Украинская техническая газета №148

Великі плани

Пріоритети

Випробування виробництвом

Хімічна індульгенція

Сперечаючись про газ, Київ і Москва серйозно займуться спільними енергетичним і авіабудівним проектами Стор. 4

Технології

Перспектива

Німецький акцент З миру — по ступеню

Держава не боїться монополізації галузі й має намір надати їй безпрецедентні пільги

Представники великого бізнесу констатують: на продукцію, зроблену за старими технологіями, у Європі не чекають

США розширили замовлення нашій країні в рамках виробництва ракети-носія Taurus-2, яка оснащуватиметься російськими двигунами

Стор.6

Стор. 9

Стор. 8–9

Щотижневик Виходить щовівторка

www.tehnichka.com

№ 44 (148) 9 листопада 2010 року

Тут відроджують поїзди

Реальні гроші й «мильні бульки» Як венчурному інвесторові відрізнити перше від другого?

Фахівці Запорізького електровозобудівного заводу ремонтують і переобладнують усі пасажирські електровози України

Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Нові технології — не тільки математичні формули, креслення та специфікації. Це ще очікування ринку, плани інвесторів і надії користувачів. У будь-який конкретний момент часу така технологія — це те, чим вона є, і те, чим вона може стати на думку професійного співтовариства. Чи можна дати об’єктивну оцінку розробкам, які є предметом розмов? Спробуємо це зробити.

Роман ПРЯДУН За радянських часів географія діяльності цього українського підприємства пролягала від Красноярська до західних кордонів і від Мурманська до Кавказу. Тоді завод обслуговував за місяць до 27 машин, маючи в штаті 4,5 тисячі працівників. Сьогодні цифри значно менше: до 80 машин на рік і 2,4 тисячі співробітників. Як говорять на підприємстві, цьому є логічне пояснення. Лагодження тоді ще нових чеських електровозів полягало в тому, щоб розібрати й непридатне замінити новим. Сьогодні ж більшість локомотивів набувають другого життя, проходячи цілковитий капітальний ремонт. Останнім часом через скорочення замовлень ЗЕРЗ досить сильно лихоманило. Але підприємство вистояло. За рахунок чого — розповідає голова правління ВАТ «ЗЕРЗ» Григорій Резниченко.

Будь-яка ідея має певний потенціал. На вмінні «вимірити» цей потенціал до реалізації задуму ґрунтується, наприклад, робота венчурного інвестора. Правильна оцінка перспектив допоможе за короткий строк збільшити вкладені гроші в кілька разів, зробивши вкладника мультимільйонером. Частіше, однак, буває навпаки — інвестор втрачає кошти, переоцінивши можливості нової розробки. Однією з найризикованіших сфер інвестицій недарма вважається комерціалізація результатів наукових досліджень у наукомістких і високотехнологічних галузях.

— Григорію Григоровичу, часто доводиться відновлювати машини з нуля?

— За рік ми ремонтуємо близько чотирьох аварійних електровозів. Усі, навіть дуже серйозні неполадки, наші фахівці спроможні виправити. Навіть після лобових зіткнень, коли від корпуса локомотива залишається тільки купа покрученого заліза. Раніше такі машини списувалися, а сьогодні ми повертаємо їх до життя, притому робимо це якісно.

Закінчення на стор. 5

Європейський діаметр Харцизький трубний завод стане постачальником для компаній Євросоюзу, у такий спосіб убезпечивши себе від мінливої ситуації на ринку Росії

Закінчення на стор. 12 Олена ГЕРАСИМОВА Найбільший у СНД виробник труб великого діаметра для магістральних газо- і нафтопроводів, якого потіснили із традиційних ринків збуту його російські конкуренти, одержав доступ до європейських контрактів.

Ключ до євроінтеграції Недавно французький холдинг C4Gas S.A., головний постачальник труб для найбільших у Євросоюзі нафтогазових, а також нафто- і газотранспортних підприємств, завершив

процедуру сертифікації продукції й системи збуту української компанії «Метінвест». «Метінвест» і ВАТ «Харцизький трубний завод» (ХТЗ), який входить до його складу, тепер мають кваліфікаційний сертифікат, що дозволяє брати участь у тендерах на виготовлення труб великого діаметра (ТВД) для європейських споживачів. Його наявність — необхідна умова для співробітництва з такими великими газотранспортними компаніями, як словацька SPP A.S. Eustream S.A. і австрійська Steweag-Steg GmbH.

Закінчення на стор. 7

2

№ 44 (148)

9 листопада 2010 року

Тут і тепер Наука

Цитати тижня

Титанові позиції усе міцніші й міцніші Після чотирирічного будівництва почав роботу Міжріченський гірничо-збагачувальний комбінат із виробництва ільменітового концентрату.

Сергій Тігіпко Віце-прем’єр-міністр України

Підприємство вироблятиме щорічно 200 тонн концентрату для потреб титанової промисловості України. «Першої черги розробки нам вистачить на 15 років, потім ми плануємо ввести інші дільниці. Наше підприємство працюватиме, як мінімум, 30 років», — сказав виконуючий обов’язки генерального директора ТОВ «Міжріченський ГЗК» Іван Бондар. Уведення в експлуатацію нової збагачувальної фабрики вирішить проблему дефіциту ільменітового концентрату, пов’язаного зі зростанням його споживання основними українськими виробниками діоксиду титану. Отриманий концентрат піде на потреби розширених потужностей ВАТ «Сумихімпром» і ЗАТ «Кримський титан».

Уже наступного року українці зможуть відчути перші результати реформ.

Олег Устенко Виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Україна має чітко сформулювати свою власну політику, зрозуміти місце країни в системі міжнародного поділу праці, яку політику ми сьогодні проводимо й із чим ми можемо погодитися, а з чим — ні. Тільки реформування власної економіки й проведення її тотального перезавантаження дасть можливість триматися на плаву.

Стан-унікум Трубний завод ВСМВО-АВІСМА — філія ТОВ «ВСМВО Титан Україна» (Нікополь, Дніпропетровська обл.) — завершує монтаж стана KPW 25LC виробництва компанії SMS Meer GmbH.

Стан, уведення якого планується в грудні поточного року, — унікальне

обладнання, подібного якому нема у світі. Він призначений для виробництва труб із титану і його сплавів діаметром від 6 до 30 мм і товщиною стінки від 0,4 до 4,5 мм. Як відзначають заводські фахівці, продуктивність цього агрегата вище існуючих станів холодної прокатки в 2,5—3 раза, а роликових — у 10—14 разів.

Не горить і не мокне

Маріус Вісмантас Координатор проектів Світового банку в Україні, Білорусі та Молдові

На базі ТОВ «НВП «Технологія» у Шостці (Сумська обл.) відкрито найбільший у Європі завод із виробництва піноскла по-

Продовження практики державної рекапіталізації банків в Україні суперечить міжнародному досвіду. Вкладення бюджетних коштів доцільне за необхідності повернення фінансової стабільності, поновлення кредитування економіки та нейтралізації ризику негативного системного впливу з боку окремих неплатоспроможних банків країни.

тужністю 55 тис. м3 продукції на рік.

Проект вартістю близько $9 млн реалізований

Одним абзацем ВАТ «Турбоатом» і ВАТ «Укргідроенерго» підписали контракти на виготовлення й поставку трьох гідротурбін для гідроелектростанцій Дніпровського каскаду.

У результаті модернізації одинична потужність гідротурбін Київської ГЕС зросте з 19,2 до 21 МВт, Канівської — з 19,2 до 23 МВт. Також збільшиться термін служби гідротурбін до 30—40 років, зростуть показники надійності, ефективності та екологічної безпеки. ТОВ «Львівські автобусні заводи» має намір вкласти 26 млн грн у модернізацію в 2011 році.

Директор заводу Ігор Малець повідомив, що ці кошти виділять на технічне переозброєння заводу. Китайська Республіка планує будівництво парогазової електростанції в Криму на площі 25 гектарів.

Нову споруду розмістять на базі недобудованої електростанції. Будівництво провадитиме Китайська національна машинобудівна корпорація SINOMACH. Південнокорейська Lotte Group розглядає можливість спорудження зернового термінала в Одеському порту.

«В Одеський порт експертів Lotte Group привело бажання інвестувати кошти компанії в будівництво зернового термінала для забезпечення експорту зернових культур в Азію та на інші зарубіжні ринки», — говориться в пресрелізі порту.

Адреса редакції: Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»

www.tehnichka.com Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

У Корею за швидкістю Кабінет Міністрів України й південнокорейська Hyundai Corporation розглядають можливість створення в нас у країні спільного підприємства з виробництва швидкісних поїздів.

Під час робочого візиту в Південну Корею віце-прем’єр-міністр Борис Колесніков обговорив з керівництвом Hyundai питання створення СП на одному з українських підприємств. Сторони також обговорили деталі поставки в

Україну 10 швидкісних поїздів корейського виробництва. Передбачається, що 6 поїздів надійдуть до початку чемпіонату Європи з футболу, а ще 4 — до кінця 2012 року. Український уряд розраховує на певне поліпшення умов кредиту, що надається Кореєю для купівлі цих поїздів, і очікує, що на початку грудня буде підписаний відповідний контракт між «Укрзалізницею» і Hyundai Corporation. Колесніков відзначив, що корейська компанія вия-

Головний редактор Світлана Ісаченко

04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а

тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.

РЕДАКЦІЯ:

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Людмила Мельникова —

Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості

відповідальний секретар тел. 0642 34-72-47

тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;

Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки

Іван Спасокукоцький — редактор відділу IT

тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com

тел. 044 278-42-37 e-mail: ivanspas@tehnichka.com

ЗАТ «Українська енергозбережна сервісна компанія» (УкрЕСКО, Київ) за сприяння НАЕР із залученням коштів Європейського банку реконструкції та розвитку. Розробку й монтаж зробили фахівці китайської компанії «Ланжоу Пенгфей». «Технологія» — єдине підприємство в СНД, що випускає сучасний енергозбережний, екологічно чистий матеріал, який не горить і не пропускає вологу. Крім піноскла на заводі налагоджене виробництво широкого спектра фарб, лакофарбових матеріалів і смоли для ливарного виробництва. вилася єдиною, яка пообіцяла зробити для України 6 поїздів за 16 місяців. Крім того, у рамках візиту віце-прем’єр обговорив можливості співробітництва в суднобудуванні, енергетиці, інформаційних технологіях і автопромі.

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:

Автобус із маркою «ХТЗ» Олена ЗЕЛЕНІНА Генеральному директорові ВАТ «Харківський тракторний завод» (ХТЗ) Сергієві Серебрякову доручено підготувати пропозиції з розміщення замовлення на виробництво міських пасажирських автобусів.

На думку влади Харкова, виробнича база ХТЗ, можливості консорціуму, територіальна близькість ДП «Завод «Електроважмаш», де планується випускати двигуни для автобусів, дозволяють складати міський автобус на потужностях тракторного заводу. Крім того, це ще і нові робочі місця, і поновлення роботи виробництва. Раніше віце-прем’єр Сергій Тігіпко наголошував на важливості збереження виробництв, які можуть забезпечувати країну своїми автобусами, тролейбусами і трамваями. Особливо це актуально в контексті підготовки до Євро-2012, під час якого міста, які приймають чемпіонат, потребуватимуть достатньої кількості громадського транспорту. В уряді вважають: якщо підтримати вітчизняних автовиробників, то згодом можна буде говорити про експорт машин не тільки у країни СНД, а й у Європу.

Довідка «УТГ» ВАТ «Харківський тракторний завод ім. Серго Орджонікідзе» — один із первістків вітчизняного тракторобудування. За 79 років роботи в цехах підприємства виготовлено близько 3 млн тракторів. Наразі продукція заводу представлена широкою гамою колісних і гусеничних тракторів різного призначення потужністю від 35 до 190 к.с. Із 2007 року продуктова лінійка ХТЗ розширена за рахунок першого дорожньо-будівного бульдозера ТС-10.

Газета видається українською та російською мовами

(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди

e-mail: reklama@tehnichka.com

ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс:

збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R),

(044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 публікуються на правах реклами.

Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

Любов Соловйова — тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,

e-mail: podpiska@tehnichka.com

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

Загальний наклад 16051 прим. Замовлення № 2422

3

№ 44 (148)

9 листопада 2010 року

Тут і тепер Наука

ЕКОНОМІКА Європейський союз надасть Україні фінансову допомогу в розмірі 600 млн євро.

«Європарламент схвалив виділення Україні 600 мільйонів євро макрофінансової допомоги», — сказав голова представництва Єврокомісії в Україні й Білорусії Жозе Мануель Пінту Тейшейра. За його словами, мета допомоги ЄС — «реформи, що стосуються управління державними фінансами».

На розширеному засіданні робочої групи «Національні проекти» комітету з економічних реформ Президент Віктор Янукович констатував інтерес інвесторів до реалізації десяти першочергових національних проектів. Вони виконуватимуться переважно за рахунок коштів інвесторів. При цьому держава готова сприяти реалізації проектів, створюючи умови мінімізації бюрократичних процедур і надаючи держгарантії із залучення інвестицій. Президент також висловився за енергійне здійснення затверджених і розробку нових проектів у сфері аграрнопромислового комплексу, авіаційної та космічної галузей, а також інноваційної інфраструктури.

Асоціація «Український ядерний форум» має намір до кінця 2010 року стати асоційованим членом Європейського ядерного форуму FORATOM. Україна почала роботу із приєднання до FORATOM у 2005-му. Перший етап — створення «Українського ядерного форуму». Асоціація провела свою першу міжнародну конференцію, після якої надасть відповідну за-

явку на приєднання до Європейського ядерного форуму.

Коригувальний коефіцієнт для розрахунку рентної плати за нафту й газовий конденсат за жовтень 2010 року становить 1,154, що на 5,39% вище його значення за попередній місяць (1,095). Як повідомляється на веб-сайті Міністерства економіки України, розрахунок проводили з урахуванням середньої вартості нафти Urals на лондонській Міжнародній нафтовій біржі (International Petroleum Exchange, IPE), що у жовтні зросла до $81,62 за барель у порівнянні з $77,52 за барель у вересні.

ВУГЛЕПРОМ Державне підприємство «Вугілля України» (Київ) взяло в ПАТ «Дочірній банк Ощадбанку Росії» (Київ) 300 млн грн у вигляді кредитної лінії. На взяті в «дочки» Ощадбанку РФ кредитні кошти передбачається технічно переоснастити державні вуглевидобувні підприємства і ввести в експлуатацію нові перспективні лави на державних шахтах.

ПЕК Україна й Білорусь підписали угоду про транзит венесуельської нафти через нафтопровід «Одеса—Броди». У листопаді планується прокачати 80 тис. тонн, а в 2011 році — 8 млн тонн.

Україна зацікавлена в співробітництві із Сирійською Арабською Республікою в паливноенергетичному комплексі. Перший віце-прем’єр-міністр України Андрій Клюєв відзначив, що українські компанії зацікавлені в технічному обслуговуванні й будівництві сирійських електростанцій, поставках запасних частин. Обговорювалися питання співробітництва в галузі використання поновлюваних джерел енергії у віддалених населених пунктах Сирії. У свою чергу, сирійська сторона запропонувала українським компаніям організувати спільні підприємства з випуску сучасного електротехнічного обладнання (трансформаторів, перемикачів, ліній електропередачі та електронних цифрових лічильників), а також вивчити можливості створення спільного підприємства в галузі виробництва генераторів і електродвигунів.

ПРОМИСЛОВІСТЬ Державне підприємство «Електроважмаш» (Харків) у січні-вересні 2010 року збільшило чистий дохід від реалізації продукції на 11% у порівнянні з тим же періодом 2009-го — до 556 млн грн. Обсяг виробництва на підприємстві за дев’ять місяців зріс на 8,1% до дев’яти місяців минулого року. Цей показник перевищує обсяг виробництва за весь докризовий 2008 рік, коли продукції випустили на 622 млн грн.

Запорізький, Нікопольський і Стахановський заводи феросплавів у листопаді почнуть процес узгодження з американськими споживачами обсягу й вартості поставок феросилікомарганцю. Причиною звернення українських виробників феросплавів у Мінторг США стали проблеми зі збутом продукції в Україні після недавнього відкриття внутрішнього ринку.

Іран зацікавлений у поставках нафти в Україну. «Іран міг би відіграти значну роль у диверсифікації джерел енергопостачання

для України», — заявив посол Ірану в Україні Акбар Гасемі-Аліабаді.

Найбільша в РФ приватна нафтова компанія ЛУКОЙЛ, що займається із середини жовтня ремонтом Одеського нафтопереробного заводу, планує завершити його на кінець року або на початку 2011-го. Буде проведена регенерація каталізатора ріформінгу й гідроочищення, реалізовано декілька інвестиційних проектів, пов’язаних із підвищенням ефективності роботи підприємства. Також відремонтують установки й

проведуть планову ревізію й діагностику обладнання. Під час ремонту Одеського НПЗ автозаправні станції ЛУКОЙЛУ в Україні постачатимуть нафтопродуктами, які накопичені в резервуарному парку підприємства й надходять з інших НПЗ компанії.

НАК «Нафтогаз України» розробляє проект створення державної мережі АЗС у країні. Створення держмережі заправок дозволить стабілізу-

вати ситуацію на роздрібному ринку нафтопродуктів і уникнути цінових стрибків. Голова правління «Нафтогазу» Євген Бакулін заявив, що одним із джерел нафтопродуктів для майбутньої мережі стане Кременчуцький НПЗ («Укртатнафта»).

Запаси вугілля на теплових електростанціях генерувальних компаній Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України» на початок листопада становили 2,676 млн тонн, що на 22,9% менше, ніж на ту ж дату 2009 року. У жовтні ТЕС одержали 2,128 млн тонн вугілля, а використали 2,185 млн тонн, або на 0,429 млн тонн більше плану, що пов’язано з надплановим виробництвом 805 млн кВт•год. електроенергії. Жовтневі поставки держпідприємства «Вугілля України» становили 1,3 млн тонн, що на 0,266 млн тонн менше плану.

ФІНАНСИ Міжнародний валютний фонд задоволений роботою монетарної влади України. «Усе, що стосується монетарного блоку й центрального банку, виконане й виконується», — підтвердив директор департаменту зовнішньоекономічних

відносин Національного банку України (НБУ) Сергій Круглик підсумки зустрічі місії МВФ із керівництвом НБУ. За його даними, для згладжування курсових коливань Нацбанк у жовтні продав на міжбанку близько $0,5 млрд, а в листопаді — $80 млн. У випадку успішного моніторингу програми за підсумками третього кварталу МВФ виділить Україні наприкінці листопада цього року ще близько $1,6 млрд.

Із 162,7 млрд грн доходів державного бюджету країни за січеньвересень 2010 року переплата податків і платежів становила 9%, або 14,5 млрд грн. Відповідно до наданої інформації загальний фонд держбюджету з доходів не виконаний на 7,2 млрд грн, або 4,8%. У цілому в державний бюджет надійшло 162,7 млрд грн, що становить лише 67,7% планового річного обсягу.

ТРАНСПОРТ

його адаптації до інших законодавчих актів.

Уряду вдалося відновити роботу будівельної галузі. Про це заявив прем’єрміністр України Микола Азаров під час зустрічі з представниками Європейського парламенту. За два роки рівень падіння будівельної галузі становив 80%, у країні майже нічого не будувалося. «Зараз ведеться активне будівництво. До кінця року буде введено в експлуатацію більше 250 об’єктів — це і великі мости, і школи, і лікарні, і житлові будинки», — відзначив прем’єр-міністр.

В Україні щорічно збільшуватимуться обсяги будівництва доріг. Про це Президент України Віктор Янукович заявив минулого тижня під час відкриття нової ділянки автомобільної дороги державного значення Знам’янка—Луганськ—Ізварине. Голова держави відзначив, що в 2010 році в Україні побудовано в 10 разів більше кілометрів автодоріг, ніж минулого року.

АПК Україна, Бразилія й Росія — світові лідери з динаміки зростання виробництва сільгосппродукції. «Укрзалiзниця» має намір у 2011 році побудувати на власних виробничих потужностях 6 тис. вантажних вагонів. Вартість одного піввагона — 540 тис. грн. Крім того, за словами генерального директора «Укрзалiзницi» Михайла Костюка, парк рухомого складу поповниться 22 пасажирськими вагонами, а на потужностях Крюковського вагонобудівного заводу побудують два швидкісних поїзди.

БУДІВНИЦТВО Міністерство регіонального розвитку й будівництва України планує найближчим часом винести на розгляд Кабінету Міністрів України рамковий законопроект про вдосконалення дозвільної системи в будівництві. За словами заступника міністра регіонального розвитку й будівництва Ігоря Соколова, зараз цей проект обговорюється з метою

Про це говориться в доповіді генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй «Сільськогосподарський розвиток і продовольча безпека». У документі повідомляється, що в Росії й Україні зростання сільгосппродукції у 2019 році становитиме 26% і 29% (за умови підтримки цього сектора урядами), у той час як у США й Канаді — у межах 10—15%.

Польська компанія «ІнкоФуд-Україна» побудує в Житомирській області новий м’ясопереробний завод. Нове підприємство в Бердичеві фінансується польськими інвесторами. Вартість будівництва заводу — 124 млн грн, планова потужність підприємства — 2 тис. 200 тонн м’ясопродукції на місяць. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами ЛігаБізнес, e-news.com.ua, РІА НовиниУкраїна, «Інтерфакс-Україна», ЛІГАБізнесІнформ, АПКінформ, РБК-Україна, УНІАН

4

№ 44 (148)

9 листопада 2010 року

Великі плани Приоритеты

Випробування виробництвом Сперечаючись про газ, Київ і Москва серйозно займуться спільними енергетичним і авіабудівним проектами Олександр ЛЕОНОВ, директор центру прикладних політичних досліджень «Пента» Усупереч сподіванням, візит російського прем’єрміністра Володимира Путіна в Київ не став ні проривною, ні визначною, ні навіть просто значущою (особливо на тлі українських передвиборних баталій) політичною подією. Проте на московського гостя в Україні чекали — хто з надією, а хто й зі страхом. У результаті помилилися всі.

Ні, безперечно, усіх правил і ритуалів, які відповідають новому періоду міждержавних відносин, було дотримано — взаємні компліменти пролунали, позитивна економічна динаміка озвучена, дружба продемонстрована. Майже все, як і раніше. От тільки учасники переговорів залишилися незадоволеними. Причому якщо представники України волю своїм почуттям не дали, то Володимир Путін улаштував такий собі демарш. Після засідання комітету з питань економічного співробітництва російсько-української міждержавної комісії в російського прем’єра мав відбутися обід із нашими політиками й провідними бізнесменами. Але там Володимир Путін так і не з’явився. Як і не вважав за потрібне приховувати свій поганий настрій під час фінальної пресконференції. Усе це свідчить не тільки про досить складний характер переговорів, а й про серйозні зміни у відносинах Москви й Києва.

Докладно

Найважливіше з мистецтв Для української влади ключовим у непростій справі налагодження відносин із північно-східним сусідом завжди було мистецтво домовлятися у сфері енергетики. Очевидно, що й зустріч із Путіним, яка відбулася наприкінці жовтня, мала вирішити багато проблемних питань саме в цій галузі. Ще напередодні переговорів український прем’єрміністр наполягав на необхідності перегляду газових контрактів, зокрема на скороченні базової ціни у формулі розрахунку вартості палива. Причому цього разу в Києва були додаткові аргументи, оскільки Україна

приєдналася до Європейської енергетичної хартії й ухвалила закон про ринок газу. «Таким чином, змінилися і міжнародна правова, і внутрішня законодавча

бази, які враховуються під час укладання й виконання угод про поставки й транзит газу. Угода, підписана попереднім урядом, зараз не відповідає чинному законодавству України, і це реальність, яку не можна проігнорувати. Треба шукати компроміс, і з урахуванням відновленого рівня взаєморозуміння й взаємної довіри з Росією, упевнений, що компроміс ми знайдемо», — наполягав напередодні зустрічі зі своїм російським колегою Микола Азаров. Крім цього, інтерес нашої країни полягав у тому, щоб досягти з російською стороною домовленостей про умови транзиту російської нафти через українську територію. Москва хоче знизити ставку прокачування «чорного золота» територією України (із січня 2010 року вона зросла на 30%). Київ готовий вдатися до цього кроку в обмін на документально зафіксований мінімальний обсяг транзиту на рівні 25 млн тонн нафти на рік протягом 5 років. Нема сенсу зайвий раз зупинятися на тому, що обидва питання надзвичайно важливі, якщо не сказати ключові для української економіки. Однак задовго до зустрічі стало зрозуміло, що цього разу переговори будуть дуже непростими. Так, ще наприкінці серпня Володимир Путін чітко визначив позицію уряду РФ: мовляв, Київ і так одержав достатню знижку на газ після підписання харківської угоди. Не все гаразд було й у питанні про нафтовий транзит. Інформоване джерело в українському уряді повідомило онлайн-виданню

«Економічна правда» про те, що російська сторона зірвала підписання угоди про умови транзиту нафти через нашу територію під час 7-го засідання міжурядово-

го російсько-українського економічного комітету. За його словами, Москва вихолостила текст документа, цілковито відмовившись від якихось зобов’язань щодо гарантованого завантаження нафтотранспортної системи України. Джерело відзначило, що у зв’язку з такою позицією росіян Київ буде змушений «шукати інші можливості».

Якщо розібратися

Газові пузирі Не дивно, що енергетична частина переговорів, по суті, була безрезультатною. Так, Росія й Україна парафували угоду про транзит нафти через територію України, що передбачає транзит 25 млн тонн російської нафти територією нашої країни протягом п’яти років. Однак реально діючий контракт так і не було підписано. Ще неприємніше склалася ситуація з «газовими» переговорами. За підсумками зустрічі з Путіним Микола Азаров заявив, що ціна російського газу для України в першому кварталі 2011 року може становити $230 —235 за 1 тис. кубометрів. У третьому кварталі цього року вона становила $248,72, у четвертому досягне $252. Однак слова українського прем’єра спростував офіційний представник «Газпрому» Сергій Куприянов. За його словами, зараз ніяких нових домовленостей із газу з Україною нема. «У нас діє контракт, відповідно до якого визначається ціна. Вона коректується щокварталу залежно від того, як зміню-

ються ціни на нафтопродукти. Тому ті оцінки, які звучать у різний час, ніяк одна одній не суперечать, а просто відбивають поточну ситуацію. Ніяких нових домовленостей щодо ціни на газ на цей час у нас нема — просто йдеться про те, яка ціна вийде при розрахунку за формулою, що міститься в контракті», — сказав Куприянов.

Крилаті плани Утім, назвати українськоросійські переговори провальними не можна. Микола Азаров і Володимир Путін підписали 2 протоколи й 9 угод. Найбільший резонанс викликають два документи — Угода про створення спільного підприємства між російським ВАТ «Об’єднана авіаційна корпорація» і українським державним підприємством «Антонов» і Угода між державним концерном «Ядерне паливо» (Україна) і ВАТ «ТВЕЛ» (РФ) про співробітництво під час організації в Україні виробництва ядерного палива для реакторних установок типу ВВЕР-1000 за російськими технологіями. Найбільш підготовленою й найнеобхіднішою для нашої країни експерти одностайно називають угоду про співробітництво в галузі авіабудування. Робота в рамках створюваного спільного підприємства допоможе відновити випуск літаків «Мрія» і «Руслан», ефективно продавати літаки Ан-148, Ан-140, Ан-70 і Ан-124, а також одержати багатомільярдні контракти на поставку повітряних машин російському міноборони й приватним авіакомпаніям. Це дозволить у свою чергу завантажити виробничі потужності в Україні. Як уважають експерти, СП дасть можливість заощадити гроші на закупівлі матеріалів і комплектувальних і забезпечить післяпродажний сервіс. А от поглинання одного партнера іншим не передбачається. Однак навіть у цьому проекті є безліч підводних каменів. Для створення спільного підприємства державне підприємство «Антонов» спочатку має бути перетворене на акціонерне товариство й тільки після цього одержить можливість, відповідно до законодавства України, внести в статутний фонд активи. Тож сторони зробили тільки перший крок для організації повноцінного співробітництва. У той же час із Росії вже лунає безліч тривожних «дзвіночків», які загрожують завда-

ти серйозної — якщо не непоправної — шкоди успішній реалізації угоди. Наприклад, Росія перейшла до конкретних дій із заміни на літаках Ан-148 двигунів Д-436-148 запорізької «Мотор Січі» на SaM146 виробництва російського «Сатурна» і французької Snecma. Воронезький авіазавод одержав від «Ільюшин Фінанс Ко» літак для необхідного тестування. Без згоди української сторони ухвалити рішення щодо заміни агрегатів неможливо, однак експерти вважають, що Росія може вплинути на цей процес за допомогою політичних важелів. Крім того, у вересні відразу декілька російських інформаційних агентств опублікували витяги з технічної презентації ДТК «Росія» —однієї з перших авіакомпаній, що почали експлуатувати перспективний ближньомагістральний літак Ан-148. У звіті затверджується, що експлуатаційні якості Ан-148 не можуть гарантувати достатнього рівня безпеки. Перші серійні літаки завжди мають «дитячі хвороби», а злив компромату на Ан-148, швидше за все, організував конкурент «Антонова» «Сухий» зі своїм проектом SSJ 100, говорять експерти. Тим більше, що порівняння першої серійної машини з надійністю Boeing і Airbus, які експлуатуються протягом багатьох років, узагалі некоректне й виглядає неприхованою маніпуляцією. Про проблеми проекту свідчить і той факт, що ще в середині серпня власник Національної резервної корпорації Олександр Лебедєв запропонував українській владі викупити приналежний йому блокувальний пакет акцій лізингової компанії «Ільюшин Фінанс Ко» (ІФК). Спробу російського бізнесмена позбутися акцій із тривогою сприйнято в Києві. Адже ІФК займається ринковим просуванням літаків, заради серійного виробництва яких і планується об’єднувати авіабудівні потужності України й РФ. Можна впевнено сказати, що реалізація українськоросійської угоди про співробітництво в галузі авіабудування стане справжнім тестом на здатність двох країн організувати й забезпечити по-справжньому рівноправне співробітництво. Якщо не вдасться досягти успіху навіть у такій сфері, де обидві держави дійсно потребують об’єднання зусиль, говорити про вдале завершення інших проектів досить важко.

Випередити американців Це ж стосується й іншої угоди — про співробітництво в атомній сфері. Уже кілька років для української влади одне із принципових і пріоритетних питань — створення в країні власного циклу виробництва ядерного палива для вітчизняних АЕС. Ще у квітні Путін обговорював із Президентом Віктором Януковичем можливість будівництва в Україні заводу з випуску ядерного палива. Тоді сторони підтвердили лише взаємний інтерес до такого проекту. Тепер же російський «ТВЕЛ» і наш державний концерн «Ядерне паливо» підписали угоду про створення на території України спільного підприємства для виробництва ЯП для реакторних установок ВВЕР-1000 за російськими технологіями. Відповідно до домовленостей, завод може бути уведений в експлуатацію у 2012 році. Правда, і тут є одна проблема. Як уважають експерти, російська сторона зацікавлена не так у завершенні будівництва (оскільки власноруч створює собі конкурента), як у можливості очолити процес, який не може зупинити. Не треба забувати, що в «Енергоатому» і американського Westinghouse також підписаний контракт, за яким у разі успішного ліцензування палива новий постачальник з 2011 року може одержати частину ринку, забезпечивши своєю продукцією три блоки Південно-Української АЕС, а в перспективі — і до шести блоків українських атомних станцій.

Упритул

Кінець медового місяця Очевидно, що саме від реалізації двох цих угод залежатимуть перспективи подальшого економічного співробітництва України і Росії. Або все-таки буде знайдено механізм, здатний забезпечити захист інтересів обох сторін, або ж почнеться неминуче згортання спільних високотехнологічних проектів. Із цього погляду візит Володимира Путіна в Україну був як ніколи знаковим. Він підбив рису під «медовим місяцем» Києва й Москви. Настав час важких переговорів і не менш важкої роботи. Саме від уміння домовлятися, брати до уваги національні й економічні інтереси партнерів і йти на розумні поступки залежить майбутнє українсько-російських економічних відносин.

№ 44 (148)

9 листопада 2010 року

5

Підприємство

Тут відроджують поїзди Фахівці Запорізького електровозоремонтного заводу ремонтують і переобладнують усі пасажирські електровози України Роман ПРЯДУН Початок на стор. 1-й

— Чи не простіше залізничникам придбати новий локомотив?

— Новий електровоз коштує близько 40 мільйонів гривень, а ми проводимо якісний капремонт за 3—4 мільйони. Тому й освоїли всі необхідні технології для, так би мовити, відродження поїздів: ми робимо глибоку модернізацію рухомого складу, якому понад 30 років. Тобто відновлюємо із подовженням терміну експлуатації на 15 років. Сьогодні в країни немає грошей на відновлення парку електровозів, тому вважаю це нормальним виходом зі становища. До того ж чеські машини дуже якісні, конструкційна швидкість становить 160—180 кілометрів на годину.

— А як справи з комплектувальними?

— Ми освоїли випуск понад 11 тисяч запасних частин, щоб не мати проблем із лагодженням локомотивів різ-

Григорій Резниченко

них серій. До того ж ремонтуємо більше десятка серій рухомого складу, а в кожної є ще й кілька підвидів. Тому дуже часто потрібні різні деталі навіть для однієї марки електровоза. А це марнування і часу, і грошей, адже малі партії комплектувальних коштують дорожче. Одним словом, вирішили самі випускати запчастини. Тепер куємо, ллємо, точимо. Є навіть швейцарський лазерний комплекс «Бистронік» для різання металу, який допомогла купити «Укрзалізниця». Раніше деякі питання вирішувалися місяць-два, а тепер на це потрібен деньдва. У пам’яті того ж «Би-

Довідка «УТГ» Запорізький електровозоремонтний завод У 1905 р. були засновані Олександрівські майстерні, де працювало майже 700 чоловік. За перший рік тут відремонтували лише чотири паровози. Простій однієї машини в ремонті становив майже 200 днів.

У цехах Новокраматорського машинобудівного заводу створюється потужна сучасна техніка Микола СТОЛЯРОВ

«Непрофільні» рекорди НКМЗ більше знають як постачальника металургійної техніки та обладнання. Краматорські прокатні стани, крани, машини безперервного лиття заготівок працюють у багатьох країнах СНД і світу. Однак на підприємстві ніколи

— Ми заговорили про гроші. Адже криза підприємство не оминула...

— 2009-й був просто сумним для ЗЕРЗ. Майже весь минулий рік працювали по три дні на тиждень. Упали обсяги залізничних переве-

У 1930 р. перейменовані на паровозоремонтне підприємство. Саме йому першому в СРСР довірили ремонт електровозів. Наразі відновлює електровози серій ЧС2 (Чехословаччина), ЧС4, ЧС7, ЧС8, ВЛ80с (Володимир Ленін), ВЛ80т, ВЛ80к, ВЛ82м. ЗЕРЗ також освоїв модернізацію двосекційних електровозів ВЛ80 із їхньою переробкою на односекційні машини ВЛ40у та електровози для ГЗК ОПЕ1АМ, ОПЕ-1

Марш за навігатором

У Краматорську завершена підготовка до складання й монтажу прохідницьких агрегатів для шахти «Червоноармійська Західна». Підприємству, яке добуває на рік мільйони тонн вугілля, НКМЗ поставить три комбайни середнього класу П-220. Однак це лише одна з перемог машинобудівників.

строніка» 37 тисяч деталей. Конструктор намалював необхідне, перевів в електронний вигляд — і пристрій вирізає те, що треба. Іноземці, які приїжджають до нас на підприємство, не розуміють цього. Говорять, у них таке роблять суміжники. Але це добре в тому випадку, коли фінанси дозволяють. У нас же ситуація дещо інша. Раніше чехи випускали для нас кабіни за 100 тисяч доларів, сьогодні ми самотужки виконуємо ту ж роботу, але в 6—7 разів дешевше. Економія на кожному електровозі близько 1,5 мільйона гривень. З огляду на те, що на рік ми ремонтуємо в середньому 80 машин, виходить кругленька сума економії держкоштів.

не обмежувалися одним напрямом, працювали на потреби інших галузей — від «оборонки» до енергетики. Відповідаючи запитам ринку, 15 років тому завод знову почав виробляти «непрофільну» вугільну техніку.

— Нашим первістком став прохідницький комбайн малого класу П-110, — говорить заступник генерального директора з економічних питань Юрій Чибісов. — Тісно співпрацюючи з галузевими науково-дослідними, проектними й конструкторськими інститутами, ми удосконалюємо техніку з урахуванням пропозицій гірників. Наприклад, комбайни для «Червоноармійської Західної» виготовляємо на індивідуальне замовлення. У

Красноармійську агрегати для шахти попросили зробити на 8 тонн важче, тобто більш стійкими. Після вдосконалень і модернізації вони завоювали популярність на вугільних підприємствах України й у наших тепер традиційних споживачів — шахтарів Росії й Казахстану. На шахті «Добропільська» у Донецькій області бригада прохідників Героя України Володимира Литвина у 2001 році навіть установила на одному з таких комбайнів рекорд, пройшовши за місяць 870 метрів гірничих виробок. Сьогодні в багажі машинобудівників Краматорська —

зень, отже, зменшилися й замовлення на ремонт. Якщо 2008 року ми відробили на 290 мільйонів гривень, то минулого ця цифра становила 200 мільйонів. Упала й зарплата. Було важко, але колектив удалося зберегти. Так, близько 300 чоловік пішли, але переважно це пенсіонери, які зрозуміли негаразди часу й зважили на становище рідного їм заводу. Виходити із кризи ми почали навесні — із травня підприємство працює вже повний тиждень. З огляду на те, що обсяг ремонтних робіт рухомого складу країни торік був трохи менше звичайного

— Після розвалу СРСР росіяни відразу ж вирішили позбутися залежності від українських ремонтників. На сьогодні вони мають майже п’ять повноцінних центрів, однак досі найскладніші роботи просять виконати саме запоріжців.

— Нам говорять просто: так, ми знаємо ваш завод, ви робите краще, але в нас є свої і їм треба давати працювати. Навіть за такого до нас ставлення за останні кілька років ми все-таки відновили особливо складні машини для росіян. Зараз вони працюють на Кавказі. Хочемо й сподіваємося повернутися на ри-

рівня, сьогодні завод завантажений замовленнями до кінця року.

нок Росії та Казахстану. Наші технології й кадровий потенціал дозволяють конкурувати із цими країнами, але не все залежить тільки від нашого професіоналізму, потрібна ще й підтримка держави. Узагалі завод зобов’язаний технологічно бути на один крок попереду тієї техніки, яку ремонтує, — це запорука її надійності, а також безпеки руху поїздів.

— Напевно всі проблеми не вирішено.

— Основна проблема підприємства — його вузькопрофільність. Ми ремонтуємо рухомий склад «Укрзалізниці». Роботи, так би мовити, на стороні в нас немає. Ми — держпідприємство. Правда, не дуже давно почали лагодити кар’єрні тепловози для гірничо-збагачувальних комбінатів, однак це невеликий обсяг робіт. комбайни не тільки прохідницькі, а й видобувні. Однак головні надії тут пов’язують із прохідницьким агрегатом середнього класу — П-220. Його замовили гірники з Добропілля Донецької області, з російської шахти «Распадська». Просто на виставці «ВугілляМайнінг-2010», яка відбулася недавно в Донецьку, агрегат придбала шахта «Анжерська Південна», що в Російській Федерації. Ще шість машин завод виготовить для гірників Казахстану. Тепер у НКМЗ пішли далі: завод не тільки випускає комбайни, а й відкриває власні сервісні центри з їхнього обслуго-

— Чи варто очікувати появи нових українських локомотивів найближчим часом? вування. Перші два створені в Кузбасі. Крім того, з маркою НКМЗ сьогодні випускаються дробарки, шахтні піднімальні машини, млини, конвеєри.

Кроки саженні Більше десяти залізничних вагонів потрібно було НКМЗ для того, щоб відправити замовникові виготовлений тут гігантський екскаватор — ЕК 11/70. На «стапелях» заводу очікують відправлення ще кількох потужних землерийних машин.

— ЕК означає екскаватор крокуючий. 11 — це обсяг його ковша в кубометрах, 70 — довжина його стріли в метрах, — розповідає начальник бюро екскаваторобудування заводу Олег Калашников. — При цьому вага його ні багато ні мало 730 тонн. Така величезна купа металу, що пересувається сама, — ця картина вражає навіть досвідчених фахівців. Перший крокуючий екскаватор випущений на НКМЗ у 1948 році. Обсяг його ковша становив лише один кубометр, а призначався агре-

— Якими б не були добрими чеські електровози й запорізькі вмільці, які відновлюють їх, однак через кілька років питання відновлення рухомого складу України буде дуже гострим. Закуповувати готові поїзди на Заході дорого. Уже кілька років як назріла потреба у проекті виробництва власного пасажирського електровоза. Кілька локомотивів були зроблені в Дніпропетровську. Однак ні суто вітчизняний ДЕ-1, ні спільний із компанією «Сіменс» ДС-3 так і не були запущені в серію. У цьому питанні не треба винаходити велосипед. Електровози будують лічені країни. Треба вибрати прийнятний варіант і замовити фахівцям те, що необхідно Україні. Після цього ми спроможні освоїти випуск у себе. До речі, такі плани вже були. Наші представники їздили на «Сіменс». Розробили графік передачі технологій. Німці повинні були зробити проект і побудувати кілька локомотивів, після чого виробництво перенести на ЗЕРЗ. Поступово випуск основних вузлів планували налагодити в Україні, крім електроніки, яка залишалася німецькою. Але у зв’язку з економічною кризою цей проект заморозили. Хоча був затверджений план, за яким починаючи з 2009 року до Євро-2012 ми повинні були виготовити 50 нових машин. Уже навіть підготували виробничі потужності для цього, але поки не судилося. Сподіваємося зараз до цього напрямку повернутися. гат для прокладання Волгодонського каналу. Утім, уже наступна машина мала на ті часи ківш величезної місткості — 4,4 кубометра. Більш ніж за 60 років на заводі побудовано близько 3 тис. крокуючих машин, що працюють у багатьох країнах світу, — від Куби до Монголії, від Індії до Німеччини. Сьогодні НКМЗ повністю задовольняє потреби України в таких екскаваторах, поставляє їх у Росію, Білорусь, Казахстан. Роботи їм вистачає на родовищах корисних копалин, у тому числі в золотих копальнях, для яких у Краматорську виготовляють екскаватори в так званому північному виконанні, що здатні працювати в люті холоди. Показово, що створені 30 — 35 років тому, вони досі працюють. Проте крокуючі машини весь час удосконалюються. Недавно, наприклад, фахівці бюро екскаваторобудування з’єднали екскаватор із супутником, і перший ЕК із навігатором уже поставлено на Полтавський гірничозбагачувальний комбінат.

6

№ 44 (148)

9 листопада 2010 року

Пріоритети

Хімічна індульгенція Держава не боїться монополізації галузі й має намір надати їй безпрецедентні пільги Олена ГЕРАСИМОВА OstChem Holding, 90% акцій якого належать міжнародному холдингу Group DF, що об’єднує майже всі активи Дмитра Фірташа, уже й так за декілька кроків до концентрації всіх підприємств українського хімпрому. А із придбанням Одеського припортового заводу може одержати контроль і над потужностями з перевалки аміаку та азотних добрив, що транспортуються із країн СНД у далеке зарубіжжя. Якщо ж уряд ухвалить рішення щодо постачання галузі газом вітчизняного видобутку, у його розпорядженні буде ще й дешева сировина.

Транспортний ключик Днями перший віце-прем’єр-міністр України Андрій Клюєв згадав, що уряд навряд чи встигне приватизувати ВАТ «Одеський припортовий завод» (ОПЗ) до кінця року. Раніше голова Фонду держмайна Олександр Рябченко відзначав, що вважає продаж цього об’єкта в недалекому майбутньому досить імовірним. І хоча нічого більш певного із цього приводу українська влада не повідомляє, події останніх трьох місяців свідчать про те, що незабаром ОПЗ перейде в приватні руки. Одеський припортовий — не просто одне з найбільших підприємств країни, що спеціалізуються на виготовленні з аміаку азотних добрив. Оскільки до його активів належить і унікальний перевалочний комплекс, що входить до структури трубопроводу Тольятті—Горлівка—Одеса, завод займає монопольне становище на ринку СНД у сфері послуг із прийому, охолодження й перевантаження аміаку, а також перекачування азотних добрив. До складу комплексу входить єдиний в Україні термінал із перевалки аміаку потужністю 4,7 млн тонн на рік і найбільше в Європі аміакосховище ємністю 120 тис. тонн. Його виняткова перевага в тому, що він пов’язує транзитну магістраль Тольятті—Горлівка—Одеса загальною довжиною 2418 км із портом Південний, через який проходить майже весь потік аміаку й азотних добрив, які переправляються з України в далеке зарубіжжя. Сьогодні 70% завантаження аміакопровода забезпечують країни СНД. Наприклад, Росія (18% загального обсягу поставок цього газу на світовий ринок) основну

його частину експортує через Україну. А тому збалансоване розміщення сил серед споживачів цих послуг і дохід для скарбниці будуть забезпечені доти, доки в розпорядженні держави залишаються 1018 км цієї магістралі, перевалочний комплекс у складі ОПЗ, а також потужності порту Південний. У випадку ж приватизації ОПЗ приватний інвестор одержить можливість контролювати абсолютно всі ланки транспортного ланцюжка, причому у власних інтересах. Акцентувати увагу на тому, що саме ця обставина переважно й визначає інвестиційну привабливість підприємства, генеральний директор компанії з управління активами «Інеко-Інвест» Олег Морква відзначив: —Перспектива одноособового володіння такою неоціненною перевагою давно розбурхує потенційних претендентів на ОПЗ. І якщо влада продасть не тільки потужності з виробництва добрив, а весь об’єкт цілком, їм удасться отримати за нього, як мінімум, у 2—3 раза більше. Однак монополізація транзитного вузла новим власником дозволить йому диктувати умови всім іншим виробникам... Аналітик ІК «Дрегон Капітал» Тамара Левченко вважає, що уникнути такого результату можна шляхом закріплення функції регулювання тарифів на перевалку за державою: — Наскільки мені відомо, наразі влада над цим працює. І якщо ухвалять відповідне рішення, завод можна буде продати разом із перевантажувальним цехом... Хоча це зовсім не означає, що тарифна політика влади не буде піддана лобістському впливу власника ОПЗ. Імовірно, саме тому Олександр Рябченко, ще бувши директором Інституту приватизації, управління власністю та інвестицій, відзначав: продаж ОПЗ разом із перевалочним комплексом — помилка. Більш того, ставши головою ФДМУ, ясно дав зрозуміти, що як експерт він і зараз залишається на тій же позиції. Однак як голова приватизаційного відомства змушений констатувати, що визначення способу продажу Одеського припортового заводу, як і всіх стратегічно значущих підприємств,— у компетенції Кабміну. За попередньої спроби приватизації ОПЗ уряд був готовий передати приватному власникові і його виробничі потужності, і перевалочний

комплекс. Тоді за цей об’єкт змагались українські компанії «Фрунзе-Флора» і «Нортима», а також «Азот-Сервіс» — дочірнє підприємство російського «Сібур-холдингу». Однак угода з «Нортимою», яка перемогла в конкурсі, зірвалася. Нині ж, зважаючи на те, що майже всі підприємства, які випускають добрива фосфорної групи, основні потужності з виробництва сірчаної кислоти й двоокису титану, а також третина активів на ринку азотних добрив в Україні вже інтегровані в структуру холдингу OstChem, саме його експерти й бачать майбутнім власником ОПЗ.

Докладно

Майже монополіст У вересні прес-служба OstChem Holding AG уперше офіційно підтвердила, що до складу компанії входить ВАТ «Рівнеазот», яке спеціалізується на випуску фосфорних і азотних добрив. А також повідомила, що OstChem поєднує цілий комплекс активів вітчизняного й закордонного хімпрому. В оприлюдненому списку опинилися два виробники азотних добрив (естонський «Нітроферт» і таджицький «Таджиказот»), провідне в Східній Європі підприємство з випуску двоокису титану ЗАТ «Кримський титан» разом з Іршанським гірничо-збагачувальним комбінатом і Вільногірським гірничо-металургійним комбінатом, найвідоміший виробник технічної кальцинованої соди Кримський содовий завод, два ГЗК (Міжріченський і Валки-Ільменіт) і, нарешті, декілька трейдингових компаній. Поряд із цим в OstChem оголосили про придбання одного з найбільших в Україні підприємств, яке спеціалізується на випуску азотних мінеральних добрив, полістиролів і лікарських препаратів, — концерну «Стирол». При цьому наголосили, що інтеграція в єдину структуру й $100 млн регулярних річних інвестицій в усі перераховані потужності дозволять підвищити конкурентоспроможність вітчизняних виробників азотних добрив. Експерти оцінили перспективи зібраних під дахом OstChem підприємств українського хімпрому досить неоднозначно. Думки різнилися із приводу того, чи зможе компанія постачати їм недорогу сировину, тобто природний газ. А це ключова

умова конкурентоспроможності галузі. Так, начальник аналітичного департаменту ІК BG Capital Володимир Нестеренко в цьому сумнівається, аргументуючи свою точку зору тим, що в 2008 році хімічні заводи OstChem були менш прибуткові, ніж «Стирол», який не належав їй тоді. А аналітик ІГ «ТАСК» В’ячеслав Іванішин не вагаючись відзначив: «Поява нового власника, який має доступ до джерел сировини, дозволить виробникам аміаку заощаджувати приблизно $50—80 на 1 тисячі кубометрів природного газу й у такий спосіб досягти рентабельності 4—7%». З огляду на це збільшення холдингом власних хімічних активів «Стиролом» не обмежиться. За словами власників черкаського ВАТ «Азот», OstChem вела з ними переговори про купівлюпродаж їхньої частки в статутному фонді компанії, однак поки сторони не домовилися щодо ціни. На користь версії, що консенсус усе-таки буде знайдено, свідчить процес зміцнення позиції у ВАТ «Азот» її головного акціонера, який почався відразу ж після переговорів. Так, компанія Plg Ua Limited, частка якої донедавна становила 47,7% статутного фонду, дістала дозвіл Антимонопольного комітету України збільшити свій пакет акцій до контрольного. Швидше за все, для того, щоб зробити свої цінові побажання більш переконливими. А зовсім недавно на загальних зборах ВАТ «Дніпроазот» ухвалено рішення про передачу виробничих потужностей цього підприємства в оренду. Правда, поки ім’я компанії-орендаря не розголошується. Представники OstChem говорили, що намірів займатися експлуатацією «Дніпроазоту» в них не було. Проте начальник департаменту хімічної промисловості ДП «Держзовнішінформ» Дмитро Гордейчук висловив упевненість у тому, що в оренді «Дніпроазоту» зацікавлені тільки українські компанії. А серед них, крім холдингу OstChem і компанії Plg Ua Limited, на цьому ринку залишається тільки один оператор. Утім, так само, як і господар черкаського «Азоту», власник однойменного сєверодонецького підприємства, імовірно, частково або повністю переуступить цей актив. Нагадаємо, що поряд із приватизацією ОПЗ найближчим часом влада має намір виставити на продаж 40% акцій третього за величиною виробника аміаку в Україні — ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот». Іншими 60% його статутного фонду опосередковано володіє американська корпорація IBE Trade Corp, представни-

ки якої вже дали зрозуміти, що не планують збільшувати свою частку в цьому підприємстві. Керівництво ж OstChem свого бажання стати одним із його акціонерів цього разу не приховувало. Попри очевидну тенденцію до встановлення монополії в українському хімпромі, у Кабміні заявили, що концентрація активів у руках холдингу OstChem у них побоювань не викликає. Цей процес дійсно неоднозначний. З одного боку, він несе в собі неабиякі ризики для вітчизняних споживачів міндобрив через можливість диктату цін. З іншого — безуспішна господарська діяльність галузі протягом останніх трьох років, назріла необхідність модернізації й, нарешті, усе більша загроза її поглинання російським капіталом перетворюють експансію холдингу OstChem на майже позитивне явище.

Якщо розібратися

Істина — у сировині Серед усіх підприємств вітчизняного хімпрому, які вбирає нині холдинг OstChem, заводи з випуску азотних добрив у найбільш уразливому становищі, оскільки на їхню частку припадає 90% споживаного галуззю природного газу. Ще у 2007 році, унаслідок сприятливої кон’юнктури, українські виробники міндобрив використали 8,3 млрд кубометрів «блакитного палива» і одержали понад 1 млрд грн прибутку. Такий стан справ зберігався до середини 2008 року, коли експортні ціни на аміак у порту Південний досягали $965 за тонну, а на карбамід — $528. Однак потім ціни на аміак на світовому ринку впали до $260, на карбамід — до $255, а вартість імпортного природного газу зросла з $230 до $270 за 1 тис. кубометрів без урахування додаткових платежів. Через це, за оцінками Тамари Левченко, собівартість виробництва аміаку в Україні досягла $350 за тонну, а карбаміду — $240. У результаті минулого року загальний обсяг споживання газу в галузі зменшився до 4,7 млрд м3, обсяг виробництва в порівнянні з 2008 роком скоротився на 23,2%, експорт вітчизняного аміаку знизився в 23 раза, а чистий збиток становив 2,576 млрд гривень. Утім, уже на початку другої половини нинішнього року ситуація радикально змінилася. До середини жовтня ціни на добрива азотної групи підвищилися більш ніж на 30%. Незважаючи на подорожчання газу, український хімпром зміг вийти на рівень рентабельності в 2—3%.

Більш того, як прогнозують в ІК «Трійка Капітал», традиційне для цього ринку сезонне зниження цін у зимовий період закінчиться їх 10—15-відсотковим підвищенням наступної весни. Певне, для убезпечення перспектив вітчизняного хімпрому від примх кон’юнктури, у вересні Мінпромполітики розпочало підготовку проекту постанови Кабміну, ухвалення якої дозволить постачати галузь природним газом вітчизняного видобутку, що зараз використовується тільки для потреб населення. Цікаво, що уряд, який улітку не підтримав ініціативу Мінпромполітики забезпечити хімпром імпортним газом за пільговими тарифами, через чотири місяці дав відомству доручення розробити альтернативний механізм здешевлення цього виду сировини. І якщо раніше директор департаменту розвитку хімічної промисловості міністерства Володимир Мєшков стверджував, що оптимальна ціна газу для виробників азотних добрив не має перевищувати $205 за 1 тис. м3, то за введення в дію альтернативного механізму вартість цього виду сировини буде знижена до рівня 2007 року. Так, міністерство пропонує зобов’язати компанію «Укрнафта» продати підприємствам, що випускають добрива азотної групи, 2,128 млрд м3 газу по $205 за 1 тис. кубометрів, а «Нафтогаз України» — 2,8 млрд м3 не дорожче $135. За підрахунками фахівців ІГ «ТАСК», навіть за вартості природного газу на рівні $205 рентабельність цього сегмента хімпрому досягла б 5—10%. Ще більше її зменшення забезпечить йому й зовсім безбідне майбутнє принаймні на рік. Дійсно, оскільки цього року прогнозоване зростання обсягів виробництва в галузі становитиме майже 20%, за його підсумками споживання газу всіма шістьома українськими виробниками азотних добрив не перевищить 5—5,6 млрд м3. Утім, голова Союзу хіміків України Олексій Голубов припускає, що «наступного року обсяги випуску цієї продукції зростатимуть далі, а тому поставки дешевого газу можуть покрити потреби споживачів у сировині тільки протягом трьох кварталів 2011 року». І хоча все це відбудеться лише в тому разі, якщо Верховна Рада скасує чинну заборону на продаж вітчизняного газу промисловим споживачам, цілком зрозуміло, що ніяких перешкод цьому немає. Отже, нинішні й майбутні власники заводів із випуску добрив азотної групи одержать безпрецедентні преференції. Причому без якихось умов або зобов’язань натомість.

7

№ 44 (148)

9 листопада 2010 року

Пріоритети

Європейський діаметр Харцизький трубний завод стане постачальником для компаній Євросоюзу, у такий спосіб убезпечивши себе від мінливої ситуації на ринку Росії Олена ГЕРАСИМОВА Початок на стор. 1

На сьогодні ХТЗ залишається головним у СНД виробником прямошовних електрозварних труб великого діаметра (від 508 до 1422 мм) із зовнішнім антикорозійним і внутрішнім антикорозійним або гладкісним покриттям для магістральних газо- і нафтопроводів. Потужності заводу розраховані на випуск приблизно 1,5 млн тонн труб на рік, у тому числі 665 тис. тонн із покриттям. У свою чергу словацька компанія — один із найбільших європейських операторів ринку електроенергії й газової індустрії, а

які входять до складу російської компанії «Північсталь», а також Волзький трубний завод, що належить російській Трубній металургійній компанії (ТМК), налагодили випуск одношовних ТВД високої якості. А у 2006 році казахське підприємство «ArcelorMittalТеміртау» почало виробляти спиралешовні ТВД, щоб реалізовувати їх у Азії. І хоча до 2007 року ХТЗ також освоїв випуск одношовних труб, левова частка в номенклатурі підприємства припадала на двошовні, що, зрозуміло, не підвищило його шансів на успішну боротьбу з конкурентами. У тому ж

сом попит на таку продукцію, незважаючи на кризу, весь час збільшується. А тому, підсумовує Сергій Гайда, «укладання договорів на поставки труб у цей регіон також може сприяти зростанню виробництва на ХТЗ». І, нарешті, найочевиднішою, але поки майже не використовуваною можливістю реалізації українських ТВД є сама Україна з її однією з найпотужніших газотранспортних систем у світі. Але завод буде забезпечений замовленнями в себе на батьківщині, лише коли почнеться втілення в життя проекту модернізації української ГТС.

Сировина і продукт

австрійська спеціалізується на транспортуванні блакитного палива, а також постачанні й розподілі електроенергії. До одержання кваліфікаційного сертифіката C4Gas S.A. керівництво «Метінвесту» почало готуватися ще у квітні 2008 року. Попередня процедура складалася із трьох етапів: збір і адаптація необхідних документів, аудит підприємств і, нарешті, поставка пробної партії продукції. У лютому нинішнього року ХТЗ відвантажив труби великого діаметра французькому газовому концерну Gaz de France. «Метінвест» і його завод увійшли до списку довірених постачальників ТВД цієї компанії.

Конкуренти й ринки До 2006 року ХТЗ був єдиним підприємством на пострадянському просторі, що виготовляє труби великого діаметра. І фактично був монополістом не тільки в РФ, забезпечуючи своєю продукцією таких найбільших її споживачів, як «Газпром» і «Транснафта», а й на багатьох азіатських ринках. Однак Росія почала активно проводити політику імпортозаміщення, і багато тамтешніх заводів також освоїли випуск ТВД. Не забарилися й іноземні конкуренти. У 2006—2007 роках Виксунський металургійний і Іжорський трубний заводи,

2007-му Харцизький трубний був виключений зі списку офіційних постачальників «Газпрому». Більш того, «Північсталь» і ТМК не тільки істотно потіснили його в Росії, де ще у 2006—2007 роках український виробник збував більше 60% обсягу експортованої продукції, а й випередили його в експансії на суміжні ринки. Що ж до перспектив, то їх експерти оцінювали досить невисоко. Аналітик ІК «Дрегон Капітал» Сергій Гайда: «Єдиний чинник, що сприяє одержанню ХТЗ російських замовлень, — це лише недостатні обсяги виробництва ТВД на заводах самих росіян». Дійсно, російські підприємства поки не в змозі повною мірою задовольнити передбачувані великі закупівлі продукції «Газпромом» і «Транснафтою» для будівництва нових трубопроводів. Тим більше, що прокладені ще за часів СРСР тисячі кілометрів газо- і нафтопроводів потребують ремонту й періодичної заміни труб. Однак росіяни неухильно нарощують виробництво ТВД і незабаром повністю витіснять Харцизький трубний у себе вдома. Утім, надто засмучуватися не варто. Не менш важливим альтернативним ринком збуту для українського заводу можуть стати країни Близького Сходу, де останнім ча-

Як би то не було, але, незважаючи на кілька середньоазіатських контрактів, у 2008— 2009 роках український трубний гігант був завантажений менш ніж на третину від проектної потужності. Обсяги виробництва у 2008 році не досягали й 390 тис. тонн, а в 2009-му зросли до 520 тис. Цього року ситуація погіршилася — 144 тис. тонн. Із них 80 тис. продано на російському ринку. Однак уже в серпні стався різкий перелом — обсяги виробництва в цьому місяці на 70% перевищили липневий показник. При цьому поставки в Росію збільшилися в 5,7 раза. Аналітик ІК «Дрегон Капітал» Олександр Макаров: — «Газпром» і «Транснафта» активізували роботу з реалізації відразу декількох масштабних проектів трубопроводів: Nordstream, «Сахалін—Хабаровськ—Владивосток», «Ямал і Східний Сибір—Тихий океан-2». Недостатні потужності російських заводів не могли забезпечити велику потребу в трубах. Загострення дефіциту ТВД було викликано також нестачею основного виду сировини для їхнього виготовлення — сталевого листа, або штрипса. Слід зазначити, що традиційно додаткові поставки трубної заготівки в Росію забезпечували підприємства корпорації «Індустріальний союз Донбасу». І в той час як ХТЗ простоював, його український конкурент завдяки російським замовленням цієї весни досяг найвищого рівня завантаження з початку кризи — 85%. Але численні проблеми, пов’язані з активами корпорації, не дозволили їм і далі відвантажувати штрипс у тій же кількості. У результаті в російських споживачів про-

сто не залишилося іншого вибору, як збільшити закупівлі вже готових труб у ХТЗ.

І знову Росія Уже на початку серпня ХТЗ уклав відразу кілька значних контрактів зі своїми традиційними замовниками. До найбільших належать домовленості про поставки компанії «Транснафта», яка є транспортером 93% «чорного золота», що видобувається в РФ, і власником майже 50 тис. км магістральних нафтопроводів діаметром від 420 до 1220 мм. Вона — другий після «Газпрому» споживач трубної продукції на російському ринку.

— У зв’язку з нестачею сировини для випуску власних ТВД і місцевих потужностей для їхнього виготовлення ми, щоб забезпечити повноцінну реалізацію декількох проектів, звернулися до зарубіжних виробників — німецьких, корейських, українських. І ХТЗ відреагував найбільш оперативно, почавши поставки вже в серпні, — розповів віцепрезидент компанії «Транснафта» Михайло Барков. Не уточнивши, про які обсяги ТВД ідеться, голова російського нафтотранспортного монополіста повідомив, що домовленості досягнуто до кінця року й, можливо, буде подовжено. Відповідно до серпневих контрактів продукція ХТЗ буде використана під час будівництва нафтопроводів «Східний Сибір—Тихий океан» і «Балтійська трубопровідна система-2» (БТС-2). Олександр Макаров: «Якщо ХТЗ залишиться постачальником труб для «Транснафти» до завершення будівництва БТС-2, це дозволить йому тільки в цьому проекті збути не менше 120 тисяч тонн ТВД». Крім того, українські ТВД можуть знадобитися й для інших трубопроводів «Транснафти». Ідеться про магістраль «Пурпе—Самотлор» із загальною потребою в ТВД на рівні 260 тис. тонн. Маючи російські конт ракти, ХТЗ у другому півріччі нинішнього року зможе збільшити обсяги виробництва на 100—120% у порівнянні з першим півріччям. Утім, тепер, коли ХТЗ став власником кваліфікаційного сертифіката європейської компанії C4Gas S.A., для нього це не головне. Виявившись лише допоміжною силою для «Газпрому» й «Транснафти» і змушений вести найжорсткішу боротьбу за азіатські й близькосхідні контракти, завод одержав нагоду стати постачальником найбільших європейських споживачів. І, ймовірно, він її не пропустить.

Даєш країні вугілля! Микола СТОЛЯРОВ На шахті 1/3 «Новогродівська» ДП «Селідоввугілля» вийшов на проектну потужність новітній вуглевидобувний комплекс МКДД. Агрегат, створений ученими проектно-конструктор ського науково-дослідного та експериментального інституту Донгіпровуглемаш, досяг межі видобутку — 2,5 тисячі тонн вугілля за добу. За цю розробку колектив інституту визнаний гідним Державної премії України. Про переваги комплексу вартістю в 100 млн грн, перспективи, які дає гірникам техніка такого класу, розповідає завідувач відділу створення й дослідження обладнання очисних механізованих комплексів шахтного підйому інституту Донгіпровуглемаш Георгій Андреєв.

— Георгію Володимировичу, створення сучасних вуглевидобувних комплексів —перспективна робота вчених-вугільників. Яка її головна мета?

— Насамперед, це підвищення продуктивності праці у вітчизняному вуглепромі. Якщо в 1996 році вугілля на шахтах країни добували 773 лави, то сьогодні їх удвічі менше. Здавалося б, «вугільна ріка» мала обміліти, але видобуток у галузі, як і раніше, зберігається в масштабах 75—80 мільйонів тонн на рік. І заслуга в цьому не тільки самих гірників, а й їхніх партнерів — учених, які пропонують шахтам усе більш продуктивну техніку. Серед останніх таких пропозицій — вуглевидобувні комплекси нового покоління, здатні давати з однієї лави вже не 500, а 1200 — 1600 тонн палива за зміну.

— Вуглевидобувний комплекс має свої складові. Що ввійшло до МКДД, застосованого гірниками Селидового?

— Це принципово нові двостоякові механізовані кріплення Дружківського машинобудівного заводу. Більшість вугільних шахт світу саме на таких сьогодні й працюють. У нас поки їх лише 20% від загальної кількості. Ми за традицією працюємо на кріпленнях чотиристоякових, що більш затратно й дорого для галузі. Однак зараз крига скресла. Крім цього, до складу комплексу входить створений на Горлівському машинобудівному заводі комбайн КДД-500, здатний брати пласти як середньої, так і малої потужності. В останніх, до речі, міститься до 70% усього українського вугілля. Нарешті, це скребкові конвеєри, побудовані у ВАТ «Донецькгірмаш». Усе це працює в єдиному виробничому ланцюжку.

— Які перспективи видобутку вугілля в Україні таким обладнанням і чи є перші підсумки їхньої роботи?

— На шахти України вже поставлено 46 вуглевидобувних комплексів. Сумарний економічний ефект від їхнього впровадження становив 11,117 мільйона гривень. При цьому технікою нового покоління за останні роки видобуто 294,7 мільйона тонн вугілля. Нові комплекси дали можливість підтримати вугільну галузь, коли в ній через високу вартість робіт, економічну кризу вводилося менше вуглевидобувних лав. Так було вирішено поставлене перед ученими й виробничниками головне завдання — підвищення продуктивності вугільних підприємств. Що ж до Донгіпровуглемашу, то сьогодні за нашими розробками виробляється до 80% всієї вугільної техніки та обладнання.

Двостоякове кріплення у складі механізованого комплексу

8

№ 44 (148)

9 листопада 2010 року

Перспектива Наука

Cтарт «всуху» У травні 2011 року «Дніпроважмаш» почне випробування обладнання, призначеного для пускового комплексу космодрому «Алкантара» в Бразилії Ірина КОНДРАТЬЄВА Спільний українсько-бразильський проект із запуску космічних ракет «Циклон-4» виведе партнерів на новий виток економічного розвитку й загальносвітового визнання. Для Бразилії будівництво космодрому означає входження до п’ятірки держав, які мають необхідну інфраструктуру для запусків зі своєї території космічних апаратів. Для України участь у проекті — можливість підтвердити реноме космічної держави й зробити значний крок уперед у розвитку технологій XXI століття.

Довгоочікуване навантаження Бразилії якоюсь мірою легше впоратися зі своєю частиною будівництва космодрому, бо весь комплекс від самого початку «прив’язаний» до діючого аеропорту. Значна частина об’єктів тут уже є: центр управління польотами, метеорологічна станція, комунікації, телеметрична й радарна системи, дороги, готелі. Україна виконує всі роботи з нуля. Зокрема, ми відповідаємо не тільки за виготовлення й поставку на космодром ракети-носія «Циклон-4», а й за обладнання пускового комплексу. Щоб виключити проблеми під час складання або роботи комплексу, учасники

проекту вирішили провести тестові «старти» на території країни-виробника. Для цього в Дніпропетровську, на провідному підприємстві науково-виробничої групи «Дніпротехсервіс» — ВАТ «Дніпроважмаш», була виділена земельна ділянка площею 3600 м2 і розпочате будівництво випробного стенду. По суті це буде стовідсотковий аналог майбутнього бразильського стартового комплексу. Єдина відмінність — із заводської території жодна ракета в повітря не підніметься. Наприкінці жовтня в підмурок випробного стартового комплексу врочисто заклали капсулу з пам’ятним посланням нащадкам. Учасники проекту впевнені, що

Перевірка на міцність Земляні роботи на випробному полігоні вже завершено, починаються бетонні. До 2 грудня фундамент має бути готовий. Наступний етап — монтаж обладнання заводського випробного комплексу, що включає пусковий стіл, підйомноустановлювальний і транспортно-установлю вальний агрегати, самохідну буферну платформу, під’їзну залізничну колію, споруди для імітації навантажень на агрегати стартового комплексу, інженерні системи та комунікації. Роль ракетиносія під час тестів виконуватиме металоконструкція, рівна оригіналу за масою й висотою.

Голова Дніпропетровської облдержадміністрації Олександр Вілкул і голова наглядової ради ВАТ «Дніпроважмаш» Олексій Зинов’єв на церемонії закладання капсули в підмурок ракетно-випробного комплексу

— Уперше в Україні весь ракетно-космічний комплекс створюється силами вітчизняних підприємств, — відзначив голова наглядової ради ВАТ «Дніпроважмаш» Олексій Зинов’єв. — Усе технологічне обладнання зазнало революційних перетворень і помітно відрізняється від відомих аналогів. Тому так важливо переконатися в його працездатності завчасно. Випробування агрегатів і систем космічного ракетного комплексу «Циклон-4» у Дніпропетровську стануть гарантією поставки пускового модуля в стані високого

Довідка «УТГ» Капсула з посланням новим поколінням українських ракетобудівників виготовлена в КБ «Південне». Це точна копія першого ступеня бойового ракетного комплексу залізничного базування, що був створений у ХХ столітті на Дніпропетровщині й становив основу ядерноУрочисте закладання капсули з посланням майбутнім ракетобудівникам у підмурок ракетно-випробного комплексу

З миру — по ступеню США розширили замовлення нашій країні в рамках виробництва ракети-носія Taurus-2, яка оснащуватиметься російськими двигунами Дмитро ТИМЧУК Українське конструкторське бюро «Південне», розроблену продукцію якого випускає завод «Південмаш» (обидва — дніпропетровські підприємства), у 2008 році підписало угоду про проектування елементів першого ступеня ракети-носія Taurus-2 на замовлення американської корпорації Orbital Sciences. Потім уже «Південмаш» уклав контракт на їхнє виробництво. Але американці переглянули домовленості й звернулися до наших підприємств із пропозицією цілком випускати перший ступінь.

вона стане щасливим талісманом новобудови, гарантією мирного освоєння космосу. У церемонії закладання брали участь керівники підприємств, зайнятих у проекті «Циклон-4», міських органів влади й Дніпропетровської облдержадміністрації.

У Національному космічному агентстві України (НКАУ) стверджують, що роботи ведуться динамічно, і перший старт нової ракети намічений уже на 2011 рік. За інформацією Orbital Sciences, носій має два ступені й зможе виводити близько 7 тонн вантажу на низькі орбіти. Ракета виготовляється за контрактом із NASA (Національне аерокосмічне агентство США) і призначена для доставки контейнерів на Міжнародну космічну станцію (МКС).

Амбіційний проект Taurus довго у своїй «першій версії» зазнавав невдач. Ще у вересні 2001 року з космодрому в Каліфорнії стартувала чотириступенева ракета, щоб вивести на навколоземні орбіти два супутники — OrbView-4 і QuikTOMS, призначені для спостереження за поверхнею Землі, і касету з капсулами, у яких був прах 50 чоловік, що заповіли поховати себе в такий спосіб. Однак у польоті під час увімкнення другого ступеня ракета пішла вбік і не змогла вийти на розрахункову орбіту. Обидва супутники впали в океан, а капсули з прахом згоріли набагато раніше від визначеного контрактом терміну. Комісія з розслідування аварії Taurus дійшла висновку, що її причиною став привідний пристрій системи кермового керування другого ступеня. Після запуску твердо-

го щита СРСР.

паливного двигуна протягом п’яти секунд він не працював як належить. Тоді оголосили, що в ракетах пристрій цієї конструкції більше не використовуватимуть. Наступний старт ракети Taurus, яка мала вивести на орбіту тайваньський супутник ROCSAT-2, планувався на 2003 рік, але доопрацювання носія затяглося, і запуск відбувся тільки через рік, притому успішно. Однак наступний був невдалим: ракета-носій не змогла доставити супутник NASA. Тоді й було заявлено про розробку Taurus-2 із залученням іноземних конструкторів. Улітку 2009 року гендиректор самарського ракетно-космічного центру «ЦСКБ-Прогрес» Олександр Кирилін повідомив, що в цьому

ступеня готовності й зведуть нанівець ризики, пов’язані зі спорудженням космодрому в Бразилії. Випробування пройдуть на «Дніпроважмаші» у травнічервні 2011 року. Перший пуск РН «Циклон-4» з космодрому «Алкантара» намічений на 2012-й.

Перспективи hi-tech У цілому спільний українсько-бразильський проект «Циклон-4» оцінюється в $520 млн і фінансується на паритетних умовах обома сторонами. На створення випробного комплексу з них піде приблизно 25 млн грн. З огляду на важливість поставленого завдання, необхідність виконати його в максимально стислий термін, міська влада Дніпропетровська й обласна держадміністрація забезпечили для його виконавців режим максимального сприяння. Без зволікання були підписані всі дозвільні документи на надання території та проведення будівельних робіт. Істотно знижена ставка податку на землю, що дозволить підприємству задіяти для реалізації проамериканському проекті використовуватимуться створені для радянської місячної програми двигуни НК-33. «Це буде дешевше, ніж робити новий двигун», — сказав він тоді, зазначивши,

екту власний стартовий капітал, знизивши кредитну залежність. Фахівці вже охрестили майбутню випробну площадку «сухим космодромом», бо тут на відміну від справжнього не передбачена заправка ракети паливом. Після закінчення випробувань грандіозна споруда не залишиться без діла. Вона одержить статус діючого полігона для відпрацьовування окремих агрегатів або систем, а також випробувань наземної частини космічних ракетних комплексів у цілому. Інакше кажучи, українські підприємства — учасники космічних програм і проектів готові вийти на нову орбіту у своїй діяльності, всерйоз зайнятися розробленням і виготовленням наземних компонентів і систем стартових ракетних комплексів. Цей напрям відображено в проекті «Концепції реалізації державної політики України у сфері космічної діяльності до 2030 р.». До кінця року концепцію мають затвердити на вищому державному рівні. Це дозволить Україні стабілізувати ситуацію в космічній галузі, а також вийти на світовий ринок із пропозиціями з проектування та створення пускових ракетно-космічних баз. До речі, КБ «Південне» і ВАТ «Дніпроважмаш» уже розпочали пошук майбутніх замовників космодромів. Дніпропетровські підприємства із ухваленням концепції мають одержати реальні замовлення, державне фінансування, чудові перспективи для розвитку високих технологій, поліпшення власної економіки та підвищення соціальних стандартів. Фото автора що російський виріб за своїми характеристиками залишається «двигуном світового класу». З огляду на російські плани навіч реальна довіра американців до українських розробників. Треба також розуміти значення проекту Taurus-2 для американської компанії. Корпорація Orbital Sciences в останні роки активно бореться за право доставляти майбутні екіпажі астронавтів NASA на Міжнародну космічну станцію, весь час маючи справу з жорсткою конкуренцією з боку SpaceX, Boeing та інших фірм. Причому конкуренція не просто за право обслуговувати МКС, а в перспективі за цілий сегмент багатомільярдного «космічного

9

№ 44 (148)

9 листопада 2010 року

Технології Наука

Німецький акцент Представники великого бізнесу констатують: на продукцію, зроблену за старими технологіями, у Європі не чекають — Упровадження нових технологій, зміна структури виробництва, використання нових джерел енергії — дуже важливі для нас процеси. Але не менш значущим уважаємо зміну підходу до економії ресурсів і ставлення суспільства до цих проблем, — визначив пріоритети Микола Пашкевич.

Переоснащення застарілих виробництв коштує недешево. Чи є у власників підприємств стимули для того, щоб витрачатися на нові технології, якщо продукція й так має попит? Донецькі підприємці говорили про те, що хотіли б одержати доступ до коштів, причому під прийнятні відсотки, у тому числі й для малого й середнього бізнесу. їною. Нам удалося виграти тендер завдяки всесвітній популярності й репутації КБ «Південне». У США довго думали, вибирали, приїжджали на завод, дивилися на «Зеніт» (ракетоносій, який бере участь у програмі «Морський старт». — Авт.) і дійшли висновку, що розміщення замовлення в нас — це оптимальний варіант. Безперечно, вони знали про успішні польоти «Зеніта».

— Наскільки велика конкуренція з росіянами в боротьбі за американський контракт?

— Після публікації інформації про те, що США розширили замовлення Україні в рамках виробництва ракетиносія, деякі ЗМІ обговорювали можливість існування конкуренції між нами й російськими розробниками ракетно-космічної техніки. У цьому випадку ні про яке су-

перництво між нами не може бути й мови, оскільки участь росіян у цьому проекті не обумовлена проектуванням і розробками. Вони нададуть американцям уже готові двигуни НК-33, виготовлені років 30 тому для нової місячної програми Н-1 у СРСР. У 1974 році всі роботи з носія Н-1 було припинено, а місячну програму закрито. По-перше, вона стала сумнозвісною через декілька аварій під час запуску ракетоносія Н-1, по-друге, американці тоді вже завершили аналогічний проект. Але двигуни вже виготовили в КБ ім. Кузнецова. 150 агрегатів удалося зберегти, і зараз вони стали в пригоді.

— Чому ж за ракетоюносієм звернулися саме до вас?

— Українські розробники та виробники ракетно-космічної техніки мають унікальні навички й досвід. У нас є техно-

оскільки це заважає реалізації важливих проектів.

— Найголовніше — прозорі, надійні рамкові умови для інвесторів. Тому ми схвалюємо вступ України до Європейського енергетичного співтовариства, адже одна з умов цього вступу — адаптація до європейських структур, — переконаний держсекретар федерально-

«Чистої» енергії на всіх не вистачить За оцінкою посла Федеративної Республіки Німеччина в Україні Ганса-Юргена Гаймзота, 30 — 40 % промислових об’єктів в Україні вимагають модернізації, особливо з точки зору підвищення енергоефективності. Тому німецькі партнери бачать добрі можливості для кооперації.

— В України є зацікавленість, потреба й політична воля досягти прогресу в цій галузі. А Німеччина може запропонувати нові технології, — відзначив дипломат. Голова Національного агентства України з питань ефективного використання енергетичних ресурсів Микола Пашкевич нагадав, що за витратами паливних ресурсів на виробництво одиниці валового внутрішнього продукту наша країна посідає одне з останніх місць у Європі. Причина — застарілі технології. ринку»: після виведення космічних човників з експлуатації NASA хоче передати пілотовані польоти на низьку навколоземну орбіту приватній промисловості. Orbital Sciences саме працює над таким контрактом, у рамках якого й створюється ракета Taurus-2 (разом із безпілотним вантажним апаратом Cygnus). Уже зараз, крім випробного польоту, Національне аерокосмічне агентство США замовило вісім місій Cygnus і Taurus-2 для доставки вантажів і припасів на космічну станцію до кінця 2015 року. Місії постачання запускатимуть зі стартового майданчика, який зараз будують на острові Уоллопс у Вірджинії. У разі успіху проекту замовлення від американської корпорації обіцяють дуже непогані дивіденди й українським космобудівникам.

Його точку зору поділяють і німецькі підприємці. Манфред Грейс, представник компанії Viesmann, де повторно використовуються 99 % відходів виробництва, відзначив: — Зараз багато говорять про альтернативні джерела енергії. Але це не панацея, оскільки вони обмежені. Тому стоїть завдання підвищити ефективність діючого виробництва й скоротити використання ресурсів. Разом із тим партнери з Німеччини висловили невдоволення забюрократизованістю процедур і непрозорістю відносин із чиновниками,

Із перших уст Юрій МОШНЕНКО Головний науковий співробітник, керівник центру інформаційних зв’язків ДП «КБ Південне» імені М. Янгеля:

«Замовленнями забезпечуємо себе самі» — Taurus-2 можна назвати «багатонаціональним»: двигуни — російські, перший ступінь проектують і розробляють у Дніпропетровську, у США — другий ступінь, обтічну частину й стартовий комплекс. Цей проект унікальний тим, що американці вперше за історію ракетобудування погодились на розроблення носія разом з іншою кра-

Група Сістем Кепітал Менеджмент — Українська промисловість працює на дуже застарілому обладнанні та інфраструктурі, — говорить директор із міжнародних зв’язків і відносин з інвесторами компанії СКМ Джок Мендоза-Вілсон. — Ця непроста проблема виникла через те, що майже всі активи дісталися в спадщину від радянської економіки. На жаль, багато компаній досі не розуміють необхідності модернізації. Звичайно, у металургії, енергетичному секторі та гірничодобувній промисловості вона вимагає довгострокових інвестицій. І зовсім не всі до цього готові. Але заміняти обладнання на більш сучасне й енергоефективне все-таки необхідно, без цього ми не зможемо конкурувати на світовому ринку. На думку топ-менеджера СКМ, конкуренція змушує приводити виробничі показники у відповідність до світових — знижувати витрати вугілля, залізної руди та електроенергії під час виплавки сталі. Крім того, українські промисловці не забувають і про екологію.

— Якщо ми не виконуватимемо дуже жорсткі екологічні стандарти, це може призвести до обмеження експорту нашої продукції в європейські країни. Тому в промислових підприємств групи СКМ є чітка мета — зменшити негативний вплив виробництва на довкілля, — сказав пан Мендоза-Вілсон. Компанія СКМ міркує над експортом електроенергії в Євросоюз, але для цього ви-

Ліна КУЩ Понад 250 підприємців із Німеччини взяли участь у німецько-українському енергетичному форумі, який відбувся в Донецьку. ФРН — європейський лідер із упровадження екологічно чистих і енергозбережних технологій — виявила зацікавленість у співробітництві з регіоном, де зосереджена левова частка витратних і застарілих виробництв.

Що ж до великого бізнесу, то для нього енергозбереження — це питання конкурентоспроможності.

го міністерства економіки Німеччини Йохен Гоманн.

Докладно

Модернізація — доля великого бізнесу

робництво має відповідати європейським вимогам. Необхідність інвестувати в модернізацію енергетики спричинена ще й тим, що 43% електроенергії, яка виробляється в СКМ, споживається металургійними підприємствами, які входять до складу групи.

Донбаська паливноенергетична компанія

до 2012 року обсяги утилізованого на шахті газу становитимуть 15,5 млн кубометрів щорічно, а економія вугілля досягне 20 тис. тонн на рік. На всіх ТЕС «Східенерго» триває реконструкція основного й допоміжного обладнання, що передбачає збільшення потужності енергоблоків, зниження енергоспоживання на власні потреби й скорочення питомої витрати палива на одиницю продукції, що виробляється. Результатом має стати зменшення викидів парникових газів в атмосферу й виробництво екологічно більш чистої електроенергії. Наступного року на програму модернізації генерувальних потужностей ДПЕК планує витратити, як мінімум, $1,5 млн.

Начальник відділу з питань екології компанії ДПЕК Ірина Вербицька розповіла про програми зі зменшення викидів парникових газів в атмосферу, реалізовані на підприємствах компанії. Головні об’єкти, які привертають увагу екологів, — це Луганська, Зуєвська й Курахівська ТЕС, що входять до складу ТОВ «Східенерго». Крім того, видобуток вугілля на підприємствах компанії — ВАТ «Комсомолець Донбасу» і «Павлоградвугілля» — супроводжується виділенням метану в атмосферу. У 2007 році на шахті «Комсомолець Донбасу» запустили пілотний проект із будівництва комплексу дегазації та утилізації метану. Із показника викиду шахтного газу на тонну вугілля «Комсомолець Донбасу» належить до найвищої категорії небезпеки. Подальший розвиток вугільного підприємства й забезпечення газової безпеки за економічно виправданих темпів видобутку може бути забезпечений тільки за рахунок ефективної дегазації. До початку проекту ефективність дегазації була на рівні 24 — 26%. Зараз же, після проведення певних заходів — 50—60%, що дозволяє створити безпечніші умови праці, підвищити видобуток вугілля, а також використовувати метан для промислових потреб. Очікується, що

У технічному переоснащенні немає швидких, універсальних і дешевих рішень, говорять підприємці. Тому не дивно, що енергозбереженням більшою мірою переймається великий бізнес. Необхідно бути готовим до впровадження тривалих інвестиційних програм.

— Гроші, узагалі, є, це не проблема, — говорить держсекретар федерального міністерства економіки Німеччини Йохен Гоманн. — Проблема в тому, що немає достатньої довіри банків до підприємств. Необхідні гарантійні інструменти, щоб ці фінансові кошти були використані. Головне — щоб усі заплановані в Україні реформи, передбачені співробітництвом з Євросоюзом, поверталися в конкретних проектах і конкретних місцях.

логії, що не мають рівних, і завдяки цьому ми неодноразово доводили свою спроможність. Коли в Європі вирішили створити ракету «Вега», Європейське космічне агентство оголосило тендер на створення четвертого верхнього ступеня. КБ «Південне» представило свій двигун, і ми перемогли в цьому конкурсі. Двигун був якісним, надійним, відпрацював багаторазові ввімкнення й відповідав усім вимогам Європейського космічного агентства. Тут також доречно згадати нашу участь у проектуванні й розробленні супутника для Єгипту. За контракт боролися російські, британські й українські виробники. Перемогли КБ «Південне» і завод «Південмаш». Ми виконали свої зобов’язання якісно й у встановлений термін. Супутник уже літає й надає необхідну Єгипту інформацію.

— Які найближчі виробничі плани вашого підприємства?

— КБ «Південне» імені М. Янгеля — потужне проектно-конструкторське підприємство, яке вигідно відрізняється від інших розробників ракетно-космічної техніки якістю своєї продукції й при цьому просить за свою працю ціну дещо нижчу, ніж інші. Ми весь час ведемо переговори про наступні замовлення. Беремо участь у щорічних конференціях із космонавтики, укладаємо попередні угоди. КБ «Південне» хоча й державне підприємство, але існує майже на госпрозрахунку, і левова частка нашого бюджету — це закордонні контракти. Держава дає нам мізерно малу частину від нашого бюджету. Тому ми намагаємося забезпечити себе замовленнями самі, і думаю, завдяки нашій репутації без роботи ми не залишимося.

Упритул

Справа — у довірі

10

№ 44 (148)

9 листопада 2010 року

Енергозбереження

Кидок на Cхід

На правах реклами

«РATRIOT» — за енергоефективність Унікальний і єдиний в Україні методичний посібник дозволяє за допомогою комп’ютерних програм вирішувати будь-які проблеми у сфері енергозбереження Підставою для випуску «Програмно-методичного комплексу з енергозбереження в Україні (ПМКЕУ) «PATRIOT» стала технічна, фінансова, юридична складність механізму визначення енергоефективності, об’єднання різних прикладних дисциплін, обширність і постійна зміна законодавчої бази України. Програмний комплекс містить детальний методичний посібник, методологічну основу, інформаційно-розрахункову систему, до складу якої входять програмне забезпечення для розрахунків енергозбережних проектів, база даних обладнання та його постачальників, профільний Інтернет-портал www.patriot-nrg.ua. Кожен український користувач Програмного комплексу має можливість звернутися на «гарячу» консультаційну лінію (044) 592 66 73 із питань енергоефективності та використання ПМКЕУ. У Програмному комплексі розглянуті питання, які стосуються системи електропоставок і електроспоживання, а також джерел енергії та системи теплопостачання. Наведено нормативно-правову базу енергозбереження, методи проведення енергетичного аудиту й енергетичного менеджменту, загальні проблеми різних напрямів енергозбереження. Значна увага приділяється питанням енергозбереження та енергоефективності в технологіях промислового виробництва, системах водопостачання та каналізації, будівництві та сфері послуг. Зокрема, у системах опалення, вентиляції та кондиціювання повітря. У ПМКЕУ розглянуті можливості забезпечення мікроклімату в адміністративних, побутових, громадських і житлових будинках, а також наведені типові заходи щодо енергозбереження, приклади із практики. Велика увага в Програмному комплексі приділяється економічному обґрунтуванню інвестиційної привабливості енергозбережних заходів, наприклад, схем їхнього фінансування та ефективності, формуванню та оптимізації програм для суб’єктів господарювання з ураху-

ванням їхньої фінансової можливості. Інформаційнорозрахункова система, яка входить до складу Програмного комплексу у вигляді спеціалізованого програмного забезпечення, розміщеного на двох CD-дисках, дозволяє на практиці використовувати сучасні методи формування програм упровадження заходів щодо енергозбереження та обрахунку економічних показників.

Цей Програмний комплекс є єдиним в Україні посібником, що дозволяє шляхом застосування програмного методу вирішувати будь-які проблеми у сфері енергозбереження та енергоефективності, виробництва будівельних матеріалів. ПМКЕУ буде корисний великому колу користувачів, зокрема фахівцям житлової та комунальної сфери, промисловості та енергетики, керівникам підприємств, інспекцій, експертам, проектувальникам, науковцям, студентам вищих навчальних закладів та іншим категоріям споживачів, які виробляють, транспортують і споживають енергоресурси. Програмно-методичний комплекс складається (у друкованому варіанті) з «Практичного довідника з енергозбереження» обсягом 720 стор. в оригінальній обкладинці й фірмовій упаковці. Крім того, як додаток до друкованого варіанта або окремо від нього пропонується електронний варіант ПМКЕУ на двох програмних CD-дисках. Із метою підтримки програми розробниками, її супроводу, коректування електронної версії та можливості оперативного

надання консультацій Програмний комплекс забезпечений ключем доступу в систему «PATRIOT». Супровід програми здійснюється в режимі реального часу з 9.00 до 17.00. Вартість ПМКЕУ разом із довідником на паперовому носії (720 стор.) і з ліцензійним програмним забезпеченням становить 2292 грн із ПДВ. Вартість ПМКЕУ в електронному варіанті із програмним забезпеченням —1890 грн із ПДВ. Можна сказати, що ПМКЕУ фактично являє собою такий собі «буквар» у сфері енергоефективності. Він необхідний як студентові технічного ВНЗ, так і керівникам будь-якої ланки — від майстра й технолога, енергетика й виконроба до міського голови, голови обласної адміністрації та міністра. Адже користуючись цим комплексом, будь-яка людина, знайома з комп’ютером на рівні користувача, зможе за лічені хвилини зробити надзвичайно складні розрахунки, розробити проект, провести експертизу. Використання ПМКЕУ дозволить не тільки створити систему підготовки висококваліфікованих фахівців у сфері енергоефективності, а й реально, за рахунок застосування сучасних технологій, скоротити споживання енергетичних ресурсів як у приватному будинку, квартирі, школі, так і в державі в цілому. ПМКЕУ створений програмістами Російської Федерації, розробниками бухгалтерської програми 1С, апробований провідними науковими інститутами та керівниками-практиками, які спеціалізуються у сфері енергоефективності, схвалений профільними міністерствами й президентом НАН України Б. Патоном. Таке видання неодноразово перевидавалося в РФ і має незмінний попит. Не сумніваємося, що й у нас ПМКЕУ знайде свого вдячного користувача.

Із питань придбання звертатися: державне підприємство «Науково-експертний центр НАЕР», м.Київ, вул. Івана Гонти, 1, тел. (044) 361-87-35, (044) 458-28-53

Слідом за вітчизняними гірниками й металургами в «азіатський похід» зібралися виробники фотовольтаїчної (PV) продукції Сьогодні пріоритетними для збуту українських PV-продуктів є країни Євросоюзу. Але вже найближчим часом ситуація може змінитися. Європа сама активно шукає нові ринки збуту. Найперспективнішими вважаються Близький Схід і Північна Африка.

ПАТ «Квазар» як єдиний виробник фотовольтаїки в Україні й країнах СНД (сонячні панелі та енергетичні установки на їхній основі) також виявляє інтерес до цих макроринків. Уже є й перші домовленості. Приміром, із Сирією про поставку продукції потужністю 1 МВт цього року й ще на 5 МВт — у 2011-му. Однак вихід на цей ринок пов’заний із певними труднощами.

— Справа в менталітеті й правилах, узвичаєних у бізнес-середовищі цих країн. Щоб укладати контракти, необхідні домовленості із шейхами. Проблема навіть не в прямому виході на них, — відзначає директор департаменту «СоларА/А» ПАТ «Квазар» Олександр Юденко, аналізуючи конкуренцію на закордонних ринках. — Потрібні налагоджені зв’язки між державами на рівні президентів, послів, міжнародних угод і контрактів. Така бізнес-етика, і на неї треба зважати. Тому поки цей ринок не потрапить у поле зору нашої держави, він так і залишатиметься не освоєним для України. Більш того, з кожним днем усе більше віддалятиметься від нас, оскільки країни ЄС ведуть досить активну роботу в цьому напрямку. Поки ж українці працюють переважно зі «старожилами» й «новачками» Євросоюзу. Серед перших — Німеччина, Франція, Італія, Іспанія, Португалія. Тут галузь альтернативної енергетики активно розвивається й підтримується на державному рівні. До категорії «новачків» входять країни, прийняті в ЄС порівняно недавно, — Македонія, Болгарія,

Олександр Юденко

Хорватія, Словенія, Словаччина, Румунія, Польща. Перед ними сьогодні завдання — досягти рівня розвитку альтернативної енергетики країн-флагманів і наблизитися до заповітного показника 20% — саме стільки альтернативної енергії мають виробляти країни — члени ЄС у загальному енергобалансі до 2020 року.

— Але головними для нас залишаються Німеччина, Франція та Італія. Найбільший проект нашого підприємства — сонячна станція потужністю 2,2 МВт — реалізований у 2008 році в Іспанії (м. Кордоба), — коментує О.Юденко. Прямі конкуренти «Квазару» — Китай і Тайвань. Демпінговими цінами на свою продукцію вони додають головного болю й іншим європейським виробникам. Але вирішення цього питання, схоже, лише справа часу.

— Європейці вже переглянули своє ставлення до китайських виробників. Коли Китай почав пропонувати свою продукцію за більш низькою ціною, це здавалося перспективним, — говорить експерт ПАТ «Квазар».

— Але минув час, і виявилися певні проблеми, у тому числі її невисока якість. Причому річ навіть не так у самій продукції, як у гарантійних зобов’язаннях і угодах. Китай — специфічна країна зі своїми особливостями ведення бізнесу. У разі порушення китайськими виробниками якихось зобов’язань домогтися вирішення питання відповідно до умов контрактів дуже складно. Місцеві бізнесмени відразу «забу-

Роздути ринок За інформацією президента Російської асоціації вітроіндустрії Ігоря Бризгунова, сьогодні в РФ спостерігається тенденція до залучення у вітроенергетику серйозних інвесторів: у Росії найбільший у світі потенціал із використання енергії вітру.

Він оцінюється в 40 млрд кВт.год. електроенергії на

рік, тому робота великих і малих вітряних електростанцій на величезних російських теренах могла б бути високоефективною. Такі райони, як Обська губа, Кольський півострів, більша частина прибережної смуги Далекого Сходу, за світовою класифікацією належать до найбільш вітряних зон. Середньорічна швидкість вітру на висоті 50—80 метрів, де

вають» англійську, нічого «не чують і не розуміють». До того ж — географічна віддаленість Піднебесної. Судитися можна роками, при цьому перспективи виграшу для європейців досить сумнівні. Тому багато хто відмовляється від співробітництва з Китаєм. Питання ціни і якості — не єдиний аргумент для європейських замовників. Немаловажливий і фактор схожості бізнес-партнерів. «Ми, українці, ведемо бізнеспроцеси так само, як і всі європейці. Із нами простіше домовитися й знайти компроміси у вирішенні спірних питань, — відзначає пан Юденко. — На нашу користь грає й географія». Якщо азіатські виробники конкурують за рахунок демпінгу й великої кількості продукції, то Європа практикує конкуренцію «політичну» — шляхом захисту місцевого виробника.

— Треба розуміти, що на й без того насиченому європейському PV-ринку на нас не дуже чекають. Для виробників цих країн «Квазар» — серйозний конкурент, оскільки вартість нашої продукції нижче, а якість аналогічна, — говорить Олександр Юденко. — Європейські держави підтримують у першу чергу своїх виробників — упроваджують програми з надання «зеленого» тарифу, ведуть гнучку кредитну політику для продавців і покупців сонячних систем. Зрозуміло, що конкурувати в таких умовах важко. Україні, щоб дійсно бути успішною в цій галузі й не відстати від Європи, потрібна така ж стратегія державної підтримки вітчизняного виробника, що включає зменшення фіскального тиску, розвиток виробничих потужностей, спрощений і прозорий доступ населення до «зелених» тарифів, зниження процентних ставок на кредити під установку сонячних систем. Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ будуть розташовані агрегати сучасних ВЕС, 11—12 метрів на секунду, що визначає швидку окупність таких станцій. У той же час ринок вітроенергетики в Росії ще занадто вузький. Незважаючи на сприятливі природні умови й велику привабливість вітроенергетики, у наших сусідів досі немає ні потужних вітропарків, ні одиничних ВЕС навколо селищ або дачних ділянок.

№ 44 (148)

9 листопада 2010 року

11

Траси Криму

Південний старт «залізної траси» Придніпровська залізниця відкрила рух на модернізованій ділянці Сімферополь—Севастополь Сергій ДУМКЕВИЧ Модернізацію почали ще в червні й тоді ж поставили три основні завдання: збільшити пропускну здатність ділянки, прискорити рух поїздів і підвищити рівень комфорту для пасажирів. За п’ять місяців на ремонтні роботи затратили 150 млн грн і працю півтори тисячі залізничників з усіх регіональних підрозділів Придніпровської залізниці. Капітально відремонтували 9 і побудували 13 нових посадкових платформ, а також відновили всі станційні будівлі й 73 км «залізної траси». Крім того, поставили на рейки новий швидкісний електропоїзд і два реконструйованих потяги: електричку ЕР-1 і фірмовий поїзд №67/68 «Крим» сполученням Сімферополь—Москва, капітальновідбудовний ремонт якого зробили фахівці Синельниківського пасажирського вагонного депо й ТОВ «Харківський вагонобудівний завод». На поїзд 1982 року випуску витратили 35,7 млн грн, які подовжили термін його служби ще на 16 років.

Із перших уст Михайло КОСТЮК Генеральний директор «Укрзалізниці»

— Розширення й модернізація сімферопольського вокзалу — дуже важливе питання для Криму. Це дозволить збільшити пропускну здатність, поліпшити комфорт для пасажирівкурортників, а також розділити потік приміського й далекого сполучення. Модернізацію ділянки Сімферополь—Севастополь ми розглядаємо як стартовий проект, що змінить рух на всьому південному напрямку країни. Наступний крок — удосконалення під’їздів до Криму, формування другого кримського коридору в на-

прямку від Миколаєва. Таким чином, частина поїздів із Києва, Західної й Центральної України підуть іншим транспортним коридором, і ми звільнимо від вантажного транспорту основний пасажиропотік у напрямку Росії. Пов’язано це зі збільшенням кількості пасажирів на російському напрямку. Не треба також забувати, що Крим — це й велика промислова зона зі своєю історією й великими портовими комплексами. Якщо в інших регіонах країни обсяги вантажних перевезень падають, то в напрямку Криму вони стабільні, і навіть зростають... Я також уважаю, що економічна складова внутрішніх перевезень півострова буде орієнтована на залізничний транспорт.

Сергій ДУМКЕВИЧ

Сервіс на межі фантастики Це тролейбус із низькою підлогою, у якому висота сходинки лише 35 см. Більш того, він обладнаний системою клірингу. Під’їхавши до зупинки, опускається одним боком до бордюру, зменшуючи таким чином висоту сходинки, щоб людям з обмеженими фізичними можливостями було зручно піднятися в салон. Спеціально для інвалідів-колясочників і жінок із дитячими колясками середня платформа обладнана відкидною площадкоюмістком. Але відкинути цей

них колій? Експерти провели хімічний аналіз ґрунтових вод і з’ясували: вода тут така агресивна, що роз’їдає і метал, і бетон... Але, мабуть, найдивнішою буде технологія будівництва конкорса. Ділянка «повітряного тунелю» від старої до нової платформи має довжину 60 метрів. І жодної «серйозної» опори, крім пішохідних сходів і ліфтових шахт, розташованих на кожній платформі шляхів далекого сполучення. «Повітряний тунель» складуть із металоконструкцій, забезпечивши таким чином структурну, а не балкову жорсткість, і тільки потім установлять над залізничними коліями. Років через 50, коли побудований конкорс «задихатиметься» від величезної кількості пасажирів, на іншому кінці приміської платформи, приблизно через 500 м, побудують другий конкорсний перехід. Така архітектурна симетрія дозволить розділити потоки

пасажирів, які прибувають і від’їжджають. Можливо, новий приміський вокзал змусить пасажирів ходити «правильно». Проектанти перекрили всі наземні можливості перейти залізничні колії. Території двох сусідніх вокзалів відгородять кам’яною огорожею 2,5 м заввишки, щоб громадяни, які не звикли до порядку, не стрибали через рейки й шпали. Крім того, без квитка неможливо буде потрапити навіть на платформу приміського сполучення: шлях до неї загороджений турнікетами. Через конкорс можна буде пройти не тільки до кас приміського вокзалу, а й на нову автостанцію «Курортна». Її перенесуть із нинішнього «місця дислокації» на Привокзальній площі й спіймають таким чином двох зайців: розвантажать центр міста від транспорту й збільшать кількість автобусів, які автостанція зможе приймати одночасно.

квиток зчитувальному пристрою — системі інфрачервоних датчиків. Якщо цього не зробити, про те, що ви «заєць», відразу довідається весь тролейбус: спрацює гучна система сигналізації. Відповідно до законодавства, водій у цьому випадку має право зупинитися, вимагати оплати проїзду або висадити пасажира. До речі, такими електронними квитками, на яких навіть можна зберігати гроші, сьогодні користується вся Європа.

електроенергії, а це понад 20 тис. кВт.год. на рік для однієї машини.

— Сьогодні це обов’язкова в Європі умова, випускати тролейбуси без рекуперації не можна, — говорить Володимир Гунчик.

— Уявіть, якщо два тролейбуси їдуть на дистанції 300 метрів, то задній повністю працює на електроенергії, виробленій тим, що їде попереду. Особливо це актуально в умовах кримських гірських трас, де на числен-

Економія на гальмах

них затяжних спусках можна рекуперувати велику кількість енергії... У планах корпорації «Богдан» також створення свого виробництва на сімферопольській землі, на території підприємства «ТехномашКрим», де колись складали кримські «ГАЗелі». Якщо все піде за планом і сімферопольська філія луцького заводу почне складати і тро-

лейбуси, і автобуси, то на новому підприємстві працюватимуть 200—300 чоловік. Виробництво планують почати вже цього року. Можливо, невдовзі кримські автобуси й маршрутки замінять екологічно чистим видом транспорту — електробусами. Для курортного регіону, де навіть повітря лікує, це важливий проект. Корпорація «Богдан» має намір складати їх разом із чехами на своєму майбутньому кримському підприємстві. Електробус зможе пройти без підзарядки до 300 км, а час повної «заправки» акумуляторів становить від 15 до 30 хвилин. У Криму цей проект може бути реалізований успішніше, ніж у будь-якому іншому регіоні країни.

— Це вигідно передусім Криму, бо тут для створення інфраструктури фактично нічого й робити не треба, — уважає Володимир Гунчик.

— На трасі «Кримтролейбусу» Сімферополь—Алушта— Ялта (до речі, найдовшій у світі — Прим. авт.) усюди вже є тролейбусні підстанції. На них можна обладнати й системи підзарядки електробусів, тобто заправки. Така ж мережа підстанцій є в Симферополі, і електробуси можна успішно використовувати в міських умовах.

Конкорс — розподільний зал для пасажирів у великих громадських спорудах, наприклад, вокзалах, станціях метрополітену, а також у готелях, виставкових центрах та ін.

У Крим прибули три нових тролейбуси корпорації «Богдан Моторс», а з ними — великі плани місток може тільки сам водій. Залишилося привчити наших водіїв до такої джентльменської уваги до пасажирів. У тролейбусі довжиною 12 м легко вмістяться 112 чоловік. У салоні встановлено два інформаційних монітори, які без втручання водія за допомогою систем супутникової навігації інформують громадян про наступну зупинку відеокартинкою й звуковим повідомленням. Таку умову поставив замовник — уряд Автономної Республіки Крим. Тролейбус також обладнаний системою безпеки — він не зрушить із місця, якщо якісь із дверей забули зачинити. Двері також автоматично відчиняться, якщо пасажир не встигне зайти і його затисне стулками. У кабіні водія встановлений обігрівач і кондиціонер, для гірських туристичних тролейбусів кондиціонер передбачений і в салоні. Нову наукомістку техніку вже зубилом і молотком не відремонтуєш, тому й вимоги до водіїв підвищені.

Проектом номер один для станції Сімферополь стане будівництво нового приміського вокзалу, яке планують завершити до кінця 2011 року. Технічна особливість полягає в складній інженерній споруді, яку називають конкорсом. По суті, це місттунель над залізничними коліями 5 м заввишки і 12 м завширшки.

— Це унікальне рішення європейського рівня, —запевняє головний архітектор проекту Віктор Шиєнко.

— Полягає воно в тому, що конкорс буде розташований над наявним підземним переходом. Чому ми відмовилися від більш дешевого варіанта — подовження підземного тунелю на інший бік залізнич-

Довідка «УТГ»

«Богдан» і море

До кінця року «Кримтролейбусу» пообіцяли поставити ще 58 таких машин, із них половина призначена для гірської траси Сімферополь — Ялта. Машини із чеським електроустаткуванням і німецькою ходовою частиною пройшли сертифікацію в Європі, їх виробляють для Луганська, Києва, Тернополя, Хмельницького, а також експортують у Чехію.

Тунель у повітрі

— Водій повинен бути підготовлений на рівні мало не інженера, — говорить віцепрезидент корпорації «Богдан Моторс» Володимир Гунчик.

—Тому 20 водіїв «Кримтролейбусу» проходять курси підвищення кваліфікації в Луцьку.

Пісня про «зайців» За найоптимістичнішими прогнозами, уже до кінця року в нових кримських тролейбусах буде електронна система оплати проїзду для точного обліку пільгових пасажирів і ефективної боротьби із «зайцями». Адже за статистикою лише один із п’яти чоловік, які не мають права на жодну з 32 пільг, оплачує проїзд у тролейбусах. Тепер нам запропонують скористатися електронним квитком. Пільговики зможуть одержати його (із певною сумою проїзних коштів) у відповідних соціальних службах, а інші — придбати в кіосках. На вході в тролейбус треба буде «пред’явити» свій

На новому тролейбусі встановлена гальмова система рекуперації. Коли машина набирає швидкості, вона живиться електроенергією з мережі. А коли тролейбус уже розігнався й гальмує, він генерує й повертає її в мережу. У такий спосіб можна заощадити до 30% споживаної

Фото автора

12

№ 44 (148)

9 листопада 2010 року

IT

Реальні гроші й «мильні бульки» Як венчурному інвесторові відрізнити перше від другого? Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Початок на 1 стор.

більшістю експертів та аналітиків.

Реально проблема ще складніше: нерідко важко прогнозувати майбутнє навіть уже існуючої технології. Вона може раптово одержати «друге дихання», як це сталося з пристроями супутникової навігації, які перетворилися з вузькоспеціальних на побутові. А може виявитися морально застарілою, так і не діставши поширення (яскравий приклад — зв’язок через лінії електропередачі). На щастя, інформаційні технології розвиваються досить швидко. Можна простежити певні характерні тенденції й будувати на їхній основі моделі «життєвих циклів». Одну з найвідоміших моделей такого типу створили фахівці провідної американської дослідної й аналітичної компанії Gartner. Вона дістала назву «Hype Cycle» (з англ. — цикл пожвавлення). Згідно з концепцією, еволюція технології від її появи й до морального старіння відображається на графіку, одна з осей якого — час, а інша — рівень сподівань. За віссю часу життя проекту поділяється на п’ять умовних періодів. Розгляньмо їх докладно:

Пік завищених сподівань

Період надій Сюди належать технології, які тільки почали розвиватися і поки ще недостатньо розроблені для залучення великих інвестицій і масштабного впровадження. Проте в цій частині графіка відображаються тільки ті нові розробки, цінність яких не піддається сумніву

Перспективна розробка сприймається спочатку професійною спільнотою, потім засобами масової інформації, а через них — широкими верствами суспільства. Оскільки багатьом ЗМІ притаманна гонитва за сенсаційністю, інформація про нову технологію спотворюється й супроводжується неприхованими перебільшеннями й спекуляціями. В атмосфері «підігрітого» інтересу бізнесмени починають фінансувати дослідні роботи й створення працюючих прототипів. Прагнучи не відставати від часу, кілька компаній пропонують «рішення-клони», схожі на оригінальну технологію. Тут важливо відзначити, що в переважній більшості підстави для ентузіазму дійсно є, а «роздутим» є їхній масштаб.

Западина розчарувань На зміну ажіотажному інтересу приходять інші крайнощі: ставши перед першими проблемами, представники бізнесу почуваються обдуреними, а захоплені відгуки в пресі заступає обережна критика або навіть цілковита тиша. Перші працездатні рішення на основі нової технології, як правило, мають істотні недоліки, які відлякують користувачів. При цьому переваги технології поки ще не встигли цілком розкритися. Цей момент — ідеальний час для входу на ринок нового інвестора, якому тепер набагато простіше домовитися з авторами ідеї.

Підйом життєздатності Період чорного песимізму закінчується. Починається новий період — розробки, оптимізації та усунення недоліків технології. Здійснюється перше масове впровадження новинки в комерційних продуктах. Технологія знову стає предметом розмов у фахівців і пересічних користувачів, але цього разу інформація вже не має сенсаційного характеру. Це найменш ризикований період для інвестицій, але й прибуток виявляється меншим, ніж у тих, хто встиг «підхопити» проект на попередньому етапі.

Плато продуктивності На цей час нова технологія вже не така нова. Тепер вона вже загальновизнана, дає стабільний прибуток і масово виробляється й застосовується. Не всі технології проходять п’ять етапів. По-перше, на кожному з них (хоча й із різною ймовірністю) від розробки можуть відмовитися через те, що вона не виправдовує сподівань, виявляється занадто складною в реалізації або просто морально застарілою. По-друге, деякі рішення кардинально переглядаються завдяки досягненням у сусідніх галузях науки й знову повертаються в початок графіка. Нарешті, трапляється, що проект викуповує велика компанія й закриває, щоб не створювати конкуренції власній розробці такого типу.

На графіку відображений стан індустрії інформаційних технологій на кінець жовтня за версією компанії Gartner. Ключовими тенденціями цього року експерти американської фірми назвали нові користувальницькі інтерфейси й способи взаємодії з комп’ютером, доповнену реальність, хмарні обчислення, системи ухвалення рішень і периферійні пристрої нового типу. «УТГ», незалежно від американських експертів, дійшла схожих висновків щодо значущості технологій (із поправкою на неминуче відставання українського ринку), і з більшості названих тем на шпальтах нашої газети виходили ґрунтовні публікації. Зупинімося коротенько на тих аспектах, яких ми поки не торкнулися. У галузі взаємодії «людинакомп’ютер» найперспективнішим напрямом розвитку техніки зараз є створення стереографічних, так званих 3D-пристроїв і додатків: телевізорів, моніторів, мобільних комп’ютерів і супровідного програмного забезпечення. У найближчому майбутньому на піку завищених очікувань опиняться сенсорні інтерфейси. Можна констатувати вихід сітьових сервісів за межі комп’ютерного екрана. З’являються нові можливості для персоналізованого й залежного від контексту доступу до інформації. Доповнена реальність — одна з найактуальніших тем у галузі мобільних рішень. Частина елементів цієї концепції вже рухається до плато продуктивності (наприклад, геолокаційні сервіси), інші, такі як зв’язок 4G і архітектура доставки контексту, розвиваються дещо повільніше. Цікаві також нові ідеї в галузі комп’ютерної периферії, де на найбільшу увагу заслуговують мобільні роботи й тривимірний друк. Ці технології поки не дістали поширення, але вже починають знаходити свої ніші на ринку. Поза сумнівом, інформаційні технології залишатимуться лідером зі швидкості науково-технічного прогресу, і вже найближчим часом на нас чекають разючі прориви. Уперше на графіку як реально розроблювані технології опинилися наче взяті з науково-фантастичних романів речі — такі як прямий інтерфейс, мозок-комп’ютер і комп’ютерне посилення фізичних та інтелектуальних можливостей людини.

«Сімка» для мобільного Ігор МАШТАЛЯР Як і очікувалося, на барселонській виставці Mobile World Congress 2010 компанія Microsoft офіційно представила наступну версію своєї мобільної платформи. Вона дістала назву Windows Phone 7 Series.

Сьогодні операційні системи має майже кожен смартфон, а виробники прагнуть створювати ОС для мобілок, які будуть по кишені кожному. На ринку мобільних телефонів зараз можна знайти чотири ОС: Windows Mobile, Symbian, Android та iPhone. Кожна з них має свої недоліки та переваги.

Windows Phone 7 Series була створена з чистого листа — у неї не тільки новий інтерфейс, а й код. Представляв нову платформу голова компанії Microsoft Стів Баллмер. Він розповів, що, створюючи сьому версію операційної системи Windows Mobile, компанія Microsoft послуговувалася припущенням: власники мобільних пристроїв більше користуються стільниковим телефоном, ніж кишеньковим персональним комп’ютером. Тому розробники Windows Phone 7 Series не стали використовувати напрацювання Windows Mobile 6.5 і написали нову ОС фактично з нуля. Спочатку Windows Phone 7 Series позиціонувалась як платформа для бізнесу і являла собою «полегшений» варіант стаціонарної операційної системи, однак ближче до презентації її перевели на нові рейки. Windows Phone 7 Series стає платформою, що більш підходить саме для кінцевого користувача. Легко здогадатися, що звичайні абоненти набагато більше потребують нескладних додатків для повсякденного використання, ніж у програмах для біз-

несу. Більша частина власників смартфонів застосовує їх для фотографування, прослуховування музики, читання пошти, спілкування в різних соціальних мережах. Набагато менше людей використовують свої прилади для роботи з корпоративними документами або в корпоративній мережі. У той же час успіх платформи визначають за тим, як добре вона вирішує проблеми своїх користувачів. Саме тому зміна курсу «Майкрософту» цілком зрозуміла. Однак не варто вважати, що бізнес-клієнти забуті — просто їм приділено дещо менше уваги. ОС може похвалитися зручним інтерфейсом і швидкістю роботи. Інтерфейс має кілька горизонтальних панелей, кожна з яких містить «живі» елементи, на яких відображена інформація з Інтернету в реальному часі. Апарати на Windows Phone 7 будуть сенсорними, із роздільною здатністю не менше 800 x 480 пікселів, камерою, швидкісним доступом до соціальних мереж і не менш ніж 8 Гб убудованої пам’яті. Попитом у новинці користуватиметься офісний «хаб», до якого входять інструменти роботи з документами Word, таблицями Excel та презентаціями PowerPoint, а також взаємодія з SharePoint-ресурсами. Майкрософт» наголошує на своїй зацікавленості у перетворенні SharePointсистеми на мобільне середовище, яке не залежить від інших факторів (Інтернету, електронної пошти). Крім того, додаток OneNote позиціонується як цифрова записна книжка, до якої складуються рукописні нотатки та мультимедійні записи. Синхронізація даних відбувається або через Wi-Fi, або за допомогою USB-підключення.

№ 44 (148)

9 листопада 2010 року

13

Реалії Компетентно Ярина КЛЮЧКОВСЬКА, директор із корпоративних комунікацій «Майкрософт Україна»

Хто стане завтра за верстати? Чому навчання в ПТУ є непрестижним і чому більшість їх випускників не хочуть працювати за робітничим фахом

вали необхідні вміння й навички. Нам треба формувати у школярів певне ставлення до роботи й провадити ефективну профорієнтацію, щоб вони свідомо обирали професію.

— Вивчивши європейський досвід, які рекомендації ви можете дати для зміни підготовки професійних кадрів робітничих спеціальностей в нашій країні?

— Ваш ліцей іде таким шляхом?

Павло ГУК Багато підприємств України зазнають дефіциту кваліфікованих робітничих кадрів. Заводам бракує ливарників, ковалів, термістів, слюсарів-інструментальників, фрезерувальників, токарів... Усе тому, що вітчизняна система профтехосвіти (ПТО) і потреби ринку праці сьогодні — це дві паралелі, які, схоже, ще довго не перетнуться. Своїм поглядом на проблему поділився директор Зміївського професійного енергетичного ліцею (Харківська область) Володимир Вороной (на знімку). На його думку, методологічні помилки в підготовці робітничих кадрів за останні 15 років створили системні проблеми.

— Мобільні пристрої з операційною системою Windows Phone 7 надають нові можливості бізнесу підвищити свою продуктивність. Зокрема, це зручний і захищений доступ до корпоративної електронної пошти, календаря та контактів, цілковитий доступ до спільних документів на SharePoint, додаткові можливості для перегляду та редагування документів Microsoft Office — оптимізована мобільна навігація та функції коментування у Word і редагування в PowerPoint.

Windows Phone 7 завдяки можливостям синхронізації Exchange ActiveSync забезпечує ефективну платформу для роботи через телефон, Інтернет та комп’ютер. Жоден конкуруючий смартфон на іншій операційній системі, що є сьогодні на ринку, не може запропонувати таке. Смартфони із встановленою ОС Windows Phone 7 відповідають тим вимогам до продуктивності, які висувають організації. Окрім того, ця операційна система створювалася з урахуванням серйозних вимог до безпеки — самої системи, доступу до пристрою, до файлів та застосунків, передавання даних, а також захисту від шкідливих програм. Відповідно Windows Phone 7 враховує багато корпоративних політик управління безпекою і захищає корпоративну інформацію за допомогою ПІН-кодів та паролів, які необхідно вводити для доступу до пристрою, а також дозволяє обмежувати небажану передачу даних. Як бачимо, Windows Phone 7 Series є гідним продовжувачем мобільної платформи «Майкрософт». Вона в усьому перевершила свою попередницю й має великі шанси на успіх.

вання системи профтехосвіти, її гнучкість, що дозволяє швидко реагувати на потреби ринку праці. Та й механізм оцінки навичок і коректування навчальних програм теж гнучкий.

— Володимире Михайловичу, що дає вам підставу так говорити?

— У країні змінилися економічна ситуація, форма власності багатьох підприємств, законодавство. Але система ПТО залишилася такою ж, вона великою мірою гальмує розвиток ринку праці, отже, й економіки в цілому. У нас з’явилися реальні власники заводів і фабрик. Але сфера освіти не чує або не хоче чути їхніх вимог. Вона не відповідає викликам сьогодення. Як наслідок, загострюється проблема нестачі робітничих кадрів, і в парламенті з’являються законопроекти про спрощення процедури працевлаштування в Україні іноземців. У світі змінюється система професійної підготовки, а ми на це фактично не реагуємо. Відповідно знижується конкурентоспроможність держави. Звідси висновок: ПТО існує окремо від потреб ринку праці, сама по собі й значною мірою сама для себе. Якщо подивитися на проблему в законодавчому аспекті, то вже назва основного закону в цій сфері — «Про професійно-технічну освіту» — містить системну помилку. Бо головна роль надається освіті, а не навчанню професійних навичок. У концепції розвитку ПТО теж основним досягненням уважається те, що дві третини учнів здобувають повну загальну середню освіту.

— У чому ще недосконалість Закону «Про професійно-технічну освіту»?

—Участь роботодавця в процесі зведено до ролі платника податків і статиста. У результаті підприємства не задіяні в підготовці кадрів. Підтвердження цього — Міжгалузева рада з ПТО, яка не працює. Система цілком централізована, сама визначає потребу в кількості учнів, формує держзамовлення, але не зацікавлена в кінцевому результаті — якості робітничих кадрів і їхньому працевлаштуванні.

Отже, значні бюджетні кошти (близько 1,8 мільярда гривень) витрачаються неефективно. Про це свідчать і висновки Рахункової палати за останні п’ять років. Ще одна проблема — використовувані терміни. Треба чітко визначити, що ми маємо на увазі під словами «освіта», «навчання», «навички». Крім того, фактично відсутні поняття «навчання протягом трудового життя» і «неформальне навчання». Через це немає й практики підтвердження кваліфікації та компетенції робітників, які здобули нові навички «неформальним шляхом», тобто в процесі трудової діяльності на підприємствах. Зрозуміло, що не тільки Міносвіти та науки винне в тому, що країні не вистачає кваліфікованих робітничих кадрів. Треба змінювати саму систему. Зміни мають бути ініційовані ззовні.

— Ці зміни Україна може запозичити із зарубіжного досвіду чи треба винаходити власний велосипед?

— Я проаналізував досвід інших країн у цій сфері. Наведу приклад Євросоюзу.

Малюнок Ігоря КИЙКА

Десять років тому там була проголошена стратегічна мета — перетворення економіки ЄС на динамічну, яка базується на знаннях. У 2002 році ухвалені програма й декларація розвитку співробітництва у сфері професійної освіти та навчання. У цих документах поставлені завдання забезпечення прозорості кваліфікацій і створення єдиного європейського рівня. У вересні 2006 року затверджені Рекомендації встановлення Європейської рамкової системи кваліфікаційних характеристик (ЄСК) для постійного підвищення кваліфікації працівників. Там передбачені вісім рівнів, за якими можна оцінити знання й навички працівника, тобто фактичні результати навчання, урахувати «неформальне» навчання й компетенцію робітника. ЄСК сприяють формуванню стандартних підходів, що дозволяє роботодавцям визнавати кваліфікації, незважаючи на різні системи ПТО в країнах Євросоюзу. Хотів би відзначити, що зразок державного диплома — це ще не догма. Головне, щоб він сприймався на підприємствах, незалежно від країни, де він виданий. Тобто ЄСК стане загальновизнаним еталоном у світі.

— Спочатку треба створити свою модель кваліфікацій, яка б співвідносилася з європейською й відповідала викликам ринку праці. Потім у вигляді експериментів реалізувати декілька пілотних проектів у різних сферах, де б роботодавці були реально долучені до розроблення кваліфікаційних характеристик. Уважаю за доцільне вивести систему ПТО з Міносвіти й підпорядкувати її Мінпраці або Кабміну, але не Державному центру зайнятості, що іноді пропонується. Звичайно, треба відновити в новій якості роботу Міжгалузевої ради з ПТО. Сьогодні в Україні непрестижні ПТУ. Треба підвищити статус, популярність кваліфікованих робітників, реформуючи систему оплати й підвищуючи економічну мотивацію. А починати необхідно зі школи й родини. Треба вирішити проблему наступності допрофесійної та професійної підготовки учнів у школах і ПТУ. Ефективнішою вона буде за умови системотворчого підходу.

— Чому це важливо?

— Чим же відрізняється європейська система професійної освіти від нашої?

— Насамперед, там вона переважно недержавна й відокремлена від загальної освіти. По-друге, професійні стандарти орієнтовані на одержання вмінь, навичок і компетенцій. Крім того, роботодавці беруть активну участь у їхньому розробленні, визначаючи вимоги. Також слід відзначити сформований механізм фінансу-

— Річ у тім, що без наступності підготовка кваліфікованих робітничих кадрів неможлива. Загальноосвітня система сьогодні має недоліки, які стосуються формування в учнів соціально значущих компетенцій, володіння якими дозволяє їм адаптуватися до життя в умовах ринкових відносин. У 20-х роках минулого сторіччя школи працювали за загальноосвітньою програмою, необхідною для вступу у вищі навчальні заклади, і забезпечували трудову підготовку на допрофесійному рівні. Із середини 50-х років цей підхід був удосконалений. У старших класах упровадили практикум із сільського господарства, машинознавства та електроніки. У школі викладався курс «Основи виробництва». У 70-х роках проходила поліфункціональна підготовка з п’ятого по десятий клас. Учні здобу-

— Так. Наші викладачі приділяють велику увагу орієнтації випускників шкіл на одержання конкурентоспроможних робітничих спеціальностей. Ми вивчаємо інтереси школярів, їхні бажання та професійне спрямування. Проводимо в школах лекції та індивідуальні бесіди, які стосуються навчання в ліцеї та переліку професій, беремо участь у батьківських зборах у випускних класах. У результаті на деякі робітничі професії серед наших абітурієнтів є конкурс.

— З огляду на таку підготовку роботодавці напевно задоволені фахівцями, навченими у вашому ліцеї?

— Щоб підготувати кваліфікованого працівника, ліцей вивчає стан працевлаштування й закріплення випускників, а також результати оцінки роботодавцями їхнього професійного рівня. Під час недавнього «круглого столу» з керівниками 38 підприємств різних форм власності району, на які за останні 11 років було працевлаштовано 1458 наших випускників, я провів анкетування з їх адаптації. Якість підготовки наших учнів роботодавці оцінили в цілому добре. Уведення в професію найчастіше відбувається у вигляді наставництва. Але я хотів би почути від роботодавців і про зменшення норм виробітку, і про можливість використання сучасних технологій та обладнання. Добре вже те, що зацікавлені в мулярах роботодавці готові сьогодні надавати житло таким молодим фахівцям. А Зміївська ТЕС, приміром, дає можливість молоді навчатися далі для підвищення кваліфікації. Майже всі підприємства вважають за доцільне ввести пільги для адаптації новачків. У той же час невтішна ситуація зі своєчасним присвоєнням випускникам кваліфікаційних розрядів, із належним рівнем оплати їхньої праці. А невисока заробітна плата поряд із відсутністю соціальних гарантій — основна причина невдоволення юнаків і дівчат, які здобули робітничу професію.

14

№ 44 (148)

Закон збереження думки Наука

Від розумового — до розумного Чи зможе філософія стати об’єктивною конкретно-загальною формою науки? Святослав РИБНІКОВ Між гуманітарною й науково-технічною культурою часом відчувається певна конфронтація. Представники першої обвинувачують других у бездуховності; ті, у свою чергу, розцінюють це як спробу монополізувати духовну сферу й піднятися над наукою. Про специфіку різних типів мислення й непростих відносин «фізиків» і «ліриків» з нагоди Міжнародного дня філософії розповідає завідувач кафедри політології й соціології Луганського національного аграрного університету, доктор філософських наук, професор Юрій Ротенфельд (на знімку).

— Ні, сам по собі плюралізм — Юрію Олександровичу, що є філософія? Хтось думок — річ добра. Питання вважає її наукою, сферою лише в тому, на чому він ґрунуніверсальних, гранично тується. Наукове мислензагальних понять, хтось — ня визнає відносність навкорозмовою розумних лю- лишнього світу із властивою йому безліччю об’єктивних дей на абстрактну тему.

—Якщо ви сподіваєтесь точок зору. Тому кожен допочути від мене оду філо- слідник осмислює світ зі своєї софії — мушу вас розчару- об’єктивної позиції, і саме в вати, оскільки, на мій по- цьому — основа взаєморозугляд, за тисячоліття існу- міння. Візьмемо зустрічний рух вання філософія не тільки не стала загальновизна- двох точок А і B — один ним об’єктивним знанням, із найпростіших процесів. а й, навпаки, втратила суть Його можна розглядати як напрямку інтелектуально- рух точки А до нерухомої го розвитку. Вона вини- точки B, а можна й навпакла в Давній Греції як спо- ки. А ще — увести нерухосіб осмислення світу, і зго- му точку C посередині й роздом усе більше відхилялася глядати рух до неї обох товід об’єктивності, неухиль- чок. Тобто орієнтирів можно рухаючись до безвихо- на знайти скільки завгодді, обумовленої граничною но, але всі вони повинні бути спільністю своїх категорій, об’єктивними. А це ознасвоїм невмінням перейти чає, що висновки, отримані від розумового мислення до з будь-якої позиції, будуть правильними. Майстерність розумного. Це не тільки моя думка. ученого полягає в тому, щоб Про неспроможність розу- за всім цим різноманіттям мової філософії писали свого правильних результатів почасу Кант, Гегель, Маркс та бачити найпростішу й у той інші видатні мислителі. При цьому Гегель і Маркс, як і багато світських філософів, прагнули знайти суто науковий діалектичний спосіб мислення — мислення протилежностями. На жаль, цей філософський напрям не дав бажаного результату. Малюнок Ігоря КИЙКА Сьогодні постмодерністи — представники панів- же час найзагальнішу картиної течії в сучасній західній ну відносного світу. От, нафілософії — також говорять приклад, геоцентрична сиспро неспроможність філософ- тема світу внутрішньо не ського бінарного мислення. менш цілісна й правильна, При цьому їхній підхід не ви- ніж геліоцентрична, і всеводить філософське мислен- таки точка зору Коперника ня на більш високий рівень, дала більш просте, наочне й як обіцяли основоположни- цілісне бачення. Що ж до філософського ки цього напряму. Бо на зміну чіткому значенню прихо- мислення, то воно переважно дить розмитість, породжена ґрунтується на суб’єктивних безліччю інтерпретацій ре- позиціях кожного. Найчастіальності — аж до «можливос- ше філософ навіть не в змозі ті означати все, що завгодно». описати ту точку зору, з поТакий плюралізм думок руй- зиції якої він осмислює ренує все, що можна зруйнува- альність. У підсумку філосоти, відкидаючи мислення на- фія не може дати однозначного судження про світ, сусзад, на дологічний рівень.

—На вашу думку, більш пільство й людину, а тому й вдалий варіант — розпо- ні про яке істотне взаємороділ точок зору на «мою» і зуміння між філософами не може бути й мови. «неправильну»?

— Тобто філософія, на вашу думку, — не наука?

—У XIV-XV століттях наука пішла шляхом подальшого ототожнення відмінностей, освоюючи подібність усе більш далеких і несхожих боків дійсності. Ключовим моментом стало розуміння ідеї циклічності, аж ніяк не нової, якщо згадати Піфагора і його знамениту теорему, або Геракліта з його досі не зрозумілою гармонією «лука й ліри». Ці абстракції стали вже в давнину ключем до розуміння ритмів, будь-яких коливальних рухів. У результаті мислення сучасних філософів і вчених почало дуже різнитися. Наука пішла далі, знаходячи для осмислення реальності адекватні мовні засоби, а філософія зупинилася на рівні найпростіших розумових структур. Усі відмінності осмислювалися в термінах максимум чотирьох абстракцій: тотожного, різного, співвіднесеного й протилежного. Причому відмінності між двома останніми багато філософів, на мою думку, так досі й не розуміють, звалюючи в поняття протилежності всі можливі в природі й суспільстві відмінності. А це глухий кут.

— Можливо, філософія просто не знайшла застосування більш складним розумовим структурам? Що ще треба для розуміння, крім усвідомлення якісного й кількісного різноманіття світу?

—У тому й проблема, що якісне й кількісне різноманіття не відображає всієї складності динамічного світу, що самоорганізується.

— Де ж вихід?

— Рішення філософських проблем бачиться не у відмові від бінарного мислення, як це пропонує сучасна західна філософська думка, а, навпаки, в удосконаленні цього мислення шляхом диференціації поняття протилежності на величезну безліч конкретних відмінностей, для визначення кожної з яких має бути знайдене своє слово. Тільки тоді філософія зможе стати об’єктивною конкретно-загальною формою науки.

9 листопада 2010 року

№ 44 (148)

9 листопада 2010 року

15

Terra incognita Наука

Про що мовчить феншуй Дослідження геопатогенних зон усе більше переходить із площини екстрасенсорної діяльності в наукову. Однак однозначного вердикту із приводу їхнього впливу вчені ще не винесли Олена НЕПОКОРА

Як жити в сітці?

них бур. Сітка Каррі має напрямки північний схід і південний схід. Вона не стабільна, а прагне до якогось вузла Хартмана. Із 90-х років геопатогенні зони досліджували вчені різних спеціальностей —лікарі, фізики, електронники. Вони систематизували біологічні відхилення, які пов’язують із впливом земного випромінювання. Так, помічено, що в геопатогенних зонах (ГПЗ) дуже повільно проростає насіння, не ростуть дріжджі. Але тільки подальші експерименти над лабораторними мишами змусили медиків говорити про можливу небезпеку таких зон для людини. Результати масштабних досліджень проблеми геопатогенних зон у Швейцарії, Бельгії, Франції, Австрії, Чехословаччині, Росії показали, що 50—80% випадків виникнення онкологічних захворювань пов’язані з тим, що хворі тривалий час проводили в місцях

Зони, де проявляється небезпечне «земне випромінювання», назвали геопатогенними. Там дійсно виявили випромінювання, пов’язані з підземними водними потоками, геологічними розламами. У них реєструється скупчення електронів, іонів і активних радикалів газових молекул. Залежно від цього «набору» лінії такого випромінювання відрізняються інтенсивністю, структурою, лінійними розмірами та орієнтацією. У їхніх перехрестях, які утворюють тонку енергетичну мережу, є локальні зони у вигляді «плям» високого рівня концентрації випромінювання. Зараз активно досліджуються так звані сітки М. Каррі й Е. Хартмана. Сітка Хартмана, яку називають загальною, більш-менш рівномірно охоплює всю земну поверхню й має досить правильну форму ґрат із ліній, орієнтованих за сторонами світу: північ-південь і захід-схід.

-схід. Вона фактично збігається ься із сіткою напруг, обумоввлених обертанням Землі. млі. Перетинання ліній утворюорюють вузли Хартмана й указують на місця особливо о великої концентрації енергії. Короткочасні деформації ґрат трапляються під час коливань магнетизму Землі або тимчасових магнітних і електрич- Малюнок Ігоря КИЙКА

впливу геопатогенних випромінювань. Надалі з’ясували, що гео- Ярослав Бондаренко патогенні зони також провокують інші захворю- фізичній розвідці із застосування, особливо нервово- ванням різних приладів, випсихічні й серцево-судинні. мірюванням гравітаційного, Причому лікувати таких хво- електричного та електромагрих безперспективно. Будь- нітного полів. Наші предки яка терапія або зовсім не пов’язували вплив ГПЗ із подопомагає, або дає коротко- тойбічними силами, але зачасний ефект. Єдиний ви- раз доведено, що в цих зонах хід — піти із ГПЗ. Тому гео- спостерігається зміна гравіпатогенні зони треба вважа- таційних і магнітних полів, і ти фактором підвищеного все це можуть зафіксувати сучасні прилади. У нас створеризику. на унікальна картографічна база даних по Дніпропетровську — геоінформаційна система. Це комплексна медикостатистична й геофізична моНесприятливі місця в нас і дель території міста й частисьогодні намагаються вияви- ни області, що створювалася ти доморослі лозоходи за до- в рамках екологічного моніпомогою мідної рамки. А що торингу, до речі, на ентузіазмі із цього приводу говорить вчених. Медико-статистичні вітчизняна наука? І взагалі, дані про захворюваність насечи не перебільшена небезпе- лення збиралися співробітника впливу геопатогенних зон? ками кафедри гігієни та екоОсь що розповідає Ярослав логії Дніпропетровської меБондаренко, фахівець у галу- дичної академії. зі геодинаміки, геофізики та До бази ввійшли карти геоекології, керівник дослідних фізичних полів, багатоспекпроектів «GeoSEIS», у яких тральні супутникові знімпрое беруть участь наукові ки, які відображають зміни бе співробітники Україн- геологічного середовища та ського інноваційно- ландшафту, карти зміни рего центру «ГЕОС» Ін- льєфу поверхні землі, забрудституту геологічних нень ґрунту, атмосфери різними хімічними сполуками, наук НАНУ.

— Наш інститут за- карти температур і вологосймається проблемою ті повітря тощо. За допомогеопатогенних зон гою сучасних комп’ютерних на території Дніпро- систем математичного мопетровська з 90-х ро- делювання були побудоваків. Дослідження ґрун- ні графіки й карти корелякі туються на комплексній гео- ційних залежностей чисель-

Замість рамки — прилади

Алмазний фонд Землі Міжнародна група геофізиків представила власну оцінку географічного розподілу кімберлітів — вулканічних порід, що містять алмази Алмази формуються за високих тисків на глибині понад 150 км і виносяться на поверхню кімберлітовою магмою. Робота вчених ґрунтується на припущенні, що згадані підйоми магми спричинені дією так званих мантійних плюмів — потоків, що зароджуються на глибині близько 3000 км, на межі мантії та ядра. Теорія плюмів, запропонована в 1971 році, пояснює виникнення «гарячих точок» — районів вулканізму, які перебувають далеко від меж літосферних плит, однак деякі фахівці досі не визнають її істинності.

Учені працювали в контакті з алмазодобувними компаніями, що надали відомості з датування кімберлітів Африки, Північної Америки та інших континентів. Оскільки за час, що минув, плити встигли зрушити на значні відстані — щорічно вони зміщаються на 0—100 мм відносно одна одної, геофізикам довелося реконструювати траєкторії руху різних точок поверхні Землі протягом останніх 320 млн років. Джерела плюмів при цьому вважалися фіксованими. Визначивши ко-

ординати кімберлітів на момент їхнього утворення, автори склали карту розташування найімовір ніших місць залягання цих порід. Як виявилося, родовища алмазів повинні концентруватися у відносно невеликому кільці на Африканському континенті й поруч із ним, причому ймовірність того, що цей розподіл випадковий, дуже мала. Така схема розташування цілком узгоджується з теорією мантійних плюмів. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК

ності захворювань по адміністративних районах і місту. Вийшло, що дитяча онкологія більш чітко прив’язана до ГПЗ, а от онкологічна захворюваність дорослих зміщена. Це говорить про те, що ГПЗ по-різному впливають на різні хвороби. І ті геофізичні аномалії, які є геопатогенними із загальної або онкологічної захворюваності дитячого населення, можуть одночасно бути георекреаційними зонами з інших класів хвороб.

— Тобто деякі зони можуть навіть оздоровлювати?

— Так. Біогеофізичний вплив на людину георекреаційних зон протилежний впливу ГПЗ. Вони можуть збігатися з відомими курортами. У північно-західній частині Дніпропетровська є така біла пляма, яка за геофізичними полями сприятлива, там знижений рівень загальної захворюваності. Але в Жовтневому районі, поблизу Дніпра, біла пляма — це зона підвищеної захворюваності серцево-судинної системи. У Дніпропетровську ми виявили за кореляцією геофізичних полів і захворюваністю три основних вогнища геопатогенних зон: це район житлового масиву Тополя, де були сумнозвісні явища із провалом багатоповерхових будинків під землю; район селища Таромського, де свого часу теж були різні техногенні катастрофи; і третє, більш «слабке», — північна частина Індустріального міського району. На обласному рівні в ГПЗ потрапляють Павлоград, Новомосковськ і вся долина рік Дніпро й Самара.

— Чи збігаються геопатогенні зони з техногенними?

— Вони можуть збігатися просторово, але причини їх-

нього формування різні. ГПЗ, на відміну від техногенних зон, беруть свій початок із надр землі, це глибинні процеси. Необхідно інформувати громадськість про небезпеку цих зон, забороняти там житлове будівництво. Але все це стосується великих ГПЗ. Дрібні ж, на зразок кута у квартирі, не є небезпечними для людини. Сьогодні дуже багато публікацій про те, що, мовляв, ліжко не там стоїть, і поки не переставите — хворітимете й бачитимете страшні сни. Усе це суцільна нісенітниця! Дрібні зони можуть мати лише незначний вплив на ваше самопочуття, викликати втому, наприклад. А серйозне захворювання розів’ється від інших, більш «близьких» чинників — нездорового способу життя й зниженого імунітету. Тому не можна однобоко підходити до цього питання й тим більше лякати населення гучними термінами. Вивчення ГПЗ тільки починається, на цьому етапі кількісно оцінити їхній вплив на людину поки не можна. Ми б хотіли надати можливість санепідслужбі й медичним установам міста користуватися нашою базою даних. Зараз за кордоном проводяться численні наукові дослідження зв’язку захворюваності населення з різними природними та антропогенними чинниками, у тому числі з коефіцієнтом інтелекту людини, демографічними й економічними показниками. Ми також створили комплексну 3D GeoSEIS модель прогнозу ГПЗ і ГРЗ для Києва. Оскільки проектом не передбачалося проведення медико-статистичних досліджень, ми використовували отримані дані з Дніпропетровська як еталон для прогнозування. Таким же чином ми можемо зробити прогноз для будь-якого іншого населеного пункту.

16

№ 44 (148)

Гарнітура як прикраса нім», «Тюль» і «Замша» на честь чотирьох матеріалів, які стали основою дизайнерської ідеї.

Американська компанія Jawbone випустила на ринок чотири моделі Bluetoothгарнітур. Нова лінійка дістала назву «EarWear». Із погляду технічних характеристик це цілком традиційні бездротові пристрої. Незвичайні вони стильним дизайном, який перетворює апарат для передачі звуку на футуристичну прикрасу. Гарнітури дістали назви «Кашемір», «Де-

У витончених пристроях застосована активна система шумозаглушення й динамічного настроювання гучності, що дозволяє майже цілком нейтралізувати зовнішні шуми й забезпечити оптимальну якість звуку. Підтримується профіль A2DP, тобто через ці гарнітури можна також слухати музику. Програмне забезпечення пристроїв легко оновляється в режимі онлайн за допомогою інтернет-платформи MyTalk. У продажі новинка з’явиться вже цього місяця.

Карколомний суперкар Заснована в 1994 році бельгійська фірма Gillet Automobiles, яка спеціалізується на автомобілях ручного складання, повідомила про випуск нової моделі, яка дістала назву Vertigo.5 Spirit. Її створювачі послуговувалися популярною сьогодні філософією «індивідуалізації» продукту для кожного клієнта. «Vertigo — це машина,

що вироблятиметься повністю на замовлення покупця. Після оформлення замовлення ми обговоримо із клієнтом кожну конкретну деталь автомобіля», — повідомляється в прес-релізі фірми. Представники компанії також запевняють, що їхня розробка — «найдоступніший суперкар у світі», але ціну при цьому не називають, тож їхні

слова ще треба перевіряти. Що не підлягає сумніву, то це видатні характеристики Vertigo. Маса новинки становить лише 990 кг, у тому числі за рахунок застосування вуглецю під час виготовлення задньої підвіски. Авто оснащене восьмициліндровим бензиновим двигуном Maserati обсягом 4,2 літра й потужністю 420 к.с. Утім, за бажанням клієнта може бути встановлений потужніший мотор. У машині використані чотирипоршневі гальмові механізми AP Racing із 330-міліметровими дисками на передній осі й 300-міліметровим — на задній, а також 19-дюймові колісні диски з покришками розмірності 225/35 спереду й 275/35 ззаду. Про динамічні характеристики Vertigo.5 Spirit, на жаль, поки не повідомляється.

«Гвинт» в урбаністичному стилі Студенти-дизайнери університету штату Каліфорнія розробили ексклюзивне графічне оформлення для нової лінійки жорстких дисків My Passport Essential американської компанії Western Digital. Тепер у поціновувачів сучасної міської стилістики з’явиться можливість вибрати між п’ятьма варіан-

тами дизайну вінчестерів: «Бум-бокс», «Чорна діра», «Міський пейзаж», «Листя фуксії» і «Хвиля». Кожен із них буде випущений обмеженою партією й тому напевно відразу стане предметом колекціонування. Усі пристрої підключаються до комп’ютера через інтерфейс USB 2.0, мають обсяг 500 Гб, підтримують

функцію автоматичного шифрування записуваних даних за алгоритмом AES із використанням 256-бітних ключів і забезпечуються трирічною фірмовою гарантією якості. Звичайно, «дизайнерські» вінчестери цілком сумісні з усім програмним забезпеченням Western Digital, призначеним для роботи з даними.

www. tehnichka.com Усю інформацію про передплату та розміщення реклами в «Українській технічній газеті» можна отримати за телефонами:

Відділ передплати: тел.: (044) 221-06-50, тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 podpiska@tehnichka.com

Передплатні індекси: Вартість передплати:

Відділ реклами: тел./факс: (044) 278-42-37 reklama@tehnichka.com

99309 - українською мовою 99340 - російською мовою на 1 міс. — 21,40 грн на 6 міс. — 128,40 грн на 12 міс. — 256,80 грн

ПЕРЕВІРТЕ ПРАВИЛЬНІСТЬ ОФОРМЛЕННЯ ПЕРЕДПЛАТИ! ЛАТИ! На абонементі має бути відтиск касового апарата. Якщо передплата (переадресування) оформляється без касового апарата, на абонементі ставиться відтиск календарного штемпеля відділення зв'язку. У цьому випадку передплатнику видається абонемент із квитанцією про оплату вартості передплати (переадресування). Передплатник із сплачених ним коштів за передплату доручає розповсюджувачу сплатити видавцю суму в розмірі видавничої вартості передплаченого видання на умовах і в строки, визначені розповсюджувачем.

9 листопада 2010 року

Гладкоствол до тисячі Британський збройовий портал ShootingUK провів дослідження ринку гладкоствольних рушниць вартістю до 1000 фунтів стерлінгів (приблизно $1,5 тис.). Експертизброярі склали рейтинг кращих моделей цього цінового діапазону. Гіршими із кращих виявилися російські рушниці Baikal — надійні й невибагливі, але технічно не дуже сучасні. Слідом за ними йдуть турецькі Huglu «103DE» і «FE». Ці дві моделі відрізняються прогресивнішою механікою,

прикладом із натурального горіха й оригінальним дизайном. Наступне місце в рейтингу — італійська фірма Lincoln із рушницями Premier Basic 12 і 20. Усупереч назві, це зовсім не базові моделі, єдиний мінус — відсутність ежектора. Далі йде ще одна турецька рушниця — Yildiz. Її особливості — надзвичайно низька вага, ручне гравіювання ресивера й приклад із натурального горіха.

Третє й друге місця розділили надійні й пишно прикрашені рушниці Zabala «Berri Lux» і Lanber «Field Deluxe». Перша трохи заважка, зате має підвищену дальність стрільби, а друга вирізняється з-поміж інших ресивером з алюмінієвого сплаву. На першому місці — класична англійська рушниця Webley & Scott 900, яка поставляється в комплекті з кофром і п’ятьма дуловими насадками.

Стереокінотеатр у портфелі Тайваньська компанія MSI анонсувала днями випуск нової версії ноутбука FR600, здатного відтворювати стереоскопічні зображення. Заснована на платформі Intel Calpella модель дістала передбачувану назву FR600 3D. У лептопі встановлений дисплей високого розріз-

нення з діагоналлю 15,6 дюйма і світлодіодним підсвічуванням. Частота відновлення екрана —120 Гц. Система ґрунтується на процесорі Intel Core i5 з інтегрованим графічним ядром Intel HD Graphic (див. «УТГ», №39, 2010, «Галактика нових технологій»). У пристрої використовується оперативна пам’ять DDR3 із частотою 1333 МГц (максимальний обсяг — до 8 ГБ). Крім того, новинка оснащена оптичним приводом DVD Super Multi, HD веб -камерою із частотою запису 30 кадрів/с, кард-рі-

дером, усіма стандартними інтерфейсами (у тому числі eSATA/USB Combo і HDMI-відеовиходом) і модулями бездротового зв’язку. Залежно від комплектації встановлюється жорсткий диск обсягом у 320, 500 або 640 Гб. Оскільки FR600 вочевидь орієнтований на мультимедійні застосунки, є інтегрована чотириканальна акустична система THX TruStudio Pro. У комплект поставки ноутбука входять і необхідні для перегляду стереозображень 3D-окуляри. На борту встановлена звичайна для пристроїв такого класу операційна система Windows 7 Home Premium.