Украинская техническая газета №88

№ 36 (88) 15 вересня 2009 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

У НОМЕРІ: ТЕХНОЛОГІЇ Паперова промисловість хапається за соломинку Нові технології виробництва паперу з солом’яної целюлози можуть перетворити Україну з імпортера на експортера. стор. 6

ОБРІЙ Назад, у майбутнє Автомобілі на водневому паливі — мрія сучасних автокорпорацій. В Україні вони працювали... чверть століття тому.

М'ясорубка для відходів

стор. 9

Завдяки новій технології переробки відходів з'явилася можливість значно поліпшити і паливний баланс України, і екологічну ситуацію в країні Володимир ОТРОЩЕНКО За недавньою заявою губернатора Дніпропетровської області Віктора Бондаря, у Дніпродзержинську, де мешкає

лише близько 250 тисяч чоловік, нагромадилося 75 млн тонн твердих промислових і побутових відходів. Не враховуючи наднебезпечних хімічних і радіоактивних. А

поруч ще Західний Донбас із териконами вугільного промпродукту, і Кривий Ріг, і Жовті Води... Закінчення на стор. 8

МАГАТЕ спостерігає, аналізує й рекомендує

комп’юTERRA Мілітаризація кіберпростору як реальність XXI століття У XXI столітті війну можна виграти не тільки за допомогою класичних видів озброєнь — усе більше зростає роль кіберпростору. стор. 10

ТЕХНОСФЕРА Епоха реставрації Інженери ХК «Луганськтепловоз» успішно завершили унікальний експеримент із відновлення двох англійських танків часів першої світової війни. стор. 11

Ірина КОНДРАТЬЄВА

ТЕХНОАРТ

Проблеми уранової спадщини виявилися набагато серйознішими, ніж можна було припустити в 90-х. Не дивно, що такі міста, як Жовті Води, Кіровоград, Дніпродзержинськ, привертають увагу не тільки українських учених та екологів, а й солідних міжнародних організацій.

І ватман перетворюється... на скульптуру Черкаська художниця віртуозно володіє рідкісною технікою «ліплення» з паперу стор. 15

Закінчення на стор. 7

Будівельні маневри

Гривневий «Титаник»

Чи допоможуть заходи Кабміну пожвавити ринок житла в Україні?

Причини подорожчання долара й перспективи курсу національної валюти залишають безліч запитань. Прогнози — негативні

Наталя САВЕЛЬЄВА Дмитро КОРНІЙЧУК Будівельна галузь України зазнає лихоліття. Хоча ще два роки тому саме на неї покладали великі надії. Цей «локомотив» економіки почав гальмувати ще задовго до того, як проблеми іпотеки в США перетворилися на світову фінансову кризу.

Звинувачувати в цьому уряд щонайменше нещиро. Фінансовий стан будівельних організацій погіршився не тільки через жорсткість умов іпотечного й поточного кре-

дитування, а й через їхні власні помилки у визначенні стратегії розвитку. Або навіть повної відсутності такої. Закінчення на стор. 5

За останні кілька тижнів і населення, і бізнес у паніці спостерігали за зростанням курсу долара, що досяг на своєму піку 9 грн. У багатьох з'явилося відчуття дежавю 2008 року, коли гривня девальвувала з 5 до 8 грн за долар. Влада традиційно так і не змогла дати

чітку й обґрунтовану відповідь про причини потрясіння. Ряд жорстких заходів Нацбанку призупинив гривневе падіння. Чи надовго? Закінчення на стор. 4

2

Українська технічна газета

№36 (88) В і в т о р о к , 1 5 в е р е с н я 2 0 0 9

ТУТ І ТЕПЕР

Інакше не скажеш...

Дотискаємо!

Наталія Королевська

ДК «Укргазвидобуток» завершила будівництво й увела в експлуатацію дотискну компресорну станцію (ДКС) на Ульяновському нафтогазоконденсатному родовищі в Дніпропетровській області. Родовище входить до складу Перещепинського нафтогазопромислу газопромислового управління «Харківгазвидобуток».

Народний депутат України

Наша мета на цю сесію — виявити всі дошкульні місця українського бізнесу й максимально скоротити дистанцію між бізнесом і владою. Сьогодні, коли наша економіка робить перші кроки з виходу з кризи, вона особливо потребує підтримки й конкретних дій з боку парламенту».

Валентин Симоненко

Над лакофарбовим складом АвтоЗАЗ вирували вогонь і дим Голова Рахункової палати України

Відповідно до експертної оцінки Рахункової палати рівень тінезації (економіки. — «УТГ») досяг майже 40% ВВП і перевищує граничне значення макроекономічної безпеки країни». Домінік Стросс-Кан Голова Міжнародного валютного фонду

«Ми бачимо світло у кінці тунелю, але криза триває».

АвтоЗАЗ у диму Ольга БОГЛЕВСЬКА Майже три години горів 10 вересня підрозділ Запорізького автомобільного заводу — склад лакофарбових матеріалів. Пожежа охопила близько 300 м2. Потерпіли троє співробітників підприємства, один з яких дістав опіки 90-95% тіла, потрапивши в лікарню у надзвичайно важкому стані. Склад горів так, що дим від пожежі було видно у протилежних кінцях міста. За інформацією МНС, загоряння сталося через несправність крана автоцистерни, з якої розлився розчинник. Від електричного розряду електрокара, що проїжджав

«Єврокар» — до євростандартів Завод «Єврокар» (Закарпаття) завершив будівництво промислової будівлі зварювального виробництва Для його експлуатації вже спроектовано обладнання й здійснено часткову його поставку, повністю готовий до експлуатації вимірювальний центр. Водночас ведуться роботи зі створення фарбувального виробництва: зведено промислову будівлю, ведеться підготовка до монтажу обладнання, до кінця вересня виконають налагодження транспортних систем. Обладнання поставляють три європейські компанії: Eisenmann Anlagenbau GmbH & Co KG (Німеччина), Chropynska strojirna a.s. (Чехія), Transsytem (Польща). Запуск зварювального й фарбувального виробництв дозволить компанії ЗАТ «Єврокар» вийти на повномасштабне промислове складання автомобілів, що відповідають стандартам Volkswagen Group. Виробнича потужність заводу — 100000 автомобілів у рік.

Приємне з корисним Державне підприємство «Луганський експертно-технічний центр Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки й охорони праці» стало одним із лідерів у національному бізнес-рейтингу серед підприємств України державної форми власності з основного виду діяльності «Технічні випробування та

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а. Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

E-mail: info@tehnichka.com

дослідження». Критеріями оцінки були такі показники: «Обсяг реалізованої продукції», «Продуктивність праці», «Чистий прибуток», «Заробітна плата». Показники роботи із ДП «Луганський експертно-технічний центр», у якому працють 140 чоловік, становлять: обсяг реалізованої продукції — 16485000 грн; продуктивність праці — 117750 грн; чистий прибуток — 828000 грн. Підприємству вручені національний сертифікат і знак «Державне підприємство року-2009». Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ ПРАСОЛОВ. РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 8 0642 34-72-47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 8 0642 34-72-47, ел. адреса tehnomysl@gmail.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 8 0642 34-72-47, ел. адреса otdelnauki@gmail.com); Дмитро Корнійчук — відділ економіки і бізнесу (тел. 8 044 440-82-09, ел. адреса korneychukdima@gmail.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 8 044 440-82-09, ел. адреса ingvar@bigmir.net);

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., Відділ маркетингу і реклами видано Міністерством юстиції України. Любов Соловйова — менеджер (тел. 8 0642 59-93-91, 8 0642 59-93-92, ел. адреса reklamateh@rambler.ru)

поруч, розчинник зайнявся, а вогонь перекинувся на посудини з лакофарбовою продукцією. «Завод працює у звичайному режимі, — повідомила «УТГ» прес-секретар АвтоЗАЗ Олена Журавльова. — На виробничий процес і відвантаження готової продукції НП ніяк не вплинуло. Спеціальна комісія зараз визначає розміри матеріального збитку». «Нас урятувало те, що вітер дув у безпечному напрямку, — сказав на нараді в Запорізькій облдержадміністрації її глава Олександр Старух, який виїжджав на місце події, — інакше наслідки були б набагато гірші». Фото Олександра ПРИЛЕПИ

Нова ДКС дозволить до кінця 2009 року додатково видобути з Ульяновського родовища понад 12 млн м3 газу. Цього року очікуваний видобуток газу на родовищі прогнозується в обсязі 167 млн м3. Будівництво Ульяновської ДКС — складова частина виконання програми НАК «Нафтогаз України» з інтенсифікації видобутку й будівництва нових ДКС на родовищах ДК «Укргазвидобуток». Сьогодні за рахунок 9 ДКС із виснажених родовищ компанії щорічно видобувається більше 1 млрд м3 газу. Відповідно до програми капітального будівництва до кінця 2010 р. планується проведення монтажу 17 дотискних компресорних агрегатів на 8 УКПГ у Харківській, Полтавській і Львівській областях.

На замовлене Утилізація величезного арсеналу Олександр БРУСЕНСЬКИЙ Ця найгостріша проблема, попри зусилля обласної влади, для Полтавщини усе ще залишається нерозв'язною. Сьогодні в області необхідно утилізувати близько 700 тисяч тонн отрутохімікатів і пестицидів. Це чи не найбільший в Україні «арсенал» небезпечних хімічних речовин. Вирішити проблему мали намір за допомогою власної пересувної установки, проектування й складання якої Полтавська ОДА майже три роки тому замовила фахівцям харківського підприємства «Енергосталь». Пестициди і отрутохімікати накопичувалися десятиліттями й тепер зберігаються, найчастіше в примітивних умовах, на складах уже неіснуючих колгоспів, райхімій і польових аеродромів цивільної авіації, звідки злітали літаки з хімікатами для обробки полів, у тому числі й із сумно відомим ДДТ, який у народі прозвали дустом. Планувалося, що за допомогою пересувної установки утилізують отрутохімікати не тільки у своїй області, а й допоможуть позбутися від них і

іншим регіонам, де ця проблема так само нагальна. Звичайно, не безкоштовно. Ноу-хау харківських фахівців, як запевняли розробники, дозволить заощадити чимало коштів за рахунок більш низької собівартості робіт з утилізації, а продуктивність їхнього дітища становитиме не менше 50 кг утилізованих методом спалювання отрутохімікатів за одну годину. Сама установка обійшлася полтавчанам у 1,52 млн грн. Новинку, єдину в Україні, з помпою презентували в Полтаві, куди її доставили з Харкова ще півтора року тому. Правда, уже перші спроби ввести її до ладу були невдалими. У травні 2008 року її вдалося «пристроїти» на території Диканьського району. Саме пристроїти, тому що інші райони відмовилися виділяти гроші на утилізацію хімікатів, мотивуючи це «дірами» у своїх бюджетах. Але й у Диканьському районі установка диміла лише один день, після чого її експлуатацію припинили. Проти її розміщення на околиці свого села виступили місцеві жителі. Дійшло до того, що агрегат довелося охороняти, щоб селяни його не ушкодили. Тим часом зібралася сесія місцевої сільради, на якій депута-

Газета видається українською та російською мовами П Е Р Е Д П Л АТ Н І ІНДЕКСИ:

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340.

Позиція авторів публікацій не завжди збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи.

Номер набраний і зверстаний у комп’ютерному центрі «УКРАЇНСЬКОЇ ТЕХНІЧНОЇ ГАЗЕТИ».

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені ®, публікуються на правах реклами.

При ВИКОРИСТАННІ матерІалІв ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 16006 прим., українською мовою 4202 прим., російською мовою 11804 прим.

ЗАМОВЛЕННЯ № 1965

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 5 в е р е с н я 2 0 0 9 №36 (88)

3

ТУТ І ТЕПЕР ВУГЛЕПРОМ Уряд пропонує передбачити в Державному бюджеті на 2010 рік виділення 52 млн грн на розроблення технологій для підвищення ефективності й безпеки видобутку вугілля. Про це повідомила прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко 10 вересня на нараді з керівниками наукових закладів і машинобудівних підприємств, що забезпечують потреби вугільної галузі.

«2010 року в порівнянні з 2007 роком нам необхідно мінімум удвічі збільшити витрати на науково-дослідні роботи, на підтримку науки, але під конкретні теми, які для нас найважливіші й найактуальніші і які застосовуватимуться для підвищення ефективності видобутку вугілля й посилення системи безпеки у вугільній галузі», — сказала прем'єр.

ня та реконструкції технічних і транспортних засобів з метою споживання біопалива, якщо такі товари не виробляються й не мають аналогів в Україні; технічні й транспортні засоби, у тому числі самохідні сільськогосподарські машини, які працюють на біопаливі, якщо вони не виробляються в Україні. АПК Кабінет Міністрів має намір затвердити перелік іноземної сільгосптехніки, яку можна придбати через механізм здешевлення кредитів. Відповідний проект розпорядження «Про ствердження переліку нової сільськогосподарської техніки та

ПЕК Кабінет Міністрів має намір звільнити від сплати мита техніку, що ввозиться на митну територію України для сприяння розвитку виробництва й споживання біологічних видів палива. Відповідний проект постанови «Питання ввезення на митну територію України техніки, устаткування, технічних і транспортних засобів, які використовуються для розвитку виробництва й споживання біологічних видів палива» розроблений Мінагрополітики й оприлюднений на офіційному сайті міністерства. Від сплати мита звільняється техніка, устаткування, які використовуються для реконструкції існуючих і будівництва нових підприємств із виробництва біопалива; техніка для виготовлен-

устаткування іноземного виробництва, аналоги якого не виробляються в Україні і які купуватимуться сільськогосподарськими підприємствами 2009 року через механізм здешевлення кредитів» оприлюднений на сайті Мінагрополітики. У списку — молоковози, устаткування для очищення й аналізу молока, трактори з двигуном потужністю 200—550 к. с., картоплесаджалки, комбайни для збору винограду, устаткування для птахівництва, тваринництва та свинарства, а також інша сільгосптехніка, що не має аналогів в Україні.

три роки чекають отру тохімікатів так і не поча ла ся... ти вирішили заборонити експлуатувати установку на своїй території. Головна причина — місцеві жителі підозрювали, що продукти згоряння забруднюють атмосферу й загрожують їхньому здоров'ю. Після довгих переговорів чиновників РДА із селянами установку все-таки відбуксували в Полтаву, де вона стоїть і понині на полігоні МНС. Були й інші обставини, через які експлуатацію новинки припинили: як виявилося, вона «пожирає» значно більше дизельного палива, ніж обіцяли її розробники, і її робота стає економічно невигідною. Крім того, з'ясувалося, що установку запустили, не маючи висновку всіх необхідних експертиз про її безпеку... Тепер ламати голову над подальшою долею установки довелося депутатам на засіданні комісії з питань екології й раціонального використання природних ресурсів. Як розповів їм начальник управління з питань надзвичайних ситуацій Полтавської ОДА Михайло Адрусенко, на цей час проведені науковотехнічні експертизи установки фахівцями Харківського технічного університету й МНС. Погоджено й технологію утилізації отрутохімікатів, отримані позитивні висновки. Але…необхідно провести ще три експертизи фахівцями інших відомств, на що також необхідні кошти. Схоже, почуте з вуст чиновника не задовольнило депутатів. Учасники засідання пригада-

МА ЛИЙ І СЕРЕДНІЙ БІЗНЕС Кабінет Міністрів 9 вересня ухвалив постанову «Про деякі питання застосування законодавства про працю фізичними особами — підприємцями». За словами голови Державного комітету з регуляторної політики й підприємництва Олександри Кужель, документ ставить за обов'язок роботодавцеві й працівникові підписати угоду в трьох екземплярах, по одному — для роботодавця, робітника й до Фонду зайнятості. Вона зауважила, що у випадку, якщо найманий робітник порушує трудове законодавство й систематично не виконує свої обов'язки, не з'являється на роботу або з'являється на роботу в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, то фізична особа — підприємець надсилає відповідне повідомлення про порушення до Центру зайнятості й найманому робітникові. «Якщо протягом семи днів ця людина не звертається до Фонду зайнятості, протягом тижня цей договір ліквідується», — відзначила Кужель.

9 вересня на засіданні Кабміну ухвалено рішення заборонити стягувати збір за розміщення місця торгівлі зі стаціонарних магазинів. Відповідне розпорядження прийняте з ініціативи Держкомпідприємництва. Як відзначила керівник відомства Олександра Кужель, збір за розміщення місця торгівлі має стягуватися тільки з переносних торговельних точок — до врегулювання цього питання окремим законом, що передбачає введення ярмаркового збору.

щоб харківські фахівці усунули недоліки, які виникли під час пусконалагоджувальних робіт. Але й цієї суми може не вистачити, бо розцінки зросли, й така установка сьогодні коштує вже більше 4 млн грн.

ТРАНСПОРТ 9 вересня на засіданні уряду ухвалене рішення про внесення змін у правила здійснення вантажних транспортних перевезень.

Ці зміни передбачають обов'язок експедиторських компаній створити гарантійний фонд у розмірі не менше 6 тис. неоподатковуваних мінімумів. «Це зроблено для того, щоб захистити вантажоперевізників», — пояснила голова Держкомпідприємництва Олександра Кужель. Крім того, Кабмін вніс зміни в правила здійснення пасажирських перевезень таксомоторним транспортом. Ці зміни передбачають введення обов'язкового страхування пасажирів, вимогу з безкоштовного обслуговування інвалідів I групи. За словами А.Кужель, ця постанова впорядковує роботу диспетчерських служб таксі. Підготувала Тетяна ЖМУД за матеріалами «УНІАН», « РБК-Україна», «Кореспондент», «Економічна правда», УГМК-інфо, Укррудпром, сайта Кабінету Міністрів України

Під контроль! Знову? Кабінет Міністрів зобов'язав Мінпаливенерго відновити моніторинг технічного стану локальних газорозподільних мереж. Відповідна постанова ухвалена 9 вересня.

Так складали установку на підприємстві «Енергосталь»

ли, що цього року з обласного бюджету вже виділяли 200 тис. грн на проведення робіт з утилізації хімікатів. Але цих грошей чомусь не вистачило навіть на те, щоб запустити установку. Тепер «батьки» ноу-хау просять ще 278 тисяч грн для того, щоб заплатити фахівцям Харківського проектного інституту «Промагропроект» УкрДНТЦ «Енергосталь», які удосконалюватимуть конструкцію. Представник підприємства-виробника, у свою чергу, заявив депутатам, що саме таку суму полтавчани повинні заплатити,

Харківський вояжер попередив, що без удосконалення конструкції в промислову експлуатацію установку ввести неможливо... Депутати довго думали, що робити. Зупинилися на тому, щоб доручити чиновникам ОДА надати комісії остаточні розрахунки економічної вигідності установки, а харків'ян зобов'язали надати гарантійний лист із зазначенням дати введення в лад їхнього дітища й вартості переробки отрутохімікатів.

Як відзначила Олександра Кужель, це рішення дозволить запобігти виникненню аварійних ситуацій. Крім того, своїм рішенням уряд зобов'язав МінЖКГ ввести зміни в ліцензійні умови, зобов'язавши госпсуб’єктів здійснювати сервісне обслуговування житлофонду, проводити перевірки стану вентиляційного устаткування. Уряд зобов'язав НКРЕ внести зміни в правила використання електроенергії, скоротивши розмір передоплати за обсяг електроенергії госпсуб’єктами при підключенні до діючих мереж із трьох місяців до одного. Кабміном ухвалена окрема постанова «Про питання упорядкування видачі технічних умов на підключення до енергомереж», відповідно до якої для фізосіб, що споживають понад 15 кВт електроенергії на місяць і суб'єктів підприємницької діяльності, що споживають менше 20 кВт на місяць, при підключенні до електромереж установлюється фіксована плата.

4

Українська технічна газета

№36 (88) В і в т о р о к , 1 5 в е р е с н я 2 0 0 9

ФІНАНСИ

Гривневий «Титаник» Причини подорожчання долара й перспективи курсу національної валюти залишають безліч запитань. Прогнози — негативні Дмитро КОРНІЙЧУК «ПАНИ ЧУБЛЯТЬСЯ...»?

П

одорожчання долара почалося в останні тижні серпня. Дивним чином, саме напередодні розрахунку «Нафтогазу» за імпортований у цьому місяці російський газ. «Газпрому» довелося заплатити $667 млн. Причому відомо, що «Нафтогаз» купує долари просто в НБУ, за його курсом. Який, у свою чергу, наблизився до 8 грн за долар. Така ситуація дала підставу першому віце-прем'єру Олександру Турчинову обвинуватити банкірів у навмисних спекуляціях, щоб НАК зазнала додаткових витрат. До речі, заява Турчинова пролунала не просто так: перед цим саме підвищений попит «Нафтогазу» на валюту, на думку ряду експертів, спровокував ажіотаж. Утім, як відомо, країна живе за міжбанківським курсом. Тобто — ринковим. А попит на міжбанку продукував котирування попиту на рівні майже 9 грн. Тому тренд плавно перетікав у вартість «зеленого» в «обмінках». Де вже юрбилися українці, що скуповують валюту на «чорний день». Відповідальні за курс долара старанно перекладали провину за те, що відбувалося, один на одного. Так, Віктор Ющенко 6 вересня обвинуватив у знецінюванні «зеленого» Кабмін. За словами Президента, Нацбанк у 4 рази збільшив гривневу емісію для покриття дефіциту бюджету. І саме ця вільна ліквідність посилила тиск на курс долара. У свою чергу, Кабмін заявив про те, що Нацбанк спеціально не хоче виходити з інтервенціями на міжбанк, погашаючи підвищений попит. Крім того, глава МВС Юрій Луценко приголомшив громадськість: у нього досить інформації, щоб порушити кримінальні справи проти керівництва НБУ за фінансові махінації. У відповідь Нацбанк почав говорити про політичну нестабільність і занадто ажіотажний попит населення. «Рівень довіри українців до гривні на сьогодні такий же, як і рівень

мувати курс долара на рівні 6—6,5 грн. Чому цього не сталося, Стельмах так і не сказав. Можливо, недомовка викликана тим, що НБУ не хоче привселюдно вже вкотре нагадувати про те, що відповідно до меморандуму із МВФ офіційний курс долара до кінця року мав вийти на рівень 8 грн.

Глава Нацбанку Стельмах і прем'єр Тимошенко обвинувачують одне одного в стрибках курсу Не мовчав і МВФ. «Якби не було таких факторів, як поводження, очікування тощо, то чи можна говорити, що зовнішньоторговельний баланс створює передумови для зміни валютного курсу? Наразі — ні, — сказала 6 вересня глава місії МВФ в Україні Джейла Пазарбазіолу.

— Я не закликаю людей, які йдуть на президентські вибори, стати друзями. Але коли країна в кризі, має бути, як мінімум, взаєморозуміння в тому, що необхідно зробити. Такого немає. Кожен намагається зашкодити іншому».

Загалом і в цілому поки важко спрогнозувати, як поведеться долар надалі. На думку більшості експертів, триватиме плавна девальвація офіційної гривні — до 9 грн за долар. І, схоже, це вписується в політику Кабміну. У вересні уряд оприлюднив макропоказники бюджету на 2010 рік, де чорним по білому прописано: доходи бюджету орієнтуються на курс долара 8,5—8,6 грн. довіри українців до влади, — заявив 7 вересня директор департаменту зовнішньоекономічних зв'язків НБУ Сергій Круглик. — Тобто політична нестабільність і дезорієнтація населення провокують, у тому числі, і падіння гривні… Тільки спільні дії всіх державних установ та інститутів із чіткою економічною стратегією й відповідною інвестиційною політикою можуть зупинити подальше падіння». А глава Наглядової ради НБУ Петро Порошенко 8 вересня сказав, що регулятор взагалі не бачить причин для знецінювання гривні.

7 вересня після довгого мовчання дав прес-конференцію глава Нацбанку Володимир Стельмах. Без жодних відповідей. Крім, мабуть, загадкового твердження про можливість НБУ з урахуванням траншів МВФ і позитивного сальдо платіжного балансу втриПочаток на стор. 1

Долари реалізовувалися обмеженій кількості банків за пільговим курсом. З метою їх продажу населенню не вище 8,15 грн за долар. У підсумку «веселі та кмітливі» купували долари в одних «обмінках» за пільговим курсом, а поруч продавали дорожче. Навряд чи в Нацбанку не прогнозували саме таку модель реакції населення.

НАЦБАНК ПРОТИ ЖАДІБНОСТІ

З

вичайно, всі погляди в ці дні були звернені на дії Національного банку. Оскільки саме він завдяки своїм адміністративним можливостям і валютним запасам здатний навести лад на міжбанку. Якщо, звичайно, захоче. Якщо згадати 2008 рік, то НБУ неодноразово обвинувачували в подвійних стандартах поведінки. З одного боку, він активно викидав на ринок валюту, з іншого — видавав багатомільярдне рефінансування банкам. Отримані гроші банки відразу ж повертали на міжбанк, скуповуючи долари й провокуючи тим самим «несподівані» стрибки курсу. У результаті «зелений» зріс із 5 до 8 грн.

2009 року Нацбанк діяв уже поіншому. Як тільки наприкінці серпня почав зростати курс, НБУ продав 25 і 27 серпня на міжбанку $262 млн. Причому процедура виглядала вкрай цікаво.

Втім, це дало можливість НБУ виправдати свою подальшу бездіяльність. І відмову виходити на міжбанк з інтервенціями. У той час як курс щодня повз вгору, докотившись до 9 грн. Однак не слід думати, що в НБУ сиділи склавши руки. Так, у ЗМІ просочилася інформація, що національний регулятор готує постанову, яка повністю забороняє валютне кредитування юридичних осіб. Фізособам видавати кредити у валюті Рада заборонила відповідним законом ще влітку. Ще одним нововведенням НБУ має стати постанова про виплату відсотків із валютних депозитів у гривні. Ці заходи повинні послабити тиск на гривню. Раніше НБУ видав постанову №514, якою поставив за обов'язок комерційним банкам щодня забезпечувати наявність 90% суми обов'язкових резервів на коррахунку в НБУ. На думку президента Асоціації українських банків Олександра Сугоняка, таким чином банки втрачають переважну частину ліквідності. У НБУ ж упевнені, що за допомогою такого затискання не дозволяють спекулювати на накопиченому.

7 вересня глава НБУ пояснив принцип подальших інтервенцій: «Ми продаватимемо валюту передусім тому, хто більше за неї запропонує. Це має стримувати жадібність банків». За його словами, на такі аукціони НБУ готовий у вересні витратити $1 млрд. Уже проведено кілька аукціонів. Попит виявився невеликим. І, на подив, курс долара на міжбанку почав потихеньку падати. Однак у чому справжня причина зниження — поки незрозуміло. НЕ САМОЮ ЛИШЕ ТАКТИКОЮ

П

ротиборство влади, що пояснює стрибки курсу долара, і заходи Нац-

банку зі стабілізації ситуації — лише один бік медалі. Існують фундаментальні фактори, які чітко вказують на наявність об'єктивних і суб'єктивних причин падіння курсу гривні. Причому — до кінця року. І врятувати ситуацію може тільки Нацбанк. ПО-ПЕРШЕ, незважаючи на поліпшення платіжного балансу в порівнянні з 2008 роком, його дефіцит на 1 серпня становив $2 млрд. Тобто, незважаючи на зменшення імпорту, Україна і досі завозить більше, ніж експортує. Доларів із країни виходить більше, ніж заходить. Плюс — серйозний щомісячний тиск створює оплата «Нафтогазу» за газ. До кінця року імпорт навряд чи значно скоротиться. Отже, дефіцит валюти залишиться. А з ним — і тиск на курс. ПО-ДРУГЕ, Нацбанк обмежений у інтервенціях меморандумом із МВФ. З минулого року на підтримку курсу гривні Нацбанк одержав від МВФ $5,8 млрд. Але при цьому й ряд жорстких умов. З одного боку, наблизити офіційний курс до ринкового, з іншого — витрачати обмежену кількість валюти. Не більше $1 млрд. Однак потреби ринку — понад $2 млрд. Слід врахувати й те, що левова частка підтримки НБУ припадає на «Нафтогаз». Тому в Нацбанку дійсно серйозний дефіцит валюти. І дивно чути заяви Стельмаха про те, що можна тримати курс 6—6,5 грн за долар. ПО-ТРЕТЄ, населення, відчуваючи недовіру до банківської системи й національної валюти, не припиняє скуповувати валюту на «чорний день» За статистикою Нацбанку, у серпні українці зняли з депозитів 4,2 млрд грн. Що в 2,7 раза більше, ніж у липні. Значна їхня частина пішла на купівлю долара. За даними Нацбанку, на руках у населення близько 150 млрд грн. Які також чинять тиск на курс. Усього ж із початку року перевищення купівлі долара населенням над продажем становило $ 5,1 млрд. З огляду на непрозору ситуацію з курсом і песимістичні очікування на осіньвесну населення і надалі купуватиме долар. Причому обсяги залежать від ситуації на міжбанку й політики Нацбанку. Що сильніше зростатиме курс, то більше люди скуповуватимуть. Замкнуте коло. ПО-ЧЕТВЕРТЕ, експортери не поспішають реалізовувати валютний виторг, додатково стимулюючи валютний дефіцит. Промислове виробництво в Україні поступово набирає сили. Приміром, у липні зростання промвиробництва порівняно з червнем становило 4,9%. За рахунок експорту металу й зерна. Експортери, заводячи валюту в банки, не поспішають її продавати, очікуючи зростання курсу. Все це впливає на дефіцит. Правда, Нацбанк усіляко намагається вирішити цю проблему. У Раді зареєстрований проект, що передбачає зобов'язати експортерів реалізовувати долари в 90-денний термін. Правда, ухвалювати його депутати не поспішають. І це зрозуміло... Загалом і в цілому, поки важко спрогнозувати, як поведеться долар надалі. На думку більшості експертів, триватиме плавна девальвація офіційної гривні — до 9 грн за долар. І, схоже, це вписується в політику Кабміну. У вересні уряд оприлюднив макропоказники бюджету на 2010 рік, де чорним по білому прописано: доходи бюджету орієнтуються на курс долара 8,5—8,6 грн. Отже, на міжбанку й у «обмінках» з огляду на традиційну різницю «зелений» буде вище 9 грн. Хоча, з іншого боку, шукати логіку поведінки долара в нашій країні, як показав 2008 рік, дуже складно.

Українська технічна газета

Вівторок, 15 вересня 2009

№36 (88)

5

НЕРУХОМІСТЬ

Будівельні маневри Чи допоможуть заходи Кабміну пожвавити ринок житла в Україні? Наталя САВЕЛЬЄВА ШЛЯХ НАОСЛІП

У

багатьох регіонах основний обсяг будівельно-монтажних робіт припадав не так на престижні офіси, як на житло. Проблему створили багатоквартирні будинки, що споруджуються підприємствами на свій страх і ризик. І хоча частина квартир майбутнього будинку повністю викуповувалася ще до завершення будівництва, більша їхня кількість була нікому не потрібною. Певне, критичну точку було пройдено, коли вартість 2—3-кімнатних малометражних квартир в українській провінції перевищила всі межі розумного, ставши набагато вище ціни двоповерхового будинку в Стокгольмі, Празі або Копенгагені. Ринок перенаситився, не вирішивши житлову проблему для більшої частини населення. Парадоксально, але ухвалення величезної кількості законодавчих і нормативних документів, що регулюють діяльність галузі й передбачають шляхи вирішення житлової проблеми, розвитку сучасного ринку житла тощо, зовсім не сприяло вирішенню проблеми. З’ясувалося, що все це не працює через відсутність механізмів виконання, а головне — через відсутність комплексної державної програми. До кризи галузь підійшла у вже ослабленому стані й за підсумками 2008 року увійшла до числа найбільш потерпілих. Обсяги виробництва скоротилися на 56%. А в першому півріччі їх падіння становило 54,9% стосовно показників 2008 року. Оскільки світова криза охопила всі галузі економіки України, будівельні підрядники вже не одержують замовлень від великих клієнтів на зведення нових виробничих потужностей, доріг, будинків і споруд. Для повного зупинення рецесії галузі, за підрахунками Міністерства регіональної політики й будівництва, 2009 року необхідно 210 млрд грн інвестицій. І це тільки для того, щоб досягти рівня виробництва минулого року. ПОРЯТУНОК ТИХ, ХТО ПОТОПАЄ

Н

е можна сказати, що держава не вживала заходів щодо підтримки галузі. З метою стабілізації ситуації ще у вересні 2008 року ухвалений Закон №509 «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України про сприяння будівництву», у грудні — Закон України №800 «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі й житлового будівництва». Ухвалені закони передбачають спрощення дозвільних процедур на проектування й будівництво. Нормою зменшене інвестиційне навантаження на об'єкт, законодавчо передбачається можливість лізингу в житловому будівництві. Наприкінці 2008-го при Кабінеті Міністрів була створена Антикризова рада, очолювана прем'єр-міністром. У кожній області організована робоча група, що займається інвентаризацією незавершеного будівництва, визначаючи Початок на стор. 1

готовність кожного об'єкта. Задля якнайшвидшого відновлення роботи будівельної галузі в минулому році Державна іпотечна установа випустила гарантовані державою облігації, які були монетизовані Національним банком України для надання іпотечних кредитів на добудування житла. Міністерство регіональної політики й будівництва склало реєстр недобудованих житлових будинків, куди в першу чергу увійшли об'єкти з готовністю понад 50 і 70%, розроблений порядок проведення конкурсу серед забудовників на одержання фінансування для завершення «недобудів». Сьогодні в незавершеному будівництві готовністю 70% і більше перебуває близько 10 млн м2 житла. Щоб його добудувати, потрібні 14 млрд грн. Для вирішення цієї проблеми Закон №800 передбачає використання певних механізмів залучення кредитних ресурсів. Для кредитування виділяється 1 млрд грн із державної іпотеки, ще 2 млрд грн — через рефінансування НБУ комерційних банків. Ці гроші мають бути розподілені за допомогою аукціону, методика проведення якого вже затверджена. Також у законі йдеться про використання стабілізаційного фонду на будівництво доступного житла. У бюджетних 19 млрд грн стабфонду є 800 млн грн на поповнення статутних фондів державних фінзакладів — «Ощадбанку» і «Укрексимбанку». Існує модель, що дозволяє залучити кредитний ресурс у 10 разів більший, ніж статутний фонд.

ки тим, хто реально купуватиме квартири. Тоді ж Тимошенко повідомила, що з будівельними компаніями вже є домовленість про встановлення мінімальної вартості такого житла. Хоча насправді консенсус був досягнутий не з усіма: зі столичними будівельниками не вдалося домовитися навіть наприкінці серпня. Причина — низькі ціни, запропоновані урядом. Із цього приводу президент «Київміськбуду» Петро Шилюк сказав, що запропоновану урядом вартість 1 м2 на рівні 2,5—4,2 тис. грн вважає для холдингу неприйнятною. На засіданнях Кабміну 5 і 12 серпня були затверджені переліки будинків (усього 66 будинків), у яких Державною іпотечною установою (ДІУ) будуть викуплені квартири для пільгових категорій черговиків на одержання державного житла. І вже 19 серпня уряд України доповнив перелік квартир, які будуть викуплені ДІУ, квартирами на за-

Прем'єр-міністр стверджує, що й 2010 року уряд реалізовуватиме програму з викупу за бюджетні кошти недобудованого житла. При цьому її фінансування планується передбачити в межах тієї ж квоти, що й цього року — 2 млрд грн. Але вже в рамках державного бюджету 2010 року. Таким чином, для будівництва доступного житла можна залучити 8 млрд грн. Критерії доступного житла в нормативних актах передбачають фінансування 30% його вартості державою, а 70% — за допомогою кредиту з відрегульованою процентною ставкою. Раніше державний і місцевий бюджети ніколи не інвестували в будівництво більше 10%, 90% становили інші вкладення, насамперед приватні. Сьогодні для стабілізації будівельного комплексу, за оцінками профільного міністерства, потрібні 210 млрд грн. Із цієї суми у житлове будівництво треба вкласти 33 млрд грн. Профільні міністерства України відібрали близько 40 проектів загальною вартістю 61 млрд грн. Уже є реальні джерела фінансування на 46 млрд грн. Інші 15 млрд грн поки шукають. ЗДІЙСНЕННЯ БАЖАНЬ

П

роблемою недобуду прем'єр-міністр Юлія Тимошенко переймалася ще на самому початку 2009 року. На спеціальній нараді з проблем галузі, що відбулася 27 лютого, розподілялися державні кошти — 1 млрд грн між регіонами й визначався порядок квот на незавершене будівництво. Передбачався пропорційний розподіл фінансів між областями на об'єкти, чия готовність становила близько 80%. За твердженням прем'єра, іпотечний кредит мав піти через державні бан-

гальну суму 388 млн 136 тис. 575 грн в 37 житлових будинках, прийнятих в експлуатацію, а також в об'єктах незавершеного будівництва. Найбільш резонансна подія відбулася 26 серпня на засіданні Кабміну, коли ухвалили рішення щодо викупу в 20 компаній 20 об'єктів недобудованого житла для громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов. Ці об'єкти зі ступенем готовності 70% і вище для свого завершення потребують державних коштів на загальну суму 140,7 млн грн. Серед списку недобудів, як і раніше, немає житлових будинків Києва. Треба віддати належне оперативності Кабміну: наприкінці серпня, після перерахування Національним банком 1 млрд грн Державній іпотечній установі, перші транші вже пішли в регіони. Гроші одержали там, де є житлові будинки з високим ступенем готовності. Наприклад, якщо необхідно виконати лише опоряджувальні роботи й упорядкувати. Об'єкти й виконавців робіт, здатних у найкоротший термін освоїти виділені кошти, затверджує безпосередньо прем'єр-міністр після обговорення питання з першим керівником будівельного підприємства.

3 вересня Юлія Тимошенко доручила Міністерству регіональної політики й будівництва спростити процедуру вве-

дення в експлуатацію житла, добудованого за державні кошти. «Якщо потім ми роками вводитимемо в експлуатацію, люди очікуватимуть квартири, а будівельники — 30% доплати, то ця програма не стане такою ефективною, як ми б хотіли», — відзначила вона. Керівникові Міністерства регіональної політики й будівництва Василю Куйбіді було доручено підготувати до наступного засідання уряду — 9 вересня всі необхідні зміни в порядки, постанови й розпорядження. ПРОБЛЕМИ Й ПРОЖЕКТИ

П

рем'єр-міністр стверджує, що й 2010 року уряд реалізовуватиме програму з викупу за бюджетні кошти недобудованого житла. При цьому її фінансування планується передбачити в межах тієї ж квоти, що й цього року — 2 млрд грн. Але вже в рамках державного бюджету 2010 року. А от погашення зобов'язань з облігацій ДІУ переведено фактично на державний бюджет, бо продати їх на аукціонах поки не вдається. Національний банк України не зміг реалізувати облігації Державної іпотечної установи на суму 1 млрд грн. Виручені кошти передбачалося спрямувати на завершення будівництва. Фінансових ресурсів, які мала сама ДІУ, вистачало на видачу кредитів інвесторам усього декількох будівництв. Що стало приводом для різкої критики дій прем'єрміністра з боку секретаріату Президента України. Однак це не заважає уряду знаходити нові оригінальні способи пожвавлення будівельної галузі. Він вже бачить українські підприємства серед щасливих підрядників зимової Олімпіади 2014 року. За повідомленням посольства України в Російській Федерації, про це йшлося під час українсько-російських переговорів про умови участі українських будівельних компаній у ході будівництва об'єктів до ХХІІ Олімпійських зимових ігор 2014 року в Сочі. Можливі суми контрактів не називалися, однак відомо, що необхідні для українського підрядника документи вже представлені до розгляду російською стороною. Незважаючи на всі труднощі — як плановані, так і несподівані — триває будівництво українських об'єктів до Євро-2012, гроші під які уряд не віддасть за жодних умов, навіть якщо доведеться виконати всі інші вимоги МВФ. У цілому тепер справа за малим — знайти гроші на реалізацію всіх зобов'язань і обіцянок. Чи вийде?

6

Українська технічна газета

№36 (88) В і в т о р о к , 1 5 в е р е с н я 2 0 0 9

ТЕХНОЛОГІЇ

Паперова промисловість хапається за соломинку Про проблеми й перспективи виготовлення паперу з соломи зернових культур «УТГ» розповідає заступник проректора з наукової роботи НТУУ «Київський політехнічний інститут», доцент кафедри екології та технології рослинних полімерів Валерій Барбаш (на знімку).

— Валерію Анатолійовичу, чому в паперовому виробництві виникла потреба шукати альтернативу старій технології виготовлення паперу з деревної целюлози?

— Ви маєте рацію: спосіб виробництва паперу з деревної целюлози дійсно досить старий. Його винайшов китайський монах Цян Люнь ще в 105 році до н. е. Цікаво, що першу у світі целюлозу він виготовляв з деревини шовковиці, і зараз майже 90% цієї сировини виробляється з деревини хвойних і листяних порід. Проте справа в тому, що сама деревина є досить дорогою. Крім того, за сучасних екологічних умов у світі переводити ліси задля отримання целюлози для людства завелика розкіш. Повною мірою це стосується України: свої ліси ми через нашу господарську діяльність (а точніше — безгосподарність) поступово втрачаємо. У той же час є інше джерело для одержання целюлози — відходи сільськогосподарських рослин, і перш за все — стебла однорічних і багаторічних культур. Адже обсяг невикористаної соломи злакових культур в українському агрокомплексі становить щороку близько 20 мільйонів тонн!

— У чому переваги технології виготовлення паперу із соломи?

— По-перше, ми зберігаємо наші ліси. По-друге, «солом’яна» технологія є екологічно чистою: виключаються викиди сполук сірки та хлору. По-третє, завдяки застосуванню солом’яної сировини скорочуються енергови-

одержання паперу — з тієї ж кількості сировини виходить більше целюлози. По-п’яте, в агрокомплексі вирішується проблема утилізації соломи зернових культур. І, нарешті, застосування целюлози із соломи дозволяє знизити вартість паперової продукції. Якщо ціна тонни целюлози з деревини хвойних порід становить близько 800 доларів США, то тонна целюлози із соломи на 300 доларів дешевша. А це, у свою чергу, суттєво знижує собівартість паперу й картону.

— Наскільки широко у світі використовується солома для виготовлення целюлози?

— Папір з целюлози на основі рисової соломи використовували ті ж китайці ще сотні років тому. Китай і нині (разом з Індією) є світовим лідером у виробництві паперу з соломи. В останні роки вона широко застосовується для виготовлення целюлози також у Канаді, США, Іспанії, Італії, В’єтнамі та інших країнах, які не мають достатньо вільних запасів деревини.

— Чи були у вас попередники в Україні у вирішенні проблеми заміни деревної целюлози на бездеревну?

Нові технології виробництва паперу із солом'яної целюлози дозволять Україні перетворитися з імпортера на експортера високоякісної продукції. Якщо візьме гору економічний інтерес. трати на виробництво целюлози у порівнянні з деревною сировиною. По-четверте, використання соломи дозволяє застосувати ресурсозбережну технологію

— Так. Скажімо, на Понінківській паперовій фабриці, що на Хмельниччині, целюлозу варили із соломи ще напередодні другої світової війни. Але у

спосіб, який забруднює довкілля. На нашій кафедрі розроблення технології виготовлення целюлози з недеревної рослинної сировини триває вже не один десяток років. Маємо позитивні результати, зокрема, розроблено ряд екологічно чистих технологій одержання целюлози з різних видів недеревної рослинної сировини.

— І який же він, солом’яний папір?

— Відразу зауважу, що можна зробити папір і з самої соломи. Проте найкращі результати дає створення так званої волокнистої композиції, тобто суміші з деревної та солом’яної целюлози. Волокна целюлози з хвойних порід довжиною близько п’яти міліметрів служать такою собі «арматурою» аркуша паперу, а більш короткі волокна «солом’яної» надають йому цупкості та кращих друкувальних властивостей. Тобто така паперова композиція дозволяє вдало поєднувати переваги обох цих видів сировини. За своїми якісними показниками папір із соломи цілком задовольняє вимоги стандартів.

— З якої саме соломи можна робити целюлозу?

— Теоретично для виробництва целюлози можна використовувати будь-яку солому. Просто пшеничної у нас в агрокомплексі після жнив залишається найбільша кількість. Взагалі ж найкраща целюлоза виходить із житньої соломи, на другому місці — пшенична, тоді ячмінна й насамкінець рисова. З однієї тонни соломи виходить від 550 до 750 кг так званого волокнисто-

го напівфабрикату, який можна використовувати для виробництва паперу та картону.

— Як відомо, традиційне виробництво деревної целюлози й паперу є досить шкідливим. Ви вже зазначили, що «солом’яна» технологія є екологічно чистою. Чому?

— Дійсно, традиційні технології виробництва целюлози (так звані сульфатна й сульфітна) є екологічно шкідливими через застосування сполук сірки. Тим часом для виготовлення солом’яного паперу ми використовуємо екологічно чисту органо-сольвентну технологію. І далі, при відбілюванні солом’яного паперу застосовується не токсичний хлор, як у виробництві паперу з деревної целюлози, а нешкідливий перекис водню.

— Для яких потреб придатний папір із соломи?

— Для тих самих, що й паперова продукція з деревної сировини. Зі стовідсотково солом’яної целюлози й макулатури виходить чудовий папір для гофрування та пакування й тарний картон, а з солом’яно-деревної композиції — високоякісний папір для письма та друку.

печити себе целюлозою та папером, а й згодом перетворитися на їх потужного експортера. Але для розгортання виробництва солом’яного паперу в Україні потрібні кошти.

— Чи не доцільніше перепрофілювати на виробництво целюлози із соломи одне з існуючих підприємств целюлозно-паперової галузі України?

— Можна піти й таким шляхом. Проте з ряду технологічних причин завод із виробництва агроцелюлози найкраще створити «з нуля». Світова практика свідчить про те, що побудувати такий завод можна за півторадва роки, окупиться ж проект років за п’ять.

— Чи можна розраховувати на державну підтримку?

— Вважаю, що так, бо ж це справа дійсно державного значення. Ми у себе в КПІ маємо повне порозуміння з асоціацією українських виробників целюлозно-паперової галузі «Укрпапір» щодо запровадження технології виробництва солом’яного паперу. Асоціація вже зверталася до Міністерства промислової політики з питання розроблення державної концепції розвитку паперово-целюлозної галузі, яка

— Що ж заважає поширенню виробництва целюлози із соломи в Україні?

— Для цього в нашій країні є практично всі умови. Маємо висококваліфіковані кадри, достатньо сировини та води, необхідних для цього виробництва. Частину обладнання для виготовлення агроцелюлози можна виробляти в Україні. Звичайно, решту доведеться закуповувати за кордоном. Загалом же, враховуючи тенденцію до збільшення врожаїв зернових, Україна може не лише забез-

передбачала б організацію виробництва целюлози із соломи. Таку концепцію вже підготовлено, вона чекає на затвердження урядом.

— А чи є в Україні бажаючі виробляти папір із соломи, не чекаючи на підтримку держави?

— Так, я знаю підприємців, які планують розгорнути виробництво солом’яної целюлози в Глухові на Сумщині та в Харкові. Взагалі до нас часто звертаються бізнесмени, зацікавлені у впровадженні цієї технології в Україні та інших країнах.

«Горить із нічого!» Українські запаси пшеничної соломи дійсно невичерпні. За даними Міністерства аграрної політики, щорічно її накопичується до 20 млн тонн. Частково солому використовують як грубий корм і на підстилку худобі, частково подрібнюють і розкидають на полях

із подальшим загортанням. Але до 20% соломи злакових культур залишається невикористаною. «Горить із нічого!», як сказав би Беня Крік. Використання цих залишків дозволило б одержати, залежно від вибраної технології, від 1 до 3 млн тонн волокнистих напівфабрикатів для

Розмовляла Наталя ТАРАСЮК

застосування в композиції різних видів паперу й картону. Поділившицюкількістьна46млнукраїнців, одержимо збільшення від 20 до 65 кг до нинішнього середньодушового споживання паперу (35 кг). А це вже середньосвітовий рівень. Подальше збільшення використання соломи дозволить досягти й середньоєвропейського рівня споживання картонно-паперової продукції.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 5 в е р е с н я 2 0 0 9 №36 (88)

7

ФАКТОР

МАГАТЕ

спостерігає, аналізує й рекомендує Ірина КОНДРАТЬЄВА Проблеми уранової спадщини виявилися набагато серйознішими, ніж можна було припустити в 90-х. Не дивно, що такі міста, як Жовті Води, Кіровоград, Дніпродзержинськ привертають увагу не тільки українських учених і екологів, а й солідних міжнародних організацій.

На початку вересня Дніпродзержинськ відвідала група експертів МАГАТЕ, перед якою було поставлено завдання відповідно до міжнародних норм і вимог виробити рекомендації щодо подальшої долі відходів уранового виробництва. Очолював робочу групу незалежний експерт з Австралії Нік Цуріков. Він уперше відвідав Україну й залишився задоволений можливістю побачити об'єкти колишнього уранового виробництва не тільки на фотографіях. Розібратися в ситуації на місці фахівцеві допомагали заступник директора з ядерно-паливного циклу й поводження з радіоактивними відходами ВАТ «Харківський інститут «Енергопроект» Мінпаливенерго Юрій Сорока й завідувач лабораторії радіаційного моніторингу Інституту гігієни та медичної екології ім. О. Марзєєва АМН України Михайло Бузинний. У Дніпродзержинську експерти побували на всіх хвостосховищах, познайомилися з умовами утримання «тривожних» територій і будинків, системою охорони й захисту від проникнення на ці об'єкти сторонніх осіб.

Нік Цуріков

Нік ЦУРІКОВ: — За освітою я інженерхімік (учився в Празькому хіміко-технологічному інституті), живу в Західній Австралії й займаюся от уже по-

над 20 років питаннями радіаційної безпеки, допомагаючи гірничим компаніям та уряду у виробленні регуляторних документів. За програмою МАГАТЕ як незалежний експерт працюю з 2002 року. Тиждень перебування в Україні був дуже насиченим. У Києві ми присвятили один день роботі в Комітеті ядерного регулювання, ще один — в Інституті гігієни імені Марзєєва. Потім два дні провели в Дніпродзержинську, на промисловій площадці колишнього Придніпровського хімічного заводу. А завершився мій візит у Міністерстві палива й енергетики України й Державному комітеті ядерного регулювання, де я висловив деякі свої оцінки щодо питань зберігання відходів уранового виробництва. Можу відзначити: багато документів, з якими я ознайомився в Дніпродзержинську й Києві, підготовлені на високопрофесійному рівні. Робота з виконання Державної програми, спрямованої на зниження ступеня небезпеки в зоні хвостосховищ і на території діючих сьогодні виробництв, ведеться в Дніпродзержинську планомірно і, найголовніше, видно її результати. Ряд хвостосховищ, які ми відвідали, перебувають в нормальному стані. Скрізь є огородження, попереджувальні таблички, заборонні знаки. Система охорони об'єктів така ж, як на військових заводах або золотих копальнях. Світова практика показує, що існують три варіанти вирішення проблем радіоактивних відходів. Перший: відходи можна законсервувати на місці й залишити в такому стані до появи більш досконалих технологій з їхньої ліквідації. Другий: піддати ці відходи вторинній переробці, маючи з цього економічний зиск. Третій: вивезти відходи з території, яку вони займають зараз, у спеціально обладнані сховища. Щоб ухвалити кожне із запропонованих рішень, необхідно спочатку вивчити вміст хвостосховищ, визначити, скільки там «сміття», а скільки корисних компонентів. Потім

проаналізувати ситуацію з огляду на економіку: скільки коштуватиме перевезення, екстракція, консервація? І що передбачається зробити для подальшого використання землі — віддати її під дачне селище, стадіон, промислову площадку чи просто засіяти травою? Повний звіт про поїздку в Україну й у Дніпродзержинськ, зокрема, я надішлю в МАГАТЕ, де визначать, кому й що саме рекомендувати з вирішення дніпродзержинських проблем. Юрій СОРОКА: — Питаннями Дніпродзержинська я займаюся з 1991 року. Мало сказати, що проблема утримання сховищ відходів уранового виробництва й заражених радіонуклідами територій актуальна для

Юрій Сорока

Дніпропетровської області в цілому. Аналогічні питання необхідно вирішувати в Жовтих Водах, Кривому Розі, Кіровограді та інших містах, поруч з якими видобувається уранова руда. Рішення має бути дуже виваженим, грамотним, щоб воно не спричинило нового головного болю нашим онукам і правнукам. Перед експертами та організаціями, які працюють безпосередньо на колишніх уранових об'єктах, поставле-

Колишній урановий цех ВО «ПХЗ».

які вимагають пильної уваги й принципових рішень. Нас непокоїть стан одного з хвостосховищ по вулиці Лазо — досі чітко невідомі його межі, немає документів про його створення. Тому сказати впевнено, що з ним робити, ми ще не можемо. Що буде з колишніми виробничими корпусами — теж питання. Аерозолі й пил з високим вмістом радіонуклідів виходять звідти в досить великій кількості. Проблема існуватиме доти, доки стоять самі будинки. Але якщо порушувати питання про їхній демонтаж, то треба в першу чергу врахувати, куди складувати демонтовані металеві конструкції й будівельне сміття з високим рівнем радіоактивності. Ми також беремо участь у розробленні спеціалізованих нормативних документів з охорони праці для персоналу промислових підприємств, офісних працівників, із захисту населення від впливу радіації. Дніпродзержинськ, територія колишнього Придніпровського хімічного заводу, хвостосховища перебуватимуть в зоні уваги експертів, учених і представників влади постійно. Ці проблеми виявилися набагато небезпечнішими, ніж пов'язані з експлуатацією атомної станції.

Проблема відходів уранового виробництва й впливу радіації від промислових об'єктів пов'язана не тільки з індустріальним фактором. Багато «уранових об'єктів» дуже близько розташовані до житлового фонду... не єдине завдання — виконати роботи з реабілітації цих об'єктів і зменшити негативний вплив на навколишнє природне середовище. Зараз у Дніпродзержинську ще чимало гострих питань,

До речі, вони хвилюють сьогодні весь світ, а не тільки Україну. Михайло БУЗИННИЙ: — Проблема відходів уранового виробництва й впливу радіації від промислових

об'єктів пов'язана не тільки з індустріальним фактором. Він, безперечно, відіграє дуже велику роль, але не можна забувати і про те, що багато «уранових об'єктів» розташовані дуже близько до житлового фонду. Особливо нагальні такі проблеми у Жовтих Водах, Кіровограді, де житло нерідко знаходиться поруч із шахтами з видобутку уранової руди. У цих випадках не можна виключати утворення тріщин, ущелин у землі, розламів, якими піднімаються потоки радону (радіоактивного газу) і приводять до дуже швидкого опромінення людей. З огляду на особливості та-

Михайло Бузинний

ких територій треба звертати особливу увагу на забудову нових кварталів. Обов'язковою умовою індивідуального й багатоповерхового будівництва житла має стати обстеження території щодо радіаційної безпеки населення. Ця норма повинна входити в усі дозвільні документи. На мій погляд, такі проблеми треба вирішувати на регіональному рівні. Бо регіональні програми можуть розв’язуватися локально й набагато швидше, ніж загальнодержавні.

8

Українська технічна газета

№36 (88) В і в т о р о к , 1 5 в е р е с н я 2 0 0 9

ТЕХНОЛОГІЇ

М'ясорубка для відходів Завдяки новій технології переробки відходів з'явилася можливість значно поліпшити і паливний баланс України, і екологічну ситуацію в країні Володимир ОТРОЩЕНКО Куди ж подіти масу цього «відхідняку», а краще — як дати йому ладу? Про це розмовляємо з професором Національного гірничого університету, лауреатом Державної премії України Володимиром Бондаренком.

ВІЗИТІВКА Володимир БОНДАРЕНКО Доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри підземного розроблення родовищ НГУ

— Володимире Іллічу, у НДУ недавно створена технологія виробництва твердого органічного палива з відходів вуглевидобувних і сільськогосподарських підприємств. У чому її суть?

— Інноваційна технологія адгезійно-хімічного згрудУ 1976 р. закінчив Націокування вугільних шламів і нальний гірничий університет штибів створена в нашому університеті разом з ВАТ «Донецьк- Приміром, у ФРН його видобуобленерго» і місцевою філією вають близько 200 млн тонн у рік: ДП «Укренерговугілля» у рамках використовують для опалення, Програми науково-технічного майже безвідходно перероблярозвитку Донецької області ють на хімікати. І мають непона період до 2020 року. Уже гану альтернативу російському створені промислові установки, газу. Те саме відбувається й у що реалізують технологію хо- Польщі. лодного згрудкування палива — Для України більш актуальне ХОТ-3 і ХОТ-31м. Вони стали брикетування кам'яновугільного основою технологічних ліній із дрібняку й антрацитових штибів переробки відходів ГМК і ПЕК.

— воно дає можливість розшиПерша модель вертикального рити ресурси сортового паликомпонування ХОТ-3 включає ва. Брикети — висококалорійне три послідовно встановлені й зручне у використанні палиетапи. Тут відбувається роз- во, що застосовується в побуті, давлювання грудок злежа- дозволяє скорочувати витрати на лого кам'яновугільного шла- перевезення... Більшість відомих му, бурого вугілля, торфу та способів одержання штучного інших компонентів шихти, палива ґрунтується на його понеобхідної для виробництва передньому брикетуванні з накомпозиційного палива, і їхнє ступною термічною обробкою перемішування (у тому числі з «енергоцегли». домішками). Оброблена таким Традиційні технології звичином енергошихта поетапно чайного брикетування дорогі й продавлюється через фільєри енергоємні: при використанні із круглими отворами, набува- зв'язувальних речовин необхідючи більшої пластичності та ний тиск у 10—50 МПа (без них однорідності. У модернізованому — 50—100 МПа), а також темпеагрегаті ХОТ-31м відбувається ратура в межах 90—100°С. Наша той же триетапний процес, але технологія ґрунтується на принпри цьому все реалізується в ципах холодного згрудкування одному корпусі. твердого палива, що дозволяє — Вугільні брикети з відходів значно зменшувати виробничі вуглепрому й коксохімії — це витрати. добре забуте старе чи новий Готовий продукт має вирівень екологічних технологій? гляд циліндричних стержнів — Ви, певне, маєте на увазі діаметром 18—30 і довжиною буровугільні брикети? Але ви- 50—200 мм. Навіть у сирому добуток бурого вугілля в Україні вигляді шматки мають достатню фактично наказав довго жити, міцність і не злипаються один з як це не дивно й не сумно. одним. Сушіння здійснюється за

(тоді — ДГІ ім. Артема). В 1980му захистив кандидатську, в 1989-му — докторську дисертації. У 1993 — 2006 рр. — проректор з наукової роботи НГУ. З 2006-го завідує кафедрою ПРМ. Автор понад 250 наукових робіт, у тому числі 18 підручників і монографій. Має 43 патенти України й Росії. Лауреат Державної премії України в галузі науки й техніки, заслужений діяч науки й техніки України.

Входить до складу комісії ВР як експерт у галузі ведення гірничих робіт на вугільних шахтах України. Науковий керівник міжнародних проектів «Воднево-орієнтована підземна газифікація вугілля для Європи», «Підземна газифікація вугілля на шахтах України», «Обґрунтування технології видобутку вугілля в шахтах Західного Донбасу з утилізацією відходів виробництва». З 2007 р. керує Міжнародною школою підземного розроблення.

рахунок примусової вентиляції протягом години або в умовах природної вентиляції протягом 3—5 діб. На ХОТ-31м можна одержувати більше 5 тонн брикетів на годину.

— Яким може бути економічний ефект від застосування нової технології?

— Вугілля різних родовищ може значно відрізнятися з якісно-кількісних параметрів і складу компонентів. Тому для

Крім того, воно має високу газопроникність. Це гарантує повний ступінь згоряння навіть за відносно високої зольності. Готове паливо, вироблене на установці ХОТ-31 навіть при використанні високозольних кам'яновугільних шламів, має теплотворну здатність не менше 3500 ккал/кг, а при згрудкуванні низькозольного бурого вугілля може досягати 4500 ккал/кг. При брикетуванні ж антрацито-

Установка «ХОТ-31М»

ефективної роботи установок необхідне настроювання технології під кожен конкретний вид сировини. Згрудковане паливо має чудові теплоенергетичні й фізико-механічні властивості: міцність, водо- і термостійкість.

вих шламів і штибів — до 6000 ккал/кг. На думку моїх колег із НГУ, ДГТУ й НАНУ, десятків мільйонів тонн вугільних, коксохімічних та інших горючих відвалів цілком би вистачило, щоб забезпечити українців значно дешевшим побутовим паливом

на кілька десятків років. Технологія згрудкування вугільних і торф'яних відходів відрізняється дуже малою енергоємністю. Для одержання тонни готової продукції з урахуванням сушіння витрачається до 35 кВт/год. Собівартість же переробки становить лише 45—50 грн/т! При цьому установки ХОТ-31м можуть бути як окремими (для дрібних виробників), так і вбудовуватися до складу технологічних ліній при більших обсягах переробки відвалів і відходів.

— Які перспективи впровадження ноу-хау?

— Географія поставок комплексів для виробництва паливних стержнів з відходів може охопити всю Україну: від Львівсько-Волинського басейну до Придніпров'я та Донбасу. Можливо, вони будуть цікаві й нашим найближчим сусідам: Польщі, Росії, Румунії... У НГУ вже надійшли заявки на їхню поставку від «Укренергочормету», «Укрторфу», «Житомирторфу» і навіть від майже зупиненого «Олександріявугілля». Особливий інтерес до поставки агрегатів виявила компанія ДТЕК, що працює на енергетичному вугіллі Західного Донбасу. Потужності машинобудівних заводів південного сходу України й Донбасу цілком можуть забезпечити випуск достатньої кількості установок ХОТ як зі стандартною, так і з підвищеною продуктивністю. Адже тут зосереджена значна кількість машзаводів загального профілю й спеціалізованих підприємств — приміром, «Донецькгірмаш», Дніпропетровський ГШО, Марганецький рудоремонтний завод, ВАТ «Завод Палмаш» (Павлоград), ЗАТ «Криворізький ЦРРЗ». За розрахунками фахівців нашої кафедри, щорічно можлива поставка українським підприємствам ГМК і ПЕК 20—30 інноваційних установок і технологічних ліній з випуску нового виду палива. Зараз ми виробляємо агрегати на потужностях корпорації «Агро-Союз» у Дніпропетровську, ведемо переговори про їхній випуск із нашими давніми партнерами з ВАТ «ДМЗ». Тож наукова думка й виробничий потенціал наших машинобудівників, здається, нарешті об'єдналися.

ХОТ «ДОГІВ» НЕ РОБИТЬ Перший проректор НГУ, заслужений діяч науки й техніки, лауреат Державної премії України, доктор технічних наук професор Петро Пилов: — Установка «ХОТ-31» (на знімку) призначена не для виготовлення гарячого фастфуду, а для « фаст-енергозбереження». Цю абревіатуру можна розшифрувати як «хорошая обработка топлива».

Тільки в Дніпропетровській області у відвалах зібрано понад 65 млн т доменних, сталеплавильних і феросплавних шлаків; загальна площа їхнього залягання — понад 630 га. Додамо сюди ще відходи вуглевидобутку й вуглезбагачення обсягом понад 50 млн т, зібрані на території в 200 га, а також золовідвали Придніпровської й КрТЕС. З теплоенер-

гетичних параметрів вугільні відвали у своєму вторинному вигляді не можуть стати повноцінною заміною того ж енергетичного або бурого вугілля, але майже дорівнюють торфу. Із застосуванням нашого ноу-хау й нових машин для переробки від дніпропетровських ученихгірників цю проблему цілком можна вирішити.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 5 в е р е с н я 2 0 0 9 №36 (88)

9

ОБРІЙ

Назад, у майбутнє Автомобілі на водневому паливі — мрія сучасних автокорпорацій. В Україні вони працювали... чверть століття тому Аліса МУР Британська інноваційна компанія представила модель міського автомобіля на водневому паливі за назвою Riversimple Urban Car. Створювачі впевнені, що їхній підхід до розроблення дозволить набагато швидше (у порівнянні з проектами провідних світових автомобільних концернів) вивести водневі автомобілі на ринок. Якщо такий автомобіль FCX Clarity від Honda буде доступний рядовим покупцям не раніше 2018 року, то Riversimple Urban Car мають намір вивести на масовий ринок уже до 2013-го. Водень у цій машині перетворюється на електроенергію за допомогою невеликого па-

боти у вже існуючих моделях автомобілів (крім найлегших і найекономічніших). Модель RUC за розмірами не перевищує моделі автомобіля Smart, а важить усього 350 кг. Авто використовує для роботи відносно дешеву паливну батарею потужністю лише 6 кВт. Для порівняння: прототипи водневих автомобілів Honda працюють на паливному елементі потужністю 100 кВт. Кілограма водню такій машині досить для подолання дистанції в 300 км, а розгін до швидкості 48 км/ год. авто робить лише за 5,5 секунди. Максимальна швидкість автомобіля — трохи більше 80 км/год. Таких показників британцям удалося досягти завдяки використанню чотирьох роздільних

Автомобіль Riversimple Urban Car

рух масив так званих іоністорів, або суперконденсаторів), які відрізняються від звичайних більшим обсягом енергії, що запасається, і високою швидкістю її віддачі. Сам же палив-

Сьогодні у світі розробляється міжгалузева інфраструктура, що передбачає широке використання водню не тільки в автомобільній промисловості, а й у різних сферах народного господарства. Саме такий підхід покладено в основу стратегічної концепції розвитку водневої енергетики, що реалізується зараз у США, Японії, Канаді, Німеччині, Ісландії... Україна поки такої національної програми не має. ливного елемента. За словами представників компанії, енергетичні й екологічні вигоди від використання водню як палива очевидні: у ході реакції його окислювання в паливних комірках виробляється набагато більше енергії в перерахуванні на ту ж масу кожного з видів вуглеводневого палива, а єдиний продукт цієї реакції — водяна пара. Проте при створенні комерційно доступних автомобілів на паливних елементах виникає багато труднощів. Серед них — відсутність інфраструктури відповідних заправних станцій, висока ціна платини, використовуваної як каталізатор у паливних елементах, відсутність технологій зберігання водню в достатніх кількостях... Слід згадати і проблему недостатньої потужності паливних елементів для ро-

електромоторів, що обертають кожне колесо окремо (технологія розроблена в Оксфордському університеті). Це дозволяє заощаджувати на гальмуванні до половини всієї енергії, затрачуваної на розгін. Замість акумуляторів автомобілю дає

Два в одному Водень в автомобілі може використовуватися двома способами: у паливних елементах або спалюватися у двигуні внутрішнього згоряння. Більшість нових концепткарів застосовують технології паливних елементів. Автомобіль на паливних елементах — проста й надійна система, але її поширенню заважає відсутність інфраструктури заправок. Наприклад, якщо купити автомобіль на паливних елементах і їздити на ньому Україною, то на заправлення доведеться їхати до Німеччини, Японії або США. Тим часом

ний елемент постійно працює в незмінному режимі, переважно підживлюючи іоністори, що розряджаються під час розгону, і лише чверть вироблюваної ним електроенергії використовується для роботи електромоторів.

Ці машини працювали в Харкові 25 років тому

є ще один шлях впровадження водню на автотранспорті — спалювання його у ДВЗ. Такий підхід пропонують німецькі і японські автомобілебудівники, які хочуть зберегти в автомобілі (у всякому разі, спочатку) можливість їздити і на бензині — за аналогією з поширеними нині двопаливними машинами «бензин-газ». За задумом автобудівників, такий перехід автотранспорту на водневе живлення подібний до «оксамитової революції». Клієнт зможе купити таку машину, коли в регіоні, де він живе, з'явиться хоч одна воднева заправка. Йому тільки треба буде звикнути до двох горловин для заправлення (для бензину й водню) і до

Засновники компанії планують (у всякому разі, спочатку) не продавати автомобілі, а здавати їх в оренду з правом безкоштовного доступу до заправних станцій. Таке рішення стало можливим завдяки кооперації з компанією BOC — світовим виробником газів для промислових потреб.

— Юрію Михайловичу, багато харків'ян ще пам'ятають, що в середині 80-х років минулого століття харківськими вулицями їздили перші у світі таксі на водні, створені фахівцями вашого інституту. Тоді це була науково-технічна сенсація світового значення. Де вони зараз, українські «автомобілі майбутнього»? — запитую директора Інституту проблем машинобудування ім. А. Підгорного НАНУ Юрія Мацевитого.

— Дійсно, тоді наш інститут разом з міським управлінням автотранспорту вивів на харківські вулиці п'ять таксомоторів на водневому паливі. Вони експлуатувалися півтора року. Причому були не тільки таксі. Тоді ми створили експериментальні зразки всього спектра автотранспортної техніки, від легкових автомобілів, мікроавтобусів, міських маршрутних автобусів і автозавантажувальної техніки для роботи в складах і трюмах. Це були проривні технології на

двох покажчиків рівня палива. «Гібриди» сполучають звичну для власників звичайних авто високу динаміку з нульовим вихлопом, а головне — вони набагато краще пристосовані до масового виробництва й використання, ніж «ультраінноваційні» машини на паливних елементах. Корпорація Honda, яка побудувала перший у світі завод, що займається складанням автомобілів з водневим двигуном, представила також свої нові технології з виробництва гібридних автомобілів. Не виключено, що саме серійні «гібриди» відкриють нову еру на дорогах планети. Уже зараз заплановане спорудження

Ідея заміни звичайного шумного й димного бензину на абсолютно чистий газ виникла кілька десятків років тому. Але тільки зараз мрії вчених збіглися з бажанням автовиробників вкладати гроші у виробництво водневих автомобілів, щоб позбутися від нафтової «голки». Тепер всі великі світові гравці на автомобільному ринку — Honda, Toyota, Ford, Daimler, Mazda, BMW, Ford, Nissan, Renault, Volkswagen, Hyundai, Mercedes-Benz, General Motors — мають розробки в цій сфері. основі фундаментальних досліджень у галузі водневої енергетики. Тоді ж в інституті розробили системи зберігання водню і його використання як палива в екологічно чистих двигунах внутрішнього згоряння. Навіть зараз не кожна з розвинених країн має у своєму розпорядженні такі наукові наробітки в цій галузі, як Харків чверть століття тому. На жаль, політичні та економічні зміни в країні так і не дозволили нам вийти за рамки експерименту, хоча у вчених були для цього всі можливості. Інститут і зараз займається водневою тематикою, але в інших напрямах (приміром, створення водневих електрохімічних генераторів і методів переробки та використання водню). Результати фундаментальних досліджень наших «водневиків» дозволили розробити цілий ряд технологій, життєво необхідних народногосподарському комплексу країни. Зокрема, так звану термобарохімічну технологію інтенсифікації видобутку нафти й газу з малодебітних свердловин. З її допомогою забезпечується збільшення припливу вуглеводневої сировини в 6—8, а на окремих свердловинах — і у 30 разів. При цьому витрати на реанімацію свердловини окуповуються лише за місяць.

хоча б по одній водневій заправці в усіх західноєвропейських столицях, а також на найбільших великих транс’європейських магістралях.

10

Українська технічна газета

№36 (88) В і в т о р о к , 1 5 в е р е с н я 2 0 0 9

комп’юTERRA

Мілітаризація кіберпростору як реальність XXI століття У XXI столітті війну можна виграти не тільки за допомогою класичних видів озброєнь — усе більше зростає роль кіберпростору Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ В історії розвитку військової справи чітко простежується тенденція збільшення відстані між протиборчими сторонами. У середні століття супротивники боролися віч-на-віч, у найкращому разі на відстані польоту стріли. Згодом з'явилася вогнепальна зброя, артилерія, авіація і, нарешті, тактичні, а потім і стратегічні ракети. Прогрес не стоїть на місці — сьогодні зароджується новий рід військ, здатний вести війну, не відходячи від комп'ютерів. Причому, на відміну від стратегічних ракет, які є, скоріше, засобом тотальної війни, кібернетичні сили цілком здатні до участі в локальних військових конфліктах. Кібернетичні війни вже не вигадка письменників-фантастів, тепер воєнні дії в кіберпросторі цілком реально ведуться цілим рядом країн світу. В одній такій війні, до речі, встигла взяти участь і Україна.

Кібернетичне шпигунство ведеться вже досить давно цілим рядом світових держав. Причому така діяльність зовсім не обов'язково полягає в секретному проникненні у пам’ять комп'ютерів, що містять секретні дані, у стилі, притаманному, скоріше, голлівудському кінематографу. Адже аналіз відкритих джерел завжди був одним із пріоритетних завдань спецслужб. А у відкритих джерелах за бажання можна знайти дуже багато цікавого. Взяти хоча б недавній скандал з інформацією, викладеною дружиною глави британської розвідки МІ-6 сера Джо-

тобто створити такі умови, за яких легітимні користувачі системи не матимуть доступу до ресурсів, які надає система, або доступ стає утрудненим. Як правило, це робиться для того, щоб вивести з ладу певний інтернет-сайт. Щоб провести таку атаку, треба попередньо заразити значну кількість комп'ютерів спеціальним вірусом. Одержавши команду від координатора, комп'ютери користувачів з усього світу, які нічого не підозрюють, починають «засипати» об'єкт атаки безліччю безглуздих запитів. За статистикою, близько третини користувачів Всесвітнього

ЩО ТАКЕ КІБЕРВІЙНА?

К

ібернетична війна, як видно із самої назви, — це війна в кіберпросторі, тобто в просторі глобальних інформаційних мереж, головна з яких — мережа Інтернет. Через новизну цього поняття кібернетичну війну багато хто часто уявляє собі досить некоректно і, залежно від особистих переваг, часто схильний або переоцінювати, або, навпаки, недооцінювати можливості й масштаб бойових дій у віртуальному просторі. Щоб краще уявити собі сутність кібервійни в сучасному розумінні цього слова, треба звернути увагу на класифікацію бойових дій у кіберпросторі, запропоновану цивільним аналітиком

Малюнок Петра ШЕВЕРДІНА

на Соєрса у відкритий доступ. Просто зайшовши на сайт, аналітик міг спокійно дістати відомості про трьох дітей пари Соєрсів, адресу будинку, де вони проводять відпустку і дані про їхніх високопоставлених друзів, у тому числі дипломатів. Сітьовий вандалізм і пропаганда, мабуть, найприродніший спосіб використання мережі Інтернет з військовою метою. Зрештою, інформаційний простір призначений саме для обміну

Логічно припустити, що саме цивільні, а не військові об'єкти у разі війни стануть ціллю першого кібернетичного удару. Уявіть, який хаос у житті країни може створити навіть часткове припинення функціонування електричної мережі. служби Військово-морського флоту США співробітником центру кіберзахисту НАТО Кеннетом Гірсом. Пан Гірс поділяє кібератаки на такі види у порядку ступеня їхньої небезпеки: кібернетичне шпигунство, сітьовий вандалізм, ведення пропаганди, розподілені атаки типу «відмова в обслуговуванні», порушення функціонування обладнання, порушення функціонування критичних елементів інфраструктури, створення «троянських» електронних компонентів і обладнання. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ТЕРОРИЗМ

П

одивимося на названі види кібератак більш уважно. Перші чотири треба, скоріше, відносити до навколовоєнних, а не власне воєнних дій. Проте потенційно вони можуть відіграти досить значну роль у будь-якій воєнній кампанії.

інформацією. І держави не пропускають такої нагоди. У США цілком офіційно діє програма, мета якої — підвищення іміджу країни в Інтернеті. Спеціально підготовлені люди викладають, пояснюють і аргументують офіційну позицію США в сітьових дискусіях. Однак на користь США можна сказати, що ця програма хоча б підзвітна громадськості й не виходить за певні рамки. У той же час багато незалежних експертів стверджують, що аналогічна програма в Російській Федерації здійснюється під контролем ФСБ. Звичайно, офіційних підтверджень цьому факту не існує. Розподілені атаки типу «відмова в обслуговуванні» (так звані DDoS-атаки) — це вже новий виток протистояння, що вимагає значної попередньої підготовки.

DDoS-атака — напад на обчислювальну систему з метою довести її до відмови,

павутиння попри власне бажання брали участь у таких атаках. Показовим прикладом була проведена невідомими атака на грузинські урядові сайти й сайти новин під час подій серпня 2008 року. Тоді протягом декількох днів провідні інформаційні ресурси Грузії були недоступні. Схожий випадок, тільки в значно менших масштабах, стався і в нас. У жовтні 2007 року, після акту вандалізму на Говерлі, коли представники молодіжної організації «Євразійський союз молоді» зруйнували пам'ятку, присвячену Конституції України, сайт цієї організації був атакований українськими хакерами. Незабаром сталася й відповідна реакція — DDoS-атака проти сайтів СБУ й Президента України. ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА

Т

ри інші види кібератак — це вже власне воєнні заходи. Очевидним способом ведення війни є виведення з ладу військової техніки й засобів зв'язку супротивника, порушення процесу передачі наказів командування або передача помилкових наказів. Наприклад, сучасні супутникові системи позиціонування, використовувані, зокрема, для координації військ і цілевказу, можуть стати одним із перших об'єктів кібератаки. У більш м'якій формі ця атака може полягати у виведенні системи з ладу або у внесенні помилки в дані, які видає система. Однак не треба забувати, що майже з такою самою легкістю супутники можна просто змусити зійти з орбіти й упасти на землю. Перед військовими

хакерами відкриваються також широкі можливості потрапляння в електронні системи керування озброєнням або передачі наказів. Така можливість, як правило, є передбаченою. Армії, у структурі яких широко використовуються електронні системи, звичайно не залишають у таких системах виходу в Інтернет. Внутрішні армійські мережі часто взагалі не мають доступу до Інтернету або пов'язані з ним тільки в окремих точках. Із цієї причини кібератака на військові об'єкти є вкрай складним завданням, яке вимагає значної підготовки. Набагато простіша справа з елементами цивільної інфраструктури. Щороку все більше систем керування цивільними об'єктами інтегруються в Інтернет — від систем контролю транспорту й до електричної мережі загального користування. Наприклад, трансакція між банками відбувається в електронній формі мало не з початку 80-х років. Цивільні мережі, як правило, погано захищені від вторгнення й практично ніколи не є автономними. Логічно припустити, що саме цивільні, а не військові об'єкти у разі війни стануть ціллю першого кібернетичного удару. Уявіть, який хаос у житті країни може спричинити навіть часткове припинення функціонування електричної мережі. Можна піти й іншим шляхом. Якщо у яку-небудь військову мережу держави неможливо проникнути, коли вона вже побудована, чому б не зробити це до того? Для цього комп'ютерний вірус можна зробити частиною електронного обладнання, що поставляється за кордон, або електронних компонентів (наприклад, «вмонтувати» вірус у мікропроцесор). ПЕРСПЕКТИВИ

У

червні 2009 року заступник голови об'єднаного комітету начальників штабів генерал морської піхоти США Джеймс Картрайт заявив, що кібернетичного удару по супротивнику можна завдати за 300 мілісекунд. Таким чином, кібернетична атака є найшвидшим засобом ведення війни, що виграє за швидкістю навіть у ракетних військ. Сьогодні лідерами в галузі кібернетичної війни є ті ж країни, які лідерують і в галузі інших видів озброєнь, — США, Китай, Європейський Союз і Російська Федерація. Саме між цими країнами сьогодні й трапляється більшість зіткнень у кіберпросторі. Однак треба пам'ятати, що інформаційна зброя є засобом, набагато доступнішим для диктаторських режимів і радикальних груп, ніж всі інші види озброєнь. Тому великим державам слід замислитися про те, яким чином вони можуть організувати колективне протистояння новим кібернетичним загрозам. Україні ж слід звернути більшу увагу на проблему захисту від можливих кібернетичних атак. Війни майбутнього вестимуться не тільки за допомогою танків, і нам треба бути до цього готовими.

Українська технічна газета

Вівторок, 15 вересня 2009

№36 (88)

11

ТЕХНОСФЕРА

Епоха реставрації Інженери ХК «Луганськтепловоз» успішно завершили унікальний експеримент із відновлення двох англійських танків часів першої світової війни Анна ГРЕЧАНИК Багато років англійські танки «Марк-5» охороняли історію Луганська, розташувавшись біля обласного краєзнавчого музею. А навесні 2009-го почалася їх власна новітня історія, тепер тісно пов'язана із ХК «Луганськтепловоз», де проходила реставрація цього дива військової техніки початку ХХ століття.

також відділ захисних покриттів. Головним із ремонтної роботи призначили начальника відділу механізації й автоматизації Дмитра Рекунчака (на знімку).

ГОЛОВНІ З ТАНКІВ

Н

а території України таких танків усього три, та й у всьому світі їх ненабагато більше. Два з них знайшли своє пристановище в Луганську. Їхній вік майже дорівнює століттю, а на броні епоха залишила чимало слідів, та й самі вони створювали історію: рухаючись у складі Білої армії з Новоросійська в Севастополь, беручи участь у боях на Перекопі, де й були захоплені червоноармійцями... У Луганськ вони потрапили 1936 року за вказівкою першого червоного маршала Клима Ворошилова й згодом стали своєрідною візитівкою міста. В епоху «переоцінки цінностей» вони мало не загинули: уночі їх зняли з постаментів і... закопали в затишному місці. Тільки зусиллями громадськості раритети вдалося знайти й повернути на колишнє місце, до музею. В останні роки стало цілком очевидним, що без ремонту та реставрації танки довго не протягнуть. Пропонувалися різні варіанти та схеми, аж до перетворення бойових машин на діючі атракціони. Приїжджали навіть їхні земляки з організації «Друзі Лінкольн-танка» — так, є і такі, вони розшукують по всьому світу вцілілі раритети і переймаються їхньою подальшою долею. Зрештою було ухвалене рішення реставрувати танки на місці, силами фахівців ХК «Луганськтепловоз». У ремонті брали участь відразу кілька відділів заводу: центральне конструкторське бюро, центральне технологічне бюро, лабораторія зварювання, центральна заводська лабораторія, а

Як і будь-яка серйозна робота, реставрація танків почалася набагато раніше, ніж залізні «Марки» «взяли штурмом» заводську прохідну.

— Ідея ремонту танків на нашому підприємстві народилася близько трьох років тому, — розповідає Дмитро Рекунчак.

— Тоді міськвиконком уперше звернувся до нас. Наші фахівці телефонували до англійських та американських музеїв, з'ясовували, чи є в них такі танки, чи ремонтувалися вони, що робилося і як. Докладної інформації одержати не вдалося, хоча листування було цікавим. Одержали тільки загальну рекомендацію: мовляв, можна було б замінити листи на нові, і ми сподіваємося, що українські інженери впораються з цим завданням. Реалізовувати ідею почали тільки в лютому нинішнього року: оформляли відповідні документи, договір про підрядну роботу з відбудови танків, дозволи... Тоді ж перед заводчанами постали і перші труднощі: адже це пам'ятка історії, а в підприємства ліцензії на такі роботи нема, тож управлінню культури й мистецтва Луганської облдержадміністрації довелося одержувати спеціальний дозвіл у Міністерстві культури України. 15 травня на завод привезли перший танк, у 20-х числах червня — другий. ВИКЛИКАЄ ІНТЕРЕС...

Т

е, що відбувалося на ХК «Луганськтепловоз» у наступні

три місяці, уже обросло міськими легендами, що не дивно: легенди народжуються там, де є інтерес. І дійсно, інтерес викликає багато що, наприклад, як їх знімали з постаментів і перевозили на завод, адже вага й вік у них більш ніж солідні, і як вони виглядатимуть після реконструкції. Дмитро Рекунчак поділився деякими секретами й відновив хронологію подій. На початку травня було виготовлено раму, точніше підрамник. Помістили його між гусеницями, взялися за них двома кранами — так танк і завантажили на трейлер. Наступним етапом було очищення машин. Адже вони не одне десятиліття простояли, тож тривав цей процес 4 тижні. Очищувало зовнішні поверхні й нижню частину від іржі й старої фарби дочірнє підприємство холдингу — машинобудівний завод. Очищали танки піском — це н а й б е з пе ч н і ш и й спосіб, що не вимагає ніяких навантажень. Просто повітря з піском, що продувається під тиском, б'ється об поверхню й очищає її, не порушуючи цілісності металу. Очистили перший танк, і звільнилося місце для другого. А далі? Саме у цьому і була проблема... Дійсно, перш ніж почати реставрацію, треба було визначити, з якого матеріалу танки зроблені. Цим займалася центральна заводська лабораторія, де брали проби, визначали марку сталі, хоча б приблизно. Виявилося, такої марки сьогодні не існує, але приблизно вона відповідає сучасній 40—45-й сталі. Вона високої твердості, погано зварюється, і в цьому вся складність. Наступними пунктами подорожі танків заводом стали центральне технологічне бюро й лабораторія зварювання, де продовжилася ця багато в чому но-

Перед фахівцями було поставлено завдання: підібрати технологію зварювання, відновлення листів, заварювання тріщин, а потім — зварювання броньових листів зі звичайним металом, яким збиралися повністю заміняти ушкоджені ділянки. ваторська робота. Реставрація першого танка — справжній експеримент, який і суспільні діячі, які не залишилися осторонь від цієї роботи, і вчені вже зараз називають унікальним: танки ще на заводі, а з них уже планується випустити не одну наукову працю. Однак один великий експеримент вільно ділиться на безліч маленьких, але не менш цікавих. З методикою ремонту визначалися два тижні. Перед лабораторією постало завдання: підібрати технологію зварювання, відновлення листів, заварювання тріщин і потім — зварювання броньових листів зі звичайним металом, яким передбачали повністю замінити ушкоджені ділянки. А різних

«Марк-5» на реставрації

ушкоджень було багато: і часом, і корозією, і електрокорозією — адже поряд із музеєм, де стояли танки, розташовані трамвайні колії. Були виявлені втомні руйнування, властиві броньовим танкам, тріщини. Найбільш ушкоджений низ танка, бо він ближче за все до землі. От що добре збереглося, то це нутрощі бойової машини — рама, трансмісія від двигуна (а самого двигуна й немає), важелі керування, педалі. Дивно, але дещо з названого досі може працювати. Були й експерименти з підбору зварювального дроту, режимів зварювання для металів. Завдання фахівців — вибрати оптимальний за ціною і якістю спосіб, щоб шов був міцним і

ЧАС І ТАНКИ Бойовий раритет початку ХХ століття мало схожий на своїх сучасних побратимів. Перші англійські танки являли собою сталеву клепану коробку ромбоподібної форми з чавунними, пізніше сталевими гусеницями, мали на озброєнні дві гармати й чотири, а згодом п'ять кулеметів, броня захищала їх від куль і легких осколків снарядів. Екіпаж з восьми чоловік вів спостереження через незахищені щілини.

Як відзначає П. Ротмістров у книзі «Час і танки», англійські танки періоду першої світової війни були технічно недосконалі, мали ромбоподібну форму без обертової башти із зовнішнім обводом гусениць і непідресореним корпусом. На «Ріккардо Марк V», останньому англійському танку, випущеному в період першої світової війни, замість диференціала був установлений одноступінчастий планетарний механізм повороту. Товщина броні танків

м'яким, але обидва метали потім не розтріскалися. Щоб все це здійснити, танки довелося навіть частково розбирати. Повністю зруйновані частини листів заміняли новими, а ті, які можна було відновити, відновлювали, щоб зберегти історичну цінність об'єкта. Із проблемою з'єднання старих і нових листів теж упоралися — за допомогою звичайного зварювання й електрозаклепок. Найбільше піддався реставрації й замінам низ танків, але і його зуміли зберегти. У середній і верхній частинах переважно відновлювали листи. Правда, у ході роботи з'ясувалося, що окремі листи замінені кимсь раніше, приблиз-

збільшилася до 15 мм, внаслідок чого підвищилася його захищеність від бронебійних куль. Водночас, щоправда, незначно, зросла й швидкість танка — з 6 до 7,5 км на годину. Вага машини — 30,5 тонни, у її силовій установці був шестициліндровий карбюраторний бензиновий двигун з водяним охолодженням потужністю 150 кінських сил. Запас пального в 420 літрів дозволяв йому пройти ізкрейсерською швидкістю 7,5 км/год. 72 кілометри.

но в 30-ті роки ХХ століття. Незграбно спрацьовані «нерідні» листи довелося знімати й робити заново, близько до оригіналу. Ремонт першого танка тривав місяць. На початку серпня зробили ґрунтовку зовнішніх і внутрішніх поверхонь танка, щоб не іржавіли, і призупинили роботи — чекали фарбу з Німеччини. У цей час ремонтували другий танк. Цикл роботи приблизно такий же, але вже без відпрацьовування технології. Насамкінець виготовили муляжі озброєння: гармату, п'ять кулеметів — все справжнє. Для цієї роботи використовувалися креслення, розроблені на основі ескізів справжнього озброєння: тип гармат і кулеметів добре відомий фахівцям із технічних характеристик.

29 серпня, після фарбування, епоха реставрації для луганських «Марків» закінчилася. У середині жовтня вони повернуться на своє цілком історичне місце. За припущенням фахівців, вони можуть простояти років сто, а може, і більше, якщо захистити їх від опадів, перепадів температури, електрокорозії й забезпечити правильний режим вологості. Отже, попереду в стражів історії як мінімум століття.

12 №36 (88) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

15 вересня 2009

ТОЧКА ВІДЛІКУ

Реанімація з соціальним підходом

Чиста лінія У Запоріжжі відкрито другу в Україні лінію із

Європейський Союз має намір за два роки реалізувати проект реструктуризації вуглевидобувної промисловості України

Ольга БОГЛЕВСЬКА

Програма втілюватиметься за сприяння Європейської комісії і служитиме базою для експертів, які вивчають економічні, соціальні та екологічні проблеми Львівщини, оцінюють ресурси й перспективи вугільної галузі Західної України. В її рамках у Львові відкрито офіс. Про пропозиції європейських фахівців в інтерв’ю для «УТГ» розповів Жозе Мануел Пінту Тейшейра — голова представництва Європейської Комісії в Україні.

— Чому Євросоюз вирішив допомогти вугільній галузі України і що нового можуть запропонувати ваші фахівці?

— Непродумані реформи позначаються на низькій рентабельності шахт, а отже, і на рівні видобутку вугілля, що спричиняє багато проблем у галузі. У нашому офісі працюватимуть професіонали, які мають досвід реалізації реформ вугільного сектору. Ми маємо намір вирішити кілька завдань: покращити економічні показники і рентабельність шахт, збільшити обсяги видобутку, реалізувати комплекс соціально-екологічних заходів, а також створити сприятливі умови праці для гірників. За приклад ми взяли вугільний сектор Польщі. Двадцять років тому вугільна промисловість цієї країни була у такому самому стані, в якому зараз перебуває українська. Ситуація покращилася завдяки виваженим реформам, і сьогодні аварійність на польських шахтах менша у 25 разів, ніж на українських. Метою проекту є також співпраця з регіональними органами влади, з державними установами Києва у забезпеченні прибутковості шахт. Фахівці офісу та штаб-квартири в Києві співпрацюватимуть з мі-

ністерством вугільної промисловості. Їх рекомендації будуть передані українському уряду. Найближчим часом офіси підтримки вугільної галузі будуть створені також у Луганську і Донецьку. Сподіваюся, що український уряд прислухається до наших пропозицій, і Україна просунеться у вугільній галузі до європейського рівня.

— Які функції працівників офісу підтримки вугільної галузі?

— Передусім це моніторинг стану шахт на Львівщині.

— Яких комерційних результатів ви очікуєте від проекту?

— Проект не є комерційним. Ми надаватимемо консультаційну допомогу. Вугільний сектор України потребує не так грошей, як припинення розбазарювання коштів на рентабельних шахтах. У Європейському Союзі немає нерентабельних секторів економіки — держава їх не дотує. Прибуткові шахти в Україні повинні працювати на повну силу.

—Чи передбачає проект контроль обігових фінансових коштів?

— Це не наша місія. Так, ми проти того, щоб керівництво шахт розбазарювало кошти або використовувало їх на нецільові потреби. Однак запобігти цьому ми не маємо права. Єдине, що ми

сортування побутових відходів

можемо — надати послуги консультантів. Зауважу також, що на швидке покращення справ у шахтах очікувати не треба: проект Євросоюзу реалізовуватиметься впродовж двох років. Нагадаю: його мета не контролювати, а виробляти рекомендації для їх виконання урядом України. У виграші мають бути рентабельні шахти, неприбуткові треба закрити. У багатьох країнах Євросоюзу, зокрема в Англії, Іспанії, Польщі, є такі напрацювання.

— Закриття неприбуткових шахт може спричинити незайнятість гірників з усіма наслідками, що з цього випливають...

— У випадку закриття шахт гірників треба працевлаштовувати за досвідом іноземних країн. Звільненим необхідно знайти іншу роботу або перевести на прибуткові шахти. Ми працюємо в ринковій економіці і не можемо собі дозволити, щоб шахти працювали у збиток. Який сенс працювати в аварійній шахті, де люди ризикують своїм життям, а шахта забруднює навколишнє середовище? Такі шахти тільки забирають гроші з української економіки. Проте треба забезпечити інвестиції для працевлаштування звільнених гірників.

— Що вас найбільше вразило на українських шахтах?

— Я ніколи не спускався в українську шахту, але неодноразово чув про високу аварійність та незадовільні стандарти безпеки праці ваших шахтарів. Так, недавно сталася чергова трагедія: 24 серпня 2009 року вісім гірників загинули під час роботи у вибої. Таке неприпустиме. Якщо влада перейматиметься проблемою загибелі гірників, вона прислухається до наших порад. Розмовляла Марія ДОРОТИЧ

ДОВІДКА Європейський Союз реалізує проект на замовлення Кабінету Міністрів України. Його тривалість — з 1 вересня цього року до 31 грудня 2010 року. Бюджет — 8,9 млрд євро, а також 890 тис. євро на непередбачені витрати. Фахівці ЄС працюватимуть за п’ятьма напрямами. Перший — інституційне посилення вуглевидобувної галузі України. Другий — складання Генплану розвитку галузі, включаючи оцінку матеріальних активів шахт. Третій — створення фонду соціального розвитку (детальний аналіз ринку праці в регіонах, підтримка проектів, які фінансуються за грантовою схемою). Четвертий — удосконалення безпеки праці (аналіз поточної ситуації з безпеки праці на шахтах, вироблення рекомендацій системи управління безпекою на шахтах). П’ятий — каталог забруднень, що включає перелік забруднених ділянок, навчання з питань усунення забруднень.

На околицях Запоріжжя, поруч з єдиним у місті полігоном твердих побутових відходів, а простіше кажучи, звалищем, яке поповнювали протягом 57 років, за допомогою німецьких бізнесменів побудували другу в Україні лінію із сортування побутового сміття. Її спорудженням займалося спеціально створене міською владою спільне підприємство «Ремондіс Запоріжжя». Першим місяцем роботи лінії керівництво «Ремондісу» задоволене: на виході вже отримано 100 тонн спресованого сміття. Раніше всю цю гору просто відправили б на звалище. Спеціалізована німецька фірма Remondis, яка виступила інвестором, уперше працює на українському ринку. У будівництво лінії засновники підприємства вклали 60 млн грн. Тут сортують скло, папір, картонну упаковку типу «тетрапак», пластик і метал. Спочатку

ПРЯМА МОВА Євген КАРТАШОВ, міський голова Запоріжжя

— Наступний етап — будівництво в Запоріжжі сміттєпереробного заводу. Місто має бути чистим. Настав час позбутися шкідливої звички забруднювати своє подвір’я, рідне місто, планету, на якій жити нашим дітям і онукам. Валентина БОВТ, завідувачка кафедри загальної й прикладної екології Запорізького національного університету

— Технології переробки й вторинного використання побутових відходів використовуються у світі вже років 30. А Україна все ще живе «з розмахом» і неекономно, купуючи дорогу сировину й паливо, у той час як міста задихаються від величезних куп сміття, придатного до переробки. Майбутнє — за технологіями переробки відходів, виробництва із залишкового сміття біогазу, паливних брикетів та інших альтернативних видів палива. Іншого вибору в нас просто немає.

ПЕТ-пляшки на транспортері сортують вручну за кольором

на транспортерній лінії магнітом відокремлюють залізовмісні предмети. Потім працівники цеху вручну перебирають скло, папір, упаковку, пластик (переважно використані ПЕТпляшки, що стали справжнім екологічним лихом для України). Розсортоване сміття пресують, розфасовують і відправляють на переробні заводи: пластик — у Черкаси, скло — у Дніпропетровськ, картон і папір — у Зміїв Харківської області. Залишкове сміття (близько третини загального обсягу) вивозять на полігон. Побудований за 8 місяців мінізавод розташований на території площею 1200 м2. Потужність лінії — 110 тис. тонн продукції на виході на рік. Тепер міська влада планує заробляти на смітті. За словами заступника директора з виробничих питань «Ремондіс Запоріжжя» Анатолія Козака, тонна пресованого пластику коштує від 1000 до 3000 грн (залежно від кольору пляшок і

пори року — улітку попит на них підвищується), скла — 340—430, паперу — 400—500 грн. Найвища ціна в алюмінію (приміром, на банки з-під напоїв) — близько 4000 грн за тонну. Влада обіцяє, що гроші, отримані від продажу сировини, будуть витрачені в першу чергу на придбання контейнерів європейського зразка й машин, що також дозволить не підвищувати тарифи на вивезення сміття. Темпи розвитку підприємства залежать від того, як швидко запоріжці звикнуть сортувати сміття У спеціально марковані контейнери. Таких у Запоріжжі зараз близько 7 тисяч, і «Ремондіс» завозить їх ще у найвіддаленіші райони. Щоб стимулювати городян правильно поводитися зі сміттям, комунальники обговорюють можливість безкоштовного вивезення відсортованих відходів, як це роблять, наприклад, у Німеччині. Фото Олександра ПРИЛЕПИ

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 5 в е р е с н я 2 0 0 9 , №36 (88)

13

ЧЕТВЕРТИЙ РІВЕНЬ

Абіт у рієнти різні - про блеми схожі Фахівці вже сьогодні порівнюють введення Єдиного державного іспиту в Росії з хрущовською популяризацією кукурудзи

Валентина ВЛАДИМИРОВА Як відомо, цього року найпопулярніші ВНЗ України були окуповані армією абітурієнтів-пільговиків. Приміром, на економічному факультеті та в Інституті журналістики Київського Національного університету їхня кількість у 1,5—2 раза перевищила кількість бюджетних місць, а в Національний медичний університет імені Богомольця пільговиків вступало майже утричі більше, ніж торік. Щодо цього показова історія випускниці вінницької школи Наталі Єрмакової. На зовнішньому незалежному тестуванні з необхідних для вступу до гуманітарних ВНЗ предметів (історії, української мови й літературі) вона набрала 194 і 200

балів з 200 можливих. Однак через наплив пільговиків дівчина не пройшла ні в КНУ ім. Шевченка, ні навіть у Вінницький педінститут. Наслідки цих процесів неважко спрогнозувати: експерти вважають, що пільговики, які вступили з досить низьким рівнем знань, будуть слабкими студентами або навіть кандидатами на відрахування за неуспішність.

— Нова система прийому студентів, спрямована на знищення хабарництва, насправді породила ще більшу корупцію, — переконаний депутат Верховної Ради від КПУ й секретар парламентського Комітету з освіти Катерина Самойлик. — Забезпечені батьки масово кинулися купувати довідки, що дають їхнім чадам можливість вступати в будьякий вищий навчальний заклад країни поза конкурсом. Тож

корупція просто перемістилася з університетів у медичні та інші установи, що видають документи про пільги, але нікуди не зникла. У Міністерстві освіти та науки України не заперечують можливості корупційних схем, але запевняють, що всі довідки в приймальних комісіях уважно вивчали й навіть перевіряли. Результати українського зовнішнього незалежного тестування багато в чому подібні до підсумків Єдиного державного іспиту в Росії. Останній цього року втратив експериментальний статус і затвердився як неминучість для випускників та абітурієнтів. Результати держіспиту почали приймати всі ВНЗ без винятку (одним з останніх «здався» МДУ імені Ломоносова). Інтерес до ЄДІ в російському суспільстві виник грандіозний. І хоча його офіційні підсумки ще не опубліковані, у ЗМІ вже оприлюднили попередні результати й думки фахівців. Головна проблема — різке збільшення кількості абітурієнтів, які мають довідки про інвалідність, що надають право на пільговий вступ. У російських ВНЗ підтвердили, що вели-

ка кількість випускників шкіл, які не набрали прохідного бала з ЄДІ, надали в приймальні комісії довідки про обмежені фізичні можливості. Це значною мірою підтверджує побоювання тих, хто стверджував, що єдиний держіспит не впорається із завданням викорінення корупції: просто потік грошей за нелегальні послуги надходить тепер не до ВНЗ, а до інших організацій, які мають відношення до пільгового вступу. «Липові» довідки, об'єктивність яких важко перевірити, — тільки частина проблем російських ВНЗ. Через потік заяв від пільговиків всі бюджетні місця на престижних факультетах виявилися зайняті без конкурсу. Випускникам, які досить успішно склали ЄДІ, їхні бали не знадобилися, бо боротися вже не було за що. Промовистим прикладом стало відділення теоретичної та прикладної лінгвістики філфаку МДУ. Там беруться до уваги результати двох обов'язкових іспитів - математики й російської мови. Раніше необхідність складати математику на гуманітарний факультет гарантувала серйозний відбір се-

ред абітурієнтів. Зараз кількість заяв від інвалідів, що склали ЄДІ з низькими балами, перевищила кількість бюджетних місць у перші ж дні прийому. Як авангард російської науки буде формуватися з людей із обмеженими можливостями? Своїми побоюваннями з цього приводу поділився декан філософського факультету МДУ Володимир Миронов: «ЄДІ — це страшна річ. У МДУ вперше за всі роки його існування відкрита дорога дуже слабким студентам. Ми не можемо зарахувати талановитих абітурієнтів, які набрали 260—290 балів, зате зараховуємо пільговиків із 140 балами. На мій погляд, введення ЄДІ можна порівняти хіба що з хрущовською популяризацією кукурудзи». Серед негативних наслідків введення ЄДІ не тільки неймовірний наплив студентів на деякі спеціальності, а й навпаки — недобір у технічних ВНЗ. Його причина — непопулярність фізики, а її обов'язково треба складати випускникам, які вступають на технічні й хімічні спеціальності. Наявність проблем, що виникли з уведенням Єдиного держіспиту, визнали й представники влади. Ідею про створення незалежної комісії, яка робитиме «об'єктивні висновки» за результатами ЄДІ серед випускників, висунуту парламентською фракцією КПРФ, підтримав президент Росії Дмитро Медведєв. Однак справжні підсумки ЄДІ-2009 можна буде підбити тільки після першої екзаменаційної сесії, тобто не раніше зими 2010 року. Песимісти говорять, що тоді хапатися за голову буде вже пізно.

На Україну чекає наплив російських абітурієнтів та аспірантів? Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Державна дума Російської Федерації 17 липня цього року ухвалила в третьому читанні поправки до Закону «Про державну політику РФ щодо співвітчизників за кордоном». Відповідно до цих поправок у РФ тепер визнаватимуться майже всі види документів про освіту, видані в країнах колишнього СРСР — від атестатів до свідоцтва про здобуття вчених ступенів або звань. Багато російських і українських засобів масової інформації помилково повідомили про те, що з моменту набуття новими поправками чинності РФ визнаватиме іноземні (зокрема українські) дипломи, видані громадянам РФ. Насправді ще 2000 року між Україною та РФ було підписано «Угоду про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту та вчені звання». Таким чином, новий закон просто розширив перелік документів, які визнаватимуться в РФ.

Раніше в РФ визнавалися тільки дипломи про вищу професійну освіту, отримані громадянами за межами країни. Тепер, після прийняття поправок, як документ про здобуття освіти зможуть виступати свідоцтво про початкову й середню професійну освіту, звання й учений ступінь, а також свідоцтва про закінчення ВНЗ, отримані в іноземних навчальних закладах. Цікаво, що громадян інших країн це розширення переліку не стосується: таким чином, наприклад, свідоцтво про середню професійну освіту, видане в Україні, визнаватиметься в РФ тільки в тому разі, якщо його володарем є громадянин РФ. У цілому треба віддати належне далекоглядній Держдумі РФ: великі ВНЗ України анітрохи не поступаються своїм рівнем провідним ВНЗ Російської Федерації. За статистикою Міжнародного економічного форуму, РФ перебуває на 36-му місці з якості системи освіти, а Україна — на 40-му. Різниця між якістю освіти в наших країнах перебуває в межах статистичної похибки. При цьо-

му вартість вищої освіти в Україні у два-три рази менше, ніж у РФ. Громадяни РФ досить позитивно дивляться на можливість заощадити гроші на освіті, поїхавши вчитися за кордон. Перше місце з популярності посідає Білорусь, оскільки в цій країні навчання ведеться російською. Через побоювання, пов'язані з мовою навчання, росіяни тільки в другу чергу дивляться на українські вищі навчальні заклади. Це дивує, адже лекції йже для іноземних студентів майже у всіх престижних ВНЗ читаються ються кількома мовами, у тому числі російською та англійською. Навчання іноземних студентів — досить значна стаття доходів більшості навчальних закладів. Можливо, адміністрації українських ВНЗ варто було б звернути більшу увагу на надання росіянам інформації про можливість навчання в

нашій країні, а також на роз'яснення питання про мову навчання. З іншого боку, хотілося б відзначити, що за сформованою традицією люди, що навчаються за кордоном, як правило, вивчають мову країни перебування. А з огляду на спорідненість слов'янських мов, вивчити українську — зовсім не таке складне завдання, як може здатися на перший погляд.

14

Українська технічна газета

№36 (88) В і в т о р о к , 1 5 в е р е с н я 2 0 0 9

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ

Аристотель ХІХ століття Наталя ПРОВОРОВА 14 вересня виповнилося 240 років від дня народження німецького вченогоенциклопедиста, фізика, метеоролога, географа, ботаніка, зоолога й мандрівника Олександра Гумбольдта.

ФАХІВЕЦЬ НАЙШИРШОГО ПРОФІЛЮ

С

ьогоднішня наука твердо ступила на шлях диференціації — диференційовано все, що тільки можливо. Створюються нові галузі знань, нові «ніші» заповнюються новими фахівцями — майстрами своєї справи. Доходить до того, що фахівці навіть, здавалося б, близьких галузей не розуміють одне одного й пишаються цим, заявляючи: «Це не в моїй компетенції!» Протилежні — інтеграційні — течії в науці не здатні компенсувати цю тенденцію до роз'єднання. Можливо, ще рано відспівувати, але на сьогоднішній день саме такою є доля системної течії — кібернетичної науки. З огляду на нинішню реальність нема-нема та й пригадуються слова Козьми Пруткова: «Фахівець подібний до флюсу...» Певне, і півтора століття тому сьогоднішня проблема була або тільки ставала актуальною. Олександр Гумбольдт персоніфікував когорту вчених іншого гарту — справжніх

Практично корисними виявилися такі плоди дитячої допитливості й безпосередності Гумбольдта, як спільні з Гей-Люссаком дослідження атмосфери, а саме — хімічного складу повітря; виведені на основі методу ізотерм закономірності розподілу тепла на земній поверхні, що стали згодом основою порівняльної кліматології; результати досліджень клімату південної і північної півкуль, зниження температури у верхніх шарах повітря, впливу моря на температуру нижніх шарів повітря й багато інших. Олександр Гумбольдт — родоначальник ботанічної географії, в основу якої покладено кліматичний принцип. Зокрема, з нього випливали такі хрестоматійні для нас, сьогоднішніх, результати, як аналогія між поступовою зміною рослинності від екватора до полюсу і від підніжжя до вершини; характеристика рослинних поясів, що чергуються в міру підняття на вершину гори або при переході від екватора в північні широти; поділ земної кулі на ботанічні області. Як геолог, він досліджував поширення вулканічних явищ, зв'язок між географічним розташуванням вулканів, визначив смугу землетрусів у Азії. Як фізик, він показав, що напруженість земного магнетизму змінюється в різних широтах, зменшуючись від полюсів до екватора, магнітні обсерваторії за проектом Гумбольдта були влаштовані англійським, російським і американським урядами. Як дослідник лю-

Основним своїм завданням учений, який залишив помітний слід у багатьох галузях знань, все одно вважав «збагнення природи як цілого й збір свідчень про взаємодію природних сил». фахівців, адже недарма в наукових колах свого часу його називали Аристотелем ХІХ століття. Коло його інтересів було надзвичайно широким протягом всього життя. Однак у дитинстві ця його риса не мала належного заохочення: його, на противагу старшому братові Вільгельмові, невисоко оцінювали їх імениті домашні вчителі — відомі вчені Кампе, Кунт, Енгель, Дом, Льоффлер, — мабуть, через відсутність стійкого інтересу до чогонебудь. Пізніше підкріплена широтою набутого світогляду «розпорошеність» уваги дала вагомі результати.

дини, Гумбольдт писав про загальний зв'язок природи й людини, про політичний стан іспанських колоній, про давню цивілізацію ацтеків. Він винайшов першу рудничну лампу, організував першу школу для неписьменних гірників, у якій сам же й викладав... Як могла одна людина за одне своє життя встигнути зробити хоча б половину з описаного? В усьому «винна», напевно, ця незломлена дитяча допитливість, безпосередність, відсутність звичайної людської заздрості (більш ніж багатий,

він постійно підтримував молодих талановитих учених і не залишив після смерті ніяких статків) — саме ці риси, підкріплені блискучою освітою, могли дати такі видатні сходи. Звичайно, не слід забувати і про повну матеріальну забезпеченість студента Гумбольдта. Під час вивчення економіки й фінансів у Франкфуртському університеті він відвідував лекції з медицини, фізики, математики, науки про давній світ. Одночасно в Берліні він вивчав грецьку мову, технологію і ботаніку, «відлучався» у Геттингенський університет — щоб послухати лекції Гейне, Блуменбаха, Кестнера, Ліхтенберга, Ейхгорна (у цей час до кола його інтересів додалися класична література, історія та археологія. Він вступив у торговельну академію в Гамбурзі, де вивчав нові мови і комерцію, займаючись у той же час ботанікою й мінералогією. У Йєні під керівництвом Лодера вивчав анатомію. Зах і Келлер дали йому основи астрономії і навчили користуватися науковими інструментами. ПРИЙШОВ, ПОБАЧИВ…І ВІДКРИВ

Т

ак різнобічно обізнаний, 1792 року Олександр Гумбольдт почав служити на користь гірничої промисловості, вивчаючи її історію за архівними документами, влаштовуючи школи гірничої справи, вивчаючи гази, винаходячи безпечну лампу й дихальну машину. Свої практичні заняття він раз у раз сполучав з науковими дослідженнями, регулярно друкуючись у сучасних журналах. Однак зсув акцентів на наукову роботу стався 1796 року, коли зі смертю матері було знято заборону на подорожі, пристрасть до яких Олександр Гумбольдт мав під час студентства.

П'ятирічна подорож Америкою з відомим ботаніком Еме Бонпланом вважається сьогодні її другим — науковим — відкриттям. Кумана, Каракас, Апуре, Ангостура, Гавана, Бразилія, Кіто, Мексика — такий, загалом, маршрут пересування двох молодих учених. Вони вивчали рослинність і тваринний світ, діяльність вулканів, визначали географічне положення різних пунктів, установлюючи світові рекорди для того часу з висоти сходження, робили безліч барометричних вимірювань, досліджували піраміди і храми давніх мешканців Мексики... Очі, вуха, руки й, звичайно, голова — це весь арсенал учених, завдяки якому науковий світ дістав безліч різнорідних результатів, що друкувалися на сторінках ілюстрованого тридцятитомника протягом 1807—1833 років. Крім того, Олександр Гумбольдт виявив себе як талановитий художник, видавши 1808 року «Картини природи». Вражений результатами американської експедиції Гумбольдта, російський імператор Микола І запропонував йому досліджувати Схід «в інтересах науки та країни». Так почалася подорож Гумбольдта Росією: Петербург, Москва, Владимир, Нижній Новгород, Казань, Єкатеринбург, Перм... Гумбольдт і його супровідники роз'їжджали Нижнім і Середнім Уралом, досліджували його геологію, відвідували заводи, оглядали розробки заліза, золота, платини, малахіту, збирали багаті зоологічні й ботанічні колекції. Результатом цієї піврічної поїздки став «скромний» тритомник — «Центральна Азія». Однак основним своїм завданням учений все одно вважав «збагнення природи як цілого й збір свідчень про взаємодію природних сил». У той же час, розуміючи необхідність загального фізичного світоопису, він добре усвідомлював «хиткість підґрунтя» для зведення такої будівлі. Саме тому, можливо, так довго він створював вінець власної діяльності — п'ятитомну працю «Космос: план опису фізичного світу», перший том якої вийшов тільки 1845-го, а останній так і залишився незакінченим. Книгу було перекладено на всі європейські мови, а слава її автора досягла кульмінації. Сам же Олександр Гумбольдт писав у вступі до неї: «Наприкінці діяльного життя я передаю німецькій публіці твір, план якого майже півстоліття носився в моїй душі».

ЗЕМЛЯ ГУМБОЛЬДТА Гори Гумбольдта, ріка Гумбольдта, затока Гумбольдта, два природних парки, низина, солоне болото, а також округ, 11 міст, 2 міські поселення з однойменними назвами... Це аж ніяк не повний перелік американських «володінь» барона Олександра фон Гумбольдта. Але є й інші, неамериканські. Широко відомі також поверхнева тихоокеанська течія Гумбольдта, що рухається з півдня на північ уздовж західних берегів Перу й Чилі, Національний парк Гумбольдта на Кубі, включений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, хребти Гумбольдта в Антарктиді й Азії, льодовик Гумбольдта, гори Гумбольдта в Китаї, Австралії, Новій Гвінеї, Новій Зеландії, пік Гумбольдта у Венесуелі, Національний ліс у Перу й гора Гумбольдта в південній частині Північного Уралу. Все це — не витончена вигадка на зразок тієї, яку вчинив Кіт у чоботях на користь свого пана з дитячої казки Шарля Перро, а незаперечні «речові докази» на користь невипадковості життя й творчості Олександра фон Гумбольдта.

Малюнок Гумбольдта з американської експедиції

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 5 в е р е с н я 2 0 0 9 , №36 (88)

15

ТЕХНОАРТ

І ватман перетворюється... на скульптуру Черкаська художниця віртуозно володіє рідкісною технікою «ліплення» з паперу Олена БУЄВИЧ

Виявляється, виліпити скульптуру можна зі звичайного аркуша ватману. А точніше — двох. Молода художниця, майстер паперової пластики Ася Гонца, опанувала мистецтво ліплення зі світла й тіні — тобто з білого паперу. Її історичні композиції, на перший погляд, схожі на ляльок. Насправді ця унікальна техніка — скульптура й образ цілої епохи. Ось романтична пара, схожа на Пушкіна з Наталею Гончаровою, а трохи далі — самотня француженка епохи рококо в такому витонченому повороті, що грає на світлі кожна складочка примхливо підібраної спідниці, кожен бантик і тасьма на ній. І все це, аж до найтоншого мережива, зроблено з паперу. Ася Гонца на своїх спробах і помилках училася приборкувати незвичайний матеріал — робити його слухняним, обчислювати кут кожного згину, кожної складочки. Вийшло: тепер її роботи виставлені у музеях і приватних колекціях. З 23 «ляльок» колекції залишилося не більше десятка, які художниця й представила на виставці «Захоплення білим». Саме захоплення папером, який, як виявилося, приховує в собі безліч невикористаних можливостей, в Асі почалося ще в школі, з так званої витинанки. А вже в університеті, коли на кафедрі образотворчого мистецтва почала вивча-

Ася Гонца. Вирізати таке мереживо — все одно що сплести його

ти паперову пластику, виникла ідея зробити незвичайні фігури. Для її втілення потрібно було зовсім небагато інструментів — лінійка, олівець, ніж-скальпель і будівельний клей. А ще — натхнення. Втім, відчувають і глядачі, що спостерігають результат паперового «ліплення». За два роки роботи з папером Ася не тільки підготувала свою колекцію, а й стала стипендіатом Фонду Віктора Пінчука, написавши наукову роботу з унікальної теми. І навчила своїх учнів у черкаській художній школі незвичайній роботі з папером. Наступним кроком стане видання посібника з паперової пластики, на який не шкода витратити стипендію: досвід безцінний, нехай діти вчаться й самостійно

відкривають для себе паперове чарівництво.

— Асю, чому ватман ви використовуєте так нетрадиційно? Чому саме паперова скульптура, а не, скажімо, графіка?

— І графікою, і живописом, і іншими видами мистецтва я займаюся. Але паперова пластика — це мистецтво, що незмінно вражає уяву. Його унікальність мене вразила. На конференціях і виставках цей вид творчості завжди сприймають на ура. Бо аналогів йому мало. Як мало і художників, які працюють у цій техніці. Знаю, що в Санкт-Петербурзі є художниця, яка також створює костюмовані історичні фігури. У Києві один майстер робить із картону скульптури на повний людський зріст. У Дніпропетровську

художниця-аматор виготовляє національних ляльок. От, мабуть, і все...

— Які техніки ви застосовуєте, виготовляючи свою скульптуру?

—Усі техніки, крім орігамі. Це перше, із чим звичайно глядачі порівнюють паперові роботи. Насправді використовується техніка класичної витинанки, власне, паперова пластика, а також папероплетення й паперокручення.

— Як підбираєте папір? Адже він теж буває різний?

— Щоб працювати з папером, треба обов'язково відчувати його цупкість, товщину, знати точно, який матеріал потрібний для конкретної роботи. Наприклад, для ляльок — одна цупкість, для рельєфних абстрактних робіт — інша. Тільки на власних помилках я навчилася вибирати те, що треба: щоб папір не розшаровувався при надрізі, не рвався при згинанні. І матеріал, і скальпеліножі купуються під потрібну ляльку, а загалом — під ідею.

— А як виникла ідея створити образ цілої епохи?

— Я довідалася, що всі художники-пластики звичайно починають свій творчий шлях із костюмованих персонажів минулих епох. Спробувала, але незабаром відійшла від поняття «людина». Захотіла втілити художній образ певної епохи, стану душі. Якщо уважно подивитися, у скульптурах враховані навіть жести й рухи, характерні для того або іншого часу. До речі, в одній галереї мені пропонували зробити портретні скульптури — мовляв, це доцільніше, швидше купуватимуться (ціна однофігурної композиції — від тисячі гривень). Але, на жаль, акцент часто робиться на ляльках-політиках, а мене це не приваблює.

— Не намагалися зробити що-небудь в українських національних традиціях?

— Була й така пропозиція — зробити серію фігур у тради-

ційному одязі всіх регіонів України. Але цю серію ніхто не фінансуватиме, продати її теж проблематично. До того ж для мене це повторення: одяг різний, а лялька — та ж, той самий прийом у кожній використовується. Хочеться іншого: зробити, наприклад, з учнями паперові вирізані рельєфи. Вони чудово виглядають при правильному освітленні. І дуже відрізняються від ляльок і за технікою, і за змістом. Хочеться відкрити дітям можливості паперу.

— А в дітей відразу виходить «ліпити» з паперу?

— Лялька виходить не відразу, і замість двох на неї часто йде до десяти аркушів ватману. А рельєфи, стилізація тварин, рослин — досить легко. У паперовій пластиці є одна особливість: тут не можна лінуватися думати. Усе, що робиш, треба відразу ж уявляти у тривимірному просторі й аналізувати весь процес, розуміти, грубо кажучи, де креслити, а де — вирізати. Така робота тренує мозок, і діти привчаються мислити аналітично.

— Скільки часу у вас йде на роботу над однією скульптурою?

— По-різному. От у фігурці «представниці іспанського маньєризму» тільки один візеруночок на спідниці я вирізала два з половиною тижні, наклеїла 182 дрібних квіточки — це теж час. А взагалі є роботи, які робилися за тиждень, є — за два місяці, що йшли важко, болісно, але все-таки вийшли.

— Що далі, після скульптуриляльки?

— Зараз шукаю себе, намагаюся зробити інтер’єрні роботи за назвою «Ритм». Вони створюють оптичну ілюзію й існують, як пляма в інтер'єрі. Не акцентують увагу, не вимагають замислюватися над складними образами, але цікаві завдяки використанню двох вимірів. А ще мрію зачинитися в майстерні десь на місяць і весь цей час присвятити новій серії робіт. Фото автора

БЕЗПЕКА

Театр починається з майдану Порушення будівельних норм при спорудженні підземного торгового центру загрожує руйнуванням Рівненському музично-драматичному театру Людмила СТУПЧУК Театральна площа Рівного більш як Театральна півроку загороджена металевим парканом. Жителі міста вже змирилися з незручностями, що виникли в результаті її реконструкції та будівництва торговельного комплексу. А от будівля театру, розташована поруч, зазнає руйнації: на її фасаді з’явилися тріщини, почали осідати колони… Реконструкцію історичного центру міста почали з археологічних розкопок. Коли ж будівельники взялися за спорудження підземного торгового центру, стало очевидним, що реконструкція площі може погубити і театр, і сусідні будинки, у фундаменту яких теж з’явилися тріщини, а підвали затопило водою.

— За останній місяць фасад театру «просів» на шість сантиметрів, — розповів директор міського ЖКГ Володимир Петрів. — Тріщини вже видно

неозброєним оком, а підземна частина театру визнана аварійною. Володимир Петрів вважає, що під час будівництва порушено цілий ряд будівельних норм, і якщо негайно не виправити помилки, можна втратити передню частину споруди. Нині театр не працює. Роботи тимчасово припинено, доки фасад не відреставрують, а фундамент не укріплять як слід. Зробити це за власний кошт погодився інвестор будівництва. На рівненській дільниці підприємства «Інтергал-буд» пояснили, що вже почали укріпляти фундамент, але рясні дощі призвели до його руйнування. Треба також взяти до уваги, що тут велися археологічні розкопки, а котлован, який археологи не засипали, постійно наповнювався дощовою водою. Очевидно, за цей час і почалася деформація: будівля театру має величезну масу, тиск на ґрунт великий, а котлован значно ослабив цю опору.

Генпідрядники вирішили використати новітню технологію, так звану «стіну в ґрунті». Траншеї наповнюватимуть спеціальною глиною, і заливатимуть бетоном. Експертизу будівництва провели фахівці Міністерства з надзвичайних ситуацій і надали свої висновки, які допоможуть будівельникам виправити ситуацію з найменшими втратами. Проектувальники вже розробили генплан підсилення фундаменту колонади театру. Річ у тім, що тридцять років тому через нехтування правилами пожежної

безпеки рівненський театр згорів дощенту. Його відбудували, надійно укріпивши фундамент: під нього вагонами виливали цемент і рідке скло. Однак колонна частина, яка вціліла під час пожежі, лишилася старою. Влада міста не збирається відмовлятися від будівництва підземного торгового центру, в яке вже вкладені чималі кошти. А його жителі з острахом спостерігають за тріщинами в арках над колонами театру і пригадують трагедію, що трапилась двадцять років тому, коли під уламками колон загинули люди...

16

Українська технічна газета

№36 (88) В і в т о р о к , 1 5 в е р е с н я 2 0 0 9

ТРЕБА БАЧИТИ

Увесь світ — у твоїх очах Якщо 2023 року ви раптом заблукаєте в гігантському метрополісі серед летючих автомобілів і роботів, що сновигають геть усюди, не панікуйте. Помічник з'явиться буквально перед вашими очима, дасть докладну інформацію про те, де ви знаходитесь, і виведе вас у потрібне місце. Комп'ютеризовані контактні лінзи втілять цю фантазію в життя. Тонкі гнучкі контактні лінзи, розроблені у Вашингтонському університеті Бабаком Парвіцем і його колегами, містять біодатчики, світовипромінювальні діоди й напівпрозору оптоелектроніку. Візуальна інформація, що надходить в лінзи, сполучається з комп'ютерною графікою, при цьому картинка ніби накладається на зовнішній світ, і людина зчитує необхідні дані не гірше, ніж термінатор у фантастичному блокбастері. Інформація також може зчитуватися з лінз і передаватися на інший пристрій. Поки винахід було протестовано тільки на кроликах (лінзу поміщали в око тварини на 20 хвилин), і випробування на сумісність пройшли успішно. Зараз Парвіц створює сонячне або радіочастотне джерело живлення для них.

РОЗСЛАБТЕСЯ!

Склала Оксана БАЛАЗАНОВА

Риболовля Проведіть від кожного числа (рибалки), що стоїть зовні квадрата, ламану лінію (лісочку), що проходить через центри суміжних клітинок, до однієї з рибок усередині квадрата. У кожного рибалки на гачку повинна бути тільки одна рибка. Лісочки не повинні стикатися і перетинатися. Числа показують, через скільки клітинок проходить лісочка, включаючи клітинку з рибкою. Рубрику веде Андрій ГЕРМАН Білі починають і виграють

Японська національна лабораторія RIKEN оголосила про розроблення роботів-доглядальниць із зовнішністю ведмедів.

Робот за назвою RIBA проектувався, щоб допомогти країні, перед якою постала подвійна проблема — нестачі доглядальниць і швидкого старіння населення. Головна функція RIBA — допомагати медсестрам піднімати пацієнтів із ліжок та

інвалідних візків.

RIBA ва жить 400 фунтів, а підняти може до 135 фунтів ваги, він вкритий м'якою с и н т е т и ч н ою шкірою. Робот сприймає ві зуальні та звукові сигнали й може реагувати в реальному часі на зміну ситуації. RIBA також «розуміє» звукові команди й розпізнає обличчя й голоси. Чому саме ведмідь? Можливо, тому, що роботи, схожі на людину, часто лякають людей, а іграшковий ведмідь діє на пацієнтів заспокійливо.

Якщо ви почуваєтесь млявим і слабим після трансконтинентального польоту, уявіть свої відчуття після подорожі на Марс. Щоб допомогти і пасажирам авіарейсів, і майбутнім «марсонавтам», учені з Мічиганського університету й Гарвардської медичної школи створили комп'ютерну програму, що моделює біологічний годинник людини, який визначає періодичність її фізіологічних процесів, а також впливає на її поведінку й настрій. Програма, яка ґрунтується на змінних, таких як світло й кількість перетнутих часових поясів, визначить, як довго і як часто треба піддавати мандрівників впливу повноспекторного світла, щоб «перезавантажити» їхній мозок. У наступних версіях програми основну увагу буде приділено кофеїну й періодам короткого сну, які допоможуть астронавтам легше переносити зміну дня й ночі на Місяці або Марсі.

За матеріалами Popular Science, Gizmodo.com, Discover, American Scientist підготувала Наталія ЧАЙКА

Відповідь на етюд, надрукований у № 3 5 ( 87 )

Ведмідь-доглядальниця Перезавантаження для з Японії біологічного годинника

1. e3-d4!! (білі загрожують виграти шашку за допомогою комбінації 2. d4-e5 і 3. f4-g5) b2-c1 2. d4-e5! c1:g5 (2…f6:d4 3. d2-e3 ×) 3. g3-f4!! g5:c1 4. h2-g3 f6:d4 5. g3-f4 c1:g5 6. h4:g1 ×

Однак розвиток нової технології відбувався напрочуд повільно. Тільки в 1973 році до ARPANET приєдналися перші європейські комп'ютери, а за рік до цього американський програміст Рей Томлінсон уперше відправив мережею електронний лист, запропонувавши використовувати для позначення адреси значок @. Через десять років з'явилося ще одне нововведення — домени. Швидкий розвиток наукової мережі, що перетворювалася на Інтернет, обумовила комерціалізація, яка почалася в 1989 році. Британський інженер Тім Бернерс-Лі придумав Всесвітнє павутиння — систему документів, об'єднаних одне з одним гіперпосиланнями. А останнім кроком до появи Інтернету стало винайдення в 1993 році браузера — програми, призначеної для перегляду гіпертекстових сторінок. Нині Інтернетом регулярно користується близько чверті населення Землі. Кількість користувачів швидкісного Інтернету в Україні — Аліса МУР близько 1,9 мільйона: приблизно 1,62 мільйона з 2 вересня 1969 року два комп'ютери них — приватні, решта — корпоративні. І, незваКаліфорнійського університету в Лос-Анджелесі жаючи на кризу, рівень проникнення Інтернету обмінялися незначними даними в рамках в різні сфери дедалі зростає. Один з останніх випробування мережі ARPANET, на основі якої прикладів — з 1 вересня в Україні почав роботу Міністерство оборони США мало намір побудувати мережу обміну інформацією. Вона перший навчально-методичний інтернет-ресурс стала прародителькою сучасного Всесвітнього з інтерактивними функціями для навчання географії та історії в середній школі. павутиння.

В Інтернету — ювілей

В.ЗАДОРОЖНІЙ, майстер спорту Відповіді на кросворд, надрукований у № 35 (87)

Відповідь на головоломку «Прямокутники», надруковану в № 35 (87)