Украинская техническая газета №111 by Ukrainian technological newspaper

№ 7 (111) 16 лютого 2010 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

У НОМЕРІ: ОСОБИСТОСТІ Про фізика майже без лірики Академіку НАНУ Івану Неклюдову — 75! «Я мрію про те, щоб фізики знову були в пошані…» Стор. 10

На межі втраченого десятиліття

Рятувальний круг для суднобудування

Учені вважають: криза дає Україні шанс для проведення реформ

АВТОМАГІСТРАЛЬ Екзотика на кожен день «Роторник» — єдиний у світі екзотичний мотор, який випускається серійно, може стати двигуном майбутнього Стор. 11

Заплановане переозброєння військово-морських сил може стати стимулом для відродження стратегічної галузі

ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ На кону — 350 тисяч євро Північні європейські сусіди запрошують українців жити у світі чистих технологій. Навіть готові за чистоту приплатити... Стор. 12

Дмитро ТИМЧУК ВМС до останнього часу були найбільш забутим видом ЗС України. Озброєння зброєння та військова техніка (ОВТ) навіть у роки більш-менш прийнятного військового бюджету відновлялися суто символічно. Проте крига скресла...

СОЦІУМ Трейд-юніони, лицарі праці та прості члени профспілки

Стор. 8

Які реалії та можливості вітчизняного профспілкового руху сьогодні? Стор. 13

Ритм для батареї

УЧОРА. СЬОГОДНІ. ЗАВТРА Відкритий світ

Запас міцності одного із провідних підприємств вітчизняного коксохіму може вичерпатися набагато раніше від планового терміну...

Комп’ютерні технології відкривають світ Інтернету для сліпих Стор. 14

Стор. 6

Лісохімічна пісня Закарпатські лісохімічні підприємства здавна забезпечують економічний розвиток регіону й так само здавна завдають чималої шкоди довкіллю

Споживати та модернізувати Чорна металургія в Китаї та в Україні: тенденції — протилежні, рішення — схожі Стор. 9

Стор. 4–5

Стор. 7

2 № 7 (111) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

16 л ю т о г о 2 010

ТУТ І ТЕПЕР

Інакше не скажеш Сергій Тігіпко

Фонд державного майна України повторно виставив на приватизаційний конкурс із елементами аукціону 96,13-відсотковий державний пакет акцій ВАТ «Тернопільський радіозавод «Оріон».

Лідер партії «Сильна Україна»

Тим, хто не готовий вжити жорстких антикризових заходів, я б не радив навіть братися за керування країною».

ідповідно до фіксованих умов конкурсу покупець повинен профінансувати технічну реконструк-

Пільги для розвитку Виробнича та економічна ситуація в гірничо-металургійному комплексі України залишається досить важкою Ірина КОНДРАТЬЄВА

аку оцінку на засіданні балансової комісії з розподілу основних видів сировини й матеріалів по підприємствах галузі на березень 2010 року, яке відбулося в об’єднанні «Металургпром» дав заступник міністра промислової політики Сергій Грищенко. Це пов’язано як із внутрішніми причинами (зокрема, з високими цінами на сировину та енергоносії), так і зовнішніми, серед яких на перше місце можна поставити жорстку конкуренцію на світових ринках металопродукції. Тому, за словами С. Грищенка, необхідно подовжити дію певних умов для прискорення виходу підприємств ГМК із кризи. А для цього зберегти ті можливості, якими ко-

цію виробництва, створити нові місця протягом 5 років з часу підписання договору купівлі-продажу на суму 18 млн грн, а також профінансувати розроблення та впровадження новітньої системи радіозв’язку для потреб силових структур на загальну суму 14 млн грн. Завод «Оріон» уже не перший раз виставляють на продаж, однак попередні аукціони не проводилися через відсутність заявок.

Агов, інвесторе!

ристуються металурги й гірники вже більше року на основі антикризової постанови Кабміну №925. Мінпромполітики сприятиме ухваленню урядом рішення про подовження дії постанови №925 щонайменше ще на один квартал, тобто до 1 липня 2010 року. Крім того, зараз Мінпромполітики готує концепцію Державної цільової науково-технічної

програми розвитку й реформування ГМК України на період до 2020 року. У її розробленні брали участь УкрГНТЦ «Енергосталь», Інститут чорної металургії ім. Некрасова НАН України, ДП «Укргіпромез», «Металургпром» та інші галузеві об’єднання. У концепції буде відбито особливості внутрішнього й зовнішнього ринків металопродукції, дано оцінку конкурентоспроможності вітчизняної металопродукції й запропоновані заходи для її підвищення. Найближчим часом робочий варіант концепції планується подати на розгляд Мінпромполітики. За словами С. Грищенка, підготовка програми має супроводжуватися законом, який підтримує розвиток гірничо-металургійної й хімічної галузей промисловості. За попередньою інформацією, програма має бути ухвалена Кабінетом Міністрів до кінця 2010 року.

Список Кабміну Кабінет Міністрів України опублікував перелік із дев’яти стратегічно важливих для економічного розвитку держави інвестиційних проектів

ей перелік підготовлений Національною агенцією з іноземних інвестицій та розвитку («Укрзовнішінвест») і ухвалений урядом ще 23 грудня 2009 року постановою №1429. До нього входять проекти з організації швидкісного залізничного руху між Києвом і аеропортом «Бориспіль», модернізації Іллічівського морського торговельного порту, будівництва авіаційного логістичного центру в Узині (Київська область), модернізації та завершення будівництва енергетичних потужностей компаній «Західенерго» і «Центренерго», створення комплексів із переробки твердих

«Генерал» і його армія 10 лютого Україна попрощалася з видатним авіаконструктором Федором Михайловичем Муравченком. За кордоном його називали «інженером ХХ століття», соратники — «генералом». Його армією були авіадвигуни, які з багатьох параметрів не мають аналогів у світі Олександр МОРОЗОВ Федір Муравченко з того дивного покоління титанів, які Федір присвятили свій конструкторський геній служінню Батьківщині. Не випадково 28 квітня минулого року міністр промисловості й торгівлі Російської Федерації Віктор Христенко, вручаючи генеральному конструкторові державного підприємства «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О.Івченка» орден Пошани, назвав його трудову біографію «фантастичною».

едір Михайлович народився 18 березня 1929 року в селі Запоріжжя-Грудувате Синельниківського району Дніпропетровської області. У 1954 році закінчив авіамоторобудівний факультет Харківського авіаційного інституту. Почавши трудову біографію інженером-конструктором на підприємстві п/с 57 у Запоріжжі, пройшов непростий шлях до генерального конструктора.

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

www. tehnichka.com E-mail: info@tehnichka.com

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а.

Брав участь у створенні 44 типів і модифікацій авіадвигунів. Обґрунтував і втілив у життя концепції створення родини турбореактивних двигунів, які з окремих напрямів не мають аналогів у світовій практиці. З цих концепцій створені й уведені в серійне виробництво перший вітчизняний турбореактивний двигун із високим ступенем двоконтурності Д-36 — базовий (6 модифікацій), експлуатується на літаках Ан-72, Ан-74, Ан-74ТК-300, Як-42 і має сумарний наробіток понад 10 млн годин; один із найпотужніших у світі двигун Д-18Т для важких транспортних літаків Ан-124 «Руслан», Ан-225 «Мрія»; турбовальний двигун Д-136 (для вертольота Мі-26, який не має аналогів у світі з потужності та

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ (тел. 0642 34-72-47, e-mail: editor@tehnichka.com)

РЕДАКЦІЯ: Світлана Ісаченко - заступник головного редактора (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com) Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Свідоцтво Людмила Гречаник — відділ технічної думки про державну реєстрацію (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); КВ № 12993-1877Р Марина Савінова — відділ науки та освіти від 20.08.2007 р., (тел. 0642 34-72-47, e-mail: otdelnauki@tehnichka.com); видано Міністерством Ігор Павлюк — відділ промисловості юстиції України. (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com);

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Антон Яременко - тел./факс: (044) 440 82 09, Ганна Бусова - тел./факс: (0642) 59 93 91, тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: reklama@tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Любов Соловйова - тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: podpiska@tehnichka.com

промислових відходів у Хмельницькому, Вінниці, Сумах, Луцьку й Чернівцях, створення 10 індустріальних парків у різних регіонах України, будівництва заводу з фракціонування плазми крові потужністю 200 тис. л на рік, вітроенергетичних устано-

вок на потужностях ДП «Південний машинобудівний завод» і космічного ракетного комплексу «Циклон-4».

вантажопідйомності), високонадійний турбореактивний двигун ДВ-2 для навчально-тренувального літака (УТС) L-59 виробництва Чехії. Під його керівництвом створені такі авіадвигуни: турбогвинтовий ТВЗ-117 ВМА-СБМ1 і допоміжний АІ 9-ЗБ для нового регіонального літака Ан-140, родина турбореактивних двоконтурних двигунів Д-436 (6 модифікацій) для пасажирських літаків Ту-334, Ан-148 і літака-амфібії Бе-200, турбореактивний АІ-25ТЛШ для модернізації УТС L-39 (Чехія) і JL-8 (Китай); створюються нові двигуни 5-го покоління: Д-27, перший у світовій практиці гвинтовентиляторний двигун, який забезпечує унікальні параметри середнього транспортного літака Ан-70, АІ-22 для пасажирського літака Ту-324; родина малорозмірних двигунів АІ-450 для легких вертольотів, літаків і БЛА... І це тільки «підрозділи» його «армії». Федір Муравченко — співавтор національної програми «Розвиток авіаційної промисловості України». Автор (співавтор) понад 170 наукових праць, зокрема співавтор навчальних посібників: «Система керування перехідними режимами двигуна Д-36» (1998), «Розрахунок на міцність дисків компресорів і турбін» (1998), має 42 авторські свідоцтва й патенти. Почесних звань, державних і суспільних нагород вистачило б не на одне життя. Але, на жаль, воно дається тільки один раз. Життя Федора Михайловича належить не тільки історії, а й майбутньому світового авіабудування.

Газета видається українською та російською мовами

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340. Номер віддрукований офсетним

Позиція авторів публікацій не завжди способом на друкарському компзбі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою лексі ТОВ «Прес-Експрес». право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а.

За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Тел. (0624) 50-08-54 Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами. ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 16311 прим., При ВИКОРИСТАННІ матерІалІв ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

українською мовою 5348 прим., російською мовою 10963 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 442

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 16 л ю т о г о 2 010 №7 (111)

ТУТ І ТЕПЕР ПЕК Україна в найближчі 10 років буде найпривабливішим місцем для інвестицій у традиційну енергетику. Таку думку висловив аналітик JCG Energy Герхард Вагнер. За його словами, привабливість інвестицій пояснюється близькістю країни до Євросоюзу, норми якого з CO2 не дозволяють розвиватися традиційній енергетиці, а також значними запасами вугілля, які є в Україні. Експерт відзначив, що реалізація перших проектів може початися вже через 2—3 роки. Міністерство вугільної промисловості України затвердило програму модернізації та технічного переоснащення вуглевидобувних підприємств на 2010—2012 рр. Вона передбачає концентрацію гірничих робіт за рахунок скорочення кількості малоефективних вибоїв. За підсумками її виконання передбачається, зокрема, скоротити кількість лав із ручним способом кріплення на 60% у порівнянні з 2008 роком. Джерелами фінансування програми стануть бюджетні кошти, залучені кошти інвесторів, кредити банків і власні кошти вугільних підприємств. Виробництво електроенергії в Об’єднаній енергосистемі України (ОЕСУ) у січні ц.р. збільшилось на 12% у порівнянні із січнем 2009 року. Відповідно до повідомлення Міністерства палива та енергетики України, у січні теплові електростанції збільшили виробіток електроенергії на 15,8%, атомні електростанції — на 6,1%, блок-станції та комунальні ТЕЦ — на 5,9%. ГЕС і ГАЕС у січні у зв’язку з погодними умовами істотно наростили виробіток електроенергії — на 37,2%.

У 2009 році виробництво електроенергії в Об’єднаній енергосистемі України скоротилося на 9,8% у порівнянні з 2008-м. «Укренерго» 16 лютого проведе березневий аукціон із надання послуг доступу до пропускної здатності міждержавного перерізу для експорту електроенергії в березні. Компанія вирішила виставити 250 МВт пропускної здатності так званого «Бурштинського енергоострова», який працює в синхронному режимі з UCTE і з якого Україна експортує електроенергію в Румунію, Словаччину та Угорщину. Стартова ціна лотів з «Бурштинського енергоострова» коливається в межах від 487,536 тис. грн до 975,072 тис. грн. Крім того, на аукціон буде виставлена пропускна здатність перерізу з Польщею «Добротворська ТЕС — Замость (Польща)» двома негарантованими лотами 135 і 80 МВт. Також «Укренерго» виставило на торги чотири лоти сумарним обсягом 300 МВт у напрямку на Молдову.

Збільшена також пропускна здатність, виставлена на аукціон у напрямку Росії, з 1,6 тис. МВт до 2 тис. МВт. При цьому тільки 800 МВт перерізу гарантовані протягом березня. ПРОМИСЛОВІСТЬ Фонд державного майна України планує оголосити конкурс із елементами аукціону із продажу повернутого в державну власність 76-відсоткового пакета акцій ВАТ «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» у березні цього року. Зараз завершується підготовка умов конкурсу. Розглядаються, як мінімум, два варіанти. Або умови будуть такими ж, як минулого разу, тобто до торгів допустять тільки компанії, які мають досвід вироб-

ництва тепловозів, або допустять усіх бажаючих. Але вже зараз зрозуміло, що вартість держпакета цього року буде вище, ніж минулого разу. ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за підсумками січня 2010 року виробило 448 тис. тонн готового прокату, що на 111 тис. тонн більше, ніж за січень 2009-го. За даними джерела, наближеного до Міністерства промислової політики України, у січні ц.р. комбінат виплавив 534 тис. тонн сталі, що на 79,8% більше, ніж за результатами січня 2009 року. На 1 лютого 2010-го меткомбінат виробив 851 тис. тонн агломерату, що на 53,8% більше, ніж у січні 2009 року. Кременчуцький автоскладальний завод (Полтавська область), який входить до корпорації «АІС», має намір в 2010 році збільшити виробництво на 87% у порівнянні з 2009-м — до 7 тис. За словами директора підприємства Миколи Черниша, випускатимуться такі марки автомобілів, як SsangYong і Geely. Він відзначив, що можливе збільшення виробництва в порівнянні із заявленими планами залежатиме від розвитку економіки України та обсягів кредитування населення на придбання автомобіля. Потужність заводу становить 40 тис. автомобілів на рік. Полтавський автоагрегатний завод, що входить до холдингової компанії «АвтоКрАЗ», у січні 2010 року виробив товарної продукції на суму 3,1 млн грн, що на 2 млн грн більше, ніж за січень минулого року. У загальному обсязі виробництва січня випуск гальмової апаратури, у порівнянні із січнем 2009 р., збільшився на 1,8 млн грн, товарів народного споживання — на 184,9 тис. грн. У загальному обсязі відвантаженої за січень 2010 року продукції частка експорту становила 77,9%, у тому числі гальмової апаратури — 90%. ТРАНСПОРТ Морські торговельні порти України в січні 2010 року збільшили перевалку вантажів у порівнянні із січнем 2008-го з 8 млн 10,3 тис. тонн до 8 млн 425,5 тис. тонн.

які склалися протягом останніх трьох торговельних сесій на Аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах, але не нижче ціни купівлі з урахуванням витрат на зберігання й перевезення.

Серед них Білгород-Дністровський порт — у 2,68 раза, Ізмаїльський — на 39,8%, Іллічівський — на 20,9%, Керченський — на 30,6%, Маріупольський — на 52,4%, Севастопольський — на 0,7%, Херсонський — на 1,9%, Південний — на 5,4%. У той же час Одеський, Бердянський, Євпаторійський, Миколаївський, Ренійський, Скадовський, Феодосійський порти, а також порт «Октябрьськ» знизили вантажоперевалку. За підсумками 2009 року морські торговельні порти України переробили 109 млн 716 тис. тонн вантажів, що на 17% менше, ніж у 2008 році. Позитивний показник вантажоперевалки продемонстрували тільки Керченський і Севастопольський порти — відповідно 110% і 102,3% до результатів 2008 року. Міністерство транспорту та зв’язку України внесло зміни до «Зборів і плати за послуги, які надаються суднам закордонного плавання в морських портах України». Зокрема, іноземним круїзним суднам надаватиметься 20-відсоткова знижка до встановлених зборів і ставок, а також 50-відсоткова знижка для круїзних суден в осінньо-зимовий період. За даними міністерства, наявна сьогодні інфраструктура трьох морських торговельних портів — Одеського, Севастопольського і Ялтинського, які приймають круїзні судна, використовується тільки на 5—10% від пропускної здатності. АПК Кабінет Міністрів України встановив квоту на виробництво цукру й мінімальні ціни на цукор і цукрові буряки на 2010—2011 маркетинговий рік. Відповідна постанова опублікована на сайті уряду. Документом доручено встановити граничний розмір квоти поставки цукру на внутрішній ринок (квота «А») у період з 1 вересня 2010 р. по 1 вересня 2011 р. в обсязі 1 млн 892 тис. тонн.

Також документом затверджені мінімальні ціни на цукрові буряки, які поставлятимуться з 1 вересня 2010 р. по 1 вересня 2011 р. для виробництва цукру в рамках квоти «А» (з урахуванням базисної цукристості) на рівні 291,66 грн/т (без ПДВ) і на цукор квоти «А» — 4,25 тис. грн/т (без ПДВ). Кабінет Міністрів України дозволив Аграрному фонду до кінця 2009—2010 маркетингового періоду реалізовувати зерно врожаю 2006—2009 рр. із державного інтервенційного фонду. Реалізація зерна дозволена за середньозваженими цінами рівноваги (фіксінгу),

ФІНАНСИ Інфляція в Україні в січні 2010 року зросла до 1,8% у порівнянні з 0,9% у грудні минулого року. Експерти впевнені: зростання інфляції підстьобнуло подорожчання продуктів харчування. «Показник інфляції за січень не такий і великий у порівнянні з показниками минулих років. На наш погляд, у січні відбулося зростання цін на продукти харчування — молочні, цукор», — уважає старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь. За інформацією Міністерства економіки України, основними факторами прискорення інфляції в січні-2010 стали політична нестабільність, сезонне подорожчання молочної групи товарів і плодоовочевої продукції, а також зростання цін на паливно-мастильні матеріали. За словами Олександра Жолудя, загальний прогноз із інфляції цього року — 11% за рік, а основними джерелами зростання цін будуть адміністративні ціни — ЖКГ, газ, електроенергія, транспорт і залізниця. Фактором ризику, який може вплинути на рівень інфляції, залишається ситуація з майбутнім урожаєм: через морози Україна може зібрати менший обсяг зернових, ніж заплановано, що приведе до зростання цін на продукти харчування. ВЕРХОВНА РАДА Верховна Рада ухвалила закон про держзакупівлі, затвердивши вповноваженим органом із проведення закупівель товарів, робіт і послуг державним коштом Міністерство економіки. Таким чином, усі регуляторні й контролюючі функції з держзакупівель тепер сконцентровані в компетенції Мінекономіки. Для розгляду скарг на дії замовника ВР вирішила створити спеціальний орган оскарження при Мінекономіки. Його рішення обов’язкові для виконання учасниками держзакупівель і можуть бути оскаржені в суді. Цей орган складається з 14 чоловік, 7 з яких представляють держоргани (Мінекономіки, Мін’юст, Держкомстат, Держкомпідприємництва, АМКУ, секретаріат Президента, РНБО), а інші обираються Мінекономіки із незалежних експертів на конкурсній основі (їхнє призначення узгоджується з рядом парламентських комітетів). Парламент установив і поріг держзакупівель у 100 тисяч гривень для товарів і 300 тисяч гривень для робіт. Крім того, ухвалений закон визначає мінімальну кількість тендерних пропозицій у розмірі не менше двох, а також установлює необов’язковість внесення тендерного забезпечення. ЦИФРА У січні на у порівнянні з аналогічним періодом 2009 року, до тис. тонн, збільшилися поставки нафтової сировини на українські нафтопереробні заводи.

14%

969,5

Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами «УНІАН», РБК-Україна, АПК-Інформ, «ЛігаБізнесІнформ», РІА Новини,deng iinfo.com

Українська технічна газета

№7 (111) В і в т о р о к , 16 л ю т о г о 2 010

ПРІОРИТЕТИ

На межі втраченого десятиліття Учені вважають: криза дає Україні шанс для проведення реформ Валентина ГАТАШ Національною Академією наук підготовлено й випущено у світ солідну працю «Соціальноекономічний стан України: наслідки для народу та держави. Національна доповідь». Учені різного профілю (авторський колектив нараховує майже двісті чоловік) дали всебічну оцінку останнім десяти рокам розвитку української економіки, демографії, соціальної та гуманітарної сфер. По суті, це перша спроба комплексного аналізу стану й визначальних тенденцій економічного, соціального, політико-правового та гуманітарного розвитку незалежної України з огляду на сучасні загрози й ризики. НЕПОГАШЕНИЙ КРЕДИТ істсот шістдесят п’ять сторінок тексту включили в себе основні реалії життя країни у вигляді сухих цифр, фактів та графіків. Висновок, якого дійшли академіки: зі здобуттям незалежності Україна при її високому науковотехнічному потенціалі, рівні освіченості людей і можливостях динамічного розвитку сільського господарства мала шанси досить швидко перетворитися на одну з найрозвиненіших країн Європи. Для цього треба було створити чітку стратегію перетворень і одержати кредит довіри народу. Кредит було отримано, але не було погашено відповідними перетвореннями. Через ланцюжок об’єктивних і суб’єктивних факторів, за висновками вчених, шанси були втрачені. Минулі роки не використані для реструктуризації економіки й переведення її на інвестиційно-інноваційний шлях розвитку. Головна причина — спотворена система політичної влади з домінуванням груп впливу та конкурентною боротьбою між ними й перетворення державних органів на спосіб одержання специфічної ренти. У результаті — вибух корупції, розширення тіньових і навіть кримінальних процесів у економіці та управлінні. Вони спровокували фундаментальне руйнування ціннісної структури українського суспільства. Підсумком стала тотальна недовіра суспільства до державних інститутів, які виявилися не здатними ефективно виконувати свої функції. Протягом усього періоду існування України як самостійної держави спостерігаються нееквівалентний зовнішньоекономічний обмін, залежність від зовнішніх чинників, виконання функції поста-

чальника природної сировини й робочої сили для ТНК і розвинених країн. На думку вчених НАНУ, у країні не створений запас міцності економіки у формі арсеналу технологій: як проривних — для закріплення на зовнішніх ринках, так і масового споживання — для розвитку внутрішнього ринку. Україна не в змозі забезпечити прискорений розвиток технологій і високотехнологічних галузей, оскільки параметри її інноваційно-технологічного розвитку вже давно поза граничними інтервалами. Пропущені нагоди стали причиною складного «варіанта глобальної кризи» і значно збільшили відставання України від провідних країн світу. Явний доказ тому — така інтегральна ознака, як тривалість життя українців. Серед усіх країн Європи та Центральної Азії Україна випереджає в цьому тільки Росію. Проте вчені вважають, що в країні закладені інституційні передумови для подальших кроків розвитку. І нинішня криза все-таки залишає шанс для проведення реформ. КАРТИНА ОЛІЄЮ и розмовляємо з одним із керівників роботи, доктором економічних наук, академіком і віце-президентом НАНУ, директором Інституту економічного прогнозування НАН України Валерієм Гєєцем.

ВІЗИТІВКА Валерій ГЄЄЦ — доктор економічних наук, професор, академік НАН України, заслужений діяч науки й техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки й техніки, віце-президент НАНУ, директор Інституту економіки та прогнозування НАН України.

Заснував і розвиває наукову школу в галузі макроекономіки й фінансів. Ним обґрунтована стратегія розвитку економіки України на довгострокову перспективу, відповідно до якої узгоджені й гармонізовані цільові орієнтири стабільного економічного розвитку, інституційних перетворень, інноваційно-інвестиційної модернізації економіки,

ті. Сьогодні його наукові інтереси сконцентровані на розв’язанні

сятилітній період, який включив у себе як успішні, так і кризові роки й цілу низку тенденцій, що так чи інакше повинні виявитися в майбутньому.

врівноважує». Ми спостерігали абсолютизм ринку, який втручався у реалізацію державних функцій. Наука просто випала із цього контексту.

— Але повідомлення у Верховній Раді зачитано не було... — Бюджет, як відомо, не розглядався. Але академія таку доповідь підготувала. На її основі видана книга «Соціально-економічний стан

— В інших країнах Європи та США у фінансуванні науки бере активну участь приватний капітал. — Правильно. Річ у тім, що наш бізнес розвивається не за рахунок капіталізації прибутку, як у розвинених західних країнах, а за рахунок привласнення капіталу.

Ривки в розвитку завжди визначаються тим, що на чолі процесів стоять високоосвічені талановиті люди, які мають свою позицію й політичну волю для її реалізації. — Валерію Михайловичу, за роки незалежності таку доповідь зроблено вперше. Чому саме зараз? — Напередодні обговорення бюджету-2010 голова Верховної Ради Володимир Литвин запропонував НАНУ підготувати доповідь про стан справ у економіці країни за 2008-2009 роки. А мені, як віце-президентові НАНУ, зробити на його основі повідомлення в парламенті. Розглянувши пропозицію, ми дійшли висновку, що, поперше, не можна говорити тільки про економіку, не даючи загальної картини стану справ у інших сферах. По-друге, прийняття бюджету-2010 і виконання бюджету 2009 року визначаються не тільки реаліями останніх двох років, а й більш тривалими процесами перетворень в українській економіці та суспільстві. Тому найбільш удалий для аналізу стану справ де-

структурно-технологічного відновлення та інтеграції на цій основі у світову економіку. Академік Гєєц запропонував нову концепцію економічного розвитку в умовах нестабільнос-

України: наслідки для народу та держави». Щоб привернути увагу політиків і громадськості до небезпеки подальшого зволікання в розв’язанні невідкладних проблем, доповідь надано першим трьом особам країни, народним депутатам, міністрам, головам держадміністрацій, Раді національної безпеки та оборони, регіональним і місцевим органам влади. Передбачається надіслати її також у ВНЗ та НДІ. « ПОГАНА» НАУКА Й «ГАРНІ» ТЕ ТЕХНОЛОГІЇ ХНОЛОГІЇ — Чим автори пояснюють нищівний обвал науки в Україні? — Відбулася докорінна зміна всього економічного й соціального життя країни. У ході трансформації держава як інститут не наладжувалася, а розладжувалася. Це наслідок серйозної методологічної помилки, уявлення, що «невидима рука ринку все

— Тобто поки український бізнес матиме можливість його привласнювати... — ...він ніколи не капіталізуватиме прибуток! А отже, не боротиметься за збільшення додаткового продукту, який не можна одержати без використання досягнень науки й технологій. — І скільки ще нашому бізнесу залишилося привласнювати? — Якщо виходити з того, що є земля й багато чого іншого, це може тривати досить довго. Крім того, знову й знову можуть відбуватися перерозподільні процеси. І річ не в тім, що в нас, як, на жаль, іноді говорять, погана наука. На світовому ринку технологій зараз можна купити все що завгодно. Чому ж ми не купуємо «гарні» чужі технології на ринку? Чому не купуємо й не впроваджуємо? — Ми купуємо готовий продукт.

проблем взаємодії суспільства, держави й бізнесу в створенні ефективних механізмів їхнього впливу на подальшу капіталізацію економіки України й забезпечення її самодостатності як суб’єкта міжнародної діяльності. Валерій Михайлович — головний редактор журналу «Економіка та прогнозування» і член наукових рад видань «Банківська справа», «Бізнес-Консультант», «Вісник економічної науки України», «Вісник Інституту економіки та прогнозування», «Вісник НАН України», «Вісник НБУ», «Власність в Україні», «Економічна кібернетика», «Економічна теорія». — Так, ми купуємо готовий імпортний продукт за рахунок проданих ресурсів. Схема така ж проста, як і вбивча. Доти, доки ця суперечність не розв’яжеться, попиту на наукові дослідження в країні не буде. І наука в нас не стане продуктивною силою. Існує дивний парадокс. Чи знаєте ви, що сьогодні Україна експортує наукових послуг більше, ніж імпортує? Баланс експорту-імпорту наукових послуг — на нашу користь. Ми маємо результати наукових досліджень, віддаємо або продаємо їх за кордон і при цьому, звичайно, формуємо зовнішнього економічного конкурента. Сьогодні вітчизняна наука фінансується з декількох джерел, у тому числі закордонних. У різні роки по-різному, але в середньому близько 20% наукових досліджень у нашій країні спонсоруються закордонними фондами, донорами... Деякі українські вчені в такий спосіб вписалися в сучасні глобальні мережі й продають свої послуги. — Тобто знайшли свою нішу... Але цього недостатньо для розвитку науки в Україні! — Звичайно, недостатньо. Якщо про науку не дбати, частина талановитих учених емігрує, а частина просто помре від старості. Це очевидно. Зараз — перехідний момент. При несприятливому варіанті розвитку подій іноземні компанії створюватимуть на території України організації з метою вивчення умов для по-

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 16 л ю т о г о 2 010 №7 (111)

ПРІОРИТЕТИ ширення імпортної продукції. Починаючи від ліків і закінчуючи сортами пшениці, обладнанням тощо. Цим може закінчитися. — Є й інший варіант — науковий аутсорсинг. — Так, правильно. Але й у цьому випадку наші фахівці працюватимуть на конкурентів. «ДОРОЖНЯ КАРТА» ДЛЯ УКРАЇНИ кщо використовувати термін з теорії самоорганізації систем, то, судячи з вашого дослідження, Україна зараз перебуває в точці біфуркації. Тобто в критичному стані невизначеності, що у найкращому разі розв’яжеться переходом системи на новий, більш високий рівень упорядкованості. Відомо, що прогноз — справа невдячна. І все-таки, що, на ваш погляд, може очікувати країну в найближчому майбутньому? — Дійсно, ми перебуваємо в точці, коли необхідно не гаючись визначити напрямок розвитку країни. Річ у тім, що світ зараз стрімко змінюється. Він вступає в нову еру, якій притаманне значне посилення не-

– Я

визначеності й нестабільності в розвитку. Вистояти зможе тільки конкурентоспроможна економіка, яка всебічно використовує потенціал транснаціонального капіталу, що має національний виробничий комплекс, розвинутий внутрішній ринок, збалансовану соціальну структуру та ефективну політичну систему. Якщо ми це зрозуміємо, якщо виробимо політику нового курсу відповідно до глобальних процесів, то впишемося в них. І країна розвиватиметь-

спроможною (квазісуверенною, збанкрутілою) державою». Міжнародні організації присвоюють такий статус окремим країнам на підставі 12 індикаторів — економічних, демографічних, політичних та інших. Зокрема, «неспроможними» вважаються країни, які за формальних ознак державності не в змозі надати своїм громадянам політичні продукти достатньої якості й у достатній кількості, а просто кажучи, мають украй погане правління. Приміром, Сомалі, Зімбабве, Судан, Чад,

На думку західних фахівців, Україна, одна з країн, що відстають, стала перед більш ніж очевидною загрозою потрапити до числа існуючих зараз 46 неспроможних квазісуверенних держав. ся. Приклади успішних держав, які зуміли за короткий час здійснити модернізацію, є. Наприклад, у Азії. Але такі ривки в розвитку завжди визначаються тим, що на чолі процесів стоять високоосвічені талановиті люди, які мають свою позицію й політичну волю для її реалізації. — А якщо не виробимо політику нового курсу? — Тоді для України реальною буде небезпека стати «не-

Конго, Ірак, Афганістан, Гвінея й Пакистан мають формальну державну атрибутику, а насправді перебувають у повній залежності від трансконтинентальних та регіональних корпоративних кланів. На думку західних фахівців, Україна, яка перебуває серед країн, що відстають, стала перед більш ніж очевидною загрозою потрапити до числа існуючих зараз 46 неспроможних квазісуверенних держав.

— Чи буде Національна академія проводити далі аналітичну роботу, почату в доповіді? — У НАНУ створена група з восьми провідних учених (за кожним з них — великі групи дослідників), які почали підготовку так званої «дорожньої карти» для нового президента. Вибори завершаться, і новій владі треба буде відповісти суспільству: куди йдемо? Ми впевнені, що Національна академія наук повинна принаймні висловити свою позицію. «Дорожня карта» включатиме напрямки політичної, економічної й соціогуманітарної модернізації країни. Я далекий від думки, що вдасться знайти відповіді на всі поставлені запитання. Це було б наївно. Але спробуємо визначитися з основними реперними точками майбутнього (починаючи з ідеологічної конструкції) хоча б на 10—20 років уперед відповідно до глобальних тенденцій розвитку й тих жорстких конкурентних умов, які складаються у світі. Для того, щоб мати якусь магістраль, з якою можна працювати далі.

— Ви вважаєте, ваша робота буде затребувана владою? — Ми сподіваємося на це. Принаймні запропонуємо свій варіант вирішення найголовніших проблем. Було б дуже добре, якби відбулися суспільні дискусії щодо майбутніх перетворень. Наведу один приклад. Як відомо, президенту Клінтону не вдалася реформа охорони здоров’я. Виявилося, що одна з основних причин невдачі — реформа закладалася без широкого обговорення. У цьому прерогатива західного суспільства: з усіх найважливіших питань там улаштовуються суспільні дискусії. Ми давно говоримо про те, що вони потрібні й нам. — А як ви пропонуєте організувати суспільне обговорення? Видана невеликим накладом, ваша праця, можливо, так і лежатиме у «великих» кабінетах. І про неї не довідається суспільство. — Паперовий варіант книги буде у всіх великих бібліотеках. А її електронний варіант уже розміщений на сайті http:// www.nas.gov.ua/infrastructures/ Legaltexts/nas/2009/regulations/ Pages/275.asp.

Світова статистика науково-технічного розвитку Динаміка кількості наукових працівників (у тисячах)

окладне статистичне зведення глобальної динаміки науковотехнічного розвитку за 1995—2009 роки опублікував Національний науковий фонд США. Цифри свідчать, що швидше за все наука розвивається в Китаї, який за кількістю науковців уже зрівнявся з Америкою (в обох країнах сьогодні працює майже по півтора мільйона вчених). Приблизно стільки ж їх у всіх країнах Євросоюзу. Швидко зростає кількість учених і

в інших східноазіатських країнах, особливо в Південній Кореї, Тайвані й Сінгапурі. У Росії та Україні основні показники науково-технічного розвитку не зростають, а знижуються. До важливих тенденцій слід зарахувати також швидкий розвиток міжнародного наукового співробітництва. Так, у 1988 році тільки 8% всіх наукових статей було написано міжнародними авторськими колективами, а в 2007-му — уже 23%.

Середньорічний приріст кількості вчених із 1995 по 2007 рік (у відсотках за рік)

Найважливіший показник продуктивності наукової діяльності — кількість публікацій у міжнародних рецензованих журналах. Загальносвітова кількість статей, які публікуються щорічно, неухильно зростає: у 1988 році їх було близько 460000, у 2008-му — уже 760000. З 45 країн з найбільш розвинутою наукою тільки у двох — Росії та Україні — їх кількість з року в рік зменшується. З кількості наукових публікацій Китай уже

піднявся на друге місце, поступаючись тільки США; Росія опустилася на 14-те, а Україна — на 39-те. За останні 15 років нас обігнали з кількості публікацій не тільки Китай, а й Італія, Іспанія, Південна Корея, Сінгапур, Індія, Австралія, Нідерланди, Єгипет і Бразилія. Зведення Science and Engineering Indicators 2010 опубліковано на сайті Національного наукового фонду США (NSF).

Українська технічна газета

№7 (111) В і в т о р о к , 16 л ю т о г о 2 010

ПІДПРИЄМСТВО

Ритм для батареї «Дніпрококс» відсвяткував 80-літній ювілей. Своїм днем народження підприємство вважає зовсім не серпень 1933 року, коли коксохімічний цех металургійного заводу ім. Петровського став самостійною юридичною особою. А саме 19 грудня 1929-го, коли перша коксова батарея видала перший кокс. Батарея для коксохіміка, як доменна піч для металурга або зварювальний апарат для електрозварника — основне обладнання, предмет особливої поваги, шанування та дбайливого ставлення. Від неї залежить успішна робота підприємства, а отже, і добробут його колективу. У 80-х роках у зв’язку зі зношуванням основних фондів за проектом Гіпрококсу було здійснено технічне переозброєння заводу з повним перекладанням коксових батарей, що ознаменувало собою, по суті, його третє народження (друге було після війни, коли в стислий термін зруйноване підприємство відновили мало не з нуля). До цього реконструювали й модернізували вуглефабрику коксосортування та хімічні цехи. Але, схоже, запас міцності одного із провідних підприємств вітчизняного коксохіму може вичерпатися набагато раніше від планового терміну... Оксана ВЛАСЕНКО — Ми одержали тоді, можна сказати, чотири нові батареї, — говорить головний інженер заводу Михайло Умнов (на знімку). — Вони працюють без перепочинку вже

25 років. Пічний фонд у нас у зразковому стані. Якщо його правильно експлуатувати, то років 20 ще можемо на ньому відробити. — Щось заважає? — Ті ж «болячки», що й у всій країні. У нас вони призводять до неритмічності роботи підприємства. Найчастіше виходить так: якщо є сировина для виробництва (тобто вугілля), то немає ринку збуту коксу. Є ринок — не вистачає вугілля для повного завантаження. Із 90-х років ми ніяк не можемо вийти на проектну потужність. У кращому разі обладнання завантажене на 80%. Минулий рік узагалі працювали на 60%. — Не мені вам розповідати, що з коксівним вугіллям у країні скрутно. Але вашому заводу, здавалося б, із сировиною має бути легше, ніж іншим коксохімам, оскільки належите до досить потужної фінансово-промислової структури, яка

володіє гірничодобувними активами, у тому числі й вугільними. — Так, частину вугілля ми купуємо в Україні, частину одержуємо з Росії, у чому є своя економічна вигода. Але цього ресурсу однаково недостатньо для завантаження потужностей. Проблема не тільки в сировинному забезпеченні. Ми зруйнували планове господарство й тепер повністю залежимо від кількості замовлень. Є замовлення — працюємо, немає — зазнаємо скрути. Сьогодні українська металургія орієнтована переважно на експорт, і замовлення залежать від світової кон’юнктури на метал. А вона, на жаль, змінюється. — Це нормально для ринкової економіки, до якої ми так прагнули. — Нормально — ненормально, я знаю одне: коксова батарея — не гармошка, на ній грати не можна, то згортаючи її, то розгортаючи. Вона повинна працювати в більш-менш стабільному режимі. Інакше зруйнується раніше, ніж мала б. Ніхто зараз не може сказати, що при такій ситуації буде з нашими батареями. Може, працюватимуть ще 5 років, може — 10. А може, через рік почнуть сипатися. Тоді їх доведеться повністю перекласти. Так, є технологія так званих гарячих ремонтів, коли з експлуатації виводять не всю батарею, а окремі простінки, і частина її не працює. Але це — екстрена ситуація. Як показує досвід, у такого ремонту непередбачувані наслідки: або подовжить строк роботи обладнання, або спричинить ще більш швидке його руйнування. Тоді вже йтиметься про втрату всього виробництва з усіма можливими наслідками.

— Для того, Михайле Олексійовичу, ви і є тут головним інженером, щоб не допустити такого. — Я і не намагаюся зараз перекладати на інших свою відповідальність. Але, вибачте, я не в силі стабілізувати ситуацію з поставками сировини й збутом готової продукції. І в Росії, і в Україні вугільні шахти в жалюгідному стані. Вони не можуть швидко й адекватно реагувати на зміни ринку. А вугілля не можна складувати нескінченно. З іншого боку, ми не знаємо, скільки завтра металургам знадобиться коксу. Можу погодитися з головним постулатом ринкової економіки, що обмін продукцією є визначальним стосовно виробництва. Але при цьому необхідно враховувати особливості конкретного виробництва, щоб його не втратити. Технологічна специфіка коксохімів виключає неритмічність, про яку я згадував. Між проблемами із закупівлею вугілля й продажем коксу ми сьогодні, як між молотом і ковадлом. Зусиллями окремого підприємства й навіть окремої компанії, до якої воно входить, їх не вирішити. Має бути державна програма розвитку не тільки гірничо-металургійного комплексу, а й усієї промисловості в цілому, яка ґрунтуватиметься на статистичному огляді та аналізі. Тоді буде зрозуміло, скільки треба виробити металу, а отже, яка кількість коксу й вугілля для цього потрібна. У свою чергу це допоможе встановити оптимальне співвідношення цін між вугіллям і коксом. Без такого співвідношення коксовиробництво буде збитковим при будь-яких мораторіях і пільгах. Оскільки в собівартості нашої готової продукції енерговитрати становлять лише 2,5%, а сировина — 70%.

У нас же такої державної програми як не було, так і немає. Одні гасла й побажання. Хтось може сказати, куди ми рухаємося або хоча б за якою течією пливемо? — Зрозуміло, економічні доктрини з «вільною грою ринкових сил» ви відкидаєте. Уважаєте, слід повернутися до планового господарства? — Я так не вважаю. Як говорив один відомий китайський лідер, мені однаково, якого кольору кішка, аби тільки вона ловила мишей. Китай саме живе за цим принципом. Важко дати точне визначення, яка там економіка — ринкова чи планова. Із упевненістю можна сказати одне: держава має на неї великий вплив. І як би погано всім не було в цю кризу, Китай навіть зараз демонструє економічне зростання. — Українському «Дніпрококсу» покращало під російським «ЄвразХолдингом»? — У порівнянні з чим, дозвольте запитати? У 90-ті роки проблеми з поставкою вугілля й купівлею коксу були ще нагальнішими. Нинішнє становище підконтрольних «Євразу» коксохімічних заводів не найгірше. Утім, і не найкраще. Головне, що не критичне. На цей рік у нас заплановано витрат на ремонт і технічне обслуговування не менше, ніж у минулому. Звичайно, мені, як головному інженерові, скільки грошей не давай на модернізацію — усе мало. Та якщо говорити об’єктивно, група «Євраз» не доводить ситуацію до того, щоб вона загрожувала стану обладнання й виробничому процесу. Принаймні люди, які тримають у руках завод і вирішують питання інвестицій, розуміють, про що говорять із ними інженери. Це вже добре.

ДОВІДКА «УТГ» ВАТ «Дніпрококс» (до грудня 1997 р. — Дніпропетровський коксохімічний завод) — один із найбільших виробників коксу в Україні. Випускає також коксовий газ і хімічні продукти коксування. Проектна потужність коксового цеху — 1020,0 тис. т коксу валового 6-відсоткової вологості. З 2008 року (поряд із ще двома профільними українськими підприємствами — Дніпродзержинським коксохімічним заводом і «Баглейкоксом») увійшов до складу російського «ЄвразХолдингу», який оперативно керує основними активами Evraz Group — вертикально-інтегрованої гірничо-металургійної промислової компанії, яка входить до десятки провідних світових виробників сталі. На підприємстві працює більше 1,3 тис. чоловік.

Основною сировиною для коксохімічної промисловості є вугілля. Процес коксування (переробка вугілля нагріванням до 900—1050°С без доступу повітря) відбувається у коксових печах, об’єднаних у батареї для зменшення втрати тепла й досягнення компактності. Основний цільовий продукт — кокс, який переважно використовується як відновлювач і паливо в металургійній промисловості. У результаті коксування одержують 75—80% коксу, 10—15% коксового газу, 1% бензолу, 3% смол. Коксохімія залишається одним із основних постачальників сировини для виробництва пластичних мас, хімічних волокон, барвників та інших синтетичних матеріалів.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 16 л ю т о г о 2 010 №7 (111)

SOSтан

Лісохімічна пісня Закарпатські лісохімічні підприємства здавна забезпечують економічний розвиток регіону й так само здавна завдають чималої шкоди довкіллю Олег СУПРУНЕНКО ДОЛЯ ТРЬОХ «ДИНОЗАВРІВ» ісохімічне виробництво ґрунтується на термічному розкладанні деревини (суха перегонка), у результаті якого одержують деревне вугілля, оцтову кислоту, карбамідні смоли, етилацетат тощо. Логічно, що в регіоні, де не було проблем ані з сировиною (ліси вкривають половину області), ані з робочою силою, ані з ринками збуту (уся Європа — під боком), лісохімічна галузь мала всі шанси на розвиток. Тому й постали тут три лісохімкомбінати — у селищі Великий Бичків Рахівського району ще у 1868 році, у Перечині — у 1893-му, у Сваляві — у 1911-му. Обсяги виробництва на підприємствах зростали разом зі збільшенням попиту на їхню продукцію, навіть без перерви на дві світові війни. Асортимент також розширювався. Утім, прискорене «нарощування маси» соціалістичною економікою стало згодом і головною проблемою комбінатів. У тучні нафтові роки ніхто не переймався енергоефективністю, і, приміром, один Великобичківський ЛХК міг дозволити собі спалювати за добу 60 тонн мазуту. Це й стало однією з причин колапсу галузі в 90-ті роки. Окрім дорожнечі енергоносіїв, проблем додали конкуренти — ті ж речовини, які виготовляли з дерева, нині дешевше робити із синтетики. За якийсь час «невидима рука ринку» зробила свою справу. Здавалося б, безна-

лися ще понад 100 років тому: «5 травня 1906 р. ранком раптово загинула риба за течією Ужа аж до Ужгорода». За радянських часів про такі інциденти преса, звісно, не повідомляла, хоча проблем довкола ЛХК було багато. Нині ж вони готові «вибухнути». ОБЕРЕЖНО: ОЦТОВІ ДОЩІ! аразі підприємство «Грифсканд Свалява» не створює особливих проблем. Головний лікар Свалявського району І. Черненко стверджує, що претензій до заводу немає — він утилізує свої викиди, а пляма забруднень, що утворилась за тривалий час, навіть скорочується. Утім, кілька років тому підприємство не раз зупиняли на вимогу обласного управління охорони навколишнього природного середовища за перевищення викидів у повітря. Були підозри й щодо скидання рідких відходів у місцеву річку. Однак про проблеми довкола переформатованого Свалявського ЛХК у місцевих медіа не йдеться. Про інший, Перечинський ЛХК, інформації більше. Комбінат почав інтенсивно розвиватися з приєднанням Закарпаття до Радянської України. Значно розширився асортимент його продукції (за рахунок карбамідо-формальдегідних смол, формаліну, деревного вугілля). З 1946 по 1966 рік валовий обсяг виробництва зріс у 30 разів, ЛХК став одним

Перечинський ЛХК

кислоти (близько 2 тонн на добу), метанолу, мурашиної кислоти, ацетону та фенолів. Як наслідок — у Перечині люди, а також сільськогосподарські рослини ризикують потрапити під справжній оцтовий дощ. Окрім викидів у повітря, ЛХК звинувачують у забрудненні річки Уж, у яку з підприємства скидають стоки без належної фільтрації. У спеку вода пахне хімікатами, поблизу місця скидання стоків гине риба. А воду з Ужа п’ють мешканці Перечина та Ужгорода... Не секрет для місцевого населення й те, як формується сировинна база підприємства. Дерева для вугілля, яке потім піде до європейських камінів, часто незаконно вирубують у навколишніх лісах. Власники підприємства обвинувачення відкидають: мовляв, це все підступи конкурентів, бо немає ніяких підстав критикувати головного і фактично єдиного роботодавця в місті. Під конкурентами вочевидь маються на увазі власники комбінату у Сваляві, в якого дніпропетровські бізнесмени з «Поліпрому» прагнули викупити частину акцій, але поступилися бізнесменам із Польщі. Перевірчі ж органи поводяться дивно. Був час, коли екологічна інспекція Закарпатської області різко критикувала діяльність «Поліпрому» на Перечинському комбінаті і навіть призупинила його діяльність через відсутність позитивного висновку екологічної експертизи. Утім, висновок було швидко отримано, і діяльність підприємства поновилась. СТРАШНІ ПРОДУКТИ РОЗПАДУ ретій із «динозаврів», найстаріший у Закарпатті лісохімкомбінат у Великому Бичкові, що в гірському Рахівському районі, економічної кризи не пережив. Але при зупиненні комбінату п’ять років тому на його території залишилися отруйні напівфабрикати та продукція, виготовлені на останнє замовлення. На 2008 рік, за даними державної екологічної служби, на території колишнього комбінату зберігається 1250 тонн відходів, з яких 1050 тонн лісохімічної жижки й букової смоли в 17 залізничних цистернах та 150 тонн кубових залишків, змішаних із 50 тоннами мазуту. Крім того, у двох вертикальних посудинах міститься близько 50 кубометрів закоксованої карбамідно-формальдегідної смоли. Жижка — це на 88% вода, проте решта — довгий список зі смол, органічних кислот, метилового спирту, альдегідів та інших хімікатів. Стан цистерн, в яких зберігається цей «коктейль» першого класу небезпеки, аварійний. Якщо вони остаточно проіржавіють (а це лише справа часу), то жижка й смола виллються на землю, забруднять малу річку Шопурка та потраплять у Тису. Відстань від цистерн до Шопурки — 100 метрів.

Великобичківський ЛХК

дійні підприємства перепрофілювалися на затребувану продукцію — насамперед деревне вугілля. Принаймні двом із трьох «динозаврів» пощастило. У 1998 році більшість акцій Перечинського лісохімкомбінату викупило науково-виробниче підприємство «Поліпром» (Дніпропетровськ). Після цього комбінат навіть розширив виробництво: у 1999 році було відновлено випуск етилацетату. На базі Свалявського ЛХК у 2005 році було створено нове підприємство з польськими інвестиціями ТОВ НВП «Грифсканд Свалява». Не пощастило лише Великобичківському лісохімкомбінату. Він був визнаний банкрутом і у 2004 році ліквідований. Із залишків виробничих потужностей було створено ТОВ «ІндустріНова», яке також планувало виробляти деревне вугілля, однак зараз не працює. Перші згадки про біди, які спричиняють ці хімічні підприємства, фіксува-

із лідерів радянської лісохімічної галузі. З 1993 по 1997 рік він простоював, а з 1998-го, із новими власниками, почав нарощувати виробництво смол, етилацетату, деревного вугілля. Ця продукція має попит майже в двох десятках країн. Однак при дикому капіталізмі бізнесмени прагнуть економити на всьому «зайвому». Попри відсутність офіційних даних, місцеві мешканці впевнені: комбінат нелегально робить залпові викиди. За словами лідера місцевої ініціативної групи, хіміка за фахом, В. Іваника, за часів СРСР викидів майже не було, а зараз таке відбувається кожні 10 хвилин. Причина, як вважає громадськість, у зміні пріоритетів: нині ринку потрібне лише деревне вугілля, решта ж органіки перейшла у категорію відходів. За неофіційною інформацією, Перечинський комбінат щодоби викидає парогазову суміш, яка складається з оцтової

У цих злощасних посудин є господар — приватний підприємець із міста Біла Церква Київської області, який свого часу купив у збанкрутілого комбінату цистерни на металобрухт, зобов’язавшись вивезти і їхній вміст, який ще був сировиною. Проте вивезти цистерни неможливо. 70 метрів залізничних колій колишнього ЛХК давно розібрали, ще сотню неподалік Великого Бичкова засипав зсув ґрунту. Невдачливий бізнесмен стверджує, що заплатив чималі гроші — 140 тисяч гривень за утилізацію вмісту цистерн іншій фірмі — «Золота нива» (м. Берегове Закарпатської області), яка на аукціоні купила частину майна комбінату, але не виконала зобов’язань. Допоки триватиме судова тяганина (судитися з підприємцями мусить селищна рада Великого Бичкова), знешкодження жижки та смоли державним коштом неможливе, бо це приватна власність. Хоча технічні можливості позбутися її є. Так стверджує ветеран Великобичківського ЛХК Іван Тернущак, який проробив тут не один десяток років, від робітника до головного інженера. Тепер він заступник директора ТОВ «ІндустріНова», яке також володіє частиною майна комбінату та охороняє його залишки від мародерів. За словами інженера, уміст цистерн можна спалити. Для цього на комбінаті ще збереглися в гарному стані законсервовані спеціальні печі, до яких системою насосів подається жижка та смола. У 2004 році Київський інститут теплофізики підготував відповідні розрахунки. Тоді на знешкодження 7 цистерн потрібно було 360 тисяч гривень. Нині витрати значно більші — принаймні мільйон гривень. Учені стверджують, що викиди в атмосферу при цьому особливої шкоди не завдадуть. Отже, навіть смерть колишнього гіганта виявилась небезечною для людей та довкілля. Що вже говорити про наслідки його життя. За твердженнями фахівців обласного управління охорони навколишнього природного середовища, за півтора століття існування комбінату його територія в радіусі 170 метрів просякнута хімією на 20 метрів у глибину (зокрема, уміст фенолів перевищує ПДК у 2000 (!) разів). Сьогодні у десятитисячному населеному пункті кожен десятий мешканець живе в забрудненій зоні. Люди користуються водою з водогону, який належав лісохімкомбінату й зруйнувався разом із ним. Виручає згадане ТОВ «Індустрі-Нова»: на дві години на день подає безкоштовну питну воду. Проблем Великого Бичкова, на відміну від перечинських, не замовчує жодна з державних установ. На словах — шукають шляхи їх вирішення. Та чомусь не знаходять.

8 №7 (111) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

16 л ю т о г о 2 010

ВІЙСЬКОВА ТАЄМНИЦЯ

Рятувальний круг для суднобудування Заплановане переозброєння військово-морських сил може стати стимулом для відродження стратегічної галузі Дмитро ТИМЧУК

ДОВІДКА «УТГ»

ВМС до останнього часу були найбільш забутим видом ЗС України. Озброєння та військова техніка (ОВТ) навіть у роки більш-менш прийнятного військового бюджету відновлялися суто символічно. Проте крига скресла: реалізація корветної програми (докладніше — в «УТГ» № 1-2 за 2010 р.) дає шанс не тільки оновити флот, а й допомогти українському суднобудуванню.

ритичне недофінансування армії в останні роки зірвало виконання Державної програми розвитку Збройних Сил на 2006—2011 рр. і Державної програми розвитку озброєння та військової техніки Збройних Сил на період до 2009 р. (зараз — до 2015 р.). Так, у порівняно успішному 2008 році з передбачених 831,1 млн грн на розвиток озброєння й військової техніки було виділено лише 605,9 млн грн. За ці кошти відновлено 209 одиниць озброєння. Але якщо для Сухопутних військ були поставлені сучасні танки «Булат», керовані протитанкові боєприпаси, комплексні динамічні тренажери екіпажів вертольотів, бронетехніки та автомобілів, для Повітряних сил — сучасні й модернізовані радіолокаційні станції широкого спектра дії, комплексні динамічні тренажери екіпажів літаків (вертольотів), то ВМС одержали лише аварійно-рятувальне майно й засоби забезпечення живучості кораблів. 2009 рік став зовсім провальним. До початку 2010 року мав бути завершений ремонт підводного човна «Запоріжжя» й судна контролю фізичних полів «Сєверодонецьк», подовжений ресурс окремих зразків наявного морського озброєння. Завдання не було виконано. Зараз йдеться лише про закінчення ремонту підводного човна «Запоріжжя», який навряд чи здатний виконувати бойові завдання (рік будівництва — 1970-й) і може бути хіба що навчальним. Щодо кораблів — безліч питань. Наприклад, флагман українського військового флоту «Гетьман Сагайдачний», який вважається фрегатом, — це прикордонний сторожовий корабель проекту 11351 «Нерей», спущений на воду в 1992 році. Новітні корвети «Луцьк» і «Тернопіль», уведені до складу флоту відповідно в 1993 і 2006 роках, — кораблі ще радянського розроблення (малий протичовновий корабель проекту 1124-М «Альбатрос»). І так далі. Тому корвет, про будівництво якого зараз ідеться, буде першим власне українським кораблем. Тим часом, за офіційними заявами Міноборони, на сьогодні одним із першочергових завдань Збройних Сил України є відновлення технічної готовності кораблів, суден та авіаційної техніки ВМС.

КОЛО ТА НАВКОЛО ВМС Туреччини планується списання двох фрегатів класу Knox, при цьому триває розроблення новітніх фрегатів класу TF-2000, озброєних засобами ППО (деякі експерти навіть уважають ці кораблі ракетними есмінцями), початок якого відкладався кілька разів. Ці фрегати водотоннажністю понад 6000 тонн будуть побудовані на турецькій верфі Golcuk за участю зарубіжних фахівців. Закінчення розроблення проекту призначене на 2011 рік, будівництво перших двох кораблів розпочнеться в 2014-му і завершиться в 2021 і 2022-му. Будівництво другої серії із трьох кораблів призначене на 2023—2028 роки. Найважливіша національна програма ВМС Туреччини — будівництво корветів Milgem. Флот має намір придбати 12 кораблів і в процесі будівництва списати 6 корветів. Головний корабель класу Heybeliada спущений на воду у вересні 2008-го й буде переданий флоту не раніше 2011 року. Закінчення будівництва другого корабля Buyukada призначене на жовтень 2010 року, потім почнуться тривалі ходові випробування корвета. Між створенням перших двох корветів та інших мине досить багато часу — так ВМС реалізують стратегію «спочатку перевір, потім купуй». Водотоннажність кожного корвета — 2000 тонн, довжина — 99 метрів, швидкість — 30 вузлів, озброєння — 76 мм артилерійська установка Oto Melara, протикорабельні ракети Harpoon (Boeing), ракети-перехоплювачі RAM (Raytheon), торпеди, вертоліт. Бойовий склад російського Чорноморського флоту (ЧФ РФ) поповниться до 2015 року двома новими кораблями класу «фрегат» і трьома дизельними підводними човнами. Про це на початку лютого 2010 року заявив штаб ЧФ.

Більшість кораблів і допоміжних суден, які вони одержали в результаті розподілу Чорноморського флоту колишнього СРСР, морально й фізично застаріли, їхній вік перевищує 30 років. Навіть ті кораблі, які були побудовані для ВМС на початку 1990-х років, уже відробили свій ресурс і потребують капітального ремонту. Таким чином, проект корвета (розпорядження Кабінету Міністрів України «Про будівництво корабля класу «корвет») — привід говорити про серйозне зрушення у вирішенні надзвичайно актуальної проблеми відновлення корабельного складу ВМС (звичайно, якщо нинішні зусилля не виявляться фальстартом). Запитання перше: чи вистачить Україні 10 корветів для забезпечення обороноздатності в морській сфері й чи можна обмежитися лише ними у ролі кістяка ВМС? Експерти сформулювали якусь «універсальну» модель оборонної достатнос-

ті ВМС України. Відповідно до неї наші військово-морські сили повинні мати у своєму складі 10—12 корветів і 3—4 фрегати. Щодо цього десяти корветів начебто достатньо. Запитання друге: якою мірою замовлення на військові кораблі стимулюватимуть розвиток такої стратегічної галузі, як суднобудування?

ДОКЛАДНО Протягом двох останніх років ВМСУ оснащувалися озброєнням і військовою технікою за такими напрямами: 1. Перспективні проекти: бойовий корабель класу «корвет». 2. Прийняття на озброєння нових зразків ВВТ: морські рятувальні засоби та майно. 3. Закупівля ВВТ: водолазне й аварійно-рятувальне майно — 385 од. 4. Модернізація й подовження ресурсу ВВТ: підводний човен «Запоріжжя», вертоліт Ка-27, літак Бе-12, ракети й морські міни. В остаточному підсумку після проведення організаційних заходів з 2006 р. ВМС ЗС України в 2009 році мали у своєму складі: особовий склад — 14 800 чол., бойові кораблі й катери — 26, судна й катери забезпечення — 55, протичовнові літаки — 4, протичовнові вертольоти — 8, танки — 39, бойові броньовані машини — 178, артилерійські системи калібром понад 100 мм — 65.

Можливості українських корабелів у будівництві суден різних класів величезні. Так, за даними асоціації суднобудівників України «Укрсудпром», за радянських часів Україна виробляла 10—14 кораблів (військових суден) на рік: — великі протичовнові кораблі (ВПК) — 2 на рік (це кораблі високої складності, які на сьогоднішній день виробник — Миколаївський завод ім. 61 комунара — не будує через відсутність замовлень); — кораблі на підводних крилах та повітряній подушці — 8—12 на рік (кораблі високої складності та інноваційного рівня — на сьогоднішній день не виробляються, оскільки завод-будівник (ФСК «Море») не має контрактів). А також кораблі й судна забезпечення, які будувалися по одному на 3—4 роки: — авіаносець (родина проектів 1143), який несе на собі до 50 літальних апаратів, має ракетний комплекс із 12 крилатими ракетами; — ракетні крейсери з 16 крилатими ракетами (проект 1164 «Україна»); — плавучі технічні бази (ПТБ) перезарядження реакторів атомних підводних човнів, проект 2020. Потужності, на яких вони вироблялися, також простоюють через відсутність контрактів. Таким чином, потреби цього виду Збройних Сил можуть бути цілком задоволені силами українських суднобудівників. При цьому було б дано й поштовх виходу із глибокого піке українського суднобудування. Але навіть при достатніх коштах замовлення ВМС не забезпечать суднобудуванню достатнього завантаження заводських потужностей. Крім того, запуск корабля українського розроблення в серію на прикладі того ж корвета потребує для «виправдання» витрат на відновлення потужностей серії хоча б у 20 одиниць. Тому постає третє запитання — про вихід України на міжнародний ринок кораблебудування. Перспективи тут досить непевні. Світовий ринок об’єктивно потребує кораблів таких класів, як корвет і фрегат, однак ніші на ньому заповнені, і як Україні вдасться сюди потрапити — поки ніхто не береться прогнозувати. Очевидно, що серйозну роль у завоюванні ринку відіграватимуть як установлення Києвом відповідних військовотехнічних контактів із потенційними покупцями, так і успішність експлуатації нових кораблів власне у ВМС України. Але до цього треба ще дожити.

ійськово-морські сили Болгарії не планують у найближчій перспективі поповнитися бойовими кораблями. Однак у 2005—2007 рр. вони одержали два багатоцільових фрегати типу Wielingen, які були виведені зі складу бельгійських ВМС. Перший із них — фрегат «Друзкі» — увійшов до складу болгарських ВМС ще влітку 2005 року. Незважаючи на поважний вік (обидва фрегати побудовані в 1974—1975 рр.), при повній водотоннажності 2300 тонн вони здатні розвинути максимальний хід у 29 вузлів. Кораблі озброєні протикорабельним ракетним комплексом «Екзосет», зенітним ракетним комплексом «Сі Спарроу» і 100-мм артилерійською установкою.

а верфях Румунії за останнє десятиліття побудовані чотири фрегати типу «Тетал» (260-263, за радянським проектом 1159), два фрегати типу «Контрадмірал Естатіу Себастьян» (264, 265), два мінних загороджувачі типу «Косар» (271, 274), чотири базових тральщики типу «Муска» (24, 25, 29, 30), 25 річкових катерів-тральщиків (141-165), 12 торпедних катерів типу «Епітроп» (201-212), 24 торпедні катери на підводних крилах (51-74, 320-325, усі типу «Хучуань»), 25 патрульних катерів (20-44, типу «Шанхай»), а також 24 річкові патрульні катери (76-93, типів 76, 94, 95 і 177-180 типу «Брутар»). Це надзвичайно високі темпи виробництва навіть за світовими мірками.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 16 л ю т о г о 2 010 №7 (111)

ПРІОРИТЕТИ

Споживати та модернізувати Чорна металургія в Китаї та в Україні: тенденції — протилежні, рішення — схожі Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Всесвітня асоціація виробників сталі (організація, яка об’єднує понад 180 найбільших світових компаній) опублікувала звіт, присвячений аналізу змін обсягів випуску чавуну й сталі в глобальному масштабі. Єдиною країною, здатною подолати загальний негативний тренд, став Китай.

а даними за 2009 рік, виробництво металургійної продукції у світі скоротилося на 8%. Ця цифра складається із двох протилежних тенденцій: випуск чавуну й сталі в КНР збільшився на 13,5%, а у всіх інших країнах — зменшився на 21,1%. Серед найбільших країн — експортерів сталі максимального скорочення обсягів випуску зазнали США (-36,4%), Німеччина (-28,7%), Японія (-26,3%), Бразилія (-21,4%) і Україна (-20,2%). Меншою мірою потерпіли Туреччина та Південна Корея. Індія показала незначне зростання.

КИТАЙСЬКА МЕТА ЛУРГІЯ: ДО Й ПІСЛЯ КРИЗИ а початку 90-х років чорна металургія в Китаї контролювалася державними підприємствами, які ділилися на дві групи: «ключові» та «місцеві». Перші управлялися безпосередньо урядом, а другі — провінційними адміністраціями. Однак така система господарювання була не дуже ефективною, і в 1998 році влада Китаю ухвалила рішення про лібералізацію галузі. У ході реформи здійснене акціонування підприємств, уведена система постійних зв’язків між ними на основі контрактів і забезпечення відповідальності компанії її активами. Крім того, уряд стимулював появу недержавних форм власності в чорній металургії. Іншими словами, галузь припинила жити за законами планової економіки й швидко перейшла до ринкових відносин. Реформа забезпечила відповідність структури металургійної галузі Китаю сучасним вимогам і відносно стабільне зростання обсягів виробництва.

Звичайно, про повну лібералізацію чорної металургії в Китаї говорити важко, оскільки в ній, як і у всіх інших секторах економіки, уряд КНР проводив послідовну політику протекціонізму та державного регулювання. Навіть вступ країни до СОТ призвів лише до невеликого послаблення державного втручання в ринок чавуну й сталі. Багато експертів досі висловлюють невдоволення тим, що Пекін не поспішає приводити законодавство країни (зокрема, щодо мит) у відповідність до вимог СОТ. У 2008 році, з початком всесвітньої фінансово-економічної

зволяють металургам без проблем іти шляхом екстенсивного розвитку виробництва, будуючи все нові й нові заводи. Свою роль відіграють і надзвичайно низькі вимоги до екологічної безпеки. ВІД ДОБРЕ ДО КРАЩЕ опри такі вражаючі показники, уряд Китаю повною мірою усвідомлює проблеми в галузі й уживає заходів для їхнього розв’язання. На початку 2009 року Державною радою КНР ухвалена нова програма розвитку чорної металургії на період 2009—2011 рр. Зокрема,

За словами представників китайських ділових кіл, основним завданням країни в галузі чорної металургії на найближче майбутнє має стати поліпшення якісних показників. «Якщо говорити про металургійну й сталеливарну промисловість, то нас цікавить не збільшення обсягів виробництва, а поліпшення якості; той, хто зможе домогтися поліпшення якості, розвиватиметься надалі», — заявив Лю Юнчан, заступник генерального секретаря Асоціації металургійних підприємств Китайської федерації промисловості. УРОК ДЛЯ УКРАЇНИ итуація в Китаї та в Україні відрізняється радикально. Причому різниця полягає не тільки у фінансових показниках, а й у всій структурі металургійної галузі. Однак дечого нам у Китаю повчитися варто. В Україні є значний потенціал для збільшення розмірів внутрішнього ринку продукції чорної металургії. Як транзитна країна, Україна зацікавлена в розвитку транспортної інфраструктури, особливо напередодні Євро-2012. Наприклад, державна програма із залучення інвестицій у будівництво доріг дозволила б убити двох зайців одним пострілом.

кризи, китайська чорна металургія стала перед тими ж проблемами, що й аналогічні підприємства інших країн. Через охолодження економіки, зменшення як попиту, так і можливостей для експорту продукції виробництво сталі скоротилося. Однак уже в 2009 році комплексні заходи уряду дозволили змінити негативну тенденцію. Завдяки державним кредитам і політиці стимулювання внутрішнього споживання у 2009 році в Китаї спостерігався значний розвиток ряду галузей, які є великими покупцями металургійної продукції (зокрема, автомобілебудування, будівництва й транспорту). Саме підвищення внутрішнього попиту слід вважати основною причиною значного зростання обсягів виробництва чавуну й сталі, досягнутого Китаєм торік. Крім того, можливість одержання дешевих кредитів від держави й низькі ціни на землю до-

Частки країн у світовому виробництві сталі

визначені заходи щодо розвитку, які передбачають структурну реорганізацію й технічну модернізацію виробництв, а також розв’язання деяких інших проблем, таких як надвиробництво й висока фрагментація галузі. Фрагментація чорної металургії в Китаї бере початок ще з тих часів, коли вона була цілком державною. Сьогодні поряд із промисловими гігантами в КНР працює безліч невеликих заводів, які раніше були в «місцевому» підпорядкуванні. Ефективність виробництва і якість продукції, які і без того не є сильними боками китайської промисловості, на таких підприємствах на дуже низькому рівні. Щоб провести технічну модернізацію, уряд країни стимулює процеси укрупнення виробництв за рахунок злиття і поглинання. Однак ефективному проведенню реформи заважає опір регіональних адміністрацій, які не бажають втрачати податкові надходження в бюджет провінції. На великих заводах модернізація триває більш успішно. Хоча Пекін дуже серйозно ставиться до того, щоб всі виробничі потужності залишалися в національній власності, часто значні частки в цих підприємствах належать іноземним інвесторам — японським, американським та європейським компаніям. Це позитивно позначається на якості менеджменту й можливості доступу до сучасних технологій.

ко конкурувати з Китаєм за рівнем цін у цьому секторі. Єдиним виходом для вітчизняної чорної металургії може стати впровадження у виробництво сучасних технологій і освоєння випуску нових, більш високотехнологічних видів продукції. Не завадило б нам наслідувати й китайський досвід співробітництва з іноземними виробниками металургійної продукції, зокрема, зі створення спільних підприємств. Завдяки такому підходу КНР імпортує в країну технології, необхідні для створення сучасних виробництв. Теоретично за рахунок більш відкритої, ніж у Китаї, структури економіки Україні на це потрібно менше зусиль. Цікаво, що, за даними ОП «Металургпром», основний обсяг інвестицій в українську чорну металургію в 2009 році припадав саме на великі проекти, здійснювані за участю іноземних компаній. У той же час загальний розмір капітальних вкладень у модернізацію та технічне переустаткування металургійних підприємств України скоротився на 2,6 млрд грн у порівнянні з 2008 роком і сумарно склав менше 5 млрд грн. Збільшення попиту на сталь на світовому ринку, особливо за рахунок споживачів із країн Південно-Східної Азії, які активно розвиваються, дозволяє українській металургійній промисловості поступово віднов-

ДУМКА ЕКСПЕРТА Олександр Соколов Директор аналітичного департаменту компанії «Про-консалтінг»

«КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІ, А ЛЕ ПОТРІБНІ ІНВЕСТИЦІЇ» На сьогоднішній день українська металургійна продукція досить конкурентоспроможна. Однією з основних причин цього є значна девальвація гривні, яка дозволяє вітчизняному виробникові продавати продукцію на світовому ринку за цілком конкурентними цінами. Зараз наша продукція — одна з найдешевших. З іншого боку, галузь ще не оговталася від кризи, і тому обсяги виробництва й експорту залишаються низькими. Поки українська металургія остаточно не подолає залишкові кризові явища, певних кроків, спрямованих на подальше збільшення конкурентоспроможності, очікувати не слід. Про якусь модернізацію за рахунок залучення в українську чорну металургію додаткових інвестицій може йтися тільки через півроку-рік. А поки підприємства працюють на наявних ресурсах. Крім того, схожість китайської та української металургії полягає в їхній технічній відсталості. Але в той час як Китай жорстко ставить завдання прискореної модернізації галузі, в Україні воліють більше говорити, ніж робити. Зараз наша промисловість випускає переважно найдешевші й низькоякісні види металургійної продукції. Навіть з огляду на девальвацію гривні, економію на накладних витратах і зниження рівня оплати праці нам важ-

лювати обсяги випуску продукції без проведення реформи галузі. Однак це може призвести до формування профіциту металу й нових проблем для галузі в період, коли попит на продукцію стабілізується. З огляду на те, що деякі експерти прогнозують зниження попиту на сталь уже в березні-квітні цього року, про системні заходи щодо модернізації української чорної металургії слід замислитися вже сьогодні.

Українська технічна газета

№7 (111) В і в т о р о к , 16 л ю т о г о 2 010

ОСОБИСТОСТІ

Про фізика майже без лірики Євген СЕРГІЄНКО 10 лютого відзначив 75-літній ювілей академік-секретар Відділення ядерної фізики та енергетики НАНУ, генеральний директор ННЦ «Харківський фізико-технічний інститут» академік Іван Неклюдов. Про своє бачення стану сучасної науки та її перспе перспектив ктив ювіляр розповідає читачам «УТГ». — Іване Матвійовичу, чому саме фізика стала вашою долею? — Відповісти на це запитання і просто, і водночас складно. У п’ятдесяті роки минулого століття фізика зазнала тріумфу. Тому сільський хлопчик із Білгородщини після закінчення школи вступив на фізико-математичний факультет Харківського державного педагогічного інституту ім. Г.Сковороди. Тут я зустрівся зі своїм першим учителем, а потім науковим керівником професором Рувимом Гарбером. Тоді він керував лабораторією кристалів у ХФТІ. Туди в 1959 році я прийшов працювати. Через якийсь час була створена лабораторія фізики міцності й пластичності, де я працював під керівництвом професора Йосипа Гіндіна. На межі 50—60-х років в УФТІ працювали корифеї вітчизняної ядерної фізики, які вперше в СРСР розщепили ядро атома літію, — академіки Кирило Синельников і

Антон Вальтер. В інституті успішно розвивалися школи академіків Олександра Ахієзера та Іллі Ліфшица — учнів знаменитого Ландау. Це була чудова школа для молодого вченого. У 1964 році я захистив кандидатську, а в 1975-му — докторську дисертацію. У тому ж році за пропозицією академіка Віктора Зеленського був призначений начальником відділу фізики радіаційних явищ. З того часу працюю в галузі радіаційного матеріалознавства. — Зараз уже можна говорити про школу академіка Неклюдова? — Мабуть, так: серед моїх учнів — 10 докторів і більше 30 кандидатів наук. Серйозні й перспективні дослідження ведуть тепер мої учні — доктори фізико-математичних наук Микола Камишанченко, Віктор Воєводін, Олександр Пархоменко, Іван Марченко, Володимир Соколенко та інші. — Які із завдань, що стоять сьогодні перед фізиками-ядерниками, найактуальніші? — У дванадцяти з п’ятнадцяти українських атомних реакторів проектний тер-

ВІЗИТІВКА Іван Неклюдов — академік-секретар Відділення ядерної фізики та енергетики НАН України, генеральний директор Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут», академік НАН України. Фахівець у галузі міцності та пластичності матеріалів, радіаційної фізики твердого тіла та радіаційного матеріалознавства. Роботи Неклюдова з фізики пластичної деформації, домішково-деформаційного зміцнення, фізики радіаційних ушкоджень і радіаційного матеріалознавства широко відомі в Україні й за кордоном. Автор і співавтор 16 монографій, більше 600 статей, 50 винаходів і патентів. Почесний академік Академії інженерних наук Російської Федерації, Петровської академії наук та мистецтв, Академії наук прикладної радіоелектроніки. мін експлуатації закінчується в наступному десятилітті. На будівництво нових АЕС піде, як мінімум, 8—10 років, та й коштів для цього треба чимало. Звідси й випливає наше стратегічне завдання — науково-технічне обґрунтування можливості подовження строків експлуатації діючих ядерних реакторів і підвищення ресурсу безпеки АЕС. З початку 70-х років минулого століття наш інститут був провідною організацією в СРСР із досліджень, що стосуються фізики радіаційних ушкоджень і радіаційного матеріалознавства. Фундамен-

тальні й прикладні роботи в цій галузі ведуться й зараз. У нас є необхідна прискорювальна база, розроблена теорія прискорених імітаційних досліджень і випробувань матеріалів. Багаторічна практика підтверджує, що імітаційні випробування на прискорювачах — найшвидший інформативний метод при доборі матеріалів для ресурсних випробувань у реакторних умовах. Останнім часом серйозні результати одержали вчені, які досліджують ядерний паливний цикл. Вивчено ядерні паливні й поглинальні матеріали, розроблені конструкції ТВЕЛів, ПЕЛів і тепловидільних складань, технології виготовлення й безпеки експлуатації елементів ядерного палива на всьому шляху їхнього життєвого циклу. Проблема науково-технічного обґрунтування подовження терміну служби діючих ядерних реакторів — не тільки українська. Приміром, у багатьох із 104 американських реакторів строк експлуатації завершений або добігає кінця. У США й Росії ухвалено рішення відновити роботу й по-

довжити термін експлуатації ядерних реакторів. В Україні, на щастя, є невеликий резерв часу: наші реактори молодші від американських. Але якщо в найближчі роки ми не зробимо радикальних кроків у цьому напрямку, то в наступному десятилітті більшість реакторів доведеться зупинити. — Чи не занадто песимістичний прогноз? — Треба дивитися на речі тверезо. Знаю, що деякі гарячі голови (наприклад, «зелені») пропонують негайно закрити всі АЕС і перейти на так звані альтернативні джерела енергії. Я їхньої точки зору не поділяю. Сонячна, вітроенергетика та інші «альтернативи» разом можуть дати тільки 5—7% всієї електроенергії. Розвивати їх, звичайно, треба, але для розв’язання локальних завдань, скажімо, освітлення невеликого селища або опалення декількох будинків. Приміром, у Данії та Голландії я бачив кілометрові ряди вітряків, але там, як правило, з моря постійно дмуть сильні вітри. До того ж зараз голландці занепокоєні роботою своїх вітряків: ученіорнітологи відзначають загибель перелітних птахів поблизу цих джерел енергії. Але ж ніхто й не вивчав, як впливають на організм людини й тварин нечутні хвилі, генеровані вітряками. Найбільше джерело енергії, безперечно, — Сонце. Але поки наука перебуває лише на далеких підступах до проблеми використання його енергії. Тож альтернативи атомній енергетиці поки нема, адже вона найчистіша. І, наголошу ще раз, при цьому повинна бути абсолютно безпечною. — Але як цього досягти? Адже уроки Чорнобиля свідчать: «мирний» атом не завжди сумирний. Відпрацьоване ядерне паливо (ВЯП), радіоактивні відходи (РАВ), нарешті, аварії... — Почасти ви маєте рацію. На українських АЕС нагромадилася величезна кількість ВЯП і РАВ. Поки вони вивозяться в Росію. Але як довго це триватиме? Недалекий той день, коли ми змушені будемо забирати перероблене паливо в Україну. Країні треба створювати власну інфраструктуру зі зберігання й переробки відходів наших атомних станцій. Першочергове завдання в цій сфері — безпечне й тривале зберігання відпрацьованого палива РБМК Чорнобильської АЕС і реакторів ВВЕР-1000 інших станцій. Для цього необхідно створювати сховища «сухого» типу, на зра-

зок побудованих на ЗАЕС. Треба прискорити спорудження «сухого» сховища в зоні Чорнобильської станції. Особливо слід наголосити, що тут захоронятимуться ВЯП і РАВ тільки українських атомних станцій. Тобто наша країна не стане світовим ядерним звалищем, чого так бояться наші громадяни. А з уроками Чорнобиля треба ще розібратися. На початку минулого століття Альберт Ейнштейн зазначив, що розщеплення атомного ядра може призвести до великих проблем, якщо енергія атома потрапить до рук людей легковажних, авантюристів. Про це ж говорив і перший президент Української академії наук Володимир Вернадський. Словом, ядерна реакція небезпечна так само, як і сірник, яким можна підпалити все що завгодно. У тому, що сталася трагедія в Чорнобилі, не можна звинувачувати ні фізику реакторів, ні науку в цілому. Ця аварія — яскравий приклад важливості людського фактора, бо на ЧАЕС було порушено регламенти, проводилися нічим не виправдані експерименти. Реактори на зразок чорнобильського успішно працюють на багатьох російських атомних станціях: зокрема, по сусідству з нами — на Курській АЕС. Висновок зі сказаного можна зробити тільки один: атомна енергетика — галузь наукомістка, вона потребує постійної наукової підтримки. — Які з напрямів роботи з науковотехнічного супроводу атомної енергетики ви вважаєте пріоритетними? — Дослідження з модернізації та реконструкції ядерних енергоблоків, створення нових систем діагностики обладнання, розроблення нормативних документів для подовження строку безпечної роботи енергоблоків на 10—15 років. Назву також роботи, які стосуються ядерно-енергетичних установок четвертого покоління з високою ефективністю й гарантованою керованістю. Крім того, для надійної та безпечної роботи й розвитку ядерної енергетики в Україні необхідна оптимальна інфраструктура. За прогнозами фахівців, до 2030 року частка АЕС у загальному обсязі виробництва електроенергії становитиме понад 50%. І це багато про що говорить. — Зараз часто пишуть про необхідність реформування науки... — Вітчизняну науку треба не реформувати, а гідно фінансувати. Навіть у слаборозвинених країнах на неї виділяється 2—3% ВВП. У нас же — лише 0,5. Якщо так триватиме надалі, ми зрештою втратимо свій інтелектуальний і кадровий потенціал. Уже сьогодні нам вдається втримувати класних фахівців. Раніше займатися фізикою вважалося престижним: конкурси у ВНЗ були високими, для фахівців будувалося житло... Тепер нічого цього немає. Зараз випускники фізикотехнічного факультету або їдуть за кордон, або йдуть у бізнес. У нас залишаються самі лише ентузіасти. І доводиться вмовляти своїх співробітників, щоб їхні діти після закінчення фізтеху приходили до нас на роботу. — Про що ви мрієте, Іване Матвійовичу? — Про те, щоб фізики знову були в пошані. Як, утім, і лірики.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 16 л ю т о г о 2 010 №7 (111)

АВТОМАГІСТРАЛЬ

Екзотика на кожен день «Роторник» — єдиний у світі екзотичний мотор, який випускається серійно, може стати двигуном майбутнього Олександр НІКОЛАЄНКО Уявіть собі двигун, у якому немає поршнів, колінчастого й розподільного валів, шатунів і клапанів. Замість усього цього — картер, схожий на трубу, у якому обертається ротор трикутного перерізу. Досвідчені автомобілісти вже зрозуміли: йдеться про роторно-поршневий двигун Ванкеля.

перше я побачив «роторника» у 90-х роках. Непоказна «копійка», яка зупинилася поруч, зрушила зі світлофора так хоробро, що за лічені секунди її вже не було видно, залишивши після себе відгук незвичайного мотоциклетного вихлопу й здивувавши мене. Пізніше довідався: це автомобіль однієї зі спецслужб, обладнаний силовим агрегатом «роторно-поршневий двигун РПД ВАЗ-4132». Коли вдалося подивитися на цей мотор, я був вражений його невеликими розмірами та колосальною на ті часи питомою потужністю: 140 кінських сил при камері згоряння обсягом усього лише 1308 см3. У світі тоді було лише два заводи, на яких велися роботи із двигуном Ванкеля: ВАЗ із його спеціалізованим конструкторським бюро та Mazda. Сьогодні Mazda — єдина компанія, яка веде роботи з автомобільного РПД. Хоча тридцятьма роками раніше все починалося з масової істерії та купівлі ліцензії на виготовлення «Ванкеля» майже всіма провідними світовими автовиробниками. ДЖЕРЕЛО ДЖЕРЕЛ вадцяті роки минулого століття. Молодий винахідник Фелікс Ванкель намагається скласти автомобіль власної конструкції. Він незадоволений двигунами внутрішнього згоряння й задумує сконструювати принципово новий мотор, позбавлений недоліків ДВЗ Отто й Дизеля. 1959 рік. На випробних стендах компанії «Некарсульмські моторні заводи» (скорочено NSU) журналісти вперше побачили двигун внутрішнього згоряння, скромно названий «двигуном майбутнього», «революцією в автомобілебудуванні» та іншими схожими епітетами. Початок 60-х. Ліцензію на виробництво двигуна Ванкеля купують такі відомі виробники, як Toyo Kogyo Co. (Mazda), DaimlerBenz, Porsche, Rolls Royce, Toyota, Ford, General Motors, American Motor Corp., Suzuki, Nissan та інші. У більшості випадків декількома прототипами все й закінчувалося. Хоча в General Motors були серйозні плани з

випуску роторного Corvette, а Mercedes побудував дуже цікавий концепт С111. 1964 рік. Випуск першого у світі серійного автомобіля із РПД — Wankel-Spider. До «сотні» Spider розганявся за 16 секунд, а його максимальна швидкість — 152 км/год. 1974-й. Наказом генерального директора Волзького автозаводу створене спеціальне конструкторське бюро роторнопоршневих двигунів. Зараз про двигун Ванкеля переважно лише сумні звістки: світові виробники відмовляються від ідеї установлення РПД на автомобілі, величезна кількість рекламацій змушує відкликати вже випущені моделі, і навіть на ВАЗі кількість співробітників СКБ скорочена вдвічі. Причина таких тривожних подій полягає в конструкції самого «роторника», принципова будова якого одночасно і джерело переваг, і «винуватець» серйозних недоліків.

вікна, і відпрацьовані гази через нього просто вирвалися назовні. У той час як остання, третя, вершина трикутника досягла впускного вікна й, провертаючись, починає засмоктувати суміш палива та повітря. Тобто за один оберт ротор тричі проходить робочий цикл. (Для порівняння: у чотиритактному двигуні лише кожен четвертий рух поршня — корисний.) І ніяких тобі шатунів, клапанів та іншої зворотно-поступальної нісенітниці. Погодьтесь, у порівнянні з поршневим мотором «Ванкель» — і просто, і ефективно! Теоретично.

...І ПРАКТИКА а практиці ж моторобудівники мають справу з кількома недоліками, які й призвели до відмови застосовувати РПД у автомобілях. Недолік перший: вершини ротора повинні дуже щільно доторкатися до поверхні статора, інакше камера згоряння не буде герметичною й гази, які розширюються, прорвуться у впускну й випускну секції, не виконавши корисної роботи. Інженери всіляко намагалися герметизувати стик «роторстатор» застосуванням підпружинених прокладок. Але такі прокладки швидко зношувалися, як і сама поверхня статора. Ресурс перших «Ванкелів» не сягав і 50 тис. км пробігу. Недолік другий: згоряння відбувається в одній і тій же третині статоДвигун Вангеля ра, і вона не охолоджується, як у поршневому моТЕОРІЯ торі, під час такту впуску нової езперечно, не все так просто робочої суміші. Спалах за спав пристрої Ванкеля — статор лахом — і так увесь час роботи. являє собою зовсім не коло в пе- Який матеріал витримає? Третій недолік. Занадто велирерізі, та й сам ротор не просто обертається навколо осі, а за ра- ка поверхня статора при робочохунок ексцентриків зміщається з му циклі стикається із сумішшю, яка згоряє (камера згоряння має боку в бік. Однак головне залишаєть- лінзоподібну форму), тим самим ся головним: у цьому силово- знижуючи ККД. А паливо, яке не му агрегаті немає зворотно- повністю згоряє, в цьому випадпоступальних рухів поршня, які ку порушує всі екологічні норми. потім треба ще перетворювати З екологами ж давно сперечатина обертання. Іскра свічки за- ся марно... Недолік четвертий: через палювання — і трикутник ротора під тиском палива, що за- знижений ККД відповідно підйнялося, провертається на тре- вищені й витрати — приблизно тину оберту. Наступна верши- на 20—50% більше, ніж в «клана трикутника вже готова до ро- сичного» мотора. І, нарешті, п’ятий недолік: підботи й чекає на спалах свічки запалювання. Перша робоча вер- вищена витрата мастила. Адже шина вже досягла вихлопного мащення тертьових поверхонь Схема роботи двигуна Вангеля

необхідне, а підпружинена прокладка, на відміну від мастилознімних кілець у звичайному двигуні, знімає надлишки мастила менш ефективно. У деяких моделях «Ванкеля» витрата мастила досягала декількох літрів на 1000 км! ДЕНЬ СЬОГОДНІШНІЙ е знаю, чи є в японців прислів’я «терпінням і працею всього добудеш», але саме вони — єдині, хто не відмовився від «Ванкеля», — зробили з нього мрію автомобіліста. Подивіться на цю красуню: мрія багатьох автолюбителів — Mazda RX-8. Мріють про це спортивне купе не тільки через ефектний зовнішній вигляд, не через незвичайне компонуван-

автомобіля витрати. Вони переглянули концепцію самого принципу тактів «впуск» і «випуск», зробивши додаткові вікна на торцевій площині статора й довівши екологічність «Ванкеля» до норм Euro IV. Вони не здалися й одержали свою нагороду. Не тільки у вигляді Mazda RX-7, яка стала бестселером і легендою, і не менш популярного нового покоління цього спортивного купе з індексом «8». А ще й одержавши шанс забезпечити людство новим двигуном, який, можливо, нарешті замінить дідуганів «Отто» і «Дизель». ПОГЛЯД У МАЙБУ ТНЄ дин із недоліків водню, який серйозно заважає за-

Mazda RX-8

ня кузова без центральної стійки з напівдверцятами, які відчиняються назустріч, для заднього пасажира (як зручно сідати в таке купе!), не через всі ці «дрібниці»... Головне, що приваблює в Mazda RX-8, — це роторний двигун Ванкеля під капотом. Удвічі легше, удвічі менше звичайного мотора, невеликого обсягу (1300 «кубиків») і дуже потужний (без турбонаддування — 250 к.с.). Робочі оберти — до 9500 об/хв (на другій передачі — до 140 км/год!). Гарантований ресурс — 300 тис. пробігу. Витрата — 11,2 л/100 км. Витрата мастила — 0,4 л/1000 км. Відповідає екологічним нормам Euro IV... І, до речі, саме через свій невеликий розмір і невелику вагу «роторник» дозволяє домогтися в цьому купе дуже низького центра ваги та ідеального розваження по осях — 50/50. Все це — двигун Ванкеля нового покоління Renesis. Просто японці не здалися. Вони накатали на внутрішню поверхню статора стрічку з високолегованої сталі, зменшивши тим самим зношування. Доробили матеріал ущільнювальних прокладок, знизивши витрату мастила й збільшивши ресурс. Застосували всі відомі нововведення: змінювану геометрію впускних вікон, безпосереднє упорскування, багаторівневе електронне регулювання режимів запалювання й сумішоутворення, досягши в такий спосіб досить невеликої для спортивного

стосовувати його для заправлення автомобілів уже сьогодні, — його низька детонаційна стійкість. Звичайний двигун просто не в змозі працювати на цьому виді палива без істотних переробок. А водневих заправок, як відомо, поки не дуже багато. «Дотягти» ж на бензині до найближчої водневої АЗС на переробленому моторі не вийде: адже двигун «уже не той»... Прийде на допомогу людству... герой нашої статті РПД Ванкеля Renesis. Купуйте «Мазду» зі спеціальним індексом «RE» і заправляйтеся — хоч бензином, хоч воднем — однаково. А скомпонований з електродвигуном «Ванкель» дає ще більш цікавий «гібридний» автомобіль: у такому випадку РПД може працювати на своїх улюблених обертах постійно, ставши ще більш екологічним та економічним. Думаю, Фелікс Ванкель, німець за походженням, був би задоволений долею свого дітища, удосконаленого стараннями працьовитих і терплячих японців. ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ ідаю за кермо RX-8 і опиняюся немов у напівкоконі, затиснутий із трьох боків у невеликому життєвому просторі затишної спортивної машинки. Центральний тунель ділить навпіл не тільки передню частину салону, а й задню, утворюючи ще два затишних напівкокони для пари пасажирів. На панелі приладів головний прилад — тахометр. І це правильно: такий мотор здатний багато на що, але найцікавіше починається після п’яти з половиною тисяч обертів — там, де звичайний двигун уже «давиться» відсічкою. Як колишній власник легендарної RX-7, знаю це дуже добре. Заводжу двигун, слухаю його незвичайний вихлоп і... глушу. Цей автомобіль я не тестуватиму. Його я просто коли-небудь куплю.

Українська технічна газета

№7 (111) В і в т о р о к , 16 л ю т о г о 2 010

ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ

На кону — 350 тисяч євро Північні європейські сусіди запрошують українців жити у світі чистих технологій. Навіть готові за чистоту приплатити... Ірина КОНДРАТЬЄВА ЧОГО ВЧАТЬ У TEKNA і, хто працював у виробничій сфері за часів СРСР, пам’ятають, з яким ентузіазмом у колективах займалися раціоналізацією. Пропозиції із вдосконалення окремих робочих місць, ділянок і цілих технологічних ліній сипалися наче з рога достатку на голови співробітників відділів із винахідництва та раціоналізації. Далеко не всі з них упроваджувалися, але навіть та дещиця корисних ідей, які одержували схвалення керівництва, давала відчутний економічний ефект підприємствам (про скромні розміри винагород авторам ідей сьогодні не говоритимемо — розмова про інше). Виявляється, радянські громадяни були не самотні у своєму прагненні поліпшити умови власної праці. У багатьох європейських державах до кінця ХХ століття склалася схожа ситуація. От тільки на чільне місце тут поставили винахідництво не заради «соціалістичного змагання», а з метою створення екологічно безпечних умов праці й життя. У 1990 році Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія та Швеція створили Північну екологічну фінансову корпорацію NEFKO, яка взяла на себе завдання забезпечити фінансову підтримку реалізації широкого спектра економічно вигідних та екологічно привабливих проектів у країнах Центральної та Східної Європи, у тому числі Росії, Білорусі та Україні. В Україні із завданнями та можливостями NEFKO (зокрема, давати позики на чисте виробництво) ознайомилися в 2007 році завдяки старту програми норвезького товариства дипломованих професіоналів у науці й техніці TEKNA «Чисте вироб-

— На перший погляд, все досить просто, — прокоментувала процес навчання Олена Берстад, координатор норвезької програми в Україні. — Ми хочемо допомогти учасникам програми ЧВЕЕ навчитися відігравати надалі на своїх підприємствах роль генераторів екологічно та економічно вигідних ідей. Але нас не цікавлять пасивні учасники. Норвегія платить за постдипломне навчання українських інженерів і в підсумку розраховує одержати фактичне зниження антропогенного навантаження в Україні. Все дуже конкретно — у тоннах, квадратних метрах, кіловат-годинах на одиницю продукції. Як показує практика, це вдається не

ємство з розливу соків і води «Ерлан», Дніпропетровський трубний завод, СТО «Мустанг», підприємство з виробництва вітро- і біогазових установок тощо. Разом намагаємося знайти й зробити акцент на тих екологічних проблемах, розв’язання яких доступне підприємствам економічно. Тобто збалансувати екологію та економіку. — На жаль, сьогодні в більшості випадків власники підприємств не готові вкладати кошти в екологію, посилаючись переважно на їхню нестачу. — Дійсно, у суспільстві, і не тільки в Україні, сформувалися стійкі стереотипи, що на діючих підприємствах упровадження екологічних заходів вимагає значних капіталовкладень. Норвезька програма ЧВЕЕ пропонує інший підхід до проблем — домагатися чистоти виробництва з перших кроків. Тобто організувати виробничий процес таким чином, щоб на всіх його стадіях мінімізувати або виключити будь-які викиди шкідливих речовин у навколишнє середовище. І в цьому, мабуть, головна особливість програми.

НА ЩО БАГАТИМ ГРОШЕЙ НЕ ШКОДА що, власне, успішній, багатій і гордій Норвегії до досить проблемного українського виробничоКуратор програми ЧВЕЕ Олена Берстад екологічного питання? В Олени (праворуч) і лектор Лейв Бьєрке Берстад із цього приводу ні ілюзій, ні всім. З добрим рівнем знань, спрямова- упереджень немає. Інтерес північного них на практичне застосування, від нас сусіда вона пояснює просто: — Норвегія безпосередньо зацікавіде близько 40% слухачів. — Кого ви запрошуєте в програму лена в «чистих сусідах», серед яких і Україна. «чистого виробництва»? Програма «Чисте виробництво та — Ідея чистого виробництва в сучасних умовах найбільш прийнятна енергоефективність. Норвезька модля середніх і малих підприємств при- дель» фінансується урядом Норвегії ватної форми власності. Саме там мож- до 2011 року. У Дніпропетровську перна оперативно внести зміни в техноло- ші результати будуть підбиті в травні 2010-го. Усі учасники програми повинні будуть підготувати й захистити Чисте виробництво передбачає зниження споживання сировини та енергії, виключення використання токсичних реальні проекти з переконливими розрахунками, показниками «виробничої матеріалів і зменшення кількості й токсичності всіх чистоти» і вагомим економічним ефеквикидів і відходів у процесі виробництва. Досягається том на фініші. У Херсоні, до речі, підшляхом застосування новітніх технологій і готовністю сумком навчання в рамках норвезької до змін у виробничому процесі. програми стало розроблення 99 проектів і впровадження 70 з них. Сумарництво та енергоефективність. Нор- гії, пов’язані з економією енергоресур- ний очікуваний економічний ефект від везька модель» (ЧВЕЕ). За сприяння сів, води, утилізацією відходів, вторин- упровадження проектних пропозицій Торгово-промислової палати Украї- ним використанням теплових ресур- групи А (без інвестицій) для 33 органіни за цією програмою протягом двох сів тощо. В Україні таких підприємств зацій становить $400000 на рік! років «норвезької чистоти» навчали- дуже багато. Крім того, упровадженУчасники норвезької програми, які ся представники 33 промислових і ня методології чистого виробництва успішно складуть випускний іспит і комунальних підприємств у Херсон- як постійного процесу на підприємзможуть відстояти свої проекти з моській області, а з 2009 року — у Дні- стві безпосередньо пов’язане з підвидернізації виробництва, насамперед щенням якості продукції, зниженням пропетровській. показати їхню екологічну вигоду, матиПеред представниками декількох енерговитрат, а отже, і з підвищенмуть потенційну можливість одержати промислових і комунальних підпри- ням рентабельності продукції. Такий підхід визначає склад наших 350 тисяч євро під 6% річних на 4 роки. ємств поставили завдання визначиБоротьба за право одержати такий крети й розблокувати вузькі, з екологіч- слухачів. Це головні інженери, головні дит буде серйозна. Для комунальних ної та економічної точок зору, місця енергетики, майстри різних виробнина прикладі конкретного цеху або ви- чих ділянок, екологи й навіть дирек- підприємств корпорація NEFKO проробничої ділянки. Причому знайти тори компаній, підприємств із Дніпро- понує ще більш вигідні кредити — під такі способи, які б не потребували за- петровська та інших міст області. Ми 3% річних. Але тільки після того, як лучення інвестицій взагалі або могли відвідали підприємства, на яких вони буде підписаний договір між корпорабути виконані з мінімальними витра- працюють: «Дніпрометиз», «Промме- цією та Верховною Радою України. Фото автора тиз», високоавтоматизоване підпритами.

Альтернатива від землі Потенціал альтернативної енергетики в сільському господарстві оцінюється у 27 мільйонів тонн умовного палива Тетяна КОВРИГА Не використовуючи його, аграрії лише шкодять собі. Таку думку висловив президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко на конференції «Альтернативна енергетика у сільському господарстві», яка відбулася в Києві.

олова НАЕР Сергій Єрмілов зазначив, що в результаті реалізації Державної цільової програми енергоефективності на 2010—2014 роки за рахунок альтернативної енергетики планується виробляти близько 12,5 млн т у.п. біологічних видів палива. — В Україні більше 6 тисяч котлів системи житлово-комунального господарства з класичних енергоресурсів буде переведено на біомасу, — сказав голова НАЕР. — Також активно підтримуватимуться біогазові технології та розвиток виробництва біоетанолу. Щодо останнього програмою передбачено переведення 300 тисяч авто (переважно комунальної сфери) на використання Е85 власного виробництва. Це вже не 5% домішок до бензину, це принципово новий підхід. Через відсутність попиту на внутрішньому ринку та проблеми на зовнішніх цей сегмент розвивається в Україні в’яло. Але, за словами Сергія Єрмілова, це явище тимчасове: з упровадженням

Учасники конференції презентували свої проекти: когенераційний енергокомплекс з утилізації соломи, проект з утилізації курячого посліду при виробництві електричної та теплової енергії та інші. нової біопаливної програми ситуація зміниться. Можливості для цього є. Наприклад, минулого року на 6 спиртових заводах було встановлено обладнання для виробництва біоетанолу, яке успішно довело свою продуктивність. Щоправда, вся продукція пішла на експорт. За даними голови Державного агентства з інвестицій та інновацій Людмили Супрун, сільське господарство забезпечує 43% доходів країни. Агентство розглядає можливість підтримки вирощування луб’яних культур для їх подальшої переробки в аналог нафтопродуктів. Орієнтовна вартість такого палива — 1 грн. Людмила Супрун пообіцяла і фінансову допомогу аграріям, зазначивши, що вже в цьому році почне працювати фонд страхування врожаїв, який допоможе знизити ризики, у тому числі при реалізації проектів з альтернативної енергетики. Потенціал біогазу в сільському господарстві становить 45—46 млрд м3, а біоетанолу — близько 2 млн тонн. Такі дані навів директор Департаменту інженерно-технічного забезпечення Міністерства аграрної політики України Микола Даценко. — У минулому році в Україні вироблено 12 тисяч тонн біоетанолу, який в повному обсязі експортовано в європейські країни, — зазначив він. — Це свідчить про те, що наша продукція стає цікавою закордонним споживачам. Тому ми плануємо активно розвивати цей напрям. Зокрема, найближчим часом планується будівництво заводу з виробництва біологічного пального, сировиною для якого стане кукурудза. А це — нові замовлення для аграріїв, нові робочі місця та нові можливості.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 16 л ю т о г о 2 010 №7 (111)

СОЦІУМ

Трейд-юніони, лицарі праці та прості члени профспілки Наталя ПРОВОРОВА Федерацію профспілок України, яка цього року відзначить своє двадцятиліття, можна назвати онукою Всесвітньої федерації профспіло профспілок, к, утвореної 65 років тому на першій міжнародній конференції в Лондоні. Які реалії та можливості вітчизняного профспілкового руху сьогодні? ЄДНІСТЬ У БЕЗЛІЧІ рофспілковий рух зароджувався в середньовічній Англії у вигляді робочих спілок підмайстерків, метою яких було домогтися пом’якшення умов вступу в майстри. Тоді, щоб стати майстром, кандидат мусив скласти два іспити — теоретичний, на знання основ ремесла, і практичний, який полягав у виготовленні зразкового виробу. Для цього треба було помандрувати, часом до п’яти років, і багато місяців безоплатно працювати над виготовленням зразка. Крім того, для вступу на посаду були узаконені великі грошові внески — таким чином охоронялося почесне звання й дохідне ремесло Майстра. Братні спілки підмайстерків спочатку не здавалися чимось загрозливим — майстрів часто обирали їхніми почесними головами. Однак звичні мандри підмайстерків швидко перетворили робочі братства на повсякденний феномен, і вже через кілька років у Англії, Франції та Німеччині організовувалися спільні страйки за підвищення робочої плати, проти видачі її натурою, проти монополії майстрів у розв’язанні «міжкласових» суперечок...

Капіталістична Європа XVIII— XIX століть довела, що становище середньовічних підмайстерків було не таким уже важким. За їжу робітники, до розряду яких перейшли колишні ремісники — як підмайстерки, так і майстри, тепер змушені були працювати до двадцяти годин на добу. А створювані за образом і подобою робочих спілок середніх віків трейд-юніони зазнавали колосального тиску аж до англійської виборчої реформи початку XIX століття, коли бур-

...І ПОМИЙ ПІДЛОГ У ВСЮДИ, ДРІВ НА МІСЯЦЬ НАРУБАЙ анні профспілки «стріляли» рідко, але влучно: просили небагато, але свого домагалися. Такі їхні результати щодо впровадження сорокагодинного робочого тижня, легалізації поняття прожиткового мінімуму, мінімальної заробітної плати. Звичайною практикою профспілок нинішніх є виступ «широким фронтом». Так, програма дій вітчизняної Федерації проф-

від двох до двох із половиною разів перевищує прожитковий мінімум». Серед інших — «зменшення податкового навантаження на низькодохідні категорії населення з одночасним збільшенням на високодохідні», «збільшення розмірів штрафів за кожен день затримки заробітної плати» і навіть «підвищення досконалості й конкурентоспроможності вітчизняних підприємств за допомогою створення високотехнологічних робочих

жуазія, усвідомивши необхідність підтримки, пішла на поступки робітничому класу. Однак легального існування професійні спілки доможуться ще не скоро. Тільки в 1871 році узаконять трейд-юніони в Англії, у 1869-му виникне перше профспілкове об’єднання Америки — Лицарі праці. При Третій республіці почне розвиватися профспілковий рух — синдикати — у Франції.

спілок на 2006-2011 роки містить двадцять сторінок дрібного тексту. У списку справ — як конкретні, так і не дуже. Серед перших — і «утворення не менше чотирьох мільйонів робочих місць з усіх видів економічної діяльності», і «досягнення рівня середньомісячної зарплати в галузях економіки п’ятиразового розміру прожиткового мінімуму», і «підвищення мінімальної заробітної плати до рівня, який

місць», «упровадження ефективної системи державного соціального медичного страхування», «недопущення необґрунтованого підвищення цін на електроенергію, газ, зв’язок, житловокомунальні, транспортні та інші послуги», «реалізація конституційних прав громадян на житло, його доступність». Наскільки результативним буде намічений план — питання поки відкрите, однак сьогод-

нішній стан справ змушує засумніватися в успішності його реалізації. Так, за підсумками 2009 року рівень безробіття в Україні становив 8,6% від економічно активного населення проти 6,4% у 2006-му. Зі списку видів економічної діяльності, який складається з вісімнадцяти позицій, тільки один — авіаційний транспорт — показав п’ятиразове перевищення середньою заробітною платою прожиткового мінімуму, який із 1 січня 2010 року відповідно до закону становить 825 гривень. Узята в розрізі регіонів середня заробітна плата в жодному з пунктів не перевищує прожиткового мінімуму у п’ять разів. Тут ще треба зважити на відсутність у вітчизняному законодавстві норми про максимальний розрив між мінімальною та максимальною зарплатою. Тож реальна середня, тобто середньозважена, заробітна плата як за видами економічної діяльності, так і за регіонами істотно нижче задекларованої. А мінімальна заробітна плата за станом на 1 січня 2010 року перевищує прожитковий мінімум у 1,05 раза! Що ж до більш абстрактних обіцянок, то сьогодні кожен може засвідчити відсутність прогресивної системи оподатковування, незастосування штрафів за затримку заробітної плати, низьку конкурентоспроможність вітчизняних підприємств, неконтрольоване зростання цін на життєво важливі послуги й фактичну недоступність житла. Виходить, Попелюшці мачуха дала більше завдань, ніж вітчизняні профспілки взяли на себе добровільно. Хоча час підбивати підсумки поки не настав — до кінця 2011 року на виконання плану дій Федерацією профспілок України чекають ні багато ні мало близько десяти мільйонів наших співвітчизників — членів профспілок

ІЗ ПЕРШИХ УСТ Василь Хара

Голова Федерації професійних спілок України

— Під тиском профспілок вдалося домогтися поновлення дії норм закону відносно права на одержання допомоги з безробіття з 8-го дня для осіб, звільнених за згодою сторін (п. 1. ст. 36 КЗпП України), уведено в дію три статті (24—25, частини 2—5 статті 26) щодо захисту частково безробітних. ФПУ продовжує відстоювати позиції, спрямовані на зниження податкового тиску на доходи громадян, розроблені й передані органам державної влади законопроекти щодо введення диференційованої шкали ставок податку з доходів фізичних осіб; збільшення розміру неоподатковуваного мінімуму; звільнення від оподаткову-

вання допомоги на лікування від неприбуткових організацій; удосконалення розрахунку податкового кредиту. За зверненнями членських організацій ФПУ вдалося домогтися повернення заборгованості з ПДВ цілому ряду підприємств на суму понад 2,5 млрд грн, більша частина якої була спрямована на виплату заборгованості із заробітної плати. Ми боремося за те, щоб установити мінімальну пенсію на рівні фактичного прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, усунути нерівність у розмірах пенсій, призначених у різні роки, захистити пенсії від інфляції, забезпечити справедливу пенсійну систему, де розмір пенсії залежав би тільки від стажу роботи й розміру заробітної плати. Федерація захистила 2 млн працюючих пенсіонерів, яким уряд мав намір начебто тимчасово знизити наполовину розмір пенсії. Федерація профспілок виступила з протестом проти обмеження прав працюючих пенсіонерів при перерахунку пенсій. У цьому нас підтримали Мін’юст, Генпрокуратура. Федерація профспілок України виступила також із Заявою протесту у зв’язку з намірами влади безпідстав-

но підвищити ціну на вітчизняний газ для населення. Спільний представницький орган профспілок підтримав позицію ФПУ й відмовив Національній комісії регулювання електроенергетики України в узгодженні рішення про підвищення ціни на газ для населення на 20% з 1 вересня 2009 року й на 20% щокварталу протягом 2010 року. Рішення НКРЕ не набуло чинності. Нині з ініціативи ФПУ розгортається рух «За гідну працю та справедливу зарплату». Ухвалено рішення про реалізацію профспілками конкретних заходів щодо реформування житлово-комунального господарства. Найближчим часом нам необхідно створити систему взаємодії з найбільш впливовими громадськими організаціями, які реально поєднують і захищають людей. Ми повинні розширювати присутність профспілок у всіх сферах громадського життя, і найбільше там, де утискаються права трудящих. Ми доведемо владі й роботодавцям (якщо вони дійсно хочуть розвивати економіку й країну), що найкращою антикризовою політикою є стимулювання сукупного споживчого попиту в України. Ще жодна країна світу не стала багатою, переставши сповна платити своїм трудящим.

Українська технічна газета

№7 (111) В і в т о р о к , 16 л ю т о г о 2 010

УЧОРА.СЬОГОДНІ. ЗАВТРА

Мала штучка транзистор, а ціну має 13 лютого — 100 років від дня народження Вільяма Шоклі, лауреата Нобелівської премії з фізики 1956 року, автора винаходу XX століття — транзистора цьому випадку зовсім не принципові. Очевидно одне: між сьоеред комп’ютерників при- годнішніми транзисторами з «гатчею во язицех є так званий баритами» у кілька десятків назакон Мура, відповідно до яко- нометрів (на кремнієвому крис2 го кількість транзисторів на чипі талі площею 1—2 см їх уміщається... кілька мільярдів) і преінтегральної схеми (а отже, і обузентованим світу в 1947 році мовлені ним характеристики обладнання — обсяг пам’яті, швид- першим біполярним транзистокодія тощо) подвоюється кож- ром — не провалля в 60 років, а ні два роки. Цю отриману емпі- цивілізація, яка змінилася до неричним шляхом закономірність, впізнання. звичайно, не можна вважати за- КЕРОВАНИЙ РЕЗИСТОР коном у точному значенні, од- І ТОНКОЩІ КЕРУВАННЯ нак авторитет її автора — ствотворена в 1925 році компарювача, а нині почесного голови нія Bell Labs у рекордно коради директорів корпорації Intel роткий термін стала одним із ліГордона Мура такий великий, що дерів американської телекомунівсі сприймають її мало не як аксіому. каційної індустрії, а пізніше — і Швидше за все, темпи нау- всесвітньо відомим центром доково-технічного прогресу в галу- сліджень у галузі електроніки. зі фізики напівпровідників та її Це тут були відкриті радіохвипрактичних застосувань не такі лі, які йдуть із центра галактипостійні, але конкретні цифри в ки, і реліктове випромінювання, сконструйовані перший фотоелемент і прилад із зарядовим зв’язком, написана операційна система Unix і мова програмування C++. Сьогодні, щоправда, викуплений корпорацією Alcatel дослідний центр припинив фундаментальні дослідження й займається суто комерційними розробками у галузі мобільного зв’язку, але колишніх заслуг не заперечити. Академічна кар’єра Вільяма Бредфорда Шоклі складалася таКопія першого транзистора кож блискуче: бакалаврський

Святослав РИБНІКОВ

Вільям Шоклі

диплом він одержав у Каліфорнійському, а докторський — у Массачусетському технологічному інституті. Тому його прихід у 1936 році в Bell Labs був закономірним — більшому хистові більший простір. Тут учений працював двадцять років (з єдиною невеликою перервою в роки Другої світової війни, коли він у Колумбійському університеті розробляв радари й прилади для відстеження підводних човнів), і саме тут Шоклі з двома колегами Джоном Бардіном і Уолтером Браттейном сконструював перший транзистор. Правда, транзистором новий пристрій став не відразу: обговорювалися інші назви — напівпровідниковий тріод, твердотільний тріод, кристалічний тріод і навіть лотатрон,

але зрештою на внутрішньому голосуванні переміг нинішній варіант — імовірно, як скорочення від «керований резистор». Безпосереднє втілення транзистора «у камені» супроводжувала тривала дослідна робота, результатами якої стали фундаментальні фізичні відкриття: побудована теорія p-n-переходу, виведене рівняння для густини повного струму, вимірено час життя й рухливість носіїв заряду в напівпровіднику, показано вплив дефектів кристалічних ґрат на «загибель» електрон-діркової пари. І все-таки дійсно цивілізаційну роль відіграв сам пристрій, який ознаменував початок нової ери, точніше, навіть двох. Спочатку біполярні транзистори з їхнім посилювальним ефектом (порівняно невеликою зміною керувального струму в транзисторі вдається істотно змінити вихідний сигнал — так само, як легким поворотом вентиля можна в рази змінити потік води в трубі) подарували людству аналогове телебачення, а пізніше польові транзистори з ефектом перемикача уможливили створення логічних схем і мікропроцесорів. На момент створення першого біполярного транзистора все це було ще науковою фантастикою, але Вільям Шоклі вже інтуїтивно відчував розмах майбутніх змін. У 1956 році вчений вирішив піти з Bell Labs, а через два роки створив

Відкритий світ

Книги заговорили...

Комп’ютерні технології відкривають світ Інтернету для сліпих Микола СТОЛЯРОВ На кого схожа сліпа людина за комп’ютером? Нам, тим, хто щоранку зустрічає сонце, цього не зрозуміти. А їх в Україні, за статистикою, 64 тисячі.

а рівні держави ніхто всерйоз програмою роботи в Інтернеті для сліпих не переймається. Проблему цю цілком покладено на ентузіастів. У Донецькій філії комп’ютерної академії «Шаг» їхню групу очолив виходець із Інституту штучного інтелекту, завідувач кафедри Дмитро Самойленко. Усупереч Ейнштейну, який сказав якось, що зробив відкриття, бо не знав, що раніше його вже зробив хтось інший, в академії вивчили все, що сьогодні пропонується сліпим для роботи в Інтернеті. Виявилося не так і багато: далеко не завжди зручні способи ввійти в Інтернет, а далі — прочитування всього, що з’являлося на екрані з усім «сміт-

тям» — від реклами до «службового апарату». «Поводиря» по Інтернету, розумного та кмітливого, досі не було. — Ми зовсім не претендуємо на якесь відкриття, на щось надзвичайне, — уточнює Дмитро Самойленко. — Наша програма просто зробить спілкування людини з комп’ютером зручним і доступним. Та або інша викликана голосом (правда, англійською мовою) сторінка аналізуватиметься, щоб знову й знову не набирати нову адресу. Сліпий зможе подорожувати по посиланнях. Коментарі до зображень на сторінці також будуть вимовлені. Ідея така: не «задіюючи» очі, людина повинна працювати в Інтернеті багато в чому так само, як і ті, хто бачить. І наша програма буде для неї надійним «поводирем». — Що він може, ваш «поводир»? — У нас попереду довгий і важкий шлях. Згодом навчимо нашого «поводиря» підтриму-

ДОВІДКА «УТГ» Комп’ютерна академія «Шаг» — один з найбільших навчальних закладів України, який спеціалізується на професійній комп’ютерній освіті. Вона створена в 1999 році в Одесі й сьогодні має 12 філій у великих містах країни. Понад сім тисяч випускників академії знайшли роботу на комп’ютерному ринку країни.

власний науково-виробничий центр Shockley Semiconductor Laboratory, від якого бере свій початок легендарна Силіконова долина. Гроші на створення нового підприємства Шоклі дав його університетський товариш Арнольд Бекмен — відомий хімік і власник успішного виробництва біохімічних реактивів. При цьому фірма Шоклі, хоч офіційно й була дочірнім підприємством бекменівської корпорації, мала повну автономність. А от колег із попереднього місця роботи Шоклі переманити не вдалося, тому нову команду вченому довелося набирати з нуля, і він запросив кращих випускників провідних технологічних ВНЗ країни. Правда, на управлінській ниві Шоклі виявився не таким успішним, як на науковій, у всякому разі, працювати з ним змогли не всі. Буквально відразу на «кораблі» зчинився бунт: вісім молодих фахівців, незадоволених авторитарним стилем начальника, звернулися до Бекмена з проханням поставити на чолі лабораторії професійного менеджера, а діставши відмову, демонстративно звільнилися. Серед заколотників був і вже знайомий читачеві Гордон Мур — створювач корпорації Intel... Як завжди, історія все розставила по своїх місцях: особисті образи забулися, а спільна справа залишилася. І кожні два роки стає вдвічі кращою.

В Івано-Франківську відкрилася перша комп’ютеризована бібліотека для сліпих, де члени Українського товариства сліпих опановуватимуть новітніми технологіями за допомогою програми NVDA, яка дозволяє чути все надруковане. Головна мета — дати інвалідам можливість учитися з використанням звукових книг.

Дмитро Самойленко зі своїми студентами

вати електронну пошту, добирати й одержувати тематичні новини по RSS-каналах. Можлива, на наш погляд, навіть «аська». Як кажуть, дайте час. При цьому програма буде досить простою для сприйняття, її зрозуміє й зможе нею успішно користуватися навіть «чайник». А в цілому спілкування з Інтернетом стане схожим на інтерактивне радіо, на звичайний мобільний телефон, який за допомогою програми поведе людину туди, куди вона побажає, прочитає їй голосом усе, що її цікавить, допоможе прийняти й передати пошту. — Чи повністю готова програма? — Готова частково. Частина її модулів уже протестована. Зараз вона може ввести сліпого в Інтернет, перевести його зі сто-

рінки на сторінку, проаналізувати їх голосом, назвати тематику, знайти меню, необхідні блоки інформації, словом, дати повний аналіз, позбавивши сліпу людину від усякої маячні. Альфаверсія (тобто готова програма) буде на виході вже в нинішньому році. Сліпі люди нас кваплять. Телефонують, пропонують свою допомогу та партнерство. Телефонують із товариств сліпих, просто люди, які не бачать. Ми обов’язково запросимо їх на випробування програми. Зрештою, для них же її й робимо. Можливо, їм доведеться пройти невеликий курс навчання, але це того варте. Адже створення такої програми«поводиря» робить людину по-своєму зрячою, для якої всі її Америки — попереду.

– У

літку 2009 року ми створили проект «Інформаційний світ у подарунок сліпим» і в рамках програми «Світ без обмежень» одержали грант у розмірі 100 тис. грн, — відзначила на відкритті бібліотеки голова правління Івано-Франківського УТОС Оксана Логвін. — На виділені гроші купили два комп’ютери, ліцензійне програмне забезпечення. Придбали 105 СD і 80 DVD-дисків з озвученою літературою (у цілому це 1050 аудіокниг), 53 MP3-плеєри для їх прослуховування, підключилися до Інтернету й відремонтували приміщення. У бібліотеці для сліпих організовуються курси для вивчення азів роботи з комп’ютером. Викладатиме там незрячий Андрій Нечитайлов, який уже понад сім років користується комп’ютером і близько п’яти — Інтернетом.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 16 л ю т о г о 2 010 №7 (111)

ТРИВАЄ ПЕРЕДПЛАТА НА 2010 РІК Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, у відділі передплати редакції, а також на сайті www.tehnichka.com

м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (0642) 221-06-50 e-mail: podpiska_kiev@tehnichka.com м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 e-mail: podpiska@tehnichka.com

Передплатні індекси: українською мовою

російською мовою

99309

99340

Вартість передплати: на 1 міс. - 21,40 грн на 6 міс. - 128,40 грн на 10 міс. - 214,00 грн

Передплатити видання ви можете, звернувшись до поштових відділень, а також до передплатних агентств:

і БІЛА ЦЕРКВА БІЛА Фрідман 4-97-04 БЕРДЯНСЬК Поплавська 70-344, 66-548 ВІННИЦЯ Бліц-Інформ 27-66-58 ГОРЛІВКА А.В. Сервіс 55-30-00, 55-24-75 Колегія 55-25-82 ДОНЕЦЬК Донбас-Де-Юре 382-68-25/26 Ідея 381-09-32 Кріотехніка 311-76-81 Бліц-Інформ 389-12-21 (22)

Передплатне агентство «KSS» 387-21-75, 304-69-83 ДНІПРОПЕТРОВСЬК ДНІПРОПЕТРОВСЬК Меркурій 744-73-15, 744-16-61 СамітДніпропетровськ 370-44-23, 370-45-12 Передплатне агентство «KSS» 33-52-89 ДРОГОБИЧ Паращак 41-54-74 41-54-7 ЖИТОМИР Бліц-Інформ 36-04-00 ЗАПОРІЖЖЯ Бліц-Інформ 63-91-82 ПрессервісКур’єр

220-07-97 220-07-97 Меркурій Меркурі й 220-87-61 ІВАНОФРАНКІВСЬК ФРАН КІВСЬК Світ преси 4-91-88 Філіпова Н.О. 50-13-20 Бліц-Інформ 52-28-70 КИЇВ Бліц-Інформ 205-51-10 ВПА 502-02-22 Кондор 408-76-25 408-76-52 Статус 391-74-53 391-74-54 Прес-центр 536-11-75 Саміт 280-77-45 80-77-45

Передплатне агентство «KSS» агентство 585-80-80 Меркурій 248-88-08 КІРОВОГРАД Бліц-Інформ 32-03-06 КРЕМЕНЧУК Меркурій 70-03-84 СамітКременчук 3-21-88 КРИВИЙ РИВИЙ РІГ Бліц-Інформ 66-24-36 Кур’єрська служба передплати та доставки 04-04-94 СПД «Соколов» 404-82-71 ЛЬВІВ Ділова преса 70-34-68 Західний кур’єр

ПАВЛОГРАД ПАВЛОГРАД Меркурій 6-00-93 6-00-9 ПОЛТАВА Агентство передплати АНП 50-93-10 Бліц-Інформ 50-92-61

23-04-10 Фактор 41-83-91 ПресМаксимум 97-15-15 ЛУГАНСЬК Бліц-Інформ 50-10-56, 50-11-30 Передплатне агентство «КSS» 71-07-02

Саміт-Миколаїв Саміт-Миколаїв 56-10-69 НІКОПОЛЬ НІКОП ОЛЬ Ай-Джі-Електронікс 4-22-48

ЛУЦЬК Бліц-Інформ 72-05-48

НОВОМОСКОВСЬК Меркурій 7-51-91

РІВНЕ Передплатне агентство «KSS» 43-20-12 Бліц-Інформ 62-33-06, 62-56-26

ОДЕСА Ласка 711-66-16 711-6 6-16 Пугачова Пугачов а 237-17-80 Агентство Наш Бізнес 718-06-08, 714-41-68

СЕВАСТОПОЛЬ Бліц-Інформ 55-44-51 55-44-5 Фактор-Преса 45-55-82 СІМФЕРОПОЛЬ БліцІнформ 249-300 Саміт-Крим 51-24-93

МАРІУПОЛЬ Бліц-Інформ 33-54-98 МИКОЛАЇВ ТЕПС & С 47-47-75, 47-47-35 НОУ-ХАУ 47-20-03, 47-17-77 7-17-77

НОВОВОЛИНСЬК Мазурова 4-07-71

Флора 27-00-92 ФакторПреса 27-94-56 СУМИ ДІАДА 78-03-55 Еллада S 25-12-49 ТЕРНОПІЛЬ Попович 25-18-23 ХАРКІВ Фактор-Преса 738-29-73 Александрова 754-58-27 ХЕРСОН Кобзар 42-09-09 ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Фактор-Преса

63-50-68 63-5068 Бліц-Інформ 78-82-20, 78-77-38 ЧЕРКАСИ ЧЕР КАСИ Бліц-Інформ 36-10-29, 36-10-31 Передплатне агентство «КSS» 56-97-69 ЧЕРНІГіВ Бліц-Інформ 65-18-82 Передплатне агентство «КSS» 60-45-13 ЧЕРНІВЦІ Ключук 57-03-17, 24-73-83 ЯЛТА Саміт-Крим 32-41-35

Передплат у можна оформити в редакції, звернувшись до відділу передплати та реалізації за телефонами: м. Київ (044) 221-06-50, т/ф: (044) 440-82-09, e-mail: podpiska@ podpiska@prombezpeka.com, prombezpeka.com, м. Луганськ (0642) 59-93-92, т/ф: (0642) 59-93-91, e-mail: podpiska@tehnichka.com

Ми потрібні один одному!

№7 (111) В і в т о р о к , 16 л ю т о г о

Українська технічна газета

2 010

ТРЕБА БАЧИТИ КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТОДАВЦІВ ПІДПРИЄМСТВ

ГІРНИЧОВИДОБУВНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

ТОВ «КИЇВСЬКА ГІРНИЧА КОМПАНІЯ»

РОЗСЛАБТЕСЯ!

КРОСВОРД

НАДАЄ ПОСЛУГИ: 1) З підготовки документів для отримання дозволів на початок робіт підвищеної небезпеки. 2) З підготовки матеріалів для отримання спеціальних дозволів на користування надрами.

e-mail: girnuk-VT@yandex.ru тел. моб. (067) 502-00-45, тел. моб. (097) 948-33-80, тел. моб. (067) 520-82-72, тел.факс (044) 278-42-37

Навколо світу з комфортом Філіасові Фоггу та Паспарту нелегко було здійснити навколосвітню подорож за 80 днів. Туристові з недалекого майбутнього для цього потрібно буде лише потрапити на борт летючого готелю

ондонська дизайнерська фірма Seymourpowell розробила проект летючого готелю Aircruise. Він сягає 265 метрів заввишки і схожий на величезну повітряну кулю, яка висить над землею, а всередині нього — готельні номери, ресторан і безліч оглядових майданчиків. Пасажири літатимуть над хмарами в комфортних умовах під час 90-годинних перельотів з Лос-Анджелеса в Шанхай або інших більш коротких подорожей. Гібридний двигун готелю працюватиме на водневих комірках і сонячній енергії від зовнішніх сонячних панелей. Aircruise зможе підніматися на висоту до 3,6 км, швидкість його при цьому сягатиме 145 км/год.

Робот-собака — кращий друг солдата

Робот BigDog компанії Boston Dynamics стане ще більшим і витривалішим

а розроблення BigDog для армії США Агентство з передових обо-

ронних досліджень та проектів (DARPA) виділило $32 млн. Чотириногий робот сягає 0,7 метра у висоту й 1 метра в довжину, важить 75 кг і пересувається зі швидкістю 6,5 км/год. Робот-собака переносить обладнання та інші вантажі вагою до 150 кг бездоріжжям, при цьому освітлюючи шлях солдатам, які йдуть за ним. Ним можна керувати дистанційно, він обладнаний комп’ютером, спеціальними датчиками та навігаційними приладами. Наразі Boston Dynamics працює над удосконаленням старої версії робота. Тепер він зможе долати більші відстані з більшим вантажем. Зросте й швидкість його пересування, при цьому робот також зможе бігати та перестрибувати через перешкоди.

Розставте по місцях слова-відповіді, які ми розташували за абеткою: 4 літери: Агні, алло, Амон, анод, Арго, арка, Буре, віра, Дiор, депо, доха, зуби, кома, кран, куля, лінт, мачо, меню, Ніна, нога, опал, опис, Піза, ромб, Рубі, руно, сумо, фарш, хист, шмат, шрот, явір. 5 літер: Агдам, акула, «Алеко», алібі, Аліса, арена, аргон, аргус, арсен, афера, башта, бідон, Білик, бланк, бляха, брама,

гарда, дзиґа, Дрюон, завод, замша, зулус, інжир, іслам, кермо, килим, коник, корок, короп, куток, лазня, леміш, лепта, метан, нарис, нерпа, оберт, обріз, осика, писок, ракія, румун, Санта, сафра, слуга, сюїта, тирса, тріас, тріск, хорал, шкіра, «Шкода», щогла, «Юнікс», Юстас, ярига. 7 літер: автоген, антонім, голобля, могорич, повітря, серпень, сновида, троянда.

Склала Оксана БАЛАЗАНОВА ГОЛОВОЛОМКА «ПЕРШІ-ЛІПШІ»

ШАШКИ Білі починають і виграють

У кожному рядку й кожному стовпці діаграми розставте по п'ять різних букв A, B, C, D та Е (дві клітинки при цьому залишаться порожніми). Кожна буква поза діаграмою позначає, що саме вона буде першою у відповідному ряді в зазначеному напрямку.

В. ЗАДОРОЖНІЙ ЗАДОРОЖНІЙ,, майстер спорту Відповідь на етюд, надрукований у №6 (110) 1. g3-h4!! e5:e1 (нічого не змінює друге взяття) 2. h4:d8 a3:c1 3. e3-f4 c1:g5 4. d8:h4 e1:b4 5. h6-g7 h8:f6 6. h4:a3 ×

Прогулянки по вертикалі Завдяки винаходу вчених із Корнельского університету можна буде ходити по стінах і танцювати на стелі

инахід являє собою пристрій завбільшки з долоню, який складається з плоскої пластини з мікроскопічними отворами, відокремленої від рідкого резервуара пористим проміжним шаром. Електричне поле 9-вольтних батарей прокачує крізь пристрій воду, вичавлюючи крапельки через пористий шар. Завдяки поверхневому натягу крапель пристрій буквально прилипає до поверхонь. На думку вчених, пристрій площею в один квадратний дюйм із мільйоном отворів в один мікрон зможе витримувати більш ніж 15 фунтів ваги. Якщо створити безліч таких пристроїв і навчитися миттєво вмикати й вимикати їх за необхідності, то можна на основі цієї технології розробити рукавички та взуття, здатні прилипати до стін. За матеріалами Cthings, Daily Mail, BBC, USA Today підготувала Наталія ЧАЙКА

Рубрику веде Андрій ГЕРМАН Відповідь на головоломку «Стрілки» надруковану в №6 (110)

Відповіді на кросворд, надрукований у №6 (110)