Украинская техническая газета №121 by Ukrainian technological newspaper

№17 (121) 27 квітня 2010 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

Наші в ЦЕРНі

У НОМЕРІ: НОУ-ХАУ

Українські фізики беруть участь у масштабних експериментах на Великому адронному колайдері

Перешкода для вод Група українських учених та інженерів створила технологію встановлення гідроізоляційних завіс, яка не має аналогів у світі Стор. 9

ІНТЕГРАЦІЯ Космічна галузь: на старт! Комерціалізація може стати запорукою успішного розвитку однієї із провідних галузей України й забезпечити зростання економіки в цілому Стор. 10

ЧЕТВЕРТИЙ РІВЕНЬ Неформальна медицина У Донецькому національному медичному університеті ім. М. Горького створена й працює унікальна система програмно-цільового управління якістю підготовки фахівця Стор. 12

СОЦІУМ Відповіді, які випереджають запитання Соціально відповідальний той бізнес, який справджує сподівання суспільства. А чого, власне, ми чекаємо? Стор. 13

РАКУРС Євген СЕРГІЄНКО Увагу вчених усього світу прикуто до Європейського центру ядерних досліджень (CERN), де почався експеримент на найбільшому прискорювачі елементарних частинок — Великому адронному колайдері (LHC).

Мета неординарного міжнародного проекту — збагнути будову Всесвіту, проникнути в глиб матерії, у мікросвіт елементарних частинок. У ньому беруть участь фізики багатьох європейських країн, у тому числі й України. Закінчення на стор. 8–9

Ключ із грифом «секретно» Залізничний центр сертифікації ключів дістав право засвідчувати цифрові підписи працівників «Укрзалізниці» Стор. 14

Філософія охорони праці

Шанси на відродження: 50 на 50

Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду прагне стати стабілізувальним органом державної влади, який захищає життя та здоров’я людини праці й усю країну від виробничих трагедій Стор. 4–5

Чи отримає ЛАЗ держзамовлення без київського лобі? Стор. 6–7

У гонитві за «сонячним каменем» У той час, як держава не має ані сил, ані бажання займатися проблемами з видобутку бурштину, за справу беруться місцеві жителі Стор. 7

2 № 17 (121) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

27 к в і т н я 2 010

ТУТ І ТЕПЕР

Інакше ні скажеш Сергій Тігіпко Віце-прем’єр-міністр України

Збалансований бюджет і стабільна банківська система — такі умови необхідні для стабільного зростання української економіки.

Василь Цушко Міністр економіки України

Підсумки роботи промисловості в першому кварталі 2010 року дозволяють із оптимізмом очікувати позитивних результатів розвитку реального сектора економіки цього року». Штефан Фюле Європейський комісар із питань розширення ЄС та європейської політики сусідства

ЄС буде всіма можливими способами, наявними в нього, підтримувати процес реформ України, зокрема шляхом збільшення фінансової допомоги».

Електричкам нового покоління — зелене світло Представники «Луганськтепловозу» підписали з генеральним директором «Укрзалізниці» Михайлом Костюком протокол і встановили строки створення швидкісних електропоїздів підвищеної комфортності для міжрегіонального сполучення разом із фірмою «Шкода»

а словами голови правління ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» Віктора Бикадорова, це будуть сучасні двосистемні електрички нового покоління, здатні працювати на мережах постійного та змінного стру-

му. Їх не соромно буде експлуатувати під час чемпіонату Євро-2012. «І головне — це будуть вітчизняні електропоїзди, а не куплені втридорога десь за кордоном», — зауважив він.

У Бразилію, до далеких берегів Сєверодонецьке НВП «АНТЕКС-автоматика» поставлятиме системи газового контролю на космодром у Бразилії

оно вже багато років бере участь у космічних програмах України, Росії, Білорусі, США. Зокрема, торік сєверодонецькі фахівці брали участь у пуску ракети «Зеніт-3SL» за міжнародною програмою «Морський старт». Спеціально на замовлення «Роскосмосу» (РФ) конструктори НВП розробили й поставили декілька абсолютно нових систем газового контролю для космічних стартів. Надійність роботи систем перевірили під час пусків українських ракет-носіїв типу «Зеніт», «Інтелсат» з космодрому Байконур. Із 2004 року розробники НВП «АНТЕКСавтоматика» беруть участь у програмі космічного старту в Бразилії на космодромі Алкантара. Саме тоді сєверодончани успішно захистили новий ескізний проект із систем газового контролю. Із різних причин стартові роботи переносилися, однак у березні 2010 року був підписаний контракт із ДП «КБ «Південне» на розроблення робочої документації. У нових системах газового контролю використані найсучасніші засоби газового аналізу, автоматичної обробки даних і введення їх у бортові й наземні комп’ютерні системи. Поставка систем у Бразилію запланована на 2011 рік, а в стартових роботах на космічних апаратах вони будуть задіяні вже у 2012-му.

Валерій ТИРНОВ Валерій ШУЛАЄВ У середині квітня щотижневик «Коментарі» в рамках спеціального проекту «Ідеї для України» провів у Харкові «круглий стіл» із теми «Як змусити науку та виробництво працювати разом», запросивши на нього представників харківської науки, великого бізнесу та влади.

ідсумком обговорення став висновок: не треба «змушувати», треба мотивувати й створювати умови. Однак ані пропозицій, ані якихось конкретних рекомендацій із вуст учасників так і не пролунало. Наука в нас є й буде. Більш того, за словами директора Інституту проблем машинобудування академіка Юрія

www. tehnichka.com E-mail: info@tehnichka.com

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а.

Мацевитого й першого заступника директора науково-технічного комплексу «Інститут монокристалів» Олега Шишкіна, є в неї й конкурентоспроможні досягнення. Немає головного — проривів або хоча б просто серйозних упроваджень у виробництво. Які ж причини? По-перше, відзначили екс-губернатор Арсен Аваков і віце-губернатор Юрій Сапронов, цьому заважає багаторічна політична нестабільність у країні. Влада швидко змінюється, як і її пріоритети, а далекі стратегічні орієнтири, які не залежать від персоналій, відсутні. Наука в Україні досі не змогла знайти свого системного місця й системної ролі, бо системності немає в держави. По-друге, — гроші. Фінансові проблеми хвилюють як науку, так і бізнес. Але по-різному. Бізнес як починав, так і за-

*** «Азовмаш» відвантажив замовникам самохідний сталевоз ємністю 380 тонн для кисневоконвертерного цеху Новолипецького комбінату. Для росіян виготовляються елементи конвертера ємністю 330 тонн. У планах випуску першого кварталу також шлаковоз, його відвантаження відбудеться у квітні.

раз живе на «коротких грошах». За такого фінансово-кредитного становища ані нові технології, ані нові вироби не впроваджуються. Тому і президент АТ «УПЕК» Анатолій Гіршфельд, і головний інженер ВАТ «Турбоатом» Григорій Іщенко згодні в тому, що їхні підприємства могли б у багато разів збільшити додану за рахунок інновацій частку у вартості кінцевої продукції, якби мали доступ до дешевих кредитів. Наука, особливо фундаментальна, вимагає зовсім особливих грошей. З одного боку, великих, а з іншого боку — «вічних», тобто безповоротних, бо прибуток — не її клопіт. Таких грошей у бізнесу нема, вони є тільки в держави, яка збирає податки. Та не в кожної. Коштів для підтримки спланованого на далеку перспективу стратегічного науково-

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ (тел. 0642 34-72-47, e-mail: editor@tehnichka.com)

РЕДАКЦІЯ: Світлана Ісаченко - заступник головного редактора (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com) Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Свідоцтво Людмила Гречаник — відділ технічної думки про державну реєстрацію (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); КВ № 12993-1877Р Марина Савінова — відділ науки та освіти від 20.08.2007 р., (тел. 0642 34-72-47, e-mail: otdelnauki@tehnichka.com); видано Міністерством Ігор Павлюк — відділ промисловості юстиції України. (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com);

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Антон Яременко - моб.тел.: (098) 007 03 02, Ганна Бусова - тел./факс: (0642) 59 93 91, тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: reklama@tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Любов Соловйова - тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: podpiska@tehnichka.com

Росія установить на нульову позначку вивізні мита на газ для України. Прем’єр-міністр Росії В.Путін зазначив, що 30-відсоткову знижку для України буде зроблено за рахунок бюджету Російської Федерації. *** Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ) збільшила прогнозну оптову ціну електроенергії на травень 2010 року на 4,3% — до 474,19 грн за МВт∙год у порівнянні з установленою для квітня. Про це сказано в постанові НКРЕ (№401 від 21 квітня ц.р.). *** ВАТ «Укрстальконструкція» відповідно до укладеного із замовником договору — ПАТ «Лукойл-Одеський НПЗ» у 90-денний термін виготовить металоконструкції резервуа3 ра обсягом 10 000 м , призначеного для зберігання нафти. Їхній загальний обсяг становитиме близько 300 тонн, поставку стінок резервуара буде здійснено в рулонний спосіб, що забезпечить вищу швидкість монтажу.

Сперечатися — не будувати

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

В один абзац

технічного розвитку в української держави немає. А от Японія, приміром, уже багато років реалізує надзвичайно амбіційний проект комерційної сонячної електростанції, розроблення якого починав ще в 60-х роках минулого століття американець Петер Глезер. Американці, усвідомивши масштаби необхідного фінансування, прикрили проект, а японці його «успадкували». Його реалізація вимагає величезних коштів, спочатку вкладених бюджетом. Не відразу, зрозуміло, а в міру сил і можливостей. І тільки зараз, коли стало більшменш зрозуміло, що реалізація проекту — справа часу, до участі в ньому долучаються найбільші японські корпорації, такі як «Міцубісі» й «Нек». Почався процес передачі проекту від держави бізнесу. А комерційна експлуатація може початися лише через 20—30 років. Такі часові масштаби промислового освоєння «континентів», що відкриваються наукою.

Газета видається українською та російською мовами

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340.

Позиція авторів публікацій не завжди збі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами. При ВИКОРИСТАННІ матерІалІв ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54 ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 15282 прим., українською мовою 4792 прим., російською мовою 10490 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 955

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 27 к в і т н я 2 010 №17 (121)

ТУТ І ТЕПЕР СПІВРОБІТНИЦТВО Україна, попри відставання в темпах робіт зі спорудження двох атомних енергоблоків у Хмельницькій області, ще може встигнути запустити ці потужності до 2016 року відповідно до Енергетичної стратегії.

ціну на газ, у вищого керівництва країни може настати ейфорія й виконання цієї програми буде під погрозою», — відзначив голова УАВАТП, звернувши увагу на збільшення Україною закупівель газу до 36,5 млрд кубів у 2010 році.

ПЕК

Днями Кабмін затвердив проект міждержавної угоди з Російською Федерацією про добудування двох ядерних енергоблоків на Хмельницькій атомній станції. За словами першого заступника міністра палива та енергетики Володимира Макухи, проект угоди передбачає рамкові принципи співробітництва й не містить домовленостей про кредитування проекту російською стороною, що буде викладено в окремому документі. Як раніше заявив президент ДП «НАЕК «Енергоатом» Юрій Недашковський, сам текст рамкової українсько-російської міжурядової угоди сторонами узгоджений і може бути підписаний уже цієї весни на високому міждержавному рівні. Росія продаватиме газ Україні на 30% дешевше. Президент Росії Дмитро Медведєв пояснив, що в домовленостях між Росією та Україною йдеться про зниження ціни на російський газ для України на 30%, а якщо ціна газу відповідно до певної формули буде більше $330, то така знижка становитиме $100. У свою чергу Президент України Віктор Янукович відзначив, що протягом десяти років така «газова інвестиція» російської сторони для України становитиме $40 млрд. «Україна протягом найближчих десяти років одержить реальний інвестиційний ресурс, який, за підрахунками фахівців, становитиме $40 млрд. Це дуже важливо в цей кризовий період», — сказав Президент України. Частину заощаджених на закупівлі газу грошей треба спрямувати на розвиток альтернативної енергетики. Або Україна назавжди залишиться в орбіті впливу РАТ «Газпром». Про це заявив голова Української асоціації виробників альтернативного твердого палива (УАВАТП) Іван Надєїн, коментуючи домовленість РАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз України» про зниження ціни на газ для України на 30%. Він нагадав, що 1 березня Кабінет Міністрів схвалив Державну цільову програму енергоефективності на 2010-2015 рр. Відповідно до документа, Україна протягом 5 років повинна знизити споживання газу на 20% і компенсувати його іншими видами енергоресурсів, у тому числі отриманими з альтернативних джерел енергії. «Програмою передбачене фінансування в обсязі 250 млрд грн, із них із держбюджету — 30,1 млрд грн. Але, боюся, що після того, як Україна домовилася про нову

«НАК «Нафтогаз України» за своєю природою не може бути збитковою, — її зробили збитковою. Спочатку зробили донором всієї економіки, знущалися й довели майже до банкрутства. Зараз його треба рятувати», — сказав Президент України Віктор Янукович. Він запевнив, що до кінця цього року фінансовий стан цієї державної монополії буде збалансовано на 100% і державна монополія вже не буде збитковою. Модернізація української газотранспортної системи є альтернативою будівництву газопроводу «Південний потік». «Ми це (модернізацію ГТС) пропонуємо як альтернативу будівництва «Південного потоку». Бо «Північний потік» уже не зупинити — він уже будується. Догралися до того, що почали будувати й обходити Україну з півдня й півночі. Тому ми зараз шукаємо можливість, як домовитися, щоб Україна залишила, як мінімум, ті обсяги, які може транспортувати існую-

чою ГТС, — близько 125 млрд кубів газу», — заявив В.Янукович. Президент також назвав три етапи модернізації та розширення можливостей транзитних шляхів. Насамперед, це будівництво ділянки Богородчани—Ужгород, у результаті чого вдасться збільшити обсяг прокачування приблизно на 10 млрд кубометрів газу на рік. Потім необхідно модернізувати ГТС для того, щоб збільшити швидкість прокачування газу. Третій етап — прокладання фактично нової труби, паралельно до наявної.

БУДІВНИЦТВО Міністерство з питань житловокомунального господарства України пропонує замінити пільги на комунальні послуги адресною допомогою населенню. За словами заступника міністра з питань житлово-комунального господарства Олександра Мазурчака, це стосуватиметься всіх пільговиків, які користуються комунальними послугами (у тому числі пільгами на проїзд у транспорті). Планується, що адресна допомога надаватиметься у вигляді виплат, доплат до заробітних плат тощо. При цьому міністерство розглядає можливість розширити кількість споживачів, які зможуть одержувати субсидії на оплату житлово-комунальних послуг. Для цього планується передбачити мож-

ливість одержання субсидій для жителів, плата за комунальні послуги яких перевищує 10-15% загального сімейного доходу (сьогодні — 15—20%).

МІНВУГЛЕПРОМ Міністерство вугільної промисловості України обговорює з Державним банком розвитку Китаю (ДБРК) можливість залучення щорічних цільових кредитів під державні гарантії на розвиток і технічне переоснащення державного вуглевидобувного комплексу. «Ми зараз відпрацьовуємо кредит банку Китаю 1 мільярд доларів на рік на розвиток вугільної промисловості й пілотні проекти до $100 млн цього року», — сказав міністр вугільної промисловості Юрій Ященко. За його словами, кошти кредитів планується спрямовувати на держшахти, що потребують реконструкції та технічної модернізації й мають перспективні запаси вугілля. Кредити планується залучати на термін від 5 до 20 років зі ставкою LIBOR +3,5%. Міністр уточнив, що пілотні кредити сумарним обсягом до $100 млн, які міністерство сподівається залучити до кінця першого півріччя, планується виділити на реалізацію 2—3 проектів. Як пріоритетні розглядаються проекти, що реалізовуватимуться на шахті ім. Димитрова ДП «Красноармійськвугілля» й шахті «Новогродовська» ДП «Селідоввугілля».

ПРОМИСЛОВІСТЬ У березні 2010 року промвиробництво в Україні зросло на 13,8% у порівнянні з березнем 2009-го. Як повідомляє Мінекономіки, при цьому в березні 2010 року промвиробництво збільшилося на 16,2% порівняно з лютим цього року. У першому кварталі 2010 року промвиробництво зросло на 10,8% порівняно з аналогічним періодом 2009-го. Значне зростання виробництва сталося в хімпромі (+29,8%) і машинобудуванні (+25,7%). Виробництво в агросекторі зросло на 5,3% у порівнянні із січнем-березнем 2009 року. «Незважаючи на низьку базу порівняння, цифри демонструють, наскільки швидко українська економіка відновлюється до докризового рівня. Позитивним також є сильне піднесення професійних

підприємств сільського господарства, які, на нашу думку, мають великий потенціал зростання й у майбутньому», — коментують експерти інвестиційної групи «Сократ».

ТРАНСПОРТ Російська Об’єднана авіабудівна корпорація (ОАК) і український концерн «Антонов» домовилися про створення керівної компанії.

Єдина компанія розширюватиме спільне виробництво й поставки в експлуатацію літака Ан-148 і його модифікацій, вироблятиме літаки родини Ан-124 і Ан-140, розроблятиме й провадитиме спільну маркетингову політику як на внутрішніх ринках, так і у світі.

ФІНАНСИ Міжнародний валютний фонд (МВФ) прогнозує інфляцію в Україні за підсумками 2010 року на рівні 9,4%, зростання ВВП — 3,7%.

Про це говориться в опублікованому на сайті МВФ квітневому Світовому економічному прогнозі фонду. Згідно із прогнозом, у 2011 році інфляція в Україні становитиме 9%, зростання ВВП — 4,1%, а в 2015-му — 4,9%, зростання ВВП — 4%. АПК Різкі коливання цін на овочі триватимуть у випадку відсутності державної стратегії розвитку галузі. «Не варто очікувати зниження вартості овочів до нового врожаю, адже виробники, а це переважно фермерські та особисті підсобні господарства, хочуть окупити додаткові видатки та втрати при зберіганні торішніх запасів», — відзначає експерт аграрних ринків УКАБ Роман Сластьон. «Навіть у випадку доброго врожаю проблема недостатнього обсягу задовільних сховищ і поганого розвитку регіональних оптових ринків збереже високу сезонність вартості овочів. У вирішенні цього питання більш активну роль має виконувати держава, розробивши ефективну програму підтримки українських городників, яких в останні роки частково витісняють зарубіжні виробники», — додав експерт. Поки ж, як відзначають в УКАБ, держава лише обмежує можливості розвитку галузі, зокрема нераціональним регулюванням сівозміни. Виробники цукру хочуть вилучити його з режиму вільної торгівлі з Білоруссю. Голова наглядової ради компанії «Цукровий союз «Укррос» Сергій Федоренко відзначив, що відповідно до угоди про вільну торгівлю ввезений в Україну цукор має бути виключно з буряків, «а сьогодні є підозри, що відбувається поставка цукру, виробленого із цукру-сирцю, бо білоруські заводи активно його переробляють». «Одностайна думка — необхідно якнайшвидше виключити цукор із режиму вільної торгівлі між Україною та Білоруссю. І якщо в майбутньому виникне дефіцит цього продукту, то заміщати його тільки шляхом імпорту сировини й завантаження наших заводів сирцем», — додав він. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА, за матеріалами УНІАН, Лігабізнес, РБК, Апк — інформ, e-news.com.ua, РБК Daily, Держкомстат України

Українська технічна газета

№17 (121) В і в т о р о к , 27 к в і т н я 2 010

ПРОМБЕЗПЕКА

Філософія охорони праці Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду прагне стати стабілізувальним органом державної влади, який захищає життя та здоров’я людини праці й усю країну від виробничих трагедій

Сергій СТОРЧАК, голова Держгірпромнагляду України У країні починається економічне піднесення після затяжної кризи. Уряд ставить чіткі завдання й жорсткі строки — до кінця року вийти на докризові економічні показники. Справа, звичайно, не в цифрах. Головне — підвищити добробут народу. Але зі зростанням обсягів виробництва збільшуються й ризики виникнення промислових аварій та нещасних випадків. Тому сьогодні серед основних пріоритетів в влади лади — удосконалення системи управління охороною праці, метою якої саме і є підвищення рівня безпеки та планомірне поліпшення умов праці на робочих місцях і в робочих зонах.

світі все більше розуміють, що ефективна система управління охороною праці — запорука нормального функціонування виробництва. Багато країн активно оновлюють форми й методи національної політики в цій сфері, адже підвищення превентивної культури безпеки позитивно впливає на продуктивність праці та якість зайнятості. Заходи з охорони праці навіть більше сприяють роботі без аварій і травм, аніж безпосередньо державний нагляд.

ти таку численну армію інспекторів неможливо навіть за нормального бюджетного фінансування головного наглядового органу країни. А тому, що, образно кажучи, її боєздатність ніяк не визначається кількістю «багнетів». Досвідчених інспекторів знайти не так просто. Адже це, по суті, інженернотехнічна еліта країни. Інспектор повинен володіти професійними знаннями й навичками на рівні головного інженера підприємства (відповідною, до речі, має бути й оплата його праці). Вимоги до нього більші, як і покладена відповідальність. Недарма в скрутні для економіки країни післявоєнні роки нарком вугільної промисловості В. Вахрушев за статусом дорівнював інспек-

них форм впливу на власників і керівників підприємств. Держава має вирішувати такі питання, якісно змінюючи законодавство з урахуванням сьогоднішніх виробничоекономічних відносин, а не збільшуючи штати контрольних структур із сумнівними повноваженнями й мінімальною відповідальністю, які найчастіше обстоюють не державні, а відомчі інтереси. КЕРОВАНІ РИЗИКИ

становити справедливі закони, які гарантують соціальну захищеність і дотримання людської гідності громадян, — головне завдання влади. І найперше такі закони повинні діяти у сфері охорони праці, до якої безпосередньо або побіч-

заощаджувати на охороні праці та промисловій безпеці. Бо вони не бояться аварій, адже не притягаються за них до економічної відповідальності. Усі витрати на ліквідацію наслідків покладено, по суті, на суспільство, тобто на нас із вами, а компенсації потерпілим виплачує Фонд соціально-

Треба вміти адекватно реагувати на виклики часу. Тому вважаємо за необхідне визнати обов’язковими до виконання для керівників підприємств розроблені нами практичні рекомендації з виявлення професійних ризиків та управління ними. А саме — як про-

Серед основних пріоритетів влади — удосконалення системи управління охороною праці, мета якої — підвищення рівня безпеки та планомірне поліпшення умов праці на робочих місцях і в робочих зонах. го страхування від нещасних випадків. Виправити ситуацію нескладно, причому без особливих організаційних і фінансових зусиль. Для цього необхідно внести зміни в законодавство й розробити такий механізм економічної зацікавленості та фінансової відповідальності власника за стан справ на виробництві, щоб порушувати закони в цій сфері йому було економічно невигідно. Диференційовані внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків (залежно від умов і стану безпеки праці, рівня травматизму та профзахворюваності на підприємстві), а також істотне посилення адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення вимог законодавства з охорони праці (зокрема, шляхом значного підвищення штрафів) краще від будь-яких інспекторських і контрольних органів змусить роботодавців дбати про безпечне виробництво та створювати належні умови для своїх працівників.

вести оцінку ризиків, з огляду на всі чинники й зони небезпеки, і вжити конкретних заходів з їхнього зниження та усунення, як організувати безперервний контроль виробничого середовища й куди найперше спрямувати фінансові та організаційні ресурси для його поліпшення. Це буде реальною турботою про трудящих, безпеку їхніх робочих місць і дасть користь усім — працівникам, власникам підприємств, державі. НЕ НЯНЬКА , А СУВОРИЙ СУДДЯ

ього року стартує масштабний спільний проект Держгірпромнагляду та Міжнародної організації праці, спрямований на розроблення національного плану дій із питань охорони праці. Адже головною функцією Комітету є саме комплексне управління охороною праці, а головне завдання — не просто контролювати дотримання законотора до генерального директо- но причетні всі без винятку і давства у сфері промбезпеки ра виробництва, окремим ука- яка охоплює весь виробничий та розслідувати нещасні випадзом зобов’язавши забезпечува- і трудовий потенціал країни. ки на виробництві, а запобігати його пайком, житлом і служ- Усі ми десь працюємо (якщо не ти аваріям і травматизму. бовим транспортом (на ті часи самі — то наші батьки або діти) і хочемо мати гідну ро- Досвідчених інспекторів знайти Для цього й працюємо над — двійкою коней)... ЛІПШЕ МЕНШЕ, ТА КРАЩЕ Та й хіба розумно витрача- боту. А гідна робота — це, не так просто. Адже це, по суті, тим, щоб у країні чітко й на творити таку систему — склад- ти гроші платників податків на насамперед, безпечна ро- інженерно-технічна еліта країни. всіх рівнях (від галузевоне організаційно-технічне завдан- посилення адміністративно- бота, коли пов’язані з нею Вони повинні володіти знанням го до загальнонаціональноня, шляхи розв’язання якого у нас ще каральних методів управління ризики хвороб і травм від- технологій на рівні головних го) діяла система правових, остаточно не визначені. У Мінпра- охороною праці? За радянсько- сутні або мінімальні. Зре- інженерів підприємств. с оц і а л ь н о - е кон о м і ч н и х , ці, приміром, якось заявили: держ- планової економіки, коли засо- штою, право на безпечні, організаційно-технічних і нагляд країні взагалі не потрібний, би виробництва належали ви- здорові й належні умови праКомітет розробив такі за- профілактичних заходів, меоскільки, мовляв, на кожному під- ключно державі, вони дійсно ці — невід’ємна частина загаль- кони та підзаконні акти й дав- тою яких є збереження життя, приємстві є свої служби з безпе- себе виправдовували. Сьогодні ноприйнятого права людини на но ініціює їхнє ухвалення. При здоров’я та працездатності гроки та охорони праці. Та тільки-но головною фігурою в економіці життя. цьому ми розуміємо, що ро- мадян у процесі їхньої трудової трапиться велика аварія, як став- країни став власник. Тому підЗакон України «Про охоро- ботодавця треба не тільки за- діяльності. лення до системи З іншого боку, займатися ну праці» всю від- конодавчо зобов’язати та надержавного нагля- Роботодавця треба не тільки законодавчо повідальність і лякати економічними санкці- охороною праці на підприємду миттєво повер- зобов’язати та налякати економічними санкціями, зобов’язання з ор- ями, а й насамперед — допо- ствах неможливо без реальної тається на 180 гра- а й насамперед — допомогти йому виконувати ганізації безпеч- могти йому виконувати свої оцінки їхнього технічного стадусів, і на найви- свої зобов’язання, навчити ефективних в умовах них умов вироб- зобов’язання, навчити ефек- ну. Тому цілком розумно було щих рівнях відра- ринкової економіки прийомів запобігання ництва покладає тивних в умовах ринкової об’єднати законом функції дерзу чути вимоги за- випадкам виробничого травматизму. на роботодавців. економіки прийомів запобі- жавного нагляду та управління кріпити за підприАле поки це ско- гання випадкам виробничо- охороною праці (1992 р.). Наші ємствами якнайбільше інспекто- ходи до державного нагляду та ріше декларація бажаного, аніж го травматизму. Адже тех- фахівці проводять технічні перів — мало не за кожною вироб- системи охорони праці вимага- реальна турбота про працівни- нологічний прогрес стрім- ревірки підприємств усіх гають кардинальних змін із пере- ків і підприємство. От і зараз, ко змінює умови виробни- лузей економіки, експертиничою дільницею. Запевняю, це теж помилкова орієнтацією на приватну влас- виправдовуючись кризою, бага- цтва. Змінюються й пов’язані зу складного обладнання, оцідумка. І не тому, що утримува- ність в умовах ринку та сучас- то підприємців відразу почали з ним небезпеки та ризики. нюють безпеку його експлуа-

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 27 к в і т н я 2 010 №17 (121)

ПРОМБЕЗПЕКА тації, застосовуваних технологій і всієї виробничої інфраструктури. Це не тільки дозволяє вчасно виявляти та усувати шкідливі й небезпечні фактори виробництва, а й сприяє його модернізації та технічному переозброєнню, а отже — підвищенню конкурентоспроможності. Для більшої результативності роботи Комітету ми повсякчас оптимізуємо свою наглядову діяльність. Організовуємо укомплектовані професійними кадрами галузеві міжрегіональні інспекції, які забезпечують оперативний контроль у потенційно небезпечних галузях, таких як металургія, вуглевидобувна, хімічна промисловість, будівництво, розробка надр. Тобто концентруємо зусилля нагляду саме там, де існують найнебезпечніші виробничі ризики й, таким чином, мінімізуємо їх, запобігаючи травматизму та аваріям. Одним зі шляхів удосконалення нагляду стане впровад-

Інтеграція в ноосферу ства помітно відстає, — сказав провідний експерт проекту ЄС Дніпропетровськ і Запоріжжя «Офіс спільної підтримки інтестали плацдармом для висадки грації України в європейський «європейського десанту». Група дослідний простір» (JSO-ERA) експертів із Польщі, Латвії, Бол- Жан-Бернард Моро. — Перед гарії та Франції презентувала нами стоїть завдання залучиукраїнським ученим, винахідни- ти українських учених до спількам, представникам вищих на- ної роботи, викликати в них інвчальних закладів, малого та се- терес до впровадження високореднього бізнесу 7-му Рамкову технологічних інновацій у Європрограму ЄС (РП7) із розвитку пі. Наші експерти детально пояснаукових досліджень і техно- нюють, як правильно оформити проект, куди з ним звернутися, логій. як і де шукати партнерів для рерограма стартувала у 2007 алізації, як захищати своє авроці, а фінішує в 2013-му. торське право. Ще один важВ Україні її дія обмежена 2009— ливий момент пов’язаний із 2011 роками. Основні пріорите- фінансуванням етапів попети пов’язані з науковими дослі- редньої роботи авторів продженнями, інноваціями, яких ектів, які затверджує експертпотребує Європа. Ідеться про те, ний комітет. Упередженість щодо тих або щоб залучити якнайбільше авінших проектів із боку експертторів різних інноваційних проної ради виключена. Вона склаектів до розв’язання проблем у дається, як правило, із трьох люсфері інформаційних і комунідей — громадян різних держав, каційних технологій, енергетиучених, досвідчених фахівців у сфері застосування пропонованих технологій. Роль експертів РП7, які працюють в Україні, можна порівняти з пусковим механізмом, який обов’язково розпрямить стиснену пружину ідей і практично сформованих проектів. Ефект від проведених семінарів слід очікувати приблизно через рік, коли пропозиції українських учених і новаторів надходитимуть Пан Жан-Бернард Моро на різні європейські конкурси, до експертних коміки, транспорту, нанотехнологій, тетів ЄС. Але вже сьогодні ніхкосмосу та інших. то не сумнівається, що кількість Проекти повинні відповідати українських інноваційних прозатвердженим стандартам і оцінектів щороку стрімко зростаним критеріям. Для цього й протиме й вони дадуть реальну ководять презентації програми ЄС ристь. у різних українських містах. Як відзначив Арнольдс Першими з досвідом упроУбеліс — координатор Націовадження інновацій відповідно нального контактного пункдо європейських вимог ознайомилися представники науки та ту РП7 у Латвії, співробітник бізнесу в Києві, Львові, Дніпро- Інституту атомної фізики та петровську та Запоріжжі. На спектроскопії Латвійського унічерзі — Ужгород, Сімферополь, верситету, жодна країна сьогодні Івано-Франківськ, Одеса й, мож- не зможе розвиватися динамічливо, Донецьк. но, не об’єднавшись з іншими. — У штаб-квартирі ЄС у Навіть ЄС має весь час прагнуБрюсселі звернули увагу на те, ти до кооперації. Або Європа що Україна, прагнучи стати чле- може програти змагання з Аменом ЄС, за кількістю іннова- рикою, Індією, Китаєм, еконоційних пропозицій порівняно міка яких розвивається семиз іншими країнами співтовари- мильними кроками. Ірина КОНДРАТЬЄВА

вивати систему нагляду, осо- на. Але ніхто так і не зміг змубливо в насичених виробничи- сити Фонд працювати за осноми потужностями регіонах. Кра- вним напрямком — профілакїна вже має сумний досвід, коли тикою нещасних випадків, занепродуманими рішеннями цю ради чого його й створювали. систему буквально знищували. Замість цього його діяльність За останні 10 років ми пережили лише провокує аварії й травмашість таких ліквідацій, що про- тизм. Роботодавцям ніби й неходили під виглядом реформ. має сенсу турбуватися про безЕкономлячи, по суті, копійки на печне виробництво, адже зай без того мізерних зарплатах ін- трати на ліквідацію наслідків спекторів, втрачали мільярди на аварій будуть відшкодовані з виробничих аваріях, які за від- бюджету Фонду. Недарма його сутності нагля- охрестили «нещасним ФонДержава повинна бути для ду гриміли одна дом»… роботодавців не нянькою, яка завжди за одною — не Сьогодні вже можна стверопікується їх же добробутом, а суворим було кому сис- джувати, що в країні структемно займатисуддею, який карає за недотримання турно сформована система ся їх запобіганправил безпеки. управління охороною праням. Після цьоження декларативного прин- го щоразу доводилося відроджу- ці, яка цілковито відповідає ципу на підприємствах краї- вати вщент зруйновану нагля- конвенціям Міжнародної орни, коли їхні власники само- дову систему, що дуже непро- ганізації праці та директивам стійно розробляють план за- сто. Скільки ж ще, питається, ЄС. Проте необхідно постійно ходів щодо усунення ризиків має з’явитися на цвинтарях мо- вдосконалювати її філософію, і зобов’язуються вести вироб- гил загиблих у промислових ка- принципи та методи — життя ництво без порушень вимог з тастрофах, скільки ще має за- не стоїть на місці. Кабінетом охорони праці. Це дасть змо- плакати вдів і сиріт, аби наста- Міністрів уже визначені страгу установити оптимальну час- ло нарешті загальне розумін- тегічні напрямки послідовної тоту інспекторських перевірок, ня того, що за позменшивши завдяки цьому ад- дібні «реформи» (а У країні структурно сформована міністративний тиск на бізнес, їх інакше як зну- система управління охороною і збільшити відповідальність щанням не назвеш) праці, що повністю відповідає роботодавців. Зрештою, дер- суспільству дово- конвенціям Міжнародної жава має бути для них не нянь- диться розплачу- організації праці та директивам кою, яка завжди опікується їх ватись людськими ЄС. Проте необхідно постійно її вдосконалювати. же добробутом, а суворим суд- життями?.. дею, який карає за недотримання правил безпеки, тим більше РОЗВИВАТИ ТА державної політики із захисту коли це призводить до важких ВДОСКОНА ЛЮВАТИ трудящих від виробничих ривичайно, важливу роль наслідків. зиків та аварій: розроблення у державному управлінКомітет прагне стати тим Національної програми охостабілізувальним органом дер- ні охороною праці покладено рони праці, науково-технічна жавної влади, який захищає на наших соціальних партне- підтримка державного нагляжиття та здоров’я людини пра- рів — профспілки, об’єднання ду, упровадження механізці й усю країну від виробни- роботодавців, з якими ми, му економічної зацікавленосчих трагедій. Так, ми не виро- хочу наголосити, конструктив- ті та відповідальності роботобляємо матеріальний продукт. но співпрацюємо. Окремо вар- давців за організацію безпечАле наша робота дозволяє під- то сказати про Фонд соціаль- ного виробництва, створенприємствам зберегти осно- ного страхування від нещас- ня вертикально-інтегрованої вні фонди, уникнути мораль- них випадків на виробництві та структури з управління охоних і фінансових утрат, роною праці — від Кабпов’язаних із аваріями. Головна функція Комітету — міну, органів регіональА також заощаджує сус- комплексне управління охороною ної виконавчої влади та пільству значні кошти, праці, а головне завдання — запобігати місцевого самоврядування до конкретного проякі довелося б витрати- аваріям і травматизму. Наша робота мислового об’єкта й багати на компенсацію по- дозволяє підприємствам зберегти то іншого. основні фонди, уникнути моральних і терпілим. Утілення наміченого в Зрозуміло, у кри- фінансових утрат. життя, безперечно, якнайзу обсяги виробництва значно впали, що відповідно по- профзахворювань. За 10 років краще позначиться на стабільзначилося на статистиці травма- його існування там змінилося ному розвитку економіки країтизму. Але криза не вічна. Тим стільки керівників, що важко ни, збереже життя та здоров’я її більше необхідно зберегти й роз- порахувати й згадати їхні іме- громадян.

ЗНАННЯ — СИЛА 7-ма Рамкова програма ЄС затверджена Європейською комісією у квітні 2006 року. Її основна мета — дати новий імпульс розвитку та підвищенню конкурентоспроможності Європи на основі головного європейського ресурсу — знань. Бюджет РП7 становить близько 50 млрд євро. Україна, маючи серйозні можливості у сфері досліджень, технологій та інновацій, має всі шанси на здобуття статусу асоційованого члена РП7. Проект, який працює в Україні з минулого року, спрямований на підтримку процесів інтеграції в дослідницький простір ЄС. Серед партнерів РП7 — МОН України, Національний інформаційний центр із співробітництва з ЄС у сфері науки та технологій, Дніпровський регіональний центр інноваційного розвитку Держінвестицій.

Українська технічна газета

№17 (121) В і в т о р о к , 27 к в і т н я 2 010

ПІДПРИЄМСТВО

Шанси на відродження: 50 на 50

Чи отримає ЛАЗ держзамовлення без київського лобі? Роман Дигас Після багатьох років мовчання знову масштабно нагадав про себе Львівський автобусний завод. Наприкінці березня віце-прем’єр-міністр Борис Колесников особистим особист им підписом скріпив меморандум про намір виділити 3,5 млрд гривень бюджетних коштів для випуску двох тисяч автобусів і тролейбусів з уже трохи забутою маркою «ЛАЗ». Із цим контрактом у Львові пов’язують не тільки сподівання поповнити міську скарбницю на 180 млн грн, а й зняти соціальне напруження довкола цього проблемного підприємства. ЛИШЕ ОДИН ВИТОК СПІРА ЛІ

ЛАЗ

— ровесник перемоги у Великій Вітчизняній війні: йому виповнюється 65 років. Перший дослідний зразок автобуса «ЛАЗ-695» з’явився аж через одинадцять років після заснування заводу — у 1956-му. Аналогів у країні ця машина тоді не мала: каркас був власної конструкції — до того часу автобуси складали на базі шасі вантажних автомобілів. Конкретно під модель розробили двигун, який помістили не традиційно під капот, а у задній відсік спеціально сконструйованого кузова. Серійний випуск розпочався в 1957 році й припинився на початку 1990-х. На початку 90-х Львівщина почала швидко втрачати свій потужний економічний потенціал. Закривалися численні науково-дослідні інститути та підприємства військово-промислового комплексу, розвалився єдиний у СРСР завод із випуску автонавантажувачів, конвеєробудівний завод, «Електрон» припинив складати телевізори та спецтехніку. Згорнув виробництво й автобусний завод. Єдине, що перешкоджало його остаточному зникненню, — величезна територія та стихійні виступи вже і ще не звільнених робітників, яким не виплачували зароблене. Надія на відродження заводу з’явилася у 2001 році. Усе майно вже на той час розпайованого ВАТ «Львівський автобусний завод» разом із боргами і залишками трудового колективу Фонд держмайна продає українськоросійському СП «СІЛ-Авто» в особі одіозного підприємця Ігоря Чуркіна. Новий власник запроваджує свою систему менеджменту, повністю технічно переоснащує підприємство. Конструкторів змушує відмовитися від кульманів і працювати за комп’ютерами з програмуванням у 3D-форматі. Багатотонні гільйотини, преси для жерсті відправляє на металобрухт, замінюючи їх лазерним розкроєм листа, осучаснює усе інше облад-

нання та переймає західні технології. Як наслідок, виробництво сконцентровується на мінімальних площах, і сотні працівників із низькою кваліфікацією стають непотрібними. У 2002—2004 роках базова конструкція «ЛАЗ-695» вінчається випуском міських та приміських автобусів нового модельного ряду «Лайнер». У 2003-му з’являється нова модель туристичного півтораповерхового автобуса підвищеної комфортності «NeoLAZ» («ЛАЗ-5208»). Роком пізніше власне КБ розробляє конструкції міського автобуса з низьким рівнем підлоги «CityLAZ» («А183») і «АeroLAZ» («АХ183»). Це був перший крок до повернення на міжнародний ринок. Нині на базі моделей «ЛАЗ-183» та «ЛАЗ5208» завод здатний випускати 15 моделей сучасних міських, приміських автобусів «CityЛАЗ», тролейбусів «ElectroЛАЗ», автобусів для обслуговування пасажирів у аеропортах «AeroЛАЗ» та півтораповерхового «NеоЛАЗ». Як і півстоліття тому, у Львові знову запропонували щось нове

автобуси і з десяток тролейбусів власного виробництва? Менеджмент підприємства вважає, що причина — у відсутності державної програми підтримки вітчизняного машинобудування. Адже нинішній власник, уклавши в модернізацію підприємства близько $300 млн, зробив ніби все від нього залежне, щоб стати лідером на вітчизняному ринку. І наводять приклад. Кілька років тому, коли уряд проголосив програму «Шкільний автобус», на ЛАЗі сконструювали й сертифікували власну модель, з якою виграли тендер Міносвіти на виготовлення 400 машин. Проте в школах їх не побачили: грошей із бюджету так і не виділили. Наприкінці 2009 року, напередодні президентської кампанії, їх замінили автобусами, складеними невідомим виробником за китайською ліцензією. Інший приклад — невдала урядова програма 2008 року, спрямована на забезпечення міст вітчизняними тролей-

й перспективне. Юридично ж під брендом «ЛАЗ» нині діє холдинг, яким управляє компанія «Сіті Транспорт Груп». До нього входять Львівський, Дніпровський автобусні та Миколаївський машинобудівний заводи, Торговий дім «ЛАЗ», Сервісна компанія «ЛАЗ» та компанія «LAZ Finance». Фактично ж усе крутиться довкола Львова, а точніше — ТзОВ «Львівські автобусні заводи». Стільки всього — і тільки в одному витку спіралі історії.

бусами. Її особливість мала бути в тому, що 50% вартості тролейбуса оплачувала мерія й ще 50% — держава. «ЛАЗ» тоді отримав близько 80 замовлень, частину з яких мерії міст попередньо почали оплачувати. Грішми розпорядилися як обіговими коштами: закупили матеріали та комплектувальні для першої партії машин. Відсутність урядового фінансування, а згодом і припинення кредитування банками призвели до зупинення виробництва. «Зависли» передоплата замовників, недофінансовані машинокомплекти, заробітна плата персоналу, з’явилися борги перед податковою, за електроенергію, телефонний зв’язок і... блокада банківських рахунків. Два попередніх роки для «ЛАЗу» збігли, можна сказати, даремно. Остан-

ЖИТТЯ У ЧОРНО-БІЛУ СМУЖКУ епоганий мав би бути завод, скаже пересічний львівський пасажир громадського транспорту. Чому тоді в майже 800-тисячному місті ходить тільки два

ні нові зразки — 18-метровий тролейбус «ElectroЛАЗ» («Е183») випуску 2006 року, автобуси «CityЛАЗ»-10 («А152») і «CityЛАЗ»-20 («А292») — у 2007-му так і не ввійшли в серію. Не оминали завод й резонансні скандали. Одного з колишніх його керівників звинувачували у привласненні мільйонних інвестицій, безпідставному скороченні персоналу, непокоїла тривала відсутність у країні самого власника. Каламуті до без того незрозумілої ситуації на підприємстві додавали невизначеність у керівництві заводської профспілки, проблеми з відомчими гуртожитками та багато іншого. З поверненням на початку 2009 року, чомусь із Сербії, Ігоря Чуркіна та призначенням у червні новим генеральним директором львів’янина Ігоря Мальця на заводі з’являються системні ознаки життя. Вже у жовтні на автобусному салоні Busworld Europe у Бельгії підприємство виставляє модифіковані «СityЛАЗ» та «NеоЛАЗ», з якими посідає п’яте місце серед 170 учасників виставки. У листопаді виграє міжнародний тендер на постачання 100 міських автобусів до Чорногорії. У грудні перемагає в державному тендері на постачання 12-метрових і зчленованих 18,5-метрових автобусів для потреб м. Скопьє у Македонії. І ось місяць тому з’являється потенційний вітчизняний замовник у особі нового складу українського уряду. УСЯ НАДІЯ НА БЮДЖЕТ ідписаний контракт із Македонією в межах 10,7 млн євро на виробництво 84 автобусів — досить скромне досягнення. Декларується, що календарний цикл складання машини триває двадцять днів, а силами півтори тисячі працівників підприємство може щорічно випускати 6 тис. машин. Слід також відзначити, що розроблені моделі нині цілковито відповідають сучасним вимогам до пасажирського транспорту, регламентованим національним — УкрСЕПРО та міжнародним — TUV CERT стандартами. Антикорозійна обробка металу за технологіями Protex (Польща), Lankvitcher Lakfa Brik (Німеччина) і матеріалами компанії DuPont (Бельгія) дає десятирічну гарантію строку служби кузова. Силові агрегати в стандартному виконанні комплектуються двигунами Deutz різних модифікацій, які відповідають вимогам європейських екологічних норм «Euro-3», «Euro-4». Коробка передач ZF автоматична, німецьке шасі (також ZF) з пневматичною підвіскою дозволяє піднімати та опускати кузов до нижнього рівня підлоги в 35 сантиметрів. Усі моделі максимально пристосовані для людей з особливими потребами. У Львові щиро сподіваються, що холдинг «ЛАЗ» справді нарешті матиме державну підтримку. Кілька мільярдів гривень бюджетних грошей дозволять не тільки відкрити додатково понад 600 робочих вакансій на самому заводі, а й у рамках контракту дадуть роботу й кільком десяткам суміжних вітчизняних підприємств. Якщо меморандум не залишиться протоколом добрих намірів, то холдинг зможе повернутися також до створення й випуску вітчизняних моделей трамвая та комунальної техніки. На львівське бізнесове або політичне лобі годі й сподіватися — його в Києві немає.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 27 к в і т н я 2 010 №17 (121)

ПРОБЛЕМА ІЗ ПЕРШХ УСТ Олег Ол ег НЕМЧИНОВ Начальник головного управління промисловості Львівської облдержадміністрації

— Тексту меморандуму я не бачив — на його підписання представників облдержадміністрації не запрошували. Сам факт добрих намірів оцінюю позитивно. Це нові робочі місця й наповнення місцевого бюджету. А от пропонована схема розрахунку — лізинг по 10% вартості на 10 років під 10% річних викликає сумніви. Вартість однієї машини коливається в межах 1,2—1,6 мільйона гривень. Лізинг 200 машин місту коштуватиме щороку мінімум 2432 мільйона гривень — цього місцевий бюджет не здужає. Оптимальним було б пряме фінансування з держбюджету з подальшим оприбуткуванням машин на баланс комунальних АТП та «Електротрансу». Що ж до протекціонізму, то цей проект лобіює сам холдинг «ЛАЗ». Світлана МАРКОВА Заступник директора з економіки «Львівелектротрансу»

— Купувати тролейбуси після меморандуму — нонсенс. Ми — комунальне підприємство й повинні дотримуватися чинного законодавства: оголосити тендер і визначити виробника за оптимальним співвідношенням ціни та якості. Своїх грошей не маємо, придбання нових машин може оплатити хіба що міський або державний бюджети. Зараз ми користуємося кредитом ЄБРР під 6% річних. Рідна держава пропонує розстрочку за прогресивною шкалою під 10%. Якщо лізинг буде коштом держбюджету, то й тут не бачу економічної доцільності. Так, для бізнесу це чудовий варіант — не треба непокоїтись про оптимізацію виробництва з метою здешевлення. Тому саме держава мала б потурбуватися про такий тендер. Олександра Пасєка Керівник прес-служби ЛАЗ

«ЦЕ ЗАМОВЛЕННЯ МОЖЕМО ВИКОНАТИ ТІЛЬКИ МИ» — Конкретний перелік моделей тролейбусів і автобусів, які вироблятиме наш холдинг, залежить від замовлення міських адміністрацій. У нас є можливість реалізовувати будь-які технологічні побажання — від установлення кондиціонерів до випуску тролейбусів з автономним ходом, здатних рухатись навіть при збої в електричній мережі. Президент УЄФА Мішель Платіні ознайомився з автобусами ЛАЗ і високо оцінив їх, зауваживши, що виробництво слід почати терміново, оскільки часу обмаль. Конкретні терміни залежать від надходження платежів, однак ми припускаємо, що випуск треба завершити до початку 2012 року. Більш докладно це буде зазначено в контракті, підписання якого планується. Для Львівського автобусного заводу це замовлення — найбільше за роки незалежності, і наших потужностей цілком достатньо для його виконання. Ресурс підприємства дозволяє випускати 3500 автобусів і 3000 тролейбусів на рік. Саме це й стало причиною відсутності тендера — в Україні не існує іншого заводу, здатного впоратися із замовленням такого обсягу. Крім того, Дніпровський автобусний завод і Миколаївський машинобудівний завод, які входять до структури холдингу «ЛАЗ», створюють додатковий резерв виробничих потужностей. Виконання контракту дозволить істотно поліпшити економічну ситуацію в регіоні. Зараз на заводі працюють 1150 чоловік, але вже при середньому завантаженні підприємства їх буде 3000, а при повному — ще більше. Слід урахувати, що нові робочі місця буде створено не тільки для жителів Львова, а й для фахівців з інших областей. Таке велике державне замовлення допоможе нам і в подальшій модернізації виробничих ліній, і в розширенні технічних можливостей.

У гонитві за «сонячним каменем» У той час, як держава не має ані сил, ані бажання займатися проблемами з видобутку бурштину, за справу беруться місцеві жителі Микола ПОЛІЩУК Загалом обійдена запасами коштовноЗагалом го каміння, Україна все ж має свій унікальний мінерал — бурштин. Поклади такого обсягу, як у Рівненській області, є лише в двох регіонах планети — у Прибалтиці та в Карибському басейні. І при цьому ми ніяк не можемо дати раду видобутку «сонячного каменю»....

емов якесь закляття тяжить над українськими бурштиновими підприємствами. Вони роз’єднувалися, потім знову об’єднувалися, зазнавали рейдерських атак та банкрутства, яке спіткало підприємство «Укрбурштин». Воно виділилося з Державної акціонерної компанії «Українські поліметали» (та сама, під егідою якої було провалено експеримент із видобутку золота на Мужіївському родовищі) і з часом теж роз’єдналося на ДП «Бурштин України» з центром у Рівному та дочірнє підприємство «Бурштинові копальні», розташоване в Сарнах. Лише ці підприємства мають дозвіл на роботу з бурштином, при цьому час від часу вступаючи в типові виробничі конфлікти, які виникають між видобувачами та обробниками мінералу. Та й то їх повноваження регулярно ставляться під сумнів. Наприклад, два роки тому в «Бурштину України» був серйозний конфлікт із прокуратурою, яка звинувачувала його у незаконному використанні земель Клесівського лісгоспу. Проблеми з контрольними органами підірвали офіційний видобуток каменю, який і без того не дуже якісно функціонував. При тому, що населення Клесова майже поголовно долучилося до самостійного бурштинового промислу й провадить його у варварський спосіб. За рівнем безпеки праці, цілковитою незаконністю, шкідливістю для довкілля й низькою ефективністю «бурштинова лихоманка», що охопила регіон, може змагатися з відомими донецькими «копанками» — саморобними неглибокими шахтами, на яких працює 5—10 людей. На Рівненщині також миють дорогоцінний ресурс невеличкими кооперативами з однієї-двох родин. За міським кар’єром (Клесів та сусідні міста, наприклад, Томашгород, — великі центри видобутку щебеню) — невеличкий п’ятачок, який освоюють «Бурштинові копальні». Знайти його можна за унікальною технікою — крокуючим екскаватором виробництва Новокраматорського заводу вартістю близько двох мільйонів гривень. На нього директор підприємства Володимир Мединський покладає надії щодо збільшення обсягів виробництва. Екскаватор, до речі, нерухомо стоїть посеред місячного пейзажу — бурштин навколо видобувають «чорні копачі», вимиваючи його із землі, не дуже зважаючи на те, що назавжди знищуються лісові масиви. Розробки майже впритул підійшли до Рівненського заповідника. — Спершу для того, щоб видобути коштовні камінці, копали колодязі.

члени родин, займаючи спостережні місця на навколишніх деревах. Однак щастить не всім. — Міліція працює в Клесові дуже серйозно, — запевняють нас молоді люди, які перед цим намагалися збути трохи бурштину «на пробу». — Уже були випадки не тільки штрафів, а й ув’язнення на один-три роки особливо наполегливих шукачів. Раніше можна було легко ухилитись від відповідальності — закон не забороняв піднімати камені з поверхні землі, відповідальність була тільки за незаконні геологовидобувні роботи. Зараз це положення скасували. Хоча з іншого боку — яке вони мають право до нас чіплятися? Оця перерита територія — наша законна власність, це наші садові ділянки, на яких ми й працюємо. Ніхто на чужу й на державну землю не зазіхає… Дійсно, придивившись, можна побачити, що серед розмитої території з чисельними «кратерами» стовпчиками помічені ділянки колишніх садів, навіть видно сліди від доріг — теж переритих мотопомпами. Селяни охоче підказують прикмети близькості «сонячного каменю»: де пісок із землі виходить темніший, там і треба шукати. В ямах знаходимо невеликі шматки бурштину. Їх шукачі або не помітили, або просто знехтували ними. Тож, навіть маргіналізовані одинаки на бурштинових полях можуть знайти собі невеличкий заробіток. Саме вони й стають найчастіше «жертвами» міліцейських рейдів. — Тіньовий сектор продажускупівлі-експорту бурштину на Рівненщині набув значних масштабів, — погоджується Ігор Денисюк, начальник відділу спеціальної міліції Унікальний крокуючий екскаватор ДП при УМВС України в Рівненській об«Бурштинові копальні» — найпотужніша ласті (основним напрямом діяльностехника на клесівських родовищах ті цього підрозділу є охорона ділянок видобутку коштовного каменю Околиця Клесова має всі ознаки де- в Сарненському, Дубровицькому та Вопресивності й називається «Сорок тре- лодимирецькому районах). — За офітя ділянка». Декілька двоповерхових ційними даними, підприємство «Буршмалосімейних та барачних будинків тин України» видобуває 2—3 тонни із кількома «генделиками». Окрім ви- коштовного каміння на рік. А на бірдобутку бурштину ніякої роботи не- жі у Гданську останнім часом щорічмає, тим більше для людей низько- но продається від 20 до 30 тонн «сосного соціального статусу. Таким достат- вої сльози» з України. Перекупники виньо пройтись місцями колишнього на- возять мінерал або через сусідню Біломиву, пошукати незібрані камінчики. русь у Прибалтику, або ж через ВолинНавіть таке «тихе полювання» вже дає ську область — до Польщі. Там українякісь гроші. Без бригади та помпи бага- ський бурштин продають як місцевий, то на бурштині не заробиш. Хоча, зви- хоч наші майстри його легко відрізнячайно, буває, що комусь пощастить ють від прибалтійського за більш зелезнайти камінь вагою кілька кілогра- нуватим відтінком. мів, закам’янілу шишку або застиглих Правоохоронці та місцева влада бау смолі комах — такі знахідки цінують- чать єдиний вихід — створити товарися дорого. ства артільного типу та надати їм право Хоча існує серйозний ризик потра- видобувати бурштин на територіях, непити на очі міліціонерам, які охоропридатних для промислового видобутняють родовища. Для цього в Клесоку, налагодити роботу пунктів скупівлі ві діє спеціальний підрозділ МВС та його в населення, розробити та запроекологічної інспекції. Протистояння правоохоронців із місцевим населен- вадити спрощений порядок отримання ням триває десятиріччями. Утім, ве- ліцензій на цей вид діяльності. А щоб ликі облави не вдаються: майже все забезпечити надійну охорону родовищ, населення містечка об’єднане в єди- необхідно збільшити чисельність прану мережу відстежування пересуван- цівників міліції, які несуть службу на ня сторонніх. Місця незаконних про- зазначених дільницях, та покращити їх мислів зазвичай охороняють молодші матеріально-технічне забезпечення. Діставшись до водонасичених пісків, у яких міститься бурштин, вичерпували жижу — пливун, де і знаходили мінерал, — каже директор місцевого лісгоспу Ігор Артишок. — Із часом техніку видобутку шукачі значно вдосконалили за рахунок використання мотопомпи й компресора. Під великим напором струмінь води спрямовують у місце ймовірного залягання бурштину. Утворюється яма, з якої потік виштовхує на поверхню камінь. Нещодавно біля села Грицьки Дубровицького району затримали громадянина, який промивав «сонячний» мінерал за допомогою мотопомпи на базі трактора Т-74. Така «мала механізація» дозволила винахідникові намити близько 450 грамів каменю. Це за ціни 400—800 гривень за кілограм…

Українська технічна газета

№17 (121) В і в т о р о к , 27 к в і т н я 2 010

НАУКА

Наші в ЦЕРНі Українські фізики беруть участь у масштабних експериментах на Великому адронному колайдері Євген СЕРГІЄНКО Про підготовку та проведення наймасштабнішого експерименту на LHC розповідають його безпосередні учасники — фахівці Інституту фізики високих енергій ННЦ ХФТІ. УКРАЇНСЬКИЙ ВНЕСОК аше співробітництво з CERN почалося 1993 року, — говорить доктор фізико-математичних наук професор Павло Сорокін, — коли його представники побували в Харківському ННЦ ХФТІ. Через якийсь час у Женеві було підписано угоду про участь України в колаборації КDМ, експерименті на Великому адронному колайдері, який тільки передбачалося побудувати. Дослідження планували вести на декількох детекторах — ATLAS (A Toroidal LHC Apparatus), CMS (Compact Muon Solenoid), LHCb (The Large Hadron Collider beauty experiment), ALICE (A Large Ion Collider Experiment). Участь українських фізиків передбачалася тільки у двох проектах — CMS і ALICE. Почалася кропітка, у кілька етапів підготовка. Перший етап — моделювання пристроїв для реєстрації частинок у детекторі «Компактний мюонний соленоїд» (CMS) Великого адронного колайдера. Другий — виготовлення елементів прототипу цих детекторів. Потім — масове виробництво елементів адронного калориметра й, нарешті, підготовка до обробки експериментальних даних, які надходитимуть із детектора СМ прискорювача LHC. У 1994 році до колаборації CDMS увійшли також фахівці харківського НТК «Інститут монокристалів», які розробили технологію виготовлення сцинтиляційних пластин для детектора СМ і організували їхнє виробництво. Підготовчий період і спорудження колайдера тривали кілька років. І от у листопаді-грудні минулого року відбулися перші пробні пуски прискорювача LHC. Участь у них брали харківські вчені — кандидат фізикоматематичних наук старший науковий співробітник ННЦ ХФТІ

– Н

Початок на стор. 1

Леонід Левчук і молодший науковий співробітник Дмитро Сорока. ЕКСПЕРИМЕНТ СТОЛІТТЯ ксперимент СМ — один із найважливіших на Великому адронному колайдері, — говорить Леонід Левчук. — У результатах, які буде тут отримано, зацікавлений увесь науковий світ. — Які ж результати очікуються? — У фокусі експериментів СМ і ATLAS пошук так званого бозона Хіггса — останньої відсутньої ланки стандартної моде-

– Е

лі елементарних частинок. Тут є одна серйозна проблема — проблема маси. Все зрозуміло доти, доки ми вважаємо частинку безмасовою. Але ж ми знаємо, що вона має масу, це підтверджує існування ще однієї гіпотетичної частини — бозона Хіггса. Цей фантом, примара, названий на честь британського вченого, який уперше висунув таку гіпотезу, шукають уже десятиліття. Але ніяких доказів його існування досі немає. — У чому особливості експериментів СМ і ATLAS? — Якщо під час експериментів бозон Хіггса не буде знайдено, це означатиме, що його немає. У такому разі Стандартну модель доведеться радикально переглянути. Другий напрямок досліджень на детекторі СМ — пошук проявів симетричного розширення

ДОВІДКА «УТГ» Експеримент CMS — універсальний багатоцільовий експериментальний комплекс для вивчення фундаментальних властивостей матерії в протон-протонних і ядро-ядерних взаємодіях при високих енергіях. Експеримент ґрунтується на потужному надпровідному циліндричному соленоїді, який дає магнітне поле напруженістю 4 тесла.

Стандартної моделі. Саме в Харкові, завдяки роботам академіка Дмитра Васильовича Волкова та його учнів, зародилася ідея суперсиметрії. Отож, одне із завдань експерименту — пошук суперпартнерів тих частинок, які повинні бути в Стандартній моделі. По суті, ідеться — ні багато ні мало — про відкриття нового світу. Колись були виявлені перші античастинки. Тут ситуація аналогічна: кожному бозону відповідає свій ферміон. Минуло вже сорок років відтоді, як було висунуто цю теорію. Але досі жодного супер-

кого вибуху, через гравітацію, здавалося б, має розширюватися із уповільненням. А він розширюється із прискоренням. Це означає, що існує щось таке, що змушує Всесвіт розширюватися. І це «щось» повинне бути дуже великим за своєю масою.

партнера ніхто так і не знайшов. Зараз, коли з’явився новий масштаб енергії, треба спробувати знайти хоча б щось. — Чи є інші аспекти в цієї проблеми? — Інтерес до неї підігрівається й астрофізичним аспектом. Всесвіт, який ми бачимо (точніше,

Узагалі, про темну матерію вчені знали давно. Довго її існування пояснювали тим, що у Всесвіті домінує нейтрино. Пізніше дослідники змінили точку зору: експериментальні обмеження на масу нейтрино ставали все жорсткішими.

ПРЯМА МОВА Представник колаборації CMS Гуїдо Тонеллі: — Незабаром ми почнемо систематичний пошук бозона Хіггса та інших частинок, завбачених, наприклад, новою теорією суперсиметрії, що може пояснити наявність темної матерії в нашому Всесвіті. Якщо вони існують і можуть бути породжені на LHC, ми упевнені, що наш «Компактний мюонний соленоїд» здатний їх зареєструвати. До цього нам ще треба повністю зрозуміти цей складний детектор, навчитися вимірювати всі можливі фони й робити точний аналіз даних. знаємо), незначний у порівнянні із загальною масою Всесвіту, який нам поки невідомий. Видимий Всесвіт, який існує у вигляді відомих елементарних частинок, за масою становить менше п’яти відсотків. Про решту поки не знає ніхто. Близько 25% — темна невидима матерія. Відсотків 70 — темна енергія, яка змушує Всесвіт розширюватися із прискоренням. Це серйозне питання. Всесвіт, як пізній результат Вели-

Сьогодні ж уважається: якщо нейтрино має масу, відмінну від нуля, то вона дуже мала. Тому пояснити астрофізичні явища її існуванням неможливо. А це означає: є щось іще. Кандидат номер один на роль частинок, які є субстанцією темної матерії, — так званий нейтраліно. Відповідно до Стандартної моделі, він завбачається симетричними розширеннями. Виявлення цієї частинки під

ІЗ ПЕРШИХ УСТ Дмитро Сорока Учасник експерименту, молодший науковий співробітник ННЦ ХФТІ

— Особливість експерименту СМ на Великому адронному колайдері — одержання великого обсягу даних, які недоцільно зберігати в одному місці. Адже якщо фізики всього світу якоїсь миті захочуть одержати інформацію, будь-яка мережа буде недостатньо продуктивною. Тому була розроблена багатоярусна грід-інфраструктура, до системи якої надходитимуть та оброблятимуться експериментальні дані. Частиною інфраструктури став наш обчислювальний комплекс, створений з ініціативи Павла Володимировича Сорокіна. Я працював на адронному калориметрі програми СМ. Пройшов два-три тренінгових чергування, а потім п’ять разів чергував самостійно. Перші враження — наче перебуваю в космічному кораблі. Уявіть собі зал значних розмірів, стіни якого обвішані величезними моніторами, куди надходять дані про діяльність усіх систем життєзабезпечення детектора: охолодження, подача живлення, висока й низька напруга. Я сидів перед чотирма моніторами, які «переглядають» певну частину детектора. Поруч працювали фахівці з Туреччини, США, Росії. Приміром, мене інструктував російський фахівець Андрій Грибушин. Між колаборантами різних країн склалися доброзичливі стосунки. Узагалі CERN, на мій погляд, — ідеальне місце для обміну досвідом між фізиками всього світу. час експерименту на Великому адронному колайдері стане видатним досягненням фізики ХХІ століття. — Наскільки значна участь у ньому українських учених? — Ми є лише малою частиною експерименту СМ, елементом його грід-інфраструктури, створеної для розподілу та обробки інформації. Це об’єктивно: прискорювач у Швейцарії, а дані тут, у Харкові.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 27 к в і т н я 2 010 №17 (121)

НОУ-ХАУ — І які вони? — Наприкінці листопада 2009 року на колайдері були зареєстровані перші зіткнення протонів з енергією 900 ГеВ. Друге досягнення — прискорення пучків до енергії 2,36 ТеВ. Це було сенсаційним результатом — побито рекорд, установлений на прискорювачі в лабораторії Фермі під Чикаго. Наступний етап — збільшення енергії колайдера до 7 ТеВ. КРОК У МАЙБУ ТНЄ це сталося. 30 березня під час чергового запуску Великого адронного колайдера досягнуто небувалої сумарної енергії — 7 ТеВ. В експерименті знову бере участь харків’янин Леонід Левчук. На LHC почалися зіткнення протонів з енергією 3,5 ТеВ і стартував перший повноцінний науковий сеанс роботи колайдера. Якщо до цього основна частина часу витрачалася на тести й налагодження прискорювача, то зараз акцент зміщається на накопичення якомога більшої статистики протонних зіткнень. Уже відбулося кілька тривалих циклів її набору. У кожному з них пучки впорскувалися в прискорювач, приблизно за 40 хвилин розганялися до енергії 3,5 ТеВ і потім протягом декількох годин зіштовхувалися (поки рекорд — 19 годин безперервних зіткнень). А всі чотири детектори реєстрували по декілька десятків зіткнень на секунду. Переконавшись у тому, що 3, 5-тераелектронвольтні пучки стабільні, керовані й зіштовхуються як треба, фізики розпочали наступний етап уведення колайдера в експлуатацію — збільшення його світності. Саме це вони робитимуть найближчі кілька місяців. Зараз світність становить лише десятимільйонну частку від розрахункового значення. Збільшуватимуть її послідовно в кілька етапів. Перший — стиснення пучків у поперечних розмірах: що щільніше вони стиснені в місці зустрічі, то більше ймовірність зіткнення окремих протонів. Цей етап уже було успішно пройдено 7 квітня. Щоправда, згусткам тепер стало важче «влучати» один в одного, тому буде потрібне певне доведення поперечних координат пучків, після якого частота зіткнень повинна зрости в кілька разів. Наступним кроком стане збільшення «інтенсивності» згустків, тобто кількості протонів у кожному з них. Спочатку зіткнення проводилися зі згустками по 5 млрд протонів (так званий «пілотний пучок»). У процесі дослідів уночі з 9 на 10 квітня інтенсивність одного згустку було успішно доведено до проектного значення — 100 млрд протонів. Таким чином, у найближчому майбутньому слід очікувати переходу до підвищеної інтенсивності (20—30 млрд протонів на згусток), а отже, і подальшого збільшення частоти зіткнень.

Перешкода для вод Група українських учених та інженерів створила технологію встановлення гідроізоляційних завіс, яка не має аналогів у світі Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Дослідники запропонували унікальну розробку для охорони навколишнього середовища від впливу гірничодобувних робіт. У роботі, представленій державним підприємством «Науководослідний інститут галургії», описується спосіб будівництва гідроізоляційних завіс, який дозволяє ефективно захищати добувні підприємства від проникнення ґрунтових вод.

апропонований метод пройшов випробування часом: із 1994 по 2009 рік нова технологія використовувалася на 32 українських промислових об’єктах. Серед них — шахти державних підприємств «Антрацит», «Ровенькиантрацит» і «Свердловантрацит», тунелі «Укрзалізниці», які діють та будуються, Каховське водоймище. Розробка наших учених затребувана й за кордоном — у США, Чехії та Китаї. Вітчизняні фахівці змогли вирішити проблеми, перед якими відступили провідні гірничобудівні корпорації різних країн світу.

При цьому вартість матеріалів і робіт істотно нижче, як і вимоги до потужності використовуваного обладнання. Розробку українських учених висунуто на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки 2010 року.

ІЗ ПЕРШИХ УСТ Юрій Спічак Доктор технічних наук, професор, генеральний директор ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Антрацит-Плюс Лтд.», співавтор роботи «Методи і заходи охорони навколишнього природного середовища від впливу гірничовидобувних робіт» (на знімку ліворуч)

— Завіса, виконана з використанням нашої технології, може прослужити й тисячу років. — Юрію Миколайовичу, запропонована Науково-дослідним інститутом галургії технологія за багатьма параметрами перевершує як вітчизняні, так і зарубіжні аналоги. За рахунок чого вдалося цього досягти?

Вибір траси під спорудження підземної протифільтраційної завіси на північній ділянці Домбровського калійного кар’єру в м. Калуш Івано-Франківської області

На замовлення промисловців автори роботи вже розробили проектну документацію для впровадження в 2010—2012 роках своєї технології на 27 екологічно небезпечних об’єктах у Прикарпатті, Закарпатті та на Донбасі. Зокрема, завдяки створенню гідроізоляційних завіс планують убезпечити Домбровський калійний кар’єр і хвостосховище №2 сульфітно-магнієвих розсолів, через які м. Калуш Івано-Франківської області був недавно оголошений зоною екологічного лиха. Українська технологія не має аналогів у світі. Виконані за нею гідроізоляційні завіси забезпечують набагато меншу проникність природних масивів, ніж закордонні, і мають значно більшу сейсмостійкість і надійність.

— По-перше, для створення гідроізоляційних завіс ми використовуємо натрієві бентонітові порошки власного розроблення, здатні збільшувати свій обсяг приблизно у 8-8,5 раза. Протягом декількох годин після ін’єкції обсяг суміші інтенсивно збільшується, цілком заповнюючи собою всі пори й карсти. Звичайно з цією метою застосовуються суміші, які на 90% складаються із цементу. Однак такий розчин лопається, а також вимивається за рахунок дії хімії ґрунтових вод. Наша суміш на 90% складається із глини й тільки на 10% із цементу. Глина не боїться рухів і землетрусів, не розчиняється й не вимивається хімічно активними ґрунтовими водами.

Аналогічної суміші немає навіть у японців. Коли ми працювали разом, японські колеги називали мене «сенсеєм», що приємно було чути. У принципі, у них є сполуки, здатні виконувати аналогічні функції, однак за вартістю вони перевершують нашу суміш у кілька разів. Ціна тонни японської суміші — приблизно 1000 доларів, нашої — 1300 гривень, а раніше вона була ще дешевше. Уперше ми застосували наші сполуки в Америці, потім — на Тайвані, де створювали гідроізоляційну завісу для об’єкта, з яким не впоралася французька компанія, що брала участь до цього в будівництві тунелю під Ла-Маншем. Замовники розірвали з нею контракт і запросили працювати нас. Ми змогли ліквідувати аварію за півтора-два місяці. Для цього довелося щотижня привозити два морських контейнери нашої суміші загальною масою 42 тонни. До речі, сьогодні наші фахівці працюють у південній столиці острова — місті Гаосюн, на будівництві метрополітену. — Яку роль у створенні гідроізоляційних завіс відіграє застосовувана вами математична модель? Це теж ваша розробка? — Створенню математичної моделі управління властивостями в’язкопластичних гідроізоляційних розчинів, які твердіють, була присвячена моя докторська дисертація. Ця модель описує фізичні процеси при гірничодобувному виробництві і дозволяє в режимі реального часу точно знати, що відбувається під землею. Перед початком робіт завжди проводиться гідрологічне дослідження. Щоб бути впевненими в надійності отриманих даних, ми застосовуємо технології, які самі створили або модернізували. Завдяки цьому одержуємо інформацію буквально про кожен сантиметр стовбура шахти, довжина якого може становити, скажімо, 1000 метрів. Для подальшого аналізу застосовуємо комп’ютерні програми, також власного розроблення. Під час роботи на одному з об’єктів, порівнявши наші результати з отриманими японською компанією, ми виявили в них багато помилок. За деякими параметрами була розбіжність у 4—6 разів. Через це довелося навіть переглядати кошторис проекту. — Технологія має велике природоохоронне значення. Але ж її можна використовувати й для підвищення ефективності власне гірничодобувних робіт? — Звичайно, і навіть у першу чергу. Вона вже застосовується на Донбасі із цією метою. Ми створюємо навколо стовбура шахти прикриття, завдяки якому він залишається зо-

всім сухим. Це, по-перше, дозволяє поліпшити умови праці, підвищивши таким чином її ефективність. Адже працювати по коліно у воді не так просто. По-друге, дає можливість заощадити кошти на відкачуванні води зі стовбура шахти — при використанні наших гідроізоляційних завіс така необхідність зникає. Та й проблеми забруднення просто нема. Відповідно до міжнародних норм, гідроізоляційна завіса повинна надійно виконувати свою функцію протягом трьохсот років. Ми легко можемо гарантувати цей термін: за нашими оцінками, завіса, виконана з використанням нашої технології, може прослужити й тисячу років. Це також полегшує розв’язання завдань екологічної безпеки, які постають на етапі закриття шахти. — Розкажіть про досвід застосування вашої технології в США. Яку проблему там вирішували наші фахівці? — Нас запросили для ліквідації аварії, яка сталася ще в ХІХ столітті, на шахті, розташованій на висоті 3200 метрів, поблизу кордону з Канадою. Німецькі геологи виявили там родовище важких металів і в процесі будівництва добувного підприємства «підсікли» потужний розлам. А зверху бігла гірська річка, води якої й потрапили в шахту. За сто років ця вода була окислена до стану сірчаної кислоти — замість гірської річки із шахти почав текти отруйний яскравожовтогарячий потік. Щоб зупинити поширення отруйної рідини, американці спорудили греблю, яка, однак, тріснула, і потік пішов у ріки. Риба там вимерла. Але ж у цій місцевості розташовано кілька індійських резервацій, для жителів яких рибний лов довго був основним джерелом їжі. Ми приїхали до Сполучених Штатів за запрошенням міністерства енергетики США. З 1994 по 1998 рік нам удалося цілком ліквідувати наслідки техногенної катастрофи. Води ріки знову стали чистими та прозорими, відновилася екологія регіону. — Міжнародний інтерес до технології безсумнівний. Наскільки широко вона застосовуватиметься в нас і за кордоном? — Дійсно, наша розробка виграє в аналогів як за ціною, так і за ефективністю, і ми одержуємо замовлення з-за кордону. З іншого боку, у кожній державі є компанії відповідного профілю, які, звичайно, не хочуть конкуренції. Крім того, має значення також інфраструктура країни, що припускає використання певних технологій і матеріалів. Доходить до смішного: при реалізації одного із проектів замовник вимагав від нас використовувати більше цементу, ніж нам було необхідно, оскільки поруч із об’єктом, на якому ми працювали, недавно побудували цементний завод.

Українська технічна газета

№17 (121) В і в т о р о к , 27 к в і т н я 2 010

ІНТЕГРАЦІЯ

Космічна галузь: на старт! Комерціалізація може стати запорукою успішного розвитку однієї із провідних галузей України й забезпечити зростання економіки в цілому Ірина КОНДРАТЬЄВА Україна входить до п’ятірки провідних космічних держав світу, вона — активний учасник солідних міжнародних проектів у сфері освоєння космосу: Sea Launch (Морський старт), Elsacom (послуги супутникового зв’язку), Космотрас і Alcantara Cyclone Space (пускові послуги). Разом із Росією, Японією, Єгиптом, Індією, Німеччиною, Францією, Чехією, Бразилією та іншими державами здійснює проекти із запуску супутників різного призначення та з розміщення наукової апаратури на українських супутниках. Які економічні переваги обіцяє така діяльність? Чи можна зробити міжнародне співробітництво в космічній сфері більш результативним та фінансово привабливим? Ці питання стали предметом дослідження молодого вченого, співробітника кафедри міжнародних фінансів Дніпропетровського Національного університету ім. О. Гончара Олени Приз (на знімку).

кі особливості супутників. Вони відрізняються тривалим терміном служби — до 15 років, їхнє виробництво менш затратне. У той же час вони можуть виконувати такі ж завдання, як великі супутники масою близько 4 тонн. Сьогодні головне — не пропустити нагоди. — Які саме? — Відповідно до моделі аналітичної групи Teal Group (США), частка ринку програм із запуску супутників на геостаціонарні орбіти до 2016 року становитиме понад 60% від загальної кількості пусків космічних ракет. Віль-

незалежно від використання ракетоносіїв Росії, США, Китаю, Японії, Індії. — І все-таки з декількох позицій у розвитку космічної індустрії Україна помітно поступається іншим державам. У чому причини? — Їх декілька: відсутність коштів на реконструкцію та модернізацію обладнання; низький рівень завантаженості виробничих потужностей; неефективне управління; старіння наукових і нестача кваліфікованих виробничих кадрів; громіздкість інфраструктури та нераціональний

ний для укладання контрактів ринок становить майже 50%, що відкриває перед нашою державою нові перспективи з виробництва й запуску супутників на ракетоносіях вітчизняного виробництва. Наприклад, у 2009 році Україна в складі мультинаціонального об’єднання Sea Launch здійснила 4 запуски ракет-носіїв за контрактами з комерційними орга-

розподіл коштів держбюджету. І головне — дефіцит державного фінансування нових розробок. Порівняйте: в останні роки розробки в космічній галузі США фінансувалися на 85% із коштів державного бюджету, у Європі — на 60%, а в Індії, Японії та Китаї — на 100%. У той же час наше славетне КБ «Південне» одержувало від держави тільки 3% від необхідного обсягу коштів, а 97% — за рахунок контрактів. — Але вигідні контракти дають упевненість у майбутньому. — І так, і ні. Зі збільшенням української частки космічного ринку треба буде виконувати замовлення набагато швидше та якісніше, ніж учора. А для цього необхідно змінити підходи до організації наукового та виробничого секторів, мати інші пріоритети, ураховувати посилення конкуренції з боку багатьох країн — Індії, Бразилії, Ізраїлю, Південної Кореї, Ірану, Казахстану, Марокко, Пакистану, Алжиру, Нігерії, Венесуели,

ро конкурентоспроможність України в цій стратегічно важливій сфері свідчить декілька чинників. На думку Олени Приз, на перше місце слід поставити створену ще в минулому столітті наукову та матеріально-виробничу базу. Є також інші переваги: порівняно низька вартість запуску супутника на орбіту; високий ступінь надійності й точності запуску ракетоносіїв (надійність РН «Зеніт», приміром, становить 99,9%); міжнародна спеціалізація та кооперація. На захист кон-

Наслідком відставання України в інноваційному розвитку може бути втрата значного сегмента космічного ринку. курентоспроможності вітчизняного ракетобудування дослідниця наводить також інші факти: — Ракетоносії українського виробництва можуть виводити на геостаціонарну орбіту корисні навантаження (тобто супутники) середньою масою 2,5 тонни, — пояснює Олена Приз. — Це дуже вигідний тандем. Про переваги українських ракетоносіїв сказано вже чимало й не варто повторюватися. Відзначу дея-

нізаціями, взявши на себе вирішення одного з найскладніших і найвідповідальніших завдань — виведення супутників на навколоземні орбіти. У цьому сегменті ринку наша держава може займати стійку позицію за рахунок використання ракетно-космічних комплексів «Циклон-2», «Циклон-3», «Зеніт-2», «Зеніт-3 SL» і «Дніпро». За прогнозами Teal Group, до 2015 року попит на ці послуги стабільно зростатиме,

Євро для євростандартів Роман ДИГАС Сучасну технічну базу для експертизи якості продуктів, що транспортуються через західний митний кордон України, Львів отримав за посередництвом посла, голови Представництва Євросоюзу в Україні Жозе Мануеля Пінту Тершейра.

исокоточне лабораторне обладнання та два спеціально оснащені автомобілі для транспортування зразків загальною вартістю 2 млн євро посол передав Львову в рамках проекту Twinning. Це програма Європейської комісії для допомоги країнам-кандидатам на вступ у ЄС із метою гармонізації їх

В’єтнаму, Білорусі та Малайзії. До того ж лідери ринку впевнено демонструють зростання інновацій. Так, ракетоносії H2A (Японія) і Ariane (Європа) надають нові можливості зі збільшення маси корисних навантажень, потужності й, відповідно, зниження вартості виведення космічного апарата на орбіту. Для України наслідком відставання в інноваційному розвитку може бути втрата значного сегмента космічного ринку. — У такому випадку, може, не варто покладатися на держпідтримку й віддати все в приватні руки? — Навряд чи це врятує галузь. Можна взагалі втратити те, що необхідно зберегти й із чого здобувати значну користь надалі. На жаль, деякі підприємства української космічної галузі, переходячи на комерційну основу, не враховують усіх наслідків своїх поспішних дій. Після приватизації декількох об’єктів інфраструктури їх передають у приватні руки. Це приводить до перепрофілювання потужностей, переходу на виробництво товарів цивільного сектора, що суперечить загальнонаціональній програмі розвитку галузі. Постає запитання: як бути, якщо громіздка інфраструктура, яка створювалася в інших економічних умовах, під інші технічні можливості, не виправдовує свого існування в такому вигляді? Як на мене, цю проблему можна вирішити, використовуючи досвід Росії. Там понад 100 підприємств галузі перетворені на кілька великих холдингів, і це завдяки ефекту синергії дозволило значно знизити збитковість їхньої діяльності. Що ж до фінансових коштів, то за відсутності внутрішнього державного та комерційного фінансування на перший план виходить можливість залучення інвестицій за рахунок комерціалізації наукових розробок у космічній галузі. На неї й треба робити основну ставку, щоб забезпечити інноваційний шлях розвитку галузі. Причому комерціалізація не обов’язково повинна бути зовнішня, міжнародна. — Що означає це поняття в цьому випадку? — Ідеться про встановлення зв’язків між наукою, виробництвом та ринком, унаслідок

стандартів та метрологічного законодавства з міжнародними нормами. Тепер у Львівській державній лабораторії ветмедицини, безпосередньо біля державного кордону, є можливість контролювати експорт та імпорт м’яса тварин, птиці та молочних продуктів на наявність у них залишків ветеринарних препаратів, стероїдів та важких металів. Досі такі аналізи замовляли в Польщі та Чехії.

чого формуються найприбутковіші способи втілення ідеї в кінцевий продукт і презентації його на ринку в певний час. Зараз масштабні проекти комерціалізації є в США, Європі, Росії, Індії та інших країнах. Виробниками є університети, дослідні та аналітичні центри, конструкторські бюро та промислові підприємства. А споживачі — це самі інвестори (вітчизняні й зарубіжні), світовий космічний ринок, світовий і внутрішній ринки високих технологій. — Чи є шанс для аналогічних проектів на території України? — У 2007 році Європа інвестувала 1,5 млн євро в проект створення Українського центру комерціалізації космічних технологій. Але для максимізації економічної та політичної вигоди українському космічному комплексу слід розширити джерела та форми інвестування. Інвесторами можуть стати комерційні вітчизняні й закордонні структури, міжнародні організації, фінансові установи та уряд України. Можливі форми інвестування — приватно-державне партнерство, пряме фінансування окремих проектів, портфельне інвестування та створення спільних підприємств. — Яке місце ви відводите у вирішенні загальних завдань Дніпропетровську? — У Дніпропетровську вже склалася база для створення центру комерціалізації технологій. До нього однозначно ввійдуть Національний центр аерокосмічної освіти молоді ім. О.Макарова, фізико-технічний факультет ДНУ ім. О. Гончара та інші освітні структури, а також «Південмаш» і КБ «Південне». На моє переконання, таке об’єднання дуже скоро дасть відчутні фінансові результати й стане запорукою успішного розвитку вітчизняної космічної галузі. НЕ БУЛО Б ЩАСТЯ ... Сучасний потенціал українського космічного комплексу обумовлений спадщиною, яка залишилась Україні після розпаду СРСР. А це майже третина радянської космічної індустрії. Досить навести такий факт: із 20 тисяч міжконтинентальних балістичних ракет, створених у СРСР, 12 тисяч розроблені й виготовлені на підприємствах українського ракетно-космічного комплексу.

Львів став також третім після Луцька та Кам’янець-Подільського українським містом, якому під час ремонту будівель бюджетних установ енергозбережні заходи частково оплачуватиму ть коштом проект у Model-Ciudad Європейської асоціації муніципалітетів. Завдання Ciudad — упровадження енергоменеджмент у в місцевих органах влади на прикладах модернізації найпроблемніших будівель.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 27 к в і т н я 2 010 №17 (121)

ЕНЕРГОЄМНІСТЬ

«Зелений» лабіринт Тетяна КОВРИГА Криза змусила підприємців повернутися обличчям до енергоефективних технологій. Вони вже готові відмовитися від класичних енергоресурсів на користь альтернативних. Чи готова держава стимулювати й заохочувати ініціативу? «Зелений» тариф — закріплена законом підтримка альтернативної енергетики — діє в Україні вже півроку. Але через недосконалість законодавства не кожен виробник електроенергії може ним скористатися. ПРАВИЛА ГРИ елений» тариф установлений лише до 2030 року. Щороку в бажаючих одержати його буде усе менше преференцій, бо тарифний коефіцієнт для об’єктів електроенергетики, уведених у експлуатацію після 2014го, 2019-го й 2024 років, зменшується на 10, 20 і 30% відповідно. Із 1 січня 2012 року він діятиме за умови, що частка сировини, матеріалів, робіт і послуг, використовуваних підприємством, яке виробляє «зелену» електроенергію, становитиме не менше 30%, а з 1 січня 2014-го — не менше 50%. Для сонячних електростанцій «тридцятивідсоткова» вимога набере чинності вже з 1 січня 2011 року. Щоб стати власником «зеленого» тарифу, треба одержати ліцензію НКРЕ, за винятком випадків, коли вироблена електроенергія використовуватиметься виключно для внутрішніх потреб. Але якщо потужності перевищують 10 МВт, ліцензія необхідна в будь-якому разі. А щоб продавати «зелену» енергію, компанії

«З

Георгій Гелетуха

треба самотужки й власним коштом підключитися до загальної мережі. Але навіть виконання всіх вимог не гарантує виробникові одержання «зеленого» тарифу. БЕЗВИХІДЬ НА СТАРТІ а даними Національної комісії регулювання електроенергетики, «зеленим» тарифом уже скористалися 53 компанії. Більшість із них виробляють електроенергію на малих гідроелектростанціях, п’ять використовують вітровий потенціал і тільки одна працює на біомасі. Бажаючих мати цю преференцію досить багато. От тіль-

ки одержати право продавати електроенергію за «зеленим» тарифом можуть не всі. — Ухвалення минулого року «зеленого» тарифу сприйнято як істотний крок уперед у розвитку альтернативної енергетики, — говорить директор науковотехнічного центру «Біомаса» Георгій Гелетуха. — Експерти називали закон «революційним». Але в ньому від самого початку було декілька недоробок, які стали зараз для багатьох каменем спотикання. Одна з основних — вузьке визначення поняття «біомаса». У законі під біомасою маються на увазі продукти, які цілком або частково складаються з речовин рослинного походження й можуть використовуватися як паливо з метою перетворення енергії. Таке визначення дуже обмежене, з нього випадають важливі види біомаси. Для порівняння, у Німеччині в законі про «зелений» тариф зазначено, що, крім іншого, до поновлюваних джерел енергії належить «енергія з біомаси, у тому числі біогазу, звального газу, біогазу зі стічних вод, а також органічної частини побутових і промислових відходів». — Неточне трактування поняття «біомаса» призводить до того, що установки, які виробляють електроенергію з біогазу різного виду, можуть не одержати «зелений» тариф на продаж своєї продукції, — уважає Георгій Гелетуха. — Яскравий приклад — недавня відмова Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ) у видачі ліцензії на право продажу електроенергії за «зеленим» тарифом Українській молочній компанії. Проблема саме в тому, що їх біогазова установка працює на відходах тваринництва, які не вписуються у визначення, наведене в законі. Відмову НКРЕ підтверджує підприємство, біогазова станція якого й виробляє «зелену» енергію — компанія «Зорг Україна». Її представники як генпідрядники готували й подавали в НКРЕ від імені Української молочної компанії всі необхідні документи. Чому НКРЕ не видала тариф і які подальші кроки компанії, розповідає генеральний директор «Зорг України» Ярослав Бабкін. — Ніякої чіткої аргументації від НКРЕ ми не одержали. На засіданні комісії навели приклад компанії, яка вже одержала «зелений» тариф — «Кировоградолія». Там спалюють насіння соняшнику, виробляють пару, яку подають на парову турбіну, де, власне, і виробляється електроенергія. Тобто їхня формула: біомаса — пара — електроенергія. Наша: біомаса — біогаз — електроенергія. Іншими словами, біогаз, як і пара, є носієм для передачі енергії від біомаси до генератора. Представники НКРЕ нічого не змогли на це відповісти, крім того, що вони відправляють за-

Далі буде?.. Про завершення підготовки плану дій повідомили представники Національного Національного агентства України з питань ефективного використання енергетичних енергетич них ресурсів та місії Світового банку під час підсумкового обговорення результатів спільної роботи. Біогазова станція

кон у профільні міністерства для розшифрування терміна «біомаса». На наш погляд, це або цілковита некомпетентність, або бажання чиновників устромляти палиці в колеса успішним підприємствам. — Що ви маєте намір зробити? — Після виборів Президента керівництво НКРЕ змінилося. Ми повторно подали документи для одержання «зеленого» тарифу. Сподіваємося, що нове керівництво буде більш професійним і наш замовник одержить «зелений» тариф.

оптовий енергоринок. Відповідно до закону, електрична енергія, вироблена з альтернативних джерел, може бути реалізована за «зеленим» тарифом через прямий договір зі споживачем, якому уповноважений Кабміном орган видає документ установленої форми, який підтверджує купівлю енергії, виробленої з альтернативних джерел, і визначає «порядок використання цього документа». Що це за порядок і що він дає споживачеві — у законі не сказано... ВИХІД ІЗ ЛАБІРИНТУ з проблемами «зеленого» тарифу не з чуток знайомі й ті, на кого державою покладено завдання збільшення частини альтернативної енергетики в паливному балансі країни. У Національному агентстві України з питань ефективного використання енергетичних ресурсів твердять, що по відповідні роз’яснення до них уже зверталося багато компаній, серед них і Українська молочна. Як вихід із ситуації фахівці відомства пропонують внести зміни в Закон України «Про електроенергетику». — Відповідні пропозиції ми вже розробили, — говорить заступник директора департаменту нормативно-правового забезпечення НАЕР Олена Казловцева. — Законопроект узгоджується із зацікавленими міністерствами та відомствами. Зокрема, пропонується встановити коефіцієнт у розмірі 2,5 для електроенергії, отриманої з біогазу, джерело якого — біомаса рослинного й тваринного походження; газу, виробленого з органічних відходів (сміттєві полігони), і біоетанолу. Внесення змін у закон підтримують і практики. На думку Георгія Гелетухи, необхідно якнайшвидше привести вузьке трактування терміна «біомаса» у Законі «Про електроенергетику» у повну відповідність із визначенням, наведеним у Законі «Про альтернативні види палива». У іншому разі сектор електроенергії з біомаси розвиватиметься значно повільніше, ніж це необхідно Україні. — Проблему буде вирішено, якщо доопрацювати закон до його виразного тлумачення, — упевнений Ярослав Бабкін, — а також виключити фактор впливу чиновників на видачу «зеленого» тарифу. Розумніше зробити так, як у Німеччині: підприємство подає заяву, затверджений пакет документів і автоматично (без будь-яких комісій, які в цьому випадку стають непотрібними) одержує «зелений» тариф.

Ярослав Бабкін

СУМБУРНИЙ ПОРЯДОК е одним недоліком Закону «Про електроенергетику» експерти вважають те, що «зелений» тариф не поширюється на установки, які працюють і на альтернативних, і на традиційних джерелах енергії. Причому це прописано не в самому законі про «зелений» тариф, а в затвердженій торік постановою НКРЕ інструкції «Порядок установлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу для суб’єктів господарської діяльності». У результаті установки, на яких здійснюється спільне спалювання біомаси й викопних палив, теж не можуть претендувати на одержання «зеленого» тарифу. — Це може загальмувати поширення таких установок в Україні, що суперечить загальноєвропейським тенденціям, оскільки в країнах ЄС технології спільного спалювання активно розвиваються, — говорить Георгій Гелетуха. — У Нідерландах, приміром, у випадку використання установкою декількох видів палив «зелений» тариф установлюється тільки на частку біомаси в їхньому загальному обсязі. При цьому види й обсяг використаної біомаси підтверджуються спеціальним документом (гарантія походження). Непевною залишається й ситуація із правом виробників «зеленої» енергії продавати її безпосередньо споживачам, обминаючи

За словами керівника програми з питань енергетичного сектора Світового банку Гаррі Стаггінса, планується відкриття першого траншу інвестиційної лінії в розмірі $350 млн. Також Україні буде додатково надано грант у розмірі $1 млн. Цю інформацію нещодавно підтвердив Фонд чистих технологій. — Ми задоволені напрацюваннями, яких досягнуто в результаті роботи з українською стороною, — зазначив Гаррі Стаггінс. — Зокрема, успішно закінчено планування гранту, схвалено вже й технічне завдання. Його основними складовими є підготовка плану заходів, програма моніторингу та оцінки, розробка енергетичного балансу, розбудова потенціалу та навчання у сфері енергоефективності для банків. Попередньо відібрано 5 проектів, які будуть першочергово профінансовані та стануть показовими. Але вони ще мають пройти експертизу. На стадії завершення — підписання домовленостей з одним із державних банків України, через який проходитиме фінансування проектів. Голова НАЕР Сергій Єрмілов дав позитивну характеристику проекту Національного плану дій. Він зазначив, що питання його впровадження внесено до проекту Програми соціально-економічного розвитку України. Це дозволить відкрити інвестиційний напрямок для країни та підвищить відповідальність української сторони перед інвесторами. У той же час Сергій Єрмілов зауважив, що Україна потребує набагато більших коштів для покращення показників енергоефективності. — Для реалізації нещодавно ухваленої Програми енергоефективності на 2010—2015 роки, — сказав він, — нам необхідно залучити близько $25 мільярдів. Звичайно, ми вдячні за допомогу, та й надалі працюватимемо зі Світовим банком та іншими міжнародними фінансовими інституціями з метою залучення необхідного обсягу інвестицій в Україну. План дій буде винесено на розгляд Ради директорів банку вже на початку травня.

Українська технічна газета

№17 (121) В і в т о р о к , 27 к в і т н я 2 010

ЧЕТВЕРТИЙ РІВЕНЬ

Неформальна медицина У Донецькому національному медичному університеті ім. М. Горького створена й працює унікальна система програмно-цільового управління якістю підготовки фахівця Микола СТОЛЯРОВ Недавно в Донецьку відбувся форум «Inn Med», у назві якого початкові літери двох слів — «інновації» та «медицина». Виступ Героя України, доктора медичних наук, професора, ректора Донецького національного медичного університету імені М. Горького Валерія Казакова ще раз довів: для нього інновації, медицина та освіта нероздільні давно. — Валерію Миколайовичу, трохи про ваше улюблене дітище — університет. — Говорити про нього можу дуже довго — навряд чи «впишу» у формат газетної статті. Тож — конспективно. ВНЗ працює за власною оригінальною системою вищої медичної освіти, має державний і європейський авторитет. Останні 15 років посідає безумовне перше місце серед медичних ВНЗ України за якістю випускників. В університеті викладають 208 докторів і 660 кандидатів наук. Крім того, у ДНМУ працюють 2 академіки (члени Президії АМНУ) і 9 членів-кореспондентів НАН і АМН України. Наші вчені видають 15 наукових журналів європейського формату, щорічно випускають безліч наукових монографій і статей. Але головне, на мій погляд, у тому, що донецький університет — єдиний медичний ВНЗ України, який має у своєму складі науководослідні інститути. Крім того, ми першими почали створювати університетські клініки. — Такі масштабні новації вимагають від керівника сміливості, неординарного мислення та сили характеру. Вам це властиво? — Про себе говорити складніше... Знаєте, я ж не дончанин. У Донбас приїхав 1972 року. До цього очолював кафедру фізіології в Кемеровському медичному університеті. А переїхавши в Донецьк, був уражений — тут якийсь особливий сплав енергійних людей, які вміють працювати, уміють домагатися мети. В університеті вже через два роки мені запропонували обійняти посаду проректора з навчальної роботи. Дуже боявся не впоратися — адже я «чистий» учений, навіть у деканаті ніколи не працював. Та й, зізнаюся, не хотілося облишати наукову діяльність: ми щойно нове обладнання одержали, розгортали нові теми. Товариш із Кемерова, який завітав до мене, побачивши нашу техніку, із захватом сказав: «Та це ж апаратна Братської ГЕС». І все це мені треба було залишити. Але поступово втягся в нову справу, перейнявся нею, її глибиною. Саме тоді у ВНЗ народилася ідея створення єдиної методич-

ної системи, і ми спільно взялися її просувати. — У чому суть системи? — Коли плануєш будь-яку нову справу, завжди переймаєшся запитанням: що ти хочеш одержати? Як кажуть, на виході ми хотіли одержати якісного лікаря — на те й медичний ВНЗ. Проблема була в технології. Треба було визначитися: що повинен знати й уміти такий лікар? Так з’явилася кваліфікаційна характеристика фахівця. Далі постало завдання об’єднати всі сили університету під один «прапор». Кафедри не можуть працювати їзольовано: все має підпорядковуватись одній меті — створенню досконалої моделі майбутнього фахівця.

тесту, а тепер — ідіть до хворого й на ньому все покажіть. Це так звана практична частина іспиту. — І що, студенти справлялися? — Їм було дуже важко. У перший рік ми поставили 40 двійок на випуску. Аж тут нарада ректорів у Вінниці. Мій друг, ректор місцевого ВНЗ, мені говорить: «Як це ви зважилися на сорок двійок?». Ну, думаю, буде мені від міністра на нараді прочуханка. А в мене, повірте, просто рука не піднімалася видати диплом лікаря людині, яка до цього ще не дозріла. І от іде нарада, виступає міністр і починає зі слів: «Я хочу подякувати Валерію Миколайовичу Казакову за справжню гро-

У лабораторії нейрофізіології

шому ВНЗ працює 208 докторів наук. Для порівняння: у Київському медичному їх 160, а тим часом столичний ВНЗ у півтора раза більше від нашого. На третьому, четвертому, п’ятому місцях — Львів, Харків і Вінниця відповідно. У кожному із цих ВНЗ трохи більше ста докторів наук. — А що мається на увазі під «осмисленою пристрастю до нового»?

ВІЗИТІВКА Валерій КОЗАКОВ Герой України, академік АМНУ, заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри фізіології, ректор Донецького національного медичного університету ім. М. Горького Автор 575 наукових праць, серед яких 18 монографій, 4 підручники, 11 винаходів. 43 роботи вченого опубліковані за кордоном. Один із засновників фізіологічної школи Донбасу. Проводир Професорського зібрання Донеччини. Під його керівництвом виконано 7 докторських і 28 кандидатських дисертацій. Лауреат премій ім. О.Богомольця (1982 р.) та ім. В.Комиссаренка (2000 р.) НАН України. Член міжнародного комітету з вивчення мозку (ІБРО) при ЮНЕСКО. Більше 20 років плідно працює в складі редакційної колегії журналу «Нейрофізіологія». Засновник і головний редактор журналу «Архів клінічної та експериментальної медицини» МОЗ України.

Зараз ВНЗ так і працює — це єдина структура, яку по-простому можна назвати однією кафедрою — кафедрою медицини. Офіційно ж це звучить солідно — «Система програмно-цільового управління якістю підготовки фахівця». Її помітили ще за часів Союзу. І нам доручили провести першу атестацію 85 медичних ВНЗ країни. Уявіть, атестувала не Москва, не Київ, а Донецьк. — Що стало основним інструментом атестації? — Не повірите: тести, про які зараз стільки сперечаються і які ми запозичили в Принстоні. Щоправда, надали їм зовсім іншого звучання, назвавши тестами другого покоління. Адже тести від тестів різняться, особливо в медицині. А вона не може бути формальною. Ми запропонували студентам ситуаційні завдання. До вас прийшов хворий. Ваша тактика? І далі — десять позицій. Із них дві обов’язкових — постановка діагнозу й призначення лікування. Якщо студент правильно відповідає на ці два запитання, тоді враховуються й інші вісім. Якщо не відповідає — двійка. Тест мав у собі особливе навантаження, давав можливість забезпечити освітній бік — тобто був системотворчим чинником. Це не просте оцінювання, а одночасно ще й навчання. У такий же спосіб ми проводили й державні іспити. У них була своя особливість: отримали оцінку з

мадянську позицію щодо того, які нам потрібні лікарі. І нічого поганого не бачу в тому, що він поставив сорок двійок. Нам не потрібні лікарі, які не придатні». Так було зламано сформований стереотип: провчився студент шість років — видай йому диплом у будь-якому разі. — Стереотип, певне, довелося ламати й у свідомості викладачів? — Звичайно. Доводилося, за принципом Ґете, «істину невпинно повторювати». До речі, нас і сусідів із Дніпропетровська в 1995 році атестував Київ. У них середній бал був 3,08, а в нас — 4,11. Різниця істотна. І вона ще раз переконала у правильності обраного шляху. І далі —16 років поспіль — без єдиного збою. Ми жодного разу не були іншими. Ось приклад нинішнього року. Тести складали наші стоматологи. Набрали 86% позитивних відповідей. Тепер стежте за цифрами. На другому місці — Київський національний університет (76,1%), на третьому — львів’яни з результатом 68,2%. — Розрив досить великий... — А все тому, що в нас працює си-сте-ма. Її складові — люди, осмислена пристрасть до нового й бажання бачити свій ВНЗ кращим. Коли багато добрих, розумних, освічених випускників, легко формувати аспірантуру, легко «робити» кандидатів і навіть докторів наук. Як я вже говорив, сьогодні в на-

— На авторитет ВНЗ, на якість підготовки фахівців, крім людського, також істотно впливають інші фактори. Приміром, назву таку інновацію, як унікальні підрозділи, створені нашим університетом. Сьогодні ВНЗ має 118 наукових баз у місті. Як правило, вони розташовані в лікувальних установах. Історія їхнього створення не завжди проста й безхмарна. Але в місті нас підтримали, надавши право очолити відділення лікарень (та й цілі лікарні) саме вченим. У нас 82 кафедри — є чудова нагода вибрати сильного, перспективного, розумного, талановитого вченого. Так, головним лікарем обласної центральної клінічної лікарні колись став В.К. Гусак. Згодом вона перетворилася на науково-клінічний центр охорони здоров’я області. Цим же шляхом пішли професор Г.В. Бондар, який очолив обласний протипухлинний центр, професор В.К. Чайка — керівник Центру охорони материнства й дитинства. Крім того, ми розуміли, що особливе значення в підготовці фахівців має раннє знайомство студентів із реаліями лікування у всьому їхньому різноманітті. Ідеальною моделлю реалізації теоретичних знань і вироблення практичних навичок для студентів стали створені в університеті власні клініки. Перша багатопрофільна клініка акушерства та гінекології на 80 ліжок із трьома відділеннями була створена в 1996 році й стала

базою для Науково-дослідного інституту медичних проблем родини. У 1997-му почала функціонувати друга університетська клініка, яка також стала базою Науково-дослідного інституту травматології та ортопедії. Нарешті, у 2003 році у ВНЗ відкрили третю багатопрофільну університетську клініку (уже з восьми відділень). Таким чином, загальний фонд наших клінік становить 300 ліжок, працюють там майже 230 лікарів. Так у ВНЗ було сформовано нове структурно-функціональне об’єднання, яке ми назвали поліфункціональним модулем. До нього входить п’ять компонентів — науково-дослідний інститут або галузева науково-дослідна лабораторія, тісно пов’язана з університетською клінікою, сама клініка, профільна кафедра, спеціалізована рада із захисту дисертацій і, нарешті, — один і більше наукових журналів. Такий принцип організації ВНЗ набагато перевершує навіть те, що ми бачимо сьогодні в країнах Євросоюзу. У нашій структурі представлений повний цикл діяльності окремої медичної дисципліни, коли в одному місці зосереджена і навчальна, і лікувальна, і наукова робота, і можливість якнайшвидшого впровадження результатів наукових розробок у практику охорони здоров’я, а також підготовка, атестація наукових кадрів та інформаційне забезпечення всіх розділів вузівської роботи. Сьогодні в університеті вже функціонує 16 таких модулів, що є безперечним майбутнім вищої медичної школи. — Ви вже на фініші перетворень? — Думаю, що це їхня золота середина. Удосконаленню немає меж. — І послідовники є? — У Москві дослідний центр при Міністерстві освіти Російської Федерації в 2003 році видав монографію. У передмові до неї сказано, що існує «феномен Донецького медичного університету». Ні більше ні менше. А російське міністерство попросило нас організувати постійний семінар із долучення до нашої системи. Уже проведено два перших таких семінари, готуємося до третього... З Росії до нас приїжджають проректори й тиждень навчаються в Донецьку. — А в Україні? — Що сказати? Залишається тільки згадати відомий усім вислів: «Немає пророка у своєму краї»...

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 27 к в і т н я 2 010 №17 (121)

СОЦІУМ

Кредит інформації Валентина ШАБЕТЯ У Національному гірничому університеті (м. Дніпропетровськ) почав роботу Центр розвитку підприємництва «Бізнесінкубатор НГУ»

агато успішних сьогодні підприємців починали власну справу в сегменті малого бізнесу. І відразу перед ними поставали труднощі — відсутність початкового капіталу, впливових партнерів або спонсорів. Такі проблеми часто нездоланні, особливо для студентів, у яких є цікаві ідеї. Саме це ще в 50-х роках підштовхнуло англійців до створення перших бізнес-інкубаторів. Мета таких організацій — допомога молодим талантам у створенні власного інтелектуального бізнесу. Сьогодні у світі налічуються тисячі бізнес-інкубаторів. Національний гірничий університет, який недавно дістав статус автономного дослідного ВНЗ, створив свій центр розвитку підприємництва «Бізнес-інкубатор НГУ». Його завдання — допомогти студентам і викладачам розкрити підприємницький потенціал, навчитичитися управляти ризиками в сучасчасму ному бізнес-середовищі. Тому один із пріоритетів діяльності «Бізнес-інкубатору НГУ» — забезпечення сту-

Тренінг проводив фахівець відділу роботи з персоналом Торгово-промислової корпорації «Rainford» Ілля Бошняков. — Як виявилося, не кожне діло спершу не лагодиться, — розповідає заступник директора Центру розвитку підприємництва «Бізнес-інкубатор НГУ» Юлія Рожко. — Молоді люди вчилися правильно складати резюме, успішно проходити співбесіду з роботодавцем, гідно себе презентувати. Адже звичайно недосвідчений претендент навіть не здогадується про те, що приховано за питаннями потенційного роботодавця. А у відділах рекрутингу сьогодні працюють професійні психологи. Майбутньому успішному співробітникові дуже важливо знати, що являє собою процедура працевлаштування і які тести на знання професії та особисті якості йому доведеться пройти. Приміром, студентів знайомили з технікою «стресової співбесіди» — кульмінацією будь-якої співбесіди, необхідною для виявлення типу поведінки людини в нестандартних ситуаціях. Кожен із присутніх мав можливість пройти співбесіду з роботод роботодавцем у режимі on-line. Повед Поведінку кандидата відразу коме коментували експерти, даючи можливість зорієнтуват тися в ситуації та виправ вити помилки.

Учасники тренінгу

дентів (особливо тих, хто освоює технічні науки й у майбутньому матиме власні розробки) знаннями про умови ринкових відносин. Бізнес-інкубатор можна порівняти з банком знань, які надають під час проведення тренінгів, семінарів, майстер-класів бізнесменів і вчених своєрідні кредити інформації з основ економіки й бізнесу. Ці курси об'єднані загальною назвою — «Від ідеї до прибутку». Тут студенти й викладачі намагатимуться генерувати ідеї, втілювати їх у життя й діставати прибуток завдяки консультаціям фахівців, які працюють в умовах реальної економіки. Недавно відбувся перший тренінг із теми «Успішне працевлаштування» — особлива форма заняття, де кожний учасник одержує не так теоретичні знання, як практичні навички, активно беручи участь у ділових ситуаціях, рольових іграх, вирішенні творчих завдань.

Один із блоків тренінгу являв собою групову комплексну гру, учасниками якої були студенти різних курсів і спеціальностей. — Зосередження в рамках бізнесінкубатора великої кількості молодих фахівців — учених, інженерів, бізнесменів — своєрідна «критична маса» інтелекту та грошей, — говорить учасниця тренінгу студентка НГУ Олександра Гаврилішина. — Тож результатів від такого співробітництва просто не може не бути. Зараз у Центрі розвитку підприємництва НГУ проводиться конкурс бізнес-ідей. Конкурсні роботи оцінює експертна рада вчених, промисловців, банкірів. Переможці можуть розраховувати на підтримку фахівців у створенні власного підприємства та управлінні ним. З усіх представлених робіт буде сформований банк ідей із відповідною рекламою.

Відповіді, які випереджають запитання Соціально відповідальний той бізнес, який справджує сподіваня суспільства. А чого, власне, ми чекаємо?

Святослав РИБНІКОВ

удь-якій відповіді має передувати запитання. Тому уявлення про соціальну відповідальність бізнесу еволюціонують — у міру того, як еволюціонує суспільство. Суспільству потрібне було економічне піднесення — хвалили бізнес за зростання ВВП і нові робочі місця. Суспільство втомилося боротися з тіньовими схемами — заохочували прозорість і законність. Суспільство захотіло передбачуваності та гарантій — підняли на прапор ділову репутацію... Це так звана пірамідка Керол Адамс, одна з найпопулярніших сьогодні теоретичних моделей; на початку 1990-х її авторові вдалося «примирити» прихильників різних наукових течій, представивши економічну, юридичну та етичну форми відповідальності не взаємовиключними поняттями, а послідовними стадіями розвитку підприємства. Таке розуміння означає, що соціально відповідальним бізнес був завжди в тій або іншій сфері, просто уявлення суспільства про відповідальність бізнесу змінювалися. Сьогодні суспільство вважає бізнес відповідальним майже за все: дотримання прав працівників, стан довкілля, боротьбу з корупцією... Причому від бізнесу хочуть, щоб він подолав всі сходини вищеописаної пірамідки й піднявся нагору — на рівень філантропічної відповідальності, коли компанія відчуває себе таким же громадянином, як і кожна окрема людина, і працює на благо суспільства добровільно. Такі дух і літера і Глобального договору, підписаного ООН із представниками свідомого бізнесу, і міжнародного добровільного стандарту ISO 26000, який готується. Таке широке й різнобічне розуміння соціальної відповідальності дозволяє розглядати її як «мікроекономічний рівень» ідеї сталого розвитку. Справді, якщо кожне підприємство перейматиметься не тільки збільшенням прибутку, а й особистісним зростанням співробітників і збереженням навколишнього середовища, у масштабах країни одержимо заповітну гармонію економічної, екологічної та соціальної засад — квінтесенцію сталого розвитку. Коли в 1980-ті роки концепція соціальної відповідальності робила свої перші боязкі кроки, вона зустріла жорсткий опір класичних економістів, які вважали метою бізнесу заробляння грошей. «The business of business is business» («справа бізнесу — бізнес»), — заявив нобелівський лауреат, створювач теорії монетаризму Мілтон Фрідман, й іншому видатному вченому, гуру менеджменту Пітеру Друкеру довелося, вдаючись до гарних метафор, переконувати колег, що на жит-

тя «дракона» — тобто бізнес — суспільство не зазіхає, що його треба лише «приручити», надавши можливість здобувати вигоду з розв’язання соціальних проблем. За минулі десятиліття сподівання суспільства явно стали більшими: «дракона» хочуть уже не просто приручити, а перевиховати. У певному сенсі це, звичайно, добре. От тільки не можна забувати про те, що за оформленими в гарні й, безумовно, правильні фрази сподіваннями «безликого суспільства» стоять конкретні люди. Поки їх, на жаль, меншість, і решта людства дивиться на них у найкращому разі як на донкіхотів. Ідеї стійкого розвитку насилу торують собі дорогу в життя, бо доводиться долати опір і теоретиків класичної економічної теорії, і менеджерівпрактиків. Картинка тим більше смутна, що на папері — в офіційних концепціях і програмах дій — всі країни палко твердять про свою відданість ідеї сталого розвитку. В Україні ситуація особливо погана. Як точно зауважив Сергій Курикін, який колись очолював природоохоронне відомство, навіть на рівні професійного істеблішменту сталий розвиток найчастіше зводиться до недопущення економічних криз, втрачає свою екологічну та соціальну складові. По-справжньому українське суспільство ідеєю сталого розвитку ще не перейнялося. Висновок напрошується сам собою: соціально відповідальний бізнес у безвідповідальному суспільстві існувати (а тим більше розвиватися) не може. І все-таки не все так погано, як може здатися. Будьяка компанія — це не абстрактна машина, а конкретні живі люди, і це їхню відповідальність (або її відсутність) ми маємо на увазі, коли говоримо про соціальну позицію того або іншого підприємства. Економісти давно знають особливість своєї науки: вона не тільки описує реальність, а й приписує її. Тож соціально відповідальний бізнес крім всіх покладених на нього обов'язків сьогодні відповідальний ще за одну, мабуть, найважливішу річ — формування відповідального, із правильними сподіваннями суспільства. Повільно, але впевнено йому це вдається: транснаціональні корпорації та компанії з іноземним капіталом за активної участі представників прогресивного, знов-таки здебільшого прозахідного, третього сектора за кілька останніх років запевнили пересічного українця, що бізнес повинен (ну, або у всякому разі може) дбати не тільки про власні, а й про його, пересічного українця, інтереси. В ідеалі — через високі гуманістичні цінності, але навіть якщо й через примітивні корисливі міркування — усе одно непогано. Тож, схоже, соціальна відповідальність бізнесу вже не є просто модним словосполученням.

Українська технічна газета

№17 (121) В і в т о р о к , 27 к в і т н я 2 010

РАКУРС

Ключ із грифом «секретно» Залізничний Центр сертифікації ключів дістав право засвідчувати цифрові підписи працівників «Укрзалізниці» Дмитро КОНОВАЛОВ Незабаром настане день, коли «флешка» із ключем цифрового електронного підпису буде навіть більшим атрибутом солідного керівника, ніж зараз «Паркер». Цей день наближають співробітники залізничного Центру сертифікації ключів (ЦСК), створеного ще 2006 року. Зовсім недавно, 1 березня, цій установі присвоєно статус акредитованого центру й видано посилений сертифікат. Це означає, що залізничні програмісти зможуть генерувати ключі не тільки для приватних комерційних структур, а й для посадових осіб «Укрзалізниці», а також іншого державного начальства. Оскільки працювати з державними підприємствами та органами надає право тільки такий сертифікат. Власне, для цього центр і було свого часу організовано.

ершу серйозну заявку зроблено у квітні 2009 року, коли залізничний ЦСК одержав ліцензію на проведення криптографічних робіт. Це стало можливим завдяки закупівлі спеціальної техніки та програмного забезпечення для генерації ключів. Майже рік було витрачено на те, щоб захистити програмнотехнічний комплекс від несанкціонованого втручання. Адже звичайний комп’ютер має випромінювання, яке містить інформацію. Його можуть використовувати нечисті на руку ділки для одержання секретних ві-

домостей на відстані. Для цього, звичайно, потрібні спеціальні й досить дорогі прилади. Але якщо йдеться про можливість нелегально підписувати важливі документи, які мають юридичну чинність, то справа може бути варта заходу. Щоб цілковито виключити таку можливість, сервери помістили в спеціальні шафи із захисним екраном і підключили до Інтернету через проміжні комп’ютери таким чином, що вони можуть тільки віддавати в мережу інформацію, але не одержувати її ззовні. Доступ до пристроїв потенційним зловмисникам було перекрито. Крім того, приміщення самого центру в корпусі Київського залізничного обчислювального центру ізольовано, фізичне проникнення в нього сторонніх громадян обмежено. Для зберігання секретної документації придбали вогнетривкі сейфи. А на випадок надзвичайних подій копії важливих паперів та електронних носіїв інформації поміщено на зберігання в окремій будівлі з охороною. Тобто дано гарантію, що пароль під час його формування та зберігання не стане відомим стороннім людям. Це й підтвердив атестат відповідності, виданий центральним посвідчувальним органом наприкінці грудня 2009 року. А 1 березня постійно діюча комісія з питань акредитації Центрального посвідчувального органу ухвалила рішення акредитувати ЦСК «Ук-

рзалізниці» й видати йому посилений сертифікат. Залізниці, звичайно, все це коштувало значних фінансових витрат. Але вони з лишком себе виправдають. По-перше, «Укрзалізниця» зможе перейти на електронний документообіг, що істотно скоротить час оформлення перевезень як на внутрішньому, так і на зовнішньому сполученні. У перспективі це дозволить тісніше співробітничати із західними партнерами, які давно перейшли на «цифру» (зараз для інтеграції в європейський простір вирішується питання про уніфікацію електронних документів у рамках ОСЗ). По-друге, знизить витрати на папір для документації. Тепер центр може приймати заявки від керівників і працівників залізниць, а також від посадових осіб комерційних підприємств і державних органів. Тому доречно розповісти про те, як це відбувається.

ДОКЛАДНО ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ роцедура містить у собі перевірку повноважень особи. Центр повинен упевнитися, що громадянин, який подав заявку, дійсно має право підписувати документи. Ключ генерується в спеціальній ізольованій кімнаті, де клієнт залишається сам на сам з апаратурою. У той час працівники центру не мають права там перебувати. Потім майбут-

ній власник електронного ключа сам придумує собі пароль і вводить його в комп’ютер. Після цього генерується файл ключа в зашифрованому вигляді й записується на якийсь носій («флешку», диск, дискету), за винятком новітніх дисків «блю рей». «Дорого» — так пояснює відсутність технології для «блю рей» директор центру Вадим Полещук. Створюється й відкритий ключ. Він потрібний для того, щоб будьхто міг перевірити, що підпис накладено саме цією особою. За законом власник ключа зобов’язаний зберігати в таємниці пароль до нього. Якщо він довірить його нехай навіть дуже близькій людині, то потім не зможе довести, що підпис поставлений не нею. Така норма законодавства. А накладення електронного інструмента підтверджує, що в документ після підписання не вносилися зміни, він є чинним і підписаний повноважною особою. Зараз такими технологіями активно користуються співробітники самого обчислювально-

«Біг Мак» як загальний еквівалент Наталя ПРОВОРОВА Ніщо, здається, не здатне підірвати успішність мереж ресторанів швидкого харчування ван ня «Макдоналдс» — ні документальний фільм «Подвійна порція», який барвисто розповідає про шкоду фастфуду, ні неологізми на зразок «макджоб» — низькооплачувана, непрестижна робота. В опублікованому рейтингу 500 найуспішніших компаній світу Fortune Global 500 у кризовому 2009 році компанія перемістилася на 280 позицій угору. Звичайно, успіх цей відносний (величина доходу, яка є критерієм включення компанії в рейтинг, скоротилася), але все-таки говорить багато про що.

1940 році в Сан-Бернардіно (Каліфорнія) брати Дік ї Мак Макдоналди відкрили свій ресторанчик. А в 1954му заповзятливий Рей Крок купив у них ексклюзивне право діяти від свого імені, використовуючи вподобаний ним бренд. У 1955 році в Дес-Плейнз (Іллінойс) він відкрив перший «Макдоналдс», а вже в 1961-му викупив усі права на зареєстровану ним McDonald’s Corporation. Приріст кількості ресторанів перевершив навіть найсміливіші сподівання: у 1956 році в США було 14 «Макдоналдсів».

А до середини 2009-го під цією торговельною маркою працювало вже 32 060 ресторанів у 119 країнах світу. Схоже, на стабілізацію кількості «Макдоналдсів» у світі поки годі й сподіватися. Такий висновок випливає принаймні із планів керівництва української мережі ресторанів. Торік в Україні відкрито три нових ресторани — у Луганську, Вінниці та Дніпропетровську. За словами генерального директора «Макдоналдс Юкрейн» Іана Бордена, на 2010 рік заплановане відкриття ще двох — у Харкові й Маріуполі, а до 2020-го їх буде майже 240. Ця транснаціональна корпорація успішно конкурує на багатьох національних ринках із «внутрішніми» гравцями. Наприклад, в Україні мережа «Макдоналдс» є лідером зі своїм п’ятнадцятивідсотковим сегментом ринку фастфуду. Що ж підкуповує споживача? Швидше за все, почуття причетності до якоїсь загальної культури, помножене на врахування його, споживача, індивідуальних потреб. Від-

повідаючи на запитання про особливості McDonald’s, що дозволяють успішно змагатися на ринку з вітчизняними й зарубіжними конкурентами, колишній генеральний директор «Макдоналдс Юкрейніан ЛТД» Карен Бішоп відзначила, що сильною рисою мережі є відповідність «єдиним стандартам у організації ведення бізнесу всіх ресторанів». У той же час стандартне меню — гамбургери, картопля фрі, десерти й напої — доповнюється «певною кількістю національних страв» (в Україні, приміром, це «картопля поселянськи»). Не програє «Макдоналдс» також і в боротьбі за забезпечення йому недискримінаційних умов функціонування: оголосивши своєю принциповою доктриною пріоритетне використання місцевих ресурсів, компанія забезпечила населення робочими місцями, а себе — рівними із внутрішніми гравцями умовами. Цікаві й інші виміри успіху корпорації. «Специфічний товар, що є універсальним

ДОВІДКА «УТГ» Україна стала сто другою країною, де розвивається мережа McDonald’s. 24 травня 1997 року в Києві відкрився перший такий ресторан. Зараз у 20 містах країни їх уже 70, у тому числі в Києві — 23, Дніпропетровську — 10, Харкові й Одесі — по 7.

го центру «Укрзалізниці». Там уже впроваджений електронний документообіг у всіх сферах діяльності, крім фінансових і кадрових питань. Загалом згенеровано близько 1000 ключів. Однак, як говорить Вадим Полещук, їх однаково доведеться перегенерувати, щоб відповідали новому рівню захисту. Поки ті, хто хоче створити собі електронний підпис біля дверей центру не юрбляться . «24 грудня цього року добігає кінця термін дії ключа центрального засвідчувального органу, і після його подовження інструменти знову треба буде оновити», — говорить Вадим Полещук. «Центральний» ключ діє тільки п’ять років, а ключі нижніх рівнів, видані акредитованими центрами, дійсні тільки протягом року. Такий порядок існує для того, щоб діяльність цих організацій була прибутковою. Адже їхні послуги платні, а необхідність щорічно знову формувати ключ створює надійну базу доходоутворення. Залишається тільки дочекатися кінця року.

еквівалентом вартості інших товарів або послуг». Скажете, це гроші? Віднедавна їхню традиційну функцію як міри вартості частково взяв на себе добре відомий багатьом «Біг Мак» — гамбургер, пропонований мережею ресторанів «Макдоналдс» у 119 країнах світу. З 1986 року британський журнал “The Economist” публікує так званий індекс «Біг Маку», актуальність і виправданість якого пояснюється великим поширенням і достатньою представленістю в ньому товарів народного господарства — овочів, м’яса та хліба. Отож, відношення ціни цього гігантського гамбургера в національній валюті до «еталонної» вартості в американській, за задумом створювачів цього індексу, указує на «правильний» курс долара в кожній конкретній країні. Занижений курс, унаслідок інтернаціональності цієї валюти, обтяжує функціонування національних економік, у той час як завищений створює додаткові переваги експортноорієнтованим країнам. Відповідно до індексу «Біг Маку» «правильна» вартість американського долара в Україні сьогодні — 3,91 гривні. Більше недооцінений у світі тільки китайський юань. Утім, Україну, на відміну від Китаю, у навмисному заниженні вартості національної валюти ніхто не обвинувачує: вона вже вкотре виконує роль «невловимого Джо» — того, якого ніхто не ловить.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 27 к в і т н я 2 010 №17 (121)

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ

Слухати серце Землі

Чужі тут не ходять!

До 110-річчя від дня народження видатного американського сейсмолога Чарльза Френсіса Ріхтера Святослав РИБНІКОВ Ці страшні цифри в побуті називають балами. «Сім балів за шкалою Ріхтера» — озвучує диктор хроніку січневої трагедії на Гаїті. Насправді магнітуда землетрусу характеризує енергію, що виділяється у вигляді сейсмічних хвиль, і з математичної точки зору є безрозмірною величиною. А в балах — від 1 до 12 — землетруси класифікують за масштабами заподіяної стихією шкоди. Магнітуда, яка описує землетрус як цільне фізичне явище, безпосередньо з руйнуваннями в конкретному місці не пов’язана — все залежить від глибини вогнища підземних поштовхів, гірських порід, рельєфу місцевості. Однак незважаючи на відсутність «наочних» ознак, винайдена Чарльзом Ріхтером шкала от уже 75 років залишається найпопулярнішою.

дитинстві Чарльз мріяв стати... атомним фізиком. Досить незвичайне бажання для учня пересічної середньої школи в Каліфорнії, який до того ж до дев’ятирічного віку прожив на батьківській фермі в Огайо. Відповідних можливостей у Чарльза, звичайно, не було, але він глибоко вивчав шкільний курс механіки, щоб після закінчення школи вступити до Стенфордського університету. Мрія парубка майже здійснилася: закінчивши Стенфорд, він працював над докторською дисертацією з теоретичної фізики в Каліфорнійському технологічному університеті, аж раптом одержав запрошення до Сейсмологічної лабораторії в Пасадені, що, власне, і визначило його наукову долю. Повернувшись через кілька років до Каліфорнійського технологічного університету, Чарльз продовжив розпочаті дослідження й заснував потужну сейсмологічну школу. Знаменита шкала народилася в Чарльза Ріхтера як реакція на іншу, застосовувану в той час — Джузеппе Меркаллі. У ній про землетрус судили суб’єктивно — за ступенем паніки населення та кількістю загиблих. Про силу самих підземних поштовхів такий підхід говорив мало, що не влаштовувало молодого науковця Сейсмологічної лабораторії. В основу кількісного визначення магнітуди Чарльз Ріхтер поклав об’єктивний показник — десятковий логарифм вираженої в мікрометрах амплітуди коливань стрілки стандартного сейсмографа Вуда-Андерсона. Тобто у відповідь на поштовх із магнітудою 1 стрілка приладу відхилиться на 1 мікрометр, а з магнітудою 2 — із удесятеро більшим розмахом. Цікаво, що так само, у геометричній прогресії, зменшується частота землетрусів зі зростанням магнітуди: за рік на Землі в середньому фіксують один землетрус із магнітудою 8,0 і вище, 10 мають 7,0—7,9 бала, 100 — 6,0—6,9, 1000 — 5,0—5,9. Теоретично шкала не має верхньої межі, од-

нак у реальності поштовхів силою більше 9,5 магнітуди (таким був землетрус у Чилі в 1960-му) людство не знає — за більшої енергії підземного вибуху просто зруйнуються гірські породи. Побити сумний рекорд природи може хіба що падіння метеорита або ядерний вибух (за потужності в 1 мегатонну магнітуда сягає 6,0). Наступні дослідження показали, що шкала Ріхтера небездоганна. Річ у тім, що поштовх відбувається під землею, а сейсмограф, який має його фіксувати, установлений на поверхні. Для обліку відстані між вогнищем вибуху й приладом у формулу для обрахування магнітуди вводять поправки, які встановлюють для конкретної місцевості дослідним шляхом. Для калібрування своєї шкали вчений, звичайно, використовував підручний (точніше, підніжний) матеріал — землетруси в Південній Каліфорнії. Однак, як з’ясувалося пізніше, поштовхи тут мають малу й середню силу, а вогнище вибуху звичайно залягає порівняно неглибоко, тож для сучасних розрахунків шкалу довелося «налаштовувати» заново. Крім цього — суто технічного — недоліку існують і більш серйозні. Амплітуда відхилення стрілки показує поверхневі сейсмічні хвилі, у той час як частина енергії вибуху переходить у хвилі об’ємні, причому тим більше, чим глибше вогнище землетрусу. Ці «невраховані» прояви вибуху тільки через сорок років зміг «піймати» колега Ріхтера — Хіро Канаморі з Каліфорнійського технологічного університету. У його шкалі, розробленій у 1977 році, магнітуда обраховується на основі зсуву маси гірських порід уздовж розламу. При землетрусах силою вибуху до 7 магнітуд шкала Канаморі мало відрізняється від ріхтерівської, а от при більш сильних поштовхах остання помітно програє в точності. Однак застосований Чарльзом Ріхтером логарифмічний принцип і в шкалі Канаморі залишився незмінним — так само, як і в ще більш прогресивній сучасній енергетичній шкалі, яка обраховує магнітуду землетрусу безпосередньо за енергією вибуху. Безперечна заслуга вченого — активна громадянська позиція. Його зусиллями були переглянуті й ужорсткішані містобудівні норми. У 1971 році, після землетрусу в Лос-Анджелесі, місцеві жителі оцінили зняття багатотонних ліпнин із фасадів будинків — непопулярний запобіжний захід, на якому вченому все-таки вдалося наполягти, урятував багато людських життів. До речі, Чарльз Ріхтер був щирим супротивником усіляких декоративних надмірностей не тільки в архітектурі. Проповідуючи філософію натуризму — максимальної близькості до природи, він неодноразово бентежив своїх більш консервативних колег участю в нудистських акціях.

Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ Еволюція корпоративних інформаційних систем — не тільки нові можливості для ведення бізнесу, а й серйозні проблеми захисту інформації. Над їхнім вирішенням працюють фахівці провідних Iт-компаній світу.

отирнадцятого квітня в Києві з ініціативи компанії Cisco відбулася конференція «Безпека без меж», у якій взяли участь представники українського бізнесу, державних організацій і провідні фахівці в галузі захисту інформації. Розглядалися питання адаптації систем безпеки корпоративних мереж до останніх тенденцій IT-індустрії. Безпека корпоративної інформації, якою обмінюються співробітники компанії між собою або з партнерами, — невід’ємна частина ведення бізнесу. Витік або втрата даних може мати надзвичайні наслідки. Тому будь-яка сучасна корпоративна інформаційна система має протистояти багатьом загрозам. З одного боку, це зовнішні загрози, які вимагають захисту від проникнення в мережу ззовні (атаки зловмисників з метою збору інформації або впровадження шкідливих програм), а з іншого боку — внутрішні, від самих користувачів. Раніше більшість корпоративних мереж мали чітко визначені межі (територія підприємства, приміщення офісу), тому завдання захисту інформації вирішувалося за допомогою сітьового екрана, установленого на одному або декількох шлюзах, які зв’язували корпоративну мережу з Інтернетом. Пристрій моніторив потік даних, обмежуючи за необхідності доступ до приватної мережі за вхідним або вихідним каналом. Але останні тенденції в організації робочого процесу, безпосередньо пов’язані з розвитком IT-технологій, радикально змінили традиційний підхід до безпеки. Корпоративні мережі поступово «відкриваються», забезпечуючи користувачам доступ до необхідних даних незалежно від їхнього місцезнаходження. Тепер постійна присутність співробітника на робочому місці зовсім не обов’язкова, а в деяких випадках навіть неефективна. Крім того, для доступу в мережу він може використовувати мобільні пристрої з різними операційними системами. Таким чином, межі мереж стають розмитими, і системи безпеки мають реагувати на ці виклики, ефективно захищаючи інформаційні активи компаній. Причому незалежно від місця, часу, форми передачі та зберігання даних. Саме таким новим підходам до захисту корпоративної інформації були присвячені доповіді менеджера компанії Cisco з продуктів забезпечення безпеки Філіпа Роггебанда й бізнес-консультанта з безпеки Олексія Лукацького. Представляючи архітектуру Secure Borderless Network (безпечна мережа без

меж), фахівці пропонують скоротити використання в корпоративних мережах локальних заходів безпеки, застосовуваних до окремих пристроїв, і перейти тим самим від «важких» кінцевих пристроїв з великою кількістю захисних засобів до «легких», тобто таких, що взаємодіють із потужними сітьовими засобами захисту. Одним з етапів розвитку цієї концепції стало створення Cisco AnyConnect Secure Mobility — фірмової програми-клієнта, яка встановлюється на будь-який пристрій (настільний ПК, ноутбук або комунікатор) і працює під управлінням будь-якої операційної системи. Програма запускається автоматично, коли вмикається пристрій. За наявності доступу в Інтернет вона самостійно встановлює зв’язок із корпоративною мережею компанії так, що будь-яке вхідне й вихідне з’єднання проходить через сканер безпеки — інформаційний центр, який перевіряє дані за певними параметрами на наявність загроз. Інший елемент представленої архітектури — Cisco TrustSec — це технологія, яка впроваджується в обладнання Cisco і забезпечує контроль доступу до мережі на основі ідентифікації користувача, а також підтримку цілісності та конфіденційності даних. За користувачем закріплюються права, згідно з якими він одержує доступ тільки до тих ресурсів, які потрібні для виконання його службових обов’язків, незалежно від типу використовуваного пристрою та каналу зв’язку — дротового, бездротового, мобільного. Кожен пакет даних маркується міткою, яка містить відомості про права користувача на доступ або передачу тієї або іншої інформації. Так, наприклад, можна запобігти публікації в Інтернеті електронних документів компанії — система безпеки просто не дозволить користувачеві відправити їх за межі корпоративної мережі. Окремо в доповідях говорилося про все більшу популярність хмарних (розсіяних) обчислень, робота з якими дає компаніям певну вигоду, але створює додаткові проблеми для безпеки, оскільки частина корпоративних даних зберігається на віддалених комп’ютерах у мережі Інтернет. У цьому випадку для безпечної роботи фахівці пропонують використовувати технологію перевірки веб-трафіку користувача, наводячи як приклад власну послугу ScanSafe. Лейтмотив конференції «Безпека без меж» — стрімка еволюція корпоративних систем і пов’язані з цим проблеми захисту інформації. На думку фахівців компанії Cisco, найефективніше рішення, яке не знижувало б продуктивність праці й у той же час надійно захищало б мережу від хакерів, шкідливих програм та інших загроз, — створення цілком контрольованих корпоративних мереж. Таких, у яких, за вдало сформульованим Філіпом Роггебандом визначенням, «правильна людина, використовуючи правильний пристрій, одержує доступ до правильних ресурсів».

Українська технічна газета

№17 (121) В і в т о р о к , 27 к в і т н я 2 010

ТРЕБА БАЧИТИ

Світло із тротуару У Тулузі освітлення вулиць — справа самих пішоходів, точніше, їх...ніг

ранцузька Тулуза, відома своїми науковими досягненнями, стала першим містом у світі, де завдяки використанню нової технології освітлення центральних вулиць здійснюють пішоходи. Для цього використовується спеціальне вуличне покриття у вигляді плит, обладнаних датчиками, мікросенсорами та генераторами. Датчики вловлюють енергію від кроків пішоходів і передають її на генератор, який перетворює кінетичну енергію в електричний струм. Мікросенсори накопичують електрику в акумуляторах протягом дня, а вночі віддають її для живлення ліхтарів. У такий спосіб плити забезпечують нічне освітлення вулиць і площ міста.

Спочатку ці плити було розроблено голландською компанією Sustainable Dance Club для танцювального майданчика нічного клубу Роттердама «Club Watt». Нова технологія була такою вражаючою, що розробкою зацікавилися кілька відомих фірм.

КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТОДАВЦІВ ПІДПРИЄМСТВ ГІРНИЧОВИДОБУВНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

ТОВ «КИЇВСЬКА ГІРНИЧА КОМПАНІЯ» НАДАЄ ПОСЛУГИ: 1) З підготовки документів для отримання дозволів на початок робіт підвищеної небезпеки. 2) З підготовки матеріалів для отримання спеціальних дозволів на користування надрами.

e-mail: girnuk-VT@yandex.ru тел. моб. (067) 502-00-45, тел. моб. (097) 948-33-80, тел. моб. (067) 520-82-72, тел.факс (044) 278-42-37 РОЗСЛАБТЕСЯ!

КРОСВОРД

Титанове оригамі Знайдено новий метод створення мініатюрних механізмів

ослідники Іллінойського університету розробили нову технологію виготовлення мініатюрних механізмів та їхніх деталей. Спочатку методом тривимірного друку створюється тон-

кий плоский лист із чорнила, яке складається з окису титану. Потім його згортають, як при створенні оригамі, надаючи необхідної форми. Звичайний окис титану — дуже твердий матеріал, який погано піддається згинанню та механічній обробці. Але титанове чорнило, що використовується в новій технології, містить велику кількість розчинника та інших речовин, які роблять матеріал піддатливим протягом певного часу після закінчення друку. У такий спосіб можна створити будьякий медичний пристрій, нешкідливий для людського організму. Дослідники впевнені, що технологія широко застосовуватиметься в медицині. На фото зображено фігуру журавля, виготовлену таким методом.

Смачна їжа без зусиль Китайські студенти винайшли робота-кухаря

обот уміє готувати 600 традиційних страв китайської кухні, які клієнт зможе замовити, просто доторкнувшись до сенсорного екрана. Він уміє сам підготувати продукти, а також смажити, тушкувати й готувати на парі. Власникові робота потрібно буде лише завантажити продукти в машину, запрограмувати її та чекати результату. Робот-кухар став результатом спільної роботи студентів університетів Джіаотонг і Янчжоу (Китай), а також працівників підприємства із Шеньчженя, які розповіли про технологію приготування китайських страв.

Краєвид на вибір Вам не подобається краєвид за вікном? Не проблема! Тепер його можна зробити таким, як ви хочете

ехнологія Winscape дозволить розмістити в будь-якому приміщенні віртуальне вікно з будь-яким краєвидом — морським пейзажем, видом на гори або рівнини й навіть на простори Всесві-

розкушує мишей, наче горіхи. 36. Країна, яка відокремлює Мексику від Гондурасу. 37. Людина з рушницею. 40. Цунамі в дитинстві. 41. Магістраль. 43. Скам’янілість на зламаній руці. 45. Гордість павича. 46. Острів-кільце. 48. Напарник Урганта у «Прожекторперісхілтон». 51. Англійський півзахисник. 53. Посол Папи Римського. 54. Напарник, компаньйон. 55. Гучна компанія дітей. 56. Усмішливий настрій. 57. Гроші за товар або послугу. 58. Натуралістичне мистецтво. ВЕРТИКАЛЬ: 1. Американський проспект. 2. Корабель Язона. 3. Розкрадачка гробниць. 4. Пір’я з городньої грядки. 5. Купівля підприємства із зобов’язанням стягнути його Відповіді на кросворд, надрукований у №16 (120) заборгованості. 6. Шкіра барана. 7. Острови Зеленого Мису - ...-Верде. 8. Індійський човен у спорті. 9. Карколомний спуск із гори. 10. Історичний заповідник храмів у Камбоджі. 12. Овоч на Хелоуїн. 13. Шар дощок під ногами або над головою. 22. Ведмідь, геній і Ланселот у одній особі. 23. Прихожа лісу. 26. Алігаторова груша. 27. Те, чого не було в Лариси Огудалової. 28. Жрець, який тлумачив волю богів за співом і польотом птахів. 29. Шкарпетка в постіл. 30. Ловець морських мешканців. 31. Район Сочі. 35. Кухонний прилад, який сови вмикають у першу чергу. 36. Столиця Фінляндії. 38. Командир над солдатами. 39. Швидкий запальний танець зі співом у опереті. 41. Знаряддя праці натирача підлоги. 42. Інжир або фіга. 44. Скакун поетів. 47. Продовження вішалки. 49. Сонячне божество в Єгипті. 50. Антифашистський Відповідь на етюд, надрукований у №16 (120) 1.d2-c3! b4xd2 2.c1xe7 a3xc1 3.c5-b6!! рух у Франції. 51. Метал для декоративного корозійно-стійкого покриття. 52. Хіба реa5xc3 (3...a7xe3 4.a1-b2 c1xa3 5.e7-d8 a3xe7 вуть, як ясла повні? 6.d8xh4xh8 ×) 4.g1-h2! f8xd6 5.h2xf4 c1xg5 Склала Оксана БА ЛАЗАНОВА 6.h6xh6 × ГОРИЗОНТАЛЬ: 3. Головний у нечистої сили. 9. Диспут із биттям горщиків. 11. Переносник Еллі. 14. Мова не для сторонніх. 15. Річка, яку перейшов Цезар. 16. Фрукт для морського катання туристів. 17. Африканська республіка на березі Атлантичного океану. 18. Приріст свинячого стада. 19. Німецький композитор, який увижався жителям Мілана, Відня й Парижа. 20. Комп’ютерна мова. 21. Друга літера серед зірок. 22. Стрілочник поруч із Венерою. 24. Замислений птах у супі. 25. Дружний постріл. 32. Поповнення рівня води в посудині. 33. Транспорт, яким перевозять дрова, сіно. 34. Лялька, що

ту. Воно являє собою дві плазмові панелі, систему визначення положення користувача в просторі та спеціальне програмне забезпечення. За допомогою автоматичного настроювання зображення можна регулювати розташування краєвиду «за вікном» щодо положення користувача — побачити те, що розташоване під вікном, або сховане праворуч або ліворуч. Налаштовується пейзаж за допомогою комп’ютера чи iPhone. У продаж новинка повинна надійти в липні за ціною від $2500 до $3000.

За матеріалами Sina, The Guardian, Popular Science підготувала Наталія ЧАЙКА