Украинская техническая газета №118 by Ukrainian technological newspaper

№14 (118) 6 квітня 2010 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

Обладнання проти кризи

У НОМЕРІ: ПРОДОВЖЕННЯ ТЕМИ Відпочинок на березі сірчаного озера

Гендиректор ЗАТ «Південмормонтаж» Ілдар Гібадуллін упевнений, що за скру тних для економіки часів необхідно вкладати кошти в розвиток підприємства

Техногенні водоймища — не завжди катастрофа, довели львівські вчені Стор. 9

ТЕХНОЛОГІЇ Загадка надмалих доз В Інституті фізіологічно активних сполук (м. Харків) розроблено технологію одержання води, яка може стати ліками Стор. 10-11

ПРІОРИТЕТИ Музей особливого призначення 12 квітня — Всесвітній день авіації та космонавтики Стор. 12

ВІЙСЬКОВА ТАЄМНИЦЯ Обновки для силовиків Чи здатен український ОПК забезпечити спецпідрозділи сучасними технічними засобами? Стор. 13

ТЕХНОСПОРТ Рекорд, розділений із вітром 200 років тому повітряна куля відкрила еру повітроплавання. Зараз це технічний вид спорту, який стає популярним і вимагає особливої підготовки Стор. 15

Іскриста «оборонка»

Стор. 5

Приборкання пестицидів Українські вчені створили недорогу технологію перетворення небезпечних хімічних сполук на корисний біогумус

Україна — одна з небагатьох країн світу, здатних випускати локатори. Запорізька «Іскра» зберегла і технології, і виробничі потужності

Стор. 6

Гвардієць із КБ «Південне» Щоб успішно вирішувати пов’язані з освоєнням космосу завдання, необхідно підвищити престиж української аерокосмічної школи Стор.7

Стор. 8

2 № 14 (118) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

6 к в і т н я 2 010

ТУТ І ТЕПЕР

Оріентири тижня

Завдання — оздоровлення економіки Ірина КОНДРАТЬЄВА

Хав’єр Солана Колишній Верховний представник Європейського Союзу у справах зовнішньої політики та політики безпеки

Зараз Україна має нову гарну можливість для подальшого розвитку. Ми й надалі підтримуватимемо вашу країну на політичному рівні, зокрема в лібералізації візового режиму, у переговорах із приводу підписання угоди про асоціацію, а також про створення зони вільної торгівлі»

У другому кварталі підприємства ГМК і хімпрому хімпр ому не повинні потерпати через різке підвищення тарифів на електроенергію, природний газ і залізничні перевезення. Термін дії постанови Кабінету Міністрів, яка передбачає декілька антикризових заходів для українських металургів і хіміків, подовжено до липня. липня.

акою оптимістичною була заява новопризначеного голови Дніпропетровської облдержадміністрації Олександра Вілкула на зустрічі з керівниками промислових підприємств регіону. Зі свого боку учасники наради висловилися за подовження дії постанови № 925 від 14 жовтня 2008 року, як міні-

Рекорд із виплавки сталі встановив Новокраматорський машинобудівний завод у Донецькій області. Побудована на підприємстві нова дугова електросталеплавильна піч ДСП-50 вийшла на проектну потужність. Уперше за добу на ній видано 12 плавок, що є одним із найкращих результатів на таких виробництвах України.

а словами начальника сталеплавильного цеху № 1 НКМЗ Геннадія Бакланова, ще в середині минулого року

Близько 1500 автобусів і 500 тролейбусів мають випустити у Льво Львові ві в рамках підготовки до Євро-2012. Така домовленість зафіксована у меморандумі про співпрацю між Кабміном України й ЛАЗом, підписаному 30 березня віцепрем’єр-міністром Борисом Колесниковим і керівництвом холдингу. Роман ДИГАС

азовою моделлю для їх складання, скоріше за все, стане новітній міський автобус «CityЛАЗ» із низькою підлогою, сертифікований за національним — (УкрСЕПРО)

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

www. tehnichka.com E-mail: info@tehnichka.com

ДОВІДКА «УТГ» Постанова Кабінету Міністрів №925 від 14 жовтня 2008 року «Про першочергові заходи щодо стабілізації ситуації, яка складається в гірничо-металургійному та хімічному комплексі» передбачає мораторій на підвищення тарифів на електроенергію та залізничні перевезення, а також пільгові тарифи на природний газ для підприємств ГМК і хімпрому.

Вектори співробітництва

Показовий рекорд Микола СТОЛЯРОВ

мум, до кінця поточного року. Тільки в цьому випадку можна планувати виробництво й сподіватися на оздоровлення економіки як окремих підприємств, так і всієї Дніпропетровської області. Керівники підприємств також звернули увагу губернатора на проблеми, розв’язання яких залежить не тільки від обласного керівництва, а й від центральних органів влади. Зокрема, сьогодні всіх турбують питання відшкодування ПДВ, скорочення термінів процедур одержання дозволу на будівництво нових виробничих потужнос-

тей і відведення земель для промислових підприємств. О. Вілкул запропонував директорам підприємств протягом двох днів надати облдержадміністраціям конкретні пропозиції, на підставі яких можна домагатися від вищих органів законодавчої та виконавчої влади перегляду тих або інших законодавчих норм. Позитивної динаміки в промисловому секторі Дніпропетровської області О.Вілкул сподівається також досягти за допомогою програми стратегії розвитку, розроблення якої, за його словами, уже розпочато.

електродугова піч заводу давала на добу лише 5—6 плавок. Металурги підприємства змогли інтенсифікувати виробництво, увести до ладу нове обладнання, модернізувати застарілі дільниці цеху. Результат не забарився. При середньодобовому (на початок року) показнику в 245 тонн сталі сьогодні за цей час вона дає вже більше 400 тонн металу. При цьому вдвічі скорочено витрату електроенергії, а час плавки — з 3—4 до півтори години. Заощадить завод і на заміні футерівки печі. Операція ця проводитиметься тут не після ста, а після двохсот плавок. Вартість однієї операції — 1 млн грн. Як відзначив президент ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» Георгій Скудар, рекорд металургів підтверджує правильність рішення про перехід підприємства на електропічний спосіб виплавки сталі. За його словами, роботи з подальшого техпереозброєння сталеплавильного виробництва триватимуть: у перспективі на місці двох морально й фізично застарілих дванадцятитонних електродугових печей буде побудована ще одна сучасна дугова сталеплавильна піч. Це дозволить НКМЗ повністю забезпечувати себе металом.

ВАТ «Сумське НВО ім. М.Фрунзе» виготовило 13 насосних агрегатів декількох типів для Калінінської атомної електростанції в Росії загальною вартістю близько 193 млн російських рублів.

ри з них — відцентрові насосні агрегати типу АЦНА 60-185-2 (продуктивність кожного становить 60 м3 на годину) поставлені на Калінінську АЕС у січні 2010 року. Вони призначені для подачі води та підтримання тиску в першому контурі електростанції. Інші десять (конденсатних) агрегатів будуть використані для перекачування конденсату відпрацьованої пари. Зараз НВО ім. Фрунзе виготовляє обладнання для Нововоронезької, Смоленської, Ростовської та Ленінградської атомних електростанцій. У підприємства є реальні перспективи для нових замовлень в ближньому і далекому зарубіжжі, оскільки воно зарекомендувало себе як надійний партнер у будівництві енергоблоків АЕС у багатьох країнах.

ВАТ «Харківський верстатобудівний завод «Харверст» у третій декаді березня відвантажило ВАТ «Мінський моторний завод» два спеціальних круглошлифувальних напівавтомати із ЧПУ. Вони призначені для напівчистового й чистового (фінішного) шліфування шатунних шийок колінчастих валів, торців заплечиків і радіусних переходів.

е обладнання Мінський моторний завод замовив у рамках комплексної програми освоєння двигунів внутрішнього згоряння стандарту «Євро-4», розпочатої 2006 року. Відповідно до неї харківські верстатобудівники вже поставили в Мінськ 8 спеціальних круглошліфувальних напівавтоматів із ЧПУ з 12 одиниць, які треба ввести в експлуатацію до 2011 року. Нові конструкторські рішення розширили технологічні можливості виготовленого обладнання, що дозволило обробляти на кожному верстаті дві моделі колінчастого вала.

«ЛАЗ» отримає держзамовлення до Євро-2012 та міжнародним (TUV CERT) стандартами якості. Минулої осені його модифікація — «ЛАЗ-А183д4» за дизайном, технічними та ергономічними характеристиками посіла п’яте місце на міжнародній виставці Busworld Europe у бельгійському місті Кортрейк. Силовий агрегат машини у стандартному виконанні комплектується німецьким двигуном DEUTZ, який відповідає екологічним нормам Euro-3 або Euro-4. У салоні передбачено 24—30 сидінь, спеціальні місця для інвалідного візка та людей похилого віку.

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а.

За словами Бориса Колесникова, фінансування проекту відбуватиметься за лізинговою схемою. Мерії міст — учасників чемпіонату після отримання автобуса оплачуватимуть лише 10% його вартості, решту за приблизно такою ж ставкою віддаватимуть протягом десяти років. Сукупна вартість державної програми — близько 3,5 млрд гривень. Це найбільше замовлення підприємству за останні два десятиліття. Грошей має вистачити на погашення боргів, модернізацію виробництва і гід-

ну зарплату ще 800 складальників, вакансії для яких на підприємстві обіцяють відкрити вже у квітні. Віце-прем’єр також зробив корективи у спорудження стадіону. Компанію «АзовІнтекс», яка була генпідрядником, але більш ніж на два місяці відстала від графіка, замінить будівельна фірма, яка споруджувала злітно-посадкову сму-

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ (тел. 0642 34-72-47, e-mail: editor@tehnichka.com)

РЕДАКЦІЯ: Світлана Ісаченко - заступник головного редактора (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com) Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Свідоцтво Людмила Гречаник — відділ технічної думки про державну реєстрацію (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); КВ № 12993-1877Р Марина Савінова — відділ науки та освіти від 20.08.2007 р., (тел. 0642 34-72-47, e-mail: otdelnauki@tehnichka.com); видано Міністерством Ігор Павлюк — відділ промисловості юстиції України. (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com);

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Антон Яременко - моб.тел.: (098) 007 03 02, Ганна Бусова - тел./факс: (0642) 59 93 91, тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: reklama@tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Любов Соловйова - тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: podpiska@tehnichka.com

гу аеропорту в Донецьку. Борис Колесников поставив завдання скоригувати проект так, щоб футбольне поле було максимально пристосоване до проведення концертів, а сам стадіон задіяний не менше 50 днів на рік.

Газета видається українською та російською мовами

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340.

Позиція авторів публікацій не завжди збі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами. При ВИКОРИСТАННІ матерІалІв ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54 ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 15272 прим., українською мовою 4792 прим., російською мовою 10480 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 811

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 6 к в і т н я 2 010 №14 (118)

ТУТ І ТЕПЕР ЕКОНОМІКА Потреба в інвестиціях на технічне переоснащення та модернізацію промислового комплексу України протягом найближчих 10 років, згідно з оцінками Міністерства промислової політики, становить $25 млрд щорічно. 2009 року в розвиток промислового сектора економіки держави вкладено $969,3 млн іноземних інвестицій. За підсумками 2008-го їхній обсяг становив $52,4 млн, 2007 року — понад $2 млрд. Зношеність основних фондів промислового комплексу України оцінена більш ніж у 67%. Міжнародний валютний фонд перегляне свій прогноз щодо динаміки ВВП України 2010 року з урахуванням оновлених макроекономічних очікувань, затверджених урядом країни. Цього року уряд очікує зростання ВВП України на 3,7% за інфляції 13,1%. МВФ у вересні 2009 року прогнозував зростання української економіки в 2010-му на 2,7% за інфляції 9%. Уряд готує законопроект про електронну реєстрацію підприємств. Цей проект закону розглянутий на засіданні урядового комітету з питань реформ і готується до затвердження Кабінетом Міністрів. Віце-прем’єр-міністр України Сергій Тігіпко відзначив, що ухвалення цього законопроекту дозволить істотно скоротити кількість реєстраційних процедур, зменшити їх тривалість і позитивно вплине на інвестиційний клімат. Крім того, після ухвалення закону значно скоротяться корупційні прояви, оскільки буде виключений безпосередній контакт заявника з державним реєстратором. «Дерегулювання економіки вже почалося. Нам доведеться пройти важкий шлях руйнування адміністративних бар’єрів, які заважають розвитку підприємництва. У результаті реформи ми очі-

куємо розвиток малого й середнього бізнесу, зменшення безробіття й, зрештою, збільшення бюджетних надходжень», — сказав С.Тігіпко.

СПІВРОБІТНИЦТВО Кабінет Міністрів має намір звернутися до Центру європейських ядерних досліджень (ЦЕРН) з метою активізації співробітництва між Україною та ЦЕРН. «Зараз підготовлено звернення прем’єрміністра в ЦЕРН для того, щоб ми енергійніше на новому етапі співробітничали з ЦЕРН, особливо зважаючи на те, що він зараз перетворюється на світовий центр, щоб Україна не трималася осторонь світових тенденцій, а вчасно була на цьому рівні», — сказав віце-прем’єр-міністр України Володимир Семиноженко. Він відзначив, що до 2020 року Україна повинна ввійти до двадцятки кращих країн світу. На його думку, шлях країни до євроінтеграції йде через участь у проектах, які доводять її наукову конкурентоспроможність.

Україна зацікавлена в активізації співробітництва з Казахстаном в енергетичній сфері. Про це прем’єр-міністр України Микола Азаров заявив під час зустрічі з головою ОБСЄ — міністром закордонних справ Республіки Казахстан Канатом Саудабаєвим. «Україна зацікавлена у взаємовигідному співробітництві з країною, багатою на енергоресурси», — зазначив прем’єрміністр України. При цьому голова уряду зауважив: «У Казахстану можуть бути стратегічні інтереси щодо транзиту казахських товарів територією України. Ми готові надати казахським вантажоперевізникам привабливі тарифи, створити інші умови».

ІНВЕСТИЦІЇ Supatcha Resources Inc. (Денвер, Колорадо, США) узгодило остаточний варіант листа про наміри з купівлі ліцензій для робіт на Барлевському й Виноградівському родовищах золота на південному заході України. «Ці активи надають чудову можливість нашій компанії стати виробником золота в Україні з низькою вартістю й високою рентабельністю», цитується в повідомленні компанії коментар президента Supatcha Стіва Таллі. (Supatcha Resources Inc. позиціонує себе як компанія з розвідки золота, яка прагне купувати й розвивати активи в Україні).

ГМК Evraz Group (РФ), яка володіє в Україні п’ятьма підприємствами гірничо-металургійного комплексу, має намір вивести їх на рентабельну роботу в 2010 році. За підсумками 2009-го сумарний чистий збиток українських активів групи становив понад 700 млн грн. За словами віце-президента Evraz Group, керівника дивізіону «Урал», до складу якого входять українські металургійні активи групи, Дмитра Сотникова, вихід на рентабельну роботу ДМЗ ім. Петровського передбачається в другій половині року. «2010-го, ближче до другої половини року, плануємо вийти на беззбиткову роботу з метпідприємства, а з коксохімів («Баглейкокс», «Дніпрококс» і Дніпродзержинський КХЗ. – «УТГ») уже сьогодні працюємо в «плюсі», з чистого прибутку — у районі «нуля». У будь-якому разі в нас є план заходів із виведення наших активів на рентабельну роботу, але багато що залежатиме й від ринку. Ми сподіваємося на сприятливу кон’юнктуру», — сказав керівник дивізіону.

ПРОМИСЛОВІСТЬ Для створення повного замкнутого циклу виробництва вітчизняних енергозбережних світильників і соняч-

них електростанцій потрібно 150 млн грн пільгового кредиту. Про це йшлося на нараді за участю заступника міністра промислової політики України Віталія Немилостивого з науковцями підприємств Львівської області НПК «Наука», НВП «Карат» та іншими вченими. На ній обговорювалося питання реалізації інвестиційного проекту зі створення промислового виробництва енергозбережних джерел світла на основі над’яскравих світлодіодів і виробництва концентраторних сонячних батарей на основі тандемних наногетероструктур. Перша черга виробництва гетероструктур для сонячних батарей і потужних високовольтних GаАs-транзисторів готова до введення в експлуатацію 2010 року. На цю продукцію вже є зарубіжні замовники, а передконтрактна підготовка відповідних угод уже на завершальній стадії. Публічне акціонерне товариство «Лукойл-Одеський нафтопереробний завод» почало плановий пуск технологічних об’єктів підприємства після завершення капітального ремонту. Під час ремонтних робіт проведена планова регенерація каталізатора риформінгу, заміна каталізатора гідроочищення та ізомеризації, модернізовані компресори риформінгу для підвищення їхньої

Вона також відзначила, що з представниками МВФ обговорюється можливість виділення коштів на рекапіталізацію комерційних банків з державного бюджету 2010 року. «Ми знаємо, що ті кошти, які були вкладені в рефінансування, особливо з Родовід Банку, були використані, м’яко кажучи, не за призначенням», — сказала вона.

Можливість рекапіталізації комерційних банків обговорюється й із метою економії ресурсів державного бюджету. Якщо банки не зменшать відсотки з іпотечних кредитів, то будівельний сектор навряд чи зможе вийти із кризи. Про це заявив член ради асоціації «Регіональне будівництво» Валерій Левченко на нараді, присвяченій питанням фінансування будівництва житлових об’єктів нерухомості. Вона проводилась за участю міністра регіонального розвитку та будівництва України Володимира Яцуби, а також представників банківської та будівельної сфер діяльності.

АПК

надійності та збільшення міжремонтного пробігу. Також виконані інші роботи з ревізії та заміни обладнання декількох технологічних установок, передбачені програмою капітального ремонту.

ПЕК Будівництво заводу зі скраплення газу (LPG) 2010 року — головний напрям розвитку виробничих потужностей нафтогазової компанії JKX Oil&Gas plc в Україні. Як зазначається в річному звіті компанії на Лондонській фондовій біржі, запуск LPG заводу й виробництво на ньому більш дорогого продукту дозволить JKX у майбутньому компенсувати певне зниження видобутку газу. Відповідно до документа, уведення нових потужностей у дію очікується на початку 2011 року. Крім того, JKX в 2010-му планує пробурити три нові свердловини на Руденківському газоконденсатному родовищі, після чого провести переоцінку його запасів. У планах компанії — до 2012 року збільшити частку вуглеводнів, які добуваються на цьому родовищі, до 25% (з 2% у 2009-му).

ФІНАНСИ Україна в переговорах із Міжнародним валютним фондом (МВФ) відстоює бюджетний дефіцит на рівні 10%, заявила заступник голови адміністрації Президента Ірина Акімова.

Україна заборонила ввезення свиней і продукції з них з Південного, Центрального і Приволзького федеральних округів Російської Федерації. Про це повідомила прес-служба Державного комітету ветеринарної медицини України. Заборона уведена з 30 березня 2010 року у зв’язку з повідомленням Міжнародного епізоотичного бюро про реєстрацію захворювання свиней на класичну чуму в Російській Федерації на адміністративній території Волгоградської, Саратовської і Воронезької областей. ЦИФРА У 2009 році на порівняно з 2008-м зменшилися реальні доходи населення, визначені з урахуванням цінового чинника.

8,5%

Відповідно до повідомлення Держкомстату України, торік наявні доходи населення, які могли бути використані на придбання товарів і оплату послуг, зросли на 6%. Номінальні доходи населення 2009 року зросли на 6,2% у порівнянні з 2008-м. Наявній дохід за рік у розрахунку на душу населення становив 14606,2 грн, що на 6,5% перевищує цей показник попереднього року. Видатки й заощадження населення 2009 року зросли на 6,2% у порівнянні з 2008-м. Приріст заощаджень становив 82466 млн грн. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами «УНІАН», РБК-Україна, АПК-Інформ, «ЛІгаБІзнесІнформ», РІА Новини

Українська технічна газета

№14 (118) В і в т о р о к , 6 к в і т н я 2 010

ПІДПРИЄМСТВО

Верстати імені Горького Легендарному Київському заводові верстатів-автоматів не тільки вдалося зарадити собі в скрутні 90-ті, а й розвинути виробництво, зосередившись на високотехнологічних напрямах Микола ПОЛІЩУК 1934 року на території колишньої колонії для неповнолітніх правопорушників на Нивках у Києві почали будувати завод верстатів-автоматів ім. Горького, у просторіччі — верстатозавод, нині ВАТ «Веркон». Не те, щоб Горький дуже знався на вироблених на підприємстві шпиндельних верстатах, просто «буревісник революції» помер саме перед пуском підприємства. Це й визначило його назву. Київські заводи в останні роки занепали, робота на більшості з них стала непрестижною, інші зупинилися без держзамовлення. Тим більше було цікаво подивитися, що являє собою цей колишній флагман індустрії сьогодні. І БУДИНОК КУЛЬТУРИ, І МУЗЕЙ ерстатозавод не тільки сам величезний, довкола нього виросло ще й ціле містечко зі своєю інфраструктурою, котельнею та Будинком культури. Це переважно забудова «у другому поколінні», яка з’явилася в п’ятдесятих роках на місці двоповерхових дерев’яних бараків. Правда, після спаду початку дев’яностих, дуже скрутних для підприємства, будинки і все, що було в них, із величезної заводської котельні передали місту. Територія «Веркона» давно вже не є режимною, навіть прохідної тут немає: у її приміщенні розташований магазин з акваріумними рибками. Частина адміністративних приміщень здається в оренду, як і цехи із зупиненим виробництвом. Інші цехи дійсно працюють, курсують поїзди внутрішньозаводською залізничною віткою. Автокари їздять головною заводською магістраллю — Алеєю почесних верстатобудів-

ників, повз позолочений пам’ятник Горькому. Широкі алеї підприємства, які нагадують швидкісні магістралі, підтримуються на «Верконі» в ідеальному стані. Функціонує великий музей історії підприємства. У його залах — макети верстатів, перехідні вимпели, фотографії передовиків і навіть фото Леоніда Кучми, який побував тут. Окремо висять плани заводу, діорами, що розповідають про його будівництво. Заводський музей — уже рідкість для нашого міста, але він є й приймає відвідувачів у будні.

міста, а в Києві збереглися тільки високотехнологічні напрями — випуск верстатів із програмним забезпеченням. З 2003 року на заводі провадиться модернізація виробництва залізничних підшипників для букс-вагонів і локомотивів, а також підшипників тягових двигунів.

ЩО «ВЕРКОНУ» ДОБРЕ, ТО «АРСЕНА ЛУ» ПОГАНО актично верстатозавод простоював тільки на початку дев’яностих, — говорить директор музею й колишній голова правління Юрій Савельєв. Зараз ми працюємо хоч і не на повну силу, але основні виробничі потужності зберегли й випускаємо верстати для вироблення шарикопідшипників. Більше половини продукції поставляємо в Росію та Білорусь — основні автомобілебудівні підприємства розташовані саме там. Хоча раніше верстати експортували в Європу й навіть у Японію. Так, деякі цехи в нас закриті не тільки через згорнення виробництва, а й через екологічну шкідливість. ЧаЮрій Савельєв вуноливарний цех посеред міста дійсно був недоречний, там і заЗаводські потужності опти- раз земля в такому стані, що не мізували. Частину терито- піддається ніякій рекультивації. рій віддали під будівництво А от механоскладальний, тержитла, офісно-готельного й мальний і ремонтно-механічний торговельно-розважа льного цехи працюють у нормальному комплексу, а також складської режимі. Цікавимося, що нині випускає зони із залізничною віткою. Сьогодні така зона дійсно існує й на- «Веркон». — Токарські агрегатні компзивається «Нивки-сіті». Із житловим будівництвом, щоправда, лекси ТАК-102 і 101/102, у яких заготівка автоматично поене вийшло. У процесі перетворення за- тапно подається в шпиндель, воду, за словами автора проекту обробляється й обрізається. «Нивки-сіті» Андрія Пашенька, ТАК-102 складається із двох зона промислової забудови ВАТ модулів КА-608. Заготівка піс«Веркон» зменшилася в чотири ля обробки з першого шпиндерази — з 50 до 12,5 га. Відмовив- ля передається (з переворотом) шись від продукції радянських на другий. Випускаємо горизончасів, підприємство перенесло тальні й вертикальні двошпиншкідливе виробництво в малі дельні токарські верстати. Такі

– Ф

ДОВІДКА «УТГ» ВАТ «ВЕРКОН» Завод заснований 1933 року. 1937-го він пройшов державну реєстрацію й почав називатися Київським заводом верстатів-автоматів ім. Горького. Найбільший у СРСР виробник та експортер високоефективного обладнання для механічної обробки металу. У 1976 році на базі підприємства створене Київське верстатобудівне об’єднання, яке 1992-го перетворене на Київський державний завод верстатів-автоматів. 1995 року ухвалене рішення про створення декількох акціонерних товариств на базі концерну.

Вертикальний двошпиндельний токарський верстат із ЧПУ моделі ПАБ–600

агрегати призначені для обробки з високою точністю та надійністю в умовах дрібно-, середньо-, великосерійного й масового виробництва деталей — кілець, фланців зі штучних заготівок. Цікаво, що коли робітники повністю державного заводу «Арсенал» причиною всіх проблем уважають неефективний державний менеджмент, то в стовідсотково приватного верстатозаводу, навпаки, ностальгія за часом, коли підприємство контролювалося машинобудівним міністерством. — У Росії такі заводи, як наш, належать державі, — говорить Юрій Капітонович, — вона розподіляє замовлення, розробляє стратегію розвитку галузі. У нас же, здається, всім однаково, що буде із провідними підприємствами... У кризу середини дев’яностих років почали освоювати непрофільне виробництво, зокрема автоматизовані лінії профілювання листа для згинання профнастилу з листового металу 0,4— 0,7 мм завтовшки шляхом поздовжнього формування. На заводі в умовах обвалу попиту на верстати робили навіть садовий, сільськогосподарський інвентар. На початку двохтисячних найбільшою угодою «Веркону» була поставка Харківському підшипниковому заводу верстатів із ЧПУ, що, утім, не розв’язало проблеми завантаження всіх заводських площ. З 1999 року почалося поліпшення економічної ситуації. Проведено реконструкцію підприємства й уведені в дію міждержавні стандарти. На базі це-

Обігнали всю державу Ірина КОНДРАТЬЄВА Питома вага обсягів реалізованої промислової продукції Дніпропетровської області становить 15,5% промисловості України. Тобто в Україні кожна шоста гривня в обсягах реалізації товарної продукції належить дніпропетровцям. Крім того, Придніпров’я посідає друге місце після Донецької області з обігу від промислової діяльності (від реалізації).

загальнодержавній структурі з обігу від промислової діяльності (від реалізації) на добувну промисловість Дніпропетровщини припадає 36,4%, переробну — 13,8%, металургійну — 30% (1/3), машинобудівну — 7,4%, хімічну — 13,8%, на виробництво енергоносіїв — 12%. У структурі реалізованої промислової продукції в 2009 році найбільшою є питома вага добувної (17,8%), металургійної (37,8%), хімічної (6,7 %), машинобудівної

хів із замкнутим циклом виробництва створені дочірні фірми, які успішно працюють у ринкових умовах. Зараз у складі акціонерного товариства їх близько 30. Завдяки економічному розвитку вдалося підвищити обсяг продукції. Зріс експорт за рахунок поставок верстатів у Корею, В’єтнам, Алжир, Йорданію, Росію та Білорусь. Освоєно виробництво нових моделей і типорозмірів верстатів. Основну увагу було приділено вдосконаленню конструкції та, з огляду на побажання замовників, розширенню технічних характеристик токарсько-гвинторізних верстатів КА-280. На сьогоднішній день випущено приблизно 50 модифікацій. Виготовлено експериментальні зразки вертикально-свердлильних верстатів із поворотним столом КА-232, сучасного універсального токарсько-гвинторізного верстата КА-150, призначеного для підвищення експортного потенціалу підприємства й токарського універсального верстата з ЧПУ КА-280Ф. У найближчому майбутньому в співробітництві з партнерами з Німеччини та Іспанії планується освоєння виробництва різних типів стрічкопильних верстатів, а також верстатів для обробки каменю. Розроблено конструкторську документацію й виготовлені перші токарські двошпиндельні вертикальні верстати з ЧПУ ПАБ-350, придатні для обробки деталей великого діаметра (понад 350 мм).

промисловості (5,3%), а також виробництва й розподілення електроенергії, газу та води (14,8 %). Тобто підприємства п’яти базових галузей промисловості, енергетики та житлово-комунального господарства забезпечують 86,4 % обсягів реалізації області. Порівняльний аналіз динаміки темпів виробництва промислової продукції між Україною та Дніпропетровщиною свідчить, що з грудня 2009 року темпи зростання на Дніпропетровщині перебільшують загальноукраїнські. За січень-лютий 2010 р. темпи зростання промислового виробництва в області становлять 124,5 %, що на 15,7 % більше загальнодержавного показника.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 6 к в і т н я 2 010 №14 (118)

ПІДПРИЄМСТВО

Обладнання проти кризи Гендиректор ЗАТ «Південмормонтаж» Ілдар Гібадуллін упевнений, що за скрутних для економіки часів необхідно вкладати кошти в розвиток підприємства Кризові роки стали часом найвищого підйому для ЗАТ «Південмормонтаж» (м. Херсон) — підприємства, яке змонтувало близько 90% всіх портальних кранів, що працюють у портах України, а також у інших країнах на узбережжі Чорного, Азовського та Каспійського морів. Рекордне збільшення обсягів робіт відбулося за рахунок укладених раніше великих угод з іноземними партнерами. Цього року спостерігається певне «осідання», але це поки не позначалося ні на зарплаті працівників, ні на виробництві в цілому. «Південмормонтаж» укладає зароблені кошти в придбання потужніших і сучасніших механізмів, що забезпечить його конкурентоспроможність на ринку. Про це — в інтерв’ю з генеральним директором ЗАТ «Південмормонтаж» Ілдаром Гібадулліним.

— Ілдаре Сіразейовичу, чому ви впевнені, що сьогодні варто витрачати гроші на дороге сучасне обладнання? Безперечно, виконувати великі обсяги робіт у найкоротший термін — дуже важливо, а де гарантія, що такі замовлення будуть завжди? — Дійсно, основний вид нашої діяльності — монтаж — останнім часом «осів». Потенційні замовники в кризу скорочують насамперед розміри капітальних вкладень: менше будують і монтують, менше закуповують обладнання та оновлюють його. А це наш хліб. Крім того, несприятлива ситуація склалася з ремонтом кранів в українських державних портах. Як правило, вони намагаються заощадити гроші. Мотивація проста. Фактично вся техніка там застаріла. Більша її частина — крани, закуплені ще за радянських часів. У найкращому разі — у 90-ті роки. Деякі виробили по два нормативних терміни. Але їх не списують. Ці крани вже мають нульову залишкову вартість. Щоб їх підтримувати в «живому» стані, потрібні фінансові вливання. Вироблена техніка періодично вимагає повторного капітального ремонту. Сенсу в старому обладнанні немає і, природно, порти намагаються якнайменше в нього вкла-

дати. Це негативно позначається на обсягах наших робіт. Але все-таки перспективи є. І для цього, повірте, треба купувати нову техніку. Зокрема, ми тісно співробітничаємо з Новокраматорським машинобудівним заводом, який справедливо можна назвати лідером галузі. Зараз там почали виробляти портальні крани. Ми вже змонтували кілька таких кранів в Одесі та Феодосії, плануємо монтувати в Ізмаїлі, намічається ряд контрактів і в портах інших міст. Також ведемо переговори з однією із близькосхідних держав. Крім того, укладаємо контракт з однією із країн СНД. Є надія й на те, що деякі замовники повернуть нам борги. — Чи позначається зниження обсягів на режимі роботи компанії, зарплаті співробітників, умовах їхньої праці? — Наше підприємство, як і раніше, працює у звичайному режимі, щоправда, розмір премій зменшився. Завдяки сумлінній роботі нашої служби охорони праці, а також повному забезпеченню працівників засобами

крани. Із найбільших проектів відзначу ще монтаж обладнання вуглеперевантажувальних комплексів у Маріупольському та Південному портах, роботи на вугільному терміналі Східного порту, спорудження фосфоритного терміналу порту Південний, будівництво контейнерного виробництва на Іллічівському судноремонтному заводі, цеху з виробництва ліхтерів на Кілійському судноремонтному заводі, монтаж портального крана в місті Усть-Кут (Росія) та грейферних перевантажувачів у Новосибірську й Москві. Фахівцями нашої компанії змонтовані сотні портальних кранів виробництва Kranbau Eberswalde і Ganz Danubius як у портах, так і на суднобудівних заводах країн СНД. — Розкажіть усе-таки, що за унікальну техніку ви купуєте для роботи і які найближчі плани розвитку підприємства? — Частину коштів, зароблених за останні два роки, ми вклали в придбання нового автомо-

ні. Придбали наплавний верстат, зварювальне обладнання, яке дозволяє варити імпортні сталі. Таким обладнанням може похвалитися зовсім не кожне підприємство нашої галузі. Про придбання нової потужної техні-

ВІЗИТІВКА Ілдар Гібадуллін Народився 6 жовтня 1958 року в м. Холмську (Сахалінська область) З 1975 по 1980 рік — навчання в Одеському інституті інженерів морського флоту. Після успішного закінчення інституту призначений за розподілом на роботу в управління «Південмормонтаж» (Херсон). Перша посада в «Південмормонтажі» — майстер. З 1983 року — виконроб. 1999 року призначений головним інженером. 2004 року обраний директором ЗАТ «Південмормонтаж». З 2006 року — генеральний директор ЗАТ «Південмормонтаж». індивідуального захисту, з 2007 року в нас не сталося жодного нещасного випадку на виробництві. Крім того, ми обладнали за євростандартом побутові приміщення, облаштували кімнату відпочинку. Для співробітників є сауна та тренажерний зал. — Розкажіть про найбільші підприємства, з якими вам доводилося працювати і з якими є перспективи співробітничати надалі. — Знову ж назву Новокраматорський і Старокраматорський машинобудівні заводи. Коли херсонський завод «Паллада» поставляв доки для заводу з утилізації атомних підводних човнів на Камчатку, монтували там

більного крана вантажопідйомністю 180 тонн. На півдні України такий кран є тільки в Одеській області. Він нам необхідний для монтажних робіт, а також для розвантаження великовагових вантажів у портах, на залізничних станціях. Ми його вже випробували в Керчі при розвантаженні конструкцій для майбутнього будівництва цементного заводу. Зокрема, наш кран брав участь у розвантаженні монтажних вузлів вагою до 150 тонн. Цей кран дає нам можливість не тільки виживати, а й підвищувати конкурентоспроможність як монтажної організації. Хоча ми й без того непогано оснащені. У нас є 140-тонний кран, два 75-тонних, 30-, 25-тон-

ДОВІДКА «УТГ» ЗАТ «ПІВДЕНМОРМОНТАЖ» Компанія заснована в 1944 році як стратегіч- ри в 1994 році було утворено ЗАТ «Південморний об’єкт із перспективною й дуже важливою монтаж». метою — відновлення морської транспортної На сьогоднішній день компанія — унікальне підгалузі в післявоєнні часи. Спочатку була створе- приємство, яке виконує монтаж та ремонт важна «Херсонська монтажно-відбудовна дільниця», кого перевантажувального обладнання в морських, яка пізніше перейменована на «Південне монтаж- річкових портах і на промислових підприємствах. не управління УПМО ММФ (Південмормонтаж)». Діяльність ЗАТ «Південмормонтаж» відзначеЗавдання — відновлення, будівництво переван- на національними преміями «Золота торговельна тажувальних комплексів і монтаж вантажо- марка» (2002 р.), «Діловий імідж» (2004 р.). Отрипідйомних кранів на об’єктах Чорного та Азов- мано сертифікат European Market Research Center ського морів. У подальшому діяльність організа- і сертифікат системи менеджменту якості ISO ції поширилася на морські об’єкти Каспійсько- 9001:2000. Компанія — дійсний член асоціації порго моря й усього СРСР. На основі цієї структу- тів України «Укрпорт».

ки ми давно мріяли, адже без неї було важко конкурувати. Ми намагаємося розвиватися. Хоча зараз це досить складно. Приміром, нелегко було знайти лізингову компанію для придбання обладнання — занадто високі відсотки, багато інших проблемних питань. Хотілося б дещо іншого підходу з боку держави до аспектів розвитку підприємств нашої галузі. — Який же зараз «підхід» у держави? — На жаль, держава не тільки не стимулює нашу роботу, а й у певному сенсі блокує її. Наприкінці минулого року в нас із черговою перевіркою працювала міська податкова інспекція. Виявлені порушення, на наш погляд, є переважно надуманими. Ми позвали до суду і сподіваємося, що відстоїмо свої права. Або, приміром, ми маємо право порушувати питання про повернення ПДВ. Але, знаючи про таку ситуацію на багатьох підприємствах, навіть не намагаємося одержати ці гроші, тим більше, що це не критична для нас сума. Хочеться вірити, що з приходом нової влади становище зміниться. Може, краще було б узагалі замінити ПДВ податком з обігу.

Але передусім хотілося б, щоб держава в особі Мінтрансу звернула увагу на технічний стан портів і нарешті «запустила» програму їхнього відновлення. Адже не можна, щоб техніка, яка на 96% виробила свій нормативний термін, працювала й надалі. Сподіваємося на зниження податків для законослухняних підприємств. Добре б на державному рівні налагодити стосунки з Росією, які в останні роки значно ускладнилися. Гадаю, із цим погодиться багато компаній, які співробітничають із цією країною. Ми зазнаємо чималих труднощів, працюючи в Росії. Першочергові проблеми стосуються тимчасового вивезення обладнання та інструменту для виконання робіт на російських підприємствах. Для українців купувати необхідний інструмент у Росії проблематично, тому ми оформляємо тимчасове ввезення й вивезення. Вивезти ми мусимо абсолютно все, що ввозили, до останнього гвинтика. Та це неможливо, оскільки строк виконання замовлення може досягати й двох років. За цей час, звичайно, частина обладнання ламається, виходить із ладу, інструменти губляться, що спричиняє серйозні проблеми на митниці — спочатку на російській, а потім — на українській. — Чи є у вас іноземні інвестиції? — Немає. Причина — в умовах, створених в Україні для їхнього одержання. Ми просто не зможемо відробити ці гроші — занадто високі відсотки. Проте зараз розглядаємо одну з найбільш прийнятних для нас пропозицій. У мене немає сумнівів, що подолаємо тимчасові труднощі. «Південмормонтаж» знав і набагато гірші часи. У 90-ті роки ми були однією з небагатьох організацій галузі, яка вижила й розвивалася. А з нашими нинішніми перспективами, потужностями та готовністю працювати 24 години на добу, я впевнений, утримаємося на плаву. Розмовляла Тетяна НАЗАРЕНКО

Українська технічна газета

№14 (118) В і в т о р о к , 6 к в і т н я 2 010

ТЕХНОЛОГІЇ

Приборкання пестицидів Українські вчені створили недорогу технологію перетворення небезпечних хімічних сполук на корисний біогумус — По-перше — найсуворіший контроль, високий професіоналізм агрономічних служб. А подруге — не в інтересах аграріїв перевитрачати дорогу хімію.

Микола СТОЛЯРОВ В Україні нагромадилося близько 25 тис. тонн непридатних пестицидів. Чи можна безпечно й ефективно ефективн о їх утилізувати? Про це — бесіда з доктором біологічних наук, академіком, професором, завідувачем кафедри Донецького національного університету економіки та торгівлі ім. М. Туган-Барановського Миколою Рябченком (на знімку). — Якщо коротко, пестициди — це хімічні препарати, призначені для боротьби зі шкідниками, хворобами та бур’янами. В Україні застосовується більше трьохсот видів пестицидів. — Наскільки широко? — Посудіть самі: щорічно в країні обробляють, приміром, озиму пшеницю на восьми мільйонах гектарів. За інтегрованої системи захисту рослин аграрії використовують тільки на одному гектарі від 15 до 20 літрів або кілограмів пестицидів на рік. — Чи не занадто високе навантаження? Не постає питання: хімія чи життя? — Навантаження як навантаження. Без нього не обійтися. Воно існує у всіх країнах з інтенсивним сільським господарством. Наші навантаження нітрохи не більше, ніж в інших країнах, скоріше навпаки. І це ще м’яко сказано. На здичавілих полях уже не просто бур’яни — хащі. Взяти в руки сапки на селі сьогодні нема кому, купити гербіциди — нема за що. Їх вартість досягає тисячі гривень за літр. За середньої ціни на зерно придбання гербіцидів ставить фермера на межу розорення. Інший приклад: господарю або сільгосппідприємству треба купити обприскувач, а він ко-

штує більше трьохсот тисяч гривень. Чи кожному це по кишені? — Але ж є так зване органічне землеробство, альтернативні способи захисту рослин (наша газета не раз про це писала). — Узагалі в землеробстві відомо більше ста способів захисту зернових культур. Органічне, або біологічне, землеробство по-своєму цікаве й привабливе. От тільки врожаї нижче й цінова політика не врегульована. У будь-якому разі масовим поки залишається сільське господарство із застосуванням хімічних препаратів. Правда, почасти через бідність, почасти з міркувань розумної сівозміни селяни все частіше комбінують хімічні й біологічні засоби захисту рослин. І все-таки за великотоварного виробництва ставка робиться на хімічні. Як без них обійтися, якщо, наприклад, клоп-черепашка здатний знищити до 70—80% урожаю? Крім того, на полях можуть домінувати 5—6 бур’янів, посівам загрожує добрий десяток шкідників. — А як уникнути «перекосів», домогтися неухильного дотримання технологій?

— Хто в АПК дбає про захист рослин? — Раніше на це запитання я міг відповісти чітко. В АПК діяла розгалужена й структурована система хімічного захисту рослин, яка виконувала замовлення господарств, — тільки вчасно заявку подай на обробку того або іншого поля. Потім цю модель взаємин я зустрічав у зарубіжних країнах, де її впровадили й розвинули й де вона працює як годинник. Ми ж із нашими малопотужними станціями захисту рослин з їх досить обмеженими можливостями й надзвичайно дорогими хімічними препаратами залишилися ні з чим. — А запаси пестицидів, що залишилися з колишніх часів? Що з ними робити? Передати для знищення, перезатарити? — Тільки не викидати! «Цитос» (убивати) є в назві пестицидів. Маючи мутагенний ефект, вони загрожують людям багатьма захворюваннями — від онкологічних до серцево-судинних. Куди подіти? Безперечно, найпростіший спосіб: передав – та й по всьому. Тільки от кому й, головне, скільки за це треба заплатити? Виявляється, до трьох мільйонів гривень за тонну. А в нас 25 тисяч тонн застарілих пестицидів... Перезатарити? Було б непогано. Але через агресивність пестицидів тара для них потрібна особлива. Коли я працював у Дніпропетровському аграрному університеті, до нас прийшли сусіди-промисловці й попросили допомогти в утиліза-

ції автомобільних і тракторних шин. Одержати з них, виявляється, можна багато що, але нас зацікавила можливість використовувати шини як контейнери для застарілих пестицидів. Вони не піддаються корозії, довго зберігаються, не реагують на агресивне середовище. За допомогою спеціальних клеїв їх можна скріпити, зшити саморізами, словом, зробити надійні барила кілограмів на 150. Так одна проблема сприяла розв’язанню іншої. Аграрії швидко дізнались про нововведення. Сьогодні такою тарою обзавелися вже багато господарств у Полтавській, Запорізькій, Кіровоградській та інших областях. — Але це тільки півсправи. Проблема консервується, її вирішення відкладається... — Це так. Але всі ці роки вчені не припиняли шукати шляхи утилізації застарілих пестицидів. Над цим працювали в Києві, Дніпропетровську, Донецьку. Згадали й про дивовижні можливості мікроорганізмів, тих самих, які здатні очищати, приміром, найбільш забруднені технологічні стоки. Якби стоки металургійних і особливо коксохімічних заводів не очищалися таким чином, то навіть Дніпра не вистачило б на виробничі потреби. Узагалі, як уважають деякі вчені, слідом за віком комп’ютерів настане вік мікроорганізмів, можливості яких сьогодні майже не використовуються. Саме мікроорганізмам ми «доручили» приборкання пестицидів, створивши технологію не тільки їхнього знешкодження. Більш того — одержання з них корисних біостимуляторів — біогуматів. Воно не вимагає великих витрат, надскладного обладнання. Ось спрощена схема процесу. Пестициди змі-

Навігатор для «Швидкої» Система космічної навігації незабаром допомагатиме лікарям «Швидкої допомоги» Донецька. Над її проектом уже працюють фахівці «Укртелекому» Микола СТОЛЯРОВ

а словами головного лікаря станції Володимира Христенка, сьогодні на лініях мільйонного Донецька працюють 57 бригад. Протягом доби вони роблять близько шестисот виїздів. Проблема в тому, що шахтарський центр простягнувся від сільської Мар’їнки на півдні до промислової Макіївки на півночі. Крім того, у межах Донецька розташовано понад десяток приміських робочих селищ, які обслуговують медики. А якщо врахувати, що деякі вулиці не мають позначень і зовсім не на всіх будинках є номери, то виїзд бригади лікарів часом стає величезним слаломом, подорожжю з розпитами й, зрозуміло, гаянням часу.

шуються із соняшниковим лушпинням. Воно створює живильне середовище для ферментативної активності мікроорганізмів. Потім здрібнене лушпиння поливається ґрунтовим розчином, який краще взяти з ділянок, де вирощувалася соя або горох. Внесені в такий спосіб мікроорганізми починають боротися з пестицидами. Потрібно близько півроку для завершення цього процесу. На виході приборкані пестициди перетворюються на біогумус, біогумати, якими потім можна робити передпосівну обробку насіння, повернути в поле як біостимулятори. Ще раз зауважу: звичайно, все це схематично, популярно, сама технологія — справа непроста, з формулами, розрахунками, дослідженнями. Але вона вже є, нею зацікавилися в уряді, Міністерстві агарної політики. Її розглянуто й у Донецькій облдержадміністрації, схвалено технічною радою управління агропромислового розвитку. У перспективі є пропозиція створити спеціальне виробництво з утилізації застарілих пестицидів, провести міжнародну конференцію. Більш того, спільна робота вчених Києва, Донецька та Дніпропетровська «Комплексна система зберігання та утилізації застарілих пестицидів в АПК України» після успішного застосування отриманих біогуматів у декількох господарствах країни готується до висування на здобуття Державної премії України в галузі науки й техніки. — Миколо Олександровичу, чого вам бракує в роботі? — Чого може бракувати вченому? Нових досліджень. Боюся одного — бюрократичної тяганини, різних погоджень, листування, іншої тягомотини, у якій потонув не один важливий захід. Попереду весняна сівба. Не посіємо, не виростимо, не дослідимо, не покажемо — згаємо ще один рік.

— Уявіть, — говорить Володимир Іванович, — вирушає в путь дорогий реанімобіль, оснащений за останнім словом медичної техніки. Дорогий його робочий час, дорогий кожен його рейс, а головне — втрачають і медики, і пацієнти, здавалося б, на дрібницях. Космічна навігація допоможе бригаді лікарів обійти «глухі пробки» у місті й знайти коротку дорогу до пацієнта. Більш того, космічний навігатор — це телефонізація «Швидкої допомоги», оптико-волоконний зв’язок, здатність прискорити прийом викликів, програмне забезпечення й багато чого іншого, що зробить роботу медиків ефективнішою й стане в пригоді місту в дні Євро-2012. Сьогодні космічні навігатори вже працюють на потреби медиків у Харкові та Полтаві. На черзі — Донецьк і Київ. Як відзначає В. Христенко, ідеться не тільки про збільшення кількості виїздів, а й про якість послуг, своєчасну лікарську допомогу пацієнтові, де часто виграш у часі — вирішальний чинник.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 6 к в і т н я 2 010 №14 (118)

ПРІОРИТЕТИ

Гвардієць із КБ «Південне» Щоб успішно вирішувати пов’язані з освоєнням космосу завдання, необхідно підвищити престиж української аерокосмічної школи

ВІЗИТІВКА Іван Стаценко Кандидат технічних наук, професор Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості, науковий керівник кластера «Еко-енерго». Після закінчення МАІ потрапив за розподілом у КБ «Південне», де працював з 1964 по 1988 рік. Брав активну участь у створенні бойових стратегічних ракет, двигунів для мирних космічних апаратів, у дослідженнях у галузі космічних двигунів, космічної та наземної енергетики. У 1988 р. призначений головним конструктором і директором ОКБ «Фотон» (з 1996 р. — НДІ енергетики) при Дніпропетровському державному університеті. З 2003 р. живе й працює в Севастополі. Займається поновлюваними джерелами енергії, насамперед сонячної. Багато розробок І. Стаценко впроваджені у виробництво.

звичайних зеніток і винищувачів кету прийняли в експлуатацію. він був недосяжний, бо летів на ви- Створювалася вона досить довБагатьом із тих, хто брав участь у соті понад 24 км. Тоді ця історія вра- го, водночас із бойовими. Починалася робота за М.Янгеля, тристворенні вітчизняних космічних зила весь світ. — Після закінчення МАІ вас вала за В.Уткіна, а завершилася технологій, сьогодні за 70. Але напризначили на роботу в легенвже за нинішнього генерального звати їх «старою гвардією» було дарне КБ «Південне». Яким воно конструктора КБП С.Конюхова б неправильно. Особливо бебуло в той час? програмою «Морський старт». ручи до уваги активну позицію — У 60-х роках у КБП створицих людей навіть сьогодні, попри безліч проблем у косміч- ли унікальну школу підготовки ОБІГНА ЛИ ВЕСЬ СВІТ ній галузі та її структурних під- фахівців у галузі бойових, стра- НА 30 РОКІВ тегічних і космічних техноло1963 році КБП розпочало розрозділах. гій. Порядок там був ідеальний, роблення ядерного комплексу Поряд із КБП для відпрацьодисципліна — залізна. І при цьоЕД-1. Науково-дослідні роботи дин із представників славування цього напряму в Радянму панувала атмосфера поваги, велися одночасно в декількох інветної когорти створюваському Союзі створили КБ «Фатовариськості, коли кожен підститутах, а колективові відділу, чів бойових і космічних ракет кел», де розробляли двигуни ставляв плече іншому. Ну а те, де працював І.Стаценко, було по— кандидат технічних наук Іван що ми працювали поруч із тадля геостаціонарних супутниставлено завдання створити двиМиколайович Стаценко — понад ків. Щоб супутник міг забезпе50 років працював у ракетно- кими видатними людьми, як гуни для цього комплексу. М. Янгель, І.Іванов, М.Назаров, чувати постійний телефонкосмічній галузі. Читачам «УТГ» В.Уткін, В.Ковтуненко, Ю.Сметанін, ний, радіо- або телевізійний він уже знайомий як головний Ф.Санін, М.Ахметшин, О.Макаров, зв’язок, він мав протягом 10 розробник незвичайних автомоС. Конюхов, надиха ло на подороків і більше перебувати в більних свічок запалювання, які заданій точці орбіти. Це завиробляються в Дніпропетров- лання будь-яких труднощів. — Над якими проектами вдання й повинні виконуську («Поки горить свічка», №5 працювали в далекі 60-ті? вати електроракетні двигувід 2 лютого 2010 р.). — КБП було серед перших ни. Результатом спільних розробників нових нестанзусиль був ще один потужВІД МІСЯЦЯ дартних підходів до створенний прорив у науці і техніДО «МОРСЬКОГО СТАРТУ» ці у світовому масштабі. По о бойової ракетної тема- ня «головної сили» ракет і суті, з виробництва двигутики майбутній інженер- супутників. У середині 60-х нів наука в СРСР обігнавинахідник долучився одра- мені разом із колегами пола на кілька десятків років і зу після закінчення школи. Пе- щастило не просто торкнуСША, і Францію, які сьогодрейнявши любов до двигу- тися цієї теми, а й домогтині йдуть нашими слідами. нів від батька, який працював ся серйозних результатів. КоА ми пройшли цей шлях механіком-дизелістом у кубан- лективу на чолі з головним І.Івановим 30 років тому. ській станиці, мріяв навчати- конструктором ся в Московському авіаційному доручили створення двигу«КОСМІЧНЕ СМІТТЯ» — інституті. Але з першої спроби нів для місячного посадкоЯК ЗОЛОТО вступити до МАІ йому не вдало- вого ступеня, які могли б гактивний запуск ракет ся (конкурс — 10 чоловік на міс- рантувати м’яку посадку й і супутників різного це!), тому влаштувався на авіа- зліт із Місяця. Завдання було призначення призвів до назавод №82 у Тушиному. Через рік виконано, уже тривали виНа фоні супутника «Океан» у КБП — І. Стаценко громадження в космосі соуже навчався на вечірньому від- пробування, але з декількох (праворуч) та доктор технічних наук, професор, діленні факультету двигунів та об’єктивних причин місячна академік РАН, директор НДІ прикладної механіки та тень тонн «космічного смітелектродинаміки МАІ Г. Попов тя», яке у буквальному знаенергетичних установок літаль- експедиція не відбулася. Одних апаратів. Потім була служ- нак надалі двигуни посадкоченні зовсім не є сміттям. — Ми працювали у великій ба в зенітній артилерії в Білору- вого ступеня стали в пригоді для кооперації, — згадує І.Стаценко. Адже все це високотехнологічсі, а після армії — знову навчан- інших виробів. — У КБП була створена спе- ні вироби, у яких чимало уніня на денному відділенні того ж Видатним досягненням світового ціальна група, до якої ввій- кальних конструкцій та дорофакультету. рівня була ракета-носій «Зеніт», осна- шли талановиті молоді фахівці гих деталей, зроблених із висо— На заводі ми робили зенітно- щена поряд з енергомашівськими дви- Анатолій Назаренко, В’ячеслав коміцних матеріалів, добре збекеровані ракети, — розповідає Іван гунами чотирикамерним кермовим Тарасов, Ярослав Тиригін та реглися. Так, 1965 року міжнаМиколайович. — Розроблялися рідинним ракетним двигуном тягою інші випускники авіаційних ін- родна організація супутниковони в КБ, яке очолював Герой Ра- 8 тонн, який розробили в КБ «Півститутів Москви, Києва, Хар- вого зв’язку «Інтелсат» запустидянського Союзу Петро Дмитрович денне». Літно-конструкторські кова. Очолив її О.Кондратьєв. ла на геостаціонарну орбіту свій Грушин. Однією з наших ракет випробування ракети-носія «ЗеВивчали наукову літературу, фі- перший супутник «Ерлі бьорд» 1 травня 1960 року збили літак аме- ніт» тривали з квітня 1985 по зику, конструювали, випробову- масою 39 кг, який забезпечував риканського льотчика Пауерса. Для грудень 1987 року, після чого равали моделі. У нас була створена постійну роботу 240 телефонних й своя випробна база. ліній між Європою та ПівнічПідсумком спільної плід- ною Америкою більше трьох роної праці стало створення ціл- ків. Наступний супутник важив ком нового покоління двигунів 68 кг, третій — 162 кг, четвер— плазмово-іонних з анодним тий — 293 кг. А потім у космос шаром, аналогів яким не було полетіли справжні гіганти, маса у світі. яких досягла 1870 кг (12 тисяч — У чому їхні особливості та ліній зв’язку й два телеканали). переваги? — У рідинних двигунах швид- За п’ятнадцять років маса супуткість витікання газів близько ників цієї серії зросла у двадцять 3 км на секунду, а нам потрібна п’ять разів! Така сама робота проводибула швидкість 20—30—40 км на секунду, щоб із меншими ви- лась у СРСР, а після 1991 року — тратами палива одержати біль- у Росії та Україні. Звичайно, не шу тягу. Такі двигуни назива- всі супутники залишалися на орють електроракетними, але елек- біті. Ті з них, які були на невелитрична енергія використовуєть- ких висотах — від 100 до 300 км ся в них на зовсім інших прин- від поверхні Землі, після виробСпівробітники відділу 440 КБ «Південне». У верхьому ряді другий праворуч — ципах. лення ресурсу опускалися назад. І. Стаценко. У першому ряді в центрі — начальник відділу В. Михайлов Ірина КОНДРАТЬЄВА

Якщо ж задана орбіта розташована на відстані в 1000 км, супутник не в змозі самостійно впасти на Землю. Тому його прибирають з орбіти або залишають у вільному плаванні в космічних висотах. І. Стаценко з учнями та колегами ще в 90-х роках минулого століття почав розробляти ідею збирання «космічного сміття» за допомогою космічних платформ з електроракетними двигунами й сонячними батареями. Сьогодні над нею працюють у НДІ енергетики Дніпропетровського держуніверситету. Мета — домогтися збереження та повернення космічних апаратів, щоб надалі їхні суперматеріали й суперсистеми почасти використовувати повторно на ті ж космічні потреби, почасти переробляти й застосовувати в інших галузях промисловості. Але поки жодної проектної пропозиції не реалізовано. А шкода. Оскільки запуск супутників триватиме, то й проблема ускладнюватиметься. Але ще більшої актуальності набула сьогодні ідея І. Стаценка про перетворення знаменитої станції «Мир» на постійно діючий космічний музей. — Ми навіть думали про створення своєрідного буксира з транспортування станції на високу орбіту, що не дозволило б їй упасти на Землю й фактично зникнути, — ділиться своїми думками винахідникконструктор. — Можна було підняти «Мир» із висоти 300 км на 500—700 км і зробити музей на всі часи. Безперечно, це недешево. Але просто знищити таку станцію, як вирішило російське керівництво, — теж дуже дороге задоволення. Іван Миколайович Стаценко боліє душею за долю досягнень учених і розробників космічного напряму радянської доби. Він переконаний, що минуле — це основа майбутнього. Тому необхідно підвищити престиж навчальних і наукових закладів, КБП і «Південмашу». А Дніпропетровський національний центр аерокосмічної освіти молоді України нам цілком під силу зробити зразковим у Європі та світі. Знімки з архіву І.СТАЦЕНКА

8 №14 (118) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

6 к в і т н я 2 010

ПІДПРИЄМСТВО

Іскриста «оборонка» Україна — одна з небагатьох країн світу, здатних випускати локатори. Запорізька «Іскра» зберегла і технології, і виробничі потужності «НЕ ЛОПАТИ, А ЛОКАТОРИ»

– Н

«Науково-виробничий комплекс «Іскра» належить до небагатьох військових підприємств, яким удалося знайти свою нішу в нових умовах. Із розвалом СРСР саме «оборонка» потерпіла найбільше. Налагоджений ринок збуту було зруйновано, застарілі технології вимагали капіталовкладень, а держава була осторонь проблем. Загалом, подолати складні 90-ті роки вдалося не всім. «Іскра» серед тих, хто вижив. Роман ПРЯДУН

ри цьому тут не втратили й основну спеціалізацію — виготовлення радіолокаційних станцій. Правда, за радянських часів підприємство випускало по 300 локаторів щорічно, і на ньому працювало 18 тис. чоловік. Зараз ці цифри інші: 10 локаторів і відповідно 3 тис. робітників. «Іскра» досить успішно дає собі раду у скрутні нинішні часи. Пропозиціями завод забезпечений на два роки вперед. 2009 року випуск продукції збільшено на 25% і створено додаткові робочі місця. Хоча оборонного замовлення немає вже кілька років. На 95% «Іскра» працює на експорт. З огляду на те, що радіолокаційні станції — товар специфічного характеру, тобто потрібний він незалежно від економічного становища, криза для запоріжців не була катастрофою.

айважче в радіолокації — зв’язати в єдине ціле безліч систем і механізмів, щоб вони функціонували в конкретному комплексі, — говорить директор підприємства Ігор Пресняк, який очолює «Іскру» ще з радянських часів. — Окремо начебто багато хто вміє. А коли ближче до діла — виявляється, це не таке просте завдання. Тому в Україні спроби самостійного випуску локаторів в інших фірм та підприємств були невдалими. — В «Іскри» статус казенного підприємства. Держава активно допомагає розвиватися? — Як і багато інших законів України, закон про казенний статус також ігнорується. Що означає КП (казенне підприємство. — Ред.)? Це 50 відсотків завантаженості держзамовленнями, а на таке й натяку немає. Уже давно самі по собі. Ніхто не запитує: що нам треба, як нам живеться. Самі плануємо й реалізуємо задумане. — Допомагає держава хоча б зайняти «місце під сонцем» на ринку? — У принципі, так. Є така компанія «Укрспецекспорт» (державна компанія з експорту-імпорту товарів та послуг військового та спеціального призначення. — Ред.). Через неї ми реалізуємо свою продукцію. Представники «Укрспецекспорту» працюють у 160 країнах світу, ми ж не можемо собі такого дозволити. Вони паралельно з нами шукають нових клієнтів. Використовуємо й старі зв’язки, адже раніше добре знали всіх міністрів оборони країн Варшавського Договору. Завдяки цьому сьогодні налагоджуємо контакти для співробітництва. — Багато країн соцтабору зараз члени НАТО. Це не заважає спільній роботі?

— Так, це певним чином позначилося, тепер ми не так тісно спілкуємося, однак замовлення надходять. НАТО — це все досить умовно й не так страшно, як говорять дилетанти у військовій галузі. Наприклад, та ж Словаччина, що є членом Альянсу. Вона вийшла на нас із пропозицією зробити модернізацію радіолокаційного обладнання під стандарти НАТО, що ми успішно виконали. Ніхто нам не заважав це зробити. Зараз чекаємо на аналогічний контракт. Скажу так, якщо підприємство має конкурентоспроможні технології, затребувані у світі, то йому ніде не страшно. У той же час повноцінно працювати на рин-

Ігор Пресняк ку країн Північноатлантичного Альянсу ми не можемо, у них є свої заводи. Основні наші клієнти — це країни Африки та Південної Америки. У тому ж Лівані або Лівії стоять по 150 наших радарів. — Виробник спеціальних засобів радіозв’язку ДП «Радіоприлад», яке також було провідним підприємством оборонки, розпродає свої цехи. Як вам удалося зберегти виробництво? — Основна проблема «Радіоприладу» в тому, що він хоробро почав приватизацію. Вони перевели всі свої цехи в окреме виробництво, а коли зрозуміли, що нічого путнього з цього не вийде, було пізно. До того ж там не змогли налагодити випуск нової продукції. Країна розвалилася, колишній ринок збуту теж. Тоді треба було активно працювати

ДОВІДКА «УТГ» ЩО РОБИТЬ «ІСКРА» Мобільний трикоординатний радіолокатор 36Д6М Пристрій застосовується в сучасних автоматизованих системах протиповітряної оборони, зенітноракетних комплексах для виявлення низколетючих цілей, прикритих активними й пасивними перешкодами, для керування повітряним рухом військової та цивільної авіації. Трикоординатна радіолокаційна станція кругового огляду 80К6 Рухлива станція кругового огляду малих, середніх і великих висот з аналоговим, координатним і трасовим виходами. Працює автономно або в складі регіональних і національних автоматизованих систем управління (АСУ) РЛС призначена для використання в складі зенітно-ракетних військ для видачі цілевказів зенітноракетним комплексам як інформаційна ланка в підрозділах Військово-Повітряних Сил і ППО для контролю й керування повітряним рухом. Радіолокаційний комплекс 1Л 220-У Забезпечує розвідку за першим пострілом координат вогневих позицій артилерії, реактивних систем залпового вогню, стартових позицій тактичних ракет супротивника й видачу цілевказів своїм вогневим засобам для ураження.

в сфері маркетингу й нових технологій, а єдиного керівництва не було. От і результат. Ринок — жорсткий, рік-два тебе нема — і все, місце вже зайнято іншими. У нас теж були пропозиції розділити підприємство, «перекувати мечі на орала», мовляв, у нових умовах робитимемо щось інакше і таким чином заробимо. Однак я чітко сказав: ні, хлопці, у нас високотехнологічне інженерне виробництво, яке мають лічені країни світу. На виготовлення «сокир-лопат» ми не переходитимемо, інакше завтра нас просто не буде. Зараз розвиваємось, вкладаючи кошти в нові розробки, а тому не відстаємо від жодної країни світу в нашому напрямку. — Як ставитесь до приватизації підприємств військпрому? — Щось приватне у виготовленні озброєння має бути. У тій же Хорватії всі військові заводи приватні, але вони роблять лише снаряди та патрони. Повністю ж приватизувати не можна. Уважаю, що технологічно складне виробництво має залишатися в державі — так легше зберегти за нею право на ті або інші розробки. Говоритимемо відверто, 300 радарів на рік сьогодні просто не потрібні, ми їх не продамо. Нашій країні слід модернізувати свій радарний парк, це близько 50 одиниць. Теоретичні плани щодо цього завжди є, але на практиці грошей немає. Не дуже давно, щоправда, придбали дві станції. Тому 20 радарів щорічно — це сьогодні межа для «Іскри». Хоча, наприклад, італійська фірма випускає 200 установок на рік, але вони роблять ще й цивільні. У них є куди їх збути, адже за кордоном кожен аеропорт обладнаний локатором, та ще стоїть додатковий для підстрахування. У нас все інакше. — З нечесною конкуренцією мали справу? — Буває різне. Наприклад, китайці «запозичили» локатори РФ і налагодили власне виробництво. — А ваші «запозичують»? — Ні. Ми вжили заходів обережності. Із замовленням передали їм документацію, що дозволяє користуватися локатором, але не дає можливості його сконструювати. Самі ж вони розібратися поки не можуть. А от російські установки китайці вже освоїли. — Рівень таємності перебуває все на такому ж високому рівні? — За радянських часів зашифровано було все — від виробни-

чого травматизму до охорони праці. Зараз багато що змінилося. Від радянських норм залишилася п’ята частина секретів. Однак у тому, що є важливим для підприємства й країни, таємність є. — Чи є проблеми з кадрами? — Немає. Основна кузня — ЗНТУ. Були часи, коли молоді фахівці пішли в комерцію, у банківську справу, але час показав, що навіть цей напрям не вічний. Тому сьогодні люди повертаються. — Колись «Іскра» лідерувала із випуску магнітофонів. Чому припинили випускати «Весну»? — Так, ми давали країні 600 тисяч магнітофонів на рік. Але після відкриття кордонів ринок захопили азіати. У нас була слабка електронна база, а вони цілеспрямовано працювали саме в цьому напрямку. Тому їхня продукція набагато дешевше. Ми програвали і в ціні, і в якості, і, з огляду на те, що серйозно «побутом» ніхто так і не займався, вирішили відмовитися. — Не дуже давно підприємство налагодило випуск якісних інвалідних візків, однак останнім часом про це нічого не чути... — Це окрема історія. Скажу тільки, що виробництво, необхідне будь-якій країні світу, убили вітчизняні урядовці. І от чому. У 2008 і 2009 роках «Іскрі» створили такі умови участі в тендері, що виграти ми не могли апріорі. Наші коляски краще від китайської продукції. Але тендер у держави виграла фірма, яка закупила в Китаї дешеві вироби. Куди тільки ми не зверталися.… І в СБУ, і у Верховну Раду, і до Президента, але все марно. Провели навіть власне розслідування. Виявилося, що фірма-переможець нібито має виробничі потужності в Києві. А виявилося, що це однокімнатна квартира, де сидить якась дівчина й нічого сказати не може...

ЦЕ ВСЕ ІЗ ЗАПОРІЖЖЯ ро унікальність цього виробництва свідчать кілька загальновідомих фактів. 1 травня 1960 року над Свердловськом літак, пілотований американцем Френсисом Гаррі Пауерсом, був виявлений саме запорізькою станцією 1РЛ119. Горезвісної посадки Руста на Червону площу могло й не бути — радіолокаційна станція «Іскри» спрацювала як треба, от тільки черговий, який сидів за пультом, не повірив в те, що це літак, думав, зграя гусаків, і не дав команду про виявлення. А чого варта робота РЛС 36Д6 під час бомбувань Белграда в 90-х роках, яка змогла зафіксувати американський літак-невидимку «Стелс». У цілому ж за весь час існування «Іскри» випущено понад 7000 локаторів, близько 50 країн придбали запорізькі станції.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 6 к в і т н я 2 010 №14 (118)

ПРОДОВЖЕННЯ ТЕМИ

Відпочинок на березі сірчаного озера Техногенні водоймища — не завжди катастрофа, довели львівські вчені Роман ДИГАС Піонерна технологія фахівців ВАТ «Гірхімпром» дозволяє у десять разів здешевити роботи із закриття сірчаних кар’єрів та створити на їх місці рекреаційні озера. ДОСВІД, ЯКИЙ НЕ ЗНАДОБИВСЯ ікувальні джерела трускавецького курорту мають запах сірководню. Це зрозуміло: на околицях міста сірку видобували ще в XIV столітті. А на кілька десятків кілометрів на північний схід простягнувся ланцюжок покладів сірчаної руди потужністю пластів у 40—250 м. За сорок років діяльності сірчаних підприємств Львівщини геологічне середовище зони їх впливу змінилося катастрофіч-

мисловості «Сірка». У 1995 році його працівники, уже в статусі співробітників ВАТ «Гірхімпром», отримали цілком протилежне завдання: ліквідувати кар’єри і максимально відновити природне середовище. Спочатку спробували піти шляхом західних сусідів. Після обвального падіння ціни на сірку в 1993 році та закриття сірчаного кар’єру Махув у Польщі профільний науководослідний центр «Сяркополь» розробив проект рекультивації цього об’єкта, який значно менший від нашого Яворівського. Роботи розпочали в 1994 році й закінчили у 2009-му. Почали з ізоляції сірководневих вод — дно кар’єру укрили шаром глини декілька метрів завтовшки. Борт автостради з боку річки Вісла виклали під кутом 4 граду-

шта — з місцевих. Тепер на берегах новостворених озер облаштовані пляжі, дитячі майданчики, човнові станції. ПРОЕКТИ ПРЕМІУМ-КЛАСУ 1992 році за ліквідацію залишкових виїмок Роздільського кар’єру взялися фахівці Київського «ПромНДПІпроекту». Вони також пропонували ізолювати відходи сірчаної руди, гіпсу й вапняку шаром слабопроникної глини. Проте фінансування проекту не відкрили, а сам кар’єр потім ще аж 10 років перебував у стані сухої консервації. Більше пощастило мешканцям зони Яворівського сірчаного кар’єру. У 1997 році проект його ліквідації та відновлення ландшафту висунули фахівці ВАТ «Гірхімпром».

ський та інші рудники роздільської «Сірки». Кошторис всіх проектів передбачав близько $1 млрд доларів, а термін проведення робіт — 18—25 років. Проекти успішно пройшли екологічну експертизу, і так само «успішно» тодішній уряд відклав їх у довгий ящик. Тим часом суха консервація завдавала все більших економічних та екологічних проблем. Вихід із ситуації знайшов кандидат технічних наук, виконавчий директор відділення гірничо-хімічної сировини АГН України Анатолій Гайдін. Він науково обґрунтував: витрачатися на гідроізоляцію дна кар’єру не треба. Техногенні ґрунти відвалів та хвостосховищ не є фітотоксичними, тому родючі ґрунти та рослинність на них відновляться природним шляхом. Прогноз почав збуватися ще до повного затоплення кар’єрів. Вартість альтернативних проектів утворення техногенних озер на місці яворівського та роздільського державних госпрозрахункових підприємств «Сірка» та Подорожненського рудника зменшилася з 1696 млн грн до 157,9 млн грн. За це І. Зозуля та А. Гайдін здобули звання лауреатів Державної премії України в галузі науки і техніки за 2008 рік. СПРАВА — ЗА ПРИРОДОЮ акриття Яворівського кар’єру за запропонованою ВАТ «Гірхімпром» технологією провадилося вперше у світовій практиці. Нерегульоване затоплення сірчаних кар’єрів підземними водами, що містять багато сірководню, призвело б до утворення мертвих водоймищ. Саме тому польські вчені й вирішили перестрахуватися, заліпивши дно глиною. Але це дуже витратно. Затоплення всіх кар’єрів Львівщини ведеться переважно річковими водами та за рахунок атмосферних опадів. Наприклад, в Яворівське озеро надійшло 20% підземної води, 60% річкової та 20% опадів із площі водозбору самого кар’єру. — Мені вдалося довести, що завдяки перевазі припливу по-

На Яворівському озері но. Щоб розкрити поклади сірчаної руди, вийняли сотні мільйонів кубометрів порід, утворивши величезні ями — кар’єри, штучні пагорби — відвали та гідровідвали. У хвостосховищах сьогодні — десятки мільйонів кубометрів відходів виплавки сірки. Викиди сірководню з дренажних вод спричинили кислі дощі та тумани. У підсумку — сотні тисяч гектарів знищених земель, а після припинення діяльності підприємств — десятки тисяч безробітних . У землі так і залишилося понад 5 млн тонн полімінеральних солей та 100 млн тонн сірки. Профільною науковою установою, яка брала участь у розробленні методів видобутку сірки на Львівщині, був Всесоюзний науково-дослідний і проектний інститут сірчаної про-

си і майбутній берег облицювали залізобетонними плитами. Щоб забезпечити проточність озера й високу якість води, побудували два канали з регулювальними шлюзами. У реалізацію проекту держава вклала $200 млн. Так само вчинили й у Німеччині. Відразу після падіння Берлінської стіни в країні закрили кар’єри із збиткового видобутку бурого вугілля. Ліквідація копалень та ревіталізація земель обійшлися державі у 8,386 млрд євро: 75% робіт профінансовано з федерального бюджету, ре-

— Нашу пропозицію створити на місці кар’єрної виїмки високопродуктивне озеро мешканці навколишніх територій та влада схвалили, — розповідає кандидат технічних наук, академік АГН України, голова правління ВАТ «Гірхімпром» Іван Зозуля. — Ми запропонували заходи, що значно здешевили проекти. Головна ж ідея — регульоване самозатоплення кар’єрів — найдешевший з усіх можливих способів рекреації земель. У такий спосіб пропонувалося затопити й Подорожнен-

ЗАЙВА СІРКА — ЗАЙВІ ПРОБЛЕМИ Сірка застосовується у багатьох галузях, але найбільше її потрібно для одержання сірчаної кислоти. З її допомогою методом хімічного розщеплення фосфатної сировини — апатиту та фосфориту отримують мінеральні добрива. Як твердять експерти, для забезпечення світового виробництва фосфорних добрив потрібно 28—36 млн т сірки на рік. У 1992 році в канадському порту Ванкувер сірку продавали навіть за ціною вартості доставки від очисних заводів до порту — по $25—30 замість $100—120 за тонну. Тоді видобуток сірки припинили навіть США та Мексика. В Україні офіційне рішення про припинення виробництва сірки було ухвалене в 1997 році.

Кілограмові щуки і коропи — звичайний улов на Подорожненському озері

ДОВІДКА «УТГ». ВАТ «Гірхімпром» — правонаступник створеного 1956 року в м. Львові Всесоюзного НДПІ «Сірка» — є провідною вітчизняною науково-проектною установою в гірничо-хімічній галузі. Творчо співпрацює з Відділенням гірничо-хімічної промисловості Академії гірничих наук України. За проектами інституту створені потужні виробництва в Норильську, Астрахані, Дальнєгорську та інших містах Росії, в Каратау (Казахстан), Гаурдаку (Туркменистан), Абу-Тартурі (Єгипет). Розробки його фахівців захищені понад 350 авторськими свідоцтвами на винаходи, 23 патентами країн Європи. верхневих вод над припливом підземних при їх змішуванні відбувається окислення сірководню, — розповідає Анатолій Гайдін. — Вода у верхніх шарах, тобто в зоні життєдіяльності, буде нормальною. В усіх шести техногенних озерах стабільно знижується мінералізація. Воду з Подорожненського озера, наприклад, вже можна вживати. Сірководень залишиться, але на глибині понад 20 м. Там він нікому не заважатиме. Навпаки, це природний бар’єр очищення води. Усі важкі метали в такій сірководневій воді переходять у нерозчинні форми й випадають у осад. Глибина в більш як 60 м для цього процесу досить безпечна. Зараз колишній Яворівський кар’єр майже затоплений. Площа його водного дзеркала — 7 км2, довжина берегової лінії — 12 км, а найбільша глибина — 60 м. Згідно з «Методикою екологічної оцінки якості поверхневих вод» вода у ньому дуже добра і при певному доочищенні може бути водопровідною. Головне завдання — не допустити забруднення берегів і утворення плеса. Фахівці «Гірхімпрому» пропонують надати території національного природоохоронного статусу. Науковці вважають, що вони своє завдання виконали.

Українська технічна газета

№14 (118) В і в т о р о к , 6 к в і т н я 2 010

ТЕХНОЛОГІЇ

Загадка надмалих доз Учені Інституту фізіологічно активних сполук (м. Харків) розробили технологію одержання води, яка може стати ліками Валентина ГАТАШ Українські дослідники вивчали незвичайний ефект надмалих доз. Одночасно роботи в цьому напрямку велися в Інституті біохімічної фізики ім. М.Еммануеля РАН у Москві. Незалежно один від одного вчені виявили одне й те саме загадкове явище. ОДНА МОЛЕКУЛА НА ЦЕБРО ВОДИ о незвичайних робіт, які вже не перший рік ведуться в Інституті біохімічної фізики ім. М.Еммануеля, наукове співтовариство досі ставиться дещо насторожено. Річ у тім, що, вивчаючи виявлені ефекти надмалих доз, біохіміки, можна сказати, вторглися в гомеопатію, а ця сфера вважається для академічної науки єретичною.

Постає запитання: чому раніше вченим не спадало на думку вивчити дію речовин у малих концентраціях? Річ у тім, що, створюючи ліки, фахівці знаходили ту мінімальну кількість препарату, за якої він набував необхідного лікувального ефекту, і на цьому зупинялися. Ніхто не сумнівався в тому, що вивчати далі просто нема сенсу. Показово, що дія тієї самої біологічно активної речовини за традиційних і надмалих доз (НМД) може разюче відрізнятися. Одне зі спостережуваних явищ фахівці назвали розшаруванням ефектів. Як приклад можна навести популярний препарат феназепам, який вживають, щоб заспокоїтися та заснути. Виявилося, що у надмалих дозах у цих ліків залишається тільки ефект заспокоєння. Тобто НМД забезпечують вибірковість дії та усувають шкідливі побічні ефекти лікарських засобів.

цілим організмом. Хоча гіпотез безліч. Одна з них — справа не в речовинах, а в розчиннику, у воді, в особливостях її структури. Певною мірою це неминучий висновок. Якщо розчин сильно розведений і вже майже не містить діючої речовини, але все ще має яскраво виражену фізіологічну активність, що залишається? Тільки звернутися до властивостей води — середовища, через яке проходить «спілкування» біологічно активних речовин із молекулами біологічного об’єкта. Молекули води можуть утворювати водневі зв’язки, що приводить до формування короткоіснуючих утворень — кластерів невеликого розміру. Їхні динамічні характеристики, а також взаємодія між ними можуть відігравати особливу роль у зберіганні та передачі інформації про розчинену речовину.

Фулерен, оточений водною оболонкою

Ще 1994 року вони першими у світі розробили технологію одержання водних розчинів однієї з форм вуглецю — фулеренів С60, які мають високу біологічну активність. Співпрацюючи з фахівцями різних країн, харків’яни в експериментах довели цілющу дію цих розчинів на

Дослідження показали, що після дії надмалих доз якої-небудь речовини збільшується чутливість біооб’єктів до всіх інших чинників, у тому числі фізичних. Іншими словами, якщо ви живете в середовищі, забрудненому промисловими викидами, то навіть дуже малі дози радіації можуть підвищити вашу чутливість до хімічних відходів у воді або повітрі. І навпаки. Учені вважають, що такі закономірності відіграють визначальну роль у розвитку феномена так званої «множинної хімічної чутливості». Взаємне посилення дії різних хімічних токсикантів і фізичних чинників може вплинути на розвиток різних хвороб.

Олена Бурлакова

Щоправда, починаючи дослідження, учені про гомеопатію навіть не думали. За словами заступника директора інституту, професора, лауреата Державної премії Олени Бурлакової, почалося все випадково. Дослідники ставили експеримент — вивчали вплив однієї з біологічно активних речовин на нервові клітини — нейрони. Виявилося, що речовина діяла, але мала небажану токсичність. Тоді вчені вирішили зменшити концентрацію речовини, але випадково розвели її не у два-три, а в десятки разів. А коли спробували застосувати розчин, здивувалися — його ефективність, усупереч усім сподіванням, збереглася й навіть підвищилася. Фахівці вирішили на цьому не зупинятися. З’ясувалося, що при подальшому розведенні ефект зникає — починається так звана «мертва зона». Але якщо розводити далі, то при концентрації 1 на 100000 він раптом з’являється знову. Так було відкрито дивне явище, досі нікому не відоме.

Попри те, що становлення нового напряму в науці було непростим — від цілковитого заперечення до усвідомлення його як єдиного явища, останніми роками усе більше вчених звертаються до проблеми ефекту надмалих доз. Дослідники дійшли висновку —ідеться не про особливості дії якогось препарату або біологічного об’єкта, а про принципово нові закономірності взаємодії живого з надслабкими дозами. Значення цих явищ для фундаментальної науки та життєдіяльності людини важко переоцінити. Однак надмалі дози поки ніде не застосовуються — для одержання таких препаратів потрібні технології найвищої точності. Їх не можна одержати, капнувши, умовно кажучи, кілька молекул речовини на цебро води. Друга причина — фізикохімічна сутність таких явищ досі вивчена недостатньо. І досі незрозуміло, як мізерна кількість молекул речовини може так швидко й потужно взаємодіяти з біологічними мішенями — клітиною, органом або

КЛАСТЕРИ ЯК ВІДГАДКА аша їжа має бути ліками, а ваші ліки мають бути їжею», — учив давньогрецький лікар, «батько медицини» Гіппократ. Харківські вчені під керівництвом кандидата хімічних наук, заступника директо-

«В

біологічні об’єкти й зуміли пояснити її механізм. На їхній основі розроблений продукт, названий винахідниками «C60Вода Життя», здатний відновлювати порушені функції живих організмів завдяки поліпшенню їх адаптивних, імунних, обмінних і відбудовних процесів. Це підтвердили доклінічні та клінічні випробування, проведені в декількох українських і закордонних інститутах.

у вас — одна з форм нейтрального вуглецю? — Так склалося історично. Російські вчені підійшли до теми надмалих доз із погляду концентрації біологічно активних речовин у різних розчинах, у тому числі води. Нашою відправною точкою був водний розчин біологічно нейтрального фулерену й створюваних ним кластерів. Причому дослідження велися незалежно одне від одного. Але, як виявилося, вивели нас на одне й те саме явище. Наші концентрації розчину фулерену у воді теж укладаються в поняття надмалих доз. — Що являє собою водний розчин фулерену? — Спочатку нагадаю, що таке звичайна вода. Це складна система з вільних і впорядкованих молекул. Частина впорядкованих молекул води являє собою так звані сферичні утворення — кластери. Вони завжди є в чистій природній воді, але термін їхнього життя дуже малий. Ми зуміли розмістити усередині таких кластерів молекули фулерену С60, завдяки чому вони не руйнуються і є довгоіснуючими.

Фулерени були синтезовані 1985 року англійськими та американськими вченими, які згодом здобули за це Нобелівську премію. З часом з’ясувалося, що ця форма вуглецю присутня і в природі (наприклад, у місцях удару блискавок, а в невеликих кількостях — і в полум’ї газового пальника на кухні). Фулерени виявили також у деяких давніх мінеральних породах.

Григорій Андрієвський

ра недавно створеного Інституту фізіологічно активних сполук Григорія Андрієвського саме й відкрили спосіб виготовлення води, яка може стати ліками.

ДОВІДКА «УТГ» Надмалими дозами біологічно активних речовин слід уважати дози, ефективність яких не може бути пояснена із загальноприйнятих наразі позицій і вимагає розроблення нових концепцій. Деякі автори вважають, що межа визначається кількістю молекул біологічно активної речовини на одну живу клітину.

Про унікальні дослідження ми розмовляємо з Григорієм Андрієвським. — Григорію Володимировичу, ви брали участь у роботі численних наукових конференцій, присвячених механізмам дії надмалих доз. А як співвіднести НМД із вашою «Водою Життя», якщо основою розчинів, досліджуваних у Інституті біохімічної фізики ім. М. Еммануеля, є біологічно активні речовини, а

На мій погляд, ефект надмалих доз ґрунтується саме на стані води. Нашу воду, в основі якої — біологічно нейтральний фулерен, можна назвати ідеальним, базовим варіантом надмалої дози. Це просто природна вода високого ступеня очищення, у якій розчинений нейтральний молекулярний вуглець — фулерен С60. У 500 мілілітрах продукту його міститься 0,001 міліграма.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 6 к в і т н я 2 010 №14 (118)

ТЕХНОЛОГІЇ — Які основні механізми біологічної дії водних розчинів гідратованого фулерену? — Відомо, що людина приблизно на 70—80% складається з води. Отже, будь-які негативні відхилення в організмі слід усувати, впливаючи (у тому числі) на її внутрішню воду. Перша з переваг гідратованого фулерену — він є «розумним» антиоксидантом тривалої дії, оскільки діє вибірково. Причому за ефективністю знищення непотрібних вільних радикалів значно перевершує всі відомі сьогодні природні й синтетичні антиоксиданти. Однак дія гідратованого фулерену не спрямована на якесь конкретне захворювання — він і його водні розчини нормалізують життєдіяльність всього організму й мають загальнозахисний вплив. Якщо ми хочемо щось налагодити в живому організмі, треба спочатку відкоригувати структуру води, від якої багато в чому залежить робота всіх наших біологічних молекул і систем. А потім уже діяти далі. Потрапляючи в живий організм, «фулерен-водні» кластери дають йому можливість мобілізувати власні захисні функції для протистояння різним хворобам. Як показали дослідження, властивості води, структурованої навколо фулеренів, за багатьма характеристиками (температурою плавлення, активністю іонів водню, структурою) близькі до властивостей води, яка оточує здорові клітини організму й міститься в них. Деякі фахівці вважають, що така вода — особливий, четвертий стан (крім рідкого, криги й пари), оскільки вона має цілком особливі властивості. — На якому етапі зараз ваша робота? — Поряд з активними фундаментальними дослідженнями ми вивчаємо цілющі властивості розчину фулерену. Приміром, зараз у співдружності з ученими Інституту теоретичної та експериментальної біофізики РАН у Пущино проводимо експерименти зі збільшення тривалості життя та профілактики хвороби Альцгеймера. Вивчаємо здатність розчину підвищувати імунітет і виконувати роль радіопротектора. Уже є перші результати, які підтверджують надзвичайно широкий спектр позитивної біологічної активності гідратованого фулерену, який був виявлений нами в процесі багатопланових наукових досліджень. Зараз перед нами постало ще одне завдання — отримати дозвіл на випуск продуктів із гідратованим фулереном. Всі необхідні документи, які підтверджують його унікальні біологічні властивості та абсолютну нешкідливість, уже є. Лікувальні й загальнозміцнювальні властивості продукту підтверджені доклінічними та клінічними випробуваннями в акредитованих організаціях Міністерства охорони здоров’я України.

Вагонна головоломка Проекти вітчизняних конструкторів рухомого складу залізниць ураховують аж ніяк не всі європейські вимоги Дмитро КОНОВАЛОВ Рухомий склад залізниць давно необхідно оновляти. Але вагонобудівні заводи пропонують іноді не зовсім те, що треба. Перехід на нові типи вагонів для різних видів перевезень обумовлений насамперед інтеграцією вітчизняних магістралей у європейський транспортний простір. Як відомо, тамтешні вагони відрізняються від наших не тільки шириною колісної пари, а й характеристиками кузова.

акі відмінності, звичайно, ускладнюють вантажне сполучення з країнами Євросоюзу, від якого чималою мірою залежить фінансове становище «Укрзалізниці». Залізниця, приміром, гостро потребує вагонів із зсувним дахом, якими в Європі перевозять генеральні й насипні вантажі. Вони уможливлюють вертикальне навантаження, більш технологічне, ніж горизонтальне. Вагони цієї конструкції мають відразу кілька переваг, поєднуючи корисні якості піввагона й критого вантажного контейнера. Але такі транспортні засоби ще не скоро з’являться на українських залізницях. «Це дуже дорого», — пояснив керівник експертної «Менеджмент консалтинг груп» Дмитро Падтуркін, додавши, що відповідні проекти все-таки розроблялися конструкторськими бюро профільних заводів України. У такій ситуації промислові підприємства, які мають власний рухомий склад, модернізують піввагони самотужки. Так, виробники труб експортують свою продукцію в піввагонах, кузови яких накриваються

кришками, що додатково захищає товар від ушкоджень і розкрадання під час транспортування. Також «Укрзалізниця» потребує вагонів-платформ для перевезення 40- і 60-футових контейнерів. Як говорить начальник відділу нової техніки головного управління вагонного господарства «Укрзалізниці» Володимир Воробйов, щоб успішно конкурувати на ринку контейнерних перевезень, необхідні нові, більш місткі платформи. Можна перевозити резервуари різних габаритів і варіювати схеми їхнього розмі-

платформу, дослідний зразок якої пройшов випробування на статичну міцність, проходження кривих малого радіуса, гальмування та ударність, повідомив директор і генеральний конструктор головного спеціалізованого конструкторського бюро вагонобудування Валерій Бубнов. Ще один перспективний вид перевезень — транспортування товарів кінцевого споживання або продукції високого ступеня переробки в критих вагонах. Саме цей тип рухомого складу «Укрзалізниці» найбільш зношений. За час неза-

щення. Крім того, слід розраховувати на швидкість пасажирського поїзда до 140 км на годину. Зараз такого рухомого складу в «Укрзалізниці» просто немає. Якщо не враховувати 20 платформ, модернізованих Крюковським вагонобудівним заводом для контрейлерних перевезень. Проте на заводі планують розробити високошвидкісну платформу з навантаженням на вісь до 20 тонн. Більш успішно в цьому напрямку працює ВАТ «Азовмаш». Його КБ розробило з’єднану

лежності таких вагонів закуплено лише кілька десятків. До того ж вони не зовсім відповідають зміненим умовам перевезення. Потрібний більший обсяг, ідентичний європейським аналогам типу Habins. Через різницю в місткості вантаж з європейського вагона доводиться розміщати у два українських. У результаті залишається незаповнений простір, який збільшує вартість перевезення. На це вже неодноразово вказували західні партнери «Укрзалізниці». Для розв’язання проблеми вітчизняний залізнич-

ний монополіст розглядає питання створення прикордонних перевантажувальних терміналів, де товар можна накопичувати, а потім рівномірно розміщати в наші вагони. Однак краще, звичайно, мати рухомий склад європейського розміру. На жаль, українські вагонобудівники на виклики часу поки не мають гідних відповідей. ВАТ «Азовмаш» може тільки похвалитися розробкою вагонівтермосів. Їхні технічні характеристики цілком конкурентоспроможні: обсяг кузова 145 м3 і вантажопідйомність 56 тонн за тари 35 тонн. Крім того, у них застосована нова технологія ізоляції, що істотно знижує коефіцієнт теплопередачі. Але такі контейнери, призначені для перевезення швидкопсувних продуктів, не можуть змагатися з авторефрижераторами, які підвозять продукти просто до складів і магазинів. Тому господарська цінність розробки «Азовмашу» досить сумнівна за всіх її інженерних переваг. До розряду новинок, які не враховують сучасні економічні реалії, якоюсь мірою належить і розробка крюковських конструкторів. Вони запропонували новий візок із центральним пневмопідвішуванням для пасажирських вагонів моделі 68-7041. Такий візок робить хід більш плавним й забезпечує більш високу швидкість. Але високошвидкісні вагони — це трохи не те, що треба залізницям з огляду на світові тенденції в галузі пасажирських перевезень. Крюковські пасажирські вагони розраховані на швидкість 200 км/год. Однак «Укрзалізниця» не має у своєму розпорядженні локомотивів із такою крейсерською швидкістю. Крім того, практика показала, що майбутнє швидкісного пасажирського руху — це потяги з розподіленою тягою. За аналогією зі звичайними електропоїздами, де тяга розподілена саме таким чином. А це вже сфера локомотивобудування.

Імпульс для лідерства Аліса МУР Сьогодні Китай може дозволити собі багато з того, чого не може дозволити Україна

итайці мають намір перетворити свою країну з виробника ширвжитку на справжнього лідера світової індустрії. У Піднебесній уважають, що один з ефективних способів надати цьому процесу додаткового імпульсу — оволодіння новітніми технологіями шляхом купівлі підприємств за кордоном. Так, 2009 року китайці придбали в Японії більш як на $320 млн активів (що в кілька разів більше, ніж за рік до цього). Це переважно високотехнологічні дрібні та середні компанії, які в умовах кризи зазнають труднощів в одержанні кредитів і збуті своєї продукції. Ця політика вже починає давати свої плоди: торік КНР обігнала Японію й вийшла на перше місце у світі з виробництва обробних верстатів.

Уряд Японії побоюється, що китайські компанії, одержавши потрібні їм технології, почнуть банкрутувати скуплені фірми, переносячи виробництва на свою територію. Однак ніяких заборонних заходів японці вживати не планують, оскільки Китай став єдиним локомотивом економіки Південно-Східної Азії. 2009 року на тлі глобальної кризи японський експорт упав на 34,3%. У першу чергу зменшились поставки товарів у США та Євросоюз. І тільки в Китаї вони підскочили майже на 12%. КНР уже стала головним для Японії експортним ринком, і значення його постійно зростає. Пильну увагу приділяють у Піднебесній і науково-технічному співробітництву з Росією. 2011 року стартують два конкурси, оголошені Російським фондом фундаментальних досліджень і Китайським фондом підтримки природничих наук, спрямовані на підтримку російсько-китайських дослідних проектів. Крім того, академії наук і університети двох країн обговорюють реалізацію близько 150 проектів у сфері освоєння

ресурсів, біоінженерії, нових матеріалів і захисту довкілля. За двадцять років Китай зробив величезний ривок у сфері наукових досліджень і розробок, випередивши в кількох галузях рівень розвитку США, Японії та Німеччини. Таких результатів удалося домогтися завдяки фінансуванню науково-дослідних робіт, яке весь час зростає. Китайський уряд вкладає серйозні гроші в науку. Протягом останніх 10—15 років обсяг інвестицій щорічно збільшується на 20%. Однак влада не дуже задоволена результатами, тому одночасно зі збільшенням фінансування науки й поліпшенням умов праці вчених діє система оцінки наукової діяльності й підвищуються вимоги до якості розробок. Для Китаю актуальне питання: у яких структурах слід підтримувати науку? Останнім часом збільшилася частка інвестицій у НДІ та ВНЗ. Ще одне питання пов’язане з формою вкладення грошей. Поряд із традиційним фінансуванням науки розвивається практика цільових вкладень у конкретні проекти.

Українська технічна газета

№14 (118) В і в т о р о к , 6 к в і т н я 2 010

ПРІОРИТЕТИ

Музей особливого призначення 12 квітня — Всесвітній день авіації та космонавтики Олександр ЛЯСКОВСЬКИЙ Близько 15 років успішно пропагує досягнення української науки в галузі мирного освоєння космосу та створення стратегічних наступальних озброєнь навчальновиставковий комплекс, створений у Центрі аерокосмічної освіти молоді України.

еликомасштабна експозиція космічної техніки та високих технологій складається з натурних експонатів — агрегатів, які входять до складу ракетних комплексів, наочної інформації про Землю в оптичному інфрачервоному та мікрохвильовому діапазонах спектра, отриманої з супутників «Січ-1» і «Океан-О». У виставковому залі проводяться оглядові лекції з історії космонавтики та введення в спеціальність для студентів навчальних закладів Дніпропетровська й області. У цьому центрі зберігання ракетних раритетів можна на власні очі побачити космічні апарати «Інтеркосмос», автоматичну орбітальну станцію, ракету-носій «Космос», міжконтинентальні балістичні ракети, створені дніпропетровськими ракетобудівниками, а також збережену німецьку ракету «Фау-2» часів Великої Вітчизняної війни, почути розповідь з уст створювачів бойової техніки. Навчально-виставковий комплекс не можна назвати музеєм космонавтики, але те, що в ньому зібране і представлене на загальний огляд, сьогодні є тією матеріальною базою, на якій чітко простежуються етапи розвитку космічної техніки. Неподалік від будинку музею функціонує майданчик, де в натуральну величину можна побачити виготовлену в Дніпропетровську ракетну техніку різного призначення. МУЗЕЙ ПОЧИНАЄТЬСЯ ЗІ СХОДІВ аме пройшовши цими широкими сходами, потрапляєш у величезний зал, де, напевно, уперше можна побачити в такій кількості повномасштабні макети майже всіх наступальних засобів озброєння, які виготовлялися в Дніпропетровську. В експозиції музею — ветерани космічної техніки, на яких використовувалися найпростіші хімічні джерела живлення, що забезпечували роботу космічних апаратів протягом лише декількох тижнів, і сучасні дослідні станції, які мають на своєму борту перетворювачі сонячної енергії, здатні забезпечити виконання завдань на орбіті протягом декількох років. Тривалий час основою Ракетних військ стратегічного призначення були ракетні комплекси, розроблені ДКБ «Південне» й виготовлені на Південному машинобудівному заводі (ПМЗ). Наприклад, ракетний комплекс 8ДК69 (SS-9), що не має аналогів у світовій практиці ракетобудування, комплекс залізничного базування 15Ж61(SS-24) «Скальпель», а також унікальний багатоцільовий комплекс 15А18 (SS-18), який дістав у США назву «Сатана». Тут же представлені макети бойових ракет, фрагменти та деталі ракетнокосмічної техніки, за допомогою якої було забезпечене збереження миру на Землі. На стендах — матеріали, які розповідають про те, що після припинення безглуздої та дорогої гонитви озброєнь на основі бойових ракет ДКБ «Південне» і вироб-

ничого об’єднання «ПМЗ» разом із корпораціями АТ «Хартрон», ЦКБ «Арсенал» і деяких інших були створені високоефективні та економічні ракетні комплекси серій «Космос», «Циклон», «Січ-1», «Океан-О», які сьогодні ведуть мирне дослідження космосу, що стало прикладом раціонального напрямку конверсійних робіт. Тривалий час за допомогою дніпропет ровських ракетоносіїв і виготовлених тут космічних апаратів забезпечується програма планомірного дослідження та освоєння космічного простору, у рамках якої створено багато космічних апаратів, реалізовано програми міжнародного співробітництва з Болгарією, Угорщиною, Індією, Кубою, Польщею, Румунією, Францією, Чехією, Словаччиною, Швецією та іншими країнами. На окремих стендах показані віхи освоєння космосу з використанням розробленого й успішно застосовуваного на практиці за програмою «Морський старт» ракетно-космічного комплексу XXI століття, де використовується ракета «Зеніт-3 SL». ВІЙНА... акета Р-12 (SS-4), випущена вже 1959 року, стала наймасовішою й основною

висотних і наземних ядерних вибухів передбачало можливість завдання контрудару. Поява цих ракетних комплексів забезпечила стратегічний паритет у період «холодної війни» й привела світові держави до необхідності їхнього обмеження, а потім і скорочення. Починаючи з 70-х років ДКБ «Південне» та «Південмаш», до складу якого входив Павлоградський механічний завод, домагаються істотних успіхів у створенні твердопаливних двигунів і ракет. Результатом було розроблення двигунів першого ступеня для рухливої міжконтинентальної ракети SSX-26 і ракети морського базування SSN-20, виготовлення найпотужнішого в країні твердопаливного двигуна й створення високоефективної твердопаливної триступінчастої ракети SS-24 шахтного та — уперше у світі — залізничного базування. Один із найцікавіших експонатів музею — космічний апарат першого покоління «Тюльпан», призначений для вирішення військово-прикладних завдань юстування, калібрування та паспортизації спеціальних комплексів наземного та космічного базування Міністерства обо-

Відкритий майданчик музею

ракетою середньої дальності. Поставлена на бойову варту в створених Ракетних військах стратегічного призначення. Натхнені успіхами, фахівці КБ «Південне» і заводу в найкоротший термін створюють ракету Р-14 (SS-5) з максимальною для середнього діапазону дальністю стрільби, а також першу радянську міжконтинентальну ракету Р-16 (SS-7) на висококиплячих компонентах. Наступні розробки зміцнили авторитет і значення КБ і «Південмашу» як головних підприємств країни зі створення ракетних комплексів. Невдовзі були розроблені й створені ракета SS-9 у балістичному варіанті із найпотужнішою у світі головною частиною, SS-17 і SS-18 з подільними головними частинами, які забезпечують індивідуальне наведення кожної боєголовки на свою ціль, пороховими газами, що викидаються (до запуску двигунів) з пускового контейнера, розміщеного у надзахищеній шахті. Їхнє оснащення засобами подолання систем протиракетної оборони й надання стійкості до уражаючого впливу

рони СРСР. Це була мішень вагою 643 кілограми, призначена для відпрацьовування поставлених завдань у реальних умовах космічного простору космічними апаратами-перехоплювачами системи протикосмічної оборони країни. Являє собою багатогранник із діаметром описаної сфери близько 1,5 метра, виконаний із двох правильних усічених шестигранних пірамід, з’єднаних між собою. Для захисту цього космічного апарата від ураження активними елементами його герметичний корпус оснащувався сталевим захисним покриттям, що забезпечувало його працездатність під час проведення трьох пострілів космічного апаратаперехоплювача. З космодрому Плесецьк здійснено 13 запусків таких космічних апаратів на орбіти Землі (супутники серії «Космос»). …І МИР е менший інтерес відвідувачів викликає космічна техніка для мирного освоєння космосу. На базі ракети

Супутник програми «Інтеркосмос»

SS-4 був створений носій SL-7 «Космос», на якому почала реалізовуватися велика програма наукових досліджень навколоземного простору. Ракета експлуатувалася до 1977 року й вивела на орбіту 150 супутників різного призначення. SS-5 стала основою для носія SL-8 «Інтеркосмос», який має на своєму рахунку більше 400 пусків і досі використовується для запуску супутників із полігона Капустин Яр і Плесецьк. Ракета SS-9 стала прародителькою двох модифікацій носія «Циклон»: «Циклон-2» (SL-10/11) — аналога глобального варіанта цієї ракети, яка запускається з Байконуру, і «Циклон-3» (SL-14) — триступінчастого носія зі стартовою позицією в Плесецьку. Ці ракети-носії відрізняються повною автоматизацією досить короткого циклу передстартової підготовки й високою надійністю в експлуатації. Останніми роками в КБ «Південне» і «Південмаші» створений найдосконаліший у світовій ракетно-космічній техніці з конструктивного виконання та автоматизації підготовки до пуску комплекс «Зеніт», який відрізняється екологічною чистотою, високими енергетичними можливостями й має перспективу подальшого розвитку та удосконалення. НА «ПІВДЕНМАШ»? НЕ РЕКОМЕНДОВАНО... е секрет, що підприємства Дніпропетровська, де проектувалася й виготовлялася така техніка, неодноразово відвідували керівники колишнього СРСР та України. Згодом тут побувало й багато космонавтів. Автор цих рядків свого часу зустрічався й розмовляв з американським екіпажем космічного човника «Колумбія», на якому здійснив політ перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк. Правда, це відбувалося вже в стінах цього музею. Однак ветерани-ракетобудівники із сумом згадують про те, що піонеру космосу Юрію Гагаріну так і не довелося побувати на підприємствах, які випускали міжконтинентальні балістичні ракети, хоча тут на нього, безперечно, чекали. Просто в той час вище керівництво органів державної безпеки СРСР не рекомендувало йому відвідувати Дніпропетровськ, бо він бував у багатьох країнах світу, зустрічався з різними людьми, а місто було закрито для відвідування іноземцями. Дещо дивно сьогодні знати, що ці заборони не обминули й першого космонавта планети Земля.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 6 к в і т н я 2 010 №14 (118)

ВІЙСЬКОВА ТАЄМНИЦЯ

Обновки для силовиків Чи здатна українська «оборонка» забезпечити спецпідрозділи сучасними технічними засобами?

ік тому автор цих рядків під час службового відрядження в Косово побував у Гнилянах і відвідав два контингенти МВС України в поліцейській місії ООН — FPU (сформовані переважно з бійців Внутрішніх військ МВС і «Беркута») і кінологічний підрозділ К-9. Наші правоохоронці тут оснащені пістолетами «Форт». За їхніми словами, у реальних ситуаціях ця зброя не витримує перевірки. Ідеться не про тактико-технічні характеристики, а про надійність механізмів і якість матеріалу, з якого вони виготовлені. Досить сказати, що навіть за найменшої вологості стволи «Фортів» іржавіють. А під час регулярного обслуговування, тобто чищення зброї за неповного її розбирання, треба бути вкрай обережним: у разі падіння на підлогу деталі спускового механізму можуть деформуватися, що різко позначається на її «поведінці» під час стрільби. Загалом, від «Фортів» наші не в захваті.

лемети взяли на озброєння (2001 рік), Валерій Солодковський, директор держпідприємства «Завод точної механіки», де їх випускають, пояснив авторові цих рядків, що створювати що-небудь нове сьогодні не має сенсу. Покупці вимагають відомі «стволи». А в силовиків немає коштів для «розкручування» винаходів наших зброярів, хоча вони й перевершують за різними показниками західні зразки. Як правоохоронці, так і спецслужби в Україні дійшли думки, вже давно поширеної за кордоном: особливу цінність для невійського сектора безпеки мають револьвери, бо вони простіші в застосуванні, надійніші, завжди готові до дії. У СБУ, наприклад, обмежено використовують легендарні «Магнуми». На початку 2000-х років був представлений 9-мм револьвер «Варяг» київського конструкторсько-виробничого центру «Спецточмеханіка», а пізніше продемонстровані інші розробки інших виробників. Цю зброю людям у погонах дозволили використовувати як доповнення до табельної зброї, однак купувати її треба власним коштом... Є в нас і досвід конструювання та виробництва пістолетівкулеметів, причому саме з орієнтацією на потреби спецслужб. Ідеться про знамениту наприкінці 90-х років продукцію конструкторського бюро стрілецької зброї «Спецтехніка» — пістолети-кулемети «Ельф» і «Гоблін» (потім за них узялися й інші українські розробники). Ця зброя обстрелювалася спецназівцями СБУ з «Альфи», причому дістала непогані відгуки. Також спецназівці СБУ й ГУР МО першими застосували й широко розрекламований український «Вепр» — модерні-

Ще один вид вітчизняної стрілецької зброї — українські кулемети КТ-7,62 і КТ-12,7. Утім, «українські» умовно — вони хоч і виробляються у нас, але є точними копіями добре відомих танкістам на теренах СНД кулеметів ПКТ і НСВТ. Коли ці ку-

зований за схемою «буллпап» автомат Калашникова. Мав нагоду спілкуватися з фахівцями з розвідки, які брали в цьому участь. Зменшення габаритів і особливе використання ефективного коліматорного прицілу у «Вепрі» вони оцінюють високо. Разом

Дмитро ТИМЧУК За всього свого потужного військово-промислового потенціалу Україна не може похвалитися успіхами у виробництві стрілецької зброї (її частка в загальному збройовому експорті в останнє десятиліття — близько 2%, та й то йдеться про надлишки з радянських часів). Однак річ зовсім не в тому, що в нас немає своїх «калашникових» і кольтів. У країні близько 20 підприємств проектують і виробляють стрілецьку зброю та боєприпаси до неї, тобто конструкторів вистачає. Але офіційно на озброєння силовиків (крім ЗС) за всі роки незалежності взято лише пістолет «Форт», вироблений підприємством МВС. Як говорять фахівці, його головна перевага в тому, що він «свій».

із тим твердження, що в новому автоматі кардинально поліпшені балістичні властивості, викликають посмішку. Адже ствол залишився тим самим! У цілому новинку спецназівці визнають «сирою» й особливого бажання придбати її поки не мають. Хоча, безперечно, завдяки зменшенню габаритів ця зброя значно зручніше, ніж «батько» радянської розробки. До цього слід додати, що підготовлено й схему модернізації за типом «буллпап» гвинтівки СВД.

СНАЙПЕР БЕЗ ГВИНТІВКИ а озброєнні українського розвідувального співтовариства залишаються «стволи» ще радянського виробництва — автомати Калашникова різних модифікацій, автоматичні пістолети АПС (Стечкіна), традиційні ПМ і ПБС «Макаров» з убудованим глушником. Морський центр спеціального призначення ВМС ЗС України має в арсеналі підводну стрілецьку зброю — пістолет підводний спеціальний СПП-1 і спеціальний підводний автомат АПС. Зброю цю розроблено в СРСР ще в 60-х роках минулого століття. Зі зрозумілих причин ці технічні засоби не відповідають вимогам, пропонованим під час проведення сучасних спецоперацій. Основна проблема — снайперська зброя. Єдина армійська снайперська гвинтівка СВД і застаріла, і не є власне снайперською: відповідно до міжнародних критеріїв вона належить до гвинтівок поліпшеного бою з оптичним прицілом. При цьому вона придатна для використання в піхоті. Та, на жаль, не для ураження цілей із великою точністю на відстанях більше 1000 метрів. Проблеми й зі снайперською зброєю великого калібру, яка останнім часом набула поширення. Ще в 1991 році американці у війні проти Іраку використовували експериментальну 12,7-мм гвинтівку М82А1 для знищення літаків на аеродромах, командних пунктів на машинах тощо. Однак вона виявилася такою ефективною в боротьбі

й із живою силою, що перевершила звичайний калібр 7,62-мм. Уже на 1995 рік 17 армій різних країн взяли на озброєння М82А1. А російські війська в Чечні випробували (і випробовують зараз) свою гвинтівку В-94 того ж калібру. І виявилося, що кращого протиснайперського засобу немає — вона вражає цілі на відстані 2000 метрів, при цьому сам стрілець на такій відстані не потрапляє під звичайний снайперський вогонь супротивника. Таку зброю створено й в Україні. Ще на початку 2000-х років свою гвинтівку калібру 12,7-мм (на знімку) представила київська корпорація «ТАСКО». Однак, наскільки нам відомо, вона так і існує в єдиному екземплярі. Проблема знову в грошах.

УСЕ ДЛЯ ШПИГ УНА и є межа між необхідним технічним асортиментом засобів безпеки та протиправною діяльністю? Вивчаючи вітчизняний ринок спецзасобів, починаєш сумніватися, що вона існує. Невеликий уривок із рекламного проспекту однієї з українських фірм, яка працює у сфері виробництва спеціальної апаратури: «Вам треба... виявити нелояльних співробітників, витік конфіденційної інформації, зафіксувати випадки погроз і шантажу, будь-які інші екстремальні ситуації, пов’язані з використанням телефонів?». Вирішити ці проблеми пропонується за допомогою апаратури моніторингу, реєстрації та обробки аудіоінформації. Зрозуміло, що для безпеки така апаратура необхідна. Однак її «тактико-технічні характеристики» цікаві й з іншого погляду. Невеликі розміри, наявність високочутливих мікрофонів, діапазон частот від 200 до 10000 Гц, легкість підключення, автономність живлення роблять аудіорегістратори, наявні на ринку у великому асортименті, цінними й для розвідки. Навіщо директорові фірми, який дбає про безпеку свого офісу, закуповувати високочутливий виносний мікрофон, який установлюється на відстані 2 км від апаратури запису й не потребує при цьому використання вузлів проміжного посилення або ретрансляції звукового сигналу?

Це може бути потрібно скоріше «недругові» або спецслужбам. РЛС ПРОТИ ТЕРОРУ озробляючи нові зразки озброєнь і військової техніки, українська «оборонка» не забуває й спецслужби. Широкі можливості для виробництва спеціальної апаратури, наприклад, дає потенціал у розробленні та виробництві радіоелектроніки. Знамениту «Кольчугу» знають усі, однак є і більш компактні зразки, які призначені не для армії, але теж мають сучасні ТТХ. Недавно увазі зацікавлених сторін наші «оборонники» запропонували унікальну мобільну двокоординатну когерентноімпульсну РЛС кругового огля-

ду «Дельта». Ця станція вагою лише 65 кг установлюється як на якомусь важливому об’єкті, що підлягає охороні, так і на автомобілях, БТР, БМП тощо. Розташувавши транспорт із установленою на ньому «Дельтою» на будь-якому узвишші, можна контролювати певну ділянку місцевості. Станція забезпечує автоматичне виявлення та супровід літаків, вертольотів, дельтапланів, наземних і надводних цілей у будь-який час доби й у будьяких кліматичних умовах — у дощ, туман і навіть у разі піщаної бурі. Зона дії — 30 км за кругового огляду й за висоти 3 км. Малорозмірні повітряні цілі, автотранспорт виявляються на відстані до 20 км, надводні цілі — 0,9 відстані радіогоризонту. Кількість одночасно супроводжуваних цілей — до п’ятдесяти. РЛС відрізняється високою ефективністю виявлення об’єктів, які рухаються, навіть у разі інтенсивних пасивних перешкод, забезпечує автоматичне визначення координат і формування трас рухомих цілей, автоматизоване керування режимами роботи від переносного комп’ютера, документування результатів роботи. При цьому час розгортання РЛС — не більше двох хвилин. Крім охорони й протистояння терактам «Дельта» може використовуватися для контролю економічних і митних зон у боротьбі з контрабандою. І це лише один із прикладів новітніх розробок. Правда, володіння такою апаратурою значно підвищує шанси на успіх і іншої сторони — терористів, контрабандистів та ін. При її малих габаритах це цілком можливо й, більш того, зручно. Залишається сподіватися, що унікальна техніка не потрапить не до тих рук. Хоча гарантувати це проблематично.

Українська технічна газета

№14 (118) В і в т о р о к , 6 к в і т н я 2 010

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ БЕЗМЕЖНЕ НЕБО

Позивні — «Донбас» У Горлівці з ініціативи городян споруджений пам’ятний знак на честь першої у світі космічної династії Волкових Анна ГРЕЧАНИК Поки США, Росія та Китай ведуть звичну космічну олімпіаду — хто швидше, вище, сильніше, наші земляки примудряються бути першими в тому, що взагалі малоймовірно. Так, одруження космонавта Юрія Маленченка родом із Кіровоградської області відбулося просто на космічній станції. Наречена гговорила оворила нареченому «так» за допомогою відеозв’язку: космос коханню не перешкода. А от українці Олександр і Сергій Волкови заснували першу у світі династію космонавтів. БАТЬКО адянська ідеологія всіляко схвалювала ідею робітничих династій, але підкорювачів космічних просторів це не стосувалося: професія унікальна й занадто нечисленна. Однак навряд чи Олександр Олександрович Волков про це замислювався. Коли Юрій Гагарін полетів у космос, Сашку було 12 років, і до заповітної мрії всіх хлопчаків про генеральські погони або шолом льотчика додалася ще одна — стати космонавтом. Однак 12 років — це вік, коли не просто мрієш, а починаєш замислюватися над питанням «ким бути?» більш серйозно. Хлопчисько з Горлівки з дитинства захворів небом. У 1970 році Волков закінчив Харківське вище військово-авіаційне училище льотчиків, успішно служив у військово-повітряних силах льотчикомінструктором, здобув кваліфікацію «військовий льотчик 1-го класу» і «льотчиквипробувач 2-го класу». З 1976 року тренувався в загоні радянських космонавтів, а в 1985-му зробив перший космічний політ як космонавт-дослідник. Потім було ще два польоти, але вже командиром.

До речі, його позивним було слово «Донбас». Він провів у космосі 391 добу 11 годин 54 хвилини, і тоді це був світовий рекорд. За цей час він освоїв ще й професію… перукаря. Стрижка в невагомості — це справжнє мистецтво, а підкорювачам космосу хочеться добре виглядати при поверненні додому. А ще Олександр Волков став одним із останніх радянських космонавтів: 1991-го він почав орбітальний політ громадянином СРСР і вже в космосі довідався, що країни з такою назвою більше немає. Тоді ж з’явилися чутки, що Волкова і його колегу Крикальова забули на орбіті... Спустившись із неба на Землю, Олександр Олександрович різко змінив рід діяльності, ставши президентом телекомпанії Муз-ТБ. Однак космос так просто не відпускає. СИН оли Олександр Волков уперше полетів у космос, його синові було 12 років. Напевно, Сергію заздрили товариші, однак 12 років — це вік, коли досягнення батьків уже не такі цікаві і вперше замислюєшся про те, як бути не гірше від них. У рідному Чугуєві хлопчисько з дитинства мріяв про небо. 1995 року закінчив Тамбовське вище військове авіаційне училище, 1997-го зарахований кандидатом у загін космонавтів РДНДІ ЦПК ім. Ю.Гагаріна. До зірок він пробивався через терня: численні курси підготовки, польоти, що не відбулися… Батьки часто відмовляють дітей наслідувати їх, а професія космонавта особливо важка й небезпечна. Олександр Волков сказав лише, що майже всі військові льотчики мріють стати космонавтами, але мало хто зважується на це: є ризик не пройти дуже серйозну медичну ко-

місію й бути списаним навіть із авіації. Однак сина він ніколи не відмовляв, давши можливість вирішувати самостійно. А коли Сергія затвердили командиром корабля «Союз ТМА-12» і 17-ї експедиції МКС, сказав синові: «Виконай свою роботу на «відмінно» й повертайся додому вчасно». До самого входу в космічний корабель Олександр Олександрович навчав Сергія премудростей, яких земним людям не зрозуміти. 8 квітня 2008 року експедиція Волковамолодшого полетіла на Міжнародну космічну станцію. До речі, ця експедиція ба-

летів син знаменитого американського астронавта Оуена Герріота — Річард. Його батько 1973 року встановив світовий 60-денний рекорд тривалості польоту, збільшивши строк перебування людини в космосі фактично вдвічі. Тоді це було проривом. Річард Герріот, треба сказати, непогано влаштувався й на Землі: він створювач відомої рольової комп’ютерної гри Ultima і культова особистість серед геймерів. Але приклад батька, певне, не дає спокою... До речі, той, хто думає, що космічні туристи вирушають у похід з рюкзаком і гітарою, помиляється. Насправді їм дозволено взяти в космос менше кілограма особистих речей, а співати там нема коли: завдань у них не менше, ніж у космонавтів. СІМЕЙНІ УЗИ кщо двоє чоловіків у родині — герої, то жінки там напевно героїні: дружина Олександра Ганна Миколаївна беззастережною вірою та підтримкою піднесла чоловіка й сина до зірок, а дружина Сергія Наталя йшла разом із ним до старту й була поруч, на зв’язку, навіть коли їх розділяли численні кілометри й небесна твердінь. Проводжати Сергія прийшов і його син Єгор, з Японії приїхав молодший брат із дружиною та дочкою... 2009 року велика родина приїхала в Горлівку на відкриття пам’ятного знака, присвяченого першій у світі династії космонавтів: просто земна куля й переплетення паралелей із меридіанами. Наймолодшому з Волкових, Єгорові, пам’ятник дуже сподобався. Він оцінив його вагомо й лаконічно: «Це круто!» Два роки тому Олександрові Волкову виповнилося 60 років. Він упевнений, що в цьому віці життя тільки починається, мріє знову злітати в космос, причому своїм напарником бачить тільки Герріотастаршого. Оуен Герріот теж мріє повернутися в космос, взявши в напарники Волкова. А поки Олександр Олександрович виконує обов’язки мера Зоряного містечка й виховує онука, який уже точно знає, ким стане: космонавтом, як тато й дідусь.

гато в чому була нестандартною: учасники не мали досвіду космічних польотів (раніше таке бувало тільки в 1960-ті роки), а тендітна дівчина Лі Со Йон (Південна Корея), член олімпійської збірної з теквондо, стала другою азіатською жінкою-космонавтом в історії. Сергій Волков провів у космосі 198 діб. А через півроку у світі було вже дві династії космонавтів. На Міжнародну космічну станцію космічним туристом при-

ОСОБИСТОСТІ

Наука для людей, люди для науки До 150-річчя видатного російського хіміка, засновника київської школи органіків Сергія Реформатського Святослав РИБНІКОВ

О 1887 року молодий талановитий хімік Сергій Реформатський відкрив знамениту реакцію, яка стала хрестоматійною й названа тепер ім’ям її автора. За допомогою цинку вчений змусив взаємодіяти альдегіди й кетони, з одного боку, і складні ефіри галогенпохідних карбонових кислот — з іншого. Продуктом реакції стали оксикислоти — речовини, які проявляють одночасно властивості кислот і спиртів. Утім, читачеві, не обізнаному в хімії, всі ці терміни сьогодні, так само як і наприкінці XIX століття, мало про що говорять, значення відкриття сповна можуть оцінити лише фахівці. А ще — представниці чарівної статі, принаймні з того часу, як оксикислоти взяли на озброєння косметологи.

сновоположник київської школи органічної хімії народився не в Києві, а в селі Борисоглебському Костромської губернії. Та й узагалі, хімією в дитинстві не цікавився: син священика, уступив до Костромської духовної семінарії, яку з відзнакою закінчив у вісімнадцятирічному віці. Але потім чомусь вирішив присвятити себе науці, уступивши на природне відділення фізико-математичного факультету Казанського університету. А тут парубка помітив один із батьків російської органічної хімії, учень Бутлерова Олександр Михайлович Зайцев, і становлення Реформатського як органіка було визначено. Закінчивши університет із золотою медаллю, він залишився в альма-матер — викладати, працювати над дисертацією, а заразом доглядати за лабораторією-музеєм свого вчителя. 1889 року новоспечений магістр вирушив у подорож — удосконалювати професійні навички в кращих лабораторіях Європи. Цікаво, що обрані Реформатським наставни-

ки — Віктор Мейєр і Вільгельм Оствальд, відомі насамперед своїми відкриттями в інших галузях, зокрема у фізичній хімії. Проте півторарічне стажування під їхнім керівництвом виявилося надзвичайно плідним: Сергій Миколайович не змінив «магістральну лінію», намічену Бутлеровим і Зайцевим, і в той же час істотно збагатив свій арсенал новими методами дослідження. Результатом стала докторська дисертація зі знаменитою реакцією з одержання оксикислот, блискуче захищена у Варшавському університеті. Сьогодні оксикислоти народжуються вдруге: ці речовини не містять рідкого крему або скрабу. Правда, фахівці твердять, що помітний омолоджувальний ефект обумовлено здатністю розчиняти міжклітинні спайки й стимулювати відлущення відмерлих клітин шкіри, яку ці сполуки проявляють тільки у високих концентраціях — набагато вище припустимих у косметології. Але це вже деталі, які маркетологи воліють не афішувати. А мудровані хімічні назви замінили симпатичним брендом «фруктові кислоти», експлуату-

ючи віру в стародавні народні рецепти. Звичайно, цінність відкриття Сергія Миколайовича полягає не тільки й не стільки в нових віяннях науки про красу. На основі реакції Реформатського згодом були синтезовані кетокислоти, а також декілька біологічно активних неграничних органічних сполук — зокрема вітамін А та його похідні. У цьому напрямку вчений працював уже в Києві в статусі завідувача нової кафедри органічної хімії Університету Святого Володимира. У Києві Сергій Реформатський показав себе талановитим популяризатором науки: одночасно з основною роботою викладав на Вищих жіночих курсах. Причому якнайкраще знаходив підхід до аудиторії будь-якого рівня. Не випадково два його підручники — «Початковий курс органічної хімії» та «Елементарні відомості з хімії» — стали бестселерами кожен у своїй «номінації» (перший — для фахівців, другий — для аматорів) і перевидавалися аж до 1930 року. А під час першої світової війни вчений організував цілий науково-виробничий

комплекс, де з учнями масово втілював у життя передові наукові розробки: випускали хлороформ, ефір і новокаїн для анестезії, сулему для дезінфекції, аспірин, кофеїн. Ця фармакологічна міні-фабрика функціонувала на базі... навчальних хімічних лабораторій Київського університету та Політехнічного інституту, де Сергій Миколайович викладав. Принципу «Наука для людей» дослідник дотримувався все своє життя; це, однак, анітрохи не заважало йому часом рятувати заради науки конкретних людей. Притчею во язицех стала дуель двох світил: професорів Київського університету терапевта Василя Образцова й патофізіолога Володимира Ліндемана. Загибель кожного з них була б непоправною втратою, і тоді свої миротворчі послуги запропонував Сергій Реформатський. Як секундант він відміряв передбачені «кодексом дуелянтів» п’ятнадцять кроків — при його зрості 2 метри 15 сантиметрів відстань вийшла чималою, і абсурдному кровопролиттю вдалося запобігти.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 6 к в і т н я 2 010 №14 (118)

ТЕХНОСПОРТ

Рекорд, розділений із вітром 200 років тому повітряна куля відкрила еру повітроплавання. Зараз це технічний вид спорту, який стає популярним і вимагає особливої підготовки Олена НЕПОКОРА На фестивалі повітроплавання, який відбувся недавно в Умані, чотири екіпажі теплових аеростатів із Феодосії, Києва та Дніпропетровська вилетіли з галявини всесвітньо відомого Софіївського дендропарку за новими рекордами. І вони не забарилися.

оча Федерація повітроплавання України утворена ще в 1991-му, до минулого року не існувало положення, на підставі якого ставляться рекорди в цьому виді спорту. Змагання в Умані були першими, де це стало можливо. Дніпропетровський пілот Володимир Степанов на тепловому аеростаті «Ласунка» пролетів 210 км за 6 годин 27 хвилин, установивши два офіційних рекорди України — на дальність і тривалість польоту в класі аеростатів до 2,2 тис м3. Це особливо приємно, бо в останні хвилини перед стартом змагання були під загрозою зриву через погодні умови. Спав сильний туман, який обмежує видимість. Але пілоти вирішили скористатися GPS-навігацією.

польоту, тому пілот повинен сам думати, які вибрати висоту й режим, щоб нікому не заважати у жвавому повітряному просторі. Адже всі польоти відбуваються в межах правового поля авіаційної законодавчої бази держави. Виявляється, узимку літати на аеростатах простіше, ніж улітку. За словами аеронавтів, у літню спеку в земній атмосфері відбуваються приблизно такі самі процеси, як при кипінні води в каструлі, і на повітряній кулі можна літати тільки рано-вранці або ввечері після заходу сонця. Узимку ж атмосфера значно спокійніше, польоти можливі протягом усього

ВІН СКАЗАВ: «ПОЇХА ЛИ!» алекому від аеро- і авіанаук обивателеві може здатися, що під час польоту на повітряній кулі від пілота мало що залежить. Мовляв, летить він в аеростаті за вітром туди, куди його несуть повітряні потоки. Насправді повітряними кулями можна й треба правити. — Це тільки на перший погляд: у кого більше газу, той і виграв. Але все не так просто, — пояснює керівник польотів Федерації повітроплавання України Валерій Пономаренко. — Повітряна куля не має приладів керування за напрямком

світлового дня. До того ж витрата газу менша. Оскільки повітряна куля тримається за рахунок різниці температур аеростата й повітря, то що нижче температура зовнішнього середовища, то менше треба нагрівати кулю. Можна взяти палива більше й пролетіти далі. Але й узимку є свої складнощі. За температури повітря біля поверхні землі 0° С на висоті 1,5 тис. м, на якій летять аеростати, — мінус п’ять. А в обмеженому просторі кошика не розімнешся. Після посадки аеростат вагою 250—300 кг треба перенести по снігу до автомобіля. Феодосійській команді, наприклад, після приземлення до-

Володимир Степанов

велося просити в місцевих жителів хуру, на якій і вивезли з колгоспного поля аеростат. Ось що розповів про свій рекордний політ Володимир Степанов: — Я зробив уже понад 150 польотів на повітряній кулі. Але всі вони були за доброї погоди. Цього ж разу потрапив під хмару, і злива заливала кошик у чотири струмки, стікаючи поверхнею кулі. Потім пішов сніг, металеве обладнання аеростата швидко обмерзло, і я не міг підключити пальник до одного з балонів. Почав виходити газ, балон треба було терміново замінити, бо виникала загроза займання. Щоб взяти в політ більше палива, я, як і інші учасники, полетів один. Порадитися не було з ким. Рекорд був під загрозою. Але ж я військовий льотчик, тому опанував себе, подумав і усунув проблему. Отак, просто й скупо, справжні чоловіки розповідають про свої подвиги. ІЗ «МРІЄЮ» — У ПОЛІТ сторія дніпропетровського центру повітроплавання «Сапсан» почалася зовсім недавно, 2007 року, коли його засновники Віталій Гвоздьов, Владислав Саган і Андрій Краус почали літати на... «Мрії». Так називався перший аеростат центру. Навчаючись у Феодосійській школі пілотів, вони познайомилися із дніпропетровським військовим льотчиком Володимиром Степановим. І вже в липні 2008-го команда, ледь устигнувши одержати ліцензії, взяла участь у VII фестивалі повітроплавання «Золоте Кільце Росії» у ПереславліЗалеському. Улітку того ж року була підготовлена й затверджена «Інструкція на проведення польотів у м. Дніпропетровську» і відбувся перший офіційний політ повітряної кулі над містом. На початку серпня 2009-го дружна команда «Сапсана» разом із Дніпропетровською обласною державною адміністрацією провела перший міжнародний фестиваль повітроплавання «Небесний карнавал» і змагання на Кубок губернатора Дніпропетровської області. Відтоді жителі міста мають унікальну можливість політати над Дніпром на повітряній кулі. Після незабутньої прогулянки, сповненої гострих відчуттів, новоспечених пілотів урочисто посвячують у повітроплавці. Зараз пілоти «Сапсана» готуються взяти участь у першому чемпіонаті Криму з повітроплавання, який відбудеться в травні в містечку Віліному (Бахчисарайський район).

СТЕЖКА В НЕБО

рунтуючись на вивченні фізичних явищ природи, португальський священик Лоренцо Гузмао 1709 року винайшов першу повітряну кулю: тонка яйцеподібна оболонка з підвішеною до неї жаровнею, яка нагрівала повітря, відірвалася від землі майже на 4 м. 1783-го французький фізик Жак Шарль створив оболонку аеростата з легкої шовкової тканини, вкритої розчином каучуку в скипидарі, і наповнив її воднем. Літальний апарат на очах 300 тисяч глядачів злетів угору й щез у небі. Через місяць у Версалі брати Монгольф’є продемонстрували свою бочкоподібну повітряну кулю більше 20 м заввишки, наповнену димним повітрям і оздоблену барвистими орнаментами. Щоб надати події, на якій була присутня королівська родина, видовищності, до кулі прикріпили клітку, куди посадили барана, качку й півня. Спеціальний протокол зафіксував винахід, що відкрив шлях повітроплаванню. А всі повітряні кулі, у яких для створення піднімальної сили використовувалося димне повітря, почали називати монгольф’єрами. Звичайно, після таких успішних випробувань перед братами Монгольф’є постало в усій красі питання польоту людини на повітряній кулі. Кумедно, але, оберігаючи винахідників, королівська родина запропонувала посадити в кошик для випробного польоту... злочинців, засуджених до страти. Це викликало бурхливий протест одного з активних учасників будівництва монгольф’єра Пілатра де Розьє, мовляв, не можна допустити, щоб в історію повітроплавання ввійшли імена розбійників. Другим пілотом став шанувальник повітроплавання маркіз д’Арланд. І 21 листопада 1783 року новий монгольф’єр, цього разу з людьми на борту, здійснив повітряний політ, пролетівши за 25 хвилин близько 9 км. Не відставав від братів Монгольф’є й Жак Шарль, прагнучи довести, що майбутнє повітроплавання все-таки належить шарльєрам — аеростатам, наповненим воднем. Створюючи новий аеростат, він застосував декілька проектно-конструкторських вирішень, які потім використовувалися протягом багатьох десятиліть. Наприклад, побудований ним шарльєр мав сітку, яка обтягувала верхню півсферу оболонки аеростата, і стропи, за допомогою яких підвішувалася гондола для людей. В оболонці була зроблена спеціальна віддушина для виходу водню при падінні зовнішнього тиску. Для керування висотою польоту був спеціальний клапан в оболонці й баласт у гондолі. Передбачили і якір для полегшення посадки. 1 грудня 1783 року шарльєр діаметром більше 9 м із двома пасажирами на борту — самим професором Шарлем і його помічником Роббером, пролетівши 40 км, безперешкодно приземлився. А потім Шарль продовжив подорож самотужки, злетівши на небачену на той час висоту — 2,7 км. Того ж року монгольф’єр французького фізика Пілатра де Розьє підняв у повітря 7 чоловік. Потім Розьє робить новий рекорд висоти польоту — 4000 м. Натхнений успіхом, він мріє перелетіти через Ла-Манш. Але, не долетівши до протоки, куля зайнялася, і Розьє загинув. Мрію Розьє втілив у життя французький механік Жан-П’єр Бланшар, якому 1785 року вдалося перелетіти через Ла-Манш разом зі своїм другом, американським доктором Джеффрі, довівши тим самим можливість повітряного сполучення між Англією та Францією. Інтерес публіки до демонстраційних польотів поступово перетворював повітроплавання на особливий видовищний захід. Але 1793 року французький фізик Гітон де Морво запропонував використовувати аеростати на прив’язі для підйому в повітря спостерігачів. Це припало до душі керівникам молодої Французької республіки, й у квітні 1794-го був виданий декрет Конвенту про організацію першої повітроплавальної роти французької армії. Піднімаючись на висоту 500 м, спостерігачі могли зазирнути далеко в глиб оборони супротивника. Розвідувальні дані передавалися на землю в спеціальних коробках, які спускалися шнурком, прикріпленим до гондоли. У Росії перший політ повітряної кулі без пасажирів 1784 року здійснив француз Мінель. Першим же російським повітроплавцем був штабс-лікар Кашинський, який у жовтні 1805-го самостійно здійснив політ на монгольф’єрі. 1870 року було створено Російське товариство повітроплавання. А через п’ять років Дмитро Менделєєв на засіданні Російського фізико-хімічного товариства запропонував свій проект аеростата для висотних польотів з гондолою, яка герметично зачинялася. 1885-го в Петербурзі була організована кадрова військова команда повітроплавців, яка проводила військові навчання з використанням аеростатів.

Українська технічна газета

№14 (118) В і в т о р о к , 6 к в і т н я 2 010

ТРЕБА БАЧИТИ

Крихітні будівельники пірамід

РОЗСЛАБТЕСЯ!

КРОСВОРД

Канадські вчені перетворили бактерії на контрольованих нанороботів

ксперименти проводилися в Монреалі, у Наноробототехнічній лабораторії. Учені обрали особливий вид магніточутливих бактерій, які мають такий собі біологічний «компас», що дозволяє їм пересуватися у напрямку збільшення сили електромагнітного поля. Управляючи за допомогою комп’ютера магнітним полем, дослідникам удалося контролювати поведінку бактерій, змусивши їх виконувати певні дії: побудувати піраміду й пересуватися кровоносною системою пацюка. Керовані бактерії можна буде застосовувати при створенні нанороботів

більшого розміру для доставки лікарських препаратів до органів і систем людини, а також для відновлення ушкоджених органів.

КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТОДАВЦІВ ПІДПРИЄМСТВ ГІРНИЧОВИДОБУВНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

ТОВ «КИЇВСЬКА ГІРНИЧА КОМПАНІЯ»

Склала Оксана Балазанова ГОЛОВОЛОМКА «НЕ ВІДРИВАЮЧИ ОЛІВЦЯ»

Багатьом відоме завдання: намалювати відкритий конверт, не відриваючи олівця від паперу, при цьому не можна креслити двічі і більше разів будь-який із відрізків малюнка. У цій головоломці за один раз накреслити цю фігуру не вдасться. Ваше завдання: скласти цю фігуру з двох ламаних ліній, що не перетинаються і не накладаються відрізками одна на одну (дотикання в точках припустимі). Кожна з ламаних не повинна бути замкнутою, тобто не повинна утворювати багатокутників. Рубрику веде Андрій ГЕРМАН Відповідь на головоломку ««ЕКОНОМНИЙ ЕКОНОМНИЙ РОЗКРІЙ», РОЗКРІЙ», надруковану в №12–113 (116–117)

Білі починають і виграють

Відповіді на кросворд, надрукований в №12–13 (116–117)

В. ЗАДОРОЖНІЙ ЗАДОРОЖНІЙ,, майстер спорту

e-mail: girnuk-VT@yandex.ru тел. моб. (067) 502-00-45, тел. моб. (097) 948-33-80, тел. моб. (067) 520-82-72, тел.факс (044) 278-42-37

Горизонталь: 1. Прилад для спостереження за сонцем. 5. Одержувач атестата зрілості. 8. Автор «Гаргантюа та Пантагрюеля». 9. Англійські метри. 10. Леон-кілер у автопарку. 11. Літак Хоттабича. 12. Перуанські гори. 13. «Я, робот» (ім’я актора). 16. Зав’язка пораненої артерії. 21. Не годиться в елітарний клуб знавців. 23. Протест проти вердикту. 24. Куртка на випадок морської бурі. 25. Сходи водоспаду. 29. «Ти мені, я тобі» в товарному відношенні. 32. Жителька Будапешта. 33. Вилив вулкана. 34. Столиця Іспанії. 36. Хірургічний ніж. 37. Пристрій для прасування. 38. Копчені кільки. 39. Морський ластоногий заєць. 43. Чверть рідини. 47. Батьківщина Олександра Великого. 49. Стоїть біля штурвалу. 50. Мудре жіноче ім’я. 51. Римські не-патриції. 54. Свинячий делікатес. 55. Майбутній рисак. 56. Колись «вирішували все». 57. Мотузка для керування вітрилами. 58. Підкинута саперам. 59. Бігцем на ворога. 60. Пекельний бос. 61. Консольна опорна конструкція. Вертикаль: 1. За ним в’язниця плаче. 2. Клоун із Ляпкою. 3. Модний костюм (жаргон). 4. Заворот на кінці рукава. 5. Вино, настояне на травах. 6. Вірна дружина із двадцятилітнім стажем (міф.). 7. Знаряддя покарання карткових шулерів. 14. Обід коня. 15. Ріка між ханом Ахматом і князем Іваном ІІІ. 17. «Пліт «Медуза» (художник). 18. Латиський письменник, автор трилогії «Робежнієкі». 19. Давня Джаліта в наш час. 20. Заливка консервованих огірків. 22. Автор, виробник. 23. Водний простір порту. 26. Шкідлива відповідь на питання: «А чия це?». 27. Дорогоцінна міра. 28. Вірменський духовий музичний інструмент. 29. В’ялена хребтова частина риби. 30. Полуденний дзенькіт у судновий дзвін. 31. Сильне враження. 35. Зайва самовпевненість. 39. Паровозна футбольна команда. 40. Великовантажний автомобіль. 41. Давньогрецька рахівниця. 42. Компаньйон Чипа. 44. Хлопчик, тато якого сильний у математиці (Драгунський). 45. Іранська валюта. 46. «Пригодницький» напівкоштовний камінь. 47. Гімнотворець Росії. 48. «Всюди життя» (художник). 51. «Ноги» підйомного крана. 52. Команда корабля. 53. Повзунок без черепашки.

ШАШКИ

НАДАЄ ПОСЛУГИ: 1) З підготовки документів для отримання дозволів на початок робіт підвищеної небезпеки. 2) З підготовки матеріалів для отримання спеціальних дозволів на користування надрами.