Украинская техническая газета №128

№24 (128) 15 червня 2010 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

У НОМЕРІ:

Два крила авіапромів

ПЕК Стамбул закупорив трубу «Південного потоку», будівництвом якого Росія залякувала Київ із метою отримати нашу ГТС, швидше за все, не буде Стор. 5

ПЕРСПЕКТИВА Локомотив на тупиковій вітці Проект вітчизняного електровоза ДС3 наказав довго жити. Хоча потреба в таких машинах величезна Стор. 7

РАКУРС Садівники для науки У нинішніх умовах зростити молодий паросток наукової думки зовсім непросто. Проте саме таке завдання ставлять собі члени Дніпропетровської обласної ради молодих учених (ОРМУ), яка цього року відзначить 10-літній ювілей Стор. 11

IT Кордон під прицілом телекамер Головне технічне завдання українських прикордонників — розгортання систем оптико-електронного спостереження за державним кордоном Стор. 12

ПАРАЛЕЛЬНИЙ СВІТ Пірнімо в музей! Розкрити таємниці чорноморських глибин дозволять високі технології Стор. 13

У кайданах імпорту На ЗАЗі готові до відновлення докризового виробництва. На думку керівництва підприємства, справа за законодавцями Стор. 4

Ірина КОНДРАТЬЄВА Опинившись по різний бік кордонів (територіального, політичного, економічного), авіабудівники України та Росії обрали для себе найважливішим пріоритетом зміцнення ділових контактів і роботу в кооперації.

Н

а базі ВАТ «Мотор Січ» (м. Запоріжжя) відбулося 30-те засідання Міждержавної координаційної ради з

авіаційного двигунобудування, у якому взяли участь понад 70 керівників і провідних фахівців майже всіх підприємств авіапромів України та Росії. Рада зосередила увагу на питаннях реанімації проекту Ан-70 і можливостях застосування модернізованої версії двигуна Д-27 для інших літальних апаратів. Визначено плани зі створення нового двигуна для літака МС-21, який зараз розробляється в Росії, а також вертолітних двигунів.

Утім, засідання МКС — не тільки широкомасштабна технічна нарада. Це ще й ефективний інструмент керування для Мінпромполітики України та Мінторгпрому Росії, який можна й треба використовувати для допомоги у виконанні ухвалених міжурядових угод, координації дій учасників міжнародної кооперації з виробництва моторів, агрегатів, верстатів, металопрокату. Закінчення на стор. 8–9

Ядерне майбутнє української науки В

Олена ДОБРИНЯ

У Харкові побудують «прообраз» безпечного ядерного реактора. Про це повідомив генеральний директор Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» Іван Неклюдов, коментуючи результати візиту в Харків представницької делегації американських урядовців і фахівців-атомників на чолі із заступником державного секретаря США Деніелом Расселом.

ізит був присвячений наміченому на 4—5 липня приїзду в Київ держсекретаря США Хілларі Клінтон і технічним питанням здійснення домовленостей між президентами США та України в ядерній сфері на саміті у Вашингтоні. Результат цих домовленостей, де Україна зобов’язалася відмовитися від запасів високозбагаченого урану (близько 90 кг, з яких 80% зберігається в ННЦ «ХФТІ»), був неоднозначно сприйнятий фахівцями й громадськістю. Закінчення на стор. 10

2

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 5 ч е р в н я 2 010 №24 (128)

ТУТ І ТЕПЕР

Цитати тижня

«Швидка допомога» вуглепрому

На зміну мартенам Ірина КОНДРАТЬЄВА Сергій ТІГІПКО

Віце-прем’єрміністр України

Україні потрібні реформи. Насамперед, ми повинні дерегулювати економіку, спростити процедури відкриття бізнесу та виходу з нього. Ці реформи наблизять нас до ЄС і дадуть поштовх для розвитку економіки». Валерій ЧАЛИЙ Заступник гендиректора Центру Разумкова

Для економічних змін потрібні реформи, а кредит МВФ, навіть у разі контролю над умовами його одержання, — це відкладене проведення реформ». Ігор КАЛЕТНИК Голова Державної митної служби України

Україна сьогодні є членом СОТ, тому неможливе входження в Митний союз доти, доки ми не дорівняємо обов’язки, які взяла Україна у зв’язку із вступом у СОТ, до тих ставок і відповідних тарифів, які існують у наших колег».

Чотири величезні труби, які височіють над Нижньодніпровським трубопрокатним заводом і вважаються візитівкою Дніпропетровська, незабаром стануть «музейними експонатами»: на серпень 2011 року намічений пуск сучасного електросталеплавильного комплексу — ТОВ «Металургійний завод «Дніпросталь», що дозволить повністю вивести з виробничого циклу мартенівські печі.

І

з веденням будівництва високотехнологічного металургійного виробництва на площадці Нижньодніпровського трубопрокатного заводу (ВАТ «Інтерпайп НТЗ»), процесами монтажу дугової сталеплавильної печі, тяговоправильного агрегату, машини безперервного лиття заготівок, установки газоочищення ознайомився голова Дніпропетровської облдержадміністрації Олександр Вілкул. На цьому об’єкті вже виконано 60% будівельних робіт, придбано третину обладнання. Загальна вартість проекту — $700 млн, із них освоєно $337 млн. Голова області провів робо чу нараду з директором «Дніпросталі» Геннадієм Єсауловим і генеральним директором генпідрядника —

Міністерство вугільної промисловості України планує залучити 6,4 млрд грн для реалізації проектів технічного переоснащення та будівництва на державних вуглевидобувних підприємствах.

З фірми Danieli Heavy Machinary Engineering (DHME, Італія) Марко Колоредо, наголосивши на важливості цього об’єкта для економіки Дніпропетровської області та української металургії в цілому. Усі підприємства ГМК України потребують модернізації. Без оздоровлення виробничих потужностей, новітніх технологій наша металургійна продукція не зможе конкурувати на світових ринках. Тому, на переконання О. Вілкула, сьогодні дуже важливо провести серйозну реконструкцію всіх без винятку виробничих об’єктів ГМК. На «Дніпросталі» закладені високі параметри якості продукції, енергетичної та екологічної ефективності. Витра-

та газу на одиницю продукції, у порівнянні з мартенівською технологією, скоротиться у 8 разів, викиди шкідливих речовин в атмосферу — у 2,5 раза, а з окремих видів — до 6 разів.

— Уведення нових потужностей у експлуатацію — це збільшення відрахувань у бюджет майже на 150 мільйонів гривень на рік, — зауважив Олександр Вілкул, — створення понад 630 нових робочих місць, зменшення споживання природного газу в області на 87 мільйонів кубометрів на рік. Реалізація проекту значно поліпшить інвестиційну привабливість області й держави, дозволить залучити додаткові кошти в індустріальний сектор економіки.

«Siem Amethyst» пливе в Норвегію

а повідомленням пресслужби Мінвуглепрому, цього року на ці потреби планується залучити 1,2 млрд грн приватних інвестицій, 1,9 млрд грн — із використанням інструментів лізингу, 0,5 млрд грн — за рахунок емісії ДП «Вугілля України» облігацій, 0,5 млрд грн — кредити під державні гарантії. Ще 2,3 млрд грн передбачено в державному бюджеті на потреби розвитку держсектора вуглевидобутку. Кошти планується виділяти на реалізацію перспективних пріоритетних проектів у галузі. Загалом на період до 2015 року Мінвуглепром визначив 63 перспективних проекти загальною інвестиційною ємністю 47,3 млрд грн, у тому числі на розвиток держшахт Донецької області — 25,5 млрд грн, Луганської — 19,5 млрд грн, Львівської — 2,1 млрд грн, Волинської — 0,2 млрд грн. Міністерство вже підготувало проект постанови Кабміну про принципи та умови державноприватного партнерства в державному вугільному секторі.

РЕКЛАМА

В один абзац Вуглевидобувна компанія «Краснодонвугілля» підписала контракт із компанією Global Carbon на розробку та супровід спільного проекту з наступним продажем скороченя викидів. Скорочення викидів парникових газів тільки з цього проекту становитиме близько 700 тис. тонн у еквіваленті вуглекислого газу до 2013 року. Державне підприємство «Завод імені Малишева» протягом декіль кох місяців одержить оборонне замовлення на суму 255 млн грн. Про це повідомив перший віцепрем’єр-міністр України Андрій Клюєв під час відвідування заводу в рамках робочої поїздки в Харків.

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

www. tehnichka.com E-mail: info@tehnichka.com

8 червня Херсонський суднобудівний завод передав замовникові — норвезькій компанії Kleven Maritime — судно «Siem Amethyst», четверте із серії постачальників-якореукладальників проекту VS 491 CD.

В

оно призначене для виконання операцій з якорями, буксирування та постачання бурових платформ. Його довжина — 91 м, ширина — 22 м, висота борта — 9,6 м. Представник компанії Kleven Maritime Густав Йохан Нідал відзначив високу якість побудованого судна й сказав про можливість розміщення нових контрактів на ХСЗ у найближчому майбутньому. Зараз на заводі у стадії будівництва річкові танкери проектів VEKA 125 і CT 707. У роботі — 13 судноремонтних контрактів.

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а. Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

В.о головного редактора Світлана Ісаченко — (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com) РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 0642 34-72-47, e-mail: otdelnauki@tehnichka.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com);

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Тамара Лазаренко - тел./факс: (044) 278-42-37, тел: (067) 483-88-99, e-mail: reklama@tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Любов Соловйова - тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: podpiska@tehnichka.com

Газета видається українською та російською мовами

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340.

Позиція авторів публікацій не завжди збі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами. При ВИКОРИСТАННІ матеріалів ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54 ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 15067 прим., українською мовою 4610 прим., російською мовою 10557 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 1305

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 5 ч е р в н я 2 010 №24 (128)

3

ТУТ І ТЕПЕР ЕКОНОМІКА Україна не використовуватиме кошти Міжнародного валютного фонду, переговори про надання яких тривають, для фінансування державного бюджету, а спрямує їх на стабілізацію фінансового сектора України. «Для нас це дуже важливо, бо стабільність фінансової системи дає можливість розвивати виробництво та економіку в цілому», — заявив Президент України Віктор Янукович. Він також відзначив, що динаміка, яка сьогодні спостерігається у фінансовому та бюджетному секторах України, а також у цілому в українській економіці, сприятиме виконанню зобов’язань України перед Міжнародним валютним фондом. ЦИФРА На

19—21%

за січень-травень 2010 року наростили виробництво основних видів продукції в порівнянні з аналогічним періодом 2009-го українські металурги.

Росія та Україна обговорюють можливість створення на російській території спільного комбінату зі збагачення урану. «Ми створили робочі групи в усіх напрямках і всерйоз готові говорити про спільне підприємство, де наші українські партнери можуть стати власниками, партнерами, акціонерами одного з наших збагачувальних комбінатів. Так, завод не переїде на територію України, але це буде частково й українське підприємство. Вони одержать доступ до тієї технології, якої у них сьогодні немає», — пояснив голова «Росатому» Сергій Кірієнко. ТРАНСПОРТ Представництво французького автомобільного бренду Citroen оголосило про офіційний старт роботи в Україні. Як повідомив генеральний директор підрозділу Citroen підприємства «Пежо Сітроен Україна» Лоїк Себрак, першим кроком у реалізації довгострокової маркетингової стратегії компанії стала пре-

ПЕК Протягом 10 років видобуток власного природного газу в Україні має збільшитися вдвічі — до 40 млрд м 3 на рік. За словами першого віце-прем’єрміністра України Андрія Клюєва, для цього уряд стимулюватиме розвідку нових родовищ природного газу, а також залучатиме потужних інвесторів для ведення видобутку. «Реалізація всіх цих планів є цілком реальною. Зараз ми видобуваємо 20 мільярдів кубів, якщо протягом 10 років збільшимо вдвічі, а потенційні можливості в нас є, то багато в чому вирішимо проблему імпорту вуглеводнів на територію України», — резюмував віцепрем’єр-міністр. Кабінет Міністрів України та уряд Російської Федерації підписали рамкову угоду про добудування третього й четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС. Відповідно до неї російська сторона забезпечує фінансування проекту в обсязі, необхідному для проектування, будівництва та введення в експлуатацію блоків, у тому числі для оплати послуг і товарів, які поставляються із РФ в Україну. «У нас дуже гнучке формулювання в угодах: російська сторона забезпечить організацію необхідного фінансування за часткової участі української сторони. Якась частина із цього може бути домовленістю двох міністерств фінансів, а якась — кредитами комерційних банків», — сказав голова «Росатому» С.Кірієнко. Повертатиме кредит Україна не шляхом поділу продукції, а ресурсами в процесі експлуатації нових енергоблоків.

зентація нової моделі Citroen СЗ, з якої компанія планує зайняти не менш 1,3% ринку у В-сегменті. Він відзначив, що Citroen планує до 2015 року збільшити свою частку на автомобільному ринку України до 3% і кількість дилерських центрів із наявних 25 до 40 у всіх регіонах України. З 1 по 5 червня в Москві у МВЦ «Крокус Експо» відбулася 11-та міжнародна спеціалізована виставка «Будівельна техніка та технології-2010». У ній взяла участь холдингова компанія «АвтоКрАЗ» (Кременчук, Полтавська область). Холдинг уперше представив на російському ринку свою нову розробку — дослідний зразок перспективного самоскида «КРАЗ С 20.0» колісної формули 6х4 вантажопідйомністю 20 т із компонувальною схемою «кабіна над двигуном». АвтоКрАЗ продемонстрував ще одну новинку — сідельний тягач «КРАЗ Т17.0 ЕX «Бурлак» колісної формули 6х6. На виставці підписаний протокол намірів між ХК «АвтоКрАЗ» і челябінським машинобудівним заводом «Уралавтопричіп» про спільне просування на ринки СНД причепа-ваговоза у складі тягача «КрАЗ Т17.0ЕХ» і самоскидного напівпричепа вантажопідйомністю 65 тонн. Об’єднаній суднобудівній корпорації (ОСК) Російської Федерації цього року буде передано 50% акцій Чорноморського суднобудівного заводу (м. Миколаїв). За словами голови ОСК Романа Троценка, у рамках розвитку російської суднобудівної галузі буде реалізовано декілька проектів, зокрема з Україною планується створити спільне підприємство на базі Чорноморського суднобудівного заводу. Передати 50% акцій заводу й декільком іншим підприємствам планується протягом 2010 року. Міністерство транспорту та зв’язку України звернулося до профільного міністерства Турецької Республіки із пропозицією надати українським пере-

почалося пожвавлення будівництва», — сказав він. Міністр також відзначив, що зростання обсягів уведення житла в експлуатацію на 14,1% у першому кварталі поточного року пояснюється спрощенням процедури затвердження проектів і узаконюванням раніше побудованих приватних будинків.

візникам додаткові квоти дозволів на 2010 рік: 500 двосторонніх і 3000 третіх країн з огляду на спрямованість українських перевізників на транзитні перевезення в ці країни територією Туреччини. За повідомленням прес-служби Мінтрансзв’язку України, наразі потреби українських перевізників у дозволах Туреччини перевищують річну квоту. Так, за станом на травень її використано на 41%, а на в’їзд і виїзд із третіх країн — на 72%. Цього року українські перевізники одержать додаткові дозволи на здійснення автомобільних перевезень із декількома країнами. Зокрема, збільшені квоти дозволів на 2010 рік із Болгарією (на 25%), Боснією та Герцеговиною (на 17%), Великою Британією (на 20%), Вірменією (на 20%), Грузією (на 40%), Сербією (на 14%), Словаччиною (на 13%). БУДІВНИЦТВО Прем’єр-міністр України Микола Азаров доручив кожній області до кінця цього року безкоштовно виділити по 10 земельних ділянок під будівництво доступного житла. «Це значно здешевить квадратний метр житла й дасть всі підстави та можливості для виконання доручення прем’єр-міністра вийти у 2011 році на обсяги введення в експлуатацію не менше 15 мільйонів квадратних метрів жит-

ла», — відзначив глава Мінрегіонбуду України Володимир Яцуба. Уже 2011 року в державному бюджеті будуть передбачені кошти на спорудження інженерних мереж на цих ділянках. Уряд підтримав ініціативу Міністерства регіонального розвитку та будівництва про звільнення від податку на додану вартість будівельних робіт на будівництві житла. Про це УНІАН повідомили в пресслужбі міністерства. Такий крок дозволить здешевити вартість житла до 8%. Міністерство регіонального розвитку та будівництва відзначає поліпшення активності в будівельній галузі України. За словами міністра регіонального розвитку й будівництва Володимира Яцуби, про активізацію галузі свідчить зростання обсягу підготовки нових будівельних ділянок на 3% у першому кварталі цього року, пожвавлення в сегменті перевезень будівельних матеріалів, а також поновлення виробництва декількома виробниками будматеріалів. «За оцінками й із постійного спілкування ми відчуваємо, що

ФІНАНСИ За підсумками 5 місяців реальний дефіцит бюджету становить 1,4% від ВВП, що істотно менше від очікуваних показників за підсумками року — 5,3%. Прем’єр-міністр України Микола Азаров твердить, що за три місяці роботи нового Кабінету Міністрів удалося навес ти лад у державному управлінні та фінансах. Зокрема, стабілізований платіжний баланс України, золотовалютні резерви збільшилися на $2 млрд, почалося зростання промислового виробництва. Також, на переконання прем’єрміністра, державний борг України зараз перебуває на безпечному рівні, хоча попереднім урядом був збільшений із 10% до 32% від ВВП. АПК Європейський банк реконструкції та розвитку виділить одному з найбільших на сільськогосподарському ринку України операторів ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (м. Миколаїв) кредит $50 млн на розвиток зернової інфра структури. Кредитна угода може бути підписана в найближчі дні. Загальна вартість проекту — $112,4 млн. Міністерство аграрної політики України прогнозує початок збиральної кампанії до 20 червня. Урожай зерна цього року передбачається на рівні 46 млн тонн, однак, як відзначає МінАП, цей показник може бути скоректований залежно від погодних умов. Російська Федерація в 2011 році скасує ввізні мита на 300 тис. тонн українського цукру. «Наступного року ми обов’язково вийдемо на експорт у Російську Федерацію. З Росією в нас підписаний договір про те, що з наступного календарного року вони скасують на 300 тисяч тонн українського цукру ввізні мита, які сьогодні становлять 330 доларів за тонну», — сказав міністр аграрної політики Микола Присяжнюк. Заступник міністра аграрної політики України Іван Демчак повідомив, що

2010 року виробництво цукру в Україні становитиме 2,1—2,2 млн тонн. За його словами, площі під цукровими буряками дозволяють прогнозувати врожай цієї культури на рівні 16 млн тонн. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами УНІАН, АПК-інформ, e-news.com.ua, РІА Новини-Україна, «Інтерфакс-Україна», ЛІГАБізнесІнформ, ПРАЙМ-ТАРС

4

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 5 ч е р в н я 2 010 №24 (128)

АВТОПРОМ

У кайданах імпорту На ЗАЗі готові до відновлення докризового виробництва. На думку керівництва підприємства, справа за законодавцями Герман ДУБИНІН Перспективи Запорізького автомобільного заводу, як і інших компаній галузі, поки невтішні. Фінансово-економічна криза, неефективні дії уряду, наслідки безвідповідальності вітчизняних банків — все це в комплексі «нокаутувало» автопром. Утішає те, що, за оцінками менеджерів запорізького підприємства, зараз стан справ краще, ніж торік.

Н

агадаємо, завод випускає сучасні моделі класів B, C, D, E, S, M — від «Сенса» до «Опеля», «Шевроле» и «Мерседеса». І хоча легковики виробництва ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» реалізує найбільша в Україні дилерська мережа корпорації «УкрАвто», експортну політику підприємство провадить самостійно. Машини продаються в Росію, Білорусь, Сирію, Єгипет, Азербайджан, Вірменію, Казахстан і Болгарію.

Микола Євдокименко

Звичайно, західний ринок занадто розвинений і вимогливий, але ті країни, де невисока ціна — один із головних чинників купівлі, відкриті для вітчизняних автомобілебудівників.

— У цього холдингу є свої ринки, свої типи автомобілів, які там найзатребуваніші. Нам варто боротися за покупця. Інакше за 2—3 роки можемо взагалі втратити ринок, і все закінчиться жалюгідно, — говорить голова Запорізької облдержадміністрації Борис Петров. Із продажами в Україні ситуація теж критична. Навіть більш-менш заможні люди воліють почекати із придбанням нової машини. Та й із доступними кредитами ситуація складна.

— Зараз із продажами справи трохи краще, ніж торік. Але порівняйте: у 2008-му ринок становив 638 тисяч нових авто в Україні, люди активно купували машини. Цього року ми очікуємо менше 160 тисяч (якщо точно — 158), — розповідає голова правління ЗАТ «ЗАЗ» Микола Євдокименко. Це пряма загроза економіці регіону, у структурі якої два роки тому ЗАЗ займав 20%! Але

«голод» відчує й держава в цілому: у 2008 році завод заплатив у бюджет 2,5 млрд грн податків.

НА ВЛАСНІ ОЧІ КОЛИСКА АВТОМОБІЛІВ и звикли лаяти вітчизняні марки. Це вже інерція, стереотип. Та хоча конкурувати з гігантами світового автопрому дуже важко, запоріжці весь час вкладають кошти в удосконалення технологій. Зокрема, пресове виробництво на ЗАЗі сьогодні оснащене автоматичними лініями розкрою, завантаження, передачі та відвантаження деталей; багатокомпозиційними пресами, у тому числі фірм Hitachi Zosen (Японія), Erfurt (Німеччина), Ravne (Югославія), завантаження, передачі та вивантаження деталей. Той, хто відвідав один із найбільших підрозділів заводу (загальна площа 31,5 тис. м2), міг переконатися: майже скрізь злагоджено й чітко керують маніпуляторами роботи. Саме тут набуває необхідної форми метал, який згодом перетворюється на кузов автомобіля і його складові деталі. Відділення здатне виготовити близько 2 тис. найменувань деталей для модельного ряду ЗАТ «ЗАЗ». Аби був попит... Техніка у зварювальному цеху також не має аналогів в Україні. До її складу входять гнучкі автоматичні лінії фірм «Камау» (Італія) і «Кука» (Німеччина) — понад 150 роботів, системи керування Texas-500 і Alen-Bredley (США), Simatik-110 («Сіменс», Німеччина). Завдяки максимальній автоматизації зварювальної справи за невеликих трудовитрат забезпечується якість згідно з найжорсткішими вимогами. Крім того, її можна контролювати сучасними засобами діагностики. Свого індивідуального «обличчя» автомобіль набуває в цеху фарбування, де виробництво оснащене обладнанням провідних фірм Німеччини, Італії, Франції. Технології та матеріали відповідають сучасним європейським і світовим стандартам. Наприклад, фарба наноситься із застосуванням прогресивного складу фосфатування й катодного електрофорезу. Слід сказати, що тут використовуються ґрунтовки, які не містять свинцю, що значно поліпшує базу для подальшого нанесення фарби. У цеху здачі кожен автомобіль проходить остаточну перевірку перед відвантаженням у дилерську мережу. Потім — випробування пробігом спеціальними ділянками треку, що

М

Усі цехи заводу оснащені найсучаснішим обладнанням

імітує реальні умови дороги, і контрольний огляд автомобіля на естакаді. Заводський трек побудований за аналогією з тими, на яких свої авто перевіряють підприємства «Дженерал Моторс». П’ять ділянок зі специфічним покриттям дозволяють зафіксувати роботу кожного автомобіля в умовах вібрації. Різноманітна конфігурація нерівностей допомагає вчасно виявити можливі шуми й усунути їх. СУМІЖНИКИ ПІДВЕЛИ... більшості розвинених країн автопром — локомотив, який тягне за собою значну частину інших галузей. Роботу Запорізького автозаводу сьогодні забезпечують понад 1030 постачальників матеріалів і комплектувальних виробів, серед яких 827 українських, 99 — із країн СНД і 109 — далекого зарубіжжя. Тільки в Запорізькій області підприємство має більше 300 партнерів. Такі коопераційні зв’язки дають можливість задіяти виробничий потенціал цих фірм, а отже, сприяють їхньому розвитку. Одне робоче місце в ЗАТ «ЗАЗ» забезпечує не менше десяти робочих місць на підприємствах-с уміжниках. «Величезну кількість обладнання та комплектувальних ми закуповували, тому випуск автомобілів характеризується мультиплікаційним ефектом для розвитку економіки», — розповідає Микола Євдокименко. За його словами, постачальники опинилися в набагато складнішій ситуації, бо «вони гірше займалися скороченням

У

витрат, думали, що криза не позначиться на них. На ЗАЗі ж знижували витрати в усіх напрямках діяльності. Тільки завдяки цьому катастрофічне падіння попиту «не потопило» завод.

— Для нас погано, якщо в партнерів проблеми, — говорить М. Євдокименко. — У них немає власних ресурсів для того, щоб поставляти продукцію. Тому ми змушені їх кредитувати передоплатою. Це неправильно. В усьому світі постачальник для автомобільної галузі завжди кредитор, він на 2—3 місяці відстрочує платіж за виготовлену продукцію.

АСПЕКТ ЗНОВУ ЦЕЙ ІМПОРТ! вропейці вже не раз попереджали Україну, мовляв, грайте за правилами! Так було після введення 13-відсоткового підвищення мита на деякі види імпорту, насамперед автомобілі. Але при цьому, наприклад, Німеччина — член Всесвітньої торговельної організації — виплачувала, грубо порушуючи норми, по 2,5 тис. євро підтримки на придбання нової машини виробництва Євросоюзу. І витратила на це 6,7 млрд євро.

— Уявіть, якби українському споживачеві було надано таку підтримку! — говорить Микола Євдокименко. — Ми розуміємо, що в бюджеті країни таких ресурсів немає. Наша мета — знайти інші способи, які допоможуть галузі. На мій погляд, дуже правильно було б увести розумне тарифне регулювання ринку.

Є

Не віддавати його імпорту. До прикладу скажу: у Росії ввізне мито для закордонних авто було 25%, зараз — 30%. І тому чотири найбільших світових виробники побудували свої заводи на території Росії та випускають там продукцію. Це раціональний вихід зі складної ситуації... Цілком очевидно, що автопрому необхідно надати законодавчу допомогу. Якщо знову лобісти імпорту будуть сильнішими — невдовзі можна забути про машини українського виробництва й готуватися до сплеску безробіття в усіх суміжних галузях.

— Я підтримую пропозицію ЗАЗу та його власників, найбільших інвесторів в економіку області: необхідно забезпечити оптимальне ввізне мито, — говорить запорізький губернатор Борис Петров. — Розміри його можна обговорювати з Кабінетом Міністрів. Відповідні документи вже надані уряду. Є декілька пропозицій, які стосуються не тільки автопрому. На думку Бориса Петрова, «необхідно ліквідувати аналогічне мито на високотехнологічне обладнання, яке не виготовляють в Україні. Адже воно ввозиться для того, щоб створювати високопередільне виробництво. Це вже інтелектуальна власність, це похід у майбутнє».

ТИМ ЧАСОМ ЗАЗ ВИВІВ НА РИНОК НОВИЙ АВТОБУС тартували продажі абсолютно нового міського автобуса ZAZ A10C. Головна його особливість — плавний хід, який забезпечує автоматична коробка передач і м’яка пневмопідвіска, що гарантує якісний рівень пасажирських перевезень. Автобус оснащується двигуном фірми DEUTZ, який працює у парі з коробкою передач виробництва компанії ZF. Таке поєднання та наявність гідропідсилювача керма істотно полегшують роботу водія. Найближчим часом у продаж надійдуть дві модифікації автобуса — «передмістя» й «турист».

С

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 5 ч е р в н я 2 010 №24 (128)

5

ПЕК

Стамбул закупорив трубу «Південного потоку», будівництвом якого Росія залякувала Київ із метою отримати нашу ГТС, швидше за все, не буде Дмитро ТИМЧУК Коментуючи величезну кількість спільних українсько-російських проектів і пропозицій, президент РФ Дмитро Медведєв заявив: у співробітництві кожна сторона повинна обстоювати лише власні інтереси. Росія так і робить, особливо в енергетичній сфері. Говорячи, зокрема, про «газове співробітництво» з Києвом, Москва оперує «страшилками», яких багато було в діалозі з попередньою українською владою. У першу чергу — своїм проектом будівництва трубопроводу «Південний потік» для поставки вуглеводнів у Південну Європу через Чорне море в обхід України, що робить непотрібною для росіян і європейців українську ГТС.

Також сторони обговорили перспективи участі Москви в прокладанні трубопроводу Самсун-Джейхан, який у Туреччині вважають пріоритетним, бо йдеться про зменшення навантаження на протоки Босфор і Дарданелли. Переговори з цього проекту можна вважати виключно спробою зробити Анкару більш згідливою, адже Росія вже працює в альтернативному проекті «Бургас— Александруполіс», до якого в Туреччині ставляться дуже негативно. Відзначимо ще один хід. Між «Газпромом» і турецькою Botas досягнуто домовленість про нову формулу ціни на газ. Вартість сировини буде знижена, як мінімум, на 10%. Крім того, з’явилася інфор-

вує», у тому числі й в Україні. Наприклад, у жовтні 2009 року Туреччина дозволила Росії проводити геологорозвідувальні роботи у своїй економічній зоні в Чорному морі в рамках реалізації проекту. А перед цим прем’єр-міністрами двох країн Володимиром Путіним і Реджепом Тайіпом Ердоганом була підписана угода про співробітництво в газовій сфері. Обидва ці факти так вразили російське керівництво, що воно відразу заходилося офіційно заявляти: Туреччина дала повний і остаточний дозвіл на «Південний потік». В Анкарі із цього приводу обурилися, оскільки ні про що таке не йшлося, але в Росії ці спростування просто проігнорували. Адже мету було

ГАЗ ПО-ТУРЕЦЬКИ ауважимо: російська сторона створила всі умови для того, щоб Анкара підтримала «Південний потік». За підсумками візиту Медведєва в Туреччину підписано безліч угод, наприклад, про будівництво АЕС, що фінансуватиметься за рахунок учасників проекту, а Туреччина забезпечить закупівлю електроенергії на довгостроковій основі.

З

ТИМ ЧАСОМ ТАКИЙ ПОТІК НАМ НЕ ПОТРІБНИЙ нкара не обмежилася натяками із приводу небажання брати участь в «Південному потоці», завершивши ратифікацію угоди про будівництво газопроводу «Набукко», який, нагадаємо, призначений для транспортування блакитного палива з Каспійського регіону в Європу в обхід Росії. Росіяни відразу оперативно взялися за греків, домовившись про спільну реалізацію грецької ділянки «Південного потоку» — такого ненависного туркам «Бургас—Александруполіс». Проте тут однаково потрібна згода або України, або Туреччини. Тобто іншого виходу, ніж домовлятися з Києвом, у Москви не залишається. Реакція України на останні події не забарилася. Висловилися і міністр ПЕК Юрій Бойко, і прем’єр-міністр Микола Азаров. Перший несподівано розгромив дощенту всі російські надії на участь нашої країни: «Ми зацікавлені в тому, щоб наша газотранспортна система більше була завантажена. А поява конкурентів, яким є «Південний потік», — це загроза нашим національним інтересам у газовій сфері». Другий ще наприкінці травня недвозначно заявив: «Я наводив розрахунки, говорив, що нерентабельно його будувати. Рентабельно вкласти гроші в модернізацію нашої газотранспортної системи разом з європейцями й приділити увагу надійному та порівняно дешевому способу подачі газу в Європу». Тієї ж позиції дотримується й Президент Віктор Янукович, який днями відвідав саміт із взаємодії й заходів довіри в столиці Туреччини. Крім усього іншого, Віктор Федорович повинен був переговорити з Володимиром Путіним, запропонувавши Кремлю новий формат співробітництва в газовій сфері. Президент України запропонував «обмінятися якимись активами з Росією, щоб зробити спільну кооперацію, щоб ми ввійшли у видобуток нафтопродуктів, газу в Росії. Україна теж має такі можливості: допустимо, ми б вас бачили партнером із видобутку газу, нафти на шельфі Чорного моря». Паралельно Президент мав розмову і з турецьким прем’єром Реджепом Ердоганом, обговоривши співробітництво двох країн у розробленні шельфу Чорного моря. Іншими словами, чіткої відповіді з приводу участі України в прокладанні «Південного потоку» офіційно поки не озвучили, натякнувши, що ситуація може вирішитися досить несподівано. Наприклад, наша влада оголосить про відмову від наперед нереалістичного «Південного потоку» як про гучну перемогу із захисту національних інтересів і потім зробить ряд поступок щодо вітчизняної ГТС...

А

У

нашій країні традиційно звикли лякатися цих «страшилок», схиляючись до рішень, які суперечать національним інтересам, — мовляв, якщо погрози здійсняться, у підсумку збитки для нас будуть ще більшими. У Москві вказують, що участь України в спільних газових проектах із Росією мало не врятує від повного краху нашу економіку, яка нібито цілком і повністю залежить від експорту газу в Європу. У Києві тим часом розуміють загрозу від «Південного потоку» (не думаю, що роль відіграють національні інтереси — просто «сидіння на трубі» давно вже улюблене заняття українських олігархів). Спроби української влади зацікавити Росію модернізацією української ГТС особливого ентузіазму не викликали. Воно й зрозуміло: у Кремлі не хочуть задовольнятися сумнівними дивідендами, настроївшись на одержання «усього й відразу». Розвиваючи шантаж України «Південним потоком», у Росії, намагаються навіть невдачі у своїй стратегії видавати за перемоги. Останній яскравий приклад. Після недавнього візиту президента Дмитра Медведєва в Туреччину віце-прем’єр РФ Ігор Сєчін сказав, що двосторонні документи РФ і Туреччини з будівництва «Південного потоку» буде повністю узгоджено в листопаді. Він уточнив, що йдеться в тому числі й про дозвільні документи. Таким чином, Москва «вкинула» у вуха російського й частини українського суспільства постулат: Анкара дозвіл на трубопровід дає, усе вирішено, він будуватиметься. Мовляв, справа за дрібницею — офіційним дозволом Туреччини на прокладання об’єкта в її виключній економічній зоні в Чорному морі. Цікаво, що це заявлено саме перед приїздом того ж Медведєва в Київ, де має обговорюватися в тому числі й питання поглинання «Нафтогазу» російським «Газпромом».

млрд, а Сербія — 3 млрд, куди подіти решту — невідомо. Нам варто реально оцінювати ситуацію. Мета Москви цілком зрозуміла: використовуючи шантаж, відрізати від українського «пирога» якнайбільше й схилити до вигідних їй проектів. Але треба розуміти, що при цьому далеко не завжди є вигода нашій країні. Варто почути й Анкару, яка давно запрошує Київ до участі в альтернативному «Південному потоку» проекті «Набукко», який підтримує ЄС. І не під обіцянки дружби й «особливих відносин», а на умовах рівноправного партнерства й жорсткого прагматизму. Нинішня відмова Туреччини від російської пропозиції — це ще один шанс для України зважити всі свої «газові перспективи» і зробити вибір.

мація, що російський гігант пом’якшив для Туреччини умови контракту «take or pay». Це означає, що країна може знизити обсяги закупівель газу на 75% без штрафних санкцій. Колишня заборгованість за порушення цього пункту — $160 млн, однак «Газпром» її анулював. На думку турецьких експертів, поступки з боку росіян саме й були пов’язані з бажанням пом’якшити позицію Анкари стосовно «Південного потоку». Для громадськості було зроблено інший хід: Медведєв домовився про скасування віз між Росією та Туреччиною. Навіть російські мас-медіа назвали це «розрекламованим, але навряд чи хоч трохи значущим досягненням російської дипломатії» (до цього віза коштувала $20, і її без проблем можна було оплатити в аеропорту).

НЮАНС РОЗВІСИВШИ ВУХА... езважаючи на оптимістичні висловлення, Росія дістала від Туреччини відмову із приводу «Південного потоку». Зокрема, російські ЗМІ анонсували підписання документа, який містить умови прокладання у виключній економічній зоні Туреччини в Чорному морі, — це остання перешкода, що заважає «Газпрому» та італійському партнерові російської компанії Eni дати офіційний старт проекту. Широко розрекламована угода, однак, Анкарою підписана не була. Простіше кажучи, «страшилка» для України поки так і залишається віртуальною. До слова, видавати бажане за дійсне в історії з «Південним потоком» — звичайна практика. Яка, проте, «спрацьо-

Н

досягнуто — в Україні трюк сприйняли, і багато хто почав заживо «ховати» українську ГТС, яка незабаром нібито нікому не буде потрібною.

УПРИТУЛ НЕ ЗАБУВАТИМЕМО ПРО «НАБУККО» історії з відмовою Туреччини й трактуванням Кремлем цієї поразки як перемоги Росія підстрахувалася. Почав мусуватися варіант прокладання газопроводу «Південний потік» через територіальні води України. Інформація оприлюднена на випадок, якщо Росія не зможе одержати дозволу Анкари на будівництво об’єкта по чорноморському шельфу Туреччини. Ця обережність виглядає відверто безглуздою. Насамперед тому, що прокладання через Туреччину хоч і подовжує й здорожує проект, але має на меті обійти Україну й ліквідувати залежність від її ГТС. Якщо ж говорити про прокладання труби українським шельфом, то набагато дешевше вкласти кошти в модернізацію української ГТС — ефект буде той самий. Аргумент, що «Південний потік» зорієнтований на країни півдня Європи, а українська ГТС дає газ у її центральні регіони, дозвольте не прийняти. Щоб новий трубопровід був хоч трохи виправданим, однаково необхідно думати про розподіл газу, що йде ним, — Південна Європа не використовує стільки енергоносіїв. Ця проблема була й тоді, коли пропускну здатність газопроводу розраховували на 30 млрд м 3 на рік. Коли ж у 2009-му цю цифру збільшили до 63 млрд м3, питання й зовсім стало критичним. Адже Болгарія спалює 5,3 млрд кубів газу в рік, Греція — 4,3

В

6

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 5 ч е р в н я 2 010 №24 (128)

АПК

Тракторний спурт Виробництво техніки для АПК потроху спинається на ноги. За словами міністра промислової політики України Дмитра Колесникова, бракує лише додаткового фінансування закупівель на умовах лізингу та покращання у сфері кредитування Ігор ПАВЛЮК Перший квартал цього року для виробників був успішнішим, ніж торік. За даними Держкомстату, локомотивом промисловості були підприємства з випуску сільськогосподарської техніки. Ця інформація збіглася в часі з програмою виготовлення техніки та обладнання обсягом 3,5 млрд гривень, розробленою Міністерством промислової політики спільно з виробниками. Чи свідчить це про відродження потужної машинобудівної галузі? Чи, може, такий підйом пояснюється тимчасовою кон’юнктурою ринку?

ВЛАДА

Я

к повідомила прес-служба Мінпромполітики, НАК «Украгролізинг» вже отримала від сільгоспвиробників замовлення майже на 2 млрд гривень. Програма підготовлена якраз із урахуванням побажань виробничників та запланованих поставок на експорт. Про її спрямованість та перспективи галузі розповідає міністр промислової політики Дмитро КОЛЕСНИКОВ.

«В Україні виготовляється сільськогосподарська техніка досить високого світового рівня» Українська промисловість у змозі забезпечити АПК вітчизняними технічними засобами у повному обсязі, оскільки випускає достатньо сталі та чавуну, має хімічну, електронну, оборонну та інші галузі, що випускають вироби, необхідні для агропромислового комплексу. Тож і продукція вітчизняних підприємств, сільгоспмашинобудування, перекона ний міністр, повинна максимально реалізовуватися на внутрішньому ринку.

— Дмитре Валерійовичу, в якому стані перебуває нині сфера сільськогосподарського машинобудування?

— Галузь нараховує 128 промислових підприємств і проектно-конструкторських організацій, де працює майже 70 тисяч чоловік, має виробничі потужності для виготовлення техніки та обладнання на 10 млрд гривень. На цей час освоєно понад 3,5 тисячі найменувань машин, які здатні забезпечити виконання до 85 відсотків аграрних технологій у рослинництві, тваринництві, зберіганні та переробці сільськогосподарської сировини. Щороку розробляються нові види техніки та обладнання.

— Цьогоріч зафіксоване помітне зростання показників галузі…

— Так, із початку року ситуація стабілізується, обсяги виробництва поступово збільшуються. Зокрема, у січні-березні виготовлено продукції на 143,7% відповідно до показників цього періоду 2009 року. Загалом же підприємства машинобудування для АПК поступово нарощують виробництво. До прикладу, у 2004 році виготовлено продукції на 2050,7 мільйонів гривень, у 2008-му — на 4248,1 мільйонів. Значно збільшився експорт, який становить понад 40% від обсягів реалізації, що свідчить про якість та конкурентоспроможність вітчизняної сільгосптехніки.

— Які підприємства галузі є пріоритетними в рамках розробленої міністерством програми?

— Для ефективного використання виробничих потужностей та проведення спільних науково-дослідних робіт сформовано 5 блоків підприємств, які сконцентрують зусилля на пріоритетних напрямах технічного прогресу в АПК. Це трактори й мобільна техніка, машини для збирання, зберігання та доробки зерна, техніка для обробітку ґрунту та сівби, обладнання для тваринництва та птахівництва, для харчової промисловості та переробки сільгосппродукції.

— Такі проекти зазвичай не мають перспективи без модернізації та економічного розвитку, зокрема, розширення ринків збуту. Що робиться для цього?

— Уживаються заходи з реконструкції, модернізації обладнання та визначальних еле-

ментів технічної бази, розвитку потужностей і освоєння нових технологій для виготовлення продукції з високими технікоекономічними показниками. Для збільшення поставок на експорт та розширення зовнішніх ринків провідні підприємства відкривають свої представництва за кордоном та організовують там спільні виробництва власної продукції. Це дозволяє використовувати преференції країн, де вони розташовані.

— Назвіть найцікавіші такі проекти.

— Наприклад, ВАТ «Червона зірка» має представництва в Російській Федерації, Білорусі та Казахстані. Крім того, відкрито спільне виробництво сівалок в Росії та Україні, організовано випуск посівних комплексів із німецькою фірмою «Лемкен». ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод» уклало угоду про складання зернозбиральних комбайнів разом із РУП «Гомсільмаш». ВАТ «Брацлав» відкрило спільні підприємства з виробництва доїльної техніки в РФ, Білорусі та Казахстані. Їхнє устаткування має великий попит як в Україні, так і за кордоном. Крім того, сьогодні вони будують один комплекс у Голландії, три в Росії та шість у Польщі. Обладнання також постачається до країн Балтії та Німеччини. Кілька виробництв організовано за кордоном: ТОВ «Завод гідроарматури» — в Білорусі, ВАТ «Завод ім. Фрунзе» — у Росії, ТОВ «ВП «Агро-Союз» — в Росії та Казахстані, ТОВ «ВО «Техна» — в Росії. ТОВ «Укравтозапчастина» співпрацює з Мінським тракторним заводом, ТОВ «ВП «Агро-Союз» — із фірмою «ХОРШ»… Тобто з упевненістю можна сказати, що в нашій країні виготовляється техніка досить високого світового рівня.

— Що, на вашу думку, треба зробити для подальшого розвитку українського машинобудування для АПК?

— Передусім збільшити обсяги державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників на закупівлю у 2010 році продукції на умовах лізингу, передбачивши фінансування НАК «Украгролізинг» за рахунок загального фонду державного бюджету, та відновити механізм 30-відсоткової компенсації вартості складної техніки

для АПК. Також, уважаю, треба реанімувати роботу комерційних банків у сфері кредитування (на прийнятних, звісно, умовах) підприємств вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу для поповнення обігових коштів та технічного переоснащення.

ВИРОБНИК ІМПОРТНИЙ ЗАШМОРГ

П

ро своє бачення стану справ в галузі розповідає директор із продажів в Україні Торгового дому ВАТ «Харківський тракторний завод» Сергій КАРАБИЛО.

— Становище не таке райдужне, як може здатися, — розводить руками наш співрозмовник. — Так, допомога виробникам запланована одразу від двох міністерств — промислової політики та аграрної промисловості. Це компенсація ставки банківського кредиту, підтримка у вигляді фінансового лізингу, компенсація ставки агрокредиту тощо. Однак виділених коштів для цього дуже недостатньо. Та головна проблема, на його думку, навіть не в цьому. Набагато складнішою є ситуація із законодавчою підтримкою галузі, яка просто не в змозі конкурувати з постачальниками імпортної продукції, які мають преференції в себе вдома.

— Буквально два тижні тому до України зайшло білоруське підприємство «Промагролізинг», яке має підтримку з держбюджету, — говорить Сергій Миколайович. — Те саме в Росії, де учасниками держпрограм, що полегшують життя виробникам, стають тільки ті підприємства, продукція яких на 70% вітчизняна. У нас же навпаки — лише 30% комплектувальних повинні бути українськими. Тому й не дивно, що зарубіжні компанії почуваються тут надзвичайно вільно, на відміну від нас. Як має вчинити держава? Вихід один — обмеження на кшталт підвищеної митної ставки для імпортної техніки та полегше-

ний доступ до кредитів для вітчизняних підприємств. Та й із кредитними відсотками треба щось зробити, оскільки 25—30 річних — це зовсім нереально для наших сільгоспвиробників.

УПРИТУЛ ВИБРАТИ «НАЙГЛАДКІШОГО ЗАЙЦЯ»

В

ажко знайти галузь промислового виробництва, яка б не була представлена в господарській структурі нашої держави. Така розмаїтість, безперечно, свідчить про конкурентний потенціал країни, оскільки це не лише підприємства з випуску тих або інших видів продукції, а й потужна наукова та нормативно-правова база, що напрацьовується протягом десятиріч. Це означає, що пріоритетними для інвестування з боку як держави, так і бізнесу повинні бути найрозвинутіші та найперспективніші сектори національної економіки. Сільськогосподарське машинобудування в цьому аспекті — один із ключових напрямів. Передусім завдяки стабільному попиту аграріїв. І потужній науковотехнічній базі. Тоді в чому проблема? Невже країні майже з двома третинами світових чорноземів не потрібні трактори та сівалки? Чи так само ні до чого вони потенційним покупцям з-за кордону, які не спромоглися створити таке виробництво в себе? Мабуть, потрібні, але для цього слід трохи допомогти. Профільні міністерства, зокрема, Мінпромполітики, роблять те, що дозволяє кволий держбюджет країни. Та серйозний інвестор не вкладатиме грошей у галузь, яку законотворці залишають сам на сам із заможними імпортерами. Немає коштів? То «бийте» законодавством, залучайте найкращих юристів для дотримання вимог СОТ та інших організацій. І впіймаєте одного з найгладкіших «зайців» — потенційно успішне сільськогосподарське машинобудування.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 5 ч е р в н я 2 010 №24 (128)

7

ПЕРСПЕКТИВА

Локомотив на тупиковій вітці Проект вітчизняного електровоза ДС3 наказав довго жити. Хоча потреба в таких машинах величезна Дмитро КОНОВАЛОВ Цього року остаточно з’ясувалося, що спроба зробити вітчизняний магістральний електровоз на Дніпропетровському електровозобудівному заводі була невдалою. Ще в лютому генеральний директор «Укрзалізниці» Михайло Костюк безкомпромісно заявив, що залізничний монополіст більше не потребує продукції цього підприємства: «Нас не влаштовує запізніла політика виробника, який інвестує в розроблення морально застарілих технологій. Це означає, що ДС3 для наших залізниць уже не цікавий, як і ДС4, який готується на його базі. Зараз ми вирішуємо п питанитання про створення двосистемних електровозів на власних потужностях». Ці слова практично поставили крапку в історії створення «локомотива XXI століття», як його іноді називали. Хоча формально досі діє контракт на поставку ста ДС3 до 2015 року.

«У

крзалізниця» закупила тільки 18 одиниць цієї техніки. Усі вони експлуатуються Південно-Західною залізницею. А починалося все оптимістично... На початку 2000-х років вже було зрозуміло, що старих радянських і чеських електровозів надовго не вистачить, а придбання закордонних аналогів призведе до залежності від поставок за-

пасних частин до них. Вирішили зробити ставку на вітчизняну розробку. За виконання цього завдання взялося ДП НПК «Електровозобудування», яке не мало великого досвіду виробництва магістральних локомотивів. Його специфіка — виготовлен-

ня шахтного електротехнічного обладнання. По допомогу звернулися до німецького концерну «Сіменс», він розробив для нової машини систему керування та асинхронний тяговий двигун. За дніпропетровським заводом залишилася ходова частина, кузов та інші вузли, хоча німці пропонували взяти на себе й це.

ДОВІДКА «УТГ» ЩО ТАКЕ ДВОСИСТЕМНИЙ ЕЛЕКТРОВОЗ Використовується на залізничних магістралях, де є стики між ділянками ліній, електрифікованих на постійному й змінному струмі, але будівництво спеціальної станції стикування з тих або інших причин невигідне. Реалізуючи повну потужність в обох режимах, відрізняється підвищеною вагою та вартістю електрообладнання та його експлуатації.

Результат співробітництва українського машинобудівного підприємства й німецького промислового гіганта вийшов досить непоганим. Уперше на вітчизняних локомотивах з’явилися такі дивовижні речі, як бортовий комп’ютер і система супутнико-

вої навігації. Електроніка визначала точне місце розташування потяга, давала можливість уводити швидкісний режим і профіль колії. Але головною відмінністю ДС3 став асинхронний тяговий двигун. «Сіменс» поставляв його у вигляді моноблока — умовно кажучи, залізної коробки із проводами без будь-яких оглядових вікон та інших пристроїв, що дозволяють втручатися в роботу механізмів. Машиністи новий електровоз не лаяли. За їхніми відгуками, двигуни діяли безвідмовно. Через відсутність колектора вони не боялися вібрації, вологи та інших факторів, які звичайно

негативно позначаються на традиційних колекторних тягових агрегатах.

ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ ДОРОГО Й «ОДНОСИСТЕМНО» вичайно, не все було добре. У 2006 році діяла тимчасова заборона на видачу ДС3 для швидкісних і прискорених поїздів до особливого дозволу заводувиробника. До того ж для поточного ремонту й обслуговування локомотив виявився не дуже зручним. Щоб замінити, наприклад, редуктор, доводилося повністю знімати кузов. А це збільшувало витрати на лагодження. До того ж зараз усі експлуатовані електровози ДС3 вийшли з гарантійного періоду, тому відповідне обслуговування компанією «Сіменс» не проводиться. Але як згодом з’ясувалося, головний недолік машин — їхня висока вартість разом із нездатністю працювати в двосистемному режимі. На момент укладання контракту в 2006 році один електровоз коштував майже $5 млн. Звичайно, сьогодні його ціна вже інша. Але для «Укрзалізниці» за її нинішнього становища вона все одно надто висока. У той же час російський аналог ДС3 — електровоз ЕП10 — коштує приблизно стільки ж. Але РЗ його купує. А зовсім недавно російська залізнична компанія уклала договір на 1 млрд євро з «Трансмашхолдингом» на поставку 200 ще більш сучасних локомотивів ЕП20. Ці машини двосистемні, на відміну від українських, що й робить їх набагато привабливішими. Тому Дніпропетровський електровозобудівний завод майже при-

З

пинив свою роботу. Наприкінці минулого року на підприємство приїжджав тодішній Президент України Віктор Ющенко. Але ситуацію це не поліпшило. Більша частина працівників заводу відправлена у відпустки без збереження заробітної плати. Компанія «Сіменс-Україна» скептично оцінює реанімацію проекту. «Проект фінансується з бюджету. Цим усе сказано», — зауважила директор департаменту корпоративних комунікацій компанії Тетяна Чубенко.

ДО РЕЧІ А ВСЕ-ТАКИ ПОТРІБНІ!

«У

крзалізниця» ж у рамках підготовки до Євро-2012 усерйоз розглядає питання про закупівлю двосистемних електропоїздів із розділеною тягою. За попередніми оцінками, одна така транспортна одиниця коштуватиме дешевше, ніж один ДС3. Головне управління приміських перевезень «Укрзалізниці» уже розробило технічні вимоги до цих «електричок». Однак інформація про проект поки не розголошується, бо є багато бажаючих взяти участь у ньому. Серед них і «Луганськтепловоз», і французька компанія «Алстом», і канадська «Бомбардьє» та інші. Гроші на кону все-таки чималі. Але поки постачальник не визначений. До того ж експерти говорять про можливість створення й в Україні двосистемного електровоза.

— Власний електровоз такого типу українським залізницям конче необхідний, — уважає керівник аналітичної групи консорціуму Management Consulting Group Дмитро Подтуркін. — У парку «Укрзалізниці» з такої техніки зараз тільки 50 електровозів застарілих моделей ВЛ82 і ВЛ82М, випущених ще в 70-ті роки, які не відповідають сучасним вимогам.

Криза як етап модернізації Людмила СТУПЧУК Минулого кризового року, коли значно зменшилася кількість замовників будівельних матеріалів, на ВАТ «ВолиньЦемент» (м. Здолбунів на Рівненщині) переоснастили й модернізували виробництво.

«В

олинь-Цемент», як і переважна більшість підприємств будівельної галузі, у період кризи опинилося в особливо скрутному становищі. Якщо 2008 рік завод закінчив із чистим прибутком 144,4 млн грн, то в 2009-му спад виробництва становив 49%. Основна проблема — відсутність ринку збуту. Проте, за словами генерального директора ВАТ Сергія Царука, завдяки потужним інвестиційним вливанням на підприємстві завершується впровадження нових проектів.

— Зараз усім процесом — від подачі цементу до завантаження та складування — управляє оператор безпосередньо з диспетчерського пункту. Пакувальне відділення оснащене сучасними фільтрами та обладнанням для вентиляції, а за рахунок системи аспірації та аерації значно зменшені викиди пилу в атмосферу. Згідно з комплексною програмою розвитку, до 2015 року виробництво буде оновлене й модернізоване, скоротиться споживання електроенергії. До речі, завдяки введенню в дію нової схеми електропостачання підприємство перейшло з другого класу споживання електроенергії на перший, — зауважив С. Царук. Незабаром тут перейдуть з дорогого газу на дешеве вугілля, продукти горіння якого, окрім всього, використовуватимуться в сировині при виготовленні цементу.

Від вугілля навіть не залишиться шлаку. Яким чином? У залізничних вагонах через вагоноперекидач його подають на проміжний склад. Звідти через систему конвеєрів і бункерів воно надходить у вугільний млин, де перемелюється та пневмотранспортом подається в обертові печі. Тут вугілля згоряє, а продукти горіння змішуються із сировиною. Уведення в експлуатацію сучасного вугільного комплексу дозволить підприємству зменшити собівартість цементу за рахунок зменшення витрат на енергоносії, а отже, зміцнити позиції на ринку. Окрім того, використання відходів значно покращить екологічну ситуацію в регіоні. Мало того, що цементники прагнуть не забруднювати своїми відходами довкілля, вони ще й допомагають знищувати чужі, зокрема, рівненське сміття.

— Незабаром ВАТ «Волинь-Цемент» працюватиме й на твердому паливі, виготовленому з відходів, — говорить представник компанії «Санком» Сергій Ястремський.

— У проекті запуску в Рівному довгоочікуваного сміттєпереробного заводу братимуть участь три компанії — українська «Санком» та німецькі Dyckerhof і FFK. Отож, Рівне може стати першим в Україні містом, яке реалізує проект, що передбачає створення європейської моделі збирання, сортування, транспортування, переробки та повторного використання сміття, — зазначив міський голова Рівного Володимир Хомко. — Із частини ж відходів, які неможливо повторно використати, FFK виготовлятиме тверде паливо для ВАТ «Волинь-Цемент».

ДОВІДКА «УТГ» ВАТ «Волинь-Цемент» (колишній Здолбунівський цементно-шиферний комбінат, побудований чехами ще в 70-ті роки ХІХ століття) — один із найбільших виробників цементу в Україні. З 2001 року входить до групи компаній «Буцці Унічем-Дікергофф в Україні», якій належать 97,29% акцій підприємства. Його продукція використовується для зведення споруд з особливими вимогами до міцності, таких як Рівненська та Хмельницька АЕС, мостів, аеродромів, об’єктів військового призначення. Крім звичайних марок цементу, що широко застосовуються в промисловому та житловому будівництві, виробляє спеціальні тампонажні цементи для потреб нафтової та газової промисловості.

8

Українська технічна газета

№24 (128) В і в т о р о к , 1 5 ч е р в н я 2 010

ГОЛОВНА ТЕМА

Два крила авіапромів Ірина КОНДРАТЬЄВА ПОЛІТ НАД МИТНИЦЕЮ

Р

іч у тім, що міжурядові угоди про виробничу кооперацію в авіабудуванні не завжди відповідають законодавчим актам і внутрішньовідомчим правилам. Це негативно позначається на взаєминах авіакооператорів і призводить до різних проблем. Приміром, досі не врегульовані питання, пов’язані з поставками запасних частин на «закордонну» територію.

— Ми працюємо за міжурядовою згодою, яка передбачає затвердження щорічних переліків взаємоввізних товарів, на підставі яких відбувається товарообмін між підприємствами та учасниками кооперації, — сказав заступник голови правління — директор із зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Дніпропетровський агрегатний завод» Віктор Захарченко. — У результаті агрегати, які поставляються десятиліттями на одну й ту ж машину, повинні щороку про-

торів В’ячеслав Богуслаєв. Зволікання з ухваленням переліків взаємоввізних товарів (замість січня вони затверджуються от уже два роки поспіль у березні), постійне зволікання з оформленням різних дозвільних документів на провезення запасних частин, необхідних для ремонту двигуна за місцем експлуатації літака, призводить не тільки до гаяння часу та порушення договірних зобов’язань, а й до величезних збитків компанії — власниці літака й заводу-виробника. «Мотор Січ» має намір вийти із цією проблемою на рівень Міністерства торгівлі й промисловості РФ. На думку В. Богуслаєва, Росія та Україна повинні ввести таку норму проходження митниці, яка дозволяла б навіть льотчикові перевозити необхідні для ремонту запчастини за наявності документів із грифом «літак на землі». Більше прав має бути й у співробітників офіційВ’ячеслав Богуслаєв (зліва) і Віктор Чуйко них представництв підходити одну й ту ж експертизу приємств, корпорацій або сов інститутах наших країн, за що юзів, які працюють за кордодоводиться платити чималі гро- ном. У чому проблема? Де-юре ші. Це непотрібна й невиправ- українські представництва на дана процедура. Агрегат пови- території РФ не є й не можуть нен поставлятися стільки часу, бути учасниками оборонноскільки випускається двигун промислового комплексу Роабо літальний апарат. Проводи- сії. Здавалося б, нічого дивноти нову експертизу є сенс тільки го й страшного. Але ця обстау випадку зміни умов його за- вина рік у рік стає формальною стосування або виходу на ринок підставою для відмови україннового агрегату. ським представництвам в одерКритично оцінив чинні мит- жанні дозволів із боку Мінісні правила президент ВАТ «Мо- терства промисловості і торгівтор Січ» — голова ради дирек- лі РФ на право поставки української авіапродукції. Зрештою Початок на стор. 1 бюрократичні перешкоди до-

ДОВІДКА «УТГ» Міждержавну координаційну раду (МКС) зі співробітництва між РФ і Україною в галузі авіадвигунобудування створили в 1993 році, об’єднавши керівників провідних авіапідприємств, конструкторських бюро та профільних інститутів обох держав. Засідання МКС відбуваються двічі на рік, по черзі в РФ і Україні. Основні завдання ради: обговорення спільних проектів, програм і ходу їхнього виконання; вирішення питань зі створення нових двигунів; підготовка пропозицій для міжурядових угод.

Ан-70

лають, але на це йде щороку по 2—3 місяці. Гаяти стільки часу, на думку українських постачальників, — завелика розкіш. Тому вони запропонували зареєструвати в міністерствах України та Росії відповідні представництва й надати їм права, які дозволяють діяти на території інших держав на законних підставах. ПОЗБУТИСЯ КОНКУРЕНТІВ

П

орівнюючи два основних напрями в авіабудуванні — створення двигунів і будівництво літаків — фахівці вказують на багато відмінностей у організаційних підходах, кадрових рішеннях, економічній стратегії. Багато з них вочевидь не на користь авіабудівників. Зокрема, генеральний директор державного авіаційного виробничого підприємства «Харківський авіаційний завод» Анатолій Мялиця на нараді в Запоріжжі заявив, що в двигунобудівників обох держав все-таки є певний лад, вони вже втридцяте обговорюють проблеми двигунобудування й домоглися прогресу в цьому напрямку.

— Ми ж, літакобудівники, розбрелися по своїх «квартирах», — констатував А. Мялиця.

— Забули, що літак — це «конгломерат», де все стикується. За часів союзного Міністерства авіаційної промисловості ми підходили до вирішення спільних завдань набагато принциповіше. Довго сперечалися, які обсяги хто й де повинен мати. Заздалегідь думали про те, як вигідніше продати літак, за рахунок чого знизити його кінцеву ціну, щоб бути конкурентоспроможними на ринку. На думку Анатолія Мялиці, останнім часом утриматися у своїй ніші, а тим більше вийти на нові позиції стає усе важче — конкуренти починають доганяти й випереджати українських і російських авіабудівників. Можливо, тому, що нашим авіапромам не вистачає послідовності, чіткості й принциповості в роботі. Почати можна з найпростішого: прорахувати, скільки і яких літаків не вистачає на внутрішніх лініях у Ро-

сії та Україні, розробити спільну програму й розпочати виробництво машин, на які однозначно є й буде великий попит. Найперспективнішою, за словами Анатолія Костянтиновича, сьогодні є модель Ан-140 із двигунами ТВ3-117 ВМА-СБМ1, які випускають у Харкові та Самарі. Всьому Заураллю потрібен саме такий літак з огляду на його пристосованість до суворих умов експлуатації: за мінус 50 уся техніка зупиняється, а він — літає. До того ж показник паливної ефективності в нього не гірше, ніж у бразильського «Ембрайєра». Тож треба терміново об’єднувати зусилля, щоб наситити «Анами» власний ринок і не пустити на нього конкурентів. Правда, наразі щодо Ан-140 є декілька питань, які стосуються тривалості ресурсу безремонтної експлуатації. Поки тут — різнобій за окремими складовими. Одне підприємство гарантує на свій вузол ресурс у 6 тисяч годин, інше — у 3 тисячі. Ці показники необхідно, на думку літакобудівників, привести до спільного знаменника. Тільки тоді нова машина матиме стовідсоткову можливість успішно конкурувати на ринку. Нагальним є питання ціноутворення. Кілька підприємств — учасників міжнародної кооперації довільно, без жодних на те причин збільшують ціни на свою продукцію у 2—3 рази й ставлять своїх партнерів уже перед фактом. Тому на нара-

Віце-президент ВАТ «ОКБ ім. О.С.Яковлєва» Володимир Дмитрієв

ді МКС цілком виправданою була пропозиція про вироблення єдиної цінової політики, яка враховує інтереси виробників обох країн. Інакше зміст і значення кооперації можуть розчинитися в спробах дістати миттєву вигоду за рахунок утиснення інтересів галузі в цілому. ПЕРЕДУСІМ – ПИТАННЯ ФІНАНСІВ

Н

естача фінансування — на першому місці серед найсерйозніших проблем, які заважають розвитку авіапромів

двох держав. Мало того, що моторобудівники й літакобудівники позбавлені належної уваги з боку державних органів влади (в Україні більша частина підприємств авіапрому взагалі не фінансується з держбюджету), та ще й доводиться класти на ті самі плечі все фінансовокредитне навантаження.

— Щоб зробити двигуни, ми повинні взяти під них кредити. Потім віддати їх заводу—виробнику літака, який завершить свою частину роботи через 3—4 місяці, — деталізував президент ВАТ «Мотор Січ» В’ячеслав Богуслаєв. — Потім треба чекати ще 3 місяці, коли літак продадуть, і 2 місяці, поки гроші пройдуть через банківську систему. У результаті ми одержуємо гроші за свій двигун тільки через 6—8 місяців після того, як віддали його. Тим часом у світовій практиці заведено працювати за правилами 50х50, коли учасники виробничого процесу вкладають у майбутню машину по 50% коштів. Таку норму цілком можливо узаконити й у взаєминах учасників українськоросійської кооперації в літакобудуванні. Інакше декільком проектам може й уже загрожує зрив. Так, цього року «Мотор Січ» має поставити на федеральне державне унітарне підприємство «Московське машинобудівне виробниче підприємство «Салют» 46 двигунів АІ-222-25 для російського навчальнобойового літака Як-130. Партнери з програми не дали ані копійки авансу, а запоріжці змогли знайти кошти на виготовлення тільки 19 двигунів. На думку В. Богуслаєва, представникам українських і російських підприємств треба зібратися в Міністерстві промисловості і торгівлі РФ, запросити туди осіб, відповідальних за проекти з виробництва різних літальних апаратів для Міноборони РФ і декількох держав ближнього й далекого зарубіжжя. Результатом серйозної принципової розмови мають бути стабільні й справедливі правила гри для всіх учасників спільних міжнародних проектів. Фінансові проблеми треба якнайшвидше ров’язати й у самій Україні. Неодноразові звернення моторобудівників у Мінпромполітики, за словами В. Богуслаєва, поки не дали бажаних результатів. Державна участь у розвитку одного з провідних підприємств українського авіапрому багато років дорівнювала нулю, що негативно позначилося на стані технічного парку ВАТ «Мотор Січ».

— Із двигуна Д-27 для літака Ан-70 завод не готовий робити свою частину, — повідомив на засіданні МКС В. Богуслаєв.

— Техпереозброєння підприємства під цей проект у нас зовсім

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 5 ч е р в н я 2 010 №24 (128)

9

ГОЛОВНА ТЕМА не проводилося, а нам треба близько 60 мільйонів доларів тільки на придбання сучасних верстатів для обробки моноколіс. У нас є 2 верстати фірми LIECHTI, а треба 12. Кожен коштує 2 мільйони доларів. На своїх ми працюємо в три зміни 8 років, уже двічі їх ремонтували. З огляду на перспективи більш тісного співробітництва з російським авіапромом доцільно порушити питання: наскільки готова сьогодні Україна до такого співробітництва й чи знайде держава кошти для фінансування своєї частки спільних проектів? Тим більше, що за кожним із них стоїть кілька вітчизняних підприємств, які конче потребують матеріальної підтримки й технічного переозброєння. ВАТ «Мотор Січ» готове виконати майже всі свої

нараді неодноразово називали одним із кращих КБ усього пострадянського простору. На його двигунах піднялися в повітря Ан-140, Ан-74ТК-300, Ан148 і Ан-158. Так, були на адресу розробників двигунів і серйозні зауваження. Але для того й збираються керівники авіапромів за одним столом, щоб обговорити проблеми, знайти шляхи їхнього вирішення й розставити всі крапки над «і». Заразом запропонувати нові ідеї та проекти. Генеральний конструктор «Івченко-Прогрес» Ігор Кравченко повідомив про те, що очолюване ним підприємство створює двигун із системою керування типу FADEC (фадек - автономна електронно-цифрова система керування двигуном із повною відповідальністю) для

Ан-140 «Якутія»

зобов’язання з постачання двигуна Д-36 для літака Як-42 та інших пасажирських і транспортних літаків. Запоріжці продовжать роботу з удосконалення та доопрацювання деяких проблемних вузлів своїх моторів, а від партнерів із проекту Ан-140 чекають радикальних заходів із ресурсної проблеми на РСВ-34 М (регуляторі гвинтів). ДВИГУН ДЛЯ ПРОРИВУ

Д

ержавне підприємство «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О.Г.Івченка» на

бойового літака. Завдання непросте, вимагає творчого підходу, ухвалення неординарних рішень на різних етапах виготовлення та стендових випробувань. Робота з освоєння нової системи контролю вже наближається до завершення, незабаром вона буде запропонована для випробувань на літаках. На думку І. Кравченка, сьогодні Міждержавна координаційна рада має не тільки обговорювати нові проекти, у тому числі чимало унікальних, які значно випереджають досягнення конкурентів. Набагато важ-

ливіше розробляти ефективний механізм їхньої реалізації, надолужувати згаяні можливості, виходити на світові ринки зі своєю продукцією, яка перевершує закордонні зразки.

— Це дасть величезний прибуток і Україні, і Росії, — переконаний І. Кравченко. — Якщо такий літак, як Ан-70, коштує близько 100 мільйонів доларів, то після його продажі в бюджет надійде приблизно 25% від цієї суми. Але поки наша держава нічого не робить, щоб поставити виробництво кращих літаків на потік. За відсутності державного фінансування ВАТ «Мотор Січ» і ФДУП «ММВП «Салют» власним коштом роблять для ДП «Івченко-Прогрес» матеріальну частину з двигуна Д-27. Однак цілком освоїти такий масштабний проект (за кордоном він оцінюється в €15 мільярдів) підприємства не в змозі. Украй необхідна державна підтримка та, як мінімум, $150 мільйонів. І. Кравченко запропонував виділити в протоколі наради цей аспект особливим рядком, щоб профільні міністерства й кабінети міністрів двох держав звернули на створення Ан-70 особливу увагу як на один із небагатьох спільних продуктів Росії та України, з яким можна здійснити справжній прорив на світових ринках авіапродукції. Серед найперспективніших двигунів для літальних апаратів І. Кравченко виділив двигуни АІ-222 для навчально-тренувального літака Як-130 і АІ-50 для модернізації вертольота Мі-2. При цьому відзначив, що в порівнянні з європейськими більшість українсько-російських проектів набагато економічніша. Отже, у них більше шансів на виживання. Удосконалення техніки, максимальне використання резервів із поліпшення економічності декількох процесів дасть ще міцніші гарантії на майбутнє.

Керівники підприємств підбивають підсумки 30-го засідання МКС

ЗАХИСТИТИ НАУКУ — ЗБЕРЕГТИ АВІАЦІЮ

П

редставники російської делегації — віце-президент ВАТ «ОКБ ім. О.С.Яковлєва» Володимир Дмитрієв і генеральний директор федерального державного унітарного підприємства «Всеросійський інститут авіаційних матеріалів», академік РАН Євген Каблов критично підійшли до оцінки стану справ у російському авіапромі. Його проблеми не в останню чергу спричинені тим, що в Росії зруйнований інститут генеральних і головних конструкторів. Кермо влади взяли акціонерні товариства, представники бізнесу, яким вирішення багатьох інтелектуальних завдань галузі просто не до снаги. На противагу російським В. Дмитрієв навів як приклад українські підприємства, на чолі яких стоять головні конструктори. Результати такого керівництва незаперечні: Україна за останні роки створила три чудових літаки — Ан-140, Ан-148 і Ан-158. Свого колегу підтримав Євген Каблов, відзначивши, що без науки займатися авіацією безперспективно. Ще за Л.Кучми пропонувалося надати профільним авіаційним інститутам статусу міждержавних наукових центрів, але документ так і не було підписано. Час повернутися до цього питання.

*** ідбиваючи підсумки 30-ї, ювілейної, наради в Запоріжжі, президент асоціації «Союз авіаційного двигунобудування» (АССАД) Віктор Чуйко (РФ) відзначив, що рівень російсько-української кооперації, якщо розглядати його в історичному ракурсі, сьогодні вочевидь недостатній. Щоб повернути втрачені позиції й створити конкурентоспроможний двигун, треба не тільки спиратися на досягнення окремого підприємства в окремій державі, а й розширювати можливості зі спільного створення двигунів для різних літальних апаратів.

— Назріло питання створення нового двигуна для вертольота потужністю 3—4 тисячі кінських сил, — сказав В. Чуйко. — Нам треба завершити роботи із двигуна Д-27 для Ан-70. Цей проривний проект у нас довго «жевріє». У підсумку виникла небезпека того, що коли ми розпочнемо його, нам наступатимуть на п’яти конкуренти з інших країн. Ще гірше, якщо вони працюватимуть урівень із нами... У підсумковому протоколі кожному підприємству — учаснику кооперації були поставлені конкретні завдання й визначені терміни їхнього виконання. Тема об’єднання авіапромів (або їхніх окремих складових) двох країн у спільну компанію або підприємство не обговорювалася.

П

ТИМ ЧАСОМ «МОТОР СІЧ» СТВОРЮЄ УКРАЇНСЬКИЙ ВЕРТОЛІТ

Потужний Мі-8МТВ із запорізьким двигуном новітньої модифікації встановив світовий рекорд підйому, взявши висоту 8100 м за 13,5 хвилини. Протягом півгодини машина не зменшувала потужності двигуна: вона залишалася на рівні 2000 к.с. При цьому здійснив перший політ новий ближньомагістральний літак Ан-158, також із запорізькими моторами.

–З

а останні роки запорізькі фахівці провели величезну роботу зі створення нового вертолітного двигуна, — сказав голова ради директорів ВАТ «Мотор Січ» В’ячеслав Богуслаєв. — Війна в Афганістані показала недоліки техніки в гірських умовах — вертольоти не могли з одного заходу піднятися на велику висоту. Було поставлено завдання створити надійну техніку для польотів в екстремальних умовах, і ми це зробили. Сьогодні серійно випускаємо потужні авіадвигуни, які встановлюються на багатьох літаках, у тому числі на Ан-148 і Ан-158 і декількох верто-

льотах. Можу привселюдно заявити: Україна усе ще провідна авіаційна держава. Мі-8МТВ може літати у високогірних районах за перепадів температури й на величезній висоті, це перемога запорізьких моторобудівників і російських вертольотобудівників. Наша країна поки не випус-

кає вертольоти. Налагодити їхнє виробництво повністю в Україні —мрія керівника «Мотор Січі». Підприємство розпочало створення українського вертольота і зараз працює над дослідним зразком. Україна може самостійно випускати антонівські літаки, але про вертольотобудування поки не йдеться. Бо немає жодного профільного заводу. Перспективним може стати вертоліт на 12 чоловік вантажопідйомністю 4,5—5 тонн. Такої машини потребують рятувальники, лісівники, прикордонники, служби, що контролюють газо-, трубопроводи.

— Я вважаю, — сказав В. Богуслаєв, — що нам конче необхідні власні вертольоти. Ми забезпечимо їх двигунами. Нова розробка запорізьких конструкторів МС-500В під легкі машини, двигуни родини МС-14, АІ-450 для Ка-226, перспективний двигун АІ-136Т для вертольота Мі-26Т – ось декілька авіаційних моторів. І якщо у світі ніша важких вертольотів зайнята, то середні й легкі машини потрібні були ще вчора. Це питання треба вирішувати за підтримки держави та за її активної зацікавленості.

10

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 5 ч е р в н я 2 010 №24 (128)

ОБРІЙ

Ядерне майбутнє української науки

ПРЯМА МОВА Володимир Семиноженко

Олена ДОБРИНЯ

О

дні експерти вважають, що Україна не повинна нічого віддавати, інші ставляться до питання з гумором, глузуючи з «антитерористичної спрямованості» цього кроку, на якій акцентують увагу американські партнери: «У США, певне, думають, що Бен Ладен вискочить із харківського лісопарку й за допомогою зброї заволодіє ураном...». Але більшість учених-фізиків, у тому числі керівники ННЦ «ХФТІ», не бачать у тому, що відбувається, особливої проблеми, оскільки Україна давно вже обрала без’ядерний статус. Для наукових же потреб можна успішно використовувати низькозбагачений уран. Початок на стор. 1

І все-таки, що наша країна одержить натомість? Передбачається, що американські та українські вчені спільно розроблять і побудують сучасну установку, яку можна буде використовувати в ядерній енергетиці та медицині. На це потрібно від двох до чотирьох років і кілька десятків мільйонів доларів. Поки йдеться про спільне фінансування.

— За допомогою американської сторони ми зуміємо побудувати нову установку, нове джерело так званого підкритичного складання, що стане прообразом найбезпечнішого ядерного реактора майбутнього, — упевнений академік Іван Неклюдов. Джерело нейтронів, яке ґрунтується на підкритичному складанні, широко використовуватиметься для вирішення найрізноманітніших наукових завдань — від фунда-

ментальних досліджень у ядерній енергетиці та матеріалознавстві до одержання майже всіх видів медичних ізотопів. Сьогодні їх для медичних і наукових потреб Україна змушена купувати в Польщі та Узбекистані. Із реалізацією проекту ми зможемо їх не тільки виробляти, а й продавати за кордон. Поки таку кількість видів ізотопів здатні випускати лише Сполучені Штати. До того ж у Харкові з’явиться можливість для розвитку ядерної медицини, за допомогою якої провадиться діагностика та лікування безлічі складних захворювань. Зараз в Україні немає центру ядерної медицини, хоча у світі їх досить багато. На етапі будівництва два таких об’єкти — у Києві та Донецьку, а після запуску нової установки центр можна буде відкрити й у Харкові.

Високе й земне Олена ЗЕЛЕНІНА Регіони України, чий валовий продукт формується машинобудуванням і високотехнологічними галузями виробництва, набудуть статусу центрів випереджального розвитку й стануть локомотивами для інших областей.

Ми рухаємося тим самим колом вже втретє або вчетверте. Як тільки змінюється уряд, починаємо теоретично обґрунтовувати модернізацію. Свого часу, коли я був міністром промис-

«П

ромисловість і наукове забезпечення державних програм розвитку провідних галузей економіки України» — ця тема, яка виходить далеко за межі суто регіональних проблем, обговорювалася в Харкові. Для цього був обраний не зовсім звичайний для адміністративної практики формат «круглого стола», за яким зібралися керівники підприємств, учені, провідні фахівці... ПРО ХОМУ Й ПРО ЯРЕМУ...

В

иявилося, що проблеми, про які заявляють наука й промисловість, зовсім різні. Генеральні директори флагманів індустрії, як правило, говорять про земне: митну зарегульованість, нестачу обігових коштів і фінансів для модернізації.

— Найголовніша проблема — механізм здійснення реформ, —

Анатолій Мялиця

уважає генеральний директор Харківського державного авіаційного виробничого підприємства Анатолій Мялиця. —

Микола Тернюк

лової політики, ми разом із керівництвом Харківського регіону відпрацьовували докладні програми, але досі вони не реалізовані через те, що незрозумілий механізм їхнього фінансування. Поки ми не вирішимо головну проблему — забезпечення працюючих підприємств обіговими коштами — у нас нічого не вийде... Провідні ж учені говорять про високе: прорив до п’ятогошостого технологічного укладу й визначення пріоритетних, проривних галузей і технологій. Оскільки розуміють: осягнути неосяжне нам уже не вдасться. Там, де з тієї або іншої причини ми нездатні створювати свої технології, краще їх закуповувати. У тих же галузях, де вітчизняний потенціал особливо великий, необхідно зосередити фінансові й людські ресурси й домогтися того, щоб технології купували в Україні.

— У нас немає проектів створення нових галузей, — говорить доктор технічних наук директор Інституту машин і систем Микола Тернюк. — А це тисячі нових технологій. З огляду на близькість Донбасу й Криворізького басейну, вони повинні бути машинобудівними, при-

ладобудівними, біотехнологічними... Такі технології могли б дати нам і робочі місця, і зростання обсягів виробництва. Іноді «капітани» виробництва роблять вигляд, що не розуміють учених мужів. Генеральний директор одного з підприємств навіть дорікнув директору машинобудівного НДІ: «Навіщо ви тут говорите про п’ятий-шостий технологічний уклад? Я не знаю, що це таке!» Зрозуміло, керівник підприємства, який пройшов разом із вітчизняною промисловістю всі її найважчі часи, добре уявляє собі, що таке вищі технологічні уклади. Але... лише теоретично! ПРІОРИТЕТИ ПОЗА ЗАКОНОМ

В

Україні є закони, які охороняють кажанів. Але при цьому немає закону про захист вітчизняного товаровиробника.

— Слід прискорити розгляд законопроектів про пріоритетні напрями інноваційної ді-

Леонід Товажнянський

яльності, розвитку науки і техніки, про вищу освіту, а також узгодження їх із Бюджетним, Податковим та іншими кодексами, — уважає ректор Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Леонід Товажнянський.

— Необхідно звільнити інвестиції в науку від податку на додану вартість. Уже не перший рік говориться про те, як важливо створити

Віце-прем’єр-міністр України, академік

— Домовленості, досягнуті Бараком Обамою й Віктором Януковичем на саміті у Вашингтоні, відповідають сучасним науковим тенденціям. Нові покоління ядерних реакторів мають бути екологічно безпечнішими й працювати на підкритичному низькозбагаченому паливі. Навчити супроводжувати нові технологічні процеси, бути технологічно грамотними в цьому покликані такі дослідні установки, розробка яких уже давно фінансується США. Так званий проект підкритичного складання, який повинні реалізувати в Харківському фізико-технічному інституті, саме й спрямований на те, що коли ми переходитимемо на нове покоління реакторів, то зможемо їх технологічно супроводжувати. З огляду на наукові досягнення Україна залишається ядерною державою, володіючи найсучаснішими ядерними технологіями та використовуючи їх для мирних потреб. Про це свідчить той факт, що уряд ухвалив рішення про добудування ще двох атомних енергоблоків. Ми збільшуємо свою енергетичну міць і свої економічні можливості, зокрема, за рахунок зовнішніх інвестицій.

механізми сприятливого функціонування й кредитування елементів інноваційної інфраструктури. Маються на увазі центри трансферу технологій, комерціалізації інтелектуальної власності. Однак все це в нашій країні існує поки тільки на папері. Фахівці НТУ «ХПІ» пропонують внести витрати на науку в собівартість продукції, стимулювати створення кластерів. На думку експертів, основою моделі розвитку економіки Харківської та інших промислових областей повинна стати продукція, яка має інтелектуальну складову вище 30%. Решта найближчим часом вироблятиметься в ПівденноСхідній Азії. Протягом наступних 5—7 років нам належить в цьому переконатися. ЩО В ЕКСПОРТЕРА НА ОБІД?

Н

айскладніше питання — джерела фінансування промислової модернізації. Влада думає, що слід розраховувати насамперед на власні кошти підприємств, банківські кредити, ресурси українських і зарубіжних інвесторів. Для фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, пов’язаних зі створенням нових видів продукції, повинні бути використані кошти державного бюджету через відповідні міністерства. При цьому, з одного боку, ми заявляємо про економічний ривок, а з іншого — ставимо власних експортерів у невигідну ситуацію, не кажучи вже про державну підтримку експорту високотехнологічної продукції. Сьогодні з’являються, м’яко кажучи, дивні механізми, які заміняють бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Приміром, боргові зобов’язання-облігації замість відшкодування живими грошима. А це означає, що підприємство одержить або таку облігацію, або дірку від бублика.

І це не єдиний приклад. ПДВ відшкодовується ще й ресурсами аграрного фонду: пшеницею, кукурудзою, горохом, вівсом, цукром, м’ясом, вершковою та соняшниковою олією. Скільки ж експортерові треба купити й з’їсти гороху, щоб повністю відшкодувати податок на додану вартість?

— У світі є два критерії, які дозволяють залучати капітал, — відзначає Анатолій Гіршфельд, президент індустрі-

Анатолій Гіршфельд

альної групи «УПЕК». — Це конкурентоспроможність економіки й сприятливі умови для ведення бізнесу. Обидві ці «лампочки» над Україною сьогодні горять червоним. За рівнем конкурентоспроможності продукції ми на 80-му місці, а з сприяння веденню бізнесу — на 148-му. Дякувати Богу, ми маємо науку, яку могли б відродити. Бракує тільки грошей. При цьому сьогодні в західних банках — надлишок ліквідності. Світ надрукував 11 трильйонів доларів. Банківські ставки з кредитів — піввідсотка на рік! Але в Україну грошей, як і раніше, ніхто не вкладає, бо над нею горять ці дві «червоні лампочки». Що треба зробити, щоб піднятися на верхні місця світової конкурентоспроможності? Необхідно створювати в країні принципово інший бізнесклімат. Бо капітал рухається шляхом найменшого опору. І тоді в підприємств з’являться кошти, а банки ганятимуться за клієнтами.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 5 ч е р в н я 2 010 №24 (128)

11

РАКУРС

Садівники для науки вано працювали міські ради молодих учених і студентів. Сьогодні ж ми пишаємося тим, що вперше в Україні вдалося створити діючу системну структуру ради молодих учених в усьому регіоні. До речі, уже підготували конкретні пропозиції для створення «бази-системи інформаційних даних» про провідні наукові школи країни. Подивимося на цифри та «об’єктивки» — отже, підтримаємо молодих дослідників і відповідно зміцнимо фундамент інноваційного розвитку країни. Корпус НГУ — Дмитро Табачник

Володимир ОТРОЩЕНКО «Посів науковий зійде для слави народної», — оптимістично твердив Дмитро Менделєєв. У нинішніх умовах зростити молодий паросток наукової думки зовсім непросто. Проте саме таке завдання ставлять собі члени Дніпропетровської обласної ради молодих учених (ОРМУ), яка цього року відзначить 10-літній ювілей.

–М

и пишаємось, що це єдина рада в країні, яка об’єднала молодих учених такого високого наукового рівня, — розповідає голова ОРМУ, доктор технічних наук, професор Сергій Власов. — Її головна мета — допомога науковому та професійному зростанню талановитої молоді регіону. У зв’язку з цим процитую з її ювілейного збірника: «Не випадково саме в нашій області у 2000 році була створена та успішно працює обласна рада молодих учених, яка об’єднує сьогодні більш ніж 2200 молодих учених, у тому числі 5 докторів і 603 кандидати наук віком до 35 років. Її місія — створювати наукову та професійну єдність заради гармонійного та безпечного розвитку людини, науки та світу».

— Звучить красиво. Але молоді вчені, як і раніше, масово їдуть на Захід...

— Українські ноу-хау та патенти «течуть» у більш благополучні країни — ФРН, Велику Британію, США. Наша спілка намагається по змозі поставити дамбу на шляху цього потоку. Але поки Оксфорда або Кембриджа в наших пенатах, на жаль, не передбачається. Хоча, приміром, в Англії ще років 40 тому пріоритетом було створення «industrial-trading estates» — промислово-наукових технопарків. Будувалися вони на державні позики, особливо в районах масового закриття старих вугільних шахт. Чому не скористатися цим досвідом? Ми знову починаємо ніби заново, адже за часів УРСР досить ефективно й цілеспрямо-

недавно заявив, що в Україні ВНЗ, коледжів, академій і ліцеїв набагато більше, ніж у всій Європі. У кожному райцентрі — свій університет, в області — як мінімум академія. А викладачів і академіків незрозумілих академій годувати треба, і якнайситніше. Як же дати «хліб насущний» молодим науковим талантам? Адже всі пам’ятають знаменитий афоризм: «Не годуватимеш свою армію — довго годуватимеш чужу!».

— У нашій країні вищу технічну освіту треба зробити доступнішою та якіснішою. І в той же час урятувати її від деградації та «псевдонауки». Але молодий учений (навіть за нинішньої інфляції) не повинен голодувати. Тому як можемо допомагаємо молодим талантам публікуватися (для підвищення «індексу цитування»), одержувати гранти й премії для реального впровадження розробок... Але скільки б учений не мав публікацій, монографій або посилань — молока й памперсів дітям на них не купиш. Нам багато допомагає місцева влада, яка думає про майбутнє української науки. Приміром, заступник начальника обласного управління освіти та науки облдержадміністрації Антон Демура завжди сприяє нашій раді морально й матеріально. А раніше було набагато гірше. Платіжки на грошову підтримку нам постійно «губилися» у Держскарбниці, КРУ, облфінуправлінні. Грошей для допомоги новому поколінню вчених ми так і не дочекалися. Прикро... І все-таки сьогодні вже є чим похвалитися. Наша ОРМУ — єдина в Україні відкрила та здійснила грантове змагання з підкріпленням справжніми грошима. У 2009-му ми виділили 13 грантів на загальну суму 150 тис. грн. Причому на технічні науково-дослідні роботи — по 15 тис. грн. Звичайно, цього замало, але хоч якась допомога в реалізації та впровадженні нових наукових ідей.

Крім того, уже два роки поспіль ми нагороджуємо 12 кращих молодих учених області солідними подарунками — найсучаснішими двоядерними ноутбуками «НР». Інших морально заохочуємо дипломами та «Кришталевими медалями». Паралельно проводимо щорічний конкурс серед міських рад молодих учених. Переможці одержують дуже гарну допомогу — мультимедійні проектори. Скажу ще про одну ініціативу: уже другий рік наша ОРМУ (уперше в Україні) за активної участі інститутів Кривого Рогу, Дніпродзержинська, Жовтих Вод і підтримки ОДА проводить грантовий конкурс для молодих учених із вирішення науково-промислових проблем області. Конкурс проходить за чотирма основними науковими номінаціями: технічною (металургія, гірнича справа, хімія), економічною, гуманітарною та медичною.

город у нас вистачає: перше місце в секції «Екологія» посіла Тетяна Перкова, асистент кафедри гідрогеології, а Юрій Бучавий (асистент кафедри екології) здобув диплом 3-го ступеня. У секції «Геодезія, геомеханіка та підземне будівництво» дипломом першого ступеня відзначена робота голови БМУ НДУ Олександра Сидельникова з дуже складної теми «Просторове моделювання ПДВ масивів гірських порід біля очисної виробки».

— У конкурсах грантів дніпропетровської облдержадміністрації та міської ради молоді вчені Гірничого незмінно серед лідерів, поступаючись тільки аграріям і хімікам-технологам. Їхні розробки мають суто прикладний характер?

— У 2007—2009 роках у конкурсах грантів брали участь 30 наших молодих співробітників. Представлені ними розробки — конкретна інноватика для вирі-

Олександр Сидельников і Сергій Власов (зліва направо)

І насамкінець додам: уже 7 років наша рада визначає й нагороджує кращих молодих дослідників Придніпров’я за інноваційні та впроваджені практичні наукові праці. ВІД ПІТЕРА ДО БРАНДЕНБУРГА а таку турботу відплатиться сторицею. Приміром, недавно делегація молодих учених із Національного гірничого університету (Дніпропетровськ) взяла участь у міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми надрокористування», яка відбулася в північній столиці Росії. Про взаємодію молодих українських учених із колегами із ближнього та далекого зарубіжжя розповідає заступник голови ОРМУ, асистент кафедри підземної розробки родовищ НДУ Олександр Сидельников.

З

— Олександре, наша молодь повернулася із СанктПетербурга, як кажуть, «на щиті», одержавши визнання й заслужені нагороди. Як проходила конференція?

— У рік 110-ліття найстарішого ВНЗ Придніпров’я негідно представити наші наукові праці й реальні проекти було б просто некоректно. Почестей і на-

шення нагальних проблем регіону та міста. Приміром, робота кандидата геологічних наук, доцента кафедри загальної та структурної геології Сергія Шевченка називається «Система ресурсозбережних технологій видобутку, обробки та використання сучасних будматеріалів у Дніпропетровському регіоні». У її основі — розроблення та впровадження технологічного проекту з видобутку будівельного джеспіліту на горизонті 1125 м шахти ім. Леніна ВАТ «КЗРК». Цей же дослідник у 2008 році здобув Президентський грант для проведення науково-дослідної роботи «Реалізація потенціалу запасів коштовного й виробного каміння України на базі їхньої геолого-економічної оцінки». Досить актуальний і проект Тетяни Ямнич «Розроблення програмного комплексу регіонального прогнозу впливу функціонування та закриття шахт Західного Донбасу на рівень еколого-економічних ризиків». У його рамках готуються рекомендації з мінімізації ризиків та витрат на відновлення земельних ресурсів для шахти «Павлоградська» ВО «Павлоградвугілля».

— Крім регіональних грантів, молоді вчені НГУ здобули й

інші — як на рівні країни, так і в Європі...

— Зрозуміло, бо наша науково-викладацька школа для ГМК широко відома на теренах колишнього Союзу, у Європі та Азії. Наведу лише один приклад. У 2007 році за підсумками міжнародного конкурсу НГУ виграв грант на створення й фінансування Науково-освітнього центру (НОЦ) із проблеми «Стійкість геотехнічних систем: процеси, явища, ризики». Термін його виконання розрахований на 3 роки. Фінансування забезпечується з таких джерел: Фонд із розвитку європейських досліджень США — $300 тисяч, МОН України — $150 тисяч, НГУ — $210 тисяч. Створення НОЦ дало можливість молодим ученим щорічно брати участь у 11 міжнародних конкурсах. Уже отримані й перші результати. Премії за науково-дослідні роботи (від 200 до 500 доларів на місяць) присуджені більш ніж 15 молодим ученим університету.

— У Гірничому університеті добре розвинена система обміну студентами з Польщею, Росією, Німеччиною... У Дніпропетровську у свою чергу навчається багато студентів з Африки та Латинської Америки. На стажування ваша молодь теж їздить?

— Без повнокровного наукового обміну рух уперед неможливий — це аксіома. За останні три роки багато молодих наукових співробітників НГУ пройшли європейське стажування. Крім того, у 2007—2008 навчальному році наша ОРМУ провела першу міжнародну науково-практичну конференцію молодих учених, аспірантів та студентів «Перспективи освоєння підземного простору». Зараз от повернулися з другої... Наша молодь бере також активну участь у таких масштабних науково-інтернаціональних заходах, як «Міжнародний форум гірників», «Українсько-польський форум гірників», «Школа підземної розробки».

— А зміну собі готуєте?

— Звичайно. Ми (єдині в країні) близько 3 років тому створили школу молодих учених, куди запрошуємо кращих дослідників із ВНЗ та з найбільших підприємств. У нас уже відучилися молоді фахівці-виробничники із КБ «Південне», «Південмашу», ЗАТ «АгроСоюз», декількох гірничорудних компаній. Серед особливо показових курсів у нашій школі — тренінги з лідерських якостей у рамках навчальнонаукової програми «Молодий учений — лідер науки». Минулого року організували психодіагностичні дослідження для вхідного контролю в цій школі. На базі тестів відібрали 70 майбутніх слухачів. За результатами соціологічних досліджень розробляється система мотивації наукових кадрів і залучення молодих учених для реального впровадження суспільно значущих проектів.

12

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 5 ч е р в н я 2 010 №24 (128)

IT

Кордон під прицілом телекамер Головне технічне завдання українських прикордонників — розгортання систем оптико-електронного спостереження за державним кордоном відбуватиметься за списками, а в пунктах пропуску з великим стихійним напливом людей додатково працюватимуть мобільні контрольні комплекси. Організаційний досвід у фахівців вже є: за таким принципом провадиться прикордонний контроль у львівському аеропорту.

Роман ДИГАС

У

рамках міжнародної технічної допомоги (МТД) Державна прикордонна служба України торік отримала обладнання на чималу суму — більше 290 млн гривень. У два попередні роки допомога була значно меншою. Реалізовано 18 проектів нарощення інженернотехнічного оснащення підрозділів, реципієнтами яких стали всі регіональні управління Прикордонної служби. На черзі — ще стільки ж проектів. Донори МТД — уряд США, Євросоюз, ОБСЄ, Програма розвитку ООН, посольство ФРН в Україні. УКРАЇНСЬКИЙ ЄВРОКОРДОН ОБІЦЯЮТЬ У 2012-МУ

І

ніціатори міждержавної технічної допомоги прикордонній службі України поставили собі за головну мету мінімізувати незаконну транзитну міграцію до Західної Європи. Створені програми транскордонного співробітництва «Польща — Білорусь — Україна» та «Угорщина — Словаччина — Румунія — Україна»,

СТАВКА НА ТЕХНІКУ ТА ПРОФЕСІОНАЛІЗМ

П

Мобільний тепловізорний комплекс у дії

спрямовані на зміцнення інфраструктури відділів прикордонної служби. Такі проекти співпраці з країнами Євросоюзу, як вважає начальник Західного регіонального управління Держприкордонслужби України генерал-лейтенант Артур Горбенко, позитивно впливають на реалізацію стратегії розвитку Державної прикордонної служби України. Серйозним випробуванням стане чемпіонат Європи з футболу в 2012 році. Очікується, що під час його проведення кількість охочих пере тнути

кордон України через окремі пункти пропуску західної ділянки зросте на 40—50%. Згідно з діючими нормативами паспортний контроль фізичних осіб у приватному автомобілі має тривати 2—3 хвилини, групи тих, хто подорожує автобусом — до 40 хвилин. Тому, за словами Артура Горбенка, його служба мінімізує пропускні операції. Для вболівальників, що не перевозять жодних товарів, створять «зелений коридор», де контроль триватиме 15—20 секунд. Перевірка паспортів пасажирів автобусів

ДОВІДКА «УТГ» Перші ТПВ-системи створені наприкінці 30-х років і часом застосовувалися в період Другої світової війни для виявлення військових і промислових об’єктів. Принцип дії ТПВ-приладів ґрунтується на перетворенні природного теплового випромінювання від об’єктів у видиме зображення. У тепловізорах сучасного покоління немає оптико-механічних розгор-

Проблемам безпеки онлайнплатежів була присвячена конференція «Платежі в Інтернеті: ризики, якими треба управляти», проведена недавно в Києві з ініціативи корпорації «Майкрософт» разом із найбільшою в Україні міжбанківською системою експрес-оплати «Портмоне». Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ

Е

лектронні розрахунки безпечні — це твердження наводять як аргумент на користь сітьових платежів практично з моменту їхньої появи. І правильно — готівку можна загубити, стати жертвою крадіжки або шахрайства. В Інтернеті ж більшої частини традиційних ризиків, пов’язаних із готівкою, дійсно нема. Але на зміну їм приходить нова небезпека, нерідко — цілком несподівана для користувача. За даними ФБР, Україна входить до десятки країн із найрозвиненішою кіберзлочинністю у світі. Наші хакери причетні до декількох найбільших комп’ютерних злочинів останніх років, у тому числі — до зламування сер-

ток зображення, вони діють швидко, малі за габаритами та енергоспоживанням, цифрову обробку зображення здійснюють в масштабі реального часу. Сьогодні на їх екранах може бути створена навіть кольорова картинка, де забарвлення елементів визначається різницею температур відповідних ділянок спостережуваного об’єкта.

аспортний контроль та всі пропускні операції на західному кордоні держави, який простягнувся на 1267,4 км, нині цілком автоматизовані. Спостерігати за проблемними його ділянками допомагають 9 мобіль-

За чотири місяці цього року Західний державний кордон України через пункти пропуску перетнуло понад 6,82 млн чоловік та 2,66 млн транспортних засобів. Найбільшою за останні двадцять років була й кількість затриманих на ділянці незаконних мігрантів: 583 осіб, тоді як за весь 2009 рік — 927. них та переносних тепловізорів і 218 приладів нічного бачення. У розпорядженні прикордонників, окрім традиційних автомобілів і мотоциклів, ще й супутниковий зв’язок між підрозділами. Звідси й мобільність загонів, їх спроможність вчасно зупинити порушників кордону. Хоча, як зізнаються в регіональному управлінні, вдається це не завжди. Багато проблем на найкоротшому українсько-словацькому

Діра у віртуальній кишені Зручні та оперативні, електронні платежі стрімко завойовують український ринок. Але будь-яка нова технологія несе в собі й нові ризики верів Міністерства фінансів США. Свій кримінальний талант деякі вітчизняні програмісти реалізують не тільки за кордоном — жертвою високотехнологічного шахрайства може стати будь-який український інтернет-користувач. Тим більше, що потенційне «поле діяльності» хакерів стрімко зростає. Ринок електронних платежів в Україні щорічно збільшується вдвічі. Торік його обсяг становив близько 2 млрд грн, а за підсумками цього року очікуваний оборот — 3,5—4 млрд грн. НБУ повідомляє, що в першому кварталі в Україні було проведено 24 млн безготівкових операцій із платіжних карт, з яких на частку інтернет-платежів припадало не менше 20%. Сьогодні сотні тисяч чоловік уже розплачуються за товари й послуги в Інтернеті. Але більшість із них не мають навіть базових уявлень про те, як убезпечити

себе від різноманітних сітьових шахраїв. Одна з найпоширеніших оман щодо сітьових платежів — «захочуть — зламають». Багатьом хакери здаються мало не всесильними, а будь-які заходи безпеки — недостатніми, а отже, марними. Насправді це зовсім не так. Дотримання декількох простих правил може знизити ризик крадіжки в кілька разів. Тут діє класичний принцип: якщо на подолання захисту треба занадто багато часу й ресурсів, то зловмисникові простіше знайти собі іншу жертву. Отож, якщо не хочете реально втратити віртуальні гроші, то при платежах через Інтернет використовуйте останню версію браузера (програми для перегляду вебсторінок), який має надійний захист, і стежте за використанням безпечного протоколу зв’язку HTTPS. Крім того, звертайте увагу на назву сайта

відрізку, де кордон проходить через гори. Торік спроби потрапити до Західної Європи чинили тут великі групи вихідців із Південно-Східної Азії, тепер, часом навіть поодинці, незаконно перетнути кордон намагаються громадяни Молдови, Грузії, Росії, Вірменії. Не допустити їх до контрольної смуги допомагають саме тепловізійні прилади (ТПВ). Переносні інфрачервоні тепловізори IR-BINOCULAR VARIO VIEW 1.2/150, за допомогою яких вже кілька років поспіль охороняють кордони з Україною держави Євросоюзу, наприклад, мають точність вимірювання відстані менше 1 метра. За невеликих габаритів — 275 х 255 х 155 см — та ваги 3,3 кг вони дуже ефективні й здатні виявити порушника в межах від 2 до 5 км, а розпізнати чи ідентифікувати особу

в адресному рядку — шахраї часто створюють копії сайтів, зовні цілком ідентичні сайтам магазинів або платіжних систем. Однак інформація, залишена на такому сайті, надходить не в банк, а просто до рук зловмисника. Важливо також пам’ятати, що для оплати в Інтернеті PIN-код банківської карти не потрібний — цією інформацією можуть цікавитися тільки з недобрими намірами. Умовно ризики онлайнплатежів можна розділити на технологічні й людські. Перші мінімізуються за рахунок використання сучасного програмного забезпечення. А от із людськими ризиками все набагато складніше: нерідко люди самі повідомляють зловмисника, який відрекомендувався співробітником банку, всю потрібну йому інформацію. Тут не допоможуть ніякі технічні засоби — тільки увага й розважливість покупця.

— на відстані до 1,8 та 0,6 км відповідно. Такими приладами оснащені й наші мобільні тепловізорні комплекси. Разом із системою відеоспостереження та нічного бачення вони базуються на самохідних транспортних засобах і забезпечують кут огляду 360 градусів. Дистанційно кероване обладнання дозволяє виявити людину на відстані до 11 км, а транспортний засіб — до 20 км за точності виміру до 5 м.

ІЗ ПЕРШИХ УСТ Ігор Горін

Директор компанії «Портмоне»

«Більшість випадків шахрайства в Україні спричинена недостатньою поінформованістю користувачів» — Системи онлайн-розрахунків пройшли нелегкий шлях розвитку й напрацювання методів боротьби з шахрайством, і Україна зараз має значну перевагу — можливість використовувати досвід європейських колег для максимального захисту користувача. З боку банків, платіжних систем, авторизованих сайтів системи оплати захищені. Більшість випадків шахрайства в нашій країні спричинена недостатньою поінформованістю користувачів щодо базових правил користування платіжними картами.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 5 ч е р в н я 2 010 №24 (128)

13

ПАРАЛЕЛЬНИЙ СВІТ

Пірнімо в музей! Розкрити таємниці чорноморських глибин дозволять високі технології Алла МІРОШНИЧЕНКО Хочете провести екскурсію до затонулого в Чорному морі корабля, не виходячи з дому? Чи бажаєте пірнути до підводного об’єкта на батискафі? Все це можна здійснити після реалізації проекту «Віртуальний підводний морський музей», розробленого групою вчених миколаївського Національного університету кораблебудування (НУК) імені адмірала Макарова.

властивості: його сірководневий шар є природним консервантом для всього, що в нього потрапляє. В ідеалі музей повинен охоплювати всю акваторію Чорного моря: і українські прибережні води, і шельф інших країн регіону. Це тисячі об’єктів, які розташовані на глибині від декількох десятків до сотень метрів. Причому зі зростанням популяр-

кальних об’єктів, яких ще чимало навіть на невеликій глибині, можуть бути новим стимулом для розвитку вітчизняного туризму. Традиційним способом подорожі на морське дно є й батискаф-екскурсії. Тим більше що технічно це не дуже складно. Підводні апарати для таких потреб, із глибиною занурення до сотні метрів, давно вже існують

Д

руга, віртуальна частина підводного музею припускає два варіанти «екскурсій». Перший — це відпрацьована

Володимир БЛІНЦОВ

П

роект незвичайного музею в Чорному морі, безперечно, цікавий не тільки для України: про пошук, дослідження, сертифікацію та охорону затонулих об’єктів ідеться в останніх рішеннях ЮНЕСКО. Торік наша країна дістала статус учасниці конвенції з охорони підводної культурної спадщини.

— Кількість самих лише розвіданих об’єктів перевищує дві з половиною тисячі, — розповідає керівник проекту «Віртуальний підводний морський музей» Володимир Блінцов. — Вони лягали на чорноморський ґрунт

Володимир Блінцов зі своїми студентами працює над створенням підводного робота

ності дайвінгу частина з них уже піддалася варварському розграбуванню. Як розповів професор Блінцов, у проекті передбачається кілька способів підходу до майбутніх експонатів. Перша частиНайбільш значною подією в на музею — морська, підводній археології за останні 100 років є знайдення на дні Чорного що припускає реальну подорож людей до моря візантійської бойової затонулих об’єктів. галери ІХ—Х століть. Добре Для туристів і для збережене судно стане експонатом вчених-істориків стувіртуального підводного музею. пінь доступу буде різним. Друга частина протягом декількох тисячоліть і — віртуальна. тепер становлять великий історичний інтерес. Наприклад, то- ДО СКАРБІВ ЧОРНОГО МОРЯ рік була виявлена та обстежена — НА БАТИСКАФІ

К

урортникам давно набрид пасивний відпочинок на пляжі, прогулянки на яхті й навіть активний екстрим на всіляких водно-повітряних атракціонах. Пізнавальну, інтелектуальну складову у канікулярно-відпускні розваги внесе морська частина майбутнього музею. Дайвер-екскурсії до уні-

у світі. Є вони й в Україні. Проектувати їх може й миколаївський Національний університет кораблебудування. Морську частину музею доповнюють роботизовані та акваріумні екскурсії. У море до затонулого об’єкта виходить судно з туристами або вченими, на його борту розташований апарат-робот для занурень — такі вже розроблені й побудовані в НУК. Робота спускають із судна, і він передає на борт «картинку» з морського дна. Саме за допомогою такого апарата й виявлено ту візантійську галеру. Технології миколаївських учених дозволяють роботам працювати на глибинах шельфу 500—600 метрів. Підготовчі роботи для акваріумних екскурсій зараз уже ведуться в порту Балаклава. Будується штучна водойма, у неї занурюють робота, тільки цього разу маленького, портатив-

ДО РЕЧІ СХОЖЕ, ЗНАЙДЕНО ЛЕГЕНДАРНУ АТЛАНТИДУ воє відкриття британський військовоморський інженер Берні Бемфорд зробив, не запливаючи далеко, просто сидячи за комп’ютером, за допомогою програми Google

С

ВІРТУА ЛЬНИЙ ЗАГ УБЛЕНИЙ СВІТ

ВІЗИТІВКА

АРТЕФАКТИ НА МОРСЬКОМУ ДНІ

давня візантійська бойова галера ІХ—Х століть типу «лібурн». Світова наукова спільнота визнала цю знахідку найбільш значущою подією в підводній археології за останні 100 років. Судно добре збереглося, хоча затонуло понад 1200 років тому. А все тому, що Чорне море, єдине на планеті, має унікальні природні

ного. Туристи спостерігають за ним через умонтований у стінку акваріума величезний ілюмінатор, апаратом можна управляти звичайним дистанційним пультом. Крім того, на дні акваріума за допомогою макетів імітується будь-яка ділянка морського дна із фрагментами затонулих кораблів.

Ocean, яка використовує комбінацію знімків із супутників та новітні дані морських досліджень. Азоро-Гібралтарський район уважається неспокійним: землетруси, аномальне магнітне поле й висока густина теплових потоків із надр планети. Його дослідження виявили ознаки часткового просування Африканської плити під Іберійську мікроплиту, що є частиною Євразійської. У результаті такого зрушення, упевнені російські вчені, колись загинула Атлантида. Бемфорд виявив загадковий об’єкт саме в цьому районі, недалеко від Канарських островів (даємо точні координати : 31 градус 15 хвилин 15,53 секунди північної широти, 24 градуси 15 хвилин 15,30 секунди західної довготи). Рельєф океанського дна в цьому місці дуже нагадує схему сучасних міст. Глибина тут більше 5,5 тисячі метрів, а до західного узбережжя Африки — 990 км.

Доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії наук суднобудування України, Міжнародної академії морських наук, технологій та інновацій, проректор із наукової роботи НУК, завідувач кафедри електрообладнання суден та інформаційної безпеки. ідея інтернет-туру — віртуальне відвідування музейних залів, перегляд фотографій, документів, відеозаписів і текстів, яка добре зарекомендувала себе в «сухопутних» музеях. І у віртуальному підводному музеї буде декілька «експозицій», які представляють найцінніші об’єкти.

бувається в реальному масштабі часу. Ця частина підводного музею найцікавіша, але й найбільш наукомістка, технічно складна. «Опуститися» під воду можна в декілька способів. Наприклад, за допомогою плавального буя й далі — через супутникову антену в інтернет-канал. Портативний дистанційно керований робот, пов’язаний із буєм, занурюється безпосередньо в районі затонулого об’єкта. Апарат може переміщатися за бажанням відвідувача — як у звичайній комп’ютерній грі. Адже затонулі судна бувають досить великими, і з однієї точки весь корабель не видно, тим більше не можна зазирнути в трюми або інші суднові приміщення. Для технічного і юридичного супроводу проекту організатори мають намір створити й спеціальну інфраструктуру. Учені вже знайшли рішення, які ґрунтуються на нових принципах побудови підводних комунікацій, що дозволяють ефективно, у реальному часі, управляти підводними роботами, а через них одержувати доступ до затонулих об’єктів.

НОВІ ОБРІЇ обота над проектом підводного музею дала поштовх розвитку підводної техніки й технологій у цілому. Вони використовуються для вирішення багатьох завдань — екологічних, природоохоронних і навіть антитерористичних. Однак сьогодні найважливішим напрямком учені вважають історичний: відгородити культурні цінності від розграбування давно необхідно, тому в проекті музею передбачена система сигналізації, яка не дозволить непрошеним гостям проникнуКартинки «підводного світу», зняті роботом ти до затонулих об’єктів. Технічних же обмеНаприклад, теплохід «Ленін», що жень для створення підводнозатонув у 1941 році. Відвідувачі го музею нема, говорить профепобачать матеріали про будівни- сор Блінцов. Реалізувати процтво цього судна, його участь у ект можна в кілька етапів. Зараз Другій світовій війні й загибель. фінансується перша фаза — піІнший приклад: ідеально збере- лотний проект, розрахований жене вітрильне судно середини на три роки. Сума, за оцінками ХІХ століття, яке брало участь фахівців, залежить від кількості у Кримській війні, перебуває на експонатів і сервісу доступу. Доглибині 84 метрів біля Севасто- рогі, але ефективні гідроакусполя. Зараз там працюють архео- тичні комунікації між підводлоги. Звичайно, попереду вели- ними й надводними об’єктами ка робота з обстеження затону- коштують кілька сотень тисяч лих об’єктів, зйомка відеосюже- євро. Інші канали зв’язку детів, складання історичних і тех- шевші. Технічна «начинка» поки нічних довідок. Але це надзви- є в одному або декількох екчайно цікавий і перспективний земплярах. А одиничне виробнапрям, у чому вже переконали- ництво, як відомо, найдорожся НУКівці, які працювали з де- че, тому серійність продукції кількома суднами, що затонули в різко знизить собівартість. Всеукраїнських водах. ляє впевненість у здійсненні заЩе варіант — віртуальна думаного й те, що організаційні інтерактивна екскурсія до під- та фінансові питання для вклюводних скарбів, особиста участь чення цього проекту в програ«відвідувача» в огляді й вивченні му Чорноморського співробітзатонулих об’єктів. Віртуальний ництва ЄС уже узгоджуються. доступ через інтернет-канали Підводним музеєм уже зацікадо артефактів, обстеження їх за вилася Туреччина, опрацьовудопомогою підводних роботів, ється можливість його співустановлених на дні моря, від- фінансування.

Р

14

Українська технічна газета

№ 24 (127) В і в т о р о к , 1 5 ч е р в н я 2 010

ПОЛІТЕХНІЧНИЙ МУЗЕЙ

Класика збройового жанру Володимир ОТРОЩЕНКО Тільки духовний розвиток, а не система заборон, має визначати ставлення людини до зброї. Смішно відмовлятися від автомобіля лише тому, що під нього може потрапити пішохід. Як будь-який прояв прогресу, удосконалення зброї неминуче. А знання її давніх систем повинне відіграти в цьому позитивну роль, адже в їх основу покладено мистецтво, несумісне з грубою силою. МЕТАЛУРГИ ДАВНІХ ЧАСІВ

П

алеоантропологи виявили в Африці кремнієві леза, яким щонайменше півмільйона років. Ця знахідка відсуває дату появи перших ножів на 150000 років і ставить перед ученими запитання: які саме предки людини створили ці предмети? Відповідь допоможе дослідникам більше дізнатися про міграцію давніх людей у Європу й про те, як розвивався людський інтелект. Ще недавно вважалося, що створення гострих інструментів — складний процес, доступний тільки сучасній людині. Систематичні удари по каменю з поступовим обтісуванням його до потрібної форми вимагають певного ступеня творчого мислення. Дослідники довго не вірили, що наші предки були здатні на такі маніпуляції, і тому датували появу перших ножів закінченням кам’яного віку (приблизно 40000 років до н.е.). Пізніше появу холодної зброї пересунули на середину кам’яного віку (близько 20000 років тому). За версією вчених, саме тоді наші квазіпредки освоїли випуск мудрованих мисливських і господарських пристроїв і стали суперметалургами давніх часів. Але й ця точка зору протрималася лише до виявлення в Центральній Європі кремнієвих ножів віком 300000 років, а пізніше — ще декількох лез, знайдених на Близькому Сході (приблизно 380000 років до н.е.) Тим часом знахідка в низині Баринго в Кенії доводить: люди навчилися робити різальний інструмент набагато раніше. Як показали розкопки, давні жителі планети збирали шматки остиглої лави й обтісували їх до потрібної форми. Кам’яні леза було знайдено на п’яти стоянках, вік двох з яких приблизно встановлений — між 507000 і 541000 років до н.е.

Дослідники оцінюють появу кам’яних ножів у такому віддаленому історичному періоді як доказ розвитку в найдавніших людей абстрактного мислення. Це підтверджує теорію про те, що інтелектуальний розвиток людини почався 600000 років тому, коли протягом життя декількох поколінь розмір її мозку багаторазово збільшився.

лецевих наноструктур для відновлення загубленої технології виробництва знаменитої сталі. ІСПАНСЬКІ ПРИСТРАСТІ

І

спанська холодна зброя, особливо виготовлена в Толедо, завжди відрізнялася технічною майстерністю, художньою досконалістю й мала заслуже-

НАНОШАБЛІ З ДАВНЬОГО ДАМАСКА

Д

амаські шаблі, виготовлені приблизно в Х столітті, відомі своєю міцністю й гостротою. Як показали дослідження Петера Пауфлера та його колег зі Східнонімецького технічного університету Дрездена, тут не обійшлося без нанотехнологій. Учений зробив знімки дамаської сталі за допомогою електронного мікроскопа й виявив, що в ній містяться вуглецеві структури, які нагадують сучасні нанотрубки. Це відкриття вдалося зробити після того, як шматочок металу розчинили в соляній кислоті. Сталь складається із заліза з домішкою карбіду, який міститься в металі у вигляді таких собі нанониток. Правда, було не зовсім зрозуміло, за рахунок чого відбувалося їхнє формування. Пауфлер уважає, що за високої температури деякі домішки викликали в сталі збільшення трубок із вуглецю (він потрапляв з дерева, яке згоряє, і листя, яке застосовувалося при виготовленні мета-

Толедський клинок

ну славу. Ще в давніх римлян високо цінувалися мечі кельтіберських ковалів. Під впливом арабського мистецтва, а пізніше — мистецтва епохи Відродження іспанські зброярі створювали справжні шедеври. Кожна майстерня мала й зберігала в таємниці власні технологічні секрети. Клинок звичайно виготовляли не з одного шматка, а складали разом три смуги: дві сталеві — зовні й одну (з м’якого заліза) — усередині. Смуги з’єднували шляхом ковальського зварювання таким чином, щоб середня м’яка смуга трохи виступала з одного кінця (до нього потім прикріплювали ефес). Інший кінець заготівки (лезо клинка) витягували на ковадлі спочатку в Новий ніж зі спецсплаву гарячому, а потім у холодному стані із лу). Потім ці трубки наповню- проміжним випалюванням. Якість холодної зброї залевали карбідом заліза, формуючи з нього надзвичайно тон- жить від загартування металу. Клинок, нагрітий до червонокі нитки. Утім, у деяких учених ця гі- го розжарювання, охолоджувапотеза викликає сумнів. При- ли в проточній воді, а щоб він міром, фізик-металург Алекс зберіг достатню в’язкість, зноЗеттл з університету Каліфор- ву нагрівали до не дуже висонії в Берклі припустив, що кої температури, тобто робинанотрубки могли утворитися ли відпускання. Така термічна вже в лабораторному середо- обробка мало чим відрізняєтьвищі. Але якщо Пауфлер має ся від найпоширенішого сьорацію, виходить, що в давни- годні процесу термічного вдону люди неусвідомлено вико- сконалювання сталі. Ці технористовували нанотрубки при логічні прийоми й правила певиробництві сталі. У своїх по- редавалися з покоління в покодальших дослідженнях метало- ління, і ковалі суворо дотримузнавець хоче застосувати но- вались їх. Установлений був навітні досягнення в галузі вуг- віть кут нахилу, під яким треба

було опустити клинок, що гартується, у проточну воду. Передбачалася також ціла серія випробувань якості. Щоб перевірити рівномірність загартування, клинок укладали на подушку й згинали в різних місцях від ефеса до вістря. Потім було інше випробування: клинок вдавлювали вістрям у свинцеву плиту, яка лежала на землі, й, не знімаючи навантаження, згинали й закручували в різних напрямках. Для перевірки твердості леза й в’язкості клинка служила також проба на шоломі: випробуваним клинком тричі завдавали удару по шолому напівкруглої форми. Якщо всі випробування проходили успішно, можна було розпочинати остаточну обробку й художню обробку виробу — вигладжування й полірування поверхні клинка, витравлювання написів і візерунків, золочення або сріблення ефеса. «ГАЗОВИЙ» НІЖ ахівці американської компанії WASP Injection Systems винайшли ніж підвищеної шокової й летальної дії. Він із більшою ймовірністю зупинить великого й збудженого звіра, який нападає на мисливця, ніж зброя класичної конструкції з тими ж розмірами клинка. Новинка досить проста. У рукояті прихований змінний балончик зі стисненим під тиском у 60 атмосфер газом. Біля гарди, під великим пальцем, є кнопка, пов’язана з клапаном. Нарешті, потужний сталевий клинок WASP відрізняється від такого у звичайного ножа. Усередині нього розташований канал, який відкривається поблизу вістря. Після проникнення леза в тіло жертви власник ножа натискає кнопку, і заряд стисненого газу буквально розриває плоть. Газ, за твердженням виробника, прагне розширитися мало не до розмірів баскетбольного м’яча. До того ж швидке розширення викликає сильне охолодження газу, тож на тканині звіра діє ще й заморожувальний ефект. Дія WASP під водою вражає ще більше. Крім початкового розриву тканин ніж має вторинну дію. Оскільки він «упорскує» великий заряд газу в порожнину жертви, велика агресивна риба втрачає нейтральну плавучість і спливає до поверхні моря.

WASP уже запропоновано вкладати в спеціальний набір для пілотів. Він стане справжнім порятунком у випадку катапультування льотчика з підбитого літака над океаном у районі, де багато акул.

Ф

Холодильник давньокитайських імператорів Під час розкопок у районі колишньої столиці давньої китайської імперії Сіань на північному заході країни археологи зробили незвичайне відкриття

Ц

е пристрій, що є найдавнішим холодильником у світі. Він складається з декількох керамічних кілець діаметром 1,1 метра й висотою 0,33 метра. На дні своєрідного колодязя були покладені труби для проточної води, що й відігравала роль охолоджувача. Труби тяглися до річкової долини. Учені твердять, що споруда не могла бути простим колодязем, оскільки її глибини недостатньо, щоб досягти підземних вод у цій місцевості. Вони вважають, що в таких давніх спорудах улітку зберігалося продовольство. Оскільки літо в цій частині Китаю дуже спекотне, то земля сильно прогрівається, і створення сховищ із кригою тут неможливе.

Динозаврам повернули фарби Можливо, знаменитий «Парк юрського періоду» доведеться перезняти у зв’язку зі зміною уявлень про зовнішній вигляд динозаврів

У

важається, що динозаври — велетні непоказного зеленувато-сірого кольору. Таке уявлення виникло за аналогією з кольором ящірок і крокодилів. Джейкоб Вінтер, палеонтолог з Єльського університету (США), і його колеги з Пекіна довели, що забарвлення динозаврів було набагато різноманітнішим. Вони визначили колір пернатого динозавра Anchiornis huxleyi, який жив 155—160 мільйонів років тому. Літати він ще не міг, але пір’я вже мав. Саме пір’я й зберегло інформацію про його колір. Під сканувальним електронним мікроскопом вивчили скам’янілі сліди меланосом — клітинних органел, які колись містили пігменти. У сучасних птахів форма меланосом тісно пов’язана з кольором. Довгі й тонкі містять чорний піг-

мент, круглясті — червоно-рудий. За таким принципом й визначили колір пір’я копалини — контрастне чорно-біле й червоний чубчик. За матеріалами popmech.ru, next-stop.ru підготувала Наталія ЧАЙКА

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 5 ч е р в н я 2 010 № 24 (128)

15

ТЕХНОАРТ

Справжнє завжди в ціні Людмила СТУПЧУК Свято майстрів декоративно-прикладного мистецтва «Музейні гостини» в Рівному вже стало традицією: цього року воно відбулося у вісімнадцятий раз. Прикарпатські вишивка й різьбярство, волинське лозоплетіння й ткацтво, косівська кераміка, житомирський бісер і, звичайно, народні ремесла, які живуть або відроджуються на Рівненщині, щороку приваблюють городян. Підтримала організаторів і обласна рада, схваливши ідею створення місцевого музею просто неба.

Б

іля стенду, де продаються народні дерев’яні іграшки — гусенички, ґудзички, кубики, автомобільчики — покупців не бракує. Жодна із забавок не схожа на іншу. Усі вони — творіння рук подружжя Міхневичів, Оксани та Олександра, будівельників за фахом. Виготовляють їх умільці з деревини дуба, берези, ясена, сосни, шліфують та розписують акриловими фарбами. Покупку пані Оксана складає у власноруч пошиті лляні мішечки. Розповідає, що хоча виготовляти дерев’яні іграшки розпочали з чоловіком лише кілька місяців тому, вироби вже мають хорошу репутацію на столичному Андріївському узвозі.

— Я впевнена, що такі іграшки — нешкідливі, цікаві й приємні на дотик — мають майбутнє, адже вони дуже подобаються дітям, — говорить Оксана Міхневич.

Але найбільше гостей зібралося біля ткацького верстата, за яким працює Ольга Карпець (на знімку) із села Степань. Охоче ділиться секретом ткацького уміння з цікавими, вправно перекидаючи човник поміж нитками.

— Я все життя тчу. По вісімдесят метрів на тиждень ткала рушників, — розповідає майстриня. — По правді сказати, в Москву можна було б дорогу простелити тими рушниками моїми. Де тільки їх немає... Ольга Миколаївна каже, що у Степані вона одна ще не втратила цього вміння. Аби придбати справжнє лляне полотно на рушники, до неї приїжджають з усієї України Поліська майстриня Ганна Шинкар із села Ясенець Дубровицького району Рівненщини теж не сумує.. Придбати виготовлені її руками ряднини й килимові доріжки охочих аж надто — і гарні, і стильні, навіть на думку молоді. А ось для вчених-етнографів «Музейні гостини» — це ще й можливість віднайти тих майстрів, котрі зберігають здебільшого втрачені ремесла.

— Сьогодні є багато цікавих майстрів, які використовують нові способи оздоблення й сучасні матеріали, — зазначає етнограф Алла Українець. — Вони працюють не на ринок, знають, що це не купуватимуть, але все одно працюють. Це скульптори, які виготовляють дерев’яну мініатюру, ткалі, вишивальниці. Душа просить, не може без краси…

Алла Українець вважає, що розвиток народних ремесел — прибуткова справа.

— Ми в нелегкий час живемо, особливо в селах, де масове безробіття. То чого ж не розпитати в діда, як він робив, наприклад, бочку, зробити таку, привезти сюди й подивитися, скільки людей схочуть її купити. Попит на вироби таких ремісників є й буде, адже справжнє завжди в ціні.

ПЕРЕДПЛАТА 2010 Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, у відділі передплати редакції, а також на сайті www.tehnichka.com

Всеукраїнський виробничо-практичний журнал ПОНАД 100 СТОРІНОК КОРИСНОЇ ІНФОРМАЦІЇ!

- Новітні наукові розробки та дослідження - Ексклюзивні інтерв’ю - Додаток «Законодавство» - Коментарі юристів до нормативних актів - Міжнародний досвід: стандарти, право, практика - Матеріали розслідувань нещасних випадків на виробництві - Здоров’я та соціальний захист працівників

Все починається з технічної думки...

www.prombezpeka.com

Ми потрібні один одному!

м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (044) 221-06-50 e-mail: podpiska_kiev@tehnichka.com

Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, у відділі передплати редакції, а також на сайті www.tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (044) 221-06-50 e-mail: podpiska@prombezpeka.com

ТРИВАЄ Т РИ ВАЄ ПЕРЕДПЛАТА НА 2010 РІК

м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 e-mail: podpiska@tehnichka.com

ПЕРЕДПЛАТІТЬ ГАЗЕТУ НА 2010 РІК!

Вартість передплати: на 1 міс. - 29,00 грн на 6 міс. - 174,00 грн

П Е Р Е Д П Л АТ Н И Й І Н Д Е К С :

м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 e-mail: podpiska_lugansk@prombezpeka.com

99996

www.tehnichka.com

БЕРДЯНСЬК Поплавська 70-344, 66-548 ВІННИЦЯ Бліц-Інформ 27-66-58 ГОРЛІВКА А.В. Сервіс 55-30-00, 55-24-75 Колегія 55-25-82 ДОНЕЦЬК Донбас-Де-Юре 382-68-25/26 Ідея 381-09-32 Кріотехніка 311-76-81 Бліц-Інформ 389-12-21 (22)

Передплатне агентство «KSS» 343-58-99, 345-03-59 ДНІПРОПЕТРОВСЬК Меркурій 744-73-15, 744-16-61 СамітДніпропетровськ 370-44-23, 370-45-12 Передплатне агентство «KSS» 790-06-53, 790-06 -53, 790-10-69 ДРОГОБИЧ Паращак 41-54-74 ЖИТОМИР Бліц-Інформ 36-04-00 ЗАПОРІЖЖЯ Бліц-Інформ 63-91-82

ПрессервісКур’єр 220-07-97 Меркурій 220-87-61 Передплатне Пер едплатне агентство агентс тво «KSS» 213-49-50, 213 -49-50, 220-96-00 ІВАНО-ФРАНКІВСЬК Світ преси п еси 4-91-88 Філіпова Н.О.

50-13-20 Бліц-Інформ 52-28-7 52 -28-70 КИЇВ Бліц-Інформ 205-51-10 20551-10 ВПА 502-02-22 502-02 -22 Кондор 408-76-25 408-76-52

російською мовою

99309

99340

Вартість передплати: на 1 міс. - 21,40 грн на 6 міс. - 128,40 грн

Передплатити видання ви можете, звернувшись до поштових відділень, а також до передплатних агентств:

і БІЛА ЦЕРКВА Фрідман 4-97-04

Передплатні індекси: українською мовою

Статус 391-74-53 391-74-54 Прес-центр 536-11-75 Саміт 280-77-45 Передплатне агентство «KSS» 585-80-80 Меркурій 248-88-08 КІРОВОГРАД Бліц-Інформ 32-03-06 КРЕМЕНЧУК Меркурій 70-03-84 СамітКременчук 3-21-88 Передплатне агентство «KSS» 79-63-56

КРИВИЙ РІГ Бліц-Інформ 66-24-36 Кур’єрська служба передплати та доставки 04-04-94 СПД «Соколов» 404-82-71 ЛЬВІВ Ділова преса 70-34-68 Західний кур’єр 23-04-10 Фактор 41-83-91 ПресМаксимум 97-15-15 Передплатне агентство «KSS» 241-91-65 ЛУГАНСЬК Бліц-Інформ 50-10-56, 50-11-30

Передплатне Пер едплатне агентство «КSS» 71-07-02 ЛУЦЬК Бліц-Інформ 72-05-48

НІКОПОЛЬ Ай-Джі-Електронікс 4-22-48 Передплатне агентство «KSS» 65-09-44 НОВОВОЛИНСЬК Мазур Ма зурова ова 4-07-71

МАРІУПОЛЬ МАРІУ ПОЛЬ Бліц-Інформ 33-54-98 3-54-98 Передплатне агентство «KSS» 40-46-06

НОВОМОСКОВСЬК Меркурій 7-51-91

МИКОЛАЇВ ТЕПС & С 47-47-75, 47-47-35 НОУ-ХАУ 47-20-03, 47-17-77 Саміт-Миколаїв Саміт-Мико лаїв 56-10-69 Передплатне агентство «KSS» 58-00-99

ОДЕСА ОДЕСА Ласка 711-66-16 Пугачова Пуга чова 237-17-80 Агентство Агентст во Наш Бізнес 718-06-08, 714-41-68 Передплатне агентство «KSS» 777-03-55

ПАВЛОГРАД Меркурій 6-00-93

Передплатне агентство «KSS» 54-90-64

Передплатне агентство «KSS» 23-51-51

ПОЛТАВА Агентство передплати передп лати АНП 50-93-10 Бліц-Інформ 50-92-61 Передплатне агентство «KSS» 50-93-10

СІМФЕРОПОЛЬ Бліц-Інформ 249-300 Саміт-Крим 51-24-93 Флора 27-00-92 Фактор-Преса 27-94-56 Передплатне агентство «KSS» 62-07-56

ХАРКІВ Фактор-Преса 738-29-73 Александрова 754-58-27 Передплатне агентство «KSS» 756-68-48

РІВНЕ Передпл тне Передплатне агентство «KSS» 43-20-12 Бліц-Інформ 62-33-06, 62-56-26 СЕВАСТОПОЛЬ СЕВАСТОПОЛЬ Бліц-Інформ 55-44-51 Фактор-Преса 45-55-82

СУМИ ДІАДА 78-03-55 Еллада S 25-12-49 Передплатне агентство «KSS» 61-95-50 ТЕРНОПІЛЬ Попович 25-18-23

ХЕРСОН Кобзар 42-09-09 Передплатне агентство «KSS» 26-63-59 ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Фактор-Преса 63-50-68 Бліц-Інформ 78-82-20, 78-77-38

ЧЕРКАСИ ЧЕР КАСИ Бліц-Інформ 36-10-29, 36-10-31 Передплатне агентство «КSS» 56-97-69 ЧЕРНІГіВ Бліц-Інформ 65-18-82 Передплатне агентство «КSS» 60-45-13 ЧЕРНІВЦІ Ключук 57-03-17, 24-73-83 Передплатне агентство «KSS» 58-40-57 ЯЛТА Саміт-Крим 32-41-35 Передплатне агентство «KSS» 506-27-73

Передплат у можна оформити в редакції, звернувшись до відділу передплати та реалізації за телефонами: м. Київ (044) 221-06-50, т/ф: (044) 440-82-09, e-mail: podpiska@ podpiska@prombezpeka.com, prombezpeka.com, м. Луганськ (0642) 59-93-92, т/ф: (0642) 59-93-91, e-mail: podpiska@tehnichka.com

16

Українська технічна газета

№24 (128) В і в т о р о к , 1 5 ч е р в н я 2 010

ТРЕБА БАЧИТИ

Творець створює, а майстер копіює У Черкаському художньому музеї вперше відбулася виставка «хенд мейду» Олена БУЄВИЧ Кілька днів тут із великим успіхом демонстрували свої роботи молоді майстри. Столи з розкладеними на них намистами, посудом, розписаним вітражними фарбами й навіть кольоровими свічами найвигадливіших форм, виготовленими в домашніх умовах, привернули увагу величезної кількості відвідувачів. ВІТРАЖ — НЕ ТІЛЬКИ В ХРАМІ

Ф

ранцузьке слово «вітраж» — вікно — довго асоціювалося в нас виключно із соборами й кольоровим склом. Але сьогодні це ще й авторські картини на склі — прозорі, світні, і навіть вази й келихи. За допомогою нової техніки та особливих фарб для скла талановитий майстер створює те, що повторити неможливо. Це дійсно ексклюзив, тим більше що в нашій країні художників, які займаються вітражним розписом, зовсім небагато в порівнянні із сусідньою Росією, де виходять спеціальні журнали й інша література для тих, хто хоче опанувати цю науку. І все-таки в черкащанки Міли Сотник є замовники з Петербурга й навіть Москви. Біолог за освітою, май-

Міла Сотник

стриня займається вітражним розписом трохи більше року й за цей час написала чимало картин на склі, виготовила барвисті, у вигадливих візерунках чашки й вазочки, які й представила на виставці.

— Спочатку треба придумати малюнок, що наноситься на скло спеціальною фарбоюконтуром, і вже після цього фарбами заповнюється весь простір, — розповідає Міла Сотник.

— Ще більш специфічний розпис чашок. На них малюнок переноситься відразу й назавжди — стерти його вже не можна. Чашки вкривають спе-

ціальним лаком, який тримає фарбу, і обпалюють у духовці. НАМИСТО — ВЛАСНОРУЧ

М

аріанна Бичковська має всі шанси на популярність у шанувальниць ексклюзивних прикрас. Сережки й намиста, виготовлені майстринею з полімерної пластики, неповторні — барвисті, ніжні. А до своїх майбутніх власниць вони «йдуть» переважно через Інтернет. Так сьогодні працює багато рукодільниць.

— Така ручна робота особливо популярна в Києві, Запоріжжі, — говорить Маріанна.

— Процес дуже цікавий: беруться пластики різних кольорів, і за допомогою особливих технік створюються візерунки — квіточки або «калейдоскоп». Потім це все наноситься на намистинку, скачується, шліфується, полірується. Деякі намистини обв’язуються гачком — для тих, хто вміє в’язати, це елементарно. Свої перші роботи Маріанна подарувала родичам, а участь у виставці вважає доброю нагодою показати, які прикраси й вироби можна виготовити власноруч. Нехай і інші спробують освоїти модне ремесло. КОЛИ СВІТИТЬ СОНЦЕ

О

б’ємні колажі Мар’яни Санжаровської мають дивну властивість: вони починають грати фарбами під сонячними променями. Казковий будиночок-хатинка на березі озера, рибки в ньому, а то й на самому небі (так схотілося авторові!), таємничі бараноподібні істоти з довгими ріжками, які гуляють серед метеликів. Все опукле, фактурне: заграє сонце, і здається, що в картинці щось змінюється, оживає.

— Якось у мене був критичний момент у житті, я залиши-

Титан повний життя

Інкубатор для дерев

За останніми даними, отриманими із зонда Cassini, на супутнику Сатурна можуть бути живі організми

Завдяки «диво-ящику» будь-яке пустельне місце стане оазисом

ані спостережень за хімічними процесами в атмосфері Титана дозволили вченим припустити, що на ньому є умови для існування життя на основі метану. Про це свідчать диспропорції в розподілі водню та ацетилену. Проаналізувавши хімічні процеси в атмосфері Титана, учені дійшли висновку, що ультрафіолетові сонячні промені є причиною розщеплення молекул метану й ацетилену у верхніх шарах, у резуль-

Кінотеатр на носі Компанія Sony у співробітництві з Токійським університетом розробила окуляри-дисплей для перегляду відео

В

инахід, демонстрація якого відбулася на виставці SID-2008, здатний за умови доброго освітлення відображати повноколірну картинку. РК-дисплей являє собою дві плівки 1,4 мм завтовшки і 50 мм завдов-

В

иростити дерево — процес довгий, він потребує певних умов і не завжди дає результат. Голландська компанія AquaPro вирішила цю проблему, створивши Groasis waterboxx — водний ящик «Гроазис», і тепер дерева можна вирощувати і в «асфальтових джунглях», і в пустелях, і в скелях. При цьому результат гарантований. «Гроазис» являє собою «інкубатор», який збирає дощову воду, а також вологу з повітря за рахунок конденсації. За формою він нагадує круглу бочку діаметром 50 см і висотою 25 см або коробку тих же розмірів. Під кришкою розташоване мініатюрне «водоймище», що оточує центральний отвір у формі вісімки. У цей отвір поміща-

жки для кожного ока, наклеєні на зовнішній бік скла окулярів. Окулярами можна користуватися на вулиці й у не дуже темному приміщенні близько 2 годин. Зображення на екрані окулярів за кольором та яскравістю буде майже таким, як і на екрані телевізора. Характеристики дисплея: 120-відсоткове колірне охоплення (NTSC), розрізнення QVGA, контрастність 50:1 і антивідблискове покриття. Важить прототип окулярів 120 г. Зараз компанія працює над створенням джерела живлення для них.

ють насіння рослини. Його кладуть зверху на ґрунт, як це відбувається в природних умовах, а не виривши ямку, як звичайно, щоб

не порушити природні тонкі капіляри, які містять вологу. «Гроазис» є захистом для насіння у перші два тижні — найскладніший період, коли дерево починає проростати й у несприятливих умовах засихає. Відповіді на кейворд, надрукований у №23 (127)

Д

таті чого з’являється вільний водень. Він повинен концентруватися у верхніх шарах атмосфери й поступово залишати її, але його молекули опускаються до поверхні планети й зникають. Учені вважають, що їх можуть поглинати організми, які дихають воднем. Вивчивши диспропорції в розподілі ацетилену на поверхні Титана, дослідники припустили, що він є джерелом енергії для цих форм життя. Ще один доказ на користь існування живих організмів на планеті — хімічні процеси за участю речовин, у яких є вуглець. Органічні речовини, склад яких остаточно не встановлений, вкривають усю поверхню супутника, що теж указує на можливість існування життя на Титані.

лася без роботи, — розповідає художниця. — І вирішила крім написання віршів робити отакі картини...

— А чому об’ємні? Ви десь бачили такі колажі?

— Ні, придумала сама. Плоске зображення мені нецікаве. А тут усе з’являлося одразу — використовувала камінчики, привезені з моря, шматочки шкіри, натуральні тканини — льон, мішковину. Я не люблю повторюватися. Як кажуть, творець створює, а майстер копіює... Мені завжди цікаво зробити щось нове, своє.

— У вас є роботи й в іншій техніці...

— Це листя! Справжнє. Просто йдеш вулицею й помічаєш — лежить якийсь камінчик, корінець, листячко. Раніше я соромилася їх піднімати, але тепер уже не чекаю, коли пройдуть перехожі, беру із собою все, що можна використовувати в роботах. Торішнє листя збирала в травні. Воно має пролежати під снігом, стертися по обидва боки до прожилок. Я його мию — обережно, зубною щіткою, сушу, прасую, фарбую, вимочую, щоб фарба не була дуже густою... Спробувала — вийшло. Потім приклеїла й вставила в рамочку. «Диво-ящик» подає воду потроху й рівномірно, забезпечуючи паросткам потрібний мікроклімат. При цьому швидше розвивається і паросток, і його коренева система, яка потім зможе дотягтися до тієї глибини, де навіть у пустельній місцевості є волога. «Гроазис» також забезпечує паростку необхідне освітлення і захищає від перегріву ґрунту навколо кореня. Гроазис три роки тестували в Марокко. 88% насіння, висадженого усередині ящика, дало чудові сходи, 12% — слабкі. У контрольній групі виросли тільки 10% дерев, а 90% загинули, незважаючи на полив. Вирощені в «Гроазисі» дерева добре ростуть і після висадження із «диво-ящика», оскільки їхня коренева система зміцніла. За матеріалами NASA, New Scientist,Tech On

підготувала Наталія ЧАЙКА Відповіді на головоломку «Оточення», надруковану в №23 (127)