Украинская техническая газета №108

№ 4 (108) 26 січня 2010 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

У НОМЕРІ: ТЕХНОЛОГІЇ Вогонь, вода та кам’яне вугілля Галузева наука істотно розширює можливості сировинної бази Донбасу, перетворюючи при цьому шламовідстійники й шахтні «хвости» на «золоті» гори Стор. 6

Виходить щовівторка

Президент ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» Георгій Скудар: «Кризовий рік дав нам добрий урок»

ПЕРСПЕКТИВА Самопорятунок якістю Українські промисловці зуміли пристосуватися до умов кризи. Декому вдалося навіть розвинути свій бізнес Стор. 9

ЧЕТВЕРТИЙ РІВЕНЬ Чого прагнуть «ті, хто прагне»?

21 січня своє професійне свято відзначають аспіранти Стор. 10

ОБРІЙ «Паркова хвиля» З 1 січня 2010 року набув чинності Закон України «Про наукові парки» Стор. 11

АВТОМАГІСТРАЛЬ Активна безпека Осягати на особистому досвіді роботу систем безпеки автомобіля — заняття невдячне. Крім випадку, якщо таке завдання поставив собі досвідчений тест-драйвер Стор. 1 12

Стор. 4

Вертолітний вектор Українські авіавиробники шукають партнерів на Заході, створивши повний цикл ремонту «радянських» вертольотів Дмитро ТИМЧУК

Олег Малишко: «Наш паровоз летить до успіху» Стор. 8–9

Україна країна так і не одержала чіткої відповіді на запитання: що дає процес євроатлантичної роатлант ичної інтеграції українському обороннопромисловому комплексу? Питання не пусте, адже, як відомо, один з основних аргументів супротивників вступу України до НАТО — що, мовляв, у такому разі вітчизняний ОПК просто розвалиться. Закінчення на стор. 5

2 № 4 (108) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

2 6 с і ч н я 2 010

ТУТ І ТЕПЕР

Від і до

Меланж пішов

Ісмаїл Сафаралієв

Аналітик компанії Foyil Securities

Ми очікуємо, що цього року ціни на основну сировину, зокрема залізорудний концентрат і коксівне вугілля, зростуть до 66 доларів (+20% у порівнянні з 2009 роком) і 121 долара (+30%) за тонну. Крім того, ми прогнозуємо підвищення попиту на металопродукцію на Близькому Сході та в Північній Африці. На наш погляд, завдяки цим чинникам середня ціна гарячокатаних рулонів українського виробництва становитиме 522 долари за тонну, що на 87 доларів більше, ніж у 2009 році». Микола Івченко Керівник інформаційноаналітичного центру FOREX CLUB

За нашими оцінками, після президентських виборів ситуація на валютному ринку стабілізується. Імовірно, курс продажу наявного долара знову наблизиться до 8 гривень. Подальше поводження національної валюти багато в чому залежатиме від стану платіжного балансу України. Є підстави сподіватися, що він поступово поліпшуватиметься. Відтік валюти з економіки може припинитися й почнеться її приплив, що сприятиме зміцненню гривні».

В Івано-Франківській області з 20 січня розпочато роботи з відвантаження й вивезення високотоксичного компонента рідкого ракетного палива меланж. Окислювач вивозиться з території складу ракетного палива Західного оперативного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, розташованого в селі Ценжив Тисменицького району, відповідно до Меморандуму взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів і ОБСЄ про реалізацію проекту «Допомога уряду України в утилізації запасів меланжу (компонента рідкого ракетного палива)». Для спостереження за ходом відвантаження в область прибули вповноважені представники Організації з питань безпеки й співробітництва в Європі (ОБСЄ). Мета проекту — поетапна утилізація всіх запасів меланжу в Україні в екологічно безпечний, технічно придатний і економічно ефективний спосіб.

16 вересня 2009 року Міністерство оборони України, ОБСЄ й три російські підприємства (ЗАТ «Техноазот» і федеральні

Небеса обітовані Ухвалений Верховною Радою Закон «Про внесення змін до деяких законів щодо державної підтримки літакобудівної галузі» допоможе авіабудівникам ефективніше реалізовувати наявні проекти.

Олексій Островський Голова Комітету у справах СНД Державної думи Росії

Уважаю, що рішення президента Росії про призначення послом Росії в Україні Михайла Зурабова більш ніж вчасне. Той шлях, яким ітиме наша братня держава, безперечно, важливий для Росії, і тому логічно, що посол Росії повинен зараз, буквально сьогодні приступати до виконання своїх обов’язків».

підприємства — завод ім.Свердлова й Бійський олеумний завод) підписали тристоронній контракт на утилізацію меланжу. Контракт передбачає утилізацію 3,168 тис. т меланжу, який зберігається на складах у Калинівці Вінницької області та Ценживі Івано-Франківської. Високотоксичний окислювач буде утилізований протягом року. Загалом в Україні на території шести об’єктів зберігається 16,337 тис. т меланжу, зокрема у Ценживі — 2,328 тис. тонни.

Документ на шість років звільняє підприємства авіапрому від сплати ПДВ при імпорті необхідної у виробництві продукції (крім підакцизної) та від сплати земельного податку на ділянки, використовувані для виробництва літаків або агрегатів для них. Також закон передбачає ряд пільг при визначенні розмірів амортизації основних фондів і формуванні валових доходів. Установлюються три режими амортизації обладнання: звичайний, бонусний і прискорений, при цьо-

Наказано вижити Підприємства гірничо-металургійного комплексу України в Підприємства 2009 році скоротили 45 тис. працівників. Про це на нараді представників підприємств ГМК у Дніпропетровську повідомив голова центрального комітету профспілки металургів і гірників України Володимир Казаченко. За його словами, на ряді підприємств, зокрема на «Arcelor Mittal Кривий Ріг», «Дніпроспецсталі», Макіївському металургійному заводі, працівників масово звільняли за власним бажанням. При цьому їм виплачувалася компенсація в 20-разово-

му бонусна амортизація може застосовуватися до нового обладнання. Термін оплати поставок збільшується з 90 до 180 днів. Планується також спрощення митних процедур. Список підприємств, на яких діятимуть ці преференції, має бути затверджений Кабміном за участю Мінпромполітики. Податкові пільги створять можливості для виконання вітчизняними авіабудівниками зобов’язань з експортних поставок літаків і двигунів. Зокрема, йдеться про міжнародні контракти з Лівією на поставку Ан-74, з Росією — на Ан-148, з Індією — на ремонт і модернізацію літаків Ан-32, з Китаєм — на поставку авіаційних двигунів для літаків Л-15. Найбільші у світі виробники авіаційної техніки — країни Євросоюзу та США — давно надають преференції своїй авіаційній промисловості, коментує один з авторів законопроекту, голова ради директорів компанії «Мотор Січ» В’ячеслав Богуслаєв. «У нас же авіаційна промисловість працювала виключно за власний кошт, — зауважив він. — У результаті наші підприємства стали неконкурентоспроможними. Пільги, передбачені цим проектом, становлять загаломдо 7% собівартості виробництва».

му розмірі заробітної плати. На інших підприємствах скорочення були ініційовані адміністрацією, яка виплачувала при цьому часткову компенсацію. Глава профспілки також відзначив, що мінімальний рівень зарплати працівників, за розрахунками фахівців ООН, має становити мінімум 3 долари на годину. На українських підприємствах ГМК він нижче: зокрема, на гірничорудних — 16,21 грн на годину, на підприємствах металургії — 17 грн на годину, чорної металургії — 17,78 грн на годину, виробників труб — 15 грн на годину. Разом з тим Володимир Казаченко відзначив, що наразі на більшості підприємств відновлюється дія норм колективних договорів, яка припиняласа через кризову ситуацію в галузі.

Нам порти будувати й жити допомагають Одна з найбільших транспортних компаній України «Укррічфлот» на кінець 2010 року планує побудувати два елеватори в Дніпропетровському і Запорізькому портах, яка входять до складу компанії. «Орієнтовний обсяг інвестицій у ці об’єкти становитиме $15 млн. Потужність кожного з елеваторів — 30 тисяч тонн одноразового зберігання зерна», — повідомив представник підприємства. Дніпропетровський річковий порт, розташований на обох берегах Дніпра, може приймати судна довжиною до 180 м і осадкою до 3,8 м. Загальна довжина причальних ліній — 2250 м. У порту діють два вантажних райони. Один із них переробляє товарно-штучні вантажі, метали, труби, пісок, щебінь, шлаки; другий спеціалізується на перевал-

ці металопрокату, великовантажних контейнерів, вугілля, коксу, піску, котунів, мінерально-будівельних вантажів, а також на навантаженні зернових на естакадно-конвеєрному комплексі.

Колектив редакції «Української технічної газети» співчуває позаштатному кореспонденту Володимирові Отрощенку у зв’язку із важкою втратою — смертю дочки Катерини.

Підготував Олександр МОРОЗОВ

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

www. tehnichka.com E-mail: info@tehnichka.com

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а.

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ (тел. 0642 34-72-47, e-mail: editor@tehnichka.com)

РЕДАКЦІЯ: Світлана Ісаченко - заступник головного редактора (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com) Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Свідоцтво Людмила Гречаник — відділ технічної думки про державну реєстрацію (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); КВ № 12993-1877Р Марина Савінова — відділ науки та освіти від 20.08.2007 р., (тел. 0642 34-72-47, e-mail: otdelnauki@tehnichka.com); видано Міністерством Ігор Павлюк — відділ промисловості юстиції України. (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com);

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Антон Яременко - тел./факс: (044) 440 82 09, Ганна Бусова - тел./факс: (0642) 59 93 91, тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: reklama@tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Любов Соловйова - тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: podpiska@tehnichka.com

Газета видається українською та російською мовами

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340. Номер віддрукований офсетним

Позиція авторів публікацій не завжди способом на друкарському компзбі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою лексі ТОВ «Прес-Експрес». право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а.

За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Тел. (0624) 50-08-54 Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами. ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 16182 прим., При ВИКОРИСТАННІ матерІалІв ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

українською мовою 5187 прим., російською мовою 10995 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 207

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 6 с і ч н я 2 010 №4 (108)

3

ТУТ І ТЕПЕР ПРОМИСЛОВІСТЬ У грудні 2009 року стосовно грудня 2008-го промислове виробництво в Україні зросло на 7,2%, на листопад 2009 року зростання становило 2,6%, у січнігрудні спад 21,9%. За даними Держкомстату, у грудні 2009 року в порівнянні з листопадом видобувна промисловість показала спад 0,3%, за січень-грудень — 10,7%, на грудень 2008-го зростання становило 4,5%. У переробній промисловості в грудні обсяги виробництва зросли на 0,8%, за 12 місяців 2009 року — спад 26,6%, на грудень 2008-го зростання становило 8%. Зокрема, у грудні в порівнянні з листопадом металургійне виробництво й виробництво готових металевих виробів зросло на 2,1%, у січні-грудні падіння 26,6%, на грудень 2008 року зростання 27,3%; обсяги виробництва в легкій промисловості в грудні зросли на 0,7%, за підсумками року спад 25,9%, на грудень 2008-го обсяги виробництва впали на 8,5%; падіння у виробництві харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів у грудні в порівнянні з минулим місяцем становило 0,1%, у січні-грудні — 25,9%, на грудень 2008 року падіння становило 8,5%; на 2,5% у грудні стосовно листопада зросли обсяги виробництва в машинобудуванні, за 12 місяців падіння становить 45,1%, на грудень 2008 року спад 2,5%.

За оцінкою директора аналітичного департаменту Foyil Securities Агшина Мірзазаде, очікується, що в 2010 році промвиробництво в Україні зросте на 6,7% завдяки відновленню попиту на українську продукцію на світових ринках. Коментуючи зниження промвиробництв в Україні цього року, аналітик відзначив, що серед головних причин такого падіння — зниження попиту на український експорт у світі й скорочення обсягів споживання на вітчизняних ринках. «Основних втрат зазнали машинобудівна, металургійна й хімічна галузі, виробництво в яких у січні-листопаді 2009 року знизилося на 48%, 30% і 26% відповідно», — відзначив він. За оцінкою аналітиків «Трійка Діалог Україна», якщо нинішні тенденції в українській економіці збережуться, за підсумками 2010 року можна очікувати зростання промислового виробництва на 5%. ЦИФРА

На

24%

у січні-листопаді 2009 року в порівнянні з аналогічним періодом 2008 року скоротилося промвиробництво .

Випуск тракторів для сільського й лісового господарства в Україні в 2009 році скоротився на 77,2% у порівнянні з 2008-м — до 1443 штук. За даними Держкомстату, виробництво сівалок в Україні в 2009-му скоротилося на 79,5% у порівнянні з 2008 роком, а борін дискових — на 83,2%. ПЕК Обсяг видобутку нафти в Україні торік зменшився на 6,9% — до 3,9 мільйона тонн, а найбільший видобув-

ки й Міністерстві фінансів України до 1 лютого 2010 року.

ник — «Укрнафта» — видобув лише 2,8 мільйона тонн, що на 7,6% менше, ніж у 2008 році. Це рекордне падіння за останні десять років. До 2006 року обсяги видобутку зростали, у 2007 році вони знизилися в цілому на 1,9%, а в 2008-му — на 3,2%. «Падіння пов’язане з цілим рядом об’єктивних причин: збільшенням ставок рентної плати для нафтовиків, природним вичерпанням родовищ, відсутністю коштів для розвідки нових площ», — говорить фінансовий директор «Укрнафти» Валерій Пустоваров. За його словами, скорочення інвестицій у розвідку пов’язане з тим, що експлуатація вироблених родовищ вимагає великих витрат, і резервів для інвестицій не залишається. «Нам може допомогти тільки пільгове оподатковування на розроблення родовищ, які вичерпали свій ресурс, як було до 2007 року», — уважає він. Виробництво електроенергії в Об’єднаній енергосистемі України (ОЕСУ) в 2009-му скоротилося на 9,8% у порівнянні з 2008 роком — до 172 млрд 907,4 млн кВт∙год. У той же час у грудні 2009-го, за даними Міністерства палива та енергетики України, виробіток електроенергії зріс на 9,4% у порівнянні із груднем 2008 року — до 16,092 млрд кВт∙год. Торік теплові електростанції скоротили виробництво електроенергії на 13,7%, атомні електростанції — на 7,7%, блокстанції й комунальні ТЕЦ — на 12,7%. ГЕС і ГАЕС у 2009 році збільшили виробництво на 3,9%. Виробіток електроенергії на вітроелектростанціях (ВЕС) у 2009 році впав більш ніж удвічі — до 1,8 млн кВт∙год.

ВУГЛЕПРОМ Міністерство вугільної промисловості ініціює підвищення базової ціни енергетичного вугілля на 10% — до 580,54 грн/т. «Штаб галузі ініціює збільшення базової ціни тонни енергетичного вугілля, яке реалізується державним підприємством «Вугілля України», на 10%, або на 52,78 грн — до 580,54 грн за тонну (без урахування ПДВ)», — заявив міністр вугільної промисловості України Віктор Полтавець. Він зауважив, що Мінвуглепром України вже узгодив вартість твердого палива з Міністерством палива та енергетики України й сподівається пройти аналогічні процедури узгодження в Національній комісії регулювання електроенергетики, Міністерстві економі-

Вуглевидобувні підприємства України в 2009 році скоротили видобуток вугілля на 7% у порівнянні з 2008-м — до 72 млн 219,5 тис. тонн. За даними Мінвуглепрому, видобуток коксівного вугілля в минулому році скоротився на 4,3%, енергетичного — на 8,4%. Вуглевидобувні підприємства країни перевиконали планове завдання з видобутку вугілля на 14,1%, підприємства Мінвуглепрому — на 3,6%. Вуглевидобувні підприємства, підпорядковані Мінвуглепрому, у 2009 році скоротили видобуток вугілля на 15,3%, при цьому видобуток коксівного вугілля зменшився на 10,9%, енергетичного — на 16,6%. У грудні 2009 року вуглевидобувні підприємства країни збільшили видобуток вугілля на 68,7 тис. тонн у порівнянні з аналогічним місяцем 2008-го, видобуток коксівного вугілля зріс на 5,2%, тоді як енергетичного зменшився на 0,6%. БУДІВНИЦТВО Будівельні підприємства України за січень-грудень 2009 року знизили обсяги робіт на 48,2% у порівнянні з 2008-м — до 37 млрд 886,8 млн грн. За зазначений період будівельні підприємства знизили обсяги робіт із підготовки будівельних ділянок на 41,4%, з будівництва будинків і споруд — на 48,6%, із установлення інженерного обладнання будинків і споруд — на 44,9%, із завершення будівництва — на 67,2%, із оренди будівельної техніки з оператором — на 81,1%. За характером будівництва роботи з нового будівництва, реконструкції та технічного переозброєння становили 79,2% від загального обсягу, із капітального ремонту — 14,7%, із поточного ремонту — 6,1%. ОФІЦІЙНО Верховна Рада України ухвалила в першому читанні законопроект, який надасть можливість місцевим радам використовувати кошти, які надходять як відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва. Законопроектом «Про внесення змін у статтю 209 Земельного кодексу України (щодо використання коштів)» пропонується внести зміни, якими «надати можливість місцевим радам використовувати кошти, що надходять як відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва, не тільки на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорони земель відповідно до розроблених програм і проектів землевпорядження, а й на проведення інвентаризації земель і оплату проектів землевпорядження». У проекті закону також відзначено, що «використання цих коштів на інші потреби не допускається». АПК Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» у 2009 році поставила аграріям 851 одиницю сільськогосподарської техніки на 185 млн грн. За повідомленням прес-служби НАК «Украгролізинг», компанії перераховано 194,1 млн грн, з них 100 млн — кошти Стабілізаційного фонду. Протягом 2009 року в лізинг було передано 273 трактори на 62,5 млн грн, 79 зернозбиральних комбайнів на 50 млн грн,

317 одиниць ґрунтообробної та посівної техніки на 37 млн грн, а також обладнання для тваринництва, бурякозбиральну, лісозахисну техніку, машини хімічного захисту рослин тощо. ФІНАНСИ Держфінпослуг і АМКУ підписали угоду про партнерство для реалізації спільних дій зі створення сприятливого середовища для розвитку сумлінної конкуренції у фінансовій сфері. Угоду підписано 19 січня 2010 року головою Держфінпослуг Віктором Сусловим і в.о. голови АМКУ Олександром Мельниченком. Головна мета угоди — систематизація принципів і підходів до вдосконалення й розвитку ефективного конкурентного середовища у фінансовому секторі. Його реалізація сприятиме якісному формуванню конкурентної політики в цій сфері, розвитку ефективної конкуренції між фінансовими установами з урахуванням прогресивного світового досвіду в умовах глобалізації економіки.

ЗВ’ЯЗОК Національна комісія з питань регулювання зв’язку (НКРЗ) України затвердила положення про надання послуг фіксованого зв’язку. Про це говориться в рішенні НКРС від 10.12.2009 р. №1789 «Про затвердження ліцензійних умов здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із надання послуг фіксованого телефонного зв’язку із правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку: місцевого, міжміського, міжнародного». Документ установлює вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних, технологічних та інших спеціальних вимог, обов’язкових для виконання суб’єктами господарювання при здійсненні діяльності у сфері телекомунікацій, що підлягає ліцензуванню.

СОЦПОЛІТИКА Кількість зареєстрованих безробітних у цілому по Україні на 1 січня 2010 року становила 531,6 тис. чоловік, що на 3,8%, більше, ніж на 1 грудня 2009 року.

За даними Держкомстату, рівень зареєстрованого безробіття в цілому по Україні на 1 січня 2010 року становив 1,9% від населення працездатного віку, що відповідає показнику жовтня 2009 року. Кількість безробітних, які на 1 січня п.р. отримувала допомогу з безробіття, збільшилася на 2% у порівнянні з аналогічним показником на 1 грудня 2009 року й становила 408,6 тис. чоловік. Середній розмір допомоги з безробіття з початку року збільшився на 51,14 грн — до 655,56 грн. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами «УНІАН», Держкомстату України, РБК-Україна, АПК-Інформ, «ЛігаБізнесІнформ», РІА Новини dengi-info.com

4

Українська технічна газета

№4 (108) В і в т о р о к , 2 6 с і ч н я 2 010

ПРІОРИТЕТИ

Президент ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» Георгій Скудар: «Кризовий рік дав нам добрий урок» Микола СТОЛЯРОВ Новокраматорському машинобудівному заводу вдалося не просто утриматися на плаву в скрутні часи. Його антикризова стратегія орієнтована на довгострокові результати. Про це ми розмовляємо з керівником підприємства Георгієм Скударем.

— Георгію Марковичу, які підсумки минулого непростого року?

— Як керівник підприємства, я незадоволений ними: з реалізації продукції ми «впали» на 7,8%, з виробництва — на 9,4%. А це основні показники роботи. І хоча, приміром, у прокатників портфель замовлень уже повний на весь наступний квартал, сказати, що ми зуміли подолати кризу, не можна. Це стосується не тільки нашого заводу, а й усіх підприємств галузі. Машинобудівна галузь Донецької області взагалі потерпіла більше за інших. За статистикою, за підсумками 11 місяців обсяг промислового виробництва скоротився на 44,4%. Судячи з результатів, запас міцності в НКМЗ, напевно, один із найбільших. Перші кризові «зашпори» у нас уже минулися, у четвертому кварталі ми відчули, що можемо відштовхнутися від дна, ринок знову почав сприймати нас, з’явилися нові замовлення.

— Розкажіть, будь ласка, про це докладніше.

— У січні минулого року російська золотодобувна компанія «Полюс» увела в експлуатацію нову лінію з переробки руди, оснащену млинами НКМЗ поліпшених параметрів. Одночасно почалося виготовлення лінійних кранів для Новолипецького металургійного комбінату з оригінальною системою керування. У лютому на заводі розробили технологію виготовлення великих зубчатих вінців, які роблять непотрібною купівлю дорогого імпортного обладнання. Наступного місяця відбулася презентація нової роликової машини для «Азовсталі». Крім того, у березні почали роботу над створенням унікальної листоправильної машини для челябінських машинобудівників. У квітні на НКМЗ уведений у експлуатацію високоефективний розточувальний верстат із ЧПУ.

А наприкінці весни наш завод повернувся на ринок Китаю з гідровалами для електростанцій. Улітку підприємство відвідали делегації Польщі, Чехії, Узбекистану, Казахстану та інших країн, з якими ми маємо намір співробітничати. На НКМЗ уже завершується робота над створенням першого проекту мініметалургійного заводу для казахстанських партнерів. Крім того, ми вже готові відправити в російське місто Губкін рудорозмельну машину, яка не має аналогів. Протягом усього минулого року багато зробили для модернізації підприємства: придбали програмне обладнання для деревообробного центру, завершили реконструкцію нагрівальної печі, завдяки якій можна заощаджувати 40% природного газу, переоснастили ковальськопресовий цех...

— Географія ваших партнерів досить велика: Індія, Китай, Росія, Польща, Чехія, Казахстан, Узбекистан...

— У результаті серйозного аналізу ми дійшли висновку: Європа сьогодні відмовляється від важкого машинобудування. Там віддають перевагу високотехнологічним галузям, наукомістким виробництвам: електроніці, фармації та іншим. Тим важливіше нам зберегти свої традиційні ринки, а також шукати і знаходити нові, які розвиваються. Сьогодні вони в Росії, Китаї, Казахстані, Білорусі, Латинській Америці... Там наші конкуренти, робота на цих ринках дає розуміння того, за рахунок чого їх можна обійти, одержати конкурентні переваги.

ДОВІДКА «УТГ» Новокраматорський машинобудівний завод минулого року відзначив 75-річчя. Найбільше в СРСР і Європі підприємство важкого машинобудування від самого початку орієнтоване на виготовлення унікального обладнання для оснащення металургійних, гірничодобувних, оборонних підприємств крановою, енергетичною, вугільною та іншою технікою. Завод справедливо мав звання «сталевого авторитету країни». У конкурсі «Всеросійська марка XXI століття» НКМЗ (єдине підприємство СНД!) здобув паспорт «Підприємство високої якості», а також золотий і платиновий Знаки якості.

ВІЗИТІВКА Георгій СКУДАР Народився 18.07.1942 р. у Читинській області. Закінчив Ждановський металургійний технікум, Краматорський індустріальний інститут. Президент і власник ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод». Доктор економічних наук, народний депутат України. № 130 у рейтингу 200 найвпливовіших українців. Сімейний стан: одружений, дві дочки.

— А як же свій, вітчизняний ринок?

— Зрозуміло, що його насичення допомагало б розвивати свою ж економіку. Однак реальність така, що український ринок сьогодні як ніколи звужений. У середині року ми реалізовували на ньому лише 6% своєї продукції, сьогодні — 14%. Решта йде на експорт. Звідси й необхідність ураховувати його особливості. Приміром, найближчим часом ми маємо намір відкрити своє представництво в Казахстані — кра-

їні, яка щорічно виробляє на кожного свого жителя продукції на $8 тисяч, активно розвиває свою індустрію, упроваджує нові технології. Мав рацію класик: зрештою, усе вирішує продуктивність праці. Ось головний урок, який дала нам криза і який ми обов’язково повинні засвоїти. Адже це не діло, коли, наприклад, у Тернопільській області на душу населення виробляється продукції лише на 300 гривень. Думаю, не далеко від неї пішла Івано-Франківська та деякі інші. Навіть у Донецькій області продукції виробляється не так багато, як хотілося б, — приблизно на $2 тисячі на кожного жителя. І от яка закономірність: чим менше продуктивність праці, чим менше виробляється продукції, тим більше це компенсується всілякими політичними заявами, балачками й галасом. Ми взагалі впроваджуємо більше технологій не у виробництво, а в політику.

Словом, резерви для зростання є. От їх і треба використовувати.

— На що НКМЗ робитиме ставку в новому році?

— Насамперед на технічне переозброєння заводу. Минулого року на ці потреби витрачено 280 мільйонів гривень. У нинішньому передбачається освоїти 450. Ми будуємо новий ковальсько-пресовий комплекс, який обійдеться у 200 мільйонів, модернізуємо фасонно-ливарний цех, завершуємо відновлення верстатного парку. До такої стратегії нас підводить сама реальність. Машинобудування стає усе більш точним: допуск у два мікрони для нього вже не рідкість, а безперечна конкурентна перевага. Отже, треба зробити чимало.

— Наскільки я знаю, самою лише технічною модернізацією ваші плани не обмежуються. На НКМЗ упроваджується й декілька програм з удосконалення організації праці та її ефективності. Є і естетична програма розвитку підприємства, що зовсім нетипово для нашої дійсності.

— Перш ніж говорити про це, розповім, як ще в дев’яності роки на одному з японських заводів зустрічали створений для нього на НКМЗ потужний прес. Працівники підприємства стали перед ним на коліна, а саме вітання нової машини в чомусь було схоже на священнодійство. Японців з їх обмеженими, майже нульовими ресурсами можна було зрозуміти: прес на довгі роки давав їм роботу, можливість жити й розвиватися. На жаль, ні за радянської влади, ні за років незалежності ми не надавали особливого значення таким програмам, як «Ощадливе виробництво». Говорили про них як про якусь екзотику. Щось читали, щось чули, але органічної потреби у впровадженні програм такого типу не відчували: наша ментальність ґрунтувалася на якихось інших чинниках. Та коли почали брати участь у роботі різних виставок у Європі, Азії, Латинській Америці, зрозуміли: світ розвивається за якимись додатковими законами,

якими ми зневажали. А впровадивши в себе нові технології, переконалися, що нам бракує і якоїсь нової організації праці. Приміром, вирішили подивитися інакше на посаду інженера. Довго вважалося, що йому досить професійно виконувати свою роботу, залишаючись «вузьким» фахівцем. Виявилося, з цього приводу є й інша думка: інженер має добре знати весь комплекс виробничих процесів — від початку й до кінця. І не треба вдосконалювати окремо то одне виробництво, то інше. Потрібний комплексний підхід у масштабах підприємства. Тільки за цієї умови виробничий процес можна довести до досконалості. Усе це містить у собі програма «Ощадливе виробництво». Ми провели в себе цикл лекцій, запросили викладача з Японії, улаштували вечір запитань і відповідей. Упровадження цієї програми вже нинішнього року дозволить до 20% знизити собівартість продукції. На заводі створюються так звані продуктові групи з інженерів різних спеціальностей, завдання яких — підвищення продуктивності праці. Приміром, їм доручено вдосконалити процес виробництва прокатних валків. Але при цьому продуктова група включить у коло своїх інтересів і виробництво сталі, і процес кування валків, і їх механообробку, і зміцнення, і сам випуск... Ще одна впроваджувана нами програма — «Система 5 С». Її завдання — забезпечення організації робочих місць: чистота, правильне розташування інструментів, виключення зайвих рухів... Це масштабна робота, яка проводитиметься у всіх цехах та інженерних підрозділах. Наступний напрям — система ефективного обслуговування обладнання. Працюватимуть за нею як ті, хто обслуговує техніку, так і ті, хто її ремонтує. І відповідатимуть за обладнання разом. При цьому робітник здобуває ніби новий статус, стаючи активним учасником цих процесів. Тож наступна п’ятирічка буде присвячена впровадженню на НКМЗ цих програм. Уже підписаний відповідний наказ, а незабаром ми проведемо й перші засідання техради заводу з виконання наміченого й демонстрації роботи продуктових груп. Ми добре розуміємо, що реалізація наміченого вимагає чимало часу, наполегливості та зусиль. У нас уже є такий досвід: програму «Запуск-випуск» упроваджували три роки, програму відновлення верстатного парку — 12 років. Однак і результати таких зусиль навіч.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 6 с і ч н я 2 010 №4 (108)

5

ОПК

Вертолітний вектор Беручи до уваги задекларовану самодостатність російського ВПК, українські авіавиробники шукають партнерів на Заході, створивши повний цикл ремонту «радянських» вертольотів Дмитро ТИМЧУК

В

Україні низький рівень військово-технічного співробітництва з НАТО зазвичай пояснюють тим, що нашим підприємствам дозволяють прорватися на західний ринок із міркувань конкуренції. Забуваючи при цьому про об’єктивні причини — наприклад, надзвичайно високий рівень корупції. Як би там не було, ставка вітчизняного ОПК на співробітництво з Росією залишається високою. Нікуди не подітися й від радянської спадщини у вигляді кооперації — існуючі із РФ угоди, права виробництва й модернізації зразків озброєння та військової техніки (ОВТ) дуже заважають віддаленню українських виробників від Росії. Москва ж перманентно доводить, що цілком може обійтися без нас, прагнучи створити повний цикл виробництва мало не всіх ОВТ і змушуючи українців все частіше з тугою поглядати на Захід та інші частини світу. Мабуть, найяскравіше клубок цих проблем (з ким дружити?) проявляється зараз у галузі вертольотобудування та літакобудування. Основним споживачем профільної продукції української «оборонки» — насамперед авіадвигунів виробництва запорізького ВАТ «Мотор Січ» — залишається саме Росія. І співробітництво це досить перспективне. Восени 2009 року заступник міністра оборони РФ із озброєння генерал армії Володимир Поповкін, характеризуючи перебіг військової реформи, відзначив, що Росії «в останні два роки вдалося переломити ситуацію, перейшовши від ремонту й модернізації старої техніки до закупівель нової». За його даними, російські військові планують закупити в 2010 році 17 літаків і 48 вертольотів. Але це перший крок, з огляду на те, що зараз втілювати плани в життя заважає фінансово-економічна криза. Усього ж до кінця 2010 року очікується поставка у ВПС більше 700 літаків і понад 100 нових вертольотів.

НА ШЛЯХУ ДО ВЕРТОЛІТНОЇ АВТОНОМІЇ і наміри поки серйозно замикаються на українських виробниках. Частка «Мотор Січі» на російському ринку сьогодні становить 80%, і майже половину чистого прибутку дають поставки нових агрегатів. За даними компанії, продажі вертолітних двигунів у Росію за підсумками 2009 року зросли на 20% у порівнянні з минулим роком. Це стало можливим, зокрема, завдяки укладанню контрак-

Ц

Початок на стор. 1

ту на поставку двигунів ВК-2500 для 80 вертольотів Мі-17-В5. Росія ще кілька років тому вжила заходів із ліквідації залежності від українців. У той же час самі російські експерти відзначають, що навіть якщо Росія створить повноцінне виробництво авіадвигунів, «движки», зроблені за радянських часів в Україні, все одно експлуатуватимуться в Росії ще, як мінімум, років 10—15. Один тільки вертолітний двигун родини ТВ3-117 випущений у кількості близько 26 тис. штук, з них добра половина — у РФ. До слова, «Мотор Січ» половину або навіть більше вартості «движка», який поставляється на замовлення Росії, залишає на російських підприємствах як плату за комплектувальні та матеріали. У будь-якому разі піти від українських авіадвигунів у росіян не вийшло, принаймні поки. У грудні 2008 року міністр промисловості й торгівлі РФ Віктор Христенко підписав наказ «Про додаткові заходи з організації серійного виробництва авіаційних турбовальних двигунів ТВ3-117 і ВК-2500», відповідно до якого їхній випуск мав бути налагоджений із 2010 року в пітерському ВАТ «Климов». Цікаво, що перед цим, у січні 2008 року, той же Віктор Христенко вимагав організувати серійне виробництво вертолітних двигунів ТВ3-117 і ВК-2500 у Москві на базі ВАТ «ММП ім. В.В. Чернишова». Коли російські фахівці висловили подив із при-

Сьогодні ця модифікація двигуна, як і всі інші двигуни «Мотор Січі», коштує вдвічі дешевше за відповідні за потужністю іноземні». Богуслаєв також наводив той факт, що «підписано угоду на виробництво двигуна для вертольота Мі-38. Якщо покращити всі технічні характеристики, то модифікація вертольота — точна копія вертольотів Мі-171 і Мі-172. Навіщо в такому разі взагалі робити Мі-38? Постає запитання: чому не оснастити вертоліт запорізьким ВК-2500, якщо

за вантажопідйомністю, швидкістю, дальністю він перевершує всі наявні закордонні розробки?». Певне, хтось хоче урвати шматок бюджетного «пирога», бо Мі-38 виробляється виключно за рахунок державної скарбниці Росії. Однак виявилося, що санктпетербурзькому підприємству «Климов», яке спеціалізується на розробленні двигунів, перейти до їхнього серійного виробництва нелегко. У той же час у листо-

«Повідомлення про «готовність» українських виробників поставляти двигуни для російського «Ансату» в Україні чомусь сприйняли як здійснений факт. Українські мас-медіа так і давали цю новину під заголовками на зразок «Російські вертольоти обладнають українськими двигунами!» воду таких «віражів», офіційний представник російської корпорації «Оборонпром» висловив упевненість у тому, що незалежно від місця серійного виробництва складання двигунів ТВ3-117 і ВК-2500 має початися в 2010 році. ЗАПОРІЗЬКИЙ ВУЗОЛ е був тривожний сигнал для українських виробників, але цілком передбачуваний. За півроку до цього наказу, закликаючи росіян робити ставку на взаємовигідне співробітництво, голова ради директорів ВАТ «Мотор Січ» В’ячеслав Богуслаєв говорив: «Це відбувається в той час, коли в нас, у Запоріжжі, готовий двигун ВК-1500. Він був запропонований усім керівникам галузі й чиновникам профільних відомств («Оборонпром», «Вертольоти Росії» та фірма «Камов»).

Ц

паді 2009 року українці заявили, що повністю готові до роботи з росіянами в їхніх нових проектах. Зокрема, поставляти в РФ двигуни власного виробництва для їхнього подальшого встановлення на російські легкі багатоцільові вертольоти «Ансат». Повідомлялося, що необхідна технологічна база для виробництва силових установок МС-500В перебуває вже на підприємстві в «повній боєздатності». Що ж до юридичних домовленостей із російською корпорацією «Оборонпром», до складу якої входить ВАТ «Вертольоти Росії», то тут поки ясності немає. Як немає її й у баченні, у якій формі відбуватиметься взаємодія із РФ. Цікаво, що повідомлення про «готовність» українських виробників поставляти двигуни для російського «Ансату» в Україні чомусь сприйняли як факт. Українські мас-медіа так і давали цю

новину під заголовками на зразок «Російські вертольоти обладнають українськими двигунами!». У той же час наприкінці листопада 2009 року російські інформагентства поширили заяву офіційного представника «Вертольотів Росії» про те, що холдинг розглядає можливість оснащення легкого багатоцільового вертольота «Ансат» «движком» російського виробництва. При цьому він підтвердив, що в рамках програми «Ансат» холдинг має намір також звернутися до досвіду українських виробників. «Варіант оснащення російського вертольота двигуном МС-500В виробництва ВАТ «Мотор Січ» розглядається серед інших, однак ніяких кон-

кретних рішень щодо цього двигуна керівництво ВАТ «Вертольоти Росії» не приймало». Тим часом цілком реальний скандал назрів на іншому напрямку — західному. НАВКОЛО ФОНДУ вересня 2009 року Україна разом із Францією та Великою Британією стала учасницею договору про Фонд багатонаціональної вертолітної ініціативи (ФБВІ). Суть його в розвитку авіатранспортних можливостей членів НАТО й країн-партнерів, що полягатиме у виділенні коштів на закупівлю, ремонт або модернізацію транспортних вертольотів, які належать компаніям Східної Європи або виробляються ними. Певні політичні сили відразу побачили у ФБВІ «загрозу національним інтересам». Для початку було заявлено, що в рамках діяльності Фонду Міноборони безкоштовно модернізувало й готується передати в Угорщину два вертольоти Мі-8, виведені для цього зі складу Сухопутних військ Збройних Сил України. У той же час офіційні особи цей факт спростовують. Також стало відомо, що в рамках ФБВІ заплановано модернізувати 68 вертольотів, але тільки в 2011 році. У ситуації із ФБВІ серйозну роль відіграє позиція керівництва ВАТ «Мотор Січ», яке може виступити на боці компаній Росії. У той же час саме завдяки цьому фонду Україна матиме можливість вийти на ремонтні ринки НАТО. Цікаво, що в жовтні 2009 року в «Мотор Січі» заявили про нові перего-

29

вори з американською корпорацією Sikorsky Aircraft про створення спільного підприємства з виробництва й ремонту вертольотів.

АСПЕКТ РЕМОНТНИЙ СКАНДА Л весни 2009 року були непорозуміння у відносинах українських і російських оборонників щодо модернізації ударних вертольотів Мі-24. Розробник цього вертольота, московське КБ ім. Міля, відмовилося підписувати договір на супровід цих робіт на конотопському авіаремонтному заводі «Авіакон». Міноборони України, яке було замовником, у свою чергу заявило, що вертольоти літатимуть і без російського дозволу. Цей варіант Мі-24П оснащений двигуном ТВ3-117 ВМА-СБМ1В виробництва ВАТ «Мотор Січ» і забезпечується авіонікою французької компанії Sagem. За планами Міноборони модернізація буде проведена на 50 вертольотах армійської авіації СВ ЗС України. Історія почалася ще в лютому 2009-го, коли МЗС РФ направило ноту МЗС України, у якій повідомило його про неприпустимість робіт із модернізації Мі-24, проведених на «Авіаконі». Директор департаменту розробок і закупівлі озброєння та військової техніки МОУ Володимир Грек заявив тоді: «У принципі, ми не маємо права починати модернізацію цього вертольота без згоди розробника, однак це правило не поширюється на майно Міноборони. Крім того, у часи Союзу Україна зробила двигун для цієї машини, і тому має свою частку прав на Мі-24». Разом з тим на Севастопольському авіаційному заводі завершилися літні випробування капітально відремонтованого на Луганському авіаремонтному заводі головного вертолітного редуктора ВР-14 на вертольоті Мі-8МТВ. Директор севастопольського підприємства Петро Воронін відзначив: «В Україні створений повний цикл для серійного капітального ремонту вертольотів Мі-8, Мі-14, Мі-17, Мі-24, Мі-35 та їхніх модифікацій. Нашим потенційним замовникам не треба думати, де відремонтувати той або інший агрегат вертольота». Тобто ситуація виникла досить цікава. З одного боку, Росія категорично вимагає (і це її право), щоб всі свої «вертолітні справи» українські оборонники вирішували з її згоди. З іншого — активно працювати з українськими виробниками в літако- і вертольотобудівній сфері на цей час особливого бажання в неї нема. І в той же час «шлях на Захід» для українців упирається знов-таки в згоду РФ. Тож у НАТО, може, українська «оборонка» і потрібна, але тільки сам український ОПК поки що навряд чи однозначно готовий йти на Захід.

З

6 №4 (108) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

2 6 с і ч н я 2 010

ТЕХНОЛОГІЇ

Вогонь, вода та кам’яне вугілля Галузева наука істотно розширює можливості сировинної бази Донбасу, перетворюючи при цьому шламовідстійники й шахтні «хвости» на «золоті» гори Луганські вчені вивели на етап упровадження перспективну енергозбережну технологію, яка ґрунтується на спалюванні водовугільного палива. Переваги нової технології як реальної альтернативи природному газу активно пропагує Олександр Кузнєцов (на знімку), голова правління й директор науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту «Вуглемеханізація». ВУГІЛЛЯ... ТРУБОПРОВОДОМ — Олександре Степановичу, кам’яне вугілля використовується як енергоносій уже не одну сотню років. Чим принципово відрізняється нова технологія його спалювання від уже відомих?

— Найнеефективніший спосіб використання вугілля для одержання енергії — шарове спалювання твердого палива в котлах. Вуглець у цьому разі спалюється не повністю, і частинки вугілля йдуть у відвал разом із шлаком — не згоряє більше третини «чорного золота». Навіть при більш ефективному камерному спалюванні недопал становить 10—15%. А при використанні водовугільного палива залишається тільки 2—3% незгорілого вугілля. Сам спосіб спалювання вугілля з водою не новий, він відомий уже майже 40 років. Наш інститут мав такі розробки ще у 80-х роках. Змонтували спеціальний котел на шахті «ЛутугинськаПівнічна» у Луганській області. Але при дешевому тоді газі тема була неактуальною. Тепер ситуація змінилася, і два роки тому за дорученням Мінвуглепрому ми активізували цей науковий напрям.

— Спалювання вугілля — процес зрозумілий. Та як горить вугілля з водою й у чому переваги нового палива?

— Для приготування водовугільного палива у спеціальний спосіб робиться суміш із дрібнодисперсного вугілля (60—65%) з водою та хімдомішками. У результаті виходить маса, яка за своїми реологічними властивостями нагадує мазут. Оскільки її горіння відбувається у парах води, вуглець активно окислюється, і в цьому полягає перша перевага водовугільного палива — повнота згоряння вугілля.

Якщо візуально спостерігати горіння тих самих фракцій вугілля, яке згоряє просто у здрібненому вигляді й у вигляді водовугільного палива, ми побачимо, як різко змінюється колір факела. Звичайно вугілля горить із червоно-білим відтінком, а наше паливо — фіолетово-синім полум’ям. Це стан більш активного й повного спалювання. Зменшується й суто механічний недопал, менше утворюється вигарного газу та шкідливих домішок, викиди в атмосферу шкідливих речовин зменшуються в 3—5 разів. У цьому — друга перевага нового палива.

тернатива природному газу. Водовугільним паливом можна замінити газ як у промислових котлах, так і в котлах малої й середньої потужності комунального господарства. За нашими розрахунками, якщо замінити тільки 50% газу, що йде на потреби промисловості та соціальної сфери, заощадимо його на рік близько 10—12 млрд кубів. Подруге, одержання нового енергетичного джерела дає імпульс розвиткові вугільної промисловості. Адже за результатами минулого року в нас намітився профіцит вугілля. І найголовніше — запасами цього палива країна забезпечена сповна.

Третя — це те, що водовугільне паливо не токсичне й не вибухонебезпечне. Воно зберігає свою стабільність і властивості, його можна перевозити залізничними та автоцистернами, і перекачувати трубопроводами методом гідротранспортування. Додамо, що вартість цього виду палива в порівнянні з іншими енергоносіями значно нижче, і навіч цілий комплекс економічних переваг.

— За яким принципом порівнювалися ціни?

— Відправна точка — вартість однієї одиниці тепла, отриманої при спалюванні різних видів палива. 1 калорія тепла від водовугільного палива виявилася дешевше в 2—2,5 раза в порівнянні з природним газом і в 2,5—3 рази — з мазутом. Навіть для Росії, де ціна природного газу для промислових підприємств значно нижче, ніж у нас, вартість тепла, отриманого шляхом спалювання водовугільного палива, у 1,5—2 рази дешевше. Україна має реальну можливість досягнення комплексного результату. По-перше, це аль-

ШАХТНІ «ХВОСТИ» — У ТОПКУ — Як відомо, вугілля від вугілля різниться. Які його мар-

че залишаються при розробленні родовищ та вуглезбагаченні й забруднюють атмосферу.

— Чи застосовуються ваші розробки на практиці?

— Звичайно. Зараз ми виконуємо проект для збагачувальної фабрики «Комендантська», розташованої в селищі Фащевка Перевальського району. Технологія збагачення там була така, що вугілля сушили за допомогою... спалювання сортового вугілля. Ми запропонували спалювання більш прогресивним методом киплячого шару з використанням відходів виробництва — шламів. Тобто того, що на фабриці фактично скидали в сховище через зольність у 50—55%. Економічний ефект уже помітний. Ще очевидніший він для збагачувальної фабрики «Свердловська». Там для сушіння вугілля після збагачення традиційно застосовували природний газ, витрати якого становили близько 10—12 млн м3 на рік. Ми запропонували використовувати їх же промпродукт — штиби, на основі яких готувати водовугільне паливо й спалювати в сушарках. Підприємство виходить на самооплатність.

— Чи є перспективи широкого впровадження ваших технологій, які, безперечно, належать до енергозбережних?

довугільного палива в котельнях Мінвуглепрому. Але після доповіді про наші наробітки на засіданні «круглого столу» з енергозбереження в Києві (у жовтні минулого року) Кабмін вирішив розширити застосування методу й на об’єктах соціальної сфери. У принципі, такий досвід є в Канаді, США, Китаї, Італії. Скоригували програму й ми, її вже затверджено міністром вугільної промисловості. Тепер надіслали свої пропозиції в місцеві ради та облдержадміністрації всіх вуглевидобувних регіонів країни — у Луганську, Донецьку, Дніпропетровську, Львівську й Волинську області — для того, щоб протягом найближчих 3—5 років виконати роботи із впровадження водовугільного палива.

— А представники приватного бізнесу до вас звертаються?

— Вони саме про реальний економічний ефект технології дізналися ще раніше від державних структур. Адже водовугільне паливо можна робити з бурого вугілля, з торфу, можна вирішити питання використання (за рахунок спеціальних домішок) високосірчистого вугілля. Таким методом можна утилізувати каналізаційні відходи. Ефективним є його застосування на цементних заводах, де складова газу в собівартості продукції досягає 80%. Нарешті, наше водовугільне паливо залишає після себе золу у вигляді гранул, які йдуть у будівельний матеріал для виготовлення блоків. Тож заявки від приватних структур є. Але

Водовугільне паливо згоряє з мінімальним хімічним і механічним недопалом. У порівнянні з традиційними способами спалювання вугілля, горіння відбувається при більш низьких температурах, обсяг шкідливих викидів в атмосферу зменшується. Воно не токсичне й не вибухонебезпечне, тому добре транспортується. Вартість нового палива в порівнянні з іншими енергоносіями значно нижче, а його запасами Україна забезпечена, як твердять фахівці, на три сторіччя вперед. ки можуть використовуватися при цій технології?

— Якщо раніше вважалося, що для приготування водовугільного палива придатне тільки високореактивне (газове, довгополуменеве) вугілля, то за останні два роки ми навчилися створювати його з будь-яких видів вугілля, у тому числі антрацитів і відходів збагачення з високою зольністю. Це найсерйозніша наша теоретична розробка. Ми можемо з максимальним ефектом спалювати вугілля від 4% до 50% зольності. Це означає, що використовуватися можуть колишні вуглевідходи — шлами й шахтні «хвости», які немину-

— Ми пройшли всю наукову частину, закінчили експериментальну, провели ряд дослідних спалювань. Створили на своїй експериментальній базі установки для приготування водовугільного палива й для його спалювання різними методами — у вигляді факела, у притопках, у киплячому шарі. Тобто перейшли до впровадження методу. Зараз працюємо на декількох десятках промислових об’єктів у Луганській області — у Свердловську, Ровеньках, Антрациті, Красному Лучі, є замовлення з Нововолинська. Підготовлена також галузева програма із застосування во-

в першу чергу ми повинні забезпечити виконання державної програми. Тільки по вугільній галузі в нас близько двох сотень старих котлів (типу Е1/9 «ланкаширський»), у яких недопал досягає 40%. А окупність наших проектів — три-чотири місяці, не роки.

— Що ж треба для остаточного успіху?

— Головне — готовність нашої економіки до сприйняття нових технологій і добра воля керівників регіонів. Розмовляла Ганна ЧЕРКАШИНА Фото автора

ЗРОБЛЕНО В УКРАЇНІ

Віртуальний простір для реального навчання Людмила СТУПЧУК Національний університет “Києво-МогиНаціональний лянська академія” разом із корпорацією «Майкрософт Україна» впроваджує сервіси Windows Lsve@edu для студентів, випускників та викладачів університету.

П

рограма дозволяє створити безпечний комунікаційний простір для всіх учасників навчального та суспільного життя НаУКМА в єдиному домені

ukma.edu.ua. Відтепер студенти й викладачі матимуть доступ до власного віртуального простору — поштової скриньки, календаря, контактів із будь-якого пристрою, підключеного до Інтернету, навіть із мобільного телефона. Це значно полегшить комунікацію трьом з половиною тисячам студентів та понад тисячі викладачів і співробітників університету, дасть можливість ефективно спілкуватися й навчатися в режимі онлайн.

Роботу з упровадження програми розпочато восени минулого року зі створення студентських облікових записів. На першому етапі впровадження поштові скриньки відкриті для всіх студентівпершокурсників.

— Цього року заплановано поступове створення університетських поштових скриньок для всіх студентів Києво-Могилянської академії, — говорить віце-президент НаУКМА з ін-

формаційного забезпечення Тетяна Ярошенко. Як зазначив генеральний директор «Майкрософт Україна» Ерік Франке, бізнес зацікавлений у тому, щоб випускники були обізнані з сучасними технологіями, тому корпорація традиційно працює із закладами як вищої, так і середньої освіти, забезпечуючи їх інструментами для ознайомлення з новітніми розробками.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 6 с і ч н я 2 010 №4 (108)

7

SOSтан

Дихай, гірниче, дихай! Валентина ШАБЕТЯ Колективом молодих учених Національного Націона льного гірничого університету (м.Дніпропетровськ) розроблені нові технології виготовлення фільтрувальних матеріалів для засобів індивідуального захисту органів дихання. ПАНАЦЕЯ ДЛЯ ШАХТАРЯ

П

ротягом життя ми робимо близько 700 мільйонів вдихів і видихів. Приблизно третину з них — на роботі. Від того, наскільки чисте й безпечне повітря у виробничому приміщенні, на 40% залежить наше здоров’я. Саме тому більшість профзахворювань українських шахтарів пов’язані з різними патологіями органів дихання. До високої запиленості на вугільних шахтах призводить зростання виробничого навантаження на очисні вибої, перехід до розроблення глибоких пластів і застаріла техніка. Наявний комплекс засобів зі знепилювання не дозволяє знизити концентрацію пилу до гранично-припустимих норм. А прямий контакт легенів із таким повітрям призводить до катастрофічного зростання захворюваності гірників пневмоконіозами й пиловими бронхітами.

— Єдиним дієвим засобом захисту залишається протипиловий респіратор, — говорить Сергій Чеберячко, один із членів авторського колективу, лауреат премії Президента України для молодих учених. — Ін-

ших засобів на українських шахтах не було й немає. Проблема завжди полягала у якості респіраторів. Після розвалу Союзу єдиним виробником якісної продукції в Україні залишилося НВО «Фільтр» (м. Горлівка Донецької області). Однак для забезпечення всіх споживачів респіраторною технікою його потужностей не вистачало. Недолік покривався засобами індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗОД) сумнівної якості, які виготовлялися численними фірмами без достатнього досвіду й наукового обґрунтування. Найчастіше це був брак із Росії, який не пройшов сертифікаційних випробувань. Ціна ж американських і німецьких аналогів дуже висока. Приміром, вітчизняний респіратор зараз коштує 15 гривень, а імпортний — близько 150. Чи може шахта щозміни забезпечити кожного шахтаря таким дорогим засобом захисту?

Юрій Чеберячко, Дмитро Радчук і Сергій Чеберячко (зліва направо) із завідувачем кафедри аерології та охорони праці НГУ професором Василем Голиньком

ОСОБЛИВИЙ ІНТЕРЕС ДО «НАЧИНКИ»

З

а правилами безпеки респіратор повинен бути в кожного шахтаря. Але при цьому нікого не цікавить, яка в ньому «начинка». Виходить, що люди,

Кандидат технічних наук Сергій Чеберячко, аспіранти Дмитро Радчук і Юрій Чеберячко в 2009 році визнані гідними щорічної премії Президента України для молодих учених. Саме цим проблемам присвятили свої дослідження молоді вчені кафедри аерології та охорони праці НГУ Сергій Чеберячко, Дмитро Радчук і Юрій Чеберячко. Їхня робота над удосконаленням вітчизняних респіраторів почалася ще в 2000 році.

які потребують захисту, користуються респіратором формально. Особливо важко дихати, якщо в ньому встановлений неякісний фільтр.

— Перед нами поставили завдання — підвищити якість ЗІЗОД і розробити нові технології виготовлення фільтрувальних матеріалів, — веде далі Сергій Чеберячко. — Тобто створити такий респіратор, щоб у ньому було, по-перше, зручно, а по-друге, легко дихалося. Раніше використовувалися фільтри з матеріалу ФПП, який містив неприпустиму кількість діхлоретану. Ще одна пробле-

ма таких фільтрів — утилізація цього матеріалу. Його не можна спалювати. Куди ж подіти величезну кількість використаних фільтрів? Адже вони одноразові. Ідея молодих учених полягала в підвищенні ефективності ЗІЗОД за рахунок рівномірнішого розподілу швидкості фільтрації по робочій поверхні фільтрів. З ініціативи ПМТП «Спецпостачання» і ПГТ «Стандарт» (вітчизняних виробників респіраторів) на кафедрі аерології та охорони праці НГУ організували випробну лабораторію засобів колективного та індивідуального захисту органів дихання під керівництвом професорів В.Голинька й А.Іщенка. У розпорядження молодих дослідників надали привезені з-за кордону різноманітні нові матеріали.

— Наша лабораторія оснащена пиловою камерою та обладнанням для перевірки якості респіраторів, — розповідає Сергій Чеберячко. — Нові фільтри перевірялися на спеціальній установці — муляжі леге-

ДОСЬЄ НА РЕСПІРАТОР Історію розвитку респіраторної техніки умовно можна поділити на три етапи. На першому в респіраторів із волокнистими (переважно ватяними) фільтрами початковий опір вдиху становив 100—200 Па, а в процесі експлуатації зростав до зовсім нестерпних величин. Тому такі респіратори не стали популярними — замість них використовувалися ватяно-марлеві пов’язки. Недоліки останніх (відсутність надійного ущільнення в місці прилягання й відповідно неконтрольована подача нефільтрованого повітря, великий опір тиску) стали однією з причин пошуку наукового підходу до розроблення фільтрувальних ЗІЗОД. Другий етап характеризується застосуванням серійних клапанних патронних респіраторів із гумовими напівмасками, у яких вата й повсть поступово витіснялися більш ефективними фільтрувальними картонами. Але всі ці конструкції мали або недостатню захисну ефективність, або високий опір подиху й різні конструктивні недоліки. На третьому етапі розроблені респіратори типу фільтрувальних напівмасок із незрівнянно ефективніших захисних матеріалів. Лабораторія, де проводились випробування

Високий ступінь фільтрації по смузі прилягання забезпечувався ефектом електростатичного притягання матеріалу ФП до шкіри обличчя.

нів, яка імітує роботу людських органів дихання. За хвилину установка, як і людина, робить 25 вдихів і видихів. Ми довго досліджували всілякі матеріали: з розплаву поліпропілену, розчинів перхлорвінілу, поліамідних і лавсанових волокон, паперу, картону, скловолокна... І в результаті визначили для кожного матеріалу оптимальні розмір, форму та конструкцію респіратора, здатного ефективно захищати людину в суцільній пиловій бурі. Найкращим для умов вугільних шахт став поліпропіленовий, оскільки він стійкий до вологи й дешевий у виробництві. А що найголовніше — нешкідливий для людини. Молоді вчені запропонували й метод розрахунку параметрів гофрованих фільтрувальних елементів з урахуванням властивостей названих матеріалів. Це дозволило забезпечити рівномірний розподіл пилового навантаження по всій поверхні респіратора й товщині фільтрувального шару. А отже, збільшити строк його служби й поліпшити якість роботи. Але головне — розроблені різні конструкції фільтрів, які мають площу фільтрації на 20—30% меншу в порівнянні із традиційними (що дозволяє заощаджувати на матеріалі), і більш низький опір дихання. Крім того, такі конструкції на 30% подовжують термін служби найпоширеніших на вугільних шахтах протипилових респіраторів — «Астра», РПА та інших. Ще один результат — створення нової конструкції одноразового респіратора з поліпропіленових фільтрувальних матеріалів. Вирішено й проблему утилізації. Використані фільтри з поліпропілену можна спалювати. При цьому в навколишнє середовище виділяються тільки нетоксичні речовини (такий висновок санепідстанції, яка дала дозвіл на використання цих матеріалів). Усі отримані вченими НГУ зразки апробовані й упроваджені. Вони не мають аналогів в Україні. З довідки про впровадження результатів нау ководослідної роботи Сергія Чеберячка, Дмитра Радчука та Юрія Чеберячка: «Використання розроблених наукових підходів дозволило підприємству ТОВ ПМТП «Спецпостачання» розширити спектр продукції і покращити якість респіраторів РПА. Економічний ефект досягається за рахунок економії фільтрувального матеріалу внаслідок більш раціонального використання конусних заготівок. Це дозволяє заощадити близько 20 тисяч гривень на кожних 100 тисячах фільтрів».

8 №4 (108) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

2 6 с і ч н я 2 010

ПЕРСПЕКТИВА

Олег Малишко: «Наш паровоз летить до успіху» Світлана ІСАЧЕНКО Придніпровську залізницю можна сміливо назвати «найзалізнішою» магістраллю країни. Становлячи 15% залізничних мереж держави, вона перевозить 85% від загального вантажообігу залізорудної сировини й більше половини прокату чорних металів. Звичайно, пов’язані з економічною кризою проблеми гірничо-металургійного комплексу не могли не позначитися на роботі залізничників. Обсяги вантажних перевезень різко скоротились, а з ними й фінансові показники підприємства. З пожвавленням ринку металу пожвавився й залізничний трафік. Уже до осені Придніпровська «залізка» перейшла в режим повного робочого тижня й досить успішно завершила фінансовий рік.

–Н

езважаючи на всі труднощі минулого року, — розповідає перший заступник начальника Придніпровської залізниці Олег Малишко, — наше підприємство вчасно розраховувалося з податків та енергоносіїв і виплачувало зарплату.

— Стан залізниць багато в чому визначає структурна організація галузі. Як відомо, ви були серед тих, хто в складі робочої групи Мінтрансу працював над концепцією її реформування. То куди, Олеже Борисовичу, «летить наш паровоз»?

— До успіху. Схоже, реформи на залізницях, про які так давно й багато говорили, цього разу будуть реалізовані, причому з позицій професійного й зваженого підходу до справи, в інтересах держави. Розроблена нами концепція, яка має підвищити ефективність використання транспортного потенціалу країни, затверджена Мінтрансом і місяць тому на Всеукраїнському форумі залізничників схвалена Кабінетом Міністрів.

— Ви пропонуєте перетворити залізницю на концерн суб’єктів господарювання під егідою Міністерства транспорту. Що це дасть галузі і країні?

— Концерн об’єднає всі підприємства залізничного транспорту країни в єдиний виробничо-технологічний комплекс, підвищить ефективність оперативного керівництва залізничними

цедура прийому залізничних перевезень здавалася простою й звичною. Але коли подивилися на неї очима відправників вантажів, вирішили кардинально змінити. Сьогодні наша комерційна служба пропонує ряд послуг, які максимально спрощують цей колись болючий для багатьох процес. З подачі Мінтрансу плануємо найближчим часом увести електронний документообіг із застосуванням електронного підпису. У грудні Кабмін повернув залізницям статус митного перевізника, що, безперечно, допоможе підвищити конкурентоспроможність залізниць на ринку вантажних транзитних перевезень. Для нас це особливо важливо, оскільки ми — найбільш транзитна дорога,

таку можливість, запропонувавши нові логістичні рішення та створивши торік нові напрямки діяльності: річкою — на Дніпропетровський порт і морем — на Керченський.

— Порти повинні бути особливо зацікавлені в співробітництві з вами, як, утім, і підприємства багатьох інших галузей. Ті ж нафтопереробні заводи, яким ви забезпечуєте підвезення сировини. Чи багато бажаючих розвивати спільними з вами зусиллями залізничні перевезення, зокрема термінальну мережу?

— За залізничним статутом підприємство будь-якої форми власності може своїм коштом, за узгодженням із залізницею, відбудовувати її інфраструктуру для спільного використання. Ми відкриті для співробітництва. На сьогодні ми вже маємо пропозицію вкласти інвестиції у розвиток під’їздних шляхів до Севастопольського порту. З портами в нас взагалі давня й міцна взаємодія.

— Які ще реалізуєте проекти?

— Щороку ми реконструюємо один великий вокзал, кілька середніх станцій і близько десятка малих. Проектом плану капітальних інвестицій на 2009 рік було передбачене освоєння 1,5 млрд грн, за рахунок яких проводили капітальне будівництво, модернізацію основних фондів, придбали нове обладнання, машини, механізми для рухомого складу, колійної техніки.

через яку йдуть вантажі на одеські й кримські порти. Пропонуємо клієнтам і нестандартні послуги. Як, наприклад, при перевезеннях зерна. Торік приділяли їм досить серйозну увагу. Адже в багатьох портах немає портових елеваторів. Тому коли з травня минулого року набули чинності нові тарифи, упровадили систему роботи з так званого прямого варіанта: за заявкою клієнта суднова партія накопичується на взаємовигідних умовах. У результаті той, хто раніше возив продукцію в порт автомобілем, іде до нас, розуміючи, що з нами реально заощаджує кошти й час. Далі пішла ланцюгова реакція позитивних змін. Пожвавилося багато точок навантаження, які десятиліттями не працювали на залізницю. Ідеться про елеватори з під’їзними коліями, які могли, але не мали можливості вантажити вагонними нормами. Ми їм надали

Тільки торік модернізували й відремонтували більше 400 км колії, оновивши при цьому 261 комплект стрілкових переводів. Модернізація шляхів проводиться з використанням новітніх вітчизняних і європейських технологій.

— Залізниця — величезний і складний інженерно-технічний комплекс, який вимагає постійної уваги й відновлення. Що ставите понад усе при реалізації своїх проектів, впровадженні нових технологій? Якими принципами послуговуєтесь?

— Головне наше завдання — гарантувати безпеку перевезень, у тому числі схоронність довірених нам вантажів. Розуміючи, наскільки це важливо, вчасно і якісно виконуємо весь обсяг регламентних робіт з обслуговування залізничної інфраструктури. При реконструкції, приміром, пасажирських посадкових платформ насамперед прагнемо підвищити рівень захисту під час очікування поїзда й при

ВІЗИТІВКА Олег МАЛИШКО Народився 20 квітня 1962 року 1984 року закінчив Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту, здобувши кваліфікацію інженера шляхів сполучення з управління процесами перевезень. Магістр організації перевезень і керування на залізничному транспорті. Починав трудову діяльність черговим по станції, поїзним диспетчером. Працював на посаді начальника станції Дніпропетровськ, першим заступником начальника Дніпропетровської дирекції залізничних перевезень ДП «Придніпровська залізниця». З 12 червня 2008 року — перший заступник начальника державного підприємства «Придніпровська залізниця». перевезеннями. «Укрзалізниця», статус якої з правової точки зору зараз не зовсім зрозумілий, із суто управлінського органу залізничної галузі перетвориться на юридичну особу, повноцінний суб’єкт господарювання. Це розширить її повноваження в питаннях взаємовідносин із галузевими підприємствами, зокрема шістьма регіональними залізницями, які давно діють як окремі юридичні особи. Залізнична інфраструктура при цьому залишиться в руках держави. Необхідність такого реформування давно назріла, і, думаю, все вирішиться найближчим часом.

— Внутрішні питання вам напевно доводиться розв’язувати в умовах зростання конкуренції з боку інших перевізників.

— Багато підприємств не мають зараз обігових активів. Якщо раніше вони закуповували продукцію вагонними нормами, то тепер — невеликими партіями. Тому частина вантажів пішла до наших колег-автомобілістів. Сьогодні практично всі підприємства працюють за передоплатою за продукцію, яку отримують. Але металургійні заводи із серйозними обсягами виробництва на автотранспорт не перейдуть ніколи.

— Це може вас хіба що втішити, але ніяк не уповільнити пошуки нових шляхів зміцнення позицій на ринку транспортних послуг.

— Так, життя змусило нас ще раз переконатися в тому, що конкуренція — двигун прогресу, і задіяти не використовувані раніше внутрішні резерви у створенні сприятливих умов для транспортування вантажів. Якось ще з часів Союзу узвичаїлося, і ми до цього звикли, що як би важко не було нашим замовникам оформити документи на перевезення, вони все стійко витримували. Хоча для тих, хто бажав скористатися нашою послугою (особливо вперше), це перетворювалося на величезну проблему. Нам же про-

ДОВІДКА «УТГ» Державне підприємство «Придніпровська залізниця», історія якого починається з 1873 року, забезпечує перевезення вантажів і пасажирів у Дніпропетровській, Запорізькій областях, Автономній Республіці Крим та окремих районах ще п’яти областей України. До її складу входять чотири дирекції залізничних перевезень, перевізна робота виконується 248 станціями, з них 4 сортувальними, 7 пасажирськими, 67 вантажними, 19 дільничними. Територією Придніпровської залізниці проходить транспортний коридор із перевезення нафтопродуктів і міжнародний транспортний коридор Європа—Азія.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 6 с і ч н я 2 010 №4 (108)

9

ПЕРСПЕКТИВА

Самопорятунок якістю Українські промисловці зуміли пристосуватися до умов кризи. Декому вдалося навіть розвинути свій бізнес Вікторія ДОЛГОВА Торік перед вітчизняними підприємствами постало безальтернативне завдання: вижити. Спектр антикризових заходів був різноманітним — від гнучких маркетингових кроків (активні пошуки вільних ринків, підвищення конкурентоспроможності продукції) до таких болючих, як зменшення заробітної платні й суттєве скорочення че ння штату працівників.

У

Карта Придніпровської залізниці

посадці, виключити можливість переходу колії в невстановлених місцях. Капітально ремонтуючи за окремою програмою залізничні переїзди (щороку — не менше 10), обладнуємо їх сучасними системами автоматики, які спрацьовують залежно від руху поїздів, установлюємо на кожному такому переїзді по 4 шлагбауми, які повністю перекривають проїзну частину автодороги, щоб водії-лихачі не могли проскочити на полотно завчасно. Звичайно, без новітньої техніки тут не обійтися. Упровадження програмноапаратних комплексів мікропроцесорної системи диспетчерської централізації «Каскад» на ділянках кримського напрямку не тільки підвищить пропускну здатність залізниці, а й убезпечить рух і диспетчерське керівництво об’єктами автоматики. Із цією ж метою придбали обладнання для неруйнівного контролю деталей і вузлів пасажирських вагонів та багато інших технічних засобів. МОВОЮ ЦИФР

Загальна довжина колій ПЗ — понад 3250 км. Із них 58,3% електрифіковані, 83,5% — обладнані автоматичним регулюванням руху, 90% станцій мають електричну централізацію. Середньорічні перевезення становлять понад 227 млн тонн вантажів і понад 90 млн пасажирів. Зрозуміло, що для комплексного ефективного вирішення питань безпеки руху недостатньо зусиль самих лише залізничників. Тим більше, що Придніпровська залізниця обслуговує один із найбільш населених регіонів країни з інтенсивним пасажирським і вантажним потоком. Тому ми виступили з ініціативою об’єднати потенціали нашого підприємства, облдержадміністрації та місцевих органів влади. У результаті розроблений проект Регіональної програми розвитку залізничної інфраструктури в Дніпропетровській області, мета якої — підвищення безпеки залізничного транспорту в регіоні й ефективності його функціонування. Ми створили своєрідний каталог проблемних зон і розробили конкретні інвестиційні проекти для поліпшення ситуації.

Києві відзначили переможців Всеукраїнського конкурсу якості продукції (товарів, робіт, послуг) — «100 кращих товарів України» 2009 року. Цьогоріч організатор конкурсу — Держспоживстандарт України ввів особливий критерій оцінювання учасників: наявність плану дій із подолання наслідків світової фінансової кризи та заходів з його реалізації.

— Я переконана, що саме під час кризи наш конкурс набуває особливого значення, — заявила на відкритті виставки голова Держспоживстандарту України Лариса Лосюк. — Адже трапляється, що несумлінні виробники, користуючись низькою плато-

З ПЕРШИХ УСТ Богдан Данилишин Міністр економіки України

— Здатність наших підприємців адаптовуватися до кризи я оцінюю дуже високо. Крім того, хочу відзначити: нестабільна ситуація змусила українські підприємства шукати нові джерела та

«ЦЕ ЩЕ БУЛА НЕ КРИЗА» ерівництво донецького ДП «Укрвуглеякість», яке займається визначенням якості вугілля та коксу на шахтах, металургійних підприємствах та теплоелектростанціях, належить до тих, де були змушені скоротити частину працівників. «Минулого року на нашому підприємстві були великі скорочення, і ми досі відчуваємо на собі вплив кризи, — розповідає начальник відділу маркетингу Валентина Коваленко. — Та все одно сподіваємося на краще… Хоча може виявитися, що це ще була не криза, і важкі часи — попереду». Окрім скорочень, підприємство вдалося до відпусток за власний кошт. Хоча вони не були примусовими: працівники прагнули знайти іншу роботу. «Через скорочення штату зменшились обсяги наших послуг, — відзначає Валентина Коваленко. — Зараз ці показники повертаються на докризовий рівень». Колишні працівники телефонують у надії повернутися до нас, але поки що ми не маємо можливості працевлаштувати всіх». А от працівники львівського заводу «Електрон» особливих наслідків фінансового лихоліття не відчули. Там не скорочували робочі місця, не знижували заробітну платню. Більш того, торік підприєм-

К

спроможністю споживачів, пропонують дешевий товар із низькопробної сировини, виготовлений із порушенням вимог нормативних документів. Це, звісно, негативно позначається на його якості. Представлена ж на нашому конкурсі продукція гідна найвищої похвали. З нею можна і треба виходити на зовнішні ринки. Перший віце-прем’єрміністр України Олександр «Конкуренти втрачають клієнтів, їхні Турчинов також відзначив ринки скорочуються, і треба лише сумлінність українських запропонувати привабливіший товар, виробників у кризовому 2009 році. «Переможці тобто якісніший і дешевший». конкурсу у важких умовах кризи спромоглися дати гарний ре- ство брало участь у конкурсі як мале, а цьозультат, — зазначив він. — Серед них го року виросло до середнього. Тобто кіль— відомі в Україні й за кордоном флаг- кість працівників збільшилася. Директор заводу «Електрон» з пермани нашої економіки. Але особливо приємно відзначити, що серед пере- спективного розвитку Діоніс Іваньо розможців є представники малого й серед- криває «таємницю» протистояння кринього бізнесу». зі диверсифікацією виробництва: телеві-

ринки збуту, а також розробляти ефективні економічні програми, які б дозволяли виживати за будь-яких умов. Конкурс довів, що український виробник може бути конкурентним у сучасному глобалізованому світі. Ми прориватимемося в майбутнє через модернізацію національної системи господарства, формуватимемо Україну як державу, здатну випускати високоякісну продукцію.

зійний завод входить до концерну разом із підприємствами, які виробляють іншу продукцію, і це дає можливість триматися на плаву. Що ж до власне телевізійного заводу «Електрон», то попри те, що 2009 року обсяги виробництва не зросли, рівень продажів продукції не змінився, хоча телевізійний ринок України «схуд» майже вдвічі. Пояснити це можна тим, що, відповідно до експертних прогнозів, криза змусила українців купувати недорогу віт чизняну продукцію. Є й такі сміливці, які запустили виробництво у цей не дуже сприятливий час, успішно його розвивають і отримують почесні нагороди. Звичайно, започаткувати бізнес було нелегко: коли банки не надають кредити, шанси зводяться до мінімуму. Проте для бізнесменів-початківців у кризовій ситуації є й позитивні моменти: конкуренти втрачають клієнтів, їхні ринки скорочуються, і треба лише запропонувати привабливіший товар, тобто якісніший і дешевший. Саме так зробили власники приватної пекарні з міста Христинівка на Черкащині. «Коли в Україну прийшла криза, ми лише починали розвиватися — розповідає головний технолог підприємства Наталія Гетьманець. — Тому її впливу так і не відчули — просто працювали та вдосконалювали свої вироби. У нашому регіоні не було власного хліба, його завозили з Вінницької, Київської й навіть Одеської областей. Пекарні знадобилося два роки, щоб заслужити довіру споживачів. «Усі наші вироби зроблені без шкідливих домішок, тому покупці йдуть до нас, — веде далі Наталія Гетьманець. — По наші калачі приїжджають і одесити, і кияни». Належна якість продукції, зниження її собівартості, зокрема зменшення транспортних витрат завдяки відкриттю виробництва на місці реалізації та інші маркетингові хитрощі, створили сприятливі умови для успішного старту христинівських пекарів. Як наслідок, сьогодні робота тут кипить цілодобово: 47 чоловік працюють у чотири зміни. Фото автора

Маленький збирач великого майбутнього С

пільними зусиллями американських і китайських учених створений наноробот, здатний складати з молекул різні об’єкти з надзвичайно високою точністю. За словами вчених, йому під силу відтворити навіть ДНК людини. Професор Надріан Сіман з Університету Нью-Йорка в співробітництві з китайськими вченими з Університету Нанкіна створили прототип наноробота з тулубом і двома кінцівками, здатного взаємо-

діяти з індивідуальними молекулами. За словами розробників, робот може збирати молекули речовини в задані конструкції або розміщати їх за певним алгоритмом. Створений наноробот являє собою конструкцію розміром 150х50х8 нанометрів. Приблизно такі ж розміри в червоної кров’яної клітини людини. Незважаючи на такі маленькі розміри, робот має вбудований механізм корекції помилок, який дозволяє йому працювати зі стовід-

сотковою точністю. Досі точність молекулярних маніпуляцій становила 60—80%. Дослідники говорять, що завдяки молекулярним маніпуляціям робот може буквально вручну складати органічні сполуки, такі як ДНК людини, або неорганічні, такі як транзистори в процесорах майбутнього покоління. Крім того, робота можна використовувати в медицині для видалення злоякісних новоутворень або адресної доставки ліків. Підготував Олесандр МОРОЗОВ

10

Українська технічна газета

№4 (108) В і в т о р о к , 2 6 с і ч н я 2 010

ЧЕТВЕРТИЙ РІВЕНЬ

Чого прагнуть «ті, хто прагне»?

21 січня своє професійне свято відзначають аспіранти Геннадій МАРИНІН Саме аме в цей день 1925 року в Радянському Союзі в науковий побут увійшло доти невідоме слово «аспірант»: так відповідно до нових інструкцій почали офіційно називати студентів, «які залишаються при вищих навчальних закладах для підготовки до наукової та педагогічної діяльності». За наступні роки інститут аспірантури міцно вкоренився в суспільному устрої СРСР, а потім і пострадянських країн. І тільки останнім часом, з огляду на активне включення України в Болонський процес, почали порушувати питання про його ефективність і доцільність, у всякому разі, у нинішньому вигляді. ВСЕСОЮЗНА КУЗНЯ... УЧЕНИХ спірант — ноу-хау радянської системи підготовки наукових кадрів, та й сама ця система — виключно радянський феномен. Його реалізація стала частиною політики «відродження науки», яку радянська влада вирішила будувати за перевіреним принципом: «кто был никем, тот станет всем». Спочатку постановою від 1 жовтня 1918 року були скасовані сформовані багато в чому за німецьким зразком учені звання кандидата, магістра й доктора наук — як «буржуазні забобони минулого». Потім замість дореволюційної ієрархії вчених ступенів науковопедагогічним кадрам було подаровано два звання: «професор» — для «передових» і просто «викладач» — для всіх інших. Ніяких особливих процедур – таких, як захист дисертацій або складання іспитів — для здобуття нових звань передбачено не було, у результаті чого професорами найчастіше ставали найактивніші революційні діячі. Однак незабаром неможливість компенсувати нестачу знань надлишком політичної активності новоспечених наукових кадрів стала очевидною. Тоді радянська влада із властивою їй рішучістю заходилася заповнювати прогалину. Так, 11 лютого 1921 року відкритий перший Інститут червоної професури, на який урочисто поклали місію «підготовки викладачів суспільних наук для вищих навчальних закладів, працівників для науково-дослідних установ, партійних і державних органів». Зрозуміло, що вхід у них був відкритий виключно членам РКП(б). Після цього кузня наукових кадрів почала працювати стахановськими темпами: уже до 1925 року чисельність професорсько-викладацьких працівників досягла 12,5 тисячі, удвічі перевищивши рівень 1916 року. Вимоги до нових наукових кадрів ще більше посилилися в 1934 році, коли повернулися видозмінені наукові ступені:

А

кандидат і доктор наук. За рівнем перший виявився аналогом дореволюційного ступеня магістра, тільки акценти в його присвоєнні змінилися: якщо раніше для здобуття звання магістра складали надзвичайно складний іспит, то тепер той, хто хотів стати кандидатом, мав написати й захистити дисертацію. Новий ступінь сподобався більше, ніж колишній «магістр» (можливо, назва підкупила меншою претензійністю), і підготовка кандидатів незабаром була поставлена на потік. Але набагато більш знаковими, ніж термінологічні нововведення, виявилися зміни в регуляторній політиці: університетам відмовили в праві присвоєння вчених ступенів — відтепер цю сферу було взято під жорсткий контроль єдиного державного центру в особі Вищої атестаційної комісії.

DISSER КРАПКА BIZ перекладі з латини «аспірант» означає «той, хто прагне чого-небудь». Прагнути дійсно можна різного: на сьогодні в Україні ВАКом відкриті аж 488 спеціальностей, згрупованих у 27 напрямів. Серед останніх є не тільки класика, а й «модерн» — на зразок національної безпеки, державного правління й соціальних комунікацій. От тільки, виявляється, тепер можна й не прагнути. Точніше, прагнути до захис-

У

ДОВІДКА УТГ У царській Росії практикувалися такі ступені: дійсний студент — присуджувався автоматично тим, хто успішно закінчив повний курс університету; кандидат — початковий ступінь, присуджуваний тим, хто закінчив університет із відзнакою; магістр — ступінь, присуджуваний після складання магістерського

іспиту (це головне «випробування», підготовка до якого тривала в середньому близько чотирьох років), захисту дисертації на зборах університетського факультету та проведення публічної лекції; доктор — вищий ступінь, присуджуваний за особливі досягнення.

ту самої дисертації, а не до наукового пошуку, результатом якого та має бути. Добре, що всі передумови для одержання готового продукту сьогодні є: на запит у пошуковій системі типу «дисертації з...» серед перших з’являється посилання з відповідною «діловою пропозицією». От, наприклад, популярний портал «Дисертації з педагогіки» з промовистим ім’ям www.disser.biz пропонує таке «сприяння аспірантові»: «Надамо допомогу в підготовці однієї або декількох наукових статей у галузі педагогіки та психології. Навіть якщо у вас немає ані матеріалів, ані списку джерел, немає нічого, крім теми дослідження, ми однаково допоможемо вам написати актуальну статтю з елементами наукової новизни, посиланнями й бібліографічним списком. Крім публікації в наукових виданнях ви зможете включити нашу статтю (кілька статей) у текст своєї дисертації й у такий спосіб почати роботу в цьому напрямку. Також надамо допомогу в підготовці всього дисертаційного дослідження з педагогічних та психологічних наук». Далі відкритим текстом іде «прайс-лист»: хочете «економ-варіант» із написанням окремими параграфами й можливістю покрокового контролю — укладетеся в 1800 доларів, ну а якщо потрібна дисертація «під ключ», та ще й із персональним куратором — кандидатом наук і безкоштовним допрацюванням протягом року, доведеться заплатити 6000 доларів. Можливі й будь-які проміжні варіанти — як кажуть, хто платить, той і музику замовляє. Утім, навіть якщо в здобувача немає великих грошей, ситуація не безнадійна. Переважна більшість так званих спеціалізованих видань, у яких ВАК дозволяє публікувати результати дисертаційних досліджень (наявність, як мінімум, трьох статей — необхідна умова для присвоєння ступеня кандидата наук), — платні. Коли автор цих рядків розповів про таку практику німецькому другові, молодому дослідникові, той перепитав: чи я нічого не наплутав, напевно, мав на увазі, що платить журнал — авторові за цікаву публікацію... Звичайно, економічна ситуація в західних країнах дещо краще від української, і тамтешнім журналам виживати не доводиться, але факт залишається фактом: за майже «невідчутну» для автора суму в 50—100 гривень багато спеціалізованих видань охоче опублікують беззмістовні статті. Кілька років тому наукову громадськість сусідньої Росії вразив скандал із «Журналом наукових публікацій аспірантів і докторантів», які прийняли й розмістили статтю, написану... комп’ютером (спершу англійський текст створила програма-генератор наукових текстів SCigen, а потім програма машинного перекладу допомогла одержати російську версію). Як твердять автори цього експерименту, видання, яке опублікувало цей ідеально наукоподібний текст із майстерною статейною атрибутикою (графіки, діаграми, список новітніх літературних джерел), — типове для пострадянського наукового простору й не найгірше в Росії. ГОЛОВНЕ — МОТИВ агато прихильників переходу на Болонську систему, яка, бувши послідовною, припускає серед іншого й заміну

Б

звичних кандидатського й докторського ступенів на єдиний західний «доктор філософії» (PhD), уважають, що впровадження європейської системи підготовки наукових кадрів очистить Україну від вищеописаної ганебної індустрії. Їхні аргументи начебто переконливі: дійсно, західного вченого з купленою дисертацією майже не знайти — через принципово іншу систему підготовки, яка припускає постійну залученість здобувача до науково-викладацького життя університету. Молодий дослідник, працюючи над PhD, весь час бере участь у семінарах, конференціях, веде практичні заняття, їздить у наукові бібліотеки, а його науковий керівник (або керівники — таке там теж звичайна справа) заслуховує найчастіше щотижневі звіти свого підопічного — на відміну від більшості українських аспірантів, які діють самостійно й нерідко зустрічаються з науковим керівником лише на річних атестаціях. Однак проблема, на наш погляд, набагато глибша: захисту куплених дисертацій сьогодні сприяє не тільки й не стільки небажання або невміння здобувачів самостійно займатися наукою й навіть не готовність інших учених через свою бідність писати дисертації під замовлення, скільки допущення таких речей спеціалізованими вченими радами із захисту дисертацій. Таке потурання може відбуватися у вигляді мовчазного схвалення, але часто «учені мужі» самі є активними учасниками ринку дисертаційних послуг (не секрет, що в багатьох радах захист дисертацій поставлений на потік, а пишуть і рецензують за відомими розцінками «свої» доктори). Може, тому ефективність вітчизняного інституту аспірантури в його нинішньому вигляді вкрай низька. В офіційний трирічний термін в останні роки захищаються 6—7% аспірантів, а частка тих, хто захищається в будь-який як завгодно довгий строк після закінчення аспірантури, становить 22—25%. Разом з тим серед людей, які «успішно» здобули ступінь, багато тих, кому в аспірантурі вчитися ніколи й нема чого, — політиків, чиновників, бізнесменів... Реально змінити ситуацію зможе лише зміна мотивів: і тих, які приводять молодих людей до аспірантури, і тих, якими послуговуються вже відомі «вчені», наділені правом присудження вчених ступенів. Поки ж, на жаль, більшість (і тих, і інших) ситуація влаштовує: на запитання, чому ж ви не обурюєтеся всілякими кількасотдоларовими «подяками в конвертах» та іншими складовими процесу захисту, що не мають відношення до науки, багато знайомих аспірантів відповідають: «А навіщо? Нам же треба захиститися!» Як не згадати міркування бешкетного дівчиська Пеппі Довгапанчоха, яка спостерігає за подругою, що не хоче їсти кашу, і її мамою, яка намагається нагодувати дочку: «Їж, Аніко, кашу! Інакше, коли ти виростеш, у тебе не буде сил змушувати свою дочку їсти кашу». Ну а багато з тих, хто хоче не захиститися, а стати вченим, воліють одержувати PhD у Європі або Америці. А свої статті мріють публікувати в «Nature» або «Science» — незважаючи на те, що в Україні ці видання офіційно не котируються.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 6 с і ч н я 2 010 №4 (108)

11

ОБРІЙ

«Паркова хвиля» З 1 січня 2010 року набув чинності Закон України «Про наукові парки»

Із усього різноманіття інноваційних установ в Україні поки діють тільки технологічні парки. Закон «Про наукові парки», який набув чинності, регулює правові, економічні, організаційні відносини, пов’язані зі створенням і діяльністю наукових парків, і, за ідеєю, повинен сприяти розробленню, виробництву та впровадженню інноваційної продукції на внутрішньому й зовнішньому ринках.

ках, звільнялося від сплати ПДВ і мит, а податок на прибуток і ПДВ ішли не в бюджет країни, а до спецфондів і могли бути витрачені тільки на інноваційну діяльність. За оцінками експертів, пільги допомогли удешевити виконання інноваційних проектів приблизно на 10%. Зауважимо, що закордонні технопарки мають набагато серйознішу підтримку: там держава бере участь у фінансуванні проекту, вкладаючи левову частку необхідних коштів.

ПЕРСПЕКТИВИ ТА РЕА ЛІЇ

ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ ПРОЕКТ

Щ

ройшовши коридори влади, український закон про технопарки трансформувався так, що працювати стало майже неможливо. Адже насправді пільгами користується не сам технопарк і навіть не підприємства, які захотіли стати його учасниками, а всього лише проекти. Умовно кажучи, пільги надаються ТОВ «Проект». Проект складався не менше півроку, а потім (після затвердження технопарком) мав пройти не тільки через числен-

Олена ЗЕЛЕНІНА

е в 1990 році експерти Дойче банку провели дослідження, щоб з’ясувати, що чекає на радянські республіки у разі розпаду СРСР, у що тоді ще мало хто вірив. За його інтегральними показниками рівень розвитку промисловості, сільського господарства, транспортної інфраструктури, науки та освіти УРСР виявився найвищим у Радянському Союзі. Експерти дійшли висновку: у разі розпаду Союзу найуспішнішою буде Україна, яка має най-

П

У європейській інноваційній структурі на сьогоднішній день діє вже понад 260 технологічних парків. кращий потенціал для інноваційної діяльності. Однак перший Закон «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» у нашій країні був ухвалений тільки в 1999 році. Спочатку ініціаторами створення технологічних парків в Україні були три НДІ, які входять до структури Національної Академії наук: київські Інститут електрозварювання ім. Патона, Інститут фізики напівпровідників і харківський НТК «Інститут монокристалів». Зрозуміло, що ентузіасти не могли розраховувати на державне фінансування інноваційної діяльності. Однак у законі була передбачена держпідтримка у вигляді податкових і митних пільг. Приміром, ввезення імпортного обладнання, необхідного для виконання інноваційних проектів у технопар-

ні кабінети Міністерства освіти та науки, а й через всі підрозділи Кабінету Міністрів, податкову й митні адміністрації. Кожна інстанція знаходила в ньому недоліки, узгодження тривало у середньому рік. Наскільки ж геніальною повинна бути інновація, щоб зберегти свою привабливість протягом такого часу? Результатом стало колосальне відсівання. Проте, за статистикою Міністерства освіти та науки України, у перший рік створення технологічних парків зареєстровано 17 інноваційних проектів, у наступному — 43. Такі показники називають бурхливим зростанням. Однак незабаром тодішній міністр фінансів оголосив, що пільгами технопарків користуються «злодії». У підсумку всі, хто вклав кошти в інноваційні проекти, як кажуть, зосталися з розбитим коритом. Свій внесок зробила

податкова адміністрація, КРУ та інші організації: почалися перевірки та претензії. Проти керівників технопарків порушувалися кримінальні справи за використання лабораторій, колб та іншого майна інститутів і навіть праці прибиральниць, які підмітають приміщення й одержують зарплату в НДІ — мовляв, усе це не може стосуватися ТОВ «Проект». Почалися судові процеси. До прикладу, один із судових розглядів виник через те, що на дільниці, де перебувало дороге обладнання, потік дах. Його відремонтували на кошти проекту. Причому це були не державні, а власні гроші, бо коштів з бюджету ніхто так і не дочекався. Виявилося, не мали права. Оскільки дах не мав відношення до проекту. Судовий процес через «прецедент» триває вже кілька років, за цей час двоє керівників технопарку потрапили до лікарні з діагнозом «інфаркт». ЩО Є «ДОБРЕ»?

Н

езважаючи на все це, показники за 10 років у цілому свідчать про успішну діяльність українських технопарків: 116 інноваційних проектів, 3246 робочих місць, вартість виробленої інноваційної продукції — 12 мільярдів гривень (з них більш ніж на півтора мільярда продано за кордон). За державної підтримки в 480 мільйонів відраховано в бюджет 900. Начебто непогано. Однак знову звернемося до статистики Міністерства освіти та науки: після бурхливого сплеску перших років у 2005—2006 рр. не було жодного інноваційного проекту, у 2007-му — 2, у 2008-му — 6, у 2009-му — 3. За цей період Україна опустилася з 72-го на 82-те місце в рейтингу конкурентоспроможності, який обраховується Всесвітнім економічним форумом (ВЕФ). Про це говориться в Глобальному огляді конкурентоспроможності (Global Competitiveness Report) за 2009—2010 рр. То що, у коридорах влади мало зацікавлені в інноваційній діяльності й технопарках? Нецікаво, бо нема «відкотів»? І чи не чекає на українські наукові парки та сама доля?

Тріски летять у діло У Полтаві знайшли спосіб розв’язання проблеми утилізації новорічних ялинок Олександр БРУСЕНСЬКИЙ

У

січні у подвір’ях багатоповерхівок виростають гори з не потрібних більше ялинок, де вони й лежать тижнями, поки їх не вивезуть «жеківці» або, у більшості випадків, не спалять двірники.

Ще рік тому комунальні служби Полтави не встигали вивозити з подвір’їв звалені в купи деревця, а сьогодні працівники місцевого КП «Декоративні культури» швидко утилізують їх за допомогою промислової установки для утилізації деревних відходів, недавно придбаної комунальним підприємством.

ДУМКА ЕКСПЕРТА Олександр Дудка Директор харківського індустріального парку «Рогань», президент інформаційно-консалтингової компанії «Регіональний центр сприяння бізнесу»

— Наукові парки зможуть вирішити безліч актуальних проблем навчальних закладів. Це залучення додаткового фінансування, інтенсифікація наукових досліджень, створення умов для збереження й залучення кваліфікованих кадрів. Крім того, наукові парки можуть стати важливим чинником розвитку малого бізнесу, надаючи своїм учасникам організаційну допомогу й передаючи для впровадження конкурентоспроможні розробки. Більшість сучасних світових hi-tech-гігантів, у тому числі Силіконова долина, виросли із середовища наукових парків. Організації типу «науковий парк» довго залишалися специфічним американським феноменом. У 70-х роках минулого століття вони почали створюватися в Європі, а останнім часом «паркова хвиля» охопила весь світ. Якого висновку ми можемо дійти для себе? «У них» закони працюють добре, а «у нас» — погано? Відповідь неправильна. Ми можемо діяти навіть без дозволу «верхів», які в нас чомусь «не можуть». Є інструмент, який може працювати без грошей. Це формування кластерів інноваційного розвитку. Воно вимагає не коштів, а довіри й готовності до співробітництва. Для стимулювання кластерного розвитку не треба створювати нових юридичних осіб. Кластер — система взаємодії компаній, які працюють в одному бізнес-напрямку для того, щоб підвищувати свою сукупну конкурентоспроможність. Причому це підприємства, які є і кооперованими партнерами, і конкурентами одночасно. Добре відомий кластер — «Голлівуд». Навіть в одній команді виникає суперництво за гонорари й головні ролі, а між кінокомпаніями — за глядача. Зрозуміло, що конкуренція — найважливіший елемент будь-якого кластера, але другий найважливіший елемент — комунікації в його межах. Вони спрощені. Приміром, авіазавод і авіаінститут, фармацевтичні підприємства й фармацевтичний університет, машинобудівні заводи, НДІ та політехнічний університет... Усередині кластера легко виникають інформаційний обмін і синергетичний ефект, що дозволяє пропонувати на ринку щось нове. Приміром, українському горілчаному заводу потрапити на ринок в Австралію самотужки дуже важко. Але якщо відкрити в Сіднеї торговий дім «Лікер і горілка України», то для кожного учасника здійснення цієї ідеї буде вже набагато дешевшим і доступнішим. У Росії Алтайський біофармацевтичний кластер, який об’єднує 32 підприємства та організації, діє вже півроку й виходить на зовнішні ринки як кластер. У Туреччині просували свою продукцію на зовнішніх ринках за допомогою об’єднання торговельних місій, створення спільних сайтів тощо. Іншими словами, кластер — це командна гра, яка дозволяє заробляти.

Установка змонтована на базі колісного трактора МТЗ-82, і її легко можна перевезти до місця утилізації ялинок. Таких місць в обласному центрі цього року визначено декілька, куди працівники міського КАТП звозять деревця, збираючи їх у подвір’ях будинків. Там же працює і установка, яка швидко переробляє ялинки на тріски. Її конструкція дозволяє «перемелювати» стовбури дерев діаметром до 20 см. Отримані відходи — тріски підприємство використовує для укриття планта-

цій, де вирощують саджанці, і для опалення теплиць, що дає чималу економію електроенергії й дизельного палива. Крім того, зауважує директор КП «Декоративні культури» Сергій Силаєв, переробка (замість спалювання) ялинок помітно поліпшує екологічну ситуацію в місті: тепер ядушливий дим, який неминуче супроводжує багаття з палаючих ялинок, не розповзається по подвір’ях багатоповерхівок. За підрахунками, на утилізацію не потрібних дерев піде не більш як півтора місяця.

12 №4 (108) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

2 6 с і ч н я 2 010

АВТОМАГІСТРАЛЬ

Активна безпека Осягати на особистому досвіді роботу систем безпеки автомобіля — заняття невдячне. Крім випадку, якщо таке завдання поставив собі досвідчений тест-драйвер Олександр НІКОЛАЄНКО Ще недавно помилку водія доводилося виправляти «за фактом», коли ДТП уже сталося. Енергопоглинальні бампери, зони запрограмованої деформації кузова, травмобезпечні деталі салону, ремені, подушки безпеки — все це допомагає вижити людині в аварії. Упровадження в автомобілебудуванні електроніки уможливило передбачення й недопущення аварійної ситуації без участі водія — за допомогою активних систем безпеки. СТАБІЛЬНА ДИНАМІКА а перший погляд, ESP, або система динамічної стабілізації, порушує закони фізики. Однак якщо розібратися в будові й принципах її роботи, розумієш: Electronic Stability Program їх не порушує, а обертає собі на користь.

Н

Теорія. Звичайна льодова ковзанка, залита на подвір’ї. Хлопчаки на ковзанах змагаються: хто швидше доїде до металевого стовпа, розташованого в протилежному кінці ковзанки, розвернеться довкола нього й першим прийде до вихідної точки. Старт! Наближаючись до точки розвороту, дітлахи обережно, за плавною дугою, щоб не втратити зчеплення з кригою і не впасти, об’їжджають стовп і — назад. Однак з’являється бешкетник, який не знижуючи швидкості до стовпа, простягає руку вбік і хапається за стовп. Сила інерції прокручує його навколо перешкоди, і він мчить назад — до перемоги. Саме так працює й система динамічної стабілізації. У мить, коли втримати траєкторію в повороті тільки лише за рахунок керованих передніх коліс неможливо, ESP загальмовує одне-єдине — заднє внутрішнє — колесо, навколо якого, наче хлопчисько навколо стовпа, розвертається весь автомобіль, зберігаючи потрібну траєкторію. Це якщо почалося зношення передньої осі. Якщо ж «понесло» у бік задню вісь, починає гальмувати переднє колесо з боку замету, і багажнику нічого не залишається, як розвернутися за рахунок інерції навколо цього колеса й «втягтися» у поворот. А вирішує загальмувати те або інше колесо електроніка, яка порівнює кут повороту керма й реальний кут, на який автомобіль повертає. Практика. Для тесту вибираємо важкий позашляховик Nissan X-Trail і звивисту степову дорогу, щедро припорошену сніжком. Робимо пробний заїзд, фіксуючи швидкість проходження поворотів «на межі», попередньо відключивши ESP. Повторюємо, збільшивши швидкість на 10 км/год. і все ще не вмикаючи систему динамічної стабілізації. Цієї швидкості вже досить, щоб з’явилися проблеми: на одному з поворотів задня вісь втрачає зчеплення з дорогою, і автомобіль починає заносити. Утримую його на траєкторії, крутонувши кермо у бік замету й захопивши узбіччя. Тепер — ті ж «плюс десять кілометрів на годину» з увімкненою системою ESP. Той самий небезпечний поворот. Лише на мить автомобіль винесло убік, але відразу спрацювала система курсової стабільності, і «Ікс-Трейл», вирівнявшись, закінчив маневр, немов по рейках. Їду далі, не зни-

жуючи швидкості. Автомобіль без проблем проходить усю зв’язку поворотів. АКТИВНА ТЯГА SP утримує автомобіль на заданій водієм траєкторії за рахунок гальмування одного з коліс. На відміну від такого технічного вирішення, деякі автомобілі «вміють» зберігати напрямок у повороті за рахунок... додавання тяги двигуна, тобто за рахунок збільшення швидкості. Це здається неможливим тільки на перший погляд.

E

Теорія. Розгляньмо будову активних систем динамічної стабілізації на прикладі AYC (Active Yaw Control), що встановлюється на автомобілі Mitsubishi Lancer Evolution, і системи SH-AWD (Super Handling All-Wheel Drive), установлюваної на Honda Legend. Ці системи можуть дозувати крутний момент, що передається від двигуна на кожне із задніх коліс. І якщо електроніка визначила, що автомобіль «не вписується» у задану траєкторію повороту, вона

за кермом малопотужного авто. Особливо якщо це задньопривідний автомобіль: задній міст, який одержав надмірну тягу, спробує обігнати передні колеса, і авто занесе. Це відбувається ще й із тієї причини, що колеса, буксуючи, перестають чіплятися за дорогу й рухаються за довільною траєкторією за будь-якої зручної нагоди. Звичайно, чим потужніше двигун, тим небезпечніше необережне поводження з педаллю газу.

Теорія. Антипробуксовувальна система (TCS, Traction Control System) має датчики кутових швидкостей на всіх колесах і постійно порівнює швидкість їхнього обертання між собою. Якщо ведучі колеса починають обертатися швидше, ніж інші, система вирішує, що тяга двигуна надмірна, і примусово зменшує газ, доки пробуксовування не зникне. Дрібниці? Іноді дуже важливі. Практика. Роботу TCS перевіряємо під час літнього тест-драйву Infiniti G37. Крим, море, сонце й задньопривід-

Коли під капотом 333 «коні», не обійтись без антипробуксовувальної системи

перерозподіляє тягу двигуна на одне, заднє зовнішнє колесо. Природно, що воно прагне тепер випередити інші й «укручує» авто в поворот. Є, щоправда, одне «але»: такі системи доступні на дуже небагатьох моделях повнопривідних автомобілів.

Практика. «Ево» — автомобіль для активних і вмілих драйверів. «Легенда» — комфортне авто представницького класу, за кермо якого може сісти й водій з невеликим рівнем майстерності. Тому вибираємо для тесту Honda Legend. Усе та ж уторована степова дорога з рівним узбіччям і зв’язкою поворотів. Під’їжджаю до найнебезпечнішого з них на надмірній швидкості. Чекаю втрати контролю, після чого імітую переляк: кидаю педаль газу. «Легенда» поводиться професійно: підключає одночасно ESP, стабілізуючи траєкторію, і в той же час бере керування тягою двигуна «на себе». Вона сама додає газу й перерозподіляє крутний момент на заднє праве колесо. Автомобіль трохи присідає на задню вісь і легко вписується в небезпечний поворот, не допускаючи заносу й зберігаючи при цьому задану швидкість. СИЛА Є — РОЗУМУ НЕ ТРЕБА? оли дорога слизька, необережне натискання на педаль газу може викликати проблеми навіть у водія, який сидить

К

не спортивне купе яскраво-червоного кольору з 333 «кіньми» під капотом. Як тут не дати волю драйву? Але ж дороги — кримські, із дрібним щебенем й піском на асфальті. Задня підрулювальна підвіска, здатна втримати машину навіть у найкрутішому повороті на великій швидкості, але зайва спритність двигуна створює проблеми. Тільки-но намагаєшся кого-небудь обігнати на звивистій дорозі, як неприборкана сила мотора з легкістю прокручує колеса й зриває їх у букс. Авто нервово гарчить і «брикається» заносом. Звичайно, можна змусити себе натискати на газ плавно й потроху. Але навіщо тоді ця красуня така швидка? Виручає система TCS. Коли вона увімкнена, при старті «тапкою в підлогу» тяга — ураганна, але проковзування коліс електроніка не допускає. І лише на приладовій панелі мілісекундними сполохами миготить транспарант «пробуксовування», нагадуючи водієві про те, що він розганяється на межі зчеплення коліс із дорогою. СТАРИЙ КІНЬ... багатьох країнах продаж автомобілів, не укомплектованих антиблокувальною системою АБС (ABS, AntiBlock System), заборонено. Адже заблоковані передні колеса не задають тра-

У

єкторію руху, як не крути кермо. А при блокуванні задніх коліс в умовах найменшого бічного прискорення вони перестають «тримати» авто в повороті, і машину заносить. Водій, чий автомобіль не укомплектований АBС, змушений вибирати в небезпечній ситуації: негайно гальмувати чи рулити. І ще одне нагадування зі шкільного курсу фізики: сила тертя спокою завжди більше сили тертя ковзання. Що в нашому випадку

Навіть на китайських авто стоять фірмові АВS виробництва Bosch

означає: повністю заблоковане (ковзне) колесо гальмує завжди гірше, ніж те, що перебуває на межі блокування.

Теорія. На кожному колесі — датчик кутової швидкості. Дані надходять у процесор, і якщо спідометр повідомляє, що швидкість руху перевищує 5—7 км/год., а яке-небудь із коліс обертатися перестало, електроніка віддає команду на зниження тиску в гальмовому контурі доти, доки колесо не розблокується. Після чого ABS знову збільшить тиск. І так, дрібними ривками до 100 разів на секунду — до повного зупинення автомобіля. Ефективність гальмування при цьому зберігається, а колеса все ще обертаються, що дає можливість не тільки гальмувати, а й одночасно об’їжджати перешкоду. Практика. На тренувальній площадці виставляю кілька смугастих фішок для виконання фігури «лосина переставка»: коридорчик, потім ще один — паралельно, але зі зрушенням у бік на кілька метрів. Треба на швидкості пройти один коридор, зміститися й вирівняти авто, потрапивши в другий. А ще в мене два нових автомобілі Citroёn З1. Тільки один із них обладнаний ABS, а другий — ні. Поїхали! Розганяюсь на «Сітроєні» з антиблокувальною системою. Швидкість вибираю завищену, і в момент переставки доводиться інтенсивно гальмувати, щоб потрапити в другий коридор. Але автомобіль упевнено слухається керма, і маневр проходить без несподіванок. На авто без АБС на тій же швидкості під’їжджаю до точки перестроювання й інтенсивно натискаю на гальмо, одночасно повертаючи кермо. Автомобіль починає маневр, але колеса блокуються, «Сітроєн» іде юзом, і я, на радість перехожих, хоробро збиваю решту фішок бортом абсолютно некерованого авто. Що й треба було довести. І наостанок — досвідченим асам, які твердять, що можна обійтися й без АBS, самостійно виконуючи переривчасте гальмування. Якщо хто-небудь продемонструє здатність натискати й відпускати педаль зі швидкістю 100 разів на секунду, я визнаю його правоту. Та й то частково, бо в сучасних системах електроніка управляє блокуванням кожного колеса окремо від інших. А от чотирьох педальок гальма не зустрічав. Утім, як і людей, здатних під час реальної аварійної ситуації згадати, що треба гальмувати переривчасто.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 6 с і ч н я 2 010 №4 (108)

13

НАУКА

Мозкова атака Створено унікальний прилад, здатний зчитувати думки людини та озвучувати їх Валерій ТИРНОВ Як людина розмовляє, що відбувається в її мозку під час вимовляння слів, як саме електрична активність мозку перетворюється на звуки? Надзвичайно складна нейрофізіологія мови вивчена поки дуже мало. Тому роботу міжнародної групи дослідників на чолі з професором Бостонського університету Френком Гентером можна назвати дійсно проривною. ЗАВДАННЯ чені поставили собі за мету навчитися зчитувати людські думки просто з мозку у формі слів, які озвучуються зовнішнім пристроєм — комп’ютерним синтезатором мови. «Теж мені проблема!» — скаже той, хто знайомий із комп’ютерними програмами, які вміють читати вголос набрані на комп’ютері тексти. Такі програми існують, їх можна встановити на своєму комп’ютері, і вони невиразним голосом читатимуть заданий їм текст. Ключове слово тут — «заданий». Такі програми просто переводять заздалегідь відому інформацію з однієї форми в іншу. А група Гентера намагалася розв’язати зовсім інше завдання. Уявіть собі фізіологічно відокремлений, тобто позбавлений нормальних зв’язків із навколишнім світом (і в тому числі з власним тілом) мозок. У нього є думки, він формулює їх словами рідної

У

мови. Але не може послати в цей світ сигнали, які були б зрозумілі, — у нього немає для цього засобів. Розпізнавання думок за допомогою їхнього переведення в мовну форму — от завдання, яке спробували вирішити вчені. Їхню розробку можна назвати першим у світі безпровідним «телепатичним» інтерфейсом.

Саме за таким пацієнтом, 26-літнім Еріком Ремсі, уже 10 років спостерігає доктор Гентер. Важким інвалідом чоловік став у результаті травми основи мозку. Єдиний доступний йому рух — повільне переміщення зіниць угору-вниз. Всі інші м’язи паралізовані. Що ж удалося зробити дослідникам?

МЕХАНІЗМ айдоступніша для спостереження частина мозкової активності — електрична, порівняно легко реєстрована неруйнівними методами. За існуючими уявленнями, звуки, перш ніж бути вимовленими, формуються у вигляді електричної активності в лівій передній частині преОБ’ЄКТ еоретичні дослідження, а тим більше моторної кори. Потім вони передаються в моделювання процесів у цій галузі, моторну кору, яка безпосередньо управнавряд чи можливі. А експерименти над ляє мовним апаратом. Сюди п’ять років тому й було вживлено живим мозком, звичайно, викликають електрод, з якого знімається сигнал елекбезліч запитань. Однак існують рідкісні патології, при яких надія хоча б на частко- тричної активності. Складність полягає в тому, що з одве позбавлення від страждань знімає всі ного електрода неможливо спостерігати етичні заборони. всю електричну активність мозку, а лише її частину. Це Революційний пристрій за назвою все одно що розпізнавати Neuralynx System дасть можливість велику картину за малим фрагментом — шматочком паралізованим людям, які не здатні полотна. І навіть ще складговорити, знову бути почутими ніше, бо насправді й цьоблизькими. го «шматочка полотна» у дослідників немає! Адже Одна з них називається «синдром вони не знають, що з хаосу електричних ув’язнення», хоча дослівний переклад її коливань, які надходять з електрода, віданглійської назви — синдром замкнено- повідає звуку «а», а що — звуку «і». Зрого — точніше передає суть. Людина пере- зуміло лише, що існують їхні електричні буває в коматозному стані з нульовою ру- шаблони, або патерни, які треба виділити ховою активністю, у той же час зберігаю- в процесі взаємного навчання, що відбучи виразну та ясну свідомість. вається між комп’ютером і пацієнтом. Ви-

Н

Т

Філософія одного біолога До 110-річчя від дня народження російсько-американського генетика-еволюціоніста Феодосія Добжанського Наталя ПРОВОРОВА Кожна людина, як відомо, має зробити за своє своє ж життя иття три справи. Які — питання інше. У щоденнику Фе Феодосія одосія Григоровича Добжанського, «Дарвіна XX століття», життєвий життєвий план виглядав так: «1) написати підручник з еволюційної теорії; 2) написати книгу про еволюцію людини; 3) написати (якщо буду живий) книгу про філософію біології та про філософію одного одного біолога». Ці заповітні три пункти він виконав на «відмінно», ще за життя завоювавши репутацію одного з найбільших генетиків сучасності. І все-таки одна заповітна, нехай і не висловлена, мрія великого вченого так і не справдилася. Член 10 наукових товариств (із них у 6 він був президентом), почесний доктор 21 університету, володар 9 наукових нагород до кінця життя так і не зміг побувати на батьківщині, яку залишив у далекому 1927 році.

У

перші післяреволюційні роки генетика в Росії йшла в ногу з часом. Метри Микола Вавилов, Микола Кольцов, Сергій Четвериков, учитель Добжанського Юрій Філіпченко їздили за кордон, спілкувалися із західними колегами, звичайною практикою були публікації в німецькому та американсько-

му наукових журналах. «Завіса» опустилася наприкінці 1920-х років: виїзди стали майже неможливими, зникли іноземні книги й журнали. Однокурсник Добжанського, з яким вони разом винаймали квартиру, спеціально їздив у Ленінград, щоб послухати останні наукові новини від Вавилова, який повернувся із закордонного відрядження. (Показово, що на п’ятий Генетичний конгрес, який проходив у 1927 році в Берліні, СРСР відправив делегацію з 64 учених, а на шостий, що відбувся двома роками пізніше в американській Ітаці, удалося пробитися тільки одному Миколі Вавилову). В умовах усе більш відчутної ідеологізації науки можливість поїхати на стажування в США, причому не куди-небудь, а в лабораторію самого створювача хромосомної теорії спадковості Томаса Моргана, та ще з персональною стипендією від Рокфеллерівського фонду, для двадцятисемирічного асистента кафедри генетики Ленінградського університету могла стати останнім шансом долучитися до великої науки. І Феодосій Добжанський цим шансом скористався. У планах Юрія Філіпченка, який організував це неабияке відрядження для свого учня, було створення першого в Союзі центру

з генетики дрозофіли, тієї самої плодової мушки, на якій зробив свої відкриття Морган. Центр учений мав намір відкрити на базі кафедри генетики ЛДУ та Бюро з генетики Комісії з дослідження продуктивних сил АН СРСР, а Добжанському після повернення зі Штатів відводилася роль наукового керівника задуманої лабораторії. Ідея вже була близька до реалізації: у Ленінграді знайдено приміщення, закуплено обладнання, а Добжанський заочно, у листуванні, з ентузіазмом навчав майбутніх співробітників новітніх методик, з якими сам знайомився за кордоном. Але в 1930 році молодий дослідник вирішив залишитися за океаном «через неможливість кинути проведену наукову роботу» — як виявилося, назавжди. Навряд чи ми коли-небудь дізнаємося, які були справжні мотиви цього рішення, визначаль-

користовуючи при цьому для спілкування єдиний незначний рух, доступний хворому. За допомогою спеціального програмного забезпечення комп’ютер декодує отриманий сигнал, аналізує команди, які містяться в ньому, на рух губ і щелеп та ідентифікує звук, пред’являючи пацієнтові зразки й одержуючи підтвердження при збігах. РЕЗУЛЬТАТ ри роки знадобилося дослідникам на «налагодження заліза», п’ять місяців — щоб підвищити ймовірність упізнавання одного звуку з 45 до 89%. Зараз комп’ютер розпізнає й відтворює три голосні звуки, які подумки вимовляє хворий. На них уже можна побудувати змістовне навчання й найпростіше спілкування. Великі труднощі виникли при спробах ідентифікації приголосних: їх патерни виявилися набагато складніше, ніж голосні звуки. Але група Гентера сподівається впоратися, збільшивши число електродів, з яких зчитується електрична активність мозку. І вже невдовзі настане той день, коли комп’ютер навчиться один за одним виділяти патерни звуків із загального потоку, розпізнавати їх і вимовляти за допомогою синтезатора. На ідентифікацію й вимову одного слова потрібно лише 50 мсек — приблизно стільки, скільки потрібно звичайній здоровій людині. Поки комп’ютер, який перетворює думки на усне мовлення, установлений у лабораторії. Дослідники обіцяють, що після невеликого доопрацювання унікальна система зможе передавати сигнал на звичайний ноутбук.

Т

ного і для самого вченого, і для генетики по обидва боки «залізної завіси». Зрозуміло одне: вони набагато глибше тих примітивних корисливих інтересів, якими поспішила пояснити цей учинок радянська пропаганда. Заразом Добжанському пригадали його неблагополучне походження — мати з родини священнослужителя й розкуркуленого діда. «Російське коріння, американські плоди», — часом говорять про нього біографи. Це не зовсім так, причому як у першій, так і в другій частині. Хоча Феодосій Григорович називав себе росіянином і підписувався «F. Dobzhansky» (в англійській — Theodosius), походив з інтернаціональної родини: росіянкою була мати, Софія Василівна Войнарська, а батько Григорій Карлович — поляк, саме тому прізвище вченого часто пишуть на польський манер — Добржанський. А якщо не по крові, то він багато в чому був українцем — народився й виріс у Немирові на Поділлі, навчався на фізикоматематичному факультеті Київського університету, одночасно викладаючи зоологію на сільськогосподарському факультеті Політехнічного інституту... Українське коріння простежується не тільки в самого вченого, а й у радянської генетики: одна з перших у Радянському Союзі генетичних шкіл, створена Добжанським у роки його викладацької роботи у Ленінграді, — це його київські,

часів політеху, учні, які переїхали в північну столицю слідом за вчителем. Що ж до «плодів», то стосовно наукових досягнень вони однозначно наднаціональні, а стосовно історії науки — скоріше навіть більш російські, ніж американські: у 1960—1970-ті роки Добжанський робив все можливе й неможливе для відновлення радянської генетики після лисенківщини та налагодження зв’язків радянських учених з їхніми західними колегами. Незважаючи на надзвичайно активну роль Феодосія Добжанського і в становленні, і у відродженні радянської генетики, влада не пробачила вченому його еміграції: двічі, у 1966 і 1969 роках, він намагався приїхати на Батьківщину для читання лекцій, але одержував відмову — з формулюванням, що в його послугах як генетика СРСР не має потреби. А щоденники «зрадниканеповерненця» тим часом відкривають перед читачем сповнений драми внутрішній світ людини, яка всім серцем уболіває за долю своєї Батьківщини. А ще «Дарвін ХХ століття» дуже любив... сонечок. Сімнадцятилітнім юнаком він опублікував свою першу статтю — про новий вид цих комах, знайдених ним на околицях Києва. І, напевно, невипадково: уже бувши всесвітньо відомим ученим, класиком еволюційної генетики, він часом дивував своїх американських колег статтею «не в тему» — про симпатичних плямистих жучків. Американських, але таких схожих на сонечок з його дитинства.

14 №4 (108) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

2 6 с і ч н я 2 010

ЄВРО-2012

Проект «Стадіон» ВІД РЕДАКЦІЇ У грудні 2009 року УЄФА розвіяла всі песимістичні передчуття українських шанувальників футболу. Під час проведення чемпіонату Європи з футболу в 2012 році наша країна буде представлена чотирма приймаючими містами — Києвом, Харковом, Донецьком та Львовом. Відповідно кожне з них обзавелося новим стадіоном або реконструювало діючий — головне місце дії майбутнього свята футболу. Артем ФРАНКОВ ХАРКІВСЬКИЙ «ПАВУК»

П

очнемо з харківського стадіону «Металіст». Або Metalist Stadium — саме такий напис красується на фасаді прибудови до західної трибуни (це і центральний вхід, і VIP-сектор, і так звана зона гостинності УЄФА, і прес-приміщення). Не «Арена» — просто «Металіст». Просто й... неймовірно складно. Харків визнаний кращим містом у підготовці до турніру. Спочатку реконструкцію планували закінчити до кінця 2010 року, і тільки в процесі роботи ухвалили вольове рішення: стадіон треба здати до 5 грудня 2009 року! Дивний збіг: доленосне для України засідання виконкому УЄФА відбулося через пару днів після офіційного запуску «Металісту», об’єднавши інтереси країни й міста в нерозривне ціле. У розпал реконструкції стадіон фактично не припиняв працювати — примудрялися проводити навіть матчі Кубка УЄФА й збірної України. Просто в ніч перед грою всю техніку прибирали з території. За будівельними мірками арена виникла моментально. Це так здивувало бувалих європейців, що всі офіційні особи УЄФА — і Девід Тейлор, і Мартін Кален — саме в Харкові зрадили своєму звичаю мило посміхатися, нічого не говорячи по суті, і визнали: ваші темпи при збереженні якості вражають і викликають заздрість. Ще один важливий момент: «Металіст» побудований виключно українцями за українським же проектом. Виявляється, ми не просто можемо — ми можемо добре. Думаю, у 2010 році харківські підприємства «Харківпроект» і «Стальконструкція», які виконували основні роботи, приречені на здобуття Державної премії – надто вже очевидні їхні заслуги. Є й економіко-соціальний бік питання — гроші й робочі місця нікуди не зникли з країни, а на будівництві – уявіть лише! — працювало до 600 чоловік одночасно. Споруду тепер не поплутаєш з якоюсь іншою — дах тримається за рахунок 24 зовнішніх опор, так званих «павукових лапок», які розташовані зовні й тому ніде не перекривають огляду глядачам. До того ж реконструювався не тільки стадіон, а й усі околиці, прилеглі вулиці та будинки, а поруч у чаші стадіону виросла розкішна Дитячо-юнацька академія з 14 штучними полями.

ЯК ЦЕ БУЛО ДОВГИЙ ШЛЯХ ДО СТАДІОНУ еталіст» — одна з найстаріших в Україні збережених подібних споруд. Його почали будувати за особистою вказівкою тодішнього наркома торгівлі Анастаса Мікояна в 1925 році, а наступного року вже відкрили.

«М

Тоді світ побачила тільки одна трибуна, бігові доріжки й велотрек. Під час Великої Вітчизняної війни стадіон був майже повністю зруйнований, відновлений уже без велосипедистів, які переїхали в спорткомплекс «Динамо», а в 70-х пройшов нову й досить значну реконструкцію, яка зробила «Металіст» одним із найбільших у країні. Дещо робили й за часів незалежної України: на палях південної трибуни, які вже давно стирчали й поросли лопухом, але все-таки не заважали спостерігати під час футболу горду процесію трамваїв по вулиці Плехановській, з’явилися перекриття, упорядкували східну трибуну, установили скрізь пластикові сидіння. Квітень 2007 року й кардиффський тріумф (саме в столиці Уельсу Україну та Польщу оголосили країнами — організаторами Євро-2012) стали каталізатором нових змін. Харкову з його амбіціями нітрохи не зашкодило те, що в українському списку він був лише запасним — чи то п’ятим, чи то шостим містом поряд з Одесою. Проте влітку 2007-го затвердили плани реконструкції, яка вже провадилася, — і понеслося! Усі корек-

80 — область. Координатор і головний інвестор Євро-2012 у Харкові Олександр Ярославський підтвердив, що для остаточного завершення реконструкції стадіону буде потрібно ще більше 140 млн грн: 60,7 млн грн на урахування додаткових вимог УЄФА й 86,6 млн грн — на погашення заборгованості бюджетів усіх рівнів.

ПРОЕКТ НОВЕ-СТАРЕ амість старого даху через всю чашу за периметром простяглося нове покриття, яке повністю захистило глядачів від опадів. Його тримають ті самі 24 опори висотою 26 метрів кожна, плюс 9,5 треба додати на «дзьоб». Колишні щогли із прожекторами пішли в небуття — розподілене вздовж даху освітлення нагадує про «Стадіон світла» в англійському Сандерленді, одному з перших таких проектів. Зараз саме таке інженерне вирішення ввійшло в моду й, зрозуміло, у практику.

2400 «люксів» — це набагато більше, ніж вимагає УЄФА для матчів будь-якого рангу. Звичайно, довелося побудувати окрему підстанцію, тобто досягти мети, яка раніше здавалася нездійсненною для всіх реконструкторів (чи то через дорожнечу, чи то через технічну складність).

З

пає все підряд, тим більше, що репутація в бельгійців бездоганна. Просто констатуємо, що два розкішних табло по 86 квадратних метрів кожне під час матчів завантажені цілком. Крім складів команд і реклами вони крутять фільми (у перерві й перед матчем), а також дозволені повтори, серед яких почесне місце посідають види зі спайдер-каму. Ну й власне спайдер-кам, він же камера-павук, — досить складна технічна споруда ціною в 300 тисяч євро з копійками, яка на чотирьох своїх розпірках літає просто над полем і ловить неповторні миті, поки зовсім унікальна для нас. Може, «Донбас Арена» до весни таким обзаведеться, подейкували про те, що негоже Донецьку відставати...

НЮАНСИ І НА СОНЦІ Є ПЛЯМИ... езперечно, у «Металіста» є недоліки. Хтось може вказати на недостатню ширину проходів, складність із потраплянням у туалет під час перерви (ви б вистояли ці черги в чоловічий — при вільному жіночому!) і певні проблеми з орієнтуванням усередині стадіону. Стадіон був і залишився, говорячи офіційною мовою, мультифункціональним. У Дніпропетровську й Донецьку арени суто футбольні, а це означає, що трибуни розташовуються набагато ближче до поля. Ну а Харків киває на ультрасуперсучасні покриття для бігових доріжок італійської фірми Mondo й скромно висловлює надію прийняти ще й чемпіонат Європи з легкої атлетики. Чимало належить ще зробити. Зокрема, УЄФА жорстко вимагає, щоб з міркувань безпеки всі сходини на трибунних сходах були однакової висоти. Поки це не так, але ми вправі вважати такі роботи косметичними. Напевно багато недоліків розкриють у процесі інтенсивної експлуатації — поки що новісінький стадіон прийняв лише два матчі.

Б

РОЗТАШУВАННЯ

тиви і в плани, і в конкретні заходи вносили в процесі роботи. Як відомо, будь-яка реконструкція складається з двох етапів — розбирання старого й монтажу нового. На «Металісті» було що розбирати. Багато що морально застаріло, а східна трибуна, приміром, мала інший кут нахилу, через що неможливо було встановити перемички з іншими трибунами. Належало побудувати новий корпус біля західної трибуни, який би вмістив усе для преси й для VIP — у тому числі скай-бокси, вони ж номери-«люкс» для людей, які мають гроші й бажання їх витрачати конкретно на перегляд футболу в надкомфортних умовах. До слова, зараз на «Металісті» 438 VIP-місць, із них 124 — у цих «небесних ящиках». Зрозуміло, що на певному етапі не могло не постати питання — а може, взяти й знести стадіон, а на його місці побудувати новенький, нехай менший, але «футбольніший»? Підозрюю, не останню роль у відмові від цієї думки відіграла досить складна схема приналежності стадіону й прилеглих ділянок. Зрештою вирішили реконструювати. Підсумкові цифри з «Металісту» приблизно такі: реконструкція стадіону обійшлася в 600 мільйонів гривень, з яких 140 млн виділила держава, 50 — місто й

Два архітектурних вирішення — зберегти історичний вигляд «будиночку з касами» і входу на східну трибуну — вимагали додаткових витрат, але за ними в Харкові діло не стало. Крісла для вболівальників — міцні, тривкі, щоб скакати на них можна було!

— президент «Металіста» вибирав особисто. І сам завзято торгувався, змушуючи скинути ціну з 60 до 40 доларів за штуку. За його словами, австрійські продавці плакали... Але погоджувалися. Ділянку в 8,5 гектара не тільки виклали плиткою, а й огородили сітчастим парканом — як у Європі. Тепер через турнікет під час матчу можна потрапити не будькуди, а тільки у свій сектор. Електроніка 86 пропускних апаратів і різні огорожі секторів подбають, щоб написане у квитках відповідало дійсності. Паркінги — з усіх боків, про це подумали заздалегідь. От чого в нас ніколи не розуміли — що без паркінгу й туалетів немає сучасного стадіону. Із приводу двох електронних табло, установлених на «Металісті», обґрунтованою буде підозра, що поки це кращі такі екрани в країні. Річ у тім, що фірма BARCO, яка базується в бельгійському Кортрейку, випускає тільки таку продукцію. А це завжди набагато краще, ніж мати справу з тими, хто кле-

Щ

е одна приголомшлива особливість харківського стадіону, яка робить його привабливим об’єктом, — «Металіст» доступний з усіх боків. Від аеропорту, реконструкція якого хоча також іде стахановськими темпами, проте без порушення технології, його відокремлює 15 хвилин їзди на автобусі однією з кращих трас міста — проспектом Гагаріна. Однак не всі прибудуть у місто літаком. Південний вокзал — залізничні ворота Харкова — на відстані трьох станцій метро без пересадок. Два вокзали приміського масштабу розташовані в декількох хвилинах... ну добре, їзди, а не ходьби пішки. Нарешті, стадіон буквально «посаджений» відразу на три станції метро — «Спортивна», «Метробудівників ім. Ващенка» й «Площа Повстання». Про такі види транспорту, як трамвай, тролейбус і автобус, навіть згадувати зайве — і так добре. Два автовокзали по сусідству — чого ще побажати! Хіба що вертолітної посадкової площадки, незабаром УЄФА й ФІФА напевно пред’являть щось подібне. Ну а тепер вам залишається тільки переконатися у всьому сказаному на власному прикладі. Станьте 41307-м глядачем — один квиток ще тримають у касі спеціально для вас, але покваптесь: у Харкові фанатіють від футболу й квитки розлітаються швидше за гарячі пиріжки.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 6 с і ч н я 2 010 №4 (108)

15

ТРИВАЄ ПЕРЕДПЛАТА НА 2010 РІК Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, у відділі передплати редакції, а також на сайті www.tehnichka.com

м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (0642) 221-06-50 e-mail: podpiska_kiev@tehnichka.com м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 e-mail: podpiska@tehnichka.com

Передплатні індекси: українською мовою

російською мовою

99309

99340

Вартість передплати: на 1 міс. - 21,40 грн на 6 міс. - 128,40 грн на 10 міс. - 214,00 грн

Передплатити видання ви можете, звернувшись до поштових відділень, а також до передплатних агентств:

і БІЛА ЦЕРКВА БІЛА Фрідман 4-97-04 БЕРДЯНСЬК Поплавська 70-344, 66-548 ВІННИЦЯ Бліц-Інформ 27-66-58 ГОРЛІВКА А.В. Сервіс 55-30-00, 55-24-75 Колегія 55-25-82 ДОНЕЦЬК Донбас-Де-Юре 382-68-25/26 Ідея 381-09-32 Кріотехніка 311-76-81 Бліц-Інформ 389-12-21 (22)

Передплатне агентство «KSS» 387-21-75, 304-69-83 ДНІПРОПЕТРОВСЬК ДНІПРОПЕТРОВСЬК Меркурій 744-73-15, 744-16-61 СамітДніпропетровськ 370-44-23, 370-45-12 Передплатне агентство «KSS» 33-52-89 ДРОГОБИЧ Паращак 41-54-74 41-54-7 ЖИТОМИР Бліц-Інформ 36-04-00 ЗАПОРІЖЖЯ Бліц-Інформ 63-91-82 ПрессервісКур’єр

220-07-97 220-07-97 Меркурій Меркурі й 220-87-61 ІВАНОФРАНКІВСЬК ФРАН КІВСЬК Світ преси 4-91-88 Філіпова Н.О.

50-13-20 Бліц-Інформ 52-28-70 КИЇВ Бліц-Інформ 205-51-10 ВПА 502-02-22 Кондор 408-76-25 408-76-52 Статус 391-74-53 391-74-54 Прес-центр 536-11-75 Саміт 280-77-45 80-77-45

Передплатне агентство «KSS» агентство 585-80-80 Меркурій 248-88-08 КІРОВОГРАД Бліц-Інформ 32-03-06 КРЕМЕНЧУК Меркурій 70-03-84 СамітКременчук 3-21-88 КРИВИЙ РИВИЙ РІГ Бліц-Інформ 66-24-36 Кур’єрська служба передплати та доставки 04-04-94 СПД «Соколов» 404-82-71 ЛЬВІВ Ділова преса 70-34-68 Західний кур’єр

ПАВЛОГРАД ПАВЛОГРАД Меркурій 6-00-93 6-00-9 ПОЛТАВА Агентство передплати АНП 50-93-10 Бліц-Інформ 50-92-61

23-04-10 Фактор 41-83-91 ПресМаксимум 97-15-15 ЛУГАНСЬК Бліц-Інформ 50-10-56, 50-11-30 Передплатне агентство «КSS» 71-07-02

Саміт-Миколаїв Саміт-Миколаїв 56-10-69 НІКОПОЛЬ НІКОП ОЛЬ Ай-Джі-Електронікс 4-22-48

ЛУЦЬК Бліц-Інформ 72-05-48

НОВОМОСКОВСЬК Меркурій 7-51-91

РІВНЕ Передплатне агентство «KSS» 43-20-12 Бліц-Інформ 62-33-06, 62-56-26

ОДЕСА Ласка 711-66-16 711-6 6-16 Пугачова Пугачов а 237-17-80 Агентство Наш Бізнес 718-06-08, 714-41-68

СЕВАСТОПОЛЬ Бліц-Інформ 55-44-51 55-44-5 Фактор-Преса 45-55-82 СІМФЕРОПОЛЬ БліцІнформ 249-300 Саміт-Крим 51-24-93

МАРІУПОЛЬ Бліц-Інформ 33-54-98 МИКОЛАЇВ ТЕПС & С 47-47-75, 47-47-35 НОУ-ХАУ 47-20-03, 47-17-77 7-17-77

НОВОВОЛИНСЬК Мазурова 4-07-71

Флора 27-00-92 ФакторПреса 27-94-56 СУМИ ДІАДА 78-03-55 Еллада S 25-12-49 ТЕРНОПІЛЬ Попович 25-18-23 ХАРКІВ Фактор-Преса 738-29-73 Александрова 754-58-27 ХЕРСОН Кобзар 42-09-09 ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Фактор-Преса

63-50-68 63-5068 Бліц-Інформ 78-82-20, 78-77-38 ЧЕРКАСИ ЧЕР КАСИ Бліц-Інформ 36-10-29, 36-10-31 Передплатне агентство «КSS» 56-97-69 ЧЕРНІГіВ Бліц-Інформ 65-18-82 Передплатне агентство «КSS» 60-45-13 ЧЕРНІВЦІ Ключук 57-03-17, 24-73-83 ЯЛТА Саміт-Крим 32-41-35

Передплат у можна оформити в редакції, звернувшись до відділу передплати та реалізації за телефонами: м. Київ (044) 221-06-50, т/ф: (044) 440-82-09, e-mail: podpiska@ podpiska@prombezpeka.com, prombezpeka.com, м. Луганськ (0642) 59-93-92, т/ф: (0642) 59-93-91, e-mail: podpiska@tehnichka.com

Ми потрібні один одному!

16

Українська технічна газета

№4 (108) В і в т о р о к , 2 6 с і ч н я 2 010

ТРЕБА БАЧИТИ

Бензоколонка в космосі Міжнародна космічна станція незабаром перетвориться на космічну заправку Успіх місії з обслуговування космічного телескопа Hubble надихнув на новий проект — автоматизований роботманіпулятор на Міжнародній космічній станції для заправлення паливом супутників та інших космічних апаратів. Для цього на вже наявну на станції роботизовану руку «Dextre» канадського виробництва встановлять спеціальний інструмент, який зможе проникати усе-

Переоблік живих організмів Відомі науці мешканці планети будуть полічені та каталогізовані Квентін Вілер, таксономіст і засновник Міжнародного інституту з дослідження видів при Аризонському державному університеті, його колеги з Інституту океанографії (Массачусетс) і співробітники компанії Microsoft звернулися до Національного наукового фонду з проханням виділити кошти на створення цифрового каталогу більше мільйона відомих видів комах. Для складання каталогу за допомогою спеціальних сканерів зроблять близько ста 20-мегапіксельних знімків

кожної комахи, які потім переведуть у тривимірні моделі за допомогою програ-

редину космічних апаратів, від початку не призначених для дозаправлення. На дослідження виділено $20 млн. У результаті був розроблений прототип інструмента, який проникає в космічний апарат через зовнішню оболонку і, перерізавши запобіжні проводи на паливному клапані, підключає до нього шланг і подає паливо. Цей інструмент не тільки подовжить термін служби орбітальних супутників і космічних апаратів, а й у майбутньому уможливить їх повне технічне обслуговування. ми Photosynth компанії Microsoft. Вілер уважає, що за допомогою дюжини таких сканерів, які працюють у архівах музеїв природничої історії в усьому світі, можна буде створити тривимірні моделі мільйона комах за п’ять років, а при додатковому фінансуванні проекту — каталогізувати таким чином інші 1,8 млн відомих їхніх видів. Щорічно таксономісти каталогізують близько 20000 видів живих організмів. За той же період зникає близько 30000 видів. Таким чином, більшість мешканців планети можуть зникнути до того, як будуть відкриті вченими. Прект Вілера полегшить вивчення живих організмів, прискоривши опис видів до 200000 на рік.

Зіркий, наче... жук Компанія Toyota розробляє повноколірну систему нічного бачення, яка допоможе водіям безпечно їздити неосвітленими ділянками дороги. При створенні програмного забезпечення для камери використовувалися дані про особливості будови та функціонування очей бджіл, метеликів і нічних жуків. Інженери компанії в співробітництві з математиками й шведським ученим Еріком Варрантом,

який вивчає унікальний нічний зір комах, розробили цифровий алгоритм, за допомогою якого вночі з автомобіля, що рухається на великій швидкості, можна одержати повноколірні зображення. Алгоритм також автоматично добирає рівень освітленості, виключаючи осліплення водія світлом фар автомобіля, який їде назустріч. Крім програми недорога система містить у собі звичайні відеокамеру та комп’ютер із відеоадаптером.

За матеріалами Space, Discovery News, Aviation Week, New Scientist, Popular Science підгот увала Наталія ЧАЙКА РОЗСЛАБТЕСЯ! ГОЛОВОЛОМКА

Кросворд

транспорт, альбатрос, апендицит. 35. Мінус, стіна, онука, атлас. 38. Тасьма, екіпаж, естамп, абажур. 39. Обвал, линва, Данко, омега. 40. Окови, аванс, кювет, ділок. 41. Турель, плевра, тонарм, аматор. 42. Ракша, актор, танін, Оскір. 46. Горщик, денщик, хрещик, гонщик. 49. Казка, Афіна, манія, стеля. 52. Пікет, пляма, сурма, тиран.

53. Людмила, окалина, арабеск, опахало. 54. Фтор, Атон, Етна, штам. 55. Лишок, пірат, онагр, гирло. 56. Конюх, шатро, цифра, долар. 57. Юнацтво, Россіні, траулер, алогізм. 58. Вакх, Гавр, барк, дама. 59. Фотон, донос, аудит, тенор.

Склала Оксана БАЛАЗАНОВА

В. ЗАДОРОЖНІЙ ЗАДОРОЖНІЙ,, майстер спорту

ГОРИЗОНТАЛЬ: 1. Угода, Клодт, Фобос, попит. 6. Шило, соха, азот, софа. 10. Торпеда, зрадник, авіатор, абонент. 11. Базис, фізик, пазур, опіка. 12. Мавпа, узвар, табло, ліміт. 13. Доба, ралі, хлів, Едем. 14. Реаліст, «Понтіак», реторта, абищиця. 15. Бриль, каурі, утиль, лаваш. 16. Ослін, халат, шахта, шкапа. 19. Чкалов, отрута, фіксаж, ресора. 20. Пішак, запор, Гаага, казан. 25. Оратор, пломба, дозвіл, псалом. 26. Див. малюнок.

27. Індик, уніат, Артек, корал. 28. Емірат, галіфе, рефрен, флакон. 29. Верба, карго, таляр, цезар. 32. Інтервент,

Білі починають і виграють

Відповіді на кросворд, надрукований у №3 (107)

Рубрику веде Андрій ГЕРМАН Відповідь на головоломку «Два квадрати», надруковану у №3 (107)

ВЕРТИКАЛЬ: 1. Фетиш, Крузо, палаш, усміх. 2. Обвал, помах, бабка, обвал.

3. Ватра, таран, стопа, азарт. 4. Могила, брендi, забава, кістка. 5. Арніка, Геринг, старка, чепіга. 6. Архар, Садко, штраф, скетч. 7. Хабар, кілок, онікс, фреза. 8. Пасаж, сплав, пінта, баюра. 9. Цикля, дишло, шкіра, мулат. 15. Корсет, лорнет, брусок, Утесов. 17. Абсолют, Калгарі, абонент, капітан. 18. Таверна, істерик, Помпіду, Арлекін. 20. Пакет, зміна, Клуні, Грета. 21. Зміст, падре, ширма, Авель. 22. Аутсайдер, колискова, рукоділля, натюрморт. 23. Метр, жезл, ценз, метр. 24. Етна, фтор, Отто, хлор. 30. Атакама, Антанта, епіграф, експерт. 31. Адмірал, ярмарок, біатлон, грубощі. 33. Оберт, «Орбіт», ранок, цинік. 34. Талан, театр, стопа, театр. 35. Сода, опал, мука, атом. 36. Нева, Лаос, уран, іглу. 37. Анкара, айстра, стилет, Сатурн. 43. Аманат, аналой, квазар, садист. 44. Шмаття, Отелло, іридій, іронія. 45. Сифон, піжон, кукан, алтин. 46. Шудра, хмара, дебют, халат. 47. Див. малюнок. 48. Планк, карта, конюх, комар. 49. Магма, акорд, Сопот, каліф. 50. Іоанн, зошит, екран, народ. 51. Аркан, аґрус, яхонт, янтар.

Сапер На мінному полі у формі прямокутника в деяких клітинках установлено по одній міні. На шифрованій карті зазначене їхнє розташування. Числа показують кількість мін, що знаходяться в клітинках, сусідніх з даною (у тому числі й по діагоналі). У клітинках з числами мін немає. Визначте місцеперебування усіх мін.

ШАШКИ

Замість визначень до слів ми пропонуємо вам відразу готові відповіді. І навіть не одні, а великий вибір відповідей. Якщо бути точними — по чотири варіанти на кожну позицію. Вам залишилося тільки вибрати правильні.