4__ by №5 №5

qŠ`ŠhqŠhj`

22 СІЧНЯ.

У Володимирі-Волинському з 14 по 20 січня:

Цього дня вшановується пам’ять святого Полієвкта. У народі про цей період січня говорили так: росте день у січні — росте і холод, що вказувало на наближення лютого, який вважався найхолоднішим місяцем зими.

4 хлопчики 3 дівчаток народилися 6 пар одружилося 9 осіб померло

ЧИТАЙТЕ У НОМЕРІ

Пт

Чт

Нд

+2... +40 +2... +40 +2... +40 -3... 00

Хай вам святиться, веселиться святая йорданська водиця

Сб

СІЧНЯ

2015

ЩОДО ЧЕТВЕРТОЇ ХВИЛІ МОБІЛІЗАЦІЇ

ЧЕТВЕР

№4 (293)

ВОЛОДИМИР ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ГАЗЕТА

Ціна вроздріб

15 січня Володимир Хом’як (начальник відділу з питань діяльності правоохоронних органів, оборонної та мобілізаційної роботи міськвиконкому) узяв участь у нараді, яка проходила на базі районної державної адміністрації і стосувалася проведення четвертої хвилі мобілізації. Із роз’ясненнями перед присутніми виступили тимчасово виконуючий обов'язки військового комісара ОРВК майор Роман Зарівняк та заступник начальника відділення дільничних інспекторів міліції Наталія Осійчук. Міський голова Петро Саганюк видав розпорядження «Про порядок оповіщення військовозобов’язаних при оголошенні часткової мобілізації у місті». Відповідно до цього створено групу, яка займатиметься врученням повісток військовозобов’язаним, які проживають у місті.

1 грн. 50 коп.

На початку тижня Володимир-Волинський відсвяткував одне з найбільших християнських свят – Водохреще, або Хрещення Господнє. Вважається, що цього дня вода набуває цілющих властивостей. Тому її освячують у церкві, а дехто навіть купається у річках та озерах.

Турбота про тих, хто добро пам’ятає

Мені завжди було шкода тварин, які не мають притулку і захисту. У дитинстві, коли знаходила бездомне кошеня чи цуценя, то одразу несла його додому. Такі знахідки дуже сердили мою матусю, але, вислухавши чергову порцію беззаперечних аргументів, вона приймала знайду. Тоді мене цікавило лише одне: звідки беруться ці безпритульні песики та кошенята?

Страшний сон родини Підлісних

АНОНС

ÐÎÇÁ²ÉÍÈÊÈ Â ÌÀÑÊÀÕ «ÊÎËßÄÓÂÀËÈ» Ó «ÌÀßÊÓ». Ùî ç òîãî âèéøëî? 3 Лілія ПАРАФІН

Про те, що наприкінці серпня у полон до терористів потрапило кілька десятків військовослужбовців 51-ї ОМБр, знала вся Україна. Знали про це й володимирчани, бо серед полонених було чимало наших земляків. Майор Ігор Підлісний теж був серед невільників, які потрапили до рук сепаратистів.

Коли чужі люди стають найріднішими…

ñå áóëî, ÿê ó ê³íî. Íà ñâ³òàíêó, êîëè ì³ñòî ùå ñïîê³éíî ñïàëî òà áà÷èëî ïðèºìí³ ñíè, íåâ³äîì³ ÷îëîâ³êè ó ìàñêàõ óâ³ðâàëèñü ó ö³ëîäîáîâèé ìàãàçèí ³, ïîãðîæóþ÷è ïðîäàâöÿì íîæåì, çàáðàëè ³ç çàêëàäó âèòîðã. Ïðîäàâùèö³ íå âñòèãëè îãîâòàòèñÿ, ÿê çà çëîâìèñíèêàìè ³ ñë³ä çíèê. Ïðîòå íåíàäîâãî, âæå çà ê³ëüêà ãîäèí ïðàâîîõîðîíö³ ïî ãàðÿ÷èõ ñë³äàõ çàòðèìàëè ðîçá³éíèê³â.

Це не уривок із гостросюжетного фільму, а реальна історія, яка трапилась у нашому місті минулої неділі. Резонансний випадок стався у магазині «Маяк». Цей заклад працює цілодобово, у нічний час тут завжди є фізична охорона, є й кнопка виклику приватної охоронної фірми, але це не завадило зловмисникам. Розбійники винесли із закладу чималу суму грошей, однак тішилися наживою недовго. Про деталі цього розбійного нападу розповів начальник Володимир-Волинського міського відділу внутрішніх справ підполковник міліції Віталій Здомищук.

Ìîëèëèñÿ çà óïîê³é çàãèáëèõ ³ çà ìàéáóòíº Óêðà¿íè Рина ЛІДНИЦЬКА

ñ³÷íÿ ó Âîëîäèìèð³-Âîëèíñüêîìó, ÿê ìàéæå â óñ³õ ì³ñòàõ Óêðà¿íè, â³äáóâñÿ Ìàðø ìèðó: â ïàì'ÿòü ïðî çàãèáëèõ óíàñë³äîê ðîçñòð³ëó ìàðøðóòêè ó Âîëíîâàñ³, ïðîòè òåðîðèçìó òà àãðåñ³¿ ç áîêó Ðîñ³¿.

Історія будь-якої дитини, позбавленої батьківського піклування, - трагедія. Бо при живих та інколи абсолютно здорових батьках малеча залишається без їхньої любові та підтримки.

О 12:00 на площі Героїв, біля пам’ятної дошки з фотографіями наших земляків, які загинули під час війни на сході країни, захищаючи рідну землю, зібралися кілька сотень володимирчан та жителів Володимир-Волинського району. Серед них - представники міської та районної влади, родичі загиблих на війні вояків, громадські активісти, всі, кому не байдужа доля України . Хвилиною мовчання вшанували пам'ять воїнів, які загинули на Донбасі, жертв терористичного акту, який стався у Волновасі 13 січня.

22 січня 2015 року о 17.00 у залі засідань міської ради відбудеться громадське обговорення проекту бюджету міста на 2015 рік та рішень міської ради про місцеві податки та збори. Запрошуються усі бажаючі. 23 січня 2015 року о 10.00 у залі засідань виконкому міської ради відбудеться 2-е пленарне засідання 40-ї сесії міської ради 6-го скликання.

НОВІ КАДРОВІ ПРИЗНАЧЕННЯ Начальником відділу ведення Державного реєстру виборців призначено Оксану Ярош, яка до цього працювала у фінансовому управлінні.

ДО УВАГИ ПІДПРИЄМЦІВ МІСТА!

27 січня о 14.30 у залі засідань міськвиконкому відбудеться «круглий стіл» підприємців та координаційної ради з питань підприємництва. На зустрічі спеціалісти Володимир-Волинської ОДПІ та управління праці і соціального захисту населення дадуть роз’яснення стосовно внесених змін до Податкового кодексу, трудового законодавства та інших законодавчих актів України. Про податкові питання, які, на вашу думку, необхідно розглянути на засіданні, просимо до 26 січня повідомити за тел. 2-48-71 або 2-27-44, а також на наш email: biznescentr-online@ukr.net

№4 22 СІЧНЯ 2015 РОКУ

РІДНЕ МІСТО

ДЕНЬ ЗА ДНЕМ

ÏÅÐØÈÉ ÅÒÀÏ ×ÅÒÂÅÐÒÎ¯ ÕÂÈË² ÌÎÁ²Ë²ÇÀÖ²¯:

ïëàí – ïîíàä 2 òèñÿ÷³, àêöåíò – íà äîáðîâîëüöÿõ, ó ïð³îðèòåò³ – áåçðîá³òí³ Рина ЛІДНИЦЬКА

ñ³÷íÿ â Óêðà¿í³, çã³äíî ç Óêàçîì Ï ð å ç è ä å í òà, ñòàðòóâàâ ïåðøèé åòàï ÷åòâåðòî¿ õâèë³ ìîá³ë³çàö³¿. Òîãî æ äíÿ â Ëóöüêó, â ïðèì³ùåíí³ îáëàñíî¿ äåðæàâíî¿ àäì³í³ñòðàö³¿, áðèô³íã äëÿ âîëèíñüêèõ ìåä³éíèê³â ïðîâ³â òèì÷àñîâî âèêîíóþ÷èé îáîâ’ÿçêè êîì³ñàðà Âîëèíñüêîãî îáëàñíîãî â³éñüêîâîãî êîì³ñàð³àòó ïîëêîâíèê Ðîìàí Êóëèê. Ïîñï³ëêóâàòèñÿ ç æóðíàë³ñòàìè ïðèéøëè òàêîæ â³éñüêîâèé ïðîêóðîð Ëóöüêîãî ãàðí³çîíó Çàõ³äíîãî ðåã³îíó Îëåêñàíäð Êóðñîâ, íà÷àëüíèê ìåäè÷íîãî â³ää³ëåííÿ òåðèòîð³àëüíîãî öåíòðó êîìïëåêòóâàííÿ îñîáîâèì ñêëàäîì îáëàñíîãî â³éñüêîâîãî êîì³ñàð³àòó Àíàòîë³é Ðóäü, ïåðøèé çàñòóïíèê íà÷àëüíèêà ÌÂ ÓÌÂÑ ó Âîëèíñüê³é îáëàñò³ Àíàòîë³é Øóìèê, ðàäíèê ãîëîâè Âîëèíñüêî¿ îáëàñíî¿ äåðæàâíî¿ àäì³í³ñòðàö³¿ Áîðèñ Êîíäðàòþê.

На початку брифінгу пан Кондратюк відзначив, що четверта хвиля мобілізації проходитиме в 3 етапи. Перший, який розпочався 20 січня, триватиме впродовж 90 днів, два наступних розпочнуться в квітні та червні й триватимуть по 60 днів кожен. - Під час четвертої хвилі мобілізації особливу увагу приділятимуть військовозобов’язаним, які добровільно хочуть стати на захист Батьківщини, зокрема добровольцям із числа громадських активістів. У пріоритеті також безробітні. Тих із них, які підлягають призову, в області нині понад 3 тисячі осіб, - відзначив Борис Кондратюк. Тимчасово виконуючий обо-в’язки обласного військового комісара Роман Кулик повідомив, що 20 січня ним був підписаний наказ про проведення мобілізації на території Волинської області. - Якщо раніше повідомлялося, що на Волині планують мобілізувати до 2 тисяч осіб, то наразі стало відомо про те, що буде призиватися понад 2 тисячі військовозобов’язаних, із них до 150 офіцерів (до слова, впродовж трьох попередніх хвиль мобілізації було мобілізовано понад 5 тисяч волинян, більшість – у 51-у бригаду. – Авт.). Мобілізації підлягають особи віком

від 20 до 60 років, щоправда, військовозобов’язані у віці від 50 до 60 років – тільки в добровільному порядку. Те ж саме стосується й тих, чиї рідні вже були мобілізовані й воюють на Сході: вони можуть бути мобілізовані, тільки якщо виявлять бажання. Відновлювати ж військові навички мобілізовані будуть не 40 діб, як планувалося, а 26. Специфіка 4-ї хвилі мобілізації полягає в тому, що мобілізовані не будуть відразу ж відправлятись у військові частини, як це було під час перших трьох хвиль. Усі мобілізовані поїдуть спочатку в навчальні центри, солдати та сержанти - в Рівне, Старичі Львівської області, в Десну, офіцери – в військові виші. Й тільки після того, як пройдуть там відповідну підготовку, направлятимуться в військові частини, де ще впродовж 15 днів мають навчатися та тренуватися. Радий повідомити, що станом на 14 годину 20 січня бажання служити виявили вже 11 добровольців, а медкомісію пройшли 202 особи, з них 44 офіцери. Говорити сьогодні про те, хто з мобілізованих у яку частину потрапить, ми не можемо. Відомо, що свої заявки на доукомплектування особовим складом уже прислали прикордонний загін і кінологічний центр Національної гвардії України. Нагадав Роман Кулик і про те, хто не підлягає мобілізації: ті, хто має троє та більше дітей до 18 років, хворих батьків, чия дитина є важкохворим інвалідом, кого забронювали за місцем роботи, студенти денної форми навчання та аспіранти. Поцікавилися медійники в полковника Кулика й тим, чи не доведеться родичам і друзям мобілізованих купувати їм за власні кошти екіпірування та оснащення, як це часто-густо траплялося під час попередніх хвиль мобілізації. На це Роман Кулик відповів: бійці будуть забезпечені всім необхідним. Принаймні, такого висновку він дійшов, побувавши 19 січня на нараді в Генеральному штабі Збройних Сил, де з питань проведення мобілізації звітували керівники структурних підрозділів армії. Основну увагу під час засідання, за словами т.в.о. обласного військового комісара, приділяли саме забезпеченню вояків, у доповідях йшлося про те, що Збройні Сили до чергової хвилі мобілізації готові. Наголосив Роман Кулик і на тому, що мобілізованим виплачуватиметься

заробітна плата в розмірі понад 3 тисячі гривень, забезпечуватимуться вони й коштами на харчування. Крім того, за словами полковника Кулика, робоче місце за мобілізованим відтепер зберігатиметься не рік, як це було раніше, а при потребі більше – на весь час мобілізації. Радник же голови Волинської ОДА Борис Кондратюк, коли мова зайшла про гроші, додав, що в минулому році на потреби та підтримку волинських вояків із обласного бюджету було виділено понад 6 мільйонів гривень. Цьогоріч планують виділити більше – близько 8 мільйонів.

Ðîìàí Êóëèê

Зачепили в ході розмови й тему демобілізації, яка проходитиме одночасно з четвертою хвилею мобілізації. Скільки волинян, призваних до лав Збройних Сил під час першої хвилі мобілізації, демобілізують у березні, Роман Кулик не уточнив. Натомість відзначив, що військовослужбовці мають звільнитися в запас за 10 днів до річного терміну перебування на службі. Начальник же медичного відділення територіального центру комплектування особовим складом обласного військового комісаріату Анатолій Рудь відзначив, що обстеження мобілізованих проводиться на якісно іншому рівні, ніж це було раніше. За словами пана Рудя, якщо на початках мобілізації обстеження мобілізованих проводилося шляхом опитування, пізніше – медичного огляду, то тепер придатність мобілізованого до військової служби визначають військово-лікарські комісії, які розпочали роботу з 12 січня. Нині обстеження мобілізованого в обов’язковому порядку передбачає результати загального аналізу крові та сечі, флюорограму органів грудної клітини, а для осіб після 40 років – ще й кардіограму та аналіз крові на цукор. Окремих мобілізованих відправляють і на додаткові

обстеження, аби переконатися в тому, що людина може служити. Стосується це, зокрема, чоловіків старшого віку, які нерідко мають цілий «букет» хвороб. Також Анатолій Рудь відзначив, що всі мобілізовані, не згодні з результатами обстежень районних медичних комісій, можуть звертатися до обласної. Розповів він і про те, що з понад 200 мобілізованих, які вже пройшли первинне медичне обстеження, лише трохи більше 50 осіб визнали придатними для проходження служби. Решта були скеровані на проходження додаткових обстежень. Згадали під час брифінгу й про випадки дезертирства та ухиляння від військової служби. Так, за словами військового прокурора Луцького гарнізону Західного регіону Олександра Курсова, наразі дезертирство інкримінують більше 1000 осіб. Серед них 1082 особи – з 51-ї ОМБр, 30 – із 14-ї, 9 – із батальйону територіальної оборони «Волинь». За словами посадовця, обвинувачуваним загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до 3 років. Військовий прокурор відзначив: відповідно до законодавчих змін, які планують прийняти найближчим часом, міру покарання для дезертирів можуть збільшити – від 5 до 10 років. Також Олександр Курсов розповів про випадок хабарництва у Нововолинському військовому комісаріаті, де посадовець вимагав від військовослужбовця, учасника АТО, хабар у розмірі 500 доларів. - За ці кошти головний спеціаліст відділення комплектування Нововолинського військкомату обіцяв «відмазати» чоловіка від служби, - розповів Олександр Кур-

Êîìàíäèð 14-¿ îêðåìî¿ ìåõàíiçîâàíî¿ áðèãàäè Îëåêñàíäð Æàêóí

сов. – Завдяки спільним діям співробітників Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ, військової прокуратури 19 січня посадовця-хабарника вдалося взяти на гарячому. Йому повідомили про підозру у скоєнні злочину. Триває досудове слідство. На завершення розмови тимчасово виконуючий обов’язки комісара Волинського обласного військового комісаріату Роман Кулик відзначив, що більшість військовослужбовців, зокрема із 51-ї бригади, які повернулися з полону, надалі проходитимуть службу в військових комісаріатах. У військових же частинах їх замінять військовослужбовці, які ще донедавна служили в військкоматах. На такій заміні наполягає керівництво оперативного командування «Північ» Збройних Сил України. На прощання полковник Кулик закликав медійників наголосити в своїх матеріалах, що в військкоматах чекають на добровольців. Тим часом 14-а окрема механізована бригада, яка дислокується у ВолодимиріВолинському, вже чекає на новобранців. Поки що невідомо, скільки їх буде, каже командир бригади полковник Олександр Жакун, але

Äî óâàãè â³éñüêîâîçîáîâ’ÿçàíèõ Запрошуємо бажаючих на проходження служби в Збройних Силах України за контрактом Основні переваги: -вільний вибір місця проходження служби по всій території України; -стабільне грошове забезпечення (за посадою солдата - від 3000 гривень); -отримання житла за рахунок держави; -щорічна відпустка із збереженням грошового забезпечення та виплатою допомоги на оздоровлення; -щорічне санаторно-курортне лікування та відпочинок у санаторіях, пансіонатах Міністерства оборони України. Детальнішу інформацію ви можете знайти на вебсайті www.kontraktnik.mil.gov.ua або звертайтеся до Володимир-Волинського об’єднаного районного військового комісаріату (вул. Січових Стрільців, 3, тел. 2-16-60).

до їх прибуття все готово. - Скільки особового складу прибуде для доукомплектування бригади внаслідок мобілізації, наразі сказати не можу, - відзначає полковник Жакун. – Втім, казармений фонд бригади, харчовий блок, баннопральні об’єкти, озброєння, військова техніка, матеріальнотехнічна й навчальна бази повністю готові до прийняття цього особового складу. За словами Олександра Жакуна, формування 14-ї бригади вже завершилося. З 12 січня тут розпочався новий навчальний рік, і нині особовий склад займається плановою бойовою підготовкою, вже завершив планове навчання на Володимир-Волинському військовому полігоні. Вранішнє шикування 20 січня було для бійців бригади особливим, розпочалося зі святкового богослужіння з нагоди свята Богоявлення. Отець Олексій Шаран, відслуживши короткий молебень, привітав вояків із різдвяними святами, окропив їх освяченою богоявленською водою, подарував іконки окремим із них – бійцям батальйонно-тактичної групи, які того дня вирушали на Рівненський полігон. - Згідно з тактичними планами, батальйонно-тактична група з нашої частини відбуває на Рівненський загальновійськовий полігон, розміри й матеріально-технічна база якого дозволять нашим бійцям пройти подальшу підготовку, бойове злагодження. А також провести випробування техніки, яку ми відновили, й нової, яку отримали з заводів, - розповідає полковник Жакун. - Відразу відзначу, що дана батальйонно-тактична група до виконання завдань у зоні АТО залучатися не буде. Що ж до інших, то наші військовослужбовці мали можливість відпочити, бойовий дух у них на належному рівні. Відтак, на мою думку, особовий склад бригади готовий захищати нашу державу. - Ситуація на фронті дуже загострилася. Як, на вашу думку, в подальшому розгортатимуться події? - Гадаю, ворог навряд чи зважиться на широкомасштабну війну. Однак нам необхідно бути готовими до всього. Й в усіх аспектах. Як кажуть, сподіваємося на краще - готуємося до гіршого. Íàä³ºìîñÿ, ùî ã³ðøå íå íàñòàíå. Â³ðèìî â íàøèõ õëîïö³â, âáîë³âàºìî çà íàøó 14-ó áðèãàäó, ìîëèìîñÿ çà Óêðà¿íó.

Ìîëèëèñÿ çà óïîê³é çàãèáëèõ ³ çà ìàéáóòíº Óêðà¿íè (Продовження. Початок на стор.1) - Сьогоднішньою акцією ми підтримуємо незалежність і територіальну цілісність нашої держави, виступаємо проти будь-яких проявів агресії, - відзначив міський голова Володимира-Волинського Петро Саганюк. - Рішуче протестуємо проти дій російської влади, спрямованих на розпад українського суспільства. Переконані, що абсолютно неприпустимо у ХХІ столітті розв’язувати конфлікти з танками, артилерією та армією на території іншої суверенної держави. Впевнені: ті, хто виступив проти миру, зазіхнув на

цілісність України, – злочинці. Вони будуть засуджені світовою спільнотою й прокляті прийдешніми поколіннями. Ми низько схиляємо голови перед пам’яттю Небесної сотні, військових, які віддали своє життя за Україну, за наше з вами право жити на своїй землі. Заради майбутнього України, заради своїх дітей ніхто з нас сьогодні не має права бути байдужим. Всі ми повинні стати на захист рідної землі, виявити свою громадянську позицію. Адже наша сила – в згуртованості та єдності. Слава Україні! Героям слава!

Çãîäîì ñâÿùåíèêè ì³ñöåâèõ öåðêîâ Êè¿âñüêîãî ïàòð³àðõàòó â³äñëóæèëè ïàíàõèäó çà çàãèáëèìè, ï³ñëÿ ÷îãî âñ³ ïðèñóòí³ ï³ä ñèíüî-æîâòèìè ñòÿãàìè ðóøèëè äî ñòåëè Ãåðî¿â Íåáåñíî¿ ñîòí³. Òàì ñâÿùåííîñëóæèòåë³ ïðî÷èòàëè çàóïîê³éíó ìîëèòâó, ó÷àñíèêè Ìàðøó ìèðó çàïàëàëè ëàìïàäêè. Ç âóëèö³ Íåáåñíî¿ Ñîòí³ ïðîöåñ³ÿ ðóøèëà äî ïàðêó «Ñëîâ’ÿíñüêèé», äî ñèìâîë³÷íî¿ ìîãèëè «Áîðöÿì çà âîëþ Óêðà¿íè», äå ïðèñóòí³ ïîìîëèëèñÿ çà Óêðà¿íó, ïîêëàëè äî ïàì’ÿòíèêà êâ³òè.

РІДНЕ МІСТО

№4 22 СІЧНЯ 2015 РОКУ

НОВИНИ

Âïåðøå çà 17 ðîê³â îñâ³òÿíè òà ìåäèêè ì³ñòà íå îòðèìàëè àâàíñó… Рина ЛІДНИЦЬКА

àìå ç òàêî¿ íîâèíè ì³ñüêèé ãîëîâà Âîëîäèìèðà-Âîëèíñüêîãî Ïåòðî Ñàãàíþê 20 ñ³÷íÿ ðîçïî÷àâ ïðåñ-êîíôåðåíö³þ äëÿ ì³ñöåâèõ ìåä³éíèê³â. ² äîäàâ, ùî ñòàíîì íà ðàíîê 20 ñ³÷íÿ æîäíîãî ðîáî÷îãî ïëàòåæó ïî ì³ñòó êàçíà÷åéñòâîì ïðîâåäåíî íå áóëî. Ïîçàÿê í³÷îãî ïðîâîäèòè – ç äåðæàâíîãî áþäæåòó êîøòè â ì³ñüêèé ùå íå íàäõîäèëè, à ñôåðè ìåäèöèíè òà îñâ³òè, ÿê â³äîìî, ô³íàíñóþòüñÿ ç äåðæàâíîãî áþäæåòó.

- Як жити місту в такій ситуації? Як працювати? Як можна закликати людей оплачувати комунальні послуги, якщо їм немає з чого платити, бо вони нічого не отримали? У міському бюджеті є близько 14 мільйонів гривень, понад 3 мільйони - у бюджеті розвитку. З цих коштів ми могли би виплатити аванс бюджетникам, освітянам та медикам, але не можна. Законом не передбачено. Мусимо чекати надходження коштів із державного бюджету. - 20 січня в Україні розпочався перший етап четвертої хвилі мобілізації…

- На мою думку, керівництво країни мало би думати над тим, як завершити цю війну. Не можна, аби молоді хлопці гинули… Складається враження, що комусь ця війна вигідна: за нею люди не бачать проблем, які існують у державі, не знаходять у собі сил належним чином реагувати на них. Щодо мобілізації, то з ВолодимираВолинського, наскільки мені відомо, мають мобілізувати близько 100 осіб і п’ять одиниць техніки. І ще до питання про військових. Днями у місті з робочим візитом перебував командувач оперативного командування «Північ» генераллейтенант Ігор Колесник й інші посадовці з Міністерства оборони. Ми з ними обговорили питання завершення будівництва, точніше, добудови 44-квартирного будинку, де мають отримати квартири офіцери нашої бригади та родини загиблих на фронті. Обіцяють найближчим часом будівництво завершити. Справа за тим, аби знайти підрядника, адже той, який розпочинав будівництво, збанкрутував, і Міністерство оборони розірвало з ним контракт. Буде проводитися тендер, аби знайти нового підрядника. Думаю, ним може стати одне з місцевих будівельних підприємств. - Днями має бути прийнятий міський

бюджет на 2015 рік… - При формуванні бюджету враховано інфляцію, індексацію, підвищення заробітної плати, яке має відбутися в грудні. Цифри міського бюджету на поточний рік не суттєво відрізняються від минулорічних. Щодо бюджету розвитку, то будемо думати, що з ним робити. Порадимося з депутатами, громадою міста. Адже за кошти з нього маємо завершити ремонт ряду вулиць, дворів біля багатоповерхівок, відділень лікарні, замінити опалення в окремих садочках, в школах провести енергозберігаючі заходи. - Деякі Інтернет-видання вже роблять прогнози на майбутні вибори міського голови у Володимирі-Волинському. Чи не зарано? - Особисто я за те, аби вибори пройшли якомога раніше. Аби народ визначився, кого він хоче бачити на керівних посадах місцевих органів влади. Очевидно, що найближчим часом на нас очікує адміністративно-територіальна реформа, в області буде скорочено низку районів і створено ряд територіальних громад, що ускладнить процес виборів. Як би там не було, хто би не став мером міста, керівником району чи області, на всіх нас чекають дуже складні часи, й до цього треба бути готовими. Якщо ж хтось думає, що, ставши міським головою чи керівником району, отримуватиме одні тільки почесті, то дуже помиляється. Бо це важка й копітка робота, велика відповідальність перед громадою й перед самим собою..

Õàé âàì ñâÿòèòüñÿ, âåñåëèòüñÿ ñâÿòàÿ éîðäàíñüêà âîäèöÿ Тетяна ПАЛАЄВСЬКА

à ïî÷àòêó òèæíÿ ÂîëîäèìèðÂîëèíñüêèé â³äñâÿòêóâàâ îäíå ç íàéá³ëüøèõ õðèñòèÿíñüêèõ ñâÿò – Âîäîõðåùå, àáî Õðåùåííÿ Ãîñïîäíº. Ââàæàºòüñÿ, ùî öüîãî äíÿ âîäà íàáóâàº ö³ëþùèõ âëàñòèâîñòåé. Òîìó ¿¿ îñâÿ÷óþòü ó öåðêâ³, à äåõòî íàâ³òü êóïàºòüñÿ ó ð³÷êàõ òà îçåðàõ.

Купання на Водохреща давня традиція. Цьогоріч володимирчани влаштували на Лузі справжнісіньке шоу пірнальників у крижану воду. За-

нурювалися у воду з головою, зігрівалися хто як, але більшість за допомогою гарячого запашного чаю, яким усіх бажаючих пригощали місцеві рятувальники. Переважно купалися ті, що й кожного року, але були й новачки. Проте з основними правилами купання у крижаній воді, схоже, ознайомлені були добре. Люди занурювались у воду менше ніж на хвилину. Моржі на берег виходили усміхненими, ще деякий час стояли босоніж на пронизливому холоді і жартували. Здебільшого це були юнаки та молоді чоловіки, проте траплялися і старші. Ми підійшли до веселої

Â³éñüêîâîñëóæáîâö³ 14-¿ áðèãàäè Ñåðã³é Áàð÷óê, Ñåðã³é Êóöåíêî òà Îëåã Ôàöåâè÷ ç³ãð³âàþòüñÿ ãàðÿ÷èì ÷àºì ï³ñëÿ êóïàííÿ

компанії молодих чоловіків. Як з’ясувалося, усі вони - військовослужбовці 14 бригади,

що дислокується у нашому місті. Усі вони не так давно повернулися із зони АТО, нині ж

Шановні володимир-волинці!

22 січня український народ відзначає День Соборності України. Саме в цей день 1919 року на площі перед Софією Київською було урочисто проголошено злуку Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. 96 років тому український народ реалізував своє багатовікове прагнення жити у соборній державі, сповідувати єдині національні і суспільні цінності, спільно дбати про безпечне, гідне і процвітаюче життя людей, як належить великій європейській нації. Сьогодні перед нашою державою постали нові виклики. Багато наших земляків на сході України відстоюють свободу і незалежність нашої Вітчизни. Ми повинні зробити все від нас залежне задля того, щоб територіальна цілісність нашої держави, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишилася непорушною. Тільки в соборності та єдності душ, демонструючи перед усім світом неподільність української землі та непохитність і монолітність української нації, ми досягнемо головної мети – збудуємо економічно та духовно багату, вільну та демократичну європейську Україну. Бажаю усім міцного здоров’я, щастя, добра і злагоди. Миру вам і Божої благодаті! Міський голова Петро Саганюк

знову збираються туди. - Як водичка? Нормальна, мокра, - жартує старший солдат 14-ї бригади Олег Фацевич. - Холоду так не відчуваєш, коли ти в колі своїх друзів та однодумців. Я переконаний, що сьогоднішня вода зцілює від усіх недуг і захищає від хвороб на весь рік. Ось і я вірю, що наступного року все буде гаразд, війна в країні закінчиться, й у нас усе буде добре. - Купатися на Водохреща добра традиція, проте я вперше пірнаю на Лузі, - розповідає лейтенант Сергій Куценко. - Головне у цьому ділі - швидко відігрітися. Для цього підійдуть усі методи: розтирання махровим рушником, стрибки на місці, кружка гарячого запашного чаю. - У цей великий день вода

набуває цілющих властивостей. Тож і купатися у цій воді у великий день Водохреща потрібно. Інша справа, що для цього треба мати відповідну фізичну підготовку і велику силу духу, - поділився з нами заступник міського голови, секретар міської ради Олег Свідерський, який цьогоріч із друзями та колегами долучився до купань. - Особисто для мене купання на Водохреща - особливий ритуал. Перш за все тому, що я вірю у силу хрещенської води. Вона не лише додає здоров’я, а й очищає душу. Íàä³ºìîñÿ, ùî â ö³ ñâÿòêîâ³ äí³ Óêðà¿íà òåæ îìèºòüñÿ ³ áóäå ÷èñòà, áëàãîñëîâåííà, áàãàòà é ùàñëèâà, â í³é æèòèìóòü òàê³ æ ëþäè, ³ âñå ó íàñ áóäå äîáðå!

ÐÎÇÁ²ÉÍÈÊÈ Â ÌÀÑÊÀÕ «ÊÎËßÄÓÂÀËÈ» Ó «ÌÀßÊÓ». Ùî ç òîãî âèéøëî? (Продовження. Початок на стор.1) - Минулої неділі, 18 січня, близько 5 години 30 хвилин до чергової частини Володимир-Волинського міськвідділу міліції надійшло повідомлення про те, що двоє невідомих осіб у масках пограбували цілодобовий магазин «Маяк». На місце події відразу виїхала у повному складі слідчо-оперативна група, кінолог із собакою. За декілька хвилин були зібрані всі працівники оперативних служб, - розповідає Віталій Здомищук. – Як з’ясувалося, коли розбійники увійшли до магазину, там було лише дві продавщиці. Один із чоловіків, погрожуючи предметом, зовні дуже схожим на ніж, почав вимагати гроші, які знаходились у касі. Перелякані жінки віддали готівку (більше 8 тисяч гривень). Отримавши бажане, зловмисники швидко вибігли з магазину і зникли у невідомому напрямку. Завдяки оперативній та злагодженій роботі правоохоронців уже через декілька годин було затримано 3 осіб. Як з’ясувалося, під час розбійного нападу, коли двоє зловмис-

Трафунки

Увійшов у довіру та викрав гроші

До володимирських правоохоронців звернулася жителька міста з повідомленням про крадіжку грошових коштів із її банківської

ників увірвались у магазин, третій стояв на вулиці. Правопорушниками виявилися молодики 1994, 1995 та 1996 років народження. Двоє з них – жителі міста ВолодимираВолинського, третій – мешканець одного із сусідніх сіл. Двоє затриманих уже притягувалися до кримінальної відповідальності за крадіжки і нині перебувають на випробувальному терміні. Однак, як вдалося встановити, саме той, хто не має кримінального минулого, і був головним ініціатором даного злочину. Затримали зловмисників в одному з розважальних закладів міста. Правоохоронців хлопці, звісно ж, не очікували, тож і опору при затриманні не чинили. У них було вилучено речові докази (знаряддя, яким один із зловмисників погрожував продавцям, маски). Частину викрадених грошей правопорушники потратили на одяг, оскільки деякі речі, в яких скоювали злочин, вони встигли спалити. Решта коштів буде повернута власнику магазину.

Дані особи затримані, проти них порушено кримінальне провадження за ч. 3 ст.187 (розбійний напад) Кримінального кодексу України, яка передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років із конфіскацією майна. Проводяться слідчі дії. Досі не можуть прийти до тями продавці, які працювали у магазині на момент розбійного нападу. За словами власника закладу Андрія Принди, коли вони побачили чоловіків у масках, то навіть не відразу зрозуміли, що це таке. Оскільки тривали новорічно-різдвяні свята, то до магазину часто приходили переодягнені відвідувачі, нещодавно ходили перебиранці, аби пожартувати та привітати персонал закладу. Тож цього злощасного ранку жінки подумали, що це запізнілі перебиранці. Але коли побачили ніж, то зрозуміли: ці особи жартувати не будуть. - У неділю зранку до магазину завітали двоє покупців, продавці їх обслужили. Як тільки клієнти вийшли, відразу зайшло двоє чоловіків у масках, із ножем у руках, - розповідає Андрій Петрович. – Один із них відштовхнув подалі

від прилавку продавщицю, інший почав вимагати гроші. Жінки дуже перелякалися, вони віддали все, що на той момент було у двох касах. Отримавши бажане, зловмисники швидко вибігли з магазину, загалом у закладі вони пробули не більше 3 – 4 хвилин. Діяли дуже оперативно. Коли жінки більш-менш оговталися від нападу, вони відразу натиснули кнопку виклику охорони та зателефонували у міліцію. Голос одного з розбійників жінкам здався дуже знайомим, ця людина добре орієнтувалася у магазині, тобто, це хтось із наших постійних клієнтів. До речі, від зловмисників не було чути запаху спиртного. Варто відмітити, що правоохоронці спрацювали досить оперативно та професійно, адже вже за кілька годин мені повідомили, що розбійників затримали. Думаю, що зловмисники заздалегідь готувалися до пограбування, адже вони добре знали, коли охорони немає в закладі, орієнтувались у магазині. Дякувати Богу, ніхто із моїх працівників не постраждав. Надіюся, що злочинці понесуть покарання, відповідатимуть перед законом за свої вчинки.

картки. Проведеними оперативнорозшуковими заходами та слідчими діями працівникам міліції вдалося встановити причетність до скоєного злочину 40-річного, раніше судимого за крадіжку жителя міста. Того дня матір потерпілої впустила чоловіка до будинку, оскільки знала, що він іноді приходить допомогти дочці по господарству.

Проте цього разу підозрюваний прийшов з іншими намірами. Він викрав паспорт своєї подруги, а в ньому лежала банківська картка. Біля першого банкомату зняв із рахунку 500 гривень. На ці гроші купив продукти харчування та заніс їх до будинку потерпілої. Матері подруги сказав, що гроші заробив і хоче пригостити їх. Протягом декількох днів чоловік зняв із рахун-

ку жінки усі гроші, близько 5 тисяч гривень, та витратив їх на власні потреби. Слідчим відділенням Володимир-Волинського МВ УМВС України у Волинській області за вказаним фактом розпочато досудове розслідування, передбачене ч. 3 ст. 357 (викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шля-

Минула неділя видалася дуже гарячою для правоохоронців. Цього дня працівники карного розшуку по гарячих слідах затримати ще одних зловмисників. Група молодиків 18 січня незаконно заволоділа автомобілем «ВАЗ-2106». Однак довго покататися на чужій автівці їм не вдалося – завадили правоохоронці. Õî÷åòüñÿ çàçíà÷èòè, ùî ñàìå 18 ñ³÷íÿ â óñ³õ ì³ñòàõ Óêðà¿íè ïðîõîäèëè Ìàðø³ ìèðó â ïàì’ÿòü ïðî çàãèáëèõ ìèðíèõ æèòåë³â ï³ä Âîëíîâàõîþ. Êîëè îäí³ ëþäè ïåðåéìàþòüñÿ ñòðàøíèìè ïîä³ÿìè, ÿê³ íèí³ â³äáóâàþòüñÿ ó íàø³é êðà¿í³, ùèðî ñï³â÷óâàþòü ðîäèíàì çàãèáëèõ, íàìàãàþòüñÿ äîïîìîãòè óêðà¿íñüêèì â³éñüêîâèì, ³íø³ ó öåé ÷àñ ðîáëÿòü ñâî¿ ÷îðí³ ñïðàâè. Óñ³ çëîâìèñíèêè, ÿê³ áóëè çàòðèìàí³ ïðàâîîõîðîíöÿìè ìèíóëî¿ íåä³ë³, ìîëîä³ ÷îëîâ³êè, îäíàê çàì³ñòü òîãî, ùîá çàõèùàòè ñâîþ êðà¿íó, âîíè âèð³øèëè ï³òè ³íøèì øëÿõîì, ÿêèé ïðèâ³â ¿õ çà ãðàòè.

хом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження) та ч. 1 ст. 185 (крадіжка) Кримінального кодексу України. Тепер чоловіку загрожує три роки позбавлення волі. Аліна МАТУСЕВИЧ, помічник начальника Володимир-Волинського міськвідділу внутрішніх справ по взаємодії із громадськістю

РІДНЕ МІСТО

НА ЧАСІ

№4 22 СІЧНЯ 2015 РОКУ

ÒÓÐÁÎÒÀ ÏÐÎ ÒÈÕ, ÕÒÎ ÄÎÁÐÎ ÏÀÌ’ßÒÀª Тетяна ПАЛАЄВСЬКА

åí³ çàâæäè áóëî øêîäà òâàðèí, ÿê³ íå ìàþòü ïðèòóëêó ³ çàõèñòó. Ó äèòèíñòâ³, êîëè çíàõîäèëà áåçäîìíå êîøåíÿ ÷è öóöåíÿ, òî îäðàçó íåñëà éîãî äîäîìó. Òàê³ çíàõ³äêè äóæå ñåðäèëè ìîþ ìàòóñþ, àëå, âèñëóõàâøè ÷åðãîâó ïîðö³þ áåççàïåðå÷íèõ àðãóìåíò³â, âîíà ïðèéìàëà çíàéäó. Òîä³ ìåíå ö³êàâèëî ëèøå îäíå: çâ³äêè áåðóòüñÿ ö³ áåçïðèòóëüí³ ïåñèêè òà êîøåíÿòà? Íåâæå ëþäè ìîæóòü áóòè òàêèìè æîðñòîêèìè ïî â³äíîøåííþ äî áðàò³â íàøèõ ìåíøèõ ³ îñü òàê ëåãêî, áåç äîêîð³â ñóìë³ííÿ ¿õ âèêèíóòè íà âóëèöþ? Âèÿâëÿºòüñÿ, ìîæóòü, ³, íà æàëü, ç êîæíèì ðîêîì òàêèõ áåçïðèòóëüíèõ òâàðèí ñòàº óñå á³ëüøå.

Проблема з безпритульними собаками не оминула й наше місто. Зважаючи на це, міська влада всерйоз задумалася над питанням облаштування притулку для таких тварин. Так, на одній із нещодавніх нарад міський голова Петро Саганюк зазначив, що у Володимирі-Волинському слід відкрити притулок. Щодо фінансування, то мер зазначив, що на його утримання залучатимуться кошти з місцевого бюджету та кошти спонсорів. Більш детально про те, що потрібно, аби в місті запрацював такий притулок і хто займатиметься цією доброю справою, - у нашій подальшій розмові. Нещодавно стало відомо, що група місцевих волонтерів активно працює над створенням громадської організації, яка буде займатися захистом безпритульних тварин. Вже навіть є перші активісти, які мають намір долучитися до благородної справи. Нині захисники тварин визначаються з керівним складом і назвою організації, після чого плану-

ють владнати всі юридичні моменти. Нещодавно кілька активістів, які планують долучитися до справи відкриття та функціонування у місті притулку для безпритульних тварин, разом із начальником управління містобудування та архітектури Тарасом Кибою вивчали досвід роботи притулку, який знаходиться у селищі Брюховичі (Львівська обл.). - Цей притулок для тварин має назву «Милосердя», - ділиться з нами своїми враженнями від поїздки Тарас Киба. – Робота з його створення розпочалася ще на початку дев’яностих років. Він мав бути першим у нашій країні. Представники Міжнародного фонду захисту тварин виділили кошти на створення прихистку, але українці гроші взяли, проте жодних вимог не виконали. Тільки у 2005 році розпочалася справжня робота зі створення повноцінного притулку для тварин. Начальник управління розповів, що сам об’єкт розташований за межами Львова, в селищі Брюховичі, подалі від житлового масиву. Розміщений він на 80 сотках землі, яка знаходиться у безоплатній оренді. Розрахований притулок на 100 собак, а в дійсності їх майже 300. Утримують там лише собак, кожна з них має кличку, всі відомості про неї зберігаються в спеціально заведеній картотеці.

яку шухляду не відкрий, скрізь сидить чотирилапий, - продовжує Тарас Ярославович. Пан Киба також розповів, що львівський притулок - це благодійна установа, яка існує завдяки коштам, які частково виділяє міська влада (лише 70 тисяч гривень на рік), пожертв громадян та внесків членів громадської організації «Львівське товариство захисту тварин». Ця громадська організація не є такою чисельною, бо для бажаючих поповнити її ряди існує річний випробувальний термін. Після його завершення багато хто холоне до цієї справи, і саме собою відпадає питання про повноправне членство у цій організації. Хоча притулку ці люди допомагають. - У притулку кажуть, що тих 70 тисяч гривень їм вистачає десь на півроку, - продовжує свою розповідь Тарас Ярославович. – А собака ж не автомобіль, який, коли немає коштів на пальне, можна поставити у гараж. Тварина ж хоче їсти! У притулку облаштовано польову кухню, де чотирилапим варять їжу. Стоять величезні казани, туди засипають десятки кілограмів крупи, м’ясопродуктів і варять. Брюховицькому притулку трохи легше, бо неподалік Львів, а там дуже добре розвинена харчова промисловість, мережа супермаркетів. Трапляються випадки, коли в притулок із супермаркетів

- Собаки там скрізь, навіть в адміністративному приміщенні. У мене склалося враження, що

Òóò ãîòóþòü ¿æó äëÿ òâàðèí

Àêöèçíèé çá³ð, ùî öå çà «çâ³ð»? Лілія ПАРАФІН

-Ä

åÿê³ ïîêóïö³ ìàéæå ñâàðÿòüñÿ ç íàìè ÷åðåç òå, ùî ö³íà íà öèãàðêè íå ñï³âïàäàº ³ç ò³ºþ, ÿêà çàçíà÷åíà íà ïà÷ö³. Äåõòî çâèíóâà÷óº íàñ ó çäèðíèöòâ³, ìîâëÿâ, ïðîäàâö³ ãåòü âòðàòèëè ñîâ³ñòü ³ ïðîäàþòü ñèãàðåòè çà çàâèùåíîþ ö³íîþ, - æàë³ºòüñÿ ïàí³ Îëüãà, ïðîäàâåöü îäíîãî ³ç òîðã³âåëüíèõ çàêëàä³â íàøîãî ì³ñòà. – Íå âñ³ì ëþäÿì ìîæíà ïîÿñíèòè, ùî ìè ä³ºìî çà çàêîíîì, àäæå ç 1 ñ³÷íÿ 2015 ðîêó âíåñåíî çì³íè äî Ïîäàòêîâîãî êîäåêñó. Â³äòåïåð íà òþòþíîâ³ âèðîáè íàêëàäàºòüñÿ ïîäàòîê ó ðîçì³ð³ 5% â³ä âàðòîñò³ öèãàðîê. ßêùî, íàïðèêëàä, íà ïà÷ö³ ñèãàðåò «Â³íñòîí» âêàçàíà ö³íà 17 ãðèâåíü, òî ó ìàãàçèí³ âîíè íèí³ êîøòóþòü 17, 85.

Напевно, усі курці нашого міста помітили, що з 1 січня ціна на цигарки дещо зросла. Це не викликало особливого здивування, адже тютюнові вироби за останній рік дорожчали кілька разів. А от чому

ціна на цигарки не співпадає з тією, яка вказана на пачці, не можуть збагнути чимало жителів міста. Дехто звинувачує продавців, інші - міську владу, мовляв, це вони таким чином вирішили збільшити міський бюджет. Деякі володимирчани краєм вуха чули, що з 1 січня запроваджено новий акцизний збір, але що це таке і як саме він буде проводитися, до кінця так і не розуміють.

Ми звернулися по роз’яснення до головного державного інспектора з питань комунікацій Володимир-Волинської ОДПІ Ірини Селещук. - Законом України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)» внесено зміни до статті 212 Податкового кодексу України. Відтепер акцизний податок мають сплачувати суб’єкти господа-

привозять продукти, в яких закінчився термін придатносрювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів. Ставка податку зафіксована і становить 5%. Зміни до Податкового кодексу були внесені задля збагачення місцевих бюджетів, оскільки податок на підакцизні товари буде надходити саме до них. Найбільше непорозумінь виникає щодо продажу тютюнових виробів. На кожній пачці цигарок зазначена фіксована ціна. Вона не включає 5% акцизу. Тому роздрібна ціна вища, ніж та, яка вказана на сигаретах. Якщо магазин встановить більшу націнку, то ризикує отримати штраф, мінімальний розмір якого 10 тисяч гривень. Окрім алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оподаткуванню підлягає і роздрібна торгівля нафтопродуктами. Ïðàö³âíèêè ÂîëîäèìèðÂîëèíñüêî¿ ÎÄÏ² çâåðòàþòüñÿ äî æèòåë³â ì³ñòà òà ïðîñÿòü ³ç ðîçóì³ííÿì ïîñòàâèòèñÿ äî íîâîââåäåíü. ßêùî âè âèÿâèòå, ùî â ìàãàçèí³ ïðîäàþòü öèãàðêè çà ö³íîþ, ÿêà ïåðåâèùóº âêàçàíó íà ïà÷ö³ ñóìó á³ëüøå, í³æ íà 5%, çâåðòàéòåñÿ äî ïîäàòêîâî¿ ³íñïåêö³¿.

ті, а з пташника, наприклад, неліквідну продукцію. Тоді раціон тварин трохи урізноманітнюється. Ще волонтери їздять по закладах громадського харчування і збирають там для своїх вихованців залишки їжі. Попередньо вони, звісно, домовляються про це із власниками цих кафе та ресторанів. Буває, люди самі привозять гостинці для вихованців притулку. - Працівники притулку раді будь-якій допомозі, - продовжує свою розповідь наш співрозмовник. - Вони навіть на своєму офіційному сайті написали, що будуть раді будь-якій парі робочих рук, які зможуть принести користь притулку. Ви ж не забувайте, що собак потрібно не тільки нагодувати та вигуляти, слід також впорядкувати вольєри, будки, прибрати територію притулку. Якщо говорити про умови утримання тварин, то наш співрозмовник каже, що у притулку у вольєрі замість одного собаки (як того вимагають умови утримання) знаходиться троє-четверо. Вольєри та собачі будки різні за розміром, тому декому з чотирилапих перепало достатньо місця, а деяким псам вистачає лише для того, аби зробити кілька кроків. - В притулку дуже багато «добряків» - зовсім не озлоблених собак, яким дозволяється гуляти по усій території. Але на території є будівля, в якій тримають собак із характером, - продовжує Тарас Ярославович. - Через можливу неконтрольовану поведінку собаки змушені сидіти зачиненими, і лише час від часу їх виводять на вулицю. Усі ці собаки різні за виглядом, характером, долею, змушені уживатися одне з одним, ділити миски і вольєри. Хоча іноді не обходиться без собачих з’ясувань стосунків. Собаки доглянуті, чисті, вгодовані, в усіх на вухах чіп (означає, що тварина стерилізована). Серед тих, кого ми встигли побачити, траплялися навіть породисті. Волонтери, які працюють

Ïîòð³áí³ ñóáâåíö³¿! З метою зняття соціальної напруги у зв’язку із неотриманням із державного бюджету освітньої та медичної

Òàê âèãëÿäàþòü âîëüºðè äëÿ ñîáàê

у притулку, дуже переймаються долею кожного свого підопічного. Трапляється, що собаки живуть у притулку все своє життя (деякі - від самого народження), і волонтери чути не хочуть про таку процедуру, як евтаназія. Щоправда, всіх собак стерилізують. У притулку працюють лікарі ветеринарної служби, до речі, теж на громадських засадах. Медикаменти, витрати на препарати проти паразитів, вакцини для щеплення - все це купується на людські пожертвування. - Активісти «Милосердя» кажуть, що дуже б хотіли зробити щось краще, більше тварин узяти до притулку, але на це не вистачає коштів, - продовжує пан Киба. – Але, на мою думку, зуміти втримати те, що є наразі, це вже справжній подвиг. Що таке 300 собак для такого міста, як Львів? А нічого! Але на утримання навіть цих тварин потрібно чимало коштів. Добре, що є волонтери та активісти, які займаються цією справою. Буває, що люди приїжджають у притулок, аби взяти собі на виховання чотирилапого друга. У такому випадку представники притулку укладають із людиною відповідний договір. Якщо через певний час в силу певних обставин людина не зможе доглядати свого чотирилапого, то його обов’язково приймуть назад у притулок. А трапляється,

що приїжджають і залишають тварину просто біля притулку, наприклад, прив’язавши її до дерева. Кидають і, можна сказати, тікають геть. Собаки дуже болісно усе це переносять. Тарас Киба наголосив, що зробити подібний притулок у нашому місті цілком реально, але за умови, що цією справою займатимуться люди активні, ті, кому не байдужа доля наших друзів менших. Міська влада ж зробить усе, що від неї залежить: допоможе з підбором земельної ділянки, з облаштуванням приміщення під притулок. Але слід пам’ятати: давши старт цій справі, відступати не можна.

субвенцій та неможливістю виплатити працівникам аванс заробітної плати міський голова Петро Саганюк направив телеграми Міністру фінансів України Наталії Яресько, Міністру освіти

і науки України Сергію Квіту, Міністру охорони здоров’я України Олександру Квіташвілі, в яких просить терміново перерахувати міському бюджету вищевказані субвенції.

² íàîñòàíîê. ßê ç’ÿñóâàëîñÿ, ëüâ³âñüêèé ïðèòóëîê äëÿ òâàðèí íå ïðîñòî óòðèìóº áåçïðèòóëüíèõ ñîáàê. Òàìòåøí³ âîëîíòåðè íàìàãàþòüñÿ ðÿòóâàòè òâàðèí, øóêàþ÷è äëÿ íèõ ãîñïîäàð³â ³ äîì³âêó. Çâè÷àéíî, âñ³õ ïðèñòðî¿òè íå âäàºòüñÿ, àëå äåÿêèì òâàðèíàì òàêè çíàõîäÿòü íîâèé ä³ì òà òóðáîòëèâèõ ãîñïîäàð³â. Íàä³ºìîñÿ, ùî íàøèì àêòèâ³ñòàì îáîâ’ÿçêîâî âäàñòüñÿ âò³ëèòè çàäóìàíå. Ì³ñüêà âëàäà æ îáîâ’ÿçêîâî ïðîñòÿãíå ðóêó äîïîìîãè ó òàê³é áëàãîðîäí³é ñïðàâ³, à âðÿòîâàí³ òâàðèíè â³ääÿ÷àòü âàì ëþáîâ’þ.

ßê ïðàöþâàëî «ºäèíå â³êíî»

ñíîâíèì çàâäàííÿì óïðàâë³ííÿ Ïåíñ³éíîãî ôîíäó Óêðà¿íè º çàáåçïå÷åííÿ ÿê³ñíîãî òà ñâîº÷àñíîãî ðîçãëÿäó çâåðíåíü ãðîìàäÿí ³ç ïèòàíü ïåíñ³éíîãî çàáåçïå÷åííÿ. Ç ëèñòîïàäà 2013 ðîêó ïðèéîì ãðîìàäÿí âåäåòüñÿ çà ïðèíöèïîì «ºäèíîãî â³êíà», êîëè çà îäíèì ðîáî÷èì ì³ñöåì çàÿâíèê ìîæå âèð³øèòè âñ³ ñâî¿ ïèòàííÿ.

Протягом року спеціалістами відділу з обслуговування та розгляду звернень громадян надано 15105 консультацій та роз'яснень. Заявниками найчастіше порушувалися питання призначення пенсій за віком та на пільгових умовах, за вислугу років, встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною, проведення перерахунків пенсій

ня звернулося 3525 громадян по довідки про розмір пенсій та 338 громадян - по довідки про заробітну плату. Прийнято 1414 заяв про перерахунок пенсій на рахунки, відкриті в банківських установах. з добавленням стажу, перегляду заробітної плати, індексації пенсій тощо. Управління продовжує роботу з виготовлення та видачі пенсійних посвідчень. Так, лише в 2014 році прийнято 1280 анкет на виготовлення пенсійних посвідчень, видано 1293 пенсійних пластикових посвідчень. Окрім цього, прийнято 92 анкети на виготовлення свідоцтв про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з них 56 видано. Протягом року в управлін-

Íàéâàæëèâ³øèì ó ðîáîò³ áóäü-ÿêîãî îðãàíó äåðæàâíî¿ âëàäè º ðîçãëÿä çâåðíåíü ãðîìàäÿí. Â óïðàâë³ííÿ íàä³éøëî 69 ïèñüìîâèõ çâåðíåíü, ÿê³ ðîçãëÿíóòî ó âèçíà÷åí³ çàêîíîäàâñòâîì òåðì³íè. Â îñíîâíîìó ïèòàííÿ, ïðî ÿê³ ïèñàëè æèòåë³ ì³ñòà òà ðàéîíó, - öå ï³äâèùåííÿ ðîçì³ð³â ïåíñ³é. Ïîâòîðíèõ çâåðíåíü äî óïðàâë³ííÿ íå íàäõîäèëî.

Олена ЛОПАТЮК, начальник відділу з обслуговування та розгляду звернень громадян

РІДНЕ МІСТО

З ЖИТТЯ ГЕРОЇВ

№4 22 СІЧНЯ 2015 РОКУ

Страшний сон родини Підлісних Тетяна ПАЛАЄВСЬКА

ðî òå, ùî íàïðèê³íö³ ñåðïíÿ ó ïîëîí äî òåðîðèñò³â ïîòðàïèëî ê³ëüêà äåñÿòê³â â³éñüêîâîñëóæáîâö³â 51-¿ ÎÌÁð, çíàëà âñÿ Óêðà¿íà. Çíàëè ïðî öå é âîëîäèìèð÷àíè, áî ñåðåä ïîëîíåíèõ áóëî ÷èìàëî íàøèõ çåìëÿê³â. Ìàéîð ²ãîð Ï³äë³ñíèé òåæ áóâ ñåðåä íåâ³ëüíèê³â, ÿê³ ïîòðàïèëè äî ðóê ñåïàðàòèñò³â. ßê ñòàëîñÿ, ùî â³í ðàçîì ³ç ³íøèìè â³éñüêîâîñëóæáîâöÿìè ïîòðàïèâ ó ïîëîí ³ ùî äîâåëîñÿ éîìó òàì ïåðåæèòè, - ó íàø³é ïîäàëüø³é ðîçìîâ³. Ігор Підлісний народився у місті Джанкой (нині – окупована територія Автономної Республіки Крим). У 1994 році Ігор вступив до Сімферопольського військово-будівельного училища, а через рік перевівся до Харківського інституту будівництва та архітектури, на факультет військового будівництва. А вже у 1999 році після розподілу він потрапив у наше місто, де й проходив службу у військовій частині. Останні кілька років Ігор Підлісний обіймав посаду старшого офіцера відділу з роботи з особовим складом 51-ї бригади. В зону проведення антитерористичної операції майор Підлісний потрапив ще навесні. А наприкінці літа з’явилася інформація, що він у полоні. Майже місяць від офіцера не було жодної звістки. Одні розповідали, що майору вдалося вибратися з полону, інші казали, що його поранено, і він перебуває в одному зі шпиталів на території Російської Федерації. А рідні, попри все, чекали, вірили, надіялися і молилися, аби батько двох дітей швидше повернувся з полону. - Ігорю, коли ви потрапили в зону антитерористичних дій? - Добре пам’ятаю цей день, це було10 травня 2014 року. Ми приїхали в Дачне (Дніпропетровська обл.) і того ж самого дня мене було призначено старшим на блокпості біля міста Вугледар (Донецька обл.). Разом із іншими військовослужбовцями бригади ми утримували територію, підконтрольну українським військовослужбовцям, звільняли населені пункти Донеччини від терористів. Пам’ятаю, як тільки приїхали, я одразу пішов у місцеву крамницю і кажу продавщиці: «Ми не карателі, а українські військові, ми нікого не збираємося розстрілювати, і нас не варто боятися!» Не знаю, чи вдалося мені її переконати, але з часом ми порозумілися з місцевими. Згодом вони нам навіть харчі приносили, засоби гігієни, воду. Ми з ними теж провізією ділилися, особливо з пенсіонерами, яким особливо важко виживати в умовах цієї неоголошеної війни. Пам’ятаю, як одного разу старенька бабуся тішилася пакунку з хлібом, крупами та тушонкою, який ми їй принесли. Дехто там узагалі живе впроголодь, без світла, води, газу… - Нам відомо, що в зоні АТО ви двічі потрапляли в полон? - Так, дійсно, і одного разу мені навіть удалося втекти з полону. Ми тоді стояли в Дзеркальному. 24 серпня, коли всі українці святкували День Незалежності, нас дуже сильно обстрілювали з російського боку. Все було зруйновано – техніка, боєприпаси, наші укріплення... Від обстрілів ми ховались у бліндажах. Коли надворі трохи стихло, чуємо, хтось гукає біля нашого укриття: «Выходите, или я сейчас брошу гранату...» Ми змушені були вийти. Вибралися, бачимо, перед нами військовослужбовці, одягнені у специфічну військову форму, зі зброєю російського зразка. Мене та кількох військових зв’язали, поклали на землю. Тоді знову почався об-

стріл. Неподалік стався вибух, усі кинулись у різні боки, і мені в цій метушні вдалося вирватися і повернутися до своїх. Тоді дуже багато хлопців отримали поранення, були навіть загиблі. Мене теж було поранено. Це сталося 25 серпня, а наступного дня нас оточили. Наступного дня мене завезли на територію Ростовської області і того ж дня повезли назад, в Україну, у місто Сніжне. Там я знаходився десь півдня. Після цього доправили у Донецьк, де мене разом із іншими полоненими утримували в приміщенні колишнього СБУ. - А чому вас повезли на територію сусідньої держави? Як це відбувалося, хто супроводжував? - На території Ростовської області (Російська Федерація) розташовувався військово-польовий шпиталь. Я ж був поранений, а в шпиталі мені надали медичну допомогу. Хто нас перевозив? Вони називали себе ополченцями, але, судячи з їхнього акценту та того, що вони абсолютно не орієнтувалися на місцевості й не розбиралися в українській валюті, можна сміливо сказати, що це росіяни. У КамАЗі нас везли полями, ґрунтовими дорогами, на трасу ми виїхали вже неподалік населеного пункту Краснодарський, що знаходиться на території Росії. - Ігорю, як утримували полонених у Донецьку? - Психологічний тиск з боку так званих ополченців ми відчували з першого по останній день перебування там. Коли було дуже важко, згадував нашу льотчицю Надію Савченко. Думаю: що тобі, ти ж чоловік, мусиш триматися. А вона… Де жінці взяти сил, аби витримати всі ці знущання? Взагалі ставлення сепаратистів до нас змінювалося у залежності від того, що відбувалося у зоні АТО, від політичних подій у державі, від діянь наших владних мужів. Спочатку вони висловлювалися однозначно: Україна для них ворог, і вони не хочуть бути в її складі. Та вже в останні дні нашого перебування там, у полоні, вони вже виправдовувалися, що хотіли залишитись у складі України, що просили лише федералізації, нарікали на те, що Україна в них вугілля не купує. - Кілька слів стосовно побутових умов утримання... - З харчуванням спочатку було дуже важко. Годували лише два рази на день, порції були дуже маленькі, зранку і ввечері - один кусень хліба. Не знаю, з чим це пов’язано, але наприкінці жовтня раціон полонених значно покращили, збільшилися порції, пізніше й волонтерам дозволили привозити нам передачі. Спали ми в приміщенні архіву СБУ. Там на стелажах, де колись зберігалися архівні документи, ми робили собі лежаки. Замість матраців спочатку були прості картонки, пізніше щось зручніше і тепліше знаходили самі собі. - Полонених змушували працювати? - Так, нас майже щодня возили на роботи. Не скажу, що це була важка рабська праця, для нас скоріше це була можливість вийти на свіже повітря, пройтися, вирватися з тих чотирьох стін та поглянути на небо не через загратовані вікна. Ми розбирали завали, щось вантажили, щось розвантажували... - Під час робіт до вас підходили люди, цікавилися чимось, можливо, хотіли допомогти? - Так, підходили. Усім хотілося побачити бандерівців, які їдять людей, немовлят. Їжу не приносили, речі – теж. Вони усвідомлювали, що матимуть проблеми після такого прояву благодійності, тому вдовольнялися лише розмовами. Траплялися цілком адекватні люди, які залишилися на окупо-

ваній території тому, що не мали куди подітися або ж не встигли виїхати з міста. - Російські масмедіа використовували українських полонених як картинку для своєї пропаганди? - Так, до нас приїжджала знімальна група телеканалу «Россия». До речі, це один телевізійний канал, який транслюється у Донецьку. Вони знімали наших артилеристів. Скажу вам, цим хлопцям у полоні найважче. Їх не хочуть відпускати, з них знущаються... - Ополченці дійсно вірять у те, що проти них воюють американці? - Так. Вони, наприклад, упевнені, що на Донецькому летовищі на нашому боці воюють негри та поляки. Ми жартома навіть пробували їм заперечувати: «Нет, это же польскоговорящие негры...»

- Ми під’їжджали до Донецька, і тут сепаратисти запитують у нас, хто звідки родом. Я відповів, що народився у місті Джанкой. І тут почалося: «А пам’ятаєте, як колись було добре в Радянському Союзі, як усі жили мирно та дружно? А ну, давайте, заспівайте нам гімн Російської Федерації». Кажемо, ми його не знаємо. Вони нам: «Ну, давайте тогда гимн Советского Союза...» І наставили на нас автомати... - У полоні у вас з’являлося відчуття, що ви усіма забуті, за винятком ваших рідних та близьких? - Було таке відчуття. Особливо з самого початку. Коли приходило поповнення (полонені українські військові) у приміщення СБУ, то ми від них дізнавалися, що десь там розбили колону, в іншому місці накрили цілий табір... Після такого

Çà ê³ëüêà ãîäèí äî âèçâîëåííÿ ç ïîëîíó мені здавалося, що все: україн- Звідки такі висновки? - А це наслідки російської про- ська армія вщент розгромлена, в паганди. В їхніх головах така каша, живих залишаються одиниці, що що довести їм щось буде дуже день-два - і війська будуть під Воскладно та й, на мою думку, не- лодимиром. Але доходили до нас доцільно. Ось, наприклад, скільки і хороші новини: українські війволинян знають, який відсоток ська відбивають місто за містом, наша область залишає собі, а сепаратисти зазнають великих скільки відраховує у державний утрат. Це додавало сил і повертабюджет? Ну, може, з сотні десять ло надію, що все буде добре, і ми чоловік знатимуть відповідь. А там зможемо повернутися додому. А кожен другий знає, що «Донбасс потім, коли почали обмінювати тяжело вкалывал, а себе только полонених і наші хлопці потроху 24% оставлял...» І цією цифрою поверталися додому, то вже сумвони апелюють скрізь! Вони зрос- нівів не було: про нас не забули, і лися з думкою, що вони насправді скоро нас звідси заберуть. годують усю Україну! - Коли ви дізналися, що вас А чого варті страшилки про уже звільняють із полону? дівчинку і монтажну пінку! Спо- Усе відбувалося дуже швидко. чатку говорили про одну нещасну Біля часу дня нам зачитали список дівчинку з Іловайська, потім це тих, кого звільняють, і дали нам була семирічна дівчинка з Ізвари- півгодини на збори та наведення но, потім говорили про 35 жінок порядку. Мені не вірилося у те, із Слов’янська, потім – про 500 із що все вже позаду. Повірив тільки Краматорська. Це ж така сама, ви- тоді, коли сів у автобус і побачив бачте за слово, дурня, як і славно- представників української служби звісна історія із розіп’ятим хлопчи- безпеки, почув рідну мову. ком у Слов’янську. Кожен другий, У Донецьку, коли ми вишикуваяк зомбований, повторює: «Я сам лися перед посадкою в автобус, не видел, но мне рассказывали...» перед нами виступив голова так Ви уявляєте, в якому інформацій- званої ДНР Олександр Захарченному вакуумі вони живуть, якщо ко. Він правив нам своє «напутнє» свято вірять у всю цю маячню? Ми слово. Потім, коли ми зійшли з вдома дітей лякаємо бабайками, а літака у Василькові, нас уже зутам дорослі одне одного страха- стрічав Президент України Петро ють «правосєками» і «озверелыми Порошенко. Ось такий контраст: бандерлогами». одна країна і дві зовсім протилеж- Що за люди утримували ні реалії. вас? Кадрові військові? - Чи непокоїло вас те, що - Ні, не було серед них військо- хтось може назвати вас зрадвих. Це були прості мешканці До- никами? нецької області: шахтарі, підприєм- Нам уже пізніше передали, що ці, люди, які раніше працювали на зрадниками нас ніхто не вважає. фабриках і заводах. До одного се- Але спочатку всякі думки були. паратиста, наприклад, який у мирКоли обмінювали одну з перні часи працював залізничником, ших партій наших полонених приїжджала мама з території, яка хлопців, до мене підійшов солдавже підконтрольна українським тик із нашої бригади (я вже не привійськам, і привозила йому їсти. гадую, хто це) і сказав: «Товаришу - Як ви гадаєте, чи вдасть- майор, дуже вам дякую за те, що ся нам знайти порозуміння офіцери нашої бригади дали нам з цими людьми, маються на усім можливість вижити...» Тоді я увазі прихильники так зва- дійшов висновку, що тоді, в серпні них ЛНР і ДНР? місяці, я вчинив так, як того вима- Це буде дуже проблематично. гали обставини. Дуже велика різниця між ними і - Припускали, що вас зустрінами. Думки різні, ставлення до чатимуть у рідному місті? країни, в якій живемо, теж різне. - По дорозі нас зустрічали в баМені важко відповісти на це запи- гатьох містах, але до Володимира тання. Я гадаю, що це питання вар- ми під’їжджали вже дуже пізно то адресувати нашим політикам. (десь біля третьої години ночі) і - Восени 2014 року в Інтер- тому не чекали, що прийде стільнеті зявився відеоролик, де ки люду. А тут, коли ми в’їхали на наші полонені, серед яких площу, то аж сльози на очі навербули і ви, під дулами авто- нулися. Стільки людей! Рідні, друзі, матів сепаратистів співають знайомі...Усі з квітами, кульками, гімн СРСР. Що підштовхнуло стрічками... Емоції просто переподенеерівців зняти цей відео- внювали: я – вдома, я повернувся ролик? у рідне місто…

- Ви родом із Криму. Як пережили події, що відбувались у минулому році на півострові, чи спілкуєтеся з рідними, які там залишилися? - У дні, коли відбувалась анексія Криму, в душі вирувало море негативних емоцій. Я вважав, що це несправедливо, коли у нас щось крадуть, а ми не можемо з цим нічого вдіяти. Зараз спокійніше реагую на все, що сталося, можливо, через те, що вже минуло стільки часу, і останні місяці були дуже важкими як для мене, так і для моєї родини. Я спілкуюся з батьками, родичами, які залишились у Криму, їх усе нібито влаштовує, вони почали отримувати більші заробітні плати, пенсії. Продуктів харчування у них вистачає, на їх здорожчання вони сильно не нарікають. А ще для них важливо, що в Криму немає «Правого сектора» і можна вільно розмовляти російською. Отакі аргументи! - До Криму не плануєте поїхати? - Хочу, але мене чомусь переслідує думка, що в Чонгарі на КПП висить табличка, де великими буквами виведено моє прізвище і дописано: «В’їзд заборонений». Це, звісно, жарт, але поки про цю поїздку говорити ще рано. - Ви знаєте, що 51-у ОБМр реформовано в 14-у, що був час, коли на адресу нашої бригади линуло чимало звинувачень. Що ви думаєте з цього приводу? - Керівництво країни та ЗСУ повинні були відреагувати якимось чином на те, що відбувалося з 51ою бригадою. Мені здається, що реформування позитивно вплине на подальшу долю нашого військового з’єднання. На адресу 51-ї дійсно сипалося багато каміння, але чомусь ніхто зайвий раз не згадує про те, що саме військові нашої бригади звільнили Лисичанськ, Рубіжне, Сєвєродонецьк, першими взяли Савур-Могилу. Чому ніхто не говорить про те, що серед наших хлопців, яких звинувачують у дезертирстві, є чимало героїв, які ціною власного життя рятували своїх побратимів, техніку, боєприпаси? - Чим плануєте займатися далі? Ви зараз у відпустці чи, можливо, проходите реабілітацію? - Реабілітація мені не потрібна, я вже встиг адаптуватися до нормального життя. Навіть дружина це помітила, сказала, що вона припускала, що буде набагато гірше. Хоча я знаю кількох хлопців, які дуже важко оговтуються від пережитого. Тих, кого випускають із полону, сепаратисти попереджають, що повторно їх ніхто у полон не братиме, їх просто розстрілюватимуть. Отож, у зону АТО колишні полонені навряд чи зможуть повернутися. Нелегкі випробування випали й на долю дружини нашого співрозмовника. Альона Підлісна з першого дня перебування чоловіка у полоні вірила і надіялася, що це ненадовго, що в будьякому випадку він повернеться до рідної домівки. - Альоно, коли дізналися про те, що чоловік у полоні? - Від Ігоря дуже довго не було жодної звістки. Одні го-

ворили, що його поранено, і він знаходиться в одному з російських шпиталів, інші – що його взяли у полон. Мама Ігоря живе в Криму. Після того, як ми втратили з ним зв’язок, вона об’їздила всю Ростовську область, усі шпиталі та лікарні, шукаючи свого сина. Але так і не знайшла. Хлопці, які поверталися із зони АТО, запевняли, що бачили чоловіка живим, але зв’язку з ним не було, тому на думку спадало всяке. Десь у вересні я вперше почула його голос у слухавці мобільного і тільки тоді заспокоїлася. Тоді з’явилася інша проблема: як його звідти визволити? Дружини, матері та сестри наших полонених військовослужбовців завжди трималися разом. Знаєте, у біді воно якось легше разом. Ми разом звертались у різні інстанції, писали колективні клопотання, їздили в столицю, пікетували Верховну Раду України, Адміністрацію Президента. Нас скрізь запевняли: робота ведеться. Ми ж не бачили жодних зрушень, і згодом у багатьох просто опустилися руки. Ми не вірили нікому! А ще ми домовилися: якщо до 1 січня 2015 наших хлопців не відпускають, ми усі збираємося і їдемо в Донецьк. - Донечка запитувала, чому тата так довго немає вдома? - Я їй нічого не пояснювала, нічого не розповідала, їй просто сказали, що тато воює. Вона ще дуже маленька, щоб знати всю правду. Та й, зрештою, мені здається, що в її дитячій свідомості ще немає місця для таких жахливих слів, як полон, катування, голод і холод. Ось старший син Ігоря дуже сумував за татком, говорив, як тільки той повернеться, бабуся йому повні торби харчів приготує. - Що давало сили триматися? - У першу чергу, це дитина, батьки, друзі. Дружини інших полонених також не давали впадати у відчай, телефонували, одна одну підтримували, запевняли, що все буде добре, і наші хлопці скоро будуть удома. - Коли ви дізналися, що чоловік повертається додому? - Я дивилася новини. Там розповідали про звільнення чергової партії наших полонених, і в кадрі на весь зріст я побачила свого чоловіка. І коли він мені зателефонував, я кажу: «Ігорю Володимировичу, я уже знаю, що ви їдете додому...» - Зараз уже заспокоїлися? - У мене таке відчуття, ніби нічого й не було. Я була впевнена, що Ігор повернеться додому, ні секунди в цьому не сумнівалася навіть у найскрутніші часи. - У полоні залишаються ще наші хлопці. Що би ви порадили їхнім дружинам, матерям, сестрам? - Вірити, молитися, надіятися і не падати духом. Ìè â³òàºìî ìàéîðà ²ãîðÿ Ï³äë³ñíîãî ç ïîâåðíåííÿì äîäîìó ³ íàä³ºìîñÿ, ùî âñå, ùî äîâåëîñÿ ïåðåæèòè éîìó òà éîãî ð³äíèì çà îñòàíí³ ï³âðîêó, øâèäêî ðîçâ³ºòüñÿ ³ çàáóäåòüñÿ, ÿê ñòðàøíèé ñîí.

№4 22 СІЧНЯ 2015 РОКУ

НЕВИГАДАНІ ІСТОРІЇ

РІДНЕ МІСТО

КОЛИ ЧУЖІ ЛЮДИ СТАЮТЬ НАЙРІДНІШИМИ… Лілія ПАРАФІН

ñòîð³ÿ áóäü-ÿêî¿ äèòèíè, ïîçáàâëåíî¿ áàòüê³âñüêîãî ï³êëóâàííÿ, - òðàãåä³ÿ. Áî ïðè æèâèõ òà ³íêîëè àáñîëþòíî çäîðîâèõ áàòüêàõ ìàëå÷à çàëèøàºòüñÿ áåç ¿õíüî¿ ëþáîâ³ òà ï³äòðèìêè. Äèòèí³, ÿêà çðîñòàº áåç ìàìè é òàòà, äóæå âàæêî íàâ÷èòèñÿ òóðáóâàòèñÿ ïðî ³íøèõ, â³ääàâàòè òåïëî ñâîº¿ äóø³, ïðîÿâëÿòè í³æí³ñòü òà ëàñêó.

Все, що змалку бачили Світлана та Любомир, – це страшні пиятики батьків, постійні чвари та страшні бійки. У житті цих дітей трапилося так, що зовсім чужі люди стали для них найріднішими, подарували любов, тепло та ласку, яких вони ніколи раніше не бачили. Оксана та Валерій Скібери виховують 4 дітей, 2 з яких - прийомні. Подружжя довго вагалося, адже це велика відповідальність – узяти в родину чужих малюків. - У нашій сім’ї уже підростало двоє дітей, донька Зоряна, якій нині 12 років, та син Максим, йому зараз 9, - розповідає пані Оксана. - Мій чоловік із багатодітної родини, усі його брати та сестри мають по 3 - 4 дитини. Зоряна завжди хотіла, аби й у нашій сім’ї було багато дітей. Вона мріяла про сестричку. Якось донька

сказала мені: «Мамо, давай візьмемо собі маленьку дівчинку, я допомагатиму тобі її доглядати, гратимусь із нею». Ці слова зачепили мене за живе, захотілося допомогти діткам, обділеним батьківським піклуванням. Зрозумівши, що дійсно хочу цього, вирішила поділитися ідеєю з чоловіком. Він спочатку був проти, мовляв, це велика відповідальність, адже не так легко полюбити чужих дітей. Валерій переживав за мене: він цілими днями на роботі, тому усі клопоти ляжуть на мої плечі. Однак згодом, обдумавши все, чоловік таки погодився. Тож рішення взяти прийомних дітей було не спонтанним, ми довго над цим думали усією сім’єю. Зваживши все, порадилися із спеціалістами. Соціальні служби нас підтримали. Пройшовши курси для сімей, які планують стати прийомними, поїхали у будинок дитини у Луцьк. Нам показали півторарічну дівчинку Світланку. Вона, така маленька, дивилася на нас своїми великими оченятами так жалісно, що у грудях відразу щось затремтіло, хотілося якнайшвидше пригорнути її до себе, міцно обійняти і більше не відпускати. У дитини був іще п’ятирічний братик Любомир, який знаходився у дитячому будинку в Ківерцях. Я неабияк переживала, як хлопчик сприйме те, що його хочуть узяти на виховання чужі люди. Він добре пам’ятав своїх рідних батьків, мама навіть інколи приїздила до нього. Наша перша зустріч із

Любомиром пройшла абсолютно не так, як я очікувала. Хлопчик відразу назвав мене мамою. Як після таких слів ми могли не забрати його? Світлана спочатку була дуже спокійною дівчинкою, тихенькою. Вона не пам’ятала свого минулого, тому зростала безтурботною дитиною. З нею важко не було, а от із Любомиром складніше. Він дуже замкнений у собі, ніяк не хотів іти на контакт. У цього хлопця було тяжке дитинство, тому в нього багато комплексів, які ми разом намагаємося подолати, - розповідає Оксана Скібера. Біологічні батьки Любомира та Світлани зловживали спиртним. Спочатку почав пити батько, а потім потягнув у страшну прірву алкоголю і матір. Вони часто билися. За численними сварками та пиятиками рідні мама й тато не мали часу для того, щоб дати дітям найнеобхідніше: любов та ласку. Недобросовісних батьків позбавили батьківських прав, а братика та сестричку розлучили. Зовсім маленьку Світлану помістили у будинок дитини у Луцьку, Любомир потрапив у Ківерці. Коли Оксана та Валерій узяли у свою родину цих дітей, було помітно, що їхнім розвитком ніхто не займався. У свої п’ять із половиною років хлопчик не вмів нормально тримати у руках не те що ручку, а навіть ложку

Ðîäèíà ó ïîâíîìó ñêëàä³

та вилку. Прийомна мама почала активно займатися дитиною. Усією родиною сідали в коло на підлозі та разом грали у розвиваючі ігри. Хлопчик не хотів учитися, він вередував, утікав із кімнати, намагався залишитися наодинці. Він не любив малих дітей, тому часто бив свою рідну сестру Світлану. Хотів до своєї біологічної мами. Оксана крок за кроком потихеньку почала знаходити до хлопчика підхід. Щодня розмовляла з ним про різні життєві ситуації, щось пояснювала йому, вчила граматиці та лічбі. У прийомну родину його взяли у листопаді, а вже у березні Любомира відправили у «Пізнайко». Вчителі казали, що він нічим не відрізняється від тих дітей, які навчались у них із вересня, а за декого був навіть кращим. Усе це завдяки терпінню та наполегливості його прийомних батьків, які ні на мить не опускали рук. Біологічний батько дітей помер. Мама нібито стала на правильний шлях, перестала пити. Вона створила нову сім’ю, у якій народилося ще 3 малюків. За словами пані Оксани, свого часу жінка навіть хотіла забрати Любомира та Світлану, однак далі обіцянок діло не пішло. Можливо, вона зрозуміла, що не дасть ради стільком дітям, Любомиру та Світлані добре у прийомній родині, тут їх люблять та піклуються про

Îêñàíà Ñê³áåðà ç³ ñâî¿ìè ä³òüìè Ëþáîìèðîì, Ñâ³òëàíîþ, Çîðÿíîþ òà Ìàêñèìîì

них. Нині біологічна мама визнає, що своїми дітьми не займалася так, як слід. Вони зрідка спілкуються по телефону, інколи жінка навіть приїжджає до своїх рідних дітей у гості, але мови про те, щоб забрати їх до себе, вже не веде. Та й навряд чи вони захочуть, бо їхня сім’я там, де їх люблять, підтримують та допомагають у всьому. Світланці нині 6 років, вона була дуже маленькою, коли її здали у будинок дитини, тому для неї існують лише одні мама й тато, ті, які були поряд із дівчинкою із самого дитинства, які навчили її любові, навчили робити перші кроки у житті. Любомиру вже 11. Хлопець знає, що у прийомній сім’ї його люблять, сприймають таким, який він є. Тут немає сварок, а панують злагода та спокій. - З біологічною мамою дітей ми в нормальних відносинах. Я не можу судити цю жінку, бо не знаю, що змусило її так нехтувати дітьми, не приділяти їм уваги, - зізнається Оксана Скібера. - Мені з нею немає чого ділити, я виховую дітей до повноліття, а далі вони зможуть самі вибирати, з ким їм залишатися, до кого горнутися. Їхня біологічна мама – це те коріння, яке не відірвеш, тому, на мою думку, я не маю права забороняти бачитися дітям із цією жінкою. Нині основне покликання пані Оксани – це материнство та турбота про дітей. Вона намагається не тільки зробити все, аби її сини та доньки були ситими та охайними, а й знаходить час, щоб поговорити з кожним. Жінка вважає, що діти не повинні лишатися із своїми проблемами наодинці, вони завжди мають відчувати батьківську підтримку, знати: що б не сталося, мама з татом допоможуть. Оксана доволі творча людина. Вишиває хрестиком та бісером. Стіни квартири, у якій мешкає сім’я, прикрашені чудовими роботами господині. Також Оксана любить пекти печиво, торти. Кулінарія завжди приваблювала жінку, вона постійно вдосконалювала свої вміння, експериментувала, пробувала виготовляти щось нове. Нині випікає не тільки для своєї родини, а й на продаж, адже жодна копійка не буде зайвою у такій великій родині. Головним годувальником у цій родині є батько, Валерій Миколайович. Він уже близько 18 років працює на комбінаті хлібопродуктів, у пожежно-сторожовій охороні. На жаль, нам не вдалося поспілкуватися з головою сімейства, бо того дня, коли ми завітали у гості, чоловік був на роботі. Однак почули чимало гарних слів про нього від дружини та дітей, які один поперед одним казали, що дуже люблять свого татуся.

Подружжя Скіберів - працьовиті люди, які не цураються будь-якої роботи. У селі Глинянка, де мешкають батьки, мають чимало землі та неабияке господарство. Пан Валерій має свій тракторець, ним обробляє город. Малеча залюбки їздить у село, адже там чудова природа, свіже повітря, недалеко ліс. Вони з радістю допомагають батькам по господарству. А ще улітку ходять до лісу, збирають чорниці та продають. Цього року за весь сезон ягід кожен із дітей заробив майже по 1000 гривень. За зароблені гроші кожен купував те, що хотів. Батьки привчають малечу до праці, пояснюють, що кожна людина має свої обов’язки, які треба виконувати. Так, прибиранням квартири займаються діти. За хлопцями закріплена одна кімната, за дівчатами – інша, мама прибирає у своїй спальні, коридор – по черзі. Допомагають мамі й поратися на кухні. Як тільки вона починає ліпити пельмені чи вареники, відразу чотири пари рученят приходять їй на допомогу. Під час нашої із Оксаною тривалої розмови дітки ні на хвильку не відходять від неї, туляться з усіх боків.

Ñâ³òëàíêà òà Ëþáîìèð òåïåð çíàþòü, ùî òàêå ñïðàâæíÿ ðîäèíà

У цій родині вітаються ласкаві відносини. Усі діти перед тим, як лягати спати, обов’язково прийдуть та поцілують батьків, побажають спокійної ночі. У мами Оксани та тата Валерія ласки вистачає для всіх. Хлопці ведуть себе трохи стримано, а от дівчатка постійно туляться до матусі, обіймають її. Особливо найменшенька – Світлана. - Я дуже люблю свою маму Оксану та тата Віталія, - говорить 6-річна Світланка. – Вони добрі, ласкаві. Також люблю братиків та сестричку Зоряну, ми часто граємося разом. Нам ніколи не буває сумно, бо завжди знайдемо чим зайнятися. Мені подобається малювати, розмальовувати, а ще битися, - посміхається маленька красуня. – Я займаюся танцями, люблю їздити до бабусі у село. Там проводжу усі канікули. Звісно, серед стількох дітей му-

сить бути лідер, і ним у цій сім’ї є Зоряна, найстарша донька Оксани та Валерія. Дівчинка дуже любить англійську мову, залюбки вивчає її у школі, а додатково ходить до репетитора. Вдома сама вчить іноземної мови своїх молодших братів та сестру. Любомир після її уроків виправив оцінку з цього предмету у школі. Колись дівчинка ходила на танці, однак через хворобу лікарі заборонили їй танцювати. Нині вона, як і мама, вишиває бісером, однак про танці й досі не може забути, каже, що мине трохи часу - і вона все одно буде танцювати. Максим також досить творча дитина. Він займається плетінням із бісеру, навчається танцям. А ще дуже любить вільну боротьбу, але через брак часу не може відвідувати спортивний гурток. Але хлопець знайшов вихід: удома бореться із молодшою сестричкою Світланою. Вона хоч і менша від нього на 3 роки, та образити себе не дасть. Максим дуже добре вчиться. Мама з гордістю показує табель свого сина, де тільки дві 10, решта - 11 та 12. Любомир - найспокійніший із усіх дітей, які зростають у цій сім’ї. Хлопчик доволі скромний. Любить читати, також ходить на танцювальний гурток. Каже, що життя у новій родині йому подобається. Мама Оксана та тато Валерій стали для хлопчика рідними. - Коли я виросту, хочу бути схожим на свого тата, бо він сильний, мужній, розумний. На нас ніколи не кричить і не свариться, - розповідає Любомир. – Маму Оксану люблю, бо вона ласкава, завжди допомагає впоратися із труднощами, підказує, як діяти, коли у мене виникають якісь проблеми. Свою рідну маму я пам’ятаю, зараз інколи говорю із нею по телефону. Але я вже відвик від неї, моя родина тут. На канікулах мені дозволяють поїхати у гості до рідної мами, але я краще поїду у село. Ким я хочу стати, коли виросту? Ще не знаю, але точно ніколи не покину своїх маму й тата. Ñüîãîäí³ Ñâ³òëàíêà òà Ëþáîìèð ïî-ñïðàâæíüîìó ùàñëèâ³, áî âîíè çðîñòàþòü ó ïîâíîö³íí³é ñ³ì’¿, äå ä³òåé ëþáëÿòü, â÷àòü ñïðàâæí³ì æèòòºâèì ö³ííîñòÿì. Ïðàâäó ñêàçàëà ïàí³ Îêñàíà, ùî ð³äíà ìàòè – öå êîð³ííÿ, éîãî íåìîæëèâî â³äð³çàòè. Ö³ ä³òè í³êîëè íå çìîæóòü âèêðåñëèòè ç³ ñâîãî æèòòÿ á³îëîã³÷íó ìàò³ð, áî âîíè íàâ÷åí³ ïðîùàòè, áóòè ìèëîñåðäíèìè òà äàðóâàòè ñâîº äóøåâíå òåïëî ³íøèì. Äÿêóâàòè Áîãó, ùî ó ñó÷àñíîìó, ³íêîëè òàêîìó æîðñòîêîìó ñâ³ò³ º òàê³ ëþäè, ÿê Îêñàíà òà Âàëåð³é Ñê³áåðè, ÿê³ çìîãëè çíàéòè ó ñâîºìó ñåðö³ ì³ñöå äëÿ ïðèéîìíèõ ä³òåé.

РІДНЕ МІСТО

№4 22 СІЧНЯ 2015 РОКУ

ОГОЛОШЕННЯ ТА РЕКЛАМА

КОМЕРЦІЙНА ПРОПОЗИЦІЯ

ÏÏ «Â²ÊÊÎÌ»

Позичу гроші під відсотки. Тел.(097)4369804. На роботу потрібні бармени, офіціанти. Тел.3-51-55. Вкладаємо, шліфуємо паркет. Тел.(098)627 57 11, (066)130 09 57, (093)810 33 10. Послуги автоевакуатора. Тел.(093)760 78 78, (097)183 87 25. Клеїмо шпалери та фотошпалери. Наносимо декоративні штукатурки. Тел.(093)830 42-21.

до сільськогосподарської техніки, автомобілів і тракторів.

ЗАПАСНІ ЧАСТИНИ

Шини, акумулятори, підшипники, фільтри, метизи, ланцюги, гумово-технічні вироби. Інструмент.

Зварювальне обладнання і матеріали. Чекаємо вас за адресою: вул. Віленська, 15 або телефонуйте: (03342) 3-89-33, 3-58-33, (050)3781743, (093)4014460.

ПРИВАТНІ ОГОЛОШЕННЯ

Цемент, шифер, гіпсокартон і комплектуючі, руберойд, бітум, мінвата, пінопласт, ДВП, ДСП, фанера OSB, будівельні суміші

та БАГАТО ІНШОГО

ГУРТІВНЯ Сантехніка БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

м.Володимир-Волинський, вул.Привокзал вул.Привокзальна, 1б Тел 99-7-93 093-8103021 098-6341102 099-2 Тел. 99-7-93, 093-8103021, 098-6341102, 099-2320599

Çàìîâëåííÿ, äîñòàâêà Ëàí àíäøàôòíèé äøàôòíèé äèçàéí

ПРОДАЖ КВАРТИРИ Нерухомість. Тел.(097)436 98 04. 1-кімнатну квартиру на Драгоманова,35а. Тел. (050) 0220520. 2-кімн.квартиру. Є документи на прибудову. Євроремонт, нова сантехніка, льох, опалення автономне. Тел.(068)109 10 75. ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ 10 соток по вул.Зимнівській. Фундамент під забудову. Тел.(063)907 30 99. РІЗНЕ Сучасну кутову прихожу, б/в, у хорошому стані. Тел.(067)347 53 89, (063)357 96 08. Холодильник із морозильною камерою на три відділення. У хорошому стані. Тел. (050) 438 60 51. Візок інвалідний, б/в. Ціна договірна. Недорого! Тел.3-58-62, (098)563 82 67. 2 серванта, б/в, 2 колонки акустичні «Радіотехніка С 90». Тел.(093)877 93 59. М’ясо нутрій та живих нутрій. Тел. (097)902 02 62, (063)122 35 77. Чавунні батареї, б/в. Тел.(096)433 76 73. Комп’ютер Pentium 4 (повний комплект, плоский монітор) – 1500 грн., хлібопічку – 300 грн. Тел. (067)144 68 32. Бідон алюмінієвий (40 л), б/в, в хорошому стані. Тел.(093)810 33 10. Телефон Самсунг Галаксі Джіо S5660 (андроід, сенсорне керув., 1 сім-карта, камера 1 Мп) - 550 грн. Тел.(093)81-099-29. АВТОРИНОК Міні-погрузчик «UNIC-60», 1996 р.в. Тел.(063)795 22 45. Тракторний оприскувач, ємкістю 400 л. Ширина – 10 м. Тел.(063)122 35 77, (097)902 02 62. Citroen Jumpу, 2006 р.в., пасажир, d 2.0 дизель, кондиціонер. Тел.(063)795 22 45. Chrysler Voyager, 2003 р.в., 2.5 d, пасажир, сірого кольору. Тел. (063)795 22 45.

КУПЛЮ Коней, корів, биків, телиць і ДОРІЗИ. Тел.(067)361 66 09, (095)329 47 84. Корів, биків, коней, телиць і ДОРІЗИ. Тел.(067)332 74 33. Шкіру ВРХ та інших тварин. Тел.(063)795 22 45. Свіже пір’я (гуска, качка), б/в подушки, перини. Транспортуємо самі. Тел.(068)562 50 92, (093)830 45 49. Фортепіано в хорошому стані. Тел.(067)966 39 76, Тетяна.

ОРЕНДА Винайму квартиру у Володимирі-Волинському. Тел. (063)546 64 38.

РОБОТА На роботу потрібен офіціант. Тел.(093)814 25 00. Шукаю роботу няні. Є педагогічна освіта та досвід роботи. Тел. (097)595 60 65, (063)259 61 40. Візьму на роботу водія. Тел.(093)560 41 94.

ЗНАЙОМСТВО Шукаю жінку віком 60-70 років. Тел.(063)843 23 15.

ПРОХАННЯ ПОВЕРНУТИ ЗА ВИНАГОРОДУ Загублене бурштинове (янтарне) намисто. Тел.(097)763 02 99, (063)413 56 41.

- ЕКСКЛЮЗИВНІ ГОРЩИКИ, ПІДВАЗОННИКИ РУЧНОЇ РОБОТИ - КВІТКОВІ КОМПОЗИЦІЇ Наша адреса: вул.Ковельська, 107 а. Тел. 093 05 73 425

Гуртівня будівельних матеріалів ЛІДЕР +

ЦЕМЕНТ Наша адреса: вул. Гайдамацька, 24 (колишня вул.Чапаєва), тел.(097)9122368, (095)3548543, (03342) 3-57-47

Сумки барсетки клатчі гаманці рукавички шкарпетки парасолі ШИРОКИЙ ВИБІР, ГАРНІ ЦІНИ! Ринок УСВ, конт.№7 (при вході, навпроти кіоску з кавою).

МАЙСТЕРНЯ З ВИГОТОВЛЕННЯ

КЛЮЧІВ

РИНОК УСВ (ПАВІЛЬЙОН №34)

пропонує у широкому асортименті: -нижню білизну; -піжами; -колготки; -лосини, -легінси; -туніки, светри, плаття.

Висока якість, доступні ціни!

Ринок УСВ, конт.№16 (при вході).

Весільний салон «Вікторія»: -вечірні та весільні сукні; -весільні аксесуари; -оформлення авто; -українські народні костюми; -сумочки-клатчі; -букети із цукерок.

Магазин

Сантехніка

ЗАВЖДИ У НАЯВНОСТІ: -душові гідромасажні бокси; -умивальники, раковини, змішувачі; -бойлери, водонагрівальні котли, водяні помпи; -труби та комплектуючі, батареї, радіатори; -компресори, витяжки; -декоративні люстри, світильники, енерголампи; -електроінструмент, кабель, розетки, вмикачі.

МЕТАЛОПЛАСТИКОВІ ВІКНА ТА ДВЕРІ, ЖАЛЮЗІ, МОСКІТНА СІТКА.

Тел.(067) 256 13 54, (063) 801 47 37, (093) 157 07 78, 3-89-98

Тел.(093)615 38 77, (095)820 92 02.

Наша адреса: вул.Т.Шевченка, 24. ТзОВ «Володимир-Волинський хлібозавод» запрошує до співпраці приватних підприємців та власників вантажних автомобілів для доставки хлібобулочних виробів у торгівельні заклади міста та району. Телефони для довідок: 2-34-90, 3-83-84, (093)936 78 61. Супермаркет «Вопак» запрошує на постійну роботу: -комірника; -касирів, продавців торгівельного залу. Офіційне працевлаштування, соцпакет. Тел.3-30-33, (098)212 11 03, (093)155 86 37.

Адреса: вул.Князя Василька, 6Б, тел.(067)45 79 777.

На роботу в кафе візьмемо офіціантів та посудомийницю. Досвід роботи не обов’язковий. Тел.(067)382 26 79.

ШВИДКА ДОПОМОГА вашому комп’ютеру!

РЕМОНТ, ПРОДАЖ РЕМОНТ, КОМП’ЮТЕРІВ, НОУТБУКІВ. Інтернет - у села. Супутникове телебачення. Прошивка та ремонт тюнерів. Тел.(097)859 83 35, (093)725 84 74.

Відійшли у вічність з 14 по 20 січня: Потапов Володимир Олександрович, 1956 р.н. Бурило Лідія Іовівна, 1927 р.н. Бабій Віра Єгорівна, 1927 р.н. Козачук Надія Захарівна, 1930 р.н. Павловський Микола Степанович, 1931 р.н. Стефаник Лідія Максимівна, 1934 р.н. Хлопенюк Надія Федорівна, 1935 р.н. Смичук Тамара Данилівна, 1922 р.н. Собчук Людмила Володимирівна, 1956 р.н.

Помірні ціни, гнучка система знижок.

ТзОВ «Володимир-Волинський хлібозавод» потрібні на роботу: -комірник готової продукції; -оператор ЕОМ; -водій. Звертатися за адресою: вул.Луцька, 62, тел.2-34-90. Здаємо в оренду приміщення під офіси та склади різних площ на території ТЦ «Євродім» . Тел.(097)436 98 04. На роботу потрібні: - водії-експедитори на MAN (7 т), Івеко (3т); - водії на ЗІЛ-130 (кормовоз), ЗІЛ-130 (самоскид); - трактористи на Т-150, ДТ-75; - охоронці; - електрослюсар. Тел.(067)230 70 75, (093)248 38 90.

Колектив ВолодимирВолинської міської добровільної організації «Спілка Чорнобиль» глибоко сумує з приводу смерті СЕВЕРИНЧУК КАТЕРИНИ ДМИТРІВНИ й висловлює щире співчуття родині покійної.

Вакансії Володимир-Волинського міськрайонного центру зайнятості Характеристика вакансії З/п бухгалтер 2 000 бухгалтер 1 551 викладач вищого навчально1 474 го закладу водій автотранспортних 2 500 засобів водій навантажувача 2 500 електромонтер із ремонту та обслуговування електро2 440 устаткування лікар ветеринарної медицини 3 000 майстер виробничого на1474 (3) вчання механік 3 785 мийник-прибиральник рухо2 800 мого складу оброблювач птиці 3 500 підсобний робітник 2 600 продавець продовольчих 1 230 товарів продавець продовольчих 1300 (2) товарів птахівник 2 400 робітник із догляду за тва3 200 ринами технолог 3 000 тракторист 2 300 тракторист-машиніст сільськогосподарського (лісогос2 000 подарського) виробництва швея 2 028 Можливе працевлаштування осіб, які вимушено залишили місце проживання внаслідок обставин, пов‘язаних із тимчасовою окупацією АР Крим та проведенням антитерористичної операції на сході країни.

№4 22 СІЧНЯ 2015 РОКУ

РІДНЕ МІСТО

РІЗНЕ 20 cічня

Співробітника Володимир-Волинського відділу внутрішніх справ

Миколу Гоменюка

з днем народження вітають колеги!

Юрія Васильовича Вергельського Михайла Степановича Терещука

з днем народження вітає колектив МДО «Спілка Чорнобиль» Хай щастить вам завжди і всюди В розв’язанні життєвих задач, Хай завжди вашим прикладом буде Сила волі, надії й удач. Куди б не вів життєвий шлях, Хай лиш до щастя доля повертає, І кожна мить, неначе птах, Крилом любові й ласки осіняє.

Таїсію Мотику

22 cічня

19 cічня

Миколу Валерійовича Панасюка

з ювілеєм вітають люблячі рідні! Зорить чудова й славна дата, Цей світлий день – твій ювілей. У дім уже заходить свято З вітанням друзів та гостей. Хай незліченні будуть роки, Багаті сонцем та добром, Веселим - спів, легкими - кроки, Хай доля сповниться добром.

Надійного, справжнього товариша, хорошу людину, підприємця

Івана Яковича Ніколайчука

з днем народження вітають друзі! Прийміть найщиріші вітання з цієї світлої нагоди у Вашому житті! Бажаємо Вам міцного здоров’я, бадьорості та завзяття, злагоди в усьому. Аби кожен прожитий день дарував безмежну радість, натхнення та задоволення від праці. Хай Господь примножує Ваші сили на многії літа!

Åêñêëþçèâ íèí³ ó ìîä³,

з 60-річним ювілеєм вітають друзі! Нехай душа у Вас ніколи не старіє, На білій скатертині будуть хліб і сіль, Своїм теплом хай завжди сонце гріє, Слова приємні линуть звідусіль. В житті нехай все буде, що потрібно, Без чого не складається життя: Любов, здоров’я, щастя, дружба Та вічно молода душа!

àáî

Сережки від Серьожки

Лілія ПАРАФІН

åùîäàâíî â ²íòåðíåò³ ïîáà÷èëà îðèã³íàëüí³ æ³íî÷³ ïðèêðàñè ðó÷íî¿ ðîáîòè, âèãîòîâëåí³ ç â³òðàæíîãî ñêëà. Âîíè íàñò³ëüêè ñïîäîáàëèñÿ, ùî çàõîò³ëîñÿ ïîçíàéîìèòèñÿ ç ¿õí³ì àâòîðîì. Âèÿâèëîñÿ, ùî ö³ åêñêëþçèâí³ ðå÷³ - ñïðàâà ðóê ìîëîäîãî ÷îëîâ³êà, ìåøêàíöÿ íàøîãî ì³ñòà Ñåðã³ÿ Âîéòè÷óêà.

Виготовлення вітражів – це давнє ремесло, яким сьогодні володіє досить небагато людей. Однак вітражі з кожним днем стають усе популярнішими. Їх використовують для декору приміщень, для виготовлення окремих виробів, які здатні доповнити інтер’єр. Так, сьогодні можна побачити вітражні вази, бра, картини, підсвічники та багато інших речей, кожна з яких вирізняється оригінальністю. Опанувати таке давнє ремесло наш земляк зумів під час навчання у Косівському училищі декоративно-прикладного мистецтва Львівської національної академії мистецтв.

Сергій змалку був творчою С натурою, любив малювати. З нат великою радістю відвідував вел міську дитячу художню шкоміс лу. Нині висловлює слова вдячності своїм учителям, вдя зокрема Адаму Михалику, зок каже, що вони багато чого каж навчили, дали стимул пронав довжувати шукати себе у дов мистецтві. Після закінчення ми школи вирішив вступити до шк Косівського училища, оскільКос ки чув чимало схвальних відгуків про цей навчальний від заклад. Саме в училищі юнак зак навчився робити вітражі. нав Його дипломною роботою Йо була величезна вітражна бул картина, яка підсвічується ка по боках, «Ніч на Івана Купала». Закінчивши училище, пал Сергій продовжив навчання у Львівській національній академії мистецтв. Місто Лева здавна славилося багатою культурою, там є чимало магазинчиків, у яких продаються сувеніри ручної роботи. Сергій часто заходив до таких торгівельних точок, милувався виробами. Якось замислився над тим, що і він може без проблем створювати вітражну сувенірну продукцію. Ескізи створював сам, адже хотів, аби його витвори були ексклюзивними. Усі речі, які Сергій приносив до магазинів, швидко продавалися. Це дало юнакові поштовх працювати далі, адже, якщо люди платять гроші за його вироби, значить вони чогось варті. Закінчивши у минулому році навчання, Сергій повернувся до рідного Володимира-Волинського. Маючи чимало творчих планів, він почав втілювати їх у життя. Деякі свої вироби уже заніс на реалізацію в один із сувенірних магазинів нашого міста. - Чи важко виготовляти такі неповторні речі? - Для мене ні, я люблю цим займатися, дуже цікаво створювати нові ескі-

ñ³÷íÿ áóëî ï³äáèòî ï³äñóìêè ì³ñüêîãî îãëÿäó ð³çäâÿíî¿ àòðèáóòèêè åòíîôåñòèâàëþ «Ñâÿòâå÷³ð». Çà àêòèâíó ó÷àñòü ó ð³çäâÿíî-íîâîð³÷í³é ïðîãðàì³ ôåñòèâàëþ, çà â³äðîäæåííÿ òà óòâåðäæåííÿ íàðîäíèõ òðàäèö³é ³ îáðÿä³â ïîäÿêó â³ää³ëó êóëüòóðè ³ òóðèçìó îãîëîøåíî Ëåñ³ Äåìáðîâñüê³é, Âàëåíòèí³ Çàëóí³í³é, Òåòÿí³ Òîêàðåâ³é, Ìèêîë³ Ìàòóñåâè÷ó.

Îñü òàê³ åêñêëþçèâí³ ïðèêðàñè âèãîòîâëÿº Ñåðã³é

зи, а потім дивитися, як вони втілились у життя, - розповідає Сергій. - Свої вироби створюю тільки з американського вітражного скла, бо воно досить якісне, хоча й найдорожче. Техніка, за якою працюю, доволі копітка, вимагає уважності та делікатності. Для початку потрібно створити ескіз майбутнього виробу, який складається з кількох окремих частин. Я користуюся тільки своїми малюнками, чужих ідей не використовую. Потім склорізом вирізаю з вітражного скла деталі необхідної форми, шліфую їх. Після обробки кожен елемент потрібно обклеїти мідною стрічкою. Із цих деталей складаю, як пазл, необхідну композицію. Далі викладений малюнок запаюю оловом. Для декорування виробу використовую мідний дріт.

- Скільки часу займає виготовлення прикрас? - Я ніколи не роблю двічі один і той же виріб. Це мій принцип, за яким намагаюся працювати. Хіба що комусь

наступна. Головне, щоб у кожному виробі був певний зміст. - Що зараз користується найбільшою популярністю? - Однозначно все, що пов’язане з

Åòíî-ôåñòèâàëü «Ñâÿòâå÷³ð» çàâåðøèâñÿ За активну участь у новорічно-різдвяній виставці образотворчого мистецтва відзначено місцевих художників Анатолія Бойка, Юрія Донських, Ігоря Мацюка, Адама Михалика, Тетяну Салуху, Зінаїду Петровс, Надію Яцину, Вадима Євтушка, Олену Ющук, Раїсу Міщанчук; викладачів дитячої художньої школи Інну Гарголь, Ярославу Михалик, Ірину Надюкову, Катерину Петрович, Олену Свиридову, Тетяну Омельченко, Сергія Микиту.

Надіслані матеріали не рецензуються і не повертаються. Друк ПП Івановський В.М. 45000, м. Ковель, вул. Черняховського, 14, тел. 8 (03352) 5-94-11

Ñüîãîäí³ ó ìîëîäîãî òàëàíîâèòîãî âîëîäèìèð÷àíèíà Ñåðã³ÿ Âîéòè÷óêà º áåçë³÷ ³äåé, áàæàííÿ òà íàòõíåííÿ ïðàöþâàòè. Éîãî òâîð÷à íàòóðà íå ìîæå ñèä³òè áåç ä³ëà. Ìè áàæàºìî éîìó é íàäàë³ çàëèøàòèñÿ òàêèì àêòèâíèì, ðîçâèâàòèñÿ ³ ðàäóâàòè íàñ íîâèìè îðèã³íàëüíèìè âèðîáàìè ðó÷íî¿ ðîáîòè. Àäæå åêñêëþçèâ ñüîãîäí³ â ìîä³, ³ êîæíà æ³íêà ìð³º ìàòè ñåðåä ñâî¿õ ïðèêðàñ äåùî íåïîâòîðíå.

¯Õ ÂÈÊËÈÊÀËÈ ÄÎ ÇÁ²ÐÍÎ¯

За професійне вокальне мистецтво, відродження і утвердження народних традицій та обрядів відзнаки відділу культури і туризму вручено архієрейському хору Свято-Успенського кафедрального собору (керівник Ірина Федорова), вокальному ансамблю викладачів дитячої музичної школи (керівник Наталія Дуда), вертепу церкви святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії (настоятель отець Євген Рябець).

Засновник ПП «Володимирдрук» Редактор Надія Замрига «Рідне місто Володимир», 44700, м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 10, Тел.: 3-51-50. e-mail: ridnemistov@ukr.net Відповідальність за якість друку несе друкарня.

сподобалася якась річ, і людина попросить зробити їй таку ж. Скільки часу займає виготовлення прикрас? Наприклад, якщо уже готовий ескіз виробу, то процес виробництва найпростішої речі триває близько години. Усе залежить від складності роботи, від кількості елементів, з яких складається композиція. - А звідки ти черпаєш нові ідеї для ескізів? - Якщо вірити тому, що пишеться у моєму дипломі, то я - художник, дослідник, викладач, тож знайти ідею не проблема. А якщо серйозно, то вони приходять самі, інколи навіть непомітно. Ніколи не можна сісти і заставити себе придумати майбутній виріб. Ідей у мене дуже багато, я роблю одну річ і вже у думках планую, як виглядатиме

українською символікою. Переважають синьо-жовті кольори, тризуби або ангели та серця. - Напевно, з такими виробами потрібно бути дуже обережними, вони легко б’ються? - Вітражне скло саме по собі доволі міцне, а стрічка, якою огортаю кожен елемент, укріплює його. При падінні виріб може тріснути, але в жодному разі він не розсиплеться на шматки. - Нині у тебе багато замовлень? - Поки що мені роботи вистачає. В основному свої вироби продаю через Інтернет, тож мої прикраси та сувеніри уже є не тільки у Львові, а й у багатьох інших великих містах України. У Володимирі-Волинському мої авторські вироби поки що є лише в одному магазині. Багато виготовляю прикрас та сувенірів на замовлення знайомих, друзів. - Вітражні жіночі прикраси ручної роботи, напевно, дорогі? - Нині я не працюю заради заробітку. Найперше потрібно розкрутитися, зробити хорошу рекламу своїм роботам. Тому нині зароблених грошей вистачає хіба що на придбання необхідних матеріалів, вартість яких залежить від курсу долара. Сьогодні мої вироби можна придбати від 50 гривень. Усе залежить від їх величини, від складності роботи. Взагалі-то вітражні прикраси та сувенірники – це така собі візитна картка молодого майстра, за допомогою якої Сергій вирішив увійти у світ мистецтва. Цей молодий чоловік займається багатьма видами творчості. Малює картини, робить мозаїки, фрески, сграфіто (декоративне нанесення декількох шарів штукатурки одна на одну). Юнакові цікаво працювати над чимось оригінальним. Так, він створив таку собі трилогію картин (на фото). Три картини можуть розглядатися окремо, та якщо їх повісити одна біля одної, вони створюють певну сюжетну лінію. Таке враження, що це одна величезна картина, просто поділена на три рівних частини.

Для підготовки до матчів на турнірі у Білорусі головний тренер юнацької збірної команди України (U-17) Володимир Циткін викликав 20 футболістів. Серед них і гравці команди БРВ-ВІК воротар Юрій Гаврусевич, захисник Дмитро Бондар, півзахисники Владислав Шкіндер та Іван Антонюк. Сьогодні гравці юнацької збірної проведуть останню гру групового турніру зі збірною Ірану. Матчі за призові місця на турнірі відбудуться 24 та 25 січня.

Свідоцтво про реєстрацію: ВЛ 344-78Р від 26 травня 2009 року Матеріали з позначкою * публікуються на правах реклами. Редакція залишає за собою право на мовностилістичні правки. Тираж 5 000 примірників

Зам.№: 1-265

Зам.№: 1-189

Листування з читачами ведеться лише на сторінках газети. Згідно з «Законом України про рекламу» , відповідальність за достовірність інформації несе рекламодавець.