устойчивые к действию факторов антропогенного загрязнения. Выводы: 1. Провели биоиндикацию 2400 листьев четырех видов древесных пород: ореха грецкого - J?glans r?gia L., тополя пирамидального Populus pyramidalis Borkh., ясеня обыкновенного - Fr?xinus excelsior L. и платана восточного - Platanus orientalis L. в трех районах города Симферополя 2. В результате проведенных исследований, установлено, что наиболее загрязненным является район улицы 60 лет Октября, где отмечено максимальное количество краевых некрозов листьев всех четырех пород - от 15 до 75%. Наименьшему воздействию были подвержены листья, собранные в районе парка им. Гагарина (центральная часть) - от 1,5 до 16%. 3. Как показали исследования максимальное количество пораженных листьев во всех районах изучения отмечено для ореха грецкого и платана восточного: от 16 до 75% и от 37 до 70% соответственно. 4. На основании наших исследований из выше изученных растений древесных пород целесообразно использовать в качестве озеленения города ясень обыкновенный. 5. При биоиндикации необходимо учитывать не только губительное антропогенное влияние на древесные растения, но и комплекс других не менее значимых воздействий: инфекционных и неинфекционных заболеваний, поражение вредителями, индивидуальную характеристику растения. ПРИМЕНЕНИЕ МЕХАНИЗМОВ САМООЧИСТКИ КАК МЕТОД УЛУЧШЕНИЯ КАЧЕСТВА ПИТЬЕВЫХ ВОД Амирджаняня Сергей Тигранович, учащийся 11 класса Общеобразовательной школы I-III ступеней №2 г. Симферополя Крымское территориальное отделение МАН Украины Научный руководитель: Смирнов Виктор Олегович, кандидат географических наук, руководитель кружка геоэкологии, ученый секретарь Крымского Научного Центра НАН Украины и МОНМС Украины Актуальность: Существуют различные методы очистки воды, но качество оставляет желать лучшего в связи с их недостатками, поэтому, сколько бы ни было методов, задача очистки вод всё равно остаётся актуальной 140

Объект исследования: вода и её качество в пределах исследуемых источников г. Симферополя. Предмет исследования: эффективность повышения качества вод при помощи биопрепаратов. Цель: апробация метода, отвечающего высоким качествам очистки для использования в питьевом водоснабжении. Задачи: 1) Проанализировать существующие методы очистки воды, выделить преимущества и недостатки методов. 2) Сравнить результаты анализов проб воды 2011 и 2012 гг. с использованием различных анализов по отдельности. 3) Рассмотреть возможные методы очистки источников путем активизации самоочищения. Материалы: Объектом исследования послужили вода и её качество в пределах исследуемых источников г. Симферополя. Методы: 1) Методы отбора проб и их консервация; 2) Методы анализа проб. Результаты: проведено сравнение показателей анализов проб воды источников за 2011 и 2012 года, показана эффективность применения биопрепаратов для активизации самоочищення с целью очистки вод исследуемых источников. Выводы: 1. В работе была произведена оценка современных методов очистки воды, были выделены их основные преимущества и недостатки. 2. Произведено сравнение результатов анализов проб воды 5 источников в г. Симферополь 2011 и 2012 гг. с использованием различных анализов по отдельности: были обнаружены изменения во всех пробах, взятых на анализ в сторону ухудшения качества воды в связи с продолжением антропогенного воздействия. 3. Приведены результаты исследований возможных вариантов интенсификации механизмов самоочистки водных источников, проведенные на основе применения доступных биопрепаратов. ВИКОРИСТАННЯ МОРФОФІЗІОЛОГІЧНИХ ІНДЕКСІВ ЗЕЛЕНИХ ЖАБ (PELOPHYLAX RIDIBUNDUS) ДЛЯ ОЦІНКИ СТАНУ ВОДОЙМ Альошин Данило Володимирович, учень 10 класу Запорізького багатопрофільного ліцею № 99 Запорізьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Корж Олександр Павлович, доцент кафедри загальної та прикладної екології і зоології Запорізького національного університету, кандидат біологічних наук Мета проекту: визначення можливості використання морфофізіологічних особливостей популяцій Pelophylax ridibundus для оцінки стану водойм м. Запоріжжя. 141

Актуальність: сучасний гідрохімічний контроль за забруднюючими речовинами не завжди відображає стан водойм та може слугувати адекватним методом їхньої всебічної оцінки. Крім методів хімічних аналізів, у багатьох випадках доцільно використовувати методи біоіндикації, які надають комплексну оцінку впливу довкілля на організми. Тому актуальність роботи полягає в пошуку чутливих видів-індикаторів, які б з мінімальними витратами надавали достовірну інформацію про стан природних об'єктів. Задачі дослідження: з'ясувати вплив умов існування на органометричні індекси Pelophylax ridibundus, оцінити стан вивчених популяцій безхвостих амфібій та визначити придатність виду для оцінки стану довкілля. Отримані висновки: Дослідження популяцій Pelophylax ridibundus свідчить, що в обох районах за чисельністю самці переважали над самицями приблизно в 1,5 рази, що можна вважати ознакою незадовільного стану досліджених популяцій. В обох популяціях спостерігається статевий диморфізм за розмірами тіла, що позначається й на розмірах внутрішніх органів. Самці виявилися на 67,18 % легшими від самиць на території о. Хортиця та на 44,10 % – у р. Капустянка. На території о. Хортиця серце й нирки Pelophylax ridibundus мали дещо менші абсолютні та відносні показники від р. Капустянки. При цьому в останньому випадку достовірно меншими були показники печінки й гонад у самців. Селезінка виявилася меншою як у самців, так і в самиць на р. Капустянка. Вид Pelophylax ridibundus є придатним для здійснення біоіндикаційних досліджень. В результаті роботи виявлено статеве співвідношення Pelophylax ridibundus, статевий диморфізм виду за розмірами тіла, морфофізіологічні індекси органів жаб та придатність Pelophylax ridibundus для здійснення біоіндикаційних досліджень. РОЗРОБКА ЕКОЛОГІЧНОЇ КАРТИ ПОЛТАВСЬКОГО МІСЬКОГО ПАРКУ НА ОСНОВІ ЛІХЕНОІНДИКАЦІЇ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ Арканова Анастасія Анатоліївна, учениця 11 класу Полтавської гімназії № 33 Полтавської міської ради Полтавської області Полтавське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Чоповенко Наталія Володимирівна, учитель біології Полтавської гімназії № 33 Полтавської міської ради Полтавської області Природа – це цілісна система з багатьма збалансованими зв’язками. Порушення цих зв’язків призводить до виникнення екологічних проблем. Сучасне суспільство використовує різні природні ресурси часто надмірно або екологічно необґрунтовано, порушуючи цим екологічну рівновагу. Техногенна дія людини на природне середовище спричиняє низку екологічних проблем, насамперед, забруднення атмосферного повітря через діяльність промислових об’єктів та використання транспорту. Мета роботи: розробити екологічну карту Полтавського міського парку (Дендропарк). 142

Для реалізації даної мети нами вирішувалися такі завдання: 1) визначити та описати видовий і кількісний склад епіфітних лишайників у межах Полтавського міського парку – Дендропарку; 2) оцінити стан атмосферного повітря досліджуваних територій; 3) розробити екологічну карту забруднення стану атмосферного повітря Дендропарку; 4) скласти та запропонувати практичні рекомендації щодо поліпшення стану повітряного середовища Полтавського міського парку – Дендропарку. Основними результатами роботи є: 1) з’ясовано видовий склад найбільш поширених епіфітних лишайників у межах Полтавського міського парку (Дендропарку); 2) дістало подальший розвиток аналіз стану атмосферного повітря за допомогою методу ліхеноіндикації; 3) визначено відносність забруднення атмосферного повітря досліджуваних територій; 4) розроблено екологічну карту Дендропарку. МОХОПОДІБНІ ЯК БІОІНДИКАТОРИ ХІМІЧНОГО ТА РАДІАЦІЙНОГО ЗАБРУДНЕННЯ УРБОЛАНДШАФТІВ (НА ПРИКЛАДІ М. МИКОЛАЄВА) Бучковський Владислав Русланович, вихованець гуртка «Основи біології» Миколаївського ОЕНЦУМ Науковий керівник: Троїцький М.О. керівник ВЦ ДУ Миколаївський центр Облдержродючість В сучасній екології дедалі актуальнішими стають дослідження порівняльної реакції різних таксономічних груп рослин на підвищення антропогенного тиску, зокрема на різні види забруднення (хімічного, радіаційного) середовища існування. Такі дослідження становлять інтерес як в прикладному (матеріал для розробки, оптимізації та правильного застосування методів біоіндикації), так і в загально біологічному (порівняльна еволюція систем екологічниї адаптації у різних таксонів рослин) аспектах. В цьому сенсі все більшу увагу дослідників привертають Мохоподібні (Bryophyta, Musci). Роботами багатьох дослідників доведена здатність мохоподібним до підвищеного накопичення токсичних елементів і радіонуклідів у забруднених внаслідок техногенних аварій природних екосистемах. Водночас ще недостатньо вивченими є характеристики накопичення токсикантів мохоподібними в умовах хронічного комплексного (промислового, транспортного та селітебного) забруднення середовища існування. Метою роботи було дослідження накопичення важких металів та радіонуклідів гаметофітами моху Bryum argenteum Hedw. із різних місцезростань міста Миколаєва, що відрізняються ступенем антропогенного навантаження. Завдання роботи: проаналізувати вміст важких металів та радіоактивних елементів у гаметофітах моху Bryum argenteum Hedw. у різних за антропогенним навантаженням районах міста Миколаєва; проаналізувати ступень забруднення грунтового покриву місцезростань цього виду моху важкими металами і 143

радіонуклідами та оцінити інтенсивність накопичення токсикантів рослинами Bryum argenteum Hedw в залежності від характеру і ступеню забруднення. Для вирішення поставлених задач були використані метод закладки пробних ділянок, метод відбору спряжених зразків, фізико-хімічний (атомноабсорбціонний полуменевий) та ядерно-фізичний (бета-спектрометричний) методи аналізу вмісту забруднювачів у компонентах довкілля, а також методи математичної статистики. Наукова новизна отриманих результатів. Вперше для урбоекосистем м. Миколаєва оцінені значення рівні забруднення мохоподібних важкими металами та радіонуклідами. Проведені дослідження дозволяють зробити наступні висновки: 1. Виявлена висока здатність гаметофітів моху Bryum argenteum Hedw в умовах урбоекосистем міста Миколаєва накопичувати радіонукліди та важкі метали. 2. Вміст радіонуклідів в рослинах моху в 5 – 10 разів вищий, ніж у біомасі вищих рослин, що ростуть в аналогічних умовах. 3. Накопичення гаметофітами моху важких металів від кількох разів (цинк, мідь)до кількох десятків разів (кадмій) перевищу їх накопичення біомасою вищих рослин. 4. Виявлена достовірно виражена лінійна залежність між вмістом радіонуклідів в рослині та рівнями забруднення грунту. 5. Для важких металів достовірна залежність виявлена лише для міді. 6. Зелений мох Bryum argenteum Hedw виявився перспективним об’єктом для розробки системи бріоіндикації комплексного (хімічного та радіаційного) забруднення урбоекосистем. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ ТА ШКОДОЧИННОСТІ КАШТАНОВОЇ МІНУЮЧОЇ МОЛІ (CAMERARIA OHRIDELLA) Дячко В’ячеслав Олегович, учень 10 класу Загальноосвітньої школи I-III ступенів № 35 м. Вінниці Вінницьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Стецюк Людмила Іванівна, вчитель біології Зелені насадження відіграють важливу роль у формуванні середовища міста, надають індивідуальні, своєрідні риси. Вони підкреслюють, виявляють найбільш цінні будівлі, споруди, пам’ятники, декорують стіни, огорожі, промислові об’єкти. На жаль, санітарний стан зелених насаджень загального користування (парків, скверів, бульварів) здебільшого не відповідає сучасним вимогам ведення паркового господарства. Починаючи з 1984 року над кінським каштаном по всьому його ареалу нависла серйозна загроза винищення, спричинена новим небезпечним шкідником – каштановою мінуючої міллю (Cameraria ohridella). Метою роботи є встановлення екологічних особливостей розвитку та шкодочинності популяції Cameraria ohridella у місті Вінниці. 144

В роботі досліджуються трофічні зв’язки, морфологічні особливості, визначена щільність каштанової мінуючої молі по проспекту Космонавтів і ЦПКіВ ім. Горького і встановлена її шкідливість. Розроблені рекомендації щодо зменшення чисельності та шкодочинності каштанової мінуючої молі. Наприклад: висадження стійких і гібридних форм гіркокаштана зменшить чисельність фітофагів. повсюдне згрібання опалого листя, застосування способу токсикації крони ін’єкцією препаратів у стовбури дерев є високоефективним, доступним в умовах міських насаджень. В сучасних умовах за інтенсивного поширення каштанової молі в декоративних насадженнях міста з нестійкими формами гіркокаштана звичайного необхідно відстежувати поширення і розвиток фітофага та застосовувати доступні в міських умовах методи з обмеження чисельності шкідника. АНАЛІЗ ЯКОСТІ ТА ХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ПИТНОЇ ВОДИ З ОСНОВНИХ ДЖЕРЕЛ М. ЗОЛОТЕ-1 Говорова Олександра Вадимівна, учениця 10 класу Золотівської багатопрофільної гімназії м. Первомайська Науковий керівник: Пелецька Світлана Петрівна, вчитель хімії та біології ї вищої категорії Золотівської багатопрофільної гімназії м. Первомайська Основною метою роботи є дослідження основних органолептичних показників якості питної води з різних джерел в межах м. Золоте. При виконанні роботи використовувались різноманітні методики забору матеріалу та аналізу його органолептичних показників, опрацьована наукова та методична література. В результаті виконання роботи були визначені органолептичні показники трьох зразків питної води з різних джерел. В роботі надані та проаналізовані дані соціологічного опитування. Окремий розділ характеризує державні стандарти щодо якості питної води. Описані застосовані методики визначення органолептичних показників питної води, наведена узагальнююча таблиця. Враховуючи результати моніторингу пропонуються різні методи очищення води в домашніх умовах та покращення її якості. Результати дослідження були обговорені на науково-практичній конференції «Вода – джерело життя», використовуються на уроках біології, хімії, географії, виховних годинах та для проведення екскурсій.

145

БІОТЕСТУВАННЯ ЯКОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ МІСТА ХЕРСОНА РІЗНОГО ПОХОДЖЕННЯ ЗА БІОМЕТРИЧНИМИ ПОКАЗНИКАМИ Гуменюк Катерина Олександрівна, учениця 11 економіко-природничо-математичного класу, Херсонського Академічного ліцею імені О.В.Мішукова при Херсонському державному університеті Херсонської міської ради Херсонське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Сидорович Марина Михайлівна, професор кафедри фізіології людини та тварин Херсонського державного Мета дослідження: визначити якість питної води різного походження м. Херсона засобами рослинних тест-систем за значеннями їх біометричних показників. Актуальність: розроблення ефективних методик визначення якості питної води в дослідженнях з активної біоіндикації. Методи дослідження: аналіз наукової літератури з проблеми біотестування для виокремлення ефективніших модельних систем і добору валідних біологічних та біометричних показників, що відображають вплив довкілля на організм. Наукова новизна полягає в тому, що ми проводимо біотестування якості питної води різного походження м. Херсона на рослинних модельних системах для обґрунтування можливості розроблення способу визначення цього показника в розливної питної води на основі змін біометричних параметрів Allium test. Об’єкт дослідження – якість питної води. Результати досліджень: доведено за допомогою трьох тест-систем, що найчутливішим з використаних тестів до змін якості питної води був Allium test. Запропоновано використання сполучень змін біометричних показників Allium test як основи для розроблення швидкого і дешевого способу визначення якості питної води та рівня її токсичного впливу на організм. УТИЛІЗАЦІЯ ТА ОБРОБКА СНІГОВОГО ПОКРИВУ Кисиличак Юлія Андріївна, учениця 10 класу Калуської гімназії Івано-Франківське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Лойош Галина Павлівна, учитель вищої категорії Зараз набула великої актуальності проблема надлишкового снігового покриву та видалення його з територій міст. Оскільки протягом зимового періоду сніг накопичує у собі різні речовини, то під час танення вони потраплятимуть із талою водою в ґрунтові води чи ріки, що є небезпечним для водойм і ґрунтів. Сніг є невід’ємним елементом природи, має властивість накопичувати у собі різні речовини та домішки, не є хімічно активним, методика проведення роботи не вимагає великих затрат і складного обладнання. Отже, метою нашої роботи є вивчення снігового покриву, як метод індикації забрудненості навколишнього середовища. Мета вимагає постановку завдань: 1) Зібрати і систематизувати матеріал з теми. 146

2) Провести опитування про необхідність утилізації снігового покриву з території міста та про способи утилізації снігу. 3) Підібрати методики дослідження та визначити етапи роботи. 4) Виконати дослідження з визначення вмісту іонів важких металів у пробах снігу, pH снігового покриву, визначенню фізичного забруднення снігу. 5) Проаналізувати отримані результати. 6) Запропонувати альтернативні шляхи вирішення проблеми. Провівши дослідження, ми переконалися, що сніг дійсно має здатність накопичувати у собі велику кількість забруднювачів, а також запропонували альтернативні методи вирішення проблеми надлишкового снігу у містах, які базуються на використанні снігоплавильних установок. ПОШИРЕННЯ ТА ШКОДОЧИННІСТЬ КАШТАНОВОЇ МОЛІ (CAMERARIA OHRIDELLA DESCHKA & DIMIC) В М.ЧЕРКАСИ Когут Юлія Романівна учениця 11Б класу Черкаської спеціалізованої школи І – ІІІ ступенів №3 Черкаське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Чубса Світлана Миколаївна, учитель біології та екології Черкаської спеціалізованої школи І–ІІІ ступенів №3 Актуальність. Поява та швидке поширення в Україні нового інвазивного виду каштанової мінуючої молі представляє серйозну загрозу гіркокаштану звичайному, потенційну небезпеку біорізноманіттю в цілому. Ця проблема гостро стоїть і у Черкасах, оскільки усі без винятку дерева ушкоджені мінуючою міллю. Мета роботи: оцінити поширення та шкодочинність мінуючої молі каштана залежно від умов місць зростання дерев гіркокаштана звичайного в м. Черкаси; розробити заходи щодо утримання поширення ареалу фітофага. Завдання наукового дослідження: 1) оцінити стан гіркокаштана звичайного в зелених насадженнях м. Черкаси, визначити основні домінуючі фактори, що впливають на їх життєздатність; 2) дослідити поширення каштанової молі в м. Черкаси на модельних ділянках насаджень гіркокаштана з урахуванням життєздатності дерев та ступеня антропогенного навантаження; 3) розробити, обґрунтувати, апробувати поради щодо заходів боротьби з каштановою мінуючою міллю, визначити їх ефективність. Висновки та отримані результати проведеної роботи: 1) визначено: стан гіркокаштана звичайного в м. Черкаси як незадовільний, усі дерева вражені шкідником – мінуючою каштановою міллю (таблиці, графіки); 2) встановлено, що ступінь пошкодження гіркокаштана звичайного залежить від комплексу екологічних умов, але найбільшої шкодочинності завдає мінуюча міль Cameraria ohridella; ( таблиці, графіки); 147

3) виявлено залежність між факторами середовища та ступенем враження крони дерева листогризом: І місце - кількість зимуючих лялечок (r =0,94; р= 1).;ІІ місце - прибирання листя восени під деревами (r =0,87; р=-0,91); ІІІ місце – засоленість ґрунту та загазованість повітря(r = 0,79 - 0,97; р=0,87-0,97); 4) розроблено та обґрунтовано поради щодо заходів боротьби з мінуючою міллю (коефіцієнт ефективності Е=89%). ВИВЧЕННЯ ЛІХЕНОФЛОРИ МІСТА МАРІУПОЛЯ Й ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ Котенко Світлана Андріївна, учениця 11 класу Маріупольської ЗОШ № 65 Донецьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: С. Н. Титова, вчитель загальноосвітньої школи № 65

біології

маріупольської

Лишайники обрані об’єктом біологічного моніторингу, оскільки вони поширені по всій Земній кулі і їхня реакція на зовнішній вплив дуже сильна, а власна мінливість незначна порівняно з іншими організмами. Мета дослідження: виявити екологічні особливості та видовий склад лишайників в екотопах міста Маріуполя. З’ясувати можливості вивчення екологічного стану атмосферного повітря у місті, використовуючи в якості біоіндикатора його ліхенофлору. Актуальність роботи. Через значне забруднення атмосфери міста Маріуполя промисловими викидами, багато вчених вважають, що лихенофлора в нашому місті відсутня або повинна бути в пригніченому стані. Наші спостереження уточнюють це твердження. Задачі: 1. Проаналізувати літературу за даним питанням. 2. Дослідити видове різноманіття лишайників. 3. Вивчити особливості розповсюдження лишайників у місті. 4. Порівняти отриману інформацію з інформацією про забруднення повітря міста Маріуполя. Методика дослідження. Нами досліджена ліхенофлора різних районів м. Маріуполя, що відрізняються неоднаковими впливами промислових підприємств. Ми картировали кожен район та позначали субстрати, на яких ростуть лишайники, проводили необхідні виміри (діаметр найбільшого талома, щільність розповсюдження, обхват дерева, на якому знаходиться лишайник). Фотографували кожен субстрат та збирали таломи для з’ясування видової приналежності лишайників. Для характеристики антропогенного впливу використані дані Маріупольської міської СЕС за 2009-2011 р. Висновки. У ході досліджень було встановлено, що ліхенофлора досліджуваних ділянок міста представлена лишайниками Rinodina pyrina, Xanthoria parietina, Phaeophyscia orbicularis, Melanelia olivacea, Physcia adscendens, Parmelia sp., 148

Lecanora hageni, які морфологічно відрізнялися залежно від району зростання (таблиця). Найбільш забрудненими районами міста є Жовтневий (ділянки на пр. Металургів та пр. Леніна) та Іллічівський (ділянка в парку ім. Петровського) райони: тут ми спостерігали пригнічену вегетацію, бідне видове різноманіття. Найбільш «чистим» є Приморський район (ділянка в Приморському парку), де виявлено найбільше видове різноманіття лишайників. Таломи лишайників у парках менш пошкоджені і більш яскраві, ніж на дільницях поблизу автодоріг, тому що крони дерев захищають їх від впливу речовин, що забруднюють довкілля. Результати ліхеноіндикації забруднення повітря на даних ділянках підтвердили, що лишайники реагують на викиди шкідливих речовин. В умовах хронічних антропогенних навантажень біоіндикатори реагують навіть на відносно слабкі впливи внаслідок накопичувального ефекту. Ліхеноіндикація є вельми перспективною, особливо в такому забрудненому місті, як Маріуполь. Її методи не вимагають застосування дорогих і трудомістких методів біоіндикації. 15 грудня 2012 року робота була представлена по щорічній студентській конференції ПДТУ «Електрифікація, енергозбереження та екологія» та посіла I місце. 22 грудня робота отримала диплом I ступеня на I етапі Всеукраїнського конкурсу МАН у секції «Екологія». ВИЗНАЧЕННЯ УМОВ ПОШИРЕННЯ ОМЕЛИ БІЛОЇ ЯК НАПІВПАРАЗИТА ПО ТЕРИТОРІЇ М. БІЛОЇ ЦЕРКВИ Круглова Надія Юріївна, учениця 41 групи Білоцерківського економіко-правового ліцею Київське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Білопольська Тетяна Василівна, вчитель хімії та біології Білоцерківського економіко-правового ліцею

На сучасному етапі розвитку екологічної науки стає неактуальним вивчення довкілля цілісно. Потрібно перейти до дослідження окремих природних ланок, зв'язків та ситуацій. Екологічні служби міста сьогодні розглядають проблеми забруднення навколишнього середовища, які постійно вивчаються на світовому рівні і рідко ставлять перед собою вузькі завдання. Саме учнівська наукова робота уже не в перший раз порушує проблему, яка є не менш актуальною за традиційно досліджувані, але не розглядається на рівні міста. Предмет дослідження: роль напівпаразитичної форми у природному угрупуванні міста. Метою наукової роботи є створення бази даних щодо еко-географічного поширення виду Омела біла та вивчення 149

закономірностей розповсюдження напівпаразита на території міста Білої Церкви. Актуальність даної теми полягє у розкритті однієї з найпоширеніших екологічних проблем міста, що за останні десятиріччя так і не змогла бути вирішеною і навіть зменшеною. Результати даних досліджень можуть бути виражені в наступних висновках: 1. омела біла є поширеним напівпаразитом, маловивченим та таким, що потребує негайного детального дослідження; 2. в сучасних умовах рівень поширення омелових збільшився, що вплинуло на зменшення кількості деревних фотосинтетиків; 3. проблема омелових не вивчається на рівні екологічних служб міста; 4. поширення омелових залежить від таких факторів: забруднення повітря, віковий склад дерев, густота насаджень, зростання кількості птахів-переносників насіння. Учнями Білоцерківського економіко-правового ліцею вже були проведені дослідження про стан озеленення міста та фотосинтетичні властивості деревних форм Білої Церкви (наукова робота Толмачової Анни «Шляхи підвищення ролі зелених рослин у стабілізації екологічної ситуації в м. Біла Церква"), результати яких співпадають із пропозиціями даної роботи: 1) збільшення насаджень ялини, дубу звичайного, клену американського та інших деревних форм ( додаток 3); 2) негайна вирубка старих тополь, які є місцем найбільшого поширення омелових і незначними фотосинтетиками; 3) вирубка старих та уражених дерев всіх видів з метою посадки нових; 150

4) першочергове озеленення вулиці Київської, Сквирського шосе, Леваневського. Щодо проведення заходів по винищенню омелових, то доцільним буде складання екологічними службами статистичних розрахунків кількісної зміни омелових, негайне проведення санітарних рубок уражених дерев та численні акції по озелененню міста, зокрема треба приділяти більше уваги посадці культури ялівця високого, який відзначається великою стійкістю до омели. ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ВОДОЙМ МЕГАПОЛІСА ЗА ЇХ ФІТОПЛАКНТОНОМ І АБІОТИЧНИМИ ЧИННИКАМИ Кузьмін Тимур Рафаелєвич,учень 11 класу Українського медичного ліцею Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, м. Київ Київське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Семенюк Наталія Євгенівна, старший науковий співробітник Інституту гідробіології НАН України, кандидат біологічний наук Актуальність: вивчення біорізноманіття, оцінка екологічного стану водойм мегаполісів, які знаходяться під інтенсивним антропогенним впливом, і в той же час мають велике значення як складові міського ландшафту. Мета роботи: встановити якісне і кількісне різноманіття фітопланктону, за його характеристиками оцінити екологічний стан різнотипних водойм м. Києва та обгрунтувати практичні рекомендації щодо їх збереження. Дослідження проводились на оз. Бабиному (Труханів острів), колишньому рибницькому ставі на р. Нивка і ставі на струмку Сирець. Висновки. Показано, що найвища прозорість води, вміст кисню і рН притаманні для оз. Бабине, і найменшими ці значеннями є для ставу на струмку Сирець. Найбільшу кількість видів водоростей виявлено в оз. Бабине, меншу – у ставі на р. Нивка, і мінімальну – у ставі на струмку Сирець. Біомасу фітопланктону в оз. Бабине формують Dinophyta, Bacillariophyta, Chlorophyta, у ставі на р. Нивка – Bacillariophyta і Chlorophyta, у ставі на струмку Сирець – Cyanophyta і Euglenophyta. Встановлено, що для оз. Бабине антропогенний вплив практично відсутній, для ставу на р. Нивка він незначний, а став на струмку Сирець перебуває під значним антропогенним впливом. Відповідно оз. Бабине характеризується високою якістю води і добрим екологічним станом, став на р. Нивка відноситься до „слабко забруднених вод” і задовільного стану, а став на струмку Сирець – до „брудних вод” і поганого екологічного стану. Обгрунтовані практичні заходи щодо поліпшення екологічного стану досліджуваних водойм: для оз. Бабине – підтримання існуючого доброго екологічного стану; для ставу на р. Нивка – оптимізація рекреації і заборона 151

будівництва; для ставу на струмку Сирець – реконструкція з розчищенням дна, прибиранням сміття і відновленням прибережної захисної смуги. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ МІСТА КАЛУША, ПОВ'ЯЗАНІ З ВИДОБУТКОМ ТА ПЕРЕРОБКОЮ КАЛІЙНОЇ РУДИ Мусійчук Ганна Романівна, учениця 10 класу НВК «ЗОШ I-III ступенів №10 – ліцей», м. Калуш, ІваноФранківська область Науковий керівник: Худин Василь Дмитрович, науковий керівник гуртка «Юний геолог» обласного відділення МАН України Мета: за допомогою пошуково-дослідницької роботи вивчити та оцінити техногенно-екологічну ситуацію в місті Калуші, що склалась у зв'язку з видобутком і переробкою калійної руди, а також запропонувати шляхи її вирішення. Для виконання даної мети ставилися такі завдання: 1) провести ряд екскурсій на гірничі підприємства, які розробляються Калуш-Голинським родовищем калійних солей, зокрема Домбровський кар'єр, хвостосховища, відвали гірських порід, акумулюючі ємності, проммайданчики комплексу хімічних добрив; 2) зібрати, проаналізувати та узагальнити отримані матеріали за результатами наочних спостережень за техногенно-екологічним станом об'єктів, які становлять загрозу для території Калуського району, а також надати свої обґрунтовані пропозиції щодо їх вирішення. Джерелознавчою базою стали результати наочних спостережень( зокрема й хімічних аналізів), проведених автором на екологічно небезпечних об'єктах, а також матеріали наукової літератури. Робота актуальна, оскільки екологічна ситуація Калущини, що склалась у зв'язку з науково необґрунтованими технологіями видобутку калійної руди, потребує негайного втручання як місцевої влади, так і активної діяльності жителів району. Висновки: 1) у роботі висвітлено найважливіші екологічні проблеми Калуського району, пов'язані з підземним і наземним способами видобутку калійної руди, а також її переробкою на підприємстві ВАТ «Оріана», до складу якого входили ДП Калійний завод та сульфатна фабрика; 2) показано і науково обґрунтовано найоптимальніші шляхи подолання складної техногенно-екологічної ситуації, з чого випливає наступне: місту економічно вигідно відновити переробку калійної солі з розсолів Домбровського кар'єру, оскільки потреба калійних добрив у сільському господарстві надзвичайно велика, а на Україні такі добрива не випускаються; 3) збереження водоносного горизонту від засолення – одна з найнагальніших проблем, оскільки Калущина живиться єдиним 152

водоносним горизонтом, втрата якого призведе до катастрофи не лише місцевого, а й міжнародного рівня. ОЦІНКА СТУПЕНЯ ТЕХНОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ ТЕРИТОРІЙ М. ТЕРНОПІЛЬ ЗА СИНЕКОЛОГІЧНИМИ ПОКАЗНИКАМИ АРАНЕОКОМПЛЕКСІВ Олендр Назар Ярославович, учень 11 класу Тернопільської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 3 з поглибленим вивченням іноземних мов Тернопільське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Федоряк Марія Михайлівна, професор кафедри екології та біомоніторингу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, доктор біологічних наук Мета даної роботи – виявити ефективні діагностичні показники та індикаторні види павуків для індикації техногенно забруднених територій м. Тернопіль. Для цього нами проведено порівняльний аналіз синекологічних показників аранеокомплексів, що населяють території з різним ступенем техногенного забруднення м. Тернопіль: умовно контрольні зелені масиви (парки) та зелені масиви промислової зони (насадження, що зростають безпосередньо на територіях промислових підприємств). Основні завдання роботи – проаналізувати динамічну щільність і розподіл мезофауни поверхні ґрунту екосистем з різним ступенем техногенного забруднення м. Тернополя; визначити видовий склад, показники різноманіття і домінування для аранеокомплексів зелених масивів промислових підприємств і умовно контрольних зелених масивів м. Тернополя; виокремити ті показники, які доцільно застосовувати у системі біомоніторингу та розробити технологічну схему аранеоіндикації урбоекосистем. У роботі вперше представлено результати комплексної оцінки видового складу та структурної організації угруповань павуків екосистем з різним рівнем техногенного забруднення Тернополя; проаналізовано зміни кількісних та якісних характеристик мезофауни поверхні ґрунту та угруповань павуків у її складі. Результати проведених досліджень дозволяють зробити висновок про доцільність використання таких синекологічних показників аранеокомплексів, як видове різноманіття та структура домінування угруповань, наявність індикаторних видів, видове різноманіття і відносна чисельність представників Linyphiidae і Lycosidae для індикації територій зі значним техногенним забрудненням.

153

ВПЛИВ ГЛОБАЛЬНОГО ПОТЕПЛІННЯ КЛІМАТУ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ЗЕРНОВИХ У СУМСЬКОМУ РЕГІОНІ Онопрієнко Катерина Володимирівна, учениця 11 класу Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №10 ім. О.Бутка Сумське територіальне відділення МАН України Наукові керівники: Злобін Юліан Андрійович, професор СНАУ, доктор біологічних наук, заслужений діяч науки і техніки України, академік Міжнародної Академії проблем людини; Сушкова Світлана Анатоліївна,вчитель екології КУ ССШ №10 На сьогоднішній день проблема зміни клімату є однією з найбільш важливих для людства. Ніяка країна, на жаль, не має від неї імунітету. Україна стискається і надалі стискатиметься з різними катаклізмами, які виникають у результаті зміни клімату. Клімат є одним з основних природних чинників, який обумовлює умови мешкання та діяльності людства, напрям, структуру і, багато в чому, рівень його економічної діяльності. Зміна клімату на тлі несприятливих екологічних або санітарно-гігієнічних обставин може супроводжуватися значними соціальноекономічними збитками, якщо їх своєчасно не спрогнозувати і не прийняти відповідних запобіжних заходів. Достовірно встановлено, що середня температура повітря у поверхні Землі дійсно зростає в усіх регіонах світу. Внаслідок цього в атмосфері відбувається перебудова глобальних процесів перенесення тепла і вологи на всіх континентах, яка супроводжується не тільки різким почастішанням природних катаклізмів, засух і повеней, тайфунів і смерчів, зсувів, обвалів, але и на урожайність усіх сільськогосподарських культур. Коли за часів неолітичної революції (7-8 тис. років до н.е.) землероби почали вирощувати перші окультурені рослини, населення Землі складало близько 4 мільйонів чоловік. Сьогодні така кількість людей народжується за 10 днів. Якщо подібні темпи зростання населення збережуться в майбутньому, то, аби нагодувати його, потрібно буде лише протягом двох наступних десятиліть ХХІ ст. виробити стільки продукції, скільки було вироблено у попередні 10 тис. років історії цивілізації [16, с. 56]. Оскільки сільське господарство є одним з основних видів економічної діяльності в Сумській області та в країні в цілому, не дивно, що зміна клімату суттєво вплинула на цю галузь. Одна з провідних галузей сільського господарства – це рослинництво, зокрема вирощування зернових культур. Питання наслідків зміни клімату і ступеня вразливості сільського господарства Сумської області є недостатньо вивченими, тому на сьогоднішній день є актуальними. Об’єктом дослідження є процес глобального потепління клімату в умовах Сумського регіону та фактори і процеси, що його визначають. Предметом дослідження є сукупність теоретичних і прикладних аспектів вивчення продуктивності зернових культур під впливом глобального потепління. Мета роботи: дослідити вплив глобального потепління клімату на продуктивність зернових культур у Сумському регіоні та запропонувати заходи щодо адаптації сільського господарства до зміни клімату. Завдання: 154

1) вивчити глобальне потепління клімату під впливом техногенного навантаження 2) дослідити вплив глобального потепління клімату на продуктивність зернових у Сумському регіоні 3) провести моніторинг довкілля та виявити можливі заходи з адаптації до зміни клімату Новизна роботи: 1) проведено дослідження динаміки температури повітря і режиму опадів та їх вплив на продуктивність зернових культур за останнє десятиліття у Сумському регіоні; 2) запропоновано заходи з адаптації до потепління клімату в сільському господарстві, зокрема необхідність виведення нових сортів зернових, стійких до високих температур. Методи, що були використані при дослідженні даної проблеми: літературно-аналітичний, математично-статистичний (регресійний аналіз), лабораторний, графічний. Вони охоплювали як теоретичні елементи, так і практичну частину. Теоретичне значення проекту - автором здійснено інформаційний пошук та аналіз літературних та статистичних даних, що підтверджують вплив потепління на урожайність та якість зерна. Практичне значення проекту - експериментально виявлено залежність урожайності зернових культур від природно-кліматичних умов. Запропоновані шляхи адаптації зернових Сумського регіону в межах Міжрегіонального семінару «Сприяння розробленню ефективного національного та регіональних планів дій з адаптації до зміни клімату». ДІАГНОСТИКА ЗАБРУДНЕННЯ СЕРЕДОВИЩА ЗА ЙОГО ЗМІНАМИ Шлапак Дарія Володимирівна, учениця 11 класу Черняхівської гімназії Житомирське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Гандзюра Володимир Петрович, доктор біологічних наук, професор кафедри екології та охорони навколишнього середовища Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Мета роботи: встановити особливості фосфорного балансу молоді риб за різних концентрацій сполук важких металів у воді та з’ясувати можливість використання досліджених показників для діагностики рівня забруднення водойм. Завдання роботи: встановити кількісні закономірності впливу різних концентрацій йонів Ni2+, Pb2+, Cr6+ у воді на:  інтенсивність екскреції фосфору;  вміст фосфору в тілі риб;  з’ясувати комплексний вплив Ni2+ і Cd2+ на інтенсивність екскреції та вміст фосфору в тілі риб  дослідити рівні накопичення важких металів за цих умов;

155



з’ясувати можливість використання показників інтенсивності екскреції фосфору рибами для діагностики токсичного забруднення водного середовища важкими металами. Актуальність теми: Фосфор належить до найбільш дефіцитних елементів, що визначають розвиток життя; він є одним з найважливіших структурних елементів, грає важливу роль у регуляції внутрішньоводоймних процесів, має ключове значення у визначенні рівня трофії водойм. Фосфор водного середовища істотно впливає на регуляцію біоенергетичних процесів у риб , водночас виключно важлива роль фосфору у функціонуванні основних механізмів енергозабезпечення процесів аклімації риб до абіотичних чинників водного середовища, фосфор водного середовища істотно впливає на обмін кальцію і фосфору в організмі риб . Підвищена концентрація фосфору здатна викликати більш інтенсивний розвиток молоді деяких видів риб і збільшення темпів лінійного росту, приростів маси, а також виживання молоді риб. Порушуючи фізіолого-біохімічні процеси, важкі метали спричинюють істотний вплив на всі сторони метаболізму гідробіонтів, а тому значний інтерес представляє вивчення їхнього впливу на динаміку фосфорного обміну у риб, оскільки окремі його елементи дуже чутливі до змін параметрів середовища у цілому. Висновки: За підвищеного вмісту сполук важких металів у водному середовищі істотно порушується фосфорний баланс риб. За токсичного впливу важких металів істотно (від 30% до кількох разів) зростає інтенсивність екскреції ортофосфатів, що призводить до зниження вмісту фосфору в тілі. Найсуттєвіші порушення фосфорного балансу мають місце на ранніх стадіях розвитку риб: саме у личинок і мальків виявлені найсуттєвіші зниження вмісту фосфору в тілі. Встановлено синергічний ефект впливу кадмію і цинку на порушення фосфорного балансу риб. Інтенсивність екскреції фосфору рибами досить чутливо реагує на забруднення водного середовища, тому цей показник можна ефективно використовувати для діагностики забруднення водного середовища. ВПЛИВ ІОНІВ NI2+, BA2+, ZN2+ НА МОРФОМЕТРИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ DROSOPHILA MELANOGASTER Спіріна Валерія Андріївна, учениця 10 класу КЗО «Фінансово-економічний ліцей» Дніпропетровської міської ради Дніпропетровське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Бригадиренко Віктор Васильович, кандидат біологічних наук доцент кафедри зоології та екології Дніпропетровського Національного університету ім. О. Гончара Особливістю забруднення навколишнього середовища важкими металами є те, що вони не вилучаються і їх концентрація поступово зростає, внаслідок чого збільшується їх негативний вплив на організми, що викликає виникнення порушень у будові і функціонуванні органів і систем органів. Актуальність дослідження: у науковій літературі недостатньо відомостей про дію поступово зростаючих концентрацій розчинів важких металів на морфологію імаго Drosophila melanogaster. У даному дослідженні здійснено 156

спробу проаналізувати дію iонiв трьох важких металiв (Ni2+, Zn2+, Ba2+) на розвиток і морфологiчнi особливостi D. melanogаster. Об’єкт дослідження – популяція D. melanogаster. Мета роботи – оцінити дію солей Нiкелю, Цинку та Барiю у концентраціях 10–5–100 М на морфометричні ознаки D. melanogаster. Предмет досліджень – дія іонів важких металів на індивідуальний розвиток D. melanogаster Завдання роботи: 1) охарактеризувати вплив іонів Ni2+, Zn2+, Ba2+ на тривалість циклу розвитку та співвідношення статей популяції D. melanogаster; 2) дослідити мінливість морфометричних і якісних ознак D. melanogаster у нормі та під впливом солей важких металів різних концентрацій (розмір голови, грудей, черевця, довжина, викривленість і галуження вусиків, забарвлення очей); 3) визначити, який з iонiв даних важких металiв здiйснює бiльший вплив на мiнливiсть морфометричних і якісних ознак D. melanogаster. В результаті досліджень встановлено, що зі збільшенням концентрації Ni2+, Ba2+, Zn2+, HCl та H2SO4 спостерігається зміна співвідношення статей когорти D. melanogaster (самок у декілька разів більше ніж самців). Найбільший вплив на розвиток та життєздатність D. melanogaster має іон Ni2+, менш впливовим із досліджуваних металів виявився іон Ba2+. Під впливом HCl і H2SO4 спостерігається збільшення довжини голови, черевця, загальної довжини тіла, співвідношення довжини і ширини голови, зменшення кількості відростків аристи. ВПЛИВ ДЕЯКИХ ГІДРОХІМІЧНИХ ЧИННИКІВ НА МОРФОФІЗІОЛОГІЧНІ ТА БІОХІМІЧНІ ПАРАМЕТРИ ЧОРНОМОРСЬКОГО ЙОРЖА SCORPAENA PORCUS L. Василенко Анна Іванівна, учениця 11 класу Загальноосвітньої школи I-III ступенів № 41, м. Севастополь Севастопольське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Кузьмінова Наталя Станіславівна, ст. наук. співробітник відділу іхтіології ІнБПМ, канд. біол. наук Важлива особливість Чорного моря, яка визначає більшість його незвичайних властивостей – у це, майже замкнуте, відокремлене від океану море, впадає безліч повноводних річок, а також наявність сірководневого шару. У Чорне море впадає понад 300 малих і великих річок, відбувається скидання великих кількостей господарсько-побутових вод, що викликає сильне опріснення акваторій, особливо відчутне у прибережній зоні. Останнім часом, незважаючи на покращення стану риб, та інших гідробіонтів Чорного моря, все ще спостерігаються ефекти негативного їх статусу. Як і раніше, існують екологічні проблеми, зокрема забруднення вод токсикантами, глобальна зміна клімату, опріснення та збільшення в деяких районах концентрації сірководню. 157

Для оцінки здоров'я риб, насамперед, використовують популяційні параметри, фізіологічні, а також біохімічні. Об'єктом експериментальних досліджень слугував морський йорж Scorpaena porcus (L.) – масовий донний чорноморський вид. В експериментальних умовах оцінювали вплив опріснення (розведення: 3 частини морської води : 1 частина прісної води, 1 частина морської води : 3 частини прісної води і повне опріснення) на деякі фізіологічні параметри скорпени (маса риби, тушки та внутрішніх органів (печінки та гонад) , обсяг черевної рідини). Біологічний аналіз риб і розрахунок індексу печінки і гонадосоматичного індексу проводили за відомими методами. Аналогічні дослідження були проведені на скорпені, що мешкає в бухтах з різною солоністю: б. Карантинна, б. Севастопольська, б. Стрілецька. В експерименті аналогічним чином аналізували вплив сірководневого ґрунту в концентраціях 6 і 60 мл/л. У всіх експериментальних і натурних дослідженнях визначали наступні біохімічні параметри: активність альфа-амілази, гама-глутамілтранспептидази, лужної фосфатази, вміст креатиніну та загального білка з використанням стандартних наборів реактивів «Філісіт», а також рівень β-ліпопротеїдів. У результаті експериментальних і натурних досліджень було встановлено, що при утриманні морського йоржа в середовищі зі зниженою солоністю відбувається збільшення ваги риби за рахунок накопичення води в м'язах, органах і черевній порожнині. Відмінності в величинах досліджуваних параметрів скорпени, що мешкає в бухтах з різною солоністю, не мають першорядної залежності від цього чинника. Не встановлено відмінностей у величинах ваги риби, тушки і об'єму черевної рідини при впливі сірководневого ґрунту (6 – 60 мл/л); однак при цьому встановлена тенденція зростання індексу печінки і гонадосоматичного індексу. Відзначено, що при впливі різних концентрацій прісної води основне навантаження припадає на нирки скорпени, що позначилося в більш ніж 20-кратному збільшенні вмісту креатиніну. При впливі сірководню на морського йоржа підвищився рівень α-амілази. Показники креатиніну, β-ліпопротеїдів і лужної фосфатази, навпаки, знизилися, що свідчить про анемію. АНТИМІКРОБНА ДІЯ ДЕЯКИХ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН, ВИРОЩЕНИХ У РІЗНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ УМОВАХ Вєдєнєєв Вячеслав Дмитрович, учень 11 класу науково-природничого ліцею № 145, м. Київ Київське територіальне відділення МАН України; Науковий керівник: Мегалінська Ганна Петрівна, кандидат біологічних наук, доцент кафедри ботаніки НПУ ім. М. П. Драгоманова Мета роботи – створити алгоритм раціонального використання сировини лікарських кущів Rosmarinus officinalis і дерев Pinus silvestris L., Pinus sibirica. \ Новизна роботи: 1) уперше здійснено порівняльну характеристику антимікробної дії ефірних олій розмарину і сосни звичайної, вирощених у різних умовах (Крим, Закарпаття, Київська область) на такі тест-мікроорганізми, як Escherichia 158

coli, Proteus vulgaris, Staphylococus aureus, Pseudomonas aeruginosa, Sarcina flava, Bacillus subtilis, Bacillus thuringiensis, Candida albicans; а сосни сибірської – щодо Escherichia coli, Proteus vulgaris, Staphylococus aureus, Pseudomonas aeruginosa; 2) незалежно від того, що це: кущ чи дерево, доведено позитивну кореляцію між впливом ефірних олій на самопочуття, активність і настрій та їх антимікробною активністю; 3) з’ясовано ефективність використання ефірних олій розмарину, сосни звичайної та сосни сибірської (кедр) у навчальному процесі для підвищення активності, стресостійкості та працездатності учнів; 4) виокремлено чинники, на які слід зважати при виборі ефірних олій для їх застосування під час навчального процесу; 5) для збереження рослинних ресурсів лісових господарств створено алгоритм раціонального використання обраних ефірних олій у навчальному процесі як антибактеріального та психостимулюючого засобу одночасно, що дає змогу зберегти рослинний ресурс і тим самим забезпечити охорону довкілля; 6) запропоновано методику використання вказаних ефірних олій у навчальних закладах як профілактичного засобу. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю розробки нових технологій раціонального використання природних ресурсів з метою збереження продуцентів кисню та органічної речовини, що дасть змогу заощаджувати сировину лікарських рослин при їх максимально ефективному використанні, й таким чином створювати умови для збереження рослинного масиву. За результатами проведених експериментів зроблено такі висновки: 1. Розроблено алгоритм раціонального використання обраних ефірних олій у навчальному процесі як антибактеріального та психостимулюючого засобу одночасно, що дає змогу зберегти рослинний ресурс і тим самим забезпечити охорону довкілля. Експериментально доведено: водна витяжка із залишків сировини цих рослин після перегонки має антимікробну активність і може бути використана як біологічна добавка у фіточаї та корм для тварин, що робить використання сировини обраних лікарських рослин безвідходним. 2. Досліджено вплив ефірних олій розмарину, сосни звичайної та сосни сибірської на деякі тест-мікроорганізми. Побудовано ряди антимікробної активності: 1) Pinus silvestris L..: Bacillus subtilis> Staphylococus aureus >Sarcina flava > Bacillus thuringiensis > Pseudomonas aeruginosa > Escherichia coli > Candida albicans; 2) Rosmarinus officinalis: Bacillus subtilis> Staphylococus aureus > Bacillus thuringiensis> Pseudomonas aeruinosa> Sarcina flava> Escherichia coli> Candida albicans >Proteus vulgaris. Отже, ефірні олії розмарину і сосни звичайної є активнішими стосовно грампозитивних і менш активними щодо грамнегативних бактерій. 3. Порівнянням антимікробної дії ефірної олії сосни звичайної і розмарину, вирощених у різних екологічних умовах, підтверджено, що кліматичні умови центру походження рослин виявляються оптимальними для синтезу ефірних олій. 159

4. Ефірна олія Pinus sibirica характеризується антибактеріальною активністю до кожного з чотирьох досліджуваних мікроорганізмів у такій послідовності: Proteus vulgaris > Pseudomonas aeruginosa > Escherichia coli > Staphylococcus aureus. 5. Досліджено вплив ефірних олій сосни звичайної та розмарину як профілактичного засобу та підраховано ефективність запропонованої нами методики санації шкільних приміщень у процентах зниження захворюваності школярів. 6. За методикою САН вивчено вплив обраних ефірних олій на психоемоційний стан учнівської молоді. 7. Результати дослідження були апробовані на VІІІ Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів «Молодь і поступ біології». КОМПЛЕКСНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РАДІОЗАХИСНИХ ТА АНТИОКСИДАНТНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ПЛОДІВ БУЗИНИ ЧОРНОЇ (SAMBUCUSNIGRAL.) Лопіт Ангеліна Іванівна, учениця 11- А класу Верхньоворітської ЗОШ І-ІІІ ст. Воловецького району Закарпатське територіальне відділення МАН України Науковий керівник:Гафинець Магдалина Федорівна, вчитель біології Актуальність теми обумовлена пошуком фітотерапевтичних засобів при дії на біологічні об’єкти в нормі та за умов різних доз іонізуючого випромінювання. Предмет вивчення: вплив настою плодів бузини чорної на насіння квасолі та хом’яків сирійських в нормі та за різних умов опромінення. Об’єкти вивчення: насіння квасолі звичайної тахом’яки сирійські в нормі та за умов опромінення УФ-променями та рентгенівськими променями. Мета роботи:дослідити ефект впливу настою плодів бузини чорної на живі організми в нормі та після дії на них опромінення. Методи дослідження:метод біотестування різних речовин на біотестсистемах;метод експериментального моделювання на лабораторних тваринах (опромінення об’єктів УФ та рентгенівськими променями, зважування, біохімічний аналіз крові);спостереження; порівняльний аналіз. Висновки: настій плодів бузини чорної проявив позитивний ефект впливу на живі організми в нормі та за умов УФ та рентгенівського випромінювання; одним з напрямків використання людиною бузини чорної може бути застосування настою плодів для стимуляції насіння при вирощуванні в сільському господарстві; результати даних досліджень можуть бути основою фармакологічних та клінічних досліджень для одержання медичних препаратів та біодобавок, для профілактики і для лікування захворювань, що виникли після променевих уражень.

160

Секція «Загальна біологія» КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ РІЧОК МІСТА ВОЛОДИМИРА-ВОЛИНСЬКОГО Васильчук Борис Олександрович, учень 10 класу Володимир-Волинської гімназії, м. Володимир-Волинський Волинське територіальне відділення МАН Науковий керівник: Бондарук Ольга Петрівна,вчитель біології ВолодимирВолинської гімназії В останні десятиліття ХХ та на початку ХХІ століть антропогенний вплив на навколишнє середовище став особливо значним, великомасштабним та різконегативним. Скоротилися запаси питної води, зріс рівень її забруднення побутовими та промисловими відходами. У зв’язку з цим проблема забезпечення населення чистою прісною водою є однією з найгостріших, а тому дослідження сучасного екологічного стану джерел водопостачання (як великих водоносних артерій, так і малих річок), є актуальним й має значний науковий та практичний інтерес. Мета даної роботи полягала у комплексному вивченні якості води річок м. Володимира-Волинського. Відповідно до мети було поставлено наступні завдання: провести фізикохімічний та гідробіологічний аналізи рівня забруднення джерел питної води Володимира-Волинського; запропонувати шляхи покращення стану річок нашого міста. Виконуючи завдання проекту ми отримали наступні результати. Результати фізико-хімічного аналізу чистоти та якості води, констатують, що вода річок Луга та Риловиця є середньожорсткою, має задовільні показники за кольором, прозорістю й запахом. Найгірші показники якості води спостерігаються наприкінці літа – на початку осені, а найкращі – зимово-весняний період року. Вивчення донних гідробіонтів та вищої водної рослинності дозволяє віднести воду річок міста Володимира-Волинського до третього класу якості (бетамезосапробні водойми). РОЗМНОЖЕННЯ СУНИЦІ САДОВОЇ В УМОВАХ IN VITRO ДЛЯ ОТРИМАННЯ СОРТОВОГО ПОСАДКОВОГО МАТЕРІАЛУ Журавель Андрій Анатолійович, учень 11 класу Волинського ліцею-інтернату, м. Луцьк Волинське територіальне відділення МАН Науковий керівник: Коцун Лариса Олександрівна доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, кандидат біологічних наук Суниця – одна з найбільш поширених ягідних культур. Тривале вегетативне розмноження її призвело до масового зараження плантацій комплексом інфекцій, що знижують якість і кількість урожаю. Всезростаючий 161

попит на оздоровлений посадковий матеріал вимагає більш широкого вирощування суниці методом культури ізольованих тканин. Мета дослідження – вивчення та удосконалення методики отримання посадкового матеріалу сортів садової суниці. Виявлено, що найбільш ефективним є вирощування рослин із 16 годинним періодом освітлення, що забезпечує у сортів суниці високі коефіцієнти розмноження вихідного матеріалу: «Багряна» – 3,5, «Зенга-Зенгана» – 3,6, «Фестивальна ромашка» – 3,0, «Ольвія» – 2,2, «Ясна» – 3,0 одиниці; формування значно довших паростків: «Багряна» – 7,0, «ЗенгаЗенгана» – 8,7, «Фестивальна ромашка» – 8,2, «Ольвія» – 6,6, «Ясна» – 7,8 см; формування більшої кількості листочків: «Багряна» – 12, «Зенга-Зенгана» – 16, «Фестивальна ромашка» – 15, «Ольвія» та «Ясна» – 11 шт. на одній рослині. При розмноженні рослин листковими живцями найефективнішим способом є їх посадка на поживне середовище адаксіальною стороною, що збільшує на 41% кількість листкових експлантів, здатних до регенерації. Встановлено, що на етапі адаптації рослин-регенерантів найефективнішим є використання двошарового субстрату, що забезпечує 100% приживлюваність рослин. Виявлено, що найкраще на підживлення стимулятором росту рослин «Сапрогум-К» реагує сорт суниці «Зенга-Зенгана». Вирощування посадкового матеріалу суниці є економічно вигідно, забезпечуючи при виробництві 73 рослин 135,0 грн. чистого прибутку із рівнем рентабельності 50,7 %. ВПЛИВ ТРИВАЛОГО СПОЖИВАННЯ КОФЕЇНУ НА БІОЕЛЕКТРИЧНУ АКТИВНІСТЬ ГІПОКАМПУ ЩУРІВ Козуль Марія Ігорівна, учениця 11 класу Дніпропетровського обласного медичного ліцею-інтернату «Дніпро» Дніпропетровське територіальне відділення МАН Науковий керівник: Чаус Тетяна Григорівна, кандидат біологічних наук, доцент ДНУ ім. О. Гончара Мета: оцінити вплив тривалого споживання кофеїну на біоелектричну активність гіпокампу щурів. Актуальність: отримані дані поширюють сучасні уявлення про вплив кофеїну та кофеїнутримуючих речовин на модуляцію біоелектричної активності гіпокампу та можуть бути цікавими для фахівців у галузі біології та медицини. Також дані результати можна застосовувати у навчальних курсах, таких як: «Фізіологія вищої нервової діяльності», «Фізіологія ЦНС», «Фізіологія людини і тварин» та враховувати у клінічній практиці при появі патологічного синдрому деяких клінічних станів. Завдання: дослідити динаміку біоелектричної активності гіпокампу щурів протягом 8 тижнів за умов впливу тривалого споживання кофеїну та проаналізувати викликані зміни відносно щурів, що знаходились за фізіологічних умов. Висновки: в результаті дослідження було помічено, що у тварин, які зазнали тривалого споживання кофеїну, від початку і до кінця експерименту спостерігалось підвищення показників потужності тета-, альфа-діапазонів 162

гіпокампограми та зниження потужності у дельта-діапазоні. Наслідком споживання кофеїну було порушення синаптичної модуляції, що проявлялося в десинхронізації електрогіпокампограми на початкових етапах дослідження. ПОШУК ПЕРСПЕКТИВНИХ ЗА МОРФОЛОГІЧНИМИ ОЗНАКАМИ ТА БІОХІМІЧНИМ СКЛАДОМ НАСІННЯ ФОРМ ЛЬОНУ Оронова Аделіна Германівна, учениця 11- Б класу Запорізької гімназії №6 Запорізьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Войтович Олена Миколаївна, національного університету, кандидат біологічних наук

доцент

Запорізького

Об’єктом дослідження слугували 62 колекційних зразка культурного, 6 видів дикорослого льону, а також певні морфологічні мутанти L. grandiflorum. Метою дослідження було вивчення особливостей прояву господарськоцінних ознак в залежності від групи стиглості та аналіз біохімічного складу насіння дикорослих видів та певних морфологічних мутантів льону. Для досягнення мети були поставлені наступні задачі: дослідити колекцію зразків льону олійного за особливостями проходження вегетаційних стадій та іншими господарсько-цінними ознаками, як то: врожайність, олійність, маса 1000 шт. насіння, схильність до полягання тощо; провести кореляційний аналіз досліджених ознак на предмет виявлення значущих залежностей; проаналізувати біохімічний склад насіння дикорослих видів льону, а також його певних морфологічних мутантів для пошуку перспективних форм; Актуальність роботи обумовлена необхідністю вдосконалення сортів та форм льону, що застосовуються як джерело цінної олії, з метою поліпшення вже існуючих або набуття нових властивостей. Для цього перспективним є залучення диких форм або створення нових, наприклад, шляхом мутагенезу. Новизна роботи полягає у залученні до аналізу широкого спектру форм, отриманих штучно, та дикорослих видів, які не використовуються у сільськогосподарській практиці, з метою пошуку нових джерел генетичної мінливості важливих для використання людиною ознак. У результаті проведених досліджень виявлено, що окремі господарськоцінні ознаки є залежними від групи стиглості, але більшість мають генотипоспецифічний прояв. Показано, що жирнокислотний склад насіння дикорослих видів льону, а також певних його морфологічних мутантів зазнає змін порівняно з контрольними зразками, і у ряді випадків ці відмінності є перспективними до подальшого застосування.

163

ЗАСТОСУВАННЯ БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ КРОВІ РИБ ДЛЯ ОЦІНКИ ЯКОСТІ МОРСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА Зезюля Марія Олексіївна, учениця 11 класу гимназії №1 ім. О. С. Пушкіна, м. Севастополь Севастопольське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Скуратовська К. М., к.б.н., н.с. ИнБПМ., керівник гуртка екотоксиколгії МАНУМ Однією з актуальних проблем сучасних іхтіологічних досліджень є пошук інформативних критеріїв оцінки стану риб та їх середовища, для чого розробляються спеціальні програми біомоніторингу, засновані на концепції біоіндикаторів і біомаркерів – показників різного біологічного рівня, що реагують на вплив несприятливих факторів. В свою чергу біохімічні параметри є найбільш точними й дозволяють у досить короткі терміни оцінити стан риб. Мета роботи полягала в дослідженні біохімічних показників крові деяких видів риб з прибережних районів м. Севастополя. Згідно з метою дослідження були поставлені наступні задачі: 1. Провести порівняльний аналіз біохімічних показників крові різних видів риб. 2. Дослідити концентрацію загального білка та альбуміну в сироватці крові морського йоржа з бухт із різним рівнем забруднення. 3. Вивчити холінестеразну активність у сироватці крові морського йоржа з бухт із різним рівнем забруднення. 4. Провести порівняльний аналіз активності антиоксидантних ферментів в еритроцитах крові морського йоржа з бухт із різним рівнем забруднення. 5. Дослідити вміст важких металів (Zn, Cu, Pb) у м'язових тканинах морського йоржа з різних бухт і виявити їх вплив на біохімічні показники крові. На підставі виконаної роботи виявлені видові відмінності біохімічних показників крові, пов'язані з пристосованістю риб до певних умов існування, особливостями біології. Проведено порівняльний аналіз досліджених параметрів крові морського йоржа з бухт із різним рівнем забруднення морського середовища. Встановлено, що із збільшенням рівня забруднення вміст загального білка, альбуміну та активність холінестерази в сироватці крові знижується. Показано, що забруднення морського середовища модифікує активність антиоксидантних ферментів. При цьому відзначені як адаптивні відповідні реакції, що характеризуються підвищенням активності ферментів із збільшенням антропогенного навантаження, так і токсичні, які проявляються в інгібуванні активності в районі з високим рівнем забруднення. Проаналізовано вміст важких металів у тканинах морського йоржа з різних бухт і виявлена залежність біохімічних параметрів крові від концентрації металів у тканинах риб. Результати досліджень показали, що вивчені параметри є дуже чутливими до забруднення морських акваторій, тому вони можуть бути використані в моніторингових дослідженнях для оцінки стану риб і прибережних акваторій.

164

ИССЛЕДОВАНИЕ ПОЛИМОРФИЗМА ПРОМОТОРНОЙ ОБЛАСТИ ГЕНА РЕЦЕПТОРА ЛИПОПОЛИСАХАРИДА CD14 Суфэльфа Алиса, учащаяся 11 класса УВК «Открытый космический лицей» г. Симферополя Крымское территориальное отделение МАН Украины Научные руководители: Малый Константин Дмитриевич, старший преподаватель кафедры биохимии Крымского государственного медицинского университета; Малая Галина Григорьевна, руководитель кружков КРЦЭНТУМ Актуальность: Исследование однонуклеотидного полиморфизма – одного из распространенных видов генетических различий между организмами – актуальная задача исследования взаимосвязи между генетическими особенностями человека и предрасположенностью к возникновению различных патологических процессов. Умение регистрировать данный вид полиморфизма и знание распространенности частот различных полиморфных вариантов необходимы для оценки риска развития различных болезней у конкретных людей. Объект исследования: Промоторная область гена рецептора полисахарида CD14 макрофагов в образцах ДНК, выделенных из крови обследуемых доноров. Цель: Определить возможность выявления полиморфных вариантов исследуемой области (частоту генетических вариантов – С или Т) промотора (159 нуклеотидов перед структурной частью) гена рецептора липополисахарида макрофагов для последующей оценки взаимосвязи между регистрируемыми генетическими вариантами и особенностями развития патологических процессов. Задачи: выделение ДНК из образцов крови обследуемых, проведение полимеразной цепной реакции с образцами выделенной ДНК с использованием систем праймеров для выявления однонуклеотидного полиморфизма С(-159)Т гена рецептора CD 14, определение полиморфных вариантов с помощью электрофореза в геле агарозы, вычисление процентного содержания полиморфных вариантов каждой аллели. Материалы: Образцы крови обследуемых, набор реагентов для выделения ДНК (насыщенный 0,1 М трис-НС1 буферным раствором раствор фенола, хлороформ), набор реагентов для определения полиморфизма С(-159)Т гена рецептора CD 14 производства фирмы «Литех», Россия, набор реагентов для проведения электрофореза в 3% геле агарозы в 0,1 М трис-боратном буферном растворе. Методы: Фенол-хлороформный метод двухфазного выделения и очистки ДНК, метод полимеразной цепной реакции с использованием системы праймеров для определения однонуклеотидного полиморфизма (метод аллельной дискриминации), метод электрофореза в 3% геле агарозы для определения результатов амплификации Результаты: Исследовано 13 образцов ДНК, выделенных из крови обследуемых. В 4 случаях (30,7%) зарегистрировано гомозиготное аллельное сочетание СС, в 2 (15,4%) – гомозиготное сочетание ТТ, в 7 случаях (59,9%) – гетерозиготное сочетание СТ. В целом распространенность аллели С составила 57,7% (15 случаев), распространенность аллели Т – 42,3% (11 случаев). Полученные результаты могут служить основой для дальнейших исследований по 165

сравнению частот аллельных сочетаний в норме и при различных видах патологии с целью прогнозирования течения болезни. Выводы: 1. С помощью полимеразной цепной реакции возможна регистрация однонуклеотидного полиморфизма генома, в частности С(-159)Т полиморфизм промоторной области гена рецептора макрофага CD14. 2. При исследовании С(-159)Т полиморфизма гена CD14 распространенность аллели С в исследованной группе составила 57,7%, аллели Т – 42,3%. В 59% случаях регистрировались гетерозиготы (СТ), в 30,7% - гомозиготы СС, в 15,5% случаях – гомозиготы ТТ. 3. Полученные результаты могут служить основой для дальнейших исследований по сравнению частот аллельных сочетаний в норме и при различных видах патологии с целью прогнозирования течения болезни. ИССЛЕДОВАНИЯ НА РАСТИТЕЛЬНЫХ ОБЪЕКТАХ РОСТРЕГУЛИРУЮЩЕЙ АКТИВНОСТИ НЕКОТОРЫХ КОМПЛЕКСОВ СПИРОКАРБОНА (4,4,10,10-ТЕТРАМЕТИЛ-1,3,7,9ТЕТРААЗОСПИРО[5.5]УНДЕКАН-2,8-ДИОНА) Максименко Андрей Владимирович, учащийся класса Красногвардейской общеобразовательной школы I-III ступеней № 2, АР Крым Крымское территориальное отделение МАН Украины Научные руководители: Нетреба Евгений Евгеньевич, руководитель кружкаметодист Красногвардейского ЦДЮТ, аспирант кафедры физической и аналитической химии ТНУ им. В. И. Вернадского; Максименко Марина Анатольевна, руководитель эколого-натуралистического кружка Красногвардейского ЦДЮТ, учитель-методист Красногвардейской ОШ № 2 Актуальность темы. Ежегодно химиками-синтетиками синтезируется порядка 150 – 250 тысяч различных веществ, которые могут являться потенциальными лекарственными формами, росторегуляторами, активаторами или ингибиторами развития различных организмов. Поэтому скрининг веществ, как поиск недорогих и активных веществ, которые могут проявлять рострегулирующую активность и при этом не накапливаться в самом растении, а выступать стимуляторами на стадии прорастания и укоренения побега, является актуальным на данный момент времени. Цель исследований. Установить экспериментально биорегулирующую активность координационных соединений спирокарбона на семенах томатов (Solanum lycopersicum L.) сорта «Новичок», озимой пшеницы (Triticum aestivum L.) сорта «Землячка Одесская», подсолнечника (Helianthus annuus L.) сорта «Лакомка» и озимого ячменя (Hordeum L.) сорта «Достойный». Определить: биометрические параметры – длину корня, высоту проростка для контрольных и исследуемых образцов и класс растений, для которых наиболее эффективно 166

выражена рострегулирующая активность. Сравнить найденные биометрические параметры с контрольными значениями и сделать выводы. Задачи исследований. 1. Осуществить литературный обзор относительно веществ проявляющих рострегулирующую активность; 2. Ознакомится с методикой исследования биометрических параметров, при прорастании семян – ДСТУ 4138–2002 «Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості»; 3. Экспериментально определить зависимость исследуемых параметров от контрольных; 4. Приготовить питательный раствор Кнопа и растворы исследуемых координационных соединений; 5. Определить на какой класс – однодольные или двудольные растения воздействие наимаксимально для исследуемых веществ; 6. Решить вопрос относительно рекомендации применения некоторых комплексов, как росторегуляторов развития корневой системы, побега. Методы исследований. В работе использовались следующие стандартные и научные методы: ДСТУ 4138–2002 «Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості», методы математической статистики в биологии (Лакин Г.Ф. Биометрия, 1980). Результаты исследования. Для проведения исследований были взяты представители чаще всего используемые для посева в АР Крым и Украине, сорта с хорошими посевными качествами. На основании полученных данных можно сказать, что координационные соединения спирокарбона влияют на исследуемые семена растений, высоту проростка и корня неоднозначно. Более ярко выражено стимулирующее действие на однодольные, чем двудольные растения. Так при большей концентрации веществ наблюдалось чаще ингибирование роста проростков, чем стимуляция. Выводы: 1. Проведены исследования рострегулирующей активности координационных соединений спирокарбона на семенах томатов (Solanum lycopersicum L.) сорт «Новичок», озимой пшеницы (Triticum aestivum L.) сорт «Землячка Одесская», подсолнечника (Helianthus annuus L.) сорт «Лакомка» и озимого ячменя (Hordeum L.) сорт «Достойный». Действие исследуемых веществ неоднозначно. 2. Выявлено, что более ярко выражено стимулирующее действие на однодольные, чем двудольные растения. При большей концентрации исследуемых веществ наблюдалось чаще ингибирование роста проростков, чем стимуляция. 3. Максимальное воздействие на высоту проростков (+55,41 % от контроля) у семян подсолнечника (Helianthus annuus L.), сорт «Лакомка» оказывает 0,1 % раствор комплекса Zn, а на длину корня (+11,83 % от контроля) оказывает 0,1 % раствор комплекса Yb. 4. Максимальное воздействие на высоту проростов (+75,49 % и +73,53 % от контроля) у семян озимого ячменя (Hordeum L.), сорт «Достойный» оказывают 0,01 % раствор комплекса Co и 0,1 % раствор комплекса Zn, а на корень 0,01 % раствор комплекса Y (+15,63 %). 5. Растворы всех координационных соединений действуют угнетающе на семена томатов (Solanum lycopersicum L.) сорта «Новичок», кроме увеличения высоты проростка + 9,20 % от контроля при действии 0,1 % раствора комплекса Со. 6. Максимальное воздействие на высоту проростков (+44,23 % и +41,35 % от контроля) у семян озимой пшеницы (Triticum aestivum L.) сорта «Землячка Одесская» оказывает 0,1 % раствор комплекса U и 0,01 % раствор комплекса Zn, а на длину корня (+104,26 % от контроля) оказывает 0,01 % раствор комплекса Zn. 167

ХІМІЧНИЙ СКЛАД ЛИСТКІВ ПІРЕТРУМУ ДІВОЧОГО (PYRETHRUM PARTHENIUM (L.) SMITH.) БоднарчукНаталія Ярославівна, учениця 11 класу Тернопільської Української гімназії ім. І. Франка Тернопільське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Пида Світлана Василівна, доктор сільськогосподарських наук, професор кафедри ботанік ТНПУ ім. Володимира Гнатюка Метою роботи було дослідити хімічний склад листків Pyrethrum parthenium (L.) Smith. сортів: Snowball, White Gem, Altus simpliflowered, Golden Ball, Phora Pleno за вирощування у грунтово - кліматичних умовах Тернопільської області. Встановлено, що на початку вегетації найбільшу кількість хлорофілів накопичували листки сорту Golden Ball – 583,2 мг на 100 г сухої речовини. У фазі бутонізації вміст хлорофілів зростав у листках досліджуваних сортів на 19,6 (Golden Ball) – 45,5% (Phora Pleno). Під час цвітіння вміст хлорофілів зменшився на 33,0 (White Gem) – 58,5% (Snowball) порівняно із фазою бутонізації. Найбільше хлорофілів містили листки Altus simpliflowered і White Gem. Вміст дубильних речовин був найнижчим на початку вегетації і становив 4,08 ± 0,18 (Snowball) - 7,85 ± 0,60 % на абсолютну суху речовину (White Gem). У фазі бутонізації кількість танінів зросла у 2,71 (Altus simpliflowered) – 5,37 рази (Snowball) і дещо зменшилася під час цвітіння рослин (на 9,1 (Snowball) – 47,3% (White Gem)). Листки Snowball та White Gem накопичували найбільше танінів у фазі бутонізації та Altus simpliflowered у фазі цвітіння. Найвищий вміст аскорбінової кислоти та вітаміну Р в листках P. parthenium був виявлений на початку вегетації рослин. У фазу бутонізації листки піретруму дівочого накопичували вітаміну С на 68,7 (White Gem) – 89,3% (Snowball) менше порівняно з початком вегетації, під час цвітіння вміст аскорбінової кислоти знизився на 17,2 (Snowball) – 44,1% (Altus simpliflowered). Кількість vit Р у фазу бутонізації зменшувалась на 4,2 (Golden Ball) – 26,1% (Altus simpliflowered); Кількість органічних кислот у листках піретруму дівочого була найвищою у фазі плодоношення, що становило 0,29±0,03 (Phlora-Pleno) – 0,37±0,04 % на абс. сух. реч. (Snowball). Отже, кількість пластидних пігментів, дубильних речовин, вітамінів С і Р, органічних кислот у листках досліджуваних сортів піретруму дівочого залежала від фази розвитку та сортових особливостей рослин.

168

СТАН КОМПОНЕНТІВ ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ В ТКАНИНАХ ЦИБУЛІ РІПЧАСТОЇ РІЗНИХ ЗА РІВНЕМ СТІЙКОСТІ ДО ХВОРОБ СОРТІВ Джума Ахмад Ахмадович, учень 11 класу НВК “Кіровоградський колегіум” Кіровоградське територіальне відділення МаН України Науковий керівник: Казначєєва Марія Сергіївна, викладач кафедри біології Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка кандидат біологічних наук Мета роботи: встановлення змін окремих показників стану прооксидантно-антиоксидантна система (ПАС) в органах різних сортів цибулі ріпчастої в залежності від їх рівня стійкості до хвороб. Актуальність: недостатність висвітлення проблеми значення компонентів прооксидантно-антиоксидантної системи у забезпеченні імуностійкості рослин та залежності активності її складових від функціонального призначення тканин в організмі; визначення кількісного вмісту антиоксидантів та активних форм оксигену, які надходять до нашого організму з продуктами рослинного походження. Завдання: виявити стан прооксидантної та антиоксидантної активності в тканинах цибулі ріпчастої; порівняти значення показників ПАС в різних органах цибулі ріпчастої; дослідити залежність стану компонентів ПАС від рівня стійкості сорту цибулі ріпчастої до хвороб; встановити кількісний зв'язок між окремими показниками стану ПАС. Результати: встановлено, що середній показник загальної активності каталази для цибулі стійкого сорту «Глобус» у 1,5 рази вищий в порівнянні з малостійким до хвороб сортом «Донецька золотиста»; аскорбінової кислоти – в 1,25 рази, а рівень супероксиду – менший в 4,03 рази. Антиоксидантна активність в тканинах цибулі ріпчастої зменшується в ряду: генеративні органи > фото синтезуючі вегетативні органи > нефотосинтезуючі органи. Висновки: баланс між рівнем супероксиду, активністю каталази та вмістом аскорбінової кислоти впливає на стійкість сорту цибулі ріпчастої до хвороб і залежить від функціонального призначення тканин в організмі рослин. БІОІНДИКАЦІЯ, ЯК МЕТОД ОЦІНКИ СТАНУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЗА ДОПОМОГОЮ РОСЛИН Фегер Ольга Василівна, учениця 11 класу Залужанської ЗОШ І-ІІІ ступенів Мукачівського району Закарпатське територіальне відділення МАН України Боднар Наталка Василівна, вчитель-методист Залужанської ЗОШ І-ІІІ ступенів Принципи біологічного моніторингу в наш час інтенсивно розробляються. Дуже важливим його елементом є рослинний світ, котрий дуже чутливо реагує на забруднення навколишнього середовища. Не дивно, що дослідники розглядають рослини як найбільш чутливі і надійні індикатори забруднення атмосфери. 169

Рослини, що ростуть у місті, страждають від вихлопних газів автомобілів і диму з труб. Вони рано старіють, рідшає та деформується їх крона, передчасно жовтіє та опадає листя. Якщо сосни ростуть поблизу промислового підприємства, то чим сильніше забруднене повітря. тим швидше опадає хвоя. В нормі хвоя сосни опадає через 3-4 роки, тоді як біля промислових підприємств значно раніше. Індикаторні рослини можуть використовуватися як для виявлення окремих забруднювачів повітря, так і для оцінки загального якісного стану природного середовища. Фітотоксична дія атмосферних забруднювачів виявляється шляхом спостереження за дикорослими і культурними рослинами, що ростуть в зоні забруднення. В ході спостережень перш за все необхідно виключити можливість пошкодження рослин біотичними або ж абіотичними факторами, не пов’язаними з забрудненням навколишнього середовища. Слід зазначити, що рослини якогось одного виду можуть виявитися стійкими до дії того чи іншого забруднювача. В зв’язку з цим загальний якісний стан природного середовища неможливо охарактеризувати шляхом вивчення тільки одного виду. Таким чином, тобто за допомогою моніторингу на рівні одного виду, можлива специфічна індикація якогось одного забруднювача. Моніторинг на рівні виду включає в себе констатацію присутності рослини, врахування частоти його виявлення, вивчення анатомо-морфологічних та фізіолого-біохімічних властивостей. При цьому може враховуватися, наприклад, ширина річних кілець, площа пошкодженої поверхні листя, аномалії росту, потужність воскового нальоту, вміст хлорофілу, активність деяких ферментів. Серед методів моніторингу природного середовища важливе місце належить обліку вмісту забруднювачів в живих організмах. Деякі анатомоморфологічні та фізіолого-біохімічні ознаки рослин можуть служити критерієм кількості поглинутого рослинами фітотоксиканту. Проте пряма залежність між проявами цих ознак може бути відсутня. В зв’язку з цим стає доцільним безпосереднє вимірювання його кількості в рослинному матеріалі. Для цієї мети зручно використовувати такі рослини, які володіють стійкістю до забруднювачів і в той же час селективно акумулюють їх. На першому етапі досліджень перед нами була поставлена мета вивчити реакцію рослин на фітотоксичний вплив ВМ в умовах експерименту. Для досягнення мети перед нами були поставлені наступні завдання: 1) вивчити можливості використання рослин з метою біоіндикації забруднення довкілля важкими металами; 2) вивчити морфологічну реакцію кульбаби лікарської на стрес, викликаний надмасивними концентраціями важких металів у ґрунті; 3) методами біоіндикації вивчити рівень забруднення вулиць села Завидова солями ВМ через емісію їх у довкілля викидами автотранспорту. Об’єкт досліджень – кульбаба лікарська (Taraxacum officinale L.). Предмет досліджень – вплив різних концентрацій солей ВМ на ріст і розвиток кульбаби лікарської.

170

ДОСЛІДЖЕННЯ ЦИТОТОКСИЧНОЇ АКТИВНОСТІ ЄНАМІНУ ТА ДІОКСОДЕКАГІДРОАКРИДИНУ НА ОСНОВІ ТЕСТУ ALLIUM CEPA Гречун Ірина Михайлівна, учениця 11 класу Івано-Франківського фізико-технічного ліцею-інтернату Науковий керівник: Ястребова Ольга Станіславівна, асистент кафедри медичної біології і генетики Івано-Франківського національного медичного університету Предмет дослідження: вивчення впливу єнаміну та продукту його подальшої взаємодії діоксодекагідроакридину на мітотичну активність клітин та мутагенний ефект. Мета: дослідити цитотоксичну активність даних речовин, виявити здатність впливати на генетичний матеріал клітини. Актуальність і практичне значення. Серед великого набору протимікробних речовин важливе місце займають єнаміни та продукти їхньої подальшої взаємодії (діоксодекагідроакридини). Тому пошук перспективних модифікацій даних сполук робить актуальною проблему дослідження їхньої мутагенної активності, а також вивчення впливу на проліферативну здатність клітин та хромосомну стабільність не тільки прокаріот, а й еукаріот. Висновки. Досліджувана речовина (єнамін) у концентрації 10-6 М проявила каталітичну реакцію, тому цю речовину можна рекомендувати як ефективний стимулятор росту. Речовина (діоксодекагідроакридин) викликала зниження мітотичного індексу попри те, що довжина корінців була досить високою. Тому її можна рекомендувати для подальшого дослідження протимікробних властивостей. ВПЛИВ ШУМУ НА ГІПОТАЛАМО-ГІПОФІЗАРНУ НЕЙРОСЕКРЕТОРНУ СИСТЕМУ Гулевич Надія Павлівна, учениця 11 класу фізико-технічного ліцею при ХНТУ та ДНУ Науковий керівник: Спринь Олександр Борисович, доцент кафедри фізіології людини і тварин Херсонського державного університету, кандидат біологічних наук, керівник наукової секції «Біологія людини» КЗ «МАН» учнівської молоді Херсонської обласної ради; Козлова Олена Григорівна, вчитель біології, спеціаліст вищої категорії У зв’язку із збільшенням кількості онкологічних захворювань і пошуком нових медикаментозних засобів їх лікування вчені і медики звертають свою увагу на вплив шуму на різні органи, зокрема ендокринну систему, яка, як відомо, відіграє важливу роль в розвитку компенсаторно-пристосувальних реакцій організму до дії стресорів будь-якого походження. В науковій літературі мало відомостей про побічні ефекти шуму на центральні ендокринні залози, інші органи і системи організму. Недостатньо висвітленні питання побічної дії сильних шумових дій та їх шкідливий вплив на морфофункціональний стан ядер переднього гіпоталамуса і зумовило вибір теми нашого дослідження, окреслило мету і завдання. 171

Мета дослідження: дослідити вплив шуму на морфофункціональний стан супраоптичного та паравентрикулярного ядер гіпоталамуса . Завдання дослідження 1) Дослідити морфофункціональний стан нейросекреторних клітин супраоптичного та паравентрикулярного ядер гіпоталамуса контрольної групи щурів віком 14, 45 та 60 діб від народження тварин. 2) Дослідити зміни морфофункціонального стану нейросекреторних клітин супраоптичного та паравентрикулярного ядер гіпоталамуса щурів віком 14, 45, 60 діб від народження тварин, після 2-годинної дії шуму силою 98-101 дБ порівняно з контрольною групою тварин. 3) Провести статистичну обробку одержаних результатів і порівняти їх з показниками контрольної групи тварин. 4) Підвести підсумки отриманих результатів. 5) Піддослідна група –дорослі тварини, на яких діяли 2-годиним шумом. Висновки. 1. Шум силою 98-101 дБ викликає в нейросекреторних клітинах переднього гіпоталамуса суттєві зміни їх морфофункціонального стану. 2. В нейросекреторних клітинах супраоптичного ядра та паравентрикулярного ядра 14-добових піддослідних щурят спостерігалась чітко виражена активація ядерець і достовірне збільшення їх середнього об’єму. 3. У 45-добових піддослідних тварин в нейросекреторних клітинах супраоптичного та паравентрикулярного ядер відзначалось збільшення середніх об’ємів ядер і ядерець, що свідчить про підвищення їх функціональної активності . 4. Поряд з активацією нейросекреторних клітин в супраоптичному ядрі та паравентрикулярному ядрі піддослідних тварин були зафіксовані випадки пригнічення активності деяких клітин та їх виснаження . 5. У дорослих щурів вплив шуму викликає активацію нейросекреторних клітин в паравентрикулярному ядрі, а також стимулює виведення секрету в кровоток.

172

ПОКАЗНИКИ СИСТЕМИ АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ КЛІТИН Desulfuromonas acetoxidans за впливу ФЕРУМ (ІІІ) ЦИТРАТУ І АРГЕНТУМ НІТРАТУ Комплікевич Соломія Ярославівна, учениця 10 класу СЗШ № 18 м. Львова, Львівське територіальне відділення МАН України Наукові керівники: Гнатуш Світлана Олексіївна, доцент кафедри мікробіології Львівського національного університету імені Івана Франка, кандидат біологічних наук; Масловська Ольга Дмитрівна, аспірант кафедри мікробіології Львівського національного університету імені Івана Франка. Дослідження механізмів відновлення Ag (І) за участі бактерій D. acetoxidans має значення для розуміння механізмів мікробної резистентності до цього металу та принципів формування наночастинок срібла. Відомо, що іони металів із змінною валентністю спричиняють утворення активних метаболітів кисню, які можуть спричиняти оксидативний стрес. Отримані результати можуть бути використані для розробки методів бактерійного синтезу наночастинок срібла та оптимізації процесів екзоелектрогенезу бактерій D. аcetoxidans. Метою роботи було дослідити вплив ферум (ІІІ) цитрату і AgNO3 на питому активність каталази та вміст відновленого глутатіону під час вирощування клітин D. аcetoxidans. Внесення ферум (ІІІ) цитрату спричиняло зростання питомої активності каталази за зростання концентрації металу та збільшення часу культивування. За внесення AgNO3 питома активність каталази зростала вже на другу добу за усіх досліджуваних концентрацій, а при подальшому культивуванні – знижувалася. Максимальна питома активність каталази спостерігалася за концентрації аргентум нітрату 4 мкМ на другу добу культивування. Зростання концентрації солі металу до 10 мкМ спричиняло зниження питомої активності каталази. Вміст відновленого глутатіону досягав максимуму на другу добу культивування за впливу і AgNO3 і ферум (ІІІ) цитрату. ПЕРСПЕКТИВИ ІНТРОДУКЦІЇ CHAENOMELES JAPONICA LIND. В УМОВАХ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ПОЛІССЯ Костюк Катерина Костянтинівна, учениця Чернігівського обласного педагогічного ліцею для обдарованої сільської молоді Чернігівське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Кирієнко Світлана Володимирівна, старший викладач ЧНПУ ім. Т.Г.Шевченка, кандидат біологічних наук

є багато корисних видів рослин, які ще недостатньо використовуються, хоча і заслуговують на більш широке впровадження. До них належить хеномелес японський – плодова, лікарська, медоносна і декоративна У рослинному світі

173

культура.

Чернігівське Полісся є північною межею успішного плодоношення хеномелесу, тому оцінка адаптаційних властивостей в умовах інтродукції, вивчення біології, екології і особливостей розмноження є актуальним. Мета роботи – встановити біоекологічні, морфологічні особливості в умовах Чернігівського Полісся, оцінити успішність інтродукції Chaenomeles japonica. Завдання: проаналізувати стан і досвід інтродукції хеномелесу в Україні; порівняти умови природного ареалу і регіону інтродукції; дослідити фенологічні фази, ритми росту і розвитку, тривалість вегетаційного періоду; визначити особливості розмноження насінням і зеленими живцями; оцінити перспективи культивування Chaenomeles japonica в умовах Ч. Полісся. Кліматичні умови первинного і вторинного ареалів хеномелесу подібні, але в умовах інтродукції спостерігається менша річна кількість опадів і тривалість вегетаційного періоду, що становить 185 діб. В стан спокою вид входить на початку осені, пагони встигають здерев’яніти, тому не пошкоджуються морозами. Осередки локалізації хеномелесу утримуються поблизу місць культивування, сприятливі умови дозволили йому закріпитися в Любецько-Чернігівському фізико-географічному районі. Найвищий показник ґрунтової схожості спостерігається при сівбі насіння у ІІ декаді жовтня. Оптимальне укорінення зелених живців в умовах регіону відмічено в червні – липні на початку інтенсивного росту пагонів. ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ НІТРИТУ НАТРІЮ НА ВЛАСТИВОСТІ КРОВІ ССАВЦІВ ТА ВИЯВЛЕННЯ ЙОГО ВМІСТУ В ПРОДУКТАХ ХАРЧУВАННЯ Мамчур Богдан Вячеславович, учень 11 класу Погребищенської ЗОШ №2 І-ІІІ ступенів Вінницьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Жовтоножук Любов Яківна, методист Вінницької обласної станції юних натуралістів Нітрити – це солі нітритної кислоти, які широко використовуються у м'ясних виробах як покращуючі добавки. Зокрема вони:  Зберігають червоний м'ясний колір продукції  Мають бактерицидну дію  Діють як антиоксиданти  В крові постійно міститься кілька основних лігандних форм гемоглобіну, а саме:  відновлений гемоглобін, або дезоксигемоглобін  оксигемоглобін  карбоксигемоглобін  метгемоглобін. Метгемоглобін відрізняється від усіх інших лігандних форм ступенем окиснення Феруму +3. Метгемоглобінемія - це кисневе голодування (гіпоксія), викликане переходом гемоглобіну крові в метгемоглобін, не здатний переносити кисень. 174

Виходячи із вищевказаного, метою дослідження було довести згубний вплив нітриту натрію на гемоглобін крові ссавців і дослідити його вміст у найпоширеніших його джерелах – ковбасних виробах. Об'єктом дослідження є гемолізати цільної крові щурів і довільно обрані зразки ковбасних виробів. Предметом дослідження є зміна відносного вмісту трьох основних лігандних форм гемоглобіну в крові при дії розчинів нітриту натрію різної концентрації протягом різного часу і вміст нітрит-йонів у зразках ковбасних виробів. Актуальність дослідження полягає в тому, що проблема забруднення продуктів харчування нітратами є на сьогоднішній день важливим питанням екології людини і потребує поглиблення наукового пошуку. Методи досліджень: лабораторні, статистичні, математичні. В досліджуваних зразках гемолізатів цільної крові щурів, оброблених нітритом натрію, ми спостерігали збільшення концентрації метгемоглобіну з одночасним зменшенням концентрації оксигемоглобіну. Ми визначили, що зі збільшенням часу експозиції гемолізатів у розчині нітриту натрію збільшується і зміна відносних концентрацій лігандних форм гемоглобіну. Даний процес прискорювався зі зростанням концентрації нітриту натрію, що свідчить про безпосередній згубний вплив даної речовини на стан крові ссавців. Під час досліджень ми виробили оригінальну методику математичної обробки даних оптичної густини під час визначення вмісту нітрит-йонів методом реактивів Гріса. У жодному з досліджених зразків ковбасних виробів ми не знайшли небезпечних концентрацій нітрит-йонів. У двох з них їх не було виявлено зовсім, а в двох їх концентрація була нижчою за ДСТУ. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МЕТОДУ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ СТАНУ РОСЛИН ЗА ФОТОХІМІЧНОЮ АКТИВНІСТЮ ХЛОРОПЛАСТІВ Пернатій Андрій Юрійович, учень 11 класу Гуманітарної гімназії №41 Миколаївської міської ради, вихованець гуртка «Основи біології» ОЕНЦУМ Миколаївське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Троїцький М.О., начальник випробувального центру державної установи Миколаївський обласний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції Найбільш доступним для регулювання фактором, що забезпечує максимальне використання біологічного потенціалу кожного сорту культурних рослин, є управління режимом мінерального живлення. Тому впровадження нових методів діагностики мінерального живлення рослин є актуальним завданням. Сьогодні дедалі більшого поширення набувають методи функціональної діагностики, які базуються на оцінці не вмісту того чи іншого елемента живлення, 175

а потреби рослини в ньому шляхом контролю інтенсивності фізіолого-біохімічних процесів. Останнім часом все більшу увагу привертає метод функціональної діагностики живлення рослин за допомогою визначення фотохімічної активності хлоропластів. В Україні та Росії розроблено кілька моделей приладів для такої діагностики [12 - 16]. Але методики оцінювання забезпеченості рослин елементами мінерального живлення за допомогою цих приладів досі не стандартизовані: відсутні дані з оцінювання точності, відтворюваності цих методик, а також можливі джерела невизначеності й обмежень їх застосування. Метою нашої роботи було проведення оцінювання методу функціональної діагностики стану рослин за фотохімічною активністю хлоропластів шляхом порівняння її результатів із результатами біометричної діагностики в умовах модельного вегетаційного досліду. Досягнення поставленої мети планувалось вирішенням послідовних завдань: 1) Проаналізувати теоретичні основи методу функціональної діагностики стану рослин за фотохімічною активністю хлоропластів; 2) Провести лабораторні вегетаційні досліди із оцінювання реакції тест-культури (рослини ячменю сорту «Достойний») на зміни концентрацій елементів мінерального живлення в межах від повної відсутності до надлишку методами біометричної та функціональної діагностики; 3) Застосовуючи методи математичної статистики, виявити функції відгуку тест-культури на зміни концентрації елементів мінерального живлення за даними біометричної та функціональної діагностики та провести їх порівняльну оцінку; 4) На основі проведеного аналізу оцінити ефективність методики фотохімічної активності хлоропластів приладом «Агровектор ПФ014» вітчизняного виробництва для функціональної діагностики живлення рослин. Об’єкт дослідження – рослини ячменю сорту «Достойний» на ранній стадії онтогенезу, вирощені на водній культурі в умовах різних концентрацій елементів мінерального живлення. Предмет досліджень – показники біомаси надземної частини та фотосинтетична активність хлоропластів проростків тест-культури при різних концентраціях елементів мінерального живлення в живильному середовищі. Методи досліджень – метод модельного вегетаційного досліду, біометричний (визначення маси проростків), фізико-хімічний (вимірювання індукованої флуоресценції суспензії хлоропластів), а також методи математикостатистичного аналізу (однофакторний дисперсійний та регресійний аналіз) Наукова новизна. На основі паралельних досліджень біометричних показників та фотохімічної активності хлоропластів побудовані функції відгуку тест-культури на зміни вмісту азоту, фосфору, калію, магнію, цинку та заліза у живильному розчині; їх порівняльний аналіз виявив високу збіжність між результатами оцінки стану живлення рослин, проведеною двома незалежними методами, а відтак - придатність методу вимірювання фотохімічної активності хлоропластів для завдань діагностики мінерального живлення рослин. 176

Досліджені кількісні характеристики інтенсивності флуоресценції хлоропластів при вирощуванні рослин в умовах стресу, викликаного відсутністю елементів живлення у живильному розчині, дозволяють застосувати цей показник для діагностування стресового стану рослин, викликаного несприятливими умовами середовища, що не передбачено у базовому варіанті методики. Практичне значення. Проведене вдосконалення методики дозволяє застосовувати метод функціональної діагностики за фотохімічною активністю хлоропластів для виявлення стресового стану рослин, наприклад стану озимих зернових після важких умов перезимівлі. Метод також може бути використаний у рослинництві закритого ґрунту для оперативного контролю та перевірки придатності живильних розчинів для вирощування різних сортів та гібридів овочевих і декоративних культур. В роботі 36 сторінок, 3 таблиці, 4 рисунків, 13 додатків. Використано 22 літературних джерел. ОДЕРЖАННЯ ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНОГО УРОЖАЮ ТА ПОЛІПШЕННЯ ЯКОСТІ ЗЕРНА ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ЯК ОСНОВА ЗДОРОВОЇ НАЦІЇ Плювако Валерія Олександрівна, учениця 11 класу спеціалізованої школи № 57 І-ІІІ ступенів м. Луганська Науковий керівник: Суслов Олексій Афанасійович, кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри ґрунтознавства і агрохімії Луганського Національного аграрного університету Мета дослідження: вивчення ефективних, екологічно безпечних біологічних препаратів для підвищення урожаю та якості зернівок озимої пшениці як основи здорової нації. Практичне значення одержаних результатів: отримати екологічно чисте високоякісне зерно озимої пшениці в сучасних агроценозах промислово розвиненого регіону Північної частини Східного Степу України. На основі отриманих даних з одержання екологічно безпечного та високоякісного врожаю зерна озимої пшениці можна сказати про ефективне застосування нових штамів агрономічно корисних бактерій, мікробних препаратів та синьо-зелених водоростей з роду Nostok: 1) встановлено, що протягом 2011-2012 рр. додатково отримано врожай з рослин варіанту Аурілл + Nostok масою 1,31-1,17 ц/га; 2) доведено, що при сумісній обробці посівного матеріалу штамом Bacillus sр. 36 із синьо-зеленими водоростями, а також препаратом Аурілл з синьо-зеленими водоростями у зерні озимої пшениці збільшився вміст білка на 0,70-1,34 %, азоту – на 0,12-0,28 %; 3) визначено, що зерно пшениці під час збору урожаю та після року зберігання за своїми якісними показниками належить до ІV класу; 4) відзначена тенденція до зниження кількості шкідників запасів (личинок та яєць) за варіантами Аурілл + Nostok; Аурілл, Nostok; штам Bacillus sр. 36 з синьо-зеленими водоростями, що свідчить про ентомологічну чистоту зернівок пшениці. 177

ВПЛИВ ЕКОЛОГО-БІОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ НА АКТИВНІСТЬ КРОВОСИСНИХ МОШОК В УМОВАХ КОСТОПІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ Прибильська Надія Миколаївна, учениця 11 класу Великомидського НВК «загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – ліцей» Рівненське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Катюха Сергій Миколайович, завідувач лабораторії паразитології Інституту сільського господарства Західного Полісся України НААН, к.вет.н., с.н.с. Кровосисні мошки – єдині представники численного комплексу „гнус”, які спроможні своїми укусами викликати не лише масові захворювання, але й загибель тварин. Важливою умовою у системі заходів профілактики симуліїдотоксикозу є своєчасний і точний ентомологічний прогноз. Мета досліджень: вивчити еколого-біологічні особливості розвитку і активності кровосисних мошок в умовах Костопільського району Рівненської області та на основі цього розробити метод прогнозування їх масового вильоту і нападу. Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання:  вивчити природно-кліматичну характеристику зони досліджень;  визначити вплив еколого-біологічних факторів на розвиток мошок;  дослідити сезонну і добову динаміку активності кровосисних мошок;  обґрунтувати метод прогнозування масового вильоту та нападу мошок. У результаті виконання роботи було з'ясовано, що еколого-біологічні фактори визначають лише поточний рух чисельності мошок, а причини її спаду і підйому не є факторами, що визначають сам феномен циклічності спалахів масового розмноження. Тому, розробляючи метод прогнозування масового вильоту та нападу мошок, ми довели, що важливого значення у розвитку та активності кровосисних мошок відіграє вплив сонячної активності.

178

КОНХОЛОГІЧНА МІНЛИВІСТЬ ВИДУ-ІНТРОДУЦЕНТА EOBANIA VERMICULATA (MULL.) (GASTROPODA: GEOPHILA: HELICIDAE) В КРИМУ Соловйова Аліса Олегівна, учениця 11 класу Чернівецького ліцею № 3 медичного профілю Чернівецьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Хлус Лариса Миколаївна, доцент кафедри молекулярної генетики та біотехнології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, кандидат біологічних наук Мета роботи – дослідження внутрішньопопуляційної та міжпопуляційної різноякісності виду-інтродуцента Eobania vermiculata Mull. за кількісними габітуальними ознаками черепашок та аналіз її адаптивного значення. Для досягнення мети були поставлені такі завдання: 1) встановити базові рівні метричних конхологічних параметрів E. vermiculata природних та урбанізованих місцеіснувань; 2) проаналізувати біотопічні, просторові та часові аспекти морфометричної мінливості черепашок E. vermiculata, дослідити залежність розмірів та форми черепашок від кліматичних умов; 3) охарактеризувати морфометричну структуру популяцій виду на заповідних і рекреаційних територіях Східного Криму. Для дослідження кількісних конхологічних ознак використовували черепашки статевозрілих особин з повністю сформованою губою. Усього було взято 16 вибірок з п’яти різних географічних точок на сході, південному сході і заході Кримського півострова. Проміряна 2831 черепашка молюсків.

Морфометричний аналіз конхологічних ознак еобанії показав, що основні екстер'єрні показники черепашок, в цілому, вкладаються в діапазон середньовидових значень для всього ареалу. Аналіз часових особливостей морфометричної мінливості популяції виду з Генуезької фортеці (м. Феодосія) дозволив констатувати, що за сталих погодно-кліматичних умов метричні конхологічні параметри E. vermiculata характеризуються внутрішньопопуляційною стабільністю в часі, що дозволяє, зокрема, використовувати їх для визначення ступеня рекреаційного навантаження на природні екосистеми. З іншого боку, кліматичні особливості окремих років (насамперед – їх екстремальні прояви) можуть істотно впливати на морфометричну структуру популяцій, що раніше було продемонстровано для інших видів хеліцид. Виявлено, що в межах різних локалітетів, в залежності від комбінації конкретних біотопічних умов (характер рослинності, рівень зволоження) і антропогенного (насамперед – рекреаційного) навантаження, змінюються загальні розміри, об’єм черепашки E. vermiculata, а також форма, площа та периметр її вустя. Істотний внесок у конхологічну мінливість виду в умовах Криму належить фактору загальних пропорцій черепашок. Зміни габітуальних параметрів черепашок Е. vermiculata можна

використовувати для індикації рекреаційного навантаження на біогеоценози, а устьових – для оцінки впливу ландшафтно179

кліматичної складової на структуру метричної конхологічної мінливості виду. ЗГУБНІ ФАКТОРИ ВПЛИВУ ПРОДУКЦІЇ ХАРЧОВОЇ СФЕРИ ВИРОБНИЦТВА НА СТАН ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ Ткачук Ярослава Олександрівна, учениця 9 класу Стасівської гімназії імені М. Башкирцевої, Полтавське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Чернієвська Марина Леонідівна, спеціаліст, вчитель біології Стасівської гімназії імені М. Башкирцевої Сучасна продукція харчової сфери промисловості містить велику кількість шкідливих речовин, які має знати і, як наслідок, уникати кожен споживач, щоб зберегти своє здоров’я, адже вищеназвані речовини здійснюють досить значний вплив на людський організм. Тож головною метою нашого дослідження є виявлення на основі аналізу складу продукції харчової сфери виробництва згубних факторів її впливу на стан здоров’я людини. Для досягнення вказаної мети нами були поставлені завдання, до переліку яких входить характеристика речовин, що негативно впливають на організм людини, виявлення їх вмісту у продуктах харчування за етикетками та проведення соціологічних опитувань для визначення рівня обізнаності споживачів із характером та інтенсивністю дії на організм даної продукції і ступеня лояльності до її систематичного вживання. У результаті здійснених нами досліджень серед речовин харчової сфери виробництва були виявлені певні види домішок, які негативно впливають на здоров’я людини. Із 40 описаних нами продуктів 22 містять небезпечні для організму людини добавки; більша частина має маркування «Без ГМО», вказівку на наявність генетично модифікованих організмів не було знайдено на упаковці жодного товару; споживачі мають недостатній рівень обізнаності із характером впливу на стан людського організму продукції, що містить харчові добавки та ГМО, а також середній ступінь лояльності до систематичного вживання таких продуктів. Також нами розроблено сценарій загальношкільного просвітницького заходу для популяризації отриманих у ході дослідження даних.

180

АНАЛІЗ КОНТРАСТНИХ ЦЕНОПОПУЛЯЦІЙ ANACAMPTIS MORIO (L.) R.M. BATEMAN, PRIDGEON ET M.W.CHASE ТА DACTYLORHIZA INCARNATA (L.) SOÓ У ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ Воронецька С.Р., учениця 11 класу Житомирського міського колегіуму Житомирське територіальне відділення МАН Науковий керівник:Орлов Олександр Олександрович кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник, заступник директора по науці Поліського філіалу УкрНДІЛГА Актуальність теми. Всебічна, статистично достовірна характеристика принаймні найбільших популяцій кожного з рідкісних видів, занесених до чинного видання «Червоної книги України» , в т.ч. представників родини Orchidaceae, є тим науковим фундаментом, який дозволяє кількісно та якісно оцінити стан згаданих популяцій, обгрунтувати шляхи покращення їх охорони. Мета досліджень. Отримання статистично достовірної інформації що до структури контрастних популяцій Anacamptis morio L. та Dactylorhiza incarnata L. у Житомирській області. Завдання досліджень. Для досягнення мети досліджень були вирішені такі головні завдання: проаналізувати літературні джерела стосовно обраної проблеми; провести польові дослідження та отримати кількісні дані по просторовій, онтогенетичній та віталітетній структурі популяцій досліджених видів; статистично опрацювати отримані експериментальні дані, на основі чого зробити відповідні висновки. У науковій роботі наведені результати вивчення Закономірності просторової, онтогенетичної та віталітетної структури контрастних популяцій Anacamptis morio L. та Dactylorhiza incarnata L. у Житомирській області. Результати наукової роботи можуть бути використані для оцінки чисельності та віталітету досліджених популяцій при написанні чергового видання «Червоної книги України».

181

Секція «Зоологія, ботаніка» ЕКОЛОГО-ФАУНІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ СПРАВЖНІХ ОС (HYMENOPTERA: VESPIDAE) МІСТА ЛУЦЬКА Третяк Світлана Миколаївна, учениця 10 класу Луцького НВК № 9 Волинське територіальне відділення МАН Наукові керівники: Сухомлін Катерина Борисівна, доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, кандидат біологічних наук; Омельковець Ярослав Адамович, доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, кандидат біологічних наук

Справжні оси, як одна з численних груп комах, відіграють важливе значення у багатьох природних комплексах. Ведучи хижацький спосіб життя, вони знищують велику кількість шкідливих комах, виступаючи стримуючим механізмом спалахів і масового розмноження останніх. Метою дослідження було вивчення видового багатства, особливостей біології та екології справжніх ос міста Луцька. У результаті проведеного дослідження доведено, що у межах міста Луцька трапляється 5 видів справжніх ос, які належать до 4 родів. До роду Vespa належить 1 вид, Dolichovespula – 2 види, Paravespula – 1 вид, Vespula-1 вид. Домінуючим (D–56,50 %) видом є оса германська, чисельним (D-18,5 %) – оса лісова, нечисленними (D–8,2–8,6 %) – шершень звичайний, оса руда, оса середня. Розповсюджений видом (Р–72 %) в межах Луцька є оса германська, поширеними (Р–36–48 %) оса середня та оса лісова, непоширеними (Р–12–16 %)– шершень звичайний, та оса руда. Vespa crabro, Dolichovespula media та Dolichovespula sylvestris будують гнізда виключно в повітряно-наземному середовищі, Paravespula germanica – в землі. Vespula rufa може будувати гнізда як під землею – у поверхневих норах гризунів, так і в повітряно-наземному середовищі – у порожнинах гілок, пеньків. Всі зареєстровані види ос мають однорічний розвиток. Тривалий розвиток колонії мають шершень звичайний (з травня – до жовтня), оси германська та руда (з квітня – до початку жовтня). Оса середня характеризується відносно коротким розвитком (з травня – до початку серпня), найкоротший цикл у оси лісової – кінець квітня – липень. Імаго зареєстрованих видів споживають вуглеводи, зазвичай, сік дерев, а молодь годують різноманітними комахами.

182

ФЛОРИСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕРИТОРІЇ ВІЙСЬКОВОГО ПОЛІГОНУ МІСТА ВОЛОДИМИРА-ВОЛИНСЬКОГО (ВОЛИНСЬКА ОБЛАСТЬ) Хілько Мар’яна Володимирівна учениця 11 класу Луцького НВК № 9 Волинське територіальне відділення МАН Науковий керівник: Коцун Лариса Олександрівна доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, кандидат біологічних наук Лучно-степова ділянка військового полігону околиць м. ВолодимирВолинського є цінним ботанічним об’єктом, який знаходиться на межі між лісовою та північноючастиною лісостепової зони. Мета роботи – з’ясувати флористичні особливості та запропонувати заходи по оптимізації та регульованому використанні лучно-степової ділянки території військового танкового полігону, що знаходиться у Володимир-Волинському районі Волинської області. Флора лучно-степової ділянки нараховує 207 видів судинних рослин, що належать до 157 родів, 54 родин, 3 відділів. За кількістю видів переважають родини Asteraceae (28), Fabaceae (23), Rosaceae (23), Poaceae (19). У біоморфологному спектрі лучно-степової ділянки військового полігону переважають трав’янисті полікарпіки (164) та гемікриптофіти (124); значний відсоток терофітів (23) свідчить про ксерофітні умови та антропогенний вплив. За показниками пристосування видів флори до екологічних факторів виключна більшість належить мезофітам (83) та ксеромезофітам (58), мезотрофам (92), геліофітам (133). У флорі лучно-степової ділянки військового полігону майже одноковою кількістю представлені лісові та лучно-степові види (56 і 54 види відповідно). Лісові види переважно приурочені до узлісь, що пояснюється розміщенням території на північній межі Лісостепу. Значний відсоток синантропних видів (44,4 %) свідчить про антропогенну трансформацію флори, а виключна більшість апофітів (31%) – про значний вплив на об’єкт дослідження аборигенної флори прилеглих територій. Серед адвентивних видів переважають кенофіти північноамериканського походження. Встановлено місцезростання коручки чемерникоподібної та сону розкритого, видів, занесених до Червоної книги України. ВПЛИВ ТУРУНА PTEROSTICHUS MELANARIUS У БІОГЕОЦЕНОЗАХ ЛАНДШАФТНОГО ЗАКАЗНИКА «ПРИОРІЛЬСЬКИЙ» Тарнопольська Дар'я Сергіївна, учениця 10 класу Українсько-Американського ліцею Дніпропетровське територіальне відділення МАН Науковий керівник: Бригадиренко Віктор Васильович, доцент кафедри зоології та екології Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара Об’єкт дослідження – популяції Pterostichus melanarius (Illiger, 1798) в угрупованнях підстилкових і ґрунтових тварин екосистем ландшафтного заказника «Приорільський». Предмет дослідження: трофічні зв’язки P. melanarius. 183

Мета роботи – оцінити роль туруна P. melanarius у природних екосистемах ландшафтного заказника «Приорільський». Завдання роботи: проаналізувати трофічні зв’язки туруна P. melanarius за літературними відомостями; оцінити таксономічну структуру природних біотопів наґрунтових угруповань ландшафтного заказника «Приорільський»; оцінити структуру трофічних зв’язків P. melanarius у біогеоценозах; створити концептуальну схему трофічних зв’язків P. melanarius. Наукова новизна: уперше здійснено дослідження трофічних зв’язків P. melanarius та його вплив на угруповання безхребетних тварин у підстилкових біогеоценозах Європи. Pterostichus melanarius (Illiger, 1798) – один із домінантних видів підстилкових безхребетних степової зони України, здатний здійснювати широкий трофічний вплив на фіто-, сапро-, зоо- та пантофагів, які мешкають у підстилці. Він домінує серед безхребетних мезоксерофільного соснового бору із грястицею збірною, мертвопокривної в’язо-ясеневої діброви, мезогігрофільної паклено-берестової діброви із яглицею ландшафтного заказника «Приорільський». Основне трофічне навантаження P. melanarius у мезогігрофільному сосновому борі із грястицею збірною здійснюється на зоофагів ІІІ рівня (Formica cinerea, F. truncorum). За умов мезоксерофільної мертвопокривної в’язо-ясеневої діброви як трофічні об’єкти P. melanarius переважає серед фітофагів Noctuidae (larvae) та Formica cinerea серед зоофагів ІІІ порядку. Найміцніші трофоконсортивні зв’язки P. melanarius має із Noctuidae (larvae) і Formica polyctena у мезоксерофільній липово-ясеневій діброві із чистотілом. В умовах мезогігрофільної паклено-берестової діброви із яглицею P. melanarius надає перевагу Formica polycnena, Noctuidae (larvae), Xantholinus sp. Найбільше трофічне навантаження досліджуваного туруна припадає на Noctuidae (larvae) та Formica rufa у консорціях мезогігрофільного осичника із кропивою. Серед домінантних безхребетних підстилкової мезофауни мезогігрофільного вільшаника із кропивою P. melanarius найчастіше споживає Noctuidae (larvae), Formica polyctena, Xantholinus sp. У більшості досліджених екосистемах P. melanarius перерозподіляє трофічне навантаження у середньому між 19 видами безхребетних тварин. Це дозволяє туруну уникати конкуренції за ресурси живлення при зменшенні кількості будь-якого з його трофічних об’єктів. МОРФОЛОГО-АНАТОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СОРТІВ БАГАТОРІЧНОГО СОНЯШНИКА В ЗВ'ЯЗКУ З ЇХ СТІЙКІСТЮ ДО ВИСОКИХ ТЕМПЕРАТУР Горлова Анастасія Леонідівна, учениця 11 класу Запорізької гімназії № 28 Науковий керівник: Дубова Олена Віленівна, доцент кафедри садово-паркового господарства та генетики рослин Запорізького національного університету, кандидат біологічних наук Останній час в ландшафтному озелененні використовуються нетрадиційні для нашого регіону рослини, а саме, види багаторічного соняшника. Відомо, що на батьківщині - Північній Америці багатий видовий склад багаторічних диких видів соняшників, види відрізняються морфологічними особливостями як вегетативних органів так і генеративних органів. Про культивування соняшника на батьківщині відомо небагато, мешканці Північної Америки використовували 184

його для отримання олії та випікання хліба. В наш час соняшник є основною олійною культурою України. Соняшник - рослина посухостійка, короткого дня, хоч добре вегетує і в нечорноземній зоні. Соняшник може переносити тривалу ґрунтову посуху від початку вегетації до утворення кошиків. Посухостійкість його зумовлена глибокою кореневою системою, яка використовує багато води для формування врожаю. У вітчизняній літературі практично відсутні дані про використання соняшника багаторічного для озеленення населених міст, тоді як їх широко використовують для озеленення відкритих територій, узбіч доріг, присадибних ділянок на своїй батьківщині. Широка популярність рослин роду Helianthus L. обумовлена їх витривалістю до сурових кліматичних умов: високої температури та невеликої кількості опадів влітку, стійкістю до хвороб, невибагливістю до ґрунтових умов. Літературні дані про особливості росту та розвитку соняшника багаторічного, його морфологічні особливості в Україні практично відсутні. Культивування цієї культури проводиться тільки вченими Інституту олійних культур, які займаються питаннями генетики та селекції соняшника[1]. Тому, розробка питання застосування видів багаторічного соняшника у практиці озеленення в містах України актуальне та нове. Метою роботи є дослідження морфолого-анатомічних особливостей жаростійкості багаторічних видів роду Helianthus L. Для виконання мети буди поставлені наступні задачі: 1. Дослідження морфологічної та анатомічної будови вегетативних органів 6 видів соняшника багаторічного за наступними показниками: a. розміри листкової пластинки, b. характер опушення стебла та листка; 2. Визначення жаростійкості 5 видів роду Helianthus L. у лабораторному експерименті за методом Ф.Ф. Мацкова та в польових умовах. Висновки. 1.

2. 3. 4.

1.Всі досліджувані види соняшника багаторічного Н. nuttallii, Н.mollis, H.salicifolius, Н. rigidus, Н. tuberosus, Н. maximiliani відрізняються морфологічними показниками: мають різноманітну форму та розміри листкової пластинки, галуження стебла. Висота рослин варіює в широких межах. Це різноманіття ознак дає змогу широко використовувати представники багаторічного соняшника в озелененні. Дослідні види соняшника багаторічного є жаростійкими рослинами. Найбільш витривалим видом в лабораторному досліді виявився G. rigidus, найменш G.nuttallii. В польових умовах всі види проявили високу стійкість до тривалих високих температур (літо 2012р.). Стійкість рослин до дії високих температур залежить від анатомічної будови вегетативних органів. Високу стійкість до тривалої дії високих температур в природних умовах та експерименті можна пояснити високим ступенем опушеності всіх 185

досліджуваних видів соняшника багаторічного, особливо H. mollis, H.rigidus та H. tuberosus. 1) Товщина епідермісу листкової пластинки досліджуваних рослин Н. tuberosus та H.salicifolius менша ніж у Н. rigidus, найбільш жаровитривалого виду.

186

БІОІНДИКАЦІЯ СЕВАСТОПОЛЬСЬКИХ БУХТ ЗА ДОПОМОГОЮ КОМПЛЕКСНОГО АНАЛІЗУ СКОРПЕНИ Старкова Аліна Валеріївна, учениця 11 класу ЗОШ I-III ступенів № 11, 11 кл., м. Севастополь Науковий керівник: Кузьмінова Наталя Станіславівна, ст. наук. співробітник відділу іхтіології ІнБПМ, канд. біол. наук У сучасний період зі 120 видів риб, зазначених для прибережної зони і бухт Севастополя, масовими і звичними є 84 вида, нечисленними, але періодично зустрічаються – 16. За ступенем зв'язку з ґрунтом переважають донні види (50). Риби на несприятливі умови середовища реагують зменшенням видової різноманітності і чисельності, зниженням лінійного і вагового росту, зміною морфофізіологічних показників. Поєднання біоіндикаторів різного рівня, особливо при дослідженні риб, що мешкають на шельфі, дозволяє не тільки охарактеризувати стан популяції, але і встановити токсичний і / або адаптивний відгук організму на дію різних чинників. У зв'язку з обмеженою кількістю даних вищевказаних параметрів чорноморських риб, метою цієї роботи стало дослідження комплексного стану риб (на прикладі морського йоржа) у сучасний період. У відповідності з цією метою були поставлені наступні задачі: визначити розмірно-масові характеристики скорпени з бухт, що відрізняються рівнем забруднення; оцінити морфофізіологічні параметри йоржа з різних акваторій; вперше вивчити стан жовчного міхура; вперше проаналізувати біохімічні показники риб, що відображають функціонування печінки, жовчного міхура, нирок. Об'єктом досліджень служив морський йорж Scorpaena porcus (L.) – масовий донний чорноморський вид. Матеріалом досліджень служили жовчний міхур і печінка. Оцінку стану риб проводили на особинах, відловлених у бухтах м. Севастополя (б. Карантинна, б. Олександрівська, м. Товстий, б. Балаклавська). Біологічний аналіз риб включав проміри загальної та стандартної довжин, визначення маси риби, тушки, печінки (з подальшим розрахунком індексу печінки), визначення статі, стадії зрілості, віку риб. Для розрахунку популяційних параметрів проаналізовано 500 морських йоржів. Жовчний міхур був переглянутий у 68 особин. Проведені візуальні спостереження стану печінки та жовчного міхура: колір, форма, розмір, зовнішні відхилення від норми. Встановлено, що в більш забрудненій бухті самки і самці морського йоржа крупніше, однак кількісні величини розміру та маси риб із різних бухт малі. ІП риб мало відрізнявся в самок і самців з двох бухт, крім риб 5-6 років (у забрудненій бухті ІП вище). У морського йоржа колір жовчного міхура був переважно зелений. Тільки у 6% йоржів у жовчному міхурі виявлені паразити. Найбільш високий рівень креатиніну був у риб із найзабруднішої бухти. Не відзначено достовірних відмінностей активності лужної фосфатази та рівня βліпопротеїдів у риб з досліджених акваторій. Це свідчить про відсутність глибоких відхилень у фізіологічному статусі риб.

187

ГНЕЗДОВАНИЕ ДИКОЙ ПЧЕЛЫ HOPLOSMIA BIDENTATA (HYMENOPTERA, MEGACHILIDAE) В УЛЬЯХ ФАБРА Яненко Богдан Викторович, учащийся 10 класса Новостепновской ОШ I-III ступеней Джанкойского района АР Крым Крымское территориальное отделение МАН Украины Научный руководитель: Яненко Ольга Аркадьевна, учитель биологии и химии Новостепновской общеобразовательной школы I-III ступеней Джанкойского района АР Крым, руководитель кружка ДРЦЭНТУМ Актуальность темы определяется большим значением пчел-опылителей как в природных, так и искусственных, в том числе агроценозах, необходимостью изучения биологии диких пчел в условиях искусственного разведения в ульях Фабра и разработкой на этой основе биотехнологии их разведения. Объект исследования: дикие пчелы Hoplosmia bidentata. Предмет исследования: особенности биологии гнездования пчел Hoplosmia bidentata в ульях Фабра. Цель исследований: изучить особенности биологии гнездования дикой пчелы Hoplosmia bidentata в ульях Фабра. Задачи исследования: 1) Поселить самок диких пчел Hoplosmia bidentataв улей Фабра, оценить параметры гнездовых полостей; 2) Проследить суточную динамику пчёл этого вида; 3) Выявить основные показатели летной активности пчёл Hoplosmia bidentata и зависимость их от массы тела самок; 4) Выявить трофические связи пчел Hoplosmia bidentata. Результаты исследования: изучены особенности биологии гнездования дикой пчелы Hoplosmi abidentata в ульях Фабра, выявлены параметры гнездовых полостей, выявлены особенности динамики дневного лета и трофические связи. Выводы: 1. Дикие пчелы Hoplosmia bidentata охотно заселяют ульи Фабра, заселяя полости стеблей тростника длинной 15–20 см, диаметром от 3,5 до 6,6 мм. Успешность выбора полости для гнездования зависит от способности самки запоминать расположение выбранной трубки в пределах передней стенки улья. 2. Среднее время начала работы по сбору провизии в утреннее время – 7 часов 30 минут, а окончание – 16 часов 30 мин. После дождя самки дожидаются высыхания цветков и только после этого приступают к их посещению. Продолжительность дневной активности – 9 часов. Крупные самки заканчивают дневную работу позже мелких самок. 3. Продолжительность времени сбора одной порции провизии зависит от массы самки. Более крупные самки тратят на заполнение собирательного аппарата большее время. 4. Самки пчелы Hoplosmia bidentata предпочитают собирать пыльцу с цветков растений семейства сложноцветных. 188

В экосистеме города Симферополя дикие пчелы Hoplosmia bidentata играют важную роль в опылении культурных и дикорастущих травянистых растений семейства сложноцветные, сохраняя тем самым их видовое разнообразие и способствуя вытеснению этими видами ветроопыляемых аллергеноопасных растений.

ВПЛИВ МІКРОБІОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ І ДОБРИВ НА ЖИВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ДЕКОРАТИВНИХ ХВОЙНИХ РОСЛИН Олійник Марія Вікторівна, учениця НВК «Школа-гімназія» №10 ім. Е.К. Покровського, м. Сімферополь Кримське територіальне відділення МАН України Наукові керівники: Вишневський Станіслав Олегович, доцент кафедри природничо-математичної освіти Кримського республіканського інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат біологічних наук; Трещова Наталія Володимирівна, вчитель-методист навчально-виховного комплексу «Школагімназія» №10 ім. Е.К. Покровського м. Сімферополя, Заслужений вчитель України Актуальність: урбанізація, розвиток промисловості і сільського господарства супроводжується порушеннями властивостей природного середовища, що оточує людину. Озеленення міст сприяє відновленню нормальних умов для життя і діяльності людини. Для швидкого і екологічно чистого вирощування зелених насаджень можна використовувати різні субстрати та мікробіологічні препарати. Об'єкт: вкорінені живці Туї західної Вудварді (Thuja occidentalis) та Ялівцю скельного Блакитна стріла (Juniperus scopulorum). Мета: дослідити біологічні ефекти застосування різних мікробіологічних препаратів і добрив для вирощування декоративних хвойних рослин. Завдання: 1) Порівняти особливості ростових процесів саджанців декоративних хвойних рослин на субстратах різного складу, ефективність застосування різних мікробіологічних препаратів і добрив; 2) Виявити залежність між складом і концентрацією мікробіологічних препаратів і динамікою приросту декоративних хвойних рослин; 3) На підставі отриманих даних виділити найбільш перспективні для застосування мікробіологічні препарати та добрива. Результати: виявлено особливості росту і розвитку саджанців Туї західної та Ялівцю скельного на субстратах різного складу і при додаванні різних мікробіологічних препаратів і добрив. Висновки: дослідження підтвердило, що мікробіологічні препарати більш ефективні в порівнянні з традиційними органічними і мінеральними добривами і можуть сприяти вирішенню проблеми «зелених насаджень» у місті. Найбільш ефективним засобом регуляції росту і розвитку саджанців є мікробіологічний 189

препарат ЕМБІКО «Пишна хвоя» у співвідношенні з водою 1:50 і в поєднанні з нітроамофоскою (5 г на 2 л води). ВИЯВЛЕННЯ ПЕРСПЕКТИВНИХ НИЗЬКОРОСЛИХ СОРТІВ ІРИСУ ГІБРИДНОГО (IRIS HYBRIDA HORT.) В УМОВАХ САКСЬКОГО РАЙОНУ Нурмамбєтова Ельвіра Діляверiвна, учениця 10 класу Каменоломенської загальноосвітня школа I - III ступенів Сакського району, АР Крим Кримське територіальне відділення Малої академії наук України Науковий керівник: Нурмамбетова Евеліна Діляверiвна, вчитель біології Каменоломенської загальноосвітньої школи I - III ступенів Сакського району Актуальність: Розширення асортименту використовуваних в озелененні квіткових культур представляється одним iз шляхів посилення привабливості курортних міст Західного Криму. Тому виявлення перспективних низькорослих сортів ірису гібридного в умовах Сакського району є важливим і актуальним в озелененні. Об'єкт дослідження: низькорослі сорти ірису гібридного (Iris hybrida Hort.) Предмет досліджень: особливості фенологiчного розвитку, а також декоративні якості і господарсько-корисні ознаки 16 низькорослих сортів ірису гібридного (Iris hybrida Hort.) в умовах Сакського району Мета: виявлення перспективних низькорослих сортів ірису гібридного (Iris hybrida Hort.) в умовах Сакського раойну Завдання: 1) Виділити серед низькорослих сортів ірису гібридного (Iris hybrida Hort.) групи за термінами цвітіння і по тривалості масового цвітіння в умовах Сакського району. 2) Вивчити особливості вегетативного розмноження особин низькорослих сортів ірису гібридного (Iris hybrida Hort.) в умовах Сакського району. 3) Дати комплексну оцінку декоративних якостей та господарськокорисних ознак серед 16 низькорослих сортів ірису гібридного (Iris hybrida Hort.) в умовах Сакського району. Виявити найбільш перспективні сорти для подальшої рекомендації їх в якості використання в озелененні Західного Криму. Матеріали: об'єктом дослідження послужили 16 низькорослих сортів зарубіжної та вітчизняної селекції ірису гібридного (Iris hybrida Hort.), iнтродуковані з колекції Ботанічного саду Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського Методи: біометричні вимірювання, опису квітки, суцвіття і рослини ірисів. Фенологічні спостереження проводили за методикою І.М. Бейдемана. Для визначення декоративних якостей рослин використовувалися методики сортооцiнки та сортовивчення декоративних рослин. Інтенсивність вегетативного розмноження оцінювали коефіцієнтом розмноження. 190

Результати: уперіод з березня по вересень протягом 2010-2012 років були проведені спостереження за ростом і розвитком низькорослих сортів ірису гібридного в Сакському районі. Висновки: 1. Вивчили хід фенологiчного розвитку низькорослих сортів ірису гібридного. Виділили групи за термiном цвітіння в умовах Сакського району: ранньоквітучі, середньоквiтучi і пiзноквiтучi, а також групи по тривалості цвітіння: короткоквiтучi, середньоквiтучi і тривалоквiтучi. 2. З'ясували, що в умовах Сакського району найбільш інтенсивно вегетативно розмножувалися 2 сорти «Wow» і «Galleon Gold». Найменший приріст за 4 роки дали сорти: «Demon», «Ornament» і «Little Bev». 3. В результаті проведеної комплексної оцінки декоративних якостей та господарсько - корисних ознак серед 16 низькорослих сортів ірису гібридного в умовах Сакського району були виявлені 4 високодекоративних і перспективних сорти для використання в квітковому оформленні даного регіону: 'Stockholm', 'Wow', 'Kiwi Slices', 'Ritz'. ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ НЕІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ПТАХІВ, ЩО УТРИМУЮТЬСЯ В УМОВАХ НЕВОЛІ Лазарєва Ганна Максимівна, учениця 9 класу Феодосійської спеціалізованої школи I-III ступенів з поглибленим вивченням французької мови № 1 ім.Д.I.Карбишева Кримське теріторіальне відділення МАН Науковий керівник: Розенберг Олег Геннадійович, керівник гуртків Феодосійського міського центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді «Інтелект» Метою даної роботи було визначення особливостей лікування захворювань неінфекційної патології диких птахів в умовах неволі, вдосконалення прийомів їх утримання та годівлі, включаючи вигодовування з птенцового віку. Практична частина дослідження проведена на базі зоокутка гуртка «Основи ветеринарної медицини» Феодосійського міського центру екологонатуралістичної творчості учнівської молоді «Інтелект» в період з вересня 2010 по грудень 2012 рр. За вказаний період було досліджено більше 40 осiб птахів різних видів і різного віку. Найбільш поширеними неінфекційними захворюваннями в умовах зоокутка виявилися травми і переломи, і як наслідок цього – виснаження. Також частими виявилися випадки випадання пташенят з гнізда. За результатами дослідження було доведено, що умови утримання та годування хворих птахів повинні відповідати їх видової приналежності з урахуванням індивідуалізму навіть у птахів одного виду. При наданні ветеринарної допомоги диким птахам, що потрапили в неволю, слід враховувати їх загальні біологічні особливості: морфологію тварин, дуже високий обмін речовин, широкий спектр харчових об'єктів і методів прийому корму. При 191

переломах кісток необхідно враховувати специфіку швидкості їх зрощування, що в основному відбувається дуже швидко і не допускає можливість помилки при діагностиці захворювання та суміщенні кісток. При обмороженні та виснаженні птахів необхідно створити відповідний температурний режим і забезпечити доступ птиці до звичного їй корму, а в разі ослаблення або відмови від корму приступити до штучного годування. Доступ до свіжої води повинен бути обов'язковий. За підсумками дослідження автором були розроблені практичні рекомендації і буклет-пам'ятка по наданню першої допомоги потерпілим птахам. ПЕРСПЕКТИВИ ІНТРОДУКЦІЇ CHAENOMELES JAPONICA LIND. В УМОВАХ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ПОЛІССЯ Костюк Катерина Костянтинівна, учениця Чернігівського обласного педагогічного ліцею для обдарованої сільської молоді Чернігівське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Кирієнко Світлана Володимирівна, старший викладач ЧНПУ ім. Т.Г.Шевченка, кандидат біологічних наук

хеномелесу, тому оцінка адаптаційних властивостей в умовах інтродукції, вивчення біології, екології і особливостей розмноження є актуальним. Мета роботи – встановити біоекологічні, морфологічні особливості в умовах Чернігівського Полісся, оцінити успішність інтродукції Chaenomeles japonica. Завдання: проаналізувати стан і досвід інтродукції хеномелесу в Україні; порівняти умови природного ареалу і регіону інтродукції; дослідити фенологічні фази, ритми росту і розвитку, тривалість вегетаційного періоду; визначити особливості розмноження насінням і зеленими живцями; оцінити перспективи культивування Chaenomeles japonica в умовах Ч. Полісся. Кліматичні умови первинного і вторинного ареалів хеномелесу подібні, але в умовах інтродукції спостерігається менша річна кількість опадів і тривалість вегетаційного періоду, що становить 185 діб. В стан спокою вид входить на початку осені, пагони встигають здерев’яніти, тому не пошкоджуються морозами. Осередки локалізації хеномелесу утримуються поблизу місць культивування, сприятливі умови дозволили йому закріпитися в Любецько-Чернігівському фізико-географічному районі. Найвищий показник ґрунтової схожості спостерігається при сівбі насіння у ІІ декаді жовтня. Оптимальне укорінення зелених живців в умовах регіону відмічено в червні – липні на початку інтенсивного росту пагонів. 192

БІОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ДЕРЕВ У МІСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ НА ROBINIA PSEUDOACACIA Помазний Максим Олександрович, учень 11-А класу гімназія №31 гуманітарно-естетичного профілю, м.Чернігів Чернігівське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Слюта А.М. науковий співробітник ЧНПУ ім. Т.Г. Шевченка Мета роботи: ознайомитись з біоіндикацією як методом оцінки стану навколишнього середовища та оволодіти навичками біомоніторингу генеративної продуктивності деревних рослин. І в результаті ми прийшли до висновку: Принципи біологічного моніторингу в наш час інтенсивно розробляються. Дуже важливим його елементом є рослинний світ, котрий дуже чутливо реагує на забруднення навколишнього середовища. Тому дослідники розглядають рослини як найбільш чутливі і надійні індикатори забруднення атмосфери. Індекс насіннєвої продуктивності та співвідношення чисельності насіннєвих зачатків з чисельністю повноти – морфологічні показники, зміни яких характеризують забрудненість міського середовища. Тому дослідивши морфологічні ознаки змін рослинних організмів та розрахувавши індекс насіннєвої продуктивності, можемо наголошувати, що автотранспорт негативно впливає на стан навколишнього середовища. З метою визначення реакції деревних порід на міське середовище як біоіндикатор була взята робінія псевдоакація (робінія звичайна). В результаті дослідження морфологічних ознак змін рослинних організмів та розрахунку індексу насіннєвої продуктивності, можна стверджувати, що модельний район вздовж автотраси зазнає сильного впливу автотранспорту. Тому проблема озеленення міста – одна з гострих екологічних проблем на сьогоднішній день. ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ РОСТАКТИВАТОРІВ ГУМІНОВОЇ ПРИРОДИ НА МОРФОЛОГІЧНІ ТА ГОСПОДАРСЬКО-ЦІННІСНІ ОЗНАКИ ТРИТИКАЛЕ ЯРОВОГО Антонова Вікторія Костянтинівна, учениця 11 класу Піддубненської ЗОШ І-ІІІ ступенів Великоновосілківського району Донецької області Донецьке територіальне відділення МАН України Наукові крівники: С.К. Кириленко, зав. відділом сільського господарства Донецького облЕНЦ, канд. біол.наук, ст.н.с.; О.Л. Ракова, вчитель біології Комарської ЗОШ У роботі вперше в степовій зоні Донецької області проведено вивчення впливу ростактиваторів гумінової природи нового покоління з введенням в них деяких мікроелементів на тритикале ярове сорту Оберіг Харківський. Метою досліджень було з'ясувати вплив обробки ростактиваторами гумінової природи ГАМ, ГАМ-Со, ГАМ-В-Со та ГАМ-B-Mo вегетуючих рослин тритикале на біологічні і господарсько-ціннісні ознаки. 193

Насіння тритикале висіяли у відкритий ґрунт вузькорядним способом. Глибина закладення насіння 2-3 см, норма висіву насіння 300 шт. на 1 м2 з шириною міжрядь – 15 см. Площа облікової ділянки 1 м2. Рослини у фазу кущіння оброблялися 0,01 % розчинами ГАМ, ГАМ-Со, ГАМ-В-Со та ГАМ-B-Mo. Досліди закладалися в 3-х кратній повторності протягом двох років. Блоки з урахуванням контролю розміщені рендомізовано, що дозволяє надалі обробити результати математично по Б.А. Доспєхову. У завдання дослідження входило визначення: тривалості міжфазних та повного вегетаційного періодів, морфобіологічних ознак рослин в процесі онтогенезу, елементів структури врожаю, урожаю насіння з облікової ділянки та в перерахунку на гектар. На підставі отриманих результатів можна зробити наступні висновки: Обробка рослин ростактиваторами ГАМ-В-Мо і ГАМ-В-Со збільшує висоту рослин. При використанні розчинів ГАМ-Со, ГАМ-В-Со та ГАМ-В-Мо у 2012 році спостерігається збільшення 1000 зерен у порівнянні з контролем. Обробка вегетуючих рослин тритикале розчинами ГАМ-В-Со та ГАМ-ВМо сприяє значному підвищенню потенційного врожаю зерна відповідно на 2,03 ц та 1,20 ц з гектара у 2011 році та на 14,22 ц та 13,16 ц з гектара у 2012 році. Таким чином, за результатами двох років дослідження можна зробити висновки, що введення до складу гуматів амонію мікроелементу Купруму та сумісного введення Купруму та Кобальту не дає однозначного впливу на морфобіологічні та господарсько-ціннісні ознаки рослин тритикале ярового сорту Оберіг Харківський. Комплексне введення мікроелементів Купруму, Бору, Молібдену та Купруму, Бору Кобальту до складу гуматів амонію підвищує морфобіологічні і господарсько-ціннісні ознаки рослин тритикале ярового в умовах степової зони Донецької області. ВИПРОБУВАННЯ ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ ЗВИЧАЙНОЇ (ZEA MAYS L.) В УМОВАХ ЕКСТРЕМАЛЬНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА АРТЕМІВСЬКОГО РАЙОНУ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ Борозна Оксана Сергіївна, учениця 10 класу Часовоярської ЗОШ І-ІІІ ступенів №15; м. Артемівськ Донецьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Пожидаєва Олена Миколаївна, агроном Артемівського відділу Костянтинівської державної сортодослідної станції; Мокроусова Ольга Миколаївна, керівник секції МАН Часовоярського ЦДЮТ Основною метою науково-дослідницької роботи було випробування гібридів Кукурудзи звичайної в умовах Артемівського району Донецької області. Дана тема є актуальною, адже виявлення високоврожайних імунностійких районованих гібридів кукурудзи – один із шляхів вирішення продовольчої проблеми. Для виконання поставленої мети були визначені наступні завдання: вивчити основні морфо-біологічні показники гібридів; провести оцінку 194

ураженості основними інфекційними хворобами гібридів кукурудзи в умовах природного фону;оцінити гібриди за врожайністю зерна. Предметом досліджень були гібриди Кукурудзи звичайної: ДКС 5143, ДКС 4964, ДКС 4490, ДКС 5170, ДКС 5276, ДКС 4626. Проведені досліди та їх аналіз показали, що всі генотипи проявили досить високу стійкість до основних хвороб та шкідників. Високу й стабільну врожайність качанів за роки проведених досліджень мали гібриди ДКС 5276 – 174,4 ц/га і ДКС 5170 – 159,2 ц/га. Ці генотипи також мали найвищу врожайність зерна: 144,55 ц/га і 137,3 ц/га відповідно. Пізньостиглий гібрид ДКС 5276, внесений до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні в 2011, 2012 рр., рекомендується для широкого впровадження у виробництво в Донецькій області. Оптимальними строками посіву є терміни до 5 травня. ВПЛИВ ДЕЯКИХ ШТАМІВ HETEROBASIDION ANNOSUM НА ПРОРОСТКИ PINUS SYLVESTRIS Волков Сергій Юрійович, учень 11 класу Української гімназії Димитровської міської ради Донецької області Донецьке відділення МАН України Науковий керівник: Лійка Анатолій Володимирович, учитель біології вищої категорії, вчитель-методист Метою наукової роботи: встановлення вірулентності штамів (НА-6-99, КВ82-16, ДН-2-10, СМ-2-95, НА-2-95, Дон-1-11) Heterobasidion annosum на молодих проростках, отриманих із насіння Pinus sylvestris різного кольору, різних популяцій, прослідкувати залежність вірулентності штаму від місця його збору та популяції Pinus sylvestris. Актуальність моєї роботи зумовлена необхідністю збереження і відновлення насаджень хвойних рослин. Одним із найбільш небезпечних чинників, що впливають на кількість і якість лісової продукції є строката гниль коренів, яка викликається трутовиком - Heterobasidion annosum. Вивчення фізіології кореневої губки її специфічних властивостей, щодо Pinus sylvestris, може бути використано задля впровадження ефективного захисту популяцій сосни на території України. Для досягнення мети роботи було виконано два досліди. Мета першого досліду: встановлення вірулентності деяких штамів Heterobasidion annosum до молодих проростків Pinus sylvestris, зібраних у Дніпропетровській області Дніпродзержинського ЛГ, Луганській НовоАйдарського ЛОГ та Харківської Красноградського ЛГ. Мета другого досліду: встановлення залежності стійкості проростків Pinus sylvestris до Heterobasidion annosum від місця збору насіння та виділення чистої культури гриба. Висновки: 1. Патогенність усіх штамів проявляється менше на проростках, отриманих із темного насіння різних популяцій. Ці властивості 195

необхідно використовувати при створенні нових, більш стійких насаджень. Патогенність штаму зменшується, якщо проростки отримані із насіння тієї місцевості, що й сам штам. Підвищену стійкість таких популяцій необхідно використовувати при відновленні знищених популяцій, а також для отримання більш стійких форм Pinus sylvestris до Heterobasidion annosum. Найбільш вірулентними із досліджуваних штамів є КВ-82-16 та СМ-2-95.

ВИВЧЕННЯ ЛІХЕНОФЛОРИ МІСТА МАРІУПОЛЯ Й ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ Котенко Світлана Андріївна, учениця 11 класу Маріупольської загальноосвітньої школи №65 м. Маріуполя. Донецьке територіальне відділення МАНУ Керівник роботи: С. Н. Титова, вчитель біології маріупольської загальноосвітньої школи №65, старший учитель, спеціаліст вищого ступеню. Лишайники обрані об’єктом біологічного моніторингу, оскільки вони поширені по всій Земній кулі і їхня реакція на зовнішній вплив дуже сильна, а власна мінливість незначна порівняно з іншими організмами. Мета дослідження: виявити екологічні особливості та видовий склад лишайників в екотопах міста Маріуполя. З’ясувати можливості вивчення екологічного стану атмосферного повітря у місті, використовуючи в якості біоіндикатора його ліхенофлору. Актуальність роботи. Через значне забруднення атмосфери міста Маріуполя промисловими викидами, багато вчених вважають, що лихенофлора в нашому місті відсутня або повинна бути в пригніченому стані. Наші спостереження уточнюють це твердження. Задачі: 1) Проаналізувати літературу за даним питанням. 2) Дослідити видове різноманіття лишайників. 3) Вивчити особливості розповсюдження лишайників у місті. 4) Порівняти отриману інформацію з інформацією про забруднення повітря міста Маріуполя. Методика дослідження. Нами досліджена ліхенофлора різних районів м. Маріуполя, що відрізняються неоднаковими впливами промислових підприємств. Ми картировали кожен район та позначали субстрати, на яких ростуть лишайники, проводили необхідні виміри (діаметр найбільшого талома, щільність розповсюдження, обхват дерева, на якому знаходиться лишайник). Фотографували кожен субстрат та збирали таломи для з’ясування видової приналежності лишайників. Для характеристики антропогенного впливу використані дані Маріупольської міської СЕС за 2009-2011 р. Висновки. 1. У ході досліджень було встановлено, що ліхенофлора досліджуваних ділянок міста представлена лишайниками Rinodina 196

3. 4.

pyrina, Xanthoria parietina, Phaeophyscia orbicularis, Melanelia olivacea, Physcia adscendens, Parmelia sp., Lecanora hageni, які морфологічно відрізнялися залежно від району зростання (таблиця). Найбільш забрудненими районами міста є Жовтневий (ділянки на пр. Металургів та пр. Леніна) та Іллічівський (ділянка в парку ім. Петровського) райони: тут ми спостерігали пригнічену вегетацію, бідне видове різноманіття. Найбільш «чистим» є Приморський район (ділянка в Приморському парку), де виявлено найбільше видове різноманіття лишайників. Таломи лишайників у парках менш пошкоджені і більш яскраві, ніж на дільницях поблизу автодоріг, тому що крони дерев захищають їх від впливу речовин, що забруднюють довкілля. Результати ліхеноіндикації забруднення повітря на даних ділянках підтвердили, що лишайники реагують на викиди шкідливих речовин. В умовах хронічних антропогенних навантажень біоіндикатори реагують навіть на відносно слабкі впливи внаслідок накопичувального ефекту. Ліхеноіндикація є вельми перспективною, особливо в такому забрудненому місті, як Маріуполь. Її методи не вимагають застосування дорогих і трудомістких методів біоіндикації.

ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВПЛИВУ АЛЕЛОПАТИЧНО АКТИВНИХ РЕЧОВИН СОНЯШНИКУ НА ЗЛАКОВІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ КУЛЬТУРИ Габінет Ксенія Мирославівна, учениця 10 класу Кіровоградської ЗОШ № 4 Кіровоградське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Гулай Віталій Володимирович, кандидат сільськогосподарських наук, старший викладач кафедри біології Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка В сучасному сільському господарстві помітна тенденція до вирощування прибуткових культур. Це сприяє порушенню правил сівозмін, та внесенню в ґрунт алелопатично активних речовин, що мають негативний вплив на всі періоди росту та розвитку інших сільськогосподарських культур. Тому необхідність чергування культур у сівозміні є неодмінною умовою запобігання негативним наслідкам алелопатії. Мета: вивчення впливу алелопатично-активних речовин соняшнику на злакові види сільськогосподарських культур. Завдання: дослідити вплив алелопатично-активних речовин соняшнику на проростання та динаміку росту вегетативних частин злакових видів сільськогосподарських культур. Результати: алелопатично активні речовини соняшнику проявляють негативний вплив на проростання та динаміку росту вегетативних частин злакових видів сільськогосподарських культур. 197

Висновки: соняшник у сівозмінах при вирощуванні таких сільськогосподарських культур як пшениця озима тверда, пшениця озима м'яка, ячмінь ярий та овес виступає інгібітором проростання зерна та росту вегетативних частин цих рослин. Практичні рекомендації: Соняшник, як попередник у сівозміні виступає достатньо сильним інгібітором на рослини, які будуть вирощуватися після нього. Особливо це стосується таких сільськогосподарських культур, як злакові. При вирощуванні соняшника бажано було б залишити поле після збору урожаю під пар. При неможливості вказаної умови потрібно дослідним шляхом встановити види сільськогосподарських культур, які б в найменші мірі відчували негативний вплив алелопатичних речовин соняшнику. ДОСЛІДЖЕННЯ СИНАНТРОПНОЇ ФЛОРИ СМТ. МІЖГІРЯ ТА ЙОГО ОКОЛИЦЬ Габор Елла Михайлівна, учениця 11 класу, гурток «Юні екологи», Міжгірської рай СЮН Закарпатське територіальне відділення МАН Науковий керівник: Пряха Марина Михайлівна, керівник гуртків Міжгірської районної станції юних натуралістів Синантропізація флори, яка набула глобальних масштабів, потребує всебічного вивчення. На Україні процес адвентизації флори прогресує. Чітко простежуються тенденції збільшення кількості адвентивних видів і розширення спектру їх місцезростання. Зростають темпи заносу і ступінь натуралізації видів. Виходячи з вищесказаного, основною метою цієї роботи було дослідження синантропної флори околиць смт Міжгір'я. На даному етапі досліджень в околицях смт. Міжгір'я зібрано і визначено 123 види синантропних рослин, що відносяться до 33 родин та 94 родів. Десять провідних родин охоплюють 66% від загальної кількості видів синантропної флори дослідженої території. Найбільшу кількість видів включають родини Бобові, Айстрові,Губоцвіті. Згідно проведеного географічного аналізу за типом ареалу види синантропної флори околиць смт. Міжгір'я належать до 20 груп. Найширше представленими є три ареалогічні групи: голарктична, космополіти та гемікосмополіти. Разом до цих трьох типів ареалу відноситься 65,8% від загальної кількості видів. В цілому представленість ареалогічних груп серед апофітів та адвентивних рослин співпадає. Дослідження біоморфологічної структури синантропних видів виявило переважання трав'янистих рослин (94,4% від загальної їх кількості). У синантропній флорі регіону в процесі дослідження (з 2011-2012р.р.) було виявлено 39 видів адвентивних рослин, які належать до 22 родів та 34 родин. За часом імміграціі серед адвентивної фракції переважають рослини занесені до ХVІ ст. Аналіз за способом іміграції показав, що переважну більшість у районі становлять здичавілі культурні рослини, на долю випадково занесених в результаті господарської діяльності людини припадає незначна кількість. 198

У синантропній флорі регіону досліджень ми виявили 85 видів апофітних рослин, які належать до 29 родин. Серед аборигенних видів переважають геміапофіти, які складають 56% від кількості апофітів. Співвідношення аборигенної і адвентивної фракцій, що склалися в процесі історичного розвитку, є важливою рисою синантропної флори будь-якого регіону. В синантропній флорі України це співвідношення складає 1:1,3, на користь адвентивних. У синантропній флорі регіону досліджень співвідношення апофітів і адвентивних рослин становить 1:1,93, тобто також переважають адвентивні рослини. Серед карантинних бур'янів на території Міжгірського району зустрічаються амброзія полинолиста - Аmbrоsіа аrtemisiifolia L. та борщівник Сосновського – Неrасleum Sosnovskyi Mand. МІРМЕКОФАУНА КЕЛЬМЕНЕЦЬКО-СОКИРЯНСЬКОГО РАЙОНУ ПРУТ-ДНІСТРОВСЬКОЇ ВИСОЧИННОЇ ОБЛАСТІ Гетьман Роман Артурович, учень 11-Б класу Кельменецького ліцею Чернівецьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Тимочко Леся Іванівна, к.б.н., асист. каф. молекулярної генетики та біотехнології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Мета даної роботи – вивчення видового складу та особливостей поширення форміцид Кельменецько-Сокирянського району Прут-Дністровської височинної області; морфометрична характеристика надземної частини гнізд фонових видів мурашок досліджуваного регіону. Основні завдання роботи: встановити видовий склад мурашок Кельменецько-Сокирянського району ПрутДністровської височинної області; провести ареалогічний аналіз та з`ясувати екологічні особливості мурашок досліджуваного регіону; проаналізувати морфометричні параметри гнізд мурашок у різних рослинних формаціях Кельменецько-Сокирянського району Прут-Дністровської височинної області; дослідити структуру коадаптивних комплексів мурашок різних рослинних асоціацій досліджуваного регіону. Незважаючи на досить високий рівень вивчення мірмекофауни України в цілому, видовий склад мурашок Прут-Дністровського межиріччя і КельменецькоСокирянського району, зокрема, досліджено недостатньо. У роботі вивчено фауну мурашок вказаного регіону, надано ареалогічну та екологічну характеристику виявлених видів, з`ясовано розподіл окремих видів в різних рослинних формаціях та досліджено структуру багатовидових угруповань мурашок. З`ясовано, що мірмекофауна Кельменецько-Сокирянського району ПрутДністровської височинної області налічує 15 видів з 5 родів та двох підродин. Найбільше видове різноманіття форміцид спостерігалося у дубово-грабовому лісі (11 видів з 5 родів). Всього 4 види з 2-х родів відмічено на вирубці. Зоогеографічний спектр мурашок досліджуваного регіону включає 5 типів ареалів, що належать до двох фауногенетичних класів: зони хвойних лісів та зони мішаних і широколистяних лісів. Переважна більшість видів мурашок досліджуваного регіону (14) є зоофагами-трофобіонтами, та 12 видів – 199

герпетобіонти. Виявлено три типи структури коадаптивних комплексів мурашок: монодомінантні (дубово-грабовий ліс, заплавні луки, суходільні луки, полунична плантація), бідомінантні (яблуневий сад) та «бездомінантні» (вирубка). БІОТОПІЧНИЙ РОЗПОДІЛ І ЧИСЕЛЬНІСТЬ ГОРОБЦІВ ПОЛЬОВИХ (РASSER MONTANUS) І ХАТНІХ (РASSER DOMESTICUS) У МІСТІ КАМ’ЯНЦІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ В ЗИМОВИЙ ПЕРІОД Кульчицький Дмитро Віталійович, учениця 10 класу Кам’янець-Подільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №7 Хмельницьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Бєлозьорова Лариса Іванівна, вчитель Кам’янець-Подільської загальноосвітньої І-ІІІ ступенів школи №7; Матвєєв Микола Дмитрович, доцент Кам’янець-Подільського Національного університету імені Івана Огієнка, кандидат біологічних наук Метою є узагальнення теоретичних відомостей, вивчення поширення, чисельності горобців хатнього та польового в різних біотопах м. Кам’янцяПодільського в зимовий період. Горобці є найчисленнішими та найвідомішими на Землі птахами. Фауна м. Кам’янця-Подільського вивчалась і раніше, зокрема з ХІХ ст. Протягом останніх років спостерігається зменшення чисельності горобців польового (Passer montanus) і хатнього (Passer domesticus) у населених пунктах як України, так і Європи загалом. Це є чи не найбільшою загадкою природи на сьогодні. Проте ця проблема все ще не повністю досліджена як у частині вияснення теоретичних питань, так і у справі широкого впровадження в практику охорони птахів. Горобець польовий за рішенням Товариства охорони птахів України було визнано птахом 2010 року . Питання скорочення чисельності горобців хатнього та польового не достатньо вивчене для фауни м. Кам’янця-Подільського. Детально проаналізувавши поширення польового та хатнього горобця в різних біотопах м. Кам’янця-Подільського в зимовий період, ми спробували визначити біотопічний розподіл, чисельність та причини скорочення популяцій горобців.

200

ХОРОЛОГІЯ, ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ, СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЙ І ФІТОСОЗОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИДІВ РОДИНИ ЗОЗУЛИНЦЕВІ /ORCHIDACEAE JUSS/ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ Куроченко Людмила Юріївна, учениця 11 класу ЕПЛ м. Рівного Наукові керівники: Рискова В.Г., керівник Ресурсного центру з екологічної освіти Рівненського міського ПДМ; Володимирець В.О., канд. біол. наук, доцент кафедри агрохімії, ґрунтознавства та землеробства НУВГП (м. Рівне) На території України усі види родини Зозулинцеві є раритетними й внесені до третього видання «Червоної книги України» (2009 р.). Вони потребують постійного моніторингу за станом популяцій та їхнім сучасним поширенням. Мета досліджень полягала у з’ясуванні сучасного видового складу, закономірностей географічного поширення, еколого-ценотичних особливостей видів родини Зозулинцеві (Orchidaceae Juss) на території Рівненської області, у встановленні реальної структури їхніх популяцій, у розробці заходів щодо покращення охорони представників родини. На основі опрацювання гербарних матеріалів, літературних джерел і власних досліджень було встановлене сучасне зростання 10 родів, 19 видів та 1 підвиду родини Зозулинцеві на території Рівненської області, що складає більше четвертини усього видового складу цієї родини на території України у цілому. Не вдалося підтвердити старі дані про сучасне зростання 9 видів родини. Дуже рідкісними виявилися 8 видів орхідей. За фізико-географічними областями найбільше число локалітетів відмічено на території Волинської височини (132 локалітети). Серед видів зозулинцевих переважають ті, що приурочені до середньозволожених, із середнім і високим вмістом елементів мінерального живлення грунтів, різних за ступенем освітлення місцезростань. зростання. Під час польових досліджень було описано 26 популяцій 7 видів орхідей (вперше виявлено та описано 15 популяцій). БІОМОРФОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ БЕРЕЗИ ДНІПРОВСЬКОЇ В УМОВАХ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я Мішекіна Марина, учениця 10 класу Херсонського ліцею Херсонської обласної ради Херсонське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Мудрак Тетяна Олександрівна, завідувач методичним відділом, керівник гуртків КЗ «ЦЕНТУМ» ХОР; Литвиненко Ольга Іванівна, кандидат біологічних наук, доцент кафедри теорії та методики викладання природничо-математичних та технологічних дисциплін КВНЗ «Херсонська Академія неперервної освіти» ХОР Актуальність. Береза дніпровська (Betula borysthenica) – вузьколокальний ендемічний вид, автохтон Північного Причорномор’я. Вид занесений до Червоної книги України. Особливістю його є поліморфність, як результат пристосування до умов навколишнього середовища. Дані про життєві форми берези дніпровської зустрічаються рідко й потребують систематизації. В роботі визначено спектр 201

життєвих форм берези дніпровської за систематикою О.О. Чистякової. Вперше проведено статистичний й порівняльний аналіз життєвих форм на моніторингових ділянках Чорноморського біосферного заповідника та ландшафтного заказника «Березові колки»; та визначено просторову структуру гайка. Мета: дослідити біоморфологічні особливості життєвих форм берези дніпровської в умовах півдня Херсонської області. Задачі наступні: 1) Вивчити біологічну характеристику берези дніпровської та ознайомитися з історією її дослідження; 2) Скласти нарис природних умов Причорноморського степу – місць досліджень берези дніпровської; 3) Зробити порівняльний аналіз життєвих форм берези дніпровської; 4) Визначити закономірності розподілу життєвих форм берези дніпровської. В роботі наводяться пропозиції щодо охорони та збереження виду, узагальнено просторову структуру гайка на досліджених ділянках. Статистичний аналіз свідчить, що в межах досліджуваних ділянок переважає життєва форма багатостовбурове дерево з однорідними стовбурами. Поліморфізм берези дніпровської – пристосування до умов псамофітного степу. Наявність багато стовбурової форми свідчить про можливість використання даного виду для закріплення пісків на Херсонщині. ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ВАСКУЛЯРИЗАЦІЇ КОЛІННОГО СУГЛОБУ СВІЙСЬКОГО КОНЯ Новак Марія Ярославівна, учениця 31 групи Білоцерківського економіко-правового ліцею Білоцерківської міської ради Київське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Білопольська Тетяна Василівна, вчитель хімії та біології Білоцерківського економіко-правового ліцею Актуальність вивчення структурної організації капсули суглоба, а також формування нервово-судинних та нервово-тканинних контактів у представників ссавців має не тільки теоретичне, загальнобіологічне, але і прикладне значення. Метою є вивчення загальнобіологічних особливостей інтраорганної іннервації та васкуляризації капсули колінного суглоба у свійського коня. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: 1) встановити закономірності розгалуження нервових стовбурів, формування рецепторного апарату та рефлексогенних зон в синовіальній та фіброзній оболонках суглобової капсули; 2) з’ясувати топографію та розгалуження структур гемомікроциркуляторного русла та їх відношення до тканинних елементів суглобової капсули; Об’єктом дослідження є капсула колінного суглоба свійського коня в нормі. 202

Предметом дослідження є морфофункціональні особливості інтраорганної іннервації і васкуляризації капсули колінного суглоба свійського коня в нормі. Методом дослідження є гістологічні (визначення морфологічної структури капсули, її інтраорганних судинних елементів), нейрогістологічні (виявлення інтраорганних нервових структур капсули в нормі). На основі комплексних морфологічних досліджень встановлені загальнобіологічні й видові особливості гістотопографії рецепторного апарату та рефлексогенних зон, а також особливості локалізації структур інтраорганного гемомікроциркуляторного русла відносно анатомічних частин капсули колінного суглоба у ссавців з різним ступенем локомоції та характером опори. На основі отриманих висновків можна надати пропозицію: враховуючи топографію екстраорганних судинних та нервових магістралей, очевидно, що хірургічне втручання повинно проводитись у дорсо-латеральній поздовжній частині синовіального середовища колінного суглоба коня, що не призведе до пошкодження нервових та судинних структур. ОСОБЛИВОСТІ ПОПУЛЯЦІЙ PULSATILLA PATENS ТА PULSATILLA PRATENSIS В ОХТИРСЬКОМУ РАЙОНІ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ Олефіренко Марина Іванівна, учениця 11 класу Бугруватської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Охтирської районної ради Сумське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Колодяжна Людмила Миколаївна, керівник гурткової роботи Актуальність теми дослідження. Ми живемо в епоху екологічної кризи і стали свідками катастрофічного скорочення ареалів багатьох видів, зменшення їх чисельності, зникнення регіональних популяцій, повного зникнення багатьох природних видів. У той же час кожен природний вид є неповторним і самобутнім витвором природи з притаманним лише йому рисами і властивостями, зі своїм місцем в еволюційному розвиткові, в складному комплексі природних процесів, на яких базуються механізми саморегуляції та стабільності в природі, на створення якого вона витратила мільйони років. Відомий учений, академік С.С. Шварц говорив: «Будь-який вид тварин або рослин біологічно унікальний. Його вимирання – принципово невідновна втрата». Першочергового і найбільш докладного вивчення заслуговують види з обмеженим ареалом, занесені до Червоної книги України. Охорона рідкісних видів рослин не повинна бути пасивною далеко не завжди безпосередньою причиною вимирання певної популяції рослин є діяльність людини. Часто причиною вимирання є природні процеси. Тому для дієвої охорони рослин навіть на заповідних територіях потрібно здійснювати моніторинг стану їх популяцій. Систематичні спостереження дозволяють контролювати не лише сучасний стан популяції, але й прогнозувати тенденції його зміни, а у випадку погіршення розробляється і запроваджується режим охорони. Дослідження рідкісних видів потрібно проводити так, щоб рослинам завдати найменше шкоди і не допустити їх загибелі. 203

Мета роботи - дослідження двох рідкісних видів Pulsatilla patens та Pulsatilla pratensis, їх збереження та подальше відтворення в природних популяціях. Для досягнення мети поставлені завдання: 1) виявити популяції Pulsatilla patens та Pulsatilla pratensis; 2) скласти картосхеми поширення рослин в популяції Pulsatilla patens; 3) визначити їх чисельність і щільність та порівняти між собою; параметри за допомогою 4) виміряти морфометричні неушкоджуючих методів морфометрії; 5) визначити фактори, які негативно впливають на розвиток популяцій; 6) популяризувати знання про Pulsatilla pratensis серед населення. Практична значущість роботи. Для оцінки актуальної ситуації дійсного поширення рідкісних видів виявлені місця поширення Pulsatilla pratensis були повідомлені у Національний екологічний центр України для участі у Всеукраїнській програмі моніторингу поширення степових першоцвітів та в НПП «Гетьманський» для організації заходів охорони даних видів рослин на території Охтирського району. Надані матеріали були передані для включення до Державного кадастру рослинного світу та розміщені в Інтернеті. Новизна отриманих результатів. Вивченням поширення рідкісних рослин Сумщини займалися викладачі кафедри ботаніки Сумського педінституту К.К. Карпенко, В.П. Вакал, О.С. Родинка, Міжвідомча комплексна лабораторія наукових основ заповідної справи НАН України та Мінекобезпеки України. Відомості про знахідки на Сумщині Pulsatilla patens та Pulsatilla pratensis знаходяться у книгах «Стан природного середовища та проблеми його охорони на Сумщині» книги 5, 6 та «Заповідні скарби Сумщини». Жодної згадки про досліджувані нами популяції Сону в Охтирському районі в даних джерелах не виявлено. Матеріали досліджень стали одним із етапів перевірки методів картування популяцій рідкісних видів рослин, описаних к.б.н. С. Панченком у статті «Методи картування при вивченні екології популяцій рідкісних видів рослин». Оприлюднення результатів досліджень. Узяли заочну участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми, методи й наукові технології сучасної біологічної науки та методики її викладання».

204

ПОШУК ПЕРСПЕКТИВНИХ ЗА МОРФОЛОГІЧНИМИ ОЗНАКАМИ ТА БІОХІМІЧНИМ СКЛАДОМ НАСІННЯ ФОРМ ЛЬОНУ Оронова Аделіна Германівна, учениця 11 класу Запорізької гімназії № 6 Запорізьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Войтович Олена Миколаївна, національного університету, кандидат біологічних наук

доцент

Запорізького

Метою дослідження було вивчення особливостей прояву господарськоцінних ознак в залежності від групи стиглості та аналіз біохімічного складу насіння дикорослих видів та певних морфологічних мутантів льону. Для досягнення мети були поставлені наступні задачі: дослідити колекцію зразків льону олійного за особливостями проходження вегетаційних стадій та іншими господарсько-цінними ознаками, як то: врожайність, олійність, маса 1000 шт. насіння, схильність до полягання тощо; провести кореляційний аналіз досліджених ознак на предмет виявлення значущих залежностей; проаналізувати біохімічний склад насіння дикорослих видів льону, а також його певних морфологічних мутантів для пошуку перспективних форм. Актуальність роботи обумовлена необхідністю вдосконалення сортів та форм льону, що застосовуються як джерело цінної олії, з метою поліпшення вже існуючих або набуття нових властивостей. Для цього перспективним є залучення диких форм або створення нових, наприклад, шляхом мутагенезу. У результаті проведених досліджень виявлено, що окремі господарськоцінні ознаки є залежними від групи стиглості, але більшість мають генотипоспецифічний прояв. Показано, що жирнокислотний склад насіння дикорослих видів льону, а також певних його морфологічних мутантів зазнає змін порівняно з контрольними зразками, і у ряді випадків ці відмінності є перспективними до подальшого застосування. МОХОПОДІБНІ МІСТА ПОЛТАВИ (МІКРОРАЙОНІВ САДИ 1 ТА АЛМАЗНИЙ) Пономаренко Наталія Сергіївна, учениця 11 класу Полтавської гімназії № 31 Полтавське територіальне відділення МАН України Актуальність теми нашої роботи полягає в тому, що досліджувана бріофлора м. Полтави є маловивченою. Переважно це флористичні дослідження, мало даних про екологію та ценотичну приуроченість мохів. Метою нашої наукової роботи і було виявлення видового складу мохоподібних мікрорайонів м. Полтави – Сади 1 та Алмазний, встановлення їх морфолого-біологічних та еколого-ценотичних особливостей. Завдання нашої роботи наступні: 1) гербаризація зібраних зразків та їх визначення; 2) виявлення видового складу мохоподібних; 3) опис морфолого-біологічних та еколого-ценотичних особливостей мохів, зібраних у мікрорайоні Сади 1 та Алмазний; 4) з`ясування практичного значення мохів. 205

Об’єкт дослідження. Мохоподібні мікрорайону Сади 1 та Алмазний. Предмет дослідження. Особливості зовнішньої та внутрішньої будови зібраних мохів, встановлення їх еколого-ценотичних особливостей, частоти трапляння. Наукова новизна. У результаті наших досліджень вперше встановлено видовий склад мохоподібних мікрорайонів Сади 1 та Алмазний, з’ясовано їх морфолого-біологічні, еколого-ценотичні та біоморфологічні особливості. Також доповнено список мохоподібних м. Полтави новими місцями зростання видів мохів. Робота має певну практичну цінність. Відомості про поширення та частоту трапляння мохоподібних в місті можна використати в моніторингових дослідженнях. Одержані нами дані необхідні при інвентаризації флори мохів м. Полтави. БІОЛОГІЯ ПАРТЕНОГЕНЕТИЧНИХ СКЕЛЬНИХ ЯЩІРОК, ІНТРОДУКОВАНИХ НА ЖИТОМИРЩИНІ Радіонов Олег Анатолійович, учень 10 класу ЗОШ № 28 міста Житомира Житомирське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Мельниченко Руслана Костянтинівна, доцент кафедри зоології Житомирського державного університету імені Івана Франка Мета роботи: Метою дослідження було вивчення біотопу, щільності поселення і чисельності, сезонної і добової активності, територіальної поведінки популяції скельних ящірок на території Житомирщини. Об’єкт дослідження: стала популяція партеногенетичних скельних ящірок двох видів (Darevskia armeniaca та D.dahli), інтродукованих на території с. Дениші Житомирського району. Методи дослідження: візуальне спостереження тварин у природі, фотографування, облік чисельності та щільності поселення, відлови тварин з метою проведення деяких морфологічних вимірів. Висновки: в результаті наших досліджень встановлено, що біотоп інтродукованого виду D. armeniaca охоплює всю протяжність гранітних скельних виступів (довжиною близько 200м, висотою 10-25 м) поблизу с. Дениші до підвісного мосту через р. Тетерів. Ящірки зустрічаються біля самої води, поблизу скель на вузькій смузі шириною до 70м. Висока щiльнiсть, що спостерiгається серед скельних ящірок (влітку 4-15 екз/м2), призводить до вироблення у статевозрілих самок власних маршрутних ділянок у вигляді ламаних ліній довжиною 15- 20 м. Молодi особини тримаються окремо серед рослинності та бiля підніжжя скель. Сезонна поведінка скельних ящiрок значною мiрою визначається клiматичними умовами року, висотою над рівнем моря і дещо відрізняється у кавказьких і українських популяціях. Протягом 2011 – 2012 рр. у житомирській популяції D. armeniaca і D. dahli пробудження пiсля зимiвлi відбулося в кінці березня- першій половині квітня, висока чисельність та активність спостерігалася протягом усього травня та в літні місяці. На літо припадав і період яйцекладки 206

(липень, 1-3 яйця) та появи молодих особин (кінець липня – початок серпня). Відхід на зимівлю спостерігався в середині вересня – жовтні, причому молоді ящірки ховалися пізніше доролих. Локальні міграції і активність скельних ящірок обумовлені погодними умовами і залежать від освітленості сонцем. Протягом дня дещо змінюється біотопічні вподобання тварин. Зранку ящірки перебувають біля дамби, на вершинах скель, на березі річки. Ближче до середини дня, після полудня вони зосереджені біля підніжжя скель, на деревах. Ввечері ящірки найбільш активні на вершинах скель, які ще прогріває сонце. В дощову прохолодну погоду тварини ховаютьсяся в тріщинах скель. Висока активність тварин спостерігається влітку на поверхні скель після дощу за умови теплої погоди. ФІТОІНДИКАЦІЙНА ОЦІНКА УРБАНІЗОВАНОГО СЕРЕДОВИЩА (НА ПРИКЛАДІ EСHIUM VULGARE L. У М. КРАМАТОРСЬКУ) Рудікова Владислава Вадимівна, учениця 11 класу Донецького обласного санаторного ліцею-інтернату з профільним навчанням та поглибленим вивченням гуманітарних, суспільних та природно-математичних дисциплін «Ерудит» Донецької області Донецьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Сафонов Андрій Іванович, кандидат біологічних наук, доцент кафедри ботаніки та екології ДонНУ Актуальність нашої роботи полягає в дослідженні питань з проблеми розробки методів оцінювання стану навколишнього середовища за допомогою рослин та проведенні екологічної фітоквантифікації для реалізації екологічного моніторингу на регіональному рівні. Метою роботи є проведення оцінки біоморфологічних показників та особливостей архітектоніки рослини в умовах трансформованих ландшафтів у м. Краматорську Донецької області на прикладі рудерального виду Eсhium vulgare L. Виходячи з мети роботи, було поставлено наступні завдання: вибір рослини-індикатора, вивчення його індикаційних можливостей і характеристик; 1) аналіз значення показників морфології та архітектоніки, що можуть бути використаними в якості індикаційних показників; 2) апробація фітоіндикаційних підходів до оцінки навколишнього середовища за допомогою обраного виду; 3) складання пропозиції щодо побудови індикаційної шкали для проведення фітоекологічної моніторингової експертизи якості довкілля. Наукова новизна: вперше проведено аналіз морфолого-структурних показників Eсhium vulgare L. на території м. Краматорська в зоні дії промислових об'єктів порівняно з контрольними точками в межах міста. У ході досліджень нами було отримано наступні результати: 1. Із представників природної флори, що є характерними для м. Краматорська за визначеними критеріями нами було відібрано 207

потенційно інформативну для індикації забруднення рослину із широкою екологічною амплітудою – Echium vulgare. Показники морфології та архітектоніки (загальною кількістю 17 ознак) були шкаловані за 2- або 3-бальними значеннями, враховуючи їх параметричні або непараметричні значення, діапазон варіювання та ступінь вираження прояву токсикогенного ефекту, що за загальними тенденціями відповідає специфіці прояву ксероморфності в умовах посиленого промислового навантаження: a. меншими становляться довжина та ширина листка, кількість фертильних пилкових зерен; b. більшими – асиметрія верхівки листка, кількість жилок, та модусів у порядку галуження пагону, продиховий індекс, ступінь дефектності пилку, частота трапляння тератологічних квіток, суцвіть та ембріональних проявів; c. також з’являється специфічне опушення листку, форми плоду (дископодібні та тупо-чотиригранні) та скульптури плодів, що корелює із енергією їх проростання та проявом життєздатності. Усі індикаційні ознаки було розподілено на блоки за структурними особливостями, кожен із яких має специфічний набір балів та за сукупністю даних несе інформаційне навантаження, так – будова листку – здебільшого про аеро-забруднення, у ембріональних структурах – про едафогенні ефекти. Індикаторна шкала має сумаційну розмірність 46 балів, враховано 17 ознак. Рівень структурних порушень у рослини відповідає ступеню наближеності до джерел забруднення, що вказує на індикаційну значущість Echium vulgare в умовах закладеної моніторингової мережі.

ФАРМАКОГНОСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРСТАЧУ ГУСЯЧОГО (POTENTILLA ANSERINA L.) Секела Л.Р., Спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня з поглибленим вивченням іноземних мов № 3 м. Тернополя Тернопільське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Марчишин Світлана Михайлівна, доктор фармацевтичних наук, професор Лікування травами – одна із провідних ланок народної медицини. Важливою особливістю лікарських рослин є те, що вони швидше й активніше включаються в біохімічні процеси людського організму, ніж хімічні, чужі для організму синтетичні засоби. Наявність у рослинах комплексу діючих речовин з різнобічним проявом фармакологічної активності сприяє ефективному лікуванню захворювань. З метою пошуку нових перспективних лікарських рослин актуальним є комплексне фармакогностичне дослідження рослини родини Розові роду Перстач – перстачу гусячого, який містить комплекс біологічно активних 208

речовин, що мають широкий спектр фармакологічної активності, достатню сировинну базу, великий досвід використання у народній медицині. Метою роботи було проведення фітохімічного та морфолого-анатомічного дослідження перстачу гусячого, вивчення основних груп біологічно активних речовин надземної і підземної частин та накопичення їх в органах рослини. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання: 1) Провести фітохімічне вивчення якісного складу біологічно активних речовин досліджуваної рослини. 2) Визначити основні групи біологічно активних речовин досліджуваної сировини та накопичення їх в органах рослини. 3) Провести морфолого-анатомічний аналіз трави та підземних органів перстачу гусячого. Результати досліджень показали, що трава та кореневища з коренями перстачу гусячого містять дубильні речовини, органічні кислоти та флавоноїди. У досліджуваній сировині встановлено динаміку накопичення даних біологічно активних речовин, визначено їх кількісний вміст. Встановлено, що максимальна кількість біологічно активних речовин накопичується у літній період. У весняній, літній і осінній траві перстачу гусячого кількісний вміст флавоноїдів становив (2,7 ± 0,09) %, (3,8 ± 0,2) %, (2,8 ± 0,08) %, дубильних речовин: (26,8 ± 0,08) %, (33,75 ± 0,01) %, (24,47 ± 0,01) %; органічних кислот: (1,5 ± 0,1) %, (3,8± 0,2) %, (1,9 ± 0,08) % відповідно. У літній траві перстачу гусячого виявлено наявність полісахаридів. У гідролізатах водорозчинних полісахаридів трави перстачу гусячого ідентифіковано галактозу, арабінозу і сліди рамнози; у гідролізатах пектинових речовин – галактозу, глюкозу, арабінозу, ксилолу та сліди рамнози. Вивчено морфолого-анатомічні особливості будови трави та підземних органів перстачу гусячого, визначено основні діагностичні ознаки досліджуваної сировини. ВПЛИВ МЕТИЛТЕСТОСТЕРОНУ НА ЗМІНУ СТАТІ МАЛЬКІВ МЕЧОНОСЦІВ Сидоров Володимир Валерійович, учень 11 класу Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 26, м. Вінниця Вінницьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Рекшенюк Сергій Васильович, завідуючий лабораторією акваріумістики та тераріумістики Вінницької обласної станції юних натуралістів Актуальність теми. Регуляція статі риб у лабораторних умовах має велике значення для сьогоднішньої товарної рибопродукції, так як для найбільш вдалого розведення риб потрібне певне співвідношення статей. В цій роботі ми розглянемо вплив гормону метилтестостерону на прикладі мальків риби мечоносець (Xiphophorus helleri). Мета роботи: Вивчення впливу гормонів на співвідношення статей риб та можливості її регуляції. 209

Завдання дослідження:Визначити дію гормону метилтестостерону на мальків мечоносців (Xiphophorus helleri) Об'єкт досліджень: Мечоносець (xiphophorus helleri) – відноситься до родини пецилієвих. Розмір самців до 10 см., самок – до 12см. У дикому виді поширені у прісних і солонуватих водах Центральної та Північної Америки. Самець відрізняється від самки наявністю гоноподія і меча на нижньому краю хвостового плавця. Мечоносець всеїдний та невибагливий до утримання. Вода для утримання і розведення: GH до 25о, краще до 15о; рН 7,0 – 7,5; t 20 – 25 оС. риба любить свіжу воду, тому необхідна регулярна її підміна. Стартовий корм – артемія, різаний трубочник. Самка метає від 20 до 200 мальків. Предмет досліджень: Регуляція зміни статі мальків мечоносців. Висновки: З проведених дослідів можна зробити декілька висновків. Метилтестостерон в надмірній кількості призводить до безпліддя самок , у яких відбулась реверсія статі. Все потомство яке було оброблене розчином метилтестостерону виявилось самцями. Яких можна було поділити на дві групи за розміром. Самців звичайного розміру приблизно 7-8см, які розвивались як звичайні самці (генотипні самці), і самців великого розміру 9-10см, тобто це були самки у яких відбулась реверсія статі під впливом гормону метилтестостерону. Також слід зазначити те що метилтестостерон впливає не тільки на стать мечоносців, а і на швидкість росту, чим більша його концентрація у воді тим швидше ростуть мальки. Ще однією особливість метилтестостерону є те що самки у яких відбулась реверсія статі дають потомство яке на 100% складається з самок. ФІТОАКТИВНІСТЬ ҐРУНТУ ТА ЕКЗОМЕТАБОЛІТІВ ЛИСТОВОГО ОПАДУ ЕДАСФЕРИ ДЕЯКИХ ДЕРЕВНИХ РОСЛИН Спрягайло Дмитро Олександрович, учень 11 класу ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 м. Черкаси Черкаське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Осипенко Вікторія Вікторівна, к. б. н., доцент кафедри біології та біохімії Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького При створенні штучних дендроценозів особливо важливим є з’ясування фітоценотичної сумісності видів і форм деревних рослин, адже це може забезпечити їхнє оптимальне функціонування та довговічність. Обрана для дослідження тема є одним із напрямків вивчення взаємодії рослин у фітоценозах. Метою роботи було з’ясувати фітоактивність водорозчинних сполук ґрунту та листового опаду едасфери деяких голонасінних і покритонасінних деревних рослин. Для досягнення поставленої мети вирішували наступні завдання: дослідити фітоактивність ризосферного ґрунту деяких видів дерев і кущів; з’ясувати біологічну активність водних витяжок ґрунту з різних частин фітогенного поля деревних рослин; визначити вплив екзометаболітів листового опаду деяких голонасінних і покритонасінних рослин на параметри тестових об’єктів; 210

порівняти чутливість двох тестових об’єктів до водорозчинних сполук, виділених із ризосферного ґрунту та опалого листя деяких деревних рослин. У результаті проведеного дослідження з’ясовано фітоактивність ґрунту та екзометаболітів листового опаду едасфери 10 видів деревних рослин. Проведено порівняння біологічної активності водорозчинних виділень голонасінних та покритонасінних рослин. Виявлено, що листовий опад широкогілочника східного, дейції шорсткої, самшиту вічнозеленого та сумаха пухнастого сильно пригнічує схожість насіння і ріст коренів тестових об’єктів, що може свідчити про його здатність інгібувати появу сходів та розвиток проростків рослин у фітоценозах. Отримані дані можуть бути використані при створенні нових та реконструкції вже існуючих дендроценозів. ВИДІЛЕННЯ ТА ІДЕНТИФІКАЦІЯ БАКТЕРІАЛЬНОГО ЗБУДНИКА ІРЖАВО-БУРОЇ ПЛЯМИСТОСТІ СОЇ Ждан-Пушкіна Олександра Володимирівна, учениця 11 класу ліцею №142 м. Києва Київське територіальне відділеня МАН України Науковий керівник: Гнатюк Тетяна Тарасівна, аспірант Інституту мікробіології та вірусології імені Д. К. Заболотного НАН України, інженер першої категорії Серед бобових рослин соя займає виключне положення завдяки надзвичайно різнобічному її використанню. Вона є харчовою, кормовою і технічною культурою. Повідомлення про виявлення фітопатогена Сurtobacterium flaccumfaciens pv. flaccumfaciens на сої в світі небагаточисельні, а в Україні – відсутні. Тому метою роботи було дослідження біологічних властивостей Curtobacterium flaccumfaciens, якого вперше виділено на Україні з сої. Актуальність цієї роботи в тому, що при сучасному антропогенному навантаженні на сільське господарство, з’являються нові та нетипові збудники захворювань рослин, за якими потрібен контроль їх розповсюдження. Наукове завдання: фітопатологічний аналіз уражених зразків сої з ознаками іржаво-бурої плямистості; ізолювання збудника, його визначення за біологічними властивостями та пошук можливостей біоконтролю. В зв’язку з чим при фітопатологічному обстеженні і відборі уражених зразків сої на науководослідних посівах було виявлено ураження листя сої з симптомами іржаво-бурої плямистості. Отримані ізоляти, які за вірулентними, культуральноморфологічними та фізіолого-біохімічних ознаками відповідали колекційним штамам C. flaccumfaciens pv. flaccumfaciens. Вилучено з навколишнього середовища бактеріального антагоніста до фітопатогенів роду Curtobacterium. Таким чином: за комплексом основних біологічних властивостей 29 ізольованих нами штамів, що викликають симптоми іржаво-бурої плямистості сої ідентифіковані як представники виду Curtobacterium flaccumfaciens pv. flaccumfaciens, який в перше виявлений в Україні на сої, а також було знайдено бактеріального антагоніста до Curtobacterium flaccumfaciens pv. flaccumfaciens.

211

Секція «Лісознавство» ВПЛИВ ІНТРОДУЦЕНТІВ НА РОЗВИТОК ДУБА ЗВИЧАЙНОГО Вусик Олександр Олегович, учень 9 класу Гайсинської СЗШ І-ІІІ ст. №4 Вінницьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Іваськевич Галина Леонтіївна, Вінницької обласної станції юних натуралістів Дана тема є актуальною в наш час, оскільки, щоденно зменшується площа лісів, і тому науково-дослідна робота сприятиме вирішенню проблеми щодо зменшення лісо-покривної території Вінницької області та Гайсинського району. Мета науково-дослідницької роботи – розкрити особливості посадки та догляду за дубом звичайним, показати вплив інтродуцентів на його розвиток. Мета роботи передбачає виконання таких завдань: посадка основної породи дуба звичайного та допоміжних, таких як, черешня дика, горіх чорний, бархат амурський; провести догляд за сіянцями; закласти 10 проб, щоб перевірити середню приживлюваність лісової культури; організувати проведення акції «Посади дерево» з розповсюдженням інформаційних флаєрів. Предметом дослідження являється дуб звичайний в умовах Гайсинського району. Об’єктом дослідження є квартал 53, відділ 21, лісові культури 2009 року, на площі 3,7 га Гайсинського лісництва. У вступі розкрито значення лісу та необхідність збільшення площі лісів в країні, вказана мета та виконання завдань. Основна частина складається з чотирьох розділів. У Розділі І «Біологія дуба звичайного» розкрито питання морфологічних особливостей, значення дуба в екосистемах і в культурі. У Розділі ІІ «Характеристика природного поновлення лісу» запропоновано для оцінки природного насіннєвого поновлення лісу використовувати шкалу В.Г. Нестерова та для оцінки успішності природного насіннєвого поновлення дуба звичайного в умовах свіжої діброви за шкалою К.Б. Лосицького. У Розділі ІІІ «Інтродукція та її необхідність» розкрито питання сучасних методів інтродукції рослин. У Розділі ІV «Методика та результати досліджень» охарактеризовано кліматичні та ґрунтові умови Гайсинського району проведено дослідження особливостей догляду за дубом звичайним в межах помірного клімату Гайсинщини. У результаті виконання дослідження зроблено такі висновки. Кліматичні та ґрунтові умови Гайсинщини є сприятливими для розвитку дуба звичайного. З метою підвищення природного приросту рекомендується здійснювати догляд за насадженнями вчасно й помірно з рівномірним розміщенням дерев всіх порід на площі. Рекомендується пристосовувати дерева з інших країн для того щоб після глобальної зміни клімату врятувати наші землі від посушливості, сприяти збільшенню площі лісів, зокрема дуба звичайного при допомозі інтродуцентів. 212

Запропоновано заходи щодо розкриття та вирішення проблеми пов’язаної із зменшенням площі лісів. Участь в акціях «Посади дерево», «Ліси для нащадків», участь в конкурсі «Майбутнє лісу в твоїх руках». Активізація роботи учнівських лісництв. Підтримка здоров’я лісів, шляхом дотримання екологічної чистоти. Виготовлення пам’яток про правила поведінки в лісі. ДЕНДРОПАРК КРИВОРІЗЬКОГО ЖОВТНЕВОГО ЛІЦЕЮ. ПРОЕКТ РЕКОНСТРУКЦІЇ Рожков Владислав Олегович, учень 11 класу Криворізького Жовтневого ліцею Дніпропетровське відділення МАН України Науковий керівник Качалов Іван Андрійович, керівник гуртка «Юні лісівникидендрологи», КПНЗ «Станція юних натуралістів Жовтневого району» Криворізький Жовтневий ліцей розташований вул. Жовтневому районі міста Кривого Рогу, по вулиці Кропивницького, 63. Збудований у 1970 році тоді ще знаний як КЗШ № 3, у цьому ж році було закладено шкільний дендропарк. Жовтневий ліцей окрім іншого має велику та гарну територію, яка потребує реконструкції, а саме створенні на її території дендропарку та сучасної інфраструктури (спортивний майданчик, зони для відпочинку, зелені класи). Предметом проектування шкільного дендрарію. Об’єктом - є декоративні дерева та кущі в озелененні ліцею. Мета роботи є еколого-ботанічна характеристика зелених насаджень та створення проекту сучасного дендрологічного парку на території Криворізького Жовтневого ліцею. Завдання: 1. Узагальнити уявлення про флору та дендрофлору; 2. Узагальнити сучасні уявлення про основні підходи до озеленення навчальних закладів у науковій літературі та мережі Інтернет; 3. Перевірити чи відповідають держаним стандартам озеленення Криворізького Жовтневого ліцею; 4. Визначити та описати сучасний видовий склад дерев та чагарників та території ліцею (інвентаризація); 5. Ознайомитись з асортиментом дерев та чагарників перспективних для озеленення території навчальних закладів; 6. Розробити проект перспективного розвитку озеленення території КЖЛ та створення дендропарку за допомогою програмного продукту RealTime Landscaping Architect. Як свідчать опрацьовані літературні дані, архітектурно-планова композиція шкільної ділянки разом з архітектурою шкільної будівлі художньо-емоційно впливає на учнів і привчає їх до впорядкованості і краси. Найбільш привабливими видами в озелененні ми вважаємо: каштан кінський, клен гостролистий, клен форма шаровидна, береза повисла, горобина звичайна, ялина європейська. Озеленення території ліцею частково відповідає вимогам Держстандарту. 213

В ідеалі розрахункова частка зелених насаджень на одного учня після реконструкції, за нашими підрахунками повинна складати не менше 0,002 Га. Загалом у результаті реалізації проекту реконструкції загальну площу зелених насаджень планується збільшити на 3650 м2, що в сумі складатиме – 9150 м2 або 0,915 Га. Таким чином, частка зелених насаджень, на одного учня складатиме 0,0022 Га, що відповідатиме вимогам Держстандарту. ВПЛИВ ДЕЯКИХ ШТАМІВ HETEROBASIDION ANNOSUM НА ПРОРОСТКИ PINUS SYLVESTRIS Волков Сергій Юрійович, учень 11 класу Української гімназії Димитровської міської ради Донецької області Донецьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Лійка Анатолій Володимирович, учитель біології Метою наукової роботи: встановлення вірулентності штамів (НА-6-99, КВ-82-16, ДН-2-10, СМ-2-95, НА-2-95, Дон-1-11) Heterobasidion annosum на молодих проростках, отриманих із насіння Pinus sylvestris різного кольору, різних популяцій, прослідкувати залежність вірулентності штаму від місця його збору та популяції Pinus sylvestris. Актуальність моєї роботи зумовлена необхідністю збереження і відновлення насаджень хвойних рослин. Одним із найбільш небезпечних чинників, що впливають на кількість і якість лісової продукції є строката гниль коренів, яка викликається трутовиком - Heterobasidion annosum. Вивчення фізіології кореневої губки її специфічних властивостей, щодо Pinus sylvestris, може бути використано задля впровадження ефективного захисту популяцій сосни на території України. Для досягнення мети роботи було виконано два досліди. Мета першого досліду: встановлення вірулентності деяких штамів Heterobasidion annosum до молодих проростків Pinus sylvestris, зібраних у Дніпропетровській області Дніпродзержинського ЛГ, Луганській НовоАйдарського ЛОГ та Харківської Красноградського ЛГ. Мета другого досліду: встановлення залежності стійкості проростків Pinus sylvestris до Heterobasidion annosum від місця збору насіння та виділення чистої культури гриба. Висновки.

Патогенність усіх штамів проявляється менше на проростках, отриманих із темного насіння різних популяцій. Ці властивості необхідно використовувати при створенні нових, більш стійких насаджень. Патогенність штаму зменшується, якщо проростки отримані із насіння тієї місцевості, що й сам штам. Підвищену стійкість таких популяцій необхідно використовувати при відновленні знищених популяцій, а також для отримання більш стійких форм Pinus sylvestris до Heterobasidion annosum. 214

Найбільш вірулентними із досліджуваних штамів є КВ-82-16 та СМ2-95. ГНІЗДОВА ОРНІТОФАУНА ОКОЛИЦЬ С. ДЕНИШІ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ Кратюк Олександр Олександрович, учень 8 класу Денишівської ЗОШ І-ІІІ ст. ім. В.Г. Бондарчука Житомирськетериторіальне відділення МАН України Науковий крівник: Кратюк Олександр Леонідович к.б.н., доцент Житомирський національний агроекологічний університет Робота присвячена вивченню гніздової орнітофауни лісових насаджень, які в різній мірі зазнали антропогенного впливу. Мета — встановити сучасний видовий склад гніздової орнітофауни околиць с. Дениші Житомирської області. Виявити, по можливості, гніздування птахів занесених до Червоної книги України. Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання: 1. Обстежити лісові масиви навколо села Дениші на предмет виявлення гнізд птахів; 2. Описати гнізда згідно загальноприйнятих методик; 3. Встановити закономірності розташування окремих гнізд птахів у регіоні досліджень. Об’єктом дослідження є гніздова орнітофауна лісових екосистем Центрального Полісся. Предметом дослідження є еколого-біологічні особливості розташування гнізд птахів в околицях с. Дениші Житомирської області. Нами описано 76 гнізд птахів 23 видів птахів Найбільше зареєстровано гнізд чикотня. Середні значення промірів їх гнізд становлять D = 18,45±0,24, d = 9,91±0,15, H = 15,74±0,29, h = 7,58±0,15. Гнізда чикотня виявили на 8 видах дерев і чагарників (груша, верба, яблуня, береза, ялина, черемха, глід, бузина) та на дерев’яному стовпі. Висота розташування гнізд коливається від 40 см до 340 см. Середнє значення 146,93±11,56 см. Висота розташування гнізд чикотня є одним з показників урбанізації території. Загалом же висота розташування гнізд чикотня залежить від двох складових, а саме: від деревно-чагарникової породи, на якій збудоване гніздо та ступеня антропогенного навантаження на біогеоценоз. Оскільки дослідження особливостей розташування гнізд чикотня відображає загальну тенденцію поширення відкритогніздних птахів, стає можливим впровадження певних механізмів, що допоможуть створювати привабливі для проживання зони, розширювати видовий склад птахів, а отже сприятимуть покращенню екологічної ситуації в цілому.

215

ФІТОТОКСИЧНА АКТИВНІСТЬ ГРУНТУ РІЗНИХ ЕКОСИСТЕМ УЖГОРОДСЬКОГО РАЙОНУ Терлецька О.Ю., учениця 11класу УЗСШІ з ПВОП Закарпатське територіальне відділення МАН України Наукові керівники: Зинзикова М.Б., вчитель вищої категорії УЗСШІ з ПВОП ; Симочко Л.Ю., кандидат біологічних наук, доцент ДВНЗ «Ужгородський національний університет'» У даній роботі зміст полягає у вступі, огляді літератури, матеріалах та методах досліджень, фізико-географічній характеристиці району досліджень , результатах досліджень, висновках та списку використаних джерел. Актуальність: Значні порушення функціонування природних екосистем, забруднення промисловими та побутовими відходами, інтенсивний рух транспорту, надмірне використання засобів хімізації на землях сільськогосподарського призначення – усе це є причиною порушення функціонального стану ґрунту та його екологічних показників, зокрема фітотоксичної активності. Об’єкт досліджень: ґрунт природних та антропогенно трансформованих екосистеми Ужгородського району. Предмет досліджень – фітотоксична активність грунту при різних рівнях антропогенного навантаження. Мета: оцінка спрямованості антропогенного впливу на грунт різних екосистем з використанням показника фітотоксичної активності. Завдання: аналізувати літературні дані по тематиці досліджень;відбрати зразки ґрунту різних екосистем; експериментально дослідити рівень фітотоксичної активності ґрунту різних екосистем;зробили мікробіологічний аналіз грунту. Результати досліджень: Антропогенне навантаження безпосередньо впливає на показник фітотоксичної активності ґрунту та підлягає сезонній динаміці. Найнижчій рівень фітотоксичної активності і мінімальний вміст грунтових мікроорганізмів спостерігався у природній екосистемі –ліс. Найвищий у агроекосистемі (монокультура). ВПЛИВ ОЗНАК ГЛОБАЛЬНОГО ПОТЕПЛІННЯ КЛІМАТУ НА СТАН ДЕРЕВНИХ ПОРІД МЕЛІТОПОЛЬСЬКОГО ЛІСОМИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА Нікорчук Олександра Анатоліївна, учениця 9 класу Мирненської ЗОШ І-ІІІ ступенів Мелітопольського району Науковий керівник: Гладких Людмила Володимирівна, вчитель біології Актуальність: вивчення ознак глобального кліматичного потепління та змін живих організмів в довкіллі сприяє пошуку та виробленню перспективних наукових засобів для збереження природи. . Мета роботи: на прикладі деревних порід лісу визначити наслідки потепління клімату в нашому регіоні, механізми адаптаційних змін рослин 216

верхнього ярусу місцевих та інтродукованих видів, розглянути та вивчити методи штучного розведення лісу та шляхи його захисту. Об’єкт дослідження: стан деревних порід на ділянках Мелітопольського лісомисливського господарства. Предмет дослідження: реакція листяних та хвойних дерев на кліматичні зміни. Методи дослідження: 1) спостереження за природою; 2) порівняльно- описовий; 3) лабораторний; 4) літературний; 5) статистичний; Наукова новизна роботи: під час досліджень було виявлено органічне поєднання науки і практики у збереженні лісу в нашому регіоні, виявлені конкретні зміни деревних порід як реакція на ознаки глобального потепління клімату,особливості та значення тепличного розведення місцевих та інтродукованих видів, визначені корисні адаптаційні явища в природному середовищі. Головні висновки: 1. Сучасне потепління клімату викликає зміни деревних рослин . 2. Внаслідок цього відбуваються певні адаптації в морфології та фізіології багатьох порід дерев. 3. У хвойних рослин загальне підняття температури сприяє збільшенню періода росту та пригніченню поглинання вуглекислого газу. 4. Листвяні породи дерев реагують на потепління клімату здебільшого змінами вегетації ( строків цвітіння, розпускання листків, прирісту стовбурів, утворенню насіння тощо). Однак, і хвойні і листвяні дерева страждають від літньої спеки та від виснаження внаслідок вичерпаності резервних речовин при зимових відлигах, при відсутності захисту після танення снігу і поверненні морозів в той час, коли вони вже перейшли до стану вегетації. 5. 5) В нашому краї природне відновлення лісу відбувається дуже повільно. Без допомоги людини тут не обійтись. 6. Потепління клімату сприяє кращому приживанню і розселенню інтродукованих видів, а деревостани насінного походження краще виживають в умовах жаркого літа та різких змін температури.

217

ХВОСТАТІ ЗЕМНОВОДНІ ЗАПОВІДНИХ ЛІСОВИХ ОКОЛИЦЬ МІСТА КИЄВА ТА КАРПАТСЬКОГО БІОСФЕРНОГО ЗАПОВІДНИКА Гальперін Олександр Ігорович, учень 11 класу Українського медичного ліцею Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, м. Київ Київське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Яворська Катерина Іванівна, викладач кафедри біології та екології Міжнародного Соломонова університету, кандидат біологічних наук; Ткачук Людмила Іванінівна, завідувач відділу біології Київського Палацу дітей та юнацтва Земноводні дуже чутливі до антропогенного впливу. У деяких країнах Західної Європи у результаті діяльності людини чисельність земноводних різко скоротилася. Окремі види стали нечисленними і в нашій країні. До Червоної книги України внесено кожний четвертий вид амфібій нашої фауни: потребують охорони плямиста саламандра, тритони гребінчастий, карпатський та гірський.

Дослідницька та моніторингова діяльність дозволяє науково обґрунтувати теоретичні та практичні методи до збереження біорізноманіття. Мета роботи: Дослідити фауну та провести облік чисельності хвостатих земноводних досліджуваних територій. Дослідження проведено з квітня 2010 по серпень 2012 року на наступних територіях: заказник «Лісники» - хутір Мриги, долина р. Віта, пам’ятка природи «Романівське Болото» - струмок Любка, Урочище «Лиса гора». Довжина ділянок близько 1 км. (2000 кроків) ширина 2м. Під час маршрутного обліку нами виявлено представників 2 видів хвостатих земноводних - тритон звичайний (Lissotriton vulgaris) та тритон гребінчастий (Triturus cristatus). Узагальнюючи одержані результати слід відмітити, що найбільша кількість тритонів спостерігалась у 2012 році, що можливо, пояснюється ранньою весною. Аналізуючи дані по районам дослідження бачимо, що у 2010 та 2011 роках найбільша кількість тритонів була відмічена в районі струмка Любка (пам’ятка природи «Романівське Болото»), 16 та 18 особин відповідно, тоді як у 2012 році, найбільша кількість тритонів спостерігалась в районі р. Віта (заказник «Лісники»). На території Лисої гори відмічено найменша кількість тварин (15 за весь період досліджень), що можна пояснити значним антропогенним впливом. Облік чисельності хвостатих земноводних в районах Карпат проводився протягом липня серпня 2010, 2011 та 2012 років. Дослідження проводили в районі: села Велика Уголька – 2010, 2012 роки та туристичної бази «Синєвірська поляна» – 2011 рік. (долини струмків в лісі ) За період досліджень проведено 34 обліки, під час яких відмічено 218 тварин. Нами виявлено представників 2 видів хвостатих земноводних саламандра плямиста (Salamandra salamandra) та тритон карпатський (Lissotriton montandoni). Найбільша кількість тварин була відмічена у 2012 році, що можливо пояснюється дощами в липні, що сприяло кращому розвитку личинок. 218

На підставі аналізу попередніх літературних джерел доходимо висновку, що зібраний нами матеріал суттєво доповнює дані про сучасне поширення згаданих видів амфібій. Під час наших польових робіт вдалося зібрати нові дані щодо популяцій двох видів із національної Червоної книги – тритона карпатського (Triturus montandoni) та саламандри плямистої (Salamandra salamandra У 2012р. для поповнення різноманіття ареалу тваринами національної Червоної книги, на території «Лиса гора», було переселено 5 дорослих особин та 19 личинок тритона гребінчастого (Triturus cristatus), а в долині лісового струмка біля села Велика Уголька – 4 дорослих саламандри (Salamandra salamandra), які раніше утримувались у штучних умовах. За нашими спостереженнями, тварини успішно пройшли акліматизацію і вижили та пристосувались до нових умов існування в природному середовищі. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕТІОЛОГІЇ ТА ПАТОГЕНЕЗУ ПОПЕРЕЧНОГО РАКУ ДУБА ЗВИЧАЙНОГО НА ТЕРИТОРІЇ ЗНАМ`ЯНСЬКОГО ЛІСНИЦТВА ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЧОРНОЛІСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» ТА ЗАХОДИ СПЯМОВАНІ НА ЗМЕНШЕННЯ ЙОГО ШКОДОЧИННОСТІ Лагно Єлизавета Сергіївна, учениця 11 класу НВК «Знам’янська загальноосвітня школа I-III ступенів № 2 – ліцей» Знам’янської міської ради Наукові керівники: Резніченко Віта Петрівна, кандидат сільськогосподарських наук, старший викладач кафедри загального землеробства Кіровоградського національного технічного університету; Іваник Людмила Вікторівна, вчитель біології вищої кваліфікаційної категорії, старший вчитель НВК «Знам’янська загальноосвітня школа I-III ступенів № 2 – ліцей» Знам’янської міської ради Актуальність теми. Дуже велике значення має дуб звичайний. Нині практично вся надземна частина дуба знаходить застосування в народному господарстві. Однією з найбільш небезпечних інфекційних хвороб дубових насаджень є поперечний рак дуба. При впливі поперечного рака дерево втрачає не тільки біологічну стійкість а й технічну якість деревини. Мета дослідження полягає у встановленні етіології та патогенезу поперечного раку в дубових насадженнях різного походження, складу, віку та повноту в свіжих дібровах. На основі проведених спостережень і досліджень, а також наукового аналізу літературних джерел можна зробити такі висновки. 1. Поперечний рак дуба є найпоширенішим захворюванням дубових насаджень ДП «Чорноліського навчально-виробничого лісового господарства» 2. Найбільша кількість уражень на висоті 1м — 65,7% від усіх облікованих пухлин. Значно рідше зустрічається на висоті 2-3 м — 28,6%. На висоті більше 3 метрів пухлини зустрічаються ще рідше 219

4. 5.

–5,7%. Отже, вражається найбільш цінна частина стовбура. Ці дані узгоджуються із середньостатистичними даними по Україні. Найбільш поширена форма поперечного раку - закрита - 48,6 %. Перехідна форма складає 31,4 %, а відкрита 20,0 - %. Відкрита форма є найбільш небажаною. В порівнянні з даними по Україні на обстежуваній нами території лісу суттєво збільшується відсоток закритої форми хвороби. В умовах господарства достатньо сильно уражаються поперечним раком чисті дубові насадження. Дослідженнями встановлено, що первинне інфікування дерев збудником поперечного раку проходить в молодому віці. Тому при проведенні значних рубок догляду за лісом уражені дерева необхідно видаляти. При цьому в першу чергу вирубуються дерева з відкритою формою пухлин, потім з перехідною, і в останню чергу — із закритою формою. Це пояснюється тим, що закрита форма суттєво не впливає на ріст і розвиток дерев. Враховуючи, що основна маса уражених дерев поперечним раком знаходяться на висоті 1м, а ракові пухлини на висоті стовбура вище 3 м зустрічається по одиночно, то в дубових насадженнях старше 45-50 років ураження бокових гілок проходить дуже рідко. Було виявлено, що найбільша ступінь ураженості раком дуба була відмічена на тих виділах, де спостерігалося найбільша кількість вогнищ попелиці строкатої та близьке розташування промислових об’єктів та автомобільних магістралей. Можна зробити припущення, що етіологія поперечного раку дуба звичайного безпосередньо пов’язана з погіршення екологічного стану антропогенними факторами та біотичними факторами (попелиця строката).

ХАРАКТЕРИСТИКА ШИШОК ТА НАСІННЯ СОСНИ КРИМСЬКОЇ В ОКОЛИЦЯХ СМТ. ЛОТИКОВЕ Устименко Ольга Костянтинівна, учениця 10 класу Лотиківської ЗОШ I-III ступенів Слов’яносербського району Науковий керівник: Соловйов Михайло Юрійович, науковий співробітник Луганської агролісомеліоративної науково-дослідної станції Мета дослідження: дослідити характеристики шишок та насіння сосни кримської, яка зростає у насадженнях в околицях смт. Лотикове. Сосна кримська – цінна лісова та декоративна порода, яка набула широкого поширення у повоєнні роки у лісорозведенні, агролісомеліорації та зеленому будівництві. Дослідження та уточнення характеристик шишок та насіння сосни кримської у нетипових для неї умовах є значущим для питань лісорозведення з огляду на можливість відновлення природним шляхом. Для виконання роботи в околицях смт. Лотикове обрано насадження сосни кримської: лісові культури 30-35-річного віку. Шляхом випадкової вибірки відібрано 20 екземплярів сосни. У обраних дерев визначали діаметр стовбура на 220

висоті 1,3м, висоту дерева, категорію санітарного стану та оцінювали плодоношення. З обраних дерев збирали по декілька зрілих, але не розкритих шишок. У подальшому у камеральних умовах у зібраних шишок (у нерозкритому стані) визначали: довжину, ширину у найширшому місці, масу, а також кількість отриманих насінин (в т. ч. і порожнє насіння), зважували насінини та шляхом перерахунку вираховували вагу 1000 штук насінин. Обрані екземпляри сосни кримської характеризуються наступними середніми таксаційними показниками:  середній діаметр дорівнює 18 см (від 13 см до 26 см);  середня висота становить 5,1 метри (від 2,5 м до 7 м);  середньозважена категорія санітарного стану дорівнює 1,7 (з 20 дерев: без ознак ослаблення 7 шт., ослаблених – 12 шт., сильно ослаблених – 1 шт.);  середньозважена оцінка плодоношення становить 1,75 бали (плодоношення відсутнє у 1 дерева, дуже слабке – у 7 дерев, слабке – у 9 дерев, середнє – у 2 дерев та рясне – у 1 дерева). З виміряних дерев без вибору взято по декілька стиглих шишок. Загалом із 19 дерев зібрано 100 шишок. Узагальнюючи отримані результати вимірювань, можна зазначити наступне:  середня довжина шишок коливалась у межах 45,57-73,75мм (середнє 61,92мм).  середня ширина (діаметр) шишок 27,86-36,00мм (середнє 31,22мм).  середня маса шишок у свіжозібраному стані 12,73-28,96г (середня 18,69 г.)  середня кількість отриманих насінин (штук насінин на 1 шишку) коливалась від 1,00 до 20,6 (в середньому становила 12,31 насінину на 1 шишку).  частка порожнього насіння становила 0,0-61,54% (в середньому 12,43%).  середня маса 1000 штук насінин 9,125-13,29 г (середня 11,02 г), для переважної більшості зібраного насіння – 10-12 грамів.  Загалом шишки сосни кримської з околиць смт. Лотикове дрібніші від середніх значень, а середня маса 1000 насінин –менша від відповідних літературних даних. Пояснити це можна декількома причинами, головними з яких можна вважати дві: несприятливі умови місцезростання та наявність поблизу потужного джерела забруднення атмосфери.

221

НЕКТАРОНОСНІ РОСЛИНИ ЛІСОВИХ НАСАДЖЕНЬ ДП «ЛЬВІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» Каськун Михайло Данилович, учень 10 класу НВК «Школа-гімназія «Сихівська»», м. Львів Львівське територіальне відділення МАН україни Науковий керівник: Заячук Василь Яремович, доцент кафедри ботаніки, деревинознавства і недеревних ресурсів лісу Національного лісотехнічного університету України, кандидат сільськогосподарських наук Актуальність теми. В сучасних умовах виникає необхідність застосування комбінованої моделі ведення лісового господарства, що передбачає комплексне використання як деревних, так і недеревних лісових ресурсів, зокрема нектаропродуктивності лісових насаджень. Останні відносяться до лісової продукції, що має короткий термін відновлення. Метою роботи є вивчення видового складу лісових медоносів, особливостей розповсюдження лісових медоносів, вивчення нектаропродуктивності лісових насаджень на території ДП “Львівське лісове господарство”. Виходячи з цього, у роботі передбачено вирішити наступні завдання: охарактеризувати основні медоноси лісових насаджень ДП “ Львівське лісове господарство”; вивчити особливості розповсюдження лісових медоносів, визначити терміни цвітіння лісових медоносів, здійснити класифікацію лісових медоносів за термінами цвітіння, життєвими формами, категоріями лісових земель; встановити нектаропродуктивність основних медоносів лісових насаджень ДП “ Львівське лісове господарство”. Проведено розподіл лісових медоносів за життєвими формами. Так, медоноси поділено на групи: дерева; кущі; кущики; трави. У роботі проведено розподіл лісових медоносів за категоріями земель. Медоноси поділено на групи: піднаметові; медоноси зрубів; медоноси на сінокосах та пасовищах. Визначено нектаропродуктивність лісових насаджень. Розроблено заходи з покращення нектаропродуктивності лісових насаджень. РОЗРОБКА ВОДНОГО МАРШРУТУ КАНТАРЕВОГО РІЧИЩА Гаврилюк Анна Володимирівна, учениця 11 класу ліцею №4 м. Кременчука Науковий керівник: Дігтяр Сергій Вікторович,викладач біології КУЕІТУ Актуальність цієї роботи полягає в тому, що на сьогоднішній день проблемі рекреації заповідних зон нашої країни приділяється все більше уваги. Важливим чинником збереження рекреаційних зон є здійснення екологічного контролю. Одним із перспективних напрямків екологічного контролю є розробка екологічних маршрутів. Вивчення видового складу рослинності допоможе в пізнанні стану територій, проведенні моніторингу, подальшому збереженні цих територій. Предметом наших досліджень є ділянки на екологічних маршрутах Кантаревого річища та акваторія Кантаревого річища. Об'єктом є видовий склад рослинності вищезгаданих територій. 222

За мету даної роботи було обрано: вивчення рекреаційного потенціалу та антропічного тиску на урочище Кантареве річище; розробка екологічних маршрутів; докладний опис ботанічних видів на обраних ділянках маршрутів. Відповідно до мети було поставлено наступні завдання: Розробка водного маршруту. 1) Запропонувати та розробити екологічні маршрути. 2) Вивчення різноманітності видів на зупинках маршрутів. На основі проведених досліджень та літературних даних ми прийшли до наступних висновків: 1. Об'єкт досліджень потребує більшого контролю, адже має великий рекреаційний потенціал і, разом з тим, антропічний тиск. 2. У розробці екологічних маршрутів треба опиратися на такі аспекти як: мінімізація збитків природним об'єктам півострова, інформаційність та емоційна насиченість екскурсії. 3. Розроблені маршрути не потребують використання човнів (сухопутні маршрути) та є не дуже протяжними( 1,5-6 км.) 4. Розробка водного маршруту має виключне екологічне значення. Адже наочно показує реальний стан водного простору та берегової лінії Кантаревого річища. ВИВЧЕННЯ ВИПРОБНИХ КУЛЬТУР ДУБА БАЗАЛЬТІВСЬКОГО ЛІСНИЦТВА ДП «КОСТОПІЛЬСЬКИЙ ЛІСГОСП» Сидорова Богдана Сергіївна, учениця 11 класу Костопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 Найпоширенішим способом штучного відтворення лісів, зокрема і з дубом звичайним, було і залишається посадка лісу шляхом створення так званих лісових культур. Парадигма сучасного лісівництва, окрім усього іншого, ґрунтується на досягненнях загальної генетики та лісової селекції зокрема. Лісівниками Рівненщини спільно з науковцями, найперше Волошиновою Н.О., в регіоні понад 30 років ведеться послідовна робота зі створення лісонасіннєвої бази на селекційній основі. Мета дослідження: підвищення продуктивності дуба звичайного у лісах Рівненської області. Методи дослідження: статистична обробка даних, облік морфометричних показників приросту саджанців. Об’єктом дослідження стали випробні культури дуба звичайного. На Рівненщині проводяться роботи, спрямовані на підвищення породного стану лісів, адже щорічно на землях держлісфонду створюють лісові культури на площі понад 2,5 тис. га. З цією метою в області постійно проводяться роботи по переведенню створення лісових культур на генетико-селекційну основу. У ході дослідження здійснено вивчення нащадків потомства плюсових дерев дуба, що зростають в області, проведено таксаційну оцінку родини кожного плюсового дерева дуба, визначено морфометричні показники кожного екземпляра в родині плюсового дерева. Проведено також порівняльну характеристику між родинами плюсових дерев за морфометричними показниками між популяціями різних державних 223

підприємств двох популяцій у Костопільському лісовому господарстві – насіннєвої ділянки і генетичного резервату. ЯКІСНА ОЦІНКА ВУЛИЧНИХ НАСАДЖЕНЬ ЛИПИ СЕРЦЕЛИСТОЇ (НА ПРИКЛАДІ М. СУМИ) Мельник Андрій Андрійович, учень 11 класу КУ Сумська спеціалізована школа І–ІІІ ступенів ім. В. Стрельченка №1 Сумське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Мурашкіна Світлана Анатоліївна, вчитель біології КУ Сумської спеціалізованої школи І–ІІІ ступенів ім. В. Стрельченка №1 Питання якості природного середовища в населених місцях з кожним роком постає все гостріше. За рахунок збільшення щільності забудови, зелені насадження поступово витісняються багатоповерховими спорудами, газони вкриваються асфальтом. Альтернативне озеленення, нажаль, залишається тільки теорією. Місто Суми не є винятком. За останні десять років площа зелених насаджень міста знизилася, якісний склад вуличних насаджень, не зважаючи на щорічне зростання автотранспорту та інших джерел забруднення атмосфери, не змінювався. Це робить дослідження міських насаджень гостро актуальними. Мета роботи передбачала дослідження стану посадок липи серцелистої на вулицях м. Суми та виявити рівень життєвого стану дерев цього виду. Для реалізації заявленої мети були поставлені наступні завдання: Виявити видовий склад дендрофлори вуличних насадженнях у м. Сумах і дати загальну оцінку її структури; провести інвентаризацію посадок липи серцелистої на вулицях і у центральному парку ім. І. М. Кожедуба м. Суми; провести діагностику життєвого стану насаджень липи серцелистої в різних умовах зростання; вивчити можливості використання флуктуючої асиметрії листків липи серцелистої для фітомоніторингу; виявити фітомеліоративну придатність використання липи серцелистої в сучасних умовах міста. Об’єкт дослідження – липа серцелиста, що зростає в різних типах міських насаджень, використовуваних у зеленому будівництві. Предмет – процеси трансформації життєвого стану липи серцелистої в умовах урбанізованого природного середовища. Методи дослідження. Для вирішення поставлених задач був використаний широкий арсенал методів сучасної фітоіндикації, геоботаніки, лісоведення. Наукова новизна досліджень. Вперше проведено детальне обстеження вуличних насаджень чотирнадцяти центральних вуличних артерій м. Суми, проведений систематичний та екологічний аналіз виявлених деревних видів; дана оцінка морфологічних характеристик липи дрібнолистої, яка зростає в різних типах посадок центральної частини селитебної території м. Суми; досліджено вплив різних умов зростання та типу посадки на ріст дерев липи серцелистої; виявлений зв’язок показників листкової пластинки та флуктуючої асиметрії листка з якістю середовища. Робота проводилася відповідно до наукової програми кафедри садово-паркового і лісового господарства Сумського НАУ «Вивчення стану зелених насаджень населених міст північно-східної частини Лісостепу 224

України з метою встановлення шляхів оптимізації природного середовища» (номер державної реєстрації 01090000346). За результатами проведених досліджень були сформульовані такі висновки: На території міста Суми утворюється мікроклімат, який характеризується підвищенням середньомісячної температури на 1-2 ºС та кількості опадів на 33 мм за рік порівняно з околицею. У складі вуличних насаджень міста домінують липа, переважно серцелиста, гіркокаштан звичайний, клен гостролистий, зустрічаються представники родів тополя, ясень, береза, горобина, зрідка – верба. Доля хвойних дуже низька. Антропогенне втручання в умови існування рослин приводить до змін, які проявляються через зовнішню трансформацію габітусу особин. Рослини липи серцелистої в умовах зони центрального міського парку мали більш потужний габітус, ніж рослини посадки «Липова алея» по вул. Петропавлівська. Паркові насадження липи серцелистої відносяться до ІІІ класу бонітету і характеризуються як середньобонітетні з середнім продуктивним потенціалом. Рослини «Липової алеї» виявилися непродуктивними (V клас). Погіршення умов зростання проявляється у зменшенні лінійних параметрів листкової пластини, зменшення її площі та у скороченні довжини черешка. За інтегральним показником флуктуючої асиметрії насадження липи серцелистої пам’ятки природи «Липової алеї» (вул. Петропавлівська) відносяться до зони критичного стану, а центрального міського парку – до близької до критичної. Ознакоюмаркером техногенної трансформації території міста можуть бути рекомендовані для липи серцелистої 4-а та 5-а досліджувані ознаки. Практичне значення одержаних результатів. Результати наукових досліджень можуть бути використані під час розробки практичних рекомендацій по веденню зеленого господарства м. Суми та при проведенні фітомоніторинга. ВПЛИВ МІНУЮЧОЇ МОЛІ НА СУЧАСНИЙ СТАН НАСАДЖЕНЬ КАШТАНА КІНСЬКОГО В УМОВАХ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ Потапова Аліна Володимирівна, учениця Херсонської багатопрофільної гімназії №20 ім. Бориса Лавреньова Херсонської міської ради Херсонське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Мойсієнко Іван Іванович, професор кафедри ботаніки Херсонського державного університету, доктор біологічних наук Актуальність вивчення стану каштана кінського у Херсонській області полягає в тому, що, завдяки високій декоративності і відносному довголіттю, це одна з основних деревних порід у вуличному озелененні великих міст, містечок і сіл. Але на вулицях нашого міста можна було побачити хворобливого виду каштани, пошкоджені каштановою мінуючою міллю. Замість соковитої зелені рослини мали білувате з жовто-бурими плямами листя, яке почало опадати, а замість розкидистої тіні були лише голі гілки. Мета нашої роботи - дослідження біологічних особливостей та шкодочинності мінуючої молі в умовах м. Херсона і області (м. Скадовськ, с.м.т. Лазурне та с. Кардашинка), оптимізація боротьби з нею. 225

Основні завдання полягали у вивченні біологічних особливостей та шкодочинності мінуючої молі, факторів, що на неї впливають і запропонуванні шляхів оптимізації боротьби з шкідником. Проведенні дослідження показали високий ступінь ураженості гіркокаштану звичайного мінуючою міллю на території Херсонської області (який зростає з кожним роком. Було проведено дослідження факторів, що впливають на поширення молі, а також підтверджено, що найбільш вразливими до зараження є насадження гіркокаштану, розташовані у транспортній зоні. Для оптимізації боротьби з шкідником були запропоновано застосування комплексу заходів - агротехнічних (оптимізація насаджень), механічних (повна осіння утилізація листя, встановлення пасток тощо), хімічних (використання препаратів). БІОЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СОСНИ ЗВИЧАЙНОЇ, СФОРМОВАНОЇ НА ТЕРИТОРІЇ МАЛОПОЛІСЬКОЇ НИЗОВИНИ Роговський Максим Андрійович, Городнявський навчально-виховний комплекс «Середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, колегіум», Шепетівський район Хмельницьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Зведенюк Микола Андрійович, вчитель хімії Пліщинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Мета: провести біометричні дослідження хвої, шишок, насіння сосни звичайної; проаналізувати макро- та мікроструктуру деревини; вивчити деякі фізико-механічні властивості. Актуальність: у науковій літературі недостатньо висвітлені результати вивчення біоекологічних особливостей сосни звичайної в регіоні Малополіської низовини. Висновки. В результаті виконання роботи відібрані взірці; вивчено біометрію хвої, шишок, насіння, інтенсивність росту сосни в різні періоди; проаналізовано макро- та мікроструктуру деревини, фізико-механічні властивості. Результати. Робота включена до наукової тематики кафедри ботаніки, деревинознавства і недеревних ресурсів лісу НЛТУ України за напрямком «Підвищення продуктивності лісів України». Зібрано насіння найбільш продуктивних особин для відтворення насаджень сосни на землях несільськогосподарського користування. Закладено шкілку сосни звичайної на дослідній ділянці Городнявського навчально-виховного комплексу.

226

ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ КАШТАНОВОЇ МІНУЮЧОЇ МОЛІ В ЧЕРКАСАХ ТА МЕТОДИ БОРОТЬБИ З НЕЮ Лавріненко Катерина Валеріївна, учениця 10 класу Черкаської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4 Черкаське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Гаврилюк Максим Никандрович, кандидат біологічних наук, доцент кафедри екології та агробіології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Метою нашого дослідження було з’ясувати сучасний стан популяції каштанової мінуючої молі у м. Черкаси, дослідити закономірності розповсюдження, характер шкодочинності та охарактеризувати найбільш ефективні методи боротьби з нею. Каштанова мінуюча міль (Cameraria ohridella) завдає значної шкоди гіркокаштанам в межах Європи – живлячись всередині листка, знищуючи до 70% його поверхні. Результатом є передчасна дефоліація. Це явище впродовж декількох років поспіль, зазвичай, призводить до значного ослаблення дерева і, як правило, викликає його загибель. Навіть незначна заселеність мінами каштанової мінуючої молі призводять до пригнічення росту каштанів, втрати ними декоративності і санітарно-оздоровчих функцій. Останнім часом популяція каштанової молі в Україні стрімко зростає. Досліджувалися популяції каштанової мінуючої молі у місті Черкаси, біологія, чисельність та шкодочинний вплив даного шкідника на насадження гіркокаштану у різних умовах зростання у м. Черкаси. З’ясовано сучасний стан популяцій каштанової мінуючої молі у місті Черкаси, виявлено закономірності розповсюдження виду в межах міста, отримані нові дані щодо чисельності цього виду, його шкодочинної дії на гіркокаштан залежно від умов зростання, запропоновані актуальні методи боротьби зі шкідником. ІНТРОДУКЦІЯ КАШТАНА ПОСІВНОГО(CASTANEA SATIVA MILL.) В УМОВАХ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ Якубовська Євгенія Борисівна, учениця 11 класу Чернівецького ліцею №3 Науковий керівник: Никирса Тетяна Дмитрівна, к.б.н. Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича; Буджак Тетяна Віталіївна, вчитель біології

Інтродукція рослин є однією з важливих умов науково-технічного прогресу. Робота присвячена реліктовій рослині, представнику третинної флори давньоарктотретинного типу і разом з тим, дуже декоративному – каштану посівному (Castanea sativa Mill.). 227

Об’єктом дослідження є каштан посівний, інтродукований на території Чернівецької області. Предмет – морфологічна мінливість вегетативних і генеративних органів, сезонний розвиток каштана посівного. Метою роботи є дослідження біоекологічних показників каштана посівного в умовах інтродукції. Завдання роботи: 1) дослідити біоекологічні показники каштана посівного; 2) виміряти вегетативні і генеративних органи; 3) вивчити можливості розмноження каштана посівного в умовах інтродукції; 4) здійснити фенологічні спостереження . Досліджені морфологічні показники вегетативних і генеративних органів каштана посівного знаходяться в межах, вказаних у літературі. Нами визначено середні значення довжини і ширини світлових і тіньових листків, довжини чоловічих суцвіть, розміри суплідь і плодів. В умовах досліджуваного регіону каштан посівний проходить всі фази розвитку: від набухання бруньок, цвітіння, і до опадання плодів і листків. Висока зимостійкість, проходження повного циклу розвитку, а також визрівання насіння, свідчить про високу пластичність цього виду. В умовах інтродукції Чернівецької області каштан посівний розмножується тільки насінним шляхом. Господарська цінність та декоративні якості дають підстави для впровадження каштана посівного в садово-паркове будівництво Чернівецької області.

228

СУЧАСНИЙ СТАН ДЕНДРОФЛОРИ ПРИШКІЛЬНИХ ТЕРИТОРІЙ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ М. ЧЕРНІГОВА ТА ШЛЯХИ ЇХ ОПТИМІЗАЦІЇ Савченко Сергій, Чернігівський ліцей №15 На сучасному етапі значно зростає увага до проблем благоустрою територій, зокрема навколо закладів освіти, а тому наукового і практичного значення набуває вивчення дендрофлори пришкільних територій. Оскільки, випробування і введення в культуру видів деревних рослин має важливе значення для оптимізації життєвого середовища, збагачення видового різноманіття дендрофлори м. Чернігова та ряду інших властивостей. Мета дослідження: на основі аналізу історії формування зелених насаджень пришкільних територій, встановити видовий склад деревних рослин територій ЗНЗ м. Чернігова, та дослідити їх стійкість до впливу комплексу екологічних факторів, можливість більш широкого використання та запропонувавши шляхи їх оптимізації. У зв'язку з цим нами поставлені такі завдання: провести огляд літературних джерел і матеріалів досліджень та навести історичний нарис формування озеленення навчальних закладів м. Чернігова; з’ясувати основні напрями використання деревних рослин загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ), їх еколого-освітнє та виховне значення; провести інвентаризацію дендрофлори зелених насаджень пришкільних територій та з’ясувати її особливості; обґрунтувати шляхи оптимізації зелених насаджень ЗНЗ м. Чернігова та навести практичні рекомендації щодо покращення цих територій. В результаті аналізу історії формування зелених насаджень пришкільних територій ЗНЗ м. Чернігова з’ясовано, що вікова структура визначається історичними аспектами формування, більшість деревних рослин висаджені ще в період 50–80 рр. ХХ ст. (13 ЗНЗ) та певною увагою до озеленення цих територій з боку служб озеленення і благоустрою міста. Кількісні показники деревних рослин в різних закладах різняться чисельно та залежать від площі пришкільної території, віку навчального закладу та підходів до його озеленення і благоустрою (ЗНЗ № 22 (42 види), № 2 (35), № 25/31 (33), № 35 (32), № 7 (31), №15 (30) та ін.). Значною участю в озелененні за кількістю видів та особин є дендрофлора з аборигенною складовою. Зелені насадження

виступають як багатофункціональні території, що поєднують рекреаційні, санітарно–гігієнічні функції та мають навчально-виховне значення.

пришкільних

територій

Встановлено видовий склад дендрофлори озеленених територій ЗНЗ м. Чернігова, що налічує 90 видів, 57 родів, 27 родин. Найчисельнішими за кількістю видів є родини: Rosaceae (28 видів), Salicaceae (9), Oleaceae (5), Aceraceae (4); із голонасінних – Cupressaceae (7), Pinaceae (4). З’ясовано, що серед життєвих форм у насадженнях пришкільних територій міста Чернігова переважають дерева (52 види), що обумовлює значну участь аборигенної групи дендрофлори в озелененні. Досліджено стійкість деревних рослин до впливу комплексу екологічних факторів та встановлено, що у складі дендрофлори пришкільних територій м. 229

Чернігова значною є участь оліготрофів (46 видів); мезофітів (48); геліофітів (48). Щодо ареалів – з декількох флористичних областей (40 видів). Наступне місце – види з Циркумбореальної (17 видів) та Атлантично-Північно-Американської (16) флористичної області. Більшість видів дендрофлори є цілком морозостійкими (82 види) та газостійкими (63 види), це обумовлює схожість їх природно-кліматичних умов з природно-екологічними особливостями міста Чернігова. Рекомендований асортимент – 83 види, з 53 родів, та 24 родин включає перспективні види, що дозволяє здійснити збагачення дендрофлори територій навчальних закладів високодекоративними видами, з різноманітними екологогеографічними особливостями, господарським призначенням та поліфункціональною роллю. Нами розроблено генеральний план оптимізації пришкільної території на прикладі Чернігівського ліцею №15. Запропоновані нами практичні рекомендації щодо оптимізації насаджень пришкільних територій ЗНЗ м. Чернігова та передано їх Начальникам управління освіти і науки Чернігівської міської ради та облдержадміністрації та які було взято до впровадження.

230

Секція «Медицина» ДИНАМІЧНІ ПОКАЗНИКИ СКОРОЧЕННЯ ЛИТКОВОГО М’ЯЗУ ЩУРА ЗА УМОВ ГОСТОРЇ ІШЕМІЇ Гащишин Кирило Павлович, учень 11 класу Волинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради Волинське територіальне відділення МАН Науковий керівник: Мотузюк Олександр Петрович, доцент кафедри фізіології людини і тварин Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, кандидат біологічних наук. На сьогоднішній день майже відсутні експериментальні роботи з дослідження зміни кінетичних характеристик ішеміїзованих м’язів, що істотно ускладнює розуміння патофізіологічних процесів, що лежать в основі функціювання скелетних м’язів в умовах ішемії. Мета даної роботи полягала у тому, щоб дослідити вплив модульованої стимуляції на силові параметри ішеміїзованого скелетного м’яза. Завданнями роботи були дослідження силової продуктивності м’яза за умов різної швидкості наростання стимулюючого сигналу, а також дослідження процесу виходу силової відповіді ішеміїзованого м’яза залежно від передісторії його руху. В результаті проведених експериментів показано, що збільшення швидкості наростання модульованої стимуляції супроводжується швидшим виходом силової відповіді ішеміїзованого м’яза на стаціонарний рівень, тим самим зменшуючи загальний вплив ішемії. Зі збільшенням часу розвантажувальної стимуляції при використанні двох прямокутних імпульсів, мінімізуються розбіжності у виході силової відповіді ішеміїзованого м’яза на максимальний рівень під час другої стимуляції. Таким чином, ішеміїзований м’яз проявляє фізіологічну адаптацію для збереження максимально коректної еферентної активності із залученням компенсаторних механізмів. ЧАСОВА ДИНАМІКА ПОСТДЕНЕРВАЦІЙНИХ ЗМІН ВИКЛИКАНОЇ АКТИВНОСТІ СПИННОГО МОЗКУ У БІЛИХ ЩУРІВ Толіашвілі Микита Дмитрович, учень 11-А класу Дніпропетровського обласного медичного ліцею-інтернату «Дніпро» Дніпропетровське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Родинський Олександр Георгійович, доктор медичних наук, завідувач кафедри фізіології Дніпропетровської медичної академії Неясність механізмів певних змін, що є причиною багатьох неврологічних розладів.

231

Актуальність питань механізмів зростання збудливості для теоретичної та практичної медицини. Задачі поставлені таким чином, щоб оцінити локалізацію та механізми постденерваційних змін у спинному мозку. 1) Фазовий поділ постденерваційних змін за змінами характеру сегментарних відповідей. 2) Методика та постановка експериментальної частини на щурах. 3) Опрацювання результатів, отриманих у ході експерименту: 4) Особливості викликаної активності при стимуляції центрального відрізка нерву 5) Вплив блокатора потенціалзалежних калієвих каналів 6) Виникнення і зникнення явищ постденерваційної гіперрефлексії 7) Відповіді RVL5 через 5-150 діб після перерізки сідничного нерва 8) Підтвердження припущення щодо зникнення моносинаптичного компоненту відповіді на аферентну стимуляцію. 9) Аналіз результатів, підведення підсумків та висновків з експерименту. 10) Зростання в декілька разів активності мотонейронів. Розкриття і вивчення ґенезу та локалізації постденерваційних змін, практична значимість результатів та роботи загалом. Результати експерименту дозволять задати та певним чином корегувати спрямований пошук шляхів й засобів корекції різних видів рухових розладів. Матеріали наукової роботи розглянуті на засіданні кафедри та викладені в наукових конференціях; рекомендовані до використання в навчальному процесі. ВПЛИВ СИНДРОМУ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО НАПРУЖЕНЯ НА ВИНИКНЕННЯ ТА ПЕРЕБІГ ГІПЕРТОНІЧНОЇ ХВОРОБИ Ольшанська Анастасія Вадимівна, учениця 11 класу багатопрофільного ліцею № 105 м. Запоріжжя Запорізьке територіальне відділенняМАН України Науковий керівник: Бовт Валентина Дем′янівна, професор кафедри біології Запорізького Національного університету, доктор біологічних наук Актуальність теми дослідження. Соціальні зміни, технологічне переозброєння, інтенсивне формування міської інфраструктури привело до постійного збільшення стресових факторів та росту нервово-психічних навантажень на населення. В результаті зазначених процесів в економічно розвинутих країнах все більшого значення набувають не гострі захворювання, а група хронічних розладів. На зміну соматичним хворобам приходять нервовопсихічні. Все більше широкого розповсюдження отримали порушення здоров’я, пов’язані з розвитком гострого і хронічного емоційного стресу [30, 16, 1, 21, 52]. Враховуючи, що психічне здоров’я – це невід’ємний елемент загального здоров’я людей, а разом із психічним благополуччям – пересилка для високої якості життя, яке на сьогоднішній час має важливе значення в охороні здоров’я населення України. Наявність психічних розладів суттєво впливає на перебіг хвороби, порушуючи суб’єктивне сприйняття хвороби, знижуючи ефективність лікування [2, 39, 4, 5, 24, 9]. Незважаючи на проведені заходи щодо виконання Національних 232

Програм профілактики і лікування артеріальної гіпертензії (АГ), а також запобігання і лікування серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань, вони залишаються значимою медико-соціальною проблемою [3, 31,20, 23]. Структура причин смертності в Україні за останні п’ять років залишається сталою: на першому місці залишаються хвороби системи кровообігу - в 2011 р. цей показник склав 963,4 випадків (на 100 тис. нас.), що відповідає 66,2 % загальної смертності. За офіційними даними статистики, за останні 25 років поширеність серцево-судинних захворювань (ССЗ) серед населення нашої країни зросла в 3 рази, а рівень смертності від них на 45 %. Протягом останніх 10 років поширеність АГ в Україні зросла в 1,8 разів і досягла 31,5 % від всіх хвороб, а смертність від неї становить 937,1 (на 100 тис. дорослого населення), що складає 60,9 % загальної смертності. Таким чином, як на теперішній час, так і за даними прогнозу на найближче десятиліття, гіпертонічна хвороба (ГХ) та порушення психічного здоров’я є основними причинами втрати потенціалу життя населення світу, що обумовило актуальність дослідження, визначило його мету і завдання. Мета роботи - дослідження впливу синдрому психоемоційного напруження на виникнення та перебіг гіпертонічної хвороби. Завдання роботи: 1) Проаналізувати сучасний погляд щодо впливу синдрому психоемоційнойного напруження на виникнення та перебіг гіпертонічної хвороби за даними наукової літератури. 2) Вивчити психоемоційний стан у хворих на гіпертонічну хворобу. 3) Дослідити показники нейро-гуморальної регуляції та показників оксидативного стресу у хворих на гіпертонічну хворобу. 4) Встановити вплив синдрому психоемоційного напруження на виникнення та перебіг гіпертонічної хвороби. Об’єкт дослідження: хворі на гіпертонічну хворобу. Предмет дослідження: психоемоційний стан, рівні адреналіну та норадреналіну, інсуліну та кортизолу, показників окисної модифікації білків плазми крові у хворих на гіпертонічну хворобу. Наукова новизна одержаних результатів досліджень полягає в тому, що:  проведено комплексне системне дослідження хворих на ГХ із вивченням ознак синдрому психоемоційного напруження;  вивчено зміни психоемоційного стану у хворих на ГХ в залежності від стадії;  встановлено вплив порушень психоемоційного стану особистості на розвиток та перебіг ГХ. Теоретичне значення роботи полягає в суттєвому доповненні теорії в частині вчення про стан здоров’я суспільства, теорії чинників ризику, а особливо про вплив психоемоційного стану на розвиток та перебіг ГХ. Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що вони стали підставою для обґрунтування методики оцінки психоемоційного стану хворих на ГХ та його впливу на виникнення та перебіг ГХ.

233

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЇ ТАЛОЇ ВОДИ НА ВІРУС ГЕРПЕСУ Соломенна Вікторія Сергіївна, учениця 11 класу гімназії № 7, м. Севастополь Севастопольське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Смирнова З.М., викладач вищої кваліфікаційної категорії, викладач-методист керівник гуртка медичної біології МУНУМ Герпес - одна з найпоширеніших вірусних інфекцій людини. На сьогоднішній день в усьому світі відзначається розвиток нечутливих до протигерпетичних препаратів штамів вірусу. Таким чином, є актуальним пошук альтернативних методів профілактики рецидивів герпесу. Мета роботи полягала в дослідженні ефективності дії талої води на віруси герпесу. На підставі мети досліджень були поставлені наступні завдання: 1) Визначити ефективність застосування талої води при лікуванні герпесу. 2) Провести порівняння ефективності дії та терміни лікування герпесу талою водою, холодною кип'яченою водою і протигерпетичними препаратами. 3) Виявити найбільш ефективний метод лікування герпесу. Дослідження ефективності дії талої води при лікуванні вірусних захворювань проводилися з 1 березня 2012 по 17 грудня 2012 року на базі Севастопольського медичного коледжу ім. Ж. Дерюгіної. У дослідженні взяли участь 16 чоловік (середній вік 18,4 років) з простим (лабіальним) герпесом (ЛГ) та 1 особу (вік 48 років) з генітальним герпесом (ГГ). Учасники експерименту були розділені на 3 групи. У першу групу увійшло 8 осіб - застосовували талу воду. Друга група (4 людини) використовувала холодну кип'ячену воду (Т +4). Третій групі (4 людини) лікарями був призначений крем герпевір 5%. Результати досліджень показали, що свіжа тала вода сприяє прискоренню процесів регенерації, підвищує опірність організму інфекціям. Тала вода дійсно відрізняється від звичайної позитивною дією на організм в цілому і в лікуванні герпесу зокрема. При порівнянні з кремом герпевір 5%, найбільша ефективність виявлена у талої води. При використанні талої води спостерігалося зменшення кількості бульбашкових висипань на 22,5%, освіта меншої площі осередку ураження на 35,8%, що відповідно зменшувало тривалість рецидиву на 2,3 дня. Результати дослідження довели можливість використання талої води для лікування герпетичних висипань в домашніх умовах.

234

ВПЛИВ ЙОДОДЕФІЦИТУ НА ЗАХВОРЮВАНІСТЬ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ СЕРЕД ШКОЛЯРІВ М. МАРІУПОЛЯ Добровольська Олена Михайлівна, учениця 10 класу СШ № 5 м. Маріуполя Науковий керівник: Лихоносова Світлана Миколаївна, вчитель-методист вищої категорії з біології та географії НВК № 69 Захворювання щитоподібної залози (ЩЗ) відносяться до числа найпоширеніших в клінічній практиці ендокринних розладів. Поширеність патології порівнянна з поширеністю цукрового діабету, хвороб серцево-судинної системи. Більшість метаболічних процесів в організмі регулюються гормонами щитоподібної залози. Частий безсимптомний перебіг багатьох хвороб щитоподібної залози дозволяє припустити, що поширеність їх набагато вища, ніж відома на сьогоднішній день. Однозначної відповіді на питання: що саме веде до розвитку цих захворювань у дослідників немає. Метою роботи є виявлення наявності йододефіциту у школярів м. Маріуполя, уточнення екологічних факторів (природних і техногенних) та визначення їх впливу на функцію ЩЗ жителів м. Маріуполя. Науково-дослідна база представлена дослідженнями, які проведені на базі міжрайонного ендокринологічного відділення КУ «Маріупольська міська лікарня № 4 ім. І.К.Мацука» та шкіл м.Маріуполя. Наукова новизна полягає в тому, що вперше проведено аналіз поширеності патології ЩЗ в м. Маріуполі серед учнів. Після огляду ендокринологом серед відібраної групи була вивчена медіана йодурії в когортах школярів у 4 районах м. Маріуполя в 2011 році, проведена індивідуальна профілактика йододефіциту препаратом йоду (йодомарин 200 мкг/добу) серед школярів з доведеним йододефіцитом, повторно вивчена медіана йодурії в тих же когортах школярів у 2012 році, проведено порівняльний аналіз ефективності профілактики йододефіциту. Проведено зіставлення захворюваності та поширеності в залежності від екологічної обстановки і наявності йододефіциту. Виконано порівняння поширеності патології ЩЗ до і після йодопрофилактики серед школярів м. Маріуполя. Складені рекомендації щодо профілактики йододефіциту в умовах м. Маріуполя. Значимість роботи полягає в наступному: доведена безпечність профілактики йододефіциту препаратами йоду серед школярів після попереднього цілеспрямованого їх обстеження, розроблено практичні рекомендації щодо методології обстеження школярів на предмет виявлення патології ЩЗ, привернуто увагу громадськості до проблеми йододефіциту в м. Маріуполі. Результат проведеної роботи – доведена ефективність індивідуальної профілактики йододефіциту серед школярів м. Маріуполя. Дана робота допоможе своєчасно діагностувати і зберегти здоров'я нації підростаючого покоління.

235

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ, НАРОДЖЕНИХ ВІД МАТЕРІВ З ОДНОПЛІДНОЮ ТА БАГАТОПЛІДНОЮ ВАГІТНОСТЯМИ Ігнатко Ярослав Ярославович, учень 11-А класу ЗОШ І-ІІІ ст. № 15, м. Ужгорода Закарпатське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Томей Анжеліка Миколаївна, практичний психолог Найбільш інтенсивне зростання довжини і маси тіла відбувається на внутрішньоутробному етапі індивідуального розвитку та на першому році життя. Тому дія в цей період різних несприятливих зовнішніх і внутрішніх чинників може завдати негативного впливу на процеси формування та дозрівання організму дитини. Ускладнення вагітності викликають у плода порушення обміну речовин, розвивається гіпоксія, яка в свою чергу викликає затримку дозрівання органів і систем, сприяє відставанню в фізичному розвитку. Різноманітність чинників ризику, які впливають на антропометричні показники дітей при народженні, зумовлюють актуальність вивчення фізичного розвитку дітей, народжених від матерів з ускладненим перебігом вагітності. Виходячи із цього, була поставлена мета дослідження - порівняльна характеристика антропометричних показників дітей при народженні та протягом першого року життя, які народилися від матерів з багатоплідною та одноплідною вагітностями. Для її досягнення були визначені наступні взаємопов’язані завдання: дослідити вплив патології вагітності на фізичний розвиток новонароджених немовлят; оцінити особливості фізичного розвитку дітей раннього віку, які народились маловаговими щодо гестаційного віку; оцінити особливості фізичного розвитку дітей раннього віку, які народились великоваговими щодо гестаційного віку; провести порівняльну характеристику приросту маси та довжини тіла у дітей з двійні (трійні) протягом першого року життя. В роботі проаналізовано результати антропометричних вимірювань при народженні та протягом першого року життя 102-х дітей, з них 68 – народжені від матерів з ускладненим перебігом вагітності. Дослідження проводилось методом збору анамнезу у жінок, клінічного та антропометричного обстеження дітей. Вивчено вплив патології вагітності на антропометричні показники новонароджених, особливості перебігу пологів у матерів, характер вигодовування та рівень захворюваності дітей протягом першого року життя.

236

ПЕРЕДУМОВИ ТА ФАКТОРИ, ЩО СПРИЧИНЯЮТЬ ВИНИКНЕННЯ ОНКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У СЕЛІ ПЕТРОКОРБІВКА НОВГОРОДКІВСЬКОГО РАЙОНУ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ Капелянович Евген Володимирович, учень 11 класу Петрокорбівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів –дошкільний навчальний заклад» Новгородківської районної ради Кіровоградської області Кіровоградське територіальне відділення МАН України Наукові керівники: Яриніч Костянтин Володимирович, кандидат медичних наук, головний лікар Кіровоградського обласного онкологічного диспансеру; Баланенко Анастасія Гаврилівна, учитель біології Петрокорбівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів –дошкільний навчальний заклад» Новгородківської районної ради Кіровоградської області Зараз в світі йде нестримне зростання онкологічних хвороб та смертності від них. У Кіровоградській області фіксується 426 випадки онкологічних захворювань на 100тис. населення. У маленькому селі Петрокорбівка за 20 років від раку померли 56 чоловік. Проблема злоякісних утворень завжди цікавила людство. Хвороби боялись, шукали ліки від неї, та менше звертали увагу на причини, що її викликають. Тому пошук передумов та факторів, а разом з тим профілактики злоякісним пухлинам визначив мету цієї роботи. Предмет дослідження – умови життя та фактори ризику, що впливають на онкологічну захворюваність жителів села. Актуальність та практичність роботи полягає у тому, що тема є недослідженою, а піднята нами проблема захворювання на рак стоїть на першому місті в Україні, зокрема і в селі Петрокорбівка. За 32 роки в селі від раку померли 56 жителів. Зараз 10 хворих. Результатом дослідження є аргументоване розкриття причин, що передують онкологічним хворобам, ґрунтовно проведені власні дослідження, зібрано великий матеріал, виражений серією діаграм, висновків, які представляють науковий інтерес та пропозиції як уникнути хвороби. З метою профілактики та зменшення ризику захворювання на рак, в Петрокорбівському НВК створено робочу групу з школярів та вчителів, яка працює в інформаційному напрямку: випускаємо пам’ятки, буклети, залучаємо школярів для інформації в родинах. На нашу думку, така робота повинна проводитись у кожній школі, у кожному селі, у кожному місті нашої області.

237

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАННЯ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ І-ІІ СТУПЕНЯ З ВИКОРИСТАННЯМ АПАРАТУ «VECTOR» ТА ЗУБНОЇ ПАСТИ ВЛАСНОЇ РЕЦЕПТУРИ Крупич Марія Олегівна, учениця 11 класу СШ №15, м. Рівне Рівненське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Редько Наталя Василівна, керівник гуртка РМАНУМ Генералізований парадонтит є найпоширенішим серед запальних захворювань пародонту, і досягає поширеності в Україні 74-80% від їх загальної кількості. Етіологія та патогенез цього захворювання пародонта є складними і досі недостатньо з'ясованими, а його лікування являються предметом сперечань до сьогодення. Метою нашої роботи було: встановити причини зростання захворюваності на пародонтит серед населення, людей молодого віку; оцінити ефективність комплексного лікування пародонтиту з використанням апарату «Vector» та зубної пасти, виготовленої за власною рецептурою, в порівнянні з традиційними методами. Враховуючи результати проведених досліджень, ми зробили відповідні висновки. Проаналізувавши кількість пацієнтів з діагнозом пародонтит за останні 5 років, було з’ясовано, що кількість хворих поступово, але впевнено зростає. Відповідно кількість хворих за 5 років збільшилась на 3 %. Також було встановлено, що пародонтит прогресує саме у вікових категоріях до 20 років та від 20 до 35 років, що означає «помолодшання» пародонтиту. Порівнюючи результати лікування пацієнтів контрольної та двох дослідних груп можна зробити висновок, що найефективнішим методом лікування є поєднання традиційної методики з використанням ультразвукового апарату “Vector”. Пацієнти, які отримали комплексне лікування з використання лікувально-профілактичної зубної пасти «Прополіс Плюс» мають гірші показники, але вони є кращими, ніж у пацієнтів контрольної групи. Отже, паста «Прополіс Плюс» може бути рекомендована для використання в стоматологічній практиці, оскільки вона є економічно вигідною, екологічно чистою та простою у приготуванні. РОЗРОБКА ЕКСТРАКЦІЙНО-ФОТОМЕТРИЧНОГО МЕТОДУ КІЛЬКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ БУТОРФАНОЛУ ТАРТРАТУ В БІОЛОГІЧНИХ РІДИНАХ Куценко Олександра Дмитрівна, КЗ «Луганський НВК спеціалізована школа I ступеня – гімназія № 30» Луганське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Ткаченко Вячеслав Георгійович, доцент, ДЗ «Луганський державний медичний університет» Отруєння наркотичними препаратами трапляються все частіше. Препарат буторфанолу тартрат опіоїдний синтетичний анальгетик, тому може викликати 238

отруєння при його зловживанні. Методи кількісного визначення буторфанолу тартрату, придатні для хіміко-токсикологічного аналізу, розроблені недостатньо. У роботі поставлена мета розробити чутливу методику кількісного визначення буторфанолу тартрату за допомогою екстраційно-фотометричного методу. Спочатку в роботі описано різні методики кількісного визначення одурманюючих препаратів, потім серед різних фізико-хімічних методів кількісного визначення обрано екстракційно-фотометричний метод. У процесі розробки умов визначення були підібрані оптимальне значення pH, об’єми розчину барвника та хлороформу, а також виявлено те, що йонні асоціати практично повністю екстрагуються в процесі одноразової екстракції. Розроблена методика екстракційно-фотометричного визначення буторфанолу тартрату, в основі якої утворення йонного асоціату з кислотним барвником метиловим оранжевим. Методика дозволяє визначити препарат при його вмісті в пробі від 20 мкг до 150 мкг. Відносна похибка методу ± 4,55%. ГІСТОЛОГІЧНІ ЗМІНИ КАРДІОМІОЦИТІВ ПРИ ДИЛАТАЦІЙНІЙ КАРДІОМІОПАТІЇ ТА ЇХ ВПЛИВ НА СКОРОЧУВАЛЬНУ ФУНКЦІЮ МІОКАРДУ Лоскутов Дмитро Олегович, учень 11 класу Медичної гімназії №33, м. Київ Київське територіальне відділення МАНУ Науковий керівник: Козицька Тетяна Володимирівна, асистент кафедри гістології та ембріології Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця Об'єкт дослідження: біоптати серцевого м’язу та показники скоротливості міокарда пацієнтів з дилатаційною кардіоміопатією. Метою нашої роботи було виявлення впливу гістологічних змін міокарду на скорочувальну функцію серця. Реалізація мети передбачала розв’язування таких завдань: 1) виявити та описати найбільш характерні гістологічні зміни міокарду у хворих з дилатаційною кардіоміопатією (ДКМП); 2) скласти кореляційний взаємозв'язок між гістологічними змінами кардіоміоцитів (КМЦ) та здатності міокарду до скорочення; 3) виявити провідні гістологічні зміни серцевого м’язу, які можна використовувати для вирішення питання об операбельності хворих з ДКМП. У вступі обґрунтовується актуальність наукового дослідження, яка визначається відсутністю даних щодо впливу гістологічних змін міокарду на його скорочувальність у пацієнтів з ДКМП. В основній частині розповідається про етіологію, патогенез, клінічний перебіг, анатомо-функціональні зміни при ДКМП. У практичній частині наводяться результати наших досліджень. Найбільш характерними морфологічними змінами міокарду при ДКМП є поліморфізм ядер кардіоміоцитів та їх дистрофія, міокардіальний фіброз . Єдиним методом 239

лікування хворих з ДКМП при міокардіальному фіброзі більше 48%, та при діаметрі КМЦ менше 10 мкм є операції по пересадці серця. ВІРУС ПАПІЛОМИ ЛЮДИНИ ТА РАК ШИЙКИ МАТКИ ЯК НАСЛІДОК РАННЬОЇ СЕКСУАЛЬНОЇ ІНІЦІАЦІЇ Ніколайчук Софія Василівна, учениця 11 класу філії «Інтелектуал» Баранівської гімназії Житомирське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Кравчук Віктор Вільгельмович, завідувач гінекологічним відділенням Житомирського обласного онкологічного диспансеру, кандидат медичних наук Актуальність роботи: Щорічно у світі рак шийки матки діагностують у 500 тис. жінок, 250-270 тис. з яких помирає. За останні роки спостерігається тенденція до росту числа неоплазій епітелію шийки матки у жінок віком до 30 років. Доведено, що саме папіломавіруси є причиною розвитку раку шийки матки. Мета роботи: визначити рівень проінформованості дівчат підліткового та юнацького віку з питань взаємозв’язку раку шийки матки з папіломавірусною інфекцією та порівняти ступінь поширення факторів ризику, що сприяють інфікуванню ВПЛ. Завдання роботи: описати клінічні прояви, наслідки, основні фактори ризику та стадії розвитку раку шийки матки при папіломавірусних інфекціях, визначити рівень обізнаності учениць 9-11 класів Баранівської гімназії та учениць Баранівського професійного ліцею про вірус папіломи людини та інші чинники ризику, що сприяють розвитку раку шийки матки, дослідити ступінь поширення факторів ризику інфікування ВПЛ серед дівчаток 15-18 років, порівняти та проаналізувати отримані дані по вікових категоріях (15-16 років та 17-18 років), вивчити вікову структуру поширення неоплазій і раку шийки матки та проаналізувати основні фактори ризику, виявлені при цьому, серед жіночого населення Житомирської області. Висновки: Лише третина опитаних дівчаток (31%) обізнані про взаємозв’язок раку шийки матки з інфікуванням вірусом папіломи людини. Серед опитаних дівчат підліткового та юнацького віку є поширені фактори ризику, що можуть сприяти інфікуванню вірусом папіломи людини і провокувати розвиток патологій шийки матки. Зокрема: досвід інтимних стосунків мали 23% дівчат; 9% з них мали двох статевих партнерів, ще 2% - три і більше; двоє учениць 17-18 років робили аборт; троє дівчат вирішили народити. Аналіз амбулаторних карток жінок хворих на неоплазію та рак шийки матки підтвердив, що ранній початок статевого життя та часта зміна статевих партнерів є основними причинами розвитку даних патологій.

240

РОЛЬ АНТИОКСИДАНТІВ ДЛЯ ПІДТРИМКИ ГОМЕОСТАЗУ ХВОРИХ ЩУРІВ, ЯКІ ОТРИМУВАЛИ ХІМІОТЕРАПІЮ Пекеліс Ігор Дмитрович, учень 11 класу Херсонського Академічного ліцею імені О.В.Мішукова Херсонському державному університеті Херсонське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Спринь Олександр Борисович

при

В наш час організм людини піддається впливу величезної кількості шкідливих факторів, що обумовлено значним погіршенням екологічної ситуації як в Україні так і у світі. У навколишньому середовищі накопичується велика кількість різноманітних синтетичних високотоксичних речовин, ядохімікатів, радіонуклідів, важких металів, які володіють значним акумулятивним ефектом і здатні накопичуватись у великій кількості в живих об’єктах та здійснювати на них високий канцерогенний та мутагенний ефект. Однією з причин виникнення раку є наявність в організмі вільних радикалів. Тому підтримувати організм у нормальному стані – значить зберігати необхідний баланс між вільними радикалами та антиокисними силами, роль яких виконують антиоксиданти. На сьогоднішній день нагромаджено обширний фактичний матеріал про взаємозв’язок функціональної активності антиоксидантної системи з інтенсивністю вільнорадикального окислення в фізіологічних умовах і при патології. Актуальність роботи: розкрити значення використання антиоксидантів при лікуванні хворих щурів цитостатичними препаратами в умовах порушення сталості внутрішнього середовища організму. Мета роботи: дослідити вплив антиоксидантних препаратів у підтримці сталості внутрішнього середовища організму та на морфофункціональний стан ендокринної системи щурів при проведенні хіміотерапії. Об’єкт дослідження: наднирники, щитоподібна залоза та периферична кров контрольних і піддослідних щурів. Предмет дослідження: морфофункціональний стан секреторних клітин наднирників, щитоподібної залози та клітин крові контрольних і піддослідних щурів. Завдання: 1) Проаналізувати наукову літературу з даної теми. 2) Дослідити морфофункціональний стан секреторних клітин наднирників і щитоподібної залози та клітин крові контрольних щурів. 3) Дослідити морфофункціональний стан секреторних клітин наднирників і щитоподібної залози та клітин крові піддослідних щурів, що отримували протипухлинні препарати. 4) Дослідити морфофункціональний стан секреторних клітин ендокринних залоз та клітин крові піддослідних щурів, що отримували протипухлинні препарати та антиоксиданти. 5) Зробити порівняльний аналіз морфофункціонального стану секреторних клітин наднирників та щитоподібної залози і клітин 241

крові у контрольних та піддослідних щурів, що отримували протипухлинні препарати та антиоксиданти. 6) Зробити статистичну обробку отриманих результатів та підвести підсумки. Об’єктом для вивчення зміни морфофункціонального стану наднирників та щитоподібної залози щурів під впливом дії протипухлинних препаратів, а також при лікуванні цитостатичними препаратами та антиоксидантами, були білі безпородні лабораторні щури масою 100-120 г. Всі щури знаходилися у віварії в однакових умовах, а саме: освітлення, годування. Усі тварини були поділені на три групи: 1. Контрольна група інтактних тварин. 2. Піддослідна група щурів, хворих на карциносаркому Уокера W – 25, що отримувала цитостатичні препарати. Ця група поділялась на 2 підгрупи: a. тварини, що отримували метотрексат (МТ); b. тварини, що отримували циклофосфан (ЦФ); 3. Піддослідна група щурів, що отримувала цитостатичні препарати та паралельно антиоксиданти. Висновки: 1. У піддослідних щурів, які отримували цитостатичні препарати спостерігається зменшення розміру типових фолікулів щитоподібної залози, при цьому діаметр фолікулярної порожнини збільшується. В фолікулах збільшується кількість та щільність колоїду. Клітини наднирників зазнали незначних змін у порівнянні з контрольними тваринами. Найбільші зміни спостерігалися у висоті пучкової зони, найменші – у висоті клубочкової зони. 2. Під впливом метотрексату збільшується секреторна активність клітин щитоподібної залози, ускладнюється процес виведення секрету з фолікулів. Під дією циклофосфану секреторна діяльність щитоподібної залози також збільшується, але в меншій мірі, ніж при введенні метотрексату. 3. Діяльність наднирників під впливом цитостатичних препаратів знижується: ліпідні включення в клітинах пучкової зони майже зникають і тому ця зона набагато менше синтезує глюкокортикоїдів, знижується секреція адреналіну та норадреналіну. 4. Антиоксиданти мають позитивну дію на протікання хіміотерапевтичного лікування, пом’якшують негативний вплив цитостатичних препаратів. При використанні антиоксидантів паралельно з метотрексатом та циклофосфаном зміни в щитоподібній залозі та наднирниках були менш виражені. 5. Встановлено, що під впливом цитостатичних препаратів відбувається деструкція цитоскелету еритроцитів, що призводить до погіршення їх основних функцій. З’являється більше аномальних форм еритроцитів, що свідчить про зміни функцій плазмолеми, погіршується проникність цитоплазми і різко знижується кількість гемоглобіну. 242

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГНІЙНОЇ ХІРУРГІЧНОЇ ІНФЕКЦІЇ КІСТОК ТА СУГЛОБІВ У ДІТЕЙ СУМСЬКОГО РЕГІОНУ Рамазанова Діана Маджидівна, учениця 11 класу Сумської спеціалізованої школи I-III ступенів № 9 м. Суми Сумське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Овечкін Денис В`ячеславович, кандидат медичних наук. Актуальність. На даний час у високорозвинених країнах Західної Європи, Канади, США та Японії широко використовують поняття «інфекція кісток та суглобів», що складається з переліку нозологій, які мають свої термінологічні особливості і загалом позначають неспецифічні й специфічні інфекційні запалення кісток та суглобів: гострий, субхронічний, хронічний остеомієліт; септичний артрит; остеомієліт хребта; туберкульозна, атипова мікобактеріальна, грибкова інфекція; інфекція кісток та суглобів у ВІЛ-позитивних пацієнтів та ін. [21]. У дітей ГХІКС представлена в основному гострим гематогенним остеомієлітом (ГГО) та гнійним артритом остеомієлітичного генезу (ГА). За даними вітчизняних авторів, щороку до обласних та міських дитячих хірургічних стаціонарів госпіталізується близько 40-55 хворих на ГГО [16]. Серед загальної кількості дітей з гнійно-запальними захворюваннями пацієнти з даною патологією становлять 6,0-12,3 % [1, 2, 12, 13]; у структурі всієї хірургічної патології дитячого віку – 0,75-3% [1, 13]. Саме тому було обрано ГХІКС як тему дослідження. Мета роботи – клініко-статистичний аналіз історій хвороб дітей, хворих на ГХІКС. Завдання дослідження: 1) З`ясувати частоту та особливості перебігу ГХІКС у дітей Сумського регіону; 2) Виявлення поширеності ГА серед дітей, хворих на ГГО; 3) З`ясувати залежність форми ГХІКС від віку та статі хворого; 4) Дослідити розподіл пацієнтів з ГХІКС за терміном госпіталізації в залежності від віку хворих ГХІКС; 5) Дослідити локалізацію ГХІКС в залежності від віку хворих; 6) Виявити частоти ідентифікації збудників ГХІКС в залежності від віку хворих та форми ГХІКС. Об’єкт дослідження: гнійна хірургічна інфекція кісток та суглобів. Предмет дослідження: поширеність та особливості перебігу гнійної хірургічної інфекції кісток і суглобів у дітей Сумської області. Методи досліджень: аналітичний, статистичний.

243

КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА РІВНЯ БІОХІМІЧНИХ МАРКЕРІВ НЕКРОЗУ МІОКАРДА, КІНЕТИКА ПІДВИЩЕННЯ ЇХ АКТИВНОСТІ У СИРОВАТЦІ КРОВІ В РІЗНІ ЧАСОВІ ПРОМІЖКИ ВІД ПОЧАТКУ ВИНИКНЕННЯ НЕКРОЗУ КАРДІОМІОЦИТІВ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЇХ ПОКАЗНИКІВ У РАННІЙ ДІАГНОСТИЦІ ІНФАРКТУ МІОКАРДА Сенчишина Маргарита Ігорівна, учениця 11 класу Хмельницького спеціалізованого ліцею-інтернату поглибленої підготовки в галузі наук Хмельницьке територіальне відділення МАН Науковий керівник: Дубовий Олександр Хомич, завідувач кафедри терапевтичних дисциплін факультету післядипломної освіти Вінницького державного медичного університету, професор, доктор медичних наук Основною метою науково-дослідницької роботи було вивчення показників БМ (КФК, МВ-КФ,H-FABP, НУП, АЛТ, АСТ, Тн-І, міоглобін) та іонного складу крові (К+, Na+, Cl−), комплексна оцінка підвищення їх активності в різні часові проміжки при виникненні некрозу міокарда (ІМ), вивчення їх прогностичного потенціалу в ранній діагностиці ІМ. Актуальність теми: діагностика ІМ залишається важливою проблемою сучасної кардіології. Діагноз інфаркту міокарда без характерних змін на ЕКГ правомірний тільки за наявності БМ некрозу міокарда. Комплексна оцінка визначення рівня БМ некрозу міокарда у різні часові проміжки дає можливість уникнути хибнопозитивних результатів, що може бути при визначенні одного маркеру, і основне – БМ дозволяють діагностувати навіть некроз масою менше 1 г, тобто хворі, яким раніше діагностували НС, переходять в когорту хворих з гострим ІМ без змін на ЕКГ. Це надто важливо для вчасної діагностики та вибору методів лікування. У даній роботі встановлена чітка залежність між виникненням некрозу клітин міокарда та зростанням рівня БМ некрозу периферичної крові у різні часові проміжки, що спрощує проблему постановки діагнозу ГІМ без характерних змін на ЕКГ. Підтверджена практичними напрацюваннями кардіохірургів ХОЛ та співробітниками лабораторії кардіодиспансеру, з якими ми визначали рівні БМ в динаміці. Результати досліджень є показовими для діагностики, прогнозу захворювання, визначення тактики лікування хворих, отже покращення подальшої якості та тривалості їх життя.

244

ФАРМАКОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ НАСТОЙКИ З ТРАВИ КРАСОЛІ ВЕЛИКОЇ ЯК ПРОТИЗАПАЛЬНОГО ТА АНТИМІКРОБНОГО ЗАСОБУ Сопель Олеся Вікторівна, учениця 11-Б класу Тернопільської спеціалізованої школи I-III ступенів №3 з поглибленим вивченням іноземних мов Науковий керівник: Марчишин Світлана Михайлівна, доктор фарм. наук, професор, завідувач кафедри фармакогнозії з медичною ботанікою ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України У теперішній час протизапальні засоби займають друге місце в світі за використанням у практичній медицині. Вони представлені стероїдними і нестероїдними сполуками, побічна дія і ускладнення яких значно знижують їх лікувальні властивості та обмежують можливість застосування. У зв’язку з цим зацікавленість викликає фармакологічне вивчення рослинних протизапальних засобів, які здавна застосовуються у народній медицині. Досвід застосування у народній медицині, доступність сировинної бази та полівалентний спектр дії красолі великої (настурції великої – Tropaeolum majus) свідчать про перспективність наукового дослідження вилучень із трави даної рослини з метою подальшого впровадження у медичну практику. Препарати красолі великої мають протизапальну, протимікробну, антиатеросклеротичну, кровоочисну, відхаркувальну, жовчогінну, діуретичну, заспокійливу дію. Тому наукове вивчення фармакологічної активності біологічно активних речовин красолі великої є актуальним. Метою нашої роботи було провести фітохімічне дослідження трави красолі великої та фармакологічно обґрунтувати доцільність використання біологічно активних речовин рослини як протизапального і протимікробного засобу. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання:  встановити хімічний склад надземної частини красолі великої та провести кількісне визначення основних груп біологічно активних речовин у траві досліджуваної рослини;  вивчити протизапальну дію біологічно активних речовин красолі великої;  дослідити антимікробну активність біологічно активних речовин красолі великої. Результати фітохімічних досліджень показали, що трава красолі містить ефірні олії і фенольні сполуки: флавоноїди, гідроксикоричні кислоти, дубильні речовини. При дослідженні фармакологічної активності настойки красолі, яка була отримана на кафедрі технології ліків ТДМУ ім. І.Я. Горбачевського, було експериментально доведено на моделі карагенінового набряку лапки у щурів, виражену протизапальну дію біологічно активних речовин досліджуваної рослини. На моделі некротичних виразок у щурів досліджено помірну антиальтеративну та виражену репаративну дію. Встановлена антимікробна активність настойки красолі великої. 245

Часова динаміка постденерваційних змін викликаної активності спинного мозку у білих щурів ВПЛИВ КСЕНОБІОТИКІВ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ НА СТАН САПРОФІТНОЇ МІКРОФЛОРИ КИШКІВНИКА (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ) Васько Марина Юріївна, учениця 11 Б класу Полтавської ЗШ № 26 Полтавське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Півень Т. О., вчитель-методист, вчитель вищої категорії, вчитель біології Полтавської ЗШ №26 Діяльність мікрофлори може змінюватись під впливом різноманітних продуктів харчування. Тому метою роботи стало вивчення впливу ксенобіотиків, які містяться у продуктах харчування, зокрема в солодких газованих напоях, на функціональний стан кишкової мікрофлори і на підставі отриманих результатів визначення кисломолочних продуктів ринку м. Полтави, що мають найбільш виражену функціональну цінність. Об’єктом дослідження була мікрофлора кишківника, як складова імунітету, предмет дослідження - вплив ксенобіотиків продуктів харчування на функціональний стан кишкової мікрофлори. Були проведені дослідження мікрофлори кишківника за зразками сапрофітних бактерій музею культур кафедри мікробіології Української медичної стоматологічної академії, скринінг продуктів харчування ринку м. Полтави на наявність задекларованих виробником добавок «Е» (за даними етикеток) з метою визначення зразка для проведення досліді in vitro. Розроблено анкету та проведене опитування школярів відносно споживання ними кисломолочних та солодких газованих напоїв. Аналіз складу кисломолочних напої показав, що за ступенем зменшення кількості ксенобіотиків вони утворюють такий ряд: йогурти, ряжанка, кефір, біокефір. Щоденне споживання біокефіру знизило захворюваність на ГРВІ в групі частохворіючих школярів на 22,7%. Розроблено практичні рекомендації. ВИЗНАЧЕННЯ АНТИБІОТИКОРЕЗИСТЕНТНОСТІ ЗБУДНИКІВ ІНФЕКЦІЙ СЕЧОВОЇ СИСТЕМИ У НАСЕЛЕННЯ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ Власик Катерина Леонідівна, учениця 11 класу Чернівецької гімназії №5 Чернівецьке територіальне відділення МАН України Наукові керівники: Дейнека Святослав Євгенович, завідувач кафедри мікробіології, доктор медичних наук, професор, БДМУ; Вишкварко Лідія Іванівна, вчитель хімії Чернівецької гімназії №5 Актуальність проблеми. Попередження та протидія подальшому формуванню та розповсюдженню резистентності мікроорганізмів до антибіотиків вимагає врахування всіх можливих факторів ризику формування такої резистентності. Одним з таких факторів є вплив зовнішнього середовища 246

(наявність хімічних речовин, у т.ч. з антимікробними властивостями, в об’єктах зовнішнього середовища, харчових продуктах тощо), оскільки життєдіяльність мікроорганізмів знаходиться в чіткій залежності від чинників довкілля, а особливості будови клітин бактерій дозволяють їм дуже швидко змінювати власний геном під впливом зовнішнього середовища і пристосовуватися до нього. Стійкі до антибіотиків штами бактерій спричиняють інфекції багатьох органів і систем, у тому числі інфекції сечової системи (ІСС). ІСС займають одне з провідних місць серед інфекційної патології як в амбулаторній практиці, так і в стаціонарі. Щорічні популяційні дослідження російських вчених свідчать про неухильне зростання ІСС у дитячому віці. Серед дітей раннього віку (перших трьох років життя) ця патологія зустрічається частіше, ніж гостра респіраторна інфекція і складає біля 18 на 1000 дитячого населення. Захворюваність на гострий цистит у жінок поступається тільки інфекціям дихальних шляхів. За даними МОЗ України за останні 5 років захворюваність на ІСС серед дітей зросла з 40 до 56 випадків на 1000 дитячого населення. ІСС також займають одне з чільних місць серед нозокоміальних інфекцій. Так, серед хворих у критичному стані їх часткаможесягати 40 %. За кумулятивними даними європейських дослідників вони виникають у 6-8 % хворих відділень реанімації та інтенсивної терапії. У результаті виконаного нами аналізу клінічних бактеріологічних досліджень сечі встановлений ряд закономірностей, характерних для епідеміології та етіології ІСС.Ряд з них підтвердив висновки інших дослідників. Це, перш за все, закономірності поширеності ІСС в залежності від віку та статі, підтвердження провідної етіологічної ролі E. coli та ентеробактерій в цілому. Одночасно виявлено ряд особливостей, про які не знайдено згадок в доступній науковій літературі. Перелік найважливіших включає: 1) виявлення залежності етіологічної структури ІСС від статі; 2) виявлення закономірностей в структурі резидентної мікрофлори сечі, які теж пов’язані зі статтю і, безумовно, лежать в основі вище згаданих особливостей етіології ІСС; 3) показана важливість тесту на наявність антибактеріальних препаратів (АБП) в сечі для правильності інтерпретації результатів бак. досліджень цього матеріалу. Отримана інформація щодо резистентності різних груп збудників ІСС до антибактеріальних препаратів, яка має практичне значення для лікарів-клініцистів. Проте, поза увагою залишились такі важливі питання, як сезонні зміни в поширеностіІСС, розповсюдженість факторів, які зумовлюють антибіотикорезистентність збудників даної патології. Мета роботи. Встановлення етіологічної структури та динаміки резистентності до антибактеріальних препаратів збудників інфекцій сечової системи у населення Чернівецької області. Для досягнення мети були поставлені наступні завдання: 1) вивчити сезонні закономірності поширення ІСС серед населення м. Чернівці та Чернівецької області; 2) вивчити наявність факторів резистентності до АБП та її динаміку у основної групи збудників ІСС – ентеробактерій. 247

Об’єкт дослідження: антибіотикорезистентність мікрофлори сечі пацієнтів з підозрою на інфекції сечової системи (ІСС) Предмет дослідження: етіологічна структура та динаміка резистентності до АБП у збудників ІСС. Методи дослідження: бактеріологічний, статистичний. Наукова новизна отриманих результатів: 1) виявлено, що поширеність ІСС серед населення м. Чернівці та Чернівецької області виявляє сезонні закономірності, на які, у свою чергу, впливає стать пацієнта; 2) встановлено, що поширеність факторів резистентності серед етіологічно значимих штамів ентеробактерій при ІСС виявляє залежність від статі пацієнтів і, разом з резистентністю до антибіотиків, проявляє складну динаміку; 3) встановлено, що штами, підозрілі на продукцію бета-лактамаз розширеного спектру, зустрічаються у 4-10 разів рідше серед бактерій роду Proteus, ніж серед інших ентеробактерій; Практична значущість:  показана сезонність розповсюдження ІСС, що має значення для профілактики даної патології;  отримана інформація щодо поширенеості факторів антибіотикорезистентності серед основної групи збудників ІСС, яка має важливе значення для оптимізації тактики лікування. ЗМІНИ СКЛАДУ МІКРОФЛОРИ КИШЕЧНИКА ЩУРІВ ЗА ДІЇ КОНСЕРВАНТУ НІПАЗОЛУ Задорецька Ірина Володимирівна, учениця 11класу Бібрська ЗОШ I-III ступенів імені Уляни Кравченко Науковий керівник: Колісник Ярина Іванівна, доцент кафедри мікробіології Львівського національного університету імені Івана Франка, кандидат біологічних наук Нормальна мікрофлора кишечника є кооперацією різноманітних популяцій мікроорганізмів, які беруть участь у забезпеченні колонізаційної резистентності, формуванні імунної відповіді, травленні, регуляції моторної функції. Зміни складу мікробоценозу кишечника, у свою чергу, спричиняють низку порушень метаболічного та імунного статусу, які можуть виникати внаслідок інфекційних захворювань, стресу, прийому антимікробних речовин. До таких сполук відносять консерванти, які використовуються в харчових продуктах, в косметичній та парфумерній продукції, фармацевтичних засобах. У якості консервантів використовують парабени, зокрема пропілпарагідроксибензоат (ніпазол). Парабени порушують структуру клітинної мембрани мікроорганізмів, денатурують внутрішньоклітинні білки та вступають у реакції з деякими коферментами. Однак, на сьогоднішній день, відсутні дані про їх вплив на нормальну мікрофлору кишечника людини. Тому метою даної роботи було дослідити вплив антимікробного консерванту ніпазолу на якісний склад та популяційний рівень мікрофлори 248

кишечника білих щурів. У роботі використано основні методи мікробіологічного аналізу. Практичне значення роботи полягає в тому, що отримані дані розширюють уявлення про механізми розвитку дисбактеріозу, вплив консервантів на організм тварин, і, очевидно, людини. Результати дослідження дії ніпазолу на мікрофлору кишечника макроорганізму можуть допомогти у вирішенні проблеми вибору ефективних та нешкідливих консервантів для лікарських засобів. Досліджено вплив введення білим щурам консерванту ніпазолу в дозі 0,4 мг/кг на склад мукозної мікрофлори слизової оболонки тонкого кишечника білих щурів. Введення консерванту призводить до зниження кількості бактерій родів Bifidobacterium, Enterococcus та лактозопозитивних представників роду Escherichia. При цьому слизову оболонку тонкої кишки колонізують E.coli lac- та бактерії роду Klebsiella. Вивчено якісний склад та популяційний рівень мікроорганізмів слизової оболонки товстої кишки тварин під впливом ніпазолу. За таких умов зменшується чисельність автохтонних бактерій родів Bifidobacterium, Enterococcus, Eubacterium та E.coli lac+. Проте зростає кількість мікроорганізмів роду Staphylococcus. При цьому спостерігається колонізація даного біотопу умовно-патогенними бактеріями Klebsiella та E.coli lac-. З’ясовано дію досліджуваної концентрації ніпазолу на склад порожнинної мікрофлори товстої кишки білих щурів. У вмісті товстої кишки експериментальних тварин відбувається зменшення кількості бактерій родів Bifidobacterium, Eubacterium, Enterococcus, E.coli lac+, Peptococcus, Peptostreptococcus. В порожнині товстої кишки зростає кількість мікроорганізмів роду Proteus та появляються бактерії родів Klebsiella і E.coli lac-. Отже, у експериментальних тварин під впливом введення консерванту ніпазолу у дозі 0,4 мг/кг відбуваються зміни якісного і кількісного складу мікробоценозу кишечника.

249

Секція «Психологія» ГЕНДЕРНІ ВІДМІННОСТІ КОГНІТИВНО-СТИЛЬОВИХ ХАРАКТЕРИСТИК УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ Шабала Юлія Олександрівна, учениця 11 класу Луцької гімназія № 21 імені Михайла Кравчука Волинське територіальне відділення МАН Науковий керівник: Федотова Тетяна Володимирівна, доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, кандидат психологічних наук Визначення гендерних особливостей когнітивних стилів учнів допоможе вчителям правильно будувати уроки й досягати значних результатів у навчанні учнів. Мета полягає у теоретичному аналізі поняття когнітивного стилю, з’ясуванні гендерних особливостей когнітивного стилю особистості в психологічній літературі та емпіричному визначенні гендерних відмінностей когнітивно-стильових характеристик учнів старших класів. Завдання наукової роботи: провести теоретичний аналіз поняття когнітивного стилю в психології; розробити план-схему емпіричного дослідження та провести його; здійснити аналіз та інтерпретацію результатів емпіричного дослідження. Результати емпіричного дослідження засвідчили, що у старшокласників з вираженими андрогінними рисами переважає кінестетична перцептивна модальність, конкретно-мимовільний стиль інформаційного засвоєння, поленезалежність та гнучкість мислення. В осіб з маскулінними рисами визначено аудіальну перцептивну модальність, абстрактно-послідовний/абстрактно-мимовільний стилі інформаційного засвоєння, поленезалежність та певну ригідність мислення. У фемінних школярів виявлено візуальну перцептивну модальність, конкретно-послідовний стиль інформаційного засвоєння, полезалежність та ригідність мислення. СТАРТОВА ГОТОВНІСТЬ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ МЕДИЧНОГО ЛІЦЕЮ В УМОВАХ ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ Р.Ю. Палієнко, В.В. Зюзь, Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат «Дніпро» Дніпропетровське територіальне відділення МАН України Мета дослідження – дослідити стартову готовність до професійної діяльності учнів медичного ліцею в умовах профільного навчання. Об’єкт дослідження – сфера професійного самовизначення старшокласників. Предмет дослідження – стартова готовність до професійної діяльності старшокласників медичного ліцею в умовах профільного навчання. 250

Професія лікаря потребує від людини постійного оновлення та доповнення своїх знань. До лікарів висуваються дуже високі вимоги. Формування професійної спрямованості людини відбувається в шкільні роки. Вибір професійного шляху, навчального закладу профільної освіти, наступне раціональне працевлаштування є важливими завданнями, які слід вирішити юнакам та дівчатам. Нами було проведено психодіагностичне дослідження, в якому взяли участь 52 учня Дніпропетровського обласного медичного ліцею-інтернату «Дніпро». Для проведення дослідження ми обрали такі методи: теоретичні (аналіз, синтез, узагальнення психолого-педагогічної літератури), емпіричні (психологічне тестування), математичної обробки отриманих результатів (кількісна і якісна обробка отриманих даних, їх порівняльний аналіз), інтерпретаційні (узагальнення та кваліфікація отриманих результатів). В результаті психологічного дослідження було виявлено, що старшокласники медичного ліцею мають високий рівень стартової готовності до подальшої безперервної медичної освіти та професійної діяльності в галузі медицини, більшість учнів медичного ліцею мають низку якостей, схильностей, які відповідають професіограмі лікаря, розробленій провідними психологами. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОВІДНИХ МОТИВІВ НАВЧАННЯ І ЇХНЬОГО РОЗВИТКУ В ПРОЦЕСІ ДОРОСЛІШАННЯ УЧНІВ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ Павлухін Микита Дмитрійович, учень 11 класу Спеціалізованої школи № 58, м. Севастополь Севастопольське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: С.Е. Моторна, д-р психол. наук, канд. пед. наук, доцент, керівник гуртка психології МАНУМ У сучасній освітній системі України істотною проблемою є якість шкільної освіти. Бажання вчитися необхідно прищеплювати учням з молодших класів. У противному випадку дитина буде вчитися не зі своєї волі, без прагнення до освіти і, як наслідок, без позитивних результатів. Завдання дослідження: 1. Ідентифікувати поняття мотиву й мотивації. 2. Провести дослідження провідних мотивів навчання серед учнів молодших, середніх і старших класів. 3. Визначити провідний вид мотивації до навчання в середній школі в учнів молодших, середніх і старших класів. 4. Позначити відмінності в мотивації між учнями молодших, середніх і старших класів. 5. Простежити і відзначити зміни мотивації до навчання у різних вікових групах, які навчаються. Основним завданням даного дослідження є спостереження за тим, як змінюється провідний мотив до навчання у школярів при дорослішанні від молодших класів до старшого.

251

ПОКАЗНИКИ РІВНЯ ПОТЕНЦІАЛУ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ Гокова Ольга Євгенівна, учениця 11 класу гімназія №11 ім. К.А. Треньова м. Сімферополя Кримське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Святохо Олена Анатоліївна, завідуюча відділом по роботі з обдарованою учнівською молоддю, КРВУЗ ЦЕНТУМ Актуальність: Підлітковий вік - період переходу від дитинства до дорослості, під час якого відбуваються основні фізіологічні та особистісні перетворення, які обумовлюють готовність підлітка до активного самопізнання та саморозвитку, що, в остаточному підсумку, проявляється в реалізації накопичених знань і вмінь, а також внутрішнього потенціалу в особистісно значущій діяльності. Особливість вивчення проблеми самореалізації особистості полягає в тому, що дослідники, як правило, предметом вивчення обирають особистість зрілої, дорослої людини. Однак в умовах сучасної ситуації соціального розвитку для психолого-педагогічної теорії та практики актуальним стає розгляд проблеми самореалізації підлітка, а також індивідуально-психологічних особливостей особистості, які лежать в основі мотиваційної та процесуальної сторони цього феномена. У зв'язку з цим поняття «потенціал самореалізації особистості», яке характеризує здатність до мобілізації, актуалізації того особистісного ресурсу, який необхідний для забезпечення саморозвитку як основної характеристики людини, увійшло в теорію і практику психологічних досліджень останніх років. Мета: визначити показники рівня потенціалу самореалізації учнів старших класів як психологічного феномену. Об'єкт дослідження: потенціал самореалізації. Предмет дослідження: показники рівня потенціалу самореалізації особистості в старшому підлітковому віці Гіпотеза: високий рівень потенціалу самореалізації в старшому підлітковому віці забезпечується за рахунок високого рівня розвитку його показників. Завдання: Проаналізувати психолого-педагогічну літературу за темою дослідження; 1) Виявити основні показники рівня потенціалу самореалізації в підлітковому віці; 2) Скласти програму експериментального дослідження; 3) Провести дослідження рівня розвитку показників потенціалу самореалізації в експериментальній та контрольній групах; 4) Проаналізувати отримані дані. Методи: Методика діагностики мотивації навчання А.М.Прихожан; методика діагностики готовності до саморозвитку А.М.Прихожан; методика діагностики спрямованості локусу контролю за шкалою Дж.Роттера; методика діагностики особистісної креативності Вільямса (адаптація О.Є.Тунік); методи математичної статистики з використанням програми SPSS16. Висновки: 1. Показниками рівня потенціалу самореалізації у старшому підлітковому віці є: готовність до саморозвитку, пізнавальна 252

3. 4.

активність, мотивація досягнення, інтернальний локус контролю, креативність. Високий рівень потенціалу самореалізації у старших підлітків забезпечується за рахунок високого рівня мотивації досягнення і показників креативності на тлі низьких значень за шкалою тривожності. Показники креативності мають зв`язок зі всіма складовими потенціалу самореалізації, зумовлюючи їх розвиток. Рівні розвитку пізнавальної активності, мотивації досягнення, готовність до саморозвитку, креативності, інтернальності локусу контролю вище у дівчат, ніж у юнаків.

ОСОБЛИВОСТІ ВИБОРУ МАЙБУТНЬОЇ ПРОФЕСІЇ СТАРШОКЛАСНИКАМИ СЕЛИЩА РІПКИ Силенок Катерина Петрівна, учениця 10 класу Ріпкинської гімназії Чернігівське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Колесник Ганна Валеріївна, практичний психолог, спеціаліст ІІ категорії, Ріпкинської гімназії Чернігівської області Правильно здійснений професійний вибір зумовлює успішність професійної діяльності особистості та впливає на рівень соціально-економічного розвитку та добробут суспільства. Система профорієнтаційної роботи є способом самоактуалізації особистості в сфері професійної діяльності, важливою лінією життєвого і особистісного самовизначення. Професійна орієнтація здійснюється навчальними закладами та регіональними центрами зайнятості. Спостерігається тенденція збільшення результатів профорієнтаційної роботи. В ієрархії цінностей старшокласників здоров’я займає перше місце та залишається пріоритетним чинником при виборі професії. Ідея сенсу життя в сьогоденні стає визначальною у професійному самовизначенні десятикласників. Обмеженість знань світу професій створює невизначеність професійного вибору. Серед головних чинників, які впливають на вибір професії учні виділяють: здібності, можливість самореалізації, затребуваність на ринку праці, престиж професії, матеріальне становище батьків. Існує певний дисбаланс між уявленнями учнів щодо затребуваних професій та потребами ринку праці. В той же час залишається невирішеною проблема організації системної планомірної роботи в цьому напрямку. Робота по вибору професії займає другорядне місце і починає проводитись лише з випускниками.

253

ОСОБЛИВОСТІ ЕТНІЧНИХ АВТО- ТА ГЕТЕРОСТЕРЕОТИПІВ У СТАРШОКЛАСНИКІВ З РІЗНИМ САМОСТАВЛЕННЯМ Банах Соломія Ярославівна, учениця 11 класу СЗШ № 63 міста Львова Львівське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Левус Надія Ігорівна, кандидат психологічних наук, доцент Львівського національного університету імені Івана Франка Висвітлювані аспекти, що піднімаються в роботі, є надзвичайно актуальні в сучасному світі, адже все частіше порушується питання ставлення одних національностей до інших, проблема расизму, узагальнення та спрощення уявлення про всіх людей певного етносу на основі контактів з їх окремими представниками, що призводить до хибних характеристик цілої нації. Об’єкт дослідження: етнічні стереотипи. Предмет дослідження: етнічні стереотипи у старшокласників з різним самоставленням. Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити особливості прояву етнічних стереотипів щодо власної та інших етнічних груп, специфіку їх прояву в юнацькому віці та вплив на їх формування самоставлення особистості. Гіпотези дослідження: старшокласники із низьким рівнем самоставлення мають більш негативне уявлення про представників своєї та інших етнічних груп, аніж школярі із вищим рівнем самоставлення. Позитивне ставлення будуть викликати ті етнічні групи, рівень життя у яких, соціального та економічного благополуччя є вищим. Позитивні автостереотипи старшокласників пов'язані із їх самоповагою, самоінтересом та самоприняттям. Позитивні гетеростереотипи старшокласників пов'язані із очікуванням позитивного ставлення від інших та прийняттям своєї соціальної поведінки. Для опрацювання результатів нашого дослідження ми використали такі методи збору емпіричної інформації: тест-опитувальник самоставлення (В. В. Столін), тест самоакцептації, колірний тест відношення (О. Еткінд), шкала соціальної дистанції (Е. Богардус), методика етнічних стереотипів (Г.У. Солдатова). Група досліджуваних складалась з 51 особи юнацького віку. Це учні 10-11 класів Львівських загальноосвітніх шкіл, вік яких становить 16–17 років. Серед них – 24 хлопці та 27 дівчат. Національність – українці, мова спілкування – українська. Провівши дослідження, ми отримали такі результати: у групи із найнижчим рівнем самоставлення, спостерігаються найвищі показники позитивного ставлення до інших етносів, із середнім самоставленням та високою самоакцептацією виявлено значно нижчі показники позитивних етностереотипів. Отже, стійка та адекватна самооцінка, сприяє тому, що юнаки менше зважають на інших, більше орієнтовані на себе, і тому ставлення до інших етнічних груп в них частіше негативне, аніж позитивне. Етноси, які мають вищий рівень соціального та економічного благополуччя викликають більш позитивне ставлення у досліджуваних, вони демонструють до вказаних етнічних груп позитивні 254

гетеростереотипи, що пов’язані із очікуванням позитивного ставлення від інших та прийняттям своєї соціальної поведінки. Таким чином отримані результати показали, що на авто- та гетеростереотипи більше впливає не самоставлення загалом, а самоприйняття. ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ САМООЦІНКИ ГІМНАЗИСТІВ НА ЇХ СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС У КЛАСНОМУ КОЛЕКТИВІ Фурман Ганна Олександрівна, учениця 11 класу Бердичівської міської гуманітарної гімназії № 2 Науковий керівник: Матвієнко Олена Василівна, практичний Бердичівської міської гуманітарної гімназії № 2

психолог

Об’єкт дослідження: особистісна та міжособистісна сфера школярів. Гіпотеза: учні з адекватною самооцінкою будуть мати високий соціальний статус у класному колективі.. Предмет дослідження: особливості самооцінки та соціального статусу учня у класному колективі. Самооцінка у підлітків, як і особистість в цілому, формується перш за все під впливом спілкування з групою ровесників. Тому для формування високого соціального статусу у класному колективі важливе значення має самооцінка учнем своєї особистості. Але ця оцінка не завжди адекватнана. В одних випадках людина переоцінює свої можливості і сили, в інших же, навпаки, - самооцінка особистості виявляється заниженою. Оцінити адекватність самооцінки необхідно для побудови гармонійних взаємостосунків, а також ефективної взаємодії особистості з оточуючим світом. І тому темою свого дослідження ми обрали вивчення впливу самооцінки учнів гімназії на їх соціальний статус у групі ровесників. Дослідження особливостей самооцінки та соціального статусу у класному колективі проводилося серед учнів 5,8,11 класів БМГГ№2 за допомогою методики Дембо-Рубінштейн. З метою визначення соціального статусу учнів у класному колективі була використана методика «Соціометрія» Дж. Морено. Висновки 1. Адекватність самооцінки залежить від віку досліджуваних: чим старший вік, тим більш адекватна самооцінка. 2. Чим старший вік досліджуваних, тим більш вираженим стає взаємозв’язок між самооцінкою та соціальним статусом. 3. Більшість учнів, що брали участь у дослідженні, мають адекватну самооцінку (64%). 4. Найбільша кількість учнів з адекватною самооцінкою виявлена серед гімназистів 11 класу (71%). 5. Найбільша кількість учнів з завищеною самооцінкою виявлена у 5 класі (45%). 6. Найбільша кількість учнів з високим соціальним статусом виявилась у 5 класі (79%), дещо менша – в 11 класі (73%), найменша – у 8 класі(53%). 255

7. 8.

Гіпотеза, висунута на початковому етапі проведення дослідження, підтвердилася. Залежність між самооцінкою і соціальним статусом гімназистів у класному колективі прослідковується в учнів 11 та 8 класів, а у п’ятикласників ця залежність виражена менш яскраво.

ЗНАЧЕННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВИХ ЯКОСТЕЙ ПРАЦІВНИКА МНС В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ Гарань Павло Віталійович, учень 10 класу Ліцею цивільного захисту Вінницького вищого професійного училища Львівського державного університету БЖД Вінницькетериторіальне відділення МАН України Наукові керівники: Киливник Анатолій Миколайович, практичний психолог, дійсний тренер школи психотерапії, відмінник освіти, старший викладач кафедри психології Вінницького державного педагогічного університет; Прокопчук Анастасія Андріївна, психолог відділу по роботі з персоналом ВВПУ ЛДУБЖД Останнім часом увага дослідників до проблеми поведінки опанування в стресових ситуаціях в усіх сферах життя і діяльності людини значно зросла. Особливо ця проблема актуальна для людей, чия діяльність часто протікає в екстремальних умовах, зокрема пожежних -рятівників. Взявшись за дану наукову роботу, ми чітко визначили для себе мету. Усвідомлюючи, що підтримка, збереження і відновлення функціонального стану працездатності, психічного, фізичного та професійного здоров`я спеціаліста, це дуже важлива, відповідальна і почесна місія. Оскільки саме рятівникам, людям такої мужньої професії ми завдячуємо безпеку у наших серцях. Життя розвивається в біосфері. Та, на жаль, в ній життя людини не гарантоване від несподіваних діянь екстремальних факторів, внаслідок яких якщо не наступає миттєва смерть, то виникає важкий екстремальний стан («extrim» в перекладі з англійської означає “крайній”, ”надзвичайний”). Миттєва мобілізація аварійних захисних реакцій носить нерідко хаотичний, сліпий характер і, значить, трата енергії та серйозні морфофункціональні зрушення в організмі можуть стати дуже швидкими та нецілеспрямованими, що ускладнює картину екстремальних станів. Вплив екстремальних факторів веде до розвитку станів, до яких відносять різні види стресу - шок, біль, кома, колапс, непритомність та інші гострі захворювання та фізичні травми, а також реакції нервово психічної перенапруги, що включають порушення поведінки внаслідок емоційного зриву - страх, гнів, агресія, паніка, депресія та інші. Усі ці порушення, маючи між собою багато спільного, відрізняються особливостями патогенезу, профілактики, лікування та наслідків для подальшого життя людей. Тому виникає особлива необхідність та актуальність у вивченні екстремальних станів найрізноманітнішого походження, у виясненні особливостей мобілізації захисних, ауторегуляторних та пристосувальних реакцій людини. 256

ОСОБИСТІСНІ ТА СОЦІАЛЬНІ ЧИННИКИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я СТАРШОКЛАСНИКІВ Гордовенко Дар’я Дмитрівна, учениця 11 класу Херсонського Академічного ліцею ім. О. В. Мішукова при ХДУ ХМР Херсонське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Блинова Олена Євгенівна, завідувач кафедри загальної та соціальної психології, доктор психологічних наук, професор Актуальність дослідження: Психологічне здоров’я в старшому шкільному віці є чи не найактуальнішою проблемою сучасної психології, педагогіки, соціології, філософії. Кожна дитина, переживаючи старший шкільний вік, зазнає значний емоційний вплив з оточуючого соціального середовища. Такий вплив може мати як позитивне, так і негативне значення. В умовах сьогодення наукова думка в психології центрується навколо питань цілісного сприйняття людини. Проблема психологічного здоров’я найбільш гостро постає у період формування особистості, зокрема у старшому шкільному віці, оскільки цей період особистісного розвитку вагомо впливає на формування фундаментальних психологічних структур, суб’єктність у діяльнісних, індивідуальних і соціальних, стихійних і свідомих вимірах індивіда. Вивчення даної теми може бути корисне для батьків, вчителів, психологів та навіть самих старшокласників. Разом з тим, стан розробки проблеми психологічного здоров’я індивіда з боку вітчизняної та зарубіжної психології не може вважатись достатнім. Важливі методологічні питання проблеми психологічного здоров’я ще далекі від остаточного вирішення. В узагальненому вигляді їх можна представити наступним чином: недостатньо означені межі психологічного здоров’я у системі психологічних знань, не визначені основні критерії оцінки психологічного здоров’я для різних вікових груп, не існує науково обґрунтованих та аргументованих підходів до оцінки психологічного здоров’я. Таким чином, проблема дослідження психологічного здоров’я особистості є актуальною та потребує вирішення означених вище теоретичних і практичних питань. Об’єкт дослідження: психологічне здоров’я в старшому шкільному віці. Предмет дослідження: особистісні та соціальні чинники психологічного здоров’я в старшому шкільному віці. Мета дослідження: з’ясувати вплив особистісних та соціальних чинників на психологічне здоров’я старшокласників. Завдання дослідження: 1) На основі теоретичного аналізу наукової літератури з теми з’ясувати зміст та структуру «психологічного здоров’я». 2) Розробити анкету для визначення рівня впливу соціальних чинників на психологічне здоров’я. 3) Провести практичне дослідження щодо виявлення особистісних та соціальних чинників психологічного благополуччя в юнацькому віці.

257

Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення наукової літератури з теми, анкетування, тестування, кількісний та якісний аналіз отриманих результатів. На основі мети та завдання дослідження нами було проаналізовано та з’ясовано вплив особистісних та соціальних чинників на психологічне здоров’я старшокласників за допомогою кореляційного аналізу. Висновки: Нами була розроблена анкета для визначення рівня впливу соціальних чинників на психологічне здоров’я, та за допомогою аналізу кореляції підтверджена її валідність. Нами було проведено практичне дослідження щодо виявлення особистісних та соціальних чинників психологічного благополуччя в юнацькому віці. На основі отриманих нами результатів доведено, що: a) Особистісними чинниками психологічного здоров’я є: Особисті досягнення, здоров’я, напруженість, самоконтроль, позитивні емоції, самооцінка. b) Соціальними чинниками психологічного благополуччя є: благополучна родина, успішність у навчанні, велике коло друзів, вірні друзі, спілкування, підтримка, сформовані плани на майбутнє, успішність в починаннях. ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ СХИЛЬНОСТЕЙ ДО АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ СЕРЕД СТАРШОКЛАСНИКІВ Іван Атеіна Олександрівна, учениця 11класу Виноградівської ЗШ І-ІІІ ступенів № 2 Закарпатське територіальне відділення Малої академії наук України Науковий керівник: Балаж Оксана Іванівна, практичний психолог Виноградівської ЗШ І-ІІІ ступенів № 2, керівник гуртка Виноградівської районної філії МАН У даній роботі «Гендерні особливості прояву схильностей до адиктивної поведінки серед старшокласників» викладено основний теоретичний зміст поняття адикція, види схильностей серед учнів раннього юнацького віку. Подано матеріали по використаних та оброблених діагностичних методиках «Визначення схильності до адиктивної, агресивної, деліквентної поведінки» (А. Н. Орел) та тесту «Схильність до залежної поведінки» (В.Д. Мендєлєвія). Розроблено програму попередження адиктивної поведінки юнаків та дівчат та розповсюджено її серед старшокласників Виноградівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2. Мета роботи полягала в тому, щоб визначити гендерні психологічні особливості формування асоціальної, зокрема адиктивної поведінки у ранньому юнацькому віці. Актуальність роботи полягає у :  збільшенні інтересу до адиктивної проблематики через неухильне збільшення кількості людей з різними видами залежної поведінки;  більшість залежностей розпочинаються у ранньому юнацькому віці; 258



потребі дослідження даного соціально-психологічного феномену, який змінює стиль життя старшокласників. Новизна нашого дослідження полягає у визначенні гендерних відмінностей та ступінь схильності юнаків та дівчат до надбання рис залежної поведінки. ВПЛИВ ДЕПРЕСИВНИХ СТАНІВ НА РОЗВИТОК МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ УЧНІВ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ Калашнікова Ольга Олегівна, учениця 11 класу Шепетівського НВК №1 у складі: «Загальноосвітня школа ІІІ ступенів та ліцей» Хмельницьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Карчевський Ігор Ростиславович, кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри психолого-педагогічних дисциплін НУ «Острозька академія» Схильність до депресивних станів шкільної молоді викликає занепокоєння не тільки з боку батьків і педагогів,а й усього суспільства. Можливо сміливо заявити, що, на сьогоднішній день, ця проблема стала загальносвітовою. Метою наукової роботи є теоретично обґрунтувати та експериментально дослідити причини виникнення та особливості депресій учнів юнацького віку,та їхній вплив на розвиток міжособистісних стосунків учнів юнацького віку. Актуальність роботи визначена наявністю незначної кількості розробок для перевірки депресивних станів учнів, їх впливу на розвиток міжособистісних стосунків учнів юнацького віку. Головними завданнями є: 1) виявити та проаналізувати проблемні питання щодо депресивних станів учнів; - з’ясувати, як негативно можуть впливати депресії на розвиток стосунків; 2) познайомитися з існуючими методами психологічної діагностики депресивних станів учнів юнацького віку; 3) розробити власну програму психологічної діагностики депресій школярів; 4) проаналізувати отримані результати досліджень. У ході досліджень були зроблені наступні висновки: 1. Теоретично опрацьовано та експериментально перевірено, що депресивний стан значно впливає на розвиток міжособистісних стосунків учнів юнацького вік 2. З’ясовано, що виникненню депресій в учнів можуть сприяти проблеми у сім’ї та шкільному колективі; створена і експериментально перевірена програма діагностики депресивних станів учнів у школі.

259

ОСОБЛИВОСТІ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ В УЧНІВ РАННЬОГО ЮНАЦЬКОГО ВІКУ З РІЗНИМ ТИПОМ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ Кораблінова Владислава Віталіївна, учениця 10 класу Кременчуцької гімназії № 6 Полтавське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Хорольська Оксана Олександрівна, практичний психолог Кременчуцької гімназії № 6 Актуальність вивчення екологічної свідомості зумовлена тим, що у сучасної людини не сформовані екологічно доцільні форми поведінки і навіть, більше того, у неї наявні установки до активного та безвідповідального використання природних ресурсів. Тому ми вирішили дослідити екологічну свідомість у старшокласників. Адже саме у ранньому юнацькому віці формується таке важливе новоутворення в психіці, як професійне самовизначення, тобто вибір профілю майбутньої трудової діяльності, який безпосередньо пов’язаний з певним типом відносин з оточуючим світом (включаючи природні об’єкти). Ми поставили перед собою мету визначити особливості формування екологічної свідомості в учнів раннього юнацького віку з різним типом професійного самовизначення. Для досягнення поставленої мети було визначено наступні завдання: 1) Розкрити зміст проблеми екологічної свідомості. 2) Проаналізувати сутність процесу самовизначення в ранньому юнацькому віці. 3) Визначити особливості екологічної свідомості у старшокласників з різним типом професійного самовизначення та розробити рекомендації спрямовані на формування позитивного відношення до природи. На основі аналізу психодіагностичних даних нами було виявлено, що групу ризику складають старшокласники із технічним та сигномічним типом професійного самовизначення. У них наявні тенденції антропоцентричного типу свідомості. Більш-менш сприятлива ситуація спостерігається у осіб із соціономічним типом професійного самовизначення. Хоча їм і притаманне споживацьке відношення до природи, але воно в певній мірі компенсується їхнім перцептивно-чутливим сприйняттям та естетичним характером взаємодії з природними об’єктами. Тенденції екоцентричної свідомості наявні у експериментальній групі з артономічним типом професійного самовизначення.

260

ПСИХОЛОГІЧНІ БАР’ЄРИ ВИПУСКНИКІВ ШКІЛ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ТА СКЛАДАННЯ ІСПИТІВ ЗОВНІШНЬОГО НЕЗАЛЕЖНОГО ОЦІНЮВАННЯ Лефтерова Василина Василівна, учениця 11 класу ліцею при Донецькому національному університеті, Донецьке територіальне відділення МАН України Наукові керівники: Алфімов Валентин Миколайович - директор ліцею при Донецькому національному університеті, доктор педагогічних наук, професор; Завертана Наталія Єгорівна, вчитель з профільного предмета ліцею при Донецькому національному університеті, заслужений вчитель України Актуальність. На шляху запровадження в Україні такої інноваційної форми перевірки знань та зарахування до вузу, як зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) виникає низка психологічних проблем, пов’язаних із проявом психологічних бар’єрів випускників, що можуть впливати на результати їх оцінювання та взагалі подальшу долю. Тому існує потреба в емпіричному дослідженні психологічних бар’єрів і труднощів складання ЗНО випускниками шкіл, що дозволить більш розкрити природу цього явища та враховувати його у навчальній і соціально-психологічній роботі з випускниками. Мета роботи – на підставі теоретичного аналізу та емпіричного дослідження виявити особливості прояву і види психологічниx бар’єрів випускників під час підготовки та складання іспитів ЗНО. Завдання дослідження: 1) провести аналіз організаційних та психологічних аспектів запровадження зовнішнього незалежного оцінювання в Україні; 2) розглянути теоретичні засади вивчення психологічних бар’єрів та їх прояву в навчальній діяльності; 3) підібрати методики для вивчення психологічниx бар’єрів особистості та вибірку дослідження; 4) емпіричним шляхом виявити особливості прояву й рівень вираженості психологічних бар’єрів та їx взаємозв’язок із особистісними властивостями випускників шкіл під час підготовки та складання ЗНО. За результатами проведеного емпіричного дослідження встановлено, що рівень виразності психологічних бар’єрів під час підготовки та, особливо, складання ЗНО характеризується як високий та середній. Виявлено наявність негативного впливу психологічних бар’єрів на успішність складання ЗНО. Найбільш вираженими психологічними бар’єрами під час підготовки та складання ЗНО є розгубленість через нестачу потрібної інформації, незнання своїх можливостей, не достатня зацікавленість, лінощі, страх допустити помилку, побоювання можливих неприємностей, труднощів, страх перед невизначеністю ситуації; боязнь поразки. Встановлено кореляційний зв’язок між властивостями особистості й проявом психологічних бар’єрів випускників під час підготовки та складання зовнішнього незалежного оцінювання.

261

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ КОПІНГ−СТРАТЕГІЙ ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ У ПІДЛІТКІВ Малюта Вікторія Вікторівна, учениця 11 класу Тернопільської Української гімназії ім. І. Франка Тернопільське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Ребуха Лілія Зіновіївна, доцент Тернопільського національного економічного університету, кандидат психологічних наук Мета дослідження – виявити особливості девіантної поведінки у підлітків та окреслити шляхи її профілактики засобами ефективних копінг-стратегій. Актуальність теми обумовлена недостатнім умінням підлітків контролювати свій психологічний стан при зустрічі з небезпекою.

У зв’язку з

цим зростає інтерес науковців щодо попередження девіацій мобілізацією особистісних ресурсів учня, які закладені в певних – копінг-стратегіях поведінки. Для досягнення мети науково-дослідницької роботи вирішувалися такі завдання: проаналізувати наукову літературу з проблематики дослідження та дати змістову характеристику копінг-стратегіям як ефективному засобу профілактики девіацій; підібрати психодіагностичні методики для виявлення схильності підлітків до девіантної поведінки та визначити їх індивідуальні копінгстратегії; дослідити взаємозв’язок між девіантною поведінкою та ґендерними ознаками школяра, а також з’ясувати залежність між асоціальною поведінкою та індивідуальними копінг-стратегіями підлітків; розробити методичні рекомендації щодо профілактики девіантної поведінки засобами ефективних копінг-стратегій. На появу і поширення девіації впливає неузгодженість мотиваційної сфери індивіда, системи ціннісних орієнтацій та протиріччя соціального розвитку. Нами запропоновано причинно-наслідкову схему соціально-психологічної зумовленості девіантної поведінки підлітка та здійснено типологізацію її різновидів. Проведене дослідження підтвердило нашу гіпотезу про те, що рівень схильності до девіантної поведінки менший у тих випадках, коли у школяра переважають продуктивні копінг-стратегії. Низький рівень цієї ознаки відстежено за шкалами схильності до порушення норм і правил (50%), до поведінки адиктивної (28,6%), самоушкоджуючої (21,4%), делінквентної (35,7%) та вольового контролю емоційних реакцій (39,3%). Не заперечують усталені зразки поведінки, мають високу опірність до виникнення різного виду узалежнення та достатній рівень мотивації щодо самозбереження, володіють високим самоконтролем поведінкових реакцій 29,2% учнів. У 21,4% підлітків (3,6% від усіх опитуваних) виявлено високу агресивну спрямованість особистості у взаємодії з людьми. Поділ учнів за ґендерною ознакою свідчить, що хлопці 13-14 років більше схильні до агресії і насильства (14,3%), а дівчата − до самоушкоджуючої поведінки (10,7%). Відстежено, що продуктивні копінг-стратегії переважають у 17,9 % підлітків, відносно-продуктивні у 55,9% та непродуктивні у 26,2 %. Виявлено переважання у підлітків когнітивних (64,3%), емоційних (32,2%) та поведінкових (71,4%) відносно-продуктивних копінг-стратегій, що свідчать про намагання 262

учнями контролювати свій емоційний і мисленнєвий стан та про використання таких копінг-стратегій, які не завжди ефективні у проблемних ситуаціях. Для умілого протистояння життєвим небезпекам та мобілізації власних ресурсів учня нами розроблена пам’ятка для підлітка, яка слугуватиме дієвим інструментарієм для профілактики девіацій засобами ефективних копінг-стратегій. ЧИННИКИ ІНТЕРНЕТ-ЗАЛЕЖНОСТІ У ПІДЛІТКОВОМУ ТА РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ Радченко Ірина Юріївна, учениця 11 класу Роменської спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 ім. акад А.Ф. Йоффе Сумське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Улунова Ганна Євгенівна, доцент кафедри психології Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка, кандидат психологічних наук Актуальність дослідження визначається тим, що незадоволеність реальним життям і бажання піти від нього є поширеною проблемою сучасного людського життя. Форми і способи втечі надзвичайно різноманітні і нерідко носять патологічний характер. Однією з таких форм є адиктивна поведінка, коли життя людини, її стан і поведінка починають жорстоко залежати від різних чинників, наприклад: Інтернету. Життя таких людей починає залежати від такого фактору, як постійний доступ до всесвітньої мережі. Особливо під загрозою опиняються діти, підлітки, молодь. A. Голдберг одним із перших запропонував поняття й опис основних характеристик Інтернет-залежності, набір її діагностичних критеріїв. К. Янг провела спеціальне дослідження й запропонувала власний варіант тесту з виявлення Інтернет-залежності. Швидкість формування Інтернет-залежності, за даними К. Янг, досить висока і обумовлюється різними факторами. М. Орзак виділила фізичні і психологічні симптоми, характерні для Інтернет-залежності. Р. Девісом була запропонована когнітивно-поведінкова модель патологічного використання Інтернету. Вивченню проблеми Інтернет-залежності у певних вікових та соціальних груп також присвячені дослідження А.Д. Андреева, Л.І. Божович, І.В. Дубровіної, Г.М. Прихожан, Д.І. Фільдштейна та ін. Проте, психологічні особливості Інтернет-залежності у підлітковому та ранньому юнацькому віці досліджені недостатньо. Усе сказане і зумовило вибір теми дослідження «Чинники Інтернет-залежності у підлітковому та ранньому юнацькому віці». Експериментальна база дослідження. 8-11 класи Роменських загальноосвітніх шкіл №2, № 4, №5. Мета дослідження. Визначення чинників виникнення Інтернет-залежності у підлітковому та ранньому юнацькому віці; розробка рекомендацій щодо профілактики та корекції Інтернет-залежності у підлітків та старшокласників. Об’єкт дослідження. Інтернет-залежність у підлітковому та ранньому юнацькому віці. 263

Предмет дослідження. Чинники Інтернет-залежності у підлітків та молоді раннього юнацького віку. В основу нашого дослідження було покладено наступні припущення. Для підлітків та для молоді раннього юнацького віку є актуальним домінування високого та середнього рівнів Інтернет-залежності. Внутрішніми чинниками Інтернет-залежності для підлітків є наступні: нецілеспрямованість поведінки, втеча від реального життя, потреба в Інтернетспілкуванні, реалізація в Інтернет-просторі проби ролей як етапу пошуку ідентичності тощо. Внутрішніми чинниками Інтернет-залежності для молоді раннього юнацького віку є наступні: приналежність до мережевої субкультури, нецілеспрямованість поведінки, потреба в сенсорній стимуляції, зміна стану свідомості в результаті використання Інтернету, втеча від реального життя, реалізація в Інтернет-просторі проби ролей як етапу пошуку ідентичності тощо. Зовнішніми чинниками Інтернет-залежності для підлітків є наступні: жіноча стать, стаж у мережі понад 1 рік, наявність хобі, наявність брата / сестри, старшого за 8 років. Зовнішніми чинниками Інтернет-залежності для молоді раннього юнацького віку є наступні: жіноча стать, стаж у мережі понад 1 рік, наявність хобі. Для досягнення даної мети та підтвердження гіпотези ми висунули ряд наступних завдань: 1) визначити теоретичні засади вивчення Інтернет-залежності у підлітковому та ранньому юнацькому віці; 2) експериментально дослідити рівні та чинники Інтернет-залежності у підлітків та молоді раннього юнацького віку; 3) розробити рекомендації щодо профілактики та корекції Інтернетзалежності у підлітків та старшокласників. Методи дослідження. Основними теоретичними методами були наступні: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, за допомогою яких проведені аналіз та систематизація літературних джерел, узагальнені теоретичні та практичні дані з проблеми дослідження, визначений стан її розробленості. На етапі емпіричного дослідження використовувалися наступні методи: порівняльний метод; спостереження; психодіагностичний метод, представлений стандартизованими методиками; анкетування; індивідуальні і групові бесіди. Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечувались застосуванням комплексу загальнонаукових методів теоретичного та емпіричного дослідження, методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних даних дослідження, сукупністю стандартизованих валідних методів, адекватних предмету, меті і завданням дослідження; репрезентативністю вибірки, поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих результатів; застосуванням методів математичної статистики. Наукова новизна та теоретичне значення дослідження. У даному дослідженні узагальнено теоретичні уявлення щодо сутності, видів, чинників Інтернет-залежності, поглиблено знання стосовно чинників Інтернет-залежності у підлітків та старшокласників. Практична значущість дослідження. Матеріали даного дослідження можуть застосовуватись вчителями та практичними психологами при діагностиці та профілактиці Інтернет-залежності підлітків та старшокласників. 264

Структура наукової роботи: наукова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (27 найменувань) та 5 додатків. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН БРЕХНІ Сайченко Владислав Ігорович, учень 42 групи Білоцерківського економіко-правового ліцею Білоцерківської міської ради Науковий керівник: Грабовська Євгенія Дмитрівна, вчитель психології, практичний психолог-методист Дослідження феномену брехні виступає як один з аспектів вирішення проблем психології взаєморозуміння спілкування, конфліктів і духовно-морального змісту людських взаємостосунків. Разом з тим у вітчизняній психології відсутній системний та цілісний аналіз даного феномену. Брехня визначається різними авторами по-різному. Така різноманітність психологічних визначень брехні підкреслює складність даного явища і одночасно вказує на недостатність теоретичного вивчення і необхідність подальшого формування цілісного уявлення про психологічну природу брехні у міжособистісних стосунках. Цим і визначається актуальність даного дослідження. Мета дослідження: вивчення психологічних механізмів брехні, її вплив на міжособистісне спілкування, поведінку людей та фактичні(зовнішні) прояви у спілкуванні. Завдання: 1) зробити теоретичний аналіз дослідження проблем брехні в зарубіжній та вітчизняній літературі; 2) обґрунтувати соціально-психологічний підхід до вивчення брехні в процесі міжособистісного спілкування; 3) дослідити способи виявлення та поведінкові ознаки брехні. Предмет дослідження - регулятивна функція брехні в процесі міжособистісного спілкування та її вплив на поведінку й взаємостосунки людей. Об’єкт дослідження – респонденти: учні Білоцерківського економікоправового ліцею, віком 13- 17 років й дорослі, віком 25-60 років. Методи дослідження:  Метод теоретичного аналізу наукових джерел, узагальнення та інтерпретація даних.  Анкетне опитування, спрямоване на виявлення причин брехні та її поширеності.  Неструктуроване інтерв’ю. Практичне значення роботи: робота спрямована на поглиблення знань учнів, студентів стосовно проблематики брехні як соціально-психологічного явища у сфері комунікації між людьми.

265

ПСИХОЛОГІЯ ЕМОЦІЙ І ПРОБЛЕМИ ЕМОЦІЙНОЇ КОРЕКЦІЇ ПІДЛІТКІВ Шумейко Андрій Володимирович, учень 9 класу КЗ «Василівська гімназія «Сузір’я» Запорізької області Запорізьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Пономаренко Ольга Вікторівна, доцент Запорізького національного університету, кандидат педагогічних наук; Філінська Ніна Вікторівна, викладач КПНЗ «Мала академія наук учнівської молоді», вчитель вищої категорії, вчитель-методист Актуальність роботи полягає в тому, що емоції належать до групи психічних станів, що характеризують людину, впливають на її здоров’я, дії, визначають її особистість, є корисними щодо виживання і розвитку всього людства. Особливий інтерес викликають емоціональні проблеми школярів підліткового віку, що перешкоджають самореалізації і соціалізації підлітків. Невідкладність вирішення цієї проблеми обумовлюють такі чинники: 1) Тісний зв’язок кризи в суспільстві і розвитку та психологічного стану особистості в соціумі; 2) Зростання кількості дітей, які відрізняються підвищеною тривожністю, невпевненістю, емоційною нестійкістю; 3) Підлітковий вік, який є перехідним , складним, критичним в поєднанні з неправильним вихованням, загостреними відносинами з оточуючими людьми і фізіологічними змінами можуть привести до емоційних порушень. Об’єкт дослідження: емоції і емоційні стани, види емоційних порушень підлітків. Предмет дослідження: методи корекції емоційних порушень. Мета даної роботи у визначенні впливу емоційних станів на розвиток і соціалізацію підлітків. У дослідженні реалізовано завдання: 1. Розглянути емоції як психічні якості особистості. 2. Виділити основні функції емоцій. 3. Дослідити емоційні порушення у підлітків. 4. Знайти шляхи корекції емоційних порушень. Методи дослідження: теоретичний аналіз джерел і документів, спостерігання, дослідницький метод. Наукова новизна полягає у виявленні залежності ефективного керування емоціями від їх вивчення, що визначатиме розвиток і соціалізацію підлітків. Висновками проведеної роботи було виявлення зв’язку емоції з мисленням, уявою та особистістю, а також залежність емоцій людини від її фізичного стану, виховання, соціального положення, оточення. Особливої уваги потребує підлітковий вік, як складний, перехідний - це ствердження було проілюстровано за допомогою діагностичних методик. Результатом теоретичного та практичного дослідження став «Модуль групової психокорекції та «Психорегулююче тренування», що стануть в нагоді під час корекції емоційних станів підлітків. 266

Практичне значення: матеріал даної роботи може бути використаним у виховній роботі з колективом дітей, у просвітницькій роботі з батьками, у індивідуальній виховній роботі, при роботі з факультативних курсів «Пізнай себе». КОНФЛІКТИ СЕРЕД УЧИТЕЛІВ ТА УЧНІВ: ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ Скринник Анастасія Олегівна, учениця 11класу Уманської міської гімназії Черкаської області Черкаське територіальне відділення МАН Науковий керівник: Христюк Оксана Миколаївна, практичний психолог Уманської міської гімназії Черкаської області Мета нашої роботи полягає в тому, щоб дослідити основні способи поведінки підлітків та вчителів у конфліктних ситуаціях. Завдання: проаналізувати психолого-педагогічну літературу, в якій розкрито погляди на конфлікт та його особливості, провести діагностику особливостей поведінки підлітків у конфліктних ситуаціях, зокрема тих, що виникають у шкільному середовищі, визначити практичні рекомендації щодо зняття психологічної напруги у конфлікті. Актуальність нашого дослідження зумовлена великою увагою міжособистісної взаємодії учителів та учнів, конфліктних ситуацій, що виникають у процесі спілкування. Досліджуючи конфліктні ситуації у шкільному середовищі, ми можемо зробити такі висновки, що вчителі і підлітки, незважаючи на наявність конфліктів у школі, зрештою, непогано розуміють один одного. Обидві сторони досить об’єктивно дивляться на атмосферу, що склалася у школі, на причини конфліктів і свою роль у створенні конфліктних ситуацій, на шляхи виходу з них. І вчителі, і підлітки говорять здебільшого про те, що хочуть «витягати» уроки з конфліктних ситуацій, учитися на своїх помилках, щоб не повторювати їх надалі. Учителі і підлітки реально дивляться на свої стосунки й рівень взаєморозуміння в колективі. ОБ’ЄКТИВНІ ТА СУБ’ЄКТИВНІ ЧИННИКИ ПРОЯВУ СТРАХУ СОЦІАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У ПІДЛІТКІВ Толочко Анастасія Юріївна, учениця 11 класу Чернівецького медичного ліцею №3 Чернівецьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Григор’єва Олена Володимирівна, доцент Інституту післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області, кандидат біологічних наук У науковій літературі бракує інформації щодо поширення соціальних страхів у підлітків, їх видів, чинників впливу на їх прояви. Потребує вдосконалення організація психологічної допомоги в системі освіти з подолання соціальної тривожності. Отже, мета нашого дослідження – визначити принципи 267

організації психологічної допомоги підліткам, які мають страх соціальної взаємодії, на основі комплексного дослідження його суб’єктивних та об’єктивних чинників. Об’єктом дослідження є страх соціальної взаємодії. Предмет дослідження: суб’єктивні та об’єктивні чинники виникнення страху соціальної взаємодії у підлітків та принципи організації психологічної допомоги цій категорії учнів. Виявлено, що соціальні страхи є поширеними і можуть розглядатись як впливовий дезадаптаційний чинник у підлітковому віці: 54% респондентів мають тривожні відчуття в 3-х та більше типах ситуацій соціальної взаємодії. Cитуаціями, що провокують виникнення соціальних страхів, є: перебування у натовпі (панічному та конфліктному), необхідність взаємодіяти з представниками офіційних організацій. Існують вікові та гендерні особливості прояву соціальних страхів у підлітків. Виявлено зв’язок між проявом соціальних страхів у підлітків та їхніми особистісними рисами. Найбільшою мірою особистісні структури задіяні у зростанні тривожних відчуттів під час взаємодії підлітків з однолітками, перебуванні у малій групі, конфліктному натовпі. З проявом страхів соціальної взаємодії найбільше пов’язані емоційна стабільність, сміливість, самооцінка, самоконтроль, абстрактне мислення, тривожність. Під час організації психологічної допомоги підліткам із соціальними страхами варто враховувати принцип формування докорекційної установки на подолання. ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ МОТИВАЦІЇ ДОСЯГНЕННЯ ВИХОВАНОК ШКОЛИ ХУДОЖНЬОЇ ГІМНАСТИКИ ІЗ РІЗНИМИ ІНДИВІДУАЛЬНОТИПОЛОГІЧНИМИ ОСОБЛИВОСТЯМИ Жолондовська Юлія Русланівна, учениця 11класу Рівненського економіко – правового ліцею Рівненське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Лівандовська Любов Миколаївна, заступник директора з навчально-виховної роботи Рівненської Малої академії наук учнівської молоді; Нестерук-Володимирець О.В., практичний психолог Рівненського міського Палацу дітей та молоді Сучасна молодь України відповідно до загальносвітових тенденцій все частіше обирає здоровий спосіб життя. Актуальність теми полягає в тому, що підтримання здоров’я, як фізичного, так і психологічного, вимагає відповідного до можливостей і схильностей вибору певного виду спорту для кожного. Художня гімнастика – це складно-координаційний, гармонійний вид спорту, в якому є не дослідженою проблема впливу психофізіологічних особливостей на рівень мотивації, що є досить важливою складовою досягнення успіху. Метою роботи є теоретично дослідити та експериментально вивчити особливості мотивації досягнення вихованок Школи художньої гімнастики з різними індивідуально-типологічними особливостями. Об’єктом дослідження стала мотиваційно-вольова сфера вихованок Школи художньої гімнастики, предметом дослідження є особливості мотивації 268

досягнення вихованок Школи художньої гімнастики з різними типами темпераменту та індивідуальними стилями мислення та діяльності. Гіпотеза дослідження: існують складні багатозначні зв’язки між рівнем мотивації досягнень особистості у спорті та її індивідуально-типологічними особливостями; психолого-педагогічний супровід навчально-тренувального процесу вихованок спортивної школи є ефективним засобом досягнення спортивного максимуму та реалізації психофізіологічного потенціалу особистості у сфері художньої гімнастики. Експериментальна база дослідження: Школа художньої гімнастики (ШХГ) Рівненського міського Палацу дітей та молоді. Вибірка: 60 учениць ШХГ ПДМ, з них – 40 середнього шкільного віку (група № 1) та 20 – старшого шкільного віку (група № 2). Результати теоретичного та експериментального дослідження в цілому підтвердили гіпотезу щодо наявності складних багатозначних зв’язків між рівнем мотивації досягнень особистості у спорті та її індивідуально-типологічними особливостями й ефективністю психолого-педагогічного супроводу навчальнотренувального процесу як засобу досягнення спортивного максимуму учениць спортивної школи.

269

Секція «Селекція та генетика» МУТАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ПОПУЛЯЦІЇ DROSOPHILA MELANOGASTER ЗА ДІЇ МАЛИХ ДОЗ РАДІОАКТИВНОГО ОПРОМІНЕННЯ Артеменко Руслана Юріївна, учениця 10 класу школи- ліцею № 15, м. Чернігів Чернігівське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Мехед Ольга Борисівна, доцент кафедри біології, кандидат біологічних наук, Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка Значна частина території України забруднена радіонуклідами внаслідок аварії на ЧАЕС. На територіях радіоактивного забруднення Drosophila melanogaster Meigen постійно знаходяться під дією внутрішнього і зовнішнього опромінювання в малих дозах, близьких до фонових. Реакція природних популяцій Drosophila melanogaster на вплив хронічного внутрішнього і зовнішнього опромінювання в малих дозах мало вивчена. Генетичні ефекти, що зустрічаються в досліджуваних природних популяціях, що знаходяться під впливом хронічного опромінювання в малих дозах, а також після дії мутагенних препаратів, пов’язані з індукцією опроміненням транспозицій мобільних елементів. Хронічне опромінювання в малих дозах може викликати суттєві зміни генотипу, призводити до появи нових адаптаційних можливостей, мікроеволюційних перетворень в популяціях живих організмів. Метою роботи було встановлення наявності зв'язку між появою мутаційних змін у представників Drosophila melanogaster Meigen та рівнем радіоактивного забруднення, в межах територій на яких вони існують. Об'єкт дослідження: природні популяції Drosophila melanogaster. Предмет дослідження: мутаційні зміни у представників D. melanogaster Meigen За дії малих доз хронічного опромінювання в природних популяціях Drosophila melanogaster Meigen встановлена наявність мутаційних змін в 7-ми популяціях. Частота мутаційних змін в середньому становила 1,4 %, коливалася в межах від 0,43% (популяція Ri) до 2,9% (популяція Gu). У представників різних статей середні частоти наступні: у самців - 2,3 %, у самок 0,8% Виявлена неоднакова чутливість статей на дію хронічного опромінювання в малих дозах. Встановлена наявність тісного прямого зв’язку між появою мутаційних змін у самців Drosophila melanogaster та рівнем радіоактивного забруднення (r=0,85, p ≤ 0,05)

270

ВИПРОБУВАННЯ ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ ЗВИЧАЙНОЇ (ZEA MAYS L.) В УМОВАХ ЕКСТРЕМАЛЬНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА АРТЕМІВСЬКОГО РАЙОНУ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ Борозна Оксана Сергіївна, учениця 11 класу Часовоярської ЗШ І-ІІІ ступенів №15, м. Артемівськ Донецьке територіальне відділення МАН України Наукові керівники: Пожидаєва Олена Миколаївна, агроном Артемівського відділу Костянтинівської державної сортодослідної станції; Мокроусова Ольга Миколаївна, керівник секції МАН Часовоярського ЦДЮТ Основною метою науково-дослідницької роботи було випробування гібридів Кукурудзи звичайної в умовах Артемівського району Донецької області. Дана тема є актуальною, адже виявлення високоврожайних імунностійких районованих гібридів кукурудзи – один із шляхів вирішення продовольчої проблеми. Для виконання поставленої мети були визначені наступні завдання: вивчити основні морфо-біологічні показники гібридів; провести оцінку ураженості основними інфекційними хворобами гібридів кукурудзи в умовах природного фону; оцінити гібриди за врожайністю зерна. Предметом досліджень були гібриди Кукурудзи звичайної: ДКС 5143, ДКС 4964, ДКС 4490, ДКС 5170, ДКС 5276, ДКС 4626. Проведені досліди та їх аналіз показали, що всі генотипи проявили досить високу стійкість до основних хвороб та шкідників. Високу й стабільну врожайність качанів за роки проведених досліджень мали гібриди ДКС 5276 – 174,4 ц/га і ДКС 5170 – 159,2 ц/га. Ці генотипи також мали найвищу врожайність зерна: 144,55 ц/га і 137,3 ц/га відповідно. Пізньостиглий гібрид ДКС 5276, внесений до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні в 2011, 2012 рр., рекомендується для широкого впровадження у виробництво в Донецькій області. Оптимальними строками посіву є терміни до 5 травня. ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНОКОМПОНЕНТНОГО РЕГУЛЯТОРА ВІДПОВІДІ SCO3812 У STREPTOMYCES COELICOLOR Галєєва Анастасія Маратівна, учениця Львівської СЗШ №6 Львівське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Федоренко Віктор Олександрович, завідувач кафедри генетики та біотехнології Львівського національного університету імені Івана Франка, доктор біологічних наук, професор; Ющук Олександр Сергійович, аспірант кафедри генетики та біотехнології Львівського національного університету імені Івана Франка, магістр біології Актиноміцети - це грунтові грам-позитивні бактерії з високим відсотком GC пар в геномі. Вони відіграють важливу роль у грунтових біоценозах як редуценти, здатні розкладати целюлозу. Багато актинобактерій характеризуються складним життєвим циклом з морфологічною диференціацією. Однією з їх 271

найважливіших особливостей є здатність синтезувати різного роду антибіотики та інші біологічно активні речовини (більше 2/3 від усіх відомих бактеріального походження). Саме тому вивчення генетичної регуляції процесів вторинного метаболізму актиноміцетів є актуальним у наш час, коли постійно зростає потреба у конструюванні штамів надпродуцентів як нових, так і вже відомих антибактерійних, протигрибкових та протиракових агентів. Здійснюється така регуляція, зокрема, завдяки однокомпонентним регуляторам відповіді. Серед них на сьогодні особливий інтерес викликає GntRродина (широко представлена в усіх прокаріот і особливо в стрептоміцетів). Білки GntR-родини скомпоновані як класичні однокомпонентні регулятори, володіють консервативним N-термінальним ДНК-зв'язуючим доменом і С-термінальним ліганд-зв'язуючим (олігомеризаційним) доменом, відповідно до архітектури якого GntR-родину поділяють на підродини. Однією з них є Ytra-підродина (білки, що володіють вкороченим C-термінальним доменом, який містить тільки дві αспіралі). Ytra-підродина є дуже слабо дослідженою в актиноміцетів, натомість однокомпонентні Ytra-реглятори виглядають привабливою основою для конструювання індуцибельних систем біосинтезу біологічно активних речовин, здатних реагувати на визначений запрограмований стимул, що доводить необхідність вивчення принципів їх функціонування. Нами було біоінформатично показано 3 представники Ytra-підродини в геномі модельного об'єкта генетики актинобактерій Streptomyces coelicolor M145. Один з них, SCO3812, був обраний в якості основного об'єкта нашого дослідження. Було здійснено нокаут гена SCO3812 в гетерологічній системі Escherichia coli з використанням системи ПЛР-спрямованого мутагенезу “Redirect”. З'ясовано, що отриманий штам SCO3812::Аmr не виявляє жодних істотних змін рівня синтезу актинородину, як і рівня синтезу CDA (кальційзалежного антибіотику), в порівнянні з диким типом. Крім того, не спостерігалося змін і в резистентності отриманого штаму до різного роду антибіотиків. Під час культивування на середовищах, дефіцитних за C, N і P штам SCO3812::Аmr не виявив змін у морфогенезі, що вказує на те, що білок SCO3812 не задіяний у процесах первинного метаболізму. При культивуванні мутантного штаму на різних твердих середовищах спостерігалися деякі зміни в споруляціі і морфогенезі в порівнянні з диким типом, зокрема, при вирощуванні на багатому середовищі MYM, проте зазначені зміни не виходили за межі норми реакції дикого типу. Здійснено надекспрессію SCO3812 шляхом трансформації клітин S. coelicolor M145 спеціально сконструйованою нами плазмідою pKCSCO3812, що містила додаткову копію цільового гена. Це призвело до кардинальних змін у рівні синтезу актинородину мутантними колоніями в порівнянні з диким типом, а саме до майже повного його припинення. Це може пояснюватись тим, що білок SCO3812 відіграє роль репресора, задіяного на певних етапах здійснення вторинного метаболізму. З огляду на отримані результати, можна зробити наступні висновки. Ефект нокауту SCO3812 не проявляється у розглянутих умовах, натомість вплив надекспресі є виразним і доводить, що, очевидно, SCO3812 є криптичним регулятором синтезу актинородину, білком-репресором, що реагує на появу в 272

середовищі конкретної молекули-ліганда. Встановлення її природи може стати темою подальших досліджень. ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ПОЛІМОРФІЗМІВ ГЕНІВ, ЩО КОДУЮТЬ МЕТАБОЛІЗМ ДОФАМІНУ ТА ПСИХІЧНИХ ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ В УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ Гейченко Леся Тарасівна, учениця Києво-Печерського ліцею №171 «Лідер», м. Київ Київське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Коляда Олександр Костянтинович, м.н.с. Інституту геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України Актуальність: Чимало психологічних ознак в тій чи іншій мірі залежать від генотипу. Дофамін діє як один з ключових нейромедіаторів у мозку. Його ненормальне функціонування спостерігається при багатьох захворюваннях, що супроводжуються когнітивними порушеннями, наприклад: захворюванні Альцгеймера, захворюванні Туретта, хореї Гентінгтона, аутизмі та біполярному розладі. Метою роботи було дослідити зв’язок поліморфізмів генів: DRD2, DRD4, DAT1 та COMT та психічних пізнавальних процесів, зокрема, концентрації уваги, пам’яті, уяви та логічного мислення у учнів 9-11 класів Києво-Печерського ліцею № 171 «Лідер». Були поставлені такі завдання: провести аналіз літератури; зробити вибір методів експериментального дослідження; провести анкетування школярів; провести молекулярно-генетичне дослідження з використанням полімеразної ланцюгової реакції; обробити статистично та проаналізувати результати. В результаті аналізу даних 72 учнів була знайдена достовірна кореляція поліморфізмів: Cys311Ser (гену DRD2, рецептору дофаміну D2) та Val194Gly (гену DRD4, рецептору дофаміну D4) з результатами тесту «Складні аналогії», а саме генотипів Ser\Ser та Val \Val, відповідно, з високим показниками досліджуваних за цим тестом, що дає змогу припустити, що наявність цих генотипів пов’язана з вмінням розуміти складні логічні відносини і виділяти абстрактні зв’язки, високим рівнем логічного мислення. Було знайдено достовірну кореляцію поліморфізму 3'-UTR VNTR, гену DAT1, переноснику дофаміну, з результатами тестування за методикою «Інтелектуальна лабільність», а саме "короткого" алелю з 9 повторів з високими показниками учнів за цим тестом, що дозволяє припустити асоційованість цього алелю з високим рівнем концентрації уваги, швидкою реакцією на запропоноване завдання, тобто здатністю до короткочасної, інтенсивної діяльності. Отримані результати підтверджують припущення, щодо зв’язку досліджуваних генів з психічними пізнавальними процесами. Конкретний механізм звязку досі нез’ясований та потребує подальших досліджень. Це є сходинкою у дослідженні цього питання. І є підґрунтям для подальших досліджень, з метою розуміння механізмів старіння та багатьох тяжких захворювань задля знайдення шляхів їх усунення. 273

УСПАДКУВАННЯ РОЗМІРУ КРАЙОВИХ КВІТОКУ СОНЯШНИКА КУЛЬТУРНОГО Хок Лілія Ахмадулівна, учениця 11 класу Запорізької гімназії № 6 Запорізьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Лях Віктор Олексійович, доктор біологічних наук, професор, зав. каф. СПГ та генетики рослин Запорізького національного університету Метою роботи є вивчення успадкування розміру крайових квіток гібридами першого покоління соняшника культурного при використанні в якості вихідного матеріалу зразків з різною довжиною і шириною язичкових квіток. Актуальність роботи полягає у тому, що соняшник є провідною олійною культурою в Україні та потребує зростання врожайності олієнасіння, що можливо при використанні сортів та гібридів з раціональною архітектонікою росли і оптимальним жирнокислим складом. Завдання дослідження: Вивчити успадкування середніх розмірів крайових квіток гібридами: дихотомічне жилкування» × ЗЛ169; «тютюноподібна рослина» × ЗЛ169; ЗЛ169 × ЗЛ102; ЗЛ9 × ЗЛ169; ЗЛ95 × ЗЛ169. Результати та висновки роботи: У всіх комбінаціях схрещування ліній соняшника культурного, що розрізняються розмірами крайових квіток, спостерігалось наддомінування більшої ширини та довжини крайових квіток, тобто позитивний гетерозис. Ступінь домінування варіював від 1,24 до 14,45 – для довжини крайових квіток та від 1,26 до 3,04 – для їх ширини. Справжній гетерозис змінювався від 1,46 % до 36,10 % по довжині крайових квіток та від 2,66 % до 27,13 % – по ширині. АНАЛІЗ ГЕНЕТИЧНИХ РЕСУРСІВ ВИДУ I.PUMILA L. ДЛЯ СЕЛЕКЦІЇ САДОВИХ БОРІДКОВИХ ІРИСІВ Кисельов Андрій Олександрович, учень 11 класу, вихованець Миколаївського ОЕНЦУМ Миколаївське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Волик С.С. Керівник гуртків ОЕНЦУМ;Троїцький М.О., керівник Випробувального центру ДУ Миколаївський центр Облдержродючість Генетичні ресурси природної рослинності Степу України є національним багатством, яке сьогодні потребує дбайливого ставлення до себе. Одним із шляхів їх використання, яке одночасно забезпечує збереження генетичного різноманіття дикорослих видів, є введення в культуру. Вищезазначене безпосередньо стосується і дикорослих видів роду Iris L., на високі декоративні якості яких звертало увагу багато дослідників. Сучасні садові форми борідкових ірисів мають гібридне походження. Предковими формами для їх селекції були кілька дикорослих видів роду Iris L., більшість з яких на сьогодні знаходяться під загрозою зникнення. Найбільш актуальними напрямками селекційно-генетичних досліджень з видами роду Iris L. є розробка наукових основ інтродукції та збереження в культурі генресурсів 274

зникаючих видів (в тому числі в культурі in vitro) та розробка наукових основ міжвидової гібридизації. Дуже важливе значення для селекції сучасних садових борідкових ірисів має європейсько-кавказький дикорослий вид Iris pumila L.. У 40-х роках ХХ сторіччя американські селекціонери Пол Кук (Paul Cook) та Гедес Дуглас (Geddes Douglas) провели схрещування між дикорослими формами I. pumila та сортами високорослих Борідкових ірисів (воно булоназвано схрещуванням Кука-Дугласа). В результаті проведеної гібридизації фактично були отримані дві нові садові групи низькорослих Борідкових ірисів, а саме Стандартні карликові (SDB) та Мініатюрні карликові (MDB). В подальшому, селекція в рамках цих груп проводилась здебільшого між створеними далі сортами чи гібридними сіянцями, тоді як схрещування Кука-Дугласа повторювали лише одиниці. На сьогодні в селекції вказаних садових форм виникають серйозні проблеми непередбачуваного розщеплення гібридних нащадків за розмірами рослин, забарвленням квітки. Як шлях вирішення цієї проблеми відомий американський селекціонер Пол Блек (Paul Black) пропонує повернутись до схрещування Кука-Дугласа. Про необхідність повторного проведення цього схрещування із залученням клонів Iris pumila L. із природних популяцій Півдня України, яким загрожує знищення, вказувалось також у роботах Троїцької Т.Б. Метою представленої роботи було дослідження можливості використання генетичних ресурсів Iris pumila L. з природних популяцій Миколаївської області для сучасної селекції низькорослих садових Борідкових ірисів. Завдання, які вирішувались для досягнення поставленої мети: 1) Біометричні дослідження морфологічних показників природних клонів I. pumila у різні строки після перенесення в культуру; 2) Групування досліджуваних клонів за комплексом морфологічних ознак методом кластерного аналізу; 3) Вивчення норми реакції морфометричних показників шляхом дослідження їх динаміки у різні строки після перенесення у культуру; 4) Виявлення залежностей між кластерним групуванням клонів та забарвленням квітки 5) Виділення перспективних форм для реєстрації в якості сортів. Наукова новизна. Вперше проведений детальний аналіз морфологічних показників клонів I. pumila з 4-х природних місцезростань Миколаївської області – майбутніх батьківських форм для селекції садових борідкових ірисів. Серед досліджених клонів виділені групи (кластери), які достовірно відрізняються між собою за комплексом морфологічних ознак та зберігають ці відмінності при введенні природних клонів в культуру. Виявлена різниця у частотах зустрічності різних типів забарвлення квітки у рослин I. pumila із різних кластерів. Практичне значення. За результатами досліджень відібрано 10 клонів I. pumila та 4 гібридних культивари від схрещування I. pumila з сортами садових ірисів, що зареєстровані як сорти Американським ірисовим товариством (AIS) .

275

СОРТОВИВЧЕННЯ ТА ОЦІНКА ВІТЧИЗНЯНИХ СОРТІВ АЙСТРИ ОДНОРІЧНОЇ Ковтун Тетяна Вікторівна, учениця 10 класу Ружинської гімназії Актуальність – вивчення господарсько-біологічних особливостей вітчизняних сортів айстри однорічної дає можливість виділити кращі за декоративністю, термінами цвітіння, стійкістю до несприятливих чинників довкілля і хвороб. Мета роботи – вивчити асортимент айстри однорічної за господарськобіологічними ознаками. Завдання роботи –дослідити та описати частину колекції айстри однорічної за декоративними ознаками, строками та тривалістю цвітіння, ступенем стійкості до негативних факторів середовища та фузаріозного в’янення; відібрати кращі за господарсько-біологічними ознаками сорти для подальшого використання у квітниковому відділку клумб Ружинської гімназії. Результати дослідження. Систематизувавши одержані результати фенологічних спостережень визначаємо особливості кожного сорту: висота куща, форма і тип гілкування ( габітус ) найкращий у сортів Одарка та Лелека; за кількістю квітучих суцвіть найкращі сорти Одарка та Помпонна; за тривалістю цвітіння найкращі – Помпонна, Одарка, Лелека; за стійкістю до фузаріозного в’янення найстійкішим виявися сорт Одарка; універсальне призначення мають сорти Сутінки, Яблунева, Лелека; на зріз – Помпонна та Одарка. Висновок. Порівнявши основні господарсько-біологічні показники, я виділила за комплексом ознак кращі сорти – Одарка, Помпонна та Лелека. Вони належать до різних сортотипів, мають різне забарвлення суцвіть, відмінні терміни початку і тривалості цвітіння. Визначені сорти мають високу декоративність та значна стійкість до фузаріозного в’янення. Для створення клумб із тривалим періодом цвітіння та за розмірами і забарвленням рослин рекомендую використовувати такі сорти: Одарка, Помпонна, Лелека, Яблунева, Анюта, Дюшес Марія. ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА СОРТІВ ЛЮПИНУ БІЛОГО ЗА ВИРОЩУВАННЯ В УМОВАХ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ Кумановська Марія Володимирівна, учениця 11 класу Бучацької ЗОШ 1-111 ступенів №2 Тернопільське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Пида Світлана Василівна, доктор сільськогосподарських наук, професор кафедри ботаніки ТНПУ ім. Володимира Гнатюка Метою дослідження було встановлення характеру взаємодій генотип : ґрунтово-кліматичні умови вирощування у сортів люпину білого за ростовими процесами, нодуляційною здатністю, азотфіксувальною активністю бульбочок (АФАБ), стійкістю до збудника антракнозу та продуктивністю. Встановлено, що найвищими у фазі цвітіння виявились рослини люпину білого сорту Серпневий, що на 39% більше, порівняно з найнижчими - сорту Піщовий і на 14% – порівняно з сортом-стандартом Вересневий. Травостій сортів 276

Вересневий та Дієта за вирощування у грунтово-кліматичних умовах Тернопільської області істотно не відрізнявся між собою, але вони були вищими на 22,2-24,3% від рослин сорту Піщовий. У фазі сизого бобу найвищими виявились рослини сорту Дієта та Вересневий, а найнижчими – сорту Піщовий, що на 41,8 та 39,4% менше, порівняно з вищезазначеними. У фазах цвітіння найбільш облисненими виявились стебла сортів Макарівський, Серпневий та Дієта, а сизого бобу – Макарівський, Серпневий та Вересневий. Сорти Піщовий та Макарівський у фазі бутонізації сформували на коренях найменшу масу бульбочок, а Серпневий – найбільшу. Під час цвітіння рослин найбільша маса сухих бульбочок виявлена на коренях сортів Дієта, Серпневий та Вересневий, а у фазі сизого бобу – Вересневий та Дієта. За величиною АФАБ сорти люпину білого можна розмістити у таких послідовностях у фазах бутонізації: Серпневий > Дієта > Вересневий > Піщовий > Олежка > Макарівський; цвітіння: Дієта > Вересневий > Олежка >Серпневий > Макарівський > Піщовий, сизого боба: Вересневий > Дієта > Серпневий > Макарівський > Олежка > Піщовий. На природному інфекційному фоні сорти Дієта та Серпневий не уражалися збудником антракнозу. За ступенем ураження Colletotrichum gloeоsporioides сорти люпину білого можна розмістити у наступній послідовності: Піщовий (14,4%) > Олежка (6,3%) > Вересневий (4,2%) > Макарівський (1,2%). Найбільше бобів на одній рослині виявлено у сортів Серпневий та Вересневий (16,0 ± 0,4 та 15,1 ± 0,3), дещо менше – у сорту Дієта (12,0 ± 0,2) та найменше – Олежка і Піщовий (8,5 ± 0,3 і 7,9 ± 0,2). Істотної різниці за показником кількості насінин у бобі не виявлено в сортів Олежка, Вересневий, Піщовий, Макарівський та Дієта. Лише у сорту Серпневий їх кількість була більшою. Найбільшу масу 1000 насінин виявлено у рослин сортів Олежка та Вересневий (національний стандарт), що повязано з генетичними особливостями рослин та високими адаптаційними можливостями до конкретних умов вирощування. Показник маси насіння з однієї рослини люпину білого найвищий у сортів Серпневий та Вересневий, а найнижчий – у сорту Піщовий. Отже, в умовах Тернопільської області найбільш продуктивними виявивилися сорти Серпневий та Вересневий, перспективними для вирощування є також сорти Дієта та Олежка, але при вирощуванні люпину білого сортів Вересневий та Олежка необхідно насіння перед посівом обробляти фунгіцидами. АНАЛІЗ ЧАСТОТИ ТА СТРУКТУРИ «МОДЕЛЬНИХ» ПРИРОДЖЕНИХ ВАД РОЗВИТКУ НОВОНАРОДЖЕНИХ У ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ Лисенко Олена Олександрівна, учениця 11 класу Херсонського фізико-технічного ліцею при ХНТУ та ДНУ Херсонське територіальне відділення МАН України Наукові керівники: Спринь Олександр Борисович ,доцент кафедри фізіології людини і тварин ХДУ,кандидат біологічних наук; Лановенко Олена Геннадіївна, доцент кафедри фізіології людини і тварин , ХДУ, кандидат сільськогосподарських наук Однією з головних причин перинатальної патології, дитячої смертності та різних форм дитячої інвалідності є природжені вади розвитку (ПВР). Тому 277

необхідним і актуальним завданням на сьогодні є моніторинг ПВР та вивчення їх ролі в патології дітей раннього віку. Мета дослідження – аналіз особливостей поширеності природжених вад розвитку у когорті новонароджених на основі моніторингу ПВР у Херсонської області за 12-річний період (2000-2011 рр.) та визначення питомої ваги “модельних” вад у загальній структурі ПВР. Природжені вади розвитку (ПВР) - це гетерогенна група патологій, яка включає численні ізольовані, системні і множинні аномалії розвитку різних органів і систем генетичної, тератогенної, мультифакторіальної та невстановленої етіології. Народження осіб із "сторожовими" фенотипами має істотне значення для моніторингу мутацій в статевих клітинах, оскільки поява дитини з цими відхиленнями у клінічно здорових батьків буде означати мутацію, що виникла de novo. Частота вад розвитку серед новонароджених Херсонської області в різні роки мала хвилеподібний характер. Середня частота вад розвитку за цей період склала 30,17 ± 008 ‰(діапазон коливань 20,2-38,6 ‰), що є суттєво вищою за середньо-українські показники (24,46 ± 0,07). Причому частота “сторожових” ПВР не потерпала значних змін (середня частота 5,9±0,15 ‰) і була суттєво вищою лише у 2006-2008 рр.(6,7-7,7 ‰). У структурі ПВР на першому місці за частотою ураження знаходиться система кровообігу (29,75%); далі вади кістково-м'язової системи (24,98%), вади сечостатевої (15,15%), щелепно-лицеві вади (переважно вовча паща, заяча губа) (4,2%), хромосомні ураження (3,9%), ураження органів травлення (3,7%) та вади ЦНС (3,2%). Частка множинних вад розвитку у загальній структурі ПВР складає 2,27%. У структурі "сторожових" вад найпоширенішою виявилася гіпоспадія (частота 1,9‰), полідактилія (1,3‰), хвороба Дауна (1,1‰). Дуже низька поширеність у популяціях Херсонської області вад ЦНС. Збереження рангового місця кожної нозології свідчить про стабільність рівня мутаційного процесу у популяції Херсонської області. Середня частота природжених вад розвитку у місті Херсоні склала 35,2±0,79 на 1000 народжень, що є суттєво вищим за аналогічний показник у районах області - 24,1±1,27 на 1000 народжень. За допомогою моніторингу виявлені регіональні особливості поширеності і структури вад розвитку новонароджених, які дозволять розробити та обґрунтувати комплексну програму пренатальної діагностики ПВР, а також прогнозувати динаміку їх частот. Довгострокова оцінка динаміки рівня вродженої та спадкової патології в популяціях людини є важливим питанням для для клінічної медицини та організації охорони здоров'я. Показано, що основний внесок до структури ПВР у Херсонській області мають вади серцево – судинної системи (29,75%) та вади кістково-м’язової системи (24,98%).

278

ВИВЧЕННЯ РІСТУ СЕГМЕНТІВ СТЕБЛА В КУЛЬТУРІ IN VITRO І КЛОНАЛЬНЕ МІКРОРОЗМНОЖЕННЯ СОРТІВ КАРТОПЛІ Швець Наталія Леонідівна, учениця 11 класу Деражненської ЗОШ І-ІІІ ступенів Костопільського району Науковий керівник: Орловська Наталія Адамівна, учитель біології За клонального мікророзмноження в культурі in vitro нові рослини відновлюються з бруньок під час живцювання стеблових живців. Дані регенеранти здебільшого відрізняються між собою за деякими морфологічними ознаками. Ми припустили, що стеблові живці виділені з різних зон осі стебла зумовлюють неоднаковий характер росту регенерованих з них рослин. Метою наших досліджень було простежити ріст стеблових сегментів картоплі взятих із різних частин осі стебла (верхньої, середньої та нижньої), вплив тривалості клонального мікророзмноження культури in vitro та вплив поживного середовища на формування міні бульб і ріст рослини. Об’єкт дослідження: культура in vitro картоплі сортів «Санте» та «Беллароза» . Предмет дослідження : особливості регенерації стеблових сегментів в культурі in vitro і клональне мікророзмноження сільськогосподарської культури картоплі. Дослідження проводились у біотехнологічній лабораторії приватного сільськогосподарського підприємства «Світанок». Проводячи дані дослідження, в культурі in vitro виявлено рівень регенераційної здатності стеблових сегментів картоплі, що залежав від місця розташування експланту на пагоні В ході дослідження відмічено, що довжина стеблових живців зменшується до 10-го живцювання в обох сортів. Рослини з базальних живців протягом усіх живцювань зберігали найнижчі регенераційні показники. У рослин від медіальних живців висота істотно не змінювалася порівняно з першими живцюваннями. Регенеранти з верхівок характеризувалися істотним зниженням висоти від першого живцювання до десятого. Ми порівняли, що довжина живців раннього сорту більша, ніж живців середньораннього. Довжина стеблових живців апікального, медіального та базального походження більша у торфоперегнійних таблетках"Jiffy-7" ніж у агроперліті. Нами було встановлено, що показники кількості, діаметру та маси міні бульб, вирощених у торфоперегнійних таблетках "Jiffy-7" більші ніж відповідні показники міні бульб, вирощених у агроперліті. Також було доведено, що походження регенерантів не впливає на утворення міні бульб. Проведенням оцінки економічної ефективності вирощування мікробульб в культурі in vitro, було встановлено, що економічно вигідніше вирощувати картоплю у перліті, а також актуальним є впровадження високоефективних опромінювальних установок з використанням сучасних енергоекономічних джерел випромінювання.

279

АГРОБІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТОМАТІВ ЧЕРРІ Теребова Аліса Олександрівна, учениця 11 клас Криворізького обласного ліцеюінтернату для сільської молоді Науковий керівник: Бурко Світлана Миколаївна, керівник гуртка Комунального позашкільного навчального закладу Станції Юних Натуралістів Жовтневого району; Яковенко Зоя Михайлівна, вчитель біології, спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист КОЛІ. Зростання цін на овочеву продукцію, зменшення економічної можливості населення в заготовці великої кількості, як раніше в 80-х роках минулого століття, консервації, спонукало до створення та вирощування не тільки середньоплідних томатів, а й дрібних, що дозволяє більш доцільно використовувати невеликий об’єм баночок. Проте їх широкомасштабне використання стримується відсутністю знань про них. Ось чому ми вирішили виростити і дослідити 8 сортів томатів черрі в умовах Криворіжжя, 5 з яких в 2010-2011 роках, а в 2012 році урізноманітнили асортимент томатів трьома новими сортами. Мета: вирощення і дослідження сортів томатів черрі в умовах Кривого Рогу, Дніпропетровської області. Завдання: отримати сучасне уявлення щодо теоретичних основ сортовипробування, дослідити природо-кліматичні умови Криворіжжя, провести сортовипробування томатів черрі, порівняти їх врожайність. Новизна полягає у вивченні та порівнянні характеристик томатів черрі, вирощених в умовах Криворіжжя. Отримані результати свідчать про те, що для консервації підходять всі дослідженні сорти. Об’єктом дослідження були такі сорти томатів: Хонячок, ВагнерМіррабель, Маскотка, Смородинка, Чіо-Чіо-Сан, Колібрі, Балконне чудо, Сомма. Найкращі результати по врожайності в 2010, 2011 та 2012 роках забезпечили сорти Чіо-Чіо-Сан (3,1 кг/м2 – 2010 рік, 3,2 кг/м2 – 2011 рік, 3,1 кг/м2 – 2012 рік), та Маскотка (2,9 кг/м2 – і в 2010, і в 2011 роках, 2,81 - 2012), але в нашому випадку досліджень й інші томати по декоративності та смаковим якостям заслуговують уваги. У 2012 році введено 3 нових сорти томатів черрі: Колібрі, Балконне чудо, Сомма. Застосування біопрепарату «Байкал Ем-1» дозволяє виростити високий врожай екологічно- чистої продукції, покращити гумусний стан грунту. ВПЛИВ РЕЧОВИН З ЦИТОКІНІНОВОЮ АКТИВНІСТЮ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ КЛОНАЛЬНОГО МІКРОРОЗМНОЖЕННЯ КАРТОПЛІ Тесьолкіна Тетяна Сергіївна, учениця 10 класу БЗШ №6 Науковий керівник: Путілова Людмила Олексіївна, вчитель біології, старший учитель БЗШ №6 Актуальність теми. Для потреб сучасного насінництва та селекції картоплі мають великі перспективи такі біотехнологічні методи, як культура меристем, клональне мікророзмноження, генна та клітинна інженерія. Важливим завданням сьогодення є звільнення від вірусів насіннєвого матеріалу та його 280

прискорене розмноження. У сучасному насінництві картоплі це відбувається шляхом отримання оздоровленої меристемної тканини у поєднанні з клональним мікророзмноженням. В біотехнології картоплі особливу роль відіграє регуляція росту та розвитку експлантів під час онтогенезу in vitro. Предмет досліджень - біологічно активні речовини з цитокініновою активністю – кінетин та новий препарат Д-9, створений в Інституті біонеорганічної хімії та нафтохімії НАН України. Об’єктом дослідження були регенеранти картоплі сортів Повінь та Слов’янка, які вирощувалися в умовах in vitro. Метою досліджень була розробка методів, що обумовлюють розвиток регенерантів картоплі в умовах in vitro для удосконалення технологічного процесу клонального мікророзмноження культури в системі безвірусного насінництва картоплі. Відповідно до цього були поставлені завдання: вивчити вплив біологічно активних сполук з цитокініновою активністю на процес клонального мікророзмноження, з’ясувати, які концентрації дослідних речовин та сахарози обумовлюють активні процеси регенерації та бульбоутворення. Наукова новизна. Вперше експериментально на експлантатах картоплі сортів Повінь, Слов’янка доведено ефективність застосування препарату Д-9 як аналога кінетину. Встановлено концентрації для Д-9, які викликають калюсогенез (0,05-0,1 мг/л) та бульбоутворення (0,01 мг/л). Практична цінність. Обґрунтовано основи застосування для отримання мікробульб in vitro препарату Д-9 в кількості 0,01 мг/л. Препарт Д-9 є більш ефективним, ніж кінетин, тому після занесення до «Переліку пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» його доцільно використовувати для отримання мікробульб in vitro в концентрації 0,01 мг/л. ВПЛИВ СИСТЕМИ ЗЕМЛЕРОБСТВА NО-TILL НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ ВІТЧИЗНЯНОЇ ТА ЗАРУБІЖНОЇ СЕЛЕКЦІЇ Ткаленко Б. С. Науковий керівник: Буряк В.І. Мета роботи – дослідження пристосованості гібридів кукурудзи до умов нульового обробітку ґрунту . Перехід на No-till веде за собою суттєві зміни в ґрунті, а саме - збільшення вмісту вологи в ґрунті, збільшення кількості органічної речовини і дощових червів, зменшення ерозійних процесів і кращу прохідність ґрунту. Ці покращення відбуваються дякуючи змінам фізичних, хімічних і біологічних умов після декількох успішних років висіву по пожнивних рештках. Поля, на яких використовується нульовий обробіток, утримують більше снігу та талої води, ніж поля з традиційним обробітком. До того ж шар гумусу зменшує втрату вологи через випаровування. Основними напрямами в селекції є підвищення врожайності та якості продукції, стійкості проти хвороб, шкідників та несприятливих умов зовнішнього середовища створення сортів, придатних для вирощування за інтенсивними технологіями. Значна увага в селекції кукурудзи приділяється створенню нового вихідного матеріалу з широкою генетичною 281

різноманітністю. На особливу увагу заслуговують гібриди: Дніпровський – 181 СВ, ПР39Н39, Біг Стар, Ес Діадема, Сеіді, Аттракт.

282

Секція «Хімія» ЕЛЕКТРОХІМІЧНИЙ СИНТЕЗ КУПРУМ СУЛЬФІДІВ Демчук Олександр Петрович, учень 11 класу Нововолинської ЗОШ №3, м. Нововолинськ Волинське територіальне відділення МАН Наукові керівники: Янчук Олександр Миколайович, доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, кандидат хімічних наук; Виклюк Олена Федорівна, вчитель хімії Нововолинської ЗОШ №3 Актуальність теми. Нанорозмірні частинки останнім часом є предметом дослідження величезного числа науковців на всіх континентах завдяки своїм унікальним властивостям, що знаходять застосування для конструювання електронних пристроїв. Купрум сульфіди відносяться до обмеженого кола напівпровідників, які мають цінні оптичні характеристики. Метa роботи: дослідити вплив умов синтезу на розміри та морфологію одержуваних частинок. Для досягнення поставленої мети вирішувались такі завдання: проведення пошуку наукової літератури, синтез нанопорошків купрум сульфідів; підтвердження та ідентифікація синтезованих частинок; визначення розміру та морфології синтезованих купрум сульфідів; аналіз впливу умов синтезу на отримання наночастинок. Об'єкт дослідження: нанорозмірні частинки купрум сульфідів. Предмет дослідження: синтез нанорозмірних частинок купрум сульфідів. Методи дослідження: рентґенофазовий аналіз, електронна мікроскопія. Наукова новизна: електролізом водного розчину натрій хлориду та тіосечовини або тіоацетаміду з розчинним мідним анодом вперше досліджено вплив температури досліду, сили струму та часу електролізу на розмір та морфологію отриманих частинок. Практичне значення одержаних результатів. Синтезовані наночастинки купрум сульфідів можуть бути використані як каталізатори, як великоємний катодний матеріал у літієвих батареях, а також для виготовлення фотоелементів, сонячних батарей, фотодіодів, світлодіодів, пігменту для фарб, скла і кераміки. КОРОЗІЙНІ ВЛАСТИВОСТІ МАТЕРІАЛІВ ЕЛЕКТРОДІВ КИСЛОТНИХ АКУМУЛЯТОРІВ Дзюба Владислав Євгенійович, учень 11 класу Дніпродзержинського НВК №36 І-ІІІ ступенів Дніпропетровське територіальне відділення МАН України Наукові керівники Полонський Володимир Анатолійович, Стець Надія Вікторівна, доценти кафедри фізичної та неорганічної хімії ДНУ ім. О.Гончара У теперішній час кислотні акумулятори складають значну частину світового виробництва вторинних джерел струму. Основними напрямами їх вдосконалення є продовження терміну служби і збільшення питомих 283

характеристик. Серед причин, що призводять до передчасної відмови батарей, однією з основних є руйнування пластини позитивного струмовідводу під дією корозії та знакоперемінних навантажень, що виникають під час процесів зарядурозряду. Анод при експлуатації відчуває більший корозійний вплив у порівнянні з катодом, що призводить до утворення PbO2 на поверхні позитивного струмовідводу, який перетворюється в PbSO4 у ході циклів заряд-розряд. Тому пошук методів отримання матеріалів з підвищеними міцнісними та антикорозійними характеристиками є надзвичайно актуальним. Метою даної роботи було експериментальне визначення корозійних властивостей зразків стрічок для позитивного струмовідводу, виготовлених зі сплаву PbCa0.05Sn1.1, додатково мікролегованих Барієм. В роботі перевірено, як впливає використання технології загартування з рідкого стану на структуру і корозійну стійкість досліджених матеріалів. Виявлено, що мікролегування Барієм, яке використовується для підвищення міцнісних властивостей свинцевих сплавів, суттєво не впливає на їх корозійні властивості. Показано, що старіння сплавів призводить до поступового зменшення корозійної активності, яке пояснюється їх переходом в рівноважний стан. ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ДЕЯКИХ ПОХІДНИХ АКРИДИНУ Степаннікова Катерина Олександрівна, учениця 11 класу Запорізького багатопрофільного ліцею № 99 Запорізьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Завгородній Михайло Петрович,кандидат біологічних наук Метою даної роботи є підтвердження будови якісним аналізом; дослідження структури тіопохідних акридину. Об’єктом дослідження є ідентифікація структурних аналогів тіопохідних акридину. Предметом дослідження є структура та ідентифікація. Методи досліджень та апаратура – теоретичний, хімічний, експериментальний, аналітичні терези, торсійні терези, водяна баня, предметне скло, дозатор, ступка з пестиком, хімічний посуд, термостат, мікроскоп. Розроблені нові методи ідентифікації невідомих раніше сполук, що дасть можливість моделювання лікарських препаратів. ЖОРСТКІСТЬ ВОДІ. ВИМІРОВАННЯ ЖОРСТКОСТІ ВОДИ У РІЗНИХ РАЙОНАХ М.СЕВАСТОПОЛЯ Черніцька Тетяна Євгенінва, учениця 9 класу гімназії№ 24, м. Севастополь Севастопольське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Старікова В.С., СНТУ, керівник гуртка хімії МАНУМ Мета роботи: вивчити матеріали, що стосуються жорсткості води, навчитися визначати жорсткість води комлексонометричним методом, закріпити навички роботи з лабораторним обладнанням. 284

Завдання: зафіксувати коливання жорсткості води з двох різних джерел водопостачання м. Севастополя. Наукова новизна: джерелами води для використання людиною є поверхневі води. Відомо, що жорсткість цих вод залежить від пори року і наявності атмосферних опадів. Були зафіксовані коливання жорсткості води, відібраної із джерел, віддалених один від одного. А саме: району Студентського містечка та району Проспекту Перемоги. Спостереження велися протягом листопада і грудня 2012 року в м. Севастополі. Предмет дослідження: жорсткість води. Об'єкт дослідження: водопровідна вода. Отримані висновки та результати дослідження: у ході наукових досліджень водопровідна вода обох джерел водопостачання визнана володіє середньою жорсткістю. За ГОСТом вода, придатна для пиття, має жорсткість до 7 ммоль - екв / л. Що показує помірне вміст солей. ИССЛЕДОВАНИЕ ФИЗИКО-ХИМИЧЕСКИХ СВОЙСТВ СМЕШАННОГО РАСТВОРИТЕЛЯ ВОДА – АЦЕТОН ПРИ 298,15 К, И ВЛИЯНИЕ ИХ НА ВОЗМОЖНОСТЬ ПРОТЕКАНИЯ РЕАКЦИИ КОМПЛЕКСООБРАЗОВАНИЯ Белоус Владислав Владимирович, учащийся 11 класса Новоозерновской общеобразовательной школы I–III ступеней Евпаторийского р-на, АР Крым Научный руководитель: Нетреба Евгений Евгеньевич, руководитель кружкаметодист Красногвардейского ЦДЮТ, аспирант кафедры физической и аналитической химии ТНУ им. В. И. Вернадского Актуальность темы. Изучения проблемы исследования взаимодействий между частицами растворенного вещества и растворителя, а также взаимодействий между молекулами самого растворителя, охватывают чрезвычайно широкую область химии, имеющую как теоретическое, так и практическое значение в целом. Цель исследований. 1) Установить наличие межмолекулярных взаимодействий в смешанном растворителе вода – ацетон; 2) Провести синтез комплекса неодима(III) со спирокарбоном в экстремальных точках состава смешанного растворителя; 3) Определить выходы комплекса; 4) Сделать выводы о влиянии состава и процессов идущих в смешанном растворителе на синтез комплекса. Задачи исследований: 1. Осуществить литературный обзор относительно свойств смешанный растворителей на основе воды и ацетона; 2. Ознакомится с методикой проведения спектрофометрического анализа; 3. Экспериментально определить физико-химические свойства смешанного растворителя, растворимость спирокарбона в нем; 285

Провести синтезы комплекса нитрата неодима(III) в экстремальных точках состава смешанного растворителя; 5. Определить возможные образующиеся ассоциаты и их влияние на протекание реакции комплексообразования при 25 оС; 6. Решить вопрос относительно рекомендации применения определенного состава растворителя для увеличения выхода реакции комплексообразования нитрата неодима(III) с спирокарбоном. Методы исследований. В работе использовались следующие стандартные и научные методы: метод молекулярно-адсорбционной спектрофотометрии в УФ– области, приборный диэлькометрический метод определения диэлектрической проницаемости растворов, гравиметрический метод приготовления растворов, и методы очистки растворителей (Вайсбергер, 1958). Результаты исследования. Анализ полученных данных показал, что десятичный логарифм растворимости спирокарбона меняется в широких пределах в зависимости от состава растворителя, и не является линейной функцией состава. Это свидетельствует об определяющем влиянии на процесс растворения Sk специфических взаимодействий в системе растворенное вещество – растворитель и особенностях межчастичных взаимодействий в двойном смешанном ா растворителе. Анализируя изотерму ߝெ = f(χ), можно заметить, что экстремумы на этой зависимости лежат около 10-20 %, 44 % и 70–80% состава. Этот состав обычно связывают со стехиометрией образующихся в системе ассоциатов. В изученных смесях можно предположить образование ассоциатов следующих составов: n(ацетон):n(H2O) = 1:9 область 10 % ацетона, n(ацетон):n(H2O) = 4:5 область 44 % ацетона и n(ацетон):n(H2O) = 4:1 область 70–80 мольных % ацетона в смешанном растворителе. Проведенные исследования выходов реакции комплексообразования показали, что наибольший выход реакции - 89 % в 90 % растворе ацетона (по молям). Выводы: 1. Методом молекулярной абсорбционной спектроскопии в УФ– области исследована растворимость спирокарбона в смешанном растворителе вода – ацетон по всему диапазону концентраций смешанного растворителя при 298,15 К. 2. Показано, что lgS не является линейной функцией обратной величины диэлектрической проницаемости и состава растворителя. Следовательно, диэлектрическая проницаемость не является основным фактором, влияющим на растворимость исследуемого вещества, а определяющее влияние на растворимость Sk в исследуемой системе оказывает специфическая сольватация. 3. Из данных о растворимости Sk в смешанном растворителе вода – ацетон рассчитаны отклонения lgS от аддитивных величин. Обнаружено, что отклонение lgS носит сложный характер и велико по абсолютным значениям. 4. Изотерма отклонения растворимости от аддитивности в системе ацетон – вода, как и зависимость растворимости от состава проходят через минимум в области 44 % мольных ацетона в смеси. Отклонения могут объясняться образованием ассоциатов n(ацетон):n(H2O) = 1:9 область 10-20 % ацетона, n(ацетон):n(H2O) = 4:5 область 44 % ацетона и n(ацетон):n(H2O) = 4:1 область 80–90 мольных % ацетона в смешанном растворителе, что составляет конкуренцию процессу растворения третьего компонента. 5. Получены результаты выходов реакции комплексообразования нитрата неодима(III) с 4,4,10,10-тетраметил-1,3,7,9286

тетраазоспиро[5.5]ундекан-2,8-дионом, из которых ясно, что состав смешанного растворителя влияет на синтез неоднозначно. 6. Зависимость выхода реакции от состава, аналогично, имеет три экстремальные точки и на него влияют межчастичные взаимодействия. Наибольший выход реакции в 90 % растворе ацетона, что можно объяснить дегидратирующими свойствами смешанного растворителя. СИНТЕЗ 3-АЛКІЛ-5-АЛКІЛАМІНО-1,2,4-ТІАДІАЗОЛІВ Малець Єгор Сергійович, учень 11 класу Чернігівсько ЗОШ № 3 Чернігівське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Ходаченко Олександр Миколайович, асистент кафедри хімії ЧДПУ ім. Тараса Григоровича Шевченка За реакцією Піннера було отримано алкіламідини 1, на основі яких взаємодією з трихлорметилсульфаніл хлоридом було отримано 5-хлор-3-алкіл1,2,4-тіадіазоли 2. 5-Галогентіадіазоли вступають в реакцію нуклеофільного заміщення з аміносполуками, даючи відповідні 3-алкіл-5-алкіламіно-1,2,4тіадіазоли 3. N Alk

1)HCl, MeOH 2)NH3, MeOH

• HCl

Alk

N H2

Cl3CSCl NaOH Alk

2 Alk = Me, Et, i-Pr, c-Pr, ClCH2. R1 = H, Me; R2 = Me, c-Pr, Gly, β-Ala. NHR1R2 = піперазин, гомопіперазин.

NHR1R2 Cl

Alk

S NR1 R2

Синтезовано 3-алкіл-5-алкіламіно-1,2,4-тіадіазоли, більшість з яких не описано в літературі. Підібрано оптимальні умови для отримання 5диметиламінопохідних. При отриманні похідних піперазину та гомопіперазину використання N-захищених амінів значно підвищило виходи кінцевих продуктів. Здійснено комп’ютерне прогнозування біологічної активності ряду отриманих сполук за допомогою програми PASS. Дані прогнозування показали, що синтезовані сполуки є перспективними для дослідження їх біологічної активності. ДОСЛІДЖЕННЯ СИНЕРГІЧНОЇ ДІЇ ТАНІДІВ У БІНАРНИХ РОСЛИННИХ ЕКСТРАКТАХ Біленя МаріяГригоріївна, учениці 11 класу Житомирської міської гуманітарної гімназії №23 ім. М. Й. Очерета Житомирське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Денисюк Роман Олександрович Мета роботи: розробити найбільш перспективну методику кількісного визначення дубильних речовин, використовуючи спектрофотометричний метод, та дослідити синергічну дію танідів у бінарних рослинних водних екстрактах. 287

Актуальність: досліджена синергічна дія танінових сполук – антиоксидантів рослинного походження – у складі рослинної сировини, що дає можливість у домашніх умовах приготувати екстракт з максимально вилученими танідами, а також доцільно скомпонувати дві рослини для максимальної користі. Предмет дослідження: одинарні та бінарні екстракти листостеблової та плодової частин рослинної сировини (чорниці звичайної, родовика лікарського, бузини чорної, звіробою звичайного, перстачу прямостоячого, глоду українського, калини звичайної, шипшини коричної). Об’єкт дослідження: сукупність теоретичних та практичних питань з виявлення та кількісного визначення дубильних речовин та вивчення їх синергічної дії в екстрактах рослин. Методи дослідження: спектрофотометричний метод для кількісного визначення відсоткового вмісту танідів у рослинних екстрактах. Висновки: у результаті експерименту підібрані оптимальні умови екстракції танідів з рослинної сировини. Удосконалена методика кількісного визначення дубильних речовин методом спектрофотометрії. Вивчений взаємовплив танінових речовин в бінарних рослинних екстрактах. Розроблені рекомендації щодо використання досліджуваних зразків рослинної сировини з лікувальною метою, а саме: введення танідів «рослин-антагоністів» до складу лікарських препаратів у чистому вигляді, а «рослин-синергістів» – у суміші з іншими, багатими на танінові сполуки, рослинами. ВЗАЄМОДІЯ СОЛЕЙ (О-АЛКІЛ)ДИТІОКАРБОНАТНОЇ КИСЛОТИ З АРОМАТИЧНИМИ СОЛЯМИ ДІАЗОНІЮ ТА ВИВЧЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ СИНТЕЗОВАНИХ СПОЛУК Бирка Андрій Русланович, учень 11 класу Тернопільської Української гімназії ім. І. Франка Тернопільське обласне відділення МАН України Науковий керівник: Загричук Григорій Ярославович, доцент кафедри фармацевтичної хімії ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України», кандидат хімічних наук Актуальність дослідження. Відомо, що більшість присадок до мастил є сульфурвмісними органічними сполуками. Такі речовини містять міцно зв’язаний сульфур, який в умовах тертя утворює комплексні сполуки з металами. Ці комплекси запобігають зношуванню металів і в більшості випадків володіють антикорозійними властивостями. Відомо також, що ксантогенати використовують для флотації мідноцинкових руд, причому під час відстоювання у басейнах-сховищах відбувається їх розкладання. Швидкість розкладання ксантогенатів залежить від їхнього спиртового радикалу. Ксантогенати з малим радикалом (напр., етилові) розкладаються швидше, ніж ксантогенати з великим радикалом. Ксантогенати окиснюються киснем повітря, розчиненим у рідкій фазі стоків, що необхідно враховувати під час роботи з ними. Метою нашої роботи було вивчити взаємодію ароматичних солей діазонію з калієвими солями етил-, бутил- і ізобутилксантогенових кислот з метою 288

одержання нових сульфурвмісних ароматичних похідних та вивчити властивості синтезованих речовин. Для досягнення цієї мети нами були поставлені наступні завдання: 1) проаналізувати літературні дані; 2) вивчити взаємодію ароматичних солей діазонію з калієвими солями етил-, бутил-, та ізобутилксантогенових вислот в умовах Зандмеєра-Гаттермана; 3) вивчити протизношувальні властивості одержаних сполук. За результатами досліджень було вивчено взаємодію калієвих солей (Оалкіл)ксантогенатних кислот в умовах реакції Зандмеєра-Гаттермана, синтезовано 3 нові речовини, будову яких підтверджено даними ЯМР 1Н-спектроскопії та елементного аналізу. Підібрані оптимальні умови синтезу: 1) оптимальне співвідношення кількості реагентів солі діазонію та калієвої солі (О-алкіл)ксантогенатної кислоти, яке становить відповідно 1 до 1,2; 2) встановлено, що виходи синтезованих речовин у випадку використання тетрафлуороборатів фенілдіазонію практично однакові як в каталітичних, так і некаталітичних умовах і складають 60-78 %; 3) показано, що при використанні сульфатів і нітратів фенілдіазонію виходи (О-алкіл)фенілдитіокарбонатів приблизно удвоє менші, тому що в даному випадку використовували розчини солей діазонію з 4) рН = 4, що приводило до утворення дитіокарбамінових кислот, що розкладались на CS2 і відповідні спирти. При вивченні протизношувальних властивості (Оалкіл)фенілдитіокарбонатів виявлений зв'язок між просторовою будовою замісників R в (О-алкіл)фенілдитіокарбонатах (1-3) та їх протизношувальною ефективністю. ВИЗНАЧЕННЯ МОЛЕКУЛЯРНОЇ МАСИ РЕЧОВИНИ МЕТОДОМ ОСМОМЕТРІЇ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ЯЄЧНОЇ МЕМБРАНИ Чернецький Ігор Володимирович, учень 10 класу Червоненської ЗОШ І-ІІІ ступенів Сумської області Сумське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Абжалов Роман Рашидович, учитель хімії Червоненської ЗОШ І-ІІІ ступенів Сумського району Сумської області, аспірант кафедри хімії та методики навчання хімії СумДПУ ім. А. С. Макаренка Актуальність дослідження. Метод осмометрії разом із іншими методами, пов’язаними з колігативними властивостями розчинів (ебуліоскопія, кріоскопія та інші), знайшов своє застосування для визначення молекулярних мас речовин. Наприклад, він широко застосовується для визначення молекулярних мас високомолекулярних сполук. У науці існують і більш сучасні методи визначення молекулярних мас (наприклад, масспектрометрія), але перевагами методу є точність, доступність і простота. 289

До того ж дослідження властивостей напівпроникних мембран є актуальним у сучасній науці. У даній науковій роботі доведена ефективність застосування напівпроникної яєчної підшкаралупної плівки (куряче яйце) шляхом визначення молекулярних мас глюкози й цукрози методом осмометрії. Доцільність вибору даної мембрани пояснюємо простотою її приготування й використання. За мету науково-дослідної роботи ми обрали визначення молекулярної маси глюкози й цукрози методом осмометрії з застосуванням напівпроникної мембрани природного походження (яєчна підшкаралупна плівка). Для досягнення поставленої мети були окреслені наступні завдання: 1) Опрацювати теоретичні джерела з даної проблеми. 2) Виготовити осмометр та проградуювати його. 3) Визначити молекулярну масу глюкози й цукрози та похибку вимірювань. 4) Оцінити ефективність даного методу для визначення молекулярних мас речовин. За результатами проведеного дослідження можна зробити такі висновки: Аналіз літературних джерел з даної проблеми дає змогу стверджувати про те, що явище осмосу відіграє досить важливу роль у життєдіяльності людини й має значне практичне застосування. Виготовлений і проградуйований осмометр із напівпроникною мембраною природного походження (яєчна підшкаралупна плівка) під час експерименту виявився досить ефективним та точним. Отримані значення молекулярних мас досліджуваних речовин є близьким до їх довідникових значень. Абсолютні похибки 2,3% - для глюкози і 2,7% - для цукрози є допустимими в даних умовах проведення досліду. СИСТЕМА ДЛЯ ТРЕКІНГУ НАНОЧАСТИНОК Герасимов Руслан Юрійович, учень 11 класу Чернівецького міського ліцею №3 медичного профілю Чернівецьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Окрепка Галина Михайлівна, к.х.н., м.н.с. кафедри неорганічної хімії ЧНУ ім. Ю. Федьковича; Горбик Тетяна Миколаївна, вчитель хімії Чернівецького міського ліцею №3 медичного профілю Метою науково-дослідницької роботи є дослідження характеристик колоїдних розчинів наночастинок срібла методом нанотрекінгу, встановлення впливу форми частинок на їх гідродинамічні параметри, розробка оптимальної процедури підготовки зразків для аналізу. Даний метод дозволяє з мінімальними затратами часу візуалізувати броунівський рух наночастинок у розчині в реальному часі і отримати при цьому інформацію про розмір частинок і їх розподіл за розмірами. Таким чином, об’єктом дослідження є закономірності броунівського руху наночастинок у водному розчині, а предметом дослідження – колоїдні розчини наносфер і нанодекаедрів срібла, розрахунок їх розмірів за рівнянням Ейнштейна-Стокса та верифікація отриманих результатів за даними оптичних спектрів екстинкції і скануючої електронної мікроскопії. 290

В роботі розроблено порядок підготовки зразків та проведення аналізу траєкторій наночастинок методом нанотрекінгу. Зокрема досліджено, що при необхідності розведення слід використовувати розчин цитрату натрію, який завдяки стабілізуючій дії приводить до утворення стабільного розчину з найменшим ступенем укрупнення частинок. Встановлено, що отримані з нанотрекінгу значення розмірів наночастинок срібла є співмірними із даними оптичної спектроскопії, оскільки відносна похибка не перевищує 6 %. Результати обчислень є достовірними і відтворюваними, що дозволяє використовувати розроблену установку у наукових дослідженнях, які проводяться кафедрою неорганічної хімії ЧНУ. СТВОРЕННЯ Й ПОШУК БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ СПОЛУК НА ОСНОВІ КОНДЕНСОВАНИХ СИМЕТРИЧНИХ ТРИАЗОЛІВ Капелянович Марина Романівна, учениця 11 класу Ужгородської спеціалізованої школи-інтернату з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Сливка Михайло Васильович, к.х.н., доцент кафедри органічної хімії Ужгородського національного університету; Голомб Світлана Василівна, вчитель Ужгородської спеціалізованої школи інтернату з поглибленим вивченням окремих предметів Мета представленої науково-дослідної роботи полягала в розробці перспективних методів та оптимальних умов синтезу нових конденсованих похідних сиемтричного триазолу шляхом введення атому Селену у його склад та в реалізації дослідження in vitro біо-активності отриманих сполук. В результаті проведеного дослідження за допомогою методу електрофільної гетероциклізації здійснено ряд синтезів, в результаті яких одержано 4 раніше неописаних селеновмісних конденсованих похідних симетричного триазолу. Для отриманих сполук вивчено фізико-хімічні характеристики та оцінено перспективу їх використання. Практична цінність отриманих результатів полягає в тому, що для цільових гетероциклів, методи синтезу яких було розроблено в представленій роботі, було проведено біологічні випробування на бактерицидну й фунгіцидну активність, позитивні результати яких дозволяють стверджувати про позитивний ефект розробленої в представленій роботі стратегії цілеспрямованого пошуку й створення біологічно активних сполук на основі конденсованих симетричних триазолів.

291

НАПРЯМЛЕНА МОДИФІКАЦІЯ СПОЛУКИ ZSTK474 З МЕТОЮ ПІДВИЩЕННЯ ЇЇ ІНГІБУЮЧОЇ ДІЇ ЩОДО ФОСФАТИДИЛІНОЗИТОЛ 3КІНАЗИ Кирпа Марія Олександрівна, учениця 9 класу КЗ «НВО природничо-економіко-правовий ліцей спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №8 – позашкільний центр Кіровоградської міської ради Кіровоградської області» Кіровоградське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Святенко Людмила Костянтинівна, к.х.н., доцент кафедри хімії Кіровоградського державного педагогічного університету ім. Володимира Інгібітори фосфатидилінозитол-3 кінази є потенційними антираковими агентами. Теоретичне моделювання комплексів “білок-ліганд” дозволяє проводити напрямлений пошук інгібіторів з метою створення ефективних лікарських засобів. Мета роботи: прогноз структур ефективних потенційних інгібіторів ФІ3К. В процесі виконання роботи було систематизовано та узагальнено теоретичний матеріал щодо вивчення будови та принципів функціонування ФІ3К; досліджено взаємодію ФІ3К з ZSTK474 та сполуками, змодельованими на його основі; виявлено сполуки потенційно більш ефективні щодо інгібування ФІ3К ніж ZSTK474. Робота може бути використана науковцями при вивченні ефективності інгібуючої дії органічних сполук; хіміками для синтезу ефективних лікарських речовин. Результати роботи представлені на 12-й конференції Літньої Школи з Компютерної Хімії (27-28 липня 2012 р., Джексон, США). РОЛЬ АКТИВНИХ ФОРМ ОКСИГЕНУ В ПРОЦЕСАХ СТАРІННЯ Коберська Анастасія Олександрівна, учениця 9 клас Вінницької СЗОШ №18 Вінницьке територіальне відділення Малої Академії наук України Науковий керівник: Коваленко Володимир Олексійович, керівник гуртка, кандидат медичних наук, доцент Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова Найбільш ранні порушення захисно-пристосувальних реакцій організму відбуваються за участю активних форм Оксигену, тому на сучасному етапі розвитку медицини вирішальне значення має наукове обгрунтування їх ролі у патогенезі ряду процесів і пов’язаних з ними механізмами старіння організму. Мета наукової роботи: дослідити значення активних форм Оксигену в клітинному метаболізмі, проаналізувати їх шляхи продукції та детоксикації, обґрунтувати їх роль в процесах старіння клітин і організму в цілому. Основними завданнями роботи є вивчення закономірностей порушень клітинного гомеостазу за дії активних форм Оксигену, з'ясування залежності між показниками антиоксидантної системи та швидкістю процесів старіння організму. 292

У роботі проаналізовано та узагальнено сучасні наукові дані стосовно основних механізмів утворення активних форм Оксисену та участі їх у процесах клітинного метаболізму, активації вільнорадикальних реакцій, показано їх роль в процесах функціонування тканин організму в нормі та при виникненні патологічних процесів. Розглянуто основні механізми окисної модифікації біомолекул, які індукуються підвищеними концентраціями активних форм Оксигену, що спричиняє структурні, метаболічні порушення у клітинах і викликає захворювання, характерні для старіючого організму. Нами встановлено, що розвиток ланцюгового й вільнорадикального окиснення біомолекул в тканинах за дії активованих радикалів може бути передумовою для стимуляції патогенезу та процесів старіння. КВАНТОВО-ХІМІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ БУДОВИ ТА ЕЛЕКТРОННОСПЕКТРАЛЬНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЕЛЕКТРОЛЮМІНЕСЦЕНТНОГО КОМПЛЕКСУ ЦИНКУ З 8-(3,5ДИФЛУОРОФЕНІЛСУЛЬФАНІЛАМІНО)ХІНОЛІНОМ Ковтун Богдан Олександрович, учень 11 класу Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 3 Черкаське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Баришніков Гліб Володимирович, викладач кафедри якості, стандартизації та органічної хімії Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького Представлена наукова робота присвячена дослідженню фотофізичних властивостей нещодавно синтезованого комплексу цинку з 8-(3,5дифлуорофенілсульфаніламіно)хіноліном (Zn(DFP-SAMQ)2), який виявляє перспективні електролюмінесцентні властивості для використання комплексу в технології створення органічних світловипромінюючих діодів. Мета роботи квантово-хімічне дослідження будови та електронноспектральних властивостей комплексу Zn(DFP-SAMQ)2. Актуальність даної роботи полягає в тому, що експериментальні та квантово-хімічні дослідження комплексу Zn(DFP-SAMQ)2 дозволяють на орбітальному рівні пояснити механізм генерації світла в органічному діоді при дії електричного струму. Основним завданням, яке виконане в даній роботі є розробка чотирирівневої орбітальної схеми поглинання світла комплексом Zn(DFPSAMQ)2. Передбачається, що люмінесценція комплексу Zn(DFP-SAMQ)2 має екситонну природу; при «розпаді» екситону випромінюється фотон і здійснюється люмінесценція, генерована прикладеним електричним полем. Крім того, застосування теорії Бейдера до описання координаційних зв’язків Zn–N дозволило нам виявити нові аспекти електронної будови досліджуваного комплексу та його аналогів. Практичне значення роботи. Запропонована модель може бути поширена на аналогічні симетричні комплекси цинку з хіноліновими лігандами, що дозолить синтезувати нові електролюмінесцентні комплекси цинку для застосування їх у технології ОСВД. 293

ФОРМУВАННЯ ОСАДІВ СОЛЕЙ ЖОРСТКОСТІ НА ЕЛЕКТРОДІ, ЩО МОДЕЛЮЄ КАТОДНО ЗАХИЩУВАНУ КОНСТРУКЦІЮ Кулик Іван Володимирович, учень 10 класу Стахановської гімназії №7 Стахановської міської ради Луганської області Науковий керівник: Новікова Світлана Анатоліївна, керівник секції «хімія» Стахановської філії КЗ «ЛОМАНУМ», учитель хімії Стахановської гімназії №7 Стахановської міської ради Луганської області Мета науково-дослідницької роботи – вивчити вплив жорсткості води, а також величини, часу і способу подачі захисного струму на товщину шару кристалів малорозчинних солей та силу його зчеплення з поверхнею металевої конструкції, що знаходиться під катодним захистом та контактує з ґрунтовою або поверхневою водою. Предметом дослідження є вплив концентрації солей та величини і способу подачі захисного струму на властивості шару кристалів малорозчинних, осаджених на металеву підземну або підводну конструкцію. Завдання роботи: по-перше, дослідити літературні джерела, по-друге експериментально визначити оптимальний час пропускання струму при різних концентраціях солей жорсткості, по-третє розробити рекомендації щодо правильного використання даного методу на досліджуваних конструкціях. Новизна роботи полягає в тому, що ми провели дослідження міцності осаду малорозчинних солей, найкращих умов для його утворення та, найголовніше, розглянули цей процес як додатковий спосіб захисту металу від корозії. Результати роботи можуть використовуватися для захисту металевих конструкцій, які контактують з водою. РОЗРОБКА ЕКСПРЕСНОЇ МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ МЕРКУРІЮ В НАФТІ ТА НАФТОПРОДУКТАХ Куражнов Євген Сергійович, учень 11 класу Донецького обласного санаторного ліцею-інтернату з профільним навчанням та поглибленим вивченням гуманітарних, суспільних та природно-математичних дисциплін «Ерудит» Донецьке територіальне відділення хімії та біології МАН України Науковий керівник: Рокун Антоніна Миколаївна, доцент кафедри аналітичної хімії Донецького національного університету, кандидат хімічних наук Наукові дослідження, які покладено в основу даної роботи, було проведено в 2011-2012 роках в науковому гуртку на кафедрі аналітичної хімії ДонНУ. Тема роботи актуальна в зв'язку з тим, що Меркурій є глобальним забруднювачем навколишнього середовища. Меркурій та його сполуки відносяться до найбільш небезпечних речовин, вони є речовинами 1-го класу небезпеки, їх вміст суворо лімітується у всіх компонентах довкілля. Меркурій можно назвати постійною забруднюючою речовиною, яка одного разу потрапивши у довкілля, в процесі свого колообігу переходить з повітря у воду, водні організми, в їжу людей, і ці цикли є тривалими. 294

Основним джерелом забруднення навколишнього середовища сполуками Меркурію є всі види палива, включаючи сиру нафту та нафтопродукти. Тому необхідно контролювати вміст Меркурію в нафті та нафтопродуктах, але на сьогоднішній день немає доступної методики визначення Меркурію в нафті та нафтопродуктах. Складна органічна матриця нафти та широкий диапазон вмісту Меркурію роблять нафту одним з найбільш важких об'єктів для кількісного визначення Меркурію. Практично всі методи визначення Меркурію в нафті включають етап розкладання нафти кислотами, що збільшує час проведення аналізу, збільшує межу визначення і є основним джерелом похибок. Міжнародні стандарти з визначення Меркурію в сирій нафті включають спалювання проб, концентрування на золотому амальгаматорі і подальше визначення Меркурію атомно-абсорбційним методом «холодного пару» з зеємановською корекцією фону. Ці стандарти потребують коштовного обладнання, мають обмеження за масою аналітичної проби, а, відповідно, і за межею виявлення, потребують очищення амальгаматора через кожні 10 циклів та інші недоліки. Отже об’єктом наукової роботі є нафта та нафтопродукти (бензин, дизельне паливо, змащувальна олія та мастила). Предметом досліджень є різноманітні форми Меркурію, що містяться в нафті та нафтопродуктах. Метою наукової роботи є дослідження можливості створення експресної, доступної для використання в будь-якій хімічній лабораторії методики атомноабсорбційного визначення Меркурію у нафті та нафтопродуктах, яка перевищує існуючі міжнародні аналоги за експресністю та чутливістю і не поступається їм за відтворюваністю. Новизна: вперше для визначення Меркурію в нафті та нафтопродуктах застосовано атомно-абсорбційний метод «холодної пари» з застосуванням відновлення сполук Меркурію натрій боргідридом в мікроемульсії проби (нафтопродукт – поверхнево-активні речовини – вода). На основі вивчення та систематизації літературних даних показано, що атомно-абсорбційний метод «холодного пару» є найкращім для визначення Меркурію. Але без спеціальної тривалої та складної пробопідготовки його не можна використати для визначення Меркурію в нафті та нафтопродуктах внаслідок того, що ртуть міститься в цих об’єктах у вигляді стійких меркурійорганічних сполук. В зв'язку з цим запропоновано використовувати не широко розповсюджений станум (II) хлорид, який не відновлює меркурійорганічні сполуки, а натрій боргідрид, який відновлює повністю всі форми Меркурію. Крім того, компоненти нафтопродуктів, особливо бензен, толуен та інші ароматичні вуглеводні у газоподібному стані мають спектральні перешкоди. Тому необхідне їх попереднє відділення. Для цього було проведено попереднє хемосорбційне концентрування ртуті в поглинальний розчин і відділення від ароматичних вуглеводнів. З метою прискорення процесу відновлення Меркурію в двофазних водно-органічних системах переводили пробу в мікроемульсію нафтопродукт – поверхнево-активні речовини – вода. На основі проведених досліджень розроблено методику визначення Меркурію в нафті та нафтопродуктах, яка відрізняється від міжнародних 295

стандартів кращою експресністю, доступністю обладнання та зниженням межі визначення більше ніж в 10 разів. Доведено правильність розробленої методики методом добавок. Порівняння метрологічних характеристик визначення Меркурію Параметри Міжнародний Розроблена стандарт методика Тривалість

4 години

15 хвилин

Межа визначення

0,5 мг/кг

0,03 мг/кг

Економічність

дороге обладнання

доступне обладнання

Методика впроваджена в лабораторії з аналізу нафтопродуктів ТОВ «Паралель». СИНТЕЗ І ДОСЛІДЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОЇ АКТИВНОСТІ СПІРОКАРБОНУ ТА ЙОГО ПОХІДНИХ Лисенко Антон Олегович, учень 11 класу економіко-природничо-математичної спеціальності Херсонського Академічного ліцею імені О.В. Мішукова при ХДУ ХМР Херсонське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Речицький Олександр Наумович, доцент Херсонського державного університету, кандидат хімічних наук Мета досліджень: створення препаратів, що володіють високою біологічною активністю різного спектру дії. Актуальність роботи полягає у проблемі підвищення ефективності сільського господарства та розширення спектру лікарських засобів. Об’єкт дослідження: нітрогеновмісні гетероциклічні сполуки, синтез та практичне використання. Наукова новизна роботи полягає у синтезі нових біологічно-активних речовин, знаходження найефективніших методів синтезу. Методи дослідження: синтез нітрогеновмісних гетероциклічних сполук та напрацювання їх певних кількостей, дослідження ріст регулюючої активності синтезованих сполук на рослинних об’єктах. Результати дослідження дають змогу дізнатися про нові біологічно-активні сполуки на основі спіросполук, найефективніші методи їх синтезу

296

НОВІ СПОЛУКИ АЛЮМІНІЮ Макара Наталія Андріївна, учениця 11 класу Львівського фізико-математичного ліцею-інтернату при Львівському національному університеті імені Івана Франка Наукові керівники: Гладишевський Роман Євгенович,член-кореспондент НАН України, доктор хімічних наук, професор Львівського національного університету імені Івана Франка; Пукас Світлана Ярославівна, кандидат хімічних наук, науковий співробітник кафедри неорганічної хімії Львівського національного університету імені Івана Франка У системах R-Ni-Al (R – рідкісноземельний метал) в області, багатій на алюміній (Al ≥ 55 ат.%), утворюються 63 сполуки, кристалічні структури яких належать до 12 структурних типів. Найбільшою кількістю сполук характеризується структурний тип YNiAl4 (12 сполук). Повні ряди ізоструктурних сполук відсутні. На сьогодні немає відомостей про існування тернарних сполук лише в системі Eu-Ni-Al. Ймовірним є існування сполук RNiAl4 з ромбічною структурою типу YNiAl4 з R = Sc, La, Yb, а також сполук R3Ni7Al14 з гексагональною структурою типу Gd3Ni7Al14 принаймні з R = Ho-Lu, які б доповнили відповідні ряди ізоструктурних сполук. Нами синтезовано сплави складу R3Ni7Al14, де R = La, Ce, Pr, Nd, Ho, Er, Tm, Yb та Lu, та гомогенізовано їх при 600ºC впродовж 500 год. Для зразків із Ho, Er, Tm та Yb знято масиви дифракційних даних на дифрактометрі STOE STADI P (проміння Cu Kα1). Встановлено, що зразки з R = Ho, Er, Tm є двофазними і містять сполуки R3Ni7Al14 (~95 %), які є новими, та раніше відомі сполуки RNiAl4 (~5 %). На дифракційній картині зразка з R = Yb відбиття, які б належали сполуці R3Ni7Al14, відсутні. Цей зразок виявився багатофазним і нам вдалося ідентифікувати одну із фаз. Це сполука YbNiAl4, існування якої встановлено вперше. На основі дифракційних даних проведено уточнення кристалічної структури методом Рітвельда за допомогою програми DBWS-9807. Кристалічна структура сполук R3Ni7Al14, R = Ho, Er, Tm, належить до гексагонального типу Gd3Ni7Al14: символ Пірсона hP72, просторова група P-62m, а сполуки YbNiAl4 – до ромбічного типу YNiAl4: символ Пірсона oS24, просторова група Cmcm. В рядах ізоструктурних сполук R3Ni7Al14 та RNiAl4 при збільшенні порядкового номера рідкісноземельного металу параметри елементарної комірки закономірно зменшуються. У структурах сполук R3Ni7Al14 та RNiAl4 атомам малого розміру (Ni) характерна тригонально-призматична координація, атомам середнього розміру (Al) – тетрагонально- або пентагонально-призматична координація, а атомам великого розміру (R) – пентагонально- або гексагонально-призматична координація.

297

ФІЗИКО-ХІМІЧНІ АСПЕКТИ ОТРИМАННЯ НАНОКРИСТАЛІВ ОКСИДУ ЦИНКУ Моторнюк Уляна Володимирівна, учениця 11 класу Рівненського навчально-виховного комплексу №12 Рівненське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Фурманець Олег Анатолійович, асистент кафедри агрохімії, ґрунтознавства та землеробства Національного університету водного господарства та природокористування, керівник гуртка хімії РМАНУМ Одномірні напівпровідникові наноструктури давно є об'єктом інтенсивних досліджень з боку вчених через можливість їх застосування в передових технічних розробках. Основна задача, що стоїть перед вченими, полягає в розробці процесів одержання такого роду наноструктур у великих обсягах і з мінімальними виробничими витратами. Наностержні оксиду цинку з досить гострими вершинами розглядаються, як одні з найбільш перспективних Сфери використання ZnO такі ж різноманітні, як і методи його добування. В даній роботі було поставлено за мету розробку та апробацію електрохімічного методу отримання нанопорошку оксиду цинку та його рентгеноструктурний аналіз, предмет дослідження – структура та властивості нанокристалів оксиду цинку добутих за допомогою електролізу. Запропонований в роботі спосіб отримання дисперсного порошку оксиду цинку високої чистоти складається з трьох технологічних етапів. На першому етапі проводиться вакуумна дистиляція цинку в динамічному вакуумі порядку 104 мм.рт.ст. з наступним відбором конденсату і переплавкою його в електроди. На другому етапі електроди поміщують в електролізер, який містить в якості електроліту розчин хлориду натрію, при температурі близько 100 0С. На третьому етапі проводиться декантація осаду, трикратне промивання гарячою дистильованою водою та сушіння з наступним температурним відпалом при температурі 300-500 0С. Опрацювання отриманих первинних результатів показало, що отриманий електролітичним методом порошок дійсно являється нанопорошком оксиду цинку. Результати рентгеноструктурного аналізу показали, що отримані наночастинки ZnO мають розміри порядку 28 нм. При цьому зміна часу реверсування напряму електричного струму на розміри наночастинок практично не впливає. За присутності мембран і прокачування повітря через електроліт вдалося зменшити розміри нанокристалів оксиду цинку, при цьому мембрани відіграють набагато важливішу роль, ніж прокачування повітря.

298

МОНОМЕР - ПОЛІМЕРНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ ПРИ ФОРМУВАННІ ЕПОКСИДНИХ КОМПОЗИЦІЙ Ремезюк Ілона Геннадіївна, учениця 11 класу Дубровицького НВК «Ліцей – ЗОШ I-III cтупеня», вихованка Рівненської Малої академії наук учнівської молоді Науковий керівник: Мартинюк Галина Валентинівна, керівник гуртка Рівненської Малої академії наук учнівської молоді, к.х.н., доцент Рівненського державного гуманітарного університету; Ремезюк Таміла Валеріївна, вчитель хімії Дубровицького НВК «Ліцей – ЗОШ I-III cтупеня», к.п.н. В роботі наводяться результати дослідження впливу мінеральних і полімерного наповнювачів на кінетику отвердіння і термодинамічні характеристики процесу. А також встановлено, що поліанілін (ПАН), легований тетрафторборатною кислотою (ТФБК), діє одночасно як отвердник епоксидної композиції і струмопровідний наповнювач. На цій основі розроблено метод отримання струмопровідних полімер–епоксидних композитів, що дозволило спростити технологію, підвищити екологічну безпеку процесу і забезпечити можливість одержання струмопровідних полімер-епоксидних композитів з високою провідністю. Отримані експериментальні дані дозволяють зробити висновок про те, що природа і вміст наповнювача суттєво впливають на тепловий ефект реакції отвердіння. Встановлено, що збільшенні вмісту наповнювачів ефект прискорення проявляється все більше і при 30% наповненні ефективна константа швидкості зростає в 1,4–1,5 рази порівняно з ненаповненими композиціями. Найбільш істотний вплив на кінетику отвердіння здійснює титан(IV) оксид. В ряду слюдаграфіт-ТіО2 при однаковому вмісті наповнювача в системі тепловий ефект реакції отвердіння збільшується Також на основі проведених досліджень встановлено, що поліанілін (ПАН), легований тетрафторборатною кислотою (ТФБК) при рівні легування 3044мол.%, може бути використаний одночасно як отвердник епоксидної композиції і як струмопровідний полімерний наповнювач. Але, як показали електричні та фізико-механічні властивості отриманих композитів тільки при вмісті ПАН-ТФБК 15-25мас.% досягається утворення полімер-епоксидної композиції з високою питомою провідністю і достатньою міцністю (мікротвердістю). При вмісті ПАН-ТФБК менше за 15мас.% утворюється композит з високим опором (1011...1012Ом.см). Коли ж вміст цього компонента перевищує 25мас.%, значно погіршується механічна міцність і цілісність композиту. Все це дає змогу розробити новий ефективний спосіб отримання електропровідних полімер-епоксидних композитів, який вигідно відрізняється від відомих При цьому забезпечується питома електропровідність, достатня для використання таких композицій для виготовлення антистатичних покрить, екранів, заливних виробів необхідної форми.

299

ЯМР 1Н СПЕКТРОСКОПІЯ У ДОСЛІДЖЕННІ ВНУТРІШНЬОМОЛЕКУЛЯРНОГО ВОДНЕВОГО ЗВ’ЯЗКУ Самінін Ярослав Геннадійович, учень 10 класу Кременчуцької гімназії №5 імені Т.Г. Шевченка Полтавське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Джавахішвілі Сергій Георгійович, учитель хімії Кременчуцької гімназії №5 імені Т.Г. Шевченка, спеціаліст; Горобець Микола Юрійович, к.х.н., старший науковий співробітник Державної наукової установи «Науково-технологічний комплекс «Інститут монокристалів» НАН України Водневе зв’язування в амідах відіграє важливу роль у біологічних системах: вторинна структура білків, спіралі ДНК, тощо. Зі структурної точки зору утворення H-зв’язку визиває певний ряд змін у тонкій будові молекул, і, в першу чергу, це стосується перерозподілу електронної густини, зміну якої в органічних молекулах можна з успіхом контролювати за допомогою хімічних зсувів у ЯМР на ядрах, що безпосередньо приймають участь в утворенні водневого зв’язку. Основна мета роботи полягає у кореляції ЯМР 1H спектральних властивостей із силою Н-зв’язку, що утворено амідною групою в ряді модельних 2-(бензиліден-аміно)тиофен-3-карбоксамідів. Використовуючи ці кореляції, прагнули зрозуміти витоки феномена, що відзеркалено магнітною нееквівалентністю амідних протонів. В нашій роботі ми показали, що різницю між ЯМР 1H сигналами протонів амідної групи Δδ(H)=δ(Hb)−δ(Ha) можна з успіхом використовувати в якості структурного індекса, який характеризує міцність внутрішньо-молекулярного водневого зв’язку. Природа водневого зв’язування однозначно доведена концентраційними дослідженнями як в сильно- (ДМСО-d6), так і в малополярному (CDCl3) розчинниках. Сила внутрішньо-молекулярного Н-зв’язку залежить від природи замісника, який знаходиться у безпосередньому π-спряженні із протонакцепторною групою, на що однозначно вказує лінійна кореляція Δδ(H) та σконстант Гаммета арильних замісників. ЛАНТАНОЇДВМІСНІ ГЕТЕРОПОЛІСПОЛУКИ: СИНТЕЗ, ІЧСПЕКТРОСКОПІЧНИЙ АНАЛІЗ І МІКРОМОРФОЛОГІЯ ПОВЕРХНІ Смирнов Олег Костянтинович, учень 11 класу Донецького обласного санаторного ліцею-інтернату з профільним навчанням та поглибленим вивченням гуманітарних, суспільних та природничо-математичних дисциплін «Ерудит» Донецьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Радіо Сергій Вікторович, к.х.н., завідувач НДЧ Донецького національного університету Мета роботи. Метою науково-дослідної роботи є встановлення умов синтезу лантаноїдвмісних гетерополівольфраматів із аніоном структури ПікокаУіклі з підкислених водних розчинів натрій вольфрамату, ІЧ-спектроскопічне 300

дослідження виділених солей і вивчення їх морфології поверхні методом скануючої електронної мікроскопії. Результати роботи. Проведено дослідження умов утворення гетерополівольфраматів із аніоном структури Пікока-Уіклі з водних розчинів Ln(NO3)3 (CeCl3) – Na2WO4 – HNO3 – H2O (Ln = Eu, Dy, Ho, Er) за кислотності Z = ν(H+) / ν(WO42–) = 0.80 та відношення ν(Ln) : ν(W) = 1 : 10. Методами хімічного (гравіметрія, комплексонометричне титрування), ІЧспектроскопічного аналізу та скануючої електронної мікроскопії проведено встановлення кількісного складу п’яти синтезованих солей, ідентифіковано аніони в їх складі та вивчено морфологію поверхні. Головна цінність роботи полягає в розробці нової експресної методики синтезу кристалічних натрій гетерополідекавольфрамолантанідатів Na6H2[Ce(W5O18)2]·30H2O, Na9[Pr(W5O18)2]·16H2O, Na9[Eu(W5O18)2]·31H2O, Na9[Но(W5O18)2]·23H2O, Na9[Er(W5O18)2]·17H2O із гетерополіаніонами структури Пікока-Уіклі. Методом скануючої електронної мікроскопії показано, що розмір зерен Na9[Но(W5O18)2]·23H2O знаходиться у межах 200-400 нм. Однофазність одержаних солей підтверджено рівномірним контрастом поверхні в режимі зворотно розсіяних електронів та рівномірним розподілом Ln, Na, W, O без сегрегацій і ліквацій під час сканування поверхні в характеристичному рентгенівському випромінюванні. ПОРІВНЯННЯ СТІЙКОСТІ СИНТЕТИЧНИХ ВОЛОКОН ДО ДІЇ АГРЕСИВНИХ СЕРЕДОВИЩ Соловйов Анатолій Юрійович, учень 11класу Славутицького ліцею м. Славутича Київськетериторіальне відділення МАН України Науковий керівник: Микитенко Ірина Владиславівна, вчитель хімії Славутицького ліцею Київської області Мета роботи: дослідження та порівняння хімічної стійкості синтетичних волокон до дії різних агресивних середовищ. Актуальність дослідження: завдяки високій механічній міцності, водостійкості, зносостійкості, еластичності, стійкості до дії хімічних реагентів, електроізоляційним і іншим властивостям синтетичні волокна все ширше застосовуються для одержання волокнистих матеріалів і виробів побутового, технічного, гігієнічного і медичного призначення. Вони є не тільки дешевими замінниками дефіцитної природної сировини – бавовни, шовку, вовни, а й володіють високими експлуатаційними характеристиками не притаманними натуральним волокнам. Новизна роботи полягає в дослідженні та порівнянні хімічної стійкості синтетичних волокон, що є представниками різних класифікаційних груп, до дії агресивних реагентів, залежно від їх складу і будови, що раніше зустрічалося в окремому описі. Завдання науково-дослідницької роботи: дослідити основні способи добування синтетичних волокон, їх класифікацію за складом ланцюга та структурою, найважливіші фізичні властивості, вплив агресивних середовищ на 301

властивості окремих представників, що найчастіше використовуються в побуті. Порівняти стійкість волокон до дії органічних та мінеральних розчинників в зв’язку з їх будовою. Результатом дослідження є виявлення найбільш агресивних розчинників синтетичних полімерних матеріалів; найстійкіших до дії органічних та мінеральних розчинників синтетичних волокон; порівняння стійкості гетероланцюгових та карболанцюгових волокон; створення порівняльної таблиці, де наведено результати власних досліджень. У ході виконання роботи зроблено висновки: синтетичні волокна лавсан, поліестер, капрон, поліпропілен, акрил, що найчастіше використовуються в побуті, володіють в цілому високою хімічною стійкістю до дії мінеральних та органічних розчинників; найбільш агресивними середовищами є концентровані розчини сульфатної та нітратної кислот; карболанцюгові волокна більш стійкі до впливу хімічних реагентів ніж гетероланцюгові; власні експериментальні дані відповідають лабораторним дослідженням, описаним в літературі. Практичне значення: дана робота може бути використана вчителями і учнями при підготовці до уроків хімії, а також допоможе зробити оптимальний вибір синтетичних матеріалів для побутового вжитку. ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ДЕЯКИХ ПОХІДНИХ АКРИДИНУ Степаннікова Катерина Олександрівна, учениця 11 класу ЗБПЛ №99 Хортицького району м. Запоріжжя Запорізьке територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Завгородній Михайло Петрович, кандидат біологічних наук Мета роботи: провести синтез біологічно активних сполук та ідентифікувати їх, вивчивши їх фізико-хімічні властивості. Завдання роботи: 1) провести комп’ютерний прогноз. 2) розробити методи синтезу ” похідних акридину». 3) вивчити фізико-хімічні властивості нових сполук. 4) ідентифікувати отримані сполуки. Об’єкт досліду: нові біологічно активні сполуки. Предмет досліду: фізикохімічні властивості нових похідних акридину. Методи досліду: фізико-хімічні (тонкошарова хроматографія, ІЧ-,ПМРспектроскопія), статистична обробка отриманих результатів. Новизна праці: праця здійснюється вперше. Головні висновки до яких прийшов вперше: 1. Розроблено методи синтезу отримання нових похідних акридину. 2. Вивчені фізико-хімічні властивості 7 нових сполук.

302

БІФУНКЦІОНАЛЬНІ АДАМАНТИЛВМІСНІ МОНОМЕРИ ТА ПОЛІМЕРНІ КОМПОЗИТНІ АНТИФРИКЦІЙНІ ПОКРИТТЯ НА ЇХ ОСНОВІ Юрченко Дар’я Володимирівна, учениця 11 класу спеціалізованої школи № 197 ім. Дмитра Луценка м. Києва Київське територіальне відділення МАН України Науковий керівник: Жук Тетяна Сергіївна, асистент кафедри органічної хімії та технології органічних речовин НТУУ «КПІ», кандидат хімічних наук Сьогодні, у добу підкорення космосу та швидкого розвитку нанотехнологій, важко уявити життя сучасної людини без величезної кількості різноманітних матеріалів, виготовлених на основі полімерів. Зокрема, полімери сітчастої будови на основі адамантилвмісних мономерів проявляють високу хімічну та термічну стабільність, високі механічні та антифрикційні характеристики і є перспективними для створення покриттів у протезах суглобів та для авіатехнічного застосування. Складність синтезу адамантилвмісних мономерів, особливо біфункціональних, зумовлює те, що адмантилвмісні полімери поки-що не знаходять широкого застосування, а їх властивості досліджені недостатньо. Тому метою даної роботи є синтез біфункціональних алільних похідних адамантану та отримання полімерного композитного покриття з потенціальними антифрикційними властивостями на їх основі. Практична новизна даної роботи полягає в тому, що в ній представлено синтез біфункціональних похідних адамантану: алілового диетеру адамантану та алілового диестеру адамантан-1,3-диоцтової кислоти, який раніше не було описано у літературі. Будову одержаних сполук підтверджено методами ЯМР та хромато-мас-спектрометрії. На основі синтезованих біфункціональних мономерів та наповнювачів (графіт та MoS2) одержано полімерні композитні покриття, для яких охарактеризовано антифрикційні властивості.

303

Зміст ПЕРЕДМОВА ............................................................................................................... 3 НАКАЗ МОНМС №44 ВІД 21.01.2013 ..................................................................... 4 ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА ПРО ДОСЯГНЕННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ У МІЖНАРОДНИХ КОНКУРСАХ ПРОТЯГОМ 2012 РОКУ .......................... 43 СЕКЦІЯ «АГРОНОМІЯ» ......................................................................................... 51 ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ РОСТАКТИВАТОРІВ ГУМІНОВОЇ ПРИРОДИ НА МОРФОЛОГІЧНІ ТА ГОСПОДАРСЬКО-ЦІННІСНІ ОЗНАКИ ТРИТИКАЛЕ ЯРОВОГО ................................................................ 51 ЕФЕКТИВНІСТЬ ПЕРЕДПОСІВНОЇ ОБРОБКИ НАСІННЯ ЛЮПИНУ ЖОВТОГО МІКРОБНИМИ ПРЕПАРАТАМИ В УМОВАХ ЗАХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ......................................... 52 ПРОДУКЦІЙНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КВАЗИБЕЗПЕРЕРВОЇ КУЛЬТУРИ МІКРОВОДОРОСТЕЙ ............................................................... 53 БІОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРИЙОМІВ ЗАХИСТУ СХОДІВ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ ВІД ЗВИЧАЙНОГО БУРЯКОВОГО ДОВГОНОСИКА В УМОВАХ СЕМЕНІВСЬКОГО РАЙОНУ .................... 53 АЛЕЛОПАТИЧНІ ВЗАЄМОДІЇ ДЕЯКИХ КВІТНИКОВОДЕКОРАТИВНИХ І ГОРОДНІХ КУЛЬТУР.................................................. 54 ВИВЧЕННЯ СТИМУЛЯЦІЇ РОСТУ РОСЛИН БАКТЕРІАЛЬНИМИ ПРЕПАРАТАМИ .............................................................................................. 55 ВИРОЩУВАННЯ ОВОЧЕВИХ КУЛЬТУР ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ БІОГУМУСУ..................................................................................................... 56 ЗВ'ЯЗОК МІЖ СТАНОМ ПЛАСТИДНОГО АПАРАТУ МЕЗОФІЛУ ЛИСТЯ ТА ПРОДУКТИВНІСТЮ РОСЛИН ЛЬОНУ ОЛІЙНОГО ............. 56 ОЦІНКА СТАНУ ПРИРОДНИХ КОРМОВИХ УГІДЬ ЗАПЛАВНИХ ЛУК Р. СТУБЕЛКА ТА ЗАХОДИ ЇХ ВІДНОВЛЕННЯ ................................ 57 ВПЛИВ МЕТАЛОКОМПЛЕКСНИХ СПОЛУК НА ОСНОВІ ПАРААМІНОБЕНЗОЙНОЇ КИСЛОТИ НА ФІЗІОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ САЛАТУ ЛИСТКОВОГО ............................................................ 58 НАУКОВО ОБҐРУНТОВАНІ СПОСОБИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ СОЇ В УМОВАХ ВОЛИНО-ПОДІЛЬСЬКОГО ЛІСОСТЕПУ ..................................................................................................... 59

304

ВПЛИВ ХЛОРМЕКВАТХЛОРИДУ НА РІСТ, РОЗВИТОК, ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИН СОНЯШНИКУ .................................................................................................. 59 ВИВЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДОЦІЛЬНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МІКРОБНИХ ПРЕПАРАТІВ ПРИ ВИРОБНИЦТВІ СОНЯШНИКОВОЇ ОЛІЇ В УМОВАХ СХІДНОГО СТЕПУ УКРАЇНИ .......................................................................................................... 60 ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РЕГУЛЯЦІЇ ЧИСЕЛЬНОСТІ КОЛОРАДСЬКОГО ЖУКА ............................................................................. 61 ВПЛИВ СОЛЕЙ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ MN, ZN, CO, CU НА ПЕРЕХІД ЦЕЗІЮ-137 І СТРОНЦІЮ-90 В ЗЕЛЕНУ МАСУ ВИКИ ЯРОЇ ................................................................................................................... 62 ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ДОМБРОВСЬКОГО КАР’ЄРУ: РЕКУЛЬТИВАЦІЙНІ ПЕРСПЕКТИВИ ......................................................... 63 ВИЗНАЧЕННЯ ТА ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ І ШКІДЛИВОСТІ ОСНОВНИХ ФЕНОФОРМ КОЛОРАДСЬКОГО ЖУКА ТА ЇХ СТІЙКОСТІ ДО СУЧАСНИХ ІНСЕКТИЦИДІВ .................. 64 ВПЛИВ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ НА РІСТ, РОЗВИТОК ТА ВРОЖАЙНІСТЬ ГРУШ СОРТІВ «ВІЛЬЯМС ЛІТНІЙ» ТА «БЕРЕ БОСК»................................................................................................................ 64 БІОГУМУС - ФАКТОР ОПТИМІЗАЦІЇ ПІЩАНОГО ГРУНТУ ................. 65 ГОСПОДАРСЬКО-БІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗИМОВИХ СОРТІВ ЯБЛУНІ В УМОВАХ ЛЬВІВЩИНИ ............................................... 66 ВІДНОВЛЕННЯ СТРУКТУРИ ТА ЕФЕКТИВНОЇ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ.............................................. 66 СЕКЦІЯ «БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ» .......................................................................... 68 ОСОБЛИВОСТІ ПОКАЗНИКІВ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ГЕМОДИНАМІКИ ЗАЛЕЖНО ВІД РІВНЯ ОСОБИСТІСНОЇ ТРИВОЖНОСТІ ........................ 68 ВИДОВИЙ СКЛАД І АНТИБІОТИКОЧУТЛИВІСТЬ МІКРОФЛОРИ ПРИ ПАТОЛОГІЯХ РЕСПІРАТОРНОГО ТРАКТУ В УМОВАХ М. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА .............................................................................. 68 ОСОБЛИВОСТІ БІЛКОВОГО СКЛАДУ СИРОВАТКИ КРОВІ ДОНОРІВ У ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД СТАТІ, ВІКУ, ГРУПИ КРОВІ І РЕЗУС-ФАКТОРУ............................................................................................ 69 ЗАВИСИМОСТЬ ЧАСТОТЫ ВСТРЕЧАЕМОСТИ НЕКОТОРЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ ОТ ТИПА ТЕЛОСЛОЖЕНИЯ У ПОДРОСТКОВ ........... 70 ВЫДЕЛЕНИЕ ПАРАПРОТЕИНОВ ИЗ СЫВОРОТКИ КРОВИ БОЛЬНЫХ МНОЖЕСТВЕННОЙ МИЕЛОМОЙ .......................................... 71

305

ПРОФІЛАКТИКА ПОРУШЕНЬ ПОСТАВИ ЗАСОБАМИ ОЗДОРОВЧОЇ ФІЗКУЛЬТУРИ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ .......................................................................................... 73 ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ВИСОКОЧАСТОТНОГО ЕЛЕКТРОМАГНІТНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ МОБІЛЬНИХ ТЕЛЕФОНІВ НА ЖИВІ ОРГАНІЗМИ ........................................................... 73 ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ ВІТАМІНУ С В ЦИТРУСОВИХ ТА ЇХ ГІБРИДАХ......................................................................................................... 74 ВПЛИВ N-СТЕАРОЇЛЕТАНОЛАМІНУ (NSE) НА ТОЛЕРАНТНІСТЬ ДО ГЛЮКОЗИ, ВМІСТ ІНСУЛІНУ ТА ГЛІКОЗИЛЬОВАНОГО ГЕМОГЛОБІНУ КРОВІ ЩУРІВ З ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИМ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ ІІ ТИПУ ................. 75 ВИВЧЕННЯ АКТИВНОСТI ДЕЯКИХ ОКСИДАЗ ПРИ ХВОРОБI ПАРКIНСОНА .................................................................................................. 75 ЗАСТОСУВАННЯ АНТИОКСИДАНТІВ РОСЛИННОГО ПОХОДЖЕННЯ У МОЛОЧНОМУ ЖИРІ ..................................................... 76 ПУБЕРТАТНІ МАТКОВІ КРОВОТЕЧІ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ. АНАЛІЗ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА ПУБЕРТАТНІ МАТКОВІ КРОВОТЕЧІ У ДІВЧАТ М. СУМИ ................................................................ 77 СПІВВІДНОШЕННЯ ІМУНОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ЛЕЙКОЦИТІВ КАПІЛЯРНОЇ КРОВІ ЛЮДИНИ ТА ЗІ ШЛУНКУ ГОДОВАНОЇ МЕДИЧНОЇ П'ЯВКИ ............................................................... 78 ВИСВПЛИВ ТРЕНОВАНОСТІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ОРГАНІЗМУ ПІДЛІТКІВ НА РІВЕНЬ РОЗУМОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ .......... 79 РОЛЬ СА2+-ПОМП ТА ІФ3-ЧУТЛИВИХ СА2+-КАНАЛІВ У У СЕКРЕТОРНИХ ПІДТРИМАННІ СА2+-ГОМЕОСТАЗУ КЛІТИНАХ ЗОВНІШНЬООРБІТАЛЬНОЇ СЛЬОЗОВОЇ ЗАЛОЗИ ЩУРА ................................................................................................................ 80 ОСОБЛИВОСТІ ПОКАЗНИКІВ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ПІДЛІТКІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ПРИРОДНИХ ХРОНОТИПІВ ТА РЕЖИМУ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ...................................................................................... 81 ВІЛ/СНІД ТА ТУБЕРКУЛЬОЗ – РЕАЛЬНА ЗАГРОЗА НАСЕЛЕННЮ .................................................................................................. 82 СТАН ЗАХИСНИХ СИСТЕМ ОРГАНІЗМУ ТВАРИН ЗА УМОВ УРАЖЕННЯ ТЕТРАХЛОРМЕТАНОМ ......................................................... 84 ВПЛИВ ЗАНЯТЬ ПЛАВАННЯМ НА ПОКАЗНИКИ СЕРЦЕВО – СУДИННОЇ ТА ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМ ....................................................... 86 ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДОФАМІНЕРГІЧНОГО АНТИДЕПРЕСАНТУ ПРИ ХРОНІЧНІЙ АЛКОГОЛІЗАЦІЇ БІЛИХ ЩУРІВ ............................................................................................................... 86 306

ВПЛИВ ЙОНІВ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ НА ФЕРМЕНТИ ТА ХІМІЧНІ МЕТОДИ ВИЛУЧЕННЯ ЇХ СПОЛУК ІЗ СТІЧНИХ ВОД ........................... 87 СЕКЦІЯ «ВАЛЕОЛОГІЯ» ....................................................................................... 89 РОЛЬ СТОМАТОЛОГІЧНОЇ МОТИВАЦІЇ В БОРОТЬБІ ІЗ ЗАКРІПЛЕННЯМ ЗВИЧКИ ТЮТЮНОПАЛІННЯ В ДІТЕЙ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ................................................................... 89 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ МЕТАЛІВ ТА ЇХ НАНОФОРМ НА ОРГАНІЗМ ...... 90 ВПЛИВ АЛКОГОЛЮ НА ЗАХИСТНІ СИЛИ ОРГАНІЗМУ ....................... 93 ОТРИМАННЯ НОВИХ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ПРОДУКТІВ НА ОСНОВІ СПІРУЛІНИ ........................................................ 95 ВПЛИВ ФОРМИ НАВЧАННЯ НА РОЗВИТОК Й АДАПТАЦІЮ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ – УЧНІВ ЧЕРКАСЬКОЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ШКОЛИ №3 ................................................................. 96 ВИВЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ БІОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ СТУДЕНТІВ ...................................................................................................... 97 ДОСЛІДЖЕННЯ ХАРЧОВОГО РАЦІОНУ ПІДЛІТКІВ ТА СКЛАДУ ДЕЯКИХ ВЖИВАНИХ НИМИ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ ................... 98 ПРЕДИКТОРИ ФОРМУВАННЯ МЕТАБОЛІЧНОГО СИНДРОМУ Х У ПІДЛІТКІВ .................................................................................................... 99 ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ВИСОКОЧАСТОТНОГО ЕЛЕКТРОМАГНІТНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ МОБІЛЬНИХ ТЕЛЕФОНІВ НА ЖИВІ ОРГАНІЗМИ ......................................................... 100 МОЖЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ ФІТОТЕРАПІЇ У ПРОФІЛАКТИЦІ ЕКОЛОГІЧНО ЗАЛЕЖНИХ ХВОРОБ ЛЮДИНИ ...................................... 100 ДЕФІЦИТ ЙОДУ В НАВКОЛИШНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ ТА НАСЛІДКИ ЙОГО ВПЛИВУ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ ......................... 101 ВИЗНАЧЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ВІКУ ДІТЕЙ 9-16 РОКІВ М. ШОСТКИ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК КРИТЕРІЙ ДЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ ДОНОЗОЛОГІЧНОГО СТАНУ ОРГАНІЗМУ УЧНІВ .............................................................................................................. 103 ЗАЛЕЖНІСТЬ КИСЛОТНОСТІ ХЛІБА ВІД ХАРЧОВИХ ДОБАВОК .... 104 ОСОБЛИВОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПІДХОДУ ДО ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ УЧНІВ ................................................................ 105 ПРОФІЛАКТИКА ЙОДОДЕФІЦИТУ В УЧНІВ 11-Х КЛАСІВ ПІД ЧАС НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ........................................... 106 ВПЛИВ СЕРОТОНІНУ НА ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ ................................................................................ 107 307

ВПЛИВ СПОСОБУ ЖИТТЯ ТА ПРИХИЛЬНОСТІ ДО ЛІКУВАННЯ НА ЦИРКАДНІ ХРОНОРИТМИ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ.................................................. 107 АНТИБАКТЕРІАЛЬНА ДІЯ ЛЕКТИНІВ ЗЛАКОВИХ КУЛЬТУР ........... 108 СЕКЦІЯ «ВЕТЕРИНАРІЯ ТА ЗООТЕХНІЯ» .................................................... 110 РОЛЬ СТОМАТОЛОГІЧНОЇ МОТИВАЦІЇ В БОРОТЬБІ ІЗ ЗАКРІПЛЕННЯМ ЗВИЧКИ ТЮТЮНОПАЛІННЯ В ДІТЕЙ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ................................................................. 110 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ МЕТАЛІВ ТА ЇХ НАНОФОРМ НА ОРГАНІЗМ .... 111 ВПЛИВ АЛКОГОЛЮ НА ЗАХИСТНІ СИЛИ ОРГАНІЗМУ ..................... 114 ОТРИМАННЯ НОВИХ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ПРОДУКТІВ НА ОСНОВІ СПІРУЛІНИ ...................................................... 116 ВПЛИВ ФОРМИ НАВЧАННЯ НА РОЗВИТОК Й АДАПТАЦІЮ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ – УЧНІВ ЧЕРКАСЬКОЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ШКОЛИ №3 ............................................................... 117 ВИВЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ БІОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ СТУДЕНТІВ .................................................................................................... 118 ДОСЛІДЖЕННЯ ХАРЧОВОГО РАЦІОНУ ПІДЛІТКІВ ТА СКЛАДУ ДЕЯКИХ ВЖИВАНИХ НИМИ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ ................. 119 ПРЕДИКТОРИ ФОРМУВАННЯ МЕТАБОЛІЧНОГО СИНДРОМУ Х У ПІДЛІТКІВ .................................................................................................. 120 ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ВИСОКОЧАСТОТНОГО ЕЛЕКТРОМАГНІТНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ МОБІЛЬНИХ ТЕЛЕФОНІВ НА ЖИВІ ОРГАНІЗМИ ......................................................... 121 МОЖЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ ФІТОТЕРАПІЇ У ПРОФІЛАКТИЦІ ЕКОЛОГІЧНО ЗАЛЕЖНИХ ХВОРОБ ЛЮДИНИ ...................................... 121 ДЕФІЦИТ ЙОДУ В НАВКОЛИШНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ ТА НАСЛІДКИ ЙОГО ВПЛИВУ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ ......................... 122 ВИЗНАЧЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ВІКУ ДІТЕЙ 9-16 РОКІВ М. ШОСТКИ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК КРИТЕРІЙ ДЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ ДОНОЗОЛОГІЧНОГО СТАНУ ОРГАНІЗМУ УЧНІВ .............................................................................................................. 124 ЗАЛЕЖНІСТЬ КИСЛОТНОСТІ ХЛІБА ВІД ХАРЧОВИХ ДОБАВОК .... 125 ОСОБЛИВОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПІДХОДУ ДО ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ УЧНІВ ................................................................ 126 ПРОФІЛАКТИКА ЙОДОДЕФІЦИТУ В УЧНІВ 11-Х КЛАСІВ ПІД ЧАС НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ........................................... 127 308

ВПЛИВ СЕРОТОНІНУ НА ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ ................................................................................ 128 ВПЛИВ СПОСОБУ ЖИТТЯ ТА ПРИХИЛЬНОСТІ ДО ЛІКУВАННЯ НА ЦИРКАДНІ ХРОНОРИТМИ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ.................................................. 128 АНТИБАКТЕРІАЛЬНА ДІЯ ЛЕКТИНІВ ЗЛАКОВИХ КУЛЬТУР ........... 129 СЕКЦІЯ «ЕКОЛОГІЯ» ........................................................................................... 131 ЗЕЛЕНІ НАСАДЖЕННЯ ПАРКУ КУЛЬТУРИ ТА ВІДПОЧИНКУ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ (МІСТО ЛУЦЬК)................................................. 131 ПОРІВНЯЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМЕНИХ ЕЛЕМЕНТІВ КРОВІ РИБ ТА АМФІБІЙ ............................................................................. 132 ПОРІВНЯЛЬНЕ ЕКОЛОГО-МОРФОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МОЗОЧКА ЛЯЩА, ОКУНЯ ТА В’ЮНА..................................................... 133 БІОІНДИКАЦІЯ ЯКОСТІ ВОДИ РІЧКИ САПАЛАЇВКА .......................... 133 МЕЙОТИЧНІ МУТАНТИ ТОМАТУ З ПОРУШЕНОЮ КОНДЕНСАЦІЄЮ ХРОМАТИНУ ............................................................... 134 ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ БРИЩЕНСЬКОГО ЗВАЛИЩА ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ І РОЗРОБКА ЗАХОДІВ ДЛЯ ЙОГО ЗМЕНШЕННЯ ......................................................... 135 ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ОРГАНО-МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ НА ВРОЖАЙ ТА ЯКІСТЬ РІЗНИХ СОРТІВ КАРТОПЛІ ................................. 136 ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ БАСЕЙНУ РІЧКИ ЛАГИМ-УЗЕНЬ .............. 137 ПРИЕМЫ ФОРМИРОВАНИЯ ПРОДУКТИВНЫХ ПОСЕВОВ САФЛОРА КРАСИЛЬНОГО В ПРЕДГОРНОЙ ЗОНЕ КРЫМА ............... 138 ОЦЕНКА АНТРОПОГЕННОГО ВОЗДЕЙСТВИЯ НА ДРЕВЕСНЫЕ НАСАЖДЕНИЯ ГОРОДА СИМФЕРОПОЛЯ ПРИ ПОМОЩИ МЕТОДА БИОИНДИКАЦИИ ПО ШКАЛЕ КРАЕВЫХ НЕКРОЗОВ ЛИСТЬЕВ ........................................................................................................ 139 ПРИМЕНЕНИЕ МЕХАНИЗМОВ САМООЧИСТКИ КАК МЕТОД УЛУЧШЕНИЯ КАЧЕСТВА ПИТЬЕВЫХ ВОД .......................................... 140 ВИКОРИСТАННЯ МОРФОФІЗІОЛОГІЧНИХ ІНДЕКСІВ ЗЕЛЕНИХ ЖАБ (PELOPHYLAX RIDIBUNDUS) ДЛЯ ОЦІНКИ СТАНУ ВОДОЙМ......................................................................................................... 141 РОЗРОБКА ЕКОЛОГІЧНОЇ КАРТИ ПОЛТАВСЬКОГО МІСЬКОГО ПАРКУ НА ОСНОВІ ЛІХЕНОІНДИКАЦІЇ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ ......................................................................................................... 142 МОХОПОДІБНІ ЯК БІОІНДИКАТОРИ ХІМІЧНОГО ТА РАДІАЦІЙНОГО ЗАБРУДНЕННЯ УРБОЛАНДШАФТІВ (НА ПРИКЛАДІ М. МИКОЛАЄВА) .................................................................... 143 309

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ ТА ШКОДОЧИННОСТІ КАШТАНОВОЇ МІНУЮЧОЇ МОЛІ (CAMERARIA OHRIDELLA) ........................................................................ 144 АНАЛІЗ ЯКОСТІ ТА ХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ПИТНОЇ ВОДИ З ОСНОВНИХ ДЖЕРЕЛ М. ЗОЛОТЕ-1 ......................................................... 145 БІОТЕСТУВАННЯ ЯКОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ МІСТА ХЕРСОНА РІЗНОГО ПОХОДЖЕННЯ ЗА БІОМЕТРИЧНИМИ ПОКАЗНИКАМИ ........................................................................................... 146 УТИЛІЗАЦІЯ ТА ОБРОБКА СНІГОВОГО ПОКРИВУ ............................. 146 ПОШИРЕННЯ ТА ШКОДОЧИННІСТЬ КАШТАНОВОЇ МОЛІ (CAMERARIA OHRIDELLA DESCHKA & DIMIC) В М.ЧЕРКАСИ ........... 147 ВИВЧЕННЯ ЛІХЕНОФЛОРИ МІСТА МАРІУПОЛЯ Й ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ ................................. 148 ВИЗНАЧЕННЯ УМОВ ПОШИРЕННЯ ОМЕЛИ БІЛОЇ ЯК НАПІВПАРАЗИТА ПО ТЕРИТОРІЇ М. БІЛОЇ ЦЕРКВИ ........................... 149 ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ВОДОЙМ МЕГАПОЛІСА ЗА ЇХ ФІТОПЛАКНТОНОМ І АБІОТИЧНИМИ ЧИННИКАМИ ........................ 151 ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ МІСТА КАЛУША, ПОВ'ЯЗАНІ З ВИДОБУТКОМ ТА ПЕРЕРОБКОЮ КАЛІЙНОЇ РУДИ ............................ 152 ОЦІНКА СТУПЕНЯ ТЕХНОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ ТЕРИТОРІЙ М. ТЕРНОПІЛЬ ЗА СИНЕКОЛОГІЧНИМИ ПОКАЗНИКАМИ АРАНЕОКОМПЛЕКСІВ ................................................ 153 ВПЛИВ ГЛОБАЛЬНОГО ПОТЕПЛІННЯ КЛІМАТУ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ЗЕРНОВИХ У СУМСЬКОМУ РЕГІОНІ .................. 154 ДІАГНОСТИКА ЗАБРУДНЕННЯ СЕРЕДОВИЩА ЗА ЙОГО ЗМІНАМИ ....................................................................................................... 155 ВПЛИВ ІОНІВ NI2+, BA2+, ZN2+ НА МОРФОМЕТРИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ DROSOPHILA MELANOGASTER .................................. 156 ВПЛИВ ДЕЯКИХ ГІДРОХІМІЧНИХ ЧИННИКІВ НА МОРФОФІЗІОЛОГІЧНІ ТА БІОХІМІЧНІ ПАРАМЕТРИ ЧОРНОМОРСЬКОГО ЙОРЖА SCORPAENA PORCUS L. ........................ 157 АНТИМІКРОБНА ДІЯ ДЕЯКИХ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН, ВИРОЩЕНИХ У РІЗНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ УМОВАХ.............................. 158 КОМПЛЕКСНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РАДІОЗАХИСНИХ ТА АНТИОКСИДАНТНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ПЛОДІВ БУЗИНИ ЧОРНОЇ (SAMBUCUSNIGRAL.) .................................................................. 160 СЕКЦІЯ «ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ» ..................................................................... 161 КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ РІЧОК МІСТА ВОЛОДИМИРА-ВОЛИНСЬКОГО ............................................................... 161 310

РОЗМНОЖЕННЯ СУНИЦІ САДОВОЇ В УМОВАХ IN VITRO ДЛЯ ОТРИМАННЯ СОРТОВОГО ПОСАДКОВОГО МАТЕРІАЛУ ................. 161 ВПЛИВ ТРИВАЛОГО СПОЖИВАННЯ КОФЕЇНУ НА БІОЕЛЕКТРИЧНУ АКТИВНІСТЬ ГІПОКАМПУ ЩУРІВ......................... 162 ПОШУК ПЕРСПЕКТИВНИХ ЗА МОРФОЛОГІЧНИМИ ОЗНАКАМИ ТА БІОХІМІЧНИМ СКЛАДОМ НАСІННЯ ФОРМ ЛЬОНУ ............................................................................................................ 163 ЗАСТОСУВАННЯ БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ КРОВІ РИБ ДЛЯ ОЦІНКИ ЯКОСТІ МОРСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА ..................................... 164 ИССЛЕДОВАНИЕ ПОЛИМОРФИЗМА ПРОМОТОРНОЙ ОБЛАСТИ ГЕНА РЕЦЕПТОРА ЛИПОПОЛИСАХАРИДА CD14 ............ 165 ИССЛЕДОВАНИЯ НА РАСТИТЕЛЬНЫХ ОБЪЕКТАХ РОСТРЕГУЛИРУЮЩЕЙ АКТИВНОСТИ НЕКОТОРЫХ КОМПЛЕКСОВ СПИРОКАРБОНА (4,4,10,10-ТЕТРАМЕТИЛ1,3,7,9-ТЕТРААЗОСПИРО[5.5]УНДЕКАН-2,8-ДИОНА) .......................... 166 ХІМІЧНИЙ СКЛАД ЛИСТКІВ ПІРЕТРУМУ ДІВОЧОГО (PYRETHRUM PARTHENIUM (L.) SMITH.) ................................................. 168 СТАН КОМПОНЕНТІВ ПРООКСИДАНТНОАНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ В ТКАНИНАХ ЦИБУЛІ РІПЧАСТОЇ РІЗНИХ ЗА РІВНЕМ СТІЙКОСТІ ДО ХВОРОБ СОРТІВ ............................................................................................................ 169 БІОІНДИКАЦІЯ, ЯК МЕТОД ОЦІНКИ СТАНУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЗА ДОПОМОГОЮ РОСЛИН ...... 169 ДОСЛІДЖЕННЯ ЦИТОТОКСИЧНОЇ АКТИВНОСТІ ЄНАМІНУ ТА ДІОКСОДЕКАГІДРОАКРИДИНУ НА ОСНОВІ ТЕСТУ ALLIUM CEPA ................................................................................................................ 171 ВПЛИВ ШУМУ НА ГІПОТАЛАМО-ГІПОФІЗАРНУ НЕЙРОСЕКРЕТОРНУ СИСТЕМУ ............................................................... 171 ПОКАЗНИКИ СИСТЕМИ АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ КЛІТИН DESULFUROMONAS ACETOXIDANS ЗА ВПЛИВУ ФЕРУМ (ІІІ) ЦИТРАТУ І АРГЕНТУМ НІТРАТУ ..................................................... 173 ПЕРСПЕКТИВИ ІНТРОДУКЦІЇ CHAENOMELES JAPONICA LIND. В УМОВАХ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ПОЛІССЯ ................................................ 173 ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ НІТРИТУ НАТРІЮ НА ВЛАСТИВОСТІ КРОВІ ССАВЦІВ ТА ВИЯВЛЕННЯ ЙОГО ВМІСТУ В ПРОДУКТАХ ХАРЧУВАННЯ...................................................................... 174 ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МЕТОДУ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ СТАНУ РОСЛИН ЗА ФОТОХІМІЧНОЮ АКТИВНІСТЮ ХЛОРОПЛАСТІВ ............................................................... 175

311

ОДЕРЖАННЯ ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНОГО УРОЖАЮ ТА ПОЛІПШЕННЯ ЯКОСТІ ЗЕРНА ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ЯК ОСНОВА ЗДОРОВОЇ НАЦІЇ .......................................................................................... 177 ВПЛИВ ЕКОЛОГО-БІОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ НА АКТИВНІСТЬ КРОВОСИСНИХ МОШОК В УМОВАХ КОСТОПІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ............................................................ 178 КОНХОЛОГІЧНА МІНЛИВІСТЬ ВИДУ-ІНТРОДУЦЕНТА EOBANIA VERMICULATA (MULL.) (GASTROPODA: GEOPHILA: HELICIDAE) В КРИМУ ................................................................................. 179 ЗГУБНІ ФАКТОРИ ВПЛИВУ ПРОДУКЦІЇ ХАРЧОВОЇ СФЕРИ ВИРОБНИЦТВА НА СТАН ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ ................................... 180 АНАЛІЗ КОНТРАСТНИХ ЦЕНОПОПУЛЯЦІЙ ANACAMPTIS MORIO (L.) R.M. BATEMAN, PRIDGEON ET M.W.CHASE ТА DACTYLORHIZA INCARNATA (L.) SOÓ У ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ ......................................................................................................... 181 СЕКЦІЯ «ЗООЛОГІЯ, БОТАНІКА».................................................................... 182 ЕКОЛОГО-ФАУНІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ СПРАВЖНІХ ОС (HYMENOPTERA: VESPIDAE) МІСТА ЛУЦЬКА ..................................... 182 ФЛОРИСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕРИТОРІЇ ВІЙСЬКОВОГО ПОЛІГОНУ МІСТА ВОЛОДИМИРА-ВОЛИНСЬКОГО (ВОЛИНСЬКА ОБЛАСТЬ) ............................................................................ 183 ВПЛИВ ТУРУНА PTEROSTICHUS MELANARIUS У БІОГЕОЦЕНОЗАХ ЛАНДШАФТНОГО ЗАКАЗНИКА «ПРИОРІЛЬСЬКИЙ» ..................................................................................... 183 МОРФОЛОГО-АНАТОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СОРТІВ БАГАТОРІЧНОГО СОНЯШНИКА В ЗВ'ЯЗКУ З ЇХ СТІЙКІСТЮ ДО ВИСОКИХ ТЕМПЕРАТУР ........................................................................... 184 БІОІНДИКАЦІЯ СЕВАСТОПОЛЬСЬКИХ БУХТ ЗА ДОПОМОГОЮ КОМПЛЕКСНОГО АНАЛІЗУ СКОРПЕНИ ................................................ 187 ГНЕЗДОВАНИЕ ДИКОЙ ПЧЕЛЫ HOPLOSMIA BIDENTATA (HYMENOPTERA, MEGACHILIDAE) В УЛЬЯХ ФАБРА ......................... 188 ВПЛИВ МІКРОБІОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ І ДОБРИВ НА ЖИВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ДЕКОРАТИВНИХ ХВОЙНИХ РОСЛИН .......................................................................................................... 189 ВИЯВЛЕННЯ ПЕРСПЕКТИВНИХ НИЗЬКОРОСЛИХ СОРТІВ ІРИСУ ГІБРИДНОГО (IRIS HYBRIDA HORT.) В УМОВАХ САКСЬКОГО РАЙОНУ ................................................................................. 190 ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ НЕІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ПТАХІВ, ЩО УТРИМУЮТЬСЯ В УМОВАХ НЕВОЛІ ............................ 191 312

ПЕРСПЕКТИВИ ІНТРОДУКЦІЇ CHAENOMELES JAPONICA LIND. В УМОВАХ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ПОЛІССЯ ................................................ 192 БІОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ДЕРЕВ У МІСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ НА ROBINIA PSEUDOACACIA ........................................ 193 ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ РОСТАКТИВАТОРІВ ГУМІНОВОЇ ПРИРОДИ НА МОРФОЛОГІЧНІ ТА ГОСПОДАРСЬКО-ЦІННІСНІ ОЗНАКИ ТРИТИКАЛЕ ЯРОВОГО .............................................................. 193 ВИПРОБУВАННЯ ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ ЗВИЧАЙНОЇ (ZEA MAYS L.) В УМОВАХ ЕКСТРЕМАЛЬНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА АРТЕМІВСЬКОГО РАЙОНУ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ.............................. 194 ВПЛИВ ДЕЯКИХ ШТАМІВ HETEROBASIDION ANNOSUM НА ПРОРОСТКИ PINUS SYLVESTRIS ............................................................. 195 ВИВЧЕННЯ ЛІХЕНОФЛОРИ МІСТА МАРІУПОЛЯ Й ЛІХЕНОІНДИКАЦІЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ ................................. 196 ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВПЛИВУ АЛЕЛОПАТИЧНО АКТИВНИХ РЕЧОВИН СОНЯШНИКУ НА ЗЛАКОВІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ КУЛЬТУРИ ................................................... 197 ДОСЛІДЖЕННЯ СИНАНТРОПНОЇ ФЛОРИ СМТ. МІЖГІРЯ ТА ЙОГО ОКОЛИЦЬ ........................................................................................... 198 МІРМЕКОФАУНА КЕЛЬМЕНЕЦЬКО-СОКИРЯНСЬКОГО РАЙОНУ ПРУТ-ДНІСТРОВСЬКОЇ ВИСОЧИННОЇ ОБЛАСТІ ................ 199 БІОТОПІЧНИЙ РОЗПОДІЛ І ЧИСЕЛЬНІСТЬ ГОРОБЦІВ ПОЛЬОВИХ (РASSER MONTANUS) І ХАТНІХ (РASSER DOMESTICUS) У МІСТІ КАМ’ЯНЦІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ В ЗИМОВИЙ ПЕРІОД ....................................................................................... 200 ХОРОЛОГІЯ, ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ, СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЙ І ФІТОСОЗОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИДІВ РОДИНИ ЗОЗУЛИНЦЕВІ /ORCHIDACEAE JUSS/ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ......... 201 БІОМОРФОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ БЕРЕЗИ ДНІПРОВСЬКОЇ В УМОВАХ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я ............................................ 201 ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ВАСКУЛЯРИЗАЦІЇ КОЛІННОГО СУГЛОБУ СВІЙСЬКОГО КОНЯ.................................................................. 202 ОСОБЛИВОСТІ ПОПУЛЯЦІЙ PULSATILLA PATENS ТА PULSATILLA PRATENSIS В ОХТИРСЬКОМУ РАЙОНІ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ ......................................................................................................... 203 ПОШУК ПЕРСПЕКТИВНИХ ЗА МОРФОЛОГІЧНИМИ ОЗНАКАМИ ТА БІОХІМІЧНИМ СКЛАДОМ НАСІННЯ ФОРМ ЛЬОНУ ............................................................................................................ 205 МОХОПОДІБНІ МІСТА ПОЛТАВИ (МІКРОРАЙОНІВ САДИ 1 ТА АЛМАЗНИЙ) .................................................................................................. 205 313

БІОЛОГІЯ ПАРТЕНОГЕНЕТИЧНИХ СКЕЛЬНИХ ЯЩІРОК, ІНТРОДУКОВАНИХ НА ЖИТОМИРЩИНІ .............................................. 206 ФІТОІНДИКАЦІЙНА ОЦІНКА УРБАНІЗОВАНОГО СЕРЕДОВИЩА (НА ПРИКЛАДІ EСHIUM VULGARE L. У М. КРАМАТОРСЬКУ) ......................................................................................... 207 ФАРМАКОГНОСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРСТАЧУ ГУСЯЧОГО (POTENTILLA ANSERINA L.) ................................................... 208 ВПЛИВ МЕТИЛТЕСТОСТЕРОНУ НА ЗМІНУ СТАТІ МАЛЬКІВ МЕЧОНОСЦІВ ............................................................................................... 209 ФІТОАКТИВНІСТЬ ҐРУНТУ ТА ЕКЗОМЕТАБОЛІТІВ ЛИСТОВОГО ОПАДУ ЕДАСФЕРИ ДЕЯКИХ ДЕРЕВНИХ РОСЛИН .... 210 ВИДІЛЕННЯ ТА ІДЕНТИФІКАЦІЯ БАКТЕРІАЛЬНОГО ЗБУДНИКА ІРЖАВО-БУРОЇ ПЛЯМИСТОСТІ СОЇ .................................. 211 СЕКЦІЯ «ЛІСОЗНАВСТВО» ................................................................................ 212 ВПЛИВ ІНТРОДУЦЕНТІВ НА РОЗВИТОК ДУБА ЗВИЧАЙНОГО ........ 212 ДЕНДРОПАРК КРИВОРІЗЬКОГО ЖОВТНЕВОГО ЛІЦЕЮ. ПРОЕКТ РЕКОНСТРУКЦІЇ .......................................................................... 213 ВПЛИВ ДЕЯКИХ ШТАМІВ HETEROBASIDION ANNOSUM НА ПРОРОСТКИ PINUS SYLVESTRIS ............................................................. 214 ГНІЗДОВА ОРНІТОФАУНА ОКОЛИЦЬ С. ДЕНИШІ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ ........................................................................ 215 ФІТОТОКСИЧНА АКТИВНІСТЬ ГРУНТУ РІЗНИХ ЕКОСИСТЕМ УЖГОРОДСЬКОГО РАЙОНУ...................................................................... 216 ВПЛИВ ОЗНАК ГЛОБАЛЬНОГО ПОТЕПЛІННЯ КЛІМАТУ НА СТАН ДЕРЕВНИХ ПОРІД МЕЛІТОПОЛЬСЬКОГО ЛІСОМИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ............................................... 216 ХВОСТАТІ ЗЕМНОВОДНІ ЗАПОВІДНИХ ЛІСОВИХ ОКОЛИЦЬ МІСТА КИЄВА ТА КАРПАТСЬКОГО БІОСФЕРНОГО ЗАПОВІДНИКА ............................................................................................. 218 ДОСЛІДЖЕННЯ ЕТІОЛОГІЇ ТА ПАТОГЕНЕЗУ ПОПЕРЕЧНОГО РАКУ ДУБА ЗВИЧАЙНОГО НА ТЕРИТОРІЇ ЗНАМ`ЯНСЬКОГО ЛІСНИЦТВА ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЧОРНОЛІСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» ТА ЗАХОДИ СПЯМОВАНІ НА ЗМЕНШЕННЯ ЙОГО ШКОДОЧИННОСТІ ................................................ 219 ХАРАКТЕРИСТИКА ШИШОК ТА НАСІННЯ СОСНИ КРИМСЬКОЇ В ОКОЛИЦЯХ СМТ. ЛОТИКОВЕ ....................................... 220 НЕКТАРОНОСНІ РОСЛИНИ ЛІСОВИХ НАСАДЖЕНЬ ДП «ЛЬВІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» ......................................... 222 РОЗРОБКА ВОДНОГО МАРШРУТУ КАНТАРЕВОГО РІЧИЩА ........... 222 314

ВИВЧЕННЯ ВИПРОБНИХ КУЛЬТУР ДУБА БАЗАЛЬТІВСЬКОГО ЛІСНИЦТВА ДП «КОСТОПІЛЬСЬКИЙ ЛІСГОСП» ................................. 223 ЯКІСНА ОЦІНКА ВУЛИЧНИХ НАСАДЖЕНЬ ЛИПИ СЕРЦЕЛИСТОЇ (НА ПРИКЛАДІ М. СУМИ) .............................................. 224 ВПЛИВ МІНУЮЧОЇ МОЛІ НА СУЧАСНИЙ СТАН НАСАДЖЕНЬ КАШТАНА КІНСЬКОГО В УМОВАХ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ......... 225 БІОЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СОСНИ ЗВИЧАЙНОЇ, СФОРМОВАНОЇ НА ТЕРИТОРІЇ МАЛОПОЛІСЬКОЇ НИЗОВИНИ ....... 226 ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ КАШТАНОВОЇ МІНУЮЧОЇ МОЛІ В ЧЕРКАСАХ ТА МЕТОДИ БОРОТЬБИ З НЕЮ ..... 227 ІНТРОДУКЦІЯ КАШТАНА ПОСІВНОГО(CASTANEA SATIVA MILL.) В УМОВАХ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ........................................ 227 СУЧАСНИЙ СТАН ДЕНДРОФЛОРИ ПРИШКІЛЬНИХ ТЕРИТОРІЙ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ М. ЧЕРНІГОВА ТА ШЛЯХИ ЇХ ОПТИМІЗАЦІЇ .................................................................... 229 СЕКЦІЯ «МЕДИЦИНА» ........................................................................................ 231 ДИНАМІЧНІ ПОКАЗНИКИ СКОРОЧЕННЯ ЛИТКОВОГО М’ЯЗУ ЩУРА ЗА УМОВ ГОСТОРЇ ІШЕМІЇ ........................................................... 231 ЧАСОВА ДИНАМІКА ПОСТДЕНЕРВАЦІЙНИХ ЗМІН ВИКЛИКАНОЇ АКТИВНОСТІ СПИННОГО МОЗКУ У БІЛИХ ЩУРІВ ............................................................................................................. 231 ВПЛИВ СИНДРОМУ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО НАПРУЖЕНЯ НА ВИНИКНЕННЯ ТА ПЕРЕБІГ ГІПЕРТОНІЧНОЇ ХВОРОБИ..................... 232 ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЇ ТАЛОЇ ВОДИ НА ВІРУС ГЕРПЕСУ ........................................................................................................ 234 ВПЛИВ ЙОДОДЕФІЦИТУ НА ЗАХВОРЮВАНІСТЬ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ СЕРЕД ШКОЛЯРІВ М. МАРІУПОЛЯ ......... 235 ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ, НАРОДЖЕНИХ ВІД МАТЕРІВ З ОДНОПЛІДНОЮ ТА БАГАТОПЛІДНОЮ ВАГІТНОСТЯМИ....................................................... 236 ПЕРЕДУМОВИ ТА ФАКТОРИ, ЩО СПРИЧИНЯЮТЬ ВИНИКНЕННЯ ОНКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У СЕЛІ ПЕТРОКОРБІВКА НОВГОРОДКІВСЬКОГО РАЙОНУ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ.................................................................... 237 ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАННЯ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ І-ІІ СТУПЕНЯ З ВИКОРИСТАННЯМ АПАРАТУ «VECTOR» ТА ЗУБНОЇ ПАСТИ ВЛАСНОЇ РЕЦЕПТУРИ ................................................................................ 238

315

РОЗРОБКА ЕКСТРАКЦІЙНО-ФОТОМЕТРИЧНОГО МЕТОДУ КІЛЬКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ БУТОРФАНОЛУ ТАРТРАТУ В БІОЛОГІЧНИХ РІДИНАХ ............................................................................ 238 ГІСТОЛОГІЧНІ ЗМІНИ КАРДІОМІОЦИТІВ ПРИ ДИЛАТАЦІЙНІЙ КАРДІОМІОПАТІЇ ТА ЇХ ВПЛИВ НА СКОРОЧУВАЛЬНУ ФУНКЦІЮ МІОКАРДУ ................................................................................ 239 ВІРУС ПАПІЛОМИ ЛЮДИНИ ТА РАК ШИЙКИ МАТКИ ЯК НАСЛІДОК РАННЬОЇ СЕКСУАЛЬНОЇ ІНІЦІАЦІЇ ................................... 240 РОЛЬ АНТИОКСИДАНТІВ ДЛЯ ПІДТРИМКИ ГОМЕОСТАЗУ ХВОРИХ ЩУРІВ, ЯКІ ОТРИМУВАЛИ ХІМІОТЕРАПІЮ ....................... 241 ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГНІЙНОЇ ХІРУРГІЧНОЇ ІНФЕКЦІЇ КІСТОК ТА СУГЛОБІВ У ДІТЕЙ СУМСЬКОГО РЕГІОНУ ......................................................................................................... 243 КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА РІВНЯ БІОХІМІЧНИХ МАРКЕРІВ НЕКРОЗУ МІОКАРДА, КІНЕТИКА ПІДВИЩЕННЯ ЇХ АКТИВНОСТІ У СИРОВАТЦІ КРОВІ В РІЗНІ ЧАСОВІ ПРОМІЖКИ ВІД ПОЧАТКУ ВИНИКНЕННЯ НЕКРОЗУ КАРДІОМІОЦИТІВ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЇХ ПОКАЗНИКІВ У РАННІЙ ДІАГНОСТИЦІ ІНФАРКТУ МІОКАРДА .................................... 244 ФАРМАКОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ НАСТОЙКИ З ТРАВИ КРАСОЛІ ВЕЛИКОЇ ЯК ПРОТИЗАПАЛЬНОГО ТА АНТИМІКРОБНОГО ЗАСОБУ ...................... 245 ВПЛИВ КСЕНОБІОТИКІВ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ НА СТАН САПРОФІТНОЇ МІКРОФЛОРИ КИШКІВНИКА (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)............................................... 246 ВИЗНАЧЕННЯ АНТИБІОТИКОРЕЗИСТЕНТНОСТІ ЗБУДНИКІВ ІНФЕКЦІЙ СЕЧОВОЇ СИСТЕМИ У НАСЕЛЕННЯ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ......................................................................................................... 246 ЗМІНИ СКЛАДУ МІКРОФЛОРИ КИШЕЧНИКА ЩУРІВ ЗА ДІЇ КОНСЕРВАНТУ НІПАЗОЛУ ....................................................................... 248 СЕКЦІЯ «ПСИХОЛОГІЯ» .................................................................................... 250 ГЕНДЕРНІ ВІДМІННОСТІ КОГНІТИВНО-СТИЛЬОВИХ ХАРАКТЕРИСТИК УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ ...................................... 250 СТАРТОВА ГОТОВНІСТЬ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ МЕДИЧНОГО ЛІЦЕЮ В УМОВАХ ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ....................................................................... 250 ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОВІДНИХ МОТИВІВ НАВЧАННЯ І ЇХНЬОГО РОЗВИТКУ В ПРОЦЕСІ ДОРОСЛІШАННЯ УЧНІВ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ ........................................................................................................... 251

316

ПОКАЗНИКИ РІВНЯ ПОТЕНЦІАЛУ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ .................................................................................. 252 ОСОБЛИВОСТІ ВИБОРУ МАЙБУТНЬОЇ ПРОФЕСІЇ СТАРШОКЛАСНИКАМИ СЕЛИЩА РІПКИ ............................................. 253 ОСОБЛИВОСТІ ЕТНІЧНИХ АВТО- ТА ГЕТЕРОСТЕРЕОТИПІВ У СТАРШОКЛАСНИКІВ З РІЗНИМ САМОСТАВЛЕННЯМ....................... 254 ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ САМООЦІНКИ ГІМНАЗИСТІВ НА ЇХ СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС У КЛАСНОМУ КОЛЕКТИВІ ............................ 255 ЗНАЧЕННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВИХ ЯКОСТЕЙ ПРАЦІВНИКА МНС В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ ..... 256 ОСОБИСТІСНІ ТА СОЦІАЛЬНІ ЧИННИКИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я СТАРШОКЛАСНИКІВ.............................................................. 257 ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ СХИЛЬНОСТЕЙ ДО АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ СЕРЕД СТАРШОКЛАСНИКІВ ................. 258 ВПЛИВ ДЕПРЕСИВНИХ СТАНІВ НА РОЗВИТОК МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ УЧНІВ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ ........ 259 ОСОБЛИВОСТІ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ В УЧНІВ РАННЬОГО ЮНАЦЬКОГО ВІКУ З РІЗНИМ ТИПОМ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ ................................................... 260 ПСИХОЛОГІЧНІ БАР’ЄРИ ВИПУСКНИКІВ ШКІЛ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ТА СКЛАДАННЯ ІСПИТІВ ЗОВНІШНЬОГО НЕЗАЛЕЖНОГО ОЦІНЮВАННЯ ............................................................... 261 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ КОПІНГ−СТРАТЕГІЙ ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ У ПІДЛІТКІВ ................ 262 ЧИННИКИ ІНТЕРНЕТ-ЗАЛЕЖНОСТІ У ПІДЛІТКОВОМУ ТА РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ ............................................................... 263 ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН БРЕХНІ ................................................... 265 ПСИХОЛОГІЯ ЕМОЦІЙ І ПРОБЛЕМИ ЕМОЦІЙНОЇ КОРЕКЦІЇ ПІДЛІТКІВ ...................................................................................................... 266 КОНФЛІКТИ СЕРЕД УЧИТЕЛІВ ТА УЧНІВ: ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ .............................................. 267 ОБ’ЄКТИВНІ ТА СУБ’ЄКТИВНІ ЧИННИКИ ПРОЯВУ СТРАХУ СОЦІАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У ПІДЛІТКІВ .................................................. 267 ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ МОТИВАЦІЇ ДОСЯГНЕННЯ ВИХОВАНОК ШКОЛИ ХУДОЖНЬОЇ ГІМНАСТИКИ ІЗ РІЗНИМИ ІНДИВІДУАЛЬНО-ТИПОЛОГІЧНИМИ ОСОБЛИВОСТЯМИ ................ 268

317

СЕКЦІЯ «СЕЛЕКЦІЯ ТА ГЕНЕТИКА» ............................................................. 270 МУТАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ПОПУЛЯЦІЇ DROSOPHILA MELANOGASTER ЗА ДІЇ МАЛИХ ДОЗ РАДІОАКТИВНОГО ОПРОМІНЕННЯ ............................................................................................. 270 ВИПРОБУВАННЯ ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ ЗВИЧАЙНОЇ (ZEA MAYS L.) В УМОВАХ ЕКСТРЕМАЛЬНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА АРТЕМІВСЬКОГО РАЙОНУ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ.............................. 271 ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНОКОМПОНЕНТНОГО РЕГУЛЯТОРА ВІДПОВІДІ SCO3812 У STREPTOMYCES COELICOLOR.................................................................................................. 271 ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ПОЛІМОРФІЗМІВ ГЕНІВ, ЩО КОДУЮТЬ МЕТАБОЛІЗМ ДОФАМІНУ ТА ПСИХІЧНИХ ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ В УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ................. 273 УСПАДКУВАННЯ РОЗМІРУ КРАЙОВИХ КВІТОКУ СОНЯШНИКА КУЛЬТУРНОГО .................................................................. 274 АНАЛІЗ ГЕНЕТИЧНИХ РЕСУРСІВ ВИДУ I.PUMILA L. ДЛЯ СЕЛЕКЦІЇ САДОВИХ БОРІДКОВИХ ІРИСІВ ........................................... 274 СОРТОВИВЧЕННЯ ТА ОЦІНКА ВІТЧИЗНЯНИХ СОРТІВ АЙСТРИ ОДНОРІЧНОЇ ................................................................................. 276 ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА СОРТІВ ЛЮПИНУ БІЛОГО ЗА ВИРОЩУВАННЯ В УМОВАХ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ ................ 276 АНАЛІЗ ЧАСТОТИ ТА СТРУКТУРИ «МОДЕЛЬНИХ» ПРИРОДЖЕНИХ ВАД РОЗВИТКУ НОВОНАРОДЖЕНИХ У ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ ............................................................................ 277 ВИВЧЕННЯ РІСТУ СЕГМЕНТІВ СТЕБЛА В КУЛЬТУРІ IN VITRO І КЛОНАЛЬНЕ МІКРОРОЗМНОЖЕННЯ СОРТІВ КАРТОПЛІ.................. 279 АГРОБІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТОМАТІВ ЧЕРРІ ........................... 280 ВПЛИВ РЕЧОВИН З ЦИТОКІНІНОВОЮ АКТИВНІСТЮ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ КЛОНАЛЬНОГО МІКРОРОЗМНОЖЕННЯ КАРТОПЛІ ...................................................................................................... 280 ВПЛИВ СИСТЕМИ ЗЕМЛЕРОБСТВА NО-TILL НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ ВІТЧИЗНЯНОЇ ТА ЗАРУБІЖНОЇ СЕЛЕКЦІЇ............................................................................... 281 СЕКЦІЯ «ХІМІЯ» .................................................................................................... 283 ЕЛЕКТРОХІМІЧНИЙ СИНТЕЗ КУПРУМ СУЛЬФІДІВ ........................... 283 КОРОЗІЙНІ ВЛАСТИВОСТІ МАТЕРІАЛІВ ЕЛЕКТРОДІВ КИСЛОТНИХ АКУМУЛЯТОРІВ ................................................................. 283 ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ДЕЯКИХ ПОХІДНИХ АКРИДИНУ .................................................................................................... 284 318

ЖОРСТКІСТЬ ВОДІ. ВИМІРОВАННЯ ЖОРСТКОСТІ ВОДИ У РІЗНИХ РАЙОНАХ М.СЕВАСТОПОЛЯ .................................................... 284 ИССЛЕДОВАНИЕ ФИЗИКО-ХИМИЧЕСКИХ СВОЙСТВ СМЕШАННОГО РАСТВОРИТЕЛЯ ВОДА – АЦЕТОН ПРИ 298,15 К, И ВЛИЯНИЕ ИХ НА ВОЗМОЖНОСТЬ ПРОТЕКАНИЯ РЕАКЦИИ КОМПЛЕКСООБРАЗОВАНИЯ ................................................ 285 СИНТЕЗ 3-АЛКІЛ-5-АЛКІЛАМІНО-1,2,4-ТІАДІАЗОЛІВ ........................ 287 ДОСЛІДЖЕННЯ СИНЕРГІЧНОЇ ДІЇ ТАНІДІВ У БІНАРНИХ РОСЛИННИХ ЕКСТРАКТАХ ...................................................................... 287 ВЗАЄМОДІЯ СОЛЕЙ (О-АЛКІЛ)ДИТІОКАРБОНАТНОЇ КИСЛОТИ З АРОМАТИЧНИМИ СОЛЯМИ ДІАЗОНІЮ ТА ВИВЧЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ СИНТЕЗОВАНИХ СПОЛУК ....................................... 288 ВИЗНАЧЕННЯ МОЛЕКУЛЯРНОЇ МАСИ РЕЧОВИНИ МЕТОДОМ ОСМОМЕТРІЇ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ЯЄЧНОЇ МЕМБРАНИ ................ 289 СИСТЕМА ДЛЯ ТРЕКІНГУ НАНОЧАСТИНОК ....................................... 290 СТВОРЕННЯ Й ПОШУК БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ СПОЛУК НА ОСНОВІ КОНДЕНСОВАНИХ СИМЕТРИЧНИХ ТРИАЗОЛІВ ................ 291 НАПРЯМЛЕНА МОДИФІКАЦІЯ СПОЛУКИ ZSTK474 З МЕТОЮ ПІДВИЩЕННЯ ЇЇ ІНГІБУЮЧОЇ ДІЇ ЩОДО ФОСФАТИДИЛІНОЗИТОЛ 3-КІНАЗИ ....................................................... 292 РОЛЬ АКТИВНИХ ФОРМ ОКСИГЕНУ В ПРОЦЕСАХ СТАРІННЯ ....... 292 КВАНТОВО-ХІМІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ БУДОВИ ТА ЕЛЕКТРОННО-СПЕКТРАЛЬНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЕЛЕКТРОЛЮМІНЕСЦЕНТНОГО КОМПЛЕКСУ ЦИНКУ З 8-(3,5ДИФЛУОРОФЕНІЛСУЛЬФАНІЛАМІНО)ХІНОЛІНОМ .......................... 293 ФОРМУВАННЯ ОСАДІВ СОЛЕЙ ЖОРСТКОСТІ НА ЕЛЕКТРОДІ, ЩО МОДЕЛЮЄ КАТОДНО ЗАХИЩУВАНУ КОНСТРУКЦІЮ ............. 294 РОЗРОБКА ЕКСПРЕСНОЇ МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ МЕРКУРІЮ В НАФТІ ТА НАФТОПРОДУКТАХ ...................................... 294 СИНТЕЗ І ДОСЛІДЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОЇ АКТИВНОСТІ СПІРОКАРБОНУ ТА ЙОГО ПОХІДНИХ ................................................... 296 НОВІ СПОЛУКИ АЛЮМІНІЮ .................................................................... 297 ФІЗИКО-ХІМІЧНІ АСПЕКТИ ОТРИМАННЯ НАНОКРИСТАЛІВ ОКСИДУ ЦИНКУ .......................................................................................... 298 МОНОМЕР - ПОЛІМЕРНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ ПРИ ФОРМУВАННІ ЕПОКСИДНИХ КОМПОЗИЦІЙ ................................................................... 299 ЯМР 1Н СПЕКТРОСКОПІЯ У ДОСЛІДЖЕННІ ВНУТРІШНЬОМОЛЕКУЛЯРНОГО ВОДНЕВОГО ЗВ’ЯЗКУ ............................................ 300

319

ЛАНТАНОЇДВМІСНІ ГЕТЕРОПОЛІСПОЛУКИ: СИНТЕЗ, ІЧСПЕКТРОСКОПІЧНИЙ АНАЛІЗ І МІКРОМОРФОЛОГІЯ ПОВЕРХНІ ...................................................................................................... 300 ПОРІВНЯННЯ СТІЙКОСТІ СИНТЕТИЧНИХ ВОЛОКОН ДО ДІЇ АГРЕСИВНИХ СЕРЕДОВИЩ...................................................................... 301 ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ДЕЯКИХ ПОХІДНИХ АКРИДИНУ .................................................................................................... 302 БІФУНКЦІОНАЛЬНІ АДАМАНТИЛВМІСНІ МОНОМЕРИ ТА ПОЛІМЕРНІ КОМПОЗИТНІ АНТИФРИКЦІЙНІ ПОКРИТТЯ НА ЇХ ОСНОВІ ........................................................................................................... 303 ЗМІСТ ........................................................................................................................ 304

320