Украинская техническая газета №129-130 by Ukrainian technological newspaper

№25-26 (129-130) 22 червня 2010 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

«Розстріляні» цілики

У НОМЕРІ:

За кілька хвилин без жодних попередніх ознак, які зазвичай супроводжують обвали землі, площа в 16 гектарів перетворилася на суцільну воронку обсягом у 7 млн кубів. Загалом зсунулося 40 млн кубометрів гірських порід. В історії Кривбасу ще не було таких техногенних катастроф.

ПЕРСПЕКТИВА «Вітряки» для Кабула Слідом за українськими військовими, які беруть участь у операціях НАТО, у Афганістан повинен увійти наш бізнес, зокрема, для співробітництва у вітроенергетичній сфері. Стор. 13

ЗНАЮ, ЯК Симфонія для бактерій з оркестром На очисних спорудах Німеччини в технологічний процес збираються ввести програвання музики Моцарта. Стор. 15

АКТУАЛЬНО Бюджет, наповнений газом Що може дати українській економіці податок на вуглекислий газ? Стор. 16

Комп’юТЕRRА Незаконна дитина Інтернету

Стор. 4–5

Аукціон Кран, який небаченої не перекриєш безкорисливості Новим-старим власником «Луганськтепловозу» став російський «Трансмашхолдинг» за, м’яко кажучи, дивних обставин.

Ігор ПАВЛЮК Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування має передову конструк торську базу, яка дозволяє йому не тільки розробляти нову техніку, а й модернізувати наявну. Генеральний директор підприємства Володимир АЛЕКСЄЄВ був відвертий: ринок затоплений «виробниками» та некомпетентними посередниками, а законодавча база кранобудування недосконала.

— Ринок підйомно-транс портного обладнання можна охарактеризувати так: старі «радянські» механізми вже зруйновані, нові ще не створені в тому обсязі, щоб забезпечити саморегуляцію процесів, — починає бесіду Володимир Вікторович. — Понад 90% (а в деяких областях України всі сто) експлуатованого обладнання відслужило свій нормативний термін, є кранидовгожителі, які відробили два, три й чотири терміни. Проблематична сит уація із убезпеченням умов праці. Рівень уведення в експлуатацію нової техніки не компенсує природного старіння вже працюючої. Стор. 6

Закінчення на стор. 7

Спам стає головним постачальником інформації в Мережі — його частка у світовому поштовому трафіку становить близько 80%. Стор. 17

Море газу Запасів газогідратів у Чорному морі вистачить на те, щоб цілком забезпечити країну газом на кілька сторіч, повідомляють учені. Але добути його непросто. Стор. 12

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 2 ч е р в н я 2 010 №25-26 (129-130)

ТУТ І ТЕПЕР

Цитати тижня

Фундамент довіри ВАТ «Турбоатом» успішно випробувало й здало під відвантаження напрямний апарат другої гідротурбіни для ГЕС «Ла Йєска» (Мексика).

Микола Азаров

Прем’єр-міністр України

Якщо раніше європейці очікували від України реформ, то сьогодні Україна очікує від європейського співтовариства розуміння та підтримки реформ, які відбуваються». Кетрін Ештон

Верховний представник ЄС

присутності представників лабораторії з виконання всіх видів випробувань (LAPEM) і комісії з енергетики Мексики (CFE) проведені контрольне складання та функціональні випробування напрямного апарата, під час яких перевірялася щільність прилягання лопатей і зусилля, необхідне для їхнього розвороту.

Нові технології — нові ринки збуту

Троїстий союз

Найбільший в Україні виробник асинхронних електродвигунів — харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш», що входить в Індустріальну групу УПЕК, збільшує обсяги виробництва й свою частку ринку свердловинних заглибних насосів.

Ми й надалі підтримуватимемо Україну в імплементації її реформ. Ми чекаємо обговорення наших спільних пріоритетів у найближчі місяці й на майбутньому саміті восени».

Віктор Пінзеник

Екс-міністр фінансів України

Світ виходить із кризи. Що ж до України, то ми сьогодні перебуваємо далі, ніж рік тому. 16% ВВП — дефіцит бюджету, борг України — 36%. Тому через державні борги нам не уникнути грецьких рішень. Суспільству потрібний чесний діалог».

Також було випробувано й здано замовникові вал першої гідротурбіни вагою 53 тонни. Перевірено геометрію вала й виконані всі необхідні неруйнівні види контролю. Випробування пройшли успішно, після чого сторони підписали протокол про приймання обладнання, що зараз демонтується й готується до відвантаження. «Фундамент довіри» LAPEM і CFE до «Турбоатому» — так назвали цей проект мексиканські інспектори. Роботу над контрактом із ГЕС «Ла Йєска» планується завершити в липні 2010 року.

Львівський державний інститут із проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Львівгіпронафтохім», російське ВАТ «ВНДПІнафта» і Міністерство палива та енергетики України домовилися про співробітництво в реконструкції українських НПЗ.

ідповідно до підписаного меморандуму українська сторона використовує досвід ВАТ «ВНДПІнафта» з організації кредитування разом із провідними світовими інжиніринговими компаніями для проведення реконструкції українських НПЗ із залученням довгострокових кредитних ліній за ефективними ставками кредитування. У той же час «ВНДПІнафта» розгляне можливість виконання інститутом «Львівгіпронафтохім» проектних робіт як підрядник, а також сприятиме відкриттю в Москві представництва «Львівгіпронафтохіму», Як першочерговий об’єкт сторони розглянуть доцільність реконструкції маслоблоку Кременчуцького НПЗ стосовно забезпечення випуску національних моторних мастил для автомобілів класу Євро-4 і Євро-5.

В один абзац

з метою зниження собівартості продукції на ХЕЛЗ освоєна технологія зварювання нержавіючих труб. При цьому економія прямих витрат на їхній випуск становитиме 670 тис. грн на рік. Крім цього, упровадження цієї технології дозволить відмовитися від закупівлі імпортних труб для заготівок і самостійно виготовляти корпуси свердловинних заглибних насосів. Як відзначає президент ІГ УПЕК Анатолій Гіршфельд, освоєння виробництва власних насосних частин і корпусів дозволить разом з Інженерним R& D-центром провести оптимізацію й досягти кращих показників у порівнянні з аналогічною імпортною продукцією. Приміром, відповідно до розрахунків, свердловинні насоси за своїми параметрами тепер на 5—7 % ефективніше.

ЗАТ «Донецьксталь» — металургійний завод» припинило виробництво чавуну. За словами донецького міського голови Олександра Лукьянченка, підприємство зупинило домни (протягом останнього місяця на заводі працювали дві доменні печі) і припинило виробництво чавуну у зв’язку з тим, що зараз немає попиту на чавун на світовому ринку.

ВАТ «Азовмаш» успішно співробітничає з «Енергомашспецсталлю». Замовником прийняте контрольне складання кліщового захоплювача вантажопідйомністю 250 тонн, виготовленого для металургів Краматорська. Уперше все контрольне складання вагою 53 тонни виконано на плазах цеху «Азовмашу». Виріб готується до відвантаження.

рація «АсКо-УкрЕМ». У кожного своє місце й роль, на кожний товар — свій покупець, а всі разом, як відзначив перший заступник голови Національного агентства України з питань ефективного використання енергетичних ресурсів Микола Пашкевич, повинні домогтися двадцятивідсоткового знижен-

ня енергоспоживання на виробництві. Саме такі завдання передбачає ухвалена в Україні національна програма енергозбереження. Безперечна заслуга донецького форуму в тому, що тут, віддаючи належне всякому досвіду, шукали шляхи розв’язання проблем енергозбереження передусім на великих промислових підприємствах.

Заощаджувати по-великому Головний акцент традиційного донецького енергетичного форуму цього року — енергоефективність великого промислового регіону Микола СТОЛЯРОВ У головному експоцентрі Донецька відбулася 12-та спеціалізована виставка «Енергетика. Електротехніка. Автоматика». Ніби підтверджуючи її важливість, на місцевому металургійному заводі перевели на тихий хід доменну піч № 2 — собівартість металу, який виплавляється нею, зависока, і левову частку в ній становлять саме енергоресурси. Завод узяв паузу, вирішивши зосередити увагу на проблемах енергозбереження.

з вибором чергової експозиції в промисловому Донецьку, як то кажуть, влучили в десятку. Україна залишається енергодефіцитною країною.

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

www. tehnichka.com E-mail: info@tehnichka.com

При цьому показники енергоємності внутрішнього валового продукту наближаються до критичного. І хоча в останні кілька років спостерігається тенденція до зниження енергоємності ВВП, її рівень всетаки в 3—5 разів вище, ніж у розвинених країнах. Доцільність енергозбережного варіанта енергобезпеки країни знову вкотре підтвердила проведена в рамках енергетичної виставки 4-та міжнародна науково-практична конференція «Енергоефективність великого промислового регіону». Раніше такі конференції лише коментували, ілюстрували виставку, а цього разу це була самостійна наукова подія.

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а. Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Цього року виставка «виросла» вдвічі, набагато більше було на ній іноземних прапорів: свої товари, послуги, нові технології представляли 107 фірм і компаній із 13 областей України, а також із Росії, США, Австрії, Німеччини, Фінляндії. Але головне навіть не в цьому: діловий енергетичний світ став жвавішим, активнішим, рухливішим, причому від малого до великого. От мале підприємство з Рівного представляє котли, які працюють на соломі, друзках, дровах і соняшниковому лушпинні. А от гігант української індустрії — харківський «Турбоатом». Тут Донец ь к и й з а в од в и с о к о в о л ьт ної апаратури й поруч — київська корпо-

В.о головного редактора Світлана Ісаченко — (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com) РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 0642 34-72-47, e-mail: otdelnauki@tehnichka.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com);

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Тамара Лазаренко - тел./факс: (044) 278-42-37, тел: (067) 483-88-99, e-mail: reklama@tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Любов Соловйова - тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: podpiska@tehnichka.com

Газета видається українською та російською мовами

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340.

Позиція авторів публікацій не завжди збі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами. При ВИКОРИСТАННІ матеріалів ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54 ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 15140 прим., українською мовою 4640 прим., російською мовою 10500 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 1343

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 2 ч е р в н я 2 010 №25-26 (129-130)

ТУТ І ТЕПЕР ЕКОНОМІКА Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) підготував рекомендації для українського уряду з реформування економіки. Директор ЄБРР в Україні Андре Куусвек відзначив, що пропозиції стосуватимуться реформ у транспортній, комунальній, газовій сферах економіки та електроенергії. За його словами, український уряд вирішуватиме, що із запропонованого необхідно реалізувати, додавши при цьому, що виконання або невиконання рекомендацій вплине на рівень фінансування банком української економіки.

До осені Україна і Євросоюз повинні визначити план модернізації української газотранспортної системи на 2011 рік. Прем’єр-міністр України Микола Азаров повідомив: «25 червня в Брюсселі відбулася дуже важлива зустріч комісарів ЄС

Україна досягла домовленості про одержання двох кредитів по $2 млрд кожен від російського ВТБ. За словами голови адміністрації Президента Сергія Льовочкіна, один із цих кредитів уже наданий українському уряду для фінансування дефіциту бюджету на умовах повернення. Інформація про умови одержання кредиту є закритою, бо він брався на відкритому ринку, і його одержання обумовлене комерційною таємницею. При цьому кредит «не лягає на державний борг».

із нашим міністром палива та енергетики, на якій у тому числі обговорюватиметься ця тема. Я думаю, що ми повинні протягом літа знайти рішення цієї проблеми й розробити на 2011 рік цілком конкретну програму модернізації ГТС».

Другий кредит, як повідомив С.Льовочкін, надається «Енергоатому» на добудування двох енергоблоків. Дефіцит бюджету України в 2011 році може становити від 3,5 до 4% ВВП За словами заступника голови адміністрації Президента України Ірини Акімової, такий показник може бути досягнуто за рахунок оптимізації видатків, коли всі бюджетні ресурси будуть не розпорошені, а сконцентровані на найважливіших напрямах. Крім того, відіграють свою роль збільшення надходжень у бюджет і відновлення економіки, її вихід на високі темпи економічного зростання. Прем’єр-міністр України Микола Азаров анонсував масштабні кредити від Європейського інвестиційного банку на реалізацію інфраструктурних проектів. Окремо голова уряду зауважив, що представництво цього банку (найближчим часом відкриється в Києві) сприятиме більш тісному співробітництву. Із цього приводу вже проведені переговори із президентом банку Філіппом Майштадтом. «Він запропонував серйозні кредити на реалізацію структурних проектів, у тому числі й до Євро-2012», — заявив прем’єр. ПЕК Україна планує в четвертому кварталі почати приватизацію теплової енергогенерації, спочатку виставивши на продаж ВАТ «Дніпроенерго» або «Західенерго». Про це повідомив голова Фонду державного майна Олександр Рябченко. Наразі в Україні чотири з п’яти енергогенерувальних компаній контролюються державою, а одна — «Східенерго» — входить до складу найбільшого приватного вертикально-інтегрованого енергохолдингу країни ДТЕК.

Транзит природного газу територією України в січні-травні збільшився на 41,4% порівняно з аналогічним періодом 2009 року. За даними Державного комітету статистики України, транзит нафти територією України в січні-травні скоротився на 35,5% порівняно з аналогічним періодом 2009 року. Загальне транспортування газу газотранспортною системою України в січні-травні збільшилося на 31,9%, нафти — скоротилося на 25,4%. ВУГЛЕПРОМ Вугільні держпідприємства Луганщини будуть профінансовані найближчим часом. «Провадиться паралельний пошук фінансування, яке сьогодні визначено майже по всіх вугільних державних підприємствах Луганської та Донецької областей. Сьогодні це інвестиції для двох великих підприємств — «Свердловантрацит» і «Ровенькиантрацит», — зауважив заступник міністра вугільної промисловості України Юрій Чернуха. За його словами, бюджетні кошти насамперед підуть на комплектування нових лав, зміну технологій у старих лавах, підтримку діючих лав зі збільшенням навантаження. Залучатимуться різні джерела фінансування: бюджет, кредитування, інвестування, фінансовий лізинг. У липні й серпні фінансування збільшиться. ТРАНСПОРТ Корпорація «Богдан» поставлятиме муніципальний транспорт для міст, що приймають чемпіонат Європи з футболу 2012 року. Про це заявив віце-прем’єр-міністр України з регіональної політики Віктор Тихонов під час презентації першого тролейбуса в рамках спільного проекту «Богдан» і Cegelec в Остраві (Чехія). За словами Тихонова, уряд має намір закупити техніку в трьох національних виробників: корпорації «Богдан», ЛАЗ й дніпропетровського «Південмашу», але «Богдан» може бути основним постачальником автобусів і тролейбусів для Євро2012. На сьогоднішній день корпорація має у своєму модельному ряді автобуси й тролейбуси всіх класів (автобуси малого класу випускаються в Черкасах). На засіданні колегії Державної адміністрації автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв’язку України (Державтотрансадміністрації) схвалені й затверджені заходи для вдосконалення роботи автотранспорту.

Зокрема, док умент включає паке т основних проблемних питань і міс тить шляхи їхнього вирішення з чітко визначеними с троками. Реа лізація цього сис тематизованого комплекс у заходів протягом найближчих років забезпечить розвиток автомобільної га лузі, підвищить рівень конк у рентоспроможнос ті українських автотранспортників на міжнародному рівні й у результаті сприятиме поліпшенню якос ті послуг і безпеки у сфері перевезень пасажирів і вантажів. Міністерство транспорту та зв’язку України розробить електронну базу, яка міститиме повну інформацію про діяльність підприємств автомобільного транспорту, реєстр і обіг документації. «Створення такого єдиного повного інформаційного центру дозволить нам відслідковувати динаміку, робити аналіз і визначати пріоритетні напрями роботи», — відзначив голова Державтотрансадміністрації Сергій Доброход. Крім того, база дозволить провадити аналіз якості та обсягів виконаних перевезень пасажирів і вантажів, а також поліпшить контроль над виконанням зобов’язань перевізниками в міжобласному та міжнародному сполученні. БУДІВНИЦТВО Підприємствами України в січнітравні виконано будівельних робіт на 11 млрд грн, що в порівнянних цінах становить 80% до обсягів будівництва у відповідному періоді попереднього року.

За характером будівництва обсяги робіт розподілилися так: з нового будівництва, реконструкції та технічного переозброєння — 80,4% від загального обсягу, решта 11,3% і 8,3% — із капітального й поточного ремонтів відповідно. АПК В Україні буде створений банк зерна. «За станом на сьогодні нами вже побудовані й успішно працюють 2 елеваторних комплекси в Полтавській області й 2 річкових термінали в Черкаській і Запорізькій областях, — повідомив генеральний директор СП «Нібулон» Олексій Вадатурський. — До 1 липня поточного року будуть уведені в експлуатацію річковий термінал у селищі Градизьк Глобинського району та елеватор у селі Артемівка Чутівського району Полтавської області. У липні 2010 року почнеться будівництво ще двох чергових підприємств у Кременчуці й селі Мар’яновка Полтавської області». У процесі реалізації проекту до 1 липня 2011 року планується довести загальний обсяг елеваторних резервуарів до 2 млн тонн, отже, стане можливим створення

в масштабах підприємства банку зерна. Це забезпечить конкурентоспроможність української сільгосппродукції, підвищить імідж України, яка постав ляє на ринки зерно продовольчої кондиції. В Україні необхідно якнайшвидше провести реформу земельних відносин. Про це заявив Президент Віктор Янукович під час відкриття агропромислової виставки «Агро-2010». «Сьогодні земельне законодавство в Україні, м’яко кажучи, не працює, і ми знаємо, що тіньові земельні махінації занадто великі. Тому зараз конче потрібно якнайшвидше доопрацювати земельне законодавство й почати аграрну реформу в земельних відносинах», — сказав він. Голова держави зазначив, що йдеться про «одне з найнагальніших питань в Україні». Міжнародні експерти прогнозують в Україні в найближчі десять років зростання виробництва в агропромисловому комплексі на 29%. Відповідно до доповіді ООН і Організації економічного співробітництва тарозвитку (ОЕСР), на сільське господарство Бразилії, України, Росії, Індії та Китаю очікує стрімке зростання протягом найближчих десяти років. Ця галузь економіки цих країн зростатиме втричі швидше, ніж у країнах із розвиненою економікою. Причини — швидкі темпи урбанізації та збільшення доходів населення. Президент України Віктор Янукович пропонує ухвалити державну програму, яка передбачає повернення інвесторам коштів, витрачених на будівництво тваринницьких ферм. Голова держави відзначив, що зараз у тваринництві дуже складна ситуація. Для її вирішення необхідно переймати європейський досвід, зокрема країн Балтії, де інвестор одержує від держави половину вкладених у будівництво ферм коштів. Президент зауважив, що треба ухвалити державну програму, яка б дозволила будувати на рік не менше 100 ферм, розрахованих на тисячу корів. ОФІЦІЙНО Закон «Про внесення змін у деякі законодавчі акти (щодо оподаткування)», яким збільшуються ставки акцизного збору на деякі товари, набув чинності. Відповідно до нього підвищуються акцизи на пиво, горілку, деякі вина, бензини, сигарети, а також у п’ять разів збільшується збір за використання поверхневих і підземних вод для виробництва на-

поїв. Документ зобов’язує Кабмін забезпечити надходження в бюджет акцизних зборів без підвищення роздрібних цін на товари й послуги. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА матеріалами УНІАН, ЛігаБізнес, АПК-інформ, e-news.com.ua, РІА Новини-Україна, «Інтерфакс-Україна», ЛІГАБізнесІнформ, ПРАЙМ-ТАСС

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 2 ч е р в н я 2 010 №25-26 (129-130)

SOSтан

«Розстріляні» цілики За кілька хвилин без жодних попередніх ознак, які зазвичай супроводжують обвали землі, площа в 16 гектарів перетворилася на суцільну воронку обсягом у 7 млн кубів. Загалом зсунулося 40 млн кубометрів гірських порід. В історії Кривбасу ще не було таких техногенних катастроф Світлана ІСАЧЕНКО

чевидців аварії, на чиїх очах ламалися й провалювалися під землю дерева, дороги, стовпи електропередач, особливо вразила одна дивна обставина: вироблені порожнини шахти ім. Орджонікідзе, яка входить до складу Центрального гірничо-збагачувального комбінату, провалювалися в моторошній тиші. Хоча, як говорять фахівці, таким самообваленням передує тривалий, у кілька годин, досить гучний гул гірського масиву. Але вранці 13 червня земля мовчала, миттєво вкрившись величезними тріщинами й провалами глибиною від 10 до100 м. У зону обвалення, яка захопила промислову шахтну площадку, потрапили чотири автомобілі. В одному з них був співробітник Науково-дослідного гірничорудного інстит у т у (НДГРІ, м. Кривий Ріг), який проводив сейсмомоніторинг території та загинув на місці події... Ушкоджено 4 км автомобільних доріг, виведені з ладу газопровід високого тиску, електропідстанція, лінії електропередач. Уся інженерно-технічна інфраструктура вже майже відновлена. Провал оточений і контролюється силами нарядів міліції. Тріщини мало не впритул наблизились до адміністративної будівлі шахти (де, до речі, проходять засідання спеціальної та науковотехнічної експертної комісій). За прогнозами НДГРІ, руйнування території перебуває в динамічному стані й збільшуватиметься. З якою швидкістю й у якому конкретно напрямку — учені не можуть точно сказати, однак запевняють, що розташованим поблизу житловим будинкам села Горького ніщо не загрожує. Утім, до прогнозів цього інституту тепер усі ставляться більш ніж скептично. Адже його співробітники не менш оптимістично запевняли, що провал тут може статися лише років через 12, а в найближчі 4 роки ця територія взагалі не становить ніякої небезпеки — конструктивні елементи колишніх виробок стійкі, як і весь гірський масив. Про це за 10 днів до катастрофи інститут дав черговий офіційний висновок. Тому шахта працювала у звичайному режимі. Того злощасного ранку там вели планові підривні роботи, використавши під землею 65 тонн грамоніту. За інформацією експертів, потужність вибуху, після якого майже відразу стався обвал, була не максимальною — у 200 тонн. Він лише ініціював аварію й не міг стати її причиною. У будь-якому разі, шахті з вибухом дуже пощастило. На час його проведення видобуток руди, як належить, призупинили, у виїмки нікого не пускали — ніхто й не потерпів. Зараз експертна комісія, до якої ввійшли фахівці провідних галузевих інститутів країни, установлює справжні причини обвалення. Тим часом співробітники НДГРІ (а саме цей інститут давав рекомендації шахті з відпрацьовування рудних покладів, погоджував проек-

ти робіт, протягом багатьох років здійснював авторський нагляд за їхнім дотриманням і не зафіксував при цьому ніяких серйозних відхилень) намагаються представити ситуацію як якийсь природний катаклізм таємничого походження. «Напевно, щось під землею було вже на межі, а вибухи тільки прискорили процес», — заявив завідувач відділу підземних гірничих робіт і геомеханіки інституту доктор технічних наук Володимир Цариковський. Такий містицизм і цілковите невідання дивним чином охоплюють учених науково-дослідних і проектних інститутів щораз, коли трапляється масштабна промислова аварія. Не менш піддані йому в таких ситуаціях і виробничники, які відразу починають запевняти

підземні порожнини. Треба розуміти, з ліквідацією ціликів обсяги видобутку руди на шахті відразу збільшилися без особливих капітальних витрат. Але при цьому відповідно збільшилися й обсяги підземних камер. А природа, як відомо, порожнечі не терпить... Колись «розстріляні» (на слензі гірників — підірвані) за згодою НДГРІ цілики не тільки розвіюють туман містицизму у всій цій історії. До всього вони напевно змусять керівників гірничодобувних підприємств, а також учених галузевих НДІ та проектних інститутів тепер дуже шанобливо ставитися й до таких от запобіжних ціликів (виключно за рахунок яких тримається весь Кривбас, що стоїть на порожнинах), і до проектів видобутку корисних копалин.

себе, громадськість і органи влади, що неухильно дотримувалися всіх технологічних норм і правил безпеки, а також наданих їм наукових рекомендацій із ведення виробничого процесу. Тому, мовляв, усі питання — до науки. У представників спеціальної та експертної комісій із розслідування причин і обставин аварії на шахті ім. Орджонікідзе питань і до тих, і до інших нагромадилося багато. Насамперед, з технології ведення робіт і їхнього наукового супроводу. Приміром, чому після виходу з ладу частини спостережних свердловин інститут не вніс пропозицій комбінату з буріння нових? Чому у звітах науково-дослідних робіт ніколи не розглядався варіант виходу воронок на денну поверхню, попри фактичні дані спостережень про підвищення рівня склепіння обвалення порід? А головне — хто запропонував і хто дав згоду підприємству, у порушення первісних проектних вимог відпрацьовування родовища за поверховокамерною схемою, залишити тільки один запобіжний цілик замість передбачених проектом трьох? Адже цілики — недоторкані в процесі видобутку досить значні масиви руди (магнетитових кварцитів) — саме й залишали спеціально для того, щоб запобігти обваленню денної поверхні шахтного поля, розділяючи ними утворені після виймання

*** Прокуратура Терновського району Кривого Рогу порушила кримінальну справу за фактом аварії та загибелі працівника НДГРІ. До науки ніхто претензій поки не пред’явив...

ІЗ ПЕРШИХ УСТ Віктор ДЕРБАС — виконуючий обов’язки генерального директора ВАТ «Центральний гірничозбагачувальний комбінат»: «Ми виконували всі роботи відповідно до рекомендацій інститутів». — Я не припиняю запитувати в себе одне й те саме: чому планова робота привела до такого результату? Відповіді поки немає ні в кого. Сподіваємося незабаром її почути від експертної групи, до якої входять світила галузевої науки, фахівці гірничої справи. Я ж бо за фахом збагачувач. — У будь-якому разі ви, як керівник підприємства, повинні були зробити все можливе, щоб не допустити масштабної аварії. — Як керівник підприємства, я мав організувати й забезпечити виробничий процес відповідно до встановлених правил, норм і рекомендацій галузевих інститутів, насамперед НДГРІ й «Крив-

баспроекту». Що ми й робили. Це однозначно. — Отже, причина катастрофи — у цих рекомендаціях? — Не буду робити якихось гучних заяв, ганьбити й обвинувачувати науку в тому, що сталося. Але всім нам — виробничникам (я говорю не тільки про ЦГЗК), ученим, представникам органів влади — необхідно об’єктивно й ретельно розібратися із цим випадком. По-перше, щоб запобігти такому надалі. По-друге, щоб зрозуміти, як нам тепер організувати відносини з галузевими інститутами. Де гарантія, що їхні рекомендації знову не призведуть до таких наслідків? Після цієї аварії такої гарантії немає. І це стає надзвичайно серйозною проблемою Кривбасу. Повторюю: ми, виробничники, послуговуємося розробками вчених, і наше завдання — виконувати всі дії й визначати виробничу стратегію відповідно до їхніх рекомендацій. — Думаю, тепер, Вікторе Георгійовичу, ваші колеги — насамперед керівники гірничодобувних підприємств — дійсно замисляться над тим, чи варто залучати вчених вагомими аргументами до наукового обґрунтування певних виробничих завдань, які обіцяють миттєву вигоду, нехай навіть ціною високої ймовірності аварії з людськими жертвами та втратою основних фондів. Адже хтось явно попросив співробітників НДГРІ дати дозвіл на «розстріл» охоронних ціликів, щоб без зайвого клопоту збільшити обсяги видобутку. — Якщо припустити, що таке взагалі можливо, тоді відповідати має той, хто робить таке замовлення. Цікаво, для чого керівникам підприємств створювати собі додаткові складнощі, замовляючи свідомо негативний результат, який призведе до людських жертв, недовироблення, зрештою, до втрати іміджу підприємства? Жоден керівник на це не погодиться. Це виключено. Це абсурд. — Проте ми от буквально стоїмо на цьому абсурді, за два кроки від гігантської воронки, і ніхто зі стовідсотковою впевненістю не скаже, що зараз під нашими ногами не почне провалюватися земля. — Як би то не було, я особисто таких випадків «наукових замовлень» не знаю. До того ж давайте подивимося на ситуацію з іншого боку. Керівник підприємства — менеджер, він, як правило, не вузькопрофільнй фахівець. Для того й існують учені, які обіймають певні посади, мають звання, знання, досвід, увесь необхідний інструментарій для того, щоб давати або не давати виробничникам ті або інші висновки й дозволи. Так, після цього випадку наші колеги, які далі працюватимуть в підземному Кривбасі, набудуть практичного досвіду, на підставі якого вони вже зможуть по-іншому, більш критично, оцінювати рекомендації вчених. Звичайно, краще б цього досвіду не було взагалі. Краще працювати на запобігання таким ситуаціям. — Що буде із шахтою і як позначилася аварія на роботі комбінату? — Нам важливо, щоб шахта залишилася діючою. Але поки не буде гарантована безпека експлуатації, ми її не відкриємо. Зараз власними силами ведемо ремонтно-відбудовні роботи. Спеціальна група, яка входить до складу управління комбінату, обраховує завданий аварією збиток.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 2 ч е р в н я 2 010 №25-26 (129-130)

SOSтан ЦГЗК працює стабільно, плани виконуються. Так, аварія частково вивела з ладу сировинну базу. Але ми завжди вважали, що не повинні залежати від якогось одного активу. Поки тривають відбудовні роботи на шахті, перекинули відповідне навантаження з видобутку руди на наші кар’єри. Рудою ми забезпечені. Євген БАБЕЦЬ — директор ДП «Науково-дослідний гірничорудний інститут»: «Рішуче відкидаю всі обвинувачення в продажності наших учених». — Те, що трапилося, було для нас шоком. Загинув наш співробітник. Ніхто не очікував такого. За прогнозами вчених нашого інституту, обвалення мало статися через 12—15 років. При цьому ми передбачали на безпечну роботу 4 роки, а потім треба було дуже серйозно й інтенсивно досліджувати й весь час спостерігати за територією, де невблаганно тривав процес зрушення гірської маси. Але зазирнути всередину землі неможливо... Звичайно, сьогодні за фактом можна й треба шукати причини й винних у аварії. Хоча знайти й те, й інше дуже складно. Бо тут, як на мене, винних немає. Це нещасний випадок, техногенна катастрофа, спричинена нагромадженими залишковими напругами у склепінні камери. Треба враховувати всі чинники. Цього року була сніжна зима, на шахті добували руду. Все це, можливо, і інтенсифікувало процес обвалення. Дався взнаки закон великих чисел. Камера, яка обрушилася, — унікальна і єдина в Європі, розміри її, думаю, ще не повністю оцінені. Адже вийнято 8 мільйонів кубів гірської маси. Закон масштабування не застосовний до таких величезних порожнин. Утім, я говорю зараз як пересічна людина. До розв’язання експертної комісії як учений не хочу висловлювати свою думку. Зазначу лише, що галузева наука сьогодні в нас занедбана. На те багато причин. Вона катастрофічно старіє. Середній вік учених у наших інститутах — 65—75 років. А за існуючої системи фі-

нансування в нас немає можливості ні взяти, ні втримати молодих фахівців. Ще одна нагальна проблема — податки. До 2004 року були певні пільги. Ми не знали, що таке ПДВ, податок на землю. Сьогодні земельний податок, забираючи третину коштів, які ми заробляємо, нас просто задушить. Якщо з нас його не знімуть, ми можемо протягом півроку збанкрутувати. До того ж ми платимо наукові пенсії, утримуємо соціальну сферу. У нас чудова бібліотека, величезний фонд патентної бібліотеки, на що теж потрібні чималі гроші. Але, напевно, найголовніше в цьому переліку проблем те, що наукою сьогодні керують не технічні фахівці, а економісти, які визначають доцільність проведення конкретними вченими роботи не за їхньою кваліфікацією, а за сумою грошей, запитуваних у замовника. Це моя думка, і я її висловлював на всіх рівнях. Хоча я сам економіст. — Євгене Костянтиновичу, саме собою напрошується питання: така практика «продажу» наукових праць (судячи хоча б із ваших слів, досить поширена) в очолюваному вами інституті заохочувалася? — Ні. Рішуче відкидаю всі такі обвинувачення. За всіх спроб вирішити питання неформальним шляхом я абсолютно впевнений, що наші вчені до такого кроку ніколи не вдавалися й не вдаватимуться. Вони скоріше залишать кон’юнктурну й замовлену тему, але не візьмуться за неї. Хоча після того, що сталося, мої співробітники сказали, що тепер з великим застереженням ставитимуться до таких робіт. Не тому що їх бояться. От нам зараз запропонували визначити з одного з комбінатів оптимальні параметри буропідривних робіт, і мені сказали, що за цю тему не братимуться, нехай спочатку все заспокоїться із ЦГЗК. Гроші мізерні — відповідальність колосальна. Із нашого обсягу тематики приблизно 10—15% — держбюджет, а решта — госпдоговори. — Керівництво ЦГЗК, наскільки мені відомо, тепер думає про те, щоб звернутися по науковий супровід виробничих і проектно-технічних робіт до зарубіжних учених. Вам бояться вірити.

— Закордонні вчені кроку не зроблять за ті гроші, які ми одержуємо. Роботи коштуватимуть замовникові в багато разів дорожче. До того ж знаю одне: таких видатних учених, таких фахівців гірничої галузі із закладання, зрушення гірських порід, вибухової справи, як у нашому інституті, більше ніде немає. Не сперечатимусь, напевно можна знайти вчених такого класу, але вони навряд чи знають специфіку наших руд. Наш інститут — головний у гірничометалургійній галузі, він веде цілий спектр питань. Хочу акцентувати також увагу на тому, що саме наші вчені з 2008 року наполягли на створенні спеціальної служби зрушення на ЦГЗК, якої раніше не було. Завдяки цій службі ми маємо постійний моніторинг і поверхні, і відпрацьованого простору, у тому числі й на шахті імені Орджонікідзе. Але справа не в одній цій шахті. Кривбас — узагалі надзвичайно унікальне утворення через інтенсивні гірничі роботи, які ведуться тут здавна. Ми не одноразово пропонували владі всіх рівнів і були пару років тому ініціаторами створення державної програми контролю над порожнинами й прогнозування техногенних катастроф, яка розрахована, як мінімум, на 4—5 років і стосується безпеки всього Криворізького регіону. Бо знаємо: весь Кривбас живе на бомбі вповільненої дії. Наша міська влада це теж добре розуміє. Необхідно нарешті чітко визначити, де що будувати, як вести видобуток, куди качати води, як ліквідувати порожнини. Для цього треба мати цілісне й системне уявлення про процеси, які відбуваються під Кривбасом. Не секрет, що кілька років тому тут стався штучний землетрус, спричинений масовими вибухами. Сейсмічна хвиля дійшла до Румунії. При всьому тому програму не ухвалено. Так, вона дуже дорога. Жоден власник у кривбаському гірничометалургійному комплексі її самостійно не потягне. Повертаючись до аварії, яка сталася, хочу сказати таке. Я впевнений на 120 відсотків: усе, що було необхідно за ре-

Загрози з-під землі Софія ДИГАС Проміжний підсумок вивчення техногенних проблем вугільної промисловості Західної України в рамках Програми підтримки вугільного сектора, фінансованої Євросоюзом, підбили у Львові. Участь у «круглому столі» взяли експерти ЄС, представники Мінвуглепрому, а також керівники вугільних шахт України та Польщі.

Микола КРИВЦОВ — голова науково-технічної експертної комісії з розслідування причин аварії на шахті ім. Орджонікідзе, заступник директора Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці, доктор технічних наук: — Видобуток залізної руди камерними системами розробки супроводжується утворенням величезної кількості порожнин, які розташовані поруч не тільки з діючими шахтами й кар’єрами, а й із населеними пунктами. Стан цих порожнин і зон зрушення гірських масивів залишається однією з найскладніших і поки ще до кінця не вирішених проблем нашої гірничодобувної промисловості. Особливо це актуально для Кривбасу, де розміщені підземні рудники п’яти найбільших ГЗК країни й де нагромадилося понад 30 мільйонів кубічних метрів техногенних порожнин. Потенційна загроза виникнення особливо великих аварій залишається високою. У такій ситуації, зрозуміло, неприпустимі помилки в проектах ведення гірничих робіт і порушення технологічної дисципліни. — То що ж стало причиною цієї промислової катастрофи — недоробки вчених, недбалість виробничників чи дійсно якісь природні чинники? — Це головне питання, над яким ми працюємо, установлюючи причини й обставини аварії. Після закінчення розслідування комісія надасть свої висновки. *** На підставі висновку експертної комісії спеціальна комісія з розслідування аварії, очолювана начальником відділу організації державного нагляду в гірничодобувній промисловості й за підривними роботами Держгірпромнагляду Євгеном Захаренковим, повинна зробити остаточні висновки про причини трагедії й запропонувати заходи для недопущення надалі таких інцидентів. зації шахт, до якої слід залучити великі міжнародні компанії. А ще — ЄС, USAID, Світовий банк, ЄБРР. Усі вони цим займаються і, мабуть, не відмовляться допомогти змінити ситуацію в цій ключовій для нашої країни галузі. Однак, навіть якщо приватизацію проводити в прискореному режимі, на це потрібно не менше п’яти років, уважає експерт. Вихід один: фінансування з держбюджету.

ДОВIДКА «УТГ»

а двадцять місяців роботи міжнародні експерти відвідали понад 100 українських шахт. Зокрема, на Львівщині оглянули чотири шахти у Червонограді й дійшли висновку: техногенною проблемою регіону є шахтні води, які можуть становити загрозу європейським річкам. — У Червонограді ми показали портативне обладнання мобільного аналізу води, — повідомив експерт ЄС з охорони навколишнього середовища індієць Пурі Шамайндер. — Також проілюстрували роботу так званих фітотехнологій на прикладі Луганська, де за допомогою підприємства «Укршахтгідрозахист» шахтна вода використовуватиметься в системі технічного водопостачання міста. Відхо-

гламентом робіт, виконувалося співробітниками і нашого інституту, і ЦГЗК.

ди вугільної промисловості — це ресурс для інших галузей. У ДП «Львіввугілля» та «Волиньвугілля», як і в усіх українських шахтах, чимало проблем, пов’язаних із затопленням, відновленням водних горизонтів, підйомом рівня підземних вод. На ліквідацію наслідків цих ситуацій раніше використовувалися кошти, виділені на закриття шахт. Однак, як повідомив начальник відділу галузевої науки Мінвуглепрому В’ячеслав Краснік, сьогодні це заборонено:

— У нас є певна програма, але її треба узгоджувати з Європейським Союзом і нашими польськими колегами. Координація дій дозволить нам вирішити не тільки проблеми Львівської й Волинської, а й інших областей. На думку керівника проекту економіста Войтека Млоджиєвського, експерта з реструктуризації вуглевидобувних підприємств у країнах Європи, українські «вугільні» проблеми можна вирішити за прикладом Польщі — шляхом привати-

Проект Програми підтримки вугільного сектора стартував в Україні у вересні 2008 р. і завершиться в грудні 2010 р. Бюджет — 8,9 млн євро, фінансується Євросоюзом. Реалізується консорціумом під керівництвом Hulla and Co. Human Dynamics KG (Австрія) і включає компанії Royal Haskoning (Нідерлданди), GARR та KOPEX (Польща), MWH (Бельгія/Велика Британія). Має офіси у Львові, Донецьку та Луганську. Залучено понад 80 міжнародних та українських експертів різних галузей.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 2 ч е р в н я 2 010 №25-26 (129-130)

РЕЗОНАНС

Аукціон небаченої безкорисливості Новим-старим власником «Луганськтепловозу» став російський «Трансмашхолдинг» за, м’яко кажучи, дивних обставин Ігор ПАВЛЮК Отже, це сталося — ще один із найбільших українських промислових актів потрапив до рук російському бізнесу. Фонд державного майна вкотре приватизував виробника тепловозів і дизель-поїздів — «Луганськтепловоз». Торги були швидкими, а результат передбачуваним: новим власником став Брянський машинобудівний завод, підконтрольний «Трансмашхолдингу». А «найкраще» те, що після одержання грошей держава ще й залишиться винна близько $6 млн попередньому власникові. Пригадується народне «кінчайте, тату, торгувати, бо німа вже чим здачі давати...»

2007 році «Луганськтепловоз» уже продавали — насилу й із скандалом і тому ж «Трансмашхолдингу». Стартову вартість — 76% акцій у 292 мільйона — на торгах підвищили аж на 500 тисяч. Суму, зрозуміло, вважають недостатньою, плюс серйозні розбирайлівки між тодішньою головою ФДМ Валентиною Семенюк-Самсоненко та урядом. Через рік перемогу росіян скасували. Правда, гроші назад повернути «забули». БЕЗКРОКОВА СТРАТЕГІЯ

араз теж не обійшлося без скандалів і політики. Почалося з того, що до торгів не допустили компанію «Мантара Холдинг», яку пов’язують з Ігорем Коломойським, що, природно, дало привід опозиції заявити про змову та несумлінну конкуренцію. Світові лідери галузі — німецький Siemens і французька Alstom, які спочатку натякали на зацікавленість, від участі в купівлі підприємства чемно відмовилися, причому французи пояснили це небажанням переходити дорогу росіянам. У підсумку залишилося тільки два претенденти. Із першим усе зрозуміло — це російський «Трансмашхолдинг», який давно нерівно дихає до «Луганськтепловозу» А от другий — дещо екзотичний: НВО ім. Фрунзе, яке входить до групи «Енергетич-

ний стандарт», контрольованої українсько-російським бізнесменом Костянтином Григорішиним. Чому екзотичний? Та тому, що НВО випускає що завгодно, та тільки не поїзди. А в умовах конкурсу було чітко прописано: «допускаються компанії, які не менше трьох років роблять залізничні локомотиви (електровози, тепловози) та електропоїзди або комплектувальні до них або використовують залізничні локомотиви (електровози, тепловози) та електропоїзди у своїй діяльності». Останній пункт дещо дивує, оскільки простіше назвати тих, хто поїзди взагалі не використовує. Ще майбутній власник повинен за перше півріччя володіння активом «виплатити заборгованість із заробітної плати та соціальних платежів. Також він повинен не допускати нової простроченої заборгованості із зарплати й підвищувати її з урахуванням інфляційних процесів». Знову ж остання умова нагадує відомий вислів «Світу—мир!», адже такі добрі наміри зовсім не завжди здійсненні на практиці. Коротше кажучи, «Луганськтепловоз» продали, і дуже оперативно. За задумом організаторів аукціону, після оголошення стартової ціни в 400 млн грн сторони повинні були самозабутньо торгуватися, навипередки підвищуючи пропозицію по 4 мільйони за крок. На ділі вийшло сумно: НВО ім. Фрунзе озвучило готовність сплатити стартову вартість, росіяни ж елегантно пообіцяли 410. Продано!

АСПЕКТ ЦІЛКОВИТА «ДОЛАРИЗАЦІЯ»

мушує здивовано округлити очі нюанс продажу, викликаний сумнозвісним падінням курсу гривні щодо долара. Після скасування продажу «Луганськтепловозу» в 2008 році «Трансмашхолдинг» гроші відсудив, але виплатити їх треба згідно з тодішньою вартістю української валюти. А 292 млн грн по 5 за долар — це більше, ніж 410

по 8... От і виходить, що держава ще й винна покупцеві близько $6 млн. Утім, за словами голови Фонду держмайна Олександра Рябченка, за законом сума компенсації попередньому власникові не повинна перевищувати суму, виторгувану після повторного продажу. Тобто в бюджеті залишаться кревні шість мільйонів у.о. Проте вдячний покупець із радощів може й не вимагати їх назад. Головне — завод.

ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ ВІД ДЕ-ФАКТО ДО ДЕ-ЮРЕ

розуміло, після оголошення результатів торгів потоком пішли коментарі. Від банального «я ж казав (ла)» до обвинувачень

не можна було продати дорожче, ніж його продали. Фактично він і потрібний тільки «Трансмашхолдингу», тому такий і результат. Він не потрібний ані нашим компаніям, ані закордонним». Правда, нинішній голова ФДМ Олександр Рябченко зізнався, що хотів виторгувати не менше 500 млн, та не вийшло. Давайте розберемося. З одного боку, луганський завод — це неабиякий головний біль для нового власника. Невирішені соціальні проблеми, борг у 26 млн грн, зношення основних фондів виробництва — до 70%. Та й працює він нині ледь на п’яту частину запланованих потужностей. Додайте до цього особливості приватизації по-українськи в

УПРИТУЛ «ЗДАЄТЬСЯ МЕНІ, ДОБРОДІЇ, ЦЕ БУЛА КОМЕДІЯ»

у здачі національних інтересів. Колишній голова ФДМ Олександр Бондар і зовсім не добирав слів: «Це справжнісінька профанація, а не конкурс. Просто гидко на це дивитися». Цікаво було вислухати позицію Валентини СеменюкСамсоненко, яка під час перебування на посаді голови Фонду держмайна героїчно боролася — інших слів не добереш — на арені приватизації ключових підприємств. Зараз вона, схоже, навіть задоволена нинішнім продажем, відверто натякаючи, що за її головування було краще. Мовляв, і за грошима програли, і завод більше року в підвішеному стані був, і «з умов нинішнього конкурсу були викреслені 500 мільйонів інвестицій, передбачені умовами конкурсу 2007 року». І вердикт: «Луганськтепловоз»

стилі «перемогли в конкурсі — завод відібрали — грошей не повернули». З іншого боку, підприємство велике, із традиціями та унікальною продукцією — недорогою та надійною технікою. У масштабах України — монополіст, якщо взяти СНД — один із ключових активів галузі. Останнім часом потроху спинається на ноги, багато в чому завдяки співробітництву з тими ж росіянами. Наприклад, на цей рік заплановане виготовлення 20 локомотивів для «Російських залізниць». Є і інші покупці: наприкінці минулого року бажання придбати 15 поїздів висловила Монголія. Багато це чи мало? Вартість серійного двосекційного локомотива від «Луганськтепловозу» — 25 млн грн. Тобто якісь гроші заробляти можна й зараз.

ДОВІДКА «УТГ» Крім рейкових транспортних засобів освоєне виробництво інших видів продукції: поворотного круга для рухомого складу, Заснований 1896 року як паровозобудівний завод. Випускає тепло- гірничо-шахтного обладнання (конвеєра шахтного скребкового, вози з 1956 року. вагонетки, тягового привода для шахтних електровозів, колісМайже всі вантажні магістральні перевезення на неелектрифі- них пар); плавальних транспортних інженерних машин для закованих ділянках залізниці СНД здійснюються луганськими локомо- безпечення водних переправ; сільськогосподарського обладнання, тивами. споживчих товарів. За останні кілька десятків років створено й побудовано понад 40 «Трансмашхолдинг» типів і модифікацій маневрових, вантажних магістральних і пасаНайбільша в Росії компанія в галузі виробництва транспортжирських тепловозів потужністю від 1471 до 4411 кВт у секції. Загалом підприємством виготовлено й поставлено понад 44000 тепло- ного машинобудування, підприємства якої випускають 98% ровозів, у т.ч. понад 4000 локомотивів потужністю від 1020 до 2941 сійських електровозів, 77% тепловозів, 92% пасажирських вагонів, 85% електропоїздів. кВт у 11 країн Європи, Азії, Африки та Латинської Америки.

Луганський тепловозобудівний завод

Однак відкинувши сантименти, слід визнати: єдиним покупцем продукції заводу торік були росіяни, а двигуни на луганських поїздах — виробництва того ж «Трансмашхолдингу». Залежність цілковита, можна навіть сказати, що «Луганськтепловоз» і так належав нинішньому власникові, який на торгах лише юридично оформив статус-кво. Тому й вернули носа від українського активу іноземці. А що вдієш? Приходь, розгрібай купу проблем, а потім починай усе з нуля...

иходить, усе правильно й завод потрапив у потрібні руки? Можливо, але знову ж дуже бентежать і ціна, і обставини покупки. На думку декількох експертів, «Луганськтепловоз» проданий рівно вдвічі дешевше від справжньої ціни. Арифметика тут проста: ринкова вартість акцій підприємства — на рівні 4,8 гривні, а ціна продажу — 2,46. Безкорисливо якось виходить, дійсно королівський жест для інвестора від імені України. Добре, ціну просто так не піднімеш, інвестора треба чимось зацікавити. У першу чергу бонусами — податковими пільгами або гарантованим держзамовленням, наприклад. І, звичайно, зубастим конкурентом, який мріє перехопити завод. Де взяти конкурентів? Знайти й зацікавити? Що ми бачимо в нашому випадку? Ніхто навіть не зображував спроб затягти в Луганськ когось із гігантів світового локомотивобудування, щоб всіма правдами й неправдами вмовити тих купити завод і модернізувати виробництво. Єдиний «зубастий конкурент» «Трансмашхолдингу», до того ж український, був банально відчеплений від торгів, мовляв, документи оформили не так і запізно. Один із двох учасників аукціону мляво пропонує мінімальну ціну, ніби зображуючи боротьбу, і відразу спокійно здається. У підсумку підприємство продається вдвічі дешевше від справжньої вартості. Ці факти змушують нас вибирати між поганим і дуже поганим припущеннями. Або це комедія, тобто змова із трагічною для держбюджету кінцівкою, або ж Фонд держмайна та численні контори із залучення інвестицій в Україну працюють просто провально, інакше кажучи, не працюють узагалі. Що виберемо? А завод вже продано, якщо, звичайно, його хтонебудь знову не забере...

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 2 ч е р в н я 2 010 №25-26 (129-130)

ВИРОБНИЦТВО

Кран, який не перекриєш Ігор ПАВЛЮК

ВІЗИТІВКА

ідкладений попит на вантажопідйомні механізми для ліквідації тільки аварійного стану, за різними оцінками, становить 40—70 тисяч одиниць, на що потрібно 20—35 мільярдів доларів. При цьому підприємства кранобудування недовантажені, багато виробництв, які існували за радянських часів, ліквідовані. Обсяг випуску продукції галузі сьогодні становить не більше 10% у порівнянні з 80-ми роками й не перевищує 100 мільйонів доларів. На ринку з’явилася величезна кількість непрофесійних посередників і «виробників»-фальсифікаторів. Є приклади експорту недоброякісної продукції — Як розв’язати проблему? — Що до експлуатації підприємствами обладнання, фізично зношеного й морально застарілого, то це пов’язано, насамперед, із відсутністю в Україні офіційно закріплених вимог обов’язкового страхування громадянської відповідальності власників об’єктів підвищеної небезпеки. Норми промислової безпеки, що діють на Заході, передбачають у таких випадках оформлення страхових полісів, що автоматично приводить до професійного та ретельного аудиту й кваліфікованого технічного обслуговування. Часто цілком працездатне обладнання змінюється на нове, що економічно вигідно користувачеві в умовах чинної системи лізингу через зменшення ставок страхових платежів. В Україні, на жаль, такого немає. У результаті — немає платоспроможного попиту на достовірний аудит промислової безпеки. Не одержують необхідного обсягу замовлень і належного фінансування організації, що спеціалізуються на технічній експертизі. Відсутні запити з боку бізнесу на наукові розробки. Питання оцінки ризиків, механізмів старіння, визначення залишкового ресурсу й багато інших вирішувалися б успішніше, якби було їх гідне фінансування та науковий супровід. — У якій ситуації сьогодні перебуває споживач? — В Україні немає рейтингових агентств, які займалися б незалежною оцінкою якості продукції промислового призначення. Як наслідок — відсутність достовірної інформації, у результаті чого споживач не може порівняти, використовуючи ті або інші критерії, товари різних виробників і зробити свідомий вибір. Початок на стор. 1

Володимир АЛЕКСЄЄВ Генеральний директор ТОВ «ХЕЗ ПТМ», доктор бізнес-адміністрування, академік Підйомнотранспортної академії наук України. Народився в 1970 році у м. Харкові. Закінчив радіофізичний факультет Харківського державного університету. З 2004 року (із часу заснування) очолює підприємство ТОВ «ХЕЗ ПТМ». — Але ж є законодавчі нормативи... — Правила будови та безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів багато в чому відтворюють ще радянські норми. За багатьма їх пунктами «видно» цілком конкретний, добре всім знайомий двобалковий кран, зварений зі сталі, що вимагає щоденного обслуговування та регулярних ремонтів. Правила в такому вигляді зараз необхідні. Вони хоч якось допомагають забезпечувати інспекцію такого обладнання. А в Україні використовуються десятки тисяч саме таких пристроїв, які до того ж відслужили нормативний термін. — Як справи із власне закупівлями? — В економічній науці узвичаєний поділ на ринок споживача й продавця. Наш же не відповідає жодному з них. Його скоріше можна назвати ринком посередників, які притому майже завжди випадкові, не знайомі ні з потребами користувача, ні з можливостями виробника, і, на жаль, не знаються на основ них базових характеристиках обладнання. Практика тендерних закупівель створила ситуацію, коли постачальником вантажопідйомної техніки стає найчастіше не завод, а посередник, якому однаково що поставляти — бетон чи цвяхи, а можна й кран, головне, щоб через нього йшли гроші. І навіть на тих підприємствах, де «тендерного захворювання» вже нема, придбанням кранів займаються люди, які, як правило, нічого в них не розуміють. Така ситуація — закономірна відповідь споживача на сьогоднішній стан ринку підйомнотранспортного обладнання. Відсутність ліцензування діяльності з його виготовлення привела до появи величезної кількості «виробників», у яких нічого нема, і їм нема чого втрачати. Частими є випадки порушення зобов’язань, спроби збільшення вартості в процесі виконання контракту. Деякі підприємства не гребують прямим шахрайством і видають на «метало-

брухт», який уже був у вжитку, свої «свіжі» документи. — Напевно, існують нові шляхи розвитку галузі? — Скорочення транзакційних витрат завжди було й залишається серед пріоритетів. Саме їхнє непропорційне зростання, що обганяє за темпами збільшення обсягів бізнесу компанії, у цілому й стає перешкодою для її подальшого розвитку. Сучасна відповідь — перенесення активності в інформаційний простір. Усе більша кількість домовленостей укладається зараз у Інтернеті. Пошук партнера, збір

інформації та й укладання угод може відбуватися без особистого спілкування. На жаль, рівень довіри одне до одного, брак об’єктивних рейтингових досліджень, прогалини в законодавстві майже не дозволяють працювати по-сучасному. Відсутність дієвих механізмів страхування комерційних ризиків і породжує потребу у «своїх» посередниках — буфері, здатному захистити споживача від незрозумілого ринку. Я не проти посередників, але вони повинні бути фахівцями, добре знатися на проблемах галузі, інакше можуть просто завдати шкоди — і покупцеві, і виробникові. — А ваше підприємство співробітничає з посередниками? — Досить активно. Одинадцять років тому діяльність на ринку підйомно-транспортного обладнання для нас почалася як робота дилерів. Ми представляли інтереси Харківського заводу підйомно-транспортного обладнання. Маючи шестирічний досвід роботи як національний виробник, можу констатувати, що сьогодні, у період виходу з еко-

ДОВІДКА «УТГ» ТОВ «Харківський експериментальний завод підйомнотранспортного машинобудування» — спеціалізоване виробниче підприємство, що провадить проектування, виготовлення, монтаж, пусконалагодження, сервісне обслуговування, ремонт і реконструкцію вантажопідйомних кранів і споруд, систем управління й кранового електропривода. Працює на ринку підйомно-транспортного обладнання як виробник із 2004 року. Основна продукція: крани мостові в/п до 250 т, козлові — до 50 т, кран-балки опорні й підвісні, грейфери, вантажні візки, талі, траверси (у тому числі контейнерні), кранові кабіни, системи радіоуправління, НКУ релейноконтакторні й на базі перетворювачів частоти тощо. За 6 років роботи підприємством було виготовлено понад 430 кранів. Має досвід реконструкції вантажопідйомних кранів до 600 тонн включно. У 2006 — 2007 роках завод був нагороджений дипломом і пам’ятним знаком у номінації «Лідер промисловості та підприємництва України». У 2008 році ТОВ «ХЕЗ ПТМ» за підсумками рейтингу «Експортер/Імпортер року», який щорічно проводиться Торговопромисловою палатою України, посів перше місце в рейтингу «Імпортер року-2008».

номічної кризи, головна роль посередників, як і раніше, полягає в тому, що вони беруть на себе комерційні ризики. Пряме співробітництво зі структурами залізниці, вуглепрому, портів досить ризиковане: повсякчас змінюються правила гри, нерегулярна оплата (якщо не сказати регулярні неплатежі). Все це породжує потребу в дилерах. Але з ними необхідно працювати, хоча б знайомити їх із переліком проблем і ситуацій, що виникають. — Яке тоді основне завдання на шляху до цивілізованого ринку підйомно-транспортного обладнання? — Вирішити, у яку гру ми граємо. Якщо йдемо до ринку — уводити законодавчі норми, змусити працювати механізми страхування комерційних ризиків і громадянської відповідальності власників об’єктів підвищеної небезпеки. І, звичайно, посилити практику застосування закону відносно шахраїв і фальсифікаторів, а також увести пряму дію норми Європейських директив безпеки для виробників вантажопідйомного обладнання. — Які найближчі плани з розвитку вашого підприємства? — Найперше ми націлені на вітчизняного споживача, маємо намір і далі пропонувати крани європейської якості на базі кращих вітчизняних та імпортних комплектувальних. Основним досягненням 2009 року уважаю те, що нам удалося зберегти колектив, здатний вирішувати нестандартні технічні завдання, виконати всі зобов’язання перед замовниками, домогтися хоч і незначного (до 10 %), але все-таки зростання виробництва. Розвиваємо співробітництво з компанією SWF Krantechnik GmbH (Німеччина), нашим регіональним партнером з 2006 року. Вона входить до складу корпорації KCI Konecranes (Фінляндія) — світового лідера з виробництва вантажопідйомного обладнання, що дозволяє нам застосовувати високоякісні комплектувальні під час виробництва власних кранів. Чудові технологічні можливості нам дає спільна робота із французькою компанією. Ми є спеціалізованим системним інтегратором із застосування електрообладнання Schneider Electric під час виробництва та модернізації вантажопідйомного обладнання. Ми маємо намір і надалі розвивати міжнародне співробітництво і як експортери готових виробів власного випуску. Провели сертифікацію нашої продукції в Російській Федерації за системою ГОСТ Р. Укладені контракти на поставки в Грузію та Бразилію. Плануємо й далі розширювати географію продажів.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 2 ч е р в н я 2 010 №25-26 (129-130)

ТЕХНОЛОГІЇ

Цирконій у глухому куті Вибір магній-хлоридної технології з виробництва ядерно -чистого цирконію, яку планують упровадити в рамках держпрограми «Ядерне паливо України» на ДНВП «Цирконій» (м. Дніпродзержинськ), багато фахівців уважають помилковим і пропонують Мінпаливенерго переглянути цей розділ програми. Тим більше, що дослідно-промислове виробництво такого цирконію за кальцієтермічною технологією було апробовано ще наприкінці 80-х років. Досягнуті результати не перевершено досі.

дин із розділів державної цільової економічної програми «Ядерне паливо України», затвердженої в 2009 році постановою Кабінету Міністрів, присвячений відтворенню в Дніпродзержинську (Дніпропетровська область) виробництва ядерно-чистого цирконію, необхідного для виготовлення конструкційних елементів ядерного реактора. «УТГ» неодноразово зверталася до цієї теми й розповідала, які проблеми доводиться долати держпідприємству «Цирконій» у зв’язку із приєднанням до цієї програми.

Микола Скрипко

Свої погляди на розв’язання тих або інших питань на шпальтах «УТГ» висловлювали Костянтин Ліндт, який очолював ДП «Цирконій» у 2004—2010 рр. («Важкий цирконій», №27 від 14 липня 2009 р.), Віра Вахрушева – заступник директора з наукової роботи НДІ трубної промисловості ім. Я. Осади («ТВЕЛовий «кубик-рубик», №31 від 11 серпня 2009 р.), Леонід Громок — виконуючий обов’язки генерального директора цього підприємства («Буксир для цирконію», №18—19 від 4 травня 2010 р.), Петро Швидько — керівник сектора урану й освоєння підземних просторів Академії гірничих наук України («Рубікон енергетичної незалежності», №22 від 1 червня 2010 р.). Досі існують розбіжності із приводу вибору методу виробництва ядерно-чистого цирконію. Одні фахівці наполягають на впровадженні магнійхлоридної технології, затвердженої відповідно до програми з ядерного палива. Інші пропонують Міністерству палива та енергетики негайно переглянути відповідний її розділ і зосередитися на реанімації кальцієтермічної технології, освоєної в Дніпродзержинську понад 20 років тому. Сьогодні до обговорення «цирконієвої проблеми» долучився керівник науково-виробничого підприємства «Науково-технологічний центр» (м. Дніпродзержинськ) Микола Скрипко. МЕТА — ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТА ТЕХНОЛОГІЯ

світі застосовують зараз дві технології промислового виробництва ядерно-чистого цирконію — магній-

хлоридну (за методом Кролля), використовувану майже всіма країнами, які виробляють ядерне паливо, і електролізну, на якій працює Росія. У кожної з них чимало недоліків, у результаті чого виробничники не можуть одержати продукт вищої якості. Крім того, в обох технологіях від самого початку закладений негативний вплив на екологію районів розміщення цирконієвих заводів або цехів. Так, хлоридна технологія призводить до утворення відходів хлору, які дуже важко утилізувати. У США їх просто скидають на пустельних територіях, далеко від населених пунктів. При застосуванні електролізної технології також утворюються хлоридні відходи, які «ховають» у свердловини глибиною до 1 км. Електролізний метод до того ж призводить до виділення фреону, який руйнує озоновий шар атмосфери Землі. В усьому світі такі технології заборонені, і Росія свого часу підписала конвенцію про відмову від технологій, пов’язаних з утворенням фреону. Але, мабуть, головні негативні наслідки цього методу — низьке вилучення цирконію з вихідної сировини, він не забезпечує необхідного рівня вмісту гафнію — «нейтронної отрути » — у цирконії та призводить до одержання пірофорного порошку цирконію, який треба легувати ніобієм і перетворювати на компактний метал, що ускладнює процес і впливає на якість готової продукції. Всі ці недоліки були відомі, коли ухвалювалося рішення про створення в Дніпродзержинську найбільшого виробництва у світі й другого в Союзі з одержання ядерно-чистого цирконію на базі місцевої сировини (із м. Вільногорська Дніпропетровської області). Тому профільні інститути в Москві почали разом із фахівцями Придніпровського хімічного заводу шукати найприйнятніший технологічний варіант. Від магній-хлоридної технології відмовилися відразу з огляду на її недоліки й ті негативні результати, які одержали на спеціально створеній у Вільногорську дослідній установці з виробництва металевого цирконію.

Вибір Дніпродзержинська для створення в СРСР другого промислового виробництва цирконію (перше побудували в м. Глазові, РФ) був обумовлений наявністю на цьому підприємстві висококваліфікованих кадрів ІТП і робітників, які мають успішний досвід у створенні маловідхідних технологій із комплексним використанням сировини у виробництві урану, а також потужної будівельно-монтажної бази. Перед групою розробників поставили завдання, по-перше, створити цілком безвідхідну технологію, по-друге, кінцевим продуктом має бути злиток металу, а не губка або порошок. Активну участь у вирішенні всіх питань брав досвідчений виробничник і організатор — начальник третього головного управління Міністерства середнього машинобудування Володимир Потанін, а також особисто міністр Євген Славський. Коли стало зрозуміло, що нову технологію створено, Славський під час чергового приїзду в Дніпродзержинськ ухвалив рішення про перехід від електролізної технології до екстракційної кальцієтермічної. Не всі із цим погоджувалися. Категорично проти був заступник директора Всесоюзного науково-дослідного інституту матеріалознавства Федір Решетников, від якого великою мірою залежало, упроваджувати нову технологію чи ні. Але в підсумку він висловив своє схвалення й високо оцінив отримані результати. РЕВОЛЮЦІЙНИЙ ПЕРЕВОРОТ ВІДБУВСЯ

рештою на початку 90-х років на ПХЗ уже випускали 100 тонн ядерночистого цирконію на рік. Так, були проблеми, які треба було вирішити. Але технологія показала всі переваги порівняно з відомими. За розроблення екстракційного переділу кальцієтермічної технології, який дозволяв відокремити цирконій від гафнію та вульгарних домішок, і за створен-

Програма «Ядерне паливо України», спрямована на забезпечення розвитку уранового та цирконієвого виробництва в Україні й створення потужностей для виробництва ядерного палива та його елементів, зокрема, передбачає створення повного циклу цирконієвого виробництва з випуском цирконієвого прокату обсягом 170 тонн на рік.

ВІДШТОВХНУЛИСЯ ВІД УРАНУ

скільки на той час широкого вибору не було, вирішили зупинитися на електролізі. Однак цей варіант не міг улаштувати дніпродзержинців, на частку яких і без того припадало багато шкідливих викидів із декількох десятків промислових підприємств. Тож паралельно з початком робіт зі створення цирконієвого виробництва Всесоюзний науково-дослідний інститут хімічних технологій (м. Москва), Академія наук України, Інститут зварювання ім. Патона, Харківський і Томський політехнічні інститути, фахівці уранових заводів почали розробляти нову — кальцієтермічну екстракційну технологію. Науковим керівником програми в Дніпродзержинську призначили Юрія Коровіна, який очолював у той час Придніпровський хімічний завод.

процесу електролізу. Для ПХЗ було дуже вигідно відправляти свій продукт у Росію, але, на жаль, керівникам не вдалося домовитися стосовно цін, і поставки тетрафториду цирконію припинилися. Однак повернемося до переваг кальцієтермічної технології. Щоб одержати метал потрібної якості, створили спеціальні індукційні печі із трикубовими мідними охолоджуваними тиглями, які дозволяють вести процес відбудовної плавки в стерильних умовах. У них одержували злитки цирконію вагою 300 кг! Щоб звільнити отриманий метал від шлаків, Інститут зварювання ім. Патона розробив електронно-променеву піч, уперше застосовану саме у виробництві ядерночистого цирконію на ПХЗ у Дніпродзержинську. Після обробки в цій печі наприкінці технологічного ланцюжка одержували кондиційні злитки. Що особливо важливо — ця технологія екологічно чиста й абсолютно безвідхідна: крім металевих цирконію й гафнію, хімреагенти й продукти реакції утилізуються у вигляді нітрату натрію, фтористого кальцію, рідкого скла й білої сажі. Свого часу таку ж технологію намагалися створити в Канаді, але не змогли вирішити ряд технічних питань. А на ПХЗ удалося довести процес до промислового рівня. Ще один дуже важливий нюанс: ніхто ніколи не ризикне застосувати цирконій для виробництва тепловидільних елементів ядерних реакторів без усебічної перевірки. Дніпродзержинський метал пройшов тривалі випробування в інститутах атомної енергії в Москві й Димитровграді, був перевірений у реальних умовах на Ленінградській і Нововоронезькій атомних станціях. У 1989 році було ухвалене рішення про повномасштабні промислові випробування на Нововоронезькій АЕС виробів з ядерно-чистого цирконію, отриманого за кальцієтермічною технологією. За завданням Мінсередмашу дніпродзержинські хіміки від-

ня спеціального обладнання — мідних охолоджуваних індукційних печей, які робив московський МЕЗ, авторський колектив здобув дві Держпремії СРСР. Нова технологія зробила буквально революційний переворот у виробництві ядерно-чистого цирконію. За її основу було взято уранову технологію, яка дозволяє одержувати злитки вагою до 10 тонн. Деталі й нюанси були, звичайно ж, іншими. Наприклад, на одній із початкових стадій техпроцесу вдалося одержати тетрафторид цирконію, до мінімуму скоротивши в ньому вміст кисню. Виявилося, що цей продукт із успіхом можна застосовувати за електролізного методу одержання цирконію. Використання тетрафториду цирконію сприяло підвищенню якості вироблюваного там металу за гафнієм, а також поліпшенню самого

правили в м. Глазов 10 тонн ядерночистого цирконію. Однак незабаром Союз розпався, і промислові випробування не відбулися. Тим часом у Росії вже після розвалу СРСР вирішили відмовитися від застарілої електролізної технології й пішли шляхом магній-хлоридної. Так і незрозуміло, чому росіяни не вибрали кальцієтермічну технологію, у розробці якої брали найактивнішу участь разом із українськими вченими та виробничниками. Але найголовніше питання — чому в Україні під час ухвалення держпрограми з ЯПЦ замість кальцієтермічної теж вибрали менш ефективну та екологічно небезпечну магнійхлоридну технологію? Адже під неї ще треба створити виробничі потужності, на що знадобиться багато часу

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 2 ч е р в н я 2 010 №25-26 (129-130)

ТЕХНОЛОГІЇ

Наука безвідхідності Олена ЗЕЛЕНІНА Український державний науковотехнічний центр «Енергосталь» виступив з ініціативою розроблення та реалізації державної програми залучення машинобудівних підприємств і наукових установ Харківської області до модернізації гірничо-металургійного комплексу країни. МОДУЛЬНА МЕТАЛУРГІЯ

ітчизняні машинобудівники торік спожили 3 млн тонн металопродукції, з якої п’ять шостих завезено з-за кордону. За нарощування обсягів виробництва неминуче виникне залежність від імпорту, і тоді говорити про створення конкурентоспроможних виробів надзвичайно складно. — Для вирішення цієї проблеми ми пропонуємо розробити міжгалузеву програму випуску в Україні високоякісного, економічного металопрокату порівняно малотоннажними партіями високої виробничої готовності, — відзначив на засіданні робочої групи регіонального комітету з економічної реформи доктор технічних наук генеральний директор УкрДНТЦ «Енергосталь» Дмитро Сталінський. Учені враховують ще один немаловажливий момент. Ресурс металобрухту чорних металів у Харківській області сьогодні перевищує 30 млн тонн. У міру старіння основних фондів обсяги брухту збільшуватимуться. Поки його використовують у найкращому разі у великій металургії. У гіршому — в експортному варіанті. Для заміщення імпорту й задоволення потреб підприємств військовопромислового комплексу та інших галузей промисловості фахівці «Енергосталі» пропонують створити в регіоні мікрозаводи — компактні, гнучкі, маневрені ливарно-прокатні модулі з виробництва металопродукції високої якості, здатні реагувати на швидку зміну попиту на прокат. Уже розроблена концепція створення таких підприємств продуктивністю від 10 до 120 тис. тонн на рік для переробки металобрухту в прокат широкой фінансових витрат, а також вирішити принципове питання: де хлорувати — у Запоріжжі чи Дніпродзержинську? А у разі використання магній-хлоридної технології цим містам уже не буде чого втрачати... ГОЛОВНЕ — НЕ СПІЗНИТИСЯ

ьогодні ще не пізно повернутися до цієї теми й ухвалити єдино правильне рішення. Для цього необхідно зібрати фахівців, безпосередніх учасників розроблення кальцієтермічної

го сортаменту. Такий досвід у «Енергосталі» є. Правда, цікавляться такими проектами поки переважно за межами України. ДОХІДНІ ВІДХОДИ

е одна актуальна проблема — утилізація твердих побутових відходів. Колись у Харкові був побудований один із перших у СРСР сміттєспалювальних заводів. Наприкінці 90-х від нього відмовилися заради сумнівного проекту будівництва сміттєвого полігона. Однак час знову актуалізував проблему створення сучасних підприємств з утилізації ТПВ. Фахівці УкрДНТЦ «Енергосталь» уже брали участь у проектуванні та створенні сміттєпереробного підприємства потужністю 1000 кг/год. у м. Люботині. Ними були розроблені також проекти мобільних (на залізничній платформі) і стаціонарних установок зі спалювання ТПВ (потужністю 150—200 кг/год.), які успішно експлуатуються на Південній залізниці України. «Енергосталлю» розроблена власна технологія переробки твердих побутових відходів, якою зацікавилися інвестори та мерії декількох міст України, де вже у вересні-жовтні нинішнього року почнеться будівництво сучасних переробних підприємств. За словами Дмитра Сталінського, вітчизняні заводи коштуватимуть утричі дешевше від закордонних аналогів. Запропонована технологія успішно вирішує питання утилізації вторинних енергоресурсів, які утворюються під час спалювання сміття. Вони частково використовуються в самому технологічному процесі, а більшу частину теплової або електричної енергії можна поставляти іншим споживачам. Немаловажливо, що нова технологія передбачає переробку невідсортованих відходів з максимальним вилученням коштовних сировинних ресурсів і одночасною механізацією цього процесу. Учені шукають нові підходи й до вирішення проблеми переробки відвалів машинобудівних підприємств (у першу чергу — ливарних цехів і виробництв). — Ми видобуваємо з відвалів коштовну сировину, — розпові-

дає Дмитро Віталійович. — Уже запроектували кілька комплексів. За нашими даними, відвали, наявні на великих промислових підприємствах, містять чорні й кольорові метали, феросплави, графітові електроди, вогнетривкий лом, шлаки, а також ті види

бованих у Європі регіональних центрів термічної обробки деталей. Проблема в тому, що поки зовсім не кожне машинобудівне підприємство може дозволити собі сучасний термічний цех. — А от для групи підприємств це істотний чинник зниження енергоспоживання (у питомій вазі до 15% при обробці складнолегованих сталей і сплавів), — переконаний Дмитро Сталінський. — Так роблять, наприклад, у Німеччині та Австрії, де наші фахівці брали участь у проектуванні таких виробництв. Подібним чином можна створювати регіональні дільниці виробництв із відновлення та зміцнення швидко зношуваних деталей. За таким же принципом фахівці центру відновлюють прокатні валки в металургії. А КОРОЛЬ — ГОЛИЙ?

Дмитро Сталінський

сировини, які можуть використовуватися для феросплавної підгалузі. ПИЛ ЗАМІСТЬ ГАЗУ

зоні особливої уваги вчених УкрДНТЦ «Енергосталь» — енергозбереження. Для цього вони пропонують технологію реконструкції паливних печей машинобудівних підприємств із метою істотного скорочення витрати палива (у середньому на 30%). Важливо, що така реконструкція не потребує серйозних матеріальних витрат. Ще один проект — заміна природного газу пиловугільним паливом під час експлуатації енергетичних агрегатів котелень ТЕЦ. — Ви напевно знаєте, що пиловугільне паливо — освоєний металургами замінник природного газу, — говорить Дмитро Сталінський. — Основною проблемою, яка перешкоджала поширенню цієї технології (у якій використовується пісне вугілля), була екологічна складова. На декількох металургійних підприємствах ми вирішили цю проблему, і я думаю, що на багатьох котлоагрегатах заміна природного газу на цей вид палива є цілком реальною. Паралельно із цим фахівці УкрДНТЦ «Енергосталь» пропонують створення апро-

технології, і обговорити питання її впровадження на рівні вищих державних органів влади. Обрахувати економіку з урахуванням показників якості. Можливо, створити спільне підприємство з Росією. Це було б однаково вигідно для обох держав. У будь-якому разі необхідне широке обговорення цирконієвого питання програми ядернопаливного циклу. Поки не пізно, усе ще можна змінити й скористатися досвідом, накопиченим у Дніпродзержинську. Адже крім

о ж заважає широкому впровадженню таких актуальних розробок? Головною перешкодою Дмитро Сталінський уважає навіть не відсутність інвестицій, а незацікавленість власників підприємств різних галузей у використанні вітчизняних технологій. — Необхідно внести в чинне законодавство зміни й доповнення, — говорить генеральний директор УкрДНТЦ «Енергосталь», — спрямовані на заохочення власників підприємств різних галузей до впровадження у виробництво вітчизняних технологій, обладнання, інноваційних проектів. Сьогодні законодавство зовсім не стимулює винахідника. Організація, яка має патент, сама повинна виплачувати винагороду своїм авторам. Механізму ж одержання винагороди від економічного ефекту взагалі не існує. Більш того, держава роздуває тарифи на проходження патентної експертизи. Машинобудівні підприємства, наукові та проектні організації не можуть розвиватися без експорту. А наше законодавство сьогодні його не стимулює. Існує загальноприйнятий у світі підхід: щоб адекватно працювати зі світовими інжиніринговими компаніями, потрібна банківська гарантія запобігання зриву поставок. Причому західні й навіть російські підприєм-

нас ніхто у світі так і не навчився одержувати ядерно-чистий цирконій із вмістом гафнію 0,003— 0,005%. У Росії за електролізної технології цей показник становить 0,035%, в інших країнах — 0,01%. Отже, наш цирконій набагато краще може працювати в реальних умовах ядерного реактора, бо він дозволяє, за розрахунками фахівців, збільшити на 4% глибину вигоряння палива в активній зоні реактора. Записала Ірина КОНДРАТЬЄВА

ства вимагають гарантій від авторитетних банків. Приміром, для співробітництва з Російською Федерацією УкрДНТЦ «Енергосталь» змушений одержувати гарантію у Віденському банку. Бо українські фінансові установи за їхніх відсотків, по-перше, не котируються, а по-друге, цією діяльністю (за винятком афілійованих тільки з ними підприємств) не займаються. Тож проблема гарантування ризиків закордонному замовникові залишається дуже актуальною. На думку Дмитра Сталінського, Україні необхідний також цілий комплекс заходів щодо сприяння галузевій науці. Чому державні наукові організації повинні платити додаткові кошти в Пенсійний фонд? Свого часу було ухвалено дуже правильний закон про науку — держава платить пенсію науковим пенсіонерам. Але при цьому галузеві наукові організації, які не мають бюджету, виплачують половину різниці між пенсією за віком і науковою. — Ви розумієте, наскільки це відсуває нас від конкуренції із закордонними інжиніринговими компаніями? — говорить Дмитро Сталінський. — Бюджетним організаціям простіше — вони одержують гроші. А ми змушені заробляти, щоб віддати. Але хтось повинен нарешті сказати про те, що король — голий. Я доповідав про це на засіданні парламентського комітету, де нас підтримали. А потім... благополучно поховали нашу пропозицію. Сьогодні УкрДНТЦ «Енергосталь» виплачує у вигляді податків 30 мільйонів гривень. Що ж залишається на науковий розвиток центру? При цьому за останні 5 років частка держави в його фінансуванні не перевищує піввідсотка. Податковий прес треба зменшити — науково-конструкторські організації не можуть обкладатися податками нарівні з держпідприємствами товарного виробництва. У фінансовому плані нашого центру закладена рентабельність на рівні 15%. Та де таке є, щоб наука на стадії розроблення була рентабельною? Її рентабельність в іншому: завдяки самим лише проектам УкрДНТЦ «Енергосталь» щорічно в Україну завозиться 1,5—2 мільярда доларів у вигляді інвестицій на реконструкцію.

ДОВІДКА «УТГ» ТВЕЛ — тепловидільний елемент, конструкційна частина активної зони ядерного реактора. ТВЕЛи поєднуються в тепловидільні складання (ТВС) у вигляді шестигранного пучка довжиною 2,5—3,5 м (що приблизно відповідає висоті активної зони) і діаметром 30—40 см. Для їхнього виготовлення використовують сплав цирконію, що сприяє зменшенню поглинання нейтронів. В одній ТВС зазвичай міститься 150—350 ТВЕЛів, в активну зону реактора вміщається 200—450 ТВС.

Українська технічна газета

№25-26 (129-130) В і в т о р о к , 2 2 ч е р в н я 2 010

ЧЕТВЕРТИЙ РІВЕНЬ

Територія нових знань і сучасних технологій Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя відзначив п’ятдесятирічний ювілей Серед святкових заходів була міжнародна науковопрактична конференція «Фундаментальні та прикладні проблеми сучасних технологій», у якій взяли участь понад 600 вітчизняних і зарубіжних учених. Про сьогодення і перспективи ТНТУ — у розмові з його ректором, заслуженим діячем науки і техніки України Петром Яснієм.

–З

а історичними мірками п’ятдесят років — невеликий проміжок часу, — розповідає Петро Володимирович, — і якщо порівняти пройдений шлях нашого ВНЗ з іншими університетами, такими як, скажімо, «Львівська політехніка», то ми ще зовсім юні. Проте це вже кілька поколінь талановитих науковців, неординарних педагогів, які доклалися до розбудови нашого університету. Вони виховували інженерні кадри, створювали не тільки матеріальну базу, а й неповторну ауру закладу. — Пане ректоре, що вважаєте головним досягненням університету за півстоліття його існування? — Університет має чимало вагомих досягнень у царині науки, навчальному процесі та міжнародній співпраці. Проте головним, на мій погляд, є те, що нині це потужний і самодостатній навчально-науковий заклад, який має висококваліфіковані професорськопедагогічні кадри, застосовує прогресивні освітні технології, забезпечує високу якість навчання, успішно конкурує не тільки в регіоні, а й на національному рівні. Підтвердження цього — високі місця,

Урочистості з нагоди 50-річчя ТНТУ відкриває його ректор Петро Ясній

які ТНТУ посідає впродовж останніх трьох років у щорічному рейтингу лабораторії ЮНЕСКО. — ТНТУ є членом Європейської асоціації університетів. Які перспективи для нього відкриває ця інституція і як відбувається інтеграція університету в міжнародний освітній та науковий простір? — Наш ВНЗ ще в 1999 році одним із перших в Україні приєднався до Європейської асоціації університетів. Членство у цій організації сприяє просуванню університету в європейський освітній і науковий простір через стандарти, які використовують західні виші, і в той же час дає змогу зберігати свої національні особливості. Вирішувати одразу кілька проблем нам дозволяє системна підготовка іноземних студентів: компенсувати зменшення кількості абітурієнтів, спричинене демографічною кризою, покращити фінансово-

ДОВІДКА «УТГ» ТНТУ — єдиний в області технічний вищий заклад освіти, який забезпечує підготовку фахівців усіх освiтньо-квалiфiкацiйних рівнів: молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів і магістрів, докторів та кандидатів наук для регіону, що охоплює, крім Тернопільської, Чернівецьку, Iвано-Франкiвську, Хмельницьку, Рівненську та Волинську області. У складі ВНЗ — 8 факультетів, три коледжі (Тернопільський, Зборівський та Гусятинський), а також Доброводівський і Тернопільський технічні ліцеї. Загалом у ТНТУ навчається майже 10 тисяч студентів.

економічний стан університету, дати викладачам стимул для оволодіння іноземними мовами, оскільки навчання за напрямами «комп’ютерні технології» та «менеджмент» проводиться англійською. При нашому університеті разом з Університетом Шобіт створено спільний українськоіндійський факультет, і після успішного закінчення навчання студенти отримають український та індійський дипломи. Зараз підписано угоду й розпочато спільну підготовку аспірантів з Університетом Блеза Паскаля (м. КлермонтФерран, Франція) і Талліннським технологічним університетом (Естонія). У свою чергу, щороку понад 120 наших студентів беруть участь у міжнародних молодіжних програмах обміну, стажуваннях та практиках на підприємствах Великої Британії, США, Франції, Німеччини та Польщі. А ще в рамках проекту Темпус спільно з Дрезденським технічним університетом (Німеччина), Каталонським технічним університетом (Іспанія), іншими технічними вишами України ми впровадили двоступеневу систему навчання зі спеціальності «Інженерна механіка». Університет брав участь у міжнародних програмах «Inco-Copernicus» проекту «Plan-East» із підвищення довговічності електростан-

цій, у спільних міжнародних наукових проектах зі Словенією, Білоруссю, Китаєм у галузі механіки руйнування та силової електроніки. Зараз у рамках програми НАТО «Безпека заради миру» ТНТУ спільно з лабораторією силової електроніки Каліфорнійського університету (м. Ірвін, США) виконує проект із розробки й дослідження електромагнітної сумісності систем вторинного електроживлення. Окрім того ТНТУ є ініціатором і учасником регіональної довготривалої програми «Взаємодії вищих закладів освіти західних областей із закладами освіти Автономної Республіки Крим та військово-морськими силами Збройних Сил України». Щорічно Міністерство освіти та науки виділяє місця держзамовлення для абітурієнтів із Криму, котрі на конкурсних засадах вступають до нашого університету та інших ВНЗ Західної України. — Університет-ювіляр — це ще й потужна наукова школа. Якими її досягненнями може пишатися колектив? — Справді, ТНТУ сьогодні — це не тільки заклад, де передають знання молодим поколінням, це ще й територія, де створюються нові знання. В університеті діють 12 науко-

— Нашими зусиллями в 1995 році на святкування 150-річчя від дня народження Івана Пулюя у Тернополі зібралися його нащадки — онука Моніка Пулюй, яка живе у Великій Британії, та внук Петер Пулюй із сином — із Австрії. З того часу ми підтримуємо з ними теплі стосунки. Цьогоріч я особисто зустрічався з Петером Пулюєм у Відні під час конференції Європейської асоціації університетів. Він дуже цікавиться новинами про Україну, переймається долею краю. Радіє і пишається з того, що є університет, який названо ім’ям Івана Пулюя. — На оптимістичному фоні свята доречно повести мову про майбутнє вашого університету. Яким ви бачите його? — У час динамічних змін у економіці, демографії, науці й технологіях, глобальних викликів людству важко спрогнозувати траєкторію розвитку навчального закладу. Проте уже сформовано стратегію до 2020 року. За нею, місія університету — у сприянні самореалізації студентів, викладачів, працівників ТНТУ та формуванні високоосвіченої, національно свідомої особистості, здатної незалежно мислити й діяти згідно з принципа-

Перший проректор ВНЗ (на фото праворуч) Ігор Луців оголошує про відкриття університетського музею

вих шкіл, які відомі не лише в Україні, а й далеко за її межами. Щорічно наші науковці отримують в середньому 65—75 патентів на винаходи, корисні моделі, багато з них упроваджені у виробництво. — Університет названо ім’ям світоча науки Івана Пулюя. Цікаво, чи підтримуєте зв’язки з його ріднею?

ми добра та справедливості. Словом, ми завжди прагнемо йти в ногу з часом, формувати високоінтелектуальну технічну еліту національного суспільства й творити якісну науку заради України.

Розмовляв Богдан НОВОСЯДЛИЙ

We are the champions… зі стратегічного менеджменту Людмила СТУПЧУК У Ханти-Мансійську (Росія) відбувся 31-й фінал чемпіонату світу зі стратегічного менеджменту серед молоді. Уперше в історії цих змагань перемогу здобули студенти з України. Друге місце посіла команда Фінляндії, третє — Росії.

о складу української команди увійшли переможці національних змагань — студенти Львівського національного університету ім. Івана Франка Маркіян Серчинський, Тарас Гера, Софія Сидірта, Остап Кушпета, а також Володимир Мисак із Національного університету «Львівська політехніка». Управ-

ляючи діяльністю віртуальної кампанії на бізнес-стимуляторі, наші майбутні стратеги показали найкращі результати. Загалом у міжнародному чемпіонаті взяли участь команди з 32 країн Європи, Азії, Австралії, Африки та Америки. Суперниками українських студентів у фіналі були команди з Німеччини, Гонконгу, Китаю, Макао, Росії, Туреччини та Фінляндії.

Наша країна приєдналася до чемпіонатів чотири роки тому, проте вище 15-го місця українські команди не піднімалися. Після впевненої перемоги в Ханти-Мансійську Міжнародний організаційний комітет Global ManagementChallenge International запропонував провести фінал чемпіонату світу зі стратегічного менеджменту 2012 року в Україні.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 2 ч е р в н я 2 010 №25-26 (129-130)

НАУКА

Мить метаморфози Учені Європейського центру ядерних досліджень (ЦЕРН) заявили, що їм удалося розгадати загадку, яка давно цікавить фізиків, — яким чином елементарні частинки нейтрино можуть перетворюватися з одного типу на інший на шляху від Сонця до Землі. Перше пряме спостереження цього явища стало можливим завдяки масштабному міжнародному проекту OPERA. Співавторами такого важливого наукового результату поряд із фахівцями з багатьох європейських країн можна назвати колективи Інституту сцинтиляційних матеріалів НТК «Монокристалреактив» НАН України та Об’єднаного інституту ядерних досліджень (Дубна, Росія). У конструкцію детекторів, яким удалося піймати мить перетворення так званого мюонного нейтрино на тау-нейтрино, входять сцинтилятори, розроблені й виготовлені харківськими фахівцями. Валентина ГАТАШ ПАСТКА ДЛЯ НЕЙТРИНО-ХАМЕЛЕОНА

ейтрино — це нейтральні елементарні частинки, які дуже слабко взаємодіють із речовиною. Приміром, у своєму польоті від Сонця вони пролітають крізь нашу планету, навіть не «помітивши» перешкоди. Народжуються унаслідок певних типів ядерних розпадів і діляться на три типи — електронні, мюонні й тау-нейтрино. Розгадати їхню загадку вчені намагалися давно, починаючи з досліджень та експерименту американця Рея Дейвіса (початок 1960-х), відзначеного за цю роботу Нобелівською премією. Дейвіс спостерігав набагато менше нейтрино, що досягають Землі від Сонця, ніж прогнозували сонячні моделі. Фізик дійшов висновку: або сонячні моделі були неправильні, або щось відбувалося з нейтрино на шляху до Землі. Існувала гіпотеза про те, що різні типи нейтрино здатні перетворюватися одне на одного, однак прямо спостерігати цей процес ученим не вдавалося. Недарма нобелівський лауреат Віталій Гінзбург, складаючи в різні роки свої знамениті списки наукових проблем, які він уважав на той час особливо важливими та цікавими, щораз вносив у них тему «Нейтринна фізика та астрономія. Нейтринні осциляції». І от уперше хамелеоноподібний нейтрино був пійманий у момент зміни від мюонного до тау-типу. Спроб піймати й дослідити нейтрино вживали й уживають у різних міжнародних експериментах. OPERA, на який пішло сім років підготовки, — тільки один із них. Починаючи з 2006 року мільярди мільярдів мюон-нейтрино посилали із суперпротонного прискорювача ЦЕРН у Італію, у підземну лабораторію Гран Сассо, де вони потрапляли на детектори, проходили крізь них і летіли далі. Для подолання 730 кілометрів цим частинкам досить лише 2,4 мілісекунди. Дуже слабка взаємодія з речовиною й рідкість метаморфоз нейтрино роблять експерименти надзвичайно складними. Приміром, для виключення впливу космічних променів лабораторію треба було розташувати на півторакілометровій глибині — під горою, у бічних залах автомобільного тунелю на дорозі Рим—Терамо. Непросто було й спрямувати промінь нейтрино із ЦЕРН точно в «яблучко» — у лабораторію Гран Сассо. За весь час роботи на детектори потрапило шість тисяч мюонних нейтрино. І одне з них майже на очах учених перетворилося на тау-нейтрино, дозволивши їм засвідчити факт перетворення одного виду нейтрино на іншій. Експеримент OPERA досяг своєї першої мети: виявлено тау-нейтрино,

яке з’явилося від перетворення мюоннейтрино. Фахівці мають намір і надалі провадити роботу для того, щоб виявити більше прикладів нейтринних осциляцій (перетворень) і визначити, чи відповідає їхня частота теоретичним прогнозам. РАЗ «ЦЕГЛИНКА», ДВА «ЦЕГЛИНКА»... рокоментувати результати унікального експерименту ми попросили директора Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України НТК «Інститут монокристалів», академіка НАНУ Бориса Гриньова (на знімку).

Так виглядає лабораторія під землею

вловимого нейтрино, потрібна велика й густа сітка. — У чому конкретно полягала участь в експерименті українських і російських учених? — Для проекту OPERA в нашому інституті виготовили понад 30000 стріпівстрічок зі сцинтиляційного полістиролу (довжиною 7 м, товщиною 1 см і шириною 2,6 см). Разом із колегами з Дубни ми здійснювали розрахунки й моделювання установки, виготовляли реєструвальні елементи системи цілевказування, складали модулі системи, перевіряли та встановлювали їх у Гран Сассо. Для цього експерименту потрібна була нова технологія виготовлення пластмасових сцинтиляторів, розроблена в нашому інституті в найкоротший термін. Загальноєвропейський конкурс показав її безперечну перевагу, і в результаті ІСМА НАНУ одержав це європейське замовлення. До речі, робота «Пластмасові сцинтилятори: розроблення технології одержання сенсорів іонізуючого випромінювання для електронного приладобудування» визнана гідною Державної премії України в галузі науки і техніки. Хочу зауважити, що детектори — хоча й важлива, але тільки частина глобального проекту OPERA, що є колективною творчістю вчених багатьох країн. Цей успіх досягнуто завдяки завзятості, винахідливості та терпінню фізиків міжнародної спільноти.

— Борисе Вікторовичу, що являють собою детектори, які використовувалися в експерименті OPERA? — Стінки детектора складаються з таких собі «цеглин», а ті — із багатьох шарів фотоемульсій і свинцю. Між «цеглинами» закладається так звана сис тема цілевказування з різних детекторів— На цьому ваша участь у міжнасцинтиляторів для того, щоб вимірю- родних проектах із дослідження нейвати параметри продуктів реакції. На- трино завершилася? гадаю, що сцинтилятори — це середо— Ні. Наступним міжнародним проеквища, у яких під дією випромінювання том, пов’язаним із дослідженням властивиникають світлові спалахи — сцинти- востей нейтрино, у якому братиме участь ляції. Автоматика реєструє факт такого наш інститут, стане Super Nemo (Франспалаху, оцінює, у якій саме з «цеглин» відбулася взаємо- Хоча абревіатура OPERA дія, і її зі стінки виймають. Потім проявляють усі шари розшифровується як Oscillation Project фотоемульсії, переглядають with Emulsiont Racking Apparatus, їх, вимірюють параметри слі- емблемою проекту є зображення ду реакції на них і тільки після цього роблять остаточний оперного залу. Очевидно, це знак того, висновок — яка саме частин- що реєстрація нейтрино відбувається в ка його залишила. Італії — оперній столиці світу. — Скільки ж у детекторі закладено таких «цеглин»? ція). Його мета — пошук так званого без— Загалом у експерименті задіяно нейтринного подвійного бета-розпаду — 62 стінки з 206336 «цеглин», у кожній дуже рідкісного процесу ядерного розпаіз яких — 57 шарів фотоемульсії. Пере- ду. Якщо вдасться його виявити, фізики гляд однієї «цеглини» на найсучасніших матимуть відповідь на ще одну загадку: комп’ютерах і спеціалізованому облад- чи є нейтрино майоранівською частиннанні триває десятки годин. А взагалі кою (тобто чи збігається її частинка й анекспериментальна установка — це вели- тичастинка) чи ні? У рамках цього прочезна й складна споруда розмірами при- екту ми ведемо дослідну роботу зі ствоблизно 10x10x100 метрів, яка вміщає рення пластмасових і рідких сцинтилякілька систем реєстрації для виявлення торів, які мають високе енергетичне розтау-лептона. Для того, щоб спіймати не- різнення й чутливість.

ВІКНО В НОВУ НАУКУ

афіксувавши метаморфози нейтрино, експеримент OPERA не тільки дозволив зрозуміти, чому до нашої планети доходить набагато менше елементарних частинок, ніж передбачалося стандартною моделлю фізики. Це відкриття дуже важливе ще й тому, що вперше вчені на практиці довели існування феномена, який не укладається в цю модель. Може, нейтрино — це вікно в нову фізику? — OPERA — не перший, але й зовсім не останній проект для полювання на нейтрино, — зауважує директор Лабораторії ядерних проблем ОІЯД (Дубна, Росія) доктор фізико-математичних наук Олександр Ольшевський. — Попереду — пошук нейтрино від наднових зірок, вивчення атмосферних нейтринних аномалій, дослідження антинейтрино... Є ще одне надзвичайно цікаве завдання — виявити космічне нейтринне реліктове випромінювання, яке несе інформацію про Всесвіт лише через 1 секунду після початку його розширення. Для цього потрібні все нові й нові експерименти. Що більше ми знатимемо про нейтрино, то ширше використовуватимемо цю частинку в різних галузях астрономії й техніки. Один із перспективних напрямів його використання — нейтринна астрономія. Приміром, нейтрино без поглинання проходять величезні відстані, що дозволяє виявляти й вивчати віддалені астрономічні об’єкти. Теоретично потоки нейтрино можуть бути також використані для створення засобів зв’язку. Можливо, придуманий фантастами нейтринний контакт із позаземною цивілізацією не такий уже й нереальний? Практичне застосування частинок — нейтринна діагностика промислових ядерних реакторів, яка розвивається останнім часом. Сьогодні в Росії, Франції, Італії та інших країнах тривають роботи зі створення нейтринних детекторів, здатних у режимі реального часу вимірювати реакторний нейтринний спектр і тим самим контролювати як потужність реактора, так і композитний склад палива, у тому числі наробіток збройового плутонію. Учені почали доглядати й інші «угіддя» для полювання за нейтрино, крім земних. У стадії реалізації — кілька проектів із пошуку нейтрино за допомогою Місяця. Радіотелескопи, націлені на нього, повинні фіксувати короткі спалахи радіоімпульсів, що з’являються під час зіткнення невловимих частинок із безжиттєвою місячною поверхнею. Підходящим місцем може стати й укритий кригою супутник Юпітера Європа, на поверхні якого є каменеподібний матеріал, який утворився внаслідок зіткнень із космічними тілами.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 2 ч е р в н я 2 010 №25-26 (129-130)

У ПОШУКУ ВІДКРИТТІВ

Море газу Запасів газогідратів у Чорному морі вистачить на те, щоб цілком забезпечити країну газом на кілька сторіч, повідомляють учені. Але добути його непросто Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Спільна експедиція Інституту біології південних морів НАН України й німецького Центру морських екологічних досліджень при Бременському університеті під час геологічної розвідки виявила на дні Чорного моря значні поклади газогідратів.

–Ц

е проміжний етап досліджень під Севастополем, — повідомив член експедиції, заввідділу радіаційної та хімічної біології інституту доктор біологічних наук Сергій Гулін. — Поки ми досліджували море технікою, не здатною пробити товщу морського ґрунту. Використовували підводних телероботів, якими можна управляти на відстані, застосовували акустичні, сейсмічні та інші апарати. Зараз нам зрозуміла зразкова картина розміщення гідратів. Щоб її уточнити, використовуватимемо установки, які бурять морське дно на 70 метрів, збирають зразки ґрунтів. І все-таки ми оцінили запаси газогідратів: близько 50 трильйонів кубометрів у перерахуванні на метан... Це не перша оцінка газогідратного потенціалу Чорного моря. Наприкінці вісімдесятих років Академія наук СРСР разом із Міністерством геологічної промисловості за результатами розбурювання та підйому зразків ґрунту морського дна більш ніж у 400 кернів оцінила обсяг родовищ Чорного моря в 100 трлн кубометрів природного газу (юридично Україна зараз може претендувати приблизно на 10—15% від цієї кількості). Ще більші родовища були виявлені в північних морях — Баренцевому та Охотському, але видобуток ресурсу там дуже ускладнений через несприятливі кліматичні умови. Рішення про початок розробок тоді не ухвалили — вибір було зроблено на користь газових родовищ Західного Сибіру.

У 1993 році уряд України затвердив програму «Газогідрати Чорного моря», що передбачає проведення геологорозвідувальних робіт, розроблення технологій видобутку газогідратів і створення газодобувного комплексу. Були проведені сейсмологічні дослідження й здійснені кілька наукових експедицій, однак складне економічне становище країни й досить прохолодне ставлення влади загальмували реалізацію ідеї. Проекти організації видобутку газу з газогідратів відтоді виникали в нас не раз, але жоден так і не був реалізований: усі натрапляли на небажання інвесторів вкладати гроші в неосвоєну й неперевірену технологію. Головна проблема на шляху успішного освоєння чорноморських газогідратних родовищ — відсутність готової технології видобутку. Поки що промислово значущий видобуток газу з гідратів на планеті ведеться тільки у двох місцях — на Алясці й у Західному Сибіру. Але ці родовища підземні, а не підводні, і технологія видобутку, яку там застосовують, не придатна для експлуатації в умовах шельфового буріння. Крім того, видобуток газу з підземних родовищ у зонах вічної мерзлоти виявився не дуже рентабельним і тому не привернув до себе достатньої уваги з боку наукового співтовариства та інвесторів. Це, безперечно, значно сповільнило розвиток технологій видобутку газогідратів. А тим часом внутрішньомерзлотні поклади становлять лише незначну частку загальносвітових запасів газогідратів, більша частина яких міститься саме в морях і океанах. Термодинамічні умови для утворення цих сполук є оптимальними на глибині від 200 до 1000 км нижче рівня моря. Основні труднощі в шельфовому видобутку газогідратів полягають у тому,

ДОВІДКА «УТГ» Газові гідрати — сполуки природного газу й води, які утворюються за певних температури й тиску. Являють собою крижані або гель-кристали, зовні схожі на звичайну водяну кригу. Щільність такого кристала менше, ніж води або криги. Завдяки складній пористій структурі одиничний обсяг газового гідрату може містити до 160—180 обсягів чистого газу. У світі виявлено понад 220 метаногідратних покладів на шельфі океанів і морів.

Горіння гідрату метану з виділенням тепла й води

ну технологію видобутку метану з газогідратів розробила одеська науково-впроваджувальна фірма «КригаГазогідрат». Директор фірми, професор Леонард Смирнов твердить, що проведено всі необхідні розрахунки й здійснена їхня часткова перевірка на експериментальній установці. Але для того, щоб перевести проект у практичну площину, ученим потрібні інвестиції в розмірі близько півмільяр«Метановий курець» — мінеральний наріст навколо газового струменя з чорноморського да доларів — більш ніж дна, який утворився за 9000 років. Піднятий із скромна сума з огляду глибини Чорного моря в 1600 м на витрачені японцями що крижані кристали не дуже десятки мільярдів. зручно піднімати на поверхУтім, багато експертів уваню стовбуром водовідокрем- жають, що розроблена фірмою лювальної колони. На відміну «Крига-Газогідрат» технологія від рідин або газів, вони швид- — тільки початковий етап, від ко забивають стовбур свердло- якого ще дуже далеко до ренвини, утворюючи пробки. Саме табельного промислового винагромадження газогідратів під добутку природного газу з галійкою захисного купола, при- зогідратів. Учені вказують на значеного для відкачування на- те, що в Україні наука хронічно фти, стало однією з найсерйоз- недофінансується, звідси й неніших проблем під час ліквіда- можливість змагатися з розвиції аварії платформи Deepwater неними країнами у швидкості Horizon, що сталася недавно в створення нових технологій. Мексиканській затоці. У будь-якому разі країна, яка ІЗ ПЕРШИХ УСТ першою розробить та введе в експлуатацію технологію мор- Сергій ГУЛІН ського видобутку газогідратів, Завідувач відділу радіаційної стане світовим лідером в енерта хімічної біології українського гетиці. Сьогодні значні кошти Інституту біології південних морів НАН України доктор біологічних в створення такої технології наук, професор: вкладають США, Китай та Японія. Найбільших успіхів досягла остання. У рамках чинної з 2001 року національної програми японці провели велику теоретичну роботу й серію експериментів, які незабаром дали результат — на випробній бурильній установці отримані перші в історії кубометри природного газу з підводних гідратів. Зараз японці готові перейти від експериментальних проектів до впровадження комерцій«Запаси газогідратів у ної технології. У разі успіху ЯпоЧорному морі — не менше нія, яка раніше не мала власних трильйона кубометрів» вуглеводневих ресурсів, стане одним із найбільших експорте— Яка мета спільної рів газу не тільки в Азіатському українсько-німецької експедирегіоні. ції за участю фахівців ІнстиПопри очевидну відсутність туту біології південних морів, державного інтересу до освоєння що недавно закінчилася? Чи газогідратних родовищ Чорновдалося вам виконати поставго моря, українські вчені давно лені завдання? працюють над цією темою. Влас— Остання експедиція — продовження наших досліджень, розпочатих ще в 90-х роках. Спочатку ми проводиЗа зниження тиску та підли експедиції на судні «Профевищення температури газосор Водяницький», потім — на гідрат розкладається на газ німецьких «Посейдон» і «Меі воду, абсолютно чисту й теор». Основними завданнявільну від будь-яких домішок. ми експедиції було дослідженСаме тому більшість проня біохімічних процесів гідраектів із розроблення газотів Чорного моря, оцінка їхніх гідратних родовищ передбачазапасів. ють використання технолоЕкспедиція уточнила оцінгічної води для водопостачанку запасів газогідратів у басейня прилеглих районів. У Крині Чорного моря. За найпесиму, де вічні проблеми із чимістичнішими даними, їх там стою водою, ця властивість не менше трильйона кубомегазогідратів могла б бути трів (у перерахуванні на меособливо корисною. тан), а за оптимістичними — до

ста трильйонів кубометрів і більше. Такий розкид у цифрах пов’язаний із тим, що досі оцінка запасів газогідратів проводилася непрямими методами (наприклад сейсморозвідкою). Надалі ми сподіваємося зробити й прямі виміри. — На яку частину цих ресурсів може розраховувати Україна? — Не менш ніж на дві третини. Основна частина газогідратів зосереджена біля краю північно-західного шельфу (в економічній зоні України), у районі Південного берега Криму, у западині Сорокіна (неподалік від Судака). — Які найближчі плани подальших досліджень? — Розвиватимемо співробітництво з німецькими колегами. Зараз українське судно «Професор Водяницький», визнаний флагман на басейні, вийшло нарешті із тривалого ремонту. Уже наступного року ми збираємося разом із німцями на двох суднах відпрацювати програму досліджень з уточнення вмісту газогідратів і вибрати оптимальні точки для видобутку газу. Зараз у нашому розпорядженні нова перспективна технологія — автоклавовані донні бурові установки німецького розроблення. Вони можуть поринати на глибину до 2000 метрів і бурити на 70 метрів у товщу ґрунту. Цього саме досить для того, щоб добратися до газогідратів. Цим методом ми проведемо перші прямі оцінки покладів. — А як справи з екологічною безпекою видобутку? — Пріоритетним напрямом нашої роботи є випереджальне розроблення надлишкових заходів із екологічної безпеки газорозвідки й видобутку газогідратів. Уже є значні наробітки , зокрема з газоаналізаційних і акустичних заходів екологічного контролю. Цим напрямом керує професор, доктор біологічних наук, член-кореспондент НАН України Віктор Єгоров. Надзвичайно актуальною є робота над методами й способами визначення кількості газу, що може піти «повз трубу» і потрапити в атмосферу. Україна пережила Чорнобиль, тому питання безпеки для нас на першому місці. Правда, для цього потрібна велика комплексна програма роботи, а на неї потрібні кошти. Щоб одержати фінансування, намагаємося виходити на національні фондувальні організації. Адже досі всі дослідження провадилися за рахунок зовнішнього фінансування. На жаль, доводиться констатувати, що чим далі, тим більше ми відстаємо від прогресу в галузі. Якби могли одержати хоч невеликі кошти від держави, це значно посприяло б установленню паритетних взаємин із західними колегами, налагодженню міжнародного взаєморозуміння.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 2 ч е р в н я 2 010 №25-26 (129-130)

ПЕРСПЕКТИВА

«Вітряки» для Кабула Слідом за українськими військовими, які беруть участь у операціях НАТО, в Афганістан повинен увійти наш бізнес, зокрема, для співробітництва у вітроенергетичній сфері Дмитро ТИМЧУК За часів «великого й могутнього» вітчизняні підприємства та відомства досить активно працювали в країнах «третього світу». Зараз більшість проектів згорнуто, хоча Україні, як і раніше, є що запропонувати в різних сферах співробітництва. У Києві посольство США в Україні організувало «круглий стіл» із теми «Афганістан: військові операції та миротворча діяльність». На думку експертів, незрозумілою є відстороненість України від масштабних економічних перетворень у Афганістані.

к приклад була наведена Росія, яка офіційно критикує дії НАТО в цій країні, але на практиці в Афганістані в енергетичній і комунікаційній сферах не менше 40% проектів провадять саме російські компанії. Вони ж беруть досить активну участь у розробленні тамтешніх перспективних родовищ корисних копалин, наприклад мідної руди. Росія заявила, що готова розпочати відновлення та реконструкцію газодобувних і газопереробних підприємств, гідроенергетичних та інших об’єктів. Тим часом не треба забувати, що СРСР у Афганістані проводив не тільки бойові дії, а й надавав масштабну економічну допомогу цій країні, наші фахівці, у тому числі українці, займалися тут бу-

дівництвом, освітою, медициною, працювали радниками у всіляких галузях. Чому б не використовувати цей досвід українським компаніям у розвитку економіки та гуманітарної сфери в Афганістані? До того ж наша країна, на відміну від Росії, бере участь у операції НАТО, тобто політичні передумови для такої діяльності, здавалося б, ще сприятливіші. ВЕЛИКИЙ ШМАТОК РОБОТИ ТА... ГРОШЕЙ

а думку представників українського зовнішньополітичного відомства, нам дуже непросто вклинитися в економічні проекти у Афганістані. За їхньої масштабності та колосальних коштів, інвестованих західними державами, «чужинцям» там нема місця — усе давно розподілено. Узагалі, реконструкція афганських провінцій — це дуже серйозний бізнес зі своїми жорсткими законами. Зайняти нішу можна тільки в результаті концентрованих зусиль, яких поки в Україні ніхто не поспішає докладати. Розмах робіт із реконструкції Афганістану вражає, оскільки у них вкладаються колосальні кошти міжнародних організацій. Наприклад, свого часу Світовий банк, Азіатський банк розвитку та Програма з розвитку ООН оцінили розмір необхідної допомоги, у тому числі гуманітарної, на десять років, тобто до 2012 року,

у $14,5 млрд. На освоєння цих коштів цілком можуть претендувати й українські підприємства. На початок року всі попередні оцінки восьмирічної давнини виглядали цілковитою дрібницею порівняно з реальними витратами. Загалом обсяги наданої Афганістану фінансової допомоги 56 країнами-донорами за 2002—2009 роки становили $35,5 млрд.

ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ ЩО МОЖЕ УКРАЇНА?

олковник Олександр Апполонов, який повернувся недавно з Афганістану (провів у ISAF півтора року старшим української групи), відзначив, що дійсно дивує відсутність у цій країні українського бізнесу. Наприклад, енергетика. Нестача електрики для Афганіс тану — проблема номер один, місцеве населення використовує переважно дизель-генератори малої потужності китайського та корейського виробництва. А тут є всі умови для розвитку вітроенергетики. Афганістану пропонують проекти на основі використання великих, середніх і малих системних вітрогенераторів за досвідом таких країн, як Данія та Німеччина. Є зразки установок з одиничною потужністю 1,5 МВт, 3МВт і 5МВт. Але для такої бідної країни доцільніші вітрові електростанції малої та середньої по-

тужності, у тому числі й демонтовані, але з ще великим терміном служби. В Україні, як відомо, є налагоджене виробництво вітрогенераторів широкого спектра й великий досвід їхнього використання, зокрема в Криму. Діючі сьогодні в Україні ВЕС переважно складаються з 107,5-кіловатних агрегатів, випущених за ліцензією американської фірми «Кенетек Віндпауер». Із червня 2003 року в Україні почали вводити в експлуатацію 600-кіловатні ВЕУ бельгійської фірми «Турбовіндс». Усі українські станції побудовані за «Комплексною програмою будівництва вітроелектростанцій», ухваленою в 1997 році. Саме в рамках цієї програми було освоєне виробництво ліцензійних установок потужністю 107,5 кВт, причому 100% компонентів цих машин виготовляються в нас. Задіяні 23 заводи колишнього ВПК, а складає

Ресурсів - на трильйон Американські геологи виявили в Афганістані колосальні родовища металів. Проведене за радянськими картами дослідження було найбільшим і найдокладнішим у історії Афганістану Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ

артість корисних копалин, знайдених службою геології, геодезії та картографії США разом із представниками Пентагону, оцінюється не менш ніж у $1 трлн. Ідеться тільки про запаси, виявлені під час останньої експедиції, — загальні запаси мінеральних ресурсів Афганістану ще належить оцінити. Серед знахідок американських геологів — найбільші родовища заліза, міді, ніобію, кобальту, золота, молібдену та рідкісноземельних металів. Найбільший інтерес становлять саме останні — попит на літій демонструє стабільне зростання за рахунок усе ширшого його використання в усіх галузях промисловості. За словами голови центрального командування США генерала Девіда Петреуса, експорт рідкісноземельних металів може зробити Афганістан «літієвою» Саудівською Аравією. Тільки за попередніми даними розміри таких родовищ у Афганістані вчені порівнюють із покладами цієї сировини в Болівії, яка має сьогодні найбільші його запаси.

Цікава історія відкриття покладів. У 2004 році американські геологи, направлені у Афганістан за програмою допомоги, виявили в архівах геологічного відомства в Кабулі старі геологічні карти. Ці карти складені радянськими експертами ще під час війни в Афганістані 1979—1989 років і залишилися після виведен-

вітротурбіни Південний машино будівний завод у Дніпропетровську. Такий досвід є у фахівців КБ «Південне», де свого часу було сконструйовано модель АВЕ—250 (вітроагрегат із вертикальними лопатями). Це лише один із прикладів, із чим Україна може прийти в Афганістан. Зрозуміло, що лобіювати інтереси українських виробників і приватних компаній повинні не військові. У той же час вони свою роль викона ли й виконують сьогодні—створюють умови як щодо формування ставлення до України серед місцевого населення (а український персонал, як відомо, не бере участі в бойових діях і виконує суто миротворчі функції), так і щодо допомоги в операції НАТО. Справа — за іншими держструктурами, здатними якщо не забезпечити, то хоча б посприяти українському бізнесу розгорнути афганські проекти.

ня із країни радянського контингенту. Використовуючи їх, американці провели повітряну розвідку копалин за допомогою сучасного гравітаційного та магнітного вимірювального обладнання, облетівши понад 70% території країни. Звичайно, освоїти знайдені ресурси буде нелегко. У країні триває війна, і навіть у контрольованих урядом регіонах інфраструктура в жалюгідному стані. Афганістан не має досвіду промислового видобутку корисних копалин. Зараз там діють тільки невеликі кустарні рудники, де майже не використовується сучасна техніка. Є і проблеми юридичного характеру: у країні недавно ухвалений закон про гірничу промисловість, написаний за експертної підтримки Світового банку, однак багато фахівців сумніваються у можливості його практичного застосування. Крім того, чиновники міністерства гірничодобувної промисловості Афганістану в останні роки були учасниками відразу декількох гучних корупційних скандалів, пов’язаних із передачею прав на розроблення родовищ. Утім, трильйон доларів — більш ніж достатній стимул для світового бізнесу. Крім американських компаній, інтерес до афганських родовищ висловив також Китай, який недавно виграв права на розроблення мідного родовища в місті Айнак. Успішне освоєння природних ресурсів може змінити економіку країни, ВНП якої зараз становить лише $12 млрд.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 2 ч е р в н я 2 010 №25-26 (129-130)

ЗНАЮ, ЯК

Машинобудування з медом Фахівців тут навчають без відриву від роботи, а випускати мріють дельтаплани — «Завод-фірма «Вісь» розгорнула потужне виробництво, ґрунтуючись виключно на власних розробках Анатолій АВДЄЄВ Бджолярство останнім часом виявилося занадто заполітизованим і стало об’єктом для глузування як заняття далеких від життя мрійників, не варте серйозного ставлення. І даремно. Показовий приклад «бізнесу на бджолах» можна побачити в Кіровограді, де, як то кажуть, на рівному місці виникло підприємство, що спеціалізується переважно на обладнанні для пасік. На ТОВ «Заводфірма «Вісь», яка зараз нараховує понад триста працівників, паралельно освоюють легке машинобудування. МАЙСТРИ НА ВСІ РУКИ

«В

ісь» створено в 1992 році на базі невеликої виробничої дільниці з випуску медогонок та автопричепів. Сьогодні крім вуликів тут виготовляють ще безліч іншої продукції для бджолярства, якою пасічники дуже задоволені. Спеціалізація підприємства поставила на порядок денний питання: де знайти стільки кваліфікованих кадрів? Якщо на великих заводах випускників ВНЗ «перенавчають», то малі підприємства не можуть собі дозволити такої розкоші. Тому вирішили організувати навчання безпосередньо на виробництві. — Відбираючи фахівців, ми робили акцент на так званих майстрів на всі руки, — говорить керівник ТОВ Віктор Желтобрюх. — На відміну від

Олександр БРУСЕНСЬКИЙ Ідеї науковців Полтавського університету економіки і торгівлі матеріалізуються в галузевій науково-дослідній лабораторії з дослідження технологічних проблем харчування та харчових виробництв. Щоправда, щастить зовсім не всім ноу-хау — вітчизняні виробники втілювати їх не поспішають... ШВИДКО, ЛЕГКО, СМАЧНО парат двостороннього смаження м’яса вже давно проситься на конвеєр — попит на нього підвищений. «Гриль», як називають його в лабораторії, винайшли викладачі та науковці В’ячеслав Скрипник і Віктор Дорохін, і прилад уже зацікавив підприємців із ресторанного бізнесу та громадського харчування. Хоча можна його використовувати й у домашніх умовах. Новинка прискорює теплову обробку порційного м’яса. Його традиційно смажать на відкритому вогні або на сковорідці, де продукт обов’язково «схудне» на 25—30%. А якщо м’ясо готувати на апараті полтавчан, то воно

інженерів вузькопрофільних відділів промислових гігантів, на нашому підприємстві інженерно-технічним працівникам доводиться виконувати одразу кілька робіт. Причому не завжди випускника візьмуть одразу інженером, попервах можуть «обкатувати» на робочій сітці. Загалом, працювати на малому підприємстві молодому фахівцеві дещо складніше, аніж на великому заводі. Зате після здобуття кваліфікації стабільна робота йому гарантована.

«Газель», «Бичок». Підприємство випускає майже 30 модифікацій автопричепів, призначених для перевезення вантажів різних типів всіма видами доріг. Окрім звичайних автомобільних є оригінальні розробки торгових будиночків на колесах, пристроїв для транспортування катерів, невеликих літаків та дельтапланів, а також рідких речовин і великогабаритних вантажів. Основними тягачами причепів можуть бути легкові автомобілі малого і середнього класів, а також мікроавтобуси.

ВІД БДЖІЛ ДО ПРИЧЕПІВ

ІЗ ПЕРШИХ УСТ

Віктор ЖЕЛТОБРЮХ

инок «медового обладнання» досить місткий і не обмежується лише вуликами. Майже весь «бджолярський» реманент кіровоградського підприємства — власної розробки. Для України це надзвичайно важливо, бо й досі за обсягами продукування меду ми посідаємо четверту позицію у світі після Росії, Китаю та Аргентини. Підприємством «Вісь» розроблено та впроваджено випуск спеціалізованих причепів для бджолярів. Почавши з них, фірма сьогодні значно розширила свою машинобудівну складову — роблять тут і вантажні причепи до легкових автомобілів. Розроблені фахівцями підприємства платформи оснащені автономною гальмівною системою; підвіска коліс — на ресорах з амортизаторами або торсіонна; колеса з маточинами аналогічні використовуваним на автомобілях ВАЗ, ГАЗ-24, «Нива»,

Директор ТОВ «Завод-фірма «Вісь»

«Важливо знайти свою нішу, щоб розпочати з нуля». Засновник заводу «Вісь» Віктор Желтобрюх — талановитий учений, орденоносець, ви-

Справа однієї хвилини Чому вітчизняних виробників не цікавлять ідеї «своїх» науковців? втратить лише 10—11% початкової ваги. Крім того, «гриль» виявився дуже економним. — Витрата електроенергії зменшується порівняно із традиційною сковородою до десяти разів і становить на один кілограм готового продукту 0,13 кВт∙год., — розповідає завіду вач кафедри технологічного обладнання харчових виробництв і торгівлі Полтавського університету економіки і торгівлі, кандидат технічних наук, доцент В’ячеслав Скрипник. — Під час смаження температура обох поверхонь, які стикаються з м’ясом, не перевищує 150 градусів, що не дає утворюватися шкідливій пересмаженій кірці. Певну роль у цьому відіграє й надлишковий тиск на напівфабрикат. А головне — процес смаження м’яса в нашому апараті триває лише 20—70 секунд, тому його смакові якості зберігаються максимально.

Переваги дослідного зразка «грилю» всім охочим його придбати фахівці демонструють майже щодня, не шкодуючи м’яса. Нещодавно смаженину, приготовлену в лабораторії, скуштував і колега В. Скрипника із Бакинського університету, коли делегація азербайджанських учених перебувала в Полтаві. Гість спочатку скептично поставився до новинки, мовляв, за такий короткий термін, та ще без олії нічого путнього не приготуєш. Але після дегустації одразу змінив думку. ЧОТИРИ РОКИ НАСАМОТІ

давалося б, за таким «ласим шматком» наші виробники мають вишикуватися в чергу, штовхаючи ліктями один одного. Тим більше, що орієнтований випуск «грилю» в серію був запланований на ... травень 2006 року. А нещодавно один із підприємців заявив, що хоче при-

нахідник та почесний громадянин Кіровограда. Має вчений ступінь кандидата наук та 32 зареєстровані винаходи, деякі з яких запатентовані за кордоном. Пройшов шлях від інженера до керівника підрозділів на заводі «Гідросила», а згодом — до генерального директора ВО «Червона зірка». Пішовши з керівної посади, створив нове підприємство, яке навіть у найважчі для економіки країни часи утримувало штат у триста чоловік. — Що було головною передумовою організації вами власної справи? — Ще за часів СРСР мені оформили пенсію союзного значення, оскільки працював директором великих підприємств. Уявіть собі ситуацію: мені 59 років, я маю чималі знання та досвід, і раптом виходить так, що мені нічим зайнятися. Рік просидів на дачі, розводив бджіл, але це мене не приваблювало, не моє це заняття, адже я не агроном, а машинобудівник! Був дуже пригнічений морально без улюбленої роботи. До того ж скасували мою пенсію, і я, маючи за плечима трудовий стаж 40 років, отримував таку ж суму — десь 350 карбованців, як і людина, котра пропрацювала лише 3 роки... До того ж у мене «згоріли» сімейні заощадження. Тож економічний аспект теж відіграв важливу роль у рішенні організувати новий завод — треба було заробляти на життя. Я зібрав робочу бригаду, ми взяли в оренду на автобазі шматочок землі й почали організовувати власне виробництво. — Які проблеми відразу стали перед вами? — Постало питання: а який товар випускати? Я принципово не хотів повторюватися й робити продукцію, що виготовлялася на «Гідросилі» та «Червоній зі-

рці». Хоча в конструкціях кількох насосів були мої особисті винаходи, і я мав моральне право використовувати свої розробки. Або, наприклад, можна було випускати запчастини до сівалок «Червоної зірки», бо комплектувальні завжди мають попит. Мені було важливо знайти свою нішу, щоб розпочати з нуля. Нехай навіть на організацію такого підприємства пішло б набагато більше часу. Ще працюючи на «Червоній зірці», я задумав налагодити випуск причепів для автомобілів. Зрозуміло, що це потрібна продукція, кількість авто у країні збільшувалася з року в рік. Все одно наші причепи ми взяли не з «Червоної зірки», а розробили свої, під сучасні вимоги безпеки. — Ідея взятися за виготовлення вуликів теж виникла в перший пенсійний рік? — Бджолярський інвентар ми почали робити тому, що в Україні раніше ніхто й ніколи не випускав весь комплект обладнання для пасіки (за Союзу його централізовано майстрували в двох містах — Таганрозі й Сиктивкарі). Так, де-не-де виробляють кустарним способом одиндва інструменти, але комплексно, десятки найменувань продукції, випускаємо тільки ми. Зараз у цьому напрямку ми посідаємо провідні позиції в Україні. Інвентар «Осі» йде на експорт у Литву, Естонію, Латвію, Білорусь та Молдову. — Судячи з усього, на заслужений відпочинок ви не збираєтеся? — Ні. Планів — безліч. Ще багато чого треба встигнути зробити... Добудувати новий цех на 720 квадратних метрів, запустити у виробництво новий типорозмір причепів вантажопідйомністю 5—7 тонн. Працюватиму стільки, скільки буде мені дозволено.

дбати одразу 150 диво-апаратів. Виявили інтерес до винаходу полтавських науковців і в закладах громадського харчування — замовили вже 1000 грилів. Але постачати поки що нічого, бо апарат у серійне виробництво не пішов, хоча на нього є три патенти в Україні та два в Росії. — В Україні ми дуже довго намагалися почати його виробництво на семи заводах торговельного машинобудування, але нічого не вийшло, — зізнається В. Скрипник. — Перед тим, як зустрітися з потенційними виробниками, ми запросили до лабораторії мера Полтави. Він прийшов, скуштував м’яса й сказав: спра-

ва перспективна, запроваджуватимемо у виробництво. Голова правління ВАТ «Полтавамаш» зауважив, що на це бракує грошей. Мер запевнив, що проблем із пільговим кредитом не буде. Голова запросив 150 тисяч євро на серійне виробництво: виготовлення штампів, наладку лінії тощо. Потім заводчани почали вимагати від нас, науковців, аби ми знайшли якісний тефлон, яким покривають жарові поверхні. Розумієте, це не справа викладачів... Ми всетаки знайшли в Україні фірму, яка бралася за покриття жарових поверхонь. Але представники «Полтавамашу» так і не прийшли на зустріч із ними... Потім нам запропонували знайти терморегулятор до апарата. Далі заводчани зажадали, щоб ми розробили особливий нагрівальний елемент — ми зробили й це. Після цього від нас вимагали, щоб ми гарантували збут апарата... Тим часом у лабораторії не опускають рук і удосконалюють пристрій, сподіваючись, що колись він побачить світ.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 2 ч е р в н я 2 010 №25-26 (129-130)

ЗНАЮ, ЯК

Водорості — у піч!

ну рідину, наповнюють повітря нудотним запахом. Очисні станції водогонів великих промислових міст, де живе понад 6,3 мільйона чоловік, не в змозі очистити таку воду до стандартів питної. А ще в дніпровській воді зменшується вміст кисня, і риба просто задихається. — Ви запропонували спосіб, який дозволяє не тільки позбутися шкідливих бактерій, а й одержати значну вигоду. У чому полягає технологія переробки водоростей на біогаз? — Перш за все, треба зібрати водорості й помістити їх у

томобілів. Є й можливість відправлення його одразу в магістраль. Газ, який ми вже одержали, за складом наближений Кременчуцькі вчені знають, як урятувати Дніпро до природного, але у нас він Олександр БРУСЕНСЬКИЙ без шкідливих домішок, тож не фактично законсервованої в потребує додаткового очищенних води — майже 43,65 кубічня. Біомасу, яка залишаєтьних кілометра. Річний стік ДніНайболючішою проблемою гося після виділення газу, можна пра — приблизно 50 кубічних ловної водної артерії України — використовувати як органічкілометрів, отже виходить, що Дніпра — є цвітіння води, сприні добрива. Причому вони не штучно затриманий у водосхочинене синьо-зеленими водомають у своєму складі важких вищах об’єм води є співмірним ростями, якими щільно вкриті металів і придатні для вироіз річним стоком. Штучні моря чималі площі акваторії. Але, схощування всіх сільгоспкультур. значно збільшили переріз ріже, невдовзі це вкрай нагальне — Чого вже вдалося досягчища, який, як відомо, формує питання буде розв’язано: учети й на які результати у першвидкість неперервного потоні Кременчуцького державноспективі ви чекаєте від екску. За цих умов у водосховищах, го університету розробили техперименту? особливо в найбільшонологію переробки водоростей — Лабораторні до— Олександре Івановичу, му за площею й об’ємом Біогаз, який кременчуцькі вчені і отримання з них біогазу. сліди підтвердили, що що, власне, трапилося з Дні- Кременчуцькому, вода є одержали з ціанобактерій, містить ціанобактерії можна стоячою. Фактично суещодавно вчені заявили, що пром? 85,25% метану, 10,36% азоту, 2,90% цілком утилізувати. — Першопричина — поя- часний Дніпро в своєму лабораторні досліди дали Теплотворна здатність успішний результат, і, якщо вла- ва в 1950—1970-х роках каска- середньому й нижньому кисню,0,95% етану,0,33% пропану, біогазу з ціанобактерій да та виробники зацікавляться їх- ду гідроелектростанцій на Дні- річищі є скоріше каска- 0,2% інших газів. співмірна з аналогічнім ноу-хау, то Дніпро буде врято- прі. Були затоплені великі те- дом ставків, аніж річкою. резервуари на кшталт цистерн. ними показниками побутового — До чого це призводить? риторії, суттєво зменшилавано. Новаторську ідею три роки Після природного бродіння газу. Запропоновані ж способи — За таких умов привілься швидкість течії ріки. Її водвтілював у життя колектив науна сонці та виділення біогано почуваються ціанобактерії. збирання ціанобактерій не є інний режим змінився радикальковців КДУ на чолі із завідувачем зу його треба насосами відкаУ фазі свого розкладання, яка женерно складними. Це дозвоно, якість води погіршала. Плокафедри фізики, професором, чати в спеціальні посудини — триває з другої половини липляє почати розроблення технічдоктором фізико-математичних ща водосховищ дніпровського наук Олександром Єлізаровим каскаду становить близько 7000 ня до кінця вересня, вони пере- газгольдери. Тобто скрапити но й економічно обґрунтованоквадратних кілометрів, а об’єм творюють воду Дніпра на бруд- його, як газ для заправки ав- го великомасштабного проек(на знімку). ту очищення від них усього баДРІБНИЦЯ, А НЕПРИЄМНО сейну Дніпра. Звичайно, біогаз і добрива, які одержуватимуть Ціанобактерії — колоніальні або ниткові багатоклітинні оріз ціанобактерій, не відразу окуганізми, група великих грамонегативних бактерій, здатних до фоплять витрачені на проект котосинтезу, що супроводжується виділенням кисню. Головні «винуватці» цвітіння води, яке спричиняє масові замори риби та отрушти, проте екологічні наслідки єння тварин і людей. від його втілення — користь від Порівняно великі розміри клітин (2 мкм) і подібність до водопокращення якості води, нові ростей були причиною їхнього зарахування до складу рослин, звідможливості для розвитку туси й назва — «синьо-зелені водорості». Пізніше доведена їх біоризму — значною мірою комхімічна й молекулярно-генетична подібність до бактерій. Установка для перероблення водоростей у біогаз пенсують їх.

Симфонія для бактерій з оркестром На очисних спорудах Німеччини в технологічний процес збираються ввести програвання музики Моцарта Олена НЕПОКОРА Результати експериментів, проведених німецькими вченими в компанії Mundus, показали, що мелодії великого австрійського композитора завдяки особливому співвідношенню гармонії та ритму стимулюють діяльність крихітних організмів, які розщеплюють відходи. ЗВИЧАЙНА ФІЗИКА

нікальність музики Моцарта та утилітарний її вплив на живі організми давно хвилюють учених. Експерти з’ясували, що концерти та симфонії Моцарта через перевагу в них високих частот несуть у собі підвищений енергетичний заряд. Крім того, його музика чиста, гармонійна та емоційна. Навіть нетривале її прослуховування значно підвищує результати тестів IQ. А в 1993 році в американському коледжі був проведений експеримент, який показав, що учні краще справлялися із просторово-часовими завданнями, якщо слухали сонату ав-

стрійського композитора по 10 хвилин на день. Це явище, яке дістало назву «ефект Моцарта», австрійські вчені та лікарі використовують із терапевтичною метою, складаючи індивідуальні програми з уривків або цілих музичних творів, які містять потрібні частоти. Більш того, таке тренування слуху полегшує вивчення іноземних мов, для кожної з яких характерний особливий набір типових частот. Англійська, наприклад, легше дається тому, хто краще сприймає високі частоти. «Музичну» загадку спробував розгадати нейробіолог Гордон Шоу з Каліфорнійського університету. Він установив, що окремі клітини мозку людини та їхні з’єднання утворюють вихідні сигнали певної частоти й форми. Перетворивши ці сигнали на звукові, учений виявив, що вони мають музичний характер. Для перевірки зворотного ефекту, тобто впливу музики на розумові процеси, Шоу ви-

користовував різні музичні твори класиків. Результати від музики Моцарта перевершили всі сподівання, у той час як прослуховування творів інших композиторів не справило майже ніякого впливу на мозкову активність людини. Висновки дослідників уже взяли на озброєння спортсмени «інтелектуальних» видів спорту — шахів і покеру. У цілому ж згідно з резюме вчених духовна і

фізична сила музики Вольфганга Амадея Моцарта сприяє ефективнішому вирішенню проблем майже в усіх сферах діяльності, де потрібна підвищена концентрація уваги та активізація розумових процесів.

КОНЦЕРТ-ХОЛ ДЛЯ МІКРООРГАНІЗМІВ

іотехнології, які застосовують живі організми для переробки небезпечних відходів, уже давно не нововведення — змішані бактеріальні популяції використовуються для очищення стічних вод більше ста років. Усі живі організми поглинають і переварюють живильні речовини й виділяють у навколишнє середовище продукти життєдіяльності, які утворюються при цьому. Мікроорганізми — не виняток, причому різним їхнім видам потрібне «персональне» живлення. Одні бактерії із задоволенням поглинають хімічні сполуки, які містяться у відходах, інші живляться токсичними хімікатами. Деякі грибки застосовуються для нейтралізації токсичних побічних продуктів паперової промисловості. Мікроорганізми, які населяють звалища отруйних відходів, розщеплюють небезпеч-

ні поліхлоровані біфеніли на нешкідливі сполуки. Причому в деяких випадках самі мають корисні властивості. Наприклад, бактерії, які розщеплюють сполуки сірки, що утворюються в процесі виробництва паперу, виділяють метан. Останні розробки в цій сфері — технології, за допомогою яких мікроорганізми, що живуть в устях рік, могли б очищати воду від хімічних забруднень. Тепер для прискорення процесів корисної життєдіяльності бактерій хочуть використовувати музику. Як експеримент на очисній станції в місті Тройєнбритцен (Німеччина) диск Моцарта програвався щодня протягом двох місяців. Установлено, що бактерії почали активніше переробляти органічні залишки. Крім того, інженери станції відзначили, що за два місяці експерименту різко знизився рівень відкладень мулу. У компанії Mundus підрахували, що в такий спосіб очисні підприємства зможуть заощаджувати на електроенергії, необхідній для переробки відходів, до тисячі євро на місяць. При цьому оренда обладнання для відтворення музики коштуватиме заводам приблизно 400 євро щомісяця.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 2 ч е р в н я 2 010 №25-26 (129-130)

АКТУАЛЬНО

Дешевше, чистіше, ефективніше Норвезька програма — нове слово у вирішенні проблем «чистого виробництва» Олена НЕПОКОРА У Дніпропетровській торгово-промисловій палаті відбулося врочисте закриття програми «Чисте виробництво та енергоефективність. Норвезька модель», про презентацію якої «УТГ» писала в грудні 2009 року. На думку організаторів, основну її мету досягнуто. Проекти, розпочаті на деяких підприємствах, демонструють підвищення економічної ефективності виробництва за рахунок економії споживання води та енергії, скорочення викидів та кількості відходів за одночасного підвищення якості продукції та виробничої безпеки.

а словами координатора норвезької програми в Україні Олени Берстад, це співробітництво дало добрі результати. Кілька дніпропетровських підприємств скористалися пільговим кредитуванням від NEFCO (Екологічної фінансової корпорації північних країн) і вже успішно впроваджують у виробництво свої розробки, створені за участю норвезьких інженерів. — Пані Берстад, чому саме Норвегія вчить світ чистого виробництва? — Є багато програм, які припускають навчання зовнішніх консультантів, щоб вони потім приходили на підприємство й розробляли проекти. Але потім консультант іде на інше підприємство, і що залишається? Усе той же малокваліфікований власний персонал. У норвежців підхід інший. Вони прагнуть активізувати інженерний склад безпосередньо на виробни-

Одна з останніх топ-тем — законодавча ініціатива про підвищення акцизів. І якщо в необхідності подорожчання спиртного й сигарет населення хоч якось можна переконати (принаймні прихильників здорового способу життя), то ідея підвищення цін на бензин зустрічає, м’яко кажучи, нерозуміння.

Тим часом непопулярній ідеї є альтернатива, здатна не тільки поповнити бюджет, а й усталити розвиток України. Результати досліджень потенціалу податку на вуглекислий газ озвучує фахівець у галузі екологічної економіки, старший викладач кафедри екології Національного університету «Києво-Могилянська академія» та Києво-Могилянської бізнесшколи Олена Маслюковська (на знімку).

цтві, тож підприємство вже не витрачатиме гроші на зовнішніх консультантів. Ці люди стають, по суті, власними проект-менеджерами, які вміють створювати й презентувати проекти, економічно їх обґрунтовувати, домагатися фінансування. Не можу сказати, що ми одержали велику допомогу з боку центральної або навіть місцевої влади. Але добре вже й те, що ніхто не заважає. Інша річ, що треба дохідливо пояснити владі, де вона втрачає. І в Дніпропетровська, мені здалося, це може вийти. Хоча б тому, що тут є, наприклад, такий чудовий фахівець, як професор кафедри екології Придніпровської академії будівництва та архітектури Григорій Шматков, який

Олена Берстад

дуже багато робить для того, щоб достукатися до представників влади. Саме він ініціював проведення нашої програми в Дніпропетровську. Програма фінансується норвезьким урядом до літа 2011 року, і Дніпропетровську в цьому бюджеті передбачено чималу частку. Правда, тільки за умови справжньої зацікавленості директорів промислових підприємств.

— Ви говорили, що норвезькі інвестори вклали 1 мільйон євро в реалізацію програми в Дніпропетровську. Чи вже є відчутна віддача від упровадження проектів? — Звичайно, уже впроваджено декілька розроблених під керівництвом наших викладачів проектів. Загальний ефект від їхньої реалізації становитиме 1 мільйон євро економії на рік — на ресурсах, на воді, на електроенергії, на викидах. І це результати тільки перших проектів, написаних нашими учнями. Знання ж, отримані ними, звичайно, дадуть згодом ще більше. — Ці проекти можна тиражувати на інші підприємства? — У принципі, можна. Знову ж, потрібний перспективний, зацікавлений у економічних показниках директор. Є багато готових проектів, пропонованих інженерами на підприємствах, але в підсумку — до директорів або не достукатися, або вони не зацікавлені в розвитку «чистого» виробництва, і згодом проект заморожується. — Керівництво яких дніпропетровських підприємств виявилося найбільш просунутим? — У нас була дуже плідна співпраця із хлібозаводом № 9, трубним заводом, фабрикою «Біола», підприємством «Промметиз». Придніпровська ТЕЦ, наприклад, спочатку прислала дівчину з відділу екології, імовірно, для «галочки». Але згодом долучилися інженери, технологи й зробили неймовірний проект, який приніс підприємству на $300 інвестицій $300 000 економії на газі.

Бюджет, наповнений газом

ІЗ ПЕРШИХ УСТ Володимир ЖУРАВЛЬОВ Керівник робочої групи проекту для ТОВ «Меф», який здобув сертифікат про навчання

— В Україні одне з актуальних питань — очищення промислових стічних вод. Наша група інженерів під час навчання розробила й запропонувала проект із очищення стічних вод дільниці виробництва емульсолу для ТОВ «Меф» із застосуванням двох перспективних методів флотації та ультрафільтрації, що дозволяють досягти майже безстічного виробництва. Ще за радянських часів Українським НДІ технології машинобудування розроблялася ціла серія проектів «чистого виробництва» для гальванічних цехів. Але все це вимагає серйозного фінансування, тому в повному обсязі дотепер не реалізовано. Проте з огляду на норвезькі підходи методологію, інструментарій та екологічні проблеми, характерні сьогодні для України, я вважаю, що українські промисловці можуть досягти досить перспективних результатів. Наприклад, наш проект після впровадження має цілком запобігти потраплянню найменших домішок емульсолу в природні водойми.

до дотримання фіскальної нейтральності. Вісім європейських країн — Велика Британія, Німеччина, Данія, Італія, НідерланЩо може дати українській економіці податок на вуглекислий газ? ди, Норвегія, Фінляндія та Шве— Олено Павлівно, з кого й ня платежів за спеціальне при- чаткова ставка податку — 1 гривня ція — застосовують цей подау якій формі можна стягувати родокористування. А от надхо- за тонну вуглекислого газу. До ток як елемент системи так зваподаток на вуглекислий газ? дження від зборів за забруднен- 2015 року підвищувати щоріч- ного еколого-трудового оподат— Можна або «на кінці тру- ня в Україні незначні: наприклад, но на 90% — до 25 гривень за кування. Тобто податки на викиби» — як збір за забруднення, або у 2007 році, за оцінками експер- тонну. Із 2016 року «зменшити ди зростають, а податки на дохояк акциз на вміст вуглецю в енер- тів Європейської економічної ко- темп» до 45% — до 2020 року ви- ди й працю зменшуються. Це абгоносіях. Перший варіант підхо- місії ООН, вони становили лише йти на 150 гривень за тонну. Ну солютно логічно: податки — індить для промислових підпри- 0,26% дохідної частини бюджету. а протягом наступного десяти- струмент регуляторної політики, ємств, другий — для енергетично- Ще менше реалізується потенці- ліття нарощувати по 5% на рік тож оподатковувати треба те, що го сектора економіки. Ухвалений ал енергоресурсів як бази оподат- — до 2030 року одержимо 200 держава хоче стримати. Уведен20 травня Верховною Радою уря- ковування, хоча збори за забруд- гривень за тонну. На практиці ня податку на вуглекислий газ довий законопроект про підви- нення й податки на енергоносії ж, я думаю, в Україні нереаль- одночасно зі зменшенням певщення акцизів на деякі товари, у можуть стати й вагомим чинни- но ввести таку високу ставку з них соціальних податків може тому числі на нафтопродукти, теж ком зниження енергоємності на- огляду на конкурентоспромож- залишити загальний податкоє способом стягнення вуглецево- ціональної економіки. ність національних експортерів. вий тягар на колишньому рівні й у той же час сприятиме го податку. Акцизи на нафтопро— Якою має бути Сергій ТІГІПКО, ТІГІПКО, структурній перебудові екодукти в Україні в 2—3 рази менше «правильна» ставка З інтерв’ю телеканалу «1+1»: номіки — у бік зменшення мінімальних європейських, закрі- цього податку? плених у Директиві 2003 року, а то — Кращий світовий «Дефіцит бюджету 5,3%. Це надзви- частки енергоємних галузей й узагалі відсутні. досвід переконує: доціль- чайно великий показник. Ми повинні у структурі ВВП та експор— Наскільки суспільство й ним є не раптове, а посту- жити за ті гроші, які можемо заробити. ту країни. У країнах Європи надхополітики готові до таких інно- пове, сплановане її підви- Щоб не було більше складних проблем, вацій? щення. Уводити податок ми повинні весь час скорочувати цей дження від екологічних по— Податок на вуглекислий газ треба таким чином, щоб дефіцит бюджету, і найпростіше, найлег- датків повертаються роботодавцям у вигляді знижен— аж ніяк не останнє слово в на- він, з одного боку, був по ше завдання — це підвищити акциз». ня рівня соціальних відрауці: фахівці обговорюють його, як силах підприємствам, а з мінімум, десять років — тим ак- іншого — стимулював їх до під- Скоріше, зупинемося на меншій хувань. Це робить працю дешевтивніше, чим більше загострю- вищення енергоефективності. У цифрі, для чого ми зараз і закін- шою, а за певних умов ще й підвищує зайнятість. В Україні поються проблеми зміни клімату та проекті Податкового кодексу за- чуємо наші дослідження. енергозбереження. Але відповід- значена ставка податку на вуг— Як державі ефективно даток на заробітну плату та інші ної підтримки на законодавчому лекислий газ — 20 копійок за розпорядитися заробленими на обов’язкові соціальні платежі становлять близько 37%, тож рівні ця ідея поки дійсно не має. тонну, за якої ефект узагалі буде вуглекислому газі коштами? Бюджетні надходження за «еко- важко відчути — ні регулятор— Щоб податок на викиди такі реформи були б підтримані логічними» статтями в остан- ний, ні фіскальний. вуглекислого газу не сприймав- роботодавцями. Розмовляв ні роки стабільно зростають пеОптимальним, на нашу дум- ся як додатковий необґрунтоваСвятослав РИБНІКОВ реважно за рахунок збільшен- ку, є такий розвиток подій. По- ний вантаж, необхідно прагнути

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 2 ч е р в н я 2 010 №25-26 (129-130)

Комп’юTERRA

Незаконна дитина Інтернету Валентина ГАТАШ Спам стає головним постачальником інформації в Мережі — його частка у світовому поштовому трафіку становить близько 80%. Такі результати дослідження, проведеного компанією Symantec — найбільшим світовим виробником програм для комп’ютерної безпеки. Київ потрапив у десятку міст світу, з яких минулого року була відправлена найбільша кількість інтернет-спаму (поряд із Сеулом, Ханоєм і Нью-Делі). Фахівці прогнозують, що ситуація тільки погіршуватиметься. Розвиток спаміндустрії не відстає від темпів розвитку світової Мережі й захоплює все нові території, наприклад мобільний зв’язок. ПОЧАЛОСЯ ВСЕ З ГОСТРОЇ ШИНКИ 1937 році американська компанія Hormel Foods викинула на ринок м’ясні консерви за назвою SPAM (абревіатура від повної назви продукту «Spiced ham» — «гостра шинка»). У консерви додавали багато спецій, оскільки вони виготовлялися з низькосортного м’яса. Під час Другої світової війни шинка поставлялася в американські збройні сили, а також союзникам США (у тому числі СРСР) у рамках допомоги за так званим ленд-лізом. Після війни SPAM виявився майже єди-

стало загальноприйнятим пізніше — у 1994 році, коли було створено спеціальне програмне забезпечення для автоматичного розсилання листів на безліч електронних адрес одночасно. Ефективність і дешевина електронної реклами визначили початок епідемії масових несанкціонованих розсилань. Звичайно спамери збирають адреси користувачів за допомогою спеціального робота, використовуючи веб-сторінки, конференції, соціальні мережі, блоги, форуми, гостьові книги, чати. Є ще один спосіб — спочатку генерувати адреси випадково за заданими шаблонами, а потім перевірити їх на наявність. ЯК ІЗ НИМ БОРОТИСЯ? вичайно, спам (як і будь-яка непрошена реклама) дратує й стомлює. Непотрібні листи захаращують поштову скриньку, змушуючи витрачати час на їхнє видалення з ризиком втратити потрібне повідомлення. Провайдери зазнають додаткових витрат через підвищення навантаження на техніку, оскільки їм доводиться витрачати ресурси на зайве обладнання та системи захисту від спаму. Проблема ще й у тому, що на відміну від інших видів реклами (по телебаченню або в газетах) спам часто пропонує товари та послуги, реклама яких заборонена або законодавчо об-

У США закон проти спаму був ухвалений у 2003 році. Голова корпорації «Майкрософт» Білл Гейтс тоді заявив, що через два роки Інтернет буде вільний від спаму. У допомогу закону про боротьбу з непрошеною електронною поштою були придумані сотні фільтрів. Один із них створив знаменитий винахідник із Силіконової долини Стівен Кірш (той самий, який 25 років тому придумав нову, більш досконалу конструкцію комп’ютерної мишки). Він теж не утримався від прогнозу — за його словами, «мишоловка» для спаму повинна була ловити 99% непрошеної пошти. А спам тим часом живий-здоровий. ним м’ясним продуктом, доступним за ціною широким верствам американців. У 70-х роках агресивна реклама консервів була обіграна в гумористичному телешоу. Сюжет одного зі скетчів: відвідувачі приходять у кафе, в якому всі страви містять SPAM. Герої просять принести їм що-небудь без шинки, однак офіціантка пропонує її знову й знову. У цілому це слово пролунало в скетчі більше ста разів. Відтоді SPAM і «нав’язлива реклама» стали синонімами. Однак у Інтернеті слово «спам» у значенні «нав’язлива небажана електронна кореспонденція»

межена, наприклад порнофільми або контрафактне програмне забезпечення. Використовується він також для розсилання комп’ютерних вірусів і шахрайства: виманюються гроші, паролі до платних сервісів, банківських рахунків, особистих сайтів... Фахівці все частіше говорять, що спам є також культурологічною проблемою. Дешевина робить його найдемократичнішою

формою реклами, на практиці реалізуючи принцип: виробник має право повідомити про свій товар (послугу) кожному потенційному споживачеві. Спроби заборонити або обмежити діяльність спамерів натрапляють на складнощі технічного та юридичного характеру. Спамера важко піймати, а в законі не так просто позначити, яке розсилання законне, а яке — ні. Приміром, верховний суд Вірджинії (США) скасував вирок спамеру Джейсону, оскільки визнав закон «Про боротьбу зі спамом» неконституційним, таким, що порушує право на свободу слова. Проте в багатьох країнах вживають різних заходів проти спамерів. Так, уряд України визначив поняття «спам» і ввів заборону на його замовлення, організацію та розсилання в правилах надання й одержання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України у 2005 році. Правда, санкцій за порушення заборони не передбачено. Цікава історія трапилася з американцем Аланом Ральскі, який входить до п’ятірки найбільших спамерів планети. Хтось із користувачів Мережі запропонував надати Ральскі можливість відчути на собі всі страждання жертви, на яку обрушилися тонни спаму. Ідею було підтримано. Сотні ентузіастів розмістили поштову адресу спамера в безлічі знайдених ними в Інтернеті списків паперових розсилань — і Алан був буквально завалений каталогами, журналами й подібною макулатурою, яка розсилається безкоштовно. Зрештою він все-таки був засуджений до позбавлення волі терміном на 51 місяць, але не за спам як такий, а за використання масових розсилань поштових повідомлень із метою шахрайського маніпулювання цінами акцій. Ще декількох злісних американських спамерів засудили до позбавлення волі й штрафів за... несплату податків. До речі, у США в роки «сухого закону» саме за ухиляння від сплати податків за ґрати потрапив знаменитий гангстер Аль Капоне. Ні на чому іншому його піймати не вдавалося, а великі грошові потоки відстежили. ФІЛЬТРУЙ БАЗАР! к же захиститися від спаму? Практичними порадами ділиться професор, доктор технічних наук, декан механіко-

СЛОВНИК «УТГ» Спам — комерційна, політична та інша реклама у вигляді масового розсилання електронних листів особам, які не хотіли їх одержувати.

математичного факультету, завідувач кафедри теоретичної та прикладної інформатики Харківського національного університету Григорій Жолткевич (на знімку). — Григорію Миколайовичу, які способи, крім заборон, застосовуються для боротьби із цією «незаконною дитиною» Інтернету?

— Основний метод — відсівання небажаної кореспонденції із вхідного потоку пошти. Програмне забезпечення для автоматичного визначення спаму — спам-фільтри — може бути призначене і для кінцевих користу-

Спам впливає й на екологію нашої планети. Фахівці не полінувалися обчислити, скільки вуглекислого газу (який є, відповідно до поширеної гіпотези, основною причиною глобального потепління) потрапляє в атмосферу в результаті виробництва електроенергії, необхідної для створення, пересилання, фільтрації та видалення спаму. Дослідники користувалися даними з 12 найрозвиненіших країн. Удалося встановити, що енергетичні витрати на спам становлять близько 33 мільярдів кіловат-годин на рік. вачів, і для застосування на серверах. Вони відфільтровують повідомлення, блокують спамерські ботнети (роботів, які розсилають листи по всіх доступних їм електронних адресах) і перевіряють, чи дійсно лист відправляє поштовий сервер. «Розумні» програми фільтрують поштові повідомлення ще «на підльоті» до поштових скриньок і здатні відсівати спам навіть у разі фальсифікації поштових адрес або зміни альтернативного сервера. — За якими ознаками програма визначає спам? — Є стандартні перевірки — на ключові слова, заголовки та зміст повідомлень. Задіяні також так звані поведінкові фільтри, які аналізують індивідуальну поведінку та «почерк» відправників листів, виявляють у ній типові риси поведінки спам-ботів, а після блокують спам ще на виході з комп’ютера-відправника. Звичайно, наявні спам-фільтри необхідно весь час удосконалю-

Додаткова реальність Антона Касьянова Микола СТОЛЯРОВ

ступивши в ліцей при Донецькому національному університеті, Антон Касьянов заявив учителеві інформатики, вузівському викладачеві Михайлові Дмитровичу Грималюку, що на його уроки не ходитиме. На запитання «чому?» відповів коротко: «А я все знаю».

Консенсус було досягнуто: юний ліцеїст навчався за індивідуальною програмою. Михайло Грималюк, відчувши потяг студента до творчості, запропонував йому цікаву ідею: поки ніхто у світі не шифрує повідомлення мобільного телефона, треба навчити цього людство. Антон бився над завданням майже два роки. І... навчив. Із його легкої руки сьогодні все, що переда-

вати, бо винахідливість спамерів — найчастіше технічно підкованих і обдарованих людей — не має меж. — Як захиститися від спаму? — Не дозволяйте спамерам дізнатися вашу електронну адресу. Не публікуйте її на загальнодоступних сайтах, а якщо буде потреба, кодуйте на зразок «u_s_e_r_ (a)_d_o_m_a_i_n_._n_e_t». Вибираючи адресу електронної пошти, зупиняйтеся за можливості на довгому й незручному для вгадування імені. Правда, у всіх методик приховування адреси є принциповий недолік: вони створюють незручності реальним адресатам. До того ж найчастіше опублікувати адресу просто необхідно, наприклад, якщо це контактна адреса фірми. І, звичайно, не варто відповідати на спам або переходити за посиланнями, які містяться в ньому, — така дія підтвердить, що електронна адреса активно використовується, а це призведе до збільшення кількості спаму у вашому ящику. — Якщо спам розсилається, виходить, це комусь потрібно. — Парадокс, але навіть знаючи про шкоду спаму, багато інтернеткористувачів — чи то через безтурботність, чи то свідомо — як і

ється по телефону — повідомлення, фотографії, загалом, будь-які файли, можна засекретити. І ніхто не зможе їх розшифрувати, якщо не знатиме пароля й не матиме програми, яку розробив Касьянов. Називається вона Grypt mobile. Розробка Антона Касьянова гарантовано дозволяє зберігати конфіденційну інформацію «під замком» і завжди під ру-

раніше, читають спам, який надходить у їхні поштові скриньки. Численні дослідження показують, що, попри всі попередження антивірусних компаній, приблизно половина всіх інтернет-користувачів у Північній Америці та Європі хоча б раз переходили за посиланнями, пропонованими спамерами. При цьому вони зізнаються, що добре інформовані про небезпеку взаємодії зі спамерами. Правда, у середньому спамери одержують відповідь лише на один лист із надісланих 12,5 мільйона. Однак такий бізнес всетаки є прибутковим. За розрахунками фахівців, власники ботнета Storm, до якого входить більше мільйона комп’ютерів, щодня заробляють близько семи тисяч доларів. Тож не дивно, що, незважаючи на всі методи боротьби зі спамом, він усе ще економічно ефективний. Низькоякісна «гостра шинка» нервуватиме нас доти, доки вигода її виробників перевищуватиме їхні витрати.

кою. Його робота безцінна для працівників банків, бізнесменів, а в деяких ситуаціях — і для кожного з нас. Сьогодні Касьянов поставив собі чергове завдання — створити нову програму з умовною назвою «Додаткова реальність». Якщо спрощено, людина наводить свій мобільник на якийсь предмет, і той розповідає йому про об’єкт усе. Такий собі мобільний екскурсовод, якщо йдеться про визначні пам’ятки. Стосовно ж будь-якого товару на прилавку — експерт і порадник.

Українська технічна газета

№ 25-26 (129-130) В і в т о р о к , 2 2 ч е р в н я 2 010

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ

Математика для хімії До 100- річчя від дня народження видатного американського фізико-хіміка Пола Джона Флорі Святослав РИБНІКОВ У 1974 році Пол Джон Флорі був визнаний гідним Нобелівської премії з хімії «за фундаментальні теоретичні та практичні досягнення в галузі фізичної хімії макромолекул». У нобелівській лекції вчений напівжартівливо зазначив, що нітроцелюлоза — основа динаміту — теж є полімером, тому його дослідження в певному сенсі продовжують справу великого мецената.

оля Пола Джона Флорі — утілення «американської мрії». Народився в маленькому провінційному містечку Стерлінгу в Іллінойсі, у скромній учительській родині (батько викладав Священне Писання в недільній школі, а мати навчала місцевих дітлахів більш «земної» географії), закінчив звичайний американський університет, улаштувався в перспективну, але молоду й маловідому на той час компанію. Але і ВНЗ, і фірми, де він викладав і працював, незабаром перетворювалися на світові центри хімічної науки та виробництва, а сам учений за життя став одним із найавторитетніших хіміків XX століття.

Ні, не можна сказати, що Пол Флорі цілком «зробив себе сам»: у нього був чудовий учитель — Уоллес Карозерс. Сьогодні ім’я цього талановитого хіміка-органіка незаслужено забуто широким загалом — на відміну від його винаходів, які в наш час відомі навіть не обізнаній у хімії людині. Обійнявши в 1928 році посаду головного хіміка компанії DuPont, Карозерс менш ніж за десять років синтезував і запустив у промислове виробництво три речовини, які змінили світ: неопрен — водонепроникний синтетичний каучук для водолазних костюмів, синтетичний мускус для парфумерії та перше поліамідне волокно, запатентоване в 1937 році під торговельною маркою «нейлон». Нейлонові панчохи, які надійшли в продаж у 1939 році, на наступні десять років стали хітом продажів, але тріумфу свого відкриття Карозерс не побачив: буквально відразу після синтезу диво-волокна сорокалітній учений покінчив із собою. Можливо, причиною затяжної депресії Карозерса було відчуття все більшої комерціалізації хімії, гонитва за матеріалами-

Вартість комп’ютера, як відомо, визначається його технічними характеристиками. Але з будь-якого правила є винятки. Узяти, приміром, «машину» з такими параметрами: оперативна пам’ять — 176 байтів, тактова частота процесора — 1 герц, швидкодія — 1 операція множення за 5 секунд, живлення — електромотор потужністю 1 кіловат, клавіатура — від друкарської машинки, дисплей — ламповий. Це легендарний Z1, перший у світі програмувальний комп’ютер. Зараз, коли світ відзначає 100-річний ювілей його автора, видатного німецького інженера Конрада Цузе, він безцінний.

«бестселерами», у той час як головний хімік DuPont мріяв створити центр для проведення фундаментальних досліджень у галузі синтезу полімерів... У будь-якому разі, він відразу помітив молодого співробітника — двадцятичотирирічного Пола Флорі, який прийшов у компанію після здобуття докторського ступеня в Університеті Огайо. Карозерсу дуже імпонувала еволюція наукових поглядів Флорі: почавши як «чистий» органік, той незабаром розчарувався в суто прикладних синтезах і несподівано зайнявся найбільш «точною» галуззю хімічної науки — фізичною хімією. Карозерс повернув молодого колегу до його першого захоплення — хімії полімерів, і при цьому дав йому те, чого той свого часу не зміг у ній знайти: Флорі було

Комп’ютерний всесвіт зібрав команду ентузіастів і заручився фінансовою підтримкою компанії IBM. Готовий виріб був поставлений Швейцарській вищій технічній школі, ставши першим у світі проданим комп’ютером. «Мій Z4 — єдина цікава визначна пам’ятка Цюріха», — без зайвої скромності говорив конструктор.

Наталя ПРОВОРОВА

це при тому, що Z1, який сьогодні можна побачити в Німецькому технічному музеї в Берліні, усього лише копія. Складений у 1938 році оригінал загинув через п’ять років, під час бомбардування Берліна. Тоді ж були загублені й дві пізніші, удосконалені модифікації — Z2 і Z3. Причому остання, на відміну від двох своїх попередниць, які через недостатньо точне складання ніколи не застосовувалися з практичною метою, була першою у світі реально працюючою обчислювальною машиною: з її допомогою німецькі авіаконструктори обраховували форму крила літака. У це важко повірити, якщо врахувати, що Z3, хоч і вважається першим програмувальним комп’ютером, розумів тільки лінійні алгоритми й не підтримував ані умовні переходи, ані цикли. А от четверту модель — Z4 — удалося врятувати: уночі напівскладену конструкцію на хурі вивезли в глухе баварське село. Закінчити розробку Цузе зміг тільки в 1950-му: для цього інженер, який раніше працював сам,

доручено «зробити математику» для хімії — розробити кількісну теорію полімеризації, без якої (це Карозерс розумів абсолютно точно) не можна було говорити про спрямований і прогнозований синтез нових сполук. Флорі із вдячністю прийняв пропозицію. Створена ним статистична механіка полімерів стала фундаментом усіх наступних прикладних розробок. Основи нової теорії було закладено в DuPont. Тут, зокрема, учений довів, що активна кінцева група зростаючого полімерного ланцюга реагує з новою молекулою майже з тією ж швидкістю, що й аналогічна група молекули-«одиначки», тобто швидкість полімеризації не залежить від розміру молекули. Тим же періодом датоване й відкриття явища перенесення активної кінцевої групи з однієї молекули на іншу. Однак цілісну «картинку» ці відкриття склали пізніше. Важливим узагальненням було введення для полімерів поняття «ідеального розчину» — так Флорі назвав стан, у якому поведінка макромолекул описувалася простими співвідношеннями, які нагадують рівняння для ідеального газу. З’ясувалося, що такого ідеального стану розчин полімеру набуває внаслідок зменшення температури нижче певного значення (учений назвав його тета-точкою), причому для кожного виду макромолекул

Z4 був програмувальним уже в сучасному розумінні: не тільки розумів умови й цикли, а й умів викликати підпрограми, працювати з масивами та логічними твердженнями, обробляти виключення. Для такого спектра можливостей знадобилася мова програмування високого рівня, і вона була винайдена Цузе й дістала немилозвучну назву Планкалкюль — скорочення від німецького «планований обчислювач». До посібника, який описує синтаксис

мови, Цузе додав п’ятдесятисторінкову брошуру із програмою на Планкалкюлі для... оцінки шахових позицій. Після першого комерційного успіху фірма мало кому відомого інженера стрімко вирвалася у світові лідери продажів: до 1967 року було продано 251 машину на загальну вартість понад 100 мільйонів дойчмарок. Найпопулярнішою була модель Z11 — її масово купували університети з навчальною метою, а із пристроїв спеціального призначення — S2, яка вимірювала й оцінювала параметри деталей літака, по суті — один із перших роботів. Однак Цузе не ставив собі за мету розбагатіти, його набагато більше цікавив сам процес удосконалення раніше створених і розроблення нових моделей. Це, разом із бурхливим розвитком електроніки в США призвело до появи у фірми Zuse KG серйозних фінансових проблем, які вона не змогла розв’язати самостійно й була поглинена компанією Siemens. Від серійного виробництва комп’ютерів новий власник відмовився — винаходи Цузе, який довго працював у ізоляції від своїх британських і американських колег, набагато відрізнялися від усе популярніших розробок IBM. Однак самого Цузе, у той час одному з гуру світового комп’ютеробудування, у компанії надали посаду почесного консультанта й фінансову підтримку його творчим пошукам. Отоді, у 1987-му, у винахідника виникла ідея «відродити з попелу» Z1. Копію складали по пам’яті: у вогні авіанальотів разом із комп’ютером загинула й уся технічна документація. Звичайно, дух 1938

воно настільки специфічне, що дозволяє навіть ідентифікувати досліджувану сполуку. Пішовши з DuPont, Пол Флорі неодноразово змінював місце роботи: у 1938-му влаштувався в лабораторію Університету Цинциннаті, через два роки вивчав процеси нафтопереробки в Standard Oil Development Company, ще через три роки перейшов у Goodyear — компанію, що виробляла гуму. І скрізь утілював мрію свого вчителя — перетворював суто виробничі лабораторії на центри фундаментальних досліджень. Саме в таких, здавалося б, далеких від чистої науки лабораторіях одна за одною з’являлися злагоджені теорії: полімерів із декількома активними групами, гелів, сумішей макромолекул... Нобелівська премія лише підтвердила значущість цих відкриттів. А ще Флорі й Нобеля ріднило щире, часом по-дитячому наївне бажання допомогти людям. Коли Андрій Сахаров із дружиною Оленою Боннер були в горківському засланні й не мали можливості виїхати з країни на лікування, американські активісти боротьби за права людини влаштовували демонстрації на їх підтримку, а Флорі замість цього просто звернувся до радянського уряду із пропозицією... «обміняти» Олену Боннер на нього, щоб жінка могла поїхати на операцію.

року цілком відтворити не вдалося. Не було зсунутих обідніх столів із вітальні, на яких двадцятивосьмирічний Цузе складав свій автоматичний обчислювач. Не було несхвальних зітхань батьків, які нема-нема та й умовляли сина повернутися на роботу в авіабудівну компанію, яку той облишив заради своєї ідеї фікс. Нарешті, не було біганини по друзях — збирання грошей... Замість цього були обладнана за останнім словом техніки лабораторія, четверо висококваліфікованих помічників і 800 тисяч дойчмарок — подарунок від Siemens... На схилі віку Конрад Цузе спробував реалізувати ще одну свою дитячу мрію — «місто майбутнього» на 37 мільйонів жителів, яке він спроектував школярем. Потоваришувавши з відомим політичним філософом Арно Петерсом, Цузе став затятим соціалістом, і це породило бажання поставити комп’ютери на службу соціальній справедливості. Над створенням планової економіки, автоматично керованої з «центру» надпотужними обчислювальними машинами, дослідник працював в останні роки. Ці ідеї в 2000 році було покладено в основу книги «Комп’ютерний соціалізм: бесіди з Конрадом Цузе», яка стала бестселером. Не менш популярний і інший створений Цузе «додаток» інформатики — теорія, відповідно до якої Всесвіт являє собою... мережу комп’ютерів. Викладена в 1969 році в «Обчислювальному космосі», ця екзотична версія дотепер не спростована класичною фізикою. Як і не підтверджена. Але це, як був переконаний учений, не так важливо. «Сили для роботи дослідникові дає віра в правильність певної ідеї, — говорив він. — Без цієї віри він загубився б у морі сумнівів і точно не доведених фактів».

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 2 ч е р в н я 2 010 № 25-26 (129-130)

ТЕХНОСФЕРА

Детектор життя

Планети помолодішали

Учені з Буенос-Айреса розробили прилад, здатний виявити мікроорганізми на інших планетах

Схоже, Земля й Місяць з’явилися набагато пізніше, ніж уважалося

етектор може виявити поза земні мікроорганізми навіть із найнезвичайнішим хімічним складом і обміном речовин. Принцип його роботи ґрунтується на припущенні, що живі організми повинні одержувати хімічну енергію з навколишнього середовища й використовувати її у своїх життєвих процесах. Прилад складається з анода й катода, розділених проникною для протонів мембраною. Анод поринає в досліджуване середо-

вище, наприклад у марсіанський ґрунт. Біологічно ініційовані окислювально-відновні реакції є джерелом електронів, «захоплюваних» анодом, а протони проходять через мембрану, замикаючи електричне коло. Електричний струм, який виникає при цьому, може бути виявлений і вимірений як показник наявності мікробного життя. Пристрій протестували на трьох видах земних мікробів, а потім на стерилізованому ґрунті. Як і очікувалося, установка продемонструвала набагато більшу густину струму для «заселених» зразків. Для пошуку мікроорганізмів на інших планетах космічному апарату необхідно буде взяти два зразки ґрунту, стерилізувати один із них шляхом сильного нагрівання, а потім протестувати обидва й порівняти результати.

гідно з останніми даними, опублікованими у науковому журналі Earth and Planetary Science Letters, вони молодше на 120 млн років. Появі планет Сонячної системи сприяв газопиловий диск, який обертався навколо новонародженої зірки. Згодом матерія диска збиралася у великі об’єкти, які утворили планети після зіткнення між собою. Уважалося, що Земля та Місяць з’явилися після зіткнення двох великих об’єктів через 30 млн років після утворення Сонячної системи.

Дослідники вирішили перевірити цю гіпотезу, проаналізувавши кількість певних хімічних елементів у мантії та ядрі Землі, а саме ізотопу вольфраму-182. Більша його частина утворилася під час радіоактивного розпаду гафнію-182, який перетворився за 50—60 млн років на вольфрам. Оскільки вольфрам вступає в хімічні реакції з металами, а гафній найчастіше взаємодіє із силікатами, після свого формування перший мав згодом переміститися до центра Землі, де розташоване металеве ядро. Після зіткнення дві планети (прародительки Місяця й Землі) нагрілися до 7000°С. За такої високої температури речовини, які входять до їх складу, повинні були випаруватися або розплавитися й мігрувати. Залежно від швидкості міграції вольфра-

му-182 у ядро хімічна реакція з різними елементами відбувалася по-різному. Тому різним мав бути й розподіл вольфраму. Визначивши кількість вольфраму в земній корі, учені внесли отриманий результат у створену ними модель перемішування різних речовин після зіткнення й визначили, що на час зіткнення двох планет весь гафній уже перетворився на вольфрам. Таким чином, зіткнення мало відбутися через 150 млн років після формування Сонячної системи, а не через 30 млн, як уважалося досі.

За матеріалами Inside Science News Service, dailytechinfo. org підготувала Наталія ЧАЙКА

ПЕРЕДПЛАТА 2010 Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, у відділі передплати редакції, а також на сайті www.tehnichka.com

Всеукраїнський виробничо-практичний журнал ПОНАД 100 СТОРІНОК КОРИСНОЇ ІНФОРМАЦІЇ!

- Новітні наукові розробки та дослідження - Ексклюзивні інтерв’ю - Додаток «Законодавство» - Коментарі юристів до нормативних актів - Міжнародний досвід: стандарти, право, практика - Матеріали розслідувань нещасних випадків на виробництві - Здоров’я та соціальний захист працівників

Все починається з технічної думки...

www.prombezpeka.com

Ми потрібні один одному!

м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (044) 221-06-50 e-mail: podpiska_kiev@tehnichka.com

Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, у відділі передплати редакції, а також на сайті www.tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (044) 221-06-50 e-mail: podpiska@prombezpeka.com

ТРИВАЄ Т РИ ВАЄ ПЕРЕДПЛАТА НА 2010 РІК

м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 e-mail: podpiska@tehnichka.com

ПЕРЕДПЛАТІТЬ ГАЗЕТУ НА 2010 РІК!

Вартість передплати: на 1 міс. - 29,00 грн на 5 міс. - 145,00 грн

П Е Р Е Д П Л АТ Н И Й І Н Д Е К С :

м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 e-mail: podpiska_lugansk@prombezpeka.com

99996

www.tehnichka.com

БЕРДЯНСЬК Поплавська 70-344, 66-548 ВІННИЦЯ Бліц-Інформ 27-66-58 ГОРЛІВКА А.В. Сервіс 55-30-00, 55-24-75 Колегія 55-25-82 ДОНЕЦЬК Донбас-Де-Юре 382-68-25/26 Ідея 381-09-32 Кріотехніка 311-76-81 Бліц-Інформ 389-12-21 (22)

Передплатне агентство «KSS» 343-58-99, 345-03-59 ДНІПРОПЕТРОВСЬК Меркурій 744-73-15, 744-16-61 СамітДніпропетровськ 370-44-23, 370-45-12 Передплатне агентство «KSS» 790-06-53, 790-06 -53, 790-10-69 ДРОГОБИЧ Паращак 41-54-74 ЖИТОМИР Бліц-Інформ 36-04-00 ЗАПОРІЖЖЯ Бліц-Інформ 63-91-82

ПрессервісКур’єр 220-07-97 Меркурій 220-87-61 Передплатне Пер едплатне агентство агентс тво «KSS» 213-49-50, 213 -49-50, 220-96-00 ІВАНО-ФРАНКІВСЬК Світ преси п еси 4-91-88 Філіпова Н.О. 50-13-20 Бліц-Інформ 52-28-7 52 -28-70 КИЇВ Бліц-Інформ 205-51-10 20551-10 ВПА 502-02-22 502-02 -22 Кондор 408-76-25 408-76-52

російською мовою

99309

99340

Вартість передплати: на 1 міс. - 21,40 грн на 5 міс. - 107,00 грн

Передплатити видання ви можете, звернувшись до поштових відділень, а також до передплатних агентств:

і БІЛА ЦЕРКВА Фрідман 4-97-04

Передплатні індекси: українською мовою

Статус 391-74-53 391-74-54 Прес-центр 536-11-75 Саміт 280-77-45 Передплатне агентство «KSS» 585-80-80 Меркурій 248-88-08 КІРОВОГРАД Бліц-Інформ 32-03-06 КРЕМЕНЧУК Меркурій 70-03-84 СамітКременчук 3-21-88 Передплатне агентство «KSS» 79-63-56

КРИВИЙ РІГ Бліц-Інформ 66-24-36 Кур’єрська служба передплати та доставки 04-04-94 СПД «Соколов» 404-82-71 ЛЬВІВ Ділова преса 70-34-68 Західний кур’єр 23-04-10 Фактор 41-83-91 ПресМаксимум 97-15-15 Передплатне агентство «KSS» 241-91-65 ЛУГАНСЬК Бліц-Інформ 50-10-56, 50-11-30

Передплатне Пер едплатне агентство «КSS» 71-07-02 ЛУЦЬК Бліц-Інформ 72-05-48

НІКОПОЛЬ Ай-Джі-Електронікс 4-22-48 Передплатне агентство «KSS» 65-09-44 НОВОВОЛИНСЬК Мазур Ма зурова ова 4-07-71

МАРІУПОЛЬ МАРІУ ПОЛЬ Бліц-Інформ 33-54-98 3-54-98 Передплатне агентство «KSS» 40-46-06

НОВОМОСКОВСЬК Меркурій 721-93-93

МИКОЛАЇВ ТЕПС & С 47-47-75, 47-47-35 НОУ-ХАУ 47-20-03, 47-17-77 Саміт-Миколаїв Саміт-Мико лаїв 56-10-69 Передплатне агентство «KSS» 58-00-99

ОДЕСА ОДЕСА Ласка 711-66-16 Пугачова Пуга чова 237-17-80 Агентство Агентст во Наш Бізнес 718-06-08, 714-41-68 Передплатне агентство «KSS» 777-03-55

ПАВЛОГРАД Меркурій 6-00-93

Передплатне агентство «KSS» 54-90-64

Передплатне агентство «KSS» 23-51-51

ПОЛТАВА Агентство передплати передп лати АНП 50-93-10 Бліц-Інформ 50-92-61 Передплатне агентство «KSS» 50-93-10

СІМФЕРОПОЛЬ Бліц-Інформ 249-300 Саміт-Крим 51-24-93 Флора 27-00-92 Фактор-Преса 27-94-56 Передплатне агентство «KSS» 62-07-56

ХАРКІВ Фактор-Преса 738-29-73 Александрова 754-58-27 Передплатне агентство «KSS» 756-68-48

РІВНЕ Передпл тне Передплатне агентство «KSS» 43-20-12 Бліц-Інформ 62-33-06, 62-56-26 СЕВАСТОПОЛЬ СЕВАСТОПОЛЬ Бліц-Інформ 55-44-51 Фактор-Преса 45-55-82

СУМИ ДІАДА 78-03-55 Еллада S 25-12-49 Передплатне агентство «KSS» 61-95-50 ТЕРНОПІЛЬ Попович 25-18-23

ХЕРСОН Кобзар 42-09-09 Передплатне агентство «KSS» 26-63-59 ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Фактор-Преса 63-50-68 Бліц-Інформ 78-82-20, 78-77-38

ЧЕРКАСИ ЧЕР КАСИ Бліц-Інформ 36-10-29, 36-10-31 Передплатне агентство «КSS» 56-97-69 ЧЕРНІГіВ Бліц-Інформ 65-18-82 Передплатне агентство «КSS» 60-45-13 ЧЕРНІВЦІ Ключук 57-03-17, 24-73-83 Передплатне агентство «KSS» 58-40-57 ЯЛТА Саміт-Крим 32-41-35 Передплатне агентство «KSS» 506-27-73

Передплат у можна оформити в редакції, звернувшись до відділу передплати та реалізації за телефонами: м. Київ (044) 221-06-50, т/ф: (044) 440-82-09, e-mail: podpiska@ podpiska@prombezpeka.com, prombezpeka.com, м. Луганськ (0642) 59-93-92, т/ф: (0642) 59-93-91, e-mail: podpiska@tehnichka.com

Українська технічна газета

№25-26 (129-130) В і в т о р о к , 2 2 ч е р в н я 2 010

ТРЕБА БАЧИТИ

Вчимося в комах

РОЗСЛАБТЕСЯ! КРОСВОРД

Японці відправили в політ штучного метелика

рупа японських дослідників створила точну копію-орнітоптер метелика з роздвоєним хвостом для демонстрації особливостей його польоту. За допомогою моделювального програмного забезпечення, проаналізувавши зйомку польоту механічної моделі, вони з’ясували, що рух тіла таких метеликів є пасивною реакцією на коливальні рухи, на відміну від метеликів зі звичайними крилами, переміщення яких є активною реакцією на аеродинаміку польоту. Аеродинамічна схема, спроектована у формі крила метелика з роздвоєним хвостом, робить по-

літ менш енергоємним. Потрібна менша частота змахів крил, махові рухи мають меншу амплітуду, ніж у метеликів із крилом іншого типу. Створена модель показала, що таку аеродинамічну схему можна використовувати в економічних літальних апаратах майбутнього.

Від учених — футболістам До Кубка світу 2010 Adidas представила новий м’яч Jabulani

ожні чотири роки до чергового Кубка світу з футболу з’являється новий, усе більш досконалий м’яч. Цього разу до оцінки м’яча Jabulani приєдналися й фахівці з аеродинаміки. Уперше тестуванню в аеродинамічній трубі було піддано м’яч попереднього футбольного чемпіонату Adidas Teamgeist. Його випробування показало, що він зовсім не завжди був здатний забезпечити обіцяний фірмою неймовірно стабільний політ. Jabulani навіть зовні не схожий на традицій ні футбольні м’ячі із 32 п’ятикутників. Він складається з восьми сферично вигнутих панелей, з’єднаних без швів, і являє собою ідеально гладеньку сферу. Тести, проведені японськими фахівцями

на чолі з Казуя Сео, показали, що надзвичайна рівність і гладкість Jabulani дозволяють йому досягати великих швид-

костей і летіти на більшу відстань. За початкової швидкості в 70—110 км/год., характерної для професійних гравців, він долає на кілька метрів більше, ніж офіційні м’ячі попередніх

На чому їдемо в майбутнє? Розроблено концепт автомобіля на магнітній підвісці

спроектованому Феліпе Палермо Mercedes Benz Arrow кабіна підвішена на рамі з використанням системи магнітної підвіски, завдяки чому вона нахиляється, коли автомобіль входить у віражі та круті повороти. Це забезпечить особливо комфортабельну їзду. Колеса Mercedes Benz Arrow під час руху металізованою проїзною частиною притягуватимуться до неї за рахунок використання вбудованих магнітів, забезпечуючи додаткове зчеплення з дорогою. Якщо автомобіль з’їде з магнітної дороги, з коліс висунуться каучукові або гумові шипи, що виконують роль звичайної покришки, пом’якшуючи нерівності дороги й забезпечуючи автомобілю підвищену прохідність. Розробник уважає, що такі автомобілі з’являться на дорогах у 2050— 2060-х роках.

Ваш будинок — у надійних руках Схожий на інопланетянина пристрій BugPlug — не іграшка, не звіреня, а незамінний помічник

сновне завдання розробленої студією Ah&Oh «істоти» — заощадження електроенергії. Вона терпляче чекає вас удома. Коли ви прийдете, увімкне всі необхідні побутові прилади, а коли підете — вимкне електроприлади, яким не треба працювати. Гос-

світових першостей. З іншого боку, через відсутність нерівностей на поверхні за швидкості менше 70 км/год. турбулентні потоки повітря довкола нього переходять у ламінарні, і в м’яча наче вмикаються гальма. Випробування в аеродинамічній трубі показали ще одну особливість, пов’язану з обертанням Jabulani в польоті. Обертове тіло, яке обтікається потоком газу, зазнає впливу від ефекту Магнуса. Він полягає в тому, що різні боки обертового тіла рухаються щодо потоку з різною швидкістю: один назустріч йому, інший — у тому ж напрямку. У результаті утворюється різниця тисків і з’являється сила, яка штовхає м’яч убік. Випробування показали, що перепади у величині цієї сили в Jabulani набагато більші, ніж у попереднього Teamgeist, тому траєкторія його польоту менш передбачувана.

подарь має тільки підключити до BugPlug побутові пристрої, роботу яких необхідно контролювати, наприклад, телевізор, настільну лампу або пральну машину. Присутність господаря «помічник» визначає за допомогою вбудованих датчиків руху у вигляді очей на антенах. Антени можуть згинатися в різні боки, щоб забезпечити кращий огляд.

ГОРИЗОНТАЛЬ: 1. Останній притулок. 4. Місце виробництва автомобілів. 7. Заміжня міледі. 9. Заняття ділових людей. 12. Оксид на поверхні металу. 15. Боєць зі складками на одязі. 16. Спортивні сани. 18. Підкорювач неба з Одеси. 19. Міні-монастир у глушині. 23. Інструмент у руках правосуддя. 24. Жанр Клінта Іствуда й Джона Уейна. 26. «КАМАЗ» або «БІЛАЗ». 27. Блакитнобілий метал. 28. “... Стодоля”. 29. Сестра “копійки”. 30. Компроміс між спекою й морозом. 31. Ковбойське кидалово. 32. Маятник .... 34. Каструля для справжнього плову. 36. Гандбол під час потопу. 39. Документ випускника школи. 40. Ельф у компанії Фродо. 41. Співаюча шведська четвірка. 43. Консервант продуктів у наших предків. 45. Вершини кар’єри альпіністів. 47. Найбільший із пернатих хижаків. 48. Не вірить сльозам. 49. Збірник релігійних гімнів. 53. Антиприлипала (кухонне). 54. Російський Монте-Кристо. 55. З’єднання з киснем. 56. Транспортне підпілля. ВЕРТИКАЛЬ: 1. Страж пірамід. 2. Пляжний час. 3. Два чоботи.4. Кусачки. 5. Посудина на шведському троні. 6. Руків’я прапора. 8. Не студент, який складає іспити. 10. Комплект із декількох автогонок. 11. Їжа двигуна. 13. Страва з перцю. 14. У тісноті, та не в... (прислів’я). 15. Опора подорожанинові. 17. Великий уламок льоду або каменю. 20. Кінець світу. 21. Фахівець із облагороджування політиків і акторів. 22. Винахід, що давно зробили кажани. 23. Арктур (сузір’я). 25. Тривожний дзвін. 26. Вірний служака сеньйора. 32. Сто сантимів. 33. Місце перебування водія. 34. Дослідне судно Жак-Іва Кусто. 35. Майбутня фотографія. 37. Фальстарт кулі. 38. Вогненебезпечна княгиня. 42. Викрадач коралів. 44. Літальний апарат відьми. 46. Мовчання в періодичній таблиці. 49. Хрестик у грі з нуликами, одиничками та іншими цифрами. 50. Електрод. 51. Половина матчу. 52. Вертикальний параметр людини. Склала Оксана БАЛАЗАНОВА ГОЛОВОЛОМКА «МОРСЬКИЙ БІЙ» На полі 10х10 клітинок розставте десять кораблів: один 4-клітинний, два 3-клітинних, три 2-клітинних і чотири 1-клітинних. Кораблі не повинні стикатися, тобто знаходитися в сусідніх клітках, навіть за діагоналлю. Числа, що стоять за периметром поля, дорівнюють кількості кліток, зайнятих кораблями у відповідних горизонталях і вертикалях.

Рубрику веде Андрій ГЕРМАН За матеріалами Inside Science News Service, YankoDesign, Technology Rewiew, dailytechinfo. org, popmech.ru

підготувала Наталія ЧАЙКА

Наступний номер «УТГ» вийде 13 липня п.р.