Украинская техническая газета №113

№ 9 (113) 9 березня 2010 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

У НОМЕРІ:

Новий варіант ліцензійного складання

ПРІОРИТЕТИ Життя після спаду: запорізький варіант

У Львові складатимуть шведські винищувачі. Якщо Україна зможе це собі дозволити...

Оновлення починається з розв’язання старих проблем Стор. 6

ОПК Українські крила Альянсу Авіаперевезення для НАТО можуть стати партнерством заради національної економіки Стор. 8

ІМ’Я — ЖІНКА Бізнес для Мальвіни Запах бетону — наче французькі парфуми «АСОЛ», який зігріває душу Стор. 10–11

ОБРІЙ Сконструювати людину Ще недавно це здавалося фантастикою. Тепер може стати недалеким майбутнім. Запитання — яким? Стор. 12–13

ЧЕТВЕРТИЙ РІВЕНЬ Система без системи Україні потрібний не просто новий закон про освіту, а освітній кодекс Стор. 9

Теплоагент Дві криві одного графіка Донецькими вченими створені та впроваджені Благути: вуглевидобувні комплекси нового покоління поки холодно…

«Газова туманність» напередодні реформ

Технологія «Екотерм» дозволяє комплексно вирішити багато питань у сфері енергоі ресурсозбереження... Стор. 4–5

Стор. 14

Стор. 5

Лібералізація газового ринку: оптимальні умови для постачальників, лояльні — для споживачів

Стор. 7

2 № 9 (113) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

9 б е р е з н я 2 010

ТУТ І ТЕПЕР

«Золотий контракт» закрито Микола МЕДВЕДЄВ

Тверда альтернатива Зростання цін на природний газ стимулює українські компанії, які виробляють паливні гранули та брикети, до пошуку нових джерел сировини для виробництва продукції.

З

а словами президента Асоціації учасників ринку альтернативних видів палива та енергії України (АПЕУ) Віталія Давія, крім традиційної деревної сировини українські компанії активно освоюють як ресурс для виробництва твердого біопалива аграрні відходи, створюючи на європейському ринку принципово нову товарну нішу, а в Україні — основу для нових бізнесмоделей. Додатковим імпульсом до розвитку ринку повинні стати законодавчі зміни, які набрали чинності з 1 січня 2010 року й передбачають податкові преференції для біопаливних компаній. Найбільші можливості та перспективи розвитку біопаливних напрямів — у масложирових підприємств. При цьому компанії МЖК можуть вирішити одночасно кілька завдань — утилізації відходів, диверсифікованості бізнесу, зменшення власної енергозалежності, а також одержання «зелених» інвестицій через реалізацію проектів у рамках Кіотського протоколу.

На а Новокраматорському машинобудівному заводі завершили завершили відвантаження четвертого гірничотранспортного комплексу для гірничо-металургійного гірничо-металург ійного комбінату в узбецькому Навої.

– «З

олотий контракт» — не просто красива назва, — говорить головний конструктор проекту Анатолій Кириченко. — Наша техніка

призначена для золотовидобувачів Узбекистану. Вони беруть сировину в кар’єрі Мурунтау, глибина якого 270 метрів. Досі місцевим рудокопам доводилося піднімати руду на поверхню традиційним способом — автомобільним транспортом. А це і дорого, і небезпечно, і не кращим чином позначається на навколишньому середовищі. Розрубити гордієв вузол допомогли українські машинобудівники, які запропонували замовникові піднімати руду на поверхню конвеєром.

Нове покоління зв’язуючих

Багато світових компаній готові перенести виробництво з країн Азії в Україну

ВАТ «Науково-дослідний інститут склопластиків та волокна» розробило та освоїло промислове виробництво нового покоління волокнистих вогнетривких і теплоізоляційних матеріалів на неорганічних високотемпературних зв’язуючих.

І кортить, і страшить...

З

В

ироби з вогнетривких волокон поєднують у собі властивості вогнетривів та ізоляції, мають малу густину, прості в монтажі та обробці, мають різноманітний асортимент. Волокнисті матеріали нового покоління забезпечують скорочення витрати енергоносіїв на одиницю продукції не менш ніж на 30%, утричі знижують масу, теплоємність футерівки та інерційності печей (час розігріву). Вони дозволяють створювати принципово нові легкі конструкції скле-

Конвеєр від НКМЗ — цілий наукомісткий комплекс «ЦПТ-руда». На годину він зможе піднімати з 270-метрової глибини до 3500 тонн золотоносної маси, яка вагонами-думкарами подаватиметься на збагачувальну фабрику. Унікальний крутопохилий конвеєр у порівнянні з традиційним автомобільним транспортом потребує в 1,5 раза менше гірничо-капітальних і в 2,5 — експлуатаційних витрат, майже в три рази скоротить чисельність обслугового персоналу, ліквідує загазованість кар’єру. Узбецькі золотовидобувачі готові розглянути питання створення на НКМЗ ще одного такого комплексу.

пінь і перекриттів печей плоских, підвісних, склепінних. При цьому склепіння є одночасно ізолюючим перекриттям і тепловідбивним екраном. Особливо ефективне застосування волокнистих матеріалів у термічних печах періодичної дії, бо вони майже безінерційні й забезпечують вихід на режим при значно нижчих

енерговитратах протягом 0,5—1 години. Застосування волокнистих матеріалів забезпечує істотне збільшення ресурсу експлуатації печей і термічного обладнання, значне зниження трудомісткості футерівки й високу ремонтопридатність футерівки при її механічному ушкодженні.

а словами генерального директора ТОВ «Філіпс Україна» Маартена Дюрвіля, головна причина, через яку Україну почали розглядати як конкурента азіатському регіону, — подорожчання виробництва в Азії. Девальвація гривні зробила експортне виробництво тут вигіднішим, ніж у багатьох інших країнах. «Багато компаній зараз шукають альтернативу виробництву в Азії. Китай — основний виробник на цей час. Але вони потроху втрачають головну перевагу — їхнє виробництво стає усе дорожчим. Я знаю, багато компаній шукають, де побудувати завод або фабрику або де місцеві компанії можуть виробляти такий же продукт, за-

безпечити послугу, як і в інших звичних місцях. Ці компанії дивляться на Україну. Україна — це добре місце розташування, освічена робоча сила, яка має все для того, щоб якісно виконувати роботу. Тобто ми можемо тут створити більше заводів, більше місцевих виробників і виробляти продукцію на експорт», — сказав Дюрвіль. У той же час він відзначив, що головною перешкодою для іноземних компаній є затримки з відшкодуванням податку на додану вартість. «Повернення ПДВ є великим питанням, від відповіді на яке залежить, будуть іноземні компанії більше інвестувати в Україну чи ні», — резюмував М.Дюрвіль.

Підготував Олександр МОРОЗОВ

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів»,

Харківським експериментальним заводом підйомно-транспортного машинобудування розроблені системи радіоуправління «RADEL-DU», освоєний їхній серійний випуск. Системи радіоуправління СЕРТИФІКОВАНІ В УКРАЇНІ й відрізняються підвищеною надійністю, завадостійкістю.

Cистеми радіоуправління «RADELDU» виготовляються відповідно до технічних умов (ТУ У 31,2-32868567014:2007). Випускаються такі системи радіоуправління: 1. Системи радіоуправління для управління кран-балками.

2. Системи радіоуправління для управління одно- і двогаковими кранами.

3. Системи радіоуправління для управління спеціальними технологічними кранами: двовізковими кантувальними кранами, тривізковими ремонтни-

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

www. tehnichka.com E-mail: info@tehnichka.com

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а.

ми кранами, кранами для обслуговування травильних відділень і гальванічних ванн, кранами для обслуговування. Кодування радіоканалу дозволяє паралельно використовувати до 16 систем в одному або сусідніх прогінах. Реалізовано функцію паралельного управління механізмами двох сусідніх кранів у випадку роботи їх у спареному режимі від одного пульта управління. Системи «RADEL-DU» застосовуються як на нових кранах виробництва ТОВ «ХЕЗ ПТМ», так і на кранах, реконструйованих при їхньому переведенні на

69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11, телефон: приймальня — (061) 212-40-01; відділ головного енергетика — (061) 212-47-34; телефакс: приймальня — (061) 212-49-12; відділ головного енергетика — (061) 212-46-34,

радіоуправління. Також системи радіоуправління виробляються на замовлення інших виробників вантажопідйомної техніки, інших машин та механізмів. Джерело: www.hezptm.com

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ (тел. 0642 34-72-47, e-mail: editor@tehnichka.com)

РЕДАКЦІЯ: Світлана Ісаченко - заступник головного редактора (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com) Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Свідоцтво Людмила Гречаник — відділ технічної думки про державну реєстрацію (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); КВ № 12993-1877Р Марина Савінова — відділ науки та освіти від 20.08.2007 р., (тел. 0642 34-72-47, e-mail: otdelnauki@tehnichka.com); видано Міністерством Ігор Павлюк — відділ промисловості юстиції України. (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com);

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Антон Яременко - тел./факс: (044) 440 82 09, Ганна Бусова - тел./факс: (0642) 59 93 91, тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: reklama@tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Любов Соловйова - тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: podpiska@tehnichka.com

в особі голови правління ВАТ «Запорізький завод феросплавів» Кравченка Павла Олександровича подало до Національної комісії регулювання електроенергетики заяву про видачу ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електроенергії за нерегульованим тарифом із терміном дії три роки в Запорізькій області, м. Запоріжжя, ВАТ «Запорізький завод феросплавів».

Газета видається українською та російською мовами

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340. Номер віддрукований офсетним

Позиція авторів публікацій не завжди способом на друкарському компзбі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою лексі ТОВ «Прес-Експрес». право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а.

За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Тел. (0624) 50-08-54 Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами. ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 17287 прим., При ВИКОРИСТАННІ матерІалІв ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

українською мовою 5613 прим., російською мовою 11674 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 607

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 9 б е р е з н я 2 010 №9 (113)

3

ТУТ І ТЕПЕР ПЕК Вуглевидобувні підприємства України в січні-лютому 2010 року скоротили видобуток рядового вугілля до 11 млн 710,6 тис. тонн, що на 0,9% менше, ніж за січень-лютий 2009 року. Як повідомили в Мінвуглепромі, видобуток коксівного вугілля за звітний період зріс на 9,5%, енергетичного вугілля — скоротився на 5,8%. Підприємства Мінвуглепрому в січнілютому ц.р. скоротили видобуток на 791,5 тис. тонн, до 5 млн 976,3 тис. тонн. Видобуток коксівного вугілля на державних шахтах у звітний період упав на 8,4%, енергетичного — на 12,7%. За оперативними даними, у січнілютому ц. р. українські АЕС виробили 14,841 млрд кВт∙годин електроенергії, що становило 102,4% від планового завдання. Частка АЕС у виробництві електроенергії в Україні становила 42,6%.

У січні-лютому 2010 року коефіцієнт використання встановленої потужності становив 75,8%. Аварій та інцидентів, які класифікуються за «Міжнародною шкалою ядерних подій» (INES), на АЕС не було. Усього електростанції, які входять до складу НАЕК «Енергоатом», у тому числі Олександрівська ГЕС, Ташлицька ГАЕС і Донузлавська ВЕС, виробили 14,878 млрд кВт∙годин.

ГМК Очікуване пожвавлення попиту на сталь на зовнішніх і внутрішніх ринках в 2010 р. дасть можливість українським сталеварам наростити виробництво на 16% у порівнянні з 2009 р.

— до 34,5 млн т. Такий прогноз аналітика ІК «Сінком Капітал» Івана Дзвінкі. На його думку, повноцінно скористатися прогнозованим зростанням споживання сталі зможуть забезпечені рудою й коксом «Азовсталь», Єнакіївський метзавод, Алчевський металургійний комбінат і Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Дзержинського. «Через велику кількість експортних обмежень на готовий прокат українського виробництва перераховані вище компанії матимуть додаткові переваги при збуті, оскільки левова частка в їхній структурі виробництва належить напівфабрикатам (сляби, квадратна заготівка), які не підпадають під дію зовнішніх торговельних обмежень», — сказав І.Дзвінка. У січні-лютому електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» збільшив виробництво сталі в порівнянні з аналогічним періодом 2009 року на 48,2%, до 53 тис. тонн, готового прокату — на 29,3%, до 35 тис. тонн. У лютому підприємство виробило 26 тис. тонн сталі й 19 тис. тонн готового прокату. У цілому ж на українських металургійних підприємствах виробництво чавуну зросло в порівнянні з аналогічним періодом минулого року на 15%, до 4,420 млн

тонн, сталі — на 12%, до 5,069 млн тонн, готового прокату — на 11%, до 4,514 млн. тонн.

ВИРОБНИЦТВО ВАТ «Укрстальконструкція» здійснить поставку понад 460 тонн металоконструкцій для нового тваринницького комплексу площею 16500 м2, розрахованого на 30000 голів свиней на рік. Будівельний майданчик об’єкта розташований у Згурівському районі Київської області. Це вже другий комплекс, металоконструкції для якого поставляються ВАТ «Укрстальконструкція». Перший, розташований у тому ж регіоні, уже запущений в експлуатацію. Замовником є ТОВ «Нива Переяславщини».

ПРОМИСЛОВІСТЬ Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, яке виступило організатором проекту «Екологія, навколишнє середовище та природокористування в Україні», нагородило «Інтерпайп НТЗ» пам’ятним знаком «Лідер галузі» і дипломом лауреата. Протягом 2006-2009 років «Інтерпайп НТЗ» виконав 8 природоохоронних заходів, які ввійшли до Програми поліпшення екологічного стану Дніпропетровського регіону. На їхню реалізацію виділено понад 1,7 млн грн. У 2009 році рівень впливу виробничої діяльності «Інтерпайп НТЗ» на навколишнє середовище істотно зменшився. Зокрема, обсяг валових викидів (твердих і газоподібних) у порівнянні з 2008 роком знизився більш ніж на 50%, обсяг скидання стічних вод скорочений на 53%. Для забезпечення стабільної роботи системи управління довкіллям на «Інтерпайп НТЗ» запланована реалізація декількох перспективних проектів: «При-

пинення скидання забруднених стічних вод у ріку Дніпро», поетапне виведення з експлуатації мартенівських печей після введення в експлуатацію ЕСПК «Інтерпайп Сталь», упровадження технології переробки замасленої окалини та залізовмісного пилу.

ТРАНСПОРТ У лютому регіональний реактивний літак Ан-148, який літає під прапором «АероСвіт», почав виконувати рейси в Європу. Як повідомила прес-служба ДП «Антонов», перші з них відбулися за маршрутом Київ– Варшава–Київ. За словами президента — генерального конструктора ДП «Антонов» Дмитра Ківи, Ан-148 — це, по суті, літальний комп’ютер. Він відповідає всім сучасним і перспективним нормам літної придатності та безпеки польотів. Випробування із польотів у системі точної зональної навігації P-RNAV, яке є необхідною частиною

сертифікаційних випробувань за європейськими нормами літної придатності, виконувалися Ан-148 у діючих зонах P-RNAV аеродромів Хельсінкі (Фінляндія) і Берген (Норвегія) за термінальними процедурами цих аеродромів. Найближчим часом міжнародна мережа маршрутів польотів Ан-148 розширюватиметься. Ринок нових легкових автомобілів в Україні в 2010 році становитиме не більше 120 тис. одиниць техніки, що на 26% менше в порівнянні з 2009-м.

Перешкодити падінню ринку можуть дієві кроки з боку держави. За словами президента корпорації «Богдан» Олега Свинарчука, падіння продажів легкових автомобілів — не єдиний негативний тренд, якого варто очікувати цього року. «Імовірно, цього року впаде й ринок вантажівок, а також автобусів. За нашими прогнозами, ці ринки скоротяться на 13% і 34% відповідно й становитимуть 14 тисяч вантажівок і 1,3 тис. автобусів і тролейбусів», — сказав він. У 2010 році ціни на нові легкові автомобілі зростуть від 5 до 15%. Крім того, подорожчає техобслуговування. Такий прогноз висловив Олег Свинарчук. Вартість нових легкових автомобілів в Україні зросте пропорційно інфляції в країнах-виробниках. Найбільше подорожчають, швидше за все, російські автомобілі. На фірмових сервісах ціни зростуть на 10—30%, переважно за рахунок підвищення вартості видаткових матеріалів.

ТЕХНОЛОГІЇ Компанія TGI Solar Power Group Inc. (TGI Solar, Ред Банк, Нью-Джерсі, США), провайдер сонячних та інших чистих технологій і вирішень, підписала меморандум про угоду з українською компанією Ekoplaz на одержання ексклюзивних прав на використання її технології переробки сміття в Південній і Північній Америці та Європейському Союзі. Як говориться в повідомленні американської компанії, за цю технологію, яка ґрунтується на використанні ефекту високочастотного руйнування в електромагнітному мікрохвильовому полі, вона заплатить $3 млн. Технологія допускає, що потужності з переробки сміття можуть бути реалізовані як у стаціонарному, так і в мобільному виконанні.

TGI також має намір побудувати свої перші потужності в Україні, визначивши місце під них до літа цього року, відзначається в документі.

АПК Експорт зерна з України в лютому ц.р. становив 1,1 млн тонн, що в середньому майже в 2 рази менше обсягів експорту за попередні місяці. За даними УАК, на зовнішні ринки в лютому ц.р. поставлено 200 тис. тонн пшениці, 300 тис. тонн ячменю, 600 тис. тонн кукурудзи.

Україна з початку поточного маркетингового року (з 1 липня 2009 р.) по 26 лютого 2010 р. експортувала 16 млн 252 тис. тонн зерна, що на 2,2% перевищує цей показник минулого року. Нові умови поставок ріпаку на ринок Євросоюзу можуть призвести до обвалу експорту цієї культури з України, а в перспективі — до скорочення її посівів. Основний ринок збуту українського ріпаку — ЄС (до 90% поставок). Директива ЄС 2009/28/ЕС «Про стимулювання використання поновлюваних видів енергії» від 23 квітня 2009 року вводить нові вимоги до сировини для виробництва біопалива, зокрема до ріпаку. Документ регулює деякі екологічні питання, а також установлює додаткові умови із сертифікації сільгоспкультур. Правила починають діяти з нового маркетингового року, тобто з 1 липня 2010-го. Усі експортери, у тому числі й з України, повинні представляти докази й документи для сертифікації сировини за кількома обов’язковими критеріями. За словами президента асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Алекса Ліссітси, для багатьох тисяч виробників ріпаку в Україні 1 липня 2010 може стати таким собі «чорним четвергом»: трейдери для експорту в Європу можуть вимагати відповідних сертифікатів у виробників, про які вони й не чули. Наслідки для АПК України можуть бути зовсім непередбачуваними — від подорожчання продукції внаслідок сертифікації до втрати європейського ринку та зникнення цієї культури з полів України. ЦИФРА У цілому на зовнішні ринки Україна експортувала млн тонн пшениці,

4,07

7,551 4,432

млн тонн ячменю,

млн тонн кукурудзи.

За прогнозами Мінагрополітики, експорт зернових культур в 2009—2010 маркетинговому році можливий на рівні 22 млн тонн. ФІНАНСИ Загальна сума доходів зведеного бюджету України за січень 2010 року становила 19 млрд 643,7 млн грн, що на 2 млрд 043,3 млн грн, або на 11,6% більше аналогічного періоду 2009-го, повідомляє прес-служба Міністерства фінансів. У січні 2010 року Державний бюджет України одержав 15 млрд 094,6 млн грн, що на 12,5% більше відповідного показника 2009-го.

Податкові надходження в Державний бюджет України за звітний період становили 11 млрд 720 млн грн, що на 23,3% більше надходжень за січень 2009 року. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами «УНІАН», РБК-Україна, АПК-Інформ, «ЛігаБізнесІнформ», РІА Новини,deng info.com

4 №9 (113) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

9 б е р е з н я 2 010

ТЕХНОЛОГІЇ

Теплоагент Благути: поки холодно… Технологія «Екотерм», запропонована дніпропетровським винахідником Анатолієм Благутою (на знімку) у співавторстві з дочками Аксінією та Іриною, дозволяє комплексно вирішити багато питань у сфері енерго- і ресурсозбереження, охорони навколишнього середовища. Однак самі автори, підтримані вченими НАН України, чотири роки чекають рішень і дозволів від різноманітних зацікавлених (або не зовсім) органів і компетентних (або не дуже) осіб. Людмила ГРЕЧАНИК

Е

нергозбережна та природоохоронна технологія інтенсифікації процесу перетворення продуктів згоряння на джерела енергії «Екотерм» (термодинамічний спосіб нагрівання теплоносія) захищена шістьома патентами України на винахід і численними авторськими свідоцтвами та патентами на корисну модель.

— Анатолію Олександровичу, на яких фізичних і хімічних процесах ґрунтуються ваші розробки?

— В основі технології «Екотерм» — закони термодинаміки, фізичні властивості горючих окисних речовин, теорії горіння й тепломасообміну, а також здоровий глузд — економічна вигода за рахунок перетворення шкоди на користь людині. Наявні технології, у яких відпрацьовані гази викидаються в навколишнє середовище, давно не відповідають вимогам часу. Але ж крім шкідливих речовин вони містять велику кількість теплової енергії й тому є більш досконалим робочим тілом для її одержання. Використання залишкової теплової енергії продуктів згоряння для їхнього перетворення в агрегаті на вторинне паливо й окислювач дозволяє значно скоротити витрати зовнішньої енергії в порівнянні зі спалюванням палива й повітря або, наприклад, перетворенням води на джерело енергії.

— У чому суть вашої технології?

— Усе просто. В енергетичному агрегаті із замкнутим циклом роботи продукти згоряння мають подвійну функцію: виконують корисну роботу за прямим призначенням, після чого стають робочим тілом для одержання вторинного палива та окислювача, а в результаті їхнього згоряння — виробництва додаткової теплової енергії. Тобто в котельнях або інших агрегатах робоче тіло циркулює за замкненим колом. Ці двофункціональні продукти згоряння і є «теплоагентом Благути». А перевага технології в тому, що вона виключає необхідність викидати відпрацьовані гази в навколишнє середовище й подавати свіжу порцію палива та повітря в енергетичний агрегат. Крім того, виключається можливість вибуху та пожежі на енергетичних установках і транспортних засобах.

контурів. Генератор дозволяє нагрівати незначну кількість дистильованої води до високої температури й подавати водяну пару по замкнутій та ізольованій системі в бак для води. Водяна пара через стінки конденсатора передає теплову енергію й нагріває воду, яку вже можуть використовувати споживачі. Після передачі тепла дистильована вода конденсується та надходить у генератор для — Це теорія. А яким чином використання як теплоносій та можна застосовувати ваше альтернативне джерело енергії. ноу-хау на практиці?

— На якому паливі працю— Упровадження на наявних ють ваші установки? котлах або печах альтернатив— Спосіб роботи двигуна виного, екологічно чистого й деключає необхідність викорисшевого джерела енергії не притання вуглеводневого палива пускає втручання в основні елета повітря для одержання мехаменти їхньої конструкції. У панічної, електричної або теплової тенті України на корисну модель енергії. Альтернативне джерело №30352 ми запропонували три енергії тут — водяна пара. способи використання водяної Рішенням експертної ради пари як альтернативного джепри НАН України ця розробрела енергії. У всіх цих випадка внесена до бази даних «Перках передбачається підвищення спективні винаховнутрішньої енергії води України». Її впродяної пари перед подавадження передбачає чею в камеру згоряння зниження витрати паабо топку котла. Третій лива не менш як на 99%, спосіб, наприклад, приа також відсутність випускає переведення кокидів токсичних речотельного агрегата на завин і парникових газів мкнутий цикл роботи у навколишнє середобез викидання продуквище. Упровадження тів згоряння в навкодвигуна на компресорлишнє середовище. Пісних станціях ГТС Украля згоряння водню та їни дасть економію так кисню й виконання козваного «технологічрисної роботи утворена Усередині генератора тепла після подання води утворюється водяна пара із залишководяна пара, яка при взаємодії з більш нагрітою поверхнею ного газу» близько 11 (температура 450оС і вище) розкладається на водень і кисень млрд м3 або отриманвою тепловою енергією для подальшого їх самозапалювання ня НАК «Нафтогаз» за допомогою компредодаткового прибутку близько ня накипу на його поверхні, а це сора через генератор тепла зно3 млрд грн на рік. поліпшує теплопередачу від пову подається в зону горіння вод— Виходить, що при переверхні ТЕН до робочого тіла. У ню та кисню. Ми запропонували й запа- технології «Екотерм» ТЕН вико- ході на технологію «Екотерм» тентували також енергозбереж- наний із речовини, яка здатна при у принципі нема необхідності ні способи підготовки продуктів нагріванні до 327оС знижувати пи- у вуглеводневому паливі? Хтозгоряння для подальшого роз- томий опір електричному струму до небудь обрахував, який ефект кладання їхніх молекул на го- значення 4,8х10-3 Ом.м. Різке знижен- може бути від упровадженрючі та окисні елементи. На мо- ня питомого опору збільшує вели- ня ваших розробок у масштабі лекули, наприклад води, можна чину електричного струму при країни, наприклад?

— Замість відвалів, плотин, впливати електромагнітним по- його проходженні через легколем із заданою частотою коли- плавку речовину. За короткий зношених теплотрас і високовань, які викликають резонансні проміжок часу виникає велика вольтних ліній електропередач коливання в атомах. Другий спо- потужність, яка різко підвищує — чисті й зелені міста. Пропосіб розкладання складних моле- температуру на поверхні ТЕН і, новані енергетичні агрегати із кул продуктів згоряння на скла- відповідно, посилюється термо- замкнутим циклом роботи модові ґрунтується на їхніх фізич- динамічний ефект нагрівання жуть функціонувати в автономних властивостях — розкладанні теплоносія. Такий спосіб дозво- ному режимі на землі, під земводяної пари на водень і кисень ляє подавати електричний струм лею, на воді, під водою, у повіпри поглинанні зовнішньої енер- у імпульсному режимі, що зни- трі та в космосі. Дешева й чиста гії 432,5 кДж/моль при нормаль- жує витрату електричної енергії. енергія дозволить здійснити пеСпосіб роботи котла перед- рехід підприємств і житлових буних умовах і самозапалюванні водню й кисню при температурі бачає наявність у ньому гене- динків на автономне енергопосратора тепла й двох роздільних тачання. Технологія «Екотерм» 450°С та вище.

— Що являють собою «пальник Благути», «котел Благути», ТЕХПРОЦЕС «двигун Благути»? Де вони мо- ДВИГ УН БЛАГ У ТИ пароводневому двигуні замість повітря стискається водяжуть використовуватися? на пара.

— Основний елемент котельОхолодження системи (циліндр, поршень, камера стискання й ного агрегата, двигуна внутріш- робоче тіло) та імпульс сили, або створення додаткового тиснього згоряння пароплазмової ку в камері стискання, за рахунок чого відбувається виконання корисної роботи, досягається шляхом упорскування гарячої установки, газотурбінного та ре- води при підході поршня у верхній «мертвій точці». Тиск у каактивного двигуна — генератор мері стискання після впорскування гарячої води залежить від тепла, або парогенератор. У ра- температури водяної пари. Так, при нагріванні водяної пари в процесі стискання до температури 2000°С із подальшим охоніше відомій пароплазмовій тех- лодженням водяної пари до 600°С за рахунок подачі гарячої води нології «Плазер» згоряння вод- з температурою близько 100°С тиск при фазовому переході ріню й кисню під дією електрич- дини в газоподібний стан, без урахування процесів горіння водного струму відбувається один раз. А в пароплазмовому пальнику при проходженні плазмоутворювальної речовини усередині корпуса з температурою поверхні вище 450°С багаторазово відбуваються керовані процеси дисоціації та рекомбінації молекул із виділенням додаткового тепла. Вода подається усередину генератора таким чином, що зовнішня поверхня має незначну температуру. Усередині генератора енергії виділяється більше, ніж випромінюється в навколишнє середовище й потрібно для розкладання молекул на водень і кисень, а також для їхнього самозапалювання. Генератор тепла може працювати при спалюванні твердого, рідкого або газового палива, при нагріванні корпуса за допомогою струму високої частоти або ТЕН. За рахунок особливої конструкції теплонагрівального елемента зменшується утворен-

У

ню та кисню, збільшується в 1,44 раза.

дістала підтримку вчених НАН України. Роботу з її впровадження готові розпочати фахівці Інституту технічної теплофізики НАН України під керівництвом професора А.А.Халатова, учені Інституту проблем машинобудування ім. А.М.Подгорного НАН України, Придніпровської академії будівництва та архітектури, ДАТ КБ «Дніпровське». Із цією метою вчені звернулися до НАЕР України, МінЖКГ, МОН України з відповідними листами та проектами на виконання державного замовлення. Упровадження технології підтримує Комітет Верховної Ради України з питань екології. Однак питання фінансування робіт протягом трьох років не вирішується у зв’язку з тим, що Мінприроди не може визначити, чи відповідає впровадження технології «Екотерм» переліку видів діяльності, які належать до природоохоронних заходів. НА НАМІЧЕНЕ ЧОТИРИ РОКИ ЧЕКАЮТЬ О. Немчин, директор Державного науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту інноваційних технологій у енергетиці та енергозбереженні, професор, академік УАН, двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки: (з листа головам Дніпропетровської ОДА та міськради В. Бондарю та І. Кулинченку 12.11.2007 року)

Розроблення й впровадження енергозбережних та екологічно чистих технологій у ЖКГ України надзвичайно актуальні... Для впровадження у виробництво запропонованої технології необхідно перевести роботу теплових котлів на замкнутий цикл, що вимагає виконання науково-дослідних і конструкторських робіт. Наш інститут готовий здійснювати науковий супровід цієї технології й давати науково-методичні консультації із упровадження названих технологій. А. Халатов, завідувач відділу ВТТГД ІТТФ НАН України, доктор технічних наук, професор, член-кореспондент НАН України — Анатолію та Аксінії Благуті: (Розробки авторів — Ред.) розглянуті комісією інституту 5 березня 2007 року.., яка дійшла висновку, що пропозиція ґрунту-

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 9 б е р е з н я 2 010 №9 (113)

5

ОБРІЙ ється на добре відомих принципах, які не суперечать основним законам термодинаміки, теорії горіння й тепломасообміну. Керівництво інституту 6 березня 2007 року (лист №123-07/1-7) і 26 березня 2007 року (лист №16707/1-7) звернулося до Міністерства будівництва, архітектури та житлово-кому нального господарства України та Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергоресурсів із приводу необхідності виконання робіт із теплофізичного й техніко-економічного обґрунтування запропонованого методу перетворення продуктів згоряння палива на відновлювані вторинні джерела енергії, а також розроблення конструкцій для іонізації та дисоціації продуктів згоряння палива. Але, на жаль, питання фінансування робіт не вирішено.

Дві криві одного графіка

14.02.2006. В.Грановський, заступник міністра промислової політики — А. Благуті: …Беручи до уваги значущість роз робок Дніпропетровського обласного благодійного фонду «Екологія – Геос» у напрямку енергозбереження, Мінпромполітики сприятиме внесенню цих розробок до проекту державної програми з енергозбереження на 2006–2012 роки.

— Де, у яких пластах знаходиться сьогодні вугілля?

— Близько 70% його запасів зосереджено в тонких пластах потужністю до 1,2 метра. Однак є в Донбасі й пласти «хлібні». Один із таких (потужністю в 3,2 м) розкритий, приміром, на шахті «Краснолиманська» у Красноармійську. Перевага видобувних комплексів нового покоління саме в тому, що вони здатні відпрацьовувати пласти будь-якої потужності в різних гірничо-геологічних умовах. І машинобудівні заводи випускають обладнання, адаптоване до цих умов. Наприклад, Горлівський машзавод виготовляє комбайни для роботи як у тонких, так і в середніх пластах. Вугілля з «хлібної» лави в Красноармійську, звичайно ж, буде взято. Але гірники тепер зможуть взяти його й у малопотужній лаві, скажімо, шахти «Червоний партизан» ДП «Свердловантрацит». Туди вже поставили комплекс нового покоління МДТ із комбайном УКД400. Сьогодні лава, де він працює, лідерує серед очисних вибоїв Мінвуглепрому: дає на добу 2,5—3 тисячі тонн вугілля з пласта потужністю 1,1 метра. А максимальне добове навантаження, яке продемонстрував комплекс, — 4650 тонн.

13.03.2007. С. Глазунов, перший заступник міністра охорони навколишнього природного середовища України — В. Кальченку: …Наданий запит не відповідає вимогам Порядку планування та фінансування природоохоронних заходів із Державного фонду охорони навколишнього природного середовища… Міністерство розгляне можливість включення зазначеного заходу до проекту плану природоохоронних заходів за відповідними бюджетними програмами за умови надходження повного пакета документів, оформленого згідно з вимогами Порядку.

23.04. 2008. А. Семінога, г о л о в а Комітету ВР із питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи — в Міністерство охорони навколишнього природного середовища України: …Оскільки відповідно до наказу Мінприроди №189 від 21.05.02 планування природоохоронних заходів та здійснення видатків за бюджетними програмами Державного фонду охорони навколишнього природного середовища здійснюється Міністерством охорони навколишнього природного середовища, надсилаємо пропозицію п. А.О. Благути за належністю та просимо розглянути можливість включення її до плану природоохоронних заходів за бюджетною програмою КПКВК 2401290 на 2009 рік. Відповіді на останній лист автори технології усе ще чекають.

Донецькими вченими створені та впроваджені вуглевидобувні комплекси нового покоління Микола СТОЛЯРОВ

Н

ові шахти в Донбасі не зводилися вже добрих два десятки років. Ресурс галузі підтримується лавами, потужність яких часом дорівнює потужності цілої шахти. Однак таку лаву мало підготувати, або, як говорять гірники, «нарізати». Не менш важливо її «начинити» — обладнати сучасною технікою. Для цього необхідне розроблення систем і методів параметричної, конструктивної та функціональної адаптації гірничих машин до конкретних гірничогеологічних умов. Не один рік учені ДП «Донецький державний науководослідний, проектно-конструкторський і експериментальний інститут комплексної механізації шахт «Донгіпровуглемаш» розробляли нові конструктивні рішення, освоювали у виробництві сучасні механізовані кріплення, очисні комбайни, скребкові конвеєри, кріплення сполучення та обладнання кінцевих ділянок лав. При цьому враховувалися вимоги безпеки праці й створювалися максимально комфортні умови роботи під землею. Запропоновані вченими ноухау захищені 119 авторськими свідоцтвами та патентами. За наукове обґрунтування, створення та освоєння серійного виробництва вуглевидобувних комплексів нового покоління авторський колектив у 2009 році визнаний гідним Державної премії України в галузі науки і техніки.

— На вугілля сьогодні поодинці не ходять, великі виробничі завдання і силами великими вирішуються, — говорить перший заступник директора інституту з наукової роботи Іван Косарев (на знімку). — Над розробленням та освоєнням серійного виробництва нового обладнання працювали вчені Донецька, Дніпропетровська, Харкова. Освоювали його випуск кілька заводів у Донецьку, Горлівці, Дніпропетровську, Дружківці.

Найважливіше для гірників завдання підвищення обсягів видобутку вирішувалося вченими й виробничниками спільно.

— Іване Васильовичу, чому саме це завдання сьогодні першочергове?

— Якщо в 1996 році вугілля на шахтах України видобували в 773 лавах, то зараз — у 262. Здавалося б, українська вугільна «ріка» мала обміліти, але вуглевидобуток у галузі, як і раніше, утримується в обсягах 75—80 мільйонів тонн на рік. Це дві криві одного графіка. Одна — кількість лав — спрямована вниз. Друга, яка відбиває загальний видобуток вугілля, утримується в горизонтальному положенні (природно, з деякими варіаціями — рік від року різниться). Це заслуга не тільки гірників, а й учених, які пропонують шахтам усе більш продуктивну техніку. Приміром, вуглевидобувні комплекси нового покоління дозволяють видобувати з однієї лави вже не 500 тонн палива на добу, а 2—3 тисячі.

— Така техніка вже працює на українських шахтах?

— За останні 8 років поставлено 46 вуглевидобувних комплексів нового покоління на базі двостоякових кріплень ДМ, КДД, ДТ. Сумарний економічний ефект від їхнього впровадження — 11,2 мільярда гривень. За допомогою наших комплексів видобуто 294,7 мільйона тонн вугілля.

— Що входить до складу комплексу?

— Одна зі складових — принципово нові двостоякові механізовані кріплення Дружківського машинобудівного заводу. Вони мають високу надійність, забезпечують підвищену швидкість кріплення очисних вибоїв і комфортні умови роботи гірників. Назву ще створені в Горлівці комбайни, здатні «брати» пласти як середньої, так і малої потужності. Їхня особливість — принципово нова конструкція з електричною безланцюговою системою подачі на базі частотно-регульованого привода. Останній забезпечує високі показники надійності, ресурсу та продуктивності. До складу комплексу входять також двошвидкісні скребкові конвеєри високої енергооснащеності, які виробляють у Донецьку та Дружківці.

Очисний комплекс МДМ

— Але вугілля від вугілля різниться...

— Абсолютно правильно: одна річ — обсяги «рядового» вугілля і зовсім інша — вугілля чисте, якісне, малозольне. Створюючи нові видобувні комплекси, ми подумали й про це. Жоден із наших комплексів не знеособлений, кожен — індивідуальний, устаткування підбирається так, щоб працювати без присікання бічних порід. Потужності Горлів-

ДОВІДКА «УТГ» Заснований у 1943 році «Донгіпровуглемаш» — один із найбільших у світі і єдиний у СНД інститут комплексної механізації шахт. Розробник понад 70% гірничо-шахтного обладнання для української вугільної промисловості. За технічною документацією інституту працюють 29 заводів України, Росії та Казахстану. Близько 85% вугілля в Україні видобувається очисними комплексами та агрегатами, створеними конструкторами «Донгіпровуглемашу». За створення та впровадження передової техніки вчені інституту визнані гідними 15 Ленінських і Державних премій СРСР і України.

ського машинобудівного заводу дозволяють створити комбайн на вибір. Приміром, у Селідовому на шахті «Новогродовська» з її потужністю пласта в 1,6 метра працюватиме комбайн КДК500 із серії середніх. А на «Червоному партизані» — УКД400 із серії машин для малопотужних пластів. Для тонких пластів створений комбайн УКД200-400, який уже введений в експлуатацію на шахті «Павлоградська» ВАТ «Павлоградвугілля».

— Тобто, вирішуючи завдання підвищення навантаження на вибої, ви одночасно вирішуєте й інше — видобутку більш якісного вугілля?

— І не тільки. Зараз ми працюємо над тим, щоб збільшити довжину лав. Сьогодні вже не рідкість лави в триста метрів. Тенденція обумовлена тим, що це значно скорочує обсяги підготовчих робіт, а також кошти й сили на підтримку лав. На цьому галузь може істотно заощаджувати, не знижуючи темпів та обсягів видобутку. До речі, на тій же шахті «Новогродовська» готується нова лава довжиною 340 метрів.

— Що ще в планах?

— Учені галузі давно замислюються про створення малолюдних або безлюдних технологій видобутку вугілля. Думаю, час для реалізації цієї ідеї настав. Сьогодні такі лави потрібні як ніколи: збільшилася глибина шахт, малочисленнішими стали гірняцькі колективи, зросла небезпека викидів газу й пилу. Учені «Донгіпровуглемашу» уже працюють над створенням автоматизованих комбайнових і стругових комплексів. Досить цікаві будуть гірникам і очисні комбайни з електричною безланцюговою системою подачі на базі частотно-регульованого привода. Сьогодні ми тільки на початку цієї роботи. Такі машини повинні мати і більш високу продуктивність, і підвищену надійність, і більший ступінь безпеки... Думаю, розробки з цієї теми будуть гідні чергової Держпремії.

6 №9 (113) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

9 б е р е з н я 2 010

ПРІОРИТЕТИ Підбити перші підсумки «кризового періоду», провести роботу над помилками — оцінити дії влади, підприємств державної та приватної форм власності, а також профспілок «УТГ» запросила президента запорізької обласної спілки промисловців та підприємців (роботодавців) «Потенціал», президента Федерації роботодавців Запорізької області Петра Ваната (на знімку).

— Петре Михайловичу, яка, на вашу думку, головна проблема в економіці України сьогодні?

— Якби в нас у країні бізнес був остаточно відокремлений від політики, то відповідь на це запитання була б більш конкретною. Поки ж на економіку дуже впливає політичний дисбаланс. Іноземні інвестори, які могли б вкладати в українські підприємства значні кошти (настане час, і вони дійсно вкладуть), просто бояться заходити на наш ринок. І це сповільнює вихід із найглибшої кризи, у якій опинилася Україна. Адже в нас падіння обсягів виробництва досягло 32%. Сьогодні є певне зрушення, але при таких темпах колишнього рівня ми досягнемо тільки років через десять.

— У чому виражається це зрушення?

— Є замовлення на багатьох машинобудівних підприємствах. Трохи покращилася ситуація в металургії, у переробній промисловості. Але, на жаль, за рахунок підвищення ціни, а не зростання натурального обсягу виробництва. Оптиміст за вдачею, скажу, що після таких катастроф становище однаково вирівнюється. Я дуже добре пам’ятаю ситуацію в 90-х роках. Економіка пішла на спад. І це при гіперінфляції, розриві всіх коопераційних зв’язків. Тоді здавалося — безвихідь. Але в 2000 році почалося зростання. Якщо в країні пануватимуть спокій, лад, а головне — закон дійсно стане одним для всіх і всі працюватимуть на благо свого підприємства, країни, як на себе, то, думаю, через пару років можна буде сказати: ми вибралися з економічної ями.

— Проаналізуймо наші втрати на прикладі Запорізької області. Що пішло назавжди, що можна відновити?

— На жаль, у нас ще до кризи вистачало втрат. У 90-ті ми втратили кілька цілих виробництв: молокозаводи, декілька підприємств харчової та легкої промисловості. Наприклад, уже немає шовкомотальної фабрики, майже без замовлень завод штучних шкір. А найголовніше, незатребуваними залишилися підприємства ОПК. За

Життя після спаду: запорізький варіант Оновлення починається з розв’язання старих проблем

винятком хіба що «Іскри», яка завдяки сильному менеджменту зуміла утриматися на плаву. Всі інші впали. Держпідприємства перебувають у жалюгідному стані. «Бердянськскловолокно», «Кремнійполімер», ЗТМК і декілька інших гинуть через невмілу політику держави, яка не створює необхідних умов для розвитку.

— Але й над приватним сектором небо не безхмарне...

— Так, багато підприємств дісталися за безцінь інвесторам, які, думаю, заздалегідь припускали: ці активи повинні вмерти. Наприклад, Запорізький алюмінієвий комбінат. РосАл не став вкладати великі кошти в його розвиток. З іншого боку, уряд не пішов назустріч інвесторові, не забезпечив йому тарифи першої групи на електроенергію. У підсумку підприємство зупинено. Те ж саме — «Перетворювач». Втрати в промисловому комплексі, яким ми так пишалися свого часу, досить значні.

— І вони вдарили по наповненню бюджетів.

— Не тільки. Скоротилися обсяги перевезень по всіх видах транспорту. Відсутність вкладень у виробництво призвела до того, що майже вдвічі впала будівельна індустрія й тримається переважно за рахунок невеликих приватних груп, які ще щось будують. А великі учасники ринку лише закінчують колишні замовлення. Жалюгідне становище.

— Але в розпал кризи деякі промислові підприємства вкладали мільярдні кошти в нове обладнання. Наприклад, на «Дніпроспецсталі». Або на Запорізькому заводі феросплавів, де встановили очисні системи...

— Дивуватися тут нема чому. Це закономірно з погляду акціонерів і керівників заводів. Якщо будувати лише очисні споруди, це тільки витрати, які в підсумку підвищують собівартість продукції. Але сьогодні екологічні проекти супроводжуються інноваціями у виробництві, які передбачають скорочення вико-

ристання газу, електроенергії, залучення вторинного продукту. Мета — підвищення конкурентоспроможності за рахунок поліпшення якості продукції. Ми в спілці промисловців давно говорили: досить рік у рік розповідати людям, що дорожчатиме газ. Треба говорити про те, як у 2, у 3, у 5 разів знизити енергоємність виробництв. Сьогодні «Дніпроенерго», що об’єднує теплові станції в Запоріжжі та у Дніпропетровську, газ майже не використовує. Перейшли на тверде паливо і мазут за спеціальною технологією. У такий же спосіб у декілька разів скоротила споживання газу «Запоріжсталь». Більш того, комбінат опалює кілька районів обласного центру. Відмовився від природного газу й «Коксохім». За допомогою свого коксового газу виробляє електроенергію, яка повністю забезпечує підприємство. «Феросплавний» також використовує попутний газ для власних потреб.

Постає запитання: чи треба зараз штучно підвищувати (або знижувати) курс? Уважаю, краще його зафіксувати й кілька років утримувати. Це, з одного боку, стимулювало б експортерів, а з іншого — спонукало імпортерів до необхідності заміни імпорту своєю продукцією. Сьогодні продукція закордонних переробних підприємств заполонила країну. Більше 60—70%! А якщо облишити курс, не смикати гривню «за чуб», то з’явиться можливість розвитку власного внутрішнього ринку та виробництва.

— Запорізький автомобілебудівний завод потрапив у таке скрутне становище з об’єктивних причин? Чи був ще якийсь фактор?

— Якби це було викликано суб’єктивними причинами, там давно б поміняли менеджмент. Безперечно, українському підприємству, яке тільки зіп’ялось на ноги й почало дещо дикту-

У розпал кризи деякі промислові підприємства вкладали мільярдні кошти в нове обладнання. Дивуватися тут нема чому. Це закономірно з погляду акціонерів і керівників заводів. На жаль, не всі намічені програми виконуються. Але за останні два роки в Запорізькій області позначилася тенденція до різкого скорочення викидів, до переробки вторинної сировини та інших відходів. Почали думати про конкуренцію на міжнародному рівні. У той же час щоб модернізувати було вигідно, потрібна чітка і зрозуміла позиція держави. Наприклад, як підприємствам продавати власні енергоносії в загальну систему та ще й дисконтувати їх для виробників. І забезпечити нормальні ціни для тих, хто, споживаючи цю електроенергію, підвищує прибутковість.

— Експортоорієнтованим підприємствам допомогло падіння гривні, але більшість українців це мало втішає. Що чекає на нашу валюту?

— Ви ж розумієте, на різниці курсів завжди хтось вигравав — чи то імпортер, чи то експортер. Зниження курсу гривні, звичайно ж, допомогло експортерам. І можна було розраховувати на швидку віддачу в економіку. Але ми не побачили швидких інвестицій у відновлення виробництва, у нові технології, вирішення соціальних питань.

вати на ринку, важко змагатися із західними «великоваговиками». Уявіть, ми раптом стали рівноправними учасниками ринку в зоні вільної торгівлі. Ніхто вже ніяких пільг не даватиме. Якщо поставити поруч дві машинки (нашу та італійську, французьку або німецьку), ми, як споживачі, виберемо авто, у якого кращі параметри. Певне, сплеск споживання наших порівняно недорогих машин у 2007 році дещо розслабив керівництво, а природне падіння попиту шокувало виробників. У нас добрі кадри й керівники, але спочатку, поки немає зони вільної торгівлі, треба допомагати законодавчо, давати преференції. І поки трохи обмежити імпорт в Україну автомобілів. Особливо старих. Мені, наприклад, не зрозуміло, навіщо парламент торік ухвалив закон про те, що можна ввозити машини семи років експлуатації і більше.

— У період кризи є велика спокуса власників підприємств перекласти тягар проблем на робітників. Ви — роботодавці — відчували «здоровий» тиск профспілок?

— Ми соціальні партнери, і я не хотів би критикувати їх. «Зубастість» профспілок залежить від конкретних історичних або ситуативних умов. Зараз, напри-

клад, готується Трудовий кодекс. Профспілки там такі норми заклали, що ми, роботодавці, змушені захищатися. Наприклад, профспілка може звільнити з посади директора, втручатися у фінансову діяльність приватного підприємства. Соціальний захист — це насамперед закон. Сьогодні в нас дуже багато лазівок, коли можна звільнити не дуже доказово, не платити або знижувати зарплату. А на Заході поняття заборгованості із зарплати не існує. Якщо я заробив гроші, великі або маленькі, їх повинні мені віддати в строк і в повному розмірі. Адже я віддавав свої фізичні або розумові здібності підприємству. Це обмін. Сьогодні цей взаємний обов’язок втрачено. І тут профспілкам треба діяти жорстко.

— І вони жорстко діють?

— Конкретний приклад — вимога підвищити середню зарплату до півтори тисячі гривень. Роботодавці не проти підвищення. У собівартості продукції частка зарплати в металургів, наприклад, 7—9% (в інших галузях трохи більше). Хоча на Заході цей показник значно вище. Але ми говоримо: покажіть, за рахунок чого можна підвищити оклади, якщо на тому ж алюмінієвому комбінаті в собівартості продукції на електроенергію припадає більше 50%? Як підвищувати? Є принцип: ми виробили якийсь обсяг продукції, реалізували її, одержали дохід і повинні його чітко розподілити. Звичайно, якщо віддали 90% на виробництво й тільки 10% на зарплату та соціальний захист трудящих, це не зовсім правильно. Принципи взаємин роботодавців і профспілок диктує економіка.

— Нова мода — критикувати вступ до СОТ, куди ми так довго прагнули. Що, настав час махнути рукою на омріяну зону вільної торгівлі з ЄС?

— Вступити до СОТ рано чи пізно було необхідно. І якщо вступили, треба думати, як організувати роботу, щоб мати з цього зиск і для підприємств, і для цілих галузей. Але насамперед треба на державному рівні чітко визначити наше місце у світовій економіці: які галузі розвивати, з ким конкурувати, на яких засадах. Щоб у підсумку почуватися не прохачем, не пасинком, а повноцінним суб’єктом, який пропонує свій конкурентоспроможний продукт. Тому важливо не страждати через «помилки», а думати, що ж необхідно зробити найближчим часом для адаптації до умов, які продиктовані СОТ. Розмовляв Герман ДУБИНІН

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 9 б е р е з н я 2 010 №9 (113)

7

ПРОБЛЕМА

«Газова туманність» напередодні реформ Лібералізація газового ринку: оптимальні умови для постачальників, лояльні — для споживачів «Непрозорість» ринку блакитного ого палива руйнує українську економіку. Проте до останнього часу ситуацію не змінювали ані нервові заяви політиків, ані заклики фахівців. Як зробити газ «прозорим»? Про це розмовляємо з президентом асоціації «Газові трейдери України» Романом Сторожевим.

— Романе Івановичу, на що чекати бізнесу в енергетичній сфері найближчим часом?

— Про важливість конструктивної реформи почали говорити близько п’яти років тому. Незалежно від складу уряду ця тема завжди була на порядку денному. Український енергетичний сектор має свої особливості: він досить складно сприймає процеси реформування, багато часу потрібно для реалізації заходів із лібералізації. Минулого року на розгляд громадськості, експертних кіл, учасників ринку Міністерство палива та енергетики України представило законопроект «Про основи функціонування ринку природного газу». Якоюсь мірою рушійною силою для доопрацювання цього документа стали вимоги ЄС про необхідність проведення комплексної реформи енергетичного сектора та приведення «правил гри» на ринку у відповідність до європейських правил і норм. Сьогодні ми стоїмо на порозі глобальних змін як у енергетичній політиці України, так і основних принципів формування та ведення бізнесу в енергетичній сфері. У проведенні ефективної реформи зацікавлена сьогодні не лише українська сторона та національні компанії, а й бізнес-партнери нашої держави.

— Реформа може суттєво вплинути на стосунки із зарубіжними партнерами, зокрема «Газпромом»?

— Ми маємо визнати: Україна є важливим партнером європейських країн у сфері транспортування природного газу. Проведення реформ — це шанс довести свою надійність, уміння працювати стабільно в умовах ринку, розвиватися згідно з тенденціями світового енергетичного співтовариства. З іншого боку, у переході на ринкові відносини зацікавлений і російський «Газпром», про що неодноразово йшлося у виступах його офіційних представників. Такі зміни дадуть можливість «Газпрому» укладати довгострокові контракти, формувати ціни на постачання та транспортування природного газу ринковими методами. З нашого, тобто українського боку — це якісно новий крок у розвитку діяльності як приватних, так і державних компаній, новий етап лібералізації цього ринку.

ВІЗИТІВКА Ром а н СТО Р ОЖ Е Роман ЕВ В Народився 3 лютого 1976 року. У 1998 році закінчив Харківський державний технічний університет радіоелектроніки. Кваліфікація — інженер-електронник. У 2008 році закінчив Івано-Франківський державний університет нафти і газу. Кваліфікація — гірничий інженер. З серпня 1998 року — економіст ТОВ «Енергоснаб» 1999—2000 роки — оператор дільниці, провідний спеціаліст, головний спеціаліст Харківського філіалу ДК «Торговий дім «Газ України» 2000—2001 роки — майстер служби обліку газопостачання та газифікації ВАТ «Харківгаз»; менеджер відділу газу, керівник відділу обліку газу ЗАТ «Укрнадра-ресурси» 2001—2004 роки — генеральний директор ЗАТ «Укрнадрапромінвест».

— Як зміниться вартість блакитного палива?

— Треба визнати: епоха дешевого газу пішла в минуле. Його вартість не повернеться на рівень п’яти або десятирічної давнини. Причина проста: світовий попит на енергоресурси зростає, а кількість нафтогазоносних родовищ, які експлуатуються, скорочується. Нових розвіданих родовищ вуглеводнів дуже мало. Саме тому вкрай важливо вже сьогодні починати реформи, які дозволять створити оптимальні умови роботи на ринку природного газу для постачальників і водночас лояльні — для споживачів при виборі постачальника.

— Які проблеми потребують негайного вирішення?

— Українська модель ринку природного газу вже не відповідає вимогам часу, більш того, вона провокує проблеми, перед якими сьогодні стали практично всі державні підприємства енергетичної сфери та частина приватних компаній. Передусім це величезна заборгованість теплогенерувальних компаній перед НАК «Нафтогаз України», а зокрема перед ДК «Газ України». Про національний газовидобуток уже кілька років говорять: він не зростає, а лише підтримується на певному рівні. Причому частка приватних компаній у загальному його обсязі збільшується. Державним компаніям не вистачає коштів на розвиток видобувної галузі, оскільки більша частина вимивається через необхідність фінансувати соціальну програму під назвою «перехресне субсидування». Компанії за рахунок власних прибутків і коштів державного бюджету покривають різницю в тарифах для населення та бюджетних установ. Тому й не мають власних коштів на інвестування в проекти з нарощування обсягів видобутку. До того ж ці підприємства зазнають значного податкового навантаження.

— Що, на вашу думку, може розімкнути це зачароване коло?

— Перш за все, конкурентні відносини мають бути запроваджені у таких секторах галузі, як видобуток та роздрібний продаж. Контроль над транспортуванням та розподільними мережами має здійснювати держава або незалежний регуляторний орган, який повинен забезпечувати рівний доступ усіх суб’єктів ринку до транспортних магістралей. По-друге, слід розділити сектори видобутку та торгівлі газом — ніде у світі виробник не займається реалізацією, для цього є посередники. Вони мають шукати споживача. Це відповідає європейським принципам функціонування енергетичних ринків. По-третє, ми наполягаємо на тому, що український ринок має бути відкритим для всіх, хто хоче продавати в нашій державі свій газ. Це стосується не тільки вітчизняних газотрейдерів, а й іноземних. Питання розширення кола продавців блакитного палива має вирішуватися одночасно з поступовою демонополізацією. Таким чином, газ в Україні має стати товаром, ціна на який формуватиметься попитом та пропозицією, а не чиїмось бажанням. Галузь отримуватиме свої прибутки і проводитиме власну модернізацію, газові трейдери забезпечуватимуть розвиток свого бізнесу, а промисловість отримає енергоресурси за оптимальними для неї цінами. Процес лібералізації не такий болісний, як здається, адже за наявності великої кількості продавців та конкуренції ціни часто не тільки не підвищуються, а й падають. Та найголовніше: економіка газового ринку втратить свою штучність і перейде в природний і вільний стан, прогнозований і стабільний.

— Чи відчують — і як саме — такі зміни звичайні споживачі газу?

— Реформування газового сектора має відбуватися водночас із реформуванням усієї економіки: підвищення цін на газ для населення, невідворотне в умовах лібералізації, неможливе без забезпечення гідного рівня доходів населення та вдосконалення системи надання субсидій. Адже сьогодні багато хто не може платити навіть за тими мізерними тарифами, що існують.

На мою думку, практику перехресного субсидування треба замініти системою надання малозабезпеченим категоріям громадян субсидій із державного бюджету, а не за рахунок підприємств галузі. Таким чином, для нас підвищення тарифів для населення — не питання сьогоднішнього дня. Трейдери зараз не зацікавлені у продажі газу населенню, бо регульовані тарифи на блакитне паливо для цієї категорії споживачів утричі менші за його собівартість. Ці потреби має поки забезпечувати держава, яка поступово підвищувати-

ме регульовані тарифи відповідно до доходів громадян. Водночас із допуском на ринок незалежних трейдерів повинні зменшуватися обсяги імпорту газу, отриманого за монопольними контрактами. Таким чином, забезпечення держави паливом поступово переходитиме до компетенції газового ринку, а не самої держави. Конкуренція між постачальниками за платоспроможні промислові об’єкти допоможе встановити для них реальну ціну на енергоресурси, і ситуація в економіці та виробництві врівноважиться. Поліпшення загального стану справ наближатиме економіку України до європейських стандартів, що, як ви знаєте, є головною умовою для нашого вступу до ЄС.

— Наскільки згадані вами європейські стандарти відрізняються від українських?

— Навесні 2009 року Євросоюз затвердив план лібералізації енергетичних ринків країн ЄС, так званий «третій пакет». У документі йдеться про те, що кожна компанія, яка володіє енергетичними мережами і продає газ або електроенергію, повинна обрати один із трьох варіантів подальшого існування. Перший передбачає відокремлення двох видів бізнесу і продаж одного з них. В іншому випадку відокремлення можна уникнути, проте керувати мережами повинен незалежний оператор. Третій варіант передбачає збереження вертикально інтегрованих структур за умови, що вони послуговуватимуться у своїй діяльності спеціальними правилами щодо незалежного управління різними видами бізнесу. На запровадження цих правил європейським країнам відведено 3,5 роки. Нові положення поширюватимуться і на іноземні компанії, які працюють у ЄС. Україна робить певні кроки для входження в європейське енергетичне співтовариство. Таким чином, основи функціонування ринку природного газу мають бути максимально наближені до умов, які діють у ЄС і спрямовані на створення відкритих, стабільних, конкурентних відносин. Перш за все треба мати на увазі стратегічні інтереси і фінансувати довгострокові інвестиційні проекти як із розроблення нових родовищ, так і з модернізації газотранспортної системи. Прозорі, зрозумілі всім учасникам ринку умови роботи дають таку величезну перевагу, як стабільність, що гарантує постачальникам і споживачам надійність газопостачання, залишаючись при цьому найважливішим елементом енергетичної безпеки. Розмовляв Ігор ПАВЛЮК

8 №9 (113) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

9 б е р е з н я 2 010

ОПК

Українські крила Альянсу Авіаперевезення для НАТО можуть стати партнерством заради національної економіки Дмитро ТИМЧУК Під час візиту в Київ глави Військового комітету НАТО адмірала Джампаоло Ді Паола Брюссель одержав від команди нового українського Президента Віктора Януковича запевнення, що всі плани партнерства залишаються чинними. Більш того, Україна готова говорити про переведення партнерства з НАТО в суто практичну сферу. За словами Ді Паола, особливе значення мають пропозиції Києва у сфері стратегічних авіаційних перевезень. Адмірал згадав, що Україна відома у світі своїм потенціалом у цій сфері, і Брюссель він досить цікавить. НЕПЕВНІ ПЕРСПЕКТИВИ «ЄВРОПЕЙЦЯ» е в березні 2006 року в рамках ініціативи НАТО «Тимчасове рішення в галузі стратегічного повітряного транспорту» — SALIS (Strategic Airlift Interim Solution) — компанія Ruslan SALIS GmbH, спільне підприємство групи компаній «Волга-Дніпро» (Росія) і АНТК (Україна) виграла тендер Альянсу на забезпечення вантажних перевезень, який був оголошений у листопаді 2004 року. Програма SALIS була виходом у важкому для Брюсселя пошуку рішення у сфері авіаперевезень. Вихід шукали довго: європейські авіабудівники, які обіцяли на початку 2000-х років створити вже у 2009 році серійний військово-транспортний А400М, скажемо так, трохи обдурили. При своїй унікальній зовнішній схожості з українським транспортником Ан-70, який давно літає, «європеєць» у серійне виробництво поки не поспішає. Непростий шлях європейського літака від «польотів» у екрані комп’ютера до реальних закінчився непереконливо. Випробний політ військово-транспортного А400М у грудні 2009 року виявив цілий ряд проблем. Фахівці, які були на борту, заявили, що прилади працювали без збоїв. Однак, як повідомило агентство AFP із посиланням на щотижневик Der Spiegel, це не так. Із документів компанії, яка виготовляє двигуни Europrop, стало зрозуміло, що частина інформації була прихована від громадськості. Зокрема, у роботі одного з комп’ютерів, відповідальних за функціонування двигунів, уже через півгодини після зльоту були зареєстровані збої. Через це резервна система одержувала тільки частину необхідної інформації, і один із «движків» довелося перевести на холостий хід. Проблему, за даними компанії, відразу було вирішено. Проте виявилося, що справа не тільки в технічній складовій проекту. Випробування змусили ще раз замислитися про перспективи проекту. Президент компанії Airbus Том Ендерс заявив, що уряди країн — замовників A400M повинні погодитися на додаткове фінансування проекту до кінця січня 2010 року. Інакше Airbus припинить його розроблення. За оцінкою Airbus, витрати на створення A400M становлять від 100 до 150 млрд євро щомісяця. Компанія пропонує державам-партнерам збільшити витрати на розроблення транспортника на 25%, або на 5,3 млрд євро. Якщо країни не зможуть виділити необхідну суму, вони вправі зменшити кількість замов-

лень на літаки рівно на стільки ж. У той же час, за оцінкою незалежних аудиторів, вартість проекту може збільшитися не на 5,3 млрд євро, а на 11. На цей час потенційне загальне замовлення на A400M нараховує 184 літаки, сукупна вартість яких — 20 млрд євро. Європейські замовники A400M в особі національних урядів по-різному відреагували на вимоги Airbus. Туреччина заявила, що не має наміру доплачувати. Такої ж позиції дотримується і Німеччина. Фран-

шого подовження. Координувати стратегічні повітряні перевезення почав Центр координації стратегічних повітряних перевезень. Відповідно до контракту (з подальшою пролонгацією до 2012 року) два літаки Ан-124-100 були зафрахтовані на постійній основі, два — для надання з повідомленням за шість днів, а ще два літаки — з дев’ятиденним повідомленням. Держави зобов’язалися використовувати літаки протягом мінімум 2000 літних годин на рік.

Щ

«Європеєць» А400М

ція закликала партнерів проекту виділити додаткові 1,5 млрд євро, необхідні для його подовження.

16 лютого стало відомо, що Airbus має намір побудувати спрощену версію A400M, яка пройде тільки цивільну сертифікацію. Як повідомила The Financial Times Deutschland, після створення цивільної версії A400M Airbus на її основі побудує транспортний літак для військових потреб країн-замовників. Проте військовому транспортникові однаково доведеться проходити сертифікацію європейського міністерства оборони. Таким чином, питання про подовження проекту у військово-транспортному варіанті поки зависло. ТИМЧАСОВА ПОСТІЙНІСТЬ SALIS азва програми НАТО — «Тимчасове рішення в галузі стратегічного повітряного транспорту» — виправдовує приказку: немає нічого постійнішого за тимчасове. І якщо Альянс не може відкладати свої операції очікуючи здійснення обіцянки європейських авіабудівників, то чому б нам не зміцнити партнерство реальною допомогою? Початок SALIS було покладено на празькому саміті Альянсу в 2002 році як проміжне розв’язання стратегічних військово-транспортних завдань країн — членів НАТО. Тоді було вирішено розпочати створення європейських сил швидкого реагування на конфлікти в різних «гарячих точках» планети. У підсумку 23 січня 2006 року 15 країн підписали контракт із компанією Ruslan SALIS GmbH, зареєстрованою в Німеччині, — базованою в Лейпцизі філією російської компанії «Волга-Дніпро», яка й виграла тендер. У березні 2006 року в Лейпцизі відбулася спеціальна церемонія, присвячена набранню чинності багатонаціональним контрактом. Початковий термін дії угоди становив три роки з можливістю подаль-

Н

До цього, до речі, «Волга-Дніпро» і «АДБ» уже надавали літаки Ан-124-100 для підтримки операції в Афганістані й здійснювали щотижневі рейси з Німеччини в Афганістан і назад. МІСЦЯ ВИСТАЧИТЬ УСІМ еропортом «прописки» «Русланів» російсько-української фірми залишається Лейпциг. За умовами контракту літаки повинні весь час перебувати в одній із країн НАТО, злітно-посадкові смуги повинні бути довжиною понад 2800 метрів, а дозвіл місцевої влади на зліт і посадку необхідно мати в будьякий час доби. Сьогодні в лейпцизькому аеропорті постійно базуються два завжди готових до завантаження й вильоту Ан 124-100, тут же створене підприємство з їхнього технічного обслуговування. Протягом 6—9 днів фірма може надати в розпорядження замовника ще чотири таких літаки. Номінально термін дії проекту SALIS подовжений до 31 грудня 2012 року. Але, як повідомили німецькі ЗМІ, попит на авіатранспортні послуги «Русланів» прогнозовано триватиме й надалі. Фірма Ruslan SALIS GmbH планує розширити авіапарк, включивши в нього модифіковані Іл-76, а після 2013 року — і нові українські Ан-70. За оцінкою технічного директора Ільдара Ільясова, потреба ринку — 90 таких машин. Зараз у розпорядженні авіакомпанії «Волга-Дніпро» і КБ Антонова тільки 17 літаків, зафрахтованих на багато тижнів уперед. Перспективність роботи «Русланів» на НАТО відзначають і в самому Альянсі. Наприклад, німецькі військові. Без проекту SALIS НАТО не просто опинилося б у неприємній ситуації у сфері авіаперевезень — було б неможливо реалізувати європейську концепцію створення сил швидкого реагування.

А

Учасники програми SALIS уважають: обидва проекти — російсько-український Ан-70 і європейський А400М — не стануть небезпечними суперниками для компанії Ruslan-SALIS-GmbH. Зокрема, Ільдар Ільясов із цього приводу заявив: «Для літаків Ан-124 у найближчі десятиліття конкурентів не передбачається ні в технічному відношенні, ні в комерційному, ні з інших параметрів». На його переконання, свою нішу на ринку комерційних авіаперевезень матимуть і Ан-70, і Ан-124 з Іл-76, і А400М. РЕАНІМАЦІЯ ТА МОДЕРНІЗАЦІЯ тут для України (утім, як і для Росії) першочерговим стає питання про поновлення серійного виробництва важкого транспортного літака Ан-124 «Руслан». Угоду про реанімацію випуску «Русланів» планувалося підписати ще на московському авіасалоні «МАКС-2009», однак під час обговорення цього питання з’ясувалося, що не вирішено кілька моментів — про джерела фінансування, вибір виробничої площадки, передачу російській стороні конструкторської документації на літак, створеної в АНТК ім. Антонова, тощо. У вересні 2009 року стало відомо, що керівники «Об’єднаної авіабудівної корпорації» (ОАК), групи «Волга-Дніпро» і АНТК підписали тільки технічні вимоги для розроблення модернізованої версії вантажного Ан-124-150М «Руслан». 2010 рік, на думку сторін, повинен дати новий старт «Русланові». Місцем складання літаків, можливо, стане Ульяновський авіазавод. За словами генконструктора АНТК Дмитра Ківи, у цьому проекті намічені два етапи: на першій стадії виробництво модернізованої версії Ан-124-150М, на другій — випуск Ан-124-300. Можливість поновлення випуску «Русланів» обговорювалася з 2006 року, але ініціатива гальмується відсутністю політичних рішень вищого керівництва двох країн. Справи покращались уже наприкінці 2009 року. Зокрема, створено робочу групу в складі українських і російських технічних фахівців, які мають розглянути всі проблемні питання. За неофіційними даними, для відновлення виробництва зараз потрібно до $400 млн. У серійне виробництво планують запустити модернізовані Ан-124. Надбанням ЗМІ стала інформація про те, що на підставі результатів додаткових випробувань і проведення розрахунково-дослідних робіт установлений ресурс конструкції «Руслана» в 50000 літних годин, 10000 польотів і 45 календарних років (ресурс американського С-17, як і модернізованого С-5М, — 30000—45000 літних годин). Крім того, на модернізованому «Руслані» буде встановлена вдосконалена система навігації, яка забезпечує політ за траєкторією з відхиленням від курсу не більш ніж на 600 м. Передбачається також установлення системи раннього попередження зіткнення із Землею СРППЗ-2000 (EGPWS) і більш ефективної системи гальмування. Кількість членів екіпажу скорочено до 4 чоловік. Можливе встановлення двигунів та авіоніки європейського або американського виробництва.

І

І хоча все це поки в планах і намірах, уже зрозуміло: у просуванні своїх інтересів при співробітництві з НАТО Україна тісно замикається на Росії. А успіх у цілому залежить від відносин Києва і з Брюсселем, і з Москвою. Тому тут розумна політика може стати, за відомим висловом, «концентрованим вираженням» наукомісткої, високотехнологічної економіки.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 9 б е р е з н я 2 010 №9 (113)

9

РЕАЛІЇ

Новий варіант ліцензійного складання У Львові складатимуть шведські винищувачі. Якщо Україна зможе це собі дозволити... Минулої осені тимчасово виконуючий обов’язки міністра оборони України Валерій Іващенко повідомив ЗМІ про можливе розміщення в Україні шведського концерну SAAB. Ішлося про модернізований у 1996 році легкий багатоцільовий винищувач Grinpen JAS 39C/D. Базовим підприємством, у разі досягнення домовленості, мав би стати «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод». Роман ДИГАС М іГ У ПІВСТОЛІТТЯ ісля приєднання до УРСР у вересні 1939 року західних областей України там розмістилася шоста загальновійськова армія, до складу якої входили й чотири авіабази. Виникла потреба в матеріальному забезпеченні польотів та ремонті літаків. Тому вже 15 жовтня цього ж року на базі колишніх ангарів ремонтної бази ВПС Польщі були створені «133 стаціонарні авіаційні майстерні» (133 САМ). Поруч був аеродром Скнилів із двома злітно-посадковими смугами.

П

літаків-мішеней. З 1979 по 1992 рік тут масово ремонтують літаки третього покоління — Міг-23 та МіГ-27 усіх модифікацій, а з 1992-го — і Міг-29, один із найпопулярніших у світі винищувачів. Але вже у статусі державного підприємства Міноборони України. Нині Львівський авіаційноремонтний завод має багатий досвід співпраці з більш ніж 40 країнами світу. Протягом останніх років тут ремонтують МіГи з Казахстану, Азербайджану, ШріЛанки, постійним замовником є Туркменистан, зараз на потоці МіГ-29 із Бангладеш. Та попри таку багату історію, високі тех-

У цеху заводу

Історію свого підприємства його працівники умовно поділяють на чотири етапи. Початок кожного пов’язують з освоєнням нових поколінь літальних апаратів. Першим офіційно вважається період з 1939 по 1953 рік, коли в небі панувала поршнева авіація.

1953—1979 роки — початок ери ремонту реактивних літаків. У цей час підприємство освоїло МіГ-15, МіГ-17, МіГ-21 усіх модифікацій, організувало виготовлення на їх базі безпілотних

нології та потенційні можливості лише минулий 2009-й був першим роком, який заводу вдалося завершити з прибутком. ЧОМУ ЗУПИНИЛИ БОРТОВИЙ ГОДИННИК удь-який із десяти вітчизняних АРЗ призначений ремонтувати авіатехніку для рідних збройних сил — це аксіома. Але не в наших реаліях. Протягом багатьох років завантаженість львівського підприємства держзамовленням не пере-

Б

вищувала 5%. Винятком став 2009-й — для потреб Міноборони підприємство випустило 20% продукції. Решта — іноземні замовлення. Наприклад, МіГ-21.

— МіГ-21 в Україні вже давно виведений із складу військової авіації, — розповідає головний інженер заводу Роман Качмар, – а також у Росії, Білорусі, в Європі (крім Румунії). У світі ж їх літає ще дуже багато, особливо в Африці. І літатиме. Нещодавно ми відремонтували 16 винищувачів МіГ-21-біс для Лівії. Ця модифікація була створена в 1971 році, а її ресурс — 40 років. На мою думку, ця модель може бути «на крилі» й 50 років. Як показав час, саме поняття «ресурс нальоту» має відійти в минуле. Якщо технічний стан машини дозволяє її експлуатувати, то чому б їй не літати? На своє риторичне запитання сам же й відповідає. Уся літальна техніка радянського періоду виробництва підлягала обов’язковому плановопрофілактичному ремонту до зазначених конструкторами граничних показників експлуатації. Кожний тип літака має свої пороги кількості годин у польотах і терміну життя загалом. Незалежно від того, який ресурс вичерпається першим, літак підлягає ремонту. Причому під суворим авторським наглядом виробника. За ремонтом українських літаків росіяни наглядали ще 14 років після розпаду СРСР, не гребуючи при цьому чималими грішми за свої послуги. І лише у 2006 році функції технологічного нагляду за експлуатацією та ремонтом авіатехніки іноземного виробництва спеціальною урядовою постановою було передано під патро-

нат Українського державного науково-дослідного інституту авіації. З того часу українські літаки можуть літати, поки їм це дозволяє технічний стан. БЮДЖЕТНОЇ ПІДТРИМКИ НЕ БУДЕ ього року львівські авіаремонтники завантажені замовленнями на усі 100%. Особливо напруженим буде перший квартал. Та чи є в заводу перспектива й чи не пов’язаний часом задекларований у Міноборони українсько-шведський проект із вірогідністю втрати потенційних замовлень на ремонт літаків узагалі? На підприємстві впевнені, що думати про «зміну орієнтації» не варто. До прикладу, винищувач МіГ-29 в Україні експлуатується близько 20 років. Конструктори заклали в його ресурс 4000 пільгових годин і традиційні 40 років експлуатації. Тож при максимальному держзамовленні на їх ремонт роботи вистачить на ціле покоління молодих інженерів і техніків. Якщо до цього додати потенційних замовників із країн третього світу, то безробіття підприємству аж ніяк не загрожує. Більш того, на заводі розглядають і інші пропозиції.

— Складання JAS 39 — не панацея. Це може бути будь-який інший літак. Китайський, індійський, якоїсь іншої країни, здатної запропонувати програму, яка була б економічно вигідною для України. З вузловим складанням з елементами виготовлення вузлів та деталей наше підприємство впоралося б навіть за наявного технічного рівня. Це міг побачити й сам Валерій Іващенко, коли кілька місяців тому був у Львові. Але реаліза-

Ц

ція такого проекту вимагає не просто великих, а дуже великих коштів. Чи може собі Україна це дозволити — запитання не до нас, — прокоментував ситуацію Роман Качмар. Слід зазначити: технології серійного виробництва нових літаків і ремонт наявних відрізняються настільки, що зможуть звести до абсурду саму спробу ліцензійного виробництва. Аналогічна пропозиція, зроблена шведською стороною на тендері в Бразилії, була оцінена в 1,8 млрд доларів США. Але такі проекти створюються з метою здешевлення масових закупівель літаків. Проте Україна купувати Gripen навряд чи спроможна. Як і вкладати в такий проект валюту. Хіба що на паях із Швецією з мінімізацією внеску в межах наявних основних засобів. З іншого боку, привнесення в українське виробництво сучасних західних технологій було б певним стимулом для потенційних замовників. Те, що після МіГ-29 з’явиться якийсь інший винищувач, сумнівів не викликає. Хоча й ця конструкція себе далеко не вичерпала. Так, у минулому році Львівський авіаційно-ремонтний разом з іншими вітчизняними заводами створив модернізований винищувач МіГ-29 МУ-1 (модернізований український — перший варіант). Надалі його випускатимуть у Львові серійно. Зараз готують техпроект другого, більш складного варіанту такої ж модернізації. Відновлення ресурсних показників і модернізація цього типу літаків для Повітряних сил України — такою нині бачать перспективу свого розвитку на підприємстві.

ДОВІДКА «УТГ» SAAB — один із найбільших світових виробників сучасних бойових літаків, серед яких провідні позиції посідають американські Lockheed Martin і Boeing, французька Dassault і консорціум Eurofighter, російські «МіГ» і «Сухий».

В Україні діють десять авіаційно-ремонтних підприємств, які об’єднані в державний концерн «Авіавоєнремонт» у складі департаменту економічної і господарської діяльності «під дахом» Міноборони. Львівський авіаційно-ремонтний завод вже півстоліття спеціалізується саме на модернізації та ремонті винищувачів МіГ конструкторського бюро імені Мікояна і Гуревича. За кількістю працівників завод у Львові найбільший.

10 №9 (113) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

9 б е р е з н я 2 010

ІМ’Я -— ЖІНКА

8 березня — Міжнародний жіночий день

Бізнес для Мальвіни Лариса ДОБРИНІНА Перше враження від спілкування з Людмилою Логіновою, директором чернігівського приватного торгово-виробничого підприємства «JNL» (на знімку), — дивний контраст між статусом керівника успішного підприємства і її зовнішністю ніжної й тендітної Мальвіни. Однак ще більше дивують її економічні знання, глибоке розуміння бізнес-середовища, сталева воля… І зовсім не сучасний, суто жіночий ідеалізм. ЗЕРНЯТКО ДО ЗЕРНЯТКА імейний бізнес Логінових — ровесник незалежної України. 18 років тому починали разом із батьком, фахівцем оборонної промисловості, змушеним після розвалу Союзу розстатися зі своїм рідним заводом радіоприладів, де він мав авторитет. Там вирішувалися всі життєві проблеми, тут — стрибок у невідомість. Кредит для початку бізнесу брали під страховку й під слово честі. Зараз підприємство з переробки зернових і бобових — гороху, кукурудзи, проса, пшениці виробляє ту саму натуральну їжу, яку нас закликають уживати медики. Це крупи для каш, супів та інших страв традиційної слов’янської кухні. Продукція ПТВП «JNL» потрапляє на стіл споживачів більш ніж 20 країн світу, а сировина надходить з українських полів. Успіх виробництва, мабуть, був закладений від самого початку. Ринок продовольства надзвичайно ємний. У тандемі з аграріями та потенціалом чернігівського землеробства — тільки працюй! Але це очевидно лише тепер. Та й то тому, що, використовуючи переважно традиційні технології, підприємство постійно й системно впроваджує інновації в галузі автоматизації виробничих процесів і робить ставку на принципи сталого розвитку. Тільки в 2008 році вклали солідні кошти в модернізацію технологічної лінії, проведену під керівництвом кафедри зберігання та переробки зерна Національного університету харчових технологій. Збираючи два роки поспіль значні врожаї зерна, Україна стала перед реальною проблемою — нестачею ємностей елеваторів. Було ухвалено кілька постанов уряду для залучення інвестицій під державні гарантії. Правда, реальних грошей у бюджеті для цього не заклали. Розуміючи актуальність проблеми, у стратегічний план розвитку виробничої бази «JNL» внесли проект із нарощування потужностей власних зернових складів. Це,

по-перше, дозволило б вирішити проблему сільгоспвиробників Чернігівщини зі зберігання зібраного врожаю й, по-друге, оптимізувати структуру експорту, вивозячи з країни не зерно — сировину для харчовиків країн-імпортерів, а готовий продукт, що надходить на прилавки їхніх магазинів. При цьому додана вартість утворюється в Україні, а це і зарплата людям, і податки державі.

В’ячеславівна. — Як тільки декларуємо ПДВ, відразу — дохідна стаття для держави. ПТВП «JNL» — звичайно ж, одне з безлічі підприємств, які потерпіли від цієї абсурдної ситуації. Автори Закону України «Про податок на додану вартість», прочитавши його сучасну редакцію, з подивом могли б помітити, що на сьогоднішній день від ідеї, покладеної в його основу, залишилася тільки назва за-

ПДВ: ДОХОДИ — ВІРТУА ЛЬНІ, ПОДАТКИ — РЕА ЛЬНІ ісімдесят відсотків своєї продукції підприємство експортує. У тому числі в ЄС, США, ПАР, Південну Корею. За існуючим законодавством в Україні підприємству-експортеру держава зобов’язана відшкодувати ПДВ — 20% від виторгу за експортовану продукцію. Але це за законом і на папері. На ділі ж одержати ці кошти в умовах дефіциту бюджету й перманентних виборів майже неможливо. Тим більше що тепер за законом чиновники ніяк не відповідають за невиконання. От і не відшкодовується ПДВ підприємству із серпня 2008 року. Розмір оборотних коштів, вилучених державою в ПТВП, досяг 8 млн гривень. «JNL» зазнає величезного навантаження: з одного боку, віддає великі кошти банкам, сплачуючи щомісяця відсотки, а в цей час гроші підприємства «крутяться» в державному бюджеті. З іншого — не відшкодовані державою суми ПДВ щокварталу є об’єктом оподаткування при сплаті податку на прибуток, і платити доводиться реальними грошима.

— Прибуток для оподаткування в нас утворюється автоматично, — жартує Людмила

кону. Фундаментальний принцип взаємних зобов’язань і відповідальності держави й платника податків підмінений розмитими процедурами в підзаконних актах. Так, із реєстром підприємств для відшкодування ПДВ, який формується на місцевому рівні, при затвердженні в ДПАУ відбуваються незрозумілі метаморфози, унаслідок яких в одних областях України розмір відшкодованого ПДВ у рази збільшується, в інших — зменшується. Підтримка місцевої влади й бажання допомогти виробничникам є, однак повноважень немає. А достукатися до чиновників на державному рівні неможливо: всі публічні акції та звернення підприємців, у тому числі й керівників «JNL», у ДПАУ, Кабінет Міністрів, інші наглядові органи мали нульовий ефект. Листи розглядалися на рівні виконавців, на ньому ж і вмирали. А як не вистачає цих 8 млн гривень для будівництва необхідних Чернігівщині зернових складів, запуску нового цеху потужністю 160 т на добу, для випуску нових інноваційних видів продукції...

С

В

ПОЛЮБИТИ УКРАЇНСЬКЕ равильне по суті гасло «Купуй українське!» не знайшло підтримки в

– П

Україні, воно так і залишилося непідкріпленим товарною масою, — з гіркотою констатує Людмила Логінова. — Зараз у будь-якій роздрібній торгівлі відсоток присутності українського товару мізерний, та і якість його така, що перевагу споживач віддає імпорту. Із цим важко сперечатися. Дійсно, щоб український споживач купував українське, свідомо вибравши його серед безлічі запропонованих товарів, треба створити таку економічну систему, при якій вкладати в розвиток бізнесу вигідно. А при тому, що основним регулятором ринку в нас, як і раніше, є держава, саме від її дій залежить, як стимулюватиметься розвиток експортоорієнтованих галузей, відшкодовуватиметься ПДВ, надаватиметься конкурентна перевага на зовнішніх ринках. В Україні ж, схоже, вітчизняного інвестора не дуже радо приймають. Іноземний підприємець вкладає долар — вивозить із країни десять. А свій що вклав у виробництво, то в країні й залишилося. Наданий віт чизняному виробництву ресурс повертається споживачеві через зарплату, податки, виплати бюджетникам і пенсіонерам. Це добре розуміє Людмила Логінова. Тому такий подив у неї, як і в сотень її колег, викликає вітчизняна дозвільна система, яка стимулює побори. ХТО ХОДИТЬ ДОГОРИ НОГАМИ? вуста податкових інспекторів зараз вкладають афоризм: немає безневинних директорів, є погано перевірені, — сумно жартує Людмила Логінова. — Взаємини бізнесу й державних наглядових органів в Україні грунтуються на репресивних засадах, навіть не дається люфт часу на виправлення випадкової помилки, яку легко можна зробити при такій швидкості змін у законодавстві й різночитаннях у законах... Дійсно дивно: чому виключена можливість дискусій? Адже це гасить підприємницьку ініціативу. А тим часом той, хто ризикнув створити бізнес, робить потрібну не тільки для себе справу: виробляє товари, створює робочі місця, збільшує виробничий потенціал країни, з його доходів виплачуються податки, поповнюються пенсійний і соціальний фонди, утримуються бюджетна сфера й безробітні. У той же час завдання й функції сучасних митарів, на думку Л. Логінової, поставлені з ніг на голову. Якщо всі податки платяться на казначейські

– У

рахунки, а в податкову службу підприємець подає декларації, то, за ідеєю, податкова служба повинна контролювати облік доходів і сплачених податків, а не збирати їх, збільшуючи штрафами під будь-яким приводом. Скарбниця може бути наповненою, якщо податки збільшуються зі зростанням реальних доходів успішних підприємств. У Канаді, наприклад, становленню бізнесу допомагає... податковий інспектор, по-партнерськи говорячи бізнесменові-початківцю: «Ми повинні за рік зробити ваше підприємство прибутковим, і якщо досягнемо цієї мети — мене підвищать на посаді». Держава й бізнес повинні взаємно залежати, доповнювати одне одного у вирішенні загальносоціальних завдань. Розуміння цих істин створює підґрунтя для ділових відносин. Так, спілкуючись із генеральним директором білоруського підприємства з виробництва продуктів швидкого приготування — клієнтом «JNL», чернігівські підприємці довідалися, що він щотижня по селекторному зв’язку спілкується з галузевим міністром, а раз на місяць прямо говорить про злободенні проблеми із президентом країни.

— Дуже неприємним для мене було недавнє висловлення на офіційному прийомі одного з високопоставлених чиновників ДПАУ, — говорить Людмила Логінова. — Він твердить: бюджет країни створюють 300 підприємств із 250 тисяч. Інші — так, баласт... Тобто мільйони людей, їхній виробничий потенціал, послуги, товари, які вони виробляють, — це баласт? Навіть наше підприємство, нехай і невелике в порівнянні з іншими, виробляє продукти, які мають попит у 20 країнах світу. З нами підписують угоди на мільйони! Нам довіряють. Але виявляється, ми — баласт... Про яку взаємодію з високим керівництвом можна говорити, коли між нами втрачено зв’язок? Узагалі, рівень розвитку суспільства, на думку Людмили Логінової, визначається його моральністю, що проявляється і у великому, і в малому: — У нас на підприємстві розуміють, що коли люди погоджуються на оплату в конвертах, вони зменшують пенсії своїх батьків. Та хіба це морально? Кожне покоління живе в борг: наші батьки забезпечували старість своїм, ми повинні заробити на пенсії нашим батькам, причому на такі, щоб вони не відчували скрути й не почувалися обкраденими. У цьому й закладений божественний принцип.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 9 б е р е з н я 2 010 №9 (113)

11

ІМ’Я -— ЖІНКА

8 березня — Міжнародний жіночий день

Запах бетону — наче французькі парфуми Які спеціальності популярні в нинішніх абітурієнтів? Статистика вступної кампанії-2009 дає відповідь: економіка, право, мі міжнародні жнародні відносини. У Східноукраїнському національному університеті ім. Володимира Даля (м. Луганськ) уже кілька років найвищий конкурс — серед майбутніх юристів і... будівельників! Це тим більш дивно, адже кафедра — одна з наймолодших в університеті. Днями її колектив відзначив семиріччя. Кафедру очолює відомий фахівець у галузі технології бетону, доктор технічних наук, професор Наталя Руденко (на знімку).

— Наталю Миколаївно, і що, вся кафедра займається технологією бетону?

— Важкий бетон як матеріал, напевно, ніколи не буде досліджений до кінця. Щороку з’являються нові домішки, розробляються нові технології, висуваються нові вимоги. Тому кафедра динамічно розвивається. Стежимо за всіма технологічними новинками, навчальні програми переглядаються щороку.

— Над чим зараз працюєте?

— Наша тематика — технологія виробництва бетонів із ви-

сокими експлуатаційними властивостями для висотного будівництва, транспортних споруд. Ординарні бетони стають усе менш затребуваними — у міру того, як банальні панельні дев’ятиповерхівки заміняють нетипові конструкції. Щодо цього один із перспективних напрямків — використання місцевої техногенної сировини.

— Як домішки?

— Не просто як інертні домішки, а як активні компоненти, які підвищують міцність бетону, його експлуатаційні властивос-

ті. Причому привозити їх з інших регіонів недоцільно — транспортні витрати у виробництві бетону становлять до 70%. Ті або інші промислові відходи є в кожному регіоні, і їх гріх не використовувати в будівництві. Проблема тільки в тому, щоб зробити їх активними. Звичайно, міцний бетон можна одержати на основі високомарочного цементу. Але яка буде його собівартість? Такий цемент зараз узагалі часто виробляється тільки на спецзамовлення. Тож увесь світ іде шляхом одержання високоміцних бетонів із рядових цементів.

— А будівельну спеціальність ви обирали свідомо?

— У нас будівельна династія. Батько — будівельник, у будівельний інститут вступив і брат. Після закінчення Дніпропетровського інженерно-будівного інституту за розподілом потрапила в дослідну будівельну лабораторію НВО «Укрбудіндустрія», де займалися випробуванням нових домішок. Там я побачила, як все це відбувається на серйоз-

ному професійному рівні — через лабораторію впроваджувалися всі нові технології виробництва бетону в усьому Радянському Союзі. Попрацювавши на виробництві, повернулася у свою альма-матер — спочатку в аспірантуру, потім у докторантуру. А в 2002 році мене запросили в Луганськ, у Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, створити та очолити кафедру будівництва.

— Організаторська робота легше від науково-виробничої?

— У нашій роботі неможливий поділ. Кафедру довелося створювати майже з нуля. Єдине, що я привезла із Дніпропетровська, — це свою бібліотеку: зі спеціальною літературою й сьогодні ситуація складна. Основна проблема тоді була в нестачі кадрів. Була велика плинність кадрів, зате зараз залишилися по-справжньому віддані справі фахівці. За минулі сім років нам удалося створити міцну наукову школу: п’ять

«АСОЛ», який зігріває душу Шлях до винаходу в Тамари Ульянової лежав через ринок. Міський Олена НЕПОКОРА Винахідниця, підприємниця, громадський діяч Тамара Ульянова (на знімку) мешкає в Дніпропетровську, де її знають, здається, всі завдяки невгамовній енергії та активному прагненню змінити реальність.

Я

к багато людей із вищою технічною освітою, Тамара Ульянова залишилася без роботи в перші ж роки економічної незалежності України від економіки. Зазнавши всіх проблем безробіття, вона заснувала першу в Дніпропетровську громадську організацію — кредитний союз «У допомогу приватній особі», де безробітним жінкам допомагали стати реалізаторами та менеджерами. Навіть зовсім зневіреним. Громадська діяльність погано годувала родину — жінок навчали нових професій безкоштовно, а спонсорська допомога вся йшла на оренду приміщення та матеріальну допомогу зневіреним. Тамарі, як і тисячам інженерів, довелося самій піти реалізатором на ринок. Як кажуть, зазнавши усячини, вона стала…винахідником! Придумала прилад індивідуального обігрівання людини — «АСОЛ». І самотужки налагодила невелике виробництво. Обігрівач «АСОЛ» (автономна система обігріву людини) дозволяє довго пе-

ребувати на вільному повітрі при мінусовій температурі працівникам ДАІ, охорони, торгівлі, сільського господарства, будівництва, зв’язку, мисливцям, рибалкам. Пульт управління закріплюється на поясі, і вже через три хвилини прилад починає зігрівати руки й ноги. Рукавички, устілки, акумулятор — усе безпечне та екологічно нешкідливе. Про це говорять численні перевірки й висновки санітарних лікарів, експертів Держстандарту й ще цілого десятка перевірчих організацій.

— Тамара Ульянова — це просто феномен, — розповідає Надія Тихов, організатор дніпропетровського клубу винахідників «Думка». — Вона не тільки чудовий винахідник та менеджер з інтелектуальних проектів, а й здебільшого самостійно доводить свої ідеї до конкретного продукту. Що, на жаль, більшості винахідників не притаманне. Знаю не з чуток, які чудові, корисні для людей винаходи припадають пилом на полицях тільки тому, що творчим людям, які їх придумали, бракує енергії доводити, пробивати, організовувати виробництво. Напередодні Міжнародного жіночого дня ми розмовляємо з Тамарою в її новій квартирі, і вона згадує лихоліття ста-

новлення незалежної України, коли її спокійне життя радянського інженера відразу змінилося докорінно...

— Якось мерзла я за прилавком і гадала: що б таке придумати, щоб зігрітися? Я інженер-енергетик за освітою, тому, переривши гори літератури, зрозуміла, яким має бути індивідуальний обігрівач. Все інше було вже справою техніки. Радячись із фахівцями, постаралася зробити свій прилад безпечним, легким і безвідмовним. Тому всі, до кого я зверталася, прийняли прилад радо.

— Чому ж досі «АСОЛ» не запущений у масове виробництво?

— Проблема в грошах. Точніше, в їхній відсутності. На мій винахід отримані чотири патенти в Інституті інтелектуальної власності: власне на прилад «АСОЛ», на «обігрів стопи», «обігрівальний одяг для людини» і «обігрівальну систему для тварин». Були отримані також експертні відгуки фахівців і високі оцінки винаходів. Це

ТЕХПРОЦЕС Що таке «АСОЛ»? Усього лише два акумулятори, які кріпляться на поясі, і пульт управління біля пряжки, у взутті — обігрівальні устілки (30—33° С), а в рукавичках — обігрівальні елементи. З’єднані всі частини між собою тонкими проводами. Усі елементи автономні, ізольовані й небезпеки для людини не становлять. Акумулятори напругою 6 вольтів завбільшки із сигаретну пачку, але важать 1 кг, їх вистачає на 3 години безперервної роботи. Хоча реально достатньо лише 15—20 хвилин роботи системи щогодини, щоб людина зігрілася.

Технічні характеристики: Напруга постійного струму — не більше 12 В. Номінальна споживана потужність — 24 Вт. Маса — не більше 3,5 кг. Температура нагрівання — не більше + 60°С. Регулювання температури — плавне й східчасте. Час безперервної роботи без підзаряджання акумулятора — не менше 4 годин. Час роботи системи в режимі «вмикання/вимикання» — не менше 10 годин.

асистентів стали кандидатами наук, а один викладач зараз уже працює над докторською дисертацією. Залучаємо молодь.

— За науково-виробничою діяльністю не сумуєте?

— А її ніхто й не скасовував. Усі наші розробки, дисертаційні дослідження проходять обов’язкову дослідну апробацію, якою б важкою не була економічна ситуація. І студентів готуємо в співробітництві з підприємствами, разом формуємо теми дипломних проектів. Багато студентів залишаються там відразу після проходження практики.

— Наталю Миколаївно, а чому саме бетон?

— Просто я люблю бетон. Особливо важкий. Можу розповідати про нього цілодобово. Запах пропареного бетону — наче французькі парфуми... Вам це здається дивним? Мені — ні. Людина не може не любити свою справу. Інакше вона не зможе нею займатися. Розмовляв Святослав РИБНІКОВ

дозволило мені заснувати своє виробництво — однойменну фірму «АСОЛ», долаючи неймовірні бюрократичні бар’єри. Адже українське законодавство поки тільки на словах створює «режим найбільшого сприяння підприємництву й малому бізнесу». У які двері я тільки не стукала! Відгукнулися спочатку тільки такі ж громадські організації, як наша: Спілка жінок України, Дніпропетровська асоціація жінок, які не мають значних фінансів на відкриття виробництва. Але саме їхня підтримка допомогла знайти й більш серйозних партнерів — керівництво київ ської фірми «Укрмашпром» і налагодити виробництво декількох партій обігрівачів, які, до речі, розкупили миттєво. Зараз ми за активної підтримки глави Держкомпідприємництва України Олександри Кужель намагаємося змінити наявні норми охорони праці для того, щоб відповідні категорії працівників «просто неба» обов’язково забезпечувалися системами індивідуального обігріву.

— Сподіваюся, прилад знайде дорогу в життя. Але винахідники звичайно не присвячують себе єдиній розробці...

— Так, звичайно, планів та ідей у мене безліч. Зараз думаю над створенням пристрою для захисту від теплового удару. Адже від спеки люди, які працюють на вільному повітрі, потерпають не менше, ніж від холоду. Є задум виробництва біогазу із гною, також планую «дочавити» природний газ із майже спустілих закинутих газових свердловин у Новомосковському та Магдалинівському районах Дніпропетровської області. Життя триває, і його треба робити краще!

12 №9 (113) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

9 б е р е з н я 2 010

ОБРІЙ

Сконструювати людину Ще недавно це здавалося фантастикою. Тепер може стати недалеким майбутнім. Запитання — яким? Валентина ГАТАШ Якщо досягнення науки дозволять наділяти дитину інтелектом, силою або здібностями, хто з тат і мам відмовиться від такої нагоди? Тим більше, якщо для цього фахівцям досить буде зробити якісь генетичні маніпуляції з ембріоном ще до народження дитини. І що стане в такому разі з нинішнім недосконалим людством?

Н

а ці запитання відповідає книга «High Hume (біовлада і біополітика в суспільстві ризику)», випущена в співавторстві з доктором біологічних наук Валерієм Глазком (Москва) і доктором філософських і кандидатом біологічних наук Валентином Чешком (Харків). High Hume тут означає високі соціогуманітарні технології за аналогією з відомим терміном High Tech. Нове видання є продовженням першої спільної роботи вчених — книги «Небезпечне знання» у суспільстві ризику». Вона була присвячена дивним метаморфозам сучасної науки. Зі шляхетної діяльності, яка переважно дає людству користь, вона перетворилася на чинник, який є екзистенціальним ризиком. Тобто ймовірність такої зміни механізмів еволюції розумного життя на Землі, яка здатна поставити під сумнів якщо не саме існування людства, то збереження його в нинішньому вигляді. І якщо раніше причиною ризику був недостатній розвиток технологій, то в сучасному суспільстві ризик породжується надмірністю прогресу технологій при очевидній нездатності суспільства та культури контролювати його та управляти ним. Перша робота співавторів викликала такий великий суспільний резонанс, що Валерій Глазко запропонував підготувати другу книгу подвійного призначення. З одного боку, це філософський і методологічний аналіз Hi-Humeтехнологій, з іншого — навчальний посібник для ВНЗ.

НА ЯКИХ КИТАХ ТРИМАЄТЬСЯ ЖИТТЯ? книзі «High Hume (біовлада і біополітика в суспільстві ризику)» співавтори намагалися з’ясувати, які саме елементи існування людства є основою стратегії його виживання. Завдяки чому наша цивілізація, незважаючи на всі історичні катастрофи, існує як ціле дотепер? На яких китах тримається розумне життя на нашій планеті? Перший елемент — біологічна адаптація до навколишнього середовища. Ті зміни генетичного коду, ті випадкові мутації ДНК, які дають своїм носіям кращі шанси вижити, залишити потомство, передатися з покоління в покоління й поширитися в популяції. Другий елемент — культура, яку також можна розглядати як пристосування людини до сві-

У

ту, в якому вона живе. Це зміни в поведінці особистості, які можуть передаватися в спадщину, хоча й принципово іншим шляхом — за допомогою виховання, навчання, письмових традицій і так далі. Третій елемент — це технології. Якщо культура спрямована на внутрішній світ людини, пристосовуючи нашу поведінку до реальності, то різні технології, починаючи з перших винаходів homo sapiens, змінюють саму реальність, пристосовуючи її до наших інтересів і потреб.

Валентин Чешко

Протягом усього існування нашої цивілізації система із цих трьох елементів, які впливають один на одного, перебуває в стані більш-менш певної рівноваги. Однак наприкінці ХХ століття ситуація радикально змінилася — технології почали впливати і на біологічну, і на соціокультурну еволюцію. Так, методи генної інженерії дозволили змінювати генетичний код людини за заздалегідь наміченим планом і з певною метою. А різноманітні способи інформаційного впливу дали можливість впливати і на індивідуальну, і на групову поведінку людини. У результаті предметом Hi-Hume-технології стало конструювання людини — як біологічного виду, так і її свідомості. Людина вступила в епоху технологій керованої еволюції. Система виживання людства — біологія, культура та технології — стала асиметричною і вкрай нестійкою. Вимовляючи пророчі слова про те, що «Земля — колиска людства, але не можна вічно жити в колисці», Костянтин Ціолковський мав на увазі вихід у космічний простір. Однак зараз цей вислів набуває додаткового змісту. Що чекає на нас, тих, хто виходить із періоду дитинства? Чи зможе людство управляти власною еволюцією на основі вільного вибору й повної відповідальності за наслідки? Про це ми розмовляємо з Валентином Чешком. У ВЕЛИКОМУ ЗНАННІ... алентине Федоровичу, з огляду на реальні проблеми нашого сьогоднішнього життя здається, що описані вами Hi-Hume-технології належать скоріше до сфери фантастики…

— Це ілюзія. Не говоритиму про методи маніпуляції свідомістю, яким ми піддаємося за до-

– В

помогою реклами, пропаганди, PR і так далі. Наведу кілька прикладів з генної інженерії, близької мені, генетикові за першою освітою. Є дві можливості змінити життя людини за її допомогою. По-перше, уже зараз можна вплинути на соматичні, нестатеві клітини людини для лікування різних захворювань без передачі нових властивостей майбутнім поколінням. Прикладом може бути історія дівчинки зі США, яка занедужала на важку форму спадкоємної лейкемії. Їй урятував життя колишній харків’янин Юрій Верлинський, який на той час уже працював у Чикаго, в Інституті репродуктивної генетики. Він взяв у матері дівчинки кілька яйцеклітин, методом штучного запліднення одержав ембріони, вибрав із них той, який не мав гена лейкемії, і дав йому «путівку» у життя. У результаті в жінки народилася здорова дитина, теж дівчинка, яка стала донором стовбурних клітин пуповинної крові для старшої сестри. Тепер усі живі й здорові. По-друге, існує можливість впливати безпосередньо на статеві клітини, спадкоємний матеріал, у результаті чого народиться дитина із запрограмованими генетичними наслідками. Наприклад, вона буде фізично сильнішою, розумнішою або більш пристосованою до певної професії. Це серйозніше. Адже в такий спосіб робиться необоротний крок — нова властивість стає відтворюваною у поколіннях. Поки в більшості країн світу такі маніпуляції з генами людини заборонені, однак в усе більшому масштабі вони використовуються для виробництва геномодифікованих рослин і тварин. Від збагаченого вітамінами «золотого» рису до породи кіз, ДНК яких містить ген, що кодує білок грудного жіночого молока. Генна терапія — досить дорога річ. Якщо вона й надалі буде доступна небагатьом, то немає гарантії, що людство не почне розпадатися на два біологічних види — звичайні й «поліпшені», геномодифіковані люди.

— А якщо генетичне «удосконалення» буде доступним широким масам і всі захочуть стати розумнішими, сильнішими, здоровішими й гарнішими?

— У цьому випадку траєкторія майбутньої еволюції людини стає непередбачуваною. Є фантастичне оповідання про те, як сталася якась генетична помилка, і в результаті всі люди поступово стали крокодилами. Жарт жартом, але за таких можливостей наука і технологія втрачають право на помилку. Один відомий біолог, який намагався переконати владу часів СРСР фінансувати генетичні дослідження, казав: «Що таке атомна бомба? Вона розпадається. Що таке біологічна зброя? Вона розмножується». Тут ми постаємо перед проблемою екзистенціального ризику.

— Напевно, експерименти спочатку вестимуться в локальних масштабах. Та чи зможемо ми зупинитися?..

— Головна властивість екзистенціального ризику — його необоротність. Навіть якщо в результаті генетичного «поліпшення» людство або його частина вціліють як розумні істоти, наше світосприйняття зміниться. Говорячи науковою мовою, величина екзистенціального ризику монотонно прагне до одиниці. Інакше кажучи, якщо при якихось генетичних маніпуляціях є ймовірність необоротної події, то чим довше триває процес, тим із більшою ймовірністю ця подія відбудеться. Поки людство з екзистенціальними ризиками справлялося, управляючи ними, створюючи правові, економічні та інші механізми регулювання проведення ризикованих експериментів або застосування ризикованих технологій. Але ця стратегія не зводить ризик до нуля.

— А може цьому ризику бути якась природна перешкода? Наприклад, виявилося, що при клонуванні тварин народжується багато хворих екземплярів...

— Дійсно, є імовірність, що деякі небезпечні технологічні схеми нездійсненні. Наприклад, усі генетичні експерименти з очищення генофонду населення від «небажаних елементів», які проводилися в 30-ті роки не тільки у фашистській Німеччині, а й у США, Швеції, були неефективні. Існувала природна перешкода у вигляді законів генетики, відповідно до яких рецесивні ознаки усуваються з популяції досить повільно. Однак труд-

нощі можуть мати лише минущий характер. Нині існують технології генетичної інженерії, які набагато ефективніші. І викликають набагато менше моральних заперечень, ніж програми «поліпшення людства» 30-х років минулого століття. Стосовно клонування тварин я цілком допускаю, що в остаточному підсумку виявлений недолік буде обійдено. Крім контролю над використанням схем проведення експериментів, є ще одна можливість керування ризиком — зробити його оборотним. Але тут існує інша небезпека. Ми можемо ліквідувати той або інший фактор ризику, але це буде засіб, який може й повинен породжувати ризик більш високого рівня складності й дієвості. Наприклад, застосувавши свого часу антибіотики, ми врятували мільйони життів, але запустили тим самим процес еволюції мікроорганізмів і гонитву фарміндустрії.

— Але мільйони життів усетаки врятували...

— Урятували. Саме завдяки науці й технології тривалість життя збільшилася з початку минулого століття з 35—45 до 70—80 років. Заперечувати цього не можна. Наука породжує ризики, наука з ними й бореться. Масштабність ризиків призвела до того, що соціальні функції науки й спрямованість її діяльності зазнають зараз структурних змін. До ХХ сторіччя вона переважно була спрямована на розроблення технологій, засобів пізнання світу й засобів його зміни. Це «небезпечне знання». Нині наука змушена усе більше зусиль витрачати на те, щоб ще й довідатися, чим нові знання для нас обернуться. Вона змушена виявляти ризик у тій або іншій технологічній схемі, оцінювати його ймовірність і виносити рішення — чи то розробити методи контролю, чи то обмежити її використання, чи то взагалі заборонити. Це знання «попереджувальне», яке може оцінювати вже існуючі технологічні схеми й указувати на потенційну небезпеку або вигоду того або іншого напрямку досліджень. Узагалі, сучасна наука, породивши технології керування власною еволюцією, змінює форму організації наукової теорії. Знання містить у собі тепер не тільки об’єктивні пояснювальні моделі, а й морально-етичні норми та принципи. Техногенна цивілізація минулих століть розвивалася під прапором тези «До наукового знання не застосовні поняття Добро і Зло». Вона виявилася і хибною, і небезпечною — учені змушені залишити «вежу зі слонової кістки».

— Як відомо, відкриття антибіотиків породило ейфорію. Якби тоді фахівці знали про небажані наслідки їхнього застосування, зупинило б це людство?

— Фахівці знали! На той час було досить знань, щоб зрозуміти, що антибіотики стимулюватимуть процес мікроеволюції,

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 9 б е р е з н я 2 010 №9 (113)

13

ВИСТАВКИ

Агропром привів весну Восьма національна виставка агропромислових технологій «Агропром-2010», яка відбулася наприкінці лютого в дніпропетровському експо-центрі «Метеор», авторитетно оголосила про старт нового сільськогосподарського сезону Ірина КОНДРАТЬЄВА Близько 100 компаній, у тому числі з Росії, привезли на виставку чимало вітчизняних і зарубіжних технологій, нову техніку, елітне насіння, незвичайні комерційні пропозиції. Судячи з невичерпного потоку відвідувачів (за три дні — близько 4 тисяч чоловік !), їхнього активного інтересу до матеріалів стендів і представників компаній, жвавої бесіди біля тих або інших новинок, багато учасників і організатори «Агропрому-2010», як кажуть, улучили в точку. ТЕХНІКА УНІКА ЛЬНА, УНІВЕРСА ЛЬНА редставник компанії «Аеромех» Олександр Чорнобай (м. Луганськ) з гордістю демонстрував сепаратор для очищення та калібрування зерна за питомою вагою: — Аналогів нашій техніці немає ні в Україні, ні в Європі. Ми домоглися того, що машина «навчилася» визначати якість кожного зернятка за його вмістом. Головне — не в розмірах насіння, а в його біологічній перспективності, життєвій силі. Але це ще не все. Якщо густина вихідного матеріалу однакова, машина може ділити все по розмірах, а якщо й розміри однакові — тоді починається розподіл за станом поверхні (гладка — шорсткувата). За годину вона може пропустити приблизно 2 тонни пшениці на етапі первинного очищення і стільки ж при калібруванні. Машина запатентована, сертифікована, має кілька модифікацій. Якнайкраще підходить для сортування такого складного матеріалу, як мармурова кришка. Ми її поставляємо в 23 країни, у тому числі в Африку, Австралію, а недавно відправили перший екземпляр у США. Харківське науково-промислове підприємство «Екструдер» представило на виставці обладнання для виробництва олії з різного насіння, бавовни, арахісу та кедрового горіха. Техніка компактна, універсальна. Зміна насадок дозволяє швидко переходити від переробки однієї культури до іншої. Залежно від моделі можна переробляти від 175 до 1000 кг насіння соняшнику на годину. Компанія працює на українському ринку 20 років і має заслужений автори-

П

тобто мінливість мікроорганізмів. Однак через велику кількість захворювань, які антибіотики могли вилікувати, на це не звернули уваги. Аналогічний приклад — Хіросіма й Нагасакі. Несприятливі генетичні наслідки бомбардування не були для вчених того часу таємницею. Можна було прогнозувати і подальшу гонитву озброєнь, і балансування людства на межі катастрофи. Проте бомбардування Хіросіми й Нагасакі сталося з благословення експертів, які підрахували, що в іншому випадку війна триватиме ще кілька років і вимагатиме мільйонів нових жертв. Для керівників, які віддали наказ, ризик здавався виправданим, але цей крок виявився необоротним. Кількість країн, які володіють

тет. Оцінюючи рівень агропромислової виставки, комерційний директор НВП «Екструдер» Олександр Малишенко зауважив, що вона в принципі досягла поставленої мети: — Сезон зневіри й змушеного затишшя в сільському господарстві, пов’язаний з економічною кризою, уже добігає кінця. Аграрії проявляють значний інтерес як до новинок переробної техніки, так і до відомих їм моделей. Отже, у нас, виробників техніки, цього року непогана перспектива. Упевнений, що без замовлень наше й інші такі підприємства не залишаться. ГОРІХОВИЙ РАЙ ГАРАНТОВАНИЙ собливо учасників і відвідувачів виставки привабив стенд українських горіхівників. Півтора року тому вони об’єдналися в Українську горіхову асоціацію й розгорнули потужну кампанію із залучення до своїх лав усіх бажаючих опанувати новий вид сільськогосподарського бізнесу. Один з активістів асоціації — приватний підприємець Юрій Паутов розповів про перші кроки громадської організації і навів вагомі аргументи на користь «горіхової ідеї»: — Горіхових садів в Україні майже немає. 95% волоського горіха, що йде на власні потреби та продаж, вирощується на приватних подвір’ях і садових ділянках у мінімальних кількостях. Хоча важ-

О

ядерною зброєю, зростає. До США, Росії, Британії, Франції, Китаю приєдналися Індія, Пакистан, Північна Корея, можливо, Ізраїль та Іран... ВИБІР ШЛЯХУ удячи з існуючих у багатьох країнах заборон на небезпечні технології, наприклад на клонування людини, розвинене суспільство приділяє цьому аспекту усе більше уваги.

— Хочу зауважити: це характерно для держав із цивільним суспільством. Де існує виражена система прямих і зворотних зв’язків між керованими й керівниками, де досить високий рівень знань і культури, що дозволяє оцінити аргументи експертів. Щоб контролювати джина високих

– С

ко знайти більш вигідну культуру для ведення власного бізнесу, адже в горіха буквально все може йти в діло — і ядро, і шкаралупа, і листя. Тому ми пропонуємо всім, хто хоче створити або розвинути власний бізнес, почати з того, що одержати свої кревні 2 гектари землі сільськогосподарського призначення й закласти горіховий сад. Повірте, ваші зусилля окупляться дуже швидко. На доказ наведу досить показовий приклад з європейської практики: витративши один раз 330 тисяч євро на закладання горіхового саду площею 100 гектарів, власник надалі стабільно має 1,2 млн євро на рік. Збут горіха не обмежений, у Європі можуть хоч зараз закупити більше 100 тисяч тонн українського горіха, але його просто немає. В українській асоціації горіхівників добре вивчили природні можливості різних регіонів і гарантують, що в декількох областях України можна успішно вирощувати волоський горіх і фундук (ліщину), а в Криму — мигдаль. Недавно вийшли на ринок із пропозицією вирощувати їстівний каштан, який традиційно вживається в їжу в деяких середньоазіатських і європейських державах. Що особливо важливо, всім новачкам у горіховому бізнесі асоціація допоможе порадами і практично — від оформлення документів на земельну ділянку, технологій зі створення садів, посадкового матеріалу й до збуту готової продукції. Макси-

технологій, якого ми звільнили з ув’язнення, треба відчути себе суб’єктом якоїсь цілісності, частиною всього людства. Уявіть собі, що Аладдін був би не один, а їх були б сотні, тисячі, і всі намірилися використовувати джина з метою власного збагачення, політичної боротьби або військового придушення ворога. Чим би це закінчилося? На Землі залишилися б тільки джин і пляшка.

— Яка з цього погляду ситуація в Україні?

— Майбу тнє залежить від нашого вибору шляху. Варіант перший — країна розвиває власну науку і техніку. У такому випадку нам потрібні фахівці в перспективних галузях науки й, відповідно, експерти в галузі «поперед-

мум корисної інформації про цей напрям можна було одержати на одному із семінарів, які пройшли на третій день виставки. СТО РАЗІВ ЗАМІРТЕ, ЩОБ НЕ ПОМИЛИТИСЯ ірма «КОДА» з Харкова, яка спеціалізується на випуску різноманітних вимірювальних приладів, представляла в Дніпропетровську кращі зразки своєї продукції. Аграріям, зокрема, пропонували високоякісні системи контролю рівня речовин, без яких важко уявити сучасні зернові господарства, маслоекстракційні підприємства й нафтові компанії. Характеризуючи цю продукцію, представник фірми Іван Радюк зауважив, що контрольні системи оснащені електронікою й завдяки комп’ютерним технологіям дозволяють спостерігати за зміною будь-яких параметрів усередині посудин, цистерн, елеваторів просто з офісу. Причому вимірювальні системи дозволяють «побачити» й позначити кількість різних фракцій в одній посудині, що особливо важливо при зберіганні специфічних матеріалів. Крім добротних закордонних технологій харків’яни мають декілька власних розробок, пов’язаних із випуском ваговимірювальних систем і вагового обладнання. Така продукція має добрий попит як у окремих фермерів, так і у великих сільськогосподарських об’єднаннях. Виставка «Агропром» цього року вийшла на показники докризового періоду. Вона напевно обернеться десятками вигідних контрактів, просуванням новітніх технологій на сільськогосподарському ринку в центральній і південно-східній частинах України. Увазі гостей і учасників були запропоновані не тільки експозиційні стенди, а й змістовні конференції з різних тем: про розвиток грибарства й равликового бізнесу, впровадження кращого світового досвіду свинарства (інформацію представляло ТОВ «Деміс-Агро»), про використання біопалива (пропозиції Харківського національного технічного університету сільського господарства), про впровадження технологій з одержання енергії з біомаси (розробки НТЦ «Біомаса») та інші. Особливе значення факт проведення такої масштабної, із традиційно солідним складом учасників виставки має для Дніпропетровської області, де сьогодні зареєстровано 3500 фермерських господарств, а питома вага сільськогосподарських угідь становить 14,1% і є однією з найбільших в Україні.

Ф

жувального знання». Якщо ж ми оберемо другий варіант, тобто станемо країною, яка імпорт ує науку і технології, фахівці, хоча й меншою мірою, однаково знадобляться — для використання нових технологій. Будуть потрібні також експерти, які піддаватимуть гуманітарній експертизі придбані технологічні засоби — їх не можна приймати без урахування соціального контексту. Тільки один приклад. Кілька років тому у нас був ухвалений закон про пересадження органів — як калька із законів розвинених країн Заходу. І з цього моменту в Україні досить довго не проводилось жодної операції з пересадження, оскільки за цим законом лікар повинен мати пись-

мову згоду найближчих родичів хворого на використання трупного матеріалу. При нашому рівні недовіри між лікарем і пацієнтом закон ухвалили невчасно і не в тій формі, як треба. Чужу культурну матрицю не можна просто перенести на український ґрунт. І таких прикладів чимало.

— На вашу думку, до якого з названих вами варіантів розвитку Україна зараз ближче?

— Хотілося б бути оптимістом... Думаю, зараз ще можливий і той, і інший варіант. Вибір залежить від усього суспільства, у тому числі від розуміння ситуації й доброї волі наших політиків. Ми повинні взяти на себе відповідальність за власне майбутнє.

14 №9 (113) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

9 б е р е з н я 2 010

ЧЕТВЕРТИЙ РІВЕНЬ

Система без системи Україні потрібний не просто новий закон про освіту, а освітній кодекс Олена ЗЕЛЕНІНА Наскільки продуктивними були багаторічні реформи в системі освіти? Це питання обговорювали учасники спільного засідання Північно-Східного наукового центру Національної Академії наук і Міністерства освіти та науки України й Ради ректорів ВНЗ Харківського регіону. РИНОК ПРАЦІ ДИКТУЄ ВНЗ. А ЯКЩО... НАВПАКИ? ектор ХНУ ім. В. Каразіна член-кореспондент НАНУ Віль Бакіров (на знімку) визначив одну з найсерйозніших проблем вищої школи. В усьому світі класичні університети загрузли у своїх управлінських парадигмах і не встигають за вимо-

Р

гами ринку праці. Звідси — численні розмови про те, що час університетів добігає кінця, бо вони готують фахівців повільно, фундаментально, тоді як ринок вимагає швидкого навчання. Більш того, традиційна орієнтація освіти на просвітницьку та культурологічну діяльність не відповідає специфічній ринковій потребі — утилітарній. Ринки праці потребують фахівців для робочих місць, які якісно змінюються, для тих, хто здатний орієнтуватися в нестандартних ситуаціях і безперервно вчитися. Вищій школі необхідні короткострокові навчальні програми й гнучке реагування на локальні та глобальні ситуації, щоб конкурувати з новими провайдерами освітніх послуг — корпоративними, віртуальними, франчайзинговими, які здатні швидше відповідати на запити суспільства.

— Я думаю, що в Україні незабаром з’являться корпоративні навчальні заклади, які функ-

ціонують на базі фірм і холдингів. Ці ВНЗ будуть ближче до виробництва й реальної практики, — говорить Віль Бакіров. У США лише 30% обсягу фінансування ВНЗ становлять кошти з держбюджету. Решта — власні гроші. Це перетворює університет на економічну корпорацію. Такі ВНЗ є і в Україні, приклад — Київський національний університет культури та мистецтв Михайла Поплавського.

— Я не говорю, що й ми повинні піти тим же шляхом, але така практика вже впроваджується на деяких факультетах і кафедрах, — відзначає Віль Бакіров.

— При цьому основним критерієм оцінки роботи, скажімо, профеcора стає те, чи може він давати університетові дохід. Це серйозно перебудовує внутрішній контекст життя й діяльності університету. І змушує жити за іншими правилами гри, яких українська вища школа не знає. Утім, на думку ректора ХНУ, не треба сприймати ринки праці як абсолютний індикатор. Знанню необхідно конвертуватися в нові технології, викликати до життя нові виробництва та матеріали. І університети можуть не тільки дотримуватись того, що диктує їм ринок праці, а й створювати нові ринки, готуючи фахівців для виробництв, яких сьогодні, може, ще нема, та які нам під силу побудувати завтра. Поки ж на українському ВНЗ — тавро покірної керованості. Ефективно відреагувати на зовнішні виклики йому заважають внутрішні суперечності системи освіти, її адміністративна консервативність. Приміром, у Харківському національному університеті ім. В. Каразіна відкрили нову магістерську програму «Медіа-комунікації». Це більш широка, ніж журналістика, галузь — усе, що пов’язане з медіа-бізнесом і суспільними комунікаціями. У цій сфері могли б знайти себе люди, які здобули раніше абсолютно різну освіту. Але, як виявилося, «ні-з-зя»! Закон забороняє. Соціолог не може вступити в магістратуру з політології, біолог — із хімії. І відпо-

У США рекордно зросла кількість студентів, які навчаються у дворічних коледжах. Ці навчальні заклади належать до першого рівня вищої освіти, після їхнього закінчення видається диплом або сертифікат. Згідно з даними Бюро перепису населення країни, у 2009 році майже 40% молоді були студентами таких коледжів. Валентина ВЛАДИМИРОВА

Н

а думку фахівців, причина інтересу молодих американців до першого рівня освіти в тому, що вони здобувають диплом про освіту та, відповідно, спеціальність у короткий термін. До того ж після

відно навпаки. А в профільному міністерстві ректорові нічого не можуть порадити. Чому ж ВНЗ повинен підстроюватися під абсурдний закон? ЩО «БОЛИТЬ» У ТЕХНІЧНОГО ВНЗ? ектор Харківського університету радіоелектроніки Михайло Бондаренко (на знімку) мав намір виступити на засіданні з доповіддю «Інженерна творчість і проблеми сучасної осві-

Р

ти». Але гострота дискусії змусила говорити про те, що «болить».

— Світовий досвід показує: ті гроші, які приносять студентиконтрактники, у десятки разів менше, ніж ВНЗ здатний заробити завдяки впровадженню наукових розробок. Хоча й тут підводних каменів чимало. Приміром, «гарна» справа — тендери. Я подаю заявку, оцінивши вартість робіт у 250 тисяч гривень, а поруч зі мною той, хто взагалі до наукової роботи не має відношення, виставляє 247 тисяч. Усе — він виграв тендер! А потім приходить до мене й говорить: давай я тобі трошки грошей «підкину», а ти мені наукове завдання розв’яжеш... Чому жодного українського ВНЗ немає у світовому «топ-500»? Та тому, що в провідних університетах світу співвідношення викладачів і студентів — один до трьох-чотирьох, а в нас — один до дванадцяти. Не кажучи вже про те, що фінансуються тільки зарплата, стипендія та частина «комуналки». Тобто будь-який ВНЗ поставлений у такі умови, що коли немає контрактників, то нема сенсу взагалі готувати студентів за цією спеціальністю. Певне, не від доброго життя, приміром, у Харківському аерокосмічному університеті почали

«вчити» на журналістів і юристів: ВНЗ просто не виживе за рахунок підготовки інженерів. На думку Михайла Бондаренка, усі реформи вищої освіти замішані на політичній кон’юнктурі. А це небезпечно. Освіта стає все більш різноманітною за формами власності, за організацією та структурою, а управління нею — жорсткішим.

— Система освіти сприймається як система лише на вербальному рівні, — переконаний ректор університету радіоелектроніки. — Реально ж реформи та спроби ввійти у світову освітню спільноту здійснюються зовсім різноспрямовано, а часом і на шкоду елементам системи. Ставка в реформуванні робиться тільки на лідерів, у той час як надзвичайно важливий рівень системи в цілому. Схоже, чиновники придумали акредитаційно-ліцензійний механізм тільки для того, щоб приватну освіту «тримати й не пущати». Уже не один рік лякають новим законом про вищу освіту, а в ньому залишаються тільки «коледжі», «академії» та «університети». Чому ми обмежуємо платну освіту? Людина за свої гроші може одержати будь-яку послугу. Нехай комерційні ВНЗ створюються та розвиваються. Слабкі самі підуть із ринку освітніх послуг, а гідні знайдуть і ім’я, і студентів. ПІД «ГІПНОЗОМ СПИНИ» истема ранжування, використовувана Лісабонською радою й родоначальниками Болонського процесу, ґрунтується на двох принципах: вища школа має враховувати інтереси як індивіда, так і суспільства, дотримуючись балансу.

С

— Нашу зацикленість я називаю «гіпнозом спини», — говорить перший проректор Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія» Катерина Астахова (на знімку). — Ми ди-

вимося в спину тому, хто біжить попереду, і не бачимо, що поруч, може, біжать швидше, біжать інакше... Перебороти цей «гіпноз» надто важливо для української освіти. Одна із суперечностей — загрозлива розбалансованість у підходах до елементів системи. Дошкільна, шкільна й вища освіта реформуються по-різному. Настільки, що загнали систему в п’ять форм оцінювання. А це не дозволяє суспільству мати навіть елементарну інформацію про знання сьогоднішнього школяра. Основні критерії суспільства знань — доступність вищої освіти й готовність навчати тих, хто після закінчення середньої школи приходить у вищу не відразу або має недостатню підготовку. А що відбувається в нас? Будь-який ВНЗ зацікавлений у тому, щоб студенти демонстрували високу або граничну результативність. Звідси — схильність університетів приймати тільки тих абітурієнтів, які мають високий рівень підготовки та здібностей. Але в перспективі мотивація може бути зовсім іншою. І для вищої школи переважнішим може стати прийом студентів із невисоким рівнем стартової підготовки — це дозволить забезпечити максимальне підвищення освітнього рівня країни в цілому. На думку Катерини Астахової, йдеться про переорієнтацію на слабких. При цьому вища школа має бути готова до створення суспільства, у якому основне багатство — людський капітал.

— Викладені думки стануть підґрунтям реальних документів, — підсумував голова ПівнічноСхідного наукового центру НАНУ та МОН академік Володимир Семиноженко. — Поки стратегії розвитку освіти в Україні немає. Треба не тільки порушувати нагальні питання, а й видавати рецептуру, яку ми постараємося конвертувати в реальні дії. А вони, сподіваюся, стануть основою для державних рішень. Як приклад академік навів розроблений десять років тому в Харкові закон «Про науку та наукову діяльність». Тепер справа — за освітнім кодексом. А за ним, можливо, буде й кодекс інноваційний.

Навчать швидко й недорого закінчення коледжу успішні студенти можуть навчатися далі в бакалавраті. Немаловажливий і економічний бік справи. Хоча в США розвинена система стипендій від різних фондів, що виплачуються студентам, які досягли успіхів у навчанні або спорті, більша частина молодих людей платить за навчання. У 2009 році середня вартість навчання у дворічному коледжі становила близько $2,5 тисячі на рік, у той час як навчання в державному університеті — близько $7 тисяч, а в приватному — більше 26. Експерти відзначають, що в умовах економічної кризи більшість моло-

дих американців не можуть витрачати на освіту великі кошти, але зовсім від навчання у ВНЗ не відмовляються, бо це веде до зниження конкурентоспроможності на ринку праці. Адміністрація Барака Обами проголосила підвищення рівня освіти американців одним із головних пріоритетів держави — до 2020 року кожен повинен мати хоча б початковий рівень вищої освіти. Протягом наступного десятиліття Білий дім має намір щорічно виділяти на підтримку дворічних коледжів $12 мільярдів.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 9 б е р е з н я 2 010 №9 (113)

15

ТРИВАЄ ПЕРЕДПЛАТА НА 2010 РІК Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, у відділі передплати редакції, а також на сайті www.tehnichka.com

м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (044) 221-06-50 e-mail: podpiska_kiev@tehnichka.com м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 e-mail: podpiska@tehnichka.com

Передплатні індекси: українською мовою

російською мовою

99309

99340

Вартість передплати: на 1 міс. - 21,40 грн на 6 міс. - 128,40 грн на 9 міс. - 192,60 грн

Передплатити видання ви можете, звернувшись до поштових відділень, а також до передплатних агентств:

і БІЛА ЦЕРКВА БІЛА Фрідман 4-97-04 БЕРДЯНСЬК Поплавська 70-344, 66-548 ВІННИЦЯ Бліц-Інформ 27-66-58 ГОРЛІВКА А.В. Сервіс 55-30-00, 55-24-75 Колегія 55-25-82 ДОНЕЦЬК Донбас-Де-Юре 382-68-25/26 Ідея 381-09-32 Кріотехніка 311-76-81 Бліц-Інформ 389-12-21 (22)

Передплатне агентство «KSS» 387-21-75, 304-69-83 ДНІПРОПЕТРОВСЬК ДНІПРОПЕТРОВСЬК Меркурій 744-73-15, 744-16-61 СамітДніпропетровськ 370-44-23, 370-45-12 Передплатне агентство «KSS» 33-52-89 ДРОГОБИЧ Паращак 41-54-74 41-54-7 ЖИТОМИР Бліц-Інформ 36-04-00 ЗАПОРІЖЖЯ Бліц-Інформ 63-91-82 ПрессервісКур’єр

220-07-97 220-07-97 Меркурій Меркурі й 220-87-61 ІВАНОФРАНКІВСЬК ФРАН КІВСЬК Світ преси 4-91-88 Філіпова Н.О.

50-13-20 Бліц-Інформ 52-28-70 КИЇВ Бліц-Інформ 205-51-10 ВПА 502-02-22 Кондор 408-76-25 408-76-52 Статус 391-74-53 391-74-54 Прес-центр 536-11-75 Саміт 280-77-45 80-77-45

Передплатне агентство «KSS» агентство 585-80-80 Меркурій 248-88-08 КІРОВОГРАД Бліц-Інформ 32-03-06 КРЕМЕНЧУК Меркурій 70-03-84 СамітКременчук 3-21-88 КРИВИЙ РИВИЙ РІГ Бліц-Інформ 66-24-36 Кур’єрська служба передплати та доставки 04-04-94 СПД «Соколов» 404-82-71 ЛЬВІВ Ділова преса 70-34-68 Західний кур’єр

ПАВЛОГРАД ПАВЛОГРАД Меркурій 6-00-93 6-00-9 ПОЛТАВА Агентство передплати АНП 50-93-10 Бліц-Інформ 50-92-61

23-04-10 Фактор 41-83-91 ПресМаксимум 97-15-15 ЛУГАНСЬК Бліц-Інформ 50-10-56, 50-11-30 Передплатне агентство «КSS» 71-07-02

Саміт-Миколаїв Саміт-Миколаїв 56-10-69 НІКОПОЛЬ НІКОП ОЛЬ Ай-Джі-Електронікс 4-22-48

ЛУЦЬК Бліц-Інформ 72-05-48

НОВОМОСКОВСЬК Меркурій 7-51-91

РІВНЕ Передплатне агентство «KSS» 43-20-12 Бліц-Інформ 62-33-06, 62-56-26

ОДЕСА Ласка 711-66-16 711-6 6-16 Пугачова Пугачов а 237-17-80 Агентство Наш Бізнес 718-06-08, 714-41-68

СЕВАСТОПОЛЬ Бліц-Інформ 55-44-51 55-44-5 Фактор-Преса 45-55-82 СІМФЕРОПОЛЬ БліцІнформ 249-300 Саміт-Крим 51-24-93

МАРІУПОЛЬ Бліц-Інформ 33-54-98 МИКОЛАЇВ ТЕПС & С 47-47-75, 47-47-35 НОУ-ХАУ 47-20-03, 47-17-77 7-17-77

НОВОВОЛИНСЬК Мазурова 4-07-71

Флора 27-00-92 ФакторПреса 27-94-56 СУМИ ДІАДА 78-03-55 Еллада S 25-12-49 ТЕРНОПІЛЬ Попович 25-18-23 ХАРКІВ Фактор-Преса 738-29-73 Александрова 754-58-27 ХЕРСОН Кобзар 42-09-09 ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Фактор-Преса

63-50-68 63-5068 Бліц-Інформ 78-82-20, 78-77-38 ЧЕРКАСИ ЧЕР КАСИ Бліц-Інформ 36-10-29, 36-10-31 Передплатне агентство «КSS» 56-97-69 ЧЕРНІГіВ Бліц-Інформ 65-18-82 Передплатне агентство «КSS» 60-45-13 ЧЕРНІВЦІ Ключук 57-03-17, 24-73-83 ЯЛТА Саміт-Крим 32-41-35

Передплат у можна оформити в редакції, звернувшись до відділу передплати та реалізації за телефонами: м. Київ (044) 221-06-50, т/ф: (044) 440-82-09, e-mail: podpiska@ podpiska@prombezpeka.com, prombezpeka.com, м. Луганськ (0642) 59-93-92, т/ф: (0642) 59-93-91, e-mail: podpiska@tehnichka.com

Ми потрібні один одному!

16

Українська технічна газета

№9 (113) В і в т о р о к , 9 б е р е з н я 2 010

ТРЕБА БАЧИТИ КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТОДАВЦІВ ПІДПРИЄМСТВ ГІРНИЧОВИДОБУВНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

®

РОЗСЛАБТЕСЯ!

КРОСВОРД

ТОВ «КИЇВСЬКА ГІРНИЧА КОМПАНІЯ» НАДАЄ ПОСЛУГИ: 1) З підготовки документів для отримання дозволів на початок робіт підвищеної небезпеки.

2) З підготовки матеріалів для отримання спеціальних дозволів на користування надрами.

e-mail: girnuk-VT@yandex.ru тел. моб. (067) 502-00-45, тел. моб. (097) 948-33-80, тел. моб. (067) 520-82-72, тел.факс (044) 278-42-37

Аромат на замовлення Троянди із запахом вересу? Гвоздики із запахом півонії? Незабаром можна буде вибирати аромат квітів на власний смак

Летючі полотна Лабораторії SENSEableCity і ARES Массачусетського технологічного інституту створили летючий дисплей Flyfire, який складається з «розумних пікселів» «Розумні пікселі» являють собою маленькі роботи-вертольоти зі світлодіодами. За розміром вони не більше від м’яча для гольфа, мають просту конструкцію й можуть створити тривимірне «полотно»

будь-якої форми в будь-якому місці. Його можна повертати на 360°, легко змінюється й розмір інсталяції — для цього достатньо додати ще вертольотиків або прибрати зайві.

Матч-пойнт із термінатором Розроблений в’єтнамською компанією TOSY робот TOPIO 3.0 нагадує термінатора тільки зовні. Його головне завдання — грати в пінг-понг Механічний корпус робота й руки можуть повертатися в різні боки. У висоту TOPIO 3.0 сягає шести футів, важить 264 фунти, обладнаний двома камерами, які стежать за тенісним м’ячем. «Мозок» робота — штучна нейронна мережа центрального про-

цесора — аналізує траєкторію польоту м’яча й кращий спосіб його відбиття. Компанія планує почати масове виробництво робота й навчити його не тільки грати в пінг-понг, а й давати раду домашнім справам.

Наука в доступній формі Іноді наукові теорії легше пояснити за допомогою графіки, ніж слів Щороку Національний науковий фонд (США) проводить конкурс на кращу наукову та інженерну візуалізацію. Номінантам 2009 року вдалося перетворити складні наукові концепції на зрозумілі всім фотографії, фільми та інтерактивні зображення. Кращою науковою фотографією було названо знімок «Урятуємо нашу Землю, зробимо її зеленою», створений у Гарвардському університеті. На ньому зображені пластикові

нановолокна розміром 250 нм, які обхопили пластиковий м’ячик. Серед переможців — триметрова інсталяція Пітера Ллойда Джонса та його колег з Університету Пенсільванії, яка зображує механізм утворення капілярів у легенях.

За матеріалами Popular Science, Science Magazine, Discovery News підготувала Наталія ЧАЙКА

По горизонталі: 1. Землетрус, епідемія, війна. 4. Товариш доктора Хауса. 9. Довговухий упертюх. 12. Етруське божество, колега Аполлона. 13. Парубок моторний.

14. Вулкан на Камчатці. 16. Бреше й не червоніє. 17. Супутник Венери. 18. Кошти, якими можна користуватися. 19. Жирний верх суспільства. 21. Українські гори. 26. Гостра нестача часу. 27. Робітник по блату. 28. «Сонце» в науці. 29. Шанувальник, готовий розірвати кумира на шматки. 34. Літературний жанр Крилова. 37. Водій за баранкою цього пилососа (к/ф). 38. Віконце, де вам дадуть здачу. 39. Штучна смола.

40. Орган, у якому інколи гніздиться нефрит. 41. Валюта, що дуже потіснила долар.

42. Праска. 43. Моріг . 44. Перша гостя квартири. 45. Дунай для стародавніх греків.

46. Матеріал для окулярів і вікон. 47. «Карфаген повинен бути зруйнований» (римський оратор). 53. Зла баба. 57. Острів в Антильському архіпелазі. 59. Столиця Намібії.

60. Добре ставлення, симпатія. 61. Професія Макаренка. 66. Жителі Сухумі. 67. Хутро по краях одягу. 70. Міжнародна федерація боксерів-аматорів. 71. Вільнодумець. 72. Головна гуска в подорожі Нільса. 73. Дружина індіанця. 74. Жалобна пов’язка. 75. Мадридський футбольний клуб. 76. Північна сусідка янкі. 77. Літера або цифра. По вертикалі: 1. Консервна банка з лицарем усередині. 2. Мазанка. 3. Борець проти польського й угорського гноблення. 4. Бджолиний гуртожиток. 5. Скупий герой маленької трагедії Пушкіна. 6. Особа жіночої статі у тваринному світі. 7. Не залізні й не відновлюються. 8. Команда Нікі Лауди й Міхаеля Шумахера.10. Щитки для очей коня. 11. Не народилася гарною. 15. Сибірячка від Сахи. 17. Суперсіль. 20. Зелений і плоский гармоніст.

22. Яблучна родичка на азіатському столі. 23. «... і Вовк» (Прокоф’єв). 24. Місто самоварів і пряників. 25. Живий кактус. 29. Страва єврейського столу. 30. «Razamanaz» (група). 31. Герой «Ходіння по муках». 32. Гроші на виробництво. 33. Грецький ганусовий лікер. 34. Столиця з найдовшою у світі назвою. 35. Графство в центрі Великої Британії. 36. Американські штат, ріка й крейсер. 48. Древній народ, до якого зараховували себе нацисти. 49. Декоративна деталь інтер’єру або одягу. 50. Французький святий батько. 51. Горілка кавказької національності. 52. Дерев’яні черевики. 54. Найхолодніший штат США. 55. Дерев’яні дощечки на дах. 56. Жителька Чебоксар. 58. Рибальське судно. 61. Алерген. 62. Глечик із кришкою. 63. Місце не для цапа. 64. Шерстинка дикобраза. 65. Море, яким гуляють радіохвилі. 66. Співоча четвірка шведів. 68. Що бачить, про те і співає. 69. Грошовий дім. Склала Оксана БАЛАЗАНОВА

ГОЛОВОЛОМКА «ОДНАКОВА ВАГА» Два з п'ятьох видів предметів, що лежать на вагах, мають однакову вагу. Виходячи з умов рівноваги, показаних на чот и рь о х малюнках, в и з н ач т е , які саме предмети рівні за вагою. Рубрику веде Андрій ГЕРМАН

Білі починають і виграють Відповіді на кросворд, надрукований у №8 (112)

риментів, вони з’ясували їхні функції — визначати запах рослини. Тепер у дослідників з’явилася можливість створювати квіти з незвичайними ароматами, а також поліпшувати смак і запах фруктів та овочів. Уже посаджено насіння петуній, які пахнутимуть трояндами.

В. ЗАДОРОЖНІЙ ЗАДОРОЖНІЙ,, майстер спорту

Дослідники із Флориди виявили гени, відповідальні за аромат квітів. Протягом останніх 50 років селекціонери виводили великі й гарні квіти та фрукти, при цьому гени, які визначають їх запах, залишалися без уваги. Ген запаху Девід Кларк і його колеги відкрили випадково, розшифровуючи геном петунії з метою підвищення її продуктивності. Виявивши кілька нових генів і провівши з ними декілька експе-

Відповідь на головоломку «ПОДІЛ НА ЧАСТИНИ», ЧАСТИНИ», надруковану у №8 (112)