Украинская техническая газета №110

№ 6 (110) 9 лютого 2010 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

Криза

У НОМЕРІ:

дошкулила.

Хід «Ладдею»

ВІЙСЬКОВА ТАЄМНИЦЯ Українська армія нарешті одержить бронетранспортер, створений для участі в миротворчих операціях

Але...

Стор.9

АВТОМАГІСТРАЛЬ

Підприємства гірничометалургійного комплексу України прискорюють процеси техпереозброєння та модернізації. Тепер головне завдання — забезпечити розвиток внутрішнього ринку

Не дуже скромно, але зі смаком Оптимальний автомобіль визначається за формулою: максимальна якість за мінімальні гроші. Особливо актуально це в умовах кризи. Стор. 11

КРАЇНА КОМУНАЛІЯ «Квартирне питання» теплоенергетики Його здатна вирішити система поквартирного опалення Стор. 12

ТЕХНОЛОГІЇ До чистих джерел Глибоке біологічне очищення стічних вод можливе, упевнені рівненські вчені Стор. 13

металоспоживання Стор. 6–7

Парадокси на відвалах Віддавши Криворізький гірничозбагачувальний комбінат окислених руд приватному капіталу, держава остаточно стане аутсайдером залізорудного ринку країни Стор. 4–5

За два кроки від буму Україна зможе стати конкурентом Німеччини у виробництві біогазу вже через пару років? Стор. 8

Перспективна труба В Артемівську випускають десятки найменувань продукції, яка відповідає найжорсткішим світовим вимогам Стор. 5

2 № 6 (110) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

9 л ю т о г о 2 010

ТУТ І ТЕПЕР Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування здав у експлуатацію після реконструкції кран мостовою вантажопідйомністю 600 тонн виробництва Сибважмашу

М

етою реконструкції було відновлення працездатності крана, додання нових необхідних регулювальних характеристик, зменшення експлуатаційних витрат. Фахівцями підприємства розроблена, виготовлена й змонтована система керування краном із застосуванням частотних перетворювачів, передбачені можливість роботи крана в спаруванні, керування за радіоканалом. Утворене в 2004 році підприємство ТОВ «ХЕЗ ПТМ» розробило та ввело в експлуатацію більше 400

Інакше не скажеш

систем керування вантажопідйомними механізмами. Як спеціалізований системний інтегратор із застосування електроустаткування Telemecanique (Schneider Electric, Франція) при виробництві та модернізації вантажопідйомного обладнання підприємство успішно застосовує сучасні вирішення на кранах власного виробництва, при реконструкції існуючих, виконує замовлення інших виробників вантажопідйомної техніки. Джерело: www.hezptm.com

Володимир СТЕЛЬМАХ

ДП НВКГ «Зоря-Машпроект» завершило виконання контракту з російським «Газпромом», укладеного в 2009 році, на поставку 22 двигунів ДГ-90 потужністю 16 МВт кожний

Голова Національного банку України

П

За оцінками Нацбанку, реальний ВВП України в 2009 році знизився до рівня 2005 року На відновлення після такого падіння, за песимістичними прогнозами, необхідно десь сім років, за оптимістичними — не менше чотирьох, щоб вийти нам на рівень 2008 року». Віктор Пінзеник Екс-міністр фінансів України

З огляду на все більший дефіцит Пенсійного фонду як і раніше дотаційні ціни на газ на внутрішньому ринку, а також все більші соцвиплати при збереженні статус-кво, дефіцит держбюджету-2010 становитиме 150 млрд грн».

«Open Democracy» (Велика Британія)

Невдача Європи відчутно позначилася на тих в Україні, хто одержав би найбільші переваги від більш тісних зв’язків з ЄС, — на пересічних людях».

«Center for European Policy Analysis» (США) Україна – це не просто укрупнений варіант Польщі. У ній більша внутрішня неоднорідність, її політичний клас слабкіший, а структурні проблеми набагато серйозніші. І їй потрібно більше часу, щоб позбутися свого болісного минулого».

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

www. tehnichka.com E-mail: info@tehnichka.com

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а.

автономного округу газопроводу Уренгой–Сургут–Челябінськ і поставляється в рамках реалізації проекту її реконструкції. Наразі ДП НВКГ «Зоря-Машпроект» виготовляє двигуни для компресорної станції «Бованенківська» (півострів Ямал) Північно-Європейського газопроводу.

«Один із найважливіших показників Світ через «цифру» розвитку держави — своєчасний пере-

У 12 областях України здійснено перехід на телебачення в цифровому форматі

хід на цифрове телебачення. Україна не відстає від інших країн світу в переході на цифрові технології. Протягом 2010 року ми плануємо і надалі покривати ро це минулого тижня повідомив цифровим мовленням територію Україперший віце-прем’єр України Олек- ни й у 2011-му завершити цей процес», — сандр Турчинов. сказав він. За його словами, процес прийому цифрового сигналу почався в Київській, Одеській, Житомирській, Дніпропетровській, Львівській, Чернігівській, Вінницькій, Запорізькій, Миколаївській, Тернопільській, Закарпатській областях і в Криму. Основне завдання тепер — забезпечити всіх громадян безкоштовним цифровим мовленням. «Потенціал дає можливість транслювати в цифровому форматі до 70 каналів без додаткового обладнання», — сказав Турчинов. Підготував Олександр МОРОЗОВ

П

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ (тел. 0642 34-72-47, e-mail: editor@tehnichka.com)

РЕДАКЦІЯ: Світлана Ісаченко - заступник головного редактора (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com) Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Свідоцтво Людмила Гречаник — відділ технічної думки про державну реєстрацію (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); КВ № 12993-1877Р Марина Савінова — відділ науки та освіти від 20.08.2007 р., (тел. 0642 34-72-47, e-mail: otdelnauki@tehnichka.com); видано Міністерством Ігор Павлюк — відділ промисловості юстиції України. (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com);

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Антон Яременко - тел./факс: (044) 440 82 09, Ганна Бусова - тел./факс: (0642) 59 93 91, тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: reklama@tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Любов Соловйова - тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: podpiska@tehnichka.com

Ірина КОНДРАТЬЄВА

Н

Українські двигуни — Росії родукцією миколаївських машинобудівників оснастять ряд станцій магістральних газопроводів Росії. Зокрема, шість одиниць обладнання призначені для КС «Іванівська» і п’ять — для КС «Лукоянівська». Обидва об’єкти належать до газопроводу «Починки — Грязовець», будівництво якого почалося в 2007 році з метою поставок газу в газопровід «Північний потік» і забезпечення регіонів додатковими обсягами природного газу.

10 машин працюватимуть у компресорних цехах станції «Заполярна» на Заполярному нафтоконденсатному родовищі в Ямало-Ненецькому автономному окрузі. «Заполярна» є головною компресорною станцією родовища й перебуває в районі вічної мерзлоти. Один двигун ДГ-90 призначений для КС «Самсонівська» Ханти-Мансійського

Дніпровський меткомбінат планів не змінює

апевно, головною новиною січня для ВАТ «Дніпровський меткомбинат ім. Дзержинського» і всього Дніпродзержинська стало повідомлення про переформатування пайового капіталу корпорації «ІСД». Місце одного із солідних акціонерів — Віталія Гайдука, який стояв разом із Сергієм Тарутою біля джерел створення корпорації й кілька років тому очолював наглядову раду, ВАТ «ДМКД», посіла група інвесторів на чолі з великим російським бізнесменом Олександром Катуніним. Вони придбали в корпорації ІСД 50%+2 акції. У діючих «старих» акціонерів залишаються 49,99% акцій. Така перевага викликала чимало чуток про ймовірне перепідпорядкування Дніпровського меткомбінату представникам російського капіталу, майбутній зміні керівного складу, зміні виробничих орієнтирів і планів на перспективу.

— Головне завдання для нових фінансових і виробничих систем, в одній з яких опинився сьогодні дніпродзержинський меткомбінат, — забезпечити вертикальну інтеграцію, — сказав на нараді з керівниками основних переробок і цехів комбінату наприкінці січня генеральний директор ВАТ «ДМКД» Дмитро Буга. — Тобто створити умови для безперебійних поставок сировини, стабільного виробництва, збуту готової продукції. «Ми ставимо собі завдання виробляти продукцію з більшою доданою вартістю, щоб меншими були витрати, щоб ефективність виробництва була вище, тоді можна на цьому ринку конкурувати. Тому ми обговорюємо різні схеми майбутнього розвитку комбінату, якісь відмітаємо, якісь запроваджуємо в життя. Д.Буга навів кілька прикладів позитивного впливу нових акціонерів. Кредитні лінії відкриті, всі взаєморозрахунки проходять нормально. Тільки за два дні комбінат перерахував за сировину близько 160 млн грн. Заробітну плату в січні виплатили повністю й планують у лютому вчасно виплатити аванс. Крім того, гендиректор упевнений, що буде достатньо коштів і на реконструкцію третьої машини безперервного лиття заготівок, пуск якої намічений на липень 2010 року.

Газета видається українською та російською мовами

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340. Номер віддрукований офсетним

Позиція авторів публікацій не завжди способом на друкарському компзбі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою лексі ТОВ «Прес-Експрес». право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а.

За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Тел. (0624) 50-08-54 Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами. ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 16311 прим., При ВИКОРИСТАННІ матерІалІв ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

українською мовою 5348 прим., російською мовою 10963 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 344

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 9 л ю т о г о 2 010 №6 (110)

3

ТУТ І ТЕПЕР ПЕК Світовий банк (СБ) виділить $60 млн кредитних коштів на реабілітацію ГЕС України. Кредит буде наданий на 12 років із пільговим періодом у 6 років. Під ставку

LIBOR+ 0,1—0,75%. Перший транш кредиту буде виділений за фактом проведення тендера на закупівлю обладнання. За словами координатора проекту реабілітації ГЕС України Жанни Гутиної, загалом у рамках проекту відбудеться два тендери. Перший — до кінця лютого 2010 року, під час якого планується визначити компанію — постачальника 3 гідротурбін для Дніпрогесу-2. Очікується, що в тендері візьмуть участь вітчизняні виробники, а також такі міжнародні компанії, як General Electric, Siemens, Alstom, Toshiba. Другий тендер, строки якого ще не названі, визначить постачальника турбін на Кременчуцьку ГЕС. Крім коштів СБ реалізація проекту реабілітації ГЕС також передбачає виділення 360 млн грн власних коштів ВАТ «Укргідроенерго». Проект дозволить підвищити встановлені потужності ГЕС дніпровського каскаду приблизно на 400 МВт і збільшить виробництво ними електроенергії приблизно на 500 ГВт, що є еквівалентом будівництва нової ГЕС. ЦИФРА

8,017

млрд.кВт-годин електроенергії виробили українські АЕС у січні 2010 року, що становило від планового завдання

106,6%

Якщо проблему подовження терміну експлуатації ядерних реакторів на українських АЕС не буде вирішено найближчим часом, до кінця десятиліття на Україну чекає енергетична криза. Про це заявив генеральний директор Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» Іван Нехлюдов. За його словами, у наступному році 12 ядерних реакторів завершують ресурс роботи. «Якщо ми не доведемо можливість подовження терміну їхньої експлуатації на 15—20 років, у нас буде справжнісінька енергетична криза на кінець десятиліття», — сказав І.Нехлюдов. «Нам треба працювати. Працювати й досліджувати. А щоб досліджувати, потрібні гроші», — підсумував він. Україна в січні імпортувала 2,554 млрд м3 газу. За словами міністра палива та енергетики Юрія Продана, вартість імпортованого газу становила близько $780 млн. Міністр упевнений, що НАК «Нафтогаз України» вчасно розрахується за отриманий газ. Загальне споживання газу в Україні в січні з урахуванням відбирання з підземних сховищ становило близько 9 млрд м3. На сьогоднішній день в українських ПСГ міститься 19,1 млрд м3 газу. У січні транзит газу територією України в країни Європи та Молдову становив 10,2 млрд м3 проти 5 млрд у січні

2009 року. Власний видобуток газу скоротився проти січня 2009 року з 1 млрд 806 млн м3 до 1 млрд 796 млн м3. У результаті проведення 2 лютого аукціону із продажу компанією«Укрнафта» нафти власного видобутку (продано 160,85 тис. т) недоотримано понад 270 млн грн доходу, твердять аналітики «Консалтингової групи «А-95». «Неефективні й запевне збиткові аукціонні продажі нафти є головною причиною падіння виробничо-фінансових показників «Укрнафти», найпотужнішої нафтовидобувної компанії країни з великою участю держави, — говорить директор «КГ «А-95» Сергій Куюн. — Створення по суті паралельного центру утворення прибутку від продажу нафти веде до зниження інвестицій у розвиток ресурсної бази,

як наслідок, — до зниження видобутку енергоресурсів в Україні та зростання залежності країни від їхнього імпорту». ГМК У січні 2010 року ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» збільшив обсяг виробництва концентрату на 112,6% у порівнянні із січнем 2009-го — до 1266 тис. тонн. У 2009 році тут було вироблено 11,881 млн тонн концентрату. Виробнича потужність підприємства — 14 млн тонн залізорудного концентрату на рік. ІнГЗК використовує передові технології флотаційного збагачення, які на сьогоднішній день в Україні є унікальними. У січні 2010 року Центральний ГЗК збільшив обсяг виробництва концентрату на 73,5% у порівнянні із січнем 2009-го — до 501,7 тис. тонн, обсяг виробництва котунів за цей же період збільшився на 8,1% — до 206 тис. тонн.

ПРОМИСЛОВІСТЬ «Азовсталь» за підсумками січня 2010 року виробила 458,8 тис. тонн металопрокату, що на 237,8 тис. тонн, або більш ніж удвічі, перевищило аналогічний показник січня 2009-го. У прес-релізі підприємства повідомляється, що виплавлення сталі на підприємстві за січень становило 486,8 тис. тонн — удвічі більше, ніж у січні минулого року. Виплавлення чавуну меткомбінатом також зросло майже вдвічі (на 207,7 тис. тонн більше, ніж у січні 2009 року) і становило 411,4 тис. тонн. У січні на «Азовсталі» вироблено 168,5 тис. тонн коксу, що на 16% більше, ніж у січні 2009 року. ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» виготовило й закінчує відвантаження продукції на замовлення ВАТ «Газпром». Відповідно до контракту, підписаного у вересні 2008 року, підприємство виготовило обладнання для оснащення компресорної станції «Грязовецька» на Північно-

європейському газопроводі вартістю близько $52 млн. Компресорна станція зможе перекачувати 50 млрд м3 природного газу на рік. На вимогу «Газпрому» 4 газоперекачувальні агрегати потужністю 25 МВт кожен виготовлені в ангарному виконанні. Агрегати розроблені з урахуванням необхідності підтримання тиску в газопроводі на рівні 100 атмосфер. ВАТ «Газпром» є одним із найбільших замовників продукції НВО ім. М.В. Фрунзе. У 2009 році сумське підприємство виконало для російської нафтогазової компанії кілька замовлень. Зокрема, було виготовлене обладнання, призначене для оснащення компресорних станцій «Заполярна», «Сіндор», «Мікунь», «Іванівська» і «Лукоянівська». ТРАНСПОРТ Кабінет Міністрів України дозволив Державному комітету з матеріального резерву відпустити дочірнім підприємствам ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з державного резерву 4 тис. тонн дизельного палива й 2 тис. тонн бензину в першому кварталі 2010 року. За розпорядженням КМУ від 27 січня цього року продаж нафтопродуктів здійснюватиметься на договірних умовах як тимчасова позика з поверненням до 30 вересня 2010 року зі сплатою щомісяця 0,9% вартості дизельного палива й бензину за користування ними й наданням фінансової гарантії щодо їхнього повернення. Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» прогнозує зростання обсягів перевезення пасажирів на 15,2% — до 1,8 млн чоловік у 2010 році. «На 2010 рік ми, на жаль, не прогнозуємо радикального поліпшення загальної ситуації, хоча сподіваємося, що це буде рік поступового, плавного виходу з кризи. Ми розглядаємо як обґрунтований прогноз 3-відсоткове зростання валового національного продукту. І є підтверджена роками статистика, що таке зростання збільшує пасажиропотік», — сказав президент МАУ Юрій Мирошников.

У 2009 році компанія скоротила обсяги перевезення пасажирів на 6% — до 1,563 млн чоловік на тлі загального падіння обсягів ринку авіаційних перевезень в Україні на 17%.

Як повідомляє управління зв’язків зі ЗМІ секретаріату Кабміну, мета цієї програми — підвищення рівня життя сільського населення, охорона навколишнього природного середовища, збереження природних, трудових і виробничих ресурсів, підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва. Видатки для виконання програми здійснюватимуться за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а також сільських і селищних громад, приватних інвестицій. Крім того, залучатиметься й міжнародна технічна й фінансова допомога. ФІНАНСИ Кабінет Міністрів України доручив міністерствам фінансів, економіки й Державному комітету з питань регуляторної політики та підприємництва під час розроблення проекту закону про держбюджет-2010 і на наступні роки передбачити виділення коштів на кредитно-гарантійну підтримку малого й середнього бізнесу в розмірі 0,15% дохідної частини бюджету.

Це передбачено постановою уряду від 27 січня 2010 р., оприлюдненою на офіційному сайті Кабміну. Відповідно до постанови сума коштів на підтримання діяльності фондів кредитно-гарантійної підтримки не має бути менше 200 млн грн. Не менш 100 млн грн має бути виділено для кредитування проектів суб’єктів малого й середнього підприємництва. Постановою передбачене створення на базі фонду підтримки підприємництва та регіональних фондів підтримки підприємництва фондів кредитно-гарантійної політики. Міжнародне рейтингове агентство Fitch прогнозує інфляцію на рівні 13% в Україні й середньорічний курс 7,90 гривні за долар у 2010 році. При цьому, за оцінкою агентства, інфляція в 2009 році становила 15,9%, середньорічний курс — 8,00 гривні за долар. Агентство також підтверджує свій прогноз зі зростання ВВП України на 3% в 2010 році.

Fitch уважає, що зміцнення банківської системи має стати цього року пріоритетом для української влади.

АПК Кабмін схвалив проект закону про ратифікацію конвенції про торгівлю зерном. «Я переконаний, — заявив міністр аграрної політики України Юрій Мельник, — що законопроект стане законом, Україна ратифікує своє членство в Міжнародній раді із зерна». Він також нагадав, що Україна є асоційованим членом Міжнародної ради із зерна з 1998 року, а в 2009-му відбулося фактично визнання України повноправним членом цієї ради. За словами міністра, ратифікація міжнародної конвенції про торгівлю зерном — та необхідна законодавча процедура, яка узаконить повноправне членство України в Міжнародній раді із зерна. Уряд ухвалив концепцію Державної цільової програми сталого розвитку сільських територій на період до 2020 року.

Голова Національного банку України (НБУ) Володимир Стельмах заявляє, що Міжнародний валютний фонд (МВФ) своїми неточними прогнозами щодо рівня інфляції в Україні створює негативний імідж Нацбанку. «Валютний фонд усіх лякає й для рейтингових агентств створює негативний імідж Національному банку з погляду інфляції. Вони жодного разу не вгадали інфляцію, вони її завищують мінімум у півтора раза», — сказав Володимир Стельмах. При цьому він зауважив, що у своїх прогнозах МВФ не враховує можливості чинного законодавства України, які дозволяють провадити монетарну політику, спрямовану на стримування інфляції. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами «УНІАН», Держкомстату України, РБК-Україна, АПК-Інформ, «ЛігаБізнесІнформ», РІА Новини

4

Українська технічна газета

№6 (110) В і в т о р о к , 9 л ю т о г о 2 010

ОСНОВНИЙ РЕСУРС

Парадокси на відвалах Віддавши Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд приватному капіталу, держава остаточно стане аутсайдером залізорудного ринку країни Сергій СТОРЧАК Україну з кризи знову витягує локомотив гірничо-металургійного комплексу. Стабільна робота одного з провідних секторів економіки, що забезпечує чверть товарного виробництва і половину валютних надходжень до бюджету (а бувало й 90%), залежить насамперед від стабільного забезпечення сировиною. Гріх скаржитися, із залізною рудою нам пощастило залізно. За її запасами Україна — одна з найбагатших країн світу. Проте перманентні сировинні конфлікти між вітчизняними металургійними компаніями свідчать про те, що «багато» — ще не обов’язково «добре».

Н

е секрет, що, як і ринок металопродукції, ринок залізної руди монополізований, і ця монополія в приватних руках. До того ж більшість гірничозбагачувальних комбінатів (ГЗК) входять у гірничорудні дивізіони фінансовопромислових груп, пов’язаних із металом. Той, хто не встиг у епоху первинної приватизації на розпродаж державного «Укррудпрому» і не вибудував вертикально інтегрованої структури (від екскаватора до прокатного стану), тепер змушений домовлятися з тими, хто зумів забезпечити собі ледь не одноосібний доступ до рудного тіла країни. Однак домовитися нашим «безрудним» металургам, як виявляється, значно легше з російськими і бразильськими гірниками. Це бізнес, не слід шукати правих і винних — кожен діє так, як йому вигідніше. Та все ж такі важливі для еконо-

на відміну від інших країн, регулювати залізорудний ринок, у тому числі експорт та імпорт, і тільки спостерігає за тим, що відбувається. Ситуацію, утім, ще можна виправити. Стратегічно важливий напрям розвитку вітчизняного гірничо-ме та лургійного комплексу держава поки що тримає у своїх руках. Ідеться про неозорі запаси криворізьких окислених руд і унікальне підприємство з їхньої

ВІЗИТІВКА Сергій СТОРЧАК Дата народження: 1952 рік. Освіта: Криворізький гірничорудний інститут, Ленінградський гірничий інститут (економічний факультет). Кар’єра 1974—1987 рр. — гірничий майстер, заступник і начальник дільниці, заступник головного інженера на шахті «Об’єднана», головний інженер і начальник шахти «Первомайська-1» (об’єднання «Кривбасруда»). З 1987 року працює в Держгірпромнагляді України. Пройшов посади: начальник відділу центрального апарату, начальник Центрального територіального управління переробки — Криворізький гірничозбагачувальний комбінат окислених руд (КГЗКОР), здатний щороку виробляти 13 млн тонн залізорудних котунів для металургійних заводів. Часто можна почути, на перший погляд, цілком слушне запитання: навіщо країні ще один гірничо-збагачувальний комбінат при надвиробництві залізо-

Для України, економіка якої морським вузлом «зав’язана» на металі, запитання «у чиїх руках опиниться КГЗКОР?» — зараз, без перебільшення, одне з головних. Або держава, залишаючи за собою управління комбінатом, зможе взяти контроль над залізорудним ринком, а з ним — над гірничо-металургійним комплексом і вибудувати збалансовану економіку. Або решту життя виступатиме в ролі «весільного генерала» у неминучих корпоративних конфліктах сталеливарних магнатів за сировину. міки проблеми мають розв’язуватися з позиції інтересів країни. Проте в Україні в результаті всіх перипетій виник рудний парадокс. В одних металургійних компаній руда в надлишку. Вони навіть масово і фінансово успішно її експортують (30% загального видобутку). Водночас інші меткомпанії для завантаження виробничих потужностей ввозять сировину, витрачаючи колосальні кошти на її транспортування. За статистичними даними, імпорт залізорудної сировини (ЗРС) торік зріс на 33%. Це привело до «портового» парадоксу: одні будують глибоководні порти, щоб вивозити руду, інші — щоб її ввозити. Здавалося б, суто корпоративне питання — усе якось залагодиться, ніхто без руди не залишиться. Тим більше що існує антимонопольне законодавство. Проте держава, можна сказати, свідомо усунувшись від процесу приватизації гірничодобувних підприємств та їхнього приєднання до окремих (знову ж таки, до приватних) металургійних компаній, зараз абсолютно не в змозі,

кої затятої боротьби. Затіваючи будівництво століття (КГЗКОР залишається найбільшим виробничим проектом Європи за обсягами будівництва і вкладеними матеріально-фінансовими ресурсами), країни РЕВ дивилися не в таке вже й далеке майбутнє. Окислені залізисті кварцити — уже навіть не завтрашній, а сьогоднішній день не лише вітчизняної, а й європейської металургії.

цільно (окремо і групами) дивляться найпотужніші гірничо-металургійні компанії. За стрімкого подорожчання залізорудної сировини та зростання попиту на неї (експерти прогнозують уже цього року підвищення світових цін мало не на 40%) підприємство стає ласим шматочком для великих металургійних груп, зацікавлених у придбанні за будь-яку ціну гірничорудних активів. Держава ще має час добре подумати й мудро, з вигодою для країни, вирішити питання з інвестиціями. Хоча й дано дозвіл на приватизацію комбінату, але поки не вироблено юридичного супроводу з детальним визначенням способу та об’єкта приватизації, кваліфікаційних вимог до інвестора (зокре-

рудної сировини? (За середньорічного видобутку в 70 млн тонн руди внутрішній ринок споживає її трохи більше 50 млн тонн.) Тим більше такий дорогий: на добудування КГЗКОР, за попередніми підрахунками, необхідно 1,12 млрд доларів. Тим більше такий проблемний: досі не визначений механізм реструктуризації боргів України перед країнами — учасницями будівництва і не врегульоване питання правового режиму майна підприємства, частина якого перебуває в їхній фактичній власності. Один із вагомих і відомих аргументів: КГЗКОР, переробляючи на рік 26 млн тонн окислених кварцитів, попутно видобутих при розробленні багатих на залізо магнетитових руд, дасть можливість звільнити 484 га земель, зайнятих під їхнє складування. З кожним роком доводиться відчужувати під техногенні відвали дедалі більше чорноземів. Ясна річ, цінність КГЗКОР для потенційних інвесторів, звісно ж, не в розвантаженні навколишніх територій. Інакше вони не розгорнули б за нього та-

У США, приміром, їх переробляють ще з 60-х років минулого століття, вважаючи, що все видобуте має йти в діло. У нас же окислені кварцити, які потребують виробничих зусиль для вилучення з них заліза, узагалі рудою не вважали, відправляючи у відвали. Та запаси магнетитів не безмежні. До того ж добувати їх дедалі важче й дорожче. Кривбас пішов на такі глибини, що проблема ефективного й безпечного видобутку стала надзвичайно нагальною. Водночас розвідані запаси окислених залізистих кварцитів у Криворізькому залізорудному басейні в обсязі 5 млрд тонн можуть виявитися значно більшими. Точних підрахунків ще ніхто не робив. Але навіть того, що вже видобуто, а це 240 млн тонн руди, вистачить комбінату на довгі роки роботи. Таких складованих обсягів готової до переробки сировини нема у жодної країни світу. Тому для України, економіка якої морським вузлом «зав’язана» на металі, запитання «у чиїх руках опиниться КГЗКОР?» — зараз, без перебільшення, одне з головних. Або держава, залишаючи за собою управління комбінатом, зможе взяти контроль над залізорудним ринком, а з ним — над гірничометалургійним комплексом і вибудувати збалансовану економіку. Або решту життя виступатиме в ролі «весільного генерала» у неминучих корпоративних конфліктах сталеливарних магнатів за сировину. Звісно, питання інвестицій у добудування КГЗКОР треба якось вирішувати. Недооцінювати значущість цього об’єкта не можна. Та при цьому треба розуміти: той, хто оперативно контролюватиме КГЗКОР, робитиме «погоду» в українській металургії. І не тільки в ній… Інвестиційних пропозицій не бракує. На комбінат давно й дуже при-

(у підпорядкуванні 4 області), перший заступник голови Державного комітету. З 2000 року (з річною перервою) — голова Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду. У 1997 році захистив докторську дисертацію з теми «Спільне відкрито-підземне розроблення родовищ в умовах Первомайського родовища залізних руд». Автор понад 16 винаходів. Лауреат Державної премії в галузі науки й техніки (2004 рік), заслужений працівник промисловості України (2002 рік). Член президії, академік Академії гірничих наук України, професор Національної гірничої академії. ма, щодо досвіду переробки окислених руд), умов купівлі, методики розрахунку стартової ціни. У бажаючих придбати унікальне підприємство почали здавати нерви. До кінця минулого року пристрасті навколо КГЗКОР розпалилися до краю. Доведений до стану банкрутства комбінат мало не розібрали вроздріб за борги. Вибухнув гучний скандал із продажем його майна. У результаті було прийнято кілька рішень, які під корінь зрубали схему відчуження активів комбінату: Мінпромполітики терміново поміняло його керівництво, Дніпропетровський господарський суд скасував санацію КГЗКОР, а в останній день 2009 року уряд перекреслив розпорядження Кабміну від 2 серпня 2006 року про створення спільного підприємства для добудовування комбінату, погасивши бюджетними грошима заборгованість ДП «Дирекція КГЗКОРу» перед конкурсними кредиторами. Довгобуд повністю повернуто державі й чекає від неї нарешті розумного вирішення своєї долі. Поряд із питанням збереження цілісного майнового комплексу та основного профілю комбінату, цілком обґрунтоване занепокоєння викликає і можливість його придбання іноземними компаніями. Нещодавно на високому державному рівні прозвучала інформація про можливий прихід на КГЗКОР китайських інвесторів. Можна не сумніватися, що Китай, запустивши в лічені хвилини на 90% готовий комбінат, «з’їсть» не тільки всі відвали окислених руд, а й вітчизняний ринок залізорудної сировини, який позбудеться значних обсягів попиту. Влада Китаю, до речі, зараз активно інвестує державні валютні резерви саме в різноманітні природні ресурси, вважаючи це найвигіднішим вкладенням для економіки країни. Над цим слід замислитися.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 9 л ю т о г о 2 010 №6 (110)

5

ОСНОВНИЙ РЕСУРС Не менше проблем виникне і з інтеграцією КГЗКОР в транснаціональну металургійну мегакорпорацію Лакшмі Міттала, який не хоче вдовольнитися однією лише «Криворіжсталлю». Левова частка продукції, звісно ж, піде на експорт. Зокрема, на підконтрольні корпорації металургійні комбінати Східної Європи. За прогнозованого світового дефіциту залізорудної сировини для корпорації Міттала це вельми вигідно й виправдано з позицій бізнесу. Але що від цього отримає Україна? Ще більшу розбалансованість залізорудного ринку й виведення прибутку (котуни підуть за трансфертними цінами), а з ним і податків, за межі країни. Не випадково ж в одному зі своїх інвестпроектів «АрселорМіттал Кривий Ріг» запропонував 58,2 млн тонн котунів у вигляді компенсації Румунії та Словаччині, які брали участь у будівництві комбінату і тепер (єдині, до речі) висувають до України майнові претензії. Те, що КГЗКОР, розташований у самісінькому центрі Європи, яка потерпає від браку руди, — ідеальна можливість для експорту високоліквідної на світовому ринку продукції, розуміють не тільки іноземні претенденти. Група СКМ, схоже, теж не проти за рахунок КГЗКОР іще дужче посилити своє становище не тільки на ринку внутрішніх залізорудних поставок. Сил і коштів запустити комбінат у неї не менше, ніж у представників азіатського бізнесу. Адже підняла ж свого часу СКМ, завдяки криворізьким менеджерам, «убиті» ГЗК до рівня найкращих у світі гірничих підприємств. Віддати комбінат СКМ, можливо, варто хоча б із почуття патріотизму. Однак передача КГЗКОР нехай навіть і сильному вітчизняному інвестору остаточно перетворить державу на аутсайдера залізорудного ринку. Ще раз хочу наголосити: основна цінність КГЗКОР — його сировинна база, яка належить, як і сам комбінат, поки ще державі. Розпоряджатися нею навіть вигідніше, ніж самим підприємством. І поки інші претенденти на КГЗКОР (серед них — ІСД, ВАТ «ММК ім. Ілліча», «Суха Балка» і «Південний ГЗК», російські холдинги «Металоінвест» і «Смарт-груп») наполегливо стукають у його головні ворота, потенційний інвестор номер один — ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» — непомітно, але впевнено заходить на об’єкт із тилу. Не секрет, що через ініційовані ним судові розгляди головний металургійний комбінат країни має намір отримати вигідну йому ліцензію не лише на свої кар’єри, а й на розташовані на його території і складовані під КГЗКОР відвали з окисленими кварцитами (ні багато ні мало — понад 100 млн тонн руди). А також висуває вимогу залишити в його розпорядженні окислені руди, які він, відповідно до затвердженої схеми сировинного забезпечення КГЗКОР, має автоматично передавати комбінату при відпрацьовуванні рудних покладів. Навіть якщо Мітталу не вдасться зайти на КГЗКОР (а з рудою це зробити значно легше), то, маючи у своєму розпорядженні сировину, він зможе не тільки вигідно її збувати, а й суттєво впливати на діяльність комбінату, хоч би в чиїх руках той опинився. Собівартість КГЗКОРівських котунів, що базується ледь не на нульовій ціні сировини, різко злетить угору з усіма можливими наслідками для вітчизняних виробників...

Не менш важливо разом із отриманням відповіді на запитання «хто будуватиме КГЗКОР?» нарешті визначитися, як і що будувати. Фінансування братського будівництва соціалізму, замороженого 1993 року, припинилося не так через розбіжності щодо поділу продукції та вкладених коштів між країнамиінвесторами, як через невтішні прогнози експертів, які наприкінці 80-х визнали проект нерентабельним. Запропонована схема збагачення окислених руд із допомогою високоградієнтних магнітних сепараторів із наступною стадією флотації (слід зауважити, із використанням канцерогенних речовин) явно призводила до великих збитків. Більш ніж скромний показник вмісту заліза в концентраті досягався колосальною витратою паливно-енергетичних ресурсів. Це було невигідно навіть за планової радянської економіки з її майже даровими енергоносіями. Ринкову ж конкуренцію, коли металурги посилюють вимоги до залізорудної сировини, КГЗКОР узагалі не витримає за початкових запроектованих техніко-економічних показників. До того ж проектна технологія передбачає більш як 20% втрат заліза у виробничих відходах, що тільки загострює проблему раціонального використання надр. Схеми запуску комбінату в експлуатацію давно потребують кардинального перегляду. Але донедавна це було марним заняттям, оскільки початковий проект просто нічим було замінити: не існувало технології промислової переробки та збагачення окислених руд, яка забезпечує одержання конкурентоспроможного продукту. Сьогодні цю головну проблему, яка гальмувала весь цей час запуск КГЗКОР, знято. Технологія збагачення слабомагнітних окислених залізистих кварцитів із доведеною рентабельністю розроблена й запатентована групою українських учених і виробничників, які запропонували схему селективної флокуляції із глибоким знешламлюванням. Кінцевий концентрат для випуску котунів, вироблений за мінімальних енерговитрат, міститиме 66,3% заліза, що відповідає найкращим світовим показникам виробництва залізорудної продукції. Недарма українськими розробками зацікавилася англо-російська інвесткомпанія «Аріком», яка має намір освоювати нові залізорудні родовища Далекого Сходу. Що важливо, враховано особливості речовинного складу окислених кварцитів Кривбасу. Практично всі складовані руди можна успішно переробляти. Це зробить технологічну революцію в роботі з відвалами. Словом, держава ще має всі шанси вивести нарешті КГЗКОР зі стану багаторічного ступору (необхідність введення його в експлуатацію не викликає сумнівів) і перетворити його з проіржавілого довгобуду на зразковий комбінат із комплексної та раціональної переробки залізорудної сировини. А головне — отримати потужний інструмент регулювання важливих економічних питань. Аби було бажання. Тоді знайдуться кошти і способи втілити задумане в життя й довести всьому світу, що Україна, яка за весь час незалежності так і не побудувала жодного потужного підприємства, усе ж спроможна будувати унікальні промислові об’єкти з товарною продукцією на рівні найкращих зарубіжних зразків. «Дзеркало тижня», № 3 (782) від 30 січня — 5 лютого 2010 р.

Перспективна труба В Артемівську випускають десятки найменувань продукції, яка відповідає найжорсткішим світовим вимогам

осі Артемівський завод із обробки кольорових металів випускав мідні труби з товщиною стінки в 1 міліметр, — говорить голова правління підприємства Ігор Шутов. — Ринок вимагав від виробів нових характеристик. Так виникла ідея створення нового ресурсозбережного виробництва. Сьогодні воно містить у собі відразу чотири сучасних агрегати: стан «Тандем», лінію спірального намотування, лінію з укладання готової продукції й навіть її пакетування у вакуум-плівку. А ще три печі світлого випалу, що забезпечують безперечну якість

Потім були важкі роки перебудови, поділу, болісного входження в ринок, коли завод могла спіткати доля інших підприємств, які так і не вписались у нього, згасли, розгубили своїх інженерів по ринках. Причини для цього були більш ніж вагомі. Головна з них — відсутність власної сировинної бази. Навіть якби колишні господарські зв’язки збереглися, спрацювала б та сама стара мудрість, відповідно до якої за морем бичок три шага, та перевіз дорогий. Сьогодні на заводі працюють 1900 чоловік, він має 10 гектарів площ і замовників майже на всіх континентах землі. Революцією став для нього перехід на власну сировину. Перерізати ту пуповину з колишніми постачальниками сировини допомогло впровадження печі вогневого рафінування. Її артемівці знайшли аж у Іспанії. Саме вона дозволяла ефективно використовувати брухт кольорового ме-

труб, які можуть широко застосовуватися для виробництва кондиціонерів і прокладання водопроводів. Відкрите акціонерне товариство «АЗОЦМ» — провідне підприємство кольорової металургії України. Одним із лідерів було воно й у Радянському Союзі. Сьогодні АЗОЦМ — і провідне, і єдине таке виробництво в країні. У його характеристиці цілком доречне й визначення «унікальне, здатне працювати майже на всі галузі промисловості, де тільки необхідний кольоровий метал». «Коник» Донбасу — чорна металургія. Тут діють сім металургійних заводів з добре налагодженим технологічним ланцюжком — від руди до останньої переробки. Металургія кольорова завжди стояла в цьому ряді ніби окремо, а АЗОЦМ імені Е. Квірінга вважалося екзотичним заводом. Створено це підприємство ще в роки перших післявоєнних п’ятирічок, якщо точніше — у 1954 році в невеликому тихому містечку Артемівську. Сировиною довгий час його забезпечували партнери з далеких Джезказгана, Алмалика та інших заводів СРСР, де вироблялася чиста катодна мідь, прокат з якої надходив для потреб величезної країни.

талу, доводячи його до необхідних кондицій. Брухт треба не тільки зібрати, а й навчитися його очищати, створювати необхідні сплави для виробництва продукції, із чим в Артемівську успішно впоралися. За цю роботу підприємство відзначене Державною премією України. І все-таки власна сировина — лише половина справи. Друга — якість. Сьогодні в Артемівську випускають десятки найменувань продукції, яка відповідає найжорсткішим світовим вимогам — від покрівельного металу до замовлень атомників, від труб для бойлерів до кондиціонерів. Нове виробництво ще в стадії становлення, але вся продукція його вже замовлена споживачами. Свої вироби українське підприємство відправляє до країн Північної Африки та Європи, до Америки й країн СНД. Загалом експорт підприємства нині становить 75% від загального обсягу його випуску. А за рік тут виробляється продукції більш ніж на півтора мільярда гривень. Що ж до артемівських труб, то товщина їхніх стінок нині вже не 1 міліметр, як це було раніше, а лише 0,3 міліметра, що забезпечує підприємству 2—3-разову економію кольорових металів.

Микола СТОЛЯРОВ В Артемівського заводу з обробки кольорових металів (Донецька область) уведено в екс експлуатацію плуатацію нову виробничу дільницю, рівну за своєю потужністю цілому підприємству. За місяць тут можна виготовити 450 тонн труб зі стінками зменшеної товщини.

Д

6

Українська технічна газета

№6 (110) В і в т о р о к , 9 л ю т о г о 2 010

ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ

Криза дошкулила. Але... Підприємства гірничо-металургійного комплексу України прискорюють процеси техпереозброєння та модернізації. Тепер головне завдання — забезпечити розвиток внутрішнього ринку металоспоживання Ірина КОНДРАТЬЄВА Руйнування банківсько-кредитної системи в період економічної кризи призвело до дестабілізації виробничої та інвестиційної діяльності підприємств ГМК України, різкого зниження попиту на металопродукцію на світовому й внутрішньому ринках. Але все-таки одна з найважливіших і найпотужніших галузей вітчизняної промисловості вистояла. На декількох підприємствах навіть заявили про наміри виконати намічені ще до кризи плани. Про стан і найближчі перспективи ГМК розповідає Василь Сергійович Харахулах — генеральний директор об’єднання підприємств «Металургпром».

— Якщо коротко, то впевнено можна сказати: у 2009 році металурги подолали пік падіння, який припадав на IV квартал 2008 року, коли обсяги виробництва впали більш ніж удвічі порівняно з докризовими І і ІІ кварталами. Більш того, протягом усього минулого року показники незначно, але все-таки зростали щомісяця.

— Проте вийти на докризовий рівень не вдалося... З яких причин?

— На жаль, це так. У цілому за минулий рік вироблено чавуну 25,7 млн т (83% від обсягів 2008 р.), сталі — 29,75 млн т (80%), прокату — 27,8 млн т (84%). Забезпечення металургів сировинними, матеріальними й енергетичними ресурсами здійснювалося з урахуванням спаду виробництва металопродукції і в обсягах, що заявляються підприємствами. Основний негативний момент, викликаний кризою, — руйнування банківсько-кредитної системи як на глобальному, так і регіональних рівнях. Це призвело до зниження обсягів виробництва металопродукції, скорочення ринків металоспоживання, обсягів інвестицій у техпереозброєння, скорочення чисельності трудящих тощо. Решта — нестабільна цінова й тарифна політика, нерозвинений внутрішній ринок метало-

споживання, низькі темпи техпереозброєння галузі, податковий «прес» і багато іншого. Це внутрішні, відомі всім проблеми. Криза глибше їх виявила, але вирішувати їх треба постійно.

— Але в цьому, напевно, є і свій позитивний бік?

— Так, і він дійсно пов’язаний із кризою. Вона показала, що нам треба якнайшвидше інтегруватися в сучасну капіталістичну систему. А що відбува-

тики, Міністерство економіки, галузеві об’єднання, фінансовопромислові групи та підприємства ГМК, ЦК профспілок працівників металургійної та гірничодобувної промисловості розробили ряд антикризових заходів, які ґрунтуються на «Меморандумі взаєморозуміння» між Кабміном і підприємствами ГМК і постанові КМУ України № 925. Суть цих документів і отриманий практичний результат показують, що роль держави

ВІЗИТІВКА Bасиль Харахулах прийшов у металургію в 1957 р. Працював на МК ім. Ілліча, маріупольському металургійному комбінаті «Азовсталь», Західно-Сибірському меткомбінаті. З 1987 р. — головний фахівець із конвертерного виробництва, потім заступник начальника відділу науково-технічного прогресу в державному виробничому об’єднанні металургійних підприємств «Південметалургпром», яке постановою Кабміну УРСР перетворено на Державний комітет УРСР з металургійної промисловості. Після створення Міністерства промисловості України з 1992 до 1995 р. працював у його складі начальником відділу чорної металургії та коксохімії, а потім начальником управління металургійного, трубного, метизного й вогнетривкого виробництва. З 1995 р. Василь Сергійович — генеральний директор об’єднання «Металургпром». 2008 року обраний президентом Асоціації сталеплавильників України. ється насправді? Держава швидко відхрестилася від вирішення глобальних завдань, пославшись на «нові ринкові відносини», які «все вирішать». Відносини зав’язуються все глибше, а результати поки незначні. Може, тому, що держава занадто мало сил і часу присвячує створенню цивілізованого внутрішнього ринку металоспоживання? Хоча саме в цьому, на мій погляд, полягає одне з основних його завдань. Жорсткий контроль над державними й природними монополіями, формування обсягів внутрішнього ринку металоспоживання, контроль за ціновою політикою, розроблення реальних програм стратегії розвитку галузей економіки й багато чого іншого має бути «списком №1» для будь-якого уряду. В іншому разі матимемо те, що маємо, — звичайний базар і ніякої ринкової економіки. Утім, задля справедливості відзначу, що в період кризи Кабінет Міністрів України, Міністерство промислової полі-

ДОВІДКА Виробничо-господарське об’єднання «Металургпром» створене відповідно до указу Президента України в 1995 р. для координації діяльності підприємств гірничометалургійного комплексу та їхніх об’єднань. У 2006 р. ВГО «Металургпром» перейменоване на об’єднання підприємств «Металургпром». У його складі 35 підприємств і організацій, на яких працюють більше 220 тисяч чоловік.

в забезпеченні ефективної діяльності галузей промисловості велика. Правда, ця робота має провадитися не тільки в кризові періоди, а постійно. Другий позитив — керівники фінансово-промислових груп і металургійних підприємств зрозуміли, що основним завданням на сьогоднішній день є якнайшвидше технічне переоснащення підприємств. Бо тільки впровадження новітніх виробничих, енергозбережних і екологічно чистих технологій дозволить виробляти конкурентоспроможну продукцію.

— Чи вдалося виконати торік хоча б частину програм із модернізації та реконструкції основних потужностей на підприємствах?

— Усі останні роки металурги динамічно нарощували обсяги капітальних інвестицій у техпереозброєння основних виробничих потужностей. Максимум відзначався в 2007 році, коли обсяг капітальних інвестицій становив 10,5 млрд грн. У перерахуванні на питоме вкладення інвестицій на 1 т виплавленої сталі це перевищувало аналогічний показник країн ЄС. А в 2009 році загальний обсяг інвестицій, за попередніми даними, становив не більше 5 млрд грн, тобто у два з лишком рази менше. Переважно інвестувалися великі проекти за участю іноземних партне-

рів. У першу чергу слід відзначити Алчевський меткомбінат. Тут закінчується будівництво електростанції потужністю 330 МВт у складі двох парогазових установок комбінованого циклу. Як паливо використовуватимуться вторинні енергоресурси, утворені в доменному й сталеплавильному виробництвах. Пуско-налагоджувальні роботи на електростанції намічено виконати цього року. У 2009 році на меткомбінаті уведена в експлуатацію установка для вдування пиловугільного палива (ПВП) у горна доменних печей ДП-1 і ДП-5 (наразі тривають промислово-виробничі випробування). Провадиться ще декілька великих заходів, що робить АМК абсолютним лідером з темпів техпереозброєння. Технологія вдування ПВП також упроваджуватиметься в 2010 році й у найближчі роки у ВАТ «Запоріжсталь», на комбінаті ім. Ілліча, Єнакіївському металургійному заводі й декількох інших підприємствах.

— Що переважає в експорті продукції — готовий прокат чи напівфабрикати? Чи спроможна координувати такі процеси держава, «Металургпром»?

— У структурі експорту металопрокату, на жаль, збільшилася частка напівфабрикатів. Вона вже перевищила 50%. Об’єктивно — це очікуване

збільшення, викликане кризою. «Металургпром» відповідно до статуту своєї діяльності такі питання, як співвідношення з видів продукції експорту, координувати не може. Основним координатором тут є менеджмент підприємств, який управляє питаннями виробничо-економічної доцільності й самостійно вирішує, що саме робити і який вид металопродукції експортувати.

— Наскільки насичений і захищений внутрішній ринок в умовах, коли до 80% продукції йде на експорт? Чи можна змінити ситуацію й зробити вигідною роботу ГМК на внутрішньому ринку?

— Це насправді проблема — внутрішній ринок сьогодні споживає тільки 20% металургійної продукції. Звертаю увагу, що це споживання не залежить від обсягу металопродукції, яка відправляється на експорт. Внутрішній ринок майже не розвивається, що змушує металургів шукати можливість реалізовувати все більший обсяг продукції за кордоном. Порівняйте: обсяг власного металоспоживання в нас становив у 2007 році 9,6 млн т, у 2008-му — 9,2 млн т, а в 2009-му — тільки 5,8 млн тонн. При цьому слід урахувати, що в обсязі внутрішнього металоспоживання до 40% металопрокату припадає на внутрішньогалузеве (тобто на підприємства ГМК). Запитання: що ж залишається для розвитку інших галузей промисловості? А от якими були показники за «союзних» часів. У 1990 році в Україні з вироблених 38,5 млн тонн готового прокату на внутрішньому ринку споживання з урахуванням внутрішньогалузевої кооперації «осідало» близько 24 млн тонн. Ось де сьогодні сховані потенціал і стабільність подальшого розвитку вітчизняної металургії! І сьогодні металурги можуть закрити потребу в металопрокаті майже всіх металоспоживальних галузей економіки України. Як за обсягом виробництва, так і за сортаментом.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 9 л ю т о г о 2 010 №6 (110)

7

ТЕХНОЛОГІЇ Ситуацію на внутрішньому ринку повинна змінювати держава. Треба розвивати й оновлювати провідні металоспоживальні галузі економіки країни. Щодо створення вигідних умов можу констатувати: сьогодні на внутрішньому ринку металургам працювати так само вигідно, як і на зовнішньому.

— В останні роки дуже часто відбуваються злиття, продаж й перепідпорядкування як окремих підприємств, так і цілих корпорацій. Хто все-таки володіє підприємствами ГМК?

— Сьогодні всі підприємства ГМК України — видобувні й ті, що збагачують залізорудну сировину, виробляють кокс, вогнетриви, виплавляють метал і роблять металопрокат, — приватизовані. Власниками цих підприємств є українські й закордонні фінансово-промислові групи. У той же час всі підприємства ГМК розташовані на території України. І участь держави в їхній виробничо-господарській діяльності полягає в тому, щоб забезпечити всім фінансовопромисловим групам і підприємствам рівні умови ефективного ведення бізнесу в межах правового поля України.

— Як ви можете охарактеризувати підсумки січня-2010? Це все ще наслідки кризового періоду чи гарний старт у новому році?

— У січні 2010 року металурги виробили чавуну 2338 тис. т, сталі — 2726 тис. т і прокату — 2526 тис. т (щодо січня 2009-го відповідно 125%, 126% і 119%). Якщо порівняти рівень середньодобового виробництва, то він відповідав рівню кращих місячних показників минулого року. Якщо ці темпи вдасться зберегти, нинішнього року загальні показники 2009-го будуть перевищені на 8—10%. Досвід останніх років доводить: при доброму старті в січні темпи приросту в наступні місяці підвищуються. До того ж можна сподіватися на поліпшення ситуації на ринках металів, що стане стимулом для подальшого збільшення обсягів виробництва. Зростатимуть виробництво й обсяги продажів металопрокату — у підприємств з’являться фінансові ресурси й відновиться процес реалізації програм техпереозброєння та модернізації. Наявність і стан основного технологічного обладнання на металургійних підприємствах дозволяють у 2010 році працювати їм у режимі докризового 2007-го.

«Мозок» для виробництва ERP-система підвищить ефективність будь-якого підприємства. Якщо буде врахований ряд моментів Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Системи планування ресурсів (комплексні програмні продукти, призначені для автоматизації обліку й керування процесами) стали обов’язковим елементом інфраструктури будь-якого порівняно великого підприємства. Однак рішення з вибору, налаштування та їхньої експлуатації часто ухвалюються необґрунтовано.

ERP

-системи походять від програмного забезпечення, призначеного для планування матеріально-технічного постачання й забезпечення комп’ютеризації виробництва. На початку дев’яностих розробникам автоматизації процесів, з одного боку, і бізнесу — з іншого, стало зрозуміло, що для досягнення максимальної ефективності роботи доцільно інтегрувати все використовуване для планування програмне забезпечення в єдине ціле. Приблизно в цей же час прогрес комп’ютерної техніки дозволив реалізовувати такі проекти. Формально ERPсистемою може називатися програмний пакет, який виконує, як мінімум, дві різні функції, наприклад, здатний виставляти рахунки-фактури й автоматизувати бухгалтерський облік. На практиці, однак, системи планування ресурсів дозволяють керувати відразу декількома процесами: закупівлями, виробництвом, дистрибуцією, складами, взаєминами із клієнтами, кадрами та багато чим іншим.

ПРОБЛЕМА ВИБОРУ екстовий редактор (такий як Microsoft Word або OpenOffice Writer) досить просто встановити на комп’ютер, і він відразу ж, «із коробки», готовий до використання. Найважливіша відмінність ERP-систем від так званого «коробкового» програмного забезпечення — необхідність тривалого й досить складного налаштування програмних продуктів для роботи в умовах конкретного виробництва. Як правило, системи планування ресурсів мають модульну структуру. Спочатку на підприємстві впроваджують один або кілька модулів, а потім, за необхідності, менеджмент може ухвалювати рішення про установлення додаткових. Процес упровадження ERP тривалий і вимагає консультацій із фахівцями й ретельного планування, причому вже на етапі вибору.

Т

За традицією більша частина підприємств в Україні, як, утім, і в більшості пострадянських країн, зупиняються на вітчизняних розробках. Незаперечний лідер тут — платформа 1C:Підприємство. Її перевага — більш глибоке знайомство розробників із нашим ринком і оперативна реакція на зміни в законодавстві, яка відбивається у відповідних відновленнях. У той же час багато фахівців з ERP-систем указують на те, що західні розробки таких компаній, як SAP, Oracle та декількох інших, набагато стабільніші, а математичні моделі, на яких вони ґрунтуються, опрацьовані глибше. Крім того, закордонні зразки мають значно більший досвід їхнього застосування в компаніях різного профілю діяльності. Для їхнього впровадження частіше може

Inc., середня вартість упровадження ERP-системи — близько $15 млн, а середня вартість одного робочого місця — більше $50 тис. Може скластися враження, що використання ERPсистем — справа великих підприємств. Це і так, і не так. Комерційні системи керування ресурсами від провідних розробників дійсно недешеве задоволення, їх можуть дозволити собі тільки компанії, готові вкласти серйозні гроші (аж до 3—5% від обороту). Однак існують і некомерційні, безкоштовні продукти, здатні розв’язати ті ж завдання. Некомерційні системи, як правило, з цілого ряду причин не можуть бути використані у великих компаніях. Це пов’язано з тим, що великому підприємству необхідна масштабна й постійна підтримка конкретного впро-

бути потрібна певна реорганізація бізнес-процесів, оскільки функціональність таких вирішень, як правило, ґрунтується на загальноприйнятих на Заході (але не в нас) практиках ведення бізнесу. Утім, упровадження будьякої системи планування ресурсів передбачає ґрунтовний аналіз діяльності компанії і, можливо, перегляд або оптимізацію певних процесів. Таке «приладжування», на перший погляд, виглядає дивно (що важливіше — власне робота чи її облік?) Однак необхідність у таких змінах звичайно виникає, коли якийсь аспект діяльності підприємства настільки неупорядкований, що не піддається автоматизації, і його оптимізація в будь-якому разі на користь ефективності роботи.

вадженого програмного вирішення, навчання персоналу, переробка й доповнення корпоративної системи планування ресурсів у міру появи нових вимог і, нарешті, просто відповідальність розробників за створений ними продукт. У той же час для малого й середнього бізнесу відкриті й безкоштовні ERP-системи можуть виявитися гідною альтернативою платним продуктам. При цьому не слід забувати, що основні витрати з їхнього впровадження пов’язані не із придбанням ліцензії, а зі створенням відповідної інформаційної інфраструктури й настроюванням системи під потреби конкретної компанії. Деякі розробники безкоштовних продуктів, до речі, будують свою бізнес-модель саме на здійсненні платної технічної підтримки своєї розробки. Цікавий досвід японської корпорації Toyota, де створена

СКІЛЬКИ КОШТУЄ? а оцінками провідної світової дослідної та консалтингової компанії у сфері інформаційних технологій Gartner,

З

власна система управління процесами, яка є логічним розвитком некомп’ютерних методів автоматизації, застосовуваних компанією протягом останніх сорока років. Так, наприклад, рухом матеріалів Toyota традиційно керувала за допомогою спеціальних паперових ярликів («канбанів») і досить складних інструкцій для працівників з їхнього використання. Програмний продукт, застосовуваний «Тойотою» сьогодні з тією ж метою, просто зробив ярлики електронними, а не паперовими.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ ТИПОВІ ПОМИЛКИ

Я

к згадувалося вище, найважливіший етап упровадження ERP-системи на підприємстві — її налаштування й конфігурування під конкретні потреби. Саме на цьому етапі менеджмент часто схильний виставляти до системи завищені вимоги, намагаючись «осягти неосяжне» і домогтися наявності в ній всієї інформації про діяльність компанії, аж до кількості деталей на робочому столі конкретного працівника в конкретну мить. Як правило, такі дані не потрібні для ухвалення рішень із управління процесами на виробництві, однак приводять до значного подорожчання самої системи й до збільшення витрат з її експлуатації. При проектуванні ERP-систем важливо встановити чіткі обмеження на те, яка інформація має в неї потрапляти, а яка — ні. Не менш важливий і пошук розумного компромісу між переробкою бізнес-процесів для кращого їхнього відбиття в системі планування ресурсів і навпаки. У першому випадку може постраждати сама система керування компанією, а в другому — продукт може виявитися просто непотрібним або втратити стабільність через велику кількість доповнень, призначених для обліку місцевої специфіки. Однак головним міркуванням при впровадженні системи управління процесами має бути оцінювання економічної ефективності кожної її частини. Завжди треба перейматися запитанням: що дасть автоматизація конкретного процесу або надання певної інформації керівництву компанії? Іншими словами, упровадження ERP-системи не повинне бути механістичним. Адже якщо кожний її елемент не розв’язуватиме ту або іншу проблему, важко розраховувати на те, що витрати на впровадження окупляться.

8 №6 (110) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

9 л ю т о г о 2 010

ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ

За два кроки від буму Україна зможе стати конкурентом Німеччини у виробництві біогазу вже через пару років? Тетяна КОВРИГА На початку минулого року прем’єр-міністр доручила профільним міністерствам провести широку інформаційну кампанію з популяризації виробництва біогазу. Мінагрополітики навіть відкрило «гарячу» телефонну лінію для зацікавлених у виробництві цього палива. Що маємо сьогодні, чи став популярним біогаз у країні, яка вдається до подорожчання природного газу? Про це розмовляємо з Ярославом Бабкіним (на знімку), генеральним директором компанії «Зорг Україна», яка спеціалізується на впровадженні біогазових установок.

– М

ожу з упевненістю сказати, що Україна вже перейшла від стадії «ентузіастів» до стадії «послідовників» із упровадження біогазових технологій. До «масовості» ще далеко, але потенціал є.

їх же потреб, і енергонезалежність. Крім цього, біогаз можна виробляти на сміттєпереробних заводах. До речі, зараз ми ведемо переговори саме в цьому напрямку. Можливо, незабаром будуть уже й проекти. В Україні велика кількість незадіяних земель. Їх можна використовувати для вирощування кукурудзи на силос. Адже в Європі з 15 тисяч біогазових станцій половина працює саме на кукурудзяному силосі. Приміром, в Австрії примудрилися саджати кукурудзу навіть у горах.

— Та чому саме біогаз?

— При виборі альтернативних джерел енергії Україні слід звернути увагу саме на біогаз, бо сонячні батареї й вітряки не зможуть у нас працювати ефективно. У нас сонце не світить весь рік, вітри не дмуть весь час, а от відходи є завжди. Вони завдають шкоди навко-

— Що конкретно змінилося?

— З’явилося чітке розуміння необхідності альтернативи класичним енергоресурсам. Насамперед через нестабільність енергопоставок, а також цінової політики в цій сфері. Зараз, почувши слово «біогаз», люди вже не ставлять запитання: що це таке?

— Чи є практичні результати?

— Так, і це досить серйозні кроки. Наша компанія почала активно впроваджувати технології виробництва біогазу в Україні з 2006 року, коли ціни на газ почали зростати. Власне, це й був старт біогазової галузі в Україні. Наприклад, наприкінці минулого року ми запустили біогазову установку з проектною потужністю 950 кВт електроенергії, яка переробляє 400 тонн сировини на добу. Базисом стала молочна ферма на 4 тисячі голів великої рогатої худоби в одному із сіл Київської області. Також почато проектування енергопарку в Рівненській області, який вироблятиме близько 60 млн м3 біогазу на рік, що в еквіваленті дорівнює 40 млн м3 природного газу. Після здачі в експлуатацію він увійде до десятки найбільших біогазових об’єктів світу. Ще кілька таких проектів на різних стадіях реалізації в Донецькій, Харківській, Миколаївській, Хмельницькій і Дніпропетровській областях. За останні три роки ми нагромадили значний досвід адаптації німецьких технологій до українських умов. Фахівці пройшли стажування та навчання в Німеччині на діючих і споруджуваних об’єктах. Найголовніше, тепер установки виробляються в Україні з використанням місцевих комплектувальних. Обладнання подешевшало.

— Чи достатній сировинний потенціал?

— Біогазові станції здатні переробляти не тільки гній від свиней і корів, як думає дехто. Переробці підлягає пташиний послід і відходи харчової промисловості: цукровий жом, відходи м’ясокомбінатів та забійних цехів, молочна сироватка, відходи крохмало-патокового виробництва, фруктовий і овочевий жом від виробництва соків, післяспиртова барда, пивна дробина. Біогазові установки — це взагалі ідеальне вирішення проблеми утилізації відходів, за яку зараз платять величезні гроші. А так на виході одержують калорійне добриво, яке можна продати, газ, який можна використовувати для сво-

Ферментор біогазової установки в стадії будівництва

комбіноване виробництво електричної й теплової енергії для одного з наших замовників. Найближчим часом для нього буде затверджена ставка «зеленого тарифу» на засіданні Національної комісії регулювання електроенергетики.

— Яка собівартість біогазу?

— Собівартість виробництва біогазу становить лише $20—25 за 1000 м3. Біогаз після додаткового очищення — це повний аналог природного газу. Відмінність тільки в походженні. Собівартість уже очищеного газу $30—35 за 1000 м3.

— У яких обсягах можна замінити природний газ біогазом?

— За умови тотальної переробки сировини Україна може виробляти до 10— 15 млрд м3 біогазу на рік. Якщо врахувати, що в середньому за рік споживається близько 30 млрд м3 природного газу, то половина легко покривається. Якщо додати власний видобуток природного газу, то ні про яку енергозалежність не може бути й мови. На жаль, поки це теорія.

лишньому середовищу, хоча з них можна мати користь. Територія України в півтора раза більша за територію Німеччини, а населення в півтора раза менше. В Україні дуже багато незадіяних земельних ресурсів, які можна використовувати під вирощування енергетичних культур для виробництва біогазу.

— Який кінцевий продукт біогазової установки вигідніше — газ чи електроенергія?

— Це залежить від конкретних умов розміщення біогазової установки, зокрема, від потреб самого підприємства в газі або електроенергії, близькості магістрального газопроводу, електричних мереж, здатних прийняти потужність від біогазової установки, тощо. Якщо взяти, наприклад, установку в Київській області, то там вигідніше електроенергія. Ферма в середньому споживає від 200 до 400 кВт на годину, а станція дозволяє виробляти близько 1 МВт електроенергії на годину. Виходить, що 600—700 кВт можна продавати в загальну енергомережу, та ще й за «зеленим тарифом». Зараз він становить 1,34 грн без ПДВ. Собівартість же виробленої на станції електроенергії приблизно 10 копійок за кіловат-годину. От вам ще й додатковий дохід підприємства. Скажу більше: вигідніше продавати всю вироблену електроенергію в мережу за «зеленим тарифом», а для своїх потреб купувати з мережі. Адже продаємо по 1,34 без ПДВ, а купуємо по 0,58 без ПДВ.

— І така практика вже є?

— Поки тільки у сфері вітроенергетики. Але найближчим часом буде й у біогазовій. Ми вже одержали ліцензію на

— Скільки часу мине з моменту розроблення проекту до здачі об’єкта в експлуатацію?

— Візьмемо для прикладу той же проект у Київській області. Підготовка документації тривала близько 4 місяців, будівництва — близько 6. У цілому — рік. Інвестиції становили близько 2 мільйонів євро. Окупність проекту в поточних ринкових умовах — близько 3 років. Хоча тут постає питання, що розуміти під окупністю проекту. Можна вкласти мільйон і чекати, коли він повернеться. Але це неправильно. Бо станція, яку тільки-но здано в експлуатацію, уже коштує вдвічі дорожче. Плюс дохід у вигляді того ж біогазу або електроенергії. За бажання установку можна продати, і проект окупиться з лишком.

— Яка ще користь може бути від будівництва біогазових станцій?

— Біогазові станції — це на 50% будівельний об’єкт і на 50% — обладнання. Масове будівництво біогазових станцій може дати роботу будівельним організаціям. Будівництво залізобетонних резервуарів дасть замовлення кар’єрам на пісок, щебінь; металургам — на арматуру; машинобудівникам — на помпи, мішалки...

— Як ви оцінюєте нормативноправову базу в цьому секторі?

— Законодавча й нормативна база нормальна. Проблема в іншому — вона не працює. Торік було надано ряд преференцій у сфері енергоефективності, у тому числі біоенергетики, — звільнення від податку на прибуток, від ПДВ, від увізного мита й увізного ПДВ на обладнання. А от реальних механізмів їхньої реалізації немає. Наприклад, для звільнення від увізних мит підприємство має входити до переліку компаній, які виробляють енергоефективне облад-

нання. Але самої процедури входження до цього переліку немає. І так далі. Розроблення механізмів упровадження названих преференцій може дати великий поштовх розвитку як у цілому біоенергетики, так і біогазової сфери, і зацікавити інвесторів.

— «Недієвість» законів — це єдине лихо?

— Сьогодні головна проблема — недієздатність банківської системи. Адже біогазова станція — це дорогий проект, який у більшості випадків вимагає кредитних інвестицій. Зараз же одержати кредит просто неможливо. А якщо можливо, то під такі відсотки, що краще не брати. У Європі з цим простіше, там є декілька спеціальних програм із фінансування цієї сфери, видаються кредити під мінімальні відсотки. Нам же треба чекати на поновлення кредитних ліній. Поки ж деякі компанії вже розробляють проекти, щоб за умови поновлення кредитування не починати з нуля. До того ж маючи на руках узгоджений проект, навіть за нинішньої ситуації, набагато легше залучити фінансування на вигідних умовах.

— Ваш проектний портфель?

— Це 7 проектів в Україні й ще 6 експортних замовлень.

— Які світові тенденції в цій сфері?

— Необхідність розвитку біогазового напряму сьогодні розуміють навіть держави — монополісти природного газу. Наприклад, у Казахстані в нас зараз на стадії впровадження три проекти. Є в Росії, Прибалтиці, Туреччині. А в Європі це вже давно конвеєр. Приміром, у Німеччині більше 10 тисяч біогазових станцій. Правда, до цього вони йшли не один рік. У Німеччині до 1998 року природний газ коштував 70 марок. Тепер 500 євро. І якщо в 1998 році тут було побудовано лише 200 невеликих біогазових установок, то сьогодні їх більше 12 тисяч. При тому, що німці не тільки зазнали енергетичної кризи, а й не мають технологій. Перші установки в Німеччині були ненадійні й дорогі. Україні щодо цього пощастило. Сьогодні технології доведені до високого промислового рівня й обладнання подешевшало в 2—3 рази. Сучасні німецькі технології з переробки майже всіх відходів уже переведені й адаптовані під українські будівельні норми та правила.

— Отже, поточний стан біогазової сфери України зараз на рівні Німеччини 1998 року?

— Це не найгірший варіант. Упевнений, що вже через пару років ми зможемо конкурувати з Німеччиною з кількості виробленого біогазу. Адже вони своїх меж уже майже досягли, а наша слава, як то кажуть, ще попереду.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 9 л ю т о г о 2 010 №6 (110)

9

ВІЙСЬКОВА ТАЄМНИЦЯ

Хід «Ладдею» Українська армія нарешті одержить бронетранспортер, створений для участі в миротворчих операціях Дмитро ТИМЧУК Наприкінці січня новий бронетранспортер БТР-4 «Ладдя», який проходить попередні випробування в Харківському конструкторському бюро машинобудування імені Морозова, офіційно схвалений українськими військовими. Міноборони винесло вердикт: машина повністю відповідає вимогам нормативних документів із метрологічного забезпечення озброєння та військової техніки.

Н

авіщо Збройним Силам України новий бронетранспортер, якщо в спадщину від СРСР вони отримали більше 7 тис. (!) бойових броньованих машин (ББМ), з яких добра половина — колісні БТР різних модифікацій і колісні бойові розвідувально-дозорні машини? На сьогодні в бойовому складі Сухопутних військ і частин берегової оборони ВМС України з колісної бронетехніки залишилися тільки БТР-60ПБ, БТР-70, БТР-80 і БРДМ-2. При цьому ББМ у бойовому складі (з гусеничною бронетехнікою), за останніми відкритими даними, у СВ — 2155 од., у ВМС — 178 од. Здавалося б, у чому проблема? У розпорядженні Міноборони бронетехніка (на якій, до речі, і сьогодні воює добрий десяток країн світу) — тільки модернізуй. І було б так, якби не специфіка миротворчих операцій, у яких Україна бере участь. ІРАКСЬКІ «Г УЛІ» аша бронетехніка, як показало життя, — зовсім не найкращий варіант для проведення таких операцій. Радянські бронетранспортери БТР-80 і броньовані розвідувально-дозорні машини БРДМ-2 створювалися для виконання зовсім інших завдань. Єдина перевага бронетранспортера БТР-80 в умовах спекотливого клімату — V-подібний восьмициліндровий дизельний двигун КАМАЗ-7403 із рідинним охолодженням і турбокомпресорним наддуванням. Він поводиться при високій температурі набагато краще, ніж карбюраторні «движки». Однак «оперативний простір» БТР — поле. Для патрулювання вулиць населених пунктів він непридатний. Великі габарити, недостатній огляд з кабіни, відсутність сучасного протимінного днищевого захисту роблять «миротворця» беззахисним. Тактику використання бронемашин в Іраку українці виробили, підстроюючись під ви-

Н

конувані завдання. Габаритні низькоманеврені БТР-80 направляли переважно для патрулювання сільської місцевості й конвоювання транспорту. Трохи краще для роботи в населених пунктах, завдяки меншим розмірам, виглядає броньована розвідувально-дозорна машина БРДМ-2. Однак час її розроблення й запуску в серію — 1962 рік. У цих бронемашин є й інші серйозні недоліки. Найголовніший: БРДМ-2 («бардаки», як називали їх в Іраку) не мають люків для бічного виходу. А отже, у випадку бойової ситуації під час виконання завдань екіпаж стає заручником, замкненим у броні: вихід виключно через верхні люки під час обстрілу годиться хіба що для смертників. Та й бронювання задовільним ніяк не назвеш. ЦЕ ВЖЕ «МИРОТВОРЕЦЬ» аме тому ЗСУ потрібні нові розробки бронемашин, призначених для виконання, скажемо так, «військово-поліцейських» завдань. Локальні конфлікти у форматі «партизанських воєн» сьогодні набагато актуальніші, ніж масштабне збройне протистояння регулярних армій із розгортанням з’єднань і об’єднань. БТР-4 «Ладдя» цілком підходить під вимоги ЗС України до потрібної їм бронетехніки для виконання сформульованих законодавством завдань. Відповідно до інформації Харківського КБ імені Морозова, машина використовується для оснащення підрозділів, здатних вести бойові дії в різних умовах, у тому числі при застосуванні супротивником зброї масового ураження. «Ладдя» може бути базовою машиною для оснащення спеціальних сил швидкого реагування та морської піхоти. БТР здатний виконувати поставлене завдання як удень, так і вночі, у різних кліматичних умовах (від –40 до +55°С), на будьяких дорогах і навіть в умовах повного бездоріжжя. Огляд із відділення керування значно поліпшений у порівнянні з броне-

С

машинами, які є зараз на озброєнні армії. Компонування машини дозволяє швидко трансформувати бойові й десантні відділення без зміни компонувальних вирішень із силової установки й трансмісії для створення широкої родини машин. Вантажопідйомність шасі дозволяє встановлювати додатковий броньовий захист проти автоматичних малокаліберних гармат. Досить важлива деталь — озброєння БТР залежить від обраного типу бойового модуля, тобто замовник може розглядати різні варіанти озброєння. А ЩО В СУСІДА? ікаво порівняти українську розробку з нинішніми російськими. Недавно в Арзамасі Нижньогородської області почалися приймально-здавальні випробування нових російських колісних БТР-82 і БТР-82А, які повинні надійти на озброєння російської армії. Рік тому прес-секретар ТОВ «Військовопромислова компанія» (куди входить Арзамаський машинобудівний завод, який розробив нові машини на базі БТР-80) Сергій Суворов заявив: нові бронетранспортери істотно відріз-

підривом снаряда, що дозволяє вести прицільну стрільбу під час руху машини. Удосконалені вузли й агрегати, за словами виробників, значно підвищать надійність і ресурс її роботи. Тим часом просте порівняння «нових» бронетранспортерів з базовою моделлю свідчить: саму концепцію машини ніхто не змі-

Верховний головнокомандувач зауважив, що закуповувати треба «тільки броньовану техніку», інакше «це не бойова машина». Бронеавтомобіль «КАМАЗ-43269» на шасі базового автомобіля родини «Мустанг» із колісною формулою 4x4 створений у рамках корпоративної цільової програми

Ц

Імпровізований бронетранспортер, переданий іракській Національній гвардії українським контингентом. Ірак, Ес-Сувейра, 2005 рік (фото автора)

нюватиме. Немає ні переходу на модульну конструкцію корпуса, ні модулів озброєння... Навіть огляд — той же. З одного боку, російські «оборонники» в умовах обмеження коштів пішли розумним шляхом

Російський БТР-82

няються від «базових», тому міністерство оборони присвоїло їм нові індекси. Відомі й інші деталі: на них буде встановлений силовий агрегат потужністю 300 к.с, комплекс озброєння з 30-мм гарматою 2А72 або кулемет КПВТ зі стабілізатором озброєння та електроприводом наведення, з комбінованим прицілом навідника з каналом керування дистанційним

Український БТР-4 «Ладдя»

— модернізації наявних зразків, а не розроблення принципово нових. З іншого — глибока модернізація, схоже, полягає лише в розвитку концепцій, закладених у середині ХХ століття — застосування військ у широкомасштабних бойових операціях. У БІЙ ІДУ ТЬ ВАНТАЖІВКИ ікава ще одна російська «концепція» перспективного розвитку бронетехніки. Так, 14 січня президент РФ Дмитро Медведєв оглянув на полігоні в Підмосков’ї нову колісну військову техніку — броньовані машини для транспортування військовослужбовців, створені на базі «КАМАЗів». Потім йому продемонстрували машини багатоцільового призначення родини «Тигр», прокоментувавши, що ці машини прийняті на озброєння тільки спецпідрозділами у зв’язку з тим, що «на них установлені потужні двигуни американського виробництва».

Ц

«Спеціальні автомобілі» на замовлення міноборони РФ і Федеральної прикордонної служби й призначений для перевезення особового складу й різних вантажів, буксування причіпних пристроїв по всіх видах доріг і монтажу важкого стрілецького й легкого артилерійського озброєння. Є ще один варіант бронювання транспортної техніки, представлений уральськими розробниками у вигляді спеціального вантажного автомобіля «Урал-4320-01» із протикульовим броньовим захистом. Росіяни, розробляючи, грубо кажучи, броньовані вантажівки, кивають на досвід Іраку. Однак проблема використання такої техніки в Іраку в тому, що багатонаціональні сили (коаліція) неохоче віддають озброєння й військову техніку іракським силовикам. Саме тому і українці, підготовляючи свого часу підрозділи для іракської армії IA, «озброювали» їх «Уралами» з навішаними на них бронеплитами. Таким чином, це заміна БТР, яка не може бути краще від самих БТР. «КОМУ ПОПАДЯ, А КОМУ ПОПОВА ДОЧКА» ри кооперації української та російської «оборонки» у цій сфері наші розробники й виробники пішли іншим шляхом. Поки ця тенденція не дуже помітна, але вона вже є. Очевидно, росіяни мають повне право самі визначати шляхи розвитку власної бронетехніки. Але також очевидно, що український ОПК іде шляхом, який цілком задовольняє Збройні Сили України щодо їхньої готовності виконувати завдання за призначенням. Тепер проблема тільки в коштах, які держава готова виділити на переоснащення ВР України новою вітчизняною технікою та озброєнням.

П

10

Українська технічна газета

№6 (110) В і в т о р о к , 9 л ю т о г о 2 010

ЗОНД

Розкіш, а не засіб пересування Яку стратегію виживання вибирає сьогодні український автопром? Наталя ПРОВОРОВА Майже сто років тому американський промисловець і винахідник Генрі Форд налагодив конвеєрне складання автомобіля, значно здешевивши товар на той час одиничного виробництва, що дозволило перевести винахід Карла Бенца з категорії «розкіш» у категорію «засіб пересування». Сьогодні, у розпал фінансової кризи, як вітчизняний, так і світовий автопром зазнають скрутних часів. Автомобіль знову хоче стати розкішшю, принаймні для українського споживача.

С

вітова криза найбільш помітно позначилася на автомобільній промисловості. В умовах жорсткого згортання споживчого кредитування попит на авто різко скорочується. Попри численні знижки та пропозиції виробників купувати товар на виплат, в умовах економічної нестабільності автомобілі продаватися не хочуть.

нема чого втрачати, то нема чого й боротися... Утім, стимулу боротися за вітчизняну автомобільну промисловість якщо й нема, то в уряду: у Міністерстві економіки говорять, що «влада чує, розуміє й готова допомогти автовиробникам, але — у межах розумного». Наприклад, в уряді не розуміють, чому треба допомогти автовиробникам у реструктуризації взятих ними раніше кредитів: «вони ж не радилися з урядом, на яких умовах брати кредити!». Самі ж виробники намагаються шукати вихід, у тому числі вивчаючи зарубіжний досвід державної підтримки автомобільної промисловості. Так, представники асоціації автовиробників України «Укравтопром» наполягають на внесенні в державну програму розвитку автомобільної промисловості, яка перебуває на стадії затвердження, пунктів про підтримку експорту, зниження процентних ставок і надання державних гарантій з узятих кредитів. Крім

льярда, Російська Федерація — 11,7 мільярда. Ці країни виділили гроші не тільки на автовиробників, а й для людей, які купують авто. У такий спосіб відбулося пожвавлення ринку. Наприклад, у США покупець нового авто одержує чотири тисячі доларів, якщо повертає старе». Ще один важливий пункт меморандуму —

29 січня у світі відзначається як день винайдення автомобіля. Саме в цей день Карл Бенц одержав патент №37435 на свій триколісний двомісний екіпаж на високих колесах зі спицями, з чотиритактним бензиновим мотором із водяним охолодженням потужністю лише 0,9 кінських сил. забезпечення експортної підтримки вітчизняної автомобільної промисловості. З цією метою представники «Укравтопрому» пропонують закласти в держбюджет на 2010 рік $300 мільйонів.

ЦИФРА

В Україні виробництво легкових автомобілів у 2009 році становило 16,4% від попереднього року: якщо в передкризовому 2008-му з конвеєра їх зійшло 400799, то в кризовому 2009-му — лише 65646. Запорізький автозавод скоротив виробництво легковиків на 83%, Кременчуцький — на 85%, корпорація «Богдан» — на 84%, спільне підприємство «Єврокар» — на 90%. Лише автобусному сектору вдалося продемонструвати позитивну динаміку на грудень 2008 року: за минулий місяць їх випущено 235 — на 8,8% більше, ніж у грудні-2008 і на 40% більше від показника листопада-2009. За даними «Укравтопрому», у 2009 році майже не працювали холдинг «ЛАЗ» (у 2008 році випустив 107 автобусів), автозавод «Віпос» (67 од.), а також Бориспільський автозавод (БАЗ, у 2008 році — 2,46 тис. од.). У той же час керівництво корпорації «Еталон», до якої входить БАЗ, раніше повідомляло про поновлення його роботи в грудні. Утім, таке значне скорочення не дуже позначилось на українській економіці — вітчизняні автомобілі й у передкризовий час були не дуже популярними на світовому ринку. Торік у загальній товарній структурі експорту графа «транспортні засоби й дорожнє обладнання», нехай і скоротившись на 65% у порівнянні з 2008-м, становила лише 3,9%. Можливо, у цьому можна знайти й привід для оптимізму: ЗАЗ, «Богдан», КрАСЗ і «Єврокар» — це не Volkswagen, Toyota або General Motors з їх щорічними багатомільйонними продажами, і українській економіці хоч у плані згортання світових продажів автомобілів нема чого втрачати. Однак яку стратегію виживання обирає й де опиниться український автопром після закінчення нинішньої кризи? Адже якщо

цього, програмою передбачається реінвестування податку на прибуток у модернізацію виробництва й формування держзамовлення на українську автопродукцію в рамках підготовки до Євро-2012. Як говорять в «Укравтопромі», необхідні додаткові — крім передбачених держпрограмою — екстрені заходи з порятунку вітчизняної автомобільної промисловості. Ці «додаткові» умови вилилися в 24 позиції окремого меморандуму, головною з яких є державне стимулювання попиту на вітчизняні автомобілі. Президент асоціації Михайло Рєзнік пояснив важливість цієї позиції: «Відсутність попиту — головна проблема українського автопрому. Китай і США у свій автопром вклали 82 мільярди доларів, ЄС — 12,5 мі-

Державне регулювання ринку в умовах кризи неминуче й необхідне. Питання в тому, чи достатня ця умова для збереження й розвитку високотехнологічного сектора економіки, який на світовому ринку не є конкурентоспроможним. Чи не стане державна підтримка лише відстрочкою падіння? Очевидно, що в кризі українського автомобілебудування більше, ніж в інших галузях, позначилося його технологічне відставання. Тому ніша «авто для бідних» залишається однією з небагатьох, де вітчизняний автопром ще може сказати своє слово. Не випадково, борючись із проблемами, які виникли зі значним зниженням купівельної спроможності населення й

ДОВІДКА «УТГ» СВІТОВИЙ С В І ТО В И Й ДОСВІД Д О С В І Д ПІДТРИМКИ П І Д Т Р И М К И АВТОМОБІЛЬНОЇ А ВТО М О Б І Л Ь Н О Ї ПРОМИСЛОВОСТІ П Р О М И С Л О В О СТ І *Велика Британія надала автовиробникам $3,2 млрд — частину у вигляді державних гарантій для одержання кредитів, частину — на розроблення нових, екологічно чистих технологій. *Німеччина впровадила нові правила обрахунку транспортного податку, відповідно до яких його розмір залежить як від обсягу викидів вуглекислого газу, так і від обсягу двигуна, тим самим стимулюючи купівлю малих і середніх легкових автомобілів із низьким рівнем викидів СО2.

падінням обсягів споживчого кредитування, керівництво ЗАЗу вирішило зробити наголос на виробництві «Славути», яка, здавалося раніше, віджила свій термін. Оскільки купівля економічної «Славути» (на знімку) не вимагає значного споживчого кредитування, виходить, попит може зрости. Деякі аналітики став-

*У Польщі впроваджені правила повернення ПДВ покупцям нових авто. *У Росії підвищено ввізні мита на імпортні автомобілі від 20 до 80% і одночасно скасовані ввізні мита на автомобільні компоненти, призначені для промислового складання автомобілів. Діє державна програма підтримки автомобільної промисловості, яка передбачає 10-відсоткову ставку з кредитів на придбання нового автомобіля.

лять таке рішення в один ряд із фордівським столітньої давнини, убачаючи в ньому можливість насичення внутрішнього ринку автомобілями економ-класу й порятунок вітчизняної автомобільної промисловості. У такому поясненні є здоровий глузд: український споживач не може похвалитися великими доходами, і більш дорогі авто за готівку йому часто не по кишені, у той час як вітчизняний виробник не розпещений увагою зовнішніх споживачів. Однак, як відомо, не можна ввійти двічі в ту саму річку. Нашого автолюбителя, який хоч і не розпещений доходами, але знає про існування значно більш комфортного авто, уже важко привабити традиційним економ-класом, як колись американського. Та й тимчасовий вихід — не вирішення проблеми в цілому. Де ж рішення? Очевидно, економваріанти особистих автомобілів мають чимсь істотно відрізнятися від традиційних, щоб їхній потенційний власник не комплексував перед суспільною думкою (якщо це для нього важливо). От чому провідні автовиробники активно розробляють варіанти здешевлення виробництва й підвищення зручності користування забутими електромобілями, які поряд з автомобілями на паровому ходу на початку двадцятого століття становили більшу частину від загальної кількості автомобілів у США. Розглядається можливість використання як джерела струму не акумуляторів, а іоністорів. Вони мають малий час заряджання, високу енергоефективність і декількасоттисячний цикл заряджаннярозряджання. Японський уряд затверджує плани розвитку електромобілів, розглядає можливість установлення на автозаправних станціях пристроїв для заряджання акумуляторів гібридних автомобілів і електромобілів; Toyota, Ford, Citroёn працюють над створенням нового покоління гібридних авто, здатних до пробігу в режимі електромобіля на значні відстані. А поки світові лідери виплутуються з кризи, маючи на увазі також невідворотність наступноі (пов’язаної з вичерпанням природних ресурсів, необхідних для обслуговування традиційного автомобіля на двигуні внутрішнього згоряння), українському автопрому залишається робити ставку на «Славуту» — те, що поки нам під силу.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 9 л ю т о г о 2 010 №6 (110)

11

АВТОМАГІСТРАЛЬ

Не дуже скромно, але зі смаком Олександр НІКОЛАЄНКО Оптимальний автомобіль визначається за формулою: максимальна якість за мінімальні гроші. Особливо актуально це в умовах кризи. Останнім часом лінійку недорогих, добротних і надійних автомобілів з Японії почали поповнювати і європейські моделі. Представляємо один із них — оновлений Citroen C4 купе.

Н

авіть професійний тестдрайвер не здатний до кінця зрозуміти автомобіль, проїхавши на ньому пару сотень кілометрів. Мені пощастило: сама концепція цього тесту була орієнтована на поводження авто в тривалій поїздці. У підсумку — близько двох тисяч кілометрів і, як мені здається, повне розуміння характеру рестайлінгового Citroen C4 купе. ЕКСТЕР’ЄР овнішній вигляд цього автомобіля можна назвати, як мінімум, незвичайним: подвійний злам заднього скла й негативний кут нахилу хвостової частини роблять силует схожим на невеликий літаквинищувач. Це якщо дивитися вперше на кузов С4. Якщо ж порівнювати з дорестайлінговою версією, дещо змінилися фари й трохи більше — бампери. Передній бампер одержав широку чорну «губу» й більш окреслену трапецію повітрозбирача. У підсумку дещо простувата «фізіономія» дорестайлінгової моделі поступилася місцем завершеній, стильний і в міру агресивній зовнішності оновленого купе.

З

ІНТЕР’ЄР алон у тридверковому «Сі-четвертому», як і в кожному купе, починається з дверцят. Вони масивні, широкі й відчиняються майже на 90 градусів, завдяки чому доступ у салон зручний не тільки для водія, а й для пасажирів, які сидять позаду. Цьому сприяє й чіткий механізм відкидання передніх сидінь: потягнув ручку — сидіння відразу слухняно склалося й від’їхало вперед. Зручно, наскільки це може бути в автомобілі з одними дверцятами на кожен із боків. Ергономіка «Сітроена» нарікань майже не викликає: посадка зручна, сидіння з розвинутою бічною підтримкою дозволяють завдяки наявності «домкрата» влаштуватися оптимально не тільки за нахилом спинки й довжиною ніг, а й за висотою. Оздоблювальні матеріали дуже високої якості й скомпоновані таким чином, що прискіпатися нема до чого. От тільки панель приладів... Вона не біля водія, а посередині, у центрі торпеди. А от нерухома маточина кермового колеса (центр керма завжди залишається нерухомим, обертається лише «бублик») мені здалася більш зручним рішен-

ням, ніж стандартна конструкція. Тим більше що на самій маточині безліч елементів керування. Оглядовість у «Сітроена», як у будь-якого сучасного автомобіля з похилим лобовим склом, з лівого боку не дуже добра через перекривальну стійку. Але до цього ми вже звикли, а от той самий дизайнерський злам заднього скла додає проблем з оглядовістю: «пейзаж» у салонному дзеркалі заднього виду ділиться чітко на дві половини, а посередині — нехай і вузька, але «сліпа» смужка. Добре, хоч на бічні дзеркала нема нарікань. Позаду двом пасажирам було зручно. Утрьох же їхати я б не рекомендував. ОРГАНИ КЕРУВАННЯ ермо на місці крутиться дещо туго, зате після рушання з лишком компенсує чудовим зворотним зв’язком цей дрібний недолік, на який можуть поскаржитися лише тендітні пані. Нульовий сектор при цьому не «нервовий» і не змушує водія тримати за кермо мертвою хваткою при зростанні швидкості. Мені це кермо здалося гострим і в той же час комфортним саме на трасі, коли треба точно й делікатно відрулюватися, утискуючись у щілини між іншими автомобілями після обгону. Гальмове зусилля дозується педаллю з хірургічною точністю, що, знов-таки, дозволяло не боятися трохи ризикнути під час обгону. Ну а ефективність гальмування, як уже доведено тестами, об’єктивно є однією з кращих у своєму класі.

К

ДВИГУН ПЛЮС ТРАНСМІСІЯ вигун 1600 «кубиків» у нашого С4 потужністю 110 к.с., тоб-

Д

тисячі обертів... Нарешті закінчуються навколостоличні села й можна дати волю двигуну. Розганяю до 130 — машина так само охоче, але неспішно прискорюється при натисканні педалі газу. Підйом. Без проблем. Треба прискоритися — неспішно прискорюємося. Але без запопадливості, без азарту. Цікаве почалося майже відразу після з’їзду з одеської траси. Пелетон із пари десятків машин, що тягнуться слідом за «КАМАЗом», який насилу долає підйом. Вибираю зручний момент, переглядаю простір на предмет зустрічних машин — чисто. Атака! Ручку перемикаю на четверту, газ. Тахометр ліниво перескакує з двох тисяч на дві з половиною. Двигун начебто тягне, але цього явно недостатньо. То он як? Третя! Тахометр перестрибує вгору ще на тисячу обертів, а з двигуном відбувається чарівна змі-

Тест-драйв — презентація автомобіля, який пройшов тюнінгове доопрацювання, модернізацію якихось вузлів двигуна, підвіски, частин кузова тощо. Це шанс випробувати авто на ділі, що дає покупцеві уявлення про технічні характеристики автомобіля, його маневреність, поводження на різному ґрунті, роботу систем безпеки. Плюс позитивні емоції від поїздки. на: він так азартно підхоплює оберти й починає розкручуватися, що я встигаю обійти відразу три машини, перш ніж настає час гальмувати. От він де, твій секрет, «Січетвертий»! Двигун, виявляється, оживає після 3500 обертів, а на третій передачі, викрутивши двигун «на повну», розганяємося майже до 140. У підсумку оцінка цього двигуна вкупі із трансмісією така: рідкісний у наш час випадок «два

торсіон (балка крутіння плюс пружини). Крени в поворотах мінімальні, керованість гарна, комфортність ходу гідна. У всякому разі, я без страху входив у круті повороти навіть на «пральній дошці» — задня підвіска якщо й ішла з траєкторії, то майже непомітно, а невеликий занос легко й передбачувано компенсувався кермом. ДОДАТКОВЕ ОБЛАДНАННЯ ей автомобіль «у базі» має двозонний клімат, дві подушки безпеки, убудовану систему деодорування салону, круїз-контроль, бортовий комп’ютер, повний електропакет. Однак про деякі системи хотілося б сказати окремо. Зокрема, про круїз-контроль. Крім звичної функції підтримання заданої швидкості ця система оснащена також і функцією обмеження максимальної. На практиці це виглядало так. Виставляємо оптимальну швидкість (наприклад, 110 км/год.) і обмеження максимальної (приміром, 70). При русі трасою вмикаємо круїз. Як тільки проїжджаємо знак «населений пункт», легко переводимо систему в режим обмеження швидкості. Проїхали населений пункт — знову перемикаємося в режим «круїз» і їдемо із заданою для траси швидкістю. Із приводу нерухомої маточини керма я вже говорив: зручно. Однак така маточина додає ще два немаловажливих плюси щодо безпеки. По-перше, такий «бублик» із двома маточинами просто змушує водія правильно тримати руки на кермі (десята і друга година, якщо уявити собі годинниковий циферблат). Другий момент ще цікавіше.

Ц

С

то дорестайлінговий. Цей мотор у міському циклі й при неспішній їзді трасою виявився досить еластичним і тяговитим агрегатом: охоче «бере» вже з тисячі обертів, виходить на оптимальний крутний момент приблизно до півтора, і його динаміка не змінюється аж до трьох із половиною тисяч на тахометрі. Відзначаю для себе гарну шумоізоляцію моторного відсіку: мотор іноді навіть хочеться чути чіткіше. П’ята передача, спідометр цифрами показує «105», тахометр — «бубликом» з поділок — дві тисячі обертів. На газ машина реагує охоче, але досить в’яло — все-таки дві

від ширини) гума. Що ж до ходової, то використовується стандартна для передньопривідних автомобілів підвіска Макферсон (стійка всередині пружини), а от позаду... Навіть у генерального експортера немає інформації. Однак загнавши авто на «яму», удалося розібратися: полу-

в одному», коли до 3500 обертів ви одержуєте спокійний, тяговитий, еластичний і врівноважений мотор, до того ж економічний. А от за необхідності, якщо тримати мотор «у режимі», можна досягти просто-таки вибухового темпераменту і стрімкої динаміки. І немов «угадана» під цей двигун довга третя передача. Єдиний нюанс, на який довелося звернути увагу, — висока чутливість до якості бензину. ХОДОВА очну з того, що в цьому автомобілі «у базі» — литі диски радіусом 16 дюймів плюс широка (205 мм) і низькопрофільна (55%

П

Річ у тім, що у всіх автомобілях подушка безпеки — кругла, бо невідомо, у якому положенні під час спрацьовування перебуватиме кермове колесо. У С-4 такої проблеми немає: маточина завжди в одному положенні. Отже, і подушка безпеки може бути не круглою, а витягнутою вниз, анатомічною, вона захищає від травми не тільки голову, а й груди. І взагалі, у європейських тестах на безпеку цей автомобіль незмінно заробляє вищі оцінки, що немаловажливо. Всі ми купуємо авто для того, щоб їздити, а не для того, щоб зазнавати аварій. Але береженого, як відомо, і Бог береже. У ДАЛЕКУ ДОРОГУ! ема цього тесту — з’ясувати, наскільки автомобіль зручний для сімейного відпочинку в далеких поїздках. Пасажири комфортно розміщаються, багаж покладений (до речі, три величезні дорожні сумки без проблем умістилися в багажнику), час вирушати — попереду більш ніж тисячокілометровий шлях. Попри побоювання, троє дверцят у дорозі не викликали незручностей. «Фірмова» примочка у вигляді панелі приладів посередині торпеди не дошкуляла лише наприкінці поїздки, та й то не зовсім. Усе-таки прилади мають бути під рукою, а не десь там, у районі центральної консолі. Навіть якщо примусово пустити «Сі-четвертий» у керований занос, він легко й передбачувано рухається боком, швидко долаючи його одним рухом керма. Ще один немаловажливий момент — економічність. Тут, зновтаки, ми маємо «два в одному». Агресивно-спортивний стиль водіння, швидкість 120 км/год. і вище — у підсумку 8,5—9 літрів на сто кілометрів шляху. Круїз-контроль, виставлений на 109 км/год., спокійна їзда — витрата 5,5 л/100 км.

Т

РАЗОМ... іркувати про ціни — справа невдячна. Однак на момент написання цього тексту «Січетвертий», після аналізу всіх пропозицій на ринку України, посів одну з лідерських позицій за співвідношенням «ціна-якість». Гарний європейський автомобіль із надзвичайно багатою комплектацією «у базі» за шістнадцять тисяч «зелених». До того ж складений у Європі, що теж немаловажливо.

М

12

Українська технічна газета

№6 (110) В і в т о р о к , 9 л ю т о г о 2 010

КРАЇНА КОМУНАЛІЯ

«Квартирне питання» теплоенергетики Його здатна вирішити система поквартирного опалення Олена ЗЕЛЕНІНА В Україні з ініціативи Кабінету Міністрів розробляється Національна стратегія теплозабезпечення. Саме ця галузь енергетики сьогодні поглинає величезну кількість газового палива — близько 45%. І використання його неефективне. Урядом поставлені конкретні цільові завдання: перше — заощадження газу на 30%; друге — упровадження ефективних технологій, які швидко окуповуються (приблизно протягом 4 років). Третє й головне — основою державної програми повинні стати регіональні програми модернізації теплоенергетичних систем.

П

роблеми модернізації для «УТГ» коментує віце-президент всеукраїнської асоціації «Укртеплокомуненерго» доктор технічних наук професор Олександр Тарадай (на знімку).

— Клімат великих міст має одну спільну властивість. Будь-яке місто не тільки активно споживає енергію, а й віддає її в атмосферу. Це стосується електрики, газу, бензину, теплової енергії, яка передається по трубах від котелень до споживачів. Тут — найбільші втрати. Тепло випаровується із системи майже на всіх стадіях центрального постачання, а найслабша ланка — у житлових будинках. Усі будинки, особливо панельні, побудовані на піку житлового буму в СРСР, мають тепловтрати в півтора-два раза вище, ніж це має бути в нашому кліматі. Правда, сучасні будинки будуються інакше.

— А хіба можна з нашими старими будинками щось зробити?

— Програма модернізації комунальної теплоенергетики має бути передусім спрямована на утеплення будинків. Система опалення має стати поквартирною. Залишаться та ж ТЕЦ або районна котельня, ті ж теплові мережі, але, якщо ми зробимо систему опалення для кожної квартири індивідуальною з лічильником, то таким чином створимо можливість мешканцеві заощаджувати тепло. Так, система вимагає кардинальної реконструкції. Але на це, усупереч поширеній думці, потрібно порівняно небагато коштів. Бо якщо в людини стоятиме лічильник, вона сама почне утеплювати свої стіни. Будьякі, у тому числі недорогі методи, стануть у пригоді. Дехто боїться, що збережуться так звані «містки холоду» між поверхами тощо. Але вони — крапля в морі порівняно з тими збитками, яких ми зараз зазнаємо. До того ж у нас є багато практичних рішень для рят ування від «містків холоду».

Звичайно, найефективніший метод утеплення будинку — зовнішня теплоізоляція. Будинок ніби вдягається зовні в «теплу сорочку». Але в держави немає коштів утеплити всі будинки, а в мешканців ще довго не буде можливості або бажання робити зовнішнє утеплення у складчину. А от утеплити свою квартиру й при цьому менше платити за тепло — будь ласка.

— То, може, треба переходити на індивідуальне опалення житлових будинків?

— Індивідуальне опалення квартир у багатоповерховому будинку — це цілком нормальний і правильний напрям. Ще раз зауважу: треба робити індивідуальне поквартирне опалення з лічильником на кожну квартиру. При цьому джерело тепла має залишатися централізованим (ТЕЦ, районна або місцева котельня на один або кілька будинків). Індивідуальне опалення від поквартирних котлів можна застосовувати в малоповерховій забудові або в будинках до 5 поверхів, які стоять окремо, за технікоекономічним обґрунтуванням. Це ефективний шлях для сільських районів при забудові малої поверховості. Наприклад, уже в декількох районах Харківської області планово відмовляються від централізованого опалення. І при цьому одержують 100-відсоткову оплату за газ і нормальні умови життя людей узимку. Крім того, розроблено схеми теплопостачання кожного з райцентрів. Якщо, приміром, 5-поверховий будинок розташований на відстані півкілометра від котельні, то навіщо створювати проблеми тепловикам і людям? На наш погляд, масштабною цариною для «індивідуальників» можуть стати наявні житлові будинки, обладнані газовими котлами для гарячого водопостачання. Як правило, вони вже відробили своє, і є сенс замінити їх на двоконтурні опалювальні з улаштуванням поквартирних систем опалення. Ще один важливий напрям — заміна великих котелень на менш потужні, які відповідають сьогоднішньому тепловому навантаженню. Це вигідно робити там, де колись котельні були прив’язані до великих промислових об’єктів, які зараз уже не працюють.

— Деякі фахівці пропонують не забувати про добре старе вугілля. Поставити сучасне обладнання...

— Вугілля є вугілля. Його треба завезти, завантажити й стежити, щоб воно було в топці, потім треба вивезти шлак і при цьому ще й боротися зі шкідливими викидами в атмосферу. Газова котельня — «одноповерхова». А вугільна — «триповерхова». «Перший поверх» відведений під видалення золи, шлаку, «другий» — сама котельня, а «третій» — для того, щоб завозити й вивозити цілі ешелони вугілля й шлаку. І все це для обігріву тільки одного мікрорайону! Уявіть собі все це у межах міста! Треба буде змінити всю інфраструктуру енергетики: під’їзні колії, склади, спеціальні фільтри. Перехід на вугілля ймовірніший на великих котельнях і ТЕЦ, розташованих за містом або поза житловою забудовою. Але навіть при цьому ТЕЦ або котельні

потребують радикальної реконструкції, заміни самих котлів, пальників і значної частини іншого обладнання.

— А теплові помпи мають у нас перспективу?

— Ми запропонували перелік об’єктів, де можна поставити теплові помпи. Деякі дитячі садки й школи можна перевести на цю систему обігріву. Але тут потрібне досить дороге обладнання, яке до того ж серійно ні в Україні, ні в СНД не виробляється.

— Тоді якому ж дитячому садку воно по кишені?

— Сьогодні не по кишені. Але ці витрати себе окуплять. Бо теплова помпа «вічна». Треба замінювати лише запчастини. А сама помпа працюватиме хоч сто років. Це реальна альтернатива, але сьогодні треба купити теплову помпу за кордоном, прокласти величезну кількість охолоджувальних труб у ґрунті та, що не менш важливо, замінити всю систему опалення будинку. При опаленні за допомогою теплової помпи система повинна бути низькотемпературною, і відповідно поверхні нагрівання радіаторів «зростуть» у кілька разів. Крім того, не треба забувати, що в нашому кліматі при теплових помпах однаково буде потрібне в холодну пору року догрівальне джерело — газовий або електричний котел.

— У країні зношеність тепломереж сягає 70%. Що з цим робити?

— Заміняти мережі. Відразу й усі, звичайно, не вийде. Отже, треба робити поступово, починаючи з найслабших ланок. Саме тому кожен регіон розробляє свою програму модернізації: на місцях видніше, що треба робити в першу чергу. Раніше ми ізольовані труби ввозили через кордон. Тепер навчилися робити самі. Крім того, з’явилися вже не металеві, а пластмасові труби в ізоляції. Як рулон розмотуються. Уже освоюється й це виробництво.

— Чого ж тоді бракує для реформування ЖКГ?

— Бракує сприяння з боку влади. Наприклад, Литва має вже реформоване теплове господарство. Там у мереж є приватні власники. Більш того, вони приїжджають в Україну й вкладають гроші в нас. В Артемівську з метою відновлення й модернізації теплового господарства, підвищення якості послуг із теплопостачання в липні 2007 року укладений договір про передачу цілісного майнового комплексу КП «Артемівськтепломережа» в концесію ТОВ «Артемівськ-енергія» (Литва) терміном на 40 років. За два роки

роботи литовцям удалося відновити централізоване гаряче водопостачання міста, якого там не було близько десяти років. Сьогоднішній тариф на тепло цілком покриває витрати на виробництво послуг, і в ньому навіть закладена рентабельність. Свого часу асоціація «Укртеплоенерго» вирішила проаналізувати використання субвенцій, виділених ще попереднім урядом житлово-комунальній галузі. Реальний «вихід» – 35—40% об’єктів. Прокладені мережі «в нікуди» або побудовані котельні, які так і не працювали. А гроші освоєні всі. Якби гроші цільовим призначенням дали фахівцям — конкретним виробникам і постачальникам тепла, то вони були б використані для загального добра. А так вони розпорошилися по «тендерах». Тому я — переконаний прихильник справжніх, зацікавлених господарів у галузі. Однаково, в якій формі — концесія, АТ, ТОВ або щось інше. Якщо господар одержує гроші за свою якісну роботу, що в цьому поганого? Пошлюся на приклад Роганьського теплоенергетичного центру, який був створений на початку 90-х років на базі котельні місцевого молокозаводу як кооператив. За роки роботи котельня цілком реконструйована та оснащена новітньою автоматикою. Вона постачає теплом пивзавод, молокозавод і частину житлових будинків мікрорайону Рогань. І в цього «приватника» ціна тепла за квадратний метр для населення нижче, ніж у державної тепломережі.

— Як зробити галузь привабливою для приватних інвесторів?

— Треба вдосконалити Закон України «Про концесії», урегулювати ризики переходу прав та обов’язків з оплати заборгованості старого підприємства. Крім того, якщо об’єкти ЖКГ беруться в оренду, треба передбачити пільги й преференції для тих, хто вкладає кошти в їхню технічну модернізацію. Адже після модернізації збільшується вартість основних фондів, але це стає приводом для збільшення орендної плати. І тарифи підвищуються. Виходить замкнуте коло. Місцева влада, якщо вона хоче удосконалювати комунальне господарство, повинна на це зважати, знижувати або хоча б не підвищувати орендну плату. Замість цього нам говорять: «Ви взялися за цей бізнес, от і працюйте!». Що означає «взялися»? Теплопостачання — питання державного значення. І братися за вирішення проблем треба спільно: і власникові житла, і тим, хто хоче в цій галузі працювати.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 9 л ю т о г о 2 010 №6 (110)

13

ТЕХНОЛОГІЇ

До чис тих джерел Глибоке біологічне очищення стічних вод можливе, упевнені рівненські вчені Людмила СТУПЧУК Рівненське товариство з обмеженою відповідальністю UKRBIOTAL десять років поспіль серійно виготовляє установки для очищення господарсько-побутових стічних вод. Це стало можливим завдяки новаторській технології, запатентованій у 28 країнах світу, яка розроблена вченим і практиком Александром Тетерею.

— Пане Александре, основним критерієм оцінки ефективності такої установки є, звичайно, якість очищеної води. Та перш ніж говорити про процес, слід з’ясувати, від чого ж треба очищувати воду.

— Зрозуміло, абсолютно чистої води в природі немає. Питна вода, зокрема, містить велику кількість різноманітних домішок, переважно мінеральних солей, і хімічний склад її в різних регіонах різний. Часто вона теж потребує очищення — від зайвого заліза, надлишку солей кальцію, магнію тощо. Після використання питної або технічної води її властивості й хімічний склад змінюються. Саме така вода і надходить на очисні споруди.

— У чому суть вашої технології та головні переваги установки BIOTAL? — Технологія ґрунтується на концепції перетворення відходів життєдіяльності людини на продукти, які можна використовувати в подальшому: технічну воду та осад у вигляді зневодненого активного мулу, що є органо-мінеральним добривом. При розробленні такої системи каналізації інженерні вирішення були спрямовані насамперед на забезпечення високої

якості очищеної води, стабільної роботи, простоти конструкції при досить незначних капіталовкладеннях і енерговитратах. Зараз вже можна сказати, що всі заявлені завдання виконані. Узагалі, BIOTAL належить до локальних систем каналізації з глибоким очищенням стічних вод. Та за деякими показниками установка є унікальною. У ній вісім зон обробки стоків, де стічна вода, послідовно перетікаючи з однієї зони в іншу, проходить повне біологічне очищення. При правильному індивідуальному підборі та грамотній експлуатації системи досягається чи не найвищий рівень очищення порівняно з наявними очисними спорудами — майже 99%. Не менш важливо, що при обробці стічних вод не виділяються метан і сірководень. Завдяки цьому відсутній стійкий специфічний запах на всіх етапах обробки води, що дозволяє розміщувати установку в безпосередній близькості до об’єкта каналізування. Окрім того, завдяки особливостям технологічного процесу установка витримує

Шпали «без рук» Залізниця рушила в напрямку повної механізації колійних робіт. Звичайно, це недешево, але справа варта заходу.... Дмитро КОНОВАЛОВ «Укрзалізниця» нарешті відмовилася від закупівлі ручних шпалопідбійок. Саме цим реліктовим інс інструментом, трументом, який працює за принципом відбійного молотка, залізничники більше півсотні років виправляли колію. У головному управлінні колій «Укрзалізниці» заявили, що тепер роблять ставку на комплексну механізацію колійних робіт. В о остаточному статочному підсумку це витіснить важку фізичну працю й змінить структуру зайнятості на залізниці. ДВА БОКИ ІМПОРТУ акі плани були ще за радянських часів. Але через кризу 90-х їх довелося перенести на більш віддалену перспективу. Згадали про них уже на початку 2000-х років, коли обсяг перевезень почав зростати й, відповідно, покращилося фінансове становище головного залізничного відомства країни. Тоді й з’ясувалося, що без модернізації колії неможливо наблизити залізницю до європейських стандартів. Був створений Український центр механізації колії в Києві й аналогічні підприємства на залізницях. «Укрзалізниця» почала поповнювати

Т

їхній парк імпортними високопродуктивними машинами. Приміром, були придбані 4 новітні вирівнювально-підбивальнорихтувальні машини від провідного австрійського виробника «Плассер унд Тойрер». Вони здатні замінити відразу кілька бригад колійних робітників — обслуговувати одну машину можуть усього чотири оператори. Зрозуміло, гроші були витрачені чималі. Одна одиниця такої техніки коштує близько $4 млн. Три комплекси закупили за рахунок кредиту Європейського банку реконструкції й розвитку, ще один агрегат — за лізинговою схемою. З’явилася й інша колійна техніка, переважно фінських і словацьких компаній. Все це дозволило зменшити обсяг ручної праці настільки, що, як уважають в «Укрзалізниці», можна не оновлювати необхідний для неї інструмент. Разом з тим використання імпортних колійних машин призвело до збільшення витрат на закупівлю запасних частин. Особливо для гідравлічного обладнання та електронних систем. На ремонт техніку також доводиться відправляти за кордон, розраховуючись валютою. Становище дещо полегшується тим, що вітчизняні фахівці поступово освоюють західні

ВІЗИТІВКА Александр Тетеря — кандидат технічних наук, член-кореспондент Міжнародної Академії наук екологічної безпеки (МАНЕБ). Закінчив Український інститут інженерів водного господарства в Рівному (тепер — Національний університет водного господарства та природокористування). Заснував підприємства з виробництва установок BIOTAL в Україні, Росії, Болгарії, Грузії, Молдові, Афганістані, Австралії та Чехії, громадянином якої є зараз. Дипломант Міжнародного академічного рейтингу популярності та якості «Золота фортуна» (2008 р.). Здобув золоту медаль і сертифікат «Золотого учасника 96-го міжнародного салону винаходів «Конкурс Лепін» (Франція, 2005 р.) за створення системи біологічного очищення стічних вод BIOTAL та інші міжнародні нагороди. скидання стоків із підвищеною концентрацією хімічних речовин — марганцю, хлору, які застосовують для промивання систем очищення питної води. Це дозволяє використовувати BIOTAL у високотехнологічних системах водопостачання та каналізації. Управління установкою повністю автоматизоване. На підприємстві впроваджена система якості, яка ба-

зується на міжнародних стандартах ISO 9001-2001 і сертифікована в системі УкрСЕПРО. Це стало можливим завдяки серійному випуску установок, постійному вдосконаленню і модернізації технологій.

— Доля вашої технології — доволі рідкісний приклад, коли вітчизняні інноваційні розробки оцінюють та впроваджують і в Україні, і за кордоном. У чому секрет успіху?

— Так, 28 міжнародних патентів підтверджують, що технологія затребувана. Це пояснюється, скоріше за все, актуальністю проблеми, удалими технічними рішеннями та ефективним менеджментом. За десять років ми взяли участь у багатьох виставках та салонах, у тому числі міжнародних, виготовили та ввели в експлуатацію понад 4 тисячі установок у дев’яти країнах. Із них понад тисячу — в Україні: на Дністровській ГЕС, в аквапарку міста Саки, на заводі Nemiroff, у футбольному клубі «Шахтар» та інших.

технології. Два підприємства — дніпропетровський «Трансмаш» і Старокраматорський машинобудівний завод — налагодили складання колійних машин «Плассер унд Тойрер». Спочатку це було, як кажуть, «викруткове складання», при якому обсяг роботи, проведений в Україні, у готовому виробі ледь сягав 20%. Сьогодні машинобудівники вийшли на показник 50% — монтують раму, установлюють гальмове та інше обладнання. Іноземці виконують найбільш наукомістку частину з монтування гідравліки та електронних систем.

стиковість» забезпечується зварюванням рейок із уплавлянням ізостиків. З таким підходом, на думку фахівців, неможливо збільшити швидкість потягів до європейського рівня. Голова експертної групи консалтингового консорціуму «Менеджмент консалтинг груп» Дмитро Підтуркін упевнений, що активна закупівля імпортної колійної техніки вказує на те, що «Укрзалізниця» згодом приводитиме технологію укладання й обслуговування колії у відповідність до європейських вимог. Зробити це можна тільки за допомогою імпортних колійних машин. Випускати їхні аналоги в нас немає можливості. Лідерами в цій галузі визнані австрійські, німецькі й французькі виробники. Все це, звичайно, вимагає великих капіталовкладень. Вони увіллються в галузь, на думку експертів, лише після проведення першого етапу реформи залізничного транспорту, тобто після створення державного суб’єкта господарювання у формі концерну. Коли це станеться, сказати важко. Але в будь-якому разі масштабна механізація та автоматизація колійних робіт вимагає й зміни структури керування цим господарством. Обов’язки з обслуговування колії треба перекладати з дистанційного персоналу на колійні машинні станції. Штат співробітників доведеться навчати роботи на новій техніці. Віяння часу поки не відчувається на місцях, на дистанціях колії, де ручне шпалопідбиття — не релікт, а щоденна проза життя. Там працівники потребують і ручного інструменту, і колійних машин.

РІЧ У ЗМІНАХ. СТРУКТУРНИХ олійне господарство — третина основних фондів української залізниці. З 400 тисяч чоловік, які працюють у галузі, близько 70 тисяч виконують колійні роботи. Україна посідає перше місце в Європі з розгалуженості магістралей, якщо не враховувати Росію. Однак ми серйозно відстаємо від західних залізниць із швидкості поїздів — на окремих ділянках там вона становить 300 км/год. Секрет — у принципово іншому механізмі укладання колії, при якому нитки рейок проводять окремо, а потім стабілізують і позиціонують відносно одна одної автоматизованими колійними комплексами. За рахунок цього залізниця одержує ідеальну геометрію й точно задані характеристики. В Україні ж колію все ще укладають на баласт рейко-шпальними ґратами, а «без-

К

14

Українська технічна газета

№6 (110) В і в т о р о к , 9 л ю т о г о 2 010

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ

Трагедія «мозку нації» ністю. «Я не боюся бути диким і брати те, що мені треба, і в Канта, і у Фіхте, і в Маркса, — зауважив він. — А коли від мене вимагають сказати, інтереси якого класу виражає філософія Фіхте, я відчуваю, що від цього запитання дурнішаю».

П Учених, ушанованих обранням у члени Академії наук, не так вже й багато. Але ще менше академіків, яких цього звання позбавили. Один із них — великий російський економіст, філософ і публіцист Петро Струве, від дня народження якого 6 лютого виповнилося 140 років. Геннадій МАРИНІН

А

кадемія наук СРСР показово виключила його зі своїх лав у 1928 році — за негідне радянського вченого політекономічне неуцтво. З «обвинувальним вироком» Струве не сперечався — сам визнавав факт своєї невідповідності новим «кваліфікаційним вимогам», в яких наукові досягнення підмінялися політичною благонадій-

етро Бернгардович Струве — фактично перший серйозний вітчизняний марксист: це з його роботи 1894 року — «Критичних заміток до питання про економічний розвиток Росії» — беруть початок соціалістичні ідеї в Росії. Показово, що автор знакової наукової праці на момент її написання був ще студентом: юридичний факультет Петербурзького університету він закінчив роком пізніше. Незважаючи на молодість, уже в 1890-ті роки Струве став визнаним авторитетом у галузі політичної економії. З 1913 року він викладав політичну економію в Петербурзькому політехнічному інституті, а в 1916 році за працю «Господарство й ціна» одержав відразу два докторські ступені — у рідному ВНЗ і Кембриджському університеті. Наукові погляди вченого й представників школи, яка швидко оформилася довкола нього, звичайно позначають термі-

ном «легальний марксизм» — за твердження, що соціалізм можливий «тільки через капіталізм, як стиглий і законний плід останнього». Закономірним етапом розвитку капіталістичного ладу, за Струве, є усвідомлення необхідності зміцнювати всередині нього соціальні й правові відносини. Прояви цієї тенденції вчений бачив у західноєвропейських країнах уже на межі XІХ і XX століть, і цей же шлях передрікав Росії: «Визнаймо ж нашу некультурність і підемо вчитися до капіталістів». Така позиція, однак, істотно відрізнялася від трактування Маркса більшовиками, а тому після приходу останніх до влади була проголошена «буржуазним пережитком». Тож оголошення академіку Струве анафеми в 1928 році було лише формальністю — радянська політекономія втратила вченого набагато раніше, фактично відразу після жовтневої революції, яку той різко не прийняв. Академіком політекономії та статистики Петро Бернгардович був обраний у травні 1917 року, тож до його економічних поглядів прислуховувалися лише кілька місяців — потім почалася відкрита конфронтація з новою вла-

дою. Протягом декількох років Струве всіляко намагався врятувати країну від більшовиків: у 1918 перейшов фінський кордон й консультував генерала Миколу Юденича, у 1919-му був членом Особливої наради при генералі Антоні Денікіні, а потім очолював Міністерство закордонних справ в уряді генерала Петра Врангеля — незадовго до цього, у квітні-травні 1918 року, Струве набув відповідного досвіду на посаді директора Економічного департаменту Міністерства закордонних справ у Тимчасовому уряді. У 1920 році, розуміючи безглуздість подальшої боротьби, Струве назавжди поїхав з Росії... Одна з відмітних рис політекономічної доктрини Струве — її виражений націоналізм: без нього лібералізм не може бути сильним. При цьому ніякого етнічного забарвлення в лібералізму Струве не було — нація для нього була єдністю не за кров’ю, а за культурою. І саме відсутність такого розуміння націоналізму в більшовицьких лідерів і збурених ними народних мас привела, на його думку, до втрати економічних засад марксизму й перетворення цього вчення на революційні гасла. «Ідея соціалізму як організації

Життя — випадкове, безцільне й... дивне Святослав РИБНІКОВ

9 ллютого ютого — 100-річний ювілей Жака Моно, видатного французького молекулярного генетика, у 1965 році відзначеного Нобелівською премією за пояснення механізму регуляції активності генів.

культури бактерій, який удається спостерігати при їхньому вирощуванні на деяких змішаних живильних субстратах. Річ у тім, що більшість бактерій, у тому числі й кишкова паличка, з якою

тільки за необхідності. Механізм такої регуляції, виявлений співробітниками очолюваної Жаком Моно лабораторії Пастерівського інституту, і сьогодні вражає вчених своєю красою.

КІБЕРНЕТИКА ЖИТТЯ Усі клітини в організмі походять з однієї, а тому від самого початку мають однакові набори генів. А от білки — цеглинки, з яких побудований організм і які, власне, визначають будову й функції тієї або іншої тканини, — у різних клітинах різні, при тому, що кодуються білки саме генами. Ніякого парадоксу тут немає: спадковість усіх клітин організму однакова, а от «працюють» у кожній конкретній клітині не всі наявні в ній гени, а тільки деякі. В еритроцитах, наприклад, ті, що кодують гемоглобін, а в м’язових волокнах — відповідальні за утворення скорочувальних білків. А от що змушує гени «вмикатися» і «вимикатися», і не просто так, а в потрібний час і в потрібному місці, довго для вчених було загадкою.

Ж

ак Моно народився в Парижі; із французькою столицею пов’язана і його академічна кар’єра: закінчив факультет природничих наук, працював у Пастерівському інституті, викладав у Сорбонні й Коледжі де Франц. Але він ніколи не вважав себе парижанином — тільки жителем півдня, хоча на півдні країни жив із семирічного віку до вступу до інституту. Напевно, саме тоді, під час захопливих прогулянок мальовничими околицями Канн із батьком, талановитим художником і великим шанувальником Дарвіна, Жак сформувався як самобутній натураліст із тонким розумінням краси природи. До фундаментального не тільки для молекулярної генетики, а й для всього природознавства відкриття Жака Моно підвели декілька виявлених ним раніше явищ, які, на перший погляд, були досить далекі від регуляції активності генів. Найцікавіші з них так звані «diauxie» (у спеціальній літературі термін прижився саме в оригінальному франкомовному варіанті) — своєрідний двостадійний ріст

паличок певною парою цукрів крива зростання спочатку виходить на плато, а потім несподівано робить ривок і досягає другого стійкого стану — наче в бактерій раптом з’явилося друге ди-

працював учений, украй невибагливі до джерела енергії: у їх «арсеналі» є ферменти, здатні перетравлювати глюкозу, фруктозу, лактозу та інші найекзотичніші цукри. Ріст мікроорганізмів при цьому підпорядкований добре відомому закону: спочатку вони активно, у геометричній прогресії розмножуються, однак у міру «перенаселення» і виникнення дефіциту ресурсів поділ стає все більш рідкісним, і чисельність популяції поступово виходить на плато — стійкий рівень, де народжуваність і смертність відповідають можливостям середовища. А от при годівлі кишкових

хання! Виявляється, мікроорганізми здатні засвоювати різні цукри, однак затратність перетравлювання неоднакова, бо одні ферменти синтезувати легше, ніж інші. От бактерії й практикують, як кажуть, раціональне харчування: гени, відповідальні за утворення ферментів для перетравлювання «важкої їжі», мовчать, доки в середовищі присутній якийсь легкорозщеплюваний цукор. Одним із таких важких для кишкової палички продуктів є лактоза — молочний цукор: ферменти, необхідні для його розщеплення, бактерії синтезують

Для того, щоб ген зміг себе реалізувати, спеціальний фермент — РНК-полімераза — має попередньо зняти з нього копію, за якою і збиратиме потрібний білок. Однак «стартова площадка» — місце, на яке має «сісти» РНКполімераза, щоб почати роботу, у нормі зайняте — його окупує особливий білок-репресор, блокуючи в такий спосіб зчитування генетичної інформації та утворення ферментів для розщеплення лактози. Єдина речовина, здатна очистити дорогу РНКполімеразі, — це сама лактоза: потрапивши в клітину, вона «переманює» молекули репресора й

господарського життя, — байдуже, правильна чи неправильна ця ідея, — зовсім не сприймається російськими масами; соціалізм (або комунізм) вони розуміють тільки як поділ наявного майна або як одержання достатнього й рівного пайка з найменшою витратою праці, з мінімумом зобов’язань», — із гіркотою написав учений про революцію 1917 року — «національне банкрутство й світову ганьбу». Але набагато більше від жорстокості й жадібності пролетаріату (ці риси Струве вважав закономірним проявом культурної відсталості більшості населення країни) ученого розчарувало мовчання інтелігенції — воно стало «єдиним у світовій історії випадком забуття національної ідеї мозком нації». За кордоном Струве вживав активних спроб об’єднати навколо себе тих представників «мозку нації», які зберегли вже не потрібну на батьківщині національну ідею, для того щоб передати свої ідеї новому поколінню. Зусиллями Струве в 1922 році в Празі було відкрито знаменитий Російський юридичний факультет — унікальний навчальний заклад, який ставив собі за мету виховувати молодих російських емігрантів у дусі дореволюційного праворозуміння. запускає синтез ферментів для власного перетравлювання. Звичайно, відкритий на прикладі кишкової палички механізм елементарний: у більш високорозвинених організмів більшість білків кодуються відразу декількома генами, та і їхня активність визначається не одним, а багатьма регуляторними білками. Однак ідея залишається незмінною: як жартував сам Моно, «що справедливо для кишкової палички, то справедливо й для слона». Незважаючи на відкриту ним кібернетичну налагодженість роботи генів, Жак Моно проповідував філософію випадковості появи життя та його безцільності: перший постулат науки, за його словами, — відсутність у природи якихось намірів або мети. Сам же дивний феномен життя на Землі, на думку вченого, виник випадково — як побічний хімічний продукт грандіозної всесвітньої драми, і очікувати повторення його появи де-небудь і коли-небудь ще навряд чи має сенс. Утім, самому Жаку Моно світобудова подарувала не один шанс. Спочатку — у вигляді стажування в Штатах, у лабораторії створювача хромосомної теорії спадковості Томаса Моргана. Без цього шлях молодого фахівця до великої науки, швидше за все, був би закритий, бо на факультеті природничих наук у Парижі, за його спогадами, студентів тоді знайомили з біологією двадцятилітньої давнини. А десятьма роками пізніше, під час німецької окупації, Жаку Моно, одному з керівників штабу Французького опору, кураторові доставки зброї партизанам і мінування залізниць, якимсь дивом удалося втекти з-під гестапівського арешту.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 9 л ю т о г о 2 010 №6 (110)

15

ТРИВАЄ ПЕРЕДПЛАТА НА 2010 РІК Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, у відділі передплати редакції, а також на сайті www.tehnichka.com

м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (0642) 221-06-50 e-mail: podpiska_kiev@tehnichka.com м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 e-mail: podpiska@tehnichka.com

Передплатні індекси: українською мовою

російською мовою

99309

99340

Вартість передплати: на 1 міс. - 21,40 грн на 6 міс. - 128,40 грн на 10 міс. - 214,00 грн

Передплатити видання ви можете, звернувшись до поштових відділень, а також до передплатних агентств:

і БІЛА ЦЕРКВА БІЛА Фрідман 4-97-04 БЕРДЯНСЬК Поплавська 70-344, 66-548 ВІННИЦЯ Бліц-Інформ 27-66-58 ГОРЛІВКА А.В. Сервіс 55-30-00, 55-24-75 Колегія 55-25-82 ДОНЕЦЬК Донбас-Де-Юре 382-68-25/26 Ідея 381-09-32 Кріотехніка 311-76-81 Бліц-Інформ 389-12-21 (22)

Передплатне агентство «KSS» 387-21-75, 304-69-83 ДНІПРОПЕТРОВСЬК ДНІПРОПЕТРОВСЬК Меркурій 744-73-15, 744-16-61 СамітДніпропетровськ 370-44-23, 370-45-12 Передплатне агентство «KSS» 33-52-89 ДРОГОБИЧ Паращак 41-54-74 41-54-7 ЖИТОМИР Бліц-Інформ 36-04-00 ЗАПОРІЖЖЯ Бліц-Інформ 63-91-82 ПрессервісКур’єр

220-07-97 220-07-97 Меркурій Меркурі й 220-87-61 ІВАНОФРАНКІВСЬК ФРАН КІВСЬК Світ преси 4-91-88 Філіпова Н.О.

50-13-20 Бліц-Інформ 52-28-70 КИЇВ Бліц-Інформ 205-51-10 ВПА 502-02-22 Кондор 408-76-25 408-76-52 Статус 391-74-53 391-74-54 Прес-центр 536-11-75 Саміт 280-77-45 80-77-45

Передплатне агентство «KSS» агентство 585-80-80 Меркурій 248-88-08 КІРОВОГРАД Бліц-Інформ 32-03-06 КРЕМЕНЧУК Меркурій 70-03-84 СамітКременчук 3-21-88 КРИВИЙ РИВИЙ РІГ Бліц-Інформ 66-24-36 Кур’єрська служба передплати та доставки 04-04-94 СПД «Соколов» 404-82-71 ЛЬВІВ Ділова преса 70-34-68 Західний кур’єр

ПАВЛОГРАД ПАВЛОГРАД Меркурій 6-00-93 6-00-9 ПОЛТАВА Агентство передплати АНП 50-93-10 Бліц-Інформ 50-92-61

23-04-10 Фактор 41-83-91 ПресМаксимум 97-15-15 ЛУГАНСЬК Бліц-Інформ 50-10-56, 50-11-30 Передплатне агентство «КSS» 71-07-02

Саміт-Миколаїв Саміт-Миколаїв 56-10-69 НІКОПОЛЬ НІКОП ОЛЬ Ай-Джі-Електронікс 4-22-48

ЛУЦЬК Бліц-Інформ 72-05-48

НОВОМОСКОВСЬК Меркурій 7-51-91

РІВНЕ Передплатне агентство «KSS» 43-20-12 Бліц-Інформ 62-33-06, 62-56-26

ОДЕСА Ласка 711-66-16 711-6 6-16 Пугачова Пугачов а 237-17-80 Агентство Наш Бізнес 718-06-08, 714-41-68

СЕВАСТОПОЛЬ Бліц-Інформ 55-44-51 55-44-5 Фактор-Преса 45-55-82 СІМФЕРОПОЛЬ БліцІнформ 249-300 Саміт-Крим 51-24-93

МАРІУПОЛЬ Бліц-Інформ 33-54-98 МИКОЛАЇВ ТЕПС & С 47-47-75, 47-47-35 НОУ-ХАУ 47-20-03, 47-17-77 7-17-77

НОВОВОЛИНСЬК Мазурова 4-07-71

Флора 27-00-92 ФакторПреса 27-94-56 СУМИ ДІАДА 78-03-55 Еллада S 25-12-49 ТЕРНОПІЛЬ Попович 25-18-23 ХАРКІВ Фактор-Преса 738-29-73 Александрова 754-58-27 ХЕРСОН Кобзар 42-09-09 ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Фактор-Преса

63-50-68 63-5068 Бліц-Інформ 78-82-20, 78-77-38 ЧЕРКАСИ ЧЕР КАСИ Бліц-Інформ 36-10-29, 36-10-31 Передплатне агентство «КSS» 56-97-69 ЧЕРНІГіВ Бліц-Інформ 65-18-82 Передплатне агентство «КSS» 60-45-13 ЧЕРНІВЦІ Ключук 57-03-17, 24-73-83 ЯЛТА Саміт-Крим 32-41-35

Передплат у можна оформити в редакції, звернувшись до відділу передплати та реалізації за телефонами: м. Київ (044) 221-06-50, т/ф: (044) 440-82-09, e-mail: podpiska@ podpiska@prombezpeka.com, prombezpeka.com, м. Луганськ (0642) 59-93-92, т/ф: (0642) 59-93-91, e-mail: podpiska@tehnichka.com

Ми потрібні один одному!

16

№6 (110) В і в т о р о к ,

9 лютого

Українська технічна газета

2 010

ТРЕБА БАЧИТИ

На заздрість Бонду

Дивний білий світ

Мільярдер сер Річард Бренсон не тільки годинами гуляє пляжем власного острова в Карибському морі, а й сприяє розвитку космічного туризму, заохочує пошук нових джерел енергії, а також розроблення технічних новинок

Пофарбувавши дахи будинків у білий колір, можна знизити середню температуру на планеті на 3°С і сповільнити процес глобального потепління

Т

Н

априкінці січня Бренсон представив розроблений його компанією Virgin прототип крилатої субмарини Necker Nymph, якій позаздрив би сам агент 007. Особлива конструкція крил дозволяє «підводному літаку» легко занурюватись і спливати на поверхню. Глибина занурення Necker Nymph — 40 метрів, а в майбутньому вона змо-

же опускатися на глибину понад 10 км і, можливо, виконає мрію Бренсона про підводний апарат, здатний спуститися в Маріанську западину. Поки човен доставлятиме гостей мільярдера на острів, а вартість прокату Necker Nymph становитиме $25000 на тиждень. Бренсону «підводний літак» коштував $663 тисячі.

акого висновку дійшли в Національному центрі кліматичних досліджень (США). Тут розробили комп’ютерну модель, щоб з’ясувати, скільки сонячного світла поглинає поверхня дахів міських будинків. Дослідники вважають, що коли всі дахи в містах по всій планеті повністю

З неба на землю Позаземне життя слід шукати ... на нашій планеті

Т

ак уважає Пол Девіс, фізик з Університету Аризони (США). Він готує доповідь для конференції, присвяченої п’ятирічному ювілею програми пошуку позаземного розуму SETI, яка проводитиметься Лондонським королівським товариством. У ній візьмуть участь представники НАСА, Європейського космічного товариства, ООН та інших організацій. Лорд Різ, президент Королівсько-

го товариства, проведе одне із засідань. Девіс закликає не чекати на зашифрований сигнал від інопланетян із космосу, а скористатися новими методами й шукати сліди позаземного життя на нашій планеті — у пустелях, кратерах вулканів, соляних озерах і на рівнинах Антарктиди. На його думку, у тих місцях, де формам позаземного життя доводиться боротися за виживання, можна знайти «дивні» мікроорганізми, які належать до так званої «тіньової біосфери». На конференції обговорюватиметься й можлива реакція людства на виявлення позаземного розуму. Так, Альберт Харрісон із Каліфорнійського університету вважає, що паніки не буде, а найімовірнішою реакцією стане байдужість, а можливо, і радість.

пофарбувати в білий колір, поглинання тепла знизиться на 3%. Це остудило б міста в середньому до 0,4°C улітку, при цьому прохолодніше стало б і всередині будинків. Так, у Нью-Йорку, наприклад, завдяки білим дахам літні вечори можуть стати прохолодніше на 1°С. Відбивало б сонячні промені й світле дорожнє полотно. Оскільки завдяки білим дахам витрачалося б менше енергії на кондиціонування будинків у спеку, за рахунок економії палива на її виробництво зменшилися б викиди вуглекислого газу. Ефект був би таким, немов увесь світ відмовився від автомобільного транспорту на 11 років.

Дух у пастці Після десяти місяців марних спроб витягти марсохід Spirit, який застряг у пісках у районі екватора Червоної планети, НАСА заявило, що припиняє операцію з його порятунку

З

а шість років, проведених на Марсі, марсоходи Spirit і Opportunity зробили тисячі знімків марсіанської поверхні й надали вченим безцінні дані про планету, які стали основою більше ста наукових праць. І хоча Spirit більше не зможе досліджувати марсіанський ландшафт, учені вважають, що коли йому вдасться пережити зиму, він стане станціонарною станцією для вивчення складу ґрунту й змін погоди на Червоній планеті. Зараз на Марсі середина осені, і мета учених — правильно розмістити марсохід, щоб його батареї одержува-

ли енергію від Сонця, розташованого низько над обрієм у північній частині неба.

За матеріалами Cthings, Daily Mail, BBC, USA Today підготувала Наталія ЧАЙКА РОЗСЛАБТЕСЯ!

КРОСВОРД

ГОЛОВОЛОМКА «СТРІЛКИ»

Проведіть від кожПРИМЕР ної клітинки з числом одну або кілька стрілок по горизонталі та (або) вертикалі так, щоб сума всіх клітинок, через які проходять ці стрілки, дорівнювала зазначеному числу. Стрілки не повинні перетинатися й накладатися одна на одну. Відповідь на головоломку «РОЗСТАВТЕ «РОЗСТАВ ТЕ ЗНАКИ», надруковану в №5 (109)

Рубрику веде Андрій ГЕРМАН

Білі починають і виграють

В. Задорожній, майстер спорту

ШАШКИ

Відповідь на етюд, надрукований у №5 (109)

Склала Оксана БАЛАЗАНОВА

1.e3-d4! c7-b6 2.f2-g3! h4:f2 3.d2-e3 f6:h4 4.d4:a5 f2:b2 5.b4-c5 d6:b4 6.a5:a1 ×

Відповіді на кросворд, надрукований у №5 (109)