Украинская техническая газета №115 by Ukrainian technological newspaper

№11 (115) 23 березня 2010 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

Залізні перспективи

У НОМЕРІ:

Підвищення цін на сировину та введення нових потужностей у світовому виробництві сталі ставлять українських металургів перед вибором: або втратити ринки, або впроваджувати нові технології

Свердловини на... звалищі

ОСНОВНИЙ РЕСУРС Уперше в Україні в Запоріжжі реалізований проект із видобутку біогазу на полігоні твердих побутових відходів Стор. 5

ТЕХНОЛОГІЇ Гарячий ефект «холодної» арматури Учені впевнені: економічний ефект від упровадження їхніх розробок обчислюватиметься сотнями мільйонів гривень. У чому ж суть їхнього ноу-хау? Стор. 9

ФІНАНСИ Особливий шлях електронної гривні У розвинених країнах е-платежі потіснили розрахунки готівкою з декількох традиційних сфер господарської діяльності. Чи піде українська гривня тим самим шляхом? Стор. 11

СЕРЕДОВИЩЕ ПРОЖИВАННЯ Локальні дії в глобальному масштабі 23 березня — Всесвітній метеорологічний день Стор. 13

ЄВРО-2012 «Діамант» під Євро

Закінчення на стор. 4–5

Наукова осетрина другої свіжості Як на практиці українські науково-технологічні досягнення виводяться під юрисдикцію іншої держави

«Донбас Арена» — не просто стадіон, а світовий еталон спортивних споруд Стор. 15

Дві «сушки» для льотчиків Наказом міністра оборони України на озброєння армії прийнято навчально-бойовий літак Су-25УБМ1 і бойовий Су-25М1. Як здається — трохи зарано...

Стор. 7

Коли земля пливе з-під ніг Технології вирішення техногенних проблем пропонує галузева наука Стор. 12-13

Стор. 6

Золоті часи Петрівки Вистоявши у війнах та акціонерних баталіях, патріарх вітчизняної металургії сподівається гідно вийти з економічної кризи Стор. 8-9

2 № 11 (115) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

2 3 б е р е з н я 2 010

ТУТ І ТЕПЕР

Інакше не скажеш Микола Азаров

Прем’єр-міністр України

Падіння ВВП на 15 % означає, що наступні два роки вітчизняна промисловість має надолужувати згаяне темпами по 7—8 % щорічно. Якщо ми це зробимо, то вже у 2012 р. не тільки повернемо втрачене, а й зможемо стабілізувати розвиток». Андрій Клюєв

Перший віце-прем’єр України

Найбільший сюрприз — це те, що бюджету-2010 узагалі немає. Ним ніхто не займався, і, крім боргів, більше нічого немає. Таке відчуття, що пройшлися пилососом»

«The Financial Times» Майбутнє України тепер виглядає не так похмуро. Це шлях до затвердження бюджету на 2010 рік і до розморожування кредиту МВФ».

Сучасний однобалковий кран — гідна заміна старих двобалкових

айже перед всіма виробничими підприємствами України постає завдання розширення номенклатури виробів, які випускаються. Часто через змінені потреби виробництва доводиться збільшувати вантажопідйомність мостових кранів у наявних прольотах. Розв’язання цього завдання традиційним шляхом — заміною двобалкового мостового крана на такий самий, але більшої вантажопідйомності — майже неможливе. Унаслідок зростання навантаження на підкранову рейку виникає потреба реконструкції (заміни) підкранових колій, балок та колон, що на сьогодні є дорогим і тривалим заходом із необхідністю зупинення виробництва. Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування пропонує перевірене, швидке та ефективне вирішення зазначеного завдання, заміну старих двобалкових кранів сучасними однобалковими. При цьому можливе підвищення вантажопідйомності кранів у 1,6—2 раза й більше без збільшення навантаження на підкранову рейку і, отже, без зміни конструкції підкранових колій. Завдяки безперервному розвитку технологій у кранобудуванні, співробітництву з одним зі світових лідерів кранобудівної галузі — компанією SWF

«Циклон» пожвавився «Азовмаш» (м. Маріуполь) підключив всі своїї виробничі потужності для виконання сво контракту з бінаціональною компанією «Алкантара Циклон Спейс» на поставку в рамках українсько-бразильського космічного проекту паливозаправного агрегату для космічного ракетного комплексу «Циклон-4». Термін виготовлення обладнання — від 14 до 18 місяців після надходження платежів. Доставлятимуть його морським шляхом. нями Україна одержала перший транш від Бразилії для реалізації проекту, підписаного ще в 2003 році. Загальна вартість створення наземного комплексу становитиме $487 млн. Під егідою Національного космічного агентства України в ньому беруть участь 16 українських підприємств (серед них КБ «Південне», харківський «Хартрон», київське ЦКБ «Арсенал», декілька машинобудівних заводів та організацій космічної галузі), які повинні надати високотехнічну продукцію та космічні технології. Планується, що українські ракети, зокрема, виводитимуть на навколоземні орбіти українські та бразильські супутники різного призначення в інтересах реалізації національних космічних програм обох країн. До обов’язку Бразилії входить забезпечення доступу до космодрому «Алкантара», який розташований на екваторі серед тропічних джунглів.

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

www. tehnichka.com E-mail: info@tehnichka.com

не, вибухобезпечне, морське, тропічне тощо. Крани можуть бути оснащені грейфером і магнітом. Уся продукція сертифікована. Фахівці ТОВ «ХЕЗ ПТМ» можуть провести обстеження будівельних конструкцій і умов виробництва з видачею рекомендацій і висновку щодо можливості розміщення вантажопідйомного обладнання, а також виконати роботи від проектування до здачі в експлуатацію вантажопідйомних кранів, підкранових колій із видачею всіх необхідних документів.

Аудите, увійдіть!

родному урані, і участь у цьому «Турбоатому». Підприємство висловило готовність поставляти турбіни потужністю 700 і 750 МВт для нових атомних станцій України. Сьогодні тут опрацьовуються аналогічні проекти для перспективних АЕС у Індії.

ВАТ «Турбоатом» відвідали представники компанії «Atomic Energy of Canada Ltd.» (AECL) і НАЕК «Енергоатом». Мета візиту — проведення вхідного аудиту виробничих і технологічних можливостей підприємства.

Джерело: www.hezptm.com

ахівці канадської та української компаній також цікавилися гарантією якості продукції «Турбоатому» та наявністю відповідних сертифікатів. У рамках реалізації «Енергетичної стратегії України до 2030 року» компанія AECL вивчає можливості будівництва на території України атомних енергоблоків із канадськими реакторами типу Candu, які працюють на при-

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а.

Krantechnik GmbH (Німеччина), яка входить до складу корпорації Konecranes (Фінляндія), ТОВ «ХЕЗ ПТМ» пропонує однобалкові крани вантажопідйомністю до 80 т. Крани виготовлені із застосуванням європейських комплектувальних, мають міцну металоконструкцію (пролітна балка коробчастого типу з потужним вантажним поясом), оснащені надійними механізмами та автоматикою європейського виробництва. Режим роботи такого крана може бути як А2, А3 (легкий), так і А5 (середній), А6 (важкий). Керування: з кабіни, з підлоги, за радіоканалом. Виконання крана: загальнопромислове, пожежобезпеч-

Запорізькі потужності — Литві ВАТ «Запоріжтрансформатор» уклало два контракти на поставку обладнання для енергосистеми Литви. *** Рішенням Кабміну 15 березня на посаду генерального директора НКАУ призначений колишній директор «Південмашу» Юрій Алексєєв, який очолював агентство в 2005—2009 рр. Його спадкоємець і одночасно попередник Олександр Зінченко, залишаючи посаду, заявив, що «не вважає за можливе працювати в нинішніх умовах».

окрема, відповідно до договору з іспанською компанією «Iberdrola» «Запоріжтрансформатор» поставить один блоковий трансформатор 532 МВА 330 кВ для теплоелектростанції «Electrenai». «Після закриття Ігналинської АЕС розвиток альтернативних джерел енергії є пріоритетним для Литви, — відзначила начальник Бюро продажів ЗТР у далеке зарубіжжя Галія Кошкіна. —Уста-

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ (тел. 0642 34-72-47, e-mail: editor@tehnichka.com)

РЕДАКЦІЯ: Світлана Ісаченко - заступник головного редактора (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com) Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Свідоцтво Людмила Гречаник — відділ технічної думки про державну реєстрацію (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); КВ № 12993-1877Р Марина Савінова — відділ науки та освіти від 20.08.2007 р., (тел. 0642 34-72-47, e-mail: otdelnauki@tehnichka.com); видано Міністерством Ігор Павлюк — відділ промисловості юстиції України. (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com);

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Антон Яременко - тел./факс: (044) 440 82 09, Ганна Бусова - тел./факс: (0642) 59 93 91, тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: reklama@tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Любов Соловйова - тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: podpiska@tehnichka.com

новка трансформатора ЗТР на ТЕС «Electrenai» дозволить частково компенсувати нестачу потужності в регіоні». Поставка запланована на початок грудня цього року. У рамках проекту з розширення ліній електропередач ще один автотрансформатор 250 МВА 330 кВ буде поставлений литовській компанії «Ekobana» та встановлений на підстанції «Клайпеда». Відвантаження відбудеться в середині липня — на початку серпня. Наразі обидва замовлення розміщені у виробництво.

Газета видається українською та російською мовами

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340.

Позиція авторів публікацій не завжди збі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами. При ВИКОРИСТАННІ матерІалІв ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54 ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 17317 прим., українською мовою 5613 прим., російською мовою 11704 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 709

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 3 б е р е з н я 2 010 №11 (115)

ТУТ І ТЕПЕР СПІВРОБІТНИЦТВО Національне агентство України з питань ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР) і Австрійське енергетичне агентство (АЕА) підписали меморандум про взаєморозуміння у сфері енергоефективності та поновлюваних джерел енергії. Зокрема, співробітництво передбачає створення в Україні понад 20 центрів енергоефективності для навчання та підвищення кваліфікації керівників і фахівців у сфері енергозбереження. Крім того, сторони домовилися про співробітництво з удосконалення систем центрального теплопостачання в

житлово-комунальному господарстві, шляхом упровадження новітніх технологій та обладнання. Бразилія зацікавлена у створенні спільного українсько-бразильського підприємства з виробництва біопалива в Україні. У повідомленні Мінагрополітики говориться, що Бразилія — друга країна у світі після США з обсягу виробництва етанолу й найбільший його експортер. Бразилія також активно популяризує тему біопалива у світі. А оскільки в Україні потенціал біопалива використовується на рівні 1%, але в той же час держава імпортує близько 50% енергоносіїв, то воно привабливе для Бразилії. Бразильська сторона сподівається, що вже у квітні буде створено робочу групу для реалізації цього проекту. Національне космічне агентство України планує втілювати спільний проект із Євросоюзом «Space UA». ЄС готовий укласти в нього близько 25 млн євро, оскільки вважає Україну однією з найпотужніших держав у космічній галузі, передає «Німецька хвиля». Заступник генерального директора агентства Едуард Кузнецов уточнив, що торік Україна була п’ятою країною у світі з надання космічних пускових послуг. «Ми сподіваємося, що найближчим часом в Україні пошириться проект «EGNOS» і до роботи з його здійснення долучаться наші підприємства», — заявив він. Україна разом із Казахстаном і Росією візьме активну участь у реалізації проекту навігаційної супутникової системи «ГЛОНАСС». Президент України Віктор Янукович у телефонній розмові з президентом Казахстану Нурсултаном Назарбаєвим обговорив можливість запуску ракетоносія «Дніпро» з європейськими супутниками «Призма» і «Пекард». Президент Казахстану підтримав ініціативи України. Керівники двох країн обговорили питання двостороннього співробітництва в космічній та енергетичній сферах.

ПЕК

ДИНАМІКА Міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor’s вдалося до різних рейтингових дій щодо українських регіональних і місцевих органів влади (РМОВ) слідом за підвищенням суверенних рейтингів України, говориться в повідомленні S&P.

Кабінет Міністрів України готує Європейському Союзу пропозицію з модернізації української газотранспортної системи (ГТС). «Будівництво маршрутів транспортування газу в обхід України стало фактом, тому ми чітко усвідомлюємо, що тільки глибока модернізація, підвищення ефективності — технічної та економічної — української ГТС дасть нашому, насправді найнадійнішому маршруту, конкурентні переваги», — цитує прес-служба прем’єр-міністра України М.Азарова. Голова уряду висловив думку, що Україна повинна залучити щонайменше $15— 20 млрд на реалізацію інфраструктурних проектів.

Провідне українське підприємство важкого машинобудування ВАТ «Азовмаш» (Маріуполь Донецької області) у рамках укладеного наприкінці 2009 року контракту має намір щомісяця поставляти на адресу групи «Метінвест» не менше 5 тис. тонн безперервнолитих заготівок 250х250 мм. Як повідомила прес-служба «Азовмашу», заготівки випускаються на установці безперервного лиття «Азовелектросталі», яка входить до сфери корпоративного впливу ВАТ «Азовмаш». Заготівки такого квадрата, крім «Азовелектросталі», майже ніхто не випускає, а в планах електросталеплавильників — освоєння нового сортаменту заготівок.

НКРЕ вирішила видати 10 обласним газопостачальним компаніям ліцензії на діяльність із розподілу природного та нафтового газу й на поставку газу за регульованими тарифами. Зокрема, ліцензії видані компаніям «Дніпропетровськгаз», «Львівгаз», «Мелітопольгаз», «Житомиргаз», «Макіївкагаз», «Закарпатгаз», «Маріупольгаз», «Черкасигаз», «Луганськгаз» і «Тернопільміськгаз» строком на 5 років.

Виробник автомобілів марок VW Group — ЗАТ «Єврокар» (Ужгородський район, Закарпатська область) почав серійне виробництво позашляховиків Skoda Yeti. Про це повідомили в прес-службі підприємства. Габарити автомобіля: довжина — 4223 мм, ширина — 1793 мм, висота — 1691 мм. Світова прем’єра Yeti відбулася на Женевському автосалоні в березні 2009 року.

Відповідно до повідомлення, S&P підвищило рейтинги Автономної Республіки Крим, Дніпропетровська, Івано-Франківська й Луганська до рівня «В-В-/uaBBB-». Прогноз — «стабільний». А також підтвердило кредитний рейтинг Києва на рівні «ССС+» і переглянуло прогноз із рейтингу з «негативного» на «стабільний». Крім того, S&P підтвердило рейтинги Львова та Одеси на рівні «ССС+/uaBB»; прогноз із рейтингів залишається «негативним».

На Південно-Українській АЕС проведено інспекцію шести дослідних касет виробництва фірми «Westinghouse» за участю представників компанії-виробника. Американські тепловидільні складання (ТВС-W) в активній зоні реактора блоку №3 ПУ АЕС працювали із серпня 2005 року. У січні 2010 добіг кінця їх останній паливний цикл. Відповідно до програми досліднопромислової експлуатації, стан дослідного ядерного палива вивчався щорічно — після закінчення кожної річної паливної кампанії. У результаті оглядів, вимірів, випробувань учасники інспекції констатували: ця конструкція паливних скла-

ЦИФРА

ФІНАНСИ

дань добре зарекомендувала себе протягом 4 років експлуатації й може використовуватися як основа при конструюванні палива для АЕС України.

ПРОМИСЛОВІСТЬ У лютому 2010 року порівняно з лютим 2009-го промислове виробництво в Україні зросло на 5,6%. За даними Держкомстату, у добувній промисловості падіння обсягів промвиробництва в лютому порівняно з відповідним періодом минулого року становило 2,3%. В обробній промисловості зростання обсягів виробництва за той самий час становило 5,1% (зростання 3,8%), у металургії та виробництві готових металевих виробів — 3% (до січня — спад 8,7%). У машинобудуванні зафіксоване зростання на рівні 19,2%.

20,9%

Комітет із питань іноземних справ За січень-лютий 2010 року на Європарламенту висловився за нау порівнянні з дання Україні макрофінансової допомоаналогічним періодом 2009 року — ги в розмірі 500 млн євро.

до

3 253,9 млрд

млн грн —

скоротили обсяги р обіт будівельні підприємства України ТРАНСПОРТ «Укрзалізниця» у другому кварталі 2010 року почне процедуру тендера на поставку вантажних вагонів за кредитом Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Відповідно до повідомлення ЄБРР, потім із переможцями тендера, в якому можуть брати участь компанії з будь-яких країн, будуть укладені контракти відповідно до правил банку. Оскільки ЄБРР не узгодив тендер, проведений «Укрзалізницею» в 2009 році, на поставку 1000 вантажних вагонів, цього разу тендер оголосять на поставку 1400 вагонів. Таким чином, у тендер увійшли 1000 вагонів, які мали поставити в 2009 році, і 400 вагонів — за 2010 рік. Поставка вагонів запланована цього року. «Укрзалізниця» цього року планує повністю оновити майже півтисячі кілометрів колії. Зокрема, протягом 2010 року заплановано модернізувати 468 км колії, капітально відремонтувати 858 км, виконати середній ремонт 800 км і комплексно оздоровити 865 км колії.

У висновку для Комітету з питань міжнародної торгівлі говориться, що допомога Європейського Союзу має ґрунтуватися на певних умовах, які стимулюють Україну до подальших структурних реформ, важливих для інтеграції України в ЄС. Загальний державний борг України, у тому числі гарантований, становить 93,5% ВВП. Про це повідомив прес-секретар прем’єр-міністра України Віталій Лук’яненко. Він відзначив, що в уряді розмір боргу вважають критичним. За інформацією Міністерства фінансів, державний і гарантований державою борг України на 31 січня ц.р. становив 301 млрд 538 млн 747,28 тис. грн, що на 0,01% більше показника на кінець 2009 року. За даними Мінфіну, державний і гарантований державою зовнішній борг на зазначену дату становив 195 млрд 286 млн 531,99 тис. грн (64,76% від загальної суми державного й гарантованого державою боргу), державний і гарантований державою внутрішній борг — 106 млрд 252 млн 215,29 тис. грн. (35,24%), або $13 млрд 279 млн 535 тис. АПК Українські експерти нафторинку виключають дефіцит нафтопродуктів під час весняно-польових робіт. На думку директора консалтингової групи «А-95» Сергія Куюна, такий чинник, як сезонність, уже не впливає на ринок. «Якщо буде потрібно більше палива, його більше привезуть», — сказав він. При цьому він додав, що передумов для підвищення цін у період веснянопольових робіт немає. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами «УНІАН», Держкомстату України, РБК-Україна, АПК-Інформ, «ЛІгаБІзнесІнформ», РІА Новини, dengi-info.com

4 №11 (115) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

2 3 б е р е з н я 2 010

ОСНОВНИЙ РЕСУРС

Залізні перспективи Ірина КОНДРАТЬЄВА За прогнозами фахівців державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза», українським коксохімікам цього року треба буде закупити «на стороні» близько 9 млн тонн коксівного вугілля. В іншому разі ніхто не зможе гарантувати виконання виробничих планів металургів. ПОЧОМУ КОКС ДЛЯ ГМК? ього року металургійні підприємства України поставили собі за мету довести виробництво чавуну до 27,8 млн т, сталі — до 32,1 млн тонн, прокату — до 30 млн тонн. Коксохімічним підприємствам для виконання заявки металургів потрібно 27,5— 28 млн т вугілля для коксування. Українські шахтарі обіцяють поставити коксохімікам протягом року 19 млн т вугілля відповідних марок. – Це трохи більше, ніж у 2009 році, але все-таки менше за необхідне, — коментує ситуацію директор ДП «Укрпромзовнішекспертиза» Володимир Власюк. — Відповідно, ще близько 9 млн т вугілля треба імпортувати. Звідки? Приблизно 7 млн т зможе нам дати Росія, решту доведеться завозити з далекого зарубіжжя. — Чому не з Росії? — На це є кілька причин. Сьогодні російські постачальники значною мірою переорієнтовані на ринок Китаю. Тому всі інші споживачі російського вугілля відчують певні обмеження. Узагалі на світовому ринку за минулий кризовий рік відбулися досить цікаві події, які не завжди й не всім були помітні, але вони вже визначили нові правила гри. На жаль, не зовсім сприятливі для деяких підприємств і ГМК України в цілому. Зокрема, уведення нових сталеплавильних потужностей у світі в 2007— 2009 роках і скорочення ринку сталі в кризу призвели до того, що зараз понад 500 млн т потужностей простоюють. Невисокий попит у цих умовах посилить конкуренцію на світовому ринку, що залишиться ринком покупця. У той же час зростання собівартості та низькі ціни на прокат обмежать можливості українських виробників і послаблять їхні позиції на експортних ринках. — Що можна сказати про «самопочуття» світової економіки цього року? — У цілому вона виходить із кризи швидше, ніж очікувалося. У тому числі швидше нарощу-

Початок на стор. 1

ються темпи виробництва сталі. За підсумками січня обсяги виплавки сталі збільшилися на 26,4% у порівнянні з минулим роком. Якщо говорити про підсумки 2009 року, то, за даними Світової асоціації сталі, виробництво сирої сталі в загальносвітовому масштабі становило 1 мільярд 218 мільйонів тонн, що на 8,4% нижче, ніж у 2008-му. У той же час споживання сталі у світі за рахунок витрати накопичених запасів знизилося лише на 4%. І в цьому величезна заслу-

лим роком). Особливо зауважу, що це навіть більше, ніж у рекордному 2007-му. Наш прогноз виглядає набагато оптимістичніше на тлі даних інших аналітичних компаній, але я впевнений у цьому показнику. Наші розрахунки ґрунтуються на одному з фундаментальних визначальних чинників — стрімкому підвищенні попиту на сталь у Китаї, Індії та деяких інших державах. Можу всіх заспокоїти: ні світова металургія, ні світова економіка в 2010 році не зазнають краху.

140—142$/т CFR. З огляду на те, що у світі поки спостерігаються обмеження з уведення в експлуатацію нових потужностей у цій підгалузі (це очікується не раніше 2011—2012 рр.), ми прогнозуємо зростання цін на ЗРС на 35—45%. За основу при прогнозних розрахунках береться бразильська сировина. Торік її продавали за ціною 68 доларів за тонну, а цього року ціна може підвищитися до 92—98 доларів. Українська сировина коштувала дешевше — приблизно 45 доларів (інгулецький концентрат), але цього року її ціна теж підвищиться.

га Китаю, який збільшив свою «порцію» на 90 млн тонн, перекривши «провали» інших країн. — Наскільки знизилося споживання сталі в «провальних» державах? — У світі (не враховуючи Китаю) зниження становило близько 16%. В Україні ще більше — до 33%. У цій ситуації «провальні» країни, які традиційно споживають багато сталі, піднімуться дуже незначно й не досягнуть на 2012 рік навіть рівня 2008-го. Для них об’єктивний приріст у споживанні сталі не перевищить 3—4% у порівнянні з 2009-м. — Ураховуючи всі «за» і «проти», зможе металургія витягти світову економіку чи разом із другою хвилею глобальної кризи сама опуститься вниз? — Ми проаналізували стан економіки, зростання споживання сталі, іншої металопродукції у всіх країнах і дійшли висновку, що цього року виробництво сталі становитиме 1 млрд 360 млн тонн (приріст понад 140 млн тонн порівняно з мину-

ЧИМ ОБЕРНУ ТЬСЯ СВІТОВІ ПРОЦЕСИ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ МЕТА ЛУРГІВ? а думку В.Власюка, для відповіді на це запитання треба розглянути декілька чинників (як зовнішніх, так і внутрішніх — суто українських), які впливають на стан галузі. — Почнемо із сировинної бази, — пояснює експерт. — У 2010 році виробництво сталі у світі, за нашими прогнозами, зросте на 140 млн тонн. Це означає, що залізорудної сировини (ЗРС) треба буде виробити більше приблизно на 270 млн тонн (у порівнянні з 2009 р.), коксівного вугілля — на 90 млн тонн, металобрухту — на 30—40 млн тонн. Тобто очікується зростання з усіх позицій. А це головний чинник, який уже викликав і викличе ще зростання цін на металургійну продукцію в усьому світі, у тому числі в Україні. Збільшення світового попиту на сталь також призведе до підвищення попиту на залізорудну сировину. За прогнозами ДП «Укрпромзовнішекспертиза», без підвищення цін на ЗРС не обійдеться. Власне, це вже відбувається. Так, якщо в листопаді 2009 року ціни на залізну руду (63,5% Fe) на спотовому ринку Китаю становили 94-95$/т CFR, то до березня поточного року вони зросли на 50% — до

Коксівне вугілля. Тут ситуація ще складніше. На ринку з’явилися нові гравці, нові імпортери. Той же Китай у 2007 році входив до числа реекспортерів. У 2008-му він уже ввіз для власних потреб 4 млн тонн вугілля, у 2009-му — 30 млн тонн, а в 2010 році ввезе 45—50 млн тонн. З огляду на те, що світовий ринок коксівного вугілля становить 200—220 млн тонн, неважко дійти висновку про солідність нового гравця, здатного взяти на себе до 50% цього обсягу. Разом із тим поява його на ринку — дуже серйозний чинник, який підвищує ціни на коксівне вугілля. Другий новий і досить амбіційний гравець — Індія. Цього року її потреби в сталі становитимуть близько 57 млн т. Відповідно імпортована частина коксівного вугілля — на рівні 25 млн тонн. А на 2015 рік, за прогнозом індійської Асоціації виробників чавуну й сталі, Індія споживатиме вже 100 млн тонн сталі. Отже, попит на імпортоване вугілля зросте з 25 до 50 млн тонн. Чи можливе при цьому зростання цін на коксівне вугілля? Однозначно так. Ми прогнозували зростання цін цього року на рівні 35—45%. Але у зв’язку з тим, що японці домовилися з австралійцями про зростання цін на вугілля на 55%, доведеться істот-

ДОВІДКА «УТГ» Спотовий ринок — торгівля вже виробленим товаром, який перебуває в розпорядженні продавця. CFR — Cost and Freight (named port of destination). У перекладі з англійської — «вартість і фрахт до порту призначення». Термін застосовується тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Фактично означає, що продавець поставив товар, коли той перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

но підвищити планку середньосвітової ціни коксівного вугілля. На 31 грудня 2009 р. тонна базового австралійського коксівного вугілля коштувала $128 за тонну, а з квітня 2010-го воно може коштувати вже $200 за тонну. Така ціна попередньої домовленості між австралійськими постачальниками та японськими споживачами. У світовому масштабі це тільки «перша ластівка». Металобрухт. Ціна на металевий брухт залежить від ціни на чавун і заготівку. Оскільки чавун підвищиться в ціні, бо зростають ціни на коксівне вугілля та ЗРС, підвищиться також ціна на брухт. Зимовий стрибок цін є сезонним фактором – узимку в Європі та США завжди заготовляють менше металобрухту, що приводить до певного дефіциту цього виду сировини. Чого можна чекати навесні? Росія скоротить обсяги реекспортного металобрухту більш ніж наполовину та звільнить нішу для інших гравців. Бо в неї після введення в експлуатацію нових електрометалургійних потужностей бракує сировини для власних потреб. Отже, у деяких країнах попит на металобрухт зросте, і це спричинить чергове підвищення цін — у середньому з 160—170 до 250 доларів за тонну (приблизно на 45%). На українському ринку сьогодні дають 2450 гривень за тонну брухту — це досить висока ціна і начебто нема причин для її подальшого підвищення. Таким чином, у світі зростання цін на основні види металургійної продукції обумовлене багатьма чинниками, серед яких напружений сировинний баланс відіграє зовсім не останню роль. Про цю напруженість «Укрпромзовнішекспертиза» попереджала ще до кризи, і сьогодні прогнози підтверджуються. Коли почалася криза, її фахівці говорили, що в найближчому майбутньому всьому світові доведеться працювати на ринку металу з урахуванням об’єктивного зростання металоспоживання в Китаї, Індії та деяких інших країнах, де величезні території та величезна кількість населення. 2010 рік тільки почався, але вже добре видно, наскільки ці країни активізувалися. Висновок: зростання цін на сировину неминуче. Відповідно зросте собівартість металопродукції. Якщо торік виробництво тонни сталі коштувало в середньому $310—320, то в 2010-му цей показник зросте до $400-410. НЕОПТИМІСТИЧНІ ПРОГНОЗИ інові параметри на світовому ринку металу також багато в чому залежать від введення в експлуатацію нових потужностей. Цей чинник дуже важливий для української металургії. Але не тому, що в Україні готуються завтра-післязавтра відкрити або почати будувати

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 3 б е р е з н я 2 010 №11 (115)

ОСНОВНИЙ РЕСУРС нові заводи та фабрики. Про це поки мовчать навіть оптимісти. На жаль, процес відновлення ГМК та введення нових потужностей майже заморожений. Одиничні приклади хоч і радують, але не мають істотного впливу на стан галузі в цілому. У світі, навпаки, незважаючи на кризові явища, уведення нових потужностей триває. Якщо в 2008 році всі підприємства спроможні були забезпечити випуск 1 млрд 695 млн тонн сталі, то до кінця 2009-го цей показник становив 1 млрд 785 млн тонн. Тільки в Китаї ввели потужності більш ніж на 100 млн тонн. За даними ДП «Укрпромзовнішекспертиза», у найближчі роки така тенденція збережеться. Наприклад, у 2010 р. очікується введення нових потужностей на 80 млн т продукції. Наскільки це виправдано, якщо обсяги металоспоживання, за даними експертів, залишаться на рівні 1 млрд 360 млн тонн? Чи є сенс будувати нові заводи й цехи, якщо фактично близько 30% діючих потужностей вимушено простоюють, бо вироблена на них продукція не має ринку збуту? Але питання — будувати чи не будувати — має другорядне значення. Головне — для чого будувати й уводити нові потужності, із чим виходити на ринок металу. На думку директора ДП «Укрпромзовнішекспертиза» В. Власюка, багато підприємств сьогодні потрапили в лещата: знизу тисне висока собівартість, а зверху — фактор обмеження цін, що базується на твердій конкуренції. Усі прагнуть продати свою продукцію за більш низькою ціною, щоб залишитися конкурентоспроможними, а для цього необхідно знизити собівартість продукції. Безпрограшний варіант — упровадження нових економічних технологій. Один із характерних прикладів. «Запоріжсталь» і ММК ім. Ілліча відправляють у Туреччину до 2 млн тонн плоского прокату. До 2012 р. турки введуть у експлуатацію нові потужності на 9 млн тонн. У цьому обсязі частка плоского прокату становитиме 6,5 млн тонн. Чи буде сенс і далі імпортувати український прокат? Відповідь зрозуміла — сенсу немає. Більш того, Туреччина після введення нових потужностей перейде в розряд експортерів, і для України турецький ринок буде втрачено. Постає запитання: де розміщати продукцію? — Уведення нових потужностей в інших країнах у період кризи має насторожити наших металургів і змусити їх заздалегідь вжити заходів із захисту своїх позицій, — уважає В.Власюк. — На жаль поки про це мало хто замислюється. Україна через свою сьогоднішню неквапливість може значною мірою втратити позиції серед основних виробників металопродукції.

Свердловини на... звалищі Уперше в Україні в Запоріжжі реалізований проект із видобутку біогазу на полігоні твердих побутових відходів Роман ПРЯДУН Європейці вропейці з користю «порпаються в смітті» уже кілька десятиліть, японці з американцями теж не відстають. У США, наприклад, давно діє закон про необхідність обладнання всіх без винятку звалищ звалищ країни системами видобутку та знешкодження біогазу, після того як тамтешні дослідники довели, що звалища — основне антропогенне джерело метану. У Запоріжжі це взяли до уваги...

Україні щорічно утворюється близько 10 млн т твердих побутових відходів (ТПВ). Кількість санкціонованих звалищ — близько 800. Приблизно 160 із них придатні для збирання та утилізації біогазу, енергетичний потенціал якого становить 400 млн м3/рік, або 300 тис. умовних тонн. Його мож-

на добувати з метою як одержання прибутку, так і захисту навколишнього середовища й виконання умов ратифікованого Україною Кіотського протоколу. Останнім часом інтерес до альтернативних джерел енергії зростає, хоч і повільно. Найпопулярніша — біоенергетика на основі поновлюваних біологічних ресурсів. Одне з її відгалужень — утилізація біогазу тваринницьких комплексів, каналізаційних стоків, звалищ і полігонів ТПВ.

же через кілька місяців звальний газ, який звітрюється більше 50 років у атмосферу з полігона твердих побутових відходів №1 Запоріжжя, піде на користь обласному центру. 12 березня влада міста й генеральний директор фірми «Біогаз — Україна» Андрій Шерстньов

дали офіційний старт будівництву установки, яка забезпечить «перетворення» метану, що залягає на полігоні, на електроенергію. Тестове буріння показало: запасів цього газу вистачить тут мінімум на 10 років безперебійної роботи установки. Комплекс планують запустити вже до вересня. Його потужність — 1,5 тис. кіловат на годину. Цього вистачить на забезпечення електрикою більше тисячі квартир. Коштуватиме таке задоволення 2 млн євро при терміні окупності 3—5 років. За умовами договору про спільну діяльність спеціальний бурильний апарат зробить 120 свердловин у «тілі» полігона глибиною 23—25 метрів. Трубами загальною довжиною близько 3 кілометрів метан надходитиме на блок утилізації, а звідти у вигляді електроенергії проводами — у мережі обленерго.

ІЗ ПЕРШИХ УСТ Євген Карташов Міський голова Запоріжжя

— Реалізація такого проекту буде як екологічно, так і економічно вигідною для нашого міста. Уже цієї осені Запоріжжя матиме електроенергію з того, що ще вчора забруднювало довкілля. Це також дасть можливість місту й компанії заробити. Андрій Шерстньов Генеральний директор фірми «Біогаз — Україна»

— Наша компанія працює над проектами з утилізації звального газу в таких містах, як Львів, Ялта та Алушта, однак там метан просто спалюється на так званих «свічках». У Запоріжжі він даватиме прибуток. Крім усього, це дозволить нам брати участь у реалізації Кіотського протоколу з торгівлі квотаІгор Бройде Начальник міського управління з питань екології Запоріжжя

— За попередніми підрахунками, щорічно запорізький полігон ТПВ №1 продукує близько 3 млн кубометрів біогазу, що не тільки впливає на здоров’я людини, а і є однією з причин глобального потепління. Сьогодні до промислових викидів запорізьких підприємств «домішують-

Міська влада домовилася з інвесторами про перерахування в скарбницю частини прибутку від продажу електроенергії. За підрахунками, прибуток має бути, адже кіловати, перетворені з біогазу, продаватимуться за так званим «зеленим» тарифом. Спеціальна постанова Кабінету Міністрів передбачає такий тариф для тих, хто дбає про екологію та виробляє ресурси з альтернативних джерел. ми. Ми вже домовилися з однією швейцарською компанією, представники якої незабаром приїдуть для вивчення потенціалу проекту. Якщо зарубіжних фахівців усе влаштує, то підпишемо контракт. Істотна відмінність таких штучних родовищ метану від природних — відсутність газонепроникної ізоляції. Без оперативного видобутку газу одночасно з його генерацією біогаз, який утворюється, просто викидатиметься в атмосферу, забруднюючи її. ся» близько 19 млн кубометрів біогазу на рік. До того ж метан горючий і вибухонебезпечний, що змушує робити дегазацію масиву відходів і знешкоджувати метан незалежно від намірів із його використання. З біогазом буквально звітрюється до 20% первісної маси сухої речовини ТПВ, у тому числі 8—10% — за час експлуатації полігона. Якщо зібрати й використати половину біогазу, який утворюється, то це рівноцінне утилізації 10% відходів, доставлених на полігон.

Загоряй та розмовляй! Українським споживачам став доступний телефон LG GD510 Sun Edition із сонячною батареєю.

оки що сонячна зарядка розглядається як додаткове джерело живлення: вона дозволяє подовжити термін користування телефоном без традиційної зарядки акумуляторів від електромережі, а також допомагає робити важливі дзвінки, коли телефон розряджається. За інформацією виробника, сонячною енергією теле-

фон можна зарядити за 30 хвилин для 10-хвилинної розмови. Теоретично його можна зарядити від сонця й повністю, проте на це піде 15 годин за умови, що прямі сонячні промені потраплятимуть безперервно на сонячну батарею під кутом 90 градусів. Упаковка телефона виготовлена із вторинної сировини, а супровідні матеріали друкуються із використанням чорнил на рослинній основі. За матеріалами www.ecoclub.kiev.ua

Це перший такий проект в Україні. У Запоріжжі вже пробурили перші свердловини на звалищі для видобутку біогазу, з якого вироблятиметься електроенергія.

АСПЕКТ ЛОЖКА «ДЬОГТЮ» а думку фахівців, реалізація таких проектів може призвести до непередбачених обставин, і те, що спочатку здавалося надійним способом скорочення викидів, може не дати очікуваних результатів. Крім технічних труднощів, таких як пресування, покриття, вилуговування, спалювання та заводнювання свердловин, які впливають на показники утилізації газу, успішний проект має також інші складові. Експертний аналіз із видобутку звального газу виявив одну з проблем у плануванні та розрахунку скорочень викидів — показники пробних заборів газу. Як правило, між останніми й фактичною кількістю газу, видобутого згодом, виникають великі розбіжності. За словами фахівців, практика доводить, що оперативні проблеми під час оптимізації системи видобутку газу також можуть перешкодити реалізації проекту. Часті збої, велика зміна діапазону потоку газу з органічних відходів з ділянками високої концентрації метану можуть також впливати на показники утилізації. Тобто прогнози та очікування мають бути дуже консервативними, щоб уникнути можливих непорозумінь у разі неефективного застосування або незастосування одиниць скорочення викидів (ОСВ).

ДО РЕЧІ ЕКОЛОГІЯ ТАКОЖ ВИГРАЄ рім комерційного інтересу, використання звального газу являє собою ефективний спосіб підтримання балансу двоокису вуглецю в біосфері та розв’язання екологічних проблем, оскільки забезпечує зниження неконтрольованого викиду парникових газів у атмосферу та утилізацію органічних відходів.

6 №11 (115) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

2 3 б е р е з н я 2 010

ОПК

Дві «сушки» для льотчиків Наказом міністра оборони України на озброєння армії прийнято навчально-бойовий літак Су-25УБМ1 і бойовий Су-25М1. Як здається — трохи зарано... Дмитро ТИМЧУК Питання відновлення парку не тільки штурмовиків, а й усіх бойових і навчально-бойових літаків (у ВПС 208 одиниць у шести бригадах, плюс 4 літаки в складі авіації ВМС ЗС України) дуже нагальне вже не перший рік. Однак на те, що саме взяли на озброєння ВПС України, варто подивитися уважніше.

ояву модернізованого навчально-бойового штурмовика Су-25УБМ у Росії визнали своєчасною, однак саме цей варіант викликав суперечки щодо його необхідності. У той же час, на відміну від України, Росія мала можливість за останні 20 років перевірити в реальних конфліктах широкий спектр озброєнь. Що ж до штурмовиків Су-25 у базовій моделі — «класичного» представника тактичної авіації як у Росії, так і в багатьох країнах колишнього СРСР, у тому числі в Україні, то російські авіатори переконані: це машина вчорашнього дня (попри всі її переваги). Торік головком Військовоповітряних сил РФ генералполковник Олександр Зелін заявив про інтенсивне переозброєння та повне відновлення застарілого авіапарку російських ВПС. За його словами, аналіз підсумків війни 2008 року в Південній Осетії змусив прискорити модернізацію штурмовиків Су-25: вони настільки застаріли, що застосування їх у сучасній війні є небезпечним навіть для своїх військ. Замінити ці літаки у військах мають оновлені версії Су-25СМ і двомісні Су-25УБМ. Утім, заміна штурмовиків у російських ВПС — лише частина масштабної програми переозброєння військової авіації Росії, виконувати яку військове керівництво РФ намагається незважаючи на кризу й далекий від ідеалу стан економіки країни. У рамках Російської державної програми розвитку озброєнь на 2007–2015 роки (ДВО-2015) у найближчому майбутньому прискориться модернізація всього парку винищувачів. Комплексна програма переозброєння ВПС не обмежується тактичною авіацією. І це зрозумі-

ло: на думку російських експертів, парк військово-транспортної авіації зносився ще більше. Тому в найближчому майбутньому такі «старожили», як Ан-22, Ан-12, Ан-26 будуть виведені зі складу російських ВПС, а військово-транспортні Іл-76 (до речі, основа аналогічної авіації і в Україні, але в нас, на відміну від сусідів, без найближчої перспективи заміни) замінять модернізованим Іл-76МД-90А. У той же час, як і раніше, виконуватимуть завдання у російських ВПС українські Ан-124, парк яких може бути навіть збільшений. Що ж до нових зразків, то у війська вже постачають фронтові бомбардувальники Су-34, які незабаром повністю замінять Су-24. Стосовно перспективних проектів російське керівництво офіційно заявило, що літак розроблення дослідноконструкторського бюро Сухого п’ятого покоління (Т-50), який здійснив перший політ 29 січня 2010 року, може бути взято на озброєння вже 2013 року. Для порівняння, за минулий рік у ВПС України з усіх «нововведень» модернізовано лише 2 винищувачі МіГ-29 і велися роботи з удосконалення навчальних літаків Л-39. Державна програма розвитку техніки та озброєння ВР України хронічно зривається через недофінансування. Однак повернімося до штурмовиків. Як заявив торік (за підсумками розпіареного російськими ЗМІ авіасалону МАКС-2009) усе той же головком ВПС генералполковник Олександр Зелін, Су-25 становитимуть основу штурмової авіації Росії ще багато років. У принципі, головком ВПС лише повторив слова виробників. Президент НВК «Штурмовики Сухого» Володимир Бабак розповідав, що сьогодні підприємство подовжує ресурс Су-25 до 2500 годин при середньому наробітку стройових одномісних літаків 800—850 годин, але реально можна ще подовжити ресурс Су-25 до 4 тис. годин. На його думку, вони експлуатуватимуться ще років п’ятдесят. Щодо модернізованого навчально-бойового варіанта Су-25УБМ Бабак відзначив: «міністр оборони підписав рішення про серійний ви-

пуск цих літаків, однак головком ВПС не вважає за доцільне застосування двомісних штурмовиків на полі бою». Таким чином, якщо з приводу модернізації штурмовика Су25 усе зрозуміло (а саме — у Росії на нього роблять ставку на перспективу), то щодо варіанта Су-25УМБ, взятого зараз на озброєння ВПС України, одностайної думки немає. Тобто міністр оборони РФ підписав рішення про серійний випуск цих літаків, хоча головком ВПС «не вважає за доцільне застосування двомісних штурмовиків на полі бою».

ДОКЛАДНО ВИПРОБУВАННЯ ПІДХЛЬОСНУЛА ВІЙНА ей варіант модернізації, представлений ще 2007 року, відрізняється здатністю ефективно виконувати бойові операції в будь-який час доби й за будь-яких погодних умов майже в автоматизованому режимі. У листопаді 2007 року міністерство промисловості і торгівлі РФ провело в Улан-Уде нараду щодо можливості початку серійного випуску двох модифікацій штурмовиків «Сухого» — Су-25УБМ і Су-25ТМ, де була ухвалена програма з реалізації проекту. У березні 2008-го науково-виробничий концерн «Штурмовики Сухого» провів наземне випробування двигунів першого дослідного Су-25УБМ. Із цього почався цикл державних випробувань перспективного російського літака. А 11 грудня 2008 року авіазавод в Улан-Уде уже почав літні випробування. Тоді ж міністерство оборони РФ заявило, що вивчає можливість закупівлі партії літаків Су-25УБМ. Випробування підхльоснула грузино-російська війна — було вирішено, що цей літак потрібний. Попередній висновок дозволив почати випуск дослідної партії штурмовиків. Президент НВК «Штурмовики Сухого» Володимир Бабак заявив, що завершити державні спільні випробування Су-25УБМ планується в першій половині 2011 року.

ДОВІДКА «УТГ»

вого часу штурмовик Су-25 уважався одним із кращих у світі. За період його бойового застосування в Афганістані виконано близько 60 тис. бойових вильотів, утрачено 33 літаки, тобто на один збитий літак припадало 2800 годин нальоту. Перші Су-25 з авіаційного заводу в Тбілісі почали надходити в стройові частини ВПС СРСР у квітні 1981 р., а вже в червні вони пройшли бойове хрещення в Афганістані. У 1985 р. був розроблений навчально-бойовий варіант Су-25УБ, через два роки його почав робити авіаційний завод в Улан-Уде. Серійний випуск Су-25 завершився в 1992 р. За неофіційними даними, загалом було випущено близько 700 літаків усіх модифікацій. Су-25 поставлялися в багато країн світу. У 1999 році почалися роботи з модернізації літака. У підсумку з’явився Су-25СМ із істотно розширеними бойовими можливостями. При цьому НВК «Штурмовики Сухого» дотримувався концепції «просто–точно–ефективно — недорого». Сьогодні модернізацію робить 121-й авіаремонтний завод у Кубинці одночасно з ремонтом стройових машин. Двомісний навчально-бойовий літак Су-25УБМ1 призначений для забезпечення льотно-тактичної підготовки пілотів у бойових підрозділах, а також для поліпшення бойової ефективності, експлуатаційнотехнічних характеристик і системи обслуговування літака Су-25УБ за рахунок підвищення точності визначення місця розташування, висоти та швидкості польоту літака, застосування цифрових алгоритмів роботи прицілу. Літак Су-25УБМ1 є модернізованим за першим варіантом серійним літаком Су-25УБ з новим і доробленим обладнанням, призначеним для досягнення підвищення точності застосування бомбардувального, ракетного та артилерійського озброєння літака тощо. Силова установка складається з двох двигунів Р-95Ш тягою по 4100 кг кожен. Максимальна злітна маса літака становить 17,9 т. Маса бойового навантаження — 4,4 т. Максимальна швидкість — 950 км/год. Перегінна дальність — 1800 км. Максимальна висота польоту літака — 7000 м, практична дальність польоту — 890 км, максимальна швидкість горизонтального польоту на висоті 200 м — 980 км/год. Екіпаж складається з двох людей. Серійне виробництво цього літака також призначили на 2011 рік.

ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ УЧИТИСЯ КРАЩЕ НА ЧУЖИХ ПОМИЛКАХ оки в Росії закінчується повний цикл випробувань і готується серійне виробництво Су-25УБМ, в Україні його вже взяли на озброєння. При тому, що, як ми вже відзначали, представники найвищого російського військового керівництва не одностайні в думці про необхідність концепції застосування цієї машини. З одного боку, дій-

Дешево й чисто: Honda — поза конкуренцією Американська рада з енергоефективної економіки (ACEEE) опублікувала рейтинг найбільш чистих і економічних автомобілів 2010 року

писок очолює Honda Civic GX (на знімку). В авто використовується для їзди стиснений природний газ, який при згорянні виділяє менше шкідливих речовин.

сно, катастрофічний стан парку бойових літаків ВПС України змушує вживати екстрених заходів. Але, з іншого — в українських Збройних Сил однаково немає коштів на закупівлю цих машин зараз. Беручи ж їх сьогодні на озброєння, українські військові льотчики заздалегідь «прирікають» себе на придбання Су-25УБМ у перспективі, коли будуть гроші. То може, розумніше було б почекати, а рішення ухвалити вже виходячи з досвіду експлуатації цієї машини в російських ВПС? На жаль, Міноборони України своїх мотивів не пояснює.

На другому місці — Toyota Prius. Журі високо оцінило економічний гібридний двигун. На третьому місці — Honda Civic Hybrid, на четвертому — Smart ForTwo. Четверта модель потрапила до списку завдяки маленьким розмірам і низькій витраті палива. На п’ятому місці — ще одна, уже третя Honda — Honda Insight, за нею — Ford Fusion, Mercury Milan Hybrids. Toyota Yaris на 7-му місці. На американському ринку остання модель — наймініатюрніший і найдешевший представник родини Toyota. Nissan Altima Hybrid у рейтингу восьмий. Завершують десятку Mini Cooper і Chevrolet Cobalt XFE. Підготував Святослав РИБНІКОВ

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 3 б е р е з н я 2 010 №11 (115)

ПРОБЛЕМА

Наукова осетрина другої свіжості Як на практиці українські науково-технологічні досягнення виводяться під юрисдикцію іншої держави Валерій ТИРНОВ Ще 40 років тому в Харківському фізико-технічному інституті була створена унікальна технологія, яка дала потужний поштовх розвитку машинобудування. Йдеться про установки типу «Булат» і пов’язані з ними нанотехнології поверхневого зміцнення металовиробів.

озвитку цієї та іншої технологій присвячена наукова монографія «Вакуумно-дугові пристрої та покриття», яка вийшла в ХФТІ в 2005 році накладом у 500 примірників. Авторський колектив — А.Андрєєв, Л.Саблєв, В. Шулаєв, С. Григор’єв. Два перших учених із цього списку свого часу в складі великого наукового колективу брали участь у створенні «Булату». Валерій Шулаєв приєднався до них пізніше як ініціатор і керівник нового проекту з розроблення технології синтезу наноструктурних зміцнювальних покриттів і вакуумно-дугового обладнання нового покоління. — Четвертий співавтор — С. Григор’єв — у вісімдесяті роки в ранзі інженера брав участь у спільних роботах із ХФТІ з атестації зразків, які передавалися в Московський державний технічний університет (МДТУ) «СТАНКІН», — говорить Валерій Шулаєв (на знімку). — За цей час Григор’єв дослужився до посади ректора цього ВНЗ. Випробування зразків — це не фізика, це максимум техніка. Розкидані по книзі літературні посилання свідчать про дуже скромну кількість робіт за участю С. Григор’єва. Найбільш ранні з них датовані кінцем 80-х — початком 90-х років, тобто тим часом, коли «булатні» технології вже давно не були екзотикою... Здавалося б, все це пішло в небуття. Та цього року побачила світ монографія, названа майже так само, як уже згадана, — «Вакуумно-дугові покриття». Ще один збіг, який насторожує, — авторський колектив теж мало змінився з 2005 року. При такому формулюванні теми вона стала суто матеріалознавчою. Та й до друку затверджувалася вченою радою Інституту фізики твердого тіла, матеріалознавства і технологій ННЦ ХФТІ. Але при цьому з колишнього списку співавторів «випав» єдиний серед них матеріалознавець — Валерій Шулаєв. Може, це зовсім інша книга? Однак обсяг текстуальних збігів такий величезний, що є привід не тільки засумніватися в її оригінальності, а й припустити: це не нова монографія, а перевидання все тієї ж книги 2005 року. Виправлене й доповнене, але... Образно кажучи, наукова осетринка другої свіжості. Доповнення ж, за словами Валерія Шулаєва, цілком ґрунту-

ються на його роботах, опублікованих у останні роки, хоча, як уже говорилося, серед авторів видання його імені нема. У рамках відомчої програми НАНУ вчений очолює проект з іонноплазмових нанотехнологій. Серед його обов’язків — визначення завдань, оброблення результатів експериментів, опис фізичної природи надвисокої твердості в покриттях на основі різних типів нітридів. Проект розпочато 2006 року, коли твердість «булатних» покриттів не поступалася за твердістю сталі. Завершився ж він наприкінці 2009-го створенням нової іонно-плазмової нанотехнології, яка дозволила зробити

них з Росiйським фондом фундаментальних дослiджень наукових проектiв учених НАН України, поданих на спiльний конкурс НАН України-РФФД 2010 року». Під № 284 у ньому зазначено проект «Розроблення наукових основ і технології одержання надтвердих (вище 40 ГПа) наноструктурних покриттів більше 4 мкм завтовшки на основі нітридів». Науковий керівник проекту — А. Андрєєв. Співвиконавець із російської сторони — МДТУ «СТАНКІН» в особі його ректора С.Н. Григор’єва. Особливість конкурсу в тому, що проект не має єдиного фінансування — кожна зі сторін фінансує свою частину самостійно, і грошей виділяється дуже мало. Нарешті, «СТАНКІН», судячи з монографії, у галузі фундаментальних досліджень з теми не помічений. А на офіційному сайті Російської Федерації www.zakupki.gov. ru розміщено повідомлення від 16 липня 2009 року з унікальним номером закупівлі 100/05-НТБ16.07ок. Там говориться про відкритий конкурс на право укладання державних контрактів на

У 70-х роках у Харківському фізико-технічному інституті була створена вакуумно-дугова установка «Булат» і відповідна технологія нанесення на поверхню металовиробів твердих зміцнювальних покриттів, які в рази збільшували термін служби різального інструменту й давали величезний економічний ефект. На цей час ученим удалося одержати покриття, які не поступаються за твердістю алмазу. покриття надтвердими й наблизити їх до твердості алмазу. Все це й знайшло відбиття в недавно виданій монографії, яка претендує на новизну. Що далі, то більше. У монографії немає рецензентів. Ніякої наукової апробації. Це, як говорив один літературний герой, «супротиву всех правил», так, якби якусь продукцію випустили із заводу без клейма ВТК. Наклад видання — 140 примірників. Частина його піде в обов’язкове розсилання, щось розберуть автори для друзів і знайомих. А що «для науки» залишиться? Невже автори порушили стільки етичних табу тільки для того, щоб видати друком приголомшливу букіністичну рідкість? Можна було б припустити, що авторський колектив має намір претендувати на Держпремію. Але для цього в співавтори треба було записати великого чиновника від науки, а його немає. Наукова діяльність інститутів і співробітників НАНУ регулярно відображається на її сайті. Тому виникла думка пошукати кінці там. І виявився доступним для скачування файл 091111. pdf — «Перелiк зареєстрова-

виконання науково-дослідних робіт на 2009—2011 рр. у рамках федеральної цільової програми «Національна технологічна база». Предмет лота №4 стосується науково-дослідної роботи «Розроблення гами вакуумноплазмових установок для нанесення багатофункціональних покриттів і комбінованого зміцнення різального, штампувального й вимірювального інструменту, шифр «Покриття». Ціна державного контракту на цю

науково-дослідну роботу вражає — 105029100 рублів (еквівалент у гривні — 27307566, еквівалент USD — 3150873). Така сума немислима для фінансування науково-дослідної роботи в Україні. Назва російської теми збігається з діяльністю наукової групи, яку очолює Валерій Шулаєв. Але вся річ у тім, що, коли росіяни тільки починали планувати свою роботу, українські дослідники вже встановили світовий рекорд із надвисокої твердості покриттів з нітриду титану. Іншими словами, харків’яни цю розробку фактично вже виконали. Такі конкурси звичайно заздалегідь «заточені» під конкретного переможця. Хто ж він? Переможець — МДУ «СТАНКІН», а керівник науково-дослідної роботи — уже знайомий нам ректор цієї організації, професор С. Григор’єв. За два роки (2010— 2011) дослідники з очолюваного ним університету повинні будуть виконати обсяг робіт, який робився в ННЦ «ХФТІ» не менше двох десятиліть. Чи реально зробити це за такий короткий строк і одержати принципово нові наукові результати в організації, де немає фахівців відповідного профілю? Але, як говорив казковий Полкан — будівник летючих кораблів, «не побудую, то куплю». Тепер зрозуміла й основа «союзу трьох». У Національному науковому центрі НАНУ «Харківський фізико-технічний інститут» є серйозні, але недостатньо захищені результати, а в Московського державного технічного університету «СТАНКІН» — гроші, за які їх можна купити. Але не напряму, легально (це коштувало б набагато дорожче), а, скажемо так, «з рук». Треба лише усунути зайву ланку (у цьому випадку — Валерія Шулаєва, з яким було б дуже важко «домовитися») і легалізувати процес. Це приклад «зразково-показової» схеми виведення українських науково-технологічних досягнень під юрисдикцію іншої держави. Причому зовсім безкарно.

Мікрофрактограма надтвердого TiN покриття, підданого крихкому руйнуванню. Підкладка – нержавіюча сталь 12Х18Н10Т

Стрілками позначено: 1 – поверхня покриття; 2 – фрагмент міжкристалітного крихкого зламу покриття; 3 – зона підкладки з нержавіючої сталі, де TiN покриття відшарувалося з утворенням в’язкого зламу в матеріалі підкладки; 4 – напрямок росту покриття.

Під час розмови по мобільному телефону мозок людини зазнає сильного електромагнітного впливу. Як це позначиться на організмі через десять або двадцять років, спрогнозувати поки не може ніхто.

Стислість — сестра здоров’я Валентина ВЛАДИМИРОВА

нцефалограма людини, яка розмовляє по мобільному телефону, має такі ж характеристики, як і у хворих на рак головного мозку, заявили харківські вчені. Вони не поспішають стверджувати, що телефон може стати причиною пухлини, але впевнені, що ігнорувати результати досліджень не можна. Цю заяву зробив Роман Павлович, кандидат технічних наук, директор ТОВ «Компанія TREDEX», у минулому — викладач Харківської військово-інженерної радіотехнічної академії ППО за фахом «Квантово-оптичне озброєння та зброя на нових фізичних принципах». Тривожні результати про вплив мобільного зв’язку на здоров’я людини харківські інженери одержали випадково. Тестуючи новий бездротовий енцефалограф (прилад, за допомогою якого медики проводять обстеження головного мозку), заразом вирішили перевірити, чи може мобільник спотворити результати діагностики, оскільки звичайний електроенцефалограф працювати при ввімкненому телефоні не може. Результати здивували самих дослідників: коли людина починала розмовляти по мобільному телефону, прилад фіксував так звану повільно-хвильову активність мозку, що триває ще півгодини після відключення мобільника. У більшості випадків вона відповідає енцефалограмі людини з пухлиною мозку. Однак стверджувати, що мобільник може спричинити патологічні зміни в організмі, учені не беруться — потрібні більш серйозні дослідження. Погляди харківських фізиків на виявлене явище різняться. Одні стверджують, що потужність випромінювання апаратів, використовуваних зараз в Україні, у кілька разів нижче припустимої норми навіть поблизу вишки мобільного зв’язку. Інші погоджуються, що електромагнітне випромінювання може, у принципі, впливати на різні процеси в мозку, причому найчутливіший до випромінювання мобільного телефону організм дитини. Деякі фахівці не рекомендують користуватися мобільним зв’язком дітям до восьми років і вагітним жінкам, а іншим радять скоротити тривалість розмов до чотирьох хвилин.

8 №11 (115) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

2 3 б е р е з н я 2 010

ПІДПРИЄМСТВО

Золоті часи Петрівки Вистоявши у війнах та акціонерних баталіях, патріарх вітчизняної металургії сподівається гідно вийти з економічної кризи Світлана ІСАЧЕНКО

ніпропетровськ у боргу перед металургійним заводом ім. Петровського, можливо, ще більшому, ніж Донецьк перед шахтами Юза. Не тільки за перетворення на найпотужніший промисловий центр країни, а й за свою назву: перш ніж стати «всеукраїнським старостою» та наркомом внутрішніх справ РРФСР, Григорій Петровський якийсь час працював токарем на заводі, згодом теж названому на його честь. Із заснованої в 1887 році Петрівки, як із любов’ю називають підприємство дніпропетровці, починалося становлення міста та вітчизняної металургії. До речі, місцеві заводи — Дніпропетровський трубопрокатний, металоконструкцій імені Бабушкіна, цементний, «Дніпроважмаш», «Дніпрококс» — були раніше її цехами на єдиній виробничій площадці. Доменні печі заводу не раз задували вітри революцій, воєн і (у новітній історії) акціонерних баталій. Але він піднімався, відновлював агрегати й давав країні метал, освоюючи унікальну продукцію, яка не має світових аналогів. Статусу однієї з найважливіших лабораторій вітчизняної металургії в розробленні та впровадженні нових прогресивних технологій, а також кузні її наукових і керівних кадрів (причому вищих ешелонів) не позбавлять завод вже ніякі перипетії сьогодення. ДМЗ ім. Петровського (тоді ще Олександрівський ПівденноРосійський завод) першим замінив парові машини на електричні. Першим освоїв леговані сталі для споруджуваного Дніпрогесу, прокатку рейок для Московського метрополітену, застосування природного газу в доменному виробництві та киснево-конвертерного методу виплавки металу. Він і зараз один із небагатьох в Україні плавить сталь виключно конвертерним способом, менш енергозатратним, ніж мартенівський. Проте пусті розмови про надприбутковість металургійного виробництва тут геть-чисто відкидають, як і загальноприйняту думку про те, що за радянських часів сталеварам працювалося набагато краще, ніж за ринкових. На підтвердження наводять

приклад із будівництвом у 80-х роках 550-го стану в прокатному цеху №2. Провели всі підготовчі роботи, установили металоконструкції на будмайданчику, але завершити задумане не вистачило грошей. Закуплене обладнання шість років лежало на складі. Поки на завод не приїхав з візитом Михайло Горбачов. Вольове слово першої особи країни допомогло Міністерству чорної металургії знайти кошти для запуску нового стану, унікального на ті часи. Він і зараз працює. «Золотими часами» на Петрівці вважають саме початок 90-х, коли трудовий колектив узяв під оренду основні фонди підприємства. Підйом виробництва був такий високий, що завод міг дозволити собі виплачувати працівникам гідну зарплату, розвивати виробництво й навіть дбати про соціальну сферу — не тільки свою, а й міста. Приміром, закупити на 2,5 млн DM новітнє обладнання для опікового відділення колись побудованої заводом 11-ї міської лікарні (не в останню чергу завдяки чому пізніше відділення стало обласним опіковим центром). Секрет успіху був дуже простий — усі рішення ґрунтувалися виключно на економічних інтересах виробництва. Відвантажив ПГЗК Петрівці агломерат, остиглий і двічі перевантаже-

ний, просто з котловану, через що довелося б докласти багато зусиль доменникам, — одержав його назад. Завод знайшов іншого постачальника. Доменний цех чудово працював на коксі з польського вугілля, більш якісного, ніж «молоде» українське коксівне вугілля. Ніякої політики — суто економіка й технологічна доцільність, що, до всього, створювало на ринку здорову конкуренцію та спонукало до освоєння нових видів продукції. Приміром, коли в постачальників слябів (напівфабрикатів) із Запоріжжя, Липецька, Маріуполя виникли проблеми, завод на блюмінгу освоїв випуск блюмця й почав з нього робити товстий металопрокат, який має попит. Петрівка, можливо, одна з перших тоді самостійно вийшла на ринок Китаю. Довідавшись, що китайцям знадобився 28-й швелер, швидко освоїла його виробництво (хоча до цього катали максимальний 24-й), причому на третьосортному стані, що за технічними рекомендаціями начебто неможливо. Але зробили валки, налагодження, і швелер потрібної марки й високої якості успішно пішов за кордон. Були напрацьовані вигідні контракти з постачальниками сировини та споживачами продукції... З 1995 року що виробляти, кому продавати й що робити з виторгом, вирішує «хазя-

ДОВІДКА УТГ ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» — одне з провідних підприємств України з виробництва чавуну, сталі й прокату. Випускає спецпрофілі для автомобільної, вугільної промисловості, вагоно- і сільгоспмашинобудування, інші види товарної продукції. Основним виробництвом є цехи: доменний, киснево-конвертерний, прокатні №1 і №2, фасонно-ливарний, переробки металургійних відходів. До 2007 р. входив до сфери впливу групи «Приват». Зараз належить російській міжнародній фінансово-промисловій корпорації металургійних та гірничодобувних компаній «Еvraz Group». Вартість активів за підсумками 2009 р. становила 4,105 млрд грн.

їн». Дніпропетровським металургам залишається, образно кажучи, лише «крутити педалі». Держава вирішила ДМЗ ім. Петровського акціонувати (як і багато інших підприємств), частину акцій спочатку віддати в управління фінансово-промисловим групам (можна лише здогадуватися, якими критеріями при цьому послуговуючись), а потім їх продати. Відвоювати право самому управляти акціями заводу трудовий колектив так і не зміг. Із усіх 14 українських металургійних підприємств це вдалося лише Маріупольському меткомбінату ім. Ілліча. Та й то завдяки цілеспрямованим старанням його гендиректора Володимира Бойка, який три роки оббивав із цим питанням поріг президентського кабінету свого доброго приятеля Леоніда Кучми. Поки завод переходив від «Привату» до ІСД, знову до «Привату», постало питання вже не про прибутки — про збереження виробництва. Захоплені «війною корпорацій», головні акціонери про нього наче забували. Через нестачу завантаження виробничих потужностей колектив Петрівки змушений був зупинити три зі своїх чотирьох доменних печей. Востаннє до схожого кроку (правда, набагато більш радикального) довелося вдатися у Велику Вітчизняну, коли здали Дніпропетровськ... Утім, «Приват» залишив на Петрівці позитивний слід, капітально відремонтувавши в 2006 році доменну піч №3 і почавши роботи з будівництва відділення без-

перервного розливу сталі. На самому ж підприємстві це вважають не так турботою про виробництво, як сухим розрахунком підвищити капіталізацію перед його продажем. В остаточному підсумку історія заводу замкнула коло, повернувшись до своїх джерел, — після однієї з найбільших угод останніх років він разом із ще п’ятьма «приватівськими» підприємствами гірничометалургійного профілю ввійшов до сфери впливу російського бізнесу: 95,57% його акцій належать тепер групі «Євраз» російського бізнесмена Романа Абрамовича. Навчений гірким досвідом, чергову зміну власника колектив зустрів насторожено. Але побачивши, що робота ввійшла в більш-менш конструктивне річище, усі заспокоїлися. — Заходи з техпереозброєння, які ми планували та обґрунтовували, до серпня 2008 року фінансувалися в повному обсязі, — говорить заступник директора з охорони праці ДМЗП Володимир Купарев (на знімку), який більше 30 років працює на заводі, де починав трудову діяльність слюсарем і один за одним пройшов усі рівні керівних посад. — Упорядкували відділення безперервного розливу сталі, що дозволило знач но зменшити виробни-

чі витрати на кожній тонні товарної продукції. Зараз, зрозуміло, фінансування не таке щедре — криза. І все-таки наприкінці минулого року завершили капітальний ремонт конвертера, прокатного цеху. — Може, це чергове збільшення вартості заводу перед його черговим продажем? — Не думаю. Схоже, «Євраз» укладає кошти не для того, щоб продавати активи, а щоб працювати. У нього ці схеми відточені за зразком уральських і сибірських металургійних підприємств. Проводити модернізацію й збільшувати виробничі потужності не так вже й просто. Завод, який раніше був на далеких міських околицях, тепер з усіх боків оточений житловими масивами. Через що місцева влада відмовляється погодити проект

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 3 б е р е з н я 2 010 №11 (115)

ПІДПРИЄМСТВО будівництва нового кисневоконвертерного цеху. Хоча щодо екології, не кажучи вже про економіку, не тільки підприємству, а й місту набагато вигідніше мати сучасне виробництво з ефективними системами газоочищення... Зараз для Петрівки головне — вийти з кризи з мінімальними втратами. Насамперед — зберегти трудовий колектив, який завжди відрізнявся високою кваліфікацією робітників та інженерів. Про прибутки годі й говорити, тим більше, що криза обвалила ціну товарної заготовки у 2,5 раза, а на одних профілях, які втрималися в прийнятному ціновому коридорі, далеко не заїдеш. Тому одне з основних завдань — відмовитись від продажу напівфабрикатів, збільшивши виробництво та асортимент кінцевої продукції, яка має попит у машино будівників. За словами президента «Євразхолдингу» Олександра Фролова, який відвідував завод, ДМЗП — пріоритетний актив для компанії, і на його розвиток виділятиметься левова частка українських інвестицій, що дозволить уже цього року вийти нарешті на прибуткові виробничі та фінансові показники. Завод їх не бачить із 2006 року, коли прибуток становив 29,5 млн грн. Як свідчать відкриті джерела інформації, відтоді збитки зростають лавиноподібно: минулий рік Петрівка закінчила з мінусом у 444,449 млн грн, скоротивши виробництво готового прокату, сталі й чавуну на 11—17%.

2008 року випуск продукції взагалі впав на 70—80%. З огляду на це особливо пікантно виглядає скандал, який зчинився наприкінці минулого року з оголошеним у міжнародний розшук колишнім генеральним директором Юрієм Дев’яткіним. У листопаді керівництво податкової міліції ДПАУ в Дніпропетровській області порушило проти нього карну справу за ст. 212 (ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах) і ст. 366 (службове підроблення) Кримінального кодексу України. — Ми маємо у своєму розпорядженні достатню доказову базу для обвинувачення колишнього першого посадовця підприємства в ухиленні від сплати податків у розмірі 9 млн грн, що частково пов’язано з операціями з відшкодування ПДВ, — говорить заступник начальника управління обласної податкової міліції Ростислав Ботвинов. — Карну справу не закрито, а лише припинено у зв’язку з розшуком обвинувачуваного. Тим часом «Євраз» прислав на Петрівку «варяга». Після непростих і тривалих процедур, пов’язаних із працевлаштуванням іноземних громадян в Україні, посаду генерального директора підприємства офіційно обійматиме Євген Котнягін — представник керівної ланки підконтрольного компанії Нижньотагільського металургійного комбінату.

ЦИФРИ І ФАКТИ *22 травня 1887 р. Брянське акціонерне товариство (Росія), зумівши залучити франко-бельгійський капітал, запустило на безлюдних околицях Катеринослава (нинішній Дніпропетровськ) найбільший на ті часи та найпрогресивніший сталеливарний завод. * За допомогою фахівців ДМЗП побудовані та освоєні металургійні гіганти Магнітки та Кузнецька, Маріупольський, Руставський, Нижньотагільський заводи. * До 1948 року вперше в Європі був освоєний випуск автовісей методом поздовжньої прокатки для автомобільної промисловості. * Колектив ДМЗП виховав 12 Героїв Радянського Союзу. * Останніми роками завод освоїв понад 30 нових видів прокату. Продукція відповідає вимогам європейських споживачів, що підтвердив отриманий місяць тому сертифікат відповідності системи менеджменту якості європейському стандарту ISO 9001:2008.

ТЕХНОЛОГІЇ

Гарячий ефект «холодної» арматури Володимир ОТРОЩЕНКО У «лідери» з кризових утрат вийшли дві взаємозалежні галузі української індустрії — будівництво і металургія. Зокрема, обсяги житлового будівництва в країні скоротилися втричі, а про велике промислове навіть мови нема. Найбільше падіння зафіксоване в Луганс Луганській, ькій, Чернігівській і Донецькій областях. Одна з причин цих процесів — використання малоефективного, здебільшого низькоякісного й одночасно дорогого арматурного гарячекатаного металу. Розв’язати цю проблему намагаються вчені кафедри термічної обробки металів Національної металургійної академії України (м. Дніпропетровськ). СТАЛЕВА ОСНОВА чені впевнені: економічний ефект від упровадження їхніх розробок обчислюватиметься сотнями мільйонів гривень. У чому ж суть їхнього ноу-хау? Про це ми розмовляємо з фахівцями НМетАУ. — Сьогодні в будіндустрії України найчастіше використовується арматура для ненапружених залізобетонних конструкцій, — говорить завідувач кафедри ТОМ, професор, доктор технічних наук Леонід Дейнеко. — Однак її технічні якості найчастіше не відповідають запитам будівельників при спорудженні великих висотних будинків класу «еліт». Тому досить перспективним напрямом ми вважаємо освоєння випуску холоднодеформованої арматури (ХДА) діаметром 6—14 мм, а також упровадження в будівельну практику арматури гвинтового профілю, орієнтованої на монолітно-каркасне домобудівництво. Зараз уже розроблені технічні умови на ХДА діаметром 6—12 мм (ця арматура — нова для України, але широко застосовується за кордоном). Наступний етап — внесення ХДА в нормативні документи для проектування та виготовлення. Ще до 2005 року всі метзаводи Росії, України, Білорусі, Молдови й Латвії — виробники арматури періодичного профілю — повинні були сертифікувати випуск холоднокатаної сталі для будівництва. Не вийшло... — Криза перешкодила? — І вона, безперечно, теж. Але основна причина — небажання власників українських метзаводів оновлювати сортамент, упроваджувати інноваційні техпроцеси. Усі знають, що мета виправдовує засоби. У цьому випадку засоби — старі стани й технології, а мета — максимальний прибуток за сприятливої ринкової кон’юнктури. Але понад 70% нашого прокату йде на експорт, а внутрішній ри-

нок розвинений погано. Тож саме час згадати Бєлінського: хто не йде вперед, той іде назад: не буває так, щоб хтось стояв на місці... ДЕШЕВО ТА МІЦНО Європі сьогодні є тенденція збільшення обсягу випуску ХДА діаметром до 20 мм у бунтах, — говорить науковий співробітник, аспірант кафедри Максим Амбражей. — Така арматура має вищі міцнісні властивості й корозійну стійкість, вигідно відрізняється від гарячекатаної і за зовнішнім товарним виглядом. У країнах СНД такий будівельний прокат із тристороннім профілем діаметром 6—10 мм випускається в дуже малих кількостях за технічними умовами підприємства-виробника. У РФ є декілька виробників арматури цього виду. А у зв’язку з попитом на ринку на арматуру більших діаметрів, приміром, метизники Білорецького металургійно-

– У

200—300 тисяч тонн. Будівельникам потрібна бунтова ХДА діаметром 6—14 мм. Адже вони розуміють переваги «холодного» будівельного прокату. Перша — висока ефективність при переробці на автоматизованих виробництвах (особливо в технологічних будівельних лініях для виготовлення каркасів і зварених сіток). Друга — ХДА з міцністю понад 500 Н/мм2 і більше виробляється з низьковуглецевої марки сталі всіх ступенів розкислення за рахунок обтиснення. Для одержання таких же механічних властивостей гарячекатаний прокат треба випускати з легованих сталей, що дорожче для покупця. За рахунок застосування тризахідної холоднодеформованої арматурної сталі поліпшується і якість залізобетонних конструкцій у порівнянні з використанням двозахідної гарячекатаної арматури. Правда, зараз, у зв’язку з кризою, реального плаОлександр Івченко (праворуч) і Максим Амбражей тоспроможного попиту на нову ХДА фактично немає. го комбінату освоїли виробництво — Чи важко впроваджувати 12-міліметрових арматур з якісної кановий прокат у виробництво? танки власного виробництва. — Так. Заважає відсталість на— Чи випускають таку армашої нормативної бази (СНІПів для туру в Україні? широкого використання ХДА). — Так. Скажімо, на КостянтиМи вже одержали 3 патенти Укранівському металургійному завоїни на наші технології, армаді почали виробництво холоднотура від НМетАУ сертифікокатаної арматурної сталі діаметром вана за ДСТУ 3760-98 та EN-V 5, 6, 8, 10 мм у мотках. Правда, обся- 10080:2005. Однак позитивних ги випуску малуваті, бо наша будін- зрушень поки не видно, як не дустрія все ще в колапсі. б’ємося... — За даними металотрей— Чи є хоч одна добра «армадерів і будівельників, остан- турна» звістка? нім часом на ринку прогляда— На нашій кафедрі розроблеється впевнена тенденція зрос- на нова консерваційна суміш для тання попиту на ХДА в бун- тимчасового захисту арматуртах, — говорить старший на- ного прокату від корозії на стадії уковий співробітник, канди- зберігання та транспортування зі дат технічних наук Олександр строком захисту від 1 до 3 місяців. Івченко. — Завдяки низькому Вона являє собою водорозчинний вмісту вуглецю та механічному концентрат на основі екологічно зміцненню, вона має вищі міцнісні безпечних відходів рослинного властивості й корозійну стійкість, походження. Тимчасове покриття вигідно відрізняючись від гаряче- наноситься зануренням арматур катаної. Ще одна її перевага — у у бунтах або пачках у 6—10-відвисокому опорі на розтягнення- сотковий розчин консерванту. стискання, що дозволяє скороти- При цьому на поверхні прокату ти витрати металопрокату при ар- утворюється захисна плівка, яка муванні на 10—15%, а також уни- підвищує його корозійну стійкати втрат у 5—7% через нераціо- кість при зберіганні та перевенальне різання. зенні. Вона має консервацій— Чи потрібний такий прокат ну речовину й не погіршує зчеУкраїні? плення арматури з бетоном. На — Безперечно. Потенційний річ- наш оригінальний консервант є ний попит на холоднодеформова- замовники, і його вже випускає ну арматуру в країні оцінюється в одна з місцевих фірм.

Українська технічна газета

№11 (115) В і в т о р о к , 2 3 б е р е з н я 2 010

ЕКОНОМІКА

Фінансова зброя масового ураження Наталя ПРОВОРОВА Підвищується ціна українських кредитних дефолтних свопів — фіксує світова економічна громадськість. На початок 2009 року вона становила 331 базисний пункт, у березні досягла свого історичного максимуму — 5304 пункти, а наприкінці року дорівнювала 750. Що ж являє собою модний індикатор самопочуття економічних систем, про що говорить динаміка його значень і що вона може обіцяти багатостраждальній українській економіці? ТРИ СТОРОНИ СВОПУ редитний дефолтний своп (Credit Defolt Swap, CDS) — договір, відповідно до якого одна сторона робить одноразовий або регулярні внески іншій стороні, за що та зобов’язується погасити першій стороні виданий третій стороні кредит — у випадку, якщо в тієї трапиться дефолт і вона стане неплатоспроможною. Такий договір за своєю суттю дуже схожий на договір страхування: якщо CDS «коштує», приміром, 5304 базисних пункти (як у березні минулого року), то це означає, що страхування кожних десяти тисяч доларів виданого українській економіці кредиту коштуватиме кредиторові 5304 долари. Однак між CDS і традиційною страховкою є також істотні відмінності: поперше, вимоги із забезпечення відповідних зобов’язань активів другої сторони — поручителя — не передбачені, а подруге, CDS може продаватися енну кількість разів. Це уможливлює масові спекуляції: наприклад, за оцінками експертів базельського Банку міжнародних розрахунків (БМР), на кінець 2007 року обсяг ринку CDS становив 45 трильйонів доларів, у той час як ринок первинних фінансових інструментів, на які можуть виписуватися свопи, не перевищував 25 трильйонів. Як фінансовий інструмент CDS був винайдений кембриджською випускницеюматематиком Бліт Мастерс і вперше впроваджений банкірами нью-йоркського JP Morgan у 1997 році. Спочатку передбача-

лося, що CDS буде засобом страхування ризиків неплатежів з виданих кредитів іншим, відмінним від традиційного заморожування значних обсягів коштів, способом. Так, тринадцять років тому банкіри JP Morgan застрахували свої найнадійніші кредити — компаніям Ford і IBM, випустивши та продавши цінні папери, названі «повноіндексною секьюритизованою трастовою пропозицією» (англійська абревіатура — BISTRO). Банку це дозволило вивільнити з резервного фонду сотні мільйонів доларів, а на покупців BISTRO чекали прибутки, які виникли нізвідки, адже на настання кредитної події у вигляді дефолту компаній Ford та IBM годі було й чекати. Що далі, то більше. Ринок CDS втягував у себе нових гравців: щорічно подвоюючись, у 2000 році він становив уже 100 мільярдів доларів, а на 2004 рік — унаслідок «включення» всієї безлічі об’єктів іпотеки — перевищив 6 трильйонів. ЦІНОВА ВАРТІСТЬ артість CDS є важливою характеристикою при оцінці життєздатності тієї самої «третьої сторони». По суті, ціноутворення кожного конкретного свопу — це результат суперечки двох сторін про те, зможе чи не зможе третя повернути взятий кредит (найчастіше третя сторона навіть і не підозрює про існування такої суперечки). Можна тільки догадуватися, на яких умовах перша сторона видасть кредит третій, заздалегідь знаючи вартість CDS, і на яких умовах та його візьме... Напевно, саме в цьому полягає причина того, чому заради одержання стабілізаційного кредиту від МВФ український уряд змушений вдаватися до вкрай непопулярних дій: і до пенсійної реформи, відповідно до якої пенсійний вік щороку має збільшуватися на шість місяців; і до ліквідації всіх пільг із комунальних послуг; і до підвищення ціни на газ для населення аж до ринкової; і до ринкового встановлення курсу гривні; і навіть до відмови від покриття дефіциту бюджету за рахунок звичної емісії грошової маси (для цих потреб українській економіці «прописа-

ні» нові зовнішні позики та збільшення пільгового навантаження). І дійсно: український лист на адресу МВФ із вищенаведеними обіцянками, датований березнем минулого року, засвідчив потепління відносин між Україною та МВФ і вже у квітні «зрізав» рекордну вартість вітчизняних CDS на 28%. КОЛИ РИЗИК — НЕПРОЗОРА СПРАВА інансова зброя масового ураження» — саме так назвав похідні фінансові інструменти, безпосередньо не пов’язані з купівлею-продажем матеріальних або фінансових активів, один із найсолідніших інвесторів Уоррен Баффет, відомий також як Оракул з Омахи. Винайдені наприкінці ХХ століття ф’ючерси, опціони, форварди та свопи, виконавши свою основну функцію — відкриття можливості нових заробітків унаслідок вивільнення резервних коштів — почали активно використовуватися зі спекулятивною метою. В умовах світової кризи трильйонний ринок дефолтних свопів загрожує обвалом через масові банкрутства «третіх сторін», які взяли кредити, і неспроможністю «других сторін», які були поручителями, виконати свої зобов’язання згідно зі свопами. Ситуація ускладнюється незарегульованістю ринку CDS — унаслідок цього реально оцінити (а отже, частково підготуватися) обсяг майбутнього обвалу неможливо.

«Ф

Вартість кредитних дефолтних свопів на 26.02.2010 (джерело — http://www.cbonds.info)

Аргентина Венесуелла Україна Латвія Литва Казахстан Росія ПАР Естонія Бразилія Мексика Китай

1160 1022 900 520 294 198 178 155 137 130 127 76

Динаміка індексу українських кредитних дефолтних свопів у лютому 2010 (1) та в 2009–2010 рр. (2)

ацбанк розраховував на інфляцію не більше 14% 2009 року, що й було досягнуто. За оцінками НБУ, у період до 2012-го інфляція може знизитися до 3—5% на рік. У планах Нацбанку — підтримка економічної активності за рахунок помір-

Народний депутат

Якщо Україна лізе в борги без перспективи їхнього скорочення, то це закінчиться неможливістю їхнього обслуговування. Це не означає, що країна приречена. Ми можемо вийти із цієї ситуації за однієї умови: потрібний чесний діалог із суспільством. Країна має жити відповідно до своїх статків. Іншого способу немає. Від боргів нічого доброго не буде. …Уряд брав позики МВФ на покриття дефіциту бюджету. Отже, гроші йшли на проїдання. Колись ми дійдемо до того, що всі доходи бюджету віддаватимемо на погашення боргів. Алла Александровська Народний депутат, член Комітету ВРУ з питань бюджету

Майже немає прикладів, коли рекомендації МВФ допомогли б якійсь країні вийти з важкої економічної ситуації. МВФ — це інструмент, за допомогою якого Україну роблять такою, якою вона потрібна для інших країн. До його рекомендацій треба ставитися дуже обережно. У звіті БМР говориться: «Важко чітко зрозуміти те, хто саме є кінцевим власником кредитного ризику; важко навіть оцінити обсяг переданих ризиків». Але це тільки один бік небезпечного інструмента. А є й інший, можливо, ще небезпечніший: ринок свопів непрозорий. Ця його властивість вигідна основним дилерам — банкам, які через порівняно велику кількість угод мають перевагу, перекриваючи вартість проданих страховок купленими. Якщо ж вартість свопів загальновідома й висока, а кредит ще не виданий, то одержати його позичальник може під надзвичайно жорсткі умови. Однак вартість українських дефолтних свопів у травні й липні 2009 року — у періоди надання Україні другого й третього траншів від МВФ — становила відповідно близько 1500 і 1700 базисних пунктів, у той час як кредит був виданий під 3,74 відсотка. Дуже хочеться вірити, що після закінчення програми стабілізаційного кредитування Україна не почує на свою адресу слів, вимовлених головою МВФ Домініком Стросс-Каном у реформованій Аргентині: «Реформи МВФ у Аргентині були помилкою»... КОЛИ ВЕРСТАВСЯ НОМЕР, українські кредитні валютні свопи відреагували на стабілізацію політичної ситуації й знизилися на 350 пунктів

забезпечення динаміки грошоЗростання ВВП: погляди різняться... ного вої бази. У 2010 році грошова база, за Національний банк допускає зростання валового внутрішнього продукту в 2010 році на 4%. Про це під час 6-ї щорічної інвестиційної конференції повідомив виконавчий директор НБУ Ігор Шумило.

Віктор Пінзеник

оцінками НБУ, може збільшитися на 9—13%. Як повідомлялося раніше, уряд України восени 2009 року затвердив макроекономічний прогноз, який передбачав зростання ВВП у 2010-му на 3,7% при інфляції 9,7%. Після нинішньої зміни уря-

ду країни новий Кабінет міністрів розпочав підготовку оновленого макропрогнозу. За даними адміністрації Президента, попередні оцінки, які ще можу ть бу ти перегляну ті, передбачають зростання ВВП цього року на 3—3,1% при інфляції близько 13%.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 3 б е р е з н я 2 010 №11 (115)

ФІНАНСИ

Особливий шлях електронної гривні У розвинених країнах е-платежі потіснили розрахунки готівкою з декількох традиційних сфер господарської діяльності. Чи піде українська гривня тим самим шляхом? Олександр БІЛІЛОВЕЦЬ, Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Нерідко під електронними грошима помилково мають на увазі засоби доступу до банківського рахунку (кредитні й дебітні пластикові карти) або попередньо оплачені одноцільові карти — наприклад, для поповнення рахунку оператора мобільного зв’язку. Одне з найудаліших визначень електронних грошей дано в європейському законодавстві.

ідповідно до нього, це грошова вартість, «яка є вимогою до організації, що випустила її (емітента), зберігається на електронному пристрої, має характер попередньо оплаченої (тобто випускається в момент обміну на традиційні гроші) і прийнята як засіб платежу третіми сторонами». Просто кажучи, е-гроші — це право одержати в компанії, яка випустила їх, традиційні кошти, якими можна оплачувати товари або послуги. Є два основних види електронних грошей. Перший — це смарт-карти, або карти зі збереженою вартістю. У цьому разі кошти існують у вигляді запису на вбудованому чипі. На тому ж чипі зберігаються й дані про проведені операції. Другий вид «зберігається» у вигляді електронного запису на сервері в компанії-емітента разом з інформацією про те, кому вони, гроші, належать (так звана серверна схема). Розрахунки ж робляться з використанням телекомунікаційних мереж, звичайно через Інтернет. Саме цей другий вид електронних грошей найцікавіший сьогодні з огляду на дедалі ширше проникнення Всесвітнього павутиння в повсякденне життя.

ПЕРЕВАГИ лектронні гроші мають декілька зручних властивостей безготівкового розрахунку — портативність, безпеку, зручність у використанні та ідеальну схоронність. У багатьох випадках, наприклад, при платежах через Інтернет, е-гроші є навіть безпечнішими, ніж банківські карти. При цьому вони, як і готівка, можуть бути анонімними, що дозволяє використовувати їх більш гнучко й вільно. Один із найнаочніших прикладів застосування серверних грошей — звичайні грошові перекази, аналогічні банківським (WesterUnion, MoneyGram), причому вартість операції в межах електронної платіжної системи набагато нижче комісії за переведення готівки через банк. Проводилися експерименти й із упровадження систем електронних грошей на великих підприємствах. Їхньою метою було заміщення внутрішнього обігу

традиційних грошей чиповими картами. Крім зарплати працівникам у вигляді бонусів нараховувалися кошти, прийняті до оплати тільки в самій організації, наприклад, для оплати обідів або штрафів за запізнення.

ДОСВІД ДАВНО НЕ НОВИНА ьогодні електронні платіжні системи поступово переростають у солідних гравців на ринку фінансових послуг, стаючи в деяких сферах серйозними конкурентами визнаним лідерам. Не дивно, що законодавці моди в цій галузі, яка поєднує в собі як фінансові, так і передові технологічні аспекти, — США. На державному рівні уряд пропагує впровадження чипових карт для проведення розрахунків у закритих установах (наприклад, на військових базах), а також для виплати соціальної допомоги. Загальна сума коштів, витрачених у Сполучених Штатах за 2009 рік із використанням е-грошей на основі карт, — $250 млрд. У Штатах також базується найбільша у світі онлайнова система мікроплатежів — PayPal, на яку припадає 17% світового ринку електронної комерції. У ЄС також є безліч таких систем, які працюють переважно лише в одній країні або в межах певного регіону. За даними Європейського центрального банку, загальна кількість випущених електронних грошей (на основі і карт, і серверних схем) за станом на лютий — близько 1 млрд євро. Динамічно розвивається цей сегмент і в Росії. Тільки ринок онлайнових платежів через Інтернет за допомогою е-грошей серверних схем, лідери якого — компанії WebMoney, «Яндекс.Гроші» та RBK-Money, становить близько $7 млрд.

Економічно розвинені країни можуть бути прикладом не тільки у сфері розвитку електронних операцій, а й у сфері регулювання та моніторингу цієї діяльності. У США, наприклад, пішли шляхом адаптації чинного законодавства стосовно е-грошей. Електронні платіжні системи в законодавстві окремих штатів розглядаються як небанківські організації — компанії, які надають фінансові послуги або здійснюють грошовий переказ. Федеральні закони при цьому стосуються тільки питань протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму, а також захисту прав споживачів. Європейське співтовариство розробило абсолютно новий підхід. У вересні 2000 року ухвалена директива, яка регулює діяльність у цій сфері. Компаніїемітенти е-грошей визначені як один із видів кредитних установ, для яких обов’язковими є вимоги до початкового капіталу й погашення електронних грошей, а також зазначені обмеження на види діяльності. Це дозволило створити єдине правове поле та забезпечити юридичну визначеність для всіх емітентів у країнах ЄС. УКРАЇНА — ОСОБЛИВИЙ ШЛЯХ? нашій країні непогано представлені е-гроші на картковій основі, переважно за рахунок розробленої НБУ платіжної системи НСМЕП. З її допомогою виплачують гроші деякі державні установи (Мінтранс, деякі ВНЗ) і компанії (Укрзалізниця). Випущено вже понад 2,7 млн НСМЕП-карт. Однак незважаючи на державну підтримку, система досі сприймається, скоріше, як невдалий експеримент. Причина тому — слаборозвинена інфраструктура та обмеженість сфери застосу-

ДУМКА ЕКСПЕРТА Олексій Гришин

Генеральний директор плaтіжнoї системи «Інтepнeт. Гроші»

АБО ПІТИ З РИНКУ, АБО «ВІДДАТИСЯ» БАНКУ

аразі постанова НБУ не дала результатів. Найбільші учасники ринку разом із комерційними банками подали в Нацбанк документи, однак вони на цей час узгоджуються. Якщо говорити про розвиток сфери електронних грошей, то він значною мірою залежатиме від змін у законодавстві. Зараз постанова НБУ №178 істотно викривляє ринок. Надавши її тіль-

ки банківським установам, НБУ змушує діючих гравців або піти з ринку, або «віддатися» банку. Тому є досить великий ризик залишитися «за бортом». А це, у свою чергу, може поставити жирний хрест на розвитку національного ринку електронних грошей в Україні в його нинішньому вигляді. Що ж до нових учасників, то вони з’являтимуться як завдяки приходу зарубіжних компаній (хоча в нинішніх законодавчих «лещатах» це малоймовірно), так і, можливо, українських банків, які хочуть вирішувати свої локальні завдання — наприклад, погашення кредитів або оплату комунальних послуг поза банками, розвиток власних карткових та інших продуктів.

вання: терміналів небагато, а в Інтернеті карту НСМЕП не можна безпосередньо використовувати для оплати. При цьому близько 90% ринку е-грошей серверних схем в Україні займає російська система WebMoney Тransfer, оборот якої в 2009 р. досяг 1,4 млрд грн. В Україні працює також російська платіжна система «Яндекс. Гроші» та її український партнер «Інтернет. Гроші». Спроби створення української платіжної системи досі були не зовсім продуманими, а останні зміни в законодавстві, внесені вочевидь без урахування міжнародного досвіду, узагалі взяли під сумнів розвиток ринку. Відповідно до ухваленої в 2008 р. постанови НБУ про затвердження Положення про електронні гроші, робити такі розрахунки в Україні можуть тільки банки. Постанова регламентує напрямки трансакцій та обмеження сум при розрахунках е-грошима. Кінцева мета такого кроку цілком зрозуміла: держава намагається встановити «правила гри» для раніше неконтрольованої сфери платежів. На практиці ж провідні гравці залишилися за рамками правового поля: у виграшне становище могли потрапити платіжні системи, які працюють із банками безпосередньо, але на час ухвалення постанови серед популярних систем таких не було. У 2009 році, і без того важкому, учасникам ринку треба було терміново підписувати договори з незацікавленими у цьому банками, що істотно ускладнило ведення бізнесу. Обсяги електронної комерції в Україні порівняно невеликі, тому поява нових, у тому числі вітчизняних, учасників є малоймовірною.

Година темряви заради світлого майбутнього 27 березня о 20 годині 30 хвилин за місцевим часом у різних куточках планети на одну годину згасне світло. «Година Землі» — так називається акція, яка проводиться під егідою Всесвітнього фонду дикої природи (WWF).

освід минулих років свідчить, що споживання електроенергії під час «Години Землі» падає на 10—13%. Крім того, на теплоелектростанціях скорочується кількість палива для виробництва електроенергії, а отже, і обсяги вуглекислого газу, який викидається в атмосферу. Оригінальний спосіб висловити свою позицію щодо проблеми зміни клімату знайшла 2007 року група австралійських активістів: тоді участь в акції взяли понад 2 млн лю-

дей. Ідея несподівано набула надзвичайної популярності. Ефектності події торік додала участь у ній світових «візитівок»: єгипетських пірамід, Колізею, Біг-Бену. Тоді ж до «Години Землі» уперше приєдналася й Україна: акцію офіційно підтримали 16 міст. Києво-Печерська лавра та Одеський театр опери та балету поринули в темряву не менш красиво, ніж імениті закордонні визначні пам’ятки. Як сказав засновник WWF сер Пітер Скотт, син легендарного підкорювача Антарктиди Роберта Скотта, «нехай ми не зможемо врятувати все, що нам би хотілося, але ми врятуємо набагато більше, ніж ті, хто навіть не намагався щось зробити». Підготував Святослав РИБНІКОВ

12 №11 (115) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

2 3 б е р е з н я 2 010

SOSтан

Коли земля пливе з-під ніг Технології вирішення техногенних проблем пропонує галузева наука Роман ДИГАС Один з останніх указів Президента Віктора Ющенка оголосив територію м. Калуша Калуша Івано-Франківської області зоною екологічного лиха й виділив на усунення його наслідків понад півмільярда гривень. Експерти ООН та ЄС, які спеціально прибули сюди, щоб оцінити можливі загрози для країн Європи, констатували: чутки про техногенну катастрофу перебільшені. ПРОБЛЕМА — ТЕХНОГЕННА, РІШЕННЯ — ПОЛІТИЧНЕ оклади калійної руди у Прикарпатті були розвідані ще понад сто років тому, проте ера її промислового видобутку розпочалася лише в 1959 році. Адміністративним центром найбільшого в Україні родовища калію стало провінційне містечко Калуш. На всю країну його прославив хіміко-металургійний комбінат, згодом — добре відомий своїми міндобривами концерн «Оріана». Тут в одному технологічному кільці були поєднані

У 2002 році Мінпромполітики затвердив «Програму розвитку виробництва калійних добрив в Україні на 2003—2007 роки», у якій фінансування Калуського комбінату було виписано окремим рядком. Після реконструкції тут мали виробляти до 623 тис. т концентрованих добрив, одночасно вирішуючи екологічні проблеми минулих років. Проте фінансування так і не відкрили, а повінь 2008 року поставила на кар’єрі хрест. Тоді ж депутати Калуської міськради ухвалили постанову «Про катастрофічне загострення екологічної ситуації в зоні діяльності ДП «Калійний завод», якою оголосили Калуш зоною екологічного лиха. Влада сприйняла це як емоційний сплеск і через відсутність серйозних загроз довкіллю у фінансуванні відмовила. У січні, у розпал передвиборної президентської кампанії, місцевим чиновникам удалося влучити «в десятку». Вони провели референдум із недвозначним запитанням: чи треба оголосити м. Калуш зоною екологічного лиха? Не дивно, що 97% електорату сказало «Так!». А вже 2 люто-

Калуш. Забір проб у кар’єрі шахта, кар’єр і хімічна фабрика. Домбровський кар’єр давав 500 тис. т руди на рік, шахта — 2 млн тонн. Наприкінці 1980-х усі роботи на комбінаті почали швидко згортати. А вже через п’ять років соляні карсти призвели до незворотних змін гірничо-геологічних умов родовища. Нині заповнені сіллю хвостосховища загрожують місцевій річці Сивка. Ореол забруднення солоними водами сягнув 75 га й наближається до водозабору централізованого постачання Калуша. Під відпрацьованими рудниками подекуди просідає земля, і там з часом утворюються міні-ставки. Проте жодних техногенних катаклізмів за останні роки в зоні калійних покладів, на щастя, не трапилося. Як для зон гірничовидобувної промисловості, екологічна ситуація виглядає тут досить типово. Принаймні так уважають експерти відділення гірничо-хімічної сировини Академії гірничих наук України.

го на колишній калійний завод прибув Віктор Ющенко. Результатом був вердикт: «Знайти ефективну відповідь і не допустити техногенної загрози», а на підкріплення — президентський указ про виділення на техногенні потреби промзони Калуша 560 млн грн. З огляду на суму, висновок зробили й ЗМІ: у Калуші екологічна катастрофа. ВИХІД Є. ПОТРІБНІ ГРОШІ ешканців Калуша десятиліттями непокоять дві речі: щоб у водопровідну воду не потрапили розсоли та не просіла земля поблизу будинків. Кандидат геологічних наук Василь Дяків, експерт відділення Академії гірничих наук, упевнений: основною загрозою забруднення водоносного горизонту є не Домбровський кар’єр, а атмосферні опади, що потрапляють на соленосні відвали. Якщо найближчими роками їх не рекультивувати, а утворені розсоли вчасно не перехопи-

Солотвине. Провалля над шахтою №7 ти, питна вода дійсно стане непридатною. Що ж до Домбровського кар’єру, то при контрольованому його затопленні з часом тут утвориться чудове озеро для рекреації. Причому без жодних ризиків для екології. А от провальні воронки виникають тут давно й регулярно. Найбільша утворилася в 1997 році в житловому масиві с. Хотінь, розміщеному над рудником «Калуш». Щоб її засипати, знадобилося 10,6 тис. м3 гірничої породи. Процес осідання над шахтним полем рудника «Голинь», а це 1,7 млн м3 пустот, у стадії затухання. За час експлуатації рудника «Ново-Голинь» — з 1966 по 1995 рік — утворено 12 млн м3 пустот. З 1996 року їх планово затоплюють насиченими розсолами і, за даними початку 2009 року, у виробки подано вже 11 млн м3, тож імовірність утворення карстових проваль мінімізується. Недобудована шахта «Пійло», на щастя, жодних проблем не створює. Геологію зони калійних покладів упродовж багатьох років вивчали вчені та фахівці інституту гірничо-хімічної промисловості ВАТ «Гірхімпром» (м. Львів). Після повеневого затоплення Домбровського кар’єру 2008 року Мінпромполітики доручив ученим проаналізувати ситуацію. На підставі розробленого відділенням гірничо-хімічної сировини АГН України наукового обґрунтування львівські фахівці подали проект порятунку калуської промзони, який вже пройшов експертизу й затверджений урядом. Теоретично всі питання вирішені. Справа за фінансуванням. Цілком поділяючи занепокоєність через екологічні проблеми Калуша, співавтори проекту — лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки Іван Зозуля та Анатолій Гайдін — запевняють: реалізація проекту дозволить попередити можливі екологічні загрози.

ІМОВІРНИЙ ПЕРЕБІГ ПОДІЙ рім ВАТ «Гірхімпром», проблемами регіону одночасно займалися його наукові опоненти — Калуський науководослідний інститут галургії (галургія — галузь хімічної технології видобутку солей. — Ред.) та Івано-Франківський інститут нафти і газу. Як у нас заведено, ту саму проблему кожен пропонує розв’язувати посвоєму. Так, Калуський інститут уважає за потрібне спочатку відновити кар’єр, потім займатись екологією. Інститут нафти і газу — вирішувати одночасно обидві проблеми. ВАТ «Гірхімпром» претендує на здоровий прагматизм: мовляв, грошей держава все одно не має, тому треба ліквідувати головну причину — джерела засолення, тобто хвостосховища та відвали. Усі розсоли, а це 1,5 млн т відходів у рідкій та 8 млн т у твердій фазі, пропонується скинути в Домбровський кар’єр і природним способом затопити прісною водою. — У такий спосіб проблема засолення буде розв’язана в принципі, — стверджує Анатолій Гайдін. — Лише тоді можна говорити про відновлення виробництва. У нашому комплексному проекті переробка розсолів також передбачена. З них можна отримувати корисні речовини — сульфат натрію для паперової та скляної промисловості, оксид магнію для вогнетривів, сульфат калію для міндобрив та багато іншого. Методом електролізу можна одержувати соду, хлор та різні його сполуки. А на додачу цілющі властивості розсолів дозволяють організувати тут санаторнокурортне лікування. Науковці обрахували: при нинішньому притоці води — 6,8 млн м3 на рік — затоплення кар’єру триватиме близько 5 років, а її рівень досягне 296 м. Через 2 роки відбудеться затоплення розкритих запасів калійної руди, упродовж наступних трьох —

КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ Анатолій ГАЙДІН Кандидат геолого-мінералогічних наук, член-кореспондент АГН України, директор відділення гірничо-хімічної сировини АН України

— Як вийти із цієї ситуації? Коштів нам бракує, але здоров’я — понад усе. У Солотвиному алергічна лікарня гине — не можна її залишити без грошей. У Стебнику вкрай небезпечне становище: почали засипати карсти — не закінчили. У Калуші також спочатку треба розв’язати найнагальніші проблеми. За ті, що можуть почекати, візьмемося наступного року. І пам’ятатимемо, що згідно з Конституцією та Гірничим кодексом України ліквідація негативних наслідків діяльності шахт і кар’єрів — це справа держави.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 3 б е р е з н я 2 010 №11 (115)

СЕРЕДОВИЩЕ ПРОЖИВАННЯ глинисто-гіпсової породи та четвертинного утворення. Сюди стікатимуть води місцевої річки Сивки й потраплятиме близько 1 млн м3 атмосферних опадів. Все це призведе до опріснення верхнього шару води, розрахункова потужність якого досягне 18 м. Одночасно триватиме хвильовий розмив берегів, що утворить пляж до 20 м завширшки, а розмитий ґрунт ізолюватиме вихід солі. ТОВАРИШІ В НЕДОЛІ кби депутати Калуської міськради захотіли бути об’єктивнішими, то мали б визнати: схожа, але значно гірша ситуація на сусідній Львівщині — у Стебнику, Новому Роздолі, на шахтах Червонограда, а також у Закарпатті — у зоні Солотвинського соляного рудника та Мужієвського родовища золота. Не кажучи вже про Запоріжжя, Кривий Ріг та Донбаський регіон. До прикладу, у Стебнику ще в 1983 році через прорив місцевої дамби до Дністра потрапило 5 млн т розсолів. Загинула величезна кількість риби, протягом тижня вода в річці була непридатною для вживання аж до Одеси. Ще гірші справи з карстовими утвореннями: у випадку активізації зсувних процесів у зоні впливу рудника №2 основна траса сполучення Львів—Стебник—Трускавець буде непридатною для автотранспорту. Наприкінці минулого року в межах міста одночасно утворилося три величезних карстових провалля. Пустоти почали засипати породою, та грошей вистачило тільки на одну. Справжня техногенна катастрофа від Калуша недалеко — у соляних копальнях Солотвиного. Ідеться не про видобуток солі, а про унікальну підземну лікарню загальнодержавного підпорядкування в штольнях відпрацьованих пластів. Тут методом відновлення природного імунітету щороку виліковували десятки тисяч дітей з астматичними та алергічними хворобами. Нині цієї медустанови з постійною цілодобовою температурою повітря 22 градуси й високою стерильністю більше не існує. Як і шахти №9. У 2008 році через відсутність фінансування на відкачування води за три місяці її затопило. Залишалася ще одна лікарня обласного підпорядкування в шахті № 8. Та у лютому приплив води тут збільшився зі 100 до 250 м3 на годину, що призвело до затоплення помп, які відкачували воду з копальні. Остання солотвинська діюча шахта теж затоплюється. У ВАТ «Гірхімпром» уважають: із задекларованих і затверджених парламентом 560 млн грн для Калуша 400 млн грн уряд мав виділити негайно, решту — передбачити в держбюджеті 2010 року. Левова частка першого траншу — 340 млн грн — мала піти на відселення тих, хто мешкає в зонах карстових просідань. На нагальні потреби — забезпечення функціонування водозабору, укріплення дамби, інші технічні роботи — по кілька мільйонів. Та заковика в тому, що влада змінилася і фінансування можуть так і не відкрити. Адже вердикт експертів ООН та Євросоюзу, які екстрено прибули для вивчення можливих екологічних загроз країнам ЄС, був заспокійливим: у разі підтоплення Домбровського кар’єру загрози сховищу хімічних відходів немає.

Локальні дії в глобальному масштабі 23 березня — Всесвітній метеорологічний день У ювілейний для Всесвітньої метеорологічної організації рік тематика святкування відповідна — «60 років служби в інтересах добробуту та безпеки людства». Кафедра гідрометеорології Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля (м. Луганськ) теж дбає про добробут. Правда, лише 5 років і в масштабах одного регіону — Донбасу. Про перспективи молодої гідрометеорологічної школи розповідає завідувач кафедри, доктор сільськогосподарських наук професор Олексій Зубов (на знімку). — Олексію Ремовичу, фахівцівгідрометеорологів в Україні сьогодні готують тільки чотири ВНЗ. Причому донедавна їх випускали безперечні флагмани: Київський національний університет і Одеський державний екологічний університет — колишній Одеський гідрометеорологічний інститут. Не страшно було входити на ринок освітніх послуг із нуля? — Наша кафедра дійсно одна з наймолодших в університеті. Звичайно, перевершити киян і одеситів з їхньою багатою історією й традиціями, науковими школами, лабораторною базою, нарешті, ми не можемо. Та й не ставимо це собі за мету. Ми намагаємося знайти свою нішу. От уже багато років майже вся Ліво-

фахом «Гідрологія та гідрохімія». Тож після закінчення бакалаврату у випускників є вибір: можуть далі навчатися в нас і здобути спеціальність гідролога-гідрохіміка, а можуть вступити до магістратури в Києві або Одесі, якщо їх більше цікавлять метеорологія або океанологія. — Для молодої кафедри напевно нагальним є питання лабораторної бази. Як справляєтеся? — Співробітничаємо, звичайно, з дослідними установами: Луганським обласним центром із гідрометеорології, Луганським інститутом агропромислового виробництва. Підтримуємо наукові зв’язки з Українським науково-дослідним гідрометеорологічним інститутом МНС і НАН України, з відділом боротьби з водною

Студенти-гідрологи вивчають ерозійно-гідрологічні процеси на водозборі р. Вільхова

бережна Україна не має молодих гідрологів. Висококваліфіковані фахівці приїхали сюди за радянських часів за розподілом з того ж Києва або Одеси. Тож знайомитися з донбаською специфікою їм довелося вже на робочому місці. Тим часом дефіцит кадрів відчувається дуже гостро — навіть більше, ніж спричинений нинішньою кризою дефіцит робочих місць. — У чому полягають особливості Донбасу, які вимагають спеціальної підготовки? — Одна з найгостріших проблем регіону — водна ерозія. Її спричиняють потоки талих і зливових вод, які стікають сільськогосподарськими угіддями й згодом призводять до повеней. Тому своїм головним завданням ми вважаємо підготовку гідрологів і гідрохіміків, здатних досліджувати, прогнозувати та запобігати розвитку цього негативного явища. — Тобто кафедра готує не гідрометеорологів узагалі, а саме гідрологівгідрохіміків? Молодим фахівцям у такій вузькій галузі не важко знайти себе? — Спеціальність дається взнаки тільки на п’ятому курсі — до цього студенти напряму «Гідрометеорологія» навчаються за загальною програмою. Зараз ми готуємося до ліцензування магістратури за

ерозією ґрунтів Всеросійського НДІ агролісомеліорації. Але часом доводиться покладатися тільки на себе: деякі прилади для власних досліджень самі і винаходимо, і складаємо. Наприклад, для вивчення впливу промислових викидів на опади на кафедрі сконструйована унікальна дощувальна установка, яка імітує проходження дощу через забруднену газами атмосферу. Аналогічні за призначенням прилади існують, однак товщина шару атмосфери в них невелика — обмежує висота приміщення. Наша установка має висоту близько метра, а імітує ефекти проходження опадів через стометровий шар повітря — шляхом їхнього багаторазового промивання через газове середовище. Зараз випробовуємо ще одну установку «ручної роботи» — з моделювання вітрової ерозії на териконах, вивчаємо залежність виносу породи від швидкості вітру. У науковій роботі кафедри зійшлися два напрями: з одного боку — прогнозування та попередження втрат ґрунтів у результаті водної ерозії, з іншого — боротьба зі шкідливим впливом териконів. Працюємо з державної бюджетної науково-дослідної теми «Розроблення

теоретичних і прикладних основ підвищення гідроекологічної безпеки урбанізованих і аграрних ландшафтів Донбасу». — У чому суть ваших ідей і розробок? — І на самих териконах, і на прилеглих пустищах багато невикористовуваних площ. Терикони можна використовувати для розвитку вітрової енергетики. У Європі на пустищах установлені цілі поля генераторів із сотнями агрегатів. З огляду на це плоскі терикони дуже перспективні, адже можна підняти генератори в область активних вітрових потоків. Зараз ми працюємо над обґрунтуванням такого проекту: досліджуємо розподіл вітрових потоків за вертикаллю, удосконалюємо конструкцію самих генераторів для встановлення на відвалі, обраховуємо економічні характеристики. Інший напрям — використання деревини, яка залишається після вирубу догляду за насадженнями на териконах. Виявилося, що деревина акації за розмірами та якістю ідеально відповідає рудничним стоякам для шахт і може якнайкраще замінити стояки з дорогої привізної модрини. Тож на плоских териконах можна й доцільно влаштовувати справжні акацієві розплідники, тим більше що використання продуктів вирубу догляду в шахтах сприяє депонуванню накопиченого в деревині вуглецю. — Користуючись нагодою, поставлю злободенне запитання: наскільки ймовірна повінь, якою нас так лякають останнім часом? — Передумови для повені є. Сніговий покрив формувався ще в грудні. Після нетипової для нашого регіону лютневої відлиги вода просочилася в ґрунт, наситивши його вологою. До того ж ґрунт замерз, тож пропускати нову більшу порцію талої води не може. Кінець березня — період, коли сніготанення відбувається досить швидко. Стоки потраплять у річкову мережу, відповідно підвищиться й рівень води в ріках. Однак навіть зараз прогнози робити складно. — Тобто надійних методик для розроблення довгострокових прогнозів немає? — Методик, які дозволяють спрогнозувати розвиток ситуації на кілька тижнів або місяць, багато. Є радянська, розроблена в Курську, у НДІ землеробства й захисту ґрунтів від ерозії; є вітчизняні, запропоновані фахівцями Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту МНС і НАН України, ученими Одеського державного екологічного університету. Ці моделі дозволяють розрахувати стік талої води, а від цієї величини вже залежить витрата води в річці й, в остаточному підсумку, підвищення рівня води. На Заході зараз популярна американська WEPP-модель, головне призначення якої полягає в прогнозуванні навіть не стоку води як такого, а втрат ґрунтів унаслідок водної ерозії. Правда, до українських реалій ця модель поки не адаптована. Однак у прогнозуванні катастрофічних явищ дуже важливе значення мають особливості кожної конкретної річки й прилеглої території. Тому більш корисними зазвичай є місцеві моделі та одержувані на їхній основі короткострокові прогнози. Розмовляв Святослав РИБНІКОВ

14 №11 (115) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

2 3 б е р е з н я 2 010

ТЕХНОСФЕРА

Лікар-наночастка Олександр БРУСЕНСЬКИЙ Учені науково-дослідного інституту генетичних та імунологічних проблем розвитку патологій Української медичної стоматологічної академії (м. Полтава) працюють над доволі цікавим і перспективним проектом — досліджують наночастки вуглеводу.

а словами доктора медичних наук, професора, проректора з наукової роботи академії Ігоря Кайдашева

(на знімку), у НДІ вивчають міждисциплінарні проблеми. Результати досліджень можна використовувати в будьякій галузі медицини. Коли є наукове рішення, зазначає вчений, споріднені дисципліни дозволяють легко розв’язувати проблеми, що виникають на суміжжі найважливіших галузей. — Ми досліджуємо біологічні властивості наночасток, — розповідає Ігор Кайдашев. — Хоча самі наночастки не створюємо, бо в нас нема для цього відповідного обладнання та й потреби теж. У багатьох країнах давно налагодили їхнє виробництво та використання (приміром, у мікроелектроніці). Сьогодні хімікофізичні властивості наночасток уже доволі досліджені, але можливості їхнього використання в біології та медицині ще зовсім не вивчені. Ми розв’язуємо цю проблему. Полтавські науковці працюють із наночасткою вуглеводу. Здавалося б, це зви-

чайна інертна структура з шістдесяти атомів вуглеводу, яка нагадує, образно кажучи, футбольний м’яч. Але її вплив на організм людини та біологічні властивості залишається таємницею. Ігор Кайдашев стверджує: результат досліджень, який уже отримали в НДІ, доводить, що наночастки мають багато корисних властивостей, які можна використати для лікування різних хвороб. — Зараз уже є такі наночастки, — говорить учений, — які після введення в організм людини накопичуються, приміром, у пухлині. Потім на них впливають магнітним полем. Під його дією наночастки, які мають заряд, активізуються та руйнують пухлину без оперативного втручання. Полтавські дослідники переконані: використання наночасток у медицині дозволить не лише результативно доставляти активні молекули крізь будь-які перепони в організмі. Їх втручання зможе докорінно змінити характер дії багатьох препаратів та знизити небажаний побічний ефект від їх споживання. Властивості наночасток у НДІ вивчають, уводячи їх у організми різних біологічних систем або піддослідним тваринам. Наночастки, які використовують полтавські дослідники, закордонного виробництва. Зараз в інституті намагаються налагодити контакти з вітчизняними виробниками. Як виявилося, це дуже непросто, бо в Україні наночастки майже не виробляють. — Нам треба спуститися з неба на землю й подивитися на прагматичних іноземців, які вже давно оцінили перспективність таких розробок, — уважає Ігор Кайдашев. — Приміром, на росіян, які започаткували державну програму вивчення наноструктур (її, до речі, очолюють авторитетні керівники дуже високого рівня). На дослідження там виділяються великі гроші. І це дає колосальний результат.

У 2009 році 84% українців користувалися вкраденими продуктами комп’ютерних технологій, у 2010-му їх кількість може зрости ще на 2—3%. Чи можна цьому запобігти і яким чином — про це в рамках державної програми «Дні інтелектуальної власності в Україні» йшлося на конференції у Львові «Ризики використання неліцензійного програмного забезпечення».

Комп’ютерне піратство: ризикує користувач Софія ДИГАС

так званому «списку 301», який щорічно складають у США торговці світовими високотехнологічними продуктами, українські компанії з продажу програмного забезпечення опинилися на останньому, третьому, рівні захищеності від піратських підробок. Нижче за Росію (68%), але вище за Молдову та Албанію, що ще сумніше. Це означає, що жоден сучасний високоінтелектуальний продукт нам за так не продадуть, оскільки він ураз може бути скопійований і неліцензійно розтиражований. Попри те, що відповідальність за комп’ютерне піратство передбачена законодавством України, згідно з яким можуть засудити до шести років ув’язнення. Нині комп’ютерні користувачі не тільки купують піратські диски, а й усе частіше безкоштовно завантажують програми з сайтів Інтернету. Так, незалежний технічний експерт Денис Кудін (Запоріжжя), який має статус Microsoft MVP — найкращого фахівця в галузі інформаційної безпеки, купив на ринках Львова 10 дисків, протестував їх і показав присутнім на конференції: шість містили шкідливі програмні коди. Переважно так звані «трояни», які помітить не кожна антивірусна програма. Він також стверджує, що кожний четвертий вебсайт може завдати комп’ютеру шкоди. – Комп’ютерні пірати — це не просто зграйка заробітчан на контрафактних дисках, — запевняє представник Асоціації виробників програмного за-

безпечення (BSA) в Україні Владислав Шаповал. — Це угруповання кіберзлочинців, які використовують комп’ютери користувачів для масштабних ботнет-атак. Вони підключаються до заражених шкідливим кодом комп’ютерів і створюють в них віртуальні мережі, якими без відома власника можна керувати з будь-якої точки Землі, де є вихід у Інтернет. Ще одна пересторога — компаніям, які хочуть заощадити на неліцензійних продуктах. Установлення контрафактного програмного забезпечення може відкрити хакерам несанкціонований доступ до конфіденційної інформації. Наприклад, дозволити викрасти дані банківських карт під час електронного переказу грошей. Тут міліція навряд чи допоможе: в мережі Департаменту захисту інтелектуальної власності Міністерства внутрішніх справ лише трохи більше сотні фахівців, здатних не заплутатись у «всесвітньому павутинні». Загальний же нагляд за дотриманням прав інтелектуальної власності в Україні здійснюють лише 20 інспекторів департаменту Міносвіти та науки. Львів — друге після Дніпропетровська місто, де за сприяння некомерційної міжнародної організації BSA реалізовано цю освітню ініціативу. Дні інтелектуальної власності в Україні із залученням представників правовласників інтелектуальних продуктів та органів державної влади відбудуться в усіх містах-мільйонниках, а також у Одесі.

Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, у відділі передплати редакції, а також на сайті www.tehnichka.com

Всеукраїнський виробничо-практичний журнал ПОНАД 100 СТОРІНОК КОРИСНОЇ ІНФОРМАЦІЇ!

- Новітні наукові розробки та дослідження - Ексклюзивні інтерв’ю - Додаток «Законодавство» - Коментарі юристів до нормативних актів - Міжнародний досвід: стандарти, право, практика - Матеріали розслідувань нещасних випадків на виробництві - Здоров’я та соціальний захист працівників

Все починається з технічної думки...

www.prombezpeka.com

Ми потрібні один одному!

м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (044) 221-06-50 e-mail: podpiska_kiev@tehnichka.com

Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, у відділі передплати редакції, а також на сайті www.tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (044) 221-06-50 e-mail: podpiska@prombezpeka.com

ТРИВАЄ ТРИ ВАЄ ПЕРЕДПЛАТА НА 2010 РІК Вартість передплати: на 1 міс. - 29,00 грн на 6 міс. - 174,00 грн на 8 міс. - 232,00 грн

м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 e-mail: podpiska@tehnichka.com

м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 e-mail: podpiska_lugansk@prombezpeka.com

ПЕРЕДПЛАТІТЬ ГАЗЕТУ НА 2010 РІК!

П Е Р Е Д П Л АТ Н И Й І Н Д Е К С :

99996

www.tehnichka.com

Передплатні індекси: українською мовою

російською мовою

99309

99340

Вартість передплати: на 1 міс. - 21,40 грн на 6 міс. - 128,40 грн на 8 міс. - 171,20 грн

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 3 б е р е з н я 2 010 №11 (115)

ЄВРО—2012

«Діамант» під Євро «Донбас Арена» — не просто стадіон, а світовий еталон спортивних споруд Артем ФРАНКОВ Спочатку хотілося приурочити цю статтю до чергового візиту в нашу країну президента УЄФА Мішеля Платіні, який обов’язково проїхався б усіма українськими містами Євро-2012. Під слушним приводом поганої погоди візит скасували. Виникають підозри, що це сталося через патову ситуацію з будівництвом у Львові, але і в Донецьку є свої проблеми — зокрема, з фінансуванням нового аеропорту. «Зате в нас є суперстадіон!» — скаже вам будь-який житель Донецька. От і поговоримо про позитивне.

тавлення до Ахметова, Донецька й «Шахтаря» — досить неоднозначне й непостійне. Те саме і зі стадіоном. Перша реакція після споглядання «Донбас Арени» — захват. А потім хапаєшся за кишеню, бо мимоволі уявляєш, у скільки ж обійшлося це громадище... У тому й річ, що ще не обійшлося! Будуть переробки, та й сама експлуатація — процес дорогий. Тему «Донбас Арени» уже обговорили з усіх боків, роблячи часом висновок про щиру добродійність із боку Ріната Леонідовича. Щонайменше, це неправильно, бо йдеться про дуже цікаве та перспективне грошове вкладення. Скажімо, про власність на величезну ділянку землі в центрі міста та стадіон, який навіть в Україні при вмілому використанні цілком здатний повертати хоча б частину витрат на своє будівництво та утримання. Не кажучи вже про іміджево-політичні дивіденди.

КОШТОВНОСТІ ПІД МІКРОСКОПОМ ішення про зведення нового стадіону в Донецьку було ухвалено давно. Ахметов обіцяв — Ахметов зробив. Вряди-годи початку капітального будівництва передувало ретельне опрацювання проекту та підготовка документації. Зараз уже забуто деталі, чому саме турецьку компанію ENKA обрали для виконання майже всіх робіт, а англійську «Аруп Спорт» — для дизайну стадіону. Важливо пам’ятати, що будівництво починалося незалежно від боротьби за Євро-2012 — Рінат Ахметов просто будував домашню арену для улюбленого «Шахтаря» й рідного регіону. Наскільки роботи (так само, як і стадіон у Дніпропетровську, який набував реальних обрисів), допомогли перемозі українськопольської заявки в Кардиффі? Зрозуміло одне: що не зашкодили, то вже точно. Віддамо належне фінансистам і керівникам — ані найменшої негативної інформації щодо процесу виконання робіт не було. Більш того, виникало повне й дуже щире враження, що за винятком невеликих технічних проблем усе пройшло дуже добре. У результаті ми маємо справу з надзвичайно якісно втіленим у життя проектом. Те, що займалися цим іноземці, а не наші люди та фірми, прикро, але важливий результат — поява красенястадіону. Тієї самої «літальної тарілки» 54 метри заввишки. Враження «інопланетності» посилюється завдяки не тільки по-

вному заскленню фасаду та круглій формі конструкції, а й нахилу даху з півночі на південь. Важко сказати, наскільки це допоможе кращій освітленості, а отже, якості газону, але виглядає дуже ефектно. Особливо якщо дивитися вперше й здалеку... Я ж мав можливість спостерігати різні стадії будівництва, а тому був морально підготовлений до чарівного вечора 29 серпня 2009 року. Проте коли говорять, що будівництво завершилось у намічений термін і навіть не вийшло за межі первісного кошторису (такого взагалі не буває!), починаєш нервувати й перевіряти інформацію в Інтернеті. Відразу згадуєш про досить серйозне з’ясування стосунків між підрядником і замовником, коли перший повідомив про необхідність серйозно збільшити інвестиції — адже спочатку говорили про «смішну» суму в $100 млн... Переговірний про-

ки чітко передбачають: глядач повинен заходити відразу у свій сектор. Добре, що на «Донбас Арені» можна безперешкодно гуляти під трибунами вздовж нескінченних закусочних — майже як на «Анфілд Роуд» у Ліверпулі, тільки в англійців цей рівень розташований набагато нижче. Адже «Донбас Арена» багатоповерхова (а як інакше при таких розмірах!), і завдяки цьому площа всіх приміщень досягає вражаючого розміру в 70 тисяч квадратних метрів. Сотня фаст-фудів і шість ресторанів на «Донбас Арені» — окрема тема й окрема система оплати DA Money, до речі дуже розумна, причому в Європі її не довелося поки побачити. Тут не розраховуються живими грошима — тільки картками, які і купують, і поповнюють заздалегідь. Річ не тільки в зручності розрахунку, а й у тому, що коли ви

система штучного освітлення газону, щоб трава добре росла в будь-яких умовах. Тут засвоїли уроки «Амстердам-Арени» і московських «Лужників», де через високі трибуни й дах так і не змогли домогтися належної якості природного килима. А далі?.. Далі треба, щоб футбол відповідав рівню стадіону. «Шахтар» поки перемагає майже всіх своїх суперників, от тільки національна збірна підвела. Ми поступово звикнемо до суперкомфортності, до величезного табло у 92 квадратних метри, але ніколи не зможемо привчити себе до спортивних невдач. Дай Боже, щоб «Донбас Арена» надихала не тільки глядачів, а й наших спортсменів. Стосовно перспективи та інфраструктури дуже важливо, що поруч із новеньким гігантом розташований дуже пристойний регіональний спортивний комплекс «Олімпійський», хоча він трохи загубився в тіні «зоряного» сусіда.. Він довго успішно приймав матчі єврокубків і цілком здатний робити це надалі — було б кому грати! Донецьк узагалі як ніяке інше місто багатий на добрі стадіони.

АСПЕКТ НА ШЛЯХУ ДО «ЕЛІТ» ордість гордістю, та для одержання категорії «Еліт», яка дає право претендувати, допустимо, на проведення фіналів єврокубків, колективу «Донбас Арени» і керівного ТОВ треба ще дуже серйозно попрацювати й витратити чимало грошей. Річ у тім, що через своєрідну гординю на етапі завершальних робіт на стадіоні вже не прислухалися до рекомендацій із Києва та Ньона, і тому дещо неминуче доведеться переробляти — зрештою, «Донбас Арену» спорудили не тільки для матчів «Шахтаря». Відразу можу відзначити дві деталі, які треба виправляти для просування стадіону «у верхах»: УЄФА вимагає наявності на всіх входах турнікетів на людський зріст і категорично забороняє розмежовувати сектори якимись сітками. На «Донбас Арені» турнікети не такі, причому, наскільки мені відомо, про вимоги УЄФА там знали, так само як і про те, що огородження сектора «фанатів» рано чи пізно доведеться прибрати. Тим більше, навряд чи фанатам коли-небудь вдасться завдати полю й стадіону більшої шкоди, ніж під час концерту Бейонс Ноулз. Не кажучи вже про те, що така футбольна арена припускає наявність аеропорту (а він будується із серйозними затримками — і фінансування, і строків робіт) і готелю, а також безлічі не менш необхідних побутових дрібниць. Це ми вже повертаємося до теми Євро-2012.

цес завершився, як бачимо, удало. Що ж до оголошеної вартості будівництва «Донбас Арени» в $400 млн, то Донецьку пощастило, що в нього є Ахметов і що він полюбляє саме футбол. Важливо зрозуміти, що стадіон — це не тільки футбольне поле, а й величезна кількість служб і комунікацій у приміщеннях під трибунами, а також парк, який колись називався ім. Ленінського комсомолу. Свого часу «зелені» зчинили скандал із приводу загибелі дерев, але Рінат Ахметов геть цілком припинив його — він просто організував масові насадження в інших місцях і вклав у програму озеленення стадіону $30 мільйонів... Таким чином, стадіон включив у себе цілий парковий комплекс із водоймами, спеціально підібраною рослинністю (щоб восени — у колір «Шахтаря») і величезним гранітним м’ячем, який обертають струмені води. Із м’яча й починається близьке знайомство з «Донбас Ареною». Насправді грандіозність споруди вражає набагато раніше, але з боку головного входу на стадіон краєвид не такий панорамний — це вам не старий «Уемблі» з його легендарною дорогою від станції метро. Утім, складнощі, як мені здається, можуть бути пов’язані з іншим: оскільки цей бік стадіону звернений до центру міста й усіх під’їзних шляхів, переважна більшість уболівальників прагне потрапити на арену саме звідси. У той час як сучасні вимоги до безпе-

не витратили свій ліміт повністю, у вас з’являється додатковий стимул повернутися на стадіон... СУ ТО ФУ ТБОЛЬНИЙ СТАДІОН о, звичайно, здивувало навіть на тлі неймовірно пишної церемонії відкриття (не кажучи вже про другу зустріч — трагічний матч між Україною та Грецією), то це колір багатьох внутрішніх приміщень — чорний і жовтогарячий. Зрозуміло, що це клубна символіка, і пересічного глядача вона мало стосується, але з незвички такі кольори дуже дратують. Адже стіни мають бути досить світлими. Та це так, дрібні причіпки. Можна нескінченно милуватися краєвидами стадіону вдалечині й навколишніми вишуканими ландшафтами, але все-таки для футбольного вболівальника найважливіше — як виглядає арена зсередини. Це і є головне, незабутнє враження — переповнені трибуни красеняп’ятдесятитисячника. Я проти фраз на кшталт «не зрівняти ні з чим», бо бачив чимало стадіонів, у тому числі й при аншлагах. Так, «Донбас Арена» — надзвичайна споруда, яка входить у перший ряд європейських аналогів, і Донбас може ним пишатися. Та що там Донбас — уся Україна! Тим більше, що йдеться про суто футбольний стадіон. І про це нагадує мало не кожен елемент конструкції — наприклад,

ДО РЕЧІ ЗІРОЧКИ ДАВНО ВЖЕ СКАСУВА ЛИ кщо вам хтось скаже про 5-зірковий стадіон, можете моментально заперечити: «коньячна» класифікація стадіонів скасована УЄФА ще 2006 року. На цей час існує 4 категорії стадіонів: 1, 2, 3 та «Еліт». Остання дозволяє претендувати на прийом фіналів Ліги Європи й Ліги чемпіонів. Задля справедливості зауважимо, що коли стадіон проектували (2005—2006 рр.), стара зіркова класифікація ще діяла.

Українська технічна газета

№11 (115) В і в т о р о к , 2 3 б е р е з н я 2 010

ТРЕБА БАЧИТИ КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТОДАВЦІВ ПІДПРИЄМСТВ ГІРНИЧОВИДОБУВНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

ТОВ «КИЇВСЬКА ГІРНИЧА КОМПАНІЯ» НАДАЄ ПОСЛУГИ: 1) З підготовки документів для отримання дозволів на початок робіт підвищеної небезпеки. 2) З підготовки матеріалів для отримання спеціальних дозволів на користування надрами.

РОЗСЛАБТЕСЯ!

КРОСВОРД

Цього разу пропонуємо вам потрійний набір відповідей. Щоправда, лише одна з них буде правильною від першого до останнього слова. Спробуйте її знайти

e-mail: girnuk-VT@yandex.ru тел. моб. (067) 502-00-45, тел. моб. (097) 948-33-80, тел. моб. (067) 520-82-72, тел.факс (044) 278-42-37

Лазерна хірургія для шедеврів За допомогою лазера можна вивести не тільки татуювання зі шкіри людини, а й правічний пил і сажу з витвору мистецтва

Останні 5 років журнал eVolo проводить конкурс на футуристичний дизайн хмарочоса. Цього року найбільше вразив проект будинку, спорудженого... на воді

а висотою хмарочос, спроектований архітектором із Малайзії, не поступається Емпайр Стейт Білдінг, при цьому над поверхнею води височіють тільки два поверхи, решта будинку занурена в океан. Джерело енергії для хмарочоса — хвилі, вітер і сонце, а ліс на даху дасть тисячам мешканців кисень. Харчування ж забезпечать продукти, вирощені за спеціальними технологіями ведення сільського господарства, зокрема гідропонною. У будинку будуть і житлові приміщення, і офіси, і зони відпочинку. У вертикальному положенні хмарочос підтримуватиме система автоматизованого баласту, схожа на щупальця восьминога, яка генеруватиме при цьому кінетичну енергію.

Нова перемога Великого Брата Японська компанія KDDI розробила систему, яка відслідковує рухи власника телефона та передає цю інформацію босові

ова технологія аналізує показання акселерометрів, убудованих у мобільні телефони, і посилає інформацію в центр обробки даних. Телефон може визначити, коли людина йде, піднімається сходами, прибирає. Компанія планує продавати систему керівникам компаній та кадровим агентствам, які наймають прибиральників та охоронців. Така технологія може застосовуватись і в медицині, коли лікареві необхідно стежити за станом пацієнта на відстані.

За матеріалами Popular Sceince, World Scence, Cthings.com підготувала Наталія ЧАЙКА

Склала Оксана Балазанова Білі починають і виграють

ГОЛОВОЛОМКА ««ДВА ДВА ШЛЯХИ ШЛЯХИ» З’єднайте двома ламаними лініями літери С (старт) та Ф (фініш), а також П (початок) і К (кінець). Ці лінії повинні складатися з горизонтальних та вертикальних відрізків і проходити через центри білих клітинок. Обидві лінії повинні бути однаковими (тобто, якщо накласти їх одна на одну, то вони повинні цілком збігтися).

В. ЗАДОРОЖНІЙ ЗАДОРОЖНІЙ,, майстер спорту

Як айсберг у океані

По горизонталі: 1. СПОКУСА, СПОЛУКА, СПОКУТА. 7. ЯМАКАСІ, СМАРАГД, ЯМАСАКІ. 12. НЕПАЛ, МЕТАЛ, НАПАД. 14. ГИРЬОВИК, РУЛЬОВИЙ, ВАРТОВИЙ. 15. ПРИПАРКА, ІНОМАРКА, ЗДОГАДКА. 16. ГАГРА, ГІДРА, ФЕДРА. 17. БАТЮШКОВ, ПЕТЛЯКОВ, МАСЛЯКОВ. 19. ТАЇТЯНКА, ПОШТІВКА, ПЛЕТІНКА. 20. КАНТАБІЛЕ, КАМПАНІЛА, МУШТАБЕЛЬ. 21. КРЕЧЕТ, ШВЕЛЕР, КВЕБЕК. 23. ВИЗИСК, ВУЗЛИК, ВІЗНИК. 24. ПОЛОГ, ПОТОП, ПОТЯГ. 27. СКРИК, СТРЕК, СТРІП. 30. ГАБАРИТ, ХАБАРОВ, ГАГАРІН. 33. ПОШЕСТЬ, СОВІСТЬ, ПОРОСЛЬ. 34. ДЖОРДАН, ОБОРАЛО, АБОРДАЖ. 35. ТАЛЛІНН, ХІЛЛІРІ, КАЛГАРІ. 36. НЕСКАФЕ, ФРИКАСЕ, НЕСЛАВА. 37. ІНДИЧКА, УКЛЕЙКА, ЄВРЕЙКА. 38. РЕКВІЄМ, РЕГБІСТ, ПЕНТІУМ. 42. ТРІОД, ОРІОН, ТРІСК. 43. ШАРОН, НАРОД, ПАРОМ. 47. ПРОЛОМ, ПРИКУС, ПРОЦЕС. 50. ЖЕНЕВА, ШЕДЕВР, ШЕЛЕСТ. 51. ВИХОВАНКА, ВИШИВАНКА, ВИВОРОТКА. 53. ПОСТАВКА, ДАТЧАНИН, ХОТТАБИЧ. 54. СПОЖИВАЧ, СЛУЖИВИЙ, СЛУХАВКА. 55. АГАМІ, АДАМС, АГАМА. 56. ЛЬОДОРУБ, ЛЬОДИНКА, ЛЬОДОРІЗ. 57. СХОВАНКИ, ЗБИВАЛКА, УТІКАЧКА. 58. ЧОМГА, ПОМПА, ЧЕРГА. 59. КАРАБАХ, ПАРАВАН, ТАЧАНКА. 60. СМАЛЬТА, ІМЕНИНИ, ЮМАНІТЕ. По вертикалі: 2. ПЕЛЬМЕНЬ, ПАЛЕОЦЕН, Відповіді на кросворд, ПЕЛЬТЦЕР. 3. КРОСІВКА, КРОНШНЕП, КРИНОнадрукований у №10 (114) ЛІН. 4. СМИЧОК, СНІЖОК, ШМАТОК. 5. МІНІСТР, РЕГІСТР, РЕВІЗОР. 6. СТАРОЩІ, НАЙРОБІ, ГАБРОВО. 8. МАЧУЛА, МОДУЛЬ, МИНУЛЕ. 9. ГАЛЕЧНИК, ПОМОРНИК, САМІТНИК. 10. КОРІННИК, ЗОЛОТНИК, КОПЕРНІК. 11. АРКТИКА, АРАБІКА, ХРОНІКА. 13. ЗАВАРКА, МАЛАККА, КАНАДКА. 18. ВОРОГ, ВАРУМ, ВАРЯГ. 19. ПЛЯТТ, ПЛИТА, ПЛАТО. 22. КОНТРАБАС, КОНТРДАНС, КОНТРФОРС. 23. ВЕРБУНКОШ, ТЕРРЕНКУР, КАРБУНКУЛ. 25. ПАНІКЕР, ГАЛІЛЕЙ, ГАНІМЕД. 26. НЕСЛАВА, ПАХЛАВА, ФАЛЛАДА. 27. ХИТРОЩІ, СТАРОЩІ, СИТРОЄН. 28. МОДЕМ, ТОТЕМ, ТОДЕС. 29. МАРКА, НЕРКА, НІМКА. 31. ЯРЛИК, ОРДЕР, ЦЕФЕЙ. 32. ТАУКА, БАРКА, ЧАЛКА. 38. ХОМИЧ, РОДИЧ, РОДЕО. 39. ДАРТС, МАРКС, МАРНА. 40. СПІРАЛЬ, ШПИТАЛЬ, ОПАХАЛО. 41. КОСТРОМА, ГОСТРОТА, ПОСТАВКА. 42. ГЕРМІОНА, ТЕРАКОТА, ТЕРАРІУМ. 44. ДЕРЖАВІН, ДУРИСВІТ, ДЕРМАТИН. 45. ВЕРХОЛАЗ, СЕРВЕЛАТ, СЕРДОЛІК. 46. ПРИЙМАЧ, ПОЗИВАЧ, СТРИМАЧ. 48. ПОРОЛОН, ФЕРОМОН, ФОРДЗОН. 49. ЗАСМАГА, ЗАСЛУГА, БАКЛАГА. 51. ЖИГУЛІ, ВИПУСК, ЦИБУЛЯ. 52. АНАТОМ, АЛЬЯНС, АЛЬБОМ.

ШАШКИ

У цей спосіб очищені фрагменти розпису в церкві в Сієні (Італія), позолочені бронзові панелі Лоренцо Гіберті на Воротах Раю (Флоренція) і бронзова статуя Давида Донателло. Метод лазерного очищення дав добрі результати. При такій реставрації забруднення на поверхні картини нагріваються за допомогою лазера, а потім випаровуються. У результаті не виникає тих проблем, яких зазнають під час реставрації полотен хімічними та іншими традиційними методами.

Відповідь на головоломку «ХРЕСТИКИНУЛИКИ», НУЛИКИ », надруковану в №10 (114)

Інституті прикладної фізики (Флоренція) за допомогою такого методу вже реставрували кілька полотен.

Рубрику веде Андрій ГЕРМАН