Украинская техническая газета №47

Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Норвегія в Україні Олав Берстад:

Мирний НАТОм: наука проти тероризму

«Україні не вистачає об’єднання навколо пріоритетів»

Чому українські вчені співпрацюють із НАТО? стор. 4–5

№ 47

стор. 10–11

Чи зупинить нова програма Кабміну з утилізації боєприпасів сумну традицію щорічних вибухів на військових складах України?

20 листопада 2008 року

www.tehnichka.com

Прощавай, зброє!

info@tehnichka.com

стор. 8–9

Його «пішли». Але він обіцяє повернутися

Перший етап боротьби українських законодавців із кризою завершився банальною бійкою. І відставкою спікера парламенту

стор. 2

Епіцентр криза

№ 47

20 листопада 2008 року

Його «пішли». Але він обіцяє повернутися Початок на 1 й стор.

Здавалося б, яке значення для нас із вами, друже читачу, може мати звичайна подія — відставка голови Верховної Ради? Зміна декорації — не більше. Ну, не виправдало сподівань старших товаришів «ще занадто», за словами Леоніда Кучми, «молоде дарування», яке подавало надії, воно піддалося спокусі і, як говорять у непарламентських колах, «розкололося» на першому ж антикризовому законі. Іди і подумай, кому і як має служити слуга народу.

Сергій Прасолов

У

цій хроніці пікіруючого спікера дійсно не було б нічого, крім того, що було, якби народні об ранці, як герої Достоєвського, не були людьми «з підтекстом». І голов не, «підтекст» так освоївся у стінах Верховної Ради, що герої нашого політичного роману є ніби його чис тими функціями і, схоже, самі не впевнені у сенсі власних дій. Можна сперечатися про те, що стало останньою точкою в довго терпінні депутатів — йоржиста іронія Арсенія Петровича у спілкуванні з колегами, міжсобойне «переформа тування» тексту закону, звернення до народних депутатів із закликом ухва лити меморандум про єдність дій чи власноручна його заява місячної давнини і кому вигідне ухвалене рішення — чужим серед своїх чи своїм серед чужих.. Можна із сер йозним виглядом знавців зважува ти шанси претендентів на святе місце… Але «епоха Яценюка», що стала піком візантійства в політиці й небаченим накопиченням супереч ностей в економіці, здається, вима гає замислитися над більш серйоз ним питанням — що з нами коїться? Тим більше, що останнім її символом дійсно може бути назване те, що із закликом до єдності дій всіх народ них обранців звернулася людина, яка днями раніше «редагувала» ук раїнський закон під вимоги Міжна родного валютного фонду лише з окремими членами дружного депу татського колективу. Ну то й що, скаже читач «Техніч ної газети». Яценюк не перший і, швидше за все, не останній, хто був використаний як технічна деталь. Адже система працює. Дякувати Богу, хоч позачергові вибори Вер ховної Ради поки виявилися вибора ми у Верховній Раді. На жаль, ця відставка зробила більш явними таємниці парламентського двору, на яких він сьогодні тримається і з якими нам усім доведеться існува ти і, можливо, миритися. Навіть якщо в країні відбудуться позачер гові вибори. Про що ж ідеться? ПЕРШЕ країнському пар ПЕРШЕ.. УУкраїнському ламенту вже в печінках сидять питання прямо протилежні, тому тому,, як співав колись Андрій Миронов, «что б они ни дела ли, не идут дела». На нещасливому острові законо давства, певне, і справді немає ка лендаря, де замість слова «понеді

лок» час уже написав: глибока сис темна криза в гострій формі. Загу бившись у часі, ті, хто зобов’язаний «у межах своїх повноважень» попе реджати або хоча б реагувати на виклики й загрози Україні, на ре альні суперечності сучасного світу, патетично заговорили про єдність. «Пішовши» при цьому Арсенія Яце нюка, вельмишановні депутати до вели, що про єдність вони згадують тільки тоді, коли вона вигідна одній із політичних сил, і це суто конкрет не співтовариство однодумців хоче закріпити існуючий стан справ. І го ворять про неї, заздалегідь знаючи, що легше побудувати в Україні ко мунізм, ніж домовитися про тимча сове перемир’я між заклятими дру зями. Бо якщо в умовах перемир’я хоч віддалено проглядатимуться «чужі» корпоративні інтереси, то уз годженої роботи ніхто не допустить. Тому в сьогоднішньому парламенті заяви для всіх оголошують лише для того, щоб робити прямо протилеж не. І як тільки в залі пролунає слово «єдність», для нас це має бути сигна лом — когось будуть «мочити». Ось чому, співчуваючи Арсенію Петрови чу як «технічній» жертві цього меха нізму, не можна не згадати, що він був його активним створювачем. ДРУГЕ ДРУГЕ.. Роблячи колегам руч кою, усе ще перспективний полі тик зауважив, що його «пішли», але він обіцяє повернутися. Ра зом з Яценюком відсторонили явище, коли голосування в сесійній залі доповнюється та ким узгодженням у кабінеті, що не узгоджується з голосу ванням. Але й воно теж обіцяє повернутися. Бо нічого не зроблено, щоб його по справжньому «піти». Мож ливо, воно навіть не залишить спікерського крісла й буде «керу вати» регламентом і підписувати закони, змінивши партійну прина лежність і обличчя. І якщо зараз ситуативна більшість не дозволи ла продовжити підміну законодав ства «злохитродавством», то тим чіткіше проступає симпатичне чорнило, яким в країні пишуться закони. Так, як МВФ вирішив про блему свого кредиту Україні (не навпаки), змушує озвучити про блему: хто ще і як саме вирішує свої питання за допомогою за конів України? Через оказію з Яценюком ми змогли переконатися ще в одній сумній істині: молода поросль ук раїнської політичної еліти має старе коріння коріння, що устромилося в ґрунт країни ще в ті часи, коли існу

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 01034, м. Київ, вул. Прорізна, 8 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а. Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

E mail: info@tehnichka.com

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993 1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

вав негласний «директор» парла менту. Благодатний наш чорнозем дав багатий урожай. Сьогодні ми ба чимо вже директорат з Лебедя, Рака й Щуки. У такій ситуації відсторонен ня Арсенія Яценюка з усією очевид ністю свідчить, що сенс існування Верховної Ради вже не збігається із цілями тих, хто визначає її діяльність сьогодні. І якщо ці цілі в переможній єдності ситуативної більшості збіга ються з нагоди або з приводу приводу,, то нагода може бути різною й обер татися різними для країни на слідками. Постає запитання: чи зможе хтось таку «консенсусну» полі тику повернути в річище послідов ної, цілеспрямованої, системної, соціальної політики законодавчого органа, якщо не буде викорчуване коріння?

«Епоха Яценюка», що стала піком візантійства в політиці й небаченим накопиченням суперечностей в економіці, здається, вимагає замислитися над більш серйозним питанням — що з нами коїться? ЗВІДСИ — ТРЕТЄ ТРЕТЄ. Президент України, судячи з його численних заяв, є прихильником відомої теорії, відповідно до якої кризи — це очисна терапія для «зашлакова ного» суспільного організму. Як главі держави, що має підтримува ти впевненість громадян у завт рашньому дні, йому, певне, не зовсім зручно говорити про те, якою ціною досягається очищення і які висновки змушує робити роз винені суспільства «накопичення» криз. Для нашого народу важливі ше залишатися оптимістом і віри ти: неприємність ця минеться.

Вони здаються такими природ ними, що сам відставний глава пар ламенту, здається, не зрозумів го ловної причини того, що відбулося і відбувається. Минулої п’ятниці в

Отож, судячи з маленької неприє мності з «головою» парламенту, на

мінімум, економічній інфраструктурі, здатній більш гнучко і ефективно ре агувати на примхи ринку. І, НАРЕШТІ, ЧЕТВЕРТЕ. Фак том відставки Яценюка в той мо мент кризи, коли деякі її наслідки ще можна попередити, депутати спростували тезу Леніна про те, що політика є концентрованим про явом економіки. Вони довели: політика може не мати до економіки ніякого відно шення навіть тоді, коли остання її найбільше потребує. Але український парламент не був би самим собою, якби не довів і прямо протилежне. Вітчизняна пол ітика є концентрованим проявом корпоративних інтересів. Аналітики не раз уже писали, що український бізнес утомився реагу вати на політичну кон’юнктуру. В умовах олігархічної структури еконо міки це багато в чому перевищення сил, оскільки ті сектори ринку, де на роджується вільна конкуренція, по ступово поглинаються корпорація ми. Те ж — в «базових» галузях еко номіки: колосальна за масштабами й інертністю первинна індустріальна переробка ресурсів на експорт. І поки весь цей колос на глиняних ногах зберігає запас міцності, у тому числі й за рахунок неоплачуваних відпусток для працівників, законо давці можуть дозволити собі з’ясо вувати стосунки. Правда, постає за питання: що вони робитимуть, коли запас міцності вичерпається?

Що на нас ще чекає? родні депутати щиро мають намір по долати кризу так, як ніхто до нас ще не робив, — вийти з неї, залишив ши незмінними всі системні ме ханізми, що її породжують. Пере фразовуючи ще один «непарламен тський» вислів, і кризу «з’їсти», і все залишити так, як є.

програмі «Свобода» на телеканалі «Інтер» Арсеній Петрович із демон стративною бадьорістю пояснив публіці роль таких, як він, професій них політиків: вони повинні думати про те, щоб нести людям добробут. Хоча політик демократичної орієн тації, особливо після скандального звільнення з посади, напевно, по винен був зрозуміти просту річ. Доти, доки хоч хтось «з людей» по кладатиметься на дарунки благо дійників, не захищаючи свої інтере си всіма законними способами, Ук раїна захлинатиметься в безглуз дих і нещадних щодо народу змінах місць доданків — обраннях, пере обраннях, призначеннях і відстав ках. А по суті в країні нічого зміню ватися не буде. І якщо це не хвилює навіть тих, хто безпосередньо стає мимовільним заручником цього механізму, то чого ж чекати всім іншим?

Можливо, народні депутати (всі разом і пофракційно) не розділяють переконаності Президента в тому, що криза — найблагодатніший ґрунт для проведення блискавичних ре форм. Багато в чому це справедли во. На системне реформування навіть при уповільненні темпів еко номічного розвитку зважується тільки та влада, що упевнена у своє му авторитеті. У нашому випадку немає ні розвитку, ні авторитету. Але затіяти операцію зі з’ясування пи тання, хто в депутатському домі ха зяїн, у той момент, коли кожен день може зіграти або на поглиблення, або на подолання кризи, означає лише одне: хазяїном у цьому поваж ному домі залишається позиція — нічого не вирішувати, навіть якщо така «нерішучість» загрожує еко номіці колапсом, Україні — дефол том, а народу — масовим безробіт тям. При тому, що вихід з неприєм ності світового масштабу забезпе чується багато в чому і за рахунок формування такої законодавчої бази, що дозволить розвитися, як

Система, обличчям якої у відо мому значенні слова був голова Верховної Ради, породила майже національний тип суспільного дія ча: завжди готовий бути ким зав годно, аби тільки завгодно було кому небудь, хто відкриє нову до рогу в старому колі. Як сказав ко лись Поет, «Играй, Адель, не знай печали…»! Виштовхнули у двері — поліземо у вікно.

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ. РЕДАКЦІЯ: Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 8 0642 34 72 47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 8 0642 34 72 47, ел. адреса tehnomysl@gmail.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 8 0642 34 72 47, ел. адреса otdelnauki@gmail.com); Дмитро Корнійчук — відділ економіки і бізнесу (тел. 8 044 440 82 09, ел. адреса korneychukdima@gmail.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 8 044 440 82 09, ел. адреса ingvar@bigmir.net); Відділ маркетингу і реклами Олександр Слесаренко — начальник відділу (тел. 8 0642 59 93 91, ел. адреса tehnichka@gts.lg.ua) Любов Соловйова — менеджер (тел. 8 0642 59 93 92, ел. адреса marketing_utg@ukr.net)

Дотепер немає не те що програ ми, зручної для всіх сил, що про тиборствують через парламент парламент,, а навіть критеріїв, на підставі яких можна було б судити про те, долає країна кризу чи консервує її, чекаю чи синього птаха від світових ринків. Сьогодні багато говорять про розвиток внутрішнього ринку. Пи тання — якого? Повинен він зру шити з місця споживання товарів зі складів, змусивши ворушитися ви робництво й тимчасово відступити рецесію, чи сам потребує якісного перетворення, замінивши багато позицій імпорту внутрішнім продук том світового рівня? Це питання за лишиться без відповіді, поки пред ставники парламентських партій замість конкретних рішень пропо нуватимуть горезвісну «єдність». Тому що навіть привселюдно об говорювані регуляторні механізми розраховані тільки на те, щоб ви жити, але ніяк не змінитися. Не на близити економіку України до еко номіки високорозвинених країн, а лише дочекатися того, щоб з тим же капіталом, з економікою, роз рахованою на експорт, з тією ж політичною системою і породже ною нею мораллю, у ролі на хлібників, гордих тільки споріднен ням із власними олігархами, про ситися до тих, хто сильніше. От у чому, здається, і полягає синдром «відставки Яценюка».

Газета видається українською та російською мовами ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

українською мовою — 99309; російською мовою — 99340.

Позиція авторів публі кацій не завжди збі гається з позицією ре дакції. Редакція зали шає за собою право ви правляти матеріали та рецензувати рукописи.

Номер набраний і зверстаний у комп’ютерному центрі «УКРАЇНСЬКОЇ ТЕХНІЧНОЇ ГАЗЕТИ».

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес Експрес» . Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50 08 54

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.

ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ. ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 17520 прим.: українською мовою 5280 прим., російською мовою 12240 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 2287

№ 47

20 листопада 2008 року

Епіцентр криза

Виконавчий віце президент Конфедерації роботодавців Олексій Мірошниченко:

«Цю країну врятує навчання» На ринку робочої сили в країні вочевидь не все гаразд. Загроза безробіття стає дедалі реальнішою. «Українська технічна газета» має намір знайомити читачів з думками уповноважених і освічених людей щодо цієї невеселої тенденції. Зазначимо відразу, що результат нашого звернення до профспілок із проханням прокоментувати ситуацію був несподіваним. Лічені з їх керівників погодилися висловити свою позицію, інші відбувалися банальним: це не до нас, ми люди маленькі. Деякі керівники відмовлялися навіть підняти слухавку. Так само банальний і висновок: значна частина профспілкових лідерів просто отримує зарплатню і дме щоки на офіційних засіданнях, боячись зробити хоч щось, що може завадити їх затишному існуванню. Винятком на цьому фоні був виконавчий віце президент Конфедерації роботодавців України Олексій Мірошниченко, який поділився з нами своїм баченням ситуації.

— Олексію Валентиновичу Валентиновичу,, за раз усі говорять про скорочення робочих місць в основних галу зях економіки. Чи можете ви на звати якісь конкретні цифри?

— На жаль, точних даних поки немає. А от тенденції вже чітко ок реслилися. Скажімо, за інформа цією державного центру зайнятості зафіксовано скорочення вакансій — замість 170 тисяч щомісяця до 160—150 тисяч. Разом з тим збільшилося число звернень грома дян, які сподіваються знайти нову роботу. Що до підприємств, то наразі згідно із законом їх працівників відправляють у неоплачувані відпу стки (до 15 днів), скорочують три валість робочого дня і кількість ро бочих днів у тижні. Окрім цього, вони повністю відмовилися від по слуг підрядників і частина персона лу виконує зараз обслуговуючі ро боти. Загалом же розміри заробіт ної платні знизилися десь на 20— 30 відсотків. Найгірше, що ці тен денції постійні... Разом з тим не варто очікувати масових звільнень. Останнім часом підприємства отримують замовлен ня, звичайно ж, невеликі (на фоні, скажімо, падіння виробництва в три рази десятивідсоткове зростання великим не назвеш), проте якась надія є.

а поки що довантажують свої складські потужності. Криза зачепи ла також хімічну і машинобудівну промисловість, не кажучи вже про фінансово банківський сектор. Найприкріше, що дві третини нинішніх проблем мають суто українське коріння і лише одна тре тина є наслідком глобальної еко номічної кризи. Ви подивіться, у ме талургії зношеність потужностей сягає 80 відсотків, а мартени зали шилися, мабуть, тільки в Україні та Росії. Ми, якщо можна так висло витися, доїдали радянський запас міцності і не думали про майбутнє. Як таке може бути, що 70 відсотків продукції металургів йде на екс порт? Та для будь якої цивілізова ної країни рекорд — це 20—25 відсотків. А сільське господарство? Минулого року до України завезли 38 тисяч тонн м’яса, а цього року — аж 500 тисяч. Знову перекіс, у цьому випадку в бік імпорту.

— Подальша модернізація означатиме, окрім усього іншо го, скорочення кількості робо чих місць…

— Від радянської системи ми ус падкували вкрай нераціональну си стему розподілу робочої сили: близько 80 відсотків — промисло вий сектор і лише 20 відсотків — сфера послуг. Тому я вважаю, що

Довідка

Конфедерація роботодавців України Заснована 20 липня 2006 року і зареєстрована Міністерством юстиції України відповідно до Закону України «Про організації роботодавців». До структури Конфедерації роботодавців України входить більшість підприємств металургійної галузі, а також підприємства сфери будівництва, проектування та архітектури, телекомуніка& ційної та інформаційної сфери, медичної та мікробіологічної про& мисловості, машинобудування та металообробки, туристичної сфери та легкої промисловості.

— Які галузі найбільш про блемні?

— Передусім — металургія, тут проблеми очевидні. Протягом ос таннього тижня загальмувалася ву гільна галузь, тісно пов’язана з ме талургійною, оскільки остання не купує коксівне вугілля. Утім, вугіль ники сподіваються на енергетиків,

нагальним є термінове розроблен ня державної програми розподілу робочої сили. Так, модернізація про мислових підприємств має перед бачати скорочення чисельності пра цівників з їх подальшою переквалі фікацією та працевлаштуванням. Зробити це дуже непросто, адже в Україні чимало так званих місто

Візитівка

Запитання «Ким бути?» у контексті світової кризи сьогодні актуальне як ніколи. Аналіз ринку праці дозволяє прогнозувати значне зростання попиту на робочі професії.

Мірошниченко Олексій Валентинович Народився 1958 року в смт Красний Кут Антрацитівського району Луганської області. У 1981 році закінчив Київ ський інженерно будівельний інститут, у 1998 році – Київську вищу банківську школу Міжнарод ного центру ринкових відносин і підприємництва. Свій трудовий шлях почав у 1976 році виконробом будівель но монтажного управління тресту «Київпідземшляхбуд 2». У 1984—1993 роках служив у лавах МВС України. У 1993—1999 роках обій мав посади виконавчого директо ра, віце президента Українського Союзу промисловців та під приємців.

1999—2000 роки — керів ник групи помічників і експертів служби першого віце прем’єр міністра України 2000—2001 роки — віце президент Українського Союзу промисловців та підприємців. З травня 2001 го по листо п а д 2 0 0 2 р о к у — керівник Служби прем’єр міністра України. творчих підприємств, тому тут треба докласти спільних зусиль як робото давцям, так і всім гілками влади. Гасла на кшталт «Працевлаштувати безробітних і направити їх на будів ництво доріг» інакше як крайноща ми не назвеш. Їх ініціатори посила ються на досвід країн Заходу часів 30 х років минулого сторіччя! Не можна відправляти будувати доро ги кваліфікованих фахівців з лопа тами в руках. Дороги повинні буду вати машини, а не багато робітників з лопатами. Я от нещодавно був у Фінляндії. Там впроваджується цікава модель, як і в деяких інших розвинених краї нах. Містотворчими стають універ ситети, тобто, осередки науки. Уяв ляєте: містечко, в якому живуть сто тисяч мешканців, має університет на сорок тисяч студентів! Це надзви чайно розумне рішення — укрупню вати університети та переносити їх в депресивні регіони. Враховуючи, що європейський університет — це не тільки вища школа, а й місце, де народжуються високі технології, ефект виходить якнайкращий.

— Багато хто із представ ників промислових галузей спо дівається, що економіку поста вити на ноги здатна підготовка до проведення Євро 2012 — Так, Євро 2012 можна на звати шансом, однак його треба ще використати. У нас дуже нероз винена сфера послуг — від готелів до знання правоохоронцями іно земних мов. Ми повинні зрозумі ти, що нам треба сідати за парти і вчитися, здобувати нові знання. На Заході людина за життя може зміни ти шість сім професій, щоразу ово лодіваючи навичками в новій для себе сфері. Вважаю, що цю країну порятує навчання.

— Чи витримає Фонд соціаль ного страхування часткову або повну втрату роботи такої кількості людей, як зараз?

Півцарства за зварника! Олена Васіна

Д

2002—2003 роки — обіймав посаду голови Федерації робото давців України. З січня 2004 року — голова підприємства «Мелена». У липні 2006 го обраний на по саду виконавчого віце президента Конфедерації роботодавців Украї ни. Заслужений економіст України. У 2004 році захистив кандидат ську дисертацію з теми: «Методо логічні проблеми удосконалення системи соціального партнерства в Україні». Відзначений Почесни ми грамотами Кабінету Міністрів України.

— Наразі це ще один серйозний виклик для України. Справа в тому, що зі скороченням заробітної платні відповідно скорочуються і надход ження до Фонду соціального страху вання. Враховуючи, що і в Пенсій ного фонду є серйозні проблеми, ця тенденція невтішна. Не думаю, що Фонд самотужки впорається, гадаю, тут необхідна негайна допомога уря ду, не виключено, що і з резервного фонду Кабміну. Причому буквально сьогодні я отримав взагалі шокую чу інформацію: різко збільшилася кількість лікарняних. Деякі недобро совісні роботодавці за допомогою таких самих недобросовісних лікарів безпідставно відправляють своїх працівників на лікарняний, пе рекладаючи таким чином додатко вий фінансовий тягар на плечі дер жави. І ще одне «відкриття»: різко збільшилася кількість звернень до лікарів громадян із серцево судин ними захворюваннями. Це також наслідки кризи: невидача кредитів, скорочення і таке інше.

— І все таки: чого нам чека ти від кризи?

— Будь який роботодавець ро зуміє, що без працівників його підприємство — ніщо, а тому утри муватиме людей до останнього. Га даю, тут слід звернути увагу на та кий аспект: кожна країна, яка пере жила кризу, виходить з неї оновле ною. Криза вказує нам на найбільш уразливі галузі і можливі шляхи роз витку економіки країни. Бог нам дав надзвичайно сприятливе географіч не положення та родючі ґрунти, тоб то транзитний потенціал України є надзвичайно потужним, як і перс пективи розвитку сільського госпо дарства. Якби додати до цього ство рення сприятливих умов розвитку високих технологій, то саме ці галузі могли б стати основними в еко номіці країни. Розмовляв Ігор ПАВЛЮК

опомогти у вирішенні проблеми профорієнтації — мета свята робо чих професій «Майбутнє обираєш сам!», що відбулося у Донецькому палаці молоді «Юність». Старшокласники стави ли запитання консультантам обласного центру зайнятості й проходили тестуван ня, щоб визначити, яка професія їм більше підходить.

— У такому віці діти виявляють особ ливий інтерес до творчих професій, у них ще багато «рожевих мрій», — розповідає психолог Оксана Вечоркіна, фахівець служби зайнятості. — Ми даємо консуль тації, розповідаємо про функціональні обов’язки представників тих або інших видів професій і, звичайно, про ті на вчальні заклади, де можна здобути відпо відну освіту.

Репліка в тему: — А бабуся сміялася чи лаяла& ся, коли ти їй сказав, що хочеш бути стриптизером? — запитала жінка похилого віку в хлопчика років семи. Відповідь хлопчака потонула в шумі вулиці, але ури& вок розмови випадкових перехо& жих став яскравою картинкою до важливої соціальної проблеми: найчастіше діти обирають не зат& ребувані, а модні професії. Нема сумніву, що світова економічна криза істотно змінить ситуацію на ринку праці, у тому числі і в Україні. Промислові підприємства, оптимізуючи свою роботу, будуть позбуватися від «баласту». У той же час свій внесок у розвиток ринку робочої сили зробить і активна підготовка регіонів до Євро 2012: зросте попит на фахівців будівельних спеціальностей. До речі, гос тра потреба в будівельниках, газоелект розварниках, мулярах, існує в Донбасі вже не перший рік. До речі, за майбутніми робочими місцями молодим фахівцям далеко йти не довелося: на заході були присутні пред ставники підприємств регіону. Пропоно вана зарплата стартувала від 1000 гри вень. Слід відзначити, що професійно технічні училища і ліцеї дають путівку в життя не тільки будівельникам, гірникам, автослю сарям і металургам. Цінується сьогодні й краса. Дівчата, що здобули спеціальність перукаря, манікюрниці, стиліста, ніколи не залишаться без заробітку, навіть якщо й віддадуть перевагу, основній, іншій про фесії. Не менш затребуваними будуть і ку харі, особливо з огляду на підготовку до Євро 2012. «Поліпрофесіоналізм — зараз основна нотка профорієнтації. Нестабіль на економічна ситуація не страшна людині, що має кілька спеціальностей», — відзна чає Ольга Нікітіна. Утім, поки черг у центрах зайнятості До нецької області немає. Рівень безробіття залишається як і раніше невисоким — близько 1,2%. Які зміни принесе із собою економічна криза, прогнозувати важко, але те, що люди, які мають у своєму ба гажі робочу спеціальність, без роботи не залишаться, поза сумнівом.

Основний ресурс досвід досвід

№ 47

20 листопада 2008 року

Надзвичайний і Повноважний Посол Олав Берстад: Початок на 1 й стор.

У політиці енергоефективності Україна тільки проходить шлях, який вже здолали європейські держави. Про досвід своєї країни і своє бачення перспектив української енергетики в ексклюзивному інтерв’ю розповів читачам «УТГ» Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Норвегія в Україні Олав Берстад.

Тетяна Коврига — Пит ання енергетичної безпеки і Питання с ттабільності абільності пост авок енерг оресурсів поставок енергоресурсів дуже актуальні для У країни. А для вашої України. країни?

— Для України ця тема, можна сказати, одна з наболілих. У цьому плані Норвегії по" щастило більше: енергетична сфера нашої країни перебуває в дуже благополучній по" зиції. Енергоносії — головний експорт Нор" вегії. З усіх енергетичних ресурсів, що ви" добуваються, на власні потреби ми викори" стовуємо не більше 10—15%, решта йде на експорт (нафта, газ, електроенергія) , при" чому внутрішні ціни не відрізняються від світових. Потреби внутрішнього ринку в нас покри" ваються переважно за рахунок гідроенер" гетики (близько 60% енергоспоживання). Тож у Норвегії немає наземної газової інфраструктури! І взагалі структура нашої енергетики зовсім інша, ніж в Україні й ба" гатьох інших країнах. Як один із найбільших світових експортерів нафти й газу, ми роз" глядаємо питання енергетичної безпеки своєї країни через дещо іншу призму. В Україні на цю проблему слід дивитися з позиції споживачів енергії. Це зовсім інша річ, ніж погляд з боку експортерів і виробників. Головна складова вашої про" блеми — надмірне споживання енергії. Це робить українську промисловість і житло" во"комунальний сектор менш конкурен" тоспроможними, ніж в інших країнах. Тому в Україні цінове питання таке нагальне. Це не питання суто енергетичної безпеки. Адже ніхто не обмежує вашого доступу до енергії, ви просто не готові заплатити ту ціну, яку просять ваші західні сусіди. По" ступове підвищення цін на енергоносії має сприяти більш ефективному їхньому вико" ристанню. Це матиме сприятливі наслідки і для економіки, і для навколишнього се" редовища.

— Ви вважаєте, що підвищення ціни на ггаз аз — не загроза безпеці У країни, а України, вимог а часу? вимога — І особливо в умовах, коли всі інші краї" ни навколо вас платять більше! Справа тут не в ціні, а в можливості купувати газ і си" ровину в експортерів. Газ — дуже специфіч" на річ, для його транспортування потрібний великий стаціонарний трубопровід. Із наф" тою все простіше. Норвегія зараз експортує близько 90 мільярдів кубометрів газу в рік. А через кілька років ми поставлятимемо в країни ЄС приблизно такі ж обсяги, як Росія сьо" годні. Крім того, ми почали експортувати газ у США на кораблях. Сьогодні Росія, Норвегія і Алжир — го" ловні зовнішні газові партнери Європи. Отже, у Європи є вибір постачальників газу. А в України — тільки один (і внутрішні ресурси). Але той факт, що ви купуєте газ у Росії, — це питання не енергетичної без" пеки, а знов"таки ціни.

— Норвегія експортує нафту й ггаз, аз, а треби в енерг оресурсах потреби енергоресурсах внутрішні по покриває за рахунок поновлюваної

енергетики. У країна теж має значний Україна отт е н ц і а л п о н о в л ю в а н и х д ж е р е л по енергії, але у порівнянні з Норвегією він майже не задіяний. У чому чому,, по"ва" шому шому,, причина: у незнанні технологій, нест ачі фінансів чи прост о суспільство нестачі просто не гго о т ове?

«Україні навколо

— Гідроенергія — важливе поновлюва" не джерело в Україні, але, звичайно, ваш потенціал щодо цього набагато менше, ніж у нас. З іншого боку, ваша країна має дуже великий біоенергетичний потенціал. Я впевнений, що його використовуватимуть більш ефективно завдяки новим цікавим технологічним процесам. Але у найближчій перспективі важливіше за все енергозбе" реження. Думаю, що свідомість українців сьогодні багато в чому інша, ніж, наприк" лад, три роки тому. Я це бачу, особливо в приватній і великій промисловості: там по" ступово переходять на нові енергозбе" режні технології. Підприємства дуже пиль" но стежать за своїми енергетичними вит" ратами і намагаються знизити їх за рахунок енергозбережних заходів. А взагалі, у кожного промислового підприємства, фірми, будинку є мож" ливість для аналізу споживання енергії і його зменшення. Україна поки ще не має достатнього досвіду для активного впро" вадження енергоефективних технологій і проектів, а це вирішило б дуже багато на" гальних питань. Переконаний, що незабаром ситуація (у тому числі і з використанням поновлюваних джерел енергії) кардинально зміниться. Як це не сумно, ринок високих цін спонукає до активних дій.

— Ми звикли до низьких цін на енер" горесурси ще з часів СРСР оді СРСР.. Адже ттоді вони коштували буквально копійки. копійки... .

— Просто не були розраховані всі ре" альні й попутні витрати. А зараз витрати виробництва в незмінних цінах більш явні, і хтось (споживач або держава) повинен їх оплачувати. Це стосується і атомної, і га" зової енергетики. Раніше планова еконо" міка недовраховувала капітальні й

«Норвегія не завжди була та" кою багатою державою. Все за" лежить від політичної волі». суспільні витрати в ціноутворенні, пере" важно рахувалися тільки вузькі витрати на виробництво. Тому і були такі низькі ціни на енергію.

— Як ви вважаєте, чи не забаг а тто о забага анні цін на енерг оре" питанні енергоре" політики в пит сурси?

— Думаю, так. У принципі, усі хочуть низьких цін. Та це не завжди можливо (або розумно). Навіть ми раніше звикли до де" шевої енергії, особливо гідроенергії. Але зараз продаємо і споживаємо її за євро" пейськими цінами, щоб не бути пасивними в глобальному змаганні. До того ж Норве" гія звикла до серйозних коливань ціни на нафту. І ніхто не дбає про нас, коли ціни різко падають, усі кричать, коли вони різко підвищуються на світовому ринку. Ринок не завжди передбачуваний. Тому треба вести діалог між всіма зацікавленими країнами, співробітничати і приділяти постійну увагу новим технологіям, щоб знизити енерге" тичні витрати. І є приклади того, що ріст в економіці не завжди супроводжується ростом у спожи" ванні енергії. Ні в країнах Європи, ні в Північній Америці за останні 30 років не було великого стрибка споживання нафти, але спостерігався величезний ріст в еко" номіці. Тому зниження використання енергії не завжди означає економічну кри" зу. Можна мати економічний ріст при нульо" вому рості споживання енергоресурсів.

очищення стічних вод. У школах, дитячих садах, студентських гуртожитках був про" ведений енергетичний аудит і запропоно" вані заходи, яких ми вжили переважно власним коштом. Існує так званий SPARE"проект: навчан" ня з питань енергоефективності й охорони навколишнього середовища. У ньому бе" руть участь багато українських шкіл. Наші енергетичні й екологічні розрахун" ки показали, що мінімальними інвестиція" ми можна досягти великих результатів.

Олав Берстад — В У країні гірше за все захищені Україні від енергетичних зиґзаґів бюджетна й комунальна сфери. Норвегія може под" ілитися своїм досвідом у цьому плані?

— Так, я можу сказати, що саме ці сек" тори в Україні найслабші. Приватна про" мисловість впроваджує нові технології і поліпшує наявні, а в комунальному секторі — великі проблеми (водопостачання, кана" лізація, опалення, старі котли і т.д.). Що робити? Є досвід різних країн: і як фінансувати, і як створювати спеціальні фонди, і як впроваджувати. Але іноді закор" донні країни не найкращі порадники, тому що українці краще розуміють, як треба дія" ти. Але головне — почати! Я бачив позитивні приклади енерго" ефективних заходів у бюджетній сфері: по" ступово впроваджуються нові котли, замінюються мережі опалення. Є енергозбережні програми, соціальні інфраструктури. Зараз ці процеси тільки починаються, але якщо їх про" водити по всій країні системно, вони дадуть добрі результати.

На макроплані (цей досвід впровад" жується в Івано"Франківську) — навчаль" на програма з обміну інформацією в галузі енергетики. Зараз реалізується її первіс" на фаза. Поки не структурно... Ми наголо" шуємо на координації дій з нашими парт" нерами — природно, з урахуванням української політики і пріоритетів.

— Сьог одні найчастіше працює ттака ака Сьогодні оефективних енергоефективних схема фінансування енерг технологій і проектів: іноземні банки да" ють кредити під низький відсо відсотток, а ук" раїнські роблять «накрутку». У резу ль" резуль" таті на виході — високі відсо тки. Як ви відсотки. ст авитеся до прямог о фінансування? ставитеся прямого — Думаю, такі можливості вже є. Я знаю кілька міжнародних фінансових корпо" рацій, що бажають співробітничати з підприємствами, які вже безпосередньо працюють із пільговими ставками, а також фактично з бюджетними організаціями. Але є принципові питання: заважають тон" кощі українського законодавства, що об" межують їхні можливості в одержанні по" зик під гарантію майна. Тож пряме фінансування цілком можли" ве. Інша проблема в тому, що вся докумен" тація, оформлення клопотання про позики — це складний процес. Особливо для ма" леньких організацій. Для одержання кре" диту звичайно потрібні документи інозем" ними мовами, плюс до цього — технічні до" кументи, які відрізняються від українсько" го стандарту.

— Як У країні боро тися з «паперо" Україні боротися У Норвегії, наприклад, створили спеці" вою» бюрократією? альний фонд для фінансування енергозбе" — Щось спростити. У нас є теорія, як режних технологій. Нам, звичайно, про" можна ці механізми прискорити. Треба на" стіше, у нас фінансові можливості більші. вчати потенційних споживачів кредитних Але ж і Норвегія не завжди була такою ба" ресурсів: починаючи від того, як писати гатою державою. Все залежить від полі" заяви, і закінчуючи технічною допомогою тичної волі й організаційних здібностей сус" при впровадженні проекту. Треба зроби" пільства, навіть більше, ніж від фінансів. Я прихильник еволюційного розвитку. Навіть невеликі енергозбережні проекти, які «Через кілька років Норвегія поставля" впроваджуються в еко" тиме в країни ЄС приблизно такі ж обсяги номіці й житлово"кому" газу, як Росія сьогодні». нальній системі поступово, у майбутньому дадуть більші результати. ти все для того, щоб був конкретний ре" — Чи реалізуються в У країні енер" Україні зультат. гоефективні проект и за підтримки Нор" проекти вегії?

— Част о гговорять, оворять, що деякі країни Часто лядають У країну як по тенційний розглядають Україну потенційний розг — На мікрорівні. Це енергозбереження с и р о в и н н и й п р и д а тто ок для Європи, в житлових будинках. Над цим проектом ми особливо щодо посівів ріпаку …Ви мо" ріпаку…Ви працювали разом із Програмою розвитку жете це прокоментувати? ООН у Житомирській та Івано"Франківській областях. Цього року стартувала ще пара — Україна — величезна територія, тут проектів у Херсонській і Донецькій облас" чудові умови, у тому числі й для вирощуван" тях. Там роблять усе для того, щоб знизити ня ріпаку. Але у зв’язку з цим виникають втрати тепла: міняють вікна, утеплюють бу" проблеми. Бо території, які засівають ріпа" динки, ремонтують дахи і т. д. ком, більше вигідні для виробництва хар" чових продуктів. Тому не думаю, що Украї" Крім того, у Херсоні й області працює на може бути сировинним придатком для наша програма «Чисте виробництво й виробництва біопалива, її чорноземи слав" енергозбереження в комунальному сек" ляться на весь світ. Крім того, наскільки торі». Ми фінансуємо закупівлю нових мені відомо, і у вас шукають нові технології електродвигунів, помп, що скорочують спо" виробництва біопалива. живання електроенергії, устаткування для

№ 47

Основний ресурс досвід досвід

20 листопада 2008 року

Королівства Норвегія в Україні

не вистачає об’єднання пріоритетів» У Скандинавії — і в тому числі в Нор вегії — ведуться дослідження з виробниц тва біопалива другого й третього поколі ння. Як альтернативне джерело енергоре сурсів використовуватимуться відходи лісової промисловості, сміття.

— Зараз в усьому світі дуже баг а бага то уваги приділяється екологічним проблемам. Яка позиція Норвегії в цьому пит анні? питанні?

— Дуже активна. Ми плідно працюємо в цій галузі з 60 х років минулого століття. Вирішили основні проблеми охорони на вколишнього середовища, пов’язані із забрудненнями від норвезької важкої промисловості (металургії, целюлозно па перової, хімічної), шляхом поступового введення суворих правил і їхнього дотри мання. Те ж саме було зроблено в житло во комунальному секторі і сільському гос подарстві. Надзвичайно серйозна про блема забруднення повітря (наприклад, кислотні дощі з Великої Британії та Німеч чини) була ефективно вирішена в процесі міжнародного співробітництва. Основна увага зараз приділяється про блемам зміни клімату. Норвегія взяла на себе безпрецедентне зобов’язання до 2030 року стати країною з нульовим ба лансом із викидів парникових газів на світовому рівні. Досягти цього дорого, але не так складно — шляхом купівлі за кор доном квот викиду СО2. Але головна ідея в тому, щоб паралельно ввести значні об меження на виділення парникових газів у Норвегії. Уряд розробив основну програ му зі збирання і поховання вуглекислого газу (Carbon Capture and Storage, CCS). Вона передбачає виділення CO 2 із пер шоджерела (наприклад, при загорянні на теплоелектростанції) і його поховання глибоко в геологічних структурах Землі. Ми вже робимо так із надлишком CO2 при видобутку природного газу в Північному й Баренцевому морях, де щороку захоро няється приблизно 2 мільйони тонн.

До речі, є можливість співробітничати з Україною зі спільного здійснення зобо в’язань Кіотського протоколу. Думаю, у майбутньому ми зможемо ефективно роз вивати партнерство в цьому напрямку. Тим більше, що ці питання тісно пов’язані з ефективним використанням енергетич них ресурсів.

— Я к і п е р с п е к т и в и е к о л о г і ч н о гго о партнерства?

— Я впевнений, що Україна як велика європейська країна — важливий парт нер. В енергетичному секторі існує бага то викликів, тому міжнародне співробіт ництво більш ніж необхідне. Крім того, на мою думку, Україна може стати світовим лідером у питаннях зміни клімату, ґрунту ючись на своїх великих квотах і досі ви сокому виділенні CO2. Можливо, це час тина майбутнього дуже ефективного міжнародного співробітництва.

— На ринку енерг енергоефективних оефективних тех а лярними ст популярними ста нологій усе більш попу ють теплові помпи. У Норвегії викори с ттовують овують тта ак е уст аткування? ке устаткування?

— Маленькі теплові помпи дуже широ ко використовуються у приватних будин ках, великі — у великих спорудах, при будівництві нових об’єктів. Більшість ве ликих помп у нас працює за рахунок мор ської і каналізаційної вод, а також води у

— У Норвегії — навпаки. Існує політи ка з розвитку центрального опалення в найбільш густонаселених районах. Це вважається рентабельним і екологічно правильним, особливо коли джерелом опалення є біоенергія або спалювання побутових відходів. Норвезьке населен ня переважно живе в особняках, в окре мих будинках, у маленьких будинках. Ос новне джерело енергії там – електрика. Тому опалення переважно індивідуальне.

— Що треба зробити в У Україні, країні, щоб оефективності? енергоефективності? підвищити рівень енерг

— Для мене це непросте питання. НАЕР — відомство з певними повнова женнями, але такі глобальні питання по винні вирішуватися і парламентом, і уря дом, і в цілому підтримуватися народом. Діяльність НАЕР — лише частина вирі шення питання. У нас у Норвегії є ана логічні відомства, їхня робота дає конк

— Такі питання вирішуються в комп лексі: освіта, мобілізація фінансових ре сурсів, технологій, боротьба із кліматични ми викликами. Це робота з усіма зацікав леними інстанціями, громадськими органі заціями, політичними партіями, пресою. Україні іноді не вистачає об’єднання навколо пріоритетів. Значні питання ви рішуються завжди одним ударом. Може,

ретні результати. Але зосередити всі зу силля і повноваження в одному місці — не гарантія ефективності. НАЕР має співробітничати з іншими відомствами, організаціями, підприємствами, вироб ляти політику і впроваджувати передовий досвід, бути частиною великого держав ного апарата з питань стійкого розвит ку. Це найголовніше.

— Наскільки важлива інформацій на і роз’яснювальна робо роботт а з насе л е н н я м з п и тта а н ь е н е р гго оефектив ності?

— У Норвегії це досить успішний інструмент підвищення рівня енергое фективності. Особливу увагу в нас при діляють школам. Відповідна «пропаган да» працює постійно, у тому числі через телебачення. Хоча коли іноземці відвіду ють Норвегію, вони бачать, що всюди го рить світло. І так було завжди. Раніше ця електрика була майже безкоштовною. Тож норвежці теж не такі вже й ощадливі. А на заводах і підприємствах є інші при клади. Норвезький уряд постійно приділяє увагу інформаційній сфері. І в Україні працює наша організація «Друзі природи Норвегії». Вони співробітничають з укра їнськими громадськими організаціями і Міністерством освіти. Ця програма (SPARE) реалізується досить успішно.

— Чи є у норвезьких школах курс озбереження? енергозбереження? енерг — Він входить у загальну програму. Упевнений, що такі питання неможливо освоїти за один курс або одну годину. При чому питання розглядається в різних ас пектах: історичному, соціологічному, інших.

Енергозбереження по норвезьки наших фіордах. Але це технологія дорога і тому не масова.

—ВУ країні зараз ведуться дискусії Україні п р о в і д м о в у в і д ц е н т р а л і з о в а н о гго о опалення. . .

«Круглий стіл» з теми «Політична та економічна криза в Україні: причини виникнення, можливі наслідки і шляхи подолання. Регіональний аспект» відбувся в Харківському національному університеті ім. В. Каразіна.

Валентина Гаташ

С

— На вашу думку думку,, НАЕР має досить повноважень для впливу на ситуацію оефективності? у сфері енерг енергоефективності?

«У кожного підприємства, фірми, будинку є можливість аналізу споживання енергії і можливість його зниження».

Я вважаю, що для України така техно логія теж придатна. Та поки що вона не рентабельна. Норвезький уряд планує створити випробний полігон для розвит ку комерційного аспекту. Взагалі, коли йдеться про забруднення навколишнього середовища, можна вико ристати ці «брудні ресурси» і з фінансово го боку. У принципі, Норвегія не входить до категорії країн, яким треба скоротити свої викиди, бо приватна промисловість уже давно вжила відповідних заходів. Але норвезький уряд вирішив перевиконати зобов’язання зі зниження CО2. Тому зараз ми купуємо викиди за 0,5 мільярда євро у рік на міжнародному ринку.

важлива й ініціатива окремих людей, міської влади і т.д.

еред його учасників — губернатор Харківської області Ар сен Аваков, ректор ХНУ ім. В. Каразіна Віль Бакіров, на чальник управління НБУ в Харківській області Володимир Качук, директор Інституту регіональної політики Віталій Малярен ко, керівники великих промислових підприємств регіону, соціо логи, політологи, представники ЗМІ. «Круглий стіл» був організований з ініціативи Інституту регіо нальної політики ХНУ ім. Каразіна, щоб зібрати представників влади, політики, бізнесу, економіки і науки для розроблення

в одній області їх уже вирішено, а в іншій — сусідній — умови інші, і до них треба знайти свій підхід. Є людські, політичні, історичні складові. Державна політика відіграє дуже велику роль, але не менш

— Інвестиції в енерг оефективність енергоефективність — це вигідно?

— Звичайно! У цьому я не сумніваю ся. Крім того, що такі інвестиції рента бельні, вони необхідні для майбутніх по колінь, для зміцнення країни.

Харківщина: криза і як із нею боротися практичних рекомендацій із подолання кризових явищ і мінімізації їхніх наслідків. Фахівці інституту планують, що ці ре комендації будуть оброблені й представлені до обговорення широкою громадськістю з метою використання для подальших програмних розробок. Головними темами обговорення стали зовнішні й внутрішні фактори виникнення кризи економічної системи України, при чини й характер політичної кризи в країні, у тому числі на Хар ківщині, визначення шляхів мінімізації впливу кризової ситу ації на соціальне життя регіону.

— Економічна ситуація в Харківській області поки досить стабільна, але окремі прояви кризового характеру вже спо стерігаються, — відзначив керівник області Арсен Аваков.

— Переважно це стосується металургії, машинобудування та інших галузей, інтегрованих у світову економіку. Так, за

підсумками 10 місяців темп росту в машинобудівній галузі становив 123,3%, у вересні сталося падіння на 15%. Однак великі промислові підприємства нашого регіону мають захис ний інерційний бар’єр, що дозволить якийсь час утримувати стабільну виробничу й економічну позицію. Обласна влада приділяє особливу увагу пошукам можливих виходів з еконо мічної кризи й мінімізації її наслідків. Для цього необхідні жорстка система економії і злагоджені дії влади й виробників. У Харківській області починає роботу антикризова група, що займеться проблемами промислових підприємств регіону. Екс перти — члени робочої групи — відвідають всі найбільші підприємства регіону для вироблення конкретних кроків із мінімізації наслідків економічної кризи для кожного з них. Очо лить групу віце губернатор Володимир Бабаєв.

Проблема у пошуках виходу

№ 47

20 листопада 2008 року

«Таємна вечеря» забудовників Вашому кореспонденту вдалося побувати на «закритому» засіданні Будівельної палати, де шукали відповідь на головне питання: як виходити з кризи? Слідом за металургами, які невтомно лобіюють свої інтереси у владних колах, намагаючись врятувати галузь в умовах економічної кризи, прокинулися і будівельники. 11 листопада на засіданні Будівельної палати України, незважаючи на наявність у порядку денному трьох головних питань, списи насамперед ламалися довкола антикризових заходів для галузі. Інформацію про час та місце проведення засідання надали лише декілька профільних сайтів, тому широке обговорення проходило у вузькому колі. А послухати було що...

Ігор Павлюк

П

резидент Будівельної палати Володимир Поляченко не приховував, що ситуація як ніколи загрозлива. З самого початку він зробив «хід конем», зачитавши заяву прем’єр" міністра Росії Володимира Путіна. Згідно з Пу" тіним, держава (в даному випадку — Російсь" ка Федерація) має будь"що утримувати на пла" ву трьох китів економіки: торгівлю, банківсь" кий сектор і будівельну галузь. На останній пан Поляченко, зрозуміло, зробив особливий на" голос. Узагалі Володимир Аврумович був того ве" чора, як то кажуть, в ударі. Характеризуючи ситуацію, що виникла в галузі, він не забув згадати і події у Верховній Раді, де, на його погляд, намагаються зробити «величезну дур" ницю», — зняти Арсенія Яценюка з посади спікера (і таки зробили!). Загалом же, за сло" вами Поляченка, останній місяць він «день і ніч» зустрічався з першими особами держа" ви і переконував їх зробити усе можливе для порятунку будівельників. Перелік вражає: 21 жовтня — із секретарем РНБО Раїсою Бо" гатирьовою, 24 жовтня — безпосередньо із президентом Віктором Ющенком у компанії з головою Нацбанку Стельмахом і заступни" ком голови Секретаріату Президента Шлапа" ком. А вже 6 листопада — з прем’єр" міністром Юлією Тимошенко. Результат співбесід: за ініціативою Віктора Ющенка створена робоча група на чолі зі Шлапаком, а за ініціативою Юлії Тимошенко — ще одна, паралельна. То ні однієї, то аж дві — це по" нашому. Незрозуміло лише: це така хитра ан" тикризова стратегія чи банальна недовіра одне одному президента і прем’єра? Бо навіть наслідки можуть бути різними: кому прорив, кому — прірва. Поряд з цим зі страшенним поспіхом готував" ся проект антикризового закону, обговорити та доробити який планувалося під час засідання. Разом з цим учасники засідання Будівель" ної палати ні на хвилинку не забували про го" ловний гальмуючий фактор, який, на думку більшості будівельників, спричинив кризу га" лузі. Володимир Поляченко: «Я запитав кількох молодих журналісток: що, на вашу думку, зараз найважливіше в будівельній галузі? Всі вони відповіли: відновлення іпотечного кредитуван" ня». «Молоді журналістки», вони ж все знають!

Дев’ята, остання редакція списку Тор-50 найпотужніших комп’ютерів СНД оприлюднена на всеросійській науковій конференції «Науковий сервіс у мережі Інтернет: вирішення великих завдань».

Саме так, заборона Нацбанку видавати іпо" течні кредити вилилася у фактичний застій на ринку нерухомості, особливо первинної. Годі й казати, що керівникам будівельних компаній це не дуже подобається. Та й президент Буді" вельної палати не приховував свого неприяз" ного ставлення до дій Стельмаха, який назвав іпотечне кредитування наразі занадто ризико" ваним. «У споживчому кредитуванні відсоток неповернених кредитів становить три"чотири від усієї кількості, а у нас щонайбільше два, — обурювався пан Поляченко. — Наприклад, в «Аркаді» вони сягають заледве одного відсот" ка». Зі слів Володимира Аврумовича можна було зробити висновок: Стельмах відверто йому заявив, що ціни на квадратні метри є ней" мовірно завищеними, а тому єдиний шлях за" будовників до відновлення продажів — знизи" ти їх. Тобто криза — одна на всіх, але кожен вибиратися з неї буде по"своєму. Ось і учасники засідання один поперед од" ного переконували, що ціна житла є реальною і вони працюють з мінімальною рентабельніс" тю. На той аргумент, що впали ціни на метал, а виходить, що й собівартість будівництва (бу" дівельна галузь споживає 15% металу, що виробляється в Україні), хтось із членів пре" зидії відпарирував: мовляв, дайте гарантію, що й після Нового року вони будуть такими ж самими, тоді й подивимось... А хто кому дасть гарантію? А якщо і дасть… Коротше кажучи,, ціни на первинному ла знижувати ніхто не збираєть" житла ринку жит ся, а сподівання пересічних українців б уудівельники дівельники пояснюють «нагнітанням» ситуації з боку ЗМІ та заяв «деяких без" відповідальних політиків». ТТож ож облиште сподівання, бу дівельники свої твердині будівельники за безцінь не здають! Утім, за результатами цього року, подих кризи в галузі ще не зовсім відчутний. Як сум" но пожартував той же Поляченко, навівши цифри спаду виробництва у металургів, «нас ніхто не поспішає рятувати, бо ми благопо" лучні на фоні інших». Разом з тим приріст в будівельній галузі виявився не від’ємним, а навпаки, позитивним — плюс 5,6 відсотка. Як зазначив виконавчий секретар Буді" вельної палати Василь Кравченко, основною причиною економічної кризи в Україні є про" блеми у фінансовій сфері, а всі інші галузі про" сто, так би мовити, пожинають плоди. Є додат" кові питання і до Нацбанку, адже темпи зрос"

тання грошової маси в цьому році суттєво нижчі, ніж торік. У результаті — ні в кого немає грошей, а інфляція усе одно галопує. На думку будівельників, у Національного банку зараз є дві альтернативи. Перша з них хибна: перехід у державну власність банків, які не можуть виконувати свої обов’язки пе" ред вкладниками. Це нібито має означати, що буде підірвано банківську систему України, і загрожуватиме неминучими економічними потрясіннями. Іншою і правильною альтерна" тивою члени Будівельної палати вважають рефінансування Нацбанком комерційних банків за 12"відсотковою ставкою. «На паль" цях» ця схема означає таке: головний банк країни надає позики під 12 відсотків іншим банкам, ті, накинувши два"три відсотки за об" слуговування, у свою чергу видають кредити забудовникам, аби ті могли завершити свої об’єкти. Після того як віртуальні квадратні метри перетворяться на готові, населення значно активніше купуватиме житло. Особли" во тоді, коли на таких самих умовах поновить" ся видача іпотечних позик фізичним особам. До того ж навіть за умови неповернення кре" диту банк зможе забрати у забудовника"не" платника не «віртуальні метри», а готові квар" тири і реалізувати їх. Пропонувалася і ще одна схожа схема: бу" дівельники під заставу кредиту віддають бан" ку свої цінні папери, які можна викупити лише після того, як інвестори отримають право власності на житло. Загалом на добудову об’єктів, які мають 70"відсоткову готовність, потрібно не бага" то не мало 25 мільярдів гривень. Теоретич" но їх можна попросити в уряду напряму, од" нак за нинішніх умов це все одно, що проси" ти у старця торби — ніхто не дасть і полови" ни потрібної суми. Тому забудовники напо" лягають саме на відновленні співпраці з банками.

Найпотужніші комп’ютери СНД Валентина Гаташ

Н

ова редакція продемонструвала подаль" ше зростання продуктивності найпотуж" ніших комп’ютерів СНД. Сумарна про" дуктивність систем на тесті Linpack за півроку зросла з 197,1 трильйона операцій на секун" ду (TFlop/s) до 331,7 TFlop/s. У цілому кількість нових систем у списку, включаючи модернізовані за останні півроку, становила майже половину. Лідер списку — суперкомп’ютер МВС" 100Д\К виробництва Hewlett"Packard. Це оновлена система, що посідала друге місце в минулій редакції рейтингу, установлена в міжвідомчому суперкомп’ютерному Центрі

РАН. На другому місці — суперкомп’ютер СКІФ МДУ, що працює в Науково"дослідно" му обчислювальному центрі МДУ. На третє місце потрапив новий суперкомп’ютер KIAE HPC Cluster, установлений у РНЦ «Курча" товський інститут». Четверте місце посів су" перкомп’ютер IBM BlueGene/P, що працює на факультеті обчислювальної математики і кібернетики МДУ. У цілому 20 з 50 найпотуж" ніших комп’ютерів СНД установлені у вузах. Суперпотужним комп’ютером у промисло" вості СНД є новий кластер АЛ"100, установ" лений у НВО «Сатурн», однак у списку він зай" має тільки дев’яте місце. Фахівці відзначають, що у Співдружності незалежних держав збільшується кількість

З іншого боку, проблема також у недовірі населення як до банківського сектору, так і до забудовників, вкотре згадаємо тут сумно" звісну «Еліту"Центр». За словами власника будівельної компанії з Ужгорода, «гроші в людей є, однак вони бояться їх вкладати в житло». Президент Асоціації фахівців із неру" хомості Олександр Бондаренко висловився в цьому ж дусі, наголосивши на тому, що чи" мало банків в односторонньому порядку підвищують проценти по вже виданих креди" тах. Для ріелтерів, особливо тих, які працю" ють на первинному ринку, становище просто жахливе, оскільки покупці не довіряють у такому випадку нікому і воліють перечекати цей безлад. Утім, за словами віце"президен" та «Київміськбуду» Василя Можара, односто" роннього підняття процентних ставок вима" гає Нацбанк, а банкіри змушені виконувати його розпорядження. Щоправда, від цього нікому не легше. Будівельники ж переконані, що населен" ня кредити братиме так само активно, як і до кризи. Поляченко навів як приклад випадок із одним своїм знайомим, у якого буквально за день розмели три мільйони гривень під 18 відсотків. Ціни ж члени Будівельної палати, повторимося, вважають адекватними. Поля" ченко: «М’ясо, ковбаса, сало зросли в ціні майже вдвічі, а в нас ціни піднялися лише на пару відсотків». У коментарі для «УТГ» Володимир Аврумо" вич наголосив, що порятунок галузі є життєво важливим для всієї економіки, навівши слова прем’єра про те, що одне робоче місце на буд" івництві означає ще шість додаткових робочих місць в суміжних галузях. На запитання, скільки протримаються будівельники, якщо ситуація не зміниться, президент Будівельної палати зауважив, що однозначної відповіді немає, оскільки хтось не витримає і місяця, а комусь вдасться триматися не один рік.

комп’ютерів «терафлопного діапазону» з ре" альною продуктивністю більше 1 TFlop/s. Те" пер, щоб потрапити до списку Топ"50, по" трібна продуктивність на тесті Linpack не мен" ше 737,7 GFlop/s замість колишніх 432 GFlop/s. Ще одна особливість нового списку — зростання частки систем, що вико" ристовуються в науці та освіті, і зниження її для конкретних прикладних досліджень у фінансовій сфері. Україна, як і Білорусь, присутня у Топ"50 на двох позиціях. 19 місце займає Інсти" тут кібернетики НАН України (Київ), 22"е — київський НТТУ «КПІ». У списку немає жодного нестоличного вузу України, хоча тут представлено чимало про" вінційних університетів Російської Феде" рації: в Уфі, Челябінську, Томську, Кірові, Красноярську, Владимирі, Ростові"на"Дону, Пермі, Бєлгороді...

№ 47

20 листопада 2008 року

Основний ресурс перспектива

За Енергетичною стратегією України і програмою диверсифікації джерел газопостачання, вітчизняні видобувні компанії незабаром вже мають бурити газові свердловини в Африці та Азії. Однак досі ніхто не знає, як транспортуватиметься заморський газ на територію держави.

Світлана Ісаченко

Н

а животрепетне питання «як послаби ти залежність від імпорту газу?» є одна відповідь: збільшити його видобуток. Особливо розраховувати на власні родови ща не доводиться. Вони виснажені, по тенційні запаси не такі вже й великі. На дум ку деяких спеціалістів, їх непогано було б, за прикладом інших країн, зарезервувати на «чорний день». Тим прискіпливіше НАК «Нафтогаз Украї ни» дивиться сьогодні на Близький і Середній Схід, Північну та Центральну Африку з їхніми величезними запасами вуглеводнів і сиро винно спрямованою економікою, яка потре бує інвестицій у розроблення корисних копа лин. «Нафтогаз» уже підготував техніко еко номічне обґрунтування проектів, за якими видобуток природного газу українськими компаніями за межами держави розпочнеть ся у 2010 році і стрімко зростатиме, сягнув ши у 2030 му 11,6 млрд м3. Утім, добути газ — лише півсправи. Як до ставити газ з того ж Алжиру і Лівії, які (разом з Казахстаном) визнані українськими спеці алістами основними ресурсопостачальними країнами? Зрозуміло лише одне — не літа ками. Проблема транспортування видобуто го природного газу — один з головних стри муючих факторів виходу України до афри канських та азіатських родовищ. А тут важ ливо не запізнитися з отриманням ліцензій на їх розвідку і подальшу експлуатацію. Охо чих багато. На розгляді два способи — підводними трубопроводами і спеціальними суднами. Останній у свою чергу має підварі анти: у зрідженому стані за системою LNG та у стиснутому за системою CNG. У кожного свої недоліки і переваги. Прокладати трубопровід морськими гли бинами — задоволення не тільки не з деше вих, а й досить ризиковане, про що свідчить досвід будівництва та експлуатації російсько турецької газової магістралі «Блакитний потік». Глубоководні течії, зсуви, провиси, висока сейсмічність території, агресивність

Суховантажі проти газогонів

сірко водневого середовища створюють ре альну небезпеку зминання і корозійної де градації сталевої труби. Ймовірність позаш татних і аварійних ситуацій досить велика, а можливість вести безперервний та й взагалі будь який контроль стану підводної траси надзвичайно мала. Не кажучи вже про її ре монт. Однозначного рішення про те, в який спосіб краще долати морські акваторії, на відповідному державному рівні досі не прий нято, хоча незабаром 2010 рік.

завантажується на морських промислах од разу у посудину модулю і розвантажується безпосередньо у газотранспортну систему або у підземні сховища на відповідних термі налах. Це виключає необхідність значних ка пітальних вкладень у прокладання морських трубопроводів або, якби Україна обрала сис тему LNG, у будівництво складної і високовар тісної інфраструктури для отримання, збері гання і транспортування низькотемператур ної рідини. До того ж енергозатрати на стис нення газу майже удвічі менші, ніж на

Утім, добути газ — лише півсправи. Як доставити його з того ж Алжиру і Лівії, які (разом із Казахстаном) визнані ук раїнськими спеціалістами основними ресурсопостачальни ми країнами? Зрозуміло лише одне — не літаками. На роз гляді два способи — підводними трубопроводами і спеці альними суднами. Останній у свою чергу має підваріанти: у зрідженому стані за системою LNG та у стиснутому за систе мою CNG.

Зате є аргументована думка науковців, що вже добре. Вчені Івано Франківського націо нального університету нафти і газу детально проаналізували усі методи і можливості пе ревезення газу з північноафриканських портів і дійшли висновку, що найоптимальні ше доставляти його в Україну у стиснутому вигляді на суховантажних контейнеровозах.

— Особливість нашої технології, на відміну від традиційних технологій газотранспорту вання на спецсуднах CNG, полягає в тому, що суховантаж обладнано спеціальними модуля ми, які містять посудини для зберігання стис нутого газу, — розповідає ректор ІФНТУНГ Євстахій Крижановський. — Природний газ

зрідження. Наші розрахунки показують, що один контейнеровоз вантажопідйомністю 4,5 тисячі модулів за рейс може перевезти у рік 1,5 млрд м3 стиснутого газу, курсуючи від алжирських портів до Іллічівська. До речі, одна з суттєвих переваг запропо нованої івано франківськими спеціалістами технології у тому, що вона максимально вра ховує не тільки усі географічні і технічні нюан си (зокрема, проблематичний для великих су ден LNG прохід через Босфор), а й сумні реалії нашого життя. При потребі газ з модуля мож на взяти наземним транспортом і швидко до ставити, приміром, на місце аварійної ситуації. На кшталт тієї, що трапилася в Алчевську.

Основним об’єктом капіталовкладень є самі модулі зі спеціальними балонами для стиснутого природного газу. В одному модулі пропонується розмістити 25 циліндричних по судин, виготовлених із композиційних пол імерних матеріалів зі сталевими днищами. В Україні достатньо підприємств, здатних взяти ся за таке замовлення, — дніпропетровський «Південмаш», фастівський завод «Факел», до нецьке науково виробниче підприємство «Синтез». Щодо контейнеровозів, то їх можна фрах тувати у зарубіжних компаній або брати в чар терну оренду. Врешті — закупити. Найвигідні ше, певно, будувати свої у Миколаєві. Тим більше, що попит на послуги транспортуван ня стиснутого природного газу з використан ням суден CNG у багато разів перевищує ре альні можливості нинішніх судноплавних ком паній. Україна могла б тоді не тільки вирішити питання доставки газу своїм споживачам, а й вийти на міжнародний ринок таких специфіч них транспортних послуг поряд з США, Норве гією, Канадою, які сьогодні успішно розвива ють нові технології морського транспортуван ня у газовій сфері.

— Україна не тільки нагально потребує та кого транспортного проекту, а й має достатній науково промисловий потенціал для його ре алізацїі, — веде далі Євстахій Крижановський.

— Наш університет разом з Інститутом елект розварювання ім.Патона і Національним уні верситетом кораблебудування імені адміра ла Макарова можуть на замовлення НАК «Нафтогаз України» або іншої компанії розро бити техніко економічне обґрунтування і ви конати необхідні проектні роботи. Певна річ, проект потребує додаткового детального вив чення всіх аспектів транспортного ланцюга. Однак ми переконані, що кращого шляху вирі шення проблеми в заданих умовах експлуа тації наразі не існує.

Труба й німці Розпочатий ще в 2002 році міжнародними експертами техніко економічний аналіз стану газових магістралей України переходить до практичних результатів — упровадження системи з їхньої безпечної експлуатації.

Світлана Ісаченко

Д

нями завершився оголоше ний Єврокомісією у квітні цього року тендер із за купівлі систем керування цілісністю українських газопро водів, проведений у рамках міжнародного проекту програми ІНОГЕЙТ «Безпека й надійність магістральної газової транзит ної інфраструктури у Східній Європі і на Кавказі». Переможцем стала група німецьких компаній «Розен», що має великий досвід діагностич них послуг для нафтогазової і пе реробної промисловості, а та кож надає інноваційні вирішен ня для операторів трубопро водів. Пропозиції «Розену» цілком задовольнили технічні вимоги тендера. Фірма поста вить в Україну пілотну зразкову систему, яка оброблятиме дані з 250 кілометрового магістраль ного газопроводу, що проходить

по одному із найбільш проблемних транзитних ділянок країни. Німецька система керування прорахує всі ризики, яких може зазнати газова труба, обробить ре зультати її діагностики, у тому числі й внутрішньотрубної, з оцінкою на явних дефектів і тенденцій їхнього розвитку, указуючи місця потенцій них розривів і витоку газу. Отри мані дані дозволять визначити за лишковий ресурс газопроводу й скласти конкретний план його не гайних ремонтів — що, де і як ро бити в першу чергу, скільки для цього потрібно часу й грошей.

— Це крок до технічного обслу говування вітчизняної мережі га зового транзиту на основі наявних ризиків, що дасть можливість упов новаженим органам оперативно ухвалити відповідні рішення і убез печити її функціонування, — сказа ла керівник проекту з безпеки транспортування газу в країнах Східної Європи і на Кавказі Анна Мінакова у своїй доповіді про нові підходи до керування цілісністю га

зопроводів на науково технічно му семінарі «Підвищення на дійності енергопостачання і тран зиту вуглеводнів» у рамках 12 ї міжнародної виставки «Нафта і газ 2008», що проходила в Києві у перших числах листопада. — Ми зможемо одержати чітку картину наявних на газопроводах загроз із зазначенням їхніх координат, а також не менш чітко визначити ся з їхнім запобіганням, оптимізу ючи ремонтні роботи. Адже наші газопроводи побудовані вже до сить давно, і сьогодні питання їхньої безаварійної експлуатації як ніколи актуальне. Запропонована німецькими фахівцями система має кілька модулів — введення інформації, обробки й зберігання даних, оцін ки ризиків і навіть окремий з оцінки корозії металу. Основним серед них можна вважати модуль керування активами, куди вво дяться всі дані з газопроводів. «Укртрансгаз» виписав технічну сертифікацію на цю систему, і за раз її адаптують до вітчизняних стандартів. На черзі із впровадження європейської системи керуван ня цілісністю трубопроводів — «Укртранснафта», де також чи мало експлуатаційних технічних проблем.

Довідка «УТГ» INOGATE (Interstate Oil and Gas Transport to Europe) — програма міжнародного співробітництва, метою якої є сприяння регіональній інтеграції систем нафто і газопроводів, а також здійснення транс портування нафти й газу по цих системах як у країнах СНД, так і у напрямку експортних ринків Європи. Виступає в ролі каталізатора для залучення приватних інвесторів і міжнародних фінансових органі зацій до реалізації цих проектів. Фінансується переважно з фондів Програми регіонального співробітництва Європейського Союзу «Тасі», а також від країн партнерів. Доповнює інші програми ЄС, які сприяють розвитку но вих енергетичних інфраструктурних проектів, за допомогою надан ня цілеспрямованої технічної допомоги. Сприяє убезпеченню по ставок енергоресурсів у країни ЄС і в країни учасниці. Україна — серед них. У Києві знаходиться секретаріат програми.

Безпека реалії

№ 47

20 листопада 2008 року

Прощавай, до 2005 року багато її положень застаріли; по друге, не визначала порядок проведення робіт з утилі зації. Наприклад, у програмі рег ламентувалася лише переробка боєприпасів ВС України і нічого не говорилося про переробку боєп рипасів інших військових форму вань і правоохоронних органів. По третє, передбачалося щорічне виділення 30 млн грн на потреби утилізації, але в 1995—2002 рр. було виділено лише 10 млн.

Вибух на сховищі боєприпасів. Лозова, 2008 рік Початок на 13й стор.

Програма, затверджена Кабміном наприкінці жовтня, розрахована на 2008—2017 роки, спрямована на вирішення давно назрілої проблеми утилізації ракет, боєприпасів і вибухових речовин, не придатних для використання, а також зайвих, які зберігаються на арсеналах, базах і складах Збройних сил України та інших військових формувань (постанова № 940). Кілька резонансних аварій останніх років спонукали уряд до ухвалення назрілих рішень. Судячи з того, що у виконанні програми задіяні відразу кілька високих інстанцій — Міноборони, яке, власне, є автором цієї програми, Міністерство промислової політики, Мінекономіки, Національне космічне агентство, а також Мінфін і Державний комітет з матеріального резерву, напрошуються два висновки. Перший: програма, як і проблема, має глобальний масштаб і характер. Другий випливає з першого: її втілення в життя під силу тільки державі в цілому.

Анна Гречаник

Драматургія Великих вибухів

Я

кщо відправляти всі наявні проблеми в нескінченний ящик, залишаючи «на потім», то їх не поменшає. Навпаки, вони накопичуються, і вирішувати їх стає усе складніше. Це не аксіома, а за кономірність, яку чомусь багато хто ігнорує. От через це і заплуталася наша країна в такому вузлі супе речностей, що розрубити його не реально. Тільки розплутувати. Є ще одна закономірність. Якщо закон реальний і виконується, то він не може бути поганим... Таке філософське пояснення проблеми багатотонного зло вісного баласту боєприпасів, не придатних для подальшого вико ристання і зберігання. Але ж крім непридатних є ще й зайві. Перші – це ті, які за своїм технічним ста ном непридатні для використання, їхнє відновлення економічно не доцільне; які за підсумками лабо раторних і полігонних випробу вань заборонені до бойового зас тосування і/або зазнали впливу техногенних факторів (вибухи, по жежі і т.д.). Зайві — це боєприпа си, закріплені за військовими ча стинами, придатні для подальшо го використання і зберігання, але вони звільняються у зв’язку з ре формуванням або зняттям з озб роєння відповідних систем. Зго дом вони можуть стати непридат ними... Історико географічне пояснен ня проблеми дещо інше Ми не тільки центр Європи, а й прикор донна територія колишнього Ра дянського Союзу, в Україні базува лося найбільше військове угрупо вання Збройних Сил СРСР. До того ж до розвалу Союзу країни соцта бору встигли «подарувати» нам чи мало своїх припасів: їх поспішно перевозили, звалювали на не підготовлені ділянки, часто просто серед поля, біля залізниць, газо і

нафтопроводів... А от про майбутнє в нашому слав ному минулому ніхто не замислювався...

Проблема переходила від одних міністрів до інших, кожен бачив свій шлях її вирішення і, як прави ло, передавав наступному. Тому програму й піддавали постійному коректуванню, а потім і зовсім згорнули. Та це тільки те, що ле жить на поверхні. Експерт Центру досліджень армії, конверсії й роз зброювання Михайло Самусь

Передача боєприпасів на утилі зацію від Міноборони підприєм ствам здійснювалася без надання прав власності на продукти утилі зації з компенсацією їм витрат на практичну утилізацію. Механізм ук ладання договорів, супроводу робіт і їхньої здачі теж потребує удоско налення і спрощення. Документи оформляються по шість місяців. Нормальним цей процес не на звеш, тому що значно ускладнюєть

називаються зовсім різні. Експер ти Державного дослідного інститу ту хімічних продуктів вважають, що утилізації підлягають 1 млн 400 тис. тонн, Міністерство оборони вва жає, що треба переробити 760 тис. тонн. За різними даними військо вих, в Україні знаходиться від 1,7 до 2,5 млн тонн різних ракет і артилерійських боєприпасів. Але по треба армії в них зараз становить усього 600 тис. тонн. Тобто утилізації підлягає, як мінімум, 1,1 млн тонн... Коли стало зрозуміло, що перша програма провалилася, була ство рена концепція нової, на розроб лення якої пішло близько двох років. Такий термін нікого не дивує — нова програма має стати не тільки спробою пошуку шляху вирі шення одного з найбільш наболілих питань, а й хоч якось допомогти розв’язати всі розбіжності і супе речності. Теоретично свою функцію вона виконує.

Дев’ять років надій

Ц

Склади боєприпасів і небезпечна зона у випадку вибухів

Що маємо і зберігаємо...

П

Як наслідок, ми маємо технології утилізації, які зводяться переваж но до знищення боєприпасів підри ванням і спалюванням.

Великі сховища боєприпасів в Україні

Нафтопереробні заводи Минули роки. Ці місця заросли бур’яном і стали Підприємства утилізації небезпечні самі по собі, Гідроелектростанції бо там не дотримуються Підприємства хімічної найелементарніших пра і нафтохімічної промисловості вил зберігання боєпри Атомні електростанції пасів. Та й на військових Нафтопроводи складах навіть не перед Газопроводи Аміакопровід бачені спеціальні цехи з утилізації. Зараз на карті поділяє думку своїх колег: причин України налічується близько 160 провалу першої програми було об’єктів, на яких зберігаються ра навіть більше, ніж помітно неозб кети, вибухові речовини й патрони роєним оком. часів двох світових війн і навіть, наприклад, такий «антикваріат», як Так, з боку держави не було гвинтівки Мосіна. Технічне пояс цілеспрямованих дій із ліквідації нення полягає в тому, що всі вони боєприпасів, що підлягають утилі мають різний гарантійний термін зації. На державному рівні підхід зберігання, що давно добіг кінця, до їхньої утилізації застосовував а в процесі старіння боєприпасів у ся як до бізнесу, а не як до них відбувається нагромадження ліквідації потенційно надзвичай продуктів розпаду, які взаємодіють них ситуацій, що абсолютно непра і з вибуховою речовиною, і з кон вильно. Це призвело до того, що струкційним матеріалом. Причому існуючі системи оподатковування, глибина всіх метаморфоз, що транспортні витрати, витрати на відбуваються, залежить як від одержання різних дозволів, умов і часу зберігання, так і від ліцензій і т.п. сповільнили темпи конструктивних особливостей боє утилізації. Все таки утилізація боє припасів. Тож важко навіть уяви припасів — це не галузь економі ти, що зараз відбувається із гвин ки, а важкий тягар для держави. тівками Мосіна. І як тут не згадати Тому і вийшло, що цим процесом в чеховську рушницю, що обов’язко Україні зацікавилися кілька вели во має вистрілити…Сумно, що цей ких бізнес груп, що спеціалізують закон драматургії регулярно спра ся на операціях із брухтом кольо цьовує. То на території 275 ї бази рових і чорних металів, алюмініє зберігання артбоєприпасів у Ново вих сплавів, міді, латуні, свинцю. богданівці, то в Артемівську До Але ж крім тих, що містять кольо нецької області, то в Славутському рові метали, є чимало інших сна районі Хмельницької, то під Лозо рядів — не таких привабливих і вою Харківської області. А це оз досить небезпечних. От вони в той начає, що трагедія може повтори час не утилізувалися взагалі. І за тися в будь якому регіоні країни. явили про себе на повний голос тільки в Артемівську й Новобогда нівці…Зате залишилося до восьми тисяч тонн відходів утилізації — власне корпуси снарядів, деякі елементи начинки і багато чого іншого.

ерша Державна програма ути лізації звичайних видів боє припасів затверджена поста новою Кабінету Міністрів Ук раїни ще в 1995 році, але так і не була реалізована. По перше, вона була розрахована на 10 років, але

ведених робіт з боєприпасами, роз роблення нормативної бази з утилі зації, у тому числі з безпеки, вико ристання конверсійних вибухових речовин на внутрішньому ринку і т.д. і т.п.

Не було і структури, що охоплю вала б усі проблеми утилізації боє припасів. Поза полем зору зали шалися розроблення нових техно логій утилізації, створення вироб ничих потужностей, проблеми пе ревезення, питання безпеки про

ся взаємодія і взаєморозуміння між Міноборони і підприємствами, що утилізують боєприпаси, виника ють конфліктні ситуації. А ще є міжнародні домовленості, у рамках яких Україна зобов’язуєть ся утилізувати і непридатні й зайві боєприпаси, і їхнє невиконання не покоїть світову громадськість. На приклад, зовсім недавно міністр оборони США Роберт Гейтс виявив міністрові оборони України Юрію Єханурову своє невдоволення із приводу невиконання Україною зо бов’язань із ліквідації надлишкової зброї за програмою Трастового фонду НАТО. Правда, наш міністр оборони відзначив, що реалізація цієї програми затримується через Міністерство економіки України, що не узгоджує відповідні докумен ти. Але ж це не єдина домо вленість... Щорічна затримка початку фінансування робіт з утилізації ста ла хронічним явищем. Це призво дило до перенесення термінів по чатку утилізації боєприпасів. У підсумку за роки незалежності вда лося знешкодити усього 10% боєпри пасів. У 2004 році цей процес вза галі був припинений, у 2006 му було знищено усього 15 тис. тонн. Торік — трохи більше 21 тис. тонн — мен ше половини запланованого. З та кими темпами позбутися усього не безпечного мотлоху вдасться не ра ніше, ніж через 30 років. Але ж термін придатності багатьох наяв них у нас боєприпасів закінчується до 2020 року. Ще одне питання, без вирішен ня якого ми не зрушимо з мертвої точки, — це кількість боєприпасів, що підлягають утилізації. І цифри

ільова оборонна програма утилізації звичайних видів боєприпасів, не придатних для подальшого використання і збе рігання, розрахована на 9 років, і за цей час необхідно переробити 474,2 тис. тонн боєприпасів — такі реальні можливості країни. Її основ на мета полягає в забезпеченні комплексної утилізації боєприпасів, зокрема шляхом концентрації не обхідних для цього фінансових і ма теріально технічних ресурсів, ви робничого й науково технічного по тенціалу, а також зосередження зу силь центральних органів виконав чої влади, підприємств і органі зацій, що належать до сфери їхньо го управління. Виконавцями всіх заходів названі суб’єкти всіх форм власності, що мають виробничі по тужності з утилізації боєприпасів, сертифіковані і атестовані відпові дно до законодавства, що викону ють відповідно до ліцензій роботи з утилізації боєприпасів, розробля ють нові технології і модернізують наявні — іншими словами, люди, яким цікаві не тільки кольорові ме тали. Про глобальність програми свідчить і те, що очікувані ре зультати та ефективність її по значаться на економічній, еко логічній і соціальній сферах країни.

В економічній сфері резуль тати програми позначаться на: мінімізації витрат, пов’язаних зі створенням виробничих потужнос тей, необхідних для утилізації боє припасів; зменшенні об’єму поточних вит рат, пов’язаних із вмістом арсе налів, баз і складів, на яких збері гаються боєприпаси, шляхом опти мізації їхньої кількості; часткової компенсації витрат, пов’язаних з утилізацією боєпри пасів, за рахунок коштів, одержува них від реалізації продуктів утилізації; створенні виробничих потужно стей, необхідних для утилізації боє припасів на підприємствах оборон но промислового комплексу; залученні вітчизняних та інозем них інвесторів до співробітництва у сфері утилізації боєприпасів. У соціальній сфері ми мати мемо: 2000 нових робочих місць на державних підприємствах;

№ 47

20 листопада 2008 року

зброє! збереження чисельності праців ників підприємств оборонно про мислового комплексу, що мають досвід роботи з боєприпасами; підвищення рівня інформова ності населення про заходи, спрямо вані на забезпечення безпеки у сфері утилізації боєприпасів. Якщо все піде за наміченими планами, дія програми позна читься і на екології країни: по перше, у результаті ліквідації більшості арсеналів, баз і складів знизиться рівень небезпеки виник нення катастрофи техногенного ха рактеру; по друге, значно зменшиться об’єм викидів токсичних газів у ре зультаті впровадження нових техно логій утилізації боєприпасів. Як і у кожній програмі, тут пропо нується декілька варіантів вирі шення проблеми проблеми. Перший. Виділення додаткових коштів у обсязі, необхідному для проведення утилізації боєприпасів у найкоротший термін. До речі, ути лізація 1 тонни снарядів зараз об ходиться державі в 10 тис. гривень. Другий. Проведення утилізації боєприпасів виходячи з наявних фінансових ресурсів. Третій. Проведення утилізації боєприпасів шляхом виконання взаємозалежних заходів, узгод жених за термінами виконання і ре сурсного забезпечення, зокрема, визначення об’єму щорічного бюд жетного фінансування. Перший варіант вимагає для свого виконання майже 4 млрд грн... Без коментарів. Другий дає можливість удос коналити нормативно правову базу з питань утилізації боєприпасів, ча стково провести наукові досліджен ня і утилізацію боєприпасів, але на його здійснення необхідно багато часу, а боєприпаси часів першої світової не чекатимуть… Тож третій варіант можна на звати оптимальним оптимальним. З ним і узгод жені шляхи досягнення мети програ ми. А йти до цієї мети пропонується по багатьох напрямках. Назвемо лише декілька основних. * Створення переліку боєпри пасів Збройних Сил та інших військових формувань, які підляга ють утилізації, і їхня передача ви конавцям робіт. * Науково дослідні, конструк торські, технологічні, проектні та інші роботи, необхідні для розроб лення технологій розбирання і ути лізації боєприпасів; створення спеціального устаткування, техно логічних ліній, мобільних комп лексів та їхнє впровадження на підприємствах оборонно промисло вого комплексу. * Розроблення екологічно без

печних технологій переробки не ліквідних і небезпечних вибухових матеріалів або їхнє знищення. * Державна підтримка під приємств, що займаються утиліза цією боєприпасів. * Визначення нових підходів до вирішення проблеми зберігання і транспортування боєприпасів, зок рема використання тари контей нерного типу. * Створення виробничих потуж ностей для промислової утилізації різних видів боєприпасів. * Впровадження на цих вироб ництвах систем раннього виявлен ня надзвичайних ситуацій і опові щення персоналу. * Повторне використання еле ментів боєприпасів, отриманих у

Безпека реалії Чи зупинить нова програма Кабміну з утилізації боє% припасів сумну традіцію щорічних вибухів на військових складах України?

та організаціями, а контроль за ви конанням робіт довірити Міноборо ни та іншим органам виконавчої влади відповідно до їх повнова жень. І все було б добре, якби не той факт, що для повного завершення всього процесу, як не крути, не обхідні зазначені 4 млрд грн. Де їх взяти? У програмі говориться, що фінансування програми здійсню ватиметься за рахунок держбюд жету і міжнародної финансової до помоги, що виділяється відповідно до міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких Верховна Рада вже дала, а також за рахунок «інших передбачених законодав ством джерел».

Сума у гривнях Щоб здійснити перший етап програми, необхідно 2,395 млрд грн, для проведення другого — 1,621 млрд грн. Разом маємо не тільки нараховані 4 млрд, а й ще трохи грошей. Із них 3,827 млрд грн — з держбюдже% ту і 0,189 млрд — міжнародна допомога. Однак виконання програми поверне в бюджет більше 0,874 млрд грн, які потечуть після реалізації продуктів утилізації боєприпасів. Таким чином, фактичні витрати держбюджету становитимуть 2,953 млрд грн.

результаті їхнього розбирання. * Передача боєприпасів або їхніх елементів підприємствам — виконавцям робіт у встановлено му законодавством порядку без права власності на них. І хоча названі шляхи до наміче ної мети дуже різнопланові, всі їх треба пройти у два етапи. На початковому етапі (2008— 2012 р.) передбачена утилізація 295,72 тис. тонн боєприпасів. Саме в цей період треба провести всі на уково дослідні і проектно конструк торські роботи, випробувати й про аналізувати нормативні документи, що мають відношення до цієї сфе ри, підготувати проектну докумен тацію, побудувати, ввести в експ луатацію нові і модернізувати на явні виробничі потужності, а також упровадити сучасні технології збе рігання і транспортування боєпри пасів, що підлягають утилізації. Уяв ляєте масштаби? Але без цього не можливе продовження роботи на другому етапі. Другий крок (2013—2017 рр.) завершальний. За чотири роки тре ба буде утилізувати інші 178, 48 тис. тонн боєприпасів. Більшість експертів згодні, що для успішного вирішення завдання слід створити спеціальний орган, що займатиметься тільки цією про блемою, але Кабінет Міністрів поки що вирішив розподілити всі обо в’язки між наявними структурами

Війна ... з боєприпасами

заводи «Імпульс» і «Зірка» — на чебто здатні до 2018 року зни щити всі боєприпаси, термін придатності яких закінчується в 2020 році.

Н

Розробляються і зовсім креа тивні технології. Наприклад, харківські вчені з Української інженерно педагогічної академії розробили нову, ефективну тех нологію утилізації надлишкових і непридатних боєприпасів, за до помогою струмів високої частоти. За допомогою таких струмів з боєприпасів вилучають тротил. Зараз для цього використовуєть ся технологія із застосуванням пари. Новий спосіб, на відміну від практикованих нині, є економіч ним і екологічно чистим, крім того, він може застосовуватися безпосередньо на військових складах, що дуже важливо, оск ільки безліч непридатних боєпри пасів нетранспортабельні. А з іншого боку, основними спожива чами продуктів утилізації боєпри пасів є підприємства металургій ної галузі, а про їхній нинішній стан навіть говорити сумно.... Що цього разу може завадати добрій теорії?

езважаючи на досить про роблені положення, поки що цю програму можна назвати тільки теорією воєнних дій. Начеб то усе перелічено, враховано, викладено у вигляді таблиць по роках: і очікувані результати, і об ’єми фінансування, і кількість боє припасів, що підлягають утилі зації. Та й підприємства, здатні почати роботу вже зараз, є. На приклад, відомо, що на Брянсько му хімічному заводі для утилізації великогабаритних боєприпасів тротилового спорядження роз роблені технологія і устаткування за методом вимивання вибухових речовин розплавом парафіну (по годьтесь, все таки краще, ніж про сто підривати), а шість державних підприємств — Павлоградський хімічний завод, Донецький казен ний завод хімічних виробів, Хімічне об’єднання імені Пет ровського, Державний науково дослідний інститут хімічних про дуктів (ДержНДІХП) і шосткінські

Коментар фахівця Своїми думками з кореспондентом «УТГ» поділив ся начальник сектора програм ліквідації стратегічно го наступального озброєння Національного Косміч ного Агентства України Олександр Кришталь (на знімку).

— Чи бу де нова п рограма успішнішою за буде попередню?

— Повинна бути, тому що багато що в ній вра ховано. Найголовніша відмінність нової Програми — державна підтримка шляхом щорічного бюджет ного фінансування заходів щодо її реалізації. До того ж вона ґрунтується на більш точних даних про боєприпаси, які підлягають утилізації, отриманих за результатами проведеної інвентаризації місць їхнього зберігання — арсеналів, баз, складів Зброй них Сил України. У програмі визначені основні ета пи її виконання, сплановані чіткі послідовні кроки з реалізації намічених заходів. Важливим є той факт, що поряд із Міноборони, як державні замовники з утилізації боєприпасів визначені Мінпромполітики й НКАУ, у сфері керування яких перебувають високо технологічні державні підприємства з потужним тех нічним потенціалом, власними сертифікованими й атестованими виробничими потужностями, спеціаль но навченим персоналом, відпрацьованими техноло гіями для виконання комплексної серійної утилізації боєприпасів.

— Чи вистачить грошей, що виділяються з бюджету? Які є варіанти залучення коштів?

— Україна працює над питанням залучення іно земних коштів: у вигляді поставки устаткування або фінансової допомоги, зокрема, для вирішення пи тання утилізації протипіхотних мін. Чи вистачить бюджетних грошей? Це залежить від багатьох чинників: динаміки зміни кон’юнкту ри внутрішнього і зовнішнього ринку, пов’язаного з питаннями утилізації, доробки існуючої законо давчої бази з цього питання і т.д.

— У програмі згадується державна підтрим ка підприємств. Якою вона бу де? буде?

— Підприємства, які виконують роботи з утилі зації боєприпасів, якихось пільг і преференцій поки що не мають. Однак інший бік медалі з цього питання більш оптимістичний: фінансування робіт з державного бюджету сприяє зміцненню і розвитку виробничої бази підприємств, збереженню кваліфікованого, а часом й унікального кадрового потенціалу, збе реженню унікальних технологій, і найголовніше – гарантованому вирішенню серйозного державно го завдання – усуненню джерел техногенної, по жежної і екологічної небезпеки, якими є потенцій но небезпечні боєприпаси.

— Які підприємства країни вже зараз готові роботу,, а на які покладають надії? почати цю роботу — З цього питання ми можемо дати об’єктивну інформацію тільки по підприємствах, які входять у сферу керування НКАУ. Зокрема, Павлоградський хімічний завод (ДП «НВО «ПХЗ») і Павлоградський механічний завод (ПМЗ) є спеціалізованими підприємствами з утилізації боєприпасів, чиї по вноваження встановлені й закріплені на держав ному рівні. ПХЗ має дослідно конструкторську базу, що дозволяє оперативно аналізувати й готовити рішення з утилізації боєприпасів, а також викону вати ресурсну оцінку їхніх елементів. До складу Павлоградського хімічного заводу входить Науко во дослідний інститут високоенергетичних матері алів, що займається розробленням технологій, про ектів, спеціального устаткування для утилізації боє припасів і твердого ракетного палива. Павлоградський механічний завод має відпра цьовану технологію утилізації ракет морської но менклатури, яку успішно застосовує зараз як ви конавець робіт. До того ж, на цих підприємствах охорона місць зберігання боєприпасів, які підлягають утилізації, здійснюється спеціалізованими військовими підрозділами внутрішніх військ МВС України й воє нізованою охороною. Пожежна охорона забезпе чується спеціалізованими пожежними військови ми частинами МНС України. Тому на всі зміни я дивлюся оптимістично: нова програма утилізації боєприпасів має право і повинна жити! Ми сподіваємося на забезпечення державою 100% фінансування програми, і, у свою чергу, як державні замовники, використовуватимемо всі наявні в нас ресурси для її ефективної реалізації.

Пріоритети За обрієм за

№ 47

20 листопада 2008 року

Мирний НАТОм: наука Поки українське суспільство запекло сперечається про можливість і необхідність входження країни в Північноатлантичний альянс, наші вчені давно й плідно співпрацюють з ним. Чому й навіщо — про це в ексклюзивному інтерв’ю «УТГ» розповідає доктор технічних наук Вільям Задорський. Початок на 1-й стор.

— Вільяме Михайловичу Михайловичу,, ви працюєте в Науковій програмі НА ТО для миру й безпеки. Що АТО вона собою являє?

— Україна залучена в цю про& граму (NATO Science for Peace and Security (SPS) Programme) з 1991 року. Всі напрями міжнародного співробітництва вчених, що роз& виваються в її рамках, сьогодні навіть важко перелічити. Відзна& чу лише основні: стійкий розвиток на регіональному й глобальному рівнях, підвищення чистоти про& мислових виробництв, екологічне співробітництво, оцінка ризику техногенних аварій, екологічна система керування в збройних си& лах, захист водних ресурсів і ке& рування ними, моделювання за& бруднення повітря і міжкордонне перенесення шкідливих речовин, енергозбереження і нетрадиційні джерела енергії, насамперед біо& енергетика, інформаційні техно& логії та їхнє використання для роз& витку бізнесу, інформаційні й те& лекомунікаційні технології в науці й освіті, конверсія і реструктури& зація, розроблення методів швидкого виявлення складних хімічних речовин, у тому числі компонентів хімічних засобів ура& ження і вибухових речовин, роз& виток середнього й малого бізне& су...

термінологією НАТО — Advanced Research Workshop — просунутий науковий семінар) з актуальних для нашої країни в перехідний пе& ріод тем «Екологія і конверсія» і «Від перехідної економіки до стійкого розвитку», брав участь у багатьох інших симпозіумах. От уже десять років є представни& ком України в науковій програмі з чистих виробництв і процесів (NATO/CCMS Pilot Study on Clean Products and Processes), прово& див екологічну конференцію в

Візитівка Задорський Вільям Михайлович, доктор технічних наук, професор Украї& нського державного хіміко&технологічного університету, Української академії державного управління при Президенті України, академік Української еко& логічної академії наук, автор приблизно 400 винаходів і патентів, експерт ЄC, журналіст. Багато років працює у Науковій програмі НАТО з чистих виробництв, керує першим у країні Придніпровським центром чистих виробництв (Pridneprovie Cleaner Production Center), що є єдиною українською органі& зацією, включеною в офіційний компендіум ООН «Організації, через які ре& комендується інвестувати проекти екологічної спрямованості», декількома інтернет&проектами, серед яких Віртуальний технологічний бізнес&інкубатор, Інвестиційно&інноваційний інтернет&ярмарок. актуальні проблеми нашої країни очима експертів НАТО.

й тих, на які не звертають ува& ги у самій країні?

фінансують себе через інші країни. країни... .

От свіжий приклад. У Дніпро& петровську з 14 по 17 жовтня у рамках Наукової програми НАТО для миру й безпеки проходила міжнародна науково&практична конференція «Протидія хімічному

— Проблема, розглянута на форумі, хвилює сьогодні не тільки країни, що вже потерпіли від хімічного й біологічного терориз& му. Як завжди, головна пробле& ма — відсутність грошей на

й біологічному тероризму на на& ціональному й локальному рівнях у країнах Східної Європи». Голов& ним завданням форуму було вста& новлення і розширення контактів між ученими різних країн перед загрозою біологічного або хіміч& ного тероризму. Крім того, його учасники обговорювали питання ліквідації наслідків таких те& рактів. Програма симпозіуму була насиченою й великою. Біологи, хіміки, експерти з протидії теро& ристичним актам з 17 європей& ських країн не тільки виступали з доповідями й науковими повідом& леннями, а й побували на Павло& градському хімічному заводі. Фахівці підприємства, знайомля& чи учасників симпозіуму з техно& логією ліквідації твердого ракет& ного палива, спробували переко& нати їх у екологічній безпеці ви& робничого процесу. І, скажемо прямо, це їм не до кінця вдалося.

серйозні дослідження і розроб& лення не тільки засобів і методів контролю, а й превентивних за& ходів щодо запобігання і протидії актам тероризму до їхнього скоє& ння. От що цікаво. Незважаючи на світову економічну кризу, за& непокоєність цією проблемою на& стільки велика, що в багатьох країнах і зараз знаходять кошти для проведення досліджень. Пев& не, не випадковим збігом є те, що саме в останній день форуму в Інтернеті з’явилося повідомлення про те, що міністерство оборони США виділило Україні 175 мільйо& нів доларів на боротьбу з біоте& роризмом. Як і слід було сподіва& тися, освоювати кошти будуть не українські фахівці, а американсь& ка приватна компанія. Правда, на цю суму американці збираються оснастити необхідними прилада& ми й реактивами ряд українських хімічних лабораторій, а також створити спеціальне сховище для патогенних мікроорганізмів на базі одного з існуючих науково& дослідних інститутів.

— При тому, як ми фінансуємо себе, навіть такі умови прийнятні для нас. Приміром, агентство міністерства оборони США зі зменшення загрози (DTRA) уже підписало контракт із компанією Black & Veatch, що займається розробленням і настроюванням електронної системи спостере& ження за захворюваннями, і осна& стить українські лабораторії но& вим діагностичним обладнанням, що дозволить вчасно виявляти особливо небезпечні патогенні мікроорганізми, запобігти епіде& міям і потенційним пандеміям внаслідок біотероризму. Це, до речі, уже друга фаза програми зменшення біологічної загрози в Україні 29 серпня 2005 року. Наша країна і США підписали до& говір про протидію загрозі біоте& роризму і запобігання поширенню біологічної зброї, технологій, ма& теріалів і відповідних спеціальних знань. Аналогічні програми діють також між США і Грузією, Узбеки& станом, Казахстаном, Азербайд& жаном. Ініціатива такого міжна& родного співробітництва нале& жить двом американським сена& торам. Ще в 1991 році Річард Лу& гар і Сем Нанн стали авторами Акту Нанна–Лугара, за яким і з’я& вилася Програма колективного зменшення загрози. Певне, не без підстав у США та інших краї& нах НАТО думають: що ширше буде співробітництво у боротьбі з біо& хімічним тероризмом, то більше буде безпека їхніх країн.

— Перелік вражає. вражає... .

— А якщо додати до нього про& екти з розвитку фундаментальних робіт в галузі хімії, фізики, біо& логії, математики, нанотехнологій, то стане зрозуміло, що НАТО дав& но вже є органом інтеграції світо& вої науки, насамперед фінансу& вання найперспективніших досліджень досліджень. Ця організація (одна з небагатьох) прямо, обминаючи корумпований не тільки в Україні, а й у багатьох інших країнах чи& новницький апарат, оплачує ос& новні прямі витрати на проведен& ня робіт учених, такі, як устатку& вання, предмети вжитку, подорожі й навчання тощо. Ніяково навіть коментувати всю важливість такої політики для української науки, фінансування якої здійснюється за залишковим принципом, і роз& міри цих коштів можуть тільки дивувати. Ось чому наші вчені від самого початку програми співробітничають із НАТО, і це співробітництво з кожним роком тільки розширюється. При цьому близько 800 українських учених не просто брали участь у заходах, проведених у рамках цієї програ& ми, а відігравали в них провідну роль, виступаючи як керівники міжнародних проектів й окремих заходів.

— Чим саме вас приваблює співробітництво?

— Так вийшло, що я беру участь у цій програмі майже з моменту її «запуску». За цей час був співди& ректором двох симпозіумів (за

рамках виїзного засідання Нау& кового комітету НАТО в Києві, ба& гато публікувався у спеціальних друкованих виданнях НАТО. Тому, не торкаючись військових ас& пектів співробітництва, маю підстави і право сказати: у плані науковому вчені давно вже зро& били свій вибір і проголосували «мозками» за НАТО. Такого вис& новку можна дійти хоча б з неупе& редженого аналізу змісту цікаво& го документа про наукове співро& бітництво Північноатлантичного альянсу з Україною (Update of Cooperative Activities with UKRAINE). У ньому наведені дані про сотні спільних коопераційних проектів у галузі науки, фінансо& ваних цією організацією.

— Чи означає це, що вчених спонукає до такої співпраці, скажемо так, індивідуальний фактор — потреба в самореа& лізації і гроші?

— Для вченого важливе не тільки фінансування, а й співро& бітництво з дослідниками інших країн у рамках реальних, діючих, а не паперових програм. Не менш важливо й інше — подивитися на

— ТТобто обто ви хочете сказати, що інтелектуальні наробітки в рамках програми безпосеред& ньо спрямовані якщо не на ви& рішення, то на моніторинг про& блем як зовнішньої, так і внут& рішньої безпеки. У тому числі

— В і л ь я м е М и х а й л о в и ч уу,, але ж це співробітництво «за сухим залишком». Американці

— А що, небезпека біотеро& с така актуальна? нас ризму для на Чи у страха великі очі? І чи не більшою є інша небезпека — отак відкрито й абсолютно офіційно «запозичують» наші розробки?

— Проблема запобігання за& грозі біотероризму особливо акту& алізувалася для нашої країни у зв’язку зі вступом у Світову організацію торгівлі, введенням безвізового режиму для ряду країн. Тому не варто розглядати розвиток співробітництва й на& дання фінансової допомоги нашій країні як чергову спробу дізнати& ся про наробітки наших учених, що становлять інтерес на міжнарод& ному ринку інтелектуальної влас& ності. Аналіз змісту доповідей, зроблених на симпозіумі, показує, що поки, на жаль, нам є чому вчи& тися у західних колег.

— І все&таки, у чому небез& пека? Які її масштаби?

— У доповіді «Ukrainian corruption and Non&rulled Market Economy as Sources of Chemical

№ 47

20 листопада 2008 року

Пріоритети За обрієм за

проти тероризму and Biological Terrorism» я звернув увагу учасників конференції на те, що в нашій, на жаль, корумпованій країні з погано регульованою рин ковою економікою збільшується небезпека не так терористичних актів, як тривалого, «повзучого» тероризму проти населення. На конференції один із про відних вітчизняних екологів про фесор Г.Г. Шматков у доповіді ще раз навів інформацію про те, що однією з основних причин підви щеної смертності населення нашої країни є погіршення екологічного становища. Справді, хіба не треба з цієї причини визнати зменшен ня населення України за роки не залежності більш ніж на 10% еко логічним тероризмом?

— ТТак ак вже і тероризм! Інші воліють говорити про специф іку нашої економіки, що ба зується на первинній індустрі альній переробці сировинних ресурсів. До того ж вона оріє нтована на експорт — основ не джерело надходження ва люти, а валюта потрібна, щоб імпортувати нові технології. технології... . Замкнуте коло. Ну і якийсь доб робут робут..

— Давайте називати речі свої ми іменами. Через неефективне управління і контроль органами влади, ослаблення контролю відповідними екологічними служ бами з появою нових підприємств, а також при реконструкції і рест руктуризації діючих перевага віддається найнебезпечнішим в екологічному плані проектам, що

забезпечують максимальний при буток. Більш того, державні органи найчастіше дійсно виявляються не спроможними саме через відсутність в Україні концепції стійкого розвитку. Тоді як у більшості інших країн світу вона, спираючись на індикатори стійкого розвитку, стала найдієвішим меха нізмом відбору гідних проектів. Пе реконаний, що запекле небажання української влади ухвалити (з 1992 року!) національну концепцію стійкого розвитку є «індикатором» її системної корумпованості. Вона упоперек горла стала б для тих, хто звик ухвалювати рішення щодо ре алізації того або іншого проекту не за допомогою об’єктивних індика торів стабільності, а керуючись зовсім іншими міркуваннями. У своїй доповіді я навів прикла ди, як така «воля» ручного ухвален ня рішень у Придніпров’ї призвела до появи цілого ряду ринкових об’єктів, що погіршують екологічне становище на території, яка і без того вже є зоною екологічного лиха, а отже, і посилення пресингу еколо гічного терору проти населення.

— Що ви маєте на увазі?

— Будівництво в безпосе редній близькості від житлових масивів уже декількох черг під приємства для випуску свинцевих акумуляторів, спалювання в центрі міста багатьох тисяч тонн лушпиння соняшника для одер жання водяної пари, розведення автомобільного палива токсични ми ароматичними відходами кок сохімічних виробництв, утилізація

в місті міжконтинентальних ра кет... Їх занадто багато.

про встановлення і покарання винних годі й говорити!

— Але голосних криків про екологічну катастрофу вже ніхто не чує. ТТочніше, очніше, їх заби вають інші. Про перманентну політичну політичну,, про економічну кри зу зу,, врешті решт врешті решт..

Друге Друге. Давно час думати не про ліквідацію наслідків, а про запобі гання хімічним, біологічним та еко логічним актам тероризму й теро ристичній діяльності. Слід зазначи ти, що і на конференції НАТО пре вентивній діяльності було приділе но явно недостатньо уваги.

— Епоха екологічного аларміз му у світі давно завершилася. Емо

Близько 800 українських учених не тільки бра ли участь у заходах, що проводились у рамках Програми НАТО для миру й безпеки, а відіграва ли в них провідну роль, виступаючи як керівни ки міжнародних проектів і окремих заходів.

ціями вже нікого не здивуєш. На став час конструктивізму, реаль ної, послідовної, системної робо ти. Що можна і треба робити, щоб протидіяти не тільки біохімічному тероризму, а й екологічному теро ру проти населення? Як на мене, насамперед необ хідно законодавчо визнати саму можливість екологічного тероризму проти населення і законодавчо встановити най суворіше покарання для вин них. Адже сьогодні, приміром, жоден лікар не насмілиться визнати обговорюван ий тільки обговорюваний в кулуарах зв’язок епідемії ту беркульозу легенів у нашій країні із проявами екологічного терору проти населення. А вже

Третє ретє. Керівництву країни необ хідно ухвалити нарешті національ ну програму стійкого розвитку. Слід зазначити, що без неї ми не тільки не зможемо боротися з терориз мом, а й у європейське співтовари ство не потрапимо. Неодмінною умовою членства є наявність і усп ішне виконання такої програми. Четверте Четверте. Замість окремих не залежних видів аудиту (енергетич ного, технологічного, екологічно го), що проводяться по близьких методиках і найчастіше тими сами ми експертами, слід перейти до єдиного комплексного технолого еколого енергетичного аудиту з ви користанням при цьому індика торів стабільності розвитку. Він здатний стати головним інстру інстру

ментом у протидії корупції і жадіб ному бізнесу при вирішенні зав дань запобігання екологічному те роризму проти населення. І останнє останнє. У зв’язку зі спроба ми перейти на альтернативні дже рела енергії не тільки в Україні, а й у інших країнах з’явилася небезпе ка об’єднання і посилення (синер гизму) екологічного й біологічного тероризму. Подивіться, з’являють ся підприємства, що виробляють біогаз із сільськогосподарських відходів. Скажіть, а чи вирішено проблему викидів у навколишнє середовище мікроорганізмів і білкових фрагментів? Ні. Хоча в нашої країни є сумний досвід ліквідації цілої мікробіологічної га лузі — виробництва білково вітам інних концентратів (БВК) через по яву так званої «хвороби Бикова» (на прізвище керівника цієї галузі). Виробництво спричинило масові захворювання через алергійну ре акцію відторгнення організмом лю дини чужорідного білка, що потрап ляє в нього з їжею, водою, через шкіру, з повітрям. Під час недав нього форуму НАТО в Берліні ми відвідали декілька німецьких біога зових підприємств. Незважаючи на властиву німцям чистоту, що доходить до педантизму, багато учасників про грами НАТО з чистих технологій, у тому числі і ваш покірний слуга, скаржили ся на алергійні прояви після контактів із новим джерелом екологічного те роризму. А що говорити про нас, де доки грім не вдарить... Розмовляв Олександр МОРОЗОВ

У «багатоповерховій» проблемі намітилися зрушення Зупинити зсув у Дніпродзержинську можна за 100 мільйонів гривень Понад 20 років Дніпродзержинськ бореться із підтопленням і зсувами. В одних районах ці «спецефекти» виникли внаслідок порушення системи природних і каналізаційних стоків, в інших — через масову забудову схилів природних балок, які не зміцнили як треба і не оснастили надійними системами інженерного захисту.

Ірина Кондратьєва

Я

скравим прикладом може бути схил Самишиної балки мікрорайону Черемушки, що з’явився на карті міста в 70 х ро ках минулого сторіччя. Багато новоселів ледь встигли зробити у своїх квартирах перший ре монт, як їм довелося знову зби рати валізи й чекати переїзду в інші будинки: в Самишиній балці деякі панельні п’ятиповерхівки буквально затріщали по швах. Підвали наповнилися водою, почали виходити з ладу системи

водопостачання, опалення і кана лізації, а потім і стіни почали роз’їжджатися. На початку 90 х років гостро по стало питання про відселення де кількох сотень родин з аварійного житла. Але надати нові квартири відразу всім не було ніякої можли вості. Відселення тривало довгі роки. Такими ж повільними темпа ми йшли й роботи із захисту схилу балки від зсувів. На цей час шість п’ятиповерхо вих будинків уже збезлюдніли. Помітні зрушення відбулися в 2007—2008 роках. Спочатку гроші

на відселення виділив Кабмін В.Януковича, а потім естафету прийняв уряд Ю. Тимошенко. У 2008 році на виконання ком плексної програми з інженерно го захисту схилу Самишиної бал ки з держбюджету надійшла суб венція у розмірі 30 млн грн. З них 600 тис. грн витрачено на про ектні роботи, близько 3 млн грн виділено на демонтаж будинків і 3 млн — на спорудження інженер них мереж. 23 млн грн пішло без посередньо на відселення людей. Наприкінці вересня 2008 року фірма «Будальтернатива» змогла розпочати демонтаж аварійних будинків. На думку експертів, очищення території від багато тонних конструкцій, подальша рекультивація землі та оснащен ня інженерних захисних мереж значно поліпшать ситуацію в цьому районі. До нового року підрядники обіцяють завершити демонтаж перших трьох бу динків. Будматеріали, придатні для вторинного використання,

Демонтаж почався складуються і надалі будуть реа лізовані за рішенням міськви конкому або використані для по треб міста. У 2009 році, після відселення ще 200 родин, з’явиться мож ливість демонтувати наступні бу динки. На ці потреби, відповідно до планів з виділення субвенцій з держбюджету, Дніпродзер жинськ повинен одержати

близько 40 млн грн. Таким чином, загальні витрати на відселення і зміцнення схилу балки станови тимуть за 18 років близько 100 млн гривень. Більшість від селених родин переїдуть у квар тири в лівобережній частині міста, де наближається до завер шення будівництво нових багато поверхових будинків. Фото автора

Закон збереження думки особисто особистості

№ 47

20 листопада 2008 року

І Дарвін, і Мойсей До 150 річчя створення еволюційної теорії Альфреда Рассела Уоллеса Детективні історії про вкрадену еволюційну теорію сьогодні мало хто сприймає серйозно. Попри це уявлення про конкуренцію між Дарвіном та Уоллесом щодо авторства концепції природного добору і досі поширені в навколонаукових і навіть фахових колах. Проте, навіть не знаючи біографій обох учених, виключно на підставі їх робіт можна переконатись у їх зразковій коректності та взаємоповазі: праця всього життя Альфреда Уоллеса має назву... «Дарвінізм», а Чарльз Дарвін у «Походженні людини та статевому доборі» найчастіше спирається на дані... Уоллеса.

Святослав Рибніков

Нотатки щасливчика Тонні ...Бриг «Вікторія» пришвартувався в порту Санлукар де Баррамеда іспанської провінції Кадіс 6 вересня 1522 року, після майже трирічного плавання. Повер нення першого в історії корабля, якому вдалося здійснити навколоземну подо рож, було важко назвати щасливим: 18 мореплавців з капітаном Хуаном Себас тьяном Елькано, який очолив експедицію після того, як 17 квітня 1521 року в битві з воїнами Лапу Лапу на філіппінському острові Мактан загинув Фернан Магеллан, — ось і все, що залишилось від потужної флотилії з п’яти швидких вітрильників із 265 людьми на борту. Одним із тих, кому судилось повернутись, був неохоче зарахований до складу експедиції в чині «позаштатного дослідника» з обов’язком вести щоденники пла вання Антоніо Пігафетта, завдяки якому ми сьогодні знаємо про події тих знако вих трьох років. Частина з його «Першого навколоземного плавання», оригінал якого італійською втрачено, вийшла друком у Парижі 1525 року, а решта поба чила світ тільки наприкінці XVIII століття. У виданих уривках поряд із безцінними для істориків фактами було цікаве для біологів спостереження: фауна одних, відносно близьких островів Малайського архіпелагу, на подив Пігафетти, різни лась і водночас була помітно схожою з фауною інших, більш віддалених островів. Таємниця цієї загадкової лінії, що розмежовує тваринний, і не тільки, як вия вилось згодом, світ Ост Індії, підкорилась науці 1859 року, коли було встановле но, що рівень Тихого океану колись був значно нижчим, і лише глибока протока між сучасними островами Балі та Ломбок розділяла суцільні масиви Азійського та Австралійського шельфів. На превеликий жаль, Альфред Рассел Уоллес, чиїм ім’ям названо цю межу, широкому загалу найчастіше відомий в контексті скан дальних історій про начебто вкрадену в нього Чарльзом Дарвіном концепцію при родного добору. Між тим цей дослідник по праву вважається одним із найвидат ніших натуралістів XIX століття, і 150 річчя першого публічного представлення на уковій спільноті його та Дарвіна теорії — добра нагода згадати цю знакову для сучасного природознавства постать.

Про дух і матерію

Офіційне його навчання закінчилось у 1836 році, коли збанкрутіла родина була змушена відкликати сина з реальної шко ли в лондонському передмісті Гертфорд. Далі почалась не менш «реальна» школа життя. Старший брат Уільям, який вчився на геодезиста, обіцяв взяти Альфреда своїм помічником — звісно, як тільки сам почне практикувати, а до тих пір тринад цятирічний хлопчик разом з іншим братом, дев’ятнадцятирічним Джоном, опановував професію будівельника на будмайданчи ках Лондона.

О

станній факт є тим більш показовим, що саме з питань еволюції людини погляди Дарвіна й Уоллеса карди нально відрізнялись. Перший був відкритий до дискусії з будь якого положення своєї теорії, окрім двох ключових, на його думку, моментів: еволюція є нетелеологічною — не має наперед визначеної мети і неантро поцентричною — однаково стосується всіх живих організмів, у тому числі й людини. Уоллес, навпаки, не міг прийняти жодну з цих двох тез, а невдовзі після створення теорії природного добору захопився ново модним тоді… спіритуалізмом! Вищий Ро зум, вважав учений, втручався в еволю ційний процес щонайменше тричі: вперше — коли створив життя з «мертвої» матерії, вдруге — коли дав тваринам душу і втретє — коли навчив людину мислити. Ця віра в ідеальну природу людей не полишала його все життя: «Духовні сили просунули світ на багато далі, ніж матеріальні, — сказав дос лідник в своєму останньому інтерв’ю нью йоркському журналу «The Outlook» у 1913 ро ці. — Еволюція може цілком прийнятно пояс нити якогось землевласника, рекламного агента, розпорядника або чорноробочого, проте вона не здатна пояснити геній Рафа еля, Вагнера, Сведенборга, Ньютона або Флоренс Найтінгейл». Саме сповідувана Альфредом Уоллесом філософія унікальності людини, її непідвлад ності суто біологічній еволюції стала причи ною написання вченим, на перший погляд, дивної книги про... відсутність розумних форм життя на Марсі. Ця праця 1907 року зовсім не схожа на нездорові міркування вісімдесятирічної людини, яка втрачає здо ровий глузд, — картинку, яка мимоволі ви никає в уяві від майже анекдотичної назви «Чи є життя на Марсі?». Навпаки, праця була зразковим комплексним досліджен ням (із залученням найсучасніших для на уки початку минулого століття методів, аж до спектроскопії!) кліматичних умов Мар са, яке переконливо доводило немож ливість існування на Червоній планеті рідкої води, а отже, спростовувала сен саційні заяви відомого американського астронома Персіваля Лоуелла про відкриті ним на цьому небесному тілі рукотворні зрошувальні канали. (Віддаленим на слідком цієї історії є присвоєння одному з кратерів Марса імені Альфреда Уоллеса.) Слід зазначити, що найрадикальніші роз біжності в наукових поглядах і найзапекліші фахові дискусії зовсім не позначались на

Альфред Рассел Уоллес

стосунках Альфреда Уоллеса з колегами опонентами: ані з Дарвіном, ані, тим більше, з малознайомим Лоуеллом. Навпаки, інко ли здається, що саме в цій суперечливості, діалектичній єдності протилежностей Уоллес брав життєву енергію і творче натхнення. «Життя є однаково чудовим майданчиком для зведення і теорій, і мрій. Ані Дарвіну, ані Мойсею не вдалось остаточно переконати людство, і доки цього не сталося, кожен з нас рухатиметься назустріч своїй останній меті з відкритим розумом». Ці рядки якнайкраще передають уоллесівське світосприйняття. Напевно, невипадково могилу геніального вченого замість традиційного пам’ятника вінчає дивний обеліск: двометровий стовбур скам’янілого дерева, що спирається на вап някову брилу, — символ нерозривної єдності живої та неживої основ у природі.

Його університети

Д

ля науки звичною є ситуація, коли зна чення тієї чи іншої особистості належ ним чином оцінюють тільки нащадки. Доля Альфреда Рассела Уоллеса — рідкісний приклад протилежного варіанта: всесвітньо визнаний ще за життя вчений згодом посту пово перетворився на відому вкрай обмеже ному колу фахівців фігуру. Коли 7 листопада 1913 року геніального природознавця не ста ло, популярний часопис «New York Times» на писав: «Помер останній з гігантів, які пере вернули науку минулого століття». І майже ніхто не знав тоді, що ця людина не мала... завершеної середньої освіти!

Уільям виконав свою обіцянку вже за два роки, забравши молодшого брата до себе в Ніт. Не виключено, що саме постійні роз’їзди і тривалі польові вимірювання в різних куточках Англії та Шотландії пробу дили в молодого Уоллеса нестримне ба жання подорожувати, якому ми маємо зав дячити за всі його відкриття. Утім, невдовзі до задоволення від роботи додалося не вдоволення обмеженістю власного світо гляду. Цей внутрішній дискомфорт ставав дедалі відчутнішим, і врешті решт юнак кинув геодезичну практику, в якій вже не бачив для себе нічого нового, з твердою метою піти вчитись. Ця мрія, однак, здійснилась досить своєрідно: ні, до школи його зарахували, але... вчителем! Утім, Лейчестерська шко ла, в якій молодий Альфред Уоллес викла дав все ті ж геодезію й картографію, таки виправдала його сподівання підвищити свій фаховий рівень: в її бібліотеці май бутній вчений проводив майже весь свій вільний час, штудіюючи класиків природо знавства. Особливо вразили його роботи Томаса Мальтуса, теза якого про не відповідність невпинного зростання наро донаселення ресурсним можливостям пла нети міцно засіла у підсвідомості Уоллеса. Це вона п’ятнадцять років по тому блис кавкою промайнула в голові вченого, який в той час здригався від тропічної лихоман ки на Малайських островах, в одну мить розкривши йому таємницю еволюції. Взагалі, невеличку бібліотеку в Лейче стерській школі можна сміливо вважати колискою всіх іпостасей Альфреда Рассе ла Уоллеса: увійшовши туди далекою від науки молодою людиною без чітких життє вих переконань, він вийшов звідти прогре сивним ученим і щирим соціалістом. А ще шкільна бібліотека подарувала Уоллесу зустріч з молодим зоологом Генрі Бейтсом, який невдовзі став його найвідданішим другом.

Повернення «Вікторії»

Автора!

У

тому, що 1848 року молоді люди кину ли стабільну вчительську роботу зара ди сумнівної долі дослідників мандрів ників, немає нічого дивного: побачити екзо тичні країни, одночасно займаючись улюб леною справою, та ще й в компанії найкра щого друга — перед такою перспективою мало хто встояв би. Звісно, поставало питан ня про заробіток, але Уоллес із Бейтсом ви рішили, що спійманих ними під час експе диції тварин після повернення до Англії охо че розкуплять багаті колекціонери і подорож окупиться сповна. Може здатися дивним, але, вирушаючи до далекої Бразилії, молодий Уоллес вже знав, що саме він має відкрити. Вже тоді він гли боко вірив у трансмутації — вчення про пе ретворення видів, і за наукову мету своєї по дорожі обрав доведення цієї теорії, у той час вкрай резонансної і дискусійної. До речі, на відміну від багатьох натуралістів того часу, та й сьогодення, Уоллес вважав відправною точкою будь якого дослідження теорію, а факти розглядав як позбавлені самоцінності засоби її доведення або спростування. «Так, гіпотеза вимагає фактів, але і фактам по трібна гіпотеза: без неї їх просто нема для чого збирати», — писав учений. Колекції, зібрані під час бразильської ек спедиції, були дійсно унікальними. Однак розбагатіти за їх рахунок Уоллесу не вдало ся: 30 липня 1852 року пожежа у машинно му відділенні знищила бриг «Хелен», який вже місяць прямував до англійських берегів. Дослідник дивом не загинув сам, а все, що йому вдалось врятувати, — декілька щоден ників і малюнків. Грошей вони, звісно, не принесли — на відміну від наукового імені, яке він дістав, опрацювавши свої записи й підготувавши на їх основі дві повноцінні на уково популярні книги, не кажучи вже про ряд вузькофахових статей. І все ж головні відкриття вчений зробив пізніше — під час експедиції на Малайський архіпелаг 1854—1862 років. Вирушаючи в другу подорож, Уоллес уже достеменно знав, що види змінюються. Цього разу він поста вив собі за мету пояснити, як і чому відбу ваються еволюційні процеси. Це саме тут сто п’ятдесят років тому вчений усвідомив сутність невидимого решета природи, яке пропускає тільки ті організми, які відповіда ють умовам середовища свого існування. Відкриття це було настільки серйозним, що Уоллес, який попри певну відомість у науко

№ 47

Закон збереження думки особистості

20 листопада 2008 року

Отримання державного патенту на винахід або корисну модель — подія сьогодні нібито ординарна, адже винахідництво в Україні відроджується, і свої ноу!хау патентують майже щодня чимало наших співгромадян. Але винахід 40!річного полтавця Костянтина Расіна, лікаря!терапевта за фахом і «технаря» за покликанням, не вписується у звичні рамки. Він ніби зійшов зі сторінок фантастичних романів і може геть змінити наше уявлення про можливості людини.

Олександр Брусенський

Зусиллям думки

Н

е секрет, що військові давно сушать голову над проблемою створення уні версальних солдатів роботів, які по одинці можуть протистояти якщо не цілій армії противника, то бодай кільком десят кам вояків. Кажуть, на Заході до цього вже наближаються, але поки ця мрія успі шно втілена лише в кіно. У житті все знач но складніше. А от полтавський винахід ник стверджує, що він упритул наблизив ся до технічної матеріалізації ідеї універ сального солдата, створивши біокіберне тичний приціл для стрілецької зброї. Кос тянтин Расін не робить секрету зі свого ви находу. Хоча, на думку тих, хто вже довідав ся про ноу хау лікаря, його варто було б утаємничити. Від гріха подалі... Пан Костянтин дав своєму проекту умов ну назву «Горгона» — від імені міфічного чу довиська із жіночим обличчям і зміями замість волосся, лише один погляд якого перетворював людину на камінь.

— Мій біокібернетичний приціл, син хронно з’єднаний зі стрілецькою зброєю, спрацьовує від зусиль людської думки, — пояснює принцип роботи свого приладу К. Расін. — Людині, яка має таку зброю, треба лише подумки віддати команду «Во гонь!», і зброя миттєво вистрелить. Причо му ураження противника гарантоване на сто відсотків: куди спрямований погляд того, хто тримає прилад, туди і влучить куля... Один солдат, озброєний моїм «біок ібером», може протистояти десяткам во

Хто погляне на «Горгону»?

яків противника, адже його практично не можливо уразити, бо він набагато виперед жає своїх ворогів. Усього 0,08 секунди — (швидкість фізіологічної реакції людини) потрібні «біокіберу» для відкриття вогню на ураження... Скептичний погляд журналіста не збенте жив К. Расіна. Він терпляче, наче на уроці в школі, розтлумачував кореспонденту прин цип дії свого «біокібера».

— Коли ви дивитеся на якийсь об’єкт — людину, будинок, авто тощо, його образ фор мується в корі головного мозку, — пояснює винахідник. — Я розробив мікросенсори, які можуть цей біологічний сигнал «зчитувати» і

Листування Уоллеса з Дарвіном зберег лось частково: перші, найцікавіші для істо риків науки листи до Дарвіна загубились, а от Уоллес зберіг усі послання свого кумира. З них ми знаємо, що реакція Дарвіна, спо чатку скептично ввічлива ( «Ваші висновки схожі з моїми, проте я піду значно далі за Вас»), поступово переросла у непідробний подив глибиною теорії молодого дослідника. «Кращий стислий виклад моєї майбутньої книги важко уявити, — зізнався Дарвін своє му другу, відомому геологу Чарльзу Лайелю.

— Навіть терміни, які вживає цей юнак, — то є назви моїх розділів!» Жодного наміру красти уоллесівські ідеї Дарвін, звісно, не мав — хоча б уже через те, що його власна теорія природного добо ру була розроблена на порядок докладніше, і окремі статті, які б за необхідності могли засвідчити його першість, уже побачили світ. Рішення, яке прийняв Дарвін, прочитавши статтю Уоллеса, було протилежним: він по

Костянтин Расін переконаний, що його ви нахід можуть успішно використовувати не тільки в армії, а й у поліції, спецслужбах тощо. Він стане у пригоді при проведенні спеціальних операцій, приміром, визволенні заручників, знищенні терористів. Точність влучення гарантує успіх у надскладних ситу аціях, стверджує автор приладу. Винахідник розуміє, що багато з тих, хто вже дізнався про його розробку, скептично ставляться до «біокібера», мовляв, усе це плід

«Універсальний воїн» полтавського винахідника стане у пригоді, і в армії, і у разі надзвичайних ситуацій, і в побуті. Але яка доля чекає на нього? перетворювати в електричний. Людині, яка розгледіла об’єкт, який хоче уразити, достат ньо віддати словесний наказ або назвати якусь комбінацію цифр, що слугуватимуть ко дом, і спеціальний процесор відреагує на команду й миттєво передасть її виконавчо му елементу. Приміром, зброї.

«Універсальний солдат» завжди солдат!

С

ьогодні полтавський винахідник частіше оперує терміном «зброя» для наочності, щоб зробити більш зрозумілою ідею за стосування свого винаходу. Але виконавчим елементом може бути не лише зброя, а, при

І Дарвін, і Мойсей вих колах все ж відчував себе скоріше аут сайдером, ніж корифеєм тогочасного при родознавства, просто не міг не звернутись до метрів біології із проханням висловити свою думку. У 1855 році він надіслав Чарль зу Дарвіну свою роботу «Про закон, який визначає поширення нових видів», а двома роками пізніше ще одну статтю — «Про за кономірність, згідно з якою нові форми відокремлюються від вихідних», у яких ви клав фактично ті ж самі тези, які Дарвін уже майже двадцять років оформлював у книгу, проте ніяк не міг її завершити і видати.

міром, побутова техніка. Мікрохвильову піч або холодильник теж можна вмикати й ви микати зусиллям думки через мікропроце сор.

дав її... на розгляд у Ліннеївське наукове то вариство — чи не найавторитетнішу наукову організацію того часу! Напевно, якби не друзі Дарвіна, які, знаючи, скільки сил і часу той присвятив написанню свого монументально го «Походження видів», подали уоллесівську статтю разом з ранніми роботами Дарвіна, у сучасній науці еволюційну теорію знали б виключно як теорію Альфреда Уоллеса.

фантазії. У відповідь К. Расін стверджує, що свій винахід він уже випробував у Полтаві. Для технічної реалізації свого задуму змоде лював найбільш типову ситуацію, знайому більшості водіїв, коли перед авто раптово пе ребігає дорогу людина, а водій не встигає відреагувати й натиснути на гальма. «Біокі бер» у такому разі гарантує миттєву реакцію і зупиняє авто. Розроблені власноруч біосен сор і мікропроцесор він з’єднав із системою запалення автомобіля і на середній швид кості, із якою мають їздити водії містом, змо делював ситуацію, коли перед його авто не сподівано з’явився пішохід. Одного погляду на людину перед капотом легковика вистачило, щоб мікропроцесор, підкоряючись інстинк тивній команді водія, переданій через біо сенсор, блискавично розімкнув мережу запа лення, і машина одразу зупинилася. Окремі ж моменти в уоллесівській ево люційній теорії можна без перебільшення на звати більш прогресивними. Так, він першим серед біологів висунув тезу про те, що завдя ки регулювальній ролі добору жодна «не справність» — несприятлива мутація — не може досягти розмаху, небезпечного для існу вання виду. Ця думка вченого, яку видатний наукознавець, лінгвіст і кібернетик Грегорі Бейтсон у 1970 році охарактеризував як «найбільш значущу в усій науці XIX століття», і дотепер лишалась поза увагою дослідників.

Еволюція справедливості

С

ам Уоллес сприймав своє спільне з Дарвіном авторство теорії природно го добору як велику честь, надану йому видатним вченим. Маловідомий моло дий дослідник, як слушно вважають історики науки, дійсно мало чого домігся би без підтримки іменитого колеги. Проте заради справедливості слід зазначити, що його кон цепція є не просто скороченим варіантом теорії Дарвіна. Вона містить низку оригіналь них положень. Наприклад, тезу про визна чальну роль в еволюції не внутрішньовидо вої конкуренції (на цьому наголошував Дарвін), а тиску з боку довкілля. На переко нання дослідника, саме через невідповідність його умовам і гине більшість нових форм. (До речі, через постійне наголошення на ролі чин ників навколишнього середовища Альфреда Уоллеса нерідко називають хрещеним бать ком сучасного екологічного руху.)

І все ж внесок Альфреда Рассела Уоллеса в історію людства значно більший за розроб ку еволюційної теорії та її активну популяри зацію. Набагато важливішою є його спроба поєднати матеріалістичні закономірності з ідеями гуманізму. Шлях Уоллеса до соціаліз му є не менш закономірним, ніж розвиток його наукових поглядів: восьма дитина в бідній, але гордій родині (які, до речі, як і ти сячі інших Уоллесів, вважали себе нащадка ми легендарного Уільяма Уоллеса — лідера

Яка доля чекає на винахід полтавця? Він пропонував в Україні своє ноу хау спеці альним службам, у тому числі СБУ, але там поки не виявили до новинки інтересу. На разі, коли процедура патентування завер шилася, пан Костянтин шукає далі можли вості застосування свого приладу, зокре ма, в Росії. Військові сусідньої країни більш уважно поставилися до його винахо ду, і вже є домовленість із представника ми «Рособоронекспорту» про зустріч. Заці кавилися винаходом і наші військові. Не щодавно на запрошення заступника міністра оборони України Богдана Буца К. Расін виступив на засіданні секції нау ково технічної ради Центрального НДІ оз броєнь та військової техніки Збройних сил України з доповіддю про своє ноу хау. Але далі справа не посунулася. Ґрунтовному об говоренню перешкодили присутні на засі данні представники однієї з приватних фірм, яка спеціалізується на танкобуду ванні.

— Вони запропонували передати мій прилад їхній фірмі, а не Міністерству обо рони України, — сказав Костянтин Расін.

— Це мене не влаштувало... Полтавський винахідник стверджує, що у разі, якщо його прилад викличе інтерес, він готовий скласти перший робочий ек земпляр протягом двох тижнів. Дати жит тя «біокіберу» доктора Расіна допомагає один із полтавських підприємців, який оп латив усі витрати, пов’язані з патентуван ням. На знімку: Костянтин РАСІН Фо ора Фотто авт автора

визвольного повстання шотландців проти англійської експансії в XIII столітті), безсонні ночі в Лейчестерській бібліотеці з томиком Роберта Оуена, безпосереднє знайомство з «передовими методами господарювання» розвинутих країн Південної Америки та Південно Східної Азії, тривале безгрошів’я (Дарвін та інші колеги нерідко «наймали» Уоллеса науковим редактором власних творів — адже просто так приймати допо могу той відмовлявся), — все це незворот но переконало Уоллеса в несправедливості суспільства й необхідності активно бороти ся за правду. Він і боровся. Очолив Товариство націо налізації землі, розпочав кампанію про відмову від безглуздої виплавки монет із ви черпного золота і перехід на паперові гроші (це саме тому на виданій у 1920 році роботі видатного американського економіста Ірвінга Фішера «Стабілізації долара» стоїть епіграфом, на перший погляд, дивне: «При свячується Альфреду Расселу Уоллесу»), організовував марші за надання жінкам права голосу... Фактично другу половину свого життя Уоллес був відомий більше як громадський діяч. Ні, жодних утопічних кон цепцій він не створював — просто вірив, що потроху, зусиллями багатьох людей світ зміниться на краще. «Істина завжди утверд жується в муках, — сказав він у своєму ос танньому інтерв’ю. — І очікувати, що світ одразу її прийме, — те саме, що сподіватись на диво. Але вона прийде, я в це вірю: те перішній стан речей є надто руйнівним і не рівноважним, щоб триматись довго». Хочеться вірити, що сьогодні, майже че рез століття після цих слів, мрія Альфреда Рассела Уоллеса стала хоч трохи ближчою.

АПК знаю знаю, як як

№ 47

20 листопада 2008 року

Як оцінити працю виноградаря? Оцінку їй може дати тільки виноградна лоза, яка згодом устократ повертає все те, що роками вкладається в її ріст. Досить сказати, що виноград починає плодоносити лише через кілька років після того, як його посадили. Виноградарство і, відповідно, виноробство в Україні не є бюджетотворчою галуззю з усіма наслідками, які з цього випливають, проте проблема доброго вина не втрачає актуальності.

Олександр Лясковський

Ф

ахівці галузі говорять, що для одержання добрих урожаїв винограду треба впровадити цілий комплекс методів, що перед" бачають, у першу чергу, вирощуван" ня стійких до наших кліматичних умов сортів. «Виноградні» регіони України — Крим, Херсонська, Ми" колаївська, Одеська області і За" карпаття — є зонами ризиковано" го виноградарства, і все"таки знач" на частина території Автономної Республіки Крим сьогодні задіяна під виноградники, які дають сталі врожаї. Восені цього року тільки в одно" му господарстві Бахчисарайського району нових для цих місць сортів винограду, таких як шардоне, піно фран, рислінг, більшою мірою при" датних для виробництва шампан" ського, посаджено на площі понад 110 гектарів. Однак навіть тут кращі сорти французького виногра" ду, з якого виробляють відому в усь" ому світі продукцію, просто так не ростуть. Зніжені, вони не витриму" ють морозів, вітру і хвороб, які ста" ють незмінними супутниками осін" ньо"зимового періоду їхнього рос" ту. У принципі, виростити їх можна, але для цього лозу треба укутувати на зиму пісково"тирсовою суміш" шю, накривати ящиками для забез" печення вентиляції, присипати зем" лею. На практиці ж це зробити не" реально, тому що на одному гектарі у нас висаджується близько 2000 кущів винограду, тобто на території середнього господарства площею 400 гектарів росте не менше 800 тисяч кущів. Неважко підрахувати,

яка ж буде ціна пляшки вина, ви" готовленої при таких витратах... У середині 80"х років минулого століття безрозсудні дії уряду Ра" дянського Союзу призвели до май" же повного знищення виноград" ників. Та й кліматичні зміни останніх років значно ускладнили нормаль" ний розвиток галузі. Крім того, чи" малу роль у цьому відіграють чітко позначені перспективи ринку вина. На жаль, у нас у країні немає систе" матичних досліджень в цьому на" прямі. Однак досить красномовні факти всі знають: у Європі найдо" рожчі вина коштують у середньому близько 1 євро, у той час як найде" шевша горілка — приблизно 3,5 євро. У нас же ситуація протилеж" на. Ціна на натуральне виноградне вино в більшості випадків дорів" нює, а то й перевищує вартість го" рілчаної продукції, що значно зву" жує ринок вина і є непомірним тя" гарем для його виробників. За останні кілька років у країні проведено величезну роботу з відродження виноробної галузі. Побудовано кілька сучасних підприємств, які готові перетворю" вати зібраний виноград у якісні виноматеріали для їхньої подаль" шої переробки у вино. Одне з них — завод первинного виноробства в смт Поштове Бахчисарайського району. Технологічні процеси тут цілком автоматизовані. Про те, що процес пішов, свідчить і IV всеукраїнський конкурс виноградарів «Золота амфора" 2008», що проходив під патронатом Міністерства аграрної політики Ук" раїни у смт Каштан Бахчисарайсь" кого району. Він зібрав у Криму

Коли 75 річний мешканець Тернополя Михайло Рибак буває на ринку, його і вирощену ним городину одразу обступають люди...

Олег Снітовський

Виноградники в Криму простягнулись на тисячі кілометрів більше 60 учасників із Закарпаття, Одеської, Миколаївської, Херсонської областей, Автономної Республіки Крим, які змагалися у якісному і швид" кому збиранні винограду. Секатори в руках конкурсантів працювали так вправно, а кошики для збирання винограду наповню" валися так швидко, що важко було виділити кого"небудь із претендентів

Техпроцес

Час збирати врожай

М

айбутнє вино має шанс стати добрим, якщо виноград досягне своєї стиглості. Це можуть визначити лише фахівці, які періодично беруть відповідні проби. Виноград стає придатним для збирання тільки тоді, коли вміст цукру в ньому становить мінімум 18%, а кислотність — не мен" ше 6 проміле. Для десертних сортів показник цукру трохи вище – 22— 25%. За добу вміст цукру у винограді має підвищуватися не менш ніж на 0,2—0,5%, і коли досягає норми, починається збирання винограду.

Коли вино перебродить...

Шок замість дубової бочки

З

В

ібраний виноград після зважування і проведення відповідних проб потрапляє в дробильно"пресове відділення, де він відокремлюється від гілочок і стає масою, що називається мезгою. Далі відокрем" лене від мезги сусло надходить у спеціальні посудини, де відстоюється. У процесі відстоювання, що триває не менше 24 годин, відокремлюється осад, який згодом пропускається через вакуумні фільтри, де затримують" ся всі наявні в ньому тверді частинки. До речі, щоб було бродіння, виноград, який надходить у посудини, не ми" ють: дріжджі, які залишилися на ньому, і є тим необхід" ним компонентом, що забезпечує цей процес. Коли бродіння почалося, у сусло додають сірчистий ангідрид, який знищує всі бактерії, як сприятливі, так і ті, які можуть зіпсувати букет виноматеріалу. Однак через якийсь час до виноматеріалу додається чиста культура дріжджів. Через 6—10 діб дріжджі розщеп" люють вуглеводи і утворюється рідина, яка містить не менш 14% етилового спирту. При цьому значно підви" щується температура, що «вбиває» дріжджі, які осіда" ють на дні посудини. Осад видаляють спеціальними пристроями. Отриманий продукт відправляється на відпочинок, що триває не менше 40 днів.

історії людської цивілізації відомі факти, коли цілі народи виживали тільки тому, що не вживали у чи" стому вигляді воду, яка спричиняла невиліковні хвороби — холеру або чуму, а розводили її вином, що її практично повністю знезаражувало. Здавна, вирушаючи у далекі морські походи, моря" ки брали із собою дубові бочки з вином. І це було пра" вильно, бо дубильні речовини, які містяться в них, уби" вали всі шкідливі бактерії. Але на зміну бочкам прий" шла скляна тара. Отут і виникли проблеми. Вино в скля" них пляшках «не хотіло» довго зберігатися. Але і у цій ситуації знайшли вихід. Вино просто почали кип’ятити, щоб убити шкідливу флору. Однак при нагріванні до температури трохи вище 50 градусів у вині починають" ся необоротні процеси, які значно знижують його ко" рисні властивості. Навіть пастеризація, що застосо" вується на багатьох винних заводах, не дає бажаного результату. А от особливістю вина «Золотої амфори» є те, що воно піддається... шоку. Спочатку охолоджується до температури мінус 14 градусів, а потім протягом міся" ця поступово нагрівається до нормальної температу" ри. Ефект той же, що й при пастеризації, однак всі корисні властивості вина зберігаються.

Городнє диво «гуляйполя» Тернопільський городник аматор на приміській ділянці вирощує гігантські врожаї

П

окупці беруть плоди у руки, обмацують їх, ставлять на ваги — і не вірять своїм очам. Як таке може бути, щоб одна картоплина важила 800 грамів? Напевно, хімія свою роль відіграла, думають одні і відходять. Довірливіші залишаються і допитуються, як можна вирости" ти такий врожай. Михайло Федорович каже, що ніякої «хімії» не використовує. А скептикам пропонує взяти окремі плоди і перевірити їх на вміст хімікатів. Звичайно, ніхто цього не робить, люди вірять літній людині, яка буквально на очах молодіє, коли розповідає про своє захоплення. Михайла Рибака я знаю років з двадцять п’ять. Ще відтоді, коли, натхнений його прикла" дом, моржував певний час разом із ним. Ми" хайло Федорович — засновник і керівник «Не" птуна», міського клубу любителів зимового за" гартування. У свої вже немолоді літа він піднімає важкі гирі, бігає підтюпцем і, головне, за будь"якої погоди і пори року пірнає у відкри" ту водойму. У квартирі Михайла Рибака одна стіна повністю завішана грамотами, дипломами, медалями. Тут же — кубки за перемоги на обласних, всеукраїнських та міжнародних змаганнях із зимового плавання. А в ос" танні роки до «крижаного» хобі додалося ще одне — городнє. Якось у Києві на сільсько" господарській виставці він побачив, як один з фермерів показував відвідувачам власноруч вирощені досить величенькі кар" топлини. І подумав тоді: а чи зміг би у себе на городі щось подібне виростити? Дещо

на перемогу. Але змагання є змаган" ня. Приз глядацьких симпатій — ювелірну прикрасу — одержала Мар’яна Мадері із Закарпаття. А пе" ремога дісталася кримчанці Таїсії Куїс, яка за одну годину роботи зібрала більше 200 кілограмів ви" нограду. Заступник міністра про" мисловості Автономної Республіки Крим Микола Павленко, який був при" сутній на конкурсі, відзначив, що поки є такі керівники і працівники, виног" радарство в Криму буде. Треба тільки дочекатися, коли про галузь серйоз" но дбатимуть на державному рівні.

Такі помідори вирощує Михайло Рибак

розпитав фермера, дещо прочитав у книгах — і почалося… До речі, у нього, колишнього водія, ніколи не було потягу до землі. Грядки біля хати були, але на них поралися дружина або дочки. Та от саме після приїзду Михайла Федоровича з Києва садове товариство виділило родині Ри" баків у приміському районі дачну ділянку — такі в околицях називають «гуляйполем». От і вирішив Михайло Рибак перетворити її на

«полігон» для випробовування нових методів вирощування городини.

— Спочатку, — згадує Михайло Федорович, — на цих шести сотках я посадив те, що й сусіди. А для краси поміж рядками картоплі засіяв гар" бузове насіння. Картопля вродила така собі, а от гарбуз вимахав на 35 кілограмів! Дізнався Михайло Федорович, що у Києві проводиться щорічний конкурс на кращий вро" жай, подався туди зі своїм гарбузом — і вийшов переможцем, про що засвідчив диплом і пода" рована мікрохвильова піч. На виставці почув про різні методи вирощування овочів, послухав поради мудрих людей, докупив ще книг і поїхав до Тернополя з думками про великі врожаї.

— Головне в городній справі — підживлен" ня, волога, сонце і розпушування землі, — вва" жає Михайло Федорович. Ми сидимо з ним на «гуляйполі». Спеціально до мого приїзду господар зробив невеличку ви" ставку — зразки врожаю. Зізнаюся, таких ве" ликих овочів ще ніколи не бачив. Хазяїн бере в руки велику картоплину.

— Скільки заважить? — простягає мені. Стрілка на вагах показує 820 грамів! Бере" мо ще бульби, усі — від 700 до 800 грамів. По" руч чекають на зважування буряки, морква, капуста, часник. Один із червоних буряків потяг" нув на 2 кілограми 600 грамів. Морква довжи" ною 33 сантиметри — на 800 грамів, качан ка" пусти — на чотири кілограми вісімсот грамів. Заходимо до теплички, увішаної величезними червоними помідорами.

— Я вже їх просто не зважую, — каже Ми" хайло Федорович. — Самі бачите, які вони ве" личезні. «Дика троянда» — так сорт називаєть"

ся, дуже гарний. Однією помідориною може на" їстися кілька чоловік. Цього року одна із них, яку сусідка зважила, дотягнула до 450 грамів! Нічого штучного, все роблю, як книжка пише, але не з примусу, з любов’ю. Я серед городи" ни просто відпочиваю. Я тим всім живу. Воно мене так захопило і не відпускає, як моржу" вання... Ну, що ж, ходімо тепер до гарбуза! Вправним рухом господар бере гарбуза з грядки.

— Усе, красавчику мій, ходімо на ваги, — промовляє, згинаючись над гарбузом. Робить ривок, як справжній штангіст. Ва" жимо. Господар дещо розчарований: 27 кілог" рамів. Можна було ще почекати...

— Поговоримо про «другий хліб» — картоп" лю, — пропонує Михайло Рибак. — Перед тим, як садити, сиплю в ямку трошки шкаралупи ку" рячих яєць. Картоплю не всю кидаю в ямку, як це зазвичай роблять, а вирізую такий собі ко" нус із пророслим «очком» — з однієї картопли" ни буває 7—10 паростків. Саджаю рано. Ми" нулого року — 12 квітня. Усі казали: померз" не. Самі бачите, нівроку вродило. Добре допо" магає курячий послід, гній теж не завадить... Прощаємось. Михайло Федорович дає мені десять великих зубків часнику.

— Посадіть кожний сантиметрів з десять один від одного на глибину 5—6 сантиметрів. Побачите, врожай буде добрий. Що ж, я обов’язково посаджу цей часник. Може, дійсно, тепло рук Михайла Федорови" ча, енергія його захоплення городництвом передасться оцим зубкам, які й насправді да" дуть добрий врожай. Фото автора

№ 47

Техносфера SOSтан

20 листопада 2008 року

Апофеозу «Апофіза» не буде За розрахунками вчених, незабаром наша планета може зіштовхнутися з астероїдом «Apophis». Небесне тіло вагою більше одного мільйона тонн і діаметром близько кілометра відкрито в обсерваторіях США й Австралії в 2004 році. Дослідники занепокоєні реальною небезпекою, яку він несе людству. Ученим уже відома траєкторія польоту небезпечного космічного мандрівника. Висновки фахівців — астрономів із різних країн світу практично цілком збіглися. Про це повідомили у своїй доповіді генеральний конструктор конструкторського бюро «Південне» Станіслав Конюхов і вчений секретар КБП Микола Слюняєв.

Олександр Лясковський

Небезпечне зближення

У

квітні 2029 року мінімальна відстань при зближенні астероїда із Землею становити ме трохи більше 36 000 кілометрів. За по передніми розрахунками, під час польоту «Апофі за» у гравітаційному полі Землі його траєкторія може небезпечно змінитися. У цьому випадку астероїд рухатиметься по так званих резонанс них траєкторіях із щорічними поверненнями до Землі в 2034—2037 роках. Найнебезпечніше зближення із Землею може відбутися в 2036 ро ці, коли не виключається зіткнення з ним. Деякі вчені вже сьогодні висловлюють думку, що коли «Apophis» опиниться на відстані рівно 30404,5 кілометра від Землі, він потрапить у так звану гравітаційну свердловину. Ця смуга просто ру завширшки приблизно в один кілометр, що відповідає діаметру самого астероїда, є не чим іншим, як гравітаційною пасткою. У цій пастці сила тяжіння Землі може так вплинути на траєкторію польоту астероїда, що наша багатостраждальна

ях польоту. Однак у реальній ситуації особли вістю стане проходження астероїдом точки найбільшого зближення із Землею перед тим, як у цю точку увійде наша планета. У цьо му випадку вплив на зустрічних траєкторіях польоту ракетного модуля, як вважають фахівці, може призвести до негативного ре зультату — підвищення імовірності зіткнен ня із Землею. Для запобігання катастрофі «кінетичний удар» повинен здійснюватися на траєкторіях польоту ракетного модуля, век тор швидкості якого в момент зіткнення ста

планета опиниться в номінальному центрі траєкторії зіткнення з ним. Така си туація не виключена при підльоті у квітні 2036 року. Результати спостереження за небесним гостем дають можливість об числити ймовірність його зіткнення із Землею, що становить 1/45000.

Ще є час поміркувати

Щ

об звести цю ймовірність май же до нуля, досить завчасно «підправи ти» траєкторію польоту «Апофіза» усього на 1—2 кілометри, що може бути виконано різними способами. Найбільш прийнятний — кінетичний вплив на астероїд астероїд. Це завдання може бути виконано лише у разі максималь ного використання можливостей, безперечно, модернізованої і удосконаленої на той час ра кетно космічної техніки. Серед пріоритетних варіантів пропонував ся кінетичний вплив на зустрічних траєкторі

РН «Зеніт». Морський старт новитиме гострий кут з вектором швидкості польоту астероїда. На траєкторію «Апофіза» кінетичний ракетний модуль може вивести ракетоносій родини «Зеніт», що випускається в Дніпропетровську. Фахівці говорять, що для запуску доцільно ви користати РН «Зеніт 2SLB» або «Зеніт 3SLB» 3SLB», стартовий комплекс яких розташований на кос модромі Байконур. Важливо, що перший і дру гий рівні цих ракетоносіїв можуть бути викорис

тані практично без змін. Але безпосередньо для кінетичного впливу на астероїд ракетний модуль необхідно модернізувати, при цьому його габа ритно масові характеристики не повинні переви щувати параметри корисного навантаження, що використовується при виведенні на орбіту цих космічних апаратів, які, до речі, добре зареко мендували себе у світі. Якщо ж у ході досліджень буде доведена доцільність збільшення енергетич них можливостей ракетоносіїв, то буде розгля нуте застосування РН «Зеніт 3SLB» зі стартом з морської платформи. К онцепція багатоешелонного захисту Землі передбачає поетапний вплив на небез печний астероїд. При цьому у міру наближення астероїда до Землі виділяються зони впливу. По слідовність операцій така. Спочатку космічне тіло піддають впливу дрібнодисперсної хмари, що дозволяє уточнити саму структуру астероїда для прийняття подальших рішень. Потім застосову ються ерозійні хмари. Наступний крок —безпо середньо кінетичний вплив на астероїд шляхом зіткнення ракетного модуля з незваним прибуль цем. Не виключено, що на черговому етапі впли ву на «Апофіз» може бути застосований лазер ний промінь, що виходить із борта ракетного мо дуля. Якщо ж астероїд подолає всі ешелони неядер ного впливу, можуть бути застосовані засоби ос таннього рубежу — ракетні комплекси з ядерною зброєю на борту. Щоб точно влучити в астероїд, необхідні як мінімум три ракетоносії, які нести муть ці заряди. Але це надзвичайні заходи. У люд ства ще є час, щоб спільними зусиллями знайти шляхи запобігання всесвітній катастрофі. Автор дякує фахівцям КБП за допомогу, надану при підготовці цього матеріалу.

ПЕРЕДПЛАТА

Передплатити «Українську технічну газету» і бюлетень «Нещасні випадки на виробництві. Аналіз і профілактика» ви можете, звернувшись до поштових відділень, а також до передплатних агентств:

БЕРДЯНСЬК БЕР ДЯНСЬК Поплавська 70 344, 66 548

Саміт Дніпропетровськ 370 44 23, 370 45 12 Передплатне агентство «KSS» 33 52 89

ВІННИЦЯ Бліц Інформ 27 66 58

ДРОГ ОБИЧ ДРОГОБИЧ Паращак 41 54 74

БІЛА ЦЕРКВА Фрідман 4 97 04

ГО Р ЛІВКА РЛІВКА А.В. Сервіс 55 30 00, 55 24 75 Колегія 55 25 82 ДОНЕЦЬК Донбас Де Юре 382 68 25/26 Ідея 381 09 32 Кріотехніка 311 76 81 ДНІПРОПЕТ РОВСЬК Меркурій 744 73 15, 744 16 61

ЖИТОМИР Бліц Інформ 36 04 00 ЗАПОРІЖЖЯ Бліц Інформ 63 91 82 Прессервіс Кур’єр 220 07 97 Меркурій 220 87 61 ІВАНО ФР АНКІВСЬК РАНКІВСЬК Світ преси 4 91 88 Філіпова Н.О.

50 13 20 Бліц Інформ 52 28 70

КИЇВ Бліц Інформ 205 51 10 ВПА 502 02 22 Кондор 408 76 25 408 76 52 Статус 391 74 53 391 74 54 Прес центр 536 11 75 Саміт 280 77 45 Передплатне агентство «KSS» 585 80 80 Меркурій 248 88 08 КІРОВОГР АД КІРОВОГРА Бліц Інформ 32 03 06 КРЕМЕНЧУК Меркурій 70 03 84 Саміт Кременчук 3 21 88

МИК ОЛАЇВ МИКОЛАЇВ КРИВ ИЙ РІГ КРИВИЙ ТЕПС & С Бліц Інформ 47 47 75, 66 24 36 47 47 35 Кур’єрська НОУ ХАУ служба 47 20 03, передплати і 47 17 77 доставки Саміт Миколаїв 04 04 94 56 10 69 ЛЬВІВ Ділова преса 70 34 68 Західний кур’єр 23 04 10 Фактор 41 83 91 Циндра 97 15 15 ЛУГ АНСЬК ЛУГАНСЬК Ребрик 50 13 64, 50 14 33 ЛУЦЬК Бліц Інформ 72 05 48 МАРІУПОЛЬ Бліц Інформ 33 54 98

НІК ОПОЛЬ НІКОПОЛЬ Ай Джі Електронікс 4 22 48 НОВО ВОЛИНСЬК Мазурова 4 07 71 НОВОМОС К ОВСЬК Меркурій 7 51 91 ОДЕСА Ласка 711 66 16 Пугачова 237 17 80 Агентство Наш Бізнес 718 06 08, 714 41 68

ПАВЛОГР АД ПАВЛОГРА Меркурій 6 00 93 ПОЛТ АВА ПОЛТАВА Агентство передплати АНП 50 93 10 Бліц Інформ 50 92 61 СЕВА СТОПОЛЬ Бліц Інформ 55 44 51 Фактор Преса 45 55 82 СІМФЕРО ПОЛЬ Бліц Інформ 249 300 Саміт Крим 51 24 93 Флора 27 00 92 Фактор Преса 27 94 56

СУМИ ДІАДА 78 03 55 Еллада S 25 12 49 ТЕРНО ПІЛЬ Попович 25 18 23 ХАРКІВ Фактор Преса 738 29 73 Александ рова 754 58 27 ХЕРСОН Кобзар 42 09 09 ЧЕРНІВЦІ Ключук 57 03 17, 24 73 83 ЯЛТ А ЯЛТА Саміт Крим 32 41 35

Передплату можна оформити в редакції, звернувшись до відділу передплати і реалізації за телефоном: (0642) 59!93!92, т/ф 59!93!91, E!mail: marketing_utg@ukr.net

передплата на

2009 рік

триває

Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, відділі передплати редакції.

Тел. (0642) 59!93!92

Передплатні індекси: українською мовою

російською мовою

99309

99340

Вартість передплати: на 1 місяць — 19,24 грн на 6 місяців — 115,44 грн на рік — 230,88 грн

№ 47

У Донецьку відкрився після реконструкції кінологічний центр при Головному управлінні МВС України в Донецькій області.

«фахівці» з пошуку вибухівки, нар< котиків.

— Службовий собака має бути добрим, — упевнений Станіслав Одинцов. — Перший тест, який він проходить — реакція на людей, не має значення, своїх чи чужих. Якщо в собаки проявляється агре< сія, він для служби не придатний, якими б не були його робочі задат< ки. Найдобріші тварини викорис< товуються для пошуку наркотиків і вибухівки, адже їм часто доводить< ся працювати в місцях скупчення людей.

Олена Васіна

C

ьогодні донецький кінологіч< ний центр — найкращий в Україні. Усього в ньому утри< мується 31 чотириногий помічник міліції. Тільки останнім часом за допомогою своїх вихованців кіно< логи вилучили 42,7 кілограма нар< котиків і 900 грамів вибухових ре< човин.

Собак правоохоронці виро< щують самі або приймають від населення. Щоб підготувати тва< рину до служби, необхідно як мінімум 3—4 місяці. На утриман< ня кожного вихованця виді< ляється 130—150 гривень на місяць. За собаками доглядають 6 фахівців.

— Реконструкція тривала трохи більше двох років, — говорить на< чальник кінологічного центру при ГУ МВС України в Донецькій об< ласті підполковник Станіслав Одинцов. — Раніше тут стояли вольєри армійського зразка. У них було занадто сиро. Тепер же вони повністю перебудовані, починаю< чи з фундаменту. Реконструйова< ний центр відповідає всім сучас< ним стандартам утримання тва< рин. Крім зручних вольєрів для собак і цуценят, тут створені май< данчики для їхнього вигулу і дреси< рування, пункт надання ветери< нарної допомоги.

Міністр внутрішніх справ Украї< ни Юрій Луценко, який приїхав у Донецьк на відкриття центру, на< городив кращих кінологів області, а також подивився показові вис< тупи їхніх вихованців.

— У Донецьку ми побачили ре< зультат дворічної роботи, — відзначив Юрій Луценко. — Для того, щоб забезпечити гідні умови персоналу й тваринам, було виді< лено 3 мільйони гривень. Цього року ми плануємо створити основ< ну базу під Києвом, де проводити< муться тренінги для кінологів. Крім того, у бюджет будуть закладені кошти на годівлю собак, чого не було раніше. Планується і закупів< ля нових племінних тварин, на що також дотепер у більшості облас< тей України кошти не виділялися. Тому фактично йдеться про відрод< ження кінологічної служби, яка дуже важлива.

У кінологічному центрі несуть службу переважно німецькі вівчарки, але є і лабрадори, рот< вейлери. У кожного службового собаки своя спеціалізація: патру< лювання, охорона, розшук. Соба< ки, які використовуються у карно< му розшуку, теж мають різну «ква< ліфікацію»: серед них є «слідові»,

КРОСВОРД

Діаманти з... горілки

С

екрет полягає у співвідношенні водню, кисню і вуглецю в діаман< тотворчій області. Недорога плівка може бути застосована як ізоляційна, вважають співробітники Мексикансько< го національного автономного універ< ситету. Спочатку дослідники намагали< ся виростити діаманти з розчинів аце< тону, етанолу, метанолу. З’ясувалося, що розведення етанолу водою приводить до створення високоякісних діаманто< вих плівок. Шукаючи необхідну пропор< цію, учені прийшли до «формули» текіли: 40% етанолу і 60% води. Щоб розвіяти сумніви, один із учас< ників дослідження по дорозі на роботу купив невелику «кишенькову» пляшечку білої текіли, яку і піддали тестуванню. Були побоювання, що наявність у напої інших компонентів перешкодить процесу, але результати перевершили сподівання: уда< лося одержати навіть сферичні діаманти нанорозмірів. Тепер мексиканські фахівці впевнені: у текілі найоптимальніше для одержання діамантів співвідношення атомів вуглецю, водню і кисню.

У спеціально сконструйованому при< строї вчені нагрівали рідку текілу до 280о С, поки вона не переходила в газо< подібний стан. В іншій камері отриманий газ підігрівався до 800о С з метою роз< щеплення молекулярної структури, що приводило до виникнення твердих крис< талів розміром 100—400 нанометрів. Вони «обпадали» на кремнієву або ста< леву підкладку, формуючи рівну тонку плівку. Висока температура дозволила позбутися всіх вуглецевих «нечистот» напою. Результат — справжнісінькі діаманти. Нова плівка міцна, стійка до нагріван< ня, що дозволяє використовувати її як по< криття для різальних інструментів, потуж< них напівпровідників, детекторів радіації, оптико<електронних пристроїв. Про про< мислове виробництво можна буде гово< рити роки через два: технологія повинна зацікавити виробників напою, які змо< жуть розширити традиційну сферу збуту.

ВЕРТИКАЛЬ: 2. Боржник, що перетворився на раба (ісп.). 3. Водій корабля. 4. Дім іудейського Бога. 5. Супут< ник Санта<Клауса. 6. Гаряче місце у квартирі. 7. Відда< лені місця для декабристів. 9. Заклад, що зберігає му< зичні таланти. 10. Розпорядник театру або цирку. 14. Морфологія плюс синтаксис. 15. Вулиця, на якій усі бу< динки віддзеркалюються у воді. 16. Наука, що вчить ви< мовляти літеру «р». 17. Людина, з якої справжня жінка легко зробить мільйонера . 21. Білоруський самоскид. 22. Жовтий природний пігмент. 27. Дивись фото. 28. Прапор глави держави. 32. Снаряд для стрільби шам< панським. 33. Вміст голови Вінні<Пуха. 37. Об< межений кусень США. 38. Птиця з ірокезом на голові. Склала Оксана БАЛАЗАНОВА

ШАШКИ

Білі починають і виграють Напій Японії. 34. Той, у кого сталеві руки<крила. 35. Прізвисько Брежнєва. 36. Вітер штопором. 39. Спеціаліст із доставки імпортних товарів без ліцензії. 40. Країна< втоплениця.

В.ЗАДОРОЖНІЙ, майстер спорту

З’єднайте букви Відповідь на головоломку «Оберіть фішки», надруковану в № 46

Г ОРИЗОНТ АЛЬ ОРИЗОНТА Ь: 1. Людина, у якої бос — тренер. 8. Вчитель української мови, який «серце віддав дітям». 11. Майбутній светр у клубках. 12. Ріка, яку оспівала Стрєлка (х/ф). 13. Мова Індіри Ганді. 18. Одяг монаха. 19. Штат ім. президента. 20. Довговолосик 70<х років. 23. Авто< мобіль, у який був закоханий Едмон Дантес. 24. Прив'язь хробака. 25. Лекало для літер. 26. Таємний помічник. 29. Гладіатор голлівудського кіно. 30. Промисловість. 31.

Мексиканські вчені виявили, що з підігрітої пари сорокаградусної білої текіли, які осіли на кремнієву або сталеву основу, утворюється діамантова плівка.

1. h6<g7! f8:h6 2. g1<f2 g3:e1 3. h2<g3 h4:f2 4. f4<g5 h6:f4 5. c3<b4! a5:c3 (5…e1:c3 6. b2:d8 a5:c3 7. d8:b8 х ) 6. b2:a5 e1:c3 7. a5:b8 х

В Україні відроджується кінологічна служба

20 листопада 2008 року

Відповідь на етюд, надрукований у № 46

Розслабтес Роз слабтеся! я!

ГОЛОВОЛОМКА

З’єднайте кож< ну пару однакових букв ламаною лінією, що прохо< дить тільки по білих клітинках. Лінії не повинні перетина< ти одна одну і клітинки з буква< ми. Через будь<яку клітинку не повин< но проходити більше однієї лінії. Рубрику веде Андрій ГЕРМАН