Украинская техническая газета №42

Голова Держгірпромнагляду Сергій Сторчак:

«Промислова безпека — фактор стабілізації економіки»

Питна вода: стандарти і нестандарти Чи зуміє Україна коктейль під назвою «вода питна» зробити питною водою? стор. 4–5

стор. 2–3

Біо на роздоріжжі № 42

Біопаливо з «МакДональдсу». Фантастика чи реальність?

9 жовтня 2008 року

www.tehnichka.com

info@tehnichka.com

стор. 7

III Міжнародна науково#технічна конференція «Промислова безпека та охорона праці. Проблеми. Перспективи» Чітка вертикаль управління охороною праці: це можливо.

стор. 8–9

Епіцентр пріоритети

№ 42

9 жовтня 2008 року

Голова Держгірпромнагляду

«Промислова безпека стабілізації

Найближчим часом ідеологія у сфері промислової безпеки зазнає серйозних змін. Держгірпромнагляд ініціює підвищення штрафів для порушників, перегляд механізму внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, а також має намір посилити контроль за безпечним видобутком вугілля, зосередивши на цьому напрямі фінансові і людські ресурси. Про основні новації у сфері нагляду, про те, що зроблено і що планується, в ексклюзивному інтерв’ю «УТГ» розповів голова Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці і гірничого нагляду Сергій Сторчак.

Початок на 1 й стор.

Дмитро Корнійчук — Сергію Олександровичу, останнім ча сом питання безпечного ведення робіт у вугільній галузі набули досить резонансно го характеру. Комітет одержав ряд вказі вок від керівництва країни значно підси лити нагляд на вугільних шахтах. Що вже зроблено?

— Дійсно, цього року питання забезпечен ня промислової безпеки у вугільній промис ловості стали предметом розгляду на вищому державному рівні. Було проведено два засі дання уряду, присвячених вугільній темі. Як результат — розпорядження Кабінету Міністрів, де чітко виписані першочергові за ходи з підвищення рівня безпеки в галузі. Ця ж тема була основною на засіданні Ради національної безпеки й оборони, що проходи ло у травні і результатом якого став Указ Пре зидента «Про стан і перспективи розвитку ву гільної промисловості і негайні заходи з підви щення безпеки праці в цій галузі». Цей указ я б назвав стратегічною «дорожньою картою» поліпшення якості нагляду. Причому не тільки у вугільній галузі, а й в інших промислових сегментах. Найважливіше для Комітету — це те, що указом були підтримані всі наші ініціа тиви, у тому числі й законодавчі.

«Для Комітету занижува ти показники травматизму на підприємствах — нижче від нашої гідності». Обидва згадані документи — це ланки од ного важливого ланцюга. І вони дають дієвий рецепт, як економічно зацікавити власника всерйоз займатися безпекою ведення робіт на своєму підприємстві. Що вже нами зроблене? Основне, мабуть, це законодавчі ініціативи. Розроблено проект Закону «Про промислову безпеку», положен ня якого визначають основну ідеологію і філо софію у питаннях промислової безпеки, дер жавного нагляду та експертної діяльності. Він органічно доповнює ті законодавчі акти, які діють сьогодні, — «Про охорону праці» і «Про об’єкти підвищеної небезпеки». До речі, ана логічні закони діють у багатьох розвинених країнах світу. Ми внесли зміни в Закон України «Про за гальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві...» з метою

З 1987 року працює в Держгір промнагляді України. Пройшов по сади: начальник відділу центрально го апарату, начальник Централь ного територіального управління (у підпорядкуванні 4 області), пер ший заступник голови Державного комітету.

Більш того, пропонуємо розробку цілком нового механізму, відповідно до якого влас ник, який допустив трагедію державного мас штабу із численними жертвами, буде зобов’ язаний компенсувати Фонду соціального стра хування від нещасних випадків всі витрати.

З 2000 року (з річною перервою) — голова Державного комітету Ук раїни з промислової безпеки, охо рони праці й гірничого нагляду.

Ініціюємо також зміни і доповнення в Ад міністративний кодекс — значно збільшуємо розміри штрафів за невиконання вимог зако нодавства з промислової безпеки та охорони праці. Ще одна законодавча ініціатива — зміни до недавно ухваленого Закону «Про основи державного нагляду у сфері господарської діяльності», які виведуть органи державного нагляду за промисловою безпекою за межі сфери дії цього закону. Адже відповідно до нинішньої редакції закону кількість перевірок підприємств нашими інспекторами жорстко регламентується (не частіше 1 разу в 5 років). І про проведення перевірки ми повинні попе реджати роботодавця не менш ніж за 10 днів.

— Із законопроектами зрозуміло. А які заходи реалізовані безпосередньо на са мих шахтах?

— По перше, за дорученням уряду прове дене так зване «тестування» вугільних шахт за розробленими нами спеціальними крите ріями оцінки стану промислової безпеки. У такий спосіб була отримана загальна кар тина стану справ у вугільній галузі. Тестуван ня містило в собі оцінку з більш ніж 20 різних параметрів — від стадії проекту ведення робіт до стану устаткування та інструктажу персоналу. На сьогоднішній день, можна ска зати, тільки 39 з 261 шахти перебувають у задовільному стані. По друге, ми ініціювали розробку проек ту постанови уряду, яким будуть внесені зміни в категорії небезпеки розроблюва них вугільних пластів. Передбачається оці нювати пласти виключно як небезпечні і безпечні, ліквідувавши при цьому не зовсім чітке поняття «загрозливого» плас та. Адже в останні роки нерідко причинами загибелі гірників у ряді аварій стали саме недостатні заходи безпеки на таких «заг розливих» пластах. По третє, проведений ретельний аналіз причин останніх резонансних аварій. За його результатами робимо значно жорсткішими вимоги до систем провітрювання вугільних шахт. Деякі зміни торкнулися і самої системи дер жавного нагляду. Ми змушені були підсилити кількісний склад наших вугільних інспекцій.

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а.

E mail: info@tehnichka.com

1974—1987 рр. — гірничий майстер, заступник і начальник дільниці, заступник головного інже нера на шахті «Об’єднана», голов ний інженер і начальник шахти «Першотравнева 1» (об’єднання «Кривбасруда»).

впровадження механізму диференціації стра хових внесків залежно від стану безпеки, рівня виробничого травматизму і професійної захворюваності.

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 01034, м. Київ, вул. Прорізна, 8

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

Кар’єра:

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993 1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ. РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 8 0642 34 72 47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 8 0642 34 72 47, ел. адреса tehnomysl@gmail.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 8 0642 34 72 47, ел. адреса otdelnauki@gmail.com); Дмитро Корнійчук — відділ економіки і бізнесу (тел. 8 044 440 82 09, ел. адреса korneychukdima@gmail.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 8 044 440 82 09, ел. адреса ingvar@bigmir.net); Відділ маркетингу і реклами Олександр Слесаренко — начальник відділу (тел. 8 0642 59 93 91, ел. адреса tehnichka@gts.lg.ua) Любов Соловйова — менеджер (тел. 8 0642 59 93 92, ел. адреса marketing_utg@ukr.net)

У 1997 році захистив докторську дисертацію з теми «Спільна відкри то підземна розробка родовищ в умовах Першотравневого родовища залізних руд». Автор більше 16 винаходів. Лауреат Державної премії в галузі науки і техніки (2004 рік), заслужений праців ник промисловості України (2002 рік)

Візитка Сергій СТОРЧАК Дата народження: 1952 рік Освіта: Криворізький гірничорудний інститут, Ленінградський гірничий інститут (економічний факультет)

Поки виключно за рахунок внутрішніх ре зервів системи тільки на 45 чоловік. І то змог ли частково перекрити потребу у забезпе ченні нагляду на шахтах не тільки в робочі, а й у святкові і вихідні дні. Адже результати дос ліджень показують, що більшість аварій із численними жертвами трапляється саме в ці дні. Однак для того, щоб взяти під щільний нагляд всі шахти, цієї чисельності нам не вис тачить. Тому підготовлено проект постанови Кабміну про збільшення на 155 чоловік шта ту інспекторів, які здійснюють нагляд на ву гільних шахтах.

Член президії, академік Академії гірничих наук України, професор Націо нальної гірничої академії.

— Крім нагляду у вугільній галузі, у Ко мітету безліч інших, не менш важливих функцій. У жовтні річниця сумної дати — вибуху побутового газу в житловому бу динку в Дніпропетровську. Саме під час ліквідації аварії на Держгірпромнагляд поклали ще одну додаткову функцію — проведення технічного розслідування та ких трагедій.

— Проведення технічного розслідування аварій, пов’язаних з використанням побуто вого газу, у першу чергу дозволяє нам визна

«Іноді позиція профспілок зовсім інша. Буває, при розсліду ванні резонансних аварій ми залишаємося сам на сам із влас ником, тому що представник профспілки обирає тактику, схо жу, скоріше, з підтримкою інтересів власника, ніж потерпілих працівників підприємства» Це стало першим кроком для серйозної структурної реформи всієї системи вугільно го нагляду, яку ми зараз готуємо. Маємо на меті кілька стратегічних цілей. З одного боку, сконцентрувати кошти, що виділяються з дер жавного бюджету на нагляд за особливо не безпечними видами робіт, поліпшити його якість, не відвертаючи уваги відповідальних осіб на інші галузі. З іншого — підсилити ав торитет і відповідальність інспектора, приско рити прийняття рішень.

чити технічний стан газових мереж, устано вити жорсткий контроль за станом промисло вої безпеки на спеціалізованих газових підприємствах, чітко назвати коло відпові дальних осіб. І, що дуже важливо, розробити ряд превентивних заходів, щоб такі вибухи більше не повторювалися. З новою функцією ми одержали додатко во в штат усього 50 чоловік для посилення нагляду за газовими мережами. З огляду на розміри країни, це практично нічого. Адже

Газета видається українською та російською мовами ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

українською мовою — 99309; російською мовою — 99340.

Позиція авторів публі кацій не завжди збі гається з позицією ре дакції. Редакція зали шає за собою право ви правляти матеріали та рецензувати рукописи.

Номер набраний і зверстаний у комп’ютерному центрі «УКРАЇНСЬКОЇ ТЕХНІЧНОЇ ГАЗЕТИ».

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес Експрес» . Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50 08 54

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.

ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ. ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 17770 прим.: українською мовою 5320 прим., російською мовою 12450 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 1967

№ 42

9 жовтня 2008 року

Епіцентр пріоритети

Сергій Сторчак:

— фактор економіки» виходить, що в одних областях додалися два три чоловіка, у деяких — жодного. Ми терміново розробили ряд нових нор мативних документів, які визначають стра тегію здійснення нової функції. Це «Методи ка обстеження газорегуляторних пунктів», «Методичні вказівки з організації держав ного нагляду за використанням газу в по буті», «Інструкція з проведення технічного розслідування аварій при використанні газу в побуті». Після дніпропетровської аварії по всій Ук раїні провели комплексні перевірки стану безпеки локальних газопроводів, рівня тех нічного обслуговування систем газопоста чання міст і населених пунктів, оснащення аварійно диспетчерських служб. Буквально днями колегія Комітету розгля дала ситуацію з вибухом газу в Дрогобичі. Наша інспекція має претензії і до міськгазу, і до облгазу. І ми вже в рамках наявних по вноважень вживатимемо до них досить серй озні заходи у зв’язку з тим, що мережі і об слуговування населення перебувають на не достатньому технічному рівні. Утім, питання є не тільки до львівських газовиків. Адже безпечна експлуатація газо

Будівництво мостів та інших об’єктів також перебуває під нашим контролем, щоб були враховані всі вимоги нормативів. Тепер про Лозову. Можливо, здасться див ним, що уряд доручив саме Держгірпромнаг ляду розслідування причин виникнення по жежі на арсеналі. Адже комітет здійснює на гляд за поводженням з вибуховими речови нами тільки промислового призначення і за безпечним зберіганням цієї вибухівки на ба зисних складах. Проте вимоги до таких складів мало чим відрізняються від вимог до складів військових. Вони навіть більш жорсткі: пожеж, тим більше вибухів, не повинно статися там навіть в умовах прямих бойових дій навколо складів. Нагляд за виконанням цих вимог і здійснює Комітет відповідно до своїх повно важень. Тому коли сталася трагедія в Лозовій, ми відправили своїх найкращих фахівців для проведення незалежного розслідування при чин трагедії. І вони їх з’ясували. На ці виснов ки може спиратися і комісія Міноборони, і Ген прокуратура зі СБУ.

— Свого часу ви разом з роботодавця ми створили робочу групу. Найближчим ча сом вона починає роботу. Які її завдання? Чи маєте намір шукати точки дотику між бізнесом і владою?

«Ми розробили і зараз активно використовуємо введення особливого режиму нагляду. Такого методу раніше ніколи не було і немає в жодній країні світу. Зрозуміло, що це якоюсь мірою крок вимушений, але дуже ефективний» проводів безпосередньо залежить від при ватизації облгазів і міськгазів. А точніше, від ставлення (не завжди відповідального) нових власників до цих питань. Приміром, у тому ж Дніпропетровську служба «04» була практич но розформована....

— У 2007—2008 роках Комітет був за діяний у найбільш «гарячих точках» країни — вибух побутового газу в Дніпропетровсь ку, повінь у Західній Україні, вибух боєпри пасів у Лозовій. По суті, це питання не вашої компетенції. Із чим пов’язані такі доручення Кабміну?

— Якоюсь мірою, однозначно, це додат ковий обсяг робіт. Однак ми розуміємо, що у такий складний для країни період тільки наші фахівці — професіонали у всіх галузях еко номіки могли виконати ці завдання. Якщо говорити про Дніпропетровськ, то урядова комісія вперше зіштовхнулася з проблемами, які раніше просто не вини кали. Вибух газу цілком зніс один під’їзд, а ще три перебували в аварійному стані. Хто повинен був дати дозвіл людям потра пити в ці приміщення хоча б за докумен тами і речами першої потреби? Хто міг взяти на себе відповідальність, що в цей час нічого не зруйнується, не з’являться нові жертви? Можливо, це залишилося непоміченим, але саме наші експерти чітко й оперативно оцінили ситуацію. Виз начили, коли і за яких умов люди можуть увійти у той або інший під’їзд. Наприклад, в одному з випадків треба було тросом звалити вертикальну стінку. У Західній Україні внаслідок повені стало ся масове відключення промислових об’єктів від ліній електропередач, завдана шкода га зовим мережам. Постало завдання: запусти ти якнайшвидше підприємства за тимчасови ми схемами, але не допустити при цьому аварій. Наші фахівці спочатку дозволяли за пуск тимчасових підключень, а тепер контро люють їхнє переведення на постійну схему.

— Почну з передісторії. У цілому в Комітету і об’єднань роботодавців складаються конст руктивні і багато в чому дружні стосунки. Але іноді буває, що наші законодавчі ініціативи, особливо з посилення відповідальності влас ника за стан промислової безпеки, не знахо дять належного розуміння з боку наших со ціальних партнерів. Отже, потрібне більш гли боке співробітництво.

— Якою мірою ви готові прислухатися до побажань роботодавців?

— Якщо це аргументовані зауваження, які не будуть сприяти погіршенню стану безпеки, обов’язково їх ураховуватимемо. До речі, от одні із кроків назустріч: ми підготували новий порядок видачі дозволів, що значно спрощує існуючу сьогодні проце дуру. Багато його норм враховують пропо зиції, висловлені як роботодавцями, так і фахівцями Ради інвесторів і Європейської бізнес асоціації. Заради справедливості хочу відзначити, що не завжди зауваження роботодавців об’єктивні. Приміром, Міжнародна фінансова корпорація — підрозділ Світового банку — проводила дослідження умов, у яких розви вається підприємництво в Україні, і дійшла висновку, що порядок видачі дозволів Держ гірпромнагляду найбільш наближений до ви мог європейського законодавства у по рівнянні з існуючими процедурами інших доз вільних органів України. І ми вважаємо таку оцінку об’єктивною.

— А як розвиваються відносини із ще одним соціальним партнером — проф спілками?

— Як правило, вони є нашими надійними партнерами. Ми успішно працюємо з багать ма галузевими профспілковими організація ми. Використовуючи нагоду, хочу подякувати Федерації профспілок України за підтримку, надану нам при черговій ініціативі з реоргані зації комітету.

Але іноді позиція профспілок зовсім інша. Буває, при розслідуванні резонансних аварій ми залишаємося сам на сам із власником, тому що представник профспілки обирає так тику поведінки, схожу, скоріше, з підтримкою інтересів власника, ніж потерпілих праців ників підприємства. Ще одне принципове питання. На нашу ад ресу надходили серйозні обвинувачення з боку профспілок: мовляв, Комітет приховує справжній рівень травматизму. При цьому на наші вимоги надати реальні факти (і завтра ж винні у приховуванні інформації не працюва тимуть в системі) — жодного прикладу. Жод ного! Говорю відповідально: для Комітету зани жувати показники травматизму на підприєм ствах — це нижче від нашої гідності.

за галузевою ознакою. Якщо в якійсь галузі сконцентровані потенційно небезпечні ви робництва (видобуток вугілля, металургія, хімія), там створюється спеціалізована інспекція. На наш Комітет, однак, крім нагля дової функції, покладена ще й функція комп лексного управління охороною праці. А це стосується вже всіх без винятку підприємств у кожній області. Тому, коли ми створили 25 територіальних управлінь по всій Україні, галузевий принцип був якоюсь мірою нівель ований. Приміром, у Чернівецькій області всього кілька кар’єрів, проте ми змушені були тримати там гірничих інспекторів. Аналогічна ситуація в Полтавській області — інспекція на один Полтавський гірничо збагачувальний комбінат. Тому в 2007 році було створено Кри ворізьке гірничопромислове територіальне управління, яке здійснює нагляд за гірничи

«Сьогодні державний нагляд став ефективним стабілізу ючим фактором для економіки країни, не тільки забезпечу ючи безпеку праці, а й зменшуючи втрати власників від ви робничих аварій».

— Особливий режим нагляду — це ново введення вашого Комітету? Розкажіть, у чому його суть.

— Такої форми нагляду, дійсно, раніше ніколи не було і немає в жодній країні світу. Зрозуміло, що це якоюсь мірою крок вимуше ний, але ефективний. Двома словами: систе ма буквально переходить на цілодобовий ре жим роботи, практично цілком беручи на себе функції відомчого нагляду. І ми не раз пере конувалися, що якщо в якій небудь галузі або на окремому підприємстві ситуація виходить з під контролю, то після введення особливо го режиму буквально за лічені дні все норма лізується. Уперше ми ввели особливий режим у вугільній промисловості після вибуху метану на шахті ім. Засядька, причиною якого було використання амоніту Т 19. Застосування цієї вибухівки на прохідницьких роботах ми дав но заборонили, оскільки вона не відповідає класу безпеки. Т 19 належить до четвертого класу небезпеки, а на шахтах повинен засто совуватися мінімум п’ятий. Але оскільки вибу хівка 5 го класу, з одного боку, значно дорож че, з іншого — менш ефективна, то власники купували і використовували Т 19. Хоча вже розроблені зразки ефективної вибухівки п’я того класу. Крім того, через те, що речовина закуповувалася невеликими партіями, ціна була досить високою. Вибух на шахті став для нас останньою точ кою кипіння. Був уведений особливий режим нагляду, заборонене ведення всіх підривних робіт із застосуванням Т 19. Також ми вста новили найжорсткіший контроль на заводах виготовлювачах. І власники вугільних шахт відразу почали дбати про безпеку і купувати вибухівку 5 го класу. Вона, природно, упала в ціні. Та й на сьогоднішній день Т 19 практич но немає. Інший приклад. Три роки тому майже щод ня на шахтах траплялися пожежі. А то й на трьох п’ятьох одночасно. Стовбури виходили з ладу, згоряли цілі шахти, гинули люди. При чина — використання для доставки вугілля конвеєрних стрічок, не сертифікованих за класом безпеки. Було безліч постачальників стрічок, кожний хотів продати. А на шахті, природно, — купити дешевше. От тільки ці стрічки не призначені для використання в гірничих виробках, тому будь яка несанкціо нована зупинка, перегрів стрічки — і вона спалахувала як солома. Остання резонансна аварія — на шахті «Україна», де через поже жу конвеєрної стрічки під землею залишили ся 35 гірників. Ми надсилали масу листів у профільне міністерство з вимогою обладнати шахти вик лючно сертифікованими стрічками — важко спалимими або важкозаймистими. Безре зультатно. Тоді Комітет увів особливий режим і фактично заборонив роботу на 68 шахтах. Це був шок, звучали емоційні висловлення та об винувачення від вищих профільних чинов ників. Однак жорсткі заходи свою роль віді грали. І за останні роки немає жодної пожежі, пов’язаної з якістю стрічок.

— Крім особливого нагляду, які ще ново введення розроблені Комітетом?

— Створені міжрегіональні інспекції. У чому їхня суть? В усьому світі промисловий нагляд здійснюється не за територіальною, а

ми роботами, крім Дніпропетровська, у Кіро воградській, Запорізькій і Полтавській обла стях. Тобто там, де ці галузі не є домінуючими. Новація дозволила сконцентрувати нагляд, значно підсилити його професіоналізм та ефективність. Ми також удосконалюємо систему органі зації нагляду — від чотириланкової перехо димо до триланкової. Раніше структура була досить громіздкою: голова комітету — на чальник територіального управління — на чальник інспекції — інспектор. Плюс у кож ного начальника тієї або іншої структурної ланки є заступники. У підсумку ми працюва ли в основному з керівниками в областях, максимум — з начальниками інспекцій. Складно було проконтролювати, у якому ви гляді інформація і розпорядження доходили (і чи доходили взагалі) безпосередньо до інспектора — головної фігури, що виконує функції нагляду за безпекою на виробництві. Сьогодні ми вже ліквідували інспекції у невеликих за чисельністю територіальних уп равліннях. Інспектор тепер підпорядковуєть ся безпосередньо начальнику теруправління. З одного боку, це дає можливість збільшити апарат управління, щоб упритул зосередити ся не тільки на нагляді, а й на управлінні охо роною праці. З іншого — дозволить началь никам теруправлінь більш оперативно і чітко керувати інспекторським складом, без зайвих проміжних ланок. Нашою постійною турботою є соціальний статус інспектора, його заробітна плата, підземний стаж, пенсія. Ми підвищили заро бітну плату інспекторам, які контролюють особливо небезпечні шахти. Адже раніше вона не відповідала навіть рівню доходів гірничого майстра або начальника дільниці вугільного підприємства. А вимоги до інспек тора пред’являються як до головного інжене ра шахти. Щоб підготувати нові кадри, утри мати давно працюючих професіоналів, треба було усунути такий дисонанс. І ми вдячні уря ду і Мінфіну за те, що вони пішли нам на зустріч.

— За останні 10 років Комітет пройшов через безліч реорганізацій. І от півтора року здійснює нагляд у статусі центрально го органа виконавчої влади. У чому пере ваги такого статусу?

— Перше: завдяки теперішньому статусу ми маємо право вносити законодавчі ініціа тиви прямо в Кабінет Міністрів. У іншому ви падку через тривалі процедури узгодження підготовка нормативних документів істотно затягувалася, втрачалася оперативність. А іноді й актуальність. Друге: наші нормативні акти обов’язкові для виконання всіма центральними органа ми виконавчої влади. Ми наділені повнова женнями їх перевіряти, так само, як і підприє мства, давати оцінку їхній роботі із забезпе чення відомчого нагляду за промисловою без пекою і охороною праці. Для виконання покладених на Комітет зав дань, у тому числі і нових функцій, Комітету дійсно треба мати незалежний статус. Оскіль ки сьогодні державний нагляд став ефектив ним стабілізуючим фактором для економіки країни, забезпечуючи не тільки безпеку праці, а й зменшуючи втрати власників від виробничих аварій.

Основний ресурс SOSтан З 1 січня 2009 року в Україні має набути чинності новий державний стандарт 4808:2007 «Джерела централізованого питного водопостачання. Гігієнічні й екологічні вимоги якості води і правила водозабору». Про це на колегії Державного комітету з питань технічного регулювання і споживчої політики, що відбулася в харківському Національному науковому центрі «Інститут метрології», повідомила голова Держспоживстандарту Лариса Лосюк.

мірно: 60% її світових запасів зосереджені усього в 9 краї нах, включаючи Росію, США і Канаду. У країна по запасах доступної для використання води належить до малоза безпечених країн. До того ж більшість поверх невих джерел води, які викори стовуються для централізова ного водопостачання, забруд нені відходами промислового виробництва, пестицидами, гербіцидами, нафтопродукта ми, побутовими стоками…Во ни містять токсиканти різного походження, серед яких — не безпечні і стійкі органічні за бруднювачі. У р е з у л ььтт а т і масо ва ного антропогенного масов аного впли ву поверхневі джерела впливу води в У країні втратили Ук здатність до самоочищення.

Валентина Гаташ рім того, розроблені проект держстан дарту «Вода питна фасована. Загальні технічні умови» і відповідний технічний регламент. Ці документи надіслані для уз годження у відповідні центральні органи виконавчої влади. До кінця нинішнього року будуть розроб лені також проекти ГСТУ «Питна вода. Ви моги і контроль якості» і «Питна вода підви щеної якості. Вимоги і контроль якості». Нові «правила гри», які встановлює Держспоживстандарт, гарантують не тільки поліпшення норм якості питної води, а й жорсткість відповідальності за виробниц тво неякісної — аж до карної.

І це ми п’ємо?! Тільки цифри

Ч

им викликана необхідність уводити нові критерії? Відповідь проста: низь кою якістю води, яку всі ми п’ємо. Це стосується і водопровідної, і фасованої води.

Так, у першому півріччі нинішнього року територіальні органи державного нагляду перевірили понад 100 підприємств, що зай маються вододобуванням і постачанням населенню питної води через мережу цент рального водопостачання. Порушення стан дартів, нормативів і правил було виявлено на 66% підприємств. Зокрема, вимоги чин ного і зараз ГОСТу «Вода питна. Гігієнічні

9 жовтня 2008 року

Питна вода:

Початок на 1 й стор.

К

№ 42

Будь яка держава нормує якість води з мережі централь ного водопостачання відповід ними законами і нормативами. Голова Держспоживстандарту Лариса Лосак В Україні, де приблизно 80% на селення користується водою з крана, вода, знято з реалізації більше третини пляшок що надходить із джерел, повинна бути об води. Основні причини: відсутність доку роблена і очищена відповідно до ГОСТу ментів і дати виготовлення, реалізація про 2874 82 «Вода питна», що був прийнятий в дукції із простроченим терміном придат 1982 році, тобто ще в часи СРСР. Щоб вода ності, а також склад, ступені газування і в крані відповідала цьому стандарту, її рівень мінералізації. Якщо ще мати на піддають спеціальній обробці, у тому числі країні стандарт фа увазі, що чинний в У Україні додають до неї різні хімічні реагенти. При сованої води стосується лише марку міром, хлорують для знезаражування. Хлор вання, а стандарту якості для неї вза дійсно вбиває хвороботворні мікрооргані галі не існує, то картина виглядає зовсім зми. Однак крім того, що надлишок цієї ре невеселою. Адже вчені давно довели, що для повноцінного відновлення і функціону вання людського організму необхідна тільки чиста фізіологічно активна вода. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько 80% всіх хвороб, як інфекційних, так і хронічних, пов’язані з не задовільною якістю питної води і порушен ням санітарно гігієнічних та екологічних норм водопостачання.

2006 році відповідно до загальнодержав ної програми «Питна вода України», що була затверджена законом, всі українські станції водопостачання перейдуть на нові нормативи. Але добре було тільки на па пері. Щоб контролювати нові показни ки якості води, потрібно оснастити станції водопідготовки новим облад нанням, розробити нову нормативно методичну базу і підготувати нові кад

Ресурс Світовим стратегічним за пасом чистої питної води вважається озеро Байкал, вода якого визнана етало ном. У цьому найглибшому, найдавнішому і найбільшо му озері світу міститься близько 17 трильйонів ку бометрів абсолютно чистої води, що постійно оновлю ється. Цієї кількості всьому людству вистачило б для пиття на 4 тисячі років. ри. Цього зроблено не було. ТТа а й сама стара система водопостачання вияви лася не пристосованою до нових вимог якості. Державний стандарт (ГСТУ) 4808:2007 «Джерела централізованого питного водо постачання. Гігієнічні й екологічні вимоги

Пити чи не пити? От у чому питання...

З

якого ж часу перед людством постала проблема питної води? Що входить у поняття «держстандарт»? Яку небезпе ку може нести вода із крана?

Цифри За даними Держспоживстандарту, за минулий рік українці ви пили в цілому майже 1 мільярд 900 мільйонів літрів фасованої води на суму понад 3 мільярди гривень. Скільки ж з цієї кількості було неякісної? Чимало, якщо судити за даними фахівців Інститу ту колоїдної хімії та хімії води НАНУ, які в 2005 році протестували 30 марок з більш ніж ста фасованих вод, що продаються в Україні. Через загальну токсичність до небезпечних для здоров’я людини вчені віднесли 6 найменувань, причому серед них була і вода, при значена для дітей. До небезпечних — 21. До безпечних — усього 3. Аналізи були проведені на основі російських стандартів якості фасованої води, оскільки в Україні відповідних нормативних до кументів не існує. вимоги» були порушені на 30% перевірених підприємств. Мова йде про недотримання вимог з мікробіологічних, органолептичних і фізико хімічних показників, а також про відсутність спеціальної обробки води.

Із цими питаннями кореспондент «УТГ» звернулася до доктора хімічних наук, заві дувача кафедри хімічної метрології Харків ського національного університету ім. В. Ка разіна Лідії Логінової.

Не кращі справи і з альтернативним джерелом питної води — у пляшках. Пере вірки показали, що з 166 підприємств, що займаються виробництвом, зберіганням і оптовою торгівлею мінеральної і питної фа сованої води, майже на половині порушу валися вимоги стандартів, норм і правил. Що стосується роздрібної торговельної ме режі, то після рейду було забраковано і

— Незважаючи на достаток води на нашій планеті, для пиття придатна лише не велика її частина, — говорить Лідія Павлів на. — Переважну кількість води становить солона вода океанів. На прісну (включаю чи сніг, лід, ґрунтову вологу, ґрунтові води, а також озера й ріки) припадає лише 2,5% загальної її кількості. Причому прісна вода розподілена на земній кулі вкрай нерівно

човини сам по собі небезпечний для люд ського організму, у процесі очищення води він здатен утворювати з іншими речовина ми сполуки, які значно небезпечніші за хлор. Не є виходом і озон, що якийсь час вважався альтернативою хлору: виявило ся, що у процесі озонування у воді також ут ворюються побічні шкідливі речовини. Ос новних проблем у цій сфері дві. Проблема перша. Мережа існуючих нормативів, прийнятих ще в 1982 році, має занадто великі «комірки». Наприклад, вона пропускає такі найважливіші забрудню вачі води, як циклічні і поліароматичні вуг леводні, класичним представником яких є бензопірен, а також шкідливі побічні про дукти обробки води. П р о б л е м а д р у г а . У деяких регіонах централізоване водопостачання не може забезпечити якість води навіть відповідно до цих застарілих нормативів. Через необхідність зміни нормативів питної води для узгодження з міжнародни ми стандартами в Україні в 1996 році були затверджені державні санітарні правила і норми «Гігієнічні вимоги до якості води гос подарського і питного водопостачання». У них була збільшена кількість показників, що потребують контролю, сформульовані більш жорсткі вимоги щодо деяких забруд нювачів і з’явився такий пункт, як фізіоло гічна повноцінність питної води. Новий підхід до якості питної води був значним прогресом. Передбачалося, що в

якості води і правила водозабору», що планується ввести в дію в Україні з 1 січня 2009 року, по суті, і передбачає нормати ви, не впроваджені в 2006 році.

Вода регіонів

В

сеукраїнська екологічна ліга випусти ла карту «Екологічна ситуація і стан питних вод в Україні», що відображає стан основних водних об’єктів у різних ре гіонах країни. Судячи із цієї карти, територію України можна умовно розділити на кілька районів. Найбільш сприятлива ситуація (як по запа сах, так і по якості прісної води) зберігаєть ся в західному регіоні: у Закарпатській, Івано Франківській, Волинській, Рівнен ській, Тернопільській, Хмельницькій і Жи томирській областях, крім Львова. По рівняно сприятливою виглядає ситуація з водними ресурсами в Полтавській, Сумській і Чернігівській областях.

Всі інші регіони можна віднести до ливих. Так, в очі кидається пля несприятливих. несприят ма в центральній частині країни, що охоп лює Київську, Черкаську, Миколаївську і Херсонську області. Тут є відразу кілька не сприятливих екологічних факторів, що вплинули як на поверхневі водні джерела, так і на води неглибокого залягання. Май же катастрофічний стан справ з водни

№ 42

9 жовтня 2008 року

Основний ресурс SOSтан

стандарти і нестандарти важно для санітарно гігієнічних потреб. А для пиття і приготування їжі рекомен дується вживати фасовану воду з гаран тованою якістю і відомим хімічним скла дом: до неї пред’являються більш жорсткі вимоги з безпеки і якості, ніж до водопро відної. Щодо цього існує загальний стан дарт для всіх країн — учасників ООН (Codex Alimentarius), що має рекоменда ційний характер, а також Директива ЄС, що діє в обов’язковому порядку для країн Євросоюзу.

стандартів питної води з міжнародними — це великий крок уперед. Наша робота щодо цього позитивно оцінена під час візиту в Україну генерального секретаря ISO Алана Бриттена.

— В Інституті колоїдної хімії і хімії води НАНУ розроблена високоефективна уста новка, що забезпечує більш високий рівень очищення води, ніж всі існуючі способи, — стверджує директор інституту академік Вла дислав Гончарук. — За допомогою техно

Думка Почесний генеральний директор комунального підприємства «Вода» (м. Харків) Валерій Петросов: — Щоб реконструювати водопровід у нашому місті (а це помпові станції, водозабори, сучасні технології), треба затратити близько одного мільярда до+ ларів. Як знайти ці гроші? Відомо, що приватні фірми пропонують взяти існу+ ючий водопровід в оренду. Упевнений, що цього робити не можна. На мій по+ гляд, інвестор повинен профінансувати будівництво нових сучасних систем централізованого водопостачання, а повернути витрачені кошти через про+ даж бутильованої води, що вироблятиметься тут же на основі технологій мікро+ фільтрації. Можна передбачити також якусь компенсацію інвестору за раху+ нок бюджету, податку на землю і так далі. Умови договору повинні бути взає+ мовигідні і громаді, і інвестору. ми ресурсами у Східній У країні Україні країні: у До нецькій, Луганській і Дніпропетровській областях обсяги промислового виробниц тва величезні, а запасів прісної води дуже мало. Забруднене також морське узбереж жя в районі Одеси, Скадовська, Севастопо ля, Керчі і Ялти. Як відомо, головна водна артерія Украї ни — оспіваний у піснях і віршах Дніпро. Його басейн постачає живильною вологою дві третини населених пунктів нашої краї ни — 35 мільйонів чоловік. Тим часом фахівці класифікують дніпровську воду як «забруднену», а то й «брудну». Найбільш го стра ситуація спостерігається в нижній ча стині Дніпра, а також Сіверському Дінці, ріках Приазов’я, окремих притоках Дністра у Західного Бугу, де воду віднесено до ка тегорії «дуже брудної». Повністю очистити забруднену воду, стерти «слід» техногенного навантаження не вдається навіть за допомогою сучасних очисних технологій. Тому в розвинених країнах піклуються у першу чергу про те, як не забру днювати водні джерела. Хоча забруднювати по запасах водних ресурсів Україна нале жить до маловодних країн, ставлення до цього найціннішого дарунка природи в країні вкрай споживацьке, якщо не сказа ти варварське. Чого вартий тільки один факт: промислові стоки вже досягли підземних горизонтів. Багато вчених вва країни водопостачання жають, що для У України — це проблема номер один.

А як у них?

Н

ормативи питної води в різних органі заціях і країнах побудовані приблиз но однаково: це таблиці з перелічен ням шкідливих речовин, вказівкою значень ПДК і описом методик, за якими визна чається концентрація у воді того або іншо го компонента.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) випустила «Посібник з контролю якості питної води». Цей документ, що містить близько 500 сторінок, є основним стандартом, на підставі якого розробля ються нормативи різних держав. Рекомен дації засновані на понятті «граничне до бове споживання» (Г ДС). Це кількість (ГДС). речовини в їжі і воді у перерахуванні на масу тіла, яку людина може спожи вати щодня протягом у сього життя без помітного ризику для здоров’я. Фахівці встановили величини ГДС за основними потенційно шкідливими для людини речо винами. Агентство з охорони навколишнього середовища США розробило федераль

ний стандарт якості питної води. Тут за кожним параметром встановлені два нор мативи – максимум і мінімум. Перший з них являє собою той максимальний рівень, при якому дана речовина або вплив гарантовано не робить шкідливо го впливу на організм людини. Суворе дотримання цього рівня не є обов’язко вим, це мета, якої треба прагнути. Другий норматив — це обов’язкова для дотри мання величина, що являє собою гранич но припустимий рівень по кожному пара метру якості води з урахуванням сучасних технологічних можливостей і економічної доцільності. У Директиві ЄС з якості питної води, при значеної для споживання людиною, що по кладена в основу водного законодавства європейських країн — членів ЄС, норму ються 66 параметрів якості питної води. Для більшості з них, як і у США, існують два

Оптимізм. Але дуже поміркований

Т

о чи є світло в кінці тунелю? Якщо і є, то добиратися до нього доведеться дов го і важко. Питне водопостачання в Ук раїні «потопає» у господарських, водогос подарських та екологічних проблемах. Їхнє вирішення — складне, організаційно і фінансово витратне завдання. Втім, у сло вах голови Держспоживстандарту Лариси Лосюк пролунало кілька позитивних заяв, які дають підставу до деякого оптимізму.

— Ми значно відстаємо від розвинених держав у технологічному переоснащенні систем водопостачання, — визнає вона.

Регіон «Стабільно напружена» ситуація з якістю води в Харківській об+ ласті. Хоча вода, яку подає комунальне підприємство «Вода», відпо+ відає існуючим нормам ГОСТу, її якість погіршується через проход+ ження по трубах. Сьогодні третина всіх комунікацій зношена і по+ требує заміни, кількість аварій на водопроводі постійно зростає, однак на нові труби і устаткування артезіанських свердловин гро+ шей немає. Якість води в Харківській області у два рази гірше, ніж у середньому по Україні. Особливо це стосується сільських водо+ проводів. Щодо шахтних колодязів, то половина з них забруднена нітратами. Не дивно, що протягом останніх двох років санстанція рекомендує жителям Харківщини вживати воду тільки з альтерна+ тивних джерел. рівні гранично припустимої концентрації шкідливих речовин. Один — як довгостро кова мета і другий — обов’язковий для ви конання всіма країнами. Світова тенденція постачання водою в розвинених країнах полягає зараз у тому, щоб водопровідну воду використати пере

— Фахівці на місцях змушені не зі своєї волі відступати від стандартів використан ня води. Так, недавно Держспоживстан дарт дав дозвіл місту Сміла в Черкаській області на використання води, що не відповідає існуючим нормативам. Проте, я вважаю, що гармонізація українських

логій мікрофільтрації ми доводимо водо провідну воду до кондиції питної. В інституті є дослідне виробництво, здатне робити сотні й тисячі установок різної потужності в рік. Деякі з них уже успішно експлуатують ся в декількох регіонах країни. Наша пози ція: такими локальними системами треба оснащувати насамперед дитячі садки, шко ли й лікарні. …Схоже, що багаторазово оспівана поета ми студена, чиста, жива вода стає лише по етичним образом. Сьогодні більше 40% насе лення світу зазнає середньої або гострої не стачі води. Через 30—40 років це число, мож ливо, становитиме дві третини населення Землі. Фахівці прогнозують, що прісна вода може стати найбільш дефіцитним ресурсом і однією із причин майбутніх конфліктів ново го типу — не за нафту і газ, а за воду рік, що протікають територіями держав, які межують одна з одною. Уже зараз за цією темою три вають запальні суперечки, приміром, між Тад жикистаном й Узбекистаном, Китаєм і Казах станом. Проблема ускладнюється тим, що до тепер відсутне зведення міжнародних за конів, що встановлювали б принципи корис тування транскордонними водами. Слід нагадати, що Україна входить до 39 країн світу, що одержують більшу частину необхідної їм води через кордон. Фахівці вже говорять про необхідність дбайливо ставитися до прісної води, споруджуючи водні сховища, активно використовуючи дощову воду і заощаджуючи її в побуті. Тре ба у масовому масштабі переходити на менш вологолюбні сільськогосподарські культури і менш водоємні технології вироб ництва, споруджувати потужніші очисні спорудження на підприємствах. Чи зможе У країна адаптуватися до Україна ресурсу,, якщо ми ще нестачі водного ресурсу не навчилися заощаджувати енергію? Питання відкрите.

Віртуальна вода Нове для науки і практики поняття — віртуальна вода — належить англійському ученому Джону Ентоні Алану. Це обсяг води, що міститься у продовольстві або інших продуктах, необхідний для їхнього виробництва. Приміром, підрахунки показали, що виробництво кілограма пшениці обходиться приблизно у 0,5—1 м 3 віртуальної води, кілограма хліба — в 1 м3, а кілограма м’яса — в 5—10 разів більше. Можна підрахувати, скільки віртуальної води витратив кожний з нас під час їжі. Так, на чашку кави її потрібно 140 літрів, а на гамбургер — 2,4 тисячі літрів. Загалом споживання віртуальної води, що міститься в раціоні харчування кожної людини, варіюється від 1 м3 в день (раціон, необхідний для вижи+ вання), до 2,6 м3 у день (для вегетаріанця) і більше 5 м3 (для раціону людини, що споживає велику кількість м’яса). Нове поняття стало міжнародним інструментом виміру всього обсягу води, використовуваного з моменту виробництва тих або інших харчових і промислових товарів до їхнього придбання споживачами. Воно є також важливим для ефективного вико+ ристання водних ресурсів і розробки стратегії водоспоживання в різних країнах. Так, за допомогою торгівлі різними товарами можна керувати віртуальним перетіканням води з країн, що виробляють товари, у країни, які їх споживають. Відповідно країнам з дефіцитом води вигідніше імпортувати продукти, що потребують для свого виробництва більших обсягів води, замість того, щоб робити їх у себе.

Якість стандарт

№ 42

9 жовтня 2008 року

10 жовтня — День cтандартизації та метрології

Кузня стандартів «Українська технічна газета» дізнавалася про те, як і над чим сьогодні працюють українські метрологи У приватній розмові прес секретар «Укрметртестстандарту» несподівано зауважила: «До нас їздять журналісти виключно для того, щоб зробити сюжет про якість харчових продуктів. Насправді ж це лише одна із багатьох важливих тем…». І дійсно, за час свого перебування в цій організації та спілкування з фахівцями зрозумів, що служба метрології, стандартизації та сертифікації є однією з тих ланок, без якої годі й уявити нормальне життя українського суспільства. Про роль метрології в сучасному суспільстві — наша бесіда з директором науково виробничого інституту метрологічного забезпечення вимірювання електромагнітних величин «Укрметртестстандарту» доктором технічних наук Олегом Величком (на знімку).

Ігор Павлюк

О

наприклад, в цій галузі — це складні комплексні прилади. Їх кількість на разі становить 58 державних ета лонів та 66 вторинних, водночас для національної економіки необхідно 85 державних первинних та не мен ше 100 вторинних еталонів.

лег Миколайович пропонує поглянути на схему. На вер шині трикутника — уряд, який має гарантувати якість продукції для населення і водночас сприяти про дуктивності праці та розвит ВАЖЛИВО ку промисловості. Початок сучасній метричній світовій — Для цього існує зако системі було покладено в 1875 році в Па нодавчо нормативне забез рижі, де було підписано Метричну конвен печення, на основі якого цію — міжнародний договір, який забез працюють установи нашої печує єдність метрологічних еталонів в галузі, — розповідає він. — країнах світу. Згідно із метричною конвен Саме ця нормативна база є цією утворені Міжнародне бюро мір та однією із двох основних ваги і Міжнародний комітет мір та ваги. складових, на яких базуєть Головним завданням першого є забезпе ся наша діяльність. Держав чення існування єдиної системи вимірю на метрологічна система з вання в усіх країнах — учасницях метрич часу набуття Україною неза ної конвенції. Міжнародний комітет спос лежності започаткована із терігає за роботою Міжнародного бюро і розробкою Концепції дер координує метрологічні дослідження в жавних систем стандарти країнах учасницях. Наразі Україна є асо зації, метрології і серти ційованим членом Метричної конвенції. фікації, ухваленої постано вою Кабінету Міністрів від 25 травня 1992 року. У 1998 році Оскільки ми вже торкнулися по Верховною Радою України було няття стандартів, слід згадати, що в прийнято Закон України «Про метро Україні діє комплексна система. логію та метрологічну діяльність», а — Щоб ви розуміли, — веде далі 2004 року цей закон ухвалили у Олег Величко, — в Україні діють два новій редакції, на підставі якої ми і види стандартів: національні — працюємо зараз. Правові положен ДСТУ та міждержавні — ГОСТи. Це не ня там було гармонізовано із загаль означає, що вони якось конкурують ноприйнятими у світовій практиці між собою або діють одночасно. Я нормами та правилами з метрології ще понад десять років тому, відпові та з документами Міжнародної даючи на запитання про радянські організації законодавчої метрології. ГОСТи, говорив, що багато з них до Друга важлива складова — тех волі високої якості і тому їх доціль нічна. Це і розроблення нових ета но залишити чинними. До того ж Ук лонів, і перевірка існуючих приладів, раїна підписала разом із двана і проведення необхідних метрологіч дцятьма іншими країнами СНД уго них процедур. Візьмемо, до прикла ду про ГОСТи. Законодавство СРСР ду, звичайні електролічильники, які в цьому плані було розумно жорст є в кожній оселі. На вершині пірамі ким, що дозволяло дотримуватися

ДОВІДКА «УТГ» Всеукраїнський державний науково виробничий центр стандар тизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів. Заснований в 1970 році. Сучасну назву має з 1992 року. Послуговуючись законодавчою базою України, «Укрметртестстан дарт» забезпечує в місті Києві державний контроль і нагляд за дотри манням обов’язкових вимог державних стандартів, здійснює сертифі кацію обладнання та розробку нових еталонів. Сьогодні у штаті установи — понад 1000 співробітників. В «Укрметртестстандарті» функціонують 8 державних еталонів, 928 вихідних еталонів, із них 43 — вихідні еталони України, 2524 робочих еталони. ди — державний еталон, який пра вильніше називати національним. Орієнтуючись на нього, перевіря ються робочі еталони територіаль них органів Держспоживстандарту, далі таким же чином вже на основі останніх звіряються еталони нижчих рівнів аж до побутових електролі чильників. Зрозуміло, що еталони,

якості багатьох видів продукції на належному рівні. У 1992 році були чинними майже 25 тисяч ГОСТів. Однак у зв’язку із розвитком но вих технологій треба розширювати базу стандартів і розробляти нові еталони. Ми залишаємо колишні стандарти там, де вони були розроб лені раніше і, згідно із сучасними

вимогами, розробляємо нові в тих галузях, де їх не було раніше. Саме тому ці два види стандартів не су перечать один одному, а є взаємо доповнювальними.

— Відразу ж напрошується пи тання про те, яким чином наші стандарти та еталони, так би мо вити, співіснують із зарубіжними.

— Безперечно, ми не можемо дозволити собі варитися у власно му соку, — говорить Олег Микола йович. — Подивіться, світова еко номіка дедалі більше глобалізуєть

ся, і цей процес, безумовно, сприяє уніфікації міжнародних стандартів. Адже якщо ми хочемо торгувати з іншими державами, пропонувати їм свою продукцію, то ми повинні максимально спростити метро логічні процедури, для того щоб наші еталони і прилади визнавали ся в усьому світі. Тим більше, коли мова йде про членство в таких організаціях, як СОТ. Виходячи з цього ми не сидимо склавши руки. По перше, Україна є членом корес пондентом міжнародної Метричної конвенції, до якої входять 110 країн світу. Зрозуміло, що така ве лика кількість країн — і відповідно еталонів — не може ефективно співпрацювати в рамках лише однієї міжнародної організації. Саме тому створена система із п’я ти регіональних метричних органі зацій. Ми є членом регіональної організації, яка об’єднує схід Євро пи та Азію, беремо участь в її про ектах. Для нас є дуже важливим те, що такі структури регулярно прово дять міжнародні звірення еталонів, що гарантує постійний взаємокон троль дотримання метрологічних характеристик еталонів і норм стандартів.

НА ВЛАСНІ ОЧІ Довелося побувати в одній із лабораторій «Укрметртестстандар ту», де фахівці якраз тестували промислову установку Prematest PT100, яка застосовується в різних галузях, у даному випадку на нафтопереробному заводі. Лабораторія спеціалізується на пе ревірці властивостей обладнання, пов’язаного із рідинами та га зами, адже незначна, на перший погляд, похибка в кількох іден тичних приладах, скажімо, молокозаводу у сукупності може при звести до похибки обсягом у тонни молока. Такі апарати розміром з півкімнати, які мені показали, використовуються в різних видах виробництва, аж до розтопленого шоколаду. Цікаво, що щомісяця фахівці центру перевіряють до двох тисяч приладів.

ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ 2008 Всеукраїнська спеціалізована виставка

Шановні колеги!

20—21 листопада 2008 року Національне агентство України з питань забезпечення ефек тивного використання енергетичних ресурсів проводить Всеукраїнську спеціалізовану виставку «Енергоефективність 2008». Метою проведення заходу є популяризація енергоефективних технологій та переваг застосування альтернативних джерел енергії, сприяння нарощуванню обсягів споживання місцевих ресурсів та ви робництва енергоефективного обладнання, а також розширення міжнародного співробітництва у сфері енергозбереження.

Місце проведення Виставковий центр ACCO International

Адреса Київ, пр т Перемоги, 40 б

Режим работи 20—21 листопада (з 9.00 до 17.30)

Основні тематичні розділи: — тепло , енерго , ресурсоефективні технології і матеріали; — нетрадиційні джерела і методи виробництва енергії; — вторинне використання ресурсів; — енергоефективне опалення, теплові насоси; — системи і прилади управління, регулювання і обліку споживання електроенергії, тепла, газу, води; — водо і повітронагрівачі промислового і побутового призначення; — котли, котельні, міні тепло , газоелектростанції; — системи теплопостачання (теплообмінне обладнання, теплові завіси); — діагностика, ремонт і експлуатація теплового обладнання; — вентиляційні системи і обладнання; — системи кондиціонування, іонізації і очищення повітря; — системи та інженерне обладнання будівель і споруд; — насоси і компресорне обладнання.

У рамках виставки буде проведено спеціалізований навчальний семінар Детальна інформація щодо виставки розміщена на сайті НАЕР: www.naer.gov.ua, заявку на участь надсилати на електронну адресу: pressa@naer.gov.ua, dp_uec_naer@ukr.net.

Термін подачі заявок — до 20 жовтня 2008 року. Конт. тел. 253 90 38,

360 07 58 (59), факс 458 04 18

Запрошуємо до співпраці!

№ 42

9 жовтня 2008 року

Основний ресурс досвід

Біо на роздоріжжі Початок на 1'й стор.

Основним біодизельним пали вом став метиловий ефір рапсової олії, яким під час експерименту і заправляли всю важку кар’єрну тех ніку: бульдозери, навантажувачі, гідравлічні екскаватори, 140 тонні самоскиди і все допоміжне устатку вання. За рік було використано 20 мільйонів літрів підготовленої рап сової олії!

Про те, що перші двигуни Рудольфа Дизеля працювали зовсім не на солярці, а на рослинній олії, забули на ціле століття. Однак останнім часом інтерес до використання в стаціонарних і автомобільних дизелях палива з олії росте лавиноподібно.

Володимир Отрощенко

Т

акий інтерес цілком зрозумі лий: олія — поновлюваний ре сурс. Людство тисячоріччями «вирощує» її з культивованих рос лин. Одержати таке паливо досить просто: олію треба рафінувати і змішати в чіткій пропорції з мета нолом для сепарації гліцерину. У продуктах згоряння біодизелю утво риться на 50% менше сажі і на 10% — оксиду вуглецю. При цьому вміст двоокису вуглецю лише на 2% вище, ніж у звичайній солярці, але він поглинається тими ж рослина ми, з яких потім одержують олію. Перспективність цього напряму сьогодні усвідомили біоенергетики багатьох країн світу.

«Бізнес треба розумно регулювати»

П

ро німецький досвід викорис тання біопалива кореспонден ту «УТГ» розповів координа тор Міжнародного інституту ре сурсів (IUR) професор ТТехнічно ехнічно го університету «Фрайбурзька гірнича академія» Карстен Дре бенштедт бенштедт..

— Усі знають, що під час дру гої світової війни гітлерівці еше лонами вивозили з України наш знаменитий чорнозем. Сьогодні ж у ФРН та в інші країни ЄС ешело нами везуть рапсову олію. Цей рапс вирощують на наших чорно земах, найчастіше за рахунок інших продовольчих культур. Чи не стане Україна «біопаливним» придатком, прирікаючи власне населення на найвищі ціни на хліб, м’ясо, молоко?

— Стало модним заміщати імпорт (приміром, нафти або газу) власною сировиною. Безумовно, біомаса є одним з таких джерел. Але перебільшувати його значен ня теж не варто, оскільки крім дизпалива є й інші альтернативи, зокрема енергозбереження. Нам не треба боятися того, що бензи ну бракує. Звичайно, мінеральну сировину треба заощаджувати, щоб її вистачило на більш тривалий строк. Але є й інші джерела, здатні замінити нафту і газ як енерго носії. Я вважаю, ми повинні спо живати стільки біопалива, щоб це не призвело до інших проблем в економіці. Сьогодні держава частково суб сидіює виробництво біопалива. Це раптом стало прибутковим бізне сом. Однак якщо бізнес на вироб ництві біопалива стане більше ви

суміш продуктів переефіризації рослинних олій. У рослинній олії містяться жири — ефіри жирних кислот із гліцерином. У процесі одержання «біосолярки» ефіри гліцерину руйнують і заміняють більш простими спиртами — мета нолом або етанолом.

Мені і моєму аспіранту було до ручено зробити науковий супровід

і крутять колеса 12 автомобілів фірми, а ще 550 тис. л продають всім бажаючим. Уряд Австрії зни зив податок на біодизельне пали во, тому його роздрібна ціна при близно на 25% нижче звичайного дизпалива. У Великій Британії загальний об’єм відпрацьованої олії — близь ко 70 млн л у рік. Значну його части ну становлять відходи магазинчиків і крамничок, що пропонують англій цям їх улюблені страви — картоплю фрі і смажену у фритюрі рибу. Особ ливо заповзятливі громадяни, а та кож компанії, що роблять біодизель, скуповують такі відходи за викидни ми цінами. Виграють при цьому обидві сторони, оскільки закусочні зобов’язані платити за утилізацію пересмаженого масла. Британ

ЧЕМПІОНИ

Установка для одержання біопалива зі злаків у ФРН гідним, ніж на виробництві продо вольства на таких же площах, це, звичайно, спричинить ланцюгову реакцію. Сьогодні в ЄС уже ніхто не говорить про субсидії, оскільки біо паливо конкурентоспроможне. Якщо всі сільські жителі почнуть займатися бізнесом, то, допустимо, через рік їм буде однаково, що сія ти — пшеницю або рапс. Але цими процесами треба керувати!

давати «волю» за принципом «роби, що вмієш і що хочеш». Це непра вильно. І Україна, і Німеччина, і будь яка інша країна не повинні боятися брати на себе відпові дальність. У Німеччині, приміром, після усвідомлення того, скільки біомаси ми імпортуємо, ставлення до неї змінилося. Зрозуміли, що для

Сучасне виробництво біоетанолу в Бразилії становить 10,3 млн тонн за потреби 9,9 млн. Друге місце з його виробництва впевнено утримують США. На ці потреби використовується до 20% урожаю кукурудзи. До 2012—2015 року споживання біоетанолу в Америці досягне 15 млн тонн у рік. У державах ЄС 81% загального виробництва біоетанолу припа дає на частку Іспанії, Франції і Швеції. проекту. Побоювання фірми за мовника, що двигуни можуть стати непридатними, виявилися необ ґрунтованими. Ці побоювання ви никли з тієї простої причини, що олія

— Орні площі у ФРН небез розмірні, а вугілля (чорного і особ ливо бурого) цілком достатньо. Виходить, експортом біопалива зі слаборозвинених країн ви, з од ного боку, заганяєте в кут свій вуг лепром, а з іншого — експлуатує те їхні природні ресурси?

— У нас було рішення уряду: 10% дизельного палива повинне стано вити біопаливо. Постало питання: звідки цей бізнес візьметься? Рап том з’ясувалося, що ми імпортуємо і переробляємо біомасу. Що це оз начає? Ми хочемо бути незалежни ми, скажімо, від Росії, але в той же час імпортуємо пальмову олію з Індонезії. Інакше кажучи, заміщає мо одну залежність іншою. І хоча Німеччині вигідно, що біомаса над ходить, інші країни зазнають нега тивних наслідків цих процесів: по чинається нестача продовольства і відповідно підвищуються ціни на нього. Люди не можуть купити собі кукурудзу, пшеницю. І навіть у Німеччині на 40—60% підвищили ся ціни на хліб і молоко. Немає площ для посівів і пасовищ, а отже, змен шується кількість продуктів і підви щується їхня вартість.

Ресторан «МакДональдс» у центрі Дніпропетровська — джерело олії для біосолярки виробництва біопалива не обов’яз ково використовувати рапс, соняш ник, кукурудзу. Можна одержувати його і з відходів, наприклад жиру або сміття. Імпорт біомаси я вважаю нееко номічним і недоцільним, оскільки Україна сама має потребу у ро зумній енергетичній політиці. Їй тре ба в першу чергу вирішувати свої проблеми. Біомаса — це та части

ЕКЗОТИКА Досить перспективним вважається використання як біопалива олії із плодів жожоба, що широко застосовуються у парфумерії. Цей чагарник росте в країнах із теплим і сухим кліматом, наприклад, на південному заході США і північному заході Мексики, а в Єгипті і в Ізраїлі його вирощують саме як олійну культуру. Японці мають намір створювати біопаливо із трави, а в Америці навчилися одержувати його з... підстилок для домашньої птиці. Що у підсумку? Ми перебільшує мо значення біомаси. Бізнес бізне сом, але такі серйозні питання тре ба вирішувати комплексно. Адже в Африці вже голодують. Там через подорожчання продовольства і зниження і без того низького рівня життя ледве не громадянські війни почалися. А незадоволений режи мом народ завжди шукає винного. І завжди вважає, що це уряд. У відповідь уряд починає субсидію вати продовольство. А де вони в своїх африканських країнах брати муть кошти? Це дуже нагальна про блема.

— Тобто в енергетичній полі тиці повинно бути більше розуму, ніж вигоди?

— Звичайно! Бізнес треба ро зумно регулювати. Йому не можна

на лісу, що швидко росте і викори стовується для опалення. Це розум но. Виходить круговорот, тобто рос лини акумулюють СО2 у тому масш табі, у якому це необхідно. Цей цикл треба розумно організувати. Але не за рахунок чогось іншого, при міром, продовольства.

— Розкажіть, будь ласка, про німецький досвід використання біодизелю для ведення гірничих робіт.

— Експеримент полягав у пере веденні техніки на біологічне ди зельне паливо. На одному з наших кар’єрів усе устаткування працю вало на ньому цілий рік. Звичайне дизельне паливо замінили олією. Її спеціально підготували, піддав ши певним хімічним процесам. Адже будь яка «біосолярка» — це

та її ефіри, як і спирт, відрізняються агресивністю до багатьох матері алів, які традиційно використову ються у двигунах і паливній системі автомобілів. Але в ході експеримен ту спеціальні фільтри працювали справно. На біопаливо не вплинула навіть температура повітря. Для нас особливо важливим було питання економічної вигоди такого експериментального про екту. Розрахунки показали, що біодизелю було витрачено лише на один відсоток більше, ніж зви чайного дизельного палива. Вимі ри викидів газу підтвердили еко логічну вигідність використання такої технології, а фірма замов ник дістала чималий прибуток — 6,5 мільйона євро.

За дизпаливом — у фаст фуд

Б

езумовно, німецький досвід розумного впровадження біо палива досить показовий. Але є і не менш цікаві приклади в інших країнах. Одним із найекономічніших ва ріантів за кордоном вважають ви користання відпрацьованої олії, на якій смажили картоплю фрі, чіпси, рибу... В Австрії вже заборонено викидати відпрацьовану олію: її зда ють на спеціальні приймальні пунк ти. У цій країні одна тільки мережа «МакДональдсів» щорічно збирає і відправляє на переробку 1,3 млн л відпрацьованої фритюрної олії. У підсумку 350 тис. л повертаються

ський уряд пропонує виробникам біодизелю істотні податкові знижки і преференції. Компанія Argent Energy уже побудувала в 2004 році біля містечка Ньюартілл (Шотландія) підприємство з виробництва біоди зелю з переробленого масла. Воно, очевидно, стане найбільшим у світі: планується випуск 50 млн л палива у рік. Для здійснення проекту англійці підписали контракт із авст рійським виробником устаткування BioDiesel Intern. на $15 млн. Виявляється, можна не тільки паливо «підганяти» під двигун, а й двигун під паливо. Група інженера Людвіга Ельсберта (ФРН) розроби ла дизельний двигун, що працює на натуральній олії, і метод конверту вання існуючих дизелів. Трицилінд ровий дизель Ельсберта потужні стю 85 к.с. споживає 4—5 л олії на 100 км, і вже кілька невеликих фірм почали переробляти серійні дизелі в «олійні» за методом Ельсберта. По пит на такі двигуни у ФРН безупин но зростає. Міністерство економіки Баварії, що закупило на пробу у 2001—2002 роках 90 таких мо торів, дало їм позитивну оцінку: «Надійні і прості в експлуатації дви гуни дозволяють різко зменшити концентрацію в повітрі сажі, сірки, канцерогенів, не збільшують кіль кості вуглекислого газу і, отже, не беруть участі у створенні парнико вого ефекту». Особливий попит «олійні дизелі» мають у фермерів, які самі вирощують рапс і одержують з нього паливо для власних потреб.

Автомобіль на олії

У

країнські вчені шукають спосо би використання як дизпалива звичайної соняшникової олії. Фахівці Харківського інституту рос линництва ім. В. Юр’єва Української академії аграрних наук разом із уче ними Національного технічного уні верситету сільського господарства ім. П. Василенка почали розробку технології виробництва автомобіль ного мастила із соняшника. За сло вами директора інституту Віктора Кириченка, технологія розробляєть ся на основі виведеного в інституті сорту соняшника, що містить 12% стеарину. «Уже є попередні дані, згідно з якими олія придатна для автомобілів марки «КАМАЗ», — за віряє В.Кириченко. Ніякого фінансування для про довження досить перспективних розробок українські вчені не мають. Дослідження ведуться інститутом за власною ініціативою на кошти, отри мані в результаті господарської діяльності.

Життєбезпека зонд

№ 42

9 жовтня 2008 року

III Міжнародна науково «Промислова безпека та охорона Ялтинські конференції з питань промислової безпеки і охорони праці, які проводяться на початку жовтня під егідою Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці і гірничого нагляду, щороку збирають широке коло спеціалістів з різних галузей виробництва. Інтерес до цього міжнародного форуму щоразу зростає. У роботі ІІІ Міжнародної науково технічної конференції взяли участь представники центральних органів виконавчої влади, об’єднань профспілок України, керівники провідних науково дослідних інститутів і більш ніж ста великих підприємств держави, а також представники наглядових органів

Початок на 1 й стор.

Світлана Ісаченко

З

начна увага приділялася пи танням управління охороною праці і промисловою безпе кою. Як відомо, Держгірпромнаг ляд виступив з рядом законодав чих ініціатив, спрямованих на підвищення рівня промбезпеки і охорони праці на виробництві. Їхній основний акцент — підвищи ти економічну зацікавленість ро ботодавців у створенні належних умов праці і безпечного виробни чого процесу на своїх підприєм ствах.. Комітет розробив механізм диференціації страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, виступив за збільшення розмірів штрафів за порушення законодавства, побу дову чіткої вертикалі управління охороною праці на регіональних рівнях шляхом створення при місцевих адміністраціях структур них підрозділів з охорони праці. Ініціативи Комітету підтримали і втілюють в життя на багатьох підприємствах країни. Своїм досві дом щодо розвитку системи управ ління охороною праці і промбезпе кою з трибуни конференції поділи лися представники одного із зраз кових підприємств України — Ми колаївського глиноземного заводу. Зарубіжні колеги з Таджикистану і Казахстану розповіли, як здійсню ється державний нагляд за промис ловою безпекою в їхніх країнах.

Цікавим і корисним, перш за все для присутніх на пленарних засіданнях керівників промисло вих підприємств, було обгово рення досвіду роботи інспек торського складу в умовах дії но

Азербайджану, Білорусі, Казахстану, Молдови, Росії, Румунії, Таджикистану. Головна мета організаторів ялтинської зустрічі — ознайомити її учасників з основними завданнями органів державного нагляду з промислової безпеки і охорони праці, сприяти обміну досвідом із зарубіжними колегами, вислухати компетентні думки представників органів влади і соціальних партнерів, розробити конструктивні пропозиції, реалізація яких сприятиме удосконаленню методів здійснення державного нагляду в галузі промислової безпеки як в Україні, так і в інших державах.

вого закону «Про наглядову діяльність». Разом з більшими правами інспектори отримали ще більшу відповідальність за стан промислової безпеки і охо рони праці на довірених їм

підприємствах. Якими засобами і методами найефективніше впливати на власників і менедж мент підприємств, як спонукати усіх — від директора до робітни ка — дотримуватись вимог за

конів і нормативних актів з охо рони праці і промислової безпе ки? Про це також йшлося на кон ференції. Надзвичайно актуальною те мою для Комітету зокрема і для країни в цілому залишається без пека у вугільній промисловості. Питання безпечної діяльності вуг ледобувних підприємств були предметом розгляду на засідан нях Кабінету Міністрів і Ради на ціональної безпеки та оборони України. За результатами засідан ня РНБО, приміром, видано Указ Президента країни «Про стан і перспективи розвитку вугільної промисловості та невідкладні за ходи з підвищення безпеки праці в цій галузі». Президентським ука зом підтримано всі ініціативи Держгірпромнагляду, у тому числі і законодавчі, які дозволять знач но підвищити рівень промислової безпеки у вугледобуванні. На конференції прозвучали до повіді про стан промислової без пеки на вугільних підприємствах, думки вчених з профільних науко вих інститутів, представників органів виконавчої влади щодо того, як убезпечити роботу шах тарів від аварій і нещасних ви падків. При цьому наголос робив ся саме на прикладному характері виступів. Уперше за всю роботу ялтинських форумів розглядався не лише стан вітчизняних шахт в цілому, а й детально аналізували ся причини найрезонансніших аварій і заходи з профілактики трагедій і усунення їхніх наслідків.

№ 42

9 жовтня 2008 року

Життєбезпека зонд

технічна конференція праці. Проблеми. Перспективи» непросте завдання), брати участь в ліквідації наслідків катастрофі чного липневого паводку у захід них областях, зокрема тримати під контролем поновлення роботи зруйнованих стихією електро і га зомагістралей, підприємств і уста нов регіону. Набутий досвід робо ти необхідно, безперечно, уза гальнити і взяти на озброєння. Ос кільки, за великим рахунком, діяльність Держгірпромнагляду завжди на вістрі екстремальних умов і подій. Також у центрі уваги роботи конференції була експертна діяльність у сфері промислової безпеки. Сьогодні науково тех нічну підтримку державного на гляду здійснюють 29 державних експертно технічних центрів і значна кількість експертних організацій різної форми влас ності, які мають відповідний дозвіл Держгірпромнагляду на цей вид діяльності. Обговорення доповіді про роботу Держгір промнагляду з подальшого удос коналення технічної підтримки державного нагляду за охороною

Серед питань, які розглядали учасники конференції, — безпе ка використання газу у побуті та безпека на об’єктах гірничоруд ної промисловості. Після трагіч них подій у Дніпропетровську, коли від вибуху газу було зруй новано житловий будинок і заги нули люди, за рішенням уряду на Держгірпромнагляд була покла дена нова функція — проведен ня технічного розслідування об ставин і причин трагедії, пов’я

заних з побутовим використан ням газу. Таке рішення було прийнято для попередження аварій і нещасних випадків, підвищення ефективності дер жавного нагляду на підприєм ствах, які забезпечують газопо стачання населенню. Ряд вис тупів на пленарних засіданнях конференції було присвячено питанням проведення експер тиз під час розслідування таких аварій, перспективам розвитку

системи газопостачання, зокре ма, підвищення рівня її безпеч ної експлуатації. Загалом рік, що минув, при вніс в діяльність Комітету чимало змін і нових завдань. Окрім побу тово газових питань, його фа хівцям, за спеціальним доручен ням Кабінету Міністрів, довелося розслідувати причини вибухів на військовому арсеналі (і вони, до речі, якнайкраще виконали це

праці надало нового імпульсу розвитку системи технічної екс пертизи. Не менш важливою є й інфор маційна підтримка державного на гляду. Не випадково цю тему (до речі, вперше) було виокремлено в самостійний блок питань роботи міжнародного форуму. Держгір промнагляд надає інформаційній діяльності велике значення. У прес служби Комітету (інформаційні цен три діють в кожній області) склад не, але надзвичайно важливе зав дання — змінити ставлення і влас ників підприємств, і робітників, і врешті всього суспільства до пи тань виробничої безпеки таким чи ном, щоб вони стали основою ос нов діяльності усіх без винятку підприємств, установ і організацій країни. Ухвалені на ІІІ Міжнародній конференції рішення, без сумніву, сприятимуть підвищенню рівня промислової безпеки і охорони праці в нашій країні. Фото Костянтина КАРИХА та Ігоря ІВАНЯКОВА

Співробітництво перспектива Директор представництва корпорації «Кончар Електроіндустрія» у РФ Стіпе Ненадич:

«Нам є чим поділитися з українцями»

— Пане Ненадич, яким чином ваше підприємство вижило в умовах розвалу соціалістичної системи?

— Історія нашого підприємства поча лася ще в 1921 році, після чого воно вхо дило в структуру Siemens. Однак після другої світової війни компанія дістала назву «Раде Кончар» — на честь народно го героя Раде Кончара, що в 1942 році був розстріляний італійськими фашиста ми. Коли на початку 90 х після розвалу Югославії постало питання про назву фірми, ми залишили колишню, оскільки «Кончар» завжди був відомим брендом. Цікаво, що в одному з наших підприємств зараз 51% акцій належить тому ж Siemens, але все таки залишилася на зва компанії «Кончар Силові трансфор матори» (СП «Сіменс Кончар»). Скажу більше: саме воно вважається одним із кращих серед 18 трансформаторних за водів цієї корпорації. Загальна кількість працівників на підприємствах «Кончару» до розвалу Юго славії становила 23 тисячі чоловік. Штаб квартира завжди була в Загребі. Треба було лише максимально оптимізувати ре сурси. У часи існування Югославії заво ди нашої фірми розташовувалися, крім власне Хорватії, в інших республіках і за кордоном. Ми співробітничаємо з ними і зараз, однак на інших умовах. Складніше за все вийшло із заводом «Кончара» у Сербії, де розкрали значну частину устат кування внаслідок хаосу, що панував тоді в країні. У той же час, ви добре пам’ятаєте, у ра дянські часи Югославія була «майже кап країною». Ми мали можливість відвідува ти європейські країни і відповідно нала годжувати набагато більш тісні зв’язки з тамтешніми фірмами. Тому в нас після розвалу соціалістичної системи пробле ми, пов’язані із пристосуванням до нових

найбільш привабливих регіонів для зарубіжних партнерів. На жаль, потенційні інвестори не завжди мають можливість донести в наші краї об’єктивну інформацію про себе, про свої наробітки і пропозиції. Ми у міру сил спробуємо заповнити цю прогалину, почавши серію інтерв’ю з керівниками зарубіжних промислових компаній, що прагнуть співробітничати з українськими виробниками і ученими. Тим більше, коли йдеться про колишніх сусідів по соцтабору, тобто підприємства, яким довелося вирішувати у свій час проблеми, подібні до наших.

умов, вирішувалися значно простіше. Го ловне — залишилася система напрацьо ваних зв’язків, що дозволило швидко зо рієнтуватися в нових умовах.

— Напевно ваші заводи були ласим шматочком для іноземних корпорацій. ..

— Звичайно, західні фірми дуже хотіли привласнити хорватські підприємства, адже це відкрило б доступ до споживачів, до наших технологій, дозволило б перене сти сюди екологічно проблемне вироб ництво і мати низькооплачувану робочу силу. Природно, спроби поглинань наших

— А які проблеми виникали?

— Найбільшим потрясінням для «Кон чара» останніх років була війна в Іраку. Уявіть собі, на початок конфлікту в нас було в Іраку на 170 мільйонів доларів за мовлень, на будівельних майданчиках пе ребувало півтори тисячі чоловік…Засто совані до країни санкції позначилися і на нашій компанії, змусили нас терміново вирішувати проблеми, що нам і удалося в першу чергу завдяки гнучкості структу ри корпорації. Всі підприємства макси мально самостійні, не існує якогось авто

Довідка

Група Konсar (Хорватія) Заснована в 1921 році. На сьогоднішній день холдинг «Кончар» складаєть# ся з 19 різних підприємств, на яких працюють 4200 чоловік. Річний збут перевищує 350 мільйонів євро, більша частина — експортні надходження, з них майже половина — у країни ЄС. За час існування компанії поставки здійснювалися на всі континенти, у більш ніж 100 країн світу. Останніми роками в першу чергу в Боснію і Герце# говину, Словенію, Німеччину, Нігерію, Македонію, Францію, Чехію, ОАЕ, Шве# цію, Росію та інші. Основні напрями діяльності компанії — виробництво генераторів, транс# форматорів, електродвигунів і розподільних пристроїв високої, середньої та низької напруги. Також є проекти електроустаткування «під ключ» для ТП, ГЕС і ТЕЦ, електротяга для залізничного і міського транспорту, аж до побуто# вої техніки.

компаній були, але західним фірмам на багато важче орієнтуватися в хорватсько му ринку і в регіоні взагалі. Адже ми пра цювали тут десятиліттями, знали ринок, партнерів, споживачів, місцеві особли вості, тому «посунути» нас тут дуже склад но, навіть для західних корпорацій. У нас спільна історія із сусідами, спільна куль тура і ментальність, що стало одним з виз начальних факторів.

9 жовтня 2008 року

— Ми дивимося з боку і бачимо, що ук раїнська економіка розвивається. У пер шу чергу це стосується будівельної галузі, за якою мають підтягтися й інші. Тим більше, що у вас є такі потужні галузі про мисловості, як суднобуду вання, металургія, хімічне виробництво. У той же час кожна розвинена країна, виходячи зі стратегічних причин, повинна мати власне виробництво енер гетичної продукції — турбін, генераторів, транс форматорів. В Україні таке є, але є і нюанси. Скажімо, трансформатори у вас, якщо не помиляюся, ви робляли 6—7 великих підприємств, тепер їх тільки два, та й ті опинили ся в руках росіян. Вам тре ба відроджувати електро машинобудування, і ми мо жемо в цьому допомогти.

— Ви знайомі із внут# рішніми українськими реаліями?

Один з директорів хорватської корпорації «Кончар#Електроіндустрія» поділився з «Українською техніч# ною газетою» секретами успіху підприємства і розповів про перспективи співробітництва з українськими партнерами. У зовсім не ідеальній українській економіці пріоритетних галузей промисловості цілком достатньо. Не відкриємо великого секрету, що однією з найбільш важливих є енергетична промисловість. За десятиліття розвитку галузі в Україні створено досить потужний комплекс, що дозволяє забезпечувати потреби економіки в енергетичному устаткуванні. Проте багато що загублене за останні роки, а промисловий ріст, що намітився, вимагає з кожним роком усе більше і більше електроенергії і, нічого гріха крити, нових технологій і підходів. Не дивно, що наша країна на сьогоднішній день є одним з

№ 42

ритаризму в прийнятті рішень. До того ж у нас є власний науковий інститут, який свої розробки по основних напрямах відразу ж апробовує в ділі. З огляду на ці фактори фірма одержує додаткову стійкість і не залежить від будь яких по трясінь.

— Наскільки перспективним, на вашу думку, виглядає український ринок?

— Так, я розумію, бага то що залежить від стабіль ної політичної ситуації в країні. Чув, що у вас у пар ламенті утворилася нова коаліція, своєрідний «союз сходу і заходу». Це, на мою думку, великий плюс для економіки краї ни — вам украй необхідні кілька років спокою для того, щоб налагодити енер гетичну галузь, зробити її менш залеж ною від сусідів. Я от був присутній на де батах щодо ринку енергетики України і зі свого боку можу порадити не розбирати ся в нормах і деталях споживання, а зро бити головну просту річ — запустити не обхідні енергетичні потужності, а все інше вирішувати вже потім.

— І тому ви хочете потрапити на український ринок?

— Розумієте, ми хочемо прийти в Ук раїну не просто продавати свою продук ц і ю . В « Ко н ч а р у » в е л и к а п р о г р а м а співробітництва з українськими органі заціями. Ми хочемо знайти точки доти ку з вашими науковими установами, інженерними компаніями, підприєм ствами. Обмінюватися технологіями, розробляти спільно нові. Я хочу презен тувати нашу систему роботи і безпеки на виробництві, вважаю її однієї із найбільш передових у світі. Ви б бачи ли, наприклад, як збирають у нас у це хах трансформатори — робочі місця об ладнані так, що виключено найменшу можливість нещасного випадку. Не хочу нікого скривдити, але мені здається, що ми йдемо приблизно на крок попереду вас, оскільки набагато ближчі до захід них технологій і стандартів. Хорватія — невелика країна, і ми інтегруємося в Європу, щоб розвиватися разом з інши ми державами. Ви повинні зрозуміти те, що у свій час зрозуміли й ми: ніхто ніко го просто так, незважаючи на вступ у ЄС, так би мовити, годувати не буде. Дуже важливо розвивати виробництво, осво ювати нові технології, тобто бути кон курентоспроможними.

— Наостанок хочу запитати: якою ба# читься Україна з Хорватії?

— Знаєте, я отут проходив повз вели ку карту України і звернув увагу на те, скільки на ній знайомих хорвату назв. Приміром, у вас є місто Вінниця, у нас — селище Вінниця... У Хорватії знають, що на території України колись мешка ли так звані «білі хорвати» — виходить, ми якоюсь мірою родичі. Тим більше, що в нас був період спільної історії — і в часи Австро Угорщини, і в часи існуван ня Варшавського блоку. Тому жителі нашої країни прихильно ставляться до українців — у нас дуже багато потенцій них сфер співробітництва, і я не бачу причин для того, щоб ми не знайшли спільної мови. Розмовляв Ігор ПАВЛЮК

№ 42

9 жовтня 2008 року

Технології знаю, як

Тепло: коли гроші не летять за гарячим повітрям Зима насувається як завжди невчасно. Знову старі нові проблеми з опалюванням. І в першу чергу — з його вартістю. Чергове зростання цін на газ і автоматично — подорожчання опалення. За ті ж самі напівтеплі батареї. Чи можна розірвати це коло? Не на рівні високої політики, а, так би мовити, на побутовому рівні.

Олександр Брусенський

В

же давно пропонує свою кон цепцію дешевого опалення будинків і промислових та господарських об’єктів полтав ський винахідник Олександр Олій ник. І не лише теоретично. О. Ол ійник запатентував свій винахід — одноконтурний опалювальний котел «НОМ». Абревіатура обрана не випадково. «НОМ» — необме жені можливості. Олійник не винахідник теоре тик, чиї креслення та експери ментальні зразки роками припа дають пилом. Він створив при ватне підприємство, і його котли «НОМ 1» — «НОМ 3» уже давно (майже десять років) і надійно працюють в Україні — у Львові, Києві, Ужгороді, Донецьку, Жито мирі, Тернополі, Луганську, Крас нограді та інших містах. У по рівнянні з котлами із «розкруче ними» брендами, вони дозволя ють витрачати майже у десять разів менше газу. Не вдаючись у технічні подро биці, зрозумілі тільки спеціалі стам теплотехнікам, зауважимо, що котли Олійника відрізняють ся рекордно низьким споживан ням газу для обігріву приміщень. Економія досягається за рахунок застосування високоефективно

го теплообмінника, який вина хідник запатентував кілька років тому. Приміром, для об ігріву шкільного приміщення площею 2000 м 2 котел «НОМ» споживатиме 60—100 м 3 в газу на добу, приватного будинку площею 610 м2 — 32 м 3 на добу з урахуванням окремого підігріву води та приготування їжі. Цікаво, що котли відрізняються від своїх аналогів не тільки виконанням (з природною і заданою циркуля цією теплоносія ) і потужністю — 20, 29, 38, 58 кВт і більше, а й використанням палива. Окрім традиційного газу вони ефектив но працюють як на рідкому, так і на твердому паливі — вугіллі, дровах, відходах деревообробки тощо.

— Ми повинні зрозуміти, що запаси природного газу не по новлюються, — говорить пан Олександр. — Тому газ не тільки дорожчатиме, а й перейде до розряду дефіциту. Перспектива — за альтернативними видами палива, більш дешевими і дос тупними. Котли «НОМ» саме й розраховані на роботу від різних джерел палива: яке дешевше для власника, те й можна застосову вати з однаковим результатом... До речі, веде далі О. Олійник, в Америці, як і в Європі, вже відмовляються від водяного опа лення як недостатньо ефектив

Олександр Олійник

ного і дорогого: підігріти чималу кількість води і транспортувати її, підтримуючи при цьому належ ну температуру, дуже витратно. В умовах постійного дорожчання енергоносіїв перевагу усе часті ше віддають іншим видам опа лення. Приміром, підігріву по вітря у приміщеннях. Перспекти ва цієї тенденції і стала для пол тавського винахідника поштов хом для пошуку. О. Олійник роз робив новий вид продукції — теплогенератори «НОМ» і складає їх на своєму підприємстві.

Принцип дії цього пристрою по лягає в тому, що повітря приму сово «проганяється» через роз жарені обігрівачі. Проте це не ноу хау полтавського інженера. Нові тут лише конструкторські вирішення. Вони дозволяють із мінімальними витратами пально го забезпечити потужний потік чистого гарячого повітря з тем пературою до 150°С, а при замк нутій системі — до 200°С.

— Сфера застосування тепло генераторів значно ширше, ніж у водогрійних котлів, — пояснює О. Олійник. — Так, теплогенера тори «НОМ» швидко обігрівають як маленькі, так і дуже великі приміщення — цехи, шахтні стволи, тваринницькі ферми, птахофабрики, теплиці. За допо могою «НОМів» можна, наприк лад, сушити деревину, зерно. Завдяки мобільності їх можна застосовувати у польових умо вах. Приміром, в армії, у зонах стихійного лиха, в інших екстре мальних умовах. Як і котли опалення, теплоге нератори можуть працювати на різних видах палива — газі та твердому паливі... З газом усе зрозуміло: буде газ, буде й тепло. Але особливість теплогенера торів «від Олійника» у тому, що на дровах вони працюють не менш ефективно, ніж на газі. Так, «НОМ 03» забезпечує вихід гаря чого повітря до 1900 м 3 за годи ну. При цьому на дві години робо ти йому потрібно усього 8—10 кг дров, у той час як газу — 1—6 м3 для роботи протягом години.

— Теплогенератори «НОМ» дозволяють із мінімальними зат

ратами пального дуже швидко обігріти різні приміщення, — го ворить О. Олійник. — Вони дуже ефективні й економічні, коли тре ба швидко створити комфортну температуру у великих приміщен нях, які довго не обігрівалися. Приміром, у клубах. Від водяного опалення такого ефекту швидко не отримаєш... Третій напрям у роботі пол тавського винахідника — радіа тор конвекційного типу. За потуж ності 1440 Вт він дуже ефектив но обігріває приміщення. Площа теплообмінника в 1,8 м 2 дозво ляє це робити завдяки її збільшенню за рахунок біметалі чних труб, які мають ребра: у ко жусі створюється тяга, як у ди марі, і таким чином забезпе чується інтенсивне змішування повітря і вирівнювання його тем ператури по всьому об’єму.

— Шкода, але вітчизняні ви нахідники теплотехніки не завж ди мають підтримку у своїй країні, — резюмує О. Олійник. — Держава не створює сприятли вих умов для реалізації їхніх ідей, хоча у нас весь час кричать на повний голос про завелике споживання газу. «НОМ» пропо нує теплотехніку, яка дозволяє економити газ у кілька разів, здешевлювати опалення як для індивідуальних споживачів, так і для підприємств. Наша продук ція користується сталим попитом — на це ми не скаржимося, але хотілося б, щоб підприємствам, де виробляють прилади, що да ють реальну економію, уряд при діляв більше уваги...

Terraзонд incognita

№ 42

9 жовтня 2008 року

Місце зустрічі часів У Луганській області активно йде процес інвентаризації історичних пам’яток і відкриваються нові На початку 2008 року влада пообіцяла, що він стане останнім роком розпаювання земель, і кожна людина, що займається сільським господарством, одержить державний акт на право власності. Хоча й не без серйозних проблем, але процес потихеньку йде. Однак є тут один тонкий, але істотний момент: у надрах фермерських володінь можуть ховатися унікальні пам’ятки давньої історії, а їхня територія є історико& культурною і приватизації не підлягає, оскільки археологічні пам’ятки — власність держави.

Анна Гречаник

Як розбудити сплячі кургани?

У

ході розпаювання управління земельних ресурсів не звер тало на це уваги, вірніше, найчастіше просто не знало про наявність давніх пам’яток на відведених землях. От чому, пе рекопуючи город, люди часом і знаходять Трою, а прокладаючи водопровід — давнє поховання (див. «УТГ» №16 за 2008 рік, «Ба лада про невідомого солдата»).

ЦИФРА На території Луганської області налічується близько 15 тис. пам’я ток стародавності, на державному обліку пе ребуває 6416, з них 5014 є археологічними, а 12 мають національ не значення. Якісь із них є предметом розмов (більш того, обросли чутками, які доводиться спростовувати) і піддані серйозним науковим досліджен ням (див. «Всеукраїнська технічна газета», №41 за 2006 рік, «Про що мовчить земля»). Але більшість поки що є дійсною terra incognita і можуть такими й залишитися, не дочекавшись свого зіркового часу, зарости пшеницею, картоплею, а то й зовсім лопухами і бур’яном. Такі території вже зараз необхідно ви лучати із земельних паїв. Цей факт і став стимулом до початку нового процесу — інвентаризації історич них пам’яток.

не завдання археологів — не роз копувати давні пам’ятки (це сто сується тільки тих об’єктів, що не вблаганно руйнуються), а зберег ти їх для наступних поколінь.

І пам’ять сорока століть...

К

Розорані землі підходять до курганів упритул

Інвентаризація — це комплекс заходів, пов’язаних з уста новленням місця роз ташування пам’яток, визначенням їхньої форми, розмірів, виг ляду, технічного ста ну і географічних кор динат. Останнього разу подібний захід проводився в 1988 році, коли був зроблений список архі тектурних пам’яток Луганської області. На цьому справа засто порилася, оскільки перед держа вою постали інші завдання, та й законодавчої бази не було. У 2000—2002 роках в Україні були прийняті «Закон про охорону ар хеологічної спадщини» і «Земель ний кодекс», відтоді почали про водити хоч якісь охоронні захо ди. Управління культури і туриз му Луганської обласної держад міністрації залучило до прове дення інвентаризації 2008 фахівців громадської організації «Луганська археологічна спілка». Розповідає голова організації Олексій Бритюк: — Нам треба було визначити точні географічні координати па м’яток. Але проблема в тому, що управління культури і відділи на місцях багато в чому так і зали шилися у 1988 році. У них немає ні необхідного устаткування, ні сучасної техніки. Довелося залу чати фахівців — археологів, здатних відрізнити курган від звичайного пагорба, і нас. Разом із ученими методом мозкового штурму, а також виходячи з міркувань здорового глузду, ми розробили свою методику про ведення інвентаризації і у сере дині вересня почали роботу. Ме тодика полягає в тому, що ми ви їжджаємо на місцевість, робимо зйомку GPS навігатором, стави мо супутникові координати, про водимо фотофіксацію цифровою технікою. Це дозволяє скласти електронний паспорт об’єкта, записавши дані в комп’ютер. Те пер ми не пишемо, що курган

розташований «у селі в дідуся», а можемо відобразити будь який об’єкт на супутниковій карті. За кордоном GPS навігатори для таких потреб використову ються давно й успішно, а для лу ганчан це був прорив. Час у всьому диктує свої вимоги: швид ше, краще, точніше. Та у випадку з інвентаризацією, мабуть, це не просто нова методика, а мо мент, коли минуле зіштовхується із сьогоденням. Сучасний стан давніх пам’яток Луганської об ласті (їхні розміри і ступінь зруй нованості) також оцінюється не без допомоги досягнень науко во технічного прогресу: діаметр і висоту кургану було б досить складно визначити за допомо гою залізної рулетки, тому засто совується барометричний висо тометр. А ступінь зруйнованості описується словесно.

— Поки ми обстежили тільки два райони, — розповідає Олексій Бритюк, — але вже мо жемо говорити про стан курганів у цілому. Вони дуже швидко руй нуються. І річ не тільки в тім, що час нічого не щадить, а й у тім, що, власне, і послужило причи ною початку інвентаризації: кур гани активно розорюються, на багатьох дійсно росте картопля. Вони не виведені зі статусу сільгоспземлі, і фермери вважа ють їх своєю власністю. Через це в нас бували і непорозуміння, але в цілому поки все проходить успішно. До кінця вересня 2008 року обстежено більше 70 об’єктів у Кременському районі і півтора де сятка в Новопсковському. Під час інвентаризації виявлено 8 кур ганів, про існування яких раніше не було відомо (не спорудили ж їх наші сучасники за останні 20 років!). Вони можуть дістати цілком заслужений статус пам’я ток місцевого або навіть націо нального значення — їхня висота досягає 9 метрів, а таких небага то. А от висота багатьох уже відо мих об’єктів значно змінилася за ці роки: півтораметрові кургани зараз мають «зріст» 1,3—1 м. Триває робота над складанням паспортів на виявлені й зареєст ровані пам’ятки. На підставі цієї

документації питання про статус пам’яток розглядатиметься в Києві, а потім уже міські й місцеві органи влади нестимуть за них відповідальність, провадитимуть роботу із власниками землі, вста новлюватимуть охоронні знаки — все, як належить за законом. Інвентаризація — це тільки початок великого шляху. У перс пективі — повноцінна карта Лу ганської області, на якій будуть позначені всі відомі пам’ятки стародавності, база даних із вка занням місць їх знаходження і

рім організації «Луганська ар хеологічна спілка», в інвента ризації пам’яток беруть участь учені зі Східноукраїнського націо нального університету ім. Володи мира Даля — директор археологіч ного центру «Спадщина», професор кафедри історії держави і права Сергій Санжаров, директор архео логічного музею університету Євген Черних і науковий співробі тник «Спадщини» Андрій Стадник. Торік центр став відомим завдяки унікальній знахідці — антропо морфній стелі, знайденій під Ли сичанськом («УТГ», №46–47 за 2007 р. «Зовсім інша історія»), тоді ж «Спадщина» стала філією Інсти туту археології НАН України. До речі, співробітники університету беруть участь в інвентаризації на громадських засадах, у вільний від роботи час, тому що в бюджеті на це грошей не передбачено. А у вільний від громадської ініціативи час у центрі «Спадщи на», як і раніше, ведеться плідна робота. Може, допоміг кам’яний першопращур, а може, успіх привів за собою свого товариша, але цього літа на учених і сту дентів СНУ ім. Даля знову чекала сенсаційна знахідка. От тільки пе ревезти її цілком в стіни універ ситету нереально...

На розкопках біля озера Підпісочне специфічних особливостей, електронний каталог паспортів, що в результаті стане підмогою у боротьбі із ще однією серйоз ною проблемою — діяльністю «чорних археологів».

— Це не бандити з великої до роги, а професіонали з сучасним устаткуванням, доволі грамотні і хитрі люди, їх важко піймати на гарячому, — з гіркотою відзначає Олексій Бритюк. — Звичайно, база даних не буде засекречена, проте її можна зробити приват ною або з фіксацією доступу, щоб бачити, хто звертався і навіщо.. Знов таки, міліція знатиме, де і що знаходиться, за чим треба спостерігати. А ще буде постійний моніторинг стану пам’яток і мож ливість вчасно вжити заходів з їхнього збереження. Адже основ

— З метою пошуку нових пам’яток, яких немає на карті, ми проводили традиційну пішу роз відку в Кременському районі Лу ганської області, де ще позаторік було виявлено кілька поселень, — розповідає Сергій Санжаров.

— Одне з них — на південно західній околиці озера Підпісочне — перебуває в стадії руйнування: на поверхню вже виходять за лишки кісток і кераміки. Якщо руйнується — треба копати. Цьо го літа разом зі студентами ми зробили шурф 1х1м і знайшли за лишки непогано збереженого культурного шару. З’ясувалося, що поселення виникло в новока м’яному столітті (7 ст. до н.е.), потім тут оселилися люди мідно кам’яного століття, а їм на зміну прийшли жителі катакомбної

№ 42

Техносфера техноспорт

9 жовтня 2008 року

культури. Місце катакомбників посіли зрубники. А на дні розвід ницької траншеї було виявлено ще й скіфське поселення. Така от багатошарова пам’ятка як куль турний зріз різних епох, що як найкраще характеризує насе лення нашого регіону з IV тис. до н.е. по III століття до н.е. Так теж буває: різні культури, різні епохи, різний час, а місце їхньої зустрічі — маленька ділян ка землі. Видно, зв’язок часів не розпадався ніколи. Головне — не зруйнувати його зараз. А через те, що поселення багатошарове, це зробити непросто, тому учас никам експедиції довелося зас тосувати нову методику видобут ку матеріалу. Як це робили? Більшу частину обсягу розкопува ли за допомогою ножів, не зніма ючи самі знахідки. Розкриття відбувалося до умовного гори зонту, після чого робилися крес лення, фотозйомка, кожній зна хідці надається порядковий но мер. Тільки після цього матеріа ли знімалися, і археологи працю вали до нового горизонту. Тепер всі знайдені камінчики й осколки лежать у музеї і неза баром будуть досконально дослі джені. І хоча поки що колекція не дає повного уявлення про сели ще із багатотисячолітньою істо рією, уже зараз багато що по мітне навіть неозброєним оком.

— Нижній шар найцікавіший, тому що в цьому найдавнішому поселенні оброблявся кремінь, — пояснює Сергій Санжаров. — Зовсім не всі знаряддя праці в стародавності виготовлялися там, де жили люди, були певні центри, де цим займалися. Очевидно, на цьому місці була виробнича пло щадка, де кремінь розщеплювали, добували пластини, які потім до датково оброблялися. У шарі зрубної культури зустр ічаються і матеріали салтово ма яцької культури. Це хазари. Не давно з’явилися повідомлення, що на Нижній Волзі місцеві архе ологи знайшли їхню столицю. А сама територія Хазарського ка ганату частково займала пів нічно східний Крим. Тож знайдені нами осколки амфор явно при візні, і зроблені вони в середньо вічних містах Криму. Ще один цікавий аспект: у верхній частині селища знайдений великий рибальський гачок, по розмірах якого можна судити про величину озера і риби, що водила ся тут. А по залишках кісток тварин археозоологи зробили висновок, що тут жили лосі і зубри, виходить, було на кого полювати. Тож пере конання, що раніше і трава була зеленішою, і вода мокрішою, на справді йде із глибокої стародав ності. Площа поселення — при близно 1000 м2, у цьому сезоні об стежене лише 100, тобто роботи ще років на десять. Будь яка культура є продовжен ням інших культур і часів, і давня пам’ятка, що дістала цього літа можливість прожити ще одне жит тя, насправді не що інше, як доказ того, що так було завжди. Навіть у ті часи, про які ми майже нічого не знаємо. Нам не дано зрозуміти той шлях, яким рухається історія, і чому вона повторюється двічі, то обер таючись, як спіраль, то звиваю чись і заплутуючись, як змія в сте повій траві. Тому ми розрізаємо історію, як багатошаровий пиріг часу, і дивимося на неї з висоти зірок за допомогою GPS навіга торів, знімаємо шар за шаром на цифрові фотоапарати, зберігаємо у своїй пам’яті і на електронних носіях, відправляємо в космос у вигляді капсул, сподіваючись не розірвати зв’язок часів.

Навипередки з вітром Технічні види спорту увійшли в наше життя з того часу, як людина захотіла пересуватися швидше, ніж їй дозволяли власні можливості. Змагання на колісницях, очевидно, стали першими серед таких змагань, де головну роль відіграє потужність тяглової сили й уміння керувати засобом пересування.

Олександр Сергєєв

Екстрим з осторогою

З

араз уже важко визначити, хто ж був пер шим ініціатором автозмагань. Можливо, ідея, що носилася в повітрі, з’явилася у де кількох людей відразу. Прагнення мчатися швидше вітру будоражило свідомість винахід ників саморушних колісниць, і, обігнавши вітер, люди почали суперничати між собою. Змаган ня на авто і мототехніці швидко завоювали серця вболівальників, поціновувачів екстриму.

глибиною протектора, але розмір їх чітко не визначено. Привід від двигуна, розташованого в задній частині автомобіля, передається через півосі на задні колеса. До речі, перші автомобілі СКА багі обладнувалися двигуном ВАЗ 2106, розташова ним у кабіні, трохи попереду перегонника, що створювало багато незручностей. Крутний мо мент від КПП через укорочений карданний вал передавав обертання на задній міст. Згодом від такої конструкції відмовилися. Що вийшло, вид но на знімку: Сидіння перегонника розташовується приблизно на рівні осей коліс по горизон талі, що в сполученні із широкою колією і

НЮАНС СКА оснащені головним вимикачем електроустаткування, розташованим зовні перед лобовим склом. Він позна% чений синім трикутником з білими края% ми і червоною стрілкою у вигляді блис% кавки, що вказує на кнопку вимикача. Після її натискання знеструмлюються всі прилади і вимикається запалювання. Оскільки це може запобігти пожежі на автомобілі, що перекинувся, інформація про цю кнопку буде корисною для гля% дачів і для читачів.

Над колесами встановлені пластикові щит ки, щоб земля і щебінь не травмували глядачів та інших перегонників. Крім того, що кабіна

Перші змагання проходили на гладких пло щадках, рівних полях і дорогах із твердим по криттям, але з розвитком і удосконаленням си стеми керування й амортизації підвісок змага тися почали і на пересіченій місцевості. Сьогодні для проведення змагань з автокро су створені потужні, повнопривідні, спеціально оснащені автомобілі, на яких посилені елемен ти підвіски, кузова, трансмісії. Система безпе ки пілота передбачає надійну фіксацію ременя ми безпеки на анатомічному сидінні і дозволяє успішно керувати автомобілем у найскладніші моменти перегонів. Від зіткнень і перекидань перегонник захищений дугами безпеки, що ото чують його з усіх боків, скло на автомобілях додатково фіксується спеціальними кріплення ми. Дверцята, капот і кришка багажника на кросових машинах, базовими моделями для яких є звичайні заводські автомобілі, обладнані замками, що дозволяють відкрити їх зовні у разі виникнення пожежі. Система пожежогасіння передбачає заповнення піною моторного відсіку, а для гасіння салону є легкодоступні вогнегасники. Перегонник одягнений у вогнет ривку білизну, шкарпетки, комбінезон, рукавич ки і шолом, що дозволяє знаходитися не мен ше п’яти хвилин у відкритому полум’ї. Але ви падки бувають різні, і системи безпеки удоско налюються постійно.

Багі і герої

З

магання на СКА багі — захопливе ви довище, що збирає тисячі тих, хто лю бить швидкість і майстерність автопере гонників. Звичайно, спеціальний кросовий автомобіль СКА багі — головна дієва особа автокросу..

ДО РЕЧІ Багі — (buggy) у перекладі з анг лійської — легка двомісна коляс ка з відкидним верхом, кабріолет, тобто автомобіль без даху. За од нією з версій, перші змагання на автомобілях без кузова, що нага дують карт або багі, провели аме риканські пілоти на одному з піща них пляжів наприкінці другої світо вої війни. Сучасні багі являють собою конструкцію, виконану з труб і закриту металевими або пластиковими щитками. Підвіска важільна, незалежна, пружинна або торсійна. Колеса переважніші широкого профілю, з великою

СКА багі поділяються на 4 категорїї: Категорія 1Ю — міні%багі, автомобілі для наймолодших учасників.

2 категорія — з обсягом двигунів до 1500 см3, національної класифікації. Обмеження: один карбюратор, 8 клапанів, але з форсування обмежень немає.

3 категорія — обсяг до 1600 см3, дозволений повний привід (передні і задні колеса з ведучими), можна встановлювати голівку двигуна з 16 клапанами. Наддування заборонене.

4 категорія — обсяг двигуна без наддування 4000 см3, з наддуванням — 2352 см3. Заборонене встановлення двох двигунів на один автомобіль. низько розташованим центром ваги надає СКА великої стійкості на віражах і при заме тах. Стиль водіння на багі такий же, як на задньопривідному автомобілі: тобто при за меті для стабілізації руху треба скидати «газ», а не додавати, як на автомобілях із переднім приводом. Кліренс (дорожній просвіт, відстань від днища до поверхні дороги) до сить великий, тому що багі призначений для перегонів пересіченою місцевістю. Авто мобіль позбавлений кузова у звичному ро зумінні цього слова, але кабіна перегонни ка захищена дугами і бічними відкидними сітками, що охороняють його від травм у ви падку перекидання автомобіля. Бензобаки розташовуються з боків автомо біля і захищені дугами. На панелі мінімум при ладів. Це тахометр, покажчики тиску і темпе ратури мастила і лампа аварійного тиску мас тила. Важіль перемикання передач може роз ташовуватися як праворуч, так і ліворуч від водія. Повне блокування диференціала забо ронене. Дозволене лише напівблокування, що дозволяє проходити повороти, «із заметом» задніх коліс, які обертаються з однаковими швидкостями, що істотно підвищує швидкість на віражах.

пілота захищена дугами і сіткою від каменів, що летять, пілот повинен мати окуляри або шолом із забралом. Окуляри пілота можуть бути обладнані спеціальним пристроєм, що дозволяє швидко очищати їх від бруду і пилу під час руху. Міні багі з метою безпеки облад нані пластиковими обтічниками, що імітують кузов і надійно захищають від травм юного спортсмена.

Сума в у.о. Вартість СКА для дорослих — від 5000 у.о., для юних пере% гонників — від 3000 у.о На панелі кузова з правого боку поміщаєть ся прапор країни учасника, вказуються його прізвище, ім’я і клуб, який він представляє. СКА традиційно випускалися в Тольятті, на КамАЗі, у Запоріжжі й обладнувалися двигуна ми ВАЗ 2106, 2108, ЗАЗ 968 і ЗАЗ 1102. У Мелітополі сьогодні випускають міні багі для юних учасників змагань.

Техноарт знаю, як

№ 42

9 жовтня 2008 року

Музичні інструменти: що важливіше — дух або звук? Український музикант на шляху до створення універсальної класифікації музичних інструментів На початку третього тисячоріччя від різдва Христова дніпродзержинський композитор Микола Іванов задумав створити енциклопедію музичних інструментів — як класичних, так і етнічних, які коли%небудь були або існують нині в різних країнах планети Земля. Йому вперше вдалося встановити «родинні зв’язки» і розкласти інструменти «по поличках», виходячи з фізики джерела звуку.

Ірина Кондратьєва

У пошуках точки опори

П

отомствений музикант, Ми кола Іванов чудово володіє грою на скрипці, акордеоні, флейті, трубі, банджо, гітарі, гобої. Пише симфонічну музику, а також у різних стилях — для різних складів ансамблів, теат ральних вистав. На жаль, як і ба гато інших академічних компози торів, не так вже часто буває зат ребуваний у цьому виді діяль ності (специфіка часу!). Можли во, саме ця обставина підштовх нула його до творчих пошуків в іншому напрямі. Надихнувшись ідеєю створити «Енциклопедію музичних інстру ментів нашої планети», Микола Олегович більше п’яти років зби рає відомості про музичні інстру менти. Докладну характеристику найбільш важливих з них він пла нує ілюструвати малюнками і фо тографіями. За попередніми підрахунками, у видання увійде опис близько дванадцяти тисяч різних «знарядь» (за Далем), здатних видавати звуки, що сви стять, дзвенять, пищать, скрип лять, гримлять, стукають або шумлять. Необхідні відомості він бере не тільки з усіляких довід ників, словників, енциклопедій, монографій, підручників з інстру ментознавства, яких чимало в його особистій бібліотеці. Є у Миколи Іванова і пара власних сайтів, які допомагають йому спілкуватися із професійни ми музикантами, колекціонера ми і виробниками музичних інст рументів з різних країн світу. За останні роки у нього з’явилося чимало друзів в Австралії, Азер байджані, Вірменії, Башкортос тані, Білорусі, Латвії, Литві, Ка захстані, Росії...

— Миколо Олеговичу, як ви дійшли думки про таку об’ємну працю, як енциклопедія?

— Усе почалося зі статті, яку мені запропонували написати для журналу «Музичне устатку вання». Переді мною поставили завдання розшифрувати назви

музичних інструмен тів, схованих під кнопками звукового модуля «Emu Planet Earth», тобто семп лерного синтезатора фірми Emu, який на зивається «Планета Земля» (семплерні синтезатори викори стовують запис зву ків реальних інстру ментів). Моя стаття вийшла у два рази більше, ніж опис самого синтезатора, — у цілому 17 сторінок. Докопатися до самих глибин питання знань явно не вистача ло. Довелося штудіювати Інтер нет і всі видані раніше російсь комовні довідники, енцикло педії. Виявилося, у російсько мовній літературі немає нічого подібного навіть до тих дрібок, які я розмістив на своєму сайті.

— Ви перелічили там близь ко 4 тисяч назв інструментів, що важко назвати «дрібками», і пообіцяли порадувати читачів більш серйозними наробітками, навіть деякими відкриттями. Про що мова?

— Я звернув найпильнішу ува гу на системи класифікацій інструментів. У музикознавстві відомий цілий ряд класифікацій, систематизацій і уточнень — та ких у різних країнах і у різні часи було чимало. Наприклад, за дуже давньою китайською системою музичні інструменти поділялися на вісім груп: кам’яні, металеві, мідні, де рев’яні, шкіряні, гарбузові, зем ляні (глиняні) і шовкові. Така ж система існувала в Кореї, В’єтнамі. Але наскільки вона відповідає сучасним уявленням про музичні інструменти? Чи можна взагалі будувати систему, спираючись на матеріали, з яких був виготовлений той або інший інструмент? Напевно це призве де до великих безглуздостей, коли, наприклад, мідний гонг ви явиться родичем мідної труби. Удалою спробою є індійська класифікація. Швидше за все, в основу цієї системи покладено напрацювання східних учених, поетів і музикантів середньовіч чя, таких як Абу Наср аль Фарабі (VIII—IX ст.) — автора «Великого трактату про музику», Ібн Сіни

Дослідник словацьких народних музичних інструментів Л. Ленг по клав в основу власної системи кла сифікації фізико акустичні ознаки. За Ленгом, інструменти розділені на 3 групи: 1 — ідіофони; 2 — мем бранофони, хордофони і аерофо ни; 3 — електронні та електро фонічні інструменти. Радянські інструментознавці І.З. Алендер, Д.Р. Рогаль Левицький та І.А. Д’я конов увели групи «язичкових» і «пластинчастих». У запропонованих раніше сис тематизаціях і класифікаціях є як свої геніальні рішення, так і деякі сумнівні моменти, що не дозволяє зупинитися на жодній з них.

Під одним дахом

В Микола Іванов може зіграти на будь якому інструменті

Що є що? Аерофони — повітрозвучні. Джерелом звуку є струмінь по вітря, що розсікається. Ідіофони — самозвучні. Тіло видає звук вібрацією всієї маси. Ламелофони — язичкові. Звучне тіло закріплене з одного боку. Хордофони — струнні. Звучне тіло розтягнуте з двох сторін. Мембранофони — перетинкові. Звучне тіло розтягнуте з де кількох боків. Цитра — узагальнююча назва щипкових інструментів, струни яких розташовані паралельно корпусу. К с и л о р и м б а — багатопластинчастий дерев’яний ударний інструмент, рід ксилофона з резонаторами. Калімба — щипковий ламелофон, «африканське піаніно», або «піаніно великого пальця». Закріплені на резонаторі настроєні язички защипуються великими пальцями. Віброфон — ударний інструмент з металевими пластинами і резонаторами з обертовими крильчатками в них. Тайко і дадайко — японські двобічні барабани різних видів і розмірів.

(Авіценни, IX—X ст.), Гянджеві Нізамі (XI—XII ст.). Відповідно до індійської класифікації музичні інструменти поділяються лише на чотири групи: «натягнуті» (Tat — струнні), «тверді» (Ghan — ідіофо ни), «обтягнуті» (Avanaddh — мем бранофони), «просвердлені» (Sushir — аерофони). Декілько ма століттями пізніше додалася ще одна група — смичкові (Vitat). Хоча, на мій погляд, вона цілком укладається в Tat. Цій системі вже більше вось ми століть, але вона виглядає дуже сучасною і адаптованою до музичних інструментів бага тьох країн не тільки Сходу, а й Заходу.

— А що ж європейці — невже «не дотягли» до індійців?

— У європейців чимало своїх наробітків. Основоположником європейської системи класифі кації є бельгійський музикозна

вець, композитор і педагог Франсуа Огюст Геварт (1828— 1908 рр.). У 1863 році він розді лив інструменти оркестру на струнні, духові (дерев’яні й мідні) і ударні. Хоча подібна системати зація кульгає на обидві ноги, проте вона прийнята в сим фонічній оркестровій практиці і навряд чи вийде із уживання у найближчому майбутньому. На початку минулого століття австрійський музикознавець Еріх Моріц Хорнбостель (1877— 1935 рр.) і його німецький коле га Курт Закс (1881—1959 рр.) запропонували свою систему класифікації, засновану на двох ознаках: джерелі звуку інстру мента і способі його випускання. Всі її визнають, хоча і лають, але практично ніхто не використо вує. Я вирішив дати кожному інструменту його класифікацій ний номер за даною системою. Робота титанічна.

решті решт, Іванов придумав таку систему класифікації, що може зібрати всі інструменти під «один дах». Його таблиця дуже схожа на менделєєвську, і в ній також є порожні клітинки. От тільки масштаби цих таблиць різні. Не дивно: хімічних еле ментів відомо 117, а музичних інструментів у сотні разів більше. Нова теорія класифікації інструментів буде неодмінно оп рилюднена, обіцяє автор. Але тільки тоді, коли він закінчить свою працю і знайде можливість її видати. Ну а поки «на гора» ви дається з метою безпеки і захис ту авторських прав обмежена інформація. За традицією, всі струнно смичкові безладово грифові му зичні інструменти М.О. Іванов на зиває «скрипкою»; струнно щип кові грифово ладові — «лютнею»; духові з подвійною тростиною — «гобоями», з одинарною — «клар нетами»; щипкові ламелофони з ротовим резонатором — «варга нами»; всі ударні мембранофони — «барабанами», а рамкові бара бани — «бубнами». Нова система класифікації ви магала включення в себе ламело фонів (цей термін був уведений досить давно для позначення аф риканських калімб, мбир і цанц — африканських щипкових язич кових інструментів), завдяки чому всі інструменти розклалися «по поличках», виходячи з фізики джерела звуку. Але щоб вважати систему закінченою і такою, що відповідає на всі запитання, цьо го було мало. Головне прозріння, зізнається маестро, прийшло тро хи пізніше.

— Одним із приводів для ос мислення глобальної системи класифікації було листування з австралійським скрипковим май стром Сергієм Муратовим, — го ворить Микола Іванов. — У нього одне з визначальних місць у ха рактеристиці інструмента посідає резонатор, що й зрозуміло — у скрипці найголовніше полягає саме в резонаторі. Для мене ж ре зонатор значення не має. Якість звуку в моїй таблиці — другоряд на. Скрипка від «Музтресту» зали шається тією ж скрипкою, що й від Страдіварі. Головне — «інтер

№ 42

Техноарт знаю, як

9 жовтня 2008 року

фейс», тобто яким чином ми спілкуємося з інструментом. А на другому місці — що є звуковипус кателем. Якість звуку в таблицю, на жаль, не вміщується.

від країни або регіону застосу вання, може служити варган (ук раїнська дримба). У цілому у вар гана більше трьох сотень «ро дичів» в усьому світі. Їх поєднує той самий принцип звуковипус кання, багато з них мають той са мий зовнішній вигляд, хоча нази ваються по різному. Різно манітність цих інструментів ра зюча: дерев’яні, бамбукові, кістяні, металеві, сучасні багато язичкові (аура), такі, що перена строюються (кубизи з Башкорто стану).

Але що відбувається, якщо брати за основу фізику випускан ня звуку? Фаготи з гобоями «ле тять» до щипкових калімб, оскіль ки звуковипускатель — не по вітря, а тростина, тромбони — до барабанів, оскільки звуковипус катель — розтягнуті м’язами губи, аерофони залишаються в гордій самітності зі свистками і лабіальними регістрами органа. Як же бути? Та дуже просто! Ста вимо на початку визначення «ду хові» — і знову всі перелічені інструменти стають «родичами». Тут, мабуть, слід пояснити: го бой вважається «язичковим аерофоном». Однак якщо звучить не повітря, а тростина, то це — «духовий ламелофон». Майже те саме, але зовсім навпаки. Зате відповідає фізичній природі зву ковипускання і не занадто супе речить загальноприйнятій класи фікації Хорнбостеля — Закса. Далі. Хто б міг подумати, що тромбон — родич барабанів, а го бой — ніякий не аерофон? Але якщо ви візьмете мундштук від

Ліра — Візьмемо, наприклад, гіта ру, — пояснює маестро. — Рос ійська, іспанська, португальська, гавайська, укулеле, кавахіньо, трес, чаранго й інші відрізняють ся не тільки зовні. Але все таки це гітари — грифово ладові щип кові струнні інструменти з резо натором. Така ж історія і з ліра ми, і з арфами. Фахівцям відомо, що кельтська арфа зовсім не така, як парагвайська, болівійсь

Микола Іванов придумав систему класи фікації, яка може зібрати всі інструменти під «один дах». Його таблиця дуже схожа на менделєєвську, і в ній також є порожні клітинки. От тільки масштаби в цих таб лиць різні. Не дивно: хімічних елементів відомо 117, а музичних інструментів у сотні разів більше. труби або валторни, то переко наєтеся, що звучання цього інструмента зовсім не залежить від наявності резонаторної труби. Отже, це не аерофон. Повітря зву чить у всіх інструментах, але не скрізь воно є джерелом звуку. Такій же маніпуляції можна піддати тростину від гобоя і фа гота, і ви переконаєтеся, що це звучання саме тростини, але не обсягу повітря усередині інстру мента. Отже, аерофоном можна вважати лише той інструмент, де у звуковипусканні бере участь безпосередньо струмінь повітря, що розсікається. І виходить, що духові інструменти, названі аеро фонами, здебільшого такими не є. Залишаючись при цьому «духо вими» або «пневматичними». От, коротко, у чому суть «осяяння».

ка, перуанська або класична — ерара, у якої сім педалей. Не го ворячи вже про осетинський ду адастаноне, абхазький ахимаа та інших їхніх родичів з Азії, Амери ки, Європи, Африки, включаючи валіху — малагасійську арфу з бамбукового стовбура, де стру нами служать волокна, відділені від поверхні бамбука. Показовим прикладом того, що той самий інструмент може мати сотні різних назв залежно

З хаосу — у світ гармонії

Н

евелика квартира компози тора нагадує музейну експо зицію, у якій уже зібрано більше трьох сотень музичних інструментів та їхніх діючих моде лей, включаючи оригінальні ек земпляри з різних країн світу. На стінах розвішані різнобарвні і різнокаліберні сопілочки, флей ти, сопілки, свистки, окарини, не звичайні бубни й тріскачки, скрипки й балалайки, мандоліни, домри, дзвіночки, маракаси, три кутники, сіструми, цитри…

Р

обота над енциклопедією йде одночасно в декількох напря мах. Вихідне — створення найбільш повного, наскільки це можливо, списку назв музичних інструментів із всіх куточків зем ної кулі. Набралося вже кілька тисяч найменувань, однак це число не збігається з кількістю інструментів. Причина в тому, що та сама назва може відповідати різним інструментам, які відрізняються за конструкцією, манерою гри, настроюванням і т.д. Наприклад, ліра. Так назива ються і давньогрецький струнний щипковий, і український клавіш ний фрикційний інструмент, і військово оркестровий ударний ідіофон.

Дримба

Ще один показовий приклад. Використавши в симфонічній партитурі назву ударного інстру мента ксилоримба, Микола Оле гович прирік себе на роль «довід ника»: музиканти постійно цікав ляться, що це за слово таке і що воно означає. Але в цьому випад ку все дуже просто: ксилоримба — гібрид маримби й ксилофона. А як задовольнити цікавість ря довому обивателеві, що раз у раз бачить або чує музичні «знаряддя» або «прилади», але не мають нія кого уявлення про те, що в кожно го з них є власне ім’я? Наприклад, в офісах і магазинах останнім ча сом на вході підвішують металеві або бамбукові палички, які мело дійно дзенькотять від стикання одне з одним. Наш маестро з’ясу вав, що цей інструмент нази вається «wind chime» («винд чайм») англійською мовою або «кул кул» балінезійською, і докладно опи сав його у своїй праці. У перекладі

Одне з останніх придбань — справжній рубель. Це ребриста дошка з ручкою, на якій «прали» намотану на качалку білизну. Що не заважало цей же рубель тра диційно використовувати як своєрідний музичний інструмент — ударно скребкового ідіофону. Щось М. О. Іванову дісталося в спадщину від батька — скрип кового майстра, щось привезли з далеких мандрів друзі, а бага то чого музикант і композитор зробив власними руками. До речі, інтерес до будови різних му зичних інструментів зіграв не ос танню роль у бажанні класифіку вати їх на власний лад. Але, влас не, для чого потрібна така класи фікація?

— Досить часто доводиться спостерігати, — говорить Мико ла Олегович, — що професіона ли, які працюють із сучасними клавішними електромузичними інструментами — семплерами, не завжди знають, як саме виг лядають і«працюють» такі етнічні інструменти, як сітар, кєна, дуль цимер, агого, калімба, дадайко, звучання яких широко викорис товується в різних партитурах. А буває навпаки: я знаю інстру мент, чую, як він звучить, бачу його на екрані телевізора, але не знаю, як він називається, і, отже, не можу знайти його електронне звучання.

Що лірою ми назвемо?

А ще треба врахувати, що кож ний з інструментів має безліч різних етнічних і національних назв.

Напрацювання в цьому на прямі можна побачити на сайті М. О. Іванова. Під кожною бук вою алфавіту «ховається» від де сятка до декількох сотень назв музичних інструментів, одне прочитання яких може виклика ти цілу бурю емоцій. Чого варті, зокрема, назви на букви «ь» та «и» («Ьонгалабі» й «иджид гоз»), які незрозуміло навіть, як ви мовляти російською або україн ською…

Наскільки важлива така інфор мація, композитор неодноразово переконувався особисто. Закінчу ючи консерваторію, він намагався з’ясувати в колег за цехом назву інструмента у вигляді ряду підвіше них металевих пластинок, з яких випускають звук за допомогою металевого прутика або дерев’яної палички. На жаль, ніхто із професі оналів, включаючи ударників кон серваторії, філармонії та естрадних оркестрів, не зміг дати чіткої відповіді. Лише через багато років завдяки Інтернету дізнався: підвішені і настроєні металеві пла стинки називаються «Mark tree» — дерево Марка (придумав цей інструмент Марк Стевенс). Навіть у словнику Гроува з 28 томів згаду вання про «Mark tree» можна знай ти лише поміж рядками.

Папір здадуть в утиль? Кембриджські вчені почали реалізовувати трирічний проект з бюджетом в 12 млн фунтів, мета якого — створення кольорового електронного паперу наступного покоління. Поява такого паперу уможливить випуск кольорових інтер активних газет і журналів.

П

роект дістав підтримку аме риканської компанії Plastic Logic, що минулого місяця представила прототип електрон ного паперу. Вона більше схожа на аркуш формату А4, але поки показує чорно біле зображення, не відрізняється гнучкістю і до сить повільно змінює картинку. У ході нового проекту плануєть ся розробити кольоровий елас тичний екран, що дозволить га зетам та іншим друкованим ви данням зробити свої продукти інтерактивними, можливо, на віть із додаванням відеоматері алів. Перші прототипи планують показати фахівцям уже на май бутній виставці електронних тех нологій у Гонконзі. На фо фотто: електронний папір Plastic L ogic Logic

Як звучить Червона планета Дадайко на українську звучить дуже ро мантично: «дзвіночки вітру». Тож завдання даної енцикло педії — надати максимум інфор мації про будь який інструмент, допомогти розшукати його за на звою або прикметами. Електрон на версія дасть можливість роби ти пошук як за алфавітом (кири лиця, латиниця), так і за типами інструментів, регіонами, спосо бом звуковипускання, матеріалу виготовлення, родинними інстру ментами, класифікаційним но мером за Хорнбостелем—Зак сом або за «системою Іванова». Друкована версія, природно, поз бавлена такої можливості. Зате книгу можна буде потримати в ру ках, розглянути ілюстрації і, на решті, подарувати комусь на день народження.

Маримба Фо ора отт о авт автора

Уперше почути звуки Марса жителі Землі зможуть у найближчі тижні: амери канські вчені планують провести на Червоній планеті унікальний аудіоекспери мент, інформує «МК».

Я

к повідомили в Інституті геохімії та аналітичної хімії ім. Вернадського РАН, у ході експерименту передбачається ввімкнути мікрофон, установле ний на посадковому апараті «Фенікс», і почати записувати всі звуки, які виникають на Червоній планеті. Це можуть бути завиван ня вітру, смерчу з пилом (подібні явища американці прозвали пи ловими чортами), а також шурхіт піску. Якщо пофартить і у момент запису на Марсі впаде метеорит (що для цієї планети не рідкість), мікрофон зафіксує звук вибуху. Мікрофон планувалося ввім кнути ще під час спуску «Фенік са», щоб послухати звуки в ат мосфері планети. Однак з мірку вань безпеки від увімкнення пристрою під час посадки НАСА відмовилося. Тепер, коли основ ну роботу апарата з пошуку мар сіанського льоду і води завер шено, учені вирішили трохи роз важитися. За словами російсь ких фахівців, якоїсь важливої мети аудіоексперимент не ста вить. Швидше за все, він буде проведений для збільшення інтересу до Марса у різних верств суспільства.

Підг отувала Людмила ГГРЕЧАНИК РЕЧАНИК Підго

Розслабтес Роз слабтеся! я!

У краю борщу і вишиванок

№ 42

9 жовтня 2008 року

КРОСВОРД

У містечку Борщів на Тернопільщині пройшло одразу два свята — тутешньої борщівської вишивки і фестиваль борщу.

Не тільки червоними і чорними…

У

Тернопільській області назва «Борщів» асоціюється з унікальними зразками ми стецтва вишивання, яким здавна волод іють місцеві майстрині. Передусім йдеться про так звані «чорношиті» сорочки, тобто ви шиті чорними нитками. Не вдаватимусь в істо рію виникнення цього автентичного виду ми стецтва і переповідати легенди, пов’язані із борщівською вишиванкою. Скажу тільки, що вони беруть початок ще до монголо татар ських часів. На згадку про чоловіків, полеглих у бою з ворогами, жінки з покоління в поко ління і донині використовують чорні нитки. Але це не означає, що такі вироби навіюють сум. Ні, кольори борщівських сорочок, у яких, зрозуміло, не тільки чорний, викликають цілу гаму почуттів.

Привезла на свято деякі зразки зі своєї колекції мешканка Тернополя Віра Мат ковська. Вона зібрала не одну сотню екзем плярів борщівського вишитого вбрання, видала книгу про історію і традиції борщів ської вишивки. А от купити справжню бор щівську сорочку, якій не один десяток років, — справа марна. Жінки зазвичай відмов ляються продавати такі речі, кажуть, що то — родинне, оберіг, якому немає ціни. …Шумить, вирує калейдоскоп вишивок, аж раптом над усім цим барвистим морем з’являється сизий димок і запах щойно звареного борщу. І це — ще одна прикме та свята. Смачна…

І борщ, і до борщу

Д

ГОРИЗОНТ АЛЬ: 4. Польська столиця естрадних пісень. 10. Міра радгоспної площі. ОРИЗОНТАЛЬ: 11. Нерухома частина електричної машини. 12. Художник з Нюрнберга. 13. Різні сло ва, що виглядають однаково. 14. Американець, що забрав лаври у Лодигіна. 15. До кумент читача бібліотеки. 20. Віра мусульман. 22. Музична вправа. 23. Ріка, яку лю бителі політкоректності назвали б Афроамериканцем. 24. Автор «Пригод барона Мюнхгаузена». 25. Круговорот балерини . 27. Межі витрат. 30. «АН 225» або тістечко.

31. Ліпший кусень м’яса. 32. Слав’янське божество родючості. 33. Ласощі мавпи. 34. Помешкання мишей. 36. Шведська співоча шестірка. 38. Вічні киносупротивники ков боїв. 41. Майно ведмедя, яке не слід ділити до його вбивства. 42. Майбутній офіцер з телесеріалу. 43. 360 градусів навколо власної осі. 44. Договір з метою скинення вла ди. 47. Рослина, з якої виготовляють пульке. 50. Скоби та пряжки. 55. Триметрова зубаста родичка вугра . 56. Сплав міді з цинком. 57. Червоний супутник алмазів. 58. Рідне місто Ромео та Джульєтти. 59. Частина лампочки з різьбою. 60. Угорське вино. ВЕРТИКАЛЬ: 1. Супутник Марса. 2. Гриф з млинцями (спорт.). 3. Пост Святого Пет ра. 4. Водоплавний транспорт під ліжком хворого. 5. Творець танка «Тигр». 6. Манд рівка по колу. 7. Шанувальник прекрасного. 8. Укриття водія. 9. Потужний побратим стамески. 16. «Роздягнений» гоночний автомобіль. 17. Імпортна північ. 18. Войовни чий бог римлянів. 19. Улюблене чудовисько шотландців. 21. Способи запам’ятову вання. 22. Антена гуллівер. 25. Запас води на боку солдата. 26. Кінороль Мадонни.

28. Сота частина тугрика. 29. Японський вірш. 35. Вуха і очі воїнської частини. 37. Азартна командна гра «знавців». 39. Дорожній знак. 40. Магістраль. 45. Прізвище німецького зброяра. 46. Гроші в рахунок боргу. 48. Спрямована у небо архітектура.

49. Тістечкові пахощі. 50. П’ятачок у майбутньому. 51. Завершення шкільного навчан ня і початок інститутського. 52. Опонент фізика. 53. Рідина для втамування спраги.

54. Хвойне дерево.

Склала Оксана БАЛАЗАНОВА

ійсно, не можна бути у Борщіві і не скуштувати тутешнього борщу. Тим більше, коли є така унікальна нагода — фестиваль, присвячений цій традиційній українській страві. Майже п’ятдесят госпо динь із навколишніх сіл та райцентру при везли на головний майдан містечка вели чезні бідони зі зваре ним напередодні бор щем. Крім того, тут же, на очах глядачів, га лицькі ґаздині за свої ми рецептами готували його. Скільки госпо динь — стільки й ре цептів. Наприклад, Ок сана Гнатчук із Мельни це Подільського під час свята приготувала свій «фірмовий» борщ за назвою «Люби мене». Вона зварила його чотири відра, на що витратила понад двадцять інгредієнтів, основним з яких, зро зуміло, був червоний столовий буряк. Біля казана із борщем з промовистою назвою Катерина Ющенко за приготуванням борщу під час вишикувалася черга з фольклорно мистецького свята «У Борщівському краї молодих людей... цвітуть вишиванки…» Шанована гостя фе стивалю Катерина Ющенко не витримала Борщівська сорочка як елемент україн таки, підперезалася фартухом, взяла в руки ського народного ужиткового мистецтва вже ножа і почала різати бурячок, картопельку, давно цікавить етнографів. І не тільки україн петрушку, іншу городину, засипаючи все у ських, а й зарубіжних, які приїхали на свято, кастрюлю. І куштували борщівці смачний щоб на власні очі побачить унікальні вироби і борщ від дружини Президента України, поспілкуватися зі своїми українськими коле відзначаючи, що вийшов він на славу. гами. Тож друга наукова конференція «Борщів Цікаво, що того дня варили куховарили ська вишиванка в контексті українського на не тільки жінки. Викладач Тернопільсько ціонального одягу» фактично стала прологом го музучилища Іван Равлюк разом із зас до свята. За твердженням мистецтвознавців, луженим артистом України, відомим гумо залишилися два найбільш популярні види ви ристом Григорієм Драпаком теж демонст шивки: полтавська та борщівська. Це феноме рували своє вміння із борщоваріння. Та й нальне явище, в якому відбиті фрагменти три київський фольклорний гурт «Гайдамаки» пільської культури. став за столи і почав готувати свій, «гай Участь у конференції взяла також і голова дамацький» борщ. наглядової ради фонду «Україна 3000» дружи Майдан дружно працював ложками, на Президента України Катерина Ющенко. заїдав, запивав, обтирав губи, вуса, дяку Вона наголосила на необхідності проведен вав і веселився. По самісінькі вінця, без ня таких наукових заходів і фестивалів для будь якої оплати, між іншим, фестивальний збереження і передачі наступним поколінням народ набирався стравою, яку важко й на знань про здобутки українців. звати першою, бо часто борщ, принаймні …А надворі тим часом вирувало свято ви в Галичині, буває і другою, і третьою стра шиванок. Такого їхнього розмаїття, таких вою. Густий і рідкий, з кашею і без неї, технік, кольорів, відтінків, сконцентрованих пісний і жирний, гарячий і холодний, зап на міському майдані, годі де й побачиш. Ось равлений підсмаженим салом, цибулею, стоїть жінка у старовинному одязі — Євгенія часником, борошном… У день фестивалю Бугера із селища Мельнице Подільське. Роз його скуштувало понад п’ять тисяч людей. повідає, що вбралася у найстарішу вишиту со Всього ж, за підрахунками організаторів рочку із своєї домашньої колекції. То родин свята, спожито близько тисячі літрів бор ний спадок, якому понад 350 років! Підходить щу. У Борщіві стверджують, що жодне місто ще один учасник свята — Роман Андріяшко, України за один раз не зварило і не спо молодий чоловік у вишитій борщівській со жило стільки борщу, тому і хочуть подати рочці, за ним — його дружина, двійко дітей, цей факт до Книги рекордів України. усі в українському національному одязі. Він каже, що сорочці не менше ста років. Фото автора

Відповіді на кросворд, надрукований у № 40–41

Олег Снітовський

ШАШКИ Білі починають і виграють

Відповідь на етюд, надрукований у № 40 41 1. a5 b6! e3:c1 2. b6:h8 c1:h6 3. g1 f2!! h2:f4 4. f2 e3 f4:d2 5. h4 g5 h6:f4 6. b2 c3 d2:b4 7. a3:e7 d8:f6 8. h8:g3 Х В.ЗАДОРОЖНІЙ, майстер спорту

Відповідь на головоломку «СУДОКУ», надруковану в № 40–41