Украинская техническая газета №55

Заступник глави Запорізької міськради Наталя Новак:

Урожаю поменшає

«Гроші, які заробляє місто, повинні залишатися для його потреб»

Урожай зернових#2009 буде гірший, ніж у минулому році. Це визнано багатьма. Але наскільки гірший і що найбільше вплине на зменшення валового збору зернових? стор. 4

№ 3 (55)

стор. 5

22 січня 2009 року

www.tehnichka.com

Терикони крізь призму століть Переробкою породних відвалів у Донецькій області зайнялися бізнесмени

Розроблення терикона у м. Сніжному

info@tehnichka.com

стор. 9

Друга газова: полонених не брати

Причина паливної блокади України — невміння політиків стримати свої апетити й непрозорі газові схеми. Наслідок — можливий крах всієї економіки

Поки політики вели торги, перед главою «Нафтогазу» Олегом Дубиною стояло більш нагальне завдання: мінімально забезпечувати Україну газом стор. 2–3

Епіцентр «газова війна»

№ 3 (55)

22 січня 2009 року

Друга газова:

Чергова російсько українська «газова війна», що захопила в січні 2009 року у свою холодну воронку всю Європу, продемонструвала аксіому: політична доцільність і фінансові апетити олігархів Причина паливної блокади України завжди стоять вище інтересів простих людей. Тому на запитання, хто винен у тому, що один Досить цікавий коментар після довгої інтриги дав 16 січня в інтер сильний сусід, який володіє монопольно газом, в’ю німецьким ЗМІ прем’єр Росії почав морити холодом другого сусіда, менш Володимир Путін: «Ми, враховуючи сильного, але транзитного монополіста, можна сьогоднішню економічну ситуацію, відповісти: відповідальні обидва. Не змогли від запропонували українським парт нерам ціну, ви будете сміятися, 250 самого початку знайти компроміс, а далі — на війні доларів за тисячу кубів. Вони відмо як на війні. Хоча, схоже, 18 січня серйозно вилися. Більш того, я вам розповім, поступитися довелося саме Україні. Оскільки 20% тут нема чого приховувати, треба, знижки від ринкової вартості газу у порівнянні з щоб усі знали. “Газпром” сказав: незмінною ставкою транзиту російського палива 285 доларів за тисячу кубів із пра вом часткового реекспорту в Євро навіть на рік — це практично смерть всієї нашої пу, на якому завжди українські економіки в умовах кризи.

Початок на 1 й стор.

Дмитро Корнійчук

інструкцій щодо цього, Дубина пе рервав переговори й поїхав з Москви.

Загадка 31 грудня

Н

айголовніше запитання, яке повинне поставити українське суспільство: чому 31 грудня в Москві несподівано зірвалися пе реговори між «Газпромом» і «Нафтогазом», коли вже практично узгодили вартість газу для України на 2009 рік? Адже саме цей факт є ключовим у газовому конфлікті, що почався з 1 січня. З огляду на, те що 30 грудня «Нафтогаз» погасив останні $1,5 млрд боргу перед «РосУкрЕнерго» за поставлений у листопаді газ і аванс за грудень. А штрафні санкції, що залишилися спірними, — близько 600 млн — сторони збиралися обговорювати пізніше. Є кілька версій того, що стало ся в передноворічний вечір у Москві. Причому інформація від українських чиновників відріз няється більшою конкретикою, ніж від російських. «УТГ» просто наве де факти, а висновків кожен читач дійде сам. Так, відповідаючи на запитання спеціальної слідчої комісії Верхов ної Ради, глава «Нафтогазу» Олег Дубина 15 січня розповів таке. Нія ких вказівок від тих або інших ук раїнських політиків (прем’єра, Пре

За версією ж Бакая, вислов леною в інтерв’ю «Зеркалу неде ли», компанія «РосУкрЕнерго» дала Кремлю певну гарантію, що коли залишиться в схемі, зможе продавати газ в Україну по $285 тис./куб. А це, мовляв, на багато вигідніше, ніж запропоно вані Києвом $235 тис./куб. Саме цей факт і змусив «Газпром» підняти планку до $250.

Віктор Ющенко 13 січня про зрив переговорів висловився до сить обтічно. Мовляв, нехай все, що відбулося, коментує прем’єр Тимошенко, а Президент до цього не має ніякого відношення. Зокре ма, він не забороняв їй летіти 31 грудня в Москву на офіційне па рафування договору.

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а.

E mail: info@tehnichka.com

літичні сили, які дуже зацікавлені в тому, щоб між нашими двома краї нами був газовий конфлікт... З ура хуванням відсутності підписаного контракту в «Газпрому» немає юри дичних підстав поставляти газ за межі митної території Російської Федерації, і з 10 ї години ранку 1 січня 2009 року «Газпром» у повно му обсязі, на 100%, припиняє по ставку газу для споживачів України. За ситуацію, що виникла, повністю відповідає українська сторона». Майже в лічені години з’явилася відповідна, нібито спільна, заява ук раїнського Президента і прем’єра. Чому «нібито»? Річ у тім, що Тимошен ко ніде пізніше не називала вказані нижче цифри прийнятними. У документі умовою підписання

Схема ГТС України

У відповідь пан Бойко обвину ватив Тимошенко в занадто зави щених власних апетитах. Мовляв, Юлія Володимирівна відстоювала перед Кремлем створення іншого посередника — якоїсь «FKRtt Universal Swissland» — для реекс порту 4,5 млрд кубів російського газу в Європу. Причому власника ми компанії нібито є екс глава «Нафтогазу» Ігор Бакай та екс гла ва Адміністрації Президента Віктор Медведчук.

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 01034, м. Київ, вул. Прорізна, 8

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

фтогазу». У компанії одержали лист попередження, підписаний паном Дубиною: якщо до 1 січня не будуть узгоджені точні обсяги експортного російського газу і ставка транзиту, Україна не зможе гарантувати його нормальну доставку в Європу. І має право класифікувати такий газ як контрабанду, а отже, вилучати. Питання: хто дав санкцію Дубині (Президент чи прем’єр?) написати, а пізніше й відіслати в Москву уль тиматум, що подіяв на «Газпром», як червона ганчірка на бика? Причо му час обрали точно до фінальної розв’язки переговорів. Відразу після цього відбувся телеефір пуб лічної зустрічі президента РФ Дмит ра Медведєва з прем’єром Путі ним. Де пролунала чітка відповідь: контракт на транзит газу в Європу діє до 2013 року й зміні не підля

Трохи інша версія була озвуче на прем’єром Юлією Тимошенко.

14 січня на прес конференції вона обвинуватила у зриві переговірно го процесу екс главу Мінпалив енерго Юрія Бойка і співвласника компанії посередника «РосУкр Енерго» Дмитра Фірташа. Саме вони, за словами прем’єра, усіля ко лобіювали перед Москвою — залишити посередника (РУЕ) і не допустити прямих контрактів.

Умовою підписання Україною договору з «Газпромом» була названа ціна $201 тис./куб. газу, а також транзитна ставка не менше $2 за 100 км для кожної тисячі кубів росій5 ського експортного газу. Схоже, саме цю позицію в останні години переговорів намагався відстоювати «Нафтогаз». І зрозуміло, що в Кремлі від такого нахабства дещо сторо5 піли, відповівши категоричною відмовою. зидента) на саботаж переговорів або самостійну гру він не одержу вав. Коли з Москвою була узгодже на ціна газу — $235 тис./куб. і транзиту — $1,8 за 100 км, шеф «Газпрому» Олексій Міллер на час покинув переговори. А повернув шись, сказав, що Кремль наполя гає на інших цифрах: $250 тис./куб. і $1,7 за 100 км. Не маючи

партнери заробляли добрі гроші. Після довгих суперечок вони нам сказали, що за 250 купувати не будемо (а 250 — це без права експорту). Ми сказали їм: добре, бог з вами, 250, але із правом ре експорту. Але 250 із правом ре експорту — це і є 235 по року.

— невміння політиків стримати свої апетити

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993 1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

гає. Там же офіційно пролунала запропонована Москвою вартість газу для України: $250 тис./куб. Зверніть увагу: саме купівля газу по $250 була закладена в бюд жет 2009 урядом Тимошенко. Тоб то навряд чи прем’єра не задоволь няла пропозиція Кремля. Далі того ж дня з’явилася неспо дівана заява вповноваженого Президента з питань енергетичної безпеки Богдана Соколовського: Віктор Ющенко і українська сторо на на переговорах вважають зави щеними запропоновані Росією $250 тис./куб. газу при незмінній транзитній ставці $1,7 за 100 км. Майже під новорічні куранти із заявою виступив глава «Газпрому» Олексій Міллер: «Переговори з Ук раїною про поставку газу на 2009 рік закінчилися безрезультатно… На пропозиції російської сторони про пільгові умови поставки газу в Україну на 2009 рік ми почули не гативну відповідь, і в нас складаєть ся враження, що в Україні є по

Вони знову відмовилися. Що ж нам робити? І я тут не додав жодного слова — можете не сумніватися. Я особисто запропонував прем’єр міністрові України: приїжджайте, підписуйте контракт по 250 доларів за тисячу кубів і ми дамо вам право реекс порту. Але вона відмовилася! Відмовилися від того, чого просили в нас!» До речі, перед цим, 11 січня, Путін також зробив натяк про зрив переговорів: «Їх (політиків) метою є не зміцнення демократії і розвиток ринкових відносин, а задоволення особистих амбіцій і одержання дос тупу до фінансових потоків, одним із яких є торгівля російським газом як усередині України, так і на євро пейському ринку». Слід також відзначити ряд цікавих подій, що відбулися 31 грудня. Десь у середині дня, у самий розпал пе реговорів, з’явилася інформація від «Газпрому» про шантаж з боку «На

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ. РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 8 0642 34 72 47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 8 0642 34 72 47, ел. адреса tehnomysl@gmail.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 8 0642 34 72 47, ел. адреса otdelnauki@gmail.com); Дмитро Корнійчук — відділ економіки і бізнесу (тел. 8 044 440 82 09, ел. адреса korneychukdima@gmail.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 8 044 440 82 09, ел. адреса ingvar@bigmir.net); Відділ маркетингу і реклами Олександр Слесаренко — начальник відділу (тел. 8 0642 59 93 91, ел. адреса tehnichka@gts.lg.ua) Любов Соловйова — менеджер (тел. 8 0642 59 93 92, ел. адреса marketing_utg@ukr.net)

Україною договору з «Газпромом» була названа ціна $201 тис./куб. газу, а також транзитна ставка не менше $2 за 100 км для кожної ти сячі кубів російського експортного газу. Схоже, саме цю позицію в ос танні години переговорів намагав ся відстоювати «Нафтогаз». І зрозу міло, що в Кремлі від такого нахаб ства дещо сторопіли, відповівши ка тегоричною відмовою. Важливий момент: жодна зі сторін не повідомила, йшлося про те, щоб залишити посередника — «РосУкрЕнерго» — чи ні. У Москві все таки спробували дати Україні останній шанс зберегти обличчя і повернутися до запропо нованих раніше $250. Недарма 1 січня «Газпром» заявив, що кон тракти не були підписані, оскільки Дубина не мав на це відповідного мандата. Однак майже відразу про звучала відповідь «Нафтогазу»: пе реговори були розірвані з ініціати ви російської сторони, а українські позиції залишилися незмінними.

Газета видається українською та російською мовами ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

українською мовою — 99309; російською мовою — 99340.

Позиція авторів публі кацій не завжди збі гається з позицією ре дакції. Редакція зали шає за собою право ви правляти матеріали та рецензувати рукописи.

Номер набраний і зверстаний у комп’ютерному центрі «УКРАЇНСЬКОЇ ТЕХНІЧНОЇ ГАЗЕТИ».

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес Експрес» . Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50 08 54

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.

ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ. ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 20150 прим., українською мовою 6600 прим., російською мовою 13550 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 82

№ 3 (55)

22 січня 2009 року

Епіцентр

«газова війна»

полонених не брати й непрозорі газові схеми. Наслідок — можливий крах всієї економіки Зрозуміло, що тепер Кремль док ладе всіх зусиль, щоб покарати Київ. Недарма ж 1 січня Міллер за явив: якщо Україна відмовилася ку пувати газ по $250, то тепер дове деться по «ринкових» — $418 за тисячу кубів.

Про «крадіжку» газу і транзитну «пастку»

В

ласне, після таємничого про валу переговорів 31 грудня і почалася активна фаза газо вого конфлікту, яка незабаром за лишила без газу як Україну, так і всю Європу. З 1 січня «Газпром» скоротив поставки на вході в Україну на весь обсяг щоденного споживан ня (близько 100 млн кубів на добу). Залишивши тільки експорт ний потік (див. таблицю). Україна і далі споживала належний газ із загального потоку, віддаючи на виході різницю з підземних схо вищ (там було близько 17 млрд кубів). Але вже з 2 січня почалися обвинувачення Москви в несанк ціонованому відборі газу. Так, «Газпром» заявив, що Ук раїна відібрала за день з експорт ної поставки 21 млн кубів газу. У свою чергу «Нафтогаз» це не при ховував. На думку Дубини, оскіль ки немає контрактів на транзит (і немає можливості закупити тех нологічний газ), Україна викорис товуватиме російський. Крім того, доводиться заощаджувати своє паливо, оскільки імпорт припине но. З Москви відповідали: це ваші проблеми. Немає технологічного газу — закуповуйте у нас. Тут слід зробити маленьку ре марку, щоб пояснити, що таке тех нологічний газ у ГТС. Як відомо, для підтримки стабільного тиску в трубі на всій довжині магістралей (і не тільки) розташовані компре сорні станції. Їх газоперекачу вальні апарати (ГПА) використову ють для роботи у своїх турбінах частину експортного газу. А вже потім відсутній обсяг (обсяг вхідно го газу повинен дорівнювати об сягу того, що виходить) компен сується на виході з України за до

помогою свого газу із ПСГ або власних родовищ. У цілому Украї на споживає 6—7 млрд кубів тех нологічного газу, який, у свою чергу, також закуповує в Росії. Загалом, конфлікт дедалі роз палювався. Причому незабаром європейські країни відчули на собі, що потік газу з Росії змен шився. «Газпром» постійно обви нувачував Україну в тому, що газ «осідає» на її території. А з 6 січня почав офіційно зменшувати по ставки. Остаточно припинивши 7 січня з формулюванням: украї нська ГТС взагалі не пропускає газ у Європу. Тоді ж прозвучали слова заступника голови «Газпро му» Олександра Медведєва: мов ляв, Україна банально перекрила всі експортні труби. Зі свого боку «Нафтогаз» ука зував на те (див. таблицю 1), що «Газпром» постійно скорочував обсяги газу, який подавався в нашу ГТС. І повний «нуль» на вході був ще 7 січня вранці, до офіцій ної команди із Кремля закрити засувки на вході в Україну. На жаль, російська сторона такої докладної добової статисти ки газового потоку не надала. А до українських даних у Москві і Європі поставилися досить скеп тично. Чому? Річ у тім, що газови мірювальні станції (ГВС) на тери торії України досі перебувають на виході ГТС, паралельно контро льовані європейськими ГВС. Приміром, ГВС «Ужгород», ГВС «Орловка». А на вході тільки російські (ГВС «Суджа», ГВС «Ва луйки») — без українських вимі рювальних аналогів. Тому «На фтогазу» сказали, що їхні показ ники разюче відрізняються від російських даних. Запитання: чи мог ла У могла Украї краї на технічно «красти» російсь кий газ у перший тиждень с і ч н я ? Теоретично, так. Тобто просто перенаправляти потоки експортного газу на більше спо живання в регіонах або накачува ти в підземні сховища. Але в той же час, якщо уважно стежити за виступами російського керівниц тва, то зрозуміло, що на практиці цього не було. Наприклад, 8 січня, відповідаючи на запитання одно го з журналістів, прем’єр Путін за

явив: «Послухайте, пане Бойан: для технічних потреб необхідний 21 млн кубічних метрів у день, а вилучено 86 млн. Різниця ж є? Де решта газу? І чому взагалі весь обсяг не пропускають?». Указана Путіним цифра саме й підпадає під офіційно «експро прийовані» «Нафтогазом» щодо бові обсяги газу для технологічних потреб. Плюс близько 70 млн Ук раїна використала свого палива. На нашу думку, якби Україна дійсно крала експортний газ, то обсяг ви мірювався б сотнями мільйонів. Друге запитання: чи не про пускала У країна спеціально че Україна рез свою ГТС газ у Європу? З одного боку, це означало б пряму крадіжку російського газу сотнями мільйонів кубів. Але, нагадаємо, Москва говорить про «осілі» обся ги, що підпадають під технологічні потреби. З іншого боку, це означа ло б, що Україна на вході баналь но перекрила засувку в трубі. Од нак якби таке сталося, то в усьому світі відразу б крутились кадри центрального диспетчерського пункту «Газпрому», де ті або інші лампочки на схемі сигналізували б закупорку труби. Адже саме так

ГТС. Мета — не допустити чергові «крадіжки» російського газу. Після довгих напружених пере говорів за участю «рупора» ЄС прем’єр міністра Чехії Тополанека 12 січня був підписаний тристо ронній договір (Росія, Україна, ЄС) про правила моніторингу транзи ту. Спостерігачі розташувалися на ГВС. І з 13 січня «Газпром» приго тувався дати пробне прокачуван ня у бік Балкан. Але газ так і не пройшов через територію України. Що дало привід Москві знову об винуватити нас у саботажі, тому що «Нафтогаз» сам закрив заслін ку на вході в ГТС. То у чому причина таких дій Украї ни? Річ у тім, що після припинення експорту «Нафтогазу» довелося пе ренастроїти ГТС у незвичному ревер сному напрямку. Раніше газ ішов з Росії по двох магістралях — «Урен гой—Ужгород» і «Союз» — у західно му напрямку. По дорозі споживачі південного сходу країни відбирали необхідний обсяг, а різницю компен сували з підземних сховищ на виході (Західна Україна). Тепер же довело ся з великими труднощами качати газ із ПСГ на схід країни. Що, відпо відно, привело до зменшення тиску і виділених обсягів для підприємств.

На жаль, російська сторона докладної добової стати стики газового потоку не надала. А до українських да них у Москві і Європі поставились досить скептично. Річ у тім, що газовимірювальні станції на території Украї ни досі знаходяться на виході ГТС, паралельно контро льовані європейськими ГВС. А на вході в нас тільки російські ГВС — без українських вимірювальних ана логів. зробили в Москві після того, як «Нафтогаз» відмовився 13 січня прокачувати газ в Європу після розташування на ГВС міжнарод них спостерігачів. З 7 січня, після повної зупинки транзиту, у розбирайлівки між Ро сією і Україною підключився Євро пейський Союз. Тому що як тільки поставки газу припинилися, євро пейцям уже було не до загальних коментарів із серії «Це ваші осо бисті проблеми». Кремль виставив головну умову поновлення екс порту: присутність міжнародних спостерігачів на ГВС, розташова них на вході й виході української

До речі, тут варто відзначити опе ративну й злагоджену роботу фахівців «Укртрансгазу». Бо в ревер сному напрямку наша ГТС активно працювала, качаючи газ із західно українського Дашавського родови ща на південний схід і Росію, ще в 1970 х. Так, довелося свідомо май же припинити поставки газу про мисловцям. Але населення залиши лося з теплом. Хоча в «Нафтогазі» добре розуміли: довго такий авто номний режим діяти не може. «Газпром» же запропонував організувати прокачування з ГВС «Суджа» на ГВС «Орловка» 76 млн кубів газу. Якщо подивитися схе

Транзит російського природного газу через територію України у січні 2009 року (млн куб. м)

Джерело: «Зеркало «Зеркало недели» НАК «Нафтогаз») «Нафтогаз»)а Джерело: недели» (за (за данними даними НАК

му, то передбачалося перекинути потік газу по діагоналі через усю країну, з одного магістрального газо проводу в інший, тим самим перекрив ши реверсні поставки газу на півден ний схід. Показово, що раніше газ на Балкани йшов через ГВС «Валуйки», пов’язану із трубопроводом «Союз». Крім того, не зрозуміло було, хто пови нен забезпечувати технологічний газ для прокачування. Не кажучи вже про те, що запропонований Москвою об сяг газу не можна було прокачати че рез різке падіння тиску в ГТС. Причи на — українські споживачі практично максимально спустошили «трубу» че рез газовий дефіцит. Чи спеціально «Газпром» запропонував настільки складну схему прокачування експорт ного газу — запитання риторичне. Загалом, «Нафтогаз» експортний потік не пропустив. І висунув ряд умов: Росія повинна забезпечити Україну технологічним газом як для відновлен ня загального тиску, так і прокачуван ня (з наступною оплатою), а трубу за повнити середньорічним експортним потоком не менше 318, 5 млн кубів у добу. У традиційних напрямках. Відпо відний проект договору відправили в Москву. На підпис. Але Росія відмовилася виконувати ультиматум. З одного боку, Кремль зап ропонував європейцям створити спільний консорціум із закупівлі техно логічного газу для України. Натякаючи при цьому, що подальше призначення структури — управління українською ГТС. З іншого боку, «Газпром» наполя гав на прокачуванні газу саме по мар шруту ГВС «Суджа» — ГВС «Орловка». Методично подаючи щоденні заявки в «Укртрансгаз».

Наближається час змін

Т

им часом замерзаюча Європа почала вже неприховано вис ловлюватися проти — і Росії, і України, обвинувачуючи обидві краї ни у безвідповідальності. Зокрема, Росію — у втраті статусу надійного ек спортера, Україну — статусу надійно го транзитера. Тому з ініціативи пре зидента РФ Медведєва 17 січня в Москві відбулася конференція країн — споживачів російського газу. І саме на цей день були намічені вирі шальні переговори прем’єра Путіна з Юлією Тимошенко. За підсумками форуму Медведєв заявив, що Україна погодилася про вести передоплату за технологічний газ. І, виходить, забезпечити транзит у Європу. А після майже в цілому де сятигодинних переговорів Путіна з Тимошенко було відзначено: сторо ни нарешті прийшли до компромісу. Україна одержує газ за ринковою ціною з 20 процентною знижкою. Для Росії залишається та ж ставка транзиту, що й в 2008 році. З перс пективою подальшого виведення транзиту на ринковий рівень. Поки не можна оцінити справжнє підґрунтя нового контракту, оскільки остаточно документи планується па рафувати 19 січня. І невідомо, чи підпише їх Україна в остаточному ва ріанті. Тому що ринкова ціна газу ($450) зі знижкою виходить на рівні $320 за тис. кубів. А це найсильніший удар по нашій економіці. Не зрозумі ло, чи залишаться старі нові посеред ники, чи з’явиться право реекспорту газу і багато чого іншого. У цілому ж підсумок чергової газо вої війни простий: ні російські , ні ук раїнські політики так і не навчилися мистецтву дипломатії, взаємоповаги. Напружені відносини між країнами ще більше погіршилися. І нова ціна на газ, спричинена бізнес апетитами пол ітиків, спробами Кремля «придушити» слабшого, а також фактичним стартом президентської кампанії в Україні, ста не надзвичайно важким випробуван ням для всієї нашої країни. Але, як то кажуть, бачили очі, що купували...

Економіка регіони регіони

№ 3 (55)

22 січня 2009 року

Заступник глави Запорізької міськради Наталя Новак: « Гроші, які заробляє

місто, повинні залишатися для його потреб» Початок на 1'й стор.

У листопаді минулого року Запоріжжя стало першим містом в Україні, що прийняло спеціальну програму, спрямовану на підготовку до суворих реалій економічної кризи. Як збирається допомагати міська влада великому, середньому й малому бізнесу утриматися на плаву? Яким чином пропонується місту на час «затягти паски» заради економії бюджетних коштів? Чи здатна влада працевлаштувати безробітних городян для одержання хоч не великих, але все'таки стабільних зарплат? На ці й інші запитання в інтерв’ю «УТГ» відповіла заступник глави Запорізької міськради Наталя Новак.

Світлана Гончар — Запоріжжя першим з украї нських міст прийняло на сесії міськради 19 листопада план ан тикризових заходів. Якими по точними показниками, прогноза ми негативного впливу економі чної кризи на місто користували ся при складанні антикризової програми?

— Найголовніше — це знижен ня податкових надходжень у бюд жет. Рішенню, ухваленому 19 листо пада на сесії, передували звернен ня наших провідних підприємств і неоднаразові засідання. Запоріж жя — індустріальне місто, тут зосе реджена велика кількість підпри ємств машинобудування, мета лургії, які є економіко визначальни ми у наповненні нашого бюджету (більша частина доходів місцевого бюджету — це податок на прибут ки з наших громадян, що працюють на цих підприємствах). Уже тоді були невтішні прогнози, до нас звернули ся такі підприємства, як ЗТМК, ЗАлК, із проханням установити їм диференційований тариф, бо їхнє виробництво може й не вижити. За надходженнями від податків на при буток, які перераховують майже щодня, ми бачимо істотне зменшен ня. І хоча програма була прийнята в середині листопада, ми вже тоді прогнозували, що за листопад місто недоодержить велику кількість коштів. І за фактом вже маємо 14,7 млн грн недонадходжень з по датку на прибуток за листопад. За грудень ми прогнозували тоді, з ура хуванням всіх сформованих тен денцій, близько 20 мільойнів гри вень. Наш міський голова Євген Кар ташов провів ряд нарад, дав зав дання розробити антикризову про граму, яка і була ухвалена на сесії 19 листопада. Програму розділили на кілька блоків. Перший — звернення у Київ з питань, вирішення яких не зале жить від міста. Зокрема, у Верхов ну Раду, до наших народних депу татів, у Кабінет Міністрів, у профільні міністерства з проханням установити пільгові тарифи для ЗалК і ЗТМК, внести зміни в подат

кове законодавство для наших ма шинобудівних підприємств. Постаралися пролобіювати інте реси будівельної галузі. Ще у ве ресні до нас почали звертатися зі своїми проблемами будівельні організації. Це було пов’язано пе реважно з кредитами. Національ ний банк надав право «заморожу вати» депозити, тобто зникла мож ливість дострокового зняття грома дянами коштів з депозитних ра хунків. Оформлення кредитних ліній також було «заморожене». Все це завдавало значних збитків. Але ж ми вже набирали оберти з будів ництва в Запоріжжі, виходили на рівень більше 100 тис. м2 у рік. Ми також просили прийняти ряд законів, пролонгувати кредити для суб’єктів агропромислового комп лексу. Зверталися і з приводу регу лювання тарифів на залізничний транспорт, і із забезпечення вико нання генеральної угоди між КМУ й роботодавцями про збереження трудових колективів, незниження рівня мінімальної заробітної плати й усіх інших соціальних пільг. Просили також зменшити вилу чення податків. Адже податок на прибуток повністю надходить у місцевий бюджет тільки від кому нальних підприємств, а від промис лових гігантів цілком іде в держ бюджет. Ми просили, щоб у місце вому бюджеті залишили хоча б 5% (у бюджеті 2009 це питання так і не було враховано. — Прим. ред.). За попередніми даними, це станови тиме близько 60 млн грн у рік до даткових коштів, на які могло б роз виватися місто. З огляду на екологічне наван таження на наше місто просили залишити 100 відсотків збору за забруднення навколишнього се редовища в місті на реалізацію наших екологічних програм. Вва жаємо, що ми повністю повинні розпоряджатися цими коштами. Гроші, які забираються в держбюд жет, нам повертаються у вигляді субвенцій, дотацій і т.п. Але щоб одержати ту ж субвенцію, ми по винні доводити в міністерстві, що вона необхідна для конкретного об’єкта.

Наталя Новак під час робочої поїздки на завод «Кремнійполімер», де обговорювались заходи з виходу із кризи і стабілізації виробництва Це, звичайно, стало вже притчею во язицех, але ми знову просили збільшити фінансування на будів ництво моста. З кожним роком ма теріали дорожчають, відповідно до рожчає і загальна вартість проекту. Щоб прискорити будівництво моста, ми просили 1,2 млрд грн. Цього року сума становила всього 350 млн гри вень.

— Повернемося до основних аспектів антикризової програми. Першим блоком стало звернення до вищих ешелонів влади. А які заходи ви передбачили в рамках компетенції місцевого самовряду вання?

— Другий блок питань пов’яза ний із внутрішніми заходами щодо економії. Зокрема, це жорсткість економії енергоресурсів. Є ще один аспект, що не завжди залежить від місцевої влади. Рік у рік змінюються правила гри при одержанні субвенцій. Простий при клад. Свого часу за підтримки депу татів Верховної Ради було почато будівництво 44 квартирного будин ку на вулиці Алмазній у рамках співфінансування місцевого й дер жавного бюджетів. Цього року зміни лися правила гри, і законом не було передбачене виділення субвенції з держбюджету на цей будинок, нам довелося закінчувати будівництво цілком за рахунок місцевого бюдже ту. Виходить, що ми, кидаючи один об’єкт, починаємо інший. Ми зверну лися з пропозицією, щоб порядок приймався мінімум на 3—5 років, щоб ми заздалегідь знали, які об’єкти підпадають під цю постанову, і щоб була проектно кошторисна докумен тація. Тобто ми плануватимемо тільки об’єкти з високим ступенем готов ності й максимальною економією енергоресурсів — такі, як реконст рукція теплових мереж і водоводів, ремонт і реконструкція будинків із заміною вікон тощо. Депутати в місцевому бюджеті не знизили витрати на фінансування установ освіти й охорони здоров’я. Однак їм було дано завдання оптим ізувати всі витрати, передбачити, де можливо, зменшення ліжко місць без шкоди для городян.

Заплановано заходи конкретно по кожному управлінню міськради, по кожному комунальному підприє мству, що передбачають економію на заробітній платі, на утриманні апарата (матеріали, користування службовим транспортом, відряд ження, зменшення коштів на семі нари тощо). Управлінню ЖКГ було дано зав дання прискорити виконання про грами реформування. Зокрема, на сесії ухвалено рішення про злиття чотирьох ПРЕЖО у два. Дано завдання главам районних

представники всіх великих промисло вих підприємств, громадської органі зації з роботи з підприємцями, наукові співробітники провідних інститутів, економісти. На цій раді йшлося про встановлення для підприємств пільг, наприклад, з ринкового збору та інших. Усіх звільнити не можемо, адже місцеві податки і збори — дохідна ча стина нашого бюджету. Це складне пи тання, тому що дохідна частина в та кому разі повинна наповнюватися за рахунок інших джерел.

— Як місто має намір компенсува ти зниження податкових надходжень від містотворчих підприємств? Чи вар то очікувати введення нових податків, механізмів?

— Податки, що надходять у міський бюджет, регламентуються законодав ством. Єдина можливість, і на це міський голова постійно звертає ува гу, це зменшення вилучень із місько го бюджету. Тобто гроші, що заробля ються містом, повинні залишатися для його ж потреб. За прогнозами, вилу чення податків із Запоріжжя в 2009 році буде на рівні 297 мільйонів гри вень. Це колосальна сума, що могла б залишитися на розвиток міста.

— Яких основних заходів має намір вживати місто, щоб праце влаштувати населення, що підпадає під скорочення?

— Рішенням останньої сесії прий нятий досить великий перелік робіт (у тісній координації з центрами зайня тості), на яких можна задіяти тимчасо во безробітних жителів Запоріжжя. Це не тільки суспільні роботи, а й масові заходи, догляд за людьми, упорядку вання територій і т.п. Ми визначили

«Ми розуміємо, що двірник і слюсар — не дуже популярні професії. І особливо важко людині, яка працювала, скажімо, інженером. Але можливість тимчасово працевлаштуватися для того, щоб за робити гроші, є».

адміністрацій, економічним відділам і управлінням вжити всіх необхідних заходів для погашення заборгова ності із зарплат. Найбільший борж ник у місті — «Радіоприлад» (близько 10 млн грн). Це держпідприємство. Ми неодноразово зверталися до профільних міністерств з вимогою погасити заборгованість із зарплати. На сьогоднішній день (кінець грудня.

— Прим. ред.) борги із зарплати на підприємствах всіх форм власності становлять до 23 мільйонів гривень. На комунальних підприємствах боргів нема. Але в цілому всі витра ти урізані до мінімуму.

— Які заходи передбачаються місцевою владою для підтримки великого й малого бізнесу, насе лення міста?

— Паралельно з антикризовою програмою ухвалено рішення сесії міськради про оренду землі на вип лат великими промисловими підприємствами. Що ж до підпри ємств малого і середнього бізнесу, то вони переважно звертаються з приводу банківських кредитів. Не давно міський голова збирав науко во аналітичну раду, до якої входять

також вакансії на наших комунальних підприємствах. І недавно надійшла інформація з центру зайнятості про те, що з 280 вакансій на комунальних підприємствах ЖКГ 180 заповнені. Ми розуміємо, що двірник і слюсар — не дуже популярні професії. І особли во важко людині, яка працювала, ска жімо, інженером. Але можливість тим часово працевлаштуватися для того, щоб заробити гроші, є. Крім сфери ЖКГ, у центрі зайнятості було близько 1500 вакансій. Центр зайнятості здійснює виплату середньої заробіт ної плати тим, хто підпав під скорочен ня. За інформацією директора кому нального підприємства, люди знову пішли влаштовуватися на ринки. Центр зайнятості виплачує до 25 ти сяч у рік тим, хто вирішив відкрити свою власну справу, зайнятися підприємницькою діяльністю. Будівельна галузь, що нормально працює, дає роботу ще щонайменше 8—10 галузям (машинобудування, металургія і т.п.). Тому один із варіантів — при проведенні тендерів надавати пріоритет організаціям міста, що бе руть участь у будівництві мостового переходу.

№ 3 (55)

22 січня 2009 року

Агропром

перспектива перспектива

Урожаю поменшає Урожай зернових 2009 буде гірший, ніж в минулому році. Це визнано багатьма. Але наскільки гірший і що найбільше вплине на зменшення валового збору зернових? Ніхто і ні за яких обставин зараз не зможе сказати, на який вал зернових очікувати Україні в 2009 році. Погода — найвизначальніший фактор доброго або поганого врожаю. Деякі агрономи люблять повторювати: «Скажіть мені, якою через місяць буде погода, і я вам скажу, яким восени буде врожай».

Володимир Набок

А

сенс є. Є чинники, що дозво ляють якщо не назвати точ не число майбутнього вало вого збору зерна, то принаймні визначити окіл або хоча б орієн тир майбутнього врожаю. Пере дусім, у 2008 році земля вродила рясно. А це означає, що на 2009 рік її родючий потенціал змен шився через значне використан ня рослинами органічних та міне ральних запасів ґрунту. Таке, щоб земля віддавала все два роки поспіль, буває дуже рідко. І дійсно, з 1990 року і дотепер порівняно висока врожайність двічі на два роки поспіль спостерігалася тільки в 1991—1992 і 2001— 2002 роках. Тоді урожай зернових становив відповідно 38,6 та 38,5 млн тонн і 39,7 та 38,8 млн тонн. За річним графіком зміни валу зернових з 1990 по 2008 рік мож на помітити певну періодичність, з якою з року в рік розмір урожаю змінюється. Є піки валового збо ру, після яких настають неминучі спади, а за ними — знову піки. Порівняння 2007 та 2008 років цю тенденцію підтверджує. Ґрунту ючись на щойно висунутій теорії піків та спадів, можна припустити, що в цьому році на врожай зер нових очікує спад. Наскільки ве ликий? Залежить знов таки від погоди і ще кількох факторів.

Погода

П

огоду передбачити важко, але спроби це робити не полиша ються. У відділі агроресурсів Інституту гідротехніки і меліорації УААН такими прогнозами якраз і займаються. За звітом провідного наукового співробітника інституту Володимира Просунка, решта зими та весна 2009 будуть сухими. У січні і лютому можна очікувати сут тєву теплову аномалію. Внаслідок цього на тлі мінусових значень се редньодобової температури мож

ливі тривалі періоди з відлигами, протягом яких руйнуватиметься сніговий покрив. У другій половині зими на більшій території можли вий значний недобір атмосферної вологи. За словами пана Просун ка, весна в цьому році має бути ранньою, що може спричинити по суху. Недостатня кількість снігу взимку призведе до дефіциту воло ги в ґрунті (80% від норми) при вес няному підвищенні температури. Якщо в квітні травні не випадуть дощі — червнева посуха візьме своє.

Засіяні площі

Н

а час осінньої посівної кам панії серед аграріїв пошири лися песимістичні настрої щодо вирощування зерна пшениці через його збитковість. Отже во сени 2008 року пшениці посіяли лише на 2,4% менше, ніж восени 2007 го. По інших же зернових культурах відзначається збільшен ня посівних площ. Жита посіяли на 4,3% більше, а озимого ячменю — на 48,6%(!), ніж у попередньому році. Доречно згадати і зменшен ня площ під озимим ріпаком (на 6,2%). Якщо ж подивитися на за гальний показник площ під озими ми культурами, рівень є не набага то вищим від 2007 го (ріст в 1,8% порівняно з озимими під урожай 2008 року). Не зайве уточнити: хоча певна кореляція між величиною засіяних площ та валовим збором зернових існує, але залежність ця є невели кою і непропорційною. Це видно, якщо до графіка зміни валового збору зернових додати графік зміни величин площ під зернови ми культурами. Наприклад, у 1996—2004 роках незначне збільшення або зменшення площ супроводжувалось відповідно рос том або спадом валового збору. У той же час зміна урожаю була не пропорційна зміні площ. А в періо ди з 1990 по 1995 й і з 2005 по 2008 рік зміна площ під зернови ми не корелюється зі зміною вало вого збору взагалі.

Але гарантовано, на тривалий термін прогноз її не зробиш. Тому йтиметься про можливий урожай без урахування таких несподіваних та непрогнозованих погодних явищ, як посуха, зливи, град, вимерзання... Бо якщо оглядатися на стихійні лиха, який сенс говорити про прогнози взагалі?

Підживлення посівів

З

а словами науковців Україн ської академії аграрних наук, велика кількість вегетативної маси, яка виросла в 2008 році, дуже збіднила землю на поживні речовини. Навесні, в період поси леної вегетації рослин, озимі мо жуть відчути значну нестачу азоту. Висновок простий: чим менше аг рарії внесуть в землю добрив на весні, тим менше у них шансів на отримання задовільного врожаю не тільки за кількістю, а й за якістю. Вірогідність того, що аграрії вне суть мало добрив, велика. Як то кажуть, криза — не тітка. Тому аг рарій середняк багато на чому за ощаджуватиме, у тому числі і на добривах. Хоча вартість тієї ж аміачної се літри, найпопулярнішого на сьо годні виду добрив для підживлен ня посівів, навесні напевне буде меншою, ніж в аналогічний період минулого року. Попит на добрива на зовнішніх ринках значно змен шився, тому, за прогнозами керів ника департаменту АПК та хімічної промисловості ДІАЦ «Держ зовнішінформ» Дмитра Гордійчука, великі надії вітчизняні виробники добрив у першому кварталі 2009 року покладають на внутрішній ри нок. Попит на аміачну селітру зріс вже зараз, а ціна пропозиції стано вить 1380—1500 гривень. У по рівнянні із задекларованою ще в листопадовій домовленості між урядом та виробниками добрив максимальною ціною на аміачну селітру — 2250 грн за тонну — сьо годнішня ціна здається дуже неви сокою, але, можливо, вона дещо зросте наприкінці зими— навесні.

Фітосанітарний стан

З

а даними Міністерства аграр ної політики, 93% посівів ози мих культур зараз знаходяться

в доброму та задовільному стані. Однак загроза може виявити себе пізніше. Спеціалісти Головної державної інспекції захисту рослин говорять, що можуть бути проблеми із клопом чере пашкою. Вже в 2008 році чисельність цього шкідника в деяких регіонах пере вищувала нормативний показник у кілька разів. Незважаючи на проведені заходи із захисту посівів у зимівлю 2008—2009 років кількість клопа че репашки перевищила аналогічний по казник зимівлі 2007—2008 років. Ще однією небезпекою для посівів може стати сарана, яка увійшла в зиму в значній кількості та в хорошому фізіо логічному стані. За умови сухої та спекот ної погоди сарана може значно пошири тись в зоні степу та лісостепу. Небезпека видається ще більш реальною, якщо зга дати про прогнози сухої весни 2009.

Якість насіння

З

гідно з даними Міністерства аграр ної політики, при проведенні осін ньої посівної кампанії 2008 не відчувалося дефіциту в посівному ма теріалі. Кількість насіння пшениці на 4% перевищувала потребу в 1,4 млн тонн, фактична наявність насіння ячменю пе ревищувала потребу в 132 тис. тонн на 9%. Звіт про відсутність дефіциту схожий на правду, адже, як вже відзначалося, загальні посівні площі під озимими збільшено на 1,8% у порівнянні з 2007 роком. Дефіциту у насінні не відчували, а як щодо якості? Перший віце прези дент УААН Віктор Ситник говорить, що 90—93% висіяних озимих культур скла ло насіння 1—3 ї репродукції, що є дуже добрим показником у порівнянні з ми нулими роками. Скільки буде ярих культур і в якій пропорції вони розподіляться в 2009 році? У профільному міністерстві на за питання щодо очікуваних площ ярих культур спокійно відповідають, що не сподіванок не буде. Як очікують в Мінагрополітики, загальна площа посівів зернових та зернобобових ста новитиме 15,0—15,4 млн га, що на 200—400 тис га менше фактичної по сівної площі цих культур у 2008 році. Відповідно навряд чи можна очіку вати значні коливання у площах яро го ячменю, кукурудзи та соняшнику.

Утім, не виключено, що площі під ярим ячменем зростуть, адже, як по казав досвід осінньої посівної, аг рарії зараз покладають на цю куль туру фінансові надії. Як і на соняш ник, вартість якого в поточному се зоні не дуже себе виправдовує. Що ж до перспективи отримати врожай зернових 2009, який нена багато відстав би від врожаю 2008 і тим більше його перевершив, то вона виглядає примарною. Очікува на нестача вологи та мінеральних добрив, зменшення родючого потен ціалу ґрунту, збільшення кількості шкідників, економія на необхідних агротехнічних засобах, які потрібні для отримання хорошого врожаю за кількісними та якісними показника ми, — все це вплине на скорочення валового збору і зернових, і олійних культур у 2009 році. Зменшення виробництва зерна прогнозується не лише в Україні. Вважається, що низькі ціни на зер но і світова фінансова криза можуть призвести до зниження виробницт ва зернових у 2009 році у більшості країн виробників. У найближчих до нас державах Європейського Союзу, згідно з прогнозом деяких зарубіж них консалтингових агентств, вироб ництво пшениці у 2009—2010 роках зменшиться на 5% у порівнянні з по казником 2008—2009 маркетинго вого року. У них, як і у нас, зменше но посівні площі під пшеницю, і так само можливе зниження врожай ності через скорочення витрат на добрива та засоби захисту рослин. Згідно з комплексною галузевою програмою «Розвиток зерновироб ництва в Україні до 2015 року», у 2009 році передбачається зібрати 40,8 млн тонн зерна. Чи означає щось це число? Відповісти можна так: цією ж програмою на 2008 рік був пе редбачений урожай на рівні 40 млн тонн. Більш того, після вдалого 2008 року у профільному міністерстві вже думають над тим, як збільшити прогнозовані величини врожаю до такого рівня, щоб на 2015 рік вийти на валовий збір у 60 млн тонн зерна, а не 50, як передбачає діюча програ ма. Відповідно прогноз валового збору на 2009 рік переглядатиметь ся у бік збільшення на пару мільйонів тонн. Але це державний прогноз. Якщо у новому році показник валу українського зерна зупиниться на по значці, приміром, 37 млн тонн, чес но скажемо, що це буде нормальний середній урожай для наших хоч і ба гатих, але вже добряче спустошених ерозією земель. Можна запитати: чому ж саме 37? Можна відповісти: це лише число, адже ми любимо кон кретні числа. Байдуже, що інколи вони нічого не означають.

Думка експерта Віктор СИТНИК, перший віце президент Української академії аграрних наук:

Дані збору врожаю за 2008 рік наведені у прогнозованій вазі після дороблення

— У 2008 році озимі вже двічі припиняли вегета цію, востаннє це сталося 11 грудня. Помічено, що коли вегетація рослин відновлюється і припиняється кілька разів — це перед урожайним роком. У той же час по вторна вегетація рослин негативно впливає на їх мо розостійкість. На сьогодні рівень накопичення цукрів у рослинах дорівнює 32—37%, завдяки чому озимі можуть витримати морози до 13—15 градусів з по дальшим збільшенням їх температурного порогу до 16—19 градусів. Зараз 93% посівів озимих мають добрий та задо вільний стан. Решту посіяно у пізні терміни, тому за раз вони зріджені, але є перспектива покращення у разі сприятливих погодних умов. Одним із зимових ризиків, який зараз можна спос терігати, є незначна кількість снігового покриву. Цей фактор особливо актуальний для значних посівів ози

мого ячменю, який має мале накопичення цукрів. Це знижує його морозостійкість до мінус 5 гра дусів. Тому, якщо температура на поверхні ґрунту знизиться до мінус 10 градусів і більше, може ста тися значне вимерзання озимого ячменю. Недо статній зимовий покрив призведе до нестачі во логи по окремих регіонах, що може негативно по значитися на розвитку рослин. Нинішні умови зимівлі для озимих цілком прийнятні. Головне, щоб не було значних і різких температурних коливань. У тому, що внаслідок дії високих, як на зиму, температур рослини мо жуть вегетувати, нема нічого особливого і небез печного, адже фази розвитку вони не проходи тимуть. А це, у свою чергу, ніяк не позначиться на рості і пшениці, і ячменю і не загрожує росли нам загибеллю.

Основний досвідресурс У світлі (чи в тіні?) проблеми енергобезпеки нашої держави вугільна тема в суспільстві й ЗМІ була й залишається нагальною. Неодноразово зверталася до неї і «УТГ», аналізуючи різні аспекти проблемної галузі, у тому числі і її бич — копанки. Однак «недержавне» вугілля видають на'гора не тільки через «чорні діри». Є підприємства, які працюють на цьому ринку цілком легально. Більш того, об’єктивні причини стали поштовхом до їхнього об’єднання.

№ 3 (55)

22 січня 2009 року

Мале вугілля Приватні вуглевидобувні підприємства

Початок на 1'й стор.

Людмила Гречаник

Одне джерело — три складові

П

рогнозні запаси вугілля, за даними Мінвуглепрому Украї ни, становлять 117 млрд тонн. При річному видобутку 250 млн тонн його вистачить на 400 років. У ба зовому для розвитку вугільної про мисловості України Донецькому ба сейні розвідані запаси кам’яного вугілля (до глибини 1600—1800 м) становлять 43,3 млрд тонн. Це все наше українське вугілля.

У цей час із цього невичерпного джерела черпають «чорне золото» шахти державного сектора, недер жавні вуглевидобувні підприємства великих фінансово промислових груп і дрібні приватні, так звані не типові шахти (до останніх доведеть ся додати й нелегальні копанки). Обсяги видобутку з цих трьох скла дових за підсумками 2008 року в Україні розподіляються так: 138 державних шахт видобули 45,4 млн тонн тонн, великі приватні шахти — більше 29 млн тонн і близько 3 млн тонн — малі при ватні вуглевидобувні підприємства.

’єднання малих вугільних підприємств був Георгій Басакін, який керував на той момент те руправлінням Держгірпромнагля ду по Луганській області. Саме в останні два роки намітилася і зміцнилася тенденція до виходу малих вуглевидобувних підпри ємств із тіні, хоча й сьогодні до масової легалізації копанок ще дуже далеко. Одна з причин — три валий і копіткий процес одержан ня дозвільних документів.

— Щоб реалізувати бізнес ідею — будівництво нетипової шахти, необхідно одержати 72 дозвільних документи, для яких треба зібрати більше 140 підписів,, — розповідає Костянтин Автономов Автономов. — Шахта будується за два роки, а докумен ти підприємець часом збирає п’ять років! Не кожен доходить до фінішу,

Візитівка

Народився 4 травня 1963 року в місті Торез До нецької області. Одружений, має сина. У 1981 р. почав виробничу діяльність на шахті № 3 біс ВО «Торезантрацит» як гірником очисного ви бою. У 1984 р. закінчив Комунарський гірничо металур гійний інститут за фахом гірничий інженер будівник. З 1989 по 1992 р. працював на будівництві шахт у Луганській і Донецькій областях. З 1992 по 2005 р р. займався виробничо комер ційною діяльністю. З 2005 по 2007 р р. — перший заступник начальни ка головного управління промислової політики Луган ської облдержадміністрації. Очолює правління громадської організації «Асоціа ція вугільних підприємств», є радником міністра вугіль ної промисловості України і директором ДП «Центр аль тернативних видів палива».

За третьою складовою, або тре тьою силою, вітчизняної вугільної галузі в останні роки закріпилася назва «мале вугілля». Як з’ясувалося, проблеми в дрібних приватників чималі, а ставлення до них держави — як до пасинків. У яких умовах вижива ють і добувають країні вугілля малі нетипові шахти, що можуть дати і

Довідка «УТГ» Нетипова шахта — приватне вуглевидобувне підприємство, що працює за ліцензією і має проект відпрацювання ділянки, відповідно до якого ведеться видобуток вугілля і здійснюється наступне закриття шахти. Проекти будівництва нетипових шахт розроблялися у ДВАТ «Луганськгіпрошахт» за особистої участі нинішнього міністра вугільної промисловості Віктора Полтавця, який очолював тоді інститут. На відміну від підприємств, які відпрацьовують ділянки закритих державних шахт, нетипова шахта будується «з нуля» за спеціально розробленим проектом.

чого чекають від держави — про це наша бесіда з К остянтином Автономовим, головою прав прав ління громадської організації «Асоціація вугільних підпри підпри ємств».

Доцентрова сила

У

серпні 2007 року 15 приват них вуглевидобувних і вугле переробних підприємств Лу ганської і Донецької областей об’єдналися під крилом громад ської організації «Асоціація вугіль них підприємств». Спроб створити таку організацію вживали й рані ше, але тоді, кілька років тому, її ініціатори не знайшли розуміння в керівництва Мінвуглепрому. А може, просто не настав час. Зараз налагоджений діалог з міністром Віктором Полтавцем, який і стояв біля джерел створення асоціації. Також одним з ініціаторів об

Костянтин Автономов

багато хто йде «у тінь». Отже, дер жава сама їх туди штовхає: вирі шуйте питання на місці… А потім трапляється аварія у Вахрушевому, і ми не знаємо, з кого за це запи тати. Одне із завдань асоціації — допомогти людям пройти цей складний шлях швидше й ефектив ніше. М и в і д к р и т о л о б і ю є м о інтереси наших малих підпри ємств у всіх державних органах і структурах. Погодьтесь, із гро мадською організацією і чиновни ки розмовляють по іншому.

— У вас є конкретні пропозиції зі спрощення процесу легалізації вугільного бізнесу?

— Так, і ми виносимо їх на об говорення всіх зацікавлених органів. Ми вважаємо за необхід не, по перше, організувати «єдині вікна» для оформлення документів з чотирьох основних напрямів: проект будівництва шахти; виді лення землі; спеціальний дозвіл на користування надрами; гірни чий відвід.

По друге, перевести запаси вугілля до одного мільйона тонн у категорію запасів місцевого зна чення. По третє, установити, що проект будівництва шахти, який пройшов комплексну експертизу, не потребує додаткових узгод жень, дозволів, висновків та екс пертиз. Далі. Усунути необхідність подвійного відвідування органів влади й установ (спочатку терито ріальних підрозділів, потім цент ральних). Весь комплекс послуг (узгодження, затвердження, дозвіл) надавати або на місцях,

блем. Проте власник із самого початку поставлений у нерівні умови з державними шахтами, адже він не одержує ані копій ки державної підтримки. Це спо нукає до ефективного господарю вання: доходи і витрати на таких підприємствах збалансовані. На кожну тонну видобутого вугілля у приватника не сидять семеро з ложкою. Тобто перша умова — це оптимізація чисельності пра цівників. Друга — якість про дукції, що набагато вище, ніж на державних шахтах. Зольність

На малих шахтах працюють такі ж шахтарі, у таких же умовах і видобувають таке ж українське вугілля. Працюють вони в депресивних регіонах, звідки пішов Мінвуглепром, залишивши безліч проблем. Причому власник не одержує ані копій ки державної підтримки. Це й спонукає до ефек тивного господарювання. або в центрі. Економія часу в ціло му становить близько двох років.

— Костянтине Володимиро вичу, а в чому, власне, різниця в роботі державних шахт і малих вуглевидобувних підприємств?

— Перше і головне: на малих шахтах працюють такі ж шахтарі, у таких же умовах і видобувають таке ж українське вугілля. Більше того, працюють вони в депресив них регіонах, звідки пішов Мінвуг лепром, залишивши безліч про

у 40% приватника не влаштує, тут цей показник становить 20—28% для рядового вугілля і 5—20% для товарної продукції. Тому що все, видобуте, повинне бути продане.

— За рахунок чого досягають ся такі результати?

— У першу чергу, за рахунок ви робничо технічної дисципліни. Зарплата на приватній шахті без посередньо залежить від якості ви добутого вугілля. Робітник розуміє, що за породу йому не заплатять.

Звичайно, із зарплати нам важко змагатися з держпідприємствами, де її можуть підвищувати за рахунок держпідтримки. Ми ж за рахунок кращої якості можемо продавати вугілля за більш високою ціною, у тому числі і на експорт. Необхідно відзначити, що про філактика аварійних ситуацій є пріоритетним напрямом у роботі асоціації. Наразі налагоджене співробітництво з теруправліннями Держгірпромнагляду в Донецькій і Луганській областях, департамен том охорони праці і надзвичайних ситуацій Мінвуглепрому. Братиме мо участь у постійно діючих комісі ях і нарадах з питань безпеки праці Мінвуглепрому.

— Чи вдалося знайти свою нішу на ринку?

— Сьогодні багато говориться про енергетичну безпеку держави. Думаю, що тут нам слід кардиналь но переглянути підхід. У Китаї, США, а також у сусідній Польщі більше по ловини всієї електроенергії вироб ляється на ТЕС. У нас — усього 20%. При цьому енергетична стратегія до 2030 року навіть не передбачає збільшення частки вироблення електроенергії з вугілля. Наші ТЕС через свій технічний стан сьогодні просто не в змозі прийняти вугілля, його на складах нагромадилося 4 млн тонн!.. Але це питання дер жавної політики. Нас же життя зму сило, якщо немає внутрішнього споживача, шукати інші шляхи. У 2007 році здано в експлуатацію дві гірничо збагачувальні фабрики — «Термоантрацит» і ТОВ «Тандем 2006». Маючи у своєму розпоряд женні передові технології перероб ки, ми можемо збагачувати вугілля до материнської золи — 3%. А це вже конкурентоспроможний про дукт, затребуваний металургами Австрії, Німеччини, Польщі, Канади. Однак зараз ми ставимо більш серйозне завдання: не тільки вугле збагачення, а й більш глибока пе реробка вугілля, одержання про дукції вуглехімії. Особливо актуаль но це в нинішній економічній ситу ації. Криза показала, що рядове ву гілля впало в ціні на 50%, продукти збагачення — на 20—30%, тоді як продукти глибокої переробки втра тили у вартості усього 5—10%. Цьо го року плануємо вийти на брике тування, виробляти високотехноло гічну продукцію на експорт. Звичай но, це вимагає додаткового пере озброєння.

№ 3 (55)

22 січня 2009 року

Основний досвідресурс

виходить на гора Донбасу об’єднуються, щоб разом вирішувати проблеми — І як відбувається технічне й технологічне переоснащення ва ших підприємств? Чиї розробки ви використовуєте? Які з них уже впроваджені?

— Це все вітчизняні розробки. Технологічну схему збагачення вугі лля розробили два спеціалізованих проектних інститути — УкрНДІвугле збагачення і Гіпромашвуглезбага чення. Вони до певної міри конкурен ти, але заради справи ми об’єднали їх зусилля — і результат навіч. Про ект для ТОВ «Вуглепромислова фірма «Термоантрацит» зробило ДВАТ «Лу ганськгіпрошахт». Застосовано нові для України технології з використан ням важкосередовищних гідроцик лонів. Саму лінію виготовляли також у нашій країні, розміщаючи замов лення на різних підприємствах. За раз на «Термоантрациті» не просто збагачують вугілля, там переробля ють і утилізують терикони, одержую чи концентрат зольністю 3%. Наприкінці минулого року для учасників асоціації був проведений семінар з теми «Механізація очис них робіт в умовах малих і середніх вугільних підприємств» в інституті Донгіпровуглемаш. У результаті підприємства вийшли на рівень співробітництва з фахівцями інсти туту. Цього року плануємо провес ти такий захід у науково дослідно му вугільному інституті ДонВУГІ. Представники підприємств асоці ації постійно беруть участь у вис тавках, конференціях і семінарах з вугільної тематики в Україні й за кордоном. Такі зустрічі розширю ють кругозір учасників асоціації, сприяють професійному росту, за безпечують можливість відстежити тенденції розвитку вугільної про мисловості.

Сільське господарство в країні на 100% приват не, але при цьому на нього постійно виділяється значна держпідтримка. Вугільна промисловість у нас переважно державна, але при цьому у Вер ховній Раді постійно ведуться дебати: чи потрібно підтримувати шахтарів? Якщо держава не має сил підтримати вугільну промисловість, виходить, приватизація назріла.

У минулому році ми знайшли, схоже, оптимальну форму співро бітництва усередині асоціації:

Проблем багато, і для їхнього вирішення ми пропонуємо створи ти постійно діючу робочу групу за участю представників Луганської і Донецької облдержадмініст рацій, Міністерства вугільної про мисловості України й громадської

виїзні наради на підприємствах, коли збираються разом всі керів ники. Обмінюємося досвідом — на кожному підприємстві завжди є що подивитися і запозичити. Ра зом легше вирішувати проблеми.

Великі проблеми малих шахт — Про одну з них ви вже роз повіли. Але, мабуть, мале вугіл ля має проблеми не тільки організаційного і юридичного характеру...

— Проблеми, з якими ми має мо справу, типові для всіх приват них вугільних підприємств Украї

Колектив ТОВ «Шахта «Садова» організації «Асоціація вугільних підприємств».

— Світова фінансова криза також внесла свої корективи в роботу малих приватних шахт? Проблем побільшало?

— Тобто вже можна говорити про перші результати роботи і підприємств, і асоціації?

— Підприємства, що увійшли до асоціації, стоять на різних рівнях розвитку бізнесу. Деякі з них уже більше 10 років на ринку вугілля: «Термоантрацит» у Свердловську, КП ТПК «Данко» в Антрациті, АТЗТ «Вугілляінвест» у Донецькій області, шахта «Садова» у Вахрушевому. Це стабільні підприємства з видобут ком вугілля 500—1000 тонн у добу. А хтось тільки починає свій бізнес. В асоціацію ми приймаємо підпри ємства на добровільних засадах, при наявності всіх дозвільних доку ментів. Наразі плануємо прийняти ще кілька підприємств, які з нашою допомогою вже завершують етап узаконювання свого бізнесу.

навчати на платній основі своїх працівників у навчально курсо вих комбінатах у системі Мінвуг лепрому.

ни. Одна з найважливіших — не стача коштів на ттехнічний ехнічний роз виток. Державний сектор вугіль ної промисловості підтримується з боку держави, корпорації захи щають інтереси своїх шахт, а малі підприємства змушені покладати ся тільки на власні сили. Вугільна промисловість капіталомістка: щоб добратися до лави, потрібні чималі капвкладення. А сьогодні для наших підприємств кредитна ставка перевищила 30%! Оборот грошей у вугільній промисловості — півроку і більше. Зрозуміло, що перші 3—5 років підприємець працює на самому лише ентузі азмі. От чому ми вважаємо за до цільне надати приватним

Показники роботи підприємств громадської організації «Асоціація вугільних підприємств» Чисельність трудящих: — усього — 3532 чол.; — у т.ч. підземних — 1790 чол. Марки вугілля, що видобувається й переробляється: А, ДГ, Т, ОС, К, Ж, ГСШ. Зольність: — рядового вугілля — 20–28,5 %; — товарної продукції — 5–20 %.. Підсумки 2007 р.: — видобуток вугілля — 445,4 тис. тонн; — переробка — 543,5 тис. тонн. Підсумки 2008 р.: — з видобутку вугілля — 622 тис. тонн (в 1,4 раза більше, ніж в 2007 р.); — з переробки — 2,3 млн тонн (в 4,2 раза більше, ніж в 2007 р.).

ТОВ «ГЗФ «Центральна» підприємствам держпідтримку на капітальне будівництво й техпере оснащення за умови повернення, після реалізації інвестиційних проектів, або частково компенсу вати за рахунок держбюджету відсотки з технічних кредитів. Ми шукаємо й інші шляхи вирі шення проблеми. Наприклад, організація сучасного виробниц тва на збагачувальній фабриці, про яку я розповідав, коштує 5 млн доларів. Так, ТОВ «Тандем 2006» (м. Торез) взяв кредит, брав участь у конкурсі зі створен ня робочих місць у Донецькій об ласті. У результаті було створено 260 робочих місць, а підприєм ство одержало частину необхідної суми.

— Треба сказати, що напере додні кризи ми мали досить рай дужні цифри й перспективи. В 1,4 раза порівняно з 2007 роком зріс вуглевидобуток на наших підприє мствах, в 4,2 раза — переробка. Криза боляче вдарила по всьому господарському комплексу краї ни, у тому числі й по вуглепрому. І все таки…Тепер держава поста вила приватні підприємства в дис кримінаційні умови. Розумію, що є проблема реалізації вугілля дер жшахтами, і ними у першу чергу опікується держава, але виключа ти з ринку недержавні шахти, тим більше малі, створені в депресив них регіонах, неприпустимо! За раз наші підприємства переходять на 3—4 денний графік видобутку. Ми просимо в держави дозволу відвантажувати продукцію через ДП «Вугілля України» на генерації хоча б в обсязі спожитої електро енергії, хоча б у рамках підтрим ки зарплатних зобов’язань. Навіть при 50 тисячах тонн реалі зованого вугілля на місяць ми змогли б зберегти колективи, роз поділивши квоти на відвантажен ня усередині асоціації. А якість продукції ми гарантуємо.

Наступна наша проблема і, відповідно, завдання — вирів нювання тарифів на електро енергію. Сьогодні приватні шах ти оплачують електроенергію за більш високими тарифами у по рівнянні з державними. Вважає мо, що є всі підстави передбачи ти тариф на електроенергію по 1 му класу напруги для вироб ників енергетичного вугілля неза лежно від форми власності.

ави — Ви відзначили ту обст обстави н уу,, що нетипові шахти побу до побудо вані в депресивних регіонах, які ст али однією із найбільш стали болючих проблем і Мінвуг леп Мінвуглеп р о м уу,, і держави, і місцевих о р гганів анів влади. Чи сприяють вони оздоровленню ситуації в шахт арських міст ах і селищах шахтарських містах селищах,, чи це крапля в морі?

Нарешті, малі шахти відчува ють д е ф і ц и т к в а л і ф і к о в а н и х г і р н и к і в . Ми просимо надати приватним підприємствам право

— Як сказати — багато це чи мало, коли нічого іншого немає. У Донецькій і Луганській областях видобуток вугілля офіційно ведуть

близько 100 малих підприємств, на яких працевлаштовано 14 ти сяч чоловік. За 2008 рік ними ви добуто близько 3 млн тонн вугіл ля. Гірники одержують заробітну плату й повний соціальний пакет, як і на державних шахтах. Підприємства за власні кошти відновили або організували «з нуля» видобуток і переробку вугіл ля, серйозно займаються питан нями безпеки, створюють нові робочі місця, сплачують податки й допомагають вирішувати соці альні питання територіям, на яких працюють. Це КП ТПК «Данко» і ТОВ «ГЗФ «Центральна» в Антра циті, шахта «Садова» і ЗАТ «ГЗФ «Краснолуцька» у Красному Лучі, фірма «Термоантрацит» у Сверд ловську, ТОВ «Перевальський тор говий дім» у Перевальському рай оні, шахта «Воскресенська» у Сніжному. Переважно підприєм ства допомагають у забезпеченні вугіллям населення, шкіл. ГЗФ «Центральна» надавала допомо гу місцевій громаді при підготовці до осінньо зимового періоду й у ремонті моста в рамках соціаль ного договору із Краснокутською селищною радою, і таких при кладів багато. е Володимиро — Костянтин Костянтине вичуу, про те, що «мале вугіл вич ля» — невід’ємна частина в і т ч и з н я н о гго о в у ггл л е п р о м уу,, крім усьо о гго о від вас, усьогг о почут почуто свідчить і ттой ой факт факт,, що ви спо лучаєте три напрями робо ти: роботи: о ччолюючи олюючи правління «Асоці ації вугільних підприємств», ви є також радник ом міністра ко вугіль ної промисловості У краї вугільної Украї ни з пит ань малих шахт і дирек питань торо м ДП «Центр аль тернатив ором альтернатив них видів палива» при Мін н вуг лепромі. Які, на вашу думку вуглепромі. перспективи й резерви розвит ку вугільної ггалузі? алузі?

— Переконаний, що в галузі передусім повинна пройти при ватизація. Поясню трохи здале ку. Адже що потрібно людині для життя в першу чергу? Тепло і їжа. Тепло дають шахтарі, їжу — селяни. Сільське господарство в країні на 100% приватне, але при цьому на нього постійно ви діляється значна держпідтрим ка. Вугільна промисловість у нас переважно державна, але при цьому у Верховній Раді постійно ведуться дебати: чи потрібно підтримувати шахтарів? Що ж, якщо держава не має сил підтримати вугільну промис ловість, виходить, приватизація назріла. Але приватизація ро зумна, щоб інвестор мав зобо в’язання, суворо контрольовані державою, — і соціальні, і технічні, і екологічні, і з надро користування. Сьогодні ми вже бачимо результати роботи при ватизованих шахт. Так, згодний, вихопили поки ласі шматочки. І все таки ефективність управлі ння навіч. Малі шахти також підтверджують це. Ще раз зауважу: необхідно пе реглянути підхід до питань енерге тичної безпеки на державному рівні на користь збільшення част ки ТЕС у виробництві електрое нергії, вимагати від власників проведення їх реконструкції. Ще одне резервне джерело одержання енергії — шахтний ме тан, застосування когенерації. Цими питаннями займається Центр альтернативних видів пали ва. Але це тема для окремої роз мови.

— Думаю, ми її продовжимо у в найближчих випусках «УТГ». Дя кую за бесіду.

Економіка відбиття

№ 3 (55)

22 січня 2009 року

Страшні гроші Прагнучи знизити фінансові ризики, ми породжуємо нові. Це збіг обставин чи система? У піке, спровоковане обвалом американської іпотеки, світові ринки увійшли 19 вересня. За два дні до цього американський уряд вже усвідомив, що настала гостра фаза кризи, і 20 вересня Дж. Буш просив у конгресу $700 млрд на реалізацію «плану Полсона» — міністра фінансів США, який запропонував терміново створити спеціальний фонд

для викупу проблемних банків і компаній. Але вже 7 жовтня фондовий ринок США ці 700 млрд втратив. За один день — ціну порятунку американської економіки! А нинішній рік почався з масових протестів населення в європейських країнах, які більше за інших потерпіли від кризи...

Валерій Тирнов

Тут важливо от що: «первинні» гроші (ваші 100) не розмножують ся. Розмножуватися починають 90 з них, віддані банком у кредит, «вто ринні» від ваших, «третинні» і т.д. — похідні від ваших. Можливість відда ти їх у кредит змінює їхню сутність.

Ц

ифри їх втрат катастрофічні, миттєвий характер — наче видовище уламків літака, який щойно летів. Фахівці дотепер не можуть знайти одностайної відповіді на запитання: чому трапи лося те, що трапилося? Думки різні, але характерно те, що чим вище професійний рівень експертів, тим песимістичніші їхні очікування, а оптимісти — переважно політики і люди без вищої освіти. Строки по долання кризи (періоду, так би мо вити, відновлення) обчислюються вже десятками років, а глибина спаду, що очікує на світову еконо міку, за оцінками деяких експертів, дорівнюватимє 50%.

Мультиплікатор — це множник. Щось повязане з грошима, мно житься на множник, і знову вихо дить щось повязане з грошима. Напевно, люди здебільшого, відкриваючи в банку депозитний рахунок на умовні 100 гривень, пе реконані, що вони «поклали гроші на зберігання». Вони розуміють, що через рік заберуть не 100 гривень, а, скажімо, 120, але цим розуміння і обмежується. Такі слова, як «я ку пив у банку за 100 гривень зобов’ язання заплатити мені через рік 120» або «я на рік продав банку пра во використати мої 100 гривень за 20 гривень» залишаються все таки за межами усвідомлення. Однак

Зростання та інфляція

С

еред людей, далеких від підприємництва, зустрі чається вульгарно спрощене уявлення про це заняття: підприє

П

роте твердження на зразок того, що нинішня криза трапи лася через накладання мінімумів різних економічних «хвиль», чого не було раніше, і з цього, мовляв, випливає її глиби на й своєрідність, поступово відки даються. На зміну їм приходить думка, одночасно і більш проста, і більш складна: корінь зла — у ме ханізмах виробництва і функціону вання «сурогатних грошей», що дуже поширилися в останні три де сятиліття.

Генрі Форд колись сказав: «Дуже добре, що багато людей... не знають ся на нашій банківській і монетарній системі, тому що, якби вони зналися, то, я думаю, наступного ж ранку відбу лася б революція». Це і справді, на певно, для когось «дуже добре», поки не стає дуже погано всім, а замість ре волюції «система» не народжує кризу. І якщо є в ній якийсь сенс, то він поля гає у прозрінні, у нагальній потребі зрозуміти, що з нами відбувається. Все інше — добрі наміри...

Грошовий мультиплікатор

Н

а перший погляд може здати ся, що заголовок означає щось складне. Це не так.

Ї

х можна вкласти у власну справу, але мало в кого вона є. Їх можна віддати у кредит тому, хто його по требує (скільки драматичних і коміч них сюжетів породили 90 ті роки ми нулого сторіччя, коли гроші віддава лися «під відсотки» друзям, знайомим, «МММ»!). Але тут виникає проблема ризику, проблема «яєць, покладених в один кошик». Навіть при абсолютній порядності позичальника справи в нього можуть бути такі кепські, що по вернути вам ваші гроші він буде не в змозі. І ви несете їх у банк. У банку, начебто, надійніше. Чому? Банк збирає гроші у багатьох вкладників і кредитує ними багатьох позичальників, ділячи між ними ри зик кожного зі своїх вкладників. Хтось із них кредит не поверне, але хтось (і таких більшість) поверне з відсотками, які перекриють непо вернення. Тут працюють закони ве ликих чисел, теорія імовірностей, яку фінансисти добре знають і вміють підрахувати, яка повинна бути вартість кредитів, щоб схема працювала з прибутком. Банк є фінансовим посередником, який дбає про інвестування ваших грошей та їхній захист (принаймні — частко вий) від інфляції, а також знижує для вас ризики інвестування. У вас «від усього цього» не болить голова.

ВВП і «сурогат»

Власне кажучи, «сурогатні гроші» як фінансовий інструмент з’явили ся дуже давно, і дотепер працюва ли на економіку вірою і правдою. Лише в останні десятиліття фінан систи їх дуже різноманітили і поста вили їхній випуск «на потік». Досить сказати, що загальний обсяг «суро гатних грошей» у світі оцінюється в $600 трлн при світовому ВВП $60 трлн! Це означає, що світовий попит багаторазово завищений щодо світової пропозиції, економіка шукає прибуток далеко за межами платоспроможного попиту, баланс попиту і пропозиції зруйновано. І саме під цей завищений попит бу дувалися підприємства з їхніми ро бочими місцям, створювалися транс портні та комунікаційні системи.

Ризик і банк

саме вони відбивають діловий бік відкриття депозитного рахунку. Що зробить банк із цією сотнею? Існує законодавчо закріплена нор ма резервування, припустимо, 10%. Тому 10 гривень банк зарахує в резерв, а 90 — вільні. Їх можна віддати в кредит, що банк і ро бить, бо для цього він і призна чений. 10 + 90 = 100. Гроші ніку ди не ділися і нізвідки не з’яви лися. Але... стежте за руками. По зичальник взяв гроші і купив на них щось, дуже йому потрібне. Гроші пе рейшли до продавця «потрібного». Продавець... відніс їх у банк! Банк 9 гривень зарахував у резерв, а 81 — вільні. Але ж раніше їх не було — вони не з вашої сотні! Ваша сотня — це 10+90! 81 гривню створила банківська система кредитування. Їх, у свою чергу, можна віддати у кредит... І т.д. Можна підрахувати, яку масу кредитних грошей пород жує одна грошова одиниця, внесе на на банківський рахунок, — як го ворять, «не біном Ньютона». Вияв ляється, вона дорівнює 1, поділеній на норму резервування. У нашому прикладі норма резервування дорівнює 10% — 0,1. Виходить, одна «жива» гривня породжує 10 кредит них. Це і є грошовий мультиплікатор. Коли ви довіряєте банку 100 гри вень, ви даєте можливість іншим людям використати аж ніяк не ваші 100, а 1000 гривень! Це і є «суро гатні гроші», відомі сотні років.

мець вкладає — інвестує — у свої підприємницькі задуми гроші і має з цього прибуток. Ні. Він може і збитків зазнати. Підприємницт во — ризикована справа. Це гра, у якій можна і виграти, і програ ти. Просто є люди, що володіють особливим видом ресурсу — підприємницькими здібностями. Вони ч а с т і ш е в и г р а ю т ь , н і ж п р о г р а ю т ьь, і саме завдяки їм зростає економіка. Взагалі ж інвестиції породжують два нерозривно супутні один одно му ефекти — економічне зростання та інфляцію. Якщо гроші інвесто вані і не принесли прибутку, не ви

Звичайно (і це дуже важливо!), ця схема теж не дає стовідсоткової гарантії: вона лише зменшує ризи ки, але не зводить їх нанівець. Вза галі, якими б не були фінансові інструменти для мінімізації ризиків (чим, власне, і займалися багато фінансових умів в останні десяти ліття), їх все ж ніколи не можна зробити рівними нулю. Як не мож на перетворити на нуль ризико ваність одиничного підприємниць кого проекту.

Хеджування

З

розуміле бажання бізнесу зменшувати свої ризики спри чинило появу нової сфери діяльності — управління ризиками, ризик менеджмент. Її методи діста ли назву хеджування, а для їхнього використання винайдені численні складні фінансові інструменти. Всі

Якими б не були фінансові інструменти для мінімізації ризиків (чим, власне, і займали ся багато фінансових умів в останні десяти ліття), їх все ж ніколи не можна зробити рівними нулю. кликали росту, вони йдуть в інфля цію, тому що більше — нема куди. Інфляція — неминучий супутник зростання, і якщо хтось щось заро бить понад необхідне для підтри мання звичного способу життя і спробує зберегти ці папірці, як до рогоцінний скарб, у секретному місці, вони згодом знеціняться. От чому гроші повинні «працювати».

вони, однак, мають у своїй основі дроблення одиничного ризику шля хом перенесення його на численні похідні цінні папери (їх узагальнено називають деривативами), подібно до того, як банк дробить ризик з ва шого одиничного внеску на безліч дрібних кредитних ризиків. Тобто всі вони породжують мультиплікатори, цілком подібні до грошового. І всі

вони, попри те, що є «сурогатними грішми», припускають майбутню відповідальність у грошах реальних. Мультиплікатор працює і у зво ротний бік! Якщо ви вирішуєте заб рати свої 100 гривень із депозиту до закінчення терміну, ви позбав ляєте суспільство можливості кори стуватися кредитами на 1000 гри вень. Тому, якщо з якихось причин (наприклад, через паніку) занадто багато вкладників захочуть дост роково одержати депозити, одно моментна нестача готівки може перевищити грошовий агрегат. Якщо таке трапилося з одним бан ком, це катастрофа для цього банку, і він може її подолати, взявши гроші в борг. Якщо це трапилося з фінан совою системою цілої країни, подо лати таку кризу важче. А якщо подія набуває глобального характеру... Російський економіст Сергій Глазьєв, наприклад, вважає, що з усіма цими не дуже реальними астрономічними грішми можна вчинити єдино розум ним способом — списати їх. Зараз російське видавництво «Діалектика» анонсує книгу відомого у фінансових колах ризик менеджера доктора економіки Річарда Букстабе ра «Демон рукотворний: як складні фінансові інструменти призвели до фінансової кризи», яка виходить у першому кварталі поточного року. Книга написана недавно (але, зви чайно ж, до кризи), і її англійська на зва не така актуальна. The Wall Street Journal так охарактеризувала книгу і її автора: «Подібно до численних пе симістичних спостерігачів, Річард Бук стабер вважає, що фінансові дерива тиви, новаторські продукти Уолл стріт і хеджеві фонди згодом призведуть до фінансової катастрофи. А от що вирі зняє містера Букстабера з групи пе симістів, то це те, що майже вся його кар’єра була присвячена створенню цих деривативів, роботі на Уолл стріт і керуванню хеджевими фондами». «Містер Букстабер — один із яск равих представників групи фахівців Уолл стріт, які виконують аналіз фінансових ринків і проектів на ос нові складних математичних моделей і комп’ютерних програм. Але у своїй книзі він доходить простого і чіткого висновку: проблеми на сучасних фінансових ринках обумовлені не так змінами в економіці, як появою ряду фінансових інструментів (дерива тивів), що мали підвищити ефек тивність контролю над ризиками», — пише The New York Times. Люди не люблять ризикувати. Вони люблять жити у комфортній безпеці. Однак, зменшуючи фінансові ризики окремих суб’єктів бізнесу, вони одно часно збільшують масштаби майбут ньої спільної фінансової катастрофи, не скасовуючи її. І невідомо, що пере важніше — безліч дрібних катастроф щорічно чи один апокаліпсис раз у три ста років. Напевне, «дрібниці» все таки безпечніші. А коли апокаліпсис трап ляється, люди здивовано запитують одне одного, що трапилося і хто винен. Та ніхто не винен, а трапилося те, що мало трапитися, — такими є закони, що діють у системі. І піти від них мож на, тільки змінивши систему.

№ 3 (55)

22 січня 2009 року

Середовище проживання технології

Багато аварій і вибухи метану в шахтах провокуються всього лише однією іскрою, що виникає від удару металевого різця комбайна об сірчаний колчедан, елемент, здатний давати іскру високої температури. Іноді породні відвали загоряються раптово, навіть після багаторічного спокою. Запах же сірчаного колчедану, що у великих кількостях міститься в териконах, можна відчути в багатьох донецьких шахтарських містах навіть у центрі... Лихо, яке притаїлося в надрах донбаських териконів, не раз виривалося назовні. Не зникла ця загроза й сьогодні. Проте, як свідчить досвід, із цією небезпекою можна і треба боротися. Початок на 1-й стор.

Олена Непокора

Т

равневого ранку 1966 року в місті Димитрове вибухнув тери кон. За законами соціалістич ного часу країна нічого не довідала ся про цю велику техногенну катаст рофу й мирно готувалася до черго вого свята Перемоги. Тим часом у результаті вибуху було знищене жит лове селище Нахалівка й загинули більше 60 чоловік, згорівши зажи во під завалами розпеченої породи. Але про цю трагедію і досі знають тільки деякі наукові консультанти: акти розслідування були засекре чені. Зате фахівці говорять, що така трагедія запросто може повторити ся сьогодні. На думку академіка АІН України Бориса Грядущего, який брав участь у розслідуванні вибуху під Нахалів кою, причина трагедії на шахті ім. Димитрова виробничого об’єд нання «Красноармійськвугілля» — сильні зливи, що спровокували зсув породного відвалу на одному з териконів. Коли маса в сотні тонн сповзла з терикона, відкрилося жерло «вулкана», і через різку зміну температури і потрапляння води стався вибух. Адже температура в центрі такого відвала породи, особ ливо конусоподібного, іноді сягає 3 тисяч градусів. Відомо, що декіль кома роками раніше подібна техно генна аварія сталася на шахті «Тру довська» у Петровському районі Донецька. На щастя, тоді обійшло ся без жертв — житлових будинків поблизу не було.

Безіменні гори на карті України

З

араз місто Донецьк та інші ук раїнські шахтарські міста ото чені саме такими повільно про гресуючими «вулканами». Тільки в одному Донецьку 68 териконів, і в небезпечному сусідстві з ними жи вуть більше 44 тисяч городян. Бага то років медики запевняли гро мадськість, що радіаційно терикони безпечні, «усього лише» негативно впливають на дихальну систему лю дини. Звичайно, чиновники від ме дицини зі службового обов’язку не мали права створювати паніку се ред населення. Тим часом природ ний радіаційний фон в Донецьку становить 20 мікрорентгенів на го дину. Це як на межі чорнобильської зони відчуження. Але бліц опиту вання, проведене на одній із цент ральних вулиць Донецька в жовтні 2008 року, показало, що лише оди ниці городян інформовані про таку небезпеку. У Донецькій області зараз на лічується більше 700 териконів. Поруч із териконами розташовані житлові робочі селища. Їхні жителі беруть вугілля з териконів для опалення, дітлахи лазять по горах, освоюючи нелегку науку альпіні зму. А вночі можна побачити гар ну блакитну заграву над терикона

Терикони крізь призму століть Переробкою породних відвалів у Донецькій області зайнялися бізнесмени

ми, що багато років оспівується у віршах місцевих поетів. Але не по спішайте захоплюватися романти кою. Ця заграва спричинена вип ромінюванням рідкісноземельних металів в атмосферу під впливом високої температури усередині терикона. Адже ці породні відва ли містять часом всю таблицю Менделєєва.

ну вугільних пластів у Донецькій і Луганській областях перевищують 3 трлн кубометрів. Ще одна проблема — осідання земної поверхні над виробленими підземними коридорами, що сьо годні ніким не контролюється. Горлі вка, Донецьк, Макіївка — це вели чезні розроблені території, що містять у собі постійну загрозу. Адже

Енергія з метану. Шахта ім. Засядька. Фахівці говорять, що будь який терикон висотою більше 50 метрів становить загрозу, особливо якщо він конусоподібний. Терикони горять усередині, тому зовні нічого не вид но, під землею ж температура сягає 500 градусів. Але при тому, що нічо го не видно, у повітря виходить угар ний газ, що неодмінно утворюється при горінні. Як впливає угарний газ на здоров’я людини, думаю, нікому пояснювати не треба. Однак після 1991 року проблемою териконів ніхто не займається на державному рівні, віддавши її на відкуп приват ному бізнесу. Так, на нових шахтах тепер уже не влаштовують конусних відвалів, роблячи їх плоскими. Але що робити зі старими, закритими шахтами і тими, що закриваються, оточеними палаючими териконами? Нікому не хочеться вкладати гроші в занедбані території, і ніхто за них не відповідає. Крім того, вся теплова енергія цих рукотворних «вулканів» безпе решкодно іде в атмосферу. А тим часом її можна використовувати на благо людей. Учені Дніпропет ровського національного гірничо го університету спільно з фахівця ми Донецького технічного універ ситету давно вже розробили ряд пропозицій, пов’язаних із викори станням високої температури те риконів. Наприклад, пропонува лося пробурити свердловини й ус тановити приймачі тепла. Але сьо годні лише деякі шахти можуть дозволити собі вирішувати такі завдання. Одна з них — шахта ім. Засядь ка в Донецьку, яка побудувала ус тановки з виробництва електро енергії і тепла з метану вугільних пластів. На шахті встановлена електростанція потужністю 66 МВт із дванадцятьма когенера ційними модулями. Усього пла нується встановити 22 таких мо дулі, які вироблятимуть щорічно 540 млн кВт/год. електроенергії, переробляючи 250—300 млн ку бометрів шахтного метану. За оцінками експертів, запаси мета

просідання поверхні завжди пов’я зане з посиленим виділенням мета ну. Тим часом світ давно вже не знає таких проблем: у вугільних басейнах Америки, Польщі й Німеччини не видно териконів. Там порожня по рода переробляється, змі шується з піском та іншими доміш ками, а потім закладаєть домішками, ся назад у вироблений простір простір.

Промислові звалища із... золота

З

давалося б, так просто! Чому ж цього не роблять в Ук раїні? Уже роблять. Але мало. Вся річ у переробці порож ньої породи з териконів. Фахівці вугільної промисловості гово

Але в переробку териконів тре ба вкладати гроші, яких у держави нема, і це аксіома. Або теорема. І поки з цим розбираються політи ки, що погано вивчали в школі ал гебру, в останні роки розробленням «нових родовищ» зайнялися бізнес мени, що оформляють право орен ди на земельні ділянки з терикона ми. Одне з таких підприємств — НВО «Механік», що розробляє зараз колишні терикони шахт №4 й №24 у м. Сніжному Донецької області, побудувавши тут збагачувальну ус тановку «Сніжнянська 1» висотою 32 м. Фабрика переробляє вуглев місну породу й ділить її на чисту по роду й вугілля, відвал підвозиться на фабрику машинами. Технологія переробки досить про ста і грунтується на різниці густини мінералів. Порода «спушується» во дою, що подається під тиском. При цьому важкі породи тонуть, а вугілля спливає. Звичайно ж, рентабельність кожного з розроблюваних териконів виявляється щораз різною, і робота зі звільнення донецької землі від небезпечних гір містить у собі безліч ризиків, у тому числі й фінансових. І якщо при розробленні шахти все можна приблизно прорахувати на роки вперед, то при освоєнні тери конів ніхто не знає, що зустрінеться усередині відвалів. У Сніжному перед початком робіт і будівництвом збагачувальної уста новки, звичайно ж, постаралися роз відати перспективність розроблен ня, здійснили буріння свердловин на 17 метрів у глибину при висоті відвалів 70 м. Це дуже неточне про гнозування, проте на сьогоднішній день нічого кращого не придумали. Буріння свердловин показало ве ликий відсоток вугілля. Але згодом (при розробленні) виявилося, що все вугілля зосереджене вгорі те рикона, А біля його підніжжя ле жать порожні породи. Відпрацьована вдруге порожня порода «пристроюється» відповідно

Збагачувальна установка «Сніжнянська 1» рять, що, крім вугілля, при по вторній переробці териконів можна «добути» відчутну кількість глинозему Al 2O 3 — цінної руди для одержання алюмінію, золота, рідкісноземельних металів — га лію, германію. На думку завідува ча кафедри корисних копалин До нецького національного технічно го університету Бориса Панова, терикон — не сміття, а цінне ру котворне родовище.

до проекту рекультивації, розроб леного перед початком робіт. На приклад, у м. Сніжному порода з першого терикона «Серго» пішла на засипання керамзитового кар’єру в сніжнянському лісі. Відповідно до проекту рекультивації, міськвикон ком поставив завдання засипати цей кар’єр чистою породою без вуг ілля, зверху насипати землю і заса дити чагарником і деревами. Ого лошений при цьому тендер був виг раний НВО «Механік» завдяки найк

ращому плану. І всі роботи з рекуль тивації, передбачені проектом, на цей час вже виконані, справа тільки за саджанцями.

— Навколо «Сніжнянської 1» є ще три терикони, розташовані усередині житлових селищ, — розповів Андрій Гоголєв, директор ТОВ «Донвугле техінвест», що веде розроблення те риконів. — Найстаріші терикони існу ють з 1905 року. Наймолодші відси пали з 50 х по 70 ті роки минулого століття. Один з них — місткістю 2 мільйони кубометрів! Будинки, го роди людей знаходяться усього лише в 10 20 м від них. Якщо, не дай Боже, терикон займеться, селища можуть дуже постраждати. До речі, один з те риконів уже горів в 2003 році, коли ми сюди прийшли. І ми добре розуміє мо необхідність нашої роботи. Хоча спочатку довелося долати опір місце вих жителів. Їм не подобалося, що зникло джерело безкоштовного вугіл ля, що повз селище їздять великован тажні машини. Доводилося перекону вати. Із цим ми впоралися. Але якщо виявиться, що розроблювані терико ни без вугілля і не буде державних дотацій, наше підприємство не змо же зробити рекультивацію до кінця. Терикони для розроблення прода ються у власність на умовах договору купівлі продажу. А землі, на яких роз ташовані терикони, передаються у довгострокову оренду. Крім вугілля, у відвалах можна «виловити» металоб рухт. Адже шахтні кріплення, що підтримують споруди, при радянсько му методі господарювання видавали ся на гора і згодом засипалися в те рикони. Але, за словами Андрія Гого лєва, металобрухту трапляється не настільки багато, як вважали спочат ку. Перед переробкою відвалів на збагачувальній фабриці порода про ходить обробку магнітом, що запобі гає потраплянню металобрухту на фабрику, щоб там нічого не зламало ся. Цей магніт виловлює шахтні кос тилі, болти, цвяхи тощо. Але є і більші знахідки: одного разу трапилася на піввагонетка й пара рейок. Також з відвалів вилучають глинисті сланці, які охоче купують цегельні заводи як сировину для випалу цегли. Це не дуже вигідно, бо коштує копійки, але люди з цегельних заводів просять, не пропадати ж матеріалу. Такі роботи, звичайно ж, може ви конувати зовсім не кожен. Адже все на самооплатності, держава не дає ніяких пільг фірмам, що очищають землю й повітря України. «Сніж нянська 1», наприклад, виживає тільки завдяки продажу вугілля, яке знаходять у териконах. Звичайно, ринкова вартість вугілля, що добу вається з териконів, вище, ніж у шах тного вугілля: зольність виходить мен ше, і, отже, вугілля чистіше завдяки технології переробки. Але при цьому вугілля добувається набагато менше, ніж у шахті: річний обсяг продукції, що випускається, — 30—35 тис. т вугіль ного концентрату. Та й проект рекультивації йде у вит рати, тому що доводиться возити, відсипати, засипати глину, завозити землю, висаджувати чагарники й де рева. Тільки витрати на озеленення становлять 8—10% у всіх витратах підприємства. Проте фахівці НВО «Ме ханік» ні на хвилину не сумніваються у правильності обраного шляху.

Співробітництво перспектива

Вікно в Європу Чи допоможуть локальні економічні зв’язки подолати кризу? Єврорегіон «Слобожанщина» стане методологічною основою для єврорегіонів України у питаннях розвитку транскордонного партнерства, а в майбутньому — представництвом Асоціації європейських прикордонних регіонів у Східній Європі.

Олена Зеленіна

П

— Які резуль тати вже досягнуті в результати спів європейському транскордонному спів робітництві завдяки єврорегіонам?

— Це, насамперед, внесення питання міжнародного співробітництва як одного з пріоритетних у політичний порядок денний Ради Європи. Галузі прикордонного співро бітництва стали своєрідними лабораторія ми інновацій на континенті. Прикладом мо жуть бути різні програми транскордонного співробітництва: Interreg, СВС Phare, Tacis... Тепер ми можемо спиратися на накопичені в різних галузях позитивні результати, які стимулюють подальший розвиток багатьох європейських прикордонних регіонів. Більшість із них починали ці процеси за дуже несприятливих умов, але в переважній більшості їм вдалося розвинути туризм, тор гівлю, культуру, охорону здоров’я і бізнес середовище в цілому.

Не дуже давно в ЗМІ з’явилася інформа ція про те, що Рінат Ахметов через Фонд ефективного управління найняв фахівців компанії «Група монітор» для створення кон цепції кластерного розвитку Хмельницької і Донецької областей з метою підвищення конкурентоспроможності територій. І тен денція до створення регіональних стратегій кластерного розвитку набирає сили. Цікаво, що в Україні вже є досвід розвит ку транскордонних кластерів. Наприклад, у Хмельницькій області пішли шляхом форму вання такого трикутника: громадська орга нізація (асоціація «Поділля Перший»), Хмель ницький держуніверситет і група підпри ємств будівельного, туристичного і швейно го секторів, які за 10 років показали доб рий результат діяльності як із захисту регіо нального ринку, так і з підвищення конку рентоспроможності підприємств на міжна родних ринках. У швейному виробництві формування кластера почалося з появи ініціативної гру пи. Кілька підприємств, об’єднавши свої фінанси, придбали сучасне устаткування, відкрили Центр моди, що презентував хмельницькі вироби за кордоном. З’явили

Артур Голиков Харківським державним технічним універ ситетом будівництва і архітектури з фор мування єдиного будівельного кластера. Уже підписана угода і ведеться робота з визначення підприємств — лідерів цих кластерів. З боку Бєлгородської області Росії в цих процесах беруть участь обласний фонд підтримки малого підприємництва, Бєлго родський державний і технологічний універ ситети.

Довідка «УТГ» Єврорегіон «Слобожанщина» створений п’ять років тому як інструмент для коорди нації і удосконалення прикордонного співробітництва між Харківською і Бєлгородською областями. З жовтня 2004 року «Слобожанщина» є спостерігачем в Асоціації європейсь ких прикордонних регіонів (штаб квартира AEBR розташована у м. Гронау, Німеччина). На «Слобожанщині» відпрацьовується модель локального міжрегіонального співробіт ництва. Для цього як пілотний ареал обраний Дергачівський район Харківської області, що межує з Бєлгородським районом Бєлгородської області Росії. За минулі роки підписано угоди про створення будівельного і туристичного кластера, а також розробляються і реалізуються інфраструктурні й екологічні проекти. Передусім роз виватимуться виставкова діяльність, комунікації (у тому числі транспортні), планується також будівництво нового аеропорту Victoria. ся замовлення від іноземних фірм реаліза торів, і швейна промисловість регіону набу ла другого дихання.

Едуард Сиромолот — Крім процесів глобалізації активно відбуваються і процеси локалізації тери торій, — говорить президент єврорегіо ну «Слобожанщина» Едуард Сиромолот Сиромолот.

— У «EUREGIO» ми запозичили модель ство рення транскордонних кластерів. Це дуже актуально, оскільки сьогодні формується на

— Беручи участь у роботі VII міжнарод ного економічного форуму, присвяченого 10 річчю кластера в Хмельницькій об ласті, ми вивчали цей досвід, — зазначає Едуард Сиромолот. — Ключову роль у ство ренні українсько російського транскор донного кластера Харківської і Бєлго родської областей, на наш погляд, повинні відігравати харківські ВНЗ. Ми співробіт ничаємо з Харківським національним уні верситетом ім. В. Каразіна і Харківським національним економічним університетом з розроблення туристичного кластера, з

— Економічні кризи періодично повторю ються. Чи впорається світове економічне співтовариство із сьогоднішньою кризою? Я думаю, так. Адже накопичено величезний економічний, валютний ресурс, у багатьох країнах світу є золотовалютні запаси. Треба сказати, що навколо кордонів України «хо дить» близько 60 млрд доларів США, які не потрапляють до нас через інвестиційну не привабливість країни.

Важливо й те, що Слобожанщина свого часу опинилася у фокусі транспортно еконо мічних зв’язків. Зараз, як відомо, основний їхній потік зміщається до центра й заходу. Ми можемо опинитися осторонь і поступово пе ретворитися на окраїнний регіон. І мене на сторожує те, що, за результатами математич ного аналізу за останні 10 років, спостері гається нехай і дуже малопомітне, але все таки зменшення питомої ваги Харківщини в обсязі ВВП України. За останні десять років цей показник знизився на 0,35 пункту. Це поганий симптом. Тому нам треба якимсь чи ном відновити потенціал, який у нас був. Зробити це можна переважно за рахунок зміцнення зв’язків з Росією. Тут важливо відзначити, що існують так звані «критські коридори». Це міжнародні транспортні коридори (їх дев’ять), які з’єдну ють всю Європу в єдину транспортну систе му. Три з них заходять в Україну: один — у Харкові, другий підходить до Львова, третій — до Києва. Але поки це тупикові коридори, які необхідно продовжувати в Азію. Країни Азіатсько Тихоокеанського регіо ну зараз активно спрямовують свої торго вельні потоки в Європу. Через кожні п’ять сім років вони практично подвоюються. За раз торговельні потоки йдуть тривалим морським шляхом або літаками. Але вже використовується і Транссибірська магіст раль. Китай побудував три залізничні лінії, які з’єднують його з Транссибом. І цими ма гістралями китайські товари йдуть у Європу і назад. Наша ідея полягає в тому, щоб з’єднати українські міжнародні транспортні коридо ри з лініями, що ведуть у Китай. І гарним інструментом для цього можуть стати ук раїнські єврорегіони.

EUREGIO EUREGIO, створений в 1958 році на кордоні Голландії і Німеччини, — найстаріший євро регіон у світі, що має стимулювати й полегшувати міжнародну кооперацію в різних галузях взаємодії. У межах EUREGIO налічується 130 голландських і німецьких муніципалітетів, міст та адмі ністративних районів, які співпрацюють без кордонів. Їх мета — створення і розвиток відно син між громадянами і владою на всіх рівнях і у всіх сферах життя. Всі муніципалітети, міста і адміністративні райони, що беруть участь в EUREGIO, пред ставлені на зборах Асоціації. З їхнього числа обирається транснаціональний регіональний парламент, що називається Рада EUREGIO і складається з 41 голландського і 41 німецького представника. Правління EUREGIO формує виконавчий комітет організації. Щоденна робо та координується і здійснюється офісом EUREGIO, розміщеним на голландсько німецькому кордоні.

Валентина Гаташ

З

На думку одного з розробників проек ту єврорегіону «Слобожанщина», завіду вача кафедри міжнародних економічних в і д н о с и н А р т у р а ГГо оликова а, значення транскордонного співробітництва особливо зростає в умовах фінансової кризи.

А як у них?

«Солоні» городи Багато сільськогосподарських регіонів в усьому світі втрачають продуктивність через те, що традиційні джерела води стають солоніше. Процес цей необоротний, вважають фахівці, рано чи пізно людству доведеться з цим змиритися і почати пристосовувати сільське господарство до нових умов — використовувати вже існуючі культурні солоностійкі сорти й виводити нові.

22 січня 2009 року

Усі знають, що своїм розквітом Харків ба гато в чому завдячує економіко географіч ному положенню. Поруч із нами — Донбас, Придніпров’я. Ще з початку минулого сто ліття весь метал, вироблений там, йшов до нас. І це стало основою для розвитку тут ма шинобудування.

ціональна стратегія розвитку транскордон них кластерів як частина стратегії націо нальної безпеки України.

ро це на міжнародному форумі «Сло божанщина EUREGIO: 5х50», що відбувся у Харкові, заявив генераль ний секретар Асоціації європейських прикордонних регіонів Мартін Г ельєрмо Мартін Гельєрмо Рамірес.

№ 3 (55)

окрема, люди багато сторіч їли дійсно корисну для здоров’я морську капусту, але тільки тепер на неї звернули увагу з комерційної точки зору. Морську капусту в Гол ландії вирощують зараз на вкритому галькою морському березі, і вона має великий попит на ринку.

Толерантні до солі й деякі звичні для українців городні рослини — шпинат, цукрові буряки. Сьогодні ведуться інтен сивні роботи із пристосування до соло ної води за допомогою генетичної мо дифікації пшениці й рису. Терпимі до солі рослини придатні не тільки в їжу, з них можна одержувати добре біопаливо. Приміром, один із видів критмуму, що росте на морському узбережжі — морський кріп — більш маслянистий, ніж соя і соняшник. За матеріалами агентства наукових новин «Альфа Галілео»

№ 3 (55)

Регіон аспект

22 січня 2009 року

Місія МАГАТЕ підтвердила безпечну діяльність атомної станції

10 мільйонів євро планують вкласти інвестори з Азербайджану в реалізацію нового проекту в Гощанському районі, що на Рівненщині. Завод із виробництва заморожених напівфабрикатів ТОВ «Країна смаку» будуватимуть у селі Бугрин.

Рівненщина потрапила до Країни смаку

Наприкінці минулого року місія ОСАРТ МАГАТЕ впродовж трьох тижнів проводила глибоку перевірку експлуатаційної безпеки на Рівненській атомній електростанції на запрошення її керівництва.

–М

и сприйняли це запро" шення як незаперечне прагнення до вдоскона" лення безпеки на Рівненській АЕС, а місія є частиною великого проекту між МАГАТЕ й Україною. Наша мета – не критикувати, а допомагати, – за" уважив очільник експертів, керівник департаменту експлуатаційної безпе" ки міжнародного агентства з ядерної безпеки (МАГАТЕ) Мирослав Ліпар.

С

оціально орієнтоване під" приємство з новітніми техно" логіями розраховане на ви" робництво 100 тонн продукції на добу. Подібний завод в Україні вже є — в Броварах Київської області. А незабаром і на Рівненщині роби" тимуть і заморожуватимуть варе" ники, пельмені, голубці тощо. Гото" ва продукція надходитиме на внутрішній ринок через власну ме" режу супермаркетів та торгових точок, яких в Україні близько трьохсот.

За словами представника НАЕК «Енергоатом», директора виробничо" технічного департаменту Юрія Шей" ка, на Рівненській АЕС проведена велика робота з підвищення рівня безпеки, враховані всі рекомендації попередньої місії ОСАРТ, яка побува" ла на АЕС у 2003 році. Під час цього візиту експерти ґрунтовно та всебічно досліджували окремі напрями роботи станції. У підсумковій нараді, окрім експертів МАГАТЕ та спеціалістів РАЕС, взяли участь директор дивізіону безпеки ядерних установок МАГАТЕ Філіп Жаме, заступник голови Державно" го комітету з ядерного регулюван" ня України Михайло Гашев, віце" президент НАЕК «Енергоатом» Іван Фальтов. Висновок комісії: колектив станції віддає пріоритет безпеці, ви" сокому професіоналізму і компе" тентності. Місія ОСАРТ підтвердила наполег" ливу роботу колективу щодо підви" щення безпеки. У попередньому підсумковому звіті видано лише одну рекомендацію та десять пропозицій,

як можна в подальшому покращи" ти експлуатацію станції. Окрім того, відзначено одинадцять позитивних напрацювань, рекомендованих для впровадження на атомних станці" ях усіх країн. Вони пов’язані, на" самперед, з плануванням потреб у персоналі та кадровому резерві, проведенням днів безпеки, ство" ренням комплексної інформаційної системи з досвіду експлуатації. Міжнародні експерти знову підтвердили професіоналізм, компетентність, пріоритет без" пеки спеціалістів українських АЕС, зокрема, Рівненської, адже нинішній резуль тат пере" результат вірки є найкращим серед атом" них станцій У країни за останні України роки роки.

Певно, ніхто вже й не сумнівається, що реклама — рушій торгівлі, а отже, і ринку. Сьогоднішній український рекламодавець здебільшого усвідомив, що реклама — це не гроші на вітер, а при розумному підході — серйозний фактор отримання прибутку. Ці абеткові істини спонукав згадати конкурс «Час твого бізнесу», який недавно відбувся в Рівному.

Я

к стверджують фахівці, в нинішніх еко" номічних умовах рекламна діяльність насамперед може зазнати втрат, оскіль" ки коштів, які підприємства та організації зазвичай витрачають на неї, стане менше. Проте потреба в яскравих і нестандартних

На думку генерального дирек" тора Рівненської АЕС Михайла Ко" лісниченка, впровадження про" позицій і рекомендацій МАГАТЕ дозволить атомній станції підви" щити рівень експлуатаційної без" пеки. Аналіз та пошук шляхів по" кращення всіх видів діяльності станції здійснюватиметься і на" далі з метою безпечного і ефек" тивного виробництва електричної енергії. Заступник голови Державного комітету з ядерного регулювання України Михайло Гашев підтвердив, що Держкомітет сприятиме розпов" сюдженню висновків ОСАРТ на інших українських атомних станціях. Офіційний звіт місії представле" ний уряду України.

Інвестори планують використо" вувати для виготовлення цієї про" дукції місцеву сировину, таким чи" ном , завод надасть роботу і місце" вому населенню. Передбачається, що вже до кінця 2009 року в цехах нового виробництва працювати" муть майже 600 чоловік, що допо" може подолати безробіття серед селян у Бугрині та його околицях. Окрім того, інвестиційна угода передбачає будівництво гуртожит" ку для приїжджих працівників і спортивного комплексу. До речі, це вже другий інвести" ційний проект у Гощанському районі, відповідну угоду було підписано на" прикінці 2008 року в Рівненській обласній державній адміністрації. Перший проект передбачає будів"

Що рухає рекламу? рає той, у кого більше фантазії. Якраз цього авторам проектів, представлених на рівненський обласний конкурс «Час твого бізнесу», і не бракувало. У номінації «Кращий інноваційний про" ект» змагалися два проекти, які представ" ляли рекламну індустрію, точніше, так звану зовнішню рекламу. Олександр Бочко представив на розгляд журі проект новітньої технології зовнішньої реклами — так званий «вітрильний спосіб». Рекламний щит пропускає повітря, а тому може встановлюватися на дахах висотних бу" динків, звідки його буде видно на великих відстанях. Журі, правда, здивувала велика вартість виготовлення щита — $300 тисяч і вартість реклами — $50 тисяч. Утім, автор проекту за" певнив, що такі щити вже досить ефективно використовуються в столиці. До речі, Олек" сандр Бочко з новітньою запатентованою технологією зовнішньої реклами і став пере" можцем у вищезгаданій номінації.

Олександр Бочко рекламних проектах, які привертають увагу споживачів, як була, так і є. Як правило, виг"

Молодий амбітний студент Міжнародного університету розвитку людини «Україна» Сергій Пет люк виступив з не менш оригіналь" Петлюк

Сергій Петлюк ним проектом. Він запропонував створити в м. Здолбунові мансардне містечко так, щоб ут" ворилася аерореклама фінансової групи Fortis. У Держпатенті він отримав патент на першу в світі аерорекламу, а корисну модель цього патенту запропонував придбати компанії Fortis.

ництво у районному центрі заводу од" норазового медичного одягу «Фапо" мед», в який португальці планують інвестувати 6 мільйонів євро. Згідно з угодою, новий завод надасть роботу на першому етапі 250 працівникам, а згодом кількість працівників збільшиться. Швейне виробництво планується організувати із залученням місцевої робочої сили, виготовлена продукція йтиме переважно на екс" порт. Виробництво є екологічно без" печним і нешкідливим. На сьогодні компанія отримала в оренду земельну ділянку в Гощі, підготувала проект будівництва швей" ної фабрики, який пройшов експерти" зу. Технічний консультант заводу «Фа" помед» — компанія Excellens провела тендер для обрання генерального підрядника будівництва, в якому бра" ли участь місцеві будівельні компанії. Право на будівництво заводу отрима" ла київська будівельна компанія, яка запропонувала найкращі умови, а ав" торський нагляд за будівництвом про" водитиме компанія"проектант.. У Рівненській облдержадміні" страції таку увагу інвесторів до райо" ну пояснюють створенням там спри" ятливих умов для бізнесу. Цього було досягнуто завдяки ініціативам Го" щанської районної держадміністрації та виробленій на Рівненщині моделі супроводу інвестиційних проектів.

– Певний час я працював у Волинській філії цієї фінансової компанії, — розпові" дає Сергій. — Її логотип — сукупність роз" киданих квадратиків та прямокутників. Подібну картинку з висоти пташиного по" льоту має якраз один із кварталів Здол" бунова. Тоді й виникла ідея розфарбува" ти дахи будівель цього міста, щоб з вікна літака квартал виглядав, як логотип Фортіс. Моя пропозиція багатьом з тих, хто ознайомився з нею, здалася фантас" тичною, нереальною. Більше того, декого вона навіть шокувала. Але Сергій вірить, що її можна здійсни" ти. Над Здолбуновим пролітає багато по" вітряних лайнерів, і їх кількість зростає, бо над містом пролягає повітряний кори" дор з Європи в Туреччину. За задумом ав" тора проекту, реклама передусім розрахо" вана на великих бізнесменів, які мають інтереси на пострадянському просторі. Європейські ж рекламісти, на його думку, будуть просто шоковані побаченим з бор" ту літака. У своєму успіху — довести справу до завер" шення — Сергій не сумнівається, і зробити це він планує до кінця 2011 року, за півроку до проведення чемпіонату Європи з футболу. Поки що продукт перебуває на начальній стадії розроблення — оформлення різних дозволів, проектів будівництва та архітектурних планів. Проект передбачає, окрім всього, ремонт ста" рих дахів і спорудження сучасних мансард" них покрівель. Утім, чи дійсно вдасться моло" дому підприємцеві реалізувати свій задум сповна, зважаючи на сьогоднішні реалії, — важко сказати. Але нетипові багатоповерхів" ки міста все ж мають шанс увійти до Книги рекордів Гіннесса.

Матеріали підготувала Людмила СТУПЧУК

Четвертий рівень перспектива

№ 3 (55) 22 січня 2009 року

ВНЗ та IT компанії: крок DataArt Labs — так називається спільний експериментально інноваційний академічний проект двох харківських вищих навчальних закладів — Національного університету ім. Каразіна, Національного університету радіоелектроніки і IT компанії DataArt.

Валентина Гаташ

У

часники проекту зарекомен дували себе як серйозні партнери. Так, IT компанія, що розробляє замовлене про грамне забезпечення для інвес тиційних фондів і технологічних компаній, відома як організатор академічних ініціатив на базі ВНЗ країн СНД. А вищі навчальні зак лади, що беруть участь у проекті, — провідні центри України в га лузі підготовки кваліфікованих IT фахівців. Мета партнерів — створення на базі університетів таких струк тур, які дозволили б поєднувати навчання студентів з практичним застосуванням отриманих ними знань. У підсумку старшокурсни ки без відриву від навчання бе руть участь у всіх стадіях проекту розроблення ПЗ: маркетингових дослідженнях, спілкуванні із за кордонними замовниками, роз робленні й здачі проекту... Нема ловажлива також і оплата за ус пішно виконані роботи. А IT ком панія допомагає ВНЗ виховувати кваліфікованих програмістів, які згодом поповнять її лави.

ВНЗ та IT компанії повинні бути партнерами

—Г

ригорію Миколайо вичу вичу,, як ви ставите ся до співробітницт ва ВНЗ та IT компаній? — за питую Григорія Жолткевича, про фесора, доктора технічних наук, декана механіко математичного факультету і завідувача кафед ри теоретичної і прикладної інформатики ХНУ.

— Як на мене, це добра тен денція, оскільки більшість створе них у Харкові IT компаній до ВНЗ ставляться споживацьки. Вони беруть наших випускників, мало переймаючись проблемами, які треба долати університету у про цесі навчання студентів. Зараз ситуація змінилася: за наявності порівняно недорогих комп’ютерів і програмного забезпечення в Ук раїні виник дефіцит фахівців. Але ж найцінніший капітал індуст індуст рії програмного забезпечення — людина, яка має необхідні знання і вміє мислити. Тим часом за останні роки у сфері підготовки фахівців у галузі інформаційних технологій нагро мадилося багато проблем. Пер ш а — погана підготовка ви пускників середньої школи школи. З курсу математики «випали» еле менти дослідження. Тільки один приклад: зі шкільної програми зникли геометричні задачі на по будову, розв’язуючи які, учень мав провести аналіз, знайти рішення, довести його пра

вильність і зробити саму побудо ву. У результаті кількість сту дентів, які здатні сприйняти про граму нашого першого курсу, зменшилася, що призвело до зву ження поля відбору підготовлених випускників для IT компаній. Друга проблема — ц е влас не підготовка у ВНЗ З. Чинні освітні стандарти для майбутніх фахівців сфери IT були розроб лені без урахування думки май бутніх роботодавців і представ ників профільних НДІ, у тому числі академічних, а також без широко го обговорення фахівцями ВНЗ. Тим часом у кожного з учасників цього тріумвірату є своя точка зору, і це треба врахувати при побудові моделі підготовки сучас ного фахівця. Існуючі міжнародні стандарти мають рекомендацій ний характер, оскільки в цій сфері дуже важливі традиції вищої ос віти, національна специфіка. Є надія, що в нових стандартах, роз роблюваних зараз, всі думки і міжнародний досвід будуть врахо вані не на шкоду традиційно силь ному боку нашої освіти — фунда ментальності.

От і зараз необхідно долучити ро ботодавця до процесу підготовки фахівців. Беручи участь у роботі тієї або іншої компанії, студенти зможуть знайти для себе про фесійні орієнтири, а викладачі ус відомлюють, чого їхнім студентам бракує для майбутньої успішної роботи в IT сфері.

— Чотири університети — Харкова, Херсона, Глазго (Шот ландія) і Ніцци (Франція) — пра цюють зараз над загальним проектом із вдосконалення на вчальних програм з інформацій них технологій. Як проблема «ВНЗ — роботодавець» вирі шується, приміром, у Франції?

— У цій країні, де існує центра лізована система вищої освіти, проблема вирішується досить просто. У французьких ВНЗ май же над всіма студентами п’ятого курсу шефствують два керівники. Один — від університету, інший — з боку IT компанії. І це не проста формальність: обидва керівники, приміром, повинні надавати що місячні звіти про успіхи свого підопічного. Причому протягом цього періоду компанія не тільки оплачує роботу студента, а й пе рераховує за кожного з них на лежну суму університету.

IT компанії при цьому нічого не втрачають, оскільки в таких ви падках одержують від держави

пільги у вигляді зменшення подат ку на прибуток. Вигідне таке співробітництво і університету, бо він має право розпоряджатися цими грішми відповідно до своїх потреб. Причому кошти йдуть не в загальну скарбничку, а закріп люються за певними факультета ми і кафедрами, які стають таким чином фінансово самостійними і можуть вести науково дослідну роботу. Виграє, звичайно, і сту дент, який на час закінчення уні верситету або коледжу, як мінімум, уже знає реальні умови роботи у сфері IT, а як максимум — одержує перше місце роботи.

— Дуже розумна практика. І все таки давайте повернемося до українських проблем...

— Наша IT індустрія майже не одержує фінансування для наукових досліджень — ні від держави, ні від IT компаній. Про які небудь серйозні наукові й стратегічні галузеві дослі дження навіть нема мови. В Україні фахівці займаються переважно тим, що називається outsourcing, тобто програмуванням на замовлення (звичайно закордонних компаній). А аналітична частина роботи, най більш кваліфікована, виконується за кордоном. Іншими словами, справжнє професійне життя прохо дить повз наших студентів. Не маючи фахівців високого кла су, які займаються наукою у сфері

Перше місце в категорії «Алгоритми», де пропонувалися складні алгоритмічні завдання (наприклад, розшифровування людського генома), посів аспірант Київського національного університету ім. Т. Шевченка Роман Кошляк. Українська команда Dream Team, до складу якої ввійшли студенти Харківського національного уні верситету радіоелектроніки Павло Ляпота й Маргарита Скрипачо ва, стала бронзовим призером у «Проекті Хошимі» з програмуван ня віртуальних роботів. У номінації «Розроблення вбудовних сис тем» команда студентів Харківського національного університету радіоелектроніки, що представила проект «Мобільна система еко моніторингу», вийшла у фінал. У фінальному етапі конкурсу в но мінації «Програмне забезпечення» брала участь і команда Best Future, у складі якої були студенти Харківського національного університету радіоелектроніки і Харківського національного полі технічного університету.

Думаю, ми підійшли до етапу, коли та або інша форма інтеграції ВНЗ і фірми буде скоріше прави лом, ніж винятком. Схема «прода вець — покупець» вже не спра цьовує.

IT компанії: не самими лише фінансами

К

До речі, ще за радянських часів у кращих ВНЗ країни (на приклад, у МФТІ і МІФІ) вводили ся схеми, коли перші три роки сту денти проходили навчання у ВНЗ, а останні два вчилися і працюва ли в різних дослідних структурах.

Українські студенти увійшли до числа переможців всесвітньо го студентського конкурсу програмних проектів Microsoft Imagine Cup 2008, що проходив у Парижі під девізом «Уявіть світ, у якому технології дбають про навколишнє середовище».

До речі, майже одночасно з на шими в Харкові почали розгорта тися і інші проекти. Можна назва ти, приміром, навчально науково виробничий комплекс «Силіконо ва долина». Це спільний проект НТУ ХПІ та компанії «Телесенс» (ви робника програмного забезпе чення в галузі телекомунікацій).

ореспондент «УТГ» попросив прокоментувати новий про ект і іншу сторону — компа нію DataArt. Як же виглядає про блема співробітництва з ВНЗ з по зиції розробників програмного забезпечення?

Третє коло проблем пов’я зане з формою взаємодії ВНЗ і майбутніх роботодавців роботодавців. За раз університет поставляє на ри нок праці свій продукт, тобто ви пускників, а роботодавець є спо живачем цього продукту — от і все. Згадаємо, як було в СРСР. Студент закінчував ВНЗ, їхав на роботу за призначенням і три роки працював у статусі молодо го фахівця, який, зокрема, захи щав його на цей період від звільнення. Метою була адапта ція до реальних умов виробницт ва. Фактично існував 8 літній цикл підготовки фахівця. Зараз же підготовкою займається тільки ВНЗ — майбутній робото давець із цього процесу випав.

Знай наших!

DBBest Technologies запущений освітній проект підготовки фахів ців цієї галузі для людей, що не здобули відповідної базової осві ти. Бажаючих перепрофілюватися у програмісти досить багато, пере важно це фізики й математики. Якщо людина з вищою освітою має достатній інтелектуальний рівень для роботи у цій сфері, їй можна і треба допомогти знайти своє місце. У рамках проекту діють дуже насичені місячні курси у фор маті lifelearning, тобто безперерв ної освіти.

інформаційних технологій, ми не можемо створити сучасну інфраст руктуру освіти, виховати фахівців, здатних не тільки вирішувати зав дання «сьогодні на сьогодні», а й ба чити хоча б завтрашню перспекти ву. У цьому зв’язку DataArt запро понувала цікаву для нас схему співробітництва: ця компанія гото ва разом з університетом виконува ти проекти, що мають дослідний еле мент і не мають жорстких строків. Я сподіваюся, що незабаром хтось першим збере зі здібних харків’ян команду аналітиків. Це буде новий крок у розвитку галузі, випускники університету одержать висококвал іфіковану роботу на батьківщині. Університет працює і з іншими партнерами. Наприклад, у співро бітництві з IT компаніями NIKS Solutions, Sigma (Eclipse SP) і

— Розроблення програмного забезпечення належить до трудо містких бизнесів, — говорить Ми хайло Завілейський, виконавчий директор DataArt. — Ринок праці для компаній розробників дуже важливий, тим більше, що високо кваліфіковані фахівці зараз у де фіциті. Оскільки система розподі лу випускників в Україні більше не діє, всі компанії поділилися на три категорії: афілійовані з ВНЗ, такі, що співробітничають і не співро бітничають із ними. Всі три кате горії впевнено почуваються на ринку, тож однозначно «правиль ної» поведінки для компаній про сто не існує. Афілійовані з ВНЗ компанії зви чайно належать і (або) управля ються викладачами і співробіт никами цього ВНЗ. Використову ючи залежність студентів, а також можливість впливати на них, кер івники таких компаній найчастіше платять більш низьку зарплату по рівняно із «зовнішніми» фірмами. І все таки студенти виграють: вони можуть сполучати навчальні й про фесійні завдання, не мають про блем з курсовими й дипломними роботами, одержують різноманіт ний практичний досвід. На жаль, низька собівартість і типова для ВНЗ хаотична атмосфера не сти мулюють такі компанії до досяг нення високого результату. Із суто фінансової точки зору неафілійованим компаніям співпрацювати з ВНЗ вигідно тільки в низькобюджетно коруп ційному форматі, так чи інакше «пригодувавши» конкретних і впливових співробітників. Це дозволяє одержати доступ до сту

№ 3 (55) 22 січня 2009 року

Четвертий рівень перспектива

назустріч

ТЕХ

Н О ВИНИ

Авто перетворюється... У лютому американська компанія Terrafugia має намір провести випробування літаючого автомобіля Transition. За 15 хвилин легким порухом руки водія двомісне авто перетворюється на літак. «Новинка має унікальний дизайн, у якому в п е р ш е в с і д е т а л і , н е о б х і д н і д л я п о л ь о т у, інтегровані в конструкцію, а крила автома тично складаються», — заявив Карл Дитріх,

П’ятигірський авіаконструктор Олександр Бегак (на знімку) з Авіаційної лабораторії «Скарабей» створив принципово новий літальний апарат. Бегаліт «Сталкер», що являє собою вдосконалений варіант більш ранньої моделі «Еволюція», виглядає як чотириколісний автомобіль із крилами, які можна складати уздовж корпуса.

Рейтинг У 2008 році Україна посіла 57 е місце у світі в Індексі конку рентоспроможності галузі ІТ, поступившись однією позицією у порівнянні з минулим роком. Про це повідомляється в доповіді за результатами дослідження, проведеного Economist Intelligence Unit на замовлення Асоціації виробників програмного забезпе чення для 66 країн світу. Якщо порівняти отримані дані з 2007 роком, то провідна двад цятка країн в галузі IT майже не зазнала змін. На першому місці, як і раніше, США, на другому — Японія. Три країни з першої п’ятірки — Тайвань, Швеція, Данія. Рейтинг же країн Східної Європи очолюють Естонія, Словенія, Угорщина, Чехія і Словаччина. Що ж до України, то її інфраструктура ІТ і науково дослідних розробок усе ще перебу ває на досить низькому рівні. Саме тому в Індексі конкурентоспро можності галузі ІТ Україна перебуває набагато далі від Росії, між Еквадором та Індонезією.

дентів, що мають необхідні якості, і таким чином знизити ризики наймання. Це непоганий формат, але він не виходить за рамки етики й закону тільки при досить унікальному поєднанні особистих відносин, інтересів і можливостей. Однак IT компанії живі не са мими лише фінансами. Систем на співпраця з ВНЗ — це дани на соціальним зобов’язанням компаній і сентиментальним рішенням їхніх менеджерів. Виправдовується це більш висо кою самооцінкою компаній і хо рошим піаром. Компанія DataArt ніколи не була афілійована з ВНЗ. На пер шому витку свого розвитку ми відкидали будь яку ідею співро бітництва, оскільки асоціювали себе зі студентами і розділяли ідеї вільного вибору кожного. Ком панії росли, і ми ставали дорослі шими, а в штаті з’являлося місце для більш пасивних у соціально му плані інженерів, не готових шукати роботодавця системно і активно. Ми почали вчитися пра цювати з ВНЗ, але при цьому зав жди орієнтувалися на публічні формати, уникаючи неявного фінансування персон. Були в історії нашого співробіт ництва і «недольоти», коли ми проводили у ВНЗ семінари й рек рутингові заходи, фактично нічо го не даючи їм натомість. Резуль татом стало погіршення відно син. Були й «перельоти». При міром, високобюджетна програ ма «Еконофізика» у Санкт Петер бурзі, присвячена застосуванню методів обчислювальної фізики в економіці, дала мізерний прак

тичний результат. Спочатку ми не змогли таку послугу продавати системно, а потім почалася гло бальна фінансова криза і попит на таких фахівців упав. Нагромаджуючи досвід, ми дійшли двох висновків. Ідеальний формат співробітництва не пови нен вимагати значного постійно го бюджету, тому що в бізнесі «товсті» роки чергуються з «худи ми», а віднімати бюджет набага то більш болісно, ніж не давати зовсім. Наш останній задум — DataArt Lab’s — націлений на значні одноразові інвестиції у створення інфраструктури для участі студентів у реальних проек тах. Наша компанія в цьому разі є посередником, забираючи не велику частину оплати, обумовле ну собівартістю інфраструктури, а решта коштів, отриманих від за мовника, діляться між студентами й ВНЗ. Ми сподіваємося, що така схема залучить студентів «підприємницького» складу, які необхідні компанії. Поки в лабо раторіях, відкритих разом з Харківським національним уні верситетом радіоелектроніки і Харківським національним уні верситетом ім. Каразіна, все йде непогано, але підсумки підбива ти ще рано. Формат співробітництва з ун іверситетами ми придумали самі, але, швидше за все, це ви найдення велосипеда, такі фор ми напевно існують на ринку. Наш підхід цікавий акцентом не на прикладну галузь і результа ти проектів, а на можливість за стосувати академічні методо логічні напрацювання до реаль них проектів.

власник компанії виробника. Якщо випробу вання пройдуть успішно, аеромобіль незаба ром з’явиться в продажі за ціною близько $200 тис.

Ех, пролечу! Конструктор стверджує, що в польоті бегаліт здат ний розвивати швидкість до 200 км на годину. Літа ку машині не потрібен аеродром — він може зліта ти з обмежених ділянок. Без додаткового заправ лення апарат долає відстань у півтори тисячі кіло метрів. Важить новий транспортний засіб усього 140 кг, оскільки виготовлений з ультралегких вуглепла стиків і кевлару. За словами винахідника, його машина стане в пригоді службам рибнагляду й мисливствознавчим

господарствам для моніторингу ділянок; її можна ви користати і в сільському господарстві. Перший демон страційний політ бегальота «Сталкер» відбудеться вже в січні 2009 року. Попередня подібна модель — бегаліт «Еволюція» — демонструвалася на авіасалоні «МАКС 2007», про що повідомляла «Українська технічна газета». Важить «Еволюція» 60 кг, розвиває швидкість до 160 км на годину у повітрі й 80 км на годину на суші, обладнана бортовим комп’ютером і парашутною системою, що по м’якшує планування. Олександр Бегак — головний конструктор лабора торії «Скарабей», льотчик випробувач СЛА. На його рахунку розроблення понад 15 літальних апаратів.

Коляска — не розкіш... Американська компанія Radio Flyer, що випускає дитячі коляски з 1917 року, розробила перший в житті людини транспортний засіб, буквально напханий цифровим устаткуванням. Концепт кар за назвою Cloud 9 оснащений не тільки м’якими безпечними сидіннями, тримача ми для пляшок, гальмами й багажником. Коляска вміє вимірювати температуру повітря, пройдену відстань, час прогулянки й швидкість руху батьків! Крім того, засіб пересування, що зовсім не розкіш, має вбудовані аудіоколонки, сумісні з будь яким плеєром.

Віце президент Radio Flyer Том Шлегель розповідає: «Ми просто сиділи в парку і спостерігали за тим, як люди користуються звичайними колясками. Потім приходили в офіс і думали, як поліпшити нашу продукцію». Наприк лад, помітили, що деякі мами й татусі чергують біля ко лясок, засікаючи час. Для цього в корпус і був вмонто ваний цифровий хронометр. Розробники оцінили своє дітище в $1000. Підготувала Людмила ГРЕЧАНИК

ЄС: великі плазмові заборони Якщо новий енергетичний стандарт Євросоюзу буде ухвалено, то з весни великі плазмові телевізори на території Європи можуть бути заборонені. Плазмові екрани спожива ють набагато більше енергії, ніж інші. А це збільшує викиди в атмосферу вуглекислого газу. Плазмовий телевізор діагоналлю 42 дюйми витрачає за рік 822 кВт/год електроенергії, тоді як рідкокристалічний та

кого ж розміру — 350 кВт/год, а те левізор з електронно променевою трубкою — 322 кВт/год. Загальноєвропейським стандар том на споживання енергії телевізо рами буде введена система марку вання з її споживання, що може відправити неефективні моделі «у відставку». У міністерстві навколишнього се редовища, продовольства й сільського господарства Великої Британії відзначають, що останнім часом у родинах усе частіше основним стає великий телевізор із плоским екраном, що спричиняє зростання споживання енергії.

Наука особистості В історії світової ядерної фізики двадцятого століття — безліч знаменитих імен. Але з цієї плеяди великих учених виділяється «чудова десятка» — фізики, що відіграли в історії цивілізації дві найважливіші та водночас протилежні ролі: створюючи найпотужнішу зброю, вони всіляко намагалися запобігти всесвітній ядерній катастрофі. Ейнштейн, Бор, Харитон, Зельдович, Курчатов, Оппенгеймер, Гамов, Сциллард, Сахаров... У цьому ж списку — людина, яку називають батьком водневої бомби — Едвард Теллер (на знімку).

вибух здатний знищити лише об межену територію. У 1945 році відбулося успішне тес тування атомної бомби в Аламагордо. Через кілька місяців американські бомби було скинуто на Хіросіму й На гасакі. Після закінчення війни Теллер спробував переконати своїх керів ників у Лос Аламосі продовжити дос лідження синтезу ядер і створити тер моядерну зброю, набагато потужнішу, ніж бомби, скинуті на японські міста. Однак ця спроба була безуспішною.

№ 3 (55)

вдосконалення ядерних зарядів, що діляться. Оскільки їхня ефек тивність цілком залежить від сту пеня компресії матеріалу, що ділиться, він запропонував вико ристати один атомний заряд для обтиснення іншого. Ідея була дуже слушною, оскільки сила атомного вибуху перевищує потужність хімічного в мільйони разів. Не вдовзі учений розширив цю ідею до обтиснення посудини з термо ядерним пальним. Це було ключо

22 січня 2009 року

атомної енергетики відкрила у Північній Каліфорнії знамениту ла бораторію Лівермор. Спочатку Тел лер працював там консультантом, потім помічником директора і, на решті, директором лабораторії.

Старість «яструба» ротягом багатьох років Едвард Тел лер захищав інтереси національної безпеки США — своєї другої батьк

Батько водневої бомби Володимир Отрощенко

вим моментом: посудина з пальним у вигляді окремої капсули (другого ступеня заряду) і застосування атомної бомби (на першо му ступені) для обтиснення другої.

стинок при бета розпаді. Крім того, вони намагалися застосувати нове розуміння атомних явищ до астрофізи ки. Однак у спокійне життя вчених знову увірвалися бурхливі політичні події.

Феномен з Будапешта

М

айбутній батько водневої бомби народився в Буда пешті у багатій і освіченій родині. Хлопчик був досить обда рований математично, учився в приватних школах. В 1926 році Едвард поїхав з Будапешта до німецького міста Карлсруе, щоб вивчати хімічне машинобудуван ня. Не закінчивши курсу, він звер нувся до теоретичної фізики. Особливо зацікавила його нова й дуже модна в той час теорія кван тової механіки. Тому в 1928 році молодий інженер хімік перевівся в Мюнхенський університет, щоб за довольнити свій інтерес у цій га лузі. У Мюнхені з Теллером стало ся нещастя: в автомобільній ката строфі він втратив праву ступню.

Початок атомного «рейсингу»

Н

а 1939 рік німецькі вчені відкрили явище ядерного поділу. Телле ру та іншим фізикам стало зрозуміло, що найбільш руй нівна з відомих людині сила може потрапити до рук Гітлера. Друг Теллера Лео Сцил лард попросив Альберта Ейнштейна звернути на цю небезпеку увагу президента Франкліна Рузвельта. Неза

Досьє Основні праці Едварда Теллера 1931–1936 років присвячені квантовій механіці й хімічному зв’язку. З 1936 го вчений зай мався фізикою атомного ядра. Разом з Георгієм Гамовим сфор мулював правило відбору при розпаді, зробив істотний вне сок у теорію ядерних взаємодій. Інші дослідження Теллера — з космології і теорії внутрішньої будови зірок, з проблеми поход ження космічних променів, фізики високих густин енергії. Поправившись після травми й навчившись ходити на протезі, Едвард перевівся в Лейпцизький університет, де вчився у Вернера Гейзенберга. В 1930 році Теллер одержав докторський ступінь з фізики і почав працювати кон сультантом дослідником у Геттин генському університеті, у той час світовому центрі фізики. Його перша книга «Молекулярний іон водню» стала науковою працею, на яку дотепер спираються вчені, що займаються молекулярною фізикою. У 1934 році через політичні події, що відбувалися в Німеччині, Теллеру довелося емігрувати в Ан глію. Там він почав працювати в Інституті теоретичної фізики, де знаменитий Нільс Бор очолював команду молодих учених, які нама галися розкрити секрети атома. Тут же відбулося знайомство Тел лера з російським фізиком Ге оргієм Гамовим, що теж був полі тичним біженцем. Через рік шля хи Гамова й Теллера тимчасово розійшлися. Гамов виїхав працю вати в Університет ім. Дж. Вашинг тона у Вашингтоні, де обійняв по саду професора і завідувача ка федри. Незабаром на його запро шення там же почав працювати і Теллер. Учені тісно співробітнича ли й сформулювали так звані пра вила Гамова—Теллера, що класи фікують поведінку субатомних ча

баром той закликав наукову гро мадськість США мобілізувати свої сили для перемоги над нацизмом. У 1941 році разом з американ ськими фізиками Теллер почав пра цювати над надсекретним Манхет тенським проектом. Місія вчених полягала в тому, щоб створити атомну бомбу раніше, ніж це зроб лять німці — О. Ган, К. фон Вайцзек кер і В. Гейзенберг. Уже в 1940 році Теллер розгля дав можливість використання ак тивного тепла, генерованого ядерним розподілом, для приве дення в дію синтезу або злиття ядер, процесу більш вибухонебез печного, ніж розщеплення ядра. Теллер сподівався, що в Лос Ала мосі активно вивчатимуть обидва ці явища. Але створення навіть найпростішого пристрою розщеп лення виявилося таким складним, що дослідження синтезу ядер при пинилося. Теллер був цим глибо ко розчарований. Американські, та й світові ядер ники вважають, що Едвард Теллер зробив найбільший внесок у роз роблення атомної бомби. Від са мого початку багато вчених побо ювалися, що неконтрольована ядерна реакція поширюється не обмежено і може знищити всю планету. Однак обчислення Телле ра переконали команду, що навіть неймовірно потужний ядерний

Чия потужніша?

У

той час (40 ті — початок 50 х років) першість у створенні «справжніх» термоядерних за рядів належала США. Ключову роль у створенні працездатної схеми будови зарядів великої по тужності відіграли Едвард Теллер і Станіслав Улам. У 1942 році через конфлікт Оп пенгеймера з Теллером останньо го відсторонили від «атомного» проекту й перевели на вивчення можливостей створення водневої бомби. Саме тоді Едвард Теллер уперше й висунув ідею пристрою, що дістав назву «класичний су пер». Вона полягала у розпаленні термоядерної реакції в рідкому дейтерії за допомогою тепла від атомного заряду. Однак термо ядерне горіння дуже відрізняєть ся від горіння (детонації) звичай

Наступним кроком було втілення ідеї в матеріалі. Проект Улама не містив ніяких ідей з реалізації стискання капсули з пали вом енергією атомного ви буху. Початковий задум з використання ударної хвилі провалився: на прак тиці реалізувати її фокусу вання на другий ступінь майже неможливо. Тому Едвард Теллер запропону вав свою схему. Спільний звіт Теллера й Улама в бе резні 1953 року вивів аме риканську програму зі створення нових бомб ко лосальної потужності на фінішну пряму. Із цього приводу у фольклорі аме риканських фізиків є жарт: «Теллер, можливо, і батько водневої бомби, але Улам напевно був дуже близько знайомий з її матір’ю!». У 1952 році першу водневу бомбу було підірвано в Тихому океані. Радянська відповідь — знаменита сахаровська «слойка» — відбулася у серпні 1953 го. Саме тоді на Семипалатинському полігоні відбулося перше успішне випробування радянської водне вої бомби потужністю в 400 кіло тонн тротилу, тобто в 20 разів по тужнішої за ту, яку скинули на Хіро сіму. Її «батьком» став один зі зго дом найвідоміших радянських ди сидентів академік Андрій Саха ров. Саме він запропонував кон струкцію термоядерного заряду у вигляді «слойки», довівши, що в розроблюваній іншою групою дослідників конструкції у вигляді «труби» імовірність детонації дей терію дуже мала. А найпотужнішу бомбу в історії (в 50 мегатонн) випробували на Новій Землі 30 жовтня 1961 року. Радянський уряд хотів, щоб наша

«Я думаю, у нас була можливість, навіть обов’язок знайти привід для демонстрації цієї зброї, але цю мож ливість ми згаяли. Тепер я усвідомлюю це і дуже шкодую». Едвард Теллер ної ВР. Воно не припиняється по заду фронту горіння, а триває до вичерпання палива або доти, доки розширення не остудить його. Наприкінці серпня 1946 го Теллер висунув ідею, альтернативну «класич ному суперу», яку назвав «Alarm Clock». Цей проект був «перевідкри тий» у СРСР Андрієм Сахаровим, а в США ніколи не реалізовувався. Тому його детальний опис є в радянській термоядерній програмі. На початку 50 х років Станіс лав Улам займався проблемою

бомба була найкращою, хоча прак тичної потреби в зарядах такої по тужності не було. Потенційно ж кон струкція супербомби могла дати і силу вибуху в 100 мегатонн — при повному завантаженні корпусу термоядерним паливом. Отоді Едвард Теллер зрозумів, що йому потрібна незалежна ла бораторія. І почав рішуче переко нувати Конгрес США створити дру гу, альтернативну лабораторію з термоядерних досліджень. У відповідь на його вимоги Комісія

івщини. Не без його впливу тут за роджувався наймогутніший у світі атомний підводний флот, для якого були потрібні компактні й надійні енергоустановки на ядерному па ливі і, звичайно, термоядерна зброя — потужна й настільки ж компактна. У 70 х роках уче ний розвивав ідеї розроблен ня ядерного синтезу як аль тернативу іншим видам енергії, а у 80 х виступав за роз роблення стратегічної ракетної си стеми оборони — рейганівської СОІ. «Термоядерний геній» зіграв з Рональдом Рейганом злий жарт, коли зміг переконати його у високій ефективності лазерної зброї орбі тального базування як засобу захи сту від балістичних ракет. Ця попул істська авантюрна думка була до смаку покійному президентові, і він ініціював розроблення СОІ (систе ми «зоряних війн») вартістю в десят ки мільярдів доларів. Незважаючи на те, що навіть побратими фізики вказували на нереальність такої системи, старий учений все одно її підтримував.

П

Погляди Теллера щодо СОІ, можли во, складалися зі страхів, упертості й неприйняття політичних реалій XX сто ліття. Навіть закінчення «холодної війни» не змогло змінити його поглядів на те, що США повинні мати ефектив ний протиядерний щит. «Небезпека застосування балістичних ракет ракет,, які сьогодні є на озброєнні 18 країн, лише зростає. Вона зро статиме й далі, якщо ми не змо жемо зміцнити свою оборону оборону, — говорив великий фізик. — Якщо ж ми хочемо жити в стабільних, мирних умовах, то захист від рап тового ракетного нападу має раптового стати найн агальнішою потребою». найнагальнішою Досить замкнута людина, яка дуже любила гру на фортепіано, Теллер, про те, був завзятим борцем на західному фронті «холодної війни». Учений часто нарікав на те, що США не випробува ли в бойових умовах водневу бомбу: «Я думаю, у нас була можливість, навіть обов’язок знайти привід для демонстрації цієї зброї, але цю можливість ми згаяли. ТТепер епер я ус відомлюю це і дуже шкодую». Упертість і консерватизм фізика ще раз проявилися в 2001 році, коли Джордж Буш заявив про однобічний вихід США з договору з ПРО. У той день уже старезний, але, як і раніше, вой овничий вчений вирік лише два сло ва: «Саме час!». Едвард Теллер залишив цей тлінний світ у вересні 2003 року... Премія «АнтиНобель» за 1991 рік: «За внесок у справу миру. Едвард Теллер, батько водневої бомби і лідер у галузі розроблення косміч ної зброї — за життя, присвячене тому, щоб ми змінили свої старі уяв лення про мир і спокій». Майже за Ейнштейном і Висоць ким: «Вот уж действительно — все относительно!»…

Наука особистості В історії світової ядерної фізики двадцятого століття — безліч знаменитих імен. Але з цієї плеяди великих учених виділяється «чудова десятка» — фізики, що відіграли в історії цивілізації дві найважливіші та водночас протилежні ролі: створюючи найпотужнішу зброю, вони всіляко намагалися запобігти всесвітній ядерній катастрофі. Ейнштейн, Бор, Харитон, Зельдович, Курчатов, Оппенгеймер, Гамов, Сциллард, Сахаров... У цьому ж списку — людина, яку називають батьком водневої бомби — Едвард Теллер (на знімку).

вибух здатний знищити лише об межену територію. У 1945 році відбулося успішне тес тування атомної бомби в Аламагордо. Через кілька місяців американські бомби було скинуто на Хіросіму й На гасакі. Після закінчення війни Теллер спробував переконати своїх керів ників у Лос Аламосі продовжити дос лідження синтезу ядер і створити тер моядерну зброю, набагато потужнішу, ніж бомби, скинуті на японські міста. Однак ця спроба була безуспішною.

№ 3 (55)

зовувався. Тому його детальний опис є в радянській термоядерній програмі. На початку 50 х років Станіс лав Улам займався проблемою вдосконалення ядерних зарядів, що діляться. Оскільки їхня ефек тивність цілком залежить від сту пеня компресії матеріалу, що ділиться, він запропонував вико ристати один атомний заряд для обтиснення іншого. Ідея була дуже слушною, оскільки сила атомного

22 січня 2009 року

повному завантаженні корпусу тер моядерним паливом. Отоді Едвард Теллер зрозумів, що йому потрібна незалежна лабо раторія. І почав рішуче переконува ти Конгрес США створити другу, аль тернативну лабораторію з термо ядерних досліджень. У відповідь на його вимоги Комісія атомної енер гетики відкрила у Північній Калі форнії знамениту лабораторію Лівермор. Спочатку Теллер працю

Батько водневої бомби Володимир Отрощенко

стинок при бета розпаді. Крім того, вони намагалися застосувати нове розуміння атомних явищ до астрофізи ки. Однак у спокійне життя вчених знову увірвалися бурхливі політичні події.

Феномен з Будапешта

М

айбутній батько водневої бомби народився в Буда пешті у багатій і освіченій родині. Хлопчик був досить обда рований математично, учився в приватних школах. В 1926 році Едвард поїхав з Будапешта до німецького міста Карлсруе, щоб вивчати хімічне машинобудуван ня. Не закінчивши курсу, він звер нувся до теоретичної фізики. Особливо зацікавила його нова й дуже модна в той час теорія кван тової механіки. Тому в 1928 році молодий інженер хімік перевівся в Мюнхенський університет, щоб за довольнити свій інтерес у цій га лузі. У Мюнхені з Теллером стало ся нещастя: в автомобільній ката строфі він втратив праву ступню.

вибуху перевищує по тужність хімічного в мільйони разів. Невдовзі учений розширив цю ідею до обтиснення посудини з термоядерним пальним. Це було ключовим момен том: посудина з пальним у вигляді окремої капсули (другого ступеня заряду) і застосування атомної бом би (на першому ступені) для обтиснення другої.

Початок атомного «рейсингу»

Н

а 1939 рік німецькі вчені відкрили явище ядерного поділу. Теллеру та іншим фізикам стало зро зуміло, що найбільш руйнів на з відомих людині сила може потрапити до рук Гітлера. Друг Теллера Лео Сцил лард попросив Альберта Ейнштейна звернути на цю небезпеку увагу президента Франкліна Рузвельта. Неза

Досьє Основні праці Едварда Теллера 1931–1936 років присвячені квантовій механіці й хімічному зв’язку. З 1936 го вчений зай мався фізикою атомного ядра. Разом з Георгієм Гамовим сфор мулював правило відбору при розпаді, зробив істотний вне сок у теорію ядерних взаємодій. Інші дослідження Теллера — з космології і теорії внутрішньої будови зірок, з проблеми поход ження космічних променів, фізики високих густин енергії. Поправившись після травми й навчившись ходити на протезі, Едвард перевівся в Лейпцизький університет, де вчився у Вернера Гейзенберга. В 1930 році Теллер одержав докторський ступінь з фізики і почав працювати кон сультантом дослідником у Геттин генському університеті, у той час світовому центрі фізики. Його перша книга «Молекулярний іон водню» стала науковою працею, на яку дотепер спираються вчені, що займаються молекулярною фізикою. У 1934 році через політичні події, що відбувалися в Німеччині, Теллеру довелося емігрувати в Ан глію. Там він почав працювати в Інституті теоретичної фізики, де знаменитий Нільс Бор очолював команду молодих учених, які нама галися розкрити секрети атома. Тут же відбулося знайомство Тел лера з російським фізиком Ге оргієм Гамовим, що теж був полі тичним біженцем. Через рік шля хи Гамова й Теллера тимчасово розійшлися. Гамов виїхав працю вати в Університет ім. Дж. Вашинг тона у Вашингтоні, де обійняв по саду професора і завідувача ка федри. Незабаром на його запро шення там же почав працювати і Теллер. Учені тісно співробітнича ли й сформулювали так звані пра вила Гамова—Теллера, що класи фікують поведінку субатомних ча

баром той закликав наукову гро мадськість США мобілізувати свої сили для перемоги над нацизмом. У 1941 році разом з американ ськими фізиками Теллер почав пра цювати над надсекретним Манхет тенським проектом. Місія вчених полягала в тому, щоб створити атомну бомбу раніше, ніж це зроб лять німці — О. Ган, К. фон Вайцзек кер і В. Гейзенберг. Уже в 1940 році Теллер розгля дав можливість використання ак тивного тепла, генерованого ядерним розподілом, для приве дення в дію синтезу або злиття ядер, процесу більш вибухонебез печного, ніж розщеплення ядра. Теллер сподівався, що в Лос Ала мосі активно вивчатимуть обидва ці явища. Але створення навіть найпростішого пристрою розщеп лення виявилося таким складним, що дослідження синтезу ядер при пинилося. Теллер був цим глибо ко розчарований. Американські, та й світові ядер ники вважають, що Едвард Теллер зробив найбільший внесок у роз роблення атомної бомби. Від са мого початку багато вчених побо ювалися, що неконтрольована ядерна реакція поширюється не обмежено і може знищити всю планету. Однак обчислення Телле ра переконали команду, що навіть неймовірно потужний ядерний

Чия потужніша?

У

той час (40 ті — початок 50 х років) першість у створенні «справжніх» термоядерних за рядів належала США. Ключову роль у створенні працездатної схеми будови зарядів великої по тужності відіграли Едвард Теллер і Станіслав Улам. У 1942 році через конфлікт Оп пенгеймера з Теллером останньо го відсторонили від «атомного» проекту й перевели на вивчення можливостей створення водневої бомби. Саме тоді Едвард Теллер уперше й висунув ідею пристрою, що дістав назву «класичний су пер». Вона полягала у розпаленні термоядерної реакції в рідкому дейтерії за допомогою тепла від атомного заряду. Однак термо ядерне горіння дуже відрізняєть

Наступним кроком було втілення ідеї в матеріалі. Проект Улама не містив ніяких ідей з реалізації стискання капсули з пали вом енергією атомного ви буху. Початковий задум з використання ударної хвилі провалився: на прак тиці реалізувати її фокусу вання на другий ступінь майже неможливо. Тому Едвард Теллер запропону вав свою схему. Спільний звіт Теллера й Улама в бе резні 1953 року вивів аме риканську програму зі створення нових бомб ко лосальної потужності на фінішну пряму. Із цього приводу у фольк лорі американських фізиків є жарт: «Теллер, можливо, і батько водневої бомби, але Улам напев но був дуже близько знайомий з її матір’ю!». У 1952 році першу водневу бомбу було підірвано в Тихому океані. Радянська відповідь — знаменита сахаровська «слойка» — відбулася у серпні 1953 го. Саме тоді на Семипалатинському полігоні відбулося перше успішне випробування радянської водне вої бомби потужністю в 400 кіло тонн тротилу, тобто в 20 разів по тужнішої за ту, яку скинули на Хіро сіму. Її «батьком» став один зі зго дом найвідоміших радянських ди сидентів академік Андрій Саха ров. Саме він запропонував кон струкцію термоядерного заряду у вигляді «слойки», довівши, що в розроблюваній іншою групою дослідників конструкції у вигляді

Премія «АнтиНобель» за 1991 рік: «За внесок у спра ву миру. Едвард Теллер, батько водневої бомби і лідер у галузі розроблення космічної зброї — за життя, при свячене тому, щоб ми змінили свої старі уявлення про мир і спокій». Майже за Ейнштейном і Висоцьким: «Вот уж дей ствительно — все относительно!»… ся від горіння (детонації) звичай ної ВР. Воно не припиняється по заду фронту горіння, а триває до вичерпання палива або доти, доки розширення не остудить його. Наприкінці серпня 1946 го Тел лер висунув ідею, альтернативну «класичному суперу», яку назвав «Alarm Clock». Цей проект був «пе ревідкритий» у СРСР Андрієм Са харовим, а в США ніколи не реалі

«труби» імовірність детонації дей терію дуже мала. А найпотужнішу бомбу в історії (в 50 мегатонн) випробували на Новій Землі 30 жовтня 1961 року. Радянський уряд хотів, щоб наша бомба була найкращою, хоча прак тичної потреби в зарядах такої по тужності не було. Потенційно ж кон струкція супербомби могла дати і силу вибуху в 100 мегатонн — при

вав там консультантом, потім по мічником директора і, нарешті, ди ректором лабораторії.

Старість «яструба»

П

ротягом багатьох років Ед вард Теллер захищав інтере си національної безпеки США — своєї другої батьківщини. Не без його впливу тут зароджувався най могутніший у світі атомний підвод ний флот, для якого були потрібні компактні й надійні енергоустанов ки на ядерному паливі і, звичайно, термоядерна зброя — потужна й настільки ж компактна. У 70 х роках учений розвивав ідеї розроблення ядерного синтезу як альтернативу іншим видам енергії, а у 80 х висту пав за розроблення стратегічної ракетної системи оборони — рейга нівської СОІ. «Термоядерний геній» зіграв з Рональдом Рейганом злий жарт, коли зміг переконати його у високій ефективності лазерної зброї орбітального базування як засобу захисту від балістичних ра кет. Ця популістська авантюрна думка була до смаку покійному пре зидентові, і він ініціював розроб лення СОІ (системи «зоряних війн») вартістю в десятки мільярдів до ларів. Незважаючи на те, що навіть побратими фізики вказували на нереальність такої системи, старий учений все одно її підтримував.

Погляди Теллера щодо СОІ, можли во, складалися зі страхів, упертості й неприйняття політичних реалій XX сто ліття. Навіть закінчення «холодної війни» не змогло змінити його поглядів на те, що США повинні мати ефектив ний протиядерний щит. «Небезпека застосування балістичних ракет ракет,, які сьогодні є на озброєнні 18 країн, лише зростає. Вона зро статиме й далі, якщо ми не змо жемо зміцнити свою оборону оборону, — говорив великий фізик. — Якщо ж ми хочемо жити в стабільних, мирних умовах, то захист від рап тового ракетного нападу має стати найн агальнішою потре на бою». Досить замкнута людина, яка дуже любила гру на фортепіано, Тел лер, проте, був завзятим борцем на західному фронті «холодної війни». Учений часто нарікав на те, що США не випробували в бойових умовах водневу бомбу: «Я думаю, у нас була можливість, навіть обов’я зок знайти привід для демонст рації цієї зброї, але цю мож ливість ми згаяли. ТТепер епер я усві домлюю це і дуже шкодую». Упертість і консерватизм фізика ще раз проявилися в 2001 році, коли Джордж Буш заявив про одно бічний вихід США з договору з ПРО. У той день уже старезний, але, як і раніше, войовничий вчений вирік лише два слова: «Саме час!». Едвард Теллер залишив цей тлінний світ у вересні 2003 року...

№ 3 (55)

Техноарт нюанс

22 січня 2009 року

Прибульці з... минулого КЛЕОПАТРО, ВІДКРИЙ ЛИЧКО!

КОЗАЦЬКА ЧАЙКА ЗНОВ У СТРОЮ Запорізькі археологи, співробітники заповідника «Хортиця», завершили унікальну операцію, під час якої повністю відреставровано давній бойовий корабель — козацьку чайку.

П

ід час російсько турецької війни 1736—1739 років чо вен морської піхоти запорізь ких козаків жахав ворогів і викли кав захват тодішніх корабелів. Те пер він стане першим експонатом майбутнього музею судноплавства у Запоріжжі. Правда, демонструва

тому числі на каблучці віком 2 тисячі років. На дослідження і моделю вання тривимірного зоб раження Клеопатри фахівці витратили близь ко року. Результат гар на молода жінка зміша ної етнічної приналеж ності з порцеляново білою шкірою, що не має нічого спільного із Клео патрою Елізабет Tейлор.

ти чайку будуть лише в темряві і прохолоді — в інших умовах вона довго не «проживе». Човен підняли з дніпровського дна 9 років тому. Археологи нази вають судно дніпровським дивом, адже він уцілів у двохсотлітньому підводному полоні побли зу Хортиці, у місці давньої корабельні козаків. Сар кофагом човна став шар річкового мулу й піску.

18 метрове судно лежало майже в пляжній зоні ост рова. Більшу частину правого борту знищила течія. Тому човен довелося складати, немов пазл, — по части нах. У деяких місцях дірки латали новим деревом. Чайку довго вимочували в парафіні й різних хімічних сумішах, передає «Ліга».

січня

Учені з Кембриджського університету переконані, що вони одержали найреалістичніші зображення Клеопатри з усіх існуючих.

О

сновою для створення комп’ютерної моделі ста ли портрети знаменитої цариці на давніх артефактах, у

ми, але персони, з яких робили по груддя, точно не ідентифіковані. Вважається, що погруддя, які зобра жують саме Клеопатру VII, зберіга ються в Берлінському музеї і музеї Ватикану, але класичний вигляд зму шує підозрювати ідеалізацію зобра ження. Профілі на монетах показу ють жінку із хвилястим волоссям, ве ликими очима, різким підборіддям і носом з горбочком (спадкоємні риси Птолемеїв). З іншого боку, відо мо, що Клеопатра славилася непе ревершеною чарівністю, привабли вістю, добре користуючись цим для зваблення.

Зовнішність Клеопатри довго була темою дебатів серед академіків. Деякі зображення ца риці суперечать знову створеному вигляду, повідомляє NEWSru.com. Приміром, на срібній монеті, проде монстрованій у музеї Ньюкаслсько го університету торік, можна поба чити низьке чоло, різке підборіддя, тонкі губи й ніс із горбочком. Проте немає ніяких достовірних зобра жень, які точно, без ідеалізації, пе редавали б фізичний вигляд леген дарної цариці. Клеопатрі VII припи сують елліністичні погруддя, що зоб ражують молодих привабливих жінок з типово грецькими обличчя

Єгиптолог Селлі Енн Ештон з Кембриджського університету говорить, що отримане вчени ми зображення відображає грецьке походження цариці і її єгипетське виховання. Вона, імовірно, не була цілком євро пейкою. Адже її родина жила в Єгипті протягом 300 років до того, як вона прийшла до влади. Підг отувала Підго Людмила ГРЕЧАНИК

ПЕРЕДПЛАТА

Передплатити «Українську технічну газету» і бюлетень «Нещасні випадки на виробництві. Аналіз і профілактика» ви можете, звернувшись до поштових відділень, а також до передплатних агентств:

БЕР ДЯНСЬК БЕРДЯНСЬК Поплавська 70 344, 66 548

Саміт Дніпропетровськ 370 44 23, 370 45 12 Передплатне агентство «KSS» 33 52 89

ВІННИЦЯ Бліц Інформ 27 66 58

ДРОГ ОБИЧ ДРОГОБИЧ Паращак 41 54 74

БІЛА ЦЕРКВА Фрідман 4 97 04

ГО Р ЛІВКА РЛІВКА А.В. Сервіс 55 30 00, 55 24 75 Колегія 55 25 82 ДОНЕЦЬК Донбас Де Юре 382 68 25/26 Ідея 381 09 32 Кріотехніка 311 76 81 ДНІПРОПЕТ РОВСЬК Меркурій 744 73 15, 744 16 61

ЖИТОМИР Бліц Інформ 36 04 00 ЗАПОРІЖЖЯ Бліц Інформ 63 91 82 Прессервіс Кур’єр 220 07 97 Меркурій 220 87 61 ІВАНО ФР АНКІВСЬК РАНКІВСЬК Світ преси 4 91 88 Філіпова Н.О.

50 13 20 Бліц Інформ 52 28 70

КИЇВ Бліц Інформ 205 51 10 ВПА 502 02 22 Кондор 408 76 25 408 76 52 Статус 391 74 53 391 74 54 Прес центр 536 11 75 Саміт 280 77 45 Передплатне агентство «KSS» 585 80 80 Меркурій 248 88 08 КІРОВОГР АД КІРОВОГРА Бліц Інформ 32 03 06 КРЕМЕНЧУК Меркурій 70 03 84 Саміт Кременчук 3 21 88

47 47 75, КРИ ВИЙ РІГ КРИВИЙ Бліц Інформ 47 47 35 66 24 36 НОУ ХАУ Кур’єрська 47 20 03, служба 47 17 77 передплати і Саміт Миколаїв доставки 56 10 69 04 04 94 СПД «Соколов» НІК ОПОЛЬ НІКОПОЛЬ 404 82 71 Ай Джі Електронікс ЛЬВІВ 4 22 48 Ділова преса 70 34 68 Західний кур’єр 23 04 10 Фактор 41 83 91 Циндра 97 15 15 ЛУГ АНСЬК ЛУГАНСЬК Ребрик 50 13 64, 50 14 33 ЛУЦЬК Бліц Інформ 72 05 48 МАРІУПОЛ Ь МАРІУПОЛЬ Бліц Інформ 33 54 98 МИК ОЛАЇВ МИКОЛАЇВ ТЕПС & С

НОВО ВОЛИНСЬК Мазурова 4 07 71 НОВОМОС К ОВСЬК Меркурій 7 51 91 ОДЕСА Ласка 711 66 16 Пугачова 237 17 80 Агентство Наш Бізнес 718 06 08, 714 41 68 ПАВЛОГР АД ПАВЛОГРА Меркурій 6 00 93

ПОЛТ АВА ПОЛТАВА Агентство передплати АНП 50 93 10 Бліц Інформ 50 92 61 СЕВА СТОПОЛЬ Бліц Інформ 55 44 51 Фактор Преса 45 55 82 СІМФЕРО ПОЛЬ Бліц Інформ 249 300 Саміт Крим 51 24 93 Флора 27 00 92 Фактор Преса 27 94 56 СУМИ ДІАДА

78 03 55 Еллада S 25 12 49 ТЕРНО ПІЛЬ Попович 25 18 23 ХАРКІВ Фактор Преса 738 29 73 Александ рова 754 58 27 ХЕРСОН Кобзар 42 09 09 ЧЕРНІВЦІ Ключук 57 03 17, 24 73 83 ЯЛТ А ЯЛТА Саміт Крим 32 41 35

Передплату можна оформити в редакції, звернувшись до відділу передплати і реалізації за телефоном: (0642) 59%93%92, т/ф 59%93%91, E%mail: marketing_utg@ukr.net

передплата на

2009 рік

триває

Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, відділі передплати редакції.

Тел. (0642) 59%93%92

Передплатні індекси: українською мовою

російською мовою

99309

99340

Вартість передплати: на 1 місяць — 19,24 грн на 6 місяців — 115,44 грн на 10 місяців — 192,40 грн

№ 3 (55)

Техноарт нюанс

22 січня 2009 року

Прибульці з... минулого КЛЕОПАТРО, ВІДКРИЙ ЛИЧКО!

КОЗАЦЬКА ЧАЙКА ЗНОВ У СТРОЮ Запорізькі археологи, співробітники заповідника «Хортиця», завершили унікальну операцію, під час якої повністю відреставровано давній бойовий корабель — козацьку чайку.

П

ід час російсько турецької війни 1736—1739 років чо вен морської піхоти запорізь ких козаків жахав ворогів і викли кав захват тодішніх корабелів. Те пер він стане першим експонатом майбутнього музею судноплавства у Запоріжжі. Правда, демонструва

тому числі на каблучці віком 2 тисячі років. На дослідження і моделю вання тривимірного зоб раження Клеопатри фахівці витратили близь ко року. Результат гар на молода жінка зміша ної етнічної приналеж ності з порцеляново білою шкірою, що не має нічого спільного із Клео патрою Елізабет Tейлор.

ти чайку будуть лише в темряві і прохолоді — в інших умовах вона довго не «проживе». Човен підняли з дніпровського дна 9 років тому. Археологи нази вають судно дніпровським дивом, адже він уцілів у двохсотлітньому підводному полоні побли зу Хортиці, у місці давньої корабельні козаків. Сар кофагом човна став шар річкового мулу й піску.

18 метрове судно лежало майже в пляжній зоні ост рова. Більшу частину правого борту знищила течія. Тому човен довелося складати, немов пазл, — по части нах. У деяких місцях дірки латали новим деревом. Чайку довго вимочували в парафіні й різних хімічних сумішах, передає «Ліга».

січня

Учені з Кембриджського університету переконані, що вони одержали найреалістичніші зображення Клеопатри з усіх існуючих.

О

сновою для створення комп’ютерної моделі ста ли портрети знаменитої цариці на давніх артефактах, у

ми, але персони, з яких робили по груддя, точно не ідентифіковані. Вважається, що погруддя, які зобра жують саме Клеопатру VII, зберіга ються в Берлінському музеї і музеї Ватикану, але класичний вигляд зму шує підозрювати ідеалізацію зобра ження. Профілі на монетах показу ють жінку із хвилястим волоссям, ве ликими очима, різким підборіддям і носом з горбочком (спадкоємні риси Птолемеїв). З іншого боку, відо мо, що Клеопатра славилася непе ревершеною чарівністю, привабли вістю, добре користуючись цим для зваблення.

Зовнішність Клеопатри довго була темою дебатів серед академіків. Деякі зображення ца риці суперечать знову створеному вигляду, повідомляє NEWSru.com. Приміром, на срібній монеті, проде монстрованій у музеї Ньюкаслсько го університету торік, можна поба чити низьке чоло, різке підборіддя, тонкі губи й ніс із горбочком. Проте немає ніяких достовірних зобра жень, які точно, без ідеалізації, пе редавали б фізичний вигляд леген дарної цариці. Клеопатрі VII припи сують елліністичні погруддя, що зоб ражують молодих привабливих жінок з типово грецькими обличчя

Єгиптолог Селлі Енн Ештон з Кембриджського університету говорить, що отримане вчени ми зображення відображає грецьке походження цариці і її єгипетське виховання. Вона, імовірно, не була цілком євро пейкою. Адже її родина жила в Єгипті протягом 300 років до того, як вона прийшла до влади. Підг отувала Підго Людмила ГРЕЧАНИК

ПЕРЕДПЛАТА

Передплатити «Українську технічну газету» і бюлетень «Нещасні випадки на виробництві. Аналіз і профілактика» ви можете, звернувшись до поштових відділень, а також до передплатних агентств:

БЕР ДЯНСЬК БЕРДЯНСЬК Поплавська 70 344, 66 548

Саміт Дніпропетровськ 370 44 23, 370 45 12 Передплатне агентство «KSS» 33 52 89

ВІННИЦЯ Бліц Інформ 27 66 58

ДРОГ ОБИЧ ДРОГОБИЧ Паращак 41 54 74

БІЛА ЦЕРКВА Фрідман 4 97 04

ГО Р ЛІВКА РЛІВКА А.В. Сервіс 55 30 00, 55 24 75 Колегія 55 25 82 ДОНЕЦЬК Донбас Де Юре 382 68 25/26 Ідея 381 09 32 Кріотехніка 311 76 81 ДНІПРОПЕТ РОВСЬК Меркурій 744 73 15, 744 16 61

ЖИТОМИР Бліц Інформ 36 04 00 ЗАПОРІЖЖЯ Бліц Інформ 63 91 82 Прессервіс Кур’єр 220 07 97 Меркурій 220 87 61 ІВАНО ФР АНКІВСЬК РАНКІВСЬК Світ преси 4 91 88 Філіпова Н.О.

50 13 20 Бліц Інформ 52 28 70

КИЇВ Бліц Інформ 205 51 10 ВПА 502 02 22 Кондор 408 76 25 408 76 52 Статус 391 74 53 391 74 54 Прес центр 536 11 75 Саміт 280 77 45 Передплатне агентство «KSS» 585 80 80 Меркурій 248 88 08 КІРОВОГР АД КІРОВОГРА Бліц Інформ 32 03 06 КРЕМЕНЧУК Меркурій 70 03 84 Саміт Кременчук 3 21 88

47 47 75, КРИ ВИЙ РІГ КРИВИЙ Бліц Інформ 47 47 35 66 24 36 НОУ ХАУ Кур’єрська 47 20 03, служба 47 17 77 передплати і Саміт Миколаїв доставки 56 10 69 04 04 94 СПД «Соколов» НІК ОПОЛЬ НІКОПОЛЬ 404 82 71 Ай Джі Електронікс ЛЬВІВ 4 22 48 Ділова преса 70 34 68 Західний кур’єр 23 04 10 Фактор 41 83 91 Циндра 97 15 15 ЛУГ АНСЬК ЛУГАНСЬК Ребрик 50 13 64, 50 14 33 ЛУЦЬК Бліц Інформ 72 05 48 МАРІУПОЛ Ь МАРІУПОЛЬ Бліц Інформ 33 54 98 МИК ОЛАЇВ МИКОЛАЇВ ТЕПС & С

НОВО ВОЛИНСЬК Мазурова 4 07 71 НОВОМОС К ОВСЬК Меркурій 7 51 91 ОДЕСА Ласка 711 66 16 Пугачова 237 17 80 Агентство Наш Бізнес 718 06 08, 714 41 68 ПАВЛОГР АД ПАВЛОГРА Меркурій 6 00 93

ПОЛТ АВА ПОЛТАВА Агентство передплати АНП 50 93 10 Бліц Інформ 50 92 61 СЕВА СТОПОЛЬ Бліц Інформ 55 44 51 Фактор Преса 45 55 82 СІМФЕРО ПОЛЬ Бліц Інформ 249 300 Саміт Крим 51 24 93 Флора 27 00 92 Фактор Преса 27 94 56 СУМИ ДІАДА

78 03 55 Еллада S 25 12 49 ТЕРНО ПІЛЬ Попович 25 18 23 ХАРКІВ Фактор Преса 738 29 73 Александ рова 754 58 27 ХЕРСОН Кобзар 42 09 09 ЧЕРНІВЦІ Ключук 57 03 17, 24 73 83 ЯЛТ А ЯЛТА Саміт Крим 32 41 35

Передплату можна оформити в редакції, звернувшись до відділу передплати і реалізації за телефоном: (0642) 59%93%92, т/ф 59%93%91, E%mail: marketing_utg@ukr.net

передплата на

2009 рік

триває

Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, відділі передплати редакції.

Тел. (0642) 59%93%92

Передплатні індекси: українською мовою

російською мовою

99309

99340

Вартість передплати: на 1 місяць — 19,24 грн на 6 місяців — 115,44 грн на 10 місяців — 192,40 грн

Розслабтеся! майстри Відвідуючи храми Донецької області, автор щораз цікавився: чия ж вигадлива в’язь прикрашає їх? Звідки дерев’яне мереживо? Відповідь часто була тією самою: роботу замовляли майстрам із Західної України, знавці й умільці вони у цій справі — де ж кращих знайти?..

№ 3 (55)

22 січня 2009 року

О б р а н і справою

Микола Столяров рочий і прабатьківський... Канони створення іконостасів непорушні. Тут мало вміти тримати в руках різець, мало бути навіть художни ком, іконостас вимагає бути при лученим.

Д

ійсно, на ліси Донбас не ба гатий, самий степ навкруги. Годину їдеш, другу, тільки си нява далеких обріїв, у найкращому разі — посадка або перелісок зус трінуться в дорозі. Виняток, мабуть, тільки північ краю, де і починають ся ліси. Загалом, не було звідки взятися майстрам різьблення по дереву, столярам і теслям. От і до водилося їх, як у давнину, на чу жині шукати. Однак сьогодні шукати, вияв ляється, нікого не треба. Святе місце порожнє не буде. Знайшли ся і в степовому Донбасі свої різьбярі, свої вмільці. Є вже й своя школа. І нехай ще негласно, него лосно, але, як і слід, їй дали ім’я майстра, який одним із перших сту пив на шлях домобудівництва Бо жого. Це Микола Пруцький. З Миколою Андрійовичем ми зустрілися у Свято Воскресенсько му храмі на Шахтарській площі До нецька. Храм цей схожий на буди нок із високим ґанком. На сходах — домоткані, припорошені снігом доріжки. Це робить його якимсь особливо теплим і рідним, як і різьблене дерево, що прикрашає його. Бо що може бути тепліше об ласканих руками майстрів липи, вільхи, дуба? Тепліше і в той же час

Різьбяр М. Пруцький царственіше, величніше — саме такими стають ті ж дуб, вільха й липа під різцем майстра. «Із препо добним преподобним будеш» — це слова зі Святого писання, і стосу ються вони у храмі головного його фрагмента — іконостасу, викона ного руками майстра і його по мічників. І якщо церква — це не беса на землі, то іконостас — небо кожного храму. Іконостаси почали створювати на Русі ще в XIV столітті, і першим рук до них доклав великий Феофан Грек. Іконостас — вівтарна перего рода. Далі тільки «небо небес», сам престол Вседержителя. Ведуть до нього так звані царські врата. Були вони спочатку простими, і лише пізніше їх почали прикрашати ви гадливим різьбленням, вставляти у вівтарну перегороду ікони, оздо

били стовпцями й сіньми. Іконостас — своєрідний наочний посібник, що показує шляхи храмового домо будівництва. Зазначимо, у роки земного життя дереворобством займався сам Спаситель.

— Іконостас для Свято Воскре сенського храму створювався не багато не мало сім місяців, — роз повідає Микола Пруцький. Ми при мостилися з ним біля підніжжя цьо го дива, і майстер вів далі: — Мало виконати різьблення. Далі треба дуже постаратися теслям і столя рам. Помилка тут, у основі іконос таса, усього на міліметр виросте до його вершини вже на всі 10 санти метрів, та й монтувати споруду ви сотою з добрий десяток метрів — справа зовсім непроста. Адже іко ностас у нас чотириярусний вий шов — деісусний, святковий, про

Ні про що подібне майстер ще років 10—15 тому і не думав. Пра цював художником на Харцизько му трубному заводі. Було в підприє мства тоді своє бюро естетики. За мовлення найрізноманітніші, але досить типові — заводська темати ка. У новому своєму захопленні перший різець Микола Пруцький зробив зі звичайної викрутки. Те пер таких різців у нього з півсотні й помічників ціла команда. Обладна ли майстерню в старому магазині. Пишуть тут і ікони. Цим, до речі, зай нята й дружина майстра Надія, теж у минулому заводський художник. В іконописців свої проблеми, пере важно кадрові: приходить, буває, художник, показує свої роботи, а сідає за ікону — і нічого в нього не виходить, немов дозволу в нього нема писати їх. Що ж до Пруцьких, то до цер ковного домобудівництва, як ви явилося, вони мають відношення дуже давнє. У своїх роз’їздах Ми кола Андрійович не раз зустрічав храми, серед творців яких є і прізвище його предків. Продов жує їхню справу майстер по своє му, з ескізами і різцем у руках. У його послужному списку — при

КРОСВОРД Всі слова в цьому кросворді вписуються за годинниковою стрілкою навколо своїх номерів. Початок кожного слова позначений стрілкою.

1. Мешканець Загреба. 2. Ведучий телепередачі «При хована камера». 3. Чверть повітря, необхідна для життя.

4. Ніс на мокрому місці. 5. Пішохід по снігу.

6. Зброя Раскольникова. 7. Різке збільшення обертів дви гуна. 8. Куплет вірша. 9. Раб азарту. 10. Родичка чаплі з жаб’ячим ім’ям. 11. Останній штрих в листі. 12. Польський літр. 13. Каток для тіста. 14. Мати теляти. 15. Керівник інституту. 16. Корабель, налитий нафтою. 17. Родичка з монастиря. 18. Військовий, що розкидається кіньми. 19. Курорт поблизу Ялти з Воронцовським палацом. 20.

Повість Тараса Шевченка. 21. Бронежилет середньовіч ного воїна. 22. Деталь машини у вигляді порожнистого циліндра, в отвір якого входить деталь. 23. Розпухання цін. 24. Японська людина тінь. 25. Плівка із записом.

26. Балакун на трибуні. 27. Старогрецький бутель. 28. Креслярський папір. 29. Вузькорилий крокодил.

30. Карколомний спуск з гори. 31. Спортивне товари ство. 32. Неодомашнені туристи. 33. Міні грядка на підвіконні. 34. Обласне місто в Білорусі. 35. Становище поза грою. 36. Яма на вовка, сильце на зайця. 37. Мис ливський пес. 38. Частина тіла, від якої хода повинна бути вільною («Службовий роман»). 39. Невід павука. 40. Курорт в Краснодарському краї. 41. Думний дворянин.

42. Контрибуція за часів князя Ігоря. 43. Претендент на руку Людмили (Пушк.). 44. Сан Шлага (к/ф). 45. Нор мальні речі для Лукомор’я. 46. Привід для побачення з лікарем. 47. Рідина для виробництва барвників. 48. Співак одинак. 49. Неїстівний гриб березових лісів. 50. Чаклунка, що напустила жовтого туману. 51. Рудий і ву сатий мешканець наших квартир. 52. Великий капіталіст.

53. Німфа родо начальниця Відповіді на кросворд, бджіл. 54. Отруй надрукований на трава. 55. Зна у № 1–2 (53–54) менитий кутюр’є.

56. Царствена на чинка піраміди.

57. Читець май бутнього. 58. Най вища гора Алтаю.

59. Землероб без землі. 60. Глеко вий майстер. 61. Кавказець. 62. Автор роману «Джен Ейр». 63. Розмір друкар ського видання.

64. Марсіанка Олексія Толстого. Склала Оксана БАЛАЗАНОВА

крашені храми в Дзержинську й рідному Харцизьку, у шахтоуп равлінні «Покровське» міста Крас ноармійська, його роботи є у Свя то Георгіївському храмі Макіївки, храмі Олександра Невського при Донецькому опіковому центрі й у церкві шахти «Холодна балка». Представники школи Пруцького прикрашали різьбленням храм на території садиби графа Шереметь єва у Плесковому під Москвою. Тепер Микола Андрійович і його вихованці працюють над створен ням іконостасів у храмі міста Кос тянтинівки й церкви Макіївського коксохімічного заводу ЗАТ «До нецьксталь».

— Таких звернень і прохань із роками не стає менше, — говорить Микола Андрійович. — Навіть чер га є на такі роботи: настільки вели кий потяг людей бачити храми у всій красі, такими, про які, як за старих часів, можна було б сказа ти: «Лепо бо и прилично есть». Кажуть, яблуко від яблуні неда леко падає. Це не про Пруцьких. Два сини в Миколи Андрійовича, але кожен свій шлях обрав. Один працює дизайнером на Донецько му металургійному заводі, інший — технолог на заводі «Техносоюз». Батько і не ображається: кожен своєю роботою повинен займати ся, у своїй справі вправним бути, і тоді з обраною справою сам обра ний будеш.

ГОЛОВОЛОМКА Відповідь Рівновага на головоломку «Новорічна ялинка», надруковану у № 1–2 (53–54)

Перед вами троє піднімальних ваг, на яких розвішані вісім гир, як по казано на малюнку. Усі ваги перебувають в рівно вазі. Визначте вагу кож ної гирі, якщо відомо, що всі гирі різної ваги, їхня вага – цілі числа від 1 до 9 кг. Вага двох гир вже показана.

Рубрику веде Андрій Герман

ШАШКИ Білі починають і виграють

В.ЗАДОРОЖНІЙ, майстер спорту

Відповідь на етюд, надрукований у № 1–2 (53–54) 1. h2 g3!! d6:b4 2. f4 e5 f6:d4 3. g1 h2 h4:f6 4. e1 d2 c3:e1 5. a5:g7 f8:h6 6. c1 b2 a3:c1 7. g3 h4 e1:g3 8. h2:f4 c1:g5 9. h4:d8 b8 a7 10. d8 a5 h6 g5 11. a5 d2 g5 h4 12. d2 e1 a7 b6 13. e1 f2 b6 a5 14. f2 e1 х