9__ by №5 №5

qŠ`ŠhqŠhj`

У Володимирі-Волинському з 18.02 по 24.02: 2 хлопчики 1 дівчинка народилися 8 пар одружилися 19 осіб померло

26 ЛЮТОГО відзначається день пам’яті преподобного Мартініана, Чт “приборкувача пристрастей”. Якщо цього дня танув сніг, то весна обіцяла бути сприятливою, і навпаки, похмурий день передвіщав холодну і затяжну весну. Якщо ввечері місяць був червоним, то наступного дня очікували вітру, тепла і снігу.

ЧИТАЙТЕ У НОМЕРІ

Сб

ЛЮТОГО

2015

ЧЕТВЕР

№9 (298)

ВОЛОДИМИР ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ГАЗЕТА

Ціна вроздріб

В Україні виготовляти біометричні паспорти почали з 1 січня. Першим такий документ отримав Президент Петро Порошенко ще 12 січня. Щоправда, не в усіх регіонах нашої країни виготовлення біометричних паспортів стартувало вчасно.

1 грн. 50 коп.

Красу нашої школярки-моделі оцінили у Китаї, тепер черга за Францією

20-річний володимирчанин загинув у зоні АТО 22 лютого у зоні проведення антитерористичної операції загинув 20-річний житель нашого міста - боєць 5 батальйону ДУК «Правий сектор» Дмитро Колєсніков (позивний «Правий»). У грудні він пройшов вишкіл на базі «Десна», був членом ВолодимирВолинського «Правого сектора». Раніше юнак закінчив Володимир-Волинський агротехнічний коледж, де навчався на відділенні «Правознавство». Смерть Дмитра – непоправна втрата для родини, адже юнак був єдиною дитиною в батьків. Вічна пам’ять Герою!

Áðàòèêó ïðèñâÿ÷óþ…

Юля завжди хотіла подорожувати. У дитинстві, читаючи книги про культуру та історію різних країн, мріяла, що колись обов’язково зможе поїздити світом, на власні очі побачити, як живуть люди в інших державах. Уперше дівчинка перетнула кордон України у 15 років, поїхала, а точніше полетіла, не куди-небудь, а в Китай. У Піднебесній працювала моделлю. Нереально, скажете ви? Абсолютно реально, адже володимирчанки не просто напрочуд вродливі, а й цілеспрямовані та дуже ду працьовиті.

Нд

+4... +50 +2... +60 +3... +90 +3... +60

Біометрична новинка уже доступна жителям нашого міста

Пт

Цей вірш я присвячую загиблому Дмитру Колєснікову, моєму братику, який загинув 22 лютого під селищем Пєскі. У 19 років Дмитро пішов добровольцем у зону АТО.

Руслан Корець передає Анатолію Миронюку хрестики для бійців 14-ї ОМБр

ßñêðàâ³ êðóïèö³ ëþáîâ³… К оли війна вривається у двері, байдужим до долі країни й тих, хто її захищає, думається (чи хочеться думати), не може залишитися ніхто. Навіть той, до кого, як би гірко це не звучало, долі байдуже. І нехай він не може взяти до рук зброю, бо руки не слухаються, й нехай не зможе піти за велінням серця на фронт, бо ноги не понесуть… Та він, ридаючи від того, що діється з його країною та його співвітчизниками, робить те, що може, для наших захисників і нашої перемоги. Йдеться про нашого земляка, володимирчанина Руслана Корця, який нині мешкає в Луцькому геріатричному пансіонаті. В 36-річного чоловіка погано діє права нога. Права рука не діє практично зовсім. А ще йому важко говорити. Попри це, з бісеру він виготовляє надзвичайної краси хрестики для наших бійців і передає їм їх на фронт, попередньо освятивши в церкві. Й ті з вояків, хто такі обереги вже отримав, кажуть, вони безцінні, бо освячені любов’ю до країни…

Òè àíãîëîì ñòàâ ³ ãåðîºì íàâ³êè, Òà ÷àñ â òåáå áóâ äëÿ òîãî,ùîá æèòè. Òà ñòàëîñÿ òàê, ùî òåáå âæå íåìà, Ïðîñòè íàñ çà âñå, ùî áóëî íå òàê. Òàê áàãàòî ùå õî÷åòüñÿ ñêàçàòè, À ùå á³ëüøå - òåáå ì³öíî îá³éíÿòè É ïðèòóëèòè ñèëüíî äî ïëå÷à, ² äåÿê³ ñëîâà ïðîãîìîí³òè Ïðî äîëþ é òå, ÿêà âîíà ñòðàøíà. Òè ñòàâ ãåðîºì, àëå ìàâ ùå æèòè, Áî 20 ðîê³â - öå ëèøå ïî÷àòîê. À òè âæå âñòèã ä³éòè ³ äî ê³íöÿ. Ñêàæè, àíãåëèêó, ùî íàì ðîáèòè? Ó ìåíå âñåðåäèí³ ïóñòîòà, ² í³áè º äóøà, àëå ¿¿ íåìàº. Âîíà íå õî÷å ðîçóì³òè, Ñåðöå íå õî÷å ïðèçíàâàòü, Ëèø ìîçîê ìîæå öå ñïðèéíÿòè, Òà äóøó é ñåðöå éîìó íå ïåðåêîíàòü! ²ííà Ñèäîðóê

БУДЕ СЕСІЯ Міський голова Петро Саганюк видав розпорядження про проведення 42-ї сесії міської ради 6-го скликання, яка відбудеться 11 березня 2015 року о 10.00 у залі засідань виконкому міської ради

ЯК РЕАЛІЗУЄТЬСЯ СТРАТЕГІЧНИЙ ПЛАН?

27 лютого 2015 року о 14.00 у міськвиконкомі відбудеться засідання робочої групи з моніторингу реалізації стратегічного плану розвитку міста за підсумками 2014 року.

ДО УВАГИ ПІДПРИЄМЦІВ!

У зв’язку з відсутністю нових роз’яснень стосовно змін у законодавстві, раніше запланована зустріч «за круглим столом», яка мала відбутися 5 березня, переноситься. Про дату буде повідомлено завчасно. Свої запитання та пропозиції просимо надсилати на електронну пошту ФПП «Бізнес-Центр»: biznescentr-online@ukr.net

ЛЮДИ І ВЧИНКИ

№9 26 ЛЮТОГО 2015 РОКУ

РІДНЕ МІСТО

ßñêðàâ³ êðóïèö³ ëþáîâ³…

(Продовження. Початок на стор.1) Рина ЛІДНИЦЬКА Руслан упевнено називає свою адресу у Володимирі-Волинському. Каже, навчався в міській школі №1. А після її закінчення – у ВолодимирВолинському професійному училищі, впродовж двох років працював у рідній школі електриком. Охоче показує свій шкільний атестат, оцінки в якому «відмінно» й «добре», військовий квиток, фото з війська, де він ще дуже молодий, здоровий і сповнений надій. Пояснює, що раніше в нього було прізвище Ляхов – батькове. Але він змінив його на прізвище вітчима – Корець. Із рідним батьком Руслан не спілкується впродовж 35 років. Каже, той десь у Росії, за все Русланове життя не виявляв до нього інтересу. Та й навіть якби виявив тепер, Руслан навряд чи погодився би підтримувати з ним стосунки. Спілкування з Русланом особливе: він проказує, нехай і дуже чітко, лише окремі слова, якими позначає знакові події чи поняття в його житті. Допомагає йому в розмові психолог Луцького геріатричного пансіонату, де й живе наш земляк, Лариса Кусик, яка не гірше від самого Руслана знає історію його життя. - Коли Русланові було 25 років, його жорстоко побили, внаслідок чого він

отримав травму голови, переніс операції на головному мозку, розповідає психолог. - Дві операції на голові: Володимир і Луцьк, - каже Руслан. - У Руслана ретроградна амнезія, він дуже уривчасто пам’ятає те, як жив до травми. Пригадати колишнє життя йому допомагають лише фотографії чи якісь особисті речі. Чомусь чи не найкраще пам’ятає період армії, проходження ним строкової служби. - Армія, Святошинське – пам’ятаю, школа – не пам’ятаю, електро – не пам’ятаю, - провадить Руслан. – В армії був водієм, УАЗ… - А скільки вам років, Руслане? - 36 років… - Як довго живете в пансіонаті? - 4 роки, - впевнено каже Руслан. - Певний час після травми Руслан жив у центрі для непрацездатних у Володимирі-Волинському. Там його навчали заново сидіти, стояти, ходити, говорити й читати, - каже Лариса Кусик. - Валентина Іванівна – лікар, - додає, усміхаючись, Руслан. - Руслан із великою теплотою згадує про людей, які заново вчили його жити після травми, - пояснює пані Кусик. – З часом Руслана перевели до нашого пансіонату, адже тут кращі умови для реабілітації. - А рідні, Руслане? - Сестра Наталя, мама Наташа, - при згадці про маму Руслан робить жест, яким прийнято показувати пристрасть до випивки. - Руслан зростав у не зовсім благополучній родині, - каже психолог. – Навіть коли був дитиною, в сім’ї не все було гаразд. Але сестра Руслана дуже любить, приїжджає його навідати, щоправда, не так часто, як, напевно, хотіла би, адже в неї маленька дитина. Але навіть тоді, коли не може приїхати, Наталя телефонує, розпитує про Руслана, цікавиться його самопочуттям, життям. Час від часу Руслана навідують тітки, які мешкають у Львові. Попри гарні умови проживання, те-

плі, довірливі стосунки з персоналом пансіонату, Руслан каже, що скучає за рідним містом, за Володимиром. Жаліється, що йому бракує рідних вулиць. До слова, він пам’ятає навіть, що 28 липня у Володимирі відзначають День міста. Пригадує, якими пишними були святкування, в яких брав участь. - Руслан скучає за рідним містом, за рідними вулицями, - пояснює Лариса Кусик. – Луцька він не знає, єдина дорога, яку вивчив, - на Варшавський ринок, де він довгий час купував бісер. А ще в пансіонаті в Руслана, як не крути, обмежене коло спілкування. Принаймні, не таке, яке би мало бути в молодої людини. Втім, Руслан реалізує себе в якихось інших напрямках. Він багато читає, в тому числі вголос, це потрібно для розвитку мовлення. Ще він дуже цілеспрямований та відповідальний, не втомлюється працювати над собою. Крім того, Руслан надзвичайно доброзичливий, привітний, щедрий на емоції, й люди шукають спілкування з ним. - Руслане, а коли ви захопилися плетінням із бісеру? - Три роки… - У нас є підопічна Тетяна Білітюк, яка на той час, коли Руслан потрапив у пансіонат, уже займалася плетінням із бісеру, - пригадує пані Кусик. – І я попросила, аби Таня й Руслана долучила до цієї справи. Адже він дуже хотів знайти себе в чомусь, прагнув чимось займатися. Крім того, бісероплетіння для Руслана дуже корисне, адже дотики до кінчиків пальців корисні для розвитку мовлення. Так Руслан почав плести з бісеру. Звичайно, спочатку його в цій справі наставляла Тетяна Миколаївна, вона й дала йому перший бісер. А згодом Руслан почав купувати книжки, в яких пояснювалися тонкощі бісероплетіння, роздивлявся візерунки, переймав їх. - Чорний і білий. Чорний – перший, Руслан показує на двох сплетених із бісеру котиків, які стоять на телевізорі в затишній Руслановій кімнаті. Поряд із ними – крокодил. А ще – біла троянда. Остання, як виявилося згодом, подарунок для психолога обласного військового комісаріату. - Руслане, багато вже сплели?

- Ой, багато… - Як правило, Руслан дарує свої роботи, - каже пані Лариса. – Та деякі все ж лишаються в нього. Й ми вже подумуємо над тим, аби організувати виставку Русланових робіт. - Руслане, важко плести однією рукою? У відповідь Руслан без слів дістає ліску з уже нанизаними на неї намистинами й дуже спритно, попри те, що лише лівою рукою, нанизує на ліску бісеринки, дбайливо розкладені на столику біля ліжка. Працює надзвичайно швидко, і ми з подивом спостерігаємо за тим, як із яскравих крупиць утворюється хрестик. Такий можна повісити в кабіні автівки, на зброю, на техніку. - Танк. У танку, - пояснює Руслан. Упродовж року він сплів десятки подібних хрестиків і, освятивши, передав бійцям на фронт - аби оберігали наших вояків. - Треба, - коротко пояснює чоловік. - Руслан стільки зусиль і душі докладає для того, аби виготовити кожен хрестик, що вони мусять захищати наших хлопців, - ділиться Лариса Кусик. – Десь перед Новим роком Руслан дивився телевізор, після чого прийшов до мене зі сльозами на очах і військовим квитком… - Сльози… Сльози… Пішов би на війну. Та рука й нога не діють. Луганськ, Донецьк – погано. Путін… - перебив Руслан. - «Хочу йти воювати, але розумію, що автомат однією рукою не втримаю», сказав тоді Руслан, - пригадує психолог Лариса. – Й поступово, поговоривши з ним, ми дійшли висновку, що кожен повинен робити для наших хлопців на фронті те, що може. Кожна людина, якій не байдужа Україна й доля її захисників, може долучитися до нашої перемоги. Хтось – більшою мірою, хтось – меншою. Руслан – плетучи хрестики для наших бійців. І нехай, на чиюсь думку, він робить небагато, та, зважаючи на фізичні можливості Руслана, я думаю, що він робить дуже багато. А головне – з любов’ю та натхненням. Варто відзначити, що Руслан тепер знаменитість в Україні. Після того, як сюжет про нього показали на одному

центральних телеканалів, телефони в пансіонаті не вмовкають. Зрештою, люди не тільки телефонують, а й приходять. - Люди телефонували з Чернігова, зі Львова, з інших міст. Наступного після показу сюжету дня в Руслана вже були волонтери, які принесли йому бісер для виготовлення хрестиків. Тепер у нашого майстра бісеру на два роки наперед. Це і вражає, і надихає, й розчулює. І ще приходить розуміння того, що наша нація непереможна, якщо в нас є такі люди. Правда, Руслане? На нашого Руслана тепер покладена велика відповідальність, і він майже весь свій вільний час присвячує виготовленню хрестиків. На прощання Руслан Корець передав старшому офіцеру Волинського обласного військового комісаріату з роботи з особовим складом та громадськістю Анатолію Миронюку, який супроводжував нас під час візиту до геріатричного пансіонату, де вже не раз навідував Руслана, чергову партію сплетених із бісеру хрестиків. Попросив передати хлопцям на Схід. Але попередньо освятити в церкві Київського патріархату, бо сам не встиг. Лейтенант Миронюк, який ще влітку в складі 3-го механізованого батальйону 51-ї ОМБр воював на Сході, каже, бійцям на фронті надзвичайно приємно отримувати такі подарунки. Адже вони свідчать про те, що про них пам’ятають, за них переживають. - Якщо взяти до уваги, ким сплетені ці хрестики, яких зусиль докладено до їх створення, скільки душі в них вкладено, то вони взагалі безцінні, - переконаний Анатолій. – Те, що робить Руслан, дуже показово. Попри те, що його фізичні можливості обмежені, він робить для наших бійців те, що може, робить самовіддано, вірячи в нашу перемогу. В той же час багатьом здоровим людям, які мають значно більше можливостей допомогти нашій армії, нашій країні, здається, абсолютно байдуже до того, що відбувається в Україні, що буде з нашими хлопцями на фронті. Втім, поки в нас є такі люди, як Руслан, наш народ неможливо перемогти. Íà öüîìó é ñòî¿ìî. Â³ðèìî â íàøèõ âî¿í³â, äîïîìàãàºìî â³éñüêó, ìîëèìîñÿ çà éîãî ïåðåìîãó. À ùå - çà çäîðîâ’ÿ Ðóñëàíà Êîðöÿ. Òàê ñàìî ùèðî, ÿê â³í ìîëèòüñÿ çà Óêðà¿íó.

Â ì³ñò³ ïîäåéêóþòü...

Цього разу «ати-бати» хочуть прийти до іншого солдата. Чи погодиться він ним стати? Ö ³ëêîì îô³ö³éíà ³íôîðìàö³ÿ: íà Âîëèí³ 740 äåïóòàò³â îáëàñíî¿, ðàéîííèõ òà ì³ñüêèõ ðàä îòðèìàëè ïîâ³ñòêè ç â³éñüêêîìàò³â. 540 îáðàíöÿì íàðîäó ïîâ³äîìèëè ïðî íåîáõ³äí³ñòü ïðîéòè ìåäîãëÿä. ²ç íèõ ëèøå 298 ïðîéøëè â³äïîâ³äíèé îãëÿä. Ïðèäàòíèìè äî ñëóæáè âèÿâèëèñÿ 24 äåïóòàòè, 74 íåïðèäàòí³, 164 ñêåðóâàëè íà äîäàòêîâå îáñòåæåííÿ, à ðåøòà âçàãàë³ íå ç’ÿâèëèñÿ ïðîõîäèòè îáñòåæåííÿ. Ïðî öå ïîâ³äîìèëè ó â³ää³ë³ ³íôîðìàö³éíî¿ ïîë³òèêè îáëäåðæàäì³í³ñòðàö³¿, çà ðåçóëüòàòàìè çàñ³äàííÿ ðàäè îáîðîíè îáëàñò³, ÿêå â³äáóëîñÿ 20 ëþòîãî.

Безумовно, серед цих депутатів є й такі, які ще кілька років тому запевняли свій електорат, що стоятимуть на сторожі інтересів громади та України в цілому. Але ж тоді не лунали вибухи в країні, не було війни. Тоді, у мирному 2010 році, було нестрашно виконувати

Трафунки За крадіжку продуктів чоловікам загрожує 6 років тюрми

До чергової частини Володимир-Волинського МВ УМВС України у Волинській області надійшло повідомлення від місцевої жительки. Жінка розповіла правоохоронцям про крадіжку продуктів харчування з її під-

свої обіцянки. А нині показувати приклад захисту Батьківщини – значить, піти воювати. А це вже, як кажуть на Львівщині, зовсім інша пара кольош. Перенесімося з обласного центру на рідні терени, у ВолодимирВолинський. Пригадуються події минулорічної давнини. В Києві – Майдан, ллється кров, гинуть люди, у великих містах – акції на підтримку Майдану, в менших – теж. Не був винятком і ВолодимирВолинський. Спочатку щоденні народні віча на площі, згодом вони стали

вального приміщення. Їй завдано збитку на суму 700 гривень. Оперативно зреагувавши на повідомлення, працівники сектору дільничних інспекторів міліції з метою встановлення особи, причетної до даної крадіжки, перевірили раніше судимих осіб та місця збору криміногенного елементу. Проведеними оперативнорозшуковими заходами працівники міліції встановили причетність до скоєного злочину

рідшими – раз на тиждень. Та, незважаючи на час і місце проведення заходів, брав чи не найактивнішу участь у них депутат міської ради Анатолій Сорока. Частенько бачили його в голові колони з рупором в руках - біля місцевих структур міліції, прокуратури, СБУ, на площі. Він голосно заявляв свою народну позицію, демонстрував гнів на владу, рішучість, виглядав мужнім і безстрашним. У тривожний час навіть намагався так звані блокпости на під’їздах до Володимира облаштовувати з гілляччя. Одним словом, був героєм свого часу. Минув рік… Час вимагає нових героїв, інших вчинків, в інших місцях. Ті, хто не любить базікати з приводу патріотизму і просто співати ла-ла-ла, отримавши повістку з військкомату, а багато хто й добровільно, взяли автомат у руки, сіли на БМП (як варіант – у танк, БТР, МТЛБ) і воюють на сході

22-річного, раніше судимого за вчинення крадіжок місцевого жителя та його 30-річного напарника. Зловмисники зірвали навісний замок і проникли в підвальне приміщення, звідки таємно викрали продукти харчування. За вказаним фактом слідчим відділенням ВолодимирВолинського МВ УМВС України у Волинській області розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального пра-

України. Інші нелюбителі базікання засукали рукави й активно працюють у тилу задля підтримки воїнів. А що ж наш герой минулорічної давнини? Ретельно відвідує сесії міської ради, де незмінно захищає інтереси людей, щоразу проголошуючи палкі промови, активно бореться з несправедливістю та війною на власному інтернет-сайті. Активнішого активіста, здається, годі й знайти. Але… Сталося непередбачуване! Подейкують, що втрапив наш депутат під четверту хвилю мобілізації! І навіть нібито повістка на його ймення виписана! От тільки вручити її ніяк не вдається. Все вдома адресата немає... Воно й зрозуміло: в активіста, мабуть, багато справ, а сидіти вдома не в його стилі. Він – на передовій… На вулицях мирного, спокійного Володимира-Волинського, за 1200 кілометрів від лінії фронту… З’ясувати, чи правда те, що до цього

вопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 (крадіжка) Кримінального кодексу України. Тепер чоловікам загрожує по шість років позбавлення волі. Викрадені продукти повернуті власниці.

«Варта порядку»

Згідно з вимогами Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», у Володимирі-Волинському функціонує громадське фор-

часу повістку так і не отримав шанований Анатолій Олексійович, нам не вдалося. Бо коли зателефонували на домашній телефон, чоловічий голос нам повідомив, що пан депутат щойно вийшов із помешкання і відправився у важливих справах у місто. Зателефонували б на роботу, але ж не знаємо, де працює пан депутат. Тому так і залишається без відповіді запитання: чи правда, що пан Сорока, непримиренний борець за справедливість, демократію та волю народу, не бажає отримувати повістку з військкомату, чи вже отримав і готовий стати справжнім захисником Вітчизни? А може, йому ніхто її й не приносив? І він ні сном ні духом не відає, що та повістка є?

×åêàºìî ç íåòåðï³ííÿì â³ñòî÷êè â³ä ïàíà äåïóòàòà, â ÿê³é äàñòü çíàòè, ùî é äî ÷îãî, ùîñü ï³äòâåðäèòü, à ùîñü, ìî, ñïðîñòóº.

мування «Варта порядку», до його складу входить 81 особа. Ці люди спільно з працівниками міліції беруть активну участь в охороні громадського порядку, профілактиці злочинів і правопорушень, захисті життя та здоров’я громадян. Члени громадського формування, згідно з графіком чергувань, прибувають на інструктаж до Володимир-Волинського МВ УМВС України у Волинській області та заступають на спільне

патрулювання міста. У 2015 році членами громадського формування спільно з працівниками сектору дільничних інспекторів міліції Володимир-Волинського міськвідділу було розкрито 2 злочини та виявлено 11 адміністративних правопорушень. Аліна МАТУСЕВИЧ, помічник начальника Володимир-Волинського міськвідділу внутрішніх справ по взаємодії із громадськістю

№9 26 ЛЮТОГО 2015 РОКУ

НОВИНИ

РІДНЕ МІСТО

Ïðî áþäæåò, êîìóíàëüí³ ïëàòåæ³ òà ñàôàð³… Тетяна ПАЛАЄВСЬКА

â³âòîðîê òðàäèö³éíó ïðåñêîíôåðåíö³þ ì³ñüêèé ãîëîâà ðîçïî÷àâ ³ç ñóìíî¿ íîâèíè.

- На Сході загинув наш володимирський юнак Дмитро Колєсніков. Це внук мого вже нині покійного колеги, Анатолія Колєснікова, який колись працював головним інженером на хлібозаводі, пізніше – в органах місцевого самоврядування. Для батьків це непоправна втрата, адже Дмитро – єдина дитина в сім’ї. - Що з виконанням бюджету? - Бюджет міста виконується. За січень виконали, є надія, що й у лютому все буде добре. Але грошей у міському бюджеті

«Í

àéá³ëüøå ³ íàéäîðîæ÷å äîáðî â êîæíîãî íàðîäó – öå éîãî ìîâà, îòà æèâà ñõîâàíêà ëþäñüêîãî äóõó, éîãî áàãàòà ñêàðáíèöÿ, â ÿêó íàðîä ñêëàäàº ³ ñâîº äàâíº æèòòÿ, ³ ñâî¿ ñïîä³âàíêè, ðîçóì, äîñâ³ä, ïî÷óâàííÿ» , - ïèñàâ Ïàíàñ Ìèðíèé.

До Міжнародного дня рідної мови у Володимир-Волинській міській бібліотеці для дітей проведено свято мови «Я мовою своєю буду говорити, я щастя, миру хочу. І на тім стою». Під час свята юні користувачі бібліотеки мали змогу переглянути книжкову виставку «Ти скарб наш вічний, українська мово!» Також на учасників заходу чекала незвичайна мандрівка у світ мови, діти взяли участь у вікторині «Найкращий знавець рідного слова, рідної мови», у конкурсах «Словникар», «Перлини народної мудрості», «Фразеологія – золоті злитки української мови», «Наша пісня солов’їна», «Власні імена у назвах

багато ніколи не буває. Наразі в казні достатньо коштів для виплати заробітної плати бюджетникам і нормального функціонування усіх державних установ та комунальних підприємств. Про наповнення бюджету слід думати постійно. Наприклад, потрібно прослідкувати за надходженням до міського бюджету акцизного збору з продажу алкоголю, тютюну та нафтопродуктів, перевірити відповідність сум задекларованого акцизу з фактичним продажем. А то виходить так, що акциз декларують мінімальний, а алкоголь у цих закладах ллється рікою і приносить чималі прибутки власникам. - Долар щодня дорожчає, ціни ростуть, чи є нині проблеми з опла-

тою комунальних послуг населенням міста? - Безперечно, проблеми є, але вони не такі гострі. Ви ж бачите, що кожного дня зростає все: ціни, тарифи, курс долара… А заробітна плата стоїть на місці. Ми повинні це враховувати. - Як можете прокоментувати випадок у Горохівському районі, йдеться про так зване «сафарі» на позашляховиках фермерськими угіддями? - Мені дуже прикро, що «героями» цієї історії є наші земляки, володимирчани. Не буду називати прізвищ, хай це роблять правоохоронці, скажу лише, що цей випадок ганьбить наше древнє місто і його громаду. Так не повинно бути! Ці «герої» повинні відповісти.

ß ìîâîþ ñâîºþ áóäó ãîâîðèòè…

Щосуботи до 12 квітня з 11.00 до 13.00 у культурно-мистецькому центрі проводитимуться майстер-класи з писанкарства. Долучитися до народного мистецтва запрошують усіх бажаючих. Із собою мати видуте яйце, писачок і віск.

АНОНС

ЛИНУТЬ СЛОВА ПОДЯКИ Сім’я Іовенків вдячна працівникам пологового відділення ВолодимирВолинського ТМО (Тетяні Васильчук, Аллі Веремчук, Аллі Гаврилюк) за те, що вони, проявивши чуйність та високий професіоналізм, 22 лютого допомогли з’явитися на світ їхній донечці.

ЗАБОРОНА ПРОДАЖУ АЛКОГОЛЮ! У зв’язку з проведенням мобілізації та демобілізації, з метою забезпечення громадського порядку, виконавчий комітет міської ради прийняв рішення про тимчасову заборону продажу з 20.00 до 8.00 алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та пива в об’єктах торгівлі та на винос у закладах ресторанного господарства.

Заборона діятиме з 27 лютого по 11 березня 2015 року.

ДОПОМОЖІТЬ ІЗ ЖИТЛОМ! У зв’язку із погіршенням ситуації на сході України значно більше людей змушені покидати свої домівки та шукати прихисток в інших регіонах. У важкий для країни час ми не можемо бути осторонь проблем наших співгромадян із Донецької та Луганської областей. Важливо вчасно відгукнутися на чужу біду, підтримати тих, хто потребує допомоги, тому просимо поставитися з розумінням до потреб наших співвітчизників і зголоситися усім, хто може, надати житло для тимчасово переселених громадян. Усіх, хто може допомогти, просимо телефонувати за номерами 3-80-01, 2-14-18, 101.

ЗУСТРІЧ ІЗ ГЕНЕРАЛОМ І ГУБЕРНАТОРОМ

книг». Для присутніх проведено огляд літератури «Сучасні українські письменники - сучасним дітям». На завершення свята учасники намалювали плакати «Українська мова - моя рідна мова». Найактивнішими на цьому

святі були Микита Цибульський, Богдана Косовська, Марко Подзізей, Марта Коптійчук і Анастасія Чалапчій. Ольга ЛІВАК, бібліотекар Володимир-Волинської міської бібліотеки для дітей

25 лютого Володимир-Волинський із робочим візитом відвідали голова Волинської обласної державної адміністрації Володимир Гунчик та заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України, в нещодавньому минулому – командувач оперативного командування «Північ» ЗСУ генерал-лейтенант Ігор Колесник. Під час зустрічі з міським головою Володимира-Волинського Петром Саганюком посадовці обговорили проблеми міста та району, шляхи їх розв’язання. Окрему увагу приділили питанням, які стосуються забезпечення 14-ї ОМБр, 4-ї хвилі мобілізації на Волині, добудови в військовому містечку №1 багатоквартирного будинку для військовослужбовців нашої бригади, а також родин тих із них, хто загинув на Сході, захищаючи цілісність України та її народ.

Íîâà ñòîð³íêà ³ñòîð³¿ ðîäèíè Ï³äë³ñíèõ Рина ЛІДНИЦЬКА

å òàê äàâíî íà ñòîð³íêàõ íàøî¿ ãàçåòè ìè ðîçïîâ³äàëè ïðî ìàéîðà ²ãîðÿ Ï³äë³ñíîãî, â íåùîäàâíüîìó ìèíóëîìó - â³éñüêîâîñëóæáîâöÿ 51-¿ ÎÌÁð, ÿêèé ïðîéøîâ ÷åðåç ïåêëî â³éíè íà Ñõîä³, âîðîæèé ïîëîí, ³ ïðî éîãî ðîäèíó, ÿêà âèòðèìàëà âèïðîáóâàííÿ íåâ³äîì³ñòþ é ðîçëóêîþ. Íà ùàñòÿ, ³ çàïåêë³ áî¿, ³ ïîëîí, â ÿêîìó ²ãîð Ï³äë³ñíèé ïðîâ³â 4 ì³ñÿö³, é ñëüîçè òà ðîçïà÷ éîãî ð³äíèõ óæå ïîçàäó. Äîäîìó ìàéîð Ï³äë³ñíèé ðàçîì ³ç ê³ëüêàíàäöÿòüìà â³éñüêîâèìè ïîáðàòèìàìè ïîâåðíóâñÿ íàïðèê³íö³ ãðóäíÿ (éìîâ³ðíî, ÷èìàëî âîëîäèìèð÷àí ïàì’ÿòàþòü òó íàäçâè÷àéíó ïåðåäíîâîð³÷íó

í³÷íó çóñòð³÷ íàøèõ âîÿê³â, çâ³ëüíåíèõ ³ç ïîëîíó). Â³äòîä³ ìèíóëî äâà ì³ñÿö³, é ó æèòò³ ²ãîðÿ Ï³äë³ñíîãî ÷èìàëî çì³íèëîñÿ. Òî÷í³øå, çì³íèëîñÿ ì³ñöå éîãî ñëóæáè. Îñü óæå âïðîäîâæ ì³ñÿöÿ ìàéîð Ï³äë³ñíèé âèêîíóº îáîâ’ÿçêè çàñòóïíèêà â³éñüêîâîãî êîì³ñàðà Âîëèíñüêîãî îáëàñíîãî â³éñüêîâîãî êîì³ñàð³àòó ç ðîáîòè ç îñîáîâèì ñêëàäîì òà ãðîìàäñüê³ñòþ.

- Звісно ж, посадові обов’язки відрізняються від тих, які виконував під час служби в 51-ій окремій механізованій бригаді (там він обіймав посаду старшого офіцера відділення виховної роботи. – Авт.), - розповідає майор Підлісний, якого ми навідали в Луцьку. – Змінилося коло спілкування, щоправда, з багатьма

нинішніми колегами пересікався раніше в той чи інший час. Реалії сьогодення ставлять нові вимоги. Безумовно, переходити на нове місце служби довелося в непростий час, іде війна, триває мобілізація. Щодо останньої, то четверта хвиля мобілізації проходить спокійніше, ніж попередні. Мобілізовані мають чітке уявлення про те, куди йдуть, для чого, які завдання їм доведеться виконувати, з чим стикнуться на фронті. До слова, під час першого етапу 4-ї хвилі мобілізації добровольцями на фронт зголосилися йти 130 волинян, і це теж про щось та й свідчить. Одним словом, працюємо. Всі, хто найближчим часом стане в лави захисників країни, нині проходять підготовку в навчальних центрах. - Наскільки нам відомо, ваша родина, як і раніше, мешкає в ВолодимиріВолинському…

- Так. Родина мешкає в Володимирі. Власне, і я залишаюся володимирчанином, інша річ, що служу в обласному центрі. В рідних у зв’язку з новим місцем моєї служби виникло до певної міри двоїсте відчуття. З одного боку, вони щасливі від того, що найтяжчі для нас часи лишилися позаду, а з іншого - їм важко змиритися з тим, що я не поруч. Та, зрештою, моя сім’я – це сім’я військовослужбовця, офіцера, а отже, має бути готовою до труднощів і розлук. Тим паче, що я, як правило, приїжджаю додому на вихідні. Якщо не виходить, то до мене приїжджає дружина. - За службою в 51-ій сумуєте? - Звичайно ж. Коли буваю у Володимирі, то майже кожного разу навідуюсь у бригаду, спілкуюся з людьми, з якими мав щастя служити, часто зідзвонюємося, коротше кажучи, підтримуємо зв‘язок. Чи налагодив стосунки в новому ко-

²ãîð Ï³äë³ñíèé âæå îñâî¿âñÿ íà íîâîìó ì³ñö³ ñëóæáè

лективі? Думаю, так. Утім, колегам видніше, - усміхається, проводжаючи нас до воріт обласного військового комісаріату, Ігор Підлісний. Çè÷èìî ìàéîðó Ï³äë³ñíîìó (â³í, äî ñëîâà, îá³öÿâñÿ çàéòè â ãîñò³, êîëè áóäå â

Âîëîäèìèð³, à ÿê í³, òî ìè òåïåð çíàºìî, äå éîãî çíàéòè) óñï³õ³â íà íîâîìó ì³ñö³ ñëóæáè, âïåâíåíî äîëàòè âñ³ âèêëèêè ñüîãîäåííÿ òà ìàéáóòòÿ, íå âòðà÷àòè ïðèòàìàííèõ éîìó îïòèì³çìó é â³äêðèòîñò³, áëàãîïîëó÷÷ÿ â ðîäèí³.

Вони ганяли зайців по полю, а потім селяни ганяли їх... Тетяна ПАЛАЄВСЬКА

à ìèíóëèõ âèõ³äíèõ ²íòåðíåò îáëåò³ëà íîâèíà ïðî òå, ùî â ñóáîòó, 21 ëþòîãî, ãðóïà ÷îëîâ³ê³â íà ï’ÿòè ïîçàøëÿõîâèêàõ âëàøòóâàëà ãó÷íå «ñàôàð³» íà ôåðìåðñüêèõ óã³ääÿõ Ãîðîõ³âùèíè. ßê íàñë³äîê, ïîøêîäæåíî ê³ëüêà ãåêòàð³â îçèìèíè.

В новинах йшлося, що горохівські фермери ввечері почули стрілянину й узялися ловити гучну компанію, що того дня зібралася на полювання. Вони загнали дві машини в ліс, так їм вдалося спіймати кількох лихачів. У багажниках автівок фермери виявили зброю і навіть тепловізор. В так званому «сафарі» брало участь ще три джипи, але їм вдалося утекти. Фермери з’ясували, що всі любителі «польової їзди» з Володимирщини. Цілком логічно, що селяни озлоби-

лися на горе-водіїв. Адже їздити по полях, де сходить озимина, неприпустимо! Люди збирають гроші на АТО, чим можуть, допомагають військовим, а ці «герої» ганяють по полях і зайчиків стріляють. Та ще й з дорогим тепловізором, яких на фронті бракує. На автомобілях селяни бачили написи «ПТН-ХЛО» і чорні номерні знаки, які зазвичай використовуються в армії. Коли бачиш таку автівку, то розумієш,

що вона призначена для відправлення на фронт. Тому дехто й припустив, що й ці автівки, скоріше за все, були придбані для АТО. Не дивно, що це ще більше обурило людей. Резонансна новина вмить облетіла Волинь і не тільки. Завдяки знімальній групі «ТСН» про це почула вся країна. А 23 лютого прес-служба прокуратури Волинської області повідомила, що розпочато кримінальне провадження щодо учасників нічного «сафарі» на Горохівщині. Прокуратура Горохівського району тримає на контролі хід досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом умисного пошкодження посівів зернових культур особами, які влаштували «сафарі» на позашляховиках. Наразі два по-

зашляховики затримані й перебувають на штрафмайданчику, оскільки з’ясувалося, що вони не зареєстровані. В учасників «сафарі» вилучено три одиниці мисливської зброї та набої до них. Поки жодних прізвищ правоохоронці не називають. Також проти порушників громадського порядку розпочаті адміністративні провадження щодо порушення правил мисливства та поводження зі зброєю. Наразі проводиться перевірка й можливого порушення правил ввезення автомобілів на митну територію України, у зв’язку з чим скеровано відповідні запити до митних органів. Новину про це «сафарі» одразу ж почали активно обговорювати у соціальних мережах. Обурилися й волонтери, які займаються купівлею та доставкою автомобілів на фронт. Волонтери громадської організації «Об’єднання «Активіст» одразу ж заперечили свою причетність до цього

випадку: «Ми, волонтери ВолодимирВолинського ГО «Об’єднання «Активіст», коректно Вам повідомляємо, що нікого ані з нашої, ані із суміжних волонтерських груп там не було…» Цілком логічно, що таке «сафарі» набуло неабиякого розголосу. Хочеться сподіватися, що імена «героїв» таки будуть офіційно озвучені правоохоронцями. Бо в соціальних мережах уже з’являються імена й інформація про родинні зв’язки «сафаристів» із представниками різноманітних силових структур, висловлюються припущення, що справу буде зам’ято. Мабуть, справа честі для правоохоронців виявити принциповість у розслідуванні даної резонансної події. А «героями-мисливцями», здається, зацікавився військкомат. І не безпідставно, адже їхній вік - від 25 до 45 років. Цілком підходящий, аби проявити свої відчайдушні здібності на лінії фронту…

№9 26 ЛЮТОГО 2015 РОКУ

РІДНЕ МІСТО

ДЕНЬ ЗА ДНЕМ

Він вистояв і повернувся на рідну Володимирщину після півроку пекла Рина ЛІДНИЦЬКА

априкінці минулого тижня з полону проросійських терористів, які орудують на Донбасі, внаслідок обміну було звільнено 139 українських військовослужбовців, повернення додому яких із нетерпінням чекали рідні, друзі, вся Україна. Серед звільнених – наш земляк, старший помічник начальника оперативного відділення штабу 51-ї окремої механізованої бригади майор Петро Лещук, який провів у полоні невимовно довгих півроку… 23 лютого Петра Лещука в рідному Володимирі, в розташуванні 14-ї ОМБр, зустрічали з військовим оркестром. Із поверненням на рідну землю його вітали заступник командира 51-ї ОМБр Іван Підопригора, командир 14-ї окремої механізованої бригади Олександр Жакун, бойові побратими, заступник міського голови ВолодимираВолинського Олег Свідерський, духовенство. - Щасливий бачити вас на рідній землі здоровим і неушкодженим, - звернувся до Петра Лещука Олександр Жакун. – Зичу вам міцного здоров’я, сили духу,

Під час урочистої зустрічі благополуччя. Запевняю, що ви й ваша родина не залишитеся наодинці зі своїми проблемами. Допомагатиме всім, чим зможемо. - Один Бог знає, що вам довелося пережити за цих півроку, й ми невимовно раді, що бачимо вас зараз перед собою, - відзначив, зустрічаючи майора Лещука, Олег Свідерський. - Сподіваємося, що всі наші хлопці, які все ще знаходяться в полоні терористів, незабаром повернуться на рідну землю. Й ви разом із бойовими побратимами відсвяткуєте нашу перемогу в незалежній, мирній Україні. Священнослужителі Володимир-Волинської єпархії також привітали Петра Лещука з поверненням додому, поблагословили, подарували ікону.

Сам же майор Лещук із болем розповідає про тих вояків 51-ї ОМБр, які все ще перебувають у ворожому полоні. Про сам полон згадує неохоче, спогади надто важкі. - Наприкінці серпня минулого року, під час виконання бойового завдання, в ході якого нам удалося взяти в полон 8 російських військовослужбовців, ми потрапили в оточення військ Російської Федерації, - розповідає Петро Лещук. - Окремими невеликими групами намагалися прорватися з оточення. Декому це вдалося. Група ж, у якій був я, потрапила в полон. Це сталося поблизу села Дзеркальне Старобешівського району Донецької області. Впродовж двох днів нас протримали в полі, на 40-градусній спеці. Води

не давали, з харчів були тільки кавуни. Згодом нас вивезли на територію Росії, а звідти одразу ж – в місто Сніжне, в міськвідділ міліції, захоплений бойовиками, передали їм. А через два дні - в Донецьк, в приміщення СБУ, де я й перебував до кінця минулого тижня. Звичайно, всі ми вірили, що от-от будемо звільнені. Знаєте, під час перебування в полоні особливою стає віра в Бога, в рідних, у друзів, у державу та в народ… Дякували Богу за те, що живі – значить, не все ще зробили на цьому світі… Зневіри не було, вболівали за наших бойових побратимів, які продовжували обороняти Україну на фронті. У приміщенні, в якому я знаходився, залишилося ще 25 полонених українських військовослужбовців, в іншому, наскільки мені відомо, 8. Серед полонених – вояки й нашої 51-ї бригади: Сергій Фураєв, Артем Комісарчук. Хлопці тримаються, сподіваються на швидке звільнення, й ми мусимо зробити все можливе, аби вони якнайшвидше опинилися на рідній землі. Чи варто боротися за окуповані регіони? Варто… Мусимо мати Україну цілісну й незалежну. Маємо зробити все для того, аби війна

Петро та Зоряна Лещуки якнайшвидше завершилася. У родині Лещуків зростає двійко дітей, шестикласник Влад та 4-річна Юліана. Дружина Петра Лещука, Зоряна, каже, пояснювала дітям, що тато на Сході, що не може приїхати. Втім, про те, що він у полоні, не казала. - Напевно, дітям не треба знати всього того жаху, в якому нині живемо ми, дорослі. Тато нарешті приїхав, і діти надзвичайно щасливі, - каже Зоряна Лещук. - Як довідалася про те, що чоловік у полоні? З відео в Інтернеті… Зателефонувала в частину, мені підтвердили: так, Петро в полоні. А потім були довгі пекельні місяці чекання. Допомогли пережити їх діти, віра в Бога й у те, що все буде добре, підтримка рідних, друзів,

Допомога приїхала аж з Руснова!

Тетяна ПАЛАЄВСЬКА

е з минулого року у ВолодимиріВолинському працює пункт прийому речей та продуктів для військовослужбовців, які нині перебувають у зоні АТО.

Вшанували Небесну сотню Тетяна ПАЛАЄВСЬКА

минулу п’ятницю над містом знову линула «Пливе кача» - володимирчани вшановували героїв Небесної сотні. Розпочалося все хресною ходою від собору Різдва Христового до площі Героїв. Студенти місцевих навчальних закладів пронесли центральною частиною міста портрети усіх загиблих героїв Небесної сотні.

Вшанували загиблих в зоні АТО земляків. Того дня дошка пам‘яті поповнилася ще чотирма портретами військовослужбовців, які загинули, обороняючи Україну від окупанта: Сергія Свища, Дмитра Головіна, Михайла Ілляшука, Миколи Ларіна. Рідні загиблих військових не стримували емоцій, матері та батьки голосили, а дружини щосили притискали до себе малих діток, які з сумом дивилися на портрети своїх татусів. До портретів із чорною стрічкою одразу ж лягли живі квіти, запалали лампадки. Стримати сльози не могли ні чоловіки, ні жінки, ні молоді люди, які того дня прийшли на площу,

аби вшанувати героїв. Багато хто приніс із собою лампадки та квіти. Під час панахиди, яку відправили священики, згадали «небесних воїнів України» - героїв Небесної сотні, а також полеглих у боротьбі проти російських окупантів на сході України. Після того відбувся мітинг, на якому всі виступаючі говорили про те, що історія України, на жаль, пишеться кров’ю і сльозами, що ми, врешті-решт, повинні засвоїти уроки історії, що за нами дивляться з небес наші герої, які хотіли би, щоб ми з вірою, добром і миром рухалися у краще майбутнє. Олександр Стемковський виконав зворушливу пісню «Молитва за Україну». Далі учасники вшанування пам’яті героїв Майдану вирушили до меморіальної дошки героям Небесної сотні, де всі присутні молилися за упокій душ усіх убієнних за свободу, незалежність і неподільність української держави. На завершення хлопці та дівчата, які тримали портрети героїв Небесної сотні, вголос назвали їхні імена, щоб вони закарбувалися у нашій свідомості, щоб ми щодня пам’ятали про подвиг людей, які не пошкодували власного життя задля світлого майбутнього нашої країни. Світлини героїв Майдану передано на зберігання в історичний музей.

Нагадаємо, що цей пункт знаходиться в ЖЕКу, по вул. Шевченка,11. За словами Анатолія Павлюченка, який відповідає за роботу цього пункту, продукти харчування, засоби гігієни, одяг та інші речі люди несуть постійно, адже знають, як важко нині нашим бійцям у зоні антитерористичної операції, та готові пожертвувати останнім, аби їм допомогти. Надворі зима, а тому люди несуть теплі речі, ліки, продукти харчування довготривалого зберігання. Пан Анатолій розповів, що днями у пункт завітали гості з нашого району, з села Руснів. Вони зібрали нашим військовим допомогу, яка ледь умістилась у

ДО УВАГИ УЧАСНИКІВ АТО! Управління праці та соціального захисту населення ВолодимирВолинської міської ради просить усіх учасників АТО, які отримали посвідчення «Учасник бойових дій», терміново подати документи за адресою: місто ВолодимирВолинський, вул. І.Франка, 8 (каб. №15) для реєстрації в єдиному державному автоматизованому реєстрі. По більш детальну інформацію звертайтеся за телефоном 2-47-26.

Алла Войтюк разом із своїм учнем привезла допомогу, яку зібрали для бійців АТО в селі Руснів бус. Там було сало і різноманітні зібрати чимало необхідного для тушонки, продукти харчування, наших військових. В основному це приправи, теплі речі, засоби гігіє- продукти харчування, адже в селі з цим легше, бо у кожного на обіни, ще багато чого необхідного. - У нашій школі проходила акція йсті є якась живність, люди мають «Збери бандероль солдату», - роз- чимало власної городини, фруктів повідає завідуюча початковою та овочів. Діти ходили по селу, усе школою села Руснів Алла Вой- збирали, потім знайшли підводу, тюк. – В ході цієї акції нам вдалося стало трохи легше пересуватися

колег. Я перебувала на постійному зв‘язку з рідними тих військовослужбовців нашої бригади, які теж перебували в полоні. Зверталися, куди тільки могли. Час від часу Петро телефонував, і це було щастя: почути його голос, зрозуміти, що живий… Найскладніше було наприкінці грудня, коли повернулися з полону хлопці з нашої бригади, а мій чоловік і ще кілька військовослужбовців – ні… Але на все свій час, і ми дочекалися. Зараз я спокійна і щаслива. Втім, радість все одно не є повною, адже у ворожому полоні ще лишилися наші хлопці. Сподіваюся, що найближчим часом вони теж повернуться до своїх родин. За словами Петра Лещука, найближчим часом на нього чекають реабілітація та відпустка. А після цього він, офіцер, який, попри все, через що довелося пройти, залишився вірним військовій присязі та Батьківщині, готовий повернутися на службу. Щоправда, де її проходитиме, наразі ще не знає. Де б це не було, зичимо Петру Лещуку міцного здоров’я, віри в себе, в завтрашній день і в нашу перемогу.

та збирати все це. Селяни давали, хто що міг. Старенькі бабусі, які вже майже не виходять з подвір’я, гукали наших діток, передавали їм щось для військових і, втираючи сльози, розповідали про те, що їм довелося пережити під час Великої Вітчизняної війни. Ось ми зібрали все це і привезли сюди, у пункт прийому. Хочемо, щоб наші військові якнайшвидше вигнали окупантів з нашої країни, щоб врешті-решт закінчилися усі ці жахіття неоголошеної війни. Вихованці нашої школи, хоч і малі, але добре розуміють, що навіть такі маленькі зусилля з їхнього боку можуть допомогти наблизити таку довгоочікувану перемогу над ворогом. Анатолій Павлюченко висловив сподівання, що городяни та мешканці району і надалі не стоятимуть осторонь доброї справи й активніше допомагатимуть нашим військовослужбовцям. Нині для нашої армії будь-яка допомога вкрай необхідна: теплі речі, ліки (противірусні, від болю в горлі та кашлю, від нежитю), продукти харчування (чай, кава, печиво, цукерки), цигарки, одноразовий посуд. Тож давайте підтримаємо наших захисників!

Ñóäîâà âëàäà ïîâèííà áóòè â³äêðèòîþ

исокий рівень гласності та відкритості судової влади - необхідна умова для успішного розвитку судової системи України. Це сприятиме зміцненню зв'язку з населенням, а також підвищить довіру до судової влади і водночас забезпечить доступ громадян до правосуддя. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Кожен, хто не є стороною у справі, має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом. Розгляд справ відбувається відкрито, крім випадків, установлених процесуальним законом. Обмеження доступу до рішень суду на досудових стадіях процесу спрямоване на захист таємниці

слідства, що дає можливість здійснювати дієве розслідування справи, встановлення її обставин, а також є гарантією захисту для осіб, які беруть участь у справі. До приміщень судів пропускають осіб, які беруть участь у провадженні кримінальних, цивільних та адміністративних справ, за списком секретаріату суду або в разі пред'явлення судової пові-

стки, ухвали суду. Особи, які прибули на відкриті судові засідання, можуть пройти до приміщення суду, пред'явивши документ, який засвідчує їх особу. Дозвіл на проведення документування судового засідання за допомогою стаціонарної аудіо-, відео-, кіно- й фотоапаратури суд надає у випадках, передбачених чинним законодавством України. Потрібно дотримуватися принципів гласності та відкритості судових процесів, а також інформувати громадськість про результати діяльності органів судової влади. Такий зв'язок суду з громадськістю сприяє суспільному контролю за судом і водночас виконує роль ефективного механізму запобігання корупції у судах. Ольга МАТАСОВА, секретар судових засідань Володимир-Волинського міського суду

АКТУАЛЬНО

РІДНЕ МІСТО

№9 26 ЛЮТОГО 2015 РОКУ

Біометрична новинка уже доступна жителям нашого міста В Україні виготовляти біометричні паспорти почали з 1 січня. Першим такий документ отримав Президент Петро Порошенко ще 12 січня. Щоправда, не в усіх регіонах нашої країни виготовлення біометричних паспортів стартувало вчасно. У Луцьку – з середини січня. Жителям нашого міста та району довелося чекати понад півтора місяці. Днями Володимир-Волинський районний відділ Управління державної міграційної служби України у Волинській області уже розпочав приймати від людей документи для виготовлення біометричного паспорта. Отож, беру свій паспорт громадянина України, ідентифікаційний код і вирушаю по біометричну новинку.

Лілія ПАРАФІН Біометричний закордонний паспорт – це книжечка на 32 сторінки. Зовні він схожий на документ старого зразка, відмінність у тому, що на титульній сторінці є міжнародна позначка біометричного документу, а також чип - електронний носій, куди вносяться біометричні дані особи: фотографія, відбитки пальців та електронний підпис. Не переживайте, для зняття відбитків вам ніхто не маститиме пальці якоюсь темною речовиною. Є спеціальний пристрій, на який ви просто покладете той палець, який вам скажуть. На цьому ж приладі залишите і свій підпис. - Поки що ми працюємо у тестовому режимі. Якщо раніше за день приймали 40 - 50 людей, то нині - близько 15. На одну людину потрібно витратити від 20 до 45 хвилин, адже необхідно не просто перевірити усі надані документи та

Ñåðã³é Ñàâþê çàëèøàº ñâ³é ï³äïèñ

зробити фото, а й зняти відбитки пальця, людина повинна поставити свій електронний підпис. Не завжди це можна зробити швидко, - розповідає директор Володимир-Волинського РВ УДМС України у Волинській області Віктор Давидюк. – Надавати свої відбитки пальців

– це право людини, а не обов’язок, тому можна відмовитися від цієї процедури. Паспорти нового зразка є двох видів: з чипом та без нього. Останні ми почали видавати з початку року, оскільки для їх видачі не потрібно було застосовувати додаткову техніку. Біометричні документи виготовляються до 30 календарних днів, термінові - за 10. Діятимуть нові закордонні паспорти протягом 10 років. Для їх виготовлення необхідно мати паспорт громадянина України, ідентифікаційний код. Дитина до 18 років обов’язково повинна здавати документи та надавати свої біометричні дані в присутності одного із батьків. Паспорт без чипу коштує 461 грн. 15 коп., терміновий – 718 грн. 30 коп.; із вмонтованим чипом – 518 грн. 15 коп., терміновий – 775 грн 30 коп. У деяких людей склалося хибне враження, що з отриманням на руки біометричного паспорта вони зможуть без віз

перетинати кордони Європи. Насправді це не так. Безвізовий режим з ЄС ще не запроваджений. Світлана Мажула, головний спеціаліст централізованого оформлення документів Володимир-Волинського РВ УДМС України у Волинській області, займається оформленням документів, бере біометричні дані у людей. Для цього Світлана Сергіївна пройшла спеціальне навчання. - Не можу сказати, що охочих виготовити закордонний паспорт зараз побільшало, люди приходять, як завжди. Поки що жодних проблем не виникає, поступово звикаємо до роботи з новим обладнанням, - говорить Світлана Мажула. - Людина може відмовитися від зняття відбитка пальця, однак таких у нас дуже мало, якщо вже прийшли здавати документи для виготовлення біометричного паспорта, то хочуть, аби він був із чипом. Буває, що в деяких людей досить проблематично зняти відбиток

Ó÷èëè, ÿê äîïîìàãàòè áîðîòèñÿ ç³ ñòðåñîì Тетяна ПАЛАЄВСЬКА

ід психологічних травм, які можуть виникати у кризових ситуаціях, не застрахований ніхто, але якісно надана перша психологічна допомога може мінімізувати негативні наслідки. Це питання є особливо актуальним сьогодні, коли бійці АТО повертаються з зони бойових дій та намагаються повернутися до мирного життя. Саме тому на запрошення директора центру соціальних служб сім’ї, дітей та молоді виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Ірини Пикалюк днями у сесійній залі міської ради відбувся тренінг «Кризова інтервенція: перша психологічна допомога». Організувала цей захід практичний психолог, представник фонду «Синій янгол. Україна» Ганна Зінчук. До

участі у тренінгу були запрошені практичні психологи навчальних закладів міста, соціальні педагоги та соціальні працівники. Як розповіла нам пані Ганна, команда фонду сформувалася після навчання у Чехії, яке організувало Міністерство внутрішніх справ та надзвичайних ситуацій Чехії спільно з організацією «Карітас». Після навчання 15 «синіх янголів» почали працювати по всій Україні в різноманітних психологічних службах. Згодом кілька спеціалістів вирішили зорганізуватися на Волині і продовжувати роботу в цьому ж напрямку. Отож, під час тренінгу Ганна Зінчук навчала присутніх розуміти процеси, які відбуваються у людській свідомості та організмі в цілому. Також присутніх навчали взаємодіяти з людьми, які знаходяться у посттравматичному стані. Завдяки практичним вправам, учасни-

ки тренінгу вчилися надавати першу психологічну допомогу, визначати кризові стани потерпілих та проводити дії, що сприятимуть психологічному відновленню осіб, які пережили стрес. - Всі, хто перебуває у зоні АТО, це люди, які знаходяться під постійним впливом стрес-факторів, і їхня поведінка звичайною людиною може сприйматися як ненормальна, - розповідає Ганна. - Насправді ж це нормальна реакція на стресову ситуацію. Коли ці люди повертаються додому, до своїх дружин, батьків, дітей, оточуючі повинні розуміти, що відбувається з їхніми рідними. Вони повинні знати, як правильно повести себе в тій чи іншій ситуації, як реагувати на стрес близької вам людини, що робити, аби не загострювати ситуацію, що склалася, і знати, до чого все це може призвести. Кожна людина має ресурси для самозцілення, головне допомогти їй. Наша програма розроблена

не тільки для військових, які повернулися із зони АТО, а для багатьох людей. Ми проводили такі тренінги в різних містах України для працівників міліції, рятувальників, лікарів та працівників швидкої допомоги, волонтерів, соціальних педагогів, психологів. Результатом таких тренінгів є те, що люди починають добре усвідомлювати, що відбувається з їхніми рідними, вони в подальшому вже можуть не турбувати

Ïðàöåâëàøòóâàííÿ ïåðåñåëåíö³â – ïèòàííÿ íà ÷àñ³! Тетяна ПАЛАЄВСЬКА

Україні щодня зростає кількість внутрішніх переселенців, які змушені були залишити свої домівки, роботу через бойові дії на сході країни, а також внаслідок анексії Криму. За офіційними даними, їх уже близько 300 тис. осіб, проте, за неофіційними підрахунками ООН, вимушених мігрантів в Україні може бути в три рази більше. І всім цим людям не тільки потрібно знайти дах над головою, але й якийсь заробіток, який дасть можливість оплачувати те саме житло, купувати продукти, речі тощо. Як працевлаштуватися переселенцям? Де заробити на оплату тимчасового житла? Про це та багато іншого - у нашій подальшій розмові із заступником директора Володимир-Волинського міськрайонного центру зайнятості Ярославом Матвійчуком. Дуже важливе питання для переселенців із зони АТО і Криму - пошук роботи на новому місці. Допомагати їм беруться як державні структури, так і волонтерські організації, приватні особи. Державна служба зайнятості не стоїть осторонь і робить усе можливе, аби знайти роботу кожному переселенцю, що шукає роботу за новим місцем проживання. - Статистика свідчить, що у місто приїхало 108 осіб із Донецької та Луганської областей, а також із тимчасово окупованого півострова Крим, а в район - 30. З них працездатних, які потребують працевлаштування, по місту - 29, району - 5, -

розповідає Ярослав Анатолійович. - На переміщені особи, здійснюється цен- отримує статус безробітного без вимог, сьогодні в міськрайонний центр зайня- тром зайнятості за місцем фактичного що застосовуються за звичайної процетості звернулося 17 осіб, із яких 8 уже пра- проживання. Взята на облік внутріш- дури. До отримання документів та відоцевлаштовано, 6 перебувають на обліку. ньопереміщена особа, яка звільнилася мостей про періоди трудової діяльності, Заступник директора також розповів, з роботи і у якої відсутні документи, що заробітну плату (дохід), страховий стаж що спеціалісти міськрайонного центру підтверджують факт звільнення, пері- допомога по безробіттю цим особам зайнятості активізували співпрацю з ро- оди трудової діяльності та страхового призначається у мінімальному розмірі, ботодавцями, місцевими органами влади, стажу, реєструється як безробітна та встановленому законодавством Україгромадськими та волонтерськими орга- отримує допомогу по безробіттю, со- ни на випадок безробіття. Наостанок Ярослав Анатолійович рознізаціями для комплексного вирішення ціальні та інші послуги відповідно до питань працевлаштування внутрішньопе- чинного законодавства. Зареєстровані повів, що на базі Володимир-Волинського центру зайнятості під реміщених осіб. його керівництвом ство- Відповідально до питання Після анексії АР Крим та з початку проведення АТО рюється мобільна група, працевлаштування внутріш39 тис. мешканців Донецької, Луганської областей яка займатиметься залуньопереміщених осіб пота АР Крим, з яких понад 26 тис. осіб офіційно визнані ченням волонтерських ставилися керівники таких та громадських органіпідприємств та установ, як внутрішньопереміщеними особами, звернулися до зацій для комплексного Володимир-Волинська птаДержавної служби зайнятості по сприяння вирішення питань прахофабрика, спеціалізована у працевлаштуванні не за місцем свого проживання. цевлаштування внутрішшкола-інтернат І-ІІІ ступенів СЕРЕД НИХ: ньопереміщених осіб. «Центр освіти та соціальноДо роботи цієї новоствопедагогічної підтримки», • 42% - державні службовці, керівники, менеджери; реної мобільної групи Укрпошта, - продовжує за- • майже 12% – працівники сфери торгівлі та послуг; ступник директора. – Як я • 8,4% - представники кваліфікованих робітничих професій. також залучатимуть роботодавців, підприємців, вже згадував, є переселенці, керівників підприємств які й далі перебувають на обліку в нашому центрі зайнятості. Вони переселенці, які не звільнилися з ро- та установ. - У людей, які приїжджають до нас із потребують таких вакансій, як бухгалтер- боти, у випадку неможливого продоревізор, адміністратор, помічник вихова- вження роботи за попереднім місцем Сходу та Криму, є дві найголовніші протеля, робітник з догляду за тваринами, проживання для набуття статусу без- блеми: де знайти житло і роботу, - підробітного та отримання допомоги по сумовує Ярослав Анатолійович. – Саме верстатник деревообробних верстатів. Нагадаю, що для взятого на облік пе- безробіттю можуть припинити трудові тому ми запрошуємо небайдужих вореселенця (внутрішньопереміщеної відносини, надавши нотаріально по- лодимирчан долучитися до роботи цієї особи) реалізація прав на зайнятість, свідчену письмову заяву про припинен- мобільної групи, яка займатиметься визагальнообов’язкове державне соціаль- ня трудових відносин. Повинно також рішенням проблеми працевлаштування не страхування на випадок безробіття, бути підтвердження того, що ця заява вимушених переселенців. У нас їх не є отримання інших соціальних послуг громадянином надіслана роботодавцю так багато, як, наприклад, в інших обздійснюється відповідно до законо- рекомендованим листом. Окрім того, ластях України. Будемо надіятися, що їх давства України, - розповідає Ярослав взята на облік внутрішньопереміщена кількість не буде збільшуватися, але слід Анатолійович. - Перереєстрація безро- особа, яка не має документів, необхід- бути готовими до всього і активно допобітних, які зареєстровані як внутрішньо- них для надання статусу безробітного, магати цим людям.

Ïðèñòð³é äëÿ çíÿòòÿ â³äáèòê³â ïàëüö³â

пальця, наприклад, у чоловіків, які часто працюють із мастилами. Коли людина прийде забирати вже готовий паспорт, ми знову зніматимемо відбиток її пальця і звірятимемо з тим, який є у документі. Паспорт видається тільки у тому випадку, якщо відбитки співпадуть. Сергій Савюк прийшов здавати документи для виготовлення закордонного паспорта з батьком, оскільки юнакові ще немає 18 років. Хлопець каже, що зовсім не боїться залишати свої біометричні дані, вважає, що це цілком безпечно для законослухняного громадянина. фахівців, а самостійно допомагати тим, хто потрапив у стресову ситуацію. У нашому місті це перший подібний тренінг. У майбутньому представники фонду «Синій янгол. Україна» планують організувати тренінги для володимирських рятувальників та медиків. На завершення зустрічі Ганна Зінчук висловила сподівання, що подібні зустрічі відбуватимуться і надалі, адже війна мусить закінчитися, і ми повинні працювати над поверненням психологічного здоров’я нації. - Нам потрібне здорове суспільство, здатне відродити Україну, - зазначила на завершення практичний психолог. – І ми повинні з вами над цим активно працювати!

Âàêàíñ³¿ Âîëîäèìèð-Âîëèíñüêîãî ì³ñüêðàéîííîãî öåíòðó çàéíÿòîñò³ Характеристика вакансії

З/п

лікар ветеринарної медицини 3 000 механік 3 785 електромонтер із ремонту та обслу2 440 говування електроустаткування водій навантажувача 2 500 технолог 3 000 водій автотранспортних засобів 2 500 начальник (завідувач) виробничої ла3 100 бораторії слюсар-ремонтник 2 500 водій автотранспортних засобів 1 500 директор (завідувач) дошкільного на1 600 вчального закладу слюсар-сантехнік 1 253 викладач вищого навчального за1 474 кладу майстер виробничого навчання 1 474 кореспондент 1 400 підсобний робітник 1 643,28 водій автотранспортних засобів 1 700 продавець продовольчих товарів 1 300 продавець продовольчих товарів 1 250 бармен 1 300 пекар-майстер 1 700 бухгалтер 2 000 складальник виробів 2 500 швачка 1 800 настелювач (швацьке виробництво) 2 000 продавець продовольчих товарів 2 000 кухар 3 000 швачка 2028 Можливе працевлаштування осіб, які вимушено залишили місце проживання внаслідок обставин, пов'язаних із тимчасовою окупацією АР Крим та проведенням антитерористичної операції на сході країни.

Адреса центру: м.Володимир-Волинський, вул.Устилузька, 17.

Лілія ПАРАФІН

ля завжди хотіла подорожувати. У дитинстві, читаючи книги про культуру та історію різних країн, мріяла, що колись обов’язково зможе поїздити світом, на власні очі побачити, як живуть люди в інших державах. Уперше дівчинка перетнула кордон України у 15 років, поїхала, а точніше полетіла, не кудинебудь, а в Китай. У Піднебесній працювала моделлю. Нереально, скажете ви? Абсолютно реально, адже володимирчанки не просто напрочуд вродливі, а й цілеспрямовані та дуже працьовиті. Нині Юля Остапюк навчається у 10 класі міської гімназії ім. О. Цинкаловського. Дівчина дуже любить спорт, закінчила музичну школу по класу гітари. У гімназії найулюбленішими предметами є англійська мова та історія України. Природа наділила Юлю гарною фігурою і милим личком. Вона ніколи не вважала себе красунею і не мріяла про кар’єру моделі. Якось у соціальній мережі побачила фотографії своєї подруги дитинства, яка кілька років тому переїхала до Луцька. Дівчина навчалася у модельному клубі Марини Занюк, за контрактом працювала моделлю в Японії. Юлі дуже сподобалися світлини, де подруга у далекій східній країні. Десь у глибині душі з’явилася думка: «Це ж класно, от би і мені так». Але була переконана, що батьки не відпустять її, адже вона ще досить юна. Згодом Юля розповіла мамі про модельну школу. Вони разом почали переглядати світлини на офіційному сайті Марини Занюк, а коли дівчині виповнилося 15 років, батьки погодилися відпустити доньку на кастинг до Луцька. Наша землячка настільки сподобалася прийомній комісії, що її взяли на безкоштовне навчання. Тричі на тиждень після уроків Юля їздила до обласного центру. Звісно, було важко, але це не заважало їй бути відмінницею у гімназії. Дівчина старалась із усіх сил, аби модельна школа не стала на заваді її успішності у навчанні. З Юлею ми домовилися зустрітися у редакції нашої газети. У зазначений час на порозі

РІДНЕ МІСТО

ЦІКАВІ ЗНАЙОМСТВА

№9 26 ЛЮТОГО 2015 РОКУ

з’явилася мила дівчинка високого зросту з русявим волоссям та сірими очима. - Як батьки поставилися до твого захоплення модельним бізнесом? - Вони мене підтримали. Зрозуміли, що все це досить серйозно. Модельний клуб Марини Занюк – це не якась там шарашкина контора, а навчальний заклад із досить хорошою репутацією. - Розкажи більше про модельний клуб Марини Занюк… - Він існує понад 10 років, засновником є модель Марина Занюк. Спочатку потрібно закінчити модельну школу - 2 семестри по 4 місяці. Тут викладають такі предмети, як дефіле, візаж, теорія модельного бізнесу, фотоклас, хореографія, акторська майстерність, етика та риторика, самооборона, англійська мова. Учнями школи можуть бути дівчата від 12 до 25 років. Моделі разом із професійними фотографами створюють портфоліо. Після закінчення навчання учні здають екзамени з основних предметів, отримують диплом. Фотографії моделей є на офіційному сайті клубу, будь-яке світове модельне агентство може вибрати дівчат для роботи за кордоном. Так, учні Марини Занюк часто відвідують Китай, Японію, Францію, Італію. - Навчання у школі платне? - Так, але є кілька місць безкоштовних, їх надають тим дівчатам, які на відбірковому кастингу найбільше сподобалися членам комісії та самій Марині Занюк. - Як пройшов твій кастинг? - На відбірковий кастинг я поїхала у січні минулого року. Мені було 15, я майже не знала Луцька, тому до обласного центру вирушила з мамою. Дуже переживала. По-перше, соромилася дефілювати у купальнику перед досить великою аудиторією. По-друге, взагалі не вміла ходити у взутті на підборах. Через кілька днів після кастингу мені повідомили, що я пройшла на безкоштовне навчання. З 30 дівчат обрали лише 2. 3 рази на тиждень після уроків їздила до Луцька. Звісно, інколи дуже втомлювалася, адже поверталася додому о 9 вечора, а то й пізніше. - Як ти встигала з навчанням у гімназії? - Батьки сказали, що вони не мають нічого проти відвідування модельної школи, якщо це не вплине на успішність у гімназії. Та я й сама

не збиралася закидати навчання, для мене воно на першому місці. Поки що я відмінниця, не знаю, як буде далі, але хотілося б закінчити гімназію з гарними оцінками. Мене доволі часто запитують, як мені вдавалося суміщати навчання та модельну школу. Якщо чесно, то я не відчувала дуже сильного навантаження. Маю таку звичку - у вихідні виконувати все домашнє завдання, яке записане у щоденнику. Те, що задавали серед тижня, встигала робити після школи. Деякі усні предмети вчила, їдучи в автобусі. - Ти поїхала до Китаю після 4 місяців навчання у модельній школі? - Так. Наприкінці 1 семестру ми зробили фотосесію. На канікулах Марина Занюк мені повідомила, що іноземні скаути (представники модельних агентств, які шукають моделей для роботи за кордоном. – Авт.) побачили на офіційному сайті модельного клубу мої фотографії, і вони їм дуже сподобалися. Мені запропонували попрацювати у Китаї. - Як батьки погодилися відпустити 15-річну доньку саму до Китаю? - Якщо чесно, то думала, що мені доведеться вмовляти їх. Я прекрасно розуміла, що ще трохи замала для таких поїздок. Однак батьки пораділи разом зі мною і дозволили летіти до Піднебесної. До китайського міста Ханчжоу я летіла разом із ще однією ученицею модельної школи Мариною. Вона уже працювала в Японії, тож їй було легше, а от мені - трохи лячно. Батьки провели нас лише до Києва. Там ми сіли на літак до Москви, у польоті провели 2 годи-

ни, з Москви до Китаю летіли аж 9 годин. Ми не могли дочекатися, коли, нарешті, побачимо Піднебесну, але як тільки прилетіли, нас відразу охопила паніка: навколо сила-силенна людей, і всі вони однакові. Жили ми у розкішній п’ятикімнатній квартирі разом з іще 6 дівчатами-моделями та директором агентства, яка слідкувала за тим, щоб ми дотримувалися розпорядку. Вже на другий день я пішла на свій перший кастинг. - Розкажи про роботу… - Ще в Україні я підписала контракт із китайським модельним агентством. Однак це ще не означало, що матиму гарну роботу в Китаї. В обов’язки агентів входило забезпечити нас усім необхідним для проживання та водити на різні кастинги. Від того, чи ми сподобаємося замовникам, і залежала наша майбутня робота. На день могло бути 5 кастингів. У Китаї я пробула 2 місяці (серпень та вересень), за цей час у мене було близько 20 різних робіт. Працювала для журналів, каталогів, на показах одягу, моделлю у рекламних майстер-класах. Однією з моїх перших робіт була фотосесія для журналу дизайнерського одягу. Замовники виявилися досить дружелюбними, їм сподобалося, як я працюю, і вони навіть подарували мені кольє. Часто мене брали у школу мейкапу. Я цього не любила, бо китайці віддають перевагу дуже яскравому макіяжу, вони наносять на обличчя стільки косметики, що перестаєш бути схожою сама на себе. Найбільше подобалося працювати на показах одягу, де потріб-

но швидко переодягатися, при цьому слідкувати, аби не замастити речі косметикою, не порвати, не загубити прикраси. Біля кожної моделі є асистентка, яка допомагає одягатися. З нами працювали досвідчені перукарі, візажисти, все це дуже круто. Пригадую, як після одного показу мені подарували величезний букет квітів, було так приємно. Щодня ми дуже рано вставали, бо досить багато часу витрачали на дорогу. На кастинги та на роботу нас возили автомобілем, інколи в один бік доводилося їхати 4 години. Зазвичай поверталася додому ввечері, стомлена. Однак усе ж таки інколи знаходила час, аби погуляти містом. Ханчжоу знаходиться неподалік Китайського моря, тут дуже гарно, є чимало храмів. - Море бачила? - На жаль, ні. До нього потрібно було їхати, а ми не наважувалися далеко від’їжджати від свого помешкання. Проте їздили на озеро Сіху. - Що тобі найбільше запам’яталося? - Вражень насправді дуже багато. Пригадую, ми з Мариною, як тільки приїхали, незважаючи на втому після кількагодинного перельоту, вирішили пройтися вулицями міста. Нібито далеко й не відходили від свого будинку, проте у шаленому потоці людей не помітили, як заблукали. Дорогу назад шукали близько 4 годин. Якась китайка, побачивши, що ми заблудилися, запропонувала свою допомогу, сказала, що може відвезти туди, куди нам потрібно. Однак ми навіть своєї адреси не знали. Дякувати Богу, самі знайшли дорогу назад. Цю екскурсію я запам’ятаю надовго. - А чи було щось, що тобі не сподобалося? - Мені здається, що європейці набагато культурніші, ніж китайці. Те, що для нас неприпустимо, для них вважається нормальним. Наприклад, у Китаї люди цмакають під час їжі, чоловіки ходять із довгими нігтями, і взагалі люди там менш акуратні, ніж у нас, хоча дуже привітні та доброзичливі. - А як тобі китайська їжа? - Я так і не наважилася спробувати такі китайські делікатеси, як мозок мавпи або зародки птахів. Їла рибу і ще кілька страв, до яких входять більш-менш їстівні продукти. У них усе дуже гостре, я такого вживати не можу. Тому ми з дівчатами купували у магазині, який був неподалік нашого будинку, продукти і готували самі. У Китаї я навчилася варити суп, удома ні-

«Голос країни» таки запам’ятає волинян! Тетяна Палаєвська

неділю на вокальних батлах, які проходили під час другого сезону вокального шоу «Голос. Діти-2» на телеканалі «1+1», знову на сцену вийшов наш земляк, учень другої одинадцятирічки, вихованець зразкової вокальної студії «Лодомир» Сашко Чишій. Останніми трьома учасниками з команди Тіни Кароль, що вийшли на музичний ринг, аби позмагатися між собою, стали Уляна Баранюк-Ольгіна, Руслан Асланов та наш Олександр Чишій. Йому разом із іншими двома учасниками довелося виконувати пісню «Країна мрій» (автор Олег Скрипка). Підібрати пісню для цього тріо було дуже важко. Про це під час ефіру зізналася

сама Тіна Кароль. Це тому, що голоси в юних вокалістів досить різні, а в нашого Сашка й узагалі почалася мутація. З цих трьох вокалістів зірковий тренер повинна була обрати лише одного, який і продовжуватиме бо-

ротьбу за вихід у фінал. Попри чудове виконання пісні кожним із трьох юних вокалістів, для подальшої участі у шоу Тіна обрала учасника, який приїхав із Республіки Білорусь. Наш Сашко разом із Уляною щиро подякували своєму тренеру, глядачам та організаторам цього чудового шоу та повернулися додому. Ми вже писали в попередньому випуску газети, що, незалежно від того, яким буде результат участі Сашка у цьому вокальному шоу, ми пишаємося таким талановитим земляком. Надіємося, що після мутації юнак ще не раз здивує нас своїми досягненнями на вокальному Олімпі. А на наших земляків уже найближчим часом чекає ще одна приємна несподіванка. Не будемо забігати наперед і повністю відкривати карти, просто

скажемо, що з початком чергового сезону «Голос країни» ми зможемо вболівати за ще одну нашу землячку. Збережемо інтригу і не називатимемо до початку шоу її прізвище та ім’я. Можемо лише повідомити, що, як і Олександр Чишій, вона є вихованкою Галини Володимирівни Тюрікової, яка вже багато років працює викладачем вокалу в зразковій вокальній студії «Лодомир». - Якби це шоу, як і планувалося раніше, проходило в минулому році, коли в Сашка ще не було мутації, то ми би побачили інший, набагато кращий результат, - коментує виступ свого вихованця Галина Володимирівна. – Коли він дізнався, що його запрошують, запитував, що йому робити. Я бачила, що Сашко дуже хотів туди їхати, і не сміла його від-

коли цього не робила. Українськими стравами пригощала китайців, з якими спілкувалася. Їм дуже сподобалася наша кухня, вони навіть брали в мене рецепти. Директор модельного агентства, яка жила з нами, ніяк не могла втямити, як помідор можна додавати до салату. Для них це ягода, яку вживають як десерт. Я куштувала торт із помідорами, помідори у шоколаді. - Чи задоволена ти гонораром, який отримала за роботу в Китаї? - Це моя перша поїздка за кордон, тому моєю основною метою було не заробити, а отримати досвід, показати себе. Заробити вдалося не так багато, але я була дуже рада і цьому, адже у 15 років уже змогла поповнити сімейний бюджет. - Подарунки з Китаю привезла? - Дуже багато. Аби без проблем перелетіти з Китаю, валіза повинна важити не більше 23 кілограмів. У мене 15 кілограмів було особистих речей, усе решта – подарунки. - Своє майбутнє плануєш пов’язати з модельним бізнесом? - Мені би хотілося продовжувати роботу моделі. Але найперше потрібно здобути вищу освіту. Свою майбутню професію хочу пов’язати з англійською мовою. Чи вдасться поєднувати роботу моделлю з навчанням у вузі, не знаю, тому як складеться моє майбутнє, поки що не уявляю. - Чи не змінилося ставлення до тебе твоїх друзів після того, як ти повернулася з Китаю? - Здається, ні. Не можу сказати, що у мене побільшало чи поменшало друзів. Хоча доводилося чути, що деякі знайомі оцінюють те, чим я займаюся, як щось несерйозне і певною мірою розпусне. Мені це трохи неприємно. У мене є свої моральні принципи, від яких я ніколи не відступлю. Нещодавно одне з найкращих паризьких модельних агентств «Women» запропонувало Юлі співпрацю. Дівчина уже підписала контракт і днями вирушає до Парижу. Найбільше її бентежить те, що знову доведеться пропускати школу, але сподівається, що вчителі з розумінням поставляться до неї. Ми вітаємо нашу юну красуню, дуже раді за неї і гордимося, що світлини володимирчанки прикрашають світові журнали.

мовляти. Хоча всі знають, що під час мутації небажано перенапружувати голос, брати високі ноти. Мені також здається, що на вокальні батли Тіна вибрала не дуже вдалу пісню. На запитання, чи потрібні такі вокальні шоу, пані Галина відповіла однозначно: ні, для росту вокальної майстерності вистачить участі у різноманітних співочих конкурсах. - Я вважаю, що такі шоу – це чисто медійні проекти, покликані приносити заробіток. Ви ж бачите, що з такої маси талановитих дітей не завжди обирають кращих. Хоча для учасників такого шоу це досвід, нові знайомства, уроки вокалу від зіркових тренерів та іменитих педагогів. Я думаю, що для Сашка це був хороший досвід, можливість себе показати і побачити, як співають інші. А стосовно ще однієї моєї вихованки, яку ми скоро побачимо на екрані, ми ще поговоримо. Я триматиму за неї кулачки і буду надіятися, що в неї все буде добре!

№9 26 ЛЮТОГО 2015 РОКУ

ОГОЛОШЕННЯ ТА РЕКЛАМА

РІДНЕ МІСТО

КОМЕРЦІЙНА ПРОПОЗИЦІЯ Позичу гроші під відсотки. Тел.(097)4369804. На роботу потрібні офіціанти. Тел.3-51-55. Послуги автоевакуатора. Тел.(093)760 78 78, (097)183 87 25. Зварювальні роботи з ремонту автомобіля. Тел. (093)227 40 27. Ремонт електробойлерів, -гідрофорів. Усі види будівельних робіт, дрібний ремонт. Тел.(093)865 98 31. Надаємо послуги автокраном, екскаватором-рачком. Грунт, чорнозем. Тел.(093)272 58 77, (096)698 41 88. Цілодобово! Послуги евакуатора. Вантажопідйомність 10 т. Тел.(063)795 22 45. Ремонт в квартирах, будинках і під‘їздах. Деталі за номерами: (093) 834 16 15, (066) 086 75 22. Послуги автокрана. Вантажопідйомність 10 т. Тел.(063)795 22 45.

ЗАПРОШУЄМО НА РОЗПРОДАЖ!

З 2 по 7 березня з 9.00 до 15.00 поблизу районного будинку культури ПП «Аватон» буде проводити продаж махрових виробів ІІ сорту (серветки, рушники, простирадла) за старими цінами.

ПРИВАТНІ ОГОЛОШЕННЯ ПРОДАЖ КВАРТИРИ Терміново! 1-2-3-кімн.квартири в центрі міста. Тел.(063)405 09 58. 3-кімн.квартиру у м.Нововолинськ, мікрор-н Шахтарський, можливо під офіс чи магазин. А також дачу з дер.будинком (р-н шахти №9). Ціна договірна.Тел.(063)819 43 19, (067)254 79 73. БУДИНОК У місті по вул.Ковельській. 1 пов., 90 м кв. Тел.(099)016 53 87. Будинок. Тел.(097)436 98 04. 2-пов.будинок по вул.Українській, 32 (р-н вул.Зимнівської) з гаражним приміщенням. Внутрішні роботи майже завершені. Тел.(063)907 30 99. Будинок у центрі с.П’ятидні (розм.5.5х11), зем.діл. 50 соток, приватизована. Тел.(067)265 89 72, (093)683 02 82. Старий дер.будинок, придатний до проживання, у доброму місці за адресою: с.Овадне, вул. Туполєва, 20. тел. (093)468 71 56. Буд.(півбудинку) з надв. спорудами, зем.діл. 11 соток по вул.Старицького. Тел.(095)199 07 66, (063)655 75 77. ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ Зем.ділянку 20,5 соток в р-ні вул.В.Стуса під забудову. Тел. (0950199 07 66, (063)655 75 77. 10 соток по вул.Зимнівській. Фундамент під забудову. Тел.(063)907 30 99. РІЗНЕ Сучасну кутову прихожу, б/в, у хорошому стані. Тел.(067)347 53 89, (063)357 96 08. М’ясо нутрій та живих нутрій. Тел.(097)902 02 62, (063)122 35 77. Чавунні батареї, б/в. Тел.(096)433 76 73. Економні системи електроопалення, брус, балки. Тел.(097)121 44 26. Дводверну шафу, сервант, швейну машинку з тумбою, тумбу під телевізор. Тел.(093)225 67 34. Кухню, б/в (хороший стан), 4-камфорну газову плиту, мийку (80 см) із нерж.сталі, витяжку, велосипеди (2 шт.). Тел.2-1335, (063)397 54 89. Нові дерев’яні вікна. Тел.(093)818 64 07. Комп’ютер Pentium 4 (повний комплект, плоский монітор) – 1500 грн. Тел.(67)144 68 32. АВТОРИНОК Міні-погрузчик «UNIC-60», 1996 р.в. Тел.(063)795 22 45. Моторолер «Альфа» ZS50F, 49 см куб., 2008 р.в., пробіг 2000 км, чорного кольору. Тел.(093)825 62 89. Форкоп до Аudi (оригінал). Тел.(097)962 98 07, (093)515 52 34. ЗІЛ-157 з документами. Можна по запчастинах. Тел. (093)818 64 07. Тракторний оприскувач, ємкістю 400 л. Ширина – 10 м. Тел.(063)122 35 77, (097)902 02 62. Citroen Jumpу, 2006 р.в., пасажир, d 2.0 дизель, кондиціонер. Тел.(063)795 22 45.

КУПЛЮ Коней, корів, биків, телиць і ДОРІЗИ. Тел.(067)361 66 09, (095)329 47 84. Холодильники, газові колонки, котли, плити, пральні машини, телевізори, комп’ютери рад.в-ва та радіодеталі. Тел. (096)340 85 25. Корів, биків, коней, телиць і ДОРІЗИ. Тел.(067)332 74 33. Шкіру ВРХ та інших тварин. Тел.(063)795 22 45. Зерно пшениці. Ціна договірна. Тел.(093)827 65 69. Свіже пір’я (качка, гуска), б/в подушки, перини. Транспортуємо самі. Тел.(068)562 50 92, (093)830 45 49. Дрова твердих порід. Тел.(093)323 84 14. Телят-сосунців. Тел.(063)795 22 45. Поросят породи мангал. Тел.(063)795 22 45.

ОРЕНДА ВИНАЙМУ Квартиру у Володимирі-Волинському. Тел.(063)546 64 38. Квартиру. Тел. (093)669 09 13. ЗДАМ Здаю кімнату подобово в р-ні маг. «Дар». Є всі зручності, меблі. Тел.(063)547 34 74. Здам в оренду торгівельні приміщення за адресою: вул.Гайдамацька, 24. Тел.(063)795 22 45. 1-кімнатну квартиру. Т. (050) 022 05 20 (після 16.00).

РОБОТА На роботу в ТБЦ «Пан-буд» потрібен продавецьконсультант (чоловік). Досвід роботи обов’язковий. Тел.3-40-79, 3-40-89. На роботу потрібен продавець, вантажник. Тел.(097)912 23 68, (095)354 85 43, 3-57-47. На роботу потрібні офіціант. Тел.(093)814 29 58.

ЗНАЙДЕНО Цінну річ, залишену в камері схову в магазині «АВС», що по вул.Ковельській. Тел.(066)388 27 26.

ÏÏ «Â²ÊÊÎÌ» ЗАПАСНІ ЧАСТИНИ до сільськогосподарської техніки, автомобілів і тракторів.

Шини, акумулятори, підшипники, фільтри, метизи, ланцюги, гумово-технічні вироби. Інструмент.

пропонує у широкому асортименті: -нижню білизну; -піжами; -колготки; -лосини, -легінси; -туніки, светри, плаття.

Висока якість, доступні ціни!

Зварювальне обладнання і матеріали. Чекаємо вас за адресою: вул. Віленська, 15 або телефонуйте: (03342) 3-89-33, 3-58-33, (050)3781743, (093)4014460.

Ринок УСВ, конт.№16 (при вході).

ШВИДКА ДОПОМОГА вашому комп’ютеру!

РЕМОНТ, РЕ МОНТ, ПРОДАЖ КОМП’ЮТЕРІВ, НОУТБУКІВ. Інтернет - у села. Супутникове телебачення. Прошивка та ремонт тюнерів. Тел.(097)859 83 35, (093)725 84 74.

Цемент, шифер, гіпсокартон і комплектуючі, руберойд, бітум, мінвата, пінопласт, ДВП, ДСП, фанера OSB, будівельні суміші

та БАГАТО ІНШОГО

ГУРТІВНЯ Сантехніка БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

м.Володимир-Волинський, вул.Привокзальна, вул.Привокзаль 1б 99-7-93, 093-8103021 093-8103021, 098-6341102 098-6341102, 099-23 099-2320599 Тел. 99-7-93

Сумки барсетки клатчі гаманці рукавички шкарпетки парасолі ШИРОКИЙ ВИБІР, ГАРНІ ЦІНИ! Ринок УСВ, конт.№7 (при вході, навпроти кіоску з кавою).

ТзОВ ВОЛОДИМИРВОЛИНСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД реалізує соціальний хліб «Городський», який можна придбати в кіосках підприємства, розташованих по вул. Ковельській, Луцькій та у центрі міста. ТзОВ «ВолодимирВолинський хлібозавод» запрошує на роботу пекаря-майстра. По довідки звертатися за тел.2-34-90 або у відділ кадрів за адресою: вул.Луцька, 62.

У продуктовий магазин потрібен менеджер торгового залу (чоловіки, жінки, вік до 45 років). Тел.(093)644 44 94, (095)136 80 55.

Супермаркет «Вопак» запрошує на роботу: -касирів торгового залу; -вантажника; -охоронців. За довідками звертатися за тел.: 3-30-33, (093)155 86 37, (098)212 11 03.

Весільний салон «Вікторія»: -вечірні та весільні сукні; -весільні аксесуари; -оформлення авто; -українські народні костюми; -сумочки-клатчі; -букети із цукерок. Адреса: вул.Князя Василька, 6Б, тел.(067)45 79 777.

Гуртівня будівельних матеріалів ЛІДЕР +

ЦЕМЕНТ Наша адреса: вул. Гайдамацька, 24 (колишня вул.Чапаєва), тел.(097)9122368, (095)3548543, (03342) 3-57-47

Відійшли у вічність з 18 по 24 лютого: Гаврилюк Олександр Анатолійович, 1980 р.н. Бардадіна Марія Степанівна, 1941 р.н. Починок Катерина Дмитрівна, 1944 р.н. Коршунов Віктор Володимирович, 1968 р.н. Марголь Віталій Зіновійович, 1962 р.н. Мелех Антон Хомич, 1959 р.н. Озімок Олексій Сергійович, Барчук Сергій Степанович, 1952 р.н. 1955 р.н. Халан Антоніна Миколаївна, 1951 р.н. Сазонова Валентина Степанівна, Зубцова Ольга Олександрівна, 1938 р.н. 1928 р.н. Каргін Валерій Олександрович, 1952 р.н. Поліщук-Жигунов Каляпух Христина Іванівна, 1931 р.н. Василь Михайлович, 1972 р.н. Савюк Гнат Федорович, 1944 р.н. Коханська Людмила Трохимівна, 1922 р.н. Мазій Іван Трохимович, 1946 р.н. Дубина Ніна Савівна, 1934 р.н. Постриган Павло Павлович, 1940 р.н.

Здаємо в оренду приміщення під офіси та склади різних площ на території ТЦ «Євродім» . Тел.(097)436 98 04.

ТзОВ «Володимир-Волинський хлібозавод» продає черству хлібну продукцію. Ціна договірна. Звертатися за тел.2-27-54, (093)323 84 12 з 8.00 до 17.00.

МІЖНАРОДНИЙ МАРШРУТ До Польщі можна доїхати новим міжнародним маршрутом

«Луцьк - Замосць».

Час відправлення: з АС «Володимир-Волинський» - о 7. 35 (до м. Грубешів щоденно, крім нд) й у зворотному напрямку: з АС «Грубешів» - о 14.10 (до м.Володимир-Волинський щоденно, крім нд). Телефони для довідок: (066) 846 09 32, (067) 361 07 19, (03342) 2-36-77 (каса АС),2-08-10 (диспетчерська АС)

ЦІКАВЕ ТА ПРИЄМНЕ

№9 26 ЛЮТОГО 2015 РОКУ

РІДНЕ МІСТО

1 березня

Світлану Василівну Савюк

3 березня

Олега Васильовича Борбелюка

з ювілеєм вітають мама та сім’я Самчиків із Турійська! Не рахуй сьогодні роки, Порахуй ти краще усмішки, Порахуй всі дні, і веселі, й сумні, Як сторінки з хорошої книжки! Скільки прожито літ, Нам не слід рахувати, Просто хочем тобі від душі побажати: Ти вір в життя і будь собою! Хай час завжди буде святим,

А ти, як сонечко весною, Цвіти промінням золотим, І хай в очах твоїх відкритих Чарівна молодість буя, І хай несе тебе по світу Життя бурхлива течія, І хай завжди ангел-хранитель Тебе боронить від біди, Ти просто вмій життю радіти Й по ньому з усмішкою йти!

з днем народження вітає МГО «Рідне місто»! Щиро бажаємо Вам добра, миру, щасливих і погожих днів, козацького здоров’я, сімейного затишку, життєвої мудрості, доброзичливості, поваги серед людей. Нехай Ваш дім повниться радістю та благополуччям. Хай кожна мить буде повна надії, і хай пощастить здійснити всі мрії!

А перемог вибороли чимало! «РМ»

ільшість спортсменів переконані, що у вільній боротьбі важливо мати вольовий характер. Не всі, хто займається цим видом спорту, в майбутньому стануть чемпіонами, але сумнівів немає, що всі вони будуть справжніми чоловіками із сильним, вольовим характером, міцним здоров’ям, без шкідливих звичок, здатними відповідати за свої вчинки й слова.

На минулому тижні у міському центрі фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх» пройшов відкритий чемпіонат з вільної боротьби з нагоди Дня пам’яті воїнів-інтернаціоналістів. У змаганнях узяли участь 6 команд із міст Володимир-Волинський, Ковель, селища Дубове Ковельського району, селищ міського типу Ратне, Іваничі та Турійськ. З вітальним словом до учасників чемпіонату звернувся В’ячеслав Петрук (начальник відділу у справах сім‘ї, молоді

та спорту міськвиконкому) та Андрій Вітовщик (полковник запасу, учасник бойових дій в Афганістані). У змаганнях узяло участь понад 100 учасників, які боролись у 10 вагових категоріях. Серед юнаків 2003 року народження і молодших (у ваговій категорії 65кг) II місце виборов володимирчанин Владислав Каркушевський. У ваговій категорії 32 кг I місце посів Олександр Серьогін, III - Олександр Євчук. У ваговій категорії 29 кг

йняв Руслан Аліяров, II - Давид Мороз, ІІІ - Амір Давлешханов. Серед дівчат 2003 року народження і молодших у ваговій категорії 34 кг перемогу здобула Світлана Кирильчук. Серед юнаків 2000 - 2002 р.н. у ваговій категорії 50 кг I місце виборов Роман Чижевський, а у категорії 60 кг - Максим Туровчук.

I місце виборов Володимир Позняков, III - Богдан Миронюк, у ваговій категорії 23 кг I місце зайняв Тимур Мішаков, II - Мак-

сим Гнідов, III - Микита Серьогін. У ваговій категорії 20 кг I місце посів Олександр Поник, у ваговій категорії 17 кг I місце за-

Граційний хук та ніжний нокаут - від володимирських боксерок Тетяна ПАЛАЄВСЬКА

іночий бокс – це завжди захоплююче та видовищне дійство, хоча мені більш природно бачити на ринзі чоловіків. Стусани, синці…В моїй уяві це аж ніяк не пов’язується з тендітними юнками. Художня гімнастика, плавання, фігурне катання – оце для них, оце їм пасує. Хоча мої сьогоднішні співрозмовниці зовсім не згідні зі мною. Дівчата вже кілька років займаються боксом і кажуть, що це абсолютно не заважає їм гарно виглядати та бути жіночними в усьому. Для них бокс – це ще одна можливість самореалізуватися та підтримувати хорошу фізичну форму. Чому жіночий бокс так стрімко набирає популярності в Україні, пробуємо дізнатися у юних спортсменок, які нещодавно повернулися з Чернівців, де проходив чемпіонат України з боксу серед жінок та юніорок. Юні боксерки Анна Вощинчук та Єлизавета Демчук, вихованки Володимир-Волинського спортивного клубу «Любарт» (тренер Андрій Сохацький), провели кілька боїв на цьому чемпіонаті та вибороли для збірної Волинської області кілька балів, які в результаті вивели волинян на друге місце у загальному заліку. Анна Вощинчук - учасниця багатьох обласних турнірів із боксу, багаторазова призерка всеукраїнських турнірів та чемпіонатів. На цьому чемпіонаті юнка виборола почесне третє місце. Дівчина навчається у гімназії ім. О. Цинкаловського і весь свій вільний час присвячує

На сьогодні у 120 країнах світу налічується більше 500 тисяч спортсменок-аматорів і професіоналів, які займаються боксом. спорту. Своє майбутнє дівчина вирішила теж пов’язати із спортом, вона планує вивчитися на реабілітолога. Юна боксерка Єлизавета Демчук навчається у Володимир-Волинському вищому професійному училищі. Боксом дівчина займається вже більше двох років, має на своєму рахунку чимало перемог на різноманітних чемпіонатах і турнірах і мріє у майбутньому стати тренером. - У Чернівці з’їхалося майже дві сотні учасниць чи не з усіх областей України,

Боксерські баталії у Рівному

19 по 21 лютого у Рівному проходив відкритий Всеукраїнський турнір із боксу, присвячений пам’яті Павла Павловича Дмитрієва. Участь у змаганнях взяли 136 боксерів із 6 областей України. Вихованці ВолодимирВолинської спеціалізованої школи-інтернату І-ІІІ ступенів «Центр освіти та соціальнопедагогічної підтримки» по-

- ділиться з нами своїми враженнями Анна. – З нашого міста до збірної області увійшли я, Ліза Демчук, Анна Ростопчина та Ольга Спірченко (вихованки тренера Юлії Семко). У результаті Анна Ростопчина виборола перше місце, я та Оля - треті місця у своїх вагових категоріях, Ліза – п’яте. Збірна нашої області в командному заліку поступилася лише киянам. Хоча у минулому році на такому чемпіонаті волиняни вибороли перше місце. Суперниці у наших дівчат були дуже сильні, тому довелося докласти максимум зусиль, аби поборотися за призові місця. - Я провела два бої, а Ліза – один, - продовжує розповідати Анна Вощинчук. – Перший мій бій на чемпіонаті був із боксеркою з Чернігова. Це була досить сильна суперниця, але в боксі іноді перемагає

казали гарні результати. Дмитро Кужель провів два тяжких бої, у фіналі з рахунком 2:1 переміг чемпіона Рівненської області. Дмитро Кальчук у фіналі поступився представнику міста Горохів і отримав 2 місце. Юлія Семко, тренер з боксу Володимир-Волинської спеціалізованої школи-інтернату І-ІІІ ступенів «Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки, була нагороджена пам’ятною статуеткою як кращий суддя. «РМ»

Засновник ПП «Володимирдрук» Редактор Надія Замрига «Рідне місто Володимир», 44700, м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 10, Тел.: 3-51-50. e-mail: ridnemistov@ukr.net Відповідальність за якість друку несе друкарня.

Надіслані матеріали не рецензуються і не повертаються. Друк ВАТ “Волинська обласна друкарня“ м. Луцьк, пр.Волі, 27.

той, хто сильніший духом. Поєдинок закінчився достроково, і перемога була на моєму боці. Другий бій був із землячкою, боксеркою із Горохова, яка виборола у мене перемогу. У Єлизавети був один бій, але закінчився він достроково. В результаті технічного нокауту перемога дісталася юній боксерці з Хмельниччини. - Усі учасниці змагань були дуже сильними, кожна прагнула перемоги, викладалася під час бою на повну, – каже Єлизавета. - Я провела один бій, в якому поступилася своїй землячці. Втім, не засмутилася, адже отримала неабиякий досвід, чимало вражень, в тому числі й від перебування в Чернівцях, у місті, яке мені дуже сподобалося. Ліза та Анна кажуть, що подібні турніри - хороша бойова практика. Це можливість боксувати з новими суперницями, придивитися до сильніших, завести нові знайомства. Говорячи про успіхи наших спортсменів, ми не маємо права не згадати при цьому тренерів юних боксерок – Андрія Сохацького, Геннадія Озаринського, Юлію Семко. Саме ці люди щодня докладають чимало зусиль, аби володимирські боксерки змогли заявити про себе на обласних, всеукраїнських та міжнародних змаганнях. - Перемоги наших спортсменів також навряд чи були би можливими, якби не допомога та підтримка людей, які постійно дбають про розвиток спорту в нашому місті, - додає тренер дівчат Андрій Сохацький. - Це - наш міський голова Петро Саганюк, генеральний директор підприємства «Гербор-Холдинг» Олег Борбелюк,

Мало хто знає, що жіночій бокс уперше продемонстрували на Олімпіаді 1904 року. Проте олімпійським цей вид єдиноборства тоді так і не став. Більше того, тоді жіночий бокс заборонили в багатьох країнах світу. Жінки-боксерки мріяли про Олімпіаду ще з 1997 року, коли відбувся перший міжнародний турнір з любительського жіночого боксу в Європі. Вже тоді було вперше обіцяно, що на Олімпіаді2000 його обов‘язково буде включено до програми ігор. Друга спроба, здійснена в 2005 році, також зазнала невдачі. І тільки після довгих 12 років очікування Міжнародний олімпійських комітет дав добро. директор Володимир-Волинської спеціалізованої школи-інтернат І-ІІІ ст. «Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки» Валентин Вірковський, директори міської та районної дитячо-юнацьких спортивних шкіл Олексій Зінкевич та Володимир Гнатюк, підприємці Сергій та Олег Венгери, Олег Киричук, Віктор Мігун. Цим людям ми хочемо подякувати за постійну допомогу і підтримку та обіцяємо прославляти рідне місто далеко за його межами. Юні боксерки планують продовжувати заняття боксом. Кажуть, змагання, з яких вони нещодавно повернулися, лише одна сходинка на шляху до поставленої мети. Ми ж бажаємо, аби всі мрії дівчат - і спортивні, й професійні, й особисті - обов’язково збулися. Удачі вам, дівчата!

Футбольні вихідні

инулої суботи в спортивному залі МЦФЗН «Спорт для всіх» проходив відкритий чемпіонат міста з футзалу серед ветеранів пам’яті тренера Ярослава Кореневського. У змаганнях узяли участь три міських команди та клуб «Привацяж» з міста Хрубешув (Польща). Чемпіонат проводився за коловою системою. Чемпіоном міста стала команда АФК «Володимир», друге місце

Усі ці переможці та призери представляли ВолодимирВолинську ДЮСШ «Спартак» та є вихованцями тренерів Миколи Рурича та Леоніда Каркушевського. Усі учасники чемпіонату отримали грамоти і призи.

дісталося БРВ-ВІК, а бронза - «Привацяжу». Кращим воротарем визнано Андрія Войтичука, кращим захисником - Сергія Павлюка, кращим нападником став Вадим Міщанчук, бомбардиром - Едуард Матвійчук, а кращим гравцем Войцек Лецко. Усі команди та кращі гравці нагороджені кубками, дипломами та призами від міської федерації футболу. А в неділю у цьому ж залі проходили ігри півфінальної стадії чем-

піонату Волині з футзалу серед ветеранів. Участь у цій стадії турніру брали команди «Абориген» (Луцьк), «Надія» (Зимне-Хорів), команда Ківерцівського району та АФК «Володимир». У першій грі наші футболісти поділили очки з ківерцівськими футболістами, зігравши з рахунком 2:2, у наступних матчах наші перемогли лучан (6:1) та збірну команду «Надія» (3:2) і разом з футболістами збірної команди Хорова та Зимного вийшли до фінальної частини чемпіонату. В’ячеслав ПЕТРУК, начальник відділу у справах сім’ї, молоді та спорту

Свідоцтво про реєстрацію: ВЛ 344-78Р від 26 травня 2009 року Матеріали з позначкою * публікуються на правах реклами. Редакція залишає за собою право на мовностилістичні правки.

Зам.№: 933

Зам.№: 1-189

Листування з читачами ведеться лише на сторінках газети. Згідно з «Законом України про рекламу» , відповідальність за достовірність інформації несе рекламодавець.