Украинская техническая газета №40-41

Виконавчий директор Федерації металургів України Сергій Притоманов:

Докази очевидного

«Порятунок для всієї галузі — це підготовка до Євро 2012 і розвиток внутрішнього ринку»

Унікальне устаткування, створене українськими розробниками, може відкрити принципово новий етап в історії гірничорудної промисловості. Його активно використовують гірничі підприємства Росії і Казахстану. Але не України. стор. 10–11

стор. 4–5

Вугільно газовий зашморг № 40–41

2 жовтня 2008 року

www.tehnichka.com

info@tehnichka.com

Енергетика в паніці — за півгодини до зими вона залишилася майже без палива стор. 6

Манна бюджетна

Сапфір для велетня

Розподіл грошей з державного «гаманця» на 2009 рік породив неабияке протистояння між Мінфіном, профільними міністрами і Президентом України

Учені харківського НТК «Інститут монокристалів» виростили найбільший у світі прямокутний сапфір стор. 7

«Новий час» — нові виклики, нові відповіді

Панове, вибачайте, але на всіх грошей не вистачає!.. стор. 2–3

«Стійкий розвиток у часи змін» — під таким гаслом у Севастополі відбувся IV міжнародний салон винаходів і нових технологій стор. 12–13

Епіцентр пріоритети

Дмитро Корнійчук

Знайомтесь: бюджет 2009

П

резентація громадськості кабмінів ського проекту бюджету 2009 урочи сто відбулася 16 вересня в Києві. Саме в той пам’ятний день, коли спікер Ар сеній Яценюк із трибуни Верховної Ради офіційно оголосив про «смерть» демко аліції БЮТ і НУ НС. Тим самим поставив ши як нинішній уряд, так і саму Раду у підвішений стан. Втім, прем’єр міністр Ти мошенко зберігала крижаний спокій, роз повідаючи про основні переваги підготов леного її командою головного фінансово го документа країни. Що суспільству і бізнесу, незалежно від форми власності, чекати від бюджету? По перше, збільшуються витрати на пенсії і заробітні плати. У 2008 році після всіх внесених змін розмір дохідної частини бюджету прописа ний у розмірі 222,8 млрд грн, видаткової — 238,9 млрд грн. У 2009 му Кабмін пе редбачає відповідно 288 і 302 млрд грн. Як відзначив міністр фінансів Пінзеник, оскільки загальні державні доходи зрос туть на 30%, уряд зможе спокійно прово дити заплановане збільшення зарплат і пенсій. Однак варто звернути увагу на особ ливість запропонованого зарплатного ме ханізму. З одного боку, ст. 53 бюджету вста новлює: з 1 січня мінімальна зарплата до рівнюватиме прожитковому мінімуму для працездатних осіб. А той, у свою чергу, ста новитиме з початку січня 770 грн (з 1 жов тня — 807 грн). З іншого боку — оклад бюджетників першого тарифного розряду, стартовий відлік від якого починають всі зарплати, з 1 січня знаходиться на рівні 630 грн (ст. 53). І зрівняється із прожит ковим мінімумом тільки в грудні 2009 го. Схоже, уряд має намір однією рукою взя ти вже на початку року більше податків із приватних підприємств ( що практикують тримати співробітників на офіційному мінімумі), іншою — на рік пригальмувати збільшення власних витрат на бюджетну сферу. Фінансування Пенсійного фонду пла нується на рівні 35,9 млрд грн (в 2008 му — 34,8 млрд грн). З 1 січня мінімальна пенсія становитиме 568 грн. Подальші етапи підвищення, тісно прив’язані до «мінімалки» для тих, хто втратив праце здатність, Мінфін чітко не прописав. Також у бюджеті враховані положення прийнятого недавно Закону «Про підвищен

ня престижності шахтарської праці». Як ре зультат, на збільшення пенсійного забезпе чення гірників Мінвуглепрому виділено 7,56 млрд грн. Правда, через дещо туман не формулювання не можна однозначно зрозуміти, йдеться мова про гроші тільки для працюючих шахтарів пенсіонерів чи для всіх пенсійних категорій гірників. Вини кає також питання, чому кошти мають намір перераховувати напряму в міністерство, а не через Пенсійний фонд. По друге, триває програма компенсації втрачених заощаджень радянського Ощадбанку. Якщо в 2008 році уряд виділив на це 6 млрд грн, то в 2009 му передбачено вже 9 млрд грн. Порядок розподілу той же: по 1000 грн кож ному вкладнику. Утім, у повноцінному успіху реалізації цих планів можна дещо сумніватися. Тому що тільки 5 млрд грн передбачаються в рамках загального фонду бюджету (у 2008 му — 6 млрд грн). Тобто гарантованого фінан сового ресурсу. Інші 4 млрд грн повинні прийти із хронічно проблематичного спеці ального фонду. Мало того, за рахунок при ватизаційних грошей. Як показує досвід останніх років, дуже сподіватися на Фонд держмайна не слід. Приміром, на серпень цього року, за статистикою Мінфіну, у бюд жет надійшло тільки 356 млн грн із заяв лених 8,6 млрд грн.

По третє, збільшене фінансування найбільш проблемних державних про грам — підготовка Євро 2012 , протипа водкова система в Західній Україні і на рощування енергетичного потенціалу. «Укравтодору» Мінфін виділяє 500 млн грн у рамках програми «Будівництво та ре конструкція об’їзних автомобільних доріг навколо міст підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу». Це близько 12 км об’їзних доріг. Ще 5,8 млрд грн — на реконструкцію і будівництво нових ав тодоріг по всій країні, 650 млн грн — на добудовування залізничного моста через Дніпро. Ну і 1,8 млрд грн на погашення кредитів «Укравтодору», активно запозиче них у зарубіжних банків. Однак знову тре ба зазначити: у більшості випадків гроші передбачені зі спецфонду.

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а.

E mail: info@tehnichka.com

Президент Віктор Ющенко незадоволений планованим фінансуванням армії (засідання РНБО, 26 вересня 2008 року)

Міністерство транспорту і зв’язку одер жить 760 млн грн на реалізацію проекту «Будівництво, реконструкція та ремонт аеропортів державної і комунальної влас ності». Після літньої катастрофічної повені в Західній Україні несподіваної актуальності набув Комітет з водного господарства. Ре зультат навіч: у 2009 році 212 млн грн на протипаводковий захист басейну р. Тиса (рік тому було 81 млн грн) і 121 млн грн на нову аналогічну програму по Прикарпаттю (р. Прут і Дністер). Нарешті в уряді звернули серйозну ува гу на енергетичні проблеми держави.

Досить цікава ситуація виникла з підтримкою вугільної га лузі. Уперше за останні роки бюджетні дотації в загальній сумі зменшилися. Але при цьому підвищено планку видобут ку «чорного золота». 3,8 млрд грн замість 2,5 млрд грн у 2008 му становитиме компенсація високої собівартості ву гілля, 2,2 млрд грн замість 1,98 млрд грн підуть на устатку вання і капітальне будівництво. Мінфін пояснює свої дії так: баланс доходів вугільників покриватиметься за рахунок збільшення вартості продукції. Іншими словами, витрати пе реклали з бюджету на плечі металургів, енергетиків і насе лення. Втім, це світова практика.

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 01034, м. Київ, вул. Прорізна, 8

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

2 жовтня 2008 року

Манна

В Україні із приходом осені почалася вже традиційна кабінетно переговірна гра під умовною назвою «Роздягнули державні фінанси». Простіше кажучи, прописується і переписується бюджет на наступний рік. Депутати, що лобіюють дотації тим або іншим галузям виробництва, представники міністерств, органи місцевого самоврядування з усіх боків насідають на Мінфін. Вимога проста — виділити їм якнайбільше грошей у видатковій частині бюджету. Але оскільки держскарбниця не гумова, то багатьох, м’яко кажучи, доводиться обділити напряму або пообіцяти те, що не можна здійснити. І головний біль міністра фінансів Віктора Пінзеника — визначити, хто є «слабкою ланкою» і що в країні пріоритетніше для фінансування. В остаточному підсумку презентований у вересні прем’єром Юлією Тимошенко бюджет 2009 здобув масове невдоволення. Як у самому уряді, так і у Верховній Раді, яка саме і повинна документ затвердити.

Початок на 1 й стор.

№ 40–41

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993 1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ. РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 8 0642 34 72 47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 8 0642 34 72 47, ел. адреса tehnomysl@gmail.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 8 0642 34 72 47, ел. адреса otdelnauki@gmail.com); Дмитро Корнійчук — відділ економіки і бізнесу (тел. 8 044 440 82 09, ел. адреса korneychukdima@gmail.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 8 044 440 82 09, ел. адреса ingvar@bigmir.net); Відділ маркетингу і реклами Олександр Слесаренко — начальник відділу (тел. 8 0642 59 93 91, ел. адреса tehnichka@gts.lg.ua) Любов Соловйова — менеджер (тел. 8 0642 59 93 92, ел. адреса marketing_utg@ukr.net)

Адже не секрет, що Україні треба терміно во нарощувати видобуток власного вугіл ля, нафти, газу, урану, підсилювати енер гогенеруючі потужності. Міністерству палива й енергетики пе редбачено 450 млн грн на формування ядерного запасу держави (близько 400 тонн уранового концентрату), 1 млрд грн — на реалізацію Концепції створення власного ядерно паливного циклу (підтримка недавно створеного держкон церну «Ядерне паливо»). Дійшли руки до фінансування реальних розробок на Чорноморському шельфі. 500 млн грн через НАК «Нафтогаз» підуть на «роз мороження» Одеського і Безіменного газо вих і Суботинського нафтового родовищ. Хоча, з іншого боку, той же «Нафтогаз» грішми з бюджету особливо не балують.

Приміром, на компенсацію різниці між вартістю купівлі імпортного середньоазі атського газу і його продажем теплокомун енерго (для потреб населення) компанії в 2009 му готові виділити 8,7 млрд грн. При тому, що ніхто до пуття не знає, скільки газ взагалі коштуватиме. У той же час тільки за січень—липень 2008 року, за даними Мін фіну, «Нафтогазу» компенсували 5,6 млрд грн при вартості імпортного газу $175,9 тис. за м 3. Не треба забувати: монополісту те оретично необхідно ще й вкладати вели чезні гроші в модернізацію вітчизняної га зотранспортної системи. До речі, уряд вирішив законодавчим «батогом» (ст. 55—56 бюджету) підсобити «Нафтогазу» одержати таки мільйонні ди віденди, що загубилися за кілька років, від боржників. Мова йде про «Укрнафту» (кон трольний пакет у НАК) і «Укргазенерго» (50 процентна частка в СП із «Росукр енерго»). Якщо до 1 серпня 2009 року ці компанії не перерахують гроші за рішен ням зборів акціонерів, то вони зобов’язані примусово віддати частку прибутку, про порційну частині акцій «Нафтогазу». Більш того, за кожний день прострочення Фонд держмайна нараховуватиме величезну пеню. Досить цікава ситуація виникла із підтримкою вугільної галузі. Уперше за ос танні роки бюджетні дотації в загальній сумі зменшилися. Але при цьому підвищено план ку видобутку «чорного золота». 3,8 млрд грн замість 2,5 млрд грн в 2008 му становити ме компенсація високої собівартості вугіл ля, 2,2 млрд грн замість 1,98 млрд грн підуть на устаткування і капітальне будів ництво. Мінфін пояснює свої дії так: баланс доходів вугільників покриватиметься за рахунок збільшення вартості продукції. Іншими словами, витрати переклали з бюд жету на плечі металургів, енергетиків і на селення. Втім, це світова практика. Зали шається і держгарантія під кредити в розмірі не більше 3,1 млрд грн. По четверте, передбачена держпід тримка розвитку наукомісткої промис ловості (авіа і суднобудування, кос мічні програми). Відповідно до положень бюджету в рамках комплексної програми розвитку авіабудування до 2010 року авіапром

Газета видається українською та російською мовами ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

українською мовою — 99309; російською мовою — 99340.

Позиція авторів публі кацій не завжди збі гається з позицією ре дакції. Редакція зали шає за собою право ви правляти матеріали та рецензувати рукописи.

Номер набраний і зверстаний у комп’ютерному центрі «УКРАЇНСЬКОЇ ТЕХНІЧНОЇ ГАЗЕТИ».

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес Експрес» . Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50 08 54

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.

ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ. ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 17760 прим.: українською мовою 5310 прим., російською мовою 12450 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 1932

№ 40–41

Епіцентр

2 жовтня 2008 року

пріоритети

бюджетна Як уже почали говорити лихі на язик, Мінфін свідомо левову частку фінансування армії вирішив провести через спецфонд. Мета — змусити Міноборони продавати нарешті своє неосяж не майно по всій Україні. Причому не за заниженими цінами і не якимсь «рідним» комерційним структурам. Побічно на це вказує ст. 66 бюджету. У ній написано: гроші від реалізованої на відкритих аукціонах нерухомості надходять у спецфонд, а звідти — назад на потреби ЗСУ.

одержить 500 млн грн. Плюс держга рантії на 1,5 млрд кредитних ресурсів. Національне космічне агентство може розраховувати на 250 млн грн на розви ток галузі і 521 млн грн гарантій на ре алізацію проекту «Морський старт». Судно будівникам, які вже давно не сподівають ся на допомогу уряду, перепаде 500 млн держгарантій.

Пасинки Мінфіну

Н

айбільше невдоволення новим бюд жетом висловили в міністерствах оборони, ЖКГ, аграрної політики і регіонального будівництва. Розглянемо їхні основні претензії до Мінфіну. На все Міністерство оборони в бюд жеті 2009 передбачено 17, 4 млрд грн (у 2008 му — 9,9 млрд грн). Тобто, на пер ший погляд, військові одержать майже на 7,7 млрд грн більше. Але найцікавіше починається, якщо розглядати розподіл грошей постатейно. Із плюсів — на утримання особового скла ду ЗСУ передбачено 8 млрд грн (раніше — 5,8 млрд грн), поетапний перехід на кон трактну армію — 1 млрд грн (такої статті раніше не було). У той же час зі зрослих з 436 млн грн до 2,2 млрд грн асигнувань для закупівлі і модернізації нової армійської техніки близько 1,1 млрд грн припадає на спе ціальний фонд бюджету. Як на дозвіллі відзначив екс міністр оборони Анатолій Гриценко, мільярд вийшов чисто на па пері. Адже спецфонд практично ніколи не наповнюється в потрібному обсязі. Не пе редбачається ніяких грошей або держга рантій для розвитку підприємств українсь кого ВПК. А тим часом наша країна вже

стрімко втрачає лідеруюче місце серед збройових експортерів.

26 вересня Президент Віктор Ющенко провів засідання РНБО, на якому піддав критиці рівень фінансування армії. У під сумку Радбез, за словами глави Міноборо ни Юрія Єханурова, ухвалив рішення зобо в’язати уряд збільшити загальну підтрим ку ЗСУ до 32,4 млрд грн. З огляду на те, що Президент не підписав прийняті у вересні фракціями БЮТ і Партії регіонів зміни в за кон про Кабмін, документ поки що є обо в’язковим для виконання. Як уже почали говорити лихі на язик, Мінфін свідомо левову частку фінансуван ня армії вирішив провести через спец фонд. Мета — змусити Міноборони прода вати нарешті своє неосяжне майно по всій Україні. Причому не за заниженими ціна ми і не якимсь «рідним» комерційним структурам. Побічно на це вказує ст.66 бюджету. У ній написано: гроші від реалі зованої на відкритих аукціонах нерухо мості надходять у спецфонд, а звідти — назад на потреби ЗСУ. Схоже, Мінфін вже не має наміру «вбу хувати» мільярди гривень на якісь аморфні заходи щодо реформування ко мунальної галузі. І запити МінЖКГ знач но урізав. Особливо у порівнянні з мину лим роком. Ніяких тобі субвенцій на роз поділ на місцевому рівні в рамках про грам енергозбереження (2 млрд грн), нія ких грошей на здешевлення кредитів на реформування (800 млн грн). Тепер все чітко: 3 млн грн — на рекламу створення ТСББ, 50 млн грн — на програму «Питна вода» і т.д. Ну а хто хоче енергозбережен ням займатися в регіонах — тільки за ра хунок кредитів. Як уже зробили Чернігів ська, Івано Франківська й Одеська об ласті, які виграли конкурс на залучення коштів від Всесвітнього банку.

В аграріїв є дорікання на забезпечен ня дешевими кредитами. Хоча на це і ви ділено 1,5 млрд грн (на 500 млн більше, ніж торік), МінАПК наполягав на додат кових 250 млн грн. І почув категоричне «ні». На колишньому рівні (100 млн грн) залишилися також державні ресурси на 30 процентну компенсацію сільгоспви робникам вартості купівлі вітчизняної техніки (трактори, комбайни). Проте за рік її ціна виросла. Отже, знову вдарить по кишені. Збентежило аграріїв і зменшен ня компенсацій Пенсійному фонду за

— Миколо Володимировичу, які плюси й міну си для аграрної галузі ви бачите в підготовлено му Кабміном бюджеті 2009?

— Плюсів небагато. Хотів би акцентувати увагу на тому, що, по перше, бюджет не враховує вступ України у СОТ. Що я маю на увазі? СОТ передбачає підтримку аграріїв у рамках «зеленої скриньки». Це стимуляція розвитку оптових ринків, сільської інфраструктури, сільської кооперації. Кошти ж на це не виділяються. По друге, відбувається маніпуляція цифрами. Тобто, по суті, фінансові дотації на АПК залишають ся на рівні 2008 року. При тому, що дохідна частина бюджету набагато збільшується. Однак при розра хунках бюджету банально завищуються закупі вельні ціни, щоб показати: мовляв, на потреби аграріїв іде 5% від ВВП. Але треба розуміти, що собівартість сільськогосподарської про дукції постійно зростає з огляду на вартість палива і ціну на міне ральні добрива. Тому розмір прямих дотацій на гектар землі пови нен бути збільшений мінімум в 1,5 раза. Щодо подовження дії нульової ставки ПДВ для аграріїв, то це питання Рада зараз прямо намагається пролобіювати ок

Мінрегіонбуд не одержав «живих» гро шей під програму «Доступне житло», яку лобіює Президент Ющенко. У бюджеті йдеться тільки про 1,2 млрд грн, які вне суть у статутний капітал двох найбільших державних банків — Ощадбанку і Укрек симбанку. Далі теоретично із цих коштів буде оплачуватися 25 процентний перший внесок на житло бюджетникам (учителі, лікарі), а решту видадуть як довгостроко вий кредит під низький відсоток. Втім, ці 1,2 млрд грн — все ті ж «вихованці» бюд жетного спецфонду.

Переписанню підлягає

У

цілому запропонований урядом доку мент не можна назвати «бюджетом проїдання», як заявили деякі полі

Думка Заступник глави Комітету ВР із питань будівництва, ЖКГ і регіональної політики, екс#міністр ЖКГ Олександр Попов — Олександре Павловичу, яку ви можете дати компетен тну оцінку рівню фінансування ЖКГ в 2009 році?

— Відомо, що стримати додат

кові виплати населення і органі

зацій у зв’язку зі зростанням ціни на природній газ в системі ЖКГ можна лише за рахунок впровад

ження енергозбережних технологій. Саме такий підхід, реалізований у сусідніх з Україною європейських держа

вах, і сприяв успішному реформуванню галузі житлово комунального господар

ства, її розвитку та забезпеченню доступ

них і якісних послуг населенню. Що ж виходить на практиці? Нинішній уряд у 2,5 раза зменшив бюджетні інвес

тиції в галузь, при цьому на 27% підняв

ши ціну на природний газ. Особливо вик

ликає занепокоєння проект бюджету на

ступного року, де державна підтримка га

лузі житлово комунального господар

ства зменшена майже до 0 гривень! Ана

спеціальною ставкою пенсійних відраху вань для платників єдиного сільськогос подарського податку — з 1,1 млрд до 865 млн грн. Як то кажуть, до чого б це? Доб ре, що дотації на тваринництво і рослин

Точка зору Глава Комітету ВР із питань аграрної політики і земельних відносин Микола Присяжнюк

ництво становитимуть 3,8 млрд грн (рані ше — 2,7 млрд грн).

ремим законом. Документ уже прийнятий у пер шому читанні.

— На яких нових ініціативах, виправленнях ви і комітет наполягатимете під час розгляду бюд жету?

— Перше — збільшення держдотацій і фінансу вання соціальної інфраструктури села. Якщо пам’я таєте, свого часу Кабмін Януковича передбачав ви ділення 1 мільярда на будівництво житла для моло дих фахівців, що укладають довгострокові контрак ти на роботу в сільській місцевості. Правда, ініціа тиву так і не вдалося реалізувати. Друге — виділення коштів на будівництво опто вих складів зерна в рамках підтримки фермерства. Йдеться про будівництво нових елеваторів. Причо му державної власності. У той же час треба розібра тися, що сталося із уже існуючими потужностями, які плавно перекочували в приватні руки по різних тіньових схемах. Третє — виділення грошей Держкомзему на завершення робо ти над земельним кадастром. Четверте — передбачити кошти на державну інспекцію, що контролює стан сільськогосподарських земель. Адже в нас чима ло прикладів як нецільового використання землі, так і просто вар варської її експлуатації для аграрних потреб. Ну і, звичайно, будемо вести мову про те, щоб частково ком пенсувати фермерам страховку.

логічна ситуація, до речі, спостеріга

лася і в 2005 році, коли на потреби га

лузі ЖКГ виділяли

ся рекордно малі суми. Тоді уряд Ти

мошенко знизив цю суму майже до 185 млн, але певне фінансування все ж було. Ось і вийшло, що в 2008 році ос

новним джерелом фінансування є по

зичені у Світового банку кошти згідно з договором, який на сьогодні ще не ра

тифіковано. Ці інвестиції у сумі 225 млн заплановані у бюджеті на наступний рік, але стосуються вони тільки водоканалі

заційного господарства і конкретних міст України — учасників цього проекту. Тому, на мою думку, можна впевнено говорити, що держава у 2009 році по

вністю відмовиться від будь яких спроб реформувати галузь житлово комуналь

ного господарства. Це означає, що не лише не впроваджуватимуться енерго

збережні технології, а й навіть не вжива

тиметься заходів з профілактики аварій

них ситуацій.

тичні сили. Тому що Кабмін все таки поста рався врахувати не тільки соціальні інте реси, а й потреби промисловості, і про фінансувати ряд стратегічних проектів. З іншого боку — провали з тією ж армією навіч. Є сумніви і у правильності підрахунку бюджетних доходів і витрат. Так, за ос нову прийняте зростання реального ВВП — 6,5% і рівень інфляції — 9,5%. На дум ку ряду експертів, такі прогнози дещо оп тимістичні. Адже тільки інфляція вийде на вищий рівень, як зарплати і пенсії ба нально «з’їдяться». Отже, зміна одного або іншого показника руйнує всю спла новану картину. Можуть виникнути труд нощі і з дохідною частиною бюджету. У першу чергу — з податковими надход женнями. Безсумнівний позитив бюджету — його своєчасне подання в Раду. Точно до сере дини вересня. І відсутність численних до повнень, що вносять автоматом зміни в ті або інші законодавчі акти. Що, до речі, було заборонено Конституційним судом ще в 2007 році. У принципі ж можна прогнозувати, що розгляд бюджету в Раді буде досить бурх ливим. Слід очікувати безліч виправлень від депутатів, президентської команди. Кожний постарається потягнути «ковдру» на важливу для себе галузь. І як не тор гуйся, все одно будуть невдоволені. Го ловне, щоб компромісу дійшли якнай швидше, не відкладаючи ухвалення доку мента до новорічної ялинки. Адже хоч який, а бюджет потрібний для нормаль ного функціонування всієї держави.

Економіка металургія

№ 40–41

2 жовтня 2008 року

Виконавчий директор Федерації

«Порятунок для всієї до Євро&2012 і розвиток

«УТГ» продовжує публікувати цикл матеріалів, присвячених аналізу причин кризи в металургії і пошуку стратегічних шляхів виходу із ситуації. Чи коштував реально наш метал величезних грошей, які ще недавно просили за нього? Чим держава може допомогти металургам і навіщо власникам основних ФПГ треба терміново, відкинувши особисті амбіції, сісти за стіл переговорів? Чому українська тво чавуну і сталі в середині вересня скоро продукція не може завоювати тилося до 65% від планового. І кризові симп томи наростають. Європу і програє китайським конкурентам? На ці та інші — Олімпіада 2008 закінчилася. Це озна чає, що Китай не тільки перестав бути запитання в ексклюзивному імпортером металу, а й відразу ж перейшов інтерв’ю газеті відповідає у розряд найбільших експортерів. Які нові виконавчий директор Федерації масштабні проекти слід очікувати, де б зно металургів України ву масово знадобилася українська продук ція? Сергій Притоманов. Початок на 1&й стор.

Дмитро Корнійчук — Сергію Олексійовичу, як сталося, що буквально за кілька місяців вітчизняна ме талургія зробила стрибок від надзвичайних прибутків до майже «передінфарктного» стану?

— Наприкінці минулого року всі прогнози зі зростанням цін на українську металопродук цію не перевищували 5—10% протягом усьо го 2008 року. Однак у Китаї уряд увів 70 відсоткове мито на експорт металу, стимулю ючи приплив додаткової китайської продукції на власний ринок у зв’язку з прискоренням темпів підготовки до Олімпіади. Як результат — приплив азіатського металу на зовнішні ринки різко сповільнився. А це, у свою чергу, спричинило підвищений попит на продукцію з інших регіонів. У тому числі України. Звичай но, ціни почали стрімко підвищуватись. Як на мене, такий ціновий ріст був еконо мічно не обґрунтований. Така ж ситуація скла лася з початку року і з цінами на нафту. Але як би там не було, за півроку ціни на метал підскочили практично удвічі. Це, звісно, при звело до того, що постачальники сировини, з

— Найголовніший і найбільш розумний стратегічний підхід — це значно збільшити споживання металу в Україні. У нас є унікаль ний гігантський проект — Євро 2012. Обсяги будівництва, які необхідно виконати в його рамках, у найближчі чотири роки збільшать внутрішній попит. Хочеться, щоб саме ук раїнські виробники постачали будівництво всієї інфраструктури своїм металом, а не збільшувався китайський або російський імпорт. І головне: якщо не буде внутрішнього ринку, то зовнішні нас не врятують.

— Які вимоги озвучували металурги на серпневій зустрічі з прем’єром Юлією Тимо шенко? Які з них виконані?

— Металурги насамперед вимагали «замо розити» на існуючому рівні залізничні тарифи. А з серпня Мінтранс, вважаючи, що в мета лургії триває зліт, збирався знову підвищити тарифи на 23%. Хоча ми ще з минулого року були проти, доводячи, що підвищення еко номічно не обгрунтовані. Проте з лютого 2008 го і надалі Мінтранс постійно збільшу вав тарифи на вантажні перевезення. Завдя ки нараді з прем’єром питання удалося вирі шити. Нове серпневе підвищення тарифів не пройшло узгодження ні в Мінекономіки, ні в Мінфіні. І його не буде. Крім того, на 10% зни жені тарифи на перевезення ЗРС і коксу, на 9% — флюсів. Однак з 1 жовтня знову запла новане підвищення тарифів на 9,5%.

«До вступу у СОТ у нас були квоти на металопродукцію. Але і минулого, і цього року ми не в змозі виконувати заяв лені і узгоджені з ЄС обсяги. Це пов’язано передусім із фак тором якості». огляду на таку сприятливу ситуацію, почали пропорційно піднімати вартість на залізоруд ну сировину і вугілля. І поки цінові тренди на металопродукцію покривали витрати, мета лурги дуже не протестували. Різке зростання цін дозволяло підприємствам ГМК протягом першого півріччя стрімко збільшувати заро бітну плату. Однак вже в липні кінцевий споживач ви явився нездатним купувати метал за заявле ними цінами і почалося змушене їхнє знижен ня. Нагромаджувалася продукція в портах, меткомбінати припинили відвантаження ме талу. При цьому ціна на сировину залишилася на максимальному рівні — за довгострокови ми контрактами. Підсумком стало те, що рен табельність виробництва металу не тільки впала, а й пішла в мінус. Внутрішній український ринок допомогти металургам нічим не зміг, оскільки був не го товий до цін, орієнтованих на високу експорт ну планку. Не кажучи вже про додаткові нега тивні тенденції. Так, зменшення іпотечного кредитування призвело до різкого скорочен ня темпів будівництва в Україні. А це основна металоспоживна галузь країни. У цілому в серпні навіть оптимістично на строєні керівники зрозуміли: різкий спад у ме талургії неминучий. Отже, треба знижувати відпускні ціни на продукцію, при цьому со бівартість залишалася високою. Тому мета лурги почали вимагати від уряду підтримки.

— Який реальний спад виробництва?

— Точних цифр у нас поки немає. Якщо ж говорити про тенденції, то добове виробниц

Друге нагальне питання: залізниця прак тично не в змозі забезпечити рухомим скла дом вантажні перевезення. Проблема давно відома. Йдеться про те, щоб дати можливість металургам купувати свій вагонний парк. І фінансово простимулювати, установивши відповідні знижки до тарифів. Мінтранс по годився. Йшлося і про зниження портових ставок. Однак там ситуація складніше. Оскільки спра ва стосувалася наповнення бюджету, то Мінфін категорично заперечував. І скасуван ня осіннього підвищення нам домогтися не вдалося. Говорили про необхідність зниження цільо вої надбавки на газ, що становить з літа 12%. Прем’єр міністр пообіцяла скасувати надбав ку на вересень. І виконала. У цілому скасу вання надбавки на місяць скоротить витрати приблизно на 50 мільйонів гривень по всьо му металургійному комплексу. Сума досить мала. Тому вже в середині вересня ставило ся питання про те, щоб узагалі зняти надбав ку до кінця року. Однак почали заперечувати Мінфін, «Нафтогаз». Наскільки відомо, рішен ня поки не ухвалене.

— Відверто кажучи, наскільки ефективні всі ці заходи?

— Вони не вирішать проблему глобально. Адже основна частка собівартості металу (близько 80%) — це сировина та енергія. Впли нути на ціну газу металурги не в змозі. Інша річ — вартість сировини. Тому власники по винні сісти за стіл переговорів і домовитися про формування ціни на ЗРС і коксівне вугіл

Візитка Сергій ПРИТОМАНОВ Народився 22 серпня 1955 року в Дніпро петровську. О с в і т а : фізичний факультет Дніпропет ровського державного університету Кар’єра: З 1980 р. — викладання на кафедрі фізики Дніпропетровського хіміко технологічного інституту.

1995—2000 рр. — заступник директора ВАТ «Новомосковський трубний завод».

2000—2001 рр. — заступник директора ЗАТ «Укргазкомплект», начальник фінкомісії ВАТ «Дніпропетровський трубний завод ім. Леніна».

2001—2005 рр. — гендиректор ЗАТ «РГВ Метиз». Липень 2006 р. — призначений виконав чим директором Федерації металургів України.

ля. Має бути узгоджена певна чітка формула ціноутворення. Однак спільного розуміння в цьому питанні поки немає. Якщо якась мет група хоче продавати ЗРС утридорога, моти вуючи це довгостроковими контрактами, то ніяка держава не змусить її знизити ціну. Можливо, розуміння прийде, коли цей кон центрат просто не купуватимуть в Україні. У цілому ж ситуація, що складається з по ставками сировини для ММК ім. Ілліча, «За поріжсталі», ІСД, ненормальна. Монополіст диктує ціну. Не хочеш купувати — імпортуй (з Австралії, Бразилії). Але ж це не так просто. Насамперед з транспортних причин. Саме тому таким насущним є питання будівництва в Україні глибоководних портів. Без консенсусу між найбільшими україн ськими ФПГ державні знижки і скасування надбавок — як мертвому кадило.

— Ми з вами плавно перейшли до ву гільної проблеми. З початку року Мінвуг лепром підвищує ціну на коксівне вугіл ля. Металурги ж, хоч і відчувають дефіцит, але платити більше для збільшення видо бутку палива не хочуть. Мовляв, нехай держава вкладає свої кошти. Який вихід із ситуації?

— Я вважаю, що всі ціни повинні фор муватися на основі компромісу. Так, їх мож на орієнтувати на світові тенденції. Але тре ба обов’язково враховувати внутрішні фак тори. У іншому разі буде тільки зростати імпорт. Тим більше, що вугілля бразильське, російське і українське різної якості. Отже, має бути розроблена формула ціни, яка б врахо вувала якісні показники продукту. Узяти ті ж вугільні аукціони. Ідея добра, але реалізація підводить. Не може бути ціна ук раїнського вугілля середньої якості вище, ніж імпортного російського. Адже тоді російські чиновники заявлятимуть: мовляв, ми не мо жемо вам продавати дешевше, оскільки в Ук раїні на аукціоні ціни вище. Однак при цьому останній вересневий аукціон, де ціна підви щилась на 300 грн, не відбувся. Не було по купців. Висновки, як то кажуть, робіть самі. Бажання чиновників підтягти вугільну га лузь можна тільки вітати. Але воно повинне мати економічне обґрунтування. Тому якщо ціна на світовому ринку або в найближчого сусіда, приміром, 100 доларів з урахуванням перевезення і сплати імпортного ПДВ, то в нас вона не може бути 150 доларів. Тільки тому, що так хоче чиновник.

— Добре. А як же тоді стимулювати збільшення видобутку коксівного вугілля в Україні?

— Він і без того підвищується. Але, у прин ципі, вихід пропонувався на нараді в Кабміні. Суть у тому, що металургійні підприємства, які не мають сировинної бази (вугілля, ЗРС), згодні вкладати великі гроші в шахти і кар’є ри. І самі видобувати сировину. Рішення по лягало в тому, що Мінпромполітики підготує список шахт і родовищ, що будуть передані таким компаніям без конкурсу.

— Чи повинна держава регулювати ри нок залізорудної сировини, боротися з існу ючим монополізмом?

— Будь яка держава втручається в ціноут ворення за допомогою антимонопольного за конодавства. У нас є той же Антимонополь ний комітет. Інша річ, що він працює неефек тивно і неоперативно. Тобто Кабмін не повинен говорити: ти продай за такою ціною, а ти купи за такою. Це нехай самі власники сідають і домовля ються. А держава має цивілізовано контро лювати загальний стан на ринку. Якщо про дають ЗРС за цінами вище світових, то вво дяться штрафи.

— З іншого боку, звучать докори від вер тикально інтегрованих компаній: не подо баються наші ціни — вкладайте у власні си ровинні родовища. Той же Криворізький гірничо збагачувальний комбінат…

—Ну, з цим комбінатом проблема суто по літична. Плюс боротьба ФПГ із досить одна ковим рівнем впливу. Відкритий конкурс не оголошується. У результаті питання «заморо жено». Прогадали і металурги, які довгий час не розробляють близько розташовані перспек тивні родовища.

— Не секрет, підвищення конкурентос проможності металопродукції — це змен шення собівартості її виробництва. На скільки успішно просуваються ці програми в Україні?

— Ми вже багато років говоримо про те, що мартенівське виробництво сталі залиши лося майже тільки в Україні. У Європі давно відмовилися, у Росії швидкими темпами про вадиться модернізація. Дякувати Богові, зараз активно технічно переозброюється Алчевський меткомбінат, комбінат Дзержинського, «Азовсталь». Тут усе залежить від власника, оскільки у кожного своє бачення, куди вкладати прибуток. У цілому ж причин високої собівартості де кілька. По перше, монополізована сировин на база. Адже ЗРС продається вже за світо вими цінами. По друге, велике споживання

№ 40–41

2 жовтня 2008 року

Економіка

металургія

металургів України Сергій Притоманов:

галузі — це підготовка внутрішнього ринку» енергії (нафти, газу). По третє, за останні роки відбувається різке підвищення заробітної плати, що колосально випереджає продук тивність праці. Приміром, продуктивність у металургії за останні п’ять років зросла на 32,3%, а заробітна плата — майже на 300%. Тобто ми не можемо вже говорити, що в нас дешева робоча сила. Тим часом необхідно відзначити: у собівартості продукції фонд за робітної плати становить усього 5—7%. Що вкотре вказує на величезну роль сировинної складової.

— Як ви вважаєте, нинішня криза стане додатковим поштовхом для прискорення переоснащення?

— Безперечно. Криза завжди дає поштовх до перегляду пріоритетів. До розуміння того, що без власної сировинної бази металургійні підприємства будуть скуплені за безцінь. Саме тому «Запоріжсталь», ММК ім. Ілліча були ініціаторами зустрічей з урядом. Розумієте, на якомусь етапі власники ба чать: їхню заготівку ніхто брати не хоче. Оскільки з’явилися більш дешеві виробники, які залюбки і за більш низькою ціною її про дадуть. Це сучасні підприємства і в Туреччині, і в Китаї. У них поки що порівняно дешева ро боча сила. Так, вони вклали величезні гроші в модернізацію за допомогою держави. А ми добре поексплуатували старе. Тепер треба наздоганяти конкурентів.

— Скільки років потрібно нашій мета лургії для повної модернізації?

— Мінімум десять років.

— Мінпромполітики підготувало проект про скасування ПДВ і мит на ввезення енер гозбережного устаткування для металургів. Наскільки це допоможе галузі?

— Уряд діє в рамках звернення металургів, озвученого на серпневій зустрічі. І проект Мінпромполітики — одне зі стратегічних рішень, що сприяє модернізації підприємств, збільшує їхні обігові кошти. Тобто, якщо я, як металург і великий платник податків, хочу вкласти свої гроші в переоснащення підпри ємства, то держава має сприяти цьому. І ска сувати мито. Нехай і 10%, але при багатоміль йонній вартості устаткування це величезні гроші. ПДВ також треба скасувати або яко мога швидше повертати. Утім, проти таких інновацій заперечує Мінфін, адже мита і ПДВ наповнюють бюджет.

— А яка ситуація із затримками повер нення експортного ПДВ, з приводу чого го лосно обурювалися металурги?

— Цього року це питання вже не таке на гальне, як наприкінці 2007 го. За попередні дев’ять місяців Кабміну удалося значно зни зити заборгованість. Допомогла й ініціатива

ють будівництво глибоководних портів. Яка в цьому напрямі повинна бути підтримка держави?

— Почнемо з того, що без участі держави неможливо побудувати порт. І добре, що ро зуміння такої необхідності в Кабміні вже є. Адже без таких портів не тільки в металургів не буде розвитку, а й у всіх експортуючих га лузей України. Так, без приватних інвестицій не обійтися. Але старт має дати саме держа ва, адже йдеться про землевідведення, еко логію та інші проблеми, які без її допомоги вирішити неможливо.

— Якщо говорити про транспортні проблеми, то яка схема краща для Украї ни: у кожного металургійного холдингу має бути власний вагонний парк чи «Укр залізниця» просто збільшує кількість ру хомого складу?

Саме вони повинні домовитися про взаємоприйнятні ціни на ЗРС і вугілля. На знімку: (ліворуч) Сергій Тарута (ІСД) і Рінат Ахметов («Метінвест»).

— Однозначної відповіді немає. З одно го боку, «Укрзалізниця» має забезпечува ти тягою (тепловозами, електровозами). Свій парк вагонів у неї був, є і буде. З іншо го — маючи величезні потужності з вироб ництва (ЗРС, вугілля, металу), власник про сто змушений купувати собі вагони. Роль держави полягає в тому, щоб організувати

«Якщо якась метгрупа хоче продавати залізорудну сировину утридорога, мотивуючи це довгостроковими контрактами, то ніяка держава не змусить її знизити ціну. Можливо, розуміння прийде, коли цей концентрат просто не купуватимуть в Україні».

ДНАУ із введення електронної звітності, що прискорило процес перевірки правомірності відшкодування і самих грошових сум. Наведу такий красномовний факт. У липні ДНАУ разом з УСПП, Конфедерацією робото давців і ФМУ проводили засідання робочої групи, присвячене актуальним питанням не повернення ПДВ. Передбачалося, що топ ме неджмент металургійних підприємств роз повість керівникам ДНАУ про поточні пробле ми. Однак ніхто так і не приїхав. Натякаючи: мовляв, усе більш менш добре.

— Останнім часом металурги активно, але багато в чому поки безуспішно, лобію

кожним роком коштують усе дорожче. От і очі кують металурги пільги за перевезення у своїх вагонах.

— Експерти прогнозують зниження об сягів закупівель на ринках Близького Схо ду і Китаю. Які в нас перспективи на інших — у ЄС, Росії?

— Щодо Росії прогнозувати щось складно. Загальне враження: на російському ринку обсяги наших продажів будуть тільки знижу ватися. Перше: там значно швидшими темпа ми йде модернізація металургійного вироб ництва. Друге: слід врахувати і політичний ас пект, що може призвести до додаткових квот і обмежень. Хоча такий величезний ринок для нас просто скарб. З Європою ситуація зрозуміліша. Якщо до вступу у СОТ у нас були квоти на металопро дукцію, то тепер їх немає. Але проблема в

нормальну логістику і взаємодію приватних і держструктур. Приміром, зараз можна побачити приватні вагони, переповнені в один бік, а назад — зовсім порожні. Але ж це неправильно й еко номічно невигідно. Причина — нездатність до організації. Адже тому ж власникові тільки плюс, якщо його незайняті вагони перевозять чужу продукцію. Та ще й за непогані гроші. Єдине, чого не можна допускати на наших залізницях, — появи приватної тяги. Тут уже на кону питання безпеки руху. У принципі, власники готові розширювати вагонний парк. А вагони, як ви розумієте, з

дещо іншій площині. І минулого, і цього року ми не в змозі виконувати заявлені і узгоджені з ЄС обсяги. Це пов’язано, у першу чергу, з фактором якості. Адже ЄС висуває жорсткі вимоги до металу. Тому нам було простіше експортувати в Південно Східну Азію, на Близький Схід, виходити на ринки Африки, де беруть практич но все.

— Давайте поговоримо конкретніше про якість. У чому проблема?

— Розглянемо на прикладі труб. Я сво го часу працював на Новомосковському трубному заводі й особисто спостерігав, як відбувалося пожорсткішання вимог до труб. І виконати їх без кардинальної мо дернізації трубних станів було майже не можливо. Так, ми випускали шестиметрові труби. Зварювали — і одержували дванадцяти метрові. Європа почала відмовлятися від зварених труб. Тільки цільні. Потім почали вводитися додаткові вимоги до овальності труб. Або якості шва, якого усередині тру би просто не повинно бути. Однак це дуже дорога операція, яку більшість підприємств у той час не робили. Треба було підвищу вати якість термообробки. Потім окремі вимоги з ізоляції. Так, для нафто і газопро водів — у три шари. У результаті експорт у Європу поступово сходив нанівець. Була потрібна модернізація, а навіщо її робити,

якщо можна продавати сирійцям, арабам? Адже їм все одно, є усередині задирка чи немає. Схожі проблеми і з нашими на півфабрикатами і прокатом.

— До речі, а чому на Близькому Сході ще охоче беруть нашу заготівку, якщо Європа відмовилася?

— Тому що будь яке брудне виробництво з ЄС намагаються прибрати. А на Близькому Сході над такими проблемами поки не дуже замислюються.

— Які ризики несе для металургів вступ у СОТ, що вже відбувся?

— Вважаю, що нічого принципово нового не буде. Ми давно торгували за світовими цінами. Навряд чи треба побоюватися заг роз з боку імпорту. На відміну від харчової і текстильної промисловості. Чому? Приміром, основний експортер металу в Україну — це Росія. У нас з нею в рамках вільної торгівлі і так не було ніяких мит. Можливо, у якісь сегменти (оцинкований лист, рулон, який у нас виробляє тільки за вод Ілліча) прийдуть китайці. А маріупольці просто припинять його робити, оскільки в них якість нижче. Але є інший плюс — де шевше. Іншими словами, усе залежить від смаку споживача. Якщо необхідно просто і з мінімальними витратами зробити дах у сараї, то виберуть більш дешеву українську продукцію, якщо вкрити металочерепицею котедж — візьмуть більш дорогий росій ський або китайський лист. Але експансії ки тайської арматури, швелера або балки очі кувати не варто.

— Восени повинна почати роботу спільна група Держгірпромнагляду і пред ставників роботодавців. Що стало причи ною її створення, у чому суть взаємодії?

— Угоду про співробітництво з Держгір промнаглядом підписано наприкінці травня. І тільки недавно ми погодили всі деталі. Передісторія така. Ми звернулися до підприємств із запитанням: з якими держав ними органами у них виникають найбільші проблеми і що б вони хотіли змінити в чин ному законодавстві? І половина відповідей стосувалася Держгірпромнагляду. Тому на робочій групі ми хотіли знайти якийсь комп роміс, вирішити існуючі проблеми. Треба відзначити, що Держгірпромнаг ляд і особисто його глава Сергій Сторчак — це перші представники державних структур, які відгукнулися на проблеми металургів. І активно виявили інтерес до пошуку точок дотику. Також недавно був підписаний меморан дум про співробітництво з Мінекономіки і Мінпромполітики.

— Які першочергові законодавчі акти очікують металурги від Верховної Ради?

— У першу чергу ми хотіли б бачити закон про національну комісію з регулювання транспорту. Ми вже два роки пишемо листи і скрізь намагаємося довести її необхідність. Якщо є комісія з регулювання зв’язку, то така ж, відповідно до антимонопольного законо давства, має бути і з транспорту. Де сторони — і держава, і роботодавці — повинні прово дити дискусію, обговорювати ціноутворення з транспортних тарифів. Як утворюються тарифи зараз — глибока таємниця. І Мінтранс категорично відмов ляється розкривати їхню структуру, методику формування. Приміром, пояснити, доки паса жирські перевезення субсидіюватимуться за рахунок вантажних. Мінекономіки почуло наші заклики і на весні розробило законопроект про створен ня такої комісії. Однак Мінтранс, як і раніше, проти. Другий закон — про державне і приват не партнерство. Цей документ потрібний не тільки металургам, а й усій країні. Без його ухвалення складно організувати підготовку до Євро 2012. Тому що нарешті повинні бути визначені правила гри між державою і при ватним інвестором. Щоб не було історій, по дібних до тієї, що відбулася з центром «Троїцький» біля столичного стадіону «Олім пійський». Потрібні правила гри і в металургії. Якщо ми хочемо вкладати гроші в розроблення надр, будівництво нових комбінатів, то інве стор повинний мати чіткі гарантії, що завтра в нього не відберуть усе шляхом скасування якоїсь постанови Кабміну.

Економіка конфлікт

№ 40–41

2 жовтня 2008 року

Вугільно газовий зашморг вугільний імпорт, — говорить за ступник міністра палива та енер гетики Володимир Лучников. — Але хто ж знав, що вугільники так поводитимуть себе і не виконають своїх зобов’язань. Це при тому, що договори з ними підписані, зокрема і щодо ціни, ми сто відсотково виконуємо свої зобо в’язання з оплати вугільної про дукції. Тепер мало того, що енер гетика недоотримає більше мільйона тонн вугілля, вона виму шена буде платити за нього наба гато більше. Однак 200 доларів за тонну вугілля нам не по кишені. У той же час ми, зі свого боку, не можемо підняти ціну на електро енергію, навіть тим же вугільним шахтам. Економіка країни цього не витримає. Ситуація дуже складна.

Початок на 1 й стор.

На середину вересня накопичення вугілля на інтегрованих складах ТЕС досягло історичного мінімуму. Найбільшим електростанціям запасів вистачає лише на чотири дні роботи. Загалом на зиму енергетикам бракує 2,5 млн тонн. А все тому, що Мінвуглепром не поставив більш ніж мільйон тонн вугілля, різко скоротивши з травня цього року об’єми енергоресурсу для електростанцій. Попри усі домовленості і затверджений Кабміном на початку року баланс палива для енергетичного комплексу країни, він спокійнісінько почав продавати вугілля металургам, які запропонували за нього значно більшу ціну.

Світлана Ісаченко

«Ч

ерез вас ми «провалимо» зиму!» — стогнуть енерге тики, намагаючись за до помогою рідного міністерства і навіть Кабміну достукатися до сум ління сировинних партнерів. До речі, сьогодні 43% електроенергії виробляється на вугіллі. «Це ваші проблеми, — з незворушним спо коєм відповідають вугільники. — Вранці гроші — ввечері вугілля».

Якщо ситуацію не буде врегульовано, то стабільно електроенергію поставлятимуть лише приватні компанії На знімку: Зуївська ТЕС, «Східенерго»

Будь який бізнес тільки б радів зростанню об’ємів продажу, але, на жаль, не в тому випадку, коли йдеться про державну енергетич ну компанію. Річ у тім, що збіль шення виробітку електроенергії тягнуло за собою відповідне збіль шення генеруючими підприєм ствами паливних витрат. У травні колегія Мінпаливенерго ухвалила рішення накопичити на 1 листопа да 3 млн тонн вугілля замість за планованих 2,4 мільйона, аби нормально увійти в осіннє зимо вий період. Це рішення, можливо, і мало б якусь силу, якби енергетика була вертикально інтегрована в єди ний комплекс з постачальниками сировини. Однак ті їй не підпоряд ковані, а у Мінвуглепрому рапто во виникли свої плани. Зацікав лені у сировині металургійні ком панії запропонували 1980 грн за тонну газового вугілля (марка «Г», що використовується як для ТЕС, так і для металургії) — у чотири рази більше, ніж давали енергети ки. Вугільники, як уже зазначало

Зацікавлені у сировині металургійні компанії за пропонували 1980 грн за тонну газового вугілля (марка «Г», що використовується як для ТЕС, так і для металургії) — у чотири рази більше, ніж дава ли енергетики. Вугільники, як уже зазначалося, не змогли встояти перед такими грошима. Мінпаливенерго тепер, певно, кусає лікті, що свого часу відпус тило вугільні шахти зі своїх рук в окреме незалежне міністерство. Втім, «свої», ще поки йому підпо рядковані (щоправда, суто фор мально) газовики услід за вугіль никами також напередодні зими вставляють палиці в турбіни ТЕС і ТЕЦ, обмежуючи, а то й узагалі припиняючи їм газопостачання. Під зривом не лише опалюваль ний сезон. На критичній межі не багато не мало — вся енергосис тема країни. Хоча з початку 2008 року все було навдивовижу добре і спокій но. З енергоресурсами не виника ло питань. Генеруючі компанії на рощували потужності, маючи ста більно зростаючий ринок збуту (приріст споживання електро енергії підскочив до 4,3% — неймо вірна за останні п’ять років цифра), і вийшли на 31,5 млрд кВт/год. «Тепловики» взагалі побили деся тилітній рекорд. Однак енергетиків наче хтось зурочив.

ся, не змогли встояти перед таки ми грошима. Тут, наче навмисно, наприкінці червня на ремонт зупинився блок №2 Хмельницької АЕС. Для компен сації втрачених від простою 2,3 млрд кВт/год. теплові електростанції по требували додатково ще 1,2 млн тонн вугілля. Розуміючи, що про це марно навіть мріяти, Мінпаливенер го вирішило задіяти газ і тим втри мати від розвалу енергоресурсний ринок. Пиловугільні енергоблоки частково перевели на спалювання газу. В результаті його споживання зросло на 46% від прогнозованого балансу. Але газовики саме були за хоплені, з одного боку, вибиванням боргів зі своїх споживачів, з іншого — заповненням будь якою ціною га зових сховищ. Під шляхетним приво дом впорядкування схем розра хунків за спожитий газ вони обме жували газопостачання генеруючим підприємствам і навіть перекрива ли їм вентиль. Теплові електростанції виму шені були в аварійному режимі

відключати блоки за системою за хисту від зниження тиску газу, а то й взагалі припиняти виробіток електроенергії, як, приміром, Хар ківська ТЕЦ 5. Про поневіряння цієї чи не найбільшої в країні теп лоелектроцентралі «УТГ» докладно розповідала у №39. Недопоста чання лише харків’янами, які мар

ла на частоті 49 мГц. Дії «Нафтога зу» можуть спричинити серйозні пошкодження основного енерго генеруючого обладнання, аж до зупинки і розвалу всієї енергоси стеми. НАК ЕКУ вимушена вжива ти адекватні заходи через подан ня судових позовів, у тому числі і на газовиків.

З перших вуст

но намагаються довести «Нафтога зу», що за газ цього року вони дав но розрахувалися передоплатою, вилилося енергоринку у втрачених 600 млн кВт/год., на покриття яких енергетикам довелося залучити додаткових 300 тис тонн і без того надто дефіцитного вугілля.

— Така цинічна поведінка мо нополіста національної компанії «Нафтогаз України», основною функцією якої є забезпечення енергетичних підприємств при родним газом, виглядає більш ніж дивною, — зазначив 16 вересня президент НАК «Енергетична ком панія України» Володимир Зіневич на колегії в Мінпаливенерго. — Я не розумію, що відбувається в цій країні, коли споживач, який ро бить передоплату, не отримує газ. Це може призвести до ситуації, коли, у свою чергу, такі ж обме ження матиме споживач електро енергії — той же «Нафтогаз». Тоді уже нікого не цікавитиме, чи є газ у сховищах — його фізично не буде чим звідти підняти. Ніхто не думає, що, борони Боже, може статися врешті те, що було у 2000 році, коли енергосистема країни висі

1300 грн за ттонну онну коштувало вугілля марки «Г» на липне вому аукціоні, що проводило ДП «Вугіл ля України» на універ сальній товарно си ровинній біржі Передоплата енергетиків за ву гілля на 1 вересня становить, до речі, 120 млн грн. Кредити, взяті ними для забезпечення розра хунків за вугільну продукцію в по вному обсязі, за останній рік зрос ли на 450 мільйонів.

Володимир ЗІНЕВИЧ , президент НАК «Енергетична компанія України»: — Сьогодні електростанції НАК ЕКУ уже купують у вугіль ників продукцію за світовими цінами. Куди ще більше? У Росії вартість вугілля для теплоелек тростанцій — 22 долари. Ми ж купуємо по 96. Ціна на вугілля з початку року зросла на 38%. У результаті рентабельність ви робництва електроенергії по стійно зменшується і вже досяг ла неприпустимо низького рівня. Проведений нами про гноз результатів роботи генеру ючих компаній свідчить, що навіть якщо вугілля далі не до рожчатиме, при незмінній оп товій ціні електроенергії наші виробничі показники цього року становитимуть лише 2,6%,

Цифра

що в 2, 4 раза менше заплано ваної цифри. Прибутку не виста чить не тільки на виплату диві дендів, але й на обслуговуван ня кредитів і виконання взятих нашою компанією соціальних зобов’язань. Втім, кого в країні залякаєш за раз судовими позовами? Більш безнадійний і безперспективний спосіб вирішення проблеми годі й придумати. І в Мінпаливенерго, і в НАК ЕКУ це добре розуміють, тому пішли іншим шляхом. Аби накопи чити на зиму необхідну кількість па

— Якщо металурги дають нам за тонну газового вугілля, а воно подвійного призначення, майже 2 тисячі гривень, чому ми повинні вам його відвантажувати за 450 гривень? Нам це не вигідно, — відповідав з тієї ж трибуни зас тупник міністра вугільної промис ловості Геннадій Чупанян. — Ті поставки, які планувалися, ми забезпечити сьогодні не можемо, оскільки нереально збільшити ви добуток вугілля. Втім, готові до до даткових об’ємів продажу. У нас є вугілля з високою зольністю — до 38%, але за дешевою ціною. Ми вам його не нав’язуємо. Хочете — беріть. Не хочете — відправи мо на експорт. Ми також готові розглянути питання поставки ву гілля газової групи для енергети ки за значно меншою, ніж мета лургам, ціною. Давайте домовля тися. Тривалі і, судячи з усього, не легкі переговори двох міністрів (паливного — Юрія Продана і ву гільного — Віктора Полтавця) на прикінці вересня завершилися

Аби накопичити на зиму необхідну кількість пали ва на складах електростанцій, Україна з 15 верес ня почала імпортувати російську електроенергію в обсязі 500мВт і веде з Росією та Польщею пере говори про закупівлю вугілля. Домовитись не так просто — сировинні ринки усіх країн збалансовані до кінця року. лива на складах електростанцій, Україна з 15 вересня почала імпор тувати російську електроенергію в обсязі 500мВт і веде з Росією та Польщею переговори про закупів лю вугілля. Домовитись не так про сто — сировинні ринки усіх країн збалансовані до кінця року.

— Ми могли ще у лютому отри мати довгострокові контракти на

нарешті угодою щодо підвищення ціни енергетичного вугілля на 15%. Нова ціна ніби залишати меться дійсною до кінця року. Що буде далі? Далі підвищимо ціну на електроенергію. Про це та кож йшлося на колегії Мінпалив енерго. У першу чергу для населен ня. На відміну від економіки, воно витримає все…

№ 40–41

2 жовтня 2008 року

Технології

знай наших!

Сапфір для велетня У романі Джонатана Свіфта королева з Країни велетнів у знак благовоління подарувала Гулліверу золоту каблучку зі свого мізинця. Каблучка була такою великою, що годилася знаменитому мандрівникові хіба що на шию. Гідний подарунок королеві велетнів могли б зробити вчені НТК «Інститут монокристалів» НАН України. Вони виростили у своїй лабораторії найбільший у світі прямокутний сапфір, розміри якого 350х500х50 міліметрів, а вага — 45 кілограмів. Завідувач лабораторії Георгій Адонкін (ліво руч) і провідний інженер технолог Олександр Сердюк пишаються вирощеним в інституті гі гантським сапфіром

Початок на 1/й стор.

Валентина Владимирова

Що на «Обрії»?

Т

акий гігантський кристал можна одержа ти тільки методом горизонтальної спря мованої кристалізації за оригінальною технологією, розробленою харківськими вче ними. Цим екземпляром харків’яни почина ють виробництво великих сапфірів, що не мають аналогів, для роботи в агресивних се редовищах, під великим тиском, в аеро космічній техніці, літакобудуванні і при масо вому виробництві підкладок для світлодіодів. За оцінками фахівців, у найближчі роки об сяги виробництва дешевих великогабаритних сапфірових елементів необхідно збільшити у кілька разів. Установку «Обрій 5» для серійно го вирощування гігантських сапфірів за тех нічним завданням НТК «Інститут монокрис талів» НАНУ розробило і виготовило держав не підприємство ЦКБМ «Донець» у Луганську.

високі тиски й агресивні середовища, проек ційне телебачення, вікна сканерів касових апаратів... Унікальні сфери застосування сапфіру — аерокосмічна техніка і прозора броня. У цих галузях використовуються сапфірові вікна, як правило, великих розмірів.

— А як виглядає процес виробництва та ких великих прямокутних сапфірів?

— Зовні він виглядає просто. У молібде новий тигель ростової установки заванта жується сировина — попередньо обробле ний і очищений вітчизняний глинозем, а та кож так званий запалювальний кристал. Це своєрідний еталон, що передає у спадщину вирощуваному сапфіру свою структурну дос коналість і певну орієнтацію кристалічних ґрат, необхідну замовникові. При вазі сапфі ра 45 кг необхідно близько 50 кг глинозему. Під впливом високої температури (2050°С), яку забезпечують спеціальні нагрівальні еле менти, сировина в установці плавиться. Кри стал росте 10 днів (саме стільки триває цикл його виробництва від підготовки установки до роботи до її розкриття після повного ости гання) зі швидкістю 8 міліметрів на годину.

можуть бути максимально наближені до гото вого виробу.

— Чи можна побачити процес перетво рення глинозему на сапфір на власні очі?

— Можна. В установці є спеціальне вікон це, щоб стежити за так званим фронтом кри сталізації — межею, з одного боку якої видно

нулого століття науково популярну книгу під такою ж назвою. Власне кажучи, люди, які присвятили своє життя кристалу, давно сприймають його жи вим. Про це говорять навіть використовувані фахівцями терміни, що пишуться без лапок. Кристали зароджуються, ростуть, утомлюють ся, пам’ятають, пристосовуються до зовнішніх умов, старіють, відпочивають, захоплюють до мішки, видають звуки, висловлюючи невдово лення... Дослідження останніх років показа ли, що межу між живим і неживим дійсно важ ко установити. Поняття «кристал» і «життя» не антагоністичні, стверджують учені. Най простіші живі організми за певних умов мо жуть з’єднуватися в кристали. Вік деяких природних кристалів (у тому числі корунду) — не менше 10 мільйонів років.

Мало хто знає, що сапфір — це коштовний різновид монокрис талічного корунду, оксид алюмінію. Хоча саме слово «сапфір» означає «синій», насправді залежно від домішок він може мати фіолетове, зелене, жовте, рожеве, темно блакитне і навіть чор не забарвлення. Буває і безбарвний сапфір. Саме такий різно вид корунду звичайно вирощується штучно для вирішення зав дань науки і техніки. рідкий непрозорий розплав, а з іншого — більш темний і прозорий сапфір. Після закін чення кристалізації починається повільне зни ження потужності нагрівання аж до повного остигання. Потім вгорі установки піднімаєть ся ковпак, розбирається тепловий вузол і кри стал виймається.

–Г

Сапфіри різного кольору Весь процес відбувається «під доглядом» автоматики, хоча у разі потреби людина може в нього втрутитися.

— Судячи з того, що більше нікому у світі не вдається одержувати такі великі сапфі ри, процес їхнього вирощування тільки ви глядає простим…

—Звичайно. Наприклад, для установки «Обрій 5» розроблений тепловий вузол прин ципово нової конструкції з оригінальною си стемою нагрівання. Вона складається з двох самостійних незалежно керованих на грівачів. Один із них стоїть над тиглем, у яко му росте кристал, інший — під ним. Співвідно шення підведення тепла зверху і знизу мож на змінювати відповідно до програми. Вели кий внесок у цю розробку зробив начальник відділу №15, доктор технічних наук Олександр Данько. Треба також відзначити, що вирощування такого великого сапфіра може загрожувати небезпекою його деформації (появою тріщин) через залишкову напругу в зразку. Ми уника ємо її завдяки особливому режиму його ос тигання. Незважаючи на всі складнощі вирощуван ня таких великих кристалів економічно ви гідне, оскільки за розміром і формою вони

Сапфіри використовуються у виробництві ефективних електролюмінесцентних джерел світла. За сукупністю світлотехнічних характе ристик вони в 14—15 разів перевершують лампи розжарювання. За оцінками фахівців, це одна з найперспективніших енергозбереж них технологій сучасності. В оптиці, що працює в екстремальних умо тернатив вах, сапфір уже визнаний безаль безальтернатив ним матеріалом і активно приходить на зміну кварцу. Це устаткування, у якому використо вуються високі тиски й агресивні середовища, проекційне телебачення, вікна сканерів касо вих апаратів.

Це цікаво

Сапфір — із глинозему еоргію Тимофійовичу, чим пояснити той факт, що в останні три десятиліття з красивого коштовного каменя сапфір перетворився на один із найперспек тивніших конструкційних матеріалів XXI сто річчя? — запитую завідувача лабораторії з ви рощування великогабаритних монокристалів лейкосапфіру відділу №15 Інституту монокри сталів НАНУ, лауреата Державної премії Украї ни в галузі науки і техніки, кандидата фізико математичних наук Георгія Адонкіна.

— Це сталося завдяки двом факторам: можливості вирощувати сапфіри штучно й уні кальному сполученню властивостей цього монокристала. Він має високу прозорість в ультрафіолетових, видимих і інфрачервоній областях спектра і високі діелектричні влас тивості. Крім того, сапфір має високу твердість, зносостійкість і теплопровідність, радіаційну і хімічну стійкість. І нарешті, він біоінертний. Усі ці характеристики і визначи ли можливість широкого застосування крис тала в сучасній оптиці, оптоелектроніці, мікро електроніці і медицині. В оптоелектроніці це передусім виробниц тво ефективних електролюмінесцентних дже рел світла, що за сукупністю світлотехнічних характеристик у 14—15 разів переважають лампи розжарювання. У цих пристроях сапфір використовується як підкладка для нанесен ня світловипромінювальних шарів різних спо лук: зокрема, нітриду галію і його твердих роз чинів. За оцінками фахівців, це одна з найбільш енергозбережних технологій сучас ності. Другий перспективний напрям викорис тання сапфіру — оптика, що працює в екст ремальних умовах. Тут він є безальтернатив ним матеріалом і приходить на зміну кварцу. Це устаткування, у якому використовуються

Як вони працюють

Брош із сапфіром з Алмазного фонду Росії — Георгію Тимофійовичу, а у вас є виро би із сапфіру? Каблучка, наприклад?

— Я працюю із сапфірами вже більше 30 років. За цей час в інституті вирощено в ціло му приблизно 30—40 тонн цих кристалів різного розміру. Однак вирощувати за нашою методикою камені для ювелірних виробів без глуздо. Їх виготовляють більш дешевим і про стим газоплазмовим способом: сапфіри — до 50 мм у діаметрі, а рубіни — до 30 мм. Ми ж зараз вирощуємо сапфіри, розміри яких — мінімум 220 на 240 мм. За невеликим винят ком, коли на вимогу замовника треба виго товити специфічні вузькі і довгі вікна. Тож каблучок у мене нема, а от у звичай ного наручного годинника замість скла стоїть, як і в багатьох, сапфір.

Скоріше живий, ніж мертвий…

У

перше вислів «живий кристал» ужив про фесор Харківського національного уні верситету ім. Каразіна Яків Овсійович Гегузін, який видав наприкінці 70 х років ми

За цей час на Землі з’явилася людина, зміню валися цивілізації, а природні сапфіри зали шалися такими ж, якими вони сформувалися до «початку часу». Природні коштовні кристали завжди ціка вили людей. Амулети, виконані з кристалів, наділялися надприродними властивостями: захищати своїх власників від злих духів, наго ворів, причини або лікувати від різних захво рювань. Легенди і марновірства... Скільки їх пов’я зано з природними кристалами! І це не див но. Кристалічний стан речовини, говорять учені, — одне із найзагадковіших явищ у при роді. З одного боку, він чітко упорядкований: атоми вишикувані в ряди, ряди атомів — у площини, а атомні площини заповнюють три вимірний простір. З іншого боку, такий ідеаль ний порядок може існувати в кристалі тільки при температурі абсолютного нуля, коли він мертвий. За інших умов під твердими нерухо мими гранями приховані механічні рухи — коливання, обертання, хаотичні поступальні переміщення атомів. Цей неупорядкований рух, інтенсивність якого зростає зі збільшенням температури, триває доти, доки кристал знаходиться в рівноважному стані. При найменшій же ознаці нерівноважності (наприклад, появі подряпин, тріщинок, неоднорідностях у розподілі атомів різних сортів або стисканні) потоки атомів ста ють чітко спрямованими. Дивно, але вони підпорядковуються певній меті: позбавити кристал від нерівновагості — залікувати його «рани», дати йому можливість виділити над лишкову вільну енергію і перейти у стійкий стан. Саме така спрямованість руху атомів у кристалі, не підказана йому, а обрана «за власним розумінням», створює відчуття його розумності. Рух заліковує подряпину або тріщину, частина кристала, що стискається, більш тонкою, а нерівномірно розподілені чужі атоми «вишикуються» рівномірно. Цікаво, що в процесі переміщення атомів по кристалу мо жуть переміщатися і дефекти, взаємодіючи і зіштовхуючись один з одним. За певних умов дефекти можуть анігілювати (взаємно знищу ватися) або перетворюватися на дефекти іншого типу: приміром, сукупність безлічі мікроскопічних пор може обернутися однією макроскопічною порою. Можливо, останньому сапфіру рекордс мену недовго бути в чемпіонах. Установка «Обрій 5» потенційно дозволяє виростити ще більші кристали сапфіру — розміром 500х800х50 міліметрів. І це найближче надзавдання харківських фахівців.

Соціум приоритеты пріоритети На жаль, світлі голови, породжені нашою землею, нерідко були змушені шукати кращої долі в інших країнах. Наші земляки одержували «Нобеля» як громадяни Російської імперії, СРСР, США, Франції, Ізраїлю. Більш того. Якщо імена біолога Іллі Мечникова, що став нобеліатом як співробітник пастерівського інституту у Франції, і економіста Саймона Кузнєца, що здобув премію як громадянин США, усе/таки ще якось знають, то інші майже невідомі. Тим часом на українській землі народилися мікробіолог Зельман Абрахам Ваксман, хімік Роальд Гофман, письменник Шмуель Агнон і фізик Георгій Шарпак.

Валентина Гаташ

Ваксман: за відкриття стрептоміцину

Відповідно до офіційного довідника «Nobel foundation лауреатів Нобелівської премії. Але не тому, фундаментальну університетську освіту. Живучи спочатку в родичів фермерів, він відчув інтерес до біології і вступив у сільськогосподарський коледж Рутгерсь кого університету штату Нью Джерсі. А після закінчення університету Ваксман одночасно з викладанням почав дослі джувати ґрунтових мікробів і їхню взає модію із середовищем.

1932 року Американська національна асоціація боротьби з туберкульозом звернулася до нього із проханням з’ясу вати причину незрозумілого у той час яви ща — руйнування паличок туберкульозу в ґрунті. Хвороба не піддавалася лікуван ню і становила для медицини надзвичай но серйозну проблему. Ваксман припус тив, що на палички Коха діють ґрунтові мікроби антагоністи, і вирішив розгорну ти нову наукову програму, використову ючи для лікування хвороб свої досліджен ня з мікробіології ґрунту. Протягом чотирьох років дослідна гру па на чолі з Зельманом Ваксманом вико нала величезну роботу: учені дослідили близько 10 тисяч різних ґрунтових мікробів у пошуках антибіотиків, що мог ли б руйнувати хвороботворні бактерії, не завдаючи шкоди людині. У 1943 році був

відкритий стрептоміцин — другий після пеніциліну антибіотик, що утворюється у процесі життєдіяльності променистих грибів Streptomyces globisporus. (До речі, слово «антибіотик» теж було придумано Ваксманом.)

«Н

Народився знаменитий мікробіолог 1888 року в містечку Прилуки на Віннич чині. Коли обдарований підліток закін чив школу, родина, прагнучи задоволь нити його ненаситний потяг до знань, пе реїхала в Одесу. Майбутній учений рано відчув себе «hunter for learning» — мис ливцем за знаннями. Однак незважаю чи на те, що Зельман Ваксман блискуче склав екстерном іспити й одержав дип лом про закінчення кращої в Одесі гімназії, виявилося, що через націо нальність у нього немає шансів стати сту дентом університету. Зібравши необхідну суму, юнак подав ся у США, плекаючи надію здобути там

2 жовтня 2008 року

Батьківщина

Нобелівська премія сьогодні не має собі рівних у світі ні за пре стижністю, ні за ве личиною винагороди. З 1901 року і дотепер її лауреатами стали більше 700 чоловік.

ave you any idea of the beauty of night in the Ukraine? You do not know the Ukrainian night!» — так переклав англійською безсмертні рядки Гоголя про українську ніч знаменитий мікробіолог Зельман Ваксман. В авто біографічній книзі «Моє життя з мікроба ми» (1954 р.), виданій у Нью Йорку, він пояснював читачам, що улюблений пись менник краще за всіх висловив його по чуття до батьківщини. Згадуючи про своє дитинство і юність в Україні, учений пи сав, що досі відчуває чарівний запах її степів і пам’ятає її квітучі сади.

№ 40–41

Цей препарат широкого спектра дії, за стосовуваний і понині, був ефективний щодо бактерій, стійких до пеніциліну, у тому числі до палички Коха. Після декіль

кох років тестування і доопрацювання стрептоміцин почали широко використо вувати для боротьби з туберкульозом і проказою в усьому світі. Успіх Ваксмана спонукав і інших дослідників зайнятися вивченням ґрунтових мікробів. Після того як було доведено, що мікроорганізми можна змусити виробляти ліки, відкриття нових антибіотиків стало лише питанням часу.

1952 року вчений був нагороджений Нобелівською премією з фізіології і меди цини «за відкриття стрептоміцину, першо го антибіотика, ефективного при лікуван ні туберкульозу». На цей час новий препа рат врятував уже тисячі людей. У промові при врученні премії член Нобелівського комітету відзначив, що «...на відміну від відкриття пеніциліну професором Флемін гом, що значною мірою обумовлено ви падком, одержання стрептоміцину було результатом тривалої, систематичної і не втомної праці». Багаторазове збільшення кількості лікарських засобів з мікроор ганізмів, що населяють ґрунт, є значною мірою результатом дослідних програм, створених зусиллями Ваксмана. Зельман Ваксман, ще за життя назва ний «одним із найбільших благодійників людства», помер 1973 року і був похова ний у США, країні, що відкрила йому двері університету і стала другою батьківщиною.

Гофман: за розроблення теорії перебігу хімічних реакцій

У

1981 році при врученні Нобелівської премії Роальду Гофману, американ ському вченому, фахівцеві у галузі органічної і квантової хімії, секретар Но белівського комітету шведський барон Ра мель заплакав. Він знав біографію вчено го. Чотирирічному хлопчику із Золочева на Львівщині разом із батьками довелося зазнати жахів фашистського концтабору. Тільки через два роки страху і страждань батько Роальда якимсь дивом переправив дружину і сина в сільце, де їх на шкільно

«. . .Розуміння есте тичного аспекту науки швидше, ніж нагромад ження фактів, веде до відкриття. Я люблю хімію, бо ця наука має діло з частинками, які, як людські істоти у зменшеному вигляді, нескінченно складні, завжди реальні і кожна зі своєю вдачею».

му горищі сховав від гітлерівців учитель українець. Друга втеча, підготовлена бать ком хлопчика для ще декількох людей, не вдалася — нацисти розкрили змову і роз стріляли організаторів. Те, що відбувалося в зовнішньому світі, маленький Роальд довгі місяці бачив крізь вузьку щілину на горищі. Уже коли був дорослим, він написав про це вірш за назвою «Поле зору». Однак навіть у цих умовах мати вчила сина грамоті, географії та іншим предметам. Після звільнення Ра дянською армією в 1944 році Роальд (батьки назвали його так на честь знаме

Їх висували на здобуття Нобелівської премії Ще менш відомі громадськості імена вихідців з України, яких висували на здобуття Нобелівської премії, але з різних причин нею не удостоїли. Нобелівський комітет не пояснює причин вибору того або іншого претендента на нагороду. Серед них немає імен учених — закритість радянської науки не давала можливості висувати які небудь роботи, але є письменники і президент.

го залишався в СРСР. Не судилося одер жати нагороду й Уласу Самчуку, україн ському прозаїку в діаспорі, кандидатуру якого запропонував у 1980 році росій ськомовний журнал «Сучасник», що вида вався в Канаді.

Кандидатуру Івана Франка — як «дійсно найвидатнішого пись менника сучасної Європи» — висував у 1915 році в листі Нобелів ському комітетові доктор філософії з Відня Йосеф Застирєц. Трохи раніше, у 1910 році, авторитетна група учених Франції за підтрим ки письменників із країн мусульманського Сходу пропонувала кан дидатуру діяча кримсько татарської культури Ісмаїла бей Гаспринсь кого, який усе життя займався в Криму літературно просвітниць кою діяльністю.

Серед претендентів на премію був також поет дисидент Василь Стус, якого в 1985 році висував на здобуття Нобелівської премії з літератури нобелівський лауреат Генріх Белль, який переклав його твори. Стус помер у таборі для політв’язнів, не доживши до кінця терміну, а Шведська академія не розглядає кандидатури померлих авторів. У 1991 році українська діаспора запропонувала як пре тендента на Нобелівську премію з літератури Олеся Гончара за його роман «Собор» — на той час цей твір уже був заборонений у СРСР, але він з’явився в перекладі англійською. А в 2005 році кандида том на здобуття Нобелівської премії миру офіційно був оголошений президент Віктор Ющенко.

Як кандидатури на Нобелівську премію професор Гарвардсько го університету висував радянських поетів Павла Тичину і Миколу Бажана. Однак Бажан, подякувавши за увагу, написав у листі у Шведську академію літератури: «Я вважаю себе не гідним такої ви сокої нагороди». Ми можемо тільки здогадуватися, що, можливо, він написав так, боячись гніву радянської влади. Від «буржуазної премії» відмовився і письменник емігрант Іван Багряний, син яко

Така історія минулих взаємовідносин України і Нобелівської премії. Чи відкриває сучасне українське суспільство нові перспек тиви для одержання цієї престижної нагороди представниками української інтелектуальної еліти? Питання відкрите.

№ 40–41

Соціум приоритеты пріоритети

2 жовтня 2008 року

«чужих» нобеліатів directory», Україна не має своїх що країна обділена талантами... Цього року в Україні й у світі відзначається 120 річчя від дня народження Шмуеля Агнона. Йому першому серед народжених в Україні і першому серед тих, хто писав на івриті та ідиші, присудили Нобелівську премію в галузі літератури.

нитого мандрівника і вченого Роальда Амундсена) разом із матір’ю переби рається в Краків. Тут мати виходить заміж за Пола Гофмана, і родина емігрує в США. Завдяки своїм успіхам у школі Роальд був прийнятий у спеціальний навчальний заклад для обдарованих дітей у Нью Йор ку і, закінчивши його, вступив на медич ний факультет Колумбійського універси тету (США). Допитливий студент зай мається тут різними предметами — від хімії і математики до французької мови, поетики і японської літератури. Був пері од, коли він настільки захопився історією мистецтва, що мало не облишив хімію.

побував у будинку, де з’явився на світ, піднявся на горище школи, де вони хова лися з матір’ю, зазирнув у щілину, через яку колись спостерігав за життям, на сільському цвинтарі вклонився могилі свого рятівника. Любов до батьківщини він висловив так: «Україна — обітованна земля мого серця».

Агнон: за глибоко оригінальну і майстерну прозу

У 40 років Гофман, вже відомий учений, починає писати вірші. Гофман поет щед ро ділиться з людьми своїм відчуттям краси, яку він бачив у хімії і квантовій ме ханіці так само, як у природі і людях. Він видає незвичайну книгу «Хімічні уявлен ня», у якій його есе і вірші з тем хімії суп роводжуються художніми колажами. А в 1986 році Гофман починає працювати над науково популярним телесеріалом «Світ хімії» — він був упевнений, що безліч речей в галузі хімії можна краще пояснити методами мистецтва, ніж мате матичними рівняннями. У серіалі основи хімічної науки і її досягнення були подані в історичному контексті і супроводжува лися демонстрацією експериментів і бар вистою комп’ютерною графікою. В ефір вийшли 26 півгодинних серій. …У перші роки незалежності України Гофман приїздив у Золочів — місто сво го дитинства, пройшовся його вулицями,

На початку 1930 х років твори Агно на широко публікуються німецькою, а потім і англійською мовою, після чого письменник стає всесвітньо відомим. Його твори перекладені на 10 мов світу. Нобелівська премія 1966 року присуд жена йому за «глибоко оригінальне мис тецтво оповіді, навіяне єврейськими народними мотивами». Порівнюючи письменника із Сервантесом і Гоголем, Кафкою і Достоєвським, літературо знавці відзначають талановите відобра ження загальнолюдських проблем сучас ності, насиченої парадоксами і супереч ностями, комічну майстерність, багат ство і глибину творів. В останні роки життя Агнон став в Ізраїлі національним кумиром. Коли в рай оні, де він жив, почалися будівельні робо ти, міський голова наказав установити спеціальний знак поблизу будинку пись менника: «Дотримуйтеся тиші! Агнон пра цює». Однак незважаючи на величезну по пулярність, до самої смерті в 1970 році но белівський лауреат був переконаний, що його читацька аудиторія скорочується. У нацистських газових камерах загинули ба гато тих людей, для яких він писав, і пись менникові здавалося, що молоде поколі ння байдуже до традиційних культурних цінностей, відображених в його творчості.

І хоча Гофман на все життя залишився вірним красі у всіх її проявах, усе таки спеціалізувався з хімії у знаменитому Гарварді і з квантової хімії в Упсалі (Шве ція). Його привабив шлях хіміка теорети ка. Разом із професором Вудвардом мо лодий учений сформулював загальне правило, що вважається найважливішим концептуальним принципом у теорії органічної хімії. Воно визначає співвідношення енергії перехідного ста ну молекул, що об’єднуються, і числа електронів, що беруть участь у хімічних процесах. Цей вид обчислень використо вують хіміки, вивчаючи нові реакції і ви рішуючи проблеми синтезу нових речо вин. У 1981 році Роальд Гофман здобув Нобелівську премію за внесок у спільну з Вудвардом розробку теорії перебігу хімічних реакцій. (Вудвард помер двома роками раніше).

— Усе набагато складніше, ніж можна було б продемонструвати за допомогою кубика Рубика, — говорив Роальд Гоф ман журналістам, які намагалися з’ясува ти в нього, у чому полягає суть роботи.

— Важко пояснити нашу роботу людям, які не знають квантової механіки. Я ви користовую аналогію з господаркою бу динку, яка повинна так розсадити гостей за столом, щоб сусіди підходили одне до одного. Щось подібне ми спостерігаємо і з молекулами.

чістю. За роки перебування в Німеччині письменник випускає кілька повістей і збірників оповідань, а також найбільш значний твір — двотомний роман «Весіль ний балдахін». Шахрайський роман роз повідає про пригоди бідного хасида, який мандрує Східною Європою у пошуках чо ловіків і приданого для трьох своїх дочок. (Хасид — послідовник хасидизму, релігій ного вчення, відповідно до якого Бог за своєю природою добрий, а не караючий, а людина є центром творіння). Гумор і іро нія в цьому романі поєднуються з жалем до героїв, що типово для творчості Агно на в цілому.

Цього року в Україні й у світі відзна чається 120 річчя від дня народження Шмуеля Агнона. Йому першому серед на роджених в Україні і першому серед тих, хто писав на івриті та ідиші, присудили Нобелівську премію в галузі літератури.

Т

алановиті твори нобелівського лау реата з літератури 1966 року Шмуе ля Йосефа Агнона увібрали всі фар би і звуки рідної Галичини, звичаї, обря ди, мову і характери людей, що її насе ляли. І дарма, що в іншій мовній стихії. Дослідники його творчості вважають, що письменник, який народився в 1988 році в містечку Бучач Тернопільської області, сформувався як майстер слова саме в Україні — до від’їзду з країни він опублі кував тут близько сімдесяти творів. Зростав майбутній письменник в осві ченій родині, з дитинства виявляючи на хил до творчості. Свої перші поетичні тво ри, опубліковані в одній із львівських га зет, він написав на івриті і на ідиші. Пе реїхавши в Палестину, письменник пише і публікує повість «Покинуті дружини», на звою якої згодом скористався для свого літературного псевдоніма. Згодом псев донім став офіційним прізвищем пись менника: Агнон у перекладі з івриту оз начає «Покинутий». У цій книзі відбилися характерні риси творчості Агнона — ви користання фольклору та елементів фан тазії, а також релігійні мотиви. У 1912 році Агнон поселяється в Берліні, де йому була надана п’ятирічна стипендія для занять літературною твор

Шарпак: за винайдення пристрою, що відбраковує субатомні частинки в субатомному прискорювачі

«В

сесвіт мого дитинства, де я був Гри шею» — так говорить про свою батьківщину нобелівський лауреат Жорж Шарпак. Допитливий хлопчик із си німи очима на ім’я Георгій Харпак наро дився в 1924 році в містечку Дубровиці, нині місто Дубровиця на півночі Рівненсь кої області. Але на самому початку трид цятих років його родина виїхала у Фран цію — еміграція «у пошуках кращої долі» була тоді досить поширеним явищем. Ім’я і прізвище Гриші почали звучати на фран цузький лад — Жорж Шарпак. Друга світова війна застала 19 літнього юнака під час навчання в па ризькому ліцеї. Відклавши до кращих часів підручники, він вступив у лави французького руху Опору. У результаті був спочатку ув’язнений владою режиму Віші, а потім депортований у концентра ційний табір Дахау, де залишався до звільнення в 1945 році.

Після війни юнак активно надолужує згаяне. Закінчивши перерване війною навчання в ліцеї, він вступає у Ecole des Mines, одержує ступінь бакалавра в гірничій справі і починає працювати в Національному центрі наукових дослід жень. Захопившись фізикою, Шарпак відвідує лекції всесвітньо відомого фізи ка Ф. Жоліо Кюрі і починає працювати в його лабораторії. Напевно, ця зустріч ба гато в чому визначила наукову долю Ге оргія. Він здобуває ступінь доктора наук в галузі ядерної фізики і з 1959 року по стійно працює в Європейському центрі ядерних досліджень (ЦЕРН) — найбіль шій у світі лабораторії фізики високих енергій. У 1992 році йому присуджується Но белівська премія в галузі фізики за ви найдення і розвиток нових детекторів елементарних частинок, зокрема за ви найдення так званих «камер Шарпака». Розроблені ним принципово нові експе риментальні методи невпізнанно зміни ли і збагатили інструментарій фізики елементарних частинок і багато в чому визначили її сьогоднішні досягнення. Фахівці порівнюють фізика з основопо ложником наукової мікроскопії Ван Ле венгуком, який, довівши до досконалості методи шліфування лінз, створив пер ший мікроскоп, що радикально змінив біологічну науку. Основні розробки цього чудового ек спериментатора почали застосовувати ся відразу ж після їхньої появи на світ. Зараз вони входять до складу більшості великих установок на всіх сучасних при скорювачах і використовуються в більшості експериментів, проведених у ЦЕРН. Про життя нобелівського лауреата можна довідатися з автобіографічної книги «Життя як сполучна нитка», у якій він ділиться своїми особистими спогада ми з другом родини Домінік Содінос. Кни га перекладена в 2001 році російською. До неї увійшли спогади дитинства і юності, розповіді про шлях вченого у фізиці, про зустрічі з відомими вченими й історії його відкриттів. «Ця книга не претендує ні на що інше, крім спроби ок реслити один життєвий шлях, одну осо бистість і відшукати різні нитки. Нитка, що сполучає містечко на Україні з Фран цією. Нитка, натягнута уздовж усього життя, щоб ніколи не втратити з очей мету. І так — до Стокгольма», — говорить ся в передмові. Коли громадськість відзначала 75 літ ній ювілей ученого, Жорж Шарпак дав інтерв’ю тележурналістам, яке показали по французькому телебаченню. У ньому він сказав, що «терпимістю і наполегли вістю французьке суспільство зможе інтегрувати всю і всіляку імміграцію, що воно більш ніж переконливо довело про тягом століть, виходячи з випробувань без збитку і навіть збагаченим». В інтерв’ю він коротко, але тепло згадав про свою бать ківщину — Україну.

Основний ресурс пріоритети

Марина Савінова

Коли ріст «зашкалює»

Д

одайте до цього перманент не підвищення цін на енер гоносії, і висновок напро шується сам: ресурси для знижен ня собівартості продукції мали бути знайдені ще вчора. Та де їх шукати сьогодні? Шлях перший — модернізація вироб ництва. Вона провадиться, але це процес довгий. Шлях другий — змінити ставлення до сировини, сприйняти інноваційні технології, що дозволяють вирішити пробле ми, які раніше ніколи не вирішу валися. Адже що відбувається? Для ви робництва металу використо вується залізорудний концентрат, одержуваний із залізної руди. У свою чергу, щоб виробити тон ну концентрату, необхідно пере робити 2,5—3 тонни руди. Тому рудна складова в ціні металу є, м’яко кажучи, досить вагомою. Висновок: один із реальних шляхів виходу з глухого кута, що виникає сьогодні в металургії, — знизити витрати на залізорудну сировину і збільшити пропозицію її на вітчизняному ринку. Тим більше, що зовсім не на всіх укра їнських металургійних комбінатах є власна залізорудна база. При міром, її не мають такі гіганти, як Маріупольський комбінат ім. Ілліча або «Запоріжсталь». А купівля за лізорудної сировини за кордоном — задоволення дуже дороге, бо ціни на неї там приблизно вдвічі перевищують українські. Який вихід? По перше, необ хідно забезпечити максимально повне вилучення руди при її видо бутку. По друге, розширити сиро винну залізорудну базу діючих кар’єрів. Своє вирішення цих про блем пропонує луганський «Нау ково технічний центр магнітної сепарації МАГНІС ЛТ Д». ЛТД».

Гірничорудний «вінегрет»

А

кцент перший. Родовища магнетитових руд характе ризуються значною страти графічною неоднорідністю: у про дуктивні рудні товщі вклинюють ся малорудні і безрудні тіла. Це дуже ускладнює ведення гірничих робіт, бо необхідні роздільне вий мання і роздільний підйом з

кар’єрів видобутих мас руди і по роди. У той час як підривні робо ти призводять до значного їхньо го взаємного перемішування і ут ворення великих обсягів збідне них руд.

— За нині діючими технологія ми, — розповідає директор «НТЦ МАГНІС ЛТД» Рафаел Улубабов, — розподіл у кар’єрі роблять, як то кажуть, на око: у цій частині на чебто менше породи, відправимо її на збагачувальну фабрику. А тут уже більше — відправляємо у відвали. Такий підхід загрожує подвійним ускладненням. На ви робництво концентрату направ ляється не тільки руда, а й поро да: 10—20% потужностей гірни чо збагачувальних підприємств зайняте переробленням породи з незначним вмістом заліза. У той же час у породні відвали потрап ляє величезна кількість гірничої маси з високим вмістом повно цінної руди — іноді до 50%. Ця маса викидається тільки через те, що не витримується норматив вмісту в ній заліза. Навіч парадоксальна ситуація. З одного боку, у переробку маг нетитових руд не залучають вели чезні обсяги гірської маси, що скидаються у відвали, незважаю чи на наявність у них значної кількості кондиційної руди. З іншого — дробленню, здрібню ванню і технологічно складному мокрому магнітному збагаченню піддаються магнетитові руди, зас мічені чималою кількістю безруд ної і малорудної породи. Такий собі рудний «вінегрет». Залізорудна сировина представлена двома основними різновидами — маг нетитовим і гематитовим. За вмістом заліза вони однакові, але відрізняються за своїми маг нітними властивостями. Магнети товий залізорудний різновид зба гачується на всіх ГЗК на звичай них магнітних барабанних сепа раторах зі слабким магнітним полем. А гематитові руди, що ма ють дуже низькі магнітні власти вості, збагачуватися в такий спосіб не можуть. Багато залізорудних родовищ мають чималі зони контакту гема титової і магнетитової руди, що ви

Візитівка Рафаел УЛУБАБОВ Стаж роботи в галузі розроблення устаткуван ня для магнітного збагачення корисних копалин — більше 50 років. З 1965 по 1998 рік — головний конструктор інсти туту «Діпромашвуглезбагачення» (м. Луганськ). З 1992 року очолює ТОВ «Науково технічний центр магнітної сепарації МАГНІС ЛТД». Почесний член Академії гірничих наук України. Автор і головний конструктор принципово нового обладнання, у тому числі електромагнітного ротор ного сепаратора для збагачення слабомагнітних окислених руд, комплексів для механізованого магнітного рудорозбирання великошматкової маг нетитової руди.

Пряма мова

не більше 4—6%, — розповідає Ра фаел Улубабов. — «Я ніколи не запитую, що необхідно Особливі перспек тому або іншому підприємству для підви тиви відкриває щення ефективності технології і поліп можливість вико шення якості продукції. Пропоную сам: ристання нової тех вам треба це і це. Часто у відповідь чую ніки для вилучення запитання: а хіба це можливо? Та я бачу рудних шматків з завдання розробника саме в тому, щоб бідної гірничої ма створювати устаткування і технології, про си, що викидається які не знає споживач». у відвали. Витрати Рафаел Улубабов на її видобуток і складування відно сяться на руду кон диційну, автоматично збільшуючи вартість останньої. Ціна руди, вилу ченої з бідної гірської маси, визна чатиметься тільки витратами на її механізоване магнітне рудорозби ахівці «НТЦ МАГНІС ЛТД» рання, що у багато разів нижче вит вперше у світовій прак рат на «класичний» видобуток. тиці розробили техноло гію і комплекси устаткування Якщо ж видобуток ведеться у для механізованого магнітного зонах контакту магнетитової і ге рудорозбирання (ММР) підірва матитової руд, то рудорозбирання ної залізорудної маси. Техноло дозволяє розділити їх: гематитову гія створює умови, що дозволя відправити на складування вже ють безпосередньо в кар’єрі без магнетитової складової, а маг або на його борту звільнити нетитову — на збагачення, відпо кондиційну руду від пустої по відно без гематитових «домішок». роди. Це дає можливість уник

Усе поділити!

Ф

І дерево життя стоїть зелене…

Т

ехнологія, про яку йдеться, розроблена в останні роки. І почала активно використо вуватися буквально у 2007— 2008 роках. Ось кілька прикладів.

Комплекс обладнання для механізованого магнітного рудорозби рання підірваної залізорудної маси працює на Михайлівському ГЗК (Росія) добуваються роздільно. Видобуту гематитову руду, як правило, не викидають, а складують у рудні відвали на майбутнє. Разом з нею туди потрапляє значна кількість магнетитової руди. Витрачаються кошти на видобуток і складування того, що можна збагачувати вже сьогодні. Частина гематитової руди потрапляє в магнетитову і ра зом з нею надходить на збагачен ня. На існуючих сепараторах зба гачувати гематитову руду немож ливо, і вона марнується у відходах через те, що потрапила не за при значенням. Цю ситуацію можна змінити.

2 жовтня 2008 року

Докази

Початок на 1'й стор.

Чорна металургія України, основне джерело надходження валютних коштів, перебуває сьогодні між молотом цін на сировину і ковадлом попиту на неї. Якщо підвищення цін на її продукцію в попередні роки дозволяло металургам приймати в переробку сировину, що постійно дорожчає, то зараз ситуація змінилася: при помітному спаді потреби в металі собівартість залізорудної сировини дедалі зростає.

№ 40–41

нути великих витрат на дроб лення і подрібнення породи, її переробку за складною техно логією і подальше складування в дорогих хвостосховищах. Крім того, з бідної гірської маси, що вважається відходами і вики дається у відвали, тепер можна «взяти» 30—60% корисної руди і направити її у збагачувальну пе реробку для виробництва кон центрату.

— Наше устаткування дозволяє вилучати в магнітний продукт шмат ки магнетитової руди розміром до 450 мм і виділяти в немагнітні відходи великі шматки з низьким вмістом магнітного заліза на рівні

Комплекс для ММР упровад жений на Куржункульському руд нику в Казахстані. У цьому кар’єрі великі зони нерудних породних тіл знаходяться в контакті з руд ними тілами. Інтенсивне пере мішування шматків руди і породи при підривних роботах і утворен ня великих обсягів наднорматив но засміченої рудної маси не доз воляли руднику вийти на планові показники із відвантаження руди на фабрику. Зате за обсягами гірничих робіт план «перевикону вався»: їх вироблялося в 1,5—2 раза більше, ніж передбачено проектом. За 7 місяців нинішнього року на Куржункульському руднику було видобуто 2,2 млн тонн руди. Із них 1,2 млн тонн — у зонах руд них тіл із вмістом заліза близько 36—38%. А мільйон тонн видобу тий у зонах контакту руди і поро ди і містив усього 25% заліза. З а стандартною технологією ви добутку така бідна руда підляга

ла відправленню у відвали. З а н о в о ю т е х н о л о г і є ю руда була піддана механізованому магніт ному розбиранню на борту кар’є ру. У результаті з некондиційної маси у відвали пішло 460 тис. тонн породи, а 540 тис. тонн руди, що містить 39% заліза, було відправлено в технологічний про цес виробництва концентрату. Вміст заліза в руді, вилученій з відвалів, виявився вищим, ніж у кондиційній руді, що видобу вається! Таким чином, рудорозбиран ня показало, що так звана «бідна» руда насправді є меха нічною сумішшю багатої руди і бідної породи. Нову технологію впровадив ро сійський комбінат «Карельський котун». Тут на комплексі механізо ваного магнітного рудорозбиран ня з гірничої маси в середньому вилучається приблизно 55% кон диційної руди, а близько 45% по роди, що майже не містить заліза, відправляється у відвали. Технологія і устаткування «НТЦ МАГНІС ЛТД» використовуються і на Михайлівському ГЗК (Росія) для поділу руди, видобутої у зонах контакту магнетитової і гематито вої руд. Підсумуємо. Нові комплекси для ММР, що не мають аналогів, протягом року впроваджені на трьох гірничих підприємствах у Росії і Казахстані. Такого у світовій практиці гірничої справи ще не було. Активно проектується уста новка комплексів на інших гірни чих підприємствах ближнього за рубіжжя. Уже виконані проектні роботи з їхнього встановлення на Соколовсько Сарбайському гірничо виробничому об’єднанні (Казахстан). У Росії встановлення комплексів закладене в проекті споруджуваних комбінатів — Кімкано Сутарського (Хабаровсь кий край) і Гаринського (Амурсь ка область) ГЗК. Одна з проектних організацій Санкт Петербурга проектує їхнє впровадження на сибірському Коршунівському ГЗК.

— На жаль, українські комбіна ти поки сприймають цю ідею без ентузіазму, — говорить директор «НТЦ МАГНІС ЛТД». — Виявив іні ціативу тільки Південний ГЗК. Там почали опрацьовувати питання упровадження комплексу для рудо розбирання і навіть провели від повідні випробування (привозили до нас проби). За їхніми результата ми зараз разом із «Підвенгіпро рудою» (м. Харків) вирішується пи

№ 40–41

2 жовтня 2008 року

Основний ресурс пріоритети

очевидного тання про установлення на ЮГЗК комплексу для рудорозбирання в 2009 році. Якщо усе вийде, цей ГЗК стане першим українським комбінатом, що впровадив наші новації. Інші гірничі підприємства, де рудорозбирання могло б пра$ цювати з набагато більшим ефек$ том, просто не хочуть нічого роби$ ти. Це Центральний, Північний ГЗК, «АрселорМітталСтіл» (колиш$ ня «Криворіжсталь»), Інгулецький ГЗК…На жаль, на жодному з цих комбінатів фахівці не виявляють ініціативи у використанні сучасної технології. Певне, діє принцип: іні$ ціатива карається.

Збагатити не можна складувати

К

оли йдеться про гематитову руду, гірники (причому не тільки українські) навряд чи ризикнуть поставити кому після слова «збагатити». Для конструк$ торів же ТОВ «Науково$технічний центр магнітної сепарації МАГНІС ЛТД» такого питання вже не існує. Тут створений роторний сепаратор із високоінтенсивним магнітним полем, що дозволяє забезпечити ефективне збагачення гематито$ вої руди у великих промислових обсягах. Це означає, що в збага$ чення вже можна залучати вели$ чезні запаси гематитової руди.

Чи розуміли це раніше? Пере$ ди нама$ руди робити гематитові ру галися десятиліттями, але досі ні в У країні, ні в Росії немає Україні, жодного підприємства, що ефективно збагачувало б їх. З тієї простої причини, що доне$ давна робити це просто не було на чому: машинобу дівні машинобудівні заводи не робили ефективні сепаратори для збагачення окислених (гематитових) ру д руд У країни і Росії. Ці ру ди мають руди складний мінеральний склад, і навіть магнітні сепаратори, що випускаються західними фірмами, з їх збагаченням не справляються. У великих обсягах гематитові руди переробляються в Китаї за допомогою спеціальних електро$ магнітних сепараторів із сильним магнітним полем. Один з їх видів — роторні сепаратори з рифлени$ ми пластинами. Вони виробляють$ ся китайською промисловістю, але є абсолютною копією західно$ німецьких сепараторів розроб$ лення 70$х років минулого століття. Інший тип — сепаратори зі стерж$ невими матрицями, скопійовані із сепаратора чехословацького ви$ робництва (розробка 80$х років). Ця техніка не може використову$ ватися для збагачення окислених руд України і Росії. Приміром, не$ давно гірничорудний інститут у місті Чань$Ша, що спроектував і випускає роторні сепаратори з рифленими пластинами, у своїх звітах офіційно заявив, що вони визнані в Китаї бракованою про$ дукцією і виводяться з промисло$ вої експлуатації. Причина проста: у сепараторів забиваються зазо$ ри між пластинами, унаслідок чого вони стають непрацездатними. Сепаратори зі стержневою мат$ рицею (вони мають назву СЛОН) начебто здатні забезпечити робо$ ту промислових залізорудних підприємств. Та тільки начебто.

Приміром, одне з російських гірничорудних підприємств про$ вело в Китаї стендові випробу$ вання зі збагачення магнетито$ ільменітових руд Куранахського родовища на сепараторах типу СЛОН, рекомендованих для впровадження на споруджувано$ му в Росії Олекмінському рудни$ ку. Паралельно в російському інституті «Уралмеханобр» прово$ дилися такі ж випробування на роторному сепараторі конст$ рукції «НТЦ МАГНІС ЛТД».

— Незалежні випробування, проведені без нашої участі, пока$ зали, що при використанні ки$

нітним полем: зазори між пласти$ нами забивалися, і два практич$ но нових сепаратори гірники зму$ шені були вивести з експлуатації і демонтувати. Кілька років пішло в луганських конструкторів на те, щоб переконати керівництво ком$ бінату в доцільності вилучення ільменіту на базі сучасних магніт$ них сепараторів. Нарешті в 2007 році був підписаний контракт із «НТЦ МАГНІС ЛТД» на постачання роторного сепаратора. Причому на досить оригінальних умовах. По$перше, постачання було за дуже низькою ціною, що не пере$ вищує його собівартість. По$друге,

Скільки коштує ГЗК? За розрахунками фахівців «НТЦ МАГНІС ЛТД», упро вадження технології механізованого магнітного ру дорозбирання на всіх шести залізорудних ГЗК Ук раїни за своїм економічним ефектом було б рівно значне введенню в експлуатацію ще одного — сьо мого — гірничо збагачувального комбінату. тайського устаткування вилучення ільменіту на 7% нижче, ніж на се$ параторах нашої конструкції, — розповідає Рафаел Сергійович Улубабов. — Якщо прийняти для установки на комбінатах сепара$ тори китайського виробництва, то втрати корисного мінералу за ра$ хунок низького вилучення у кілька разів перевищать вартість самих сепараторів. Тому встановлювати таку техніку можна тільки в абсо$ лютно безвихідному становищі. У підсумку для установки на Олекмінському руднику були прий$ няті роторні сепа$ ратори конст$ рукції ТОВ «НТЦ МАГНІС ЛТД».

до проведення випробувань сепа$ ратор залишався власністю лу$ ганської фірми, що одержала лише авансові платежі. У разі, якщо сепаратор себе не виправ$ дає, комбінат мав повернути його виробнику й одержати назад свої гроші. У квітні 2008$го сепаратор був запущений. А вже 28 травня Іршанський ГЗК підписав акт про те, що ніяких претензій до його ро$ боти не має: зазори не забиваються, технологічні по$

Комплекс обладнання для механізованого магнітного рудорозбирання підірваної залізорудної маси (Соколовсько Сарбайське гірничовиробниче об’єднання, Казахстан)

мовник відправив одній амери$ канській фірмі, щоб там зробили аналіз і вирішили, чи зможуть відповісти на виклик українських конструкторів. Американська фірма дала комбінату висновок: одержати продукти такої якості, з таким вилученням магнітним спо$ собом НЕМОЖЛИВО! І запропону$ вала іншу, більш складну, ніж маг$ нітне збагачення, технологію. Звичайно, сепаратор був за$ мовлений у Луганську, адже не по$ вірити результатам стендових випробувань неможливо. У серпні нинішнього року сепаратор введе$ ний в експлуатацію. Ніяких пре$ тензій до його роботи з боку Обу$ хівського ГЗК нема, і комбінат підписав акт упровадження. Кожне впровадження пов’яза$ не з подібною показовою істо$ рією. Розповісти про все не доз$ воляє формат газетної статті. Тому далі — конспективно. Олекмінський рудник в Амур$ ській області (нове споруджуване підприємство) на 2008—2009 рр. замовив «НТЦ МАГНІС ЛТД» відра$ зу шість роторних сепараторів для збагачення залізо$магнетитових руд. Перший із них уже відванта$ жений у Росію. Ще один роторний сепаратор відправлений у Казахстан на Донський ГЗК для вилучення хромітів із відходів гравітаційного збагачення. Ведеться монтаж се$ паратора.

Лічте ефекти, панове!

Я

к міг помітити читач, приклади впровадження унікального ус$ таткування в Україні одиничні. Може, річ у його високій ціні?

Електромагнітний роторний сепаратор із високоінтенсивним магнітним полем для збагачення гематитових та інших слабомагнітних руд

У чому ж ноу$хау луганських конструкторів? Ними (вперше у світовій практиці!) створені сепа$ ратори із широкими зазорами, що не забиваються у процесі зба$ гачення окислених руд складного мінерального складу.

Проби без помилок

Г

оловний зразок такого сепара$ тора був виготовлений на за$ мовлення Іршанського ГЗК (Ук$ раїна) для вилучення ільменіту. Більше 15 років тому комбінат мав невдалий досвід використання ро$ торних сепараторів із сильним маг$

казники, закладені в проекті, цілком забезпечуються. Комбінат розплатився за працюючий сепа$ ратор і відразу підписав додатко$ ву угоду про постачання ще двох. Цікава ситуація склалася і на казахстанському Обухівському ГЗК, де існує проблема вилучен$ ня ільменіту. Його фахівці розгля$ дали можливість використання зарубіжних сепараторів і вели пе$ реговори з американською і фінською фірмами. Жодна з про$ позицій гірників не зацікавила. Вони привезли матеріал у Лу$ ганськ — фахівці «НТЦ МАГНІС ЛТД» провели збагачення на стенді. Продукти переробки за$

— Так, наше устаткування кош$ тує недешево, — говорить Рафаел Улубабов. — Але річ не в цьому. Багато хто звик підраховувати прямі витрати, не замислюючись ні про ефекти впровадження нового, ні про завтрашні суперприбутки. Наведу приклад. На Полтавському ГЗК вже більше 10 років здійсню$ ється операція сухого магнітного збагачення руди на магнітних сепа$ раторах шведської фірми. Ми за$ пропонували комбінату перевірити ефективність їхньої роботи, при$ візши до нас руду, збагачену на цих сепараторах. Результати випробувань, що проходили в присутності представ$ ників ГЗК (до речі, аналізи вони проводили самі), показали, що наш сепаратор забезпечує такий же вихід відходів збагачення, що і шведський. А вміст корисного мінералу у відходах виявився у два рази нижче. Але головне: за раху$

нок меншої втрати заліза вилучен$ ня його в магнітний продукт нашо$ го сепаратора стало вище на 1,7%. Тепер рахуємо. На шведський сепа$ ратор надходить 300 тонн руди на годину. У ній у середньому 98 тонн заліза. З 1 тонни заліза вироб$ ляється 1,2 тонни концентрату. Тоб$ то при роботі одного шведського се$ паратора втрачається 1,7 тонни за$ ліза понад об’єктивно неминучі втрати. З цього заліза можна було б виробити 1,9 тонни концентрату. За 8 тисяч годин роботи в рік втра$ ти концентрату становлять 15 тисяч тонн. Сьогодні його ціна на світово$ му ринку перевищує 100 доларів. Отже, 1,5 млн доларів у рік (!) іде у відходи збагачення на шведському сепараторі. А сам він коштує у 5—6 разів менше. Тобто за вартість того концентрату, який реально вироби$ ти додатково, можна купити 5—6 таких сепараторів. То до чого ж тут ціна? Але підрахувати віддачу й ефект ніхто не хоче. На думку Рафаела Сергійовича, є і ще одна проблема: найманий пер$ сонал ГЗК, маючи фіксовану зар$ плату, не зацікавлений брати на себе ще якісь додаткові органі$ заційні питання. А власники навряд чи знають про існуючі новації та ефекти від їхнього упровадження. Та й чи хочуть знати? Адже залізорудні комбінати постійно підвищують ціни на сировину, і власники комбінатів одержують свій прибуток. Упровадження ефективних техно$ логій видобутку і переробки наших корисних копалин — проблема над$ звичайно серйозна: підприємства приватні, але ж сировина в землі лежить державна! Використовуєть$ ся вона не завжди ефективно. І, між іншим, не заповнюється. Треба по$ рушувати в органах державного уп$ равління природними ресурсами, в інших організаціях питання про хи$ жацьке використання залізорудної сировини. Та як це зробити? Адже навіть жоден уряд не діє стільки, щоб будувати якісь «довгогральні» плани і за щось потім відповідати. Це класичний приклад того, коли «за державу прикро». То що ж, на цьому ставити крапку?.. У всякому разі, не для розроб$ ників. Українські технології вже ус$ пішно працюють у Росії і Казахстані. Зараз «НТЦ МАГНІС ЛТД» веде пе$ реговори з деякими західними фірмами, що спеціалізуються на по$ ставках технологій і устаткування для збагачення корисних копалин. Луганчани вже одержали пропо$ зиції про співробітництво з викори$ стання унікального устаткування у проектах зарубіжних виробництв. Тож навряд процес упровадження проривних технологій видобутку і збагачення залізорудної сировини зупиниться. І дякувати Богу... Питання в іншому. Чи побачать цього разу пророка у своєму краї? Ставимо три крапки…

Пріоритети знаю, як

№ 40–41

2 жовтня 2008 року

«Новий час» — нові «Стійкий розвиток під час змін». Саме це зовні суперечливе гасло, обране організаторами IV міжнародного салону винаходів і нових технологій «Новий час», що пройшов 25—27 вересня в Севастополі, не випадкове. Генеральний менеджер салону Володимир Куликов упевнений: найпостійніше явище у світі — це зміни, а найстійкіший спосіб безперервного процесу розвитку — зміни через науково&технічну і соціальну творчість.

Початок на 1&й стор.

Людмила Гречаник

Виставка ідей

І

дея проведення салону «Новий час» на лежить керівникові Наукової школи при чинності, севастопольському вченому Василю Гочу. Беручи участь у міжнародних салонах в Угорщині, Румунії, інших країнах, він дійшов висновку: нам необхідний свій. Вирішальною стала зустріч із Володими ром Куликовим, який очолює КП «Агентство економічного розвитку Севастополя» і на копичив солідний досвід виставкової і пре зентаційної діяльності. Заручившись підтримкою міської держадміністрації, вони вирішили проводити «Новий час» що річно наприкінці вересня, приурочивши його до Дня винахідника і раціоналізато ра. У роботі першого салону взяли участь 7 країн, другого — уже 16, а третій був представлений 20 країнами учасницями. Про участь у четвертому салоні заявили 23 країни — від Аргентини до Японії. Од нак через ситуацію, що склалося в Чорно морському регіоні в результаті недавніх подій, приїхати ризикнули тільки дев’ять. Інші країни беруть участь у салоні заочно, через каталог.

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ Організатори IV міжнародного сало ну винаходів і нових технологій «Новий час» — Державний департамент інте лектуальної власності МОН, ДП «Укра їнський інститут промислової власності», Український центр инноватики й патен тно інформаційних послуг, Українська академія наук, Наукова школа причин ності (м. Севастополь), Севастопольсь ка держадміністрація, Севастопольська міськрада, міжнародний інноваційний клуб «Архімед» (м. Москва), Міжнародна Федерація асоціацій винахідників (м. Будапешт), Всесвітній форум дослід ників і винахідників (м. Бухарест), Союз обдарованої молоді України й інші організації.

Склад міжнародного журі: Професор П’єр Фюм’єр (м. Брюс сель, Бельгія) — голова міжнародного журі. Кандидат технічних наук Антон Кар лов (м. Севастополь) — голова націо нального журі. Доктор технічних наук, доктор біоло гічних наук, професор Василь Гоч (м. Се вастополь) — голова нагородної комісії . Доктор технічних наук, професор Олексій Оніпко (м. Київ), президент Ук раїнської академії наук — почесний президент салону. Члени міжнародного журі — учені, винахідники, організатори інноваційної діяльності з України, Росії, Молдови, Бельгії, Румунії, Хорватії.

Про масштаби севастопольського са лону свідчать не тільки величезна кількість представлених розробок (лише короткий опис їх оформився у двохсотсто рінковий каталог), не довгий список призів і найсолідніших організацій, при четних до проведення форуму, і навіть не кількість країн учасниць. Масштаби сало ну, по перше, як винаходи і технології, представлені на суд журі, і ще більш без пристрасний суд побратимів винахід ників, а по друге, у їхній соціальній орієн тованості. Салон відрізняється від усіляких тема тичних виставок тим, що на ньому пред ставлені ідеї, а не власне продукція продукція, і мета його проведення — у живому спілку ванні між винахідниками, ученими, роз робниками й представниками інноваційно го бізнесу. Тому «дійові особи» тут не видо вищні установки або діючі моделі, а стен ди, креслення, буклети, опис розробок у каталозі і самі учасники, які охоче розпові дають про свої винаходи. Україна була представлена універси тетами та організаціями Києва, Харкова, Львова, Луганська, Севастополя, Терно поля і ряду інших міст. Безсумнівний лідер — Українська академія наук із про ривними розробками з багатьох на прямів. Асоціація «Російський дім міжнародно го науково технічного співробітництва» забезпечила участь у салоні 19 розробок з 7 регіонів Росії. Прикмета часу: навко ло винахідницької діяльності виникає ба гато структур, у тому числі і для організації експозицій на міжнародних виставках. Як говорить директор асоціації Борис Мака ричев, завдання виставкового оператора — створення комфортних умов для вина хідників. А показати нашим сусідам було що. Це й розробки Російського інституту потужно го радіобудування (підземні передавальні

А. Коробов (ліворуч) демонструє фотонні апарати в дії модульні активно фазовані антенні ґрати), і унікальний наукомісткий продукт — ав тономна (не зв’язана із супутником) сис тема забезпечення безпеки людини нау ково впроваджувальної фірми «Пілінг» із Санкт Петербурга, і ракета «Алан» перм ських учених, здатна знешкодити градові хмари, і винахід школяра Олексія Авдєєва — система, що саморозвертається, для примусової зупинки автомобіля, якою уже зацікавилася ДАІ. Болгарин Божидар Джорджев, що пред ставляв свою країну сам, демонстрував ге нератор безопорного крутного моменту, що діє у порушення закону збереження момен ту імпульсу. Але на те й закони, щоб хтось зміг їх порушити і рухатися далі. Привертала увагу колоритна фігура си вобородого 72 літнього винахідника із Се вастополя Анатолія Павловича Салмаша, який захоплено розповів про розроблене ним принципово нове судно платформу на підводних крилах.

Компетентна Олександр Зубарєв, головний редактор журналу думка «Винахідник і раціоналізатор», керівник всеукраїнського Як допомогти винахідникові Володимир Никитченко, директор Київського центру інноваційного розвитку: — Сьогодні набагато більше уваги почали приділяти побудові інно ваційної інфраструктури економіки — інновацій но технологічним цент рам, технологічним інку баторам, технопаркам. Крім того, за останній рік у регіонах організовані 11 центрів інноваційно го розвитку, функції яких — забезпечити зв’язок між новаторами та інве сторами, перекинути мо сти через прірву, що їх розділяє.

інтернет*проекту «Інформаційний союз малого & середнього бізнесу України»: — Одна з насущ них потреб винахід ників і промис ловців — єдиний банк винаходів і розробок. Це вже кілька років здій снює наш інтернет проект. Зараз ми створюємо громад ську організацію, що покликана об’єдна ти розрізнено діючі обласні організації винахідників і ра ціоналізаторів під егідою єдиної ради. Уже створюється експертна група, у яку ввійдуть відомі фахівці, учені, чиє завдання — відбір перспективних роз робок. Наступний крок — вироблення алгоритму комерц іалізації винаходів. Ми також представлятимемо ук раїнські розробки на зарубіжних виставках і салонах: міжнародне визнання і нагороди — невід’ємна частина цього процесу.

До речі, винахідників одинаків не час то зустрінеш на таких салонах. Тенденція часу — об’єднання інтелекту у творчі ко лективи, нерідко з різних установ, міст і навіть країн. Так, у Севстополі були пред ставлені спільні розробки зі складними адресами: Молдова—Франція, Угорщи на—Румунія, Молдова—Румунія—Японія, Львів—Париж, Севастополь—Москва. Численні стенди розповідають про нові технології в галузі медицини. Демон стрував свої фотонні апарати серії «Бар ва» академік Інженерної академії Украї ни харків’янин Анатолій Коробов. Він упевнений, що лікування світлом може замінити медикаментозні методи. Тим більше, що фотонні матриці і спеціальні анатомічно адаптовані апарати давно й успішно застосовуються в санаторіях і приватних клініках. Фахівці «Бастіону здоров’я» з Москви пропонували пройти комп’ютерну діагностику на предмет власної біоенергетичної цілісності. Піддався спокусі і ваш кореспондент. Че рез п’ять хвилин довідалася, як усе за пущено, а ще через дві хвилини, попив ши енергетичного коктейлю і потримав шись за руків’я чудодійного приладу «Ан гел 2», зітхнула з полегшенням: тепер усе буде добре! Ще одна прикмета салону — дрібні (з погляду тих, у кого науково технічний про грес асоціюється із грандіозними відкрит тями) ноу хау на кшталт конфітюру зі зни женим вмістом сахарози або пакетовано го чаю із цукром. Не поспішайте посміха тися: це саме той продукт, що швидко знай де свого виробника і споживача.

Новації та овації

Н

амагаючись осягнути неосяжне, організатори визначили 20 напря мів науки і техніки, по яких пред ставлені розробки. Серед них — фунда ментальна і прикладна наука, енергети ка та електротехніка, загальна та інже нерна механіка, нові матеріали та інстру менти, транспорт, харчова промисловість і сільське господарство, електроніка і ро бототехніка, оптика і лазерна техніка, екологія і захист навколишнього середо вища, біофізика, біотехнології і біоінже нерія, медицина і технології здоров’я, інноваційне підприємництво.

№ 40–41

Пріоритети знаю, як

2 жовтня 2008 року

виклики, нові відповіді Головний приз міжнародного журі — В. Лев" ченко. Імплантати нового покоління (Росія, м. Москва).

Одна з особливостей севастопольсько го салону — величезна кількість призів. Крім головного призу і нагород у номіна ціях, спеціальні призи заснували багато провідних українських, зарубіжних орга нізацій і компаній, державні адміністрації Севастополя, Криму, інших областей Ук раїни й місцевих органів самоврядуван ня. І річ тут не в самих нагородах, а в тому, що відроджується суспільний інтерес до того, що зовсім недавно, здавалося, інте ресу для апатичного суспільства вже не становило.

Приз «Жінка"винахідник» — сестри Л.Д. Усано" ва й А.Д. Усанова. Спосіб відтворення музичного твору в кольорі (Росія, м. Саратов). Приз «Симпатія відвідувачів» — Український морський інститут (Україна, м. Севастополь). Приз преси — ТОВ «Технології подорожей» (Росія, м. Москва). Приз Федерації космонавтики Росії — А.В. Ку" щев й А.Н. Зубарєв. Малогабаритні приймальні пристрої супутникового діапазону (Україна, м. Київ). Приз «Української технічної газети» за найбільш креативний винахід дістав кандидат сільськогос" подарських наук Микола Бездольний із села Ма" леньке Сімферопольського району за розробку «Модуль гнучкий зубовий» для поверхневої швид" кісної обробки ґрунту, у тому числі радіаційно за" раженої, без перевертання пласта.

Далі буде

К

оли відгриміли фанфари на честь пе реможців, організатори оголосили про проведення V міжнародного са лону 24—26 вересня 2009 року. Які відкриття чекають на нас завтра — пока же «Новий час». Презентація румунської делегації

Від першої особи Юрій Скоморовський, генеральний менеджер салону — Ви проводите міжнародний салон винаходів уже в четвертий раз. Чи можна говорити про якісний стрибок у розвитку технологій?

— Безсумнівно. Цього року тут представлений цілий блок піонерських розробок в галузі протезування суглобів, хребта. Саме тут зустрілися вчені Севастопольського технічного університету, що розробили титанові імплантати, з московськими вчени ми із МГУ. Там ця робота ведеться в галузі нанотехнологій, тут роблять унікальні опе рації. Є ряд унікальних розробок по Чорному морю. У рамках Наукової школи при чинності — маса нових речей, наприклад, зміна структури металу при особливій об робці, де основні дійові особи — лазерний ліхтарик і людина, що впливає на цей метал. Це розробки молдавських учених в галузі оптики, електроніки, нові рішення в галузі одержання енергії від руху — транспортний засіб із самонавідним типом роботи. У румунської делегації — цілий блок нових принципів у робототехніці. Плюс студентські й шкільні роботи. Серед соціально значущих — розробка Олексія Федо ровича Оніпка з Української академії наук — електронна система голосування, що не дозволяє підтасовувань. Вона придатна і для інших систем, які не допускають по вторюваності, копіювання, наприклад, маркування товару.

Бліц інтерв’ю в кулуарах У яких напрямах, на ваш погляд, буде розвиватися технічна думка, інноваційні процеси в Європі, у світі? У чому особливість севастопольського салону? Із цими питаннями ми звернулися до членів журі й учасників форуму. П’єр Фюм’єр, голова міжнародного журі, професор, м. Брюссель, Бельгія: 1. Це еколо гія, енергозбе реження, нано технології і тех нології для здо ров’я. Коли го ворять про ви находи, мають на увазі техніч ний бік. Я про поную говорити про зміни, це більш цікавий і точний термін. Зараз треба ви ходити на рівень П’єр Фюм’єр (праворуч) і Василь Гоч культурних і на віть політичних змін. Новій ері потрібні політики, здатні змінити світ не шляхом конфлікту.

2. Я стояв біля джерел цього салону. Що особливо вра жає, це процес неймовірного розвитку, який тут спостері гається. І розвиток не тільки в тому, що приїжджає все більше і більше країн, розвиток бачиться саме у форму ванні зв’язків, відносин між людьми. Втішно, що розви ваються зв’язки не тільки зовнішні, а й внутрішні: усе більше українських університетів прагнуть взяти участь у роботі салону — це вже рух. Доказ тому — звернення пред ставників харківської влади до Володимира Куликова із

Володимир Чернолєс, начальник Бюро винахі" дництва, Міністерство оборони Російської Фе" дерації, заслужений винахідник Росії:

проханням допомогти організувати подібний захід у Хар кові. Головна особливість севастопольського салону — винаходи, представлені тут, дійсно новаторські, сміливі. Європа повинна знати, наприклад, про створені в Севсто полі титанові імплантати для хребта.

Віктор Ковальов, професор Молдавського державного університету, доктор хімічних наук: 1. У першу чергу розвиватимуться біохімічні, мікробіо логічні технології синтезу різних про дуктів. По друге, зви чайно, енергетика. І медицина у всіх її проявах, технології для здоров’я люди ни. Як «технаря», мене вражають роз робки в цій галузі, дивують можливості впливу різних фізичних процесів на організм. І в той же час насторожують: а чи є негативні моменти такого впли ву? Адже автори такі фактори замовчують. Потрібні роки для перевірки.

2. Соціальна спрямованість, навіть більшою мірою, ніж технічна.

1. Екологія і безпека людини в широкому значенні. Розроб ка технологій контролю і виготовлення продуктів. Щоб людина не опромінювалась, щоб не діяла хімія. Навколо цього, на жаль, годуються псевдорозробники. Якісь надумані погрози і чергові панацеї, якісь голографічні наклейки, браслети, амулети, що захищають від електромагнітного випромінювання, що по ліпшують самопочуття... Це паразитування на проблемах, еле ментарне неуцтво, нерозуміння природи електромагнітних хвиль. Не пускати в цю галузь шарлатанів — одне із завдань, що стоять перед суспільством.

2. Сенс участі в цьому та інших подібних салонах — розкри ти ширше очі на нове, поспілкуватися. Тут формується винахід ницьке братерство. Крім того, є моральний стимул. Будь яка творча особистість небайдужа до нагороди, а тим більше до міжнародного визнання. Фото автора

Промбезпека зонд

№ 40 41

2 жовтня 2008 року

Начальник Київського ЕТЦ Володимир Гончаренко: Права на помилку не має не тільки сапер, а й фахівець, який проводить експертизу з відповідності дотримання підприємством вимог до безпечних умов праці. Володимир Іванович Гончаренко очолює якраз одну з таких установ, де помилятися не можна, — Київський ЕТЦ, роботу якого нещодавно міжнародний академічний рейтинг популярності «Золота Фортуна» оцінив на «відмінно». Як справи у столиці з дотриманням вимог з охорони праці підприємствами та з наданням експертних висновків на роботу новим організаціям? З цього приводу — наша бесіда з Володимиром Гончаренком.

«Найбільша наша нагорода — безпека на виробництві» Візитівка ГОНЧАРЕНКО Володимир Іванович Начальник ДП «Київський експертно техніч ний центр Національного науково дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці», голова ради асоціації «Укрексперт» Народився 10 липня 1950 року Загальний стаж роботи — 41 рік Закінчив у 1972 році Криворізький гірни чорудний інститут за спеціальністю «Будівниц тво підземних споруд та шахт»

Д

омовляючись із Володими ром Івановичем про зустріч, несподівано почув: «Я десь із пів на восьму ранку на роботі — приходь». Годі й казати, що для ке рівника підприємства, де робочий день розпочинається о дев’ятій го дині, факт показовий. З’ясувало ся, що начальник Київського ЕТЦ, як і багато співробітників, почина ють працювати і раніше — таке «господарство» потребує не лише постійної уваги, а й повної само віддачі. Без перебільшення мож на сказати, що від роботи мережі експертно технічних центрів зале жить не лише нормальне функціо нування економіки та її розвиток, а й наша з вами безпека. Саме ЕТЦ консультують та видають екс пертні висновки на право прове дення робіт, і особливо робіт підвищеної небезпеки, та щодо спроможності експлуатувати об ладнання підприємствами найріз номанітнішого профілю. Тут не можна відмахнутися від папірця, «заплющити» очі та підписати вис новок в сумнівному випадку, адже саме безпечна праця, а не щось інше, має стояти на першому місці в цивілізованій країні.

— Володимире Івановичу, ви працюєте в Києві відносно недав но. Чи впадають вам в око якісь відмінності в роботі у порівнянні з регіонами сходу України?

— Коли я перейшов на роботу до Києва, то був здивований, ос кільки промислових об’єктів тут менше, ніж у Запорізькій області, де я працював до цього. Однак в Київському регіоні своя специфі ка — величезна кількість буді вельних організацій, що й зрозу міло з огляду на будівельний бум останніх років. Звичайно, у екс пертів тут дуже багато роботи: у стислі договірні строки треба вив чити стан справ в охороні праці та промисловій безпеці на десятках, а то й сотнях об’єктів! Ще одна проблема — ліфтове господар ство. Ви, мабуть, неодноразово чули про нещасні випадки, ос танній, резонансний, трапився в Києві на вулиці Григоренка, де по страждало 11 людей. Тому на ліфти звертаємо основну увагу, можна сказати, що наразі це один із наших головних пріоритетів.

Працював гірничим майстром, начальни ком дільниці, головним інженером і началь ником шахти, директором підприємства, на чальником Запорізького експертно техніч ного центру. В січні 2007 року очолив Київський ЕТЦ.

Вітаємо!

19 вересня 2008 року у великому конференц залі Національної Академії наук України найкращі підприємства, організації, установи і підприємці України були відзначені нагородами міжнародно го академічного рейтингу популярності «Золота Фортуна». За високий професіоналізм у наданні

Проблема досить серйозна, адже майже 80 відсотків ліфтів у Києві потребують підвищеної уваги. Для порівняння: ще п’ять років тому ця цифра становила 55—60 відсот ків. Щоправда, останнім часом усебічну підтримку у цьому питанні маємо від комунальників, район них та міських адміністрацій. Проблем вистачає. Часом трап ляється таке, що очам власним не віриш! Нещодавно до нас в центр звернулася фірма, яка більше семи років ремонтувала без жод них дозволів та ліцензій... магіст ральні газопроводи та лінії елект ропередач. Уявляєте, який це ри зик як для безпеки людей, так і для економіки країни?

— Чи багато таких випадків і які дошкульні місця в роботі підприємств, що звертаються до вас?

— Наразі одна з найбільших проблем — просто таки жахлива якість проектної документації. Приблизно третя частина нашої роботи — це експертиза проект ної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об’єк тів. Мабуть, десь 70—80 відсотків поданих проектів нікуди не годять ся, таке враження, що їх розроб ляли «спеціалісти широкого профі лю». Інакше як можна пояснити, що одна й та ж людина розробляє,

послуг у сфері промислової безпеки дер жавне підприємство «Київський експертно технічний центр Національного науково дослідного інституту промислової безпеки та охо рони праці» нагороджений Почесною відзнакою «Трудова Слава» та лауреатським дипломом. Ці на городи вручили начальнику центру Володимиру Івановичу Гончаренку перший віце президент На ціональної Академії наук України Анатолій Шпак та радник Президента України всесвітньовідомий тенор Володимир Гришко.

наприклад, розділ газопостачан ня і електрозабезпечення, еколо гічного захисту і протипожежної безпеки і таке інше? Тому, як ре зультат, близько половини експер тиз проектної документації мають або негативний висновок, або ж експерт вимушений констатувати десятки серйозних зауважень до таких проектів. Дуже хотів би звернути увагу де яких проектних організацій, як то НДІ «Проектреконструкція» (в ас пекті інженерної інфраструктури), ТОВ «НПБІ «Укрбудпроект», приват не підприємство «Квадрат 2», ТОВ «Текос ЛТД» на низький рівень про

ектної документації, яка подається для проведення експертизи. Щоб не бути голослівним, наве ду приклади. Ось, скажімо, робо чий проект «Будівництво АЗК (ав тозаправного комплексу) по вул. Шевченка в смт Димер Вишго родського району Київської об ласті» на замовлення компанії «Лукойл Україна». Розробляли в приватному підприємстві «Квад рат 2» — 17 зауважень. Або, на приклад, робочий проект «Каналі заційні споруди м. Борисполя» розробника ТОВ «Текос ЛТД» — 23 зауваження. Коментарі, як то ка жуть, зайві.

Існує також інша проблема. В середньому 20—30 відсотків не гативних експертних висновків ви даються таким замовникам, які хо чуть розпочати різні роботи без необхідної підготовки і навченого персоналу. Чому це трапляється? А тому, що нерідко керівники під приємств наймають посередників, не обізнаних зі специфікою підприємства і обладнання, яке ек сплуатується, а по заздалегідь підготовленому шаблону видають «на гора» сумнівний продукт. До чого це призводить? Роботодавці, отримавши негативний висновок експертизи, ховають його «під сук но» і працюють далі, поки не тра питься біда, або, в кращому випад ку, не з’явиться державний інспек тор і не зупинить роботу. Тому ми збираємося налагодити чітке ін формування територіального управ ління Держгірпромнагляду про ви дані негативні висновки, що дасть змогу державному інспектору три мати в полі зору такі підприємства і водночас підвищити ефективність державного нагляду за станом промислової безпеки та охорони праці.

— Але ваша установа не єдина, яка видає експертні висновки. На скільки впорядкована на сьо годнішній день система експерт них установ?

— Щоб ви уявили масштаб — в Україні існує понад півтори тисячі організацій, які надають експертні послуги. На жаль, аж ніяк не всі вони дотримуються необхідних стан дартів. Багато підприємств організо вані за принципом: «квартира—ди ректор—бухгалтер». Годі й казати, яка це життєдайна нива для зловжи вань, адже керівник підприємства, який не бажає витрачатися на дове дення системи безпеки до належно го рівня, може оминути серйозну організацію і звернутися до конто ри, де сидять «зговірливі люди». Не кажучи вже про банальні «відкати», коли відсоток із суми за нібито про ведені роботи повертається готів кою замовнику. З цією метою Коор динаційна рада з питань формуван ня політики Держгірпромнагляду Ук раїни у сфері експертиз із промис лової безпеки та охорони праці, чле ном якої я є, вдалася до рішучого кроку. По перше, ми готуємо най повніший реєстр організацій, які на дають експертно технічні послуги. Ця функція покладена на мене. Ось

Довідка Київський експертно технічний центр Центр надає послуги у сфері промислової безпеки, охорони праці, охорони та використання надр. Це включає в себе такі види діяльності: 1. Експертизу проектної документації на будівництво (реконструкцію, технічне переоснащення) виробни чих об’єктів та устаткування на відповідність нормативно правовим актам з охорони праці та промислової безпеки; 2. Експертизу перед видачею дозволу Держгірпромнагляду на виконання робіт та експлуатацію устатку вання підвищеної небезпеки; 3. Ідентифікацію об’єктів підвищеної небезпеки, складання та експертизу декларацій та планів ліквідації аварій і аварійних ситуацій; 4. Огляд, випробування, експертне обстеження (технічне діагностування) обладнання підвищеної небезпеки; 5. Аудит системи управління охороною праці на виробництві; 6. Методичну допомогу у створенні безпечних та нешкідливих умов праці на виробництві.

№ 40 41

2 жовтня 2008 року

Техносфера

енергоємність

дивіться (показує зразок). На кожну організацію заводиться відомість, де обов’язково має бути відповідь на ряд запитань: реквізити, дозволені види діяль ності, кваліфікація експертів тощо. Річ у тім, що дехто само чинно приписує собі право про водити експертизи поза межа ми ліцензії або залучаючи фа хівців, які не мають відповідної кваліфікації. Другий напрям — створення ефективної системи взаємокон тролю, над якою зараз працює рада. Тобто відповідність заяв леному рівню та кваліфікацію працівників експертних органі зацій перевірятимуть не лише контролюючі органи, а й колеги з експертних організацій різних форм власності. Повірте, врахо вуючи аспект конкуренції, пере вірятимемо один одного ми особливо ретельно (сміється), що забезпечить зрештою макси мально високий рівень пере вірки і позитивно позначиться на безпеці праці. Усі ці важливі питання ми пла нуємо розглянути на ІІІ міжна родній науково технічній конфе ренції «Промислова безпека та охорона праці. Проблеми та пер спективи», яка відбудеться 5—9 жовтня 2008 року в Ялті.

— Доводилося чути про про блеми у стосунках мережі ЕТЦ із представниками контролюючих органів держави...

— Так, дійсно. На жаль, не можу мовчати про кричущу си туацію, яка склалася довкола систематичних перевірок конт ролюючими органами мережі експертно технічних центрів. З початку року і до сьогодні на нас звалилася ціла злива не скінченних перевірок та ревізій фінансово господарської діяль ності. Лише в Київському ЕТЦ проведено 11 (!) перевірок: СБУ, прокуратури різних рівнів, КРУ, УБОП, УБЕЗ... Шукають, відвер то кажучи, те, чого немає і ніко ли не було, а в ряді регіональ них ЕТЦ навіть порушено кримі нальні справи, в яких факти пе рекручені або взагалі надумані. Інакше ніж переслідуванням на замовлення я це назвати не можу.

— Гадаю, що в експертно технічній установі мають працю вати фахівці найвищого рівня...

— У нас зараз працюють близько 120 фахівців, ще 70—80 ми залучаємо на договірних заса дах, так би мовити, позаштатно. Переважна більшість з них — люди з вищою освітою, ті, у кого середня спеціальна освіта, здобу вають вищу заочно. Ми намагає мося оптимально поєднувати досвід і молодість. Більшість на ших працівників — люди поваж ного віку. Декількох з них можна назвати справжніми аксакалами. Це люди, які, пропрацювавши все життя в системі охорони праці або на виробництві, прийшли до нас. Без перебільшення, вони справ жній золотий фонд. У найсклад нішій ситуації від них можна отри мати компетентну пораду або до речне зауваження. Серед таких мій заступник Геннадій Олександ рович Мокроусов. Уявіть, він пра цює в системі охорони праці пів століття! Або ще один наш ветеран — Неля Миколаївна Кузьменко, начальник відділу експертиз та проектної документації — висо копрофесійний і компетентний фахівець у нашій справі. Утім, ми потихеньку йдемо курсом омолодження, шукаємо молодих спеціалістів, які зареко мендували себе в галузі безпе ки праці або на виробництві. Розмовляв Ігор ПАВЛЮК

Виставка з енергетичним прицілом

З 24 по 26 вересня у Києві в Міжнародному виставковому центрі відбувся VI міжнародний форум «Паливно енергетичний комплекс України: сьогодення та майбутнє». Водночас із презентабельною виставкою, в якій брали участь понад 300 учасників з 11 країн світу, в конференц залах проходили семінари та «круглі столи», присвячені актуальним проблемам енергетики України.

Ігор Павлюк

Експозиція

Я

кщо говорити власне про виставку, то слід наголосити передусім на різноманіт ності та чисельності її учасників. Без перебільшення, було пред ставлено весь цвіт української традиційної енергетики. Низкою вишикувалися представництва усіх обленерго, усіх головних компаній основних видів енерге тики, таких потужних , як, скажі мо, миколаївська «Зоря Маш проект» або харківська «Турбо атом». Тобто усі бажаючі могли напряму поспілкуватися із пред ставниками вітчизняних енерге тичних «китів» та ознайомитися з їх діяльністю. Значно менше, на мою думку, на форумі були пред ставлені вітчизняні фірми, що спеціалізуються на альтерна тивній енергетиці. Чи то гроші на участь заощаджують, чи то не мали можливості. Тим не менш, майже у всіх вітчизняних учас ників спільна проблема: іноді складалося враження, що біля стендів стояли випадкові люди з когорти «куди пошлють» без жодних повноважень та компе тентності. Який сенс сплачувати чималу суму за участь у вис тавці, витрачатися на переїзд і т. ін., щоб потенційні партнери або представники преси чули «не знаю» або «там телефони вказані»?.. Досить упевнено і, я б сказав, бадьоро виглядали росіяни, мак симально представлені як на рівні державних і приватних ком паній, так і на рівні спеціалізова них видань. Особливо ефектно виглядала експозиція корпо рації ТВЕЛ, на монопольний ста тус якої як постачальника ядер ного палива для українських АЕС наші урядовці вже пару років не добре косяться. Загалом, росія ни дуже приємно здивували ува гою та готовністю до усіх можли вих варіантів співробітництва. Однією з найголовніших особ ливостей виставки стала при сутність представників посольств зарубіжних країн – Польщі, Чехії та США. Точніше, слід сказати, що власні стенди мали офіційні організації, які представляли інтереси компаній, зацікавлених

у співпраці з українськими партне рами. Скажімо, чехи виступили організованою бригадою під про водом спеціально для цього ство реної організації CzechTrade, поля ки були представлені відділом сприяння торгівлі та інвестиціям польського посольства, так само як американці. Однак знайшлися і такі іно земні учасники, які на свій страх і ризик самотужки брали участь у форумі. Це підприємці зі Словач чини, Хорватії, тієї ж Чехії, Німеч чини та інших країн. Було надзви чайно приємно спілкуватися із ввічливими європейцями, які радо йшли назустріч у майже не знайомій країні. Однак іноді скла далося враження, що вони не уяв ляли собі наших українських ре алій. Вони ж такі, що знання анг лійської або якоїсь іншої інозем ної мови зазвичай не входить до джентльменського набору біль шості представників та керівників українських компаній. На пере кладачах на українську або росій ську зарубіжні гості виставки во чевидь вирішили заощадити. Як результат – частина з них просто нудьгували біля своїх стендів, не маючи змоги бодай поверхово розповісти про досягнення та про позиції фірми. Це особливо при кро, адже не виключено, що через таку «дрібницю» економіка країни втратить певну кількість потенцій них інвесторів, а власники підпри ємств – можливих партнерів. А подивитися було що. Скажі мо, представник датсько словаць кої Aalborg Engineering Любомир Лако із любов’ю, іншого слова не добереш, демонстрував котли, що працюють на відходах переробки нафти. Для України з її допотоп ною глибиною переробки «чорно го золота» таке обладнання могло б, підозрюю, стати однією із скла дових як поліпшення екологічно го стану, так і енергонезалежності. Коротше кажучи, за усього патрі отизму та визнання заслуг влас них підприємств до іноземців при глядатися також треба. Просто за Шевченком: «І чужого навчайтесь, і свого не цурайтесь»…

Обговорення

П

оряд із експозиційною час тиною форуму проходили слухання та обговорення, «для заставки» яких спочатку

звітували представники основ них галузей енергетичного госпо дарства держави. Добре, що ук раїнські енергетики вже зараз замислюються про Євро 2012 і про навантаження та відповідаль ність, які ляжуть на їхні плечі. Щоп равда, особливо змінювати свої плани їм не доведеться, оскільки вони приблизно на 80% збігають ся із «футбольними». Загалом же, якщо судити із переліку цифр та до сягнень, на які були щедрі повно важні представники профільних компаній, позитивні зрушення в українській енергетиці нібито є. Мовляв, і там, і тут на стільки то відсотків більше електроенергії виробили і взагалі потихеньку розвиваємося. Виділявся на цьо му фоні виступ головного радни ка голови правління НАК «Нафто газ» Івана Діяка. По перше, він згадував про енергетичну страте гію України до 2030 року, згідно з якою видобуток газу буде збільше но до 30 мільярдів кубометрів з нинішніх 20—21 мільярдів. Скоро чення споживання блакитного па лива має скласти до 49 мільярдів проти нинішніх 70 мільярдів. По друге, Іван Васильович кількома тезами обґрунтував нагальну не обхідність зменшення залежності від російських поставок газу. За його словами, наша країна має усіма силами триматися проекту альтернативного газопроводу «Білий потік» і приєднатися до іншого, більш розкрученого «На букко». Причинами цього є дефі цит газу в самій Росії, що розпоч неться вже в 2010 році, та полі тичні фактори. Діяк закликав по вернутися обличчям до Близько го Сходу, де запаси газу склада ють 79 трильйонів кубометрів проти 40 трильйонів російських. Не бажаючи жодним чином ста вити під сумнів його розрахунки, варто наголосити, передусім, на міфічному статусі непобудовано го «Білого потоку» та на «мертво народженому» «Набукко», від яко го відмовилася частина учас ників, а російсько грузинська війна, здається, взагалі на ньому поставила крапку. Не позбавлені інтересу і дані Івана Васильовича про стан за ощадження блакитного палива. Скажімо, наші металурги спожива ють в 7—8 разів більше газу, ніж європейські, однак ситуація вирів нюється завдяки повсюдній відмові від мартенів. Щоправда, низька ціна газу часом шкодить: «Навіщо «Мітталу» переходити на енергозбе

режні технології, якщо він тут пла тить, умовно кажучи, 130 доларів за тисячу кубометрів, а його німець кий завод — 460 доларів…». Загалом же, за словами учас ників форуму, в українському енер гетичному господарстві наразі є значно нагальніші проблеми. У першу чергу, київська — реальна загроза того, що столиця за пару років «захлинеться» від нестачі електроенергії, спричиненої дедалі більшим споживанням. Щоб запо бігти цьому, вже цього року буде завершено запуск підстанції під Києвом, а до 2010 року проведе на нова лінія, якою туди полине електроенергія з Хмельницької та Рівненської АЕС. До 2015 року пла нується спорудження ще однієї підстанції в районі Борисполя. Другий проблемний регіон – це Крим, де проводиться більше за все робіт, що свідчить про пріори тетність цього напряму. Там вті люється в життя також ряд заходів для розв’язання проблеми. Найбільше ж схрестилися мечі довкола ринку електроенергії та енергетичного законодавства. Причини проблем галузі найпра вильніше, мабуть, озвучив перший заступник міністра палива та енер гетики Олег Бугайов. А що ви, мов ляв, хочете, якщо середній строк «життя» одного уряду не сягає і од ного року?.. Людина за цей час, бува, ще як слід розібратися не встигає, не кажучи вже про втілен ня в життя якихось кардинальних рішень. А вирішувати є що… Скажі мо, в Україні заборонена привати зація гідроелектростанцій. І це за галом правильно, однак що роби ти із доброю тисячею так званих малих ГЕС, переважна більшість яких стоїть у руїнах? Приватизація — єдиний спосіб повернути їх до життя, проте на заваді стає той же закон: коли його ухвалювали, про малі ГЕС не подумали. Немало було поламано списів і довкола тарифів на електроенер гію та контролю і реформування ринку. Щодо першого, атомники натякнули: подорожчання тарифів неминуче; що ж до суперечок дов кола ринку… Найліпше, на мою думку, у коментарі «УТГ» висловив ся директор однієї з хорватських компаній, який був присутній на слуханнях: спочатку треба досягти необхідних потужностей, а потім вже ділити ринок та ламати голову над сферами впливу… І скажіть, що він не правий.

Соціум відбиття

№ 40–41

2 жовтня 2008 року

Особливості українського інтелекту

для У країни, дає підстави вва України, жати, що соціально демо гра соціально демогра гра фічні процеси впливають і на популяційно генетичні. Ніхто не підраховував кіль кість випадків, коли знівечували долю поета, змушуючи його осво ювати премудрості бухгалтерії, а молотобійця — навчаючи крас ного письменства… Людина може народитися з призначен ням бути добрим столяром, а її за вуха тягнуть у науку. І скільки не щасливих людей з цієї причини ходить по світу?

Якщо у вас високий IQ — не радійте, а якщо низький — не засмучуйтеся... Цього року вийшла друком книга харківських авторів Ольги Філіпцової і Любові Атраментової «Гени і поведінка», у якій розглядаються проблеми генетики інтелектуальних і творчих здібностей людини. До неї увійшли результати досліджень, проведених ученими серед української академічної молоді.

Олена Зеленіна

Веселка інтелекту

С

лово «інтелект» у перекладі з грецької означає «розумі ти», однак у це визначення вкладається щось набагато більше. У 1958 році Д. Векслер запропонував позначити цим терміном загальну здатність цілеспрямовано діяти, раціо нально мислити й ефективно взаємодіяти з довкіллям. Учених не перестає хвилювати питання: чи є інтелект якоюсь за гальною характеристикою, що впливає на всі боки поведінки, чи існують різні його види, кож ний з яких відповідає за специ фічний аспект поведінки?

— Довгий час сама ідея вико ристання генетичного підходу до аналізу поведінки людини вважа лася неприйнятною, — розпові дає професор Атраментова. — Тільки порівняно недавно вчені зрозуміли, що успадковується не ознака, а здатність до її форму вання, тобто генетична програ ма. І ця програма неоднаково ре алізується в різних умовах.

Цифра Харківські вчені провели дослідження серед української академічної молоді: школярів старших класів і студентів. Вия вилося, що в цій групі рівень IQ відповідає «добрій нормі» (від 110 до 119 балів) і в середньо му не відрізняється в чоловіків і жінок. однаково розвинуті у різних лю дей. Психолог виділив лінгвістич ний, логіко математичний, про сторовий, музичний, тілесно кінестетичний (спортивний), внутрішньоіндивідуальний і міжіндивідуальний інтелект.

«Аутистичний мудрець» чи «людина Відродження»?

В

основі кожного інтелекту, на думку Гарднера, лежать певні структури мозку і нервові шля хи. При їхньому порушенні потер пають відповідні боки інтелекту.

Ніхто не підраховував кількість випадків, коли знівечували долю поета, змушуючи його освою вати премудрості бухгалтерії, а молотобійця — навчаючи красного письменства… Людина може народитися з призначенням бути добрим столя ром, а її за вуха тягнуть у науку. Великих же успіхів домагається той, хто адаптований до своєї ніші. Наша поведінка — це реакція організму на зовнішні впливи. Але тільки на перший погляд здається, що вона нескінченно змінна і не залежить від нашої індивідуальної генетичної про грами. Накопичуються факти, які можна пояснити, тільки допустив ши, що поведінка перебуває під генетичним контролем, тобто має спадкову основу. У 1983 році американський психолог Говард Гарднер запро понував теорію множинного інте лекту. Відповідно до неї у ході еволюції в мозку утворилися ок ремі системи, що відповідають за різні види адаптивних здібнос тей. Гарднер назвав їх різними видами інтелекту. Згідно з його класифікацією, їх сім, і вони не

Деякі його види (лінгвістич ний, логіко математичний і про сторовий) можна оцінити за до помогою традиційних тестів. Лінгвістичний інтелект вияв ляється здатністю до спілкування за допомогою мови. Людина, що володіє ним, легко сприймає тек сти, пише твори, робить доповіді. При високому логіко математич ному інтелекті розвинуті аналі тичні здібності, його володарі ус пішно розв’язують математичні задачі. Людина з просторовим інтелектом — добрий архітектор, кресляр, будівельник. Володар високого внутрішньо особистісного інтелекту здатний оцінити свій внутрішній світ, пояс нити мотивацію власних вчинків,

Код успішності Візитівка Ольга ФІЛІПЦОВА

Любов АТРАМЕНТОВА

— кандидат біологічних наук, старший науковий співробіт ник кафедри біології, фізіо логії та анатомії людини На ціонального фармацевтично го університету.

— доктор біологічних наук, профе сор кафедри генетики і цитології Харківського національного уні верситету ім. В. Каразіна, член Європейського антропологічного товариства.

Тема їхніх унікальних досліджень — «Особливості української урбанізованої популяції Східної України» (Харків, Полтава, Донецьк і Суми).

швидко знайти вихід з депресії, він добре протистоїть стресам. А люди з високим міжособис тісним інтелектом упевнено по чуваються в колективі. Такий інтелект необхідний бізнесме нам, дипломатам, від його наяв ності часто залежить успіх у ко мерції і переговорах. Зв’язки між різними видами здібностей не знайдено. Нерівні профілі специфічних тестів IQ часто притаманні людям, обдаро ваним у музиці або малюванні. Приміром, у Бетховена майже цілком були відсутні математичні здібності. А от так званий тип «людини Відродження», що має високий інтелект декількох видів, зустрі чається рідко. Існування ж протилежного типу людей — «аутистичних мудреців» — підтверджує теорію Гарднера. У них сильно виражені окремі здібності і майже нерозвинені інші: вони мо жуть добре малювати, але абсо лютно нездатні читати, можуть множити в умі величезні числа, але не в змозі правильно відтворити жодного танцювального руху. Більшість досліджень з акаде мічного інтелекту оцінюються в балах IQ. Багато видатних людей мали дуже високі його значення. За деякими оцінками, межа між високим інтелектом і геніальні стю перебуває на рівні IQ у 140 балів. Наприклад, у Ґете ко ефіцієнт IQ — 210, у Паскаля — 195, у Ньютона — 190, у Байро на —180, у Спінози — 175, у Дар віна —165, у Лінкольна — 150, у Вашингтона – 140. Знамениті су часники також мають високі бали IQ: приміром, інтелект Білла Гейтса оцінюється в 160 балів.

IQ і «ефект відпливу інтелекту»

П

орівнювати щодо цього на селення України з іншими країнами важко, визнають

психогенетики. Це пов’язано з тим, що у світових дослідженнях застосовуються різні методики оцінки IQ, а контингент обсте ження розрізняється за віком, статтю, рівнем освіти, умовами життя.

–Р

аніше вважалося, що IQ залежить від освіти, інте лектуального розвитку людини, — говорить Ольга Філіпцова. — Зараз же великих успіхів домагається той, хто адап тований до своєї ніші. У когось найкраще виходить вірші склада ти, у когось — молот метати, а в когось — миттєво множити в ро зумі багатозначні числа… На що при цьому орієнтована наша освіта? Щоб бути успішним у житті, треба вміти читати, писа ти і лічити. Але деякі люди гене тично нездатні засвоїти таблицю множення, хоча не можна назва ти їх дурними.

Харківські вчені досліджу вали академічну молодь: школя рів старших кла сів і студентів. Був використа ний тест Г. Айзен ка, прихильника генетичної теорії інтелекту. Свого часу він оцінив коефіцієнт спад ковості IQ у захі дного населення в 70—80%. У гру пі української академічної мо лоді рівень IQ від повідає «добрій нормі» (від 110 до 119 балів) і в середньому не розрізняється в чоловіків і жінок. І все таки у деяких підгрупах різниця між дів чатами і юнаками є. Так, школяр ки виявляють більш високий рівень IQ, ніж школярі. У сту дентів, навпаки, більш високі бали IQ у юнаків. Генетики вва жають, що при вступі в універси тети йде добір за реальними здібностями, і на студентську лаву приходять молоді люди з ви соким інтелектом. Дані дослідження східноукраїн ської популяції свідчать також про загальну тенденцію до зростання IQ потомства в батьків старшого віку. Причому такий зв’язок досто вірний для синів за віком матері, а для дочок — за віком батька. Крім того, результати дослідження демонструють досить високу спад ковість IQ — до 70%. У зв’язку з цим «ефект від від пливу інтелекту», характерний

Люди з підвищеним рівнем інтелекту зазвичай виявляють його в професійній діяльності або при тестуванні. У звичайних умовах вони можуть нічим не ви різнятися з поміж інших. Однак нерідко у відомих учених не ви являлися особливо високі зна чення в тестах IQ. У той же час у деяких журналістів і артистів те сти показували напрочуд високі бали. Трапляється, що люди з дуже високими балами інтелектуаль ного розвитку мало пристосовані до звичайного життя, і в той же час індивіди з невисокими зна ченнями IQ домагаються великих життєвих успіхів. Тому порада: якщо у вас висо кий IQ — не радійте, а якщо низь кий — не засмучуйтеся.

№ 40–41

2 жовтня 2008 року

Чи багато справжніх сенсацій випало на наше життя? Запуск першого супутника. Перший політ людини в космос і посадка на Місяць. Підводний світ, відкритий Кусто. Озонові діри. Чорнобиль… І тепер — Великий адронний колайдер.

Техносфера обрій

Шок і ВАК У

Дивна матерія

1964 році молодий фізик, що народив ся, до речі, у 1929 році в Чернівцях, а нині лауреат Нобелівської премії Мюр рей Гелл Манн висловив гіпотезу, що всі еле ментарні частинки (а їх дуже багато, тому на роль фундаментальної основи матерії вони не годяться) складаються з декількох типів так званих кварків. Гіпотеза виявилася ви нятково вдалою. Вона настільки добре пояс нює безліч фактів мікросвіту, що наразі май же ніхто не сумнівається в реальному існу ванні кварків. Правда, ніхто у вільному виг ляді їх ніколи не спостерігав. З тієї причини, що у вільній формі їх не буває.

Валерій Тирнов

На терезах добра і зла

К

олайдер у цьому ряді стоїть окремо. Роз мови про нього, насамперед у науковому співтоваристві, ведуться з 1984 року. За цю майже чверть століття він, ще у проекті, став ніби частиною наукового побуту, об міркований з усіх боків і ретельно зважений на терезах добра і зла. Проте навіть тестові його запуски викликали мало не апокаліп сичні очікування. 10 вересня, коли колайдер проходив черговий тест, віруючі молилися в храмах — спаси і збережи! Жителька Індії, не витримавши релігійної напруги, покінчила життя самогубством... І, оскільки колайдеру ще якийсь час судилося бути джерелом новин, які шокують світ, про ризики і «загрози» гово рити необхідно.

Ризик є завжди

Б

всесвітнього масштабу. Одна з таких гіпотез говорить, що людина вже тільки фактом пізнання деяких речей прирікає на загибель весь свій Всесвіт. Просто таки «наукова» якась версія міфу про дерево пізнання Доб ра і Зла!

Найпотужніший прискорювач оточений власною міфологією: чорні діри, антиматерія, дивна матерія, нестійкість вакууму, народжен ня магнітного монополя... Більш за все лякають чорними дірами і дивною матерією. Під час підготовки до нового тестового запуску Ве Чому вибрали їх? Напевно, ликого адронного колайдера вийшов з ладу один із тому, що самі поняття звучать магнітів прискорювача і стався витік рідкого гелію в якось загрозливо. Що ж, сходи тунель. Як вважають учені, на розслідування причин мо на урок фізики. аварії і ремонт буде потрібний час, і ВАК відновить ро боту тільки навесні 2009 року. «Подія, що трапилася безпосередньо після успішно го запуску ВАК 10 вересня, безперечно, була психоло гічним ударом, — говориться у прес релізі глави Євро пейського центру ядерних досліджень Робера Аймара. ому дорівнює сила тяжін — Однак успіх перших операцій із пучком на колайдері ня тіла до планети на її по свідчить про ретельну підготовку експерименту і про верхні? F= – gm, фесіоналізм команди, що брала участь у створенні і де g — прискорення вільно роботі прискорювального комплексу ЦЕРН». го падіння, що виражається удь яка людська діяльність неоднознач на. Тваринництво, що годує нас, дає, якщо не помиляюся, 17% усіх викидів

Чорна діра

Ч

парникових газів, відповідальних за гло бальне потепління. Якщо результати діяль ності передбачувані, можна завчасно вжи ти заходів із нейтралізації її негативних наслідків, та й то лише в тому разі, якщо вони чітко усвідомлюються. Що ж до наукових експериментів, то вони часто ставляться в надії одержати щось невідо ме, заздалегідь непередбачене, тому завжди несуть у собі елемент ризику. А в міру оволо діння усе більш потужними силами природи ри зики зростають. У процесі роботи над атомною бомбою в Лос аламоській лабораторії виникла не обхідність експериментально визначити критичну масу реальної ядерної вибухівки. Займалася цим група Л. Слотіна (до речі, ро сіянина за походженням). На нещастя, саме в той момент, коли критична маса була до сягнута і між урановими півкулями, що ков зали сталевим стержнем, проскочили перші іскри, Л. Слотін, який зближав їх вручну, по слизнувся і... мало не стався ядерний вибух! Він сунув руки в зону ланцюгової реакції, що почалася, і роз’єднав півкулі. Слотін дістав смертельну дозу, але запобіг дуже серйоз ним наслідкам. Перед вибухом першого водневого заря ду постало питання, чи не ініціює він термо ядерну реакцію в речовині планети і чи не загине Земля в термоядерному полум’ї. Пи тання вивчалося, було отримано негативну відповідь. Сучасна фізика дуже відрізняється від фізики середини ХХ століття. Сьогодні йдеть ся вже про об’єднання в єдиному теоретич ному цілому космології і теорії елементарних частинок — мікро і мегасвіту. На основі своїх математичних абстракцій фізика здат на уявити загрози вже не глобального, а

Чорною дірою може стати будь яка маса, якщо її упакувати під горизонт подій. Зустрічаючись із матерією, чорна діра по глинає її. Зростає маса чорної діри, а з нею і радіус горизонту подій. Уся ця «штукенція» несеться крізь Всесвіт, «підмітаючи» усе на своєму шляху і залишаючи за собою ворон ку порожнечі все більшого радіуса — мо торошне видовище! До чого ж тут колайдер? Гіпотетична небезпека полягає в тому, що зіткнення, скажімо, двох протонів з великими енер гіями, які їм надає колайдер, може упа кувати їхню матерію під горизонт подій, і тоді виникне жахливий пилосос — пожи ратель матерії з нескінченною місткістю. В Інтернеті є фільм, який наочно демон струє, як, на думку його автора, здійсниться весь цей жах — поглинання нашої планети народженою в прискорю вачі чорною дірою.

Але перш ніж малювати «фільми жахів», треба все таки спробувати оцінити справжні масштаби «жаху». Зробимо це, озброївшись таблицями фізичних і астро номічних сталих. Порахуємо, скільки про тонів поглине така мікроскопічна чорна діра, пронизуючи Землю наскрізь за діаметром. За по Група хакерів, що називає себе «Грецька коман рядком величини радіус гори зонта подій виявляється да безпеки», розмістила на сайті ВАК фальшиві сто рівним 10 –54 м, площа його рінки і, глузуючи, назвала відповідальних за інфор перерізу 10–108 м 2. Проходячи маційну безпеку об’єкта «збіговиськом школярів». в земній товщі 13 тис. км, ця На одній зі сторінок сайта хакери залишили ого площадка «вирізає» з неї об лошення: «Ми зняли з вас штани зараз, щоб не ба сяг 10–101 м 3. При середній гу чити вас голими в майбутньому, коли почнеться стині Землі 5,5 . 10 3 кг/м 3 у справжня паніка». Утручання не зірвало роботу цей обсяг потрапляє маса, вчених, однак офіційний сайт колайдера — рівна 10–98 кг. Скільки в www.cmsmon.cern.ch став тимчасово недоступ ній протонів? Розділимо її на ним для користувачів. масу протона (10 –27 кг) і одер жимо…аж 10 –71 протонів!

через астрономічні сталі так: g = YM/R2; M — маса планети, а R2 — квадрат її радіуса (знак мінус указує на те, що це сила тяжін ня). Що менше радіус планети (при фіксо ваній масі), то сильніше її тяжіння. І то більше прискорення вільного падіння і друга космі чна швидкість, необхідна для того, щоб від неї відірватися. Друга космічна швидкість дорів нює V = (2gR)(1/2) — квадратному кореню з 2gR. Або V = (2YM/R)(1/2). Найбільша у світі швидкість — це швидкість світла c. Нехай наша швидкість дорівнює швидкості світла. Тоді R = 2YM/c2. Це означає, що коли зумі ємо «заштовхати» усю масу планети (або будь якого іншого тіла) усередину сфери радіуса R, то жодне інше тіло, у тому числі і світло, по трапивши усередину цієї області, уже ніколи не зможе її залишити. От і готове найпростіше уявлення про чорну діру маси M. Сфера радіуса R, обу мовленого масою M, називається її гори зонтом подій, а її центр — сингулярністю. Усе, що потрапляє під горизонт подій подій, зникає з нашого світу назавжди: з цього моменту воно може рухатися тільки у бік сингулярності.

У складі ж елементарних частинок квар ки «уживаються» парами і трійками. Проте є серед них і такі (у родині не без виродка), що називаються дивними. Вони можуть збира тися в згустки і утворювати абсолютно фан тастичну дивну речовину, яка складається з них одних. По англійськи ці згустки назива ються strangelet, у російській мові з’явила ся калька — страпелька, тобто дивна кра пелька. При всій ніжності, що звучить у цьо му слові, густина страпельок просто диво вижна: страпелька розміром з бактерію по винна мати масу в тонни. У принципі, вони могли б з’явитися в перші моменти Велико го вибуху, дожити до наших днів і борознити простори Всесвіту. Тому в 1984 році нобелів ський лауреат Шелдон Глешоу запропонував пошукати дивну матерію слідами її проход ження крізь земну кулю. За його розрахун ками, одна тонна дивної речовини, встро мившись у Землю, звільнить енергію, екві валентну вибуху атомної бомби потужністю приблизно в 50 кілотонн. Але, оскільки її ви ділення буде розподіленим по всьому шляху проходження, її помітять лише самописи сей смостанцій. Бажаючі піти «по сліду» з’явилися лише в 1993 році. Це була наукова група з Методист ського університету США. У матеріалах, зібра них у геологічній експедиції США за період 1990—1993 рр., вони шукали події, що укла даються на пряму лінію, яка проходить крізь земну кулю. За розрахунками Глешоу, годи лася не всяка пряма — частинка повинна простромити планету зі швидкістю близько 400 км/сек. Такі події знайшлися. Причому відразу у двох комплектах, що датовані 1993 роком: 22 жовтня щось увійшло в Землю в Антарктиці і вийшло з неї в південних райо нах Індії через 0,73 секунди. А через місяць, 24 листопада, щось увійшло в Землю в Авст ралії і вийшло в Антарктиці через 0,15 секун ди. На цьому все і закінчилося — геологічна експедиція припинила збір таких даних через непотрібність. В останні роки бурхливо розвивається вивчення властивостей ядерної речовини при високих температурах і тисках. Установ лено, що залежно від умов ядерна матерія може існувати в різних станах, і вони мають різний ступінь стійкості. У нормальних же умо вах ядерна речовина утворює звичайні ядра, що складаються з протонів і нейтронів. Дивна матерія — один зі станів ядерної речовини. Можливо (але не обов’язково), вона стійкіше звичайної ядерної матерії. Тоді страпелька, що народилася в прискорювачі,

Учені новосибірського Інституту ядерної фізики, що брали участь у створенні Ве ликого адронного колайдера, почали розроблення прискорювача наступного поко ління – лінійного колайдера. За словами члена вченої ради Європейського центру ядерних досліджень (ЦЕРН), члена кореспондента РАН Олександра Бондаря, ВАК вичерпає свої можливості че рез 15—20 років. Приблизно стільки ж часу знадобиться і на створення його нового виду. Він також відзначив, що наукові проблеми створення нового колайдера обго ворюють фізики ядерники інших країн. Тобто жодного! Це і є справжній масштаб «жаху». Запитується, чому чорна діра, що наро дилася в колайдері, зобов’язана швидко рухатися? Її зобов’язує до цього принцип невизначеності: вона народжується в об ласті з дуже малим поперечником (невиз наченість координати), тому має дуже ве лику невизначеність в імпульсі, а отже, і у швидкості. Але, швидше за все, чорна діра, навіть якщо вона і народиться (а більшість фізиків схильні вважати, що це все таки неможливо), зазнає «процесу Хокінга», на званого ще квантовим випаром, і зникне за час 10 –27 с.

буде стабільною, і зустрічаючись зі звичай ними ядрами, перетворюватиме їх на дивну матерію. От і готовий ще один сценарій ката строфи: страпелька перетворює Землю на згусток дивної матерії! Цей сценарій спирається на більш менш досліджену галузь фізики елементарних ча стинок, а її результати говорять: стійкі стра пельки у зіткненнях високоенергичних ядер не утворюються. Отже, і теорії, що прогно зують їхнє утворення, усього лише викори стовують хиткість теоретичного фундамен ту і нестачу експериментальних даних з метою, мало сумісною із самим сенсом пізнання.

Соціум відбиття У Львові відбулася XXVІІІ сесія Міждержавної ради з геодезії, картографії, кадастру та дистанційного зонування Землі держав — учасниць СНД. У її роботі взяли участь делегації картографо" геодезичних служб Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Киргизстану, Росії, Узбекистану, а також України та Республіки Молдова — понад три десятки провідних геодезистів та картографів.

Картографія «всія СНД» У Львові представили досягнення геодезистів України та країн СНД Марія Доротич

Й

шлося про актуальні питан ня стандартизації і метро логічного забезпечення то пографо геодезичного та карто графічного виробництва, на вігації, розроблення концепції інфраструктури просторових да них у державах — учасницях СНД, обмін інформацією про зміни географічних назв тощо. Учасни ки обмінювалися досвідом, пред ставляли новинки геодезичної техніки на спеціальній виставці. Наприклад, Державна служба геодезії, картографії та кадастру презентувала у Львові свої роз робки — результат десятирічної роботи. Серед її найважливіших досягнень — цифрова аерозні мальна камера. Її особливістю, як відзначив заступник директора вінницького підприємства «Гео система» Сергій Олійник, є висо ка розрізнювальна здатність. Тех ніка дозволяє якісно проводити інвентаризацію земель — робо ту, що потребує високої точності. Вартість приладу — близько 250 тисяч доларів. Розроблена три роки тому, цифрова аерокамера має попит за кордоном. А взагалі науково виробниче підприєм ство «Геосистема» розробляє та

експортує до 57 країн світу, зок рема до США, Китаю, Канади, су часні фотограмметричні прилади, які за своїми технічними характе ристиками відповідають стандар там світового рівня.

Цифра До 60 країн світу Украї" на постачає геодезичні прилади, зокрема до США, Китаю, Канади. Одним із найвагоміших здо бутків вітчизняних геодезистів і картографів є розроблення на земних лазерних сканерів. Ця техніка призначена для якісно го сканування архітектурних па м’яток. Прилад уже випробува но в Києво Печерській лаврі та Софійському соборі. Свій доробок представили та кож львівські картографи. Це, зокрема, проект посібника «Ком плексний атлас Львова», який планує видати київське держав не науково виробниче підприєм ство «Картографія». «Мета видан ня — інформувати читачів про структуру Львова, його населен ня та економіку, — розповів ди ректор підприємства «Картогра фія» Ростислав Сусса. — Запла новано, що атлас побачить світ

2010 року. Підприємство «Карто графія» працює на ринку картог рафічної продукції 60 років, ви готовляючи довідкові карти світу, України, регіонів, плани міст, ту ристичні атласи, карти автодоріг. Замовниками нашої продукції є Кабмін, НАК «Нафтогаз України», ВАТ «Укртелеком», Національний університет «Києво Могилянська академія». Представники Державної служби геодезії, картографії та кадастру («Укргеодезкартогра фія») працюють над створенням в Україні національної інфра структури геопросторових даних. На сьогодні геопросторові систе ми карти України поки що недо статньо досліджені. Фахівці «Укр геодезкартографії» відновили на території України сім пунктів транскордонного об’єкта «Геоде зична дуга Струве», яка занесе на до списку спадщини ЮНЕСКО. Чотири з них — «Старонекрасів ка» (Одеська область), «Катери нівка», «Фельштин», «Баранівка» (Хмельницька область) цілком відповідають номінаційним ви могам. Серед головних завдань «Укргеодезкартографії» на 2008—2009 роки — перегляд грифів секретності картографіч них матеріалів, що видані за часів СРСР, а також системне оновлення топографічної інфор мації на всій території України. Керівництво цієї служби, зок рема, зазначило, що за станом на 2007 рік в Державному кар тографо геодезичному фонді Ук раїни зберігається близько 40 мільйонів одиниць картографіч ної продукції. Близько 95% цих ресурсів поки що мають обмежу вальний гриф, встановлений державою. І лише 5% усіх мате ріалів широко представлені на ринку картографо геодезичної продукції. Торік в Україні запро ваджено нову Державну геоде зичну референційну систему ко ординат УКС 2000. На її основі з 1 січня 2007 року виконується усе загальнодержавне топогра фічне картографування в Ук раїні. Таким чином, сучасна сис тема координат УКС 2000 мати ме практичне використання в усіх галузях економіки, зокрема в космічній, оборонній, транс портній, в геологічній розвідці, екології, геодинаміці.

№ 40–41

2 жовтня 2008 року

Своя хода Лікарі Заліщицького обласного санаторію, що на Тернопільщині, за власною оригінальною методою успішно лікують дитячий церебральний параліч.

Богдан Ботенов

С

енсаційні результати півто рарічної роботи медиків За ліщицького комунального санаторію оприлюднив головний лікар цього закладу, педіатр з двадцятирічним стажем Петро Бу ринюк. За його словами, їхня ав торська метода лікування дитячо го церебрального паралічу дала несподівані результати. Із 54 дітей, які торік оздоровлювались у сана торії, семеро почали тримати голо ву, шестеро — сидіти, ще сім пішли своїм ходом, а в двадцяти хворих позитивні зміни виявились у збільшенні словникового запасу і у зменшенні судом.

— Суть нашого методу, як це часто буває, доволі проста, — роз повідає Петро Буринюк. — Ми по мітили, що у хворих на дитячий це ребральний параліч переважають спазми м’язів, своєрідне їх заці пеніння. Щоб позбутися цього, ба гато з них їдуть до російської Тули, де спазми знімають механічно, роблячи відповідні операції. Ми пішли іншим шляхом: лікуємо за допомогою води і гарячого по вітря, які мають сильну розслаб лювальну дію. Хворих поміщають у сауну з тем пературою повітря від 40 до 60 гра дусів (залежно від віку пацієнтів, се ред яких, до речі, є навіть тримісячні малюки). Після розслаблення їм призначають інші реабілітаційні процедури — грязі, парафін, озоке рит, ванни, душі. Вже за перший рік такого ліку вання результати перевершили усі сподівання, і медики новатори взя

лися за вдосконалення власної ме тоди і пошуки інших видів лікуван ня. Наприклад, Петро Буринюк за позичив у медиків із Теплицького санаторію, що на Закарпатті, аква гімнастику. У невеликому глибоко му басейні з теплою водою у спе ціальних поясах діти виконують комплекс оздоровчих вправ для виправлення осанки і покращання координації рухів. У санаторії практикують нор дичну ходу, також запозичену у ко лег із Закарпаття. Хворі ходять з лижними палицями із індивідуаль но підібраною висотою, деяким дітям на спину чіпляють ще й спе ціальні рюкзачки, і це також допо магає виправляти осанку і лікує сколіоз. Торік таким чином тут вилі кували хлопчика, батьки якого пра цюють у Німеччині. На знак вдяч ності вони подарували санаторію унікальний тренажер, на якому можна тренувати десять груп м’язів. Арсенал нетрадиційних лікуваль них методів у Заліщиках доповнили також іпотерапією. Коней придбали на Ягільницькому кінзаводі Чорт ківського району, а спеціальне на вчання лікарі пройшли під керів ництвом бельгійських фахівців. Головний лікар санаторію за хоплено розповідає про плідну співпрацю його колективу із вик ладачами Львівської музичної академії. На запитання, яке відно шення до лікування має музика, Петро Павлович не роздумуючи відповідає: безпосереднє. Музич ну терапію нині активно застосо вують в усьому світі. На жаль, в Україні їй приділяють менше ува ги. Серед дієвих інструментів впливу на маленьких пацієнтів у Заліщиках активно використову ють класичну релаксаційну музи ку разом із таким же заспокійли вим відеорядом. Звісно, півтора року — це ще не термін, щоб здійснити револю цію у лікуванні такої важкої неду ги, як ДЦП, але заліщицькі меди ки впевнені, що вони на правиль ному шляху.

terra incognita

Бронзовому мечу — три тисячі років Старовинний меч врятували від «чорних археологів», і тепер він прикрашає експозицію археологічного музею Кам’янець"Подільського національного університету.

Богдан Новосядлий

У

травні минулого року під час меліо ративних робіт на території Синьків ської сільської ради, що на Терно пільщині, знайшли бронзовий меч. Його на лівому схилі Дністра із глибини півто ра метра вирив бульдозерист Кам’янець Подільського виробничого управління меліорації і водного господарства Франц Сандаулович. Сторож Олександр Воронюк підібрав знахідку і передав її своїй дочці Тетяні, яка працює на історичному факуль теті Кам’янець Подільського національ ного університету.

— Добре, що меч не потрапив до так зва

патті та Західному Поділлі мешкали старо давні фракійці, які споруджували на своїх поселеннях оборонні укріплення, згодом перетворювали їх на городища — тимча сові сховища від ворогів. Так от, непо далік від місця знахідки «синьківського» бронзового меча колись було розміщене одне з таких фракійських городищ.

них чорних археологів, які у пошуках нажи ви безкарно діють на цих теренах. Однак дивує й те, що керівники управління не по передили робітників, що всі знайдені на те риторії Заліщицького району під час зем ляних робіт речі треба передавати у місце вий краєзнавчий музей, — з болем розпо відає його директор Василь Олійник. — Тож унікальну знахідку, на жаль, не вдалося втримати на Тернопіллі. Та й фахівців із За ліщицького музею, які завітали до Кам’я нець Подільського університету, щоб огля нути меч, зустріли там не дуже привітно. Дозволили, проте, його сфотографувати і зробити деякі вимірювання.

До слова, у 1983 році в Заліщиках уже знаходили предмети озброєння стародавніх воїнів. Тоді в урочищі Ущилівка викопали бронзовий наконечник стріли від лука і брон зовий гак, який використовували як застіб ку для бойового пояса. Ці унікальні речі збе рігаються у Заліщицькому краєзнавчому музеї.

З’ясувалося, що артефакту майже три тисячі років. Довжина його близько півмет ра, максимальна ширина леза — 3 см. Ру ків’я меча має бочкоподібну, овальну у пе рерізі форму. Верхня частина розширюєть ся догори у вигляді чашечки. На клинку є орнамент, викарбуваний неглибоким різьбленням. Меч, схоже, був колючою і рубаючою зброєю. Враховуючи його неве ликі розміри, фахівці вважають, що вико ристовувався він для ближнього бою пішо го воїна. Такі мечі досить відомі у Центральній Європі на північ від Альп. На нашій тери

торії вони можуть бути датовані IX сто літтям до нашої ери. У цей час на Прикар

І все ж проти яких ворогів доводилось за стосовувати меча піхотинцю із синьківсько го городища, сьогодні сказати важко. Це могли бути кіммерійці або племена чорно ліської культури зі сходу. Або із заходу — носії культури урнових поховань, з півночі — лужицької культури, з півдня — інша гру па фракійських племен. Проте не залишаєть ся сумнівів, що бронзовий меч із таким рідкісним руків’ям є унікальною знахідкою, першою такого типу давньої зброї на Тер нопіллі.

№ 40–41

Комп’юТЕRRА техногумор

2 жовтня 2008 року

Юзери теж сміються кришки, з якою вона прода валася, — так безпечніше.

У сфері хай тек ІТ, утім, як і в інших галузях знань, важливо мати не тільки глибокі, а й максимально широкі пізнання. Для ухвалення рішень навіть із найбільш, здавалося б, незначних питань необхідно враховувати геть усі взаємозв’язки явищ як у навколишніх світах (а їх два — реальний і віртуальний), так і у своїй власній голові. І не звертайте уваги на такого «чайника», як Козьма Прутков, що не радив намагатися осягти неосяжне. Послухайте краще поради від ПК профі, інженера і дизайнера Євгена Селіна, за сумісництвом — мого «домашнього комп’ютерного лікаря».

6. І, звичайно ж, твій улюблений комп може підхопити заразу через електронну пошту або ж захо дячи геть усюди в Інтернеті. У цьому разі найправильніше рішення — від’єднати його від модему до літа. Однак точне і своєчасне вико нання всіляких дрібних операцій не повинне тебе відволікати від серйозних міркувань. Наприклад, про наслідки зако ну Мура, який говорить в авторській ре дакції, що кількість транзисторів у чіпах мікропроцесорів подвоюється кожні півто ра року. Насправді це веде до значно більш серйозних наслідків — подвоєння протягом календарного року таких кілько стей напастей, як: 1. Кількість зниклих з ноутбука або так і не знайдених у ньому даних. 2. Кількість інстальованих і дуже потрібних програм, якими ти забув, як користуватися. 3. Кіль кість спаму, особливо в пошті «i.ua».

4.Кількість листів, що залишилися без відповіді. 5. Кількість насилу знайдених у WWW текстів, які ти так і не прочитав. 6. Кількість робочих документів, що нікому,

рідкісні і дорогі, до того ж переважна їхня частина працювала від мережі. Так, від ме режі електроживлення! Якщо ж мені тре ба було зателефонувати приємній дівчині, то я не виймав із широких штанин свій мо більник, а йшов просто до таксофона, ма ючи в кишені 2 копійки. І якщо їх у мене не було, то це була моя проблема, бо крім двох копійок автомат ще приймав 10 ко пійчані монети. А якщо мені треба було ку дись зателефонувати з дому, то диск теле фона був готовий до використання. І якщо телефон зривався, доводилося набирати знову і знову. Якщо мені треба було перекласти якийсь текст з російської на англійську, я брав (і беру досі, до речі!) товстий па перовий словник і цілий вечір перекла дав пару тисяч слів. А якщо я хотів відво ліктися і подивитися телевізор, я не брав пульт, а підходив до «ящика», вмикав, ви бирав програму з трьох каналів, з яких один був погано настроєний, і дивився. А якщо хотів послухати музику, брав ка сету і переносний магнітофон і йшов у свою кімнату. Переносний, бо він, при вазі 4 кілограми, мав ручку для перене сення. Крім того, він був моно, хрипів, і треба було стежити, щоб маг не зажував касету, оскільки вітчизняні він зжовував ще на запису.

–Т

Поради молодого фахівця

«Записки божевільного юзера».

23.59РМ У комп’ютера неоперабельний зсув диска С...Що робити?.. Викинуся з вікна!.. Вікно не відчиняється...Завантажив ся знову... Шпалеру бачу, але без іконок... Помолився так... Попрощався з аською... Клікнув домашніх... Нічого не вискочило... Домашні неклікабельні... 00.37АМ...Відпра вив усний пост сусідові... Пост повернувся з позначкою... «Ошибка 300оохвс6677:эхо»… Зненацька відключився...Повернулася дру жина, вставила живлення (батон з маслом)... Он лайн триває!

Ж

еня говорить мені: «Володю, запа м’ятай досить прості правила спілку вання з твоїм ПК. Вірусні епідемії особливо небезпечні в зимовий період і саме для персональних комп’ютерів, що звикли до теплих домашніх умов. Тому взимку твій комп потребує особливого до гляду. Підчепити всіляку заразу ПК може від чого завгодно, навіть від тебе. Отже, роби за можливості таке:

2. Перед тим як вставити дискету в дис ковод, потримай її в посудині з етиловим спиртом. Горілка не годиться — там бага то води! Гнучку дискету 360—720 Кб реко мендується тримати 2—3 хвилини, диске ту 1,44 Мб — не менше 15 хвилин, а флеш ку — 5 хвилин у коньяку, тільки доброму.

3. Компакт диск для дезінфекції необ хідно замочити в концентрованому розчині «Комету» або «Доместосу» — вони не тільки очистять від вірусів найглибші доріжки, а й нададуть дискові блакиті та свіжості. А най більш антисанітарними є «миша» і клавіату ра. Тому: 4. І «мишку», і її килимок необхідно щод ня прасувати по обидва боки гарячою праскою.

5. Клавіатуру можна замочувати на ніч у доброму пральному порошку, а працю вати на ній треба, не знімаючи захисної

Алаверди від Жені Селіна епер усе по іншому. Найпотужніша інформаційна мережа на планеті по родила нових її фанатів, адептів, персонажів, а також критиків, скептиків і просто ненависників. І, звичайно, величез ний масив інтернет жартів, анекдотів, при колів, сіквелів і просто жартів. Невідомі їхні автори — швидше за все, це самі «інтернет ники», які ще не втратили любові до реаль ного життя, окрім віртуального, до його змісту і, звичайно ж, почуття гумору і само іронії. Ось нарив дещо з їхньої творчості.

Володимир Отрощенко

1. Ніколи не сідай за комп’ютер, попе редньо не вимивши руки з милом, не на дягши марлеву пов’язку і не взувши не давно випрані і випрасувані дуже гаря чою праскою капці. Та «занедужати» він може і не тільки від тебе. Найнебез печніші для нього інфіковані змінні носії. Тому:

дряпали). А потім замовляв фотографії (або друкував їх вдома), оскільки їх теж дряпа ли. У підсумку, у кращому разі, фотографії виходили через тиждень після того, як віддавалася плівка! А коли з’явилися перші програмовані калькулятори — це був про рив. Оскільки вони коштували приблизно місячну зарплату середнього працівника, то були доступні небагатьом. Якщо бажав барвистих і динамічних ігор, то йшов у ма газин, у якому стояли автомати по 15 ко пійок за 2 хвилини гри, і насолоджував ся. «Морський бій», «Тир», «Автоперегони»... А потім з’явилися перші вітчизняні комп’ю тери «Пошук» і «Пошук 2». Вони використо вували дискети розміром 20 х 20 см. Я не нив, а клеїв тверду коробку, щоб їх носи ти. І самі дискети були або вітчизняними, або болгарськими, що безпосередньо по значалося на якості. І якщо наші містили приблизно 20 перезаписів, то болгарські набагато більше — близько 30. Якщо мені треба було почитати якусь книгу, я не ліз в Інтернет, а йшов у бібліотеку, де перегля дав величезні картотеки, сподіваючись знайти потрібну книгу, яку, як виявлялося потім, якась нехороша людина переклала в іншу шухляду…»

Інженери двох поколінь В. Отрощенко (ліворуч) та Є. Селін крім компа, не потрібні. 7. Кількість скринсейверів, помічників та інших вит ребеньок. 8. Кількість і гучність дорікань твоєї чарівної дружини і не менш милого собаки за втрату інтересу до усього, що не пов’язано з компом. А що потім? Якась моторошна техно логічна воронка втягує нас. Куди? Але шляху назад немає. Хто сам пам’ятає, а кому розповідали старші, але... Коли я згадую, що говорили мені мої батьки, то жахаюся: як же вони узагалі виживали в ті часи!» Далі наша розмова йде точно за Висоць ким: «А он ему отвечает…»

Діалог зрілості і молодості

Ж

ені Селіну я відповідаю детально: «Якщо мені треба було в інституті щось скласти, відняти, помножити або поділити, я робив це на аркуші папе ру, часто — за допомогою логарифмічної лінійки, оскільки калькулятори тоді були

Якщо я хотів познімати пейзажі, то брав свої фотоапарати «ФЕД»–«Смена»–«Київ 4», заряджав чорно білу плівку і йшов знімати. Якщо половина кадрів виявлялася різкою і непересвіченою, — це був рекорд. А потім треба було проявити плівку (краще прояв ляти вдома, оскільки в ательє її незмінно

…Із розсекречених архівів НАСА стало відомо, що першими користувачами мережі були собаки Мишка і Курсор. …Група сайтів здійснила атаку на хакера і вивісила на ньому образливі для його мате ринської плати повідомлення. …Напис на пляшці: «Додати в Обране». На пис на чарці: «Зробити стартовою».

P.S. Про гуру Білла Гейтса

П

омер Білл Гейтс, і постав він перед царськими воротами для зустрічі з Богом. Бог його, звичайно, відразу впізнав і сказав таке: «Білле Гейтс, ти велика лю дина. Я пропоную тобі вибір: рай або пекло». Білл Гейтс відповідає, що хоче подивитися і те і інше, щоб зробити правильний вибір. Бог відправляє Гейтса в пек ло. Там він бачить багато комп’ютерів, прекрасних струнких моделей у бікіні, там чудова погода і нескінченне щастя. «Що ж, непогано, — сказав Білл. — А тепер давай подивимося рай». Бог і Гейтс прямують туди і зустрічають старих, виснаже них ангелів, що літають навколо або сидять на невеликих хмарах. «Є мій вибір! Я обираю пекло!» — сказав Гейтс. Через півроку Господь спускається в пекло і бачить Гейтса, який висить на гаку над великим багаттям, з величезними сльозами на очах. «Боже, що сталося? Де ж моделі в бікіні, де сонце, де радість?» — запитав Білл. І Бог відповів: «Це була усього лише демо версія!»

Розслабтес Роз слабтеся! я!

№ 40–41

2 жовтня 2008 року

ТЕХНОАРТ

На честь 40&річчя заснування Центральним банком Швеції Нобелівської премії з економіки в Дніпропетровську встановлений унікальний пам’ятний знак — меморіальний символ «Планета Альфреда Нобеля».

Відкриття планети Альфреда Нобеля

Олександр Лясковський

Щ

е в 2003 році, вперше в Україні, в Уні верситеті економіки і права (м. Дні пропетровськ) був відкритий зал но белівських лауреатів з економіки, головною особливістю інтер’єра якого стали збільшені копії медалей учених, що здобули цю престиж ну премію. Сьогодні цей зал став місцем про ведення міжнародних наукових конференцій, форумів, семінарів. Відкритий у дні святкуван ня 232 ї річниці від дня заснування міста па м’ятний знак — нова віха в процесі увічнен ня пам’яті видатних представників світової інтелектуальної еліти — лауреатів Нобелів ської премії. Унікальний пам’ятний знак виготовлений з корозійно стійких матеріалів і сплавів. Основою для його спорудження стали утилі зовані стратегічні ракети, символ могут ності нашої держави — світового лідера ра кетобудування. Один із його створювачів, відомий в усьому світі медальєр Євген Гро шев вважає, що найближчим часом такі мо нументи стоятимуть перед будинками ООН, ЮНЕСКО, Нобелівського фонду у Сток гольмі. Автори проекту переконані, що такі пам’ятні знаки — кулі діаметром 650 міліметрів, аналоги перших штучних супут ників Землі, з іменами нобелівських лауре атів повинні бути в кожній країні — в Ака демії наук, Комітеті захисту миру, при кож ному національному музеї.

— Нобелівські лауреати не замикаються тільки на Швеції. Це глобальне представ ництво передових учених сучасності, — го ворить Борис Холод, ректор університету економіки і права, саме завдяки якому і вдалося спорудити цей пам’ятник.

славської губернії, де тоді був голод. На ці гроші було утворено сільськогосподарське підприємство, про яке і донині старі згаду ють із вдячністю.

Задум і втілення На великій бронзовій кулі укріпле ні медалі, на яких зображені всі нобелів ські лауреати починаючи з 1901 року. Це прототип планети Земля, але тут немає ні континентів, ні країн, що підтверд жує той факт, що геніальні відкриття можуть відбуватися в будь якій точці земної кулі. Куля обертається, як сама Земля, і символізує нескінченний про цес нових відкриттів, появу нових лау реатів. Передбачено можливість по повнювати ряд лауреатів новими іме нами вчених, що прославили світову науку. Зроблено пам’ятник із граніту і бронзи, а також з матеріалів утилізова них ракет. У перспективі на мідній спіральній смузі буде представлена еволюція розвитку наукової думки у вигляді барельєфів відомих учених. Ме моріальний знак має висоту 5 метрів, діаметр кулі — 3 метри.

«Планета Нобеля» Для втілення в життя цієї ідеї знадобило ся близько року, що за нинішніми мірками гідне Книги рекордів Гіннесса. Сам проект пам’ятника кілька разів перероблявся. Вис лухавши зауваження і пропозиції інженерів кафедри обчислювальної механіки і міцності конструкцій Дніпропетровського національ ного університету, якою керує Анатолій Дзю ба, розробники ухвалили остаточне рішен ня щодо зовнішнього вигляду монумента. Як говорять створювачі монумента, особлива інженерна проблема полягала в тому, щоб

розрахувати можливості успішного розмі щення богині розуму й інтелекту, вага якої становить 300 (!) кілограмів. Ідея зібрати воєдино всі медалі із зоб раженнями нобелівських лауреатів, а їх сьо годні більше 800, виникла в Дніпропет ровську не випадково. У 1922 році Фрітьоф Нансен, норвезький дослідник Арктики, ко місар Ліги Націй, одержавши Нобелівську премію миру, велику її частину віддав в Апостолівський район тодішньої Катерино

КРОСВОРД

Фахівці вже зараз відзначають, що це складна інженерна конструкція, де з’єднані воєдино різні матеріали, причому, на від міну від багатьох пам’ятників, вона не ста тична, а постійно обертається. При будів ництві монумента, говорять його створю вачі, довелося враховувати різні фактори міського життя. Зокрема, кулю не можна було робити ажурною, бо птахи могли б там вити гнізда. Зроблено поправку на можли ве зледеніння, вітер, різні непередбачувані ситуації, причому з десятиразовим запасом міцності. У майбутньому поруч із монументом роз міститься набатний дзвін на 20 тонних гра нітних колонах і стіна, на якій будуть пред ставлені всі шість нобелівських номінацій. Автори проекту мріють про те, що всі нові нобелівські лауреати залишатимуть на ній свої автографи. Потім поверхню вкриють сухозлітним золотом. У цього місця вже і назва є: меморіальна алея «Планета Альф реда Нобеля».

ГОЛОВОЛОМКА

Розставте букви у потрібному порядку і заповніть кросворд

Судоку Розставте в порожніх клітинках квад рата дев’ять цифр від 1 до 9 так, щоб вони не повторювалися в жодній з гори зонталей і вертикалей, а також у жодно му з малих квадратів 3х3 клітинки.

Рубріку веде Андрій ГЕРМАН

ШАШКИ Білі починають і виграють Відповіді на кросворд, надрукований у № 39

ГОРИЗОНТ АЛЬ: 1. фрощоТвие. 6. СІМОТ. 11. РЕСЕЦ. 12. ШИТОК. 13. СКЕНО. 14. КІСТА. 15. ОРИЗОНТАЛЬ: ТРУВІ. 16. ЦЕНОС. 17. ОСХОП. 20. МЕЛТО. 23. ШАРВИГ. 27. СКИНА. 28. ІГАННАІП. 29. КЛюс. 30. ЯЛІКо. 33. ОЛМиН. 36. троспоФ. 39. ХИАШ. 40. ОНДА. 41. ТЛІПо. 42. ТРУЛЕ. 43. МАЛЯП. 44. ВУда.

45. СИДк. 46. СКРАТад. 47. ПИОДА. 50. ШАЕТА. 54. МОГН. 55. ФРАНСКад. 57. КОЕВІ. 58. АРФАИЖ.

60. ЦРАКв. 64. БОЛАК. 67. ФАМУТ. 68. гариЯ. 69. ЗВІТА. 70. АПТін. 71. АСТРИ. 72. ЛОККІ. 73. КА РОН. 74. РЕМЕМОнАт. ВЕРТИКАЛЬ: 2. РООзе. 3. РОФоД. 4. ПЛУСЕка. 5. ТАрва. 6. РеМоТ. 7. СКОЛІ. 8. СТІКО. 9. ШО ПОН. 10. барфиЦелт. 17. СКІПО. 18. СЛиГн. 19. вЛияХ. 21. ЯРІМ. 22. озЕпід. 24. скредеГа. 25. ШИат.

26. ОСЛа. 31. ФОліа. 32. НІкАо. 33. ВОТЛИ. 34. ЛУМаЛ. 35. ДИРНА. 36. скрФоуна. 37. ТУтЬП. 38. ШМІСу. 44. СУВЕтО. 46. трімурКве. 48. НАПл. 49. ЖДДо. 50. КІАМА. 51. ЛААЕр. 52. ПАЕхО. 53. ВРАЛ. 56. КРилАБА. 59. ферСа. 60. заНКа. 61. БРАве. 62. КАяЦт. 63. СОЧиЛ. 65. МУОпі. 66. УТТАБ.

Склала Оксана БАЛАЗАНОВА

Відповіді на етюд, надрукований у № 39 1. e3 f4! g5:e3 (1…c5:e3 2. f4:d2 х) 2. g1 h2! e3:g1 3. h2 g3 c5:e3 4. e1 f2 f6:d4 5. g3 f4 e3:g5 6. h4:h8! g1:e3 7. h8:d2 х

В.ЗАДОРОЖНІЙ, майстер спорту