20_

qŠ`ŠhqŠhj`

У Володимирі-Волинському з 6.05 по 12.05: 1 хлопчик 4 дівчинки народилися 4 пари одружилися 14 осіб померли

14 ТРАВНЯ

У цей день вшановується пам‘ять святого пророка Ієремії-Запрягальника, оскільки на цей час приходиться розпал польових робіт. Негода у цей день передвіщає холодну майбутню зиму. А якщо сонце світить ясно - все літо буде погоже. У цей час у давнину проводжали весну і зустрічали літо.

Запрошуємо на ярмарок

ТРАВНЯ

Нд

АНОНСИ 2015

ЧЕТВЕР

на площі Героїв відбудеться регіональний ярмарок з продажу продукції сільськогосподарських і переробних підприємств Волинської області.

Довідки за телефонами: 2-19-79, 3-84-30, 3-57-09.

Сб

+7... +170 +7... +170 +6... +150 +5... +160

14

23 травня

Запрошуємо всіх бажаючих узяти участь у ярмарку.

Пт

Чт

№20 (309)

ВОЛОДИМИР ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ГАЗЕТА

Ціна вроздріб

1 грн. 50 коп.

14 травня о 16.00 в актовому залі дитячої музичної школи відбудеться концерт випускників Волинського державного училища культури і мистецтв ім. І.Ф.Стравінського Тетяни Музиченко (фортепіано) та Руслана Єрмачкова (скрипка). Вхід вільний.

19 травня о 17.00 в актовому залі дитячої музичної школи відбудеться концерт «Тромбон крізь призму століть». У концерті візьмуть участь студенти Волинського державного училища культури і мистецтв ім. І.Ф.Стравінського Олег Пальоха, Павло Тітяєв та Олександр Нікітін. Вхід вільний.

ЗАБОРОНУ ПРОДОВЖЕНО У зв’язку з формуванням роти охорони ВолодимирВолинського ОРВК, з метою забезпечення громадського порядку, відповідно до звернення командування військової частини ВО259 від 8.05.2015 року, виконавчий комітет міської ради прийняв рішення з 15 травня по 6 червня 2015 року з 20.00 до 8.00 тимчасово заборонити продаж алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та пива в об’єктах торгівлі та на винос у закладах ресторанного господарства.

пропонує у широкому асортименті:

ÇÀÌÀÉÎв ÁÎÉÎÂÈÉ ÏÐÀÏÎÐ У День пам’яті та примирення та до Дня Перемоги в навчальних закладах Володимира-Волинського пройшло чимало урочистих заходів, виховних годин, цікавих зустрічей. Зокрема на святковій лінійці, що відбулась у ЗОШ №1, було урочисто піднято прапор, який разом із своїми підписами та побажаннями передали учням школи бійці реактивного дивізіону та танкового батальйону 14-ої бригади, які тривалий час перебувають на фронті. Школярі цього навчального закладу неодноразово передавали допомогу, листи та малюнки нашим військовослужбовцям. Ті ж передали школярам бойовий стяг, який відтепер майорить на подвір’ї школи.

-нижню білизну; -піжами; -колготки; -лосини, -легінси; -туніки, светри, плаття.

Висока якість, доступні ціни!

Ринок УСВ, конт.№16 (при вході).

Сумки барсетки клатчі гаманці рукавички шкарпетки парасолі ШИРОКИЙ ВИБІР, ГАРНІ ЦІНИ! Ринок УСВ, конт.№7 (при вході, навпроти кіоску з кавою).

2

ДЕНЬ ЗА ДНЕМ

№20 14 ТРАВНЯ 2015 РОКУ

70 років по війні… Пам’ятаємо. Перемагаємо!

8 травня у ВолодимиріВолинському відзначили День пам’яті та примирення. Біля обеліска Слави зібралися ветерани Другої світової війни, воїни УПА, колишні афганці, учасники АТО, жителі міста. Священнослужителі Київського патріархату, Української греко-католицької та Римо-католицької церков українською, польською та латинською мовами молилися за радянських воїнів, вояків УПА, січових стрільців, героїв Небесної сотні, загиблих у ході АТО на сході України.

Тетяна ПАЛАЄВСЬКА Лілія ПАРАФІН Міський голова Петро Саганюк у своєму виступі зазначив, що Україна, обравши європейський шлях розвитку, розпочинає нову традицію святкування 8 та 9 травня у дусі пам’яті та примирення, як це роблять інші країни, вшановуючи жертв Другої світової війни. 8 травня – це день пам’яті про тих, хто не повернувся живим з війни 1939 – 1945 років, день пам’яті за кожним, хто боровся з нацизмом.

9 травня - це день вшанування живих, тих, хто пройшов палаючі стежки Другої світової війни, і тих, хто сьогодні боронить нашу свободу та незалежність. Українське суспільство зараз найгостріше потребує пам’яті та примирення, зазначив під час свого виступу міський голова, адже примирення – це процес, який допомагає суспільству долати протиріччя. Того дня перед самими урочистостями сталася, можна сказати, незрозуміла і прикра ситуація. Священики Московського патріархату, які, як було відомо, також мали брати участь у панахиді в День пам’яті та примирення, прийшли ще до початку заходу і самостійно розпочали панахиду.

- Сьогодні - День пам’яті та примирення. Панахиди за загиблими проходять по всій державі, але, на жаль, духовенство так і не може між собою помиритися. І я, і вся міська громада прагнемо, щоб ви жили мирно та дружно, - під оплески присутніх прокоментував дану ситуацію міський голова Петро Саганюк. Зворушливим моментом урочистості став виступ депутата

німецького містапобратима Цвікау Карла-Ернста Мюллера, який у складі делегації прибув до ВолодимираВолинського. Чоловік уже кілька років поспіль приїздить на Волинь, на могилу свого дядька, який загинув у перші дні нападу Німеччини на Радянський Союз. Десять років тому пан Мюллер приїхав в Україну, щоб знайти могилу свого дядька – солдата німецької армії Ернста. Він знайшов її у селі Ласків ВолодимирВолинського району і відновив при допомозі місцевих жителів. Від імені німецького народу Карл-Ернст Мюллер попросив прощення за те, що зробили їхні батьки, за те, що внаслідок цього постраждали мільйони (на фото).

- Ми хочемо жити в мирі, і я теж хочу зробити свій невеличкий внесок у це. Тільки любов і дружні стосунки можуть завершити війну, - сказав гість із Німеччини. Після виступів під тужливу

мелодію «Степом, степом йшли у бій солдати» до обеліска Слави, де палав вічний вогонь, та до дошки пам’яті загиблим в АТО лягли квіти від влади, духовенства, ветеранів Другої світової, німецької делегації та жителів міста.

9 травня у культурномистецькому центрі відбулись урочистості з нагоди Дня Перемоги у Другій світовій війні. У залі зібралося два покоління героїв: сивочолі ветерани Другої світової війни, воїни УПА та нинішні герої - учасники антитерористичної операції. Відзначення Дня Перемоги ще ніколи не було таким сумним

РІДНЕ МІСТО

та скорботним, адже сьогодні у наше життя повернулося те лихо, яке наші діди та прадіди 70 років тому так героїчно перемогли. «Ніколи знову!» - таким був головний девіз минулого року. Відзначаючи 69-річчя по закінченню війни, ми ще вірили, надіялися, сподівалися, що ті страхіття більше ніколи не повторяться. Але війна знов увірвалась у наше життя. Ми пам’ятаємо і ніколи не забудемо про подвиг ветеранів Другої світової війни, ми знаємо, що ті чоловіки та жінки, які сьогодні так безстрашно стали на захист своєї країни, принесуть нам перемогу. Розпочався урочистий захід хвилиною мовчання, якою присутні вшанували пам’ять загиблих у часи Другої світової війни і у боротьбі за незалежність України у 2014 -2015 роках.

- Протягом 24 років своєї незалежності Україна відзначала День Перемоги за встановленою традицією, - зазначив міський голова Петро Саганюк. - Подібні святкування не відповідали історичній дійсності, приводили до ігнорування багатьох сторінок тих трагічних років. У цьому році всі заходи відбуваються по-іншому. Шановні ветерани, думаю, що навіть у страшних снах ви не могли уявити, що після сімдесяти ро-

ків миру в життя ваших онуків та правнуків прийде війна, і вони зі зброєю в руках знову захищатимуть свою країну, суверенітет та територіальну цілісність держави. Петро Саганюк вручив грошові винагороди та квіти ветеранам. Вісім жителів міста, які героїчно загинули на Сході, посмертно були нагороджені відзнаками«Зазаслугипередмістом Володимиром-Волинським», їм присвоєно звання «Почесний громадянин міста». Рідні цих героїв отримали грошові винагороди та квіти. Присутніх привітали голова міськрайонної ради ветеранів війни та праці Володимир Сєдой, представник 14 ОМБр Петро Горкуша та студентка педагогічного коледжу ім. А. Кримського Ірина Пелех. Закінчився захід концертом «Для вас, ветерани». Прозвучали пісні у виконанні народного аматорського хору ветеранів війни і праці «Мужність», тріо «Володимирські козаки», народного вокального жіночого тріо «Живиця». Зі сцени лунали патріотичні та народні пісні. Мелодії воєнних років, козацькі марші звучали у виконанні військового оркестру (керівник та диригент – лейтенант Ярослав Король) та міського зведеного духового оркестру (керівник та диригент - Андрій Пальоха).

Ми не чекаємо на дядю з Європи, який приїде і все за нас зробить… Пляжний сезон уже не за горами. Шкода тільки, що в місті з кожним роком усе менше місць для літнього відпочинку біля водойм. Чого гріха таїти, наша старенька Луга за останні роки дуже обміліла, заросла, одним словом, стала гусці по коліна. Проте є люди в нашому містечку, які не готові втрачати мальовничу водойму, що завжди була окрасою нашого краю. Саме тому вони визвалися навести порядок біля річки та облаштувати пляж ще до початку літнього сезону.

Тетяна ПАЛАЄВСЬКА

Пам'ять про героїв Ãåðî¿ íå âìèðàþòü! ² ¿õí³ ðàíè âæå ¿ì íå áîëÿòü, Æîâòî-áëàêèòíèé ñòÿã ïîêðèâ ¿ì ò³ëî, ßê êðèëà ÿíãîëà, çë³òàþ÷è íàçàä, Íåáåñíà ñîòíÿ â âèð³é ïîëåò³ëà. У п’ятницю, 8 травня, на подвір’ї ВолодимирВолинського педагогічного коледжу ім. А.Ю.Кримського відбулась урочиста лінійка до Дня пам’яті та примирення і до Дня Перемоги. Тоді ж було урочисто відкрито меморіальну дошку героям Небесної сотні. Після відкриття її освятив настоятель церкви Віри, Надії, Любові і матері їхньої Софії протоієрей Євген Рябець.

Микола Савельєв, директор коледжу, під час свого виступу закликав усіх пам’ятати події і загиблих героїв Другої світової війни, героїв Небесної сотні та воїнів АТО. У своєму виступі він відзвітував про зібрані під час благодійних акцій кошти: завдяки студентам та працівникам педагогічного коледжу було зібрано понад 112 тисяч гривень. Далі присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять героїв Небесної сотні. А я в цей час думала про те, що кожен герой мав сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і невідкладні справи. Але поклик серця покликав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Встановлена меморіальна дошка не дасть забути про великі втрати, пробуджуватиме патріотичний дух у кожного з нас. Ці воїни світла вічно житимуть у нашій пам’яті. Завершилась урочиста лінійка колективним виконанням Гімну України. Марія ПАЛЬОНКО

Мова піде про мешканців вулиці Володимира Мономаха. Це вони взялися впорядковувати берег річки Луги та облаштовувати пляж для літнього відпочинку. Як відомо, в кожній справі є певна рушійна сила, яка, власне, й дає старт усім планам і задумам. У даному випадку в ролі цієї рушійної сили виступив мешканець цієї ж вулиці, підприємець Олег Кабанов.

- Ми з сусідами вже давно думали, як би то навести порядок на березі річки. Планували сформувати берег, засипати його пісочком, облаштувати зону відпочинку та спуск до водойми, - розповідає нам Олег. - Це тільки в казках та фільмах з’являється добрий чарівник і за помахом чарівної палички виконує будь-яке бажання. Усі ми знаємо, що в реальному житті, якщо хочеш щось мати, то треба добре попотіти та попрацювати. Не слід чекати і надіятися, що хтось прийде і все зробить за нас. Ми - люди дорослі, все це

прекрасно розуміємо, а тому, як тільки потепліло, взялися до роботи. Наш співрозмовник повідав, що ще на початку весни вони звернулись у міську раду, аби отримати дозвіл на виконання робіт з облаштування берега річки. Потім разом із сусідами підсипали берег, навели там порядок, завезли туди кілька машин піску. До робіт також була задіяна техніка, яку люди винаймали за власні кошти. До речі, кошти збирали по всій вулиці. Давали хто скільки може. Чимало своїх коштів витратив й Олег, але, каже чоловік, для доброї справи нічого не шкода. Згодом частину берега засіяли травою, встановили залізні опори для лавочок та містка, залили бетоном стежку до водойми.

- Роботи ще не закінчені, тому ще рано чимось хизуватися, - каже посміхаючись наш співрозмовник. - Ще хочемо встигнути зробити перила до спускової драбини. Планували старі верби позрізувати, але спізнилися, бо в цей період уже

цього не можна робити. Якщо все буде добре, то, може, восени їх зріжемо. Вони вже старі, трухляві, біля них нападає дуже багато сміття (гілля, листя). Краще в майбутньому насадити нові, не такі величезні. Аби передати всю красу, до якої доклали руку мешканці вулиці Володимира Мономаха, варто було би зрівняти світлини берега, на яких відображено, яким він був торік і яким він став нині. Шкода, але світлин з минулого року ми ні в кого не знайшли. А виходячи з власних спостережень (я мешкаю на сусідній вулиці), можу без перебільшень сказати, що різниця неймовірна. Хочеться, аби всю цю красу оберігали та шанували, адже все це – людська праця. А іншим мешканцям Володимира-Волинського, які живуть неподалік Луги, я би радила взяти приклад із цих дорослих чоловіків, які не шкодують власних сил та коштів, та з юних парубків, які більшу частину свого вільного часу проводять на березі річки, допомагаючи старшим.

Ми – це Європа 12 травня відкриттям виставки дитячої художньої школи «Ми – це Європа» розпочався у ВолодимиріВолинському ряд заходів, приурочених Дню Європи в Україні.

На виставці було представлено 45 учнівських робіт. На малюнках - трипільські орнаменти, безліч елементів на українську тематику. Учні викладача Інни Гарголь відобразили у своїх малюнках подорожі у часі країнами Європи. Діти не просто малювали пейзажі Лондона, Парижу та інших відомих європей-

ських міст, вони таким чином вивчали їхню історію, традиції та звичаї. Начальник відділу культури та туризму міськвиконкому Андрій Шоцький розповів, що впродовж цього тижня відбудуться пленери, виставки, концерти, спрямовані на підтримку євроінтеграції України. Однак, зазначив Андрій Йосипович, прагнучи бути членами європейської спільноти, ми, українці, завжди повинні зберігати своє обличчя – в цьому наша унікальність. Досвідом роботи з лозою та берестом ділився з усіма охочими Ярослав

Ікони Олени Михальчук

Дубень, Анатолій Бойко – з різьби по яєчній шкаралупі, а Ігор Мацюк проводив

майстер-клас з роботи з об’ємно-просторовою скульптурою.

10 травня у культурномистецькому центрі відкрилася персональна виставка Олени Михальчук «Поклик душі». Олена - випускниця дитячої художньої школи. Вона разом зі своєю сім’єю мешкає у Володимирі-Волинському та займається підприємницькою діяльністю. Вже впродовж десяти років жінка пише ікони. Художниця каже, що образи для ікон вона черпає зі своїх снів та видінь. На виставці представлено 26 робіт, із них 2 натюрморти з квітами, решта - образи святих, Ісуса Христа, Богородиці.

№20 14 ТРАВНЯ 2015 РОКУ

НОВИНИ

РІДНЕ МІСТО

500 тисяч євро з Німеччини для Володимир-Волинської лікарні Про таку допомогу повідомив на прес-конференції міський голова Володимира-Волинського Петро Саганюк.

Надія ЗАМРИГА -Почесний громадянин нашого міста німець Генріх Беннер, який багато допомагає місту, нині активно займається втіленням у життя проекту з виділення коштів для нашої лікарні. Перший транш цих коштів очікуємо незабаром. 16 травня пан Беннер має приїхати у Володимир, і тоді ми плануємо докладно обговорити використання цих коштів. Улітку ж очікуємо перший транш коштів, 1 мільйон гривень, від Світового банку для одного з трьох центрів первинної медичної допомоги в нашому місті. Довгими були шляхи вирішення проблеми з вибором приміщення для такого центру в районі селища цукрового заводу: остаточно вирішили розмістити його у приміщенні торгового центру. Другий буде облаштовано в поліклінічному відділенні лікарні, третій - на вулиці Устилузькій.

-Ви неодноразово наголошували на своєчасному освоєнні коштів із бюджету розвитку міста. В чому полягає проблема використання цих коштів?

-Маємо біля 3 мільйонів гривень у бюджеті розвитку. А проблема полягає в доволі складній процедурі використання таких грошей: виготовлення проектнокошторисної документації, проведення експертизи документації, а також оголошення і проведення тендерів для визначення підрядчиків виконання робіт. На все це іде кілька місяців. А нестійкі ціни вносять свої корективи, і тоді доводиться вносити зміни. Але намагаємося все ж таки діяти активно й використовувати ці кошти вчасно й ефективно. Наразі запланований ремонт пральні у дитячому садку №8 «Вишиванка», на що піде 160 тисяч гривень. В школах поки активних робіт не ведемо, бо не закінчився навчальний процес. З настанням канікул ремонтні роботи пришвидшаться.

-Ходять чутки про знесення триповерхового будинку з червоної цегли по вулиці Драгоманова…

-Ніхто це приміщення зносити не буде! Були плани розташувати там усі відділи та управління міської ради, але це, мабуть, нездійсненні плани. Якщо буде в місті створено регіональну прокуратуру, то подумаємо, можливо, її буде перенесено в це приміщення. А під демонтаж підпадає аварійне приміщення колишньої нотаріальної контори, що

розташоване напроти приміщення, про яке йде мова.

-Чи передбачені в міському бюджеті кошти на оздоровлення школярів?

-Звісно, передбачені. Якщо не вистачить тих, що заплановані, по можливості додамо. Плануємо придбати путівки для оздоровлення дітей у таборі «Світязь» Володимир-Волинської спеціалізованої школи-інтернату І-ІІІ ступенів «Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки» та в «Молодій гвардії».

-Чи налагодили співпрацю з нещодавно призначеною головою Володимир-Волинської районної державної адміністрації Наталією Василець?

-Співпрацюємо плідно. Має людина бажання працювати, старається вникнути в роботу. Варто сказати, що її, тої роботи, в районі вистачає!

- Президент України Петро Порошенко підписав указ про вшанування пам’яті князя Київського Володимира Великого, тисячоліття з дня смерті якого відзначається в цьому році. Чи будуть в місті проводитися заходи з цієї нагоди?

-Над цим питанням думаємо. Треба порадитися з громадськістю.

Ішов, перечепився, впав… А що далі? Сьогодні майже за все потрібно платити з власної кишені. Фраза «Медицина у нас безкоштовна» викликає іронічну посмішку на обличчях не тільки пацієнтів, а й самих медпрацівників. Усім відомо, що медпрепарати сьогодні дуже дорогі, і чим важча хвороба, тим дорожче її лікування. Тих фінансів, які виділяє держава, заледве вистачає навіть на найелементарніші речі. Тож хочеш бути здоровим плати. Такі вже реалії українського життя.

Лілія ПАРАФІН До травматологічного відділення Володимир-Волинського ТМО потрапляють пацієнти, які постійно потребують сторонньої допомоги, адже часто вони не можуть самостійно пересуватися чи навіть ложку до рук узяти, щоб поїсти. Лікування деяких травм досить тривале, однак, наприклад, із гіпсом на нозі чи руці не обов’язково перебувати у медичному закладі. Таких пацієнтів виписують додому, вони через певний час відвідують лікаря, поки не одужають. Травматологічне відділення нашої лікарні можна назвати притулком для знедолених, бо тут завжди знайдуться такі пацієнти, яким немає куди піти, а головне - до кого. Часто у них є близькі родичі, власне помешкання, однак рідні воліють не знати про свого хворого батька, брата і навіть сина. Такі пацієнти місяцями лежать у травматології, де їх лікують, годують і навіть одягають. Виходить, що травматологічне відділення для таких людей - мов курорт, у якому «все включено». Завідуючий травматологічним відділенням Ігор Дорожовець розповідає, що у них постійно є пацієнти, які при

Лікар-травматолог Валерій Радчук оглядає Володимира живих родичах абсолютно нікому не потрібні.

- У нас є пацієнти, які потрапляють у відділення просто із вулиці, у них немає ні документів, ні грошей, а родичі не бажають про них навіть і знати. Звісно, ми надаємо пацієнтам медичну допомогу, проводимо операції, однак часто для того, щоб кістки правильно зрослися, необхідне спеціальне обладнання, воно недешеве. Медичний заклад не має коштів для його придбання. Однак шкода таких пацієнтів, тож шукаємо, як їм допомогти, щоб вони не залишились інвалідами на все життя. Після курсу лікування їм потрібен належний догляд, а це вже не в компетенції медиків. Таких пацієнтів потрібно виписувати, але куди? Ми не можемо викинути їх просто на вулицю, тож вони залишаються у нашому відділенні. Телефонуємо до рідних, просимо забрати хворих. Але часто чуємо у відповідь: «Скажіть батькові, нехай забуде про те, що у нього є донька», або «Мене зовсім не цікавить, що з моїм сином». Соціальні служ-

би такими пацієнтами також не цікавляться, бо вони працездатні, мають сім’ї. Навіть для собак створюють якісь притулки, де їх годують, за ними доглядають. А цих людей немає куди подіти. Я розумію, що вони, може, й самі винні у тому, що докотилися до такого життя, але що робити нам? Скільки ми можемо утримувати таких пацієнтів? Лікар-травматолог Валерій Радчук закріплений за палатою, у якій лежить 4 хворих, які, опинившись у біді, стали непотрібними своїм рідним.

- Один із моїх пацієнтів родом із Комсомольська Полтавської області, нещодавно приїхав у наше місто до дружини, з якою жив у цивільному шлюбі. З невідомих причин упав із четвертого поверху, внаслідок чого отримав перелом тазу та ще купу травм. Ми зробили необхідні операції, провели курс лікування. Цивільна дружина сказала, що лікувати його не буде, бо він їй ніхто. Зв’язалися з рідними у Комсомольську, нам повідомили, що будуть його доглядати, але ми маємо доста-

Òðàôóíêè

Привітали ветеранів Начальник Володимир-Волинського МВ УМВС України у Волинській області підполковник міліції Віталій Здомищук привітав пенсіонерів органів внутрішніх справ, ветеранів Другої світової війни зі святом Перемоги. Начальник міськвідділу спільно з представниками ради ветеранів Володимир-Волинського міського відділу відвідали Олександра Басенюка, Володимира Слука та Василя Ятчука, побажали їм міцного здоров’я, щирої поваги та любові від людей, а також миру, злагоди і благополуччя у їхніх родинах. Подарунком у цей святковий день для них стали квіти, грошові премії та продуктові набори.

Шановні працівники банківських установ! Прийміть найкращі вітання з нагоди професійного свята – Дня банківського працівника! Зичу вам міцного здоров’я, родинного тепла, стабільності та процвітання, великого людського щастя, миру, злагоди та втілення всіх ваших намірів у життя. Нехай праця приносить вам та вашим близьким радість, задоволення і впевненість у завтрашньому дні! Упевнений, що ваша сумлінна праця і надалі сприятиме зростанню виробництва, активізації ділового життя країни та нашого міста, впровадженню ефективних методів господарювання, підвищенню добробуту наших співвітчизників. Міський голова Петро Саганюк

Навчались у поляків, як залучати інвестиції

Лариса Кулікова разом із бургомістром міста Рабка-Здруй Євою Пшибило

З 4 по 9 травня у рамках проекту «Школа залучення інвестицій для західноукраїнських органів місцевої влади» заступник міського голови Лариса Кулікова та начальник управління економіки Оксана Субицька перебували з візитом у Польщі. Там вони ознайомилися з конкретними прикладами залучення інвестицій у польські міста, зокрема із зоною економічної діяльності «Долина Карпа» у Заторі та роботою Закопано-Татранської агенції розвитку, роботою Малопольської агенції «Бізнес-парк» та Краківського технологічного парку. Крім того, у місті Рабка-Здруй вони ознайомилися з прикладами залучення європейських коштів на облаштування бібліотеки, міського амфітеатру і кінотеатру, курортного парку.

вили його у Полтавську область. Такими питаннями не повинні займатися медики. Ми свою роботу виконали. На жаль, ці люди самі довели себе до такого плачевного стану. Всі працівники відділення майже щодня приносять щось із дому - хто одяг, хто взуття, медикаменти. Але, щоб травми загоїлися, кістки правильно зрослися, їх потрібно лікувати, щоб не було ускладнень, хворого треба виходити, - зазначає Валерій Радчук.

29-річного Володимира, жителя одного з сіл району, 8 березня збила машина. Його доправили в реанімаційне відділення Володимир-Волинського ТМО, згодом перевели до травматології. Коли був у реанімації, прийшов брат, думав, що Володимир помер, однак лікарі повідомили, що він живий, йому потрібна операція. Після цього брат більше так і не з’явився у лікарні. Володимир зізнається, що вів не зовсім правильний спосіб життя, зловживав спиртним, крав у односельців. Жив із матір’ю, однак брат забрав матір до себе, тож останнім часом мешкав сам. Постійного місця роботи у нього не було, перебивався тимчасовими підробітками у селі. Сьогодні чоловік не має за що лікуватися.

- Якби не лікарі, то не знаю, що б зі мною було. Дякувати Богу, медики змилувалися

наді мною, поставили спеціальний апарат, щоб нога правильно зрослася, потім накладуть гіпс, - оптимістично говорить Володимир. Анатолієві 59 років. Його знайшли побитим, привезли до лікарні. Хто вчинив таке із володимирчанином, невідомо, а він сам не пам’ятає. У нього поламані обидві руки, потрібно робити операцію на нозі. Як виявилося, у чоловіка в місті мешкають дві дочки, три рідних сестри. Однак вони і чути не хочуть про батька та брата. Коли до однієї з доньок зателефонували медичні працівники, аби повідомити, що батько у лікарні, вона навіть не дослухала до кінця. Подякувала, що її ввели в курс справи, і поклала слухавку, бо їй абсолютно байдуже, що з батьком. Те, що діти відмовляються від своїх хворих батьків, сестри - від братів, матері - від дітей, страшно, але, зрештою, це їхня особиста справа. Можливо, і було щось таке у житті, чого пробачити не можна. Однак що робити з цими травмованими людьми, які не тільки не мають коштів на лікування, а й самотужки не можуть дати собі ради? Ясно одне: у травматологічному відділенні медпрацівники повинні лікувати. Лікарня – не притулок!

Ñëóæáà 101

Хотів спалити сміття, а запалив гараж 8 травня о 14 годині на пульт зв’язку ДПРЧ-7 поступило повідомлення, що на вулиці Клима Савури горить гараж. На місце виклику виїхали перше та друге відділення ДПРЧ-7 під керівництвом заступника начальника Олександра Бенеди. Завдяки оперативним діям, працівникам аварійно-рятувальної служби вдалося успішно ліквідувати пожежу. Власник гаража на момент приїзду пожежників знаходився у стані алкогольного сп’яніння. За його словами, він сам підпалив споруду, таким чином хотів спалити усе сміття, яке знаходилося там. Володимир-Волинським МВ УМВС України у Волинській області проводиться перевірка. Ксенія СКАКУН, провідний інспектор Володимир-Волинського МРВ УДСНС України у Волинській області

Побили у власному будинку До чергової частини Володимир-Волинського МВ УМВС України у Волинській області надійшло повідомлення від місцевого жителя. Чоловік розповів правоохоронцям про те, що його у власному будинку побив невідомий. Як з’ясували правоохоронці, підозрюваний після сварки з матір’ю пішов до сусіднього будинку, в якому ніхто не проживає вже близько 10 років, та через деякий час туди несподівано навідався власник помешкання. Між чоловіками виник конфлікт, унаслідок якого 38-річний непро-

3

ханий гість вдарив в обличчя заявника, той від завданого удару впав. Цього чоловікові здалось недостатньо, і він ще й ударив ногою по тілу потерпілого. За вказаним фактом слідчим відділенням ВолодимирВолинського МВ УМВС України у Волинській області відкрито кримінальне провадження за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 (умисне легке тілесне ушкодження) Кримінального кодексу України. Тепер чоловіку загрожує покарання у вигляді обмеження волі на строк до двох років.

Прийшов до школи, аби викрасти монітор До чергової частини Володимир-Волинського МВ УМВС України у Волинській області надійшло повідомлення про крадіжку в школі монітора до комп’ютера вартістю 450 гривень. Працівники міліції, провівши ряд оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, встановили причетність до скоєного правопорушення 18-річного жителя міста. Молодик зайшов до навчального закладу, коли там уже нікого не було. Один із кабінетів був відімкнений, тож зловмисник зайшов усередину та викрав монітор. Слідчим відділенням Володимир-Волинського МВ УМВС України у Волинській області за вказаним фактом розпочато досудове розслідування, передбачене ч. 1 ст. 185 (крадіжка) Кримінального кодексу України. Тепер злодію загрожує до п’яти років позбавлення волі.

Аліна МАТУСЕВИЧ, помічник начальника Володимир-Волинського міськвідділу внутрішніх справ по взаємодії з громадськістю

4

№20 14 ТРАВНЯ 2015 РОКУ

РІДНЕ МІСТО

НА ЧАСІ

Зі Сходу на Захід - у пошуках кращої долі Спочатку в нас поцупили Крим. Нагло, зухвало, на очах у всього світу. Потім узялися «покращувати» життя на сході нашої держави. Внаслідок цього в країні, де і без того все було шкереберть, з’явилися нові для нас усіх терміни «анексія», «внутрішня міграція», «вимушені переселенці». Нині вже не потрібно пояснювати значення цих слів. Всі й без того їх знають.

Тетяна ПАЛАЄВСЬКА Сьогодні ми говоритимемо про вимушених переселенців. Про людей, які не з власної волі залишили свої домівки, часто зруйновані й розорені, полишили таку-сяку роботу, що забезпечувала нехай мінімальний, але стабільний рівень життя, і виїхали в нікуди. Для одних це «нікуди» було в інших областях України, а для інших – Російська Федерація. Мовляв, там і «хлебушек вкуснее, воздух почище и люди подобрее…» Як живеться цим людям далеко від власного дому? З якими проблемами їм найчастіше доводиться стикатися? Про все це та інше - у нашій подальшій розповіді. Нині на території Волинської області, за офіційними даними, проживає вже більше 100 сімей переселенців. Проте волонтери та благодійні організації називають цифру вдвічі, а то й утричі більшу, адже велика частина цих людей просто не реєструються у місцевих органах влади. Як розповів нам заступник начальника міського управління праці та соціального захисту населення Володимир Коломий, у нашому місті нині знайшли прихисток 74 родини вимушених

переселенців. Це люди, які приїхали з окупованого Криму, з Донецької та Луганської областей. У цих родинах налічується 118 осіб. З цієї кількості в місті фактично проживає 106 переселенців. Решта повернулися на окуповані території або переїхали у села Володимир-Волинського району. Не виключено, що в місті є переселенці, що не реєструвались у місцевих органах влади. Здебільшого це заможні люди, які не потребують особливої допомоги. Але вони все одно повинні зареєструватись у міграційній службі: якщо в цих родинах є діти, то згодом їм треба буде думати, як влаштувати їх у дитсадок чи школу. Справа у тому, що без облікової картки дитину нікуди не приймуть. У міському управлінні праці та соцзахисту населення нам також повідомили, що дехто з вимушених переселенців уже встиг зареєструватися, виробити допомогу і повернутися назад, на окуповані землі. Представники компетентних органів планують узяти це питання під контроль і вирішити, що ж робити з цими людьми і їхніми виплатами. Проте це вже інша проблема, і обговорювати ми її будемо іншим разом.

Наша співрозмовниця Оля (прізвища жінка просила не вказувати, бо її чоловік воює у складі 14-ої бригади) теж була вимушена переїхати на Західну Україну, в наш ВолодимирВолинський. За мирних часів вона з чоловіком та дворічною донечкою Софійкою мешкала в Донецьку, в районі, що неподалік аеропорту. Якщо з самого початку антитерористичної операції в їхньому районі було більш-менш спокійно, то коли почався бій за летовище, стало нестерпно. Почалися бомбардування. Бомбили так, що від більшості будинків позалишалися тільки фундаменти. Люди ховались у підвалах і бомбосховищах. Ольга з жахом згадує, як доводилося по кілька годин лежати на підлозі в коридорі або ж у ванній кімнаті. В їхньому будинку підвала не було, тому люди ховалися по квартирах. Людська психіка просто не витримувала всіх тих жахіть.

- Спочатку трусилися шибки, іноді здригалася земля... Страшно було, але усвідомлення того, що аеропорт десь там, далеко, трохи заспокоювало. А потім, коли одне за одним почали гинути прості люди, наші сусіди, ті, хто жив на сусідніх вулицях, я зрозуміла, що

треба негайно рятуватися. Ніколи не думала, що я, жінка, навчуся розпізнавати, коли ця біда летить, що саме летить і з якого боку буде вибух, - із жахом пригадує Ольга. - Що це за життя, коли щодня сльози, страх, переживання за чоловіка, за донечку, за друзів, знайомих. У червні ми вирішили поїхати до моєї мами у Костянтинівку. Це містечко в Донецькій області. Це так звана сіра зона, тобто прифронтова. Усі розуміють, що в будь-який момент туди може долетіти смертельний «привіт» від денеерівців, як це було в Маріуполі. Скільки там загинуло мирних людей, дітей, ховали цілі сімі’ї... У жовтні треба було їхати по теплі речі, бо з Донецька ми виїжджали без нічого, в тому, в чому були вдягнуті. Поки їхала, нас кілька разів обстрілювали, ледь пережила ту поїздку. По дорозі миналися з обстріляним автобусом. Страшна картина. Шибки вибиті, шторки в крові, понівечені людські тіла...Я всю дорогу молилася, аби доїхати живою і побачити донечку, рідних. Навіть ті, хто має родичів і знайомих, спроможних і готових допомогти, не можуть розраховувати на нескінченно тривалу підтримку. Так чи інакше, переселенцям доводиться самостійно вирішувати проблеми, пов’язані з житлом, роботою, влаштуванням дітей до садка або до школи.

- Не хотілося бути обузою для своїх батьків, які теж ледве зводять кінці з кінцями, - продовжує розповідати жінка. – Та й просто хочеться жити у безпеці. Не за себе боюся, а за донечку. Я 14 років чекала дитину, і тільки два роки тому в мене народилася Софійка. Я не можу ризикувати її життям. Для нас із чоловіком вона - найбільший скарб. А після тих обстрілів, криків вона стала дуже боятися

людей. Якщо ми з нею потрапляє- дям допоможуть відбудуватися. мо у місце, де є велике скупчення Так вони думали в перші кілька людей, вона починає плакати, іно- місяців конфлікту. Нині ці люди у повній розгубленості. Більшість ді дуже важко її заспокоїти. Ольга має дві вищі освіти, за із них уже нічого не чекають, ні однією з них вона - хімік-органік. на що не надіються, проте в глиДосить рідкісна професія для бині душі вони все одно хочуть нашого краю, адже великих хім- повернутися додому. Наша співрозмовниця не знає, комбінатів у нас навіть у радіусі 100 км не трапляється. Проте у якому стані її квартира, розжінка не засмучується, каже, що бомбили її чи ні. На запитання, роботи не боїться, як тільки Со- чи має вона намір повертатися, фійка піде у дитячий садок, за- жінка каже, що дуже би хотілося, проте з кожним днем усе більше йметься пошуком заробітку. Судячи з розповідей багатьох схиляється до того, що залипереселенців, найбільшою про- шиться на Волині.

- Важко усвідомлювати, що все, блемою для них є працевлаштування. Проте ні для кого не задля чого ти працював довгі секрет, що ця проблема підсте- роки, зникло в один день, - прорігає не тільки вимушених пе- довжує Ольга. - Що в тебе більреселенців, а й пересічних во- ше немає нічого, крім родини. Та лодимирчан, яким іноді важко головне, що ми живі і здорові. Я знайти роботу за спеціальністю намагаюся з усіх сил триматися і з хорошим заробітком. Сьогод- і не падати духом. Щодня підбані більшість мешканців нашого дьорюю чоловіка, коли видається краю працюють за мінімальну можливість поспілкуватися з ним заробітну плату, а вимушені пе- по телефону. реселенці звикли отримувати непогану зарплатню від 3 тисяч Історія цієї вимушеної і більше. Проте, як вони кажуть, переселенки - крапля у у нинішні часи спокій, безпека міграційному океані, який та мирне небо над головою вар- дедалі більше розливається тують набагато більше. Україною. Ця соціальна траПереселенка каже, що ніко- гедія, яка нині розгортається ли не мала стереотипів щодо у нашій державі, тягне за соЗахідної України, а тепер і вза- бою сотні драм - руйнуються галі переконалася, що люди тут сім'ї, рідні та близькі стають гостинні та привітні, вміють спів- чужими і далекими, люди чувати та підтримати. Оля каже, зриваються з обжитих рідних що тут до неї дуже добре став- місць і дрейфують у пошуках, ляться і допомагають усім, чим може, не завжди забезпечетреба. Жінка вболіває за Україну ного, але безпечного життя. та її цілісність. Натомість своїх Часто це навіть не переїзд, ідейних противників описує як а втеча, бо в незвідані краї людей досить агресивних. люди вирушають іноді проБільшість переселенців, із сто в капцях. Добре, коли на якими нам доводилося спілку- їхньому шляху трапляться ватися, аж ніяк не гадали, що лише хороші люди, здатні конфлікт на Донбасі буде таким підтримати, допомогти. А довготривалим. Їм здавалося, якщо ні? Що тоді? що все це дуже швидко закінчиться, регіон у них екоÂàêàíñ³¿ Âîëîäèìèð-Âîëèíñüêîãî номічно сильний, ì³ñüêðàéîííîãî öåíòðó çàéíÿòîñò³ зуміє швидко піднятися з руїн, ще й лю-

Хто здійснив наругу над могилою героя?

У пошуках роботи

кладовища «Федорівське» невідомі викрали з двох могил похоронні вінки, - розповідає Аліна Матусевич, помічник начальника Володимир-Волинського міськвідділу внутрішніх справ по взаємодії з громадськістю. Працівники міліції провели ряд оперативно-розшукових заходів і вже наступного дня затримали підозрюваного. Близько 5 години ранку біля однієї із АЗС міста правоохоронці помітили 50-річного чоловіка, їх увагу привернули дві великі сумки, які він віз на велосипеді. Працівники міліції зупинили чолов‘ягу та попросили показати, що знаходиться в його сумках. Там виявилися залишки каркасів від спалених вінків. Слідчим відділенням Володимир-Волинського МВ УМВС України у Волинській області за вказаним фактом розпочато досудове розслідування, передбачене ч. 1 ст. 297 (наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого) Кримінального кодексу України. Тепер зловмиснику загрожує до трьох років позбавлення волі.

• Лисюк Наталія Володимирівна 04.12.1979 р.н.

• м. ВолодимирВолинський, вул. О. Ольжича, 2/2 тел. 3-05-60, (098) 942 30 58 • Мета: отримання посади технолога, інженера • Досвід роботи: 2011 – 2012 рр. – ВАТ «Володимирцукор», кастелянша.

2010 – 2009 рр. – ВАТ «Володимирцукор», інженер ХВО ТЕС.

2009 – 2008 рр.

– ВолодимирВолинський цукровий завод, технік-технолог.

2008 р. – ВолодимирВолинський цукровий завод, апаратчик сатурації ІІ розряду.

• Освіта: 2009 р. – Полтавський університет споживчої кооперації України (заочний факультет), спеціальність: технологія харчування.

2001 – 1998 рр. – Луцький кооперативний технікум, спеціальність: технологія харчування.

Є люди, у яких немає ні краплі совісті, сорому, жалю, для них не існує нічого святого, окрім як бажання власної вигоди. Про те, що на цвинтарі інколи можуть зникати дорогі вінки, знають усі. І це не містика якась, а звичайнісінька крадіжка, яку чинять здебільшого ті, хто прагне легкої наживи.

Лілія ПАРАФІН Нещодавно на редакційний телефон подзвонила жінка, яка була дуже пригнічена, і розповіла історію, від якої стало не по собі. Телефонувала бабуся покійного Діми Колєснікова, який у 20 років віддав життя за свою країну. Надія Федорівна плачучи розповідала, що з могили її онука викрадено чимало вінків та букетів. Каже, що вони були зв’язані, аби вітер не розкинув їх, однак це не стало на заваді злодіям. На стримало крадіїв і те, хто похований у могилі, хоча, напевно, їх це зовсім не цікавило. Жителі міста добре пам’ятають, як наприкінці лютого ми прощалися з молодим героєм Дмитром Колєсніковим. В зону ведення антитерористичної операції хлопець пішов добровольцем у складі «Правого сектора». Служив у 1-й штурмовій роті 5-ого окремого батальйону ДУК. 22 лютого юнак загинув поблизу селища Піски від прямого попадання танкового снаряду в приміщення, в якому він знаходився разом із бойовими товаришами. Сотні людей прийшли на похорони наймолодшого героя нашого міста, аби віддати йому останню шану, подякувати за те, що обороняв нас, розділити біль

від непоправної втрати разом із рідними та близькими. Усі знайомі прийшли з вінками, навіть ті, хто ніколи не знав Діму, приносили букети, адже хоронили зовсім молодого хлопця.

- Що ж такого наш Дімочка зробив, що з його могили покрали вінки? - запитує бабуся покійного Надія Федорівна. - Ми давно помітили, нібито з могили нашого Дімочки пропадають вінки, а вночі з 4 на 5 травня їх зникло дуже багато. Звісно, було неприємно, навіть образливо, не за себе, а за Діму. Через кілька днів зловмисники знову повернулися, після їхньої нічної «роботи» біля могили внука майже не залишилося вінків, а їх було, напевно, більше сотні. Кругом усе потоптане, зім’яте, розкидане. Не можу повірити, що є такі люди, для яких немає нічого святого у житті. Уся наша родина й досі ніяк не прийде до тями, ми не можемо змиритися з думкою, що Дімочки уже немає серед живих, а тут ще й над його могилою хтось поглумився. Кладовище «Федорівське» знаходиться за містом, там практично немає охорони, тож зловмисники вночі наживаються на чиємусь горі. Невже у них немає ні краплини совісті? Дуже боляче від такого звірства людського. Жінка також розповіла, що не лише на могилі її внука зникли вінки, а й на сусідніх, щоправда, не в такій кількості. Через кілька днів після цих подій міліціонери затримали 50-річного чоловіка, якого підозрюють у скоєнні крадіжок на цвинтарі.

- До співробітників ВолодимирВолинського МВ УМВС України у Волинській області надійшла інформація про те, що на території

Скоріше за все, чоловік спалював вінки, а металеві каркаси здавав на металобрухт. «Працював» злодій уночі, коли на цвинтарі не було людей. Що примусило цього чолов’ягу опуститися до такої справи, невідомо, але можна припустити, що для нього немає у житті нічого святого, якщо він зміг так поглумитися над могилами покійних. Сподіваємося, що він сповна понесе покарання за свої вчинки.

• Приступа Ольга Ігорівна 24.07.1990 р.н.

• с. Федорівка, вул. Устилузька,11 тел. (093) 168 22 59 • Мета: отримання посади менеджераадміністратора • Досвід роботи: 17.09.2013 р. – 28.10.2014 р. – ПАТ КБ «ПриватБанк», клієнт-менеджер.

• Освіта: 01.09.2007 р. – 2.06.2012 р. – Київський славістичний університет, інститут економіки та управління, спеціальність: менеджер туристичної індустрії, менеджерадміністратор.

• Додаткова інформація: є досвід роботи у сфері туристичної індустрії (1 рік) та у сфері освіти (6 місяців), вмію працювати на ПК, проводити презентації, організовувати роботу офісу, вести бази даних клієнтів та партнерів.

З/п Характеристика вакансії бармен 2 200 бармен 2 500 бухгалтер 1 700 вантажник 2 104 вишивальник 2 500 водій автотранспортних засобів 1 500 водій автотранспортних засобів 1 700 водій автотранспортних засобів 2 500 двірник 1 900,08 дорожній робітник 2 054,10 дорожній робітник 1 826,98 електромеханік 1 448 інженер-програміст 2 083 кравець 1 600 кухар 3 000 кухар 2 500 оброблювач птиці 2000 (4) офіціант 1 461,60 офіціант 2 000 продавець непродовольчих товарів 1 300 продавець продовольчих товарів 1 280 продавець продовольчих товарів 2 000 продавець продовольчих товарів 1 500,00 продавець продовольчих товарів 1 500,00 розкрійник 3 800 секретар керівника (організації, 2 500 підприємства, установи) слюсар із контрольновимірювальних приладів та авто2 140 матики (електромеханіка) тваринник 1 500 термообробник швацьких виробів 1 800 тракторист 2 000 фельдшер 1300(2) швачка 2500(5) швачка 1500(2) юрист 3 000 Можливе працевлаштування осіб, які вимушено залишили місце проживання внаслідок обставин, пов‘язаних із тимчасовою окупацією АР Крим та проведенням антитерористичної операції на сході країни. Адреса центру: м.Володимир-Волинський, вул.Устилузька, 17.»»

РІДНЕ МІСТО

Ще 22 квітня на засіданні виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради розглядали питання «Про затвердження акту комісії з визначення збитків власникам землі та землекористувачам». Йшлося про земельні ділянки, розташовані на території міста, якими суб’єкти господарювання користуються з порушенням чинного законодавства. Члени виконавчого комітету дійшли висновку, що питання треба «довивчити».

№20 14 ТРАВНЯ 2015 РОКУ

ПРОБЛЕМА

В кого у Володимирі – земля на дурняк, або ЩО ЗРОБИТИ, ЩОБ НЕ ПЛАТИТИ

Рина ЛІДНИЦЬКА «Довивчали» його 30 квітня на спільномузасіданнічленівкомісії з інвентаризації земель та, власне, комісії з нарахування збитків. Проходило засідання за участю членів виконкому, депутатів Володимир-Волинської міської ради, керівників управлінь та відділів виконавчого комітету, представників Держземагентства у Володимирі-Волинському та районі, начальника Головного управління Держземагентства у Волинській області Василя Василенка, представників податкової, громадських організацій та ЗМІ. Засідали впродовж трьох годин, і ті, хто не мав до справи безпосереднього стосунку, можна припустити, не раз пошкодували про те, що прийшли на засідання. Бо місцями воно нагадувало виставу з акторами, які дуже вже переграють. Були плутанина в формулюваннях та визначеннях, вимоги по кілька разів повторювати одне й те ж, нерозуміння (іноді здавалося, що вдаване) очевидних речей, звинувачення, розмови на підвищених тонах і мало що не сльози… Йшлося про затвердження актів про нарахуванням збитків, завданих трьома суб’єктами господарювання. Громадянами Гирилівим, Поповим, а також товариством з обмеженою відповідальністю «Райдуга». Збитки, завдані міській раді паном Гирилівим, якому вони, до слова, нараховуються вже вдруге (попередньо ним уже було відшкодовано 4700 гривень), на цей раз сягають більше 8 тисяч гривень. ТзОВ «Райдуга» завдало міській раді збитків на понад 26 тисяч гривень. У випадку ж із паном Поповим сума взагалі захмарна – понад 200 тисяч гривень. Та оскільки зі «збитошників» на засідання з’явилася тільки директор ТзОВ «Райдуга» Наталія Любімцева, то найбільше уваги було приділено розгляду її справи. Секретар міської ради, заступник міського голови Олег Свідерський, який головував на засіданні, відзначив: ще 19 квітня 1993 року вийшла Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам». Відповідно до цієї постанови, 22 серпня 2012 року депутатами Володимир-Волинської міської ради було прийняте рішення «Про затвердження порядку визначення та відшкодування Володимир-Волинській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання, самовільного зайняття та використання земельних ділянок з порушенням законодавства». Так, за словами Олега Свідерського, 25 жовтня 2001 року виконавчим комітетом Володимир-Волинської міської ради було прийняте рішення про передачу земельної ділянки ТзОВ «Райдуга» (вулиця Цинкаловського, 4А) площею 461 м кв. у постійне користування.

- Таке рішення виконкому є підставою для видачі правоуста-

новчого документа - Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, - зазначив секретар міської ради.

– Втім, такий акт ТзОВ «Райдуга» виданий не був. Не можу сказати, чому цього не було зроблено до 31 грудня 2001 року. А з 1 січня 2002 року юридичні особи, такі, як ТзОВ «Райдуга», втратили право на отримання землі в постійне користування. Водночас і договір оренди земельної ділянки товариство також не оформило. Загалом з 2002 по сьогоднішній день заходів щодо оформлення належним чином земельної ділянки, на якій розташований магазин «Райдуга», його власниками вжито не було. Тобто земельна ділянка всі ці роки використовувалася, а земельний податок не сплачувався. Зараз ми ставимо питання про відшкодування збитків за користування земельною ділянкою тільки за останніх 3 роки, оскільки термін позовної давності, а не виключений варіант, що справа розглядатиметься в суді, 3 роки. До слова, упродовж років більшість суб’єктів господарювання у Володимирі-Волинському оформляють земельні ділянки в користування, сплачують орендну плату, кошти від якої надходять у місцевий бюджет. Інші викупляють земельні ділянки у власність, й кошти від купівлі теж надходять у міський бюджет. Водночас є такі, що використовують земельні ділянки без будь-яких правоустановчих документів, із порушенням Земельного кодексу, стаття 206 якого гласить: «Використання землі в Україні є платним. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону». В даному випадку – відповідно до Податкового кодексу. Тому в даній справі, на моє переконання, іншого варіанту, крім як відшкодування збитків міській раді та територіальній громаді за використання земельної ділянки, просто не існує. В іншому випадку ми створимо якісь особливі привілейовані умови діяльності для ТзОВ «Райдуга». А ратуємо ж за те, аби всі працювали на рівних умовах… Та й, зрештою, міська влада повинна робити все для того, аби наповнювався міський бюджет, у тому числі за рахунок плати за землю, яка є міською комунальною власністю. Поступово засідання перетворилося на судові дебати. Директор ТзОВ «Райдуга» Наталія Любімцева, яка, до речі, є головою Спілки промисловців та підприємців Володимира-Волинського, та депутат міської ради Віра Чайковська-Тарликова стверджували, що правоустановчі документи на право постійного користування в ТзОВ «Райдуга» є. Так, Віра Чайковська-Тарликова надала архівну виписку, згідно з якою у 1998 році рішенням

виконкому земельна ділянка передавалася ТзОВ «Райдуга» в постійне користування.

- Ще раз наголошую: рішення виконкому є підставою для видачі правоустановчого документу. Але саме рішення не є правоустановчим документом, - відзначив, ознайомившись із випискою, Олег Свідерський. - ТзОВ «Райдуга» за оцим рішенням виготовило Державний акт на право постійного користування? Якщо виготовило, то де він?

- У мене була пожежа, - нагадала пані Любімцева. Тоді Олег Свідерський поцікавився у представників Дерджземагентства, чи є у них архівний примірник Державного акту.

- Немає, - прозвучала відповідь. Врешті, розставити крапки над «і» в даній справі вирішив і начальник Головного управління Держземагентства в Волинській області Василь Василенко.

- Навіть якщо колись десь був той Державний акт на право постійного користування (якщо Державний акт втрачено, припустімо, він згорів під час пожежі, то в відповідних органах у відповідних книгах реєстрацій, електронних реєстрах мало би бути зафіксовано те, що цей Державний акт був), то він, виходячи з ваших слів, був зареєстрований на іншу юридичну особу, на підприємство, якого вже не існує, - відзначив Василь Василенко, звертаючись до Наталії Любімцевої. – Але ж у нас немає правонаступництва на постійне користування. Тобто ми говоримо ні про що. Умовно кажучи, навіть якби Державний акт був, то яке відношення очолюване вами нині підприємство до нього має? Не грає ролі й те, коли було прийняте рішення міськвиконкому про передачу земельної ділянки в постійне користування. Бо рішення виконкому не є правоустановчим документом. Ним є, згідно з чинним законодавством, Державний акт. Без його реєстрації землекористування як таке фактично не настає. Питання в іншому – в обрахуванні збитків. Якщо дійсно сплачувався земельний податок, хоча мала би сплачуватися орендна плата, то комісія, обраховуючи суму збитків, повинна врахувати різницю. Й останнє. Наразі пані Любімцева має ставити питання про викуп або оренду земельної ділянки, а не сперечатися. Іншого виходу я не бачу. На це пані Любімцева відповіла, що вже уклала договір на виготовлення технічної документації на земельну ділянку. Й на попередньому засіданні комісії представила цю угоду, надала квитанції на виготовлення робіт. Крім того, як повідомила Наталія Любімцева, вона має намір оформити дану ділянку в оренду, а згодом, можливо, й ви-

купити її. На цьому, власне, можна було би й завершити. Однак залишалося ще те, заради чого, власне, й зібралися – відшкодування збитків.

- Прошу вас віднестися нормально й не накладати на мене цей штаф, - звернулася до членів комісій Наталія Любімцева. - Самі знаєте, як це зараз… Їй заперечили: ні про який штраф не йдеться, йдеться про відшкодування збитків. Вони, за словами Олега Свідерського, були нараховані ТзОВ «Райдуга» за використання земельної ділянки з порушенням чинного законодавства, виходячи з розміру земельної ділянки та її цільового використання, встановленого проектом землеустрою. Згідно з порядком, збитки нараховуються в розмірі орендної плати, яка мала би сплачуватися при укладенні договору оренди. В даному випадку, відзначив Олег Свідерський, збитки нараховані не за максимальною ставкою в 12% й не за мінімальною – 3%. Встановлено, що земельні ділянки для торгівлі у ВолодимиріВолинському відводяться під 7% від нормативно-грошової оцінки. Виходячи з таких розрахунків, Наталії Любімцевій і нарахували суму збитків у понад 26 тисяч гривень. А Василь Василенко вкотре наголосив, що використання землі в Україні є платним. І коли міська рада не може стягнути ні орендної плати, ні земельного податку, вона включає третій механізм, визначений Постановою Кабінету Міністрів і рішенням депутатів міської ради, – відшкодування збитків. І міська рада в праві вимагати відшкодування цих збитків доти, доки на земельну ділянку не буде виготовлено правоустановчих документів. У якийсь момент Наталія Любімцева заявила, що все, що відбувається, – «тиск на неї як на підприємця та громадського активіста». А те, що комісія з даного питання засідає вже не вперше й навіть не вдруге, наслідок того, «що ви колотите воду», відзначила пані Любімцева. Щоправда, хто саме ту «воду колотить», не уточнила. В ході дискусії випливали щоразу цікавіші деталі. Так, у ході розмови Наталії Любімцевої з депутатом міської ради, головою земельної комісії Русланом Морозом, який намагався розібратися в заплутаній ситуації, з’ясувалося, що ТзОВ «Райдуга» за досить тривалий період задекларовано лише орендну плату за землю. Та й то – за іншу земельну ділянку, яка знаходиться в змішаному користуванні. Її орендує ТзОВ «Райдуга», яке збудувало там же будинок. А влас-

ником будинку є приватна особа, син пані Любімцевої. Отак-от закручено сюжет. Щоправда, нашої справи він не стосується. Якщо ж повернутися до нарахування збитків, завданих міській раді ТзОВ «Райдуга», то Олег Свідерський зазначив, що депутати міської ради мають право вносити пропозиції, змінювати будь-які рішення, прийняті міською радою в попередні роки.

- Ініціюйте внесення змін до рішення, прийнятого в 2012 році, визначне якісь індивідуальні умови для роботи ТзОВ «Райдуга», якщо у вас є таке бажання. Розробіть інший порядок дій, і тоді будемо говорити й підходити до справи по-іншому. А поки що є визначений порядок нарахування та відшкодування збитків, і ми працюватимемо за ним. А якщо так, то виникає запитання: чи можемо ми не нараховувати збитки ТзОВ «Райдуга», як цього просить пані Любімцева? Чи є законні підстави їх не нараховувати? Якщо хтось про такі знає, то прошу висловитися. Водночас хочу відмітити: не нарахувавши збитки товариству «Райдуга», ми створимо прецедент, після якого того ж самого від нас можуть вимагати всі інші суб’єкти господарювання, які користуються земельними ділянками міської комунальної власності з порушенням законодавства. То, може, нехай ніхто збитків не відшкодовує? Упродовж доброї години присутні міркували над тим, чи можна не нараховувати пані Любімцевій збитків, не порушивши при цьому законодавства. Дійшли висновку, що такої можливості немає. Хоча Наталія Любімцева вкотре звернулася до присутніх зі словами: «Не накладайте на мене штраф чи не нараховуйте збитків… Інакше підприємству буде, даруйте, «хана»… Згодом слово взяв Анатолій Ярмощук, який представився кореспондентом газети «Місто вечірнє». Виступ його розпочався словами про те, що «останню свитину здирають з дитини, бо треба обути княжат». І «стоїть питання: бути чи не бути? Стратити чи помилувати?» Про те, чи доречна така дешева театральність на подібного роду засіданнях, можна сперечатися. А от щодо того, що міська рада мала надіслати пані Любімцевій договір оренди, й тоді підприємець не опинилася б у ситуації, в якій опинилася (саме так вважає пан Ярмощук), сперечатися не довелося. Адже Земельним кодексом передбачений один-єдиний спосіб передачі земельної ділянки в оренду: особа, зацікавлена в отриманні земельної ділянки в користування чи оренду, звертається до міської ради, а не навпаки. А ще пана Ярмощука цікавило: «На основі якого доку-

9

менту ви сьогодні підприємцюактивісту нарахували таку суму? І що ви вкладаєте в поняття нанесення збитків?» Коли Олег Свідерський зібрався повторювати окремим учасникам зібрання те, про що впродовж засідання говорилося вже, напевно, разів десять, не витримала решта присутніх. Учасники засідання почали потроху розходитися. Урешті-решт, за результатами спільного засідання комісій було вирішено, що питання «Про затвердження акту комісії з визначення збитків власникам землі та землекористувачам» знову виноситиметься на розгляд членів виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради. Й ми, звісно ж, поцікавимося, яке рішення вони приймуть. А поки що… Ми всі ратуємо за те, аби створити підприємцям комфортні умови для праці. Безперечно, це потрібно. Але чому в даній ситуації ніхто не думає про громаду міста? Чому ніхто не говорить про те, що на цих 26 тисяч, а це не така й мала сума, можна було би зробити в місті, що могла би отримати на ці кошти міська громада? Не підприємці, не службовці, а володимирчани, якими, передусім, є кожен із нас. В цілому мова йде про загальну суму близько 260 тисяч гривень. А на ці кошти можна було би зробити чимало для містян. Якщо ніхто про це не думає, всім до цього байдуже, то нехай хтось із депутатів ініціює прийняття рішення про те, аби не нараховувати збитки пані Любімцевій, пану Попову і всім решта… Але тоді доведеться відмінити таке поняття, як міський бюджет. Бо для чого він нам, якщо в нього не надходять кошти? Адже, по суті, учасники засідання добру його половину сиділи й вишукували спосіб недодати в міський бюджет коштів. А мали би сказати всі разом: немає законних підстав не нараховувати пані Любімцевій та всім решта збитки. Інша справа, що можна дозволити суб’єктам господарювання сплачувати суми частинами. Та в будь-якому випадку в бюджет повинні надходити кошти, а володимирчани повинні отримувати чи то нову лампочку, чи лавочку, а чи відремонтовані дороги. Кожен із нас (і підприємець, і той, хто ним не є) хоче ходити заасфальтованими й освітленими міськими вулицями, хоче зайти в лікарню й отримати там належні послуги. Хоче, врешті-решт, аби діти ходили в садочки, в яких усе придбано не тільки за батьківські кошти, а й щось за бюджетні. І все це чи частина з перерахованого може бути зроблено за кошти, відшкодовані міській раді в якості збитків за незаконне використання землі. Але це на думку чомусь нікому не спадає.

P.S. До слова, відразу після обговорення питання, яке стосувалося виключно її, пані Любімцева залишила засідання. Відтак, можна дійти висновку, що цікавили громадську активістку та голову Спілки промисловців і підприємців ВолодимираВолинського лише власні бізнесові інтереси (інтереси пані Любімцевої цікавили, здебільшого, й представників об’єднання «Майдан», присутніх на засіданні). А як же інтереси колег, які опинилися в ідентичній із пані Любімцевою ситуації? Хтозна. Може, там, де починаються гроші, громадська активність закінчується?.. А може, в таких справах просто кожен сам за себе?

10

№20 14 ТРАВНЯ 2015 РОКУ

РІДНЕ МІСТО

З ЖИТТЯ ГЕРОЇВ

Єжик мріє про мир, але лишається на війні… Близько місяця тому, переглядаючи новини в Інтернеті, прочитала повідомлення, у якому йшлося, що 19-річний володимирчанин Юрій Якимович, який обороняє нашу землю у складі 3 роти 5 батальйону Добровольчого українського корпусу «Правого сектора», отримав важкі поранення у селищі Піски на Донеччині. До цієї інформації додавалося фото: юнак лежить у медичному автомобілі з перебинтованими руками, обпеченим обличчям. Незважаючи на біль від свіжих ран, на те, що нещодавно пережив обстріл, на світлині Юра посміхається. У тій його милій посмішці так багато всього можна прочитати: і велику силу духу, і мужність, і відвагу, і нескореність…

Лілія ПАРАФІН Через кілька хвилин після того, як прочитала новину, я вже розмовляла з цим героєм по телефону. Ми ніколи не були з ним знайомі, ні разу не зустрічались у Володимирі, але, дізнавшись, що він поранений, не могла лишити його у біді, хотілося допомогти, підтримати. Зв’язалася з волонтерською групою «Госпітальєри», яка, власне, опікувалася нашим земляком. Волонтерка Юлія розповіла, що Єжик, саме так Юрія називають побратими, наразі в Дніпропетровській клініці, сказала, що він народивсь у сорочці, бо вижив… Вона пообіцяла дати номер його мобільного. Однак менше ніж через 10 хвилин Юрій сам зателефонував мені. Голос у хлопця був бадьорим і навіть дещо веселим. Казав, що вже йде на поправку (хоча йому нещодавно зробили операцію). Юра розповів, що отримав осколкові поранення, опіки очей, обличчя, тіла, рвані рани рук, йому відірвало безіменний палець. «Та це все дрібниці, скоро заживе», - з позитивом у голосі говорив хлопець. Від допомоги юнак категорично відмовився, подякував і сказав, що йому всього вистачає, його травми не такі вже й страшні. «Для війни це звичайні подряпини, нічого, мине трохи часу - і знову на передову повернуся», - сказав 19-річний юнак. Попросив не розповсюджувати інформацію про його поранення, бо батьки ще не знають. Юрій пообіцяв: як тільки приїде до рідного міста, відразу завітає до нашої редакції. І от нещодавно ми зустрілися з цим героєм, його всього на кілька днів відпустили з лікарні додому. Юра привітно посміхається, каже, що не любить зайвої уваги, бо ніякий він не герой. Я роблю нам обом каву і налаштовуюся на цікаву розмову. Серце стискається, коли бачу, як він, бідолашний, обережно бере горнятко з гарячим напоєм обома долонями, бо пальці погано рухаються, та й руки перебинтовані. Напевно, він побачив мою стурбованість, бо знову посміхнувся і почав заспокоювати, мовляв, все нормально, він уже звик, призвичаївся, йому абсолютно зручно. Говорив він це з таким позитивом, що мені відразу стало соромно. Ми інколи скаржимося на такі дрібниці та побутові негаразди. А тут переді мною сидить юнак, який заледве може взяти в руки горнятко з кавою, і

він не жаліється, не шукає винного. Такі вони, наші хлопці, наші герої, наша гордість і наша надія.

- Закінчивши загальноосвітню школу №3, я здобув фах електрика у ВолодимирВолинському вищому професійному училищі. Згодом деякий час їздив на заробітки до Польщі, - розповідає Юрій. - Коли розпочалися події на Майдані, активно підтримував їх, бо хотілося, нарешті, змінити життя в Україні. Думав, що ось урешті-решт прийшов той час, коли влада зрозуміє, що народ – це та сила, з якою потрібно рахуватися.

- Чому вирішив добровольцем піти на війну?

- Я дуже люблю свою країну, але ненавиджу державу. В Україні живуть хороші, трудолюбиві, доброзичливі люди, у нас найкраща у світі земля, чудова природа, а от із владою нам не пощастило. Я ненавиджу наш державний апарат управління, який довів країну до ручки і далі продовжує це робити. Пішов на війну, бо прагну змінити наше життя, можливо, суттєвих змін не відчую я, але нехай мої майбутні діти живуть краще, ніж ми. Піти воювати – це не спонтанне рішення, я обдумував його протягом кількох місяців, зважував усе. Ні з ким не радився, нікому не розповідав про свої плани. Десь у жовтні остаточно зрозумів, що повинен іти і захищати свою землю, що не маю морального права сидіти і надіятися на когось. Фізично я був трохи підготовлений, адже досить довго захоплювався пішим туризмом, дещо знав про те, як жити в польових умовах. Вирішив приєднатися до «Правого сектора». Спочатку півтора місяці проходив військову підготовку у навчальному центрі «Десна», потім ще місяць адаптації на базі «Правого сектора» у Дніпропетровській області, а далі – передова, селище Піски.

Єжик на фронті Батьки, звісно, не знали, що я добровольцем пішов на війну. Не розповідав їм правду, бо вони не зрозуміли би мого вибору. Придумав цілу легенду, нібито їду на роботу до Хмельницького. Вони відпустили, адже я вже не раз їздив на заробітки в інші міста. Однак довго приховувати правду мені не вдалося. Десь через два тижні батьки щось запідозрили через постійні проблеми зі зв’язком, вибухи та постріли, які часто чули під час телефонних розмов. Мені довелося признатися, де я. Звісно, мама дуже плакала,

Легенда серед нас

7 травня, напередодні Дня примирення та пам’яті й Дня Перемоги, до Володимира-Волинського прибула численна делегація прикордонників Львівського та Луцького прикордонних загонів і представників ветеранських організацій захисників кордону, очолювана генераллейтенантом прикордонних військ у запасі Аркадієм Яворським. Прибули прикордонники до нашого міста, аби навідати легенду прикордонних військ, Почесного громадянина Володимира-Волинського, полковника у відставці Веніаміна Кашенкова. »РМ»

89-річний Веніамін Кашенков – єдиний на сьогодні член обласної ветеранської організації прикордонників – ветеран Великої Вітчизняної війни. У 1943 Веніамін Олександрович 17-річним юнаком пішов на фронт, зазнав кількох поранень, День Перемоги зустрів поблизу Берліна. Після війни залишився служити, службу ніс в артилерійських підрозділах різних військових частин. У числі інших військовослужбовців у 1957 році був направлений на Семипалатинський полігон, де проходили випробування атомної зброї. Більше 30 років Веніамін Кашенков прослужив у прикордонних військах. Службу довелося нести на Закарпатті, на

була у відчаї, просила повернутися додому. Але відступати уже було пізно. Тож батьки змирились і просто молилися за мене.

- Коли ти потрапив на передову?

- 15 лютого у складі 3 роти 5 батальйону ДУК ПС я прибув у селище Піски. Перший тиждень було дуже страшно. Після чергування на позиції намагався відразу бігти до підвалу, в якому ми жили, і зайвий раз не висовуватися звідти. Інколи було навіть трохи соромно за свою поведінку. А потім потрохи звик до такої обстановки, і страх зник. Згодом я зрозумів, що боятися не соромно, це нормально. Я не відчайдух, який отримує задоволення, постійно ризикуючи, а звичайна людина, яка цінує і береже своє життя, врешті-решт, якщо загину, від мене користі не буде. Якщо людина боїться смерті, вона обережна й уважна, безстрашні ж довго не живуть. Однак надмірний страх – це вже паніка, такого на війні не повинно бути, і тим, хто панікує, там не місце. Мешкали ми в підвалі одного закинутого будинку. Там створили більш-менш нормальні умови для проживання, щоб була можливість відпочити після служби на бойових позиціях. У вільний час я читав. Дуже люблю наукову фантастику, захоплююся філософією та історією. Під час читання морально відпочиваєш від війни, інколи це дуже потрібно, інакше можна просто з’їхати з глузду. Наші позиції були розташовані просто напроти ворога, нас розділяло від 800 метрів до кілометра. Це дозволяло ворогам вести прицільні обстріли. Нас часто обстрілювали, були такі моменти, що з позиції до дому доводилося пробігати навприсядки. Сєпари в нас стріляли як із стрілецької зброї, так і з важкого озброєння. Пам’ятаю, як по мені вперше вели прицільний обстріл. Добре, що неподалік була воронка від міни, я просто нирнув у неї. Можливості відстрілюватися у мене не було, а так хотілося влучити у сєпара. Кулі свистіли просто над головою. Страху я не відчував, була купа адреналіну. Такі ситуації траплялися не раз, але Бог мене рятував і завжди оберігав. Там, у Пісках, загинуло троє моїх дуже хороших знайомих: Лом, Правий (Діма Колєсніков) і Ведмідь. Один товариш, який бачив, як загинули Лом та Правий, пізніше сказав: «Те, що я бачив, це була феєрія безсилля». Він фізично не постраждав, але отримав дуже сильну моральну травму, бо бачив, що товариші отримали смертельні поранення, але допомогти їм нічим не міг. Покійного Діму Колєснікова, який загинув 22 лютого, я знав ще задовго до війни, адже ми були ровесниками, інколи пересікалися у Володимирі. А потім зустрілися на базі «Правого сектора», нас поселили в одну кімнату. Діму дещо раніше відправили на передову. На війні ми ні разу не зустрічалися. Коли я дізнався про загибель Правого, то до останнього не вірив, що це правда. У березні була ротація, і Юрій приїхав додому, однак ненадовго. Тут не міг знайти собі місця, дуже хотілося до бойових побратимів. За той час, що юнак провів

Ó êîìïàí³¿ âîëîíòåð³â Þð³é â³äçíà÷èâ ñâîº 20-ð³÷÷ÿ ó ë³êàðíÿí³é ïàëàò³ на Сході, він зрозумів, що на війні немає фальшу та брехні, там усі відкриті та чесні одне з одним, а головне – там ніхто не думає тільки про себе, немає власного «я», є «ми». Тому, не дочекавшись закінчення відпустки, Юра поїхав на базу «Правого сектора». Він не може знайти пояснення, чому йому стало так некомфортно серед мирного життя. Каже, що тут дуже багато брехні, надмірності, несправедливості, а там усе простіше. Вдруге хлопець приїхав на передову 2 квітня, але так і не добув до кінця ротації, 13 квітня отримав поранення.

- Декілька днів нас постійно обстрілювали. 13 квітня разом із хлопцями із «Правого сектора» та бійцями 93 бригади перебував на бойовій позиції. Я стояв перед бійницею, помітив якийсь вогник, ніби хтось запалив багаття серед поля. Подивився в бінокль через невелике вікно, зв’язався з хлопцями з інших позицій, запитав, чи вони це бачать. Не встиг я відкласти бінокль, як пролунав вибух. Як з’ясувалося потім, у нас влучив танк, постріл припав саме під бійницю. Бліндаж рознесло, а мене відкинуло на декілька метрів, у вухах почув сильний шум. Кілька секунд приходив у себе, не міг зрозуміти, де я, що зі мною. Дуже голосно кричав, і сам не чув власного голосу. Здавалося, що мені відірвало обидві руки, бо я їх не відчував, дуже пекло обличчя. Каску та шапку під час вибуху зірвало з голови. Потрохи почав приходити до тями, побачивши, що руки на місці, став общупувати обличчя. Тоді навіть не помітив, що на лівій руці відірваний безіменний палець. Від нашого бліндажу нічого не залишилося. Двоє хлопців із «Правого сектора» отримали поранення, боєць 93 бригади загинув на місці. Почав повзти до сусідньої позиції, яка знаходилася за 80 - 90 метрів. У цей час за кілька метрів від мене впала міна. Почався більш активний обстріл. Я дивом уцілів. Товариші надали мені першу медичну допомогу. Тільки тоді я помітив, що на лівій руці не вистачає одного пальця. Обійтися такими пораненнями після пострілу танка було справжнім чудом. Якщо я вижив і залишився з руками та ногами, значить так було потрібно, значить Бог мене для чогось береже, для чогось більш важливого.

- Що плануєш на майбутнє?

- Після Пісків я зрозумів, що на війні будувати планів не варто. Як тільки вилікуюся, повернуся на базу, а потім - знову на передову. Іншого майбутнього не бачу. І я не один такий, є дуже багато хлопців, які

нагороди, зокрема орден Вітчизняної війни ІІ ступеня, орден Червоної Зірки, орден Слави ІІІ ступеня, медалі «За штурм і взяття Кенігсберга», «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР», польська медаль «За відзнаку в охороні кордону» та аналогічна болгарська. А ще Веніамін Олександрович - Почесний прикордонник України. Більшість із тих, хто Аркадій Яворський вручає приїхав навідати ВеніаВеніаміну Кашенкову медаль міна Кашенкова, годяться йому в сини, окремі Львівщині й на Волині, зокрема на Володимирщині. Так, довгий з них – в онуки. Втім, Веніамін час Веніамін Кашенков очолював Олександрович пам’ятає імена Володимир-Волинську прикор- практично всіх, хто завітав на донну комендатуру. У 1984 році зустріч, й навіть пригадує цікаві вийшов на заслужений відпочи- подробиці спільної з ними служнок. Парадний мундир Веніаміна би. Генерал-лейтенант ЯворОлександровича під час його ський відзначив, що Веніамін зустрічі з колегами прикрашали Кашенков був для багатьох із

воюють уже кілька місяців і повертатися додому не хочуть, бо без перемоги ми не повернемося. На війні отримуєш море адреналіну, там для щастя не потрібно багато. День пройшов спокійно - і ти щасливий, пережив обстріл - класно, полоскотав нерви сєпарам - і весело стало. Війна – це свого роду звичка, погана звичка, але я вже підсів на неї. Я та мої бойові товариші воюємо за ідею, ми не пішли на війну заради грошей, нам не потрібні ніякі матеріальні заохочення для того, щоб захищати свою землю. Коли у нашій країні запанує мир, то, можливо, тоді буду воювати за гроші, як найманець, адже досвід у мене уже буде. Пораненого Юрія відразу доправили у госпіталь в Красноармійськ, де йому зробили операцію, а потім перевели до Дніпропетровська. Саме там 25 квітня він відсвяткував своє 20-річчя. Привітати юнака прийшло чимало людей, здебільшого волонтери, які опікувалися нашим земляком, друзі та бойові товариші вітали по телефону. Юра зізнається, навіть не очікував, що стільки людей згадають про його день народження, - Мені стільки побажали удачі та здоров’я, що я навіть не знаю, куди їх діватиму, - жартує Юра.

20-й день народження став особливим для цього юнака. Він не по роках помудрішав, навчився приймати правильні рішення у долі секунди, рішення, від яких часто залежало життя. Війна не тільки багато чого забрала в нього, а й дала. Він став більш уважним до людей, зрозумів, що таке справжня дружба. Свої вчинки, як ходи в шахах, почав прораховувати наперед. Збагнув, що насправді для комфортного життя і затишку не так багато і потрібно. Після перебування на передовій, де часто в бінокль бачив ворога, отримав поранення, де загинули його бойові товариші, він не став озлобленим, а навпаки – він усміхнений, щирий, привітний, цінує і радіє кожній хвилині життя і не звертає уваги на ті дрібниці, які здавалися архіважливими ще кілька місяців тому. Але це було до того, як у його життя увірвалася війна. Сьогодні Єжик щодня мріє про мир в Україні, але з нетерпінням чекає тієї хвилини, коли зможе повернутися ися на передову.

присутніх не просто командиром, а вчителем і прикладом для наслідування. Для тих же, хто не мав честі з ним служити, він – жива легенда, адже його особистаа історія, його військовий шлях ях переповідається поколіннями ми прикордонників. Також Аркадій дій Яворський за дорученням голови Державної прикордонної служби України Віктора Назаренка, одного з учнів Веніаміна Кашенкова, вручив Почесному прикордоннику-фронтовику медаль «70 років Перемоги над нацизмом». А представники Львівського прикордонного загону вручили Веніаміну Олександровичу відзнаку «90 років Західному регіональному управлінню Держприкордонслужби». Привітали Веніаміна Кашенкова також заступник міського голови Олег Свідерський і начальник управління

праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Микола Матусевич. Одним словом, зустріч вийшла теплою й невимушеною. На її завершення гості нашого міста разом із Веніаміном Кашенковим поклали квіти до пам’ятника прикордонникам, навідали прикордонні застави, а також відділ прикордонної служби «Пархоменкове», де прикордонники в червні 1941 першими зустріли ворога.

КОМЕРЦІЙНА ПРОПОЗИЦІЯ Позичу гроші під відсотки. Тел.(097)4369804. На роботу потрібні офіціанти. Тел.3-51-55. Послуги автоевакуатора. Тел.(093)760 78 78, (097)183 87 25. Цілодобово! Послуги евакуатора. Вантажопідйомність 10 т. Тел.(063)795 22 45. Послуги автокрана. Вантажопідйомність 10 т. Тел.(063)795 22 45. Виготовляємо та встановлюємо дерев’яні міжповерхові сходи. Тел.(067)332 53 06. Реставрація та ремонт будь-якої підлоги (дошка, паркет) методом шліфування. Підлога стає краще, ніж була. Тел.

(098)384 41 25, (095)880 84 27. Надаємо послуги автокраном і екскаватором-рачком. Ціни найнижчі в регіоні. Тел.(096)698 41 88. Продам робоче місце у перукарні (жіночий зал). Тел.(093)328 21 98. Догляну людину пенсійного віку або хвору з правом успадкування житла. Тел.(093)69 85 962, (067)88 98 639.

ПРИВАТНІ ОГОЛОШЕННЯ ПРОДАЖ НЕРУХОМІСТЬ Зем.ділянку, пл.0,20га, у с. Зимне 1. Тел.(093)654 29 04, (093) 655 45 60. Терміново! Півбудинку, пл.35,6 м кв., 2.4 сотки землі. Газ, лічильники. Довідки за тел.(063)992 45 86. Земельну ділянку 19 соток у с.Заріччя з незавершеним б-вом біля річки. Тел.(093)700 39 12. Контейнер на продовольчому ринку. Ціна договірна. Тел.(063)907 30 99.

1-кімн.кв. у центрі міста. Є колонка, лічильники. Тел.

(068)843 66 97, (063)159 36 40.

2-кімн.квартиру у центрі міста (2 поверх 4-пов.буд.). Тел.(093)328 21 98.

2-кімн. кв., заг.пл. 64 кв.м, автономне опал., всі лічильн., вул.Гоголя,21. Тел.

(063) 44 74 099. Терміново! Півбудинку (гараж, літня кухня), 6 соток землі по вул.Шептицького. Ціна 25 тис. у. о. Деталі за тел.

(068)427 26 22. Терміново! Півбудинку по вул.Запольської, 1 (центральна частина міста): 2 кімн., кухня, коридор, надвірні споруди, 8 соток землі, хороше місце для забудови. Тел.(0332)72 34 80, (095)784 12 69. Будинок. Тел.(097)436 98 04. АВТОРИНОК Міні-погрузчик «UNIC-60», 1996 р.в. Тел.(063)795 22 45. Терміново продам гараж у кооперативі «Автомобіліст». Є льох, яма. Тел.(093)868 07 12, (093)868 07 14, (093)521 79 14.

Citroen Jumpу, 2006 р.в., пасажир, d 2.0 дизель, кондиціонер. Тел.(063)795 22 45. ВАЗ 21043, 2000 р.в., універсал В, червоний колір. Тел.

(063)683 40 51. РІЗНЕ Бочку, об’ємом 5 м куб. Тел.(095)035 55 19. Цемент. Економні системи електроопалення, брус, балки. Тел.(097)121 44 26. М‘ясо нутрій та живих нутрій.Тел.(063) 122 35 77.

№20 14 ТРАВНЯ 2015 РОКУ

ОГОЛОШЕННЯ ТА РЕКЛАМА

РІДНЕ МІСТО

Меблі б/в, сервант, трельяж, письмовий стіл (старого зразка) в хорошому стані. Тел.(096)102 89 06. Комп’ютер «Pentium 4» (повний комплект, плоский монітор. Ціна 1500 грн. Тел.

(067)144 68 32. Дитячий зимово-літній візок сірого кольору, диван, б/в (1.9х1) кавового кольору. Свиню цілу або частинами. Тел.(093)681 20 26. Візок для хлопчика і радіоняню. Тел.(063) 68 33 420.

КУПЛЮ Коней, корів, биків, телиць і ДОРІЗИ. Тел.(067)361 66 09, (095)329 47 84. Пекінеса (хлопчика). Тел.(063)992 47 06. Корів, биків, коней, телиць і ДОРІЗИ. Тел.(067)332 74 33. Шкіру ВРХ та інших тварин. Тел.(063)795 22 45. Телят-сосунців. Тел.(063)795 22 45. Поросят породи мангал. Тел.(063)795 22 45. Чорнозем. Тел.(063)424 37 37. Б/в: холодильники, морозильні камери, газові колонки, котли, плити, пральні машини, телевізори, комп’ютери (рад.в-ва) та радіодеталі. Тел.(096)340 85 25. Свіже пір’я, б/в подушки, перини. Забираємо самі. Тел.(068)562 50 92, (093)830 45 49.

ОРЕНДА ЗДАМ В оренду торгівельні приміщення за адресою: вул.Гайдамацька, 24. Тел.(063)795 22 45. Візьму дівчат на квартиру. Тел.(093)120 70 65, (098)772 85 87.

РОБОТА Потрібен підсобний робітник на будівельні роботи. Тел.(063)060 89 32. На роботу потрібен продавець непродовольчих товарів. Тел.(050)528 37 42.

Виконавчий комітет Володимир-Волинської міської ради висловлює щире співчуття депутату міської ради Стольницькій Мирославі Михайлівні з приводу тяжкої втрати – смерті батька,

ÏÏ «Â²ÊÊÎÌ»

Повідомлення про прийняте рішення про забезпечення існування іменних цінних паперів

до сільськогосподарської техніки, автомобілів і тракторів.

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МАШИНО-ТЕХНОЛОГІЧНА СТАНЦІЯ "ВОЛОДИМИРАГРО" (код ЄДРПОУ 30072488) у бездокументарній формі. Реквізити емітента: повне та скорочене найменування: СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "МАШИНО-ТЕХНОЛОГІЧНА СТАНЦІЯ "ВОЛОДИМИРАГРО"; СГ ЗАТ МТС "Володимирагро"; код за ЄДРПОУ: 30072488; місцезнаходження згідно з реєстраційними документами юридичної особи: 44761, Волинська обл., Володимир-Волинський район, село Бегета. Адреса для поштових повідомлень: 43024, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Липинського, 5/33. Телефон, факс 0961551255; реквізити випуску іменних акцій документарної форми існування, щодо якого прийнято рішення: вид/характеристика/серія, різновид, тип цінних паперів: акції прості іменні; дані свідоцтва про реєстрацію випуску: дата реєстрації: 14.04.2000 р., орган, що видав свідоцтво: Волинське територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, реєстраційний номер випуску: № 26/03/1/00; міжнародний ідентифікаційний номер ЦП: UA0301181006. Підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами в бездокументарній формі є обліковий запис на рахунку у цінних паперах власника в депозитарній установі, а документальним підтвердженням їх наявності на певний момент часу є виписка з цього рахунку в цінних паперах. Реквізити Центрального депозитарію, який буде обслуговувати випуск цінних паперів, щодо якого прийнято рішення: найменування: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕПОЗИТАРІЙ УКРАЇНИ". Код за ЄДРПОУ: 30370711. Місцезнаходження: вул. Б. Грінченка, буд. 3, м. Київ, 01001. Реквізити депозитарної установи, у якої емітент буде відкривати рахунки в цінних паперах власникам цінних паперів: найменування: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗАХІДНИЙ РЕЄСТР"; місцезнаходження: 76018, м.Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, буд.36, офіс 10; телефон контактної особи: (0342) 527547; код за ЄДРПОУ: 23248056; дані ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку – депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності депозитарної установи: номер ліцензії: АЕ №263229, дата видачі 28.08.2013р., орган, що видав ліцензію: Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Власник цінних паперів повинен укласти договір про обслуговування рахунку в цінних паперах з обраною ним депозитарною установою (у разі відсутності такого договору). Директор Бугайчук Р.В.

ЗАПАСНІ ЧАСТИНИ

Шини, акумулятори, підшипники, фільтри, метизи, ланцюги, гумово-технічні вироби. Інструмент.

Зварювальне обладнання і матеріали. Чекаємо вас за адресою: вул. Віленська, 15 або телефонуйте: (03342) 3-89-33, 3-58-33, (050)3781743, (093)4014460.

Гуртівня будівельних матеріалів ЛІДЕР +

ЦЕМЕНТ Наша адреса: вул. Гайдамацька, 24 (колишня вул.Чапаєва), тел.(097)9122368, (095)3548543, (03342) 3-57-47

Клінінгові послуги ПРИБИРАННЯ квартир, будинків, б офісів...

МИТТЯ ВІКОН, М МИ ВИСОТНЕ МИТТЯ альпіністами. Сухе та вологе чищення килимів та ковроліну. ЕкоГенеральне Контрактне періодичне прибирання.

(097)607 13 68, (063)039 68 14

прибирання

СНП «Чистий дім» www.VIDCOM.com.ua

ШВИДКА ДОПОМОГА вашому комп’ютеру!

ЯКІСНІ ВІКНА Ціни від виробника!

Вікна, двері, ролети, гаражні ворота, натяжні стелі.

Супермаркет «Вопак» запрошує на роботу: касирів, продавців торгового залу. Пропонує: гнучкий графік роботи; офіційне працевлаштування; привітний колектив. Телефонуйте: 33-0-33, (093)155 86 37, (098)212 11 03.

Знижки до 40%

Продам пиломатеріали будьякого розміру. Можливо великими партіями. Ціна договірна. Тел. (066)580 61 08, (097)963 36 32, Сергій.

Магазин «Мій Дім», вул. Зимнівська, 37, (099)631 42 43

Цемент, шифер, гіпсокартон і комплектуючі, руберойд, бітум, мінвата, пінопласт, ДВП, ДСП, фанера OSB, будівельні суміші

та БАГАТО ІНШОГО

ніка Сантех

РЕМОНТ, ПРОДАЖ РЕМОНТ, КОМП’ЮТЕРІВ, НОУТБУКІВ. Інтернет - у села. Супутникове телебачення. Прошивка та ремонт тюнерів. Тел.(097)859 83 35, (093)725 84 74.

ГУРТІВНЯ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

Весільний салон «Вікторія»: -вечірні та весільні сукні; -весільні аксесуари; -оформлення авто; -українські народні костюми; -сумочки-клатчі; -букети із цукерок.

-покрівельні матеріали; -комплектуючі; -водостічні системи; -замірювання, доставка, монтаж.

ВСЕ ДЛЯ ДАХУ Всі види будівельних та ремонтних робіт.

Адреса: вул.Князя Василька, 6Б, тел.(067)45 79 777.

Тел.(067)332 67 90, (093)144 16 58.

Відійшли у вічність з 6 по 12 травня:

Металопластикові

Магазин

вікна

підвіконники, відливи, жалюзі, ролети, протимоскітні сітки

ДІЄ ГНУЧКА СИСТЕМА ЗНИЖОК Ринок «УСВ», контейнер №159. Вул.Ковельська, 87 (біля м-ну «М’ясна хата»). Телефонуйте: 3-56-70, (097)608 95 98, (050)378 64-59.

Здаємо в оренду приміщення під офіси та склади різних площ на території ТЦ «Євродім» . Тел.(097)436 98 04. Приватне підприємство запрошує на роботу швачок. Тел.(066)737 96 64, (097)491 01 69.

КС «Форум-Кредит»

КРЕДИТИ на вигідних умовах:

м.Володимир-Волинський, вул.Привокзальна, вул.Привокзаль 1б 99-7-93, 093-8103021 093-8103021, 098-6341102 098-6341102, 099-23 099-2320599 Тел. 99-7-93

Тимчишина Михайла Івановича. Томінш Ніна Іванівна, 1930 р.н. Шворак Петро Юхимович, 1932 р.н. Казмірчук Василь Іванович, 1930 р.н. Проценюк Валентина Володимирівна, 1956 р.н. Сіденко Зінаїда Михайлівна, 1934 р.н. Гах Марія Миколаївна, 1935 р.н. Кузьма Галина Романівна, 1932 р.н. Миронов Олексій Кузьмович, 1938 р.н. Тимчишин Михайло Іванович, 1929 р.н. Утриско Богдан Олексійович, 1957 р.н. Власюк Ніна Павлівна, 1930 р.н. Бочарова Зінаїда Іванівна, 1923 р.н. Музичук Микола Георгійович, 1943 р.н. Бранчук Ольга Потапівна, 1932 р.н.

11

Сантехніка

Ринок УСВ, конт.№ 159.

ЗАВЖДИ У НАЯВНОСТІ: -душові гідромасажні бокси; -умивальники, раковини, змішувачі; -бойлери, водонагрівальні котли, водяні помпи; -труби та комплектуючі, батареї, радіатори; -компресори, витяжки; -декоративні люстри, світильники, енерголампи; -електроінструмент, кабель, розетки, вмикачі.

МЕТАЛОПЛАСТИКОВІ ВІКНА ТА ДВЕРІ, ЖАЛЮЗІ, МОСКІТНА СІТКА.

Тел.(067) 256 13 54, (063) 801 47 37, (093) 157 07 78, 3-89-98

Тел.(093)615 38 77, (095)820 92 02.

Помірні ціни, гнучка система знижок.

Наша адреса: вул.Т.Шевченка, 24.

• пенсіонерам – пільгові; • працюючим – під гарантію заробітної плати.

Видача готівки протягом дня!

Депозити до

25% річних.

Наша адреса: м.Володимир-Волинський, вул.Кн.Василька, 14 а, поблизу р-ну «Дружба», тел.3-80-48, (097)860 46 50, (093)435 18 47. На роботу потрібні: кухар, офіціант, бармен.Тел.:(067) 361 50 45.

Приватна нотаріальна контора НАДАЄМО ЮРИДИЧНІ ПОСЛУГИ:

-посвідчення договорів відчуження нерухомості (на території району); -посвідчення заповітів; -посвідчення інших договорів за бажанням сторін; -засвідчення достовірності підписів на документах; -засвідчення фотокопій документів.

ПРОФЕСІЙНІ ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ. Звертайтеся за адресою: вул.Устилузька,9, тел.3-54-41.

12

ЦІКАВЕ ТА ПРИЄМНЕ

№20 14 ТРАВНЯ 2015 РОКУ

РІДНЕ МІСТО

16 травня

15 травня

Валерія Олексійовича Зінкевича

Миколу Сергійовича Леця

Співробітників Володимир-Волинського міського відділу внутрішніх справ

Ореста Бабія, Романа Мітяєва з днем народження вітають колеги!

Віктора Миколайовича Поліщука Василя Івановича Ілюка

з ювілеєм вітає МГО «Рідне місто»! Щиро зичимо міцного здоров’я, любові, миру, злагоди, добра! Хай буде щасливою Ваша доля, невичерпною – енергія, радісним – кожен день! Бажаємо, щоб увінчалися успіхами всі Ваші задуми й втілилися в життя найсміливіші плани.

з днем народження вітає колектив МДО «Спілка Чорнобиль»!

Нехай збудуться мрії, бажання й думки, Божим сонечком день кожен сяє, Мов весна, молодіють прийдешні роки, Доля щастям рясним процвітає.

з днем народження вітають родина та друзі! Хай веде Хай веде тебе по життю твоя щаслива зірка! Хай радістю повниться кожна година, І сонячною буде кохання стежина. Хай буде із щастям життєвий твій шлях, Чарівним, як мелодія в піснях!

16 травня

Ольгу Миколаївну Ковальчук

з днем народження вітають діти, онуки, сваха! Дай В Вам ам Боже днів щасливих Дай добра, здоров‘я й сили, Дай достатку, згоди, втіхи, Змоги дай життю радіти І ділитись словом щирим, Теплим, лагідним, правдивим. Хай Вас Бог благословляє, Многая літ Вам посилає!

Óâàãà, íîâèé êîíêóðñ!

Заселфився? Подiлився!

Аня Лазорко полюбляє робити гарні селфі Проголосувати за учасників конкурсу можна на нашому сайті: http://ridnemistov.in.ua/

Ìèñòåöòâî çàäëÿ äîïîìîãè

Майстри свої таланти презентували і допомогу збирали 9 травня у ВолодимиріВолинському біля культурномистецького центру з 9 години ранку запрацював ярмарок під назвою «Золоті руки майстрів». Ми вже розповідали, що ініціаторами проведення цього ярмарку майстрів виступили місцева майстриня Юлія Слюсарук, відділ культури та туризму міськвиконкому та директор КМЦ Катерина Петрович. Мета заходу благородна: збір коштів на операцію, якої потребує однорічний малюк Владислав Венек (діагноз – акроцефалосиндактилія).

Тетяна ПАЛАЄВСЬКА - Ми дізналися про важку недугу цього маленького хлопчика і вирішили допомогти його родині, - розповідає організатор заходу Юлія Слюсарук. - Я звернулася до усіх майстринь нашого краю, розмістила оголошення в Інтернеті, і всі, хто захотів допомогти цій дитині, зголосились узяти участь у ярмарку. Як бачите, тут можна не тільки придбати чудові вироби ручної роботи, але й узяти участь у майстер-класах, які проводитимуть наші майстри. До ситуації на Сході люди активніше відгукувалися і допомагали хворим діткам, але тепер більшість намагається у першу чергу допомогти нашим військовим. І це правильно, бо доля держави і тих героїв, що захищають нашу країну, є найважливішою. Проте ніколи не потрібно забувати й про діток, які потребують допомоги просто зараз. Під час майстер-класу з соломкарства ми познайомилися з Христиною Савюк. За фахом ця молода майстриня – учитель математики, проте більшу частину свого вільного часу вона при-

свячує улюбленому заняттю – соломкарству.

- Роблю для себе, роблю для людей, а сьогодні ще й спробую дати кілька уроків тим, хто цікавиться виробами з соломки, - ділиться з нами Христина. - На ярмарок вирішила прийти одразу, як тільки дізналася про мету цього заходу. Люди, які своїми руками вміють творити красу, можуть стати у пригоді всім, хто їх оточує. У даному випадку і наші місцеві майстри, і приїжджі теж можуть суттєво допомогти цій родині. Олена Жерєбцова на ярмарку представляла салон краси «Чародійка». Усім бажаючим володимирчанка робила розпис тіла та тимчасовий татуаж хною.

- Я вважаю, що кожна людина просто зобов’язана допомагати тим, хто довкола, - ділиться з нами майстриня. – Саме тому я одразу відгукнулася на заклик допомогти цьому хлопчику. Розписом я займаюсь уже дуже давно, ще починаючи зі школи. Проте не припиняю навчатися, щоразу намагаюсь удосконалювати свої навички. Сьогодні ми покажемо, наскільки гарно виглядає художній розпис тіла, дамо можливість відчути володимирчанам і гостям ярмарку всю красу тимчасового татуажу. Виручені кошти будуть передані родині Владиславчика. Надіюся, що гуртом буде легше ту недугу здолати. Школярка Анна Жук разом зі своїми колежанками теж узяла участь у ярмарку. Ці маленькі майстрині з другої одинадцятирічки принесли свої вироби. В основному це плетені різнобарвні браслетки. Маленькі рукодільниці розповіли, що це їхній дебют, і вони планують усі виручені кошти передати на лікування маленького Владиславчика. Дівчата кажуть, що їхній крам нині у моді, а тому виторг на ярмарку повинен

бути чималий. Крім того, кажуть школярки, це можливість поспілкуватися з цікавими та талановитими людьми. Ірина Боярина вдруге брала участь у подібному ярмарку майстрів. Жінка почала цікавитися виробами ручної роботи одразу після того, як народила третю дитину, довгоочікувану донечку.

- Раніше я шила, займалась оздобленням одягу, а після народження донечки мені захотілося спробувати щось нове, - ділиться з нами Ірина. - Потім почала робити обручі, різноманітні прикраси для волосся, заколочки, браслети, біжутерію. Люди здебільшого купують такі речі готовими, а мені приносить велике задоволення можливість зробити їх власноруч. Ще одна молода місцева майстриня, Вікторія Патієвич, уперше представила на ярмарку свої роботи. Переважно це вишивки з бісеру та декоративні вироби з текстилю. Вікторія займається цією справою лише кілька місяців, проте її роботи вже заслуговують на увагу, бо вони стильні, креативні та ексклюзивні. Саме тому ними зацікавилося чимало городян та гостей міста, які завітали на ярмарок. Чимало робіт у техніці квілінг та скрапбукінг представила на ярмарку Світлана Зотова. Вона - начальник залізничної станції у селі Овадне. Вільного часу, каже жінка, у неї обмаль, проте, коли з’являється вільна хвилинка, вона присвячує її улюбленій справі. Квілінгом та скрапбукінгом пані Світлана займається уже більше трьох років. Покращувати свою майстерність жінці допомагають майстер-класи, які вона періодично переглядає в Інтернеті. Свої роботи жінка ще не виставляла на широкий загал, оцінювати їх мали нагоду лише її рідні та близькі. Та залишитись осторонь ярмарку, організо-

Засновник ПП «Володимирдрук» Редактор Надія Замрига «Рідне місто Володимир», 44700, м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 10, Тел.: 3-51-50. e-mail: ridnemistov@ukr.net Відповідальність за якість друку несе друкарня.

Надіслані матеріали не рецензуються і не повертаються. Друк ВАТ “Волинська обласна друкарня“ м. Луцьк, пр.Волі, 27.

ваного задля збору коштів для хворого хлопчика, майстриня не змогла. Інша учасниця ярмарку, Тамара Павленко, приїхала у ВолодимирВолинський із Устилуга. Свої вироби ручної роботи та прикраси з текстилю жінка почала виготовляти тоді, коли внуки пішли до школи.

- Як побачила, скільки грошей витрачається на купівлю усіляких приколочок та резиночок до волосся, думаю, треба пробувати робити власноруч, може, щось і вийде, - розповіла нам пані Тамара. - В Інтернеті тоді сиділа по півдня, переглядала майстер-класи та відеоуроки, читала форуми, спілкувалася з майстрами, які займаються цією справою уже давно. Якось навіть вирішила у Київ їхати на майстерклас однієї відомої майстрині. Але як взнала ціну, то бажання вмить зникло. Разом із своїми чудовими ляльками на ярмарку була ще одна місцева майстриня, про яку ми вже неодноразово розповідали в нашій газеті. Оксана Саганюк цього разу приїхала з новими персонажами, які просто зачарували відвідувачів ярмарку. Це і Проня Прокопівна зі своїм завидним кавалером Голохвастовим, і герої казок «Аліса в Задзеркаллі» та «Буратіно». Біля ляльок пані Оксани час від часу збиралися відвідувачі ярмарку, купували та захопливо обговорювали роботи мисткині. Серед багатьох видів декоративновжиткового мистецтва, представлених того дня на ярмарку, свої роботи виставляв і наш талановитий земляк, майстер народної творчості Анатолій Бойко. Якщо взятися рахувати художні напрямки, в яких працює пан Анатолій, то, напевно, забракне пальців на руках: художня ліпка, кераміка, коренепластика, різьба по дереву, проста і скульптурна, плетіння з соломки та бамбуку, вишивка хрестиком, гладдю і хаотична, живопис, графіка, художній розпис, моделювання скла, моделювання шкіри. Останні три роки майстер активно працює з яєчною шкаралупою. Вироби, виготовлені саме в цій унікальній техніці, й зацікавили багатьох присутніх на ярмарку. Свої дива з паперу представила на ярмарку лучанка, народна майстриня Тамара Єрмолаєва. Її роботи - справжні шедеври із звичайнісінького газетного паперу. Серед творчого доробку майстрині - кошики, скриньки, вази, шкатулки, іграшки, капелюшки. Папероплетінням мисткиня захопилася кілька років тому. Завдяки Інтернету вивчала досвід інших майстрів, дізнавалася про новинки, а тепер навчається в Інституті мистецтв, аби згодом передавати свій досвід підростаючому поколінню. Ще одна лучанка, Оксана Жиганюк, представила на ярмарку свої роботи у техніці декупаж - гарно задекоровані обкладинки на паспорти, дощечки для приготування їжі, пляшки, люстерка та багато іншого. Жінка розповіла, що своє знайомство з декупажем вона розпочала із оздоблення дощечок для приготування їжі. Після цього займалася декоруванням тарілок, гребінців, обкладинок на паспорти, а також пляшок. Зараз жінка освоїла декупаж керамічних черевичків для голок. Від Юлії Слюсарчук, головного організатора цього ярмарку, ми дізналися, що того дня народним умільцям уда-

Художній розпис від Олени Жерєбцової

А це начальник залізничної станції, вона ж - народний умілець Світлана Зотова

Руки Ірини Бояриної здатні творити такі прекрасні речі лося зібрати майже шістсот гривень. Проте збір коштів продовжується. Усіх бажаючих приєднатися до цієї доброї справи запрошуємо у відділ «Бонбоньєрка», що розташований на другому поверсі ТЦ «Роксолана», де й знаходиться скринька для збору коштів для цього хворого малюка. Давайте разом, спільно творити добрі справи. Можливо, прийде час, коли Владиславчик зможе віддячити всім нам чудовою, щирою дитячою посмішкою!

Свідоцтво про реєстрацію: ВЛ 344-78Р від 26 травня 2009 року Матеріали з позначкою * публікуються на правах реклами. Редакція залишає за собою право на мовностилістичні правки.

Зам.№: 1813

Зам.№: 1-189

Листування з читачами ведеться лише на сторінках газети. Згідно з «Законом України про рекламу» , відповідальність за достовірність інформації несе рекламодавець.