Украинская техническая газета №101

Page 1

№ 49 (101) 8 грудня 2009 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

У НОМЕРІ: ПИТАННЯ РУБА Чого в цьому «супі» не вистачає? У Дніпропетровську відбувся міжнародний форум «Сучасна інноваційна політика: стан, проблеми й перспективи розвитку» Стор. 7

Виходить щовівторка

ВВЕР forever? Чому завдання створення власного атомного реактора виявилося для нашої країни непосильним?

SOSтан Чиновницький бізнес VS інвестиції в Україні Україна має спростити умови для ведення бізнесу — такий висновок дослідження Міжнародної фінансової корпорації (IFC) Стор. 11

ОБРІЙ На землі, у небесах і на морі... Літальні й плавні бойові роботи стали реальністю Стор. 13

СЕРЕДОВИЩЕ ПРОЖИВАННЯ Безцінне не означає безкоштовне Вартість має не тільки рукотворний, а й природний капітал. Враховувати її складно, але необхідно Стор. 14

Сергій ПОНОМАРЬОВ На чотирьох діючих атомних станціях України працює 15 ядерних реакторів. Усі вони російського або ще радянського виробництва. Серед них, до речі, досі працює декілька РВПК — того самого, «чорнобильського» типу.

Небезпечний каталізатор

СВІТУ — «MIR»

До 2030 року Україна має намір увести в експлуатацію ще 22 реактори, хоча вже сьогодні видно, що цим амбіційним планам не судилося справдитись ні в часовому, ні в кількісному відношенні. Закінчення на стор. 8

Молодим повсюди в нас дорога?

Еволюційний шлях розвитку гірничих технологій уже не в змозі розв’язати накопичені проблеми й суперечності. Потрібна революція Анна ГРЕЧАНИК Гірнича наука визнає, що звична доктрина видобутку корисних копалин не

Як залучити в науку талановиту молодь Стор. тор. 4

відповідає сучасним вимогам і реаліям. Коли-небудь вичерпаються технічно доступні вугільні пласти потужністю понад 0,8 метра і доведеться відпрацьовувати тонкі й надтонкі. Чи треба

На занедбаних складах у Запорізькій області нагромадилося більше 1000 тонн небезпечних отрутохімікатів Стор. тор. 6

говорити, що нинішнє обладнання для цього непридатне? Закінчення на стор. 5

З боргами — у майбутнє? Незважаючи на проблеми з виплатою державою ПДВ зернотрейдерам, експортери зерна працюють в Україні. Навіть зазнаючи збитків... Стор. тор. 12


2 №49 (101) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

8 грудня 2009

ТУТ І ТЕПЕР

Інакше не скажеш...

Бразильський варіант Під час візиту президента Бразилії Луїса Інасіу Лула да Сілва в Україну оголошено про досягнення рівня стратегічного партнерства двох країн

«The Wall Street Journal», США)

У Колись Україна подавала великі надії, обіцяючи стати демократичним лідером у регіоні. Але зараз вона викликає велике розчарування в активістів із демократичних та громадських організацій сусідніх країн. Білоруські активісти й російська опозиція не можуть більше говорити своїм послідовникам, що ефективні протести в суспільстві здатні викликати справжні зміни в їхніх країнах».

Валерій Литвицький Радник глави НБУ

Надійність виходу із кризи насамперед залежить від бюджету, від реформ, від зовнішнього попиту, від політичної ситуації... Тому закріплення технічного «підбадьорення» економіки треба перетворити на багаторічне економічне зростання. Це можливо, якщо буде нормальний бюджет, якщо буде відновлена приватизація, якщо послідовно проводитимуться заходи щодо монетарної й курсової політики, якщо протримається валютна стабільність. Треба відновити реформу в аграрному секторі, вирішити питання із заощадження енергоресурсів. Зростання можливе, якщо ми вирівняємо платіжний баланс і пожвавиться експорт, якщо повною мірою використовуватимемо вступ до СОТ, який ми зараз не використовуємо...»

Олександр Пилипенко

Віце-президент корпорації «ІСД»

Особисто я вважаю, що Україна зараз не готова до зони вільної торгівлі з Європейським Союзом. По суті, це буде дорога з однобічним рухом. Україні доведеться змінити політику застосування мит на імпорт товарів з ЄС, а також відмовитися від застосування преференцій для вітчизняних виробників. На український ринок вийдуть сильні європейські компанії, з якими вітчизняним виробникам буде дуже важко суперничати».

Експортний бум Українські металурги нарощують поставки своєї продукції в Ліван

тів інвесткомпанії Astrum Investment Management, припадає близько 90% українського експорту заготівки в Ліван. У цілому попит на Близькому Сході дозволяє комбінату стабільно працювати вже кілька місяців.

кщо за підсумками жовтня в цю країну було відвантажено майже вдвічі більше напівфабрикатів, ніж у вересні, то в листопаді обсяг поставок зріс у 40 разів. Основна причина збільшення попиту на українську металопродукцію — активізація будівництва в Лівані. Політична стабілізація в країні після збройного конфлікту з Ізраїлем зробила її привабливою для іноземних інвесторів. Так, приміром, в останні місяці значно зріс попит на довгомірний прокат, у тому числі й українських виробників. Основним постачальником цього виду продукції в Ліван є «Арселор Міттал Кривий Ріг», на частку якого припадає дві третини всіх поставок з України. Підготувала Наталя КОЗЛОВЕЦЬ

Запобігати забрудненню — вигідно! У Дніпропетровську стартувала програма «Чисте виробництво та енергоефективність. Норвезька модель»

У

відкритті програми, яке відбулося у Дніпропетровській торговопромисловій палаті, взяли участь Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Норвегії в Україні Олав Берстад, президент ДТПП Віталій Жмуренко, представники місцевих органів влади. Методику «чистого виробництва» розробили в США в 1980 році й випробували надалі на промислових підприємствах Норвегії. На основі цього досвіду модель почала поширюватися в країнах Східної Європи. Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ

E-mail: info@tehnichka.com

Підвищений попит на ринку Лівану має українська заготівка — сталевий напівфабрикат. Головний український постачальник цієї продукції — Дніпровський меткомбінат ім. Дзержинського. На його частку, за оцінками експер-

Я

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а. Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

ми своїми технологіями з виробництва такого ж типу літаків, воно зможе одержати кілька мільярдів доларів. Бразилія надасть Україні спеціальний кредит для завершення двостороннього проекту із запуску української ракети-носія «Циклон-4» з космодрому Алькантара. Проект вигідний обом сторонам. Для Бразилії, яка не має власних космічних технологій, важливий доступ до українських розробок. Україна ж, крім доступу до дешевого екваторіального космодрому, одержує шанс закріпитися на бразильському космічному ринку й завантажити виробничі потужності «Південмашу».

2010 році планується почати реалізацію спільного аерокосмічного проекту. Бразилія виявила зацікавленість у придбанні українських озброєнь — радіолокаційних станцій, бронетехніки та катерів. Як повідомив заступник міністра промислової політики Віктор Падалко, АНТК ім.Антонова братиме участь у проектуванні й будівництві нового військово-вантажного літака Embraer З-390. Український авіаконцерн і бразильський виробник літаків — компанія Embraer — підійшли до фінальної стадії переговорів. Для АНТК ім.Антонова цей проект цікавий насамперед із фінансової точки зору. За те, що українське підприємство поділиться з конкурента-

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Мета програми — спільний пошук рішень, економічне й екологічне обґрунтування їхнього впровадження для скорочення видаткової частини бюджету й негативного впливу на довкілля. Програма розрахована на навчання керівного інженерно-технічного персоналу діючих підприємств. Знання інженерамслухачам у галузі «Чистого виробництва» передають провідні норвезькі інженери, які мають великий досвід роботи як у національній, так і в міжнародній індустрії. Лектори вчать знаходити в традиційному й повсякденному нові можливості, від-

точувати вміння об’єктивно оцінювати звичну ситуацію, цінувати й удосконалювати своє робоче місце й запроваджувати в щоденну практику девіз програми «Запобігання забрудненню — вигідне!». Програма «Чисте виробництво» унікальна. Вона не тільки не вимагає від підприємств додаткових витрат, а й припускає пільгове кредитування. NEFCO (Екологічна фінансова корпорація північних країн) під низькі відсотки надає екологічні кредити на цікаві, але витратні проекти, які вимагають зовнішнього інвестування. Такий шанс мають близько 20 підприємств — учасників із Дніпропетровська й області.

(тел. 0642 34-72-47, e-mail: editor@tehnichka.com)

РЕДАКЦІЯ: Світлана Ісаченко - заступник головного редактора (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com) Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Людмила Гречаник — відділ технічної думки (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); Марина Савінова — відділ науки та освіти (тел. 0642 34-72-47, e-mail: otdelnauki@tehnichka.com); Ігор Павлюк — відділ промисловості (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com); Відділ маркетингу і реклами Любов Соловйова — менеджер (тел. 0642 59-93-91, 0642 59-93-92, e-mail: reklama@tehnichka.com, podpiska@tehnichka.com)

Газета видається українською та російською мовами ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ: Позиція авторів публікацій не завжди збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340. Номер набраний і зверстаний у комп’ютерному центрі «УКРАЇНСЬКОЇ ТЕХНІЧНОЇ ГАЗЕТИ».

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

Підготувала Олена Непокора (за матеріалами ІА «Час»)

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені ®, публікуються на правах реклами.

При ВИКОРИСТАННІ матерІалІв ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 15686 прим., українською мовою 4165 прим., російською мовою 11521 прим.

ЗАМОВЛЕННЯ № 2847


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 8 г р у д н я 2 0 0 9 №49 (101)

3

ТУТ І ТЕПЕР ПЕК Україна до 2020 року має намір увести в експлуатацію 6 нових атомних енергоблоків із сумарною встановленою потужністю 6,8 ГВт, сказано в проекті концепції Державної цільової економічної програми розвитку ядерної енергетики України на період до 2020 року.

Відповідно до документа прогнозується, що на кінець 2020 року в Україні вестиметься робота з будівництва ще 8 енергоблоків із легководними й важководними реакторними установками загальною встановленою потужністю 9,4 ГВт. Таким чином, до 2020 року в Україні планується експлуатувати 21 енергоблок із установленою потужністю 20,6 ГВт. Крім того, у рамках програми намічено спорудити новий дослідний реактор, оскільки строк експлуатації діючого добігає кінця в 2015 році. На будівництво нових енергоблоків планується виділити 126,87 млрд грн, у тому числі з держбюджету — 25,4 млрд грн. Україна заплатить $770 млн за російський газ, імпортований у листопаді 2009 року. В. о. міністра фінансів Ігор Уманський зауважив, що в будь-якому разі Україна вчасно розрахується за спожитий газ. Як резерв для оплати за газ залишаються облігації внутрішньої державної позики, за рахунок яких збільшений статутний фонд «Нафтогазу», а також спеціальні права запозичення (SDR), які можна конвертувати в долари за домовленістю із МВФ. Крім цього, у зв’язку з фінансово-економічною кризою рівень споживання газу в Україні різко знизився. За 10 місяців 2009 року при контрактних зобов’язаннях в 31,7 млрд м3 закуплено лише 18,85 млрд м3. ЦИФРА

з

$231,2 $271за тонну до

збільшується з 1 грудня експортне мито на російську нафту. Середня ціна на російську нафту за підсумками жовтня досягла річного максимуму, а в період із середини жовтня до середини листопада, за яким установлюється ставка мита, становила $75,98 за барель, що й привело до її підвищення. Ставка мита на нафтопродукти з грудня також збільшується. На світлі нафтопродукти вона становитиме $194,9 за тонну проти $168,1, установлених у листопаді, на темні — $105 за тонну проти $90,5. Одночасно обнуляється мито на експорт нафти 13 родовищ Східного Сибіру. Цей захід має стимулювати освоєння родовищ у районі проходження траси стратегічного нафтопроводу «Східний Сибір — Тихий океан».

ОПК Президент України Віктор Ющенко ввів у дію рішення Ради національної безпеки й оборони України від 20 листопада 2009 р. «Про заходи щодо невідкладного поліпшення фінансування Збройних Сил України для подолання кризового стану їхньої боєздатності». Про це сказано в указі від 2 грудня 2009 року, відповідно до якого необхідно збільшити фінансування Збройних Сил України цього року для реалізації першочергових і найважливіших заходів. Зокрема, 112,6 млн грн виділити на поновлення непорушних запасів матеріальних засобів Об’єднаних сил швидкого реагування; 24,7 млн грн — на підготовку винищувальної авіації Повітряних сил ЗСУ до бойового чергування із прикриття важливих державних об’єктів, підготовки рядового складу, сержантського й старшинського складу в навчальних центрах, забезпечення виконання програм зі стрибків з парашутом і підготовки водіїв. У Генеральному штабі Збройних Сил України вважають оптимальною чисельність ЗСУ в 2010-2011 р. на рівні 200 тис. чоловік.

За словами начальника Генштабу — головнокомандувача ЗСУ генералполковника Івана Свіди, розрахунок зроблено з огляду на те, що Україна поки не входить до жодної із систем колективної безпеки, які б гарантували державі безпеку. Начальник Генштабу відзначив, що «на сьогодні головне завдання — оптимізувати структуру органів військового керування, позбутися від структур, частин і підрозділів, які не потрібні Збройним Силам, і за рахунок цього збільшити чисельність бойових з’єднань і частин». І.Свіда нагадав, що Державною програмою розвитку ЗСУ на 2006—2011 роки передбачене створення невеликого сучасного професійного війська. «Але фінансово-економічна криза та інші аспекти внесли істотні корективи в процес реалізації цієї програми. Тому Генеральний штаб ініціював внесення змін у неї. Вони повинні забезпечити адекватні загрозам можливості Збройних Сил України на перехідний період до членства в НАТО», — зауважив глава Генштабу.

ПРОМИСЛОВІСТЬ Кабінет Міністрів України подовжив на перший квартал 2010 року дію меморандуму про взаєморозуміння між урядом і підприємствами гірничометалургійного комплексу. Про це повідомив міністр промислової політики Володимир Новицький. Крім того, він відзначив, що уряд розробив законопроект про підвищення кон-

раструктури ринку землі у випадку, якщо буде скасований мораторій на продаж землі сільгосппризначення. За його словами, у 2009 році ЄБРР профінансував проектів із розвитку українського АПК на 200 млн євро, а загалом за роки співробітництва з Україною — на 1 млрд євро.

курентоспроможності підприємств ГМК і хімпрому. «Цей проект закону вже надано на узгодження в міністерства й відомства», — сказав В.Новицький. Перший раунд переговорів між Україною й Канадою з підготовки угоди про вільну торгівлю планується провести в лютому 2010 року. Переговори про це почали наприкінці вересня 2009 року в ході візиту в Україну міністра міжнародної торгівлі Канади Стоквелла Дея. Договір про вільну торгівлю з Україною може надалі сприяти формуванню нових ринків для канадського експорту в діапазоні від машин, обладнання й фармацевтичних товарів до сільськогосподарської продукції й морепродуктів. У 2008 році канадський товарний експорт в Україну становив $229,7 млн, що на 80% більше, ніж у 2007-му. У 2008 році на першому місці серед канадського експорту були сільськогосподарські машини й аерокосмічне обладнання.

БІЗНЕС Передача підприємств теплокомуненерго (ТКЕ) у концесію не приведе до їхньої модернізації. Таку думку висловив голова Асоціації теплотехнічних компаній України Віталій Яковенко. «Концесія — це бізнес, а ідеологія бізнесу — заробіток. Приватна компанія, яка візьме підприємство в концесію або приватизує, побачить, що ми залежимо від нього, бо вона одна в цьому місті. Її завдання — підтримати на плаву своє підприємство, не більше. Тому нам не варто очікувати модернізації», — сказав він.

На думку експерта, із приходом концесіонерів неминуче підвищення тарифів на теплопостачання. АПК Європейський банк реконструкції й розвитку (ЄБРР) не планує знижувати фінансування розвитку агропромислового комплексу України в 2010 році. Про це повідомив директор з агробізнесу ЄБРР Жіль Меттеталь. За його словами, сума фінансування може становити 150—200 млн євро. Банк кредитуватиме прибуткові підприємства, які мають міжнародну фінансову звітність. Ж.Меттеталь також повідомив, що ЄБРР готовий фінансувати розвиток інф-

Птахівницькі підприємства України очікують повторного інспектування фахівцями Європейського Союзу в січні-лютому 2010 року. Про це в бесіді з кореспондентом УНІАН повідомив голова ради директорів асоціації «Спілка птахівників України» Олександр Бакуменко. «Ветеринарний комітет України вже майже готовий до всіх тих зауважень, які були зроблені. Зараз провадиться останній аудит ветеринарної служби», — сказав він. О.Бакуменко висловив надію, що наступного року Україна одержить право експорту м’яса птиці, яєць і яєчних продуктів у ЄС. Кабінет Міністрів України встановив на 2010 рік мінімально допустимі ціни на продукцію тваринництва, зокрема на молоко, велику рогату худобу, свиней і вовну. Згідно з відповідною постановою Кабміну мінімальні ціни на молоко екстра- і вищого сорту на 2010 рік становитимуть 2,6 тис. грн/т, 1-го сорту — 2,5 тис. грн/т, 2-го сорту — 2,12 тис. грн/т. Мінімальна ціна великої рогатої худоби встановлена в розмірі 13,35 тис. грн/т, свиней — 12,3 тис. грн/т, вовни — 21 тис. грн/т. Всі встановлені ціни не враховують ПДВ. ФІНАНСИ Державний бюджет України за січень-жовтень 2009 року зведений з дефіцитом 27 млрд 859,6 млн грн, Зведений бюджет — з дефіцитом 28 млрд 414,1 млн грн. Такі дані оприлюднені на сайті Міністерства фінансів України з посиланням на дані звіту Державної скарбниці. Відповідно до повідомлення у січніжовтні ц.р. у держбюджет надійшло 166 млрд 28,6 млн грн. Касові видатки за зазначений період становили 191 млрд 828,9 млн грн. У січні-жовтні ц.р. у Зведений бюджет України надійшло 217 млрд 403,2 млн грн, загальна сума касових видатків за 10 місяців — 243 млрд 721 млн грн. У загальний фонд держбюджету в січні-жовтні надійшло 120 млрд 907,4 млн грн, касові видатки — 147 млрд 916,8 млн грн, що становить 97,9% від планових показників. У результаті зміни порядку нарахування податку на прибуток для банків бюджет недоодержить цього року 3,2—3,7 млрд грн. Про це заявив в.о. міністра фінансів Ігор Уманський. За даними Державної податкової адміністрації, за січень-жовтень ц.р. надходження податків і платежів від банків, які адмініструє податкова служба, становили 4,6 млрд грн, у тому числі податок на прибуток — 2,7 млрд грн. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами «УНІАН», «Інтерфакс-Україна», Держкомстату України, АПК-інформ, Mobus.com


4 №49 (101) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

8 грудня 2009

НАУКА

Молодим повсюди в нас дорога? Як залучити в науку талановиту молодь Валентина ГАТАШ Для залучення молоді в науку в 90-х роках минулого століття заснували стипендії, а також гранти НАНУ та Президента України молодим ученим. Пізніше з’явилися Премії Президента України – такі собі Державні премії для молоді. Однак ці зусилля держави не дали бажаних результатів.

інститутів почали створюватися спільні кафедри з профільних дисциплін. У цьому був сенс. Річ у тім, що технічна оснащеність українських академічних інститутів значно вище, ніж у більшості університетів. До того ж у ВНЗ не було договірної тематики, раніше орієнтованої переважно на замовлення ВПК. У результаті

працювали б і студенти. Передбачається, що до 2012 року буде створено 5 університетів дослідного типу та 25 науковоосвітніх центрів на базі провідних ВНЗ і наукових інститутів. Інститут сцинтиляційних матеріалів НАНУ разом із Національним університетом ім. В. Каразіна вже створив науково-освітній центр «Функціональні матеріали». За нашим задумом, він має певною мірою замінити розформовану спільну кафедру (урахувавши виявлені недоліки). Базова кафедра центру — кафедра фізики кристалів фізичного факультету. Її вибір обумовлений двома чинниками: по-перше, вона тематично близька до нашого напряму досліджень; по-друге,

П

ричини, з яких ця проблема є в останні роки особливо нагальною, загальновідомі: зниження престижності наукової праці й низький рівень її оплати. Уведення доплат за стаж роботи, учений ступінь і звання, а також збільшення пенсії науковцям кардинально не змінили ситуацію. Адже така грошова підтримка стосується вже відомих учених, а нинішня молодь не схильна стояти в черзі за зарплатою «за віком». До цього треба додати ще один негативний чинник — погану (у порівнянні зі світовим рівнем) технічну оснащеність українських лабораторій. Якщо на кінець 2007 року середній вік науковців у академічних інститутах становив 50,2 року, то на кінець 2008-го — 51,4. Ситуацію коментує директор Інституту сцинтиляційних матеріалів НАНУ в НТК «Інститут монокристалів НАНУ» академік Борис Гриньов (на знімку).

— Борисе Вікторовичу, в Інституті сцинтиляційних матеріалів НАНУ, яким ви керуєте, простежується позитивна кадрова динаміка. За останні роки кількість молодих фахівців до 35 років збільшилася з 84 до 119 чоловік і становить сьогодні понад 30% усіх працівників інституту й понад 50% — усіх науковців. Про рівень їхньої кваліфікації свідчить і кількість лауреатів премій Президента України для молодих учених: за останні роки їх визнані гідними десять. У чому секрет? — У 90-ті роки почався масовий відтік молодих інтелектуалів із наукової сфери в інші сфери діяльності або за кордон. І ВНЗ, і НДІ розуміли, що вони будуть першими потерпілими в кадровій кризі. Тому вчені почали шукати шляхи залучення молоді до наукової діяльності власними зусиллями. Приміром, для цільової підготовки випускників ВНЗ на технічній базі наукових

Лауреати премії Президента для молодих учених 2009 року (зліва направо) Олександр Колесников, Володимир Таранюк, Володимир Кошель і Єгор Андросов перед завантаженням установки для вирощування кристалів

студенти не мають змоги одержувати навички дослідної діяльності й знайомитися з останніми досягненнями в тій або іншій галузі знань. У нас є власний досвід організації та функціонування спільної кафедри з Харківським національним університетом ім. В. Каразіна. Створена в 1997 році, вона дійсно стала джерелом припливу нових молодих сил — приблизно по 8—10 чоловік на рік. Більшість із них уже стали кандидатами наук. Студентів, схильних до наукової діяльності, робота на спільних кафедрах привабила ще й тим, що збільшувала їхні шанси влаштуватися на бажану роботу після закінчення навчання. — Чому ви говорите про цей позитивний досвід у минулому часі? — Через дев’ять років кафедру закрили. Нам довелося зробити це через відсутність задовільного законодавчого підгрунтя, яке регламентує таке співробітництво, і конфліктів із державними перевірчими органами. — На приплив молоді в науку спрямована державна цільова програма «Наука в університетах» на 2008—2012 роки. Чи міститимуть розпочаті на її основі реформи досвід роботи спільних кафедр та інші форми залучення до науки здібної молоді? — Відповідно до цієї програми на державному рівні задекларована спроба створення в країні університетів за західним зразком — із потужною дослідною базою й великими науковими лабораторіями, де разом із професійними вченими

ваш відданий слуга вже два роки є її завідувачем. Ці фактори дають нам додаткові можливості у справі добору перспективної молоді для роботи в інститутах нашого об’єднання. — Як зараз організовується навчання студентів? — Всі студенти третіх і четвертих курсів, а також магістранти цієї кафедри проходять науково-дослідну практику й виконують курсові, випускні та дипломні роботи безпосередньо в організаціях НТК. У наших лабораторіях зараз працює близько 50 студентів. Багато з них беруть активну участь у конференціях і школах молодих учених, які щорічно проводить інститут. Саме завдяки тісному співробітництву вчених ІСМА й базової кафедри відкрита нова спеціалізація «Фізика нанокристалів і наноструктур». Вся професійна підготовка магістрантів із цієї спеціалізації

— Ще рано говорити про якісь успіхи? —Перші успіхи вже є. Науково-освітній центр «Функціональні матеріали» виграв конкурс і тендер на виконання проекту «Багатофункціональні нанолюмінофори для біомедичного застосування» вартістю 2 мільйони гривень. Ми сподіваємося за рахунок цього фінансування трохи оновити наукове обладнання кафедри й потім спільно його використовувати. Така тісна співпраця інституту та університету дає можливість якнайшвидше визначити спеціалізацію майбутніх випускників, брати активну участь у їхній підготовці й відбирати найкраще підготовлених магістрів для роботи в лабораторіях. Щорічно ми залишаємо в себе від 5 до 8 випускників, частина яких і поповнює наукові відділи. Студенти, які робили курсові й дипломні роботи в нашому інституті й добре зарекомендували себе, відразу вступають до аспірантури. На цей час у них уже є певний науковий доробок, а найчастіше й публікації. Все це істотно скорочує строки підготовки дисертацій. Ми вже звикли, що фізики-експериментатори й матеріалознавці встигають повністю підготувати й захистити дисертації за час аспірантури. Для фахівців, які беруть участь у проведенні експериментів (особливо технологічного плану), це дуже непогане досягнення. А найголовніше — швидкий захист дисертації спонукає людину до наукової роботи. Колишні дипломники стають аспірантами й уже самі керують підготовкою курсових і дипломних робіт. Таким чином формуються майбутні наукові школи, виховується нове покоління вчених. Правда, цей процес відбувається повільніше, ніж хотілося б. Поряд із припливом молоді спостерігається й значний відтік: до половини молодих фахівців протягом декількох років із різних причин звільняються із інституту. З одного боку, треба пам’ятати, що в науці таке було завжди: дослідна діяльність має свою специфіку й вимагає від людини певних здібностей. З іншого — на вибір молодими людьми професії впливає багато чинників, у тому числі можливість відразу одержувати гідну зарплату в комерційних структурах. Цього ми поки забезпечити не можемо. — Чи передбачається цільовою програмою перспектива створення в Харкові дослідних університетів? — Така реформа потребує чималих коштів і ретельно продуманих процедур. До того ж поки не розв’язано проблеми законодавчого підґрунтя, існування різних каналів і структур фінансування, а також

АКТУАЛЬНО Ухвалено Державну цільову програму «Наука в університетах» на 2008—2012 роки, у якій задекларовано намір створити в Україні університети за західним зразком. Чи поверне вона молодь у науку? ведеться в нас у інституті: спецкурси читають наші провідні співробітники. Ми запропонували також надзвичайно актуальний для України навчальний курс «Інноватика», він читається магістрантам двох факультетів — фізичного й хімічного. Написано й видано відповідний навчальний посібник.

відомчих бар’єрів. Все це треба ретельно обрахувати й передбачити. Як ви знаєте, часом ми легко й швидко руйнуємо, а потім дуже довго не можемо створити рівноцінної заміни. У випадку непродуманих дій виникнення таких утворень може спричинити ще більше відставання від країн — лідерів у науці й техніці.


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 8 г р у д н я 2 0 0 9 №49 (101)

5

НАУКА

Миру — «MIR» Анна ГРЕЧАНИК Для революції потрібні ідеї, і вони є. Наприклад, піонерні розробки професора Донбаського державного технічного університету (ДонДТу) Гаррі Литвинського. «ШАХТА XXI СТОЛІТТЯ»: НАУКОВО ОБҐРУНТОВАНА ФАНТАСТИКА еволюцію, на думку Литвинського, треба починати з принципово нової техніки, тому шахта XXI століття повинна бути обладнана: прохідницьким комбайном «MIR» фронтальної дії зі шнековим виконавчим породоруйнівним органом, який забезпечує швидкість спорудження гірничих виробок до 100 м/доб.; фронтальним шнековим виїмковим агрегатом для безлюдного видобутку вугілля на тонких і надтонких пластах від 0,4 до 1,2 м продуктивністю 4...7 т/доб.; новою схемою підготовки й системою розроблення тонких і надтонких вугільних пластів, які дозволяють знизити собівартість вугілля в 3—5 разів; безканатним підйомом і безтрубним водовідливом з необмеженої глибини, які дозволяють скоротити витрати енергії вдвічі, усунути копри й різко зменшити шахтну поверхню; породонесучими конструкціями кріплення «Моноліт» з розвантажених вибухом і зміцненими породами, підривною бутовою смугою з попереднім розпором для безремонтної охорони виробок, анкерними й рамними сталевими конструкціями кріплення різних модифікацій. Ще одна особливість шахти ХХІ сторіччя — безлюдність. Якщо в сучасній шахті працюють 300—400 чоловік у зміну, то в шахті майбутнього — не більше 20, і умови їхньої праці безпечні: штучне створення газового середовища з 100% метану усуває «газовий бар’єр» для видобутку й можливість виникнення катастроф у вигляді вибухів і пожеж. Енергозабезпечення шахти ґрунтується на використанні метану, що виділяється з вугілля, оскільки звичайне підземне електропостачання неможливе через високі швидкості посування підготовчих і очисних вибоїв (50—100 м/доб.), а метан-дизелі нової конструкції в цьому випадку — оптимальний варіант. Після повного відпрацьовування вугільних пластів на шахтному полі до глибини 2—3 км (нині межа — близько 1000 м) стовбури шахти і надалі піднімають воду й дренують метан, тобто перетворюються на джерело видобутку дешевої енергії та зрошення сільгоспугідь.

Р

Початок на стор. 1

Можливо, багатьом зараз все це здається фантастикою. Однак реальність не обмежується видимими межами. Лише той, хто здатен зазирнути за них, здатен змінити й саму реальність. «Шахта XXI століття» — наукова доктрина, яка має серйозне підґрунтя. А про те, що це вже не тільки теорія, говорить хоча б той факт, що прохідницький фронтальний комбайн «MIR» став абсолютним переможцем всеукраїнського конкурсу «Винахід-2008». ГІРНИЧИЙ, РОЗУМНИЙ, ТЯМУЩІЙ — Гаррі Григорович, із чого ж почався «MIR»?

зець, піти на інші схеми руйнування порід, щоб поліпшити її відкол. Особливо вигідно застосовувати для цього шарошки, які працюють за принципом роздавлювання породи при перекочуванні по вибою. Раніше вони застосовувалися на комбайнах, які будували тунелі, але такі машини непридатні для роботи у рудниках і шахтах — вони занадто громіздкі й можуть проходити тільки прямолінійні й горизонтальні виробки великого перерізу. Ще одна проблема: як за допомогою шарошок можна руйнувати породу, яка перебуває у вибої перед комбайном? Адже наявні машини руйнують породу, послідовно переходячи від однієї точки вибою до іншої. У комбайні «MIR» передбачена принципово інша схема — фронталь-

ВІЗИТІВКА Гаррі Литвинський доктор технічних наук, завідувач кафедри «Будівельна геотехнологія й гірські споруди» ДонДТУ (м. Алчевськ), професор. Заслужений діяч науки й техніки України, дійсний член Академії будівництва України й Академії гірничих наук. Автор понад 150 винаходів, розробник нової наукової доктрини підземного розроблення корисних копалин «Шахта XXI століття» і прохідницького комбайна «MIR». — По-перше, з перегляду концепції роботи традиційних комбайнів. Існуючі гірничі комбайни були запропоновані ще наприкінці ХІХ століття і з того часу принципово не змінювалися, лише вдосконалювалися. Їх недолік у тому, що вони дуже громіздкі й малопродуктивні, не підлягають автоматизації й можуть працювати переважно на неміцних породах. Що міцніше порода, то більше потрібно енергії для її руйнування, а перед деякими породами поступаються навіть найбільш твердосплавні метали, з яких зроблені різці. Тому тільки 30—40% виробок проходять комбайни, а інші — слабко механізованою буропідривною технологією. А немеханізована праця людини, від якої не можна позбутися, — це і є позаминуле століття. Невтішні й економічні показники, адже найпростіший комбайн старого зразка коштує близько 5—7 млн доларів. Не тільки ціна комбайна позначається на собівартості вугілля, а й висока вартість проходки: 2—3 тисячі доларів за 1 м виробки, тобто на одному кілометрі «закопується» 2—3 млн доларів! Назріла необхідність у створенні комбайна нової конструкції, здатної розтяти цей вузол проблем. — У чому новизна конструкції вашого комбайна? — Розроблення конструкції «MIRа» почалося з розгляду проблеми руйнування гірських порід. Існуючі машини руйнують породу різцями. Та хто ж ріже камінь ножем? Тому варто викинути з конструкції комбайна рі-

ного руйнування відразу всього вибою вироблення. Так працює фронтальний, прогресивний виконавчий орган комбайна, виконаний зі скріплених між собою шнекових секцій. Шнеки, щільно притиснуті до вибою, обертаються й змушують перекочуватися по породі розташовані на їхніх лопатях шарошки. Кожен із 8 шнекових барабанів виконавчого органа обертають високомоментні гідродвигуни (потужністю 30—40 кВт), які встановлені всередині шнеків і працюють за схемою «статорколесо. Гідромотори підключені гнучкими гідромагістралями до помпової станції нової конструкції, автономно встановленої слідом за комбайном. А назва «MIR» (Mining Intelligent Roadheader) у перекладі з англійського означає гірничий розумний, або тямущий, комбайн. Розуміючий — бо легко адаптується до будь-яких умов.

— Новий робочий орган — це єдине нововведення «MIRа»? — Ні, звичайно. Машина принципово нового типу, «MIR» — це відрив від застарілих концепцій у гірничій промисловості. Незвичайні навіть розміри комбайна: нова конструкція робить його дуже компактним. По суті, це один виконавчий орган, притиснутий потужними гідродомкратами до всього вибою, його ширина близько 1 м. Він працює автоматично, без втручання людини, точніше, людина за всім спостерігає й дає машині програмні завдання за допомогою комп’ютера. Незвична й швидкість переміщення комбайна — близько 1 мм/сек. Породоруйнівний інструмент у вигляді ріжучих крайок на шарошках зроблений з алмазотвердосплавної композиції, розробленої в Інституті надтвердих матеріалів НАН України. Композиція в десятки разів міцніше своєї можливості вольфрамокобальтового сплаву, застосовуваного нині. Тому комбайн може працювати на найтвердіших породах не тільки у вугільній промисловості, а й на рудниках. Зауважимо, що звичайні комбайни можуть проходити переважно прямолінійні й горизонтальні виробки. А «MIR» може рухатися й повертатися в будь-якому напрямку, отже, проходити будь-які виробки: нахилені вниз, спрямовані вгору, такі що йдуть у різні боки. Важливі переваги конструкції нового комбайна — уніфікація, модульність, простота, у ньому відсутні традиційні для гірничих машин деталі — дорогі й ненадійні редуктори, шестірні, вали та ін. Основа комбайна — сучасна силова гідравліка, автоматика й механотроніка. — Є у світі аналоги «MIRа»? — Аналогів нема, ми перші. Отже, є можливість поставляти комбайн на міжнародний ринок гірничої продукції. Переконаний: ця інновація через свою ефективність буде затребувана в промисловості. І справа навіть не в унікальній конструкції, а в результатах його роботи. У багато разів збільшується швидкість проведення виробок: 70—100 метрів на добу, а не 10—20, яку звичайних машин. При цьому не потрібні численні бригади робітників, вартість гірничого виро-

Схема комбайна «MIR»

блення зменшується в 5—7 разів. А ще «MIR» у 4—5 разів дешевше за звичайний комбайн. Для України їх треба приблизно 200 на рік, а для країн СНД — 500—700. Величезний міжнародний ринок обіцяє високі комерційні вигоди для нашого машинобудування. КАМЕНІ, ЯКІ НЕ ЗРУЙНУВАТИ

Ф

ронтальний прохідницький комбайн «MIR» реальний і ілюзорний одночасно: є розробки, креслення, презентації, є патенти й перемога на конкурсі винаходів. А самого комбайна поки немає. Навіть дослідного зразка. — Гаррі Григорович, у чому ж річ? Що заважає комбайну рухатися? — Думка — це тільки зерно, яке ми кидаємо. Але воно має впасти в родючий ґрунт. А падає воно на камені, коефіцієнт міцності яких занадто високий... Щоб комбайн (і не тільки він) був, треба радикально вилікувати нашу нездорову економіку: усунути корупцію, тіньові схеми, клановість, створити конкуренцію. Адже потрібні не тільки гроші на подальше розроблення конструкції, коли кожну деталь необхідно сконструювати, розрахувати й накреслити, розробити технологію виготовлення. Це майже те саме, що й створення нового літака, тільки підземного, це робота цілої злагодженої конструкторської групи. А де тепер такі? Творчі професійні кадри втрачено. Адже щоб наука давала результати у вигляді технічного прогресу, держава повинна передбачати фінансування не менше 3% ВВП (межа виживання науки), а не 0,5%, як у нас. Доводиться з жалем констатувати: у нашій державі немає умов для розвитку нової техніки, відсутній, як говорять економісти, клімат, який сприяє «інвестиціям у новації». Відстала техніка нещадно експлуатується, виробництво через це зазнає великих збитків. У промислово розвинених країнах для використання патентів, нових розробок і високоефективних технологій створені технопарки, інноваційні інкубатори й великий набір економічних пільг для їхнього розвитку. Виробничників, які застосовують нову техніку, звільняють від податків, рівень нової продукції сягає 50—70%. А в нас у виробництві використовується не більше 5% інновацій, тобто це скоріше виняток, ніж правило. Це не тільки може призвести до технічного відставання, а й загрожує економіці держави. Адже умовою виживання країни й народу є не грізна армія, як за старих часів, а потужний інтелектуальний потенціал, здатний відстояти наукові й виробничі пріоритети у жорсткій конкурентній боротьбі на міжнародних фронтах геополітичного й технічного розвитку.


6 №49 (101) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

8 грудня 2009

ПРОБЛЕМА

Небезпечний каталізатор На занедбаних складах у Запорізькій області нагромадилося більше 1000 тонн небезпечних отрутохімікатів Ольга БОГЛЕВСЬКА Сьогодні їх намагаються утилізувати. Однак до повного зачищення регіону ще дуже далеко. УСЕ НАВКОЛО НІЧИЄ?

Т

ериторія Запорізької області буквально напхана складами з хімічними засобами захисту рослин (ХЗЗР), які після розвалу колишніх господарств (у 90-х роках) залишилися «у спадок» новим власникам земельних угідь. Поступово склади руйнувалися, піддавалися варварським набігам, багато з них у буквальному значенні без вікон, без дверей і без дахів. Із 107 складських приміщень 76 зараз перебувають у незадовільному стані — такі дані управління з питань надзвичайних ситуацій Запорізької облдержадміністрації. З кого ж запитувати? У трьох десятків складів взагалі немає власників, інші належать або місцевим агрофірмам (у яких є важливіші статті витрат, ніж боротьба з хімікатами), або сільським радам із мізерними бюджетами. Тим часом скупчення ХЗЗР досить небезпечні. Через діри в дахах неконтрольована кількість вологи потрапляє до куп пестицидів, що призводить до небезпечних хімічних реакцій. Саме такого висновку дійшли фахівці з техногенних аварій після ми-

мовільного загоряння великого складу на околицях села Новогорівка Токмацького району, де зберігалося більше 100 тонн непотрібних отрутохімікатів. Ідентифікувати вдалося тільки 10 із них, решта являла собою розсип хімікатів. Ліквідовували аварію екстрені служби весь день. Жителів села врятувало від ядушливого диму лише те, що вітер дув у інший бік. Вони звернулися до райдержадміністрації з вимогою терміново забрати склад із Новогорівки (під нею підписалися 500 чоловік). Ця НП стала чимось на зразок каталізатора для розв’язання проблеми. Отрутохімікати звезли в Новогорівку з декількох районів області ще наприкінці 2005-го — початку 2006 року. Робило це запорізьке наукововиробниче об’єднання «Динаміка», яке спеціалізується на переробленні небезпечних відходів. НВО взяло на себе відповідальність зберігати вміст складу, і майже відразу в районної влади виникли претензії до «Динаміки». За словами глави Токмацької райдержадміністрації Михайла Хом’яка, склад був непридатний до зберігання хімічних речовин. У сумнівних умовах отрута зберігалася до листопада, після чого за розпорядженням прокуратури «Динаміка» упакувала хімікати у герметичні кон-

тейнери. Небезпеки для людей і природи зараз немає. «ОТРУЙНА» КОНКУРЕНЦІЯ

П

очали «роззброювати» і найбільший склад — колишню хімічну базу «Василівський Агрос» у Василівському районі. Донедавна тут зберігалися 360 тонн отрутохімікатів, зараз залишилася половина. Знешкодження однієї тонни коштує 19,8 тис. грн. Гроші виділені з обласного бюджету. Тендер на утилізацію виграло одне з трьох спеціалізованих українських підприємств — «Елга» з Шостки Сумської області. Вищезгаданій «Динаміці» це замовлення не дісталося. Більш того, у Запорізькій обласній санепідстанції категорично відмовляються видавати дозволи на діяльність підприємства зі знешкодження отрутохімікатів у регіоні. Це мотивується тим, що «Динаміка» не виконує регламенти роботи із сильнодіючими отруйними речовинами, порушує природоохоронне й санітарне законодавство. Тим часом директор підприємства Михайло Зирянов запевняє, що в нього є безпосередні дозволи Міністерства охорони довкілля і в інших областях перешкод ніхто не чинить: у вісьмох регіонах країни послуги його фірми затребувані. А задимлення складів у

КОМПЕТЕНТНО Анатолій Севальнєв Головний державний санітарний лікар Запорізької області

— Склади отрутохімікатів — це бомба вповільненої дії, яка може призвести до численних жертв. Пестициди здатні отруїти питну воду; тара, у якій містяться хімікати, поступово стає непридатною, отрута просочуються в зем-

лю. Часто склади не охороняються, не зачиняються: не виключено, що в них заберуться злодії або потраплять у біду діти. Докорінно проблему буде вирішено тільки тоді, коли пестициди повністю вивезуть, утилізують, а місця зберігання зачистять — знешкодять стіни, стелі складів. Земля в цих місцях підлягає рекультивації, інакше вона непридатна до використання в сільському господарстві.

Зачищення від непридатних отрутохімікатів колишньої хімічної бази «Василівський Агрос». Щоб очистити склад повністю, треба вивезти ще 178 тонн небезпечних речовин

Новогорівці, на думку директора «Динаміки», відбулося внаслідок природної хімічної реакції, запобігти якій було неможливо. — Ми могли б зачистити область протягом року, — резюмує Михайло Зирянов. — Причому «Динаміці» невигідно, щоб пропав хоч кілограм хімікатів, адже ми хотіли заробити на їхній утилізації. На початку 2000-х років ухвалена загальнодержавна програма поводження з токсичними відходами, у якій прописано, що утилізуються вони казенним коштом. Чотири роки тому затвердили аналогічну обласну програму, наше підприємство почало працювати в її рамках. За власні гроші купили якісне обладнання на заводі «Серп і молот» у Броварах, випробували його, одержали висновок профільних інститутів. Своїм коштом придбали

Полтавський «спрут»: нове визнання Олександр Брусенський На виставковому міжнародному форумі «Аква-Україна-2009», який нещодавно відбувся в Києві, найбільший інтерес викликали унікальні розробки спеціалістів КП «Полтававодоканал».

Н

а представницьких зборах, у яких взяли участь понад 250 підприємств України, Туреччини, Росії, Ізраїлю, Великої Британії та інших країн світу, де переймаються проблемами водозабезпечення, полтавські спеціалісти продемонстрували свої розробки у сфері економії води, енергоресурсів та унікальні методи роботи з абонентами. Справжній

технологію, проконсультувалися в німецьких партнерів. Однак легалізувати обладнання, яке вже перебуває в Запорізькій області, було складніше, ніж придбати його. То чи буде закрито «отрутну» тему в регіоні? — Проблема ліквідації складів системна, вона актуальна і для нашої області, і для всієї країни, — говорить глава Запорізької обласної держадміністрації Олександр Старух. — Тим часом для її розв’язання треба не так вже й багато грошей: у масштабі області — 20—22 мільйони гривень. Якщо наступного року модель формування місцевих бюджетів не зміниться, наш регіон цілком здатний повністю закрити тему ХЗЗР за рахунок коштів обласного екологічного фонду. Він становитиме близько 36 мільйонів гривень. Фото Олександра ПРИЛЕПИ

фурор справило ноу-хау полтавчанам, за допомогою якого вони вже кілька років поспіль успішно борються з боржниками. Це прилади відключення від систем водозабезпечення та каналізації злісних неплатників, відомі полтавчанам та жителям багатьох міст України, де теж успішно використовують ці системи під назвою «Спрут» та «Зиґзаґ». На виставці у столиці вони були представлені у новій модифікації, яка дозволяє більш результативно використовувати це обладнання. Результат — заслужені нагороди (на знімку). Якщо працівники водоканалів в Росії та Білорусі вже знайомі з полтавськими розробками, то казахські спеціалісти побачили прилади вперше. І одразу зацікавилися, адже і в Казахстані, де чимало багатоповерхівок радянського зразка, вони стануть у пригоді.


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 8 г р у д н я 2 0 0 9 №49 (101)

7

ПИТАННЯ РУБА

Чого в цьому «супі» не вистачає? У Дніпропетровську відбувся міжнародний форум «Сучасна інноваційна політика: стан, проблеми й перспективи розвитку» Ірина КОНДРАТЬЄВА Актуальна тема залучила широке й досить солідне коло учасників — від учених, керівників інноваційних центрів і технологічних парків до представників обласних і державних органів влади. Про що говорили учасники форуму? Та про очевидні речі! Що економіка України помітно відстає від європейських та інших високорозвинених держав. І пов’язано це з відсутністю умов для якісного розв’язання науково-технологічних завдань у різних галузях виробництва. Необхідно переорієнтувати державну політику, відмовитися від фінансової донорської підтримки окремих підприємств і галузей промисловості. І ряд європейських країн готові допомогти Україні в розробленні інноваційної моделі розвитку економіки. ПОГЛЯД З ЄВРОПИ

– М

и поза політичними дискусіями й у першу чергу займаємося консультаційною діяльністю з передачі європейського досвіду й знань українському суспільству, — говорить доктор Антон Вірт, директор «Програми сприяння економічному розвитку й зайнятості в Україні» Німецького бюро технічного співробітництва (GTZ). — Три роки тому ми ініціювали обговорення на державному рівні питань трансферу технологій та інновацій. Перший форум проводився разом із Міністерством економіки України в Києві. Третій вирішили провести не в столиці, а у великому регіональному центрі. Цього разу вибрали Дніпропетровськ, який конче потребує розвитку інноваційних процесів. Надалі форум розширить територіальні межі й проходитиме в інших містах. — Пане Вірт, чому GTZ приділяє стільки уваги українській економіці? — Наше спільне завдання — наблизити українське суспільство до європейських стандартів. У період економічної кризи влада зрозуміла, що настав час змінити пріоритети, більше уваги приділяти не великим підприємствам, а малому й середньому бізнесу, допомагаючи йому виходити на новий, більш високий науковий і технологічний рівень. Це дуже важливо, оскільки, по-перше, саме в цьому сегменті найближчим часом створюватимуться нові робочі місця. По-друге, треба працювати над об’єднанням науки з підприєм-

ствами малого й середнього бізнесу. Без цього не можна розраховувати на позитивні зміни в державній економіці в цілому. Але для успішного вирішення цього питання необхідно провести децентралізацію інноваційних процесів. Україна — велика держава, якою на сучасному етапі розвитку вже неможливо надалі керувати тільки з центру. Тому сьогодні важливо показати, які можливості із впровадження інноваційної політики є у регіонах. ПОБУДУВАТИ ПЛАТФОРМУ ДЛЯ ІНТЕЛЕКТУ

У

країна вважається державою з досить високим інтелектом нації. За даними ЮНЕСКО, у списку інтелектуальних країн Україна посідає 23-тє місце (Фін-

нуть забезпечити наукоємність технологій на рівні 3% ВВП. В Україні цей показник з 1995 року нижче законодавчо встановленого рівня в 1,7%. Ці цифри свідчать насамперед про неефективне використання власного інноваційного потенціалу й перетворення України на експортера сировинних ресурсів з незначною частиною доданої вартості, що неминуче призводить до виникнення загрози економічній і національній безпеці. Чому так відбувається й чи можна знайти вихід із такої ситуації? Директор департаменту інновацій і трансферу технологій Міністерства освіти та науки України Віктор Шовкалюк переконаний, що проведення інноваційної політики неможливе без належного фінансування: — Завдання держави — створити умови для доопрацювання й реалізації інновацій. Тобто підготувати правову базу й відповідну інфраструктуру для відпрацьовування інноваційних технологій, а також виробити чітку й зрозумілу координацію дій у галузі інноваційної політики. Закони для цього в нас, у принципі, є. Але більшість із них не діє, бо немає фінансової підтримки. Наведу один приклад. У травні минулого року Кабінет Міністрів затвердив державну цільову економічну програ-

В Україні налічується понад 40 розпорядників державних коштів у науковій сфері, що гарантовано призводить до їхнього розтринькування та неефективного використання. Діяльність у інноваційній сфері регулюють понад 200 законодавчих актів, норми яких найчастіше суперечать одна одній. ляндія — 1-е, США — 13-е, Росія — 27-е). Цим можна пишатися! Але задля об’єктивності звернімося до інших показників. Відповідно до рейтингу Всесвітнього економічного форуму в 2009 році Україна серед 134 країн посіла у сфері формування чинників інноваційного розвитку 52-е місце, за рівнем оснащеності сучасними технологіями — 65-е, а у сфері захисту прав інтелектуальної власності — 114-е. Високорозвинені країни праг-

му «Створення в Україні інноваційної структури на 2009–2013 роки». Та через фінансову кризу в 2009 році держава не знайшла грошей на її реалізацію. У бюджет-2010 вона теж уже не потрапляє. Зараз ми готуємо новий проект закону про інноваційну діяльність, але в Міністерстві фінансів, на превеликий жаль, поки не знаходимо підтримки. Як нам пояснюють, проблема — в обмежених рамках бю-

джету. Але дозвольте, панове, ви фінансисти-економісти, а не бухгалтери, тому повинні думати про перспективу, про майбутнє держави. Без упровадження інноваційної політики воно немислиме! «ГОЛЛАНДСЬКА ХВОРОБА» НА УКРАЇНСЬКИХ ТЕРЕНАХ

Н

а думку радника міністра економіки, доктора економічних наук Людмили Мусіної, наша держава демонструє дивовижну неповороткість, коли йдеться про перехід до нової, сучасної моделі економічного розвитку України: — Ми помітно відстаємо від європейських та інших розвинених країн, де державне управління давно працює в першу чергу на критеріях ефективності, економічності та результативності. У той же час там не забувають про оцінку впливу наукової сфери на економічний розвиток і зростання. Ми ж поки про це тільки говоримо. У нас не перебудовано ні систему показників статистики, ні систему критеріїв, а наші програми мають декларативний характер. Вони не підкріплені грошима. На жаль (я не обмовилася), Україна занадто багата країна. Тут дуже багато природних ресурсів, які продаються геть усім. Навіч явище так званої «голландської хвороби», яка не дозволяє нам чітко йти второваним розвиненими країнами шляхом інноваційного розвитку. У той же час ми розуміємо, що рано чи пізно природні ресурси вичерпаються й за рахунок їх держава вже не зможе виживати. Часом виникають парадоксальні ситуації. Наприклад, продуктивність нашої економіки дуже низька, а науковий потенціал досить високий. Ми проводили недавно обстеження в рамках державної програми науковотехнологічного розвитку, і виявилося, що з нанотехнологій, напівпровідників і надпровідників, із біотехнологій є добрий науковий доробок, а підприємства в

ДОВІДКА «ГОЛЛАНДСЬКА ХВОРОБА»

«Голландська хвороба» — негативний ефект, який робить на економічний розвиток зміцнення реального курсу національної валюти в результаті буму у видобувному секторі. Цей ефект дістав свою назву після відкриття Голландією родовищ природного газу в 1959 році. Зростання експорту газу в 70-х роках призвело до збільшення інфляції й безробіття, падіння експорту продукції обробної промисловості й темпів зростання доходів. У довгостроковій перспективі «голландська хвороба» призводить до переміщення ресурсів з обробного сектора у видобувний, який створює меншу величину доданої вартості. Тривала залежність економіки від експорту природних ресурсів послабляє стимули для розвитку обробних галузей і створення нових технологій. цих сферах виробництва завантажені лише на 15—30%. Не дивно, що в нас величезний приплив імпорту, а на експорт переважно відправляється сировина. Із цими явищами важко боротися, але необхідно. У світі чимало прикладів успішної боротьби з такими примітивними методами ведення економіки. Може, нам слід ухвалювати більше радикальних рішень і обґрунтовано перерозподіляти ресурси. Якщо говорити про наукову базу, то, напевно, треба більше виділяти коштів для прикладної науки. Створити комфортне середовище для продуктивної діяльності тих же технопарків, інноваційних центрів, університетів. При цьому не забувати про матеріальні стимули, мотивацію. Інакше все залишиться як є, і ми ще довго говоритимемо про розв’язування проблем, а не впроваджуватимемо інновації у виробництво й державну економіку в цілому. Фото автора

Учасники ІІІ Міжнародного форуму

Віктор Шовкалюк, директор департаменту інновацій і трансферу технологій Міносвіти та науки України

Доктор Антон Вірт

Лана Хопкінсон, експерт GTZ

Людмила Мусіна, радник міністра економіки


8 №49 (101) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

8 грудня 2009

ТЕХНОЛОГІЇ

ВВЕР forever?

Чому завдання створення власного атомного реактора виявилося для нашої країни непосильним? Сергій ПОНОМАРЬОВ РАДЯНСЬКЕ — ОТЖЕ, НАЙКРАЩЕ... ак уже сталося, що Росія монополізувала ринок атомного реакторобудування на величезній території Євразії від Литви на півночі, Чехії на заході, України й Болгарії на південному заході до Вірменії на півдні, Індії на південному сході й Китаю на сході. На радянських станціях реактори, зрозуміло, могли бути тільки радянськими — як і на АЕС у так званих «країнах народної демократії». Чорнобильська катастрофа поставила на репутації радянського реакторобудування жирну незмивну пляму. І російський концерн «Атоменергопром», гідний спадкоємець героїчних традицій радянських реакторобудівників, чимдуж намагається зберегти успадкований величезний ринок. Спеціально для потенційних клієнтів росіяни модернізували старий добрий реактор ВВЕР і назвали поліпшену версію шляхетним ім’ям «Проект АЕС-2006 МИР». Особливе уподобання атоменергопромівці мають до української атомної енергетики (і справді: який же росіянин із 1654 року не любить Україну?). Для них певна річ, що всі нові реактори, поставлені на українській землі, мають бути зроблені обов’язково на Іжорських заводах у Санкт-Петербурзі. Зауважимо, що на російських реакторах світ клином не зійшовся. Власні реактори випускають Франція, Німеччина, Велика Британія, США, Канада, Південна Корея та Японія. Однак недавно наша НАЕК «Енергоатом» провела тендер із відбору підрядника для добудування тре-

Т

Початок на стор. 1

тього й четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС. І хто ж переміг у тендері? Відповідь правильна: звичайно, «Атоменергопром». Вся річ у тім, що в Києві до експансіоністських прагнень російських реакторобудівників ставляться, як казали за часів Брежнєва, «із щирим розумінням». Навіть старійшина українських атомників, генеральний директор відособленого підрозділу «Атомпроектінжиніринг» Володимир Бронников визнав недавно, що російські реактори зараз для України — оптимальне рішення. Цікава аргументація Володимира Костянтиновича: мовляв, реактори інших виробників не відповідають українським законодавчим нормам. Та й узагалі: і на метали в нас стандарти інші, ніж у іноземців, і на зварювальні роботи... Про те, що така позиція типова для українських атомників, свідчить і рішення їх авторитетного професійного об’єднання — Українського ядерноЦИФРА

У світі зараз працюють

440

атомних енергоблоків

із них 103 — у США, 151 — у країнах ЄС, 28 блоків — на важкій воді й природному урані (у Південній Кореї, Канаді, Китаї, Індії та Румунії).

го товариства: «Керівництву ядерної галузі України рекомендується звернути увагу на реактори російської конструкції ВВЕР-1000 серії 320, 466 і ВВЕР-1200 серії 392М (проект АЕС-2006) як безпечні й найперспективніші для реалізації в Україні».

ШН-600 - реактор на швидких нейтронах з електричною потужністю 600 МВт

А ДЕ Ж УКРАЇНСЬКИЙ РЕАКТОР? ле насправді Україна має (чи тепер уже «мала»?..) багатий науково-конструкторський потенціал, входить до числа шести космічних держав, до десятки авіабудівельних країн і десятки лідерів суднобудування, не кажучи вже про збройову промисловість. Українське теплоенергетичне машинобудування досі гримить на весь «третій світ». Чому ж тоді завдання створення власного атомного реактора виявилося для нашої країни непосильним? Це багато в чому риторичне запитання треба адресувати не українським ученим, промисловцям або енергетикам, а політикам. Вони змогли б дохідливо пояснити, що за наявності всіх необхідних умов Україна дотепер не має атомного реактора власного розроблення й будівництва з тієї ж причини, з якої ми, маючи колосальні поклади нафти й газу на суші й на морському шельфі, досі покладаємося на ласку нафтогазових монополістів з Білокам’яної.

А

Ядерна енергетика за всі роки незалежності України не змогла потрапити до пріоритетів діяльності української влади. Відсутність політичної волі породжує в чиновників звичні відмовки на кшталт «немає коштів». Коштів немає ні на гармонізацію відповідних національних стандартів зі світовими, ні на розгортання повноцінних наукових досліджень і конструкторських розробок, ні на підйом власної реакторобудівної промислової бази. Грошей немає навіть на розроблення державної програми розвитку ядерної енергетики й промисловості. У результаті в атомно-енергетичному комплексі України виникла типова постколоніальна ситуація: наші АЕС виробляють електроенергію на російських реакторах із переважно російського палива, але навіть відпрацьовані ТВЕЛи ми відправляємо також за північно-східний кордон. При цьому, схоже, жодному чиновнику не спадає на думку, що таке становище загрожує безпосередньо енергетичній незалежності України... Та й серед атомної громадськості України вкоренилося переконання в тому, що створення українського реактора — це питання тільки віддаленої перспективи. На щастя, останнім часом ситуація потроху змінюється на краще. Цього року на базі Харківського фізико-технічного інституту створене Відділення ядерної фізики НАН України, яке має стати мозковим центром із розроблення проекту українського реактора. За словами директора інституту Івана Неклюдова (на знімку), українські вчені зараз досліджують можливості використання в Україні реакторних установок на швидких нейтронах, підкритичних систем і «реактора Феоктистова», а також інших перспективних реакторів майбутнього (у яких використовується не тільки уран-235, а й уран-238), які будуть набагато безпечнішими у порівнянні з наявними й меншою мірою впливатимуть на довкілля. Недавно Українське ядерне товариство звернулося до Держкомітету ядерного регулювання України з пропозицією роз-

глянути питання про термінову підготовку необхідних нормативно-правових документів, які регулюють процес вибору реакторів, будівництва та введення в експлуатацію реакторних установок для нових АЕС на найближчі 10—15 років. А в травні поточного року НАЕК «Енергоатом» підписав із південнокорейською електроенергетичною компанією «КЕРСО» меморандум про взаєморозуміння щодо співробітництва у сфері ядерної енергетики. Документ передбачає використання південнокорейських реакторів на українських АЕС до 2030 року. Залишається сподіватися на те, що час російської монополії в реакторному парку українських АЕС добігає кінця. ШВИДШЕ, ШВИДШЕ, НЕЙТРОНИ... еактори на швидких нейтронах — це завтрашній день ядерної енергетики. У них відбувається перетворення урану-238 на плутоній-239. Це означає, що в процесі роботи сам реактор створює собі паливо. При переведенні АЕС на ШН-реактори потреба в природному урані для атомної промисловості зменшиться приблизно в п’ять разів. Коефіцієнт корисної дії реакторів ШН уже зараз сягає 42% проти 33% реакторів на повільних нейтронах. Коефіцієнт вигоряння сьогодні дорівнює 11%, а в реакторах майбутнього він перевищить 40%. ШН-реактор дає набагато менший об’єм радіоактивних відходів. У Росії створений і 25 років успішно працював на Білоярській АЕС промисловий реактор на швидких нейтронах ШН-600. До 2030 року росіяни планують створити й запустити на ринок ШНреактор потужністю 1800 МВт. І хоча строк уведення в експлуатацію цих реакторів оцінюється в 25 років, конструкції і матеріали для них активно розробляються вже сьогодні всіма провідними ядерними державами. В Україні у сфері вивчення можливостей реакторів на швидких нейтронах працюють учені в ХФТІ. Сполучення високої безпеки з можливістю спалювати всі трансуранові елементи й трансмутувати токсичні довгоіснуючі ізотопи на тлі майбутнього вичерпання ізотопу урану-235 показує, що це покоління реакторів неминуче має розроблятися й використовуватися в найближчому майбутньому.

Р

ЩО Є ЩО? 1. Шахта; 2. Корпус; 3. Головна циркуляційна помпа 1 контуру; 4. Електродвигун помпи; 5. Велика поворотна пробка; 6. Радіаційний захист; 7. Теплообмінник «натрій-натрій»; 8. Центральна поворотна колона з механізмами СУЗ; 9. Активна зона.

Наразі найпоширеніші реактори на теплових нейтронах. У такому реакторі більша частина розподілу ядер відбувається при поглинанні ними теплових нейтронів ізотопів, що діляться. Для теплових реакторів характерні концентрації ядерного палива U-235 в активній зоні від 1 до 100 кг/м2 і наявність більших мас сповільнювача.

Реактори, у яких ядра діляться переважно нейтронами з енергією більше 0,5 МеВ, називаються реакторами на швидких нейтронах. У них концентрація ядерного палива U-235 або U-239 досягає 1000 кг/м 3, сповільнювач у активній зоні відсутній.


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 8 г р у д н я 2 0 0 9 №49 (101)

9

ТРИВАЄ ПЕРЕДПЛАТА НА 2010 РІК Передплатити видання ви можете, звернувшись до поштових відділень, а також до передплатних агентств:

і БІЛА ЦЕРКВА БІЛА Фрідман 4-97-04 БЕРДЯНСЬК Поплавська 70-344, 66-548 ВІННИЦЯ Бліц-Інформ 27-66-58 ГОРЛІВКА А.В. Сервіс 55-30-00, 55-24-75 Колегія 55-25-82 ДОНЕЦЬК Донбас-Де-Юре 382-68-25/26 Ідея 381-09-32 Кріотехніка 311-76-81 Бліц-Інформ 389-12-21 (22)

Передплатне агентство «KSS» 387-21-75, 304-69-83 ДНІПРОПЕТРОВСЬК ДНІПРОПЕТРОВСЬК Меркурій 744-73-15, 744-16-61 СамітДніпропетровськ 370-44-23, 370-45-12 Передплатне агентство «KSS» 33-52-89 ДРОГОБИЧ Паращак 41-54-74 41-54-7 ЖИТОМИР Бліц-Інформ 36-04-00 ЗАПОРІЖЖЯ Бліц-Інформ 63-91-82 ПрессервісКур’єр

220-07-97 220-07-97 Меркурій Меркурі й 220-87-61 ІВАНОФРАНКІВСЬК ФРАН КІВСЬК Світ преси 4-91-88 Філіпова Н.О. 50-13-20 Бліц-Інформ 52-28-70 КИЇВ Бліц-Інформ 205-51-10 ВПА 502-02-22 Кондор 408-76-25 408-76-52 Статус 391-74-53 391-74-54 Прес-центр 536-11-75 Саміт 280-77-45 80-77-45

Передплатне агентство «KSS» агентство 585-80-80 Меркурій 248-88-08 КІРОВОГРАД Бліц-Інформ 32-03-06 КРЕМЕНЧУК Меркурій 70-03-84 СамітКременчук 3-21-88 КРИВИЙ РИВИЙ РІГ Бліц-Інформ 66-24-36 Кур’єрська службапередплати і доставки 04-04-94 СПД «Соколов» 404-82-71 ЛЬВІВ Ділова преса 70-34-68 Західний кур’єр

ПАВЛОГРАД ПАВЛОГРАД Меркурій 6-00-93 6-00-9 ПОЛТАВА Агентство передплати АНП 50-93-10 Бліц-Інформ 50-92-61

23-04-10 Фактор 41-83-91 ПресМаксимум 97-15-15 ЛУГАНСЬК Бліц-Інформ 50-10-56, 50-11-30 Передплатне агентство «КSS» 71-07-02

Саміт-Миколаїв Саміт-Миколаїв 56-10-69 НІКОПОЛЬ НІКОП ОЛЬ Ай-Джі-Електронікс 4-22-48

ЛУЦЬК Бліц-Інформ 72-05-48

НОВОМОСКОВСЬК Меркурій 7-51-91

РІВНЕ Передплатне агентство «KSS» 43-20-12 Бліц-Інформ 62-33-06, 62-56-26

ОДЕСА Ласка 711-66-16 711-6 6-16 Пугачова Пугачов а 237-17-80 Агентство Наш Бізнес 718-06-08, 714-41-68

СЕВАСТОПОЛЬ Бліц-Інформ 55-44-51 55-44-5 Фактор-Преса 45-55-82 СІМФЕРОПОЛЬ БліцІнформ 249-300 Саміт-Крим 51-24-93

МАРІУПОЛЬ Бліц-Інформ 33-54-98 МИКОЛАЇВ ТЕПС & С 47-47-75, 47-47-35 НОУ-ХАУ 47-20-03, 47-17-77 7-17-77

НОВОВОЛИНСЬК Мазурова 4-07-71

Флора 27-00-92 ФакторПреса 27-94-56

63-50-68 63-5068 Бліц-Інформ 78-82-20, 78-77-38 ЧЕРКАСИ ЧЕР КАСИ Бліц-Інформ 36-10-29, 36-10-31 Передплатне агентство «КSS» 56-97-69

СУМИ ДІАДА 78-03-55 Еллада S 25-12-49 ТЕРНОПІЛЬ Попович 25-18-23

ЧЕРНІГіВ Бліц-Інформ 65-18-82 Передплатне агентство «КSS» 60-45-13

ХАРКІВ Фактор-Преса 738-29-73 Александрова 754-58-27

ЧЕРНІВЦІ Ключук 57-03-17, 24-73-83

ХЕРСОН Кобзар 42-09-09

ЯЛТА Саміт-Крим 32-41-35

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Фактор-Преса

Передплат у можна оформити в редакції, звернувшись до відділу передплати та реалізації за телефоном: (0642) 59-93-92, т/ф: (0642) 59-93-91, e-mail: podpiska@tehnichka.com

Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, а також у відділі передплати редакції:

тел./факс: 0642-59-93-91 тел.: 0642-59-93-92

Передплатний індекс:

99996 Вартість передплати: на 1 міс. - 29,00 грн на 6 міс. - 174,00 грн на рік - 348,00 грн

Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, а також у відділі передплати редакції: тел./факс: 0642-59-93-91 тел.: 0642-59-93-92

Передплатні індекси: українською мовою

російською мовою

99309

99340

Вартість передплати: на 1 міс. - 21,40 грн на 6 міс. - 128,40 грн на рік - 256,80 грн


10

Українська технічна газета

№49 (101) В і в т о р о к , 8 г р у д н я 2 0 0 9

ПІДПРИЄМСТВО

Трикотажний шлях до Європи Голова правління ВАТ «Трикотажна фірма «Арніка» Тетяна Козлова не приховує своєї любові до трикотажу. Ніби й працювати з ним нелегко, проте притаманні йому еластичність та пластика цілком компенсують усі незручності. Свої ж досягнення у бізнесі пані Тетяна пояснює нестримним бажанням працювати. — Відродження ВАТ «Трикотажна фірма «Арніка» для багатьох стало цілковитою несподіванкою… — Для когось — можливо. А для мене це закономірний результат, якого ми прагнули всі ці роки. Крок за кроком просувалися вперед, погашаючи борги, позбуваючись того, що не було нам конче потрібне. Врешті, просто шукали нові можливості вижити. — У будь-якому разі, піднесенню передував тривалий спад… — У період активного формування ринкових відносин, на початку 90-х, підприємство увійшло з «добитим» обладнанням та застарілими технологіями. Скласти комусь конкуренцію на той час ми були неспроможні. Потенційні інвестори у наш бік навіть не дивилися. До того ж «Арніка» опинилася в епіцентрі горезвісного чернівецького зсуву, утративши половину своєї території. — Поворотним моментом, мабуть, була зустріч із німецькими партнерами? — Не тільки ми шукали інвестора, а й він нас. Відома німецька компанія «Triumph International AG», ґрунтовно вивчивши ринок праці в Україні, у лютому 2008 року зупинила свій вибір на Чернівцях. Напевно, їх уразило наше нестримне бажання працювати і те, що ми вижили в екстремальних умовах. Очевидно також, що у моїй особі вони побачили керівника, який здатен забезпечити кінцевий результат. — Уже чую гнівні закиди, що вас використовують як дешеву робочу силу... — Ну і слава Богу, що бодай комусь знадобилися люди праці. Особисто мене бездіяльність лякає значно більше за пустопорожні балачки про те, що ми на когось гнемо спину. — Маєте вже чим похвалитися? — Освоюємо новітні технології. Наші працівники навча-

лися в Німеччині. Німецькі фахівці приїздять і показують нам, що й до чого. Сировиною нас також забезпечують партнери. Що б там не казали про давальницьку схему, зараз це одна з найкращих формул співробітництва — щотижня відвантажуємо готову продукцію. З нами розраховуються валютою, яка вся надходить в Україну. Уже на нових потужностях випустили торік 899 тисяч одиниць продукції, а сума послуг сягнула майже 2,5 мільйона гривень. За 9 місяців нинішнього року обсяги продукції та її реалізації ста-

ВІЗИТІВКА

говорювати з партнерами можливість залучення фірми до логістики, остаточного пакування товару. Наші вироби носять жінки всього світу, хоча у Європі — найбільше. Лише за цей рік ми освоїли 25 нових моделей. Що до реалізації на внутрішньому ринку, то діловий клімат в Україні, на жаль, поки цьому не сприяє. Хоча у липні на український ринок надійшли кілька сотень зразків оновленої продукції «Арніки» підвищеної якості. — А з німцями хіба не так?

го полегшення навіть не йдеться. Інколи складається враження, що митники взагалі послуговуються ідеологією минулого століття. При цьому постійно наголошуючи, що служба прагне працювати за стандартами ЄС. — Що ще, окрім неповернутого ПДВ, заважає розвитку підприємства? — Проблема номер один — відміна авалювання податкових векселів при роботі з давальницькою сировиною. І це за умови, що авалюванню у нас підлягає лише один код, але від цього залежить вся поставка. Через

Тетяна КОЗЛОВА, голова правління ВАТ «Трикотажна фірма «Арніка»

Народилася в Ростовській області. Вищу освіту за фахом інженера-механіка здобула у Новочеркаському політехнічному інституті. Багато років працювала у системі Держстандарту. У 1990 році перейшла на роботу до державного виробничого трикотажного підприємства «Арніка». Пройшла шлях від заступника головного інженовили вже понад 5,5 мільйона гривень. У нас запроваджено, вважаю, дуже правильний принцип оплати праці. Все обчислюється у хвилинах. Скажімо, сьогодні на підприємстві 250 працівників, які виробляють продукції на мільйон хвилин. Відповідно при нарахуванні заробітної плати за основу розрахунків також береться хвилинний фактор. На первісну базу, тобто кількість хвилин, які працівник повинен відробити за 8 годин, накладаються інші фактори: кількість виконаних операцій, якість зробленого, працелюбність, дисциплінованість. Якщо працівник упродовж місяця не мав зауважень або якщо їх було не більше п’яти незначних, він переходить на наступний щабель преміювання. Наш хвилинний принцип оплати праці я поширила б на всі сфери життя у країні. І чи не в першу чергу його варто запровадити в органах державної влади. «Triumph International AG» — великий концерн, до якого входить і група з розроблення моделей. Ми повинні тільки працювати. Вимоги до якості — найсуворіші. Радує те, що досягаємо, буває, і 100-відсоткових показників. Це дає нам право об-

нера до голови правління ВАТ «Трикотажна фірма «Арніка» — директора фірми. Заступник голови Чернівецької міської асоціації роботодавців. За вагомий внесок у соціальне партнерство України нагороджена «Почесною відзнакою за співпрацю» Міністерства праці та соціальної політики.

— Німці самі запитують, чим допомогти, що ще зробити, щоб нам із ними легше працювалося. Хоча вони і так вже забезпечили підприємство новим обладнанням, новітніми технологіями, вирішують безліч поточних питань. Коли ж бачать, з якими проблемами мені, як керівнику, доводиться мати справу, то мимоволі у них виникають запитання, чому нам ніхто не допомагає і невже це зовсім нікого не цікавить. — Ви знаєте відповіді? — Знаю! Увесь час говоримо про необхідність залучення іноземних інвестицій, а нам вже рік не відшкодовують податковий кредит — більше чверті мільйона гривень. Просто не повертають 20 відсотків ПДВ за те обладнання, яке ми завезли з Німеччини в Україну на умовах довгострокової безоплатної оренди. Коли партнери дали нам нове сучасне обладнання, держава не тільки змусила нас сплатити за нього податок, а й не думає виконувати свої зобов’язання. Виходить, усі слова щодо державної турботи про бізнес не більш як звичайна облуда. Про запровадження на законодавчому рівні бодай найменшого фінансово-

фінансову кризу комерційні банки не в змозі забезпечити фірму кредитною лінією під авалювання векселів, достатньою для стабільної роботи. Водночас у заставу від нас вимагають депозит або нерухомість з коефіцієнтом не нижче семи. Недостатність кредитної лінії, у свою чергу, негативно позначається на ритмічності всього виробництва. Півтора року звертаємося з цього приводу до Мінпромполітики... — Що заважало вітчизняним товстосумам перетворити «Арніку» з Попелюшки на принцесу, не чекаючи на іноземців? — Неможливість самотужки акумулювати необхідну суму для придбання нового обладнання і технологій. Адже чинне законодавство спрямоване переважно на одне: вимити з підприємства мало не всі кошти податками, різноманітними платежами, штрафами. А ще ж постійно

ВАТ «ТРИКОТАЖНА ФІРМА «АРНІКА» Створене у 1994 році шляхом приватизації державного виробничого трикотажного підприємства «Арніка». До 1996 року виконувало повний технологічний цикл виготовлення трикотажних виробів. Співпрацює з німецькою фірмою «Triumph International AG» (штабквартира у Мюнхені). Підприємство здобуло нагороду «Кращий роботодавець 2008 року» як переможець акції «Визнання-2008», яка щорічно проводиться Чернівецькою міською радою.

На «Рівнеазоті» впевнені, що українську азотну галузь знищує демпінг російських виробників аграріїв, цього року порівняно з 2008-м зросла вдвічі. Як результат, якщо у першому півріччі ціна аміачної селітри для селян на внутрішньому ринку Росії становила $196,7 за тонну, то в Україні російські виробники та їх трейдери реалізовували той самий продукт за ціною $128,1 за тонну. Рівненські «азотівці» наголошують, що російські виробники мінеральних азот-

Розмовляв Юрій ЧОРНЕЙ

ДОВІДКА

Дешевий сир? Звичайно, у мишоловці! Керівництво ВАТ «Рівнеазот» уважає, що російські виробники мінеральних азотних добрив протягом останніх двох років свідомо та послідовно знищують українську хімічну галузь, використовуючи демпінгову політику при реалізації аміачної селітри українським споживачам, повідомляє прес-служба підприємства. Демпінгова маржа, яку закладають російські виробники в ціну для українських

зростають ціни на енергоносії. Інвестицій від вітчизняних мільйонерів теж не дочекаєшся. Це ж працювати треба. От ми стільки років працюємо в промисловому секторі економіки, а й досі не мільйонери. Водночас у країні велика кількість дуже багатих людей. Це добре! Та чому тоді у нас майже немає нових технологій, нових підприємств, ноу-хау, здатних давати колосальні прибутки? Мимоволі виникає запитання: на чому, власне, розбагатіли, панове? Одна справа — складати схеми вимивання грошей із бюджету, і зовсім інша — заробляти їх чесною працею. Чому ми не шиємо для України? Та тому, що нам чинять перепони, щоб ми не могли нормально працювати. У мене взагалі інколи складається враження, що комусь дуже погано, коли у нас все гаразд. Але найбільше дивує, чому ми усе це терпимо. — Але ж була спроба експерименту в легкій промисловості? — Була, ще наприкінці 90-х, за часів президентства Леоніда Кучми. На Буковину тоді якраз навідався прем’єр-міністр Валерій Пустовойтенко. І керівники підприємств легкої промисловості краю поставили йому питання руба: держава мусить пом’якшити податковий тягар для галузі. Результатом досягнутих домовленостей і став експеримент у легкій промисловості на базі підприємств Чернівецької області. Нас тоді перевели на єдиний податок, створили сприятливіші умови для роботи. Ми потроху почали позбуватися боргів, провели реструктуризацію підприємства. Але сповна використати переваги експерименту нам не дали. Через якихось два роки його згорнули. — Найважчий період «Арніки» вже позаду? — Легких шляхів насправді не існує. Звісно, у нас є плани щодо розширення виробництва, покращення якості продукції, виходу на внутрішній ринок. Секрет нашого успіху — люди, які вміють працювати. І таких підприємств, як наше, в Україні не так вже й мало. За рахунок цього, напевно, і тримається наша держава.

них добрив мають можливість маніпулювати кінцевою ціною аміачної селітри через значно нижчу вартість сировини – природного газу ($60—80 за м3). У результаті українські заводи, які отримують у 2009 році газ за ціною $270—315 за м3, не витримують конкуренції з російською продукцією. Вони змушені суттєво скорочувати виробництво, у результаті чого стали перед загрозою банкрутства.

Таким чином через відвертий демпінг росіян Україна може втратити свою азотну хімію та стати повністю залежною від імпортних поставок мінеральних добрив. Не виключено, що, знищивши українські заводи, російські виробники підвищать ціни на аміачну селітру для українських селян як мінімум до рівня внутрішнього ринку Росії. А це спричинить руйнацію не лише виробництва добрив, а й аграрного сектора України. Підготувала Людмила СТУПЧУК (за матеріалами прес-служби ВАТ «Рівнеазот»)


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 8 г р у д н я 2 0 0 9 №49 (101)

11

SOSтан

Чиновницький бізнес VS інвестиції в Україні Україна має спростити умови для ведення бізнесу — такий висновок дослідження Міжнародної фінансової корпорації (IFC) кість контрольних органів перевищує в Україні сотню. Для порівняння: у західних країнах, як правило, їх 20–25. Навіть на іншому пострадянському просторі їх не більше 30. Можете уявити, наскільки український підприємець гірше почувається, ніж його колеги в Прибалтиці, Узбекистані, Балканських країнах. Та ж Грузія при непростій політичній ситуації зуміла провести реформи у сфері контролю й зменшити їхню кількість до двох десятків. У травні 2009 року вийшла постанова Кабінету Міністрів про оптимізацію дозвільної системи, і здавалося, крига нарешті скресла. Підприємці зраділи. Та ба. Надворі грудень, а, наприклад, Дніпропетровська облдержадміністрація тільки зараз почала розглядати регламент роботи територіальних дозвільних органів. В області на сьогодні тільки одна-єдина організація (МНС) повністю підписала регламент роботи своєї дозвільної системи. Про це — у бліц-інтерв’ю Олени Чайки, глави представництва Держкомпідприємництва України в Дніпропетровській області.

невигідно апаратам органів самоврядування, які перебувають на госпрозрахунку. Підприємець раніше оформляв договір оренди майже безкоштовно, а сьогодні повинен платити комунальному підприємству чималі гроші. От як прокоментувала ситуацію й згадане дослідження IFC Галина Петрушанська, заступник начальника управління розвитку споживчого ринку й підприємництва Дніпропетровської облдержадміністрації.

— А чому без усіляких постанов у 2007 році було більше дозволів? — Тоді з’явився всім відомий дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі. Але досі законодавство дозволяє «творити дива» із цим дозволом. Є декрет про місцеві податки та збори, у якому окрім іншого передбачений збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі. І за законом про дозвільну систему всі органи місцевого самоврядування зобов’язані свою

— Чому ніяк не впорядкують дозвільну систему? Хіба владі не вигідно, щоб підприємці швидше починали роботу? — Причина зрозуміла. Вийшла постанова, скоротили кількість дозволів. Але ж ці дозволи давали певну суму в бюджет. Тому органи самоврядування на місцях через регуляторну політику (не через виконавчі органи, а через ради) протаскують регуляторні акти, які визначають і перевіряють тільки депутати. І тому орган самоврядування на своїй території сам собі хазяїн, сам собі закон. Від цього потерпає підприємець. Регуляторні акти виконавчої влади на місцях ми дуже ретельно вивчали. Про їхню неправомірність може свідчити той факт, що із шести актів ми ЗАМІСТЬ ТОГО, не затвердили чотири. Це тільЩОБ «ОПЕРУВАТИ», ки ті, які ми прийняли на розЧИНОВНИКИ «СПІВАЮТЬ»... гляд; а їх у десятки разів біль«Якщо я, замість того щоб опе- ше. Хоча б цим ми зморувати, щовечора почну в себе у гли якось купирувати сиквартирі співати хором, у мене на- туацію, пов’язану з регустане розруха»... люванням розвитку бізнеМ. Булгаков, «Собаче серце» су. На жаль, в Україні вже розвинувся «чиновницьакон про контроль по- кий» бізнес. ширюється на 85 контУ підприємця багато клопорольних органів, — розпо- ту через адміністративні послувів про результати досліджен- ги, починаючи з відведення зеня Сергій Глущенко, аналітик мель і організації початку роіз юридичних питань проекту боти. Постанова Кабміну проIFC. — Додатково до цього є ще понувала скласти реєстр дерй інші контрольні органи, МВС, жавних адміністративних попрокуратура... У підсумку кіль- слуг. Справа не зрушила, бо це

— Що, на вашу думку, сьогодні заважає розвитку малого й середнього бізнесу? — По-перше, адміністративні бар’єри — дозволи й перевірки. На другому місці — нестабільне, недосконале законодавство. На третьому — проблеми у сфері кредитування. Відсутність інформаційної підтримки, бо в невеликих містах чиновники просто перекривають підприємцям доступ до ділової інформації. Порушуються регуляторні принципи.

нормативно-правову базу привести у відповідність до вимог цього закону. Водночас повинні бу ти внесені зміни в декрет про місцеві податки та збори. Але цього не сталося, тому й склалася сьогоднішня сит уація. Тож справа не тільки в невиконанні постанов. Законодавство теж вимагає вдосконалення й приведення його у відповідність із європейськими нормами й стандартами.

Олена НЕПОКОРА Економічна криза в останні місяці якнайповніше виявила і кризу в розвитку українського бізнесу. Попри гучні слова чиновників і політиків про необхідність розвитку та всебічної підтримки цього важливого для бюджету України ділового прошарку суспільства, у малому й середньому підприємництві в нашій країні майже нічого не змінюється на краще.

З

акриваються підприємства, ідуть іноземні інвестори, стрімко занепадає економіка... Чиновники посилаються на кризу й розводять руками, затуляючи ними справжню діру в українській економіці — надмірну бюрократизацію дозвільної й регуляторної політики. Наприкінці листопада в декількох містах України презентоване дослідження IFC «Інвестиційний клімат в Україні: яким його бачить бізнес», головний висновок якого такий: Україна повинна спростити умови для бізнесу. Незважаючи на невеликий прогрес у порівнянні з дослідженням в 2006 році, регуляторне навантаження на український бізнес залишається величезним. За даними нового дослідження, сьогодні українському підприємству треба 54 дні, щоб одержати всі необхідні для роботи дозволи (у 2006 році — 60 днів). Менше стало перевірок: у 2008 році перевірено 75% всіх підприємств (у 2006-му — 95%). У європейських країнах — не більше 10–15%. Головні рекомендації IFC за результатами дослідження: визначення вичерпного переліку всіх дозволів, прийняття принципу «мовчазної згоди» для дозвільних процедур, перехід до нової системи ринкового нагляду, упровадження добровільності стандартів при обов’язковості вимог із безпеки продукції, скорочення переліку обов’язкової сертифікації.

–З

— Тобто ухвалені урядом «гарні» постанови не виконуються? — Не заперечуватиму дослідження IFC, але мені здається, воно дещо оптимістичне. За статистикою нашого управління, у 2006 році в Дніпропетровській області проведено 92000 перевірок; у 2007-му — більше 43000; а в 2008-му — знову зросло! — більше 75000. Місцеве самоврядування сьогодні повинне організувати видачу дозволів або через адміністратора, або через дозвільні органи, які працюють у одному приміщенні. Що відбувається насправді? У 2007 році через адміністратора видано 5800 дозволів; у 2008-му — 3706, за 10 місяців 2009-го — 3413. Зате через місцеві дозвільні органи — 22600, 23000 і 11000 за ті ж періоди відповідно.

КРАЩЕ МЕНШЕ, ТА КРАЩЕ?

Д

еяку «високонауковість» і відірваність від дійсності презентованого IFC дослідження відзначають багато фахівців на місцях. В опублікованих висновках є ще одна особливість: дослідження виконане тільки щодо бізнесу. І зовсім не бере до уваги іншу сторону — українських споживачів. Так, наші бізнесмени обтяжені численними перевірками. Та чи завжди в цьому винні чиновники? Якщо взяти статистику порушень у технологіях і стандартах українських продуктів, виявлених рейдами тієї ж СЕС або організаціями із захисту прав споживачів, то можна переконатися, що без перевірок наші підприємці працювати чесно не можуть. Ну, не всмоктали вони з молоком ма-

тері необхідність сумлінно працювати, берегти чесне ім’я й репутацію, думати про добробут ближнього. Навіть при існуючих перевірках наші виробники працюють зовсім не на здоров’я українських націй. Можна тільки уявити, що буде, якщо перевірки скоротяться. — До системи Держстандарту входить структурний підрозділ «Захист прав споживачів», — говорить Микола Шевченко, голова Дніпропетровської спілки промисловців і підприємців. — Ця структура має свої лабораторії й за законом про захист прав споживачів має право робити відбір продукції для лабораторних досліджень, повідомляючи систему Держстандарту про виявлені порушення. Відповідно це приводить до позапланових перевірок. З іншого боку, у зв’язку з виходом зміненого закону про захист прав споживачів відбувся поділ повноважень органів місцевого самоврядування та районної адміністрації. Наразі у п’яти містах Дніпропетровської області вже введені структурні підрозділи із захисту прав споживачів, у 12 районах є такі фахівці. Відповідно кількість перевірок згодом не зменшуватиметься, а збільшуватиметься. На мою думку, необхідно докорінно змінювати регуляторну політику. А то до чого дійшло: Дніпропетровськ виділив півмільйона гривень на підйомник для інвалідів на зупинках автобусів, тролейбусів, маршруток — і ніхто не взявся! А причина проста: тільки на сертифікацію, на узгодження піде 1—2 роки. А скільки треба роздати в конвертах «на морозиво», щоб одержати ті ж дозволи? Оце реальність. І інвестиції прийдуть у країну тільки тоді, коли в нас не буде перешкод швидкому їхньому освоєнню. МОВЧАННЯ — ЗОЛОТО

У

рекомендаціях IFC є цікавий пункт: увести принцип «мовчазної згоди», який давно вже діє у світовій практиці й перевірений часом. Цей принцип дозволяє підприємцеві почати роботу без наявного дозволу. Тобто підприємець подає документи на одержання відповідного дозволу й чекає 10 робочих днів. Якщо після цього відповіді від дозвільного органа не надійшло, це фактично розцінюється як одержання дозволу. То, може, настав час припинити розмовляти й нарешті мовчки починати працювати? Або, як мінімум, не заважати іншим.


12 №49 (101) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

8 грудня 2009

АПК

З боргами — у майбутнє?

УПРИТУЛ

Незважаючи на проблеми з виплатою державою ПДВ зернотрейдерам, експортери зерна працюють в Україні. Навіть зазнаючи збитків...

Д

Володимир НАБОК Класична вже історія неповернення ПДВ триває. Але якщо цього року держава винна експортерам сільгосппродукції 3,5 млрд грн, то в 2010-му сума значно збільшиться: у державний бюджет наступного року для повернення ПДВ всім експортерам уряд заклав суму близьку до 20,8 млрд грн. У 2009 році на виплату ПДВ призначили 36,518 млрд грн, із них лише експортерам сільгосппродукції — 8 млрд грн (без урахування боргу минулих років). Якщо від 20 млрд відняти 8, то що залишається для інших галузей? КАТАСТРОФА-2010

П

ро катастрофу агропромислового комплексу у зв’язку з невиплатою ПДВ експортерам сільгосппродукції говорять уже не перший рік. Її все немає (утім, незрозуміло, як вона повинна себе виявити — може вже й настала?), хоча державні борги з повернення ПДВ та бюджет зернотрейдерів, схоже, поняття нероздільні. Наступний рік для АПК України має бути випробуванням на міцність: в уряді всерйоз вважають, що 20 млрд достатньо для повернення

приклад, на «ще один ланцюг у фермера на шиї, який не пускає нас у Європу». ЗВІДКИ БЕРУ ТЬСЯ ЦИФРИ В БЮДЖЕТІ?

П

ан Клименко припускає, що суму відшкодування ПДВ експортерам не тільки пишуть «з неба», а ще й граються з ним, як хочуть. Схема, яка приваблює своєю простотою та широтою застосування, така. Допустимий дефіцит бюджету не має перевищувати 3%. Порахувавши доходи й витрати, укладачі держбюджету виявляють, що дефіцит становить понад 3%. І тут вони (далі цитую пана Клименка) «вдаються до «геніальної» арифметичної дії: від запланованої раніше суми повернення ПДВ легко віднімають 20 мільярдів. Ми просимо прем’єрміністра терміново скликати координаційну раду з питань аграрної політики для розгляду лише одного питання: хто робив розрахунки бюджетного відшкодування ПДВ для включення в держбюджет 2008 року? Хто ці герої, хто ці економісти, хто ці аналітики? Ми наголошуємо, що ці розрахунки не відповідають дійсності. Яким чином у держбюджеті 2010 року бюджетне відшкодування ПДВ зменшилось удвічі в порівнянні з 2009 роком?».

ЕКСПЕРТИ Володимир Клименко

«МИ — ЗБИТКОВІ»

ДОВІДКА За даними Міністерства аграрної політики, на 19 листопада 2009 року з України було експортовано 10,4 млн тонн зернових культур, що на 4,5% більше в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Експорт пшениці становив 5,4 млн тонн (у минулому році 5,2 млн тонн), ячменю — 3,37 млн тонн (4 млн тонн), кукурудзи — 1,5 млн тонн (0,7 млн тонн). З України експортовано також 1,24 млн тонн ріпаку. За очікуваннями МінАП та УЗА, експорт зерна в 2009—2010 маркетинговому році прогнозується на рівні 20 млн тонн або вище. У минулому маркетинговому році з України на зовнішні ринки було поставлено 25,2 млн тонн зернових. ПДВ всім експортерам. Ті ж дотримуються протилежної думки... «Якщо держбюджет 2010 року буде ухвалений за його проектом, трейдери взагалі не братимуть до уваги повернення державою ПДВ, а 16 млрд грн заплатять саме виробники зерна», — упевнений Володимир Клименко, президент ВГО «Українська зернова асоціація». Як підрахував президент зерноторгової компанії «Нью Ворлд Грейн» Микола Горбачов, якщо «борг 8 млрд грн розділити на витрати по 2 тис. грн на 1 га, матимемо 4 млн га, які не будуть розорані та засіяні». Борги — річ серйозна, але з ними людям, які мають відношення до сільського господарства, доводиться мати справу не вперше. То чи не поміняти слово «катастрофа» на якесь інше? На-

нас пара американських компаній, перед якими заборгованість становить 600 і 500 млн грн. Вони кажуть: ви нас не називайте, бо нам соромно, що ми, такі потужні компанії, висимо з такими боргами. Але не можемо нічого вдіяти», — цитував керівників українських представництв транснаціональних компаній В.Клименко. Керівник представництва в Україні ще одного трейдера, з офісом у Парижі, нещодавно в кулуарній розмові назвав борг його компанії — 400 млн грн.. «Скажіть, що мені робити, як я можу повернути свої гроші в цій державі?», — риторично запитує керівник. Ще одну фірму можна назвати без побоювання порушити етику приватної інформації, бо дані оприлюднені на прес-конференції. «Що стосується бюджетного повернення ПДВ, нашій компанії винні більше 100 млн грн... Перманентна заборгованість, така, що переходить з року в рік, становить не менше 50 млн грн», — говорить М. Горбачов, директор «Нью Ворлд Грейн». Всі згадані компанії входять до десятки найбільших експортерів зерна в Україні, тобто перед чотирма з десяти компаній борг держави — 1,650 млрд грн. А ще є інші шість трейдерів, і з ними також, мабуть, не все гаразд.

ійсно, найпотужніші зерноторгові компанії в Україні — це компанії переважно іноземні, за винятком хіба що «Нібулону». Такі «дочки» можуть собі дозволити працювати збитково, багато в чому завдяки дотаціям з центрального офісу, розраховуючи на майбутнє України як зернової супердержави. От і приходять у наш буремний океан пристрастей такі міжнародні зернотрейдери, як Nobel Group (штабквартира у Гонконзі), американська CHS Inc, канадська Viterra. Вони можуть припинити закупівлі (і буде тоді тваринникам щастя з дешевими кормами!), знизити ціни, але вони не підуть з України. Хоча показовою може стати історія з американською компанією Cargill, яка в 2008—2009 маркетинговому році значно зменшила обсяги закупівель зерна (у порівнянні з 2007—2008-м) і в рейтингу найбільших зернотрейдерів України опустилася з 3-го на 7-ме місце через той же неповернутий ПДВ. Чи будуть зернотрейдери консолідовано протидіяти державі (згадаймо реакцію Антимонопольного комітету, який звинувачував експортерів у змові), таким чином, як це не суперечливо звучить, допомагаючи землеробам мати кращу ціну на зерно? Чи вестимуть відповідальні особи — представники держави бізнесдіалог із компаніями, які несуть золоті яйця в держбюджет? Прогнозувати, напевне, не візьметься жоден експерт. Але насичення ринку торговими компаніями, швидше за все, зумовлюватиме посилення конкуренції, що лише сприятиме утримуванню держави від виплати ПДВ.

Дійсно, за такі «розрахунки» цілком можна притягнути до кримінальної відповідальності за трьома статтями Кримінального кодексу України: за ст. 206 «Протидія законній господарській діяльності» (карається позбавленням волі від двох до десяти років); за ст. 219 «Доведення до банкрутства» (штраф від п’ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі до трьох років) і за ст. 365 «Перевищення влади або службових повноважень» (від двох років виправних робіт до п’яти років позбавлення волі). 600, 500, 400 МІЛЬЙОНІВ... і суми — борги нашої держави лише перед трьома зернотрейдерами: двома американськими та однією європейською компаніями. «Є у

Ц

Гусь свині — товариш Микола СТОЛЯРОВ За старих часів гусей на експорт відправляли пішки. Щоправда, спочатку «підковували»: експортне стадо проганяли через м’яку смолу, потім через пісок — от «взуття» і готове.

Г

З

ернотрейдери переконують: продаж зерна за кордон в Україні — справа збиткова. «За рахунок чого ми існуємо? Кожен рік працюємо виключно завдяки дотації з центрального офісу. А ще завдяки виробництву солоду. Що ж до торгівлі зерном, в нашої компанії прибутку нема», — говорить М. Горбачов. Пан Клименко твердить, що така ситуація майже у всіх дочірніх іноземних підприємств галузі, які працюють в Україні. Логічно запитати: то який же сенс цієї діяльності, якщо вона збиткова? Пояснення такі: іноземні компанії вже вклали в Україну значні кошти і піти з неї тепер для них не так просто. Зернотрейдери не лише торгують зерном, а й виробляють його, будують елеватори, надають різноманітні послуги, тобто диверсифікують джерела прибутку. Також вагому роль відіграє перспектива розвитку українського ринку зерна. Певно, думають приблизно так: у такій перспективній країні, як Україна, де при виході на середньоєвропейські показники врожайності вирощуватиметься не менше 80 млн тонн зерна, а експорт, відповідно, становитиме більше 50 млн тонн, треба зайняти своє місце. Західні компанії розраховують на прибуток у майбутньому.

усяче стадо в п’ять тисяч голів філії «Павловський» донецької агрофірми «Агротис» — виключно з домосідів. Тут одержують до 90 тисяч яєць у рік. На інкубацію гуси відправляються до Маріуполя, в одну із приміських птахо фабрик. — Є в гусячої птахоферми «Павловський» ще одна визначна пам’ятка, — говорить директор господарства Михайло Федорчук. — Тут зуміли відродити забутий сімейний підряд і на ділі переконатися в його ефективності.

Президент ВГО «Українська зернова асоціація»

— Проблема повернення ПДВ експортерам продукції вже переростає ті межі, коли з цим можна миритися. Через затримку виплати ПДВ сьогоднішні закупівельні ціни впали на 10%. Якщо затримка триватиме, ціни впадуть на 20%. Загалом, виробники зерна й олійних культур можуть втратити з урожаю 2009 року до 10 млрд грн внаслідок подорожчання маркетингового ланцюжка й комплексу проблем із відшкодуванням ПДВ. Микола Горбачов

Президент компанії «Нью Ворлд Грейн»

— Негативні наслідки неповернення ПДВ відчують у першу чергу самі виробники зерна, а не трейдери. Трейдери — це ті, хто зерно купує та продає, їм достатньо не закласти в закупівельну ціну зерна неповернутий ПДВ, і цей «вантаж» одразу перекладається на виробників. Але ми якраз дуже зацікавлені в тому, щоб виробники хотіли продавати своє зерно. Інакше навіщо працювати тут, в Україні?

Раніше на фермі працювало до десяти чоловік. Хто в луг, хто в плуг: ані порядку на фермі, ані результатів. Тоді гусяче стадо вирішили передати під опіку родині Ломако. І справа зрушила. Виросло поголів’я, ферма стала давати більше яєць, прибутки зросли до півмільйона гривень. Так само прибутково працює в «Павловському» і молочна ферма, і власне рибне господарство... Кращою в агрофірмі вважається й свиноферма. Тож гусь тут товариш і свині, і рибі, і корові.


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 8 г р у д н я 2 0 0 9 №49 (101)

13

ОБРІЙ

На землі, у небесах і на морі... Літальні й плавні бойові роботи стали реальністю

У небі все частіше з’являються оригінальні безпілотні літальні апарати, призначені як для розвідки, так і для ураження наземних ворожих цілей. Гама бойових роботів постійно розширюється.

новано в наступному зразку. Однак коли він з’явиться, поки не зрозуміло. Excalibur створювався для американських військових, але кошти на будівництво першого варіанта довелося шукати самій компанії. А для виготовлення наступних модифікацій необхідні інвестори.

У НЕБІ — «МЕЧ ЛАНСЕЛОТА» ідери з виробництва й використання безпілотників — США та Ізраїль: по обидва боки океану регулярно створюються новітні й оригінальні моделі бойових «літаків» без льотчиків. Приміром, уже став реальністю безпілотний літальний апарат (БЛА), здатний злітати вертикально, баражувати за хмарами годинами, а потім різко прискорюватися й завдавати потужного ракетного удару по зазначеній цілі. Американська компанія Aurora Flight Sciences провела перші випробування робочого прототипу літака вертикального зльоту Excalibur: він недавно злетів із військового полігона в Меріленді (екскалібур — легендарний меч мага Мерліна, яким лицар Ланселот бився, з драконами та іншими ворогами). Від численних попередників цей проект відрізняє незвичайна схема. У центрі корпусу-рами встановлений турбореактивний двигун, який обертається навколо горизонтальної осі. На старті він дає основну частку піднімальної тяги, а в крейсерському польоті служить єдиним маршовим мотором. Але головна особливість машини не в цьому. Excalibur — гібридний апарат, який поєднує реактивну тягу з піднімальними повітряними гвинтами, що працюють від акумуляторних батарей. Разом їх три. Один гвинт (точніше, багатолопатевий вентилятор) захований у носі апарата, а два інших висуваються з кінців крил. Ці чотири двигуни уможливлюють вертикальні зліт і посадку гібрида, а також зависання за потреби. Основний режим польоту БЛА (з метою розвідки, транспортування боєприпасів або медикаментів, удару по наземній цілі) — традиційний літаковий. При цьому піднімальний вентилятор у носі вимикається, а задні й зовсім ховаються всередину крил для зниження опору повітря. Excalibur одержує команди з портативної переносної

ПО МОРЯХ, ПО ХВИЛЯХ... едавно на озброєння ізраїльських ВПС надійшли нові моделі літальних роботів, здатні виявляти й самостійно знищувати системи дистанційного керування ракетними комплексами протиповітряної оборони потенційного супротивника, не піддаючи при цьому небезпеці пілотів бойових літаків. Роботи оснащені спеціальним приладом підвищеної точності, здатним розпізнавати електромагнітні хвилі від системи дистанційного керування супротивника, а потім, виявивши точне місцезнаходження цілі — підірвати себе та її. Американська компанія BlueBird Aero Systems і сінгапурська фірма Horizon Fuel Cell Technologies готові продемонструвати першу у світі безпілотну повітряну систему на водневих паливних елементах. Апарат за назвою Boomerang важить 9 кілограмів. Чи не головна його перевага — більша тривалість польоту: апарат може перебувати в повітрі до 9 годин. За словами створювачів, невеликі розміри й безшумність роблять новий БЛА, який має електрооптичні датчики, інфрачервоні камери й лазерні цілевкази, неперевершеним засобом для розвідки й спостереження. А в 2006 році на озброєння ізраїльського ВМФ надійшло судно без екіпажу — «Протектор», яке охороняє кораблі від терористичних атак із використанням замінованих човнів. Це перший у світі озброєний корабель-робот, керований дистанційно на відстані до 20 км. Довжина судна — 8 м, воно має потужний двигун, систему GPS, відеокамери та радіоелектронну апаратуру спостереження й розвідки. «Протектор» озброєний кулеметом калібру 7,62 мм і гарматою «міні-тайфун». Судно здатне діяти вночі, у будь-яку погоду й при будьякому хвилюванні моря. За оцінками американських фахівців, обсяг ринку плавних роботів до 2011 року становитиме $1,8 млрд.

Володимир ОТРОЩЕНКО

Н

Л

наземної станції. При цьому рухом машини повністю управляє бортова електроніка: людина-оператор тільки вказує загальний курс або намічає ціль для удару. «ЖЕНЦІ» І «ХИЖАКИ» віатори порівнюють Excalibur у першу чергу з добре відомим безпілотним літакомрозвідником Predator («Хижак»), здатним нести дві протитанкові універсальні ракети. Однак таке порівняння не зовсім коректне, адже Predator — гвинтовий літак, а Excalibur — реактивний. Predator став наймасовішим ударним безпілотником — як щодо кількості машин, які перебувають у військах, так і з масовості бойового застосування. Незабаром з’явився Reaper («Жнець»), оснащений уже турбогвинтовим двигуном (у «Хижака» — поршневий). Нова версія перевершує Predator з багатьох параметрів — розмірів, кількості ракет (до них додаються ще й керовані бомби), дальності дії, швидкості (482 км/год).

А

Але злітає «Жнець», як і попередник, у класичний спосіб. Тому саме вертикальний зліт повинен стати головним козирем Excalibur. А ще — значно вища швидкість: максимальна для Predator — 217 км/год., тоді як Excalibur (у його фінальному втіленні) досягатиме 740 км/год. Крім того, Predator несе тільки дві ракети Hellfire, а Excalibur візьме на борт відразу чотири таких же боєприпаси. Якщо додати до цього можливість зависання на місці, здатність до економічного тривалого вояжу на повільній швидкості й блискавичного польоту до заданої точки, стає очевидним, що бойове застосування машини може бути надзвичайно ефективним. Нинішній Excalibur ще тестуватиметься, однак уже очевидно, що на всі задумані авторами проекту «трюки» він поки не здатний. Приміром, у нього ще не прибираються крилові вентилятори й шасі, не повертається реактивний двигун. Все це запла-

Вийшов у степ донецький... «Вікінг 1А» Микола СТОЛЯРОВ У Донецькій області стартував спільний українсько-шведський проект із будівництва нового сміттєпереробного заводу

С

теп за містом — вільна економічна зона, яка теж називається Донецьком. До Силіконової долини їй, звичайно, ще далеко, але тут уже побудовані два сучасних заводи. Один із них випускає близько 1000 холодильників на добу, інший виробляє ізоляційні матеріали, здатні замінити цілу шахту — таку кількість тепла вони можуть зберегти в донецьких будинках. З початком нового року стартує будівництво ще одного підприємства. Раніше місто не переробляло своїх побутових відходів: обходилися полігонами, віддаючи дорогу землю під смітники. Вал сміття все наростав. Економісти стверджували: його переробку можна зробити вигідним бізнесом. При цьому нове підприємство має стати екологічно чистим — диму в Донбасі й без того вистачає. Тож дончанам треба було розв’язати як мінімум двоєдине завдання. Необхідні технології почали шукати кілька років тому. Вибір припав на Швецію — відому у світі країну-«чепуруна», яка першою взялася за розроблення і створення сміттєпереробних технологій і виробництв. Делегація донецьких фахівців поїхала в Ґетеборг. Повернувшись, розповідали: стоїмо біля заводської труби й не відчуваємо її подиху. До речі, це підприємство розташоване в межах самого міста. За словами міського голови Донецька Олександра Лукьянченка, новий завод має відповідати найсуворішим європейським санітарним нормам. Тут планують використовувати передові технології переробки твердих побутових відходів, запропоновані шведськими партнерами — компанією «Екоенерджі Скандинавія АБ». Вона повністю візьме на себе й фінансування спільного проекту. Перша черга «Вікінга 1А» буде реалізована вже в 2012 році, а до 2013-го завод вийде на проектну потужність — щорічну переробку майже п’ятисот тисяч тонн побутових відходів. — Будуть в індустріального «двірника» Донецька й інші безперечні переваги, — говорить голова правління компанії «Екоенерджі Скандинавія АБ» Ларс Гулдстранд. — Новий завод зможе не тільки утилізувати й спалювати відходи, а й одержувати з них 742000 мегаватів теплової і 222600 — електричної енергії, що дозволить заміщати 74,2 млн м3 імпортного газу. Екологічний ефект від реалізації проекту ще й у тому, що підприємство дозволить заощадити десятки гектарів для відкриття нових полігонів і скоротить на 400000 тонн викиди в атмосферу вуглекислого газу. — Сума інвестицій у будівництво нового сміттєпереробного заводу в Донецьку становитиме 240 млн євро, — відзначив директор компанії «Біогазпром» Валентин Макогон. — І це тільки початок. В Україні планується будівництво ще дев’яти таких підприємств. Спільно вони зможуть заощаджувати для країни до трьох мільярдів кубометрів природного газу на рік.


14

Українська технічна газета

№49 (101) В і в т о р о к , 8 г р у д н я 2 0 0 9

СЕРЕДОВИЩЕ ПРОЖИВАННЯ

Безцінне не означає безкоштовне Вартість має не тільки рукотворний, а й природний капітал. Враховувати її складно, але необхідно Науковці твердять, що стримати погіршення якості довкілля та виснаження природних ресурсів можна розумним поєднанням інституційних і ринкових рішень, які не загрожують економіці регіону. Для цього при ухваленні управлінських рішень, передусім інвестиційних, треба враховувати цінність природного капіталу — природних ресурсів і послуг, які використовуються або можуть бути використані як для виробництва товарів і надання послуг, так і для задоволення первинних потреб людини як біологічної істоти.

П

опри задекларовані в «Рамковій конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат» шляхетні наміри, природокористування тут дотепер лишається, м’яко кажучи, незбалансованим. Як можна оцінити «безцінне», напередодні Міжнародного дня гір розповідає економістеколог, кандидат економічних наук Людмила Загвойська (на знімку), доцент Інституту екологічної економіки Національного лісотехнічного університету України (м. Львів), яка вже декілька років поспіль проводить дослідження в галузі збалансованого використання карпатських лісів. — Людмило Дмитрівно, чи доцільно визначати вартість того, що не продається, і чи можливо це в принципі? — Загрозливі зміни якості довкілля є незаперечним доказом неспроможності ринку давати адекватні економічні сигнали в «наповненому світі» — світі, де розмір економічної системи перевищує ресурсний потенціал глобальної екосистеми та її можливість поглинати відходи. У цій ситуації науковці повинні зосередитись на формуванні формальних і неформальних інституцій, які зроблять екодеструктивну діяльність неприйнятною — як із фінансових, так і з морально-етичних міркувань. Класичні, «ортодоксальні» економісти монополізували право формулювати критерії, за якими мають ухвалюватися управлінські рішення. До всіх питань, у тому числі використання та охорони природи, вони підходять з позиції фінансових і антропоцентричних інтересів. Дійсно, визначення вартості природного капіталу є вкрай складним завданням: оскільки не існує відповідних ринків, попит на такі ресурси, зокрема і на послуги лісових екосистем, видається заниженим. Економісти-енвайронменталісти розробили ряд хитромудрих методів, аби «витягнути» з ринкових транзакцій або з тверджень респондентів інформацію про те, як насправді вони цінують ресурси і послуги довкілля. — А як бути з відсутністю ринку? — Його треба уявити, сконструювати за допомогою відповідних запитань. Саме на цьо-

му й ґрунтується метод умовного оцінювання — він досліджує висловлені людьми уподобання щодо їхньої поведінки на гіпотетичному ринку ресурсів і послуг довкілля. Тобто ми досліджуємо не реально заплачені або одержані гроші, а готовність людей платити чи отримувати компенсацію. Респондентам пропонують відповісти на прості, на перший погляд, запитання: «Яку суму Ви б запропонували як щомісячний внесок для збереження лісу для майбутніх поколінь?» або «Якою сумою щомісячної компенсації за знищений ліс Ви б задовольнилися?». — То скільки згодні платити львів’яни за збереження карпатських лісових екосистем для майбутніх поколінь? — За результатами наших досліджень, готовність платити становила близько 4% середньомісячного доходу. Зауважу, що це опитування проводилося до сумнозвісної повені 2008 року. Думаю, що зараз ця готовність збільшилася. — У запропонованій вашою групою моделі готовність платити за збереження лісу залежить аж від десяти чинників.

них львів’ян — 89,5%; 8,5% опитаних ставляться до них байдуже і лише 2% вважають подібні асоціації недоречними. — А як щодо екологічної свідомості населення: наскільки високо люди оцінюють роль лісу? — У цілому дуже високо: відповіді на запитання, наскільки важливим є покращення стану довкілля для задоволення потреб наступних поколінь і роль лісу в збереженні біорізноманіття, розділились між «винятково важливо» (13%), «дуже важливо» (80%) і просто «важливо» (7%). — Напевно, кожен вкладає в це «важливо» щось своє. — Для більшості ліс — це сакраментальне «легені планети»:

ти сприйняли як спробу незабаром нав’язати ще один вид платежів. Тож занижування готовності платити може бути у своєму роді протестом. У нашому випадку 16,5% опитаних взагалі відмовились «платити» — хай навіть гіпотетично: когось такі речі просто не турбують, але є й «свідомі неплатники». Їх лейтмотив — суб’єкти господарювання сплачують податки, щоб держава виділяла кошти з бюджету на збереження лісів. Висновки щодо нашої «оригінальності» робити ще рано. Аналогічні дослідження проводять наші колеги в Польщі, Чехії, Данії та Швеції, однак через різ-

«Основна ідея екологічної економіки проста: зростання створюваної людиною економічної системи спирається на можливості глобальної екосистеми Землі, а тому принципово обмежене. Чим швидше ми це усвідомимо й запровадимо в практику схвалення рішень, тим швидше станемо на шлях сталого розвитку. Економічне зростання будь-якої держави, яке ґрунтується на нехтуванні природним капіталом, приречене на поразку» На що, крім доходів, віку та освіти, ви звертали увагу під час анкетування? — Передусім ми включили до моделі шість чинників, які, як відомо з теорії економіки довкілля, позначаються на готовності платити: дохід, вік, стать, рівень освіти, а також сімейний стан і кількість дітей у родині. Крім них, ми аналізували ще чотири специфічні, важливі в контексті саме «лісової» тематики,: місце проживання (місто чи сільська місцевість), усвідомлення значення лісу, а також його роль у житті респондента з огляду на інтенсивність прямого та непрямого користування послугами лісових екосистем. — Що таке пряме користування, я можу уявити: дрова, гриби-ягоди, шашлики на галявині... А що таке непряме? — Те, що ви назвали, це свого роду матеріальний вимір. Природно, що переважна більшість людей — у нашому дослідженні таких 98,5% — цим користуються. Натомість, непряме використання є в певному сенсі соціальним, культурним і навіть духовним феноменом — коли людині приємно пригадувати, бачити або чути в повсякденному житті зображення або звуки, які викликають асоціації з лісом. До речі, ці «незвичні» послуги теж цінують більшість опита-

очищення повітря шляхом поглинання вуглекислого газу та продукування кисню вважають найголовнішою функцією 30% респондентів. Трохи менше опитаних — 23% — цінують водоохоронні й водозахисні властивості лісів. По 12,5% опитаних відзначають виняткову роль лісу в регулюванні клімату та його рекреаційний потенціал. Ще 6,5% голосів розподілились між такими важливими ролями лісів, як ґрунтоутворення та забезпечення промисловості сировиною. Ну а решта — 15% — це люди, які не можуть відповісти, у чому цінність лісу, хоча при цьому, що цікаво, не мають сумнівів щодо його важливості. — За такого високого рівня усвідомлення цінності лісу досить дивно виглядає готовність платити за його збереження тільки 4% доходу родини. Це наша специфіка чи світова норма? — Ми припускаємо, що дається взнаки певна «несподіваність» такої постановки питання. Справа в тому, що послуги лісових екосистем є товарами відкритого доступу, і права власності на них не визначені. Цілком можливо, що люди недостатньо чітко зрозуміли сценарій опитування, тобто запитання про готовність плати-

ні методи опитування та аналізу результати зіставляти складно. Зараз наш інститут працює над проектом, який би дозволив провести такі дослідження за спільним сценарієм науковцями різних країн. Тоді можна буде говорити про національні відмінності. — Модель готовності платити, побудована на основі великої кількості спостережень, має ймовірнісний характер. І все ж які чинники впливають на те або інше рішення людини? — З імовірністю 95% можна говорити, що готовність людини платити за збереження лісу збільшується в міру зростання її доходу, екологічних знань, близькості місця проживання до лісу та інтенсивності непрямого використання лісових ресурсів. За попередніми оцінками, готовність платити зменшується з віком, народженням дітей і — досить несподівано! — у міру здобуття освіти. Очевидно, тут потрібні подальші дослідження. — Поза увагою ваших досліджень лишився ще один, вкрай важливий для оцінки людиною значення лісу чинник — сфера її діяльності. Адже природно, що ставлення представника лісозаготівельної компанії та, скажімо, прихильника зеленого туризму суттєво різнитимуться.

— Це тема окремого дослідження, спрямованого на виявлення структури уподобань різних зацікавлених сторін. І такий аналіз ми проводили. Результати дуже цікаві. Спектр уподобань щодо послуг лісових екосистем виявився доволі широким, він охоплює майже всі послуги, які ідентифікують економістиекологи: середовищетвірні, рекреаційні, економічні, освітні, оздоровчі, туристичні, естетичні та культурно-емоційні, а також послуги, які отримує місцеве населення. А от пріоритети виявилися разюче різними. Приватні підприємці розглядають ліси як джерело прибутку або розширення можливостей для його отримання. У науковців своє бачення менеджменту лісових ресурсів. Державний сектор зацікавлений у збалансованому багатоцільовому використанні лісових ресурсів відповідно до вимог сталого розвитку. Місцеве населення насамперед цінує можливість використання недеревних ресурсів лісу, заготівлю дров, випасання худоби тощо. Для ефективного менеджменту необхідно виявити всі зацікавлені сторони та врахувати їхні інтереси. Звичайно, визначення мети, позицій і пріоритетів кожної зацікавленої групи не усуває всіх проблем і конфліктів, проте дозволяє зрозуміти ставлення різних груп населення до лісу й передбачити їхні дії — а це запорука компромісу на шляху реалізації завдань менеджменту сталого лісового господарства. — Тобто сталий розвиток Карпатського регіону — цілком досяжна мета? — Заради цього ми й працюємо. У цьому сенсі дуже тішить ще один цікавий результат наших досліджень: виявляється, що індивідуальні уподобання всіх опитаних — незалежно від того, представляють вони лісозаготівельний бізнес чи фахових екологів, — збігаються: описуючи особисті уподобання, кожен респондент уважає найціннішими середовищетвірні послуги лісових екосистем, потім — їхній рекреаційний потенціал і культурні цінності та емоційні відчуття, які дає спілкування з природою, і тільки після цього згадує про економічні аспекти лісокористування. Розмовляв Святослав РИБНІКОВ


Українська технічна газета

В і в т о р о к , 8 г р у д н я 2 0 0 9 №49 (101)

15

СЕРЕДОВИЩЕ ПРОЖИВАННЯ

Мережа генетичної безпеки Ігор ПАВЛЮК У лютому цього цього року Кабінет Міністрів ухвалив постанову про заборону ввезення до України продукції, яка містить понад 0,9% ГМО — генетично модифікованих організмів. У липні Юлія Тимошенко доручила Мінекономіки та Держспоживстандарту України підготувати концепцію розвитку мережі лабораторій із контролю над умістом ГМО. У Києві на той час була лише одна лабораторія, де проводилися такі дослідження. Які ж результати цієї безпрецедентної для України акції? акції?

З

аступник голови Держспоживстандарту України Сергій Черепков (на знімку) зазначив, що комітет ініціював підготовку постанови з маркування продукції, яка містить ГМО, і провів її по всій процедурі. Коштом підприємств мережі Держспоживстандарту, без жодної копійки з бюджету, ці лабораторії були створені. До речі, ці наукові заклади, оснащені новітнім обладнанням, недешеві — від одного до півтора мільйона гривень. Сьогодні вони функціонують у Києві, Криму, Луганську, Луцьку, Вінниці, Кривому Розі та Харкові. До кінця року їх буде 10, а протягом 2010-го — 17. — Зараз розробляємо стратегію з кількості лабораторій, — говорить С. Черепков. — Поки важко сказати, скільки нам потрібно — 20 чи більше. Виходитимемо з реального попиту.

До слова, в Євросоюзі, де проживає півмільярда людей, функціонує понад 100 таких лабораторій. Скільки потрібно їх для 46 мільйонів українців (не кажучи вже про обсяги випуску продукції в порівнянні з Євросоюзом), визначити дійсно складно. З початку року на вміст генетично модифікованих організмів в Украї-

у цих межах, це означає випадкове їх потрапляння. Наприклад, харчова продукція виготовлена на обладнанні, на якому раніше вироблялися продукти з ГМО, або сталося перехресне запилення рослин — ГМ і звичайних. — В Україні постанову про обов’язкове маркування продукції було введено в дію з 1 липня цього року, потім протоколом Кабміну термін її чинності перенесений на 1 вересня. Ми ж планували іншу дату — 1 січня 2010 року, — веде далі Сергій Черепков. — Річ у тім, що виробники повинні підготуватися, скажімо, замовити відповідну упаковку, етикетки. Сама ж система маркування чітка: перевищено рівень 0,9% — має бути напис: «Продукція містить ГМО». Якщо цей рівень у межах від 0,1% до 0,9% — нічого не пишеться, якщо менше 0,1% — «Продукція не містить ГМО». Однак не все так просто. Законом «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» заборонено виробляти продукцію з ГМО без державної реєстрації. Реєстру ж поки що немає — його пови-

Україна поки неспроможна розв’язувати проблеми планетарного масштабу — боротися з глобальним потеплінням або, смішно сказати, рятувати світову економіку від кризи. Однак потурбуватися про своїх громадян українська влада може. Одним із найважливіших напрямків є якраз урегулювання питання ГМО. Не сперечатимемося, корисні ці ГМО чи шкідливі — нехай цим переймаються фахівці. Що ж стосується всіх нас, то маємо право на об’єктивну інформацію і на вибір. Саме тому створення мережі генетичної безпеки в Україні — один із найбільш епохальних кроків за часів незалежності.

нні укласти відповідні служби Міністерства охорони здоров’я. Оскільки у нас немає переліку такої продукції, ми можемо лише говорити про неї — це, наприклад, ріпак, соя, кукурудза, картопля. До речі, реєстрація — справа добровільна, і важливо, щоб виробник знав: за недо-

стовірну інформацію передбачені жорсткі штрафні санкції. Згідно із законом ми повинні закуповувати зразки, які перевіряємо, однак у бюджетах і цього року, і наступного коштів на це не виділено. А тим часом ці лабораторії, укомплектовані фахівцями належного рівня — біологами, біохіміками, біофізиками, мають чималі потенційні можливості. Нині Україна отримала змогу випускати тест-системи (зразки конкретної продукції), своєрідні еталони для аналізу на вміст ГМО, вартість яких принаймні в чотири рази нижча, ніж за кордоном. А це значна економія коштів для проведення досліджень в Україні, а в перспективі — предмет експорту. Але коштів для завершення роботи у цьому напрямку (2 млн грн) державний бюджет «традиційно» також не виділив. Фото Вікторії ДОЛГОВОЇ

— Будь-яка тварина й рослина відчувають ставлення до неї. Підпускають, коли не бачать небезпеки. Багато залежить від їх індивідуальності. Один вид може бути спокійнішим, інший — полохливим. За махаоном або подалірієм доводиться ходити годинами. Треба наблизитися до об’єкта хоча б на 40—30 см і все встигнути: щоб йому не набридло, щоб він не встиг квітку обробити й полетіти. Буває, не вдається... — А здається, що ходити й знімати — це щось на зразок релаксу, прогулянки... — Насправді це важка праця. Треба подбати про камуфляж. Навіть у спеку у відкритому одязі не походиш у лісі. Дошкуляють комарі й ґедзі, важка апаратура на плечі. Треба знати біологію тварин, яких знімаєш. Але головне — любити це. Якщо людина не любить природу, не зніматиме її. Тут треба бути натуралістом. — На ваших знімках така розмаїтість видів. Невже все це знято в Черкаській області? — Так, довкола нас величезне багатство. Треба зупинитися й придивитися уважно. А краще присісти або навіть прилягти в траву. І коли всі мешканці заспокояться після вторгнення в їхній світ, вони покажуть багато цікавого. Можна годинами спостерігати. І зафіксувати за допомогою фотоапарата. — Коли наближаєтесь до тварини, знімаєте її, ви якось із нею спілкуєтеся? — Хіба що на тонкому енергетичному рівні. Вони довго звикають до тебе. Підходити треба повільно, плавно, бо всі їхні вороги роблять різкі рухи. Головне — не порушити гармонії, не завдати шкоди навіть маленькій комасі або квітці. — Ентомологи, колекціонери досить безжальні, вони насаджують метеликів

на шпильки. А у вас вдома немає метеликів у рамках? — Немає. Якщо ця істота живе лише 2—3 місяці, то навіщо її знищувати? Обриваючи чиєсь життя, ми порушуємо вищі закони. Набагато краще — фотографії у великому форматі. — Багато людей патологічно бояться комах, особливо павуків, жуків. У вас же гарними виходять абсолютно всі... — Будь-яка жива істота гармонійна. Це витвір природи. Навіть жаба, п’явка або павук. Людина не може зі своєї точки зору оцінити: це красиво, це гидко. Яке ми маємо на це право? Будь-яка форма життя доцільна. — Що головне для вас у знімку — краса природи, рідкість екземпляра, незвичайність пози? — Думаю, головне те, що за допомогою фотографії ці істоти ввійдуть у безсмертя. Відносне, звичайно. Цей дивовижний витвір природи ефемерний, його життя таке коротке... А на знімку він і мене переживе.

В Євросоюзі, де проживає півмільярда людей, функціонує понад 100 лабораторій. Скільки потрібно їх для 46 мільйонів українців, наразі визначити складно. ні перевірено 2166 зразків, перевищення вмісту зафіксовано в 102 випадках. — При вмісті в продукції 0,9 % ГМО і більше на її маркуванні має бути зазначено, що вона вироблена з ГМО, — пояснює Сергій Тимофійович. — Якщо генетично модифіковані організми зафіксовані

УПРИТУЛ

ТЕХНОАРТ

Дарувати безсмертя Олена БУЄВИЧ Безцінні барвисті миттєвості живої природи назавжди фіксуються на фото. Потім фотознімки копіюють і дарують друзям і знайомим, тобто їх життя триває. Як і істот, відображених на них. Це майже те саме, що дарувати безсмертя, упевнений фотограф-біолог із Черкас Сергій Редько.

С

мішна комаха богомол схожа на суху травинку. Однак фотографові старанно позує. Повернувся впівоберта, уважно подивився в камеру... Увага! Є портрет! А напівпрозора у своєму крепдешиновому вбранні лимонниця навіть уваги не звернула: так і вийшла в профіль — запустила довгий хоботок у лілове горлечко конюшини. Жадібно, як у вірші японця Басьо, п’є нектар. До вечора — до заходу її життя — залишилося так мало! Знає — нічого поганого майстер їй не зро-

бить, шпилькою не приколе. Скоріше навпаки — подарує безсмертя: ars longa, vita brevis est — мистецтво довговічне, життя коротке... Біолога Сергія Редька жива природа завжди цікавила, була близька й зрозуміла. Тому макрозйомка — основний, улюблений жанр, у якому майстер працює вже багато років. Фотографувати почав ще шестикласником: намагався знімати домашнього кота «Школьником». Сьогодні в руках у фотографа потужна цифрова й плівкова техніка та набір оптики, який дозволяє знімати полохливі й непосидючі об’єкти. — Сергію, зараз у арсеналі фотографа стільки технічних прийомів, стільки можливостей. Наприклад, редактор «Фотошоп». Ви користуєтеся обробкою фотографій? — «Фотошопом» — мінімально. Таке втручання шкодить знімку, позбавляє його природності. Буває, у кадр потрапляє зайва травинка, і її треба прибрати. Але в жодному разі не змінюючи кардинально зображення. Інакше можна зіпсувати енергетику знімка. — Ця енергетика відчувається в знімку? — Звичайно! Людина дивиться на мою фотографію: «Оце — класний знімок!» Вона не знає, чому так сказала. Але я здогадуюся. Стан фотографа у мить зйомки був позитивним, настрій об’єкта — безліч компонентів склалися воєдино. — От про настрій об’єкта, будь ласка, докладніше. Ваші «моделі» звичайно сидять у таких природних позах. Як вони підпускають вас так близько?


16

Українська технічна газета

№49 (101) В і в т о р о к , 8 г р у д н я 2 0 0 9

ТРЕБА БАЧИТИ

Справдилася мрія ледарів У один із тих днів, коли навіть найгучніший будильник і філіжанка найкращої кави не можуть змусити вас прокинутись, робот-сурогат піде на роботу замість вас.

Міст над Чорним каньйоном Температура вище 50°C, швидкість вітру 130 км/год., унизу — прірва. У цих умовах над однією з найвідоміших споруд США будують унікальний міст. Дамба Гувера заввишки 221 метр розташована у Чорному каньйоні в

Пристрій телеприсутності, розроблений компанією Anybots ( Маунтін-В’ю, Каліфорнія), може замінити свого власника в офісі. Роботом-гуманоїдом керують через Інтернет у режимі реального часу, він також має ряд автономних функцій, зокрема дозволяє власникові «бути присутнім» на роботі, насправді не перебуваючи там. Компанія працює над декількома варіантами дизайну сурогатів, один із них оснащений руками, інший — лазерною указкою, за допомогою якої він звертає увагу присутніх на різні предмети у фізичному оточенні. Anybots планує почати продаж робота в другій половині наступного року. Поки він буде досить дорогим ($10000—15000), але представники компанії вважають, що робот-сурогат стане цінним інструментом у ситуаціях, де необхідна присутність власника пристрою, наприклад, для бізнес-структур, які контролюють виробництво за кордоном.

нижній течії ріки Колорадо, на межі штатів Аризона й Невада. Вона розташована на жвавому шосе, та оскільки полотно дамби вузьке, рух транспорту в цьому місці ускладнено. Щоб розвантажити дорогу від трафіку, і будується міст, довжина якого становитиме більше 600 метрів. Це буде найдовший бетонний міст у західній півкулі. Вартість проекту — $240 млн. Відкриття моста заплановане на осінь 2010 року.

Асистент за кермом

У Брістольському університеті (Англія) розроблений робот SCRATCHbot, який може орієнтуватися в темряві за допомогою ... вусів.

Паркувальний асистент Active Park Assist компанії Ford дістав приз у номінації «Краща новинка 2009 року»

Краса по-китайськи Конструкція нової будівлі штаб-квартири Центрального телебачення Китаю в Пекіні така складна, що її архітектори вирішили для більшого ефекту зробити видимими всі її структурні елементи. Проект розроблений архітектором Ремом Колхасом із голландської компанії ОМА.

Японський кросворд

ГОЛОВОЛОМКА «ЛАМПОЧКИ»

«И усами шевелит»

SCRATCHbot можна застосовувати при рятувальних операціях для звільнення потерпілих з-під завалів, а також у шахтах і задимлених приміщеннях. «Хитрість», покладена в основу роботи робота, запозичена в пацюків. Вуса SCRATCHbot рухаються весь час, переміщаючись уперед-назад до п’яти разів на секунду. Коли вуса згинаються, розташовані на них датчики посилають сигнал спеціальній програмі, яка допомагає роботові орієнтуватися в просторі й переміщатися в напрямку потрібного об’єкта. При наближенні до об’єкта SCRATCHbot ворушить вусами повільніше, а при віддаленні — швидше, роблячи ними ширші змахи для визначення точних розмірів і форми об’єкта.

РОЗСЛАБТЕСЯ!

Він являє собою ультразвукові датчики на передній і задній частинах автомобіля. Водій активує систему, натиснувши кнопку на панелі приладів, яка вмикає датчики, що шукають і вимірюють площу вільного місця на парковці.

Три лампочки вмикаються з одного пульта, на якому розташовані чотири перемикачі. У двох лампочок по одному перемикачеві (вправо — увімкнено, вліво — вимкнено). Третя лампочка вмикається відразу двома перемикачами (лампочка горить тільки якщо обидва перемикачі в правому або обидва в лівому положенні). Виходячи з трьох різних станів знайдіть для кожної лампочки її вимикач (вимикачі).

Рубрику веде Андрій ГЕРМАН Спеціальний візуально-акустичний інтерфейс показує відстань до інших автомобілів або об’єктів, водієві при цьому треба тільки перемикати передачу й натискати на педалі газу й гальма, а кермом управляє Active Park Assist, акуратно паркуючи автомобіль. Поки паркувальним асистентом обладнано кілька моделей автомобілів 2009 року — Ford Escape, Ford Flex, Lincoln MKS, Lincoln MKT і Mercury Marin, а до 2012-го його буде встановлено на більшості моделей марок Ford, Lincoln і Mercury.

За формою 234-метровий «анти-хмарочос» являє собою безперервну

петлю. Така конструкція не витримала б землетрусів, яким підданий регіон.

Щоб вирішити цю проблему, голландські інженери накрили будинок спеціально розробленою сталевою сіткою з діагональних перехресних елементів. Ці елементи більш щільні в місцях, на які припадає більше навантаження, і менш щільні там, де воно менше. Таке інженерне вирішення надає споруді гнучкості, роблячи її стійкою навіть до неймовірно потужних землетрусів, які трапляються в Китаї раз на 2500 років.

За матеріалами hooverdambypass.org, Popular Science, ArchDaily, Technology Review, ford.com, підготувала Наталія ЧАЙКА

ШАШКИ Білі починають і виграють

В. ЗАДОРОЖНІЙ ЗАДОРОЖНІЙ,, майстер спорту

Відповідь на етюд, надрукований у №48 (100) 1.h4-g5! f4-e3 2.a5-b6!! e3:g1 3.b6-c7 d8:b6 4.a7:e3! g1:a1 5.c1-b2 a1:c3 6.g5-f6 e5:g7 7.h6:d2 ×


Turn static files into dynamic content formats.

Create a flipbook
Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.