19_ by №5 №5

qŠ`ŠhqŠhj`

У Володимирі-Волинському з 29.04 по 5.05: 5 хлопчиків 3 дівчинки народилися 6 пар одружилися 13 осіб померли

7 ТРАВНЯ У цей день вшановується пам‘ять мучеників Сави

Стратилата і Євсевія. У минулі часи до цього дня у селян закінчувався хліб, розпочинався голодний травень: «Ну, хліб-то давно весь вийшов, піди візьми у Савки в лавці». У давнину з цього дня бувало ще 12 холодів. У садах починають квітнути яблуні, розкривають бруньки груші.

ЧИТАЙТЕ В НАСТУПНОМУ НОМЕРІ

Сб

Нд

+11... +190 +10... +190 +8... +190 +10... +200

Єжик мріє про мир, але лишається на війні…

Пт

Чт

ТРАВНЯ

2015

ЧЕТВЕР

№19 (308)

ВОЛОДИМИР ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ГАЗЕТА

Ціна вроздріб

1 грн. 50 коп.

16 квітня увесь Інтернет ряснів новиною про те, що 19-річний житель нашого міста Юрій Якимович, який обороняв наші кордони на сході України у складі 3 роти 5 батальйону ДУКу, отримав поранення під Пісками та потребує допомоги. У юнака численні осколкові поранення, опіки, йому відірвало безіменний палець на лівій руці. Але Юрій знову рветься у бій. Єжик, саме так його кличуть побратими. Інтерв’ю з цим молодим героєм читайте у наступному номері.

Пам’ятаємо, шануємо, голову схиляємо… Ц

ьогоріч, у 70-ту річницю перемоги у Другій світовій війні, Президент України Петро Порошенко своїм указом започаткував нову пам’ятну дату - День пам’яті та примирення. Відзначатимуть цей день 8 травня. Проте День Перемоги ніхто не скасовує. Як і раніше, 9 Травня - державне свято і вихідний день.

Перипетії навколо бізнесу голови спілки промисловців та підприємців ВолодимираВолинського Наталії Любімцевої Мабуть, більшість володимирчан знають магазин будівельних матеріалів «Райдуга», розташований на вулиці Цинкаловського в нашому місті. Останнім часом магазин, а точніше земля, що під ним, стала предметом гарячої полеміки. А суть справи, як завжди, в грошах. Про те, хто, скільки й за що має заплатити й чи може не платити, читайте в наступному номері.

Василь

Павлов нагороджений

орденом Червоної Зірки, медалями «За відвагу!», «За Вітчизну!» «За визволення Варшави», «За взяття Берліна», «За взяття Німеччини» та ще понад 20 ювілейними медалями та двома Почесними грамотами від Верховного Головнокомандувача.

8 травня офіційно відзначається у багатьох країнах Європи та світу як Міжнародний день перемоги над фашизмом і День пам’яті жертв Другої світової війни. У США, Франції та Польщі 8 травня - День Перемоги. У Латвії - День розгрому нацизму і пам’яті жертв Другої світової війни, а в Норвегії - День звільнення та День ветерана. Минулого року вперше в історії України на офіційних заходах із нагоди річниці закінчення Другої світової війни використовували не російську георгіївську стрічку, а європейську символіку - зображення червоного маку. Він ніби уособлює кривавий слід від кулі, а багряна квітка символізує героїзм та є свідченням невмирущої пам’яті про мільйони загиблих. Дата святкування та символіка відходять на задній план, коли мова заходить за наших сивочолих ветеранів – Другої світової війни, українського визвольного руху (ОУН-УПА) та жертв нацизму. З кожним днем цих людей стає все менше, бо роки не шкодують нікого. Реалії нашого життя нещадні до тих, хто колись боровся за волю та перемогу, тому наш обов’язок їх оберігати від усіляких бід та негараздів.

Петро Мартинюк - ветеран УПА, кавалер державного ордену «За мужність» 3 ступеня, кавалер ордену Володимира Великого 3 ступеня, голова братства УПА Володимир-Волинського району. Двічі поранений під час Другої світової війни, Петро Пилипович пізнав ще й лихо сталінських таборів, відсидівши там 15 післявоєнних років. Магазини

Заграва» та «Заграва-2» «

×åêàºìî íà Âàñ! З 8 по 22 травня

Наша адреса: вул.Устилузька, 32

пропонують

знижка

на зошити – 10%

№19 7 ТРАВНЯ 2015 РОКУ

ДЕНЬ ЗА ДНЕМ

У пошуках роботи

Пам’ятаємо, шануємо, голову схиляємо… (Продовження. Початок на стор.1) Тетяна ПАЛАЄВСЬКА На сьогодні в Україні налічується приблизно півтора мільйона ветеранів Другої світової війни та ОУН-УПА. У середньому за рік у країні помирає кілька сотень ветеранів та учасників Другої світової. Як повідомили нам у департаменті соціального захисту Волинської облдержадміністрації, ветеранів УПА та жертв політичних репресій у нашій області 367. Учасників війни, серед яких, власне, й ветерани Другої світової, – 38 тисяч. У нашому ж місті 34 ветерани Другої світової, а ветеранів УПА – 9. Як бачимо, залишилося їх дуже мало, і всі вони - люди поважного віку, які потребують нашої з вами уваги. Тому слід пам’ятати про них не тільки в День пам’яті та примирення та в День Перемоги, а й тоді, коли вони цього найбільше потребують. У рамках відзначення Дня пам’яті та примирення по всій країні заплановані святкові заходи. Не залишатиметься осторонь і громадськість нашого міста. 8 травня о 9.00 відбудеться покладання вінків до братських могил, пам‘ятників та пам‘ятних знаків. Того ж дня об 11.00 пройде панахида за загиблими, покладання вінків, квітів до обеліску Слави. О 12.00 - зустріч «Уклін

Щоб не сталося лиха!

а прогнозами українського гідрометеорологічного центру, в перші тижні травня очікується значне потепління та мала кількість опадів, що сприятиме підвищенню пожежної небезпеки в лісах.

У зв’язку з цим Держлісагентство здійснює посилений контроль за пожежною безпекою в лісах. Лісогосподарські підприємства завершують створення мережі мінералізованих смуг, їх поновлення в лісових масивах та перекривають лісові дороги. Спільно з правоохоронцями та рятувальниками здійснюється рейдове патрулювання та цілодобове чергування у лісових масивах, аби оперативно виявити та локалізувати пожежі.

живим – загиблим слава» ветеранів Другої світової війни, воїнів УПА, воїнівафганців, учасників АТО. 9 травня о 10.00 міський голова Петро Саганюк зустрічатиметься з ветеранами Другої світової війни, воїнами УПА, представниками ветеранських громадських організацій, учасниками АТО. Відбудеться також вручення нагород і урочиста програма «Для Вас, ветерани» (КМЦ). Отож, з цього року 8 травня будемо вшановувати тих, хто не повернувся живим із війни 1939-1945 років, згадувати кожного, хто боровся з нацизмом. 9 ж травня вшановуватимемо тих, хто пройшов випробування Другої світової війни, хто зумів довести, що українці – сильна нація, яка вистоїть перед будьяким ворогом. Шановні володимирчани! Давайте у ці дні вкотре покажемо світу, що наша країна - сильна, вільна та єдина держава. Приколіть у ці дні до одягу червоні маківки, прийдіть та схиліть голови перед могилами полеглих у боях, віддайте шану тим, хто ще живий, оточіть їх всебічною увагою та турботою. Давайте також запалимо свічку, долучимося до Першої хвилини миру, яка розпочнеться 8 травня о 23.00. Волинське управління лісового та мисливського господарства закликає жителів Волинського краю бути обачними і не нехтувати правилами пожежної безпеки в лісах. Один непогашений недопалок, викинутий у лісі, чи залишене після себе ще жевріюче вогнище можуть стати причиною масштабних лісових пожеж. На громадян, які не дотримуються правил пожежної безпеки в лісах, чекає адміністративна відповідальність та чималий штраф. У разі завдання великої шкоди лісовим насадженням порушників можуть притягнути до кримінальної відповідальності. Прес-служба Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

Юні гімнастки на «Перлинах Львова» 1-3 травня команда художніх гімнасток Володимир-Волинської ДЮСШ (тренери Олена Медведюк та Лілія Чорна) взяли участь у ІХ Міжнародному турнірі з художньої гімнастики «Перлина Львова». На турнірі наші юні гімнастки показали непогані результати: Анастасія Марчук і Мілана Довлєтханова посіли четверті місця, Ірина Олійник, Анастасія Гаврилюк – п’яті, Анастасія Планковська, Діана Герасимук, Аня Сидорук, Крістіна Крупкіна, Олена Смоляр – шості місця.

Òðàôóíêè

• Шагаліна Лілія Антонівна 29.05.1958 р.н. • м. ВолодимирВолинський, вул. Ак. Глушкова, 10/75 тел. 2-16-61, (093) 775 8146 • Мета: отримання посади менеджера. • Досвід роботи: 14.11.2013р. – 20.11.2013р. - приватний підприємець Захарда, менеджер зі збуту готової продукції. • 14.11.2012р. – 13.11. 2013р. - ТОВ «СТОР» ЛТД, менеджер. • 10.11.2003р. – 06.03.2004р. – ПП «Атон», завідуюча складом. • 15.06.1991р. – 17.10.1992р. – в/ч 65253, бібліотекар. • 31.08.1983р. – 31.08.1984р. – Суходільська середня школа, вчитель англійської мови. • 15.04.1983р. – 1.06.1983р. – Суходільська середня школа, вчитель англійської мови. • 4.11.1982р. – 11.03.1984р. – військовий дитячий садочок, вихователь. • Освіта: 1975 – 1979 рр. – Луцький державний педагогічний інститут ім. Лесі Українки, спеціальність: англійська мова. • Додаткова інформація: знання англійської мови, робота на комп’ютері, комунікабельна, вмію спілкуватися із людьми. • Мажуляс-Черенюк Анна Олександрівна 22.12.1988 р.н. • м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, буд.120 тел. (096)135 06 61 • Мета: отримання посади вчителя української мови та літератури.

На прийом до пенсійного спеціаліста У травні спеціалісти управління Пенсійного фонду України в місті Володимирі-Волинському та районі проводитимуть виїзні прийоми громадян за наступним графіком:

• Досвід роботи: 2010 – 2014 рр. – НВК «ЗОШ І – ІІІ ст. – ДНЗ» с. Хотячів, вчитель української мови та літератури. • Освіта: 2005 – 2010 рр. – Рівненський гуманітарний педагогічний університет, спеціальність: українська мова та література, зарубіжна література, практична психологія. • Додаткова інформація: вміння працювати з дітьми, вміння розробляти інтерактивні, нестандартні плани уроків, використання сучасних методів навчання, комунікабельна, пунктуальна. • Романюк Оксана Іванівна 30.11.1978 р.н. • м. Володимир-Волинський, вул. Зимнівська, 69/1 тел. (098) 088 43 65 • Мета: отримання посади оператора заправних станцій, продавця продовольчих та непродовольчих товарів. • Досвід роботи: 2011 – 2015 рр. – Волинська філія ТОВ «Золотий Екватор», оператор заправних станцій. 2009 – 2011 рр. – Волинська філія ТзОВ «Континент Нафто Трейд», оператор заправних станцій. 2007 – 2008 рр. – Волинська філія ТзОВ «ТД» Континіум – Галичина», оператор заправних станцій. • Освіта: Незакінчена вища, Луцький державний технічний університет, спеціальність: інженер-конструктор. • Додаткова інформація: знання касової дисципліни, програми 1С, товарознавства, є посвідчення оператора. Спеціаліст

Âàêàíñ³¿ Âîëîäèìèð-Âîëèíñüêîãî ì³ñüêðàéîííîãî öåíòðó çàéíÿòîñò³ Характеристика вакансії З/п бармен 2 200 бармен 2 500 бухгалтер 1 700 вишивальник 2 500 водій автотранспортних засобів 2 000 водій автотранспортних засобів 2 500 дорожній робітник 2054(2) дорожній робітник 1 826,98 електромеханік 1 900 електромеханік 1 448 електромонтер із ремонту та обслу2 000 говування електроустаткування інженер-програміст 2 083 кухар 3 000 оброблювач птиці 2000(4) офіціант 2000(2) продавець непродовольчих товарів 1 300 продавець продовольчих товарів 1 280 продавець продовольчих товарів 2 000 продавець продовольчих товарів 1500 (2) розкрійник 3 800 секретар керівника (організації, під2 500 приємства, установи) слюсар із контрольновимірювальних приладів та авто2 140 матики (електромеханіка) тваринник 1 500 термообробник швацьких виробів 1 800 тракторист 2 000 фельдшер 1300(2) швачка 2500(5) юрист 3 000 Можливе працевлаштування осіб, які вимушено залишили місце проживання внаслідок обставин, пов‘язаних із тимчасовою окупацією АР Крим та проведенням антитерористичної операції на сході країни. «Адреса центру: м.Володимир-Волинський, вул.Устилузька, 17.»

Місце проведення

Дата проведення

Величко Лариса Анатоліївна, начальник управління

с. Хотячів (сільська рада)

15.05.2015 р. з 10.00 до 12.00

Левчук Руслана Володимирівна, перший заступник начальника управління

с. Шистів (ФАП)

21.05.2015 р. з 10.00 до 12.00

Говорили про харчування учнів

Старти надій-2015

Нещодавно у приміщенні міської ради відбулася нарада з питань організації харчування у школах міста. В робочій зустрічі взяли участь директори шкіл міста, голови комітетів конкурсних торгів, бухгалтери, юрист міського управління освіти, заступник міського голови Лариса Кулікова, начальник відділу захисту прав споживача Алла Троць, спеціаліст управління економіки Петро Шумєєв. На нараді обговорили, як виконуються договірні зобов’язання за результатами конкурсних торгів щодо забезпечення якісного, збалансованого харчування учнів, забезпечення контролю за виконанням вимог чинного законодавства.

Днями в басейні спорткомплексу «Олімп» відбулися змагання учнів сьомих класів загальноосвітніх шкіл міста з плавання (дистанція 50 м). Змагання відбувались у рамках ІІ етапу Всеукраїнських дитячих спортивних ігор серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів «Старти надій-2015». Перше місце посіли юні плавці із ЗОШ №5 та спеціалізованої школи-інтернату «Центр освіти та соціальнопедагогічної підтримки».

Ñëóæáà 101

За що катував знайомого? До чергової частини ВолодимирВолинського МВ УМВС України у Волинській області надійшло повідомлення від 29-річного місцевого жителя. Чоловік розповів правоохоронцям про те, що знайомий побив його металевим ланцюгом і попік розжареними на вогні плоскогубцями. Під час досудового розслідування працівниками міліції було встановлено, що підозрюваний у вчиненні злочину 32-річний житель міста, знаходячись за місцем свого проживання, бив свого знайомого по різних частинах тіла металевим ланцюгом,

розжаривши на вогні плоскогубці, попік йому тулуб, обличчя, шию, руки та ноги. Слідчим відділенням ВолодимирВолинського МВ УМВС України у Волинській області було розпочато кримінальне провадження за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 (катування) Кримінального кодексу України. Триває слідство, підозрюваному загрожує покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до п’яти років. Аліна МАТУСЕВИЧ, помічник начальника ВолодимирВолинського міськвідділу внутрішніх справ по взаємодії з громадськістю

Навічно у пам’яті… На 81 році життя перестало битися серце вмілого організатора і керівника, хорошої людини, колишнього директора Володимир-Волинського сільськогосподарського технікуму Вітрука Миколи Михайловича. Микола Михайлович народився 15 червня 1934 року в селі Ставки Турійського району Волинської області. У 1949 році закінчив Ставківську семи-

РІДНЕ МІСТО

річну школу і став студентом Володимир-Волинського технікуму механізації сільського господарства, який закінчив у 1953 році. З 1953 по 1955 рік - служба в армії, а після демобілізації Микола Вітрук продовжив трудову діяльність у Луківському училищі механізації на посаді майстра виробничого навчання, згодом - викладача спецдисциплін.

Знайшла у городі снаряд 3 травня на пульт зв’язку ДПРЧ-7 надійшло повідомлення про те, що в районі цукрового заводу жінка знайшла у городі предмет, зовні схожий на вибухонебезпечний. На місце події виїхав заступник начальника державної пожежно-рятувальної частини Олександр Бенеда та слідчооперативна група міського відділу внутрішніх справ. При зовнішньому огляді встановлено, що це дійсно вибухонебезпечний предмет часів Другої світової війни, артилерійський снаряд 76 мм. Піротехнічна група аварійно-рятувального загону управління державної служби з надзвичайних ситуацій знешкодила небезпечну знахідку у спеціально встановленому місці. Виявивши вибухонебезпечний предмет, негайно повідомте державну пожежно-рятувальну службу за номером 101 або 3-80-01. З 1960 по 1966 рік навчався у Львівському сільськогосподарському інституті. З 1967 року - директор Оваднівського профтехучилища №23. За вагомий внесок у справу навчання і виховання підростаючого покоління у 1971 році нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. З 1972 року обраний головою колгоспу «Радянська Україна» (м.Устилуг). З 1976 року по 1987 рік Микола Михайлович керував районним об’єднанням «Сільгосптехніка». А з 1987 року по

Пенсіонерка кілька днів була замкнута у власній квартирі 2 травня поступило повідомлення про те, що літня жінка, 1939 року народження, замкнулась у власній квартирі, яка знаходиться на 5 поверсі 5-поверхового будинку, що на вулиці Князя Василька. На місце виклику виїхало перше відділення ДПРЧ-7 під керівництвом заступника начальника ДПРЧ-7 Олександра Бенеди. Було встановлено, що пенсіонерці стало зле, і вона близько 5 днів (з її слів) лежала на підлозі квартири та не могла підвестися, щоб покликати на допомогу чи викликати рятувальників. Нарешті, пенсіонерці вдалося привернути до себе увагу сусідів стуком по батареях. Олег ІОВЕНКО, провідний фахівець ВолодимирВолинського МРВ УДСНС України у Волинській області

2005 рік очолював ВолодимирВолинський сільськогосподарський технікум. За період його діяльності тут відкриваються нові спеціальності, зміцнюється навчально-матеріальна база навчального закладу. Микола Вітрук був прекрасним педагогом, хорошим керівником і людиною щедрої душі. Його педагогічна нива, щедро засіяна добром і вмінням, уже проросла і врожаїться у серцях його вихованців. Ця людина назавжди залишиться у пам’яті колег і вихованців.

Виконавчий комітет міської ради, педагогічний і студентський колективи агротехнічного коледжу висловлюють глибокі співчуття родині покійного. Хай буде земля йому пухом і Царство Небесне. Петро Саганюк, Микола Веремчук, Лариса Кулікова, Олег Свідерський, Наталія Прогонюк, Олег Борбелюк, Валентин Вірковський, Андрій Гудим, Андрій Принда, Дмитро Здіховський, Олександр Коновалюк, Микола Савельєв, Володимир Смоляр.

День примирення й пам’яті та День Перемоги відзначимо спокійно Рина ЛІДНИЦЬКА

цьому запевнив міський голова Володимира-Волинського Петро Саганюк під час пресконференції, яку провів для представників місцевих ЗМІ 5 травня.

- В країні на святкові вихідні чекають із острахом, очікуючи різноманітних провокацій… - Справді. Іноді складається враження, що хтось навмисне нагнітає обстановку. Звичайно, в тій ситуації, яку маємо в Україні, чекати можна чого завгодно. Та, думаю, обійдеться. У Володимирі-Волинському День примирення й пам’яті та День Перемоги, впевнений, відзначимо спокійно: люд у нас мирний, проявів агресії за ним помічено не було. Крім того, буде вжито всіх необхідних заходів для того, аби все пройшло спокійно. 8 травня на площі Героїв відбудеться панахида за всіма загиблими в роки Другої світової війни. Участь у ній візьмуть і ветерани УПА, і ветерани Великої Вітчизняної. Вони 70 років тому боролися зі спільним ворогом, воювали за незалежність Батьківщини. 9 травня в урочистостях із нагоди Дня Перемоги, думаю, візьмуть участь, крім ветеранів, які воювали за свою землю 70 років тому, й ветерани Афганістану, й ті, хто захищає нашу країну від агресора на східному фронті нині. Війна – біда для всіх, незалежно від віку. Але основна відповідальність зараз лежить на молоді. Чимало молодих володимирчан не повернулися з нинішньої війни. Рани від втрати ще відкриті, особливо в рідних загиблих. Тому сім’ям загиблих вояків АТО приділяємо особливу увагу. Як я вже неодноразово казав, родину кожного із загиблих на фронті володимирчан опікає один із моїх заступників. Я на минулому тижні відвідав три таких родини - Упорових, Ілляшуків, Головіних.

Поспілкувався з ними, поцікавився проблемами. Дрібні ми усуваємо власними силами, в робочому порядку. Приміром, у будинку Упорових треба зараз півтори стінки обмурувати блоками. Думаю, до 20 травня ми це зробимо. Та найбільша проблема сімей загиблих – житло. - Ви згадували про перейменування низки вулиць у ВолодимиріВолинському. Зокрема й на честь героїв АТО… - У місті існує близько 30 вулиць, названих на честь російських і радянських політиків, громадських діячів. Найближчим часом ці вулиці будуть перейменовані. Але підійти до цього треба зважено. Особливо, якщо йдеться про перейменування вулиць на честь загиблих героїв АТО: треба вибрати вулиці, які би не були тупиковими, щоб були пов’язані з загиблими. Приміром, родина Упорових живе на вулиці Львівській. Її перейменовувати не випадає. Але поряд є вулиця Карбишева, яку можна перейменувати на вулицю Упорова. Аби діти покійного Ігоря, йдучи до школи, знали, що йдуть вулицею, названою на честь їхнього батька, який загинув, захищаючи Україну. Є ідея перейменувати вулицю Павлова на честь Дмитра Колеснікова, наймолодшого в нашому місті загиблого героя АТО. Тим паче, що покійний Дмитро жив на вулиці Павлова, там мешкають його батьки. Володимирчани дуже позитивно сприймають те, що вулиці в місті будуть перейменовані на честь людей, яких вони знали, людей, які віддали життя за свою країну й свій народ. - Голова Волинської ОДА Володимир Гунчик наразі перебуває в Краматорську… - Ви знаєте, що Волинській області були доведені завдання зі зведення фортифікаційних споруд на східних рубежах країни. Наразі Володимир Гунчик інспектує роботи зі зведення цих споруд, а також зу-

Трояндова алея пам’яті з’явилась у школі 25 квітня на подвір’ї ЗОШ №1 одинадцятикласники заклали трояндову алею на честь загиблих у зоні АТО випускників школи Миколи Бондарука, Олександра Давидюка, Олександра Максименка. Вони – наші захисники, наші герої, які полягли, захищаючи Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність.

Учні висадили двадцять вісім кущів троянд. Ця алея завжди нагадуватиме нам про тих героїв, які навчались у нашій школі і загинули як герої. Їхній подвиг назавжди залишиться у наших серцях. Тетяна ХОРУНЖА, учениця 10 класу ЗОШ №1

Відверта розмова з перевізниками На минулому тижні перший заступник міського голови Микола Веремчук зустрівся з підприємцями, які здійснюють пасажирські перевезення у місті: Андрієм Горуном, Ігорем Павловським, Володимиром Ляшуком, Іваном Собчуком, Михайлом Тищуком, директором ПрАТ «АТП-10707» Володимиром Дячуком. Під час зустрічі говорили про перевезення пільговиків, уважне ставлення водіїв маршрутних таксі до пасажирів, особливо до учасників АТО та рідних загиблих в АТО військовослужбовців. Микола Веремчук наголосив, що, крім дотримання законів, перевізникам слід також дотримуватися принципів людяності, взаємоповаги, співчуття і взаємодопомоги.

стрічається з бійцями наших, волинських, військових підрозділів, які дислокуються зараз на Сході. - Коли все ж таки буде виділена ділянка під нове кладовище? - Думаю, найближчим часом. Епопея, як кажуть, підходить до завершення. Та й зволікати далі не можна - за лічені місяці на кладовищі «Федорівське» не залишиться місць для поховання. Міністерство оборони, нарешті, нібито дає добро на виділення ділянки під кладовище. Натомість просить звільнити від оплати за землі, на яких розташовані 14-а бригада, колишні танковий полк і військторг. Такий варіант можливий. Мій перший заступник Микола Веремчук їде до Києва, де вкотре обговорюватиме питання виділення землі під кладовище. Заодно завезе в Міністерство оборони фото занедбаних територій, на яких колись були військторг і танковий полк, нехай побачать, у якому стані ці об’єкти. Може, задумаються. Щодо нас, то, звільнивши військових від земельного податку, місто втрачатиме мільйон гривень на рік, район – близько 10 мільйонів. Але й кладовище нам украй потрібне. Там хоронять людей не лише з Володимира-Волинського, а й із усього району. - Чи правда, що у Володимирі з’явиться гауптвахта? - Правда. Ймовірно, вона буде розташована в колишньому приміщенні військової комендатури, де зараз знаходиться військова служба правопорядку. Я особисто ставив перед губернатором, військовим комісаром, керівництвом оперативного командування питання про збільшення чисельності служби правопорядку. Їх наразі – 4 особи, а військових у нашому місті – кілька тисяч осіб. Втім, військові одразу ж заявляють: «У нас немає умов». Таким чином постало питання ремонту приміщення комендатури, на який із обласного бюджету було виділено 400 тисяч гривень.

Грали на травневі в баскетбол 2 травня на базі Володимир-Волинського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №3-ліцей» відбувся любительський баскетбольний турнір, ініціаторами проведення якого стали представники ВолодимирВолинської міської організації «Україна молода». Вони, а саме Максим Клим’юк та Андрій Садовський, які вже не вперше організовують турніри з баскетболу, стали його організаторами й цього разу. Участь у змаганнях узяли 6 команд, 3 чоловічих і 3 жіночих, членами яких були як школярі, так і дорослі любителі баскетболу. Вік гравців, за словами яких баскетболу в місті варто було би приділяти більше уваги, коливався від 13-14 до 56 років. Відтак, турнір сміливо можна назвати турніром поколінь. За перемогу учасники змагань боролися завзято, особливо запеклою була боротьба між дівочими командами. Як результат, 3 місце серед жіночих команд здобули юні «Мандаринки», 2 місце посіла «Ромашка», а 1 місце впевнено вибороли найдосвідченіші баскетболістки з «Юності». Щодо чоловіків, то, за результатами ігор, бронза дісталася команді «Ветерани», срібло - «Хмаринці», а золото здобули відчайдушні «Снікерси». У турнірному суперфіналі, на який із нетерпінням чекали вболівальники й у якому чарівна «Юність» зійшлася з енергійними «Снікерсами», останні й перемогли. Хоча гра була радше матчем дружби, ніж змаганням.

А ще на ярмарку проводитимуться майстер-класи з соломкарства (виготовлення сучасних браслетів з використанням народних технік) та зі створення квітів із текстилю. Як розповіли нам організатори ярмарку, мета цього заходу – популяризація народних художніх промислів та збір коштів на операцію однорічному хлопчику Владиславу Венеку (діагноз – акроцефалосиндактилія). Отож, шановні володимирчани, прийдіть на ярмарок, візьміть участь у майстер-класах і допоможіть маленькому хлопчику здолати важку недугу. «РМ»

Не обійшлося, певна річ, і без нагород. Так, команди, які посіли в турнірі перші та другі місця, отримали грошові винагороди, баскетбольні м’ячі та квитки на сеанси в міському кінотеатрі. Команди, які посіли треті місця, також отримали подарунки, які, сподіваємося, припали їм до смаку, в прямому й переносному сенсі. Відзначили за результатами ігор і найкращого гравця турніру. Ним стала Віра Кондисюк, яка отримала в подарунок баскетбольний м’яч. «РМ»

Шановні володимир-волинці! У цьому році ми вперше відзначатимемо 8 травня День пам’яті і примирення, а 9 травня - День Перемоги над нацизмом у Європі, як це роблять інші країни. Україна обрала європейський шлях розвитку, що передбачає прийняття європейських моральних і культурних цінностей. Ми вшановуємо подвиг українського народу, його великий внесок у перемогу антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, висловлюємо повагу всім борцям проти нацизму, увічнюємо пам’ять про загиблих воїнів і жертв війни. Ми ще раз переосмислюємо події сімдесятирічної давності, і сьогодні, коли війна знову прокотилась українськими землями глибоким горем по людських долях, бачимо, як об’єдналося суспільство навколо ідеї захисту Батьківщини. Ми пам’ятаємо, якою страшною трагедією була для українців Друга світова війна, і переконані, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Весь світ переконався, що українці - сильна нація, яка вистоїть перед будь-якими випробуваннями, адже бореться за свою свободу та незалежність. У ці пам’ятні для нас усіх дні, приколовши до одягу червоні маківки, символ пам’яті жертв війни, схилимо голови перед могилами борців проти нацизму і віддамо шану живим. Героям – слава! Пам’ять – живим! З повагою, міський голова Петро Саганюк

Дорогі, любі матусі! Шановні батьки! Від щирого серця вітаю вас із Днем матері та Міжнародним днем сім’ї – святами, що народилися з безмежної любові і вдячності до тих, хто дав нам життя. Для кожного з нас немає нічого святішого, ніж образ матері. І немає любові вищої і жертовнішої за материнську. Упродовж усього життя вона зігріває й оберігає, дає наснагу і допомагає вистояти у найскрутніші часи. Мати – це ніжна берегиня сім’ї, а батько – її міцна і надійна опора. На добрих материнських порадах і мудрих батьківських настановах тримається світ. У всі часи любов і повага до батьків була основою народної моралі, її найвищим законом. Низький уклін вам, матері, хранительки нашого роду, щира вдячність за мудрість, розуміння та підтримку. Щиро бажаю вам міцного здоров’я, добра, достатку, родинної злагоди та благополуччя, гідного продовження у найдорожчому своєму багатстві – дітях. З повагою, міський голова Петро Саганюк

Дорогі наші матері! Шановні волинянки! Рід людський, наше життя і все найшанованіше на Землі починається з Матері, освячується її мудрістю, любов’ю, добротою та милосердям, терпінням та всепрощенням. Нам, українцям, за будь-яких обставин і викликів притаманне почуття глибокої любові і безмежної вдячності до Жінки-Матері. Саме образ Матері втілює моральні чесноти, уособлює незрадливість і саможертовність, символізує життя, родинне тепло і всеперемагаючу любов. Любі наші і найрідніші Матері! Прийміть сердечні вітання з прекрасним святом – Днем Матері. Нехай ваша праця і старання будуть завжди оцінені. Нехай здоровими та щасливими зростають ваші діти. Поваги вам і шани від людей, а від Всевишнього – благословення! Доземний вам уклін і щира дяка за недоспані ночі, за відданість, ласку, розуміння та надійну підтримку. Зі святом вас! З повагою, народний депутат України Ігор Гузь травня о 12.00 та о 14.00 у ДЮФЛУ пройдуть ігри чемпіонату АНОНС 9України за участю команд БРВ-ВІК (стадіон «Олімп»).

До уваги жителів міста! *З 11 травня ПрАТ «АТП-0707» відновлює рух автобуса за пільговим маршрутом «Дачний масив «Марс» - Дачний масив «Сонячний». Години відправлення: - від зупинки «Наш край» (військове містечко) о 6 год. 30 хв. до дачного масиву «Сонячний»; - від зупинки біля магазину «Фокстрот» (центр міста ) о 7 год. 40 хв. та о 9 год.25 хв. до дачного масиву «Марс». Також із 1 червня 2015 року буде відновлено рух автобуса від зупинки «Наш край» до дачного масиву «Сонячний» о 19 год. 50 хв. Діючі рейси по цьому маршруту залишаються без змін. *Із 1 травня 2015 року маршрутом №15 («Вул. Будівельна - Меблева фабрика») здійснюється пільгове перевезення пасажирів по місту. Пільгові рейси будуть щоденно, крім вихідних та святкових днів. Відправка – з вулиці Будівельної о 9.15 та о 12.15.

Прийматиме голова ОДА 18 травня 2015 року з 14.00 до 17.00 особистий виїзний прийом громадян вестиме голова обласної державної адміністрації Володимир Гунчик. Прийом буде проводитись у приміщенні Володимир-Волинської райдержадміністрації за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Небесної Сотні, 3 (кабінет № 18). Попередній запис на прийом за телефонами (0332) 77-81-57 (відділ звернень апарату облдержадміністрації), 2-36-05 (юридичний відділ апарату райдержадміністрації).

Òåëåôîíóéòå

Ярмарок майстрів ручної роботи 9 травня у Володимирі-Волинському біля культурно-мистецького центру з 9 години ранку розпочне свою роботу ярмарок під назвою «Золоті руки майстрів». Ініціаторами проведення цього ярмарку майстрів виступили відділ культури та туризму міськвиконкому, директор КМЦ Катерина Петрович та місцева майстриня Юлія Слюсарук. Усі, хто завітає на ярмарок, матимуть змогу придбати вироби ручної роботи (обручі, сувеніри, ляльки, листівки, подарункові конвертики та багато інших речей), виготовлені місцевими майстрами.

№19 7 ТРАВНЯ 2015 РОКУ

НОВИНИ

РІДНЕ МІСТО

У вас є «пенсійні» запитання?

8 травня з 9.00 до 10.00 відбудеться «пряма лінія» з начальником управління Пенсійного фонду України у місті Володимирі-Волинському та районі Ларисою Анатоліївною Величко стосовно питань, що стосуються запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та єдиних принципів нарахування пенсій. Телефонуйте за номером 2-39-79.

Травневі «прямі лінії» у міськвиконкомі З жителями міста спілкуватимуться: 12 травня – міський голова Петро Саганюк, тел. 3-57-00; 19 травня – заступник міського голови Лариса Кулікова, тел. 3-57-03; 26 травня – секретар міської ради, заступник міського голови Олег Свідерський, тел. 3-57-04. Телефонуйте у зазначені дні з 10.00 до 11.00.

№19 7 ТРАВНЯ 2015 РОКУ

РІДНЕ МІСТО

НА ЧАСІ

День матері –

справжнє свято українського жіноцтва Тетяна ПАЛАЄВСЬКА

о написання цієї статті підштовхнув один випадок. Зустрілися ми якось із старим приятелем, довго спілкувалися, а потім він попросив допомогти йому вибрати подарунка мамі. Я поцікавилася, коли ж саме у неї день народження, на що він відповів: «Ні, день народження у неї вже був, а це щось більше – День матері...» Мені чомусь здавалося, що більшість матусь отримують подарунки від своїх вдячних діток та чоловіків лише 8 березня, у Міжнародний жіночий день. Але з’ясувалося, що чимало українських чоловіків ушановують своїх матусь, бабусь і жінок у той самий день, коли весь світ схиляє свої голови перед прекрасною половиною людства.

День матері. Що ж це за свято? Чи можна вважати його альтернативою Міжнародному жіночому дню? Чи, може, не слід порівнювати ці зовсім різні за ідеологією свята? Сьогодні ми спробуємо в цьому розібратися.

Свято радянських жінок чи вільних українок?

Уже минуло більше як двадцять років із того часу, як ми живемо в незалежній державі. Але більшість свят ми успадкували з радянського минулого, і на державному рівні чомусь і досі шанують свята, які жодного стосунку не мають до нашої історії, культури та традицій. Узяти хоча б Міжнародний жіночий день. Давайте спробуємо розібратися, з чим же щороку вітають українок? За радянських часів ніхто не осмілювався оприлюднити, що Міжнародний жіночий день узяв свій початок із маніфестації феміністок, основну масу яких складали повії. У 1895 році 8 березня повії Чикаго вийшли на демонстрацію з вимогою виплатити матросам зарплату. В останніх просто не було грошей, щоб розплатитися з представницями найдавнішої професії. 8 березня, але вже 1908 року, за підтримки соціал-демократичної жіночої організації Нью-Йорка відбувся мітинг із закликами про рівноправ’я жінок. Пізніше рішенням Соціалістичної партії США (28 лютого 1909) і Соціалістичного Інтернаціоналу (1910, Копенгаген, з ініціативи німецької революціонерки Клари Цеткін) день 8 березня було проголошено Міжнародним жіночим днем. На початку 1930-х років Міжнародний жіночий день уже потроху почав втрачати свою популярність. США одні

з перших відмовилися від свята, свята оскільоскіль ки там почали активно відзначати День матері та День святого Валентина. Згодом більшість країн Західної Європи послідували прикладу США. Хоча в Штатах не повністю забули про цю дату. У 1981 році Конгрес США призначив тиждень перед 8 березня тижнем історії жінок. У 1987 році цей федеральний законодавчий орган оголосив увесь березень місячником жіночої історії. Протягом місяця державні установи, школи, бібліотеки та інші організації зосереджують свої суспільні програми довкола жінок, їхніх проблем і численних досягнень. У Радянському Союзі Міжнародний жіночий день офіційно став святом і вихідним днем 8 березня 1965 року. Наразі 8 березня офіційно святкують в Україні, Росії, Азербайджані, Грузії, Казахстані, Киргизстані, Македонії, Молдові, Таджикистані, Туркменістані, а також в Монголії та В’єтнамі. Хоча в деяких пострадянських країнах це свято вже втратило минулу популярність. Так, в Узбекистані, наприклад, 8 березня відзначають День матері. У Вірменії 8 березня теж не святкують, натомість днем раніше (7 березня) відзначають День материнства і краси. У деяких пострадянських країнах, крім Міжнародного жіночого дня, святкують ще і День матері. У Білорусі, наприклад, це 14 жовтня. У Грузії заходи зі вшанування матерів відбуваються 3 березня. У більшості європейських країн Міжнародний жіночий день так і не прижився. Здебільшого його відзначають представниці лівих політичних сил і феміністських організацій. Не визнають це свято і представники православної церкви та деяких інших релігійних

День матері - міжнародне свято. В Україні офіційно це свято відзначається щорічно, починаючи з 2000 року, у другу неділю травня. Це свято взяло свій початок у Сполучених Штатах Америки. У 1914 році президент США Вудро Вільсон оголосив другу неділю травня національним святом на честь усіх американських матерів. Слідом за США День матері почали відзначати у 23 країнах світу. Нині це свято відзначають у більше ніж тридцяти країнах світу.

спільнот. спільнот

та Німеччина Німеччина, Італія та Бельгія, Бельгія Японія та інші держави. Звикаймо по-справжньому Дуже популярне свято матері в США, шанувати жінку! де воно відзначається нарівні з Днем Щороку в другу неділю травня в біль- подяки і Днем святого Валентина. У ці шості країн світу на знак поваги й лю- дні збираються цілі родини, сини і дочки бові до жінок відзначають День матері, вітають мам і роблять їм символічні посвято, яке припадає на час розквіту вес- дарунки. Цікава традиція святкування ни й наближення сонячного літа. А деякі Дня матері існує в Австралії. В день свята українці жіночим святом вважають ще й австралійці пришпилюють до одягу квітдень вшанування Лади, богині кохання і ки гвоздики. Якщо гвоздика червона, то шлюбу, яке припадає на 22 квітня. це означає, що мама цієї людини жива День матері – свято з великою й здорова, а от білі гвоздики носять на історією, яке бере початок з перших ро- одязі в пам’ять про неньку, якої вже неків XX століття. має серед живих. Тоді молода американка з ФіладельСвяткування Дня матері в Австрії дуже у фії Ганна Джервіс звернулася до зако- нагадує те, як святкують 8 Бере Березня у нас: нодавців ізз пропозицією присвячувати у школах проводять ранки, діти ра один день у році вшануванню матерів. майструють вировчать вірші і майструю Робити це мали, використовуючи квіти би, дарують мамам букетики різних кольорів. ьорів. Наприклад, ті, в кого весняних квітів. В Італії матері живі, ві, мали припнути до одятрадиційним ссвятковим гу рожеву квітку, а в кого вже запрезентом, яки який піднолишили цей й світ - білу. У 1914 році сять діти своїм мамам, є президент США Вудро Вільсон солодощі. А о от у Канаді оголосив другу неділю травіснує звичай готувати ня національним альним святом на для мами ссніданок і честь усіх американських подавати його в матерів. Слідом лідом за США ліжко, даруючи другу неділю ділю травня водночас квіти водно оголосили святом і неве невеликі симще 23 країни, аїни, а волічні воліч подапонад 30 відрунки. рун У цей значають день ден канадсвято в інші ші ські ськ матері дні. та бабусі Серед також тако звільукраїнської ої няються від няю громади традиційного трад День мао б о в’яз к у тері впермиття поми ше відсуду. Того значив Союз ²âàíêà ðàçîì ³ç íàéäîðîæ÷îþ ëþäèíîþ - святкового дня ñâîºþ ìàòóñåþ українок Канади це із задоволенв 1928 році. Наступного року це свято ням роблять за них діти й онуки. почали відзначати вже у Львові. ВперУ ті далекі часи, коли почали вперше його відсвяткував Союз українок ше святкувати День матері на Західній Галичини, група жінок на чолі з відомою Україні, найяскравішим проявом люписьменницею Наталією Кобринською. бові до рідної неньки були зібрані на Ще раз наголошуємо, що не слід плу- світанку росяні пелюстки яблуневого тати День матері і Міжнародний жіночий цвіту, якими в цей святковий день й обдень. Як правило, 8 березня ми вітаємо сипали матір. А ще матерям у цей день абсолютно всіх дам, включаючи навіть дарували ложку і сон-траву - символи маленьких дівчаток, які є майбутніми життєвої наснаги та спокою. А ті, кому не жінками. У День матері вітання повинні було вже до кого поспішати, ставили на приймати лише ті жінки, що стали мате- знак пам’яті свічку перед образом Богорями, - мами, бабусі. родиці, несли на могилу матері склянки з водою, зерном і дві гілочки - вишневу Я вам, матусю, низько та яблуневу. вклонюся... У наші дні на День матері прийнято, За часів незалежної України День ма- щоб маленькі діти дарували матусям тері офіційно відзначається щорічно, усе те, що заздалегідь виготовляли самі: починаючи з 2000 року, в другу неділю малюнки, іграшки, витинанки, власнотравня. Разом із Україною у травні День руч зібрані букети квітів. А деякі діти матері відзначають ще багато країн: США пишуть своїм матусям листи, в яких та Мексика, Австралія та Індія, Данія і каються у своїх провинах та дають обіФінляндія, Мальта й Естонія, Туреччина цянку виправитися. В школах та інших

Проблеми освіти обговорили за «круглим столом» Лілія ПАРАФІН

ещодавно народний депутат Ігор Гузь ініціював створення експертних груп, які працюватимуть у таких напрямках: освіта, медицина, сільське господарство та бізнес. У четвер, 30 квітня, у методкабінеті ВолодимирВолинського агротехнічного коледжу відбулося перше засідання освітянської експертної групи.

На захід були запрошені освітяни з Нововолинська, з міста ВолодимираВолинського та району, з Іваничівського та Любомльського районів. Присутні обговорили основні проблеми, які сьогодні виникають у різних навчальних закладах, намагалися внести пропозиції щодо їх вирішення. Чимало питань викликали гучні дискусії. На початку зустрічі нардеп коротко окреслив мету створення експертних груп, розповів, як він бачить хід їхньої роботи.

- Балотуючись у народні депутати, я відчув, що між нардепом та виборцями відсутня комунікація. Аби не повторити помилок своїх попередників, я спробую змінити ситуацію та намагатимуся налагоджувати контакт із своїми виборцями. Ми вже відкрили постійно діючі приймальні у багатьох населених пунктах нашого виборчого округу, я завжди відкритий до співпраці з представниками ЗМІ, постійно даю прес-конференції. Однак

цього далеко не достатньо для того, щоб зрозуміти більш детально ті проблеми, які виникають в освіті, медицині, сільському господарстві та інших важливих сферах життя. Тому моя команда вирішила створити спеціальні експертні групи, до складу яких будуть входити компетентні та досвідчені люди, які не просто знають про всі проблеми своєї галузі, а й бачать конкретні шляхи їх вирішення. Сьогодні за «круглим столом» зібра-

лись освітяни, тож давайте не тільки обговоримо ті нагальні проблемні питання, які існують у освітній галузі, а ви запропонуєте свої пропозиції щодо їх вирішення. Нехай наша зустріч пройде у формі конструктивного діалогу. Я, як народний депутат, є певним інструментарієм для кожного з вас. Тому буду намагатися, щоб ваші пропозиції дійшли до потрібних людей у Верховній Раді, - зазначив народний депутат Ігор Гузь. Кожен із присутніх говорив про те, що йому болить. Директора сільської школи Любомльського району цікавили питання пільгового харчування та доїзду учнів до навчального закладу. Його підтримали й інші представники сільських шкіл, які щодня стикаються із подібними проблемами. Директор однієї із шкіл Іваничівського району Руслан Недбайло скаржився на надмірну бюрократію. За його словами, потрібно постійно заповняти велику кількість документів, здавати звіти, які нікому не потрібні і забирають багато часу, який адміністрація навчального закладу та вчителі могли би використати для кращої роботи з учнями. Руслан Недбайло запропону-

навчальних закладах проходять ранки, пр тематичні концерти та вечори, присвячені Дню матері. У наш час супермаркети та сувенірні крамнички пропонують до Дня матері всілякі подарунки мамам, бабусям та дружинам. Та слід не забувати, що найголовнішим подарунком для будь-якої матері є любов, увага і щира турбота її дітей! Восьмирічна Іванка Свір-Зайчук розповідає, що разом із своїм старшим братиком готує матусі на День матері справжній сюрприз. - Подарунок не обов’язково повинен бути дорогим. Головне, щоб він сподобався матусі і від нього віяло любов’ю, - ділиться з нами дівчинка. – А ще я вважаю, що подарунок для неньки повинен бути дуже особистим, тобто не для кухні чи ще до чогось, а тільки для неї, найкращий варіант – зроблений своїми руками. І ще. Який би ви не приготували подарунок, не забудьте освідчитися у любові найдорожчій людині, яка подарувала вам життя. Скажіть мамі про те, наскільки вона вам дорога, необхідна та незамінна. Я своїй любій матусі все це скажу, а ви? - А я знаю, що для моєї матусі найкращим подарунком буде мій приїзд на День матері, - переконаний володимирчанин Валерій Гирлюк. - Так виходить, що у дорослих дітей, на жаль, немає можливості часто бачитися з мамою, адже у них робота, сім’я, подорожі та багато інших поглиначів часу. Так і в моєму випадку… Знаю, що мама дуже сумує за нами, своїми дітьми, згадуючи ті часи, коли ми були маленькими і щодня були поруч. Тому в святковий день я подарую матусі свій вільний час. І то дуже багато вільного часу! Повірте, для неї немає кращого подарунка! Я це зрозумів ще кілька років тому, намагаюся на свято не засмучувати свою неньку. А свою любов, повагу, розуміння я дарую їй увесь час, як тільки з’являється вільна хвилина. Подумки, під час спілкування по телефону, під час листування…Ми повинні розуміти, що наші батьки не вічні, і прийде час, коли нам катастрофічно не вистачатиме спілкування з ними, з найріднішими в світі людьми. Напередодні Дня матері ми вітаємо всіх володимирських матусь із найчарівнішим в світі днем, днем, котрий возвеличує наймиліше серцю слово «мама». Ми хочемо подякувати матерям, які не тільки подарували комусь життя, але й навчили багатьох цінувати його, дивитися на світ відкрито і привітно, боротися за своє щастя і ніколи не сумувати! Дорогі наші матусі, бажаємо вам здоров’я, миру, безмежного щастя і любові!

вав конкретні пропозиції щодо патріотичного виховання школярів. Досить жваву дискусію викликало обговорення закону про вищу освіту. В основному ставилося питання про те, що Міносвіти надає пріоритет вищій освіті, забуваючи про коледжі, які готують досить професійних спеціалістів. Директор Володимир-Волинського агротехнічного коледжу Олександр Коновалюк поскаржився, що в таких умовах, у які сьогодні поставлені коледжі, досить важко працювати. Підтримав колегу і представник ВолодимирВолинського педагогічного коледжу ім. А. Кримського Ігор Поліщук. Під час «круглого столу» освітяни піднімали також питання, що стосувалися тендерних закупівель, заборгованості за енергоносії, платних гуртків, статусу малозабезпечених, закриття сільських шкіл, проблем із підручниками, дефіциту методичних матеріалів. Наступну зустріч народний депутат Ігор Гузь запропонував провести через два місяці. До цього часу освітяни повинні підготувати свої конструктивні пропозиції щодо вирішення проблем сучасної освіти.

РІДНЕ МІСТО

Майя СТРІЛЕЦЬКА

АМ є щирість і відвертість… ТАМ усе зрозуміло й просто… ТАМ немає інтриг, підкилимних ігор та таємниць… ТАМ – це на фронті, на сході України, де ось уже рік воюють наші військові. ТАМ зовсім інші цінності… Інколи протилежні тим, якими частогусто живемо ми тут, у мирній Україні. ТАМ чітко окреслено, хто свій, а хто чужий. А тут усе так розмито – і ворог інколи не ворог, і друг не завжди друг. ТАМ зустрічаються життя зі смертю, а тут – порядність із підлістю, відвертість із брехнею. ТАМ – люди-воїни, а тут – подекуди щурі, боягузи й лицеміри. ТАМ – війна, а тут – мир… Але ТАМ дихається легше, ТАМ почуваєшся впевненіше, бо поряд із тобою люди, які ніколи не осудять, не підставлять, не зрадять. У разі, якщо не правий, скажуть про це просто в очі, без натяків і зайвих розшаркувань. А просто та лаконічно. Бо ТАМ війна! І часу на красномовство немає. ТАМ є час на прийняття миттєвих, але мудрих і зважених рішень, від яких залежить життя. Життя наших рідних, коханих, друзів. Зізнаюся, я не забобонна особа, але в той час так боялася вживати слово «війна». Обмежувалася такими висловами, як «військові дії», «військовий конфлікт»… Навіть пошепки не хотіла промовляти це жахливе слово «війна». Душа й серце завмирали: Боже, не дай війни! Втім… Реальність виявилася сильнішою за мене, за всіх нас… На превеликий жаль… ВІЙНА… Оте жахливе потворисько таки прийшло на нашу землю. При кожній можливості поїхати до наших хлопців на Схід я це роблю. Відкладаю всі справи, прилаштовую на кілька днів доньку, котів, собаку та хом’яка до рідних чи друзів і їду. Не буду кривити душею, докори сумління за залишену вдома дитину мучать. Але кожна така поїздка додає сил і бажання жити. Дивно? Можливо. Але це саме так. Крайня (це слово почала вживати після спілкування з військовими, які категорично не сприймають слово «остання») така поїздка відбулася нещодавно. За кермом власного буса «Опельвіваро» вже вдруге їхав на Схід Антон Каваляускас із Бегети. Дорога довга, тому поговорити й обсудити різні теми мали час. -Витрачаєш власний час, б’єш машину, але їдеш. Чому, Антоне? - І ще поїду! Рік тому ми вперше в селі зібрали харчі, речі та привезли у Володимир, у пункт прийому допомоги в ЖЕКу. Тоді я й залишив номер свого мобільного на випадок, якщо треба буде транспорт для поїздки до наших орлят. Якщо війна не так швидко закінчиться, то ще й ще буду їздити! Хоч так допоможу орлятам. Cонце вже пригрівало добряче, й було приємно на душі. Навігатор у мобільному справно показував нам дорогу до Старобільська. І, здавалося б, недалеко вже було, втім їхати довелося надто довго. Бо сказати, що там погана дорога, значить нічого не сказати – її там просто немає! Хоча дивуватися немає чому: цими шляхами пройшло стільки важкої військової техніки, що жодне бетонне покриття не витримало б. Але це не пригнічувало. Що значать погані дороги в порівнянні з тим надзвичайно хвилюючим моментом зустрічі з нашими артилеристами? Ось і перший блокпост. Хвилююся. Антон зупинив авто і, виходячи з нього, привітно мовив: «Добрий день, хлопці! Ми з Волині, їдемо до наших орлят!» Перевірили документи, оглянули вантаж і побажали нам щасливої дороги. Не знаю, чи були слова в Антоновому вітанні паролем, але на всіх подальших численних блокпостах нас пропускали без затримки. Не буду приховувати, був у мене в душі певний стереотип щодо міст на Луганщині та Донеччині: суцільна сірість і непроглядність.

№19 7 ТРАВНЯ 2015 РОКУ

БУРЕМНИЙ СХІД

Могутня велич на фронті, або Як долалися стереотипи про Донбас Але по-весняному сонячні й теплі Сватове та Старобільськ справили доволі хороше враження: звичайні міста, десь із яскравими фасадами будівель, десь із обшарпаними, зі звичним приміщенням «Укртелекому» в центрі, з базарами та супермаркетами, з іномарками на дорогах… Стереотип занедбаності стерто. Широкий вибір штучних квітів на ринку в Сватове… Питаю в перехожих, чому їх так багато? «Так на кладбище ж надо нести, на могилки родных». Ну так, це ж проводи незабаром… Стираю в своїй голові ще один стереотип – тут прийнято шанувати померлих… У супермаркеті «АВС» товару, як кажуть, від кольору до вибору. І покупців багато. Злісна бандерівка ходить поміж рядами і прискіпливо видивляється, що купують східняки перед Великоднем? М‘ясо, ковбаси, яйця, фарби для крашанок… Ще один стереотип розбився вщент – на Луганщині святкують Великдень! Помалу чимчикую до нашої машини й усе озираюся навкруги: що тут не так? І нічого «не такого» не бачу! Звичайні українські міста, бо таки чутно українську мову, зрідка, але говорять. Скупчення автівок біля базару – точнісінько, як у Володимирі… І лише військові з автоматами, що виїхали нам назустріч, таки додали відчуття «незвичності», близькості війни… Невідомими шляхами ми поїхали в опорний пункт. Мабуть, не відкрию істину, якщо скажу: коли зустрічаєшся з військовими рідної 51-ї (перепрошую, 14 вже нині) бригади, то ніякої різниці немає, знайомі ви особисто чи ні, просто переповнює радість зустрічі, вітаєшся, посміхаєшся, обіймаєш і… ніяковієш, мовляв, ми ж не знайомі… Військовий мурашник гуде: кухня димить свіжим борщем й кашею, майстерня гупотить інструментами й станками, лунають жартівливі вигуки: «Скоріше, бо пиріжків не вистачить!» На сходах біля входу в приміщення, де живуть наші хлопці, сидить літній чоловік у формі, з автоматом у руках. Утома на обличчі, а в очах – доброта й життєва мудрість, такі

Степан Антонюк щирі, що мимоволі хочеться притулитися до його плеча, бо воно таке надійне, як батьківське… Це найстарший воїн у реактивному дивізіоні – 59-річний Степан Петрович Антонюк. Та ще й земляк! Із сусідньої Хмелівки. - Мобілізували мене 12 лютого, зібрав речі й гайда до війська! – посміхаючись у сиві вуса, каже Степан Петрович. – Ніхто не плакав у моїй родині з цього приводу. Я їм заборонив! Підозрюю, що потайки пускали сльозу, але не при мені! Чого рюмсати? Ми скоро повернемося з перемогою! Комдив Дмитро Рубцов показує своє чимале господарство: всюди порядок, все облаштоване для нормального армійського життя. - Живемо в приміщенні, їмо в палатках, готуємо на кухні, що розташована на вулиці під навісом.

Маємо душові кабінки, бойлери, нещодавно навіть парилку обладнали й пральні машинки-автомати підключили, - не без гордості звучить голос комдива. Йдемо дивитися на всі ці новітні побутові чуда-дива на фронті. - Ніколи не жаліємося на побут. Усе облаштовуємо самі: один уміє одне робити, інший – ще щось. Ось так спільними зусиллями й непогано живемо. А тут у нас кухня, обід ось-ось буде готовий! Запах тут неперевершений! Вправно господарюють троє чоловіків: Станіслав Петренко з Богуслава, Сергій Калінін із Обухова й Анатолій Крулік із Одеси. Ковтаючи слину, намагаюся сфотографувати кухарів і побалакати. - А шо тут долго говорить? Я два раза в военкомат ходил, хотел добровольцем записаться еще в августе прошлого года. Я не военнообязанный, сердце

Анатолій Крулік прихварывает. Мне сказали: «Идите домой, вам позвонят», - говорить характерний одесит Анатолій. – Жду-жду, не звонят и не приходят за мной. Тут сосед в феврале говорит, что его мобилизовали. Думаю, опять про меня забыли! Собрался и пошел с вещами в военкомат. - Що вас спонукало піти добровольцем на фронт? - Как что? На моей родине война! Молодые ребята гибнут, а я буду сидеть? Я ж кандидат в мастера спорта по пулевой стрельбе, - не без гордості говорить чоловік. – Думал, пойду снайпером, а вот оказался здесь… - Але ж… снайпер і кухар… - Ой, я ж еще перед этим 20 лет работал шеф-поваром в самом большом в Советском Союзе Петровском сельскохозяйственном техникуме… А потом я 13 лет был временно безработным… Что-то не очень хотелось отдавать какомуто дяде почти все заработанные деньги, - жартує справжнісінький одесит. – А сейчас надо думать не о деньгах… - Як в Одесі ставляться до війни на східних кордонах України? - Одесса за Украину! Но не вся. Старшие люди хотят в Союз. И шо тут делать? Мне даже один говорил: «Толь, оно тебе нада?» Нада, говорю, нада! Ты шо не понимаешь, это ж наша Украина? Зустріла я й сусіда, Юрія Піскуровського. Маючи 20 років військової вислуги, він упродовж 3 років був на «гражданці». Каже, що дружина дуже болісно зреагувала на його мобілізацію. - А що ж тут плакати? Коли таке відбувається в країні, хіба можна бути осторонь? Отримав повістку, тепер я тут! Дуже хотілося побачити володимирчанина Романа Мартинюка, який довгий час був волонтером й десятки разів їздив на передову, аби доставити військовим найнеобхідніше. Траплялося, що Роман вивозив поранених до Луцького шпиталю. Коли ситуація на Сході загострилася, взяв до рук зброю й

Юрій Піскуровський пішов воювати. На жаль, зустрітися нам не вдалося, Роман від’їхав у справах. Залишили його хлопцям передачу від дружини. Розвантажили те, що привезли, смачно пообідали й зібралися їхати далі. Тоді ще був живий командир бригадно-артилерийської групи підполковник Олексій Цигикал. Жартувала, що він, дізнавшись, що ми маємо приїхати, утік, мовляв, приїжджайте в гості, коли мене вдома не буде. Це було тоді… А сьогодні цього офіцера з великої літери немає серед нас… Безглузда смерть у ДТП забрала мудрого командира у підлеглих, люблячого чоловіка - у дружини, турботливого батька - в сина… Заїхали ми й у Краматорськ, аби відвезти передачі старшому лейтенанту Олександру Мельничуку, випускнику Володимир-Волинського агротехнічного коледжу. Десятки коробок і пакунків зібрав рідний технікум своєму Сашкові. Побували й у Слов’янську. При згадці про це місто в мене мурашки йдуть по шкірі. Ще б пак, перед очима щомиті крутилися кадри бунтівного Слов’янська а-ля Неля Штепа, а в голові промайнуло: колиска сепаратизму… І що ж та колиска отої біди? Не повірите! Бо й сама ще не оговталася від емоцій… Це місто зачарувало: сучасне, мирне, гарне, затишне... З жовто-блакитними прапорами на всіх міських ліхтарях.

лені будинки на околицях. А ще… сотні й сотні могил українських солдатів по всій Україні… Тисячі скалічених доль… І тисячі тих воїнів, які ще на фронті. Які, ризикуючи життям, самовіддано захищають отой неповторний мирний затишок Краматорська, вечірню красу Артемівська, Красного Лиману, Слов’янська й багатьох інших міст Донбасу, вже звільнених від ненависного ворога… В табір танкістів ми приїхали затемна. Болото під ногами, темінь непроглядна… Де живуть? Як живуть у таких умовах? Але щойно піднялися на невеличкий пагорбок, побачила картину з кіно про війну: внизу розташувався справжнісінький польовий військовий табір із палатками, гулом генератора, озброєними чатовими та поодинокими ліхтариками, що підсвічують усю цю фронтову атмосферу. Якщо зачну переказувати свої емоції від перебування у танкістів, то шпальти не вистачить. Чого варті лише броньовані ластівки в посадці, які підгледіла вночі! Довго не могла знайти відповідних слів, аби передати те, що побачила, й лише згодом вдалося: могутня велич! А під керівництвом своїх мужніх повелителів ці ластівочки вселяють віру й надію в нашу перемогу! І так затишно відчула себе в цьому польовому таборі… А потім була ніч… І в таборі відбувалися справжні бойові дії. Вночі ворог пішов у наступ, оточив нашу палатку, нас мали взяли в полон, а хлопці-танкісти ледь не загинули… Я чула якісь дивні розмови десь поряд!!! Затамувавши подих, відчуваючи шалений страх кожнісінькою клітиною тіла, намагалася з’ясувати, чому всі сплять і нічого не роблять, аби захищатися. Я вже навіть пригадала, де лежать автомати, аби скористатися останнім шансом і спробуватитаки прорвати облогу ворога. А як

Поліссі бандерівка так перепудилася на Донецькому фронті... Танкісти сміялися. І не лише з трусливої до нестями полішучки. Вони – такі. З ними просто весело, надійно й затишно. І кава у них смачніша, ніж у Володимирі, а гречана каша з тушонкою – неперевершено смачний наїдок! У них усе дуже просто: приїхав – поїхав, ластівка не заводиться - зробили, а між тими поїздками – жарти один з одного, анекдоти… Здається, що й не було в їхньому житті жахливої Савур-могили, яку вони штурмували й утримували впродовж місяця у складі батальйонно-тактичної групи «Колос» (була сформована виключно з військовослужбовців 51 ОМБр), і не було запеклих боїв за визволення Лисичанська та Мар’їнки… Вони живуть не спогадами й розповідями про своє минуле. Вони живуть сьогоднішнім днем і сміливо дивляться в день завтрашній. А ранок у танкістів був звичним для них: хтось їсти готував, хтось їхав у справах, хтось звідкись приїхав. А єдина жінка в батальйоні, медпрацівник Олена Третякова (до речі, родом вона з Донецької області, її хлопці ніжно називають «наша Миколаївна»), когось повезла в шпиталь. - Ребята у меня толковые! Все б такие были, то и война быстрее бы закончилась! - А побутові умови… - Жить-то надо, и работать надо! Здесь нет разделения на женщин и мужчин. Тут война, и разводить нежности некогда, да и незачем. Да, болото чуть не по колено, когда идут дожди, да, туалет далеко, и мыться приходится не под душем или в ванной, а из бутылки. И спать приходится в одной палатке… Но по-другому здесь не бывает. Вместе делаем одно дело! А бытовые неудобства – это временно… Колективний дух танкістів - це щось справді особливе. Батальйон, наче жива істота, органічно й злагоджено живе та воює. Кожен знає свою справу, але при потребі без проблем заміняють один одного. Мабуть, єдина людина в батальйоні, яку неможливо замінити, це головний старшина батальйону старший прапорщик Володимир Фецович. Вигуки

В дружному колективі танкістів: старший лейтенант Василь Красовський, майор Володимир Демидюк, сержант Дмитро Замрига, Антон Каваляускас, капітан Сергій Корсун, старший прапорщик Володимир Фецович, підполковник Валерій Дуріхін І Краматорськ виявився гарним містом – чистим і красивим, із сучасними будівлями та з тротуарами, викладеними косткою. На околиці міста розташоване… кладовище для домашніх тварин, на якому є навіть мармурові плити з іменами померлих котів чи собак, стоять квіти…. А чого вартий мирний вечірній Артемівськ із неоновими вивісками на магазинах та офісах, сучасними будівлями, супермаркетами та затишними скверами! Чудові міста! А нічим не гірші за ті, що знаходяться в центральній чи західній частинах країни! Ми прямували вже до танкістів, тому настрій перед зустріччю був піднесеним. І тут раптом у голові виникло запитання, відповідь на яке я не можу собі дати ось уже впродовж місяця та й, підозрюю, ніколи не дам: чого не вистачало жителям цих українських міст, що вони ладні були кликати на порятунок невідь від кого чужинця, що вони породили отого ненажерливого спрута, який звідси запустив свої криваві щупальця на інші українські території й спопелив жахом війни не одне місто, забрав не одну сотню життів??? ЧОГО? Про війну в цій місцині нині нагадують лише поодинокі розбомб-

же ота військова чуйка, яку мають на фронті військові? Ніщо того разу танкістам не підказало, що небезпека зовсім поряд… Поки я казилася та метикувала, що робити, закуняла. А прокинувшись вранці, дуже здивувалася, що жива й здорова, й палатка на місці… А де ж ворог? Яким же було моє здивування, коли з’ясувала, що мені жахіття наснилися під незрозумілі розмови по рації, що лежала на тумбочці між моїм ліжком і сусіднім… Відважна на мирному

Молодий, але вже загартований війною заступник командира танкового батальйону з озброєння старший лейтенант Андрій Приходько

«Старшина!», «Зіновійович!», «Володя!» лунають у таборі без упину з ранку й до смеркання. У нього є все необхідне для повноцінного життя батальйону, а чого не вистачає, він обов’язково знайде! Інколи складалося враження, що він всюдисущий і всемогутній, бо всьому та всім дає раду. І так хочеться написати про всіх і кожного, бо ці хлопці варті того, аби про них знала вся Україна! Бо вони справжні: відважні й милі, мужні й жартівливі, ненависні до ворога й лагідні навіть до своєї собаки Найди, яка прибилася до табору. …А рік тому, 9 травня, перші підрозділи 51 ОМБр вантажили техніку на платформи, й військові ешелони саме в День Перемоги вперше вирушили на схід України, на фронт... І того ж дня танкісти відзначали день народження свого бойового товариша, капітана Сергія Корсуна. В тому, що все це сталося саме 9 травня, є дивний збіг обставин? Безумовно. І обставина ця – ПЕРЕМОГА! З якою ми їх чекаємо! P.S.Виконую обіцянку, дану Антону Каваляускасу, й пишу: автомобіль «Опель-віваро», його «маленька» - найкраща машина в світі! Бо витримала і буде витримувати ще не раз бездоріжжя фронту!

№19 7 ТРАВНЯ 2015 РОКУ

РІДНЕ МІСТО

З ЖИТТЯ ГЕРОЇВ

Надія Савченко: жінка, яка хотіла відчути небо, або Та, що ніколи не стане на коліна перед ворогом… Рина ЛІДНИЦЬКА

адія Савченко – офіцер Збройних Сил України, старший лейтенант, штурман-оператор вертольота Мі-24 16-ї окремої бригади армійської авіації. Герой України, народний депутат України 8-го скликання, делегат Парламентської асамблеї Ради Європи. На початку липня 2014 року Надія Савченко опинилася на території Росії, її звинувачено в убивстві російських журналістів, хоча перед тим була захоплена та ув‘язнена проросійськими сепаратистами, активну співпрацю з якими влада Росії не визнає. Наприкінці 2014 року Надія Савченко оголосила про безстрокове голодування на знак її незаконного утримання у в’язниці й узагалі в Росії.

Власне, отак одним абзацом можна розповісти про жінку, яка стала легендою, за долею якої стежить увесь світ. Так коротко можна розповісти про українку, яка стала для своїх співвітчизників символом свободи, незламності, боротьби. Втім, говорити про Надію Савченко можна до безкінечності, аби тільки було з ким. Адже людей, які знають Надю особисто, не так уже й багато. Однак нам пощастило: познайомилися з володимирчанкою Оленою Кобилінською, близькою подругою Надії Савченко, яка знає героїню не лише такою, якою ми звикли її бачити.

Олена Кобилінська народилася й виросла у Володимирі-Волинському. Згодом із чоловіком Сергієм, військовослужбовцем, який служив у різних частинах, довелося поїздити по всій Україні, каже жінка. Крайнє, як прийнято казати у військових, місто, в якому служили, працювали й проживали Кобилінські, Броди. Близько двох років тому, після того, як Сергій вийшов на пенсію, родина повернулась у рідний Володимир-Волинський. - Чоловік, як я вже казала, на пенсії. Донька Юлія – студентка ВолодимирВолинського педколеджу. Я працюю в районному відділі освіти методистом із корекційної освіти, займаюся навчанням учителів, які працюють із дітьми з особливими потребами, - розповідає Олена. - А Надя… З Надією Савченко доля звела нас у Бродах. Мій чоловік і вона служили в одній військовій частині. Крім того, ми проживали з нею по сусідству. Пригадую, як у частину прийшли молоді лейтенанти, серед них і Надя. Чоловік приходить після шикування додому, я запитую в нього: Познайомився з новою панянкою? - З якою панянкою? Немає ніяких панянок… - Як немає? Прийшла ж дівчиналейтенант… - А-а-а! А я то думаю: якийсь «танцювальний» лейтенант!.. Тоді, хоч Надя й сховала волосся (а воно в неї на той час було довге) під фуражку, грація, ймовірно, все одно видала в ній жінку. До слова, нинішня коротка стрижка Надії аж ніяк не щось нове. Час від часу вона відпускала волосся, але, як правило, стриглася дуже коротко. Так їй було зручніше. - Як зав’язалася ваша з Надією дружба? - Обійшлося без церемонних знайомств і такого іншого. Я готувала щось на кухні, прийшла Надя. Я, як прийнято в гуртожитку, запропонувала їй поїсти,

вона не відмовилася. Отак і познайомилися. Можна сказати, що нас звів побут, бо навіть холодильник у нас був спільний. А потім пішли довгі зимові вечори: вишивання, в’язання, всілякі вироби. Надя таке дуже любить, у неї все це горіло в руках. Я теж таке люблю, на цьому, напевно, і зійшлися. А ще Надя робить неперевершений розпис на нігтях. Я їй іноді казала: «Знаєш, в перукарні роблять простіше». На що вона відповідала: «Простіше не вмію...» Моя донька навіть дечого навчилася в Наді в цьому плані. Взагалі, Надія – людина-протиріччя. З одного боку, сильна, витривала й мужня, така собі жінка-воїн, а з іншого - романтична, витончена, творчо обдарована, з особливим відчуттям прекрасного. Так, Надя любить французьку музику. Хоча слухає, як правило, рок. Крім того, вона непогано співає: якось мені пощастило чути, як вона з друзями співає курсантських пісень, дуже гарно. А ще Надя любить грозу… Коли гроза розпочиналася, вона вимикала в кімнаті світло, запалювала багато свічок і так релаксувала. Вікно в її кімнаті практично завжди було відчиненим, незалежно від того, зима чи літо надворі, сніг чи дощ. Навіть протяги - й ті Надя полюбляла. Нещодавно я була в Бродах, заходила в її кімнату. Одна з сусідок розповіла: «Знаєш, мені довгий час здавалося, що в Надиній кімнаті хтось є, хоча вона вже давно порожня». А ще Надя колекціонувала невеличкі картинки, виготовлені в етно-стилі, з зображеними на них котами й коровами. Разом із Надею ми робили декорації на весілля моєї сестри. Доволі часто в вільний від служби час Надя приходила в садочок, у якому я працювала. З власної ініціативи реставрувала малюнки на стінах, допомагала виготовляти потрібні декорації. Перед нашим від’їздом із Бродів ми з Надею втілили ще одну нашу дизайнерську фантазію: взялися робити ремонт у кімнаті, клеїли, переклеювали, фарбували. За задумом, стіни мали вийти димчасто-сірими й димчасто-синіми. Коли пізно вночі, завершивши роботу, ми нарешті присіли, запанувала тиша. «Ти думаєш те ж саме, що й я?» - запитує Надя. «Ага», - відповідаю. «Казарма», - був Надин вердикт. І вона взялася виправляти ситуацію: змішала кольори так, що вийшов соковитий колір лайма. Одним словом, Надя – художник і дизайнер у душі. Що стосується одягу, то в ньому Надя найбільше цінувала комфорт. Напевно, тому в її гардеробі переважали речі спортивного стилю. Водночас, у Наді була своя особлива елегантність. От тільки прикрас вона не любила: «Цяцьки? Ні», - казала. Пригадую, в Наді була вишукана червона сукня, яку вона дуже любила, втім, одягала нечасто. Військова форма або штани, майка, кепка, рюкзак оце Надя…

- З усього виходить, що Надя – натура досить романтична. А що привело її в армію? Що сама Надя казала з цього приводу? - Власне, як натура романтична, вона, напевно, хотіла простору, висоти, легкості. Вона хотіла відчути небо, підкорити його. Адже небо в неї асоціюється зі свободою. Якось, здійснивши вранішній політ, вона розповідала мені: «Це так красиво, так захоплююче… На якусь мить я

навіть перестала чути те, що мені кажуть у навушники…» До слова, знаєте, чому в Наді позивний «Куля»? Говорячи про неї, хтось сказав: «Вона ходить швидше, ніж ти думаєш». І не помилився, бо Надя – суцільний потік енергії, надзвичайно позитивної енергії. - Не раз доводилося чути про те, що в Надії чоловічий характер… - Це дуже суб’єктивне судження. Так, у деяких речах Надя категорична. Приміром, вона вважала, що якщо жінка прийшла служити в армію, то повинна виконувати всі поставлені завдання нарівні з чоловіками. Для Надії було би образою, якби їй, коли вона сходить із борта машини, хтось із чоловіків подав руку. Всі, хто з нею служив, про це знали й ніколи цього не робили. Чи можна це вважати виявом чоловічого характеру? Навряд чи. Просто в Наді є певні принципи, й вона хотіла, аби з ними рахувалися. Але те, що в Наді надзвичайно сильний, вольовий і рішучий характер, – правда. Знаєте, уже після того, як Надя потрапила в полон, мені якось довелося почути, мовляв, «все, що вона робить, те, що про неї показують і пишуть, піар». Стало образливо… Бо та Надя, яку ми бачимо з екранів телевізорів, те, що вона каже чи пише, - це справжня Надя, така, якою вона була завжди. У її словах, поведінці, вчинках немає анітрохи фальші. Власне, Надю й сприймати треба такою, яка вона

Такою Надію Савченко ми бачити не звикли. Такою, каже Олена Кобилінська, бачити Надю пощастило не багатьом є. Не варто намагатися її змінити чи в чомусь переконати, бо не вийде. Надія – надзвичайно щира, відкрита душею, добра людина. Двері її кімнати в гуртожитку завжди були відкритими для нашої родини, для тих, із ким Надя дружила. Усім дівчатам, із якими Надя навчалася в Харкові, навіть після закінчення навчання вона до Нового року й до 8 Березня надсилала подарунки. Знаю про те, що Надя допомагала родині з Києва, яка потрапила в складну життєву ситуацію. Під час однієї зі своїх подорожей, а Надя багато подорожувала, особливо любила Карпати, вона познайомилася з дівчиною, хворою на рак, і дуже її підтримувала. Знаєте, я багато разів собі уявляла, якою могла би бути наша з Надею зустріч після всього, що їй довелося пережити. Що би я їй сказала? Мій чоловік іноді жартує, мовляв, «до Наді вже не потрапиш: вона тепер важлива дама з Європарламенту!» На що моя донька заперечила: «Тату! Але ж це все одно Надя!..» Думаю, те, якою є Надя,– результат її виховання. Вона дуже прив’язана до сім’ї, хоча ніколи цього не афішувала. Скільки я її знаю, вона ніколи не жила тільки для себе, завжди підтримувала близьких, у тому числі й матеріально. Дуже багато Надя розповідала про маму, Марію Іванівну. Якось розказувала: одного разу їм із сестрою не сподобалося те, що мама приготувала, і наступного разу вона

просто зварила їм лушпиння від картоплі. Мовляв, «отак краще? Бо ми в війну їли таке…» Мама, наскільки я пам’ятаю, двічі приїздила до Наді в Броди. Вона й виховала Надю та Віру сильними, надзвичайно відданими тим, кого люблять, своїй державі. В Надиній родині – одна за всіх, і всі за одну. Й в той же час кожна розуміє: я мушу, я витримаю, я сильна… До слова, ви звертали увагу на те, як тримається Надина мама? Це неймовірно… При всьому трагізмі ситуації вона зберігає холодний розум, здоровий глузд, не панікує. Нам би всім повчитися в Марії Іванівни самовладанню й витримці. При цьому мама впевнена в тому, що з її Надею все буде добре. - Ви згадували про те, що Надя гостювала у Володимирі… - Так, вона була тут тричі. Двічі проїздом, одного разу гостювала впродовж 3 днів. Побувала також на Світязі. Гостювала вона в нас кілька років тому, якраз під час фестивалю «Володимир». Звичайно ж, ми побували на концерті, багато гуляли містом, я розповідала їй історію Володимира, показала наші найвизначніші місця. Надя, до слова, захоплюється архітектурою, розуміється на ній, тому побачене її неабияк зацікавило. Взагалі, Надя в кожному місті, де би не була, бере щось для себе. Сподіваюся, щось узяла для себе й у нашому Володимирі. - Як відомо, Надія служила у складі миротворчих сил в Іраку, була на Майдані… - Щодо Майдану, то, знаючи Надію, я розуміла, що вона не може там не бути. При тому, що Надя не любила розмов про політику, справедливо вважаючи її надзвичайно брудною справою, вона завжди була патріоткою. Не напоказ, не награно, а щиро, в душі. Так, скрізь, де вона жила, на стіні вішала карту України. Задовго до сумнозвісних подій, Майдану й війни, Надя одягала вишиванку. Без приводу, просто так – коли хотіла, коли відчувала потребу. Патріотизм у ній був завжди, Надя його всотала, здається, з молоком матері. При цьому вона не кричала на кожному кроці, що патріотка, як це зараз багато хто вважає за доцільне робити. А тому, повторюся, та Надя, яку я зараз бачу, з її відданістю Батьківщині, її любов’ю до України, її вірністю слову офіцера – це і є та Надія Савченко, яку я знаю... Того дня, коли Надя потрапила в полон, я розмовляла з нею. Розмова була короткою: «Йдемо по поранених. Передзвоню ввечері. Якщо повернуся…» Про те, що Надя в полоні, ми з чоловіком дізналися раніше, ніж про це почали говорити у ЗМІ. Мені зателефонували, сказали, яке відео знайти. Коли побачила, була шокована… На нашу з чоловіком думку, шумиха, піднята в ЗМІ після того, як Надя потрапила в полон, зіграла з нею лихий жарт. Щось пішло не так… Знаю, що в Наді був шанс звільнитися. Її, як жінку, відпускали. Але з нею були хлопці, й

вона сказала: «Або ми йдемо всі, або не йде ніхто». Що було далі, ми знаємо. Але тоді, влітку, ніхто навіть припустити не міг, що Надю силою вивезуть у Росію, а потім будуть судити за те, що вона незаконно перетнула кордон. Але ж це Росія… Там закони здорового глузду не діють. А Надя… Знаєте, для мене вона нині схожа на Дон Кіхота, який бореться з вітряками. Але вона сильна, я упевнена - вона вистоїть. В будь-якому випадку, на коліна не стане… - Не думали над тим, що голодуванням вона шкодить тільки сама собі? Бо ж боротися можна тоді, коли маєш силу, коли живий… - Очевидно, голодування – єдиний можливий у Надиній ситуації спосіб бунту, спосіб показати: вона не згодна з тим, що відбувається. Напевно, якби я мала можливість, то спробувала би її відмовити від голодування. Та, зрештою, знаю: Надя чинила би так, як вважає за доцільне. Якось в одному зі своїх інтерв’ю Віра, сестра Наді, яка анітрохи не поступається їй силою характеру,

сказала: «Надя знає, що робить». І я дуже хочу вірити, що це справді так. Знаючи Надю, впевнена: ми повинні їй довіряти, передусім у тому, що стосується її самої. Звичайно, Наді зараз важко, передусім фізично. Й це при тому, що вона надзвичайно витривала, вміє за допомогою певних вправ тамувати біль. За весь час, що я знаю Надю, я ніколи не бачила, аби вона плакала, не чула, щоб вона жалілася. Надя погано стала виглядати після сумнозвісної психіатричної експертизи. Дивлячись на неї, я розумію, наскільки їй важко, й мені від цього важко… Й страшно. За останній рік стільки всього довелося пережити: смерть друзів, знайомих, із якими разом служили, дружили. Надзвичайно важко все це переживає чоловік. Коли Сергій дізнався про те, що Надя оголосила голодування, він одразу сказав: «З нею їм буде дуже непросто. Нехай не сподіваються, що вона здасться». …Знаєте, дуже хочеться, аби те пекло, в якому ми живемо ось уже півтора роки, якнайшвидше завершилося. Вірю, що незабаром Надя опиниться вдома, одягне свою улюблену червону сукню, й ми з нею підемо прогулятися, як любили це робити. Звичайно, зараз дуже важко, але я впевнена - прорвемося. 11 травня в Надії Савченко – день народження. Й так хочеться вірити в диво. В те, що свій день народження українська Надія, символ нашої свободи та боротьби, зустріне вільною в вільній країні. Країні, за яку готова покласти життя…

КОМЕРЦІЙНА ПРОПОЗИЦІЯ Позичу гроші під відсотки. Тел.(097)4369804. На роботу потрібні офіціанти. Тел.3-51-55. Послуги автоевакуатора. Тел.(093)760 78 78, (097)183 87 25. Цілодобово! Послуги евакуатора. Вантажопідйомність 10 т. Тел.(063)795 22 45. Послуги автокрана. Вантажопідйомність 10 т. Тел.(063)795 22 45. Виготовляємо та встановлюємо дерев’яні міжповерхові сходи. Тел.(067)332 53 06. Реставрація та ремонт будь-якої підлоги (дошка, паркет) методом шліфування. Підлога стає краще, ніж була. Тел. (098)384 41 25, (095)880 84 27.

ТзОВ ВОЛОДИМИРВОЛИНСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД

реалізує соціальний хліб «Городський», який можна придбати в кіосках підприємства, розташованих по вул.Ковельській, Луцькій та у центрі міста. На роботу потрібні: кухар, офіціант, бармен. Тел.:(067) 361 50 45.

ПРИВАТНІ ОГОЛОШЕННЯ ПРОДАЖ НЕРУХОМІСТЬ Зем.ділянку, пл.0,20га, у с.Зимне 1. Тел.(093)654 29 04, (093) 655 45 60. Терміново! Півбудинку, пл.35,6 м кв., 2.4 сотки землі. Газ, лічильники. Довідки за тел.(063)992 45 86. Терміново! 2-кімн.кв, 1 пов. 2 п. буд., заг.пл. 56 кв. м, житл.пл. 29 кв. м, 8 вікон. Район військкомату. Тел. (067) 717 11 92. 1-кімн.кв. у центрі міста. Є колонка, лічильники. Тел.(068)843 66 97, (063)159 36 40. 3-кімн.квартиру на 2 поверсі 2-пов.буд., вул. Кн.Василька. Заг.пл.84 м кв., кухня – 13 м кв. Ціна – 42 тис.у.о. Можливий торг. Або обміняю на Луцьк за домовленістю. Тел.2-15-43, (098)806 70 90. 2-пов.будинок по вул. Українській, 32 (р-н вул. Зимнівської) з гаражним приміщенням. Внутрішні роботи майже завершені. Тел.(063)907 30 99. Будинок, 80 м кв. (4 кімн., кухня, комора, душова, 2 коридори). Є меблі, посуд, побут.техніка, прибудинкові споруди, 10 соток землі. Тел.(063)625 67 62. Терміново! Півбудинку (гараж, літня кухня), 6 соток землі по вул.Шептицького. Ціна 25 тис. у. о. Деталі за тел.(068)427 26 22. Терміново! Півбудинку по вул.Запольської, 1 (центральна частина міста): 2 кімн., кухня, коридор, надвірні споруди, 8 соток землі, хороше місце для забудови. Тел.(0332)72 34 80, (095)784 12 69. Будинок. Тел.(097)436 98 04. АВТОРИНОК Міні-погрузчик «UNIC60», 1996 р.в. Тел.(063)795 22 45. ВАЗ 2106 та запчастини: мотор, коробка передач, задній міст, колеса з дисками, рульова колонка, бензобак, газова установка, пружини, амортизатори, скло (лобове і заднє, бічне). Тел.(063)625 67 62. Citroen Jumpу, 2006 р.в., пасажир, d 2.0 дизель, кондиціонер. Тел.(063)795 22 45. ВАЗ 21043, 2000 р.в., універсал В, червоний колір. Тел.(063)683 40 51. РІЗНЕ Бочку, об’ємом 5 м куб. Тел.(095)035 55 19. Цемент. Економні системи електроопалення, брус, балки.

№19 7 ТРАВНЯ 2015 РОКУ

ОГОЛОШЕННЯ ТА РЕКЛАМА

РІДНЕ МІСТО

Тел.(097)121 44 26. Меблі б/в, сервант, трельяж, письмовий стіл (старого зразка) в хорошому стані. Тел.(096)102 89 06. Комп’ютер «Pentium 4» (повний комплект, плоский монітор. Ціна 1500 грн. Тел.(067)144 68 32.

КУПЛЮ Коней, корів, биків, телиць і ДОРІЗИ. Тел.(067)361 66 09, (095)329 47 84. Корів, биків, коней, телиць і ДОРІЗИ. Тел.(067)332 74 33. Шкіру ВРХ та інших тварин. Тел.(063)795 22 45. Зерно пшениці. Ціна договірна. Тел.(093)827 65 69. Телят-сосунців. Тел.(063)795 22 45. Поросят породи мангал. Тел.(063)795 22 45. Чорнозем. Тел.(063)424 37 37. Б/в: холодильники, морозильні камери, газові колонки, котли, плити, пральні машини, телевізори, комп’ютери (рад.в-ва) та радіодеталі. Тел.(096)340 85 25. Свіже пір’я, б/в подушки, перини. Забираємо самі. Тел.(068)562 50 92, (093)830 45 49. Контейнер на продовольчому ринку. Ціна договірна. Тел.(063)907 30 99. Земельну ділянку 19 соток у с.Заріччя з незавершеним б-вом біля річки. Тел.(093)700 39 12.

ОРЕНДА ЗДАМ В оренду торгівельні приміщення за адресою: вул.Гайдамацька, 24. Тел.(063)795 22 45. Візьму дівчат на квартиру. Тел.(093)120 70 65, (098)772 85 87.

ÏÏ «Â²ÊÊÎÌ» ЗАПАСНІ ЧАСТИНИ до сільськогосподарської техніки, автомобілів і тракторів.

Шини, акумулятори, підшипники, фільтри, метизи, ланцюги, гумово-технічні вироби. Інструмент.

Зварювальне обладнання і матеріали. Чекаємо вас за адресою: вул. Віленська, 15 або телефонуйте: (03342) 3-89-33, 3-58-33, (050)3781743, (093)4014460.

ЯКІСНІ ВІКНА

Вікна, двері, ролети, гаражні ворота, натяжні стелі.

Клінінгові послуги ПРИБИРАННЯ квартир, будинків, б офісів...

МИТТЯ ВІКОН, МИ ВИСОТНЕ МИТТЯ альпіністами. Сухе та вологе чищення килимів та ковроліну. ЕкоГенеральне Контрактне періодичне прибирання. (097)607 13 68, (063)039 68 14

прибирання

СНП «Чистий дім» www.VIDCOM.com.ua

та БАГАТО ІНШОГО

ГУРТІВНЯ Сантехніка БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

м.Володимир-Волинський, вул.Привокзальна, вул.Привокзаль 1б 99-7-93, 093-8103021 093-8103021, 098-6341102, 099-2320599 Тел. 99-7-93 098-6341102 099-23

ВСЕ ДЛЯ ДАХУ

Знижки до 40% Магазин «Мій Дім», вул. Зимнівська, 37, (099)631 42 43

Цемент, шифер, гіпсокартон і комплектуючі, руберойд, бітум, мінвата, пінопласт, ДВП, ДСП, фанера OSB, будівельні суміші

-покрівельні матеріали; -комплектуючі; -водостічні системи; -замірювання, доставка, монтаж.

Ціни від виробника!

Ринок УСВ, конт.№ 159.

Гуртівня будівельних матеріалів ЛІДЕР +

ГІПСОКАРТОН все для внутрішніх робіт

Наша адреса: вул. Гайдамацька, 24 (колишня вул.Чапаєва), тел.(097)9122368, (095)3548543, (03342) 3-57-47

Сумки барсетки клатчі гаманці рукавички шкарпетки парасолі ШИРОКИЙ ВИБІР, ГАРНІ ЦІНИ! Ринок УСВ, конт.№7 (при вході, навпроти кіоску з кавою).

ТзОВ «Володимир-Волинський хлібозавод» запрошує на роботу: оператора ЕОМ; комірника готової продукції; водія. За довідками звертатися за тел.2-34-90 або за адресою: вул.Луцька, 62.

Продам пиломатеріали будьякого розміру. Можливо великими партіями. Ціна договірна. Тел. (066)580 61 08, (097)963 36 32, Сергій.

Супермаркет «Вопак» запрошує на роботу: касирів, продавців торгового залу. Пропонує: гнучкий графік роботи; офіційне працевлаштування; привітний колектив. Телефонуйте: 33-0-33, (093)155 86 37, (098)212 11 03. ТзОВ «Володимир-Волинський хлібозавод» продає черству хлібну продукцію. Ціна договірна. Звертатися за тел.2-27-54, (093)323 84 12 з 8.00 до 17.00. Утеплення фасадів. Декоративна штукатурка, відкоси, підшива, водостоки. Власне риштування. Якісно. Недорого! Тел.(093)435 14 30, (095)329 38 77.

КС «Форум-Кредит»

КРЕДИТИ на вигідних умовах:

• пенсіонерам – пільгові; • працюючим – під гарантію заробітної плати.

Видача готівки протягом дня!

Всі види будівельних та ремонтних робіт. Тел.(067)332 67 90, (093)144 16 58.

Депозити до

25% річних.

Наша адреса: м.Володимир-Волинський, вул.Кн.Василька, 14 а, поблизу р-ну «Дружба», тел.3-80-48, (097)860 46 50, (093)435 18 47.

Приватна нотаріальна контора НАДАЄМО ЮРИДИЧНІ ПОСЛУГИ:

-посвідчення договорів відчуження нерухомості (на території району); -посвідчення заповітів; -посвідчення інших договорів за бажанням сторін; -засвідчення достовірності підписів на документах; -засвідчення фотокопій документів.

ПРОФЕСІЙНІ ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ. Звертайтеся за адресою: вул.Устилузька,9, тел.3-54-41.

Весільний салон «Вікторія»: -вечірні та весільні сукні; -весільні аксесуари; -оформлення авто; -українські народні костюми; -сумочки-клатчі; -букети із цукерок. Адреса: вул.Князя Василька, 6Б, тел.(067)45 79 777.

Потрібні на роботу бармени та офіціанти. Тел.:(067) 361 50 45.

РОБОТА На роботу потрібен перукар або ЗДАМ перукарське місце в оренду. Центр міста. Тел.(093)192 37 27. На роботу в ТБЦ «Панбуд» потрібен продавецьконсультант у відділ зелених насаджень. Досвід роботи обов’язковий. Тел.3-40-79, 3-40-89. На роботу потрібен продавець непродовольчих товарів. Тел.(050)528 37 42.

ПРОШУ ПОВЕРНУТИ ЗА ВИНАГОРОДУ Кішечку сіро-білого окрасу, яка зникла в р-ні міськгазу, лікарні. Тел. (063)938 72 33.

15 років світлої пам’яті

Хорунжий Едуард Валентинович

(16.07.1974 – 30.04.2000) Життя твоє миттєво обірвалось… Спливає час, ідуть роки, та гіркий біль втрати не залишає наші серця. Ти несподівано відійшов у вічність, залишивши нам біль і самотність. Світла пам‘ять про тебе вічно житиме в наших серцях. Хай Господь Бог охороняє твій спокій і дарує вічне життя у Царстві Небеснім. Рідні

Відійшли у вічність з 29 квітня по 5 травня: Сасай Віктор Сильвестрович, 1972 р.н. Галушка Володимир Григорович, 1955 р.н. Слободчиков Андрій Григорович, 1954 р.н. Денисюк Микола Прохорович, 1930 р.н. Тютюрай Клавдія Василівна, 1938 р.н. Вітрук Микола Михайлович, 1934 р.н. Юрчук Павло Васильович, 1930 р.н. Гаврись Антон Іванович, 1935 р.н. Мосорук Григорій Максимович, 1925 р.н. Луцюк Юрій Петрович, 1962 р.н. Тивонюк Марія Антонівна, 1940 р.н. Серьогінова Віра Олександрівна, 1920 р.н. Категова Ельвіра Костянтинівна, 1934 р.н.

пропонує у широкому асортименті: -нижню білизну; -піжами; -колготки; -лосини, -легінси; -туніки, светри, плаття.

Висока якість, доступні ціни! Ринок УСВ, конт.№16 (при вході).

Здаємо в оренду приміщення під офіси та склади різних площ на території ТЦ «Євродім» . Тел.(097)436 98 04.

ЦІКАВЕ ТА ПРИЄМНЕ

№19 7 ТРАВНЯ 2015 РОКУ

11 травня

Депутата обласної ради

РІДНЕ МІСТО

Валентина Івановича Кошельника

Сантехніка

з днем народження вітає МГО «Рідне місто»! Зичимо Вам мирного неба, міцного здоров’я, довголіття, щоб віра, надія та Божа любов не залишали Вас у наш бурхливий час, щоб доброта та злагода зігрівали Ваше серце. Нехай у Вас вистачить сил для продовження Ваших справ, і завжди поруч будуть щирі й вірні друзі.

Тел.(067) 256 13 54, (063) 801 47 37, (093) 157 07 78, 3-89-98

Магазин

У НАС ПРАЦЮЄ САЙТ

http://www.ridnemistov.in.ua/

ЗАВЖДИ У НАЯВНОСТІ: -душові гідромасажні бокси; -умивальники, раковини, змішувачі; -бойлери, водонагрівальні котли, водяні помпи; -труби та комплектуючі, батареї, радіатори; -компресори, витяжки; -декоративні люстри, світильники, енерголампи;

МЕТАЛОПЛАСТИКОВІ ВІКНА ТА ДВЕРІ, -електроінструмент, ЖАЛЮЗІ, МОСКІТНА СІТКА. кабель, розетки, вмикачі.

Наша адреса: вул.Т.Шевченка, 24.

Помірні ціни, гнучка система знижок. Тел.(093)615 38 77, (095)820 92 02.

Óâàãà, íîâèé êîíêóðñ!

Заселфився? Подiлився!

станнім часом у соцмережах щодня з’являються світлини, де люди фотографують самі себе. Цьому захопленню мільйонів уже навіть і назву придумали - селфі. Якщо вірити статистикам, щодня на планеті Земля селфиться кількасот мільйонів її жителів. А «Вікіпедія» розповідає, що селфі (від англ. self - сам, само) - це вид фотографії, автопортрет, зроблений за допомогою смартфону чи веб-камери. Під час селфі може бути сфотографоване як пряме зображення, так і відображення у дзеркалі.

Вперше поняття «селфі» з’явилося на австралійських інтернет-форумах у 2002 році і отримало широку популярність на початку 2010-х років через поширення мобільних пристроїв із фотокамерами та з розвитком мобільних додатків, таких, як «Фейсбук» та «Інстаграм». У 2012 році журнал «Тайм» відзначив, що слово «селфі» увійшло в топ-10 модних слів року. А за даними опитувань, які проводив цей часопис, дві третини жінок у віці 18-35 років вда-

Володимирчанки Аня та Анастасія заселфилися у заквітчаному парку «Слов‘янський»

Танці вкрали її серце, і це була щаслива втрата Лілія ПАРАФІН

а сторінках нашої газети ми вже не раз розповідали про володимирську молодь, яка знає, що в сучасному житті є чимало можливостей, аби чогось досягнути, потрібно ними вчасно скористатися. Сьогодні мова піде про ще одну представницю нашого міста, яка у свої 20 років об’їздила з танцювальним колективом чимало міст Китаю, а кілька місяців тому створила власний проект«Іdols project», який сьогодні успішно гастролює Піднебесною.

Нині уродженка ВолодимираВолинського Аліна Ковальчук – популярна танцівниця, модель і менеджер свого власного проекту – живе та працює у Китаї. Однак ще кілька років тому ніхто навіть подумати не міг, що доля заведе цю милу дівчинку в таку далеку країну. Не сподівалася на це і сама Аліна, з дитинства вона любила малювати, а от танцями почала займатись у 16 років. Особливим талантом вона не виділялася. Та коли дівчина зрозуміла, що танці – це те, чому вона хоче присвятити своє життя, почала натхненно працювати і за зовсім короткий час зуміла домогтися успіху. Народилася дівчина 18 вересня 1994 року. Навчалася у другій школі. З усіх предметів найбільше любила уроки літератури. Свою вчительку зарубіжної літератури Нелю Богульську не забуде ніколи, бо саме вона зуміла прищепити дівчині любов до слова. Ще зі шкільних років Аліна дуже багато читала, з книжками майже не розлучалася. А от математика їй давалася важко. «Я і цифри – це щось несумісне, - говорить дівчина. – До 7 класу була відмінницею, однак згодом цифри таки перемогли мене. Напевно, це і правильно, бо варто приділяти найбільшу увагу тому, що любиш». Школу Аліна завжди любила, сьогодні з трепетом у серці згадує свої шкільні роки, які були по-справжньому щасливими та незабутніми. У неї ніколи не ви-

никало непорозумінь із однолітками, тому завжди мала чимало друзів. Найкращі її подруги зі шкільних років, Яна Курчак і Лара Матусевич, і нині завжди підтримують Аліну. З дитинства дівчина любила малювати, думала, що саме це і стане основою її майбутньої професії. Майже в усіх починаннях її підтримувала тітка, Інна Мацьоха. Вона дуже сильно вірила у сили своєї племінниці, інколи навіть більше, ніж сама Аліна. Ця підтримка додавала впевненості дівчині. Танцями вона почала займатися досить пізно – аж у 16 років. Спочатку навіть не думала, що так захопиться, однак уже через кілька місяців вони просто полонили її серце. - Коли я почала займатися танцями, то навіть і гадки не мала, що присвячу їм своє життя, - пригадує Аліна. - 16 років – це доволі пізній вік для того, щоб починати займатися танцями. Я прийшла у танцювальний клуб Романа Дячка, аби просто згаяти час, якого у мене було вдосталь. Мені дуже сподобався тренер, він гарний танцівник, багато чого може навчити. Я не була спортивною дівчинкою, тому мені все давалося досить важко. З кожним заняттям хіп-хоп культура все більше мене полонила. Я докладала купу зусиль та старань для того, аби непогано виглядати на фоні інших танцівників. А коли Роман Дячок почав возити нас на різні батли, де виступали професіонали досить високого рівня, то мені хотілося досягнути їхньої майстерності. Відчуваючи шалену конкуренцію, намагалася ще більше розвиватись і стати кращою. Навчаючись у випускному класі, я зрозуміла, що ні до чого в мене душа так не лежить, як до танцю. Не кажучи нікому, почала готуватися до вступу до Київського національного університету культури і мистецтв. Чому нікому не розповідала? Тому що, якщо чесно, сама не дуже вірила в те, що зможу вступити до цього навчального закладу. У мене виникло чимало складнощів, адже я була хіп-хоп танцівницею, а в університеті основою є класичний танець. Прийшлося за короткий термін себе розтягувати, виробляти гнучкість, тому й мало вірила,

що мені вдасться самостійно підготуватися до вступу до досить престижного навчального закладу. Однак мені вдалося! Ура-а-а-а! Я вступила на факультет хореографічного мистецтва. Спочатку навіть не могла у це повірити. Але, як виявилося, зарано розслабилася, бо усі випробовування були попереду. Найважчим став перший рік навчання, я почала освоювати класику, модерн і контемперарі. Хотілося бути однією з кращих, тому була старанною студенткою. А вечорами займалася хіп-хопом, ходила на батли у Києві. Я завжди бажала більшого, тому постійно відвідувала різні кастинги. Знайомі їздили за кордон, ділилися враженнями. Відверто скажу, я їм заздрила, мені також хотілося попрацювати в іншій країні. Однак кастинги не завжди були вдалими. Переді мною зачинялися одні двері, але я не опускала рук, а стукала в інші. І таки знайшла ті, які відчинилися і дали мені шлях у майбутнє. Взимку 2014 року я пройшла кастинг, і мені запропонували роботу в Китаї. Через півроку разом із танцівниками, які пройшли у 20 кращих на шоу «Україна має талант», я приїхала у Шанхай. У нашій команді було 6 чоловік: 2 танцівники, 2 танцівниці, співак і співачка. Кожен день ми виступали на вечірках у клубах, де відпрацьовували по кілька шоу, наступного дня їхали в інше місто. Моє життя проходило в готелях, поїздах, літаках, клубах. Мені вдалося об’їздити чималу частину Китаю. Жила в Пекіні, Шанхаї, Шенжені, Гуанчжоу, Нанкіні. Кожен місяць буваю у Гонконзі. Контракт зі мною був підписаний на 6 місяців, тож я вирішила спробувати створити свою команду і власну програму, з якою їздитиму по Китаю. Будучи в турах, я працювала над створенням свого шоу, малювала ескізи костюмів, а паралельно шукала дівчат, які би захотіли зі мною працювати. Танцівниць підшукувала через знайомих у Києві. Моя ідея декого лякала, мовляв, я зовсім юна, не маю багато досвіду. Але я наполегливо працювала, продумувала кожну дрібницю, шукала агентів, які би могли мені допомогти з організацією власного туру. Коли мій контракт закінчився, в мене на руках були уже готові костюми, а по-

Засновник ПП «Володимирдрук» Редактор Надія Замрига «Рідне місто Володимир», 44700, м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 10, Тел.: 3-51-50. e-mail: ridnemistov@ukr.net Відповідальність за якість друку несе друкарня.

Надіслані матеріали не рецензуються і не повертаються. Друк ВАТ “Волинська обласна друкарня“ м. Луцьк, пр.Волі, 27.

ряд - танцівниці, які захотіли попрацювати у моєму проекті. Однак потрібно було добре відпрацювати хореографію, зробити проморолик і відправити це все агенту. Звісно, виникало чимало проблем, які мені, як організатору, потрібно було вирішувати самій. У чужій країні усе це робити трохи важче, однак я старалася з усіх сил. Пам’ятаю, як мені було прикро, коли багаж однієї танцівниці, яка прилетіла з України, авіакомпанія відправила в іншу країну. У валізах були всі костюми, які я замовляла. Було образливо до сліз. Ось уже кілька місяців я виступаю у своєму власному проекті «Іdols project», до складу якого входять співачка та танцівники. Ми показуємо неймовірне шоу з чудовими костюмами, цікавою програмою. Сьогодні моя команда успішно працює, у нас досить напружений графік. Однак для мене це тільки початок. Маю безліч планів, які не дають мені спати по ночах. Я думаю над тим, щоб через деякий час створити нові проекти. Зараз моя професія - це все моє життя. Вона забирає весь мій час, але натомість дає набагато більше: відчуття задоволення, впевненості та щастя. Я займаюсь тим, що люблю. Постійні переїзди, нові міста, нові люди, сон у літаках – усе це стало моїм звичним середовищем, від якого я не втомлююся, а отримую задоволення. - Життя у Китаї тобі подобається?

валися до селфі, а світлини згодом розміщали в соціальних мережах. Хто тільки сьогодні не селфиться! Президенти, актори, співаки та шоумени, військові та міліціянти, вчителі та лікарі…. Даючи старт конкурсу, який і носитиме назву «Заселфився? Поділився!», ми хочемо побачити, скільки володимирчан полюбляють селфі. Судячи з того, що ми бачимо в соцмережах, таких відчайдухів є чимало, тож надіємося, що вони не проігнорують наш конкурс. Якщо конкурс, то, очікувано, має бути переможець. А щоб ним стати, слід гарне, прикольне, креативне, феєричне, позитивне селфі нам надіслати (наша електронна адреса: ridnemistov@ukr. net). Можна й особисто принести в редакцію, яка знаходиться за адресою: вул. Ковельська, 10 (3-ій поверх, вхід з боку собору). Чекаємо на вас, любителі селфі! P.S.На переможця конкурсу чекає хороший подарунок та…селфі з працівниками редакції газети «Рідне місто». Проголосувати за учасників конкурсу можна буде на нашому сайті: http://ridnemistov.in.ua/ - Досить довго я звикала до стилю їхнього життя. Спочатку через дуже напружений графік не завжди вдавалося навіть познайомитися із тим містом, до якого приїхали. До самих китайців відносилася недовірливо, багато чого не сприймала і не розуміла. Я й досі не зі всім можу миритись, але якось звикла. Щодо китайців, то вони загалом милі люди. Китайську мову вивчила? - Вчу, але ще багато чого не розумію. Китайська мова дуже специфічна, вивчити її не так і легко, навіть якщо навколо усі розмовляють цією мовою. Для всього потрібен час. В основному спілкуюся англійською. - Коли плануєш повернутися в Україну? - Думаю влітку приїхати на кілька днів, а потім хочу відвідати Швейцарію. Дуже сумую за своїми друзями, ми довго не бачилися, але я відчуваю їхню підтримку тут, у Піднебесній. У мене найкращі у світі друзі, без них життя не було би таким прекрасним. - Що тебе надихає творити? - Краса, яка мене оточує, хороші люди, вірні друзі, нові знайомства, позитив. Одним словом усе, що викликає емоції. - Що порадиш талановитим володимирчанам, які не знають, як реалізувати себе? - Пораджу не лінитися, тому що лінь найбільш згубна річ для наших душ. Вірте в себе, бо віра - це дуже крута штука. Нічого не вдається тільки тим людям, які нічого не роблять. Від депресії лікують книги та медитація (це перевірені методи). Тому, якщо ви занепали духом, прочитайте хорошу книгу, помедитуйте і починайте жити далі, працювати з іще більшою силою. Усім, хто хоче знайти себе, раджу щодня знаходити час на очищення своєї душі, бо це не менш важливо, ніж чистити кожен день зуби чи вмиватися.

Свідоцтво про реєстрацію: ВЛ 344-78Р від 26 травня 2009 року Матеріали з позначкою * публікуються на правах реклами. Редакція залишає за собою право на мовностилістичні правки.

Зам.№: 1780

Зам.№: 1-189

Листування з читачами ведеться лише на сторінках газети. Згідно з «Законом України про рекламу» , відповідальність за достовірність інформації несе рекламодавець.