Украинская техническая газета №120

№16 (120) 20 квітня 2010 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

У НОМЕРІ: ТРАГЕДІЯ Пілот помиляється лише раз... Слідство не виявило технічних несправностей у літака польського президента, який розбився 10 квітня поблизу російського військового аеродрому «СмоленськПівнічний» Стор.6

Година пік дністровського гідроакумулятора Наприкінці минулого року на Дністровській ГАЕС запущено перший агрегат потужністю 324 тисячі кіловатів. Сьогодні він працює в дослідно-промисловому режимі, а будівельники готуються до спорудження наступних гідроагрегатів.

ГРАНІ Орбіта для фізиків Університетський прорив у космос зробили українські та казахські вчені Стор. 11

ПРІОРИТЕТИ Зберегти не можна кинути Стан унікальних наукових об’єктів, які є національним надбанням України, непокоїть учених Стор. 12

ТЕХНОСФЕРА Говорить і показує супутник Незважаючи на економічну кризу, розвиток супутникового телевізійного мовлення в Україні досяг справжнього буму Стор. 13

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ Прості істини Нинішній рік став ювілейним для багатьох речей, без яких уже важко уявити наше життя Стор. 15 Закінчення на стор. 8

Змагання конвеєрів Наскільки виробничі потужності вітчизняних автозаводів відповідають сучасним світовим вимогам? Іван КУЗЬМЕНКО Не буде перебільшенням сказати, що автомобільні підприємства — одні з найбільш технологічно ємних. У світі більшість їх максимально роботизована, людей у автоскладальних цехах працює все менше й потрібні вони

Паперові кораблики

Великий потенціал малого бізнесу

У Катарі відбулася суднобудівна виставка «DIMDEX-2010». Українці туди поїхали, як то кажуть, «на інших подивитися» — себе показати не вдалося

Невеликі підприємства ідеально підходять на роль локомотива національної економіки, попри відсутність фінансового запасу міцності

Стор. 5

Стор. 7

лише для остаточного контролю якості продукції. Українські автозаводи, попри певну специфіку, також являють собою досить сучасні підприємства, які мають актуальні технології виробництва. Закінчення на стор. 4

«Розумна» шахта Учені Дніпропетровського національного гірничого університету переконані, що в небезпечних виробництвах людський фактор повинен і може бути максимально виключений із технологічного процесу. А управлінські функції стануть прерогативою автоматики й робототехніки Стор. 9

2 № 16 (120) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

2 0 к в і т н я 2 010

ТУТ І ТЕПЕР

До науки — через безпеку

Березневий прорив

Під час переговорів із президентом США Бараком Обамою Президент України Віктор Янукович заявив про намір Києва повністю ліквідувати свої запаси високозбагаченого урану до 2012 року.

В

ідмова України від високозбагаченого урану практично зводить нанівець терористичну загрозу для України. У Мінпаливенерго заявили, що однією з домовленостей, досягнутих на саміті з ядерної безпеки у Вашингтоні, є будівництво нової дослідної установки. Для продовження наукових досліджень замість високозбагаченого урану США нададуть Україні низькозбагачений уран, повідомив віце-прем’єр-міністр України Володимир Семиноженко. Він відзначив, що відповідний напрям співробітництва між країнами розвиватиметься крім декількох вже існуючих спільних програм, серед яких — участь Харківського фізикотехнічного інституту й Аргонської національної лабораторії США в будівництві в Україні установки для атомних станцій нового покоління з високим рівнем безпеки, а також багаторічне співробітництво у створенні високих технологій, застосовуваних у сфері антитерористичної безпеки.

Ірина КОНДРАТЬЄВА У березні обсяги виробництва основних видів видів продукції на українських металургійних підприємствах досягли найвищих показників за весь період кризи.

Ч

авуну виплавлено 2553 тис. т, сталі — 2994 тис. т, прокату вироблено 2827 тис. т. Середньодобове виробництво з цих видів відповідно становить 82,4 тис. т, 96,6 тис. т, 91,2 тис. т. Такі цифри озвучив на балансовій комісії з розподілу основних видів сировини та матеріалів із підприємств галузі на квітень 2010 року генеральний

директор об’єднання «Металургпром» Василь Харахулах. У той же час позитивні тенденції на ринку металургійної продукції не є підставою для твердження, що криза в ГМК добігає кінця. Проблем нагромадилося стільки, що для їхнього вирішення необхідні і час, і ухвалення додаткових рішень, і непопулярні заходи з боку уряду. Зокрема, заступник міністра промислової політики Сергій Бєленький на балансовій комісії звернувся до всіх керівників і власників підприємств ГМК із переконливим проханням виконувати зобов’язання, прийняті під час підписання меморандуму про

взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів, підприємствами й профспілками. У тому числі поставляти металопродукцію на внутрішній ринок за цінами не вище експортних. В іншому разі Кабмін змушений буде позбавити «порушників» декількох преференцій. Продовження кризи учасники балансової наради багато в чому пов’язують зі зростанням експортних цін, зниженням попиту на певні види продукції та нестійкістю світових ринків металу. У травні експерти прогнозують уповільнення негативних процесів, після чого стане зрозуміло, хто й у чому зможе програти або виграти. Внутрішній ринок, як і раніше, залишається поза зоною уваги металовиробників. За підсумками першого кварталу, лише 13% металопродукції було реа лізовано в Україні, а решту обсягу експортовано. Заступник міністра закликав власників заводів і комбінатів звернути на цей перекіс особливу увагу, бо від розвитку внутрішнього ринку безпосередньо залежить стабільність роботи всієї галузі. І ця залежність неухильно зростатиме С. Бєленький відзначив також, що у разі збереження позитивних тенденцій у металургії з боку Кабміну можливе ухвалення рішення про скасування діючих сьогодні пільг. Але якщо ГМК знову потребуватиме підтримки держави, уряд подовжить дію постанови №289 від 24 березня 2010 р., якою передбачене зниження тарифів на залізничні перевезення та електроенергію для ГМК і хімпрому.

«Антонов» завоює Латинську Америку

ТІС і його термінали

Делегація державного авіабудівного концерну «Антонов» взяла участь у міжнародній аерокосмічній виставці FIDAE’2010, яка відбулася в Чилі на початку квітня. Під час виставки українські авіабудівники провели декілька зустрічей із представниками промислових підприємств, авіакомпаній і військових відомств країн Латинської Америки. Сторони

Стивідорна компанія ТОВ «Трансінвестсервіс» (ТІС) запустить у роботу контейнерний термінал до 2011 року за умови достатніх обсягів вантажопотоку.

Ан-148

Міністерство промислової політики України розробило програму виробництва техніки для агропромислового комплексу країни на суму в 3,5 млрд грн. Вона розрахована на виконання цього року.

підписали кілька документів про співробітництво, зокрема із чилійським заводом ENAER та аргентинською авіакомпанією Laviasa.

М

іністри оборони й представники військово-повітряних сил країн регіону, присутні на виставці, відзначили високий потенціал реактивного літака нового покоління Ан-148 та його транспортних варіантів, багатоцільових літаків Ан-74, легких транспортних Ан-32. Українські повітряні судна вже в найближчому майбутньому можуть знайти широке застосування в країнах Латинської Америки. Ан-148 — російсько-український ближньомагістральний пасажирський літак, розрахований на перевезення від 70 до 90 пасажирів. Максимальна дальність польоту — 5000 км, крейсерська швидкість — 820—870 км/год. Ан-148 серійно виробляють на київському заводі «Авіант» і Воронезькому авіаційному заводі.

Техніка для АПК

З

а словами профільного міністра Дмитра Колесникова, НАК «Украгролізинг» уже одержала від аграріїв замовлення на 2 млрд грн. Відповідно до планів вироблятимуться трактори й мобільна сільгосптехніка, машини для збору, зберігання та обробки зерна, техніка для сівби та обробки ґрунту, обладнання

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

www. tehnichka.com E-mail: info@tehnichka.com

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а.

для тваринництва та птахівництва, а також для харчової та переробної промисловості. Про готовність виділити 5 млрд гривень державних гарантій для аграрного лізингу повідомило 14 квітня Міністерство фінансів. Незважаючи на значне падіння виробництва в галузі торік (–46%), обсяги експорту сільськогосподарської техніки зростають. Так, за даними Мінпромполітики, частка продажів за кордон у 2009 році зросла на півтора відсотка й становила 41,5%. Найбільший попит українська техніка має в країнах СНД.

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ (тел. 0642 34-72-47, e-mail: editor@tehnichka.com)

РЕДАКЦІЯ: Світлана Ісаченко - заступник головного редактора (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com) Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Свідоцтво Людмила Гречаник — відділ технічної думки про державну реєстрацію (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); КВ № 12993-1877Р Марина Савінова — відділ науки та освіти від 20.08.2007 р., (тел. 0642 34-72-47, e-mail: otdelnauki@tehnichka.com); видано Міністерством Ігор Павлюк — відділ промисловості юстиції України. (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com);

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Антон Яременко - моб.тел.: (098) 007 03 02, Ганна Бусова - тел./факс: (0642) 59 93 91, тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: reklama@tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Любов Соловйова - тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: podpiska@tehnichka.com

П

ро це повідомив на прес-конференції директор контейнерного термінала ТОВ «ТІС» Андрій Кузьменко. За його словами, зараз ведеться розмова про зростання вантажопотоків, однак слід враховувати падіння торік. «Статистика показує абсолютний мінімум падіння в березні-квітні минулого року, після цього в червні-липні воно трохи піднялося, і на цьому рівні перебуває досі. Тобто ніяких зрушень немає. Деякі порти відрапортували, що в них зростання. Це саме сьогоднішнє трохи більше у квітні до абсолютного мінімуму торік», — сказав він. Уточнімо, що Одеський та Іллічівський порти сьогодні мають близько 50% резерву з пропускної контейнерної здатності. Таким чином, для залучення вантажопотоку в контейнерний термінал ТІСу довелося б застосовувати знижки. «Сьогодні ми вибрали іншу стратегію. Готуємося до прийому інших видів вантажів на контейнерному терміналі: металовантажів, навалочних вантажів. Ми диверсифіковуватимемо наш термінал, щоб мати максимально можливу рентабельність із вкладених інвестицій і надавати ринку продукт, якого той потребує», — сказав він.

Газета видається українською та російською мовами

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340.

Позиція авторів публікацій не завжди збі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами. При ВИКОРИСТАННІ матерІалІв ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54 ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 15272 прим., українською мовою 4792 прим., російською мовою 10480 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 903

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 0 к в і т н я 2 010 №16 (120)

3

ТУТ І ТЕПЕР ПРОМИСЛОВІСТЬ Україна й Білорусь розглянуть можливість налагодження промислової кооперації в машинобудуванні. Це питання прем’єр-міністр України Микола Азаров і перший віцепрем’єр-міністр Республіки Білорусь

Володимир Семашко обговорили під час зустрічі в Києві. «Ми повинні максимально розглянути всі можливості кооперації двох країн у машинобудуванні, зокрема у виробництві сільськогосподарської техніки. Сільське господарство зацікавлене у значному збільшенні поставок на ринок України, тому ми намагаємося знайти цікаві та взаємовигідні проекти», — заявив український прем’єр. За його словами, кооперація України й Білорусі в цьому питанні також розширить можливості обох країн у поставках продукції на ринки третіх держав. На думку М.Азарова, промислова кооперація та інші спільні проекти в різних галузях дозволять збільшити товарообіг між двома країнами в 1,5—2 раза. До кінця 2010 року Україна й Білорусь домовилися активізувати й завершити створення спільного підприємства з виробництва пасажирських і вантажних вагонів на базі ВАТ «Крюковський вагонобудівний завод» і РУП «Гомельський вагоноремонтний завод». Це закріплено протоколом 18-го засідання міжурядової українсько-білоруської змішаної комісії з питань торговоекономічного співробітництва, яке відбулося в Києві.

ПЕК Опозиційний уряд пропонує нинішньому КМ розробити програму заміни російського газу українським вугіллям, електроенергією, нетрадиційними енергетичними ресурсами й урахувати це при підготовці бюджету на 2010 рік і програми діяльності Кабміну. Про це сказав на прес-конференції народний депутат України, міністр опозиційного уряду Олександр Гудима, відзначивши, що сьогодні спостерігаються тенденції спаду видобутку в Україні нафти й газу. За його словами, «на догоду декільком фінансово-промисловим групам діючий уряд вирішив збільшити фактичне споживання російського газу з 27 до 37 млрд м3». Депутат зауважив, що необхідно збільшити видобуток вугілля на 15 млн тонн і в такий спосіб замінити споживання 10 млрд м3 російського газу (саме на таку кількість у порівнянні з 2009 роком передбачено збільшити закупівлю газу для потреб України). Ставка транзиту російського газу територією України в другому кварталі 2010 року зросте з $2,78 до $2,84— 2,88 за тис. м3 на 100 км. Про це заявив начальник управління з роботи із країнами ближнього зарубіжжя ВАТ «Газпром», директор ТОВ «Газпром збут Україна» Анатолій Подмишальський.

«У другому кварталі ставка зросте на 6—10 центів», — сказав він. При цьому відзначив, що 2010 року «Газпром» планує істотно наростити обсяги транзиту газу через Україну — до 116,9 млрд м3. Він також нагадав, що торік цей показник становив 95,8 млрд м3.

ГМК Українська ливарна компанія, найбільший у Харківському регіоні виробник лиття, із квітня 2010 року перейшла на тризмінний режим роботи. У 2009-му завод працював у однозмінному режимі, а з початку 2010 року — у двозмінному. Це обумовлено плановим збільшенням обсягів виробництва й розширенням номенклатури. За словами гендиректора «УЛК» Петра Яшина, програма на квітень передбачає понад 300 тонн лиття, а в наступні місяці — подальше збільшення обсягів виробництва. «Наразі наше підприємство забезпечене замовленнями до кінця року. Це дозволяє нам мати прибуток, а отже, провадити далі інвестиційну політику з метою подальшого розвитку виробництва», — відзначив Яшин. БУДІВНИЦТВО Міністр регіонального розвитку та будівництва України Володимир Яцуба поставив завдання за 2—3 місяці зупинити спад будівництва житла в країні. Він переконаний, що для зміни ситуації в будівельній галузі необхідно відновити довіру громадян. «Нехай залишається елітне житло, котеджне, але попит нам сьогодні підказує, що потрібні однокімнатні, двокімнатні недорогі квартири, які підтягнуть ринок, у тому числі й вторинний», — сказав він.

Міністр також зауважив, що необхідно «розібратися» з будівельними компаніями. «Які з них потребують державної підтримки — від фінансування й до завершення житла 70-відсоткової готовності, будівництва квартир до 100 м2», — відзначив В.Яцуба. ЦИФРА На

21,4% 5,7 — до

млрд грн —

скоротилося виконання будівельних робіт в Україні за три місяці 2010 року

Підприємства України в січні-березні 2010-го виконали будівельних робіт на суму 5,7 млрд грн, що в порівнянних цінах становить 78,6% до обсягів будівництва у відповідний період попереднього року. За характером будівництва обсяги робіт розподілилися так: роботи з нового будівництва, реконструкції та технічного переоснащення становлять 80,8% від загального обсягу, інші — з капітального та поточного ремонту (11,1% і 8,1% відповідно).

ТРАНСПОРТ За даними Держкомстату, в Україні тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у I кварталі 2010 року зросли в порівнянні з відповідним періодом минулого року на 2,4%. У тому числі тариф на перевезення вугілля зріс на 5,3%, чорних металів — на 0,4%, нафти й нафтопродуктів — на 0,2%, коксу — на 7,8%, хімічних вантажів — на 0,7%, лісових вантажів — на 3,8%, мінеральнобудівельних вантажів — на 12,3%, цементу — на 0,8%. У той же час знизилися тарифи на перевезення залізної руди на 0,1%, хімічних і мінеральних добрив — на 3,2%, зерна й продуктів перемелювання — на 4%. Тарифи на перевезення ванта-

жів залізничним транспортом в I кварталі 2010 року в порівнянні з IV кварталом 2009 року не змінилися. АПК В Україні пріоритетами бюджетної підтримки в 2010 році будуть свинарство, рослинництво, молочне скотарство. «За розрахунками, якщо ці три галузі будуть державним бюджетом мотивовані, я не говорю, що підтримані спеціально, бо це латання дірок, якщо вони будуть мотивовані для залучення інвестицій, то це дозволить стрімко наростити обсяги виробництва сільськогосподарської продукції», — сказав міністр агрополітики України Микола Присяжнюк. Міністр повідомив, що прем’єр-міністр України Микола Азаров висловив підтримку пріоритетам Міністерства агрополітики, зокрема створенню Аграрного банку й державного земельного фонду, запуску державного аграрного страхування. «Також ми готові почати роботу з підготовки впровадження ринку землі або забезпечення довгострокової оренди, що уможливлює надання земель в іпотеку», — відзначив прем’єр. Уряд має намір незабаром створити державного оператора на ринку зерна, що, як передбачається, дозволить виробникам реалізовувати зерно за прийнятними для них цінами. Про це заявив віце-прем’єр-міністр України Віктор Слаута. Приватні компанії, які працюють сьогодні на зерновому ринку, диктують сільгоспвиробникам невигідні ціни. «Фермери не мають інших покупців зерна, крім приватних трейдерів. Вони неодноразово говорили, що змушені продавати своє зерно експортерам за занадто низькою ціною. Вони просять уряд про допомогу. Тому ми створимо державного зернотрейдера як альтернативу компаніям, які купують зерно й

експортують його з України. І це відбудеться найближчим часом», — повідомив він. На думку Віктора Слаути, державний зернотрейдер повинен мати можливість закуповувати до 2 млн тонн зерна на внутрішньому ринку для експорту, що дозволить установити прийнятну для фермерів ціну на зерно. Президент України Віктор Янукович доручив прем’єрові Миколі Азарову й профільним міністрам налагодити роботу з виробниками паливномастильних матеріалів, добрив, щоб забезпечити ними аграріїв у необхідному обсязі. Президент відзначив, що на постійному контролі уряду повинні також бути закупівлі продукції в сільгоспвиробників Аграрним фондом. «Ми добре розуміємо, що майбутній урожай закладається саме сьогодні. Тому головне завдання — успішно завершити веснянопольові роботи. Зараз бракує коштів, але ті перші кроки, які ми зробили, кредити, які вже отримані, зіграють на позитив», — сказав він.

ФІНАНСИ Віце-прем’єр-міністр України Володимир Сивкович доручив Головному контрольно-ревізійному управлінню до 12 травня провести перевірку місцевих органів влади із приводу дотримання вимог бюджетного законодавства в 2008-2009 роках при фінансуванні державних цільових програм. Результати перевірок мають бути передані Міністерству внутрішніх справ і Генеральній прокуратурі України. У свою чергу МВС і Генпрокуратурі доручено негайно опрацювати отримані матеріали й у випадку виявлення фактів порушення законодавства та безпідставної відмови в порушенні кримінальних справ забезпечити необхідне реагування. Державний Укрексімбанк планує продати п’ятирічні євробонди на $500 млн із орієнтовною прибутковістю близько 8,5%, повідомило агентство Reuters. Укрексімбанк може стати першим українським позичальником, який розмістить єврооблігації цього року. Зараз в обігу три випуски єврооблігацій банку на загальну суму $875 млн із погашенням в 2011, 2012 і 2016 роках, які були розміщені в 2005—2006 роках. Державна податкова адміністрація України затвердила реєстр великих платників податків на 2010 рік. У ДПАУ також відзначають, що з 22 лютого 2010 року змінено критерії відбору платників податків у категорію «великі». Відповідно до нових критеріїв, великим платником податків уважається юридична особа, у якої обсяг валового доходу від усіх видів діяльності за звітний рік перевищує 100 млн грн і середньооблікова кількість працівників за рік перевищує 250 осіб або загальна сума перерахованих у Держбюджет податків, які контролюються податковими органами, за рік перевищує 25 млн гривень. Підготували Людмила МЕЛЬНИКОВА, Денис КИРКАЧ за матеріалами УНІАН, ЛігаБізнес, РБК, АПК-інформ, e-news.com.ua, Держкомстат України

4

Українська технічна газета

№16 (120) В і в т о р о к , 2 0 к в і т н я 2 010

АВТОПРОМ

Змагання конвеєрів Наскільки виробничі потужності вітчизняних автозаводів відповідають сучасним світовим вимогам? Іван КУЗЬМЕНКО ЗАЗ ільки АвтоЗАЗ може похвалитися повним циклом виробництва легковиків. На інших підприємствах галузі провадиться лише складання автомобілів — дрібно- або великовузлове. Завод у Запоріжжі, який належить корпорації «УкрАвто», може щорічно випускати близько 120 тис. одиниць продукції, тобто щомісяця з конвеєра підприємства має сходити близько 10 тис. авто. У той же час за підсумками першого кварталу вироблено лише близько 2 тис. машин — попит серйозно впав не тільки в Україні, а й на основних імпортних ринках, насамперед у Росії. Запорізька компанія здатна зварювати, фарбувати та складати автомобілі. Виробничі потужності протягом усіх років незалежності були на досить високому рівні, оскільки незадовго до розпаду СРСР завод пройшов модернізацію, а пізніше в розвиток підприємства та його переоснащення інвестиції вкладали корейська компанія Daewoo і теперішній власник — «УкрАвто». Є в АвтоЗАЗу й своя специфіка — на підприємстві не тільки складають, а й виготовляють комплектувальні, що нехарактерно для більшості іноземних

Т

Зварювальне виробництво тут досить різне — лінія для ЗАЗ Lanos переїхала на запорізький завод із польського підприємства FSO, де складання популярного в Україні автомобіля вже згорнули. Щогодини ця лінія може випускати 15 автомобільних кузовів. Також на АвтоЗАЗі збереглося зварювальне виробництво для ЗАЗ «Славута», у той час як лінію для «Таврії» уже демонтували. Однак місце навряд чи буде порожнім, тут керівництво заводу має намір розмістити обладнання для нової моделі, про яку поки нічого не відомо. Утім, це цілком залежатиме від ступеня завантаженості підприємства.

УПРИТУЛ ЗБЕРЕГТИ, А ПОТІМ РОЗВИНУ ТИ Як би то не було, але в складних кризових умовах українські автомобільні підприємства більше дбають про збереження наявних потужностей і технологічного процесу, ніж про розвиток виробництва та його переоснащення. Утім, навіть у цій ситуації заводи галузі з повноцінним автоскладальним виробництвом не можна назвати технологічно відсталими. А підприємства, які поки тільки складають машини, у першу чергу «Єврокар», намагаються надолужити згаяне й вийти із кризи у всеозброєнні. заводів. (Там деталі поставляють сторонні компанії.) Такий стан справ викликаний банальною відсутністю в Україні достатньої кількості постачальників якісних комплектувальних світового рівня, а купувати необхідні вузли за кордоном — дороге задоволення. У пресовому виробництві на АвтоЗАЗі задіяні виключно роботи, а саме обладнання представлене відомими світовими марками — нова пресова лінія AIDA і прес макетної витяжки Fagor. Щогодини з-під нього на заводі може сходити до 48 деталей. При цьому на підприємстві виготовляють усі кузовні деталі для Lanos. Більш того, за необхідності можливий випуск будьяких автомобілів класів А, В, С і Е. Загалом у штампувальний сектор на АвтоЗАЗі було інвестовано 225,5 млн грн. Початок на стор. 1

Фарбуються готові кузови також на сучасних фарбувальних лініях, яких на ЗАЗі дві. Сумарна потужність становить 170 тис. автомобілів щорічно. Фарбують, зрозуміло, роботи, причому застосування новітніх технологій дозволяє знизити втрати матеріалу на 25%. За належну обробку кузова також відповідають машини — спочатку готовий виріб занурюють у емульсію, потім ґрунтують і відправляють у фарбувальну камеру, де автомобіль набуває одного з 12 кольорів. «БОГДАН» авод корпорації «Богдан» у Черкасах, який відкрився в червні 2008 року, — одне з найсучасніших автопідприємств в Україні. Будівництво тривало близько двох років і потребувало вкладень у розмірі близько $330 млн. При цьому в розпорядженні корпорації є потужності, здат-

З

ні щорічно випускати близько 120 тис. автомобілів класів B, C і C-High. І, крім того, компактні позашляховики. Зараз у Черкасах виробляють «ВАЗ-2110», «ВАЗ-2111», пікап «Богдан» 2110 Pick Up, створений на базі вазівської «десятки», а також 3 моделі корейської компанії Hyundai — Elantra XD, Accent і Tucson. У цілому завод являє собою сучасне підприємство, у структурі якого є цехи зварювання, фарбування та складання. Для створення повного циклу бракує тільки власної пресової лінії. І якщо зварювальна й складальна лінії повністю відповідають сучасним вимогам, то фарбувальна навіть вирізняється на тлі інших українських підприємств. Комплектувала та налагоджувала її компанія Eisenmann. Процес підготовки кузова, а також первинне нанесення фарби цілком роботизовані. Наразі більшість комплектувальних для складання автомобілів імпортується, що цілком відповідає технологічному процесу більшості західних підприємств. Утім, на заводі в Черкасах, як і на АвтоЗАЗі, така ситуація скоріше вимушена, оскільки місцеві постачальники пропонують не найбільш якісні, проте й не менш дорогі комплектувальні. Зараз на заводі з деяких моделей (у першу чергу «ВАЗ-2110» і новітній «Богдан 2110 Pick-Up») рівень локалізації виробництва сягає 51%, що дозволяє «богданівцям» експортувати свою продукцію.

«ЄВРОКАР» авод «Єврокар» у Закарпатті поки не може похвалитися власним повномасштабним виробництвом автомобілів за методом CKD. Зараз там здійснюється дрібновузлове складання з фарбуванням (MKD) — за такою схемою на підприємстві донедавна складалися автомобілі Skoda Octavia Tour, але на початку квітня виробництво моделі на заводі припинилося. Уже у вересні цього року її замінить більш сучасна й технологічна модель Skoda Octavia A5. За словами представників «Єврокару», рівень і якість випуску автомобілів цілком відповідають стандартам концерну Volkswagen AG. Утім, стояти на місці в компанії не мають наміру. До кінця 2010 року в Соломоновому планується створити повноцінне виробництво автомобілів із фарбуванням і зварюванням. Для цього завершується будівництво площадок під відповідні лінії. Крім того, на «Єврокарі» готують лінію з випуску двигунів. Щорічно з конвеєрів підприємства в Закарпатті має сходити до 100 тис. автомобілів. Зовсім недавно тут почали пілотне складання новітнього кросовера Skoda Yeti.

З

К р АСЗ а автоскладальному заводі в Кременчуці машини випускаються методом великовузлового складання, що вимагає мінімальних потужностей. Крім того, таке виробництво — дуже гнучке, що дозволяє компанії чітко контролювати не тільки кількість продукції з урахуванням попиту на автомобілі, а й список моделей — усе залежить від наявності тих або інших машинокомплектів. Свою ефективність в умовах кризи така специфіка довела на початку року, коли за підсумками січня саме в Кременчуці склали найбільше машин серед українських виробників легковиків, обігнавши вітчизняні автогіганти — АвтоЗАЗ і «Богдан». Зараз у Кременчуці налагоджене складання китайських Geely, корейських позашляховиків SsangYong, а також російських «ВАЗів».

Н

Від зливків до безперервного лиття Ганна ГОНЧАРИК ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» починає будівництво установки позапічної обробки й машини безперервного лиття заготівок (МБЛЗ) потужністю понад 1,2 млн тонн сталі на рік. Проект є ключовою складовою програми модернізації металургійного комбінату, а також одним з інвестиційних зобов’язань компанії відповідно до договору купівлі-продажу підприємства. Він передбачає також зведення всієї необхідної суміжної інфраструктури — електропідстанції, водопідготовки, аспіраційної установки. Уведення в експлуатацію МБЛЗ ознаменує перехід до більш ефективного та стійкого виробництва з численними технічними перевагами. Зокрема, піч-ківш дасть можливість очищення й легування рідкої сталі, а також дозволить виробляти більший асортимент якісної продукції. Економія енергоресурсів у процесі виплавки металу становитиме 10%, на стільки ж скоротяться викиди шкідливих речовин на тонну заготівки в сталеплавильному виробництві. А зменшення частки ручної роботи й високий рівень автоматизації зроблять умови праці безпечнішими.

— Будівництво першої машини безперервного лиття заготівок є важливим етапом у розвитку підприємства й важливим кроком на шляху вдосконалення конкурентоспроможності нашої продукції, — говорить генеральний директор ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Жан Жуе. — Цей проект — початок переходу від розливання в зливки до сучасної технології позапічної обробки й безперервного лиття заготівок. Основними постачальниками та розробниками технології для проектування, поставки та введення в експлуатацію нового обладнання обрані компанії «Сіменс ФАІ» (Австрія) і «Сіменс Україна». (Наразі такі проекти «Сіменс ФАІ» реалізує в Росії, Китаї, на Близькому Сході та в Індії, раніше поставляла машини безперервного лиття заготівок на різні заводи корпорації «АрселорМіттал» у Бельгії, Іспанії, Казахстані.) Більша частина проекту (проектування, будівельні й технологічні роботи) розробляється в Україні. У рамках його реалізації «Сіменс Україна» планує співробітничати з місцевими підрядниками в Кривому Розі та Дніпропетровській області. Планова дата введення в експлуатацію МБЛЗ — вересень 2011 року.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 0 к в і т н я 2 010 №16 (120)

5

ФАРВАТЕР

Паперові кораблики У Катарі відбулася суднобудівна виставка «DIMDEX-2010». Українці туди поїхали, як то кажуть, «на інших подивитися» — себе показати не вдалося

Дмитро ТИМЧУК Темою виставки, яка об’єднала демонстрацію зразків, конференцію та відвідування військових кораблів офіційними VIP-делегаціями, стали досягнення в галузі суднобудівної, морської та портової техніки, а також озброєння кораблів.

Е

кспозиції зайняли 15 тис. м2 за участю 130 експонентів із 35 країн (20 із них мали національні павільйони). Приїхало не менше 7 тис. фахівців. Показ морської техніки об’єднав 20 бойових кораблів військових флотів Австралії, Великої Британії, Індії, Італії, Катару, Пакистану, США та Франції. Були представлені такі індустріальні гіганти, як Hyundai Heavy Industries, Samsung-Thales Corporation, Fincantieri, Boeing, Lockheed Martin, Thales. Досить активно на «DIMDEX-2010» попрацювала й Росія. ФДУП «Рособоронекспорт» і ВАТ «Концерн «Морінформсистема — АГАТ» репрезентували в цілому 150 експонатів продукції військового призначення, у тому числі інформацію про зразки військово-морської техніки, здатної ефективно (відповідно до заяв виробників) протистояти загрозам тероризму, піратства, незаконного обігу наркотиків, контрабанди та захоплення заручників. Організатором участі російських компаній стала державна корпорація «Ростехнології». У відкритті виставки взяла участь і делегація командування ВійськовоМорських Сил Збройних Сил України на чолі з начальником штабу — першим заступником командувача ВМС віцеадміралом Сергієм Єлисєєвим. Українські військові моряки ознайомилися із сучасними тенденціями розвитку корабельних систем озброєння та технічних засобів, технікою підрозділів протиповітряної оборони та сухопутних військ, зразками вертолітної техніки. Також наша делегація була на конференції командувачів військово-морських сил країн Близького Сходу, проведеній у рамках виставки, де обговорювалися питання міжнародних відносин і протидії морському піратству. На цьому українська участь у «DIMDEX-2010», на жаль, закінчилася... РОСІЯ: ГЕТЬ-УСЕ ПРОДАВАТИ ікаво, що участь Росії у виставці з репрезентуванням таких зразків, як багатоцільовий вартовий корабель ближньої морської зони (корвет проекту 2038.2), збіглася зі спуском на воду на санкт-петербурзькому суднобудівному заводі «Північна верф» першого серій-

Ц

ного корвета «Сообразительный». «Стерегущий» (головне судно цього проекту 20380) був закладений у грудні 2001 року, спущений на воду в лютому 2008 року й зарахований до складу ВМФ Росії. Зараз на заводі на різній стадії готовності інші судна — «Совершенный», «Бойкий» і «Стойкий». Таким чином, ми бачимо виважену політику суднобудівників Росії. Увівши до складу флоту головний і спускаючи на воду перший серійний корабель нового проекту, російські виробники вже шукають на міжнародному ринку потенційних покупців. Серія перших російських корветів із 20 кораблів буде закінчена приблизно до 2018 року. Пропонуючи їх іноземним флотам, Росія за рахунок отриманого від продажу прибутку знижує вартість корветів, вироблених для власного ВМФ. У цьому розумінні участь виробників і продавців у військово-морських виставках важко переоцінити. Адже такі заходи активно впливають на укладання контрактів, причому найчастіше попередні переговори проходять безпосередньо там. А ЯКЩО ПОРІВНЯТИ? ікаво порівняти перший російський корвет із українським проектом 58250, над яким зараз працюють (як відомо, головний корабель планується здати наприкінці 2012 року, першу серію з 4 суден — до кінця 2018-го, а до 2026 року спустити на воду всю партію — 10 корветів). Українські конструктори ще на початку роботи над своїм судном називали

Ц

Дійсно, український корвет за деякими параметрами перевершує російський. Частково це пояснюється, як не дивно, жалюгідним станом українських ВМС і мізерністю військового бюджету. Скринька у цьому випадку не була й замкнена, і про це ми вже говорили. Повторимо коротенько. Корвети призначені для дій біля своїх берегів, тому обмежитися лише ними означає «прикувати» свій флот до діяльності виключно в Чорному морі. Тим часом участь України в міжнародних операціях змушує думати й про

новила 30—35 одиниць. Замовники із ВМС щорічно одержували з українських підприємств суднобудування цілу ескадру — 2 великих протичовнових кораблі, 8—12 суден на підводних крилах і повітряній подушці тощо. До речі, не обділені були й цивільні замовники, одержуючи щорічно 50—60 одиниць різних суден — 8—10 великих морозильних траулеріврибозаводів, 5—6 транспортних рефрижераторів, 20—24 одиниці середніх рибальських траулерів, до 10—12 одиниць великих суховантажних суден, до 10—12

Водотоннажність російських корветів проекту 20380 — 2,2 тис. тонн (українського 2,5 тис. тонн), довжина корпуса корабля — 100 м, а ширина — 13 м (довжина українського — 112 м). Максимальна швидкість «Сообразительного» — 27 вузлів (заявлена українського — 32 вузли), дальність плавання обох на швидкості економічного ходу — 4 тис. миль. Вартість «росіянина» — $200 млн, запланована ціна нашого корвета — 250 млн євро — головного, і 200 млн євро — серійного. дії ВМС далеко за межами внутрішніх морів. А тут уже потрібні як мінімум фрегати. Тому вже в процесі реалізації програми створення українського корвета було вирішено в умовах мізерного військового бюджету всіх останніх років в Україні робити ставку на один проект, об’єднавши всі необхідні властивості. Але в цілому, порівнюючи український і російський кораблі, слід відзначити те, із чим сперечатися неможливо. А саме: на

одиниць суден на підводних крилах. Але сьогодні потужності, які їх виробляють, переважно простоюють через відсутність контрактів — завантаження підприємств галузі не перевищує 40%. При цьому в цивільному суднобудуванні деякі зрушення все-таки є. Так, за даними Мінпромполітики, 2009 року віт чизняна галузь зробила й передала замовникам судна й плавзасоби вартістю $238,2 млн, що на 71% більше обсягів 2008-го. Загалом українськими верфями було випущено 30 суден, із них 11 — за вітчизняними замовленнями й 19 — для судновласників Норвегії, Голландії, Німеччини та Болгарії. Портфель замовлень на кінець 2009 року становив 40 суден, загальна вартість яких $352,5 млн. У тому числі торік українські верфі уклали контракти на $170,5 млн.

УПРИТУЛ І ХТО НАМ «ЛІКАР»? будівництві військових суден і виробництві обладнання для них (за потенціалу українських підприємств, який швидко деградує, але все-таки живий) — затишшя. Українці не везуть на міжнародні виставки ні інформацію про вітчизняну військово-морську техніку, ні зразки обладнання. Хоча, якщо судити навіть за комплектацією українського корвета, є що запропонувати. Причина цьому зрозуміла — заводи не мають коштів для самостійної участі у виставках, а держава просто не думає про якусь допомогу. Чому у структурах влади це нікого не цікавить — незрозуміло... На цьому тлі участь представників ВМС України в таких заходах, як «DIMDEX-2010», виглядає мало не глузуванням. Не маючи коштів для замовлень у рідного оборонно-промислового комплексу, наші військові їдуть дивитися на те, чим можуть похвалитися іноземні виробники. Щодо загальної поінформованості такі візити, може, і мають сенс. Але це навряд чи розв’яже проблеми українських ВМС і вітчизняного суднобудування.

У

Представлені на виставці російські корвети вже вийшли в море, а не «плавають» на папері, як наші

його переваги — не на користь російського. Наприклад, як розповідав на першому етапі проектування генеральний директор Казенного дослідно-проектного центру кораблебудування Євген Борисов, український корвет за лінійними розмірами планується більшим, ніж його російський аналог, оскільки в нього більш серйозні завдання, у тому числі ті, які покладено на «Стерегущий».

— Що ж до таких параметрів, як дальність плавання, автономність, можливості протиповітряної оборони, наш корабель кращий. Це буде багатоцільовий корабель, який виконує як оборонну, так і наступальну функцію, — говорить Борисов.

відміну від російського (який можна «помацати руками»), українського корвета наразі не існує «в залізі». Головний корабель із серії корветів має бути побудований уже 2010 року. Але цю радісну подію перенесли на 2 роки з такою легкістю, що неможливо повірити, що із проектом і надалі все буде гаразд.

«ГОЛОДНА» ГА ЛУЗЬ ле ж будувати корвет повинен вітчизняний суднобудівний комплекс, який за радянських часів випускав 10—14 кораблів на рік, а разом із модернізованими військовими суднами ця цифра ста-

А

6

Українська технічна газета

№16 (120) В і в т о р о к , 2 0 к в і т н я 2 010

ТРАГЕДІЯ

Пілот помиляється лише раз... Слідство не виявило технічних несправностей у літака польського президента, який розбився 10 квітня поблизу російського військового аеродрому «Смоленськ-Північний». Україна вживає додаткових заходів безпеки на аеродромах. На модернізацію літаків, навіть урядових, банально не вистачає коштів.

Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ

ВЕРСІЇ ПОМИЛКА ПІЛОТІВ? аразі основною версією причини катастрофи Ту-154М, під час якої загинули президент Польщі Лех Качиньський, його дружина й військові та державні діячі, які супроводжували його, уважають помилку екіпажу. Про туман російський Гідрометцентр повідомляв ще напередодні трагедії. Через погану видимість (не більше 100—150 м) і несприятливі метеоумови екіпажу кілька разів пропонувалося перевести літак у горизонтальний політ і здійснити посадку на одному із запасних аеродромів у Мінську або Вітебську. Однак пілоти не виконали інструкції диспетчера військового аеродрому й вирішили зайти на посадку, що, за інформацією слідчого комітету при прокуратурі РФ, підтверджується вилученими аудіозаписами переговорів. Заяви російських чиновників дозволяють відновити картину того, що сталося. На відстані 1,5 км екіпаж літака збільшив вертикальну швидкість зниження, почавши сідати нижче від лінії глісади. Цієї миті диспетчер передав пілотові рекомендацію відмовитися від посадки, що було проігноровано. Літак ішов нижче від установленої мінімальної висоти й ударився об дерево висотою вісім метрів, хоча на той час мав бути на відстані від землі в шістдесят метрів. Траєкторія руху авіалайнера пока-

Н

зує відхилення від установленого курсу також за шириною, не менш як на 150 метрів. На думку багатьох фахівців, свою роль відіграв і військовий статус аеродрому «СмоленськПівнічний». Військове радіонавігаційне та метеорологічне обладнання могло не відповідати стандартам для цивільних аеропортів. Крім того, невідомо, у якому стані воно було й коли

ло причиною таких, а не інших, дій екіпажу. Обидва «чорних ящики», мовний і параметричний, уже доставлені в спеціальну лабораторію Міждержавного авіаційного комітету. За даними МАК, стан приладів задовільний і дозволяє проводити детальну розшифровку та аналіз всієї інформації про політ та роботи обладнання літака на момент катастрофи. Хоча піс-

проходило останню перевірку, з огляду на те, що авіаполк, який базувався тут, був розформований у жовтні 2009 року. На аеродромі також було відсутнє «світлове поле» — система вогнів, орієнтуючись за якою пілот потрапляє на злітно-посадкову смугу. Остаточно підтвердити або спростувати версію про допущену екіпажем помилку зможуть дані двох бортових самописів. Вони ж дозволять дати відповідь на запитання, що ста-

ля розкриття реєстратора параметричної інформації виявлено, що стрічка перебуває на котушках, але вийшла зі стрічкопротягувального механізму, можливо, унаслідок удару. Генпрокурор Польщі Анджей Шеремет заявив, що, проаналізувавши записи «чорних ящиків» Ту-154, російські й польські експерти спробують виявити загальний тон переговорів, щоб установити, «чи були якісь пропозиції пілотам».

ДОВІДКА «УТГ» Літак Ту-154М, у якому загинула політична й духовна еліта Польщі, випущений 1990 року самарським заводом «Авіакор». Торік він проходив третій ремонт на заводі-виробнику, який передбачав капітальний ремонт всіх чотирьох двоконтурних турбореактивних двигунів Д-30КУ. Також було встановлено сучасне пілотажно-навігаційне обладнання P-RNAV. На той час літак налітав близько 5000 годин і зробив 1823 посадки, що для машин його класу небагато. Польські льотчики оцінили його стан як «відмінний». Наступний ремонт був запланований на 2015 рік. Літак Ту-154 і його модифікації були наймасовішими реактивними пасажирськими авіалайнерами в СРСР і широко експлуатуються на території Східної Європи. З початку дев'яностих років «тушки» поступово заміняються на більш сучасні Boeing 737 і Airbus A320. З 2006-го польоти Ту-154 (крім Ту-154М) у ЄС заборонені. З 935 літаків цієї моделі 68 було втрачено, переважно через технічні неполадки або помилки екіпажу.

Попередній аналіз показує, що технічних проблем з літаком не було.

ТИМ ЧАСОМ КАБМІН ВСЕ ОДНО ЛІТАТИМЕ атастрофа викликала зрозумілий резонанс у країнах Східної Європи, де широко використовуються Ту-154. Першими відреагували в Україні, де експлуатується, у тому числі для урядових потреб, велика кількість літаків цієї моделі. Міністр транспорту та зв'язку Костянтин Єфименко розпорядився посилити безпеку в аеропортах України. Насамперед це стосується вильотів і посадок повітряних суден цивільної авіації. Також будуть проведені додаткові позачергові перевірки технічного стану всіх літаків з українською реєстрацією. Суб'єктам авіаційної діяльності доручено посилити контроль над радіотехнічними засобами навігації та метеоспостереження. Не залишилося поза увагою й питання про необхідність заміни або модернізації урядових літаків. Сьогодні в авіапарку вищого ешелону країни їх п'ять. Два лайнери вітчизняного виробництва з 30-літнім стажем, які вичерпали свій ресурс, підлягають негайному списанню. Ще один стоїть «на приколі», очікуючи запчастини для ремонту. У державіакомпанії «Україна», яка забезпечує перельоти вищих посадових осіб, є ще Airbus A-319, який коштував держскарбниці $68 млн. (Зауважимо, що керівники багатьох країн використовують для перельотів літаки із солідним стажем). Позицію влади із цього приводу висловив перший віце-прем'єр Андрій Клюєв: «Їх, звичайно, давно час міняти, але в нас криза в країні, тому це питання треба розглянути, але після того, як наша країна вийде із кризи». У Болгарії вирішили не наслідувати приклад українських колег, заборонивши польоти президентського Ту-154 до з'ясування причин аварії під Смоленськом.

К

ДО РЕЧІ

У Північній Європі через виверження вулкана припинено польоти Причина не зовсім звичайна — виверження вулкана під льодовиком Ейяф’ялдаекюдль, розташованим у 150 кілометрах від столиці країни Рейк’явіка. Точніше, сталося навіть два виверження — одного вулкана наприкінці березня, а інший сповістив про себе 14 квітня.

П

овітряний простір Норвегії частково закрито для польотів. У Великій Британії й зовсім скасували всі авіарейси, дозволивши лише екстрені вильоти. У повідомленні Британської служби авіадиспетчерів говориться: «Рішення ухвалено відповідно до міжнародних правил цивільної авіації. Ми стежимо за ситуацією й тісно співробітничаємо з метеорологічною службою, а також із клієнтами авіакомпаній і сусідніх країн». Порушено роботу аеропортів також у Ірландії, Данії та Швеції. У Копенгагені й Осло повністю припинено вильоти. При цьому повітряне сполучення власне Ісландії не порушено. Небезпечним для літаків є викинутий попіл. Причому не так через погіршення видимості для пілотів, як через дрібні частинки, здатні припинити робо-

ту двигунів повітряних суден. Є також загроза затоплення прилеглої місцевості через танення льодовика. Евакуйовано понад 800 чоловік. Закрито декілька автодоріг. Вулкан не діяв протягом майже 200 років — попереднє виверження було 1823 року.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 0 к в і т н я 2 010 №16 (120)

7

АСПЕКТ

Великий потенціал малого бізнесу Невеликі підприємства ідеально підходять на роль локомотива національної економіки, попри відсутність фінансового запасу міцності Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ У надії знайти вихід із кризи погляди економістів звернулися до сфер господарської діяльності, які нетипово відреагували на рецесію. Однією з них є малий бізнес. Хтось бачить у ньому найтрадиційнішу й тому інертну частину економіки, хтось — основу інноваційного шляху розвитку.

Я

к би то не було, малий бізнес — один зі стовпів, на яких тримається економіка країн Заходу. У США на його частку припадає майже половина робочих місць (49%) приватного сектора економіки. У ЄС ця цифра ще більше: за даними Європейської комісії, у невеликих компаніях працюють 67% найманих співробітників. В опублікованому в лютому дослідженні провідної американської аналітичної фірми IDC сегмент малого й середнього бізнесу називається ключовим елементом економіки Західної Європи. Його величезне значення пояснюється тим, що 99,8% підприємств регіону є компаніями, у яких у штаті менше 500 чоловік. У той же час в Україні в аналогічному секторі, за різними оцінками, лише 8—15% від загальної кількості працевлаштованих громадян. Питання про те, як розвинений малий бізнес впливає на національну економіку в період кризи, — тема для жвавих дискусій між провідними економістами. З одного боку, невеликі компанії мають значну гнучкість і можуть швидко адаптуватися до нових фінансових умов. З іншого — на відміну від середніх і особливо великих компаній, малий бізнес не має накопичених резервів і в умовах глобальної стагнації дуже швидко зазнає проблеми нестачі коштів. А через проблеми у фінансовому секторі доступ до банківських кредитів ускладнено.

ність вітчизняного малого бізнесу від позичених грошей. ГРАНІ МА ЛОГО БІЗНЕСУ станнім часом слова про підтримку малого й середнього бізнесу перетворилися на весь час повторюване кліше, над суттю якого мало хто замислюється. Але ж такий вид діяльності зовсім не однорідний, і будь-яка програма його підтримки має передусім відповідати на запитання: який саме бізнес підтримувати і з якою метою? Левова частка дрібних підприємств працює у сферах торгівлі, послуг або розваг. Вони орієнтовані переважно на внутрішній попит і тому не можуть претен-

О

Уважається, що малий бізнес не може створювати високі технології, але саме невеликі підприємства здатні, сконцентрувавши увагу на вузькій темі, домогтися чудових результатів

дувати на роль основи національної економіки, відіграючи, скоріше, допоміжну роль. Проте створюють для неї своєрідну «подушку безпеки», зокрема — за рахунок своєї здатності працевлаштувати людей, яких скоротили у великих компаніях.

Найцікавішою особливістю малого бізнесу є його здатність перетворювати теоретичні наукові дослідження на практичні інновації, придатні для впровадження на підприємствах або ж організації нових типів виробництв. Генеральний директорат із підприємництва та промисловості ЄС наприкінці минулого року повідомив про те, що близько 46% малих підприємств у країнах — членах ЄС зазнають тих або інших труднощів при одержанні кредитів, а 7% із них така допомога й зовсім недоступна. В Україні ситуація ще гірша. Певною мірою її пом’якшує звичка наших підприємців покладатися тільки на власні сили і, як наслідок, менша залеж-

однак вони можуть бути надзвичайно ефективними виробниками нішевих товарів або продукції, для випуску якої не потрібний занадто складний технологічний цикл. У багатьох країнах продукція малих і середніх підприємств становить значну частину експорту. Найбільш показовий приклад Китаю, де на частку невеликих компаній припадає більше 64% всієї проданої за кордон продукції. Крім того, будь-яке нове мале виробництво позбавлене стабілізуючого вантажу традицій ведення бізнесу. Через це термін життя 80% таких компаній становить менше року, зате інші мають всі шанси не тільки знайти своє місце на ринку, а й потіснити конкурентів, які викорис-

Добробут невиробничого сектора малого бізнесу залежить насамперед від здоров’я економіки в цілому, і тому його безпосередня фінансова підтримка державою в складних економічних умовах є недоцільною. Тут важливіше не заважати, мінімізувавши перешкоди з боку контрольних органів і корупційний тиск. Цікавіше справи з виробничим сектором. Звичайно, навіть сотня ПП не замінить одного металургійного заводу,

товують застарілі підходи. Така історія великих і успішних сьогодні корпорацій «Немиров» і «Квазар-Мікро», які починали саме як малі підприємства. Виробничий сектор малого бізнесу в кризу може бути незамінним. Адже сам факт рецесії свідчить про те, що старі методи вже не працюють, а впровадження сучасних швидше й ефективніше відбувається саме в рухливому й динамічному середовищі. От тільки обіг тих дрібних підприємств в Україні, які щось випускають, становить менше 5% від обігу всього малого бізнесу. Експерти Міжнародної фінансової корпорації пояснюють це системою стандартизації, яка ускладнює процес одержання дозволів на виробництво нових видів товарів. ЛОКОМОТИВ ІННОВАЦІЙ айцікавішою особливістю малого бізнесу є його здатність перетворювати теоретичні наукові дослідження на практичні інновації, придатні для впро-

Н

вадження на підприємствах або ж організації нових типів виробництв. Саме цей принцип — в основі успіху одного з найбільших технологічних центрів світу — Силіконової долини (США, Каліфорнія). Компанія Shockley Semiconductor Laboratory, яка першою почала виробництво кремнієвих транзисторів, у найкращому разі могла вважатися середнім бізнесом, а її ідейна спадкоємниця Fairchild Semiconductor, яка створила першу у світі інтегральну мікросхему, узагалі спочатку складалася з вісьмох інженерів. Із більш пізніх прикладів можна згадати історію фірми AMD (сьогодні — одного з двох основних виробників мікропроцесорів у світі), яка в перший рік свого існування працювала зі штатом із семи чоловік і бюджетом у $100000. Сьогодні значна частка високотехнологічних інновацій у розвинених країнах, і особливо в США, починається саме з малого бізнесу. Пол Грем, засновник Yahoo, відзначає два основних чинники, завдяки яким це стає можливим: наявність великої кількості молодих людей з інтересами в певній галузі науки або техніки та інвесторів, які прагнуть укладати гроші в інновації. Від себе додамо, що є ще й третій чинник: зареєструвати підприємство й одержати всі необхідні дозволи в США можна за один день (якщо не йдеться про спеціальні випадки на зразок фармацевтики або роботи з радіоактивними матеріалами). Тому, до речі, перспективи проекту зі створення російської Кремнієвої долини в Соколово, який стартував у Російській Федерації на початку цього року, досить непевні: проект державний, а за словами того ж Пола Грема, «уряд, який запитує «як ми можемо побудувати Кремнієву долину?», імовірно, спіткає невдача тільки через те, як він формулює запитання. Ви не будуєте Кремнієву долину, ви сприяєте її розвитку». Окремо треба сказати про розроблення програмного забезпечення. Ця галузь ідеально підходить для малого бізнесу й за своєю суттю не потребує значних капіталовкладень, даючи на виході інноваційний і високотехнологічний продукт. Причому, на відміну від інших галузей науки, у яких Україна, на жаль, утратила колись передові позиції, у галузі програмування ми цілком конкурентоспроможні на світовому ринку. Однак через відсутність законодавчої бази більшість українських компаній галузі існують у невизначеному юридичному статусі або взагалі працюють «у тіні». Американська Passlogix зі штатом зі ста чоловік недавно виграла тендер на розроблення програмного забезпечення вартістю в кілька мільйонів доларів у IBM, де працює майже півмільйона співробітників. Хоча на місці Passlogix могла бути й українська компанія.

ОФІЦІЙНО

Малому бізнесу полегшає?

К

абінет Міністрів України планує ініціювати розгляд декількох законопроектів зі зменшення податкового тиску на бізнес із 2011 року. Про це 14 квітня повідомив перший віце-прем’єр Андрій Клюєв. За його словами, зниження податкового преса передбачено в програмі соціально-економічного

розвитку на 2010 рік. Кабінет Міністрів планує зменшити податок на прибуток, на додану вартість і «ліквідувати податкове навантаження на малий бізнес». «Ми підготуємо законопроекти до проекту бюджету на 2011 рік. Підготовка триватиме 2—3 місяці. Плануємо зменшити по-

датки не тільки для малого бізнесу, а й для всіх підприємств, щоб створювалися робочі місця. Така система раніше діяла на територіях пріоритетного розвитку», — заявив Андрій Клюєв. Раніше схожі заяви робили також прем’єрміністр України Микола Азаров і віце-прем’єрміністр з економічних питань Сергій Тігіпко.

8

Українська технічна газета

№16 (120) В і в т о р о к , 2 0 к в і т н я 2 010

ПРІОРИТЕТИ

Година пік дністровського гідроакумулятора Віта ПЛИТУС Детально про Дністровську ГАЕС розповідає Сергій Лісниченко — генеральний директор ТОВ «Енергопром», генпідрядника будівництва цієї гідроакумулюючої електростанції.

— Дністровська ГАЕС обіцяє бути наймасштабнішим гідроенергетичним проектом не лише в Україні, а й у Європі. Чим вона унікальна?

— Дністровська гідроакумулююча електростанція загальною потужністю 2268 МВт у генераторному й 2947 МВт у насосному режимі була запроектована для регулювання частоти в об’єднаній енергосистемі колишнього СРСР разом з іншими електростанціями цього типу (в Україні такими є Ташлицька та Канівська ГАЕС) у зв’язку зі спорудженням значних базових потужностей на АЕС та ТЕС у європейській частині Союзу. Комплекс її будівель, споруд та механізмів — справді унікальний проект. Такого за масштабами немає в Європі. Кілька років тому аналогічна станція «Канагава» запрацювала в Японії. Згідно з проектом, уночі (коли електроенергія надлишкова й дешева) потужні насос-турбіни Дністровської ГАЕС підніматимуть по напірних водоводах (діаметр кожного з них 7,5 метра, довжина — близько 400 метрів) воду з Дністра на висоту 150 метрів у верхній басейн, підпірний рівень якого становить 229,5 метра. А зранку, коли споживання електроенергії стає піковим, ця вода спадає тими ж водоводами вниз, обертаючи гігантські турбіни. Унікальність станції в тому, що кожен із семи запланованих гідроагрегатів виконує подвійну функцію: насоса — при підніманні води у верхній басейн і генератора — під час перетворення потенційної енергії води в електричну. Вихід на проектну потужність здійснюється за півтори-дві хвилини. Зрозуміло, що виробництво таких агрегатів не є типовим, тому можна сміливо стверджувати, що гідроагрегат, який запрацював минулого року на нашій станції, унікальний і єдиний у світі. Відрадно, що виготовлений він на наших українських заводах — харківських ВАТ «Турбоатом» та ДП «Електроважмаш».

— Яке значення Дністровської ГАЕС для країни загалом?

— Енергосистема України впродовж останніх років більшу частиПочаток на стор. 1

ну часу працює ізольовано від інших національних енергосистем (окрім Молдови). До того ж має надто велику частку базових потужностей на АЕС (в окремі місяці вона сягає 50%), недостатню потужність ГЕС і не може використовувати маневрені потужності ТЕС. Така ситуація призводить до вимушеного коливання частоти струму в енергосистемі впродовж доби. Інколи воно становить 1,5 Гц (від 49,0 Гц у пік навантаження до 50,5 Гц під час нічного «провалу») за

Значення ГАЕС не тільки у забезпеченні протягом доби стабільної (відповідно до режиму споживання) частоти електроенергії та запобіганні аварійним ситуаціям у енергосистемі. Дністровська ГАЕС дасть значний економічний ефект для країни в цілому та для енергетичної галузі зокрема. Вона генеруватиме дорогу й гостродефіцитну «пікову» електроенергію за рахунок дешевої нічної, а також перебере на себе функції регулювання навантаження в енергосистемі, які

— Безперечно. Але у випадку з Дністровською ГАЕС цей вплив лише позитивний. Станція зводиться на межі Чернівецької, Вінницької, Хмельницької областей та Молдови і, можна сказати, принесла у найвіддаленіші від обласних центрів регіони певні блага цивілізації, які ще невідомо коли тут з’явилися б, — газифікацію населених пунктів, вуличне освітлення, покращення стану доріг. Завдяки їй постали навчальні, медичні заклади та інші об’єкти

ВІЗИТІВКА Сергій ЛІСНИЧЕНКО Народився 25 квітня 1958 р. в м. Апостолове Дніпропетровської області. Освіта — Криворізький технічний університет, кваліфікація — інженер-будівельник.

1982—1990 рр. — працював на новобудовах Кривого Рогу, Тюмені, Нового Уренгоя майстром, виконробом, старшим виконробом, начальником БМУ.

1991—1998 рр. — директор фірми «Будіндустрія».

1998—2008 рр. — генеральний директор ТОВ «Компанія МТД». З 2008 р. — генеральний директор ТОВ «Енергопром». Нагороди та відзнаки: орден «За заслуги» ІІІ ступеня, нагрудний знак «Почесний енергетик України», пам’ятний знак «В пам’ять про Чорнобильську трагедію», Почесна грамота Кабінету Міністрів України, Почесна грамота Мінпаливенерго України за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та вагомий внесок у будівництво Ташлицької ГАЕС. Обраний дійсним членом Академії енергетики України (відділення гідроенергетики). оптимальної величини не більше 0,05 Гц. Це не тільки завдає шкоди споживачам електроенергії, а й призводить до значних перевитрат палива на електростанціях та зниження надійності основного обладнання теплових електростанцій, оскільки воно тоді вимушене працювати в непроектних різкоперемінних режимах. Особливу тривогу викликає зниження за такої частоти струму безпеки роботи АЕС, а також імовірність «розвалу» енергосистеми в разі аварійного автоматичного відключення великої одиниці потужності за відсутності на даний момент резерву на ГЕС. Соціально-економічні збитки для країни від таких аварій важко обчислити. Для забезпечення надійного та ефективного функціонування об’єднаної енергетичної системи держави і вводяться маневрені потужності, такі як Дністровська ГАЕС.

виконують сьогодні непристосовані для цього енергоблоки ТЕС. Як наслідок, зменшаться витрати на їх експлуатацію, у першу чергу — на придбання палива та ремонт обладнання. А також забезпечить стабільну роботу атомних електростанцій, зупинки й пуски яких вимагають набагато більших затрат, аніж експлуатація у нормальному режимі. Станція до того ж може працювати в режимі синхронного компенсатора, коли коефіцієнт потужності коректується за допомогою конденсаторів, установлених в енергосистемі, що дозволить заощадити кошти на їх установлення й обслуговування. Урешті-решт, досить вигідно продавати «пікову» електроенергію в суміжні енергосистеми інших держав у разі переходу на паралельну з ними роботу.

— Спорудження таких грандіозних об’єктів завжди позначається на соціальній сфері регіону та його екології.

ДОВІДКА «УТГ» ТОВ «Енергопром» — потужна будівельна компанія, створена у 2001 р. на базі будівельного комплексу Дністровського гідровузла. Лідер гідротехнічного будівництва в енергетичній галузі України. Річний обсяг будівельно-монтажних робіт, виконаних у 2009 р., сягнув 860 млн грн. Член асоціації «Укргідроенерго». Спеціалісти підрозділів «Енергопрому» та залучених ним субпідрядних організацій брали безпосередню участь у будівництві як вітчизняних гідроенергетичних об’єктів, так і Росії, Молдови, Анголи, Іраку, Сирії, Туреччини, В’єтнаму, Таджикистану, Грузії та інших країн. Неодноразово відзначений почесними грамотами як сумлінний платник податків. Бере активну участь у соціальному розвитку Дністровського регіону.

соціальної інфраструктури. Адже значний відсоток освоюваних на будові коштів спрямовується на розвиток регіону та Новодністровська — міста-супутника Дністровського каскаду ГЕС та ГАЕС. Будівництво дозволяє вирішувати питання працевлаштування і мешканців навколишніх населених пунктів, і тисяч працівників заводів України, на яких виготовляється обладнання для станції. Щоправда, через призупинення фінансування робіт трудові колективи, що були задіяні безпосередньо на будові й наприкінці минулого року налічували близько чотирьох тисяч людей, сьогодні більш як на дві третини зменшили свою чисельність. Що ж до екології, то серед усіх наявних потужностей, які генерують електроенергію, гідроенергетика вважається найбезпечнішою. А виробництво електроенергії Дністровською ГАЕС, у порівнянні з тепловими та атомними електростанціями, практично не несе загрози довкіллю. Площа затоплених територій, прилеглих до річища Дністра, у порівнянні, приміром, із дніпровськими ГЕС, у сотні разів менша. До того ж робота гідроагрегатів ГАЕС супроводжується аерацією, тобто збагаченням води киснем, що позитивно впливає на водні ресурси та річкову фауну.

— З огляду на останні кадрові зміни в «Укргідроенерго», що є замовником будівництва, Дністровська ГАЕС може перейти

з державної власності до рук приватного капіталу. Активізувалися й компанії, охочі прибрати генпідряд.

— До спроб рейдерських захоплень із залученням народних депутатів, правоохоронних структур «Енергопрому» не звикати. Однак питання генпідряду будівництва Дністровської ГАЕС виходить далеко за межі будь-чиїх корпоративних і приватних інтересів. Воно має державне значення, адже на кону — енергетична міць і міжнародний імідж країни. А тому, як мовиться, не за себе — за державу прикро. Інша справа, якби на будову, яка стала нам мало не рідною і за яку ми несемо зараз відповідальність, прийшла потужна будівельна компанія, яка краще за нас здатна зводити гідроенергетичні станції. Але сьогодні такої в країні просто нема. Ми ж маємо значний досвід у цій сфері — за нами не один такий об’єкт (зокрема, і за кордоном), маємо всю необхідну техніку, а головне — фахівці, яких збирали по всьому світу, запрошуючи з аналогічних будов. Українські фахівці, треба сказати, цінуються скрізь, а у світовій гідроенергетиці зараз будівельний бум. «Енергопром», урешті, без роботи не залишиться — уже є безліч пропозицій узяти участь у серйозних бізнес-проектах, у тому числі міжнародних. Але нам не байдужа доля цієї ГАЕС. Залишається сподіватись, що ті, від кого вона залежить, чинитимуть з державницьких позицій.

— Сергію Борисовичу, відновлення будівництва Дністровської ГАЕС та пуск першого гідроагрегату відбулися за сприяння попередніх урядів. Як вплине на подальшу долю ГАЕС зміна керівництва країни?

— Кожна влада — від Бога. Вона покликана приймати рішення задля забезпечення стабільності та добробуту свого народу. А ми зобов’язані втілювати ці рішення в життя. Президент Віктор Янукович розсудливий і цілеспрямований політик, освічений економіст, добрий господарник, який, переконаний, знає і розуміє, що для забезпечення енергетичної конкурентоспроможності України будівництво гідроакумулюючих електростанцій украй необхідне. Упевнений, що керівництво держави сприятиме продовженню будівництва Дністровської ГАЕС із поетапним введенням у експлуатацію всіх семи її агрегатів, адже наявних на цей час маневрених потужностей (Київська ГАЕС — 235,5 МВт та два нещодавно введені агрегати Ташлицької ГАЕС по 160 МВт) украй недостатньо. Сьогодення потребує все більш збалансованих енергетичних потужностей. А тому, правду кажучи, жодна політична ситуація не повинна мати й не має впливу на час, який невблаганно вичерпує залишковий ресурс створених ще радянською владою енергетичних систем.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 0 к в і т н я 2 010 №16 (120)

9

ТЕХНОЛОГІЇ

«Розумна» шахта Володимир ОТРОЩЕНКО Учені Дніпропетровського національного гірничого університету переконані, що в небезпечних виробництвах людський фактор повинен і може бути максимально виключений із технологічного процесу. А управлінські функції стануть прерогативою автоматики й робототехніки. УВІМКНИ КОМП’ЮТЕР! умовах жорсткої конкуренції та загальної кризи в ГМК лідерами стають лише ті підприємства, які широко використовують інновації. Ідеться не тільки про сучасне гірничо-шахтне обладнання, а й про масштаб-

В

Владислав Русскіх

не застосування інформаційних технологій. Обробка даних геології, маркшейдерії, технічної та проектної документації гірничорудних підприємств усе більше залежить від якості програмного забезпечення. Учені кафедри підземного розроблення родовищ НГУ впевнені: системи автоматизованого проектування (САПР) очисних робіт підземних гірничорудних підприємств треба створювати з урахуванням гірничо-геологічних і технологічних особливостей конкретного об’єкта.

— Сучасні можливості програмних продуктів дозволяють створювати імітаційні моделі технології ведення очисних робіт і розробляти САПР гірничих підприємств, — говорить завідувач кафедри, професор, доктор технічних наук Володимир Бондаренко. — Такі комплексні IT-рішення вже успішно працюють у Польщі (шахта «Богданка», ГМХК «Польська мідь»), Фінляндії (рудник Pyhasalmi й шахта Kemi Mine гірничо-металургійного кон-

церну Outukumpu), у Швеції, ПАР, Канаді. Для українських виробничників фахівці НДІ гірничих проблем Академії інженерних наук України й НДУ розробили програмне забезпечення Singleblast. Воно призначене для проектування буропідривних робіт в умовах ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат», який добуває багаті залізні руди на Південно-Білозерському родовищі. Ініціатори створення та впровадження системи на сучасному гірничому підприємстві — професор Володимир Бондаренко, доцент кафедри ПРМ Владислав Русскіх, технічний директор ЗАТ «ЗРЗК» Андрій Зубко та гірничий інженер-прохідник Сергій Зубко.

— Розробка велася з 2000 року, — розповідає Владислав Русскіх. — Вона дозволяє вирішувати багато завдань. Серед них — поточне й перспективне планування гірничих та очисних робіт (для виїмкової дільниці й для всього шахтного поля); ведення бази даних геологічної інформації та графічної документації; обробка маркшейдерських даних, побудова імітаційної моделі гірничих виробок за даними теодолітних зйомок як на планах і розрізах, так і в 3D-вигляді. Крім того, завдяки новому ПЗ можна одержувати тривимірне відображення гірничих виробок, рудного тіла й технологічних контурів, проектувати буріння свердловин за різних гірничо-геологічних і технологічних параметрів ГШО, розраховувати витрату вибухових матеріалів, обсяги відбитої рудної маси й небезпечних зон тощо. Підсумувати все це можна коротко: проектування очисних робіт із використанням IT-системи Singleblast дозволяє створювати математичні моде-

ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат»

лі шахтного поля або його частини, а за заданими параметрами проектувати гірничі виробки будь-якої складності. ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНА ЛЬНОЇ IT-МОДЕЛІ аскільки результативно в рамках нової програми зможуть взаємодіяти служби гірничого підприємства?

— І результативно, і злагоджено, — говорить технічний директор комбінату Андрій Зубко. — Подивіться, який виникає ланцюжок уже на стадії проектування робіт. Геологічний відділ надає контури рудного покладу з якістю корисної копалини й міцністю порід. Проектувальники створюють папку з назвою горизонта й за цією інформацією наносять проектне трасування виробок на електронній моделі шахти. Потім, за аналогією із планами шахтного поля, геологічний і маркшейдерський відділи підприємства створюють вертикальні розрізи

Н

Після внесення змін дані надходять у ПКВ для складання проектів масових вибухів. За отриманими планами підповерхів та їхніми розрізами програма формує імітаційну модель шахтного поля, яку можна не тільки спостерігати під будь-яким кутом зору, а й одержувати конкретні розрізи,

План нової виробки

ПРЯМА МОВА

які необхідні проектній службі для складання паспортів буропідривних робіт.

Андрій Зубко Технічний директор ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат»

— Автоматизація підготовки науково-технічної документації ведення гірничих робіт дає нові можливості проектування та аналізу. Інженери гірничого підприємства тепер можуть ухвалювати більш ефективні та оптимальні технологічні рішення з огляду на найрізноманітніші нюанси конкретної ситуації.

Карта підземної виробки

ДОВІДКА «УТГ» ЗАТ «ЗЗРК» працює на базі ПівденноБілозерського родовища. Залізорудна сировина добувається за допомогою камерної системи розробки з подальшим заповненням виробленого простору твердіючою закладкою. Основний спосіб відбійки запасів руди в очисних камерах — буропідривний. Потужність рудного покладу змінюється в межах

шахтного поля. На кожному робиться прив’язка координат, визначаються висотні оцінки, характеристика падіння рудного покладу, а також видно перерізи раніше спроектованих гірничих виробок. Технічні служби шахт «Експлуатаційна» та «Прохідницька» мають постійний доступ до про-

від 10 до 120 м. Породи представлені залізистими кварцитами, сланцями та пісковиками. На ЗЗРК видобувається агломераційна, мартенівська, доменна руда із вмістом заліза 58— 66%. Близько 60% продукції експортується в Чехію, Словаччину, Польщу й Австрію, решта поставляється на МК «Запоріжсталь».

грамного комп’ютерного забезпечення (ПКЗ) для подання пропозицій. Пріоритет внесення змін у проект залишається за тією службою, що наносила цей шар зображення. Після закінчення прохідницьких робіт рудний контур уточнюється геологічним відділом і передається в маркшейдерський — для контролю та нанесення фактичного розташування прохідки гірничих виробок. У проектно-конструкторському відділі (ПКВ) створюється документ із назвою камери й виконується проект її буріння. Узгоджений і затверджений, він передається для подальшої роботи в маркшейдерський відділ і виконавцеві робіт. Фактичні ж дані з довжин свердловин і рудного контуру після буріння віял визначаються відповідно маркшейдерським відділом і геофізичною службою геологічного відділу.

У РЕЖИМІ ОН-ЛАЙН рактика вже довела: завдяки новій САПР удалося значно знизити трудомісткість робіт і час проектування техдокументації на Запорізькому залізорудному комбінаті. Крім того, електронна база даних гірничотехнічної, геологічної та маркшейдерської документації дозволяє працювати зі створеними раніше технічними матеріалами, маючи оперативний доступ до інформації з робочих місць.

— Українська IT-модель Singleblast, — говорить Володимир Бондаренко, — дозволяє не тільки проектувати імітаційні моделі очисних камер, а й відображати динаміку гірничих робіт (від нарізних до закладних) у планах і розрізах шахтного поля. Це центральний інформаційний ресурс для топ-менеджменту та інженерно-технічних працівників комбінату: оперативна робота з гірничотехнічною документацією забезпечує більш тісний зв’язок між всіма підрозділами підприємства. Іншими словами, тепер видобутком руди можна керувати майже в режимі он-лайн.

П

10

Українська технічна газета

№16 (120) В і в т о р о к , 2 0 к в і т н я 2 010

ГРАНІ

Із басейну — у море Алла МІРОШНИЧЕНКО У дослідному басейні миколаївського Національного університету кораблебудування (НУК) імені адмірала Макарова успішно завершено випробування моделі нового лоцманського катера. Його замовник — державне підприємство «Дельта-лоцман», проектувальник — миколаївське ВАТ «Чорноморсуднопр «Чорноморсуднопроект». оект».

В Україні таких басейнів для випробування суден лише три. Крім Миколаєва, вони є в Києві та Одесі. Але сьогодні, після реконструкції, дослідний басейн НУК відповідає світовим стандартам. Його довжина збільшена до 33 м, установлене сучасне високоточне обладнання. Керування й спостереження за процесом буксирування ведеться

совується спеціальна технологія, аналогічна американській та японській. Обладнання дослідного басейну дозволяє буксирувати модель зі швидкістю до 6 метрів на секунду, що дає можливість проводити дослідження не тільки для суден, які використовують водотоннажний режим руху, а й тих, які рухаються в перехід-

– Л

оцманські катери мають кілька додаткових вимог, у першу чергу з безпеки корпуса, — розповідає головний конструктор проекту Володимир Щербинін. — Через те, що швартуватися часто доводиться при значному хвилюванні моря, зростає ризик ушкодження обшивки. Ці особливості враховані в конструкції нової моделі. Випробування моделі судна в дослідному басейні — обов’язкова частина процесу проектування. Вони необхідні для визначення гідродинамічних характеристик кожного судна, у тому числі його роботи за наявності течії, керованості, інерційності, а також мореплавних і пропульсивних якостей (залежність між потужністю, швидкістю та параметрами корпуса).

Модель лоцманського катера після випробувань

за допомогою двох комп’ютерів і камер для підводної та надводної зйомки. Обладнання дозволяє не тільки повністю відобразити реальні процеси хвиле- й бризкоутворення, а й спостерігати обтікання корпуса під водою. Для нівелювання масштабного ефекту засто-

Дослідний басейн НУК

Інноваційний ресурс Україна зробила перший крок Україна до створення Міністерства науки, технологій та інновацій.

П

ро це заявив віце-прем’єрміністр України Володимир Семиноженко, представляючи академіка НАНУ Бориса Гриньова на посаді голови Державного комітету з питань науково-технічного та інноваційного розвитку. За його словами, проект Програми соціально-економічного розвитку на 2010 рік «починається й закінчується підтримкою високих технологій». «Таким чином, інноваційній Україні — бути», — заявив віце-прем’єр.

Борис Вікторович Гриньов народився 1 квітня 1956 року в місті Харкові. Закінчив Харківський державний університет за фахом «фізика твердого тіла».

ному й глісувальному режимах. Частина обладнання спроектована й виготовлена підрозділами самого університету з використанням поставок провідних німецьких і французьких фірм. Фахівці НУК тісно співробітничають з Українською суднобудівною компанією, проектним центром ДАХК «ЧСЗ», Казенним дослідно-проектним центром кораблебудування, ВАТ «Чорноморсуднопроект», а також з університетом ім. Шарифа в Тегерані. За словами завідувача дослідного басейну Олексія Ястреба, за останні роки тут випробувані моделі патрульновартових катерів «Калкан» і «Гюрза», моторних яхт, буксирів і барж. Проводилися також дослідження з катамарана, спроектованого в’єтнамськими фахівцями. Судна, моделі яких пройшли випробування в дослідному басейні МУК, зараз експлуатуються на Далекому Сході, на Чорному та Балтійському морях. Коло його наукових інтересів досить широке й охоплює актуальні проблеми фізики твердого тіла, матеріалознавства, приладобудування. Ним створена наукова школа з вивчення фундаментальних властивостей сцинтиляційних матеріалів, пошуку нових сцинтиляторів, розроблення приладів та пристроїв на їхній основі для застосування в різних сферах. У 1996 році Б.Гриньову присуджено Державну премію України в галузі науки й техніки. У різний час обіймав посади директора Інституту монокристалів, заступника міністра у справах науки й технологій, першого заступника голови Держкомітету з питань науки та інтелектуальної власності, директора Інституту сцинтиляційних матеріалів НАНУ. Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.

АЛЬТЕРНАТИВА

Енергія з даху Віднедавна в Києві на дахах деяких будинків з’явилися сонячні батареї розміром із віконну раму. Приміром, їх можна побачити на газорозподільних пунктах ВАТ «Київгаз». Яка мета такого проекту й чому вибір припав саме на сонячну енергію, розповідає голова правління «Київгазу» Сергій Слепкань (на знімку).

— Не всі газорозподільні — Сергію Петровичу, що спонукало компанію до впрова- пункти компанії підключені до електромережі. Установити содження інновацій?

— Необхідність постійного нячні батареї значно дешевше, контролю тиску газу, який над- ніж прокласти нові лінії електроходить у будинки киян. Для цьо- передачі. Система телеметрії з го «Київгаз» оснастив свої газо- живленням від сонця для одного розподільні пункти (ГРП) сис- ГРП коштує компанії 90 тис. грн, темами телеметрії для контро- тоді як ціна такої самої системи лю над якістю газу й безпекою контролю, що включає будівнироботи газорозподільної інфра- цтво електромережі з «нуля», — структури. Але оскільки їхня ро- 150 тис. грн. До того ж узгодженбота безпосередньо залежить від ня документів для прокладанелектроенергії, ми стали перед ня нових ліній передачі струму проблемою надійної експлуата- може тривати близько півроку. ції (через нестабільні поставки А сонячні батареї, які забезпечуструму від «Київенерго»). Тому й ють постійне енергопостачання, було ухвалено рішення виробля- установлюються за три дні. ти електричну енергію самотужки. Вивчивши ДУМКА ФАХІВЦЯ світовий досвід і новітні розробки українських Юрій Бондар науково-дослідних інДиректор ЗАТ «Київенергохолдинг» ститутів, наші фахівці вирішили звернути— Це був експеримент. Проект може ся до альтернативних дати поштовх до використання нових джерел енергії. технологій у малій енергетиці. Буде — Чому зупинили- підбито підсумки й ухвалено рішення ся саме на сонячних ба- про подальше впровадження сонячних батарей. тареях?

— По-перше, вони здатні підтримувати безпере— Скільки електроенергії забійну напругу в електромережі. ощадить «Київгаз» у разі викоАдже фотоелектричні модулі ристання сонячних панелей? протягом світлового дня пере— Економію поки не підрахуватворюють фотони на електри- ли. Для цього треба тестувати баку, зберігаючи її в батареях- тареї влітку — за наявності максинакопичувачах, і за відключеної мально тривалого світлового дня та напруги у мережі можуть під- найбільш активної сонячної енергії. тримувати роботу газорозпоЦього року передбачається встадільного пункту протягом де- новити ще 40 сонячних батарей,

кількох діб. Відповідно й обладнання працюватиме без перебоїв. По-друге, наші ГРП розташовані переважно на подвір’ях, де не так багато вільних площ, і встановлення додаткового обладнання може бути ускладнено. Сонячні батареї щодо цього найбільш зручні.

— Яка вартість проекту?

а до кінця 2011-го такими джерелами живлення будуть оснащені всі 198 ГРП столиці. Установити їх плануємо навіть на тих пунктах, де є електрика від «Київенерго». Адже таким чином наша компанія не залежатиме від перебоїв в електропостачанні. А це гарантує безпеку поставок газу. Розмовляла Тетяна КОВРИГА

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 0 к в і т н я 2 010 №16 (120)

11

ГРАНІ

Хоч і «сітка», та не Інтернет Емір АШШУРСЬКИЙ

Переговори з дніпропетровською делегацією в Євразійському національному університеті

Орбіта для фізиків Університетський прорив у космос зробили українські та казахські вчені Ірина КОНДРАТЬЄВА У квітні група вчених Дніпропетровського національного університету імені О.Гончара побувала в Євразійському національному університеті ім. Л.Гумільова (ЄНУ) — одному із провідних освітніх та наукових центрів Республіки Казахстан. Підсумком зустрічі стала угода про надання казахським колегам методичної та практичної допомоги в організації роботи фізико-технічного факультету, що був відкритий у ЄНУ торік.

Д

іловим і дружнім контактам між двома університетами — понад п’ять років. Особлива увага приділяється питанням розвитку космічних перспектив України та Казахстану, у тому числі підготовці висококваліфікованих кадрів для ракетно-космічної галузі.

— У дніпропетровського ВНЗ щодо цього набагато більше досвіду, ніж у казахського, — відзначає декан фізтеху, професор, доктор технічних наук Олександр Петренко. — Наш факультет створювався в середині ХХ століття й успішно готує наукові та інженерні «космічні» кадри. А в Казахстані сьогодні закладають підґрунтя нової галузі, яка є одним із найпріоритетніших напрямів розвитку державної економіки. Тому там роблять велику ставку на співробітництво з нашим фізико-технічним факультетом, КБ «Південне», ВО «Південмаш» та іншими українськими структурами, які мають відношення до вивчення та освоєння космосу. У березні 2009 року ДНУ та ЄНУ підписали договір про співробітництво з декількох напрямів. У рамках досягнутих домовленостей ДНУ візьме участь у створенні вузівської системи з підготовки фахівців широкого профілю, здатних комплексно підходити до розв’язання завдань у космічній галузі Казахстану, яка виділяє на ці потреби великі кошти. Процеси становлення галузі перебувають під особистим контролем президента Нурсултана Назарбаєва. Наприклад, із президентського фонду щорічно перераховується $1 млн на підтримку аспірантів, які готуються до захисту дисертацій із ракетно-космічної тематики. Крім того, кожен аспірант, який навчається за програмою PhD, має право на стажування протягом одного семестру в будь-якій країні світу, у будь-якому університеті, де його готові прийняти. І таке стажування оплачується з державної скарбниці. Це ще один вагомий доказ того, що Казахстан приділяє величезну увагу підготовці власних наукових кадрів для космосу.

— Побувавши в Євразійському національному університеті на початку квітня, ми вкотре переконалися в серйозності намірів Казахстану, — говорить О.Петренко. — Особисто мені найбільше імпонує те, що ставка робиться на високотехнологічні наукомісткі напрями економіки. Це дуже важливо, і ми із задоволенням підтримаємо казахських колег. Питання швидкої та якісної підготовки кадрів для космічної галузі там вирішуються майже так само, як і за радянських часів в Україні та Росії. Тоді провадився цільовий набір студентів до кращих ВНЗ країни, а всі спеціальності, пов’язані з космосом і ракетобудуванням, були надзвичайно престижними. Молодь із задоволенням навчалася, і на 3—4-му курсах багато хто вже пропонував оригінальні конструкторські рішення, висував сміливі ідеї, які дуже швидко втілювались у життя. У результаті СРСР зробив величезний крок уперед і мав величезні досягнення в освоєнні космосу. Казахстану кваліфіковані кадри потрібні сьогодні насамперед для роботи на космодромі Байконур, який традиційно обслуговують переважно фахівці з Росії. Сам космодром — досить складна й багатогранна структура. Зараз його орендує РФ. Але в недалекому майбутньому Казахстан має намір взяти обслуговування космодрому під свою відповідальність. Крім того, Казкосмос (Національне космічне агентство Республіки Казахстан) разом із французькими фахівцями та Європейським космічним агентством розробляє казахстансько-французький супутник. Це вимагає створення на території РК спеціалізованої виробничої структури, для якої також потрібні підготовлені кадри. Торік у Дніпропетровськ уперше приїхали 10 студентів із Казахстану, яких зарахували на 4-й курс фізтеху ДНУ. Після закінчення навчання вони здобудуть ступінь бакалавра й зможуть продовжити освіту в магістратурі за відповідним фахом. На думку декана фізтеху ДНУ, для українського ВНЗ таке співробітництво дуже цікаве й корисне, бо з’являються нові можливості в застосуванні знань і практичного досвіду наших співробітників. Це добрий стимул і можливість ще більше зміцнити свій космічний престиж. Поки йдеться тільки про підготовку студентів, але згодом майбутній ДНУ візьме участь у реалізації програми з підвищення професійної підготовки й перепідготовки кадрів Казкосмосу.

Робочу групу зі створення українського сегмента міжнародної комп’ютерної системи «Грід» було доручено очолити не представникам кібернетичної галузі, а одному з найвідоміших вітчизняних фізиків-теоретиків, головному вченому секретарю Національної Академії наук, лауреату Державної премії України Анатолію Загородньому (на знімку).

— Грід-технології — це новітні інформаційно-обчислювальні технології, які, безперечно, мають реальну перспективу найширшого застосування в різноманітних галузях науки, освіти, економіки та гуманітарної сфери, — розповідає Анатолій Загородній. — Основна ідея гріду — у колективному використанні географічно розподілених комп’ютерних ресурсів великої потужності, які об’єднані швидкісними каналами зв’язку. Їх робота організована таким чином, що користувач сприймає цю мережу як один гігантський комп’ютер. Становлення грід-технологій відбувається зараз так швидко, що за темпами розвитку значно випереджає навіть Інтернет. Отож зовсім недарма економічно розвинуті країни виділяють величезні кошти на дослідження з грідтехнологій, розбудову національних грідінфраструктур, підтримку співробітництва в цій новій інформаційній галузі. А провідні міжнародні експерти в один голос твердять: невдовзі жодна країна без розвинутої грід-інфраструктури не зможе навіть сподіватися на гідне місце серед передових держав світу.

— Яка передісторія цього винаходу?

— Після ухвалення в 1999 році рішення про спорудження в ЦЕРНі прискорювача частинок на зустрічних пучках відразу постало питання про збереження та обробку експериментальної інформації. Адже сам по собі обсяг даних, які отримуватимуться щорічно в експериментах на цьому найпотужнішому у світі прискорювачі, оцінюється в 15—20 мільйонів терабайтів. Для невеличкого образного порівняння: цей інформаційний потенціал відповідає 20 мільйонам стандартних компакт-дисків. А якщо, припустимо, ці диски покласти один на одний, то вийде такий собі «стовпчик» близько 20 км заввишки. Отож для якомога ефективнішої обробки цього масиву даних якраз і було запропоновано об’єднати комп’ютерні ресурси багатьох фізичних центрів і лабораторій в єдину обчислювальну мережу. Така мережа дістала назву Grid, що в перекладі з англійської означає «сітка». Майже відразу грід-технології почали широко застосовувати в науці, медицині, освіті та бізнесі. Першим прикладом їх упровадження для інформаційного супроводу медичних досліджень став проект Mammogrid (2002 р.), призначений для архівування досліджень молочної залози та профілактики її онкопатології, який було здійснено на базі двох британ-

ських та одного італійського шпиталів. Сьогодні грід-мережею планується охопити основні клініки в Європі, де проводяться мамологічні обстеження жінок, та надати доступ науковцям до цих даних. Такий аналіз може вивести наші знання на якісно новий рівень розуміння розвитку хвороби та поліпшити достовірність обстежень на ранніх стадіях захворювання. Яскравий приклад ефективності грід-технологій — дослідження вірусу пташиного грипу H5N1, яке провадилося в 2006 році в 17 країнах. Завдання, що потребує 82 роки обчислень на одному персональному комп’ютері, було виконано за допомогою грідтехнологій та 1700 комп’ютерів лише за чотири тижні. Ще одна сфера застосування — моделювання так званої «віртуальної людини». Біомедичні моделі мають багато внутрішніх взаємозв’язків, їх еволюція пов’язана з перебігом складних фізичних і хімічних процесів, тому для моделювання таких систем необхідні великі обчислювальні ресурси та інтенсивні обрахунки. Та й змоделювати саму «віртуальну людину» також можна тільки за наявності дуже великих обчислювальних ресурсів.

—Як розвиваються грід-технології в Україні?

— Розповім про це на прикладі Національної Академії наук. Перші роботи з практичного розвитку грід-технологій розпочались у нас приблизно 5 років тому. Та лише у квітні 2006 року було ухвалено урядову програму «Впровадження грід-технологій та створення кластерів у НАН України». Сьогодні створено академічну грідмережу, яка об’єднує обчислювальні потужності багатьох наукових інститутів (до її складу входять 16 потужних суперкомп’ютерів (кластерів) із загальним ресурсом більше 1500 процесорних ядер та близько 150 терабайтів дискової пам’яті). Цей ресурс ефективно використовується в новітніх наукових дослідженнях із фізики, астрономії, молекулярної біології та генетики, нанотехнологій, геофізики... Наявність грід-інфраструктури в НАНУ сприяє євроінтеграції вітчизняної науки. Про що свідчить участь українських учених у кількох великих міжнародних грід-проектах та колабораціях, серед яких, наприклад, EGEE-W (один із найбільших міжнародних проектів, що об’єднує зусилля всіх розвинутих країн у галузі застосування грід-технологій). Додам, що з метою широкого впровадження та використання грід-технологій в Україні Кабінет Міністрів затвердив «Концепцію державної цільової науковотехнічної програми впровадження та застосування грід-технологій на 2009—2013 роки». Тож ці технології, без сумніву — один із пріоритетних напрямів науковотехнічних досліджень.

12

Українська технічна газета

№16 (120) В і в т о р о к , 2 0 к в і т н я 2 010

ПРІОРИТЕТИ

Зберегти не можна кинути Стан унікальних наукових об’єктів, які є національним надбанням України, непокоїть учених годні на її розвиток і створення нових еталонів держава виділяє лише близько 20% від необхідного. А на підтримку національного надбання — і зовсім близько 5%. І це лише один із прикладів неприпустимого ставлення до того, чим країна по праву мала б пишатися. НЕ НЕСЕМО Й НЕ КИДАЄМО тан і перспективи збереження наукових об’єктів, які мають статус національного надбання, недавно обговорювалися на засіданні Ради ПівнічноСхідного наукового центру МОН і НАНУ.

— Розпорядження Президента України 1996 року було спрямоване на збереження та забезпечення належного функціонування унікальних наукових об’єктів України, — відзначив заступник голови центру Костянтин Прядкін (на знімку). — Виходячи з діючих нормативних актів, держава має забез-

С

Радіотелескоп УТР-2

Валентина ГАТАШ Розпорядження «Про наукові об’єкти, я які кі є національним надбанням», Президент України підписав 26 червня 1996 року, за два дні до ухвалення Конституції. Дещо пізніше уряд затвердив Положення про порядок визначення та реєстрації таких об’єктів, а також забезпечення належного фінансування. Відповідно до нього національним надбанням є «унікальний об’єкт, який не піддається відтворенню, втрата або руйнування якого матимуть серйозні негативні наслідки для розвитку науки і суспільства». МУЗЕЙ НА МІСЯЦІ ауково-технічна спадщина — нова реальність нашої цивілізації. Машини, механізми, технологічне обладнання, комплекси наукової апаратури ще не стали звичними в списку об’єктів ЮНЕСКО (переважно природних або зі сфери мистецтва та культури). Проте вони все більш упевнено претендують на особливий статус, який забезпечив би їхню схоронність і, якщо це необхідно, можливість функціонування. З об’єктами порівняно невеликого розміру, які представляють ту або іншу сторінку в історії науки і техніки, усе досить просто. Як правило, вони знаходять своє місце в музеях і привертають увагу відвідувачів, яким цікаво подивитися на першу лампочку розжарення або молекулу ДНК під мікроскопом. Інша річ — великі науковотехнічні комплекси, які потребують фінансування для підтримки в робочому стані (і тим більше для модернізації). А таких в Україні чимало. Державний ре-

Н

єстр сьогодні нараховує 113 наукових об’єктів, які є національним надбанням. У багатьох країнах науковотехнічним об’єктам (діючим і тим, що «відпрацювали» своє) такий статус не дається. Та навіть якби він існував, деякі з них — навіть унікальні — зберегти для нащадків надзвичайно складно або неможливо. Приклад — російська космічна станція «Мир», найбільший технічний об’єкт поза Землею, яка працювала на орбіті втричі довше від установленого терміну. Незважаючи на запропоновані проекти її порятунку, 2001 року її було затоплено в південній частині Тихого океану. А от «Місяцеходу-2» пощастило більше — уже 37 років він цілий і неушкоджений стоїть на далекому Місяці. Його й зараз можна побачити на знімках, зроблених із супутника. ХТО ВРЯТУЄ ЕТА ЛОНИ? Україні з 113 наукових об’єктів, які мають статус національного надбання, 21 — у Харкові. З них 9 — у ВНЗ, 7 — в

В

ти новий механізм або розробити нову технологію. Від результатів вимірів залежить глобальна економіка — всі її сфери ґрунтуються на визнаних світовою спільнотою національних еталонах як вищих ланках міжнародної метрологічної ієрархії. Сучасні національні еталони — це унікальні інженерні електронні комплекси, які відтворюють фізичні одиниці величин на підставі фізичних констант і постійних явищ. Національний науковий центр «Інститут метрології» вважається головним із забезпечення єдності вимірів в Україні. Саме тут створений 51 державний первинний еталон із 61 наявного в країні. Серед них — еталони часу й частоти, маси, довжини, температури, шорсткості, твердості, потужності та енергії лазерного випромінювання, напруги низьких і високих частот, опору, магнітної індукції, прискорення сили ваги... А також державний еталон кольору й кольоровості. Ним забезпечуються, приміром, кольори Державного прапора України. Причому відтін-

Байдужість держави до власного національного надбання вже «відгукнулася» зазіханням на нього різних господарчих суб’єктів. установах НАНУ, 4 — в інститутах Академії аграрних наук. Один розташований у Національному науковому центрі «Інститут метрології». І дорогого вартий — адже це національна еталонна база України. Сучасний світ важко уявити без метрології. Приміром, неможливо проводити наукові дослідження: без метрологічної підтримки не можна створи-

ки не можуть бути приблизними, а мають відповідати національним стандартам України на будь-якому матеріалі — тканині, папері або металі. Національні еталони вимагають постійного догляду, недарма в інституті є посада їхнього охоронця. Національна еталонна база 2001 року внесена до Державного реєстру об’єктів, які є національним надбанням. Однак сьо-

печувати гідний рівень фінансування для їхнього збереження та ефективного функціонування. Однак за свідченням майже всіх власників, рівень фінансування зараз як мінімум удвічі менше за потрібний. У найкращому разі він забезпечує поточне функціонування, але ніяк не розвиток і модернізацію. Хоча «біографії» переважної більшості таких об’єктів обчислюються десятками років, вони ще не втратили наукової цінності (особливо масштабне й складне дослідне та технологічне обладнання). Один із прикладів — радіотелескоп УТР-2 Радіо астрономічного інституту НАНУ — найбільший у світі інструмент для дослідження космічного радіовипромінювання із Землі на довгих хвилях. Широкі можливості для проведення фізичних експериментів, які вимагають температури близько абсолютного нуля, дає комплекс для фізичних дослід-

жень у галузі наднизьких температур Фізико-технічного інституту низьких температур НАНУ. А магнітодинамічний комплекс Науково-технічного центру магнетизму технічних об’єктів — єдиний в Україні науковий об’єкт, що забезпечує визначення магнітних параметрів орбітальних космічних апаратів і створення магнітних систем керування їхньою орієнтацією. Треба згадати й Низькотемпературний банк біологічних об’єктів Інституту проблем кріобіології та кріомедицини НАНУ, де в глибокому холоді зберігаються клітини й тканини рослинного й тваринного походження. Все це дійсно надбання, яким пишалася будь-яка країна. Однак нинішнє ставлення до нього спонукає вчених поставити цілком правомірне запитання: чи потрібні ці об’єкти Україні чи, як сказав один із харківських ректорів, вони — «валізи без ручок, які і нести важко, і кинути шкода»? На користь останньої версії свідчить той факт, що досі так і не розроблено «Паспорт об’єкта, який є національним надбанням». У ньому має бути зазначена дата створення, вартість, якісні показники, можливі форми використання, позначений термін дії та необхідної модернізації. Крім того, треба чітко визначити критерії доцільності зарахування того або іншого наукового об’єкта до цієї категорії, а також порядок їхнього вилучення з Державного реєстру. І, безперечно, збільшити фактичні обсяги виконання заявок власників об’єктів із забезпечення їхнього утримання (але за умови диференційованого підходу до їхнього задоволення). На думку вчених, тільки детальне опрацювання проблеми дасть фахівцям можливість звернутися в Кабмін із конкретними пропозиціями зі зміни ситуації. Байдужість держави до власного національного надбання вже «відгукнулася» зазіханням на нього різних господарчих суб’єктів. Так, учені змушені були звернутися до суду, щоб захистити 400 гектарів унікальної орної землі під Києвом, які належать державному підприємству «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», від передачі їх селищній раді для ведення приватного будівництва. Хто може гарантувати, що інші об’єкти національного надбання, споруди, де вони перебувають, або земля, на якій розташовані, теж не привернуть уваги різних «суб’єктів»?

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 0 к в і т н я 2 010 №16 (120)

13

ТЕХНОСФЕРА

Говорить і показує супутник Незважаючи на економічну кризу, розвиток супутникового телевізійного мовлення в Україні досяг справжнього буму Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ ПРОСТО КУПИ АНТЕНУ!

Т

орік кількість користувачів, які приймають сигнал супутникового телебачення, у нашій країні зросла на 550 тисяч. Зараз установлено близько 2,9 млн супутникових антен. Хоча ще два роки тому їх було менше мільйона. Ці дані оприлюднила компанія SES Astra — один із провідних європейських супутникових операторів, що веде дослідження ринку в 35 країнах Європи. Зростання вітчизняного ринку супутникового телебачення 2010 року прогнозується на рівні 10—15%, що свідчить про його поступове насичення. Експерти розглядають український ринок супутникового телебачення як один із найперспективніших у Європі. Одна з головних причин його привабливості — перевага телебачення аналогового формату: сьогодні цифровий сигнал в Україні приймає лише близько 20% родин. З одного боку, усі усвідомлюють, що перехід на «цифру» неминучий, а з іншого — цей процес в Україні весь час буксує. Відповідно до Регіональної угоди Міжнародної спілки електрозв’язку «Женева-2006» до 2015 року українське телебачення теоретично має цілком перейти на цифровий сигнал або відмовитися від використовуваних частот. Але поки реальних кроків у цьому напрямку вони не роблять. Природно, вільну нішу цифрового мовлення поступово заповнюють кабельні та супутникові оператори. І якщо для підключення абонентів до кабельного телебачення потрібна відповідна інфраструктура, насамперед у великих міс-

тах, то для прийому супутникового сигналу треба лише купити антену.

ТЕЛЕСЕАНС ЗА ПІРАТСЬКИМИ СХЕМАМИ ператори ринку супутникового телебачення цілком усвідомлюють можливості, які постають перед ними, пропонуючи нові телемовні пакети. 2008-го на українському ринку власні платформи супутникового мовлення запустили компанії «Віжн ТБ» і «Поверхня». Наприкінці минулого року компанія SES Astra ухвалила рішення про переведення свого супутника ASTRA 2C у позицію 31,5 градуса східної довготи, що дозволило викорис-

О

ОБИРАЄ ГЛЯДАЧ У 2009 році в Україні телевізійний сигнал від того або іншого джерела приймало 17,8 млн родин. Протягом року спостерігалася чітка тенденція до скорочення кількості абонентів, які використовують ефірне телебачення. На початку року їхня кількість сягала 10 млн, а на кінець — скоротилася на 10% і становила 8,9 млн. За той же час кількість користувачів, підключених до кабельного телебачення, зросла на 9% і досягла 5,9 млн. Найбільше зростання спостерігалося в секторі супутникового мовлення, яке збільшилося майже на чверть — до 2,9 млн.

УКРАЇНСЬКИЙ СУПУТНИК

Н

аціональне космічне агентство України 2011 року в рамках проекту «Либідь» планує запуск вітчизняного телекомунікаційного супутника, призначеного, у тому числі, і для телевізійного мовлення. Планується використання цього супутника для трансляції фінального етапу чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Вар-

товувати 24 додаткових передавачів для трансляції на територію України та інших країн Східної та Центральної Європи. Приблизно тоді ж ТОВ «Діджиталфлай Юкрейн» заявило про намір створити свою платформу супутникового мовлення, тестування якої завершилося успішним уведенням в експлуатацію 1 березня. У найближчому майбутньому слід чекати на запуск нових телекомунікаційних супутників. У міру того, як телебачення високої чіткості (HDTV) стає усе популярнішим, канали поступово переходять на трансляцію саме в цьому форматі, що ставить дуже високі вимоги до пропускної здатності лінії зв’язку. Іншими словами, для трансляції в HDTV наявного числа каналів потрібна більша кількість передавачів або використання більш досконалих методів передачі. До речі, один із лідерів із упровадження HDTV у Європі — Польща, разом з якою ми не лише прийматимемо Євро-2012, а й забезпечуватимемо технічну можливість його трансляції та перегляду. Супутникове мовлення могло б у нас розвиватися ще швидше, якби його не стримувало поширення різноманітних піратських схем перегляду супутникових

тість проекту оцінюється в 1,2—1,3 млрд грн. Реалізує його ДП «Укркосмос», у розпорядженні якого — діюча наземна станція супутникового зв’язку в Києві (у районі телецентру). Застосування цієї станції дозволить формувати пакет загальнонаціональних каналів у найкоротший термін. За словами фахівців, у разі успішного виведення супутника на орбіту його ресурс буде дуже затребуваний мовними компаніями й окупить витрати протягом 10 років.

СТОРІНКИ ІСТОРІЇ

У

Запуск супутника Hotbird-8 із космодрому Байконур

перше сигнал супутникового телебачення переданий з Європи на американський супутник Telstar на орбіті над Північною Америкою 1962 року. За рік НАСА вивело супутники Syncom-2 на геостаціонарну орбіту (кругову орбіту, розташовану над екватором Землі, на якій штучний супутник весь час перебуває над однією й тією самою точкою земної поверхні). Відтоді геостаціонарні орбіти поширені — найбільше в супутниковому телебаченні. А от перша національна система супутникового мовлення — «Орбіта» — створена в СРСР 1967 року. У ній застосовували супутники «Блискавка», які ретранслюва-

телеканалів. Щоб уявити собі масштаб цієї проблеми, досить порівняти дві цифри: загальну кількість абонентів супутникового телебачення — майже 3 млн і кількість комерційних абонентів супутникових платформ, яка становить, за даними самих компаній, приблизно 80 тисяч людей. Звичайно, не всі з незареєстрованих абонентів використовують піратські системи — багато з них обмежуються переглядом каналів із вільним доступом. У той же час кількість піратських підключень, як мінімум, значно перевищує кількість офіційних. При цьому звичайно використовують так звані «піратські» смарт-карти — для дешифрування комерційного сигналу. Донедавна їх можна було без особливих проблем придбати на будь-якому ринку радіотоварів і побутової електроніки. Та й у Інтернеті неважко знайти такі пропозиції. Інший поширений спосіб несанкціонованого підключення до супутникового сигналу — схема «загального доступу», або «sharing» (від англ. «ділитися»). За нею пірати цілком легально підключають обладнання до супутникових платформ, а потім поширюють ключі доступу до телеканалів серед своїх абонентів. Абонент навіть може не знати, що йому надають послугу з порушенням законодавства. З огляду на те, що вартість «піратської» карти або підключення «загального доступу» приблизно в десять разів менше від офіційної абонентської плати, низький попит на супутникові пакети офіційних телемовних операторів цілком зрозумілий. Це значно зменшує можливості компаній у сфері підвищення якості послуг і модернізації техніки. Тому деякі супутникові оператори обережно ставляться до українського ринку, побоюючись, що через поширене піратство робота в Україні може бути комерційно недоцільною. Якоюсь мірою проблему піратства можна розв’язати суто технічними засобами, удосконаливши системи обмеження доступу до телевізійного сигналу, що, на жаль, неминуче призведе до подорожчання цих систем. Однак технічні можливості піратів також весь час зростають. Реально знизити рівень піратства можна тільки за допомогою правоохоронних органів або зміни схеми оплати телебачення (наприклад, переходу від абонентської плати до продажу рекламного часу).

ли сигнал супутникового телебачення на наземні станції в усьому Радянському Союзі.

ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ?

С

упутники, використовувані для трансляції сигналів супутникового телебачення, як правило, обертаються навколо Землі за дуже витягнутою еліптичною орбітою або перебувають у нерухомому стані на геостаціонарній орбіті. Супутникове телебачення, як і всі інші види зв’язку, для яких застосовуються супутники, починається з передавальної антени, розташованої на наземній станції. У передавальної антени значний діаметр — 9— 12 м, за рахунок чого вона може більш точно передавати сигнал на потрібний супутник. Розташований на супутнику приймач-передавач (транспондер) приймає сигнал із Землі й ретранслює його назад на Землю, використовуючи інший частотний діапазон, звичайно 4—8 або 12—18 ГГц. На Землі сигнал може приймати наземна станція супутникового мовлення, яка потім передає його абонентам іншими засобами (наприклад, по кабелю) або безпосередньо абонентам, за допомогою супутникової антени.

14

Українська технічна газета

№16 (120) В і в т о р о к , 2 0 к в і т н я 2 010

TERRA INCOGNITA

Імперія Баті Томаш Батя, батько взуттєвого конвеєра та соціального капіталізму, залишив свій слід на Закарпатті Олег СУПРУНЕНКО Закарпаття, двадцять років перебуваючи в складі міжвоєнної Чехословаччини, не могло залишитись осторонь великого капіталістичного експерименту. Утім, час минає, і зовсім не кожен з ужгородців знає, що в самому центрі закарпатської столиці колись були крамниця та взуттєва майстерня з пишною назвою «Палац Баті». Ужгородська взуттєва фабрика також веде свою історію з часів розквіту справжньої взуттєвої імперії, частиною якої вона тоді була. ВІД ПАРУСИНИ — ДО КОНВЕЄРА , НАУКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ ТА ФРАНШИЗИ лях Томаша Баті від чоботаря до мультимільйонера без перебільшення дивовижний. Майбутній взуттєвий король народився в 1876 році в багатодітній сім’ї чоботаря. З 12 років сам виготовляв та продавав взуття, яке в ті часи шили не на фабриках,

Ш

бирає сили конвеєрне виробництво та нова промислова ідеологія — наукова організація праці. По суті, Батя разом із трьома працівниками, яких він узяв із собою, вдаються до промислового шпіонажу. Вони наймаються робітниками на різні підприємства, пов’язані з виробництвом взуття, і вивчають усі нюанси. В Америці пан Томаш дізнається про новий метод Генрі Форда, який дійшов висновку, що значно ефективніше навчити робітника однієї примітивної операції, аніж основ складання цілого автомобіля. До речі, Форд не був винахідником конвеєра. До нього в США існували «конвеєри навпаки» — виробничі лінії з обробки туш тварин. Форд зрозумів, що так само, як «розбирати» туші, можна й складати автомобілі. Згодом Томаш Батя застосує конвеєрний метод для пошиття своїх «батьовок». Повернувшись додому, чоботарноватор із натхненням застосовує набутий прогресивно-капіталістичний до-

цюють під спільною маркою (сучасна франшиза). На підприємствах Батя запроваджує не лише наукову організацію праці, а й гнучку та різноманітну систему її оплати, а в сфері продажу започатковує нині звичні нам «обманні» ціни — 9.99 замість 10. Індивідуальний пошив взуття в країні зникає. СОЦІА ЛЬНІ ЕКСПЕРИМЕНТИ БРАТІВ-КАПІТА ЛІСТІВ е менш цікавими, аніж бізнес, були соціальні експерименти Баті. Загалом 20-ті роки — час різноманітних «перебудов» майже по всьому світу. У СРСР ставився нечуваний дослід із побудови індустріальної соціалістичної держави на руїнах імперії. За океаном стрімко впроваджувались технології, в яких людині приділялась роль гвинтика у складному виробничому механізмі. Усі ті тенденції в суспільному житті, економіці, мистецтві захоплювали й лякали. Молода Чехословаччина не була осторонь, саме тут письменник Карел Чапек створює свого фантастичного робота. На цьому тлі відзначився й Томаш Батя. У 1925 році він відкриває в Зліні першу з мережі шкіл, в яких можуть навчатися й заробляти діти з будь-яких родин — за умови старанності та дотримання аске-

Н

Будинки-«батьовки» в Зліні

а індивідуально, дедалі більше із застосуванням винаходів для механізації праці. У 14 пішов із дому й улаштувався на фабрику з виробництва чоботарських верстатів. Працював тут недовго, але той досвід Томашеві згодом знадобився. У 1894 році разом із братом та сестрою він засновує в рідному Зліні власне підприємство, яке, однак, через рік збанкрутувало. На комерційно невдалому проекті відпрацьовується незвичний метод організації праці — десяти найманим працівникам платять за фіксований робочий час. Через примхи ринку сімейний бізнес розпався, і Томаш залишився з ним наодинці. У той надзвичайно скрутний час він і вигадав перше й головне своє ноу-хау: замість шкіри для пантофлів вирішив використовувати міцну, але дешеву парусинову тканину. Шкіра йшла лише на підошву та носок. Взуття, яке дістало назву «батьовки», через дешевину та елегантність мало великий попит. За кілька років Батя розрахувався з боргами, розширив виробництво, закупив верстати для механізації та здешевлення праці. На початку ХХ століття він залишає підприємство на надійного бухгалтера й на рік їде до Америки, де на-

свід. Його фірма стає відомою, і на початку першої світової війни Батя отримує від австро-угорської влади замовлення на 50000 пар військових чобіт. Сотні земляків Томаша врятувалися від загибелі на полях боїв — їм довелося протягом 1914—1918 років пошити половину всіх армійських чобіт Габсбурзької імперії. У повоєнній щойно створеній Чехословаччині Томаш Батя демонструє ще один, досі незнаний місцевими бізнесменами прийом: на перенасиченому однотипним товаром взуттєвому ринку він, аби розвантажити склади й отримати живі гроші, оголошує про 50-відсоткову знижку й таке ж зниження зарплати робітникам. Але ті не протестують, бо інакше не мали б узагалі нічого. Взуття швидко розкуповується, і фірма BAŤA знов дихає вільно. У 1923 році Томаш Батя стає класичним олігархом, поєднуючи бізнес та владу, але легальну — його обирають мером рідного Зліна. У подальшому підприємець застосовує ще кілька нині типових, а тоді новаторських бізнес-прийомів. Зокрема, розгортає мережу власних магазинів у Чехословаччині та за кордоном, а також кілька автономних виробництв, що пра-

Невідомо, як би розвивалася імперія BAŤA далі, якби не раптова загибель її засновника. 1929 року шанувальник технічного прогресу знайомиться із Сефтоном Бренкером, головою цивільної авіації Великої Британії. Батя купує чотири літаки, а згодом нарощує їхнє виробництво під маркою «Злін». Туманного ранку 12 липня 1932 року він наказує особистому пілоту летіти у справах до Швейцарії, і легкий «юнкерс» врізається в димар… взуттєвої фабрики. Місце взуттєвого короля не було порожнім жодного дня. Його спадкоємцем став брат Ян, який продовжив ділову лінію та соціальні експерименти. Якщо в СРСР усім відомі непривабливі, але доступні будинки-хрущовки, то в Чехії в середині 30-х народились будинки-«батьовки» — цегляні двоповерхові коробки п’ятиметрової висоти, де на кожну з двох родин припадає 36 метрів загальної площі. Увесь Злін забудовується однаковими будинками. Люди Баті обіймають все більше ключових посад міста, під його контролем місцева поліція. Звільнені з роботи автоматично втрачають право на житло і вимушені покинути Злін. Така собі модель не надто жорсткого тоталітарного міста-держави... Цікавим технічним ноу-хау від Батідругого стає директорський ліфт, яким найголовніший шеф пересувається 17 поверхами найвищої будівлі в Чехословаччині — центрального офісу фірми BAŤA. У великій прозорій кабіні ліфта розміщався директорський кабінет Яна Баті, і він за бажання міг будьколи перевірити, як працюють його підлеглі. У 1939 році Ян Батя з родиною емігрує до Сполучених Штатів, а згодом він споруджує в Бразилії два чоботарські містечка — Батайпоран та Батагуасу. Його племінник Томік, син загиблого Томаша, продовжує справу батька в Канаді. Через два десятиліття родичи зійдуться в конкурентній боротьбі... У повоєнній ЧРСР зруйновані війною фабрики націоналізували. Місто Злін перейменували на честь комуністичного вождя Готвальда, а на базі фабрик Баті створили підприємство «Svit», яке виготовляло дефіцитне й бажане в невибагливому СРСР взуття під маркою «Цебо». До речі, ще до війни Ян Батя на-

На особистому рахунку Томаша Баті — черевики «батьовки» та «батьовки»-будинки, упровадження конвеєра на взуттєвому виробництві та розгалужена мережа автономних виробництв, наукова організація праці й гнучка система її оплати, нині звичні нам «обманні» ціни — 9,99 замість 10. тичного способу життя. Через рік в Зліні відкривається Торгова академія Томаша Баті, а сам він видає книжку «Як стати багатим». У місті будується 9-поверховий Громадський дім із готелем, кегельбаном, залами для тенісу, шахів тощо. Трохи згодом тут зведуть найбільший на той час у Центральній Європі кінотеатр на 3000 глядачів із суто символічною платнею в одну крону за квиток. Для робітників будуються їдальні, дитячі садки та універсальний магазин. Утім, це зовсім не соціалістичні експерименти. Просто Баті потрібні здорові, нічим не стурбовані працівники. За страйк, наприклад, звільняють автоматично, профспілки на його підприємствах не передбачені.

магався налагодити контакти з радянським керівництвом і згодом навіть домовився про будівництво заводів на території України. Та почалася друга світова. Після падіння комуністичного режиму в 1989 році Зліну повернули його ім’я, а згодом колишні підприємства відійшли прямому спадкоємцеві, сину їхнього засновника Томашу Джону Баті. У першому чехословацькому хмарочосі нині розмістилось усе керівництво регіону Злін, а славетний скляний ліфт його колишнього власника Яна Баті став маленьким музеєм. Є в Зліні й великий Музей взуття, а фірма BAŤA знов стала найпопулярнішою в Чехії.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 0 к в і т н я 2 010 №16 (120)

15

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ

Людина, яка винайшла велосипед

До 180-річчя видатного англійського винахідника Джеймса Старлі, конструктора та організатора виробництва велосипедів Багато хто в дитинстві бачив у цирку пенні-фартинг — незграбний велосипед із непропорційно великим переднім і маленьким заднім колесами. Свою назву він дістав від стародавніх англійських монет із приблизно таким же співвідношенням діаметрів. Захоплюючись спритністю еквілібристів, які правлять цим екзотичним видом транспорту, нам важко повірити в те, що ще не дуже давно це була рядова модель, розрахована на середньостатистичного користувача. Тож можна уявити, який успіх мали перші «безпечні велосипеди» сучасного типу: про всяк випадок до землі можна дотягтися ногою. Святослав РИБНІКОВ

П

ро популярність нового винаходу красномовно свідчить той факт, що в деяких країнах, наприклад у сусідній Польщі, велосипед донині називають «ровером» — на честь фірми, яка випустила його. Саме так, безпечні велосипеди увічнили ту саму компанію, що з 1925 року почала випускати автомобілі й сьогодні відома в усьому світі як виробник елітних повнопривідних позашляховиків Land Rover. Про їх надійність складають леген-

Пенні-фартинг, 1870-ті роки

ди — говорять, що 70% усіх колись випущених машин цієї марки досі експлуатуються. Однак багато роверівських винаходів часів велосипедного виробництва демонструють ще більшу непорушність — наприклад, колесо з перехресними спицями, яке дійшло до наших днів. На момент винайдення безпечного велосипеда ніякого спеціалізованого виробництва в розпорядженні Джеймса Старлі не було — залізний кінь сконструйований у той час, коли його розробник очолював... фабрику швейних машинок. Але про все по черзі. Джеймс Старлі народився в родині фермера в селі Альбурн. Тут, у графстві Суссекс на півдні Англії, про промислову революцію нічого не знали — як і сто років тому, у цих місцях панувало тихе й розпорядковане сільське життя. Але маленького Джеймса природа наділила технічним складом розуму, і в навколишні мальовничі поля й луки він не вписувався. Ні, він не був безвідповідальним — із дев’яти років старанно допомагав батькові, але в шістнадцять все-таки не витримав: зібрав речі, попрощався з родиною й пішов. У Лондон. Пішки. Хлопчикапровінціала, який мріяв про кар’єру ін-

Прості істини Нинішній рік став ювілейним для багатьох речей, без яких уже важко уявити наше життя Анна ГРЕЧАНИК Нікого вже не дивує, коли в один рік відразу декілька вчених із різних країн роблять одне й те саме відкриття: є в часу свої, незрозумілі нам закони й цикли, які породжують речі, прості до досконалості. ЖИТТЯ ЗА АБЕТКОЮ, ЯКУ МОЖНА СТЕРТИ ятсот шістдесят років тому Вернер Ролевник запропонував друкарям пронумерувати сторінки своєї книги «Sermo ad Populam» — відтоді стало простіше знайти потрібну інформацію. Раніше про це ніхто не здогадувався. Як відомо, бажання розкласти все по поличках енциклопедії вперше виникло в жителів Візантії, а на схилку середньовічного світу люди раптом захотіли почати життя знову. Тепер за абеткою. Першопрохідником став «Універсальний словник» Антуана Фуретьє, який побачив світ 320 років тому. Певне, через те саме бажання у Джорджа Прістлі виникла ідея, яку він висловив у передмові до своєї праці «Вступ до теорії та практики перспективи»: «Уже після закінчення цієї кни-

П’

ги я бачив матеріал, здатний витирати з паперу сліди чорного олівця. Він дуже придасться художникам». Тож Прістлі першим почав використовувати гуму для стирання написаного. МОДА НА ШВЕЙНУ МАШИНКУ овсім не дивує й той факт, що моду придумують не модельєри й навіть не суспільні лідери різного кшталту, а сама історія й соціальні явища, які її супроводжують, — свідомість визначає побут. Так, приблизно в 1790-му криноліни поступилися місцем легким дамським сукням у стилі ампір, і того ж року лондонський мебляр Томас Сайнт запатентував першу у світі швейну машину. Правда, було її складено чи ні, достеменно невідомо, однак багато її елементів є і в сучасних швейних машинах. Зінгерівські домашні машини з’явилися в 1851 році, і їхнє креслення було майже точною копією креслень Сайнта. Однак про це ніхто не знав: опис патенту на першу швейну машину було знайдено серед паперів мебляра лише в 1874 році. До речі, у середині XIX століття знову стали популярними сукні з кринолінами, і не дивно, що історики моди знахо-

З

женера, столиця зустріла без ентузіазму; за іронією долі, від голоду його врятувало те саме минуле життя, з яким він так хотів покінчити: Джеймса взяли на роботу садівником, справедливо вважаючи, що із цим сільський парубок упорається краще від городянина. Джеймс дійсно виправдав сподівання роботодавця — за садом доглядав уміло, а у вільний час удосконалював побут: сконструював регульований свічник, розсувні віконниці й навіть механічну дитячу колиску. Отоді господар будинку Джон Пенн зрозумів, що недооцінив свого нового працівника. Коли ж той полагодив поламану дорогу швейну машинку (причому не просто полагодив, а поліпшив конструкцію механізму), його долю було вирішено. Уражений господар розповів про те, що трапилося, своєму приятелеві Джозайї Тернеру, одному зі співвласників Лондонської фабрики швейних машинок, і той запропонував Джеймсові роботу «за фахом», про яку юнак так довго мріяв. Згодом Тернер і Старлі так тісно спрацювалися, що заснували власне виробництво, із цехів якого багато років виходили знамениті машинки-«європейки». Тут Джеймс і побачив «кісткотрус» — новомодний французький винахід, який придбав племінник Тернера, уважаючи його корисним для фабрики. Дерев’яний велосипед із залізними «шинами», їзда на якому полягала в постійному відштовхуванні ногами від землі, з великим перебільшенням можна було вважати комфортним засобом пересування. До того ж важив він під п’ятдесят кілограмів. Удосконалення конструкції велосипеда стало для Джеймса ідеєю фікс — настільки, що

незабаром фабрика поряд зі швейними машинками почала виробляти велосипеди. Спочатку це були пенні-фартинги — незручні й складні в ужитку, але все-таки набагато прогресивніші, ніж «кісткотруси»: суцільнометалеві, легкі, із педалями. А потім з’явилися й безпечні велосипеди сучасного зразка з однаковими колесами у 26 дюймів (цей діаметр і сьогодні в багатьох країнах уважається стандартом). Невгамовний винахідник, Старлі придумував усе нові й нові доробки: триколісні велосипеди для дівчат, тандеми, велосипеди з електродвигунами... Нерідко з таких на перший погляд розваг виростали серйозні інновації. Наприклад, випробовуючи тандем разом із сином, Джеймс став перед проблемою «різних вагових категорій»: дитина крутила педалі на своєму боці слабкіше від дорослого. Результатом усунення цієї несправності став винахід диференціала — пристрою, який дозволяє колесам обертатися з різними кутовими швидкостями; без нього не обходяться тепер сучасні автомобілі. ...Історія велосипеда непевна й повна легенд. Багато фігур у ній суперечливі. Не є винятком і Джеймс Старлі: хтось уважає його геніальним винахідником, хтось — перевідкривачем, який не заслуговує на особливу увагу, бо лише трохи удосконалив уже створене. Але будь-який історик техніки, незалежно від того, якої точки зору з цього питання дотримується, може сказати про цю людину: «Він винайшов велосипед». І матиме рацію: або в прямому, або в переносному значенні. А ще всі дослідники одностайні в тому, що саме Джеймс Старлі зробив велосипед практичним і зручним, одним із найпопулярніших засобів пересування.

змін. У цьому можна побачити глибинне значення: якщо раніше люди просто структурували інформацію про світ, то до початку ХХ століття її питома вага зросла настільки, що виникла потреба зібрати все в одне ціле… Спосіб зберігання ще більшого обсягу інформації — комп’ютерну дискету — запропонував японець Йохіро Накаматас лише за півстоліття. Можна сказати, це ціла епоха. А за п’ять років до цього американець Персі Спенсер запатентував першу мікрохвильову піч. За задумом автора, вона призначалася для великих ресторанів і військових їдаОдна з перших швейних машин Зінгера лень, тому й габарити в неї були відповідні: висота 175 см, вага 340 кг. І тільки подять чимало паралелей між криноліном і тяг до спрощення зробив її такою, як заджинсами: схожі вони хоча б довгим житраз: зайшов у кухню, задав час... тям. Перші джинси, як відомо, пошив 1850 Час не владний над справжніми цінроку німецький емігрант Леві Стросс. Не ностями, але хто б знав про це, якби не зумівши продати в Сан-Франциско кібуло годинника. Перші згадування про лометри парусини, він перетворив її на прості й зручні штани, щоб не марнува- наручний годинник можна знайти в рати крам. А німець — він і в Америці ні- хункових книгах швейцарських годинмець. Згодом Стросс обшив всю молоду никарів Джакет-Дроза й Лешота з Лозанкраїну й озолотився. Але що б він зробив ни, датованих тим же роком, у якому Тобез швейної машини! мас Сайнт придумав швейну машину, от тільки його «прибрали до рук» набагато ТРЕБА БУ ТИ ПРОСТІШИМИ! то років тому норвежець Йохан Ва- пізніше. До початку першої світової вілер красиво зігнув металевий дріт…і йни вважалося, що чоловік із годинником одержав першу у світі скріпку. Її кон- виглядає несолідно, однак настав і їх час. струкція виявилася такою досконалою, І він знову нагадав нам просту істину: що дійшла до наших часів без найменших треба жити простіше.

С

16

Українська технічна газета

№16 (120) В і в т о р о к , 2 0 к в і т н я 2 010

ТРЕБА БАЧИТИ КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТОДАВЦІВ ПІДПРИЄМСТВ ГІРНИЧОВИДОБУВНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

®

РОЗСЛАБТЕСЯ!

КЕЙВОРД

ТОВ «КИЇВСЬКА ГІРНИЧА КОМПАНІЯ»

Замість літер абетки в цьому кейворді стоять певні числа. Доберіть кожній літері відповідну цифру й можете вважати, що кейворд розв’язано.

НАДАЄ ПОСЛУГИ: 1) З підготовки документів для отримання дозволів на початок робіт підвищеної небезпеки.

2) З підготовки матеріалів для отримання спеціальних дозволів на користування надрами.

e-mail: girnuk-VT@yandex.ru тел. моб. (067) 502-00-45, тел. моб. (097) 948-33-80, тел. моб. (067) 520-82-72, тел.факс (044) 278-42-37

В екзоскелеті — на збір урожаю В Японії розроблений екзоскелет для людей похилого віку, які займаються сільським господарством озроблений у Токійському університеті «роботокостюм» Power Assist Suit являє собою пристрій, який збільшує м’язову силу людини за рахунок зовнішнього каркаса. Костюм реагує на рухи рук

і ніг і сприймає голосові команди, за допомогою яких можна управляти приводами шарнірів у ліктях і колінах. Він виготовлений із металу та пластику й оснащений вісьмома електромоторами, які приводять його в рух. Power Assist Suit скорочує фізичне навантаження в середньому на 62%. Екзоскелет призначений переважно для людей похилого віку, які займаються сільським господарством. Розроблено два варіанти костюма — вагою 30 і 23 кг. Важчий екзоскелет призначений для людей, яким доводиться піднімати важкі предмети або багато нахилятися. Так, його можна використовувати під час збирання редису. Більш легка версія костюма створена для простіших завдань, наприклад, для збирання винограду.

Склала Оксана БА ЛАЗАНОВА Відповідь на головоломку «ПОКАЖЧИКИ ПОКАЖЧИКИ», », надруковану в №15 (119)

ШАШКИ Білі починають і виграють В. Задорожній, майстер спорту

Р

Робот-гід не дозволить заблукати Іспанський банк працевлаштував роботів

Ц

ентр прийому відвідувачів одного з найбільших в Іспанії банків Santander Group City (Мадрид) складається з дев’яти будівель і нараховує більше п’яти з половиною тисяч працівників. Відвідувачам банку важко орієнтуватися в такому величезному комплексі, тому Santander Group звернулася в компанію YDreams для вирішення цієї проблеми.

YDreams розробила роботівгідів Santander Interactive Guest Assistants (SIGA), які зустрічатимуть відвідувачів біля входу в комплекс і супроводжуватимуть їх усередині приміщення. За формою роботи нагадують мотоциклетні шоломи на

колесах. Кожен SIGA обладнаний сенсорними екранами, на яких відвідувач може вказати необхідний йому офіс. Проаналізувавши маршрут, робот проводить клієнта до місця призначення й назад, до виходу з будівлі або до стоянки.

Бездротова й зовсім ручна У Массачусетському технологічному інституті створена бездротова миша-рукавичка

Д

ля управління мишею досить навести вказівний палець на екран комп’ютера й переміщати його. За допомогою веб-камери, розташованої перед користувачем, положення пальця фіксується та передається для аналізу за допомогою спеціальної програми. Вартість системи — менше $100. Продукт пройшов клінічні випробування й здатний змінювати форму залежно від будови руки та зап’ястя, завдяки чому мишка не тільки зручна в роботі, а й безпечна для здоров’я.

Відповідь на етюд, надрукований у №15 (119)

1. c1-b2! a3:c1 2. a1-b2! c1:d6 3. e5-f6 g7:e5 4. c3-d4 e5:c3 5. g3-h4 d6:g3 6. h4:h4 ×

Одноколісне диво від «Хонди» «Хонда» представить одномісний мобільний концепт U3-X U3-X забезпечує водієві абсолютну свободу пересування в чотирьох напрямках: уперед, назад, убік і за діагоналлю. Щоб задати потрібний напрямок, водієві досить злегка нахилитися в потрібний бік.

U3-X має одне колесо, складане сидіння й висувні підніжки. Сидіння розташоване на такій висоті, щоб очі водія були на рівні очей оточуючих, а завдяки низько розташованим педалям із U3-X легко вставати. Машина приводиться в рух за допомогою літієво-іонного акумулятора, який можна підзарядити від звичайної розетки. Заряду батареї вистачає на годину використання. За матеріалами Popular Science, PhysOrg, Gizmodo підготувала Наталія ЧАЙКА