Украинская техническая газета №84 by Ukrainian technological newspaper

№ 32 (84) 18 серпня 2009 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить у вівторок

Експортуємо, отже живемо

У НОМЕРІ: ТЕХНОЛОГІЇ Вибоїв менше — вугілля більше

Українська металургія починає одужувати завдяки сприятливій кон’юнктурі на міжнародних ринках

В Україні створені й упроваджені вуглевидобувні комплекси нового покоління, здатні стабілізувати видобуток вугілля й створити умови для його зростання стор. 6

Ігор ПАВЛЮК, Герман ДУБИНІН

ЦІНА ПИТАННЯ Цукровий маятник хитнувся Зростання цін на цукор викликало у громадян страх, що незабаром в Україні настане його дефіцит стор. 7

ОСНОВНИЙ РЕСУРС Слухати землю Комусь вигідно збільшувати нашу залежність від імпорту сировини? Стор. 10

SOSТАН Галас навколо каналізації. Кабельної. На нас чекає нове підвищення цін на всі послуги зв'язку? Стор. 14

Авіабудування: пацієнт скоріше живий?

Нинішнє складне становище економіки України не в останню чергу є результатом падіння темпів виробництва кількох базових галузей. Провідне місце серед них посідає металургія, яка забезпечувала ледь не половину експортних надходжень до країни та роботу сотень тисяч працівників. Саме тому одужання металургійних підприємств має особливу вагу. Інша річ, що не личить європейській країні залежати від сировинних галузей.

Ще в лютому поточного року Юлія Тимошенко, звітуючи у Верховній Раді, назвала пріоритети в подоланні економічної кризи: АПК, будівництво, авіабудування та енергоефективність. Авіабудування відзначила особливо — тут одне робоче місце в основному виробництві створює 12 робочих місць у суміжних галузях. Обіцянку допомогти галузі прем'єр частково виконала. Однак часткові зусилля ситуацію не рятують. Бо без комплексного підходу до розвитку ринків збуту та кооперації з Росією не обійтися.

За інформацією директора ДП «Укрпромзовнішекспертиза» Володимира Власюка, підприємства галузі працюють на 68 % своєї потужності. Це зведений коефіцієнт — є підприємства, які працюють майже на повну потужність, а є і на 30 %. При тому, що максимальний спад у листопаді минулого року становив 33 % від їх загальної потужності. «Вихід нашої металургії із ситуації, що склалася, відбувається в контексті виходу міжнародної металургії», — говорить Володимир Власюк. І прогнозує поліпшення показників у другій половині року. Сприятливим фактором для цього є програми стимулювання економічного розвитку та попиту на сталь у ряді розвинених країн світу, зокрема, США, Китаї та ЄС. На початку року ці програми лише узгоджувалися, вишукувалися кошти, тепер гроші почали реально працювати, в тому числі і на українську металургію.

Закінчення на стор. 8–9

Закінчення на стор. 2–3

Попри обіцянки влади, реальних кроків із виведення авіабудівної галузі з тривалої кризи поки не видно. Є лише посування Наталя САВЕЛЬЄВА

Як створити «енергоострів» Бізнес у енергетиці починається тоді, коли застосовуються комплексні технології Тетяна КОВРИГА Виробництво біодизелю в Україні перебуває поки на рівні кустарного промислу. Чималий вітчизняний потенціал для розвитку перспективної галузі практично не задіяний. Гроші під ногами, — говорять фахівці.. Закінчення на стор. 5

читись лише на будівництві. Принаймні у тоннажі. А в грошовому (гривневому) обчисленні — навіть зросли. Керівництво Кузьминецького цегельного заводу (Київська область) повідомляє, що завод запустився в грудні із завантаженням 10%, а сьогодні працює вже наполовину потужності. Джерело на заводі «Вентс» (м.Боярка під Києвом) повідомляє, що ситуація на підприємстві постійно погіршувалася до квітня, а потім стабілізувалася... Зрештою, у червні, коли дні довшають, електрики потрібно менше й тепловики починають відключення гарячої води, зросло споживання комунальних послуг. Напевне підприємства постаралися. До того ж якщо порівнювати з майже повним зупиненням, випуск навіть невеликої кількості

продукції істотно покращує показники підприємства або цілої галузі. Випустив, наприклад, Дрогобицький завод автокранів на 5 машин більше — і відразу майже півтора разове зростання: видавали 12 кранів, а тепер — 17. Закінчення на стор. 4

Українська технічна газета

№32 (84) В і в т о р о к , 1 8 с е р п н я 2 0 0 9

ТУТ І ТЕПЕР

Цитата тижня

У Миколаєві спустили на воду два судна

Валерій Литвицький

Керівник групи радників глави Нацбанку

«На тлі продовольчої дефляції, яку ми спостерігаємо в серпні, можна чекати на цінову стабільність або інфляцію в кілька десятих відсотка».

Одне з найбільших підприємств у суднобудівній галузі України ВАТ «Вадан Ярдс Океан» спустило на воду несамохідне суховантажне судно й корпус танкера-хімовоза Несамохідне вантажне судно — перше з 16 двотрюмних вантажних суден «ріка-море», яке будує ТОВ СП «Нібулон». Судно призначене для перевезення зерна, його дедвейт становить 4,5 тисячі тонн. Поставку суден здійснюватиму ть в чотири етапи. Го-

ловне судно вже здано, ще три баржі буду ть готові до 31 серпня 2009 року, наст упні чотири — до 13 жовтня, ще чотири — до 30 листопада 2009-го. Останні чотири судна серії повинні передати замовникові до 26 січня 2010 року.

Сергій Тігіпко

Росіяни вирішили запозичити успішний досвід розвинених країн у шляхетній справі заміни старих автомобілів на нові — надійніші та екологічніші. Річ у тім, що в Росії більше половини автомобілів експлуатуються понад 10 років. Із цією метою організували робочу групу для реалізації експерименту зі створення системи утилізації транспортних засобів. Пілотний проект програми стартує наступного року, тоді ж буде прийнято відповідну нормативну базу. Передбачається утилізувати автомобілі російського і зарубіжного виробництва, яким більше 10 років і які належать останньому власнику не менше року. Натомість видаватимуть сертифікати, еквівалентні 50 тис. російських рублів (трохи більше $1,5 тис.), які можна використовувати виключно на придбання нового автомобіля російського виробництва. Відзначимо, що такі програми діють вже в 14 країнах світу. Хотілося б, щоб і Україна долучилася до такої взаємовигідної справи.

Колишній радник прем'єр-міністра, екс-глава Національного банку

«Зменшення грошової маси, що спостерігається з початку року, ускладнює швидкий вихід економіки з кризи. Така нетипова поведінка монетарних агрегатів спричинена діями Нацбанку, який, побоюючись інфляції і тиску на курс гривні, сушить економіку».

Тимошенко доручила створити лабораторії з перевірки на ГМО

Валерій Боровик

Голова правління «Нової енергії України»

«Оптимальна ціна за транспортування російського газу територією України повинна становити 4,5 долара за 1000 кубометрів на 100 кілометрів. Гарантувати енергетичну безпеку стає все важче. Вона в нас тримається на трьох китах: стабільність поставок енергоносіїв, прогностичність роботи газотранспортної системи й диверсифікованість поставок. І перше, і друге, і третє в нас сьогодні не на кращому рівні».

На нараді, присвяченій аграрним питанням, прем'єр-міністр доручила Міністерству економіки розробити концепцію створення лабораторій із перевірки продуктів на вміст горезвісних ГМО — генетично модифікованих організмів. Як повідомила прем'єр-міністр, в Україні є лише одна лабораторія, здатна проводити такі тести. Від Мінекономіки Тимошенко очікує на конкретні кроки з термінів створення і вартості такої програми.

Підготував Олег ВАСИЛЕНКО

Експортуємо, отже живемо Українська металургія починає одужувати завдяки сприятливій кон’юнктурі на міжнародних ринках Ігор ПАВЛЮК, Герман ДУБИНІН Утім, існують і, так би мовити, вну т рішні причини: у липні Кабмін про лон гував до кінця року меморандум з підприємствами гірничо-метаПочаток на стор. 1

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а. Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

E-mail: info@tehnichka.com

У Росії стартував експеримент з утилізації старих автомобілів

лургійного комплексу. Нагадаємо, доку мент передбачає ряд суттєвих пре ференцій для металургів (зниження цін на газ, електроенергію, коксівне вугілля, зупинення зростання транспортних тарифів і т. ін.) в обмін на зобов’язання максимально використовувати коксівне вугілля, збереження робочих місць та заробітної платні, зниження собівартості продукції та продаж Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ ПРАСОЛОВ. РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 8 0642 34-72-47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 8 0642 34-72-47, ел. адреса tehnomysl@gmail.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 8 0642 34-72-47, ел. адреса otdelnauki@gmail.com); Дмитро Корнійчук — відділ економіки і бізнесу (тел. 8 044 440-82-09, ел. адреса korneychukdima@gmail.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 8 044 440-82-09, ел. адреса ingvar@bigmir.net);

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., Відділ маркетингу і реклами видано Міністерством юстиції України. Любов Соловйова — менеджер (тел. 8 0642 59-93-91, 8 0642 59-93-92, ел. адреса reklamateh@rambler.ru)

її на внутрішньому ринку за цінами, які не перевищують експортні. Меморандум як антикризовий захід мав дві головні мети. Перша — зниження собівартості продукції, друга — розвиток внутрішнього ринку. Виходячи зі слів директора ДП «Укрпромзовнішекспертиза», з першим все більш-менш гаразд: «Собівартість однієї тонни заготівки в докри зовий

період становила $585, а в серпні 2009 року — вже $255 за тонну». Завдяки цьому Україні вдається конкурувати з такими країнами, як Росія, Китай і Туреччина (нижче собівартість лише в Росії — $200—210). Це дозволило розгорнути експорт навіть до Китаю. У першому півріччі цього року сюди експортовано 970 тисяч тонн металопрокату — проти 11 тисяч тонн за аналогічний період 2008 року. Можна сказати навіть, що китайські замовлення стали запорукою підйому галузі, завантаживши підприємства з 38 до 55%.

Газета видається українською та російською мовами П Е Р Е Д П Л АТ Н І ІНДЕКСИ:

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340.

Позиція авторів публікацій не завжди збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи.

Номер набраний і зверстаний у комп’ютерному центрі «УКРАЇНСЬКОЇ ТЕХНІЧНОЇ ГАЗЕТИ».

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені ®, публікуються на правах реклами.

При ВИКОРИСТАННІ матерІалІв ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 15502 прим., українською мовою 4302 прим., російською мовою 11200 прим.

ЗАМОВЛЕННЯ № 1744

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 8 с е р п н я 2 0 0 9 №32 (84)

ТУТ І ТЕПЕР ПЕК За оперативними даними, у січні—липні 2009 року нафтопереробні заводи скоротили виробництво автомобільного бензину на 7,4% у порівнянні з аналогічним періодом 2008-го — до 1847,3 тис. тонн. Випуск дизельного палива скоротився на 0,1% — до 1864 тис. тонн, мазуту — на 8,4%, до 1244,3 тис. тонн. Міністерство економіки України пропонує ввести обов'язкове ув'язування стартових цін на нафту, газовий конденсат, природний газ і вугілля власного видобутку, реалізовані на комерційних аукціонах, із поточними котируваннями цін на ці енергоносії на світових торговельних майданчиках. Про це говориться в оприлюдненому проекті постанови Кабінету Міністрів, розробленому Мінекономіки, яким планується внести відповідні зміни в «Положення про організацію та проведення аукціонів із продажу нафти, газового конденсату, природного, скрапленого газу й вугілля». Відповідно до документа, зокрема, пропонується зобов'язати продавця енергоносія визначати рівень стартової ціни з урахуванням поточного рівня світових цін на відповідну сировину, що не має перевищувати їх більш ніж на 5%. При цьому поточний рівень цін визначається на базі середнього значення котирувань на відповідну сировину за останні десять днів, що передують аукціону. Проект передбачає проведення у разі потреби додаткових аукціонів, на яких можуть реалізовуватися ресурси, не затребувані на базовому аукціоні. Міністерство промислової політики пропонує Кабінету Міністрів України встановити ціни на газ для підприємств

хімічної промисловості на рівні $205 за тис. м3. Про це заявив перший заступник міністра промислової політики України Віталій Немилостивий. Він відзначив, що ціна в $205 за тис. м3 перевищує ціну газу, імпортованого в Україну починаючи з другого півріччя, а з урахуванням того, що в четвертому кварталі ціна на імпортний газ стане ще нижчою, існуюча компенсуватиме збитки «Нафтогазу», яких він зазнав у першому й другому кварталах 2009 року. Встановлення ціни на газ для підприємств хімпрому на рівні $205 за тис. м3 дозволить цим підприємствам збільшити виробництво, як мінімум, на 30—40%, відзначив заступник міністра. «Це альтернативна ціна ($205 за тис. м3), що повинна задовольнити НАК «Нафтогаз України» і дати можливість хімікам працювати», — додав він. Уряд планує завершити будівництво всіх недобудованих локальних газопроводів у населених пунктах, заявила на засіданні Кабінету Міністрів Юлія Тимошенко. «Ми ретельно вивчили ситуацію та з'ясували, що на сьогоднішній день недобудованих газопроводів приблизно на

700 млн грн — локальні мережі, які профінансовані частково населенням сіл і селищ, частково державою, частково газотранспортними організаціями», — сказала прем'єр-міністр. У будівництво цих газових мереж уже вкладено багато коштів, тому їх треба добудувати, відзначила Тимошенко.

Початок на стор. 1, 2

Ситуація зрозвитком внутрішнього ринку менш оптимістична. Спад споживання продукції металургів в Україні, за словами В. Власюка, становить 60%. Причини — спад у будівельній та машинобудівній галузях, які є найбільшими споживачами. УПРИТУЛ Металургія для України — галузь, без нормальної роботи якої неможливо уявити функціонування всього економічного організму. Справа не лише в експортних надходженнях, а й у добробуті сотень тисяч людей, існуванні цілих районів великих міст та монопоселень. Зупинення її роботи окрім всього іншого — це величезний тягар для системи соціального забезпечення України. Меморандум, який дав

За її словами, добудування локальних газопроводів фактично буде черговою антикризовою програмою уряду. Разом із цим стратегією держави залишається перехід від використання газу до вугілля, електроенергії та інших поновлюваних джерел енергії. ГМК Виробництво основних видів металургійної продукції за 7 місяців 2009 року скоротилося щодо аналогічного періоду 2008-го на 33—37%. Про це повідомив 12 серпня генеральний директор об'єднання «Металургпром» Василь Харахулах. За його словами, за січеньлипень п.р. виробництво чавуну

становило 14,332 млн тонн, що на 7,242 млн тонн, або на 33,6%, менше показника січня—липня минулого року. Виплавлено 16,277 млн тонн сталі — на 9,655 млн тонн, або на 37,2%, менше, ніж за 7 місяців 2008 року. Вироблено 15,161 млн тонн прокату, що на 7,971 млн тонн (на 34,5%) менше, ніж за аналогічний період минулого року. Також В. Харахулах повідомив, що в липні—серпні 2009 року відзначені позитивні тенденції зростання обсягів виробництва в металургії у порівнянні із січнем—червнем п.р. Середньодобове виробництво чавуну, за його словами, у липні щодо червня зросло на 9 тис. тонн (на 13,4%) — до 76,2 тис. тонн. За 10 днів серпня середньодобове виробництво чавуну становило 80,1 тис. тонн.

змогу встояти на ногах більшості металургійних гігантів, разом із сприятливою кон’юнктурою на міжнародних ринках може стати запорукою одужання галузі. Однак є декілька питань. Під час пролонгації меморандуму Юлія Тимошенко заявила, що далеко не всі підприємства дотримуються своїх зобов’язань і, зокрема, продають продукцію на внут рішньому ринку за вдвічівтричі вищими цінами, ніж на експорт. Тобто не всі металургійні «магнати» усвідомили, що пільги покликані не врятувати їхній бізнес і збагатити їх, а надати імпульс економіці країни. А намір урвати якомога більше грошей тут і зараз може призвести до серйозних проблем. Здешевлення собівартості продукції українських металургів досягнуто фактично завдяки державній підтримці. Впровад-

АПК Згідно з оперативними даними, в Україні за станом на 12 серпня 2009 року намолочено понад 35,31 млн тонн зерна. На цю дату зернові й зернобобові культури зібрані з площі понад 12,4 млн га, або 96% планованих до збирання. Середня врожайність зернових по країні становить 28,4 ц/га. Намолочено близько 21 млн тонн пшениці з площі 6,6 млн га (97% від плану) при середній урожайності 31,9 ц/га. Також аграрії зібрали майже 12,4 млн тонн ячменю з площі понад 4,9 млн га (98% від прогнозу), 520 тис. тонн гороху з 272 тис. га (98% від прогнозу). Триває збирання жита. До зазначеної дати намолочено 862 тис. тонн зерна при середній урожайності 21,7 ц/га. Зібрано більше 18 млн тонн ріпаку з 1 млн га при середній урожайності 18,1 ц/га. Міністерство аграрної політики знизило прогноз урожаю цукрових буряків цього року на 25%, або на 4 млн тонн, — до 12 млн тонн проти 16 млн тонн, які прогнозувалися раніше. Про це повідомив заступник міністра аграрної політики України Іван Демчак. На сьогодні, за його словами, 94% посівів цукрових буряків в доброму стані, і врожай очікується на рівні 12 млн тонн. При цьому, за прогнозами

БУДІВНИЦТВО Кабінет Міністрів України 12 серпня опублікував розпорядження № 929-р «Про придбання квартир для забезпечення житлом громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов» від 5 серпня Уряд погодився із пропозицією Міністерства регіонального розвитку й будівництва про придбання Державною іпотечною установою (ДІУ) квартир на загальну суму 147 млн 085,119 тис. грн у житлових будинках, прийнятих в експлуатацію, і на об'єктах незавершеного житлового будівництва зі строком здачі в експлуатацію не пізніше 25 грудня 2009 року за наявності відповідної банківської гарантії для забезпечення житлом громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов і стоять на квартирному обліку. Кабмін доручив ДІУ передати квартири головним розпорядникам бюджетних коштів із розподілу Міністерства праці, узгодженого з Міністерством родини, молоді та спорту й Міністерством фінансів. При цьому головним розпорядникам бюджетних коштів разом із Мінфіном під час уточнення показників Державного бюджету на 2009 рік і складання проектів державного бюджету на наступні роки необхідно передбачити кошти для компенсації ДІУ витрат, пов'язаних із придбанням квартир, і кошти для придбання і будівництва житла для окремих категорій громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов і стоять на квартирному обліку.

міністерства, виробництво цукрових буряків становитиме 1,5 млн тонн, оскільки цукристість буряків вище, ніж торік.

ження енергозбережних технологій і модернізація виробництва, які б забезпечили реальне зниження собівартості продукції, відбувається вкрай кволо. Однак є в цьому випадку запитання і для держави. Передусім щодо розвитку внутрішнього ринку. Якщо укладення меморандуму можна вважати вдалим антикризовим заходом, то відсутність реалізації великих інфраструктурних проектів, де б з’явився попит на метал, є перешкодою для його виконання. Немає у держави коштів — слід запропонувати проекти для інвесторів на вигідних умовах. Потенційних об’єктів безліч. Отже, предметний діалог між владою і металургами є необхідним. Та чи можливий він в країні, яка перебуває у стані вічних виборів, де прийняття довготривалих заходів підміняється разовими акціями?

Підготувала Тетяна ЖМУД за матеріалами «УНІАН», «РБК-Україна», «Кореспондент», «Економічна правда», УГМКінфо, Укррудпрому, сайта Кабінету Міністрів України

ЕКСПЕРТ Дамір Бікулов (для «УТГ»)

Віце-президент Запорізької торгово-промислової палати

— Металургійна галузь дійсно оговтується від кризи. Однак щодо перспектив — не все так просто й райдужно. Продажі почали зростати, але зростатиме і собівартість нашого металу, прокату тощо, бо підвищується ціна на ресурси, сировину. Ринок збуту викликає ланцюгову реакцію: дорожчає метал — дорожчає сировина. Сьогодні металурги потерпають не так від падіння продажів, як від росту цін на все необхідне для виробництва. Той же газ у структурі собівартості становить 7—8%. І скільки коштуватиме завтра залізорудна сировина — ми не можемо спрогнозувати. Це стабільно відносне поняття. Те ж саме стосується і соціальних платежів, у першу чергу мінімальної зарплати. Вони напевно підвищуватимуться. Проте український метал має свою нішу на ринку, і обсяги продажів у будь-якому разі збільшуватимуться.

Українська технічна газета

№32 (84) В і в т о р о к , 1 8 с е р п н я 2 0 0 9

ЕКОНОМІКА

Хвилі кризи оголюють дно? Останні зведення Держкомстату, дані компаній і оцінки незалежних експертів свідчать, що в травні-червні відзначене поновлення зростання виробництва. Виходить, що економіка досягла дна й почала видужувати. Аби тільки дно не виявилося подвійним Богдан МАЛИНОВСЬКИЙ ПАРАДОКСИ ЗРОСТАННЯ зростання важко повірити. Але вірити хочеться. Зрештою, на найнеобхідніші продукти населення усе ще заробляє. Цікаво, що за соціологічними дослідженнями в Росії тільки до літа люди почали адаптуватися до кризи, звикати до неї. Певне, щось схоже відбувається й у нас, адже наш менталітет нічим не відрізняється від російського: люди розслабилися і пом'якшили режим економії. Та й неможливо заощаджувати на товарах тривалого користування весь час. Споживачі під впливом порівняно стабільного курсу валюти й більш-менш своєчасних соціальних виплат дозволили собі довгострокові інвестиції, хоча й невеликі — купівлю одягу, косметичні ремонти тощо. Звідси й стабільність у харчовій промисловості (приріст у порівнянні з докризовим червнем минулого року, нехай навіть на скромні 0,9%!), і червневий приріст у легкій. Харчова промисловість як-не-як посідає 2-е місце у структурі вітчизняної індустрії після металургійної і, безперечно, впливає на показники всієї промисловості. Правда, приріст виробництва м'яса (+14,2% до червня минулого року), якщо подумати, не радує, а насторожує. Оскільки свідчить про те, що селяни й агрофірми, щоб якось звести кінці з кінцями, змушені різати худобу. І якщо таке становище в найближчі місяці триватиме, через півроку-рік на нас чекає відчутний спад виробництва м'яса й молока, бо під ніж іде й молочне поголів'я. Тоді доведеться мимоволі звикати до імпортного м'яса й молочних продуктів:

Але при цьому можна майже напевно прогнозувати швидкий спад виробництва будматеріалів у жовтні-грудні, коли сезон індивідуального будівництва закінчиться. Криза стала стимулом ще для однієї галузі. ДНАУ повідомляє, що за перше півріччя випущено 22 млн дал лікерогорілчаної продукції — на 0,6 млн дал (десь на 3%) більше, ніж за аналогічний період минулого року. Криза провокує депресію (насамперед у працездатного на-

— автомобільній промисловості. 10 серпня очікується поновлення роботи заводу «Єврокар», складальника автомобілів «Шкода». Уже є угода на надання підприємству великого кредиту німецьким «Вестдойче Ландесбанком». Надалі інвестиційні аналітики очікують на загальне збільшення фінансування реального сектора економіки. А це дає надію на підвищення, нехай і невелике, реального споживчого попиту в 4-му кварталі.

селення), а лікувати її спиртним — давня традиція нашого народу. Дійсно сприятлива кон'юнктура складається для основної галузі української промисловості — металургії. За словами експертів, споживачі нарешті вигребли складські запаси виробників. До того ж китайські металурги досі не уклали довгострокові контракти на

У серпні-вересні на рахунки забудовників повинні прийти трохи більше мільярда гривень на добудування 82 багатоповерхових житлових будинків із готовністю не нижче 70%, відібраних наприкінці липня на конкурсі Міністерством будівництва. Це напевно пом'якшить сезонний спад. Але істотною цю підтримку назвати не можна: залишаються замороженими ще 400 об'єктів із готовністю не менше 70% і значно більше довгобудів, заморожених на більш ранніх стадіях. Якщо іпотечне кредитування не відновиться в обсягах, хоча б близьких до колишніх, на новий будівельний бум розраховувати неможливо. До того ж ряд авторитетних економістів прогнозують новий спад цін на нерухомість. Тож після добудування об'єктів, на які виділені бюджетні гроші, на галузь може очікувати новий спад. Правда, восени деякі забудовники планують відновити роботу вже власним коштом. Зокрема, у жовтні велике будівництво «за свої» починає компанія «ТММ».

До завершення глобальної економічної кризи розраховувати на стабілізацію в якійсь одній країні світу навряд чи можливо. Якщо, звичайно, ця країна не ізольована від іншого світу, як Північна Корея. А тим більше якщо, як наша, перебуває в колосальній залежності від експорту і має слабкий внутрішній ринок. щоб відновити поголів'я до колишнього рівня, потрібно кілька років. Зростання виробництва будматеріалів цілком вписується в сезонний характер будівельного ринку, який під час кризи почав проявлятися чіткіше. Заморожування великих об'єктів призвело до того, що галузь зараз виживає переважно за рахунок індивідуального будівництва: заможні люди багато втратили під час кризи, але дозволити собі побудувати котедж вони, як і раніше, можуть. В індивідуальному будівництві сезонність виражена значно більше, ніж при спорудженні багатоповерхівок. Індивідуальне будівництво використовує дуже широкий спектр матеріалів і дає роботу різним підприємствам. Недарма, напевно, виробництво шиферу, застосовуваного насамперед в індивідуальному будівництві, причому виключно в малобюджетному, за темпами зростання обганяє майже всі будматеріали. Сезон почався і у шляховиків, яким був потрібен асфальт для латання вибоїн. Початок на стор. 1

закупівлю залізної руди, тому змушені закуповувати її на більш дорогому спотовому ринку. Це збільшило їхні витрати і, як наслідок, ціни на світовому ринку, а отже зробило українську сталь конкурентоспроможнішою. У результаті, за оцінками агентства «Метал Кур'єр», випуск сталі в липні зріс у порівнянні з попереднім місяцем на 16%. Зростання у металургії, що почалося у квітні, як прогнозують в «Металургпромі», триватиме в серпні й становитиме 10—11% у порівнянні з липнем. Разом з тим галузеві аналітики побоюються, як би ці тенденції не виявилися тимчасовими. Адже попит з боку спотового ринку може бути дуже швидко насичений і навіть перенасичений, бо потужностей у таких постачальників металу в Китай, як Україна та Росія, дуже багато. Після чого знову може статися спад. Стабільне зростання металургам може забезпечити тільки підвищення попиту з боку провідних вітчизняних споживачів сталі — машинобудування і будівництва. Чекають на зростання виробництва й в іншій важливій галузі

в Україні поновлення росту ВВП. Правда, усього лише на 1%. ЩО Ж БУДЕ ДА ЛІ? ерші ознаки стабілізації уряд поспішив занести до списку своїх заслуг. І в цьому є певна правда. Галузеві аналітики визнають, що однією з причин підвищення конкурентоспроможності української економіки на світовому ринку стало «замороження» урядом цін на послуги держмонополій у жовтні минулого року. Тоді він установив нульову надбавку на газ і знизив тарифи на залізничні перевезення та електроенергію для гірничо-металургійного комплексу. За даними Мінекономіки, за цей час металурги заощадили за рахунок пільг ні багато ні мало 1,2 млрд грн. Допоміг металургам і «валютний демпінг» — зниження курсу гривні щодо провідних валют. Уряд прагне надати допомогу й іншим галузям, насамперед будівництву й АПК. Так, будівельникам виділені 1,1 млрд грн із Державної іпотечної установи. Правда, планувалося 2 млрд. А ще мали намір виділити майже 10 млрд на будівництво об'єктів до чемпіонату Європи з футболу. Це було б дієвою підтримкою для будівельників під час кризи. Та не склалося: Президент заветував відповідні поправки до держбюджету. Тому в найближчі півроку сподіватися на пожвавлення будівельної галузі не варто. Обіцяють допомогти й аграріям. Аграрний фонд за бюджетні гроші закупить для селян 100 тис. т солярки по 4900 грн/т, а зі Стабілізаційного фонду заплановано виділити 390 млн грн (275 млн уже профінансовано) на закупівлю сільгосптехніки для «Украгролізингу». Але, як свідчить практика минулих років, такі заходи так і не змогли докорінно вплинути на ситуацію в АПК. Всі вливання йшли немов у бездонну бочку. Тож до завершення глобальної економічної кризи розраховувати на стабілізацію в якійсь одній країні навряд чи можливо. Якщо, звичайно, ця країна не ізольована від іншого світу, як Північна Корея. А тим більше якщо, як наша, перебуває в колосальній залежності від експорту й має слабкий внутрішній ринок. Завершення глобальної рецесії очікується лише наступного року. У США результати 2-го кварталу показали, що

Відповідно до липневого макроекономічного прогнозу Світового банку, спад ВВП в Україні за результатами нинішнього року становитиме 15%. Поменшало песимізму й у оцінках міжнародних експертів. Так, згідно з останнім (липень) макроекономічним прогнозом Світового банку, спад ВВП в Україні за результатами нинішнього року становитиме 15%. З огляду на те, що в 1-му кварталі навіть офіційна статистика зафіксувала 20-відсоткове падіння ВВП, напрошується висновок: в 2—4-му кварталах економічна ситуація покращиться. Напевно підтягне вгору загальну цифру новий урожай, що, зокрема, спричинить запуск цукрових заводів. Тому на 2010 рік Світовий банк, наприклад, прогнозує

рецесія в найбільшій економіці світу триває. У Європі ж відзначаються тільки перші проблиски стабілізації. Крім того, ряд економістів прогнозують другу хвилю кризи, пов'язану з очікуванням нового спаду цін на нерухомість. Другою хвилею лякають навіть експерти російського уряду, хоча владі цієї країни невигідно нагнітати паніку. Тому робити більш-менш чіткі прогнози на друге півріччя не береться ніхто. Все-таки курс гривні знову почав падати, та й незабаром президентські й місцеві вибори.

Українська технічна газета

Вівторок, 18 серпня 2009

№32 (84)

ЕНЕРГОЄМНІСТЬ

Як створити «енергоострів» Бізнес у енергетиці починається тоді, коли застосовуються комплексні технології Тетяна КОВРИГА Як побачити гроші під ногами, а головне — підняти? Про це кореспондент розмовляє з директором інституту екобіотехнологій і біоенергетики Валерієм Дубровіним.

— Валерію Олександровичу, ви очолюєте інститут, у якому не тільки навчаються студенти, а і є власне виробництво, де виготовляють біодизель, біогаз і навіть паливні гранули з бур'янів... Чи може біоенергетика стати добрим бізнесом? — Добрий бізнес у біоенергетиці починається тоді, коли застосовуються комплексні технології. Таким шляхом пішов і наш інститут. Приміром, на своєму пілотному заводі біодизелю ми виробляємо олію, дизельне біопаливо, макуху й глицеролову фракцію. Теплову енергію одержуємо з паливних гранул, які виготовляються з місцевої біосировини — соломи або відходів переробки деревини. Олію, а потім біодизель виробляємо переважно з ріпаку, який самі ж і вирощуємо. Усе, що залишається після виробництва олії та дизельного біопалива, споживає молочно-товарна ферма, яка потім дає молоко (а у недалекому майбутньому — і біогаз). Поголів'я великої рогатої худоби — близько трьох тисяч. Саме відходи виробництва пілотного заводу дизельного біопалива істотно підвищили продуктивність ферми. Завдяки високобілковій рапсовій макусі удої молока збільшилися на 3—5 літрів на день. У рік це майже тонна молока додатково. А сушіння зерна на сушарці, де замість природного газу використовують солому або відходи деревини, обходиться в 4 рази дешевше. Як бачите, у нас своя економіка. Взагалі ж інститут займається трьома видами біопалива: рідкими, твердими й газовими. У нас діє лабораторія з виробництва біогазу, де вже шість років успішно працюють два реактори. Спочатку в них використовували сировину тваринництва (відходи

леко не всі, на жаль, Кулібіни. Тому нинішнє виробництво біопалива в Україні ґрунтується на кустарних установках (у тому числі й для одержання біодизелю). Іноді навіть звучать заяви, що робити біодизель легше, ніж варити самогон. У нас інша концепція. Якщо якийсь продукт ми називаємо біодизелем, то він має, як мінімум, відповідати європейському стандарту на цей вид палива. Та й застосовувати біопаливо треба відповідно до європейських норм. Сьогодні використовувати біодизель у чистому вигляді не просто нераціонально: це веде до знищення

Валерій Дубровін на заводі з виробництва біоетанолу

його позитивного іміджу. Щоб застосовувати біодизель у чистому вигляді, треба мати спеціальні двигуни. Інакше трактор або автомобіль доведеться переобладнати. Якщо ж використовувати біодизель як компонент сумішевого палива (не більше 30% у суміші з традиційною соляркою), то проблем для звичайного дизельного двигуна вже не буде. Треба тільки промити бак від

У нас є серйозна проблема: усі хочуть працювати як Кулібін, але далеко не всі, на жаль, Кулібіни. життєдіяльності великої рогатої худоби), а зараз — сумішеві субстрати. У нас є кілька технологічних регламентів, що дозволяють переробляти складні органічні відходи агропромислового виробництва. Приміром, відходи птахофабрик з досить несприятливим співвідношенням вуглецю та азоту. В інституті розроблені особливі рецепти для переробки такої сировини. Але для розвитку цього сегмента потрібні відповідні фахівці. Студенти Університету біоресурсів і природокористування, до складу якого входить наш інститут, проходять цільове стажування за кордоном, освоюють світовий досвід. Але їх дуже мало, а в масштабах країни потрібні тисячі. — Наскільки розвинене виробництво біодизелю в Україні? — У нас є серйозна проблема: усі хочуть працювати як Кулібін, але даПочаток на стор. 1

на заводі встановлене відповідне запатентоване вітчизняне устаткування. У принципі, це класика виробництва, як і у всій Європі. Така технологія передбачає не тільки перетворення на метиловий ефір, а й кілька етапів його очищення. Перший— очищення від залишків метанолу, другий — від залишків лугу, третій — видалення залишків води, четвертий — механічних домішок. Тільки після такого очищення ми одержуємо добрий (нормативну) якість біодизелю і добрий його вихід — до 98%. Якщо ж на виробництві встановлений тільки один реактор для виробництва біодизелю і вам говорять, що з

накопичених опадів і поставити більш надійні фільтри. — Чи зменшується ККД двигуна при використанні біопалива? — Якщо говорити про сумішеве паливо, що використовується в Європі, то втрати потужності двигуна становлять 5—6%. Якщо ж мати на увазі змішання нашого стандартного біодизельного палива зі звичайним дизельним, то іноді ККД двигуна навіть підвищується. Все залежить від якості нафтового палива. На жаль, дизельне біопаливо, яке зараз виробляється в Україні, через недосконалу технологію його одержання найчастіше не відрізняється високою якістю. Дизельне біопаливо — це стандартизований продукт, тому все, що не відповідає нормативу, не має права називатися таким. — А який продукт вашого заводу? — Ми виробляємо біодизель із декількох видів сировини, для цього

будь-якої олії на ньому можна одержати продукт, що відповідає стандарту EN 14214, треба згадати, що чудес не буває. На виході з «будь-якої сировини» і продукт буде «будь-який». — Вироблений пілотним заводом біодизель сертифікований? — Поки в цьому немає необхідності. Ми застосовуємо біодизель виключно для потреб власного господарства. Всі трактори працюють на сумішевому паливі. Відповідні аналізи з якості паливо пройшло в Українській лабораторії якості та безпеки продукції АПК, а також в Інституті Леоніда Погорілого. Незабаром будуть введені в дію державні стандарти на показники й методи визначення якості дизельного біопалива, головним розробником яких є наш університет. Отоді й проведемо сертифікацію на вітчизняній нормативній базі. — Розкажіть докладніше про ваше виробництво.

вин, а також витратних матеріалів. Третя лінія — саме виробництво біодизелю. Що ж до обсягів виробництва, завод не показовий з потужності, адже університет — насамперед навчальний заклад. Нам був необхідний навчально-науково-виробничий комплекс, де могли б практикуватися студенти, магістри, аспіранти й докторанти. На своїй сировині, за гнучкими технологіями, з комплексними біоенергетичними вирішеннями. Невеликий модельний об'єкт, свого роду конструктор LEGO для підготовки добрих фахівців-біоенергетиків для системи АПК. У рік пилотний завод може виробляти близько тисячі тонн біопалива або олії, термін окупності — 3 роки. На добу тут виробляється приблизно 3 тонни масла або дизельного біопалива (вихід біодизелю з олії — близько 98%) і 7 тонн високобілкової макухи. Останні три місяці завод працює цілодобово. Вироблена олія йде на експорт, а біодизель — на потреби господарства. — Яка собівартість виробленого палива? —Оскільки сировина в нас своя, ціна за літр дизельного біопалива — 3,80— 4,80 гривень, залежно від обсягу виробництва і вартості супровідних продуктів (макухи, гліцеролової фракції, гранул і брикетів з ріпакової соломи). — Зараз в аграріїв знову виникла проблема нестачі дизпалива для збору врожаю. А уряд щороку обіцяє створити «біопаливний рай». Але все повторюється.... — Це, схоже, стало вже вічною проблемою нашої країни. Приміром, торік вартість дизельного палива в середньому зросла на 1 гривню. Загальний обсяг споживання ДТ в АПК — 1 млн 600 тис. тонн. Виходить, що 1 млрд 600 тисяч гривень в 2008 році додатково витрачено на закупівлю дизпалива. Але ж досить лише 10% від цих грошей (грубо кажучи, 160 млн грн) використовувати на створення 30—50 таких регіональних заводів, як наш. І уряду не довелося б щороку «рятувати» урожай методом спустошення скарбниці або спеціальних фондів. Може, через два-три роки ми б уже зовсім по-іншому дивилися на питання енергетичної безпеки. Поки ж усі говорять, що на розвиток біоенергетики грошей немає. Я вважаю, наша проблема в тому, що ми цих грошей просто не бачимо. А вони лежать у нас під ногами, треба тільки вміти, а головне — хотіти їх взяти. — Інститут не планує розширювати виробничу базу? — Плани в нас грандіозні. Ми хочемо перевести селище, у якому розташовані наші виробничі потужності, з природного на біогаз, прагнемо розширити

Ми створили навчально-науково-виробничий комплекс — своєрідний конструктор LEGO для підготовки добрих фахівців-біоенергетиків для системи АПК. — Ми використовуємо оригінальні вітчизняні технологічні лінії, які в 3—5 разів дешевше імпортних аналогів. Перша — для одержання олій високої якості способом «холодного» пресування. Друга — для високотехнологічного очищення олій (зокрема, із застосуванням технології «виморожування», якщо переробляється соняшник). При цьому виключене застосування хімічних речо-

можливості сільського господарства. А якщо до цього додати ще ресурсозбережну технологію виробництва паливних гранул з біомаси, то вийде щось схоже на енергонезалежний «острівець» (практично в межах мегаполісу). До речі, гранули робимо навіть із бур'янів — відходів діяльності зернового господарства, наприклад, з усім відомої амброзії.

Українська технічна газета

№32 (84) В і в т о р о к , 1 8 с е р п н я 2 0 0 9

ТЕХНОЛОГІЇ

Вибоїв менше — вугілля більше В Україні створені й упроваджені вуглевидобувні комплекси нового покоління, здатні стабілізувати видобуток вугілля і створити умови для його зростання Сергій ГРЕБЬОНКІН, академік Академії гірничих наук України, доктор технічних наук, професор

Сергій ТОПЧІЙ, академік Академії гірничих наук України, кандидат технічних наук

На здобуття Державної премії України 2009 року державним підприємством «Донгіпровуглемаш» (м. Донецьк) висуну то роботу «Наукове обґрунтування, створення та освоєння серійного виробництва високопродуктивних вуглевидобувних комплексів нового покоління». У 2000—2008 роках її авторами виконаний ряд науково-дослідних і проектно-конст рукторських ро біт, що не мають аналогів у світовій практиці, мета яких — створення і впровадження вуглевидобувних комплексів, здатних при постійному скороченні числа очисних вибоїв стабілізувати видобуток вугілля і створити умови для його росту відповідно до ухваленої Кабміном програми «Українське вугілля». У чому ж унікальність цієї роботи, на чому базується науково-технічний прорив у галузі технології підземного вуглеви-

ДОВІДКА «

ЦИФРА У 2000—2008 рр. з використанням вуглевидобувних комплексів нового покоління видобуто 294,7 млн т вугілля. Результати впровадження розробок дозволили одержати економічний ефект у розмірі 11169,1 млн грн.

ше у вітчизняній практиці математичний апарат і програмне забезпечення для визначення параметрів секції кріплення очисного механізованого комплексу з урахуванням їхнього

Очисний комбайн УКД-400

добутку? Авторським колективом розроблене індивідуальне виконання вуглевидобувних комплексів під конкретні гірничо-геологічні умови відпрацьовування вугільних пластів. Ця частина роботи виконана на основі нових методів створення гірничих машин з використанням параметричної, функціональної та конструктивної адаптації техніки, що входить до складу комплексу. Особливий внесок у гірничу науку — запропонований упер-

За даними Міністерства вугільної промисловості, більшість українських шахт працюють понад 50 років. Майже 96% з кінця 80-х років минулого століття не реконструювалися. 2/3 основного стаціонарного устаткування відробило нормативний термін експлуатації і вимагає негайної заміни. Тому майже 80% українських шахт вважаються аварійними й потребують модернізації та реконструкції.

взаємного розміщення і взаємодії з усіма елементами систем життєзабезпечення комплексу. Крім того, авторами вдосконалена конструкція чотиристоякових кріплень типу КД і створені двостоякові щитові кріплення типу КДД, ДМ, ДТ. Вони мають підвищену несучу здатність, вирішують завдання механізації операцій з кріплення кінцевих ділянок лав, мають підвищений рівень керованості вибійними машинами, підвищуючи тим самим продуктивність очисних комплексів за рахунок збільшення коефіцієнта машинного часу. Надійність запропонованого парку машин забезпечується за рахунок інтенсивного переоснащення та підвищення технічного

рівня заводів-виробників, у тому числі забезпечення їх випробними стендами, технічні й функціональні можливості яких перевершують існуючі світові аналоги. На основі виконаних наукових досліджень уже створено і впроваджено близько 170 високопродуктивних вуглевидобувних комплексів нового покоління. Вони забезпечили зростання середньодобових навантажень на очисний вибій у 1,5—2,5 раза, стабілізувавши видобуток вугілля в Україні на рівні 75—80 млн т у рік, незважаючи на скорочення чисельності очисних вибоїв більш ніж у 2 рази. Результати впровадження розробок дозволили одержати економічний ефект у розмірі 11169,1 млн грн. З використанням вуглевидобувних комплексів нового покоління за період 2000—2008 рр. видобуто 294,7 млн т вугілля.

Кріплення механізоване КДД

Цих переконливих результатів досяг авторський колектив, у складі якого три доктори наук, чотири конструктори-проектувальники і три керівники великих машинобудівних і вуглевидобувних підприємств України. Зміст їхньої роботи відбито в сімох монографіях, 105 статтях і 119 авторських свідоцтвах і патентах. Реальність усе наполегливіше підказує: модернізація ключових галузей економіки, реалізація широкомасштабних програм скорочення виробничих витрат — найкращий шлях до досягнення Україною економічної конкурентоспроможності. Представники гірничої науки пішли саме ним.

ОБ'ЄКТИВНО На шахті «Орєховська» (ш/у «Самсонівська-Західна») механізованим комплексом із двостояковим кріпленням ДМ відпрацьовані сім лав, загальний обсяг видобутку з яких становив 1213,2 тис. т вугілля. Термін безремонтної експлуатації устаткування перевищив 6 років. Очисні комплекси МДМ впроваджені на шахтах «СуходольськаСхідна», «Молодогвардійська», ім. 50-річчя СРСР (ДП «Краснодонвугілля»). На шахті «Вісті» (ДП «Донбасантрацит») у червні нинішнього року введена в роботу лава №7, обладнана комплексом МДМ. Він забезпечив успішне відпрацьовування лави з навантаженням 800— 1000 т на добу. В IV кварталі 2009 року планується ввести в роботу 77-у західну лаву на шахті «Червоний партизан» ДП «Свердловантрацит». Видобувна дільниця буде оснащена комплексом нового покоління МДТ у складі очисного комбайна УКД400 і механізована двостояковим кріпленням 09 ДТ. Плановане навантаження на лаву — 3—4 тис. т на добу при середній геологічній потужності пласта 1,2 м.

ЗРОБЛЕНО В УКРАЇНІ

2010 року гірничо-металургійний комбінат «АрселорМіттал Кривий Ріг» планує почати будівництво агломераційної фабрики. Про це повідомив директор з інвестицій комбінату Марк Рудой. Початок будівництва фабрики залежатиме від рівня виробництва комбінату, зокрема за умови досягнення рівня виробництва 2006 року. Завершення будівельних робіт прогнозують на 2013 рік. Приблизно продуктивність фабрики становитиме 10,136 млн тонн агломерату в рік, а сума інвестицій у будівництво — 985 млн грн. До того ж на цей час підприємство планує вкласти близько $86 млн у будівництво комплексу пиловугільного

палива на доменній печі №9. Термін початку будівництва не називається, за попередніми планами роботи триватимуть близько 1,5 року.

Корпорація «Богдан» збільшує виробництво легкових автомобілів. Луцький автомобільний завод, що входить до складу «Богдана», у липні 2009 року виробив 1855 легкових автомобілів, що на 14, 4% більше, ніж минулого місяця. Офіційний сайт підприємства повідомляє, що завод представив стратегію виробництва легкових автомобілів до 2014 року. Відповідно до проекту 2013 року планується вийти на проектну потужність і випустити по 60 тисяч Lada і Hyundai, а 2014-го виробити ще по 62 тисячі авто цих марок. У цьому ж році компанія планує випустити близько 16 тисяч легкових автомобілів. До того ж корпорація має намір вийти на експортні ринки, привівши рівень локалізації до 50%, який би дозволив експортувати продукцію. Корпорація «Богдан» у червні 2008 року ввела в експлуатацію завод у Черкасах із виробництва легкових автомобілів, інвестувавши в цей проект понад $330 млн.

ВАТ «ЛуАЗ» запустило в експлуатацію нову модель тролейбуса «Богдан» Т-601.11. Пробну експлуатацію провело Дніпропетровське підприємство електротранспорту в рамках договору між КП «Дніпроміськелетротранс» і ДП «АСЗ №1» ВАТ «ЛуАЗ».

За словами начальника тролейбусного депо №2 Дніпропетровська Олега Кононова, транспортний засіб показав себе якнайкраще. Т-601.11 — це тролейбус із низьким рівнем дна, призначений для перевезень пасажирів у населених пунктах і між ними. Нові моделі завдяки системі «кнілінг» можуть «нахилятися» в бік посадкової площадки, і дно тролейбуса стає на одному рівні з тротуаром. До того ж ця модель споживає на 30% менше електроенергії завдяки новітній системі керування і можливості повернення енергії в мережу при гальмуванні. Т-601.11 здатний перевозити одночасно 100 пасажирів. Ця модель успішно експлуатується у Львові, Луганську, Хмельницькому й Кременчуці. Підготувала Наталя КОЗЛОВЕЦЬ

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 8 с е р п н я 2 0 0 9 №32 (84)

ЦІНА ПИТАННЯ

Цукровий маятник хитнувся Зростання цін на цукор викликало у громадян страх, що незабаром в Україні настане його дефіцит Володимир НАБОК Такий дефіцит, врешті, колись мав би виникнути — передумов достатньо: два сезони поспіль недовиробництва, стабільне закриття цукрозаводів та обвальне скорочення посівних площ під цукровими буряками. Щоправда, поточне різке підвищення цін на цукор — це, ймовірно, скоріше сезонне, ніж довготривале явище. Знавці ринку навіть припускають, що восени можна очікувати на невеликий спад. Та в перспективі український цукор (і світовий, до речі, теж) дешевим вже не буде. Якщо, звичайно, не повториться ще один «2006 рік». У 2006-му, як пам’ятаємо, завдяки рекордному впродовж останніх 10 років врожаю — 2,2 млн тонн цукрових буряків — цукрозаводи виробили стільки цукру (2,6 млн тонн), що реалізаториоптовики не знали, куди його подіти, спускаючи по 2800 грн за тонну. Тепер завдяки потенційному дефіциту солодкого піску вся цукровиробнича галузь України, можливо, має шанс вийти з цейтноту перевиробництва. Якщо не «закидають» бразильською продукцією. ЗВІДКИ ДЕФІЦИТ? аптове» серпневе зростання цін на цукор раптовим, власне, не є. Вони почали зростати ще з кінця 2008 року, і в історії росту можна простежити принаймні три «стрибки»: 17 лютого, 10 квітня та 10 липня 2009 року. Такі стрибки перегукуються із підняттям цін на Лондонській та Нью-Йоркській біржах. Про майбутній цукровий дефіцит в Україні серйозно почали говорити теж «не вчора», а ще в березні. Знавці аграрного ринку твердили, що фактичні перехідні запаси після закінчення сезону 2008—2009 будуть надто малими — 20—30 тис. тонн (чиновники порахували такі запаси на рівні 600—700 тис. тонн(!)), щоб суттєво доповнити недовиробництво цукру 2009 року. За останніми, липневими даними Інституту гідротехніки і меліорації, в 2009 році слід очікувати на врожай 11 млн тонн цукрових буряків (до речі, це, знову ж таки, значно менше, ніж оголошуваний

«Р

раніше Міністерством аграрної політики прогноз у 15 млн тонн), що дозволяє говорити про виробництво 1,3 млн тонн цукру. При потребі внутрішнього ринку мінімум у 1,8 млн тонн за відсутності перехідних запасів (а достовірно ніхто не знає, скільки залишків є на ринку) навіть імпорт 264 тис. тонн цукру-сирцю (за квотою СОТ) та кількох десятків тисяч тонн якісного білоруського цукру не дозволить звести кінці з кінцями. Однаково виходить тисяч двісті цукрового дефіциту. На світовому ринку зростання цін на цукор підігріває, по-перше, Індія, яка має намір імпортувати 5 млн тонн цукру через неврожай. По-друге,

За ринковий цукор у роздрібній торгівлі беруть десь по 6,5 грн, на стихійних ринках інколи ціна перевалює за 7 грн/кг. Втім, такий ажіотаж більше схожий на вже колись пережиту нами гонитву за «дешевим» доларом. Населення підігріває ріст цін саме для себе, хапаючи з полиць цукор, поки він ще по 6 грн/кг, а не по «10, як в газеті написали». Сезон домашнього консервування теж у розпалі. Але з часом і ажіотаж, і тим більш сезон консервування минуть. Ціна на цукор не те щоб впаде, але принаймні вийде на якийсь стабільний рівень. У новому сезоні під час масового варіння цукру (жовтень-листопад) навряд чи цукровиробники почнуть знижувати ціни і продавати то-

світові перехідні залишки цукру зараз є найменшими за останні три роки (32 млн тонн), що при очікуваному зростанні споживання цукру (плюс 1,5 млн тонн) спричиняє тиск на ціни, які і досі піднімаються (498,7 USD за 1 тонну цукру — така ціна ф’ючерсного контракту з виконанням на жовтень на Лондонській товарній біржі на 4 серпня — найбільший показник за останні 20 років). І ще одне. З 2009 року український та світовий ринки цукру стають все більше пов’язаними між собою, адже недарма Україна вступила в СОТ. Тому і очікуваний багатьма дефіцит цукру на ринку України, і його певна нестача у світі надалі сприятимуть зростанню цін.

вар першому-ліпшому покупцю. Імовірніше, відчувши нарешті «живі» гроші, цукровики складуватимуть солодку продукцію з перспективою продати дорожче або хоча б за оптовою ціною 5 тис. грн за тонну. Щодо перспективи ситуації у світі, слід навести цитату російської аналітичної агенції «Інститут кон’юнктури аграрного ринку» (ІКАР): «…незважаючи на те, що бразильський урожай (цукру. — Авт.) почав згладжувати ситуацію дефіциту в ряді країн, це не означає, що динаміка ринку піде вниз. Так, експерти на 2009— 2010 рр. припускають дефіцит цукру в 6,1 млн тонн навіть у тому випадку, якщо його виробництво в Бразилії та Індії продемонструє значне збільшення у річному значенні. Крім того, до мінімального рівня з 1993—1994 рр знизилось співвідношення споживання цукру до обсягу його запасів. А це означає, що ринок зберігає стійку схильність до росту, резюмують аналітики Barclays Capital».

ЩО ДА ЛІ?

евно, у будь-якому населеному пункті ви бачили чергу «за державним цукром по 4,02 грн за кіло» (а може, і самі були серед тих, хто стояв у ній).

Графік коливань цін на цукор

За даними аналітичного агентства Agriculture (ААА)

До того ж останнім часом ЗМІ почали публікувати повідомлення про дощі та низькі температури в Бразилії, що впливає на зменшення збору цукрової тростини та, як наслідок, зменшення виробництва очікуваних 37,5 млн тонн цукру (у минулому сезоні — 32,4 млн тонн). ЩО РОБИТЬ ДЕРЖАВА?

бурхливому океані цукрових пристрастей українська влада, до її честі, все-таки робить бодай щось. Принаймні за рахунок державної інтервенції з Аграрного фонду на прилавках торгових точок час від часу з’являється «цукор з держрезерву» за ціною трохи більше 4 грн/кг. За даними Міністерства аграрної політики, на 4 серпня фонд фактично відвантажив 13 тис. т продукту з поданих заяв на 22 тис. Аграрний фонд продає цукор по 3,5 грн/кг з умовою обмеження торгової надбавки до 15%. Можна сперечатися, чи є такі заходи з боку держави дієвими. Є один коментар, який, можливо, добре ілюструє якраз не дієвість, а, навпаки, шкоду від таких інтервенцій: «за даними Миколаївської ОДА, область отримала 85 тонн цукру з Аграрного фонду, і ще 40 тонн повинні надійти найближчим часом. При цьому, як повідомили в одній з торговельних мереж, весь запас цукру з держрезерву (40 тонн) за ціною 4,05 грн/кг був викуплений за кілька годин». У державних засіках мало цукру (за даними МінАП — 50 тис. тонн), щоб ним задовольнити підігрітий чутками та домислами попит розбурханого соціуму. Люди купують цукор ледь не мішками, тоді як за звичайних умов взяли б кілька кілограмів. Але ж звинувачувати державу в даному випадку не варто, бо, як вже було сказано, вона робить хоч щось. Інша річ, що представники Кабінету Міністрів та міністерств шукають те, чого, можливо, нема — так звану «змову монополістів». Знавці ринку

піддають сумніву виправданість такої позиції. «Навіщо їм спеціально змовлятися? Останні два сезони виробництво цукру було на межі рентабельності. Зараз виробники і без змови розуміють, що треба утримати ціни високими», — такою є думка експертів щодо «злісної змови монополістів» («монополісти», до речі, — це 8—10 компаній, а їх сумарні потужності ледь охоплюють половину цукрового ринку України). БАТІГ ЧИ БЛАГО? ожливо, «цукрова криза2009—2010» (або 2010— 2011, якщо надалі посівів цукрових буряків не побільшає) буде ні чим іншим, як благом для вітчизняних цукровиків. Мала ринкова ціна на коренеплоди (в сезоні 2007—2008 близько 210 грн за тонну, а в 2006—2007 — 170 грн), при їх високій собівартості виробництва (10,5—11 тис. грн на гектар) зробила буряківництво дуже невигідним. Вигоду мали лише великі аграрні компанії, у яких є свої поля, власні бурякопереробні лінії та вже налагоджені ринки збуту цукру. Гіпотетично в наступному посівному сезоні (весна-2010) аграрії можуть збільшити посівні площі під цукрові буряки. Принаймні для цього є найголовніша, ринкова підстава: подорожчання цукрового піску. З іншого боку, держава теж обіцяє дещо зробити для наведення ладу на ринку. Міністерство економіки пропонує а) ввести загальнообов’язкове декларування запасів цукру на підприємствах; б) «з наступного року стимулювати цукровиробництво через різні форми, зокрема через здешевлення кредитів для цукрових заводів». Ще одним можливим стимулом є виплата аграріям державних 750 грн на гектар посівів. Лише б ще гроші виплачували навесні, а не восени чи взимку... Тому спільними зусиллями ринку та, треба сподіватися, держави криза української цукрової галузі може перейти в стабільний розвиток. Принаймні хочеться у це вірити.

ЕКСПЕРТ Іван Леонтійович Плахотнюк Керівник ТОВ «Агрофірма «Крижопіль», Вінницька область

Я не певен, що теперішній сплеск цін спричинить різке зростання площ під цукровими буряками. Можливо, якби була дійсно дієва, наприклад, постанова Кабінету Міністрів про гарантовані ціни реалізації цукрових буряків, тоді б ми, аграрії, не боялися увійти у збиток. А саме в збиток ми, буряківники, працюємо вже третій рік поспіль. Хто гарантує, що в наступному році чи через рік знову не буде падіння цін на цукор та, відповідно, на буряки?

З приводу значущості державних дотацій, скажу таке. В минулому році наше господарство засіяло цукровими буряками 1280 га. Отримали врожай 530 ц/га (середній прийнятний врожай цієї культури 350—360 ц/га. — Прим. Авт.). При тому ми витратили на кожен гектар вирощених коренеплодів 10,5—11 тис. грн. Як ви думаєте, чи відчутною для мене буде та державна підтримка? А щодо цьогорічного цукрового дефіциту, я вважаю, при потребі ринку 2 млн тонн цукру та мізерному потенціалі виробництва цукру в році поточному Україні доведеться докуповувати 800 тис. тонн цукру з-за кордону.

Українська технічна газета

№32 (84) В і в т о р о к , 1 8 с е р п н я 2 0 0 9

АВІАПРОМ

Авіабудування: пацієнт Попри обіцянки влади, реальних кроків із виведення авіабудівної галузі з тривалої кризи Наталя САВЕЛЬЄВА КАБМІН ПОСПІШАЄ НА ДОПОМОГ У

же в березні на засіданні уряду Тимошенко заявила про початок реалізації антикризової програми для авіабудування України. Галузь, як стверджує прем'єр, забезпечена замовленнями на 10—15 років, ухвалено рішення про збільшення статутних фондів двох основних авіазаводів у Києві й Харкові, де вже погашені борги із зарплати. Уряд планує виділити $50 млн Харківському авіазаводу для добудування 9 літаків високого ступеня готовності, а також відновити фінансування виробництва двох військово-транспортних літаків Ан-70 для Міноборони на Київському авіазаводі. Водночас проводиться робота з банками з реструктуризації кредитів авіапідприємств. Отака послідовність дій, що свідчить про всю важкість ситуації, у якій опинилася галузь за останні роки. Адже в 2008 році, ще до кризи, випуск продукції був скорочений на 19% у порівнянні з 2007-м. При тому, що в авіабудуванні, як ні в якій іншій галузі, сильна міжнародна конкуренція, і продати тут не менш складно, ніж зробити. Стагнація в українському авіабудуванні дійшла до того, що в 2007— 2008 роках підприємства не випустили жодного літака. Характерною рисою вітчизняного авіапрому стало порушення термінів поставок літаків іноземним замовникам. Що, однак, не завадило державі весь час його реорганізовувати. Певне, влада все-таки усвідомила необхідність якнайшвидшого відродження галузі, і вже на початку 2009 року міністр промполітики Володимир Новицький повідомив громадськість: «Зараз перед авіапідприємствами ставиться завдання

Проте на засіданні уряду 1 липня було порушено питання про необхідність фінансування робіт з добудування двох літаків Ан-74 для Лівії, домовленості про продаж яких було досягнуто прем'єр-міністром під час її візиту в цю країну. А ще через 5 днів уряд ухвалив розпорядження, що передбачає фінансування робіт за рахунок авансового платежу — $14 млн від лівійського замовника. Тоді ж стало відомо, що вже 2 липня уряд на 70% профінансував реалізацію інвестиційних проектів у літакобудуванні.

Ан-148

УКРАЇНА І РОСІЯ — ІНЬ І ЯН?

езважаючи на всі переможні реляції, становище українського авіапрому набагато гірше, ніж російського. При тому, що й там поки похвалитися нема

Одна з причин, що спонукала уряд до дій, — надзвичайна необов'язковість української сторони у відносинах із покупцями, що зовсім незрозуміло не тільки західним, а й навіть східним партнерам. почати виробництво, стабілізувати його і свої фінансово-економічні показники. Для цього є підстави, оскільки проробляються серйозні контракти з рядом країн, які дадуть можливість заводам дістати кошти». При цьому бюджетом передбачено досить помірне, якщо не сказати скупе, фінансування — 500 млн грн проти 559 млн в 2008 році. Тому обіцяні урядом заходи щодо подолання кризи припускають виділення коштів з інших джерел. Зокрема, зі Стабілізаційного фонду, створеного в листопаді 2008 року для боротьби з кризою. Попри добрі наміри, проблема вирішується несистемно, що, втім, не дивно: сьогодні Кабмін керує країною «у ручному режимі» за принципом «пожежної команди». Початок на стор. 1

При всіх прорахунках і невдачах російського керівництва в країні проводиться серйозна системна робота, що вже дає вражаючі результати. Оскільки після розпаду СРСР авіапромисловість розділилася на частини (2/3 її потужностей дісталися Росії), колишні радянські республіки волею історії перетворилися на конкурентів. І тепер Росія досить успішно витісняє Україну із плато спроможного й перспективного ринку — Близького Сходу. Російські авіабудівники активно перехоплюють ініціативу, запозичують українські тех-

чим. Різниця в тому, що наші сусіди вже оцінили глибину свого падіння і почали вживати термінових заходів. Насамперед стимулювали входження підприємств в об'єднану авіаційну корпорацію — ОАК. Протягом півроку після підписання указу президента (лютий 2006-го) державні підприємства, що ввійшли в неї, були корпоратизовані й акціоновані (зокрема, ВАТ «Авіаційна холдингова компанія «Сухий», ВАТ «Туполєв» і Російська літакобудівна корпорація «МіГ»). Зараз російська держава контролює понад 90% акцій ОАК. До 2010 року корпорація планує провести первинне розміщення акцій, у результаті чого її співвласниками можуть стати іноземні авіавиробники. Зокрема, намір стати акціонером ОАК недавно підтвердив європейський аерокосмічний концерн EADS.

нології і створюють власну виробничу базу, платформою для якої служать наші розробки. Авіаційний комплекс ім. Антонова вже передав конструкторську документацію з Ан-148 російським конкурентам, які закінчують створення повного виробничого циклу цієї моделі. Першу серійну машину Воронезьке акціонерне літакобудівне товариство (ВАЛТ) має намір випустити в 2009 році. Ці літаки вже забезпечені серйозними замовленнями: торік лізингова компанія «Ільюшин Фінанс К°» підписала угоду з ОАК на поставку 34 Ан-148 до 2011 року.

Крім того, Росія все ближче підходить до організації виробництва авіаційних двигунів у себе. Поки що тривають переговори з метою укладання довгострокових договорів на 5—7 років. Але стан справ в нашій країні не гарантує стабільного розвитку й нормальних ділових відносин. Тому ідея організувати у своїй країні виробництво необхідних комплектувальних стає усе більш популярною в ОАК. До того ж і українськими підприємствами вони виробляються з російських матеріалів. Зокрема, російські авіавиробники активно співробітничають із запорізьким ВАТ «Мотор Січ» (випускає авіадвигуни для вертольотів Мі й Ка, літаків Ан-124, Ан-140, Ан-148, Як-130, Ту-334, літаківамфібій Бе-200), київським авіазаводом «Авіант» (виробництво крила), Київським АНТК імені Антонова (розробник конструкторської документації з Ан148), дніпропетровським ВАТ «Південмаш» (виробник шасі) і Харківським авіазаводом (постачальник комплектувальних). От і виходить, що як би не хотілося нам оголосити про власну економічну самодостатність, але всі фахівці згодні в тому, що підйом вітчизняного авіапрому можливий тільки в тісній кооперації з російською стороною. І певний рух у цьому напрямку вже є. Наприкінці березня представники російського ВАТ «Авіакор — авіаційний завод» і АНТК імені Антонова в рамках засідання Міжурядової комісії зі співробітництва в галузі авіабудування Росії та України домовилися про комплексну взаємодію у сфері модернізації, виробництва, виведення на ринок і сервісу літаків Ан-140-100. А на початку червня відбулася знакова подія — нарада з приводу планів реанімації одного з ключових спільних російсько-українських проектів в авіабудуванні — серійного виробництва літаків «Руслан». У нараді взяли участь представники всіх зацікавлених сторін: ульяновського авіабудівного заводу «Авіастар-СП», запорізького конструкторського бюро «Прогрес» і ВАТ «Мотор Січ» (серійний виробник авіадвигуна Д-18Т, застосовуваного на літаках «Руслан»), авіакомпанії «Волга-Дніпро» (го-

Росія досить успішно витісняє Україну із платоспроможного й перспективного ринку — Близького Сходу. Російські авіабудівники активно перехоплюють ініціативу, запозичують українські технології та створюють власну виробничу базу. «Ільюшин Фінанс К°» також має опціон на купівлю ще 30 літаків протягом 2011—2012 років. За прогнозами, ринок літаків Ан-14 на 2022 рік становитиме 590 машин. Об'єднана авіабудівна корпорація збирається випустити 246 Ан-148 до 2015 року. Швидше за все, величезний ринок збуту росіяни освоюватимуть самостійно — без участі української сторони.

ловного замовника літака Ан-124), а також інститутів, що забезпечують науковий супровід програми. Учасники робочої зустрічі погодилися, що формат кооперації, визначений раніше, є оптимальним і не вимагає перегляду. Проект цікавий тим, що Ан-124 «Руслан» і донині є унікальним літаком, який не має аналогів на світовому ринку з вантажопідйомності, дальності

Українська технічна газета

Вівторок, 18 серпня 2009,

№32 (84)

АВІАПРОМ

скоріше живий? поки не видно. Є лише посування польотів і вартості. Це єдина у світі машина, яка може підняти у повітря вантаж вагою до 150 тонн. У сучасному глобалізованому світі такий літак може мати стійкий попит. До речі, на авіаційному салоні в Ле-Бурже, крім стандартних заяв про розміщення нових замовлень на вітчизняні регіональні літаки Ан-148, Україна одержала й досить несподівані дивіденди. У проекті використання унікального військово-транспортного літака Ан-124 «Руслан» для запуску космічних ракет намітився прогрес, і найближчим часом слід очікувати надходження перших замовлень. За словами одного з ініціаторів проекту, гендиректора авіакомпанії «Політ» (Росія) Анатолія Карпова, цим питанням уже активно цікавляться західні компанії. Там же, у Ле Бурже, проводилися міжурядові переговори з Росією про повернення її в програму створення транспортного літака Ан-70. Передбачається вже 15 серпня узгодити питання виробництва цього літака. Тим більше, що вже з'явився інтерес із боку потенційних замовників, зокрема Лівії. СОЛОВ'Я БАЙКАМИ НЕ ГОДУЮТЬ

е одна з причин, що підштовхнула уряд до дій, — надзвичайна необов'язковість української сторони у відносинах із покупцями, що зовсім незрозуміло не тільки західним, а й навіть східним партнерам. Виявляється, Україна досі так і не виконала свої зобов'язання за контрактом 1995 року (!) в організації в Ірані виробництва літаків Ан-140. Відповідно до договору українська сторона до 2009 року мала побудувати 80 машин на виробничих потужностях іранської компанії HESA.

Більш того, Ірану вже сьогодні вдається вирішувати завдання, які не під силу, наприклад, Росії з її столітнім досвідом авіабудування. Компанія HESA поставила на потік випуск легкомоторних літаків місцевого розроблення типу Fajr-3 і Fajr-22 з кабіною на чотири чоловіки. У Росії серійне виробництво, порівнянне за обсягами, ведеться тільки за одним типом легкомоторного літака. Це Як18Т, що за проектно-конструкторськими вирішеннями й технічною досконалістю набагато відстав від Fajr. Спроби запустити у велику серію сучасний СМ-92 «Фініст» успіху не принесли. А іранські прикордонники, що оформили на Fajr державне замовлення, уже патрулюють державний кордон на цих сучасних літаках місцевого складання. Однак Іран усе ще зацікавлений у співробітництві з таким ненадійним партнером, як Україна. Адже через санкції країн — провідних авіабудівників світу вибір постачальників літаків в Ірану досить обмежений. Такими постачальниками зараз можуть бути тільки три держави: Україна, Росія та Китай. Тому наступним кроком у розвитку іранського літакобудування стала укладена восени минулого року угода з Україною про придбання 50 літаків Ан-148: частина — у вигляді готових машин, частина — у вигляді машинокомплектов для складання на іранській території. Відповідний меморандум 31 жовтня підписали іранська авіабудівна компанія HESA і чотири вітчизняних авіабудівних підприємства: Авіаційний науковотехнічний комплекс ім. Антонова, київський авіазавод «Авіант», Харківське державне авіаційне промислове підприємство (ХДАПП) і запорізький ви-

Сприяти якнайшвидшому створенню українського авіаконцерну буде й підписаний у Ле Бурже контракт на модернізацію і подовження строку експлуатації літаків Ан-32 ВПС Індії. Україна також зобов'язалася у процесі реалізації договору поступово передати Ірану технологію виробництва: спочатку іранці тільки складають літаки з українських комплектувальних, а потім самостійно роблять необхідні деталі. Строки виконання цього контракту зірвано, на цей час випущено тільки шість літаків, та й ті, на думку іранців, не відповідають заявленій в угоді якості. Зі свого боку українські авіабудівники пояснюють зриви контракту з Ан-140 тим, що в Ірані немає бази для такого високотехнологічного виробництва, як літакобудування. Зокрема, недостатньо висока кваліфікація персоналу й не на належному рівні обладнані цехи. Відразу постає запитання: а про що думали, коли контракт укладали? До того ж подальші події свідчать про протилежне: Іран надзвичайно серйозно ставиться до своїх оборонних галузей, мабуть, навіть серйозніше, ніж свого часу СРСР. А це означає, що і з цехами, і з фахівцями тут все гаразд.

робник авіадвигунів «Мотор Січ». Загальна сума угоди — більше мільярда доларів. Ан-148 має певні переваги перед машинами конкурентів того ж класу — російським літаком Sukhoi SuperJet-100 і китайським ARJ21. Приміром, українська машина оснащена хвостовими, а не бічними вантажними люками (зручно для повітряного десантування, що немаловажливо для іранських військових) і високорозташованими двигунами (може злітати й сідати на непідготовлені злітнопосадкові смуги з меншим ризиком пошкодження моторів). Залишається сподіватися, що зусилля держави й висока вимогливість іранського замовника не тільки забезпечать українських авіабудівників стабільним фінансуванням, а й нададуть прискорення розвитку всієї нашої авіаційної промисловості. Ну а добрі новини, як відомо, не ходять поодинці.

Ан-124 «Руслан» і донині є унікальним літаком, що не має аналогів на світовому ринку з вантажопідйомності, дальності польотів і вартості. Це єдина у світі машина, що може підняти в повітря вантаж вагою до 150 тонн. У сучасному глобалізованому світі такий літак може мати стійкий попит. 1 липня стало відомо, що 2009 року АНТК ім. Антонова розпочне модернізацію двох літаків Ан-32 за контрактом з Індією. Робота почнеться відразу після одержання грошей від замовника. А загалом контрактом передбачена модернізація 118 військовотранспортних літаків Ан-32, що перебувають на озброєнні ВПС Індії. Вартість контракту — 400 млн. На початку серпня перший віцепрем'єр-міністр Олександр Турчинов повідомив, що переговори про будівництво спільних підприємств із виробництва літаків ведуться також з Індією та Іраком. Він відзначив, що у зв'язку зі світовою фінансовоекономічною кризою переговори дещо затяглися, але контракти будуть підписані вже найближчим часом. Крім того, до України звернувся Китай із проханням про продаж ліцензії на виробництво авіадвигуна АІ-222-25 для навчально-бойових літаків типу Як-130. Цей унікальний у своєму роді авіадвигун випускається на паритетних засадах українським підприємством «Мотор Січ» і московським машинобудівним виробничим підприємством «Салют». Українське підприємство робить газогенератор, а «Салют» складає і випробовує АІ-222-25. НЕ ГАЮЧИ ЧАСУ

країнському авіапрому також доводиться об’єднуватися. Незважаючи на те, що держава поки не здатна налагодити діалог між окремими виробниками. Хоча і є їхнім стовідсотковим власником (авіабудівні підприємства України належать до категорії стратегічних, є державною власністю і не підлягають приватизації). На початку липня Кабінет Міністрів розпорядився об'єднати АНТК ім. Антонова й завод «Авіант». Потім до них повинні приєднатися завод №410 цивільної авіації і Харківське дер-

жавне авіавиробниче підприємство, у результаті чого буде створений вітчизняний авіаконцерн. На думку фахівців, таке об'єднання стане досить корисним для галузі, особливо в умовах кризи. Як відомо, у сучасному світі саме об'єднання й злиття є одним із найнадійніших способів для економічного виживання і подальшого розвитку. Але навіть після цього наш авіапром не матиме всіх складових для самостійного виробництва. Найбільш імовірним і вигідним варіантом експерти вважають зміцнення співробітництва з російським авіапромом. Разом з тим українські авіапромисловці сповнені оптимізму. Свідченням тому стала спільна заява керівників підприємств авіаційної та космічної галузей, у якій вони висловили подяку уряду й особисто прем'єр-міністрові України Юлії Тимошенко за прийняті 1 липня рішення і за наполегливу підтримку галузей у цілому. Сприяти якнайшвидшому створенню українського авіаконцерну буде й підписаний у Ле Бурже контракт на модернізацію і подовження строку експлуатації літаків Ан-32 ВПС Індії. Адже одним із виконавців контракту, поряд з АНТК і Київським авіаремонтним заводом №410, має стати «Авіант», що виробляв ці літаки наприкінці 80-х років минулого століття. Індійська сторона, досить добре інформована про ситуацію в українському авіабудуванні, у тому числі про жалюгідний стан «Авіанту», і про рівень корупції в нашій країні також, тому контракт розбитий на етапи за виконанням і оплатою. Тож без реформування галузі виконання контракту стає просто неможливим. Ще однією умовою успішного просування української продукції у світі є обов'язкова експлуатація пропонованої на продаж техніки в країнівиробнику. А з цим у нас теж дуже велика проблема.

Українська технічна газета

№32 (84) В і в т о р о к , 1 8 с е р п н я 2 0 0 9

ОСНОВНИЙ РЕСУРС

Слухати землю Комусь вигідно збільшувати нашу залежність від імпорту сировини? Сергій ПОНОМАРЬОВ Нас здавна привчали до постулату про бідність України на корисні копалини та про її фатальну залежність від ласки багатших країн. Київський геофізик, автор методу точкових електромагнітних зондувань надр Віталій ФІНЧУК стверджує: це не так. — Віталію Васильовичу, чи поділяєте ви відому думку про бідність надр України на корисні копалини? — Ні в якому разі! У нас є всі скарби світу, тільки для їх ефективного пошуку треба застосовувати сучасні технології. На жаль, за часи незалежності в Україні значно зменшився випуск геофізичного обладнання, і геологи змушені закуповувати дорогу зарубіжну апаратуру або робити її самотужки. Подивіться на карту. Від Кувейту на Близькому Сході до нашої ДніпровськоДонецької височини тягнеться розлом земної кори, а це означає, що тут мають бути поклади вуглеводнів. І я впевнений в тому, що наші нафтогазові татарстани ще не знайдено. Далі. Україну перетинає рудоносна вісь Кейптаун—Архангельськ, до якої тяжіють запаси різноманітних руд — як вже відомі, так і ще не відкриті. Нарешті, майже на всіх кристалічних щитах у світі знайшли промислові родовища алмазів. І я впевнений, що і на Українському кристалічному щиті є кімберлітові трубки з алмазами. Але щоб їх знайти, треба визначити нову модель пошуку алмазоносних порід всередині кристалічного щита на глибинах 100—200 метрів. А це неможливо без застосування технологій, які точно визначають глибини залягання цих порід, наприклад, без точкового електромагнітного зондування надр. — Чому ж досі в Україні не знаходять і не розробляють поклади, про які ви сказали? — По-перше, декому в Україні вигідно збільшувати нашу залежність від імпорту сировини — нафти, газу, уранової руди, золота, алмазів: у схемах імпорту ці люди, можливо, мають особистий інтерес. Тезу про бідність українських надр обґрунтовують, на жаль, і деякі наші вчені-геологи, для яких головним є не істина, а особистий спокій. По-друге, треба вміти слухати землю! Ось приклад: за підсумками геологічних

аналізу отриманого сигналу. За його характеристиками визначаються підземні структури, які можуть містити нафту, водоносні шари, кімберлітове або інше родовище: від оточуючих порід всі вони відрізняються своїми електромагнітними характеристиками. Саме за таким принципом лікар за допомогою стетоскопа чує шуми в тілі людини і залежно від того, які вони, ставить діагноз. — Але ж геологи завжди користувалися методами, щоб «зазирнути» під землю…

Віталій Фінчук з апаратним комплексом для електромагнітного зондування надр Фото Сергія Пономарьова

— Так, проте ці методи мають недоліки. Наприклад, «класичний» сейсмологічний метод дослідження непридатний для вивчення так званих сольових штоків — куполоподібних підземних структур, які можуть містити вуглеводневі поклади (нафту або природний газ). До речі, в надрах України їх виявлено чимало і саме вони найближчим часом можуть значно збільшити

Якби метод точкових магнітних зондувань був відомий 20 років тому, світ міг бути дещо іншим. розвідувань останніх років майже 60% підземних структур, які вважалися перспективними щодо вуглеводнів, виявилися не до кінця вивченими. А це означає, що народні гроші — сотні мільйонів гривень! — під час буріння пішли «у землю». — Ви згадали про метод точкових електромагнітних зондувань надр. У чому його суть? — Якщо коротко, цей метод базується на різниці властивостей електромагнітного поля різних підземних середовищ. Невеликий передавальний блок посилає в надра електромагнітний імпульс, а приймальний блок фіксує відбитий сигнал, параметри якого залежать від того середовища, через яке сигнал проходить. Сама установка компактна (її вага разом з елементами живлення — до 10 кг), що дозволяє працювати з нею на автомобілі, в літаку тощо. От, власне, і вся фізика питання. Решта залежить від майстерності комп’ютерного

свердловин можна бурити лише 10. Таким чином, скорочується час проведення робіт і витрати на геологорозвідку. Загалом, на наше переконання, якби цей метод і ця техніка були відомі років 20 тому, світ міг бути дещо іншим. — Наведіть приклади застосування вашого методу. — Про Анголу я вже згадував. В Якутії за допомогою електромагнітного зондування на глибині 130 м було знайдено алмазоносну немагнітну дайку — окреме відгалуження алмазоносної кімберлітової трубки — з поперечним розміром до 10 м. При тому, що найближча свердловина знаходилася за 40 метрів від неї. У Татарстані завдяки застосуванню нашого методу знайшли 16 нафтогазових проявів, які склали сім нових родовищ.

видобуток вуглеводневої сировини. Є обмеження і у магнітного метода вивчення надр. Він не завжди дозволяє точно визначити глибину залягання об’єктів пошуку. Скажімо, понад 90% знайдених останнім часом у світі алмазоносних трубок є немагнітними, тож цим методом їх виявити неможливо. У 80—90-х роках міжнародна компанія «Де Бірс» не змогла за допомогою аеромагнітної зйомки знайти потужне родовище алмазів у Анголі. А нам у 2000 році на тому ж місці вдалося знайти пропущену ними алмазоносну трубку за допомогою точкових електромагнітних зондувань. — У чому переваги електромагнітного зондування? — По-перше, як я вже сказав, цей метод дає високу точність у визначенні глибин залягання та просторових розмірів об'єктів пошуку. По-друге, він значно простіший і дешевший за інші. Судіть самі: завдяки електромагнітному зондуванню замість 50

В Україні ми довели, що родовища, подібні до Зеленогайського прояву ультраосновних порід, відкритого на Кіровоградщині на глибині понад 50 метрів від покрівлі гранітів, можуть бути перспективними щодо алмазів. Електромагнітні зондування допомогли нам також знайти прояви покладів уранової руди на північному заході України. — Чи є інші сфери застосування метода, крім геологорозвідки?

КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ Георгій ГГОНЧАРОВ ОНЧАРОВ Старший науковий співробітник Чернігівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту

— Прямі методи пошуків корисних копалин, а саме до них належить метод точкового електромагнітного зондування, застосовуються у світі дуже широко. Через складні геологічні умови та ряд суб’єктивних причин при пошуках вуглеводнів в Україні ці методи не знайшли належного застосування. На думку багатьох фахівців, яка підкріплена досвідом і даними багаторічного моніторингу ефективності прямих методів пошуку наф-

— Так. «Зазирнути під землю» необхідно і перед зведенням будівельних об’єктів. Наприклад, нам вдалося скоригувати оптимальне місце розташування мосту через Дніпро в Кременчуці. Метод зондування виявив, що будівники збиралися встановлювати опори мосту якраз на тектонічному розломі, і ми вчасно попередили про небезпеку. При спорудженні Верхньодністровської ГАЕС ми визначили небезпечні ділянки можливого витоку акумульованих вод, які могли зруйнувати цю гідроспоруду. Підказали найкращі місця розташування опор мосту через Київське водосховище, який з’єднуватиме гілки великої окружної дороги навколо Києва. На території Житомирського склозаводу на глибині 80 метрів між тріщинуватими гранітами ми знайшли джерело технічної води для потреб підприємства. Результати наших досліджень враховані при проектуванні будівництва двох житлових будинків у Києві. Крім того, нам двічі доводилося визначати розміри підземного витоку нафти з резервуарів на нафтосховищах у Києві та області. Назву ще два цікаві випадки незвичайного застосування методу точкових електромагнітних зондувань. По-перше, ми допомогли визначити планове місцезнаходження стародавніх дренажних систем під Михайлівським собором у Києві. Звісно, цю роботу виконали безкоштовно. А по-друге, допомогли попередити руйнування будівлі Історичної бібліотеки на території Києво-Печерської лаври. Ріг будівлі руйнувався з невідомої причини. Ми виявили під землею ціле озеро, яке виникло через фонтанчик в сусідньому кафе! Ця водойма і спричинила намокання і просідання лесового ґрунту під фундаментом бібліотеки. На жаль, служити своїй країні так, як хотілося б, не завжди вдається. — Чому? Хіба хтось проти ефективного методу розвідки надр? — Із дня мого приїзду в Україну 2001 року (до того я понад 20 років працював у Росії) стукаю в усі двері. У відповідь здебільшого чую «наукоподібну демагогію». Геофізики провідних геологічних підприємств метод характеризують таким чином: «Це неможливо довести!». Доходило до того, що деякі замовники давали нам хибні координати відомих свердловин для проведення досліджень, щоб дискредитувати метод. Звичайно, ми працюємо, постійно вдосконалюємо метод, але могли б зробити для України набагато більше. За нинішніх економічних умов наш метод має зацікавити людей, які думають про майбутнє своєї країни. ти й газу, найбільш інформативними є саме електророзвідувальні. Фахівці Чернігівського відділення УкрДГРІ, які проводять аналіз ефективності прямих методів пошуку вуглеводнів, вважають метод В.В. Фінчука одним із найперспективніших. Результати регіональних досліджень і роботи на перспективних площах і родовищах засвідчують надійність, оперативність і порівняно невелику вартість цього методу. Цього року Чернігівським відділенням розпочато дослідження з прогнозування покладів нафти й газу на основі комплексу різних методик, у тому числі й методу Фінчука. Тільки комплексний підхід до вивчення надр є запорукою успіху при пошуках родовищ корисних копалин. На мою думку, впровадження та фінансування таких проектів має здійснюватися під егідою держави.

Українська технічна газета

Вівторок, 18 серпня 2009

№32 (84)

ТЕХНОЛОГІЇ

Шукачі витоків Наталія ТАРАСЮК Одна з основних проблем міського комунального господарства й трубопровідного транспорту — виявлення місця витоку при пориві труби. Київські вчені розробили прилади, що легко вирішують це завдання. БЕЗ ШУМУ Й ПИЛУ... Проста тріщина в трубопроводі може не тільки позбавити споживачів води або тепла, а й спричинити підтоплення території та просідання ґрунту, що загрожує обваленням будов. Якщо ж у трубопроводі не вода, а нафта, то теча в трубі може стати причиною масштабної пожежі або екологічного лиха. Тим часом пошук поривів трубопроводів в українських містах досі, як правило, проводиться по-дідівському: комунальники надовго перекривають рух по вулиці, зламують асфальт і розкопують величезні ями, наосліп шукаючи місце аварії. Це вимагає багато часу, сил і коштів. На допомогу комунальникам прийшли вчені. У МП «Дісіт» Національної Академії наук України розробили спеціальні прилади — течошукачі, що допомагають знаходити пориви інженерних мереж, не риючи траншеї. За лічені хвилини течошукач укаже місце аварії з точністю до 10 см. СИГНА ЛИ З МІСЦЬ Є два види течошукачів — кореляційні й акустичні. Перші призначені для визначення координат витоків у

Оператор із течошукачем

підземних напірних трубопроводах, а також системах тепло-, водо- і нафтопостачання. Такі прилади можуть працювати зі сталевими, чавунними або пластмасовими трубами й визначати місце витоку незалежно від виду ґрунту. Перед початком роботи необхідно мати інформацію про довжину діагностованої ділянки трубопроводу, діаметр та матеріали труби, вид і температуру її вмісту, швидкість поширення в ній гідравлічних хвиль. На кінцях діагностованої ділянки трубопроводу, що

Крім того, у новій моделі підвищені чутливість і надійність, уведений спеціальний режим роботи для ПВХ-труб, а також режим автоматичного визначення швидкості поширення гідравлічних хвиль у трубі. Прилад оснащений двома радіоканалами для підведення сигналів від датчиків у блок оператора і підсилювачем для передачі сигналів з радіонедоступних приміщень. Дані пошуку витоків із приладу можна запротоколювати й відправити в архів або передати інформацію на зовнішній

Течошукач «Аист-5»

«Аист-5» фіксує до п'ятнадцяти значень для наступного аналізу рівня шумів уздовж траси досліджуваного трубопроводу й визначає місце аварії на трубі, що лежить на глибині до п'яти метрів. Течошукач оснащений системою фільтрації шумових сигналів, створюваних поривами вітру, автотранспортом і т.д. Власний робочий шум приладу дуже малий, що забезпечує його високу чутливість. Сигнали датчика передаються в навушники, за цими звуками фахівець і визначає стан конкретної ділянки трубопроводу. Є і візуальна індикація відфільтрованих сигналів датчиків. Без підзарядження вбудованого акумулятора течошукач «Аист5» може працювати 12 годин. ЗНАЙДУ ТЬ НЕ ТІЛЬКИ ТЕЧУ...

Віталій Годлевський (праворуч) із помічником презентують течошукач «Коршун-10» на виставці

перебуває під тиском, установлюються віброперетворювачі, які вловлюють шум витоку рідини. Сигнали, які надходять, посилюються і по кабельних або радіоканалах зв'язку передаються у блок оператора. Місце витоку виявляється за максимумом рівня шуму рідини, що виходить із розриву. Далі прилад автоматично визначає координати місця витоку. Принцип дії акустичного течошукача грунтується на перетворенні вібрацій ґрунту в електричні сигнали. А його робочий процес у цілому такий самий, як і в кореляційного приладу. «КОРШУН» НА ТРАСІ Й «АИСТ» У СНІГ У Нова модель течошукача «Коршун-10» уже добре зарекомендувала себе в ряді українських і російських міст. Прилад має пило-, волого- і віброзахист і оснащений системою шумозаглушення, що дозволяє працювати з ним поблизу автомобільних трас.

комп'ютер, роздрукувати її на принтері. «Коршун-10» дозволяє діагнос тувати ділянку трубопроводу довжиною до 3000 м з діаметром труби до 1400 мм. Прилад здатний працювати на вбудованому акумуляторі при температурі повітря від –30° до +50° не менше восьми годин. Перед початком роботи з акустичним течошукачем «Аист-5» прилад установлюється на ґрунт над діагностованим трубопроводом. Конструкція приладу дозволяє використовувати його на нерівній, трав'янистій поверхні або на вкритому снігом ґрунті.

— Віталію Станіславовичу, як ви оцінюєте якість розроблених вашим підприємством приладів? — запитую директора МП «Дісіт» Віталія Годлевського. — Наші течошукачі класом вище закордонних аналогів. Це підтверджено порівняльними випробуваннями, проведеними за участю представників фірм-виробників з Німеччини, Великої Британії, Японії, Швейцарії та Франції. Течошукачі «Дісіта» більш точно визначають місце витоку і працюють навіть у велику спеку або мороз. На відміну від закордонних аналогів, наші прилади здатні знайти течу в пластиковій трубі. Важливо також, що вони значно дешевші за імпортні. — Скільки течошукачів працює зараз у Києві?

ДУМКА ФАХІВЦЯ Сергій Наливайко, начальник діагностичної лабораторії ВАТ «АК «Київводоканал»:

— Діагностичні прилади МП «Дісіт» добре відомі нашому підприємству, адже ними обладнана наша лабораторія. Приміром, 95% робіт з пошуку місць ушкоджень на трубопроводах ми виконуємо за допомогою течошукача «Коршун». Треба сказати, що в наших виробничих умовах це найкращі прилади. Ми порівнювали їх з англійськими й німецькими аналогами і дійшли висновку, що апаратура «Дісіту» за багатьма показниками їх перевершує.

Тепло з мулу

У Львові впроваджується проект, що допоможе очистити каналізаційні мережі від мулу Марія ДОРОТИЧ ЛКП «Львівводоканал» підписав угоду з Північноінвестиційним банком, за якою спільно з групою грантодавців буде вирішено одвічну проблему міста. «Йдеться про переробку мулу каналізаційних мереж із подальшим його спаленням для додаткового вироблення тепла, — повідомив міський голова Львова Андрій Садовий. — Ми уже маємо гарантію в сумі 1 млн євро — грант

— У столиці діють чотири пересувні лабораторії. Звичайно, цього недостатньо для величезного міста зі старою трубопровідною мережею. Примі ром, аварійна служба «Київводоканалу» щодня робить 4—6 виїздів на місця поривів трубопроводів. Доводиться працювати поспіхом, а це, зрозуміло, не гарантує добрих результатів. Усього ж в Україні працюють 15 наших приладів: крім Києва, у Донецьку, Чернівцях, Севастополі, Рівному та Кривому Розі. Наші течошукачі відомі і в Росії; зараз їх застосовують у Москві, Тулі, Санкт-Петербурзі, Пермі... — Чи може жек дозволити собі купити ваш прилад? — «Коршун-10» коштує 115 тисяч гривень, а «Аист-5» — до 25 тисяч. Щоб працювати з приладом, працівникам жеків треба пройти в нас курс навчання для ознайомлення з можливостям цих приладів. Потім — практичний курс, що починається з навчальних аварій. Навчання триває тиждень, після чого фахівець може виїжджати на справжні аварії. — Знайти течу в трубі — єдина функція приладів? — Течошукачі можуть застосовуватися і для пошуку інженерних мереж. Адже в деяких випадках труби прокладалися дуже давно, і при будівництві нової споруди не знають, де проходять підземні комунікації. Буває, що й інженерна документація з таких трубопроводів загублена. А наші прилади можуть допомогти.

для «Львіводоканалу». Половина опадів у Львові через каналізацію та очисні споруди потрапляють у Балтійське море, тому шведи готові виділяти кошти на очищення стічних вод». Реалізація проекту дозволить зменшити парникові викиди й каналізаційні стоки у річку Полтву, що поліпшить екологічний стан Балтійського моря. Залишки переробленого мулу, який із року в рік нагромаджується на міських очисних спорудах і становить близько 1 млн

Вона чутливіша й точніша від закордонних приладів, досконаліша за акустичними параметрами і набагато практичніше, оскільки дозволяє працювати за несприятливих погодних умов. Останнім часом у місті усе більше використовують пластикові труби. Працювати з ними набагато складніше, ніж з металевими, але фахівці «Дісіту» вирішують такі проблеми. Особливо приємно, що вони уважно ставляться до наших зауважень і прагнуть урахувати їх у своїй роботі над приладами.

тонн, можна використовувати для міських потреб, зокрема на опалення житла. Експерт з інженерних питань, заступник голови депутатської комісії інженерного господарства, транспорту і зв’язку Львівської міської ради Олег Бас прокоментував для «УТГ», що така технологія застосовується в багатьох країнах світу, і не в останню чергу тому, що в результаті очищення і переробки стоків виробляється газ, яким підприємство може опалювати свої побутові приміщення. Проте експерт сумнівається, чи приживеться в Україні така технологія. Так, сміття, мул, побутові відходи може давати альтернативне паливо. Але вже були такі самі проекти, які на певному етапі закривались.

Українська технічна газета

№32 (84) В і в т о р о к , 1 8 с е р п н я 2 0 0 9

КЕРУВАННЯ

Балансуючи між Заходом і Сходом «Чим більше ринку, тим важливіше план» Наталя ПРОВОРОВА Цей розхожий вислів якнайточніше відображає реалії господарювання сучасних вітчизняних підприємств. Планова радянська економіка була дружнім середовищем для підприємств, що працювали за її правилами; з розпадом Союзу останні зазнали проблем. З одного боку, перебудовувати систему планування об'єктивно треба, а з іншого — необхідних для цього навичок керівникам часто бракує: у радянські часи планування діяльності конкретного підприємства зводилося до деталізації директивних планів зверху. У таких умовах вітчизняні підприємства часто змушені просто копіювати зарубіжний досвід. Однак цей спосіб вирішення проблемної ситуації несе в собі безліч загроз...

Її апологети демонструють ту саму стратегію популяризації в різних країнах: щораз англійський термін Balanced Scorecard при перекладі кардинально змінюється — так, щоб наголосити на «покращеності» американської розробки в порівнянні з традиційно використовуваним місцевим аналогом. Так, для французів, які споконвіку застосовували концепцію Tableau de Board, BSC переклали як «Tableau de Board Prospectif», а російським менед-

леному варіанті розглядаються і плануються вже не одна, а чотири сфери: фінансова, клієнтська, бізнес-процесів і персоналу (див. схему). Однак основне, позиціоноване як революційне, завдання збалансованої моделі — давати характеристику всім істотним факторам, від яких залежить успіх компанії, вирішувалося і набагато раніше, і навіть у межах тієї ж американської управлінської традиції. Модель BSC дуже схожа на концепцію Management by

нак більш значна детальність BSC — далеко не однозначний її плюс. Велика кількість внутрішніх суперечностей виразно доводить це. Наприклад, Balanced Scorecard позиціонується як така, що задовольняє вимоги «різноманітних компаній і галузей промисловості». Однак з урахуванням того, що спільно виробляли нову модель топменеджери великих компаній, успішність її застосування в компаніях середнього й мало-

ВSC — збалансована система показників

ЩО ДОБРЕ НАМ, ТЕ ДОБРЕ Й ВАМ!

аме так охарактеризували французькі аналітики позицію американських колег, які активно — якщо не сказати агресивно — просувають брендовий інструмент планування діяльності під приємств. Досвідченому вітчизняному споживачеві, звичайно, відомі «продукти» ринку, що використовує

жерам, які ще добре пам'ятають радянську систему, BSC подали як «збалансовану систему показників». Зрозуміло, що з мовної точки зору оригінальна назва не має нічого спільного ні з

Широко впроваджуваний американський досвід — не єдиний: поряд з американською ключовими є європейська, японська й радянська управлінські традиції. За відсутності власного досвіду вітчизняним менеджерам особливо важливо вибрати оптимальний варіант. такий інструмент. Серед них і американські Balanced Scorecard (BSC), Management by Objectives (MbO), Value Based Management (VBM), і японські Hoshin Kanri, Gemba Kaizen, і французька Tableau de Board. Однак безперечний «лідер продажів» — концепція BSC. В огляді, опублікованому журналом Harvard Business Review, вона визнана однією з найважливіших ідей за останні 75 років: з практичного її впровадження пишуться монографії, функціонує інституція The Balanced Scorecard Institute, створена добровільна програма сертифікації, розроблена Balanced Scorecard Collaborative і покликана сприяти розвитку ринку BSC-додатків. Всі ці тенденції дають поштовх розвитку численних консультаційних центрів, концепція впевнено впроваджується у сферу керування підприємствами.

бортовим табло (так перекладає французький бренд Tableau de Board), ні з системою показників. НАЗВИСЯ, ЯК ХОЧЕШ, ТІЛЬКИ В КІШ ЛІЗЬ?

к би там не було, існує вже сформований клас консультантів, готових — за плату — пояснювати й показувати вітчизняним споживачам, як правильно впровадити відомий бренд і мати бажані результати. Припустимо, що це так. І саме тому спробуємо з’ясувати, що ж таке Balanced Scorecard сама по собі. BSC розроблена Девідом Нортоном і Робертом Капланом, консультантами однієї з американських аудиторських компаній, на початку 1990-х років. Вона позиціонується як поліпшений варіант більш ранньої моделі, створеної на початку ХХ століття, яка орієнтується виключно на фінансові аспекти діяльності компаній. В удоскона-

Objectives (керування за метою), представлену Пітером Друкером у 50-ті роки. Детальний аналіз цих двох концепцій щодо їхньої подібності дав вражаючі результати. Досить навести кілька цитат із книг Пітера Друкера «Практика менеджменту» (1954) й Роберта Каплана й Девіда Нортона «Збалансована система показників. Від стратегії до дії» (1992), які характеризують основні риси концепцій MbO і BSC. Наприклад, такі:

го розміру не є безперечною. А те, що при розробленні були присутні представники «десятка компаній», робить сумнівною її принципову застосовність на підприємствах, які не належать до цих — у найкращому разі десяти — галузей промисловості. Далі. BSC, за словами її авторів, розроблена так, щоб ураховувати інтереси всіх зацікавлених у функціонуванні підприємства осіб. Але неважко виділити, крім інтересів акціонерів, клієнтів і

MBO

BSC

«Мета для ключових сфер підприємства — це «пульт керування», що дозволяє керувати підприємством. Без цієї мети менеджери не мають ні твердої опори, ні «наземних орієнтирів» для просування обраним шляхом, ні карти, ні інформації про маршрут». «Винагорода, на яку може розраховувати менеджер, має бути безпосередньо пов'язана із завданнями, які перед ним ставилися».

«Для досягнення значних результатів менеджери, наче пілоти, повинні мати всі необхідні датчики, які забезпечують їх різними показниками про стан «навколишнього середовища» і «перебіг виконання польоту». «Необхідно певним чином зв'язати мотивовану винагороду роботи з виконанням завдань, поставлених в BSC».

До речі, автори BSC жодного разу не посилаються на Пітера Друкера — гуру американського менеджменту, хоча причиною навряд чи можна вважати непоінформованість: один із розробників BSC — Р. Каплан — є дослідником розвитку моделей діяльності підприємства. Істотною відмітною рисою між моделями MbO та BSC є ступінь деталізації концептуальних засад, спільних для них обох. Од-

працівників, врахованих у моделі, ще й інтереси принаймні постачальників і суспільства в цілому. Список внутрішніх суперечностей набагато більший, однак і описані, на наш погляд, дають можливість говорити про необхідність істотного звуження кола ситуацій, у яких BSC — у припущенні про незаангажованість осіб, що її просувають — може і повинна

бути рекомендована до впровадження. А ДЕ ЙОМУ ЖИТИ?.. ДЕ?!

«К

ультурні відмінності вилазять боком в найкращому разі, а в гіршому — призводять до катастрофи» — ця думка знаменитого голландського культуролога Гірта Хофстеда повинна бути лейтмотивом і при виборі того або іншого з доступних на сьогоднішній день інструментів планування діяльності підприємств. Ця проста істина, очевидно, добре засвоєна і в Європі (французькі вчені, наприклад, аналізують критично і не сприймають активні спроби впровадження американського досвіду), і на Сході (японські вчені традиційно пропускають крізь хитре «решето» іноземний досвід і користуються його адаптованим варіантом). Відсутність критичного ставлення до активно впроваджуваної іноземної розробки з боку вітчизняних керівників почасти зрозуміла: при неадекватності сформованої традиції планування умовам функціонування підприємств, що змінилися, є актуальна необхідність користуватися накопиченим (нехай і в інших управлінських традиціях) досвідом. То все добре. Та американський досвід — не єдиний: поряд з американською ключовими є європейська, японська й радянська управлінські традиції. І саме американський досвід найменш придатний для застосування в соціокультурному середовищі, сформованому на пострадянському просторі. Використовуючи дані аналізу Гірта Хофстеда, можна стверджувати, що культури, наприклад, Росії та США корелюють зі знаком «мінус»: коефіцієнт –0,82. А зв'язок між культурами Росії та Франції, наприклад, є позитивним і досить значущим: коефіцієнт кореляції становить 0,68, саме ця країна найбільш близька за своїми соціокультурними особливостями до країн пострадянського простору. Для кожної з досліджуваних країн Хофстед визначав кількісні значення чотирьох економічно значущих характеристик культурного середовища: відчуття субординації, індивідуалізму, впливу гендерних особливостей на соціальну роль і схильність до ризику. Якщо зіставити отримані дані з аналогічними величинами країн— центрів управлінських традицій — США, Францією, Японією та Росією (останню ми розглядаємо як наступницю СРСР), — можна з певним наближенням рекомендувати той або інший зарубіжний досвід.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 8 с е р п н я 2 0 0 9 №32 (84)

ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ робливий дух часу. Проблеми виникли тільки з мовним питанням. Цей момент у статуті Академії оговорювався кілька разів. Так, спочатку дозволялося друкувати праці українською або тією мовою, якою захоче автор. Потім були внесені зміни: «Українська АН друкує праці українською мовою, і якщо автор захоче, одночасно однією з таких мов: французька, німецька, англійська, італійська або латинська». А про російську забули, через що й назрів перший в історії академії конфлікт. Вернадський, боячись розвалу академії, запропонував найдемократичніший варіант: «Друкувати тією мовою, якою вважає за потрібне УАН, але за згоди автора». Так і вирішили...

Дім там, де серце Через 90 років думки Володимира Вернадського як ніколи сучасні Анна ГРЕЧАНИК

Його називають Ломоносовим ХХ століття, і це правда: не було, мабуть, жодного аспекту науки початку сторіччя, до якого Вернадський не доклав би рук, серця і розуму. Засновник цілого комплексу сучасних наук про Землю — геохімії, біогеохімії, радіогеології, гідрогеології, створювач вчення про біосферу як основу новітньої соціально-економічної концепції сталого розвитку, один із батьків екології в сучасному її розумінні, фундатор багатьох наукових шкіл. Повернувшись у революційне лихоліття на свою батьківщину — Україну, він став першим президентом Національної Академії наук.

ВЕЛИКІ НЕ ПОТРЕБУЮТЬ РЕЗЮМЕ, ТА ВСЕ-ТАКИ...

кадемік АН СРСР, академік Петербурзької АН, професор Московського університету, перший директор та організатор Радієвого інституту, директор Геологічного та мінералогічного музею Академії наук, викладач жіночих курсів, хресний батько не одного покоління радянських учених, створювач першої у світі геохімічної лабораторії (спочатку вона була розташована у звичайній квартирі, де до Вернадського жили й творили російські художники Крамськой і Куїнджі)... Це лише короткий перелік звань і заслуг великого вченого — для повного не вистачить і декількох сторінок. Здавалося, його розум здатний умістити в себе весь всесвіт. Ну як така людина могла не дійти думки про ноосферу як про сферу розуму, з якої люди не тільки братимуть ресурси, а й перетворюватимуть її для примноження того, що взяли? Його вчення стало свідченням переходу природознавства від аналітичного етапу розвитку, коли з'явилися фундаментальні науки — механіка, фізика, хімія, біологія, геологія тощо, до синтетичного етапу. Комусь треба було зробити цей крок, а Вернад ський до того ж був сміливою людиною. І байдуже, що цей крок був довжиною в кілька десятиліть. Дуже важко розкласти по поличках світогляд такої людини, але деякі думки просто захоплюють і можуть багато що сказати про їхнього автора: «У піщинці або краплі, як у мікрокосмосі, відбивається загальний склад космосу. У ній можуть бути знайдені всі ті ж елементи, які є на земній кулі, у небесних просторах. Вони перебувають усюди й можуть бути скрізь констатовані — вони зібрані в стані надзвичайного розсіювання...» Так і жили в одному всесвіті вчений і філософ. Однак, як говорив сам Володимир Вернадський, «я ніколи не жив самою лише наукою».

МА ЛОВІДОМИЙ ВЕРНАДСЬКИЙ

ін був видатним суспільним і політичним діячем, автором безлічі публіцистичних статей, отже, жив «подвійним життям». Як у нього на все вистачало часу? Питання поставлено неправильно: Володимир Вернадський жив у такий час, коли не можна було відсидітися в лабораторії. Зазнав він і страхіть воєн і революцій початку століття: і на тиф перехворів, і друзів від розстрілу рятував, і сам під наглядом був, і емігрувати хотів... От тільки ніколи не був гучноголосим лідером, не стояв на барикадах, він був, скоріше, пульсом всіх подій, що відбуваються, — він тихий і нечутний, але завжди задає ритм. Тож і для Росії, і для України Вернадський зробив чимало... Саме тут і починаються суперечності. У Росії його називають російським ученим, а Україна, як молода держава, що хоче самоствердитися, шукає своє коріння у видатних і талановитих людей. І знаходить. У безмежному всесвіті Вернадського Україна посідала особливе місце. Це його мікрокосм, який називають малою батьківщиною. Дивлячись на фотографії Володимира Івановича, великого вченого, харизматичного і солідного, важко уявити, що колись він був хлопчиськом, що в нього було дитинство, проведене в Україні. Його батько, професор-економіст, один із провідних суспільних діячів України середини ХІХ століття, брав участь у підготовці «Великої реформи» 1861 року, був тісно пов'язаний з українською інтелігенцією, яка опікувалася збереженням самосвідомості нації, її мови й культури, був добре знайомий з усіма членами Кирило-Мефодіївського братства, у тому числі з Тарасом Шевченком. Родина Вернадських жила то в Харкові, то в маєтку під Полтавою, а оскільки були вони досить заможні, то Володю, його брата й сестер часто вивозили в Європу. От тільки Сорочинський ярмарок здався хлопчиськові набагато цікавіше за Відень і Прагу, адже в українську культуру не можна не закохатися. Юність Вернадський провів у Петербурзі, і його суспільна діяльність почалася в Петербурзькому університеті зі студентського братства, що займалося не революцією, а пошуком шляхів просвітницької діяльності й морального самовдосконалення. В 1891-му Вернадський боровся з голодом у Тамбовській губернії. Як і всі мислячі люди, він багато думав над подальшим упорядкуванням життя в Росії, про прийнятні моделі сільського господарства в країні... Вернадський цілеспрямовано займався саме практичною діяльністю, яка приносить суспільну користь, і хоча не прагнув стати професійним політиком, до його думки прислухалися. Щоправда, не завжди. 1914 року лідер партії кадетів Павло Мілюков назвав будь-які ідеї про

НА КОРИСТЬ НАУКИ

Я майбутні можливі федеративні відносини України з Росією «шкідливим і небезпечним ру хом». Верна дський відповів на шовіністичний випад серйозною й ґрунтовною статтею за назвою «Українське питання і російське суспільство», у якій сформулював постулати культурно-національної автономії України в рамках Російської держави й міркував про ідеї збереження і розквіту української національної культури: «Cвобода української культури зумовлюється саме інтересами російської справи і зберегти українців як руських Росія може, лише прийнявши їх з усім національно-культурним обличчям як українців. Оскільки український рух органічний і живиться корінням народного життя, то він ніколи не згасне, а отже, позитивне вирішення українського питання для держави, яка не відмовляється від засад правового устрою, неминуче, й будь-які зволікання та відкладання цього вирішення тільки поглиблюють внутрішній розлад у державі, суспільстві й народові». Стаття ніде не була опублікована й «спливла» лише 1988 року. ДУХ ЧАСУ

1918 році Вернадський із захватом сприйняв звістку про проголошення незалежності України. Але був і страх: гуманіст, він у принципі не приймав ні більшовицьку революцію, ні будь-який інший переворот як жорстоку зміну влади: «Зрозуміло, що українська Рада дуже спритно веде справу, як політик, усе більше й більше посилюючи своє значення, — але реально діловий бік дуже невдалий, наприклад, організація вільного козацтва, захист цукрових плантацій тощо». 1918-го Вернадський повертається на батьківщину, прийнявши пропозицію українських учених на чолі з товаришем по партії кадетів М.Василенком очолити Комісію з науки й наукових установ Української Держави, а в листопаді стає її президентом. У ті роки влада в Україні змінювалася мало не по декілька разів на день (поки Вернадський був президентом, наприклад, сталося п'ять «змін варти»), але це не перешкодило Академії наук вижити: наука не повинна потерпати через хво-

к відомо, Вернадський відмовився прийняти українське громадянство й різко змінив свою думку про незалежність України, про що свідчать його щоденники 1918—1920 років. Цитати досить промовисті: «Найбільше я боюся розвалу російської держави, бо знову зв'язати частини, які розірвали, звичайно ніколи не вдається. Україна й Грузія — найнебезпечніші частини...» (З листа синові) Цікаво, що багато записів у щоденнику звучать так, наче зроблені сьогодні. Так, коли Україну поділили на зони впливу Німеччини й АвстроУгорщини, Володимир Іванович пише: «Враження від української влади знову таке, що й було — безсилля і бездарність... Українці відіграють сумну роль маріонеток, що привели у свою країну іноземців-поневолювачів». Вернадський став на бік «єдиної і неподільної» Росії, а потім прийняв і революцію, і соціалізм (хоча він ніколи не вважав цей лад продуктивним), і Радянський Союз. Що ж змусило вченого так різко змінити думку? Можна висунути кілька версій. Повернувшись на батьківщину через багато років, Вернадський зрозумів, що вона вже не та: така бажана незалежність обернулася для країни розрухою. Становище у країні шокувало вченого, і тепер Вернадський бачив для країни один шлях: федеральний устрій нової демократичної Російської держави, у якому Україна була б автономною. А може, Вернадському не подобалися люди, які стояли біля «керма» незалежності. У тих же щоденниках є критика на адресу Грушевського, Кистяківського, Скоропадського та інших суспільних діячів: «Навряд чи може в умовах, які є в країні, відродитися Україна із суто українською мовою і культурою...» Але ж умови створюють люди, і від їхньої діяльності й таланту залежить багато що. А може, річ у іншому. Вернадський розумів, що більшовики стають усе сильнішими, назад шляху вже нема, отже, йому залишається тільки упокоритися і робити свою справу — не за масштабами міжчасів’я та лихоліття. Він розумів, що ніхто не доведе її до кінця. І зробив вибір на користь науки. Але яким би безмежним не був всесвіт, у ньому завжди є місце мікрокосму за назвою «рідна домівка». А вона завжди там, де серце.

Українська технічна газета

№32 (84) В і в т о р о к , 1 8 с е р п н я 2 0 0 9

SOSТАН

Галас навколо каналізації. Кабельної На нас чекає нове підвищення цін на всі послуги зв'язку? Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ ЯК ЦЕ БУЛО

о серпня 2008 року використання кабельної каналізації операторами зв'язку ніяк не регулювалося. Незважаючи на те, що «Укртелеком», який має практично монопольний доступ до систем кабельної каналізації (цій компанії належить більше 90% мережі кабельної каналізації) теоретично повинен надавати право на використання підземних комунікацій іншим операторам, на практиці цього найчастіше не було. За відсутності виписаних правил процес одержання доступу до систем кабельної каналізації був непрозорим. Право «Укртелекому» на володіння нею належить до нескінченної низки питань про результати приватизації дев'яностих років. Наприклад, вся телефонна каналізація, побудована при Радянському Союзі й навіть раніше, дісталася «Укртелекому» у процесі реорганізації «Укрелектрозв’язку» 1994 року. Чергова хвиля розмов про приватизацію «Укртелекому» 21 серпня 2008 року підштовхнула Національну комісію з питань регулювання зв'язку (НКРЗ) до створення проекту «Порядку використання кабельної каналізації електрозв'язку». Член НКРЗ Володимир Олійник тоді заявляв, що «із приватизацією «Укртелекому» компанія просто не допустить конкурентів», і говорив про прийняття комісією рішення в найкоротший термін. Однак торік ситуацію так і не було вирішено. За інформацією компанії «Датагруп», одного з найбільших телекомунікаційних операторів України, «Укртелеком» задовольняв тільки близько 10%

Монополіст має можливість диктувати тарифи на послуги зв'язку іншим операторам ринку. Найбільшою мірою від цього потерпіли дрібні оператори, особливо ті з них, які надавали послуги з доступу до Інтернету. Наприклад, за свідченням джерела в компанії «Інтертелеком», ця фірма була змушена піти з ринку послуг доступу до Інтернету за технологією ADSL для фізичних осіб у Києві саме через обмеження «Укртелекомом» доступу до телефонної каналізації. У той же час так звана «велика трійка» операторів — компанії «Голден Телеком», «Датагруп» і Vega — почала інвестувати значні кошти в будівництво власної кабельної каналізації. Щоб зрозуміти абсурдність цієї ситуації, уявіть собі підключення житлового будинку до п'яти різних водопроводів.

Питання про використання кабельної каналізації періодично спричиняє конфлікти між учасниками ринку телекомунікаційних послуг. Останнім часом проблеми, пов'язані з доступом компаній до неї загострилися. Більш того, через витрати, пов'язані з будівництвом власної підземної інфраструктури, великі оператори почали більш обережно ставитися до перспектив полегшення доступу до кабельної каналізації «Укртелекому», адже в цьому випадку кошти, вкладені в будівництво, не окупалися. ЗАГОСТРЕННЯ

роект «Правил використання кабельної каналізації електрозв'язку» був затверджений НКРЗ тільки 26 лютого цього року. Однак принципових змін не сталося — до-

Кабельна каналізація являє собою комплекс трубопроводів і оглядових пристроїв, призначених для прокладання, монтажу та обслуговування кабелів. До неї також належать закладні пристрої прихованої проводки у будівлях, шахти (у підвальній частині будівель) станційних споруд електрозв'язку, колектори і тунелі, усередині яких кабелі прокладаються відкрито, без труб, по спеціальних підтримуючих конструкціях. заявок на доступ до кабельної каналізації. Таке становище штучно уповільнювало розвиток мереж всіх операторів зв'язку, а отже, призводило до встановлення штучно високих цін на послуги зв'язку.

нивши видачу технічних умов на прокладання мереж зв'язку між приватними операторами. 17 квітня цього року Інтернет-асоціація України (одна з найбільших профільних асоціацій в галузі телекомунікацій в Україні) провела пресконференцію, висловивши занепокоєння з приводу доступу до кабельної каналізації. Члени правління асоціації вказали на реальну загрозу розвитку конкурентного бізнесу в галузі інформаційно-комунікаційних технологій в Україні і заявили, що «Укртелеком», користуючись недосконалістю законодавства, цілеспрямовано й методично витісняє з ринку приватних операторів. А вже на початку літа недержавні оператори фіксованого зв'язку одержали від «Укртелекому» листа з повідомленням про введення з 1 липня нових тарифів на послуги бронювання, доступу та викори-

ступ операторів до кабельної каналізації не став простішим. «Укртелеком» почав призупиняти дію договорів на оренду приміщень (техплощадок), організованих операторами на його вузлах, практично припи-

стання місця в каналі кабельної каналізації. Відповідно до нових тарифів вартість оренди й будівництва збільшувалася в 6—8 разів. Більш того, з тарифної сітки щез найбільш затребуваний кабель діаметром 12 мм, а замість нього був запропонований мінімальний діаметр кабелю у 20 мм. Така заміна призводить до додаткового збільшення вартості прокладання кабелю приблизно у два рази. За традицією підвищення тарифів проведене без попередження. Крім того, «Укртелеком» не надав операторам ніякого економічного обґрунтування змін у тарифній сітці. Приблизно тоді ж представник компанії-монополіста Ігор Сиротенко заявив: «Каналізація — наша власність, і в учасників ринку немає важелів впливу на нас у цьому питанні». Відповідно до рішення НКРЗ від 28 квітня 2009 року про граничні тарифи на загальнодоступні телекомунікаційні послуги оператори фіксованого зв'язку не мають можливості підвищити свої розцінки. Таким чином, нормальна робота недержавних операторів при нових тарифах «Укртелекому» стає неможливою. 10 червня Інтернет-асоціація України та Українська спілка

Монополіст витісняє з ринку дрібних конкурентів. Мал. Германа Дубиніна

промисловців і підприємців різко засудили політику «Укртелекому» і запропонували обговорити проблеми галузі за «круглим столом». «Круглий стіл» з теми «Формування механізмів справедливої конкуренції на ринку доступу до кабельної каналізації електрозв'язку» відбувся у Києві 15 липня. Серед його учасників були представники великих телекомунікаційних компаній. Переговори закінчилися нічим через відмову представника «Укртелекому» Ігоря Сиротенка від участі в робочій групі з перегляду нових тарифів «Укртелекому» на послуги з бронювання, доступу й використання місця в каналі кабельної каналізації. Оцінюючи результати «круглого столу», експерти прогнозували хвилю підвищення цін на всі види послуг зв'язку, у найкращому разі в 1,5—2, а в гіршому — у 4—6 разів. МАЙЖЕ РОЗВ'ЯЗКА

онфлікт між «Укртелекомом», з одного боку, і майже всіма іншими операторами зв'язку — з іншого вимагав активних дій держави. 17 липня цього року на засіданні Кабінету Міністрів затвердили розпорядження, яким НКРЗ доручено створити нормативно-правовий акт про врегулювання взаємин між суб'єктами ринку телекомунікацій з питань доступу до кабельної каналізації і її спільного використання.

Після цього проведено кіль ка робочих нарад за учас тю асоціацій операторів і провайдерів, державних органів виконавчої влади й ряду окремих операторів, серед яких і «Укртелеком». Документ за назвою «Порядок доступу до кабельної каналізації електрозв'язку» затверджений 23 липня цього року. Розпорядження Кабміну, що зобов'язав НКРЗ розробити правила гри, може відіграти найважливішу роль у затвердженні нового нормативного акту. За словами представника НКРЗ Олександра Степанова, раніше Мін'юст постійно відмовлявся реєструвати документ і повертав його на доопрацювання в комісію. Він вважає: причина такого поводження Мін'юсту — в активному лобіюванні з боку «Укртелекому». Уже 24 липня «Укртелеком» розмістив на сайті коротке повідомлення, що «розглянув і проаналізував пропозиції, обговорювані під час останніх зустрічей і «круглих столів» і вніс «деякі зміни і доповнення до тарифів». Зокрема, у тарифну сітку повернувся кабель діаметром 12 мм. І все-таки говорити про те, що проблему вирішено раз і назавжди, не можна. Хоча, схоже, конфлікт навколо кабельної каналізації, що триває вже довгі роки, зараз ближче до вирішення, ніж раніше. Цікаво, чи можемо ми тепер розраховувати на прискорення темпів розвитк у телеком унікацій і на зниження цін на послуги зв'язк у?

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 1 с е р п н я 2 0 0 9 , №31 (83)

СВОЕ ДЕЛО

Щастя в три кінські сили Втративши роботу через кризу, молоді люди не зневірилися, а зайнялися улюбленою і прибутковою справою — наданням «кінських послуг» Ірина КОНДРАТЬЄВА У вихідні дні на лівому березі Дніпродзержинська можна спостерігати незвичайне для міських вулиць видовище. Спочатку з'являється сірий у яблуках жеребець на ім’я Грей, запряжений у відкриту карету. Він безстрашно біжить серед автомобілів і чітко виконує команди кучера. А в ролі кучера — струнка молода жінка, що гордо сидить на козлах. Це Світлана Соколовська. Не менший захват у численних перехожих викликає й вугільно-чорний поні Боніфацій, якого веде за вуздечку її чоловік Олег. У Соколовських є ще один кінь — дворічний Мальборо. Але його, як наймолодшого, частіше від інших залишають вдома, бо виводити всіх трьох на міську прогулянку проблематично. Грея купили з рук у приватника. Мама в нього ваговоз, тато — зі скакових коней. Вийшло щось середнє. Власники коня жартують, що перший жеребець у їхньому господарстві з «дворянської» породи. Він уже багато що вміє,

ходить в упряжі й під сідлом. Йому три роки, висота в холці — 1 метр 65 см. Грей обожнює пряники, цукор, обережно бере з долоні частування і, поки жує, махає від захвату довгими віями. А потім тикається мордою в кишеню, просить ще. Бонік, як ласкаво кличуть свого поні господарі, на пряники не звертає уваги. Тільки повід стає вільніше — поспішає до краще,

коли

Коли Олег Соколовський через його возять, а кризу втратив роботу, він не він когось. якоюсь мірою навіть зрадів. острівця землі серед асфальтових доріжок і починає щипати зелену траву. Боніфація Соколовські привезли торік з Білої Церкви. Він став тягарем для колишніх власників після того, як виросла і покинула домівку дитина, для якої цього поні купували. Чорногривого красеня посадили в старенькі «Жигулі» і з вітерцем доставили в Дніпродзержинськ. — Він дуже любить качатися в машині, — сміється Світлана. — Напевно, розуміє, що

Самостійно заплигує в задні дверцята, сідає на підлозі (сидіння перед поїздкою знімається). Якщо на вулиці тепло, то, як собака, висуває голову у вікно і дивиться навкруги. Для дітлахів Боніфацій — справжня знахідка. Із захватом забираються вони в сідло й гордо курсують сквером, поглядаючи на своїх однолітків з висоти. Кожен вихід «у люди» для гривастих красенів — це, насамперед, робота, а не розвага. У Грея і Мальборо більш серйозні справи, ніж воз-

ити дошколят. Їх впрягають у відкриту коляску, а коли серед дорослих є бажаючі навчитися сидіти в сідлі, то довгоногих красенів «переодягають» у гарну шкіряну збрую. Віднедавна до Соколовських почали звертатися із замовленнями на обслуговування весіль, і вони вирішили оформити приватне підприємництво, щоб надавати екзотичні послуги на законних підставах. Олег зробив своїми руками прогулянкову карету. Гнув залізо, клепав, варив сходи, обшивав сидіння. Для виїздів влітку він виготовив справжнісінький фаетон. Про незвичай-

не захоплення, що стало сімейним, Світлана говорить так: — З дитинства мріяла мати власного коня. Але в місті, самі розумієте, це велика проблема. Адже ми живемо в стандартній квартирі, на 8-му поверсі. Тому перш ніж купити Грея, п'ять років шукали приміщення, яке можна влаштувати під стайню. Коли недалеко від нашого мікрорайону знайшли двоповерхову споруду — чи то недобудований будинок, чи то дачу, зважилися зробити перший крок. До речі, щоб прогодувати дорослих коней, потрібні солідні кошти. Денна норма одного тільки вівса коштує сьогодні майже 50 гривень. А ще треба додавати до основного корму кукурудзу та пшеницю, на десерт давати гарбуз, яблука, моркву. Плюс ветеринарний контроль і лікування, якщо буде потреба. Плюс оренда будинку, у якому влаштована стайня, і ще багато всіляких

інших «плюсиків». Але Соколовські на своїх вихованців грошей не шкодують, говорять, що вони молодці — на себе заробляють і господарям дохід приносять. Коли восени минулого року Олег Соколовський через кризу втратив роботу, він якоюсь мірою навіть зрадів. По-перше, з'явилося набагато більше часу для догляду за кіньми. Подруге, миттєво знайшлася нова робота — з надання «кінських послуг». І от уже приблизно півроку коні везуть на собі всю родину, у якій, крім Олега і його дружини Світлани, ще двоє маленьких дітей. Вони мріють створити міський клуб любителів коней і давати городянам уроки верхової їзди, учити доглядати за кіньми. Влада Дніпродзержинська підтримує цю ідею, але треба вирішити непросте питання — знайти підходящу ділянку землі. Адже на асфальті такий клуб не виживе.

P.S. Днями Соколовським привезли чотиримісячне лоша...

Українська технічна газета

№32 (84) В і в т о р о к , 1 8 с е р п н я 2 0 0 9

ТРЕБА БАЧИТИ

Зелені дюни Сахари

Опустелювання, посуха, розпач — ось чим загрожує Африці глобальне потепління. Принаймні так вважали раніше...

За останніми даними, можливий також інший розвиток подій: підвищення температури може бути корисним мільйонам африканців у найбільш посушливих частинах континенту. Учені помітили, що Сахара й прилеглі території зеленіють завдяки збільшенню кількості опадів. Це підтверджують і моделі зміни клімату в майбутньому, що прогнозують повернення до умов, які перетворили Сахару на пишну савану приблизно 12000 років тому. Озеленення пустелі помітне на супутникових знімках, у тому числі на знімках Сахеля — савани, яка є своєрідним переходом між північною Сахарою та більш родючими південними землями довжиною 3860 кілометрів. Порівняння зображень минулих років і зроблених недавно підтверджує збільшення рослинності скрізь на території Сахеля. Це явище можна пояснити тим, що більш гаряче повітря містить більше вологи, що, у свою чергу, веде до більш рясних опадів.

Повернення павуків Павуки, що населяли землю близько 300 мільйонів років тому, знову повернулися у тривимірному зображенні Учені з Лондона створили детальні тривимірні комп'ютерні моделі двох викопних представників давніх видів Cryptomartus hindi і Eophrynus prestvicii, «близьких родичів» сучасних павуків. Для створення тривимірних моделей було використано близько 3000 рентгенівських знімків кожної скам'янілості. Cryptomartus hindi і Eophrynus prestivicii були розміром з монету в 50 центів і жили в кам'яновугільний період (359—299 мільйонів років тому), до ери динозаврів. Комп'ютерні моделі показали, що в Cryptomartus hindi дві лап-

ки розташовані під кутом до тіла, щоб було зручніше хапати здобич. Дослідники вважають, що Cryptomartus hindi чатував на своїх жертв, ховаючись у колодах і гілках,

Короткі дні на Сатурні

Відповідно до дослідження, опублікованого в журналі Nature, на основі спостережень за погодою на планеті встановлено, що довжина дня на Сатурні — 10 годин 34 хвилини 13 секунд. У газового гіганта Сатурна немає твердої поверхні, він складається з водню та гелію, тому важко визначити період його обертання. Згідно з даними, отриманими під час космічної місії Voyager, довжину дня на Сатурні раніше вважали такою, що дорівнює 10 годинам 39 хвилинам, за більш новими даними із зонда Cassini — 10 годинам 47 хвилинам. В обох випадках виміри ґрунтувалися тільки на спостереженні за магнітним полем планети.

Пітеру Реду, фізикові з Оксфордського університету, і його колегам удалося встановити точну довжину дня, об'єднавши та проаналізувавши інфрачервоні зображення, отримані із зонда Cassini, і виміри реактивних потоків, течій та вихрів у атмосфері планети. «Ми зрозуміли, що можемо об'єднати інформацію про те, що можна спостерігати на поверхні Сатурна, з

чекаючи, поки комаха наблизиться, а потім нападав і вбивав її. Так само полюють і сучасні павуки-краби, які сидять на краю квітки й ловлять комах, що сідають на неї. За даними попередніх досліджень, у Eophrynus prestivicii були довгі кінцівки, завдяки чому він легко пересувався по траві й листю, що вкривало землю, і ловив здобич. Тривимірна модель допомогла виявити ще одну відмітну рису павука: в Eophrynus prestivicii були шипи на спині, необхідні для того, щоб не стати здобиччю амфібій, які вийшли на сушу. Дослідники вважають, що їхня методика допоможе докладніше вивчити вже відомі скам’янілості і мати чіткіше уявлення про давніх мешканців планети. інфрачервоними даними Cassini про більш глибокі шари планети і скласти тривимірну карту вітрів Сатурна, — говорить Пітер Ред. — За допомогою цієї карти ми могли відслідковувати, як великі хвилі й клуби газу формуються в атмосфері планети, і одержа ли нові дані про особливості її обертання».

РОЗСЛАБТЕСЯ!

К Р О С В О РД

ГОРИЗОНТАЛЬ: 4. Ударна компанія пальців. 10. Спраглий стан природи. 11. Прив’язка вартового до будинку. 12. Молочна дорога в небі. 13. Одна з богинь помсти. 14. Супротивник патриція. 15. Суперкнязь у Індії. 16. Про чорний день. 19. Гоночний автомобіль. 22. Максимальний параметр предмета. 24. Перешкода на виїзді. 25. Опонент Карпова. 27. Психічний стан з нервовими сльозами і сміхом. 28. Предок прапора. 29. Силові вправи. 31. Танець з приспівом: «Асса». 32. Ім'я Шварценеггера. 34. Український вугільний басейн. 38. Столиця казахів. 41. Кубанське місто. 42. Джазмен у ролі веселого хлопця. 43. Вона ж — кілька. 44. Ефіоп у минулому. 45. Користувач качки під ліжком. 46. Трафарет для вирізання деталей. 47. Ткемалі.

ВЕРТИКАЛЬ: 1. Дзвінкі гроші. 2. Творіння святих та фокусників. 3. Курортні острови у Вест-Індії. 4. Тисячна частка тонни. 5. Людина в білому халаті. 6. Одержувач рукавички в обличчя. 7. Заслінка для управління потоком. 8. Німецький бомбардувальник. 9. Ванна для фотографій. 17. Скульптурний матеріал в дитячому садку. 18. Бездільна жінка, що звикла до розкоші. 20. Декоративна спаржа. 21. Залізничний центр посеред казахського дрібносопковика. 22. Захід з пісні Вірки Сердючки. 23. Опера Россіні. 24. Матеріал Мурчиної тужурки. 26. Головний пряник для політиків. 30. Персонаж «Чайки». 31. Шматочок «вічності» Кая. 33. Одяг б.в. 35. Колектив нот. 36. Кафе на швидку ногу. 37. Почесний англійський титул. 38. Об'єднання ремісників. 39. Зведення будинку всім сілом. 40. Метал для виготовлення «срібних» монет. Склала Оксана БАЛАЗАНОВА

ГО Л О В О Л О М К А

МЕТАННЯ ДРОТИКІВ Кожна мішень розділена на дев'ять областей. Числа, що стоять у них, показують кількість балів, які ви можете набрати, влучивши у відповідну область. Чи можете ви вибити рівно 100 балів чотирма влученнями в першому випадку і п'ятьма – у другому?

Відповідь на головоломку «Чередующиеся символы», надруковану в № 31 (83)

Рубрику веде Андрій ГЕРМАН

Півцарства за «зелений» літак НАСА обіцяє приз у $1,5 млн за винайдення екологічно чистого літака НАСА оголосило про конкурс «зелених» літаків, що проводитиметься у Каліфорнії 2011 року. Учасники конкурсу повинні домогтися того, щоб їхній літак пролетів якнайбільше миль на кожний галон палива, при цьому швидкість — мета другорядна. На другому плані і такі характеристики, як легкість літака, використання автомобільних двигунів замість авіаційних силових установок, короткий пробіг при зльоті тощо. Організатори конкурсу очікують різноманітних моделей, що літатимуть на електриці, біопаливі, сонячній та інших альтернативних видах енергії, або гібридів. За матеріалами National Geographic, Science Daily, Cosmosmagazine.com, Сthings.com, Nature підготувала Наталія Ч ЧАЙКА АЙКА

Відповаіді на кросворд, надрукований у № 31 (83)

ШАШКИ

В.ЗАДОРОЖНІЙ, майстер спорту Відповіді на етюд, надрукований у № 31 (83)

1. e1-d2! c3:e1 2. g3-f4!! g5:e3 (2… e1:g7 3. a3-b4 a5:c3 4. c1-d2 c3:e1 5. g1-f2 ×) 3. f2:d4 e7:g5 4. a3-b4 a5:e5 5. g1-f2 e1:g3 6. h2:b8 ×