34 20 2015 by №5 №5

qŠ`ŠhqŠhj`

У Володимирі-Волинському з 12.08 по 18.08 6 осіб померли 8 пар одружилися 5 хлопчиків 7 дівчаток народилися

20 СЕРПНЯ

вшановується пам‘ять святого Марина воїна, преподобного Пимена Печерського. У народі існувала така приказка відносно цього дня: Пимени-Марини - не шукай у лісі малини. З цього дня закінчуються літні грози і починається листопад берези. Якщо у цей день лелеки готуються до відльоту, то осінь буде холодною.

Чт

Пт

21 серпня о 14.00 в культурно-мистецькому центрі відбудуться урочисті збори та святковий концерт ««Благословенна будь, моя ти Україно!», приурочені 24ій річниці незалежності України.

2015

№34 (308)

ВОЛОДИМИР ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ГАЗЕТА

Ціна вроздріб

Ç Äíåì Íåçàëåæíîñò³ Óêðà¿íè!

1 грн. 50 коп.

Відомий американський політик свого часу сказав: «Незалежність - це така річ, яку не дарують, не позичають і не отримують у спадок. Її виборюють». У свої 24 роки це зрозуміла і наша держава, і її одноліток, танкіст, молодший сержант 14-ої ОМБр Павло Бугай. Сьогодні їм обом по 24. Для обох це роки росту, становлення, пошуку... А з квітня минулого року – спільна боротьба проти тих, хто насмілився посягнути на спільну незалежність.

УРОЧИСТІ ЗАХОДИ 20 серпня о 12.00 у стаціонарному відділенні територіального центру відбудеться концертна програма хору ветеранів війни та праці «Пам’ять». 20 серпня о 15.00 у міській бібліотеці для дорослих пройде година державності «Ми – українці». 21 серпня о 12.00 в історичному музеї буде відкрито фотодокументальну виставку «У нас єдина мета – Україна свята, нездоланна ніким і ніколи!» З 20 по 22 серпня на стадіоні «Олімп» відбудеться всеукраїнський дитячий турнір із футболу. Початок 20 серпня о 12.00. 24 серпня о 10.00 на стадіоні «Олімп» розпочнеться турнір з футболу «Кубок Ладомира», приурочений Дню Незалежності України та пам’яті загиблих в АТО (ініціатор проведення - фан-клуб «Володимир ультрас»). 24 серпня в усіх храмах міста будуть відслужені молебні за Україну та український народ.

Павло - військовий контрактної служби. Молодий чоловік каже, що всі шість років служив і не думав-не гадав, що прийде час, коли зброя та військова техніка будуть використовуватися не лише на навчальних полігонах, а на справжньому полі бою. Одноліток незалежної України – уродженець села Обенижі Турійського району. Свого часу молодий чоловік закінчив Київський національний університет харчових технологій. Проте Павло з часом кардинально змінив свої життєві плани і став військовим. Уже більше року він воює у складі 14-ої ОМБр (раніше 51-ої ОМБр). Разом зі своїми побратимами він штурмував і тримав оборону Савур-Могили, брав участь у боях біля Дебальцевого, нині разом із товаришами по службі знаходиться неподалік Маріуполя, міста, яке окупанти ніяк не хочуть залишити в спокої. - Для мене День Незалежності України – свято з присмаком гіркоти, - ділиться з нами Павло. – Боротьба за справжню незалежність уже забрала тисячі життів, осиротила тисячі українських дітей, зробила вдовами чимало молодих жінок. Проте я вірю у щасливе майбутнє України і розумію - працювати є над чим, є до чого прагнути. Сьогодні найголовніше для нас усіх – здолати ворога у цій неоголошеній страшній війні. Будемо мати волю - матимемо й долю! Тетяна ПАЛАЄВСЬКА

ЗАПРОШУЄМО НА СВЯТО «ВОЛОДИМИР У ВИШИВАНЦІ»

ТКЦ

СЕРПНЯ

ЧЕТВЕР

З НАГОДИ ДНЯ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА УКРАЇНИ

24 серпня, у День Незалежності України, запрошуємо жителів міста одягнути вишиванки, які є народним символом України та улюбленим одягом справжніх патріотів, і зібратися біля пам’ятника Тарасу Шевченку. Далі відбудеться хода до площі Героїв, де біля дошки пам‘яті хвилиною мовчання буде вшановано пам’ять загиблих в Іловайській трагедії військовослужбовців. Після цього біля культурно-мистецького центру розпочнеться свято «Володимир у вишиванці». Цінуючи свої національні цінності та з гордістю одягнувши вишиванки, хочемо показати всьому світу, що ми - нація зі своїми традиціями. Це буде не просто свято, а конкурс на кращу родинну, старовинну, дитячу та сучасну вишиванки. У вас буде можливість помилуватися чарівною красою вишиванки та виразити свою національну, громадянську позицію, культурну освіченість, духовну єдність. Збір - 24 травня о 16.00 біля пам’ятника Великому Кобзарю у парку «Слов’янський». Організатори заходу: міська філія Союзу українок, відділ культури та туризму міськвиконкому.

Нд

+15... +220 +14... +230 +15... +220 +15... +230

БЛАГОСЛОВЕННА БУДЬ, МОЯ ТИ УКРАЇНО!

23 серпня о 9.00 у парку «Слов’янський» відбудеться урочиста церемонія підняття Державного Прапора України. О 12.00 - загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими в боротьбі за незалежність України у зв’язку з подіями революції Гідності та відстоюванням територіальної цілісності нашої держави. Просимо володимир-волинців на хвилинку зупинитися, водіїв - зупинити свої авто на знак вшанування пам’яті захисників української держави.

Сб

Одноліток незалежної України воює і вірить у щасливу долю своєї країни! У магазині

АКЦІЯ!

З 1 серпня по 30 вересня

ддіють іють зн знижки нижки и на елітні елітн парфуми до 30% еліт

Завітайте до нас! Вул.Шевченка, 11

&j… г,…S nльг,[

Приймає замовлення на святкування урочистих подій, проведення вечірок, весіль (від 200 грн. на особу). Приємна атмосфера, смачні страви української традиційної та європейської кухонь. По довідки звертайтеся за адресою: вул.Княгині Ольги, 57 або за тел. 2-36-49.

При замовленні святкування весілля У ПОДАРУНОК – ПРОГУЛЯНКА МІСТОМ У КАРЕТІ!

Завітайте до нас у магазин! Вул.20 Липня, 8а (поблизу гімназії)

а також:

канцелярія

ПНІ ДОСТУ ЦІНИ

ПРАЛЬНІ, МИЮЧІ ТА ВІДБІЛЮЮЧІ ЗАСОБИ

Засоби особистої гігієни, підгузники, супутні товари, жіноче взуття та багато іншого

ДЕНЬ ЗА ДНЕМ

№34 20 СЕРПНЯ 2015 РОКУ

РІДНЕ МІСТО

Школа вже готова відчинити двері школярам Уже за кілька днів у школах міста пролунає перший дзвінок. Ошатні школярі разом із батьками прийдуть на святкову лінійку, де їх радо стрічатимуть учителі. Шкільні коридори оживуть дитячим сміхом і галасом, наповняться запахом осінніх квітів, красою вишиванок. Першокласники з цікавістю оглядатимуть класи, сідатимуть за парти та знайомитимуться з однокласниками. А випускники з ностальгією згадуватимуть свій перший шкільний дзвінок.

Лілія ПАРАФІН Нині ж у навчальних закладах іще панує тиша. Тут завершується прибирання, у коридорах ще трохи чути запах фарби та лаку. Напередодні першого вересня ми завітали до загальноосвітньої школи №5, аби дізнатися, чи готова вона до початку навчального року. Наприкінці березня школу очолив новий директор - Ірина Костюк, яка з 2005 року обіймала посаду заступника директора з навчально-виховної роботи ЗОШ №5. Ірина Ростиславівна – вчитель вищої категорії, вчитель-методист, має 20 років педагогічного стажу - Чи готова школа до початку навчального року? - Підготовка до нового навчального року в нас розпочалася ще в травні. Тож на сьогодні ми майже повністю готові зустрічати школярів. Залишилося провести незначне прибирання, - запевняє Ірина Ростиславівна. - Що вдалося зробити? - Цього літа нам вдалося зробити чимало, перш за все, завдяки фінансуванню, яке надійшло з міського бюджету. Учні та батьки першого вересня зможуть побачити ті позитивні зміни, які відбулись у навчальному закладі. Нашій школі, як і усім іншим школам міста, були виділені кошти на встановлення енергозберігаючих вікон. За 98 тисяч гривень, які отримали з міського бюджету, придбали та встановили 31 вікно. Завдяки цьому нині практично в усіх кабінетах нові вікна. Близько 100 тисяч гривень нам виділили на асфальтування пришкільної території. Звісно, це немалі кошти. Але й територія у нас велика. Грошей вистачить для асфальтування 400 метрів квадратних, а ми маємо 1200. Однак вдячні міській владі за те, що хоча би на частині шкільного двору буде нове асфальтне покриття. Також із міського бюджету виділено 22

Техпрацівниці Світлана Войчук та Наталя Цейко наводять лад у спальні, де відпочиватимуть школярі групи продовженого дня тисячі гривень на проведення ремонту покрівлі протирадіаційного укриття. За державні кошти ми здійснили ремонт санвузла на другому поверсі школи, на що витратили близько 10 тисяч гривень, повністю пофарбували спортивний майданчик. На це пішло приблизно 12 тисяч. Завдяки батьківській підтримці трохи змінили інтер’єр у вестибюлі. Придбали нові тюлі, штори, горщики для вазонів. Зробили ремонти у багатьох кабінетах. - Які нагальні потреби у школи? - У нас є дуже багато новаторських планів, але для їх реалізації не вистачає коштів. Тож найперше намагаємося робити те, що в наших силах. Сьогодні школі конче необхідно поповнити свою базу деякою оргтехнікою. Так, нам потрібен новий мультимедійний проектор. Той, що у нас є, вже старий, часто виходить із ладу. Також нам би не завадило придбати кілька комп’ютерів. Ми плануємо створити сучасний методкабінет, аби вчителі мали змогу в комфортних умовах працювати з новітньою технікою. Для цього вже виділено приміщення. Нині працюємо над дизайном кабінету, макетом стендів. Потрібно кілька комп’ютерів та великих телевізорів для початкових класів, оскільки не в усіх кабінетах вони є. - Скільки цього року у вас першокласників? - Ми набрали три перших класи, у яких навчатиметься 75 дітей. Із набором першокласників досить важко, оскільки велику конкуренцію складає школа-інтернат. Тому нам є над чим працювати та до чого прагнути. - Що нового чекає на ваших школярів та їхніх батьків? - Найперше - це те, що школа носи-

У баскетбол на вулиці ганяли

Турнір зі стрітболу (вуличний баскетбол) відбувся у неділю, 16 серпня, у Володимирі-Волинському. На невеличкому баскетбольному майданчику стадіону «Олімп» зібралося шість команд із Володимира-Волинського, Нововолинська та Червонограда Львівської області. Попри палюче сонце та спеку, змагання тривали кілька годин. Та навіть наприкінці гравці не втратили свого запалу і до останніх хвилин боролися за перемогу. Організатори змагань - Володимир-Волинська організація «Молода Україна» і місцевий осередок Радикальної партії Олега Ляшка. Спорт, за словами голів організацій Максима Клим’юка і Дмитра Юзвенка, це шлях до здорового життя, тому вони вирішили об’єднати свої зусилля, щоб організувати і провести цей захід. Палюче сонце для любителів спорту – не проблема. А особливо, коли за свої старання отримуєш призи та подарунки. Третє місце у змаганнях зі стрітболу посіла команда з Володимира-Волинського, друге – хлопці з Нововолинська. А перемогу на турнірі зі стрітболу здобули гравці з Червонограду. Команди отримали грамоти, кубки, а також грошові премії від організаторів. Вітаємо переможців і радимо й надалі не полишати спорт, аби не втрачати хорошу форму. «РМ»

тиме ім’я Анатолія Антоновича Кореневського. Приємна новина чекає на батьків, які не мають змоги забирати дітей, що навчаються у молодших класах, відразу після уроків. У нас працює група продовженого дня, її відвідували тільки учні 1 – 2 класів. Однак, враховуючи зайнятість деяких батьків, виникла потреба зробити таку групу і для діток 3 – 4 класів. Тож уже з 1 вересня у групі продовженого дня перебуватимуть школярі 1 – 4 класів. Вони знаходитимуться у школі під наглядом учителів аж до 18 години. Після закінчення уроків дітки матимуть змогу відпочити і навіть поспати, оскільки у нас є спальна кімната, побавитися в ігровій кімнаті та зробити домашнє завдання під контролем учителів. Харчуватимуться такі учні у їдальні за батьківські кошти. Починаючи з першого вересня, ми плануємо на базі нашої школи відкрити підготовчу групу «Пізнайко», в якій працюватимуть учителі центру позашкільної освіти. У нас є можливість відкрити навіть дві таких групи. Тому, користуючись нагодою, хотіла би запросити батьків, що планують віддавати своїх дошкільнят у підготовчі групи, прийти та подивитися, які у нас прекрасні умови для навчання дітей. Ми будемо продовжувати залучати школярів до гурткової роботи, аби вони мали змогу у свій вільний час позитивно розвиватися. На жаль, нині більшість батьків дуже зайняті, аби забезпечити своїх дітей найнеобхіднішим, вони змушені багато працювати. А діти в цей час самі вирішують, чим займатися на дозвіллі. Тому ми намагаємося робити все, аби школярі нашого мікрорайону були під наглядом, коли батьки на роботі. У підваль-

ному приміщенні школи діє військовопатріотичний клуб «3-й полк». Там займається чимало учнів ЗОШ №5, приходять діти з інших навчальних закладів і навіть дорослі. Усі тільки позитивно відгукуються про заняття. На базі нашої школи діє чимало гуртків від центру позашкільної освіти. Цього року у нас буде відкрито гурток лозоплетіння. Окрім навчання, діти повинні творчо розвиватися, реалізовуватися як особистості, тому позашкільна освіта має вагоме значення. У нашій школі велика увага приділяється патріотичному вихованню молоді, розвитку духовно-моральних якостей. Сьогодні ми живемо в дуже складні часи. В Україні йде війна, і кожна дитина повинна розуміти, що потрібно допомагати і підтримувати тих, хто нині захищає свою державу. Вчитель нашої школи Ярослав Шкрамко нині перебуває у зоні АТО, служить у складі 24-ї бригади. У квітні ми отримали подяку від його командира. Дуже гордимося Ярославом Ярославовичем. Він показує гідний приклад своїм учням. Наприкінці серпня минає рік, як його мобілізували, тож надіємося, що у вересні він повернеться до школи, де на нього з нетерпінням чекають школярі, а особливо учні 10 класу, де Ярослав Шкрамко є класним керівником. Нагадаю, що ЗОШ №5 єдина школа у місті, яка працює за розвивальною системою. У початкових класах за такою програмою діти вивчають матема-

Ірина Костюк тику та українську мову. Наші вчителі не побоялися відійти від традиційної освіти, вони по-новому вчилися, пройшли спеціальні курси при Харківському розвивальному центрі.

Розвивальна система відрізняється від традиційної тим, що вона спрямована на розвиток абстрактного, логічного мислення, чого так не вистачає нашим дітям. Більшість учнів просто зазубрюють матеріал, зрозуміло, що такі знання не є довготривалими, вони швидко забуваються. Як наслідок, на ЗНО отримуємо не ті результати, на які сподівалися вчителі, батьки і, звісно, самі учні. Тому, на мою думку, школа повинна не тільки давати знання, а й вчити логічно та абстрактно мислити. До речі, чимало прогресивних батьків приводять дітей у нашу школу, бо хочуть, щоб вони навчалися саме за розвивальною системою. Нагадаю, що в нашій школі працює тренажерний зал, у якому учні старших класів можуть займатися на уроках фізкультури та в позаурочний час. Особливо він популярний серед хлопців. У кабінеті образотворчого мистецтва діє мистецька студія. - Ви вперше зустрічатимете школярів як директор школи… - Певні хвилювання, звісно, присутні. Адже хочеться, щоб батьки прийшли на урочисту лінійку і побачили позитивні зміни, які відбулися, побачили, що ми працюємо над розвитком школи. Дехто із скептицизмом закидає, що я довго працювала заступником директора при Анатолієві Кореневському, тому в школі практично нічого не зміниться. У мене є своє бачення розвитку школи. Потрібно йти в ногу із життям, яке постійно рухається вперед, тому те, що було актуальним минулого року, сьогодні уже неактуальне. Усе, що стосується навчальновиховного процесу, проблем не викликає. Важко з господарською діяльністю, тому що наша школа досить велика, а коштів на її отримання держава практично не виділяє. - Цього року школа відзначатиме 30-річчя. Як плануєте святкувати? - Зрозуміло, що, зважаючи на ситуацію в країні, нині не до свят. Але 30-річчя школи – це свято вшанування, пам’яті та поваги. Тому ми запланували провести тиждень школи у жовтні. Відзначатимемо досить скромно, будуть певні заходи для батьків та школярів.

Вечір музики, молодості та благодійності Де буде притулок?

Днями у місті відзначили Міжнародний день молоді. Саме з цієї нагоди у ресторані «Маяк» відбулась артвечірка, де молодь співала, розважалася й водночас збирала кошти на допомогу 14-ї ОМБр. Дійство відбулося за сприяння благодійного фонду «Прибужжя», народного депутата Ігоря Гузя та депутата обласної ради Валентина Кошельника. Від організаторів заходу напутнє слово сказала представник благодійного фонду «Прибужжя» Олександра Струбицька, яка зазначила, що такі вечірки в країні все ж повинні відбуватися, аби не лише морально, а й матеріально підтримати тих, хто захищає Україну від ворога.

Усі, хто того вечора виступав на імпровізованій сцені, дарували присутнім не тільки хорошу музику та спів, але й піднесений настрій і море позитивних емоцій. Олександр Шептій та Юрій Шумакович чуттєво передали усім свій романтичний настрій, виконуючи пісні гурту «Пятница». Сподобалися присутнім також композиції, які того вечора виконав володимирський гурт «50 на 50» (на фото). Гості з Нововолинська, гурт «Дікапріо Оскар», порадували всіх гарним вокалом та якісним виконанням року. Вже добре знайомі володимирчанам «ProVocation» презентували на вечорі свої нові пісні та свого нового басиста. Справжньою родзинкою арт-вечірки став виступ гурту з промовистою назвою «Цвях». Музиканти зачарували присутніх вдалим поєднанням хорошого вокалу та віртуозної гри на музичних інструментах. На вечірці також виступив гурт «Санмай», якому цьогоріч випала почесна місія відкрити музичну частину фестивалю «Бандерштат». На вечірці панувала затишна атмосфера, проте ніхто з присутніх ні на хвилину не забував про справжню мету цього творчого заходу. Упродовж усього вечора гості свята не оминали увагою скриньки для збору коштів для наших військовослужбовців. «РМ»

У 2015 році виконавчим комітетом міської ради було виділено 50 тисяч гривень на організацію притулку для тварин. Очікувалося, що він буде розташований неподалік полігону твердих побутових відходів, однак частина громадських активістів, у тому числі й члени громадської організації «Дай лапу», висловили інші думки щодо його розміщення. Тож виконавчий комітет міської ради звертається до небайдужих мешканців міста щодо відповідних пропозицій. У міськвиконкомі розуміють, що участь громадських активістів у цій справі дуже важлива, а проблема – складна для вирішення. Залучення до цієї роботи небайдужих активістів дасть можливість уникнути кулуарності у прийнятті рішень щодо чотирилапих безхатченків і можливість отримати нові, нестандартні ідеї, які будуть розглянуті та обговорені серед широкого загалу. Усні пропозиції можна озвучити за телефонами 3-57-10, 3-85-15, 3-57-01, письмові – у кабінеті №14 міськвиконкому. Любов Нестерук

№34 20 СЕРПНЯ 2015 РОКУ

НОВИНИ

РІДНЕ МІСТО

Дорогі володимир-волинці!

Щиро вітаю вас із Днем Державного Прапора та Днем Незалежності України! 24-у річницю своєї незалежності Україна змушена відвойовувати, виборюючи власні землі, відстоюючи права та свободи громадян, а 2015 рік є чи не найскладнішим за всю історію сучасної української держави. Але завжди в тяжкі часи найкращі сини і дочки України ставали на захист своєї держави та своїх співвітчизників. Захищаючи рідну землю, полягло вже більше десяти володимир-волинців, які до останнього подиху, чесно і героїчно виконували свій військовий обов’язок. У такий складний час поняття незалежності та єдності України набуло для кожного з нас особливого змісту. Дух патріотизму об’єднав різних людей. Скрізь майорять жовто-блакитні прапори. Бути українцем – почесно. Через кров, страждання та боротьбу народжується нація сильних, вільних людей, здатних захистити свою країну та свої родини від ворога. Від усієї душі зичу вам та вашим рідним міцного здоров’я, щастя, добра, достатку, миру, щедрої долі, подальших перемог у всіх справах і починаннях заради процвітання незалежної України. Міський голова Петро Саганюк

Дорогі волиняни!

Прийміть найщиріші вітання з нагоди Дня Державного Прапора та Дня Незалежності України! Двадцять чотири роки тому здійснилася мрія кожного українця - ми здобули власну незалежність. Ця визначна дата навіки увійшла в історію молодої держави золотою сторінкою її біографії, започаткувала нову епоху в житті нашого народу, законодавчо закріпила його вікові демократичні прагнення до національного відродження, духовної свободи, економічного зростання та культурного піднесення. Нинішній рік, як і попередній, є чи не найскладнішим за усю нашу незалежність: ми зазнаємо агресії та посягань на цілісність держави, щодня втрачаємо наших побратимів у боротьбі за вільне майбутнє України. Твердо вірю, що наша сильна і мужня нація зможе вистояти у цих випробуваннях, ми обов’язково переможемо! Нехай Господь дарує кожному та всій державі сили і наснаги, добра, здобутків та перемог. Слава Україні! Героям слава! Ігор Гузь, народний депутат України

Шановні володимирчани!

Щиро вітаємо вас із Днем Прапора та Днем Незалежності України! Ці свята завжди були для нашої держави світлими та важливими, адже у 1991 році синьо-жовтий стяг замайорів у столиці, давши зрозуміти усім, що відтепер ми – незалежні! Однак цьогоріч ми не можемо повноцінно святкувати, адже ворог на Сході порушив наші кордони та зазіхає на землю, яка по праву належить нам. Проте за останній рік ми стали іншими. Агресор згуртував українську націю, об’єднав усіх єдиною метою – дати відсіч загарбнику! Справжні чоловіки в зоні АТО захищають нас, аби війна не постукала у наші двері. Тож висловлюємо глибоку шану та схиляємо голову перед їхніми подвигами. За рік ми всі бачимо, як зміцніла армія і перетворилась на могутню силу, яка дає відсіч ворогу. Тисячі українців стали волонтерами, які невпинно допомагають переселенцям, військовим та жителям Сходу. Українці вкотре показали, що вони – єдині! Тож сьогодні хочемо привітати усіх із національним святом та побажати мирного неба, злагоди та добробуту родинам! Слава Україні! Партія «Солідарність» - Блок Петра Порошенка

«День Незалежності нині має для нас особливе значення, таке, якого не мав ніколи», -

відзначив, пригадуючи, як святкували День Незалежності України на початках її здобуття нашою державою, міський голова ВолодимираВолинського Петро Саганюк під час прес-конференції, яку провів для представників місцевих ЗМІ 18 серпня.

Рина ЛІДНИЦЬКА - День Незалежності України нині має для нас особливе значення, таке, якого не мав ніколи. І справа, певна річ, не у відзначенні свята, не в урочистих заходах, а в тому, що для кожного з нас ця незалежність означає, як ми її виборюємо, яку ціну за неї платимо,- відзначив Петро Саганюк. - Я пам’ятаю перші Дні Незалежності України, пам’ятаю мітинги біля костелу Іоакима та Анни у Володимирі-Волинському в 1991 році (а я тоді був міським головою), які проводили Дмитро Себій, Микола Гінайло, Володимир Путіло, Павло Глущук, Ярослав Царук. Пригадую, як уперше підняли український прапор над приміщенням міської ради, яка тоді розташовувалася на вулиці Соборній, там, де зараз приміщення районної державної адміністрації. І ніхто тоді навіть уявити не міг, що

23-ю і 24-у річниці незалежності України нам доведеться відзначати в умовах війни. Понад усе українці зараз хочуть миру, прагнуть, аби не гинули наші хлопці. По-доброму заздримо прибалтам, жителям інших країн, які після розпаду Радянського Союзу, можливо, були в гірших економічних умовах, ніж Україна. Попри це люди в цих країнах нині живуть у мирі та спокої, без страху за те, що завтра в їхній дім може прийти війна, без страху за своїх чоловіків, синів і братів, які воюють… Економіки цих країн, які вже стали членами Євросоюзу, розвиваються, люди впевнені в завтрашньому дні. Цього прагнемо й ми. - У багатьох викликає роздратування, якщо не обурення, щоденна величезна кількість автівок біля госпрозрахункового ринку… - Я дав доручення, згідно з яким розвантаження автомобілів, які привозять на ринок товар, повинно проводитися до 9-ї години. Про це повідомлено директора ринку, відповідні служби, в тому числі й ті, які знаходяться в підпорядкуванні виконавчого комітету міської ради й стежать за порядком на ринку. До тих, хто не виконуватиме доручення, будуть застосовуватися жорсткі заходи. Але одне діло - автомобілі, які привозять

товар на ринок й мусять розвантажитися, а інше - покупці, які приїхали на ринок і паркують машини як кому заманеться. Хто би там що не казав, а немає в нас культури поведінки, немає розуміння того, що треба дотримуватися правил, немає верховенства закону. Як уже казав, розглядається питання облаштування автостоянки на території автостанції, де частина землі є міською комунальною власністю. Ймовірно, автостоянка буде платною, обгородимо її, поставимо шлагбаум. Наразі розробляється проект автостоянки. Думаю, вона допоможе впорядкувати рух, а головне, паркування автотранспорту, а його у Володимирі дуже багато. - Яка ситуація з джерелом у парку «Слов’янський»? Як відомо, там упав рівень води… - Біля джерела нещодавно потрудилися працівники КП «Полігон», окультурили його, обкосили неподалік нього бур’яни, саме джерело дещо звузили. А рівень води там і справді впав десь на 5-6 метрів. Та й на річці Лузі цього літа через посуху з’явилися місця, де води до коліна, можна вбрід перейти. - Чи буде встановлено «лежачого поліцейського» на вулиці Ковельській, де нещодавно знову сталася

Чекаємо наших хлопців удома!

Двоє наших земляків - Сергій Фураєв і Артем Комісарчук - уже рік перебувають у полоні в терористів. Бійці потрапили у полон після трагічних подій під Іловайськом. Сергія Фураєва, комбата вже колишньої 51-ї ОМБр, бойовики вивозили 24 серпня на так званий Донецький «парад».

Тетяна ПАЛАЄВСЬКА Рідні, волонтери, священики неодноразово писали всілякі звернення до Президента, Кабінету Міністрів України, депутатів Верховної Ради. На початку серпня голова облдержадміністрації Володимир Гунчик теж надіслав звернення до відповідних органів та служб, аби під час обміну полоненими вони звернули увагу на двох волинських бійців колишньої 51-ї бригади Сергія Фураєва та Артема Комісарчука, які вже більше 300 днів знаходяться у полоні. До цих листів голови

ОДА були долучені звернення і від Володимир-Волинського міського голови Петра Саганюка. У листах, адресованих Президенту України Петру Порошенку, Міністру оборони Степану Полтораку та голові Служби безпеки Василю Грицаку, йшлося: «Міська спільнота, сім’ї полонених, керівництво військової частини не втрачають надії на їхнє визволення, як і на повернення усіх інших, хто не зміг подолати жорстокі умови ведення воєнних дій та

Сергій Шишкін – на «Відкритих небесах»

Сергій Шишкін нещодавно взяв участь у фестивалі сучасної української авторської пісні та поезії «Відкриті небеса», який відбувся 15 серпня у Києві. У фестивалі брали участь як досвідчені поети, барди та рок-музиканти з Києва та інших міст України (Едуард Грач, Сашко Лірник, Марія Бурмака), так і молоді автори. Назва фестивалю «Відкриті небеса» не випадкова. Коли на людину сходить натхнення, кажуть, ніби над нею відкриваються небеса. В цій назві є ще й інший сенс - фестиваль завжди проводиться на свіжому повітрі, під відкритим небом.

в силу різних обставин став заручником ополченців самопроголошених республік. Просимо вжити усіх передбачених законодавством заходів з метою збереження життя військовослужбовців, активізації процесу їх обміну або звільнення, захисту кожного громадянина України, який свого часу став на захист територіальної цілісності та незалежності держави». Прохання пришвидшити процес визволення полонених підтримала і міськра-

Маємо 500 першачків

За інформацією управління освіти міськвиконкому, у 20152016 навчальному році в місті функціонуватиме 9 навчальних закладів: п’ять шкіл і чотири дитсадки. У загальноосвітніх навчальних закладах створять 149 класів, у яких буде навчатися орієнтовно 3983 учнів. Станом на 17 серпня до першого класу подано 500 заяв.

Підготовлено за інформацією Любові НЕСТЕРУК

аварія? - «Лежачі поліцейські» будуть. Днями асфальтуватимуться вулиці Стефаника та Крушельницької, будуть робити в’їзд на ділянці дороги біля магазину «Слов’янський», тоді й буде встановлено механічні обмежувачі швидкості. А взагалі, що стосується аварійності на дорогах, то, як на мене, проблема ще й у тому, що в нас (на місто та район) усього 4 співробітники ДАІ, двоє з яких наразі виконують завдання в зоні АТО. Що не кажіть, а водії, бачачи співробітників ДАІ, знаючи, що за ними пильнують, їздили таки повільніше. - Володимирчани в захваті від атракціонів, «американських гірок», які діяли в місті. Чи є можливість зробити такі атракціони у ВолодимиріВолинському стаціонарними? - Дитячим майданчикам у місті намагаємося приділяти максимум уваги. Ви, ймовірно, знаєте, що нещодавно встановили нові, сучасні, а головне, безпечні ігрові комплекси в дворах багатьох міських багатоповерхівок. Гроші на їх виготовлення були виділені з міського бюджету. Наразі ми замовили 10 сучасних металевих - адже дерево недовговічне - ігрових комплексів на одній із львівських фірм. Один із цих 10 ігрових

йонна громадська організація ветеранів, учасників та інвалідів АТО. Із закликом звільнити бійців нашої бригади до керівників держави звернулися колишні полонені та колеги Фураєва і Комісарчука. Як бачимо, звернень та прохань не злічити, проте все марно, хлопці і далі залишаються у полоні. Кілька днів тому в деяких Інтернетвиданнях з’явилась інформація, що має відбутися обмін полоненими. Серед полонених, яких мали передати з території, підконтрольної терористам, ніби мали бути наші хлопці – Фураєв і Комісарчук. Проте обмін із невідомих причин було зірвано. Після цього на сторінці Інтернетспільноти «Повернути додому комбата» з’явилась інформація, що терористи не збираються розстрілювати Сергія Фураєва та Артема Комісарчука, навпаки - їх таки готують до обміну. А той обмін, що планували, зірвався ніби через амбіції деяких волонтерів. Пізніше в зриві обміну звинуватили Віктора Медведчука. Віримо, що полонені таки повернуться на рідну землю і чимскоріше забудуть усі жахіття, які їм довелося пережити. А поки що залишається надіятися та молитися!

Привітали ювілярку

19 серпня перший заступник міського голови Микола Веремчук привітав із 80-літнім ювілеєм почесну членкиню міської організації «Союз українок» Валентину Черенюк. Валентина Олексіївна – справжня патріотка України, свою громадську діяльність спрямовує на виховання молоді в дусі патріотизму, любові до рідної країни. Вона бере активну участь у громадськополітичних та культурно-просвітницьких заходах, які проводяться у місті. Микола Веремчук побажав ювілярці міцного здоров’я, бадьорості духу, здійснення мрій, оголосив подяку міського голови та вручив грошову винагороду і квіти.

комплексів буде встановлено в парку «Слов’янський». Що ж до так званих «американських гірок», то для встановлення таких необхідно знайти інвестора. Адже коштують вони недешево, це поперше. А по-друге, їх необхідно буде обслуговувати. Добре було би, якби за цю справу взявся хтось із підприємців. Адже всі повинні розуміти, що дітям, зокрема місцям, де вони проводять багато часу, треба приділяти більше уваги. Водночас, якщо в одних дворах гарні дитячі майданчики, то в інших вони поламані, гойдалки обірвані. Багато залежить від того, як жителі будинків бережуть ці майданчики. Одне діло, якщо на них, як і повинно бути, граються діти, інша річ, якщо на гойдалках гойдаються дорослі. Кожен повинен берегти те, що має, те, що для нього зробили. P.S. Актуальним сьогодні є питання паркування автомобілів у районі госпрозрахункового ринку, на вулицях Князя Василька і Небесної Сотні. Міськвиконком запрошує жителів міста, які мають пропозиції щодо розв’язання цієї проблеми. На усні пропозиції чекають за телефонами 3-57-10, 3-85-15, 3-57-01, на письмові – у кабінеті №14 міськвиконкому.

Ціною власного життя

Військовослужбовці медичної роти 14 ОМБр врятували життя трактористу, який підірвався на міні. Після потужного вибуху, який пролунав біля села Талаківка Донецької області, мешканці населеного пункту виявили перевернутий трактор, що знаходився посеред поля, замінованого бойовиками. Люди викликали міліцію та швидку допомогу, але цивільні служби не наважувалися вийти на мінне поле, щоб обслідувати місце трагедії. Чекати на саперів не було часу, бо тракторист потребував негайної допомоги. На щастя, поруч знаходилися позиції нашої військової частини. Старший лейтенант медичної роти Віталій Руснак і сержант Руслан Варава відразу погодилися допомогти. Ризикуючи життям, вони проїхали через мінне поле до місця вибуху, надали потерпілому медичну допомогу, вивезли в безпечну зону та передали цивільним медикам. З мінного поля військові виїжджали заднім ходом, власними слідами, що вимагало від водія автомашини неабиякого професіоналізму. Окрім імовірності підірватися на міні, військові медики могли потрапити під ворожий вогонь, адже позиції ворожих військ знаходяться на відстані близько кілометра від місця подій, а територія, на якій усе це сталося, вільно прострілюється зі стрілецької зброї. У тракториста осколками були посічені нижня кінцівка та голова, він отримав множинні опіки. Старший лейтенант Віталій Руснак розповів, що якби вони запізнилися з допомогою, людина загинула би на місці. Зараз тракторист знаходиться в одній із лікарень Маріуполя. Загрози його життю немає. Владислав ЯКУШЕВ, керівник прес-служби 14 ОМБр

№34 20 СЕРПНЯ 2015 РОКУ

РІДНЕ МІСТО

ЗНАЙОМСТВА вашого міста. Ще за часів ОУН-УПА рідний брат моєї бабусі подарував їй на день народження образок із тризубом. Згодом брат потрапив до рук комуністів, і його стратили, а всю родину вивезли до Сибіру. Бабуся заховала тризуб і взяла його із собою на заслання, нікому про це навіть не сказавши. Потім їй вдалося повернутися на рідну Волинь, і весь цей час, доки панував в країні тоталітарний режим, вона нікому не говорила про подарунок брата. Тільки коли Україна стала незалежною, бабуся зібрала родину, показала збережену пам’ятку і мовила: «Оце, діти, любіть свою Україну, шануйте те, що маєте, дбайте про свої традиції і передавайте їх дітям». Пишаюся тим, що цей тризуб бабця передала мені, і

Шевченкіана - Чернігів

сертифікат чи будь-що інше. За 6 місяців діяльності нам вдалося долучити вже близько 100 волинських меценатів до нашого проекту, гаслом якого є «Підстав плече герою, що йде за нас до бою!». Список зроблених нами справ чималий. Наші активісти на замовлення діставали військове обладнання з-за кордону, відправили в зону АТО дві карети швидкої допомоги. Організували безпосередньо на передовій вишколи з тактичної медицини за стандартами НАТО для українських бійців, які провели польські інструкторирятівники. Випробували на міцність захисні габіони, розроблені нашим активістом, і сподіваємося згодом запустити їх масове виготовлення та доставку в зону

ні, у прифронтових містах людей фактично немає. Багато місцевих мешканців усе-таки побоюються говорити на відверті теми, але є чимало і таких, хто, нарешті, прозрів щодо «братнього» російського народу і всіляко допомагає нашим захисникам. Одним словом, ми не повинні кидати напризволяще своїх земляків, маємо всіляко їм допомагати. Нещодавно я відвідав у Слов’янську форум «Донбас Україна. Порядок денний», який був присвячений річниці визволення цього міста від російської окупації. Дуже багато людей вийшли в місто з національною символікою, наділи вишиванки і щиро святкували річницю. У багатьох на домівці чи балконі майорів жовто-блакитний стяг.

ЗМІ повідомити спільноті про те, що в їхньому музеї діє постійна виставка «Неоголошена війна. Волинський рахунок». Цю виставку співробітники музею хочуть поповнити новими речами та експонатами, які пов’язані з подіями на Сході. Це можуть бути осколки, нашивки, прапори, форма, особисті речі бійців та інше. Музейники водночас формують і архів, і особисті фонди людей, які брали чи беруть участь у цих драматичних для нашої історії подіях. Саме тому працівники музею уклінно просять відгукнутися учасників антитерористичної операції та їхніх рідних, аби спільними зусиллями зберегти нашу історію для нащадків. Виставка знаходиться у приміщенні музею на вул. Шопена, 20. Якщо ко-

Руслан Теліпський: «Володимирський Кобзар теж є у моїй колекції…»

Іноді на просторах соцмереж кояться справжні дива. Трапляється, що відшукаєш знайому людину, яку в житті бачив ще років 15 тому. Буває, першим дізнаєшся новину - як добру, так і лиху. Або ж познайомишся з цікавою особою, яка знайде вільну хвилину для конструктивного спілкування. З кожним днем коло віртуальних френдів збільшується, а відтак, тем для обговорення народжується теж чимало. Нещодавно таким приємним співрозмовником для нас став лучанин Руслан Теліпський. Цей молодий волинянин має досить дивне хобі, і не одне, а ще понад усе любить Кобзареве слово та рідну Волинь.

Тетяна ПАЛАЄВСЬКА Руслан Теліпський ще з підліткового віку захоплювався творчістю Тараса Шевченка. Буваючи в різних містах і селах, він неодмінно відвідував пам’ятники Кобзареві й фотографував їх. Чоловік побував на чотирьох континентах і в 47 країнах, особисто дослідив, відвідав та сфотографував понад 1200 монументів Тарасу Шевченку, встановлених у світі. Його проект «Монументальна Шевченкіана» та персональна фотоекспозиція монументів Кобзарю є єдиною у світі. У 2012 році волинянин почав роботу над книжкою «Монументальна Шевченкіана Руслана Теліпського». З таким багажем зібраного матеріалу Руслан почав улаштовувати фотовиставки, презентації і лекції в Україні та за кордоном. Сім років тому на День Незалежності Руслан Теліпський організував біля пам’ятника Кобзареві в Луцьку спільне читання «Заповіту» різними мовами. Цей вірш тоді зазвучав арабською, польською, французькою, італійською, чеською, іспанською та на ідиші. У 2009 році він видав набір поштівок із серії «Монументальна Шевченкіана». Під патронатом посольства України в Канаді, спільно зі Світовим Конґресом Українців та іншими організаціями волинянин улаштував 12 доброчинних фотовиставок по всій Канаді для збору коштів на встановлення пам’ятника Шевченку в Оттаві. Тепер є членом оргкомітету зі встановлення пам’ятника в Ризі. - Наскільки нам відомо, Руслан Теліпський має три захоплення: творчість Тараса Шевченка, туризм та фотографія. Часу і далі вистачає на всі ці вподобання? - Звісно, що вистачає, адже я 17 років цим займаюся. Проте в країні війна, і підтримка наших бійців на даний момент пріоритетна справа. Саме тому погодився на пропозицію від Неоніли Головатської співочолити з нею волонтерський проект «Меценати для солдата» і

спільними зусиллями допомагати нашим бійцям. Але навіть при такому навантаженні мені вдається викроїти трішки часу на моє покликання, на дослідження світового монументалізму. Під час мандрівок закарбовую на фотокамеру монументи на честь багатьох історичних постатей та різних подій. Загалом орієнтуюсь у понад 10000 тематичних монументах із понад 150 країн світу. Щодо скульптурної Кобзаревої спадщини, то вона є унікальною. У різні часи одну й ту саму людину (мається на увазі Тараса Шевченка) скульптори так по-різному увіковічували, нерідко навіть діаметрально протилежно. На моїх фотовиставках глядачі можуть побачити, як митці відтворювали Тараса за віком (немовлям, чотирнадцятирічним підлітком, в образі молодого чоловіка, в старшому віці), за сферою діяльності й соціальним статусом (поетом, мислителем, філософом, кобзарем, художником, пастухом, кріпаком, революціонером). Раніше монументальна радянська пропаганда наділяла Шевченка рисами запеклого атеїста, іноді перероблювала навіть із Леніна. А в новітній час уже можемо спостерігати його певну сакралізацію: існують його скульптурні зображення у вигляді апостола, янгола, Мойсея… Окрім Тараса Шевченка, таких скульптурних перетворень не пізнала жодна людина на планеті!

нині ця родинна реліквія у моїй оселі знаходиться на почесному місці, поруч із Державним Прапором (з яким я свого часу пішки пройшов із Луцька до Канева понад 1000 км). - Чому вас так зацікавили творчість і життя Кобзаря, а не, приміром, Каменяра, Івана Франка? - Ще з дитинства батьки прищепили мені любов, повагу до національної самобутності, яку творили наші прадіди. Для мене Тарас Шевченко – це моральний камертон і приклад для наслідування, який підняв майже недосяжну для усіх інших планку самопожертви заради благополуччя та процвітання нашої України. Велич і феномен Шевченка полягає у його універсальній обдарованості та незламності духу, які є втіленням суспільно значущих чеснот для будь-якої людини. - Кажуть, що Кобзар у своїх творах ніби пророкував ті події, які нині відбуваються у нашій країні. Ви вгледіли ці пророчі рядки? - Для правдивих патріотів Шевченко завжди понад часом та простором. Його слова завжди будуть пророчі! Які б часи не були: чи то царська імперія, чи то Радянський Союз, чи то незалежна Україна – Шевченко був, є і буде духовним дороговказом нації! Він продовжує бути прикладом самопожертви для мільйонів українців, закликаю-

Руслан Теліпський - український громадський діяч, краєзнавець, мандрівник, фотограф-монументаліст, волонтер. Руслан народився в сім’ї робітників. Із золотою медаллю закінчив одну зі шкіл міста Луцька. У1998 році Руслан вступив на факультет міжнародних відносин Волинського державного університету імені Лесі Українки. У 2005 році здобув післядипломну освіту на підприємницько-товарознавчому факультеті Гдинської морської академії (Польща). З 2007 року - засновник власного мистецького проекту «Монументальна Шевченкіана». У 2012 році заснував і очолив громадську організацію «Так Треба». З 2015 року – співкоординатор волонтерського проекту допомоги бійцям АТО під назвою «Меценати для солдата». Одружений, мешкає у Луцьку. За кордоном нашому генію встановили більше 200 меморіальних творів у майже 45 країнах світу. За масштабністю монументального увіковічення Шевченко входить у чільну шістку, гідно конкуруючи з пам’ятниками таким видатним світовим постатям, як Жанна д’Арк, Ян Павло ІІ, Олександр Пушкін, Христофор Колумб та Сімон Болівар. - У нашому ВолодимиріВолинському теж є пам’ятник Кобзареві. Він є серед зібраної вами монументальної Шевченкіани? - Так, звісно, як і решта монументальних творів на Волині. Проте я був у вашому чарівному містечку не тільки з приводу фотографування пам’ятника Шевченку. Справа в тім, що мій тато родом із села Охнівка. На Володимирщині я маю дуже велику родину і доволі часто приїжджаю на гостину до

чи нас не цуратися свого, любити та спільними зусиллями боронити нашу свободу та рідну землю. - Ви згадували про волонтерський рух «Меценати для солдата». З якого часу він діє, яку переслідує мету? - Проект «Меценати для солдата» - це громадський рух активних людей, що не працює на жодну політичну силу (як зараз, так і в майбутньому). Наша організація не є типовою волонтерською спільнотою – ми обрали безготівкову форму допомоги для бійців та їхніх родин і не маємо справи з грошима, щоб у майбутньому не було жодних непорозумінь і звинувачень. Ми підтримуємо наших волинських бійців не конкретно грошима, а послугами та знижками, які надають підприємці. Це може бути безоплатна послуга чи консультація, знижка на товар, картка постійного клієнта, подарунковий

Руслан Теліпський з бійцями АТО. В кожного в руках світлини з пам‘ятниками Кобзарю АТО. Неодноразово доставляли медичну допомогу у прифронтову зону, в військові шпиталі, роздавали гуманітарну допомогу переселенцям. Також організовували літній відпочинок для дітей бійців АТО в Польщі та Угорщині. До речі, не так давно ми зустрічали двох жінок-контрактниць 51-ої (а нині 14-ої) ОМБр із Володимира-Волинського. Наш рух організував для цих панянок просто незабутнє свято! Ці мужні жінки в погонах бачили всі жахіття цієї неоголошеної війни, ледь не потрапили в Іловайський котел, отож заслужили на те, щоб подякувати за їхній внесок у мир та спокій. Ми подарували їм квіти, відвезли у косметологічний центр на процедури, вручили грошові сертифікати в салон жіночої білизни, організували гарний обід у ресторані, дістали квитки на концерт відомої поп-зірки, забезпечили комфортним номером у готелі та транспортним супроводом на час перебування у Луцьку. Увага з боку численних ЗМІ зробила дівчат справжніми зірками! І все це ми робили з однією метою – аби після усього пережитого ці жінки відчули себе знову жінками. Ми щиро тішимося, що з допомогою наших меценатів нам вдалося подарували їм таку маленьку казку. - Руслане, ви чимало часу проводите на Сході, спілкуєтеся з тамтешнім людом. Чи відчуваєте ви, що ми дійсно діти однієї, єдиної країни? - Я відчуваю, що ми насправді діти однієї, єдиної країни! Ще перед початком АТО я неодноразово бував на Донеччині, Луганщині, в Криму під час своїх фотоекспедицій. Скрізь, де був, розмовляв українською мовою, і я не відчував ніякої меншовартості у ставленні до себе. Там теж зустрічав розумних і дуже освічених людей. Мешканці Донбасу прекрасно розмовляли українською мовою. Я був вражений, що до мене навіть тоді дуже привітно та неупереджено ставилися, допомагали у мандрах, довідавшись про мою Шевченкіану. В зоні АТО я був тричі. Безпосередньо на першій лінії фронту був лише у Щасті, Станиці Луганській та під Пісками. Але руїни і розбомблені домівки справили на мене гнітюче враження. Багато населених пунктів постраждало, будівлі зруйнова-

- В Україні прийняли закони про декомунізацію. З постаментів летить Ленін, знищується символіка радянських часів з будівель, пам’ятників… Ваше ставлення до цього? - Схвальне і тільки. Подолати радянську спадщину в контексті історичної пам’яті стало можливим лише завдяки перемозі Євромайдану і нашій Небесній сотні! Ще донедавна в Україні були області, де Ленін був пошанований більше, ніж Тарас Григорович, де пам’ятників кату українського народу було за сотню, а Кобзареві - лише кілька десятків. І це не йдеться про Схід країни, а, наприклад, про Полтавщину! Ще задовго до революції Гідності я говорив, що це наша національна ганьба, коли в державі упродовж десятків років незалежності на площах ще досі є пам’ятники комуністичним вождям. Людям, які уярмили та знищували мій народ! Леніна треба було вже давно офіційно й цивілізовано демонтувати, а якщо виставляти - то лише в музеях або в спеціально створених монументальних парках на кшталт тайванського міста Таоюань (зібрані з усього острова пам’ятники лідерам Ґоміньдану на чолі з диктатором Чай Кайші) або литовського містечка Друскінінкай (де неподалік розташувався парк Ґрутас, до якого звезли велику кількість монументів різним комуністичним вождям, зведених у Литві в радянську епоху). Якби в нашій країні послідували цьому прикладу, то ці пам’ятники не тільки перестали б вносити напругу в суспільство, так ще б слугували гарним прибутком для міських бюджетів. Якщо чесно, то я проти варварського методу знесення будь-яких пам’ятників. Але я прекрасно усвідомлюю гнів простих українців, котрим уже увірвався терпець постійно проходити повз і дивитися на монументи особам, які пов’язані з тоталітарним режимом. - Скажіть кілька слів про ідею створення виставки про війну на Сході, яку відкрито на базі Волинського історичного музею. - До мене звернулася завідувач відділу новітньої історії Волинського краєзнавчого музею Валентина Машлай-Глущук, щоб через

гось зацікавила ця інформація, можете зв’язатися з пані Валентиною за тел. (097) 649 34 73. - Рано чи пізно шляхи людей із активною громадською позицією скеровуються у бік політики. Вам не пропонували долучитися до якоїсь політичної сили? - Знаєте, є така приказка: хочеш розсмішити Бога - розкажи Йому про свої плани. На разі я відкидаю свою участь у політичному житті країни. Але якщо це колись і станеться – то нехай це відбудеться якомога пізніше і лише тоді, коли громадські активісти зможуть самостійно висуватися в депутати місцевих рад, а не за списком партій, як нині. Я не є прихильником нових змін до діючого закону «Про місцеві вибори» – він обмежує моє право громадянина обиратися і бути обраним. Пропозиції від певних партій іти з ними на вибори були, але наразі я займаю принципову позицію аполітичності, займатиму її доти, доки в публічному доступі не з’являться прозорі звітності щодо партійного фінансування. Але мені здається, що швидше рак навчиться свистіти, ніж політичні лідери відкриють громадам свої реальні джерела фінансових надходжень і повідають, як ці кошти витрачаються. На жаль, на сьогодні в українській політиці людина завжди чомусь шукає елементи власного блага. Якщо не для себе особисто, то для свого брата, кума, свата… І це дуже прикро. Люди грають за тими правилами, проти яких самі ж колись боролися. Я не є ідеалістом, обіцяючи, що прийду в політику і зможу щось змінити на краще. Тим більше, без команди однодумців. Радше я реаліст. Можливо, з часом щось зміниться, коли у нас не буде політичних проектів. Хотілося б прослідкувати за активістами та волонтерами, яких народила Волинь під час революції Гідності. Хтозна, можливо, вони своїм прикладом та конкретними вчинками зможуть розрубати гордіїв вузол мого скепсису. У будьякому разі бажаю їм успіху на цій тернистій ниві і сподіваюся на тісну співпрацю в подальшому для блага нашого краю. - Якщо говорити про майбутнє нашої держави, ви оптиміст чи песиміст? - Радше реаліст. Кожен із нас має бути патріотом і творити добро в країні, навіть якщо воно буде на перший погляд і непомітним для оточуючих. Головне - вірити у власні сили і знати, що від тебе розвиток держави теж залежить. Нам усім потрібно рухатись у правильному напрямку, бо дорогу здолає лише той, хто йде! - Дякуємо, Руслане, за розмову і бажаємо вам успіхів та перемог у всіх задумах та починаннях!

РІДНЕ МІСТО

№34 20 СЕРПНЯ 2015 РОКУ

БУРЕМНИЙ СХІД

Володимирський легендарний «Колос» - з правом на славу атаку, п’ють із однієї фляги і палять одну цигарку. «Дивувало, як поводився генерал-майор Назаркін… Під час планування операції уважно вислухав кожного командира підрозділу, наше бачення штурму. Виважено приймав рішення…»

Про 380 героїв із батальйону «Колос», бійців 51-ї ОМБр, які влітку минулого року після того, як практично весь особовий склад 51-ї бригади вивели на полігон Широкий Лан, що на Миколаївщині, з власної волі лишилися воювати на Донбасі, відомо небагато. Чи то через те, що 51-у, як і нині 14-у бригаду, центральні ЗМІ не балували своєю увагою, а чи через те, що бійці легендарного «Колосу» не люблять зайвої уваги. Втім, більшість володимирчан і волинян, які з завмиранням серця ловлять кожну звістку про свою бригаду на фронті, про «Колос» знають. Однак, імовірно, не всім відомо, що в серпні минулого року герої батальойннотактичної групи «Колос», до складу якої ввійшли піхотинці, артилеристи, танкісти, зенітники, розвідники та зв’язківці 51-ї бригади, змінили хід війни на Донбасі…

Рина ЛІДНИЦЬКА Попри те, що взяття стратегічної висоти, Савур-Могили, що за 6 кілометрів від російського кордону, присвоюють бійцям 25-ї бригади, ця точка опинилася під контролем українських військ великою мірою завдяки зусиллям бійців «Колосу», бійців 51-ї бригади, які виграли один із історичних боїв, атакуючи вчетверо більші сили противника. З часу подвигу бійців легендарного «Колосу» минає рік. «Хто тільки не намагався взяти СавурМогилу – і 72-а бригада, і 25-а... А за часів Другої світової там узагалі загинуло близько 60 тисяч народу… І все – щоби взяти цю гору», - пригадуватиме згодом один із учасників штурму Савур-Могили, боєць «Колосу». З його слів, вояки 51-ої бригади намагалися взяти стелу кілька разів, і лише на останній їм це вдалося. Хоча того літа Савур-Могили у планах «Колосу» не було. Він збирався туди лише на 3 дні – мав зустріти і супроводити 72-у бригаду на ротацію, однак лишився…

Командир штурмовоi групи 06-ий …Напередодні 28 липня надійшов наказ знятися з блокпостів та зайняти оборону на висотці, що вже мала бути зачищеною від ворога. 380 воїнів 51-ї бригади виступили до Савур-Могили, яку згодом назвуть Шайтан-горою. - Коли з боку селища Первомайськ до неї наблизився наш розвідувальний підрозділ, то побачив, що на висотці майорять прапори так званої ДНР, а бойовики нахабно махають нам руками, - згадуватиме згодом командир штурмової групи «Колосу» з позивним 06-ий. - Було зрозуміло: курган спочатку треба звільнити, а вже потім займати там оборону. А ворог тим часом почав бити зі стволь-

ної артилерії та мінометів у напрямку колони нашої техніки, що зупинилася на підходах до кургану. Потім нам напереріз виїхали УАЗ і КамАЗ із проросійськими найманцями. В перше авто ми поцілили з гранатомета. Водій вантажівки, що йшла слідом, вирішив не випробовувати долю, і КамАЗ зник із поля бою. Тоді наші бійці затримали двох найманців із Харкова й офіцера російської армії, підполковника, який отримав поранення руки. Він спочатку розповідав нам «казки» про те, що «ополченець і шахтар». Але зрештою зізнався в тому, що кадровий російський військовий, і ми передали його нашим спецслужбам. На штурм пішли о 21-й. Спочатку по об’єкту відпрацювала артилерія, згодом двома групами на техніці з вимкненими фарами наші хлопці піднялися на курган. Билися рішуче, робили все для того, аби вибити ворога з вигідної позиції. - Здається, ворог добре прорахував наші дії – з усіх можливих інтернетресурсів знищили фото, відео і схеми будівель Савур-Могили. Ми нічого путнього не знайшли, крім супутникових знімків. Дуже дошкуляла російська артилерія. Тому розвідку проводили, як кажуть, боєм, – пригадує боєць «Колосу», зв’язківець із позивним Дикий. Втім, територію музейного комплексу наші бійці знали погано, та й у темряві рухатися було важко. Тож, перебуваючи на відкритій місцевості під щільним вогнем артилерії з боку Росії, змушені були відступити. Зайнявши позиції поблизу селища Петровське, в «Колосі» розробили новий план захоплення кургану. Тоді батальйон очолив підполковник Микола Капінос з позивним Нептун. Напередодні вирішального штурму українські військові провели бездоганну тактичну операцію. До гори наблизилося п’ять наших танків, декілька БМП-2 і відкрили вогонь. Їх підтримала самохідно-артилерійська батарея. В результаті цієї акції впала бетонна конструкція всередині стели, поховавши під собою бойовиків. Найголовніше, «колосовці» відпрацювали все чітко та повернулися без втрат. Це вселило в бійців віру в перемогу. «Колос» сформував штурмову групу, своїх штурмовиків виставив батальйон 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, а групи 3-го окремого полку спецпризначення оточили район бойових дій для виявлення можливої підмоги бойовикам. Савур-Могила на той час була найгарячішою точкою на мапі проведення АТО. Загалом у вирішальному штурмі брали участь бійці зведеного батальйону «Колос» 51-ї бригади, зведеного батальйону 25-ї бригади і групи добровольців Тимура Юлдашева (майстра спорту міжнародного класу з паверліфтингу) з позивним Тренер. Ті, хто штурмував Шайтан-гору, як назвали її «колосівці», пригадують, що були з ними й один генерал і полковник. Генералом виявився генерал-майор В’ячеслав Назаркін, який нині обіймає посаду заступника командувача військ оперативного командування «Захід». Бійці згадують його під обстрілами на виїзному командному пункті, пригадують, як наступав на горло озброєнцям, аби підвозили боєприпаси, витягував на підмогу штурмовикам Савур-Могили артилерійський резерв, не давав падати духом бійцям. Там, кажуть хлопці, вони побачили, як у бою і генерал, і солдат разом в одному окопі ховаються від мін, разом ідуть в

- На те, аби розробити операцію зі взяття Савур-Могили, нам знадобилося 3 доби. Взяли ми її 7 серпня під командуванням генерал-майора Назаркіна, який пішов із нами на штурм. Він брав активну участь в операції, чимало підказував, але командував наш комбат, - пригадує 06-ий. – Щодо мене, то я до того, як потрапити на Савур-Могилу, був командиром відділення, командиром БМП. Коли ж на Савур-Могилі командира нашої роти було поранено, взяв на себе його обов’язки, а також обов’язки командира штурмової групи. - Я під час штурму Савур-Могили був із комбатом у пункті управління, куди прилетіло близько півтори сотні мін, пригадує Дикий. – Але люди не побігли. Ні командування, ні групи прикриття, ніхто не побіг… Лише після того, як узяли Савур-Могилу, всі залишили пункт управління. Наші бійці пригадують, що неподалік від «Колосу», під Савур-Могилою, розташовувалася того літа і 30-а бригада. Згадують «колосівці» й свого майора, а нині вже підполковника Ігоря Іванова, який у суматосі, на власний страх, ризикуючи життям, розставляв техніку солдатів «тридцятки» для оборони. Пригадують капітана, а нині вже майора Сергія Корсуна, якого в «Колосі» звали Петровичем. У 2013 році

командира штурмової групи «Колосу», поранило в ногу. Але надавати собі медичну допомогу часу не було. У тому бою залишалися в строю всі, хто міг тримати зброю. Кожен знав, що на його місце ставати нікому, а без вогневої підтримки хлопці загинуть.

Зв‘язкiвець Дикий - Чи було страшно? Звичайно ж, було. Не боїться тільки дурень, - каже 06-ий. – Але коли розпочинається ближній запеклий бій, страх відходить… Залишається тільки твоє життя й життя твого товариша, того, хто з тобою поряд. На фронті ти з хлопцями стаєш однією сім’єю. І хоч у ній, як і в кожній сім’ї, буває всяке, в бій ти йдеш із тим, кому довіряєш, як самому собі. А може, навіть більше… …Півтори години бою здавалися вічністю. Командний пункт батальйону перебував під щільним вогнем артилерії з боку Росії. Та сили ворога слабшали, постріли поступово вщухали, обидві групи 51-ї і 25-ї бригад зімкнулися. Висота взята… Втім, аби перевести подих, не було й хвилини – бійці одразу ж почали займати оборону, надали допомогу пораненим. Усі розуміли, що противник

«О-о-о!!! Було таке, варив сгущенку на вогні в казані. Навіщо? Бо звичайна вже набридла, хотілося хлопців пригостити чимось смачним, незвичним. Оце як починали «гради» крити, сиджу в бліндажі й думаю, хоч би не попав снаряд у казан! А між обстрілами швиденько вибігав із укриття дров підкинути, аби доварилася сгущенка. Після їхніх обстрілів починали працювати вже ми… А потім… А потім мали годину-дві відпочинку й пили чай із вареною сгущенкою. Зараз усе це здається дивним, а тоді… Це відволікало. Той чай і варена сгущенка з присмаком «градів» ніколи не забудуться…» 14 бійців і один танк батальйону «Колос» тримали оборону на кургані СавурМогила аж до 19 серпня 2014 року, героїчно відбиваючи атаки противника. В одному з боїв із оборонної позиції наш Т-64 дав відсіч аж семи атакуючим Т-72. До слова, російські танки – це сучасна техніка, а наші танки їздили ще у 60-70их роках минулого століття. Але наші танкісти, артилеристи, зенітники, розвідники, піхота одчайдушно воювали, і ворог відступав. Утім, ще під час штурму Савур-Могили дехто казав: навіть якщо візьмемо, втримати буде дуже важко. Й справді, неможливо довго втримувати висоту, по якій безперестанно працює ворожа артилерія зі Сніжного, Тореза, а головне - з території Росії… 19 серпня батальйон «Колос» отримав наказ передати свої позиції бійцям полковника «Сумрака» Ігоря Гордійчука та перейшов виконувати інші завдання. «Ворог розповсюджував про «Колос» небилиці, мовляв, цей підрозділ військ хунти лише на годину зайшов на Савур-Могилу, зробив кілька фото й був безславно вибитий з неї…»

Пригадує командир одного з підрозділів «Колосу», 08-ий: «Не можу змиритися зі смертю Валіка… Це був справжній офіцер! Надійний, порядний, сміливий чоловік. З таким жоден ворог не страшний… Коли дивлюся на його фото, то здається - от-от на мобільному висвітиться його номер, і він знову жартуватиме…» він став переможцем всеукраїнських військових навчань у танковому бою, очолював роту танкістів. На СавурМогилі його танкісти під постійними шквальними обстрілами тримали оборону стели. «На висоту йде три танки, автобус із ворожою піхотою. А Сергій Корсун у бінокль-дальномір дивиться, повідомляє координати ворога, керує артилерією. Міг же в окопі сидіти – не сидів», - пригадують бійці. Що Корсун, що Іванов, що чимало інших хлопців, а в «Колосі» зібралися, ймовірно, самі відчайдухи, заслуговують на медалі, переконані солдати. За словами наших вояків, ворог бився запекло. Як урятуватися від «градів», «смерчів» та мін, коли той самий «град» робить у бетоні діру глибиною до двох метрів, збагнути важко. Втім, наші хлопці врятувалися, вистояли й перемогли. Заходили з двох боків групами. Спочатку найбільше перепало десантникам із 25-ки. Вони змушені були відступити і не взяли би висоту, якби командир не підняв своїх хлопців і особисто не повів їх в атаку знову. З іншого боку дії штурмовиків «Колоса» прикривав Т-64, який знешкоджував добре захищені позиції ворожих кулеметників. Уже на 40-й хвилині бою 06-го,

намагатиметься відбити курган. Після його зачистки з’ясували, що нашим бійцям протистояли бойовики так званого батальйону «Восток». Тоді, в бою за Савур-Могилу, отримав смертельне поранення старший лейтенант «Колосу» Валентин Прихід… - Після завершення штурму всіх поранених відвезли в Амвросіївку. Іншого виходу не було, «вертушкою» не могли забрати, одну з них просто у нас на очах підбили, - пригадує 06-ий. – В Авмросіївці ж нам одразу сказали, що сюди вночі навідуються сєпари. Виставили охорону біля лікарні, де пораненим надавали сяку-таку допомогу, бо медикаментів там не було. Валентин Прихід після операції, яку йому все ж зробили, прожив 10 хвилин… Мене та інших поранених наступного ранку відправили в госпіталь у Запоріжжя. Фактично, пригадують учасники штурму Савур-Могили, у ньому брали участь бійці «Колосу» 51-ї бригади, десантники 25-ї, вогнеметники 72-ї, бійці 3-го полку спецпризначення, добровольці з батальйонів «Крим», «Харків», «Луганськ». Менше 100 осіб, більшість із яких – бійці «Колосу». Штурм завершився. Почалася оборона Савур-Могили. Ще одна трагічна сторінка історії цієї війни.

Підсумком вдалих штурмових дій наших бійців стали успішні рейди сил АТО в тили противника, маневри 72-ї і 79-ї бригад уздовж кордону з Російською Федерацією. На кілька життєво необхідних тижнів бойовикам були перекриті шляхи поповнення боєприпасів. - Усі повинні розуміти, що військовослужбовець 51-ї бригади – звучить гордо, – кажуть штурмовики кургану СавурМогила 06-тий, який, до слова, народився й виріс у Маріуполі, та Дикий. - В минулому році я поховав багато своїх хлопців… А тому сидіти вдома, на мирній Волині, склавши руки не можу, пояснює 06-ий. - Чи є у мене мрія? Звичайно, є. Мрія є в кожного… Мрію повернутися додому й виховувати своїх дітей, - ділиться Дикий. Після розформування 51-ї бригади ці бійці вже в складі інших військових частин боронять Україну на її східних рубежах. По-іншому, кажуть, не можуть. А після Савур-Могили був Іловайськ… Були сотні загиблих, зниклих безвісти і полонених, серед яких і військові знову ж таки 51-ї бригади. А потім було Дебальцеве, в боях за яке брали участь бійці батальйоннотактичної групи «Колос», але вже у складі 14 окремої механізованої бригади, в якій залишилися служити значна частина військовослужбовців 51 бригади. А сьогодні у наших хлопців новий фронт: Маріуполь, Сартана, Талаківка… І знову бої, і знову ворог підло б’є по житлових кварталах, що за спиною у наших хлопців… Втім, у них є те, чого не має ворог: вірність присязі, відданість своєму народу й своїй землі й наші з вами безмежна любов і підтримка. Віримо, що мрії всіх наших захисників, які ось уже півтора року воюють на східних рубежах за нас із вами, здійсняться. Пам’ятайте, що ви, бійці «Колосу», 51-ї, 14-ї, за яку в усіх волинян ось уже півтора року несамовито болить душа, і всіх підрозділів, які боронять Україну, – наша гордість, наша надія, те найцінніше, що маємо. Повертайтеся живими…

№34 20 СЕРПНЯ 2015 РОКУ

РІДНЕ РІД ДНЕ МІСТО

СТОРІНКА ДЛЯ НАЙМЕНШИХ

Êàëèíêà òà Êðàïëèíêà ëiòî ïðîâîäæàþòü, äî øêîëè ïîñïiøàþòü

Áëèçíþêè

Товариські Близнюки із задоволенням ходять до школи, адже там їх чекає багато нової інформації та спілкування з однокласниками. Близнюки схоплюють усе буквально на льоту, хоча потім у голові в них може бути каша. Важливо навчити маленьких Близнюків доводити почате до кінця. Вони дуже емоційні та вразливі, їм важливий режим дня і спокійна обстановка. Менше телевізора та комп’ютера - більше сну та відпочинку.

Ðàê

Часом школа стає для Раків справжнім випробуванням. Їм важливе відчуття комфорту, інакше вони можуть навіть захворіти. Крім спілкування з однолітками, Ракам необхідні гарні відносини з учителем. Через одне необережне слово Рак може втратити інтерес до навчання.

Ëåâ

Леви люблять бути в центрі уваги, а школа є гарною сценою для них. Вони легко вчаться, іноді лінуються і віддають перевагу улюбленим предметам, ігноруючи те, що не виходить. Часто викручуються за допомогою своєї чарівності та красивих фраз. Левенятам потрібна і похвала, і тверда рука, щоб навчання було досить ефективним.

Äiâà

Діви просто створені для шкільного навчання. Вони акуратні, відповідальні та дисципліновані, вчаться з бажанням. Однак мінус у тому, що вони можуть дуже довго робити уроки, постійно щось переробляти, переписувати і виправляти, що позначається на їх нервовій системі. Якщо ви допомагаєте Діві з уроками, намагайтеся робити конкретні зауваження і послідовно працювати над кожною комою.

Òåðåçè

Ходять до школи з бажанням, це дуже інтелектуальний знак, який тягнеться до знань. Однак вони швидко втомлюються і не витримують тривалого напруження. А тому

Ñòðiëåöü

Стрільці активні і допитливі, дуже люблять вчитися. Вони відмінники від природи, а от поведінка їхня часто просто нестерпна. Хочете бути в курсі їх витівок ? Частіше спілкуйтеся з учителями. Порядок, дисципліна, акуратність – це не про Стрільців. У їхніх портфелях чимало розмальованих підручників, пом’ятих зошитів і всякої всячини, яка не має ніякого відношення до школи. Стрільцям необхідний чіткий режим і хороший сон, в іншому випадку вередування забезпечене.

Êîçåðiã

Часто діти-Козероги схожі на маленьких дорослих, ходять до школи, немов на роботу. Вони довго звикають до всього нового. Козероги дуже бояться відповідати на уроках. Тому корисно буде проводити репетиції вдома. Їм не можна ставити в приклад інших дітей, інакше Козероги зовсім втратять упевненість у собі. Такі дітки можуть запам’ятовувати нову інформацію повільно, зате надовго. Маленькі Козероги дуже працьовиті, відповідальні та дисципліновані діти.

Âîäîëié

Водолії дуже товариські та доброзичливі, до школи ходять, як на свято. Часто вони засвоюють знання непомітно. Можуть дати правильну відповідь, але не в силах пояснити її. У пам’яті Водоліїв затримується тільки те, що їм цікаво. Їм потрібно вчитися бути уважними до дрібниць і вміти обґрунтовувати своє рішення. Водоліям треба більше спілкуватися і менше часу проводити за комп’ютером або телевізором.

Ðèáè

Школа для Риб – не дуже затишне середовище. Правила там суворі, а вони дуже чутливі: не люблять книжок із поганими фіналами, не дивляться страшних мультиків про драконів. Риби ніколи не провокують сварок, вони терплячі та спокійні. Дуже переймаються чиїмись проблемами, навіть за двійку друзів можуть переживати більше, ніж за свою.

Анастасія, майбутня першокласниця - Цього літа батьки зробили мені подарунок – ми їздили в Одесу на море. Мені дуже там сподобалося. Особливо запам’яталося, як каталися на кораблі, там був справжній капітан, на плечі у якого сидів папуга. Я привезла з моря багато подарунків своїм рідним. А нещодавно ми з мамою та бабусею ходили купувати мені шкільне приладдя, адже я цього року йду до школи. На рюкзаку, який мені купили, намальована Лолірок – це моя улюблена героїня з мультфільмів, тож не можу дочекатися, коли ж, нарешті, зможу одягнути його та піти до школи.

Æàáêà

Журилась під осінь Малесенька жабка: Уже потемніла У соняха шапка, І жовтими стали Листочки у клена, А я іще й досі Зелена-зелена!..

Ìàëÿòà, äàâàéòå âèâ÷èìî öiêàâi ëi÷èëî÷êè!

Десять, дев’ять, Вісім, сім – Замовкає в небі грім. Линуть хмари де-не-де. Далі цифра шість іде. В лузі скошена трава – П’ять, чотири, три і два. Після двійки – одиниця. От і йди тепер жмуриться!

Маленьке, сіреньке, на слона схоже.

На якому поверсі 12-поверхового будинку найчастішее пасажири натискають кнопку виклику ліфта?

Ñåðïåíü

Ëàáiðèíò

А за вікном останній місяць літа Гуде бджолою, квіткою цвіте. Нагнулась яблуня, вся щедрістю налита, Відколосилось збіжжя золоте. Трава шовкова стелеться під ноги, В небесній синяві лелечий ключ летить. Пташиний голос, сповнений тривоги, Прощальними акордами дзвенить. Останній місяць літа догорає Спекотним днем, то дощиком пройде. Усе ще літо, але кожен знає, Що осінь тихо в край до нас іде.

Òåñò äëÿ ìàéáóòíiõ ïåðøîêëàñíèêiâ

- Назви своє прізвище, ім'я, по батькові. - Скільки тобі років? А скільки буде через рік? А через два? - Як звуть твоїх батьків? - Вранці ти снідаєш, а вдень?.. - Порівняй літак і птицю. Що у них спільного, чим відрізняються? - Футбол, гімнастика, теніс, плавання - це... - Що потрібно зробити, щоб вода в чайнику закипіла? - Ніж, що це? Велосипед, що це? Кілограм, що це? - Порівняй квадрат і прямокутник. Що у них спільного, чим відрізняються? Які ще геометричні фігури ти знаєш? - У якій країні ти живеш? Яка твоя адреса? - Береза, дуб, осика - це... - У корови - теля, у собаки - ..., у коня - ... - Огірок, помідор, морква, буряк - це ...

Допоможи мамі-киці дійти до своїх кошенят.

Ãðà íà ðîçâèòîê ïàì'ÿòi

Друзі, а у цю гру можна грати під час тривалих поїздок, наприклад, якщо ви їдете до бабусі допомагати збирати врожай. Цю гру повинен почати дорослий, який говорить: «Я поклав у мішок яблука». Наступний гравець повторює сказане і додає що-небудь від себе: «Я поклав у мішок яблука і банани». Третій гравець повторює усю фразу і додає щось від себе. Можна просто додавати по одному слову, а можна підбирати слова за алфавітом.

Äåíü òàêèé çíàìåííèé

Закінчилось літо, Покосили ниви, У садах доспіли Яблука і сливи.

Хлопчики й дівчатка Дуже поспішають. У просторих класах Парти їх чекають.

Вересень малечу В класи зазива... День такий знаменний Раз в житті бува!

Подивіться, друзі: Форма в нас нова! День такий знаменний Раз в житті бува!

Çíàéäiòü 10 âiäìiííîñòåé

Çàãàäêè Через воду він проводить, А сам з місця вік не сходить.

*** По полю ходить, жне, косить, Зерно молотить, хліба не просить. ь. *** На городі нога стоїть, На нозі голова висить. Куди сонце повертається, Туди голова нахиляється.

(Соняшник) (Соняшни

Тільцям складно адаптуватися до нового середовища. Вони дуже вперті, наполегливі, тому можуть бути навіть надмірно повільними. Підганяти їх не варто, вони почнуть нервувати і переживати. Зазвичай Тільці добре вчаться.

Скорпіони дуже вибагливі і можуть захоплюватися якимись певними предметами, ігноруючи всі інші. Батькам потрібно вчасно переконати своїх Скорпіончиків у необхідності вивчення усіх без винятку предметів. Не зайве перевіряти, як Скорпіони збирають портфель.

В батька Марії є п‘ятеро доньок: Ірина, Юля, Наталя, Оксана. Як звати п‘яту доньку?

(К (Комбайн)

Òåëåöü

Ñêîðïiîí

Надійка, учениця 3класу - Цього літа я їздила у табір відпочинку в Пульмо. Там було дуже цікаво та весело. Живу недалеко від річки Луги, тож коли надворі тепло, ходимо з мамою купатися. Щодня граюся із своїми друзями. На канікулах добре, але я вже трохи скучила за своїми однокласниками, вчителями. Хочеться їх побачити. Я дуже добре відпочила цього літа, тож готова знову до навчання.

(Міст)

Маленькі Овни непосидючі та нетерплячі. Домашнє завдання виконують неохоче, а при перших труднощах можуть узагалі припинити роботу. У такому випадку їм необхідно зробити невеличку перерву. Нехай побігають, пострибають і з новими силами всядуться за виконання домашнього завдання.

не намагайтеся зробити всі уроки за раз, Терезам необхідно робити перерву. Також їм досить складно вирішити, з чого почати, складно довести почате до кінця. Іноді продуктивність Терезів різко зростає за рахунок компанії однокласника. Однак тут необхідний батьківський нагляд.

Äðóçi, à äàâàéòå ïåðåâiðèìî, õòî iç íàñ íàéêìiòëèâiøèé?

(На першому поверсі)

Îâåí

Õî÷ó ñêàçàòè¾

(Слоненя)

Øêiëüíèé ãîðîñêîï

Останній літній місяць добігає кінця, а це означає, що зовсім скоро вулиці нашого міста зарясніють гарно вбраними школярами з букетами в руках. Напередодні 1 вересня хвилюються і батьки, і діти, особливо ті, хто йде до першого класу. Але хвилюватися не варто, бо в школі так цікаво. Тут ви знайдете нових друзів, багато чому навчитеся.

(Марія)

Привіт, любі друзі. Як ваші справи? Сумували за нами? Бо ми дуже скучили, отож і вирішили завітати до вас у гості. За літо ви так підросли, добре відпочили та багато чого нового дізналися та навчилися. Чи не так, малята?

Ну що ж, наші любі друзі, нам уже час іти. Ще залишилося кілька літніх днів - і осінь постукає в наші двері та запросить до школи. Добре вчіться, старанно виконуйте домашні завдання, слухайте вчителів та батьків. А нині насолодіться досхочу останніми літніми днями. Ну все, наші милі та хороші, па-па! До нових зустрічей. Лілія ПАРАФІН

№34 20 СЕРПНЯ 2015 РОКУ

ОГОЛОШЕННЯ ТА РЕКЛАМА

РІДНЕ МІСТО

Цемент, шифер, гіпсокартон і комплектуючі, руберойд, бітум, мінвата, пінопласт, ДВП, ДСП, фанера OSB, будівельні суміші

та БАГАТО ІНШОГО

ГУРТІВНЯ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ м.Володимир-Волинський, вул.Привокзальна, 1б Тел. 99-7-93, 093-8103021, 098-6341102, 099-2320599

я! Акціей Кл чий ю арму70 грн. від

пропонує у широкому асортименті:

Ñòèëüíi ñïîðòèâíi êîñòþìè

Сумки, барсетки, клатчі, гаманці, парасолі, шкарпетки, підколінники Ринок УСВ, конт.№7 (при вході, навпроти кіоску з кавою).

Й ВИ НО

ëåãiíñè êîëãîòêè

Магазин

(вул.Туполєва, 3, навпроти військкомату) Тел. (093)119 77 84

ëîñèíè

íèæíþ áiëèçíó Ринок УСВ, конт.№16 (при вході)

ЗАПАСНІ ЧАСТИНИ до сільськогосподарської техніки, автомобілів і тракторів.

Продам твердопаливні котли виробництва польської фірми «BIADALA». Тел.(096)928 76 76, (050)713 74 74.

Шини, акумулятори, підшипники, фільтри, метизи, ланцюги, гумово-технічні вироби. Інструмент.

КОМЕРЦІЙНА ПРОПОЗИЦІЯ

ПРИВАТНІ ОГОЛОШЕННЯ НЕРУХОМІСТЬ

ОБМІН 3-кімн.квартиру на дві 1-кімн. квартири. Тел.3-89-36. ПРОДАЖ 2-кімн.квартиру на 1 пов., по вул.Гагаріна, 5/1. Є хлів, погріб, всі зручності. Тел.(093)835 43 96, (066)023 21 15. 2-кімн.квартиру, пл.48,9 м кв., у в/м №2 на 1 пов.5-пов.будинку. (Тел.3-30-62 після 19.00), (067)893 81 48. 2-кімн.квартиру у центрі міста (2 поверх 4-пов.буд.). Тел.(093)328 21 98. 3-кімн.кв. покращеного планування на 3-му пов. 5-поверхового будинку по вул.Карбишева, житл.пл.75,9 м кв. Тел.(093)647 09 87. Терміново! Півбудинку, пл.35,6 м кв., 2.4 сотки землі. Газ, лічильники. Довідки за тел.(063)992 45 86. Будинок. Тел.(097)436 98 04. Зем.ділянку, пл.0,20га, у с.Зимне 1. Тел.(093)654 29 04, (093) 655 45 60. РІЗНЕ Бочку, об’єм 5 м куб. Тел.(095)035 55 19. М‘ясо нутрій та живих нутрій. Тел.(063) 122 35 77. Меблі б/в, сервант, трельяж, письмовий стіл (старого зразка) в хорошому стані. Тел.(096)102 89 06. Комплект: диван і два м’які крісла. Можна окремо. Добрий стан. Тел.(063)795 22 74, (068)227 30 18. Піддони дерев’яні. Тел.(097)982 43 24. Цемент, економні системи електроопалення, бруси, балки. Тел. (097)121 44 26.

Цеглу червону, б/в, цегляний бій. Тел.(063)431 42 75.

КУПЛЮ Коней, корів, биків, телиць і ДОРІЗИ. Тел.(067)361 66 09, (095)329 47 84. Корів, биків, коней, телиць і ДОРІЗИ. Тел.(067)332 74 33. Чорнозем. Тел.(063)424 37 37. Дрова. Тел.(066)475 33 63. Б/в: холодильники, морозильні камери, газові колонки, котли, плити, пральні машини,телевізори,комп’ютери (рад.в-ва) та радіодеталі. Тел. (096)340 85 25.

ОРЕНДА ЗДАМ Кімнати щодобово або постійно. Є всі зручності, меблі. Тел. (063)547 34 74. В оренду торгівельні приміщення за адресою: вул.Гайдамацька, 24. Тел.(063)795 22 45. Будинок у с.Льотниче. Тел. (096)77 11 834, (093) 11 52 955. Візьму на квартиру дівчину або жінку (без дітей). Усі зручності, гараж. Дорого. Тел.(098)926 69 84.

РОБОТА Потрібен продавець непродовольчих товарів. З/п 17002500 грн. Тел.(050)528 37 42. Потрібні кухар, офіціант, бармен. Тел.(067)361 50 45. Потрібні офіціант і бармен. (096)433 76 73, (063)122 37 51. У магазин будівельних матеріалів потрібен вантажник. Тел. (093)140 55 00. Потрібен водій. Тел.(063)420 13 13. Потрібні на роботу: охоронники (чоловіки і жінки). З/п від 1500 грн. Тел.(096)310 91 70, (063)435 99 99

ВСЕ ДЛЯ ДАХУ Всі види будівельних та ремонтних робіт. Тел.(067)332 67 90, (093)144 16 58.

ÏÏ «Â²ÊÊÎÌ»

ФГ «Пан Продукт» на роботу потрібні: - водії на ГАЗ-53, ЗІЛ-130; - трактористи на МТЗ-82, Т-150; - водії-експедитори на Iveco (3т), MAN (7т); - охоронці, різноробочі, тваринники по догляду за свинями. По довідки звертатися за тел. 3-82-43, (093)248 38 90.

(самоскид). Тел.(066)591 03 43, (093)611 31 38. Надаємо послуги екскаватором ЮМЗ (рачок). Тел.(066)591 03 43, (093)611 31 38. Ортопедичні, каркасні матраци різних розмірів від виробника. Тел.(093)453 52 52.

ЗНИЖКИ ЗНИ ИЖКИ на РЮКЗАКИ

Гарні ціни, широкий вибір! Будуйте разом із нами!

Висока якість, доступні ціни!

Позичу гроші під відсотки. Тел.(097)4369804. Послуги автоевакуатора. Тел.(093)760 78 78, (097)183 87 25. Цілодобово! Послуги евакуатора. Вантажопідйомність 10 т. Тел.(063)795 22 45. Послуги вантажним авто ЗІЛ-130

-покрівельні матеріали; -комплектуючі; -водостічні системи; -замірювання, доставка, монтаж.

Цемент, гіпсокартон і комплектуючі, мінеральна вата, пінопласт, будівельні суміші й багато інших товарів для будівництва

Будівельні матеріали

Зварювальне обладнання і матеріали. Чекаємо вас за адресою: вул. Віленська, 15 або телефонуйте: (03342) 3-89-33, 3-58-33, (050)3781743, (093)4014460.

Ринок УСВ, конт.№ 159.

ШВИДКА ДОПОМОГА вашому комп’ютеру!

Весільний салон «Вікторія»: -вечірні та весільні сукні; -весільні аксесуари; -оформлення авто; -українські народні костюми; -сумочки-клатчі; -букети із цукерок.

РЕМОНТ, РЕ МОНТ, ПРОДАЖ КОМП’ЮТЕРІВ, НОУТБУКІВ. К Інтернет - у села. Супутникове телебачення. С Прошивка та ремонт тюнерів. П Тел.(097)859 83 35, (093)725 84 74.

Адреса: вул.Князя Василька, 6Б, тел.(067)45 79 777.

Гуртівня будівельних матеріалів ЛІДЕР + Увага! З 1 серпня БАРАНЕК – діють акційні ціни на 160 грн. - ґрунт-фарбу КОРОЇД - - шпильку, гайку,шайбу - клей для газоблоків (43 грн.) 105 грн.

Наша адреса: вул. Гайдамацька, 24 (колишня вул.Чапаєва), тел.(097)9122368, (095)3548543, (03342) 3-57-47

Будуйте разом із нами!

Все для даху: • німецька металочерепиця,

• • • • •

профнастил; лист оцинкований; бітумна черепиця; ондулін; водостічні системи.

А також вікна, двері, сайдинг, софіт, сітка, мінвата та ін.

Звертайтеся за адресою: вул.Ковельська, 191 а (навпроти с-ту «Вопак»), телефонуйте: (063)280 84 55, (068)628 25 88.

УВАГА: КОНКУРС! Володимир-Волинський міський суд оголошує конкурс на заміщення вакантної посади державного службовця - секретаря судових засідань (тимчасово, на час перебування основного працівника у відпустці для догляду за дитиною). Основні вимоги до кандидатів: вища освіта за спеціальністю «Правознавство» або «Правоохоронна діяльність» з освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче молодшого спеціаліста, без вимог до стажу роботи.

Для участі у конкурсі подаються документи:

- заява про участь у конкурсі; - особова картка П-2ДС з додатками; - копія паспорта; - копія диплома з додатками; - копія трудової книжки, завірена за місцем роботи; - копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; - декларація про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за попередній рік; - фотокартка розміром 4x6 см.

Додаткова інформація щодо основних функціональних обов'язків, розміру та умов оплати праці, переліку питань для перевірки знання законодавства з урахуванням специфіки функціональних повноважень надається за телефоном 2-05-30 або під час особистого прийому у приміщенні суду за адресою: м. Володимир-Волинський, вул.Сагайдачного, 24 (кабінет №106) щоденно, з 9.00 до 17.00. Документи на участь у конкурсі приймаються протягом 30 календарних днів із дня опублікування оголошення.

БРУС, КРОКВИ, БАЛКИ Дошка обрізна та необрізна: 50, 40, 30, 25 мм. Приймаємо індивідуальні замовлення. Доставка.

050 378 59 45, 067 370 65 00.

Відійшли у вічність з 12 по 18 серпня:

Демчук Антоніна Дмитрівна, 1928 р.н. Літвін Микола Павлович, 1964 р.н. Браславець Володимир Антонович, 1958 р.н. Ліпейко Віра Карпівна, 1956 р.н. Ющак Валентин Петрович, 1978 р.н. Лісовська Марія Степанівна, 1930 р.н.

БТЦ «Пан-Буд» запрошує на роботу охоронців, вантажників та водія. Довідки за тел. 2-04-82, 3-40-79, 3-40-89.

ТзОВ «Володимир-Волинський хлібозавод» запрошує на роботу працівників у булочний цех. По довідки звертатися за тел.234-90 або (093)358 91 07.

Металопластикові

вікна

підвіконники, відливи, жалюзі, ролети, протимоскітні сітки

ДІЄ ГНУЧКА СИСТЕМА ЗНИЖОК Ринок «УСВ», контейнер №159. Вул.Ковельська, 87 (біля м-ну «М’ясна хата»). Телефонуйте: 3-56-70, (097)608 95 98, (050)378 64-59.

Приватна нотаріальна контора НАДАЄМО ЮРИДИЧНІ ПОСЛУГИ:

-посвідчення договорів відчуження нерухомості (на території району); -посвідчення заповітів; -посвідчення інших договорів за бажанням сторін; -засвідчення достовірності підписів на документах; -засвідчення фотокопій документів. ПРОФЕСІЙНІ ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ. Звертайтеся за адресою: вул.Устилузька, 19, тел.3-54-41.

40 днів світлої пам’яті

Довган (Медведєва) Олена Валеріївна

8.01.1976 – 16.07.2015 Ти назавжди залишилась у нашій пам’яті, серцях і душах світлим променем тепла, доброти та любові. Ти так раптово пішла з життя, а ми не в силах були тебе врятувати. Рветься на частини серце, і душа не вірить, що тебе вже немає серед нас. Любимо тебе і вічно берегтимемо у нашій пам’яті твій світлий образ. Царство тобі Небесне та вічний спокій душі. Хто знав, згадайте і пом’яніть добрим словом та тихою молитвою. Друзі

ЦІКАВЕ ТА ПРИЄМНЕ

№34 20 СЕРПНЯ 2015 РОКУ

Олександра Пилиповича Криська Віктора Давидовича Белецького Антона Теофіловича Венгловського

з днем народження вітає колектив МДО «Захисник»!

Світлану Анатоліївну Богайчук Віктора Давидовича Белецького Антона Теофіловича Венгловського з днем народження вітає колектив МДО «Спілка Чорнобиль»! Хай щастя панує у вашому домі І радість у ньому живе, Здоров’я міцного і щирої долі Хай Бог посилає і Вас береже, Бажаєм прожити у силі й здоров’ї Вам многії літа! Щедрої долі!

Світлану 23 серпня С А Анатоліївну Богайчук

з днем народження вітають друзі! Хай Ваше серце, лагідне і ніжне, Не знає болю, смутку і образ, Нехай здоров‘я у Вас буде, І негаразди завжди обминають Вас!

22 серпня

Отця Євгена Рябця

Заселфився? Подiлився!

з днем народження вітають парафіяни! Ми просимо в Бога років багато, В здоров’ї хорошім світанки стрічати. Хай Матір Божа від зла захищає, Від горя боронить молитва свята, Христос хай здоров’я посилає На довгі, щасливі й благії літа!

Начальника ВолодимирВолинського ВДАІ

Олександра Демчука

з днем народження вітають колеги! Хай щастя і доля Вам всміхаються, Хай буде здоров’я багато, З роси і води добро хай ведеться, І повниться радістю хата.

Славко заселфивсяі під час прогулянки на велосипеді Проголосувати за учасників конкурсу можна на нашому сайті: http://ridnemistov.in.ua/

Â îá‘ºêòèâ³

Мрію стати ветеринаром та підкорити американські гірки Марія Путятіна - учениця 8 класу міської гімназії. Дівчинка дуже активна, цілеспрямована, вихована. Колектив нашої газети познайомився з Марією близько місяця тому. До редакції завітала тендітна білявка, яка запитала: «Чи не можна допомагати вам розповсюджувати газету?» Розповсюджувачів нам вистачає, однак не могли ж ми відразу зачинити двері перед юною гостею. Почали розмовляти з нею, запитувати, навіщо це їй здалося, адже надворі літо, потрібно насолоджуватися канікулами, проводити час із друзями. Виявилося, що Марія постійно читає нашу газету, тож поки не розпочалося навчання у школі, дуже хотіла би долучитися до її розповсюдження. Ми не могли відмовити дівчинці, тому вже наступного четверга зранку дали їй кілька примірників газети. Невдовзі Марія повернулася вже з порожніми руками. Казала, що їй я. дуже сподобалося.

Веселі розваги в аквапарку щось нове і нове, адже життя не стоїть на місці, тож потрібно встигнути втілити у реальність усі свої бажання та мрії Дівчинка зростає у родині, де виховується 4 дівчаток. Найстаршій сестрі, Валентині, 19 років, молодшій, Каті, років, найменшень8 ро кій, Ярославі, лише 4 Л ПАРАФІН Лілія роки. Дівчатка дуже ро дружні, звикли додр - Це так цікаво, люди юди підходять, запомагати одна п питують, про що у свіжому номері одній. Марійка, о газети пишуть, консультуються нсультуються напевно, найакн зі мною, - ділиласяя вражентивніша з-поміж т нями дівчинка. усіх 4 сестер. Вона Тож час від часу Марія, встигає скрізь і коли у неї є час та бавсюди. Добре жання, бере у редакції дакції вчиться у школі. декілька примірників ків гаВіддає перевагу зети, аби розповсюдити юдити таким предмеїх серед жителів міста. там, як фізика, Дівчинка настільки ьки геометрія, хімія. комунікабельна, що Відвідує недільну у неї ніколи не виишколу при соборі никає труднощів, Різдва Христовогазета з її рук розго, г має безліч хобі, ходиться досить окрім того, завжди о швидко. встигає допомагати вс Марія каже, що батькам. ба їй важко всидіти 13-річна Марія на одному місці, хоПутятіна настільП четься щодня пізнавати авати Марія дуже любить тварин ки любить тварин,

що ніколи не проходить повз безпритульне кошеня чи цуценя. Обов’язково забере його додому, нагодує, обігріє, якщо потрібно, покаже ветеринару, знайде йому хорошого господаря. Таке милосердя говорить про одне – у дівчинки дуже добре серце. - Колись я стала свідком досить неприємної картини. Маленьке кошеня лащилося біля жінки, а вона взяла його і з усієї сили кинула об асфальт. І ще й промовила: «Краще їх відразу топити, ніж вони мають отак лазити, нікому не потрібні, і заважати», - розповідає Марія. - Я вважаю, що тварини також мають право жити, якщо вони вже з’явилися на цьому світі. Тому разом із подругою Валерією, яка любить тварин так само, як і я, хочемо відкрити притулок, у який приноситимуть цуценят, кошенят та інших звірят, які нікому не потрібні. Ми ж дбатимемо про них. Я вже давно допомагаю тваринам, намагаюся шукати для них дах над головою, постійно підгодовую. Для мене головне не просто знайти прихисток для тварини, а щоб майбутній господар любив її. Тільки тоді у мене буде спокійно на душі. Разом із Валерією нам вдалося прилаштувати вже багато собак та котів у хороші руки. Будемо продовжувати цим

Засновник ПП «Володимирдрук» Редактор Надія Замрига «Рідне місто Володимир», 44700, м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 10, Тел.: 3-51-50. e-mail: ridnemistov@ukr.net Відповідальність за якість друку несе друкарня.

РІДНЕ МІСТО

Надіслані матеріали не рецензуються і не повертаються. Друк ВАТ “Волинська обласна друкарня“ м. Луцьк, пр.Волі, 27.

Подружжя

Валентини Іванівни та Віктора Тихоновича Татьяніних

із золотим весіллям, яке відзначатимуть 23 серпня,

Валентину Іванівну Татьяніну

із 70-річним ювілеєм, який вона зустріне 22 серпня, вітає сім’я Петруків! Хай до 100 літ ваші весни будуть легкокрилі, І не буде втоми лагідним рукам, Нехай здійсняться ваші мрії, А добрії серця не скоряться рокам!

займатися, а коли станемо дорослими, обов’язково відкриємо притулок. - А де берете безпритульних тварин? - По-різному буває. Інколи знаходимо просто на вулиці. У місті дуже багато безпритульних кошенят та цуценят. Я ж не можу пройти повз, коли бачу маленьке голодне створіння, яке нічого поганого нікому не зробило. Завжди підбираю таких тварин. Часто мені підкидають маленьких собаченят чи кошенят, оскільки вже багато хто знає, що я їх у біді не лишу. Буває, що приношу додому поранених тварин, тож доводиться просити у батьків гроші на лікування. Знаєте, люди набагато жорстокіші від тварин. Дехто мене не розуміє, питають, навіщо мені ці бездомні, брудні коти та собаки. Інколи з огидою дивляться на цих бідолашних тваринок. Але ж вони не винні, що їх хтось викинув на вулицю. - У тебе, напевно, багато домашніх тварин? - Зараз у мене є дві собаки, американський кокер-спанієль і дворняга, кошеня і доросла кицька, морська свинка, черепаха. Усі вони прекрасно прижилися разом. Колись мала ще й папуг та хом’ячків. Я навіть займалася розведенням карликових хом’ячків. Якщо б у мене була можливість, то тримала б удома набагато більше тварин. Марійка з тих дітей, яких не потрібно брати за руку і записувати на якийсь гурток, а тим паче примушувати відвідувати його. Дівчинка змалку самостійна і цілеспрямована, активна. Вона відвідувала чимало гуртків, каже, що хоче спробувати себе в усьому. У центрі позашкільної освіти навчалася бісероплетінню, ходила на туристичний гурток, танці, гімнастику, у художню та музичну школи. Вона грає на сопілці, співає. Окрім того, Марія справжня рукодільниця, виготовляє листівки, захоплюється квілінгом, пап’є-маше, плете з

резинок, робить обручі з кольорових стрічок. Усьому цьому вона навчилася сама. - Якщо мене щось зацікавило, обов’язково це спробую, а потім вирішу, до душі мені ця справа чи ні, - міркує Марія. – Я уже багато чого навчилася, у майбутньому ці знання мені обов’язково пригодяться. Завжди намагаюся робити все, аби власними силами здійснювати свої мрії. Пригадую, як колись наша сім’я дуже хотіла поїхати в аквапарк. Взимку колядували, щедрували і змогли реалізувати свою мрію. Потім я захотіла покататися на каруселі «Клоун», яка не так давно з’явилась у Нововолинську. Сама назбирала грошей і здійснила своє бажання. Звісно, якби я попросила у батьків, вони обов’язково дали б мені гроші. Та коли робиш щось сама, це набагато цікавіше. Тепер я мрію покататися на американських гірках. - У нас із чоловіком 4 доньки, усі вони абсолютно різні. Марія від народження була дуже активна, завжди весела, життєрадісна, - розповідає мама дівчинки Інна Валеріївна. - Маша – найперша моя помічниця. Без неї я як без рук. Вона допомагає мені і по господарству, і за меншими сестричками приглянути. У неї дуже багато хобі, і на все їй вистачає часу. Марія встигає скрізь і всюди. Ми інколи навіть дивуємося, звідки в неї береться стільки енергії. Вона дуже цілеспрямована дівчинка, якщо щось задумала, обов’язково доб’ється цього, не цурається будь-якої роботи, все вміє. До чого б не взялася, все у неї виходить добре. Наша випадкова помічниця виявилася досить цікавою, неординарною дівчинкою, з якої варто брати приклад навіть деяким дорослим. Допомагаючи беззахисним тваринам, вона робить дуже благородну справу. Тож, Маріє, бажаємо, аби з віком твоя цілеспрямованість тільки зростала. Не сумніваємося, що усі твої задуми та мрії обов’язково здійсняться.

Свідоцтво про реєстрацію: ВЛ 344-78Р від 26 травня 2009 року Матеріали з позначкою * публікуються на правах реклами. Редакція залишає за собою право на мовностилістичні правки.

Зам.№: 2888

Зам.№: 1-189

Листування з читачами ведеться лише на сторінках газети. Згідно з «Законом України про рекламу» , відповідальність за достовірність інформації несе рекламодавець.