Украинская техническая газета №39

Заступник міністра промислової політики Володимир Саченко:

Харковом блукає привид Алчевська

«Виробляти 45 мільйонів тонн металу і не випускати власної якісної сільгосптехніки — просто ганьба»

Конфлікт між «Нафтогазом» і Харківською ТЕЦ*5 може обернутися для Харкова соціальною катастрофою, а для однієї з найбільших в країні теплоелектроцентралей — економічним крахом. стор. 6 стор. 4 5

Окрилені вогнеборці

№ 39

Чи адекватні реальності зусилля держави з оснащення підрозділів МНС новою технікою?

25 вересня 2008 року

www.tehnichka.com

Тихий Домн

info@tehnichka.com

стор. 8–9

Українські металурги, що втрачають доходи через світову кризу, одержали державну «першу допомогу». Та попереду більш серйозні виклики

Вітчизняні металургійні гравці вже запустили масштабні програми модернізації стор. 2–3

Епіцентр металургія

№ 39

25 вересня 2008 року

Тихий ДРУГ А ПРИЧИНА — підвищення цін на ДРУГА залізорудну сировину і коксівне вугілля. Оскільки метал безпосередньо «зав’яза ний» на ЗРС, то як тільки металурги торік по чали одержувати підвищений прибуток, «си ровинники» пропорційно збільшили свої розцінки. Тим самим знову підстьобуючи вартість металу до додаткового зростання. Виходило замкнуте коло.

Завершення Олімпіади 2008 залишило шедеври архітектури, знизивши прибуток металургів. На фото — пекінський стадіон «Пташине гніздо» Початок на 1 й стор.

В останні кілька місяців про стан справ у металургійній галузі України говорять частіше, ніж традиційно про проблемні аграрний або нафтогазовий сектори. Глобальна фінансова криза і закінчення масштабних будівельних проектів докотилися і до нашої стратегічної експортної галузі. Різко вдаривши по замовленнях, зменшивши ще недавно високі прибутки метпідприємств. У принципі, ситуація не катастрофічна, однак тенденції невтішні. Бо на кону не так тимчасовий ціновий спад, як утримання українськими металургами завойованих близькосхідних і китайських ринків.

Дмитро Корнійчук

Зліт і падіння металу

Н

а думку експертів, існує кілька ключо вих причин нинішньої кризи, багато в чому пов’язаних між собою.

ПЕРША — закінчення великих будівель них проектів у Китаї і спад ділової актив ності в країнах Близького Сходу. «Десь із початку року було зафіксоване просто стрімке зростання. Ціни на деякі види металопродукції пішли вгору на 80— 100% порівняно з рівнем грудня 2007 го. Безперечно, металурги звикли до таких приємних котирувань, спричинених зрос танням споживання металопродукції в Китаї та активними інвестиціями у розширення інфраструктури Близького Сходу. Саме ці два регіони є одними з основних споживачів нашого металу. Ціновий шквал тривав до липня включно. Із серпня ж почалося зни ження як вартості, так і попиту на метало продукцію», — розповів «УТГ» начальник аналітичного відділу департаменту з питань металургійного комплексу ком панії «Держзовнішінформ» В’ячеслав Попов.

перед закінченням гігантських будівництв споживачі нагромадили певну кількість металопродукції про запас. Тому можуть якийсь час узагалі не виходити на ринок закупівель», — розповів «УТГ» Олексій Бли нов, економічний експерт Інституту вив чення Росії. На Близькому Сході для наших металургів негативними стали дещо інші фактори. Дов гострокової перспективи зниження темпів будівництва в регіоні немає. Розвиток інфраструктури стимулюється припливом нафтодоларів, пов’язаним з високою варті стю нафти. «Однак, за цікавим збігом, на Близькому Сході, основному споживачі світової металопродукції, з вересня поча лося релігійне свято Рамадан тривалістю близько 40 днів. А на цей період рівень діло вої активності серйозно знижується», — заз начає В’ячеслав Попов. Не тішить металургів Європейський Союз, де внаслідок глобальної фінансової кризи усе менше будують або запускають які небудь нові проекти. Приміром, у тій же Великій Британії. США — окрема тема. Бо там досі не знають, як вийти з найгострішої іпотечної кризи 2007 року.

За його словами, якщо уважно подиви тися на цінову динаміку, то з 2005 року Ки тай зі світового експортера металу перетво рився на його найбільшого імпортера. По чалася масштабна підготовка до Олімпіади 2008, а власних досить значних потужнос тей не вистачало. Як результат — зросли попит і ціна на українську продукцію.

Частково відіграв свою роль російський фактор, де, слідом за світовими тенденція ми, також почали знижуватися ціни. Утім, на нашого північного сусіда припадає не такий серйозний обсяг вітчизняної про дукції. Як говорить Попов, «ще року півто ра тому ми взяли на себе добровільні зобо в’язання із квот на постачання арматури і плоского прокату, оскільки російські мета лурги обіцяли вжити антидемпінгових за ходів. Мало того, у Росії нам зараз доводить ся активно конкурувати з китайськими і ту рецькими постачальниками».

Що ж сталося наприкінці літа? «По пер ше, досягли свого ефекту проведені ки тайською владою заходи для охолодження економіки . По друге, закінчилася Олімпіа да і відчутно скоротився попит на імпортний метал. Сповільнилися темпи зростання ма шинобудування. Важливо відзначити: ще

Експерти відзначають: покупці метало продукції, уловивши сформовані тенденції, останнім часом намагаються не виходити на ринок, провокуючи металургів на подальше зниження цін. Найбільше зниження припа ло на напівфабрикати (заготівки) і довго мірний прокат.

уведених з літа в рамках Концепції роз витку вугільної галузі, деякі вугільні лоти досягали 1868,75 грн за тонну Т Р Е Т Я П Р И Ч И Н А — припинення де вальвації долара і спекулятивні фактори.

Однак якщо раніше виробники вносили витрати в цінову складову, то тепер карти на дещо інша. Металурги змушені продава ти продукцію дешевше, а платити за ЗРС за колишньою ціною (ф’ючерсні контракти). Аналогічна ситуація з вугіллям.

«Нафта і металургія тісно прив’язані до курсу долара. Так, більше третини цінового зростання нафти, що ми спостерігали цьо го року, було пов’язано саме з девальва цією. Це добре видно, якщо побудувати графік підвищення вартості нафти в дола рах і євро. Незважаючи на однакову тен денцію, темп у доларах значно вище», — відзначив Олексій Блинов.

«Вартість української ЗРС рухається в єдиному фарватері з австралійською і бра зильською. І в 2008 році ціна сировини за довгостроковими контрактами зросла при близно на 60%», — говорить Попов.

Простіше кажучи, металурги свого часу логічно компенсували зменшення рента бельності від доларової девальвації підви щенням вартості продукції. Зараз же «зеле ний» припинив падіння і навіть почав трохи

Однак так цікаво збіглося, що на Близькому Сході, ос новному споживачі світової металопродукції, з вересня почалося релігійне свято Рамадан тривалістю близько 40 днів. А на цей період рівень ділової активності знач но знижується. Слід відзначити: у 2007 2008 роках навіть почалася така собі інформаційна війна між двома групами вітчизняних мета лургів: тими, що мали власні ГЗК («Метін вест») і тими, що зазнавали «сировинного голоду» («ІСД», ММК ім. Ілліча). Суть пре тензій була такою: мовляв, чому українську ЗРС активно продають на Захід замість того, щоб реалізовувати усередині країни. Власники ГЗК відповідали: вкладайте гроші в розроблення власних родовищ, а ми про даватимемо сировину за більш вигідними цінами. Скакнули вгору розцінки на коксівне ву гілля. З одного боку, Україні бракує влас ного коксу, тому доводиться завозити більш дорогий з за кордону (США, Росія). З іншого — у 2008 році Кабмін значно підвищив відпускні ціни на державне «чор не золото» для металургів. Приміром, ву гілля марки «К», що коштувало у січні близь ко 810 грн за тонну, у серпні оцінювалося вже у 1650 грн за тонну. А на аукціонах,

підростати, тому споживачі наполягають на частковому зниженні цін. Однак для укра їнських металургійних експортерів така зму шена поступка обходиться дуже дорого. Адже ще навесні, на піку зростання цін на металопродукцію, Нацбанк знизив офіцій ний курс долара з 5,05 грн до 4,85 грн. Тим самим зменшивши виторг експортерів у гривневому перерахунку. Що вже говорити про нинішню ситуацію...

Наскільки серйозно криза на ринку позначилася на металургах?

Н

априкінці серпня генеральний дирек тор ММК ім. Ілліча Володимир Бойко говорив, що в підприємства практич

Динаміка експортних цін на українську заготівку (січень 2005 р. — вересень 2008 р.)

«Держзовнішінформ»

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 01034, м. Київ, вул. Прорізна, 8 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а. Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

E mail: info@tehnichka.com

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993 1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ. РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 8 0642 34 72 47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 8 0642 34 72 47, ел. адреса tehnomysl@gmail.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 8 0642 34 72 47, ел. адреса otdelnauki@gmail.com); Дмитро Корнійчук — відділ економіки і бізнесу (тел. 8 044 440 82 09, ел. адреса korneychukdima@gmail.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 8 044 440 82 09, ел. адреса ingvar@bigmir.net); Відділ маркетингу і реклами Олександр Слесаренко — начальник відділу (тел. 8 0642 59 93 91, ел. адреса tehnichka@gts.lg.ua) Любов Соловйова — менеджер (тел. 8 0642 59 93 92, ел. адреса marketing_utg@ukr.net)

Газета видається українською та російською мовами ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

українською мовою — 99309; російською мовою — 99340.

Позиція авторів публі кацій не завжди збі гається з позицією ре дакції. Редакція зали шає за собою право ви правляти матеріали та рецензувати рукописи.

Номер набраний і зверстаний у комп’ютерному центрі «УКРАЇНСЬКОЇ ТЕХНІЧНОЇ ГАЗЕТИ».

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес Експрес» . Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50 08 54

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.

ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ. ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 17700 прим.: українською мовою 5490 прим., російською мовою 12210 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 1866

№ 39

Епіцентр металургія

25 вересня 2008 року

Домн Щойно закінчилася Олімпіада, а з нею — і потреба в при візному металі, Китай нарешті зміг наростити обсяги влас ного експорту. Причому азіати, за останні роки без шуму і пилу модернізувавши виробництво, змогли запропонувати на Близький Схід арматуру і заготівки дешевші і найчастіше якісніші, ніж у українських колег. Не дають нам розслабити ся і турецькі сталевари.

но нема замовлень. «Такої ситуації не було за роки незалежності», — констатував Бой ко. Зазначивши: рентабельність металургів знизилася з 25—30% до 7—10%. В’ячеслав Попов відзначає: «Керівники комбінатів не лукавлять і говорять серйоз но, що замовлень залишається або на місяць, або на півмісяця. Такого провалу на ринку не було досить давно». Представники найбільших металургійних підприємств коментувати ситуацію для «УТГ» офіційно відмовилися. У приватній же бесіді розповіли: до масштабних фінансо вих збитків поки не дійшли, але ще пара місяців такого «штилю» — і наслідки можуть бути непередбачуваними. Аж до зупинення частини виробничих потужностей. Досить красномовна і статистика. За да ними Держкомстату, у серпні виробництво в металургійному секторі скоротилося на 8,6%, уперше з січня показавши негативні результати.

Реверанс Кабміну

Н

априкінці літа уряд провів кілька на рад із представниками ГМК — «Мет інвест Холдингу», «Арселорміттал— Кривий Ріг», ІСД, ММК ім. Ілліча, «Ferrexpo» і «Запоріжсталі». На порядку денному було головне запитання: як реально держава може допомогти металургам? На ринок збуту і світову цінову кон’юн ктуру Кабмін впливу не має. Отже, мета лурги зосередили увагу на нівелюванні частини внутрішніх факторів, що збільшу ють собівартість вітчизняної металопро

дукції. Їхні основні прохання: зменшити вартість залізничних перевезень і цільо ву надбавку на газ, прискорити повернен ня ПДВ, зупинити аукціони з продажу кок сівного вугілля (стимулює загальне зрос тання цін), розвивати портову інфраструк туру, передати металургам родовища ЗРС і вугілля. Прем’єр міністр Юлія Тимошенко від реагувала досить оперативно. Постано вою №817 Кабмін скасував 12 процент ну цільову надбавку на природний газ для підприємств ГМК. Нагадаємо: розмір надбавки був збільшений у червні з 8% до 12%, а її призначення — залучення коштів на ремонт ГТС. Тоді промисловці оцінювали свої додаткові втрати сумою більше 1,3 млрд доларів. На початку вересня уряд доручив ДНАУ терміново прискорити повернення екс портного ПДВ. Міністерство транспорту з 1 вересня знизило тарифи на перевезен ня руди, залізорудного концентрату і кок су на 10%. Крім того, прем’єр Тимошенко привселюдно виступила за тимчасове при пинення аукціонів із продажу коксівного вугілля. Постаралося Міністерство промислової політики. Так, підготовлена постанова Каб міну «Про стимулювання технічного переоз броєння і модернізації підприємств гірничо металургійного комплексу» . Передбачаєть ся у п’ятиденний термін повертати підпри ємствам сплачений ПДВ у разі ввезення в Україну устаткування для модернізації ви робництва. Зокрема, йдеться про установ ки пиловугільного палива для доменних пе чей, що мають виключити з технологічного ланцюжка використання природного газу. Практично узгоджена постанова «Про до

повнення переліку й обсягів енергозбереж них матеріалів, устаткування, пристроїв і комплектуючих, що звільняються від ввізно го мита». Тобто створюються всі умови для прискорення впровадження енергозбереж них технологій. Не забули і про сировинне питання. У рамках постанови «Про доповнення пун кту 7 порядку і надання в 2008 році спе ціальних дозволів на користування над рами» передбачений механізм передачі перспективних родовищ ЗРС і коксівно го вугілля металургам, які найбільше цьо го потребують. Утім, деяким промисловцям кабмінів ської допомоги здалося мало. Пролунав заклик повернутися до практики кінця 90 х. Йдеться про відомий державний експери мент, що має вивести металургійну галузь з пострадянської кризи. Металургам рес труктуризували борги, ввели пільги зі сплати податків. У результаті — українські виробники змогли пропонувати наш про кат і напівфабрикати дешевше конку рентів. І завоювали російські і близько східні ринки. На думку В’ячеслава Попова, у 2008 році такий привільний режим металургам Кабмін повторити не тільки не зможе, а й навіть недоцільно намагатися. «Ще в 90 х багато країн, у які поставлялася наша продукція, були незадоволені і розгляда ли такі державні преференції, як субсиду вання металургійної галузі. А це давало право вводити певні загороджувальні мита і проводити антидемпінгові розслі дування. На сьогоднішній день Україна вже є членом СОТ, перед якою в нас є ряд зобов’язань. Тому необхідно провадити дуже зважену й обережну політику підтримки металургів, щоб не закрити нам ринки тих країн, на яких ми тримаємося. Адже деякі представники економічної громадськості все ще помиляються: мов ляв, для членів СОТ всі двері відчинені. Але тут є і санкції, і антидемпінгові роз слідування», — застерігає Попов.

Майбутні виклики

В

останні тижні експерти сперечаються про те, скільки часу триватиме ниніш ня криза в металургії. Песимісти стверджують: до кінця року і замовлення, і ціни тільки знижуватимуться. Оптимісти ж сподіваються на поліпшення ринкової кон’юнктури. «Ми прогнозуємо, що ціни повинні стабілізуватися до середини жов тня. І, швидше за все, вони будуть трохи вище сьогоднішнього рівня. Очікується вихід на ринки близькосхідних замов ників, у яких закінчаться свята. Та й у

інших споживачів, до останнього очікува ного максимального спаду, запаси не без межні», — аналізує ситуацію Попов. Утім, фахівці побоюються інших сер йозних довгострокових ризиків, що чека ють на наших металургів. Навіть якщо ціна на метал і підвищуватиметься. По перше е, на традиційні для укра їнців ринки збуту виходять серйозні кон куренти. Йдеться, передусім, про китайських ме талургів. Щойно закінчилася Олімпіада, а з нею і потреба в привізному металі, Ки тай нарешті зміг наростити обсяги власно го експорту. Причому азіати, за останні роки без шуму і пилу модернізувавши ви робництво, змогли запропонувати на Близький Схід арматуру і заготівки де шевші і часто якісніші, ніж у своїх україн ських колег. Не дають нам розслабитися і турецькі сталевари. По друге е, на Близькому Сході відбу деться запуск власних великих металур гійних проектів. Близькосхідні країни, поки що най більші експортери металу, не сидять склавши руки. І планомірно готуються власними силами не тільки покривати потреби, а й виходити на рівень глобаль них гравців. Приміром, ОАЕ мають намір до 2012 року збільшити на 235% вироб ництво металопродукції (у 2006 році — 1,7 млн тонн). По третє, у 2009 році триватиме підви щення цін на газ, ЗРС і збережеться дефі цит вітчизняного коксівного вугілля. Експерти в один голос повторюють: ук раїнським металургам терміново треба проводити кардинальну модернізацію ак тивів, щоб конкурувати з китайськими і ту рецькими виробниками. Насамперед — знижувати енергоємність і переходити від виробництва заготівок до більш дорогого готового прокату. Звучать думки, що, мовляв, наші ФПГ у гонитві за миттєвим прибутком забували про модернізацію. Однак, якщо подивити ся на інвестиційні програми, запущені майже усіма великими метгравцями (від «Метінвесту» до «ІСД»), їхній топ менедж мент усе чудово розуміє. Тільки схамену лися із запізненням — у 2004—2005 ро ках. Утім, можливо, саме нинішня криза змусить згуртуватися владу і бізнес, у підсумку вивівши вітчизняну металургію на інший якісний ступінь. Інакше ми про сто втратимо зарубіжні ринки, а з нею — і всю галузь.

КОМПЕТЕНТНО Наталія КОРОЛЕВСЬКА, глава Комітету ВР із питань промислової і регуляторної політики і підприємництва — Наталіє Юріївно, у наскільки кризовому стані перебувають зараз вітчизняні металурги?

— З червня поточного року, коли ціни на металоп рокат досягли свого історичного максимуму ($1150— 1250 за тонну напівфабрикатів — заготівка і сляби, $1300—1400 за тонну готівого прокату (арматура, катанка, гарячокатаний рулон), ціни знизилися на $500—600 за тонну. Це суттєво зменшило дохідну частину українських металургійних підприємств і знизило до 5% їх рента бельність, оскільки собівартість виробництва тонни сталі в Україні за цей проміжок часу зросла щонай менше на $150 за тонну. У результаті, за оцінками ДП «Укрпромзовнішек спертиза», собівартість тонни сталі українських ме талургійних підприємств, які не мають власної си ровинної бази (руда, вугілля), на сьогодні на $100—150 за тонну вища за аналогічну собівартість китайських ви робників — основних конкурентів вітчизняних металургів на світових ринках. Така ситуація стала можливою внаслідок того, що в ук раїнській металургії протягом останніх 15 років не про водилася технічна і технологічна модернізація і витрати сировини та енергоресурсів на одиницю продукції в на ших підприємств на 20—25% вищі, ніж в інших світових виробників.

Таким чином, у ви падку загострення і за тягування кризи на світовому ринку сталі частина наших вироб ників із більш високою собівартістю не змо жуть конкурувати з ки тайськими виробника ми і змушені будуть зу пиняти виробництво. За таких умов необ хідною є розробка спе ціальної державної програми стимулюван ня модернізації і пере оснащення сталепла вильної галузі протягом наступних 3—5 років, куди мають бути зібрані всі законодавчі і підза конні нормативні акти та оформлені згідно з вимогами СОТ з метою уникнення відповідних санкцій (за аналогією з ЄС, де модер нізація їх чорної металургії в 80—90 х роках відбувалася під егідою підведення підприємств під стандарти Кіотського про токолу).

— Чи зменшать собівартість металопродукції рішення Кабміну щодо відміни цільової надбавки на газ та інші?

— У структурі собівартості металопрокату частка газу скла дає близько 2—3%, тому відміна цільової надбавки на газ суттєво не знизить собівартість українського металопрока ту (максимум на $4 на тонни). Те саме стосується і залізнич

них тарифів — сумарно вони складають близько $65 на тон ну металопрокату, і відміна останнього їх росту зекономить для металургів максимум $7—8 на тонні. Але при цьому слід зазначити, що газорозподільна та за лізнична системи України мають високий ступінь зносу і ви магають суттєвих інвестицій і розроблення спеціальних про грам розвитку. Кілька останніх підвищень тарифів на залізничні переве зення були мотивовані необхідністю оновлення парку вагонів. Тому подальший розвиток газорозподільної системи і заліз ничного транспорту вимагає розроблення спеціальних про грам для уникнення повторення таких ситуацій. Також необхідно вводити диференційовані тарифи, щоб підтримувати металургів залежно від віддаленості підприєм ства від порту.

— Чи повинен уряд скасовувати практику вугільних аук ціонів та видавати металургам ліцензії на розроблення нових родовищ?

— Аукціон дає можливість засвідчити реальну ціну на кок сівне вугілля, тому відміна аукціонів може повернути прак тику непрозорого ціноутворення у цій галузі. Наскільки мені відомо, поки що їх ніхто не відміняв. Аукціони систематично проводяться, але проблема в тому, що металурги і споживачі коксівного вугілля зараз просто бойкотують участь в аукціонах і купівлю державного вугілля. Я впевнена, що Кабмін аукціони не відмінить. Ми багато років йшли до прозорого ціноутворення на державне вугілля. До роги назад не буде. Передача ліцензій на розробку вугілля дасть можливість залучити приватні інвестиції у його видобуток, що може по зитивно вплинути на вітчизняну вугледобувну галузь і пере ломити тенденцію останніх років до зниження видобутку ву гілля в Україні.

Економіка АПК

№ 39

25 вересня 2008 року

Заступник міністра промислової

«Виробляти 45 мільйонів тонн металу сільгосптехніку Не секрет, Україна є одним з найбільших світових виробників зернових. І обійтися без багатотисячної «армії» тракторів, сівалок і комбайнів просто неможливо. Звичайно, можна і надалі їх банально імпортувати, переплачуючи в кілька разів за розкручені бренди і сідаючи на чергову «голку». Однак, як свідчить світовий досвід, більш пріоритетною і економічно вигідною є підтримка саме національного виробника. Добре, у нас є необхідні потужності, мільйони тонн металу, а також традиції лідера сільгоспмашинобудування часів СРСР. Цю істину нарешті зрозуміла державна влада, почавши активну кампанію із виведення галузі з кризи. Про те, коли Україна побачить свій новий комбайн і трактор, чому нас випереджає Білорусь і що таке «кооперація по6українському», а також чи слід галузі боятися СОТ, в ексклюзивному інтерв’ю «УТГ» розповів заступник міністра промислової політики Володимир Саченко. Початок на 16й стор.

Дмитро Корнійчук — Володимире Іллічу, як то кажуть, з міс ця в кар’єр — що коїться зараз на ринку вітчизняного сільгоспмашинобудування?

— При колишньому Союзі Україна була лідером із виробництва тракторів і ком байнів, зараз — у кінці списку. А все тому, що ми згаяли занадто багато часу, так і не налагодивши (на відміну від наших найближ чих сусідів) власне виробництво. Наведу простий приклад — РУП «Гомельсільмаш». Це підприємство виробляє техніки в рік на 550 мільйонів доларів. У Білорусі, як відо мо, металургії майже немає. Але країна зу міла успішно переорієнтуватися на машино будування, хоча білоруська техніка вироб ляється переважно з нашого металу. Що ж до споживачів в Україні, то 80% пра цюють поки на наших машинах, багато з яких застаріли і потребують термінової заміни. Аналіз шести місяців цього року пока зує, що імпортовано техніки на 1 мільярд 110 мільйонів доларів США. Але завозить ся до 50% різномарочної техніки, що була в ужитку. Насправді зарубіжна техніка виг рає дизайном і фарбуванням, але за техні чними характеристиками особливих відмінностей немає. А різниця в ціні — 5— 6 разів, плюс клопіт з технічним обслуго вуванням і ремонтом. На жаль, просто да ремно витрачаються гроші. Хоча вже є вітчизняні моделі, що не поступаються іно земним. Це ганьба для нас, українців, ви робляючи 45 мільйонів тонн металу, не ви пускати власну високоякісну техніку.

— Стривайте, але ж це правила лібе рального ринку. Якщо є попит, у замовника «хрумтять» гроші, а у виробника є техніка — то нехай купують скільки заманеться. Що ж у цьому поганого?

— Так, попит дійсно є. Але ж проблема в тому, що за державні гроші ми підтримує мо іноземного виробника, оскільки з бюд жету виділяються певні грошові кошти, що йдуть на здешевлення самої техніки і кре дитів. Це розслаблює людей. Адже якщо купувати за власні фінансові ресурси, то шукають дешевше, отже, вигідніше купити вітчизняну техніку. Причому значно більше і за ті ж гроші. Те, що відбувається зараз, можливе тільки в нашій країні.

— Ситуація прояснюється. А чим від різняються правила гри в наших більш успішних білоруських конкурентів?

— У них держава щорічно виділяє 120 мі льйонів доларів на науково технічні розроб ки. У Білорусі дають державні кредити на пе

— Схоже, останнім часом Україна на решті схаменулася, щоб остаточно не загу бити машинобудування. У чому причина?

— Кілька років тому на засіданні Кабі нету Міністрів мені, як директорові держав

Візитка Володимир САЧЕНКО Народився: 9 червня 1953 року. Освіта: Українська сільськогосподарська академія (нині — Національний аграрний університет) Кар’єра: 1980 — 1991 рр. Керівник колгоспу ім. Калініна (с. Пет ровське Козелецького району Чернігівської області), гла ва Козелецького і Летічівського (Хмельницька область) районних агропромислових об’єднань.

1991 — 2000 рр. Робота на керівних посадах у різних ко мерційних структурах, пов’язаних з ринком сільгосптехніки.

2000 — 2005 рр. Начальник департаменту Міністерства аграрної політики З 2005 р. — директор Департаменту тракторного і сільськогосподарського машинобуду вання Міністерства промислової політики У квітні 2008 р. призначений заступником міністра промислової політики з одночасним збереженням попередньої посади. реоснащення виробників техніки терміном на 7 років під 2% річних (у нас — під 22—26%). І найголовніше: 50% ринку ця держава ста більно резервує для вітчизняних компаній. Хо чеш — купуй імпортну техніку під комерційні кредити, а під державні — тільки свою, біло руську. І успіх, так би мовити, навіч. Ще 17 років тому в них стан сільгоспмашинобудуван ня був гірше за наш, а тепер набагато краще.

Сівалка «Solitair 12» — результат спільної роботи «Червоної зірки» і німецької компанії «Лемкен»

ного Департаменту сільгоспмашинобудуван ня, поставили 8 запитань щодо ситуації в га лузі. Головні з них: чому не виробляються вітчизняні трактори і комбайни? Чому імпорт зростає? Я відповідаю: у державі необхідно вирішити три кардинальних питання.

В Україні на науку, пов’язану із сільгосп машинобудуванням, виділялося 600 тисяч гривень при заявленій аграрним відом ством (Академією аграрних наук) потребі 480 мільйонів у рік. Для порівняння: Росія вже 2008 року передбачила на ці потреби 240 мільйонів доларів, а в минулі роки — по 180 мільйонів. У Білорусі — 120 мільйонів доларів. Друге питання — необхідно водночас із проектуванням нових машин переоснащува ти машинобудівні підприємства. Щоб розроб лений нами проект трактора не поклали на по лицю, а відразу ж запустили на потік. Та є істотна проблема: 78% устаткування в системі машинобудування застаріле.

— І чим же наше устаткування гірше за закордонне?

— Усе просто. Візьмемо, приміром, вер стати провідних світових фірм «Трумф» або «Мазак». Кладемо болванку — через півго дини готова деталь, допустимо, до ходового варіатора на комбайн. Нам же треба робити цю деталь два дні за допомогою декількох верстатів, задіявши при цьому безліч людей. Тому наголошую: не можна шкодувати гро шей на переоснащення. Держава повинна передбачити виділення кредитів під низькі відсотки. І третій момент. Треба надати пре ференції виробникам техніки саме на ук раїнській території.

«У Білорусі виділяють державні кредити на переоснащення виробників техніки терміном на 7 років під 2% річних (у нас — під 22—26%). І найголовніше: 50% ринку ця держава ста більно резервує для вітчизняних компаній. Хочеш — купуй імпортну техніку під комерційні кредити, а під державні — тільки свою, білоруську. І успіх, так би мовити, навіч. Ще 17 років тому у них стан сільгоспмашинобудування був гірше за наш, а тепер набагато краще». Перше — фінансування наукових роз робок. Відверто кажучи, наукова галузь вимирає. Велика проблема з підготовкою кадрів. Але якщо, наприклад, не вчити хірургів або терапевтів, то хто нас лікува тиме? Така ж ситуація і в нашій галузі. Хочу відзначити, що в Німеччині майбутнім кон структорам, що готуються впроваджувати інновації в галузь у місцевих КБ, платять високу стипендію, надають безкоштовний гуртожиток на час навчання. Та й зараз в Україні чимало здібної молоді. Треба тільки державі їх підтримати — і наука відроджу ватиметься.

Україна єдина в Європі, хто надає пре ференції імпортерам аграрної техніки. Од нак, якщо уважно подивитися, у вітчизня ному автомобілебудуванні такого «бонусу» іноземцям немає. От і змушені вони ство рювати СП в Україні. Але ж серйозних інве сторів у сільгоспмашинобудуванні нема, одні камені спотикання. Зате для імпор терів — справжній рай. Ввізного мита на готову продукцію (трактори, комбайни, сівалки) немає. У результаті ми інвестуємо компанії Німеччини, Великої Британії, США, Франції...

№ 39

25 вересня 2008 року

Економіка АПК

політики Володимир Саченко:

і не випускати власну якісну — просто ганьба» Наведу такий приклад. Після довгих і не простих переговорів відома німецька фірма «Лемкен», найбільший світовий ви робник ґрунтообробного устаткування, по годилася вкласти кошти в кіровоградську «Червону зірку», створивши СП (розроб .). лення сівалки «Solitair 12». — Прим. авт авт.). І от «Лемкен» робить перші кроки, напра вивши перший транш у 2,5 мільйона євро. Почалося ввезення верстатів для нової ви робничої лінії. А тут на митниці вимагають заплатити ввізне мито і 20% ПДВ. Німці обурюються: мовляв, ми ж інвестиції в країну ввозимо, прибутку ще ніякого нема, а з нас уже беруть гроші. Росія взагалі зня ла мито на інструментарій. Білорусь роз тягла на 10 років. Крім того, якщо ми хочемо реалізовувати добру вітчизняну сільгосптехніку, слід збільши ти витрати державного лізингу. Необхідна га рантія, що хоча б 50% продукції аграрії забе руть. Усі країни так роблять.

— Логічним продовженням завдань, поставлених перед вами урядом, і стала Програма розвитку вітчизняного маши нобу дування для АПК на 2007—2010 нобудування роки? Так. Уряд дав доручення підготувати відпо відну держпрограму розвитку галузі. Але вона була ухвалена на превелику силу. Адже іно земцям це невигідно. Декому з місцевих лобістів, що продають їх техніку, теж немає сенсу підтримувати своїх. Рік програму роз робляли, рік не могли прийняти. До того ж ще і порізали її бюджет на 80%. У бюджеті 2008, приміром, на конструкторські розробки пе редбачалося з необхідних 20 мільйонів гри вень тільки 1,5 мільйона. Лише завдяки но вому уряду вдалося отримати 15,6 мільйона гривень.

«Уряд дав доручення підготувати відповідну держпрограму роз витку галузі. Але вона була прийнята на превелику силу. Адже іноземцям це невигідно. Декому з місцевих лобістів, що прода ють їх техніку, теж нема сенсу підтримувати своїх. Рік програму розробляли, рік не могли ухвалити. До того ж ще й порізали її фінансування на 80%. У бюджеті 2008, приміром, на конструк торські розробки передбачалося з необхідних 20 мільйонів гри вень тільки 1,5 мільйона. Лише завдяки новому Кабмінові уда лося одержати 15,6 мільйона гривень». розробляє трактор на 220 к.с. Наприкінці року будуть 50 перших дослідних машин. Після проведення випробувань почнеться серійне виробництво. Також у рамках дер жпрограми працюємо над створенням мо делі в 300—350 к.с. Ці потужні трактори очікуються до 2010 2012 років.

— До речі, чи маєте намір комплекту вати нові трактори вітчизняними двигу нами?

— Ми вирішили купувати готові двигуни. Приміром, той же німецький «Дойц» або анг лійський «Каммінгс». Можливо, російські або білоруські. Усе залежатиме від побажань за мовника. Україні двигунами поки займатися невигі дно. Ми втратили заводи з випуску двигунів,

лювальних дискових борін, то є ряд заводів, що виготовляють комплектувальні. Четвертий напрям — устаткування для ут римання великої рогатої худоби і свиней, ав томатизації доїння корів.

— Другий напрям, швидше за все, бо люче для нас тракторне питання?

— Моделі, що зараз випускаються, зас таріли. Необхідні потужні машини нового по коління для впровадження енергозбереж них технологій. Зараз група підприємств на чолі з Харківським тракторним заводом

Координуємося з іншими міністерства ми, намагаємося прогнозувати ринок на п’ять років уперед. Крім того, ми поквар тально через митницю дізнаємося, яку тех ніку завезли, на що зростає попит. І по відомляємо виробників про коливання ко н’юнктури.

— Наскільки успішна міністерська ко ординація підприємств галузі в реально му житті?

— Візьмемо Могилів Подільський ма шинобудівний завод, що традиційно вироб ляє млини. Підприємство має старі техно логії, а через дорогі кредити здійснити пе реоснащення майже неможливо. Завод торік зупинився. Ми попросили групу «Брацлав» допомогти цьому підприємству на основі кооперації. І тепер вони вироб ляють поїлки для брацлавських комп лексів. Працюють два цехи, випускають 7 тисяч штук на місяць. Тобто ми дали заро бити машинобудівному заводу на основі кооперації.

Мовою цифр

Бюджетна підтримка піде і на переосна щення підприємств у рамках перспективних проектів, затверджених держпрограмою роз витку галузі. З 2009 року плануємо дати на шим заводам близько 62 мільйонів на пога шення кредитних ставок комерційних банків.

— Ми намітили п’ять напрямів розвитку га лузі. Адже департамент курирує понад 120 за водів в Україні, а гроші виділяються невеликі. Необхідно сконцентрувати дії навколо декіль кох тем, за чотири роки освоївши необхідну техніку.

Тепер над новою моделлю комбайна пра цюватиме і міністерство, і власник. На сьо годні там створені всі умови: прийшов новий власник, розрахувався з боргами, за рахунок своїх кредитів установлює нові лінії. Зараз підприємство щомісяця випускає по 20 ком байнів. На новий «Славутич», оснащений за рубіжними комплектувальними, є замовлен ня на місяці вперед. Та й за ціною він виграє: на 30—40% дешевше іноземної техніки. Сьо годні розробляється зернозбиральний ком байн нового покоління.

Ми також координуємо наукові розробки і збутову політику. Нам МінАПК на початок року показує потребу аграрної галузі в техніці. Так, на цей рік у них замовлення на 2,83 мільярда гривень. Ми ж, у свою чергу, виво димо виробників на замовників.

Тут лідерує група «Брацлав» (Вінницька область). Зараз Як відзначається в недавньому звіті Держкомста вона будує 37 великих доїль ту, у січні—серпні 2008 року в Україні вироблено 6092 них залів, що на 40 60% де сівалки і 4876 тракторів. Це відповідно на 41,7% шевше деяких світових ана логів. Замовлень — повний і 54% більше, ніж за аналогічний торішній період. портфель. Крім того, «Брац лав» відкрив виробництво в — А бюджетні гроші на що витрача Росії, цього року виграв тендер по Білорусі ються? і зводить десять доїльних залів у Казахстані.

— На наукову роботу. Адже в нас є дослідні інститути — харківський Інститут машин і сис Здавалося б, навіщо нам допомагати успі тем, інститути Академії аграрних наук. Виділя шному підприємству? Але є ряд причин, одна ються гроші на підтримку КБ на заводах. Од нак зараз 50% коштів дає власник, хоча ра ніше 100% оплачувалося державою. Це га рантія того, що ми не покладемо документа цію на полицю і технологія буде впровадже на, а витрачати кошти, взяті під кредити на на укові розробки, просто так ніхто не буде.

— Що являє собою держпрограма?

По перше, розвиток вітчизняного комбай нобудування. Усе таки зерно сіє вся країна. А на полях в Україні працює близько 60 тисяч комбайнів, з яких необхідно щорічно оновлю вати до 6 тисяч. Однак помилки минулих років полягали в тому, що кожна область на своїх плечах тягла усе виробництво, не організову ючи ні кооперації, ні ринку збуту. У результаті — проекти або зупинялися, або тимчасово гальмувалися. Так було з багатьма україн ськими комбайнами: олександрійським «Ла ном», харківським «Обрієм», київським «Дон Ланом», сумським «Сампо», польським «Бізо ном». У свій час 7 заводів починали виробниц тво комбайнів. Результат: залишився єдиний — Херсонський комбайновий завод, що ви пускає «Славутичі».

Міністерство виходить на компанії, що по ставляють лінії. Разом із Нацбанком ми також співпрацюємо з комерційними банками, за лучаємо заводи до спільних проектів і вже маємо результати.

— Інакше кажучи, ні про які примусові корпорації на зразок «Авіації У країни» України» або «Ядерного палива» не йдеться?

— Звичайно, ні. Ми ж не можемо диктува ти свої умови власникам.

— Є гарантія, що наша техніка, досяг де буде ши європейського технічного рівня, бу дешевше за іноземну?

яких було три. 17 років тому виробляли півмільйона двигунів у рік. Сьогодні майже не виробляємо. Економічні розрахунки показу ють: свій двигун необхідний при виготовленні 60 тисяч і більше тракторів. Тому слід відно вити виробництво тракторів до 60 тисяч у рік, а не 5 тисяч, як минулого і плановані 8 тисяч цього року. Мости передні і задні на тракторах бу дуть також іноземні — відомої італійської фірми CARRARO. Ми поки не готові вироб ляти якісні мости, але поступово переосна щуватимемо підприємства, розроблятиме мо нові технології.

— А про вітчизняні засоби посіву держпрограма розвитку не забула?

— Це і є наш третій пріоритетний напрям. Тепер координуємо співробітництво заводів, що розробляють і виробляють дискові боро ни, культиватори, сівалки. Раніше вони функ ціонували самі по собі. Тепер якщо «Червона зірка» виробляє сівалки «Солітер», то для неї за кооперацією вироблятимуть деталі близь ко 12 заводів. Якщо «БілоцерковМАЗ» має намір збільшити виробництво широкозахоп

з яких — кредити «Брацлава», ставки за які сягають 24%. Немає преференцій на переос нащення заводських ліній. Мінпромполітики дбає про пільгові кредити для підприємства на нові проекти, що вигідні всій країні. При міром, навіщо Україні ввозити доїльні зали типу «карусель» з Німеччини (які в 5—6 разів дорожче), якщо «Брацлав» може їх випускати зі свого ж металу. Останній блок державної програми — устаткування для харчових і переробних галузей АПК, з якого ми також істотно відстали. Йдеться про устаткування для м’ясокомбінатів, хлібозаводів, переробки зерна.

— ТТобто обто йдеться про те, що Мінпром політики допомагає галузі не так грішми, як лобіюванням їхніх інтересів?

— Міністерство провадить політику роз витку. Працюємо з Німеччиною, Англією, США, Францією, Італією, Росією та іншими країнами, торгово промисловими палатами, об’єднаннями виробників. Так, на сьогоднішній день необхідно замі нити близько 50% верстатного парку.

— Звичайно, наша техніка буде дешевше за рахунок використання вітчизняної сирови ни й енергоресурсів, більш низької заробіт ної плати. Крім того, сільгоспвиробникам ук раїнської техніки передбачена 30 відсотко ва компенсація вартості за рахунок бюджету.

— У країна вступила у СОТ Україна СОТ.. Що очіку вати нашим підприємствам найближчим часом, які ризики?

— Ми СОТ не боїмося. Оскільки, по суті, вступили три роки тому. Тоді ставка на вве зення іноземної сільгосптехніки стала рівною нулю. На наш ринок уже прийшли інофірми і працюють. Тоді ж ми відчули серйозну конку ренцію. Але ми повинні прагнути вперед. Бо якщо країна не переробляє, а тільки продає ре сурси — її немає і не буде для майбутніх по колінь. Адже, незважаючи на багато гло бальних викликів, найпростіший — це підняти сільгоспмашинобудування. Трохи ресурсів, що швидко окупляться. Ті ж біло руси це давно підрахували. Звичайно, наприклад, хмелеприбиральні комбайни можна все життя в Данії купувати. Ну, не наша це поки ніша. А от трактори, зер нозбиральна техніка, устаткування для оброб ки ґрунту повинні бути свої, рідні.

Економіка конфлікт Початок на 17й стор.

Обидві сторони звинувачують одна одну в усіх смертних гріхах. «Нафтогаз» обурений небажанням ТЕЦ погасити багатомільйонний борг за газопостачання і вбачає в її діях спробу зірвати підготовку міста до опалювального сезону. Керівництво ТЕЦ закидає газовикам брутальний шантаж підприємства з метою «вибити» майже 100 млн грн, які їм не належать. Мінпаливенерго безпорадно розводить руками. «Розрулити» ситуацію ніхто не здатен.

Світлана Ісаченко

Щ

оразу напередодні зими (а інколи й у розпал морозів) Харків лихоманить: чи пода дуть тепло і гарячу воду? Місцеві теп ломережі вже багато років поспіль є хронічним боржником за спожитий газ, утримуючи за цим показником сумну першість в країні. Так, загаль на заборгованість КП «Харківські теплові мережі» перед ДК «Газ Ук раїни» (дочірня компанія «Нафтога зу», яка здійснює реалізацію при родного та зрідженого газу на тери торії України) за минулий опалю вальний сезон перевищила 331 млн грн, а рівень розрахунків ста новить лише 58%. Однак без тепла місто не зали шалося. Не в останню чергу зав дяки Харківській ТЕЦ 5, яка, отри муючи ліміти газу, постачала теп ломережам вироблену на своїх виробничих потужностях теплову енергію, а то й, працюючи на влас них газових запасах, переключа ла безпосередньо на себе кілька міських мікрорайонів. З боку теплоенергетиків такі дії виглядали мало не меценатством — адже «Харківські тепломережі» були й перед ТЕЦ у боргах, як у шовках. (До речі, не тільки вони). Наприкінці 2006 року, приміром, цей борг становив 27 млн грн, че рез що теплоенергетичне підпри ємство не мало змоги закупити

25 вересня 2008 року

Харковом блукає привид Алчевська жам Харкова 370 мільйонів. Теп лоенергетикам було від того, ясна річ, не холодно й не жарко. Борг завис. Що ж до газопостачальників, то вони тримали в руках більш дієвий важіль впливу на своїх боржників, аніж судове рішення. А саме — газовий вентиль. Моти вуючи тим, що Харківська ТЕЦ 5 має значну заборгованість перед «Газом України», зокрема, за 2007 рік підприємство заборгу вало більше 10 мільйонів, а у квітні 2008 року ніби безоплатно спожило 32,5 млн м 3 природного газу, «Нафтогаз» ухвалив рішення припинити поставки газу тепло електроцентралі.

вої труби, через що зазнає непо правних втрат.

— Безвідповідальний крок з боку НАК «Нафтогаз України» призвів станцію до фінансового колапсу, — говорить голова правління ВАТ «Харківська ТЕЦ 5» Геннадій Вороновський. — Відпуск теплової і електричної енергії було припинено, і підпри! ємство позбулося оборотних коштів. Збитки від простою оці! нюються в 20 млн грн, які цілко! вито знівелювали чистий прибу! ток, отриманий за перше пів! річчя. Відсутність коштів не доз! воляє проводити в повному об! сязі ремонт обладнання. Ми ви! мушені скорочувати персонал,

втрачала таким чином від пропо зиції «Нафтогазу» шалені кошти, навідріз відмовилася від будь яких «задніх» дат, наполягаючи на дого ворі від 1 вересня. «Нафтогаз» пішов на поступки, висунувши нову умову договору — з 1 квітня. Норо виста ТЕЦ знову відмовила (под війна оплата виливалася їй у 99,9 млн грн плюс 11 мільйонів за різницю у цінах), продовжуючи ко ристуватися газом, на її думку (як потім з’ясується — надто наївну) уже викупленим. В результаті 19 червня їй газ «відрубали».

— Від нас вимагають, — веде далі Геннадій Вороновський,—! щоб ми відмовилися від своїх підписів під договорами поставки,

З червня 2008 року Харківська ТЕЦ 5 простоює...

З цього моменту взаємовідноси ни «Нафтогазу» і ТЕЦ 5 набули виг ляду непримиренного і навіть вой овничого конфлікту. Коли 24 квітня цього року до газорозподільного пункту прибули представники «Газу України», щоб перекрити га зовий вентиль ТЕЦ 5, їх зустріли (зрозуміло, не з квітами) 250 її співробітників з воєнізованою охороною підприємства включно. Люди вимагали дати змогу спо

Керівництво ТЕЦ вважає, що весь цей диктат затіяний «На фтогазом» заради того, щоб змусити підприємство вдруге за платити за газ, спожитий ним з 1 квітня по 19 червня. Річ у тім, що згідно з окремим дорученням Мінпаливенерго від 16 січня цього року Харківська ТЕЦ 5 уклала договір на поставку при родного газу з «УкрГазЕнерго» — спільного підприємства «На фтогазу» і славнозвісної RosUkrEnergo, причому за ціною 1326,93 грн за тисячу кубів, розрахувавшись наперед. Однак згодом Кабмін заблокував діяльність «УкрГазЕнерго». У бе резні НАК «Нафтогаз України» зобов’язав ТЕЦ 5 переукласти договір уже зі своєю «дочкою» — «Газом України». Мало того, що за значно вищою ціною газу — 1489,00 грн за ту ж тисячу кубів. Ще й заднім числом — з 1 січня.

Вплинути на «Тепломережі» і вибити з них борг ні «Газ України», ні ТЕЦ 5 не могли. «Тепломережі» також мали свого боржника, і вішали всіх собак на кінцевого споживача — як правило, на на селення, яке вперто не розрахову валося за тепло і гарячу воду. Коло безнадійно замикалося.

кійно працювати прибутковому державному підприємству з най сучаснішим обладнанням, яким є Харківська ТЕЦ 5. Головний і єди ний газопостачальник країни тоді офіційно заявив про те, що до його співробітників «знахабнілі хулігани» з харківської теплоцент ралі застосували фізичну силу, «опираючись законним вимогам держави щодо стабілізації платіж ної дисципліни у сфері поставок природного газу», і вимагав від Ге неральної прокуратури і МВС тер міново дати належну оцінку тому, що сталося.

ТЕЦ 5 намагалася було його ро зімкнути через господарський суд області. Служителі Феміди визна ли висунуті претензії цілком за конними, однак попросили зважи ти на той факт, що споживачі теп лоенергії винні тепловим мере

У ТЕЦ свій погляд на ці події, який вона марно намагається до вести усім можновладцям, хто міг би допомогти відновити підпри ємству газопостачання. Адже газ таки перекрили. З 19 червня Хар ківська ТЕЦ 5 відлучена від газо

газ на грудень, у свою чергу стаю чи боржником газопостачальної компанії. Посеред зими під загро зою відключення від газопоста чання опинилася тоді третина Хар кова. І так з року в рік.

№ 39

знижувати людям зарплату. За! являю, що вся відповідальність за цей конфлікт лежить на «Нафто! газі», який спочатку обмежував, а потім припинив газопостачан! ня нашому підприємству, діючи виключно у своїх корисливих інте! ресах. Ми переконані у своїй правоті. Однак, опинившись у такій ситуації, зіткнулися з про! блемою, можливо, ще більш серйозною, ніж відключення газу. А саме — з цілковитим безсил! лям довести свою правоту і поно! вити нарешті нормальну роботу. Куди тільки не зверталися з про! ханням про допомогу — до пре! зидента, прем’єра, в РНБО, у Верховну Раду. В кращому випад! ку нам співчували, однак жодне звернення не призвело до бажа! ного результату — пуску станції. Керівництво ТЕЦ вважає, що весь цей диктат затіяний «Нафто газом» заради того, щоб змусити підприємство вдруге заплатити за газ, спожитий ним з 1 квітня по 19 червня. Річ у тім, що згідно з ок ремим дорученням Мінпалив енерго від 16 січня цього року Харківська ТЕЦ 5 уклала договір на поставку природного газу з «УкрГазЕнерго» — спільного під приємства «Нафтогазу» і славно звісної RosUkrEnergo, причому за ціною 1326,93 грн за тисячу кубів, розрахувавшись наперед. Однак згодом Кабмін заблокував діяль ність «УкрГазЕнерго». У березні НАК «Нафтогаз України» зобов’язав ТЕЦ 5 переукласти договір уже зі своєю «дочкою» — «Газом України». Мало того, що за значно вищою ціною газу — 1489 грн за ту ж ти сячу кубів. Ще й заднім числом — з 1 січня. Відсторонена в результаті чи то боротьби політико фінансових груп, чи вболівання помаранчевої влади за економіку країни газова компанія Дмитра Фірташа повер тати гроші харківським теплоенер гетикам не збиралася. ТЕЦ 5, яка

актами прийому!передачі газу, платіжними дорученнями і подат! ковими накладними і зробили ви! гляд, що весь цей час брали газ у «Газу України», але «забули» роз! рахуватися. Я в енергетиці про працював 45 років. Однак не при гадую такого безглуздого і циніч ного диктату з боку газовиків щодо енергопідприємства. Втім, газовики повели себе де в чому навіть шляхетно, зажадав ши (на вимогу заступника голови «Нафтогазу» Володимира Трико лича) від Мінпаливенерго створи ти комісію для розслідування при чин відключення Харківської ТЕЦ 5. Робоча група на чолі із заступни ком міністра Бурзу Алієвим під твердила справедливість вимог теплоенергетиків, законність за купівлі ними природного газу на виробітку як електроенергії, так і тепла і рекомендувала ДК «Газ Ук раїни» укласти договір з ТЕЦ 5 на поставку газу таки з 1 вересня 2008 року. Судячи з того, що теп лоелектроцентраль досі не має ні договору, ні газу, можна сказати, що «Нафтогаз» не дуже звертає увагу на міністерські рекомен дації, як і на рішення апаратних нарад Мінпаливенерго щодо тер мінового поновлення газопоста чання багатостраждальній ТЕЦ. На прохання «УТГ» пояснити свою позицію в цій більш ніж дивній історії, НАК «Нафтогаз Ук раїни» вустами прес служби роз лого і далеко від зазначеної теми повідомив про те, що комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» загрожує зривом опалю вального сезону у Харкові і що без стовідсоткових розрахунків підприємств ТКЕ за природний газ, спожитий з 01.10.07, ДК «Газ

БІЗНЕС7ДОСЬЄ Харківська ТЕЦ 5, одна з найбільших в Україні, при значена для теплопостачан ня міста Харкова. Підприєм ство комбіновано виробляє електричну і теплову енер гію. Засноване 1972 року. Підпорядковане НАК «Енер гетична компанія України». Генеральний план розвит ку підприємства передбачає будівництво ще двох блоків потужністю 250/300 МВт і двох водогрійних котлів КВГМ 180. Зі збільшенням потуж ності ТЕЦ 5 покриватиме по требу м. Харкова в теплі більш ніж на 50%. За 6 місяців 2008 року ВАТ «Харківська ТЕЦ 5» ви пустило на оптовий ринок електроенергії 947,3 млн кВт на годину електрое нергії, а споживачам м.Хар кова — 995,8 тис. Гкал теп лової енергії.

України» не укладатиме договорів на його постачання в новому опа лювальному сезоні…

— Так, ми не приховуємо, що маємо перед «Газом України» за! боргованість в сумі 10,8 млн грн за спожитий у 2006—2007 роках природний газ на вироблення теплової енергії, — говорить пер ший заступник голови правління ВАТ «Харківська ТЕЦ 5» Михайло Головін. — Але у червні, згідно з постановою Кабінету Міністрів, ми оформили договори на пога! шення цього боргу і передали їх в «Газ України», який зі свого боку їх оформляти не поспішає. До речі, дочірнє підприємство «На! фтогазу» «Газ!тепло» заборгувало нам 15 мільйонів. Однак чомусь саме наш борг газовики вважа! ють основним. Питання про Харківську ТЕЦ 5 розглядала минулого тижня коле гія Мінпаливенерго. Міністр Юрій Продан, вислухавши виступи теп лоенергетиків, ніби розвиваючи думки вголос, з неприхованою тривогою зауважив, що монополь не становище газовиків дозволяє їм вже висувати вимоги і гене рації. Втім, пообіцяв виправити ситуацію. Харківські теплоенергетики не втрачають віри у рідного міністра. Хоча навряд хтось сьогодні знає, як вплинути на «Нафтогаз». При сутніх на колегії дуже потішила ки нута кимось репліка, що якось на запитання, кому взагалі підпоряд ковується «Нафтогаз України», уже згадуваний заступник голови НАКу пан Триколич відповів: «Двом пре зидентам — Ющенку і Медведєву». Отож, у керівництва Харків ської ТЕЦ 5 є запасний вихід, хо четься думати, не єдиний — шука ти правду у Москві.

Редакція готова опублікувати точку зору НАК «Нафто газ» щодо ситуації навколо Харківської ТЕЦ 5

№ 39

25 вересня 2008 року

Основний ресурс пріоритети

Вугілля від вугілля різниться менш сумна. На деяких державних збагачу вальних фабриках воно досягає 94%. Зношення устаткування, недоско налість технологічного процесу і нестабільність завантаження фабрик призводять не тільки до зменшення випуску продукції, а й до зни ження її якості.

Зольність вугілля, що видобувається в Україні, зараз сягає в середньому 40,2%. У порівнянні з 2000 роком у 2007 му вона зросла на 1,4%, за 8 місяців поточного року — ще на півпроцента. Цей показник — проблема для всіх учасників ринку: гірників, енергетиків, коксівників (для коксування потрібне вугілля із зольністю не більше 9%), побутових споживачів. Збільшення зольності вугілля приводить не тільки до скорочення випуску товарної продукції вуглепереробки, додаткових витрат на приготування палива для спалювання на ТЕС (без мазуту і газу таке вугілля погано горить), а й до колосальних непродуктивних витрат на транспортування породи: при зольності вугілля у 40% із 100 залізничних вагонів 40 везуть пусту породу.

Ірина Ангелова

Від наслідків — до причин

Я

к підвищити якість «чорного золота»? Із цим запитанням кореспондент «УТГ» звернула ся в ДП «Український науково дос лідний і проектно конструкторський інститут зі збагачення і брикетуван ня вугілля» (УкрНДІвуглезбагачен ня, м. Луганськ). За словами його директора Юрія Миколайовича Філіппенка, вугілля оцінюється за декількома показни ками – зольністю, калорійністю, вологістю, вмістом сірки, виходом летких речовин... Але головний кри терій якості в нашій країні — зольність, відсотковий вміст золи,

Інститутом прова дяться роботи з обсте ження фабрик і роз робляються конкретні пропозиції з удоскона лення технології вуг лезбагачення стосовно кожного підприємства. Так, збагачувальній пластів з несправжнім ґрунтом — фабриці ім. «Известий» усе це теж причини підвищення (м.Красний Луч) запро зольності. понована технологія Тому в ДП «УкрНДІвуглезбага збагачення рядового чення» вважають, що боротьбу за антрациту зі збільшен якість «чорного золота» треба почи Петро Скляр із нагородою всеукраїнського ням глибини збагачен нати безпосередньо в шахті — з тех конкурсу «Лідер паливно енергетичного ня до 1,0 мм і застосу нологічної дисципліни. Для цього комплексу 2007» ванням двох відсаджу вальних машин (для ву гілля класів +13 мм і 1—13 мм), що дозволить не тільки зменшити втра Тільки від упровадження техніки зі збагачення вугілля ти вугілля в породі, поліпшити техно із застосуванням важкосередовищних сепараторів логічні показники збагачення, а й підвищити продуктивність підприє орієнтувальний ефект становитиме близько 3 млн грн мства, поліпшити його економічні у рік, відсаджувальних машин — 1,8 млн грн, устано показники.

вок вибіркового дроблення — 2—3 млн.

необхідно розробити с и с т е м у відповідальності за якість вугілля, що видобувається, від гірників до генерального директора, оплачува ти працю за кінцевим результатом, передбачивши можливість стиму лювання за поліп шення якості.

Технічні аспекти вирішення пробле ми випливають із причин, що пород жують збільшення зольності, говорить начальник відділу випробування, дос лідження і стандар тизації вугілля, кан дидат технічних на ук Петро Тимофійо вич Скляр. Так, не обхідно організу вати роздільну ви дачу породи з під готовчих виробок у спеціально відве дений час, викори стовувати техніку, що відповідає по тужності пласта, Директор ДП «УкрНДІвуглезбагачення» застосовувати хі Юрій Філіппенко мічні або металеві анкери для утри мання несправжньої покрівлі. який визначається після повного згоряння вугілля. Зростання зольності, говорить Юрій Філіппенко, відбувається з різних причин. По перше, на шах тах із повною конвеєризацією не рідкісні випадки, коли вугілля з вибоїв видається разом із поро дою з підготовчих виробок, що проходять по порожніх породах. Якщо виймальна техніка не відпо відає потужності пласта, відпраць овування пластів із присічкою бічних порід (у продукцію потрап ляють покрівля і ґрунт пласта) та кож неминуче. Невиконання за ходів з утримання несправжньої покрівлі, відпрацьовування не кондиційних пластів, порушення паспорта кріплення призабійного простору при відпрацьовуванні

Інновації на службі якості

Н

аступна ланка в боротьбі за якість вугілля — поверхне во технологічний комплекс (ПТК) шахти. Ефективність його роботи визначається технічними та організаційними моментами. Зношення технологічного устатку вання ПТК на сьогодні — від 70% до 95%, що серйозно позначаєть ся на ефективності його роботи. На поверхневих комплексах шахт ще застосовується непродуктив на ручна праця.

— Якщо раніше вибирали тільки породу з вугілля, то наразі на дея ких шахтах простіше вибирати вугі лля з породи, — з гіркотою конста тує Петро Тимофійович. — Один ви бірник видаляє за зміну в середнь ому 1,8 тонни породи, у масштабах усієї галузі це близько 820 тисяч тонн. Це дає зниження зольності менш ніж на 1%. Щоб більш ефек тивно впливати на якість вугілля, необхідно або збільшувати штат по родовибиральників, або застосову вати конструктивні технічні вирі шення. Виходячи з виробничих умов і характеристик вугілля, що видобу вається, інститутом вуглезбага чення розроблені три принципові малоопераційні технологічні схе ми збагачення продуктивністю до 1 мільйона тонн у рік. Для збагачен ня вугілля пропонується використо вувати сепаратори з магнетитовою суспензією, відсажувальні машини, установки для вибіркового дроб лення і видалення великої породи. Залежно від застосовуваної схеми можливе зниження зольності від 3 до 12%. За розрахунками вчених, тільки за рахунок видалення вели ких класів породи механізованими установками можна знизити зольність на 1—3%. Ще один метод підвищення якості вугілля на поверхні шахт — сухе зба гачення пневматичною сепарацією. Ця технологія дозволить знизити зольність з 40% до 24—30%.

Кожному — своє

О

днак навіть використання інновацій інституту не може забезпечити високої якості вугілля на поверхнево технологіч них комплексах шахт. Одержати з рядового вугілля продукцію, що відповідає вимогам споживачів, можливо лише на вуглезбагачу вальних фабриках. Тут ситуація зі зношенням основних фондів не

Для досягнення нормативних по казників товарної продукції на ЦЗФ «Міусинська» інститут пропонує зни зити глибину збагачення антрациту у відсаджувальній машині до 4—3 мм, а частину штибів (дрібне вугілля) зба гачувати в циклон сепараторах. Розроблені вченими рекомен дації з удосконалення технології об робки шламів (відходів вугілля у виг ляді осаду після промивання) на ГЗФ «Вахрушевська» дозволять зменши ти скидання у шламовий відстійник, збільшивши тим самим вихід товар ного продукту.

лідним вуглехімічним інститутом (ВХІН) розробляється стандарт на ву гілля для коксування. Усі розробки інституту мають енергозбережну спрямованість, бо зниження зольності вугілля приво дить до підвищення його енергетич ної цінності і, як уже було відзначе но, до скорочення транспортних вит рат. Розроблені Петром Скляром нормативні документи для контролю якості вугілля на теплоелектростан ціях забезпечують значну економію енергоресурсів. Саме тому Петро Ти мофійович був визнаний гідним на городи всеукраїнського конкурсу «Лідер паливно енергетичного ком плексу 2007» у номінації «Енергозбе режний проект».

Що — у комплексі?

–У

так звані перебудовні часи, — робить екскурс у недав ню історію Петро Тимофій ович, — вугільна промисловість, що була основою економіки, стала збитковою галуззю, а згодом дове дена до катастрофічного стану. У результаті непродуманої політики збагачувальні фабрики опинилися в приватних руках, а шахти залишили ся в держвласності. Під час реструк туризації вугільної промисловості частину шахт було закрито, причому під закриття потрапили і ті, де плас ти ще не були вироблені і де видо бувалося коксівне вугілля. Нонсенс! Ми самі підривали енергетичну без пеку країни! А тепер, щоб одержувати вітчиз няне вугілля високої якості, необхі дно занадто багато зусиль, заува жує вчений. Крок перший — моти вація. Важливо зацікавити людей, які видобувають його, повернути ко лишню престижність шахтарській праці. Ухвалений Верховною Радою Закон «Про підвищення престиж ності шахтарської праці» може і

На жаль, збагачувальні фабрики, які є держав ною власністю і зазнають дефіциту бюджетно го фінансування, не завжди можуть дозволи ти собі модернізацію обладнання і навіть ре монт старої техніки. Нові технології, розроб лені фахівцями «УкрНДІвуглезбагачення», ча стіше впроваджують приватизовані підприєм ства. А от за кордоном — у Росії, Казахстані, Китаї, Індії, Ірані — розробки луганських уче них застосовуються дуже широко.

Заощаджуємо енергоресурси

Щ

е один шлях вирішення про блеми — удосконалення нормативно правової бази визначення якості вугілля. Інститут розробив стандарт ДСТУ 4083 2002, яким визначені вимоги до вугілля, використовуваного на електростан ціях. Нижча теплота згоряння для ву гілля першої категорії якості марок Д, ДГ, Г, Ж, К, ПС повинна становити не менше 4800 ккал/кг, марок Т, А — не менше 5200 ккал/кг. Вугілля першої категорії використовується без так званого підсвічування — тобто здат не добре горіти без додавання газу і мазуту. Четверта категорія — це шла ми (нижча теплота згоряння не мен ше 3000 ккал/кг). Зараз разом із Ук раїнським державним науково дос

справді стати основою, спираючись на яку, процес піде. Наступний крок — масштабне технічне переосна щення вуглевидобутку, а для цього треба відроджувати гірничу науку. А ще, на думку вченого, украй необхідні точні розрахунки, скільки і яке вугілля нам потрібне. Ринок диктує свої умови, змушуючи прора ховувати кожен крок і дивитися в перспективу. Тільки комплексний підхід до ви рішення проблеми дозволить істот но знизити втрати, підвищити якість і збільшити випуск вугільної про дукції. І в цьому комплексі повинні бути враховані всі аспекти: і технічні, і технологічні, і законодавчі, і соці альні, і наукові, упевнений Петро Скляр. Тільки так можна виправити помилки непродуманої економічної політики України 90 х років і повер нути країні економічну міць.

Життєбезпека SOSтан

№ 39

25 вересня 2008 року

Окрилені вогнеборці Початок на 1 й стор.

Василь Щербонос

З ріки на ім’я Факт

С

пеціальний авіазагін Міністерства надзвичайних ситуацій, створений у Ніжині на базі колишнього військо вого аеродрому ще 1999 року, недавно розширився за рахунок нового підрозділу. Він дістав назву протипожежного. За словами начальника спецавіазаго ну Віктора Слипченка, підрозділ складаєть ся з чотирьох літаків АН 32П і двох верто льотів МІ 8МТ, призначених для гасіння по жеж. Техніка обладнана водозливними приладами. Кожен літак здатний підняти в повітря 8 тонн вогнегасної рідини (вер толіт — 4 тонни), щоб потім скинути її на вогнище пожежі. Підготовка пілотів для роботи на нових машинах проводилася власними силами, просто тут, у Ніжині. Кожен з пілотів на літав у середньому до 40 годин. Крім того, льотчиками відпрацьовані всі нормативи з гасіння лісових пожеж, бо саме з ними передусім мають справу повітряні вогне борці.

Спочатку були вчення

Д

для надання невідкладної медичної допо моги. Але на те і вчення, щоб випробуван ня на міцність людей і техніки спиралося на максимальні режими. Керівництво по ступово ускладнювало становище новими ввідними. Від сильного вітру вогонь спа лахнув ще більше, окремі вогнища пожеж швидко розросталися в розмірах... Звісно, взяти реванш вогню не вдалося: він був остаточно добитий літаками АН 32П, що скинули з неба потужні водоспади. Ті, хто спостерігав за вченнями, дійшли висновку: підрозділ протипожежної авіації цілком виправдав своє призначення, а його пілоти готові виконувати складні зав дання. І це, за словами міністра МНС, тільки початок. Незважаючи на те, що фінансування не найкраще, еменесники не втрачають віри в пер спективу. Існує програ ма реформування віт чизняної «надзвичайки», розрахована на 5 років. За цей період плануєть ся закупити 26 сучасних літаків і вертольотів для спеціальних авіазагонів МНС, у тому числі і Ні жинського.

Боротьба з вогнем була виснажливою, і невідомо, скільки б днів вона тривала, якби не з’явився в небі АН 32П. Скинуті ним перші 8 тонн води помітно вгамували вогненну стихію, але щоб добити її, крила тому вогнеборцю треба було здійснити ще 14 доставок вогнегасної рідини. Усього з повітря було скинуто 120 тонн води.

Труди і дні Ми розмовляємо з Андрієм Хожаї новим, помічником начальника голов н о г о управлі ння МНС у Чернігівській управління області:

Коло завдань МНС, говорить Володимир Шандра, не обмежується лише гасінням по жеж. Літаки і вертольоти міністерства на постійній варті в Єдиній державній системі проведення авіаційних пошуково рятуваль них робіт, провадять авіаційне забезпечен ня аварійно рятувальних робіт при виник ненні надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, забезпечують переве зення рятувальників і гуманітарних вантажів.

Розробники сценарію вчень врахували і потенційно небезпечні фактори, створю вані вогнем, і можливості пожежних підрозділів. Фабула проста. Унаслідок три валої сухої і спекотної погоди трапилась лісова пожежа. До її гасіння залучено місцеве населення, мобільну оперативну групу, пересувний пункт управління і осо бовий склад підрозділів головного управ ління МНС у Чернігівській області на 12 спецавтомобілях, а також піротехнічна група для створення на шляху поширення вогню перешкод методом вибуху. З досві ду, щоб впоратися з поставленим завдан ням, сил для цього досить.

Горіли дерева і хати горіли...

П

Для визначення масштабів лісової по жежі й уточнення управлінських рішень з його ліквідації в небо піднявся вертоліт МІ 8МТ. Результати авіаційної розвідки невтішні: пожежа поширилася на значно більшу площу, ніж передбачалося. І поки вогонь приборкували наземні підрозділи ДУ МНС в області, на допомогу їм залучи ли ще дві гвинтокрилі машини. Одна з во дозливним пристроєм для гасіння пожежі, інша — для доставки 12 пожежних із ран цевими вогнегасниками. Усе, на перший погляд, йде добре: вертолітний водоспад угамовує спритність вогню, десантники на дають допомогу потерпілому колезі — піднімають його на борт і транспортують

Занепокоєння працівників лісового і мис ливського господарства з приводу того, що стрільба на полігоні навчального центру Міністерства оборони в умовах постійної спеки небезпечна, військові не почули. Досвід лісівників виявився надійнішим за певнянням військових про благополучний результат запланованих стрільбищ: вчення військових обернулися мукою для вогне борців. Вони працювали майже цілодобово. Лише на другу добу з’явилася можливість для короткого відпочинку. У гасінні пожежі (переважно верхової), що охопила 350 гек тарів лісу, а потім і будівлі прилеглого села Косачівка, було задіяно понад 1000 чоловік, десятки одиниць вогнегасної техніки.

ід час вчень з гасіння лісових пожеж у Ніжині утомленим від низки ввідних вог неборцям нагадали фразу російського полководця Суворова про те, що труднощі в навчанні згодом обертаються легкістю в ре альних умовах. Хто міг тоді подумати, що до перевірки на істинність відомого афоризму залишилися лічені дні. І тим більше, що по в’язано це буде з іншими вченнями.

За останні 10 років у Черні" гові сталося 3692 пожежі. У вогні загинуло 112 чоловік, у тому числі троє дітей, 113 чоловік дістали травми. У січні—серпні нинішнього року в обласному центрі сталося 128 пожеж, що на чотири пожежі перевищує показник відповідного періоду минулого року.

тільки починається. Їх поки мало, і по" кладатися в забезпеченні життєбезпеки доводиться переважно на традиційні ме" тоди. Що можна побачити, спустившись з неба на землю?

Передбачена також організація медично рятувальних підрозді лів, що мають надавати невідкладну медичну допомогу. Очікуються і явні нововведення. На приклад, придбання спе ціальних вертольотів для гасіння пожеж у мегапо лісах, здатних здійснюва ти посадку на дахи висотних будинків.

о того ж — безпрецедентні. Практич не відпрацьовування методики залу чення авіації до гасіння лісових по жеж проводилося вперше за всю історію незалежної України. Інакше і бути не мог ло: донедавна на озброєнні МНС пожеж ної авіації просто не було. Не випадково вчення проходили під керівництвом міністра МНС Володимира Шандри за уча стю представників головних управлінь МНС з усіх регіонів України.

СТАТИСТИЧНИЙ ЕСКІЗ

— Андрію Віталійовичу, чи можна було ліквідувати цю пожежу наземними силами МНС?

— Для цього потрібно було б значно більше часу. Адже одна річ — гасити вер хову лісову пожежу знизу, і зовсім інша — зверху. Отже, поява протипожежного підрозділу в складі спеціального авіазаго ну МНС, що базується на території нашої області, безперечно, є значною подією, що сприяє підвищенню життєбезпеки. І не тільки в нашому краї. Ніжинські крилаті вогнеборці вже брали участь у гасінні лісо вої пожежі в Харківській області. Вони, як мені відомо, готові за необхідності надати допомогу й іншим державам світу.

— Освоєння літаків і вертольотів де" сантно"протипожежного типу практично

— Картина, на жаль, не з привабли вих. Стан наземної вогнегасної техніки в області не найкращий: переважна більшість її вже майже відробила свій ресурс. Деякі машини і механізми вже морально застаріли. Усе це давно слід було б списати. Але коштів на відновлен ня немає. У той же час ремонт старої тех ніки дається в копієчку, і призводить до нераціональних витрат.

— І що ж — ніяких посувань?

— Торік ми одержали кілька одиниць нової техніки, виготовленої на держза мовлення на прилуцькому заводі «Пожеж спецмаш», та це, як то кажуть, крапля в морі. Доброї техніки як і раніше мало, а кількість пожеж не зменшується.

— Але тут зміна показників у кращий бік залежить від іншого фактору. Що ро" биться щодо профілактики виникнення пожеж?

— Використовуємо весь класичний ар сенал впливу на свідомість людей, що зне важають правилами безпеки. На підпри

З анкети «убивці вогню» Літак АН 32П розроблений конструк торським бюро Антонова і виготовлений на державному підприємстві «Київський авіаційний завод «Авіант». Розробники назвали його англійсь ким словом «Firekiller», що в перекладі означає «убивця вогню». Це спеціалізо ваний пожежний літак, здатний підняти 8 тонн пожежної рідини і 30 пожежних десантників зі спецспорядженням. На заправлення літака водою потрібно не більше 15 хвилин. Потужні двигуни за безпечують його запасом енергії, що дозволяє літати в суцільному вирі висхідних і спадних потоків при безперервному чергуванні гарячих і холодних повітряних мас. Вартість одного літака — у межах 9 млн доларів США. З державного бюджету під програму освоєння літаків і вертольотів десантно протипожежного типу виділено 170 млн грн.

№ 39

Життєбезпека SOSтан

25 вересня 2008 року

ПРЯМА МОВА Володимир Шандра, міністр МНС, керівник вчень: — Пожежні літаки АН 32П були виготовлені на замовлення МНС. Вперше в історії незалеж ної України таке замовлення було виконано вітчизняними авіа будівниками для вітчизняно авіабудівниками го ж замовника.

ємствах злісні порушники притягуються до адміністративної відповідальності. Не вик лючається припинення роботи об’єктів шляхом відключення від електромережі, системи опалення, якщо відповідні прила ди перебувають у пожежонебезпечному стані. Ну і, звичайно ж, застосовуємо штрафні санкції.

— Саме по собі напрошується питан ня про ефективність названих методів впливу…

— Тут також час згадати і про нашу мен тальність, вперта безтурботність і швидка безпам’ятність якої дійсно невигубні. Але, думаю, більш значні суми штрафів за грубі порушення протипожежної безпеки неод мінно сприяли б зміцненню пам’яті і почут тя відповідальності у винуватців.

завжди вдається. А якщо і вдається, то при нинішніх цінах на папір і поліграфічні по слуги великі наклади нам не по кишені — охопити інформацією можна лише незнач ну частину людей.

Досвід

У

кабінеті співрозмовника на видному місці розташовані сувенірні тарілоч ки, вимпели, барвисті плакати, пов’я зані з темою розмови. Малюнки і написи на них нагадують про обережне поводжен ня з вогнем. Усе це подарунки білоруських

колег. Продукція виробляється там дер жавним коштом і розповсюджується цен тралізовано.

— Андрію Віталійовичу, поява проти пожежної авіації значно полегшила бо ротьбу вогнеборців з верховими лісови ми пожежами. Чернігів, як і інші міста, в останні роки теж помітно «рвонув» упе ред. При тому стані вогнегасної техніки, про який ви говорили, доводиться дума ти не тільки про її заміну, а й про відповідність змінам у висотності бу динків…

— Так, це больова точка. Сьогодні близько третини інфраструктури Черніго ва становлять будинки підвищеної повер ховості, 80% з яких — житлові. Будинків підвищеної поверховості стає усе більше й у містах обласного підпорядкування — Ніжині і Прилуках. У нашому ж арсеналі є лише 30 метрові драбини. У випадку ви никнення пожежі вище 9 поверху нам потрібні колінчасті підйомники або авто драбини довжиною 50 і більше метрів… У нас прийнята програма забезпечення пожежної безпеки до 2010 року, відповідно до якої міськвиконком обіцяє закупити такі драбини за рахунок бюджетних коштів міста і залучити інвесторів з боку будівельних організацій, що зводять висотні будинки.

— А поки…

— А поки, якщо трапляються пожежі вище досяжності наявних у нас драбин, вог неборцям доводиться покладатися на свої ноги.

— Підйом сходовою кліткою зі споряд женням… А потім боротьба з вогнем…

— Так, але на цьому проблеми гасіння висоток не закінчуються. І створюють їх самі мешканці. Тут мені доведеться ще раз повернутися до питання про нашу мен тальність. Меркантильність часом затьма рює розум людей. Заради шматка металу вони, забувши про власну безпеку, лама ють системи димовидалення, датчики сиг налізації, пожежні крани.

— Що ще обтяжує сьогодні і без того не легке життя вогнеборців?

— У зв’язку з розширенням фронту робіт у завдання протипожежних підрозділів вхо дить не тільки гасіння пожеж, а й ліквіда ція надзвичайних подій, надання допомо ги населенню. Тобто ми стаємо такими собі багатоверстатниками. А це означає, що до водиться щораз мати справу з новими ме ханізованими інструментами, яких не зав жди вистачає, і для виходу зі становища покладатися на власні сили і кмітливість.

— Вдається?

— Самотужки і виключно за рахунок коштів головного управління МНС в об ласті зроблено чотири аварійно рятуваль них автомобілі, на яких рятувальники виї жджають на місце події, розрізають покру чені машини, витягують з них людей…

— Кількість пожеж у житловому секторі також спонукає до питання про профілак тичну роботу з населенням…

— Про неї ми не забуваємо. Але, на жаль, наші можливості щодо цього остан нім часом помітно звузилися. Зібрати більш менш значну аудиторію у дворах важко через відсутність обладнаних для бесіди майданчиків, що раніше було зви чайним явищем. При все більшій кількос ті засобів масової інформації пробитися на їхні сторінки майже неможливо. У кож ного видання своя модель, найчастіше на думана, але непорушна. Хіба що в рек ламні розділи. Але комерційні розцінки там нам не по кишені, хоча це виглядало б парадоксально і при їхній наявності. Адже ми не маємо якихось корисливих інтересів, а захищаємо від небезпеки всіх людей. На випуск тематичних плакатів, листівок, брошур держава, на жаль, гро шей не виділяє, хоча раніше це було зви чайною річчю. Зараз усе це робиться вик лючно за рахунок засобів головних уп равлінь МНС на місцях, а їх, з урахуванням названих вище проблем галузі, знайти не

Перспектива

В

ухваленій наприкінці минулого року де путатами міської ради програмі з по жежної безпеки на 2008—2010 роки для відновлення протипожежної техніки передбачено виділити понад 11 млн грн. Важливий акцент у цьому документі зроб лено на безпеці дітей у навчальних закла дах і медзакладах.

— Андрію Віталійовичу, стояти на службі життєбезпеки людей небезпечно. Це якось позначається на настрої тих, хто обрав таку важку професію?

— Щирі і безкорисливі люди, які працю ють у напруженому режимі, як правило, цих труднощів не помічають.

Передплатити газету можна в будь)якому поштовому відділенні «Укрпошти», через передплатні агентства, а також через редакцію: тел. відділу передплати

(0642) 59)93)92

Передплатні індекси: українською російською мовою мовою

99309 99340

Вартість передплати: на 1 міс. — 14,95 грн, на 3 міс. — 44,85 грн.

Знаю, як інструментарій Ось таке продовження теми... Із часу публікації в «Українській техніч ній газеті» статті Людмили Гречаник «Укра їнський глюкометр. Заглючило. . .» (№12 від 27 березня 2008 р.) в редакцію та ав тору винаходу — ужгородському вченому Петру Бобоничу надійшло багато замов лень на виготовлення неінвазійного глю кометра, за допомогою якого можна без болісно вимірювати концентрацію глюко зи в крові. Наскільки дозволяють умови домашньої лабораторії, винахідник нама гається виконати прохання, але кількість звернень набагато перевищує фізичні можливості однієї людини. Тому Петро Пет рович, з огляду на специфіку читацької аудиторії видання, вирішив описати при лад на сторінках «УТГ», щоб кожен умілець зміг виготовити його не тільки для себе, а й для друзів і рідних.

Петро Бобонич

Склавши графік, провадять вимірюван ня вже без стандартного глюкометра. Поря док вимірювання такий: 1. У вимірювальний прилад вставити три штекери в його отвори (малюнок 5) 5).

Починаючи розповідь про виготовлення неінвазійного глюкометра, слід зауважити, що цей прилад дає можливість графічним методом визначати концентрацію глюкози у крові і не є універсальним. Ним слід користуватися тоді, коли для визначення стану здоров’я хворого на діабет треба контролювати кров багато разів на добу, застосовуючи час від часу стандартний інвазійний глюкометр: тобто використовувати прилад так, як описано далі.

Довідка «УТГ»

(Принцип роботи неінвазійних глюкометрів) Відомо, що спектр оптичного поглинан ня глюкози в крові людини складний: він має ряд смуг поглинання у видимій та інфра червоній областях спектра, по інтенсивно стях яких можна вимірювати концентрацію глюкози (малюнок 1) 1).

25 вересня 2008 року

Швидка допомога власноруч

Неінвазійний спосіб визначення концентрації глюкози здійснюється без взяття крові. Різні фірми світу, такі як SugarTrac, «Тошіба», мають свої розробки неінвазійних глюкометрів. Їх робота проста, але чомусь до цього часу масового їх випуску немає. Не обминула така участь і український глюкометр: з часу його винаходу ужгородським вченим Петром Бобо ничем минуло кілька років, але спроби налагодити його виробництво в нашій країні не мали успіху. Зараз винахідник укладає угоди на випуск приладу з однією з ізраїльських фірм. Про блему докладно розглянуто в згаданій статті.

На хвилях світла

№ 39

Тому для цього необхідно застосовувати підсилювачі сигналів, які надходять із фо топриймачів на реєстратор.

темновий струм становить 100 нА, а потуж ність Е — 0,5 мВт/см2. Реєстратором служить мультиметр типу М830А. Для того, щоб живити світлодіод, не обхідно мультиметр трохи переробити. Для цього треба відкрити його задню кришку. Спочатку слід випаяти шунт (товста перемич ка) між нижнім та верхнім гніздами і резис тор, приєднаний до верхнього гнізда. При єднайте до нижнього та верхнього гнізда ба тарейку типу АА (краще акумулятор) на 1,5 В. Схему вушної кліпси та приєднання батарей ки показано на малюнку 3 3.

Малюнок 5

2. Вушну кліпсу помістити на вухо.

3. Перемикач перевести вліво на значен ня 200 m DCV. 4. Натиснути на кнопку.

5. Записати значення показання за при ладом.

6. Перемикач приладу поставити в точку OFF (тобто вимкнути прилад). Примітка 1. Час вимірювання — не більше 2—3 сек.

7. Із графіка, зробленого вами (малю нок 6), визначіть значення концентрації глюкози. На графіку показане значення, яке ви визначили за приладом (горизонтальна лінія), а по вертикалі — значення концент рації глюкози в крові.

Все дуже просто! (Як зібрати прилад для вимірювання концентрації глюкози в крові людини) Нами був розроблений простий прилад для вимірювання концентрації глюкози (малюнок 2) 2). Малюнок 3. Схема вушної кліпси та приєднання батарейки типу АА

Потім кришку закривають. Прилад готовий до вимірювання концентрації глюкози у крові.

Увага на монітор! (Принцип вимірювання концентрації глюкози крові)

Малюнок 1. Оптичний спектр поглинання глюкози в крові людини

В оптичному діапазоні спектра поглинан ня глюкози характерні три максимуми: 840; 940 та 1045 нм. У той же час максимум спек тра поглинання води становить 960 нм. Найбільш прийнятний максимум поглинання глюкози — 940 нм. Цьому максимуму не за важає поглинання шкіри людини, поглинан ня води, що міститься в різних шарах шкіри, наявність інших компонент у її складі. Для цієї області є спеціальні світлодіоди та фото приймачі.

Малюнок 2. Загальний вигляд монітора глюкози

Він складається з вушної кліпси на ос нові простої прищіпки для білизни, на кінцях якої прилаштовані світлодіод та фотоприй мач. Обидва пристрої необхідно закрити від зовнішнього освітлення. Для цього їх зак леюють непрозорими кришками, викорис товуючи дихлоретан або китайський клей в тюбиках.

Тільки для інженерів Пог линання світ ла на певній довжині хвилі підпорядковується експо Поглинання світла ненціальному закону Ламберта—Бера:

I = I 0 exp( − kCd ) ,

Для калібрування приладу попервах не обхідно мати стандартний глюкометр із смужками. Для цього вимірюють значення концентрації за показаннями стандартного глюкометра у порівнянні зі значеннями на пруги на виході фотоприймача. Калібрування приладу здійснюють таким чином: 1. Вимірювання проводять 5—8 разів із застосуванням стандартного глюкометра. Далі за результатами вимірювання склада ють таблицю, а вже потім ці виміри фіксу ють на графіку.

2. Необхідно зробити графік залежності концентрації глюкози (показання стандартно го глюкометра) від показань даного приладу. Вид графіка відображений на малюнку 4 4.

3. Далі можна проводити вимірювання за даним приладом і за графіком визначити концентрацію глюкози.

де та світла — інтенсивність світ ла до і після його проходження через об’єкт дослідження (наприклад, через мочку вуха чи палець руки), k — коефіцієнт линанню об’єкта, С — концентрація гглюкози люкози коефіцієнт,, що відповідає пог поглинанню в крові людини, d — товщина біологічного об’єкта. Промисловість випускає світлодіоди, які випромінюють світло на цій довжині хвилі. Інфрачервоне світло проходить через біо логічний об’єкт, глюкоза поглинає частину світла з цією довжиною хвилі залежно від концентрації глюкози, а інша частина світла, яку не поглинула глюкоза, потрапляє на фотоприймач. Але головною перешко дою є те, що фотоприймачі, які реєструють світло, що пройшло через біологічний об’єкт, мають малу чутливість реєстрації.

Значення приладу за графіком можуть відрізнятися на ± 15—20%. Увага! Попервах слід проводити виміри (поодинокі — час від часу) з використанням стандартного глюкометра. Про розрядку акумулятора на мульти метрі свідчить відповідний значок. Для цьо го треба придбати мультиметр серій М830, М830А, В, Е. Треба також слідкувати за на пругою на батареї типу АА, використавши той же мультиметр. Для цього досить замк нути верхнє та середнє гнізда провідником, установивши перемикач на 20 В. Зичимо вам здоров’я.

Хоча б щось... Нещодавно на ринок випус тили малоінвазійний глюко метр OneTouch UltraLink: за до помогою шприца ручки можна взяти незначну кількість крові, яку розміщують на смужці, і по глюкометру вже визначити кон центрацію глюкози в крові хво рого на діабет.

Нами використаний світлодіод типу BIR BM 1331 з такими параметрами: довжина хвилі — 940 нм, струм споживання — 50 мА при напрузі 1,25—1,5 В, потужність випро мінювання при І =50 мА становить близько 2 мВт/см2. Кут спостереження — 300. Як фотоприймач застосовано фототран зистор типу ВРТ ВР 0331, який має такі пара метри: довжина хвилі = 940 нм, струм спо живання — І = 0,35 мА при напрузі U = 5 В,

Малюнок 6

Примітка 2. Спочатку перевірку прила ду треба робити 1—2 рази кожні 1—2 тижні із застосуванням стандартного глюкометра. Якщо показання достовірні, то перевірку проводити з довшим періодом, наприклад, через 3 тижні.

Малюнок 4

№ 39

25 вересня 2008 року

У радянські часи різні засоби захисту рослин, у тому числі ДДТ, поставлялися в колгоспи і радгоспи тоннами. Значну частину цієї маси селяни так і не встигли використати. Згодом пестицидні запаси перетворилися на нічийну міну уповільненої дії. При потраплянні в організм людини або тварини отрутохімікати можуть викликати цілий букет неприємних ефектів — від звичайного отруєння до... фемінізації самців!

Середовище проживання SOSтан

Обережно: пестициди! На Сумщині нагромадилося більше 2,5 тисячі тонн безхазяйних отрутохімікатів НЕЙМОВІРНО, АЛЕ ФАКТ — Лежало, приміром, десь 300 кг пестицидів, мішки порвалися, їх приси пали за допомогою трактора, отрутохі мікати змішалися з землею, і тепер ми маємо п’ять тонн отрутної суміші, — пояснює начальник держуправління охорони навколишнього середовища в Сумській області В’ячеслав Черненко.

— Що з ними тепер робити?!

Сергій Моша

цію, раптом виявився дивний дефект зору: у багатьох селах є по два склади пестицидів, а у звітах проходить тільки один, хоча другий нікуди не зникав. У селі Уздиця Глухівського району склад стоїть без даху, але в акті інвен таризації записано, що його стан задовіль ний. А в сусідньому Бачевську задовільним чиновники назвали склад, від якого залиши лася тільки купа отрутохімікатів просто неба. І це в 150 метрах від траси Москва—Київ!

— У світі щорічно отруюються пес тицидами близько 25 мільйонів лю дей, — говорить голова екологічного об’єднання «Зелене світло» Михайло Андросов. — У Сумській області важ ко знайти колодязь, де нітрати не пе ревищували б гранично допустимі нор ми концентрації в 4—6 разів! А це оз начає, що помідорів, картоплі, ягід і огірків без «хімії» у нас уже немає... Більш за все потерпають печінка, цен В’ячеслав Черненко показує карту місць складу тральна нервова система, репродук вання отрутохімікатів і знімки самих складів. тивна система. Особливо отрутохіміка основному концентруючи пестициди на ти небезпечні для дітей: потрапляння пести відремонтованих складах. Сім років по цидів у організм, що розвивається, може тому місць складування нараховувалося призвести до структурних змін окремих вже 293, але самих отрутохімікатів стало органів і різних дитячих хвороб, у тому числі більше — 2578,6 тонни. онкологічних.

— За ці два роки склади просто пороз тягували, — обурюється В’ячеслав Чер ненко. — Шифер з дахів, цеглини, дошки йдуть на будматеріали, хоча це небезпеч но для здоров’я. А буває і так, що склади зламують тільки для того, щоб забрати поліпропіленові мішки, у які упаковані пестициди...

За словами головного еколога області, два роки тому проведено інвентаризацію усіх ви явлених складів, що підремонтували пере важно за бюджетний кошт. Але результати інвентаризації цього року змусили екологів схопитися за голову: з 293 місць складуван ня 112 у незадовільному стані, а 120 — і зовсім безхазяйні. У голів сільрад і районних чиновників, відповідальних за інвентариза

Одна з причин такої безгосподарності — діяльність арбітражних керуючих і ліквіда торів, що продають склади, хоча цього роби ти не можна. Однак знайти винних і притягну ти їх до відповідальності за законом немож ливо. В одному із сіл Краснопільського райо ну був випадок: місцевий житель побачив, як керівник господарства викинув 5 тонн пести цидів з очей геть у яр, і повідомив про це еко

У 2001 році на Сумщині було виявлено і зафіксовано 411 складів, що містять 2535,9 тонни непридатних і заборонених до використання у сільському господарстві хімічних засобів захисту рослин. Більшість складів являли собою залишки споруд і зберігалися практично просто неба. Оскіль ки утилізація отрутохімікатів — процес до рогий, проблему спробували вирішити, в

Прощавай, мартене!

Команда «стоп» пролунала в мартенівському цеху ЗАТ «Донецьксталь—металургійний завод»: мартенівську піч №4 зупинено. Це своєрідна історична подія: металурги Донецька першими в Україні почали перехід від застарілого мартенівського виробництва сталі до нового — електросталеплавильного.

Микола Столяров

–Ц

я мартенівська піч була введена в експлуатацію ще в 1912 році, — го ворить генеральний директор ЗАТ «Донецьксталь—металургійний завод» Олек сандр Риженков. — У роки Великої Вітчизня

ної війни її демонтували і вивезли в місто Сєров на Уралі. У 1944 році піч повернули, відновили, і вона першою на заводі дала сталь фронтові. За весь цей час на ній проведено 62440 плавок, загальна вага сталі станови ла 9,3 мільйона тонн. Сьогодні піч зупинено. Уже почалися робо ти з її демонтажу. Під кінець року з ладу буде виведена і мартенівська піч №3. На місці ста рого мартена з’явиться новий сучасний агре гат — дугова електросталеплавильна піч. І якщо всі п’ять мартенівських печей за рік да вали 1 мільйон тонн сталі, то усього одна ду гова піч видаватиме 1,8 мільйона тонн. Крім того, приблизно в десять разів зменшаться її шкідливі викиди в атмосферу, а отже, і техно генне навантаження на місто, знизиться вит рата природного газу. А головне — донецькі металурги цілком зможуть устояти в конку рентній боротьбі на ринку металу. Першу плавку нова дугова електростале плавильна піч дасть через 22 місяці — на по чатку 2010 року.

логів. Проти керівника було порушено кримі нальну справу, але все закінчилося тим, що пильному селянинові спалили будинок і маши ну, тож довелося йому переїхати жити в іншу область. Недавня реорганізація обласного управл іння екології також не сприяє вирішенню про блем із пестицидами. У районах тепер немає своїх інспекторів, а куратори з обласного цен тру за усім стежити не можуть, бо далеко... У нинішньому році на боротьбу з покла дами отрутохімікатів на Сумщині виділено близько 1 млн грн, що дозволить в одному з районів — Білопольському — залишити замість 18 місць складування пестицидів усього три. Але це крапля в морі. На думку Михайла Андросова, проблему можна вирі шити, тільки піднявши громадськість і при тягнувши до відповідальності чиновників і керівників господарств, які замість небез печних для життя куп пестицидів бачать пре красні міражі.

Технології досвід

№ 39

25 вересня 2008 року

Українським хрущовкам — європейський дах Завдяки спеціальній програмі ремонту і реконструкції дахів, розробленій Тернопільською міською радою, в обласному центрі застосовуються новітні технології теплогідроізоляції будинків.

економія коштів — до 50%. При використанні цієї технології по крівля спочатку вкривається 40— 50 міліметровим шаром теплоізо ляційного пінополіуретанового покриття, а потім — захисним і гідроізоляційним шаром ППУ підвищеної густини. Товщина за хисного шару вибирається в діа пазоні від 10 до 3 мм залежно від густини матеріалу.

Олег Снітовський

«Швидка допомога» для міської покрівлі

К

оли у дворі своєї хрущовки кореспондент «УТГ» побачив людей у скафандрах і зі шлангами в руках, у пам’яті мимо волі спливли кадри з «Кавказької полоненої», коли відомі кіногерої оголосили, що в районі «ящур». Однак, вийшовши на двір, поба чив там міського голову Тернопо ля Романа Заставного в оточенні його заступників і начальника жека Романа Савули. Як з’ясува лося, на щастя, ніякої надзвичай ної події не сталося. Просто в бу динку планують ремонтувати дах. Але не просто ремонтувати, а по суті, створювати нове універсаль не покриття.

Фахівці ДП «Луцьктеплогідроізоляція» обробляють пінополіурет аном дах бу динку в ТТернополі ернополі пінополіуретаном будинку

Унікальна технологія нанесен ня теплогідроізоляційного по криття горизонтальних і верти кальних поверхонь будинків і споруд з використанням пінопо ліуретану (ППУ) — власна розроб ка «Укртеплогідроізоляції», запа ОФІЦІЙНО тентована Держав ним департаментом За інформацією мерії, у Тернополі по інтелектуальної влас над 1120 будинків належать міській гро ності. Ця технологія маді і житловим кооперативам, майже сто забезпечує надійну будинків — підприємствам і відомствам, тепло і гідроізоляцію, більше чотирьох тисяч — приватні домо запобігаючи утворен володіння. У місті створено 160 об’єднань, ню конденсату в буді до яких увійшли мешканці багатоквартир вельних конструкціях. них будинків. З початку року підприєм ППУ може використо ства, що обслуговують житловий фонд Тер вуватися як усередині будинку, так і на нополя, відремонтували більше 18 тисяч зовнішніх вертикаль квадратних метрів покрівлі. Більш того, у них і горизонтальних місті діє спеціальна програма ремонту і поверхнях. Своє ноу реконструкції дахів будинків, що передба хау і теплоізоляційний чає використання новітніх технологій у матеріал підприєм такій важливій для нормального функціо ство використовує нування житла сфері. вже протягом п’яти років у Чернівцях, Луцьку та інших містах України. Наприклад, у Чернівцях Стара хрущовка по вулиці Лесі за такою технологією оброблено Українки стала в Тернополі першою, близько ста будинків. де вирішено впровадити нову для цього західноукраїнського міста Поки фахівці, одягнені у скафан технологію покриття. За словами дри, готуються до підйому на дах, начальник ЖКГ Романа Савули, тут пораючись біля спецмашини з ус одне із найбільш діяльних об’єднань таткуванням, про суть технології мешканців. Вони як можуть підтри розповідає директор ДП «Луцьк мують у будинку і на навколишній теплогідроізоляція» Юрій Якимчук. території порядок. От тільки з діря А почав він свою розповідь з вим дахом впоратися самотужки не інформації про матеріал, який у могли. На допомогу прийшла мерія, світі часто називають «полімером запросивши в місто фахівців луць номер один». кого підприємства «Укртеплогідро ізоляція», що надає своєрідну «швидку допомогу» пошкодженим ТЕХПРОЦЕС міським дахам. За словами генерального дирек тора Валерія Довганюка, головне завдання цієї інноваційної науково виробничої компанії — впровад ження ефективних вирішень у сфе рах теплоізоляції, гідроізоляції, ре генерації покрівель, теплового кон тролю як для існуючих будинків, так і при комерційному будівництві ба гатоповерхових житлових комп лексів загальною площею покриття понад 100000 м2.

Будь який теплоізоляційний матеріал на 85—90% складається з повітря, тому набагато зручніше і вигідніше виготовляти утеплю вачі на місці будівництва, ніж гна ти вагон або хуру «з повітрям» з іншого кінця країни. Це і врахову ють ті, хто працює з пінополіуре таном. Технологічність, економіч на доцільність і зручність вироб ництва матеріалу безпосередньо на будмайданчику очевидні: уста новку, компресор і сировину при везе в потрібне місце один авто мобіль «газель». Крім того, зникає необхідність зберігання громізд кого матеріалу. Цікавлюся екологічними пара метрами пінополіуретану. У гігієнічних сертифікатах є запис, що ця речовина «безпечна при засто суванні як теплоізоляційний мате ріал», тобто нетоксична. Фахівці та кож відзначають, що коли в компо ненти для одержання ППУ включені антиперени, то матеріал горить тільки там, куди потрапляє полум’я зовнішнього джерела вогню, і лише доти, доки це полум’я є. Якщо ж за брати смолоскип, він гасне, не тліє і не димить.

— Використання пінополіурета ну, на наш погляд, — найперспек тивніший метод створення тепло і гідроізоляційних покриттів буді вель, — вступає в розмову заступ ник міського голови Тернополя з питань житлово комунального гос подарства Микола Марценюк і про понує піднятися на дах.

Крім цього, пінополіуретан придатний для теплоізоляції труб, теплотрас. Нанесена у такий спосіб речовина дозволяє ство рити монолітне гідроізолююче по криття труби. Можна застосовува ти цю технологію і для утеплення горищ, внутрішнього боку дахів, поверхні стелі, а також верти кальних будівельних елементів, таких як стіни і фасади, бо пінопо ліуретан не гниє і не розкладаєть ся, він є найбільш ефективним за собом ізоляції підлоги, фундамен ту, підвалу. Довговічність пінопо ліуретану, згідно з документацією, становить 25—30 років, та це не межа.

Своє ноу хау — технологію нанесення тепло гідроізоляційного покриття горизонтальних і вер тикальних поверхонь будинків з використанням пінополіуретану — підприємство «Укртеплогід роізоляція» використовує протягом п’яти років у Чернівцях, Луцьку та інших містах України.

Біло жовта кепка для будинку

Т

ам, на висоті, розклали своє устаткування фахівці з «Луцьктеплогідроізоляції». Власне, вони вже почали роботу. Про це свідчили оброблені піно поліуретаном жовто білі ділянки даху. Із сопла пульверизатора ви ривався потужний потік дрібно дисперсної речовини, що посту пово вкривалася рівним шаром поїденої погодою і часом ділянки покрівлі. Похмуро сірий дах ста вав біло жовтим, одержавши своєрідну захисну кепку. Інженери «Луцьктеплогідроізо ляції», які були присутні при цьо му процесі, розповіли, що пінопо ліуретан незамінний при ремонті ушкоджених покрівель старих бу динків з будь яким кутом нахилу даху. Як свідчить досвід, при по критті покрівлі методом напилю вання пінополіуретану економія часу, порівняно з традиційними методами, становить до 80%, а

Пінополіуретан (ППУ) належить до класу газонаповнених пластмас, або, як їх ще назива ють, пінопластів. Його утворення відбувається при реакції двох рідкісних компонентів — поліолу і поліізоціонату. У результаті утворюються мікрокапсули, заповнені повітрям. Коли інгредієнти змішуються з повітрям, утворюється дрібнодисперсна аерозоль, яку напиля ють на поверхню. Якщо інгредієнти змішуються без доступу повітря, то утворюється моно літний, рівний струмінь, який можна впорснути в обмежену порожнину. Тоді говорять про заливання пінополіуретану. Той або інший вид ППУ використовується в багатьох галузях промисловості: в автомобіле і літакобудуванні, при виробництві меблів, у харчовій індустрії, у трубопровідному транспорті, при упакуванні продукції, виробництві взуття і спортивного інвентарю. З однієї тонни сировини, що займає чотири 200 літрові бочки, можна одержати 20 м3 пінополіуретану при густині 50 кг/м3.

У Німеччині, США, Швеції, Японії фахівці розбирають конст рукції стін, дахів, фундаментів, зрізають із труб зразки пінополі уретану, залитого в 70 х роках ми нулого століття, і коректно форму люють: «Властивості не змінили ся». Це пояснюється тим, що для руйнування технологічно правиль но виготовленого пінополіуретану немає хімічних причин: понад 90% комірок матеріалу замкнуті, тобто являють собою пластикові капсу ли, заповнені вуглекислим газом. З цих же причин ППУ не має кон курентів і з теплопровідності, що у даному разі від вологості середо вища не залежить. Автор не пропустив нагоди по бачити на власні очі весь процес напилювання теплоізоляційного шару на поверхню даху, що, до речі, зовсім не ідеальна. Пінопо ліуретан рівномірно вкривав її, перетворюючись на цілісний, без стиків шар. Фахівці запевняють, що при заливанні весь простір порожнини заповнюється одно рідним матеріалом, що за відсут ності механічних ушкоджень слу житиме не менше 25 років. Інші неприємності йому не страшні: ППУ біологічно нейтральний, стійкий до мікроорганізмів, цвілі, гниття. Пізніше, коли спустилися на зем лю, я розповів сусідам, як наш бу динок одержав те, що в багатьох країнах Західної Європи і в США успішно застосовують вже не одне десятиліття. Що ж, як то кажуть, краще пізно, ніж ніколи… Фо ора Фотто авт автора

№ 39

Соціум

25 вересня 2008 року

проблема

Негативних оцінок стану підготовки до чемпіонату Європи 2012 року стає дедалі більше — як у пресі, так і, що набагато важливіше, в рапортах експертів УЄФА. Щоправда, останнім часом їх тональність дещо змінилася у сприятливіший для країн(організаторів бік, проте не всі проблеми вдалося подолати. «Українські» проблеми відомі у нас кожному, хто переймається проведенням Євро. У цій статті ми звертаємо більше уваги на стан підготовки у наших західних партнерів — адже чемпіонат має відбутися у двох країнах, і проблеми України можуть стати головним болем для Польщі, і навпаки.

Після відставки уряду Качинсь кого польські правоохоронці зно ву почали розслідувати футбольні афери. Всі ці події можуть коштува ти Лісткевичу крісла. Натомість, роль Григорія Суркіса у перемозі українсько польської заявки без заперечно визнається і місцевими ЗМІ, і багатьма пересічними шану вальниками футболу. Мало того, поляки мають і свій «Олімпійський» — це «Стадіон 10 ліття» у Варшаві, на місці якого має

Євро — польське, проблеми — українські

жирських терміналів. В ряді міст бу дівельні роботи вже розпочато. Певною гарантією успіху є фінансо ва допомога з боку Європейсько го Союзу, одним із пріоритетів яко го є розвиток інфраструктури.

У поляків, наших партнерів із проведення чемпіонату Європи з футболу, проблем із фінансуванням немає. Та є інші, дови у цій країні до 2012 року ще схожі з нашими… Станіслав Лячинський 1000 км нових шляхів уже зараз

Я

кщо головним ідеологом про ведення чемпіонату виступає українська сторона, зокрема, Федерація футболу України (ФФУ), то Польща, здавалося б, має більше шансів заробити на його проведенні. Справді, по багатьох позиціях вона виглядає більш підготовленою, ніж Україна. Від сутність жорстких кордонів з євро пейськими країнами, більш вигід не географічне положення, розви неніша інфраструктура — все це відкриває перед поляками великі перспективи. Однак це не означає, що Польща просто зараз готова до нього. Най головніша проблема полягає не у відсутності коштів: лише на най ближчі п’ять років з бюджету ЄС пе редбачено виділити для Польщі 68 мільярдів євро, головним чи ном, на розбудову інфраструктури. Справжній виклик для організа торів — вчасно освоїти ці гроші відповідно до бюрократичних про цедур Європейського Союзу. Чин не у Польщі право дозволяє призу пинити спорудження будь якого об’єкта до завершення розгляду всіх судових протестів щодо пере бігу тендеру. Складнощів додає вільна купівля продаж землі та претензії колишніх власників зе мельних ділянок, яким ця земля на лежала ще до комуністичної доби. В результаті приватні об’єкти можуть тут споруджуватися десятиліттями, як, наприклад, торгівельний центр «Золоті тераси» у Варшаві.

Темп будівництва автострад, і так невисокий, сповільнився після приходу до влади популістської партії «Право і справедливість». У 2006—2007 роках уряд перегля дав ряд угод на спорудження авто доріг. Судові справи закінчилися поразкою урядової сторони, і за мовлення залишилися у тих самих виконавців. Проте вартість робіт за ці роки зросла у півтора раза. Під час офіційного матчу Польща—Казахстан у Варшаві ми нулого року на стадіоні зникло світло. Подібна історія, коли через перебої з електрострумом кілька мікрорайонів польської столиці за лишилися без світла, трапилася не щодавно, 18 серпня. За таких умов польській владі (як і українській) доведеться докласти чималих зу силь, аби подібні інциденти не по вторилися надалі. До речі, у Польщі, на відміну від України, немає людини, яку можна було б назвати «батьком Євро 2012» на кшталт Григорія Суркіса. Шефові польської федерації фут болу, колишньому відомому арбіт рові Міхалу Лісткевичу зіграти цю роль завадили численні скандали. Особливо гучний з них (на початку 2007 року) ледь не поховав укра їнсько польську заявку ще до кар діффського рішення виконавчого комітету УЄФА. З часом скандал вдалося зам’яти, більш того, екс міністр спорту Томаш Ліпєц, який боровся з корупцією у польському футболі, невдовзі сам опинився за ґратами за підозрою в отриманні хабаря.

Кадровий голод

В

же зараз відповідальні чинов ники визнають, що, наприклад, здійснити реконструкцію заліз ничного вокзалу у Варшаві (який виглядає значно гірше за київський) до Євро 2012 не вдасться. Заплано вано лише його «умити», а Східний залізничний вокзал, який зараз виглядає просто таки катастрофіч но, не реконструюватимуть. Проблематичне і будівництво нової вітки метро у столиці Польщі до Національного стадіо ну. Місцева влада Варшави ще навесні цього року запевнила, що навіть якщо метро побудова но не буде, гості міста незручно стей не відчуватимуть — у при годі стануть трамваї, автобуси та «пішохідна комунікація» по ново му мосту через Віслу.

Кількість пас., (тис.) 2007

постати сучасний Національний стадіон. Як і в Україні, спорту тут тривалий час заважала торгівля — тільки у Варшаві протестували не власники торгівельного центру. Перенесенням з насидженого місця були невдоволені підпри ємці, які торгували на майдані біля стадіону ще з кінця 80 х. Мерія Варшави планувала навіть перене сти стадіон за місто, мотивуючи це «дешевою землею» на околиці сто лиці. Лише нещодавно, у травні 2008 року, всі юридичні питання було вирішено. Є і інші проблеми — кадрові. Вже зараз Польща відчуває вели кий дефіцит робочої сили у будів ництві. Більшість кваліфікованих працівників із входженням до Європейського Союзу поїхали на заробітки до Західної Європи, а ті, що залишилися, весь час вимага ють підвищення зарплатні, що спричиняє постійне зростання коштів на реалізацію інвестицій них проектів.

Транспортний гордіїв вузол

П

обудувати за чотири роки 1600 кілометрів автобанів — завдання нереальне не лише для України або Польщі, а й для країн Західної Європи. Наприклад, у Польщі за останні 15 років було побудовано лише близько 500 кілометрів автострад. Плани побу

називають нереальними. Більш менш реальним виглядає добудо ва 150 км автостради А2 (від По знані до німецького кордону) та 100 кілометрової ділянки авто стради між Лодзю та Варшавою, як і добудова автобану від Вроцлава до Німеччини. А от побудова авто стради А1 від польсько чеського кордону у північному напрямі до Гданьська є вже менш реальною. Ще менша ймовірність побудови автостради у східному напрямку — від Кракова до кордону з Украї ною. Очевидно, тут обмежаться реконструкцією існуючого авто шляху, але і з цим можуть виник нути проблеми. Показовим для України (як і для Польщі) є досвід Португалії, до якої вболівальники діставалися в ос новному літаками. Відповідно, найбільш нагальним завданням на сьогодні, окрім побудови стадіонів, є розбудова аеропортів. На це, і небезпідставно, звертають най більшу увагу експерти УЄФА. Стан польських аеропортів все ще не відповідає рівню країн «старого ЄС», однак щодо обслу говування потреб чемпіонату з орієнтацією на «масового турис та із Заходу» вони підготовлені набагато краще, ніж українські. Із входженням країни до Євро пейського Союзу та розвитком дешевих авіаліній пасажиропотік із Західною Європою з року в рік суттєво зростає. До проведення чемпіонату у найбільших польських аеропортах планується розбудова нових паса

Шляхи комунікації з містом Автобуси міського комунального транспорту; є плани ре конструкції залізничної станції, яка буде поєднана із цент ром міста та стадіоном, де відбуватимуться матчі ЧЄ

Для порівняння: всі аеропорти України за європейськими стан дартами є дуже малими регіональ ними аеропортами. Черги в «Борис полі» влітку та в час, наприклад, першотравневих свят стали вже звичним явищем, а пасажиропотік щороку зростає. Якщо до 2012 року проект реконструкції не буде реалі зований, під загрозою може опини тися навіть якісне обслуговування офіційних делегацій та футбольних команд, не кажучи вже про ком форт рядових туристів та пасажирів регулярних рейсів. Те ж стосується і аеропортів у інших містах. Ще однією проблемою є фут больні бази, де під час турніру меш катимуть команди — на сьогодні в Польщі немає жодного такого об’єкта, який відповідав би вимо гам УЄФА. А вони досить жорсткі: необхідні три футбольні поля (одне з них із синтетичним покриттям), можливості для тренування і відпо чинку, забезпечення стандартів проживання на рівні 4—5 зірково го готелю. Найближчий міжнарод ний аеропорт повинен знаходити ся на відстані не більше години їзди до баз, а всього їх має бути 32 — по 16 у кожній країні (команди учасниці повинні мати можливість вибору). Вирішити цю проблему у Польщі збирається уряд. Міністерство спорту і туризму цієї країни у 2008 році реалізує програму побудови спортивних баз за кошти держав ного бюджету. В Україні ситуація виглядає краще — існують сучасні бази «Шахтаря», «Динамо», «Дніпра», інших клубів, однак цьо го також замало. Як бачимо, у партнерів України чимало проблем щодо підготовки до чемпіонату. Втім, до 2012 року ми підійдемо «у одній зв’язці», і Євро 2012 буде або спільною пе ремогою, або спільною поразкою.

Стан робіт на середину 2008 року Відкрито новий пасажирський термінал, що доз волить збільшити кількість обслуговуваних паса жирів до 12 млн на рік.

Варшава

9200

Гданьськ

1700

Вроцлав

1300

Існує можливість доїхати міським комунальним транспор том

Отримано дозвіл на побудову нового пасажир ського термінала (кошти міста та ЄС). Існує пробле ма з власниками земельної ділянки, які можуть ви магати додаткового відшкодування

Познань

850

Дорога до міста з аеропорту (близько 20 хвилин міським транспортом) є досить перевантаженою. Планується її ре конструкція, а також побудова залізничної лінії.

Тривають роботи з реконструкції аеропорту, по будови нової злітної смуги

Краків

3000

Окрім міського транспорту, існує пряме залізничне спо лучення з містом. Планується реконструкція автодороги до аеропорту.

Аеропорт значною мірою відповідає потребам чемпіонату, однак до 2012 р. планується розбудува ти новий пасажирський термінал

Хожув (Катовіце)

2000

Міський комунальний транспорт

Аеропорт у зоні досяжності міського транспорту

Перебудова аеропорту, будівництво злітної сму ги та автомобільної дороги до нього розпочнеться у 2009 р. за кошти фондів ЄС

Планується реконструкція аеропорту, однак робо ти поки що не розпочато

Технології енергоємність

№ 39

25 вересня 2008 року

Казка про солом’яний котел На полях України псуються мільйони тонн соломи, яка, як свідчить досвід передових господарств, здатна заощадити чималі гроші як паливо

Віталій Кононов. — Минулої зими один уже працював і виправдав себе. Спалили приблизно 150— 200 тонн соломи. Економія — 300 кубів газу! Коли пустимо другий теп логенератор, узагалі не буде потре би в газі. Переорієнтуватися на дешеву со лому замість дорогого газу (або ву гілля) планують найближчим часом ще в одному райцентрі Запорізької

прибудовують до вже існуючих коте лень, і тоді вони працюють пара лельно на одну теплову мережу. У такий спосіб частково, а то й цілком компенсується споживання тради ційного палива старою доброю і звичною для нас котельнею. Вугіль ний або газовий котел, установлений раніше, можна зберегти про всяк ви падок. До речі, ця система завжди має резерв із запасу потужності.

дом) упровадження котелень, що працюють на соломі, потребує і нових технічних фахівців. І, по третє, згодом збільшення попиту на такі агрегати уможливить нала годження виробництва соломо спалювальних котлів. Як уже відзначалося, надлишок соломи в Україні оцінюється, як мінімум, у 5 млн тонн. Фахівці підра

ДОВІДКА

Герман Дубінін

Хто виготовляє такі котли у нас? Єдиний в Україні виробник ліцензійних котлів на соломі — ВАТ «ЮТЭМ» («Юж теплоэнергомонтаж»). Ця компанія вже 80 років працює на ринку енергетичного будівництва — виробляє теплогенератори на соломі потужністю до 1 МВт за ліцен зією датської компанії Passat Energi. АТ «ЮТЭМ» може забезпечити, поряд із по стачанням теплогенераторів, проектні роботи, облаштованість теплових мереж і сервісне обслуговування котлів протягом трьох років. Офіційний портал компанії повідомляє: «Сьогодні діапазон продукції, що випускається нами, включає тепло генератори потужністю від 150 до 860 кВт». Фахівці підприємства радять: при виборі теплогенератора з огляду на його потужність треба мати на увазі такі параметри: 1 кВт потужності необхідно для опалення 10 м2 площі за висоти стелі не більше 3,5 м.

Е

кономія енерговитрат на опа ленні, особливо в багато страждальній бюджетній сфері, мабуть, один із найактуальніших ас пектів. Україна споживає поки тра диційні енергоресурси: природний газ, вугілля, нафту. Лише незначну частину (десь близько 0,3 %) стано вить таке поновлюване джерело енергії, як біомаса, і взагалі, «живі енергорезерви». А тим часом Украї на має річний надлишок звичайної соломи, за деякими даними, біль ше п’яти мільйонів тонн. Що ж відбувається з цим надлишком у сільськогосподарських куточках нашої країни? Вибачте за прямо ту: гниє. У Запорізькій області три адміністративні території ризикну ли змінити мислення і не погидува ли соломкою…

«Сільське» паливо: за і проти

П

евні проблеми, звичайно, є.

— Виникла така ситуація, — веде далі начальник відділу комунального господар ства Приморської РДА Віталій Ко нонов. — Солому треба збирати, складувати, пресувати, тюкувати. На це доводиться виділяти певні кошти на сезон. Ми підрахували: торік — 300—400 гривень». І все таки, погодьтесь, цей клопіт вини кає тільки через те, що райони ще не «розсмакували» нову техноло гію. Ті ж фермери поки не розумі ють, що і вони матимуть зиск. Тому комунальники Приморська зму шені поки закладати в проект бюджетні витрати.

Чи багатьом відомо, що три тон ни соломи (точніше 2,9) за своєю теплотворною здатністю еквіва лентні 1000 м3 природного газу? В умовах «дружнього» підвищення ціни на газ із Росії, погодьтесь, пе реконливо виглядає середня ціна соломи в брикетах (або, як частіше говорять, тюках) — 120 грн за тон ну! Це незрівнянно з вартістю не тільки «блакитного палива», а й ву гілля і мазуту — традиційних для аграрних територій джерел енергії.

— Енергоємність соломи в режи мах піролізу (а зараз устаткування працює саме в такому режимі) цілком порівнянна з вугіллям. Ми говоримо, звичайно, не про обся ги, а про тонни, тобто про вагові еквіваленти, — розповів для «УТГ» начальник територіального управ ління державної інспекції з енер гозбереження в Запорізькій об ласті Сергій Ушенко. — Навіть, ма буть, вище, ніж вугілля, з огляду на його якість. Ви ж розумієте, що ву гілля в нас — це вже більше поро да. Простіше кажучи, енергетична ємність соломи буде приблизно відсотків на 10 вище, ніж вугілля. Рентабельність таких установок безперечна. Звичайно, спочатку треба вкласти в реконструкцію ко телень гроші, але фахівці запевня ють: середній період окупності ве ликих установок не перевищить трьох років, а менш потужних — восьми місяців. Та головне — соло ми більш ніж досить, принаймні у сільськогосподарських регіонах.

— На сьогоднішній день Запо різька область має такі ресурси. За оцінками фахівців, у серед ньому щорічно близько 1,5 тонни соломи з гектара одержують гос подарства після збирання вро жаю, — веде далі Сергій Ушенко.

— З цього обсягу в кращому разі 5—7 відсотків витрачається на господарські потреби, на корм, підстилку для худоби... Власне, нічого особливого в цій технології немає. У котлах спеціаль ної конструкції спалюють солому, не використовувану в господарстві. А от собівартість теплової енергії,

виробленої в котельні на соломі, майже удвічі нижче, ніж котельні на природному газі: 87,1 грн/Гкал і 187,1 грн/Гкал відповідно. Теплогенеруюча установка на со ломі потужністю близько 0,5 МВт споживає в середньому 450 тонн соломи (що еквівалентне енерго споживанню 6,800 ГДж). Передба чається, що вона замінить мазутний котел з коефіцієнтом корисної дії 80%. Зауважимо також, що в інвес тиційному ефекті слід враховувати 25% заощадження теплової енергії. У таких котлах спалюють тюки (брикети) соломи зернових культур, що дозволяє забезпечити опален ням і гарячим водопостачанням школи, дитячі садки, підприємства та інші об’єкти. Економія енерго носіїв очевидна.

— Проект ми замовили більше двох років тому в Одесі, — розпо віла голова Чкаловської сільради (Приазовський район Запорізької області) Світлана Закуцька. — Ко тел обійшовся у 328 тисяч гривень. Провели тендер. Потім усі старі тру би тепломережі узагалі викинули, проклали нові. Це ще 562 тисячі. Обігріваємо школу, дитсадок, Буди нок культури. У цьому ми, можна сказати, піонери! Сьогодні солома як паливо вико ристовується і на інших територіях.

— У нас система розрахована на два теплогенератори, — повідомив начальник відділу комунального господарства Приморської РДА

області, але по телефону нас по просили поки не повідомляти, щоб не наврочити, адже справа копітка. Хоча гроші з бюджету на закупівлю котла і заміну системи уже виділені. Як же все це впроваджується? Системи опалення і гарячого водо постачання, як правило, залишають ся такими, як були. У такого агрега ту є тільки одна особливість — на явність спеціального соломоспалю вального котла, що входить у на грівальний контур системи. Котли встановлюють індивідуально або

Дозволимо собі трохи забігти наперед. За деякими даними, за раз сільгосппідприємства мають можливість поставляти брикето вану солому в обсязі 150—300 тонн щорічно. Якщо агрофірмі вдасться вигідно продати солому, вона зможе віднести ці доходи на собівартість зерна, тобто знизити собівартість приблизно на 6— 10%. Крім того, при переході з тра диційного палива (мазут, вугілля тощо) на солому з’являться нові робочі місця. По перше, комусь треба збирати, перевозити і за безпечувати зберігання соломи. По друге, широкомасштабне (зго

хували: загальний потенціал вико ристання соломи як палива може забезпечити створення 13 тис. ма лих теплогенеруючих потужностей (0,1—1,0 МВт тепла), плюс 700 теп логенеруючих потужностей для си стем централізованого теплопоста чання (1,0—10,0 МВт тепла). Для порівняння: у Данії зайвої соломи для виробництва тепла лише один мільйон тонн. Ще пара нюансів, які формаль но можна вважати мінусами. Ос кільки солома легко займається (особливо небезпечно, коли вона розсіюється при завантаженні, транспортуванні і розвантаженні), важливо вжити всіляких протипо жежних заходів. До речі, за прави лами експлуатації котлового устат кування його має обслуговувати оператор. Після спалювання соломи зали шається зола (її вміст у соломі — 3—5%). Ці залишки заважають нормальному процесу горіння че рез те, що в золи досить низька температура плавлення. Уже при температурі близько 800°С може початися «шлакування». І все таки не слід відразу називати золу во рогом заповзятливого фермера. У ній є поживні речовини, не зайві у господарстві, зокрема калій, кальцій, фосфор. Їх можна повер нути в ґрунт — розкидати золу по полю, наприклад, за допомогою розкидача гною, вапна. Головне — почати. У Запорізькій області вже почали.

ПАРТНЕРСТВО

Закордон нам допоможе! А ми — йому… У Європі давно оцінили вигоду одержання теплової енергії з соломи. Серійне виробництво соломоспалю вальних котлів налагоджене в Англії, Польщі, Німеччині, Литві, Росії, Естонії, Молдові. А в Данії такі агрегати різних потужностей випускають шість компаній. Значна частина житлового сектора Копенгагена, столиці Данії, опалюється саме енергією соломи. До речі, інтерес до цієї технології стимулював Кіотський протокол. Річ у тім, що при використанні соломи замість, наприклад, вугілля значно знижуються шкідливі викиди. Молдавські фахівці підрахували, що коли встановити сотню півтори котлів, викиди скоротяться на кілька тисяч тонн у рік. Ці квоти реально продати в рамках Кіотсь кого протоколу за ціною 5—6 доларів за тонну. Неважко підрахувати, скільки це буде за 3—5 років! Данія висловила готовність допомогти нашій країні впровадити технології виробництва тепла в результаті спалювання соломи. При цьому виготовляти агрегати можна і в Україні, де виробництво соломоспалювального котла дешевше, а отже, майже вдвічі дешевше і 1 МВт виробленої потужності (приблизно 60 доларів). Вперше в Україні установили соломоспалювальний котел потужністю 980 кВт у селі Дрозди Київської області в агрофірмі «ДіМ». Це відбулося в рамках українсько датського пілотного проекту в 2000 році, у якому НТЦ «Біо маса» виступив у ролі субпідрядника. Успішна робота першого котла сприяла тому, що незабаром українська компанія «ЮТЭМ» придбала в датської компанії Passat Energy — постачальника устаткування для першого в Україні проекту — ліцензію на виробництво таких котлів періодичної дії в Україні. Перший котел українського виробництва введений в експлуатацію у січні 2006 року в селі Струтинці Вінниць кої області у фермерському господарстві — ТОВ «Рапсодія». На проект підведення газопроводу витратили 40 тис. грн. Загальна вартість проекту становила приблизно 200 тис. грн. Собівартість теплової енергії з урахуванням амортизаційних витрат становить приблизно 42 грн/Гкал. І тепер соломоспалювальні котли, ви роблені в Україні, експортуються в європейські країни — Данію, Польщу.

№ 39

25 вересня 2008 року

Технології

енергоємність і куди перемістився фронт горіння в топці. За цей час теплота акумулюєть ся у водяному баці нагромаджувачі. Через теплообмінник вона з цирку ляційного контуру котла передається в теплову мережу і підводиться до відповідної інфраструктури, дитсадок це чи фермерська контора. У міру споживання теплоти температура в баці акумуляторі падає, і через пев ний час необхідне нове завантажен ня тюків. Процес горіння регулюєть ся комп’ютером. У теплу погоду до сить завантажити котел один раз у день, у холодну — двічі. Підійдуть тюки вагою від 20—30 до 500 кг.

ПРИНЦИП РОБОТИ

«Солом’яна» пічка Теплогенератор для соломи — це своєрідний термос, тобто ізо льована установка, монтаж якої не потребує додаткових робіт, як і окремого приміщення. Треба тільки зробити фундамент і змон тувати димар. На монтаж і нала годження теплогенератора по трібен один день. Котли потужністю до 1 МВт бу вають двох типів: з періодичним і автоматичним завантаженням палива. К о ттли ли періодичної дії — це так звані жаротрубні котли з вели кою топкою, що оточена спеціаль ною водяною «сорочкою». Залеж но від потужності топку пристосо вують для спалювання малих, ци ліндричних або великих тюків со ломи. Котли різного розміру мо жуть вміщати від трьох малих тюків до двох трьох великих. Подача повітря в зону горіння може регулюватися по різному. Наприклад, вентилятором — за сигналом від термостата, вста новленого в жаровій трубі. Або ж забезпечується спеціальна систе ма контролю за вмістом кисню в димових газах. Щоб поліпшити умови горіння, витрата повітряно го дуття регулюється — його по ступово змінюють у міру згорян ня солом’яного тюка. Області по дачі повітря поступово змінюють ся, що забезпечує рівномірне го ріння тюка соломи.

Чим відрізняються ці типи котлів? У автоматичних котлів більш висо кий ККД, вони не так сильно забруд нюють атмосферу. Неавтоматичні котли (з періодичним завантажен ням) мають свої переваги — значно менше (у 2—3 рази) треба капіталь них вкладень на їхнє впровадження (і це без комп’ютера!). Крім того, вони більш надійні в тих випадках, коли доводиться «годувати» топку со ломою забрудненою або надто воло гою. Вологість, припустима для спа лювання соломи, — 10—25%. Авто матика у таких випадках може, об разно кажучи, «удавитися».

ПЛЮСИ І МІНУСИ Ризики і труднощі впровадження соломоспалювальних котлів ККД котла періодичної дії при близно 78—82%, рівень вмісту СО у продуктах згоряння — менше 0,5%. Щоб швидкість горіння була стабільною при максимальному на вантаженні агрегату, усі котли тако го типу оснащують баком акумуля тором. Його обсяг, як правило, — 60—80 літрів води на 1 кілограм соломи, завантаженої в топку. Ти повий бак акумулятор має вигляд окремого резервуара, розташова ного над котлом. Обсяг розширю вального бака має становити не менше 8% від загального обсягу води в котлі. При відсутності бака акумулятора обсяг води в котлі (у літрах) має бути, як мінімум, у 4 рази більше потужності установ ки (у кВт). Наприклад, установка по тужністю 90 кВт повинна мати бак обсягом 360 літрів.

Кот ли з автоматичним заван отли таженням сировини відрізняють ся тим, що до складу установки вхо дить ще й пристрій безперервної автоматичної подачі соломи в ко тел. До речі, ці пристрої розрізня ють також за видом матеріалу — цілі тюки соломи або солома січка. У таких установках немає акумуля ційного бака, але необхідне про міжне сховище соломи, з якого вона постійно подається для спалю вання. За допомогою спеціального фронтального навантажувача в топку котла вміщаються, скажімо, два тюки. Підпалили, дверцята топ ки зачинили. Горіння тюків триває 4—5 годин. При цьому автоматика регулює витрату дуттьового повітря залежно від вмісту кисню в димо вих газах, а також напрямок дуття залежно від того, як вигоріли тюки

— Із соломою багато клопоту на етапах збирання, транспортування і зберігання, бо цей матеріал неоднорідний і досить часто має підвищену вологість.

— У соломі низький енерговміст щодо її обсягу.

— Зола, що утворюється при спалюванні, має низьку температуру роз м’якшення (засмічує котел), до того ж містить хлор.

— Експлуатаційні витрати опалення на соломі розрахункові, а витра ти звичного газового опалення — реальні.

— Поки нема необхідних організаційних і юридичних засад для масш табного впровадження цієї технології.

— Для впровадження соломоспалювальних котлів доведеться шука ти інвестиції.

Переваги соломи і соломоспалювальних котлів — Солома — вид палива, поширений у сільськогосподарських районах.

— Це екологічно чисте джерело енергії.

— Солома — побічний продукт виробництва зерна, тому порівня но дешевий вид палива, на відміну від мазуту, вугілля або газу.

— За необхідності можна використовувати в цих котлах як паливо де ревні відходи, тирсу, стружку і торфобрикети.

Ветерани, на зліт!

Олександр Лясковський

В

ідповідь мого героя на традиційне запи тання № 1, як це все починалося, відби вала настрій більшої частини радянської молоді 20 х років минулого сторіччя: — Небо припало до душі, коли я вперше побачив літак. Добре пам’ятаю цей момент, хоча мені було трохи більше 5 років. Був ра нок вихідного дня, сонечко світило, аж раптом — у небі шум і гуркіт. Просто над нашою хатою летіли два літаки, дуже схожі на ПО 2. Тітка закричала від переляку і накрила мені голову хусткою, бо народ вважав, що це дракони з’я вилися в небі. Але я викрутився і дивлюся: які ж це дракони? Це зроблено руками людини. У корпусі літака був щиток, поруч було видно людську голову. Люди були в окулярах, а по

переду щось крутилося. Я зрозумів: саме те, що крутиться, змушує літак триматися в повітрі. Мені захотіло ся стати таким же, як ті, у літаку, і з того часу я вирізав з дерева тільки фігурки крилатих машин. Мрія стати військовим льотчи ком зустріла нездоланну перешко ду — слабке здоров’я. Любов до літаків втілилася в авіамоделю ванні. Хлопчисько сам здогадався, як крутиться мотор, сам придумав, як зробити фюзеляж — просто копіював те, що бачив. Підказати не було кому. Нагородою було те, що моделі піднялися в небо! Думки про польоти не залишали Якова Артемчука навіть на фронті. У диму великої

Навіть поранення і контузія не перешко дили здійснити задумане. Були довгі, важкі роки спроб і помилок, літаки заміняли один одного. Усього їх було дев’ять, і перший з’я вився 1957 року. Але одна річ скласти літак,

Тактико технічні дані літака Артемчука: Злітна і посадкова швидкості — 45—50 км на годину. Крейсерська швидкість — близько 140 км на годину. Двигун комбінований: кар тер — від човнового мотора «Вихор», магнето — саморобне, колінчастий вал — також від «Вихру», але з подовженими шатунами, поршні відлиті і виточені власноручно. Паливо — бензин А 76. Бак ємністю 8 літрів. Витрата бен зину — 6 літрів на 100 кілометрів. Потужність двигуна — 32 кінські сили, вага гвинтомо торної групи — не набагато більше 17 кг. Довжина літака — 3,5 метра, розмах крил — близько 6 метрів, висота — 1,2 метра. Вага — 84 кілограми. Кабіна одномісна, на панелі керування — датчики крену, швидкості підйому і спуску, показник температури двигуна. Машина має три основні колеса, гвинт розташований по заду, стерна елерони працюють у штатному режимі, хвіст надійно закріплений.

війни він писав у листах старшому братові, який повернувся додому раніше, щоб той зби рав трофейні двигуни і мотори. Вірилося: на стане мир, і він усе таки побудує справжній літак, щоб піднятися в небо.

— А як ви вперше піднялися в небо, па м’ятаєте?

— Настав час випробувань мого першого літака. Я вийшов у поле, завів двигуни, і літак злетів. Пролетівши метрів 20, я потягнув важіль на себе, щоб далі відірватися від землі, але машина практично пішла на петлю Несте рова. Даю ручку від себе — і літак починає стрімко падати вниз. Земля «росла» на очах, нічого не допомагало, і я не міг не зустрітися з нею… Від першої моєї машини залишилася тільки купа уламків. Я ж ніяких ушкоджень не дістав, бо вже тоді зрозумів одну просту істи ну: кабіна повинна бути міцною. Мене не за чепило навіть крило, що відірвалося. Людей тоді зібралося чоловік 200, усі були раді, що я залишився живий. Уламки літака всі друж но принесли до мене додому.

85 літній Яків Артемчук — найстаріший пілот Житомирського авіаклубу Кореспондент «УТГ» застав Якова Антоновича у той час, коли він разом із сином Василем працював над конструкцією нового літального апарата. У своєму досить;таки похилому віці він добре знається на тонкощах авіаційної справи, готовий допомогти словом і ділом, використовуючи чималий життєвий досвід. Зустріч із такою людиною — велика удача для журналіста, бо ніякі інші джерела не замінять живого спілкування з живою історією.

авіамоделлю і справжнім літаком величез на різниця.

інша — піднятися на ньому в повітря. Хоча б тому, що тоді майже неможливо було знайти підручники і посібник з пілотування, з авіа ційної техніки. Виручали лише знання, що здобув хлопчиськом у дитячому будинку, зай маючись в авіамодельному гуртку. Однак між

Літати разом із сином Василем училися вже на другому літаку. Сьогодні, коли я вивод жу і готую свою дев’яту машину до польоту, багато хто жваво цікавиться цим витвором, навіть були випадки, коли просили, щоб я його продав. Та цього ніколи не буде, насамперед тому, що коли з кимсь трапиться лихо, це за лишиться на моїй совісті. До речі, перший літак був із дерева і звичайної тканини, на відміну від останньої моделі, де багато дета лей зроблені з алюмінієвих трубок.

— Чи важко керувати літаком?

— Просто, як їздити на велосипеді! Треба тільки навчитися, а далі все робиться автома тично.

— А як щодо висоти польоту?

— Літаю я невисоко, хоча одного разу спробував піднятися на максимально можли ву висоту. Удалося злетіти вище хмар. Припус каю, що висота була не менше 2000 метрів. Даючи оцінку прожитим рокам і побудова ним літакам, пілот конструктор відзначає го ловні труднощі: усі вузли і деталі треба було підігнати, притерти, скомпонувати. Доводило ся все розраховувати самому і неодноразо во перевіряти на практиці, щоб забезпечити отримані літні характеристики літака. А назву йому дали давно, просту і актуаль ну — «Ветеран». Обидва ветерани і сьогодні в строю, у складі Житомирського аероклубу легкомоторної авіації.

Розслабтес Роз слабтеся! я!

Стигнуть ківі над Дніпром

№ 39

25 вересня 2008 року

КРОСВОРД «ПО МІСЦЯХ»

Екзотичні плоди ківі давно заполонили українські прилавки і стали для багатьох із нас не так улюбленими ласощами, як ще одним корисним природним продуктом. А невдовзі, можливо, вони займуть більш міцну позицію на наших присадибних ділянках поряд із картоплею і помідорами. Точніше, не самі ківі, а їхні близькі родичі — актинідії. Але це, як то кажуть, уже деталі. Отакі вони, плоди актинідії

Ірина Кондратьєва

А

— Чим же вона така добра?

ктинідія для нашого регіону поки рідкість. Не тому, що погано росте, просто про неї поки знає порівняно невелике коло фахівців і са дівників аматорів. Тим часом рослина заслуговує на особливу увагу і повагу.

— Ягоди актинідії корисні для всіх. Багато хто називає їх плодами здоров’я, тому що досить з’їсти в день три, щоб спожити добову норму вітамінів С і Е. На смак вони такі ж, як і звичні нам ківі.

Автор мала можливість переконатися в цьому особисто, познайомившись із жителькою Дніпро дзержинська Оленою Сиротою, у якої на ділянці біля будинку актинідія добре освоїлася і обдаро вує господарів смачними плодами. Ягоди менші, ніж звичні для нас ківі, достигають вони в другій половині вересня.

— Чому плоди на одних гілках як барильця, а на інших нагадують райські яблучка?

— Тому що це два різні сорти. Вибираючи рос лини в магазині, я звернула увагу на етикетки і вирішила, що краще мати різні сорти цієї незви чайної ліани.

— Ви сказали — ліани?

— Ну звісно. Подивіться, як рослина заплітає шпалеру і ви кидає нові і нові пагінці. Якщо їх вчасно не зрізати, то тут не забаром будуть непрохідні джунглі.

Перед вами список відповідей, зібраних у групи за довжиною слів і вишикуваних за алфавітом. Вам залишилося тільки дібрати кожному слову його місце, використовуючи ключове слово.

4 літери: Адан Арія Болт Двір Жарт Ідол Кокс Крок Миги Ніка Парк Ржев Ромб Сила Тавр Яхта

5 літер: Аматі Архів Браун Викуп Кубок Насип Нюанс Яскiр 6 літер: Антракт Аудитор Модрина 9 літер: Авантюрин

Анемометр Барселона Вагонетка Висотомір Ембріолог Кавоварка Кассіопея Катаракта Костянтин Кровотеча Мартиніка

Перевiрка Пластмаса Ркацителі Сиворакша Сортамент Спартанка Стародрук Табакерка Танкодром Термометр Факсиміле Холоднеча

Склала Оксана БАЛАЗАНОВА

— Саджайте і їжте на здоро в’я. Актинідією можна обвивати альтанку, пускати по старому де реву, на паркани. Рослина неви баглива, добре переносить наші зими. Але треба врахувати, що вона запилюється перехресно, тому необхідно посадити поруч чоловічу і жіночу ліани. Навколо Олена Сирота зібрала непоганий врожай зі своїх ліан однієї чоловічої можна висадити до восьми жіночих рослин. У чо ловічої рослини листя більш подовжене, квіти — Олено, де ви взяли таке диво? складаються з одних тичинок, а в жіночої листя — Зараз проблем із рослинами немає. Я купую округле, квіти — самі маточки. Квіточки ма все, що мені подобається, у спеціальних розплід ленькі, жовтого кольору, схожі на мініатюрне никах або магазинах. Актинідію вирішила посади латаття. Головне — не затоптувати ґрунт над ко ти в себе на ділянці, наслухавшись і начитавшись ренями, бо коренева система розташована про її корисні властивості. дуже близько до поверхні.

Звідки ліани? В Україну актинідія прийшла з Далекого Сходу, де в тайзі зустрічаються суцільні зарості цієї ліани. Відомі такі види цієї рослини: коломікта, аргута, полігама, пурпурна, чорнотичинкова, бородавчаста, ку щевидна. Особливе місце в ряді великої родини актинідієвих посідає актинідія китайська. Саме з цього виду новозеландський селекціонер А. Еллісон вивів культурну форму ківі. З’явилася вона в садах бага тьох країн світу порівняно недавно — усього 60 років тому. У китайських актинідій плоди важать 5—6 г, у ківі — 40—45 г. З однієї рослини актинідії можна зібрати 2—3 кг плодів, за сприятливих умов — до 10 кг. Вона добре плодоносить до 50 років.

Обійдемося без авітамінозу Ягоди актинідії особливо корисні в сирому вигляді, але можна з них приготувати компот, кисіль, си роп, вино, варення, повидло, мармелад, начинку для цукерок. Добре зберігаються ягоди в заморожено му вигляді, а при сушінні вони перетворюються на ізюм і кишмиш. Фото автора

Відповіді на кросворд, надрукований у № 38

— Які поради ви можете дати тим, хто тільки збирається поса1 дити «українізоване ківі»?

ШАШКИ Білі починають і виграють Відповіді на етюд, надрукований у № 38 1. g1 f2!! b4:d6 2. c1 d2!! a3:c1 3. f2 g3 h2:f4 4. d4 e5 f6:f2 5. h4:g1 c1:e3 6. g1:h6 f4 g3 7. h6 e3 g3 h2 8. e3 g1 Х В.ЗАДОРОЖНІЙ, майстер спорту