Украинская техническая газета №98 by Ukrainian technological newspaper

№ 46 (98) 17 листопада 2009 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

Перші ГАЕС Первыекіловати киловатты ГАЭС

У НОМЕРІ: SOSтан Чому не продано Opel? Європейський автопром не такий нездоровий, щоб продати активи країні з нерозвиненим виробництвом Стор. 5

ЗНАЮ, ЯК Куди послати інтелект? Інноваційний менеджмент, який ефективно працює в розвинених країнах, в Україні тільки зароджується Стор. 6

ТЕХНОСФЕРА Орієнтир — орбіта Сучасний GPS-навігатор: як «не загубитися» у величезній кількості моделей та можливостей Стор. 10

ідроагрегат Дністровської ГАЕС (Чернівецька область) під’єднано до загальної енергосистеми країни. Виготовлений спеціалістами харківських підприємств «Електроважмаш» і «Турбоатом», він успішно пройшов усі випробування в генераторному режимі з номінальною потужністю 325 тис. кВт і 9 листопада почав виробляти першу електроенергію за програмою дослідноекспериментальної експлуатації. — Це третій і заключний етап уведення в дію першого гідроагрегату Дністров-

ської ГАЕС, — повідомив голова правління ВАТ «Укргідроенерго», Герой України Семен Поташник. — Здійснено всі необхідні виміри, машина працює нормально. Можна вважати, що унікальний оборотний гідроагрегат українського виробництва готовий для пред’явлення держкомісії. — На цю подію країна чекала майже 20 років, — говорить Сергій Лісниченко, генеральний директор ТОВ «Енергопром»,

яке виконує функції генпідрядника будівництва гідроакумулювальної станції на Дністрі. – Запуск гідроагрегата – чергова перемога українських гідроенергетиків, а також усіх, хто причетний до зведення найпотужнішої в Європі гідроакумулювальної електростанції. На Дністровській ГАЕС передбачено введення 7 гідроагрегатів загальною потужністю близько 2,5 млн. кВт.

ГАЛУЗЬ Залишилося тільки демпінгувати Виробництво будматеріалів «самоочищується». Значне зниження попиту змушує посередників іти, а виробників — зацікавлювати покупців низькими цінами

(Інтерв’ю з головним гідроенергетиком країни Семеном Поташником читайте на 7-й стор.)

Стор. 11

Когенерація: через терня… у прірву?

Розбитий лічильник на дірявій трубі

Що гальмує використання енергоефективних технологій

Нинішня виробнича політика в нафтовидобутку призводить не тільки до розтринькування значних обсягів сировини, а й до втрати самих родовищ

Тетяна КОВРИГА

Світлана ІСАЧЕНКО Перевірки «Укрнафти», ініційовані урядом у серпні, вийшли на новий виток. На початку листопада Кабмін доручив ряду міністерств і відомств конкретизувати й остаточно окреслити реальну картину в нафтовидобувному комплексі, а також дати відповіді на запитання, які постали під час перших перевірок. Їх виявилося навіть більше, ніж спочатку.

Упровадивши новітні наукові розробки й технології з одночасного вироблення тепла та електроенергії, Броварський завод порошкової металургії сподівався забезпечити не тільки власні потреби... Закінчення на стор. 8

Атомний компроміс З огляду на світову практику Україна має намір подовжувати термін експлуатації старих енергоблоків АЕС, а не будувати нові Стор. 9

Закінчення на стор. 4–5

2 №46 (98) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

17 л и с т о п а д а 2 0 0 9

ТУТ І ТЕПЕР

сТРАНШна справа Die Presse

МВФ занепокоєний через ситуацію, але проявляє терпіння. Поки у Вашингтоні домінує бажання, як і раніше, підтримувати Україну, але через розтринькування коштів із політичною метою може урватися будьякий терпець». Handelsblatt Глава МВФ Домінік Стросс-Кан зауважив, що запланований на середину листопада кредитний транш у розмірі 2,6 мільярда євро піде в Україну в тому випадку, якщо будуть реалізовані реформи, непримиренну суперечку про які ведуть Президент Ющенко і його опонент прем’єр Тимошенко».

Збитковий контракт? Білорусь має намір підтримувати свій енергобаланс за рахунок української електроенергії, експортуючи свою до Литви Раніше Україна домовилася про поставки електроенергії в Білорусь із дисконтом, щоб у такий спосіб погасити накопичені за часів СРСР борги українських підприємств перед Мінськом. Обсяг поставок становитиме 205—210 млн кВт∙год. на місяць. Базова ціна без дисконту — 4,5 цента/ кВт∙год. За словами президента Енергетичної консалтингової групи Олексія Шеберстова,

ціна закупівлі електроенергії в Литві коливається від 12 до 14 центів/кВт∙год. «А якщо почати продавати електроенергію вроздріб, то тут ціна наступного року становитиме 32—34 цента/кВт∙год.», — відзначає експерт. За його підрахунками, у 2010 році за рахунок різниці в ціні електроенергії, яка закуповується в Україні без урахування знижки й продається в Литву, «Біленерго» і Ukrenergy Holding зароблять до $287 млн.

«Ці гроші могли б одержати українські генерувальні компанії, якби Мінпаливенерго й Нацкомісія регулювання електроенергетики вчасно провели аукціони з продажу електроенергії на експорт і не

«Рівнеазот» запрацював на повну

Григорій Немиря Віце-прем’єр із питань європейської інтеграції

Міжнародний валютний фонд був готовий і зараз готовий співробітничати з Україною, не чекаючи на завершення президентської кампанії в Україні». Олександр Шлапак

Перший заступник глави секретаріату Президента України

Якщо Президент розцінює співробітництво (із МВФ. — «УТГ») як можливість за рахунок короткострокового ресурсу, який надається фондом, радикально змінити ситуацію в економічній політиці, то уряд розраховує на ці ресурси, щоб перечекати кризу. Якщо не змінити філософію членів уряду, думаю, не можа йтися ні про який консенсус».

Каркас готовий ВАТ «Укрстальконструкція» виготовило каркаси для найбільшого в Європі торгового центру «Dream Town», розташованого в Києві на Оболонському проспекті. Поставка 12600 тонн металевих конструкцій здійснена за шість із половиною місяців. Площа торгового центру після відкриття другої черги становитиме близько 167000 м².

На звичні рейки Ганна Морозова Після змушеного зупинення в кризовому листопаді 2008 року декількох основних підрозділів ВАТ «Дніпровагонмаш» (м. Дніпродзержинськ) знову розпочав виробництво вантажних вагонів. Майже цілий рік завод працював на третину своїх можливостей, відправляючи замовникам лише ходові візки вантажних вагонів, колісні пари до них, а також комплектувальні до ван-

Український таміфлю Харківська фармкомпанія випустила першу партію препарату тамівір. Це комерційна назва 100-відсоткового аналога швейцарського таміфлю — ліків від «свинячого» грипу Валентина ВЛАДИМИРОВА — Діюча речовина в нашого тамівіру така сама, як в таміфлю, — розповідає директор ВАТ «Фармацевтична компанія «Здоров’я» Олександр Доровськой. — Її виробляють зі швейцарської субстанції за назвою резитамівер. Виготовляти ліки самостійно не можна — таміфлю захиГоловний редактор Сергій ПРАСОЛОВ

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а.

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

E-mail: info@tehnichka.com

допустили збиткового контракту з Білоруссю. Зараз ці кошти пішли б на розрахунки з шахтами за відвантажене вугілля», — заявив член Комітету Верховної Ради з ПЕК Сергій Титенко.

ВАТ «Укрстальконструкція» — один із лідерів компаній на ринку металобудівництва України. Виконує роботи зі зведення будинків і споруд різного призначення з використанням металоконструкцій: проектування, виготовлення конструкцій, монтаж, а також генеральний підряд і організацію будівництва.

тажних магістральних і промислових вагонів. Але сьогодні, схоже, уже можна говорити про те, що найскрутніші часи для дніпродзержинських вагонобудівників позаду. Спільними зусиллями служби маркетингу підприємства й Торгового дому ДВМ у Москві вдалося забезпечити повноцінне завантаження виробничих потужностей. Із середини жовтня завод працює в тризмінному режимі. Тут розпочали виробництво партії магістральних піввагонів на замовлення російських компаній. щений патентом. Підготовка до реєстрації й виробництва нового препарату тривала близько року. Відповідно до договору 8 тисяч упаковок будуть відвантажені на користь Міністерства охорони здоров’я, решта закуповуватиметься для медичних установ Харківської області. У вільний продаж тамівір поки не надійде. Принаймні поки медики не будуть упевнені, що в області є належний запас препарату для всіх можливих варіантів розвитку подій. Після цього ліки можна буде придбати в аптеках за рецептом лікаря. Вартість тамівіру — близько 13 доларів.

Один із гігантів української хімічної промисловості знову перейшов на режим повного робочого тижня. Раніше підприємство періодично простоювало у зв’язку з перебоями з постачанням природного газу. У жовтні «Рівнеазот» було внесено до переліку підприємств — виробників азотних мінеральних добрив, на які поширюється дія постанови НКРЕ про затвердження рівня ціни на природний газ для таких підприємств від 14 серпня 2009 року. Відповідно ціну знижено на 16,6% — до 1584,4 грн за тисячу кубометрів.

Право на альтернативу російській трубі Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» одержала атестаційний сертифікат і тепер може брати участь у тендерах на право розроблення алжирських вуглеводневих родовищ.

окумент видано міністерством енергетики Алжиру й Алжирським державним агентством із використання вуглеводневих ресурсів (ALNAFT). Перш ніж видати сертифікат, чинний протягом трьох років, влада Алжиру ретельно перевірила надану документацію, яка свідчила, що у випадку перемоги в тендері в компанії є всі необхідні ресурси для розроблення родовищ. У «Нафтогазі» вважають, що компанія таким чином реалізовує стратегію, спрямовану на диверсифікацію джерел поставок енергоносіїв до України. Алжир має значні запаси вуглеводнів, посідаючи 14-те місце у світі з покладів нафти (12,3 млрд бар.) і 8-е — з природних газів (4,6 трлн м3). Нафтогазова промисловість — одна із провідних галузей економіки країни.

(тел. 8 0642 34-72-47, e-mail: editor@tehnichka.com)

РЕДАКЦІЯ: Світлана Ісаченко - заступник головного редактора (тел. 044 221-06-51, моб. тел. 050 140-08-57, e-mail: isachenkosv@mail.ru) Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 8 0642 34-72-47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 8 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); Свідоцтво Марина Савінова — відділ науки та освіти про державну реєстрацію (тел. 8 0642 34-72-47, e-mail: otdelnauki@tehnichka.com); КВ № 12993-1877Р Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 8 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com); від 20.08.2007 р., Відділ маркетингу і реклами видано Любов Соловйова — менеджер (тел. 8 0642 59-93-91, Міністерством юстиції України. 8 0642 59-93-92, e-mail: reklama@tehnichka.com, podpiska@tehnichka.com)

Газета видається українською та російською мовами ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ: Позиція авторів публікацій не завжди збі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340. Номер набраний і зверстаний у комп’ютерному центрі «УКРАЇНСЬКОЇ ТЕХНІЧНОЇ ГАЗЕТИ».

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені ®, публікуються на правах реклами.

При ВИКОРИСТАННІ матерІалІв ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 15779 прим., українською мовою 4181 прим., російською мовою 11598 прим.

ЗАМОВЛЕННЯ № 2588

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 17 л и с т о п а д а 2 0 0 9 №46 (98)

ТУТ І ТЕПЕР ПЕК Кабінет Міністрів України пропонує шахтарям відмовитися від належної 30-відсоткової надбавки до зарплати з 1 січня 2010 року з огляду на складну економічну ситуацію в країні. Про це повідомив голова профспілки працівників вугільної промисловості, народний депутат Віктор Турманов. Він нагадав, що 2 вересня поточного року Верховною Радою прийнятий Закон «Про престижність шахтарської праці», відповідно до якого з 1 січня 2010 року шахтарі повинні одержувати 30-відсоткову надбавку до зарплати. Але, за його словами, ППВП стало відомо, що вже 9 жовтня нинішнього року на вугільні підприємства країни розіслані телеграми, підписані заступником міністра вугільної промисловості України Анатолієм Корзуном, у яких шахтарям пропонується добровільно відмовитися від цієї надбавки. В.Турманов відзначив, що профспілка вимагає від Міністерства вугільної промисловості, усіх власників приватних, орендних вугільних підприємств виконання Закону «Про престижність шахтарської праці», щоб із 1 січня шахтарі одержували 30-відсоткову надбавку до зарплати. Україна й Росія обмінялися проектами нової міжурядової угоди про співробітництво в газовій сфері. «Ми передавали наш проект російській стороні. У ньому закладені базові принципи без конкретних обсягів, — заявив очільник Мінпаливенерго Юрій Продан. — Що там є, поки повідомити не можу, оскільки російська сторона проект договору не розглянула». Зараз між «Газпромом» і «Нафтогазом» діють договори на 2009—2019 роки з купівлі-продажу газу та його транзиту, підписані 19 січня. До цього протягом трьох років діяли контракти від 2006 року.

ПРОМИСЛОВІСТЬ Цього року падіння внутрішнього валового продукту (ВВП) становило 14%, однак за підсумками 2010 року буде досягнутий економічний підйом. Про це говориться в переданому УНІАН консенсус-прогнозі ряду компаній і дослідних інститутів, які займаютьЦИФРА

На

23,53—25 відсотків за січень-жовтень 2009 року в порівнянні з аналогічним періодом 2008 року скоротилося в Україні виробництво основних видів металопродукції

ся макропрогнозуванням. У цілому експерти очікують, що економічний спад за підсумками року становитиме 13,9%, падіння промисловості — 20%, очікуваний бюджетний дефіцит прогнозується на рівні 6,5% ВВП. При цьому максимальний прогноз бюджетного дефіциту на цей рік

(з урахуванням рекапіталізації банків) становить 93 млрд грн (10,5% ВВП). ЕКОНОМІКА Українські суди заборонили 2682 керівникам підприємств виїжджати за кордон через заборгованість із виплати зарплати. Про це заявив міністр юстиції України Микола Онищук. «Ми передаємо виписку із судових рішень органам прикордонних служб, і це є підставою для відмови таким керівникам підприємств у виїзді за межі України навіть за наявності віз і проїзних квитків», — сказав він. Міністр уточнив, що державна виконавча служба в січні-вересні 2009 року направила в українські суди подання стосовно 8878 керівників підприємств, які мають заборгованість із виплати заробітної плати. «Наразі 4866 таких подань розглянуто й задоволено 2682 подання», — додав він.

У проекті постанови Міністерства економіки «Про зміни до постанови Кабміну від 27 грудня 2008 року», розміщеному на сайті, пропонується до кінця року встановити квоти на експорт цукру з України в обсязі 3,27 тис. т, цукрових буряків — 103 тис. т, патоки (меляси) — 36,23 тис. т. Квотування необхідне для того, щоб уникнути «критичної нестачі цукру на внутрішньому ринку». У Мінекономіки прогнозують, що в 2009—2010 маркетинговому році обсяг виробництва цукру не перевищить 1—1,2 млн т проти 1,57 млн т у минулому маркетинговому році. «З урахуванням обсягу споживання на внутрішньому ринку на рівні 2 млн т у рік дефіцит цукру становитиме не менше 0,6—0,8 млн т, що

призведе до значного підвищення цін», — говориться в пояснювальній записці до проекту постанови. Тільки за жовтень, за даними асоціації «Укрцукор», у роздрібній торгівлі цукор подорожчав на 10—15%, до 5,2—5,5 грн/кг. Учасники ринку відзначають, що зараз ціна на нього ще вище — 7—8 грн/кг у роздрібній торгівлі й 6 тис. грн/т ($750,9) в оптовій.

Польща обіцяє підтримати Україну на переговорах з укладання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом стосовно зони вільної торгівлі. Про це було заявлено в листопаді у Варшаві під час ХХ засідання Консультативного комітету президентів України й Республіки Польща. Сторони погодилися, що реалізація Україною річних національних програм створить передумови для поступової інтеграції України в Північноатлантичний Альянс. Польська сто-

рона також схвалила готовність України зробити свій внесок у пророблення нової Стратегічної концепції НАТО, важливими елементами якої повинні стати відкритість Альянсу до наступного розширення й безперечне підтримання принципів поваги суверенітету, територіальної цілісності й непорушності кордонів. ТРАНСПОРТ Всеукраїнська асоціація автомобільних імпортерів та дилерів (ВААІД) прогнозує в 2010 році збереження обсягу продажів нових автомобілів на рівні 2009 року — близько 165—170 тисяч. За словами генерального директора ВААІД Олега Назаренка, у 2010 році можливе навіть невелике падіння ринку на 5% у порівнянні з 2009-м. Він уважає, що

основними чинниками, які вплинуть на ринок нових автомобілів в Україні в 2010 році, будуть відновлення економіки, відродження автокредитування й широке застосування кредитних програм безпосередньо від автовиробників. Також він відзначив, що за підсумками десяти місяців цього року український авторинок досяг дна, і, за прогнозами ВААІД, місячні продажі автомобілів уже не впадуть нижче 10 тисяч

АПК Президент України Віктор Ющенко покритикував діяльність Аграрного фонду України. Президент висловив занепокоєність тим, що фонд не виконує своєї безпосередньої функції, закладеної при його створенні, — регулятора ринку сільськогосподарської продукції, стабілізації ринку в критичних умовах, надання мотивацій аграрним виробникам. Також критично оцінена практика уряду, коли ресурси фонду використовуються не для регулювання ринку сільськогосподарської продукції, а для вирішення фінансових проблем бюджету. Констатувалося, що фонд не зміг посилити свої позиції як експортер зерна, хоча має достатні повноваження державного оператора експорту сільгосппродукції. Державний комітет із матеріального резерву має намір реалізувати 250 тис. тонн зернових культур на тендері, запланованому на 27 листопада, повідомляє АПК-Інформ. Зокрема, з резерву планується продати 156 тис. тонн пшениці 3-го класу, стартова сума лота — 171,6 млн грн, а сума

гарантійного внеску — 42,9 млн грн, і 91 тис. тонн пшениці 4-го класу за стартовою ціною 92,82 млн грн, сума гарантійного внеску — 23,205 млн грн. Крім того, на аукціоні буде представлено до продажу 3 тис. тонн жита групи А за стартовою ціною 2,25 млн грн, сума гарантійного внеску з якої — 0,563 млн грн.

ФІНАНСИ Україна наступного року витратить на повернення зовнішніх боргів 22 млрд грн — стільки, скільки витрачає за рік на освіту, медицину й армію разом, заявив Президент України Віктор Ющенко. На його думку, це провина діючого уряду, який для покриття дефіциту бюджету зробив великі зовнішні запозичення. «До приходу уряду Тимошенко обсяг зовнішнього боргу становив до 80 млрд грн. Поточний рік ми завершимо з обсягом зовнішнього боргу понад 200 млрд грн. А в бюджет 2010 року вже закладений обсяг зовнішнього боргу країни понад 300 млрд грн. Як віддавати ці борги, нікого в уряді не цікавить», — сказав В. Ющенко. У Верховній Раді зареєстрований законопроект, який припускає штрафувати керівників банків за несвоєчасну видачу депозитів населенню. Законопроект №4404, внесений у Верховну Раду 4 листопада, передбачає штраф у розмірі від 1 до 2 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або від 17 до 34 тис. грн. «Думаю, це буде добра мотивація для топ-менеджменту банку й наглядової ради, щоб вони дотримувалися норм за-

конодавства, — прокоментував законодавчу ініціативу народний депутат Андрій Павловський (БЮТ). — На жаль, зараз занадто багато випадків, коли без причин нав’язують пролонгацію договору або відмовляють у видачі внеску». Підтотувала Людмила МЕЛЬНИКОВА, за матеріалами «УНІАН», «РБК—Україна», «Кореспондент», «Економічна правда», УГМК-інфо

4 №46 (98) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

17 л и с т о п а д а 2 0 0 9

SOSтан

Розбитий лічильник на дірявій трубі Нинішня виробнича політика в нафтовидобутку призводить не тільки до розтринькування значних обсягів сировини, а й до втрати самих родовищ Світлана ІСАЧЕНКО

ез відповіді поки головне запитання прем’єр-міністра: «То скільки ж у країні крадеться нафти?», яке трохи шокувало і нафтовиків (вони відразу заявили про «замовлення» та «наїзди» з боку виконавчої влади), і тих, хто має контролювати від імені держави їхню роботу. Звести дебіт із кредитом і визначити різницю між обсягами видобутих і реалізованих вуглеводнів, як з’ясувалося, неможливо з простої, але дивної причини. Ніхто не знає, скільки ж видобувається нафти й газу. Як видно з наданої в Кабмін аналітичної довідки Державної податкової адміністрації, контрольні виміри на 84% перевірених свердловин зафіксували заниження обсягів добутих вуглеводнів. У невіданні навіть сама «Укрнафта». Їй просто нема чим вести об’єктивний облік сировини — більшість контрольновимірювальних приладів застарілі й несправні, а на окремих об’єктах (особливо це стосується західних родовищ) їх, як запевняють фахівці Держгірпромнагляду, узагалі немає. До речі, після того, як «Укрнафта» відразу жорстко вказала на двері міжвідомчим робочим групам, створеним для комісійних урядових перевірок, саме на Держгірпромнагляд уряд покладає останні надії з виконання свого серпневого доручення перевірити нафтовиків на чесність і профпридатність.

Утім, несправедливо обвинувачувати в несправній вимірювальній техніці саму лише «Укрнафту». Хто з бізнес-структур у ній узагалі зацікавлений? Достовірний облік стратегічно важливих ресурсів (а нафта й газ — серед них) потрібний передусім державі, яка, за Конституцією, розпоряджається ними від імені й на благо народу. Та чого можна було ще очікувати, якщо держава вирішила, що можна віддати питання контролю й обліку сировини у відкуп відомчій лабораторії нафтовидобувної компанії? Тепер схаменулася, і проблемою займеться Держспоживстандарт. Розберуться також із величинами норма-

тивних втрат і виробничо-технічних видатків добутих вуглеводнів, які сьогодні не затверджуються в установленому порядку, що призводить до їхнього необґрунтованого завищення. Про ненормативні втрати нафти теж мало відомо. Поки що із упевненістю можна говорити про одне: значні її обсяги марнуються через незадовільний технічний стан трубопроводів. Не менше шкоди завдають і «діри» у законодавстві. Перевірка «Укрнафти» відкрила, зокрема, владі очі на те, що в державі нема ніякої методики підрахунків, у скільки ж насправді обходиться видо-

джень, у тому числі геофізичних, і вимірів з метою контролю над їхнім розробленням. Це ж нафтогазовидобувне управління із серпня 2006 року не проводить обумовленого ліцензією видобутку вуглеводнів на Південно-Монастирському родовищі. Не забезпечене раціональне використання природних ресурсів Іваніковського газоконденсатного родовища, де надрокористувач, одержавши ліцензію на подальший видобуток, не починає його вже більше 10 років. За результатами проведених перевірок органами державного геологічного контролю видано припис із усунення виявлених порушень. Хочу зауважити, що функції державного гірничого нагляду, у тому числі щодо дотримання встановленого порядку обліку запасів корисних копалин, покладені на Держгірпромнагляд.

якщо заглибитися в історію, в усіх без винятку країнах державний нагляд створювали саме з метою контролю над видобутком корисних копалин, насамперед коштовних металів (тоді просто про нафту ще не чули), щоб отримані від їхнього продажу кошти, а це дуже великі гроші, не йшли повз державну скарбницю. У цілому ж перевірки ВАТ «Укрнафта» пройшли без ексцесів, нам ніхто не перешкоджав, їх закінчено у строк.

буток нафти й газу. Тож зараз багато міністерств — від Мінпалива до Мінфіну — терміново розробляють єдині методичні рекомендації в рамках національних стандартів бухгалтерського обліку для визначення собівартості видобутих корисних копалин. Влада посилено шукає відповідь на ще одне немаловажливе запитання: чому останнім часом істотно збільшилася кількість законсервованих і непрацюючих нафтових свердловин? Причому, як виявили податківці, у нафтогазовидобувному управлінні «Чернігівнафтогаз» 28 таких свердловин (із дебетом 23 тонни сировини на добу) підключені до трансформаторних підстанцій. «За цих умов є можливість безконтрольно видобувати нафту й газ», — говорять у Державній податковій адміністрації, не уточнюючи, утім, чи добувають у обхід держскарбниці. Про це, певне, скаже тотальна інвентаризація фонду свердловин, які перебувають на балансі «Укрнафти». Крім усього, на думку Кабміну, це має значно оптимізувати видобуток вуглеводнів. «Засвітився» ще один немаловажливий факт, який стосується не тільки нафти. У країні багато контрольних і наглядових структур. Але мало тих, хто здатен вирішувати національно значущі проблеми й давати відповіді на важливі державні запитання. Про те, що засвідчили перевірки «Укрнафти», ми попросили розповісти керівників органів виконавчої влади, які брали в них особисту участь.

ІЗ ПЕРШИХ УСТ Іван ЧОРНОКУР Перший заступник міністра охорони навколишнього природного середовища

— Від нашого міністерства в проведенні перевірок структурних підрозділів, які входять до складу ВАТ «Укрнафта», брали участь представники органів державного геологічного контролю. Було виявлено ряд порушень законодавчих і нормативно-правових актів про надра. А саме — проектні документи, показники розроблення окремих родовищ не затверджені в установленому порядку, не виконуються передбачені проектними документами обсяги експлуатаційного буріння. Фактично діючий фонд свердловин із трьох родовищ, де працює НГДУ «Охтирканафтогаз», у 2007—2008 роках був меншим, ніж передбачений проектами, а фактичний видобуток вуглеводнів на трьох інших родовищах цього управління перевищив проектні норми. Запаси вуглеводнів, затверджені ГКЗ України з цілого ряду родовищ «Надвірнанафтогазу», «Охтирканафтогазу», «Чернігівнафтогазу», не відповідають запасам, установленим у процесі їхнього розроблення. На більшості родовищ «Бориславнафтогаз» не дотримуються особливої умови спеціального дозволу щодо регулярного проведення комплексу досліПочаток на стор. 1

Сергій СТОРЧАК Голова Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці й гірничого нагляду

— Зізнаюся, спочатку ми урядове завдання провалили, оскільки за весь час існування нашої структури таку функцію, як перевірка фактичних обсягів видобутку вуглеводнів, нам виконувати ще не доводилося, і ми змушені були, як то кажуть, перестроюватися на ходу. Хоча,

— Можете відповісти на головне запитання: скільки розкрадається нафти? — Установити й довести факт розкрадання надр можуть тільки правоохоронні й судові органи. Ми ж дали свої розрахунки й показали можливі схеми й способи зловживань при нафтовидобутку. — Тоді скажіть, чи є факти руху вуглеводневої сировини від свердловин до переробних заводів поза офіційним обліком? — Так, є. У більшості свердловин (а ми встигли перевірити у належний строк 20% від їхньої загальної кількості) видобуток нафти занижений. Лише в 15 випадках зі ста фіксується правдива цифра. Можна стверджувати, що за два останні роки поза офіційним обліком пройшло 11 тис. тонн нафти, що в грошовому еквіваленті становить 10 млн грн. Ще один, на наш погляд, спосіб безкарно розкрадати вуглеводні — документально пропускати їх через спільні підприємства. Система взаємодії «Укрнафти» зі СП

— тема окремої розмови. Сьогодні «Укрнафта» експлуатує 36 високоефективних нафтових свердловин за договорами про спільну діяльність. У нас виникло запитання: навіщо треба було віддавати їх сумнівним СП, які не мають ніяких технічних можливостей добувати й транспортувати вуглеводні? А це, повторюю, найперспективніші родовища, які «Укрнафта», незважаючи на договори, досі експлуатує та обслуговує власними силами. Зате, як ми переконалися, є можливість приховати будь-яку виробничу інформацію. Думаю, необхідно провести окремий аудит ефективності й доцільності такої діяльності в нафтогазовому комплексі. А також внести зміни до Закону «Про нафту й газ», установивши прозорий порядок складання й затвердження інвестиційних проектів експлуатації родовищ вуглеводнів, і включити до особливих умов користування надрами вимогу неухильно виконувати такі проекти. — На яких ще питаннях були зосереджені ваші перевірки? — Крім визначення повноти видобутку оцінених запасів вуглеводнів, дотримання порядку врахування запасів нафти, газу й конденсату, ми повинні були встановити відповідність розроблення родовищ проектній документації. Знати таку інформацію і вживати відповідних заходів не менш важливо, ніж запобігти розтринькуванню корисних копалин. Оскільки порушення проектів і планів видобутку може призвести до ще гіршого — безповоротної втрати родовищ.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 17 л и с т о п а д а 2 0 0 9 № 4 6 ( 9 8 )

SOSтан

Чому не продано Opel? Європейський автопром не такий нездоровий, щоб продати активи країні з нерозвиненим виробництвом Іван КУЗЬМЕНКО Продаж Opel концерном General Motors канадськоросійському альянсу MagnaОщадбанк міг стати однією з найбільш неоднозначних подій останніх років у світовому автопромі. В умовах кризи американці змушені були терміново збувати всі свої неліквіди, щоб вижили ключові для General Motors підрозділи. Однак контракт не було підписано...

ішення про продаж компанії Opel американський концерн ухвалив наприкінці 2008 року, коли з’ясувалося, що він на межі банкрутства. Бажання придбати німецького автовиробника висловили керівники понад 10 компаній. Більшість відсіялися після того, як уряд Німеччини, який заявив про свою підтримку Opel і надав компанії тимчасову позику в розмірі €1,4 млрд, опублікував список із 14 вимог до майбутнього власника. У результаті кількість претендентів скоротилася до трьох — італійський концерн Fiat, бельгійська інвестиційна компанія RHJ і канадсько-російський консорціум Magna-Ощадбанк. Американці в результаті складних переговорів, тиску з боку профспілок і особисто президента Росії Дмитра Медведєва, а також канцлера Німеччини Ангели Меркель вирішили підписати договір із канадсько-російським альянсом. Угода передбачала істотне скорочення персоналу на заводах Opel, хоча одна з головних умов, висунутих владою

Німеччини, — збереження робочих місць. Через неї від самого початку відпав варіант із концерном Fiat. Остаточне підписання контракту відкладалося кілька разів, останньою датою оголошення угоди називали 4 листопада. Чому ж американці відмовилися від угоди й чи вплине це на європейський авторинок?

Крім того, зараз концерн General Motors, як і безпосередньо Opel, слушно вважає, що найскрутніші часи позаду. Американський автогігант витратив лише невелику частину наданої адміністрацією Обами державної позики й поки не потребує в екстрених фінансових ули-

ваннь. Не можна не враховувати й те, що Opel (і його британський підрозділ Vauxhall), схоже, залишиться єдиним європейським активом GM — Saab невдовзі стане власністю шведського ви-

ний ряд німецької марки поповнився відразу двома високотехнологічними автомобілями — «Opel Insignia» і «Opel Astra», перший з яких вже здобув звання «Автомобіль року-2009». Більш того, платформи, на яких створені ці автомобілі, активно використовує General Motors на інших моделях.

робника суперкарів Koenigsegg. А потрапляння німецького виробника до списку претендентів на продаж від самого початку дивувало: у скрутні часи для європейського авторинку Opel не міг похвалитися гідними результатами, але мав у Європі свою стабільну аудиторію, яка після кризи обов’язково активізувала-

— Чи є підстави говорити, що за наявного стану справ у нафтовидобувній галузі ми можемо втратити нафту, як за радянських часів занапастили вугілля через порушення проектів відпрацювання пластів у гонитві за орденами й преміями? Адже сьогодні, як твердять фахівці, його балансові запаси не відповідають реальним можливостям видобутку. Вугілля є, але на-гора його вже не підняти. — Нафтовидобувний комплекс дійсно дуже непокоїть. Як показали наші перевірки, фактичний стан родовищ за показниками видобутку, кількістю свердловин, проведенням на них обов’язкових досліджень не відповідає проектам експлуатації. Відхилення обсягів видобутку нафти від проектів зафіксоване на 85% родовищ, які перебувають у промисловому розробленні. Так, нафтогазовидобувне управління «Охтирканафтогаз» качає нафти на третину більше, ніж установлено проектними потужностями. А «Бориславнафтогаз» навпаки — у половину менше. Така виробнича політика, орієнтована на прискорене відпрацювання більш якісних горизонтів,

А НІХТО Й НЕ НАПОЛЯГАВ... диний претендент на Opel також не обурений із приводу зриву угоди. Канадський виробник автомобільних комплектувальних Magna може навіть зітхнути з полегшенням, адже представники BMW і Volkswagen пригрозили компанії розірвати всіля-

Західні компанії розглядають угоди з партнерами з так званих країн, що розвиваються, лише як екстрений варіант. Особливо якщо йдеться про підприємства, які володіють передовими технологіями.

ПРОДАТИ ЧИ ЗА ЛИШИТИ аріант продажу провідного німецького автовиробника канадсько-російському консорціуму від самого початку виглядав не зовсім природним. Ніхто не сумнівався, що росіянам у першу чергу потрібні новітні технології, наявні в Opel. Тільки за останні роки модель-

ся б. Таким чином, з кожним перенесенням дати підписання угоди факт продажу стратегічно важливого підрозділу все більше ставився під сумнів.

може мати погані наслідки — не тільки назавжди загубимо нафтові свердловини, а й матимемо на додачу серйозні геотектонічні проблеми. Нещадно виснажуються родовища в Сумській і Харківській областях. У той же час зовсім не вкладаються кошти в ефективне дороблення старих львівських та івано-франківських родовищ. Зараз ми пропонуємо Мінпаливенерго й Мінприроди провести спільну інвентаризацію проектної документації ВАТ «Укрнафта» і зобов’язати компанії виправити всі виявлені порушення. — Яка подальша доля встановлених вами фактів? — Як я вже говорив, таку перевірку ми провели вперше. Не виключаю, що можливі неточності й похибки у висновках. Але ми врахували виключно інтерес держави, яка, безперечно, має суворо конт ролювати використання своїх стратегічно важливих ресурсів. Поза сумнівом, виявлені нами порушення вимог нормативно-правових актів із видобутку вуглеводнів, охорони надр і охорони праці (а їх більше 300) буде усунуто.

кі відносини в разі укладання договору. Це не були банальні погрози, оскільки жоден солідний автовиробник не захоче безкоштовно ділитися технологіями з конкурентами. Що далі, то більше: акції компанії різко подорожчали, а незабаром після оголошення про зрив угоди співголова ради директорів канадської компанії Дон Волкер узагалі заявив, що канадці від завжди не були зацікавлені в купівлі Opel, а діяли лише на прохання уряду. Правда, не уточнив, якого саме. Російські учасники консорціуму в особі Ощадбанку й групи ГАЗ також, швидше за все, відчули полегшення. Адже, по суті, крім застарілих складальних ліній Горьківського автозаводу їм навіть нема чого запропонувати. А з огляду на мільярдні борги ГАЗу перед Альфа-банком участь заводу в купівлі Opel взагалі виглядала незрозумілою. Крім появи ще одного проблемного автомобільного активу ця угода економіці Росії нічого не обіцяла. Особливо якщо врахувати нинішні проблеми АвтоВАЗу й Renault.

До адміністративної відповідальності притягнуто 38 посадових осіб ВАТ «Укрнафта», зупинено експлуатацію 25 одиниць обладнання. Аналітичну довідку за результатами перевірки надіслано до Генпрокуратури й МВС. Відповідні матеріали для подальшого реагування надані Державній податковій адміністрації та Мінприроди. Важливим результатом цієї перевірки стане реформування нагляду у сфері видобутку нафти й газу. Адже щоб виконати таке складне й масштабне завдання, нам довелося фактично змінити структуру Комітету. Тепер для подальшого забезпечення належного рівня державного контролю над видобутком вуглеводнів при Держгірпромнагляді створюється спеціалізована інспекція з підлеглими їй підрозділами в основних нафтогазовидобувних областях. Узагалі, зауважу, ми не вперше беремо на себе відповідальні завдання, виконання яких начебто й не входить до наших повноважень. Так було при інциденті на арсеналі в Лозовій, коли саме наші фахівці встановили причину вибухів боєпри-

УПРИТУЛ ЗБЕРЕГТИ ТЕХНОЛОГІЇ

тім, це очевидні причини. Якщо копнути глибше, то стає зрозумілим: західні компанії завжди розглядають угоди з партнерами з так званих країн, що розвиваються, лише як екстрений варіант. Особливо якщо йдеться про підприємства, які володіють передовими технологіями. Якщо ж з’являється можливість уникнути угоди, вони воліють розірвати угоду. Зважаючи на все, серйозних змін у європейському автопромі відмова від продажу Opel не спричинить. Всі гравці ринку були готові до такого повороту подій і більше переймалися через свої антикризові заходи, ніж гонитву за конкурентами. Адже тільки за останні 9 місяців прибуток, приміром, німецького автоконцерну BMW скоротився у 28 разів і становив лише €47 млн, у той час як за минулий рік баварці мали чистий прибуток €1,29 млрд. Концерн Daimler AG, у свою чергу, хоч і продемонстрував невеликий прибуток у ІІІ кварталі поточного року, але за три попередніх мав збиток €3,8 млрд. Важче за все буде робітникам заводів Opel, на яких чекають масові звільнення. Швидше за все, уже найближчим часом у рамках програми скорочення витрат на європейське виробництво General Motors змушений буде звільнити близько 10 тис. чоловік, як, до речі, пропонували Fiat і згодом MagnaОщадбанк. Також, зважаючи на все, американському автоконцерну доведеться повернути 1,4 млрд євро кредиту, отриманого від німецького уряду на реалізацію плану виведення Opel із кризи.

пасів, і при розслідуванні причин вибу ху газу в Дніпропетровську в 2007 році. Але окремими зусиллями цю важливу державну проблему не вирішити. Хотів би, але не можу сказати, що є спільна зацікавленість. Після того, як результати наших перевірок були надані одному з виконавців урядового доручення — Міністерству внутрішніх справ — для вжиття заходів із виявлених нами порушень у роботі «Укрнафти», відомство неадекватно відреагувало на інформацію. У МВС раптом почали вимагати від співробітників наших територіальних управлінь документи, які підтверджують обґрунтованість проведених перевірок, і навіть викликати їх для давання показань. Комітет змушений був звернутися до Кабміну із проханням не допустити безпідставного втручання міліції в роботу наших посадових осіб. Ми, до речі, не стали з’ясовувати стосунки між міністерствами, хто за що відповідає та у чиїй компетенції давати відповіді на ті або інші запитання, а просто виконали урядове доручення, яке, треба визнати, давно назріло.

6 №46 (98) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

17 л и с т о п а д а 2 0 0 9

ЗНАЮ, ЯК

Куди послати інтелект? Інноваційний менеджмент, який ефективно працює в розвинених країнах, в Україні тільки зароджується Ірина КОНДРАТЬЄВА Знаменита формула тяжкого становища й невдач держави, виведена великим Гоголем, і досі актуальна. Причому дурнів не поменшало, що позначається не тільки на якості доріг, а й у цілому на рівні життя. А де ж тямущі й талановиті співвітчизники? Хто або що заважає їм проявляти свої здібності на повну силу? У пошуках відповідей на ці запитання «УТГ» звернулася до керівника дніпропетровського інноваційного центру «СЛАЛЕН» В’ячеслава Кузнєцова (на знімку). ІДЕЙ — БЕЗЛІЧ оли створювався інноваційний центр, ані я, ані мої партнери навіть не уявляли, який потік ідей спаде на наші голови, — розповідає В’ячеслав Кузнєцов. — Щомісяця ми одержуємо до 150 пропозицій від громадян України, Росії, Білорусі. До нас звертаються пенсіонери й студенти, маститі вчені й винахідники-самоуки, інженери, медики, будівельники, хіміки, металурги, авіатори... У всіх одна проблема: як довести ідею до логічного завершення, тобто втілити в життя. «СЛАЛЕН» і виступає як сполучна ланка між винахідником та інвестором, готовим укласти кошти в конкретну ідею. — Винахідники не можуть знайти інвесторів самостійно? — У тому й річ, що не можуть. Вони змушені варитися у власному соку. Як свідчить практика, в Україні немає державних структур, установ, які цілеспрямовано займалися б аналізом, відбором життєво виправданих, гарантовано затребуваних ідей. Але, мабуть, гірше за все те, що наша держава поки не проявляє зацікавленості в апробуванні й подальшій реалізації новацій. У тих же США розумних людей усіля-

– К

АНЕКДОТ У ТЕМУ — Алло, це СБУ? Мій знайомий хоче продати за кордон свій винахід, який має важливе значення для національної безпеки, і просить мене знайти покупця. — Вибачте, але ми не бізнес-янголи й не консалтинговий центр. ко підтримують. Якщо винахідник працює на конкретну фірму, то питань не виникає — його інтелект затребуваний і високо оплачується роботодавцем. Якщо ж винахідник не знає, до кого конкретно звернутися, він пропонує свої ідеї в державні технопарки. Якщо їх оцінюють позитивно, то кошти на доопрацювання виділяє держава. Фахівці технопарків допомагають винахідникові втілити результати його досліджень у життя. Після випробувань і перевірок винахід проходить сертифікацію й запускається у виробництво, а його автор, звичайно, одержує грошову винагороду у вигляді відсотків від реалізації кінцевого про-

РЯДОК ІЗ ЖИТТЯ В’ячеслав Кузнєцов Закінчив радіоприладобудівний технікум, Дніпропетровський будівельний інститут, київський Інститут інтелектуальної власності при Департаменті інтелектуальної власності. Після служби в армії працював електромеханіком на флоті. На початку 90-х, із розвитком приватного бізнесу, увійшов до складу команди, яка будувала невеликі судна класу «ріка — море» на замовлення перших «нових українців». Пізніше організував власну фірму «Домстрой», дукту. — Що треба зробити, щоб такі правила почали діяти в Україні? — Ухвалити відповідні закони, спрямовані на захист прав винахідників, інтелектуальної власності. Інакше Україна ніколи не залишить списку відсталих, економічно слабких держав. Утім, нинішнє становище дуже влаштовує країни, які входять до розряду розвинених і благополучних. Там знають, що українські ідеї можна купувати за безцінь і успішно впроваджувати в себе, зміцнюючи власну економіку. ВЛАСНІСТЬ БУВАЄ НЕ ТІЛЬКИ МАТЕРІАЛЬНОЮ агато винахідників звертаються в патентне бюро й фіксують, таким чином, право на особистий винахід. Існує думка, що у власників патентів набагато більше шансів на реалізацію своїх ідей. Однак насправді український патент не обіцяє ніяких вигід і переваг. Одержавши його, винахідник, як і раніше, залишається сам-на-сам зі своїми проблемами. — Треба враховувати, що український патент діє тільки на території України, — говорить В. Кузнєцов. — Тому якщо в Україні нікого не цікавить ваша ідея, то нема сенсу платити тут за патент. З іншого боку, без наявності українського патенту неможливо одержати міжнародний (до речі, він коштує 10 тисяч євро). Але, знов-таки, навіщо це потрібно? У будьякій країні вміють лічити гроші й у першу чергу проробляють малозатратні варіанти. Тому в Англії, Іспанії, Франції, США винахідникові-іноземцеві запропонують просто продати ідею, щоб не зв’язувати себе зобов’язаннями з виплати відсотків від майбутніх продажів. Що в результаті? Величезний інтелектуальний потенціал українців майже не використовується. А інноваційних центрів у нас одиниці. Тому охопити своєю увагою всіх винахідників ми просто не в змозі. — Ще один цікавий бік вашої діяльності — оцінка інтелектуальної власності. Як це відбувається на практиці? — Є стандартні методи, застосовувані у світовій практиці. Один із найпоширеніших і найдешевших базується на оцінці прямих витрат, вкладених у винахід, і порівнянні їхнього рівня з аналогами в нашій країні й за кордоном. При такій оцінці враховується безліч складових — від вартості паперу для авторських креслень,

на рахунку якої десятки об’єктів — від котеджів до багатоповерхових офісних будинків і виробничих корпусів. Під час підприємницької діяльності довелося не раз мати справу з питаннями інтелектуальної власності. Проблеми, пов’язані з просуванням корисних ідей у різних сферах економіки, підштовхнули до думки про організацію підприємства на допомогу винахідникам. Так на світ з’явився інноваційний центр «СЛАЛЕН».

часу, витраченого на всю роботу, до податків, які доведеться сплатити при реалізації готового виробу. Слід зауважити, що в нашій країні ще не навчилися враховувати інтелектуальну складову в активі підприємства, фірми, навчального закладу. Процес тільки починається. Сенс його в тому, що інтелект закладають в основні фонди. Допустимо, вартість споруд, устаткування, комунікацій становить 1 млн грн, а інтелектуальна власність оцінена в 3 млн грн. У підсумку все підприємство вже можна оцінити в 4 млн грн. Така практика давно й широко застосовується у світі. У статутному фонді будь-якої зарубіжної компанії близько 70% становить інтелектуальна власність.

на металургійних підприємствах. Приблизно на 4 вагони бурого вугілля потрібен один «КАМАЗ» доменних шлаків. Але найголовніше, після переробки вугілля з технологічних залишків можна одержувати високоякісний мазут, фенол і бітум. Одночасно з виробництвом вугільної сировини, яка має великий попит, можна налагодити випуск необхідного обладнання й продавати його в інші держави. Адже буре вугілля є і в Росії, і в Словаччині, і у Франції, і в багатьох інших країнах. Технологія унікальна. У світі існують подібні, але те, що придумали дніпропетровські винахідники, на 30% вигідніше. Однак грошей на впровадження цього проекту ні в кого в Україні поки нема.

Головна проблема винахідників — як довести ідею до логічного завершення, тобто втілити в життя. Інноваційний центр і виступає як сполучна ланка між розробником та інвестором, готовим вкласти кошти в конкретну ідею.

АЛЬТЕРНАТИВА ГАЗУ Й НАФТІ Є! ка тематика пропозицій, з якими до вас звертаються винахідники? — Різноманіття ідей вражає, та аж ніяк не всі з них дійсно заслуговують на увагу. Тому все вивчаємо, радимося з фахівцями, після чого вирішуємо, чи варто працювати з автором далі. Приміром, на мене справила враження ідея, пов’язана з розв’язанням проблеми очищення води чорноморського басейну від шкідливих домішок. У нашому банку даних є також цікава пропозиція з виробництва біопалива з водоростей. Це чудова альтернатива ріпаку. Спеціальні установки для вирощування водоростей дозволяють провадити «сільськогосподарську» діяльність в умовах закритого приміщення. Установка займає 4 квадратних метри, що еквівалентне використанню поля в 1000 м2 для вирощування ріпаку. Ще одна ідея зі сфери альтернативних енергоресурсів ґрунтується на переробці бурого вугілля. На території Кіровоградської області, поблизу м. Олександрія, величезні поклади цього виду палива. Видобуток ведеться у відкритий спосіб і в мізерних обсягах. Із вугілля роблять тільки брикети для продажу сільським жителям, у чиї будинки не проведений газ. Люди, які звернулися в наш центр, знайшли спосіб скоротити відсоток шкідливих викидів при переробці вугілля до мінімуму. Як каталізатор пропонуються доменні шлаки, яких сьогодні в надлишку

– Я

— Скільки коштує організація вугільного виробництва за новою технологією? — Пуск виробництва обійдеться приблизно в 25—30 млн євро. З огляду на те, що для середнього інвестора цікаві суми від 10 до 200 млн грн, витрати невеликі. В арабських державах, наприклад, такі проекти оцінюються як дрібні, арабським інвесторам треба пропонувати ідею на мільярд, не менше. Власники кар’єру в Олександрії готові забезпечити стабільний видобуток бурого вугілля в необхідній кількості. Експлуатація лише одного виробничого блоку дозволить одержувати 9674 тонни високоякісного мазуту, 1607 т фенолу, 1933 т бензолу й 8057 т бітуму. При цьому, наприклад, вартість тонни модифікованого мазуту буде в 1,5 раза дешевше мазуту, отриманого класичним способом на нафтопереробних заводах. — Тут допомога держави була б дуже доречною. Адже проблема переходу на альтернативні джерела енергії украй нагальна... — Звичайно, хотілося б вірити, що такі ідеї будуть затребувані, насамперед, у нашій державі. Однак попереду чергові вибори, до кінця яких на реалізацію навіть найвигідніших ідей годі й сподіватися. Це розуміють і зарубіжні інвестори. Усі чекають, хто й з якими планами прийде до влади. Залишається сподіватися, що нова влада знайде час для ухвалення законів на захист українських винахідників та їхніх ідей.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 17 л и с т о п а д а 2 0 0 9 №46 (98)

ОСНОВНИЙ РЕСУРС

Запас міцності ГЕС і ГАЕС забезпечують стійку роботу енергосистеми країни при мінімальному впливі на довкілля та мінімальних фінансових витратах Пріоритети розвитку гідроенергетики в Україні визначила міжнародна науково-технічна конференція «Актуальні проблеми водного господарства», яка нещодавно відбулася в Рівному. Крім вітчизняних науковців та виробничників, у форумі взяли участь фахівці з Алжиру, Білорусі, Польщі та Росії. Про стратегію розвитку галузі та плани її реалізації в інтерв’ю «УТГ» розповідає Семен Поташник – Герой України, голова правління ВАТ «Укргідроенерго», професор кафедри гідротехнічних споруд Національного університету водного господарства та природокористування (на знімку). тивну дію повеней — найбільшого стихійного лиха західних регіонів країни.

— Семене Ізраїльовичу, чому саме гідроенергетиці приділяється сьогодні так багато уваги? — Річ у тім, що вона має унікальні маневрені можливості. Саме ГЕС і ГАЕС виробляють високоякісну електроенергію при незначному впливі на довкілля та мінімальних фінансових витратах. Протягом однієї-двох хвилин вони набирають необхідної потужності за можливості регулювання частоти струму в енергосистемі. Крім того, при виробництві гідроенергії можна одночасно використовувати гідроенергетичні вузли для промислового і комунального водопостачання, водного транспорту, автодорожніх та залізничних переходів, рибництва, рекреації. Гідроенергетика вирізняється високою відпрацьованістю технології та автоматизації виробництва. І, нарешті, водосховища гідроспоруд знижують нега-

— У балансі потужностей енергосистем промислово розвинутих країн на гідроелектростанції припадає 15—20 відсотків, тоді як в Україні — менше восьми... — Це свідчить про вкрай неоптимальну структуру наших генерувальних потужностей. Враховуючи стан вітчизняної енергетики та беручи до уваги прогноз електроспоживання, стратегічні орієнтири розвитку гідроенергетики такі: наповнити енергосистему маневреними гідроенергетичними потужностями, щоб у повному обсязі виконувати регулювальні функції, забезпечуючи при цьому економний режим роботи теплових та атомних електростанцій. Для цього планується ввести нові пікові потужності на гідроенергооб’єктах і реконструювати діючі гідростанції, щоб подовжити їх ресурс. Зрозуміло, ці завдання виконуватимуться поетапно. На першому етапі – реконструкція діючих ГЕС ВАТ «Укргідроенерго», ліквідація дефіциту маневрених потужностей, чому сприятиме завершення будівництва Ташлицької ГАЕС, а також розвиток малої гідрогенерації для енергозабезпечення і водопостачан-

ЗРОБЛЕНО В УКРАЇНІ Завершено відбудовні роботи малої гідроелектростанції в селі Яблониця Путильського району, у самому серці буковинських Карпат. Загальна вартість робіт — близько 8,5 млн грн. Рішення про фінансування проекту ухвалено радою директорів компанії «Новосвіт». Саме це підприєм-

ство відновлювало станцію, попередньо оснастивши її новітнім обладнанням вартістю майже 2,5 млн грн. Також компанія розглядає можливість реконструкції та введення в експлуатацію декількох інших малих ГЕС Буковини, які раніше діяли на території краю.

ня. Наступний етап – завершення будівництва Дністровської ГАЕС та подальше використання гідравлічних джерел енергії в західних регіонах країни в комплексі з протиповеневими заходами. Зокрема, це будівництво ГЕС на притоках Тиси. — Великим українським ГЕС вже понад сорок років. У 1996—2002 роках за сприяння Світового банку реконструкції та розвитку проведено перший етап їх відновлення. Що це

ЦИФРА За період реконструкції ГЕС ВАТ «Укргідроенерго» реконструйовані 32 агрегати (із 100), введені в дію 440 одиниць сучасного обладнання: високовольтні вимикачі 6—330 кВ, роз’єднувачі, трансформатори струму й напруги, системи збудження генераторів, регулятори швидкості гідроагрегатів. Загальна потужність ГЕС та ГАЕС наступного року має досягти 7400 МВт.

дало вітчизняній гідроенергетиці й чи триватиме ця робота надалі? — У результаті подовжено термін надійності й ефективної експлуатації гідроелектростан-

цій ще на тридцять-сорок років, уведено 240 МВт додаткової пікової потужності при зростанні виробництва гідроенергії на 235 млн кВт.год., підвищено безпеку гребель, створено автоматизовану систему контролю їх стану, поліпшилася також екологічна ситуація в басейні Дніпра. Ми і надалі сподіваємося на плідну співпрацю зі Світовим банком. Між Україною та СБРР підписано угоду щодо реалізації другого етапу Проекту реабілітації дніпровських та дністровських ГЕС і ГАЕС. До 2017 року заплановано повністю замінити та модернізувати все основне та допоміжне обладнання на діючих електростанціях, що дозволить підвищити їх потужність на 350 МВт. Упроваджуємо найсучасніше обладнання, системи діагностики, захисту та автоматичного управління гідро енергетичним обладнанням і гідроспорудами на основі мікропроцесорних технологій. У 2016 році плануємо ввести в експлуатацію на Канівській ГАЕС, добудова якої відновлена, гідроагрегатів сумарною потужністю 1000 МВт, що розв’яже ряд проблем у енергосистемі України. — А що ви скажете про використання потенціалу малих річок?

Яблоницька ГЕС дериваційного типу з генерувальною потужністю до 1000 кВт забезпечуватиме екологічно чистою електроенергією жителів ближніх сіл. Із максимального пропуску води через турбіни електростанція зможе виробляти на рік до

Каховська ГЕС — Порівняно з іншими поновлюваними джерелами енергії малі ГЕС мають мінімальний вплив на довкілля, вигідні в економічному й соціальному аспектах. Тому треба докорінно змінити ставлення до малої гідроенергетики, відроджувати й розвивати її. Виконання програми реконструкції діючих малих ГЕС та відбудова непрацюючих станцій забезпечить введення на цих гідрооб’єктах понад 100 МВт потужностей. Що ж до освоєння гідропотенціалу західного регіону, то нові ГЕС, які планується побудувати на Тисі та її притоках, додадуть енергосистемі України 1200 МВт пікової потужності та забезпечать приріст виробництва електроенергії майже на 4 млрд кВт.год. У цілому ж до 2030 року сумарна потужність українських гідроелектростанцій збільшиться до 10460 МВт, а це — 15—19% загальної потужності ОЕС. Наші плани цілком реальні й ґрунтуються на виважених розрахунках – технічних та економічних. Україна має позитивний досвід реалізації масштабних проектів, заводи для виробництва необхідного обладнання, висококваліфіковані кадри та великий науково-технічний потенціал. Розмовляла Людмила СТУПЧУК

700 тис. кВт.годин електроенергії. Мала гідроелектростанція спроектована інститутом Укргіпросільенерго й у 1961 році введена в експлуатацію. У 1980-му її зупинили через вичерпання ресурсу й демонтували обладнання.

8 №46 (98) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

17 л и с т о п а д а 2 0 0 9

ЗОНД

Когенерація: через терня... у прірву? Що гальмує використання енергоефективних технологій Тетяна КОВРИГА

ереваги використання когенераційної станції були настільки очевидні, що підприємці вирішили поділитися «майном» із місцевими комунальниками й ДП «Енергоринок». Ідея не зацікавила. І якщо під тиском закону про когенерацію електроенергію все-таки взяли (правда, через рік), то теплом довелося гріти повітря. Чому життєво важлива для України ідея енергоефективності на практиці натрапляє на відсутність здорового глузду? Про це розмовляємо з генеральним директором ТОВ «Торговий дім «Українські порошкові матеріали» Євгеном Тихоновим.

— Як з’явилася ідея використовувати когенерацію? — Технологію ми почали детально вивчати ще в 2001 році. Поштовхом до цього стали певні зміни на енергетичному ринку. У 2000 році уряд ухвалив рішення щодо припинення закупівель енергії з-за кордону, усі перейшли на використання вітчизняного продукту. У той час ми разом із казенним заводом порошкової металургії вже поставляли свою продукцію в країни Європи. Обсяги збільшувалися, зростало й споживання електроенергії (у собівартості продукції вона займала 25%). Ми пішли шляхом альтернативного одержання електроенергії, щоб не залежати від мереж. Останні використовувати невигідно. Мало того, що треба оплачувати транспортування, послуги з передачі, то ще й компенсувати втрати, які можуть загнати в мінус будь-який бізнес. — На чому ж зупинилися? — Варіантів за кілька років перебрали багато, як закордонних, так і наших. Вибір припав на когенерацію. Придбали обладнання вітчизняного виробника — «Первомайськдизельмашу». Їхні машини мають непогані технічні характеристики. А якщо поставити кілька машин, вони працюють як блок-станції. — Коли почалося будівництво когенераційної станції? — Проектні роботи почали в березні 2005 року, а в 2006-му Початок на стор. 1

уже підписано акт Державної технічної комісії про введення нашої установки в промислову експлуатацію. Із цієї миті станція була готова виробляти й відпускати теплову та електричну енергію як автономне джерело енерго- й теплопостачання для казенного заводу порошкової металургії. І не тільки для нього, а й для інших споживачів. — Вийшло? — Та ще й так, що з лютого 2009 року роботу когенераційної станції змушені були зупинити. По-перше, виявилося, не так просто «запуститися» (я вже не кажу про підключення до загальних мереж). Після виходу в 2005 році закону про когенерацію протягом 6 місяців старе законодавство й нормативноправову базу повинні були привести у відповідність із ним. Нормативно-правових актів за цей час ніхто не розробив (більш того, і не збирався!), бо питання когенерації не закріпили за жодним із міністерств і відомств. По-друге, наявність когенерації ще не дає статусу «кваліфікована когенераційна установка». Тільки після проходження експертизи й одержання позитивного висновку можна кричати «ура!» і думати про продаж електро- й теплоенергії. У той час одержати кваліфікацію для когенераційної установки виявилося неможливим: ніяких нормативних документів з процедури проведення експертизи й т.д. не було (вони з’явилися тільки в 2007 р. — Т.К.) По-третє, право на продаж електроенергії й сам продаж — речі не завжди сумісні. Виявилося, що без кваліфікації когенераційної установки нічого продавати не можна — це можуть робити тільки ті, хто виробляє понад 20 МВт. У нас же потужність набагато менше. Треба або терміново одержувати підтвердження (що було неможливо), або шукати дрібних споживачів електроенергії. З пошуком дрібних споживачів нічого не вийшло. Щоб працювати за такою схемою, у постачальника має бути встановлена автоматизована система комерційного обліку електроенергії (АСКОЕ). Таку систему ми встановили, а от у споживачів на той момент АСКОЕ не було, як і в «Київобленерго». Незважаючи на те, що це організація, яка передає і зводить баланс. — Але ви все-таки підключилися до мереж? — Так, допоміг 30-літній досвід роботи в енергетиці. Але особливої радості це не принесло. За час роботи станції коефі-

цієнт використання встановленої потужності (КВУМ) становив не більше 20%. Ми змушені були платити за передачу електроенергії своєму ж споживачеві понад установлений тариф. Плюс до цього ще оплачувати технічні втрати за передачу своєї енергії або компенсувати їх електроенергією. Також доводилося виконувати за «Київобленерго» так звані «інформаційні» заходи щодо обліку генерованої потужності, щоб її вистачало на покриття не тільки заявленої споживачем потужності, а й на техвтрати при її передачі. От і виходить: ми за все платимо, а обленерго навантаження споживача не відслідковує, і наша електроенергія кимсь використовується даром. Причому передавальній організації держава технічні втрати компенсує незважаючи на те, що оплачуємо їх ми. Отакий парадокс. Більш того, за 8 місяців роботи в мережах обленерго «загубилося» понад 1 млн кВт, не враховуючи 447 тис. кВт∙год. електроенергії, яку ми «подарували» їм при комплексних випробуваннях (грошей нам, звичайно, ніхто не заплатив). Ми подавали до суду, дійшли навіть до Верховного. Рішення було «соломоновим»: облі-

— А що ж із тепловою енергією? — Ми так і не змогли підключитися до мереж. Спочатку місцева влада на чолі з комунальним підприємством «Броваритеплоенергомережа» проявляли зацікавленість у одержанні гарантованої й дешевої теплової та електричної енергії. З урахуванням їх побажань ми заклали в проекті додаткові електричні потужності 0,7 МВт (а це 1,2 млн грн, не враховуючи монтажних робіт). Але після запуску станції ніяких конкретних пропозицій, крім обіцянок, у відповідь на наші звернення так і не одержали. Згодом з’ясувалося, що вони не можуть скористатися нашою пропозицією через відсутність правил підключення когенераційних установок до теплових мереж. Правила з’явилися тільки в 2007 році, але й вони не змінили ситуацію. — Виходить, комунальники навіть після підвищення ціни на газ не потребують дешевого тепла? — У 2005—2006 роках ми пропонували Броварам 1Гкал тепла за ціною 65 грн. При тому, що вони продавали його за 78. У 2007 році, коли газ почав дорожчати, ми пропонували те-

Когенераційна станція виробляє 3,5 МВт установленої електричної потужності й 4,095 МВт теплової енергії. Вартість 1 кВт електроенергії на 33% нижче середньоринкової ціни по Україні, 1 Гкал тепла — на 20,7%. ку перетікань у «Київобленерго» нема, договору з вами нема, а на нема й суду, як відомо, нема. І це тільки один із моментів. Ще один цікавий факт — підхід до формування тарифів на електроенергію для генерації. НКРЕ для таких, як ми, не враховує інвестиційну складову при формуванні тарифів на тепло та електроенергію, навіть зі ставки рефінансування НБУ. Нам установлюють рентабельність не більше 3%, а от для обленерго — до 17%, щоб вони могли компенсувати свої інвестиції.

пло по 113 грн за 1 Гкал (у них воно вже коштувало 159,87 грн), а в 2008-му, коли комунальне підприємство продавало населенню цю ж кількість тепла по 178 грн, — по 141 грн (без ПДВ). Комунальників це не влаштовувало, адже набагато вигідніше одержувати дотації з бюджету. У цілому їх набігає близько 9—13 млн у рік. Висновок: усе, що дешево, комунальним підприємствам невигідно, така вже особливість цієї форми власності. Вал за планом або план за валом... Як хочете, а для монополіста це клондайк.

Когенераційні установки можуть використовувати як традиційні викопні види палива (вугілля, природний газ, мазут, уран), так і поновлювані джерела енергії (біомаса, геотермальна енергія тощо). Капіталовкладення, необхідні для введення 1 кВт електрогенерувальних когенераційних потужностей — $300—600. Строк окупності — від півтора до п’яти років залежно від складності установки, цін на енергоносії, складу обладнання.

— Скільки споживачів ви можете забезпечити теплом і гарячою водою? — Гарячою водою — не менше 25% жителів міста. Теплом — поки не більше 3%. При цьому економія

ДОВІДКА «УТГ»

для місцевого бюджету становитиме близько 2,5 млн грн. — І не хочуть заощаджувати? — Ні. А навіщо?! Уряд, попри всі запевнення перед МВФ, борги теплокомунальникам «вибачив». Але ж вони залишилися, отже, платитимемо всі ми. — Яка ситуація сьогодні? — Питання про підключення до теплових мереж розглядається в Антимонопольному комітеті України, всі інші інстанції вже одноголосно відповіли: комунальне підприємство «Броваритеплоенергомережа» не має права відмовити в приєднанні. Поки ж станція змушена простоювати: у зв’язку із кризою обсяги виробництва на заводі металевих порошків впали. Звичайно, електроенергія йому потрібна, але ми не маємо права виробляти її без реалізації тепла. На теплову енергію на заводі попит є, але й вони заощаджують. Запускати заради цього одну машину нема сенсу. Якщо до кінця року ситуація не зміниться, ми будемо змушені віддати станцію банку, адже будувалася вона в кредит. Ще один варіант — продаж когенераційної установки. Зараз ведуться переговори з американцями. Вони хочуть вкласти кошти у виробництво синтезгазу для спалювання його на нашій станції. Якщо не злякаються нашої реальності. Найбільш прикре у всій цій плутанині те, що готуючи місцеву програму модернізації комунальної схеми теплопостачання, Бровари навіть не включали в неї використання когенераційних установок (як, утім, і інших енергозбережних технологій). Замість цього директор КП «Броваритеплоенергомережа» рекомендував установити 311 міні-котелень на дахах будинків (на суму 290 млн грн). При цьому просив у держави 9,44 млн грн для переведення старих котелень на спалювання вугілля, хоча, як мінімум, одну з них можна просто зупинити й запустити наші когенераційні електростанції (а це — 50% потреб міста в гарячому водопостачанні). От вам і «енергонезалежність», помножена на «енергоефективність»!

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 17 л и с т о п а д а 2 0 0 9 №46 (98)

ОСНОВНИЙ РЕСУРС

Атомний компроміс З огляду на світову практику Україна має намір подовжувати термін експлуатації старих енергоблоків АЕС, а не будувати нові Сергій ПОНОМАРЬОВ 15 атомних енергоблоків на чотирьох українських АЕС виробляють майже половину всієї електроенергії в країні. В умовах непростих техніко-екологічних проблем теплогенерації та гідроенергокомплексу, нерозвиненої альтернативної енергетики їхня модернізація може дати зелене світло «мирному атому». ПОТРЕБИ Й МОЖЛИВОСТІ

«Енергетичній стратегії до 2030 року» Україна заявила про плани введення в експлуатацію 22 атомних енергоблоків. Розширення потужностей необхідне не тільки для компенсації зниження виробництва електроенергії тепло- й гідрогенерацією, а й для заміщення виведених з експлуатації атомних блоків. У 2011 році завершується проектний

термін роботи 1-го енергоблоку Рівненської АЕС, а потім майже щороку до 2030-го треба закривати по одному реактору. При цьому це не має негативно позначитись на енергобалансі країни. Саме з метою компенсації втрачених від закриття Чорнобильської АЕС енергетичних потужностей у 2004 році ввели в експлуатацію атомні реактори на Рівненській і Хмельницькій АЕС. Однак «Енергетична стратегія...» створювалася й затверджувалася за сприятливих часів підйому української економіки. Сьогодні багато її положень виглядають нереальними через брак коштів. І навіть запуск двох нових реакторів на Хмельницькій АЕС, запланований на 2015—2016 роки, під великим сумнівом. Кошти для фінансування їхнього добудування планувалося одержати від введення до

структури тарифу за електроенергію, яка відпускається АЕС, спеціальної інвестиційної надбавки — 17 коп. за кВт∙годину. Однак в умовах економічної кризи, та ще й перед виборами, влада навряд чи вдаватиметься до непопулярних заходів. Як заявив гендиректор відособленого підрозділу «Атомпроектінжиніринг» ДП НАЕК «Енергоатом» Володимир Бронников, «сьогодні будівництво енергоблоку «з нуля», за різними оцінками, може коштувати від 2 до 3,5 млрд доларів США. При цьому останнім часом намітилася тенденція значного зростання цін на обладнання й комплектувальні в атомному секторі». Слід також урахувати той факт, що середній термін окупності збудованого енергоблоку становить 20 років. Є й ще одна обставина. Українці старшого й середнього віку пам’ятають,

як будували в радянських містах спальні райони: просто неба споруджувалося «голе» житло — без під’їзних доріг і транспортного сполучення, без магазинів і шкіл... Приблизно так само будували тоді Рівненську й Хмельницьку АЕС: самі станції звели, а магістральні лінії електропередачі від них — «забули». Тому один із енергоблоків на цих станціях змушені постійно тримати в диспетчерському резерві. У таких умовах будувати ще два атомних блоки на ХАЕС без відведення від них вироблюваної електроенергії — абсурд. НОВЕ — ЦЕ ДОБРЕ ВІДРЕМОНТОВАНЕ СТАРЕ

одовження ресурсу атомних реакторів – поширена у світі практика. Наприклад, у Бельгії подовжуватимуть термін служби

ДОВІДКА «УТГ» ДП НАЕК «Енергоатом» — оператор усіх чотирьох діючих АЕС України. Експлуатує 15 енергоблоків, оснащених водо-водяними атомними реакторами загальною встановленою електричною потужністю 13,835 ГВт. У січні-жовтні українські АЕС виробили 68079,8 млрд кВт∙год. електроенергії, що становить 101,3% від плану. У жовт ні коефіцієнт використання встановленої потужності українських атомних енергоблоків сягав 73,2 %, а з початку року — 67,3%.

трьох блоків, уведених у експлуатацію в 1974—1975 роках, ще на 10 років — до 2025-го. Досі передбачалося, що ці блоки працюватимуть протягом 40 років. Однак тепер міністерство енергетики Бельгії наполягає на 50-річному терміні, стверджуючи, що в іншому разі країні загрожує дефіцит електроенергії. У США прийнято процедуру ліцензування експлуатації енергоблоків АЕС на термін 40 років із можливістю двох подовжень по 10 років. Зараз дія ліцензій пролонгована вже для 48 атомних блоків. У Росії терміни експлуатації блоків збільшують на 15 років після 30 років основної ліцензії. У Франції ухвалене рішення про подовження термінів служби діючих атомних енергоблоків, щонайменше, на 10 років. Цього літа уряд Іспанії також вирішив збільшити термін експлуатації АЕС «Гаронья». Подовжують експлуатацію своїх реакторів також Канада (на 4 роки) і Фінляндія (на 20—25 років). Роботи зі збільшення терміну експлуатації ядерної установки понад норматив можна виконати за $300 млн. Тому модернізація діючих енергоблоків успішно конкурує з будівництвом нових реакторів. Важливо також, що подовжувати експлуатацію енергоблоків можна без проведення суспільних слухань, необхідних для початку будівництва нових реакторів. Не потрібні й розроблення та узгодження техніко-економічного обґрунтування. Залишається тільки заспокоїти публічні тривоги «зелених» щодо безпеки наднормативної експлуатації горезвісних реакторів РБМК — того самого «чорнобильського» типу, яких ще чимало залишилося на українських АЕС. Зрозуміло, подовження роботи старих блоків замість будівництва нових — це компроміс, який лише віддаляє розв’язання питання. Однак у нинішніх економічних умовах в Україні це, мабуть, єдиний реальний вихід. НАЕК «Енергоатом» ухвалив рішення про подовження ресурсу діючих у країні енергоблоків АЕС на 5—15 років понад передбачений проектом термін експлуатації залежно від конкретних умов. Це можливо, як стверджують у компанії, тільки за гарантії рівня надійності кожного такого блоку не нижче встановленого чинними правилами й нормами ядерної безпеки.

КОМЕНТАРІ ЕКСПЕРТІВ Іван Неклюдов

Академік-секретар відділення ядерної фізики та енергетики НАН України:

— Світовий досвід підтверджує можливість подовження експлуатації атомних енергоблоків типу ВВЕР до 50—60 років. Для цього необхідне знання ресурсу основного обладнання реактора, наукове обґрунтування й розроблення нормативних документів цього процесу, виконання всіх умов ядерної та радіаційної безпеки з урахуванням рекомендацій МАГАТЕ й світового досвіду. НАН України разом із Мінпаливенерго й НАЕК «Енергоатом» працює над проблемою науково-технічного обґрунтування такої можливості в рамках Комплексної програми подовження терміну експлуатації діючих енергоблоків АЕС України й Державної програми фундаментальних і прикладних досліджень використання ядерних матеріалів і радіаційних технологій у сфері розвитку економіки. Розроблені й упроваджуються нові методи діагностики стану корпусів ядерних реакторів, основного обладнання й трубопроводів АЕС.

Володимир Макуха

Заступник міністра палива та енергетики України:

— У світі, як правило, всі станції будувалися з великим ресурсом. Є технічна можливість без якихось проблем щодо безпеки подовжити термін роботи енергоблоку на 5—10, а може, і на 20 років. Звичайно, ці рішення мають ухвалюватися за узгодженням із МАГАТЕ, відповідно до міжнародних стандартів.

Сергій Барбашев

Віце-президент Українського ядерного товариства:

— Зараз у атомній енергетиці України склалася така ситуація, що до 2030 року в країні працюватимуть тільки три з існуючих енергоблоків, тому й вирішено збільшити термін експлуатації діючих реакторів. Подовжувати роботу ядерної установки можна тільки на 15 років. Найновіші енергоблоки на АЕС країни запущені в роботу в 2004 році, нормативний строк їхньої експлуатації — 30 років. Подовження ресурсу блоку є тимчасовим рішенням, однак за нинішніх умов воно неминуче для збереження енергобалансу країни. Вирішальним фактором для ухвалення такого рішення є фінансовий: вартість реалізації проекту — приблизно 300 млн доларів США, тоді як на будівництво нового енергоблоку потрібно 2,5 млрд доларів. Віктор Васильченко Віце-президент ТОВ «Інститут підтримки експлуатації атомних електростанцій»:

— Рішення про збільшення ресурсу діючих енергоблоків України, з урахуванням нинішніх фінансових можливостей галузі й держави, на мій погляд, є єдино правильним. Оцінка такого рішення з огляду на подальшу безпечну роботу енергоблоку проводиться органами держрегулювання, насамперед — Держатомрегулювання України. Кваліфікація його фахівців і чинні у галузі норми при їхньому суворому дотриманні гарантують урахування всіх факторів ризику. Узвичаєна в Держатомрегулюванні практика залучення міжнародних експертів при ухваленні найважливіших рішень із безпеки дає підстави вважати, що аналіз такого рішення буде повним, а саме воно — об’єктивним.

10 №46 (98) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

17 л и с т о п а д а 2 0 0 9

ТЕХНОСФЕРА

Орієнтир — орбіта Сучасний GPS-навігатор: як «не загубитися» у величезній кількості моделей та можливостей Олександр НІКОЛАЄНКО Яка абонентська плата за користування GPS-навігатором? Чи «добиває» сигнал до супутника, якщо заїхати в ліс?.. Комусь такі запитання можуть здатися наївними. Але більшість користувачів, навіть технічно грамотних, із принципом роботи супутникових систем навігації не знайомі. ТВОЇ СУПУ ТНИКИ БАЧАТЬ ТЕБЕ истема NAVSTAR GPS (NAVigation Satellites providing Time And Range; Global Positioning System), або глобальна система позиціонування, по суті, є військовим проектом і належить міністерству оборони США. Тому Пентагон чесно попереджає: зі стратегічною метою GPS може бути відключена будь-якої миті і над будь-якими територіями. Зате послуги, які надають GPS, безкоштовні, і це, безперечно, позитивний момент. Купив GPS-навігатор — і користуйся на здоров’я. Не може бути й мови про двостороннє спілкування між вашою навігаційною системою й супутниками: навігатор — односторонній приймач, він лише одержує сигнали з орбіти й нічого нікому не передає (за винятком спеціалізованих пристроїв — трекерів). Тому відстежити місце розташування звичайного навігатора ззовні неможливо. GPS — не єдина у світі супутникова навігаційна система. Ще в 1982 році Радянський Союз вивів на орбіту перший супутник системи ГЛОНАСС (ГЛОбальна НАвігаційна Супутникова Система), а в 1993 році її офіційно прийнято в експлуатацію. Правда, через недостатнє фінансування частина супутників поступово вийшла з ладу. У серпні 2001-го в Росії затверджена федеральна цільова програма «Глобальна навігаційна система», відповідно до якої повне покриття території країни планувалося до початку 2008 року, а глобальних масштабів система мала досягти в 2010-му. Сьогодні у наших сусідів 18 супутників, навігаційна мережа повністю покриває всю Росію й майже всю Європу. Чим, власне, давно вже користуються не тільки російські, а й зарубіжні виробники навігаторів. Багато високоточних професійних навігаційних

систем використовують сигнал не тільки супутникової групи GPS, а й ГЛОНАСС. Кожна з груп супутників доповнює інформацію, одержувану від другої системи, і таким чином дозволяє більш точно визначити місце розташування. Але, зновтаки, ГЛОНАСС також є насамперед військовим проектом і належить РФ. Свою навігаційну систему поступово створює і Європа. Проект «Галілео» (Galileo) стане до ладу орієнтовно в 2013 році. Ця багаторівнева щодо точності позиціонування система не підконтрольна жодному військовому або державному відомству. Загальний, незахищений канал

су й показати її на електронній карті. — Одержавши сигнали мінімум від чотирьох супутників, визначити ваше поточне місцезнаходження в просторі, прив’язати його до електронної карти й показати на ній точку місцезнаходження. — Після того, як буде задана необхідна адреса, прокласти маршрут руху, зв’язавши точку поточного місцезнаходження з фінішною. — Проемулювати (показати заздалегідь) майбутній шлях у прискореному режимі. — За допомогою стрілок і голосових підказок «вести» вас по карті (і по дорозі, звичайно) до точки призначення.

забезпечує приблизно таку саму точність, як і GPS та ГЛОНАСС — 3–5 м і 10 м відповідно. Комерційний і спеціальний (наприклад, рятувальний) доступ дозволять визначати місцезнаходження об’єкта з точністю до 10 см! На Сході до системи позиціонування ставляться більш обережно. Так, китайська GNSSпідсистема «Бейдоу», яка розгортається зараз, призначена для використання тільки в цій країні. Її особливість — невелика кількість супутників, які перебувають на геостаціонарних орбітах. Індійська навігаційна супутникова система IRNSS — у стадії розроблення для використання тільки в Індії. Запуск першого супутника очікують наприкінці 2009 року. Крім повноцінних супутникових систем, Європа, Японія й деякі інші країни мають геостаціонарні супутники, які доповнюють сигнали від систем GPS і ГЛОНАСС і дозволяють підвищити точність визначення координат аж до 30 см.

— У випадку навмисної зміни вами маршруту (об’їзд пробки або, приміром, ремонтованої ділянки дороги) перерахувати майбутній шлях і запропонувати найкоротший шлях виходячи з нового напрямку руху. — Пропонувати різні варіанти побудови маршруту — найкоротший, найшвидший, піший, велосипедний. — Показувати по шляху проходження «точки інтересу» (заправки, лікарні, СТО, банки та ін.). — Запам’ятати маршрут руху (трек) і зберегти його в пам’яті. — Відтворити на екрані або повторити маршрут руху через будь-який час. — «Працювати» маршрутним комп’ютером: показувати поточну швидкість, стежити за її перевищенням, повідомляти про пройдену відстань на маршруті й ту, що залишилася. — При наявності своєчасних поновлень попереджати про «засідки» на дорозі: камери контролю швидкісного режиму, пости ДАІ, зміну маршруту проїзду окремих ділянок дороги.

ЩО ВМІЄ НАВІГАТОР? — Після введення в пошуковий рядок знайти потрібну адре-

ТЕХПРОЦЕС Уявімо, що супутник послав певний радіосигнал, який через певний час прийняв наш GPS-приймач. Разом із сигналом супутник передав і час його відправлення. Приймач визначає, скільки часу йшов радіосигнал і множить його на швидкість світла. Таким чином, наш прилад одержує першу цифру: точна відстань до першого супутника, місцезнаходження якого в космосі відомо. А ми маємо сферу з пев-

ним радіусом, у будь-якій точці поверхні якої може перебувати наш приймач. Замір часу проходження сигналу від другого супутника дає нам другу сферу, а місце їхнього перетинання — коло, усередині якого перебуває наш навігатор. Третій супутник «малює» свою сферу, і в підсумку ми маємо лише дві точки в місцях перетинання трьох сфер. Але одна з них неправдоподібна, бо перебуває або глибоко під поверхнею Землі, або далеко в космосі, і процесор приймача її ігнорує. Залишається тільки одна точ-

— Служити аргументом у суперечках із представниками дорожньої поліції, якщо вас безпідставно обвинувачують у перевищенні швидкості, проїзді під заборонний знак та інших порушеннях.

мобільних телефонів і смартфонів, які передбачають наявність функції GPS. Причому лише в поодиноких випадках надання сервісу Assisted GPS мобільними операторами буває безкоштовним.

НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ЗА ОКРЕМУ ПЛАТУ оловна проблема GPS-приймача — так званий «холодний старт», який при несприятливих умовах може затягтися на десятки хвилин. Річ у тім, що для обчислення поточних координат навігатор повинен мати початковий пакет даних: альманах (відомості про орбіти всіх супутників та їхню працездатність), ефемеридні дані (інформацію, використовувану для обчислення точних координат супутника), доплерівські зсуви частот супутників. Ці дані весь час передаються сателітами разом із навігаційним сигналом. Однак відбувається це повільно. А кому сподобається півгодини чекати на готовність навігатора до прокладання маршруту? Якщо ж використовується портативний приймач, то до тимчасової затримки додається підвищене енергоспоживання приладу під час холодного старту. Ці проблеми й має вирішити Assisted GPS (A-GPS). Технологія грунтується на простому факторі: навіть у малонаселених місцях мандрівника оточує мобільний Інтернет. Зробивши запит на прилеглу стільникову станцію, можна протягом декількох секунд одержати вже готовий альманах і ефемеридні дані. А якщо дозволяє повнота покриття стільниковою мережею — то й первинні, приблиз-

У ПУ ТЬ! оловна складова адекватної роботи навігатора в Україні, як не дивно, не сам пристрій, не платформа, не програмний «рушій» і не інтерфейс приладу, а електронна карта, яка поставляється з пристроєм. Вітчизняні дистриб’ютори навігаційних систем порівняно недавно почали розроблення електронного картографічного матеріалу, їхні успіхи й досягнення неоднозначні. Тому перша порада: купуйте пристрій, не «прив’язаний» до однієї карти. Це дозволить мати в приладі відразу кілька програм від різних виробників навігаційного софта, у крайньому разі — послідовно «довантажувати», залежно від завдань, різні карти. Якщо ви все-таки обрали якийсь «фірмовий» пристрій, не кваптеся здирати захисні наклейки й викидати чек. «Поганяйте» пристрій у міському й заміському режимах, зверніть увагу на адекватність прокладання маршруту, прислухайтеся до виразності голосових підказок. Цілком можливо, що краще буде скористатися своїм правом споживача й повернути прилад протягом визначених 14 днів, ніж миритися з яким-небудь функціональним недоліком. Важливі також технічні нюанси роботи приладу: діагональ, яскравість і розрізнення екрана, потужність процесора, об-

ЦИФРОВА ТОЧНІСТЬ Рятівний доступ дозволяє визначати місце розташування об’єкта з точністю до 10 см.

Будь-який навігатор при видимості хоча б одного супутника вкаже вам час із точністю плюс-мінус 1 наносекунда (0,000000001 сек.).

ні дані про місцезнаходження (обчислюються мобільним оператором за рівнями й часом проходження сигналів із різних стільників). Приймач, обладнаний A-GPS, уже через секунду після включення готовий показати точку на карті, що відповідає своєму положенню в просторі з точністю до 15 метрів. І, що зовсім уже фантастично для звичайного GPS-навігатора, — з точністю до 50 метрів при перебуванні в приміщенні, коли прямої видимості супутників немає. Використовується ця технологія переважно в конструкціях сучасних КПК, «просунутих»

ка, яка і відповідає нашому точному положенню в просторі. Це — у теорії. На практиці ж для точного визначення місцезнаходження об’єкта необхідний ще один супутник, четвертий, який внесе поправку в не надто точний, у звичайному розумінні, годинник приймача. Проте будь-який навігатор, завжди й скрізь — навіть у пустелі, при видимості хоча б одного супутника вкаже вам час із точністю плюс-мінус наносекунда. Залишається тільки грамотно скористатися інформацією.

сяг оперативної й постійної пам’яті. Нарешті, є «побажання», справедливі для всіх без винятку пристроїв. Наприклад, наявність гнізда для підключення зовнішньої антени, що виручить у лісовій хащі й у міських провулках, забезпечивши добру видимість супутників. До речі, атермальне лобове скло в багатьох сучасних автомобілях не гірше від стін або густого листя екранує проходження сигналів від супутників, і без зовнішньої антени тут просто не обійтися. Ще одна немаловажлива деталь. Наявність стилуса в комплекті свідчить не на користь приладу: навігатор має управлятися пальцями, що набагато зручніше й практичніше. Варто також звернути увагу на механічну надійність вузла кріплення навігатора до лобового скла, що не дозволяє приладу тремтіти на кожній грудці, змазуючи зображення. А ще — на довжину й зручність шнура живлення... Начебто дрібниці, але від них залежать комфорт і безпека.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 17 л и с т о п а д а 2 0 0 9 №46 (98)

ГАЛУЗЬ

Залишилося тільки демпінгувати Виробництво будматеріалів «самоочищується». Значне зниження попиту змушує посередників іти, а виробників — зацікавлювати покупців низькими цінами Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Криза добралася до виробників будівельних матеріалів у грудні минулого року, коли забудовники заморозили майже всі нові проекти. Уже тоді вони заявили: галузь умирає. За десять місяців цього року попит упав ще майже на 50%. Щоб вижити, компаніям доводиться знижувати ціни й скорочувати виробництво.

станні три-чотири роки були досить удалим часом для виробників будматеріалів. Обсяги будівництва стабільно зростали, що приводило до не менш стабільного зростання попиту. Через значну кількість компаній-забудовників попит нерідко перевищував пропозицію — клієнти навіть були змушені закуповувати матеріали заздалегідь і із запасом, на випадок можливих перебоїв із поставками. Ціни на матеріали зростали приблизно на 15—20% щорічно. У 2008 році вони спочатку завмерли, а потім почали падати. Тенденція зберігається: до жовтня вартість будматеріалів знизилася ще на 15—20%. На окремі товари цифри на цінниках зменшилися удвічі. Виробники нама-

гаються хоч якось збути товар при відсутності попиту. Але однаково змушені скорочувати обсяги продукції або шукати індивідуальних замовників. Виробники затверджують зараз ціни на значну частину вітчизняних будматеріалів трохи вище їхньої собівартості. А вона зросла через подорожчання імпортної сировини, використовуваної при виробництві. Це сталося, зокрема, із цеглою, при випалі якої використовується природний газ. Ще одна, можливо, навіть найважливіша проблема:

ДУМКА ЕКСПЕРТА Володимир Яримовський, керівник проекту PAU в інформаційно-аналітичному агентстві ринку будматеріалів Personal Analytical Unit, коментує для «УТГ» ситуацію на ринку будматеріалів — Як відомо, ринок будматеріалів зазнав краху. З яких позицій виробництво скоротилося найбільше, на яких криза позначилася меншою мірою? Як у цілому змінилася структура попиту? — Виробники загальнобудівельних матеріалів знизили виробництво на 30—50%, а оздоблювальних — на 20%. Однак є сегменти, які показали неве-

більша частина українських заводів будматеріалів побудована ще за часів Радянського Союзу. Технологічні процеси та обладнання, як правило, застарілі й неефективні. Че-

часними іноземними підприємствами. Сьогодні на частку «рядових» будматеріалів, вироблених за кордоном, припадає близько 20% вітчизняного ринку, і ця цифра зростає. У той же час поставки «елітних» імпортних матеріалів скоротилися, хоча й ненабагато. Змінилася структура попиту. Якщо раніше його забезпечували великі компанії-забудовники, а на частку населення припадало лише близько 10%, то зараз, за даними асоціації «Всеукраїнська спілка виробників будівельних матеріалів», співвідношення становить приблизно 50 на 50. Очевидно, саме цим пояснюється той факт, що на тлі падіння виробництва бетону (– 59%), цегли (– 45%) та цементних блоків (– 60%) виробництво лицювальної плитки не впало, а навіть дещо зросло.

Криза в галузі зробить те, що не змогла досі зробити жодна державна програма: змусить виробників будівельних матеріалів вибирати — або перейти на більш ефективні й сучасні методи виробництва й керування, або піти з ринку. рез це вітчизняному виробнику важко конкурувати із су-

лике зростання, наприклад, виробництва керамічної плитки. Це обумовлено двома чинниками. По-перше, більша її частина купується кінцевими споживачами, по-друге, імпортна керамічна плитка менш конкурентоспроможна за ціною після девальвації гривні. Попит, як ми й прогнозували на початку 2009 року, змістився у бік приватного забудовника. — Ситуація із цегельними заводами складна — багато з них зупинили свою роботу... — Виробництво скорочується. Головна причина — будівельники знизили обсяги закупівель. Зараз ринок став ринком покупця, і саме він диктує умови. Виробники, які не зуміли надати

Оскільки замовлення з боку великих компаній скоротилися,

якісний продукт за мінімальною ціною, поступово йдуть із ринку. — Які найближчі перспективи ринку будматеріалів? — Інвестори придивлятимуться до найцікавіших виробництв, які зазнали скрути, і куплять їх. Однак більша частина підприємств піде з ринку назавжди. — Яких заходів уживатимуть виробники, щоб подолати кризу? — Демпінгуватимуть. Вироблятимуть контрафактну продукцію. Використовуватимуть будь-які методи залучення клієнтів. 80% всіх виробників — це малі підприємства, які, як правило, заощаджують на управлінських функціях, і їм буде проблематично залучити інвестиції для розвитку. Великі

«Марлевий» нокаут Валерій ТИРНОВ Нинішня епідемія грипу прогнозувалася ще з весни. Потребу в масках та марлі для їх виробництва можна (і треба!) було оцінити заздалегідь. Але коли вони знадобилися, виявилося, що марлі в Україні немає. Запасів, які зберігаються на складах, могло б вистачити, якби вони поповнювалися продукцією єдиного в Україні заводу з виробництва цупкої марлі (у місті Вовчанську Харківської області), яке належить ТОВ «Медтекс». Але діяльність підприємства зупинено 9 місяців тому у зв’язку із закінченням терміну договору, який зобов’язував нового власника зберігати профіль заводу після його приватизації.

Причому технічних проблем начебто немає. Харківська медіа-група «Об’єктив» повідомила: 5 листопада на підприємстві «Медтекс» у Вовчанську починається виробництво марлі. Про це на селекторній нараді з прем’єр-міністром сказав губернатор Харківської області Арсен Аваков. За його словами, проблема лише в запуску газової котельні на «Медтексі». Але виявилося, не так все просто. У підприємства великі борги із зарплати, оплати газу, відсутня сировина й немає обігових коштів.

помітними покупцями на ринку будматеріалів стали приватні особи із західних областей України, здебільшого трудові іммігранти, які повернулися на батьківщину з країн Європейського Союзу. Саме вони витрачають зараз гроші на будівництво житла. За різними оцінками, у результаті всіх змін, спричинених кризою, рентабельність українських виробників будівельних матеріалів знизилася з 35% до 3—5%. Для європейських країн така рентабельність є цілком нормальною, однак у наших умовах більшість керівників уважають її неприйнятно низькою. Проте в зниженні доходів є позитивний бік: з ринку майже зникли посередники, оскільки компанії, не бажаючи мати додаткові витрати, перейшли до схеми прямих продажів. Можна стверджувати, що значна частина підприємств, зайнятих у цьому бізнесі, кризи не переживе. Цей безперечно сумний факт стає менш песимістичним з огляду на перспективи. Криза в галузі зробить те, що не змогла досі зробити жодна державна програма: змусить виробників будівельних матеріалів вибирати — або перейти на більш ефективні й сучасні методи виробництва й керування, або піти з ринку. Цей болісний шлях доведеться пройти не тільки цій галузі, а й суміжним, бо лише він може оздоровити сектор. Такою є плата за небажання розвиватися в сприятливі часи.

компанії спробують реструктуризувати свої борги, знайти додаткові інвестиції й закріпитися на ринку будівельних матеріалів, який скорочується. — Деякі експерти говорять про поступове пожвавлення будівельної галузі. Чи так це? Чи можна очікувати реакції ринку будматеріалів? — Реального пожвавлення поки немає. Про нього можна говорити лише на тлі значного падіння галузі наприкінці 2008 року. Зараз поступово відновлюється стабільна робота банківської системи, міжнародні фінансові інститути обіцяють збільшити обсяги кредитів та інвестицій у економіку України. Таким чином, можна чекати поліпшення ситуації в реальному секторі економіки на початку 2010 року.

Вовчанськ відвідав перший заступник міністра промислової політики Віталій Немилостивий, щоб на місці оцінити стан «марлевих» справ. На його думку, в «Медтексу» чималий потенціал. Завод має потужності, які дозволяють виробляти до 1 млн погонних метрів медичної марлі на місяць при роботі в одну зміну й 1,5 млн — у півтори зміни. Інакше кажучи, технічні можливості підприємства дозволяють забезпечити потреби України в цьому матеріалі. — Якщо «Медтексу» перерахують кошти (потрібна 100-відсоткова передоплата. — В.Т.), першу партію марлі завод випустить через місяць-півтора, — заявив Віталій Немилостивий. Поки ж, за його словами, із 10 млн грн, виділених Держрезерву на поновлення запасів медичної марлі, залишилося 4,3 млн грн. А на інші вже закупили марлю імпортного виробництва. Така от «котельня».

Українська технічна газета

№46 (98) В і в т о р о к , 17 л и с т о п а д а 2 0 0 9

АПК

Ускладнити, щоб полегшити Нові правила виробництва насіння окремих зернових культур стануть стимулом розвитку ще однієї експортоорієнтованої галузі України суворої звітності з адресою виробника, номером партії та іншими даними, за якими можна відстежити походження насіннєвої одиниці. ПРИРОДНИЙ ДОБІР

Володимир НАБОК Світові біржі бурхливо реагують навіть на чутки про збільшення або зменшення експорту українського товарного зерна. А от насіннєвого матеріалу наші виробники торік експортували лише 2,5 тис. тонн— більш ніж скромна цифра для великого гравця на світовому зерновому ринку. НАСІННЄВА АНАРХІЯ

инок насіння в Україні далекий від цивілізованого. Суха статистична цифра — «30% неякісного насіння» навряд чи відповідає дійсності з її непрозорими схемами роботи багатьох продавців насіння. Продати замість першої репродукції озимої пшениці четверту — сьогодні це звичайна річ. Досить лише поманити ціною і «папірцем-гарантією». За словами заступника міністра аграрної політики Сергія Мельника, комісія з ліцензування в насінництві засідає кожні 10 днів, і видає 10—12 ліцензій на торгівлю насінням. Щодня — ліцензія! Наша нормативна база така, що «ма-

ючи офіс на Хрещатику, можна укласти договір на землю, надати весь необхідний перелік документів — і ми не маємо права відмовити», стверджує керівник відділу департаменту ринків рослинництва Олександр Демидов. Звідки ж взятися ринку гарантовано якісного насіння, якщо ліцензію на торгівлю насінням може отримати будь-хто. Українські виробники насіння та представники зарубіжних фірм, які пропонують якісний насіннєвий матеріал (мають власний насіннєвий завод, угоди з серйозними іноземними компаніями, дотримуються найсуворіших європейських та світових стандартів якості), одностайні в тому, що «насіннєвій анархії» треба покласти край. НЕ ДЕ-ЮРЕ, ТА ВЖЕ ДЕ-ФАКТО

фіційно Україну ще не включили до країн, які зобов’язуються витримувати Сортові схеми сертифікації міжнародної Організації економічного спів-

робітництва та розвитку (ОЕСР), але ми «вже там». 57 країн, що входять у Організацію, проголосували за приєднання України до Схем сертифікації. Інспектори профільного комітету ОЕСР побували на українських сортодослідних станціях, висловивши захоплення нашими насіннєвими технологіями. Формально українське насіннєве господарство вступить у свою нову еру з 1 січня 2010 року, але вже цьогоріч більшість партій насіннєвого матеріалу виробники реалізовували лише в мішках з обов’язковими етикетками. Продаж насіння насипом, на яке поширюється державна гарантія, не дозволяється. Що далі, то більше: на кожний насіннєвий завод приставлять інспектора, який з кожних 25 тонн зерна братиме пробу. Державна насіннєва інспекція разом із Державною службою з охорони прав на сорти рослин, зі свого боку, контролюватимуть та гарантуватимуть якість насіння. На кожному мішку має бути дві етикетки (ззовні та всередині), до нього також додаються документи

айближчим часом відбудеться болісний етап переформатування галузі. Залишаться тільки сильні. За даними МінАП, в Україні працює 3 тис. господарств, де виробляють репродукційне насіння, і 300 — елітне та оригінальне. Щоб пройти атестацію, потрібно принаймні виробляти насіння і мати угоди з насіннєвим заводом (якщо нема власного) та фахівців-насінників. Проблема в іншому: сьогодні в кожній області є по 5—10 насіннєвих господарств. Чи зможе пройти переатестацію господарство, наприклад, із Західної України, яке займається селекцією пшениці? Традиційно «пшенична зона» — Південна та Центральна Україна, і, не виключено, атестаційна комісія вирішить концентрувати сортодослідні зусилля з насіння пшениці саме в цих регіонах. Лишається сподіватися, що такий перехід відбудеться швидко. Адже недарма в останні два-три роки з’являються нові насіннєві заводи, а фірми переобладнують потужності. Навіть у рамках системи насінництва Української академії аграрних наук (а це понад 500 тис. га землі, на якій вирощується фактично все оригінальне насіння сільгоспкультур та еліта) намагаються реформувати галузь і коштом приватних структур планують збудувати двадцять сучасних насіннєвих заводів. «Уже такий завод споруджують у Запоріжжі, починається робота у Вінниці, Кіровограді. Можлива реконструкція в Полтаві, Дніпропетровську, Донецьку, Криму», — повідомив Микола Гаврилюк, академік-секретар відділення рослинництва апарату президії УААН.

ПИТАННЯ РУБА ЩО З РЕСУРСОМ?

зв’язку з передбачуваним скороченням насіннєвих господарств та, відповідно, зменшенням виробництва насіння виникає запитання: чи достатньо посівного матеріалу на весну 2010 року? Є дані, що імпорт насіння кукурудзи цього року скоротився на 40%, а соняшнику та ріпаку — відповідно на 26 та 60%. У МінАП запевняють: вже на 12 жовтня господарства були забезпечені насінням деяких ярих культур на 101% і більше, кукурудзи — на 98%. А скорочення імпорту в міністерстві розглядають як позитив: виробники звертають увагу на насіння вітчизняної селекції, яке краще за імпортне. «Цього року в південних областях, незважаючи

на суху погоду, сорти української селекції себе добре зарекомендували: там, де дотримувалися технології, урожайність становила 100 ц/га й більше», — говорить Микола Гаврилюк. До речі, на відміну від стихійного ринку насінництва, вітчизняна селекційна наука може похвалитися певними досягненнями. За даними УААН, Селекційно-генетичний інститут має підписані контракти з 19 країнами світу на експорт насіння, Інститут цукрових буряків виконує замовлення для Казахстану та інших середньоазіатських республік. Про кукурудзу та соняшник науковці здебільшого воліють мовчати, бо тут значну популярність серед агропромисловців мають якраз закордонні сорти та гібриди. Утім, для зростання ресурсу потрібне реформування.

ІЗ ПЕРШИХ ВУСТ Олександр Демидов Голова департаменту ринків рослинництва Міністерства аграрної політики, керівник переговорної групи з приєднання України до ССС ОЕСР

Торік Україна посіла третє місце з експорту зерна у світі. З виробництва ячменю та соняшнику — перше. У той же час експорт насіння пшениці, сої та кукурудзи становив лише 2,5 тис. тонн. Для порівняння: потреба України в насінні — 2,5 млн тонн з усіх культур. Площа всієї ріллі України — а це 27 млн га — 10% від загальноєвропейської. Якщо врахувати, що навіть Молдову з її неповними 2 млн га оброблюваної землі прийняли в групу країн з єдиними Схемами сортової сертифікації, то нам теж було б добре займатися, скажемо так, не лише експортом зерна. Україні необхідна вільна торгівля насінням: насіннєвого матеріалу у нас сьогодні надлишок, чому б не продати його іншим? Але зараз для того, щоб експортувати насіння, компанія має домовитись про укладення урядового договору між Україною та країною-імпортером. На малих обсягах насіння — це собі дорожче. Сергій Мельник

Заступник міністра аграрної політики

За приклад ми взяли систему насінництва Франції. Вона складна, але настільки контрольована, що там ні в кого не виникає сумніву, що в мішку дійсно якісне насіння. Ми запитали наших французьких колег, чому в їхніх сертифікатах, що підтверджують якість насіннєвого матеріалу, немає даних про кількість грибків та пошкодженого насіння. Нам відповіли: якщо є грибки — це вже не насіння... Ми підвищуватимемо вимоги до виробників насіння. Подобатиметься це комусь чи ні, але з часом насіння у нас вироблятимуть і продаватимуть тільки насіннєві компанії, як це заведено в усьому світі. І вже не виникатиме питання, на якому етапі вийшло так, що сільгоспвиробник отримав неякісне насіння. Жак Фор

Посол Франції в Україні

З 1 січня 2010 року Україна стане 58-м членом насіннєвої мережі, яка існує в рамках ОЕСР. Це стало можливим, зокрема, і завдяки допомозі з Франції, і ми цим пишаємось. Цим приєднанням Україна робить важливий крок до відкриття свого ринку. Віднині буде набагато складніше тим, хто ставав на заваді експорту української продукції (насіння — Авт.). Можна сказати, що на сьогодні усунуті всі регламентні перешкоди, які заважали цьому експорту. Іншим позитивним наслідком приєднання України до насіннєвої мережі ОЕСР є гарантії для інвесторів, які хотіли б працювати в Україні.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 17 л и с т о п а д а 2 0 0 9 №46 (98)

ЗВ’ЯЗОК ЧАСІВ

Фізик Всесвіт у 8 листопада на 94-му році життя помер один із найвідоміших учених-фізиків XX століття, академік Російської академії наук, лауреат Нобелівської премії Віталій Гінзбург Валентина ГАТАШ Академіка Гінзбурга називають «фізиком Всесвіту» Всесвіту й «теоретиком усього» — настільки різноманітні й глибокі його наукові інтереси. Основні праці російського вченого, які стали класикою світової науки, присвячені теорії поширення хвиль в іоносфері, радіоастрономії, питанням походження космічних променів, термодинамічній теорії сегнетоелектричних явищ, теорії надпровідності, оптиці, астрофізиці.

…У

2004 році в Харкові встановлена меморіальна дошка пам’яті видатного фізика ХХ сторіччя Льва Шубникова — одного із засновників Українського фізико-технічного інституту, створювача школи кріогенної фізики в нашій країні. На думку фахівців, відкриття Шубникова гідні не однієї Нобелівської премії попри те, що життя його було недовгим: у 1937 році вченого заарештували й засудили до розстрілу, а через двадцять років посмертно реабілітували. Віталій Гінзбург згадав ім’я Шубникова в одному з інтерв’ю у зв’язку з присудженням Нобелівської премії з фізики Олексію Абрикосову, який живе в США. На запитання російського кореспондента: «Що ви можете сказати про роботу Олексія Абрикосова?» учений відповів: «Це безперечно добра робота. Але треба відверто сказати, що Абрикосов розвинув ідеї чудового фізика Льва Шубникова, який у 30-ті роки в Харкові поставив дуже цікаві досліди». Авторові вдалося тоді зв’язатися з нобелівським лауреатом, повідомити його про відкриття меморіальної дошки й поставити кілька запитань... Це «живе слово» генія звучить, на жаль, уже на згадку про нього. — Віталію Лазаровичу, які саме ідеї Шубникова ви мали на увазі? — Шубников зі співробітниками одержав у Харкові важливі результати, які стосуються надпровідних сплавів, які поводяться зовсім не так, як чис-

ті надпровідники. Я говорив про це в моїй нобелівській лекції. По суті, Шубников уперше досить детально дослідив так звані надпровідники II роду. Я довідався про його роботи в 1943 році, коли почав займатися надпровідністю. Використовується навіть термін «шубниковська фаза» для сплавів, які досліджувалися вченим. Однак розуміння ситуації тоді не було. — Чи доводилося вам особисто зустрічатися із Шубниковим або Ландау, який теж працював у Харкові? — Із Шубниковим ми не зустрічалися. А Ландау я вперше побачив у 1937 році. Тоді він був ще зовсім молодим, жив у Харкові, але з якогось приводу приїхав у Москву. Навряд чи ми тоді познайомилися — я був ще студентом і не цікавився теоретичною фізикою. Почав займатися нею лише наприкінці 1938 року, коли Ландау вже був ув’язнений. Після звільнення Дау, коли він працював уже в Москві, я зустрічався з ним на наукових семінарах, звертався до нього по допомогу. Разом з ним ми написали й опублікували в 1950 році спільну роботу, присвячену теорії надпровідності. Вона стала широко відомою й, мабуть, послужила головною підставою для присудження мені Нобелівської премії з фізики за 2003 рік. Цю роботу я вважаю кращою.

ним полем (як це пропонував Лаврентьєв), то магнітне поле забезпечить таке втримання. Над цим і працював. Так народився магнітний термояд. (У 2001 році в серпневому номері журналу «Успіхи фізичних наук», головним редактором якого був Віталій Гінзбург, опублікували цикл статей «До історії досліджень із керованого термоядерного синтезу». Тут уперше докладно розповідалося про справу Лаврентьєва, було поміщено його фотографію з особистої справи піввікової давнини й — найголовніше— уперше представлені знайдені в архіві президента Російської Федерації документи, які зберігалися в особливій папці під грифом «Цілком таємно». У тому числі — пропозиції Лаврентьєва, відправлені із Сахаліну 29 липня 1950 року, серпневий відгук Сахарова на цю роботу, доручення Лаврентія Берії... У результаті науковий пріоритет Олега Лаврентьєва був відновлений, а його ім’я зайняло належне місце в історії фізики. — В.Г.).

— Ви займалися ще й термоядерними реакторами. Чи знаєте історію харківського фізика Олега Лаврентьєва? — Так. Бувши солдатом термінової служби, він надсилав Сталіну й у ЦК партії різні пропозиції: як зробити водневу бомбу, як використовувати енергію синтезу легких елементів... Подробиць я зараз не пам’ятаю. Але, у всякому разі, Сахаров і Тамм захопилися термоядом. Дуже часто правильно поставити запитання означає вже на три чверті дати відповідь. Отож Лаврентьєв поставив запитання: чому не використовуємо? Коли його пропозиції потрапили до Сахарова, тойвідразу зрозумів: якщо не можна відгородити плазму електрич-

— Зараз у засобах масової інформації багато пишуть про «відплив інтелекту» і про похмурі перспективи розвитку науки на пострадянському просторі, у тому числі в Росії та Україні. Чи є, на ваш погляд, підстави для таких висновків? — Якісь підстави, звичайно, є, але в цілому всі ці твердження здаються мені надто перебільшеними. У Росії ще дуже багато висококваліфікованих і праце здатних учених. Звичайно, можу впевнено судити про це тільки відносно фізики й астрономії. Але важко сумніватися в тому, що це стосується й математики й деяких інших наук. Для гідного й благополучного розвитку науки необ-

І ЦЕ ВСЕ ПРО НЬОГО Віталій Гінзбург народився 4 жовтня 1916 року в Москві. У 1938-му з відзнакою закінчив фізичний факультет МДУ, у 1940-му захистив кандидатську дисертацію, зарахований до докторантури Фізичного інституту Академії наук СРСР, де й працював все життя. У 1950 році разом із Ландау Гінзбург створив теорію надпровідності. Потім учений розробив теорії магнітогальмівного космічного радіовипромінювання й походження космічних променів. Вагомий внесок він зробив і у створення термоядерної зброї. Серед численних нагород Віталія Гінзбурга — Ленінська й Державна премії СРСР, Золота медаль Лондонського Королівського астрономічного товариства, медаль Резерфорда, премії імені Вольфа й «Росіянин року», орден «За заслуги перед Батьківщиною» I і III ступенів, Велика золота медаль імені М.В. Ломоносова РАН, Золота медаль імені С.І. Вавилова... А в 2003 році вченому присуджена Нобелівська премія з фізики «за піонерний внесок у теорію надпровідників і надплинних рідин». хідні не тільки досить ясні умови, так би мовити, матеріального характеру — гроші й ще раз гроші. Наявні скромні кошти необхідно витрачати ощадливо й раціонально, вибираючи найефективніші шляхи — у цьому полягає завдання РАН. Однак я переконаний: не меншу роль відіграють раціональна, продумана організація роботи й так званий моральний фактор — відданість справі, зацікавленість у ній. — Ви говорили, що вже не існує американської, російської або якоїсь ще національної фізики. Отже, не має значення, у якій країні працює вчений? — Наука дійсно стала міжнародною справою. Якщо всесвітнє єднання людства виявилося утопією (і, судячи з розгулу абсолютно печерного націоналізму, нею й залишиться), то в науковій сфері ізоляція вже неможлива. Фізики утворили свій інтернаціонал. Більшість великих проектів (приміром, створення Міжнародного експерименталь-

Всесвітній день науки Аліса МУР Одне з наймолодших міжнародних свят — Всесвітній день науки (World Science Day), або більш офіційно — Всесвітній день науки в ім’я миру й розви-

тку (World Science Day for Peace and Development) — був офіційно проголошенийЮНЕСКО в 2001 році. Він відзначається щорічно 10 листопада. Уряди деяких держав приурочують до цього свята ухвален-

ня програм на підтримку наукових ініціатив і починають нові науково-технічні проекти разом із науковими організаціями, школами та університетами. Цього дня у багатьох країнах проводять Дні відкритих дверей у НДІ й ВНЗ,

ного термоядерного реактора) — справа вчених декількох країн. Та це не означає, що ми можемо спокійно відпускати наших фахівців жити й працювати за кордоном. Наукові школи формуються вдома, у середовищі природного обміну думками, виховання, спілкування... Мої вчителі й друзі (у тому числі Ландсберг, Ландау, Тамм) були дуже товариськими людьми. Що сталося б із нашою фізичною школою, якби всі вони роз’їхалися на заробітки? — Де ж вихід із кризи? — Думаю, він тісно пов’язаний із тим, як багато громадян замість запитання, що вони від країни одержують, перейматимуться запитанням, а що вони країні дають. Звичайно, це відома постановка питання, але для нас вона зараз особливо актуальна. Які верстви населення будуть попереду? Не можу з упевненістю відповісти на це запитання. Однак хотілося б, щоб така першість належала саме науковцям.

«круглі столи» і семінари, відвідування школярами й студентами музеїв і тематичних виставок. Наука із системи знань про світ стрімко перетворюється на силу, яка змінює його. Ушановуючи науку, людство вшановує не тільки тих, хто прокладав шлях до сучасного суспільства, а й хто створюватиме нове суспільство знань.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 24 л и с т о п а д а 2 0 0 9 №47 (99)

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ

«Способ, как творил Создатель…» Наталя ПРОВОРОВА Рівно сто п’ятдесят років тому, 24 листопада 1859 року, у Лондоні вийшла книга Чарльза Дарвіна, яка визначила розвиток сучасного природознавства, — «Походження видів шляхом природного добору, або Збереження порід у боротьбі за життя», відома більшості просто як «Походження видів». 1250 примірників вартістю п’ятнадцять шилінгів кожен розійшлися за один день.

я праця могла з’явитися на двадцять років раніше. Фактичний матеріал, який став основою глибокого наукового узагальнення, був зібраний ученим під час його знаменитої подорожі в Південну Америку, на Галапагоські острови й до Австралії в 1831—1836 роках. На титульному аркуші так і написано: Чарльз Дарвін, автор «Щоденника досліджень, зроблених під час кругосвітнього плавання корабля Її Величності «Бігль». Саме ця двадцятилітня пауза між створенням еволюційної теорії і її опублікуванням уможливила й досі популярні дискусії про право першості. У 1855 році молодий англійський біолог Альфред Воллес, який працював тоді в далекій Індонезії, у невеликій статті про поширення видів досить чітко сформулював практично дарвінівські принци-

пи. Сам Дарвін, утім, у той час не побачив у роботі колеги паралелі зі своїми думками, на відміну від його друзів, у першу чергу відомого геолога Чарльза Лайєля. Навесні 1856 року Лайєль умовив Дарвіна викласти свої ідеї — хоча б у вигляді невеликої статті, для того щоб потім можна було підтвердити авторство теорії природного добору. Самому Дарвіну ця ідея була не до душі: на догоду другові він засів за короткий нарис, однак заповітна «велика книга» усе не йшла йому з голови, і працював він неквапно й ґрунтовно. За цією тривалою роботою застав Дарвіна новий рукопис Воллеса, надісланий вченому в червні 1858 року. Воллес звертався до Дарвіна як світила, просячи допомогти в публікації своєї статті, якщо та, звичайно, заслуговує на ува-

гу. Цього разу Дарвін і сам зрозумів, на яку пильну увагу заслуговує надіслана робота: Воллес практично озвучив його власні думки. Віддаючи належне вченому, він попросив Чарльза Лайєля посприяти просуванню статті талановитого юнака, хоч і смутно зазначив у листі другові, що «тепер вся моя оригінальність недовідна». Лайєль, який знав, як довго Дарвін працював над своїм твором, знайшов соломонове рішення: виніс на розгляд наукової громадськості одночасно дві статті: надіслану Воллесом і нашвидку підготовлену Дарвіном «коротку версію». І хоча реакція корифеїв на обидві роботи була досить стриманою, принципи наукової етики перемогли. Біографи досі гадають, чому Дарвін у 1858 році не був готовий опублікувати повноцінну друковану версію своєї еволюційної теорії, при тому, що «робочий варіант» останньої в дослідника, за його словами, був готовий уже до 1838 року. Дехто вважає, що вчений побоювався суспільного резонансу, дехто — що не хотів засмучувати дружину Емму й багатьох близьких друзів, вихованих у канонічній християнській традиції... Напевно, у цих припущеннях є частка істини. Але основною причиною, швидше за все, були важкі втрати тих років: у 1842 році в місячному віці померла перша дочка Марія Елеонора, в 1851-му — де-

сятилітня Анна Єлизавета, у 1858-му — півторарічний молодший син Чарльз Варінг. Ці втрати підкосили вченого: відтоді в нього почали регулярно з’являтися напади дивної хвороби, які «перетворювали життя на нестерпний тягар і лишали можливості працювати». Що було приховане за таємничою «хворобою Дарвіна», як охрестили її біографи, медики не знають досі. Озвучуються різні, часом екзотичні діагнози: системне ураження стінки кишкового тракту (хвороба Крона) або сполучної тканини (хвороба Лібмана-Сакса), підхоплений у Південній Америці інфекційний трипаносомоз (хвороба Шигаса), запалення вушних нервів (хвороба Меньєра), множинна алергія, незасвоєння лактози, хронічне отруєння миш’яком... Психіатри пропонують свої версії: напади панічного страху й «просту» іпохондрію. Як би то не було, більш-менш серйозно за «Походження видів» учений засів тільки за кілька років до публікації книги. Ефект, який справило «Походження видів», був не однозначним. Звичайно, миттєво почалася жорстка критика з боку ортодоксальних релігійних кіл (уже в другому виданні, яке вийшло вже через півтора місяця, з’явилися контраргументи Дарвіна). Та що там духівництво — більшість представників наукового істеблішменту розглядали науку як «природну теологію» і зустріли вчення про зміну видів щонайменше насторожено.

Однак чимало було й тих, хто радо прийняв теорію природного добору: наприклад, аристократичний «Клуб «Х» у складі дев’яти видатних англійських учених (серед них — батько соціології Герберт Спенсер, створювач теорії хімічної валентності Едвард Франклін, основоположник теорії розсіювання світла Джон Тіндаль) присвятив 30 років пропаганді еволюційного вчення. Підтримали нову доктрину навіть окремі ліберальні теологи: Баден Пауелл, наприклад, заявив, що описувані Дарвіном процеси — природні й цілком можуть бути пояснені без якихось чудодійних сил. У цілому прогресивно настроєні кола якщо й не прийняли однозначно нову концепцію, то принаймні хотіли в ній розібратися й дуже негативно відреагували на спроби заборонити видання. Напевно, найкраще настрій того часу передає памфлет Олексія Костянтиновича Толстого — відповідь чиновникові, який спробував у 1872 році заборонити видання російського перекладу «Походження видів»: Способ, как творил Создатель, Что считал он боле кстати, — Знать не может Председатель Комитета по печати. Хочеться, щоб і сьогодні, коли критикувати Дарвіна знову стає модним (а то ще й справді, люди подумають, що ти не віриш у Бога), у нас не зникав цей оспіваний поетом потяг до пізнання, і перед тим, як дійти якихось висновків, ми для початку просто прочитали цю велику працю великої людини.

ПЕРЕДПЛАТА

Передплатити видання Почалася передплата на 2010 рік

Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, а також у відділі передплати редакції:

ви можете, звернувшись до поштових відділень, а також до передплатних агентств: БІЛА ЦЕРКВА Фрідман 4-97-04

Передплатне агентство «KSS» 33-52-89

БЕРДЯНСЬК Поплавська 70-344, 66-548

ДРОГОБИЧ Паращак 41-54-74

ВІННИЦЯ Бліц-Інформ 27-66-58

ЖИТОМИР Бліц-Інформ 36-04-00

ГОРЛІВКА А.В. Сервіс 55-30-00, 55-24-75 Колегія 55-25-82

ЗАПОРІЖЖЯ Бліц-Інформ 63-91-82 ПрессервісКур’єр 220-07-97 Меркурій 220-87-61

ДОНЕЦЬК Донбас-Де-Юре 382-68-25/26 Ідея 381-09-32 Кріотехніка 311-76-81 ДНІПРОПЕТРОВСЬК Меркурій 744-73-15, 744-16-61 СамітДніпропетровськ 370-44-23, 370-45-12

ІВАНОФРАНКІВСЬК Світ преси 4-91-88 Філіпова Н.О. 50-13-20 Бліц-Інформ 52-28-70 КИЇВ Бліц-Інформ 205-51-10 ВПА 502-02-22

Кондор 408-76-25 408-76-52 Статус 391-74-53 391-74-54 Прес-центр 536-11-75 Саміт 280-77-45 Передплатне агентство «KSS» 585-80-80 Меркурій 248-88-08 КІРОВОГРАД Бліц-Інформ 32-03-06 КРЕМЕНЧУК Меркурій 70-03-84 СамітКременчук 3-21-88 КРИВИЙ РІГ Бліц-Інформ 66-24-36 Кур’єрська службапередплати і доставки 04-04-94 СПД «Соколов» 404-82-71

ЛЬВІВ Ділова преса 70-34-68 Західний кур’єр 23-04-10 Фактор 41-83-91 ПресМаксимум 97-15-15 ЛУЦЬК Бліц-Інформ 72-05-48 МАРІУПОЛЬ Бліц-Інформ 33-54-98 МИКОЛАЇВ ТЕПС & С 47-47-75, 47-47-35 НОУ-ХАУ 47-20-03, 47-17-77 Саміт-Миколаїв 56-10-69

НОВОМОСКОВСЬК Меркурій 7-51-91 ОДЕСА Ласка 711-66-16 Пугачова 237-17-80 Агентство Наш Бізнес 718-06-08, 714-41-68

ПАВЛОГРАД Меркурій 6-00-93 ПОЛТАВА Агентство передплати АНП 50-93-10 Бліц-Інформ 50-92-61

НІКОПОЛЬ Ай-Джі-Електронікс 4-22-48

СЕВАСТОПОЛЬ Бліц-Інформ 55-44-51 Фактор-Преса 45-55-82

НОВОВОЛИНСЬК Мазурова 4-07-71

СІМФЕРОПОЛЬ БліцІнформ 249-300

Саміт-Крим 51-24-93 Флора 27-00-92 ФакторПреса 27-94-56 СУМИ ДІАДА 78-03-55 Еллада S 25-12-49 ТЕРНОПІЛЬ Попович 25-18-23 ХАРКІВ Фактор-Преса 738-29-73 Александрова 754-58-27

тел./факс: 0642-59-93-91 тел.: 0642-59-93-92

Передплатні індекси: українською мовою

російською мовою

99309

99340

Вартість передплати: на 1 міс. - 21,40 грн на 6 міс. - 128,40 грн на рік - 256,80 грн

ХЕРСОН Кобзар 42-09-09

Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, а також у відділі передплати редакції:

ЧЕРНІВЦІ Ключук 57-03-17, 24-73-83

тел./факс: 0642-59-93-91 тел.: 0642-59-93-92

ЯЛТА Саміт-Крим 32-41-35

Передплату можна оформити в редакції, звернувшись до відділу передплати та реалізації за телефоном: (0642) 59-93-92, т/ф: (0642) 59-93-91, e-mail: podpiska@tehnichka.com

Передплатний індекс: 99996 Вартість передплати: на 1 міс. - 29,00 грн на 6 міс. - 174,00 грн на рік - 348,00 грн

16 №46 (98) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

17 л и с т о п а д а 2 0 0 9

ТРЕБА БАЧИТИ

Лазерне сканування минулого

РОЗСЛАБТЕСЯ!

У квітні команда художників зі Школи мистецтв у Глазго вистрілить лазером у голови Джорджа Вашингтона, Томаса Джефферсона, Теодора Рузвельта й Абрахама Лінкольна, . І зроблять вони це задля збереження знаменитого барельєфа на горі Рашмор (США)

ГОЛОВОЛОМКА «КВАРТА Л» Л» У кожному горизонтальному і вертикальному ряді кварталу стоять по сім будинків різної висоти – від 1 до 7 поверхів. Числа вказують, скільки будинків видно у відповідному ряді, якщо дивитися від даного числа. Наприклад, число 1 означає, що перший будинок найвищий і видно тільки його (інші він затуляє). Позначте висоту кожного будинку.

ти основою для проведення віртуальних турів по найбільш вражаючих визначних пам’ятках світу. А сканування звичайних будинків за таким методом дозволило б детально конструювати віртуальні міста. Якщо розміщати їх в Інтернеті, користувачі могли б «ходити» цими віртуальними містами або створювати нові архітектурні проекти.

сихіатри давно визначили, що в людей у стані депресії особлива — повільна, заїкувата, монотонна мова. Тепер спеціальна програма зможе вловити ознаки депресії в людей, які говорять по телефону, і повідомити про тривожні сигнали медсестрам. Медсестри телефонують пацієнтам зі схильністю до депресії, щоб стежити за

Марсіанська камера для катування У Берліні встановлена маленька камера для катування. Повітря усередині неї на 95% складається з вуглекислого газу, а також з невеликої кількості кисню й аргону. Тиск у ній — 1/170 земного, а температура досягає -50°F — умови, наближені до марсіанських. У це пекло регулярно поміщають деяких з найбільш витривалих земних істот.

ілька наукових установ об’єднали зусилля, щоб вивчити, чи зможуть різні форми життя існувати в умовах Червоної планети, які механізми вони використовують для виживання і які побічні продукти залишають. Це допоможе вченим зрозуміти, за якими ознаками шукати сліди життя на Марсі. Уже випробувані на витривалість Deinococcus radiodurans — бактерія,

Штучний інтелект у скафандрі

Вікенд на орбіті

У Чиказькому університеті розробляють систему штучного інтелекту, який майбутні дослідники Марса зможуть об’єднати зі скафандрами. Це полегшить пошук ознак життя на поверхні планети.

У космічному готелі, відкриття якого відбудеться в 2012 році, уже зарезервовано 43 номеру.

основі системи Al — нейронна мережа Хопфілда. Система імітує людське мислення, аналізуючи докази та ухвалюючи рішення на основі відомих фактів і зібраних зразків. А цифрові «очі», убудовані в шолом скафандра, збирають дані про навколишнє середовище й відправляють на аналіз у мережу Хопфілда, розміщену на скафандрі в районі стегон. Al успішно пройшла випробування на станції з дослідження марсіанської пустелі в штаті Юта (США).

відома стійкістю до радіації, Xanthoria elegans, лишайник, який виживає в умовах Антарктиди й при низькому вмісті кисню в атмосфері, і Bacillus subtilis, звичайна бактерія, яка живе в ґрунті по всій планеті. «Ми вражені результатами експерименту: організовані сімбіотичні угруповання, такі, як лишайник, здатні вижити в цих важких умовах. Через 22 дні експерименту 80—90% лишайника не тільки вижило, а й було активне, — розповідає Жан-П’єр де Вера, біолог із Центру аеронавтики та космічних досліджень (Німеччина), де проводиться більшість експериментів. — Це перший доказ того, що живі організми могли б здійснювати фотосинтез на Марсі».

ожен, у кого є $4,4 млн, може вирушити в орбітальну подорож завдяки компанії Galactic Suite Space Resort (Барселона). Клієнтам космічного готелю доведеться пересуватися по номерах, як Людина-павук, завдяки спеціальним костюмам із липучками, пройшовши попередньо восьмитижневий навчальний курс на тропічному острові. У нагороду гості готелю матимуть можливість робити політ навколо Землі кожні 80 хвилин і насолоджуватися сходом сонця 15 разів на день. Galactic Suite Space Resort почне проект із запуску на земну орбіту одного модуля з чотирма гістьми й двома пілотами.

За матеріалами Technology Review, Popular Science, SPACE.com, PhysOrg підготувала Наталія ЧАЙКА

ПРИКЛАД

Рубрику веде Андрій ГЕРМАН

Відповіді на кейворд, надрукований у №46 (98)

Білі починають і виграють

В. ЗАДОРОЖНІЙ ЗАДОРОЖНІЙ,, майстер спорту

Розроблено комп’ютерну програму, яка визначає ознаки депресії за голосом

виконанням призначень лікаря та станом здоров’я. Таким чином програма відкриває великі можливості в допомозі пацієнтам. Експеримент з аналізу телефонних бесід між медсестрами й пацієнтами вже почався під спостереженням компанії Cogito Health (Массачусетс, США), і перші результати його повинні опублікувати в 2010 році. Компанія також планує розробити програму для визначення ознак посттравматичного синдрому у ветеранів війни.

надрукований у №45 (97)

Софт проти депресії

Відповідь на скверворд,

отландські художники навчилися зберігати в цифровому форматі видатні пам’ятки архітектури, аж до найдрібніших нерівностей і тріщинок. Для цього вони спрямовують на об’єкт спеціальний потужний лазерний сканер. Вони вже перевели в цифровий формат історичні пам’ятки Шотландії — каплицю Росслін і Стерлінзький замок. Команда співробітничає із CyArk, некомерційним проектом, мета якого — цифрове збереження 500 пам’яток, які перебувають під охороною ЮНЕСКО. Співзасновник CyArk розробив цей метод лазерного сканування масштабних об’єктів після руйнування гігантських статуй у Афганістані. Тепер інженери можуть відновити точну копію будь-якої історичної пам’ятки, якій може загрожувати руйнування. Звичайно, лазерне сканування не тільки створює креслення для майбутньої реставрації. За допомогою тривимірної графіки бібліотека зображень, створених лазерним сканером, може ста-

Відповідь на етюд, надрукований у №44 (96) 1. e1-d2!! c3:e1 2. a3-b4! a5:c3 3. c5-b6! a7:c5 4. f4-e5 f6:d4 5. e3-f4 g5:e3 6. g3-h4 e1:g3 7. h2:f8 ×