8__

qŠ`ŠhqŠhj`

У Володимирі-Волинському з 11.02 по 17.02: 6 хлопчиків 3 дівчинки народилися 14 пар одружилися 7 осіб померло

19 ЛЮТОГО

Цього дня вшановується пам’ять преподобного Миколи Студійського. Відсьогодні починалися звірині (вовчі) весілля, тому святого Миколу Студійського називали «вовчим сватом». Цей день вважається одним із найхолодніших у лютому – можуть бути сильні морози та падати сніг. Ці морози ще в народі називали Миколиними.

ЧИТАЙТЕ У НОМЕРІ

Сб

Нд

-1... +20 -1... +60 0... +40 -1... +80

19

Земля ридає, плачуть небеса – країна Сотню з честю поминає…

Пт

Чт

ВШАНУЄМО ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЇВ МАЙДАНУ ЛЮТОГО

2015

ЧЕТВЕР

№8 (297)

ВОЛОДИМИР ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ГАЗЕТА

Ціна вроздріб

1 грн. 50 коп.

Виконавчий комітет міської ради спільно з громадською організацією «Майдан Володимирщини» запрошують жителів міста вшанувати пам’ять героїв Майдану.

20 лютого о 12.00 відбудеться хресна хода з портретами Героїв Небесної сотні від собору Різдва Христового до дошки пам’яті загиблим землякам, учасникам АТО, на головній площі міста, де пройде мітинг-реквієм. О 12.30 поминальний молебень буде відправлено біля меморіальної дошки Героям Небесної сотні.

ПОТЯГ ДО СТОЛИЦІ ТАКИ КУРСУВАТИМЕ

20 лютого минає рік із дня кривавого розстрілу у центрі Києва під час революції Гідності. Цього дня країна поминатиме полеглих наших співвітчизників – Героїв Небесної сотні. Цього дня мільйони українців знову скандуватимуть «Герої не вмирають! Слава Україні! Україна понад усе!» та кластимуть квіти до могил загиблих на Майдані.

Міський голова Петро Саганюк обговорив із головою облдержадміністрації Володимиром Гунчиком питання недоцільності припинення руху потягу «Київ – Львів». Очільник області, у свою чергу, мав розмову з Міністром інфраструктури Андрієм Пивоварським, який пообіцяв, що потяг курсуватиме й надалі. Посприяти у позитивному вирішенні цього питання Петро Саганюк просив і народного депутата Ігоря Гузя. Відповідні листи з проханням не допускати припинення руху потяга були направлені міському голові Нововолинська, головам Володимир-Волинської, Турійської, Іваничівської і Локачинської районних рад. Це дало свої результати. Як нам повідомили на залізничному вокзалі, потяг і надалі курсуватиме за старим маршрутом.

4

Випробування війною, випробування розлукою

Командиру 128-ї бригади полковнику Днями зі шпиталю додому, у Володимир-Волинський, повернувся боєць легендарної 95-ї окремої аеромобільної Житомирської бригади Юрій Степанюк. Ті, хто знає родину Степанюків, Юрія та його дружину Інну, довідавшись, що на фронті наш земляк отримав поранення, друге за рік, і що Інна помчала до чоловіка в госпіталь, неабияк злякалися. Дякувати Богу, наразі життю та здоров’ю Юрія Степанюка нічого не загрожує. р у

9

Сергію Шапталі звання Героя України!

Âîëîäèìèð÷àíêà íàâ÷ຠìàëþê³â ³ç ϳäíåáåñíî¿

Ê

îæíà ëþäèíà îáèðຠñâ³é øëÿõ ó æèòò³, õòîñü ïðîñòî ïëèâå çà òå÷³ºþ, õòîñü ìຠö³ëü ³ ðîáèòü óñå ìîæëèâå, àáè ¿¿ äîñÿãíóòè. Âîëîäèìèð÷àíêà Àíàñòàñ³ÿ Ëèòîâêà äàâíî âèð³øèëà, ùî â³ä æèòòÿ ïîòð³áíî âçÿòè ÿêíàéá³ëüøå. ³ä÷àéäóøíîñò³ ö³é ä³â÷èí³ íå ïîçè÷àòè, âîíà ð³øó÷à, â³äâàæíà, êîìóí³êàáåëüíà òà æèòòºðàä³ñíà. Ó ñâî¿ 23 ðîêè ïîáóâàëà ó áàãàòüîõ êðà¿íàõ ªâðîïè, îá’¿çäèëà ìàëî íå âåñü Êèòàé. Âîíà äîñêîíàëî ñï³ëêóºòüñÿ íå ò³ëüêè ð³äíîþ óêðà¿íñüêîþ ìîâîþ, à é ïîëüñüêîþ, àíãë³éñüêîþ òà êèòàéñüêîþ.

10

Про присвоєння високого звання командиру 128-ї гірськопіхотної бригади, яка дислокується у Мукачевому, полковнику Сергію Шапталі у відеозверненні, яке транслював «5 канал», 18 лютого заявив Президент України Петро Порошенко. Про це глава держави повідомив, перебуваючи в аеропорту «Бориспіль», перед вильотом у зону бойових дій. «Сьогодні я підпишу Указ про присвоєння командиру 128-ї гірсько-піхотної бригади Сергію Шапталі звання Героя України», - відзначив Президент. Нагадаємо, що бійці 128-ї бригади впродовж кількох місяців героїчно обороняли Дебальцеве. Командир бригади, полковник Сергій Шаптала, до недавнього часу обіймав посаду начальника штабу 51-ї ОМБр. У ВолодимиріВолинському проживає родина полковника.

2

ДЕНЬ ЗА ДНЕМ

№8 19 ЛЮТОГО 2015 РОКУ

РІДНЕ МІ МІСТО

Як володимирчани наближали перемогу Ì

èíóëî¿ íåä³ë³, 15 ëþòîãî, âîëîäèìèð÷àíè íå ïðîñòî â³äçíà÷àëè Ñòð³òåííÿ é 26-ó ð³÷íèöþ âèâåäåííÿ ðàäÿíñüêèõ â³éñüê ³ç Àôãàí³ñòàíó. ×èìàëî ç íèõ ç³áðàëèñÿ â ïàðêó «Ñëîâ’ÿíñüêèé», äå öüîãî õîëîäíîãî äíÿ â³äáóâñÿ áëàãîä³éíèé ÿðìàðîê «Íàáëèçèìî ïåðåìîãó», îðãàí³çàòîðîì ÿêîãî âèñòóïèëà ãðîìàäñüêà îðãàí³çàö³ÿ «Îá’ºäíàííÿ «Àêòèâ³ñò». Àáè ï³äòðèìàòè ïàòð³îòè÷íèé çàõ³ä, ìåòà ÿêîãî – çá³ð êîøò³â äëÿ íàøèõ â³éñüêîâèõ, âîÿê³â 14-¿ îêðåìî¿ ìåõàí³çîâàíî¿ áðèãàäè, âîëîäèìèð÷àíè òà ãîñò³ ì³ñòà ïðèõîäèëè ö³ëèìè ðîäèíàìè. Êóïóâàëè, êóøòóâàëè, ðîçãëÿäàëè, ï³äñï³âóâàëè, à ìîæå, é ï³äòàíöüîâóâàëè.

Êóäè æ áåç êóëåìåòà...

Îëåêñàíäð Áàáàíñüêèé äåìîíñòðóº ñó÷àñíó çáðîþ óêðà¿íñüêîãî âèðîáíèöòâà

Рина ЛІДНИЦЬКА Напевно, найбільшу цікавість ярмарчан викликала виставка зброї: бійці 14-ї ОМБр показували зразки озброєння часів Першої та Другої світових воєн і найсучасніше. Старшина артилерійської батареї Олександр Бабанський охоче розповідав глядачам про властивості й можливості сучасної штурмової гвинтівки «Форт 224» українського виробництва. І дорослі чоловіки, й хлопчаки не пропускали нагоди сфотографуватися з нею та ще з кулеметом «Максим». Найменші учасники ярмарку, образно кажучи, не злазили з БТРів, представлених на ярмарку. А ще малі із задоволенням грілися чаєм, а дорослі – кавою та глінтвейном, приготованими на військових кухнях вояками. Зголоднілих частували рибною юшкою, шашликом, фореллю та куркою з грилю, кулешем, якого приготували аж 300 порцій. Не обійшлося

Âèñòàâêà çáðî¿

Íàðîäó â ïàðêó áóëî - íå ïðîøòîâõíóòèñÿ

свято й без вареників, канапок, квашенини, булочок та тістечок, адже участь у благодійному ярмарку взяли близько 20 володимирських підприємств різних форм власності, у тому числі хлібозавод, заклади громадського харчування - «Маяк», «Троянда», «Імпреза», інші. Примітно, що ціни на наїдки та напої були символічними. Ті ж, хто щось купував, як правило, платили чимало поверх імовірної ціни страви. Можна було придбати на ярмарку прихватки, браслети, вироби з полімерної глини, серветки, рушники, збірки поезій волинських авторів, картини й інші мистецькі вироби місце-

ijòëàõè ïèøóòü ïîñëàííÿ íàøèì âîÿêàì

Êîìó òðåáà äðîâà òà äåðåâèíà?

Â

îëèíñüêå îáëàñíå óïðàâë³ííÿ ë³ñîâîãî òà ìèñëèâñüêîãî ãîñïîäàðñòâà ïîâ³äîìëÿº ïðî ïîðÿäîê òà óìîâè ðåàë³çàö³¿ äðîâ ïàëèâíèõ ³ äåðåâèíè äëÿ ì³ñöåâîãî íàñåëåííÿ.

Реалізація паливних дров проводиться безпосередньо в лісництвах, що розташовані та здійснюють господарську діяльність на території проживання громадян, які мають потребу в паливній деревині. На підставі заяви в лісництві видається наряд на відпуск деревини в конкретному лісовому обході. Оплата проводиться згідно з прейскурантом у касі лісництва або в найближчому відділенні банку, який обслуговує зазначене лісництво. Реалізаційна ціна дров складає 170 гривень за 1 кубічний метр для хвойних та м’яколистних порід, 215 гривень за 1 кубічний метр для твердолистних порід (із урахуванням податку на додану

вих художників. Найменші ж учасники акції охоче писали на плакаті побажання на зразок «Я хочу, аби війна якнайшвидше закінчилася», «Щоб усі солдати повернулися додому живими», залишали на папері відбитки своїх долоньок. Не нехтували учасники ярмарку й запропонованими їм розвагами: замовляли в художників дружні шаржі на себе самих, грали в дартс (у якості мішені був портрет Путіна), брали участь у благодійному аукціоні. Серед лотів – капуста, живе порося, меблі, гільзи від боєприпасів та чимало іншої всячини. Одним із лотів була можливість підпалити опудало Путіна (як усі ми знаємо, на Стрітення прийнято спалювати опудало зими, але реалії сьогодення вносять свої корективи в народні традиції). Палало воно яскраво. Усіх, хто завітав на ярмарок, привітали зі сцени в парку «Слов’янський» організатори дійства - очільник волонтер-

ської організації «Об’єднання «Активіст» Костянтин Зінкевич та командир 14-ї окремої механізованої бригади полковник Олександр Жакун.

- Від себе особисто, від імені всіх військовослужбовців нашої бригади висловлюю щиру вдячність усім, хто підтримує нас у цей надзвичайно складний для країни час, - відзначив полковник Жакун. – Волонтерським організаціям, місцевій владі, колективам місцевих навчальних закладів, студентам та школярам, представникам установ, підприємств та організацій, усім небайдужим людям. Дякуємо за вашу допомогу в ремонті техніки, забезпеченні наших солдатів медикаментами, одягом, продуктами харчування, за вашу віру в нас і щирі молитви. Ваші допомога та підтримка наближають нашу перемогу. Слава Україні!

- Дякую всім, хто прийшов на ярмарок, хто підтримує нашу армію. Ви рятуєте тисячі життів, - зазна-

вартість). Реалізація деревини для власних потреб громадян (у тому числі для будівництва) проводиться на підставі довідки сільської (селищної, міської) ради. Відповідно до заяви, в лісогосподарському підприємстві видається наряд на відпуск деревини в конкретному лісництві або на складі. Відпуск деревини проводиться після оплати за цінами згідно з прейскурантом. Документом, який засвідчує законність придбання деревини, є товарно-транспортна накладна (форма ТТНліс), яка видається окремо на кожну одиницю транспорту. На цій накладній ставиться відмітка «для власних потреб». Для отримання сертифікату для забезпечення експортних операцій товарно-транспортні накладні не приймаються. Телефон для консультацій, скарг та пропозицій: 0332 -29-97-10. Василь МАЗУРИК, начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

Дякуємо за небайдужість

15 лютого у Володимирі-Волинському відбувся патріотичний благодійний ярмарок на підтримку українських військових, організований з ініціативи громадського об’єднання «Активіст». Для потреб військовослужбовців, що перебувають на сході України, було зібрано близько 100 тисяч гривень. Хочу подякувати всім, хто брав участь у ярмарку, а також тим, хто не залишився байдужим, а прийшов допомігти нашим захисникам. Дякую за підтримку. Дякую за небайдужість. Тільки разом ми – сила. Міський голова Петро САГАНЮК чив Костянтин Зінкевич. - І якщо після сьогоднішньої акції ми зможемо придбати для наших бійців те, що зробить їх сильнішими, то тим самим ми наблизимо перемогу та мир, яких всі так прагнемо. До вечора у парку лунали патріотичні пісні та композиції у виконанні військового оркестру, вихованців вокальної студії «Ладомир» міського центру позашкільної освіти, гурту «Володимирські козаки», Сергія Шишкіна та інших. Як стало відо-

мо, в ході ярмарку було зібрано близько 100 тисяч гривень для потреб бійців 14-ї ОМБр. За словами Олександра Жакуна, за ці кошти буде закуплене найнеобхідніше, зокрема прилади нічного бачення для наших вояків. ³äòàê, øàíîâí³ ÷èòà÷³, ñï³ëüíèìè çóñèëëÿìè ìè, â³ðèòüñÿ, âæå íåçàáàðîì ïåðåìîæåìî ó â³éí³ ç îêóïàíòîì, ÿêèé ïðèéøîâ íà íàøó çåìëþ.

Линуть слова подяки Мені, інваліду І групи, доволі важко самій зводити кінці з кінцями. Чимало коштів доводиться витрачати на лікування, інколи грошей не вистачає навіть на найелементарніші речі та продукти харчування. Але світ не без добрих людей. Дякувати Богу, знайшлися ті, хто постійно допомагає мені, підтримує. З якими б питаннями я не звернулася до міського голови Петра Саганюка, він завжди вислухає і допоможе. Ніколи не відвертається від моїх проблем і генеральний директор ТзОВ «ГерборХолдинг» Олег Борбелюк.

Продуктами харчування допомагають директор Володимир-Волинського комбінату хлібопродуктів ДП ДАК «Хліб України» Володимир Тишкун, який безкоштовно надає мені борошно, Віктор Гарбуль, працівник ТзОВ «АгросвітВолинь», привозить овочі. Також хочу висловити подяку Володимиру Савчуку, Ользі Волчак, родинам Крищуків (село Острівок) та Лущуків (село Свійчів). Дякую вам, добрі люди, за те, що не залишаєте мене наодинці зі своїми проблемами. Нехай ваша доброта та щирість сторицею повернуться до вас. Наталія Поліщук

Âè òåæ çíàéøëè ó ñâîºìó ðàõóíêó çà åëåêòðîåíåðã³þ çàéâ³ ê³ëîâàòè? Лілія ПАРАФІН

Í

àïåâíî, ÷è íå êîæåí æèòåëü ì³ñòà, îòðèìàâøè ðàõóíîê çà ñïîæèòó â ñ³÷í³ åëåêòðîåíåðã³þ, çäèâóâàâñÿ, ïîáà÷èâøè ñóìó, ÿêó äîâåäåòüñÿ ñïëàòèòè. Äåõòî â³äðàçó ïî÷àâ çâ³ðÿòè ïîêàçíèêè ë³÷èëüíèêà. ßê ç’ÿñóâàëîñÿ, åíåðãåòèêè ïðîñòî äîïèñóþòü ñïîæèâà÷àì ê³ëüêà ê³ëîâàò.

Лідія Михайлівна, пенсіонерка, мешканка ВолодимираВолинського, не може зрозуміти, чому повинна платити більше, ніж спожила.

- Я завжди справно сплачую

за електроенергію, збираю усі квитанції, слідкую за показниками лічильника. У січні працівники Володимир-Волинської філії ПАТ «Волиньобленерго» контрольний показник зняли 21 числа. Коли прийшов рахунок, то у ньому, крім суми, яку треба сплатити за спожиту електроенергію, були ще якісь нарахування. Замість 45 гривень мені потрібно заплатити 53,55. А от сусідці додали менше. Ми не можемо зрозуміти, звідки взялися ці цифри, адже боргу в нас не було, переймається Лідія Михайлівна. Ми поцікавились у начальника абонентського відділу Володимир-Волинської філії ПАТ «Волиньобленерго» Юрія Каленського, чому в рахунках за

спожиту в січні електроенергію є донарахування. І кількість доданих кіловат у всіх різна.

- Міністерство енергетики та вугільної промисловості рекомендувало ПАТ «Волиньобленерго» проводити розрахунки за спожиту електроенергію за повний календарний місяць. Тобто, необхідно знімати контрольні покази лічильників у всіх споживачів станом на 1 число кожного місяця. Технічно зробити це неможливо. Тому з 1 січня 2015 року ПАТ «Волиньобленерго» змінило порядок розрахунків за електроенергію. До стандартного нарахування додатково проводиться так зване планове донарахування за період від кінцевого зняття показників до

кінця місяця, виходячи з середньодобового споживання за минулих 12 місяців. Донарахування є індивідуальним і залежить від того, скільки ви споживаєте електроенергії і якого числа знятий контрольний показник. Наприклад, ваше середньодобове споживання електроенергії 5 кВт. Показники лічильника були зняті 20 числа, до кінця поточного місяця залишилося ще 10 днів, за них вам і проводиться донарахування (10х5 кВт=50 кВт). Тобто, потрібно буде заплатити ще за 50 кВт електроенергії. Застосування даного методу нарахування обсягів споживання електроенергії за календар-

ний місяць для фізичних осіб дозволить уніфікувати систему розрахунків і зменшити розбіжності між споживанням та оплатою електроенергії, які часто виникають між споживачами і підприємством.

- А якщо людина не використає стільки електроенергії, скільки їй дописали?

- Щомісяця після зняття контрольного показника буде проводитися перерахунок. Якщо у споживача є переплата, вона буде зарахована на наступний місяць. Більш детальну інформацію знайдете на сайті ПАТ «Волиньобленерго». Зареєструвавшись в особистому кабінеті споживача, зможете слідкувати за усіма

своїми оплатами, бачити суму нарахування, тарифи. Окрім того, матимете можливість самостійно вносити показники лічильника і проводити електронний розрахунок за спожиту електроенергію. Також на цьому сайті є розділ «Питання – відповідь», де кваліфіковані фахівці дадуть відповідь на будь-яке ваше запитання.

КОНФЕРЕНЦІЯ ЧОРНОБИЛЬЦІВ

22 лютого о 12.00 в офісі громадської організації (вул. Ковельська, 29) відбудеться звітно-виборна конференція міської організації «Спілка «Чорнобиль».

ЯКЩО У ВАС Є «ПЕНСІЙНІ» ЗАПИТАННЯ

20 лютого з 9.00 до 10.00 відбудеться «пряма лінія» з начальником управління Пенсійного фонду України у місті Володимирі-Волинському та районі Ларисою Анатоліївною Величко. Телефонуйте за номером 2-39-79.

КОШТИ СІМ’Ї ЗАГИБЛОГО ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ Надійшла субвенція з обласного бюджету для надання матеріальної допомоги (100 тис. гривень) сім’ї загиблого військовослужбовця Дмитра Головіна, який брав участь в антитерористичній операції на сході України.

3

Ушанували пам'ять воїнів-«афганців» Поховали ще одного військового

15

ëþòîãî ó âîëîäèìèðñüêîìó õðàì³ ñâÿòîãî Þð³ÿ Ïåðåìîæöÿ â³äáóëàñÿ ïàíàõèäà çà âñ³ìà ïîëåãëèìè ï³ä ÷àñ â³éíè â Àôãàí³ñòàí³ óêðà¿íñüêèìè âî¿íàìè, â òîìó ÷èñë³ é íàøèìè çåìëÿêàìè, âîëèíÿíàìè òà âîëîäèìèð÷àíàìè, ÿê³ çàãèíóëè íà ÷óæ³é â³éí³.

Після заупокійної молитви біля пам’ятника загиблим у локальних війнах, що біля Юріївського храму, відбувся мітинг, до пам'ятника поклали квіти. Присутніх із 26-ою річницею виведення радянських військ із Афганістану (наразі у Володимирі-Волинському проживає 312 учасників локальних війн, 75 «афганців» відійшли в інший світ уже після повернення з Афганістану) привітали міський голова ВолодимираВолинського Петро Саганюк, голова міськрайонної організації ветеранів Афганістану Іван Омельчук, голова міськрайонної організації ветеранів війни та праці Володимир Сєдой. Вони побажали присутнім на зустрічі «афганцям» міцного здоров’я, добра, злагоди в

родинах, мирного неба над головами. За активну участь у роботі міськрайонної організації ветеранів Афганістану та патріотичному вихованні молоді Петро Саганюк нагородив Почесними грамотами міської ради учасників бойових дій Володимира Коровченка, Володимира Вовка та Віктора Зіньковця. Напередодні ж дня вшанування пам’яті учасників локальних воєн мер Володимира-Волинського зустрівся з вдовами та рідними загиблих в Афганістані, висловив їм співчуття, вручив грошові допомоги та квіти. Зустрівся Петро Саганюк також із нашим земляком, учасником АТО, бійцем 95-ї окремої аеромобільної Житомирської бригади Юрієм Степанюком, який наразі реабілітується вдома після поранення. Юрій Степанюк також отримав від міського голови грошову допомогу, подякував йому, а також генеральному директору підприємства «Гербор-Холдинг» Олегу Борбелюку та іншим володимирським бізнесменам за підтримку як його особисто, так і бійців 95-ї бригади. «РМ»

НОВІ КАДРОВІ ПРИЗНАЧЕННЯ

Вандалізм чи нажива? Рина ЛІДНИЦЬКА

Ï

ÿòíèöÿ, 13-å, ðîçïî÷àëàñÿ ç íå íàäòî ïðèºìíî¿ íîâèíè - ó ïàðêó «Ñëîâ’ÿíñüêèé» çíîâó çðîáèëè øêîäó. Ðàí³øå ëàìàëè äåðåâà, òðîùèëè ëàâêè é ï³äâ³ñíèé ì³ñò, ÿêèé âåäå ç ïàðêó â ñåëî Çàð³÷÷ÿ. Íà öåé ðàç ï³øëè äàë³ – äåìîíòóâàëè é âèêðàëè ôðàãìåíòè áðóê³âêè ç àëå¿ îáàá³÷ öåíòðàëüíîãî äæåðåëà, äå âîëîäèìèð÷àíè òà ïðè¿æäæ³ ùîäíÿ íàáèðàþòü âîäó.

Не інакше, як нечиста сила носила зловмисників у парку й відібрала їм розум. Бо як інакше пояснити їхні дії? Людям при здоровому глузді таке на думку не спаде.

- Зникнення бруківки вранці виявили двірники, - коментує крадіжку начальник управління житлово-комунального господарства та будівництва виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Віктор Фіщук. - Відверто кажучи, мені просто бракує слів… Буквально перед Водохрещем капітально відремонтували підвісний міст через Лугу. Сьогодні там знову зламані перила. Біля пам’ятника Шевченку висаджено калинову алею – близько 10 саджанців уже зламано… Знаєте, вчора моя п’ятирічна донька прийшла з садочка й каже: «Тату, а правда, не можна ламати калину?» Правда, кажу, бо ж

№8 19 ЛЮТОГО 2015 РОКУ

НОВИНИ

РІДНЕ МІСТО

це дерево, воно живе, йому боляче. Донька каже: «Ні, не тому. Бо якщо зламаєш калину, то не буде України...» Очевидно, в особин, які не втомлюються робити шкоду в парку, розвиток нижчий, ніж у п’ятирічної дитини. Бо вона розуміє, що можна, а що ні, а їм – невтямки. Безперечно, в зв’язку з викраденням бруківки звернемось у правоохоронні органи, сподіваємося, зловмисники незабаром будуть знайдені й покарані. Викрадену бруківку замінимо, наново відремонтуємо лавки й міст, підсадимо дерева. Але доки так триватиме? Цей процес не може бути безкінечним…

P.S. Кажуть, у наступні після нашого візиту до парку «Слов’янський» дні бруківки там ще поменшало.

З кінця січня директором культурномистецького центру призначено Катерину Петрович. Катерина Іванівна народилася 26 серпня 1990 року у нашому місті. Навчалася спочатку у НВК «ЗОШ №3-ліцей», потім – у педагогічному коледжі ім. А.Ю.Кримського, пізніше – в Кременецькому гуманітарнопедагогічному інституті ім.Т.Г.Шевченка, а згодом - у Рівненському державному гуманітарному університеті. Закінчила магістратуру в Прикарпатському національному університеті ім. Василя Стефаника. З вересня 2014 року Катерина вчителювала у міській дитячій художній школі, в якій колись теж навчалася. За знаком Зодіаку – Діва, улюблений колір – бузковий, улюблена страва – все, що добре приготовлене. В людях Катерина не терпить підлості, дуже цінує відвертість.

Ó

з Володимирщини

ìèíóëó ñóáîòó ÂîëîäèìèðÂîëèíñüêèé ðàéîí ïðîùàâñÿ ùå ç îäíèì âî¿íîì, ÿêèé çàãèíóâ ï³ä ÷àñ âèêîíàííÿ ñëóæáîâîãî îáîâ’ÿçêó ó Êðàìàòîðñüêó, óðîäæåíöåì ñåëà Ñâ³é÷³â Ìèõàéëîì ²ëëÿøóêîì.

На схід України кадровий військовий, сержант радіолокаційних військ потрапив 3 лютого цього року. Військова частина Михайла знаходилася за 45 кілометрів від зони активних бойових дій.

10 лютого терористи почали масовий обстріл міста Краматорськ, унаслідок чого постраждали не лише військові, а й мирні жителі. Того трагічного дня військовослужбовці, які знаходились у приміщенні своєї частини, почули на плацу якийсь хлопок і вийшли подивитися, що трапилося. Серед тих, хто вибіг на вулицю, на жаль, був і наш земляк. У Михайла влучило чимало осколків… У 35-річного волинянина вдома залишилися старенькі батьки, дружина та син-п’ятикласник. «РМ»

Øòðàôè çà ïàðêóâàííÿ íà ãàçîíàõ ³ äèòÿ÷èõ ïëîùàäêàõ Для декого з володимир-волинців закони не писані. Пересвідчитись у цьому можна, зазирнувши у будь-який двір житлових багатоповерхівок, де тротуари, газони, дитячі майданчики поступово перетворюються на суцільну автостоянку, незважаючи на те, що паркування автомобілів у неналежних місцях заборонено законом. Проблема навіть не в тому, що автомобілі позбавляють жителів багатоповерхівок територій, яких і так бракує, заважають двірникам прибирати. А що робити у випадку, коли трапиться пожежа вночі? Авто з рятувальниками просто не зможе під’їхати до будинку. Автомобіль швидкої допомоги має менші габарити, але і йому іноді складно дістатися до місця призначення. Питання паркування автомобілів у недозволених місцях неодноразово

піднімалося на сесіях міської ради та інших нарадах. Міський голова Петро Саганюк направив лист начальнику Володимир-Волинського відділення ДАІ МВ УМВС України у Волинській області Олександру Демчуку, в якому просив посилити контроль за дотриманням водіями правил дорожнього руху, особливо в частині недопущення паркування у дворах багатоповерхівок, на газонах та дитячих майданчиках. Найбільше скупчення транспорту зафіксовано у дворах на вулиці Ковельській,106, 108 та 142. Днями надійшла відповідь, що за період з 27 січня по 9 лютого працівниками ВолодимирВолинського ВДАІ складено три протоколи за адміністративні правопорушення (ст.122 ч.1 КУпАП) за паркування у дворах багатоповерхівок, на газонах та дитячих майданчиках.

Затримали зброю

Â

íî÷³ 18 ëþòîãî ó ì³æíàðîäíîìó àâòîìîá³ëüíîìó ïóíêò³ ïðîïóñêó «Óñòèëóã» áóëî âèÿâëåíî àðñåíàë çáðî¿ òà áîºïðèïàñ³â, ÿê³ íàìàãàâñÿ íåçàêîííî âèâåçòè ç Óêðà¿íè 33ð³÷íèé ìåøêàíåöü Êèºâà.

Під час проведення спільного огляду легкового автомобіля «Фольксваген-Пасат» було виявлено 23 патрони 12 мм калібру, 66 патронів 9 мм калібру до гладкоствольної мисливської рушниці, пістолет для відстрілу гумових куль «Вій» (9мм).

 ì³ñò³ ïîäåéêóþòü...

Зброю та боєприпаси було вилучено та передано працівникам Володимир-Волинського УМВС для проведення експертизи. Ярослава МЕЛЬНИК, начальник прес-служби Львівського прикордонного загону

Ати-бати йшли солдати повз… Карпюкової хати? «Â Саме під такою назвою в рубриці «Чутки над БУГом» Інтернет-видання "БУГ" (bug.org.ua) надрукувало ось цей матеріал. З огляду на актуальність теми, робимо передрук, зберігаючи стилістику та орфографію автора.

Трафунки 5 років тюрми за викрадення автомобіля та мотоцикла

До чергової частини ВолодимирВолинського МВ УМВС України у Волинській області з повідомленням про крадіжку автомобіля звернувся місцевий житель. Через декілька годин мешканець одного із сіл району повідомив, що в нього викрали мотоцикл. Працівники міліції провели ряд оперативно-розшукових заходів та слідчих дій та встановили, що два жи-

³éíà – íå ìàòè ð³äíà, ³ íå ïðàö³âíèê ïàñïîðòíîãî ñòîëó – äîì³âêè ìîæíîâëàäö³â âîíà íå îìèíàº, ³ ïð³çâèùà äëÿ íå¿ óñ³ ð³âí³. Õî÷à, íàïåâíå, âñå æ òàêè ïðèãàëüìîâóº á³ëÿ âåëè÷íèõ, ìîæíà ñêàçàòè, ìóçåéíèõ ñïîðóä ïîìåøêàíü íàðîäíèõ äåïóòàò³â Âåðõîâíî¿ Ðàäè. Àëå, ÷èí çàñòóïíèêà ðàéîííîãî ãîëîâè, áà íàâ³òü äåïóòàòà ðàéðàäè – äëÿ â³éíè òà äÿäüê³â ³ç ïîâ³ñòêàìè íå ïîêàçíèê…

Готуватися до того як не потрапити в лави Збройних Сил України Павло телі Володимир-Волинського району, змовившись, вирішили викрасти мотоцикл. Викотили його на сусідню вулицю, однак завести транспорт не змогли. Тоді зловмисники зайшли на подвір’я іншого житлового будинку та викрали автомобіль. Слідчим відділенням ВолодимирВолинського МВ УМВС України у Волинській області було розпочато кримінальне провадження за вчинення злочину, передбачене ч. 2 ст. 289 (незаконне заволодіння транспортним засобом) Кримінального кодексу України. Провадження направили до

Карпюк почав ще із грудня 2014 року. На стіл голови Володимир-Волинської районної ради Андрія Оніщука ліг папір, де Павло Вячеславович “накрапав” (як умів) підстави для того, аби не бути мобілізованим. Виявляється персона першого заступника настільки важлива, що його необхідно “забронювати” і ні в якому випадку на службу не пускати. У додатку до цієї петиції – табличка із одним єдиним прізвищем “Карпюк П.В.” як персони, яку бронює райрада. Підставою цієї броні є набір незрозумілих цифр та букв, типу “пп.2, ч.1 ДД…”

– розшифрувати офіційними методами подібне не можливо. Спадає на думку ,

що це якийсь таємний шифр, відомий лише пан Карпюку? Коли Андрій Оніщук відмовився підписувати такий документ і попросив пояснити, що це за “ієрогліфи”, отримав нового листа з черговим набором посилань на усі відомі Карпюку законодавчі акти нашої держави (їх не так вже й багато). І тоді “вредний” голова не відреагував на його лист. І ось – те, чого Павло Карпюк так боявся – сталося: повістку на нього таки у військкоматі виписали… Відтак солдат-водій Карпюк почав усілякими способами уникати радісного моменту

суду, під час засідання обвинувачені повністю визнали свою вину. Володимир-Волинський міський суд Волинської області засудив молодиків до п’яти років позбавлення волі з іспитовим строком тривалістю два роки.

Конфлікт між подружжям стався біля одного з розважальних закладів міста. Дружина вийшла з помешкання до магазину, повертаючись додому, побачила знайомих чоловіків, які відпочивали у кафе, між нами зав’язалася розмова.

31-річний чоловік, не дочекавшись дружини вдома, вийшов їй назустріч. Побачивши жінку в компанії незнайомців, підійшов та схопив її за горло, потягнув до дороги й ударив кулаком в обличчя. Коли жінка впала, чоловік продовжував наносити удари ногою по її тілу. Він не реагував на вмовляння ви-

Побив дружину через ревнощі

29-річна жителька міста звернулася до чергової частини ВолодимирВолинського МВ УМВС України у Волинській області. Жінка повідомила правоохоронцям про те, що її побив чоловік.

отримання повідомлення про те, що він вкрай необхідний державі у лавах ЗСУ. Вдома представники військкомату Павла Вячеславовича ніяк застати не могли. Довелося чатувати першого заступника у приміщенні районної ради. Коли все ж пан Карпюк зрозумів, що його “оточили” – крізь сльози (сподіваємось) радості отримав повістку…» Не секрет, що й у нашому ВолодимиріВолинському є чимало «видатних» осіб, які позиціонують себе борцями за Україну, Волинь, Володимир та ледь не кожного його мешканця. Про них - у наступному номері. «РМ»

падкових свідків припинити розправу. Слідчим відділенням ВолодимирВолинського МВ УМВС України у Волинській області розпочато кримінальне провадження за вчинення правопорушення, передбаченого ч.

1 ст. 125 (умисне легке тілесне ушкодження) Кримінального кодексу України. Триває слідство. Чоловіку загрожує покарання у вигляді одного року виправних робіт. Аліна МАТУСЕВИЧ, помічник начальника ВолодимирВолинського міськвідділу внутрішніх справ по взаємодії з громадськістю

4

№8 19 ЛЮТОГО 2015 РОКУ

Õî÷ó ñêàçàòè… Василь, підприємець: - Ми повинні пам’ятати не лише про наших Героїв Небесної сотні, про родини загиблих, а й про скривджених і скалічених на Майдані, про тих, чиї долі зламав цей жахливий режим. А ще ми повинні докласти усіх зусиль, аби добитися справедливого суду для тих, хто винен у смертях, каліцтвах та інших злочинах проти нашого народу. Але гуртуватися ми повинні не довкола ненависті, а довкола любові, довкола вищої мети. Такою має стати побудова нової держави, тієї, котру бачили в своїх мріях загиблі герої і за котру вони віддали життя. Ірина, продавець:

- У ці поминальні дні важко знайти слова, бо кого ми нині поминаємо? Старців? Чоловіків, які встигли побачити життя? Також ні. Молодих парубків та чоловіків, які у мирний час віддали свої життя за нашу щасливу долю. Про нашу тодішню владу ми говорили погано, але коли почали розстрілювати свій народ, всі в один голос сказали: влада - кривава. Хто дав їй право піднімати руку на свій народ? Ніхто! А хто сьогодні відповів за всі ці злодіяння? Також ніхто. Нині якраз час показати, що ніхто не забутий і ніщо не забуте. Людмила, домогосподарка:

- Я вважаю, що завдяки героїзму тих людей, що стояли, а деякі й загинули на Майдані, ми змогли подолати злочинний режим Януковича. Схиляю голову перед кожним із цієї Небесної сотні, хто не пошкодував свого власного життя. Зважаючи на останні події в нашій країні, бачу, що хорошого попереду мало. Але як би там не було, я переконана: ліпше майбутнє для нашої держави неодмінно настане. Адже цього хочуть усі українці, цього хоче сам Господь Бог. Наталія, учитель: - Сьогодні цю боротьбу, яку розпочали Герої Небесної сотні, продовжують бійці на сході України, захищаючи українську землю від окупанта. Я маю надію, що наші військові вестимуть боротьбу за ту Україну, про яку мріяли Герої Небесної сотні, до переможного кінця.

РІДНЕ МІСТО

СУМНІ ДАТИ

Земля ридає, плачуть небеса – країна Сотню з честю поминає… Тетяна ПАЛАЄВСЬКА

20

ëþòîãî ìèíຠð³ê ³ç äíÿ êðèâàâîãî ðîçñòð³ëó ó öåíòð³ Êèºâà ï³ä ÷àñ ðåâîëþö³¿ óäíîñò³. Öüîãî äíÿ êðà¿íà ïîìèíàòèìå ïîëåãëèõ íàøèõ ñï³ââ³ò÷èçíèê³â – Ãåðî¿â Íåáåñíî¿ ñîòí³. Öüîãî äíÿ ì³ëüéîíè óêðà¿íö³â çíîâó ñêàíäóâàòèìóòü «Ãåðî¿ íå âìèðàþòü! Ñëàâà Óêðà¿í³! Óêðà¿íà - ïîíàä óñå!» òà êëàñòèìóòü êâ³òè äî ìîãèë çàãèáëèõ íà Ìàéäàí³.

21 листопада 2013 року, всього за тиждень до запланованого підписання угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Азаров, тоді голова діючого Кабінету Міністрів, оголосив, що підписання не буде, принаймні, не на майбутньому саміті у Вільнюсі. Після цього був спонтанний народний протест по всій Україні, який переріс у добре організовану національну революцію, котра зосе-

редилася у Києві, на майдані Незалежності. Перша акція розпочалася того ж дня на Майдані приблизно о 22.00. Згодом людей, які були не згідні з тим, що країна звернула з євроінтеграційного курсу, з кожним днем ставало більше. Пізніше протести народу проти режиму Віктора Януковича отримали назву революція Гідності. У ніч з 30 листопада на 1 грудня «Беркут» розігнав протестантів, б’ючи їх гумовими та пластиковими кийками. Багато хто з протестуючих студентів отримали важкі поранення, один із них помер, кількох заарештували. Це людей не спинило, а перетворило протест на справжню революцію. Далі були Марш мільйона», День гідності, мирний автопробіг до Межигір’я, ухвалення диктаторських законів, штурм на Грушевського, кривавий День Соборності 22 січня та захоплення адміністрацій. Фінальним і найбільш драматичним етапом революції стали події у Києві

(ôîòî 1)

18-20 лютого, в ході яких загинуло більше сотні протестувальників, кілька сотень було травмовано. Найбільша трагедія сталася 20 лютого 2014 року. У цей день безжальні вбивці тодішньої злочинної влади розстріляли понад сім десятків найкращих синів нації. Їх назвали Небесною

Волиняни з Небесної сотні

Âàñèëü Ìîéñåé

Åäóàðä Ãðèíåâè÷

Рік тому Волинь була оповита смутком - люди ховали чотирьох своїх земляків, які загинули на Майдані. Іван Тарасюк, Сергій Байдовський, Едуард Гриневич, Василь Мойсей ще більше року тому жили, раділи, мріяли… У холодні лютневі дні 2014 року їх убили. Жорстоко й підступно. За те, що не скорилися, що не захотіли бути рабами у своїй державі. На рідну Волинь молоді чоловіки повернулися у трунах, із розбитими тілами і нескореними серцями. Найстаршому із загиблих було 28, наймолодшому - 20. На Любешівщині, у селі Деревок, зустріли 28-річного Едуарда Гриневича. Нововолинськ проводжав 23-річного Сергія Байдовського, десятки тисяч

Ñåðã³é Áàéäîâñüêèé

лучан прийшли віддати останню шану 21-річному Василеві Мойсею. Ківерцівщина провела в останню путь 20-річного Івана Тарасюка. У дні поховань, 22-23 лютого, плакали діти, бабусі та дідусі, жінки й чоловіки. Втирали сльози юнаки, які несли у домовинах своїх друзів та колег. А матері... Вони щось шепотіли, пригортали та цілували своїх синів, вмиваючи себе та їхні тіла слізьми. Вони не хотіли вірити, що це востаннє, що хвилина-друга - і їхня дитина потрапить у вічний морок холодної могили. Здавалося, що снайпер, який на Майдані поцілив у молодих чоловіків, одним пострілом убив ще й цих матерів. У той час, коли одні вже чубилися за посади у за-

Слово Президента

20 лютого - День Героїв Небесної сотні. Президент України Петро Порошенко вже підписав Указ «Про вшанування подвигу учасників революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної сотні». Віднині на знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під час революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське

²âàí Òàðàñþê

тишних владних кабінетах, а інші вивозили золоті батони та унітази, ці хлопці відстоювали свободу своєї країни та її європейське майбутнє. Вони вже усвідомлювали, що пісні та жарти закінчилися, а розпочалися «криваві танці» на Майдані. Але це їх не спиняло. Любов до України додала сил, і там, на Майдані, прикриваючись хто чим міг, вони пішли під кулі. Убивці на Майдані та ті, хто їм віддавав накази, рано чи пізно відповідатимуть перед людьми, власною совістю і Богом. А ми, ті, задля кого волинські хлопці відійшли у Вічність, повинні постійно пам’ятати кривавий лютий 2014 та героїв, які ціною власного життя здобували нам свободу і краще майбутнє.

сотнею - українців, які загинули на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській, людей, які загинули за честь, за волю і за свою Батьківщину. Свої життя за Україну там поклали й четверо молодих волинських чоловіків. Рік тому на Майдані людей ставало з кожним днем усе більше. Їх уже не можна було залякати. Нікому не були потрібні підбадьорюючі слова кожен знав, чому він на Майдані і заради чого дивиться смерті в обличчя. Ці сміливці співали Гімн, стоячи обличчям до тих, хто прийшов на зачистку. Вони тулилися одне до одного, коли на лютому морозі їх обливали з водометів, вони підставляли одне одному плече, коли невідомо звідки прилетіла перша куля снайпера. З самого початку революційних подій нікому й на думку не могло спасти, чим усе це обернеться. На початку слова «Слава Україні! Героям слава!» видавалися простим вітанням. Вони звучали занадто часто, як і інші, постійно вживані гасла, котрі кричала заведена юрба: «Банду - геть!», «Україна - понад усе!», «Слава нації! Смерть ворогам!» і т.д. Але це було тільки тоді, коли Євромайдан ще був мирним і веселим, коли народ жартував із тодішньої влади та танцював під хіти Руслани та Вакарчука. Коли ж з’явилися перші загиблі, все змінилося. Ці вигуки набули іншого значення. З цими словами на устах помирали герої, розстріляні зухвалими снайперами. З цими словами незнайомі одне одному люди гуртувалися, намагалися сховатися від сліпої кулі, врятувати і захистити поранених. Після цих лютневих подій на Майдані «Слава Україні! Героям слава!» перестало бути лише вітанням. Відтоді і до сьогодні ці слова - данина шани найкращим, котрі в найважливіший момент не злякалися і пожертвували собою заради кращого життя в цій країні.

Неофіційним гімном Героїв Небесної сотні стала лемківська тужлива народна пісня «Пливе кача по Тисині» у виконанні гурту «Піккардійська терція».

майбутнє України, щороку 20 лютого відзначатимуть День Героїв Небесної сотні. З 18 по 22 лютого по всіх містах України відбудеться вшанування пам’яті Героїв Небесної сотні. У ці дні в Києві буде відкрито інсталяцію під назвою «Промені гідності». Ліхтарі, які символізуватимуть душі активістів Майдану, будуть встановлені на кожному місці, де були вбиті Герої Небесної сотні.

22 лютого майже в усіх містах України пройде марш Миру, який відбудеться за участі представників духовенства, громадськості та міжнародних делегацій. У ці поминальні дні родичі загиблих Героїв Небесної сотні отримають державні нагороди -

(ôîòî 2)

Ніхто не забутий, ніщо не забуте… Минув рік після кривавих подій на Майдані. В країні уже з’явилися перші вулиці та площі, названі на честь героїв Майдану. У навчальних закладах та музеях відкриті куточки та дошки пам’яті про тих, хто загинув на Майдані. Впродовж зими-весни 2014 року щонайменше 30 вулиць і площ у різних населених пунктах України були названі на честь Героїв Небесної сотні. Площа Героїв Євромайдану в Тернополі отримала свою нову назву 23 січня 2014 року, вже наступного дня після загибелі перших жертв зіткнень - Сергія Нігояна, Юрія Вербицького та Михайла Жизневського. Протягом лютого 2014 площі та вулиці Героїв Майдану з’явилися у Вінниці, Дніпропетровську, Козятині, Кіровограді, Луцьку, Ніжині, Каневі, Олевську та Знам’янці.

Небесна сотня - прийнята в Україні збірна назва загиблих учасників акцій протесту (Євромайдану) у грудні 2013 - лютому 2014 року. 21 лютого 2014 року офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього дня на Майдані відбулось прощання із загиблими повстанцями, яких у жалобних промовах уже назвали Героями Небесної сотні. У листопаді, коли в країні відзначали першу річницю революції Гідності, в нашому місті відкрили меморіальну дошку Героям Небесної сотні (фото 1). Вона розташована у людному місці, а тому є найкращим нагадуванням для того, щоб ми не забували тих, хто віддав своє життя в ім’я перемоги та справедливості. А вкарбовані там слова «Небесній сотні! Простіть, хлоп’ята, і спочиньте з миром, простіть і не тримайте, просим, зла… Ви показали, що Вкраїна має силу, а сила не помре, вона завжди жива! Герої не вмирають!» - ще одне підтвердження того, що жертовність Героїв Небесної сотні має назавжди закарбуватися у свідомості кожного українця, адже саме ці події змінили хід історії України. Згодом такі дошки пам’яті Героям Небесної сотні були облаштовані біля костелу святого Йосафата Української Греко-Католицької церкви (фото 2) та собору Різдва Христового. З того часу біля портретів загиблих постійно лежать квіти та горять лампадки… Окрім того, майже в усіх навчальних закладах відкриті куточки пам’яті героям, які загинули на Майдані.

24 лютого минулого року депутати Верховної Ради України прийняли постанову «Про вшанування учасників збройних конфліктів під час мирних акцій протесту». Документ доручав наступному Президентові України присвоїти звання «Герой України» полеглим під час збройних конфліктів упродовж листопада 2013 р. - лютого 2014 р. в Україні. У березні до закону були внесені зміни, що передбачали нагородження також і смертельно поранених на Майдані. Новообраного Президента України Петра Порошенка було інавгуровано 7 червня 2014, але протягом більше ніж 5 місяців звання «Герой України» так нікому з загиблих на Майдані і не присвоїли. Громадськість обурювалася, а Президент не поспішав. Під час покладання Петром Порошенком квітів до пам’ятного хреста загиблим на вулиці Інститутській вранці 21 листопада з нагоди річниці від початку революції Гідності кілька сміливців висловили своє обурення просто в обличчя Президенту. Цього ж дня Петро Порошенко підписав указ, згідно з яким звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) було присуджено 99 особам.

З ЖИТТЯ ГЕРОЇВ

РІДНЕ МІСТО О

№8 19 ЛЮТОГО 2015 РОКУ

9

Випробування війною, випробування розлукою Рина ЛІДНИЦЬКА

Ä

íÿìè ç³ øïèòàëþ äîäîìó, ó ÂîëîäèìèðÂîëèíñüêèé, ïîâåðíóâñÿ áîºöü ëåãåíäàðíî¿ 95-¿ îêðåìî¿ àåðîìîá³ëüíî¿ Æèòîìèðñüêî¿ áðèãàäè Þð³é Ñòåïàíþê. Ò³, õòî çíຠðîäèíó Ñòåïàíþê³â, Þð³ÿ òà éîãî äðóæèíó ²ííó, äîâ³äàâøèñü, ùî íà ôðîíò³ íàø çåìëÿê îòðèìàâ ïîðàíåííÿ, äðóãå çà ð³ê, ³ ùî ²ííà ïîì÷àëà äî ÷îëîâ³êà â ãîñï³òàëü, íåàáèÿê çëÿêàëèñÿ. Äÿêóâàòè Áîãó, íàðàç³ æèòòþ òà çäîðîâ’þ Þð³ÿ Ñòåïàíþêà í³÷îãî íå çàãðîæóº.

- Коли чотири місяці тому я повертався на фронт після поранення й відпустки, то їхав із повним бусом добра. Міський голова Петро Саганюк подбав про те, аби для бійців нашої бригади (за великим рахунком, чужої для володимирчан) було зібрано необхідне, за що йому та всім небайдужим велика подяка від наших хлопців, - відзначив Юрій Степанюк, який на фронті з перших днів війни. Свого часу він працював тренером у спортивному клубі «Любарт». Перед тим же, як піти на фронт, – механіком у Володимир-Волинській філії «Волиньобленерго». Родина, робота – все, як у всіх. Мобілізували Юрія 23 березня минулого року, під час першої хвилі. На Донбас він потрапив у складі 95-ї Житомирської штурмової бригади, в якій служить і понині

в званні сержанта. Сам же себе називає вільним стрільцем.

- Юрію, Ви… кіборг?

- Ні… Кіборгами називали хлопців, які тримали сам аеропорт, я ж був тільки поблизу нього, тому не можу так себе називати… Чи була в мене думка уникнути мобілізації тоді, навесні? Та ні… Якщо призвали, значить, треба йти, значить, я потрібен. На початку квітня минулого року наша бригада вже була в Добропіллі Донецької області, - пригадує Юрій. - Це неподалік Краматорська та Слов’янська. Як нас зустріло місцеве населення? Погано… Навіть зараз, після перебування, нехай і нетривалого, під владою так званої ДНР, багато хто з тамтешніх жителів хоче до Росії, хоче федералізації. Декому, щоправда, ДНР розплющила очі, але таких, на жаль, не так багато, як би хотілося. Більшість же жителів Донбасу не втомлюються паплюжити все українське. Вимагаючи при цьому українських пенсій та всю решту соціальних виплат. Особисто мені зовсім не хочеться, аби за мої гроші, за сплачені мною податки годували людей, які мають таке ставлення до України й до всіх українців. Вони просто сміються з нас… Їздять на звільнені українські території з окупованих отримувати пенсії й тому подібне й лають на всі лади державу, яка ці пенсії виплачує. Дивно, чи не так? Зрештою, не хочеться про них навіть говорити. Нехай політикою займаються ті, хто за це гроші отримує, а я робитиму свою справу, - каже Юрій, притримуючи поранену руку. Розповідає, що заживає вона швидко. Та чи загоїться до того часу, як чоловіка мають демобілізувати, невідомо, бо часу залишилося місяць.

- Ймовірно, після демобілізації в якості резервіста я буду при-

писаний до своєї 95-ї бригади. Й якщо мене надумають знову мобілізувати, то направлять саме туди. Це радує: служити доведеться з людьми, яких знаю, яким довіряю. Стосунки з товаришами по службі в мене склалися чудові. Знаєте, на війні людину видно одразу: хто вона, яка, чим дихає й на що здатна. І хлопці з 95-ї стали для мене справжніми побратимами. Воювати нам довелося по всьому Донбасу, практично в усіх найгарячіших точках, починаючи зі Слов’янська та Краматорська. Кілька разів були біля Донецького аеропорту, в Пісках: завозили хлопцям, які там тримають оборону, необхідне. Крайнім же для мене став бій у Спартаку, що за два кілометри від Донецького аеропорту.

- Поранення отримали там?

– Так. Бандитська куля, - жартує Юрій. - Прилетіла 18 січня… Дякувати Богу, кістки цілі, а все решта – наросте (як зазначалося, це вже друге поранення в Юрія. Влітку він був поранений у ногу. – Авт.). Зі Спартака мене та інших поранених евакуювали в госпіталь. Першу операцію мені зробили в Красноармійську, другу – в Харкові. Згодом було ще три операції в Києві. Після цього проходив реабілітацію в Ірпені, а тепер проходжу її вдома.

- Юрію, чи вистачить нашим бійцям сил, аби вигнати ворога зі свої землі?

- Вистачить. І сил, і мужності, й рішучості. Не вистачає лише наказів. А щодо нових мінських домовленостей… Звичайно, перемир’я потрібне, якщо його дотримуються. У випадку ж із нашим ворогом воно ні до чого доброго не призведе. Таке вже було. Будь-які угоди, підписані з Росією, як казав свого часу Бісмарк, не варті паперу, на якому написані… Я не вірю в те, що ворог притримуватиметься

режиму тиші, що почне відводити озброєння. Як буде далі? Не в моїй компетенції робити такі прогнози. Але все колись закінчується, й ця війна закінчиться теж… І Україна в будь-якому випадку в ній переможе. Я в це вірю.

- Не секрет, що чимало українців уже не хочуть мати жителів Донбасу своїми співвітчизниками через те, що вони зробили й роблять…

- Як би не було, Луганська й Донецька області – це Україна. Величезна кількість людей, не згідних із політикою так званих ДНР та ЛНР, виїхали з окупованих територій на «велику землю». Щодо тих, хто там залишився… Можливо, якщо вони бачитимуть, що Україна про них піклується на ділі, а не на словах, то змінять свої переконання. Вони ж думали, що з ними буде, як із кримчанами. Але сталося не так. Отримали, що мають, війну. Разом із тим, я зустрічав хлопців із Донбасу, які, відправивши свої родини з окупованої території, воювали пліч-о-пліч із нами, за Україну. Але були й інші, ті, хто відправив свої родини в мирну Україну, де

їм дали прихисток, годують, одягають. Самі ж вони воюють проти України…

-Що найбільше запам’яталося за майже рік, проведений на фронті?

- Новий рік. Ми тоді стояли в Слов’янську. Прийшли з товаришем з блокпосту й відразу ж пішли спати, нічого не святкуючи. І це була чи не найкраща подія за весь цей час. Що стосується підтримки наших вояків, то нашій бригаді, як і іншим, зараз найбільше не вистачає тепловізорів і запчастин. В моральному ж плані хлопцям дуже важко через те, що місяцями не бачать своїх рідних. Надзвичайно приємно, коли нам телефонують, пишуть, надсилають малюнки. Це свідчить про те, що про нас пам’ятають, за нас переживають. В такі моменти, чуючи рідний голос у телефоні, розглядаючи дитячий малюнок, надзвичайно чітко усвідомлюєш, чому ти тут, зі зброєю в руках, за кого й за що воюєш – за рідну землю, за дружину, за дітей, за всіх, хто дорогий твоєму серцю… Й мені надзвичайно пощастило - є за кого воювати.

Дружина Юрія Степанюка, Інна, мовчки слухає нашу з її чоловіком розмову. Й лише наприкінці додає, що рік, який минув, рік, впродовж якого Україна воює, для неї – як 10 років, стільки всього було пережито й вистраждано.

- Як сприйняла те, що чоловік іде на фронт? Жахливо, шок… Але Юра прийняв рішення, і я мусила його підтримати. Звичайно, і я, і діти (Юрій із Інною виховують сина Олексія та доньку Ольгу. – Авт.) надзвичайно важко переживали розлуку. Були й сльози, й молитви, телефонні дзвінки, новини, розглядання карти Донбасу - аби зрозуміти, де зараз наш тато. Коли влітку чоловіка поранили, він не зізнавався мені в цьому впродовж 3 тижнів. А цього разу, коли отримав поранення в руку, відразу ж зателефонував. Зустрілися ми вже в Києві. Взагалі, перебувати там, у госпіталі, страшенно важко. Дивитися на хлопців зі страшними ранами неможливо без сліз… Щастя, що в шпиталях є небайдужі люди, волонтери, які опікуються бійцями, як рідними. Забирали ми Юру зі шпиталю разом із дітьми, всією родиною. Зараз я набагато спокійніша, ніж була ще місяць тому, бо чоловік поряд. Друзі кажуть: «В тебе наче крила виросли!» Чи змінився чоловік? Я цього не відчула. Єдине, що можу сказати напевне, що він щасливий бути вдома, поряд із рідним. І мені, і дітям хочеться якомога більше часу проводити вдома, поряд із ним. Íèçüêèé óêë³í Þð³ºâ³ çà òå, ùî âîþâàâ çà íàñ, çà Áàòüê³âùèíó. Çè÷èìî éîìó ÿêíàéøâèäøîãî îäóæàííÿ, é íåõàé ðîäèíó Ñòåïàíþê³â á³ëüøå í³êîëè í³ùî íå ðîçëó÷àº. Âñ³õ áëàã âàì!

Про мобілізацію та псевдопатріотів Âàëåíòèíêè äëÿ âî¿í³â Лілія ПАРАФІН

Ó

ïîíåä³ëîê, 16 ëþòîãî, ï³ä ÷àñ îïåðàòèâíî¿ íàðàäè âèêîíóâà÷ îáîâ’ÿçê³â â³éñüêîâîãî êîì³ñàðà îáëàñíîãî â³éñüêîâîãî êîì³ñàð³àòó Ðîìàí Êóëèê ïîâ³äîìèâ, ùî â ðàìêàõ ïåðøîãî åòàïó 4-¿ õâèë³ ìîá³ë³çàö³¿ ç Âîëèí³ âæå â³äïðàâèëè íà ï³äãîòîâêó 900 á³éö³â òà ìîá³ë³çóâàëè 10 îäèíèöü òåõí³êè. Çà éîãî ñëîâàìè, ïëàí ìîá³ë³çàö³¿ âèêîíàëè íà 70%. Êîì³ñàð óòî÷íèâ, ùî â äåÿêèõ ðàéîíàõ íå ñïðàâëÿþòüñÿ ç âèêîíàííÿì ïëàíó, çîêðåìà ó ÂîëîäèìèðÂîëèíñüêîìó, Òóð³éñüêîìó, Ðàòí³âñüêîìó, Êîâåëüñüêîìó, Êàì³íüÊàøèðñüêîìó, Ñòàðîâèæ³âñüêîìó.

Те, що жителі Володимирщини не надто охоче йдуть до військкоматів, підтвердив і військовий комісар Володимир-Волинського об’єднаного військового комісаріату майор Руслан Яцій. За його словами, наш військкомат виконав лише 40% плану мобілізації.

Під час трьох хвиль мобілізації на Волині у 2014 році військкомати подали у розшук близько 2,5 тис. осіб, що ухиляються від служби.

- 4 хвиля мобілізації проходить доволі важко. Є люди, які досить безвідповідально ставляться до цього питання. Вони систематично не відчиняють двері працівникам військкоматів, або родичі кажуть, що їх немає вдома, - розповідає Руслан Яцій. – Доходить навіть до таких абсурдних випадків, коли чоловік, якому принесли повістку, видає себе за іншу людину. Перевірити докумен-

ти, які посвідчують особу, ми не маємо змоги. Тих, кого не можемо знайти впродовж певного часу, подаємо у розшук. З ними працюватимуть правоохоронці. Ті військовозобов’язані, які не з’явилися для проходження медичного огляду, нестимуть адміністративну відповідальність. Але є в нас і такі, хто пройшов медогляд і отримав бойову повістку, але до військкомату не прийшов, на них буде відкрито кримінальне провадження. Причин того, чому люди так неактивно йдуть до військкомату, можна знайти багато, а найголовніша - безвідповідальність. Дехто відкрито говорить: «Чому я маю йти, от як оголосять військовий стан в країні, тоді підемо всі». Хоча я переконаний: той, хто переховується зараз, не поспішить захищати країну і при військовому стані, якщо такий буде введено, - зазначив військовий комісар. Як виявилося, серед тих, хто ухиляється від військової служби, є чимало досить відомих у нашому місті людей. Відверто була здивована, почувши від військового комісара прізвища деяких депутатів місцевих рад і так званих громадських активістів. Виявилося, що ці палкі патріоти готові захищати свою країну, демократію, але… тільки з рупорами та плакатами у руках на вулицях мирного та спокійного ВолодимираВолинського, а ще - сидячи на дивані та дописуючи у соцмережах та на власних Інтернет-сайтах. Критикувати нинішню владу, бачити чужі помилки, звинувачувати в бездіяльності інших… Це не вимагає великих зусиль і, даруйте, розуму. Імітація бурхливої діяльності на благо людей – це їхнє амплуа. У цьому й головна біда нашої країни, що дуже вже багато у нас псевдопатріотів, які вміють гарно говорити, з’являються у

потрібному місці, у потрібний момент, саме там, де є публіка, вдаючи щиру любов і переживання за країну. А насправді… Сидять у теплих домівках, показуючи свій патріотизм там, де нестрашно, нехолодно, й ворог у приціл тебе не бачить.

12 лютого Верховна Рада ухвалила доопрацьований закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів», у якому передбачене покарання за ухиляння від мобілізації, – ув’язнення на строк до 5 років. На противагу байдужості й, не побоюся цього слова, боягузтву окремих громадян є чимало добровольців, які самі приходять до військкомату, бо їм несила сидіти вдома, коли там, на полі бою, їхній мир і спокій захищають інші. За словами військового комісара, здебільшого це зрілі чоловіки, яким уже за 40. Вони розуміють, що всі ми опинились у досить важкому становищі, коли потрібно захищати свою країну не гучними словами, а рішучими діями, зі зброєю у руках, ризикуючи власним життям. Над тим, як боротися з тими, хто ухиляється від мобілізації, вже не раз задумувалися державні мужі. Наприклад, депутат Верховної Ради Семен Семенченко пропонує, аби ті, хто не хоче йти воювати, платили кілька тисяч доларів у державний фонд. Ці кошти йтимуть на забезпечення бійців АТО. На думку ж військового комісара ВолодимирВолинського районного об’єднаного військового комісаріату Руслана Яція, це неправильно. Бо воюватимуть добровольці й ті, хто не має грошей.

Â

³éíà âñ³õ íàñ âèïðîáîâóº: íà ì³öü, íà ñèëó, íà â³äâàãó, íà ùèð³ñòü ïî÷óòò³â. Öüîãîð³÷ ñâÿòî çàêîõàíèõ òèñÿ÷³ óêðà¿íö³â ³ óêðà¿íîê ïðîâåëè â ðîçëóö³. Ïåðø³ – íà ôðîíò³, ùîìèò³ ðèçèêóþ÷è æèòòÿì, äðóã³ – â òèëó, â ìîëèòâàõ çà âî¿í³â, ó ÷åêàíí³ òà ç³çíàííÿõ ó êîõàíí³. Íåõàé òåëåôîíîì, íåõàé ïîäóìêè, à ìîæå, ëèñòîì…

Від імені, напевно, всіх українок, чиї кохані нині боронять державу на її східних кордонах, до наших бійців у переддень свята Валентина звернулися студентки Володимир-Волинського педагогічного коледжу. За допомогою своїх викладачів, Оксани Білик, Лесі Дембровської, Лариси Мєчнік, вони створили десятки валентинок, у які вклали серця та душі. В багатьох із таких валентинок не просто малюнки, а й вірші, молитви, зізнання в коханні, прохання повернутися живими. В кожній із таких валентинок – віра в вашу силу, вашу звитягу й у ваше якнайшвидше повернення, наші захисники. На вас чекають. З любов’ю…

Пробач, життя одне, і треба жити… Пробач, бо не сказала це тобі. Пробач, та я не можу розлюбити. Пробач, бо досі люблю я ті очі голубі. Пробач, бо говорила часто лишнє. Пробач за те, що було й далі є. Пробач, та як у сон глибокий поринаю, То в сні я очі ці шукаю І хочу відчувать їх на собі, А як проснусь, то бачу, Що ти десь там, тебе нема. І страшно робиться мені від того, Що розумію - ти десь там, А може, вже й нема… Тому прошу тебе, благаю: ВЕРНИСЬ ЖИВИМ, БО Я ТЕБЕ ЧЕКАЮ! Інна СИДОРУК P.S. Âðàíö³ 16 ëþòîãî òàíê³ñòè íàøî¿ áðèãàäè îòðèìàëè âñ³ âàëåíòèíêè.

10

№8 19 ЛЮТОГО 2015 РОКУ

РІДНЕ Р РІД НЕ МІСТО

ЦІКАВІ ЗНАЙОМСТВА

Âîëîäèìèð÷àíêà íàâ÷ຠìàëþê³â ³ç ϳäíåáåñíî¿ (Продовження. Початок на стор.1) Лілія ПАРАФІН Нині Анастасія живе та працює у Китаї, тож поспілкуватися з нею було доволі важко. Але все ж таки вона знайшла кілька хвилин, аби розповісти про своє цікаве життя. Настя навчалась у загальноосвітній школі №3, потім – у міській гімназії. Змалку дівчинка була творчою натурою, активною та непосидючою дитиною, якій усе було цікаво. Потяг до творчості, мабуть, передався від мами, Оксани Сергіївни. Вона грає на фортепіано, працює у музичній школі, яку закінчила і Настя.

Âå÷åðÿ ó êîìïàí³¿ äðóç³â

Навчаючись у гімназії, дівчина завжди брала участь у всіх культурних заходах, які проводилися у закладі. Деякий час була солісткою одного з музичних гуртів нашого міста. Настя завжди любила активно проводити своє дозвілля. В одинадцятому класі дівчина сказала мамі, що хоче навчатись у Польщі. Оксана Сергіївна завжди підтримувала усі рішення своєї доньки, тож і це сприйняла із розумінням.

- Хтось підкинув Насті ідею здобувати вищу освіту у Польщі, - розповідає мама Анастасії. - Донька в Інтернеті почала шукати навчальні заклади, свій вибір зупинила на університеті у місті Жешув. У школі вона вивчала англійську мову, добре її знала, а от з польською була проблема, тому почала відвідувати репетитора. У Жешуві Настя обрала для себе факультет європеїстики. Вивчала європейське право, міжнародні економічні відносини, культуру та політику Європи. Моя донька була не тільки гарною студенткою, а й брала активну участь у культурному житті університету, співала в університетському хорі. Фотографії Насті є на рекламних брошурах цього навчального закладу. Звісно, я дуже пишалася успіхами своєї дитини, завжди молилася за неї. Саме під час навчання Настя почала подорожувати Європою. Побувала в Німеччині, Франції, Італії, Боснії і Герцеговині. Їздила здебільшого автостопом. Нам, українцям, важко у це повірити, а для європейців подорожувати у такий спосіб цілком нормально. Настя розповідає, щоб

побачити світ, не обов’язково мати величезний гаманець, аби тільки вистачило на найелементарніші речі: їжу та дорогу. Якщо ти відкритий та позитивний, то на твоєму шляху завжди знайдуться такі ж люди, і вони в разі потреби залюбки тобі допоможуть. У студентські роки Настя навіть брала участь у змаганнях, хто швидше добереться автостопом до певної країни. Команда доньки перемогла, переможці отримали путівки на відпочинок у Швеції. Один семестр Настя навчалась у Португалії, поїхала туди по обміну студентами. Для мене це був дуже великий стрес, адже в цю чужу й таку далеку країну вона вирушила сама, не знаючи мови, не маючи ніяких знайомих. Але донька заспокоювала, мовляв, скрізь живуть добрі люди. Це був досить великий досвід для неї, який згодом їй стане в пригоді. Настя розповідає, що у Європі люди відкриті, вони не ховають своє життя за сімома замками, не акцентують увагу на проблемах, а навпаки – намагаються помічати тільки хороші моменти у житті. Провчившись 3 роки і здобувши диплом бакалавра, донька вирішила почати ретельно вивчати Азію. Вступила до університету у Варшаві. Там навчання проводилося англійською мовою, китайську ж вивчали дуже поглиблено. Зрозуміло, що за 2 роки досконало вивчити цю доволі складну мову в польському університеті неможливо. Тож після закінчення навчання Настя вирішила поїхати до Китаю, аби вдосконалити свої знання. Через Інтернет Анастасія знайшла роботу, приблизно окреслила шлях, який доведеться подолати, і вирушила у невідому, але таку цікаву країну. Оселилася дівчина у північній частині Китаю, у місті Чин-Шан.

- Дуже важко було адаптуватися до клімату. Приїхала я наприкінці листопада, а в цю пору на півночі Китаю доволі холодно і сиро, - розповідає Анастасія.

- Опалення там немає, тож навіть у приміщенні не можна було зігрітися. Китайці пристосовані до таких умов, а от мені було важко. Я навіть захворіла. Не відразу звикнула й до китайської їжі. Хліба там узагалі не їдять, як і картоплі. Дуже сумувала за українським борщем. У дитячому садочку я навчала малюків англійської мови. Принцип навчання полягав у тому, що дітки цілий день перебувають у англомовному середовищі. До речі, там дуже здібні діти, уже у 3 роки вони із легкістю вивчають іноземну мову. Швидко пристосуватися до менталітету цієї країни можна: варто просто не заморочуватися, а жити за їхніми правилами. Разом зі мною працювала полька Кася, з нею ми відразу подружилися, під-

тримували одна одну, були наче дві рідні душі. У тому регіоні, де жила Настя, працювало доволі багато промислових підприємств. Там було настільки забруднене середовище, що люди навіть випрану білизну не вивішували на вулицю. Тож дівчина почала шукати собі іншу роботу, у більш екологічно чистому регіоні. Переїхала на острів Шау-Шан. Там знайшла роботу вчителя англійської мови в одній із шкіл. На цьому острові вона була одна іноземка, тож з нею часто фотографувалися перехожі просто на вулиці. Насті нерідко доводилося чути, що вона особлива і дуже гарна. Життя у цьому районі їй подобалося, там просто неймовірна природа, чисте повітря. Та й робота була набагато легшою, адже працювала із старшими дітьми і не цілий день, а

йозно ставляться до свого здоров’я. Якщо захворіють, то рідко коли п’ють пігулки. У них зовсім інша система лікування – це різні трави, масажі, голковколювання. Люди там набагато простіше ставляться до усього матеріального, вважають, що важливіше те, що у тебе на душі, аніж який на тобі одяг. У сільській місцевості дуже розвинені дітки, як фізично, так і розумово. Вони дихають свіжим повітрям, тому рідко хворіють. У школу ходять за 10 кілометрів, доволі здібні до навчання, мають хорошу пам'ять і залюбки вчаться. За словами Анастасії, після обіду у Китаї прийнято відпочивати. Тому у цю пору будь-де можна побачити людей, які лягли відпочити. Наприклад, у парку, біля магазину, автостоянки. Крадіжок там майже немає. Люди звикли довіряти одне одному. Більшість меш-

Íàñòÿ ç ì³ñöåâèìè ìåøêàíöÿìè

канців цієї країни не мають власного житла. Вони орендують помешкання у держави. Тому китайці не прив’язані до одного місця, вони вільно можуть їздити країною і постійно змінювати своє життя.

- Інколи складається таке враження, що у Китаї поєднані одразу кілька епох. На дорозі водночас можна побачити і дорогу автівку, і старий дерев’яний віз. Правил дорожнього руху у китайців майже не існує, як і світлофорів. У них є спеціальна сигнальна система, яка і вказує, кому та як їхати.

всього кілька годин. Як тільки у дівчини з’являвся вільний час, вона намагалася подорожувати. Об’їздила мало не весь Китай, познайомилася з побутом деяких поселень, які живуть окремими групами. Кожна з них має свої традиції. Побувала і у Лаосі, дуже сподобалося одне плем’я, де жінкам прийнято ходити тільки у чорному одязі, малювати зуби чорною фарбою.

- Китайці - дуже привітні люди, відкриті та щирі. Усі вони багато працюють. Сер-

Подарую тобі Володимир! Тетяна ПАЛАЄВСЬКА

Ï

ðèäáàòè ñóâåí³ð ÷è ÿêóñü ð³÷ íà çãàäêó ï³ä ÷àñ ÷åðãîâî¿ ïî¿çäêè – öå âñå îäíî, ùî âçÿòè íà ïàì’ÿòü øìàòî÷îê êðà¿íè ÷è ì³ñòà, äå ïîáóâàâ. Íàïðèêëàä, ïëÿøêà âèíà, ïðèâåçåíà ç Ôðàíö³¿, àáî êîðîáêà ñèãàð ç Êóáè ç ÷àñîì îáîâ’ÿçêîâî íàãàäàþòü ëþäèí³ ïðî â³äâ³äèíè öèõ ÷óäîâèõ ì³ñöü. À, çà òâåðäæåííÿì ó÷åíèõ, çàïàõ ³ ñìàê óçàãàë³ çäàòí³ ïðîáóäæóâàòè â ëþäèíè á³ëüø ÿñêðàâ³ ñïîãàäè ïðî ïåðåæèòå òà ïîáà÷åíå, í³æ íàâ³òü ïåðåãëÿä ëèñò³âîê ³ç âèäàìè ò³º¿ ì³ñöåâîñò³, ÿêó âîíà êîëèñü â³äâ³äàëà.

Ми вирішили дізнатися, що ж везуть туристи з нашого міста. Завітавши у кілька сувенірних магазинів, переконалися, що сувеніри із зображенням пам’яток місцевої архітектури - найпопулярніші. Цікаво, що вибір туристів не відрізняється від уподобань місцевих

кордону. Наші ж туристи грошима не розкидаються і купують недорогу сувенірну продукцію – магнітики, книжечки, буклети.

- Іноземні гості здебільшого купують набори керамічного посуду, які сьогодні коштують дуже дорого. До традиційних сувенірів, які купують на згадку про наше місто, можна віднести писанки, дерев’яні булави, ляльки у національних костюмах, предмети традиційного вжитку – рушники, глиняні глечики, різноманітні народні обереги. Ще добре купують сувеніри ручної роботи, які виÑëîâî «ñóâåí³ð» ïîõîäèòü готовляють наші місцеві майстри. Багато хто придбав у нас â³ä ôðàíöóçüêîãî «souvenir» глиняний та керамічний посуд, òà â³ä ëàòèíñüêîãî «subvenio», у якому можна зберігати різні ùî ïåðåêëàäàºòüñÿ ÿê «ïðèõîäæó». напої. Купують також картини Òàê íàçèâàþòü ïîäàðóíîê íà çãàäêó місцевих художників, особливо ті, на яких намальований древній àáî ð³÷, ïîâ’ÿçàíó ç³ ñïîãàäàìè. Володимир-Волинський.

- А ще, - розповідає пані ВаВ іншій крамничці сувенірної про- лентина, продавчиня з іншої сувенірдукції зазначили, що серед туристів ної крамнички, - іноземці дуже часто більш щедрі ті, які приїжджають із-за купують у нас вишиванки. У нас була одна жителів, які везуть сувенірний подарунок, їдучи в гості.

- Найчастіше у нас купують посуд, картини із зображенням краєвидів та храмів нашого міста, – розповідає Людмила, продавець одного з сувенірних магазинів Володимира-Волинського. - Також купують різні обереги: ляльки-мотанки, підкови, домовичків. І, звісно, дуже популярні серед туристів магнітики, на яких зображені краєвиди нашого тисячолітнього міста, наші чудові храми.

• •

• •

Китай – прекрасна країна, яку цікаво вивчати, - зазначає Анастасія. Днями Настя пройшла курси медитації. Протягом 10 днів вона повністю відмовлялася від усіх благ цивілізації, займалася лише роботою над собою. Каже, що це було доволі важко, але вона задоволена результатом. Дівчина знову вирішила змінити місце роботи, хоче переїхати на південь країни, де тепліший клімат. Тепер вона житиме в Далі, працюватиме у школі. Також українка прагне здобути освіту у Китаї, тож з наступного навчального року подаватиме документи до університету. Настя побувала у багатьох країнах Європи, об’їздила мале не весь Китай, однак своє майбутнє бачить тільки в Україні, адже це її рідний край. Вона дуже переживала, коли розпочався Майдан, підтримувала своїх земляків. Дівчина не раз передавала кошти для військових і безпосередньо для бійців 51-ї бригади, вона щиро переймається тими подіями, які нині охопили нашу країну. Каже, що їй дуже прикро, бо Україна має все для прекрасного життя. У листопаді минулого року Настя приїжджала до рідного міста. Мама, звісно, не могла натішитися, що донька, нарешті, удома. Майже щодня готувала їй червоний борщ, за яким так сумувала Настя. Дівчина зустрілася зі своїми давніми друзями - і знову повернулася у таку далеку Піднебесну.

- Звісно, я би дуже хотіла, щоб Настя була поряд, але це її життя, її вибір. Їй подобається подорожувати різними країнами. Батьки повинні допомагати та підтримувати своїх дітей, але аж ніяк не заважати їм. Я рада, що Настя отримує задоволення від свого життя, для мене це головне, - говорить Оксана Сергіївна. гøó÷îñò³ Àíàñòàñ³¿ Ëèòîâêè ìîæíà ò³ëüêè ïîçàçäðèòè, âîíà íàñïðàâä³ ñàìà êåðóº ñâî¿ì æèòòÿì, íå ïðîñòî ïëèâå çà òå÷³ºþ òà ïðèéìຠóñ³ óäàðè äîë³, à âïåâíåíî êðîêóº òèì ìàðøðóòîì, ÿêèé ñàìà îáèðàº, ïî íîâ³ ïðèãîäè, ç íîâèìè äðóçÿìè, ïîçèòèâíèìè åìîö³ÿìè.

Що везуть володимирчани з інших країн Єгипет – пірамідки, чай каркаде, кальян, папірус, жуки-скарабеї, талісмани, ароматичні олії. Туреччина – турецька кава, турки, яблучний чай і спеціальний посуд для чаю, ракія, різноманітні талісмани, натуральні губки для лазні, оливкове мило, ароматичні олії, східні солодощі. Чехія – чеське пиво, пивні кухлі, богемське скло, кришталь, «Бехерівка», 70-градусний абсент. Ірландія – пиво, віскі, лікер «Бейліз», волинка, вістли (ірландська флейта),

жіночка, яка вже встигла купити вишиванки у кількох містах України. Виявляється, вона їх колекціонує вже більше десяти років, і вдома у неї більше сотні вишиванок із різних куточків України, Молдови, Білорусі. Продавчині також розповідають, що добре купують й інші вишивані речі – пояси, рушники, ікони, картини. Ціна на такі вироби дуже висока, але це не відлякує іноземних покупців, які вже давно звикли до того, що ручна робота

• • • • • • •

бойрани (ірландський ударний інструмент) або ірландська арфа. Куба – ром, сигари, ножі мачете, грушевий джем, кава. Голландія – цибулини тюльпанів, сир. Іспанія – хамон (в’ялене м’ясо), вино, віяла, кераміка, сомбреро, вино «Сангрія». Ізраїль – сувеніри Святої землі, косметика Мертвого моря. Прибалтика – бурштин. Сейшели – кокоси і кокосовий лікер, зуби акули. Швейцарія – шоколад, годинники.

дорого коштує. А тепер стосовно цін на сувенірну продукцію. Останнім часом усе подорожчало, в тому числі й сувеніри. Магніти (керамічні, пластикові, дерев’яні) в середньому вартують від 15 до 20 грн. Сувенірні тарілки (залежно від розміру та матеріалу) – 50-100 грн., керамічний посуд – від 25 до 350 грн. (від кружки до цілого набору), різноманітні обереги – 20-35 грн., вишиванки – від 250 до 700 грн., картини – від 200 і до 1тисячі грн.

№8 19 ЛЮТОГО 2015 РОКУ

ОГОЛОШЕННЯ ТА РЕКЛАМА

РІДНЕ МІСТО

КОМЕРЦІЙНА ПРОПОЗИЦІЯ Позичу гроші під відсотки. Тел.(097)4369804. На роботу потрібні бармени, офіціанти. Тел.3-51-55. Послуги автоевакуатора. Тел.(093)760 78 78, (097)183 87 25. Ремонтні роботи будь-якої складності. Швидко, якісно, зручно. Доступні ціни. Тел.(093)110 46 10, (096)677 89 46. Зварювальні роботи з ремонту автомобіля. Тел.

(093)227 40 27. Шафи-купе, ортопедичні матраци. Тел.(093)513 47 07, (096)634 40 82. Ремонт електробойлерів, -гідрофорів. Усі види будівельних робіт, дрібний ремонт. Тел.(093)865 98 31. Надаємо послуги автокраном, екскаватором-рачком. Грунт, чорнозем. Тел.(093)272 58 77, (096)698 41 88.

ПРИВАТНІ ОГОЛОШЕННЯ ПРОДАЖ КВАРТИРИ Нерухомість. Тел.(097)436 98 04.

2-кімн.квартиру. Є документи на прибудову. Євроремонт, нова сантехніка, льох, опалення автономне. Тел.(068)109 10 75.

3-кімн.квартиру у м.Нововолинськ, мікрор-н Шахтарський, можливо під офіс чи магазин. А також дачу з дер. будинком (р-н шахти №9). Ціна договірна.Тел.(063)819 43 19, (067)254 79 73. БУДИНОК У місті по вул.Ковельській. 1 пов., 90 м кв. Тел.(099)016 53 87.

2-пов.будинок по вул.Українській, 32 (р-н вул.Зимнівської) з гаражним приміщенням. Внутрішні роботи майже завершені. Тел.(063)907 30 99. Буд.(півбудинку) з надв. спорудами, зем.діл. 11 соток по вул.Старицького. Тел.(095)199 07 66, (063)655 75 77. ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ Зем.діл. 0.19 га з незавершеним б-вом у с.Заріччя біля річки. Тел.(093)700 39 12. Зем.ділянку 20,5 соток в р-ні вул.В.Стуса під забудову. Тел.(0950199 07 66, (063)655 75 77.

10 соток по вул.Зимнівській. Фундамент під забудову. Тел.(063)907 30 99. РІЗНЕ Сучасну кутову прихожу, б/в, у хорошому стані. Тел.(067)347 53 89, (063)357 96 08.

2 серванта, б/в, 2 колонки акустичні «Радіотехніка С 90». Тел.(093)877 93 59. М’ясо нутрій та живих нутрій. Тел.(097)902 02 62, (063)122 35 77. Дитяче дерев’яне ліжечко (Польща) з матрацом. Тел.(095)366 58 07, (063)984 10 30. Чавунні батареї, б/в. Тел.(096)433 76 73. Бідон алюмінієвий (40 л), б/в, в хорошому стані. Тел.(093)810 33 10. Стінку «Вікторія» львівського в-ва, б/в (3,6 м), в хорошому стані. Тел.(093)681 20 26, (096)903 99 07. Економні системи електроопалення, брус, балки. Тел.(097)121 44 26. Спальний гарнітур «Лілея», б/в. Тел.2-16-10, (095)191 59 79. Дводверну шафу, сервант, швейну машинку з тумбою, тумбу під телевізор. Тел.(093)225 67 34. Комп’ютер Pentium 4 (повний комплект, плоский монітор) – 1500 грн. Тел.(67)14 68 32. АВТОРИНОК Міні-погрузчик «UNIC-60», 1996 р.в. Тел.(063)795 22 45. «Фольксваген Т-4», 1997 р.в., білого кольору, пасажир (8 місць), 1.9 d. Ціна договірна. Тел.(063)455 18 82. Моторолер «Альфа» ZS50F, 49 см куб., 2008 р.в., пробіг 2000 км, чорного кольору. Тел.(093)825 62 89. Тракторний оприскувач, ємкістю 400 л. Ширина – 10 м. Тел.(063)122 35 77, (097)902 02 62.

Citroen Jumpу, 2006 р.в., пасажир, d 2.0 дизель, кондиціонер. Тел.(063)795 22 45.

Chrysler Voyager, 2003 р.в., 2.5 d, пасажир, сірого кольору. Тел.(063)795 22 45.

КУПЛЮ Коней, корів, биків, телиць і ДОРІЗИ. Тел.(067)361 66 09, (095)329 47 84. Холодильники, газові колонки, котли, плити, пральні машини, телевізори, комп’ютери рад.в-ва та радіодеталі. Тел.(096)340 85 25. Корів, биків, коней, телиць і ДОРІЗИ. Тел.(067)332 74 33. Шкіру ВРХ та інших тварин. Тел.(063)795 22 45. Свіже пір’я (качка, гуска), б/в подушки, перини. Транспортуємо самі. Тел.(068)562 50 92, (093)830 45 49. Дрова твердих порід. Тел.(093)323 84 14.

ОРЕНДА ВИНАЙМУ Квартиру у Володимирі-Волинському. Тел.(063)546 64 38. Квартиру. Тел. (093)669 09 13. ЗДАМ Візьму студентку на квартиру. Тел.(097)581 61 48. Здаю кімнату подобово в р-ні маг. «Дар». Є всі зручності, меблі. Тел.(063)547 34 74.

РОБОТА На роботу в ТБЦ «Пан-буд» потрібен продавецьконсультант (чоловік). Досвід роботи обов’язковий. Тел.3-40-79, 3-40-89. На роботу потрібен продавець, вантажник. Тел.(097)912 23 68, (095)354 85 43, 3-57-47. На роботу потрібні офіціант, бармен, прибиральниця. Тел.(093)814 29 58.

ВІДДАМ БЕЗКОШТОВНО Дерев’яну хату на дрова. Тел.(093)610 69 32, (098)231 68 25.

ЗГУБА 15 лютого в р-ні Володимир-Волинської станції переливання крові загубилося цуценя породи спаніель світлорудого кольору. Кому щось відомо про це цуценя, прохання повідомити за тел. (067)340-07-23, (093)490-46-60.

ÏÏ «Â²ÊÊÎÌ» ЗАПАСНІ ЧАСТИНИ до сільськогосподарської техніки, автомобілів і тракторів.

Шини, акумулятори, підшипники, фільтри, метизи, ланцюги, гумово-технічні вироби. Інструмент.

пропонує у широкому асортименті: -нижню білизну; -піжами; -колготки; -лосини, -легінси; -туніки, светри, плаття.

Висока якість, доступні ціни!

Зварювальне обладнання і матеріали. Чекаємо вас за адресою: вул. Віленська, 15 або телефонуйте: (03342) 3-89-33, 3-58-33, (050)3781743, (093)4014460.

Ринок УСВ, конт.№16 (при вході).

Цемент, шифер, гіпсокартон і комплектуючі, руберойд, бітум, мінвата, пінопласт, ДВП, ДСП, фанера OSB, будівельні суміші

11

ШВИДКА ДОПОМОГА вашому комп’ютеру!

РЕМОНТ, РЕ МОНТ, ПРОДАЖ КОМП’ЮТЕРІВ, НОУТБУКІВ. Інтернет - у села. Супутникове телебачення. Прошивка та ремонт тюнерів. Тел.(097)859 83 35, (093)725 84 74.

Дитячі візки

та БАГАТО ІНШОГО

ГУРТІВНЯ Сантехніка БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

м.Володимир-Волинський, вул.Привокзальна, вул.Привокзаль 1б 99-7-93, 093-8103021 093-8103021, 098-6341102 098-6341102, 099-23 099-2320599 Тел. 99-7-93

Весільний салон «Вікторія»: -вечірні та весільні сукні; -весільні аксесуари; -оформлення авто; -українські народні костюми; -сумочки-клатчі; -букети із цукерок. Адреса: вул.Князя Василька, 6Б, тел.(067)45 79 777.

Сумки барсетки клатчі гаманці рукавички шкарпетки парасолі ШИРОКИЙ ВИБІР, ГАРНІ ЦІНИ! Ринок УСВ, конт.№7 (при вході, навпроти кіоску з кавою).

Килими

ЖКИ! ЗНИДоріжки

Ковролін Вул. Драгоманова, 16А (біля стадіону “Олімп”) тел. 3-80-07, (097) 78 87 086.

Гуртівня будівельних матеріалів ЛІДЕР +

ВАГОНКА ДЕРЕВ’ЯНА

Рейка, дошка на підлогу, плінтус (підлога, стеля), кутник (внутрішній, зовнішній), обналічка. Хороша якість, гарна ціна!!! ЛАКИ, ФАРБИ, РОЗЧИННИКИ.

Наша адреса: вул. Гайдамацька, 24 (колишня вул.Чапаєва), тел.(097)9122368, (095)3548543, (03342) 3-57-47

ТзОВ ВОЛОДИМИРВОЛИНСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД реалізує соціальний хліб «Городський», який можна придбати в кіосках підприємства, розташованих по вул. Ковельській, Луцькій та у центрі міста. ТзОВ «ВолодимирВолинський хлібозавод» запрошує на роботу пекаря-майстра. По довідки звертатися за тел.2-34-90 або у відділ кадрів за адресою: вул.Луцька, 62.

Вічна пам'ять… Душа у Вічність відійшла, всі смертні ми, ну що ж зробити. Була людина – вже й нема, та в пам'яті він буде жити…

Петро Михайлович Заклекта

народився 28 грудня 1944 року, у хліборобській сім'ї. Навчався Петро Михайлович у семирічній школі села Боратин Луцького району. Був учнем відомого волинського краєзнавця і журналіста Григорія Гуртового. У 1972 році закінчив історичний факультет Луцького педінституту імені Лесі Українки. Строкову службу проходив у військах зв'язку Одеського військового округу. Ще навчаючись в інституті, викладав історію в Лудинській школі на Володимирщині. У цій школі разом із учнями оформив кабінет історії, зібрав матеріали про історію села та його видатних людей. Декілька років працював секретарем Володимир-Волинської районної організації Українського товариства охорони пам'яток історії і культури. Трохи вчителював у

Відійшли у вічність з 11 по 17 лютого: Смишляєва Людмила Кузьмівна, 1953 р.н. Карпук Анастасій Павлович, 1933 р.н. Мазяр Іван Михайлович, 1949 р.н. Гунько Ростислав Георгійович, 1929 р.н. Костецька Ганна Тимофіївна, 1924 р.н. Басинець Олександр Володимирович, 1974 р.н. Семенюк Микола Васильович, 1963 р.н.

У продуктовий магазин потрібен менеджер торгового залу (чоловіки, жінки, вік до 45 років). Тел.(093)644 44 94, (095)136 80 55.

Супермаркет «Вопак» запрошує на роботу: -касирів торгового залу; -вантажника; -охоронців. За довідками звертатися за тел.: 3-30-33, (093)155 86 37, (098)212 11 03.

Володимир-Волинській середній школі №3. З 1968 року на громадських засадах був директором музею «Народжені бурею». Краєзнавець активно досліджував матеріали про життя і діяльність видатних волинян - Агатангела Кримського, Олени Холхол, Євгена Бобка, Олексія Омельчука, Стефана Стубелевича. Петро Михайлович працював у архівах, його матеріали друкувались у збірниках усеукраїнських і міжнародних наукових історико-краєзнавчих конференцій, у місцевій і обласній пресі. Від 1975 року Петро Заклекта був учасником багатьох археологічних експедицій, співпрацював із такими світилами історичної науки, як П.Раппопорт, Г.Пєскова, М.Кучінко. Краєзнавець був особисто знайомий із професором-археологом Олександром Цинкаловським, багато років працював у ВолодимирВолинському історичному музеї на посаді старшого наукового співробітника. Трагічна смерть обірвала життєвий шлях Петра Михайловича. Ця сумна звістка озвалася болем у серцях його колег і друзів. Висловлюємо співчуття родині покійного. Колектив Володимир-Волинського історичного музею Виконавчий комітет міської ради глибоко сумує з приводу смерті невтомного краєзнавця і патріота, надзвичайно скромної, простої і доброї людини -

Петра Михайловича Заклекти.

Постільна білизна Âàêàíñ³¿ Âîëîäèìèð-Âîëèíñüêîãî ì³ñüêðàéîííîãî öåíòðó çàéíÿòîñò³ Характеристика вакансії З/п бармен 1 300 бухгалтер 2 000 вантажник 2 182,69 викладач вищого 1 474 навчального закладу водій автотранспортних 1 700 засобів водій автотранспортних 2 500 засобів водій навантажувача 2 500 директор (завідувач) дошкільного навчального 1 600 закладу електромонтер із ремонту та обслуговування електро2 440 устаткування кухар 3 000 лікар ветеринарної меди3 000 цини майстер виробничого на1 474 вчання механік 3 785 начальник (завідувач) 3 100 виробничої лабораторії пекар-майстер 1 700 підсобний робітник 1 220 продавець продовольчих 1 300 товарів продавець продовольчих 2 000 товарів продавець продовольчих 1 250 товарів слюсар-сантехнік 1 253 технолог 3 000 швачка 2028 Можливе працевлаштування осіб, які вимушено залишили місце проживання внаслідок обставин, пов‘язаних із тимчасовою окупацією АР Крим та проведенням антитерористичної операції на сході країни.

Здаємо в оренду приміщення під офіси та склади різних площ на території ТЦ «Євродім» . Тел.(097)436 98 04.

МІЖНАРОДНИЙ МАРШРУТ До Польщі можна доїхати новим міжнародним маршрутом «Луцьк - Замосць». Час відправлення: з АС «Володимир-Волинський» - о 7. 35 (до м. Грубешів щоденно, крім нд) й у зворотному напрямку: з АС «Грубешів» - о 14.10 (до м.Володимир-Волинський щоденно, крім нд). Телефони для довідок: (066) 846 09 32, (067) 361 07 19, (03342) 2-36-77 (каса АС), 2-08-10 (диспетчерська АС)

12

ЦІКАВЕ ТА ПРИЄМНЕ

№8 19 ЛЮТОГО 2015 РОКУ

Петра Тихоновича Вакалюка Олексія Степановича Станіславчука Олександра Федоровича Панасюка Петра Леонтійовича Федорченка з днем народження вітає колектив МДО «Захисник»!

РІДНЕ МІСТО

Співробітників Володимир-Волинського міського відділу внутрішніх справ

Начальника управління освіти

Дмитра Андрійовича Здіховського

Олексія Шуфруна, Віталія Сеня, Ігоря Попова, Віталія Дузінського з днем народження вітають колеги!

Валерія Георгійовича Плисюка з днем народження вітає колектив МДО «Спілка Чорнобиль»! Щиро зичимо всіх благ земних, здоров’я міцного, піднесеного настрою, погожих днів, гарних несподіванок й усього тільки доброго та світлого.

з ювілеєм вітають друзі та колеги! Бажаємо Вам міцного здоров‘я, особистого щастя, яскравих успіхів і здійснення найзаповітніших мрій. Нехай кожен день буде осяяний високим злетом душі, а добре самопочуття і гарний настрій стануть запорукою щасливого життя. З роси і води Вам!

«Í³÷» ç Àðñåíîì ̳ðçîÿíîì Лілія ПАРАФІН

М

инулої п’ятниці володимирчани мали чудову нагоду провести ромàíòè÷íèé âå÷³ð ðàçîì ³ç Àðñåíом Мірзояном, який представив шанувальникам свою нову акустичну програму «Ніч».

словлювали своє незадоволення такою непунктуальністю. Дехто навіть казав, що якби не було шкода 120 гривень, які віддали за квиток, то встали б та пішли геть. Глядачі оплесками запрошували музикантів на сцену. Та очікування було того варте. Впродовж півтори години публіка переживала цілий вир емоцій. Між піснями Арсен розмовляв із своїми шанувальниками, інколи жартував, інколи був серйозним та задумливим. Чимало його композицій - про кохання, адже, як зізнається сам співак, жити без цього почуття неможливо. «Людина без кохання - як пляж узимку: він ніби є, але для чого?» - ставив риторичні питання Арсен.

Арсен Мірзоян – фіналіст першого сезону проекту «Голос країни», де він отримав репутацію бунтаря, правдоруба. Учасники та тренери шоу казали, що у нього куленепробивна харизма, що він – сталевий голос країни. Арсен – автор усіх своїх пісень, затятий прибічник живого звуку, на сцені співає та грає лише наживо. Пісні, які увійшли до його новоÇâiñíî, ìè çìiøàíi ç ðiçíîãî òiñòà, го альбому «Ніч», були створені на I «Êóõàð» çðîáèâ öå íàâìèñíî, Волині. У листопаді минулого року I ìè íå ïîâòîðèìîñü ðîêiâ òðèñòà… після концерту у Луцьку музиканти просто зайшли до студії звукоНа знак світлої пам’яті Андрія Кузьзапису, ні в кого не було на меті записувати альбом. Усе вийшло спонтанно менка співак виконав його пісню «Спи та несподівано, взявши до рук інстру- собі сама», разом із Арсеном співав менти, хлопці навіть не помітили, як весь зал. А потім зі сцени пролунала минула ціла ніч, результатом якої став композиція «Бувай, малий». Десь у середині виступу музиканти новий альбом. 6 лютого стартував концертний тур «Ніч» на підтримку диску. залишили сцену, і Арсен лишився сам Серед 11 міст, яким випала нагода по- на сам із гітарою та глядачами, під звуки чути акустичну програму Арсена, був і струн звучали зворушливі слова пісень про події в Україні. Відомо, що співак не Володимир-Волинський. Квиток на концерт улюбленця усіх раз був на сході країни, де давав конжінок коштував 120 гривень. Охочих церти для військовослужбовців. Він не послухати наживо «сталевий голос може стояти осторонь тих військових країни» виявилося чимало, перші ша- подій, якими нині охоплена Східна нувальники прийшли до культурно- Україна, власну точку зору висловмистецького центру ще за півгодини лює звичним для себе способом до початку. Однак виступ затримався – музикою. Пісні Арсена «Ластівки на 40 хвилин. Спочатку люди 20 хвилин над містом» та «Край землі» описустояли у холі КМЦ, потім ще стільки ж ють важкі дні справжньої війни. Ці чекали у залі. Чимало присутніх ви- композиції правдиві, чесні, без об-

23 лютого

межень та цензури. Вони проймають до глибини душі, почувши їх зі сцени, дехто із жінок ледве стримував сльози. Аби трохи розвеселити публіку, Арсен перейшов до дещо веселіших композицій. Так, відому пісню «Вінні-Пух» наспівував увесь зал, а дівчинці Анастасії Токовій, яка вийшла подарувати Арсенові квіти, пощастило разом із музикантами співати на сцені. Концерт нагадував відверту розмову між старими друзями, тому володимирчани ніяк не могли відпустити Арсена зі сцени. Пісню, яку співак виконав на біс, глядачі слухали стоячи. Після концерту усі цінителі творчості Арсена Мірзояна залишилися на фотосесію. Стомлений, але привітний та усміхнений, Арсен фотографувався та роздавав автографи усім бажаючим, Àíæåëà Ñåðüîã³íà ï³ñëÿ êîíöåðòó спілкувався із своїми шанувальниками, які ніяк не могли відпустити музи- Все, що викликає у мене емоції, згоканта. Журналістам нашої газети усе ж таки вдалося поспілкуватися з Арсе- дом виливається у пісні.

- Знаємо, що ви активно займаєтеном тет-а-тет. ся благодійністю і не раз виступали - Як вам володимирська публіка?

- Мені дуже прикро, що ми трохи спіз- з концертами для військових, які нилися, і концерт не вдалося розпочати перебувають на Сході.

- Так, ми багато разів їздили на Схід вчасно. Нам сподобалося у вашому місті, тут приємна публіка, яка знає мої пісні. як в рамках туру «Підтримай своїх», так і Володимир-Волинський – це вже вось- просто з волонтерами. Намагаємося доме місто у рамках туру. Але нічого, ми ще помагати хлопцям чим можемо. Зараз поживі, - посміхається Арсен. – Альбом їздимо трохи по країні, заробимо грошей, «Ніч» народився саме на Волині, тому мені частину з них віддамо на потреби бійців АТО. особливо було приємно виступати у вас.

- Арсене, на вашу думку, музикан- Сьогодні зі сцени прозвучало чити повинні бути аполітичними і замало пісень про події у нашій країні… йматися лише творчістю?

- Сьогодні жоден українець не може бути аполітичним. Ніхто не має права Áåç ñóìí³âó, â ïðèö³ëàõ íå ñâî¿, на це, тим паче музиканти. Ми не поÀëå ³ íå ÷óæ³ - óìîâíî âñå, винні бути «голубами миру», а підтримувати своїх, допомагати, чим можемо. Óìîâíèé íàâ³òü êðàé çåìë³! Свою аполітичність можна було демон-

струвати раніше, у мирний час не ходити на вибори, не брати участі у мітингах і так далі. А сьогодні, якщо ти вважаєш себе громадянином України, то повинен визначитися, по якій бік окопу тобі жити.

- Шоу «Голос країни» якось вплинув на ваше життя?

- Абсолютно ніяк. Це промоушен, причому «на шару», - посміхаючись, говорить Арсен. - Не скористатися цією можливістю було би нерозумно. Звичайно, мені довелося добряче попрацювати, щоб сподобатися і продюсерам, і тренерам. Учасникам першого сезону взагалі пощастило, бо тоді усе ще було по-чесному, для усіх існували однакові правила. Такі талант-шоу часто псують своїх випускників, адже їм створюють певне телевізійне амплуа, з якого потім дуже важко вирватися. Воно інколи може абсолютно не співпадати з тим, якою людина є насправді.

- Які у вас плани на майбутнє?

- Працювати. У нашому майбутньому лише творчість, творчість і ще раз творчість… Арсен розповів, що пише тексти до своїх пісень лише тоді, коли лишається на самоті із собою. Інколи буває, що навіть у компанії він повністю відключається від того середовища, в якому знаходиться. Саме у ці моменти приходить його муза. Шанувальникам Арсена добре відомо, що він покинув дружину і двох дітей заради Антоніни Матвієнко, з якою разом був на шоу «Голос країни». Тож дуже хотілося дізнатися, на якому етапі нині знаходяться їхні з Тонею стосунки. Однак співак дав зрозуміти, що своє особисте життя він бажає лишити за ширмою. Наприкінці розмови Арсен подякував усім шанувальникам за теплий та щирий прийом і пообіцяв, що обов’язково знову приїде до нашого міста.

Про «бацька» пожартували та «50 відтінків сірого» згадали... Тетяна ПАЛАЄВСЬКА

(фото 1)

14

ëþòîãî, ÿêðàç ó Äåíü çàêîõàíèõ, ó ðàéîííîìó áóäèíêó êóëüòóðè â³äáóëàñÿ ìåãà-ãðà çà Ñóïåðêóáîê ÷åìï³îí³â Âîëîäèìèð-Âîëèíñüêî¿ ë³ãè ÊÂÍ. Òîãî äíÿ ó ãóìîðèñòè÷íîìó ïîºäèíêó ç³éøëèñÿ «Ïåðøà ñ³ëüñüêà çá³ðíà», çá³ðíà Ìîãèëüîâà (Ðåñïóáë³êà Á³ëîðóñü), «Îòäèõàºì âìºñòº» (Õìåëüíèöüêèé). Àíîíñóâàëîñÿ, ùî çà êóáîê òàêîæ áîðîòèìåòüñÿ êîìàíäà «×èñòîÃîí» (çá³ðíà Çàõ³äíî¿ Óêðà¿íè), àëå â ñèëó ïåâíèõ îáñòàâèí âîíà íå çìîãëà ïðè¿õàòè íà ãðó, ³ òîãî äíÿ çàì³ñòü íèõ íà ñöåí³ áóëè êàâååí³âö³ ç «Wiesbaden» (×åðí³âö³). Ãëàäà÷³â öå àí³ñê³ëå÷êè íå çàñìóòèëî, áî ÷åðí³â÷àíè âæå âñòèãëè çàâîþâàòè ïðèõèëüí³ñòü áàãàòüîõ âîëîäèìèðñüêèõ ëþáèòåë³â ãóìîðó. Âåäó÷èì ãðè öüîãî ðàçó áóâ ãîëîâà Âîëîäèìèð-Âîëèíñüêî¿ ë³ãè ÊÂÍ Ìàêñèì Êëèì’þê, ÿêîãî ãëÿäà÷³ îñòàíí³ì ÷àñîì áà÷àòü ó ñêëàä³ æóð³.

Можливо, тому, що гра відбувалась у День закоханих, упродовж усієї гри кавеенівці говорили, кепкували і жарту-

вали про кохання і про закоханих. Того вечора найбільше дісталося на горіхи авторам дуже нашумілої еротичної мелодрами «50 відтінків сірого». І під час візитки, і під час розминки, і навіть під час конкурсу «Номер на біс» говорили про цю кінострічку. А ще кепкували з політичних діячів, сепаратистів і колишнього президента нашої країни. Якщо українські команди жартували на повну, не боячись цензури, то білоруси сипали жартами обережно, напевно, так, як роблять це у своїй рідній країні. Хоча це не завадило цим веселим, симпатичним хлопцям зірвати свою порцію гучних оплесків та вигуків підтримки

від володимирських глядачів. Треба сказати, що «Отдихаєм вмєстє» та «Wiesbaden» виступили дуже добре. Чернівчани потішили своїм вишуканим буковинським гумором, а хмельниччани змушували наших глядачів неодноразово хапатися за животи від сміху. А улюбленець володимирської публіки Тарас Стадницький із «Першої сільської збірної» своїм влучним гумором знову довів, що сила кавеенівської команди не в кількості.

Жартували: • •

Виявилося, що запис в щоденнику священика «ПТН-ПНХ» означає «п’ятниця панахида». Невідомі замінували вокзал у смт Іваничі. Волинські міліціонери підрахували, що дешевше буде цей вокзал відбудувати, ніж «стільки бензину спалити туди-сюди».

Засновник ПП «Володимирдрук» Редактор Надія Замрига «Рідне місто Володимир», 44700, м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 10, Тел.: 3-51-50. e-mail: ridnemistov@ukr.net Відповідальність за якість друку несе друкарня.

Надіслані матеріали не рецензуються і не повертаються. Друк ВАТ “Волинська обласна друкарня“ м. Луцьк, пр.Волі, 27.

До останньої хвилини гри членам журі було важко обрати переможця та володаря Суперкубка чемпіонів Володимир-Волинської ліги КВН. То «Отдихаєм вмєстє» виривалась уперед, то «Перша сільська збірна», та й «Wiesbaden» і збірна Могильова не пасли задніх. Того дня святкова гра носила ще й благодійний характер. Ще задовго до її початку у фойє РБК чудове різнокольорове печиво, спечене у формі сердечок, продавали дівчатка з 6-Г класу другої одинадцятирічки (фото 1). Усі виручені від продажу кошти (а дівчата вторгували більше двох із половиною тисяч гривень!) пішли на

допомогу військовослужбовцям 14-ї ОМБр. Зокрема, за виручені кошти були закуплені необхідні запчастини для автомобіля КамАЗ, який знаходиться у нашій військовій частині і потребує ремонту. У результаті нелегкої боротьби володарем Суперкубка чемпіонів стала «Перша сільська збірна» та її один-єдиний гравець, він же ж і капітан команди, Тарас Стадницький. Вітаємо Тараса з черговою перемогою і бажаємо йому успіху в подальшій кар‘єрі на телебаченні, де він уже встиг знятися у кількох проектах.

Свідоцтво про реєстрацію: ВЛ 344-78Р від 26 травня 2009 року Матеріали з позначкою * публікуються на правах реклами. Редакція залишає за собою право на мовностилістичні правки. Тираж 5 000 примірників

Зам.№: 736

Зам.№: 1-189

Листування з читачами ведеться лише на сторінках газети. Згідно з «Законом України про рекламу» , відповідальність за достовірність інформації несе рекламодавець.