Украинская техническая газета №124

№20 (124) 18 травня 2010 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

Не послизнутися на ринку

У НОМЕРІ: АКТУАЛЬНО Кремнієвий Крем нієвий рестарт Першу чергу оновленого заводу напівпровідників у Запоріжжі буде запущено вже через два місяці

Українська чорна металургія пережила падіння світової економіки. Чи зможе тепер упоратися з її піднесенням?

Стор. 5

ПРІОРИТЕТИ Оборона з порожніми кишенями Антикризова програма Кабміну, попри декілька необхідних змін, не розв’язує нагальних проблем у Збройних Силах Стор. 7

ТЕХНОСФЕРА «Аеромех»: до успіху — повітрям Луганські фахівці створили високоефективний аеродинамічний сепаратор для очищення й поділу посівного зерна на фракції Стор. 9

ЕНЕРГОЄМНІСТЬ Стара ТЕЦ на новий лад Теплоенергоцентралі — на межі технічного виживання. 80% ТЕЦ уже відробили свої проектні строки, деякі пішли на друге, а то й третє коло експлуатації. Звідси наслідки — все більша кількість аварій. Стор. 12

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ

Учений із Задзеркалля Однією з головних кінопрем’єр весни-2010 стала «Аліса в Країні чудес» від головного казкаря сучасності — режисера Тіма Бартона. Стор. 15

За даними Всесвітньої асоціації виробників сталі, виплавка металу на планеті в березні збільшилася майже на третину щодо аналогічного періоду 2009 року. Завантаження виробничих потужностей зросло до 80,2% — пікової цифри з кінця 2008-го. Україна поки відстає: вітчизняна металургія запрацювала продуктивніше лише на 14,6%.

У

зв’язку з таким явним виходом галузі із кризи Американський інститут чавуну та сталі прогнозує підвищення цін на сировину — залізну руду й коксівне вугілля. Їхній ринок цього року може стати дефіцитним. При цьому очікувати збільшення обсягів видобутку завдяки уведенню в експлуатацію нових потужностей треба не раніше 2011 року. Важливим чинником може стати також помітне підвищення експортних мит на залізну руду в Індії та Австралії. Закінчення на стор. 12

Микола Воробйов: «Усе Полум’я створюється головою та руками над затокою фахівців галузевих інститутів» Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ

Путін просить «трубу» Парадокси несталості Що матиме Україна від об’єднання «Газпрому» й «Нафтогазу»?

Стор. 4–5

Стор. 10–11

Чому буксують економічні стратегії розвитку України? Стор. 6–7

Вибух нафтової платформи Deepwater Horizon («Глибоководний горизонт»), що прогримів три тижні тому в Мексиканській затоці на вишці нафтової компанії British Petroleum (BP), може не тільки спричинити подорожчання нафтопродуктів, а й виявитися виявитися однією з найбільших екологічних катастроф у світовій історії. Закінчення на стор. 14

2 Вівторок,

Українська технічна газета

1 8 т р а в н я 2 010 №20 (124)

ТУТ І ТЕПЕР

Інакше не скажеш

Шахтний метан добуватимуть в Україні? Україна має намір налагодити видобуток метану з вугільних шахт країни

Олександр Пасхавер

Як повідомляє прес-служба голови держави, про це днями Президент сказав під час засідання української частини українсько-російської міжнародної комісії.

Президент Центру економічного розвитку

В

Рівень боргів у період кризи в України, у порівнянні з іншими державами, стосовно ВВП був досить помірним. Наш державний борг — 30% ВВП — ще далекий від критичної межі. Але він далекий для країни розвинутої, а ми країна слаборозвинена, і нам важче віддавати борги». Костянтин Грищенко Міністр закордонних справ України

Без дружніх, добрих і передбачуваних відносин із Росією в нас не буде успішних відносин з Євросоюзом. На цьому сьогодні ґрунтується українська зовнішня політика. Ми вважаємо такий підхід і практичним, і прагматичним». Віталій Струков Керівний директор, голова інвестиційнобанківського департаменту «Конкорд Капітал» (Київ)

За нашими оцінками, міжнародні інвестори готові вкласти в Україну понад $5 мільярдів доларів 2010 року».

іктор Янукович розповів про зустріч із керівництвом компанії ТНК-ВР, під час якої було розглянуто питання розвитку українського ринку нафтопро-

Російськими залізницями на українських підшипниках

Я

к повідомив директор з якості ХАРП Володимир Коровкін, «комісія державної установи «Регістр сертифікації на федеральному залізничному транспорті Російської Федерації» з позитивним результатом провела сертифікацію». Сертифікована не тільки продукція, що випускалася раніше, — традиційні буксові підшипники, а й новий тип безремонтного здвоєного підшипника — циліндрична касета CRU-дуплекс, що сьогодні проходить піднаглядну експлуатацію на мережі РЗ.

ближчі роки експлуатованим, модернізованим і новим рухомим складом з навантаженням на вісь 23 т/с».

ля виконання цього замовлення з державного бюджету надійшов перший транш у 1,2 млн грн. Ці кошти пішли на закупівлю металу, а роботи підприємство поки проводить за рахунок власних ресурсів.

— Ми готові авансувати замовлення протягом 6 місяців — такі умови закладені в контракті з Міністерством оборони України. Корвет для нас — довгострокова програма. Це стратегічний напрямок, і ми сподіваємось мати віддачу від нього через кілька років. Будівництво корветів дозволить відновити в Україні військове кораблебудування. І це головне, — зауважив генеральний директор заводу Дмитро Мордовенко.

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

www. tehnichka.com E-mail: info@tehnichka.com

Уперше за останні кілька років ЧСЗ закінчив минулий рік із прибутком у розмірі близько 1 млн грн — переважно завдяки виконаним судноремонтним роботам. А буквально днями погашена й заборгованість із зарплати — майже 8 млн грн. Нагадаємо, що компанія в грудні 2009 року вигралa тендер на будівництво серії корветів для українських ВМС. Сьогодні вона має технічний потенціал для виконання такого замовлення. Закладання корабля намічено на кінець червня, а здача першого корвета — на 2012 рік. Усього ж на Чорноморському суднобудівному заводі за його вікову історію побудовано більше тисячі кораблів і суден різних типів і призначень, у тому числі більше двохсот військових.

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а.

Завершено підготовку до виробництва вагона-платформи секційної моделі 13-1839 за ініціативним проектом конструкторів «Азовмашу». Конструкторські рішення, застосовані для платформи, дозволяють збільшити вантажопідйомність платформи до 109,5 т, що в 1,5 раза більше, ніж у її попередниці. Ще одна перевага нової платформи — можливість перевезення 45-футових контейнерів. За своїми характеристиками вона є перспективним вагоном нового покоління, перевершує аналоги, створені в Росії та Словаччині. На Лозовському ковальсько-механічному заводі розпочато виробництво корпусів і мостів для БТР В1318. Відповідно до контракту на заводі до жовтня 2011 року планується виготовити корпуси й мости для 420 БТР (загальна сума контракту — понад 370 млн грн). Дослідний зразок виготовлений у грудні 2009 року. Серійне виробництво вже розпочато, і в червні 2010-го в складальний цех КП ХКБМ ім О.Морозова буде відвантажена перша партія виробів.

На спільному засіданні українськобілоруської комісії було розглянуто питання поставки крокуючих екскаваторів НКМЗ (Краматорськ, Донецька область) на підприємства Білорусі. Для цього українським машинобудівникам потрібні державні гарантії, що дозволять їм одержати великий обсяг кредитних ресурсів.

З

а словами віце-прем’єр-міністра Андрія Клюєва, НКМЗ може поставити в Білорусь 14—15 крокуючих екскаваторів. Крім того, він відзначив, що аналогічні проекти угод готують хімічні та машинобудівні підприємства для поставок своєї продукції на ринки Росії, Білорусі та інших країн.

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ (тел. 0642 34-72-47, e-mail: editor@tehnichka.com)

РЕДАКЦІЯ: Світлана Ісаченко - заступник головного редактора (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com) Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Свідоцтво Людмила Гречаник — відділ технічної думки про державну реєстрацію (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); КВ № 12993-1877Р Марина Савінова — відділ науки та освіти від 20.08.2007 р., (тел. 0642 34-72-47, e-mail: otdelnauki@tehnichka.com); видано Міністерством Ігор Павлюк — відділ промисловості юстиції України. (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com);

На Очеретинському цегельному заводі почалися підготовчі роботи до розпалу другої печі, запланованого на початок червня 2010 року. Після її запуску продуктивність збільшиться удвічі й зросте до 5 млн штук лицьової цегли на місяць.

Є держгарантії — крокуй, екскаваторе!

Миколаївська державна акціонерна холдингова компанія «Чорноморський суднобудівний завод» почала обробку металу для будівництва першого корабля класу «корвет» ВійськовоМорських сил України

Д

36,5 млрд м3 газу. До кризи обсяги імпортованого газу становили близько 50 млрд м3 щорічно. Країна має намір збільшувати власний газовидобуток, а в перспективі перейти на поставки скрапленого газу. Експерти також прогнозують, що на заході України можуть бути значні обсяги сланцевого газу.

В один абзац

За словами директора залізничного дивізіону УПЕК В’ячеслава Юрова, «отримані сертифікати відповідності дають можливість ХАРП закріпити за собою місце повноправного учасника ринку залізничних підшипників Російської Федерації. Ми вважаємо, що цей продукт буде затребуваний у най-

Один дин із найбільших у СНД виробників підшипникової продукції — випробний центр Харківського підшипникового заводу (ВЦ ХАРП), який входить до індустріальної групи УПЕК, завершив роботи із сертифікації підшипників для букс залізничних вагонів на відповідність вимогам норм безпеки.

Курс на корвет

Алла МІРОШНИЧЕНКО

дуктів і перспективи роботи компанії в новому напрямку — видобуток метану на територіях, де видобувається кам’яне вугілля. Україна великою мірою залежить від поставок газу з Росії. Країна видобуває близько 20 млрд м3 палива на своїй території, решту купує. Нинішнього року Україна повинна закупити в РФ

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Ганна Бусова - тел./факс: (0642) 59 93 91, тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: reklama@tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Любов Соловйова - тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: podpiska@tehnichka.com

Газета видається українською та російською мовами

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340.

Позиція авторів публікацій не завжди збі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами. При ВИКОРИСТАННІ матерІалІв ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54 ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 15087 прим., українською мовою 4672 прим., російською мовою 10415 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 1110

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 8 т р а в н я 2 010 №20 (124)

3

ТУТ І ТЕПЕР ЕКОНОМІКА Укладання угоди про асоціацію між Україною та ЄС підвищить конкурентоспроможність української економіки. Про це заявив віце-прем’єр Сергій Тігіпко під час зустрічі із заступником генерального директора генерального директорату «Зовнішні відносини» Єврокомісії Югом Мінгареллі. Зокрема, говорячи про підготовчі кроки уряду в цьому напрямку, Тігіпко відзначив, що вже завершується робота над проектами законів про державні закупівлі, ринок газу, технічне регулювання, фітосанітарний контроль тощо. На думку віце-прем’єра, ухвалення цих документів у комплексі з іншою нормативною базою, адаптованою до європейських стандартів, допоможе Україні ефективно й максимально швидко інтегруватися в європейське співтовариство. «Україні та ЄС потрібний чіткий і скоординований план дій зі створення зони вільної торгівлі, що стане додатковим чинником для розвитку економіки, підвищення її конкурентоспроможності», — відзначив Тігіпко.

ПЕК Україна та Росія домовилися до липня цього року вирішити питання про модернізацію української газотранспортної системи. Прем’єр-міністр України Микола Азаров відзначив, що таку домовленість було досягнуто під час засідань міжурядового українсько-російського комітету із двостороннього співробітництва.

При цьому він зауважив, що уряд у вирішенні цього питання діятиме відкрито й наполегливо в інтересах країни. Є домовленість про те, що Україна та Росія працюватимуть спільно над модернізацією української газотранспортної системи із залученням Європейського Союзу. Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів разом із залученими міністерствами завершило підготовку плану дій із підвищення енергоефективності та досягнення домовленостей між урядом України та Світовим банком. Голова НАЕР Сергій Єрмилов під час зустрічі з делегацією Північного інвестиційного банку на чолі з його президентом Джонні Акерхолмом відзначив, що ці домовленості передбачають відкриття кредитної лінії для впровадження енергозбереження в розмірі $350 млн. У свою чергу Акерхолм акцентував увагу на значному досвіді Північного інвестиційного банку у фінансуванні проектів з енергозбереження та енергоефективності, модернізації процесів промислового виробництва, переробки твердих промислових відходів та очищення

води. Він також висловив надію на розвиток діяльності банку на території України та вказав на необхідність визначити найпріоритетніші проекти з метою їхньої подальшої реалізації в рамках Східноєвропейського партнерства з енергоефективності та довкілля. У результаті зустрічі досягнуті домовленості про підготовку Північним інвестиційним банком критеріїв і напрямків, згідно з якими українська сторона розробить проекти у сфері енергоефективності та енергозбереження, які потребують першочергового фінансування.

ПРОМИСЛОВІСТЬ Самара має намір придбати вісім українсько-російських літаків Ан-148-100. Бюджетні інвестиції в розмірі 100 млн рублів дозволять у 2010 році придбати повітряні судна Ан-148-100Е і зробити ще один крок на шляху створення регіональної авіакомпанії (робоча назва Air Samara) з базуванням у міжнародному аеропорті Курумоч. Кошти із бюджету Самарської області будуть виділені за рахунок додаткових джерел фінансування.

Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ) на відкритому засіданні 20 травня перегляне структуру тарифів обласних енергопостачальних компаній на передачу й поставку електроенергії за регульованим тарифом. Востаннє тарифи обленерго НКРЕ переглядала в грудні 2009 року. При цьому для більшості енергопостачальних компаній тарифи на передачу електроенергії були підвищені, на поставку — знижені в порівнянні з установленими для компаній на IV квартал 2009 року. Підсумки квітня цілком оптимістичні для авторинку. Як повідомляє AUTO-Consulting, продажі нових автомобілів збільшилися на 4 у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. У порівнянні з березнем зростання становило понад 5. Така тенденція на тлі вже нинішнього ціноутворення свідчить про початок нового етапу для автомобільного ринку. Першим тенденції до «видужання» продемонстрував сегмент Premium. У квітні попит на дорогі авто стимулювало й па-

діння курсу євро, хоча основні «вершки» від цього процесу принесе вже травень. На друге місце вирвався ЗАЗ, збільшивши збут на 19%. ТРАНСПОРТ Верховна Рада України внесла зміни до Закону «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України» в галузі перевезення небезпечних вантажів. Закон передбачає, що небезпечний вантаж, із приводу якого відправник подає недостовірну інформацію, може бути

будь-коли вивантажений, знищений або знешкоджений перевізником (залежно від обставин) без відшкодування відправникові пов’язаних із цим збитків. Підприємства, установи та організації — відправники небезпечних вантажів — зобов’язані подати перевізникові достовірну інформацію про вантаж з метою убезпечення його перевезення й про заходи у випадку аварії під час перевезення.

АПК Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) дає кредит на $20 млн компанії UkrFarm Funding Limited.

«Банк надає кредит компанії UkrFarm Funding Limited, яка надалі використовує його для фінансування приблизно 60 сільськогосподарських компаній у всій країні. UkrFarm цілком належить Ukrainian Agrarian Farms Ltd. (UAFL) — зареєстрованому холдингу для інвестицій Renaissance Group Holdings Limited», — говориться в повідомленні прес-служби банку. Із кредитних коштів компанії одержать фінансування на до- і післяврожайний період, а також для закупівлі сільськогосподарської техніки. Передбачається, що в рамках цього кредиту щорічно повертатиметься в оборот додатково до 57 тис. га орних земель, які зараз не використовуються. Президент ЄБРР Томас Міров заявив, що банк має намір зберегти обсяги фінансування проектів в Україні 2010 року на рівні минулого року (у 2009-му вони становили $1,5 млрд). Кабінет Міністрів пропонує ввести для власників цукру обов’язкову декларацію його залишків. Про це повідомив журналістів міністр економіки Василь Цушко з посиланням на відповідний законопроект. Він відзначив, що введення декларування необхідне для визначення на рівні Мінекономіки щорічних квот на імпорт в Україну очеретяного цукру-сирцю. Декларування, що вводиться, схоже на аналогічне декларування залишків зерна. За прогнозами Міністерства агрополітики, цього року в Україні планується виробити близько 2 млн тонн бурякового цукру. ФІНАНСИ Підзвітність Національного банку України Верховній Раді та уряду щодо його доходів і видатків не суперечить Конституції.

Таке рішення було ухвалене Конституційним судом України 11 травня 2010 року. Крім того, КСУ припинив судочинство у справі про конституційність норми закону, якою передбачалося, що Національний банк України в 2009 році зобов’язаний перерахувати в держбюджет перевищення кошторисних доходів над видатками поточного року, отриманими в цьому ж році. Кабінет Міністрів заявив про плани поновлення з 2011 року повернення заощаджень вкладникам колишнього Ощадбанку СРСР. Це передбачено змінами до Закону «Про державні гарантії поновлення заощаджень громадян України». На думку міністра фінансів України Федора Ярошенка, розроблена урядом законодавча ініціатива підвищить ефективність використання бюджетних коштів і створить передумови для введення безготівкової форми погашення держборгу. Повернення внесків у безготівковій формі, за словами міністра, дозволить уряду заощадити на оформленні розрахунків і прискорити виплату компенсацій. Гроші виплачуватимуть через установи Ощадбанку «в однакових розмірах, незалежно від обсягу заощаджень, із загального фонду держбюджету», — повідомив глава Мінфіну. Законопроект припускає створення інформаційно-аналітичної системи реєстру вкладників, страховиків і застрахованих осіб. Складені попереднім урядом відповідні реєстри недійсні. ЗВ’ЯЗОК Уряд ухвалив проект Угоди між Кабінетом Міністрів України та урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі використання та розвитку російської глобальної навігаційної супутникової системи ГЛОНАСС.

Укладання угоди створить належну організаційну та правову основу для взаємовигідного співробітництва, пов’язаного з використанням і розвитком системи ГЛОНАСС, а також відповідних супутникових навігаційних технологій. Нею передбачена взаємодія у формуванні української наземної інфраструктури, функціональних доповнень системи ГЛОНАСС і навігаційної апаратури споживачів. Реалізація угоди дозволить українським і російським підприємствам укладати зовнішньоекономічні договори зі здійснення робіт у космічній сфері та забезпечить створення на українських підприємствах додаткових робочих місць, а також сприятиме просуванню вітчизняних підприємств на світовий ринок супутникових навігаційних послуг і технологій. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами УНІАН, ЛігаБізнес, АПК-інформ, e-news.com.ua, РІА Новини України

4

Українська технічна газета

№ 20 (124) В і в т о р о к , 1 8 т р а в н я 2 010

АКТУАЛЬНО

Путін просить «трубу» Що матиме Україна від об’єднання «Газпрому» й «Нафтогазу»? Дмитро ТИМЧУК Передсвяткове висловлення Володимира Путіна на зустрічі з Миколою Азаровим у Сочі про об’єднання «Газпрому» й «Нафтогазу України» викликало на берегах Дніпра в кого легкий, а в кого й передлетаргійний шок. Воно пролунало таким собі експромтом, коли прем’єри двох країн обговорювали ще один «проект інтеграції» (як цнотливо висловлюється Кремль) у ядерній сфері. «Ми готові до інтеграції й у газовій сфері», — вимовив пан Путін і відразу висловив думку об’єднати газові гіганти.

П

ро те, що путінська заява серйозно готувалася, свідчить уже той факт, що відразу після неї концепцію «інтеграції» розкрив голова «Газпрому» Олексій Міллер. Та й прес-секретар російського прем’єра Дмитро Пєсков підтвердив, що ця ідея була не «спонтанною, а концептуальною». Тобто не інакше як навіяна «концепціями» недавніх харківських угод.

БЮДЖЕТНА ДЕСЯТИНА актично це питання про об’єднання двох компаній, — пояснив пан Міллер. — У нас є досвід реалізації угод на базі розміну активами з німецькими та італійськими партнерами». При цьому Україна, мовляв, може одержати як актив доступ до російських запасів, а «Газпром» — до «активів у видобутку, транспортуванні та підземному зберіганні газу». Крім того, Росія збирається інвестувати як у газовидобуток, так і в транспортну систему України. Говорячи про вигоди злиття «Нафтогазу» й «Газпрому», російські експерти відзначають, що для України йдеться не тільки про збереження своєї газотранспортної системи, а й, насамперед, про порятунок десятої частки бюджету країни. Якщо запустять в обхід обидва незалежних трубопроводи — «Північний» і «Південний» — і вся Європа перейде на ці поставки, то в найближчій перспективі Україна втратить солідний «транзитний» дохід – 8—10% свого національного бюджету й уже через три роки одержить ситуацію «відкладеного дефолту», пояснюють у Росії. Деякі українські експерти також підтримують думку, що об’єднання двох компаній змусить Москву скасувати плани будівництва обхідного газопроводу «Південний потік» і зберегти обсяги транзиту блакитного палива в Європу. Таку думку висловив, зокрема, екс-керівник прес-служби «Нафтогазу» Валентин Землянський, прогнозуючи, що процес злиття «Газпрому» й «Нафтогазу України» може тривати не більше двох місяців. За його словами, Україна в такому випадку матиме гарантії збереження транзиту газу через свою територію, російські гроші на ремонт і модернізацію ГТС, а також доступ до родовищ у Сибіру, що може знизити ціну на стратегічний ресурс. У свою чергу Росія розуміє ризикованість і високу ціну будівництва «Південного потоку», відзначив він. Також «Газпром» зацікавле-

«Ф

ний у одержанні доступу до внутрішнього ринку України й продажу газу промисловим підприємствам напряму.

ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ КОНКУРЕНЦІЯ В «КРИВОМУ ДЗЕРКА ЛІ» ожливо, нам і слід бути вдячними за таку зворушливу турботу Москви. Однак перш ніж розчулюватися із приводу порятунку від «відкладеного дефолту», непогано було б відзначити декілька моментів. Оперувати заяложеною загрозою — газопроводом «Північний потік», що нібито повинен вплинути на обсяг транзиту російського газу через Україну в Європу, навряд чи варто. Цей міф, придуманий особисто Володимиром Володимировичем Путіним, давно розвінчано. Для цього багато розуму не треба: достатньо подивитися на карту й оцінити, куди піде блакитне паливо. Пункт призначення — північ Німеччини, Велика Британія, Нідерланди, Франція, куди зараз газ через Україну не надходить. Завдання «потоку» — поповнити поставки енергоресурсів із норвезьких родовищ, що виснажуються. Транзиту російського газу в Європу українською ГТС цей проект загрожувати не може. «Південний потік» узагалі ще зовсім не факт. Не треба забувати, що він — конкурент Nabucco, підтримуваного Євросоюзом. Його вихідна планована потужність —31 млрд м3 газу (через Україну в Європу на рік проходить до 120 млрд кубів). Досі не розв’язане питання: звідки брати газ для його заповнення й кошти для будівництва за вартості, що зросла? Ще один момент. Об’єднати за два місяці «Нафтогаз» і «Газпром» — це навіть не наукова, а просто фантастика. Технічно приєднати українську компанію до російської — проблем наче немає. Але навіщо це Росії? Борги «Нафтогазу» — близько $8 млрд. Інтегрувати НАК у російський гігант означає надати росіянам «щасливу» можливість платити ці борги власним коштом. Серйозні російські аналітики, не обтяжені політичною кон’юнктурою, називають строки можливого злиття в 5 років. Вартий уваги й той аргумент, що, мовляв, у виграші і Європа, що матиме після об’єднання компаній гарантії безперебійного постачання російською сировиною. Адже в такому випадку українсько-російські «газові війни», які стомили європейців, стають начебто апріорі неможливими. Але, говорячи про наслідки «газових воєн» для Європи, згадаємо й недавнє висловлення глави міненерго РФ Сергія Шматка в інтерв’ю турецькому агентству Cihan NA: «Цей новий рік був непоганий. Те, як розвивається в нас сьогодні діалог із Україною, анітрохи не створює додаткових побоювань, що наступний новий рік може бути проблемним. Настав час «страшилок», якими активно намагаються користуватися не дуже впевнені політики». І додав, що за

М

рівня нинішнього політичного діалогу в галузі енергетичної безпеки й газових поставок між Росією, Європою та транзитними країнами немає підстав турбуватися про можливість повторення фізичних збоїв. По суті, російський чиновник відверто визнає, що відключення під час «газових воєн» були не чим іншим, як політичною зброєю. А це означає одне: уливання «Нафтогазу» в «Газпром» бачиться в Кремлі засобом політичної прив’язки до себе України на випадок, якщо наступна влада буде менш лояльною до Москви. При цьому не забуватимемо, що ВАТ «Газпром» — глобальна енергетична компанія, у якій держава є власником контрольного пакета акцій. Чистий бізнес без політики тут просто неможливий. Частка акцій «Газпрому», яку у випадку злиття одержить українська сторона, не перевищить 6%. Чисті дивіденди становитимуть близько $500 млн на рік. Але при цьому формулювання «злиття» ніяк не відповідає дійсності — ідеться саме про поглинання. І обіцянки, що українська сторона нібито братиме участь в ухваленні рішень у російській компанії мало не на рівних, дозвольте вважати невдалим жартом. Є Й ІНШІ ШЛЯХИ іхто не сперечається: співробітництво України й Росії обов’язково має розвиватися. Але чому саме поглинання російськими гігантами українських компаній? У тій же газовій сфері в нас є й інші пропозиції з іншим форматом співробітництва. Той же проект Nabucco. Не далі як у квітні ми фактично почули пропозицію від Туреччини взяти в ньому участь дійсно на рівних. В одному з інтерв’ю посол Туреччини в Україні Ахмет Мерич заявив: «Ми не конкуруємо з вами, запрошуємо ваших людей до Nabucco, проводячи при цьому дуже відкриту політику. Ми знаємо, що сьогодні жодна держава не може гарантувати енергетичну безпеку без диверсифікації джерел поставок і транзитних маршрутів». То може варто наперед розглядати пропозиції, за яких не проглядається здача національних інтересів України?

Н

ПИТАННЯ РУБА Наскільки можливе об’єднання ВАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз України» й чи дійсно воно вигідне для нашої країни? Володимир Омельченко

Провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова

— Не думаю, що це можливо, і говорити про рівноправне партнерство в цьому випадку безглуздо. Слід урахувати, що ні в

української, ні в російської сторони немає правової бази для об’єднання. Закон «Про трубопровідний транспорт України» забороняє корпоратизацію, передачу в концесію, в оренду, а також інші дії, пов’язані з відчуженням майна газотранспортної системи України. Тим більше я не впевнений, що заради цього російський уряд погодиться втратити контроль над ВАТ «Газпром». Наразі приблизно 50,025% акцій «Газпрому» належить державі, об’єднання компаній передбачає обмін акціями — доведеться віддати близько 6% українській стороні. Також теоретично ймовірний варіант включення інтересів НАК «Нафтогаз України» при розробленні запасів газу в Росії. Але це теж проблематично, оскільки в 2008 році був ухвалений закон, який забороняє інвестиції іноземних компаній у розробку російських стратегічних родовищ нафти й газу. Участь можлива тільки на умовах певного консорціуму, але передача ліцензій і прав на надра закордонним компаніям у Росії заборонена. Великі промислові групи України також не зацікавлені в тому, щоб «Газпром» посилив свої позиції в енергетичному секторі нашої країни. Тому об’єднання в такому вигляді, як його озвучив Путін, навряд чи можливе в найближчій перспективі. Ігор Бураковський

Директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій

— Виходячи з того, що компанії мають різну ринкову капіталізацію, тобто різну ринкову вартість, таке об’єднання може мати тільки характер поглинання української компанії російською з усіма можливими наслідками. Злиття й поглинання, у принципі, нормальна практика, але з огляду на те, що НАК «Нафтогаз України» посідає особливе місце на українському енергетичному ринку, не думаю, що це може бути в інтересах нашої країни. Якщо ми хочемо підвищити ефективність функціонування енергетичного сектора, то такі ініціативи повинні бути останніми в списку можливих заходів. Для цього треба реформувати внутрішній ринок, визначити проблемні точки функціонування НАК і яким чином це можна вирішити. У цьому сенсі, якщо йдеться про залучення іноземного капіталу, слід повернутися до брюссельських декларацій 2009 року, де досить конкретно окреслена стратегія участі закордонних компаній і капіталу у фінансуванні української енергетики. Олександр Леонов

Експерт Центру прикладних політичних досліджень «Пента»

— Пропозиція була своєрідним експромтом Путіна, який, на мою думку, трохи приголомшив і нинішню українську владу. Тут важко знайти якусь вигоду для

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 8 т р а в н я 2 010 № 20 (124)

5

АКТУАЛЬНО нас: уже відомо, що Україна в підсумку зможе одержати тільки одне місце в раді директорів об’єднаної структури. Це свідчить про неможливість впливати на політику компанії. Можна припустити, що у вітчизняну ГТС буде вкладено достатню кількість коштів, але й у це не дуже віриться. Варто хоча б подивитися на ситуацію в самій Росії, газотранспортна система якої не в кращому стані, ніж в Україні, щоб дійти відповідних висновків. Хотів би звернути увагу на те, що Україна підписала Брюссельську декларацію про диверсифікацію газотранспортної системи, і НАК «Нафтогаз України» стала асоційованим членом організації Eurogas. І обидва ці факти теж не підвищують шанси злиття державних компаній двох країн. Можна сказати, що об’єднання не буде, оскільки навіть нинішня українська влада повинна розуміти, що в результаті вона втратить важелі впливу не тільки на газову галузь. Валерій Боровик

Голова правління альянсу «Нова енергія України»

— Таке можливе об’єднання більш коректно я б назвав поглинанням ВАТ «Газпром» НАК «Нафтогаз України», і це дасть можливість російській стороні впливати на всю політику України. Є і залишається конфлікт інтересів між обома компаніями. В інтересах України якнайдорожче продати свої послуги із транспортування природного газу на територію європейських держав, «Газпрому» важливо якнайдешевше одержати ці послуги, щоб поставляти паливо на територію Європи. А тому тут немає точок дотику вигід, які кожна сторона повинна відстоювати й вести до можливого компромісу за ціною. На сьогоднішній день ми бачимо, що компроміс не знайдено. Юрій Романенко

Директор центру політичного аналізу «Стратагема»

— Злиття компаній «Газпром» і «Нафтогаз України» досить імовірне, і шанси того, що це станеться, я б оцінив як один до п’яти. В української влади не так багато залишилося козирів для того, щоб захищатися — зараз тривають переговори про співробітництво з Росією у сфері авіаційної промисловості, з декількох машинобудівних проектів, переговори про можливу участь ВАТ «Турбоатом» у будівництві та модернізації гідроелектростанцій Росії. Тому об’єднання цих компаній цілком можливе, але в найближчій перспективі навряд чи буде реалізоване. Природно, більш прийнятним було б створення консорціуму, і я думаю, що ми це зробимо, але постає питання паритетності впливу в такому консорціумі. Росія дає лише крихітну частину акцій «Газпрому» в обмін на право контролювати українську ГТС, і мені досить важко дібрати епітети для того, щоб сказати, наскільки це дешево.

Кремнієвий рестарт Першу чергу оновленого заводу напівпровідників у Запоріжжі буде запущено вже через два місяці Роман ПРЯДУН Запоріжжя відвідав міністр промполітики України Дмитро Колесников. Мета візиту — огляд споруджуваного заводу напівпровідників і Запорізького титаномагнієвого комбінату.

ні клієнти є і в Україні, — упевнений гендиректор заводу.

— Чи багато конкурентів у запорізьких виробників?

— Не так і багато, якщо виходити з кількості, однак всі вони дуже міцно втриму-

Як і його попередники на посаді міністра, Д. Колесников пообіцяв ЗТМК розв’язати питання з диференційованим тарифом на електроенергію, а також дав зрозуміти, що приватизація підприємства — справа часу.

— Наразі форма власності в підприємства — казенна, однак у перспективі в будь-якому разі її треба змінювати й запрошувати сюди інвестора. Держава не завжди ефективний власник, — заявив міністр промполітики.

В

ідкрите акціонерне товариство «Завод напівпровідників» було створено 2002 року шляхом виведення виробничих потужностей зі складу ЗТМК. Підприємство спеціалізується на випуску моно- і полікристалічного кремнію. Сьогодні вся територія підприємства — суцільна будова. Провадиться реконструкція застарілих потужностей, а переважно зводяться нові цехи. Цього року очікується випуск першої партії трихлорсилану, а також полі- та монокристалічного кремнію (із сировини власного виробництва).

— Із середини 90-х років у країнах СНД і, зокрема, в Україні напівпровідниковий кремній виявився незатребуваним. Тому 1998 року його виробництво на КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» було припинено цілком, — розповідає генеральний директор підприємства Юрій Реков. — У 2007 році група акціонерів придбала потужності, які простоювали. Після чого нам поставили завдання створити комплекс, який би дав можливість збільшити виробництво до 10 тисяч тонн полікремнію на рік. Акціонери вклали близько 1,5 мільярда гривень, що дозволяє нам будувати найсучасніше підприємство, аналогів якому на території СНД немає. Першу чергу запустимо вже через два місяці — завод випускатиме близько 5 тисяч тонн продукції на рік. Вона буде затребувана в сонячній енергетиці для створення батарей. Розраховуємо не тільки на закордонні замовлення. Звичайно, ринок сонячних модулів у нас поки не дуже розвинений, але потенцій-

Підприємство року

У

же другий рік, попри кризу й зниження обсягів робіт на найбільших підприємствах Луганської області, ДП «Луганський експертнотехнічний центр ННДІПБ ОП» входить до десятки кращих підприємств

ЗТМК

ють своє місце на ринку. Той же Китай активно розвивається в цьому напрямку. Уже давно полікремній випускає Німеччина. Загалом, конкурувати є з ким, але ми зберегли старі досвідчені кадри, тому не боїмося суперництва.

ТИМ ЧАСОМ ТИТАНО-МАГНІЄВИЙ ПЕРЕЙДЕ В ПРИВАТНІ РУКИ ід час візиту в Запоріжжя міністр промполітики Дмитро Колесников зробив ряд цікавих заяв щодо долі одного з промислових гігантів міста — Запорізького титано-магнієвого комбінату. Ситуація там не дуже добра — підприємство заборгувало з різних платежів близько 300 млн грн. Уже кілька днів завод без керівника. Гендиректор Віталій Кучук звільнений, а виконуючим обов’язки призначений його заступник Костянтин Печериця.

П

України. Відповідно до національного бізнес-рейтингу (за даними державної статистики) 2009 року підприємство посіло сьоме місце із сумарного балу серед 300000 підприємств України у своєму основному виді діяльності — «Технічні випробування та дослідження», а в 2010-му — четверте. Критеріями оцінки діяльності підприємств були обсяг реалізованої продукції, продуктивність праці, чистий прибуток, заробітна плата. ЛЕТЦ вручений національний сертифікат і знак «Державне підприємство року-2010». Державне підприємство «Луганський експертно-технічний центр Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці» є найбільшим експертно-технічним центром в Україні і єдиною уповноваженою організацією, яка займається підтримкою державного нагляду за промисловою безпекою та оxороною праці в Луганській області.

ПИТАННЯ КОМУ НА ЛЕЖИТЬ ЗАВОД НАПІВПРОВІДНИКІВ?

2007 році Фонд держмайна продав ТОВ «Силікон» пакет акцій запорізького ВАТ «Завод напівпровідників» обсягом у 74,99%. За пакет, стартова ціна якого становила 47700 тис. грн, світловодська фірма запропонувала 204960 тис. грн. Акції заводу згодом було передано в управління ТОВ «Сі-інвест», яке в березні 2008-го викупило розміщену Фондом державного майна на Київській міжнародній фондовій біржі решту 25%

У

+1 акція. Того ж року австрійська Activ Solar Holding придбала 74,99% акцій «Заводу напівпровідників» у «Сі-інвесту». Власником понад 50% статутного капіталу Activ Solar є австрійський актив українських бізнесменів Андрія й Сергія Клюєвих SLAV Beteiligung Gmbh.

ТОВ «Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування» розширює географію поставок обладнання власного виробництва ТОВ «Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування» при виготовленні своєї продукції (кранів мостових в/п до 100 т включно, кранів козлових в/п до 32 т включно, кран-балок опорних і підвісних), ґрунтуючись на передових досягненнях у галузі кранобудування, використовуючи кращі комплектувальні вітчизняного й імпортного виробництва, завдяки збалансованому поєднанню ціни та якості успішно здійснює поставки обладнання власного виробництва не тільки на території України (за 6 років поставлено понад 400 одиниць), а й за кордон. Обладнання виробництва ТОВ «ХЕЗ ПТМ» за роки експлуатації добре зарекомендувало себе в Російській Федерації, Монголії, Мексиці, Вірменії. Наразі укладені контракти на поставку обладнання в Грузію та Бразилію. Джерело: www.kranpost.com

6

Українська технічна газета

№ 20 (124) В і в т о р о к , 1 8 т р а в н я 2 010

ПРІОРИТЕТИ

Парадокси несталості Чому буксують економічні стратегії розвитку України? Марина Савінова Сергій Прасолов На це запитання для «УТГ» відповідають президент Української академії наук, доктор технічних наук Олексій Оніпко та кандидат технічних наук Борис Коробко.

— Верховна Рада ухвалила в першому читанні Соціальноекономічну програму розвитку України на 2010 рік. Фахівці неодностайні в її оцінці. У чому справа з точки зору вчених? Б. Коробко: — По-перше, треба розділити експертну та політичну оцінки. У нас ще забагато політики там, де її не повинно бути. По-друге, у самому документі немає чіткого розмежування антикризових дій, першочергових на час подолання кризи, і пріоритетів, тобто відсутній системний підхід… О. Оніпко: — Справа навіть не в конкретній програмі, а в ставленні до економічного прогнозування. Україна наче опинилася між двох «світів». Не звільнилася від соціалістичного планування методом «скирдування» й водночас запровадила настільки високі темпи й великі масштаби зростання ринкових відносин, що економіка стала майже нерегульованою. Наслідки такого розвитку руйнівні для суспільства. Більш того, ми створили дивний гібрид, де головним механізмом регулювання є так зване «ручне» управління економікою, коли системний аналіз стану й напрямів її розвитку підміняється інтуїтивними, шаманськими оцінками, точність і цінність яких для ухвалення управлінських рішень поза логікою.

— Але ж як знайти золоту середину, коли звідусіль «атакують» проблеми, коли країна на межі дефолту й не можна гаяти час на роздуми? Урешті, де брати приклади? О. Оніпко: — Необхідно вивчати механізми керування в країнах, економіка яких розвивається найуспішніше. Увагу насамперед слід звернути на Китай. Доволі успішно економіка також розвивається в країнах ЄС та Японії. У порівнянні з Китаєм приріст ВВП у цих країнах дещо менший, однак такої критичної ситуації, як в Україні, немає. В управлінні економікою цих країн ринкові чинники займають значно більше місця, ніж у Китаї, але суттєвою в них є й частка економіки, яка перебуває під державним контролем, а отже й під централізованим управлінням. І ця частка, залежно від ситуації в тій або ін-

шій країні, може або збільшуватись, або зменшуватись. Б. Коробко: — Математичні розрахунки, що проводились із метою визначення критерію сталості розвитку національних економік, дозволили визначити, що частка хаосу, тобто некерованості процесами, має бути не більшою від нижнього значення величини співвідношення «золотого перерізу», яке, як відомо, стано-

спрямовують його на шлях інновацій. Наразі й держава на своїх підприємствах є локомотивом інноваційного розвитку та активно конкурує з аналогічними приватними підприємствами, а у разі їх банкрутства навіть викуповує їх у державну власність. Поза сумнівом, і в умовах ринкового управління бажано, щоб частка продукції підприємств державної власності у стратегічних галузях становила не менше 38,2%.

Олексій Оніпко

вить 38,2% від загальної суми часток хаосу і порядку. Отже, частка порядку для керованості економікою має становити не менше 61,8%. У Китаї частка порядку, тобто державного управління стратегічними галузями, є більшою від 61,8%. Державне управління, зрозуміло, охоплює лише стратегічні, базові галузі. Усі інші галузі економіки та сфера послуг можуть повністю регулюватись ринковими механізмами. Це не тільки зменшує чисельність бюрократичного державного апарату, а й сприяє підвищенню активності в удосконаленні виробництва та застосуванні інновацій. У свою чергу, ринкове регулювання розвитку економіки сприяє прогресу стратегічних галузей. О. Оніпко: — Треба уточнити: наведене значення критерію керованості розвитком економіки цілком справедливе лише для Китаю. Частка державної власності в стратегічних галузях економіки Японії та країн ЄС є значно меншою, ніж у Китаї — тобто менше 61,8% їх ВВП. Але це доволі керовані економіки. Їх керованість досягається тим, що тут частина хаосу нейтралізується ринковим регулюванням, зокрема державними замовленнями на продукцію вітчизняних виробників, податковими пільгами, пільговими кредитами, іншими фінансово-економічними стимулами та законодавчими нормами. Такі заходи посилюють ініціативність приватного бізнесу,

— Конфлікт хаосу і порядку повинен не руйнувати, а стимулювати економіку. Та як це «розрахувати» наперед? О. Оніпко: — Методологічним підґрунтям для визначення оптимальних технічних, економічних, фінансових, соціальних та інших показників і заходів, які забезпечують керованість розвитку окремих галузей та економіки в цілому, є матричний метод розв’язання систем лінійних алгебраїчних рівнянь. Відповідно до вимог системного аналізу вони мають бути представлені максимально повним комплектом галузевих, міжгалузевих, загальнодержавних, міждержавних та інших балансів ресурсів і витрат. Інструментальне забезпечення розрахунків і розроблення варіантів моделей розвитку базується на сучасних інформаційних технологіях, обчислювальній техніці та комп’ютерних програмах.

Б. Коробко: — Зрозуміло, що для якісного моделювання та достовірних прогнозів необхідні заходи й параметри розвитку відповідних об’єктів (галузей, регіонів, країн), кваліфіковані фахівці, які ґрунтовно володіють методиками математичного аналізу та програмування, теорії імовірності, математичної економіки, теорії фінансів тощо. Такі фахівці в Україні є, однак вони розосереджені та ще й не часто працюють над розробленням прогнозів розвитку. Тому для держави надзвичайно актуальним є створення повноцінної дослідної структури (центру, інституту), яка б налагодила моніторинг вихідних статистичних даних та розроблення прогнозів і моделей розвитку стратегічних галузей і країни в цілому.

— Що ви пропонуєте? О. Оніпко: — Створити Інститут національного розвитку. Застосовуючи методологію системного підходу, він розробить цільові методики, комп’ютерні програми та моделі, які дозволять прогнозувати всі напрями розвитку України, а також визначати заходи для оптимізації як окремих галузей, регіонів, так і економіки в цілому. На першому етапі потрібно змоделювати оптимальний склад паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) України, напрями структурної перебудови та способи модернізації економіки країни. На другому — розширити масштаби впровадження розробок для прогнозування поточних та стратегічних завдань соціально-економічного розвитку. Чому першочерговим завданням є модернізація ПЕК? Через незадовільний стан електростанцій Об’єднаної енергосистеми (ОЕС) України, особливо ТЕС, великі обсяги споживання в ньому викопних і особливо імпортованих енергоресурсів (більше 30% від загальних обсягів), велику кількість суспільних втрат, пов’язаних із забрудненням довкілля, він став тим ключовим чинником, який загнав нашу країну в глухий кут кризи.

— Чому так категорично? Може, «чорт» не такий страш-

ний, як ви його намалювали? О. Оніпко: — Саме стратегія розвитку ПЕК позначається на стратегії розвитку всієї економіки. А «чорт» тут — Національна енергетична стратегія України на період до 2030 року й подальшу перспективу, розроблена Інститутом загальної енергетики НАНУ. Вона ігнорує світові досягнення й тенденції розвитку енергетики. Саме «немічність» цієї «стратегії» призвела до некерованості процесами розвитку й унаслідок цього — до нинішнього критичного становища в економіці. Цих негативів не було б, якби стратегію розвитку ПЕК підготували з відповідними математико-статистичними розрахунками оптимальних показників усього комплексу національних балансів. Б. Коробко: — Забезпечити фінансами виконання завдань стратегії до 2030 року Україна не в змозі. Легко підрахувати, що за нинішньої фінансової спроможності країни для цього потрібно не менше 1500 років! А головне, нереалістичною «стратегією» дезорієнтований уряд України. Він не вживає і не відомо, як ще довго не вживатиме правильних кроків для виправлення загрозливого становища в ПЕК. Згаяний час принесе такі непомірні фінансові втрати, які загальмують економічний розвиток країни на десятки років. О. Оніпко: — Власне кажучи, не можна навіть говорити про стратегію у сучасному тлумаченні. За визначенням, «стратегія — це пошук та обґрунтування нових шляхів розв’язання проблеми, які необхідні виключно у ситуації зіткнення стратегій». Стратегія потребує стратегічного суперника. У нашому випадку це протиставлення енергетичній стратегії РФ шляхом застосування інших, якісно нових, альтернативних рішень.

— Тобто українська енергетична стратегія є своєрідним «продовженням» енергетичної стратегії Росії? Б. Коробко: — Так. Однак різниця між цими стратегіями в тому, що українська недостатньо забезпечена власними енергоносіями. Розробники «Стратегії» запевняють, що нема підстав для занепокоєння з приводу зростання частки імпорту енергоносіїв, бо, мовляв, є країни з ефективною економікою навіть за таких несприятливих умов. Зокрема, Японія та декілька країн Західної Європи мають ще більшу частку та обсяги імпорту енергоносіїв. Але Україна — не Японія й навіть не Західна Європа. Основна номенклатура українського експорту — металургійна та гірничодобувна

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 8 т р а в н я 2 010 № 20 (124)

7

ПРІОРИТЕТИ

Борис Коробко продукція — надзвичайно малоприбуткова, енергоємна, досить обмежена й нестійка. Більш того, Японія нині докладає значних зусиль, щоб диверсифікувати та зменшити імпорт, бо, як показали світові енергетичні кризи 1973 та 1979 років, за значної частки імпорту паливноенергетичних ресурсів економіка будь-якої країни є надзвичайно вразливою. Проте основним джерелом енергозабезпечення України за стратегією має бути використання традиційних енерготехнологій — вугільних ТЕС і АЕС. І це в той час, коли Світова енергетична рада засвідчує, що «вік вугілля» закінчився ще на початку ХХ століття, а тому глобальна орієнтація на цей ресурс є стратегічно невиправданою. Крім того, суспільні втрати від забруднення довкілля вугільними енерготехнологіями можуть у десятки, сотні разів перевищувати дохід від отриманої енергії. Українське вугілля неконкурентоспроможне на світовому ринку, а з державного бюджету країни на підтримку вугільної галузі щороку виділяються великі (4 —7 млрд грн.) і все одно недостатні субсидії, що гальмує економічний розвиток держави. О. Оніпко: — Відсутність системного наукового обґрунтування стратегії дозволяє впевнено прогнозувати: намагання її реалізації матимуть переважно негативні, руйнівні для української економіки наслідки. Особливо важкими вони можуть бути від будівництва 22 блоків АЕС. Для цього Україна не має ані власних коштів, ані навіть безпечних площадок.

— Що рекомендують світові організації? О. Оніпко: — У резюме Програми розвитку ООН «Енергетика після Ріо-де-Жанейро» на підставі результатів системних досліджень, виконаних Стокгольмським інститутом стратегічних досліджень, зазначається: «Діючі сучасні моделі виробництва, розподілу та використання енергії на національному, регіональному та глобальному рівнях нестабільні й нераціональні з огляду на екологію та фінансові витрати і вже

нині є перешкодою для сталого соціально-економічного розвитку багатьох країн світу...». За рекомендацією ПР ООН енергетична стратегія всіх країн має спиратися на енергозбереження, масштабне комерційне застосування техніки й технологій використання поновлюваних джерел енергії, модернізацію традиційних енерготехнологій. У резюме ПР ООН зазначається, що частка поновлюваних джерел енергії у світовому паливноенергетичному балансі зростатиме й до 2050 року досягне 27—54%. Б. Коробко: — Довгострокові енергетичні програми модернізації ПЕК за рекомендаціями ПР ООН останнім часом реалізують країни ЄС. Найхарактерніша особливість цих змін — скорочення обсягів генерування електрики на АЕС та споживання нафти й нафтопродуктів. Отже, очевидно, що пропозиції українських «стратегів» від енергетики не тільки необґрунтовані, а й діаметрально протилежні за змістом рекомендаціям і прогнозам ПР ООН, а тому шкідливі для модернізації ПЕК України, її економіки та державності.

— Але ж в Україні зараз набирає масштабів стратегія енергозбереження. О.Оніпко: — В умовах кризи та зростання цін на енергоносії це є цілком зрозумілим: питомі суспільні витрати на економію енергії в 3—4 рази менші, ніж на її генерування. Однак масштаби впровадження таких заходів ще недостатні й тому майже не відчутним є їхній вплив на розв’язання проблеми енергозабезпечення. Нарешті, самими лише заходами з ресурсо- та енергозбереження та підвищення енергоефективності у повному обсязі розв’язати її неможливо. Щоб ефективно використовувати енергію, її необхідно генерувати найбільш раціональним способом. Заходи з енергозбереження лише уповільнюють темпи зростання потужностей ПЕК і обсягів споживання енергії та енергоресурсів. За досвідом розвинутих країн світу, найефективніші заходи з енергозбереження вичерпуються впродовж 15—20 років, забезпечуючи скорочення споживання енергії приблизно лише на 30%. Якщо ж здійснювати системну структурну перебудову економіки, скорочення обсягів споживання енергії може становити 50% і більше. За нинішніх умов реальним пріоритетом у розв’язанні проблеми енергетичної незалежності України є лише модернізація паливноенергетичного комплексу шляхом масштабного використання нових та поновлюваних джерел енергії. На жаль, в Україні системної структурної перебудови економіки не сталося.

Оборона з порожніми кишенями Антикризова програма Кабміну, попри декілька необхідних змін, не розв’язує нагальних проблем у Збройних Силах Дмитро ТИМЧУК Верховна Рада ухвалила ініційований Кабміном проект Державної програми економічного та соціального розвитку України на 2010 рік (Антикризову програму). Зупинімося на одному її пункті — «Обороноздатність держави». «ПАПЕРОВЕ» ФІНАНСУВАННЯ икликає подив указівка профільному міністерству реалізовувати цього року Державну програму розвитку Збройних Сил України на 2006—2011 роки. Згідно з даними, наприклад, департаменту військової політики та стратегічного планування Міноборони, обмежене фінансування Збройних Сил почалося задовго до кризи 2008-го. Більш того, наші армія та флот протягом усіх років свого існування рідко коли одержували достатні ресурси. За останні 4 роки оборонне відомство недоодержало близько 11,5 млрд грн, що становить 15% від передбаченого тією самою програмою розвитку. Тобто виконати зараз таку вказівку не зміг би ніякий чарівник. «Підтягти хвости», які нагромадилися з 2006 року, за один рік неможливо навіть із додатковими 11,5 млрд грн. І тим більше цього не можна зробити із пропонованим Міноборони бюджетом у розмірі 13 млрд грн на всі сфери діяльності ЗСУ.

В

НЕМАЄ РЕЗЕРВІВ НА РЕЗЕРВИ інобор о н и пропонується розробити проект змін до Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві ЗСУ. Зауважимо, що нинішнє положення писалося з огляду на те, що Україна вступає в НАТО й за рахунок цього убезпечує себе. Очевидно, що для нашої держави з її територією та населенням в умовах позаблокового статусу 10 тисяч «запасників» (визначена Міноборони чисельність резервістів до 2012

року) — це навіть не анекдот... Відповідно до різних підрахунків, достатній запас для ЗСУ за позаблокового статусу має становити не менше мільйона чоловік. Як здужає таку кількість країна — невідомо. Але все-таки Києву треба зробити вибір: або й далі грати у позаблоковість, але тоді вже не лицемірити й не використовувати розрахунки та законодавчу базу, орієнтовану на вступ України в НАТО, або ж, визнавши очевидне, відмовитися від ідеї професійного резерву й контрактної армії та повернутися до старої доброї радянської системи, коли кожен юнак після термінової служби в армії автоматично переходив у резерв і відправлявся зрідка «партизаном» на збори. Зрозуміло, у таких умовах ні про яку відмову від призову не може йтися. В Антикризовій програмі також пропонується внести зміни до постанови Кабінету Міністрів «Про порядок та розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних». Це досить актуально. Нагадаємо: професійний резерв створюється одночасно

М

з відмовою України від призову на термінову службу та переходом на контрактну. Без належної мотивації зовсім не кожен погодиться весь час відриватися від роботи й кілька разів на рік їхати на збори. Але якщо врахувати необхідну для позаблоковості чисельність «запасників»... І ГАЗ, І СВІТЛО, І ЛІТАК азом із тим програма містить ряд пунктів, виконан-

Р

ДОВІДКА «УТГ» ЩО «ЛІКУВАТИМУ ТЬ»? Основні проблеми в оборонній сфері (відповідно до тексту Антикризової програми): — боєздатність армії не відповідає визначеному держпрограмою рівню розвитку Збройних Сил України на 2006— 2011 роки; — не відповідає сучасним вимогам стан ОВТ (озброєння та військової техніки); — необхідність реалізації надлишкового майна, вилучення та утилізації надлишкових боєприпасів, ракетного палива та ОВТ.

ня яких безперечно піде на користь обороноздатності, але при цьому однаково виникають питання. Наприклад, планується ухвалити документ «Про внесення змін і доповнень до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2009 №520» щодо доповнення переліку військових частин Збройних Сил України, які потребують безперебійного забезпечення електричною енергією, природним газом, водо- і теплопостачанням. Ідеться про зарахування до списку частин, які заборонено відключати від електроенергії, підрозділів радіоелектронної розвідки, що номінально входять до складу Сухопутних військ (реальна система підпорядкування дещо інша) і цілодобово вартують. Раніше в цьому переліку були лише радіотехнічні війська ППО та авіації. Нововведення потрібне, але є два моменти. По-перше, військові частини в Україні відключають від електро- та інших видів постачання виключно за несплату комунальних послуг. Давайте армії та флоту достатньо коштів хоча б на найнеобхідніше — і не буде потреби забороняти відключення. А по-друге, досвід минулого року переконав: забезпечувальним компаніям, тим же обленерго, на всі ці розпорядження Кабміну, грубо кажучи, плювати. За несплату знеструмлювалися навіть підрозділи, які були на бойовій Мал. Ігоря Кийка варті, і ніхто за це не відповів... Міноборони згідно з Антикризовою програмою також має реалізовувати загальнодержавну програму створення військово-транспортного літака Ан-70 та його закупівлі за державним оборонним замовленням. А це вимагає чималого фінансування. Шість років тому вважалося, що завершення випробувань і будівництво ще двох головних літаків коштуватиме країні 1,007 млрд грн. Витрачено на це лише 524,7 млн грн. Улітку 2009 року голова ради директорів ВАТ «Мотор Січ» В’ячеслав Богуслаєв заявив, що обсяг витрат України та РФ на програму Ан-70 становить близько $1,5 млрд, потреба у фінансуванні для її завершення — близько $100 млн. Але де взяти гроші — автори Антикризової програми Кабміну, на жаль, не уточнюють. Просто — реалізувати, і все.

8

Українська технічна газета

№20 (124) В і в т о р о к , 1 8 т р а в н я 2 010

ПРОМИСЛОВІСТЬ

Не послизнутися на ринку Українська чорна металургія пережила падіння світової економіки. Чи зможе тепер упоратися з її піднесенням? Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ

Д

ля нас ця ситуація особливо неприємна — поклади коксівного вугілля в Україні зменшуються, а видобуток стає усе дорожче й складніше. Потужності вітчизняних коксохімічних заводів навіть надлишкові, однак з їхнім завантаженням справи не дуже добрі. Значну частину сировини доводиться імпортувати з Росії, Польщі та інших країн. Крім того, через застаріле обладнання енергетичні витрати, пов’язані з виробництвом сталі, прокату й чавуну, на українських заводах приблизно на 30% вище, ніж в Індії або Китаї, і на 35% — у порівнянні зі США або країнами ЄС. Зростання чорної металургії в усьому світі призведе також до загострення конкуренції за ринки збуту продукції, найбільшим і найпривабливішим з яких є Китай. Однак Пекін не поспішає віддавати свій ринок іноземцям. Про це свідчить п’ятирічний план розвитку китайської металургії на 2011—2015 роки, що обговорювався на недавній конференції, проведеній тамтешнім міністерством промисловості та інформаційних технологій. Розвиток галузі в Китаї має бути в першу чергу спрямований на задоволення внутрішнього попиту на чавун та сталь. Особливий акцент робився на необхідності модернізації виробництв для того, щоб освоїти випуск Початок на стор. 1

високотехнологічних видів товарів, які країні сьогодні доводиться імпортувати. Нагальним залишається для України питання збуту. Якщо в Російській Федерації продукція чорної металургії розподіляється між внутрішнім і зовнішнім ринками приблизно в рівному співвідношенні, то в нас близько 80% припадає на експорт. Україна, яка має одну з найпотужніших металургійних промисловостей у світі, останнім часом імпортує понад 1 млн тонн металу щорічно.

приємств. Схожа ситуація складається й у країнах Близького Сходу, які за останні два роки скоротили обсяги імпорту сталі на 17 млн тонн також за рахунок організації виплавки на своїх підприємствах. Зростання виробництва та створення нових металургійних підприємств у всьому світі призводить до загострення конкурентної боротьби між постачальниками. У цих умовах українським заводам доведеться постаратися не програти битву за покупця. Закони ринку дикту-

Ситуацію нашим експортерам ускладнює поступове уведення в експлуатацію власних виробничих потужностей у країнах, які споживають продукцію української чорної металургії. Найперше це Туреччина, яка протягом найближчих декількох років планує внутрішній випуск плоского прокату довести до 9 млн тонн на рік. Це фактично закриє турецький ринок для наших під-

ють необхідність підвищувати якість продукції й знижувати витрати на її виробництво, тим самим зменшуючи відпускну ціну. Отже, треба проводити модернізацію обладнання, підвищувати енергетичну ефективність, освоювати випуск нових високотехнологічних видів продукції. Тільки таким шляхом вітчизняна чорна металургія зможе зберегти або навіть посилити свої позиції у світовій структурі виробництва. Державі, зі свого боку, було б доцільно звернути увагу на розвиток внутрішнього ринку. Відновлення застарілої (ще радянської!) транспортної інфраструктури, потреба в якій давно назріла, могло б стати потужним стимулом для його розвитку.

ДОВІДКА «УТГ» ПОЛІПШЕННЯ В ЦИФРАХ Зростання виплавки зафіксоване в усіх найбільших країнах — виробниках сталі. Найбільш вражаючий прогрес за перші три місяці цього року продемонстрували США (61,5%), Бразилія (59,3%) та Японія (50,7%). Менші, але також досить значні темпи зростання в державах Європейського Союзу (37%), Південній Кореї (29,1%), Китаї (22,5%) та Росії (21,9%). Найменші результати серед лідерів показали Україна (14,6%) та Індія (12,9%).

ДУМКА ЕКСПЕРТА Олександр Ткачов Аналітик фінансовоаналітичної групи «Про-Консалтінг»:

«Для українських підприємств цього року буде актуальним зміцнення позицій на внутрішньому ринку збуту» — Зростання металургійної галузі в Україні помітно нижче, ніж в інших країнах першої десятки, крім Індії. Чим це можна пояснити?

— Збільшення виробництва сталі на всіх континентах — наслідок зростання попиту суміжних галузей (таких як машинобудування, приладобудування, будівництво тощо), які потроху почали виходити з рецесії. У свою чергу Україна ще не до кінця оговталася від негативних наслідків кризи, і економічна ситуація все ще напружена. Слід відзначити, що в 1-му кварталі в країні спостерігалася політична нестабільність, яка негативно позначалася як на економіці в цілому, так і на виробництві зокрема. Стримувальним чинником збільшення випуску сталі можна також назвати нестачу руди й коксу в січні-лютому. Нестача сировини для виробництва у свою чергу спровокувала збільшення її вартості.

— Яка стратегія буде обрана українськими виробниками в гострій боротьбі за ринки збуту? Що їм треба було б зробити? Чи зможемо ми втримати внутрішній ринок?

— Незважаючи на позитивні прогнози з виплавки сталі, 2010 рік може стати несприятли-

Неповернення ПДВ тягне металургів на дно Ірина КОНДРАТЬЄВА На засіданні засіданні балансової комісії з розподілу основних видів сировини та матеріалів серед підприємств галузі на червень 2010 року, яке відбулося в об’єднанні «Металургпром» (м. Дніпропетровськ), було дано оцінки як зовнішнім, так і внутрішнім чинникам, які впливають на роботу металургів і гірників.

А

варія на шахті «Распадська» (Росія, Кемерівська область) може внести дисбаланс в український ринок коксівного вугілля. Із цього регіону українським споживачам надходить 75% від загального обсягу його імпорту (близько 700 тис. тонн). Однак генеральний директор «Металургпрому» Василь Харахулах не став уточнювати, наскільки саме зросте дефіцит сировини, відзначивши лише, що виробничі темпи можуть бути істотно порушені на тих підприємствах, які забезпечуватимуться коксівним вугіллям з Росії, що й так зрозуміло.

Тим часом надходження українського вугілля на вітчизняні коксохіми з початку року зросло на 9% до рівня поставок 2009 року. У свою чергу українські коксохіміки відправили метпідприємствам 1291 тис. тонн коксу, що склало 99% до їхньої балансової потреби. За січень—квітень обсяги виробництва чавуну збільшилися на 20% (цифри тут і далі даються в порівнянні з аналогічним періодом 2009-го), сталі — на 21%, прокату — на 19%. Зросли імпортні поставки залізорудної сировини — на 31%. При цьому на 2,8 млн тонн зріс і експорт ЗРС. Разом із тим у першому кварталі металургійні підприємства України збільшили на 4,9% (2,675 млрд грн) доподатковий збиток (негативний фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування). Як відзначають в об’єднанні «Металургпром», погіршення фінансових показників пов’язане з випереджальним зростанням цін на основну сировину (+35%) проти цін на метал (+12%). Із цієї

та іншої причин рентабельність металургійних підприємств у цілому набула солідного «мінусу» — на рівні 8,6%. Ще один тривожний чинник — зростання дебіторської (28,7%) і кредиторської заборгованостей (43,2%). А тут ще з кінця квітня почав падати закордонний попит на українську металургійну продукцію. За прогнозами «Укрметалургпрому», у найближчий період це падіння, швидше за все, триватиме. Домінуючу роль у погіршенні економіки окремих підприємств ГМК і всієї галузі в цілому відіграє неповернення державою податку на додану вартість. За заявками підприємств він становить 6 млрд 240 млн грн, із них на 1 квітня підтверджено Державною податковою адміністрацією 2,8 млрд грн. Левова частка цієї суми припадає на ММК ім. Ілліча, «ArcelorMittal Кривий Ріг», ДМЗ ім. Петровського, «Запоріжсталь». Якщо розглядати заборгованість бюджету з ПДВ у співвідношенні з рівнем чистого доходу від реалізації продукції,

вим для деяких компаній, бо на світовому ринку можливе надвиробництво продукції. Цей чинник обіцяє більші ризики для вертикально неінтегрованих металургійних комбінатів, особливо разом з істотним підвищенням цін на сировину. Для українських підприємств цього року буде актуальним зміцнення позицій на внутрішньому ринку збуту. З іншого боку, виникає реальна загроза депресії та консервації виробництва на одному рівні. Тому логічним буде ухвалення спеціальної програми стимулювання виробництва, у першу чергу спрямованої на розширення внутрішнього попиту шляхом реалізації великих металомістких інфраструктурних проектів. З боку держави також потрібне проведення політики, яка стимулює переоснащення виробничих потужностей на заводах. На світовому ринку сталі також переважають позитивні споживчі настрої. Це означає, що інвестувати в переобладнання та підтримку галузі необхідно вже сьогодні, щоб у майбутньому одержати очікувані дивіденди.

— Як позначиться на вітчизняних підприємствах підвищення цін на сировину? Яких заходів можна вжити для скорочення витрат?

— У структурі витрат на виробництво сталі близько 70% становлять витрати на сировину, тому її ціна дуже важлива. У свою чергу підвищення цін на коксівне вугілля й залізну руду в 1-му кварталі цього року вже негативно позначиться на обсягах виплавки в Україні. Для оптимізації витрат на сировину меткомбінатам слід домовлятися з постачальниками про зниження цін, а також укладати довгострокові контракти на прийнятних умовах. Також необхідно збалансувати збут кінцевого продукту з обсягами власного виробництва, щоб виключити простоювання готової продукції на заводах.

то найбільше від цього потерпіли ЗАТ «Донецький електрометалургійний завод», ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» і ВАТ «ArcelorMittal Кривий Ріг», що ставить їх у нерівні умови господарювання порівняно з іншими металургійними підприємствами й свідчить про знекровлення їхньої фінансової системи. Як наслідок — нестача обігових коштів, колосальні збитки, зрив виконання планів із модернізації та введення нових потужностей. Чи зможе задовольнити потреби металургів і гірників у живих грошах намір уряду випустити облігації внутрішньої позики терміном на 5 років із поетапним погашенням тільки підтвердженої заборгованості (по 20% щорічно від кожної реальної суми й при цьому з відповідними податковими нарахуваннями)? Запитання, швидше за все, риторичне. У випадку зміни курсу долара підприємства можуть назавжди розпрощатися зі своїми грошима. Але в більшості їхніх власників немає іншого виходу, як погодитися на такі невигідні умови й у той же час шукати резерви, за допомогою яких можна буде втримати активи на плаву.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 8 т р а в н я 2 010 №20 (124 )

9

ТЕХНОСФЕРА

«Аеромех»: до успіху — повітрям Луганські фахівці с творили високоефективний аеродинамічний сепаратор для очищення й поділу посівного зерна на фракції Анна ГРЕЧАНИК На 8-й національній виставці агротехнологій «Агропром-2010» (див. «УТГ» №9 (113) від 9 березня 2010 р.) увагу відвідувачів і учасників привернула продукція луганської науково-виробничої фірми «Аеромех». І цілком заслужено. САД — сепаратор аеродинамічний — може успішно замінити кілька агрегатів для очищення зерна ( машину для попереднього очищення, решітну машину й пневмостовбур), прискоривши та полегшивши цей процес. Тільки одне це робить його унікальним. Нагороди й медалі за таку техніку не порівнянні з користю та економічним ефектом від її впровадження. Безумовно, у кожного свій шлях до вершин. Але є складові, що незмінно входять до формули успіху. СКЛАДОВА №1. ІДЕЯ е те саме зерно, з якого все починається. Ідеєю захопився луганський учений і винахідник, кандидат технічних наук Володимир Сухін — автор і патентовласник близько 50 винаходів. Працюючи в Луганському національному аграрному університеті, Володимир Степанович ще в 1970-ті роки працював над створенням принципово нового агрегату. Зрозуміло, що добрий урожай залежить не тільки від погодних умов, якості землі й добрив, а й від самого зерна. Однією з вагомих ознак, що характеризують цінність насіння озимої пшениці, багато дослідників уважають морфологію зародка. Бо колосся починає своє цвітіння із середньої частини, зерно, що сформувалося в цій зоні, має максимальну питому вагу (1,328 г/мл і вище) і найбільш розвинене, отже, готове давати добрі сходи й збільшити потенціал урожаю. Питома ж вага зерен із нижньої та верхньої зон колосся становить у середньому 1,100— 1,265 г/мл. Однак після обмолоту колосся зерновки знеособлюється, відшукати в ньому «золото» важко, і ніяка зерноочисна техніка не дає можливості розділити насіння за їхньою питомою вагою з високою точністю. От чому в Сухіна виникла ідея сконструювати машину, здатну на це. В основу її роботи вчений поклав закони аеродинаміки. Потім було створення моделі, багаторічні випробування й розробка промислового зразка сепаратора.

Ц

СКЛАДОВА №2. УДАЧА удове зерно, звичайно, швидше проростає на хорошому ґрунті. Додамо до цих факторів певний відсоток удачі й щасливий збіг обставин — і можна розраховувати на добрий урожай.

— Коли у Володимира Степановича була готова перша модель, він почав пропонувати свою розробку багатьом потенційним інвесторам, — розповідає Ірина Чорнобай, заступник директора з наукової роботи. — Але зацікавила вона підприємців, тоді далеких від сільського господарства. Вони вклали гроші й дали можливість з’явитися першій машині — АСМА-10, яка була створена й випробувана на нашому підприємстві в 2001 році. Потім пройшла випробування й у «Агросоюзі». Тож сепаратори САД — на 100% український продукт. Із 2001 року Володимир Степанович Сухін є «мозковим центром» НВФ «Аеромех». До речі, АСМА-10 випускається досі — за назвою САД-10-01. На базі ще одного винаходу Сухіна працює й фірма «Клен», яка випускає високоточні сівалки. Можна сказати, головні роботи вченого втілено в життя, і цілком вдало.

Ч

На виставці «Агропром»

ДО РЕЧІ ЗЕРНО, І НЕ ТІЛЬКИ У процесі досліджень відкривалися все нові «здібності» аеродинамічних сепараторів. Так, після сепарації із пшениці 4-го класу було виділено 57,6% зерна 3-го класу. Крім того, САД здатний очистити й відкалібрувати не тільки зерно, а й інші сипкі матеріали діаметром до 15 мм. Проводилися досліди на щебені, гранітній і мармуровій кришці, гальці, абразивному матеріалі, цеоліті, відвалах порід тощо. А от зерносуміші САД розділяє у восьми випадках із десяти, якщо їхні компоненти значно відрізняються за питомою вагою.

СКЛАДОВА №3. РУХ — ЖИТТЯ епаратори САД мають досить широкий модельний ряд: є машини, здатні переробити 4 тонни зерна на годину, і є гіганти, яким під силу впоратися з 150 тоннами за той же час. Усі вони прості в настроюванні й керуванні, перехід з однієї культури на іншу триває 20 хвилин завдяки відсутності точок змащення й змінних елементів. САД дозволяє проводити сепарацію за біологічною цінністю будь-якого насіння: від дрібнонасіннєвих трав до насіння гарбуза й навіть бобів. От чому ці машини придатні і для дрібних фермерських господарств, і для великих елеваторів, хлібозаводів, млинів, олієекстракційних і спиртозаводів. Та й сам Сухін не стоїть на місці, постійно у творчому й науковому пошуку, прагне вдосконалити вже створені конструкції. За 9 років роботи НВФ «АероСепаратор САД у лінії очищення мех» створено 12 моделей сепараторів. та протравлювання зерна І от — нова розробка, яка дозволяє осаджувати важкі й легкі домішки. АеродиУРОЖАЙНИЙ САД намічні сепаратори переробляють дуже великий обсяг повітря, і щоб осадити пил, Володимир Сухін: необхідний специфічний циклон, убу— САД працює за тим же принципом, що й пневмоніка або струминдований у машину. Зараз ноу-хау луганна техніка — за допомогою повітря. На зерно діють повітряні потоки, і ських фахівців у стадії дороблення.

воно падає під силою власної ваги. А далі все залежить від питомої ваги зерна. Приміром, купа озимої пшениці неоднорідна, і під тиском повітря кожна її складова поводиться по-різному. А їх різна питома вага дає й різну траєкторію польоту. Відповідно можна припустити, куди впаде те або інше зерно. Завдяки цьому вдається розділити насіння на 5 фракцій: перша — каменезбирач, друга-третя — висококласний посівний матеріал (формується в тій самій «золотій середині» колосу), четверта й п’ята — фуражне зерно та відходи. Загальноприйняті методи відбору насіння, на жаль, не є високоефективними: часто зерно вписується в ГОСТ, але врожайність його мала. САД — єдина у світі безрешітна машина, що дозволяє сепарувати зерно з високою точністю: ±3% у межах однієї фракції (інші агрегати — на рівні ±25%). Це досягається за рахунок струминного генератора. Відібране в такий спосіб насіння дає збільшення врожаю на 36—40%. Тож машина окуповується за один сезон.

С

СКЛАДОВА №4. НАУКОВИЙ ПІДХІД и весь час проводимо польові дослідження й наукові експерименти як на базі самого заводу, так і у співробітництві з Одеським селекційногенетичним інститутом Національного центру насіннєзнавства й сортовивчення, Луганським національним аграрним університетом, Сумським аграрним університетом, — розповідає фахівець фірми Олександр Звягінцев. — Деякі дослідження дають такі цікаві результати, що про них не можна не розповісти. Торік на базі Одеського селекційно-генетичного

– М

інституту провели такий дослід: брали посівний матеріал, що має 19% загальної ураженості декількома характерними для озимої пшениці захворюваннями, і за допомогою нашої машини 2—3 фракції легко доводились до кондиції або взагалі виявлялися здоровими. Такі ж експерименти проводили з насінням соняшнику — результати були схожі. Тож, виявляється, за допомогою САД можна вибрати абсолютно здорові за всіма фітосанітарними показниками зерна навіть із некондиційного матеріалу. Інститут зараз рекомендує нашу техніку як альтернативу протравлянню насіння перед посівом хімпрепаратами, що, звичайно, і на здоров’ї врожаю позитивно позначається. Цього року ми плануємо одержати з Одеси результати дослідів із впливу сепарації на загальну вологість зерна. У нас не завжди використовуються технології правильного зберігання зерна. Можливо, за допомогою наших сепараторів можна буде боротися з надмірною вологістю насіння. Але — дослід покаже. Світла голова вченого й золоті руки фахівців входять у «джентльменський набір» будь-якого інноваційного підприємства. І визнання приходить рано чи пізно. Сьогодні діловими партнерами НВФ «Аеромех» є підприємства з багатьох країн світу — від США на заході до Монголії на сході. Нагород і медалей теж отримано чимало: «Сто кращих товарів України-2004», «Сто кращих товаровиробників України-2006», «Еталон якості-2006», дипломи виставок «Золота осінь» (Москва, Росія); «Білагро» (Мінськ, Республіка Білорусь); «Агри-Тек» (Астана, Республіка Казахстан); «Агро-2006», «Агро-2007», «Агро-2008», «Агро-2009» (Київ, Україна) і багато інших. Звичайно, це лише символи успіху. Але хіба не підтверджують вони те, що сама формула є правильною?

10

Українська технічна газета

№ 20 (124) В і в т о р о к , 1 8 т р а в н я 2 010

ПЕРСПЕКТИВА

Микола Воробйов: «Усе створюється головою та руками фахівців галузевих інститутів» Світлана ІСАЧЕНКО Про необхідність модернізувати гірничо-металургійний комплекс країни говорять уже навіть найбільш ледачі. «Будь ласка, — відповідають на це в «Механобрчорметі». — Замовляйте проект — і ми зробимо все, що треба». При цьому бажання замовника для співробітників інституту аж ніяк не закон. Якщо воно суперечить доцільності впровадження тієї або іншої технології або обладнання (що не рідкість), тут готові поступитися великими грошима, відмовитися від замовлення, але не заплямувати репутацію наукової установи з піввіковою історією, відомої далеко за межами України. Про те, чим живе інститут і як він міг би жити у разі адекватного ставлення до галузевої науки з боку влади й бізнесу, розповідає його директор Микола Воробйов.

— «Механобрчормет» завжди був головною технологічною організацією в системі Міністерства чорної металургії СРСР і зараз зберіг цей статус. Ми, можна сказати, у своїй сфері монополісти — у кращому розумінні цього слова. У Союзі тільки наш інститут мав дослідну фабрику, на якій можна перевіряти будь-яку технологію. За нашими науково-технічними розробками та проектами побудовано й реконструйовано понад 30 гірничо-збагачувальних комбінатів колишнього Радянського Союзу та інших країн. Ми досі курируємо ці об’єкти, виконуємо проекти їхньої реконструкції та модернізації. Розквіт інституту припав на період розпаду Союзу. У 1989 році в нас працювало понад 2,2 тисячі співробітників, якщо рахувати разом із нашими потужними філіями в Росії та інших республіках. А потім — різке падіння, зрозуміло, не від нас залежне. Обсягів робіт не було. Ішлося про елементарне виживання. Щоб знизити витрати на утримання, змушені були відправити в самостійне плавання дослідний завод, продати механоскладальний цех (утім, він нам не дуже був потрібний), законсервувати головний корпус... Як важко не було, ми зберегли свій потенціал — експериментальну, аналітичну, інформаційну базу, а головне — кадри. І сьогодні маємо потужні підрозділи — наукову, науково-дослідну,

конструкторсько-технологічну частини з унікальним обладнанням (нічого не віддали в оренду), дослідну фабрику для проведення випробувань.

— Миколо Костянтиновичу, у чому особливість «Механобрчормету»?

— У нашій системі ми залишаємося єдиними, хто здатний робити робочу документацію. Так, сьогодні багато фірм можуть надати ТЕО, інвестрозрахунки, проекти. Але саме робо-

показники пікового для галузі 1990 року. Постає запитання: чи потрібно це? Більш того, якщо Україна та Росія вийдуть на заплановані в процесі модернізації потужності, матимемо до 2015 року понад 100 мільйонів тонн надвиробництва ЗРС. Це загрожує підприємствам серйозними збитками. Тому ми цілеспрямовано працюємо над розробленням технологічних схем, за допомогою яких можна під час реконструкції комбінатів істот-

ни залізні, марганцеві, то чому б не зробити ще й ці? Зараз готуємося до укладення контрактів із трьох діючих комбінатів і одного споруджуваного. Словом, без роботи не нудьгуємо. Звичайно, пов’язаний із кризою спад виробництва позначився на наявності коштів у комбінатів. Але проблема не тільки в цьому. У чому саме, розповім на конкретному прикладі з «АрселорМіттал Кривий Ріг». Три роки тому там поставили завдання довести обсяг пе-

ВІЗИТІВКА Микола ВОРОБЙОВ Народився в 1949 р. Вищу освіту здобув у Криворізькому гірничорудному інституті. У НДПІ «Механобрчормет» працює з 1971 р. Був інженером, завідувачем лабораторії, завідувачем відділу. З 1997 р. — голова правління — директор інституту. чу документацію, за якою можна будувати, особливо потужні об’єкти, робити крім нас ніхто не може. Тому нас знають у світі й залучають на об’єкти Казахстану, Індії, Нігерії та інших країн.

— Отже, прапор технічного й технологічного переозброєння ГМК, про що сьогодні стільки розмов, у ваших руках. Однак єдиної комплексної програми модернізації немає. ГЗК, меткомбінати вирішують ці питання на власний розсуд. Уявімо неймовірну, але цілком можливу ситуацію — усі модернізувалися. Чи не станемо перед проблемою надвиробництва, що теж, узагалі, нічого доброго не обіцяє?

— До нас стікається інформація про плани модернізації з усіх галузевих підприємств країни. Отож, я підрахував, що коли будуть реалізовані всі заявки та пропозиції (а це цілком може статися через 5—6 років), то обсяги переробки залізорудної сировини зростуть до 560 мільйонів тонн на рік, перекривши

но підвищити якість концентрату за зниження виробничих витрат. Сьогодні це головне завдання, щоб вітчизняний ГМК міг конкурувати на ринку. А на другому етапі, коли ринок завоюємо, можна вже нарощувати обсяги.

— Чи важко вмовити підприємства на співробітництво?

— Особливо вмовляти не доводиться. Є кошти — замовляють роботи. Зараз повернулися на об’єкти в Російській Федерації. Вони нас самі покликали. Адже ми проектували ці комбінати, усе там знаємо. От одержали лист-подяку та грамоти за введення в експлуатацію 4-ї секції на Стойленському ГЗК (Білгородська область) з річною потужністю 8 мільйонів тонн руди. Вона успішно працює, усі показники перевищено — ми завжди закладали в проекти резерв. У Казахстані півтора року возимося з їхніми фосфоритами. Проектували фабрику в Каратау з фосфоритових котунів. Складна сировина. Але якщо ми могли зробити коту-

реробки руди до 30 мільйонів тонн. Ми їм відразу запропонували працювати за класичною схемою: ви ведете бурову розвідку у своєму кар’єрі, давайте нам проби руди, ми проведемо її дослідження, визначимося з технологією збагачення. Але вони не захотіли з нами співробітничати, мотивуючи тим, що ми, мовляв, працюємо за класикою, а світ переходить на інший стиль. І не знаючи ще, на якій технології працюватимуть, відразу уклали договори з іноземними фірмами на поставку обладнання. Добре, не хочете — ваша справа. Закінчилося, як я й припускав, сумно. Вони запустили одну збагачувальну секцію й от уже півроку не можуть її вивести на проектні показники ні за якістю, ні за продуктивністю. А все тому, що класика — вона в усьому світі класика. Не можна, щоб проектували одні, устаткування поставляли інші, дослідженнями й технологією займалися треті.

— Хіба гарна техніка може погіршити виробництво?

ДОВІДКА «УТГ» ВАТ «Науково-дослідний проектний інститут «Механобрчормет» (м.Кривий Ріг) — великий науково-технічний центр із проведення науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт із розроблення технології та обладнання в галузі збагачення та згрудкування мінеральної сировини, відходів видобутку, збагачення, згрудкування та металургійного виробництва. Заснований 1956 року. У 1992-му рішенням Кабміну визначений головною організацією країни з розроблення технологій збагачення руд чорних металів, гірничо-хімічної, феросплав-

ної та н е р у д н о ї с и р о в и н и , ї х н ь о г о к о м п л е к с н о г о в и к о ристання. Займається підготовкою вихідних даних для будівництва нових і реконструкції наявних гірничо-збагачувальних підприємств, комплексним проектуванням ГЗК, а також нерудних виробництв, надає технічну допомогу підприємствам у налагодженні технологічного процесу або обладнання. Здійснює авторський нагляд за будівництвом і реконструкцією об’єктів, обстежує технічний стан будинків, споруд, метало конструкцій, вантажопідйомного обладнання.

— Вам ще можна пробачити такі запитання. Але виробничники, тим більше ті, хто безпосередньо відповідає за підприємство, повинні розуміти, що обладнання вибирається або створюється під технологію, а не навпаки. Це давно доведено практикою. Навіщо наступати на ті самі граблі? Зрозуміло, сучасна техніка нашим ГЗК потрібна. Але пропонувати можна все що завгодно, а застосовувати — тільки те, що необхідно. Коли наукова частина нашого інституту працює над проектом, закладаючи певну технологію, то відразу враховує й відповідне обладнання. До того ж ми співпрацюємо з фірмамивиробниками, які добре знаємо і які добре розуміють нас. І тоді все чітко видно, не треба витати в хмарах, яку техніку придбати — ту чи цю? Іноді взагалі можна обійтися без дорогої техніки. Три роки тому нам поставили завдання різко збільшити потужність Оскольського електрометалургійного комбінату (Росія), який одержує концентрат із Лебединського ГЗК гідротранспортом. Було багато пропозицій: протягти ще одну лінію 25-кілометрового трубопроводу, побудувати канатну дорогу, використовувати нове обладнання... Ми запропонували простий спосіб — посилити технологічну дисципліну на первинній насосній станції. До нас прислухалися — усе пройшло нормально й без капзатрат.

— Може, дарма ви так вчинили? Могли б подвійно заробити — і на постачальниках обладнання, і на комбінаті, який би замовив вам під нього розроблення технології транспортування.

— Ми не торгуємо професійною честю. Адже у нас ще старі поняття в таких питаннях. Ці схеми не для нас. Я не хочу плямувати через них честь інституту й свою власну. Ми пояснюємо замовникам, що для них насправді краще, бо добре володіємо ситуацією в галузі. Це, якщо хочете, наш обов’язок. От один грузинський бізнесмен вирішив побудувати в себе феросплавний завод і до нього фабрики. Приїхав замовити проект. Я його запитую: навіщо, коли в Зестафоні вже є такий завод, а в Чіатурі простоюють 10 фабрик? Реанімуйте потужності — і матимете виробництво. Це ж набагато дешевше, ніж будувати нове, а економічний ефект той же. Схожі ситуації були з Нігерією, Словаччиною.

— Гірничо-металургійний комплекс виходить із кризи...

— ...можливо. Хоча невеликий сплеск зростання обсягів виробництва ще нічого не означає. Українські ГЗК працюють на 50% проектної потужності.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 8 т р а в н я 2 010 № 20 (124)

11

ПЕРСПЕКТИВА — Тим більше ви повинні допомагати гірникам і металургам. Які спільні проекти реалізуєте?

— Виконуємо великий обсяг робіт для ПівнічГЗК — ТЕО з магнітно-флотаційного доведення з одержанням концентрату 69%, проводимо реконструкцію двох випалювальних машин. На ПівденьГЗК зараз немає робіт — там ніяк не можуть визначитися, хто ж власник. З «Арселором» мені вже набридло розмовляти. Так не робиться. Хоч це й іноземний об’єкт, але його робота стосується економіки України. Для Інгулецького ГЗК робимо робочий проект другої лінії флотації. Це відносно ГЗК Кривбасу. Для Полтавського гірничозбагачувального комбінату зробили ТЕО другої лінії флотації. Поруч там Єристовський ГЗК, для якого виконали випробування технології, запропонованої іноземцями. Уточнимо ТЕО й розпочнемо проект будівництва цього комбінату. Відновлюємо роботу із закарпатського золота.

— Ви й золотом займаєтеся? Ідете від основного профілю. Вас на все вистачить?

— За це можете не хвилюватися. Так, якщо ми раніше займалися тим, що було необхідно чорній металургії, то тепер ще й кольоровими металами. І теж, уважаю, успішно. Це частина нашої стратегії виживання, яка, упевнений, невдовзі переросте в стратегію розвитку.

— Із ким із наших фінансовопромислових груп, які тримають ГМК, вам добре працювати?

— З усіма, хто розуміє, що за роботу треба платити. Бо є такі, хто думає, начебто під інститутом нафтове родовище або золота жила й ми можемо займатися благодійністю, проводячи для них безкоштовно дослідження. Вибачайте, сьогодні всі в ринку. Ми хоч і державний інститут, але держфінансування не маємо — повинні самі заробляти гроші. Наші фінанси залежать від завантаження роботою, а вона — від замовлення, яке нам дають комбінати.

— Миколо Костянтиновичу, якщо ми так упевнено йдемо до надвиробництва залізорудної сировини, чи варто добудовувати КГЗКОР? Ваша думка досвідченого фахівця особливо цінна, ви вже не раз висловлювали її на найвищих рівнях. Але ситуація змінюється. Крім того, комбінат, можна сказати, рідне вам підприємство, ви розробляли для нього найголовніше — технологію збагачення. Адже вам небайдужа його доля.

— Це дуже непросте питання. З одного боку, достатньо аргументів, щоб відповісти так: КГЗКОР необхідно добудовувати, причому зберігаючи його основний профіль — переробку окислених руд. У наших ком-

бінатів піввікові зношені фонди. Бажано освоювати нові потужності. По-друге, за даними, які я маю, щоб взяти сьогодні тонну магнетиту, треба кудись вивезти одну-дві тонни гематиту, що добувається попутно з ним. Ці витрати збільшують вартість магнетитового концентрату. Безперечно, переробляти окислену руду треба. Де? Багато хто говорить: на наявних ГЗК. Але, як показав досвід (хоча б того ж «Арселору», що намагався налагодити в себе випуск концентрату з окислених руд), нема сенсу на діючих комбінатах збагачувати одночасно і гематит, і магнетит. Схем запуску КГЗКОР багато. У принципі, можна було б на Інгулецькому комбінаті подрібнювати гематитову складову й гідротранспортом перекачувати на КГЗКОР. Другий гідронасос поставити в районі кар’єрів «АрселорМітталу» і теж качати здрібнену руду, яка попутно добувається.

— Та як об’єднати навколо цієї ідеї комбінати? Там різні власники.

— Які різні? Усі українські, крім індусів. Що, хіба не домовляться? Тож, повторюю, займатися КГЗКОР треба, але тільки з огляду на обсяги споживання залізорудної сировини в цілому. Тоді якісь комбінати доведеться або закривати, або переводити на якіснішу продукцію. Можливо, з урахуванням довгострокової кон’юнктури ринку доцільно організувати там паралельне виробництво з переробки іншого виду сировини. Підкреслюю: паралельне, бо якщо промисловий об’єкт був задуманий під певний вид продукції, то реконструювати його під інший свідомо недоцільно. Знову ж — якої сировини? Титану? Але в нас сьогодні не на повну потужність працює Вільногірський ГЗК. Не дуже давно колишній губернатор Кіровоградщини Володимир Мовчан запропонував розглянути питання використання КГЗКОР під золото. Це досить цікаво. Ми про це давно говорили. Можна побудувати невелику дробильну фабрику, виділити декілька секцій і переробляти руду з родовищ Кіровоградської, Одеської, Дніпропетровської областей, одержуючи золотий концентрат. Правда, родовища ще детально не розвідані. Проте ціни на золото зараз високі, це було б доброю допомогою для економіки підприємства, та й України. У будь-якому разі необхідне урядове рішення на основі серйозного техніко-економічного аналізу.

— Не менше суперечок навколо технології переробки окислених руд.

— Насамперед, потрібна технологія, яка дозволить із мінімальними витратами реконструювати комбінат. Не забувайте,

довгобуду більше 20 років. Зрозуміло, що все зношене, багато чого треба змінювати. Але для такої експертизи, а вона необхідна, потрібні гроші, причому солідні. На КГЗКОР зараз створюють якусь чергову технологію на своїх установках. Я не знаю й не хочу знати, що вони там роблять. Бо якщо проводити випробування в лабораторіях, нехай і з найкращими фахівцями, неминучі помилки. Одна справа виконувати роботи в статиці, інша — у динаміці, із зміною складу сировини та інших параметрів. Ми свого часу зробили коректування проекту за новою технологією — флотаційно-магнітною з використанням пінної сепарації. Одержали концентрат на рівні 63—64% за зниження енергетичних та інших витрат. Уважаю, на сьогодні це найпрогресивніша технологія. Є ще важливий нюанс. Ґрунтуючись на дослідженнях нехай навіть найсучаснішої лабораторії ми не проектуватимемо. Це однозначно. Як свідчить наша 54-річна практика, інститут може робити проект тільки на своїх вихідних даних — тоді ми гарантуємо одержання показника, у іншому разі гарантії забезпечує замовник.

— Тоді ви стаєте злісним монополістом. Адже згідно з одним із законів Паркінсона, геніальні ідеї народжуються в гаражах. Якщо якась лабораторія звернеться до вас з такою ідеєю, яка, можливо, суперечить вашим, ви її відкинете?

— Ми її перевіримо на своїх промислових установках, і якщо показники підтвердяться — одразу візьмемося за проект.

— Якщо є, як ви говорите, ефективна технологія переробки окислених руд, чому фахівці «Арселору» їздять по світу в пошуках іншої?

— Нехай подорожують, нехай подивляться світ… Маючи поруч потужний інститут, що знає сировину, володіє технологією, проектував цей комбінат, і замовляти за кордоном якісь технології, наймати для цього бразильців... Якщо вважають, що ті зроблять краще, ніж ми, — це їхнє право.

— А як справи в галузевій науці?

— Галузева наука — плоть від плоті держави. От і вся відповідь. При цьому роки два наша держава вустами перших осіб могла собі дозволити заявляти, що, мовляв, галузева наука узагалі не потрібна. Хоча всі як один були за науково-технічний прогрес. А він взагалі можливий без галузевих інститутів? Адже все створено й створюється головою та руками їхніх фахівців. Ми перетворюємо ідеї на корисні речі, займаючись конкретними виробничими проблемами. Інший підхід у нового уряду. І це вселяє оптимізм.

ТИМ ЧАСОМ

Н

а базі Криворізького технічного університету під керівництвом кандидата технічних наук доцента Миколи Кривцова тривають роботи з удосконалення технології збагачення окислених залізистих кварцитів Кривбасу із застосуванням селективної флокуляції та дешламації. Запропонована вченими технологічна схема забезпечує одержання залізорудного концентрату з масовою часткою заліза 64— 67% і, за словами розробників, є найперспективнішим технічним рішенням для промислового використання гематитових руд, що дозволить різко знизити при їхній промисловій переробці витрати електроенергії, води й значно підвищити ефективність збагачувального переділу. Інформація про нову технологію була заслухана на технічних радах криворізьких підприємств, найбільш зацікавлених у залученні у виробництво окислених кварцитів, — ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» і ВАТ «Arcelor Mittal Кривий Ріг». Розробкою зацікавилася також група компаній «PHM ARICOM» — одна із провідних фінансово-промислових груп Росії, що володіє значними гірничо-рудними активами, у тому числі у видобутку й переробці заліза, і активно освоює залізорудні родовища Далекого Сходу. Так, за замовленням компанії українськими вченими виконані роботи із практичного впровадження схеми збагачення кімкано-сутарських змішаних руд із використанням запропонованих ними методів. Зараз готується велика проба руди масою в 200 тонн, щоб відробити на дослідному виробництві в Благовіщенську технологію в безперервному режимі. (Інтерв’ю з Миколою Кривцовим — у найближчих номерах «УТГ»)

З

олото країни йде американській компанії Supatcha Resources Inc., яка має намір придбати 98% інтересу в заявленій до гірничопромислової розробки золотій копальні «Травневе» у Савранському районі Одеської області (включаючи все капітальне обладнання). Компанія готова інвестувати $2,8 млн у розширення операцій на родовищі, яке до цього досліджувалося різними компаніями, а початкове буріння було виконано в 1999 р. і визначило його мінералізацію. Геологічна інформація про Травневе родовище перебуває в статутному капіталі ЗАТ «Державна акціонерна компанія «Українські поліметали», створеного в 1998 році для реалізації держпрограм «Золото України» й «Титан України». Із цим придбанням Supatcha стане важливою золотою компанією в Україні. У квітні вона підписала остаточну угоду про купівлю ліцензій на роботу на Барлевському та Виноградівському золотоносних родовищах, які покривають площу 11,6 км2. «Ці активи дають чудову можливість для нашої компанії стати виробником золота в Україні з низькою вартістю й високою рентабельністю», — сказав президент Supatcha Стів Таллі.

Н

а утримання розташованого в Кіровоградській області Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд (КГЗКОР) цього року виділено з держбюджету 21,870 млн грн замість передбачених раніше 50. Цих коштів вистачить лише на підтримання життєдіяльності комбінату, у будівництві якого брали участь країни колишньої РЕВ. Побудований на 70%, він залишається одним із наймасштабніших довгобудів Європи. ВАТ «ArcelorMittal Кривий Ріг» (Дніпропетровська область), найбільший в Україні виробник сталевого прокату, як і раніше, зацікавлений у КГЗКОР і не відмовляється від своїх намірів придбати підприємство з переробки окислених руд на вигідних йому умовах для того, щоб і надалі розвивати свої гірничорудні активи з випуску залізорудної сировини. «Ми готові брати участь у проекті. Ми не зачиняємо жодні з наших дверей», — сказав генеральний директор меткомбінату Жан Жуе на одній зі своїх недавніх прес-конференцій. Питання інвестування довгобуду залежить від визначеності в державній політиці приватизації.

12

Українська технічна газета

№ 20 (124) В і в т о р о к , 1 1 т р а в н я 2 010

ЕНЕРГОЄМНІСТЬ

Стара ТЕЦ на новий лад

томобільна дорога, і залізниця. Крім того, у нас достатня кількість площ, де можна зберігати двотижневий запас сировини (3 тисячі тонн). Ми переобладнали резервуари для мазуту, тепер вони, крім зберігання, забезпечують ще й автоматичну подачу біомаси.

Тетяна КОВРИГА Теплоенергоцентралі — на межі технічного виживання. 80% ТЕЦ уже відробили свої проектні строки, деякі пішли на друге, а то й третє коло експлуатації. Добре, дозволяє «радянський» запас міцності, закладений під час їхнього будівництва. Але й він не вічний, про що свідчить все більша кількість аварій. Про цю проблему говорять уже не перший рік, але вирішують її поки шляхом банального «латання дірок». Ні на будівництво нових ТЕЦ, ні на масштабні капітальні ремонти грошей немає. Генерувальні компанії чекають на допомогу держави й нарікають на населення, яке платить нерегулярно. Населення, у свою чергу, скаржиться, що платити нема за що. Як вийти із замкнутого кола? Про це ми розмовляємо з Володимиром Сайковим (на знімку) — технічним директором компанії «Південьенергопромтранс», яка не тільки реанімувала ТЕЦ у одному з міст Черкаської області, а й повністю перевела її з природного газу на альтернативне паливо.

— Чи багато було витрачено на модернізацію ТЕЦ?

— Близько 1 мільйона доларів. Ресурси використовувалися як власні, так і позикові. Термін окупності проекту — до трьох років, але це за умови одержання «зеленого» тарифу».

ТЕЦ у м. Сміла

крема природного газу). Фінансові показники були не найкращими, і ми почали замислюватися про альтернативу. Вибір ускладнювався через відсутність такої практики в Україні, але допоміг досвід інших країн. Наші фахівці побували у Фінляндії, Норвегії, Польщі. Подивилися, подумали... А в 2008 році почали перепрофілювати обладнання під спалювання біомаси. З технікою проблем не було: твердопаливному котлу просто повернули первісне призначення (правда, трохи модернізувавши).

— Ви цілком відмовилися від газу?

— Теоретично — так. Практично ж залишили можливість користуватися ним у випадку непередбачених обставин. Минулий опалювальний сезон ще відробили на газі — не поспішали запускати об’єкт із недоробками, та й треба було пройти всі необхідні для цього дозвільні процедури.

— Володимире Івановичу, для України це безпрецедентний випадок. Що передувало такому рішенню?

— Побудована ще в середині 60-х років минулого століття ТЕЦ довго опалювала третину будинків мешканців міста Сміла. Але в 90-х, після зміни декількох власників, втратила своє первісне призначення й перейшла в ранг котельні. Такою вона була до 2005 року, поки знову не змінився власник. Стан ТЕЦ на той час був, м’яко кажучи, жалюгідним — установлена потужність із електроенергії (20 МВт) повністю була відсутня, а обладнання можна було здавати в металобрухт. Але, як говорять, ламати — не зводити. Протягом двох років ми відреставрували й установили парову турбіну на 2,5 МВт, відремонтували машинний зал, що вміщає 4 турбіни, і готуємо збільшення електричної потужності до 6 МВт. Наявне обладнання виявилося досить «ненажерливим» з енергоносіїв (зо-

— На якій потужності сьогодні працює ТЕЦ?

— З електричної енергії — 2,5 МВт/год. і 10 МВт — з теплової. Але не зупинятимемося на цьому, кількість виробленої пари дозволяє використовувати більш потужну, ніж зараз, турбіну. Тому вже замовили обладнання на 6 МВт. Плануємо, що в новий опалювальний сезон увійдемо з новою турбіною.

— Хто основний споживач вашої продукції?

— Якщо говорити про теплову енергію, це третина 60-тисячного населення міста, промислові підприємства, бюджетні організації. Електроенергію ж віддаємо в загальну мережу. Розширитися з теплової енергії поки не дозволяють інженерні мережі. Але це справа часу.

— Чи претендуватимете на «зелений» тариф?

— Безперечно, зараз готуємо необхідні документи. «Зелений» тариф для нас

ГОЕЛРО по-українськи Святослав РИБНІКОВ «Зелені» тарифи, які дозволяють виробникам електроенергії з альтернативних джерел вигідно продавати свою продукцію в електромережу, стають усе популярнішими в європейських країнах. Причому розцінки на «зелену» електроенергію регулярно переглядаються.

Н

а початку року про підвищення «зелених» тарифів оголосив уряд Франції. Тепер закупівельна ціна електроенергії, отриманої з біомаси, там збільшена вдвічі. На 70% вигідніше стало виробляти електрику на основі геотермальної енергії. Вартість 1 кВт•год. електроенергії, отриманої за допомогою сонячних батарей, тепер коливається від €0,31 до €0,58

— це головне, від нього залежить термін окупності проекту. За законом підпадаємо під коефіцієнт 2,3, що прив’язаний до тарифу другого класу електроенергії (за січень 2009 року). У цьому випадку тариф на відпущену електроенергію становитиме 1, 34 гривні без ПДВ. Ми дуже сподіваємося на цю преференцію, адже крім зменшення строку окупності це ще й додаткова стаття доходу для подальшого розвитку підприємства й закупівлі нового енергозбережного обладнання. Приміром, сітьові помпи, що подають споживачам гарячу воду, дуже енергоємні (0,5 МВт — показник досить високий порівняно з «апетитами» помп, які працюють зараз). Отже, їх треба міняти. От і сподіваємося, що за допомогою «зеленого» тарифу зможемо вирішити цю проблему (як і декілька інших).

— Яку кількість природного газу буде заощаджено?

— Якщо за опалювальний сезон на добу в середньому спалюється близько 25 тисяч кубометрів (залежно від погодних умов), то за рік ми зможемо заощаджувати близько 4,5—5 мільйонів кубометрів.

— Що дає перехід на альтернативне паливо пересічному споживачеві?

— Якщо говорити про електроенергію, то нічого. Наші 2,5 МВт «зеленої» енергії надходять у загальну мережу й щезають у ній, як крапля в океані. А от що до теплової, споживач одержить більш якісний продукт. Приміром, якщо вода на виході звичайно 70-градусна, то в кінцевій точці її температура вже на 5—6 градусів нижче. Від нас же вода піде до споживача з температурою до 100 градусів і майже без втрат. Крім того, ми гарантуємо стабільне безперебійне теплозабезпечення. А також плануємо відновити цілодобову поставку гарячої води, якої нема з 90-х років.

— Експерти твердять, що із переведенням ТЕЦ на альтернативне паливо виникає проблема зберігання великої кількості біомаси.

— У нас такої проблеми немає. Об’єкт розташований у межах міста, поруч і ав-

— Чи можна замінити за вашим прикладом всю систему теплопостачання України?

— Більшу її частину — так. Україні це дійсно необхідно: сьогодні теплозабезпечення не в тому стані, щоб сподіватися на диво. Вирішувати ж цю проблему за аналогією з «ямковим» ремонтом дороги вже неможливо — потрібні масштабні рішення. Усе й відразу не вийде — спадщина дуже важка. Але такі проекти — це не тільки життєва необхідність, вони вигідні і економічно, і стратегічно. Звичайно, при ухваленні рішень треба враховувати всі особливості (і технічні, і регіональні), наприклад, з тієї ж сировинної бази. Хоча останній чинник незабаром вже не буде вирішальним: якщо два роки тому ми прив’язувалися до 50-кілометрового радіуса видалення сировинної бази, то сьогодні ця відстань становить уже 100 кілометрів. Для виведення теплоенергетики на новий рівень необхідна зацікавленість місцевої влади, адже більша частина теплоенергетики перебуває в сфері їхнього впливу. А ще — реальний власник, як для ТЕЦ, так і для всіх об’єктів житловокомунальної сфери.

залежно від типу установки, її потужності та розташування. А от подальше стимулювання виробництва електрики з енергії вітру в Європі вже вважається недоцільним, і відповідні тарифи залишено на тому ж рівні. Аналогічну політику вибіркової підтримки окремих сфер альтернативної енергетики проводить і Велика Британія. Днями там значно підвищено «зелений» тариф на електрику, отриману з енергії Сонця, у відповідь на зафіксоване 80-відсоткове збільшення попиту на неї з боку кінцевих споживачів.

Із 1 квітня 2009 року «зелені» тарифи встановлені й українським законодавством, яке стосується електроенергетики. Їхня величина визначається множенням роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги (такими вважаються ті, що одержують електроенергію з напругою в точці продажу менше 27,5 кВ) на так званий коефіцієнт «зеленого» тарифу. Як і в Європі, «зелений» тариф у нас періодично (щомісяця) переглядається й закріплюється відповідною постановою НКРЕ. Однак причина перегляду — не

— Який вид біомаси застосовуєте, скільки сировини потрібно на добу?

— Основна сировина — деревні тріски, використовуємо також і пелети. Для забезпечення режимної роботи ТЕЦ необхідно 6—8 тонн біомаси на годину (залежно від деяких її особливостей — породи дерева, вологості). Річні потреби становлять близько 70 тисяч тонн.

— Яка вартість тонни сировини?

— У середньому до 100 євро з урахуванням логістики.

— Із поставкою біомаси проблем немає?

— У регіоні достатньо лісових господарств, які спроможні забезпечити потреби ТЕЦ. З ними вже укладено відповідні договори. І в цілому Україна має величезний невикористаний потенціал біомаси, тому не бачу тут ніяких проблем.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 1 т р а в н я 2 010 № 20 (124)

13

ЗНАЮ, ЯК

Вода й вітер: два в одному

ПОПЕРЕДНИКИ — СТАРІ ДОБРІ «ВІТРЯКИ»

Я

фічними конструктивними елементами пристрою.

— Де й у яких масштабах може застосовуватися гідровітродвигун?

— Вітроводяна установка працює в будь-яких умовах, де є вітер або вода, і може встановлюватися поблизу житлових будинків і промислових об’єктів. Залежно від потреб установка може бути більших або менших розмірів. На жаль, без допомоги серйозних виробників я не можу виготовити двигун промислового масштабу. Моїм завданням було показати й запатентувати новий принцип його роботи. Випуск такої продукції можна налагодити на будь-якому машинобудівному виробництві з використанням стандартних матеріалів і деталей. У цьому випадку дешевою енергією можна забезпечити заводи, житлові мікрорайони, сільські фермерські й приватні господарства.

к відомо, двигун працює завдяки наявності різниці сил лобового тиску, утворених відносно осі обертання. При цьому найбільшу потужність він розвиває тоді, коли робоча площина, яка, у нашому випадку, сприймає тиск вітру, рухається за повітряним потоком зі швидкістю, рівною приблизно 1/3 швидкості вітру. Більшість вітродвигунів має досить просту конструкцію, проте вони не дістали поширення через свою тихохідність, громіздкість, мале значення коефіцієнта використання енергії вітру, а також через труднощі, які виникають у разі необхідності обладнання їх системами автоматичного регулювання потужності та частоти обертання. В останні роки в декількох зарубіжних країнах (США, Канаді, Аргентині, Великій Британії) увагу знову привернули вітродвигуни з вертикальною віссю обертання, запропоновані ще в 30-х роках ХХ століття французьким винахідником Дар’є. Вітроприймальний пристрій — ротор — складається із двохчотирьох зігнутих лопатей, які утворюють просторову конструкцію й мають у поперечному перерізі аеродинамічний профіль. Крім того, на відміну від двигунів з горизонтальною віссю система Дар’є не потребує механізму орієнтації за напрямком вітрового потоку. Більш досконалі конструкції — так звані крилчасті вітродвигуни з горизонтальною віссю обертання вітроколеса, робочий момент на якому створюється за рахунок аеродинамічних сил, які виникають на лопатях. У сучасних агрегатах застосовують лопаті, які мають спеціальний аеродинамічний профіль. Такі вітродвигуни більш швидкохідні, мають меншу відносну масу, оснащені пристроями, які автоматично регулюють потужність, що розвивається, і обмежують частоту обертання та орієнтують вісь вітроколеса за напрямком вектора швидкості потоку. Коефіцієнт використання енергії вітру в них приблизно втричі вище, ніж у інших типів двигунів. Такі пристрої звичайно роблять невеликими партіями, та є чимало майстрів, які виготовляють їх самотужки.

прагнення держави підтримати розвиток альтернативної енергетики, як у західних країнах, а законодавчо закріплена норма про прив’язку роздрібного тарифу до курсу євро на січень 2009 року. Відповідно спостережувані зміни «зелених» тарифів в Україні лише відображають коливання валютного курсу. Тим часом положення Закону України «Про електроенергетику» дозволяють припустити, що держава настроєна щодо розвитку альтернативної енергетики досить оптимістично. Зокрема, у

цтво нових батарей більше не субсидіюватиметься державою. Наскільки виправдані райдужні прогнози українських законотворців? Показовий із цього погляду досвід реалізації державного плану електрифікації Росії — ГОЕЛРО, що недавно відзначив своє 90-річчя. Він теж був розрахований на 15 років і припускав колосальне — у 4,5 раза в порівнянні з 1913 роком — нарощування виробництва електроенергії. У 1934 році 30 нових електростанцій давали в 7 разів більше енергії!

Однак щоб альтернативна енергетика в Україні змогла повторити тріумфальний похід електрифікації молодої радянської держави, необхідно щось більше, ніж коректування тарифів з урахуванням коливань курсу. Успіх ГОЕЛРО пояснюється тим, що це був не просто план будівництва нових електростанцій: водночас розвивалися як підприємства, що забезпечують будівництво, так і майбутні підприємства — споживачі електроенергії. І все це чітко узгоджувалося з новим економікогеографічним районуванням країни...

Олександр ЛЯСКОВСЬКИЙ Винахідник-самоук із Дніпропетровська Вадим Веремко (на знімку) сконструював принципово нову модель вітроводяної установки, за допомогою якої можна виробляти дешеву електричну енергію в локальних масштабах.

— Вадиме, яка передісторія цього винаходу?

— Вітер і вода — одні з найпотужніших енергетичних джерел, які здавна використовує людина. Найважливішою характеристикою, яка визначає їхню енергетичну цінність, є швидкість. І повітряний, і водний потоки мають запас кінетичної енергії, який певний робочий пристрій перетворює на механічну. Якщо говорити про вітер, то залежно від призначення вітроустановок механічна енергія за допомогою виконавчих механізмів (генератора, компресора) може бути перетворена на електричну або теплову. Але оскільки густина повітря дуже мала (у 800 разів менше, ніж у води), то для одержання порівняно великих потужностей доводиться застосовувати вітродвигуни зі значною поверхнею вітроколеса. Однак через постійні зміни швидкості вітру потужність, яка розвивається двигуном, змінюється в дуже великих межах: від нуля під час штилю до величини, у десятки разів більшої від установленої потужності за певної розрахункової швидкості вітру. Для одержання крутного моменту на осі лопаті повинні повертатися до потоку таким чином, щоб прийняти на себе якомога більший тиск. У відомих конструкціях вони закріплювались на осі за допомогою шарнірів і на активній ділянці фіксувалися в потрібному положенні спеціальними пристроями — упорами. Аналогічним чином здатні працювати й двигуни, які можна застосовувати у водному середовищі. Цю ідею й покладено в основу створення моєї комбінованої енергетичної установки.

— У чому ж головна особливість вашого ноу-хау?

— У вересні 2009 року я здобув патент України на карусельний лопатевий гідродвигун, який може ефективно використовувати як енергію вітру, так і потенціал поточної води. У цьому його головна перевага. Під час патентування винаходу фахівці Державного реєстру патентів України з’ясували, що такий пристрій ще ніхто не реалізував на практиці. Щось подібне, наскільки мені відомо, намагалися зробити американські розробники, але лопаті їхнього агрегату не витримували навантажень і ламалися. Я ж представив принцип його роботи в дещо іншому аспекті. Вивчив величезну кількість літератури з цієї теми, зробив попередні замальовки, креслення й віддав наробітки майстрам, які виготовили придуманий мною пристрій. Конструкція мого гідровітродвигуна досить проста. Механізм карусельного типу приводиться в рух будь-яким потоком — водяним або повітряним. І якщо

класичному вітряному двигуну потрібний потужний потік повітря, то цей пристрій працює за вітру будь-якої сили. Звичайно ж, головна новація в тому, що цей механізм має можливість із високою ефективністю використовувати й проточну воду. Якщо ККД наявних вітряних або гідродвигунів сьогодні становить близько 30%, то в моєму винаході він не нижче 70. За рахунок чого це досягається? У робочому положенні, перпендикулярному обертанню несучого барабана, перебувають лише

ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ? У механічній частині гідровітродвигуна використовується кінематична пара вищого порядку, призначена для з’єднання безперервного обертового руху з переривчастим рухом діючих елементів із меншим колом обертання. Лопатева карусель обертається за годинниковою стрілкою або ж проти неї, що визначається специ-

законі закладене повільне, але впевнене зниження коефіцієнтів для обрахунку величини «зелених» тарифів, а 2030 рік зазначений як закінчення строку їхньої дії. Тобто, на думку розробників документа, альтернативна енергетика ставатиме все більше повсякденною і потребуватиме все меншої підтримки, а через двадцять років узагалі стане нормою життя. Це вже підтверджує досвід, щоправда, поки німецький: з липня поточного року там уперше знизять тариф на «сонячну» електроенергію, а будівни-

кілька лопатей, на які припадає тиск потоку води або повітря. Лопаті, площа яких зазнає тиску навколишнього середовища, перебувають у флюгерному стані. Спеціальний механізм по черзі орієнтує лопаті на цей потік, а потім розвертає їх у вихідне положення, мінімізуючи втрати потужності. Крім того, потужність двигуна значно підвищує широка площина самих лопатей, яку можна збільшувати без зміни інших конструктивних елементів двигуна. Виготовлена модель має розмах лопатей 70 см і здатна запалити лампочку 200 ватів. Але якщо зробити конструкцію з розмахом лопатей приблизно в 5 метрів, то виробленої енергії вистачить для освітлення та опалення житлового будинку середніх розмірів.

— Ваш пристрій пройшов випробування? Як він зарекомендував себе під час роботи в різному середовищі?

— Випробування проводилися протягом півтора року в помірно континентальній кліматичній зоні України й протягом півроку — у водному середовищі ріки із швидкою течією. Отримані дані підтвердили розрахункову потужність двигуна, високу надійність, добру захищеність від руйнівного впливу навколишнього середовища. Причому рівень шуму у разі його використання як «вітряка» не перевищив 30 децибелів.

14

Українська технічна газета

№ 20 (124) В і в т о р о к , 1 8 т р а в н я 2 010

КАТАСТРОФА

Полум’я над затокою Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ ЯК ЦЕ СТАЛОСЯ обітники, які вижили, говорять про раптовий вибух, який залишив не більше п’яти хвилин на евакуацію. На відеозапису видно стовп полум’я, який перевершує за висотою багатоповерховий будинок. Жар був таким сильним, що розплавив фарбу на бортах рятувальних суден. Горіння тривало більше доби, після чого конструкція розвалилася й затонула. На момент вибуху на буровій платформі, де зберігалося близько 2,6 млн літрів дизельного палива, було 126 чоловік.

11 пропали безвісти, а семеро дістали поранення різного ступеня важкості. За словами Адріана Роуза, віце-президента компанії Transocean (власника платформи), яка вела дослідне буріння в рамках виконання умов контракту із ВР, ніяких непередбачених або особливо небезпечних робіт у цей час не проводили, показання всіх приладів, датчиків систем безпеки й телеметрії були стандартними, яких-небудь проблем або неполадок не було.

Р

ЗАТКНУТИ ФОНТАН а початковою оцінкою, проведеною компанією BP, щоденний обсяг розливу нафти зі свердловини становить близько 1 тис. барелів (136,4 тонни) нафти. Національне управління океанічних і атмосферних досліджень США припустило, що ці дані занадто консервативні, ре-

З

нагромадження усередині воронки гідратів метану — кригоподібних утворень із води й метану. Зараз компанія BP готується до буріння додаткової свердловини, що перетне стовбур основної. Туди закачають спеціальні розчини, які повинні запечатати ушкоджений стовбур. У результаті потік нафти має бути переспрямований у нову свердловину, а звідти — на танкери. Така операція успішно проведена торік у Тиморському морі (поблизу Західної

П

Початок на стор. 1

13 травня в петербурзькій новобудові утворилася тріщина. Це спричинило справжню паніку серед мешканців, які боялися обвалення будинку. Співробітники МНС, які приїхали на місце події, запевнили, що життю людей нічого не загрожує.

П

ричиною деформації й подальшого руйнування облицювального матеріалу на будинку 17 по проспекту Косигіна став різкий перепад температури, відзначають фахівці. Однак контрольне розкриття показало, що небезпеки для несучої конструкції будинків немає. У зв’язку із НП зібрано комісію за участю всіх відповідальних структур під головуванням ленінградського віцегубернатора Романа Філімонова. Найімовірніше, буде ухвалене рішення, як конкретно зміцнювати облицювальну стіну, яка обвалюється. «Дефекти в нових будинках району фіксуються не вперше», — заявила голова Червоногвардійського району Марія Щербакова. Вона підтвердила, що й із цього будинку були претензії до виконання будівельних робіт. За даними МНС, на місці події працювали дві оди-

ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ ВИННІ ТРІЩИНИ? ричиною катастрофи, швидше за все, стало явище, яке називають викидом. У пласті, який бурять, крім нафти є вода й газ. Через тріщини та пори газ може потрапляти в свердловину. Якщо пластовий тиск вище від тиску бурового розчину, що заповнює її, пузир газу зі значною силою викидає рідину, призводячи до утворення газового або нафтового фонтану. Для запобігання такій ситуації використовується спеціальне противикидове обладнання. За наявними даними, воно було в задовільному технічному стані. Проте нетипово великий метановий пузир, який раптом піднявся на поверхню, перебуваючи під значним тиском, буквально розірвав захисну арматуру зсередини. За версією професора каліфорнійського університету в Берклі Роберта Бі, перший вибух, найімовірніше, відбувся через потрапляння газу в двигуни, установлені на буровій платформі. Загоряння призвело до вибуху нафтової суміші, яку викинуло на поверхню слідом за метаном. На боротьбу з витоком нафти мобілізовані сили Національної гвардії США. Берегова охорона й Служба управління мінеральними ресурсами США ведуть розслідування причин вибуху бурової платформи.

Тріщить по швах багатоповерхівка

альні цифри мінімум у п’ять разів більше. Точно оцінити викид — завдання складне через відсутність надійних методів вимірювання. Першу спробу зупинити екологічну катастрофу вжили вже наступного дня після аварії. Компанія BP направила телекерований підводний апарат, щоб активувати превентор, який відмовив, перекривши таким чином вентиль водовідокремлювальної колони й зупинивши потік нафти. Однак цей і наступні п’ять заходів провалилися. Наступним кроком було встановлення масивного захисного купола вагою в 125 тонн над місцем головної течі. Діючи за принципом своєрідної воронки, він мав накрити місце розливу й забезпечити вихід нафти через вузький верхній отвір. До отвору, у свою чергу, підключається труба, якою нафта перекачується в танкери. Систему змонтували в місці аварії, однак вона виявилася неефективною через

Мал. Віктора Богорада

ДОВІДКА «УТГ» «ГЛИБОКИЙ ГОРИЗОНТ» Бурова платформа Deepwater Horizon належала до п’ятого покоління надглибоководних нафтових платформ і до класу напівзанурених, тобто плавала над місцем буріння на величезних понтонах, утримуючись за допомогою 15-тонного якоря. Такий тип платформ використовується для первинного буріння нафтових свердловин. Поточну операцію буріння розпочато в лютому на глибині 1500 м. За планом глибина свердловини мала досягти 5500 м. Платформу побудовано в 2001 році південнокорейською суднобудівною компанією Hyundai Heavy Industries. Довжина її 121 м, а ширина 78 м (більше за футбольне поле). Бурова установка дозволяла видобувати нафту в діапазоні глибини від 2400 до 9100 м.

Австралії) після викиду нафти внаслідок аварії на мобільній платформі West Atlas. За словами представників British Petroleum, через трубопровід, у випадку його ефективної роботи, можна буде відкачувати до 85% нафти, що витікає зі свердловини.

ПІДСУМКИ ОЦІНКА ЗБИТКУ резидент США Барак Обама назвав розлив нафти «безпрецедентною за масштабами екологічною катастрофою» і заявив, що жодної нової бурової платформи на узбережжі США не буде побудовано доти, доки не завершиться ретельне дослідження питання. У міру просування нафтової плями до берегів Мексиканської затоки й дельти ріки Міссісіпі під загрозою — унікальні екосистеми. Від забруднення води прибережної лінії потерпіли штати Луїзіана, Алабама, Міссісіпі. Для BP щоденна вартість робіт із ліквідації наслідків аварії у п’ять разів перевищує цифру раніше передбачуваних видатків. На операцію з усунення наслідків розливу нафти у водах затоки вже витрачено 450 млн доларів — на залучення до аварійних робіт тисяч людей і сотень суден, які збирають із поверхні води фрагменти пального. Це якщо не враховувати можливі позови та штрафи. Найбільший американський інвестиційний банк Merrill Lynch повідомив про те, що падіння ринкової капіталізації п’яти компаній, пов’язаних з інцидентом, становило $21 млрд. Катастрофа на платформі Deepwater Horizon серйозно загрожує вповільненням програми шельфового буріння в США й Канаді. Все це, безперечно, призведе до підвищення світових цін на нафту й нафтопродукти. У день катастрофи ціна марки Light Sweet зросла на $1,35 за барель.

П

ниці висотної техніки, а також чотири екіпажі рятувальників, які евакуювали з будинку близько 200 чоловік. До речі, побудований чотири роки тому будинок досі повністю не заселений.

Welcome, вулкане? На Камчатці прокинувся конкурент ісландського Ейяф’ялдаекюдля. Один із найнеспокійніших вулканів Камчатки — Каримський — після локального землетрусу почав «плюватися» попелом на значну висоту. Зараз він закритий від огляду густою хмарою, яка, як уважають фахівці, складається з викинутого вулканом матеріалу.

Д

аних про поширення хмар попелу від співробітників Камчатської філії геофізичної служби Далекосхідного округу РАН поки не надходило. Але ті масштабні наслідки, до яких призвело виверження ісландського вулкана, змушують замислитися, наскільки підземна стихія залишається непередбачуваеною — попри сучасні досягнення сейсмології. Старший науковий співробітник кафедри геофізики СПбДУ, кандидат геологомінералогічних наук Юрій Ільїн уточнив, що причиною чергової активізації Каримського стала висока сейсмічна активність. За словами експерта, сильної загрози для авіасполучення нинішня ситуація не становить. За інформацією Правда.ру

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 8 т р а в н я 2 010 № 20 (124)

15

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ

Біохімія-3D До 100-річчя від дня народження видатного англійського хіміка та біохіміка Дороті Кроуфут-Ходжкін Святослав РИБНІКОВ У 1996 році у Великій Британії випустили серію марок «Видатні жінки». П’ятірку національної гордості склали чотири Дами Ордена Британської імперії: письменниця Дафна Дюмор’є, балерина Марго Фонтейн, скульптор Елізабет Фрінк і спортивний адміністратор Мареа Хартман, а також одна нетитулована особа — хімік Дороті Кроуфут-Ходжкін (на знімку). Утім, відсутність в останньої найвищої державної нагороди сповна компенсувала наявність найвищої наукової: до неї Нобелівської премії не вдостоювалася жодна британська жінка. А ще Дороті Ходжкін дванадцять років очолювала Пагуоський рух учених за мир, ставши володаркою міжнародної Ленінської премії «За зміцнення миру між народами».

вчинку разом із трьома молодшими сестрами відправили до бабусі на узбережжя Ла-Маншу. До школи Дороті пішла в 11 років, але не через те, що була відсталою дитиною: після війни, коли їй виповнилось 8 років, в Англію переїхала мати, вирішив-

У

тім, національним героєм Дороті Ходжкін можуть уважати не тільки англійці: народилася вона в Єгипті, а значну частину дитинства провела в Судані та Палестині. Батько Дороті професор Джон Вінтер Кроуфут викладав класичну англійську філологію в британських колоніях. Крім того, батьки займалися наукою: батько вивчав археологію Африки та Близького Сходу, а мати Грейс Мері Худ була визнаним експертом з єгипетських тканин. З Англією Дороті вперше серйозно познайомилася в чотири роки: напередодні першої світової в Єгипті стало небезпечно, і ді-

ши присвятити себе вихованню дівчат. Уже дорослою дослідниця назве ті три роки «домашньої школи» найщасливішими у своєму житті... А всі шкільні канікули Дороті проводила в батька: спочатку в Хартумі, а пізніше в Єрусалимі. Батько і його друзі мали на дівчинку величезний вплив: вона брала найактивнішу участь у розкопках візантійських храмів, і бать-

ки вже бачили її відомим археологом. Однак виявилося, що більше від інших Дороті захопив геолог і ґрунтознавець Джозеф, навчивши маленького друга робити кількісні аналізи гірських порід. Як результат, у 18 років досить несподівано для всіх вона вступила на хімічне відділення Соммервіль-коледжу в Оксфорді, тоді одного з небагатьох вищих навчальних закладів, відкритих для дівчат. В університетській бібліотеці вона прочитала популярну книгу батька рентгеноструктурного аналізу, нобелівського лауреата Вільяма Брегга-старшого, а після дворічного стажування в Кембриджі у відомого фізика Джона Бернала, який працював зі стеринами, остаточно знайшла свою тематику — просторова структура молекул органічних речовин. Розшифрувавши тривимірну структуру молекули холестерину, двадцятисемирічна Дороті Кроуфут здобула докторський ступінь із хімії, але найбільшою нагородою для неї були слова кумира: Вільям Брегг назвав цю роботу зразком розширення меж хімії за допомогою застосування фізичних методів. Відкриття Дороті Кроуфут-Ходжкін вивели хімічні формули в третій вимір. Усе життя вона вдосконалювала методику рентгеноструктурного аналізу кристалів, осягаючи просторову структуру все складніших органічних молекул. У 1937-му «здався» холестерин, у 1945-му — пеніцилін, у 1954-му — ціанокобаламін, вітамін B12. А ще через десять років багаторічну працю дослідниці належним чином оцінив Нобелівський комітет — вона стала третьою в історії (після Марії та Ірен Кюрі) жінкою-хіміком, яка здобула вищу наукову нагороду. До речі, четверте й на сьогодні останнє присудження Нобелівської

Учений із Задзеркалля Однією з головних кінопрем’єр весни-2010 стала «Аліса в країні чудес» від головного казкаря сучасності — режисера Тіма Бартона. Фільм піддався шквалу критики: це не та Аліса, ми потрапили не в ту казку!.. Насправді в ту саму. Просто Бартон набагато глибше, ніж ми думаємо, тому його фільми треба дивитися не вприкуску із цукерками, а поважно та неквапно. У новій казці режисер сховав цікавий натяк: справжнє визнання до Керролла ще не прийшло, але настав час подивитися на нього по-новому. Анна ГРЕЧАНИК ВУЗЛИКИ ВІД ЧАРЛЬЗА ДОДЖСОНА к відомо, головною іпостассю Льюїса Керролла поза казкою була роль викладача математики в Оксфордському університеті. Там його звали Чарльз Доджсон і всерйоз не сприймали: сором’язливий професор з асиметричним обличчям, глухуватий та ще й заїкається: «До-дододжсон...» — це ж птах Додо з казки. Але якщо чарівністю казкових історій перейнялися всі, то його математика залишилася непоміченою незаслужено, а вона теж наповнена керроллівським шармом. Зараз, щоправда, усе стає на свої місця, і вчені всього світу оцінили графічну техніку розв’язання логічних задач, більш зручну, ніж діаграми Леонарда Ейлера або Джона Венна. Найбільш майстерно Доджсон розв’язував «соріти» — логічні задачі, які являють собою ланцюжок силогізмів, де вилучений висновок одного є засновком для іншого, до того ж засновки, що залишилися, перемішані: «соріт» грецькою означає «купа». До речі, при розбиранні таких «куп» часом зависають на-

Я

Т

ВИНАХОДИ БІЛОГО ЛИЦАРЯ казці «Аліса в Задзеркаллі» Керролл зобразив себе у вигляді дивакуватого Білого Лицаря, який весь час щось винаходить. Утім, у той час винаходив багато хто. Наприклад, Теофіль Картер, прототип Божевільного Капелюшника, на одній із виставок представив ліжко-будильник, яке у заданий час скидає господаря з м’якої перини... Просто люди, які жили у Вікторіанську епоху, намагалися розфарбувати своє нудне життя в яскраві кольори — звідси і креатив Картера, і урочисте світло картин передрафаелітів, і легка божевільність Едварда Ліра, та й сам Льюїс Керролл. Його винаходи були не так безглуздими, як казковими. «Винайшов замінник клею для заклеювання конвертів, приклеювання дрібних предметів до книжок тощо, зокрема папір, змащений клеєм з обох боків»... «Мені спало на думку, що можна винайти гру з букв, які треба пересувати шахівницею, поки вони не складуться в слова». А ще був прилад, щоб писати в темряві (Керролл називав його «ніхтограф»), мнемонічні прийоми для запам’ятовування послідовного ряду цифр, похідні шахи, де фігури трималися на дошці за допомогою маленького виступу, який відповідає заглибленню в клітинці. Невипадково символ Задзеркалля — розташування шахових фігур на полі. Насправді ж у шахи Керролл грав під час подорожі знаменитими російськими дорогами на баских рисаках, і було це дуже незручно. А одним із його винаходів ми користуємося досі. Це спрощений метод грошових переказів: відправник заповнює два бланки, один подає для пересилання на пошту. У ньому зазначений номер-код, який повинен назвати адресат, щоб одержати гроші.

У

віть сучасні машини. А методи Доджсона дозволяють навести в них лад за якихось пару хвилин. Свої досягнення в галузі математики Ч. Л. Доджсон виклав у двотомній «Символічній логіці». Як Керролл-Доджсон умів знаходити логіку навіть там, де замість неї лише абсурд, так і його герої не порушують логіки, а навпаки, дотримуються її, доводячи до абсурду. Заслуговують на увагу і його науково-популярні книги. Він створював їх для дітей, але багато видатних учених побачили в математиці красу саме після керроллівських «Опівнічних задач» та «Історії з вузликами». І не дивно: «Вузлики» Доджсона — чарівна легка тканина із загадок, цифр, думок і дивовижних персонажів. ФОТОГРАФ НА ВИЇЗДІ ак називається оповідання Керролла, а фотографія — ще одне його покликання. 1856 року він придбав мегадиво тодішньої техніки — фотоапарат і почав освоювати цього монстра. Це не перебільшення — тодішні фотокамери важили майже 15 кг: вимірник освітлення для дагеротипного процесу, міхи для зручності наведення на фокус, фотографометр, «чарівний ліхтар», безліч лінз…Знімки робилися з величезною витримкою, на скляні пластинки, вкриті колодієвим розчином, які треба було проявляти негайно після зйомки, а для цього необхідна ціла хімічна лабораторія у валізі: пірогалова кислота, бром, хром, срібло, альбумін, цинк, азотна кислота, колодій... Оповідання «Фотограф на виїзді» саме про те, як працювалося в таких умовах: «Кадр 3, 17-та спроба. Бебі повернули в профіль. Я довго чекав, поки він не припинить дригати ніжками, потім, нарешті, зняв кришку

премії з хімії жінці відбулося тільки торік. Однак надзвичайно складну молекулу ціанокобаламіну, що складається з 181 атома, яка вразила шведських академіків, сама Дороті Ходжкін не вважала вершиною. До найголовнішого в житті відкриття вона йшла довгих 35 років: дослідження розпочала відразу після закінчення університету, а результат одержала через п’ять років після Нобелівської премії. Установлення просторової структури 800-атомної молекули інсуліну відкрило шлях до розуміння як механізмів його дії, так і способів синтезу. Розшифрування інсуліну було надзвичайно важким завданням — цей гормон складається із двох окремих поліпептидних ланцюгів неправильної форми, пов’язаних один з одним дисульфідними містками. Крім того, інсулін «заплутував» дослідників своєю здатністю по-різному кристалізуватися. Унаслідок цього побудувати об’ємну модель цієї речовини було складніше, ніж знамениту подвійну спіраль ДНК: остання, хоч і набагато більша за розміром, має правильну, простішу конфігурацію. Для розшифрування структури таких складних молекул знадобилося узагальнити численні результати рентгеноструктурного аналізу, і розпочати цей завершальний етап роботи хіміки змогли тільки на кінець 1940-х років — після створення компанією IBM електронно-обчислювальних машин відповідної потужності. Утім, і на інсуліні Дороті Кроуфут-Ходжкін, схоже, зупинятися не збиралася. «Існує ще чимало складних кристалів, які кидають нам виклик», — говорила дослідниця наприкінці життя.

Аліса Лідделл. Фото Л. Керролла

з об’єктива. Маленький негідник відразу поворушив головою. На щастя, вона змістилася лише на дюйм, стукнувши няньку по носу... У результаті на знімку з’явилися два ока, якась подоба носа й безглуздо широкий рот». Все це не завадило Керроллу стати одним із перших портретистів, який привніс у фотографію природність і невимушеність. Він фотографував у приміщенні й просто неба, знімав жанрові сценки, іноді з помітною постановкою, іноді ніби випадково. У його безпосередній манері — знімати так, як бачать дійсність око та об’єктив, угадується майбутня техніка «прямого» фотографування життєвих явищ, узята на озброєння сучасними фоторепортерами. Не дивно, що на легендарній виставці «Рід людський» з англійських фотографів XIX століття був представлений лише Льюїс Керролл.

16

Українська технічна газета

№20 (124) В і в т о р о к , 1 8 т р а в н я 2 010

ТРЕБА БАЧИТИ

Водоспад нізвідки У Ріо-де-Жанейро створять штучний водоспад

П

роект дістав назву Solar City Tower. Водоспад понад 100 метрів заввишки створять до початку Олімпіади 2016 року для освітлення Олімпійського села. Величезні сонячні батареї вироблятимуть енергію, надлишок якої піде на закачування води в резервуари на стометровій висоті. Уночі енергію вироблятиме вода, що падатиме з висоти. Зверху розташують оглядову площадку з круговидом на океан і місто. Для підняття нагору обладнають спеціальний ліфт.

Solar City Tower виконуватиме відразу дві функції: залучить туристів і буде джерелом екологічно чистої енергії.

Симулятор майбутнього

Місто по-шанхайськи

Проект Living Earth Simulator охопить усі аспекти життя на планеті

У Шанхаї проходить виставка «Експо-2010»

В

артість проекту становить 1,3 мільярда доларів, завершити його планують до 2020 року. Симулятор аналізуватиме величезний обсяг даних — від міграції населення до викиду вуглекислого газу в атмосферу. Математична модель, покладена в основу симулятора, розроблена Дірком Хелбінгом із Федерального технологічного

інституту в Цюріху. Моделі, що застосовуються зараз, вузькоспеціалізовані й охоплюють тільки певні галузі, наприклад моделювання клімату. Дірк Хелбінг уважає, що завдяки його глобальній моделі майбутнє людства стане більш прогнозованим, оскільки з’явиться можливість управляти процесами, які впливають на економіку, політику тощо.

Гуманоїд на Місяці

супутника Землі й для збору даних. Перших роботів планується доставити на Місяць 2015 року.

В

итрати на організацію найбільшої в історії виставки перевищили витрати на організацію Олімпійських ігор у Пекіні. Виставка триватиме шість місяців — із 1 травня по 31 жовтня. Загальна площа її павільйонів становить 5,28 км2, участь у ній беруть близько 200 країн, а кількість відвідувачів становитиме близько 100 мільйонів чоловік. Девіз «Експо-2010»: «Краще місто — краще життя». Учасники представляють своє бачення міста майбутнього, інновації міської науки і техніки.

Дощ на вимогу Винайдено новий спосіб управління опадами

З

а допомогою лазерних імпульсів можна посилити конденсацію крапель і викликати дощ. Дослідник Жером Каспарян (Женева) та його колеги з Німеччини та Франції провели експерименти із пристроєм Teramobile — мобільним інфрачервоним лазером. Він здатний генерувати надкороткі імпульси випромінювання тривалістю близько 10 секунд і піковою потужністю 3,5 теравата. Дослід проводився як у лабораторних умовах, так і в атмосфері: дослідники опромінювали за допомогою Teramobile хмари та спеціальний резервуар із повітрям.

Японці відправлять на Місяць роботівгуманоїдів

А

соціація SOHLA (Space Oriented Higashiosaka Leading Association), яка створює супутники, разом із космічним агентством із дослідження космосу JAXA розробляє роботів. Проектна вартість одного робота, який дістав назву «Maido-kun», становить близько 10 млн доларів. Через кілька років буде налагоджене їхнє масове виробництво. Використовуватимуть «Maidokun» для геологічних досліджень

Результати експерименту показали, що під час роботи Teramobile у повітрі збільшувалася кількість крапель води більшого розміру. Це означає, що лазерні імпуль-

си іонізували повітря й викликали швидку конденсацію вологи. Учені вважають, що їхній спосіб керування опадами матиме широке застосування, оскільки він набагато простіше й дешевше за всі інші.

За матеріалами TreeHugger, New Scientist, Technology Review, Popular Science підготувала Наталія ЧАЙКА Усі букви у відповідях на цей кросворд переплуталися. Відновіть порядок букв у анаграмах — і кросворд можна вважати розв’язаним. ГОРИЗОНТАЛЬ: 4. ИКТЮБ. 9. ВАБОТКАН. 10. МОНАСТОР. 11. СПИСІНОТ. 12. ТРАНКОСТ. 13. ААРНЕ.

16. РУТІВ. 19. ШОПОН. 20. ВІНТУБИНК. 21. СТОТК. 23. САНПА. 25. КЕРРО. 26. ЛЕДДА. 27. ОСКАС. 29. ХЛЕКИ. 30. ЧАИЛА. 33. ТЕНАГ. 36. ГРОФАКТИН. 37. БРАСК. 38. СТМІЗ.

40. НОАРІ. 43. ЗІМЕМРИП. 44. ЯКІОЦУПА. 45. БАЛЬСІРТ. 46. ЗВАКІННЯ.

47. АНОНН. ВЕРТИКАЛЬ: 1. СТОКАДОТ. 2. ТШАСНТІГ. 3. ПАНАА. 4. АСТАК.

5. САККА. 6. СЕДТН. 7. ШОПРИККА. 8. СКУФОРНА. 14. ОРРОТ. 15. ДВІНЕ. 17. САРТУКЕНТ. 18. ЛИГАМАНИД. 21. БАМІС. 22. САТАР. 23. ЛАПАХ. 24. ЙЕТСК. 28. ТВОРА. 29. МОРКЕ. 31. СТРЮМЕЛК. 32. ГРІВЕНІЧ. 34. ЯМАНГІЗІ. 35. НАЯМІНЕС.

39. КИНТЬ. 40. МАМАН. 41. АКРОН.

42. ЯРКУБ. Склала Оксана БАЛАЗАНОВА

Відповідь на головоломку «Числове дерево», надруковану в №18–19 (122–123)

Відповіді на кросворд, надрукований у №18–19 (122–123)

Відповіді на етюд, надрукований у №18–19 (122–123)

АНАГРАМНИЙ КРОСВОРД

1. g1-f2! e3:g1 2. d2-e3! g1:d4 3. c1-b2! a3:c1 4. a5-b6 c5:a3 5. b6-c7 d8:b6 6. a7:e7 f8:d6 7. g5-h6 c1:g5 8. h6:h6 h2:f4 9. h6:e3 ×

РОЗСЛАБТЕСЯ!