Ryzhanova A

Norwegian Journal of development of the International Science No 42/2020 37 SOCIAL EDUCATION IN UKRAINE: DYNAMICS FROM AUTHORITARIAN TO DEMOCRATIC TIMES

Ryzhanova A.

Doctor of Pedagogical Sciences, professor, professor of the social work and sociocultural activities management department at Sumy State Pedagogical University named after A.S. Makarenko, Ukraine

СОЦІАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ: ДИНАМІКА ВІД АВТОРИТАРНИХ ДО ДЕМОКРАТИЧНИХ ЧАСІВ

Рижанова А.

доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри соціальної роботи та менеджменту соціокультурної діяльності Сумського педагогічного університету імені А.С.Макаренка, Україна

Abstract

Transformation of social education in Ukraine is being analyzed: from authoritarian socialist to democratic national; the fear of educating is being criticized as a danger that will bring back authoritarian social education; directions of improving Ukrainian social education are being defined according to needs of information age.

Анотація

Аналізується трансформація соціального виховання в Україні: з авторитарно-соціалістичного до демократично-національного, критикується страх до виховання як небезпеки повернення авторитарного соціального виховання, визначається необхідність вдосконалення українського соціального виховання відповідно до потреб інформаційної доби.

Keywords: social education, authoritarian education, democratic education, social education in Ukraine.

Ключові слова: соціальне виховання, авторитарне виховання, демократичне виховання, соціальне виховання України.

Актуальність проблеми полягає в тому, що стабільність та благополуччя будь-якої країни в періоди трансформації культури людства багато в чому залежать від якості соціального виховання та вчасного його вдосконалення відповідно до цивілізаційних змін. Україна, крім того, перебуває в тривалому процесі набуття громадянсько-національної ідентичності, після виходу з авторитарного радянського конгломерату. Тому аналіз динаміки та визначення тенденцій розвитку українського соціального виховання за інформаційної доби сприятимуть підвищенню його якості та консолідації нашої країни на внутрішньо-суспільному рівні, а також на зовнішньому – гідної інтеграції до європейського, світового співтовариств.

Аналіз дослідження проблеми. Соціальне виховання в Україні досліджується переважно фахівцями з соціальної педагогіки. Історія та теорія динаміки цього процесу у філогенезі були вивчені нами в докторській дисертації «Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті» та відповідних статях [9-13; 29], а також в наукових публікаціях після захисту [25-28]. Теорію та сучасну практику соціального виховання дітей та молоді розробляють О.Білик [3], Н.Максимовська [7], В.Плєшаков [15] та ін.. Соціальне виховання як предмет соціально-педагогічних досліджень та соціальний механізм перетворення соціокультурної практики вивчають Н.Печериця [14], Н.Потьомкіна [17-19], А.Тадаєва [33], [35] та ін.; соціальність (зокрема соціальну компетентність, соціальну культуру, а також соціальні якості: толерантність, соціальна довіра, солідарність тощо) як результат соціального виховання – О.Білик [2;3], Козубовська & Гвоздяк [6], М.Максимовський [8], О.Рассказова [16], А.Рижанова [30;31], А.Тадаєва [34], С.Харченко [37], О.Хендрик [38]. Проте українське соціальне виховання саме в динаміці від авторитарного радянського до сучасного демократичного досліджено недостатньо.

Метою статті є узагальнення результатів динаміки соціального виховання в Україні. Завдання дослідження: аналіз змін українського соціального виховання з радянських часів до сьогодення; критика «страху виховання» вітчизняної «державної» педагогіки; визначення тенденцій вдосконалення соціального виховання в Україні за інформаційної доби людства. Методи дослідження: аналіз та узагальнення джерел інформації з теорії та практики соціального виховання, розвитку соціальності соціальних суб’єктів, соціально-педагогічної діяльності як науково обґрунтованих технологій соціального виховання; співставлення, порівняння авторитарного та демократичного соціального виховання; екстраполяція тенденцій розвитку глобальної культури людства на напрями вдосконалення соціального виховання в Україні, а також методи термінологічного аналізу, синтезу та аналогії.

Виклад основного матеріалу. Здійснене нами історико-культурне (з первісного до інформацій-

38 Norwegian Journal of development of the International Science No 42/2020 ного суспільства) дослідження соціального вихо- Україні за радянських часів. Демократичне соціавання як предмета вивчення соціальної педагогіки льне виховання – продукт вдосконалення культури [29] дало підставу для з’ясування соціокультурної соціумів (Давня Греція, Новітні часи), в яких усвісутності цього виховання як продукту культури і домлюється аксіома: гармонізація суспільних та іноб’єктивної частини соціальної реальності. «Соціа- дивідуальних потреб у соціальному розвитку досяльне виховання» – процес цілеспрямованого зміц- гається через соціальну творчість (складова соціанення доцентрових спрямувань соціальних льної культури – вищого якісного рівня суб’єктів через набуття ними соціальності. Воно є соціальності) вільної людини. «Певна свобода гропотребою будь-якого соціуму, тому виникає та роз- мадянина в умовах становлення ціннісного плюравивається водночас з ним. Таки характеристики со- лізму унеможливлює подальше застосування зовніціального виховання, як: «цілеспрямованість», а шнього «примушення» для оволодіння соціальнізначить і «усвідомленість», – визначають його не стю, тому в культурі розпочинається накопичення стихійним, а саме керованим складником соціаліза- досвіду «зацікавлення» самої людини через сисції, хоча і передбачають ті самі етапи соціального тему соціального виховання у власному соціальрозвитку (соціальна адаптація, соціальна інтегра- ному розвитку, набутті соціальних ціннісних орієнція, соціальна індивідуалізація). Консолідованості, тацій» [10]. Отже, «демократичне соціальне вихоінтегрованості та солідарності соціум (від племін- вання» – соціокультурний процес ного, сімейного, етнічного, державного тощо до цілеспрямованого створення сприятливих умов у глобального) набуває саме завдяки результату соці- соціумі (зміцнення та урізноманітнення позитивального виховання – соціальності. Термін «соціаль- них та нейтралізація або мінімізація негативних ність» соціального суб’єкта (людина, група, суспі- впливів соціального середовища) для усвідомлельство, регіон світу, людство) розглядається нами ного, добровільного розвитку та самовдосконаяк його система соціальної орієнтації (ієрархія со- лення соціальності всіх соціальних суб’єктів через ціальних цінностей, соціальних якостей, просоціа- їх активізацію соціальної динаміки. Демократичне льної поведінки), як прояв усвідомлення власної со- соціальне виховання уможливлює не лише схоціальної суб’єктності й індивідуального позитивно- дження соціальними цінностями (від сімейних, еттворчого ставлення до соціального буття (від сімей- нічних, громадянських тощо до регіональних, глоного до глобального), а також до інших соціальних бальних, долаючи при цьому егоїзм особистісний суб’єктів (детальніше див. [25;30;31]). та попередніх соціумів), але і якістю процесів їх за-

Крім того, «цілеспрямованість» соціального своєння (адаптація, результат – соціальна грамотвиховання означає ще і його орієнтованість на цін- ність), їх відтворення (інтеграція – соціальна комності-цілі певні соціуму та методи їх досягнення, петентність), їх вдосконалення (індивідуалізація –узагальнено (відповідно до імперативу І.Канта) це соціальна культура). Це гарантує взаєморозвиток виглядає таким чином: «людина як мета» або «лю- соціальних суб’єктів та їхнього соціального середодина як засіб». Звідси випливає пояснення специ- вища. Таким чином, специфічною складовою демофіки авторитарного та демократичного соціального кратичного соціального виховання стосовно автовиховання. «Авторитарне соціальне виховання» ритарного є його третя складова – соціальна індиві(відомо з архаїчних часів) – соціокультурний меха- дуалізація, тобто сприяння творчому ставленню до нізм цілеспрямованого нав’язування певним соціа- соціального буття, його вдосконаленню відповідно льним суб’єктом (як правило, соціальною групою) до потреб соціальних суб’єктів та соціокультурних обмеженого соціального розвитку (лише засвоєння викликів. Розвинена соціальна культура соціальних та відтворення соціального досвіду) більшості суб’єктів стимулює сталий розвиток соціуму, у представників соціуму задля збереження його ста- свою чергу, активна участь у вдосконаленні соцілості та/або на користь правлячої верхівки. Автори- уму сприяє подальшій динаміці соціальної культарне соціальне виховання досягає успіху через тури людини (групи, суспільства), тому в демокра«примушення» відповідати соціальним зразкам, за тичному вихованні переважає активно-перетворюрахунок знищення відчуття власної гідності, соціа- вальний громадський аспект. Авторитарне льної суб’єктності людини, групи (перетворення їх соціальне виховання намагається «законсервувати» на засіб досягнення чужих цілей), воно спрямовує соціум, тому не допускає соціальної індивідуалізасоціум у минуле, зберігаючи його існуючу куль- ції більшості населення («гвинтиків» соціального туру, але не сприяючи її розвитку, що в результаті організму), а лише тих, кому «видніше»: партія, кеприрікає соціальну спільноту на занепад, оскільки рівництво, лідер соціуму тощо. Отже, в авторитарпозбавляє людину соціальної творчості. Не можна ному вихованні переважає державно-каральний асне погодитися з А. Швейцером, який наполягав: пект. «Коли суспільство впливає на індивіда сильніше, У радянській Україні, як і в інших республіках ніж індивід на суспільство, починається деградація союзу, за понад 70 років була сформована жорстка культури, оскільки в цьому випадку неминуче зме- система державного соціального виховання насеншується вирішальна величина – духовні та мора- лення від народження до уходу з життя людини. льні здібності людини. Відбувається деморалізація Вона використовувала фактично всі соціальні інсуспільства, воно стає нездатним розуміти і вирі- ститути, заклади, засоби інформації, форми суспішувати проблеми, що виникають перед ним» [39, льної свідомості, сфери буття (родинне, профес.69]. Такий маніпулятивний вид соціального вихо- сійне, громадянське, дозвілля тощо), нав’язуючи вання під назвою «соціалістичне» реалізовувався в

Norwegian Journal of development of the International Science No 42/2020 39 «всім і кожному» марксистсько-ленінську ідеоло- ставлення до процесу соціального виховання, до багію та формуючи «будівника комунізму» за прин- зового терміну «виховання», вважаємо, наочніше ципом «хто не з нами, той проти нас» (детальніше можливо прослідкувати через аналіз законодавчих див. [29, с.286-294]). Ефективність соціалістичного актів системи освіти, зокрема і стосовно соціальної виховання (завдяки якісній системі) досі доводять педагогіки, предметом наукового дослідження якої його «жертви» під червоними прапорами на вули- саме і є соціальне виховання. цях і площах незалежної України, демонструючи Стосовно соціальної педагогіки, яка «повернубажання «втечі від свободи» (Е.Фромм) та повер- лася» (радянське клеймо «буржуазної науки») занення до «стабільного» минулого. вдяки педагогічній громадськості разом з гуманіза-

З 1991 року самостійна Україна взяла курс на цією та демократизацією суспільного життя ще в демократизацію суспільства, а, отже, це мало озна- період радянської перебудови. У 1989-1991 рр. діяв чати і на перетворення авторитарного «соціалісти- Тимчасовий науково-дослідний колектив (ТНДК) чного» виховання на демократичне соціальне вихо- «Школа-мікрорайон» при Академії педагогічних вання. Ейфорія відмови від марксистсько-ленінсь- наук СРСР, його головне завдання – створення ких цінностей перших років незалежності принципово нової концепції соціального виховідбилася процесом «деідеологізації» суспільного вання. Дві експериментальні площадки ТНДК прабуття, проте «з водою викинули і дитя». На преве- цювали в Запоріжжі та Донецьку і на території Укликий жаль, ненависть до маніпулятивного соціалі- раїни реалізовувалися Постанова Держкомітету стичного виховання (яке, дійсно, тривалий час ефе- СРСР з народної освіти «Про введення інституту ктивно поневолювало індивідуальну та суспільну соціальних педагогів» (липень 1990 р.) та «Кваліфісвідомість багатьох народів) призвела, на наш пог- каційні характеристики соціального педагога та соляд, до ототожнення «виховання» з «маніпуля- ціального працівника» (березень 1991 р.). Однак у цією», тому – і до формування страху до нього, аж незалежній Україні спочатку соціальна педагогіка до відмови від відповідного терміну. Демократич- впроваджувалася, скоріше дякуючи ентузіазму окний принцип «не нав’язування» цінностей в умовах ремих фахівців, ніж централізовано через Міністернедовіри до «виховання» в Україні, вочевидь, реа- ство освіти. Наприклад, професійна підготовка солізувався як сподівання, що у вільній країні націо- ціальних педагогів (спеціалістів) з 1991 р розпочанально-громадянські цінності запанують самі со- лась у Харківській державній академії культури, у бою, тому переважив процес заперечення та руйну- тому же році соціально-педагогічна перекваліфікавання соціалістичного виховання, а не процес ція фахівців з педагогічною освітою та соціальнорозбудови системи національно-громадянського педагогічна перепідготовка спеціалістів з вищою соціального виховання (сприяння набуттю етнічно- освітою – у Донецьку та Запоріжжі, а в Законі Укгромадянської ідентичності колишніми «радянсь- раїни «Про освіту» (1991 р.) [21] тільки зазначалося кими людьми», стимулювання сучасного сімейно- те, що соціально-педагогічний патронаж здійснюгромадського виховання, відновлення відчуття вла- ється соціальними педагогами, їх кваліфікаційні хасної гідності та соціальної суб’єктності тощо). Со- рактеристики були затверджені Кабінетом Міністціалістичний менталітет населення (особливо регі- рів України лише в 1994 р. [4], а статус соціального онів з традиційним російським впливом) цілеспря- педагога як педагогічного працівника – аж в редакмовано не долався, скоріше стихійно, через ції Закону України «Про освіту» 1996 року, стаття «майдани». На наш погляд, тривала вербальна не- 22 [21]. Прискореного розвитку соціально-педаговизначеність суті та змісту національно-громадян- гічна освіта і наука набули наприкінці 90-х рр. ХХ ських цінностей країни (що об’єднують «всіх»), ві- століття разом з введенням обов’язкового викладсутність системи демократичного соціального ви- дання курсу «Соціальна педагогіка» в усіх педагоховання щодо їх поширення не в останню чергу гічних закладах вищої освіти (ЗВО). З початком призвели до того, що через 23 роки незалежності ХХІ століття практично в них усіх були створені кастав можливим радянський реваншизм, з втратою федри соціальної педагогіки; публікувалися наутериторій (Донецько-Луганських та Криму). Було кові статті, монографії, підручники; здійснювалася втрачено час, за Ю.Харарі, завдяки новим ціннос- підготовка аспірантів, докторантів, створювалися тям, що створюють уявну реальність (яка володіє спеціалізовані вчені ради із захисту дисертацій за реальною силою) «сапієнс здібні змінити соціаль- спеціальності 13.00.05 – соціальна педагогіка. Наний устрій, характер міжособистісних відносин, приклад, з 1997 до 2010 року вперше в Україні було економічну реальність та інші форми поведінки за захищено 15 докторських дисертації з соціальної 10-20 років» [36, с.43-46; 26]. Не використавши де- педагогіки (з них 12 за 2004-2010 рр.). Посади соцімократичний соціально-виховний механізм розбу- альних педагогів були введені в усі заклади освіти, дови соціальних конструкцій суспільства на нових в соціальні служби; кваліфіковані соціальні педацінностях, що об’єднують «усіх», Україна і через гоги працювали в деяких приватних підприємствах, майже тридцять років потерпає від сепаратизму, со- у громадських організаціях, газетах, на місцевому ціальної недовіри, а, отже, не може йтися ані про телебаченні, у міських парках, на ігрових майданостаточну незалежність, ані про справжню самос- чиках, у супермаркетах тощо. Край розвитку соціатійність, ані про економічно-фінансовий добробут льної педагогіки було покладено Міністерством країни, що, в свою чергу, не сприяє розвитку соціа- освіти і науки України, яке під час реформування льності громадян. Неоднозначність, суперечливість галузі у «Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої

40 Norwegian Journal of development of the International Science No 42/2020 освіти» (2015) відмовило на право існування як со- будовуванні її цінностей-цілей (виховання) та овоціально-педагогічній освіті, так і науці. Соціальна лодінні засобами (знання, вміння, навички – навпедагогіка навіть перестала існувати як складова чання; почуття, якості, поведінка – виховання) їх педагогіки, а потонула в соціальній роботі. З 2016 досягнення, адже і сьогоднішні компетентності з року ЗВО по всій країні замість соціальних педаго- них складаються. Саме ці обидва цілеспрямовані гів здійснюють набір на спеціальність «Соціальна освітні процеси забезпечують розвиток (якісні та робота» і на бакалаврат, і в магістратуру, і в аспіра- кількісні зміни) особи, хоча вона може змінюватися нтуру; зрозуміло, що кафедри поступово змінили і стихійно, але з менш гарантованим та «приємним» назви. Парадоксально, але при цьому в законі «Про для соціуму результатом. Зрозуміло, що і освітні освіту» (2017, редакція 2020) у Статті 76. «Психо- процеси, і стихійні, - це все соціалізація. У сучасних логічна служба та соціально-педагогічний патро- вітчизняних освітніх законодавчих актах, на наш наж у системі освіти» йдеться про те, що «соціа- погляд, не все гаразд з цим «хребтом», особливо льно-педагогічний патронаж у системі освіти стосовно «виховання», яке поступово перестали сприяє взаємодії закладів освіти, сім’ї і суспільства тлумачити в законах (навіть в базовому «Про у вихованні здобувачів освіти, їх адаптації до умов освіту»), та й саме поняття в них зустрічається все соціального середовища… Соціально-педагогічний рідше. На нашу думку, позитивним виключенням патронаж здійснюється соціальними педагогами» був такий освітній документ, як «Базовий компо[22]. На наш погляд, загалом написано правильно нент дошкільної освіти» 1998 року, де чітко визна(хоча чому лише патронаж, чому не соціально-пе- чалося, що «виховання — залучення дитини до сидагогічна профілактика, супровід, корекція, реабі- стеми вироблених людством цінностей, організація літація тощо – соціально-педагогічна діяльність в умов для її духовного зростання, формування основ цілому?), але ж немає підготовки здобувачів вищої ціннісного ставлення до дійсності, створення фоосвіти за такою спеціальністю в Україні (!). До речі, нду "хочу". Навчання — засвоєння дитиною знань, може бути відповідна спеціалізація у соціального оволодіння уміннями й навичками, здатність викопрацівника, однак це не є те саме. На жаль, вияви- ристовувати їх у житті, формування культури пілося, що в демократичній Україні, не зважаючи на знання, створення фонду "можу"», а освіта здійспроблеми з соціальністю громадян (особливо не ви- нюється в ході навчання та виховання[1]. Погоджустачає соціальної довіра, толерантності, соціальної ючись з цим, вважаємо, ще слід було би додати, що відповідальності, творчості, солідарності та інших освіта (разом виховання та навчання) є керованим соціальних якостей), не потрібен соціальний педа- процесом соціалізації, на відміну від стихійних, та і гог – фахівець з соціального виховання, хоча він є виховання стосується не лише дитини. Однак нова майже в усіх західних країнах-сусідах, крім англо- редакція цього документу в 2012 році втратила помовних. Наприклад, Німеччина, якій удалося подо- нятійну «прозорість», хоча набула компетентніслати реваншизм фашизму, відновити національну ного підходу, інших оновлень та зберегла «пріоригідність, соціальну довіру, об’єднати «розірваний» тет соціально-морального розвитку особистості» Берлінською стіною народ, не в останню чергу, за- [1]. За правовими документами освіти, перелічених вдяки демократичному соціальному вихованню, су- вище років, навіть такий надзвичайно важливий для часні технології якого розробила німецька соціа- України вид соціального виховання як політичне льна педагогіка. Проте в Україні і саме «вихо- відсутнє, і у вищій освіті зокрема з остраху політичвання», на нашу думку, теж знаходиться «в опалі». ного зомбування студентської молоді. Проте метою

У попередніх публікаціях з аналізу законодав- демократичного політичного виховання є не чих актів освіти з 1991 до 2017 рр. щодо соціаль- нав’язування конкретних політичних цінностей, а ного виховання в нашій країні [27; 28], ми вже до- «цілеспрямоване сприяння розвитку їх політичної водили існуючу, на нашу думку, неузгодженість у соціальності: ціннісне ставлення до політичного системі провідних педагогічних термінів. Зрозу- буття; усвідомлення своєї політичної суб’єктності міло, що з’являються нові: «компетентність», «ін- та власної політичної позиції; вдосконалення навидивідуальна освітня траєкторія», «інклюзивне нав- чок цивілізованого її відстоювання в соціумі; чання», «електронний підручник», - і це дуже до- вміння розбиратися в плюралізмі політичних набре, це свідчить що освіта оновлюється відповідно прямів (виявляти їх ідеологічну сутність), критично до вимог соціуму, а в інформаційній цивілізації, оцінювати політичну інформацію; оволодіння полівважаємо, саме освітня галузь має визначати на- тичною креативністю, колаборацією, комунікапрями трансформації суспільства, отже, має випе- цією» [27]. Але в 2019-2020 роках було редакційно реджати. Поряд з тим, вона не повинна «втратити оновленні провідні законодавчі документи в сиссебе», має залишатися освітою, соціокультурною темі освіти [5;22;23], тому слід розглянути їх на сутністю якої є цілеспрямований, контрольований предмет можливих змін стосовно виховання, соціапроцес соціалізації заради гарантованого соціаль- льного виховання. ного відтворення та/або розвитку соціальних Зробимо це на прикладі провідного закону суб’єктів. Освіта – це єдиний у філогенезі соціаль- «Про освіту» у редакції від квітня 2020 р. Тут уже в ний інститут, створений спеціально для контролю- меті освіти зазначено (серед іншого) «…виховання вання процесу соціалізації через обмеження, міні- відповідальних громадян, які здатні до свідомого мізацію, компенсацію її негативних стихійних суспільного вибору та спрямування своєї діяльновпливів. «Хребтом» освіти є сприяння людині у ви- сті на користь іншим людям і суспільству…» [22], отже, згадується «виховання» і за змістом фактично

Norwegian Journal of development of the International Science No 42/2020 41 громадянське (тобто соціальне). Додамо, що най- тентностей. Як бачимо, терміни у законі представширше соціальні аспекти виховання розкриті в зо- лені не системно, ті самі поняття розуміються і як бов’язаннях педагогічних, науково-педагогічних та складові процеси, і як шляхи, і як результат, до того наукових працівників (навіть вказані методи: наста- ж не зовсім ясно як вони співвідносяться один з одновленням і особистим прикладом): сприяти повазі ним, відсутня їх ієрархія, а це ж провідний закон до суспільної моралі і суспільних цінностей, додер- освіти, на ньому базуються спеціальні: «Про дошкіжанню правових основ, прищепленню патріотизму, льну освіту», «Про вищу освіту» тощо. Стосовно формуванню «у здобувачів освіти прагнення до вза- згаданого вище політичного виховання, результати єморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, якого разом з правовим вихованням визначатимуть етнічними, національними, релігійними групами» стабільність та перспективність країни, то в новій [22]. Проте в Статті 1. «Основні терміни та їх визна- редакції «Про освіту» зміцнені заборонні заходи: до чення» цей термін відсутній, навпаки, додається Статті 6., де йдеться про принцип невтручання поплутанина в його розуміння, оскільки «результати літичних партій в освітній процес, водночас, з ненавчання» пояснюються як «знання, уміння, нави- обхідністю «різнобічності та збалансованості інфочки, способи мислення, погляди, цінності, інші осо- рмації щодо політичних, світоглядних та релігійбисті якості, набуті у процесі навчання, виховання них питань» [22], додається частина 3 Статті 31. та розвитку» [22] , тобто, за авторами закону, цін- «Особливості відносин між закладами освіти та поності та особистісні якості є результатом навчання, літичними партіями (об’єднаннями) і релігійними а не в цілому освіти, крім того, виходить, що ре- організаціями», в якій зокрема наголошується на візультати навчання набуваються в процесі вихо- дсутності права у політичних партій створювати у вання? Вважаємо, що тлумачення відповідає тер- ЗВО власні осередки, забороняється партіям «збеміну «результати освіти», а не лише «навчання», і рігання, розміщення, розповсюдження реклами, можливо треба зазначити, що цім результатом є плакатів, подарунків, стендів, листівок, аудіо- чи ві«набута компетентність», яка розкрита в тексті деоматеріалів, інших матеріальних чи нематеріальстатті відповідно. У термінах закону «виховання» них об’єктів (крім підручників), які містять: наймеще згадується як спрямованість «педагогічної дія- нування чи символіку політичних партій (об’єдльності», разом з навчанням та розвитком. На нашу нань), громадських чи благодійних організацій, думку, «розвиток» є наслідком педагогічної діяль- назва чи символіка яких співзвучні з назвами та синості через процеси виховання та навчання. Хоча мволікою політичних партій (об’єднань)» і таке про «єдність навчання, виховання та розвитку» йде- інше [22]. З цим не можна не погодитися, проте на ться в Статті 6. «Засади державної політики в сфері одних заборонах, як відомо, виховного результату освіти та принципи освітньої діяльності», а в меті не досягти. дошкільної освіти шляхом її досягнення, крім нав- Слід зазначити, що ґрунтовніше питання вітчання та виховання, виявилася «соціалізація», ко- чизняного соціального виховання відображено у тра, як вже зазначалося, аніяк не може бути освіт- «Концепції національно-патріотичного виховання нім процесом, оскільки навпаки освіта є керованим в системі освіти України». Однак Концепція потрепроцесом соціалізації задля її гарантованого ре- бує аналізу в окремій публікації, лише підкреслимо, зультату. Метою «повної загальної середньої освіти що політичне виховання тут теж не розкривається і є всебічний розвиток, виховання і соціалізація осо- не визначається провідним: «Серед виховних набистості..» [22], тут категорії, що ми аналізуємо, прямів сьогодні найбільш актуальними виступають вже не є «шляхи» і чомусь залишилися без «нав- громадянсько-патріотичне, духовно-моральне, війчання». Шляхом забезпечення цієї мети визначено ськово-патріотичне виховання як основні складові «формування ключових компетентностей», тобто національно-патріотичного виховання, як стрижкомпетентності тут вже не є результатом. Позитив- неві, основоположні, що відповідають як нагальним є те, що серед них названі «громадянські та со- ним вимогам і викликам сучасності, так і закладаціальні компетентності, пов’язані з ідеями демокра- ють підвалини для формування свідомості ниніштії, справедливості, рівності, прав людини, добро- ніх і прийдешніх поколінь…» [5]. Безумовно, буту та здорового способу життя, з усвідомленням перелічені напрями змісту національного вихорівних прав і можливостей» [22], але не зрозуміло, вання дуже потрібні, але, на нашу думку, без полічи відносяться «громадянські» компетентності до тичного і правового складників досягнути успіхів у «соціальних», чи вони самі по собі. В меті позашкі- демократичному громадянському вихованні немольної освіти по суті зазначені лише здібності, жливо. Національно-громадянське виховання в знання, вміння та навички: «є розвиток здібностей країні – це її соціальне самовиховання для досягдітей та молоді у сфері освіти, науки, культури, фі- нення усвідомленої суб’єктності на внутрішньому зичної культури і спорту, технічної та іншої твор- рівні соціуму. Це те, чого більшість розвинених сучості, здобуття ними первинних професійних спільств досягли за попередньої – індустріальної знань, вмінь і навичок, необхідних для їх соціаліза- доби. ції, подальшої самореалізації та/або професійної ді- Інформаційна цивілізація висуває відсутні у яльності» [22], - куди ж поділися цінності, погляди, філогенезі вимоги до країн світу як соціальних якості, якщо в усій освіти здійснюється принцип суб’єктів. Утворення нових типів соціумів (регіона«єдності навчання, виховання та розвитку»?! . Ме- льного та глобального) викликають до життя і відтою вищої освіти є здобуття різноманітних компе- повідні види соціального виховання, щоб зміцніти

42 Norwegian Journal of development of the International Science No 42/2020 консолідованість інноваційних соціальних утво- 2. Білик О. М. Розвиток соціальності іноземрень, забезпечуючи їхню стійкість, витривалість до них студентів у процесі соціально-педагогічного випробувань через формування в усіх їх внутрішніх супроводу соціалізації в освітньо-культурному сесоціальних суб’єктах регіональної та глобальної со- редовищі вищого навчального закладу. Science and ціальності. Отже, формування демократичної наці- Education a New Dimension. Pedagogy and онально-громадянської системи виховання в Укра- Psychology. 2016. IV (48), Iss. 102. P. 7–10. їні ускладнюється необхідністю розбудови водно- 3. Білик О. М. Формування міжетнічної толечас регіонального (для нас європейського) та рантності іноземних студентів у контексті соціаліглобального виховання населення країни. Зрозу- зації в освітньо-культурному середовищі вищого міло, що в розбудові останніх двох ми не одинокі, навчального закладу: культурологічні засади.Педаце об’єктивна цивілізаційна вимога, але з націона- гогіка та психологія : зб. наук. пр. / Харків. нац. пед. льно-громадянським соціальним вихованням нам ун-т ім. Г. С. Сковороди. Харків, 2015. Вип. 48. ніхто не допоможе (завадити – так!), але якщо укра- C. 163–173. їнському суспільству це не вдасться, то країна втра- 4. Кваліфікаційні характеристики соціальтить соціальну суб’єктність. Тому соціальне вихо- ного педагога. Інф.зб.МО України. 1994. №20. –вання (як складник виховання) не можна «ховати» С.15-32. за іншими соціалізаційними процесами або «боя- 5. Концепція національно-патріотичного витися» його, оскільки це об’єктивна соціальна реаль- ховання дітей та молоді в системі освіти України у ність, культурний механізм зміцнення соціуму, ре- редакції 2019 р.: зультати цього виховання залежать від цінностей, https://mon.gov.ua/storage/app/uploads/public/5d5/27 які воно транслює. 9/7ca/5d52797ca746c359374718.pdf

Висновки. Демократичне соціальне виховання 6. Козубовська І.В., Гвоздяк В.М. Проблема є надзвичайно важливим для консолідації українсь- міжетнічної толерантності в полікультурному суского суспільства, зміцнення солідарності його насе- пільстві. Norwegian Journal of development of the Inлення через створення сприятливих умов для доб- ternational Science. 2020. №41. VOL.3. P. 40-43. ровільного розвитку соціальності (від соціальної 7. Максимовская Н. А. Анимация в сфере дограмотності до соціальної культури) всіх соціаль- суга как механизм социального воспитания . Euroних суб’єктів через оволодіння ними соціальних pean Applied Sciences (Sttutgart). – 2013. – № 2. –(від сімейних до глобальних) цінностей, відповід- P. 94 – 97. них якостей та просоціальної поведінки. Проте за 8. Максимовський М. Structure and contents of близько 30 років незалежності в нашій країні не student youths social culture: social pedagogical aspect вдалося створити систему такого виховання, яка би / M. Маksymovskyi // Norwegian Jornal of developактуалізувала національно-громадянський її аспект ment of the International science. № 2. 2017, p. 55–59. через освітній простір. На жаль, і в освіті через від- 9. Малько А.О. Тенденції розвитку соціальсутність чітко визначеної сучасної системи педаго- ного виховання в сучасному соціокультурному гічних понять і місця «виховання» (зокрема і «соці- контексті. Теоретико-методичні проблеми вихоального виховання») в неї, а також через відмову вання дітей та учнівської молоді: зб. наук. праць. –від підготовки соціальних педагогів – фахівців з со- Кн.1. – Київ,2003. ціального виховання – загальмувався процес розви- 10. Малько А.О. Соціальне виховання як протку теорії демократичного соціального виховання дукт культури: до обґрунтування культурологічних та наукового обґрунтування соціальною педагогі- основ соціальної педагогіки. Науковий вісник кою його сучасних технологій, зважаючи на поши- Чернівецького університету. Педагогіка та психорення стихійної кіберсоціалізації. Особливістю со- логія. – Чернівці: Рута, 2002. – Вип. 143. ціального виховання в Україні є одночасна розбу- 11. Малько А.О. Соціальне виховання інфордова системи національно-громадянського, маційного суспільства. Теоретико-методичні прорегіонального та глобального виховання, але ефек- блеми виховання дітей та учнівської молоді: зб. тивність цього результату забезпечить сталу соціа- наук. пр. : у 2 кн. Кн.1. – Київ, Ін-т проблем вихольну суб’єктність країни та її гідне входження до вання АПН України, 2002. С.82-87. європейської співдружності та у глобальний світ. 12. Малько А.О. Соціальне виховання у вітчи-

Перспективи подальших досліджень даної зняній системі освіти інформаційної доби. Вісник проблеми пов’язані з обґрунтуванням теорії регіо- ХДАК: зб. наук. праць. – Вип.21. – Харків: ХДАК, нального соціального виховання, оскільки для Ук- 2007. – С. 211-218. раїни важливо не лише завершити процес націона- 13. Малько А.О. Соціальне виховання як пильно-громадянської ідентифікації, але і ефективно тання національної та глобальної безпеки в умовах впроваджувати регіонально-європейську. інформаційного суспільства. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: зб. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ: наук. пр. – Вип 9. – Київ,2006. – С.16-22. 1. Базовий компонент дошкільної освіти. До- 14. Печериця Н. М. Соціально-педагогічна кошкільне виховання. 1999. №1. С.6-19. Нова редак- рекція вад міжособистісної взаємодії в студентської ція 2012 р.: молоді: постановка проблеми. Sciences of Europe. https://mon.gov.ua/storage/app/media/doshkilna/bazov Praha, 2017. Vol. 1, № 22. Р. 33–37. ij- komponent-doshkilnoyi-osviti-na-sajtostatochnij.pdf

Norwegian Journal of development of the International Science No 42/2020 43 15. Плешаков В. А. Интеграция, киберсоциа- Вид-во УжНУ «Говерла», 2019. Випуск 1 (44). –лизация и социальное воспитание: студент и препо- С.151- 155. даватель в информационном пространстве. Педаго- 28. Рижанова А.О. Соціальне виховання у вітгическое образование и наука. 2010. № 1. С. 27–31. чизняній системі освіти інформаційної доби (аналіз 16. Рассказова О.І. Розвиток соціальності основних законодавчих та нормативних актів). Вісучнів в умовах інклюзивної освіти: теорія та техно- ник Харківської державної академії культури: зб. логія: моногр. Харків, 2012. 468 с. наук. праць. – Харків, 2007. Вип.21. – С.211-218. 17. Потьомкіна Н.З. Профілактика інтернет-за- 29. Рижанова А.О. Розвиток соціальної педаголежності юні засобами соціально-педагогічної ані- гіки в соціокультурному контексті : дис.д-ра пед. мації. Perspectives of world science and education. наук: 13.00.05. «Соц. педагогіка» )/Харків. Держ. Abstracts of the 3rd International scientific and practi- акад. культури. Харків, 2004. 456 с. cal conference. CPN Publishing Group. Osaka, Japan, 30. Рижанова А.О. Розвиток соціальної 2019. Pp. 64-68. суб’єктності та принцип субсидіарності соціально18. Потьомкіна Н.З. Залежність старшокласни- педагогічної діяльності. Педагогіка та психологія: ків від соціальних мереж та тенденції соціально-пе- зб. наук. праць. – Вип.48. – Харків: ХНПУ дагогічної профілактики. The scientific heritage, ім.Г.С.Сковороди, 2015. – С. 130-141. No 45 (2020) Р.7. Budapest, Hungary. Pp. 55-60 31. Рижанова А.О. Розвиток соціальності в ку19. Потьомкіна Н.З. Профілактика залежності льтурі інформаційного суспільства. Проблеми інстаршокласників від соціальних мереж: зарубіжний женерно-педагогічної освіти : зб. наук. пр. / М-во досвід. Danish Scientific Journal. Vol.2. No 32. 2020. освіти і науки, молоді та спорту України, Укр. інж.P. 57-64. пед. акад. — Харків, 2012. — Вип. 36. – C. 240–245. 20. Про вищу освіту: закон України від 2014; 32. Сталий розвиток як парадигма суспільного Редакція від 18.03.2020 № 1556-VII: зростання ХХІ ст. // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 http://www.geograf.com.ua/geoinfocentre/20-human21. Про освіту: закон України від 23.05.1991; geography-ukraine-world/273 редакція 23.03.1996: 33. Тадаєва А. В. Модель соціально-педагогічhttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1060-12 ного супроводу медіасоціалізації молодших школя22. Про освіту: закон України від 05.09.2017; рів у ЗНЗ у сучасному інформаційному просторі. Редакція від 02.04.2020 № 2145-VIII: British Journal of Science, Education and Culture, https://kodeksy.com.ua/pro_osvitu.htm 2014. No. 1. (5) (January-June). Volume V. “London 23. Про повну загальну середню освіту: закон University Press”. London, 2014. – С. 24 – 30. України від 16.01.2020 № 463-IX: 34. Тадаєва А.В. Розвиток соціальної компеhttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 тентності молодших школярів засобами нових 24. Рижанова А.О Актуалізація соціального медіа. Обрії: наук. -пед. журн. Івано-Франківськ, виховання як умови прискорення суспільного роз- 2015. №1(40). С.92-95. витку України. Вісник ЛНУ імені Тараса Шевче- 35. Трансформація соціальної педагогіки та нка. – 2018 . – №1 (315). – С.123-132. соціальної роботи в культурі інформаційного сус25. Рижанова А.О. Відновлення соціальної до- пільства: колективна монографія (до 90-ряччя віри – завдання соціального виховання в сучасній ХДАК) / за наук. ред. проф.. А.О.Рижанової. Україні. Соціально-педагогічна діяльність у сфері Харків: ХДАК, 2019, 208 с. дозвілля: проблеми і перспективи: матер. науково- 36. Харари Ю.Н. Sapiens. Краткая история чепрактичної конференції, присвяченої 25 річниці ловечества [пер. с англ. Л.Сумм]. – Москва: підготовки соціальних педагогів та 20 річчю ство- Синдбад, 2016. – 520 с. рення кафедри соціальної педагогіки в ХДАК, 9 37. Харченко С.Я. Значення категорії «соціагрудня 2016 р. /під ред. проф. А.Рижанової та ін. – льність» в пошуках методологічної основи розвиХ.: ХДАК, 2016. – С.6-9. тку сучасної соціально-педагогічної науки. Соціа26. Рижанова А.О. Глобальне соціальне вихо- льна педагогіка: теорія та практика. 2012. №3. С.4вання: від Я.А.Коменського до Ю.Харарі. Interna- 13. tional Independent Scientific Journal (Польща). 2020. 38. Хендрик О. Ю. Соціально-педагогічні №15. VOL.3. Pp. 68-75. умови підвищення ефективності розвитку соціаль27. Рижанова А.О. Політичне виховання сту- ності студентів-хореографів засобами хореографії. дентів: соціально-педагогічний аспект. Науковий Вісн. Харк. держ. академії культури : зб. наук. пр. –вісник Ужгородського університету. Серія «Педа- Харків : ХДАК, 2013. – Вип. 41. – С. 277 – 285. гогіка. Соціальна робота: зб. наук. пр. Ужгород: 39. Швейцер А. Благоговение перед жизнью. –Москва: Прогресс, 1992. – 573 с.