Украинская техническая газета №126

№22 (126) 1 червня 2010 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

У НОМЕРІ: ПРІОРИТЕТИ

Двигун «Прогресу»

Рубікон енергетичної незалежності

Прославлене підприємство не здає позицій. Там мислять у державному масштабі й того ж очікують від держави

Чи сприятиме цільова програма «Ядерне паливо України» виконанню важливих завдань, які стоять перед атомною енергетикою країни, і що необхідно зробити для їх розв’язання? Стор. 6–7

ПЕРСПЕКТИВА Три контури майбутнього Нове рішення для створення триконтурного турбореактивного двигуна запропонували київські дослідники Стор. 9

ЗНАЮ, ЯК Через старе вікно Європу видно краще У Львові починають відмовлятися від металопластикових склопакетів Стор. 12

ІТ Залиште інженера вдома Створення мобільного робочого середовища дозволить підприємствам істотно скоротити витрати й убезпечить їх від форс-мажорних обставин Стор. 14 Стор. 8–9

Українські симптоми менілітової лихоманки

Бізнес на розсолі

Чи допоможе карпатський сланцевий газ енергетичній самодостатності держави?

Підприємство, що безперервно працює майже тисячу років, намагається протистояти світовій кризі й вітчизняному демпінгу

Стор. 5

Каркас для майбутнього

Микола ПОЛІЩУК

Нові

Вапняк розбрату

технології житлового будівництва

«АрселорМіттал Кривий Ріг» оголосив про необґрунтоване підвищення цін із боку енергетиків та постачальників сировини Стор. 4

допоможуть підняти економіку країни Стор. 12–13

Дрогобицька солеварня (нині — акціонерне товариство «Галка-Дрогобич») працює ще з часів Галицько-Волинського князівства. У паспорті підприємства датою його створення записано 1250 рік. Солеваріння було основою добробуту Дрогобича, а зображення дев’яти діжок, подібне до цехової емблеми, і сьогодні прикрашає міський герб. Мешканці Дрогобича залишилися чи не останніми фахівцями в своїй рідкісній професії на теренах Галичини. Закінчення на стор. 10

2 Вівторок,

Українська технічна газета

1 ч е р в н я 2 010 №22 (126)

ТУТ І ТЕПЕР

«Солдат» із правим кермом

Цитати тижня

Діна СТЕГАНЦЕВА

Віктор Пінзеник Екс-міністр фінансів України, голова Українського фонду підтримки реформ

Після драматичного падіння ВВП у 2009 році Україна демонструє цього року позитивну економічну динаміку».

Холдингова компанія «АвтоКрАЗ» відвантажила першу в історії Кременчуцького автозаводу серійну партію армійських автомобілів із правобічним розташуванням керма — «КрАЗ6322» «Солдат», виготовлених на замовлення державної акціонерної холдингової компанії «ТОПАЗ» (м. Донецьк), — підприємства, яке виробляє складні радіотехнічні комплекси спеціального призначення, відомі в усьому світі як «Кольчуга».

ладів, системою опалення та вентиляції кабіни, компенсатором системи випуску відпрацьованих газів. Кременчуцькі автомобілебудівники створили «Солдата» у короткий термін, хоча обсяг робіт був досить великим. Завод ніколи таких автомобілів не робив, тому були розроблені й виготовлені понад 200 нових оригінальних деталей та вузлів. Швидке

П

Фернандо Валенсуела

овнопривідні автомобілі колісної формули 6х6 оснащені восьмициліндровим V-подібним двигуном («Євро-2») з турбонаддуванням потужністю 330 к.с., дводіапазонною дев’ятиступінчастою коробкою передач. Схожі зовні, вони істотно відрізняються від серійних «КрАЗ-6322» новими вузлами та агрегатами, у тому числі кермовим механізмом інтегрального типу, приводами керування подачі палива, гальм і вимикання зчеплення, комбінацією при-

Голова представництва ЄС у Росії

Допомога шахтарям

Костянтин Грищенко Міністр закордонних справ України

Відносини України та Сполучених Штатів Америки виходять на рівень реального, а не тільки декларативного стратегічного партнерства».

Євросоюз відкритий для переговорів про модернізацію газотранспортної системи України».

к відзначив перший заступник генерального директора «Укрзалізниці» Микола Сергієнко, за гострої необхідності модернізації рухомого складу в умовах дефіциту часу й коштів саме впровадження інноваційних технологій у процес виробництва та експлуатації залізничної техніки є головним завданням фахівців-залізничників. Найбільшу увагу привернула доповідь керівника бюро художнього проектування ХК «Луганськтепловоз» Наталі Сухаревської, у якій вона проаналізувала тенденції розвитку комфортабельності рухомого складу від перших поїздів позаминулого століття до перспективних моделей приміських і міжрегіональних електричок, які можуть з’явитися на коліях України до чемпіонату Євро-2012.

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а. Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

К

ошти будуть виділені за рахунок залишків коштів Стабфонду на 1 січня 2010 року, надходжень від приватизації держмайна, продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, які перебувають у державній власності, де розташовані об’єкти, що підлягають приватизації, а у випадку їхньої нестачі — надходжень від цільового розміщення державних цінних паперів на безповоротній основі.

Днями в китайському місті Сіань відбулася 18-та Міжнародна конференція з атомної енергетики, у якій взяла участь НАЕК «Енергоатом».

Міжнародна іжнародна науково-практична конференція «Інноваційні аційні технології на залізничному транспорті», проведена в центрі професійного розвитку локомотивного депо Красний Лиман Донецької залізниці, зафіксувала сучасні тенденції та намітила технологічні перспективи галузі.

www. tehnichka.com E-mail: info@tehnichka.com

Починаючи з 1960 року до країн із лівостороннім рухом поставлено понад 10 тис. автомобілів «КрАЗ». Найбільша кількість кременчуцьких вантажівок пішла в Індію — 3067, Пакистан — 756, Англію — 443, Індонезію — 263.

Атомні орієнтири

Володимир СПЕКТОР

Я

ним розташуванням місця водія та рульового керування — з лівого боку. Зрозуміло, через це були проблеми під час їхньої експлуатації. Тому після припинення централізованих поставок, які існують у СРСР, кременчуцькі машини до цих країн не ввозились. Тільки в останні роки, реагуючи на вимоги замовника, тут створили нову конструкцію автомобіля для країн із лівостороннім рухом. Це розширило модельний ряд автомобілів «КрАЗ» і відкрило компанії нові можливості для просування її техніки в країни, де узвичаєний лівосторонній рух.

ДОВІДКА «УТГ»

Кабінет Міністрів ухвалив рішення про виділення 2010 року Міністерству вугільної промисловості 6,2 млрд грн зі Стабілізаційного фонду для часткового покриття витрат, які включаються в собівартість готової товарної вугільної продукції.

Рейками — із комфортом

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

освоєння нових авто із правим кермом стало можливим завдяки застосуванню гнучких технологій, упроваджених на підприємстві: лазерного й плазмового розкрою металу, гнучких плоских деталей і труб на новому обладнанні. КрАЗ і раніше поставляв автомобілі в країни з лівостороннім рухом, але зі звичай-

П

ерший віце-президент — технічний директор компанії Іван Фольтов проінформував учасників конференції про плани України з розвитку атомної енергетики та спорудження нових ядерних потужностей. Зокрема, найближчим часом НАЕК «Енергоатом» реалізує проект завершення будівництва енергоблоків №3 і №4 на площадці Хмельницької АЕС. Компанія також працює над вивченням потреб енергосистеми України та особливостей площадок для розміщення АЕС. Оскільки подальше спорудження нових і заміщувальних генерувальних потужностей потребує вибору серійного проекту енергоблоку АЕС, «Енергоатом» проводить консультації з використання розробок зі світовими компаніями-виробниками, серед яких «Росатом» (Росія), AECL (Канада), KEPCO (Корея), АRЕVA, Westinghouse тощо. У планах Міністерства палива та енергетики за участі НАЕК «Енергоатом» — завершення розроблення кадастру площадок для АЕС у 2011 році. Орієнтуючись на нього, «Енергоатом» вибере атомні установки, які можуть бути використані в умовах України. В.о головного редактора Світлана Ісаченко — (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com)

РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 0642 34-72-47, e-mail: otdelnauki@tehnichka.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com);

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Ганна Бусова - тел./факс: (0642) 59 93 91, тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: reklama@tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Любов Соловйова - тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: podpiska@tehnichka.com

Газета видається українською та російською мовами

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340.

Позиція авторів публікацій не завжди збі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами. При ВИКОРИСТАННІ матеріалів ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54 ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 15087 прим., українською мовою 4610 прим., російською мовою 10477 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 1203

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 ч е р в н я 2 010 №22 (126)

3

ТУТ І ТЕПЕР СПІВРОБІТНИЦТВО Україна зацікавлена в реалізації ряду спільних проектів із країнами Євразійського економічного співробітництва (ЄврАзЕС). Виступаючи на засіданні Міждержавної ради ЄврАзЕС у Санкт-Петербурзі, прем’єр-міністр України Микола Азаров заявив: «Я подивився порядок денний засідання, там багато питань, які, звичайно, будуть цікаві Україні. Це і Євразійський банк розвитку, і створення Євразійського фонду й Центру високих технологій. Тобто ми дуже уважно спостерігатимемо й вивчатимемо всі матеріали». При цьому прем’єр-міністр відзначив, що для України надзвичайно важливим є співробітництво із країнами ЄврАзЕС, насамперед у транспортній сфері й у всіх галузях економіки, де протягом десятиліть склалися стійкі коопераційні зв’язки. Віце-прем’єр-міністр Сергій Тігіпко прогнозує, що до липня Україна підпише угоду про вільну торгівлю з Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ). «Через місяць ми, я вважаю, підпишемо угоду про зону вільної торгівлі із країнами ЄАВТ», — сказав він. Країни ЄАВТ запропонували Україні почати переговірний процес у серпні 2007 року. Для України це важливий крок у контексті створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом. Українська спілка промисловців і підприємців (УСПП) і Спілка промисловців, аграріїв та підприємців Наддністрянщини підписали угоду про поглиблення співробітництва. Вона передбачає зміцнення зв’язків між товаровиробниками обох країн, реалізацію спільних інфраструктурних та інвестиційних проектів, а також розвиток інших форм економічного співробітництва. Особлива увага приділятиметься питанням митної регуляції, сертифікації продукції, зниження транспортних витрат, кооперації окремих підприємств, а також створення умов для збуту продукції українських підприємств на території Наддністрянщини й навпаки. У другому півріччі цього року планується українсько-придністровський бізнес-форум — важливий механізм поглиблення взаємовигідного двостороннього співробітництва. ЕКОНОМІКА Міністерство промислової політики України прогнозує чергове зростання цін на металургійну продукцію на світових ринках у серпні на 1—5%. За словами міністра промислової політики України Дмитра Колесникова, після значного зростання цін у січні-квітні на металургійну продукцію в травні на ринках спостерігалася стагнація й навіть зниження цін на деякі її види.

Міністр зауважив, що, за прогнозами експертів, така кон’юнктура триватиме протягом червня-липня. Країні не потрібні промислові підприємства, що працюють зі збитком. Прем’єр-міністр України Микола Азаров пропонує розглянути питання про можливість їхнього закриття: «Адже нам не потрібна робота заради роботи. Нам треба, щоб підприємства забезпечували зарплатою своїх працівників, платили податки в скарбницю, створювали прибуток, за рахунок прибутку інвестували у відновлення та розвиток... постає запитання: а чи потрібні нам підприємства, які рік у рік живуть виключно на дотації держави або в збиток? Може, простіше їх ліквідувати й створити нові робочі місця, знайти кредити та інвестиційний ресурс?» Щорічний обсяг інвестицій у промислові підприємства України, за оцінкою експертів, має становити близько $25 млрд. Міністр промислової політики України Дмитро Колесников відзначив, що сьогодні обсяг таких інвестицій у десятки разів менше. Причина відсутності інвестицій, на його думку, — регуляторні бар’єри, високий рівень корупції в центрі та в регіонах, а також недосконала законодавча база. ТРАНСПОРТ Завдяки ефективному менеджменту керівництва ДП «Морський торговельний порт «Південний» уперше за останні роки в порт повертаються високотарифні вантажі. Перша партія чавуну обсягом 100 тис. тонн із Новолипецького гірничозбагачувального комбінату надійде на початку червня. У липні портовики планують збільшити обсяги перевалки до 250 тис. тонн. У червні Лебединський і

Михайлівський гірничо-збагачувальні комбінати планують перевалку 180 тис. тонн руди на причалах вугільно-рудного комплексу порту «Південний». ПЕК Кабмін рекомендував НКРЕ переглянути з 1 червня 2010 року ціни на природний газ для промислових споживачів та бюджетних організацій і установ з метою встановлення їх на єдиному економічно обґрунтованому рівні. Про це йдеться в проекті постанови Кабміну. У той же час Кабмін рекомендуватиме НКРЕ надалі переглянути ціни на газ для всіх категорій споживачів «для забезпечення їхнього поступового приведення до економічно обґрунтованого рівня з метою створення умов, які дозволять НАК «Нафтогаз» розраховуватись за імпортований газ виключно за рахунок коштів, які надходять від кінцевих споживачів газу». Також планується рекомендувати перегляд тарифів на транспортуван-

ня газу магістральними та розподільними газопроводами для повного відшкодування виробничих витрат газопостачальних і газорозподільних компаній. Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ) підвищила роздрібні тарифи енергопостачальних компаній на червень цього року в середньому на 2% у порівнянні з установленими в травні. Зокрема, роздрібний тариф для споживачів першого класу напруги для всіх обленерго підвищений на 2,2% — до 52,04 коп. за кВт.год. (без ПДВ), тариф для споживачів другого класу — на 1,8% — до 68,05 коп. за кВт. год. (без ПДВ).

АВТОПРОМ Наприкінці травня на території Міжнародного виставкового центру Києва відбувся 18-й Київський міжнародний автосалон SIA’2010, учасниками якого стали більше чотирьохсот автокомпаній із усього світу.

Уперше у виставці взяли участь компанії з Індії, Малайзії, Молдови, Естонії. Серед прем’єр і новинок автосалону — Kia Venga, Hyundai Sonata і Hyundai ix35, кабріолет Е-класу від Mercedes-Benz, Opel Insignia, Chevrolet Cruze, Lada Priora Coupe, Lada Kalina Sport і вся лінійка нових моделей від Renault. Міністерство промислової політики України ініціює створення лізингової компанії «Укрпромлізинг». Заступник міністра промислової політики Віталій Немилостивий відзначив, що «Укрпромлізинг» підтримуватиме просування вітчизняної промислової продукції, у тому числі автопрому, як на внутрішньому ринку, так і на експорт, а також просуватиме автомобільну техніку, енергомашинобудівне обладнання, продукцію верстатобудування тощо.

ПРОМИСЛОВІСТЬ Міністерство з питань житловокомунального господарства України розглядає можливість виробництва трамваїв на базі Крюковського вагонобудівного заводу. За словами голови наглядової ради підприємства Володимира Приходька, керівництво міністерства відвідало підприємство й провело попередні переговори. Він відзначив, що у разі ухвалення рішення про виробництво трамваїв перший трамвай з’явиться не раніше наступного року. «Це буде конкурентна продукція. Ми врахуємо всі складові: ціну, якість і строки виготовлення», — сказав глава наглядової ради.

ФІНАНСИ Уряд планує випустити ПДВоблігації на 20 млрд грн на 5 років під 5,5% річних. Операторами їхнього розміщення будуть Укрексімбанк і Ощадбанк.

«Найближчим часом ми консолідуємо зобов’язання держави з ПДВ. Держскарбниця одержить обґрунтування з кредитних зобов’язань. Це будуть цінні папери в електронному вигляді, якими підтверджуються зобов’язання держави з виплат. Дисконт планується на рівні не більше 10%», — сказав прем’єр-міністр України М.Азаров. Найближчим часом голова Державної податкової адміністрації України заявить про введення мораторію на перевірки малого бізнесу. «Мораторій на перевірку малого бізнесу (певну частину малого бізнесу) ми можемо ввести. Це стосуватиметься тих, хто має валові доходи менше 300 тис. грн на рік. Це та межа, після якої необхідно реєструватися платником ПДВ. Це межа виживання для малого бізнесу», — відзначив заступник голови ДПАУ Олексій Любченко. Наразі вже ведеться внутрішня процедура формування національного плану перевірок з урахуванням уведення мораторію на перевірки. Із серпня буде уведена система автоматичного повернення ПДВ. Про це заявив віце-прем’єр-міністр України Сергій Тігіпко. «Зараз затягли з вирішенням питань реструктуризації старої заборгованості, але найближчим часом вийде постанова, і в добровільному порядку підприємства зможуть одержати ті цінні папери, на які дуже чекає ринок, і вони відразу, мені здається, перейдуть у гроші, що допоможе насамперед нашим експортерам», — сказав він.

АПК Міністерство аграрної політики України розробило порядок використання коштів державного бюджету для придбання техніки в лізинг. Він визначає механізм використання коштів, передбачених Мінагрополітики в Стабілізаційному фонді Державного бюджету України для забезпечення сільськогосподарських підприємств технікою на умовах фінансового лізингу. Його ухвалення дозволить сільгоспвиробникам купувати техніку й племінні (генетичні) ресурси, оплативши не більше 17% їх вартості з наступною сплатою протягом 3—5 років відповідно до договору фінансового лізингу. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами УНІАН, ЛігаБізнес, АПК — інформ, e-news.com.ua, РІА Новини — Україна

4

Українська технічна газета

№ 22 (126) В і в т о р о к , 1 ч е р в н я 2 010

ПРОБЛЕМА

Вапняк розбрату «АрселорМіттал Кривий Ріг» оголосив про необґрунтоване підвищення цін із боку енергетиків та постачальників сировини Ігор ПАВЛЮК Із уст керівництва «АрселорМіттал Кривий Ріг» пролунали звинувачення на адресу підприємств, які постачають електроенергію, вугілля та вапняк. Вартість останнього зросла на 50%, що, на думку гендиректора комбінату Жана Жуе, є необґрунтованим підвищенням, яке не має під собою жодних ринкових передумов. Простіше кажучи, справа в монополії на ресурс, яка дозволяє кільком продавцям диктувати власну ціну покупцеві. Це тим більш дивно, оскільки Україна належить до тих держав, де покладів вапняку більш ніж достатньо.

ІЗ ПЕРШИХ УСТ

Жан Жуе Генеральний директор ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»

«На жаль, ринок послуговується не попитом, а суто монопольною ситуацією» — Завдяки чому вдалося досягти збільшення обсягів виробництва чавуну, сталі та прокату в порівнянні з аналогічним періодом минулого року?

— Якщо говорити про причини покращення ситуації порівняно з відповідним періодом минулого року, то треба зауважити, що перший квартал 2009 року був саме «дном» кризи. Тож, об’єктивно кажучи, показати вищі результати — не таке вже й досягнення. У березні становище поліпшилося, оскільки з потеплінням нормалізувалося відвантаження. Наші показники цього року кращі, ніж за відповідний період 2009 року, але гірші, ніж у 2008-му. Тому про повне оздоровлення ще рано говорити.

— Чому, на вашу думку, не виконуються умови меморандуму з боку енергетиків та постачальників?

— Ми підписували угоду із великими застереженнями. У меморандумі говориться, що постачальники сировини й споживачі докладуть зусиль для досягнення взаєморозуміння щодо прийнятних для обох сторін цін. Результати цього ми вже бачимо: вартість вугілля в Україні зростає, незважаючи на його досить незадовільну якість. Вапняк нам уже пропонують за ціною, вищою на 50%. Жодними об’єктивними економічними чинниками такий стрибок я пояснити не можу — зарплатню не підвищували наполовину, як і тарифи на електроенергію. Іншого пояснення, окрім монополії на ринку, у мене немає. Постачальники сировини в Україні намагаються скористатися зі світового тренду на підвищення цін і виправдати цим свою політику на українському ринку.

— Якими цифрами це підтверджується?

— Що стосується електроенергії, можу сказати, що ціновий тренд в Україні знає лише один напрямок — зростання. Це сигнал про те, що ринок послуговується не попитом, а суто монопольною ситуацією. У довгостроковій перспективі це становить серйозну загрозу для всієї промисловості України. Зверніть увагу: вартість сталі та інших промислових продуктів, рухається вгору-вниз, залежно від попиту і пропозиції на ринку на цей час. Тарифи на електроенергію, так само як і на залізничні вантажоперевезення тільки зростають. Обидва тренди несумісні на одному ринку. Це всім зрозуміло.

— Які аргументи висувають постачальники сировини, зокрема вапняку?

— Як я вже сказав, логіка їхня така: ціна на залізну руду на світовому ринку зросла на 100%, то

чому б не підняти її на вапняк в Україні? Економічного пояснення такого стрибка — на 50% — немає. Якби ринок в Україні був дійсно вільним, ми б бачили, як ціна відображає баланс попиту і пропозиції на цей час. А так зараз у системі «АрселорМіттал» ми в Україні платимо за вапняк одну з найвищих цін у доларовому еквіваленті серед усіх наших підприємств по всьому світу.

— Яким чином можна залагодити ситуацію?

— Є лише один вихід: відкрити ринок, обмежити монополію як приватних, так і державних компаній. Це теорія, яку вивчають студенти економічного факультету в університеті. Це просто. Треба взяти і зробити. Із проханням прокоментувати ситуацію у зв’язку зі значним подорожчанням вапняку ми звернулися в прес-службу компанії «Смарт-Нерудпром».

— Чи відповідає дійсності заява про істотне підвищення ціни на вапняк? Чим це пояснюється?

— Вартість сировини формується залежно від балансу попиту та пропозиції й ґрунтується на баченні того, як розвиватиметься світова економіка в цілому й металургійна галузь зокрема. Так, наприклад, торік ціни на металургійну сировину, у тому числі й на вапняк, були знижені попри зростання собівартості. Ціна на поставку вапняку, як і будь-якої іншої металургійної сировини, формується з урахуванням світових орієнтирів, наприклад, результатів переговорів найбільших постачальників і споживачів залізорудної сировини. Навесні поточного року ціни на ЗС після таких переговорів було підвищено на 85—100%. З урахуванням цієї тенденції й

були сформовані ціни й між іншими учасниками ринку. Зокрема, вартість вапняку також зросла, однак значно менше — на 45%. При цьому вона не досягла в доларовому еквіваленті рівня 2007 року.

— Чи слід очікувати зниження ціни найближчим часом?

— Ціни на продукцію передбачається коректувати щокварталу залежно від кон’юнктури світового ринку металів. Це також стане зрозуміло за підсумками переговірного процесу, що повинен завершитися ближче до середини літа.

ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ ЗАВЕЗТИ ДА ЛЕКО Й ПРОДАТИ ДОРОГО роблема виникла не вчора. Ще 2008 року криворізьке підприємство подало сигнал SOS щодо нестачі вапняку. Його постачали на «Арселор» дві компанії — «Метінвест» (Докучаївський флюсо-доломітний комбінат та Новотроїцьке рудоуправління) і ТОВ «Челсі», афільоване із «Смарт-Холдингом» (Балаклавське рудоуправління). Із першим металургійний гігант відносин псувати не захотів, зосередивши свою критику на «Челсі», яке, за словами представників «Арселора», нав’язувало обсяги та ціни на сировину. Зокрема, директор з економіки Віталій Конопацький повідомив, що вартість вапняку зросла на 85%. Справа в тому, що вапняк із Балаклави — найдорожчий в Україні, враховуючи віддаленість кар’єрів від найбільших меткомбінатів. Вартість транспортування співмірна з власне ціною самої сировини. Іншого виходу, аніж підписання контрактів на постачання продукції

П

ДОВІДКА «УТГ» ВАПНЯК У МЕТА ЛУРГІЇ У металургії ця сировина — один із необхідних компонентів у сталеварному та агломераційному виробництві. Як присадка вона використовується в мартенівському та конвертерному процесах, є сполучною домішкою в агломератах. Також вапняк необхідний як вогнетриви та флюс. В Україні для потреб чорної металургії вапняк видобувають шість підприємств, з яких чотири — Докучаївський флюсодоломітний комбінат, Комсомольське, Ново-Троїцьке та Балаклавське рудоуправління — є спеціалізованими, а два — Західний кар’єр і шахта №6 — входять до складу Комиш-Бурунського залізорудного та Північного доломітового комбінатів. На балансі цих підприємств тринадцять родовищ, з яких розробляються вісім.

за цінами, що влаштовують продавця якнайбільше, не існує. От і ламають списи металурги з рудокопами... Тоді справу вдалося якось улагодити, хоча проблема постійно висіла в повітрі. Злий жарт зіграла криза й відповідне обмеження обсягів випуску продукції меткомбінатами: постачальникам вапняку доводилося шукати спосіб компенсації недоотриманих прибутків. На перший погляд, конфліктна ситуація вирішується просто — на те в державі є Антимонопольний комітет. За словами голови відділу взаємодії зі ЗМІ та зв’язків із громадськістю цього відомства Богдана Якимяка, кожне підприємство має право подати заяву про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Безпосередньо комітет розпочинає розслідування в тих випадках, коли йдеться, наприклад, про захист громадян від обмежень із боку влади або про захист цілої галузі. Коли ж зачіпаються інтереси конкретної бізнес-одиниці, саме вона повинна ініціювати з’ясування обставин, пов’язаних з її претензіями.

УПРИТУЛ ЦЕ НЕ ЦИГАРКОВІ КІОСКИ ака ситуація не виняток, а радше правило на українському ринку, що регулюється фактично лише лозунгами та «добрими намірами». Відповідно, порятунок тих, хто потопає — справа особиста, а тому кожне підприємство діє за «законом джунглів». Але ж ідеться про стратегічні підприємства й надважливі галузі економіки країни, про десятки тисяч робочих місць, недоплачені податки разом з експортною виручкою. Дивує також незрозумілий дефіцит вапняку, якого в Україні хоч греблю гати: потенційний видобуток лише на діючих кар’єрах — 30 млн тонн щорічно, нинішня ж потреба становить заледве половину цього обсягу. Усі ці проблеми можна розв’язати державним втручанням, причому із метою не так контролю, як оптимізації взаємин суб’єктів, пов’язаних із металургійною галуззю. Продумана та ефективна програма потрібна, бо це, даруйте, не цигаркові кіоски, а стовпи вітчизняної економіки.

Т

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 ч е р в н я 2 010 № 22 (126)

5

ОСНОВНИЙ РЕСУРС

Українські симптоми менілітової лихоманки Чи допоможе карпатський сланцевий газ енергетичній самодостатності держави? Роман ДИГАС «Вітчизняні запаси сланцевого газу — найбільші в Європі. Якщо Україна зуміє його видобувати, то зможе відмовитися від імпорту газу з Росії, через що «Газпром» втратить ринок збуту» — такий лейтмотив публічної дискусії у вітчизняних ЗМІ. Імовірна ціна питання: гроші з бюджету на розробку покладів або передача землі в концесію іноземцям. ПРО ЩО, ВЛАСНЕ, МОВА? екларується, що найбільші поклади горючих сланців в Україні залягають в Кіровоградській, Львівській та Закарпатській областях. У Карпатах геологічну розвідку покладів корисних копалин веде ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України», однак професійного підрахунку ресурсів гірських сланців ніхто не робив.

– Вивчення менілітових сланців Карпат як енергетичної сировини впродовж 1964—1975 років позитивних результатів не дало, — розповідає головний геолог із нафти і газу ДП «Західукргеологія» Богдан Полиняк, — хоча ми пробурили сотні свердловин. Знаємо, що між сланцевими пластами «защемлені» і газ, і нафта, і газовий конденсат. Проте у Державному балансі запасів корисних копалин обсяги газу, пов’язані з горючими сланцями, не обліковувалися. Детальної інформації немає ні в Українському державному геологорозвідувальному інституті, ні в Інституті геології та геохімії горючих корисних копалин НАН України. Системного теоретичного та практичного дослідження проблеми видобування природного газу зі сланцевих порід в Україні ніхто не проводив. Наведена в наукових публікаціях цифра можливого його обсягу — 500 млрд кубічних метрів — є орієнтовною. Науковці Львівського відділення Інституту геології та геохімії долю карпатських менілітових сланців як енергетичної сировини визначили ще наприкінці 1970-х. Тоді за підсумками трьох технологічних досліджень із ділянок ВерхньоСиньовидне та Смільна, що у Львівській області, встановили вихід продукції: 1,5—2% смола, 5—6% — підсмольні води, 86—88% — напівкокс, 5—6% — газ. Вердикт: придатні для використання як наповнювач для руберойдів.

Д

КОЛИ ВСІ МЛИНЦІ ГЛЕВКІ ослідження щодо використання сланців для одержання паливно-енерге-

Д

тичної речовини у світі проводилися давно. Свій внесок у науку спробував зробити й Національний університет «Львівська політехніка». У 1950-х роках у Прикарпатті навіть спеціально збудували дослідний завод, де мали намір переробляти сланці на нафту. Принцип полягав у тому, що в процесі термічної обробки з органічної речовини — керогену виділялася нафта й трохи газу. Того самого сланцевого газу в академічному розумінні цього слова. Розробили й інший, підземний, спосіб переробки — шляхом піролізу. У розвіданому пласті пробурювали кілька свердловин. До однієї

ку є 40—45% органічної маси, з якої можна синтезувати трохи газу та неякісний, низькосортний бензин. Решта — порода, яку під час наземної переробки довелося б кудись дівати. Кожна проблема породжувала нову, тому в 1994 році цю дослідницьку програму інститут закрив. ОПТИМІЗМ НА РІВНІ ДИСЕРТАЦІЇ Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу, одному з профільних наукових закладів гірничо-видобувної галузі, ідею видобутку сланцевого газу сприйняли зі стриманим оптимізмом. Зокрема, професор,

В

КОМУ ВИГІДНО? жіотаж, що здійнявся довкола сланцевого газу останнім часом, львівські та івано-франківські експерти пояснюють по-різному. За версією хіміка Михайла Братичака, наприклад, хтось хоче вибити бюджетні кошти на експеримент. Коли ж справа дійде до останньої стадії, скажуть: доцільніше купувати газ у Росії, ніж забруднювати Карпати. Геолог Богдан Полиняк допускає, що під прикриттям газовидобувних суперечок може початися захоплення привабливих для туристичного або іншого бізнесу ділянок землі. А на думку мінералога Бориса Маєвського, піар інспірують енергетичні компанії, що вже вклали значні кошти в проекти з видобутку сланцевого газу і зараз потребують додаткових інвестицій. Причому акцент робиться на національній самодостатності України в енергоносіях. Так чи інакше, але про доброзичливу руку допомоги з боку Royal Dutch Shell, ExxonMobil, Chevron, MarathonOil нині пишуть і говорять скрізь. Національно стурбованим через Internet повідомляють, що EuroGas Polska, дочка американської EuroGas Inc., спільно з українським партнером в особі бізнесмена Івана Аврамова мають намір створити вітчизняну філію. Своєю чергою одна з п’яти найбільших світових компаній Total нібито може інвестувати у розробки Львівсько-Волинського басейну понад $200 млн уже в 2011 році. Виникає ілюзія енергетичної самодостатності держави, проте мало хто з коментаторів та інформаторів зауважує, що проекти з видобутку газу із сланців, як і проекти з відкачування шахтного метану, мають свої ризики. У метані ризики переважно технологічні, у сланці — економічні. У «Західукргеології» стверджують, що розвіданий ними газ акумулюється хоч і на значній, але важкодоступній території й у невеликих обсягах. Взяти його можна лише за допомогою значної кількості свердловин. Тоді фактична його собівартість може перевищити критичну для національної безпеки суму $320 за тисячу кубометрів. Тож, скоріше за все, маємо подібну до анекдотичної ситуацію, коли театральна вистава наробила багато галасу — тричі падала декорація...

А

подавали повітря і сланець підпалювали, горіння відбувалося всередині пласта. Кероген під дією високої температури без доступу повітря розкладався, і на-гора під тиском виходила газопарова суміш, що виносила з собою й вуглеводні.

— Тоді йшлося про спроби отримання зі сланців нафти, — пояснює завкафедри хімічної технології переробки нафти і газу, професор, доктор хімічних наук університету Михайло Братичак. — Ця технологія виявилася економічно невиправданою, а детальніші дослідження були дуже витратними й могли б не окупитися. Крім того, феноли — органічні сполуки ароматичного ряду, на які багаті сланці, у процесі розкладання стають водорозчинними й можуть потрапити в підземні води. А це загрожує екології Карпат. У наших сланцях у кращому випад-

ДОВІДКА УТГ Сланці — гірська порода, мінерали якої мають здатність розшаровуватися, як, наприклад, слюда. Сланцевий газ, в енциклопедичному трактуванні, — продукт термічної переробки горючих сланців, містить до 30% водню, 15—30% метану, близько 10% окису вуглецю. «Сланцевим газом» називають природний горючий газ із щільних низькопористих і слабопроникних товщ надр. Як і шахтний метан, він залягає у так званих пастках менілітових сланцевих пластів, збагачених органічною речовиною керогеном.

доктор геолого-мінералогічних наук Борис Маєвський підтверджує, що в Карпатах справді величезні запаси менілітових сланців. Проте застерігає: за сучасних вітчизняних технологій заради нафти їх краще не розробляти. Досвід США з видобутку газу зі сланцю його зацікавив. (див. «Сланцевий переворот», УТГ №18—19 від 4 травня 2010 р.: — Як я розумію, буріння свердловин проводять спочатку вертикально, а потім переходять на горизонтальне по цих сланцевих товщах, проводять гідророзриви, обробку відповідними хімреагентами, і, таким чином, утворюється штучна тріщинуватість порід. Через порожнини газ іде у свердловини і видобувається на поверхні. Але це, скоріше за все, свердловини з низьким обсягом видобутку — 2—10 тис. метрів кубічних на добу. Раніше на це ніхто не звертав уваги: газу було достатньо і в традиційних родовищах. Нині у нас біля Коломиї газ видобувають теж у таких об’ємах, причому на невеликих глибинах. Але оскільки технології видобутку й методика оцінки запасів змінилися, то зараз спочатку треба обґрунтувати економічну доцільність видобутку такого газу.

Блакитне паливо з фермерського подвір’я Микола СТОЛЯРОВ На базі одного з фермерських господарств Слов’янська Дон онецької ецької області змонтована й запущена в роботу перша в регіоні біогазова установка.

У

За всього оптимізму, геологи та науковці Західної України одностайні в тому, що поки відкриття великих покладів сланцевого газу очікувати не варто. Та навіть якби ДП «Західукргеологія» й пробурило кілька свердловин (а на це немає коштів), ще невідомо, чи буде там газ. А якщо й буде, то навряд чи багато. Глобальних завдань для держави це не вирішить. Хоча ніхто не заперечує: питання варте уваги й може бути вдячною темою для успішного захисту численних дисертацій.

перспективі в Донецькій області планується будівництво великого заводу із солідними вкладеннями з одержання біогазу. Поки ж запущена установка, яку без особливих витрат можна використовувати на будьякому сільському подвір’ї. Автори розробки — фахівці ТОВ «Екотенк». За словами його директора Володимира Бударіна, для

одержання біогазу на новій БГУ необхідні звичайні органічні відходи, яких у надлишку в будь-якому фермерському господарстві. При цьому установка не залежить від примх погоди, для неї не треба вирощувати біомасу, як того вимагає виробництво біопалива. Поки БГУ виробляє за добу два кубометри біогазу. Плюс до цього — органічне добриво, збалансоване з азоту, калію та фосфору. Іншими словами, заміняє очисні споруди, допомагає відновлювати родючість ґрунтів. Поки цього достатньо тільки для невеликого фермерського господарства. Однак у за-

пропонованої інновації все ще попереду. Установка використовується як пілотна. На її основі фахівці «Екотенку» розробляють більший агрегат. Уже надходять перші замовлення на поставку таких установок. Розрахунок підприємців зрозумілий: витрати невеликі, а обслуговує БГУ лише одна людина. У перспективі такі установки зможуть давати агропромисловому комплексу області мільйони кубометрів біогазу. Така БГУ буде корисна і комунальникам, які не знають, що робити з горами побутових відходів. Принцип їхньої переробки той же, що й на будь-якій фермі: свою справу зроблять гідроліз і бактерії, застосовувані при одержанні біогазу.

6

Українська технічна газета

№ 22 (126) В і в т о р о к , 1 ч е р в н я 2 010

ПРІОРИТЕТИ У вересні 2009 року ухвалена Державна економічна цільова програма «Ядерне паливо України», мета якої — розвиток уранового й цирконієвого виробництв і створення потужностей із виробництва ядерного палива та його елементів для забезпечення стабільної роботи атомних реакторів. Про те, чи сприятиме заявлена програма виконанню важливих завдань, які стоять перед атомною енергетикою країни, і що треба зробити для їх розв’язання, розповідає керівник сектора урану та освоєння підземних просторів Академії гірничих наук України Петро Швидько. Марина САВІНОВА — Петре Васильовичу, наскільки ефективною, на ваш погляд, може стати реалізація програми? Чи відповідає зміст документа українським «ядерним» реаліям?

— Критерій будь-якої програми — її реальність та ефективність (іншими словами, реалізація інтересів держави у визначений термін і за мінімальних витрат). За двома попередніми держпрограмами ЯПЦ освоєно 1,5 млрд грн за 15 років. Результативності — ніякої. В останній програмі не проаналізовані причини втрати найважливіших українських елементів замкненого ядерно-паливного циклу відкритого типу. Тому, на мій погляд, вона регресивна стосовно двох попередніх. До того ж не прописане джерело та механізми фінансування. Завдання в документі поставлені таким чином, щоб залишити залежність від імпорту всіх до одного компонентів ядерного палива. Передбачається випуск тільки концентрату природного урану у вигляді закису-окису — U3O8 (продукти збагачення з невисоким ступенем очищення від декількох технологічних отрут), причому в обсягах, які лише на 60% задовольняють потреби наших АЕС. Попередні

Рубікон енергетичної — Ви згадали «будову століття» — Новокостянтинівський рудник...

— Він дійсно є стратегічно важливим для України об’єктом, пуск якого на 100% забезпечив би потреби країни в природному урані (за видобутку 2,5 млн т руди на рік). Однак будівництво віддане на відкуп різним «фахівцям», які завели підприємство в глухий кут. У кризовий час держава виділила на Новокостянтинівку колосальні кошти, але ДП «Дирекція» (замовник будівництва) не зуміло освоїти 65,5 млн грн в 2008 році й більше 500 млн

— У чому, на вашу думку, вихід?

— Альтернатива й доповнення до дорогого шахтного видобутку рудних запасів із вмістом урану ≤0,1% мас. — свердловинне підземне вилуговування (СПВ) урану. Воно застосовне на родовищах пісковикового типу із вмістом урану ≥0,007% мас. (їх розвідано в нашій країні 14). Україна першою в СРСР застосувала цей дешевий метод видобутку в 1964— 1983 роках. Перша спроба, щоправда, була невдалою… Загальні запаси урану на цих пісковикових родовищах становлять

ВІЗИТІВКА Петро ШВИДЬКО Народився в м. Гадяч Полтавської області 14 квітня 1947 року. У 1971-му закінчив Дніпропетровський гірничий інститут ім. Артема за фахом «технологія та комплексна механізація підземного розроблення родовищ корисних копалин, гірничий інженер». Із середини 70-х керував галузевою лабораторією Мінчормету УРСР із проблем підземного відпрацьовування родовищ із закладкою виробленого простору, яка тужавіє. Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (відробив у «зоні» із червня 1986-го 4 роки й 7 місяців). Нагороджений медаллю та орденом «За мужнiсть». Кандидат технічних наук, членкореспондент АГН України. Лауреат Держпремії України в галузі науки і техніки (130 публікацій, 50 винаходів). Працював генеральним директором концерну «Південруда» (м. Дніпропетровськ), який займається розробленням та впровадженням промислових вибухових речовин у гірничій справі, і керівником державного концерну «Ядерне паливо України».

вати до $30 млн, прибуток же становитиме понад $60 млн. Потужності ДП «СхідГЗК» по ГМЗ завантажені лише на 50% і могли б переробляти до 1800 т «жовтого кеку» без істотних і капітальних витрат (тим більше, що при цьому навантаження на хвостосховище уранових відходів збільшиться незначно). Наявність запасів урану, технологій його переробки та практичного досвіду робить цілком реальним виробництво кінцевого продукту гідрометалургійної переробки — гексафториду урану.

— Що це дасть країні?

— Переробка закису-окису на збагачений гексафторид (конверсія) дозволить Україні самій розпоряджатися видобутим ураном, не залишаючи безкоштовно значну його частину у вигляді відвального UF6 російському переробнику. Конверсія 1 кг U в UF6 дає додану вартість $5,5. Контракти з ізотопного збагачення урану пропонуються Україні з урахуванням зниження вмісту ізотопу урану-235 з 0,7% у природному до 0,3% у відвальному гексафториді. При цьому в концентрат збагаченого UF6 вилучається не більше 60% ізотопу-235. Наявний рівень технології дозволяє знизити цю межу з 0,3% до 0,1%, одержуючи уран із уже безкоштовного відвального гексафториду урану, повернення якого Росія сьогодні не пропонує — це ліквідний продукт для майбутнього МОХ-палива на основі плутонію. Відновивши ж у держпрограмі конверсію на своїх підприємствах, Україна буде здатна замовити його ізотопне збагачення до вмісту 4,4% U-235 за тендером у будь-якій іншій країні. Збіднений гексафторид урану повністю нам повертатиметься. Продаючи уран тільки у вигляді закису-окису з 1991 року, країна втратила до 8 тис. т ізотопу U-235. Та хто рахує ці втрати?

— у 2009-му. Кошти були вилучені з Кіро- більше 50 тис. т, чого досить на 20 років, протягом яких можна спокійно добудувоградської скарбниці... Стверджую, що ухвалені в ТЕО відпра- вати Новокостянтинівський рудник. Капцювання Новокостянтинівсько- затрати на видобуток 1 т урану методом го родовища (рішення 50-літньої СПВ на руднику продуктивністю близьПродаючи з 1991року уран тільки давнини) не мають права на жит- ко 2 тис. т на рік будуть удвічі менше, у вигляді закису-окису, країна тя на сучасному гірничому під- а собівартість урану у вигляді «жовтовтратила до 8 тис. т ізотопу U-235.

— Розробники програми їх ураховували? приємстві. Назву лише деякі з них. го кеку» не перевищить, за нашими роз— Запропонована ними схема переробрахунками, 40 доларів за 1 кг. ПереробВисокі очисні камери (120—180 м) ки урану взагалі не вирішує до кінця жодO і навіть ку «жовтого кеку» урану до U програми ЯПЦ передбачали одержання при жильному й навіть не крутоспадному 3 8 більш високоякісної продукції — гекса- заляганні руди призведуть до позамежфториду урану (UF6 ). ного збіднення рудної маси. Електровоз- Новий варіант програми не відповідає інтересам України, він Приріст випуску урану в новій проне відкочування в ортах і штреках із ва- залишає імпортну залежність з усіх елементів ЯПЦ, високі грамі планується забезпечити за рахунок гонетками 4 м3, фізично й морально за- витрати валюти на закупівлю ядерного палива, оплачуючи переробки відвальних порід. Із цілковитою відповідальністю стверджую: пере- старілий дробильно-бункерний комплекс робочі місця за кордоном. робка териконів навколо Кіровограда й (ДБК), що вимагає в десятки разів зависмт Смоліного, де урану менше 0,03%, ні- щених обсягів будівельно-монтажних ро- до UF6 можна буде організувати в Жов- ного стратегічного завдання: країна не коли не буде рентабельною (вона може біт у порівнянні із сучасними рішеннями. тих Водах або Дніпродзержинську. Мо- буде на 100% забезпечена своїм ураном, бути корисною тільки під час ліквідації Нарешті, хвостосховище ГМЗ на 500 га (і це дуль для випуску урану методом СПВ на його собівартість (у вигляді U3O8) збере1000 т «жовтого кеку» на рік може кошту- жеться на неприйнятно високому рівні на чорноземах Кіровоградщини!) териконів на денній поверхні).

— понад $130 за 1 кг. ЗаДорогий видобуток ураноСхема ядерно-паливного циклу купівлі напівфабрикатів вих руд шахтним способом із урану у вигляді «жовтого закладкою виробленого прокека» для задоволення постору, яка тужавіє, та сучасною комплексною механізацією витреб АЕС урядом не пламагає залучення приватних (у нується (у той час як цілтому числі іноземних) інвеском реально й необхідно тицій — у бюджеті для цьозакуповувати цей дешего недостатньо коштів. Будіввий продукт у Казахстані, ництво нового гідрометалурУзбекистані, Таджикисгійного заводу (ГМЗ) на промтані вже в 2011—2012 ромайданчику Новокостянтинівках). Для цього потрібні ського рудника програмою не міжурядові угоди мінімум передбачається. При цьому зана 5—10 років. До пуску лізничне перевезення (220 км, своїх рудників за методом 25 км із яких необхідно будуваСПВ закупівлі «жовтого ти) руди на ДП «СхідГЗК» прокеку» будуть досить ренсто неможливе — тверді відхотабельні. ди після вилучення урану (99% Наявність же свого, збавід вихідної руди) зберігати гаченого за кордоном, гектам буде ніде. сафториду урану

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 ч е р в н я 2 010 № 22 (126)

7

ПРІОРИТЕТИ талів може значно перевищити потреби ти з фосфогіпсу відома, собівартість АЕС. Саме потенційні можливості цир- кислоти при її застосуванні знизилаконієвого виробництва відіграють ви- ся б у 4—5 разів. Однак у програмі про значальну роль в ухваленні рішення про це навіть не згадується. Цей елемент ЯПЦ орієнтований на імпорт із Астрайого розвиток або закриття. дає реальну можливість одержання таблет- дніпров ський хімічний завод»), дає знаЩе приклад. Кожен фахівець знає, ханського родовища. ки двоокису урану методом зворотної чно менший уміст вуглецю, ніж у кон- що рівень рентабельності продукції заАвтори програми, менеджери Мінконверсії в Україні. І це мало стати голов- курентів. Це дуже важливо для забезпе- лежить від обсягу її випуску. Планова- паливенерго, визнали, що в держави нечення радіаційної стійкості конструкцій ний у програмі випуск двоокису цир- має коштів, що потрібні інвестиції. Але ною метою програми. Але не стало... тепловидільних складань, їхньої довго- конію із цирконієвою губкою (менше далі констатації цього факту справа не — Чого взагалі досягла Україна в вічності та надійності.

500 т на рік) за відсутності виробництва пішла. Досягнення вчених із Національ- й збуту гафнію, який знижує собіварядерних технологіях?

—У нас є технологія виробництва ного наукового центру «Харківський тість цирконію до 25%, ніколи цирконію та гафнію з добутого й пере- фізико-технічний інститут» дозволяють не дозволить одержати конку- Інтерес до гафнію зростає в усьому робленого в Україні циркону, яка ґрун- одержувати ТВЕЛьні трубки зі сплавів рентний метал і вироби з ньо- світі, але ніхто не випускає його такої тується на сучасних гідрометалургійних цирконію 110 і 125 із підвищеною ра- го. Потрібний випуск мінімум ядерної чистоти, як Україна. Для цього процесах і новітній відцентровій тех- діаційною стійкістю й леговані одним 1000 т сплаву або оксиду цирніці. Вона дозволяє одержувати сполу- компонентом — ніобієм. Це перевіре- конію на рік, що підтвер- в нас використовуються принципово но й підтверджено дослідно- джує світовий досвід: США — нові технології. У результаті промисловими випробування- 1800 т/рік, РФ — 900 т/рік, вітчизняний гафній відповідає всім Мінпаливенерго фактично не ми, проведеними в РФ, Канаді, Франція — 2000 т/рік. Це питандопустило до підготовки програми стандартам АSTM. Україні. ня в програмі також не висвітлеінститути НАН України, не дало Тож, як бачите, проривні тех- не, що робить проблему вітчизУсі джерела фінансування повинні можливості висловити свою думку нології в нас є. Але на цьому няної ТВЕЛьної трубки нерозв’язною. бути прописані законодавчо, інакше Документ фактично ліквідує існуювченим. А ті пропозиції, які все-таки етапі технологічного розвитку вони не будуть легітимними (особлиУкраїна з різних (у тому числі чий в умовах санації вітчизняний цирво податкові пільги). Ринкові механізми надійшли, відкидалися майже без об’єктивних) причин не може конієвий завод у м. Дніпродзержинську, фінансування вимагають нових форм обговорення. самостійно розв’язати весь який не працює з 2008 року й дотуєтьорганізації виробництва — від акціоскладний науково-технічний і ся з держбюджету без жодних планів нування до створення СП. На першому ки найвищого ступеня чистоти (у тому технологічний комплекс проблем для випуску рентабельної продукції навіть числі з критичних домішок, що впли- їхнього впровадження. Тому необхідна через 10—15 років. Коштів, які виділя- етапі необхідне створення акціонерної ває як на економіку, так і на радіаційну стадія інтеграції українських комплек- ються бюджетом, достатньо тільки на компанії з 100-відсотковим держкапітастійкість). Український цирконій міс- тувальних у ЯП ВВЕР-1000, розрахова- зарплату персоналу, а необхідні вироб- лом, потім — утворення дочірніх акціотить гафній у кількості 0,002% мас. (за на на 10 років. ництву переділи технологічного циклу нерних компаній. Ще проблема. Підготовка кадрів моПрограма не розглядає можливості не створюються. досягнутого провідними фірмами світу лодих фахівців і вчених для атомної рівня 0,007% мас. і нормативу ASTM — міжнародного співробітництва країни Ще один нонсенс. У програмі зазнапромисловості в Україні не ведеться. в галузі виробництва ядерного палива чені строки організації нового про0,01%). Інтерес до гафнію зростає в усьому — від поставок устаткування до купів- мислового хлоридно-магнієтермічного Жоден із ВНЗ не готує фахівців із розсвіті, але ніхто не випускає його такої лі технологій на неіснуючі процеси. А це виробництва цирконієвої губки, яка відки, розробки, збагачення урану, рідядерної чистоти, як Україна. Для цьо- дало б істотну економію часу й коштів не пройшла навіть стадію науково- кісноземельних родовищ, благородних го в нас використовується принципово на розробку нових переділів із нуля. дослідних і дослідно-конструкторських і коштовних металів. Немає фахівців із — Усе сказане красномовно свід- робіт. При цьому в Україні є доведена гідрометалургії, радіоекології переробнова кальцієтермічна та електроннопроменева технологія. У результаті віт- чить: у державній програмі «Ядерне до дослідно-промислового застосуван- ки руд, зберігання та поховання хвостів чизняний гафній відповідає всім стання вітчизняна екстракційно- природних РАВ й опроміненого ВЯП... дартам АSTM, не поступаючись за якіс- Підготовка молодих фахівців і вчених кальцієтермічна технологія, Стосовно підготовки кадрів програма тю йодидному металу. Але його собіварперевірена навіть у реактор- не орієнтується й на допомогу МАГАТЕ. для атомної промисловості в Україні тість буде нижче в порівнянні із продукних випробуваннях на ВВЕР- Та й галузевий інститут із проблем ЯП не ведеться. Галузевий інститут із цією закордонних конкурентів.

440 і РБМК-1000. Як не пара- в Україні так і не створений (усі техноУкраїнський гафній успішно прой- проблем ядерного палива в Україні доксально, вона нами ж не логічні інститути СРСР після 1991 року шов повний цикл радіаційних випро- так і не створений. Усі технологічні затребувана. Десятки мільзалишилися в Росії). бувань у провідному дослідному центрі йонів доларів викидаються Я міг би навести ще не один приклад. світу (ДНЦ ВНДІАР РФ), 12 років від- інститути СРСР після 1991 року на вітер, а 180 т металу, отриВисновок однозначний: новий варіант стояв у режимі аварійного захисту на залишилися в Росії. маного завдяки цій технолопрограми не відповідає інтересам УкраРівненській АЕС. Після експлуатації в гії, лежать у галузевому репоглинальних стержнях системи управ- паливо України» більше «білих плям», зерві мертвим капіталом. При цьому до- їни. Вона залишає імпортну залежність ління захистом (ПС СУЗ) він не дає ток- ніж чітко визначених векторів руху слідна робота з одержання магнієтер- з усіх елементів ЯПЦ, високі витрати сичних радіоактивних матеріалів, що для української ядерної енергетики... мічної губки з невідомим результатом валюти на закупівлю ядерного палива, — Дуже складно впроваджувати про- уже фінансується й стає метою програ- оплачуючи робочі місця за кордоном. вимагають вічного зберігання в могиль— Петре Васильовичу, ваші критичниках АЕС, як застосовувані наразі ма- граму фрагментарну, не обґрунтовану ми! теріали. Ця проблема недооцінюється технічно й економічно, не конкретну. Найважливіша проблема: в інте- ні зауваження, безумовно, дуже цінні. Та, З 1994 року у складанні таких програм ресах енергетичної безпеки країни у погодьтеся, дещо запізнілі. Хоча ви свопід час обговорення перспектив розвиповторюється та сама практика — декла- виробництва урану, цирконію й гаф- го часу очолювали концерн «Ядерне патку АЕС. Як і цирконій, гафній цілком може рація національно значущих завдань без нію не повинно бути ніякої залежнос- ливо України» і мали можливість корекстати експортною продукцією: пере- визначення механізмів та джерел фінан- ті від імпорту сировини — у нас усе є. тувати програму до її ухвалення. робка циркону в обсягах, що дозволя- сування, без корекції ухвалених рішень Поки ж вона залишається. Приміром, — Зі своїми зауваженнями, поданими ють одержувати до 1000 т оксиду цир- із урахуванням поточної ситуації. Керів- для виробництві урану необхідна ве- в 2009 році (у період обговорення конконію, даватиме до 20 т гафнію на рік. ництво програмою покладається на пред- лика кількість сірчаної кислоти, яка цепції та самої програми) від державЗастосування гафнію в активній зоні ре- ставників Мінпаливенерго, які факного концерну «Ядерне палиактора особливо важливе у разі перехо- тично не встигають вивчити про- В інтересах енергетичної безпеки країни у во», я, як директор, звертався в ду на реактори більшої потужності й на блематику ЯПЦ, а звідси — і нездатМінпаливенерго. Жодне з них виробництві урану, цирконію та гафнію не МОХ-паливо, під час поділу якого виді- ність контролювати й запитувати... галузевими менеджерами враляється більше енергії. Протистояти їй Координаційна рада, яка має виро- повинно бути ніякої залежності від імпорту ховане не було... застосовувані в конструкції ПС СУЗ по- бляти кваліфіковані рекомендації з сировини — у нас усе є. Поки ж вона залишається. Міністерство паливної енеррошкоподібні матеріали не можуть. Ви- урахуванням думки провідних учегетики фактично не допустило користання гафнію за рахунок економії них, виробничників, проектантів, до її підготовки інститути Академії наук ядерного палива дозволить мати прибу- так і не була створена. виробляється із самородної імпорт- України, не дало можливості висловити У підсумку програма фактично по- ної сірки за традиційною технологі- свою думку науковій громадськості. А ті ток до $1,0 млн на рік. Нова програма не збавляє Україну багатьох перспектив. єю. Для випуску 2500 т урану Україні пропозиції, які все-таки надійшли, відвраховує й цю перспективу. Ще одна критична домішка — вуг- Приміром, ядерні технології дозволя- її буде потрібно 250 тис. т на рік. Вар- кидалися майже без обговорення. лець, рівень якого встановлений вихо- ють одержувати цирконій і гафній тако- тість сірки (з доставкою до кордону) у дячи з можливостей працюючих техно- го ступеня чистоти, який відкриває ре- 2006 році становила $8 за тонну. СьоРедакція «Української технічної галогій (електролізу й магнієтермії), а не альний шлях до нанотехнологій, нових годні — $700! При цьому Україна має зети» запрошує представників навимог експлуатації. Кальцієтермічний наукомістких продуктів: паливних еле- техногенні запаси фосфогіпсу (мільукової громадськості, виробничниметод, освоєний у Дніпродзержинську ментів, мікроелектроніки, надміцних йони тонн), які не переробляються. ків, усіх зацікавлених осіб вислови(на державному підприємстві «При- покриттів... І ця частка благородних ме- Технологія одержання сірчаної кислоти свою думку з цієї проблеми.

незалежності

8

Українська технічна газета

№22 (126) В і в т о р о к , 1 ч е р в н я 2 010

ПЕРСПЕКТИВА

Двигун «Прогресу» Прославлене підприємство не здає позицій. Там мислять у державному масштабі й того ж очікують від держави роботи серця — кожен імпульс фіксується приладами й на підставі показань можна вибираУ ДП «Івченко-Прогрес», де ство— Що ви робите для підви- ти метод лікування. Цей двигун рюють високотехнологічну, затребувану продукцію, звикли по- щення надійності експлуатації визнаний одним із кращих в історії світової авіації, що підтверкладатися тільки на себе. Секре- та безпеки двигунів? джується високим потами життя, але не випитом на нього в різних живання, ділиться із Новий двигун для літаків родини країнах. Ан-148 визнаний одним із кращих читачами «УТГ» гене— Ігоре Федоровичу, ральний конструктор, в історії світової авіації, що яке завдання для ДП керівник підприємпідтверджується високим попитом на «Івченко-Прогрес» ви Двоконтурний турбовентиляторний двигун із форсажною камерою (ТРДДФ) ства Ігор Кравченко. АІ-222-25Ф — перший в Україні, установлений на китайський навчальновважаєте найважливінього в різних країнах. тренувальний літак L-15 шим?

— Підняти в повітря верто- мерою у зв’язку з виконанням сьогодні кращі у світі!

— Для літаків родини Ан-148 — Наше КБ посідало пози— Світ активно шукає нові літ Мі-2М, призначений як для китайського замовлення. ДП «Івченко-Прогрес» розроції лідера в СРСР і зберегло їх види автомобільного палива, — Які напрямки найперспекцивільних, так і для військових било новий двигун Д-436-148. у незалежній Україні. Багато зокрема, багато хто пов’язує тивніші? потреб. Ми створили для ньоВін уперше оснащений систев чому — завдяки моєму вчимайбутнє автомобільних дви— Є тема, над якою ми праго економічний і надійний двимами автоматичного управлінтелю, видатному генеральному гунів із воднем. Вас ця проблема цюємо давно, але вона не втрагун АІ-450-М, який уже прохоня та контролю, які оптимізуконструктору й ученому, Герою цікавить? України Федору Михайловичу ВІЗИТІВКА — Водень — узагалі кращий Муравченку. Під його керівнивид палива. У нас у цьому наІгор КРАВЧЕНКО цтвом за останні десятиліття ми прямку велися роботи, і є певгенеральний конструктор, керівник ДП «Івченко-Прогрес», академік не тільки не втратили потенціний заділ, але наразі проект заІнженерної академії України, кандидат технічних наук ал, а й наростили його. РозробиУ 1979 році закінчив Харківський авіаційний інститут за консервований, бо в найближчі ли більше десятка нових двигуфахом «авіаційні двигуни» і почав працювати в ДП «Івченко- 20 років ми не бачимо перспекнів, у тому числі ті, що підняли Прогрес». Пройшов шлях від інженера-конструктора до гене- тив переходу на водневе паливо. на крило два українських літаки рального конструктора. Брав участь у створенні й доведен- Вирішення питання більшою мі— Ан-140 і Ан-148. ні понад 20 типів і модифікацій авіаційних і наземних газорою залежить навіть не від нас, турбінних двигунів, зробив істотний внесок в удосконалення та оптимізацію законів керування двигунами, особливо на за- а від авіабудівників. Якщо вони — Які вимоги до двигунів пуску й за змінних режимів. Керував розробленням двигуна для віддадуть перевагу новим видам можна назвати головними? навчально-тренувального літака Як-130 і проведенням комп- літаків, які працюють на вод— В авіації всі вимоги, як то лексу експериментально-довідних робіт зі створення — упер- ні, то переробити наявні двигукажуть, написані кров’ю. Будьше в Україні — турбореактивного двигуна з форсажною каме- ни, пристосувавши їх під воднеяка техніка має бути надійною, рою згоряння, створенням турбовального двигуна АІ-450М для ве паливо, нам буде технічно неекономічною та безпечною, але модернізації вертольота Мі-2М. складно. в авіації безпека стоїть на перАвтор понад 400 наукових праць і статей, володар 54 свішому місці. Ми робимо все, щоб доцтв і патентів на винаходи.

— Сьогодні багато говоз вини техніки не виникало нерять про необхідність працющасних випадків ані в повітрі, вати в тісній кооперації з інані на землі. Перш ніж наша тех- ють його роботу на всіх ділян- дить випробування на стенді. тила привабливості та актуальшими державами, про ствоніка буде допущена до експлуа- ках польоту, підвищують його У серпні плануємо поставити ності. Ідеться про двигуни для рення нових об’єднань і розротації, вона проходить сертифіка- надійність, скорочують витра- його на вертоліт, щоб вести не військово-транспортного літаблення загальних проектів. Як цію. І якщо наглядові органи по- ту палива й вартість обслугову- тільки наземне, а й літне відпра- ка Ан-70. Як відомо, пару років ви ставитеся до таких пропотому Росія вийшла зі спільного бачать хоч найменшу невідпо- вання. Двигун Ан-148 відповідає цьовування. зицій? Не менш важливо заверши- проекту з його створення. Але відність установленим вимогам, всім сучасним вимогам ICAO і — На сьогодні в нас більше чоти«Євроконтролю». Його призна- ти роботу зі створення фор- сьогодні цій програмі надано нотехніка не потрапить на ринок. рьохсот партнерів у різних Є обов’язковий порядок ви- чений ресурс — 40000 годин, сажного двигуна для країнах світу, але найміцкитайського навчально20000 циклів. Завдяки впровапробувань, які проходить кожен Найголовніше для наших політиків ніші зв’язки з Росією. Ми тренувального літака дженню АСУ інформація про двигун перед установленням на — навчитися охороняти інтереси працюємо в одній систеL-15. Два таких двигуни всі несправності, відхилення від літак. Як правило, розробка двидержави, особливо у високих вже зроблені в металі мі, в одних стандартах і штатних ситуацій миттєво перегуна триває п’ять років. Навіть й проходять випробудається обслуговому персоналу досі застосовуємо багатехнологіях. сам літак можна створити швидвання. Надалі вони виабо екіпажу літака, які можуть то спільних технологій. В ше. Чому так? Двигун нараховує роблятимуться серійно. До речі, вого імпульсу, з’явилася надія на ухвалити необхідні рішення для останні роки, якою б не була поблизько шести тисяч найменуУкраїна вперше опанувала техпоновлення кооперації з російусунення відхилень. У принцилітична або економічна ситуація, вань деталей (у складеному двинології розроблення й виготовпі, дію систем контролю двигуна ми навіть не думали виходити із ською стороною та прискорення гуні — близько шестидесяти тилення двигунів із форсажною каможна порівняти з діагностикою робіт, які проводяться в Україні. цієї кооперації. Наша політика сяч деталей!), і треба забезпечиАн-70 має величезне значення зводилася до того, щоб зберегти і для нашої країни, і для Росії. Бо всі раніше напрацьовані зв’язки ДОВІДКА «УТГ» на Заході, навіть за найоптиміс- і з підприємствами авіапрому, і з 65 років тому, 5 травня 1945 року, народтичнішими прогнозами, такий російськими інститутами. А от у якій формі кооперуваний комісар авіаційної промисловості СРСР літак зможуть створити не ранітися — це вже велике політичне А. Шахурін підписав наказ про створення в Заше 2012 року, і при цьому він іспитання. Особисто я, як керівпоріжжі дослідно-конструкторського бюро з тотно поступатиметься нашому. ник, уважаю, що повинні бути розроблення нових і модернізації раніше ствоТож сьогодні дуже важливо заоб’єднання, які вирішують зарених авіаційних двигунів середньої й малої покріпити свої досягнення, якнайгальні завдання. За існуючих в тужності для цивільної авіації. швидше вийти на ринок із цим Україні державних механізмів Сьогодні це державне підприємство «Запорізьлітаком і двигуном для нього. управління продаж частини підке машинобудівне конструкторське бюро «ПроЦе перший у світі турбогвинто- приємства може призвести до грес» імені академіка О.Г. Івченка», відоме в усьому вентиляторний двигун Д-27 із макси- повної його втрати. Такі прикласвіті. На його рахунку близько сотні оригінальних мальною потужністю 14000 е.к.с. (ек- ди вже є і в Чехії, і в Польщі, і в конструкторських розробок для повітряної та вівалентних кінських сил). Завдяки Росії. наземної техніки. Запорізькі газотурбінні авіадвиспіввісному гвинтовентилятору Можна подивитися на це пигуни застосовують на 54 типах літальних апарата іншим оригінальним конструк- тання й з іншого боку. У Росії або тів у 122 країнах і успішно експлуатують близько ційним рішенням забезпечують- в Китаї є величезні кошти, які 50 авіакомпаній світу. . Пам’ятник О.Івченку ся максимальні економічність та вони могли б виділити на придаеродинамічні якості літака — на бання, приміром, 30% Ірина КОНДРАТЬЄВА

ти точність виконання і надійність кожної з них.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 ч е р в н я 2 010 №22 (126 )

9

ПЕРСПЕКТИВА або навіть контрольного пакета акцій американської корпорації «Боїнг». Але ніхто й ні за які гроші їм їх не продасть. Бо технології, виробництво й торговельні марки захищені на державному рівні. У нас же такого захисту немає. Допустимо, наше підприємство або його частина перейде у власність найкращого бізнесмена, він нас любитиме, пеститиме й плекатиме, фінансуватиме всі проекти. Але хто дасть гарантію, що правонаступник цього власника в другому або третьому коліні не захоче нас продати? Тим більше що покупці на такий товар завжди знайдуться. Хоча б для того, щоб просто закрити. Бо це ринок, жорстка конкуренція й великі гроші. Тож перш ніж порушувати питання про різні об’єднання, треба прорахувати розвиток подій наперед. Найголовніше для наших політиків — навчитися обстоювати інтереси держави, особливо у високих технологіях.

— Багато підприємств, аналогічних вашому, вдалися до масових скорочень колективів, щоб якось утриматися на плаву...

— А ми нікого не скорочували. Сьогодні на підприємстві працюють 3500 чоловік, із них 1500 інженерів, близько 30 кандидатів наук. Середній вік співробітників підприємства — 40 років, що, на мій погляд, дуже важливо. Забезпечено наступність поколінь, отже, галузь збереже свій інтелектуальний потенціал.

— Де ви знаходите кошти для розвитку КБ?

— Поки тримаємося тільки за рахунок власних коштів — це нонсенс. За кордоном такі підприємства мінімум на 15% фінансуються з держбюджету. Нам теж хотілося б одержувати відчутну підтримку від держави. Причому ми не просимо — дайте нам грошей. Досить лише повернути частину тих коштів, які ми заробляємо й віддаємо у вигляді податків у бюджет. Наприклад, торік ДП «Івченко-Прогрес» перерахувало в держскарбницю 90 мільйонів гривень. Тобто кожен працівник щомісяця віддавав і досі віддає державі 2200 гривень. Якщо повернеться хоча б 20% цієї суми, ми могли б вкласти їх у розвиток підприємства. Скажу більше: державі вигідно повертати нам не тільки частину, а всі ці гроші. Адже в КБ розробляють продукцію, тут повинні бути і найбільш передові технології, і найсучасніші верстати, і висококваліфікований персонал. А наступний етап — серійне виробництво десятків і сотень двигунів. От звідти й треба брати гроші.

Три контури майбутнього Олександр БІЛІЛОВЕЦЬ Досвід інженерів старшого покоління в поєднанні з інтелектом, креативністю та ентузіазмом молоді дає чудовий результат. При Приклад клад тому — інноваційна розробка викладачів і студентів Національного авіаційного університету (Київ).

К

онкурс «Винахід року» проводиться вже 10 років Державним департаментом інтелектуальної власності. Його мета — популяризація винахідницької діяльності, заохочення роботодавців до впровадження у виробництво результатів інтелектуальної праці, а також виявлення найталановитіших і найперспективніших розробок і привернення до них уваги як вітчизняних, так і іноземних підприємців та інвесторів. Особлива роль приділяється категорії «Кращий винахід серед молоді», оскільки в ній оцінюється «питома вага» внеску в науку молодих авторів. Це цілком зрозуміло: на тлі старіння вітчизняних наукових та інженерних кадрів молоді вчені та ентузіастивинахідники зараз як золото. За підсумками минулого року переможцем у номінації стала корисна модель триконтурного турбореактивного двигуна. Авторство належить колективу винахідників у складі трьох студентів і двох викладачів НАУ: Ю.М. Терещенка, Ю.Ю. Терещенка, В.В. Паніна, Ю.В. Паніна й С.Ю. Гуза.

КОРІНЬ ПРОБЛЕМИ ожен двигун можна оцінити за ефективністю його роботи — одержанням максимальної кількості корисної роботи за мінімальної кількості витраченої енергії. Немаловажлива також мінімізація втрат, які виникають, наприклад, унаслідок неповного згоряння палива. Ідея триконтурних турбореактивних двигунів (не кажучи вже про двоконтурні, запропоновані ще в 1937 році відомим конструктором Архипом Люлькою) не нова й докладно описана в літературі. Але фахівці відзнача-

К

Юрій Терещенко

ють, що наявні рішення мають декілька недоліків. Серед них — досить низький внутрішній ККД, обумовлений високими значеннями температури вихідних газів, і значний рівень термічних напруг у деталях турбіни через великий градієнт температур. Останній, до речі, безпосередньо впливає на довговічність агрегатів. Необхідністю вирішення саме цих завдань послуговувалися київські дослідники.

У ЧОМУ НОВИЗНА? о роз’яснення із приводу розробки ми звернулися до одного з її авторів — Юрія Терещенка, доктора технічних наук професора Національного авіаційного університету.

— Поставлені завдання вирішуються за допомогою конструктивного нововведення — установлення камери змішування газів, у якій гарячий газ за турбіною газогенератора (перший контур) і холодне повітря за вентилятором (другий контур) змішуються, у результаті чого температура газів зменшується, — розповідає Юрій Матвійович. — За зниження температури газу перед турбіною вентилятора зменшується його температура на виході — перед реактивним соплом. Зменшення температури вихідних газів обумовлює підвищення внутрішнього ККД двигуна та, як наслідок, збільшує його економічність. Зниження температури газу перед турбіною вентилятора також дозволяє зменшити термічні напруги в лопатях турбіни за рахунок падіння температурного градієнта між потоками газу та повітря в зов нішньому (третьому) контурі. При цьому потужність турбіни вентилятора, у порівнянні із прототипом, не зменшується, оскільки за зменшення температури газу збільшується його витрата.

П

РЕА ЛІЗАЦІЯ? У ПЕРСПЕКТИВІ... апропонована корисна модель насамперед належить до сфери авіаційного двигунобудування, де вона може бути найбільш затребувана. При цьому не виключається використання розробки в суміжних галузях техніки, де реалізується принцип реактивного руху — у суднобудуванні (у газотурбінних двигунах морських суден), під час транспортування енергоресурсів, у стаціонарних енергетичних установках газоперекачувальних станцій. Для країни із традиційно розвинутою авіабудівною галуззю цей винахід, звичайно ж, актуальний. Але, як і у випадку з більшістю українських інновацій, песимістичний сценарій розвитку подій більш імовірний. Розроблення нового типу двигуна — процес тривалий, часом до 10—15 років, до того ж дорогий, бо потребує чималих інвестицій і певних виробничих потужностей. Очевидно, що ані університет, який є патентовласником, ані автори винаходу не мають у своєму розпорядженні необхідних фінансових і технічних ресурсів. Без будь-якої допомоги створення навіть дослідної моделі проблематичне, не кажучи вже про напівпромислові зразки. Самі ж автори твердять, що про практичні результати говорити ще рано. На сьогоднішній день оформлений патент України, що захищає розробку протягом двадцяти років, триває процес наукової апробації, — створення креслень, узгодження схем, добір матеріалів.

З

Росія пропонує «Руслан»… США

П

ід час візиту до Вашингтону віцепрем’єр РФ Сергій Іванов висловив думку, що до виробництва найбільшого в світі серійного транспортного літака Ан-124 «Руслан» можуть приєднатися США: «Ідеться про можливості його спільного виробництва та створення спільного підприємства, але потім і про розділення прав. Літак по суті цивільний, транспортний, і я не бачу проблем у передачі технології». «Руслани» давно є затребуваними в Штатах – весь російський парк Ан-124 зафрахтований американцями до 2016 року. Найцікавіше у цій заяві те, що інтелектуальні права на найбільший у світі серійний транспортний літак належать ДП «Антонов»

(м.Київ), чия прес-служба вже встигла відхреститися від подібних намірів росіян. Ан-124 є специфічним літаком. Його хотіли виробляти Китай, Індія, ОАЕ, Німеччина. Задля досягнення рентабельності необхідно випустити не менш ніж 100 «Русланів», а вони не випускалися фактично з часів розпаду СРСР. Нині в комерційній експлуатації 24 повітряні судна. Таким чином, вигідним буде випуск та експлуатація до двох сотень Ан-124. Головним клієнтом на них будуть саме збройні сили, причому найплатоспроможніші — США та разом з ними країни, що входять до блоку НАТО. Інша річ, якою буде роль та фінансова участь власника «Руслана»…

На основі паритету Український концерн «Антонов» і російське ВАТ «Об’єднана авіабудівна корпорація» фактично домовилися про створення спільного підприємства на рівних умовах.

П

ро це повідомив генеральний конструктор ДП «Антонов» Дмитро Ківа (на знімку). Він відзначив, що документи про створення СП можуть бути готові вже до наступного засідання робочої групи, яке може відбутися в липні-серпні. «Ми пропонували створити СП на умовах 50 на 50. Це б забезпечило рівноправне партнерське співробітництво. У росіян була дещо інша пропозиція, однак ми довго дискутували із цього приводу, і в остаточному підсумку росіяни погодилися зі слушністю наших пропозицій і діятимуть саме так (створюватимуть СП 50 на 50)», — сказав Д.Ківа.

10

Українська технічна газета

№ 22 (126) В і в т о р о к , 1 ч е р в н я 2 010

ПІДПРИЄМСТВО

Бізнес на розсолі Підприємство, що безперервно працює майже тисячу років, намагається протистояти світовій кризі та вітчизняному демпінгу Микола ПОЛІЩУК МІСТО «БІЛОГО ЖИТТЯ» оляні промисли відбилися й у топоніміці Дрогобича: вулиці тут мають назви Солоний Ставок, Зварицька, Жупна (жупа — стара назва солеварні). На їх перехресті й розташоване найстаріше українське промислове підприємство. Знайти його неважко: над випарювальним цехом здіймається стовп пари, який видно з будь-якої точки старого міста.

— Історія нашого заводу ще давніша, ніж уважається офіційно, — говорить інженер солеварні Микола Юрчик. — Ще в Києво-Печерському патерику згадується про те, що «не бисть солі по руській землі» після того, як у 1097 році її перестали підвозити з Галичини. Микола — унікальна людина й незамінний спеціаліст на підприємстві. Окрім свого основного фаху він має виданий міським товариством охорони пам’яток диплом екскурсовода вузького профілю — гіда по солеварному заводу. Клопоту це додає небагато, хоча сказати, що солеварня не приваблює поціновувачів усілякого технічного «індастріалу», також не можна. Переді мною підприємство відвідувала делегація американського технічного музею, ще раніше — телевізійники з Італії. Ми з Миколою розмовляємо в його робочому кабінеті, заставленому великою кількістю усіляких колб, аптекарських терезів і тому подібного причандалля. «Колись, — пан Юрчик починає здалеку, — на місці цього офісу плескався океан. Потім піднялися Карпати, а океан перетворився на велику калюжу, яка пересихала, формуючи заразом нинішні підземні соленосні породи. Ті розчинялися прісними водами, що просочувалися з поверхні. А зараз цей розсіл викачують». Кожна нова історична доба залишила свій слід в солеварінні. У 1339 році Дрогобич був загарбаний польськими феодалами, і тутешні родовища стали королівською власністю. Королі віддавали жупу в оренду багатим італійським купцям, які возили сіль до Європи. У 1491 році тут брали ропу з двох криниць: одна належала королю, інша — барону Гартенбергу. Перша криниця, з польською назвою szub Krolewski, а нині просто «шурф номер один», уже більше п’ятисот років живить солеварню підземними розсолами. Саме над цією історичною дірою глибиною сорок метрів ми стоїмо з гідом. Концентрований соляний розсіл піднімає на поверхню качалка, приблизно така ж, як на

С

Початок на стор. 1

нафтових промислах. Вона повільно рухається вгору й униз, і маленькі фонтанчики ропи з кожним таким порухом вихлюпуються з труб. Я пробую зробити ковток. Здається, солі тут більше, ніж води. СІЛЬ Є, ГРОШЕЙ НЕМА інералізація дуже велика — 290 грамів солі на літр, — уточнює Микола. — Геологи бурили поряд інші свердловини, але таких розсолів не знайшли. Відкрили, щоправда, родовище обсягом 25 мільйонів тонн, яке могло б експлуатуватися п’ятдесят років, але зараз на його освоєння просто бракує коштів. Відсутність коштів — найбільша проблема підприємства. Навіть візуально видно, що солеварне виробництво у Дрогобичі переживає не кращі часи. Із колишніх п’яти агрегатів для випаровування залишилося тільки два, порожнім стоїть і потроху руйнується будинок колишньої, ще австрійської, соляної контори — маленький архітектурний шедевр позаминулого сторіччя. Новий корпус, побудований для освоєння Губицького родовища, методом вилужування (за оцінками фахівців, це могло б збільшити обсяги видобутку мінералу до тридцяти тисяч тонн на рік), зараз використовується як

–М

гартівня й пункт прийому брухту. У пакувальному цеху працівниці одразу пояснюють нам причини такого занепаду: — Як побачите в Києві Азарова (чомусь дуже багато галичан починають розмову із столичним журналістом саме з цієї фрази. — Авт.), скажіть йому, щоб заборонив завозити у Львівську область донецьку кам’яну сіль. Артемівці просто задавлюють нас нижчою ціною — адже там собівартість видобутку дуже мала, вони рубають сіль у шахтах, як вугілля. А у нас технологія складніша, плюс постійне зростання витрат на газ, на якому випарюється розсіл. Хоч

починай, як у старовину, опалювати дровами. Ми змушені були підняти відпускну ціну на 750-грамовий пакет із півтори до 1,92 гривні. Це значно дорожче донецької солі. У радянську добу на Львівщину адміністративно забороняли ввозити дешевший артемівський продукт, щоб не втратити місцеві промисли. Зараз, крім як у Дрогобичі, сіль, певно, не виварюють вже ніде. А у нас вона екологічно чистіша, має менше домішок. Я, звичайно, обіцяю обов’язково виконати це прохання, хоч зрозуміло, що навряд чи якимись адміністративними способами можна зарадити солеварам. На жаль чи на щастя, але ми живемо у глобалізованому світі, де неможливо поставити кордон для переміщення товарів або грошей. Це розуміють і на «Галці-Дрогобич», активно шукаючи нові шляхи збереження солеварні.

Останні дрогобицькі зваричі. Ліворуч — Микола Юрчик

Сіль на потоці

сягає тисячі градусів. Сам же киплячий розсіл має температуру 108—110 градусів. Це вам не чайник скип’ятити, хоча принцип роботи солеварні, можна сказати, той самий, що й у чайника. Настільки схожий, що регулярно доводиться зупиняти виробництво, щоб ломами та відбійними молотками збивати соляний накип. Він також йде в діло: із нього готують камені-«лизунці» для тварин. Старший майстер-виварювальник Василь Стефанішин — молодий чоловік із чарівною посмішкою та молодецькими вусами, пояснює метод роботи всього агрегату: — У міру випаровування води розсол перенасичується, утворюючи кристалічну сіль, яка осідає на дні черенів, звідки її вигрібає скребковий механізм і викидає на стрічку транспортера. Це ще волога сіль, тому вона шугуватиметься в центрифузі де зневоднюватиметься та йодуватиметься. Робота солевара важка, зарплата невелика, але люди тримаються свого підприємства. Колись тут були навіть трудові династії. Є люди, які віддали солеварінню майже все життя. Зрозуміло, що всі дуже стривожені долею свого підприємства. Виробництво скорочується, зменшується штат солеварів. Зараз тут працюють п’ятдесят чоловік — для Дрогобича, що потерпає від масового безробіття, і це чимало.

ся корозією: що вдієш, агресивне середовище — метал не витримує. Не те що самі солевари, які виглядають просто на відмінно. Правда, зараз професія «солевар» називається буденним словосполученням «майстервипарювальник», все одно на представників такого рідкісного фаху дивишся з цікавістю. До речі, солевари-випарювальники чимось дуже схожі на металургів: на них грубі спецівки, у руках — довгі металеві пробої, в цеху — розжарене повітря. Тільки перед ними не метал плавиться, а киплять великі посудини з розсолом. Та й самі майстри буквально бігають просто по вогню: адже під їхніми ногами палають газові топки, температура в яких

І ЗАВОД, І МУЗЕЙ о 2003 року ми були стратегічним підприємством, і в такому статусі навіть не підлягали приватизації, — говорить Микола Юрчик. — А що ж? Припустімо, станеться якесь нещастя або стихійне лихо: заводи не працюватимуть, промисловість зупиниться, а сіль — вона людям будь-коли потрібна. Жодна війна цього виробництва не змогла зупинити. Корпуси Дрогобицької солеварні переважно дерев’яні, стародавні, розташовані до того ж у дуже мальовничому місці, де історія — от вона, поруч. Неподалік розташовані церкви —

СОЛЯНА МЕТА ЛУРГІЯ з шахти солона вода надходить спочатку до розсолозбірника, потім — на черені, великі металеві посудини, заповнені розсолом, що підігріваються знизу потужними газовими печами. Тут все в парі та в солі, яка випадає білими кристалами. Зі сходів звисають справжні сталактити. Помітно, що залізо повсюди у випарювальному цеху взяло-

І

– Д

Святого Юра XVII сторіччя і на сто років старша Чесного Хреста , а на території сусідньої пожежної частини — середньовічна вежа. Тож і не дивно, що свого часу виникла (і час від часу оживає) ідея оголосити завод пам’яткою історії й разом із шедеврами народної дерев’яної архітектури ввести до єдиного музейного комплексу.

— Музей має бути, але тільки за умови, що підприємство працюватиме й не перервуться вікові традиції дрогобицьких солеварів, — слушно зауважує мій гід. Дрогобич, колишній обласний центр, старший за Львів, випадає з екскурсійних маршрутів. Чому? У міста величезний туристичний потенціал. Та чи розуміє це місцева влада, яка дала дозвіл на реконструкцію старого міського майдану в модерному стилі? А може, справа в тому, що українцям більш відомий сусідній з Дрогобичем курорт Трускавець. Багатьом навіть на думку не спадає, що поряд, у десяти хвилинах їзди, є місто-музей просто неба. «Складається враження, що з Ізраїлю подивитися на місця, пов’язані з життям Бруно Шульця, до Дрогобича приїздить більше людей, ніж з усієї України — відвідати рідні місця Івана Франка», — поскаржились мені в міському музеї. Альтернатива перетворенню на туристичний об’єкт — це розвиток видобутку кам’яної солі, але для його запуску потрібні інвестиції. У той же час на підприємстві побоюються, що якщо газ подорожчає, доведеться продавати не сіль, а розсіл. Для технічних потреб харчової промисловості, зокрема хлібопекарень, він цілком придатний. А от підприємству продавати сировину, а не готову продукцію, невигідно. Торік солеварня дала близько трьох тисяч тонн солі — у десять раз менше, ніж у вісімдесятих роках. Зате сіль є фірмовим дрогобицьким сувеніром, її пакети прикрашені унікальною печаткою «традиції з ХІІІ сторіччя» — де таке ще побачиш? Хоча, звичайно, самі лише сувеніри підприємство врятувати не зможуть…

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 ч е р в н я 2 010 № 22 (126)

11

ТЕХНОЛОГІЇ

Нанодопомога повітрю й воді Володимир ОТРОЩЕНКО В Україні діє цільова комплексна програма фундаментальних досліджень «Наноструктурні системи, наноматеріали, нанотехнології» Націон Національної альної Академії наук та Міністерства освіти та науки. Її пріоритетні напрямки — процеси самоорганізації, діагностики та моделювання наносистем, гетерогенного каталізу, наноелектрохімії, з’єднання та зварювання елементів конструкцій, створення матеріалів електронної техніки, напівпровідникових структур, гібридних нанокомпозитів, одержання наночастинок у розчинах і біосумісних керамік... Саме за цими «дорожніми картами» працюють учені Українського державного хіміко-технологічного університету (УДХТУ). Про свої дослідження «УТГ» розповідають професор кафедри фізичної хімії, доктор хімічних наук Олександр Величенко й доцент тієї ж кафедри, кандидат хімічних наук Тетяна Лук’яненко.

ні дані: через 2 роки (точно під Євро-2012) одному з фільтрів підприємства виповниться 100 років! А взагалі, за його словами, вода Славутича–Борисфена очищається фільтрами випуску 1912—1968 років. Крім того, 70% всіх водопровідних труб повністю зношені. Додамо до цього стоки численних медичних установ. Ці відходи, що містять трупні отрути, віруси та мікроби, жодним чином не обробляються, а надзвичайно шкідливі компоненти не піддаються деструкції. Така от водичка після найпримітивнішої хлорної дезінфекції тече просто в наші ріки,

«КАРТИНА МАСЛОМ» — Олександре Борисовичу, що нового в українській хімічній науці «про нано»?

моя учениця, молодий доцент Тетяна Лук’яненко. ФІЛЬТРУЄМО, РУЙНУЄМО, ОЧИЩАЄМО...

— Тетяно Вікторівно, розкажіть, будь ласка, докладніше про ваші електрохімічні та нанотехнологічні інновації.

ВІЗИТІВКА Тетяна ЛУК’ЯНЕНКО Кандидат хімічних наук за фахом «електрохімія» (2005 р.) Доцент кафедри фізичної хімії УДХТУ. Автор понад півсотні наукових статей, опублікованих у відомих міжнародних журналах, співавтор монографії «Перспективи використання гіпохлоритів у ветеринарній медицині» (2009 р.).

Олександр Величенко і Тетяна Лук’яненко

ВІЗИТІВКА Олександр ВЕЛИЧЕНКО Професор кафедри фізичної хімії, провідний науковий співробітник НДІ гальванохімії УДХТУ. Уродженець Кривого Рогу. У 1983 році з відзнакою закінчив хімічний факультет Дніпропетровського національного університету. У 1988-му захистив кандидатську дисертацію, у 2003-му став доктором хімічних наук за спеціальністю «електрохімія». Член Американського електрохімічного товариства (The Electrochemical Society), Міжнарод— Нововведення диктує сама реальність. Приміром, ви знаєте, що воду зі Славутича (навіть двічі очищену!) пити не можна? У ній завеликі концентрації токсинів, вірусів і навіть трупних отрут! При цьому представники Дніпропетровського водоканалу заявляють, що якість питної води відповідає нормам діючого ДСТ 2874-82. Але вже ні для кого не секрет колосальні кількості промислових і хімічних відходів (особливо радіоактивних) у придніпровському регіоні. Воду з колодязів у Таромському й Сухачевці (на межі із Дніпродзержинськом) використовувати теж украй небезпечно, особливо навесні: залишки урановоплутонієвих відходів Придніпровського хімічного заводу активно потрапляють туди навіть крізь природні земляні та штучні фільтри. Недавно начальник водоканалу Павло Корженко озвучив унікаль-

ного електрохімічного товариства (International Society of Electrochemistry), Ради з проблем електрохімії НАНУ, експертної ради з хімії МОН України, спеціалізованої вченої ради за фахом «технічна електрохімія». Професор знаменитих закордонних університетів: Барселони (Іспанія), італійської Феррари й американського Сіетла, ім. П’єра і Марії Кюрі (Франція). Автор 158 наукових праць.

струмки та джерела. Старі методи очищення медичних стоків та утилізації відходів лікування зовсім неефективні. Віруси гепатиту, стафілококу, туберкульозу й туляремії добре пристосувалися до найсильніших антибіотиків і сульфаніламідів. А вже до хлорки — і поготів. Додамо до цього десятки тисяч тонн старих добрив, засобів захисту рослин і гербіцидів, що лежать просто неба або в примітивних напівзруйнованих сховищах. Така от «картина маслом». Використання розроблених нами металооксидних і недорогих нанокаталізаторів абсолютно необхідне в будівництві нових систем очищення води та утилізації промислових отрутних відходів, особливо фенолів і пестицидів. Тож щосили намагаємося створити оборонну «нанозброю» у вигляді новітніх технологій і виробів. Над цим працює

ДОВІДКА «УТГ» За підсумками конкурсу Дніпропетровської облдержадміністрації для кращих молодих учених у 2009 році грант у сумі 15000 грн одержала доцент УДХТУ Тетяна Лук’яненко за роботу «Нанокаталізатори на основі двоокисів свинцю та марганцю: електроосадження та електрохімічні властивості».

ми — один із пріоритетних напрямів сучасної науки. При цьому все більша увага приділяється різним електрохімічним методам — вони простіші в реалізації, вимагають менше коштів на апаратурне оформлення, дозволяють управляти складом і влас-

— Насамперед відзначу, що наші науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи проводяться в рамках цільових науково-технічних програм НАНУ й МОН. Тому й проблеми ми вирішуємо комплексні: створення новітніх нанокомпозиційних керамічних електрокаталізаторів для використання в різних електрохімічних техпроцесах (насичення води киснем, синтез різноманітних органічних і неорганічних сполук). І, зрозуміло, створюємо нові технології з очищення води, повітря й ґрунту, руйнування тих токсичних речовин, якими наше довкілля насичене надміру. Старі методи тут не діють: ті ж пестициди з гербіцидами, відходи медицини та хімічної промисловості вони «не беруть».

— Такі розробки активно ведуться в США, Китаї, Японії... У чому особливість українських досліджень?

— Створення методів спрямованого синтезу нових матеріалів із заданими властивостя-

них електрохімічних процесах (особливо у водневих джерелах струму й накопичувачах енергії, технологіях руйнування токсичних речовин у стічних водах). Крім того, дуже цікаві для досліджень композити з домішками поверхнево-активних речовин (ПАР) і поліелектролітів (ПЕ). При збереженні базових властивостей PbО2, MnO2 їхній склад, фізико-хімічні особливості та електрокаталітична активність можуть варіюватися в широких межах. НАКОПИЧУВАТИ!

— Олександре Борисовичу, чи можна сказати, що українські вчені — у лідерах із розроблення нової нанозброї проти отрут і тивостями матеріалів шляхом токсинів? варіації та моніторингу режимів — Результати, очікувані від електролізу й складу електро- упровадження наших наноліту. Дуже цікаві методи елек- розробок, упевнений, стануть трохімічного одержання оксид- проривними не тільки для наних композитів різного призна- шої країни, а й для всієї Єврочення. пи. Вони відповідають світовому Особливість наших розрорівню розвитку сучасної елекбок у тому, що без високих темтрохімії, мають значну теореператур, а самими лише електичну цінність і обов’язково потрохімічними методами ми можемо управляти зміною роз- винні стати науковою основою мірів наночастинок у проце- для створення новітніх екологічсі одержання каталізатора їх но безпечних технологій та матеметалооксидів. Приміром, при ріалів. Ми весь час рухаємося впеформуванні колоїдного розчину ред. Приміром, є серйозна проодержуємо частинки двоокису блема, що стосується екології титану розміром у 2—3 нм. Шляхом уведення електро- автотранспорту. Вона пов’язана да в розчин ми змусили нові з утилізацією домішки до пананокаталізатори працювати у лива — метатетрабутилефіру. видимому світлі (раніше тако- МТБЕ добре справляється з го не було, вони функціонували підвищенням октанового чистільки в ультрафіолеті). ла бензину й ККД двигуна вну— Сьогодні як каталізатори трішнього згоряння. Але в неї дуже популярні нанокомпозити є й серйозні недоліки — дуже із платини (особливо в нових токсична, погано пахне й не автомоторах для зниження ви- піддається біологічній деструккидів за стандартами «Євро-4» ції. Де відбувається її розлив, і «Євро-5»). Але вартість цьо- там утворюється мертва й «заго металу «зашкалює». Саме із пашна» зона. Ми вже провецієї причини ви вибрали поши- ли експерименти розкладання рені оксиди, які коштують де- цього ефіру за допомогою нашевше? ших нанокаталізаторів і одержали успішні результати. Тепер патентуємо ноу-хау й техпроцес. І ще кілька слів про наше наукове лідерство. Сьогодні, коли активно розвиваються технології водневого палива й широко використовуються електромобілі, дуже актуальна проблема створення резервних накопичувачів енерНаноструктура нового фільтра гії. Це абсолютно новий проект у дусі но— Звичайно, ціна вихідної си- вого століття! Поки над ним праровини дуже важлива. Але в неї цюють тільки дві наукових групи є й багато інших плюсів. Дво- у світі: у нашому УДХТУ й бриокиси свинцю й марганцю через танському університеті Саутпростоту їхнього електрохіміч- гемптона. Ми з англійцями і ного одержання, високу коро- співробітничаємо, і конкуруємо. зійну стійкість, низьку вартість Але головне — спільно створюєі високу каталітичну активність мо новий напрям у техніці та нашироко застосовуються в сучас- уці третього тисячоліття.

12

Українська технічна газета

№ 22 (126) В і в т о р о к , 1 ч е р в н я 2 010

ЗНАЮ, ЯК

Через старе вікно Європу видно краще У Львові починають відмовлятися від металопластикових склопакетів Роман ДИГАС Спробувати подивитися через старі вікна й увійти через історичні двері в майбутнє запропонували мешканцям Львова експерти Німецького товариства технічної співпраці (GTZ).

реставраторам, а й пересічним мешканцям. Крістоф Юнгганс — професійний реставратор меблів, вікон та дверей, живе у Східній Німеччині. За його словами, тенденція до встановлення металопластикових конструкцій там з’явилася на початку 1990-х років, тоді ж і припинилась. Педантичні німці помітили їх непрактичність: металопластик швидко стає брудним і дуже погано виглядає на тлі будинку. В історичних будівлях металопластикові вікна в Німеччині

вів особисто у форматі майстеркласу, наочно продемонструвавши львів’янам сучасну технологію відновлення дерев’яного вікна в будинку ХІХ століття.

МАЙСТЕР-КЛАС КРІСТОФА ЮНГГАНСА а реставрацію одного віТЕНДЕНЦІЇ, ЯКИХ ВАЖКО кна Крістоф Юнгганс виПОЗБУ ТИСЯ трачає до десяти днів. Почигідно з програмою «Через нає із видалення всіх шарів старі двері — у майбутнє» ніфарби. Застосування хімічмецькі фахівці й місцеві столяних розчинників неприпустири реставрували три історичні ме: вони змінюють кислотність дерев’яні брами. Результат був дерева, вимивають природнесподівано резонансним: власні олії, руйнують склеювання. ники приватних заклаА фарба після такої обдів торгівлі та харчуванробки, навіть свіжа, ня почали демонтовувавтрачає стійкість. Дуже ти металопластикові двепошкоджені фрагменти рекомендує не шпарі й повертати фасадам їх клювати, а замінити колишній вигляд. Зараз такими ж за формою триває друга фаза проекту дерев’яними за допомо— реставрація дерев’яних гою клею. вікон. Ефекту звукоізоляції, — З одного боку, ми не гіршого, ніж у склохочемо продемонструвапакетах, можна досягти нові можливості будіти підбором шибок. Навельної фізики та сучасні віть школярам відомо, способи тепло- та звукощо звук передається віізоляції на старих вікнах, брацією повітря, а різ— розповідає керівник на товщина скла має різпроекту Іріс Гляйхманн. ну частоту коливань. Тож — З іншого — прагнеякщо з боку шумної вумо оживити і продовжилиці встановити чотирити традиції старих техноміліметрове скло, а зселогій. Зараз німецькі фаредини — триміліметрохівці разом із львівськиве, то звук між ними затуми будівельниками, архітекторами та ремісника- Майстер-клас Крістофа Юнгганса зацікавив львів’ян хатиме. У нашому випадку така різниця абсорбує ми працюють над реалівзагалі ніколи не встановлюва5—8 децибелів. зацією проекту з оновлення ста- ли — власник нерухомості має Виймати для ремонту цілу вірої частини міста, який завер- бути морально відповідальним конну коробку доводиться лише шиться у 2012 році. Дорадча гру- за їх збереження. Дерев’яне ж вів одному з десяти випадків. Щоб па надає безкоштовні техніч- кно можна реставрувати своїми установити її назад і закріпити, ні та фінансові консультації не руками. Навіть якщо йому поне треба застосовувати сучасні тільки професійним столярам- над сто років. Що фахівець і допінки. Навіщо використовувати матеріали, довговічність яких ДОВІДКА «УТГ» ніхто ще не вивчив, риторично GTZ — громадська організація Німеччини, діє за запитує Крістоф Юнгганс, коли підтримки федерального міністерства економічної є такі, що перевірені століттями. співпраці та розвитку. Співпрацює з муніципальниІ пропонує... конопляні волокна, ми установами та урядами в понад 130 країнах свібільш відомі як клоччя. Це натуту. Виконує суспільно корисні завдання за дорученральний і дешевий ущільнювач, нями Європейської Комісії, ООН та Світового Банку. який використовують із найУкраїнським партнером проекту є Управління охородавніших часів. Пінка ж, як вини історичного середовища Львівської міської ради. явилося, під дією ультрафіолету

З

Н

За сучасними стандартами На будівництві термінала ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» підрядником із металоконструкцій буде «Укрстальконструкція»

З

варні рамні конструкції криволінійного обрису — головний архітектурний акцент термінала — забезпечують плавну конфігурацію будівлі. За рахунок своєї виразності металоконструкції (їх буде виготовлено близько 1,8 тис. т) домінуватимуть у інтер’єрі будинку, а також в екстер’єрі у вигляді навісів та інших зовнішніх елементів несучого каркаса. Проект розроблений у кращих традиціях європейських проектувальників, які висувають жорсткі вимоги до точності виготовлення та монтажу

металоконструкцій. Це буде виконано «Укрстальконструкцією» за рахунок 3D-моделювання при розробці креслень КМД, використання при виготовленні конструкцій спеціального технологічного устаткування, у тому числі з ЧПУ, а також проведення повних контрольних складань для елементів головних рам. Максимальна заводська готовність відправних елементів значно скоротить строки монтажу металоконструкцій, що уможливлює здачу об’єкта в строк — до Євро-2012.

Каркас для майбутнього Нові технології житлового будівництва допоможуть підняти економіку країни трібні гроші, яких, як відомо, у держави немає. Зараз вона воЗа приблизними підрахунками, ліє «ввозити» їх з-за кордону у у великих містах у черзі на житло формі багатомільйонних міжнастоїть сьогодні близько мільйона родних кредитів. На думку Юрія чоловік. Причому без наймен- Богатирьова, у цьому й поляшої надії одержати його в най- гає помилка. Яка різниця, звідки береться грошова маса? Важближчому майбутньому. Тим часом на ринку з’являються ливо, щоб вона була забезпечетехнології, здатні досить швидко на відповідною «масою» товарів і послуг. докорінно змінити ситуацію.

— Термін «емісійні інвестиції», здавалося б, невигідний ДРУКУВАТИ ГРОШІ — будь-якому політику, — говорить НЕ ГРІХ? аявні в нас техноло- директор «Дніпробудіндустрії». гії каркасного будів- — Однак він уже пролунав із уст ництва, — розповідає керів- нової влади. І нічого поганого в ник ВАТ «Дніпробудіндустрія» цьому немає. Адже 90% комп(м. Дніпропетровськ) Юрій лектувальних для каркасноБогатирьов, — дозволяють у го будівництва вироблятимутьнайкоротший термін (від двох ся в Україні (зокрема, на дніпротижнів) побудувати котедж на петровських металургійних підбудь-якій земельній ділянці мі- приємствах). Додайте до цього нові робочі місця в будівництві, насиченЦИФРИ ня ринку нерухомості... За даними Національної асоціації будівельників житла США, будівни- Така емісія тільки підцтво 1000 котеджів створює 2448 хльосне економіку. Неробочих місць у будівельній і суміж- дарма у Франції з кожній галузях, що виражається в су- ного заробленого дермарному прирості заробітної плати жавою євро половина на $79,4 млн і збільшенні податкових (!) віддається на житлонадходжень на $42,5 млн. ве будівництво, а друга розподіляється між іншими бюджетними програмами. німальної площі (3—4 сотки), куди підведені вода, електрика та газ. Використання матері- КУПІВЛЯ «У СКЛАДЧИНУ» алів на основі полімерів зробить З ДЕРЖАВОЮ ьогодні французи — основйого непроникним для вологи, ні партнери «Дніпробудтеплозбережним і максимально комфортним. Повітряна систе- індустрії», тому їхній досвід вима опалення дешевше й надійні- вчають тут у першу чергу. За слоше в експлуатації, ніж водяна. До вами Юрія Богатирьова, молода того ж вона майже безінерційна родина із трьох чоловік, середй дозволяє прогріти будинок за ній дохід якої 1600 євро, купую1—1,5 години. Без істотного ре- чи своє перше житло, має право монту він може служити міні- на щомісячну державну компенмум років 50, а за необхідності сацію виплат за іпотечним кредитом у розмірі 400 євро. Додавшвидко й легко демонтується. Каркасні котеджі коштують ши 400 своїх і зробивши місячний порівняно недорого. Однак для внесок, родина може безбідно реалізації довгострокової про- жити на 1200 євро, що залишиграми такого будівництва по- лися. При цьому річний Ігор ГУСАРОВ

– Н

С

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 ч е р в н я 2 010 № 22 (126)

13

ЗНАЮ, ЯК відсоток варіюється від 1,2 до 3,2% залежно від суми першого внеску (особисті заощадження, допомога батьків) і фінансового статусу родини, обумовленого банком за сукупністю декількох показників. Навіщо французькій державі така компенсація? Уважається, що в такий спосіб вона стимулює свого виробника, у тому числі й у будівельній галузі. Адже ці гроші однаково відразу повернуться на внутрішній ринок. Для порівняння нагадаємо, що в Україні відсоток із доларових кредитів становить від 10,5 до 17 і більше. Не кажучи вже про те жалюгідне становище, у якому опинилися позичальники, коли валютний курс «стрибнув» на 64%. «ЧЕРГОВИКИ» — В АВАНГАРДІ е ж ставити каркасні будинки? На думку Юрія Богатирьова, краще місце для таких котеджних селищ — райони з нерозвиненою інфраструктурою в радіусі 20—40 км від великих міст. У зв’язку із цим виникає оригінальна схема залучення коштів. Групі інвесторів пропонується прокласти дорогу й водопровід у один із таких занепалих районів, а також побудувати тут певну кількість (скажімо, 10% від запланованого) котеджів. У них поселяються люди, які стоять у черзі на квартиру. Є підстави думати, що значна частина з них, зневірившись у поліпшенні житлових умов, на це погодиться (особливо якщо буде вирішено транспортну проблему). Згодом, коли за рахунок появи інфраструктури вартість землі зросте, інвестори з лишком покриють свої витрати. Юрій Богатирьов упевнений, що прибутку від продажу двох котеджів цілком вистачить для будівництва ще одного. Іншими словами, програма, у принципі, може розвиватися й без бюджетного фінансування. З іншого боку, така ж схема може працювати й за рахунок бюджету. У такий спосіб держава розв’язує проблему нерозвинених територій, улаштовує «чер-

Д

говиків», а за вмілого господарювання ще й має прибуток.

Нове покоління обирає жерсть

БУДИНОК У ЦЕНТРІ СВІТУ ьогодні кількість людей, які хочуть жити в приватному секторі, не зв’язуючись із вигодами «багатоповерхової цивілізації», не зменшується. Ми вже звикли бути заручниками комунальних служб, які будь-якої миті можуть залишити нас без тепла й води. Крім того, обивателя буквально «зацькували» розповідями про ГМО, що містяться в продуктах харчування. Тим часом «одноповерхова цивілізація» може бути побудована на зовсім інших принципах. Господар сучасного котеджу сам може вибирати, чим обігрівати свій будинок — газом, електрикою чи вугіллям (залежно від вартості того або іншого енергоносія). Він може перейти на артезіанське водопостачання, завести підсобне господарство, забезпечуючи родину екологічно чистими продуктами. Можливо, намальована картина дещо ідеалістична й утрирувана. Але ж недарма в тій же Франції «будинок першої покупки» — оплот і предмет гордості молодої родини. Найчастіше найдорожче придбання в житті, він зміцнює шлюб й надає подружжю іншого соціального статусу. Тож нова концепція житлового будівництва, на думку Юрія Богатирьова, цілком може привести до справжньої соціальної революції в Україні. Звичайно, деякі положення такої житлової програми можуть здатися спірними. Насамперед, викликає сумнів середній рівень доходу української молодої родини, вочевидь не порівнянний із таким же у Франції. Крім того, економічна криза посилила побоювання людей втратити роботу, а отже, і житло, придбане в кредит. Але в тому, що стосується емісійних інвестицій під будівництво житла для «черговиків», котеджі дійсно є ідеальним варіантом. У будь-якому разі дешевина й мінімальний ризик виникнення «довгобудів» забезпечать їхню високу ліквідність.

Ірина КОНДРАТЬЄВА

С

На регіональній конференції з фізики студент першого курсу Дніпродзержинського індустріального коледжу Олександр Шихман викликав справжній фурор, виступивши із доповіддю «Інновації в телекомунікації» — про будову та принципи роботи незвичайної телевізійної антени, основними конструкційними елементами якої є пів-літрові бляшані банки з-під напоїв. Ентузіазм 16-літнього доповідача та демонстрація «банкової» моделі ТБ-антени були винагороджені сповна — він став володарем диплома першого ступеня та героєм телевізійних і газетних репортажів.

заощадити навіть на супутниковій антені — конструкція із бляшанок здатна виконувати її функції. Таких висновків Сашко дійшов у процесі численних експериментів. Зробивши перший варіант антени з пивних бляшанок, він потім спробував замінити їх на пластикові балони з-під мінералки, обмотані подвійним шаром харчової фольги. Ефект був той же — прийом 11 телеканалів дециметрового діапазону, якість прийому — середня.

Починати налаштовувати «банкову антену» юний майстер рекомендує з перших каналів у діапазоні, а потім уже братися за інші. Якщо ви захочете дивитися тільки один канал, то можна домогтися максимальної якості зображення. В автомобілі на таку антену нічого не піймаєш — забагато перешкод від самого авто. Тож сьогодні Сашко ловить телеканали на антену із бляшанок тільки під час поїздок за місто. Не залишиться він без ТБ і у випадку, якщо вдома раптом «металісти»

П

опулярність, яка несподівано звалилася на голову студента-першокурсника, трохи його дратує. Сашко скромно зауважує, що ніякого відкриття він не робив, а просто скористався порадою з журналу «Моделістконструктор» за 70-ті роки. Періодично гортаючи стару підшивку, він знаходить на пожовтілих сторінках чимало корисних і цілком прийнятних ідей. Ну а далі вже, як кажуть, справа техніки.

— Антена з банок — це похідний бюджетний варіант, — представляє свою конструкцію Сашко Шихман. — Вона в жодному разі не замінить фабричну телевізійну антену, тож не поспішайте викидати ту, яка стоїть у вас на даху або балконі. От коли Україна повністю перейде на цифрове телебачення (а це нам обіцяють до 2016 року) і у вас установлять ресивер, то тоді можна буде

Олександр Шихман з антеною з банок Для такої антени в будьякому разі потрібні кабель опором 75 ом і однотипні бляшанки або балони. Скріпити їх, витягнути в лінію можна за допомогою дерев’яної планки та скотча. У журнальному варіанті пропонували використовувати вішалку для одягу, у Сашка каркасом є 30-сантиметрова лінійка. До основної конструкції можна прикріпити телескопічну антену й домогтися поліпшення якості прийнятого сигналу.

Шліфує... хімрозчин Анна ГРЕЧАНИК Цієї весни Східноукраїнський національний університет ім. Даля здобув статус дослідного цілком заслужено: наукою тут займаються активно. Однак новий статус багато чого вимагає: дослідження повинні бути відомі за межами ВНЗ й мати практичне застосування.

Щ

одо цього показовою є робота студента магістратури кафедри фізики Павла Колодяжного «Комбінований процес вібраційної механохімічної обробки сталі». Вона посіла друге місце на Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт із фізики, який відбувся у квітні на базі Харківського національного університету ім. Каразіна, а запропонований метод уже застосовується на практиці.

— Павле, у вас є патент на цю розробку?

— Поки мені виданий тільки акт про практичне застосування в компанії «Луганськтепловоз». Але й патент було б непогано одержати. Це мій другий напрямок, а тема магістерського диплома — «Ультразвуковий контроль металу». Матеріал для магістерської я збирав на «Луганськтепловозі», там і довідався про віброобробку металу. В університеті є база для проведення таких робіт: лабораторія, віброустановка, на якій можна проводити експерименти. Звичайно, викладачі мені допомагали, курирували, але переважно все робив самостійно.

— У чому суть вашої методики?

— Я провів багато експериментів на вибір різних віброабразивних матеріалів для шліфування поверхні. Досліджував дію різних хімічних розчинів, використовував різні режими віброобробки – різні часто-

виріжуть сітьовий кабель. «Підключити» банки до телевізора — пара секунд. А на складання всієї конструкції з нуля треба не більше п’яти хвилин. Зацікавившись можливостями такої антени, Сашко в Інтернеті знайшов ще одну її перевагу: після певної модернізації конструкції із бляшанок з їхньою допомогою можна входити навіть у локальну інтернет-мережу через Wi-Fi. Спробував — вийшло! ти й амплітуди коливань, вивчав вплив цих чинників на швидкість знімання оксидної плівки з поверхні металу й на якість шорсткості одержуваної поверхні. У підсумку маємо таке: віброустановка, резервуар, що заповнюється хімічною сполукою (нітратною, соляною, сірчаною кислотою з домішкою комплексної солі K3FeCN6) і абразивним матеріалом (наприклад, карбід кремнію чорний), що має високу міцність. Установка робить певну кількість коливань із заданою амплітудою, і поверхня металу, опущеного в резервуар, поступово шліфується. Після такої обробки метал має більш рівну поверхню, про що свідчать дані про мікрошорсткість, одержувані профілометром, а якість захисних покриттів, які часто наносяться на поверхню металу, підвищується. Поки метод використовували тільки в тепловозо будуванні, але в нього є перспективи скрізь, де існує необхідність у застосуванні зносостійких деталей.

14

Українська технічна газета

№ 22 (126) В і в т о р о к , 1 ч е р в н я 2 010

ІТ

Залиште інженера вдома Створення мобільного робочого середовища дозволить підприємствам істотно скоротити витрати й убезпечить від форс-мажорних обставин Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Традиційні схеми організації праці вже не працюють. Навколо цього твердження велася дискусія на присвяченій мобільному робочому середовищу конференції «Mobile Work Environment — Time to Start», яка недавно відбулася в Києві. Її організатори — Американська торговельна палата в Україні, корпорація «Майкрософт», оператор зв’язку «Астеліт» і консалтингова компанія IBT Ukraine. Та чи готові українські підприємства відмовитися від звичних схем?

І

дея віддаленої праці не нова, однак до останнього часу такий підхід уважався прийнятним тільки для представників творчих професій. Важко уявити інженера, техніка або навіть бухгалтера без традиційного робочого місця. Проте це стає реальністю. Відповідно до результатів дослідження, проведеного американською компанією IDC, до 2013 року кількість людей, які працюють дистанційно, досягне 1,2 млрд і становитиме близько 35% усієї робочої сили у світі. Для технологічно розвинених країн ця цифра буде ще більше — у США, наприклад, можливостями мобільного робочого середовища лише через два роки користуватимуться вже 75% співробітників. Усе

йде до того, що в офісі або цеху залишаться тільки ті, чия фізична присутність там конче необхідна. НЕ ПЛАТИТИ ЗА ПОВІТРЯ обільне робоче середовище — це не просто модна тенденція. За запевненнями експертів, вона має безліч переваг як для компаній, так і для співробітників. Перша й найочевидніша з них — значне скорочення накладних витрат на утримання персоналу. Генеральний директор компанії IBT Ukraine Олег Проценко так описав сформовану ситуацію: «Уявімо собі всі ці величезні красиві офісні споруди в центрі Києва, вартість оренди приміщень у яких може досягати досить значних розмірів. Але ж приблизно 20—30% робочих місць у них завжди порожні тільки тому, що співробітники перебувають на зустрічах, у відрядженнях, у відпустці або відсутні через хворобу. Це не що інше, як плата за повітря. За статистикою, близько 30—40% фіксованих витрат на утримання робочої сили можна заощадити, якщо перевести частину персоналу на мобільний режим». Телеробота також сприяє підвищенню продуктивності праці. Залишаючи за кадром психологічні аспекти, які можуть привести до збільшення ефективності, а можуть і не привести, за-

М

уважимо, що при роботі в дистанційному режимі співробітник має можливість раціонально використовувати той час, який він раніше витрачав на дорогу. Фахівці компанії Cisco Systems, одного з лідерів у цій сфері, твердять, що завдяки переходу на мобільну модель співробітництва продуктивність праці зростає на 40%. На конференції українські експерти наводили більш

Генеральний директор компанії IBT Ukraine Олег Проценко

скромну статистику: вітчизняні компанії, які впровадили в себе схему такого взаємозв’язку, досягли збільшення віддачі від службовців на 15%. Що теж дуже непогано. Інша важлива перевага — відсутність залежності від місцевих кадрів. Компанія може наймати фахівців необхідного їй

ДОВІДКА «УТГ» Мобільне робоче середовище — набір технічних і організаційних засобів, які дозволяють співробітникові ефективно виконувати свої функції незалежно від місця розташування. Концепцію віддаленої праці ще в 1972 році запропонував американець Джек Ніллес. На його думку, уже тоді розвиток засобів зв’язку досяг достатнього рівня для успішної взаємодії між найманим співробітником і роботодавцем на відстані. Із появою та розвитком Інтернету

можливості для комунікації значно зросли, а обмін інформацією та результатами інтелектуальної праці значно спростився. Утім, мобільне робоче середовище — більш широке поняття, ніж віддалена діяльність. Використовуючи повний спектр сучасних технічних можливостей, співробітник може працювати не тільки в міській квартирі, а й, наприклад, в автомобілі, кафе, парку або навіть вдома в «глибинці».

Улюблений планшет президентів Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Президент РФ Дмитро Медведєв під час візиту в Київ зізнався студентам Київського національного університету ім. Шевченка, що має новітній інтернетпланшет фірми Apple — iPad iPad і навіть устиг скачати для нього кілька книг. Для читання це, мовляв, дуже зручно, тим більше що з обов’язку служби йому, як президентові, доводиться повсякчас мати мати справу з усілякими «нудними паперами» — проектами документів, указами, розпорядженнями, «шифровками спеціальних служб»… Тим часом офіційно iPad у Росії (як і в Україні) ще не продається. продається.

П

ланшетний комп’ютер від Apple з’явився в продажі в США на початку квітня й уже обігнав за популярністю попередній хіт тієї ж компанії — смарт-

профілю, які мешкають не тільки в іншому місті — в іншій країні. Ті, у свою чергу, обирають вакансію, яка відповідає їхнім знанням і здібностям, без урахування географічного положення. Це особливо важливо, коли до складних технічних проектів залучаються інженери з унікальною кваліфікацією. Дослідження світового ринку праці показують, що вже в найближчому майбутньому більшість економік світу матиме справу з нестачею кваліфікованих трудових ресурсів. У цих умовах можливість залучати співробітників з інших регіонів може стати ключовим чин-

фон iPhone, якому є «старшим братом». Через величезну потребу в новому пристрої виробник змушений був відкласти дату виходу iPad на світовий ринок на два місяці, щоб устигнути випустити достатню кількість комп’ютерів. Інтернет-планшет оснащений 9, 7-дюймовим сенсорним екраном, що дозволяє управляти комп’ютером за допомогою доторкання пальців, модулями зв’язку з бездротовими мережами Wi-Fi і мобільними мережами стандарту 3G. Виконавчий директор Apple Стів Джобс так аргументував необхідність у такому приладі: «Зараз кожен із нас використовує ноутбук і смартфон. Питання в тому, чи може щось бути між ними: пристрій для перегляду веб-сторінок, фотографій, відео, електронної пошти, прослуховування музики, ігор та читання книг. Він має виконувати ці завдання

ником успішної діяльності компанії. Якщо значна частина персоналу працює дистанційно, це знижує ризики, пов’язані з технічними відмовами, стихійними лихами та іншими непереборними обставинами. Навіть просте відключення електрики зараз може паралізувати підприємство — ситуація, неможлива в мобільному робочому середовищі. Сьогодні в США така система впроваджується вже не тільки в офісах і державних установах, а й на виробництві. На деяких заводах до 90% інженерних посад переведено на віддалений режим. Аналогічні проекти здійснюються й у нас, хоча більшість із них перебуває на початкових етапах, адже для переходу до мо-

краще, ніж ноутбук, і краще, ніж смартфон». Дійсно, при тому, що iPad може виконувати всі функції, властиві звичайному комп’ютеру, найкраще він придатний саме для роботи в Інтернеті та для різноманітних мультимедійних додатків. Але найсильніша сторона планшета — зручність читання. Багато американських видань уже використовують iPad як альтернативу традиційній передплаті. Відомий журнал GQ щомісяця розповсюджує понад 14 тис. «номерів» за допомогою спеціальної програми для iPad, причому ціна електронного видання не відрізняється від вартості паперового. Потенційно цей пристрій може зробити серйозний внесок у остаточне витіснення паперу з робочого середовища. Тонкий і легкий, планшет набагато зручніше, ніж купи роздруківок. Утім, новинка сподобалася не всім. Засновник корпорації Microsoft Білл Гейтс назвав неможливість розпізнавання голосу, пера та фізичної клавіатури недолі-

більного робочого середовища необхідно спочатку відмовитися від паперового документообігу й упровадити електронні системи керування виробництвом.

ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ ТЕХНОЛОГІЇ ВЖЕ В УКРАЇНІ

Д

ля організації віддаленої роботи необхідно, як мінімум, забезпечити доступ співробітників до мережі Інтернет у мобільному режимі. Для цього є багато можливостей — від різноманітних послуг стільникового доступу до бездротового зв’язку за технологією Wi-Fi. Як правило, мобільне робоче середовище — це також і єдина віртуальна корпоративна мережа, доступ до якої мають всі співробітники компанії. За останній рік на ринку з’явилося відразу кілька готових технічних рішень, призначених для цього. Наприклад, вставивши в комп’ютер спеціальний чип, працівник може відразу одержати доступ до всіх внутрішніх ресурсів підприємства за захищеним каналом. Украй важливою технологією, що широко застосовуватиметься, стануть відеоконференції. Можливість побачити співрозмовника й поговорити з ним віч-на-віч — чи не головний технологічний прорив, який зробив віддалену працю можливою. Безпосередньо для роботи можуть використовуватися будь-які з безлічі пристроїв, які з’явилися останнім часом — від домашнього ПК або ноутбука до кишенькових комп’ютерів або інтернет-планшетів, таких як iPad. Вони дозволяють працювати майже з усім спектром сучасних додатків, аж до вузькоспеціальних програм для проектування або статистичного аналізу. Крім того, повноцінний доступ до робочих програм з будь-якого технічного засобу може здійснюватися віддалено, через веб-інтерфейс (як при перегляді інтернет-сайтів).

ками приладу, який, на його думку, лише «добра читалка електронних книг». Крім того iPad має декілька інших технічних недоліків, пов’язаних із відсутністю багатозавданнєвості (можливості одночасної роботи з декількома додатками) і обмеженим підтриманням окремих стандартів, використовуваних в Інтернеті. Ціна пристрою ($500—700 залежно від комплектації) зависока навіть за американськими мірками. Імовірно, в Україні він сприйматиметься скоріше як елемент іміджу, а не як засіб для розв’язання практичних завдань. Але популярність iPad — це тільки початок чергового витка мобільної революції. Більше десятка великих виробників електроніки мають намір створити щось подібне, сигналізуючи про те, що планшетні комп’ютери незабаром можуть стати звичними повсякденними пристроями, не менш поширеними, ніж ноутбуки.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 ч е р в н я 2 010 № 22 (126)

15

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ

Ловець флюїдів До 150-річчя від дня народження видатного голландського фізіолога, створювача методу електрокардіографії Віллема Ейнтховена Святослав РИБНІКОВ Шведських академіків часто критикують за самовільне переінакшування заповіту Альфреда Нобеля: той планував присуджувати премію авторові найбільш значущого відкриття року, а сьогодні нагорода нерідко знаходить свого героя через десятиліття. Формально таке зауваження абсолютно обґрунтоване, однак якби Нобелівський комітет точно виконував заповіт мецената, багато геніальних відкриттів і винаходів ніколи не були б належно оцінені. Типовий приклад тому — витвір видатного голландського фізіолога Віллема Ейнтховена: він не додав науці особливого розуміння фундаментальних механізмів життєдіяльності організму, та й технічні рішення, хоч і оригінальні, не були чимось надзвичайним. Однак через двадцять років значення винаходу для медицини було вже важко переоцінити, і в 1924 році Ейнтховен Ейнтховен цілком справедливо здобув Нобелівську премію з фізіології та медицини.

С

тарший син у родині військового лікаря Якоба Ейнтховена, Віллем цілком природно збирався піти стопами батька. На користь такого вибору свідчило й скрутне матеріальне становище родини: батько помер, коли хлопчикові було шість років, і мати як не намагалася, не могла дати шістьом дітям престижну освіту. «Армійський контракт» для тих, хто хотів вивчати медицину, був просто знахідкою: він давав можли-

вість учитися безкоштовно – за рахунок наступного відпрацьовування на посаді військового лікаря. Так у 18 років Віллем став студентом медичного відділення Утрехтського університету з визначеним наперед розподілом у військовий корпус. Однак доля розпорядилася інакше. В університеті Віллем показав себе неабияким студентом. Він сповідував і на власному прикладі демонстрував принцип «У здоровому тілі — здоровий дух»: очолював відразу три спортивних клуби (гімнастів, фехтувальників і веслярів) і при цьому примудрявся серйозно займатися наукою. За першим дослідженням — «Деякі зауваження про механізм ліктьового суглоба» — можна було припустити, що Ейнтховен присвятить себе спортивній медицині, однак інтерес до цієї теми був скоріше практичним — його породив перелом руки, що трапився під час одного із тренувань. А от наступна робота — «Стереоскопія за допомогою диференціювання кольорів» — цілком могла стати початком «магістраль-

ної лінії»: за неї 25-літній випускник здобув ступінь доктора медицини з офтальмології. Чи могла придатися така кваліфікація в армії — невідомо; в офтальмолога Франса Дондерса, наставника Віллема, щодо цього, схоже, були сумніви. У рік одержання диплома помер професор фізіології Лейденського університету Адріан Хейнсіус, і за рекомендацією Дондерса вакантне місце запропонували Ейнтховену. На цій посаді він і працював усе життя.

…Якщо вважати електрокардіографом прилад, який дозволяє фіксувати токи серця, то його винахідником є не Віллем Ейнтховен, а Огастес Уоллер — наприкінці 1880-х тому вдалося за допомогою капілярного електрометра «піймати» сигнал від серця свого собаки Джиммі. А от якщо називати кардіограмою не будь-який, а саме інформативний запис токів серця, то тут авторство однозначно належить Ейнтховену. Необхідної точності вченому вдалося домогтися, скорегувавши принцип дії пристрою: у 1901 році він замінив капілярний електрометр на струнний гальванометр, аналогічний тому, який декількома роками раніше французький інженер Клемент Адер розробив для телеграфії, тільки більш чутли-

Ранній електрокардіограф

У Лейдені молодий професор з наснагою продовжив офтальмологічні дослідження: з-під його пера вийшли роботи з механізмів оптичних ілюзій та акомодації — здатності ока міняти фокусну відстань, які зараз є класикою. Але трохи пізніше Ейнтховен зацікавився імпульсами, які виникають в оці у відповідь на світло різної інтенсивності, і з цього моменту жива електрика стала основною темою його досліджень.

вий. Датчиком у новому приладі була найтонша посріблена кварцова нитка: у сильному магнітному полі при проходженні через неї токів серця вона відхилялася під дією сили Ампера. З фізичної точки зору апарат був простий, але для втілення ідеї в життя потрібна була безліч інженерних рішень. Кожне з них — маленький шедевр технічної думки. Наприклад, для одержання нитки Ейнтховен кріпив кварцове во-

локно до кінця стріли в натягнутому луці й нагрівав конструкцію. Лук вистрілював, і стріла, що летить, витягувала волокно в нитку фантастичного на той час діаметра в 7 мікронів. Іншою знахідкою, правда вимушеною, була оригінальна система водного охолодження кардіографа, яка остуджувала надпотужний — у 22 тисячі гаусів — електромагніт. Але справжнім дивом техніки був сконструйований Ейнтховеном самопис: роль звичної сьогодні стрічки виконувала рухлива фотопластина, яка фотографувала посилену складною системою ламп і лінз... тінь від нитки! А для нанесення на «кардіограму» часового масштабу поруч із фотопластиною оберталося велосипедне колесо, тіні від спиць якого відміряли однакові проміжки часу... Спочатку дослідні зразки не зацікавили ні лікарів, ні виробників апаратури, з якими вчений намагався домовитися про серійний випуск. Скепсис можна пояснити: конструкція важила 270 кг і вимагала постійного обслуговування п’яти чоловік. Однак у 1906 році Ейнтховен однозначно переконав наукову громадськість у користі свого апарата — показав відмінність у кардіограмах людей із різними захворюваннями: мітральною та аортальною недостатностями, блокадою, аритмією. Із цього моменту кардіографія почала свій тріумфальний похід у медицині, а індустрія кардіографів почала розвиватися стрімкими темпами, з’являлися усе більш легкі й мобільні апарати. А от чутливість перших ейнтховенівських зразків, як запевняють історики науки з Техаського інституту серця, змогли перевершити лише деякі сучасні моделі.

ПЕРЕДПЛАТА-2010 Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, у відділі передплати редакції, а також на сайті www.tehnichka.com

Всеукраїнський виробничо-практичний журнал ПОНАД 100 СТОРІНОК КОРИСНОЇ ІНФОРМАЦІЇ!

- Новітні наукові розробки та дослідження - Ексклюзивні інтерв’ю - Додаток «Законодавство» - Коментарі юристів до нормативних актів - Міжнародний досвід: стандарти, право, практика - Матеріали розслідувань нещасних випадків на виробництві - Здоров’я та соціальний захист працівників

Все починається з технічної думки...

www.prombezpeka.com

Ми потрібні один одному!

м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (044) 221-06-50 e-mail: podpiska_kiev@tehnichka.com

Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, у відділі передплати редакції, а також на сайті www.tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (044) 221-06-50 e-mail: podpiska@prombezpeka.com

ТРИВАЄ Т РИВАЄ ПЕРЕДПЛАТА НА 2010 РІК Вартість передплати: на 1 міс. - 29,00 грн на 6 міс. - 174,00 грн

м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 e-mail: podpiska@tehnichka.com

м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 e-mail: podpiska_lugansk@prombezpeka.com

ПЕРЕДПЛАТІТЬ ГАЗЕТУ НА 2010 РІК!

Передплатні індекси: українською мовою

російською мовою

99309

99340

Вартість передплати:

П Е Р Е Д П Л АТ Н И Й І Н Д Е К С :

99996

на 1 міс. - 21,40 грн www.tehnichka.com

на 6 міс. - 128,40 грн

16

Українська технічна газета

№22 (126) В і в т о р о к , 1 ч е р в н я 2 010

ТРЕБА БАЧИТИ

Земля без людей

Майбутнє — за дирижаблем

У 2300 році життя на Землі зникне?

Створено найбільший у світі літальний апарат

Г

Н

а думку австралійських учених, до 2300 року через глобальне потепління наша планета буде непридатною для життя. Якщо середня температура дедалі зростатиме в такому ж темпі, як зараз, то через 300 років вона підвищиться на 12°С, а таке потепління згубне для людей, тварин і рослин. Частина суші опиниться під водою, а на ділянках, що залишаться над поверхнею океану, не буде ресурсів для життя.

На думку інших учених, потепління було на Землі вже сотні разів, і люди завжди адаптувалися до нових умов.

«Вояжер-2»: перезавантаження Усунуто збій у комп’ютерній системі космічного апарата «Вояжер-2»

Н

а запущеному в 1977 році «Вояжері-2» у квітні виникли проблеми з передачею наукових даних, які фахівці не могли декодувати. Після діагностики з’ясувалося, що причиною був збій в одній із комірок пам’яті бортового комп’ютера. Інженери відпра-

вили на апарат команду перезавантаження, яке було успішним. Апарати «Вояжер-1» і «Вояжер-2» — найвіддаленіші від Землі штучні космічні об’єкти: до «Вояжера-2» — 13,8 мільярда кілометрів, до «Вояжера-1» — 16,9 мільярда кілометрів. Спочатку планувалося, що вони досліджуватимуть системи Юпітера й Сатурна, однак за їхньою допомогою також отримані знімки Урана й Нептуна та їхніх супутників. Зараз учені за допомогою цих апаратів досліджують межу між геліосферою та міжзоряним середовищем — геліопаузу. Зонди вийдуть у міжзоряний простір у найближчі п’ять років.

елієвий дирижабль Bullet 580 побудований американською компанією E-Green Technologies. Він здатний підняти близько 75 тонн вантажу. Проектна максимальна швидкість дирижабля — 129 км/год. Його двигун може працювати на біопаливі. На апараті передбачений окремий дизель-генератор на 4 кіловати для живлення радіостанцій, радарів і наукових приладів. Він може бути і вантажним кораблем, і туристичним лайнером, і апаратом для спостереження за погодою, а також виконувати безліч інших функцій. Завдяки подвійній системі керування дирижабль здатний літати з екіпажем і без нього — у режимі дистанційного пілотування. У туристичній версії Bullet 580 по нижньому периметру й у підло-

Висючі сади Якщо схрестити дирижабль із хмарочосом, біореактором і садом...

Хоч і тонко, та не рветься Розгадано секрет міцності павутини

Ц

ей унікальний матеріал у кілька разів перевершує за міцністю й пластичністю сталь і кращі штучні волокна. Хімічний склад павутини досліджений уже давно, однак використання тих же білкових молекул не дозволяло досягти аналогічних параметрів у штучних волокон. Дві групи вчених застосували новий підхід до вивчення міцності павутини. Вони працювали з білками спідроїна-

ми — головними компонентами павутини. Ці білки являють собою ланцюжкові молекули, що складаються з тисяч амінокислот, головними з яких є аланін і гліцин. У результаті вченим удалося розгадати головний секрет павутини — те, як з’єднуються між собою кінці білкових молекул у підсумковому волокні. Результати дослідження будуть корисні у створенні міцних штучних волокон.

Сонячні стадіони для Катару Архітектурне бюро AS&P представило п’ять проектів футбольних стадіонів для розіграшу Кубка світу в Катарі в 2022 році

К

ожний із п’яти проектів, представлених на міжнародній спортивній конвенції в Дубаї, має свої новаторські й оригінальні відмітні риси, поєднуючи яскраві фасади, зручність для глядачів і передові технології. В оформленні кожного стадіону простежуються елементи національної культури й символіка Катару. Враховано й особливості клімату: основна частка електроенергії для потреб спортивних споруд надходитиме від сонячних батарей, а за допомогою інноваційних технологій

клімат-контролю температура на території стадіонів ніколи не перевищуватиме +28°С.

зі пасажирського салону будуть розташовані вікна. Усередині його зовнішньої оболонки розміщено сім балонів із гелієм, а форма самої оболонки підтримується завдяки повітрю, що накачується в неї.

17 травня 2010 року Bullet 580 уперше заповнили газом, для цього його помістили на спеціальній критій арені в штаті Алабама.

Ц

е вдалося французу Венсану Каллебо, який представив свій проект висючого саду Hydrogenase. За його задумом, перші сади злетять над Шанхаєм і прибережною зоною Південно-Китайського моря. Висючі сади схожі на гігантський поплавець, що досягає у висоту 480 ме-

трів, а в діаметрі — 180 м. Вага їх — 200 тонн. Причал для садів необхідно обладнати 32 гідротурбінами, що перетворюватимуть енергію морських течій. Споруди повинні «стояти на якорі» біля міст. Станції-причали постачатимуть сади й прилеглі населені пункти воднем, допомагаючи при цьому поглинати СО2 і переробляти органічні відходи. У висючих садах на 67 поверхах розташуються житлові приміщення, офіси, лабораторії та зони відпочинку, а також сади-ферми. Електрику вироблятимуть фотоелектричні батареї та паливні елементи, що переробляють органічні відходи. Зелені сади виконуватимуть роль очисників води. Сади піднімуться над землею на висоту два кілометри. Частину піднімальної сили забезпечить гелій, а частину — водень, стиснений компресорами, який закачуватиметься у спеціальні посудини, якщо плавучість судна потрібно буде знизити для швидкого спуску. 20 повітряних гвинтів забезпечать вертикальну й горизонтальну тягу для прискореного зльоту.

За матеріалами spaceflightnow.com, Cosmic Log, The Register, Gizmodo підготувала Наталія ЧАЙКА РОЗСЛАБТЕСЯ! ГОЛОВОЛОМКА «ШІСТЬ ФІГ УР» Розташуйте шість фігур у квадраті таким чином, щоб вони не накладалися одна на одну і не накривали собою перегородки, позначені червоним кольором. Це означає, що кожна з п’яти перегородок повинна лежати на межі між фігурами.

Відповіді на стільниковий кросворд, надрукований у №21 (125)

Відповіді на етюд, надрукований у №21 (125)

Рубрику веде Андрій ГЕРМАН

1.e1-f2! c3:e1 2.c1-d2! g5:c1 (2...e1:c3 3.g3-h4 g5:e3 4.f2:a1 ×) 3.g3-h4 e1:g3 4.h2:f4 c1:g5 5.h4:d4 ×