Украинская техническая газета №125

№21 (125) 25 травня 2010 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

Змінна і стала «Луганськтепловозу» Економічна й політична кризи, судові позови, пов’язані з минулим приватизаційним конкурсом, підкосили підприємство, але не зупинили на ньому інноваційні процеси

У НОМЕРІ: ПЕРСПЕКТИВА Зони особливої уваги Україна в пошуках моделі вільної економічної зони Стор. 4

АКТУАЛЬНО «Віагра» для економіки регіону В Україні вперше реалізується проект кластерного розвитку регіонів, участь у якому вже взяли Донецька область і Львів Стор. 5

РЕАЛІЇ Бурякозбирачі для великої металургії ВАТ «Уманьферммаш» — чи не єдине успішне вітчизняне підприємство аграрного машинобудування Стор. 7

SOSтан Хроніка «затуплених» абразивів Стратегічне підприємство не здатне протистояти демпінгу з боку конкурентів — ро сі ян і «сірих» виробників Стор. 9

ЧЕТВЕРТИЙ РІВЕНЬ Розсекречена кібернетика

Геннадій БОРИСЕНКО Для найбільшого підприємства важкого машинобудування — холдингової компанії «Луганськтепловоз» — настає відповідальний час. 15 червня завершиться оголошений у березні черговий приватизаційний конкурс. За 76% акцій заводу планується виторгувати, як мінімум, 400 млн грн — саме ця цифра становить на аукціоні стартову ціну пакета акцій. Крок збільшення ціни на торгах «із голосу» — 4 млн грн.

О

сновний претендент на купівлю — російський «Трансмашхолдинг» — уже брав участь у попередньому конкурсі й сплатив за підприємство 292,5 млн грн. Однак тодішня українська вла-

да відсудила його в росіян, передавши акції до Фонду держмайна. Гроші не було повернуто «Трансмашхолдингу», тому після червневої угоди від нього вдасться одержати лише 100—150 млн грн (представники ФДМ пообіцяли росіянам: у випадку перемоги «Трансмашхолдингу» на конкурсі сума, сплачена ними раніше, буде зарахована після вторинного продажу заводу). Чим же такий цікавий «Луганськтепловоз» російським інвесторам, чому вони не відмовилися від нього навіть після спірного судового рішення? Саме час поговорити про виробничі потужності підприємства, його продукцію та технології, проблеми й перспективи.

Застаріле й надлишкове озброєння, ракети й боєприпаси колишніх країн Варшавського Договору можуть бути знешкоджені українськими підприємствами Пропозицію висловив віце-прем’єр-міністр України із силових питань Володимир Сивкович під час недавньої зустрічі із заступником міністра оборони США

Стор. 11

IT-ТЕХНОЛОГІЇ Усевидюще око залізниць «Укрзалізниця» впроваджує GPSнавігацію для відстеження переміщень дефектоскопістів Стор. 14

Закінчення на стор. 8

Утилізація «два в одному» Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ

Кібернетики сьогодні — це в першу чергу нова генерація керівників для інноваційної економіки

Олександром лександром Вершбоу. На його думку, співробітництво в переробці озброєнь вигідне для обох країн. На зустрічі обговорювалася також можливість утилізації ядерного палива й стрілецької зброї.

Т

ака постановка питання, на перший погляд, досить несподівана: раніше Україна неодноразово зверталася до США й НАТО по допомогу в ліквідації власних озброєнь, величезна кількість яких нагромадилася мало не з часів Другої світової війни. Щоб зрозуміти масштаб проблеми, досить згадати серію НП на військових складах і артилерійських базах. І це лише верхівка айсберга. Закінчення на стор. 6

2 Вівторок,

Українська технічна газета

2 5 т р а в н я 2 010 №21 (125)

ТУТ І ТЕПЕР

Цитати тижня

Новий блок старої ТЕС На Зуївській ТЕС проведена повузлова реконструкція блоку, у тому числі модернізація турбіни, котла, електрофільтра, КРУ (комплексного розподільного пристрою), електроустаткування.

Микола Азаров

Г

енеральний підрядник цього проекту — ВАТ «Турбоатом». Підприємство виконало модернізацію турбіни К-300240-2 із повною заміною проточної частини циліндра низького тиску, а також

Прем’єр-міністр України

Час реформ, про який так багато говорили, настав» Єжі Бузек

Голова Європарламенту

Я рішуче вітаю ухвалене Європарламентом рішення про підтримку України шляхом кредитної позики»

Лешек Міллер Екс-прем’єр-міністр Польщі

Польський бізнес політичну ситуацію останніх років в Україні вважав нестабільною та остерігався інвестувати. Зараз багато польських бізнесменів прихід в Україні сильної та стабільної влади сприйняли як поновлення можливостей для інвестування»

провело роботи з відновлення проточних частин циліндрів високого та середнього тиску. Після модернізації встановлена потужність енергоблоку зросте на 25 МВт, ККД циліндра низького тиску досягне 88, термін служби енергоблоку збільшиться на 15—20 років. Завдяки реконструкції собівартість електроенергії, виробленої на Зуївській ТЕС, знизиться на 1,5% і підвищиться надійність роботи обладнання. За рахунок зменшення питомої витрати палива за середнього завантаження енергоблоку заощаджуватиметься близько 29,1 млн грн на рік. До 2020 року ТОВ «Східенерго» планує завершити масштабну реконструкцію всіх енергоблоків ТЕС, які входять до енергокомпанії. Величезний досвід реконструкції «Східенерго» зможуть перейняти й інші українські теплоелектростанції, у результаті чого теплова енергетика України в найближчому майбутньому стане найнадійнішою ланкою енергетичної безпеки держави.

Українське — отже краще

В один абзац

Високоефективна технологія ультратонкого розмелювання енергетичного вугілля, створена українськими вченими, успішно впроваджена у ВАТ «Дніпроенерго». а основними показниками вона набагато перевищує кращі зарубіжні розробки. Її застосування дозволить значно підвищити теплову ефективність ТЕС, набагато скоротивши при цьому забруднювальні викиди в атмосферу. Універсальність розробки дозволяє використовувати її також у гірничодобувній та хімічній промисловості, де істотно збільшується вихід корисних речовин за рахунок глибокого розкриття вихідного матеріалу за більш тонкого розмелювання. Завдяки її застосуванню в металургійній галузі та виробництві будматеріалів можна утилізувати відходи доменного граншлаку й значно підвищити якість будівельних сумішей, використовуючи ультратонке енергоефективне розмелювання з механіко-хімічною активацією компонентів.

На Харцизькому трубному заводі завершене будівництво нової лінії виробництва одношовних товстостінних труб великого діаметра зі сталі категорії міцності до Х80.

З

У планах — «УПЕК» робить ставку науковий прорив на енергозбереження Уряд відносить питання науковотехнічного розвитку до пріоритетного й найближчим часом планує створити Міністерство науки, технологій та інновацій. Про це повідомив перший заступник міністра регіонального розвитку та будівництва України Анатолій Беркута.

На підприємствах Індустріальної групи УПЕК, однієї з найбільших в Україні приватних компаній, які спеціалізуються в машинобудуванні, реалізуються програми енергозбереження. Планована сума інвестицій у 2010 році — близько 50 млн грн, економічний ефект — більше 18 млн грн.

– У

найближчих планах — створення Міністерства науки, технологій та інновацій України. Уряд відновлює систему державного замовлення в науково-технологічному та інноваційному секторах. Упроваджуються комплексні механізми фінансової підтримки інноваційної діяльності, зокрема здешевлення кредитів, заохочення комерційних банків до активнішого кредитування інноваційних проектів, — сказав Беркута під час науково-практичної конференції в Києві 20 травня. Він також відзначив, що в держбюджеті-2010 передбачено 1,8 млрд грн на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів у реальному секторі промисловості. Підготувала Ірина КОНДРАТЬЄВА

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

www. tehnichka.com E-mail: info@tehnichka.com

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а. Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

У

рамках програми розроблена та впроваджується система енергоменеджменту Індустріальної групи. Вона передбачає ефективне планування, автоматичний облік і контроль, матеріальне стимулювання працівників тощо. На кожному підприємстві розроблена своя програма заходів зі зниження енергоємності. Зокрема, на ХАРП поряд із використанням вторинних енергоресурсів і низькопотенційного тепла для технологічних потреб застосовуватиметься рекуператор технологічного тепла від компресора Atlas Copco (Бельгія) для системи гарячого водопостачання підприємства. На думку президента ІГ УПЕК Анатолія Гіршфельда, комплекс заходів з енергоефективності сприятиме підвищенню конкурентоспроможності виробництва. «Це невід’ємна частина оптимального управління ресурсами, що дозволить кожному підприємству Індустріальної групи успішніше конкурувати на світовому ринку», — сказав він.

В.о головного редактора Світлана Ісаченко — (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com) РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 0642 34-72-47, e-mail: otdelnauki@tehnichka.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com);

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Ганна Бусова - тел./факс: (0642) 59 93 91, тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: reklama@tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Любов Соловйова - тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: podpiska@tehnichka.com

Загальний розмір капіталовкладень у проект у рамках модернізації підприємства становить близько 260 млн грн. «Інтерпайп» провів ділову зустріч із потенційними клієнтами в Ер-Ріяді (Саудівська Аравія). Представники будівельних компаній ознайомилися з продуктами, технологіями та послугами «Інтерпайпу». «Саудівська Аравія є одним із пріоритетних ринків для нашої компанії. Тут активно розвивається як нафтогазова, так і будівельна промисловість. Широка продуктова пропозиція, вигідне географічне положення, а також якісна продукція за конкурентоспроможною ціною — все це дозволить «Інтерпайпу» стати одним із провідних постачальників труб на ринок Саудівської Аравії», — повідомив директор зі стратегії та розвитку компанії Франк Ріттнер.

Газета видається українською та російською мовами

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340.

Позиція авторів публікацій не завжди збі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами. При ВИКОРИСТАННІ матерІалІв ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54 ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 15087 прим., українською мовою 4672 прим., російською мовою 10415 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 1156

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 5 т р а в н я 2 010 №21 (125)

3

ТУТ І ТЕПЕР ЕКОНОМІКА Зростання промислового виробництва в Україні в січні-квітні 2010 року в обсязі 12,6% проти 10,8% у січні-березні свідчить про вихід економіки України з фази рецесії та перехід до активного поновлення виробництва.

Серед позитивних тенденцій у розвитку промисловості — зростання обсягів промислового виробництва у квітні ц.р. до квітня 2009-го на 17,4%. «У цілому вже протягом шести місяців поспіль відбувається зростання обсягів виробництва, але показник квітня був найвищим серед них», — зауважив міністр економіки України В.Цушко. (У листопаді 2009 року зростання становило 8,7%, у грудні — 7,3%, у січні 2010-го — 11,8%, у лютому — 5,6%, у березні — 13,8%). Поліпшується ситуація й у регіональному розрізі. У січні-квітні ц.р., у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, спостерігалося зростання виробництва в 19 регіонах проти 17 у січні-березні. Лідери — Закарпатська (30,7%), Дніпропетровська (27,7%), Полтавська (23,2%), Волинська (19,6%) області й м. Севастополь (20,5%). ЦИФРА

4,8%

у річному обчисленні становило зростання ВВП України в I кварталі 2010 року

СПІВРОБІТНИЦТВО Китай зацікавлений у розвитку науково-технологічного співробітництва з Україною. Міністр закордонних справ Китаю Ян Цзечи відзначив, що сьогодні сторони мають можливість і повинні освоїти невикористані ресурси й у результаті домогтися серйозного прориву в науковотехнологічному співробітництві. «Багато чого можна навчитися в України, зокрема в космічній галузі, авіації, суднобудуванні», — додав він. Разом із тим Ян Цзечи відзначив, що Китай сподівається на збереження співробітництва за вже узгодженими й підписаними двосторонніми проектами. З 2004 року в економічному співробітництві України й Польщі були тільки декларації, і зараз настав час переходити до конкретних проектів. Екс-прем’єр-міністр Польщі Лешек Міллер висловив надію, що український приватний і державний бізнес побачить у Польщі і за її посередництва у Європейському Союзі об’єкти для інвестицій. Л.Міллер, як голова спеціально створеного Дорадчого комітету при польськоукраїнській господарській палаті (ПУГП), сподівається, що досвід Польщі, якій удалося за час вступу в ЄС значно підвищити рівень життя, буде корисний Україні й переросте із семінарів і декларацій у конкретні спільні проекти. ПЕК Україна в січні-квітні збільшила транзит газу на 54,7%.

Транзит природного газу територією України в січні-квітні 2010 року збільшився на 54,7% у порівнянні з аналогічним періодом 2009-го. За даними Комітету статистики України, транзит нафти територією України в січніквітні ц.р. скоротився на 35% у порівнянні з аналогічним періодом 2009 року. Загальне транспортування газу газотранспортною системою України за цей період збільшилося на 38%, а нафти скоротилося на 24,1%. Україна в січні-квітні ц.р. збільшила експорт електроенергії на 40,5% (на 422,1 млн кВт∙год.) у порівнянні з аналогічним періодом 2009 року — до 1,464 млрд кВт∙год. Зокрема, у цей період експорт української електроенергії в Угорщину зріс на 3,7% — до 226,5 млн кВт∙год, у Словаччину скоротився в 3,3 раза — до 236,5 млн кВт∙год., у Румунію — зріс у 2,8 раза. ТРАНСПОРТ Компанія «АМІ» (Донецьк) уклала контракт на комплексну підтримку ІТ-інфраструктури ДП «Наукововиробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект», провідного розробника й виробника газотурбінних двигунів для військово-морського флоту, торговельних і пасажирських суден, газоперекачувальних агрегатів та електростанцій у СНД. «АМІ» виконуватиме широкий спектр послуг з обслуговування ІТ-інфраструктури підприємства. Серед них — консалтинг із розвитку й удосконалення інфраструктури, моделювання й розроблення рішень у галузі як програмного, так і апаратного забезпечення, тестування та впровадження рішень на підприємстві. Це співробітництво дозволить ДП НВКГ «Зоря-Машпроект» знизити витрати на ІТ за гарантованого підвищення рівня керованості інфраструктури. У рам-

ках договору сервісної підтримки НПКГ «Зоря-Машпроект» одержала можливість модернізувати стандарти у сфері ІТ у рамках усього підприємства. Україна, Росія та Китай проаналізують транспортні й транзитні маршрути з метою використання залізничних маршрутів для доставки китайських товарів у країни Західної Європи. «Ідеться про те, щоб серйозно проаналізувати транспортні й транзитні маршрути України. Зараз поставка вантажів з Китаю в країни Західної Європи триває тижні, і якщо ми зможемо разом із Російською Федерацією забезпечити проходження таких вантажів залізницею досить швидко й на основі взаємоприйнятних тарифів, це може стати реальною альтернативою морського або авіаційного шляхів доставки», — сказав голова МЗС України Костянтин Грищенко. Литва зацікавлена в участі Херсона в міжнародному проекті поїзда комбінованого транспорту «Вікінг».

Про це заявив Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської Республіки в Україні Пятрас Вайтекунас. Його реалізують залізничники Литви, Білорусі та України для прискорення й здешевлення контейнерних перевезень маршрутом Київ—Мінськ—Клайпеда ще з 2003 року. Цей проект торік був визнаний кращим у сфері вантажоперевезень у Європі. На цьому етапі до нього має намір приєднатися Туреччина, що робить перспективною участь у ньому й Херсона. ФІНАНСИ Бюджет-2011 розроблять на нових Бюджетному й Податковому кодексах.

Прем’єр-міністр України Микола Азаров обіцяє, що бюджет 2011 року буде розроблений на підставі нових Бюджетного й Податкового кодексів. «Проект Податкового кодексу передбачає подальше ослаблення фіскального тиску на економіку і є необхідним інструментом для виходу з кризи й наближення бюджетних ресурсів у регіони, тобто збільшення ресурсних повноважень і відповідальності місцевих органів влади», — сказав прем’єр-міністр. При цьому він відзначив, що вся робота уряду ґрунтується на положеннях програми Президента про реформування бюджетної та податкової систем. Уряд ухвалив законопроект про збір і облік єдиного соціального внеску, який планується ввести з 1 січня 2011 року. Віце-прем’єр-міністр України Володимир Семиноженко зауважив, що це дозволить спростити адміністрування відрахувань у соціальні фонди й використовувати всі можливості створеної потужної системи Пенсійного фонду для оплати всіх соціальних податків, тобто ввести єдине соціальне відрахування. За його словами, ці урядові заходи нарешті зрушать із місця ті важливі соціальні реформи, які в останні роки не проводилися. Фонд державного майна планує в серпні цього року оголосити про проведення конкурсу з відкритою пропозицією ціни за принципом аукціону із продажу 92,79% пакета акцій ВАТ «Укртелеком». Про це говориться в помісячному пооб’єктному плані-графіку приватизації Фонду держмайна, оприлюдненому в його офіційному виданні «Відомості приватизації». БУДІВНИЦТВО Міністерство регіонального розвитку та будівництва прогнозує погашення боргів держави перед Державною іпотечною установою за квартири, придбані колишнім урядом, до 2015 року. За словами міністра регіонального розвитку та будівництва Володимира Яцуби, у рамках цієї програми урядом було прид бано понад 5300 квартир. При цьому заборгованість перед

ДІУ на сьогодні становить близько 1,5 млрд грн. У зв’язку з цим Мінрегіонбуд пропонує щорічно передбачати в держбюджеті близько 200—300 млн грн для погашення заборгованості. Уже цього року на погашення цього боргу в держбюджеті може бути передбачено близько 200 млн грн із коштів, визначених у бюджеті з програм здешевлення іпотечного кредитування. У 2010 році уряд України виділить забудовникам понад 4 млрд грн. Із цієї суми 1 млрд 400 млн грн буде спрямовано на програму, яка дозволить добудовувати житло в пропорції «30 на 70» (30% оплачує держава, а 70% — забудовники та інвестори). Крім того, держава дає гарантії під 2 млрд грн для Державної іпотечної установи (ДІУ). Це дозволить залучити ще 1 млрд грн у статутний фонд ДІУ, і таким чином 3 млрд грн може бути спрямовано на програму добудування житла. Ще один мільярд гривень у держбюджеті-2010 передбачено на будівництво цього року житла військовими або іншими відомствами. Мінрегіонбуд має намір просити НБУ надати кредити під 15% річних для викупу житла в об’єктах зі ступенем готовності від 70%. Сьогодні в Україні є понад 700 об’єктів зі ступенем готовності від 70%, на добудування яких необхідно близько 7 млрд грн. При цьому для об’єктів зі ступенем готовності від 80% до 95% ця сума становить близько 4 млрд грн.

АПК Загальна посівна площа зернових в Україні під урожай 2010 року залишиться майже на рівні минулого року й становитиме 15,8 млн га. У той же час у новому сезоні очікується зниження валового збору зерна на 3,2% у порівнянні з минулим роком, у тому числі пшениці — на 7,3%, ячменю — на 5%. За словами аналітика ІА «АПКінформ» Настасії Івасенко, причина зменшення врожаю — брак коштів для дотримання агротехнології на належному рівні й «втручання горезвісного погодного фактора». Оцінки МінАПК більш оптимістичні — 46—47 млн тонн. Експерт прогнозує, що загальна пропозиція зерна в Україні в 2010/2011 маркетинговому році (МР) становитиме 48 млн тонн, що на 5,2% нижче пропозиції поточного сезону. Таким чином, у 2010/2011 МР Україна зможе поставити на зовнішні ринки близько 17,8 млн тонн, що на 14% менше, ніж прогноз експорту в поточному сезоні. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА, за матеріалами УНІАН, АПК — інформ, e-news.com.ua, РІА Новини-Україна, «Інтерфакс-Україна», ЛігаБізнесІнформ

4

Українська технічна газета

№ 21 (125) В і в т о р о к , 2 5 т р а в н я 2 010

ПЕРСПЕКТИВА

Зони особливої уваги Олена ЗЕЛЕНІНА Під час передвиборної кампанії Віктор Янукович обіцяв відновити діяльність вільних економічних зон (ВЕЗ) в Україні. Однак, схоже, ні в Комітеті з економічних реформ, ні в уряді поки немає єдиної думки про те, на якій основі це робити.

О

дні чиновники твердять, що без ВЕЗ неможливий розвиток пріоритетних галузей і підприємств у регіонах. Інші, погоджуючись із ними, в остаточному підсумку доходять висновку, що новий закон про ВЕЗ має діяти на території всієї країни, щоб залучити потік інвестицій на розвиток економіки. Але тоді яка ж це «зона»? Ці питання обговорювалися під час публічних дебатів, проведених у Києві фондом «Ефективне управління» разом з Intelligence Squared (Лондон). ЩО ТАКЕ «ДОБРЕ» рихильники ВЕЗ уважають, що, оскільки проекти є тимчасовими, вони можуть використовуватися для апробації реформ у галузі регуляторної політики, оподаткування та полегшення ведення бізнесу в цілому. Щоб оцінити ефективність таких реформ, набагато простіше й менш ризиковано проводити їх на невеликій території, ніж змінювати законодавство всієї країни. Країни, що розвиваються, уже давно використовують ВЕЗ як інструмент для залучення прямих іноземних інвестицій. Щоб не програти в цій гонитві, Україні теж доведеться пропонувати інвесторам спеціальні умови. Держава може стимулювати розвиток пріоритетних секторів, надаючи пільги зайнятим у них компаніям. Вигідні умови для ведення бізнесу за вже наявної в Україні кваліфікованої та порівняно недорогої робочої сили сприятимуть залученню інвесторів. У такий же спосіб, створюючи ВЕЗ на базі регіональних або галузевих кластерів, можна реалізовувати програми регіонального розвитку. Процес активно підштовхується, як то кажуть, знизу.

П

Марчин Свенчіцкі, Філіпп Костемаль і Анатолій Близнюк (зліва направо)

Одеський морський торговельний порт готує пакет документів і пропозицій у Кабінет Міністрів зі створення вільної економічної зони. Портовики сподіваються, що їхній контейнерний термінал у підсумку одержить такі ж пільги та преференції, як і румунська Констанца. Однією з чотирьох планованих в Україні ВЕЗ хоче стати Харків. За рахунок більш простих умов роботи для іноземних інвесторів керівництво області передбачає залучити в регіон значні кошти. Поновлення роботи СЕЗ і територій пріоритетного розвитку активно лобіюють і дончани. Голова Донецької обласної державної адміністрації Анатолій Близнюк, аргументуючи успішність таких форм організації економічної діяльності, наводить той факт, що в регіоні вдалося безконфліктно зменшити чисельність працівників вугільної промисловості вдвічі.

— Хто-небудь пам’ятає тут потрясіння, аналогічні хоча б реформуванню Маргарет Тетчер?

— говорить він. — Їх не було! А все тому, що було вжито запобіжних заходів. ІЗ РИЗИКОМ ДЛЯ ЕКОНОМІКИ той же час не тільки значна частина українських політиків та економістів, а й всесильний Міжнародний валютний фонд досить критично ставляться до відродження ВЕЗ. Вони переконані у великій імовірності того, що їхнє створення не тільки не дасть позитивних резуль-

У

татів, а й зменшить надходження в бюджет. Як показала українська практика, податкові й митні преференції використовувалися багатьма компаніями незаконно. Високий рівень корупції та недосконале законодавство залишали безліч лазівок для таких махінацій. Крім того, у країні із зонами вільної торгівлі дуже великою є небезпека порушення конкуренції та механізмів ціноутворення. Для розвитку експортноорієнтованої промисловості певним компаніям надаються пільги, відповідно собівартість їхньої продукції знижується. Але оскільки складно обмежити доступ цієї продукції на внутрішній ринок, виробники, які перебувають поза ВЕЗ, зазнають дискримінації. Це може зашкодити як вітчизняним підприємствам, так і міжнародним компаніям, викликаючи негативну реакцію інвесторів і завдаючи збитків як окремим галузям, так і економіці в цілому. Директор аналітичного центру Блакитної стрічки ПРООН/ЄС Марчин Свенчіцкі впевнений: перш ніж створювати ВЕЗ у тому або іншому регіоні, українській владі необхідно провести ретельний аналіз її ефективності.

— Є ризик, — говорить він, — що регіони інвестують в інфраструктуру, рекламу й свій розвиток, а активність із боку інвесторів та рівень зайнятості будуть незначними порівняно із цими витратами.

Успіх зі знаком мінус Наталя ПРОВОРОВА Квітнева дефляція (зниження індексу споживчих цін) — подія для української економіки не ординарна, тому й нашуміла. І поки правляча більшість пишається досягненнями в боротьбі зі звичною уже інфляцією, опозиція списує цей успіх на сезонність і роботу попереднього уряду. Хто правий і чи варто взагалі вважати зниження цін сприятливим фактором, як переконують політики з обох таборів — правлячого й опозиційного?

О

позиція недвозначно натякає на свій внесок у цю добру справу: мовляв, левова частка в зниженні індексу цін належить здешевленню цукру (на 6,5 %),

достатню кількість якого (267 тис. тонн) було вчасно завезено в Україну. Сам по собі аргумент дуже спірний — хоча б через завуальовану неповноту інформації, адже цукор ввозився на тлі відчутного згортання власного виробництва цукрових буряків. Немає й даних про те, наскільки зросло безробіття у зв’язку з таким скороченням, як упала платоспроможність населення й скільки податків недоодержав бюджет. Коливання цін у районі «нижче нуля» притаманне сьогодні більшості країн Європи, США, Японії, Китаю. У сучасних умовах дефляція розглядається як менш сприятливий фактор, ніж «цивілізовано» повзуча інфляція, що становить не більше 10% на рік. Зниження цін свідчить про спад в економі-

У ПОШУКАХ МОДЕЛІ редставники влади, не заперечуючи необхідності створення ВЕЗ, поки досить невиразно висловлюються з приводу їхньої моделі.

— Самі по собі податкові пільги за відсутності інших сприятливих чинників розвитку бізнесу та залучення інвестицій великого результату не дають, — говорить перший заступник голови адміністрації Президента Ірина Акімова. — Ми можемо дати податкову пільгу й чекати, як у якийсь депресивний регіон активно поллється капітал. Але цього не було раніше і, безперечно, не буде зараз. За словами Ірини Акімової, проведені дослідження показують: найбільш болючою для бізнесу є не проблема податків, а проблема корупції, нерозривно пов’язана з адміністративними бар’єрами.

— У кожному регіоні є свої точки зростання, незалежно від того, наскільки рівень його соціально-економічного розвитку в той або інший бік відрізняється від середнього в країні, — зауважує вона. — Важливо ці точки розвивати, щоб на-

П

Та чи готова держава брати участь у проектах ВЕЗ, допомагаючи, приміром, облаштовувати відповідну інфраструктуру?

— Я думаю, дуже важливим є механізм співфінансування, — говорить Ірина Акімова. — Для країни, де скарбниця порожня, виділяти гроші на інфраструктурні проекти — завдання дуже складне. Шлях тут тільки один. Частина грошей виділяється з державного бюджету, особливо якщо йдеться про шляхове будівництво національного значення. Інша частина повинна надходити з місцевих бюджетів. Головам регіонів не слід бити себе в груди й доводити «депресивність» своєї території в пошуках бюджетних преференцій: знайдіть мені гроші, побудуйте дороги, а я почекаю, поки до мене прийде іноземний або вітчизняний капітал. Конструктивним підходом Ірина Акімова вважає також спільне фінансування різних інфраструктурних проектів із боку бізнесу та місцевої влади. Ще один шлях — допомога держави в залученні іноземних інвестицій через співробітництво з міжнародними органі-

ПРЯМА МОВА Філіпп Костемаль Генеральний директор компанії «Jabil Russia & Jabil Ukraine»

— З огляду на невідповідність інфраструктури рівню світового класу, а також відсутність угоди про вільну торгівлю між ЄС та Україною, розвиток ВЕЗ є необхідною умовою для інвесторів в Україні, щоб бути конкурентоспроможними на ринках Європи, Близького Сходу та Африки. Основне призначення ВЕЗ — виробництво продукції на експорт. Тому діяльність таких зон у жодному разі не повинна бути пов’язана з торгівлею в межах країни. вколо них створювати новий бізнес — великий, дрібний, середній. Необхідно вибрати регіони, готові (адміністративно й ресурсно) зробити швидкий крок до зниження адміністративних бар’єрів для бізнесу. Це може стосуватися насамперед упровадження «єдиного вікна»: не тільки у сфері реєстрації бізнесу, а й у сфері будівництва, що набагато серйозніше та складніше. Відпрацьовуватимемо в регіонах вільний підхід, і згодом усе, що вийшло добре, поширюватимемо на всю Україну.

ці, скорочення випуску продукції, зростання безробіття. Крім того, унаслідок «дефляційних очікувань» економічні агенти відкладають інвестування до сприятливіших для них часів, тим самим ще більше знижуючи рівень попиту й посилюючи дефляційну тенденцію. Тому зниження цін ніде не сприймається як позитивний процес. Японія, наприклад, серед перспектив розвитку розробляє політику виходу із трирічної дефляції переважно шляхом експорту в країни, що розвиваються, і стимулювання особистого споживання. Україна до дефляційних країн не належить, і 0,3-відсоткове зниження споживчих цін у квітні дозволило лише трохи зменшити показник інфляції (з початку року він становить 4,4%) і втиснути його в запланований бюджетом 13-відсотковий рівень. Вітчизняній економіці не з чуток знайомі і повзуча, і галопуюча, і інфляція із

заціями, які надають кредитні ресурси за відносно низькою ціною. Поки ж Президент ставить завдання — створити державну інвестиційну компанію, яка працюватиме і над регіональними проектами, поступово створюючи інфраструктури шляхом об’єднання, з одного боку, ресурсів центрального й місцевого бюджетів, а з іншого — коштів міжнародних організацій. А це означає рух у напрямку того, що ми називаємо ВЕЗ, тільки на якісно іншому рівні.

префіксом «гіпер». За підсумками 2009 року Україна ввійшла до списку десяти країн з галопуючою інфляцією. Високий її рівень загрожує обернутися більшою кількістю відносно дешевих імпортних товарів і ще більш утрудненим становищем вітчизняних виробників. Звичайно, для зростання цін є об’єктивні причини, головна — неможливість відмовитися від імпорту енергоносіїв, що дорожчають. Не менш важливі й інші причини, зокрема, те, що український ринок є ринком збуту для імпортних товарів, які можуть вироблятися в межах країни. Цей фактор, утім, здатний привести й до зниження індексу споживчих цін — за умови, що виробництво товару в країні, яка експортує його в Україну, дешевше. Однак як це позначиться на економічній ситуації, невідомо через негативний вплив на українського виробника.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 5 т р а в н я 2 010 № 21 (125)

5

АКТУАЛЬНО

«Віагра» для економіки регіону Олена ДОБРИНЯ В Україні вперше реалізується проект кластерного розвитку регіонів, участь у якому вже взяли Донецька область і Львів

«П

роект економічного розвитку регіонів» здійснюється фондом «Ефективне управління» у партнерстві з міжнародною консалтинговою компанією Monitor Group і в тісному співробітництві з місцевими органами влади.

достатніми рівнем кваліфікації та кількістю фахівців-аграріїв у регіоні. Створюється також електронний каталог «Бізнес для бізнесу», який включатиме базу даних сільгоспвиробників, переробників і постачальників області. Уже почав роботу комітет із залучення інвестицій, завдання якого — створення сприятливих умов для інвесторів і сприяння їм в організації бізнесу. На основі комітету планується створення агентства із залучення інвестицій у Донецьку область.

— Ми абсолютно чітко розуміємо, — зауважує Анатолій Близнюк, — що за інвестиції доведеться конкурувати з іншими країнами та регіонами. Тому, створюючи агентства, враховуватимемо кращу світову практику. Інвестор зможе одержати повний спектр послуг — від інформаційних до супроводу проектів.

ЛЬВІВСЬКА ПАСТОРА ЛЬ ля Львова експерти запропонували кластери туризму й бізнес-послуг. Вибір туризму зрозумілий — центр міста внесено до списку пам’яток, які охороняються ЮНЕСКО, атмосфера європейського міста залучає до Львова закордонних мандрівників. Але львівські

Д

ОБ’ЄДНАННЯ ДЛЯ ІННОВАЦІЙ вітова практика довела, що одна з найоптимальніших моделей розвитку галузевих комплексів у регіонах — створення кластерів. Суть кластерного підходу — в узгодженому розвитку ДОВІДКА «УТГ» групи юридично незалежних Monitor Group — компанія Майкла Портера, професокомпаній, що працюють у суміжних галузях і в єдиному ра Гарвардської школи бізнесу, всесвітньо визнаного популяризатора ідеї економічного кластера. Саме їй налебізнес-напрямку. Консультанти компанії жить авторство в розробленні та впровадженні класMonitor Group часто наводять терного підходу в розвитку регіонів. як приклад винний кластер у штаті Каліфорнія (США). До нього входять підприємці сьогодні більше покладаються виробники винограду, виробники вина, ве- на українського туриста зі східних областей. Багато іноземних туристів оцінюють Львів личезна кількість тестових лабораторій, компаній із виробництва етикеток і упаковки, ре- як недороге місто з недостатньо розвинукламні агентства, фірми, які поставляють до- тою інфраструктурою. Основний контингент брива й технології оброблення винограду. І, гостей — молоді, активні люди, студенти з нарешті, освітні заклади, які готують фахівців України, Польщі та Росії. За рік Львів відвідують близько 400 тисяч туристів. Мета ту— виноробів, дегустаторів, агрономів.

— Кластерний підхід дуже успішний у ба- ристичного кластера — за 10 років збільшити гатьох країнах, — говорить керівник про- цю цифру до 1 мільйона. Кластер бізнес-послуг передбачає розвиток ектів регіонального розвитку Monitor аутсорсингу у високотехнологічних галузях.

Group у Львові й Донецькій області Євген Це, приміром, розроблення програмного заОрловський. — Це дійсно той досвід, на якому безпечення, операційний і IT-консалтинг або можна вчитися, взяти щось для себе й виконавіть елементарні кол-центри. Розвиваючи ристовувати в інших областях України. цей напрям, можна домогтися певного балансу зайнятості наСЛОВНИК селення й використовувати виНові моделі економічного розвитку поповнюють наш сокий науково-технічний полексикон і новими поняттями. Одне з них — «стейкхол- тенціал регіону. дери». Це економічні партнери — покупці, постачальниУ рамках розвитку обраних ки та інші суб’єкти суміжної економічної діяльності, які кластерів у Львові готується до об’єднуються в кластер. запуску інтернет-ресурс, де будуть представлені інвестиційні можливості міста. ДОНБАС АГРАРНИЙ — Стратегія економічної конкурентоспроля Донецького регіону рекомендовані такі пари кластерів: металургія у зв’язці можності, створена для Львова фондом «Ефективз металургійним машинобудуванням і сіль- не управління» спільно з міською владою, — відське господарство — з виробництвом продук- значає директор департаменту адміністрації місьтів харчування. кого голови Олег Березюк, — принципово відМеталургійний комплекс існує в області ще різняється від інших стратегій, оскільки розроз радянських часів. У ньому представлені під- блена «знизу». Уже існує й поетапний план її реприємства добувної та переробної промисло- алізації. вості — від шахт до металургійних комбінатів і машинобудівних заводів. Є також наукова — Чому ми почали з Донецької обласскладова — науково-дослідні центри та про- ті та Львова? — говорить директор фонду фільні навчальні заклади. «Ефективне управління» Наталя Ізосімова. Але металургійний кластер сконцентрова- — У цих регіонах зовсім різні економічний у центральній і південній частинах регі- ні структури. У Донецькій області — важка ону. Компенсувати такий територіальний пе- промисловість, старі підприємства. Львів же рекіс економіки має створення агропромис- тримається на дрібному та середньому бізлового кластера у східній і північній части- несі. Наше завдання полягало саме в тому, нах області. Розвиток сільського господарства щоб виробити набір підходів, застосовний й харчової промисловості зможе також забезпе- і до однієї, і до іншої категорії структур. І чити диверсифікацію економіки регіону та сти- зараз ми сподіваємося на мультиплікативмулювати розвиток малого й середнього бізнесу. ний ефект. Це зробить набагато коротшим За словами губернатора Донецької облас- і ефективнішим шлях перенесення кластерті Анатолія Близнюка, для розвитку сільсько- них моделей у інші регіони. господарського кластера ухвалено рішення Найближчим часом кластерні ініціатипро відкриття агропромислового коледжу. ви планується впроваджувати в ДніпроНеобхідність його створення пов’язана з не- петровську, Вінниці, Запоріжжі й Одесі.

С

Д

Технології в асортименті Емір АШШУРСЬКИЙ Заходи ІV Всеукраїнського фестивалю науки, приуроченого до професійного свята вчених — Дня науки, проходили в Києві, Львові, Дніпропетровську, Харкові та інших містах країни. Його організатори — Національна Академія наук України, Міністерство освіти та науки, Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут».

З

а кордоном такі фестивалі започатковані були ще, либонь, за наших прадідів (приміром, у Великій Британії вони регулярно проводяться вже понад століття). Зовсім недавно Національна Академія наук України вступила до Європейської асоціації EUSEA, на чиї плечі, власне, й покладено забезпечення «хвильової» естафетної спадкоємності таких заходів всіма куточками старого континенту. Про деякі розробки останніх років, що були представлені на форумі вітчизняними вченими, розповідає голова оргкомітету фестивалю, віце-президент НАНУ, завідуючий відділом фізичної електроніки Інституту фізики, професор Антон Наумовець (на знімку).

— Незважаючи на досить складне й суперечливе сьогодення, українським науковцям усе ж таки вдалося досягти вагомих успіхів у провідних галузях. Забезпечується високий рівень досліджень у фундаментальній і прикладній математиці, про що свідчать видані останнім часом за кордоном десятки монографій. Серед досягнень вчених НАНУ в галузі інформатики — створення суперкомп’ютерів кластерної архітектури (з використанням імпортної елементної бази та власного програмного забезпечення). Це дозволить розв’язувати різноманітні задачі високої складності в економіці, системному прогнозуванні, гідрогеології тощо. У галузі механіки успішно досліджуються міцнісні характеристики матеріалів в екстремальних умовах низьких і високих температур, розроблено методи виявлення механічних властивостей вугільних пластів (задля більш безпечного видобутку вугілля на великій глибині). Є значні досягнення і в українських фізиків. Зокрема, теоретичні дослідження графену — нового вуглецевого матеріалу, цілком при-

ДОВІДКА «УТГ» Національна Академія наук України (НАНУ) створена 27 листопада 1918 року. Сьогодні в її складі — 3 секції, 14 відділень, близько 170 інститутів та інших наукових установ. Крім того, у країні створено 1400 науково-дослідних інститутів, 330 вищих навчальних закладів, де працюють 7000 докторів і 78000 кандидатів наук.

датного для створення принципово нових надшвидкісних електронних приладів. Розроблено методи одержання різноманітних наносистем та їх діагностики, створено нові рідкокристалічні елементи для дисплеїв. Уже працює український сегмент міжнародної комп’ютерної системи «Грід» (для участі у міжнародному співробітництві в галузі фізики високих енергій). Ще одне досягнення — розробка надсучасних технологій одержання високоякісних виробів з компактного титану шляхом порошкового напилення. У галузі наук про Землю відкрито нові геофізичні методи пошуку корисних копалин, підвищення ефективності їх видобутку та комплексного використання. Проведено гідрогеологічні дослідження територій у зонах антропогенних та природних катастроф, а також на морських шельфах. Декілька слів скажу й про досягнення матеріалознавців. Їм вдалося розробити і впровадити у клінічну практику методи електрозварювання живих тканин. Завдяки цьому дуже своєчасному ноу-хау вже виконано близько 30 тисяч унікальних хірургічних операцій. Налагоджено виробництво великогабаритних монокристалів для сцинтиляційних детекторів і електроніки; розроблено технології підвищення міцності деяких природних речовин за рахунок їх наноструктурування (наслідком чого стало створення нових матеріалів для потреб вітчизняної медицини). Дуже актуальна сьогодні для наших вчених галузь — енергетика. Їхні розробки успішно застосовуються на багатьох українських підприємствах. Наприклад, впроваджено енергоощадні технології підвищення ефективності котлів та економічності газопровідного транспорту (система «Водолій»). Крім того, на заводі «Південкабель» розроблено конструкцію, технологію виготовлення і навіть уже організовано масове виробництво енергетичних електрокабелів, розрахованих на напругу 110 кіловольтів. Українські фізики-ядерники, не бажаючи ні на крок відставати від своїх закордонних колег, підготували науковотехнічні рекомендації щодо створення елементів власного ядерно-паливного циклу в Україні та подовження гарантованого строку експлуатації реакторів АЕС. Ними також (чи не вперше у світі!) було розроблено унікальні технології виробництва цирконій-ніобієвих сплавів для ТВЕЛів.

6

Українська технічна газета

№ 21 (125) В і в т о р о к , 2 5 т р а в н я 2 010

ОПК

Утилізація «два в одному» Застаріле й надлишкове озброєння, ракети й боєприпаси колишніх країн Варшавського Договору можуть бути знешкоджені українськими підприємствами Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ НА ПОРОХОВІЙ БОЧЦІ а території України, за даними Міноборони, більше мільйона тонн боєприпасів, розміщених у 159 місцях зберігання. Сховища перевантажені й часто не відповідають елементарним вимогам техніки безпеки. Нерідко снаряди лежать просто неба. У спеціально обладнаних арсеналах — менше половини боєприпасів. При цьому утилізація йде досить повільно — досі у нашій країні щорічно знищувалося від 20 до 25 тис. тонн боєприпасів усіх видів. Деякі експерти твердять, що гранично можливий темп переробки — 50 тис. тонн на рік. А загальна кількість, яку Україні необхідно знищити до 2017 року згідно із «Меморандумом про взаєморозуміння між урядом України та США», становить 150 тис. тонн.

Н

Початок на стор. 1

Окрема проблема — тверде ракетне паливо. Роботи із проектування та будівництва об’єктів, призначених для його повномасштабної утилізації, на ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» повинні бути закінчені до 2011 року. Правда, у нинішньому бюджеті коштів на реалізацію цього проекту не передбачено. Трохи краще справи з рідким ракетним паливом, а точніше, з його компонентами, з яких більшість становлять меланжі. ДОПОМОГТИ ЄВРОПІ Й СОБІ о чи треба докладати зусиль для допомоги Східній Європі, якщо в нас самих удома не все гаразд? Тут важливо уточнити, що низькі темпи утилізації зброї, які часом призводять до катастроф, спричинені аж ніяк не нестачею переробних заводів. Тільки великих державних підприємств відповідного профілю в нашій країні шість: Павлоградський хіміч-

Т

ний завод, Донецький казенний завод хімічних виробів, Хімічне об’єднання імені Петровського, Державний науково-дослідний інститут хімічних продуктів і два шосткінських заводи — «Зірка» та «Імпульс». Крім них є кілька великих комерційних компаній — переробників озброєнь і чимало більш дрібних організацій, які спеціалізуються на ліквідації конкретних його типів. Накопичений значний досвід роботи з найрізноманітнішими видами боєприпасів. Розвиваються відповідні технології, не в останню чергу саме завдяки постійній загрозі вибуху. Програма утилізації озброєнь практично стоїть на місці через нестачу фінансування. У той же час робота з європейськими країнами може принести в галузь те, чого вона найбільше потребує, — гроші, частина яких, за правильної державної політики, послужить знищенню наших власних запасів озброєнь.

ДУМКА ЕКСПЕРТА Олексій Мельник Провідний експерт військових програм Центру Разумкова

— Оборонна промисловість України має потужності, необхідні для утилізації майже повного спектра боєприпасів. Є також багатий досвід залучення до цих робіт національних комерційних структур і закордонних учасників. Для утилізації, наприклад, ракетного палива створювалися міжнародні проекти, залучалися закордонні учасники, у тому числі з Російської Федерації. Коли йдеться про ділові інтереси, політичні суперечності не стають перешкодою для плідного співробітництва. Українські компанії здатні ефективно утилізувати стрілецькі й артилерійські боєприпаси різного калібру, ракети, міни. Є багато підприємств відповідного профілю — як державні заводи (наприклад, Павлоградський хімічний завод), так і досить успішні комерційні структури, наприклад «Укроборонсервіс», які мають величезний потенціал. У них є всі необхідні технологічні й виробничі можливості. Однак потужності сьогодні не завантажені. Головна причина — відсутність фінансування. Крім того, наявні потужності територіально розташовані на значній відстані від місць зберігання боєприпасів. Через видатки, пов’язані із транспортуванням, утилізація стає дорожчою. За існуючого бюджетного фінансування переробка запасів боєприпасів може тривати десятиліття. Забезпечивши українським підприємствам додаткові можливості завантажити свої потужності й заробити на закордонних замовленнях, держава може розраховувати на використання частини отриманих коштів для реалізації власної програми утилізації озброєнь. Євген Шелест

ДОВІДКА «УТГ» Меланж — багатокомпонентна суміш азотної кислоти, оксидів азоту та інгібіторів корозії, використовувана як окислювач палива в рідинних ракетних двигунах. Являє собою летку, хімічно агресивну й високотоксичну рідину. Сама по собі вона не є пожежонебезпечною, але може викликати самозаймання горючих матеріалів (зокрема ракетного палива). За станом на 2009 рік на 6 складах Збройних Сил України, зберігалося близько 16,3 тис. тонн меланжів. Склади побудовані ще в 50—60-х роках минулого століття, а резервуари, у яких зберігаються ком-

поненти ракетного палива, майже відробили встановлений для них термін технічної придатності. Контракт на утилізацію меланжів між Україною та ОБСЄ було підписано 15 вересня минулого року, і незабаром перший ешелон із 460 тоннами високотоксичного вантажу був відправлений на переробку в Російську Федерацію. До кінця травня Міністерство оборони планує вивезти в РФ загалом понад 2,2 тис. тонн меланжу з території військової частини біля с. Ценжева Тисменицького району Івано-Франківської області.

Голова правління Центру військової політики та політики безпеки

— Пропозиція виглядає досить доцільною. Дай Боже, щоб Україна змогла взяти участь в утилізації озброєнь країн Східної Європи. У той же час конкретні перспективи проекту залежатимуть від досягнутих домовленостей. Кошти, одержані за рахунок участі українських підприємств у переробці зайвих і застарілих європейський озброєнь, можуть стати серйозною допомогою для нашої власної програми утилізації. Однак це залежить від конкретних умов договору між нашими країнами.

НА ПРАВАХ РЕКЛАМИ

Інноваційний продукт не тільки дає швидкий економічний ефект, а й гарантує промислову безпеку Ривки й удари під час роботи механізмів мостових і козлових кранів — звичайна ситуація на промислових підприємствах України. Наявна конструкція гальм на гідроштовхальниках не дозволяє плавно, синхронно та рівномірно накладати гальма на механізми пересування крана й вантажопідйомного візка. У результаті виникають удари й знакозмінні навантаження, що, крім істотних незручностей у роботі, призводить до передчасного зношування механічних вузлів та швидкого руйнування металоконструкції крана. Експлуатація знаходить вихід — робота на протитечіях. Звичайно, робота з «розпущеними» гальмами на протитечіях заборонена чинними правилами, але, на жаль, на більшості підприємств України крани експлуатуються саме так. Унаслідок такої експлуатації іноді виникають позаштатні ситуації, усунення яких вимагає великих часових та економічних витрат. Рішенням цієї проблеми може бути застосування частотної системи керування, яка дозволяє плавно, безударно розганяти й загальмовувати кран до повного зупинення. У цьому випадку ні в кого не виникає ідеї працювати на «розпущених» гальмах, навіть на гідроштовхальниках, бо «частотник» забезпечує гальмування відбором кінетичної енергії руху крана (до 100%) з наступним накладенням гальм на вже зупинений механізм. ТОВ «Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування» не тільки виробляє нові крани із системою частотного керування, а й виготовляє системи частотного керування під замовлення, для реконструкції наявних вантажопідйомних кранів. Завод у комплексі виконує роботи з переведення кранів на частотно-керований електропривід, від проектування до здачі крана в експлуатацію. При цьому замов-

ник одержує працездатний кран із поліпшеними технічними характеристиками, який експлуатується в цілковитій відповідності до чинних правил. Система частотного керування може бути адаптована до будь-якої із кінематичної схеми кранового механізму, однак, на думку фахівців ТОВ «ХЕЗ ПТМ», кращим варіантом є застосування мотор-редукторів з убудова-

ним гальмом європейських фірм-виробників, що практично повністю виключає людський фактор під час експлуатації крана. Який економічний ефект від застосування частотнокерованого електропривода на класичній схемі та із застосуванням мотор-редукторів?

• Завдяки відсутності пускових струмів збільшується термін служби механічних частин крана (зубчастих

муфт, коліс, гальмових шківів, гальмових колодок, підкранових рейок тощо). Це істотно скорочує час простою на технічне обслуговування крана та чисельність обслугового персоналу. Так, у зв’язку із цим знижуються витрати на придбання швидкозношуваних деталей, а у випадку застосування мотор-редукторів такі витрати взагалі відсутні; • відсутність пускових струмів, «важкого пуску» двигуна, збільшує термін служби ізоляції статорних обмоток через відсутність різкого нагрівання провідників; • висока точність позиціонування дозволяє скоротити час вантажно-розвантажувальних робіт, що дозволяє скоротити весь технологічний процес; • застосовувані сучасні двигуни з короткозамкненим ротором не потребують електротехнічного обслуговування (відсутність щіток струмопідводу до ротора); • відсутність у силовому ланцюзі дорогих контактних електричних апаратів, що вимагають технічного обслуговування (чищення, заміна контактних груп); • зниження споживання електроенергії до 30%; • найбільший економічний ефект досягається у разі реконструкції наявного крана з переведенням із релейноконтакторної на частотну систему керування, завдяки чому істотно знижуються перекісні навантаження на металоконструкцію крана, що значно подовжує залишковий ресурс його роботи. У результаті часто нема необхідності у придбанні нового крана. На сьогоднішній день підприємство ТОВ «ХЕЗ ПТМ» виготовило більше двохсот одиниць продукції із системою частотного керування на базі імпортних комплектувальних, яка добре зарекомендувала себе безвідмовною експлуатацією не тільки на території України, а й за кордоном. Джерело: www.kranpost.co

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 5 т р а в н я 2 010 № 21 (125)

7

РЕАЛІЇ

Бурякозбирачі для великої металургії ВАТ «Уманьферммаш» — чи не єдине успішне вітчизняне підприємство аграрного машинобудування Микола ПОЛІЩУК Мало яка галузь промисловості останніми роками потерпіла більше, аніж сільськогосподарське машинобудування. Великі виробничі комплекси виявилися малоефективними — сільгосппідприємства не могли розраховуватись із ними за продукцію, ринок збуту якої з розпадом Радянського Союзу значно зменшився. Крім того, з’явилося багато агресивних іноземних конкурентів, а адміністрації заводів, що звикли орієнтуватися на держзамовлення, не змогли пристосуватися до нових умов. Отож, практично зупинене виробництво на підприємстві «Рівнесільмаш», на Херсонському комбайновому заводі, не найкраща ситуація і в БілоцерківМАЗу. На цьому тлі різко вирізняється своєю успішністю ВАТ «Уманьферммаш», яке знайшло своє місце в кооперації з… Маріупольським меткомбінатом імені Ілліча. Симбіоз підприємств різного профілю виявився взаємовигідним і може бути цікавим експериментом.

І

сторія «Уманьсільмашу» розпочиДОВІДКА «УТГ» нається з 1969 року, коли з конвеєра зійшла перша продукція заводу. У 1970-му на його базі створене об’єднання «Уманьферммаш», до якого також увійшли Уманьський дослідний завод сільгоспмашинобудування та головне спеціалізоване конструкторське бюро. За сорок років тут налагодили виробництво понад ВАТ «Уманьферммаш» — це чо70 найменувань машин та механізтири заводи і 9 дочірніх фірм, мів для сільського господарства, 250 об’єднаних єдиним виробничим провидів запчастин до нього. Серед них — устаткування для обробки ґрун- цесом. Основна продукція — транту, техніка для переробки сільгос- спортні самоскидні причепи, преси ппродукції, машини для транспорту- віджиму олії, комплекси для виробвання і бурякозбиральні механізми. ництва соняшникової олії, автомаУ 1980-х роках, із проголошенням тичні поїлки, самохідні завантажуПродовольчої програми, перед під- вачі зерна, тракторні напівпричеприємством було поставлено завдан- пи, агрегати для транспортування ня механізації великих тваринниць- води, а також пропашні, причепні ких ферм. та міжрядові просапні культиватоУ 1983 році об’єднання очолив ри з підживленням, агрегат для внейого незмінний керівник Анатолій сення гербіцидів. Васильович Ліпкан. Ці роки були найкращими в історії заводу, чисельдом набули нового змісту. Вигода від цьоність робітників якого зросла до кількох го була взаємною. Завдяки власним агродесятків тисяч. «Ферммаш» перетворюцехам (або, якщо хочете, колгоспам) при вався на градотворче підприємство, покомбінаті його працівники купують сільтроху доповнюючи заводською соціальськогосподарську продукцію за суто симною сферою міську інфраструктуру. Завод будував гуртожитки, житлові будин- волічними цінами (це входить до соціального пакету кожного з них. А ми торік виготовили продукції на 194 млн грн, з яких 42 млн грн — замовлення Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча. Середня зарплатня у нас — близько трьох тисяч гривень. Завдяки співпраці з комбінатом, ми відреставрували стадіон, зараз зводимо будинок для наших працівників. До речі, на роботу і з роботи їх безкоштовно підвозять автобусами, чого не було навіть в радянські часи. А. Ліпкан (ліворуч) отримує премію Маріупольський металургійний ком«Підприємець-2009» бінат імені Ілліча — це дуже специфічне ки, школи й магазини. Наприкінці 80-х підприємство, акціоноване трудовим копідприємство стало флагманом профільлективом. Тут не тільки зберегли все виного машинобудування. робництво, а й розширили його: до склаТруднощі початку 90-х років були ду ММК увійшло кілька підприємств, пов’язані передусім із масовим вироббезпосередньо до металургії не причетництвом вузькоспеціалізованої продукних. Це швейна фабрика «Фея», кілька ції, 90% якої до того ж вивозилося за межі десятків колгоспів, мережа продуктових України. Перед заводом постало завданмагазинів та аптеки. У цього підприємня цілковитої переорієнтації, причому за несприятливої економічної ситуації і ства є навіть власний флот і мисливське обвального падіння попиту на сільгосп- господарство. А уманьський завод, цілком перепрофілювавшись, сьогодні — гообладнання.

— Для перепрофілювання підпри- ловний постачальник машин, механізмів ємства створили маркетингову службу, та запчастин для «іллічівських» колгосяка мала дослідити перспективні варіан- пів. На підприємстві створені конструкти розвитку, — розповідає директор ВАТ торське бюро з проектування нестанАнатолій Ліпкан. — Вийшло так, що ми й дартного обладнання та експериментальраніше виготовляли обладнання для мет- на ділянка з виробництва дослідних зразкомбінату імені Ілліча. Співробітництву ків. Це дозволяє максимально скоротити сприяли й дружні стосунки з його ди- час на розробку машин і впровадження їх ректором Володимиром Бойком, які зго- у виробництво.

Пасажири на «даху» Учені впевнені в економічній ефективності експлуатації на залізницях України двоповерхових вагонів Дмитро КОНОВАЛОВ У вересні минулого року на міжнародній виставці «Expo 1520» у підмосковній Щербинці вперше був представлений двоповерховий пасажирський вагон російського виробництва. Він виготовлений на Тверському вагонобудівному заводі, який розпочав реалізацію проекту із серійного виробництва рухомого складу такої незвичної для пострадянського простору конструкції. Уже наступного року двоповерхові вагони повинні перевозити пасажирів російськими залізницями. Таким чином, Росія впровадить у себе досвід країн Євросоюзу, де давно й успішно експлуатуються такі потяги.

У

країна також має шанси побачити передові залізничні технології. Принаймні придбання вагонів європейського зразка передбачене державною програмою підготовки до Євро-2012. Але поки ці плани тільки на папері. Як розповіли в головному пасажирському управлінні «Укрзалізниці», зараз не вистачає коштів на закупівлю навіть звичайних одноповерхових вагонів. Проте тема дворівневого рухомого складу активно обговорюється в наукових колах України. У квітні з доповіддю з цього питання на конференції в Дніпропетровському національному університеті залізничного транспорту виступив науковий співробітник Державного науково-дослідного центру залізничного транспорту Олег Христофор. «Експлуатація двоповерхових вагонів — це підвищення економічної ефективності пасажирських перевезень і рівня їхньої ком-

фортності», — головна теза його виступу. Із цим давно згодні вчені й залізничники. Очевидно, що більш місткий двоповерховий вагон спроможний забезпечити набагато більшу пропускну здатність за порівняно невеликих експлуатаційних витрат. За все більшого пасажиропотоку вітчизняні залізниці цього гостро потребують. Цікаве також питання, яким саме повинен бути такий вагон, щоб мінімізувати його недоліки. Адже він менш стійкий на коліях. У європейських моделях ця проблема вирішується за рахунок опущення рівня нижнього ярусу й зменшення висоти стель кожного з поверхів. Цим же шляхом пішли й тверські вагонобудівники. Наявні європейські конструкції із двома ярусами істотно відрізняються за габаритами від одноповерхових. Олег Христофор у своїй доповіді навів характеристики моделі DABpbzf764 німецького виробника Deutsche Waggonbau, що розв’язує проблему стабільності досить ефективно. Однак виникає інша проблема: рівень підлоги першого ярусу буде нижче, ніж висота деяких посадкових платформ. Таким чином, посадка й висадка пасажирів можлива тільки з низьких платформ. На щастя, їх у нас у міжміському сполученні більшість. Ще один недолік двоповерхових вагонів — зменшення простору, відведеного для розміщення багажу. У тверської моделі внаслідок зниження стелі відсутній верхній багажний відсік над коридором. У європейців це компенсується окремим приміщенням для великогабаритних вантажів, велосипедів, сноубордів тощо.

УПРИТУЛ ЗНАХІДКА ДЛЯ ТУРИСТІВ ле найголовніша перешкода для впровадження вагонів із двома ярусами на вітчизняних залізницях — їхня дорожнеча. Наприклад, німецький DABpbzf764 коштує 2 мільйони євро. Поки «Укрзалізниця» не може дозволити собі закуповувати такий дорогий рухомий склад. Хоча, на думку Олега Христофора, витрати можуть бути економічно виправданими. «Техніко-економічний ефект можна мати від зменшення питомих експлуатаційних витрат на перевезення одного пасажира за рахунок збільшення пасажировмісності», — зауважив учений. Крім того, двоповерхові вагони зміцнять імідж «Укрзалізниці» як сучасного високотехнологічного перевізника, а також залучать додатковий пасажиропотік, зокрема туристів. Такий потяг дуже добрий для екскурсій. На першому поверсі пасажири відпочивають, на другому – милуються краєвидом за вікном. Побільшає також місця для перевезення туристичного інвентарю. Хто їхав із лижами або велосипедами в наших вагонах, це особливо оцінить. До речі, у Радянському Союзі ще в 60-х роках існував проект туристичного двоповерхового вагона. Однак він не був реалізований. Сьогодні ж тверські виробники повернулися до давніх наробітків, але вже використовуючи іноземний досвід і допомогу зарубіжних партнерів. Двоповерхова конструкція тверського заводу розроблялася разом зі світовим лідером транспортного машинобудування — французькою компанією ALSTOM, яка зовсім недавно придбала блокувальний пакет російського «Трансмашхолдингу», до якого у свою чергу входить ТВЗ.

А

8

Українська технічна газета

№21 (125) В і в т о р о к , 2 5 т р а в н я 2 010

ПІДПРИЄМСТВО

Змінна і стала

«Луганськтепловозу»

Економічна й політична кризи, судові позови, пов’язані з минулим приватизаційним конкурсом, підкосили підприємство, але не зупинили на ньому інноваційні процеси Геннадій БОРИСЕНКО

Х

олдингова компанія «Луганськтепловоз» — повноцінний виробничо-господарський комплекс. До його складу входить тепловозобудівний завод зі своєю виробничою структурою (головне підприємство), сім дочірніх підприємств, а також сім відкритих акціонерних товариств. Усі вони нерозривно пов’язані єдиним технологічним процесом,

техніки, і як приклад можна навести трофейні танки Mark-V, які зараз у значно поліпшеному вигляді поставлені на постаменти напроти Луганського краєзнавчого музею. ШВИДКІСТЬ, МІЦЬ, ВИТОНЧЕНІСТЬ агістральний вантажний тепловоз 2ТЕ116, мабуть, бачили всі на залізницях України та інших країн колишнього

М

Електропоїзд ЕПЛ2Т

інженерно-виробничою та соціальною інфраструктурою. Спеціалізація холдингу — випуск магістральних вантажних тепловозів, електропоїздів постійного та змінного струму, дизель-поїздів із локомотивною тягою. Серед заводської продукції також гірничо-шахтне обладнання, поворотні круги для рухомого складу й плавальні транспортні засоби. У 1997—2003 роках тут були створені нові види рухомого складу для залізниць: уніфікований пасажирський причіпний вагон для приміських перевезень, дизель-поїзди локомотивної тяги з модернізованою секцією тепловозів, дизель-електропоїзди. Тоді ж за проектом тепловоза ТЕ114 виготовлена модифікація — ТЕ114І, і партія такої продукції поставлена в Ірак. Основні види продукції, які випускає завод в останні три роки, — це тепловози 2М62В, 2ТЕ10В, 2ТЕ116, електропоїзди ЕПЛ2Т, ЕПЛ9Т та електровози. Підприємство також не відмовляється від замовлень на ремонт Початок на стор. 1

Союзу. Він призначений для водіння вантажних або пасажирських поїздів у різних кліматичних умовах.

— Отриманий нами сертифікат на відповідність магістрального вантажного тепловоза 2ТЕ116У вимогам регістра федерального залізничного транспорту Росії дозволяє поставляти наші локомотиви на російський ринок, — розповідає технічний директор «Луганськтепловозу» Геннадій Басов. — Відповідно до програми сертифікації були проведені великі дослідні та дослідно-конструкторські роботи з перевірки 102 парамет рів і характеристик тепловоза, отримано 31 експертний висновок, виконані необхідні технічні розрахунки. У результаті модернізації сила тяги тривалого режиму його секції підвищена до 33 тонн, покращилися умови для локомотивних бригад, збільшилися міжремонтні пробіги тепловоза, забезпечені вимоги високої безпеки руху й стабільна робота на різних експлуатаційних режимах за температури від + 40 до –40°С…

ДОВІДКА «УТГ» Холдингова компанія «Луганськтепловоз» — найбільше вітчизняне підприємство з виробництва залізничних тягових транспортних засобів. Її продукція завоювала визнання споживачів у багатьох країнах світу. У 2006 році одне з найстаріших підприємств України відзначило свій 110-літній ювілей. Чисельність персоналу — більше 6 тисяч чоловік. Володіє контрольними пакетами акціонерних товариств, які раніше входили до виробничого об’єднання «Луганськтепловоз». У 2009 році обсяг виробництва становив 429,661 млн грн, що на 66,5% менше від аналогічного показника 2008 року.

У процесі підготовки виробництва цього тепловоза спроектовані й виготовлені сотні елементів устаткування та інструменту, освоєні технології виготовлення близько 20 визначальних складальних одиниць. Одна з останніх розробок підприємства — сучасний маневровий тепловоз ТЕМ103 потужністю 800 к.с. Як силова установка тут застосовується дизель-генератор 10Д80А виробництва Харківського заводу імені Малишева. Він складається із шестициліндрового чотиритактного дизеля з газотурбінним наддуванням і тяговим агрегатом змінного струму виробництва ДП «Електроважмаш» (м.Харків). На тепловозі передбачена двоступінчаста система очищення повітря, яке надходить у дизель. Система охолодження в поєднанні із системою регулювання температури забезпечує підтримку оптимального теплового режиму силової установки зі зниженими витратами потужності на привід вентилятора холодильної камери. На цій моделі застосовано сучасні системи та агрегати, які

Гусеничний плавальний транспортер

ня пасажирів на електрифікованих ділянках залізниць, причому одна модель — для постійного струму в мережі, інша — для змінного. Основна складність електропоїздів — вісім вагонів. Двоступінчаста ресорна підвіска забезпечує плавність ходу та комфорт пасажирів. У вікнах вагонів блокового типу — безосколкове скло. Опалювальна система й теплоізоляція приміщень забезпечують за холодної погоди автоматичну підтримку середньої температури повітря +15о С. У салонах передбачена природна й приточна вентиляція. Електропоїзди також обладнані сучасною автоматичною системою сигналізації, яка реагує на тепло та дим. Перша модель, щоправда, має більше посадкових місць у вагонах, зате в другій салони просторіші й комфортабельніші.

— У грудні минулого року успішно завершено комплекс приймальних випробувань електровоза 2ЕЛ5, головна мета яких — підтвердження міцнісних харак-

Теплоскладальний цех

підвищують технічний рівень тепловоза у порівнянні з наявними аналогами: система електричного підігріву охолодної рідини й мастила дизеля; мікропроцесорна система керування, контролю технічної діагностики дизеля й тепловоза; електронний регулятор частоти обертання й потужності дизеля; стоянкове та електродинамічне гальма. Термін служби тепловоза збільшений до 30 років, за меншої потужності він здатний замінити в роботі тепловози ЧМЕ-3 і ТЕМ2, забезпечуючи економну витрату палива. Вимога часу — створення комфортабельних високошвидкісних приміських і міжрегіональних електропоїздів. Розроблені останнім часом електропоїзди призначені для перевезен-

теристик машини й визначення експлуатаційних параметрів, — розповідає заступник технічного директора компанії Наум Найш. — Крім того, у нас створений і впроваджений у виробництво вдосконалений візок електровоза, і тепер всю екіпажну частину цього локомотива виготовляємо в наших цехах. Для випуску вдосконаленого візка впроваджено понад 120 одиниць обладнання, стендів, іншого устаткування, освоєні нові технології обробки складних вузлів і деталей, розроблено, випробувано й упроваджено у виробництво моторний візок власної конструкції, що поліпшує параметри поїзда. Зараз на заводі тривають конструкторські роботи зі створен-

ня двосистемних швидкісних (до 160 км/год.) міжрегіональних електропоїздів підвищеної комфортності, які можна експлуатувати під час футбольної першості Євро-2012. Відмітні риси — асинхронний тяговий привід і можливість роботи на лініях постійного і змінного струму. Однак ці роботи поки не фінансуються. У ПЛАНАХ — БІЛЬШЕ ПИТАНЬ... инулий рік був, напевно, найбільш неоднозначним для нас за останні десятиліття, — говорить голова правління холдингової компанії Віктор Бикадоров. — Важко було припустити на його початку події двох останніх місяців, коли обставини змусили нас перейти на триденний режим роботи, мінімізуючи всі витрати. Треба віддати належне російському концерну «Трансмашхолдинг» — він не відвернувся від нас у важкий час і завантажував замовленнями, щоправда, за сприятливих умов їх могло бути більше. 36 секцій тепловоза 2ТЕ116У для РЗ — це те, що дозволило не зупинити виробництво. Крім того, ми одержали завдання створити новий локомотив для РЗ — тепловоз ТЕ25А потужністю 2х2500 кВт (2х3400 к.с.). Інших замовлень у нас не було. Говорячи про найближчі завдання, Віктор Бикадоров відзначає, що тепловози 2ТЕ116У і надалі поставлятимуться в Росію, де ці машини вже розписані по локомотивних депо.

— Узагалі, у планах поки більше питань, ніж відповідей, — веде він далі. — Ми сподіваємося на подальше співробітництво з «Укрзалізницею» у відновленні рухомого складу. Готові поставляти приміські дизелі та електропоїзди, вантажні електровози постійного і змінного струму, пасажирські тепловози. Та й для чемпіонату Європи з футболу 2012 року можемо запропонувати регіональні електрички підвищеної комфортності. Також сподіваємось на нові замовлення російських залізниць, на участь у розробленні та виготовленні нових моделей локомотивів для них. Але це стане можливим тільки за умови, що підприємство залишиться в корпорації «Трансмашхолдинг».

– М

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 5 т р а в н я 2 010 №21 (125 )

9

SOSтан

Хроніка «затуплених» абразивів Стратегічне підприємство не здатне протистояти демпінгу з боку конкурентів — росіян і «сірих» виробників Роман ПРЯДУН Запорізький абразивний комбінат (ЗАК) — єдиний виробник шліфувальних матеріалів в Україні та один із найбільших постачальників абразивів до Східної Європи. Як і переважна більшість промислових підприємств Запоріжжя, комбінат відчув економічну кризу через різке зниження замовлень. Зовнішній попит, на який переважно орієнтований ЗАК, значно впав.

В

Д

о економічних негараздів додалися численні претензії перевірчих органів із приводу безпеки праці та екології. Наприклад, фахівці Інсти- — Економічна криза позначила- сідів з огляду на більш дешеві туту гігієни та медичної еколо- ся на нас дуже відчутно. Ринок енергоресурси значно нижче. гії ім. О.Марзєєва твердять, що «просів» і коли оживе — невідо- Тому вони поставляють товар за демпінговими цінами, абразивне виробництво та ще й невисокої якосза внеском у загальну кон- Підприємство закінчило 2009 рік ті. У 2007 році на законоцентрацію промислового із чистим прибутком 5,405 млн грн, давчому рівні було ухвапилу посідає друге місце собівартість реалізованої продукції — лене рішення про обмепісля алюмінієвого. Траження ввезення в країну плялися й гучні скандали. 306,276 млн грн. дешевої продукції галу-

ІЗ ПЕРШИХ УСТ Про ро нинішнє становище на абразивному комбінаті розповідає начальник прес-служби ВАТ Анатолій НАУМОВ. ЗАВАЖАЮТЬ ДЕМПІНГ І ТІНЬОВІ ВИР ВИРОБНИКИ ОБНИКИ 2009 році попит на продукцію ЗАК знизився ще більше — до позначки 40%. Після чого було ухвалене рішення працювати тільки на реальні замовлення.

— Ситуація дійсно складна, — говорить Анатолій Наумов.

У

ЛЮДИ РАДІ ТОМУ, ЩО Є РОБОТА иробниче безладдя ЗАК вдарило й по кишені персоналу. Середня зарплата робітника знизилася до рівня 2007 року — 1800—1900 грн, тоді як наприкінці минулого року становила 2450 грн.

— Стан справ у нас такий, що в людей навіть змінився світогляд, — веде далі Наумов. — Якщо раніше, коли людина виходила з відпустки, їй переважно співчували, то тепер жаліють тих, хто йде у відпустку. Що ж до звільнень, то правління комбінату вирішило не скорочувати штат. Плинність кадрів у нас на звичайному рівні. Скоротили робочий тиждень тільки для працівників управлінського апарату.

мо. Тому про прибуток сьогодні ніхто не говорить. Нормально працювати комбінату заважає не тільки криза. Є декілька інших проблем, розв’язавши які, ЗАК може одержати реальний поштовх для розвитку.

— Одна з основних проблем — несумлінність наших російських колег, представників Лузького абразивного комбінату, — веде далі представник запорізького підприємства. — Ми випускаємо аналогічний інструмент, однак собівартість продукції наших су-

зі, але реально нічого не змінилося. Росіяни почали крутити, змінювати маркування й дотепер поставляють нам свій товар. До цього можна додати ще один момент. З огляду на відносно простий процес виробництва неякісного й дешевого абразивного інструменту останнім часом розплодилося багато «сірих» спеціалізованих фірмочок. Однак погана якість їхньої продукції — це не тільки загублені гроші, а й серйозні травми для людей. Ми вже не раз зверталися із цього приводу в Мінекономіки й сподіваємося на допомогу.

ДОВІДКА «УТГ» ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» виготовляє абразивний інструмент широкого спектра на керамічній і бакелітовій зв’язці, призначений для обробки в’язках, крихких і твердих матеріалів, заточення лезового інструменту, скла, пластмас, каменю, дерева, кремнієвих і германієвих пластин, полірування та доведення деталей у виробництві точної механіки. Виробничі потужності забезпечують випуск 21000 тонн абразивного інструменту різних найменувань, призначення й понад 4500 типорозмірних характеристик. Причому використовуються шліфматеріали й керамічні зв’язки власного виробництва.

Запорізький комбінат — один із найбільших у світі виробників карбіду бору — третього за твердістю матеріалу після алмазу й кубічного нітриду бору. В атомній енергетиці застосовується як матеріал стержнів, які регулюють перебіг ядерних реакцій. Використовується як складова частина сумішей для дифузійного борування сталей і тугоплавких металів.

САНІТАРНО-ЗАХИСНА ЗОНА ЗАК ЗМЕНШИЛАСЯ ВДВІЧІ а даними фахівців підприємства, за останній рік абразивний комбінат скоротив на 300 тонн шкідливі викиди, однак до нього нагромадилося досить багато екологічних питань. Основне з них — погана якість атмосферного повітря біля заводу. Наприклад, під час торішнього виїзного засідання депутатської комісії з питань екології Запорізької міськради гості комбінату були свідками того, як забруднюється довкілля. Другий цех ЗАК був схожий на суцільну трубу шкідливих викидів, які екологи називають ліхтарними, тобто неконтрольованими.

З

Піщана буря — проти лісової пожежі Валерій БОЯНЖУ

Н

инішній травень на півдні України був спекотним. У Херсонській області вс тановлений найвищий — п’ятий — рівень пожежної небезпеки. Тим часом т утешні лісівники вчаться гасити лісові пожежі... піском. На недавніх спільних вченнях із підрозділами МНС співробітники лісгоспів продемонс трува ли робот у так званих ґрунтоме тів, змонтованих на базі тракторів МТ З. Леміш підрізає піщаний ґрунт під час ру ху трактора, а пот ужний

вентилятор зд уває пісок на вогнище загоряння на відс тань до 15 ме трів. Ґрунтомети вже довели свою ефективність під час гасіння низових пожеж у рукотворних посадках на території Алешківської пустелі. Адже воду для боротьби з вогнем у пісках взяти нема звідки, її доводиться доставляти автоцистернами здалеку. За цей час кілька гектарів соснових насаджень можуть перетворитися на попелище. Ґрунтометам вода не потрібна. Проблема лише в тому, що таких установок у Цюрупинському і сусідньому Голопристанському лісгоспах лише дві.

Анатолій Наумов говорить, що тоді просто сталася невелика аварія — лопнув електрод. До речі, під час нашої невеликої екскурсії територією підприємства цех № 2 був оповитий димом.

— Напевно, знову аварія?

— Напевно, — коротко відповів начальник прес-служби ЗАК. У той же час наш співрозмовник твердить, що з «екологічним» каменем спотикання зараз усе гаразд. Мінекології та природних ресурсів видало п’ятирічний дозвіл ЗАК на викиди, який уже зареєстровано в Мін’юсті.

— Тепер ніхто нам не може висунути претензії, якщо ми не порушимо встановлені нормативи, — упевнено говорить представник заводу. — До того ж комбінату зменшили санітарнозахисну зону з 1000 до 500 м2. У свою чергу проведені представниками СЕС за 2007—

2008 роки лабораторні дослідження якості атмосферного повітря в зоні впливу підприємства виявили перевищення гігієнічних нормативів у 138 випадках.

— Цього року екокартина особливо не змінилася, — говорить начальник відділу гігієни навколишнього середовища міськСЕС Євген Тулушев. — Причина такої ситуації — застаріле технологічне й пилогазоочисне обладнання підприємства. Ми неодноразово виходили з пропозицією про зменшення абразивному комбінату величини державного дозволу на викиди, однак позитивно питання вирішилось тільки для ЗАК, але не для екології Запоріжжя.

10

Українська технічна газета

№ 21 (125) В і в т о р о к , 2 5 т р а в н я 2 010

НАУКА

Альма-матер на Соборній Людмила СТУПЧУК Біля сходів будинку по вулиці Соборній, 11, що в Рівному, завжди велелюдно. Тут можна побачи побачити ти студентів-першокурсників і солідних випускників, молодих вчених і досвідчених професорів. Усі вони так чи інакше причетні до історії і сучасності унікального навчального закладу — Національного університету водного господарства та природокористування ( НУВГП).

Ц

е провідний вищий навчальний заклад водогосподарського профілю, єдиний в Україні, котрий готує фахівців для галузі водного господарства та природокористування за урядовою програмою. Університет пройшов славний шлях від гідротехнічної школи до гідромеліоративного інституту, взявши свій початок у Києві більш як 95 років тому. У 1959 році його переведено зі столиці до Рівного, де він дістав назву Український інститут інженерів водного господарства. З 2002 року інститут, згідно з постановою уряду, має назву Український державний університет водного господарства і природокористування, ще через два роки йому надано статус національного. Національний університет водного господарства та природокористування — провідний науковий центр реалізації багатьох регіональних і державних програм, учасник декількох міжнародних проектів, насамперед тих, що стосуються охорони та раціонального використання водних ресурсів, охорони довкілля. Учені Національного університету водного господарства та природокористування є науковими консультантами Поліського національного заповідника, регіональних ландшафтних парків, які створені на основі їхніх наукових розвідок. Активну участь у дослідженні та охороні природних багатств краю беруть також студенти. Кращі молоді науковці і студенти університету є стипендіатами Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, ім. Михайла Грушевського, Рівненської обласної ради, міського голови Рівного, а також різноманітних фондів, які підтримують талановиту молодь.

— НУВГП має імідж навчального закладу, де студенти отримують міцні знання та професійні навички. За підсумками всеукраїнських студентських олімпіад упродовж кількох років він входить до числа кращих навчальних закладів України, — розповідає ректор університету, доктор технічних наук професор Василь Гурин. — В університеті функціонують дев’ять факультетів, де можна здобути одну з 32 спеціальностей, актуальних на ринку праці: водного господарства; гідротехнічного будівництва та гідроенергетики; будівництва та архітектури; механікоенергетичний; екології та природокористування; факультет землеустрою та геоінформатики; економіки та підприємництва; менеджменту; прикладної математики та комп’ютерно-інтегрованих систем. НУВГП має розгалужені міжнародні зв’язки, підтримує ділові стосунки з вищими навчальними закладами та науковими установами країн Західної та Центральної Європи, Азії, Африки, США, Канади. У свою чергу іноземні викладачі та науковці (зокрема з Польщі, Алжиру, Швейцарії, Німеччини) стажуються у нас. Упродовж останніх років в університеті навчаються громадяни з таких країн, як Росія, Білорусь, Вірменія, Азербайджан, Румунія, Китай, Гвінея, Алжир, Пакистан, Туреччина. Університет є членом кількох міжнародних наукових організацій, а наші науковці мають почесні звання зару-

біжних закладів, — підсумовує ректор. Для тих, хто прагне здобути якісну освіту, у Національному університеті водного господарства та природокористування створені всі умови. Університет має сучасну матеріальнотехнічну базу: наукові та навчальні аудиторії, комп’ютерні класи. Але університет — це не лише навчання. Тут чудові бази відпочинку, гуртожитки, стадіон, спортивні майданГоловний корпус університету — його візитівка чики, центр естетичного За заслуги у підготовці фахівців, ревиховання. зультати наукової роботи, внесок у Навчальну та виховну роботу ведуть створення міжнародного іміджу на43 доктори та понад 340 кандидатів наук, вчальний заклад нагороджено орденом професори. В університеті працюють 32 Дружби народів, занесено до Золотої книги академіки, члени-кореспонденти академій ділової еліти України. НУВГП неодноранаук України та зарубіжжя, заслужені діячі зово ставав переможцем рейтингу «Золонауки і техніки, заслужені працівники осві- та фортуна», конкурсів «Кращі підприємства України», «Лідер сучасної освіти», ти, заслужені винахідники та архітектори. Серед випускників водного універси- нагороджений багатьма медалями та дитету — Герої праці, міністри, народні де- пломами міжнародних освітніх виставок. ...Вода — це наш найдорогоцінніший путати, голови державних комітетів, кеприродний ресурс, без якого неможлирівники підприємств, генерали й навіть ве життя. Власне, вода — це і є саме житвідомі актори та поети. Загалом же натя. Залежність суспільства від водних ревчальний заклад дав освіту і путівку в сурсів не зменшується, а весь час зростає, життя понад 55 тисячам молодих людей, підвищуються вимоги до якості води. За став для них справжньою альма-матер. її запасами, доступними для використання, наша країна є однією з найменш забезпечених у Європі, а тому зацікавлена в розробці ефективної регіональної стратегії охорони і раціонального використання природних ресурсів. Розробляти й виконувати її і покликані випускники Національного університету водного господарства та природокористування.

З нагоди Міжнародного дня води у водному університеті щороку проводять «круглі столи»

Відстав на рік — прогаяв п’ять Емір АШШУРСЬКИЙ Світлодіодні напівпровідникові структури входять у наше повсякденне життя так швидко, що навіть мовний зворот «твердотільне освітлення» поступово став одним із найактуальніших у XXI столітті. Наша розмова — з керівником відповідної державної програми, завідувачем відділу Інституту фізики напівпровідників імені В.Є.Лашкарьова (м.Київ) Національної Академії наук України професором Віктором Сорокіним (на знімку).

— Вікторе Михайловичу, у чому переваги світлодіодних напівпровідникових структур у порівнянні, наприклад, із традиційними лампами розжарювання?

На правах реклами

— Ще якихось 10—15 років тому ідея створення такого освітлення здавалась надзвичайно дорогою, а тому майже недосяжною. Проте вже сьогодні картина докорінно змінюється. Енергетична ефективність світлодіодів чи не з кожною новою партією продукції невпинно зростає, а їх ціна, навпаки, падає. Таким чином, світлодіоди стають серйозною альтернативою не тільки звичним «кухонним» лампам розжарювання, а й більш пізнім «блакитно-аристократичним» люмінесцентним лампам. Наведу деякі конкретні показники: сукупна економія електроенергії у разі використання світлодіодів зростає більш ніж у 10 разів; тривалість роботи — майже у 100 разів; з’являється можливість варіювати спектр випромінювання (тобто змінювати кольорову гаму); гарантується цілковита екологічна та протипожежна безпека (пов’язана у тому числі з відсутністю у світлодіодах вакуумних насадок та шкідливих речовин, зокрема, ртуті). Два роки тому спеціальною постановою Кабінету Міністрів затверджено цільову науково-технічну програму «Розроблення та впровадження енергозбережних світлодіодних джерел світла та освітлювальних систем на їх основі», державним замовником якої

є Національна Академія наук України, а відповідним органом виконання — наш інститут.

— Які першочергові завдання задекларовано в цьому урядовому документі?

— Назву деякі з них. Фундаментальні і прикладні дослідження зі створення нових матеріалів та технологій світлодіодних джерел світла; організація виробництва світлодіодів для освітлювальної техніки; розроблення широкого спектра світлосигнальних та освітлювальних систем на світлодіодах, а також засобів діагностики та сертифікації твердотільних джерел світла та освітлювальних пристроїв на їх основі. Реальним результатом виконання п`ятирічної програми має стати створення в Україні сертифікованих енергозбережних джерел світла нового покоління. Причому основну увагу буде приділено вчасному й найповнішому забезпеченню належної науково-технологічної бази.

Адреса Національного університету водного господарства та природокористування: 33028, м.Рівне, вул.Соборна, 11, тел. приймальної комісії (0362)22-12-59 Веб-сайт: www.nuwm.rv.ua

— Але ж далеко не завжди в житті все просувається так само гладко, як на папері... Які реальні перепони виникають на шляху успішної реалізації цих задумів?

— На жаль, украй недостатнє фінансування програми торік (8,7 млн грн замість запланованих 50,44) не дозволило повною мірою виконати всі намічені нами заходи. Тому основну увагу довелось зосередити на істотно вужчому спектрі робіт: розробленні стельових світлодіодних світильників, спеціальних освітлювальних систем для шахт та інших вибухо- та пожежонебезпечних об’єктів, ілюмінаційних систем художньодекоративного призначення, а також світлодіодних ламп з цоколями, як у ламп розжарювання. У плідній кооперації з такими відомими вітчизняними підприємствами, як «Ватра» (м. Тернопіль), «Газотрон-Люкс» (м. Рівне), «Електронмаш», «Аеропласт» (м. Київ), наші вчені розпочали впровадження у виробництво перших українських світлодіодних ламп потужністю від 3 до 6 Вт. Нині вони вже спро-

можні цілком замінити лампи розжарювання від 25 до 60 Вт. Ми сподіваємось, що такий прообраз передової кластерноінноваційної системи дозволить найближчим часом досягти ще суттєвіших результатів. Поки що прилади твердотільного освітлення досить дорогі. Проте, за об’єктивними довгостроковими прогнозами, уже в найближчі десять років енергетична ефективність наших ламп має зрости до 150— 200 Лм/Вт, а ціна досягне $0,5 за 1 Вт (для порівняння: енергетична ефективність ламп розжарювання 8–10 Лм/Вт, а компактнолюмінесцентних — 60–70 Лм/Вт). Протягом наступних 3—5 років планується поступово замінити всі лампи розжарювання, використовувані в бюджетній сфері, на світлодіодні, причому із залученням саме вітчизняних виробників. Однак ще раз зазначу: усі ці плани дієздатні лише за умови їх достатнього бюджетного фінансування. В іншому разі втрата кожного року в реалізації державної програми спричинить економічне відставання від передових держав аж на 4—5 років.

ДОВІДКА «УТГ» Перший світлодіод, який успішно працював у видимому діапазоні, створений групою Миколи (Ніка) Голоняка у США ще півстоліття тому.

Голоняку належить і патент на лазерний свідлодіод для добре відомих тепер CD- та DVDприводів.

У 1960 році, працюючи у лабораторії «General Electric», учений розробив перший лазерний діод, а два роки по тому — світлодіод у видимій області спектра. Крім того,

За вагомий внесок у розвиток енергозбережних технологій у 2003 році Ніка Голоняка було нагороджено міжнародною премією «Глобальна енергія».

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 5 т р а в н я 2 010 № 21 (125)

11

ЧЕТВЕРТИЙ РІВЕНЬ

Олімпіада у стилі hi-tech

Розсекречена кібернетика Святослав РИБНІКОВ У 1948 році Норберт Вінер дав визначення кібернетиці як науці про загальні закономірності процесів управління та передачі інформації в машинах, живих організмах і суспільстві. Відтоді кібернетика не раз зазнавала зльотів і падінь. І те й інше — наслідок її міждисциплінарності та спрямованості на універсальні фундаментальні закономірності, що часом дарує незвичайно красиві наукові узагальнення, а часом — заводить у малопридатні для практичних потреб абстракції. Про місце «мистецтва управління» у сьогоднішніх складних реаліях розповідає доктор технічних та економічних наук, професор, декан факультету інноваційної економіки та кібернетики Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (м. Луганськ) Султан Рамазанов (на знімку).

— Султане Курбановичу, спочатку запитання: важко захистити дві докторські дисертації?

— Відповідаю так: усе просто — ретельно працюйте вісім років, і у вас теж вийде. Дисертації — тільки прояви багаторічної роботи. Цього року наша кафедра економічної кібернетики відзначила 35-річчя.

— Напевно, кафедрою економічної кібернетики вона стала не відразу?

— Так, ми еволюціонували: від суто технічної — до економічної кібернетики. Починали із «залізної» спеціальності — «Робототехнічні системи та комплекси». Готувати фахівців було складно: закриті теми, закриті лабораторії... Поступово «розсекречувалися» — відкрили спеціальність «Гнучкі комп’ютеризовані системи та робототехніка», а згодом сконцентрувалися на економічній тематиці, насамперед — на проблемах керування промисловими підприємствами.

— Перехід до економічних проблем спричинений їхньою актуальністю чи керування підприємством — більш цікаве з наукового погляду завдання?

— Класична кібернетика вивчає порівняно прості, технічні системи. Навіть якщо в них і відбуваються нелінійні процеси, їх штучно лінеаризують у разі моделювання. У складних соціальноекономічних системах багато підходів традиційної науки найчастіше не працюють — тут на перший план виходять процеси, властиві хаосу, і нестійкість. Безперечно, великі системи набагато складніші в управлінні, але й більш цікаві для досліджень. Наприклад, я розробив близько 30 альтернативних моделей тільки для еколого-економічного управління техногенним промисловим об’єктом, і це лише два аспекти! Моя мрія — побудувати інтегральну модель, у якій ураховані не тільки економічні й екологічні, а й соціальні чинники, технології та знання як ресурси й навіть культурно-духовний і моральний компоненти. Адже найголовніше цивілізаційне завдання — забезпечити високу якість життя людини в усіх його проявах. А традиційна економіка поки орієнтується переважно на матеріальний добробут. Крім багатоплановості, соціальні системи складні ще й тим, що їхні елементи активні: у них є своє бачення власних завдань, яке зовсім не завжди збігається із планами керівної системи. І це бачення

я, як керівник, обов’язково повинен урахувати, якщо хочу «нав’язати» свою мету «зверху».

— Крім кафедри економічної кібернетики, ви очолюєте факультет — інноваційної економіки та кібернетики. Що це за економіка така і як вона співвідноситься з кібернетикою?

— Я розумію інноваційну економіку як таку, що ґрунтується на нових технологіях і знаннях, із новими підходами та концепціями. А кібернетики — це нова генерація керівників для такої економіки.

— Такі собі менеджери нового покоління?

— Менеджмент у його традиційному розумінні — тільки верхівка айсберга, верхній, організаційно-економічний рівень управління. Нижче йде оперативний, а ще нижче — технологічний рівень. Така ієрархія властива більшості складних організаційних і виробничих систем, незалежно від природи їхнього функціонування. Управляти складною ієрархічною системою тільки на одному, верхньому, рівні неможливо. Свого часу для того, щоб розробити АСУ збагачувальною фабрикою, мені, математикові за освітою й кібернетикові за науковим ступенем, довелося досконально розібратися в технологічних процесах збагачення вугілля. Те ж стосується й управління підприємством: для створення адекватної моделі екологоекономічної діяльності треба розуміти, як воно працює. Але особливо чітко видно помилковість зведення управління до менеджменту в масштабі держави: у нас у країні немає ефективного управління, бо немає керівників, які розуміють специфіку вирішення та ієрархію завдань стратегічного, оперативного й технологічного рівнів. А правити країною тільки на рівні Кабінету Міністрів не можна. Повинні узгоджено працювати як вертикаль, так і горизонталь управління.

— Ви надаєте вашим випускникам почесну й відповідальну роль керівників у новій економіці. Але на неї претендують і випускники багатьох інших економічних спеціальностей...

— Крім доброї економічної освітньої бази, випускники цього факультету володіють сучасними комп’ютерними, інформаційними та комунікаційними технологіями — від елементарної інформатики до проектування та розроблення систем керування. Але найголовніше — вони знають моделі й методи вирішення завдань. Коли фахівець, з одного боку, розуміє процеси, що відбуваються в економіці, а з іншого— знає, як їх можна оптимізувати, йому ціни немає. Саме в цьому його перевага перед фахівцями в якійсь вузькій галузі економіки.

— Але диференціація навчальних спеціальностей — наслідок диференціації науки.

— Так, наука диференціюється, але навчальні спеціальності — набагато швидше. Науку визначає наявність власної парадигми, фундаментального знання. Менеджмент, маркетинг, бухгалтерський облік — це не окремі науки, а прикладні аспекти економіки. Такі фахівці, безперечно, потрібні, однак їхня підготовка має бути гнучкою: приміром, випускати їх 3—4 роки до задоволення потреби регіону, а потім переключатися на інші спеціальності. Але така схема вимагає серйозних маркетингових досліджень ринку праці. На мій погляд, дроблення спеціальностей виправдане не завжди. За 37 років роботи в університеті я пережив не один поділ кафедри й факультету. На кафедрі робототехніки, де я починав, було близько ста співробітників, ми займали цілий поверх одного з навчальних корпусів, функціонували лабораторії в 120 квадратних метрів... Зараз на нашій кафедрі сімнадцять викладачів. Кожен поділ — це дуже важко, як шлюборозлучний процес. Але справа навіть не в емоціях: надто велика диференціація шкідлива, а сьогодні, у кризу, це особливо відчутно.

— У 1970 році президент Чилі Сальвадор Альєнде спеціально «виписав» із Великої Британії гуру кібернетики — Стаффорда Біра, щоб той розробив автоматизовану систему управління економікою країни — «Кіберсін». Під час перевороту 1973 року система була по-варварськи знищена, але, навіть бувши незакінченою, вона показала високу ефективність: наприклад, під час національного страйку з 50 тисяч водіїв вантажівок вірними Альєнде залишилися тільки 200, але з їхньою допомогою «Кіберсін» у автоматичному режимі забезпечив безперебійне постачання столиці продуктами. Хто сьогодні звертається по допомогу до кібернетиків і який досвід накопичений у вирішенні прикладних завдань?

— Досвіду стільки, що не знаєш, куди подіти. За останні 20 років ми реалізували 25 великих проектів і наукових тем. Розробляли математичне й програмне забезпечення для АСУ різними об’єктами: вимірювальними комплексами оборонного й космічного призначення, вуглезбагачувальними фабриками, системами планування й управління транспортним комплексом великого промислового підприємства, системами еколого-економічного моніторингу... На світанку комп’ютерної техніки нетривіальним був навіть апаратний, суто технічний бік вирішення завдання. Наприклад, для автоматизації нарахування зарплати шахтарям на одній із шахт довелося передавати інформацію з турнікета, який фіксував спуск і підйом працівників, на комп’ютер у шахтоуправлінні — це однаково, що з’єднати праску з телевізором! Зараз основний інтерес становить математична й програмна частини систем управління. На кафедрі є цікаві розробки, наприклад, експертні й порадні системи підтримки лікарських рішень, розроблені разом із колегою Борисом Добріним, професором Луганського медичного університету. Я — людина інтеграції: об’єднання зусиль заощаджує і фінансові ресурси, і інтелектуальний потенціал.

Анна ГРЕЧАНИК У відбірному турі ІV всеукраїнської студентської олімпіади Cisco із сітьових технологій брали участь 430 студентів із 67 навчальних закладів України, і тільки 29 із них стали фіналістами. Фінал, який пройшов недавно в столиці, зіштовхнув у конкурентній боротьбі майбутніх комп’ютерних геніїв із Харкова, Києва, Рівного, Одеси, Донецька та Дніпропетровська.

Т

радиційні студентські олімпіади проводяться в рамках програми Сітьових академій Cisco, спрямованої на фундаментальну підготовку фахівців із теорії та практики проектування, будівництва та експлуатації локальних і глобальних мереж із використанням загальновизнаних стандартів. Цього року представництво компанії в Україні організувало олімпіаду в співробітництві із Центром знань і провідними регіональними академіями Cisco: при кафедрі телекомунікаційних систем Харківського національного університету радіоелектроніки, інформаційно-обчислювальному центрі Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Тернопільському державному технічному університеті ім. І. Пулюя, при центрі післядипломної освіти ВАТ «Укртелеком» і комп’ютерної академії «Шаг». Змагання проходили у двох номінаціях: категорія UNI — виконання практичних завдань на реальному обладнанні Cisco, категорія PT — використання симулятора для моделювання роботи реальних мереж Packet Tracer. Одна з традицій студентської олімпіади із сітьових технологій — випробування учасників у ролі інженерів, які розв’язують практичне завдання з реального життя. Фіналісти пройшли теоретичне тестування з програми курсу CCNA (Cisco Certified Network Associate — сертифікований сітьовий фахівець) і виконали кілька практичних завдань. Результати теоретичного туру становлять 30% від загальної оцінки, а практичного — 70%. Судді відзначили дуже високий рівень знань, особливо на етапі теоретичного тесту, тому визначити переможців було нелегко — потрібна була подвійна перевірка точності виконання завдання. Переможцем визнаний студент Харківського національного університету радіоелектроніки Євген Власов, який брав участь в олімпіаді в категорії UNI. Друге й третє місця дісталися учням регіональної Сітьової академії Cisco при інформаційно-обчислювальному центрі Київського національного університету ім. Т. Шевченка Костянтину Дєєву та Сергію Поповичу. Перше й друге місця в категорії PT посіли також харківські студенти Сергій Різван і Віктор Нагорянський. Третім призером став Віталій Войцеховський, який навчається в комп’ютерній академії «Шаг» (Одеса). Наступний етап для призерів — участь у двох міжнародних змаганнях: у європейському фіналі олімпіади, який відбудеться в червні цього року в угорському місті Дебрецен, і у всесвітньому турнірі NetRiders (липень 2010-го). Правда, українські фіналісти братимуть участь у ньому в дистанційному режимі — із Києва.

12

Українська технічна газета

№ 21 (125) В і в т о р о к , 2 5 т р а в н я 2 010

ОСОБИСТОСТІ

Не перерветься діалог із нейроном... Євген СЕРГІЄНКО

І ЦЕ ВСЕ ПРО НЬОГО Платон КОСТЮК Академік НАН України (1969), АМН України (1994), АН СРСР (1974, із 1991 року — академік РАН), Європейської академії (1989), АН Чехословаччини (1990), Угорської АН (1990). Заслужений діяч науки і техніки України (2004), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1976, 1992, 2003), Державної премії СРСР (1983). Герой Соціалістичної Праці (1984), Герой України (2007). Народився в Києві в 1924 році. Закінчив Київський університет і Київський медичний інститут. Працював в Інституті фізіології АН України імені О.Богомольця. З 1966 року — директор цього інституту. З 1992-го — засновник і директор Міжнародного центру молекулярної фізіології АН України. У 1993—1999 рр. — віце-президент АН України. Сфера наукових інтересів — нейрофізіологія, молекулярна біологія й клітинна біофізика. Уперше у світовій науці розробив методику внутрішньоклітинного діалізу соми нервової клітини й застосував її для дослідження мембранних і молекулярних механізмів. Зробив істотний внесок у розкриття гомеостазу іонів кальцію в нервових клітинах і його порушень у разі мозкової патології, гіпоксії, цукрового діабету, фенілкетонурії.

10 травня 2010 року пішов із життя видатний вітчизняний нейрофізіолог, Герой Соціалістичної Праці, Герой України, лауреат Державної премії СРСР, академік Національної Академії наук України та Російської академії наук, директор Інституту фізіології ім. О. Богомольця НАНУ Платон Костюк.

У

же вкотре прокручую на диктофоні касету із записом мого інтерв’ю із Платоном Григоровичем, що відбулося кілька років тому. Відтоді ситуація в українській науці мало змінилася, а тому міркування й спогади вченого й сьогодні є актуальними. ЧЕРЕЗ ТЕРНЯ ерші кроки Платона Костюка в науці збіглися із драматичним для вітчизняної фізіології часом. Улітку 1950 року в Москві відбулася горезвісна об’єднана сесія Академії наук СРСР і Академії медичних наук, на якій, як то кажуть, громили вітчизняну фізіологію. «Батько народів», швидше за все, задумав цей «захід» як продовження сесії ВАСГНІЛ 1948 року, яка розгромила вітчизняну генетику й затвердила «передову радянську мічуринську біологію» як єдино правильне вчення. Тепер треба було відгородити від «імперіалістичного мракобісся» й фізіологію. Здійснити розгром «невірних» доручили одному з учнів Павлова — відомому академікові К. Бикову. Мішенями для атаки стали інші талановиті учні великого вченого — академіки Л.Орбелі, Є.Крепс, П.Купалов, І.Разенков, М.Рожанський, які нібито зрадили свого вчителя. Дісталося й українським фізіологам і психологам. На початку листопада того ж 1950-го відбулася сесія АН УРСР, присвячена питанням розвитку вчення академіка Івана Павлова в Україні. Отут «ідеологічний дрючок» так званих «павловців» і обрушився на українських учених, членів-кореспондентів АН УРСР Данила Воронцова, Євгена Бабського, професора Григорія Костюка. На той час Григорій Силович Костюк (батько Платона) був визнаним головою української психологічної школи, автором вузівського підручника із психології. Про нього один із доповідачів, членкореспондент АН УРСР Г.Фольборт сказав: «У цьому підручнику павловське учення викладено суто формально, описово... Учення Павлова в роботі професора Костюка справляє враження якогось стороннього предмета в психології, та ще такого, яке могло б завдати й шкоди». Дарма Григорій Костюк намагався щось пояснити, відстояти свої позиції. Опонентів на сесії не слухали — їм виносили вироки. Не уник його й учитель Платона Григоровича, один із піонерів електрофізіології, член-кореспондент АН УРСР Данило Воронцов — учений, який одночасно з американцем Г. Гассером та англійцем Е. Едріаном уперше у світі за допомогою електронних підсилювачів зареєстрував біоелектричні потенціали нервових стовбурів. Уже тоді, наприкінці 40-х — початку 50-х, у його

П

лабораторії молоді співробітники (серед яких був і Платон Костюк) розпочали вивчення процесів нервової системи, закладаючи основи нової галузі науки — нейрофізіології. Саме в цьому й звинуватили вченого. Із постанови наукової сесії АН УРСР (листопад 1950 р.): «В Інституті фізіології Київського університету, у відділі, яким керує член-кореспондент АН УРСР Д.С. Воронцов, наукова тематика стоїть далеко від розроблення процесів цілісного організму та єдності його із зовнішнім середовищем у розумінні Павлова. У трактуванні фактів Д.Воронцов припускається грубих механічних помилок, унаслідок чого суто фізичним процесам, що мають місце при фізіологічних явищах, надається самодостатнє значення». Під вогнем борців за «чистоту» павловської спадщини зламалося тоді багато навчених життям учених. Але батько й учитель вистояли, а разом із ними змужнів, загартувався молодий Платон Костюк. «Нам ще пощастило, — згадував ті далекі роки Платон Григорович. — Київ був усе-таки науковою периферією, і нам дісталися лише осколки тих снарядів, які обрушилися на колег із Москви та Ленінграда. Учених вилаяли, обвинуватили, але вони залишилися на своїх місцях і попри все працювали». ПОЧАТОК латон Костюк вивчав спинний мозок, зокрема нейрофізіологічні механізми рефлекторної діяльності. Досліджуючи організацію нейронних і синоптичних зв’язків висхідних, спадних і пропріоцептивних систем мозку, він визначив їхню роль у організації рухів. Але щоб зрозуміти, як працює орган, система, треба було розібратися, що ж відбувається в нервовій клітині. Так і почався діалог із нейроном, який триває от уже кілька десятиліть. Будова клітини сьогодні відома кожному школяреві: вона на зразок кімнати в багатоповерховому будинку зі своїми перегородками — мембранами. А що відбувається в цій «квартирі» діаметром в одну десятитисячну сантиметра, яку «розмову» ведуть між собою її мешканці — молекули? Щоб «підслухати» її, треба використовувати досить непрості методики. Одна з них — розроблений Платоном Костюком метод внутрішньоклітинного відведення потенціалів за до-

П

помогою мікроелектродів, уперше в СРСР застосований у дослідженні окремих клітин мозку. Одержавши відповіді на багато запитань, учений одночасно одержав і десятки нових, які тільки чекають на своє вирішення. ВІДКРИТТЯ ка природа взаємодії нервових клітин, їхній зв’язок із середовищем? Як з’ясувалося, відповіді на зовнішні подразники забезпечують електричні імпульси. Вони утворюються завдяки перенесенню іонів через мембрани — оболонки клітини. Тому вже багато років у Інституті фізіології вивчаються процеси, які відбуваються на мембранах. «Групі вчених — Олегу Кришталю, Ігорю Магурі, Володимиру Підопличку й мені, — розповідав Платон Костюк, — удалося довести, що на мембранах є так звані молекулярні канали. Але не слід думати, що це якісь отвори в оболонці клітини. Це великі білкові молекули, які реагують у разі збудження саме на іони кальцію. Удалося підрахувати кількість таких молекул, а також зафіксувати електрострум, який виникає під час дії кожної з них. Молекула вбирає й пропускає через себе кілька десятків іонів кальцію. А струм обчислюється одним піампером — трильйонною часткою ампера. Так клітини й взаємодіють. Завдяки цьому ми живемо, думаємо, говоримо». У 1983 році робота українських учених була зареєстрована як відкриття й визнана гідною Державної премії СРСР. На думку провідних світових фахівців у галузі молекулярної фізіології, розкриття механізмів регуляції нервової клітини — не тільки фундаментальна робота, що має величезне теоретичне значення. Вона відкриває небачені раніше можливості впливу на клітину, а отже, і широкі перспективи перед біологією, медициною, фармакологією... «Нами розроблені принципово нові методи виділення й реєстрації струмів іонів кальцію в нервовій клітині, — звучить із диктофона голос Платона Григоровича. — Ці роботи заклали підґрунтя для розуміння природи порушень у ній у разі різних захворювань, дали поштовх до пошуку фармакологічних засобів лікування хвороб. Нових відкриттів, щоправда, поки немає. Триває процес збору інформації, накопичення фактів. Отримані нами дані свідчать: попри про-

Я

грес у вивченні молекулярної структури мембрани, іонних каналів і рецепторів, ми усе ще маємо справу з великими труднощами в розумінні внутрішньоклітинних фізіологічних механізмів, які запускають, моделюють та інтегрують активність цих структур. Наші зусилля саме й спрямовані на аналіз цих механізмів. Дослідження тривають і в Україні, і за кордоном». ШКОЛА а столі в академіка Костюка завжди лежав величезний стос наукових журналів із різних країн. «Ми намагаємося виконувати свої дослідження на відповідному міжнародному рівні, — розповідав Платон Григорович. — Тісно співробітничаємо з багатьма вченими — лауреатом Нобелівської премії професором Негером із Німеччини, професорами Беккерсоном, Брауном, Хілле зі США. Беремо участь у міжнародних конференціях. Результати наших досліджень публікуються в престижних рейтингових виданнях, зокрема в англійському журналі «Нейросайєнс», одним зі співредакторів якого я є. Але працювати, відверто кажучи, стає усе складніше. Триває масовий відтік талановитої української молоді за кордон. У закордонних лабораторіях сьогодні працює близько 50 моїх учнів. З одного боку, це, звичайно, сумно, бо ці перспективні вчені повинні були б продовжувати мою справу тут, а з іншого — я з усіма підтримую тісні контакти, отже, наукова школа не переривається... На щастя, багато з наших колишніх співробітників часто приїжджають у Київ, а дехто з моїх учнів уже повернувся й намагається активно працювати тут, хоча це досить складно. Усе залежить від стану економіки, від ступеня підтримки науки державою, суспільством. Наука без соків жити не може. І якщо не буде підживлення, вона, на жаль, зникне. Старше покоління піде, а активна талановита молодь працюватиме за кордоном»...

Н

В останні роки колектив Інституту фізіології НАН України активно досліджував таємниці живої матерії. Під керівництвом Платона Костюка його співробітники вивчали надзвичайно складний комплекс молекулярних механізмів роботи нейронних систем. Смерть застала вченого, як говорили за старих часів, посеред трудів. Дослідження академіка Костюка продовжать його учні. Отже, діалог із нейроном триватиме.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 5 т р а в н я 2 010 № 21 (125)

13

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ

Визначення — в останню чергу

«Ягідна» До 160-річчя від дня народження видатного англійського фізика та математика Олівера Хевісайда революція Святослав РИБНІКОВ лику північну телеграфну комМаксвелла, які разом із виразом в сонячній панію — відразу на посаду стардля сили Лоренца утворюють пошого телеграфіста. вну систему рівнянь класичної енергетиці Є вчені, про яких говорять: випередив свій час. Говорять нащадки — сучасники їх не розуміють, а тому, як правило, не визнають. Особливо важко було очікувати підтримки в академічних колах Оліверу Хевісайду: його оригінальні, елегантні математичні методи розв’язання надзвичайно складних фізичних задач багато іменитих професорів не сприймали всерйоз, уважаючи їх науково необґрунтованими фантазіями самоука з неповною середньою освітою. Коли ж учений почав підписувати свої роботи «Хробак Олівер Хевісайд», фарбувати нігті в рожевий колір і використовувати замість предметів меблів гранітні брили, багато хто взагалі почав уважати його божевільним — що, мовляв, і треба було довести.

О

поненти помилялися: із головою в Олівера Хевісайда все було більш ніж гаразд. А жовчність і епатаж були способами відгородитися від зовнішнього світу: ще дитиною, після скарлатини, Олівер майже втратив слух і решту життя почувався в суспільстві дуже некомфортно. Власне, з цієї ж причини в 16 років він кинув школу, хоча був одним із кращих учнів. Наступні два роки він присвятив самоосвіті в батьківській домівці. Набір освоюваних дисциплін був досить незвичайний: абетка Морзе, електротехніка й датська мова. Утім, юнак добре знав, що робить: у 1868 році він переїжджає в Данію й працює там телеграфістом. А вже через три роки повертається на батьківщину висококваліфікованим фахівцем і влаштовується в Ньюкаслі у Ве-

Попри те, що двадцятиоднорічному парубку було віддано найвідповідальнішу ділянку — трансатлантичні міжнародні телеграфні лінії, на новій посаді він довго не проробив: зрозумів, що телеграф приваблює його набагато більше як предмет наукових досліджень, а не як щоденна рутинна робота. У 1874 році Олівер Хевісайд пішов зі служби, щоб все життя присвятити науці — обладнав у батьківському домі в Лондоні лабораторію, де й експериментував собі на втіху. Улаштуватися в університет без вищої освіти було, звичайно, нереально. Закономірним результатом такого способу життя стало надзвичайно важке матеріальне становище дослідника; воно трохи покращилося тільки коли наукове співтовариство нарешті оцінило його заслуги й обрало членом Лондонського королівського товариства із призначенням довічної пенсії. Йому тоді було вже п’ятдесят років У перший же рік «приватних досліджень» Хевісайд вивів своє знамените «телеграфне рівняння», що описує поширення електромагнітної хвилі проводами з урахуванням його опору та втрат через ізоляцію. Це суто теоретичне відкриття мало важливі практичні наслідки: учений показав, що, по-перше, у телеграфній лінії з досить великою ємністю й досить малим опором різні частоти загасають одночасно, що виключає спотворення сигналу, а подруге — рівномірно розподілена ємність мінімізує загасання. Правда, навіть інженери-зв’язківці — люди, які більше від інших цінували Хевісайда, реалізували його пропо-

зицію про додання до трансатлантичного кабелю котушки індуктивності для зменшення в ньому спотворення лише кілька десятиліть по тому... Більшість робіт Хевісайда присвячена теорії електромагнітних хвиль. Тут учений зробив декілька фундаментальних відкриттів: визначив деформацію електричних і магнітних полів, спричинену зарядом, що рухається, виявив ефекти входження заряду в густе середовище, описав і пояснив скін-ефект — загасання електромагнітної хвилі в міру її проникнення в глиб провідника. Багато відкриттів і наукових прогнозів ученого ввійшли в науку під іншими іменами. Так, сила, що діє на заряд у магнітному полі, сьогодні має ім’я Лоренца; вектор густини потоку енергії електромагнітного поля відомий як вектор УмоваПойнтінга; світіння зарядженої частинки, яка рухається зі швидкістю, що перевищує фазову швидкість світла в цьому середовищі, дістало назву випромінювання Вавилова-Черенкова. Навіть легендарні чотири рівняння

електродинаміки, виведені не Максвеллом — у його оригінальній системі було 20 громіздких рівнянь, а їх звична для нас згортка в диференціальну форму належить Хевісайду. Джеймс Максвелл, до речі, був одним із небагатьох, хто відразу оцінив талант нікому не відомого фізика-самоука; можливо, саме згадування ранніх робіт Хевісайда в другому виданні максвеллівських «Досліджень із електрики й магнетизму» вселило в юнака віру у власні сили. І все-таки найбільш значущим внеском Олівера Хевісайда в науку слід уважати не розв’язання декількох найважливіших фізичних задач, а розроблений ним для цього унікальний математичний апарат. Операційне обчислення дозволило розв’язувати складні диференціальні рівняння їх зведенням до простих алгебраїчних, а перехід до векторів зробив опис фізичних процесів компактним, наочним і, що важливо, інваріантним щодо системи координат. Глибоко відчуваючи предмет, він часом демонстрував переваги нових методів без їх попереднього ретельного обґрунтування, чим ще більше розлючував колег, які не розуміли суті нововведення. Під час одного з таких полемічних виступів у відповідь на випад із приводу необґрунтованості результатів, викликаної відсутністю належної освіти, Олівер Хевісайд вимовив: «Математика є наукою експериментальною. Визначення з’являються останніми».

Геннадій МАРИНІН Світлопоглинальні властивості лаконосу, недавно відкриті вченими, дозволяють застосовувати його при виготовленні покриття сонячних батарей.

Л

аконос американський — далекий родич гвоздик — добре відомий гурманам, виноробам, фармакологам і токсикологам. Недавні дослідження американських учених відкривають зовсім нові сфери його застосування. Виявилося, що фарба з ягід лаконосу іс-

тотно збільшує поглинання світла. Автори відкриття прогнозують, що нове покриття в найближчому майбутньому помітно здешевить одержання сонячної енергії і сприятиме поширенню сонячних панелей у всьому світі. Наразі лаконосова фарба проходить випробування на новітніх сонячних панелях — волоконних. У листопаді 2009 року вони були розроблені в центрі нанотехнологій і молекулярних матеріалів Університету Вейк-Форест (УінстонСейлем, Каліфорнія) і зараз упроваджуються у виробництво компанією FiberCell Inc. Сонячні панелі на основі волокон із покриттям з ягід лаконосу можуть виробляти вдвічі більше енергії порівняно із традиційними, оскільки волокна не тільки збільшують площу робочої поверхні, а й уловлюють світло, яке падає під різним кутом.

Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, у відділі передплати редакції, а також на сайті www.tehnichka.com

Всеукраїнський виробничо-практичний журнал ПОНАД 100 СТОРІНОК КОРИСНОЇ ІНФОРМАЦІЇ!

- Новітні наукові розробки та дослідження - Ексклюзивні інтерв’ю - Додаток «Законодавство» - Коментарі юристів до нормативних актів - Міжнародний досвід: стандарти, право, практика - Матеріали розслідувань нещасних випадків на виробництві - Здоров’я та соціальний захист працівників

Все починається з технічної думки...

www.prombezpeka.com

Ми потрібні один одному!

м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (044) 221-06-50 e-mail: podpiska_kiev@tehnichka.com

Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, у відділі передплати редакції, а також на сайті www.tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (044) 221-06-50 e-mail: podpiska@prombezpeka.com

ТРИВАЄ Т РИВАЄ ПЕРЕДПЛАТА НА 2010 РІК Вартість передплати: на 1 міс. - 29,00 грн на 6 міс. - 174,00 грн

м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 e-mail: podpiska@tehnichka.com

м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 e-mail: podpiska_lugansk@prombezpeka.com

ПЕРЕДПЛАТІТЬ ГАЗЕТУ НА 2010 РІК!

Передплатні індекси: українською мовою

російською мовою

99309

99340

Вартість передплати:

П Е Р Е Д П Л АТ Н И Й І Н Д Е К С :

99996

на 1 міс. - 21,40 грн www.tehnichka.com

на 6 міс. - 128,40 грн

14

Українська технічна газета

№ 21 (125) В і в т о р о к , 2 5 т р а в н я 2 010

ІТ-технології

Усевидюще око залізниць

ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ УРАЗЛИВІ МІСЦЯ НОВИНКИ

«Укрзалізниця» впроваджує GPS-навігацію для відстеження переміщень дефектоскопістів Федір ВЕРБИЦЬКИЙ Після того як використання GPS-навігації з комерційною метою поширилося на автотранспорті, черга дійшла й до залізниці. В «Укрзалізниці» мають намір поставити GPS-навігатори на службу підприємствам шляхового господарр ства. Вони контролюватимуть переміміщення дефектоскопічних візків. Налагооджує систему, певне, Беніш-GPS — украаїнська філія транснаціональної компанії нії «Беніш-групп».

Навігатори, як обіцяє фірма-підрядник, дають змогу підтримувати оперативний зв’язок — модуль приладу здатний працювати в режимі звичайного мобільного телефона. Під час обстеження колії дефектоскопіст може зателефонувати й доповісти про виявлені несправності дорожнього полотна. При цьомуу диспетчер відразуу побачить, де саме стався збій.

«Укрзалізниці». Вона має у своєму розпорядженні тільки звичайні паперові карти. Наразі це головна технічна перешкода в реалізації проекту. Але фірма-підрядник обіцяє, що за окрему винагороду із цим завданням упорається. Принцип роботи навігаційної системи простий. Для визначення тривимірних координат прилад, який видають дефектоскопістові, приймає сигнали як мінімум від чотирьох із 24 супутників GPS, які перебувають на навколоземній орбіті на висоті близько 20 тис. км. (У березні орбітальна група апаратів GPS була доведена до 31 тис. км.) Місце розташування визначається шляхом вимірювання відстаней до об’єкта від точок

ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ

із відомими координатами — супутників. Відстань обчислюється за часом затримки поширення сигналу від відправлення його сателітом до прийому антеною GPSприймача. Інформація про розташування об’єкта потім передається звичайними каналами стільникового зв’язку на сервер оператора. Там вона обробляється й далі по Інтернету надходить на комп’ютер диспетчера дистанції колії вже у вигляді електронної карти з позначенням спостережувальних пунктів.

Н

еобхідність у такій модернізації постала давно. Щороку на залізницях фіксувалися випадки травматизму дефектоскопістів, які виконували роботи на коліях не за графіком попе-реджень. Зараз проконтролювати те, що о працівники обстежать колію саме в цьо-му місці й зараз, фактично неможли-во. Вони можуть відмітитися в диспеттчера, але на ділянці не з’явитися, а виийти, наприклад, у туманну погоду, коли ли машиністи не попереджені про те, що на конкретному відрізку колії працює ює дефекто скопічний візок. Це, звичайно, питання дисципліни. Але ще один «стимулювальний чинник» шляховикам у будь-якому разі не зашкодить. Оснащення дефектоскопістів GPSнавігаторами дозволить у режимі реального часу відслідковувати їхнє пересування колією. На екрані комп’ютера відображається карта залізниць, на якій червоною крапкою відзначене положення візка. Тому легко можна перевірити, коли і яку ділянку колії було обстежено фахівцем.

«У

крзалізниця» уже сформулювала декілька технічних вимог, яким повинна відповідати система. На електронній карті кожну колію позначать окремо. Крім того, вона повинна визначати точне місцезнаходження дефектоскопіста. Зараз над цим працює «Беніш-GPS». Як удалося з’ясувати, це підприємство поки не має електронної карти залізниць необхідного масштабу. Немає її й у самої

Одного дня кожен зможе поїхати до іншої країни, знаючи, що хтось радо прийме його — так коротко можна визначити мету грандіозного проекту, який став можливим завдяки розвитку інтернет-технологій. Олег СУПРУНЕНКО

Б

енуа Грійо відвідав за двадцять років 160 країн світу. Вісім разів він об’їжджав світ на велосипеді, а зазвичай мандрує автостопом, підзаробляючи по дорозі, та зрідка описує свої подорожі у французьких виданнях. Грійо твердить, що здатен об’їхати навколо світу... за 200 євро, адже він «мандрівник, а не турист, а між цими поняттями величезна різниця. Турист їде кудись на десять днів витратити гроші. Мандрівник намагається пристосуватися до місця, де знаходиться, до людей, до мови». І в цьому йому допомагають сучасні технології, а саме — Інтернет. Бенуа Грійо, як і сотні тисяч людей у всіх країнах світу, користується безкоштовними послугами найбільшої гостьової мережі «Hospitality Club». Познайомившись із членами «Клубу гостинності» в Україні, він кілька разів відвідував нашу країну. Ідея проявляти гостинність організовано, а не навмання, виникла у другій половині ХХ сторіччя. Після закінчення Другої світової війни Боб Луйтвайле заснував першу міжнародну організацію «Servas», волонтери якої збирали та розповсюджували інформацію про людей, які готові прийняти гостей з усьо-

Мал. Василя Александрова

Н

едоліків у такої схеми декілька. Поперше, жоден оператор мобільного зв’язку в Україні не має 100-відсоткового покриття території нашої країни. «Київстар», наприклад, заявляє про 95%. «Мертвих зон» особливо багато на перегонах віддалік великих станцій, де дефектоскопісти найчастіше й з’являються. По-друге, необхідно додатково оплачувати послуги мобільного зв’язку (відповідно до умов співробітництва сім-карту для кожного приладу купує замовник, тобто «Укрзалізниця»). А це додаткові витрати. Вихідні дзвінки з навігатора можна робити тільки на п’ять номерів, у той час як вхідні можуть прийматися з будьякого номера. Утім, фірма може запропонувати й більш дорогі варіанти, у які вже включена вартість мобільного зв’язку. Ціна питання порівняно невелика. Один навігатор коштує близько $200. Тому залізнична компанія сподівається укластися в 300 тис. умовних одиниць. Це мінімальний поріг, який дозволяє обходитися без тендера. За словами головного інженера головкому колії Василя Яковлева, нова технологія може бути впроваджена вже в другому кварталі нинішнього року. Однак на місцях говорять, що необхідності в цьому нема, оскільки дефектоскопісти й без того сумлінно виконують усі поставлені завдання у відведений для цього час... До речі, такими послугами користуються компанії з міжнародних автоперевезень. Зараз у більшості хур, які регулярно здійснюють рейси в Західну Європу, є GPSнавігатори. Вони дають точну картину руху автомобілів по всьому континенту. Автоперевізники вже змогли оцінити комерційну користь цієї технології.

«Клуб гостинності»: вхід вільний го світу. Згодом ідея набула популярності. Її сприйняли есперантисти — ентузіасти штучної мови, яка мала б стати міжнародною. Приймати «своїх» погодились також мандрівники на мотоциклах — байкери та ті, хто подорожує автостопом. Революцію у шляхетній справі зробив Інтернет — з його появою обмін інформацією став блискавичним. У 1992 році у Польщі з’являється «Hospex» — перша цифрова мережа людей, які готові проявити гостинність до мандрівників або ж самі бажають нею скористатися. Згодом сформувалися нові, переважно на основі студентських товариств або інших об’єднань за певною ознакою. Найцікавішим можна назвати проект SIGHT міжнародної організації «Mensa» — об’єднання людей із найвищим рівнем IQ. Перелам стався у липні 2000 року (отже, незабаром перший ювілей!) у німецькому місті Кобленц, спочатку лише в уяві студента Вайта Кює, на той час автостопника зі стажем, волонтера організації студентського обміну та мрійникареаліста. Він вирішив внести до вже відомих систем кілька принципових змін, насамперед відмовитись від членських внесків, зробивши реєстрацію безкоштовною. Залучивши до роботи чотирьох братів і сестер, а згодом і друзів, Вайт Кює два роки працював над створенням сайта, база даних якого нараховувала близько 1300 учасників. На сьогодні у створеному Кює та його однодумцями «Клубі гостинності» зареєстровано понад 350 тисяч учасників майже зі всіх країн світу. Та його засновник мріє про мільйон. Намагаючись донести свої ідеї, він дає інтерв’ю у різних країнах світу, спілкується як зі звичайними людьми, так і з можновладцями. Нині, аби стати членом «Клубу гостинності», треба лише зайти на однойменний сайт Hospitalityclub.org та зареєструватись, надавши про себе правдиву інформацію. Все дуже зручно й продумано — є можливість указати, скільки гостей ви можете прийняти, на який термін і на яких умовах. Наприклад, вказати ваше ставлення до алкоголю або паління, запропонувати окреме ліжко або просто місце на підлозі. Якщо ви не маєте можливості або бажання приймати гостей вдома, це не буде причиною відмови у членстві — адже ви можете стати гідом у власному місті, селі, просто дати корисну пораду щодо

подорожі. Єдина умова — за жодні послуги ви не повинні чекати грошей. Слідом за «Клубом гостинності» виникли й інші подібні мережі: «Couch Surfing», «Be Welcome», «Place to stay», «Flat jumр». Утім, «Hospitalityclub» залишається мережею номер один у світі. За статистикою членства в клубі, як на мене, можна судити про справжній рівень гостинності тієї чи іншої країни. Наразі українських хостерів (так звуться учасники таких мереж) налічується 4339. Для порівняння: у Росії їх пропорційно десь стільки ж — 17520, європейські сусіди значно нас випереджають: у Польщі — 30301, у 10-мільйонній Угорщині — 4919, у п’ятимільйонній Словаччині — 2452. Що вже казати про «піонерну» Німеччину — 80302 або Францію — 40571! А от Сполучені Штати Америки не проявляють дива гостинності — у цій чималій країні зареєстрована лише 37971 людина. Що до України, то найбільша частина хостерів мешкає в Києві, найменше їх у Кіровоградській та Волинській областях — по 41 людині. До речі, зовсім не факт, що кожен із хостерів готовий вас прийняти. Щоб отримати позитивну відповідь, треба готуватись до подорожі заздалегідь і десь за місяць починати десятками надсилати листи в ті місця, де плануєте побувати. І добре, якщо отримаєте пару-трійку позитивних відповідей. Адже безплатність нікого ні до чого не зобов’язує. Шанси на успіх підвищуються, якщо шукати людей зі схожими до ваших інтересами, однакового з вами віку тощо. Нещодавно автор, також член «Hospitality Club», мав нагоду проявити гостинність до співвітчизників месьє Бенуа, молодим мандрівникам із Південної Франції. Вони подорожують Європою на старенькому автобусі, в якому є майже все, що потрібно для невибагливого життя, — ліжко, зручні стільці в салоні, умивальник, газова плита. Подібно до свого старшого однодумця, вони не прийняли «супермаркетного мислення» й готові обходитись мінімумом вигод, щоб мати можливість пізнавати світ. До того в нашій оселі в Береговому на шляху до Українських Карпат зупинялася пара молодих учених (він — зі Словаччини, вона — із Чехії) і запрошували погостювати до себе.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 5 т р а в н я 2 010 № 21 (125)

15

ВІДБИТТЯ

Цілитель у законі Валентина ВЛАДИМИРОВА Група із семи народних депутатів, які які представляють всі фракції парламенту, зареєструвала законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо заборони діяльності екстрасенсів, знахарів, ворожок, хіромантів і послуг із пророкування майбутнього (долі)». Нові норми закону забороняють не тільки ворожити, а й пропагувати та рекламувати такі послуги в ЗМІ, транслювати передачі, програми або відеосюжети за участю вищезазначених осіб. Виняток зроблено лише для однієї категорії — народних цілителів (за умови одержання ними ліцензії в МОЗ).

Щ

о ж являє собою феномен цілительства, який багато років існує поруч із офіційною медициною? Кілька років тому цю тему досліджувала доктор медичних наук, завідувачка кафедри соціальної роботи та практичної психології Академії праці та соціальних відносин Олена Карагодіна (на знімку). Респондентами були цілителі, біоенергоінформаційні здібності яких оцінювала експертна комісія Української асоціації народної медицини відповідно до процедури, установленої Міністерством охорони здоров’я.

— Олено Геннадіївно, як проходила перевірка кандидатів на офіційне звання цілителя?

— У період моїх досліджень експертиза в Міністерстві охорони здоров’я складалася з двох етапів — теоретичного та практичного. Під час співбесіди можна було оцінити рівень загальномедичних знань здобувача та мати уявлення про його діагностичні та лікувальні прийоми, а також характер світогляду. Потім комісія визначала вміння претендентів діагностувати захворювання та зцілювати — кожен із них протягом двох тижнів мав лікувати п’ять пацієнтів у клінічному відділенні під контролем лікаря-експерта.

— Що являють собою цілителі? Вони мають якісь особливості?

— Можна говорити про узагальнений соціально-психологічний портрет цілителя. Це літній чоловік або жінка, міський житель із середньою освітою, із драматичним досвідом життєвих утрат, важких соматичних захворювань або травмувальних переживань. Як правило, завдяки цілительській практиці такі люди знаходили вихід із важкої життєвої ситуації й прагнули поділитися своїм досвідом з іншими. Це узагальнена характеристика тих респонден-

тів, яких ми досліджували в асоціації. Є й інші цілителі — сільські жителі, які лікують за допомогою традиційних народних засобів.

— Ви з’ясовували, як ці люди дійшли думки про свою обдарованість?

— Вони усвідомлювали свої здібності поступово: читаючи спеціальну літературу, спілкуючись із однодумцями, зустрічаючись із авторитетними цілителями на колективних або індивідуальних сеансах лікування, намагаючись освоювати прийоми зцілення самостійно або під чиїмось керівництвом. Багато хто згадував конкретні події, які, на їхню думку, сприяли розвитку дару зцілення. Це могла бути невиліковна хвороба або втрата близьких, власне важке захворювання, втрата життєвих орієнтирів, інші кризові явища.

— Як цілителі відчувають свої здібності?

— Переважно як дар, який треба розвивати (у тому числі за допомогою психотехнічних прийомів, які допомагають досягти стану зміненої свідомості). Переживання, які виникали при цьому (наприклад, відчуття зміни ваги, відокремлення свідомос-

Наприклад, вони відчувають тепло, холод, поколювання, біль або вібрацію в кінчиках пальців або долонях, «потік енергії», яка проходить крізь тіло та руки. Дехто твердить, що бачить внутрішні органи або ауру пацієнтів, чує «голоси» або одержує відомості з «єдиного інформаційного поля». З погляду ортодоксального медичного підходу ці відчуття за своїм походженням та психопатологічною структурою можуть бути кваліфіковані як розлади сприйняття. Деякі цілителі повідомляли, що для діагностики та лікування їм треба певним чином «налаштуватися» — зосередитися на своїх відчуттях, забути про все, тобто перейти в стан зміненої свідомості. Наші респонденти називали такий стан «трансом» і, як правило, були абсолютно впевнені в об’єктивній реальності інформації, отриманої ними по каналах позачуттєвого сприйняття.

— У чому суть такої діагностики?

— Це оцінка енергетичного стану пацієнта. Відповідно, з погляду цілителів, основний метод лікування — поповнення енергетичного дефіциту. Залежно від особливостей теоретичних поглядів, «школи», власного досвіду прийоми зцілення можуть варіюватися досить широко. Ми умовно розділили їх на три групи. Мануальні (безконтактний масаж), ритуальні (у тому числі молитви, обнесення хрестом, свічею, окроплення водою) і магічні (відшіптування, викочування яйцем, виливання воску, води).

— Один із казкових героїв говорив: «Я не чарівник, я тільки вчуся». Чи можна навчити цілительства?

— Усі досліджені нами цілителі навчалися прийомів самонавіювання, а також «внутрішнього

Малюнок Віктора Богорада

Виникнення галюцинацій може бути пов’язане з усілякими причинами й саме по собі ще не свідчить про психічний розлад як хворобу. Наприклад, безсоння, тривале перебування в ізоляції, релігійні вірування та пов’язані з ними обряди, навіть деякі стереотипи побутової поведінки можуть сприяти появі галюцинаторних переживань у здорових людей. За даними різних авторів, до 25% людей переживають галюцинаторні епізоди хоча б раз у житті.

— Чим визначався успіх впливу цілителів-екстрасенсів?

— На мій погляд, головною була подібність їхнього світогляду зі світоглядом пацієнтів. Багато дослідників розглядають популярність цілительства як реакцію на «технологізацію» сучасної медицини, на її відчуженість від конкретної особистості. Практика цілителів особистісно й культурально орієнтована. Вони говорять і думають, як пацієнти, вони живуть у тому ж оточенні, розділяють із хворими міфи про причини страждань і способи їхнього подолання. Якщо людина щиро вірить, що хвороба могла

У переліку Державного класифікатора професій під № 5151 і зараз зазначений астролог, під № 5152 — ворожка та хіромант. Визнати ці види діяльності професіями запропонувало у 2008 році Міністерство праці та соціальної політики України, обґрунтувавши тим самим і право провадити освітню діяльність у цих напрямках. До створення університету магії на зразок Хогвартса не дійшло, але... Приміром, у Сімферополі планували відкрити спеціальне ПТУ, випускники якого мали одержувати дипломи «астролога-юриста», «астролога-психолога» та «астролога-економіста». А один із приватних дніпропетровських ВНЗ пропонував лише за рік навчити професії парапсихолога. ті від тіла, спотворення перспективи), найчастіше трактувалися ними як доказ існування екстрасенсорних явищ.

— А як вони ставлять діагноз і лікують?

— Звісно, це не медичний діагноз і не медичне лікування у звичному розумінні. Цілителі твердять, що одержують інформацію про стан пацієнтів у вигляді певних відчуттів — тактильних, зорових або слухових.

бачення» й тактильної діагностики на різних курсах і семінарах. Наші спостереження показують, що цілителі, які навчалися в одного й того ж викладача, ґрунтувалися у своїй практиці на подібній світоглядній позиції та очікували появи однотипних галюцинаторноподібних образів.

— Галюцинації не є проявом хвороби?

— У медицині це тільки симптом, прояв розладу сприйняття.

виникнути через пристріт або причину, то вона, швидше за все, буде задоволена результатом цілительства.

— Трохи нагадує психотерапію…

—Так, успіх взаємодії психотерапевта і його пацієнта теж залежить від того, наскільки близькі їхні уявлення про причини страждання й засоби лікування. Психотерапевтичний контакт спрямований на те, щоб

ведений-пацієнт за допомогою ведучого-лікаря поступово змінював свою поведінку, а часом і кардинально переоцінював свої цінності й життєві перспективи. Щось на кшталт цього відбувається й у процесі взаємодії цілителя та пацієнта. Фактично це приклад того, що містична або релігійна інтерпретація подій може бути в деяких випадках не менш цілющою й конструктивною, ніж матеріалістична.

— Чи бувають у цілителівестрасенсів випадки правильної діагностики й лікування пацієнтів?

— Ще раз зазначу, в цьому випадку не може йтися про «правильність» діагнозу в традиційному медичному значенні слова. Екстрасенсорні цілителі не оперують діагностичними поняттями, які використовують лікарі. Діагностичний висновок може бути сформульований як «причина», «енергетичний вампір», «енергетична діра» або «кармічне покарання». Як тут судити про адекватність або помилковість діагнозу? Судячи з даних нашого анкетування, у більшості пацієнтів після лікування самопочуття дійсно поліпшувалося.

— Які, на ваш погляд, перспективи цілительських практик?

— Думаю, якщо медична допомога в нашій країні стане доступнішою та якіснішою, інтерес до альтернативної медицини поступово зменшиться. Однак, судячи зі світового досвіду, зовсім не зникне. Приміром, у другій половині 90-х років окремими видами альтернативних медичних послуг користувалися 57% жителів Австралії, 46% — Німеччини, 49% — Франції. Як бачите, навіть у країнах із високим рівнем життя й доступною, якісною медичною допомогою альтернативна медицина залишається затребуваною. Населення високорозвинених країн звертається до місцевих цілителів тому, що вони діагностують і лікують хвороби з урахуванням світогляду, вірувань і багатьох інших складових життя своїх пацієнтів.

16

Українська технічна газета

№21 (125) В і в т о р о к , 2 5 т р а в н я 2 010

ТРЕБА БАЧИТИ

Панорама Дубая б’є рекорди На найбільшій у світі фотографії зображена панорама Дубая

Ф

о т о г р а ф і я - р е к о р д с м е н с т в орена фотографом Джеральдом Донованом. Розрізнення знімка — 45 гігапікселів, на сьогодні він є найбільшим у світі. Якщо його роздрукувати, розмір буде таким же, як 1200 бігбордів.

Для створення панорами за допомогою напівпрофесійної камери Canon EOS 7D з однієї з веж Ubora Towers протягом трьох із половиною годин було зроблено 4250 знімків, які об’єднали в одну фотографію за допомогою програми Autopano Giga. Таких спроб уже вживали раніше — був створений панорамний знімок Парижа розрізненням 26 гігапікселів. І хоча знімок Дубая перевищує паризьку панораму за розміром, він значно поступається їй у деталізації зображення. Причиною можуть бути погодні умови, за яких проходила зйомка, — Доновану довелося працювати за температури 37°С у тіні, і камера розжарилася так, що до неї не можна було доторкнутися.

РОЗСЛАБТЕСЯ! СТІЛЬНИКОВИЙ КРОСВОРД Усі слова цього кросворда вписуються навколо відповідного номера за годинниковою стрілкою, починаючи від трикутної зарубки.

Телефони не стримують емоцій Канадські дослідники створили родину двоногих телефонів

C

allo і Cally, розроблені в Школі інтерактивних мистецтв та технологій при Університеті Саймона Фрайзера (SIAT), являють собою мобільні телефонироботи, здатні пересуватися, танцювати й відтворювати емоції. Роботи уможливлюють зоровий контакт зі співрозмовником завдяки технології відстеження облич. На їхньому екрані відображаються смайлики, які відповідають виразу обличчя співрозмовника. Якщо під час телефонної розмови зчиняється суперечка або конфлікт, роботи активно жестикулюють, знизують плечима й передають емоції, які відповідають ситуації. Джі-Донг Йім і Кріс Шоу впевнені, що їхній винахід допоможе перевести на новий рівень стосунки між людиною та роботом.

Повітряні змії в морі Інженери зі шведсько-британської компанії Minesto розробили підводну електростанцію Deep Green она являє собою установку вагою 7 тонн, яка нагадує повітряного змія — крило розмахом 12 метрів, прикріплене за допомогою троса до морського дна.

Поспостерігавши за рухом повітряних зміїв у небі, дослідники використали той же принцип у роботі установки: підводний змій за допомогою автоматично керованого керма виписує під водою величезні «вісімки». При цьому швидкість

його руху в 10 разів вище від швидкості течії, і водяна турбіна під Deep Green обертає вал електрогенератора, а струм надходить кабелем на берег. Оскільки «змій» дає електрику за невисокої швидкості припливної течії, його можна встановлювати на великій глибині й на значній відстані від берега, що розширює можливі райони його використання. За необхідності установку також дуже легко демонтувати. Поки установка пройшла випробування в спеціально побудованому басейні. Одержавши 2 млн євро інвестицій, компанія планує до 2011 року побудувати більшу установку й випробувати її біля берегів Ірландії. На ринок підводні змії надійдуть через 4 роки.

Ікар летить до Венери

Склала Оксана БАЛАЗАНОВА

Далекі куточки Сонячної системи досліджуватимуть японські зонди

ШАШКИ Білі починають і виграють

П

ерший зонд — IKAROS— вирушив до Венери. Цей сонячний вітрильник являє собою квадрат зі сторонами 14 метрів, створений із полімідної плівки завтовшки 7,5 мікрометра й обладнаний ультратонкими сонячними батареями, від яких працюватимуть сенсори та прилади, камери та антени, розташовані на борту IKAROS. Вага апарата — 640 кг. Зон д до слі дж у в атиме атмо с ф ерні явища на Венері, дас ть у ченим

Відповіді на анаграмний кросворд, надрукований у №20 (124)

інф орм а цію пр о її хмари т а вулкани. Вартість апарата — $53,2 млн. Наступний сонячний вітрильник, що нагадує за формою квітку, полетить до Юпітера.

За матеріалами Popular Science, Discovery News, Vancouver Sun підготувала Hаталія ЧАЙКА

В. ЗадорожнІй, майстер спорту

В

1. Трудові «жнива» рибалок. 2. Містечко з палацом-музеєм Воронцова. 3. Золотоносний і засніжений штат США. 4. Господарка двох гусаків — сірого й білого. 5. Домашня череда.

6. Давня грекиня із зачіскою зі змій. 7. Папір для креслення. 8. Планета краси та кохання.

9. Життєдайний компонент атмосфери. 10. Текучка з носа. 11. Мова лікарів і ботаніків. 12. Об’ємна чверть. 13. Військовий, який розкидається кіньми (пісен.). 14. Бос, начальник, завідувач. 15. Місто шекспірівських закоханих. 16. Урочиста процесія, виїзд. 17. Мандрівник, гастролер. 18. Вовна, збита для килимів, капелюхів і валянків. 19. Божествене питво. 20. Очі російської Анни на клумбах. 21. Посередник укладення угод на біржі. 22. Вічний клієнт ОлеЛукойє. 23. Місто в Білорусі на ріці Німан. 24. Прапорник, якому не вистачило вільних місць на диліжансі (пісен.). 25. Контактний стержень у ролі однополюсної вилки. 26. Спецівка швейцара. 27. Плетінка на ногу. 28. Снодійне в операційній. 29. Солдат часів Київської Русі.

30. Пастка для радіохвиль. 31. Півострів біля Чорного моря для Героя нашого часу. 32. Вимога, продиктована сильною стороною й нав’язана для виконання слабкій стороні. 33. Черпаки серед народів півночі. 34. Дорогоцінний прикіл на груди. 35. Птах родини чапель. 36. Грудочка здрібненого рудного концентрату. 37. Сусанін у морі. 38. Нахабна зневага норм суспільної моралі. 39. Безбарвна отрутна рідина, використовувана у виготовленні барвників, вибухівки, ліків. 40. П’ятиметровий велетень серед окунів. 41. Вірменська команда, до якої пристав Ной. 42. Люди із спільною батьківщиною. 43. Фахівець із дублення шкір. 44. Рядок у меню.

45. Намисто, сережки, діадема або браслет. 46. Перукарка Самсона. 47. Матеріальне забезпечення позики в ломбарді. 48. Знаменитий радянський льотчик. 49. В обчислювальній техніці: буква, цифра, умовний знак як носій інформації. 50. Поганий журналіст. 51. Сибірський старообрядник. 52. Радянський космонавт, який дев’ять разів побував у космосі. 53. Знавець теорії ведення бою. 54. Давні жителі Мексики. 55. Гроші за роботу. 56. Виріб із рук токаря. 57. Двірські слуги поміщика. 58. Особа, у якої все з рук валиться, недотепа. 59. Бджолине місто.

60. Твердий пояс спідниці. 61. «Клас» у клубі школярів. 62. Новобранець. 63. Польський народний парний танець. 64. Улюблений англійський поет Пушкіна. 65. Щире російське дерево. 66. Лісовий птах. 67. Комплекція тіла. 68. Круговорот сузір’їв у календарі. 69. Автомобільні перегони. 70. Вічно голодний і спраглий міфологічний грішник. 71. Гірське селище киргизів. 72. Ім’я для кота. 73. Священна ріка іудеїв. 74. Психічне захворювання, результат тривалої емоційної або розумової перенапруги. 75. Командувати парадом буде він. 76. Овочева культура з кислим коренем. 77. Азербайджанський поет і мислитель, творець «Хамсе». 78. Митецький і досвідчений спец у своїй справі. 79. Грецький ном при Афінах. 80. Азіатський ізюм.

81. Сота частка франка.