Перший заступник міністра вугільної промисловості Олександр Францишко:
«Підвищення ціни на вугілля знижує навантаження на бюджет. А отже, і на платників податків» стор. стр. 4–5
№ 44
Кремнієвий бліцкриг Кабмін дав три роки на створення української Силіконової долини стор.стр. 8–9 6
«У США держава контролює безпеку шахтарів, а не ринок»
30 жовтня 2008 року
www.tehnichka.com
Президент американської компанії «Партнерство з економічної та енергетичної реформи» Джеррі Тріплет:
info@tehnichka.com
стор. стр. 6–7 8–9
Тебе скорочено! Криза... Фінансова криза може вдарити у найболючіше місце у суспільстві, загрожуючи мільйонам українців втратою роботи. Однак за розумних дій влади цього можна уникнути стор. 2–3
Епіцентр криза
№ 44
30 жовтня 2008 року
Тебе скорочено! Фінансова криза може вдарити у найболючіше місце у суспільстві, загрожуючи мільйонам українців втратою роботи. Поклавши руку на серце слід визнати, що для більшості пересічних громадян глобальна світова криза і навіть її українське відгалуження — річ доволі віртуальна. Падіння якихось там індексів, знецінення акцій величезних підприємств часом викликають у нас ледь не позитивні зловтішні емоції, мовляв, ми люди маленькі, а буржуї хай там ллють сльози... Однак в економіці зазвичай усе взаємопов’язане, і «буржуйські сльози» невідворотно відливаються нам, передусім у гальмуванні та зупиненні роботи підприємств і, відповідно, у звільненні рядових працівників. Саме так, безробіття — найболючіша ознака кризи, яка разом із неминучим зростанням цін здатна вдарити по мільйонах наших співгромадян. Не залишився осторонь навіть Секретаріат Президента, де збираються скоротити п’яту частину працівників. Чи існує наразі загроза масових звільнень в Україні та як їй запобігти? Яким чином діяти в такому разі владі та який досвід подолання проблеми за кордоном?
Ігор Павлюк
Н
е зробимо великого відкриття, коли скажемо, що наразі в Україні найбіль ше потерпають від кризи три великі галузі: будівельна, металургійна і фінансо ва. Перша стала заручницею надвисоких цін на житло і падіння купівельної спроможності населення, на що наклалася криза фінансо вого сектора, нездатного надавати кредити на житло. По металургах вдарила відмова від їхньої продукції закордонних клієнтів. Фінансовий сектор, який розвивався не в останню чергу завдяки грошовим запози ченням із закордонних банків, наразі бор сається в тенетах глобальної економічної кризи. Зрозуміло, що з падінням обсягів виробництва і скороченням кількості фінан сових операцій на підприємствах галузі ав томатично виник «надлишок» робочої сили, чия зарплата поступово перетворюється на справжній тягар для підприємств,що пере бувають у стагнації.
Будівництво: заручники золотих метрів
З
а словами заступника голови проф спілки працівників будівництва і про мисловості будівельних матеріалів Миколи Андрєєва, галузь у глибокій кризі. Більш менш у нормальному режимі буді вельники працювали десь до вересня, на разі ж об’єкти майже повністю стоять. Кри за зачепила передусім об’єкти житлового будівництва, однак відразу ж за ними — це ментні заводи (а їх в Україні, між іншим, 14), заводи металоконструкцій і навіть ас фальтні. Зрозуміло, що сотні тисяч праців ників галузі де факто стали безробітними. — Утім, наскільки мені відомо, за пунк том 1 статті 40 Кодексу законів про працю поки що нікого не звільнили, — говорить Микола Васильович. — Людей переводять на мінімальні оклади, які становлять дві тре тини від ставки. Водночас готуються накази про переведення працівників у неоплачу вані відпустки. Наскільки масштабною є криза? На це запитання Андрєєв наводить дані кризи 1998 року, коли половина працівників буді вельної галузі (300 тисяч чоловік!) залиши лася без роботи. Якщо ж ситуація найближ
чим часом не вирівняється, свої робочі місця збережуть лише приблизно 20% буді вельників. На його думку, із урахуванням звільнень в інших галузях такої кількості соціальних виплат Фонд соціального стра хування не витримає... Причини ж кризи у будівельній галузі відомі: неадекватні ціни на житло, розрахо вані на рентабельність у 200—300 і навіть 500 відсотків (Микола Андрєєв: «Що б вони не казали, а так воно і є!»), відбили в по купців і бажання, і змогу його придбати. Водночас у будівельній галузі, на відміну від більшості інших, є промінчик світла, який може витягти її з халепи. Це реальне і ра зом з тим, завдяки немічним маневрам вла ди, міфічне Євро 2012. «Так, чемпіонат Європи з футболу може стати справжнім «зо лотим білетом», який рятує галузь, — погод жується Андрєєв. — Але ж ви бачите, що окрім одного ухваленого закону та голослів них заяв, нічого не робиться...
Фінанси: залишаються тільки найкращі
АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 01034, м. Київ, вул. Прорізна, 8 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а. Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10
E mail: info@tehnichka.com
Т
е, що відбувається на ринку праці у фінансовому секторі, також не може не турбувати. Молоді енергійні люди, які платили великі гроші за навчання, проходи ли жорсткі конкурси на отримання вакансії в солідних банках та корпораціях, сподіва ючись зробити кар’єру, сьогодні мають усі шанси опинитися на вулиці. Це саме ті люди, які виступали найактивнішими покупцями нерухомості, автівок і загалом були однією із найплатоспроможніших верств суспіль ства. Фінансові установи наразі відсікають їх із своїх штатів, послуговуючись принци пом «кого найменше шкода». Першими жерт вами кризи стали менеджери нижчої та се редньої ланок. Це передусім маркетологи, піарники, аналітики, економісти та юристи. Останні дві категорії стали заручниками по тужної індустрії «клепання дипломів», яка розгорнулася в другій половині 90 х років. Пригадуєте часи, коли ледь не кожне проф техучилище терміново почало видавати дип ломи юристів та економістів, оскільки це давало змогу заробляти на оплаті за на вчання та гарантувало стабільний притік абітурієнтів? Ще тоді чимало експертів по переджали про перенасичення ринку праці такими фахівцями, що, власне, зараз і ста лося. Юрист або економіст з дипломом не
Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993 1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.
Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ. РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 8 0642 34 72 47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 8 0642 34 72 47, ел. адреса tehnomysl@gmail.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 8 0642 34 72 47, ел. адреса otdelnauki@gmail.com); Дмитро Корнійчук — відділ економіки і бізнесу (тел. 8 044 440 82 09, ел. адреса korneychukdima@gmail.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 8 044 440 82 09, ел. адреса ingvar@bigmir.net); Відділ маркетингу і реклами Олександр Слесаренко — начальник відділу (тел. 8 0642 59 93 91, ел. адреса tehnichka@gts.lg.ua) Любов Соловйова — менеджер (тел. 8 0642 59 93 92, ел. адреса marketing_utg@ukr.net)
певного ВНЗ і мінімальним досвідом робо ти — перший кандидат «на вихід», адже їх випробуваних колег більш ніж достатньо. Разом з тим нині золота пора для менед жерів з продажу, оскільки в умовах фінан сової кризи кожна успішна угода дозволяє тримати підприємство на плаву. Про це свідчать і дані компанії HeadHunter, якій належить популярний сайт вакансій, де на фоні падіння попиту на нових працівників у фінансовому секторі (у галузі банків та інве стицій аж на 70 відсотків!), зафіксовано двовідсоткове зростання кількості вакансій у сфері продажів. Та що й казати, коли навіть пропозиції з платні для топ менедж менту «схудли» на 10—15 відсотків. Такі ж невеселі зміни в окладах очікують і менедж мент нижчих рівнів. Торкнемося і такої показової сфери, як медіа бізнес, де донедавна відчувався гос трий брак кваліфікованих працівників, а розміри платні росли немов на дріжджах. За нашою власною інформацією, майже усі ба гатотиражні столичні видання переглядають штати та розміри платні своїх працівників. Одне з них взагалі збирається відмовитися від усіх регіональних редакцій, а список прізвищ скорочених за штатом займає тро хи менше місця, ніж надрукований номер цього видання... На телебаченні, подейку ють, ще гірше: телеканали спішно закрива ють власні програми, звільняючи творчі гру пи і переходять на зарубіжний продукт — так дешевше.
Металургія: світ не обійдеться без металу
Н
аразі найбільш тривожною, принаймні із газетних шпальт та телевізійних сю жетів, видається металургія. Ще б пак: майже п’ята частина ВВП, сотні тисяч працівників зорієнтовані майже виключно на експорт галузі... Виконавчий директор Федерації металургів Ук$ раїни Сергій Притоманов (на знімку) закликає не робити поспішних вис$ новків: — Так, звичайно, у мета лургійній галузі зараз не все гаразд. Вона зорієнто вана на експорт (понад 70 відсотків), і в результаті світової економічної кризи обсяг замовлень значно впав, відповідно зменши лися обсяги виробництва. Однак про масові звіль нення говорити не слід. Підприємства зацікавлені зберегти своїх праців
Цифра На 20 мільйонів чоловік збільшиться кількість безро$ бітних у світі до кінця 2009 року, а загальна їх чисельність становитиме 210 мільйонів — найбільше в історії людства. Цей прогноз оприлюднило агентство з праці ООН.
ників, передусім фахівців середньої лан ки, і зараз там навіть є чимало вакансій. Тому меткомбінати вживають заходів, по кликаних зберегти колективи і дати лю дям можливість прогодувати родини, пе речекавши кризовий період. Перш за все вони відмовилися від послуг сторонніх фірм на виконання, наприклад, ремонт них робіт і проводять їх силами своїх ро бітників. Починаючи з листопада праців ників відправлятимуть у пла нові відпустки, якщо вони не були використані. Тоді ж, воче видь, відбудеться скорочення робочих годин для адміністра тивного персоналу підпри ємств. Повторюю: ні про які скорочення та звільнення мови наразі немає. І ще ска жу, що незважаючи на всі ці невеселі перипетії з кризою, середньорічна зарплатня в металургії вища, ніж була торік. Поцікавилися ми у Сергія Олексійовича і прогнозами розвитку подій у тому випадку, коли ситуація не зміниться, тобто у найгіршому.
Голос народу На інтернет$форумах користувачі вже діляться інформацією, яка поки що не роз$ голошується власниками підприємств: АНОНІМ: У Донецьку на одній із великих фармацевтичних фірм йде скорочення за ско роченням. Ще не встигли звільнити одних, як оголошують вже списки про наступне звільнення. БЕЗ П’ЯТИ ХВИЛИН БЕЗРОБІТНА: Я працюю в іноземній фінансовій компанії. У най ближчі два тижні буде звільнено понад 1300 наших співробітників. І це лише початок. Використано дані сайта job.ukr.net
Газета видається українською та російською мовами ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:
українською мовою — 99309; російською мовою — 99340.
Позиція авторів публі кацій не завжди збі гається з позицією ре дакції. Редакція зали шає за собою право ви правляти матеріали та рецензувати рукописи.
Номер набраний і зверстаний у комп’ютерному центрі «УКРАЇНСЬКОЇ ТЕХНІЧНОЇ ГАЗЕТИ».
Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес Експрес» . Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50 08 54
За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.
ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ. ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 17470 прим.: українською мовою 5320 прим., російською мовою 12150 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 2127
№ 44
Епіцентр криза
30 жовтня 2008 року
Криза...
Це фото називають одним з тих, що змінили світ. Американський фото граф Доротея Ланж зробила його в 1936 році в часи Великої депресії, відвідавши табір збирачів овочів у
Однак за розумних дій влади цього можна уникнути
Каліфорнії. На знімку зображена Флоренс Томсон, мати сімох дітей, яка залишилася без годувальника і
Експерт
засобів до існування. Однак воля до життя допомогла родині вижити. Зі
Лідія Хом’як, директор рекрутингового агентства ЕлітПерсонал:
свого боку висловимо сподівання,
«Фахівці завжди в ціні»
щоб в Україні навіть у часи кризи
Збільшення кількості резюме претендентів на робоче місце для вересня жовтня — аб солютно нормальне явище, і подібний сплеск виникає щороку. Тому говорити про те, що це спричинене якимись масовими звільненнями, не варто. Водночас ми не помічаємо спаду попиту на кваліфікованих працівників з боку роботодавців. Наше агентство займається пошуком, так би мовити, елітних сил: кожне замовлення є складним і включає масу поба жань. Наявність у штаті компанії кваліфікованих працівників — запорука успішної роботи фірми, а тому на їх запрошенні ніхто заощаджувати не буде, і тим більше не буде скорочу вати. Навіть у період кризи, яка, на мою думку, занадто роздута телебаченням та пресою. Разом з тим слід визнати, що на ринку праці є певні проблеми. Із приватних розмов із деякими працівниками можна почути історії на кшталт: «поїхав у відрядження, приїхав — скоротили...». Однак, виходячи з реальних даних, якими володіє наше агентство, жодних підстав для паніки та розмов про масові звільнення немає.
— Прогнози, мабуть, дають лише про роки, — смієт він. — І я хочу сподіватися на краще. Якщо брати до уваги весь той негатив, який ми бачимо з екранів теле візорів, то можна зробити висновок, що й жити не варто. Розумієте, якщо людина довго голодує, то рано чи пізно вона поч не їсти. Так само і тут. Не може обійтися світ без металу, яка б не була криза, він усе одно потрібен. Так, середньодобові обсяги випуску знизилися на 50% у по рівнянні з липнем. Разом з тим скажу, що половина домен та більше половини мар тенів працюють як і раніше, тому мови немає про зупинення роботи. Не втрималися ми, аби не запитати про перспективи металургів у зв’язку із про веденням Євро 2012. — Дійсно, повноцінна реалізація планів з підготовки до чемпіонату оживи ла б галузь, — говорить С. Притоманов. — Потреба у металі там просто колосаль на. Тут є і ще один важливий аспект: це дало б поштовх розвитку внутрішнього ринку металу. Справа в тому, що, як я вже казав, понад дві третини українського металу йде на експорт. Ціни на внутріш ньому ринку нижчі, а тому виробникам вигідніше працювати на експорт. Як на слідок, протягом трьох останніх років спо стерігається дедалі більше насичення ук раїнського ринку продукцією із Росії та Китаю. Консолідація зусиль влади і вироб ників виправила б ситуацію: з боку Каб міну необхідні розумні бюджетні асигну вання в інфраструктуру, з боку законодав чої влади — створення сприятливого інвестиційного клімату. Зрозуміло, що в такому випадку про жодну загрозу масо вого безробіття і мови б не було. Складно робити якісь висновки, у той час коли світ і країну лихоманить економіч на криза, а українська влада захоплено ламає списи довкола чергових достроко вих виборів. Безробіття не знає перепон і може постукати у двері до будь кого у найбільш незручний момент. Тим більше зараз, в епоху повального кредитування та винаймання житла. Середньостатистичний українець зараз значно більш уразливий, ніж 10 років тому, під час сумнозвісної кри зи 1998 року. По перше, за ці роки ми встигли пройнятися довірою до банків ської системи, яка нам «віддячила» за це замороженням депозитів. Втративши ж роботу, людина, звісно, муситиме протягом певного часу жити на заощадження, які по ступово стають недоступними. По друге, химера «життя не по кишені» знайшла чи мало вірних адептів, які бездумно брали кредит за кредитом, починаючи від квар тир та машин і закінчуючи тривіальними прасками та електрочайниками. Кредито ру ж байдуже, що ви втратили роботу. І, по третє, що більше стосується мешканців ве ликих міст, ціни на оренду помешкання з’їдають чималенький шматок із сімейних
бюджетів сотень тисяч українців. Додамо до цього ще і стрімке зростання цін на харчі, ліки та побутові речі, яке мчить, таке враження, навипередки з кризою.
На думку філософа Мирослава Попо вича (на знімку), масове безробіття в Ук раїні може вилитися у кількох формах сус пільної реакції. Це може бути загальна ма сова недовіра до державних інституцій, що виллється у загальну пасивність суспіль ства — невиплати податків, комунальних послуг, байдужість до виборів і т.д. Окрім
Світ
Н
ніколи не було приводу робити подібні знімки...
цього, втрата робочих місць людьми інте лектуальної праці, тобто рушійної сили економіки, призведе до деформування їхньої свідомості. Людина тяжко пережи ває свій жебрацький статус, навіть за умови достатніх соціальних виплат, і зреш тою зневірюється у власних силах. Що робити? У часи Великої депресії на Заході в 30 х роках минулого сторіччя 30 мільйонів безробітних виживали як мог ли, тікали з міст, йшли до трудових таборів, влаштовуючись збирачами овочів, чаба нами і т.д. Не хотілося б повторити цей сумний досвід. Мирослав Володимирович вважає, що аналогія з американською кризою 30 х років тут недоречна, наводя чи спостереження Ільфа та Петрова, які, поїздивши по США у той період, були вель ми здивовані тим, що прості американці жодним чином не нарікали на владу. У США заведено звинувачувати у власних проблемах передусім себе, а не уряд. В Україні ж, навпаки, громадяни схильні лаяти у такому випадку головним чином владу. Ще одна загроза, на думку Попо вича, — активізація політичних рухів ек стремістського спрямування — і правих, і лівих. Не секрет, що більшість членів, скажімо, неонацистських угрупувань — це люди молоді, які не реалізували себе в житті. Відповідно, дуже зручно показу вати їм пальцем на «винних» у економіч них негараздах. Україну може врятувати лише справж ня, а не позірна консолідація суспільства та переоцінка цінностей, як би пафосно це не звучало. Не може країна з бюдже
том у десятки разів меншим, аніж у будь якого із старожилів Євросоюзу, спожива ти стільки ж імпортованих предметів роз кошів. Так само довго не протягне сус пільство, члени якого з ніг до голови об плутані кредитами під драконівські про центи. А криза у металургійній галузі та по тенційно в хімічній підводить рису ще під одним аспектом: ну не може вважатися благополучною та надійною економіка, більша частина експортних надходжень якої залежить від двох трьох по суті сиро винних галузей. Обрубайте їх, як це і тра пилося, — і економіка ляже... Враховую чи гостре небажання влади зайнятися по доланням наслідків кризи і запобігти зу пиненню підприємств, втраті робочих місць, найближче майбутнє мільйонів ук раїнців видається примарним. Тим не менш, як зауважив один з на ших співрозмовників, в України є шанс — чемпіонат Європи з футболу. Підуть за мовлення для будівельників, металургів та працівників інших галузей — знову запрацюють потужності на повну силу, у країну підуть гроші наляканих фінансо вою кризою західних інвесторів. Справа в тому, що інвестування у проведення за ходів світового рівня вважається таким, що має невисокі ризики. Але для цього необхідна воля згори, тобто з незатума неного політичними розбірками мозку, який скаже: «Що ж ми, хлопці й дівчата, робимо?!»... Поки ж ми можемо сподіватися лишень на невмируще народне: на Бога сподівай ся, а сам не дрімай!
Глобальна «чистка» офісів
авряд чи зможе бути нам втіхою той факт, що розви нені зарубіжні країни так само переживають фінансову кризу і там вже розпочалися масові звільнення. Невеселим відкриттям стало те, що еконо мічна міць, скажімо, Китаю, бур хливому розвитку якого вважа лося добрим тоном співати ди фірамби, ґрунтувалася пере дусім на споживачах із найба гатших країн світу, які також за чепила криза. У мільярдному суспільстві не до сентиментів, а тому кількість звільнених поча ла обраховуватися десятками тисяч. Південь Китаю вважаєть ся «фабричним центром» світу. Саме сюди переносять свої по тужності міжнародні корпорації, які прагнуть розширити вироб ництво. Дешева робоча сила та намагання боротися з конку рентами нижчою вартістю про дукції стали запорукою еко номічного зростання регіону. Втім, останнє теж стало причи ною масових звільнень: іно земні покупці звикли брати про
дукцію виключно за низькими цінами і під них підлаштувалися торговельні мережі. Зростання цін та інші фактори економічної кризи позбавили китайські фабрики можливості утримува ти звичну вартість продукції, і в результаті вони просто напрос то залишилися без збуту. Пост раждала передусім індустрія ви робництва іграшок, більше по ловини підприємств якої зупи нилося. Вилилося це все в ма сові звільнення, які в перенасе леному Китаї, де і без того мільйони незаможних сімей, оз начають довгі роки безперспек тивного існування як для неква ліфікованих, так і кваліфікова них працівників. Адже пробле ма «зайвих ротів» існувала в країні і раніше, а тому влада стрімголов не кинеться рятува ти безробітних... Російський бізнес більш інтег рований у світову економіку, ніж український, і відповідно скоро чення штатів набуває там неаби якого розмаху. Легендарними вже стали різноманітні бонуси та окла ди загалом, які отримували два з
половиною мільйони офісних пра цівників в самій лише Москві. Те пер доводиться затягати міцніше паски. Практично всі великі буді вельні корпорації в Росії не пла нують на наступний рік нових жит лових проектів, відповідно вже зараз розпочалося скорочення штатів, яке подекуди сягає 50 відсотків. Майже три тисячі робіт ників Магнітогорського комбіна ту можуть втратити роботу, поки ж обсяги виробництва там змен шені на чверть. Схожа ситуація і на інших промислових гігантах. Про дукція алюмінію наразі взагалі не має збуту. Скажімо, ГАЗ призупи нив випуск «газелей», а КамАЗ пе реходить на скорочений робочий тиждень. Утім, найбільша загроза втрати роботи постає перед фінансистами: так, більшість банків призупинили набір ново го персоналу та урізали кадрові плани на наступний рік, а «Урал сиб» узагалі скорочує 20 від сотків працівників. Єдиним, ма буть, рецептом порятунку для подібних установ буде зниження окладів і суттєве урізання кількості різноманітних бонусів.
Великі економічні гравці країн Заходу позбавляються від зайвих працівників ще з минулого року. Найбільша кількість звільнень припадає, головним чином, на банків ський сектор, де робочі місця втратили майже 150 тисяч фахівців. Скажімо, швейцар ський банк UBS скоротив 9 ти сяч своїх працівників і планує довести цю цифру до 11 тисяч. Німецький Commerzbank звільнив 8 тисяч чоловік. Цей сумний перелік можна продов жувати без кінця. Однак слід зазначити, що європейці та американці роблять рішучі кро ки з подолання цієї тенденції. Для цього, по перше, вони ря тують цілі галузі, як от металур гійну, викуповуючи боргові зо бов’язання стратегічних під приємств, а по друге, націо налізують банки, підтримуючи таким чином на плаву цілу си стему. Годі казати і про те, що в розвинених країнах випла ти безробітним не можна навіть порівняти з українськи ми реаліями…
Економіка віглепром вуглепром
№ 44
30 жовтня 2008 року
Перший заступник міністра вугільної промисловості Олександр Францишко:
«Підвищення ціни на вугілля знижує навантаження на бюджет. А отже, і на платників податків» Початок на 1 й стор.
Візитівка
У 2008 році вугільна галузь нарешті стала дійсно пріоритетною для держави — виділені значні фінансові кошти, намічені шляхи розвитку галузі, підвищена престижність шахтарської праці. І гірники віддячили, подолавши тенденцію до зниження показників видобутку. Чи вистачить вугільникам виділених грошей на наступний рік? Кому вигідне підвищення вартості вугілля і залучення на шахти інвесторів? Чому зольність палива залишається дуже високою? Про це, і не тільки, розповів в ексклюзивному інтерв’ю «УТГ» перший заступник глави Мінвуглепрому Олександр Францишко.
Дмитро Корнійчук — Олександре Кайтановичу, хотілося б почати, напевно, з найбільш резонансного питання. Представники Мінпаливенерго у вересні3жовтні заявляли: вугільники недо3 поставили необхідні обсяги вугілля на дер3 жавні ТЕС, створивши дефіцит у розмірі близько 2 млн тонн. Що, у свою чергу, може призвести до зриву нормальної роботи енергосистеми країни в зимовий період. Тому доводиться терміново купувати вугіл3 ля за кордоном і навіть імпортувати елект3 рику. Наскільки серйозний конфлікт, що виник? — Насправді ніякого конфлікту між вугіль никами й енергетиками нема. Є тільки розв’я зувані робочі питання щодо рівня поставок вугілля. Якщо в певний момент генеруючими котлами енергетичних компаній споживаєть ся більше заявлених обсягів, то моменталь но потрібна реакція з боку керівництва Мінвуглепрому, видобувних підприємств. І це відставання, якщо воно ситуативне, майже відразу компенсується. Скажу навіть більше. Якщо говорити про ситуацію на жовтень, то, навпаки, на складах електростанцій нагромадилося багато вугіл ля. А це красномовно свідчить: вугілля спа люється менше, ніж його поставляють наші підприємства. Тому в нас нормальна тенден ція вугільних відвантажень. І ні про який конфлікт із Мінпаливенерго говорити не вар то. Принаймні я його не відчуваю. — 2 вересня Верховна Рада ухвалила Закон «Про підвищення престижності шах3 тарської праці». Наскільки, на вашу думку, цей документ стане стимулом для такого необхідного збільшення видобутку вітчиз3 няного «чорного золота», адже показники в останні роки тільки погіршувалися? — Почну з тенденцій. Видобуток вугілля в 2008 році зріс більш ніж на 3 млн тонн у по рівнянні з минулим роком. І є намір досягти планки в 47 млн тонн. Йдеться, звичайно, про державні вуглевидобувні підприємства, підлеглі міністерству. Ми і в наступному році плануємо збільши ти видобуток мінімум на 4 млн тонн у по рівнянні з поточним роком. Максимум не об
межений. Головне, щоб вистачило фінансо вих ресурсів. Підсумовуючи, можна сміливо говорити: тенденцію до щорічного зменшення видо бутку вугілля подолали, і показники пішли вгору. Тепер про ухвалений закон. Він спрямова ний на реалізацію основного завдання — зробити так, щоб шахтарям хотілося працю вати в галузі. А що для цього необхідно? Хо роше соціальне становище і досить висока зарплата, якою шахтар міг би пишатися. Є також певні пільги, якщо людина, не дай Боже, травмована або сталося інше нещас тя на виробництві. Шахтар має знати: його ро дина буде фінансово захищена. Ну і, звичай но, пенсійні преференції гірникам. І от якщо всі вищезгадані фактори повно цінно працюватимуть із жовтня, якщо гірни ки відчують новації на собі, то ми сподіває мося на приплив людей у галузь. А їх Мінвуг лепрому дуже і дуже не вистачає. Якщо кад рова складова галузі підсилиться (через сис тему профільних ПТУ, гірничих інститутів), тоді, звичайно, можна чекати нового імпульсу для збільшення обсягів видобутку вугілля.
«Тенденцію до щорічного падіння видобутку вугілля подолали, і показники пішли вгору» — Як ви оцінюєте рівень фінансування вугільної галузі цього року й заплановані обсяги у проекті бюджету32009? Чи досить грошей для практичної реалізації амбіцій3 них планів міністерства? — Знаєте, відповіді на запитання такого характеру містять у собі багато «якщо». Я доб ре розумію: дотування вугільної галузі — це значне навантаження на бюджет України. Адже державна скарбниця, у свою чергу, ба зується на наших із вами податках. І в цілому я не підтримую думку «що більше — то краще». Однак у наших реаліях дотування вугільників має безліч різних факторів і нюансів.
Олександр ФРАНЦИШКО Дата народження: 1958 рік. Освіта: Дніпропетровський гірничий інститут, гірничий інженер економіст. Кар’єра: 1980—1998 рр. —шлях від головного економіста шахти ім. Леніна до президента державної Західно Української вугільної хол дингової компанії. 1998—2005 рр. — глава правління ЗАТ «Львівсистеменерго». Березень—жовтень 2005 року — пер ший віце президент ВАТ «Національна акціо нерна компанія «Вугілля України». 2005—2006 рр. — заступник міністра вугільної промисловості. З 26 грудня 2007 року — перший зас тупник глави Мінвуглепрому.
Так, цього року бюджет галузі становив близько 7 млрд грн, у 2009 му планується ви ділити 13 млрд грн. Але з них 7 млрд грн пла нуються саме на заходи, пов’язані з реалі зацією Закону «Про підвищення престиж ності шахтарської праці», а не на збільшення заробітних плат, придбання техніки, капіталь не будівництво або реструктуризацію. От і ви ходить, що грошей насправді виділяють не більше, а, навпаки, менше. Ми можемо компенсувати різницю за ра хунок підвищення вартості реалізації кінце вого продукту — вугілля. Не секрет, що ціна на «чорне золото» довго штучно стримувала ся. У першу чергу у взаєминах з енергетика ми. Адже всі добре розуміли: дорожчає вугі лля — отже, завтра доведеться підвищувати відпускну вартість електроенергії. У той же час цілком зрозуміло: підвищення ціни на вугілля знижує навантаження на бюджет і на держпідтримку галузі. А отже, і на платників податків. Тому, оцінюючи рівень бюджетної підтрим ки на 2009 рік, відзначу: якщо ціна на енер гетичне вугілля в наступному році вийде на прогнозований ціновий діапазон 560 580 грн за тонну, то виділених державних коштів для галузі цілком достатньо. А якщо ще вдасться реалізувати заходи Мінвуглепрому із залучення кредитів на тех нічне переоснащення, а отже — на збільшен ня обсягів видобутку вугілля і доходів шах тарських підприємств, то бюджетна підтрим ка додатково знизиться. — В умовах нинішньої фінансової кри3 зи наскільки реально залучити кредити? — Ну, по перше, суспільство колись прий де до стабілізації фінансової системи. По друге, коли ми говоримо про кредити, то йдеться не тільки про банки, а й про інве сторів, на яких криза не обов’язково має по значитися.
— Однак, як відомо, ці самі інвестори хо3 тіли б одержати шахти у свою власність. Тоб3 то ми говоримо про приватизацію. На вашу думку, наскільки готова до цього процесу га3 лузь? Які можливі альтернативні варіанти? — У зв’язку з тим, що шахти мають вели чезну кількість специфічних особливостей у порівнянні з іншими підприємствами, обов’яз ково має бути ухвалений Закон «Про особли вості приватизації підприємств вугільної про мисловості». І він уже практично підготовлений міністерством. Проте, говорячи про термінове залучення інвестицій, ми не можемо чекати, коли парла мент ухвалить цей закон. Із цієї причини необ хідно рухатися в напрямку інвестиційних про ектів. На мою думку, слід відродити практику договорів про спільну господарську діяльність, орендні форми взаємин між інвестором і дер жавою. Вони дають гарантію бізнесу, що їхні інвестиції під надійним захистом. — У 2008 році Україна вступила у СОТ. У зв’язку з цим які обмеження державної підтримки галузі? — Річ у тім, що вступ у СОТ, держпідтрим ка гірників і ціна на вугілля — взаємоза лежні фактори. Якщо ми рухаємося до рин ку, то не можемо обминути обов’язкове на ближення вартості нашого вугілля до польського або російського. Оцінка «чорно го золота» має проводитися за його калор ійними властивостями, у тісному зв’язку з вартістю альтернативних джерел палива — газу, мазуту. Якщо такий механізм почне дія ти, то необхідність у бюджетній підтримці почне поступово зменшуватися. — Ви говорите про справедливу ціну на вугілля. Але не всі споживачі з цим доводом згодні. От металурги в останні місяці при3 вселюдно нарікають на різке збільшення вартості коксівного вугілля. Особливо після проведення відкритих аукціонів... Продовження на 5 й стор.
№ 44
В Україні для потреб освітлення використовується орієнтовно 30% відстоків електроенергії. Хоча ця цифра близька до світових, однак об’єктивно вона є зависокою. Як знизити цю частку в енергоспоживанні країни? Розповідає керівник Державної цільової науково(технічної програми «Розробка і впровадження в господарство України енергозбережних світлодіодних джерел світла та освітлювальних систем на їх основі» доктор технічних наук, професор Віктор Михайлович Сорокін (на знімку).
Ігор Павлюк
–В
Енергоємність пріоритети
30 жовтня 2008 року
ідразу скажу, що про мит тєвий перехід на світлоді одні джерела світла у най ближчі роки не може бути й мови. Це дуже складні технології, якими володіють лічені країни світу. Наше завдання — взявши їх за приклад, розробити вітчизняну, — спросто вує Віктор Михайлович інформа цію про повний перехід на світло діодні джерела світла до 2010 року. Зараз у світі використовується три види джерел світла, — веде далі Сорокін. — Перший і найбільш поширений – лампи розжарюван ня. Не зроблю великого відкриття, коли скажу, що нинішні електричні лампочки – технологія понад сто річної давнини. Вони лише 5—7% електроенергії витрачають на світло, решта перетворюється на тепло. Термін роботи таких лампо чок також є неприпустимо малим для ХХІ сторіччя — до 1000 годин. Більш доцільним є використан ня компактних люмінесцентних ламп, енергоефективність яких у порівнянні з лампами розжарю вання в 2,5—3 рази вища. В Україні є велике підприємство, яке випускає люмінесцентні лампи, — рівненський «Газотрон Люкс», оснащений сучасною високопро дуктивною технологічною лінією. До речі, ця лінія є єдиною в СНД. Підприємство випускає до 5 мільйонів компактних люмінесцен тних ламп на рік і з часом може на ростити потужності до 10 мільй онів. Для порівняння: щороку Украї на потребує до 200 мільйонів лам почок розжарювання. Врахуйте, що люмінесцентна лампочка «живе» приблизно 10 тисяч годин. Звичай но, вона дорожча, проте в десять разів довговічніша і споживає втричі менше енергії. От і порахуй
Воістину «світла» програма Українські науковці розпочали роботу над втіленням Державної цільової науково технічної програми переходу господарства України на енергозбережні джерела світла СВІТОВИЙ ДОСВІД Програма переходу на твердотільне освітлення в США розра# хована на 20 років і передбачає, що внаслідок використання світлодіодних джерел світла економія електроенергії дорівнюва# тиме — увага! — будівництву 100 атомних електростанцій. Сенат США розпочав фінансувати цю програму з 2002 року. Департа# ментом енергетики уряду США заплановано виділення більш ніж 1 мільярда доларів протягом 11 років. Реалізація програми дасть змогу забезпечити заощадження електроенергії у 1100 терават# годин на рік, що еквівалентно 12 мільярдам доларів щороку. Незважаючи на те, що Росія не може поскаржитися на брак енергоносіїв, її енергетична програма до 2030 року передбачає поступовий перехід на світлодіодні джерела світла. Зокрема, та# кими джерелами вже укомплектовані пілотні об’єкти — вуличні ліхтарі деяких міст на півдні Росії. Такі програми є також в Китаї та Японії. те, що вигідніше, — впевнено опе рує цифрами Віктор Михайлович. — Щоправда, у компактних люмінес центних ламп є і недоліки. Це пере дусім наявність, хоча і в малих до зах, ртуті, і треба вживати спеціаль них заходів з утилізації ламп, які вийшли з ладу. Крім того, ці лампи потребують досить складних пуско регулюючих пристроїв. Нарешті, ба жано, щоб термін їх експлуатації був більшим. Якісно новим підходом до вирі шення проблеми енергоефектив ності джерел світла є розроблення світлодіодних ламп. Такі провідні країни світу, як США, Японія, Німеч чина, Китай, Росія, вже кілька років розробляють твердотільні джерела світла – надпотужні світлодіоди, які витрачають електроенергії у 8—12 разів менше, ніж лампи розжарю вання. Термін їх служби до 100 ти сяч годин. Не повинні відставати і ми. Для цього, власне, за ініціати вою та замовленням Національної Академії наук і розробляється зга дана програма. Що таке твердотільні світлоді одні джерела світла зрозумілою для всіх мовою? Це лампочки, термін служби яких становить до 100 ти сяч годин! Вже сьогодні світлова віддача такої лампи потужністю 10 ват дорівнює 75 ватній лампі роз жарювання і може бути збільшена за наступні 2—3 роки щонайменше
у два рази. На відміну від інших світлодіодні джерела світла абсо лютно безпечні для очей: у них відсутнє ультрафіолетове та інфра червоне випромінювання, а також мерехтіння, немає в їх складі і шкідливих для здоров’я людини ре човин. До того ж вони надзвичай но ударо та вібростійкі. Виходячи навіть із цього неповного переліку переваг перехід на твердотільні світлодіодні джерела світла буде справжньою революцією як у галузі енергозбереження, так і в побуто вому освітленні. — Реалізація заходів і завдань програми – непросте завдання, — веде далі Віктор Михайлович, — адже розроблення напівпровідни кових випромінюючих структур по требує кооперації вчених і спеці алістів різних галузей знань – фізиків, хіміків, технологів, конст рукторів, електронників. Саме зав дяки такій кооперації фахівців Ака демії наук України, Міністерства промислової політики, Міністер ства освіти і науки, підприємств малого і середнього бізнесу можна розробити і налагодити виробницт во вітчизняних енергозбережних твердотільних джерел світла і освіт лювальних систем на їх основі. Що нам для цього слід зробити? Необхідні нові технології отри мання високоефективних люміно форних матеріалів для створення
білих джерел світла і сапфіро вих підкладок напівпровідни кової чистоти. Окрім цього треба провести цілий комп лекс досліджень нових техно логій отримання напівпровід никових структур, зокрема, вивчити їх електричні та оптичні властивості, розробити конст рукції та елементи технології ви робництва світлодіодів, вирішити питання, пов’язані з діагностуван ням та сертифікацією світлотехні чної продукції. Відверто кажучи, подужати весь цей науковий та виробничий комплекс, виходячи передусім із фінансових та техно логічних розрахунків, доволі складно. Справа в тому, що осно вою світлодіодних джерел світла є напівпровідникові пластини з випромінюючими структурами, а їх виробництво в Україні — задо волення недешеве. Вартість побу дови підприємства з їх вироб
ництва ми поступово перейдемо на використання власної елемен тної бази. Річ у тім, що наші наукові устано ви володіють технологіями, що доз воляють створити повний комплекс власного виробництва світлодіод них джерел світла. Для цього перед бачається задіяти науковий потен ціал Інститутів фізики напівпровід ників, електрозварювання, матері алознавства, кібернетики, фізико хімічного Інституту Академії наук Ук раїни, інших наукових центрів, тех нологічний потенціал підприємств Міністерства промислової політики України. До виконання заходів про грами буде також залучено багато
МОВОЮ ЦИФР Якщо в усьому світі замінити 30% ламп розжарювання на нові твердотільні джерела світла, то це дасть змогу скоро# тити викиди в атмосферу вуглецю на більш ніж 260 мільйонів тонн та зекономити близько 460 мільярдів кіловат#годин електроенергії на рік. Якщо в Україні здійснити таку процедуру, то заощаджен# ня електроенергії становитиме 13,8 мільярда кВт/год. у рік, а зменшення викидів в атмосферу — 7,8 мільярда в тонн вуглецю. ництва ледь не в десять разів пе ревищує вартість обладнання з виробництва світлодіодів на ос нові цих випромінюючих структур. Тому передбачається водночас йти двома шляхами. Перший: пра цювати над власними розробка ми високоефективних випроміню ючих структур, використовуючи для цього сучасне технологічне обладнання (з досвіду передових країн на відпрацювання техно логії потрібно 1,5—2 роки). Дру гий: вже з першого року реалізації програми треба налагодити в Ук раїні складальне виробництво, ку пуючи пластини у закордонних ви робників. При освоєнні їх вироб
підприємств, які виробляють освіт лювальну техніку. Увага держави, яка фінансувати ме програму з таким високим рівнем міждисциплінарності, коли для отри мання вагомого кінцевого результа ту – освоєння виробництва дуже по трібних господарству України енер гозбережних джерел світла — об’єд нуються вчені і спеціалісти різних галузей науки і техніки, є дуже своє часною. При цьому етапи реалізації програми будуть суттєвими елемен тами інноваційного шляху розвитку нашої держави на прикладі відрод ження української мікроелектроні ки — хоча б при створенні твердо тільних джерел світла.
Перший заступник міністра вугільної промисловості Олександр Францишко:
«Підвищення ціни на вугілля знижує навантаження на бюджет. А отже, і на платників податків» — Вартість коксівного вугілля почала швид кими темпами підвищуватися і наближатися до світових цін із середини літа. І металурги з коксохімзаводами нормально купували вугіл ля. А те, що зараз відбувається, — це не ре зультат високої ціни нашої продукції, а криза в металургії: падіння попиту на світовому ринку, зниження цін на продукцію. На підтвердження своїх слів можу сказати таке: навіть якби ми зараз повернулися до чер вневих цін — продаж коксівного вугілля не збільшиться. Він просто зараз не потрібний, оскільки металурги зупиняють виробництво. — У Концепції розвитку вугільної про# мисловості, ухваленій Кабміном у травні, відзначається: зольність вугілля як і рані# ше залишається на неприпустимому рівні,
доходячи до 40%. У чому причини і які шля# хи виходу з ситуації? — Є кілька основних факторів. По перше, ми стратегічно відстаємо в будівництві шахт. І доводиться мати справу із майже відпраць ованими запасами. Наведу такий приклад. На «Львіввугіллі» видобувають напівпороду із зольністю за 50%. Причина? Щоб колек тив не розбігся на той час, коли введуть в ек сплуатацію нові шахти. По друге, відіграють роль питання техніч ного плану. Оскільки в підприємств не вис тачає грошей на технічне переоснащення, ча сто доводиться працювати тими комплекса ми й механізмами, які витягнуті й відремон товані з попереднього очисного вибою. І якщо в тому вибої потужність пласта була
більше, то, звичайно, комбайн приречений на захоплення бічних порід. Більш того, навіть не хочу приховувати: у нас є багато зловживань із показників золь ності. Вісім десять років тому, коли почався процес відчуження державної власності, шах ти здебільшого залишилися державними, а збагачувальні підприємства перейшли в при ватні руки. З огляду на те, що проблема золь ності багато в чому залежить від взаємин ви робника й переробника, виникла безліч конфліктів. Коли, приміром, видобувні підприємства не можуть довести, що їхнє вуг ілля краще, ніж вказується переробником. Тому першочергові заходи боротьби із зольністю такі. Будівництво нових шахт, пе реоснащення існуючих. Шахти і збагачу
вальні комбінати повинні мати одного ефек тивного власника — або державного, або приватного. Але тільки одного! Тоді конфлік ти зникнуть самі собою. — Концепція розвитку відзначає: в Ук# раїні монополізований ринок гірничо# шахтного устаткування і з цим явищем тре# ба боротися. Поясніть ситуацію... — Так, ринок дійсно монополізований. Особливо у сфері вуглевидобувних комп лексів і очисних комбайнів. Я вважаю, що це не найкраща ситуація для галузі. — А що заважає шахтам закуповувати устаткування за кордоном? — У першу чергу — більш висока ціна. Крім того, є також інший нюанс: бюджетні гроші, що виділяються, повинні бути спрямовані на підтримку вітчизняного виробника. Однак ми все таки повинні орієнтуватися не тільки на українського, а й на польського, китайського або російського виробника.
Промбезпека зарубіжний досвід
№ 44
30 жовтня 2008 року
Президент американської компанії «Партнерство Джеррі Тріплет: «У США держава
шахтарів,
Резонансні аварії на українських шахтах в 2007—2008 роках красномовно свідчать: ахіллесовою п’ятою галузі, як і раніше, залишається недостатній рівень безпеки гірників. Який вихід із ситуації? З одного боку, це більш жорсткий контроль за власником. З іншого боку — впровадження новітніх технологій охорони праці. В обох випадках можна, приміром, скористатися досвідом США. Тим більше, що ряд демонстраційних програм ще з 2000 року реалізується в Україні за підтримки американського уряду. У чому суть цих проектів і наскільки вони успішні? Чим правила гри у вугільному секторі США відрізняються від українських реалій? Про це в ексклюзивному інтерв’ю «УТГ» розповів президент компанії «Партнерство з економічної та енергетичної реформи» Джеррі Тріплет. Початок на 1 й стор.
Дмитро Корнійчук — Чому саме українська вугільна про мисловість зацікавила американський уряд для реалізації програм, спрямованих на поліпшення безпеки праці? — Після вибуху в 2000 році на шахті імені Баракова в Луганській області уряд США ви ділив мільйон доларів на технічну допомогу в галузі охорони праці в українській вугільній галузі. Гроші надходили в рамках міжурядо вої угоди від 1992 року, що визначає основні стратегічні напрями технічного сприяння Ук раїні. Після рішення про виділення грошей з США приїхали два експерти у сфері вугільної безпеки для оцінки найбільш ефективного способу їхнього використання. Відбулися зустрічі з керівництвом вугільної промисло вості, Держгірпромнагляду. І в остаточному підсумку було ухвалене рішення: перший транш витратити на впровадження програми механізованого осланцювання гірничих ви робок і фільтрацію шахтної води. Мені ж до ручили заснувати компанію, через яку прак тично здійснювалась би ця і можливі наступні програми. У процесі реалізації програми уряд США виділив ще близько мільйона доларів, що дозволило нам додатково оснастити ослан цювачами й фільтрами з очищення води 31 шахту в Донецькій і Луганській областях. — Чому вирішили дати старт співробіт ництву саме з осланцювання і фільтрації шахтної води? — Почнемо з того, що програма з ослан цювання введена на всіх американських шах тах. Адже при видобутку вугілля виникає безліч дисперсного вугільного пилу, що осідає на стінках і поверхні гірничих виробок. І при вибуху метану вся ця маса є додатковим ви буховим матеріалом. Що, власне кажучи, і ста лося на шахті імені Баракова, де загинув 81 чоловік. У той же час, як довела теорія і прак тика, якщо вугільний пил спеціально пере мішується зі сланцевим, він стає безпечним. Подібну функцію виконує і фільтрація шах тної води, що змочує вугільний пил. Це дві
Візитівка Джеррі ТРІПЛЕТ
— У рамках програми американська сто рона тільки консультувала чи також постав ляла необхідне устаткування? Наскільки успішно вона завершилася? — Ми поставляли американське устатку вання для якісного осланцювання. Плюс про водили інструктажі з його правильного вико ристання і ремонту. Ну й, звичайно, ініціюва ли семінари на кожній із шахт, показуючи й доводячи, наскільки осланцювання необхід не для безпечної праці шахтарів. Ефективність визначали контрольними вимірами відсотка вмісту вугільного пилу до
— З ваших слів зрозуміло, що устатку вання у рамках всіх програм поставляло ся тільки американське. А чи були спроби залучити українських виробників? — І так, і ні. Приміром, ми проводили на ради семінари з технологіії анкерування гірничих виробок. І представники україн ських виробників проявляли певну зацікав леність, але, на жаль, критерії якості не відпо відали необхідним нормам.
застосування осланцювання і після. Резуль тати були настільки вражаючими, що задо волені були і українська, і американська сто рона. У зв’язку з цим після закінчення про екту в 2003 році американський уряд виді лив фінансові кошти на здійснення інших про грам з підвищення безпеки.
породі й починає виділятися газ метан. Він уловлюється свердловинами й за рахунок вакуумних помп виводиться назовні. Десь два місяці тому розробка лави саме підійшла до свердловини. І з цього момен ту ми проводимо моніторинг — який ступінь газовіддачі, ефективність.
— Наскільки досвід з успішного ослан цювання ввели в практику на держшахтах?
Другий проект — зниження індивідуаль ного травматизму на шахтах. Програма за раз на початковому етапі. Вона має кілька складових. З одного боку, йдеться про ство
— Які ще програми, крім осланцювання і фільтрації шахтної води, провадила ваша компанія у рамках партнерства? — Обговоривши результати першої про грами з Мінвуглепромом і Держгірпромна глядом, ми спільно визначили: наступний крок — поліпшення якості вентиляції. Як відо мо, одна з головних проблем під час про вітрювання від загазованості — це витік по вітря, що у необхідному об’ємі не потрапляє в район вибою. Ми застосували технології, що дозволяють ізолювати витоки. Крім того, за рахунок ізоляції гірничих виробок ми змогли утримувати метан у районі виробок. Ми привезли ізоляційні матеріали й вико ристали технологію на чотирьох шахтах Лу ганської і Донецької областей. Для оцінки
«Ми не просуваємо у вас американські товари. Наша голов на мета — це охорона праці шахтарів. А буде це за рахунок по ставок українських або інших компаній — це інше питання». ланки одного ланцюга, спрямовані на додат кове зниження небезпечних факторів.
Хоча багато шахт, на яких починалися наші програми, перейшли потім з державної власності в приватну. Але в цілому приват ний український бізнес знає про програми, які ми здійснювали, і їхні позитивні резуль тати.
Дата народження: 1943 рік. Освіта: бакалавр комп’ютер них технологій, магістр інженер ного управління. Кар’єра: 1970—1997 рр. — робота в найбільшій вугільній компанії США «Пібоді Енерджі». З 1997 року — очолює в Ук раїні компанію «Партнерство з економічної та енергетичної ре форми».
— Знаєте, основна мета нашої програми з осланцювання була такою: показати про гресивні методики безпеки. На жаль, після закінчення проекту уряд України самостійно не продовжив упровадження цих технологій на інших державних шахтах.
ефективності проводилися вимірювання по вітря і концентрації метану в різних точках гірничої виробки до і після застосування цих матеріалів. Як результат — збільшилася кількість повітря, що надходить у призабійний простір, помітно знизилася концентрація метану. Зараз ми паралельно проводимо кілька програм. Перший проект — упровадження технології довгих дегазаційних свердловин. Ми привезли бурильний верстат для на вчання персоналу. На шахті, де здійснював ся проект, пробурили три свердловини — одна 720 м, дві — 800 м. Принцип роботи технології такий. Під час видобутку вугілля з гірського масиву утворюються тріщини в
— Відповідно до міжурядової угоди, співробітничаємо тільки з державними підприємствами. Оскільки виділені гроші є коштами американських платників податків, витрачати їх на приватний бізнес ми не має мо права.
Або ті ж засоби індивідуального захисту, до прикладу, хотіли придбати в Україні. Зв’я залися з місцевими виробниками, та вони інтересу не виявили. Тому ми замовили інвентар у США. — Тобто про лобіювання суто амери канського устаткування мови нема? — Звичайно. Ми не просуваємо у вас американські товари, тому пропонуємо в рамках програм із безпеки вугільним
«Основна мета нашої програми з осланцювання була такою: показати прогресивні методики безпеки. На жаль, після закін чення проекту уряд України самостійно не продовжив упровад ження цих технологій». рення комп’ютерної програми статистики травматизму на шахтах, щоб на основі отри маних даних визначити, які найпоширеніші причини травматизму. А вже маючи такі циф ри, розробляти методи з їхнього зниження.
підприємствам самим закуповувати устат кування. Наша головна мета — це охорона праці шахтарів. А буде це за рахунок поста вок українських або інших компаній — пи тання інше.
Паралельно ми проводимо експеримен тальне екіпірування шахтарів засобами інди відуального захисту: окуляри, взуття, рука виці, пояси для підтримки попереку при ро боті з важкими предметами в шахті. Через рік після впровадження засобів захисту на конкретній дільниці ми плануємо провести моніторинг і порівняти показники зменшен ня травматизму.
— Ви у вугільній промисловості США з 1970 року. Які основні відмінності між аме риканською та українською гірничодобув ними галузями?
І остання недавно запущена програма — це вдосконалення підготовки українських гірничотехнічних інспекторів і тісне співробіт ництво з Держгірпромнаглядом. Ми привез ли поділитися досвідом чотирьох американ ських фахівців, загальний стаж роботи яких у системі охорони праці — більше 100 років. — Чи всі ваші проекти були успішними? — Невдачею можна вважати спробу впровадження нових технологій кріплення гірничих виробок. Ми, на жаль, не побачили розуміння від української сторони. У цілому ж на виконання всіх шести про грам американським урядом виділено близько 10 мільйонів доларів. Остаточний термін виконання останньої — навчання інспекторів — кінець 2010 року. — Ваші проекти з безпеки реалізову валися тільки на державних шахтах чи на приватних теж?
— В Україні шахти за масштабами наба гато більші й «старші», ніж у США. Видобуток вугілля проводиться на більших глибинах. Також слід відзначити, що всі вугільні підприємства в США, на відміну від України, перебувають у приватній власності. Тому ба гато регуляторних актів, якими послуговуєть ся ваша вугільна промисловість, в Америці просто неприйнятні, бо стримують діяльність підприємств. Наприклад, для одержання ліцензії на відпрацьовування вугільної ділянки в Україні висувається вимога: ви при роботі із плас том зобов’язані якнайповніше видобути си ровину з під землі. У США ж ви також одер жуєте ліцензію, берете ділянку в оренду, по чинаєте працювати й маєте прибуток. Потім з якихось причин — технічних, фінансових — прибуток упав до нуля. І ви можете просто закрити шахту. А от законодавчі бази у сфері охорони праці, правила безпеки у вугільній промис ловості в США й Україні дуже схожі. Єдина відмінність — у нюансах забезпечення вико нання закону.
№ 44
30 жовтня 2008 року
з економічної та енергетичної реформи»
контролює безпеку а не ринок»
— Якщо хоча б один сегмент економіки контролює держава в «ручному режимі», то не можна говорити про ринкову економіку. Всі продажі вугілля в США — це виключно проблеми ринку.
По перше, це сама система контролю за безпекою. А друге — дивно, коли одна дер жавна структура (інспекція) перевіряє іншу державну структуру (шахту). Навряд чи мож на говорити про максимальну ефективність такого контролю. Тому, на нашу думку, анон сована Кабміном глобальна програма при ватизації вугільної промисловості має дати добрі плоди. Зокрема, в ефективності охо рони праці, коли держава перевіряє саме приватний бізнес. — Наскільки в США технології гірничо го видобутку пішли вперед у порівнянні з українськими? — Багато в чому все залежить від струк тури вугільної галузі. У США немає міністер ства вугільної промисловості, як і проектних інститутів, що виробляють стандартне устат кування, яке повинне підходити під всі шах ти. В Америці неприйнятний підхід типово го проектування, оскільки він малоефектив ний. У нас кожна вугільна компанія звер тається до виробника гірничо шахтного ус таткування зі своїми вихідними даними. І тоді компанія виробник робить конкретне устаткування під параметри й умови робо ти саме цієї шахти.
У № 39 «УТГ» висвітлила проблему, що виникла у зв’язку з накопиченням пестицидних запасів на території Сумської області. Ситуація на Полтавщині не краще: «нічийної» отрути — понад 700 тисяч тонн.
— А тепер про технології безпеки праці. Кажуть, на американських шахтах збираються ввести радіозв’язок і каме ри саморятування для гірників? — Після великих аварій у США уряд і конгрес, з огляду на специфіку трагедії, завжди пропонують нові ідеї щодо норм безпеки, надаючи їм форми вимоги. Осо бисто я вважаю, що камери саморятуван ня і безпровідний зв’язок навряд чи вда сться реалізувати на практиці. Адже ті ж радіохвилі фізично не проходять під зем лю. Однак у будь якому разі через три роки представники держави і вуглевидо бувних компаній сядуть за стіл, підіб’ють підсумки. І якщо ці новації виявляться не обхідними, то запишуть у правила безпе ки шахтарської праці. — Основні аргументи, що висувають ся в Україні супротивниками привати зації, — не виконуватимуться зобов’я зання із зарплати, вугілля, що видобу вається, не поставлятимуть на державні ТЕС, воно піде в рамках вертикально інтегрованих холдингів власників. Як ці питання відрегульовані в США?
У США, на відміну від України, немає та кого чіткого розмежування із продажів енергетичного й коксівного вугілля. Тобто одне обов’язково для енергетики, друге — для металургії. Американський підприємець,
якщо дозволяють хімічні властивості пали ва, продає товар тому споживачеві, що більше заплатить. Щодо можливих невиплат зарплат. В Аме риці якщо в п’ятницю, наприкінці робочого тижня (а там часто потижнева оплата), на ра хунок шахтаря не надійшли гроші, то в поне ділок ніхто просто не вийде на роботу. Більш того, якщо роботодавець в умовах ринкової економіки економить на співробітниках, вони просто переходять до конкурента. — Які питання у вугільній промисло вості контролює безпосередньо держава? — У США держава контролює безпеку
Так, полтавська влада чимало зробила, аби впорядкувати їх збері гання: проведено ревізію, підремон товано склади сховища. Але пробле ми це не розв’язало. Найближчий пункт утилізації знаходиться в Сумській області, і везти туди пести циди накладно. Два роки тому в Пол
Оскільки від усього перерахованого більше потерпають вугільні компанії, то саме вони залучають молодь — повністю оплачують навчання, підвищують зарплати інженерам. Так, якщо вчитель одержує близько 40 тисяч доларів у рік, то інженер — 65—70 тисяч доларів. Тобто знову свою роль відіграє ринок. — А який взагалі рівень зарплат в аме риканських шахтарів? — Тут все залежить від шахти. Але града ція у таких діапазонах. Директор шахти одер жує 150 тисяч доларів у рік, а простий підсобний робочий — 25 тисяч доларів.
На Полтавщині покладали велику надію на першу в Україні установку з утилізації непридатних до використання пестицидів та отрутохімікатів...
С
На території України, за різними даними, нагро мадилось від 10,5 до 13,3 тис. тонн отруто хімікатів.
— У США, як і скрізь, є свої проблеми із за безпеченням вугільної промисловості кадро вим складом. Але пов’язані вони не так із рівнем заробітної плати, як із іншими пріори тетами молоді. Вони вибирають роботу за ком п’ютером, а не під землею, у шахті. Крім того, є нестача інженерних фахівців, оскільки усе мен ше бажаючих навчатися на гірничих інженерів.
«Самовар» для отрутохімікатів
Полтавщина починає і...
ЦИФРА
— В Україні всіляко намагаються підви щити престижність шахтарської праці. От у вересні ухвалили відповідний закон. На скільки в США вигідно з матеріальної точ ки зору бути гірником?
«У США, на відміну від України, немає такого чіткого розме жування за продажами енергетичного й коксівного вугілля. Тобто одне обов’язково для енергетики, друге — для мета лургії. Американський підприємець продає товар тому спожи вачеві, що більше заплатить».
Олександр Брусенський
отні тонн небезпечної «спад щини» радянської епохи пере важно зберігалися просто неба. У кращому випадку — у при мітивних складських приміщеннях. Приміром, у Хорольському районі майже триста тонн пестицидів і от рутохімікатів сусідують із комбіна том дитячого харчування. А у Ма шівському районі «металісти» просто розрізали автогеном металеву посу дину, де зберігали пестициди, зали шивши хімічну речовину напризво ляще.
праці шахтарів та екологію, а не ринок про дажу вугілля. Також під пильною увагою пе ребуває дотримання трудового законодав ства. Нормативний робочий тиждень стано вить 40 годин. Якщо гірник працює більше, то оплата зростає в 1,5 раза, у вихідні — в 2 рази. Забезпечує держава й компенсації при втраті працездатності. Але, наголошую, ніхто не говорить, кому, куди й за якою ціною поставляти вугілля.
Січень 2008 р. Спеціалісти «Енергосталі» закінчують складання експериментальної установки для полтавчан. тавській ОДА замислилися над ство ренням власної установки для утилі зації. Підрахували, що на експери ментальну установку, якій немає ана логів в Україні, з бюджету області треба взяти 1,5 млн грн. Сподівались і на допомогу від природоохоронно го міністерства, де схвалили ідею і пообіцяли компенсувати частину витрат. Але на цьому все і закінчи лося, і всі витрати облдержадмініст рація взяла на себе. Після майже дворічної тяганини, пов’язаної з пошуком грошей замов ником, спеціалісти харківського дер жавного науково технічного центру «Енергосталь» виготовили експери ментальний зразок, який розміщуєть
ся на платформі артилерійського тя гача. У січні 2008 року агрегат урочи сто презентували в Полтаві. Передба чалося, що установка почне працюва ти навесні. Організатори утилізації сподівалися частково повернути гроші, запропонувавши застосувати її послуги в інших областях України. Встановили її на полігоні місцевого загону МНС України, для обслугову вання навчили двадцять чоловік. Проте час спливав, але установка не працювала. Спочатку чиновники Полтавської ОДА доводили, що харкі в’яни проводять пусконалагоджу вальні роботи. До речі, на них з облас ного бюджету довелося виділити май же 200 тис. грн. Потім затримку пояс
нювали проблемами з проведенням тендеру. Протягом п’яти місяців на Полтавщині не спалили жодного кілограма пестицидів. Проблемою перейнялися депута ти Полтавської облради. 8 травня 2008 року голова постійної депу татської комісії з питань екології та раціонального використання при родних ресурсів Полтавської облра ди Анатолій Шкарбан заявив, що ініціатори не зважили на багато пи тань: де зберігати рештки хімікатів, які не знешкоджено повністю? Що робити зі складами? Хто рекультува тиме землю? Крім того, чиновники ОДА не знають, скільки насправді от рутохімікатів зберігається на Полтав щині. Виникла і ще одна перешкода: райдержадміністрації не поспішали оплачувати утилізацію отрутохімі катів, мотивуючи тим, що бюджети це не передбачають.
Ноу хау не гарантує...
У
середині травня установку відтранспортували до Дикань ського району, де на кинутому аеродромі сільгоспавіації поблизу села Балясного нагромадилося чи мало отрутохімікатів. Але мешканці села почали протестувати. Було навіть скликано спеціальну сесію сільради, і депутати одноголосно ви
ступили проти роботи цього «самова ра» поруч із іх оселями... Всі намагання керівників Ди каньської РДА вмовити сільраду були марними. Поки тривали переговори, біля установки цілодобово чергува ла обслуга, побоюючись, що селяни виведуть її з ладу. «Самовар» почав працювати у серпні. Однак технічна новинка прак тично одразу поламалася, спаливши усього 50 кг отрутохімікатів. Щось не «пішло» у механізмі прийому сиро вини. Наладники з «Енергосталі» місяць поралися біля установки. Як повідомили кореспонденту «УТГ» в Полтавській облраді, на усунення не справності довелося додатково виді лити ще 70 тис. грн. Ноу хау взагалі повело себе не так, як гарантували проектанти. З’ясувалося, що установ ка витрачає майже у два рази більше дизпалива, ніж планувалося. Нині «самовар» іржавіє просто неба. Начальник управління з питань надзвичайних ситуацій Полтавської ОДА Михайло Андрусенко в комен тарі для «УТГ» сказав, що місцеві еко логи чекають висновків одного з ки ївських науково дослідних інститутів щодо безпечності перероблених за лишків отрутохімікатів та самої уста новки для навколишнього середови ща. Саме цього вимагали від влади жителі села Балясного. М. Андру сенко прогнозує, що інститут зро бить висновки через місяць. Тоді і буде прийнято остаточне рішення щодо долі «диво установки».
Основний ресурс перспектива 8 жовтня 2008 року Кабінет Міністрів схвалив концепцію державної цільової науково технічної програми «Створення хіміко металургійної галузі виробництва чистого кремнію протягом 2009—2012 років». Якщо вона виявиться життєвою, то і в Україні нарешті вперше з’явиться державна програма, присвячена галузі, якій в усьому світі приділяється значна увага, при цьому витрачаються чималі гроші. Перша за останні 18 років. Інша річ, що виконати цю програму буде нелегко, адже виробництва чистого кремнію у нас, можна сказати, немає. Але це теж не страшно: усе коли небудь починається, навіть знаменита Силіконова долина теж свого часу робила перші кроки. Початок на 1 й стор.
Анна Гречаник
Надії, перспективи... і їхня відсутність
У
світі, де панує надчистий ме тал за назвою кремній, на Україну покладають чималі надії. По перше, у нас багатий досвід. У часи СРСР Україна, що має поклади непоганої кварцової сировини і повний технологічний ланцюжок виробництва чистого кремнію (від кварциту до на півпровідникових пластин), ви пускала 70% полікристалічного, близько 55% монокристалічного кремнію і більше 80% напівпро відникової продукції всієї країни. 20 років тому ми мали майже 7% світового виробництва напівпро відникового кремнію, більш того, експортували матеріал у розви нені країни, у тому числі Японію і США. По друге е, перевагою нашої країни є природні поклади міне ральних ресурсів. Зараз на тери торії України налічується близько 20000 родовищ і рудопроявів, у яких міститься 96 видів корисних копалин. До речі, ринкова вартість цієї мінерально сиро винної бази, за підрахунками вче них, еквівалентна 7,5 трлн до ларів, що, розраховуючи на одно го жителя України, становить $150 тис. А поклади кремнію в нас практично невичерпні. По третє, українські фірми «Домінус», ВАТ «Квазар» (м. Київ) і «Афрос» (м. Севастополь) вважа ються дуже перспективними ком паніями «сонячного» ринку, їх роз робки привертають до себе вели ку увагу. Єдине, що заважає країні вико ристати такі розкішні козирі, це відсутність чистого кремнію вітчиз няного виробництва. Та цей не значний штрих здатний перекрес лити всі надії. Незважаючи ні на що, Україна поки імпортує цей ме тал, а ціни на нього за останні роки зросли у 2—3 рази. Підприємства, що використовують кремній для виробництва сонячних модулів (на приклад, ВАТ «Завод напівпровід ників» у Запоріжжі, ВАТ «Чисті ме тали» у Світловодську, багато киї вських фірм), змушені використо вувати нерідну сировину, потреба в якій постійно зростає: до 2010 року країні знадобиться близько 3000 тонн чистого й найчистішого кремнію. А наші виробники потре бують відновлення основних фондів, упровадження нових тех нологій, розрахованих на викори стання вітчизняної мінерально си
ровинної бази. Іншими словами, перспектива української Силіконо вої долини поки що вкрита густи ми хмарами. Причини сформованої ситуації є. Сама галузь розвивалася вик лючно в рамках загальносоюзно го промислового комплексу, а вся кольорова металургія України об слуговувала переважно потреби єдиного військово промислового комплексу СРСР, і після розпаду країни в ній не було потреби. Та й структурна перебудова галузі з ог ляду на нові умови внутрішнього і зовнішнього ринку проходила по вільно і з помилками. У результаті галузь, залишившись без держза мовлень, згорнулася донезмоги. На світовому ринку через недо статню конкурентоспроможність більша частина її продукції також не мала попиту. З початку 90 х років в Україні обсяги виробницт ва монокристалічного кремнію зменшилися в 5,5 раза, а полікри сталічний кремній вже не випус кався взагалі. За ці роки зупини лося виробництво за традиційною технологією, що передбачає енер гоємні хіміко металургійні методи, а можливості для модернізації ви робничої бази підприємств і впро вадження нових технологій не було. Отак і виникли ножиці між величезними перспективами... і їхньою повною відсутністю. Проте ця проблема не висвітлена ні в щорічній Державній програмі еко номічного й соціального розвитку України, ні в концепції проекту За гальнодержавної цільової еконо мічної програми розвитку про мисловості на період до 2017 року, схваленої розпорядженням Кабміну від 9.06.2008 р. № 947. І справа не в тому, що ніхто не звертає на це уваги. Просто галузь потребує окремої програми. Мож ливо, незабаром вона з’явиться.
Я
кби проблема не була такою нагальною, то ніхто б не за мислювався про її вирішення. Однак 8 жовтня 2008 року розпо рядженням Кабміну №1317 р була ухвалена концепція державної цільової науково технічної програ ми «Створення хіміко металургій ної галузі виробництва чистого кремнію протягом 2009—2012
30 жовтня 2008 року
Кремнієвий Кабмін дав три роки на створення років». Такі короткі строки пояс нюються тим, що високі технології з кожним днем стають усе вище, а отже, весь світ треба доганяти вже зараз, і якнайшвидше. Якщо концепція перетвориться на справжню програму, то вже у 2012 році в нас буде зовсім інша картина, ніж описана вище. По перше, виконання програми забезпечить створення сучасної хіміко металургійної галузі вироб ництва чистого кремнію як верти кально інтегрованої структури: об’єм виробленого матеріалу досягне п’я ти тисяч тонн у рік, а у ВАТ «Завод на півпровідників» (м. Запоріжжя), зав дяки позачерговому освоєнню ви робництва чистого кремнію, ця циф ра становитиме три тисячі тонн. Відповідно, це сприятиме подальшо му розвитку сучасної сонячної енер гетики, нано і мікроелектроніки, а рівень активності інноваційної діяльності підприємств у цій сфері орієнтовно підвищиться на 30%.
А через те що виробництво кремнію територіально прив’яза не до джерел сировини менше, ніж багатьох інших металів, майбутня програма спрямована не тільки на відновлення вітчизняного вироб ництва кремнію і виведення його на високий технологічний рівень, а й на створення потужного екс портного потенціалу, що в кон цепції відзначено неодноразово. Звичайно ж, гроші зайвими не бу вають, і Україні вони зовсім не зашкодять. Так само, як і сонячні батареї, адже цей вид енерго носіїв дозволить нашим спів вітчизникам знизити залежність від традиційних енергоносіїв, що дорожчають, і навіть допоможе вирішити споконвічну осінньо зи мову проблему з опаленням. І це по п’яте і по шосте. До речі, відновлення галузі, за попередніми підрахунками, кошту ватиме 2750 млн грн, з яких до 7% — кошти держбюджету. Решта — залучені інвестиції і власні кош ти підприємств. А бюджетні гроші
Кремній — основа для виробництва процесорів По друге, буде утворено інжи ніринговий центр і дослідну базу для відпрацьовування нових тех нологій. По третє, буде відпрацьова ний і впроваджений механізм міжгалузевої і регіональної співпраці у виробничій сфері,
Надчистий кремній довгі роки є основою для виробництва мікросхем, зокрема мікропроце сорів, а також сонячних батарей та інших на півпровідникових пристроїв, і взагалі, є одним із матеріалів, наявність яких визначає рівень розвитку високих технологій.
Силіконова долина вдалині
№ 44
створені підрозділи з питань трансферу технологій, захисту авторських прав, стандартизації і сертифікації виробничого цик лу одержання наукомісткої про дукції, а також створення фінан сової інфраструктури. Про те, що це позитивно позначиться на інтелектуальній сфері країни, навіть говорити не треба. І по четверте, нова галузь, звичайно ж, потребуватиме створення нових робочих місць та активізує додаткові трудові ре сурси.
повинні витрачатися на науково технічну діяльність, напрям і обсяг якої визначаються програмою. Обсяг фінансування за рахунок коштів державного бюджету виз начатиметься щорічно виходячи з можливостей бюджету у межах, передбачених Національною Ака демією наук і з урахуванням ре зультатів виконаних завдань. І тільки після цього можна буде за мислитися про власну Силіконову долину. У концепції програми є навіть натяк на те, де вона, мож ливо, буде розташована. Але тільки натяк...
Як це буде?
А
тим часом казці дуже далеко до розв’язки. Казкові бога тирі, закуті в металеві пан цирі, часто опиняються на роз доріжжі: направо підеш — коня втратиш, наліво підеш — загинеш, прямо підеш — ще щось втра тиш... У концепції наголошено, що є три варіанти вирішення про блеми створення конкурентосп роможної галузі виробництва чистого кремнію. Перший полягає в тому, що держава взагалі ніяк не підтримує відновлення потенціалу хіміко металургійної галузі. Це означає,
що втрачаються технології вироб ництва, кадри, наукові школи — все те, що залишилося від нашо го багатого кремнієвого минуло го. У результаті — цілковита за лежність виробництва продукції електронної промисловості від іноземних постачальників чисто го кремнію. Тобто все, як і раніше, на своїх місцях, але один із кра щих козирів країни так і зали шається невикористаним. Другий варіант передбачає відродження галузі без втручання держави, шляхом залучення віт чизняних та іноземних інвестицій, закупівлі устаткування та інозем них технологій попереднього по коління. Через це не забезпе чується необхідна конкурентосп роможність продукції, держава не може вплинути на розвиток га лузі. Як результат — вторинність високих технологій і повна за лежність від впливу ззовні. Третій, оптимальний, варіант вирішення проблеми полягає в розробленні й фінансуванні дер жавою програми, у залученні до розроблення стратегії вітчизня них учених і приватного капіталу — для створення сучасного науко місткого виробництва і впровад ження нових технологій. У цьому випадку слід звернути увагу на світовий досвід одержання «со нячного» й «електронного» крем нію за однією технологією. Ре зультат буде набагато краще, ніж при двох попередніх варіантах. Саме тому третій варіант розгля дається в концепції докладніше. Реалізація програми, за ідеєю, має проходити у два етапи. Під час першого передбачені відразу кілька заходів. Це створення вироб ництва технічного кремнію в руд нотермічних печах із використан ням вітчизняної сировини, отрима ної і збагаченої безпосередньо на місцях видобутку, і подальше її пе ретворення в хлоровмісні сполу ки; розроблення і впровадження нової технології відновлення крем нію воднем на основі відомого «Сіменс методу», що дасть мож ливість одержувати чистий полікри сталічний кремній напівпровідни кової або сонячної якості. Цей ме тод уже випробуваний за кордоном і непогано себе зарекомендував, крім того, чистий полікристалічний кремній, отриманий таким спосо бом, має собівартість $30 40 за один кілограм, але його ринкова ціна перевищує собівартість у кілька разів. І, нарешті, планується подальша поглиблена переробка чистого кремнію шляхом вирощу вання монокристалів і виплавки мультикристалічних злитків за но вітньою технологією з використан ням індукційної плавки в секційних кристалізаторах. На першому етапі також перед бачається геолого технологічне забезпечення промислового ос воєння родовищ кварцової сиро вини, розроблення технологій одержання чистого кремнію, ство рення сучасних перетворювачів сонячної енергії і технологій їхньо го виробництва, метрологічне, сертифікаційне і наукове забезпе чення галузі. Тож перший етап — це час експериментів з вітчизня ною сировиною і її освоєння за
№ 44
30 жовтня 2008 року
Основний ресурс перспектива
бліцкриг української Силіконової долини високотехнологічних процесів одержання чистого кремнію в Ук раїні.
Так виглядатиме виробництво кремнію в Україні через три роки допомогою технологій.
кращих
світових
Другий етап — це інтенсивний розвиток галузі шляхом упровад ження нанотехнологій, застосу вання плазми у процесах прямо го відновлення кремнію. Такий комплексний підхід сприятиме ліквідації дефіциту чистого крем нію при виробництві сонячних мо дулів з високим (близько 26%) ко ефіцієнтом корисної дії для пере творювачів сонячної енергії. У концепції також відзначено, що подальше здешевлення чисто го кремнію на 30—35% буде до сягнуто шляхом переробки відходів електронної промисло вості й розроблення нового об ладнання для утилізації до 90% відходів виробництва. Щоб обидва етапи пройшли без зупинки й семимильними кроками, намічені такі шляхи:
* проведення досліджень і розроблення нових технологій по глибленого очищення силанів, мультикристалічного кремнію, формування плівок для сонячних елементів і мікросхем; *створення із залученням га лузевих інститутів Національної Академії наук і ВНЗ інжиніринго вих центрів і дослідних баз для проведення випробувань нових технологій і методів їх впровад ження; *створення системи підготов ки й перепідготовки кадрів;
*оновлення виробництва тех нічного кремнію з кремнезему з урахуванням результатів дослід ження його структури і складу і розроблення технологій його зба гачення. Передбачається постійний контроль на всіх етапах реалізації програми.
Як виростити галузь
Н
Виходячи з тексту концепції, найбільші надії покладаються на ВАТ «Завод напівпровідників», де на найближчі три роки заплановане позачергове освоєння виробницт ва чистого кремнію. А може, спра ва зовсім не в надіях, а в реальних фактах? За словами заступника го лови правління ВАТ «Завод на півпровідників» з питань рекон струкції і розвитку Володимира Комлача, це підприємство утворе не на базі кремнієвого виробницт ва Запорізького титано магнієвого комбінату, що посідав провідне місце у виробництві кремнієвої продукції в СРСР і був єдиним у країні виробником високочистого трихлорсілану — вихідного продук ту для одержання високочистого
На цей час на підприємстві повним ходом іде реконструкція і створення інфраструктури. Укладено контракти на придбання основного устаткуван ня. Та й серйозна наукова основа на заводі є: на базі напівпровідниково го виробництва ЗТМК розвивалася найпотужніша в СРСР прикладна на укова школа з дослідними центрами. Є Інститут титану, у якому працюють фахівці цій галузі. Зараз багато вче них зі згаданого дослідного центру викладають у вищих навчальних зак ладах Запоріжжя. А отже, можна буде навчати й готувати нові кадри.
танньою програмою на території Ук раїни, що передбачала розвиток су часних технологій і потужностей з ви робництва кремнієвої продукції для мікроелектроніки, була всесоюзна програма «Кремній 2000», і діяла вона до 1990 року. А далі — нічого. Добре, що нарешті держава зверну ла увагу на те, що під багатими ук раїнськими землями приховані не зліченні скарби, які при грамотно му використанні можуть стати осно вою для прориву країни на багатьох світових ринках.
Можливо, коли небудь мрії про українську Силіконову долину і ста нуть реальністю. Якщо концепція пе ретвориться на повноцінну програму і все буде благополучно, згодом у нас у країні будуть і сонячні батареї на кожному даху, і власна галузь вироб ництва чистого кремнію, і навіть
Однак багато що в документі за назвою «Концепція Державної цільової науково технічної програ ми «Створення хіміко металургій ної галузі виробництва чистого кремнію протягом 2009—2012 років» дещо бентежить. Наприк лад, дуже стислі строки виконання. Чи можливо за три роки зробити те, на що в інших країнах пішли де сятиліття? Хоча якщо врахувати, що галузь створюватиметься зовсім не на порожньому місці... Є сумніви і з іншої причини. Більшість представників нашої влади — особистості творчі. Тобто, «творять» багато. У тому числі — концепції і програми найрізнома нітнішої тематики і спрямованості, виконання яких нереальне. Але в цю концепцію вірять.
Виконання програми забезпечить створення сучасної хіміко металургійної галузі виробництва чистого кремнію як вертикально інтегрованої структури: обсяг виробленого матеріалу досягне 5000 тонн у рік. кремнію. І зараз на підприємстві збереглося найцінніше — виробни чий досвід і кваліфіковані кадри, що пройшли велику виробничу школу, не кажучи про будинки, споруди й ус таткування, частину якого ще мож на використати. А от виробництво полікристалічного кремнію, на жаль, не найкраще: воно непрацююче, старе, малопотужне і витратне. Во лодимир Комлач упевнений, що після реалізації програми тут буде створене сучасне виробництво на базі новітніх світових технологій, а обсяги випуску високоякісного про дукту зростуть більш ніж у 15 разів у порівнянні з тими, що були раніше.
авіть на перший погляд по мітно, що роботи буде багато, і її на всіх вистачить. Та невже немає місця для передбачуваної Силіконової долини? А справа тут от у чому. Деяким підприємствам Ук раїни в концепції приділяється особлива увага — це заводи, які, швидше за все, стануть промисло вою базою для нової галузі. Саме на них будуть спрямовані дослідні і проектні роботи з модернізації ви робництва кремнію. Серед них уже згаданий ВАТ «Завод напівпровідників», ВАТ «Чисті метали», запорізьке держав не підприємство «Кремнійпо лімер», структурний підрозділ ВАТ «Маріупольський мета лургійний комбінат імені Іл ліча» і хіміко металургійна фабрика (смт Донське До нецької області). Саме зав дяки поновленню діяльності цих підприємств і буде збільшено обсяг виробниц Завод напівпровідників, м. Запоріжжя тва і впровадження нових
кращі у світі продукти високих техно логій. Поки що це тільки мрії. Мабуть, найкраще у запропонованій кон цепції — це факт її появи, адже ос
Від першої особи: Володимир Комлач, заступник голови правління ВАТ «Завод напівпровідників» з питань реконструкції і розвитку — Уся проблема в тому, що про грами ще нема, тому зараз щось сказати важко. 8 жовтня була схва лена концепція, її розроблення до ручено Національній Академії наук і Мінпромполітики. Тепер їм треба розробити і представити відповідну програму протягом трьох місяців після схвалення концепції... Чи реально за три роки створити цілу галузь у країні? Так. Адже йдеть ся про створення хіміко металургійної галузі виробництва чистого кремнію, що забезпечить високочистим кремнієм інші галузі — сонячну енергетику, мікроелектроніку, наноелектроніку, нанофотоніку. Ці галузі ще належить створювати або відновлювати на новому технологічному рівні. Якщо на базі знову створених виробничих потужностей дійсно буде нарощуватися виробництво чистого кремнію, послідовно ство рюватися інтегрована інфраструктура, а нововведення будуть впро ваджуватися найсучаснішими методами, то все цілком реально.
Металевий блиск американської мрії
У
шкодував: звичайний конфлікт на вироб середині 1950 х років дехто Вільям ництві вилився в переворот у свідомості. Шоклі, директор молодої фірми У 1958 році колишні співробітники Shockley Transistor, створив транзис Shockley Transistor заснували власну тор, робота якого ґрунтувалася на поси фірму Fairchild Semiconductor, на базі якої ленні електричного струму. Для створен зуміли реалізувати свої ідеї і мрії, упрова ня струму мав використову дивши в масове вироб ватися твердий напівпрові ництво кремнієві чипи дниковий матеріал. Коли (інтегральні схеми). На 2010 рік світова Більш того, якби не постало запитання, який саме матеріал треба вико потреба в чистому Fairchild Semiconductor, ристати з цією метою, у кремнії становитиме не з’явилися б такі зірки фірмі почалася серйозна су близько 100 тис. тонн високих технологій, як перечка: Шоклі наполягав Intel (його батьками у рік. на германії, а його опонен засновниками були ти — на кремнії. Звичайно вихідці з Fairchild), AMD, ж, президент зостався при своїй думці, а Philips Semiconductor і багато інших. Отак от інженери фірми дружно звільнилися. оксамитова революція набула металевого Напевно, згодом Шоклі не раз про це по відблиску, а американська мрія знайшла
Цифра
своє місце в штаті Каліфорнія, у містечку біля Сан Хосе, що на честь описаних вище драматичних подій дістало назву Кремнієва долина. У нас, щоправда, прижилося інше, дещо дивне ім’я — Силіконова. Але причина цієї дивності цілком з’ясовна: банальна по милка. Як відомо зі шкільного курсу, якби не чиясь неуважність, не було б у нашій мові такого слова, як зеніт, а якби хтось неуваж ний не поставив у слові silicon букву «е», — не було б у Силіконової долини. А може, усе ще простіше: ці два англійських слова про сто співзвучні. Та це ліричний відступ. За наступні півстоліття кремній, як і го диться хімічному елементу і металу, виявив себе і свої властивості. Надчистий кремній багато років є основою для виробництва мікросхем, зокрема, мікропроцесорів, а та кож сонячних батарей та інших напівпровід
никових пристроїв, і взагалі, є одним із ма теріалів, наявність яких визначає рівень розвитку високих технологій. Нині кожна країна мріє про власну Силіконову долину, а на використання енергії Сонця спрямована робота безлічі гігантів високотехнічної дум ки, тому ця сфера розвивається космічними темпами. До 2010 року світова потреба в чистому кремнії становитиме близько 100 тис. тонн у рік (з них 54 тис. — для по треб сонячної енергетики). Потужності виробництва чистого кремнію у провідних країнах світу поступово нарощу ються. Уже сьогодні помітний дефіцит цього матеріалу, згодом його ринкова ціна зросте у кілька разів. Світовий баланс виробництва кремнію «сонячної» якості, що сформувався після 2003 року, за прогнозами, зростатиме і надалі, принаймні у найближчі 10—15 років.
Промисловість SOSстан SOSтан
№ 44
30 жовтня 2008 року
Амплітуда думки Чи можна без великих фінансових витрат модернізувати підземний шахтний транспорт, звівши небезпеку травматизму до мінімуму? Фахівці підприємства розробили і впрова дили кабіну з дахом, сидінням для стажис та й безпечним складом для віконних прорізів, що знизило ризик травмування як при обваленні породи, так і при зачіпанні виступними предметами (трубопровід, кабелі, шматки породи) у відкотній частині.
Надзвичайна зношеність шахтного устаткування — одна з найсерйозніших проблем безпечного ведення гірничих робіт у вугільній галузі. Ухвалені у вересні нинішнього року Закон «Про підвищення престижності шахтарської праці» і зміни в бюджет% 2008, що підтримують гірників, можливо, поліпшать фінансовий аспект ситуації. Але зміна її в цілому залежить від модернізації машин і механізмів, використовуваних гірниками. Акумуляторні електровози — один із основних типів рудничних локомотивів — становлять 80% парку електровозів українських шахт. Чи можна без великих фінансових витрат модернізувати цю техніку, звівши небезпеку травматизму до мінімуму? Про це знають працівники донецької виробничо%комерційної фірми «Амплітуда».
Марина Савінова
Ти пам’ятаєш, як усе починалося?
А
починалося з малого — з ремонту елек тродвигунів. І навряд чи припускали на початку 90 х брати Леонід і Володимир Дебелі, інженери електромеханіки, що коли небудь створене ними мале підприємство конкуруватиме з найбільшими заводами на всьому пострадянському просторі. Після розвалу Союзу, коли у вугільній про мисловості настав період великої депресії, капітальне будівництво шахт змінилося їхнім капітальним руйнуванням. Якщо за перед перебудовне двадцятиліття за участю тресту «Донецькбудмонтаж» було побудовано 79 нових шахт і реконструйовано 4, то після 1992 го — жодної. Як удалося вижити трес ту і Донецькому електромеханічному заводу, що входить до його складу? Відповідь треба шукати десь в анналах історії. Проте вижили. Устояла в нескінченних де в’ятих валах непередбачуваного ринку і зовсім невелика тоді «Амплітуда». Сьогодні ця виробничо комерційна фірма і Донецький електромеханічний завод – май же одне ціле. Виробничі потужності підпри ємства укомплектовані універсальними ме талорізальними верстатами, апаратами електродугового зварювання, спеціалізова ними верстатами для складання розбиран ня якорів двигунів і виготовлення секцій і ко тушок, гідравлічними й кривошипними пре сами. Та головне навіть не в цьому. Головне — у постійному прагненні створювати те, що потрібне вже сьогодні й буде потрібне завт ра. Закон руху зовні простий: опираючись на одну ногу, роби наступний крок. Освоївши бездоганний ремонт електро двигунів, на «Амплітуді» взялися за ремонт шахтних електровозів.
Мовою цифр
Бізнес%досьє Закрите акціонерне товариство виробничо комерційна фірма «Амплітуда» зай мається капітальним ремонтом всіх типів шахтних електровозів та електродвигунів для них протягом 17 років. З 2001 року підприємство освоїло ремонт шахтних гіро возів, а з серпня 2004 го почало випуск шахтних акумуляторних електровозів АРП8Т. За час роботи «Амплітуди» четверта частина акумуляторних і контактних електро возів, що працюють під землею і на її поверхні, відремонтована в її цехах на базі Донецького електромеханічного заводу тресту «Донецькбудмонтаж». У 2008 році підприємство виграло тендер, проведений Міністерством вугільної промисловості, і одержало бюджетну програму з ремонту всіх електровозів, що працюють в ук раїнській вугільній галузі. з безпеки «ССБТ. Транспорт рудничний елект ровозний. Загальні вимоги до рухомого скла ду» виявилося, що він не відповідає приблиз но 10 пунктам і потребує серйозних доробок. Постійно ремонтуючи АМ8Д, ми добре знали всі його переваги й недоліки і вирішили зро бити його таким, що відповідає всім вимогам безпеки. Фахівці МакНДІ, до яких ми зверну лися, надіслали роз’яснювального листа, де відзначили серед порушень відсутність трико лірної фари, можливість керування електрово зом поза кабіною, відсутність кінцевого вими кача під сидінням і стабілізатора напруги... Ми вирішили, що повинні і можемо створити більш безпечний електровоз. Фахівці «Амплітуди» створили нову модель електровоза АРП8Т із тиристорною безкон тактною системою керування. У механічній частині він повторює АМ8Д — зручний, про стий в експлуатації, звичний для механіків. Однак цілий ряд ноу хау донецьких конструк торів змінив справу.
Небезпека народжує пропозицію
–О
дин із ключових вузлів електрово за — механічний реверсор — ми замінили електронною схемою, — розповідає Леонід Леонідович. — І хоча сам блок став дорожчим, зате значно надійнішим. З 2004 року випустили в серію контролер
Основні причини різних травм гірників (дані Макіївського НДІ з безпеки робіт у гірничій промисловості): відсутність швидкостемірів на електрово зах (близько 11% всіх нещасних випадків на шахтному рейковому транс порті); управління електровозом машиністом, що перебуває поза кабіною (близько 7,3%); незадовільний огляд з кабіни (близько 5,5%); відсутність засобів зв’язку й сигналізації (близько 4,6%); недостатня освітленість ви робки (3,9%). — Основний акумуляторний електровоз АМ8Д, що працює в українських шахтах, ство рений наприкінці 80 х Дружківським маш заводом, — розповідає голова наглядової ради ЗАТ ПКФ «Амплітуда» Леонід Дебелий (на знімку). — Після зміненого в 1986 році ГОСТу
Все це ексклюзив, такого не було ні на одній зі старих моделей електровозів.
КТВ 2 із удосконаленою системою захисту, пристосований до роботи з кислотними і луж ними батареями з різним ступенем розряду. Крім того, під час випробувань електрово за ми побачили, що машиністи іноді не дот
римуються вимог з експлуатації і роблять не завжди передбачувані перемикання ре жимів роботи. Це викликає пікові наванта ження — як електричні, так і механічні. Ми не просто впровадили блокування системи непередбачуваних режимів, а зробили їх неможливими у принципі, на рівні схеми. Амплітудівці розробили і кінцевий вими кач, використання якого дозволяє відключа ти двигуни при виході машиніста з кабіни. Ще одна власна розробка донецької фірми — швидкостемір, обов’язкова деталь шахт них локомотивів. Стара модель, яку випуска ли в Тбілісі, нагадує лічильник таксі. Ампліту дівський — на електронній базі, безконтакт ний, фіксує не тільки швидкість, а й пробіг, при чому незалежно від напрямку руху. Підходить він буквально до будь яких електровозів, що експлуатуються в українських шахтах. Одна із сучасних вимог безпеки для підземного транспорту — триколірна фара (ближнє світло, далеке і червоне чергове). Донецькі конструктори запропонували осна стити електровоз системою освітлення з пе ремиканням світла фар із ближнього на да леке, а також з білого на червоне при зміні напрямку руху. Це дозволяє збільшити зону граничної видимості й дає машиністові запас часу, щоб адекватно зреагувати на будь яку позаштатну ситуацію. На «Амплітуді» створе ний і особливий блок стабілізації напруги, що підтримує у фарі (а що, як розіб’ється!) безпечний слабкий струм. А блок живлен ня фари (ІПН) дозволяє відслідковувати на прямок руху електровоза й автоматично вми кати відповідну фару. Крім того, на підприємстві створили оригі нальний звуковий двотональний сигналіза тор СЗЕВ для подачі попереднього звуково го сигналу з електровозів. Він має високий рівень звукового тиску, збільшує відстань, на якій сигнал чути чітко, навіть якщо поруч пра цюють інші машини й механізми. Необхідна умова стабільної роботи швид костеміра, імпульсного перетворювача на пруги і звукового сигналізатора — вибухоза хищеність та іскробезпека, які досягаються шляхом поміщення механізму в оболонку, що витримує тиск вибуху усередині і виключає його передачу в навколишнє середовище.
З 2004 року «Амплітуда» розпочала серій ний випуск акумуляторних електровозів АРП8Т і 2АРП8Т, які мають значні переваги порівняно з морально застарілими моделя ми АМ8Д і 2АМ8Д, які не відповідають ви могам ГОСТу. Переваги ці очевидні. Але оче видно й інше: при нинішньому рівні фінансу вання вугільних підприємств купівля нового електровоза для більшості українських шахт — проблема величезна. Є й інша: тиристор на система керування складніша в експлуа тації, отже, необхідні й кваліфіковані фахівці для її обслуговування. Електронників на шах тах найчастіше нема, а механіки в складну електронну систему втручатися просто боять ся. Де ж вихід?
Кожному — по можливостях
–З
вичайно, ми пропонуємо гірникам і нові електровози власного вироб ництва, — говорить Леонід Дебелий. — Але при цьому дивимося на речі реально: зовсім не кожна шахта може сьогодні дозво лити собі їх придбати. Та й кваліфікованих фахівців з обслуговування поки не вистачає. Тому оптимальний варіант на сьогоднішній день, на наш погляд, — модернізація елект
Факт За даними територіального управ ління Держгірпромнагляду в До нецькій області, з початку нинішнього року на підземному транспорті смер тельно травмовані три чоловіки. ровозів АМ8Д під час капітального ремонту. Ми готові ставити на техніку, яку ремонтує мо, розроблені нами блоки — кінцевий ви микач під сидіння, звуковий сигнал, триколір ну фару й стабілізатор напруги для неї, швид костемір, нову кабіну... Кожен із цих блоків сертифікований, дозволений до експлуатації і рекомендований до серійного використан ня на рудничному транспорті. У ціновому плані така модернізація несуттєва: ремонт електровоза обходиться зараз приблизно в 100 тисяч гривень, при встановленні наших блоків подорожчання становитиме усього 10 15 тисяч гривень. Зате після такої модер нізації електровози стають набагато безпеч нішими. Ми зуміли усунути майже всі пору шення, на які вказали фахівці МакНДІ. За лишилося тільки одне: цей електровоз не двокабінний. Але якщо зробити його довшим під другу кабіну, він не проходитиме під ви робки. Ми неодноразово зверталися до Держгір промнагляду з інформацією про те, що в нас є ноу хау, які дозволяють без особливих вкла день істотно підвищити рівень безпеки. При цьому не просили ні грошей, ні якоїсь спеці альної програми, ні того, щоб командним ме тодом замінити відразу все, витративши на це силу грошей. Навіть якщо модернізація буде поступовою, за 2—3 роки можна вдос коналити весь парк українських електро возів. Ми хотіли, щоб шахтам просто реко мендували при ремонті встановлювати ці Продовження на 11%й стор.
№ 44
Промисловість SOSстан SOSтан
30 жовтня 2008 року
Компетентно Микола Малєєв, начальник територіального управління Держгірпромнагляду по Донецькій області: — Електровозне відкочування застосовується переважно на шахтах, що відпрацьову ють крутопадаючі пласти. Ні для кого не секрет, що основні фонди українських шахт пере бувають у жалюгідному стані, до 80% устаткування застаріло як фізично, так і морально. Це безпосередньо стосується і підземного транспорту. Досі експлуатуються застарілі електровози марки АМ8Д (на відкотних горизонтах) і 5АРВ (на вентиляційних). Стан елек тровозних батарей і зарядних столів не витримує ніякої критики. Зношені батареї не три мають заряд протягом установленого паспортом технічної експлуатації часу. Найчастіше в них розрегульована гальмова система, не працюють блокувальні пристрої. Із цих причин інспектори Держгірпромнагляду забороняють ведення робіт із відкочу вання вантажів та експлуатації електровозів. Однак без модернізації парку підземного транспорту вирішити цю проблему неможливо.
блоки. Є й інший варіант: наше підприємство готове продавати їх гірничим підприємствам окремо, щоб вони встановлювали їх само стійно. Адже це не капітальний ремонт, який не обхідно проводити у заводських умовах. На жаль, підтримки ми поки не маємо. Як нам пояснили, державний комітет не може ло біювати інтереси комерційних структур. Нас адресували до Міністерства вугільної промис ловості, де наше звернення «безперешкодно» загубилося в одному із численних кабінетів. І все таки ми не втрачаємо надії, що нас почу ють. То чи варто винаходити велосипед (тобто електровоз)? Чи треба все таки прислухатися до фахівців і прорахувати витрати, які підуть на модернізацію діючого шахтного устаткуван ня? Адже вони будуть прямо пропорційні зни женню рівня травматизму у вугільній промис ловості. Це вже зрозуміли в Росії: саме російські гірничі підприємства найактивніше купують створені донецькими конструкторами блоки.
Як перемогти ящик Пандори?
З
упинятися на досягнутому конструктори «Амплітуди» не збираються: меж доскона лості, як відомо, немає.
призведе до внутрішнього вибуху, а внутріш ня — до зовнішнього. Батарейний ящик РВ зараз розробляє одне донецьке підприємство. Але є серйоз ний мінус: вони роблять його під кислотні батареї і тим самим «просувають» не тільки сам ящик, а й болгарські батареї, які прода ють. Чи прийнятне це для України? На наших шахтах працюють переважно лужні акуму лятори. Кислотні батареї мають ряд переваг, але вони бояться повного розряду. Але ж бу вають різні ситуації: приміром, іноді батарею просто забувають зарядити. За кордоном вони працюють успішно. Але чи на всіх ук раїнських шахтах є умови для того, щоб так само працювали у нас? Тим більше, що не долік фінансування не дозволить у най ближчі 5 —7 років повністю переоснастити вугільну галузь. Є і ще один мінус. Є, приміром, Луганський завод лужних акумуляторів. Це вітчизняне підприємство, це робочі місця для українців. Масове використання вибухозахищеного ящика для кислотних батарей рикошетом б’є по цьому підприємству. Чи правильно це? Тому ми й намагаємося сконструювати ящик, що підходив би і для кислотних, і для лужних батарей. Хоча це набагато складніше: кислотні батареї водню майже не виділяють, для них необхідний тільки датчик газоаналі затор. А лужні виділяють дуже багато, і по
Туман над дніпродзержинськими заводами згущається Ірина Кондратьєва
Ліквідувати – та й годі
Д
ругого жовтня Господарський суд Дніпропетровської області визнав державне підприємство «При дніпровський завод кольорових металів» (ДП «ПЗКМ») банкрутом і почав ліквідацій ну процедуру. Протягом місяця всі зацікав лені сторони повинні подати заяви в Гос подарський суд про визнання своїх креди торських вимог. До кінця відведеного за коном строку повинні бути звільнені й 64 чоловіки, що залишалися досі на заводі. Рішення суду поставило хрест на спробах трудового колективу зберегти підприєм ство у працездатному стані, яких він вжи вав з лютого 2008 року. Єдине, що вправі сьогодні зробити трудящі заводу, це до магатися погашення заборгованості із заробітної плати. А вона становить вже 1 млн 125 тис. 557 гривень 64 коп. За інформацією представників проф спілкової організації ДП «ПЗКМ» і Атом профспілки, ліквідатором підприємства призначена київська компанія, яку Мінпа ливенерго залучило для «розрулювання» ситуації. Та де ліквідатор братиме гроші для задоволення всіх кредиторських вимог — невідомо. Так само, як і те, що буде із за водом після закінчення ліквідаційної про цедури.
Добрива — на склад, поля і люди обійдуться
У
жовтні зупинилося ще одне дніпродзер жинське підприємство, розташоване на промисловій площадці колишнього ВО «ПХЗ», — ЗАТ «Дніпровський завод міне ральних добрив». Причина зупинення на цей час типова: ніку ди відвантажувати готову продукцію, тобто добрива. Зараз на складах заводу нагрома дилося понад 5 тисяч тонн «основного жив лення для полів». А це половина місячної виробки. До кінця поточного місяця вироб ництво явно не відновиться. Що буде далі, прогнозувати важко з огляду на загальну економічну й фінансову кризу, а також ба гаторічну неповороткість можновладців у вирішенні стратегічних питань загальнодер жавного значення.
Створено новий метал гідрофоб
К
орпорація General Electric оголосила про створений в її лабораторіях уні кальний матеріал — метал, який не можливо намочити завдяки його водо відштовхувальним властивостям. Новий метал може стати у пригоді при виготов ленні машин, що працюють у воді або на
снігу. Серед всього іншого — при виготов ленні кораблів та літаків, які не боятимуться зледеніння, а також газо та гідротурбін, що підвищить термін експлуатації їх агрегатів. Поки що не повідомляється про те, яким чи ном вдалося досягти гідрофобності ново го металу. Відомо лише, що його поверхня вкрита особливими наноматеріалами.
У Панамського каналу з’явиться конкурент
В
котре реанімовано проект каналу, альтернативного Панамському, який має зв’язати Тихий і Атлантич ний океани. Канал має пройти через те риторію Нікарагуа з використанням ак ваторії річки Сан Хуан та озера Нікара гуа. Головним інвестором побудови ка налу може стати Росія за участю Вене суели та, можливо, Китаю. У разі реалі зації проекту він перевершить свого «старшого брата» за всіма показника ми: глибина — 22 метри проти 12,5 мет
ра, максимальна ширина — 114 метрів. За розрахунками фахівців, через тери торію Нікарагуа проходитимуть судна об’ємом до 270 тисяч тонн, у той час як Панамський навіть після модернізації зможе пропускати лише наполовину менші кораблі. Втім, орієнтовна вартість проекту становитиме понад 18 мільярдів доларів, і якщо врахувати, що подібна ідея носиться у повітрі вже кілька деся тиріч, перспективи побудови каналу найближчим часом видаються примар ними.
З’ясовано причину несправності ВАК — Звичайно, ми максимально модернізу вали електровоз АМ8Д, — говорить Леонід Дебелий. — Але є ще одна проблема, ще одна болюча тема — відсутність вибухозахищено го батарейного ящика. Інші блоки електрово за вже роблять у вибухозахищеному вико нанні (РВ). А от батарейний ящик поки ні ми, ні інші українські підприємства запропонува ти не можемо. Але ж це потенційний ящик Пандори: над лишкове виділення водню будь якої миті може призвести до вибуху, що зірве кришку (а вона важить 200—300 кг). Вибухозахище не виконання допоможе цього уникнути: та кий ящик виготовляється з товстого металу, а зазор між щілинами — усього 0,02 мм. У цьому разі не виникне ніякої іскри — ні все редині, ні зовні. Отже, зовнішня іскра не
трібний або допалювач, або система, що за биратиме водень із ящика, щоб він не ство рював небезпечного середовища. Зроби ти допалювач надзвичайно складно, але у нас уже є оригінальна ідея і навіть дослідні зразки. Можливо, у другій половині наступ ного року ми запустимо вибухозахищений батарейний ящик у серійне виробництво. Оригінальними розробками амплітудівці заміряються і на більше. Вони готові випус кати електровози, які в Україні поки не за требувані, — 2 , 5 , 7 тонні. Така техніка не потрібна вугільній галузі, але її гостро по требують інші сектори промисловості. Сконцентруватися, щоб дати якість, роз ширитися, щоб різноманітити продукцію, не пропустити й не упустити перспективу... Така от амплітуда технічної думки.
О
голошено причину поломки Великого адронного колайдера, що трапилася 19 вересня цього року. Причиною аварії став збій в електричному ланцюзі, спричинений підвищенням сили струму на дипольному магніті. Електрична дуга, що ви никла в результаті збою, пробила посудину з рідким гелієм, який використовується для
охолоджування встановлених в колайдері магнітів. Унаслідок цього один із магнітів сек тора, де трапилася поломка, вийшов із над провідного стану і його температура підвищи лася до мінус 173 градусів за Цельсієм. Та кож у тунель колайдера вилилася майже тон на рідкого гелію і було порушено вакуумний режим. Роботу дива техніки планують відно вити на початку наступного року.
Російські геологи підбили підсумки роботи
З
а даними Мінприроди Російської Фе дерації, за період з 2005 по 2007 рік на території країни відкрито 194 но вих родовища нафти і газу. Також відкри то 78 родовищ твердих корисних копалин,
29 родовищ коштовних металів, 16 — чор них металів, 13 — кольорових і стільки ж родовищ вугілля. Відповідно приріст за пасів становить: нафти — понад 1,3 мільярда тонн, газу — 1,43 трильйона кубометрів.
Економіка зонд інвестиції
№ 44
30 жовтня 2008 року
Директор Українського центру сприяння іноземному інвестуванню Ігор Ніколайко:
«Деякі інвестори переводять заводи до України з... Китаю» Однією з умов розвитку економіки України, безумовно, є притік іноземних інвестицій. Можна довго сперечатися про доцільність залучення іноземного бізнесу до стратегічних галузей держави або весь час говорити про те, що чужинці, вклавши кошти, зароблятимуть гроші, які міг би заробити вітчизняний бізнес, однак таким шляхом рухається весь цивілізований світ. Гроші нам потрібні: і для того, щоб реанімувати колись потужні підприємства, і для відновлення інфраструктури, і для створення нових високотехнологічних галузей промисловості і нових робочих місць у всіх згаданих галузях. Відносно недавно в Україні створено державну організацію для сприяння залученню іноземних інвестицій — InvestUkraine. Про ситуацію довкола інвестицій та діяльність Центру сприяння іноземному інвестуванню у бесіді з кореспондентом «УТГ» розповів його директор Ігор Ніколайко. — Ігоре Володимировичу, для початку розкажіть, будь ласка, про діяльність InvestUkraine. — На сьогоднішній день InvestUkraine має чіткий та зрозумілий у світі економічних та інвестиційних відносин формат агенції спри яння інвестуванню (англійською — investment promotion agency, або скорочено IPA). За мо дель було взято чеську агенцію сприяння інве стуванню CzechInvest, відому не тільки в Європі, а й в усьому світі. Центр виконує повний цикл сприяння іно земному інвестуванню — від поширення інформації про інвестиційний потенціал Ук раїни, підготовки продукту (земельних діля нок під інвестування) у співпраці з регіональ ними та місцевими органами влади до обслу говування потенційних інвесторів, а згодом і надання послуг інвесторам у післяінвести ційний період. InvestUkraine є логічною та бажаною пер шою контактною точкою для іноземних інвес торів в Україні. Вона базується на кращих зразках практики світових агенцій із залучен ня інвестицій, маючи на меті допомогти еко номіці України стати більш продуктивною і гло бально конкурентоспроможною, збільшуючи притік стратегічних прямих іноземних інвес тицій у країну, і надає всі свої послуги інвес торам безкоштовно. Координує роботу Центру Державне агент ство України з інвестицій та інновацій — орган центральної виконавчої влади. — Які засоби для цього ви використо вуєте? — Центр здійснює ряд заходів щодо органі заційно інформаційного забезпечення інве стиційних та тематичних заходів регіонально го, національного та міжнародного рівнів (бізнес форуми, конференції, «круглі столи», дво та багатосторонні зустрічі). Формування позитивного інвестиційного іміджу України серед ділових кіл інших країн здійснюється InvestUkraine через публікації на інвестиційну тематику в друкованих видан нях, передачі на радіо та телебаченні, через розміщення реклами інвестиційного потенці алу України в українській та іноземній друко ваній та електронній профільній пресі. InvestUkraine також постійно оновлює власні
Візитівка Ігор НІКОЛАЙКО Народився 17 січня 1956 р. Освіта: Київський державний університет ім. Т. Шевченка. Спеціальність: юрист міжнародник, референт перекладач англійської мови; кандидат юридичних наук (з 1984 р.). Публікації: шість наукових статей, два розділи у колек тивних наукових монографіях, персональна науково дослід на монографія. Трудова діяльність Вересень 1978 го — грудень 1991 го: Інститут держави і права АН України, науковий співробітник. Грудень 1991 го — липень 1993 го: Міністерство зовнішніх економічних зв’язків, начальник юридичного управління. Липень 1993 го — вересень 1997 го: Кабінет Міністрів України, начальник Головного управління з питань зовнішніх зв’язків. Вересень 1997 го — січень 2001 го: представництво Ук раїни при Європейському Союзі (м. Брюссель, Бельгія), рад ник посланник, тимчасовий повірений у справах. Березень 2001 го — грудень 2001 го: Українська акаде мія зовнішньої торгівлі, доцент. Грудень 2001 го — квітень 2003 го: Міністерство еко номіки та з питань європейської інтеграції України, дирек тор Департаменту міжнародного торговельно економічного співробітництва.
презентаційні буклети англійською, німець кою, французькою, португальською, іспансь кою, угорською та японською мовами, що роз повсюджуються за кордоном. Про заходи, у яких Центр задіяний як організатор або учасник, цільові аудиторії дізнаються з прес анонсів, прес релізів, ста тей, інформації на сайті тощо. Діяльність InvestUkraine висвітлюється у власному двомовному виданні «Електронний бюлетень», яке розповсюджується через елек тронну внутрішню і партнерську базу, що вклю чає в себе представників урядових органі зацій, посольств, торгово економічних місій за кордоном і представників бізнесу. — Як потенційні інвестори знаходять вас? — Є кілька шляхів. Ми тісно співпрацюємо із міністерствами економіки та закордонних справ, які надають нам інформацію про потен ційних інвесторів, а також із зарубіжними ус тановами зі схожим профілем. Наразі у нас підписано з інвестиційними агентствами 15 країн меморандуми про співпрацю. Останній з них ми уклали із агенцією з питань залучення іноземних інвестицій Іспанії, на черзі — угода із португальським агентством з питань інвес тицій та зовнішньої торгівлі. Переважно це агенції європейських країн, проте нещодавно ми вийшли на азіатський ринок, досягши до мовленості про співпрацю із агенцією сприян ня інвестиціям міністерства торгівлі і промис ловості Республіки Сінгапур. — Можете назвати ще якісь проекти на найближчий час? — Наразі у стадії розроблення їх близько двох десятків, частина належить до виробни чих проектів транснаціональних корпорацій. Зауважу, що для реалізації інвестиційного про екту з моменту перших переговорів із потен ційними інвесторами до запуску інвестиційних потужностей потрібно щонайменше півтора— два роки — час, необхідний для ознайомлення з інвестиційною пропозицією, проведення ділових переговорів з можливими партнерами і, зрештою, на подолання бюрократичних пе репон, адже бюрократія є в будь якій країні світу, в тому числі й в Україні. — Як потенційні інвестори ставляться до українського ринку?
Квітень 2003 го — травень 2005 го: Міністерство культу ри та мистецтв, заступник міністра (економіка, міжнародні зв’язки). Травень 2005 го — квітень 2007 го: Національний де позитарій, радник голови. З квітня 2007 го і дотепер — Український центр сприян ня іноземному інвестуванню, директор.
— Річ у тім, що більшість наших ринків сформувалися впродовж останніх років, тому вони не є достатньо наповненими і капіталі зованими. До того ж останні тенденції свідчать про географічну переорієнтацією ринку пря мих іноземних інвестицій з країн Західної Європи, де споживчий ринок є насиченим, на схід від ЄС, де Україна з її вигідним географіч ним положенням посідає провідні позиції. Окрім ряду інших переваг перед сусідніми країнами (вартість робочої сили, висока ква ліфікація кадрів, потужна сировинна база), Україна має і дошкульні місця. Це непро зорість і складність певних юридичних та фіскальних процедур, відсутність державних гарантій і преференцій інвесторам з боку дер жави, нерозвинена інфраструктура країни і політична нестабільність, що врешті решт не сприяє інвестиційній привабливості нашої держави. — Однак, вочевидь, плюси у нас досить значні? — Так, безперечно. Наприклад, у Закар патській області успішно працює завод ком панії Jabil з виробництва телефонів Nokia. Ці телефони складаються в Україні, а вирішаль ним у розміщенні підприємства саме в нашій країні було зручне географічне положення — у центрі європейських ринків. Компанія пере несла вже другий завод в Україну, незважаю чи на нижчу вартість робочої сили в Китаї, тому що для доставки продукції до споживача у Європі із заводу в Китаї потрібно два тижні плюс більші витрати на перевезення, а з Ук раїни — не більше трьох днів. Отже інвестор заощаджує кошти на транспортування. — До речі, яким у географічному аспекті є рейтинг зацікавленості інвесторів в українському ринку? — Стабільно утримує передові позиції з інвестування в Україну Німеччина. На пер шому місці, зі зрозумілих причин, Кіпр. Тож українські капітали, виведені раніше не зовсім законним шляхом, повертаються до України. До речі, хочу сказати, що через по вернення капіталів з офшорних зон пройшов увесь світ. Дуже активні на інвестиційному полі Австрія та Польща і загалом країни За хідної Європи. Росія посідає лише п’яте шо сте місця.
— Яких заходів, на вашу думку, треба вжити для збільшення притоку інвестицій до України? — Перш за все потрібна державна страте гія залучення прямих іноземних інвестицій. На державному рівні має бути закріплений ряд пріоритетних галузей економіки, інвесту вання, які заохочувалися б державою. На сьогодні не існує жодних мотивацій або пре ференцій для інвестора, який вкладає гроші в стратегічні галузі економіки. Ці питання ма ють бути враховані та підтримані на законо давчому рівні. У межах стратегії має здійсню ватися фінансування на рекламні та марке тингові заходи з поширення інформації серед бізнес кіл іноземних держав про інвестицій ний клімат в країні, умови ведення бізнесу, пріоритетні галузі економіки та інші питання, що дозволить потенційному інвестору мати оперативну і повну інформацію про Україну та її потенціал. Серед проблемних питань для інвесторів — труднощі, пов’язані з недосконалістю і су перечністю національної законодавчої систе ми, недостатньою урегульованістю окремих аспектів правового статусу іноземних інвес торів, надмірним тиском з боку оподаткуван ня, бюрократичною тяганиною, громіздкою процедурою реєстрації. Враховуючи складне і часто суперечливе національне законодавство та специфічні за пити інвесторів, ми намагаємося у міру сил долати подібні перешкоди. Ось, наприклад, InvestUkraine до графіку візиту представника потенційного інвестора включає, як правило, зустріч з українськими консультантами з юри дичних та митних питань, які вже мають досвід роботи з іноземними компаніями. На основі підписаних меморандумів про співпрацю була також сформована партнерська мере жа з провідними правовими та консалтинго вими компаніями. Водночас ми вважаємо за необхідне ре комендувати повернути ліквідовані нині вільні економічні зони і, звичайно ж, приско рити процес створення національних техно парків для реалізації конкретних інвестицій них проектів. Розмовляв Ігор ПАВЛЮК
№ 44
30 жовтня 2008 року
Історія
особистісь особистість І сказати, що до 70 літнього ювілею польоту нам стали відомі абсолютно нові факти, не можна. Однак згадувати про цей унікальний переліт необхідно, тому що молодь здебіль шого вже не може відповісти на запитання, хто така Валентина Гризодубова і що вона зробила. — Віталію Євгеновичу, а навіщо взагалі потрібний був цей переліт, рекорди? — Переліт був важливий не тільки з техні чної точки зору, а й із політичної. Треба було показати, що Радянський Союз здатний по вітряним шляхом швидко перекинути значні
Нинішнього року Харків відзначає дві дати: 70 річчя безпосадового перельоту літака «Батьківщина» по маршруту Москва—Далекий Схід і 70 річчя присвоєння Валентині Гризодубовій звання Героя Радянського Союзу. Саме харків’янка стала першою радянською жінкою, відзначеною цим високим званням.
Їй запропонували: Може, злітаєш, спробуєш літак? Валентина відразу зняла туфлі й сіла в літак майже босоніж, в одних панчохах. А був жовтень! Льотчики попередили її: — Ти, Валентино, будь обережна. У цієї ма шини важко вбираються шасі. Ти їх краще не прибирай! — Ага, зараз! — Гризодубова зробила коло і принародно прибрала і випустила шасі кілька разів, показавши, що нічого важкого для справжнього пілота в цьому немає.
Валентина: у небі й на землі Олена Зеленіна
Факт Гризодубова була, мабуть, єдиним громадським діячем свого часу, що врятував від репресій більше п’яти тисяч чоловік. Серед них був і Сергій Корольов. Коли б Корольова не було в живих, можливо, СРСР не зумів би першим відправити людину в космос...
— Слово «перша» характеризує Валенти ну Гризодубову у всьому, — вважає дирек тор меморіального музею квартири роди ни Гризодубових у Харкові Віталій Власко (на знімку зверху). — Вона була першим головою антифашистського Комітету ра дянських жінок (1941 р.), першою і єдиною жінкою командиром чоловічого бомбарду вального авіаполку в роки Великої Вітчизня ної. Гризодубова — перша і єдина жінка, відзначена двома вищими радянськими званнями — Героя Радянського Союзу і Ге роя Соціалістичної Праці. І, мабуть, єдиний громадський діяч того часу, що врятував від репресій більше п’яти тисяч чоловік, серед яких Сергій Корольов. Коли б Корольова не було в живих, можливо, СРСР не зумів би першим відправити людину в космос...
Польоти «Шуліки» й «Сокола»
Спалити Знаменку! «...13 січня 1911 р. у Степана Васильовича Гризодубова, одного з перших у країні авіакон структорів і авіаторів, і його дружини Надії Андріївни народилася дочка Валентина». Так звичайно починається будь який біогра фічний нарис про Валентину Степанівну. І з пер ших же рядків простежується велика загадка
Довідка «УТГ» Гризодубова Валентина Степанівна — льотчиця, Герой Радянського Союзу, полковник. У Радянській Армії з 1936 року. В 1937 му на літаках УТ 1, УТ 2 й АІР 12 установила 5 світових авіаційних рекордів висоти, швидкості й дальності польоту. 24 25 вересня 1938 року як командир екіпажа на літаку АНТ 37 «Батьківщина» (другий пілот — Поліна Осипенко, штурман — Марина Раскова) зробила безпосадний переліт з Москви на Дале кий Схід, установивши світовий жіночий рекорд дальності польоту (за 26 годин 29 хвилин покрито відстань в 6450 км). З 1939 року — начальник Управління міжнародних повітряних ліній СРСР. Учасниця Великої Вітчизняної війни з березня 1942 го. Особисто полковник Гризодубова зро била більше 200 бойових вильотів, у тому числі на нічні бомбардування (132 вильоти). З 1946 року — заступник начальника НДІ 17 з льотної частини. У 1963—1972 рр. — начальник льотно випробного центру. З 1972 го — заступник начальника Московського науково дослідного інституту приладобудування з льотної частини. Депутат Верховної Ради СРСР першого скликання. її долі. Віталію Власку, який досконально вив чив генеалогію роду Гризодубових, удалося до вести, що насправді Валентина Степанівна на родилася 27 квітня 1909 року, і на календарі, випущеному недавно в Харкові, співробітники музею вказали саме на цю дату. У чому секрет, у чому загадка? Віталій Власко вважає, що дата народження видатної льотчиці була змінена її батьком свідомо, щоб приховати дворянське походження дочки. Незважаючи на це і на те, що вона, здавалося б, була обласкана радянсь кою владою, саме влада її і недолюблювала. Зате народ Гризодубову незмінно любив і по важав. — Віталію Євгеновичу, як ви думаєте, чому влада недолюблювала Валентину Сте панівну? — Гризодубова славилася особливою по родистою красою і приваблювала багатьох чоловіків. Але при цьому вона мала вибухову шалену вдачу і якщо вже щось вирішувала, йшла напролом — недарма замолоду займа лася боксом. На змаганнях планеристів у Кок тебелі примудрилася посваритися із Сергієм Корольовим. Просто збила його з ніг, коли той осудливо висловився про «баб» у авіації. Мог ла собі дозволити вчинки зухвалі, набагато не безпечніші, ніж переліт на Далекий Схід. Берії,
наприклад, одного разу сказала: «Якщо до мене залицятиметесь, я про вас розповім Йо сипу Віссаріоновичу!». Разом з тим, не замислюючись про на слідки, пішла в Кремль, щоб заступитися за засланого в концтабір Корольова, на преве лику силу добралася до Поскрьобишева і взя ла з нього обіцянку неодмінно передати її за яву Сталіну. Помічниця Гризодубової Н. Виноградова часом завмирала від страху, розсилаючи гнівні листи, підписані Валентиною Степанів ною. «Вимагаю, — писала Гризодубова у п’ять вищих інстанцій, — спаліть табір Знаменку, барак посиленого режиму...». Можливо, тому Гризодубова була депута том Верховної Ради СРСР тільки одне скликан ня — найперше. Хоча вона мала і ясний ро зум, і тверезі судження. Та й істина зрештою найчастіше була на її боці. Настав час, і кляту Знаменку все таки спалили!
Навіщо потрібні рекорди? — Про політ на літаку «Батьківщина» давно все написано, — веде далі Віталій Власко. —
сили на Далекий Схід. На кордоні з Япо нією тоді було дуже напружене стано вище, і світова громадськість не віри ла, що Радянський Союз здатний усто яти проти такої потужної держави. Саме на демонстрацію можливос тей СРСР і був розрахований цей пе реліт. Більш того, він мав показати, що не тільки чоловіки, а й жінки здатні на такі под виги. Звичайно, треба було побити ще й авіаційні світові рекорди й довести, що наша авіатех ніка не гірше американської. Крім того, політ мав і спортивне значення, адже 30 ті роки — це бурхливий розквіт авіаційної промисло вості й авіаційних видів спорту. У 1937 році Валентина Гризодубова за три тижні встановила п’ять світових рекордів: пер ший — 7 жовтня, а п’ятий — 27 го. Це не жарти! До речі, коли був установлений один із по передніх рекордів 1937 року, бортмеханік екі пажу Гризодубової Слобоженко брала участь у польотах за два тижні до пологів. Та й сама Валентина Степанівна в 1936 році літала у складі ескадрильї «Максим Горький» мало не до останнього дня перед пологами. Ентузіазм був неймовірний! Марина Раскова згадувала (цей епізод описаний у її мемуарах видання 1939 року, а в книгах, перевиданих у наступні роки, чомусь випав), як Валентина Гризодубова привезла її на аеродром, щоб показати літак перед пе рельотом в Актюбинськ. Причому Валентина з’явилася на аеродромі в елегантному світло му пальто й туфлях на високих підборах.
Про діяльність Гризодубової після війни відомо не дуже багато, оскільки її робота була засекречена. Мало хто знає, що вона не тільки чудова льотчиця, а й талановитий інже нер. У жовтні 1946 року Валентина Степанів на була призначена заступником начальни ка НДІ 17 (з 1967 року — МНДІ) з льотної ча стини. Їй була підпорядкована льотно вип робна база (ЛВБ) інституту. У цей час почалися випробування експе риментального зразка першої розробки інституту — радіолокаційної станції для бом бометання з середніх і великих висот «Ко бальт» (панорамного радіолокатора). Відсутність радіолокаційних карт місцевості не дозволяла точно настроїти прилад, тому було ухвалене рішення проводити настрою вання над морським узбережжям, бо радіо локаційне зображення межі моря і суші чітко проглядалося на екрані індикатора й відпо відало географічній карті узбережжя. Вален тина Степанівна зуміла домовитися про прийом нашого літака на аеродромі в Адлері й забезпечила всіх учасників випробувань путівками в санаторій, розташований непо далік від аеродрому. Гризодубова весь час була на випробуваннях і зуміла так органі зувати роботу, що наприкінці 1946 року вони були успішно завершені. Згодом дер жавні випробування другої розробки інсти туту — комплексу «Рубідій» — проводилися в Криму. У НДІ 17 Гризодубова працювала до трав ня 1963 року. За ці роки під її керівництвом успішно проводилися випробування всіх льотних апаратур, у тому числі станцій пере хоплення і прицілювання «Торій», «Шуліка», «Смарагд», «Сокіл» та інших. Із травня 1963 року з ініціативи Валенти ни Степанівни на базі ЛВБ інституту ство рюється унікальний Науково дослідний льот но випробний центр (НДЛВЦ), і вона стає його начальником. Гризодубова керує робо тою центру до 6 березня 1972 року. Потім легендарна льотчиця повертається в МНДІП (інститут приладобудування), де веде далі роботу з організації льотних випробу вань апаратури, розроблюваної інститутом. Як двічі Герою Радянського Союзу, Вален тині Гризодубовій повинні були встановити прижиттєвий пам’ятник на батьківщині в Хар кові. Цього так і не сталося. Домагаючись, щоб погруддя було встановлено хоча б після смерті видатної харків’янки, Віталій Власко почув зовсім несподівану версію. Виявляєть ся, сама Валентина Степанівна не хотіла цьо го прижиттєвого пам’ятника, марновірно по силаючись на те, що після такого подарунка від держави ніхто з героїв довго не жив. Валентина Гризодубова прожила довго й померла в Москві у 84 роки. Є щось містичне в даті її смерті: 28 квітня 1993 року майже збіглося зі справжньою датою народження льотчиці, свого часу прихованої родичами.
Закон збереження знаю, як думки особистість Розмірковувати про зворотний бік подальшого науково технічного шляху спільноти — марна справа. Перейматися конкретними наслідками техногенного впливу на людство та природу — завдання фахівців у тій чи іншій галузі життєдіяльності людини. І лише в діалозі зі своїм єством кожен має знайти власні слова і прислухатись: адже все, що походить від природи, несе користь і силу. Треба лише хотіти та вміти користуватися її дарунками.
— Коли готувався до зустрічі з вами, знайшов інформацію про те, що ще на по чатку V століття єпископ Кіпру Єпифаній стверджував: кремінь має цілющу силу, ним лікують пухлини та виразки. А ака демік Вернадський писав: «Дивовижна у кременю реабілітаційна дія, він має бага то чудодійних властивостей. Одна з них — регулювання тиску». Отож, кремній — не обхідний елемент для здоров’я?
«Вірю в силу природи» К
оли десять років тому друзі подарували мені двотомник «Енциклопедія народної медицини», то перше, що напевне завж ди робить журналіст — механічно розгорнув останню сторінку, щоб дізнатися, де видано книгу і повне ім’я та прізвище автора. Вия вилось, надруковано енциклопедію у Мінську, а уклав її Олександр Вікторович Ми хайлевський. Прізвище для мене було не відоме, але від того 1997 го енциклопедія стала у нашій родині справжньою порадни цею, і я щораз подумки дякував її авторові. Цього року, коли почув, що у селі Рек шин Бережанського району на Тернопіль щині живе дивак, який двадцять років зби рає рецепти від різних захворювань, мимо волі подумав: навряд чи хтось може повто рити те, що колись зробив упорядник ен циклопедії народної медицини. І не поми лився, бо цим диваком виявився саме він, Олександр Михайлевський.
Пізнати сутність трав
Р
озмовляємо з Олександром Вікторови чем у його кабінеті, за вікном якого гур котить установка, що витягує з надр землі воду. Про це йтиметься далі.
років тому нашого сина Віктора вилікував саме травник, який мешкав у Василькові на Київщині. Тоді і задумався над тим, щоб зібрати якомога більше рецептів від числен них хвороб, що переслідують людину від дня її народження до останніх днів. Почав листу ватися із цілителями, визнаними і невизна ними, з багатьма зустрічався. Переписував їхні рецепти, складав в окремі папки, класи фікував за тими чи іншими хворобами. Таким чином зібрав понад тридцять тисяч рецептів. Та коли звернувся за порадою до Фаїни Мит ченко з Інституту народної медицини, визна ного фітотерапевта і фармацевта, вона відкинула сотні рецептів, які, на її думку, на вряд чи допомогли б людині. Коли ж оста точно визріла думка про видання, виявило ся, що в Україні зробити це складно. Тож до велося шукати можливі шляхи у сусідній Біло русі, де й було видано двотомник. — Поступово ви підійшли до україно мовного видання «Енциклопедії народної медицини»… — Так. Вже вийшло два томи. У першому — майже 600 назв захворювань і тут же — поради народної медицини, яких назбирало ся понад двадцять тисяч. Усього ж на 3600 сторінках енциклопедії — багатющий перелік рослин, їхніх зборів, близько двох тисяч фо тографій, малюнків рослин. Більше двох ти сяч описів рослин з їхніми лікувальними вла стивостями передали мені фахівці з Інститу ту ботаніки. А рецепти, які не потрапили до перших двох томів, увійдуть в третій, який ма тиме 1200 сторінок.
Величезну кількість текстів, порад, рецептів, консультацій ме диків, науковців, досвідчених фітотерапевтів, травників покладе но в основу відомої «Енциклопедії народної медицини». Але мало хто знає, що її автор мешкає в невеличкому селі на Тернопільщині.
— Олександре Вікторовичу, я з вами заочно вже знайомий стільки років, але не знав, що ви мій земляк! — Це не зовсім так. Я родом з Одещини, а дружина — з Галичини, куди я і переїхав, ма ючи освіту інженера архітектора. — Зізнаюсь, перед зустріччю уявляв, що побачу такого собі дідка травника, а не підтягнутого, стрункого чоловіка, який у свої 60 виглядає на сорок п’ять. То чому інженер архітектор, поряд із своєю основ ною роботою, займається такою далекою від інженерії та архітектури справою — народною медициною? — Усе через випадок, хоча, кажуть, що нічого випадкового не буває. Двадцять п’ять
30 жовтня 2008 року
ни кремнію разом із білковими структурами сприяють створенню ферментів, амінокислот, гормонів.
Олександр Михайлевський: Олег Снітовський
№ 44
— Крім рецептів, рекомендацій народ ної медицини, ви пропонуєте і астрологічні дані про здоров’я людини, фактори ризи ку для конкретних захворювань. — Так. Сьогодні заперечувати астродіаг ностику вже не можна. Медична астрологія має тисячолітню історію і зараз застосовуєть ся в народній медицині. Упевнений, астроло гічний акцент енциклопедії приверне увагу фітотерапевтів і всіх, кого цікавить розвиток традицій давніх астрологів цілителів, нероз ривний зв’язок цілющої дії трав з макрокос мосом, в якому ми живемо. — Тобто особливість цієї енциклопедії в тому, що ви логічно поєднуєте народне цілительство з медичною астрологією і, пе
Порада від Олександра Михайлевського
— Без сумніву. Найбільший вміст кремнію мають лімфатичні вузли коренів легенів, підшлункова залоза, простата, стінки крово носних судин, кришталик ока та гладенькі м’я зи кишечника і шлунка. Цей елемент неодно разово бере участь у життєзабезпечувальних процесах. Після восьмиразового викорис тання кремній виводиться з організму. І якщо його рівень не поповнюється за рахунок їжі та води (які в наш час не дуже високої якості, особливо хлорована вода у містах), то це серйозний фактор ризику. Крім того, за не стачі кремнію організм не засвоює такий важливий елемент, як кальцій. Тому особли во корисно приймати активовану кременем воду (АКВ) людям похилого віку. До речі, в Китаї в 1998 році було зареєстровано патент на «рецепт довголіття». Однією зі складових цього еліксиру є кремній. Існує більше 700 різновидів кремнію. Вчені вважають, що найкращими є сірий та чорний реліктові опало халцедонові, які містять і магній, що стимулює серцеві м’язи та нервову систему. Вони «зароджувались» у теплих водоймах ще 350 370 мільйонів років тому, у крейдяний період, із залишків колоній живих організмів. У природі такі ут
Як зробити АКВ? Візьміть 90 г кременю, подрібніть його, промийте і прополощіть у чистій воді. Потім залийте на 12 годин двомастами мілілітрами солоної води (1 столова ложка солі на склянку). Знову прополощіть, висушіть і залийте трьома літрами води в скляній посу дині. Воду, яка подається в містах, потрібно перед цим перекип’ятити і охолодити. На крийте банку марлею. Далі нехай ця вода стоїть 7 діб на світлому місці, але щоб на неї не потрапляли прямі сонячні промені. Потім через шланг перелийте її в іншу посудину, залишивши на дні осад (в ньому — рештки, які з’явилися в результаті взаємодії крем нію з водою). Осад вилийте в горщик із квітами. Воду треба зберігати в скляній банці, накритій марлею, при кімнатній температурі в місцях, де немає прямих сонячних про менів. З кременем повторити всю процедуру підготовки і знову залити трьома літра ми води. В солону воду кремінь достатньо класти один раз на місяць.
рефразовуючи відомий вислів «через тер ня — до зірок», укладені вами книги ведуть від зірок і трав — до людини. — Напевно, що так. Методи і рецепти оз доровлення в укладених мною книгах ґрун туються передусім на використанні лікарсь ких властивостей рослинного і тваринного світу, активізації невичерпних резервів людського організму, що дали йому Бог і При рода.
Здоров’я — як кремінь
А
тепер — про ту саму дивну установку на подвір’ї.
— Років з десять тому я захопився унікаль ними властивостями кремнію, точніше, води, у яку цей мінерал потрапляв, — розповідає господар. — Адже вчені виявили, що у воді кремній подавляє бактерії, які викликають бродіння і гниття. А ще він виводить з організ му мертву мікрофлору і важкі метали, нейтра лізує хлор, сорбує радіонукліди. Більш того, у живому організмі біологічно активні речови
ворення зустрічаються у вигляді довгастих смуг, куль, лінз, а то й зовсім нагадують яки хось химерних тварин. Опало халцедоновий кремінь являє собою біоліт. Від взаємодії з водою біологічно активні речовини, які зна ходяться у ньому, переходять у воду. На око лиці Бережан, де залягають потужні пласти мергелю із крейдою, там, де є кремінь, із гли бини майже сто метрів ми добуваємо воду і розливаємо її у пляшки. Така вода допома гає при запальних процесах, поліпшує фун кцію кісткового мозку, запобігає карієсу та пародонтозу, сприяє росту волосся. Особли во корисна вона при відкладенні солей. — Свого часу це стверджували вчені, зокрема професор Синявський і доктор біологічних наук Малярчиков під час про ведення науково практичного семінару в рамках проекту «Кремінь». Чи підтверджені конкретними науковими дослідженнями лікувальні властивості кремнієвих сполук? — Так, такі дослідження проводились у лабораторіях кафедри валеології та корек ційної медицини Слов’янського державно го інституту, Інституту загальної і неорганіч ної хімії АН Республіки Білорусь, у Мінсько му медичному інституті та інших наукових закладах.
Олександр Вікторович знає, що природа любить гармонію, а тому все, що походить від неї, несе користь, силу, треба лише хотіти та вміти скористатися її дарунками. У нього ще багато задумів. Найближчий — видати третій том «Енциклопедії народної медицини», яка от от побачить світ. Для цього він концентрує усі свої «капітали», та й добрі люди допома гають. Як у Бережанах, так і в інших містах України. Дізнався про його подвижницьку працю і Мішель Сільвері із Чикаго і долучився до видання енциклопедії. Допоміг і дирек тор Всеукраїнського благодійного фонду імені Петра Калнишевського Дмитро Кулиняк. Наступного року Олександр Михайлевський планує кілька гектарів землі засіяти лікарськими травами. Він вірить, що його праця потрібна людям. Правду кажуть, що дія є найяскравішим і виразним свідченням розвитку людини. Ніби саме про Олександра Вікто ровича сказано, який на титульній сторінці своєї «Енциклопедії народної медицини» на писав: «Україні, нації зі славним минулим та великим майбутнім присвячується». Фо ора Фотто авт автора
№ 44
Техноарт нюанс
30 жовтня 2008 року
Казкові замки бабусі Владлени Мрії збуваються... Навіть тоді, коли тобі вже за вісімдесят. Принаймні про це свідчить приклад Владлени Федорівни Авдевніної, що мешкає на дачній ділянці неподалік Тернополя Олег Снітовський
...Ж
ила собі колись у Києві дівчинка, яка дуже хотіла стати архітектором або скульптором. Мала хист до малю вання. Навіть отримала першу пре мію в школі, коли намалювала шма точками вугілля «батька усіх на родів». Учителі і всі, хто прийшов на шкільну виставку, були здивовані: вусатий вождь вийшов, наче живий. Суворо дивлячись в очі кожному, хто ставав перед портретом, ніби гово рив: «Ви тільки спробуйте не дати Владлені першої премії...» Дали. А дівчинка, яку батьки у 1926 році назвали на честь Володимира Лені на Владленою, подарованим набо ром фарб більше не малювала вождів. Вона творила на папері якісь чудернацькі замки, палаци, дивні будівлі з вежами, не облиша ючи мрії стати архітектором. Та війна все перекреслила... А потім життя так закрутило, що не до малювання і архітектури було. Вийшла заміж за військового. Куди чоловіка пошлють, туди й вона...
Працювала у побуткомбінаті, шила вишуканий одяг. Серед її постійних клієнтів були дружини місцевих партійних керівників, директорів баз. Особливо вдавалися Владлені весільні сукні. Вони були дуже ори гінальними і не повторювалися жодного разу.
А як стала вдовою, поїхала на Тернопільщину, до родини. Не зчу лася, як і пенсійний вік настав. Часу побільшало. І згадала пані Влодзя, як її звуть сусідки, про свою мрію. Спочатку з брил пісковику витесу вала різноманітні фігурки, персо нажів казок. А згодом почала буду
вати замки заввишки з людину. Ви користовувала і пісковик, і вапняк, і шлакоблоки, і річкову гальку. Не забувала і про вишивку бісером, створювала оригінальні вироби з яєць, вкритих блискітками та скля ними малесенькими кульками. Ди вишся на них — ніби з колекції Фа берже! Кожен із таких виробів має свою назву. Ось, наприклад, «Ейфелева вежа». Вона виготовлена у формі відомої вежі у Парижі. Нижня її час тина має вигляд опори, а верхня — у формі яйця. Є в колекції і яйце, вкрите бісером, — «Шапка Монома ха». Особливо допитливим дітям ба буся Владлена каже, що всередині шапки, для того, щоб вона мала не обхідну форму, вшито маленький ко косовий горіх. Одне із захоплень жінки — ху дожня вишивка. Владлена Авдевні на вишиває картини, найбільша з яких називається «Отелло і Дезде мона». Та все таки головна її пристрасть — різьблення по дереву і каменю. Матеріал для своїх виробів пані Владлена шукає у лісі. Старі пеньки і чудернацькі гілки стають у руках
майстрині казковими персонажа ми, зміями, лісовими духами. У себе вдома 82 річна Владле на Федорівна створила своєрідне казкове містечко, у центрі якого — середньовічні замки заввишки з людину. Кожен із цих замків, а вона створила їх кілька десятків, має свою історію. Одні з них — копії знаменитих споруд, інші — казкові, вигадані майстринею. Владлена Федорівна закохана у середньовіччя. Вона каже, що люди тоді будували красиве житло, а не якісь коробки ніші, в яких змушені мешкати жителі багатоповерхівок. На її подвір’ї є і палацики, в одно му з них живе мініатюрна «принце са». А поруч — гномики, песики, Дюй мовочка, жабка з короною на голові, «грецькі» колони — усе з каменю. Тут же — водоспадик із млинком. Попід тином — оброблене коріння, якому майстриня надала певних форм, і вийшли казкові персонажі. — Приїжджали американці, все сфотографували і пообіцяли, що візьмуть на виставку, — розпові дає пані Влодзя. — А мені не треба вже тих виставок. І так багато ро боти. Роблю потроху, людям дарую. Дехто хоче щось подібне мати біля своєї хати. То як відмовити? Хоча до вечора спина болить дуже і ноги тремтять, інсульт дається взнаки. Але ото підійду до зробленого «Ла стів’яного гнізда» — і на душі стає легше. Я в молодості у Криму була і бачила ту красу, тож захотіла все це в камені передати, як спомин про море, літо і молоді літа...
ПЕРЕДПЛАТА
Передплатити «Українську технічну газету» і бюлетень «Нещасні випадки на виробництві. Аналіз і профілактика» ви можете, звернувшись до поштових відділень, а також до передплатних агентств: БІЛА ЦЕРКВА Фрідман 4 97 04 БЕР ДЯНСЬК БЕРДЯНСЬК Поплавська 70 344, 66 548
Саміт Дніпропетровськ 370 44 23, 370 45 12 Передплатне агентство «KSS» 33 52 89
ВІННИЦЯ Бліц Інформ 27 66 58
ДРОГ ОБИЧ ДРОГОБИЧ Паращак 41 54 74
ГО Р ЛІВКА РЛІВКА А.В. Сервіс 55 30 00, 55 24 75 Колегія 55 25 82 ДОНЕЦЬК Донбас Де Юре 382 68 25/26 Ідея 381 09 32 Кріотехніка 311 76 81 ДНІПРОПЕТ РОВСЬК Меркурій 744 73 15, 744 16 61
ЖИТОМИР Бліц Інформ 36 04 00 ЗАПОРІЖЖЯ Бліц Інформ 63 91 82 Прессервіс Кур’єр 220 07 97 Меркурій 220 87 61 ІВАНО ФР АНКІВСЬК РАНКІВСЬК Світ преси 4 91 88 Філіпова Н.О. 50 13 20 Бліц Інформ 52 28 70
КИЇВ Бліц Інформ 205 51 10 ВПА 502 02 22 Кондор 408 76 25 408 76 52 Статус 391 74 53 391 74 54 Прес центр 536 11 75 Саміт 280 77 45 Передплатне агентство «KSS» 585 80 80 Меркурій 248 88 08 КІРОВОГР АД КІРОВОГРА Бліц Інформ 32 03 06 КРЕМЕНЧУК Меркурій 70 03 84 Саміт Кременчук 3 21 88
МИК ОЛАЇВ МИКОЛАЇВ КРИВ ИЙ РІГ КРИВИЙ ТЕПС & С Бліц Інформ 47 47 75, 66 24 36 47 47 35 Кур’єрська НОУ ХАУ служба 47 20 03, передплати і 47 17 77 доставки Саміт Миколаїв 04 04 94 56 10 69 ЛЬВІВ Ділова преса 70 34 68 Західний кур’єр 23 04 10 Фактор 41 83 91 Циндра 97 15 15 ЛУГ АНСЬК ЛУГАНСЬК Ребрик 50 13 64, 50 14 33 ЛУЦЬК Бліц Інформ 72 05 48 МАРІУПОЛЬ Бліц Інформ 33 54 98
НІК ОПОЛЬ НІКОПОЛЬ Ай Джі Електронікс 4 22 48 НОВО ВОЛИНСЬК Мазурова 4 07 71 НОВОМОС К ОВСЬК Меркурій 7 51 91 ОДЕСА Ласка 711 66 16 Пугачова 237 17 80 Агентство Наш Бізнес 718 06 08, 714 41 68
ПАВЛОГР АД ПАВЛОГРА Меркурій 6 00 93 ПОЛТ АВА ПОЛТАВА Агентство передплати АНП 50 93 10 Бліц Інформ 50 92 61 СЕВА СТОПОЛЬ Бліц Інформ 55 44 51 Фактор Преса 45 55 82 СІМФЕРО ПОЛЬ Бліц Інформ 249 300 Саміт Крим 51 24 93 Флора 27 00 92 Фактор Преса 27 94 56
СУМИ ДІАДА 78 03 55 Еллада S 25 12 49 ТЕРНО ПІЛЬ Попович 25 18 23 ХАРКІВ Фактор Преса 738 29 73 Александ рова 754 58 27 ХЕРСОН Кобзар 42 09 09 ЧЕРНІВЦІ Ключук 57 03 17, 24 73 83 ЯЛТ А ЯЛТА Саміт Крим 32 41 35
Передплату можна оформити в редакції, звернувшись до відділу передплати і реалізації за телефоном: (0642) 59$93$92, т/ф 59$93$91, E$mail: marketing_utg@ukr.net
передплата на
2009 рік
триває
Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, відділі передплати редакції. Тел.
(0642) 59$93$92
Передплатні індекси: українською мовою
російською мовою
99309
99340
Розслабтеся! Ученим Харківського національного університету ім. В. Каразіна та Інституту проблем хімічної фізики РАН удалося розкрити секрет давньогрецької чорнолакової кераміки, знайденої на території заповідника «Херсонес Таврійський», що розташований на окраїні сучасного Севастополя. На їхню думку, це зовсім не лак, як вважали історики, а емаль або скло.
№ 44
30 жовтня 2008 року
КРОСВОРД Перед вами список відповідей, що зібрані у групи за довжиною слів і розміщені за абеткою. Вам треба лише підібрати кожному слову його рідне місце.
Секрет античної кераміки розкрито?
Валентина Владимирова
піддає сумніву сам термін «чорнолакова кераміка». В історії і археології поняття чорнола кової (або чорнофігурної) кераміки дуже поширене. Вважається, що приблизно в осуд із кераміки, вкритої чорним ла VI столітті до н.е. стародавні греки навчи ком, виготовлявся в гончарних май лися робити різноманітні керамічні стернях Аттики, різних міст Малої предмети, малюнки на які наносилися Азії, Македонії, Фессалії та островів чорним лаком. Виходили прикрашені ор Егейського моря і експортувався в наментом вази, красою яких захоплюва північно причорноморські колонії. Крім лося не одне покоління поетів. Наприк того, існувало місцеве виробництво, що лад, сучасний російський поет Вадим наслідувало високоякісні імпортні зраз Кушнер писав: «…на античной вазе вы ки. Перші публікації про знахідки чорно ступает человечков дивный хоровод…». лакової кераміки елліністичного часу да Однак склад лаку з’ясувати не вдавало товані кінцем XIX століття. Вони являють ся, і історики вирішили, що технологія собою переважно короткі описи форми його одержання і нанесення безпово посудин із різних колекцій. Саме ж блис ротно втрачена. Тільки перевірка цього куче покриття апріорі вважалося зроб уявлення за допомогою сучасних тонких леним лаком. методів дослідження показала, що це — Щоб з’ясувати природу покриття, помилка. нам довелося застосувати досягнення Учені досліджували шість зразків чор сучасного приладобудування, — гово нолакової кераміки, а про сто кажучи, давньогрецьких Як показали дослідження, блискучі чорні черепків VI—I століття до н.е. Вони були знайдені ар малюнки нанесені шаром тонкого скла або хеологами в Херсонесі й на емалі товщиною 14—25 мікронів. Це розкопках так званого відкриття можна вважати сенсаційним, Бельського городища — скіфського поселення при оскільки воно не тільки спростовує всі близно того ж часу непо уявлення істориків, а й піддає сумніву далік від села Бельськ у Пол сам термін «чорнолакова кераміка». тавській області. Фахівці уважно вивчили товщину чорного шару на керамічній основі, склад самої кераміки і цього рить Тетяна Крупа, співробітниця Музею шару. археології та етнографії Слобідської Ук Результати досліджень розвіяли сум раїни Харківського національного уні ніви. «Чорний лак» — це скло або емаль верситету ім. В. Каразіна. — Склад і із високим вмістом заліза й натрію. На структура зразків були вивчені методом думку вчених, найімовірніше, давньо електронно зондового мікроаналізу, що грецькі майстри використовували для включає одержання зображення дослі одержання чорної емалі шихту, до скла джуваного об’єкта у вторинних і відби ду якої входив як барвник магнетит і тих електронах, а також методом рент геноспектрального локального мікро сода або зола, а може, ще й каолін. Ця аналізу. Дослідження проводилися на глиниста суспензія наносилася на кера цифровому електронному сканувально міку тонким шаром, а потім випалюва му мікроскопі, а розрахунки результатів лась. рентгеноспектрального мікроаналізу Чи можна вважати, що секрет давнь виконувалися за допомогою пакета про огрецької «чорнолакової кераміки» оста грам, розробленого в Інституті експери точно розкрито? Однозначно відповісти ментальної мінералогії РАН. Причому на це запитання фахівці не поспішають, обидва методи — майже неруйнівні, тоб оскільки досліджені шість фрагментів — то придатні для вивчення археологічних це зовсім не всі античні вази. Однак знахідок. учені переконані, що на вивчених ними Як показали дослідження, блискучі зразках кераміки зображення все таки чорні малюнки нанесені шаром тонкого зроблені не лаком, а емаллю. Дослід скла або емалі завтовшки 14—25 ження триватимуть далі, адже для істо мікронів. Це відкриття можна вважати риків це дуже важливі відомості, що доз сенсаційним, оскільки воно не тільки воляють краще зрозуміти технічні мож ливості майстрів античності. спростовує всі уявлення істориків, а й
П
4 літери: Ален Вовк Зиск Ласо Отто Ріал Трон Ятка 5 літер: Амеба Битка Бруси Валка Дедал Литво Масть Онега Рабле Совок «Татра» Ураза 6 літер: Альбом
Ацетат Багами Відгук Втрати Калмик Картяр Кліпси Коваль Лабети Мегера Проява Ротару Савана Садиба Свинар Середа Сирота Статус Туапсе 8 літер: Барикада Близнець Викладач Вовкодав Електрод
Задвірки Інвентар Мадригал Наполеон Помпадур Рекамбiо Розкопка Сіромаха Слідопит Топограф Факторія
Відповіді на кросворд, надрукований у № 43
9 літер: Аспарагус Відомство Далекомір Екземпляр Лендровер Намистина Нахабство Світлофор Стокротка Транспорт Філантроп Цукерниця Склала Оксана БАЛАЗАНОВА
ГОЛОВОЛОМКА Закресліть числа
ШАШКИ Білі починають і виграють
Закресліть у квадраті шість клітинок з чис лами таким чином, щоб ці клітинки не стика лися одна з одною навіть кутами і щоб числа в них не повторювалися. У кожному горизон тальному і вертикальному ряді квадрата по винне бути викреслене по одній клітинці.
Відповідь на етюд, надрукований у № 43 1. a1 b2!! a3:c1 2. e3 d4! c5:e3 (2…g5:e3 3. d4:d8 d6:f4 4. c3 d4 e3:c5 5. d8 b6! c1:e3 6. b6:f2х; 2…c1:e3 3. d4:h4 х) 3. e5 f6 g5:e7 4. f4 e5 d6:f4 5. c3 d4! e3:c5 6. e1 f2 c1:e3 7. f2:g5 f4 g3 8. g5 h4 g3 h2 9. h4 d8 a7 b6 10. d8:a5 h6 g5 11. a5 d2 g5 h4 12. d2 a5 b8 a7 13. a5 d8 х Рубрику веде Андрій ГЕРМАН
В.ЗАДОРОЖНІЙ, майстер спорту