Украинская техническая газета №103-104

Дорогі читачі! З НОВИМ РОКОМ! № 51–52 (103–104) 29 грудня 2009 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

У НОМЕРІ: ЕКОНОМІКА Кращі з гірших

Виходить щовівторка

Прощавай, Едісон! Чому європейська ідея економії на електролампочках прийнята, але не сприйнята українцями?

За підсумками 2009 року українська економіка визнана однією з найблагополучніших. Серед десяти країн, які найбільше потерпіли від кризи Стор. 4

ОПК «Оплот» у стилі «латинос» Інтерес Бразилії до української бронетехніки: підстави для оптимізму чи оптимізм без підстав? Стор. 6

КРЕДИТ ДОВІРИ Прогнози з архіву Яким бачили наш час учені, які жили багато років тому Стор. 12

АВТОПРОМ МАШИНАльні реакції В Україні не вжили ніяких заходів зі стимуляції продажів вітчизняних авто. Зважаючи на все, і продавати незабаром не буде чого... Стор. 14 Стор. 5

Не дозволити портам замерзнути!

13 днів, які не потрясли світ

Незважаючи на те, що через кризу на державному підприємстві «Херсонський морський торговельний порт» істотно зменшилися вантажопотоки, там не скорочували жодного працівника, не переходили на неповний робочий тиждень і не затримували зарплату. Закінчення на стор. 8

Конференція ООН зі зміни клімату не змінила міжнародного клімату у ставленні до глобальних екологічних викликів Святослав РИБНІКОВ З 7 по 19 грудня в Копенгагені відбувся кліматичний саміт, який мав виробити й нормативно закріпити принципи глобальної кліматичної політики на період після 2013 року, коли добігає кінця чинність Кіотського протоколу. Зустріч у датській столиці за масштаб-

ністю побила всі рекорди таких переговорів: у роботі двотижневої конференції взяли участь 25 тисяч політиків, учених і журналістів із 192 держав, делегації 119 з них очолили перші особи — президенти або прем’єр-міністри. Однак домовитися конструктивно їм не вдалося. Закінчення на стор. 7

2 №51-52 (103-104) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

29 грудня 2009

ТУТ І ТЕПЕР

Інакше не скажеш...

Заготівка для Туреччини

Богдан Данилішин

Глава Мінекономіки України

Рік був непростим для нашої країни і, думаю, для всього світу. Це рік, я б так сказав, завзятої боротьби з наслідками світової фінансової кризи, розроблення стратегічних завдань, які визначатимуть характер розвитку господарства багатьох країн на найближчі десятиліття. Разом з тим ми довели, що рішення, ухвалені урядом України, допомогли запобігти наслідкам кризи, вивести економіку з рецесії й закласти основи економічної форми майбутнього». Лі Тернер Надзвичайний і Повноважний Посол Великої Британії в Україні

Я оптимістично сприймаю перспективи ведення бізнесу в Україні. Іноді реформи в Україні відбуваються не так швидко, як хотілося б, і ще багато чого треба зробити, щоб створити прозорі адміністративні системи, зменшити рівень бюрократії, перемогти корупцію й забезпечити незалежну і справедливу роботу судової системи». Ірина Акимова

Народний депутат України

Українські м металургійні еталургійні компанії виграли конкурентну боротьбу в США і Європи Європи на ринку Туреччини.

З

а інформацією газети «Справа», недавно представники ряду турецьких металургійних компаній заявили, що відмовляються від закупівель європейського й американського чорного брухту й переходять на українські напівфабрикати. Один із провідних виробників цього виду металопродукції— Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського вже заявив про збільшення експорту заготівки в грудні на 20% — до 253 тис. тонн. Збільшать експорт Єнакіївський метзавод і Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського. На цих підприємствах експорт зросте до 115 і 56 тис. тонн відповідно. Переорієнтуватися на українську заготівку турецьких металургів змушує висока ціна металобрухту. За останній місяць вартість цієї вторсировини в Туреччині зросла майже на 15% — до $320—325 за тонну.

Інвестиційні обрії Міська іська рада Донецька затвердила Програму інвестиційного розвитку міста до 2020 року.

Ї

ї мета — залучити якнайбільше інвестицій із всіх можливих джерел фінансування й забезпечити їх максимально ефективне використання. Як повідомляє прес-служба Донецької міської ради, обсяги мобілізації інвестиційних коштів по проектах становлять 70,5 млрд грн, у тому числі потреба в інвестиціях — 64,8 млрд грн. У сформованому каталозі представлена інформація 72 підприємств і ор-

ганізацій із 139 інвестиційних проектів. Оцінка потенціалу інвестиційної привабливості міста проводилася на принципах SWOT-аналізу й порівняльного аналізу аналогічних показників по Києву й Дніпропетровську — лідерам із залучення прямих іноземних інвестицій. Планується, що реалізація програми забезпечить постійний соціально-економічний розвиток міста, інтеграцію в систему національного й міжнародного руху фінансових ресурсів і підвищення рівня життя й добробуту населення.

Як загартовується сталь Міжнародне рейтингове агентство Fitch Ratings очікує на збільшення видимого попиту на сталь (тобто скоректованого на торговельні запаси) у СНД на 7—9% на внутрішніх і на 10—12% — на ключових експортних ринках.

Зараз у багатьох країнах Західної Європи прогнозується, що вихід із кризи нагадуватиме не букву V, спочатку він буде L-подібним. Тобто різке падіння, а потім довга депресія з поступовим поверненням до колишніх темпів економічного зростання. Гадаю, що в Україні буде саме така картина».

З

а прогнозами, у 2010 році ціни на сталь стабілізуються на рівнях, досягнутих в 3—4 кварталах 2009-го, з можливим повільним зростанням у літні місяці у зв’язку із сезонним попитом. Очікується ріст виторгу в емітентів у СНД на 3—15%, а маржа EBITDAR у виробників прогнозується в діапазоні 11—25%. За оцінками агентства, в Україні на відновлення компаній сталеливарної галузі, імовірно, буде потрібно більше часу, ніж у Росії, з урахуванням чималого боргу в іноземній валюті, обмеженій ліквідності в деяких емітентів і більш високого ризику дефолтів.

Ближче до процвітання Найблагополучнішими країнами у світі є не тільки ті, де неодмінно високий показник внутрішнього валового продукту (ВВП), а й ті, де проживають щасливі, здорові й вільні громадяни.

Ц

я позиція дослідницького інституту «Legatum Institute» зафіксована в Індексі процвітання-2009 (Legatum Prosperity Index), що відбиває рейтинг найбагатших країн світу. При його складанні враховувалися дев’ять факторів: обсяг економічного зростання, підприємництво й інновації, наявність демократичних інститутів, освіта,

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

www. tehnichka.com E-mail: info@tehnichka.com

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а.

Металурги ж не можуть дозволити собі закуповувати сировину за цінами вище $315, бо тоді їм доведеться збільшувати вартість кінцевого продукту. В Україні турецькі метзаводи закуповують заготівку за ціною $430—440 за тонну з доставкою, що дозволяє їм виходити на прийнятну вартість арматури у межах $480—490.

Перший Ан-148-100, спроектований київським АНТК ім. Антонова, здійснив перший пасажирський рейс по маршруту Санкт-Петербург–Москва.

Л

ітак розроблення АНТК ім. Антонова виготовлений у ВАТ «Воронезьке акціонерне літакобудівне товариство» у широкій кооперації з іншими підприємствами Росії, України й ще тринадцяти країн світу. В Україні прототип літака Ан-148 (дослідна модель, доведена до серійної версії) уже використовує авіакомпанія «АероСвіт». Очікується, що перший серійний АН-148 також буде переданий цій компанії. Наразі ведуться останні налагоджувальні роботи, які планують завершити до Нового року.

Мрії здійснюються

охорона здоров’я населення, безпека, державне керування, соціальний капітал і особиста свобода. Індекс охоплює 104 нації, що становить 90% усього населення планети. Перше місце в рейтингу посідає Фінляндія — країна з найвищим рівнем якості життя. Україна цього року поліпшила свої результати, піднявшись із 68-ї позиції на 61-е місце, розділивши його з Індонезією й обігнавши Росію (69), Молдову (78), Білорусь (85) і Казахстан (76). Незадовільними, відповідно до рейтингу, в Україні є стан державного керування й низький «соціальний капітал» (рівень взаємної довіри в суспільстві).

Кабінет Міністрів України запропонує Верховній Раді створити національну комісію регулювання тарифів на комунальні послуги.

В

ідповідний проект закону «Про національну комісію регулювання на ринку комунальних послуг» схвалений на засіданні уряду. Як передає ЛІГАБізнесІнформ, міністр ЖКГ О.Кучеренко відзначив: «Справдилася моя мрія як міністра». За його словами, передбачається, що комісія стане колегіальним органом центральної влади, який має зробити прозорим, цивілізованим і

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ (тел. 0642 34-72-47, e-mail: editor@tehnichka.com)

РЕДАКЦІЯ: Світлана Ісаченко - заступник головного редактора (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com) Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Свідоцтво Людмила Гречаник — відділ технічної думки про державну реєстрацію (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); КВ № 12993-1877Р Марина Савінова — відділ науки та освіти від 20.08.2007 р., (тел. 0642 34-72-47, e-mail: otdelnauki@tehnichka.com); видано Міністерством Ігор Павлюк — відділ промисловості юстиції України. (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com);

Перший пішов!

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Антон Яременко - тел./факс: (044) 440 82 09, Ганна Бусова - тел./факс: (0642) 59 93 91, тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: reklama@tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Любов Соловйова - тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: podpiska@tehnichka.com

об’єктивним процес ціноутворення, а також контролю й захисту прав споживачів, насамперед у сфері діяльності природних монополій, які займаються водо- і теплопостачанням. О.Кучеренко зауважив, що відповідно до проекту основна мета органу - «не допустити необґрунтованого підвищення тарифів». Також, за його словами, національний регулятор, використовуючи механізм ліцензування й тарифоутворення, може стимулювати підприємства ЖКГ і жителів будинків до енергозбереження Підготував Олександр МОРОЗОВ

Газета видається українською та російською мовами

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340. Номер віддрукований офсетним

Позиція авторів публікацій не завжди способом на друкарському компзбі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою лексі ТОВ «Прес-Експрес». право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а.

За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Тел. (0624) 50-08-54 Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами. ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 15686 прим., При ВИКОРИСТАННІ матерІалІв ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

українською мовою 4165 прим., російською мовою 11521 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 3056

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 9 г р у д н я 2 0 0 9 №51-52 (103-104)

3

ТУТ І ТЕПЕР набуття чинності Законом «Про поновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до 1 січня 2013 року. Раніше ухваленим рішенням цей термін передбачався до 1 січня 2010 року. ПЕК

ОФІЦІЙНО Президент України Віктор Ющенко підписав указ, яким доручив Кабінету Міністрів разом із Радою Міністрів АРК у місячний термін підготувати законопроект про введення на території Криму «економічного режиму, який відрізняється від загального». Він передбачає нові бюджетні, фіскальні, економічні та інвестиційні мотиви поведінки для суб’єктів господарювання й влади. Режим має діяти не менше 20 років і поширюватися на такі сфери, як охорона здоров’я, туризм, аграрний комплекс, оборонна промисловість та ін. В.Ющенко відзначив, що його рішення обумовлене особливостями Криму і його унікальною місією, у тому числі економічною. З 1 січня 2010 року процедура узгодження місця розташування земельної ділянки не застосовуватиметься до безкоштовної приватизації ділянок. У законі, підписаному Віктором Ющенком, спрощено не тільки порядок одержання прав на земельну ділянку, а й порядок використання цих прав і навіть їхнього припинення. Найпростішим способом одержання прав на земельну ділянку стає її безкоштовна приватизація. Поряд із безкоштовною приватизацією законодавець удався до спрощення процедури одержання прав на земельні ділянки державної й комунальної власності, розширивши перелік підстав для позааукціонного одержання прав на земельні ділянки з 8 до 18 підстав. Законом № 1702-VI також відкриті нові можливості зі зміни власником земельної ділянки виду її використання в рамках категорії земель, за винятком земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Верховна Рада України ухвалила в цілому Закон «Про внесення змін до Закону України «Про поновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Законом передбачено, що справи про банкрутство гірничих підприємств (гірничодобувні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар’єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглевидобувні підприємства), у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25%, не порушуються від дня

Дністровська гідроелектростанція зможе працювати на повну потужність уже через кілька років. Про це на засіданні Кабміну сказала прем’єр-міністр Юлія Тимошенко: «Ми протягом декількох років один за одним відкриватимемо гідроагрегати Дністровської ГЕС і забезпечимо справжню, надійну енергетичну незалежність держави».

За словами прем’єр-міністра, Дністровська ГЕС на 90% побудована українськими будівельниками й забезпечена унікальним обладнанням, спроектованим виключно для цієї ГЕС і зробленим українськими підприємствами. Будівництво станції розпочато в 1983 році. Відповідно до проекту електрична потужність ДГАЕС у генерувальному режимі становитиме 2268 МВт, у помповому режимі — 2947 МВт. Проект станції передбачає установлення семи однотипних гідроагрегатів. Загальна кошторисна вартість будівництва — 5,8 млрд грн. На підставі договору, укладеного в січні нинішнього року й підписаного прем’єрміністрами Росії й України, Москва удвічі підвищує ціни на газ для України, практично довівши їх до рівня світових, пише газета «Handelsblatt». Уже починаючи з 1 січня країна, яка серйозно потерпіла від світової економічної кризи, повинна буде платити від $300 до $310 за тисячу кубометрів російського газу, відзначає видання. Одночасно Київ почне одер-

жувати більше грошей за транзит газу. У МВФ уважають, що підвищення цін на газ підштовхне Україну до реформування енергетичного ринку. У Вашингтоні виходять із того, що попри високу ціну Україна й надалі оплачуватиме рахунки вчасно, тим більше, що обсяг поставок на наступний рік значно скоротиться. «Уже в середині грудня МВФ і Київ оголосили про підвищення цін для всіх споживачів. Для муніципальних і промислових підприємств протягом наступного року ціна зросте на 50-70%. МВФ ще до президентських виборів в Україні збирається надати Україні на оплату газових рахунків $2,5 млрд», — повідомляє видання. ТРАНСПОРТ Україна й Росія мають намір розвивати конкурентоспроможний залізничний маршрут перевезення вантажів Китай–Європа–Китай. Про це заявив президент ВАТ «РЗ» Володимир Якунін. Процес, за його словами, повинен іти на основі підвищення ефективності взаємодії із залізничними адміністраціями та компаніями зарубіжних країн і участі в проектах і заходах у рамках спеціалізованих міжнародних організацій. У рамках проекту «Far East Land Bridge» з організації кон-

тейнерних перевезень із Китаю в Європу за 11 місяців 2009 року через територію України було перевезено вантажів на 40,6% більше в порівнянні з тим же періодом минулого року. У компанії «Трансконтейнер» повідомили, що, попри загальне зниження обсягів контейнерних перевезень в 2009 році в Росії й Україні, особливий наголос у спільній роботі зроблено на розвитку транзитних можливостей цих країн. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг) пропонує з 1 квітня 2010 року збільшити ліміти відповідальності з обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСАГО). Це передбачено проектом розпорядження Держфінпослуг, опублікованим на сайті комісії. Зокрема, пропонується підвищити ліміт відповідальності

за шкоду, завдану майну потерпілих, з 25,5 тис. грн до 50 тис. грн, за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю людей, з 51 тис. грн до 100 тис. грн. Моторне (транспортне) страхове бюро України запропонувало підвищити базовий тариф із ОСАГО з 291,45 грн до 389 грн, ліміти відповідальності — майже удвічі, до 50 тис. грн і 100 тис. грн з майна й здоров’я відповідно.

ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ Кабінет Міністрів скасував обов’язкову сертифікацію продуктів харчування. Про це повідомила голова Державного комітету з питань регуляторної політики й підприємництва Олександра Кужель. За її словами, обов’язкова сертифікація скасована для всіх продуктів харчування за винятком дитячого харчування. Вона пояснила, що уряд, ухвалюючи це рішення, послуговувався тим, що обов’язкова сертифікація, у принципі, не потрібна, оскільки якість продуктів харчування контролюють інші спеціальні органи. У січні 2010 року Україна вкотре візьме участь у міжнародній виставці харчової промисловості, сільського господарства й садівництва «Зелений тиждень» (Німеччина, Берлін). Вітчизняні виробники традиційно презентують свою кращу продукцію. На виставці буде встановлено кілька стендів, що представляють потенціал України у виробництві зерна й продуктів з нього, молочної та м’ясної продукції, масла, меду, сирів, вина, горілки, кондитерських виробів. Окремий стенд ознайомить

учасників берлінського ярмарку з можливостями насінних підприємств та наукових установ. За попередніми даними, участь у виставковому заході в Берліні візьмуть такі компанії, як «Nemiroff», «АВК», НВАТ «Массандра», ДП « МілкілендУкраїна», ВАТ «Київський маргариновий завод», ДВО «Артемсіль», агрофірма «Сади України» і багато інших. АПК Міжнародна зернова рада попередила про майбут-

нє скорочення на 1% світової площі посіву пшениці. У порівнянні з поточним маркетинговим роком в 2010/2011 р. площа посівів скоротиться з 223,5 до 222 млн га. Проблема скорочення виробництва зерна постане перед США й Росією — найбільшими експортерами пшениці у світі. Серед причин скорочення посівних площ експерти називають низькі закупівельні ціни на пшеницю. У країнах СНД загальна площа посіву пшениці в 2010/2011 році збережеться на рівні 2009/2010 маркетингового року. У цьому сезоні Міжнародна зернова рада прогнозує скорочення площ обмолоту в Україні й Росії на 2% через зимові заморозки. У випадку реалізації прогнозів МЗР зі скорочення посівних площ у сезоні 2010/2011 низькі ціни на зерно, які спостерігаються останнім часом, зміняться високими, що позитивно позначиться на рентабельності виробництва цієї культури й дозволить українській пшениці зберегти стійкі позиції на світових ринках. Кабінет Міністрів України рекомендуватиме Національній комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ) подовжити дію пільгових цін на газ для виробників азотних добрив у 2010 році. «Рекомендуватимемо НКРЕ, щоб вони ухвалили рішення про встановлення прийнятних цін. За нашими розрахунками, треба подовжити дію тих цін, які сьогодні є», — сказав міністр промислової політики Володимир Новицький. При цьому він не уточнив, на який період передбачається подовжити дію пільгової граничної ціни для хімпідприємств. За такою ціною газ одержують шість підприємств — виробників азотних мінеральних добрив: ВАТ «Дніпроазот», ВАТ «Концерн «Стірол», ВАТ «Одеський припортовий завод», ВАТ «Азот», ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот» і ВАТ «Рівнеазот» Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами «УНІАН», «ІнтерфаксУкраїна», сайта Міністерства економіки, Держкомстату України, АПК-інформ, УкрАгроКонсалт

4 №51-52 (103-104) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

29 грудня 2009

ЕКОНОМІКА

Кращі з гірших За підсумками 2009 року українська економіка визнана однією з найблагополучніших. Серед десяти країн, які найбільше потерпіли від кризи Воно наче й зрозуміло — у кризовому 2009-му, мабуть, жодЖурналл «Forbes» опублікував на країна світу не може похваЖурна рейтинг найбільш потерпілих литися колишніми економічнивід кризи країн за так званим ми успіхами. Однак масштаб і «індексом нещастя», який вклю- глибина кризових явищ у різних чає в себе приріст валового країнах істотно відрізняються. внутрішнього продукту (ВВП), Зрозуміло, що економічні сисрівень інфляції й паритет купівельної спроможності населен- теми різних країн мають різний ня. Україна ввійшла до першої ступінь опірності руйнівному впливу кризових явищ. Але зродесятки, посівши дев’яте місце. місце. зуміло також і те, що в сучасному світовому економічному співЗАНЕПАД У ЦИФРАХ 2009 році українська еконо- товаристві існує величезна кільміка зазнала важких часів. кість «номінацій», принаймні Уперше за останні десять років в одній з яких будь-яка країна істотно скоротилися показни- може боротися за першість і має ки промислового виробництва всі шанси її здобути. Серед та(до 74% від попереднього року), ких «номінацій» — і групи країн інвестицій в основний капітал з розвинутою економікою, і нові (56%), уведення в експлуатацію індустріальні, і середньорозвизагальної площі житла (52%), нуті, і такі, що розвиваються, а обсягів продукції будівництва також країни з централізовано (49%), вантажообігу (72%), паса- керованою економікою, нафтожирообігу (89%), експорту (55%) видобувні, держави-рантьє, постта імпорту (49%) товарів і послуг, соціалістичні, нарешті... Не міряобігу роздрібної торгівлі (84%), ючись силами з великоваговими реальної середньомісячної заро- поїздами на зразок розвинених бітної плати (90%). Індекс цін ви- країн або навіть нових індустріробників промислової продук- альних, Україна у своїй «вагоції становив 113% у порівнянні вій категорії» країн СНД посідає з аналогічним періодом попере- більш ніж скромну позицію. Згідно з даними Міждержавднього року, індекс споживчих цін — 110% (див. малюнок 1). На ного статистичного комітету рівні минулого року залишило- СНД, український ВВП у другося тільки виробництво продук- му кварталі 2009 року становив 82,2% від аналогічного періоду ції сільського господарства. Мал. 1. Динаміка зміни деяких основних соціально-економічних показників у відсоткках до попередніх років (за даними Держкомстату України) Наталя ПРОВОРОВА

У

попереднього року (менше значення — 81,7% — показала тільки економіка Вірменії). У списку країн СНД Україна лідерує зі скорочення обсягу промислової продукції (цей показник у січнівересні 2009 року в порівнянні із січнем-вереснем 2008 року становив 29,4%), індексу споживчих цін (116,8%), скорочення роздрібного товарообігу (на 16,2%), скорочення вантажообігу (на 30,2%), зменшення реальної заробітної плати (на 10%), кількості безробітних (9,1%), скорочення обсягів експорту (на 49%) та імпорту (на 54%).

ВИХІД ІЗ КРИЗИ: ПРОГНОЗ, А НЕ ПЛАН еред держав, які найбільше потерпіли від кризи, за версією журналу «Forbes»

С

інфляція, % Латвія Сейшели Естонія Ісландія Ірландія Венесуела Сінгапур Литва Україна Ямайка

5,0 31,4 3,3 8,5 1,2 36,8 2,5 5,6 17,3 13,5

В умовах сучасної глобалізації та взаємної інтеграції економічних систем найбільш кризостійкими показали себе системи «закриті» й такі, що експортують «потрібні» товари. Перші забезпечують себе всіма необхідними товарами самостійно (так звана латиноамериканська модель розвитку економіки но-

Мал. 2. Загальний обсяг експорту України

Чорні метали Котли, машини, апарати і механічні пристрої Вироби з чорних металів Руди, шлаки та зола

вих індустріальних країн, орієнтована на імпортозаміщення), і тому на них мало впливають світові курси валют, рівні інфляції в країнах-експортерах та інші «стресогенні» чинни-

приріст ВВП, % –17,8 –7,2 –14,2 –10,5 –12,8 2,0 –9,6 –10,7 –5,1 –4,0

(див. таблицю), можна виділити дві групи: країни з високим рівнем інфляції й країни зі значним скороченням обсягу ВВП. На думку експертів, перших — Сейшельські Острови, Ісландію, Венесуелу, Ямайку й Україну — «підвели» значні урядові борги, а других — Латвію, Естонію, Литву, Ісландію й Ірландію — значне скорочення обсягів експорту.

приріст населення, купівельної млн чол. спроможності, % –13,8 2,263 –6,0 0,083 –11,3 1,343 –10,0 0,319 –11,9 4,435 –0,4 28,611 –10,6 4,75 -5,2 3,338 0,5 45,505 –2,0 2,711

ки. Другі ж виробляють і пропонують те, від чого відмовитися країнам-імпортерам проблематично — або через безперечну першу необхідність цих товарів (нафта, газ, злакові культури), або через стабільність переваг країниімпортера. Стабільність ця тим вище, чим, окрім іншого, менш піддана кризовим явищам країна-одержувач.

ДОВІДКА «УТГ»

Продукція промислового виробництва Продукція сільського господарства

Інвестиції в основний капітал Експорт товарів і послуг Імпорт товарів і послуг

До розвинених країн належать постіндустріальні й деякі індустріальні країни. У них проживає приблизно 15% населення планети, виробляється близько 60% промислової продукції світового господарства, на їхню частку припадає майже 90% іноземних інвестицій, частка промисловості в сукупному ВВП становить до 40%. Особливо помітне місце серед цих країн посідають США, Японія, ФРН, Франція, Велика Британія, Італія та Канада. До нових індустріальних країн першої хвилі належать Республіка Корея, Сінгапур, Тайвань, Гонконг,

Стратегічна десятка Національне агентст агентство во України з іноземнихх інвестиційі розвитку відібрало десять ни інвестиційних проектів, що мають стратегічне значення для економіки країни.

П

роекти відібрані «Укрзовнішінвестом» з урахуванням рекомендацій і вимог UNIDO (Організація ООН з промислового розвитку), World bank group (група Всесвітнього банку), European

investment bank (Європейський інвестиційний банк), а також Всесвітньої організації інтелектуальної власності. За словами голови «Укрзовнішінвесту» Сергія Тарана, на реалізацію всіх проектів, можливо, доведеться залучити більше $10 млрд інвестицій. Стратегічними названі: програма будівництва комплексів з переробки твердих побутових відходів у містах України;

Україну не можна зарахувати ні до першої, ні до другої групи країн. До першої — через задекларований курс на євроінтеграцію, до другої — через сформовану товарну структуру експорту вироблених вітчизняною економікою товарів. Левову частку (більше чверті) у загальному обсязі експорту становлять чорні метали (див. ма-

Зернові культури Електричні машини та устаткування Енергетичні матеріали, нафта та продукти її переробки Інше

люнок 2), і в кризовому 2009-му скорочення експорту з цієї позиції становило 63,6%. У той же час незначне скорочення й навіть зростання обсягу експорту в 2009 році стосовно 2008-го спостерігалося з таких позицій, як зернові культури (98,4%), насіння олійних культур (81,4%), овочі й коренеплоди (211,1%), цукор (100%), м’ясо (96,5%), рибні продукти (474,4%), папір і картон (82,6%), друкована продукція (116,7%), косметичні препарати (89,4%), фармацевтична продукція (89,1%), морські й річкові плавзасоби (117,7%), аеронавігаційні апарати (105,6%). Однак у сукупному вартісному обсязі експорту України ці товари — першої необхідності або з високою доданою вартістю — посідають трохи більше 20%. І доки їхня частка залишатиметься незначною, український ВВП, обсяг промислової продукції, рівень безробіття, реальні доходи населення та інші основні соціальноекономічні показники битимуть рекорди падіння. А план подолання кризових явищ виглядатиме як прогноз... виходу з кризи держав, яким знову будуть потрібні незатребувані в лихоліття українські чорні метали.

другої — Аргентина, Бразилія, Мексика, Уругвай, Чилі, третьої — Малайзія, Таїланд, Індія, Кіпр, Туніс, Туреччина, Індонезія, четвертої — Філіппіни, Китай. Характерними рисами цих країн є високі темпи економічного розвитку. Держави-рантьє заробляють прибутки у вигляді відсотків за надані кредити й дивідендів від вкладень у цінні папери, розміщаючи капіталовкладення в іноземних державах. Такими традиційно вважають промислово розвинені країни й держави Південно-Східної Азії: Південну Корею, Сінгапур, Таїланд, Гонконг, Тайвань.

міжнародний проект створення космічного ракетного комплексу «Циклон-4»; програма створення індустріальних парків у регіонах України; будівництво швидкісного транспортного сполучення із шириною колії 1435 мм від кордону Польщі до Львова (євроколія); виробництво вітроелектричних установок мегаватного класу на виробничих потужностях ДП ВО «Південний машинобудівний завод ім. Макарова»; програма модернізації та завершення будівництва ТЕС; будівництво авіаційного логістичного цен-

тру в Київській області (реконструкція й будівництво вантажного аеропорту в м. Узин на території колишньої військової бази); будівництво заводу з фракціонування плазми крові потужністю до 200 тис. л крові на рік і створення системи забезпечення населення препаратами крові; організація пасажирського швидкісного сполучення м. Київ–міжнародний аеропорт Бориспіль; модернізація й розвиток Іллічівського морського торговельного порту.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 9 г р у д н я 2 0 0 9 №51-52 (103-104)

5

ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ

Прощавай, Едісон! Чому європейська ідея економії на електролампочках прийнята, але не сприйнята українцями? Роман ДИГАС Електричній лампочці розжарювання виповнилося 130 років. Як не парадоксально, але саме в ювілейному 2009-му плоди цього епохального винаходу американського самоука Томаса Алви Едісона вперше потрапили під заборону. Починаючи з 1 вересня в усіх 27 країнах Європейського Союзу офіційно припинено використання ламп розжарювання в 100Вт і більше. Мотивація по-німецьки прагматична: 95% своєї потужності вони витрачають на нагрівання спіралі і тільки 5% — на освітлення. ГЛОБАЛЬНА ПЕРЕМОГА «ГРІНПІСУ»

А

льтернативу енергозатратним лампочкам Едісона — компактні люмінесцентні лампи (КЛЛ) свого часу запропонував литовський єврокомісар, відповідальний за енергетику, Андріс Пібалгс. Першими в Європі на таку заміну відважилися німці. Так, у 2007 році в численних філіях торгового дому Karlstadt КЛЛ можна було купити з акційною знижкою 30%. За умови, що клієнт натомість принесе перегорілі або ще придатні лампочки розжарювання. Автори цієї загальнодержавної кампанії обіцяли покупцям подвійну вигоду. Мовляв, якщо замість найпопулярнішої в побуті шістдесятиватної «грушки» вартістю один євро вкрутити ажурну КЛЛ від Philips, Osram або іншого брендового виробника за 15 євро, то й сві-

прикінці 2006 року. Тоді ЄС зобов’язався зменшити щорічне споживання первинної енергії на 20% до 2020 року. Нині, згідно з сучасною концепцією щодо екологічної орієнтованості походження всіх товарів, які потрапляють або імпортуються на ринок ЄС, протягом найближчих двох років лампи розжарювання мають бути замінені люмінесцентними або світлодіодними. Втілення цієї програми дозволить до 2012 року зберегти близько 40 кВт∙год. електроенергії. Приблизно стільки щороку споживає новоприйнятий член ЄС — Румунія. Адекватне скорочення виробництва електроенергії теплоелектростанціями дозволило б зменшити викиди СО2 на 15 млн тонн у рік. Поступово відмовлятися від ламп розжарювання як джерела освітлення мають намір також Канада, США, Нова Зеландія, Філіппіни, Росія, деякі інші країни. А от Таджикистан через хронічний дефіцит електроенергії це вже зробив. У «добровільно-примусовому» порядку. Україна обмежилася розпорядженням Кабінету Міністрів «Про заходи щодо скорочення споживання електроенергії бюджетними установами». Тепер центральні та місцеві органи влади під час проведення капітальних та поточних ремонтів приміщень повинні встановлювати тільки енергоефективні освітлювальні прилади, причому вітчизняного виробництва. УКРАЇНА «ІСКРИТЬ»

Н

а обсягах експорту Львівського ВАТ «Іскра» сертифікованих в ЄС ламп

Міжнародна комісія з міжнародної торгівлі (ICC Ukraine) запровадила 74,63-відсоткове антидемпінгове мито на ввезення в Україну електроламп розжарювання загального призначення китайського виробництва на період до 2012 року. Як зазначалося у скарзі ВАТ «Іскра», Китай експортував до нас лампи за цінами, на 5,26% нижчими від тих, що діяли на внутрішніх ринках країнивиробника. титиме вона не один рік, а усі п’ятнадцять. Водночас гарантувалося, що завдяки невеликій потужності люмінесцентна лампа протягом всього часу експлуатації зекономить споживачеві електроенергії на 150 євро. Акцію палко підтримали екологи «Грінпісу». За їх підрахунками, перехід на люмінесцентні лампи усіх приватних помешкань країни дозволить вивільнити з експлуатації дві великі вугільні теплоелектростанції. Політика та стратегія Євросоюзу в галузі енергоефективності була схвалена на-

розжарювання заборона Європейської енергетичної комісії практично не позначилася. Але лише тому, що стосується вона саме 100-ватної, а не звичної там 60-ватної лампочки. Продукція підприємства і досі освітлює квартири та офіси в країнах Східної Європи і Балтії, у Греції. До міжнародних стандартів її адаптували ще п’ять років тому.

— Найбільший попит наші лампи мають все ж в Україні, — коментує ситуацію на ринку директор з продажів ВАТ «Іскра» Богдан Гайдук. — Хоча не менше

КОРИСТЬ І ШКОДА: ДЕ МЕЖА?

те в побуті він не прижився — тривалий час запалювання, шум, мерехтіння та розміри ламп просто дратували. Але у 80-х роках конструкторам вдалося позбутися більшості цих недоліків і вже з початку ХХІ століття КЛЛ почали витісняти з повсякденного вжитку лампочки розжарювання. У сучасних КЛЛ частота мерехтіння досягає 20000 герців, тому воно практично непомітне. Проте їх світло дещо спотворює колір предметів, про що попереджає зазначений на упаковці індекс Rа. Так, значення Rа 80–89 свідчить про добру кольоропередачу, а Ra 90–100 — дуже добру. Ще одна важлива технічна характеристика КЛЛ — їх кольорова темпера-

У

перше люмінесцентні лампи представили світу в 1939 році на виставці в Нью-Йорку. Це були товсті й довгі скляні трубки, наповнені сумішшю парів ртуті та інертного газу. Під дією електричного розряду між електродами створювалося електричне поле, в якому ртуть випромінювала невидимий ультрафіолет. А щоб його промені світилися, на внутрішні стінки трубки нанесли люмінофор — речовину, що активізується під дією випромінення. Новий продукт швидко став популярним в магазинах та офісах, оскільки дозволяв економити на електроенергії. Про-

У цеху ВАТ «Іскра» купують їх і в країнах СНД. Однак маємо прецедент із забороною використання 100-ватної лампочки, і це змушує замислитися. Адже на черзі — 75-ватна, потім — 60-ватна. Через декілька років епоха винаходу Едісона може взагалі закінчитися. Тому стратегічним завдання підприємства є вдосконалення та просування на ринках КЛЛ власного виробництва. Рішення про освоєння проекту виробництва КЛЛ у Львові було ухвалене ще в 2003 році. Випускати ці лампи почали під двома торговими марками — «Іскра» та «Volta», виділивши їх в окремі цінові сегменти. «Іскру» з терміном світіння 6000 годин продавали за середньою ринковою ціною, «Volta» з її 8000 годин — за вищою. До асортименту обох торгових марок увійшли КЛЛ потужністю від 3 до 48 Вт, а різноманіття типів — 3U, 4U, spiral, glob, candle, reflector — дає можливість підібрати найприйнятніший замінник лампи розжарювання. Успішно стимулює споживача й гарантійна система обміну ламп, що передчасно вийшли з ладу. На 2010 рік ВАТ «Іскра» ставить перед собою більш амбітні завдання. Зокрема, за рахунок звуження діаметру скляної трубки досягти зменшення розміру самої лампи, розширити асортимент у сегментах професійного освітлення і декоративних ламп, налагодити якіснішу логістику на вітчизняному ринку і розширити свою присутність в країнах СНД та Європи. Стосовно експорту підприємство вже має певні митні преференції. До прикладу, на імпорт КЛЛ китайського походження в країнах єврозони діє антидемпінгове мито в розмірі 66%. Така продукція з України там оподатковується за ставкою лише 2,7%. А імпортери українських ламп до Росії, Республіки Білорусь, інших країн СНД ввізного мита не сплачують взагалі.

мовити лідерів усіх країн Євросоюзу відмовитися від ламп розжарю-

вання було нелегко. Проте, на думку деяких фахівців, більш ефективною кампанією енергоощадності та оздоровлення довкілля було б масове впровадження світлодіодних ламп. Енергії вони споживають стільки, скільки й люмінесцентні, проте служать не 8000, як «Volta», і навіть не 12900, як «Philips», а до 100 тисяч годин. До того ж в них не міститься небезпечної ртуті. Проте цей напрям світлотехніки тільки розвивається і не по кишені навіть самодостатнім європейцям. Це для них дорого — пропорційно тому, наскільки власникові двокімнатної «хрущоби» зважитися на заміну всіх ламп розжарювання компактними люмінесцентними. Для освітлення такої квартири потрібно приблизно 15 лампочок, сумарна вартість яких зараз становить близько 45 гривень. Одночасна їх заміна на КЛЛ коштуватиме не менше 450 гривень. Ця сума значно перевищує ментальну межу доцільності таких витрат для людини, яка живе тільки на зарплату. З іншого боку, серйозний сумнів викликає задекларована економність КЛЛ в умовах українських реалій. Одна звичайна лампочка львівського виробництва за три гривні служить до 1000 годин, люмінесцентна компактна «Іскра» того ж підприємства — до 6000 годин, але коштує 30 гривень. За умови однакового світлоресурсу на КЛЛ споживач втрачає 12 гривень. У межах всієї квартири це загалом 180 гривень. Реальна економія електроенергії в цій ситуації мимоволі відступає на другий план. Отже, європейська ідея економії на електролампочках українцями прийнята, але не сприйнята. У реальному житті наших співгромадян турбують більш прагматичні, передусім соціальні питання. Тож більшість погоджується, що винахід Едісона, а для нас звичніше — «лампочка Ілліча» служитиме нам ще багато років. Можливо, й до сотої річниці плану ГОЕЛРО.

тура, яка позначає колір свічення. Найбільш близький до традиційних ламп теплий білий колір дають КЛЛ з позначкою 2700К, наближений до денного — 4200К, холодний білий колір — 6400К. Хоча таке світло все ж відрізняється від звичного нам, більшість швидко до нього звикає. Проте на жодній з упаковок люмінесцентних ламп не вказується токсичність їх вмісту. А це — від 4 до 150 міліграмів ртуті, однієї з найотрутніших речовин, відомих людям. Тим не менше, і виробники, і медики запевняють: навіть якщо КЛЛ у приміщенні розіб’ється, небезпеки для здоров’я не буде. Треба тільки протерти підлогу розчином марганцівки і провітрити приміщення. Опоненти ж дотри-

муються іншої думки і наводять цифри: якщо помножити чисельність населення України на кількість КЛЛ, які припадали б на кожного мешканця вдома і на роботі, то щороку на наші смітники потрапляло б понад 500 кілограмів ртуті. У глобальному масштабі цифра набагато більша. Цивілізовано утилізувати ртутні лампи, як це робиться в країнах ЄС, в Україні вміють, але не хочуть. Демеркуризація однієї лампи коштує приблизно гривню. Якщо додати затрати на організацію їх збирання та транспортування, то такий бізнес жодному підприємцю прибутку не принесе. Тому на ВАТ «Іскра» утилізують тільки технологічний брак.

ДЕШЕВЕ СВІТЛО НАМ НЕ ПО КИШЕНІ

У

6 №51-52 (103-104) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

29 грудня 2009

ОПК

«Оплот» у стилі «латинос» Інтерес Бразилії до української бронетехніки: підстави для оптимізму чи оптимізм без підстав? Дмитро ТИМЧУК Візит в Україну президента Бразилії Луїса Інасіу Лула да Сілва викликав несподіваний резонанс щодо перспектив експорту українського озброєння й військової техніки (ОВТ). Прогнозованими були переговори щодо спільної космічної програми, а тому інформація про можливі поставки озброєнь у Бразилію викликала переполох як в Україні, так і в Росії, яка ревниво сприймає успіхи сусідів на збройовій ниві. ХТО СКАЗАВ «НЯВ»? тім, основні заяви про інтерес Бразилії до української зброї та про вражаючі перспективи продажів ми чули переважно від представників української влади. На тлі ж передвиборної кампанії прагнення кандидатів у президенти «нести в маси позитив» вимагає дещо скептично поставитися до їхнього задерикуватого оптимізму. Що ж до Віктора Ющенка, який проводив переговори з бразильським колегою, то він висловився щодо «збройового питання» досить непевно. Зокрема, Президент України сказав: країни мають намір «посилити взаємний оборонний потенціал, посилити фактор безпеки». І, відзначивши, що Україну найближчим часом відвідає міністр оборони Бразилії Нельсон Жобім для знайомства з підприємствами ОПК, заявив: «Я, як і президент Бразилії, чекаю на його доповідь за підсумками поїздки. І впевнений, що доповідь буде товстою, буде багато пропозицій». Сам бразильський міністр оборони відвідав ДПКБ «Південне» ім. М.К. Янгеля й ДПВО «Південний машинобудівний завод ім. Макарова», де висловив упевненість, що українськобразильська програма з виробництва ракетоносія «Циклон-4» буде не єдиним спільним напрямком роботи. За його словами, найближчим часом планується почати розроблення ще декількох аналогічних програм. «Через чотири місяці ми направимо в Дніпропетровськ групу бразильських експертів, які більш детально ознайомляться з технічним потенціалом виробництва «Південмашу» з метою розроблення нових проектів. Це не моя думка, таку вказівку дав мені президент Бразилії Луїс Инасіу Лула да Сілва. А вказівки президента не обговорюються, а виконуються!» — відзначив Нельсон Жобім. Однак експертів більше цікавили не «космічні пригоди», а початок розмови про поставки в Бразилію озброєнь. На цій хвилі прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко заявила, що контракт із Бразилією на поставку української бронетехніки буде укладений ще до весни 2010 року.

У

Прем’єр відзначила, що міністр оборони Бразилії, який під час офіційного візиту делегації цієї країни відвідав Харків, побачив український танк «Оплот», після чого особисто їй «протягом 30 хвилин захлинаючись розповідав про наш «Оплот», і розповідав так, наче це вже його танк». Тимошенко також зауважила: їй відомо, що український «Оплот» краще від американського «Абрамса». Юлія Володимирівна, щоправда, не уточнила, хто саме поділився з нею таким цінним спостереженням. Сам же Нельсон Жобім, відповідно до офіційних повідомлень, відзначив, що після аналізу пропозицій керівництва українських танкобудівників на Харківщину будуть відправлені відповідні фахівці для більш детального вивчення нашої бронетанкової техніки. Від обіцянок укласти контракт якомога швидше, як і від тверджень, що «Оплот» — уже «його» танк, він утримався. Проте після заяв Тимошенко в українські і російські ЗМІ хлинув фонтан різних експертних і псевдоекспертних оцінок майбутнього співробітництва. Зо-

ру з 1965 року, і йдеться тут про зовсім не нову техніку. Останні основні бойові Leopard 1A5 були виведені з бойового складу військових частин у Німеччині в 2003 році. Тоді як у випадку з українським танком Київ оперує останньою розробкою. Правда, при цьому вказується головний виграш «німця» — ціна. Зокрема, експортна вартість «Оплоту», якщо брати за вихідну ціну Т-80УД, має становити $2—2,5 млн за одиницю. Для порівняння: застарілий, але все ще ефективний Leopard 1A5 коштує від $500 до $700 тис. Однак, міркуючи про привабливість українських і німецьких

«Прем’єр відзначила, що міністр оборони Бразилії, який під час офіційного візиту делегації цієї країни відвідав Харків, побачив український танк «Оплот», після чого особисто їй «протягом 30 хвилин захлинаючись розповідав про наш «Оплот», і розповідав так, наче це вже його танк» крема, відзначалося, що латиноамериканці нібито оцінюють можливість купівлі українських радіолокаційних станцій, бронетехніки й катерів. Що ж до танків «Оплот», тут навряд чи варто гарячитися до одержання конкретних заяв міноборони Бразилії. І от чому. ПРИБОРКАТИ «ЛЕОПАРДА» перуючи потенційними замовленнями бразильців, в Україні виходять з того, що закуповувати військову техніку Бразилія має намір у рамках ухваленої в 2009 році програми модернізації збройних сил країни на період до 2030 року. Її обсяг становить значну суму — $74 мільярда. Разом з тим на бразильському ринку українським виробникам озброєнь доведеться конкурувати з німецькою компанією Krauss-Maffei Wegmann, яка виробляє танки, або французькою Thales, яка випускає радіолокаційні системи. Саме щодо продукції танкобудівників Україні й прогнозують успіх. Ґрунтується цей прогноз на простому порівнянні технічних характеристик українських танків «Оплот» і німецьких Leopard 1A5, прийнятих на озброєння в Бразилії. Утім, програш «німця» перед «українцем» цілком зрозумілий: танки Leopard у різних модифікаціях були на озброєнні бундесве-

О

танків для Бразилії, варто зробити одне маленьке уточнення, на яке в Україні чомусь не звернули уваги. А саме: якщо про можливі поставки в Бразилію «Оплотів» говорити почали, грубо кажучи, учора, то контракт про купівлю Leopard 1A5 підписаний набагато раніше. Ще в грудні 2008 року німецьке Федеральне агентство оборонних технологій і поставок оголосило, що компанія KMW займеться капітальним ремонтом і модернізацією танків, які поставлятимуся в Бразилію. А рівно за місяць до візиту президента Бразилії в Україну Krauss-Maffei Wegmann передала бразильській армії перший Leopard 1A5. Планується, що Німеччина повністю виконає свої зобов’язання за контрактом до 2012 року. Усього в рамках міжурядової угоди Німеччина має намір поставити в Бразилію 220 танків. Крім того, договір передбачає передачу південноамериканській країні навчального обладнання, тренажерів, а також підготовку водіїв і технічну підтримку. Більш того, якщо українське озброєння для бразильських військових — новинка, то з німецькими танками вони вже давно мають справу. На озброєнні Бразилії 128 Leopard 1A1, які закуплені свого часу у Бельгії. При цьому, незважаючи на роки випуску, Leopard все ще вважається цілком ефективною бойовою ма-

шиною, що є на озброєнні й сьогодні в таких країнах, як Бельгія, Німеччина, Греція, Італія й Туреччина. А тому «свійський» інтерес Бразилії до «Оплоту» сумнівний. Бо для його матеріалізації необхідно відмовитися від контрактів з давнім партнером — Німеччиною, які давно підписані і вже почали реалізовуватися. Плюс до всього замислімось: проти якого супротивника Бразилії потрібні танки? Серед її сусідів (а поки, наскільки відомо, Бразилія не заявляла про свої концепції широкомасштабної участі у збройних конфліктах в інших точках планети) особливо потужних армій, оснащених високотехнологічними зразками озброєнь, нема. Хіба що небезпечним супротивником уважати Аргентину з її німецькоаргентинським 30-тонним ТАМ 70-х років розроблення. Інакше кажучи, для дотримання оборонної спроможності Бразилії, мабуть, цілком вистачить і модернізованих «Леопардів». А ЧОМУ Б І НІ? им часом вихід України на бразильських споживачів ОВТ аж ніяк не зайвий. Протягом останніх місяців в Україні широкого резонансу набули дані різних закордонних структур про показники експорту української зброї в останні роки. Так, у листопаді була оприлюднена доповідь конгресу США про ситуацію на міжнародному збройовому ринку. Згідно з американськими даними, з 2000 по 2007 рік Україна продала в інші країни ОВТ на $5,5 млрд. При цьому, згідно з даними авторитетного Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру (SIPRI), у 2007—2008 рр. показники українського експорту тривожно зменшувалися — з $774 млн у 2007 році до 233 млн у 2008-му. Правда, показники, які озвучуються представниками українських структур, значно перевершують дані SIPRI. На початку липня 2009 року керівник держкомпанії «Укрспецекспорт» Сергій Бондарчук заявив, що протягом двох років спостерігалося зростання доходів від продажів озброєнь. За його словами, в 2008 році вони становили близько $800 млн, а в 2007-му — $700 млн, тоді як у 2004 році вдалося заробити лише близько 400 млн.

Т

До того ж, говорячи про «український прорив» на ринку озброєнь і перспективи, глава «Укрспецекспорту» не міг навіть мріяти про клієнтів у Латинській Америці. Зате нагадав про підписаний контракт з Індією на ремонт і модернізацію літаків Ан-32, вартість якого — приблизно $400 млн, назвав перспективним співробітництво з В’єтнамом, який уклав контракти з Україною на поставку засобів радіолокації вартістю більш ніж $100 млн. Україна, за його словами, і зараз поставляє озброєння Грузії, виконуючи укладені раніше контракти, а в найближчому майбутньому може розраховувати на поставки бронетранспортерів Таїланду, БТР, БМП і стрілецької зброї — Чаду, танків і боєприпасів — Кенії. Однак, говорячи про успіхи українського ОПК, треба згадати й заяви керівництва того ж «Укрспецекспорту» рік тому. Наприкінці серпня 2008 року Сергій Бондарчук твердив: «Український уряд має відповісти за те, що військово-промисловий комплекс України незабаром зникне... Ми працюємо вже спускаючи дух, оскільки ВПК України існує тільки завдяки ентузіазму людей, які працюють у цій сфері...

УПРИТУЛ ГОЛОВНЕ — ПОЧАТИ IPRI, оцінюючи коло клієнтів України щодо поставок озброєнь, називає такі країни, як Росія, Грузія, Китай, Пакистан, Мьянма, Алжир і Азербайджан. При цьому основні товари, з якими Київ виходить на збройовий ринок, — бронетехніка, авіаційні ракети й газові турбіни для кораблів. У цьому плані вихід на нові ринки, розширення географії українського збройового експорту для української «оборонки» принципово важливі. І тут, як цілком справедливо відзначають українські експерти, у цьому випадку непринципово, з якими зразками озброєнь увійде Україна в Бразилію й з контрактами на яку суму. Для початку головне — сам факт. А вже закріпитися й розвинути успіх — інше питання. Хоча, схоже, і вирішення першого — початок реального співробітництва — ще не факт.

S

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 9 г р у д н я 2 0 0 9 №51-52 (103-104)

7

НА ВІСТРІ

13 днів, які не потрясли світ Конференція ООН зі зміни клімату не змінила міжнародного клімату у ставленні до глобальних екологічних викликів Святослав РИБНІКОВ

ПАПІР ВИТРИМАЄ. А ПЛАНЕТА?

ФА ЛЬСТАРТ

І

Р

обота конференції припускала тільки два можливих результати: або перегляд і подовження терміну дії «старого» протоколу — Кіотського, або ухвалення нового — Копенгагенського. З огляду на накопичені з моменту підписання Кіотського протоколу дані про інтенсивність зміни клімату новий варіант розглядався як кращий і ймовірніший. «Чернетка» угоди просочилася в пресу вже через день роботи конференції. Документ відсуває на другий план роль ООН у здійсненні кліматичної політики й посилює повноваження Світового банку. Тому аналітики припускають, що головними авторами тексту є США й Велика Британія. Дискусії навколо тексту зчинилися неабиякі. Країни, що розвиваються, найбільш піддані негативним наслідкам зміни клімату, відреагували на проект документа вкрай негативно. Незважаючи на готовність розвинених держав протягом 2012—2015 років виділяти на потреби уразливих регіонів по $10 млрд на рік. Прописану в проекті норму про обмеження викидів парникових газів у разрахунку на душу населення — 1,44 тонни в 2050 році для третього світу й 2,67 — для промислових лідерів — країни, що розвиваються, не просто оголосили дискримінацією, а й розцінили як спробу збільшити економічний розрив між багатими й бідними державами. На думку представників останніх, для «порятунку тих, хто потопає» потрібно $200 млрд на рік протягом набагато більшого періоду. Острівні держави на чолі з маленькою, але гордою країною Тувалу вирішили захищати свої права єдиним фронтом. Альянс у складі 48 країн, яким у першу чергу загрожує затоплення, відмовився підписувати угоду, якщо її метою буде стабілізація клімату на позначці +2°С щодо нинішнього рівня, і вніс на розгляд свій текст майбутньої Копенгагенської угоди. За оцінками фахівців Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (IPCC), навіть таке «незначне» потепління призведе до підвищення рівня Світового океану на 0,4—1,4 м. Тому малі острівні держави вимагають від світового співтовариства більш жорсткої позиції — хоча б +1,5°С. Для досягнення такої мети вміст вуглекислого газу в атмосфері має повернутися до свого доіндустріального рівня — заповітних 350 частин на мільйон, що при нинішніх 387 виглядає, м’яко кажучи, проблематично. Проект Копенгагенської угоди викликав суперечки й у таборі «гігантів». Китай мав необережність закликати США і Євросоюз збільшити фінансування боротьби з наслідками зміни клімату, на що представники Старого Світу відповіли, що Китаю та Індії, як країнам з найбільш високими темпами економічного розвитку, самим не завадило б приєднатися до групи донорів. А представники США взагалі запропонували замінити формулювання «можуть» стосовно скорочення викидів парникових газів країнами, що розвиваються, на однакове для всіх слово «повинні». Початок на стор. 1

все-таки перший робочий тиждень більшість делегатів вірили в казку із щасливим кінцем. Надто добре пам’яталося листопадове запевняння голови копенгагенського саміту, міністра з питань клімату й енергетики Данії Конні Хедегаард: «Варіант провалу копенгагенських переговорів не розглядається: такий сценарій означав би, що вся світова демократична система неспроможна розв’язати одну з найсерйозніших проблем сторіччя». На жаль, тринадцятьох робочих днів для порятунку світу виявилося недостатньо. Назвати кліматичний саміт повністю провальним було б несправедливо — все-таки ухвалено декілька важливих домовленостей: про процедуру трансферу екологічно дружніх технологій у країни, що розвиваються, про збільшення площ лісових насаджень... Однак ключові, стратегічні питання — на скільки відсотків та або інша країна скоротить свої викиди парникових газів і скільки грошей відраховуватиме або

одержуватиме — залишилися відкритими. Як справедливо відзначають західні аналітики, Конференція ООН зі зміни клімату принесла певні, гідні подальшого розвитку результати, але це зовсім не те, на що чекав весь світ. Замість конкретного Копенгагенського протоколу офіційним результатом роботи саміту стало підписання декларації загального змісту. Документ не схвалили тільки п’ять країн: Болівія, Венесуела, Куба, Нікарагуа й Судан. В останній день представники Латинської Америки різко розкритикували переговори як «антидемократичні, закулісні й непрозорі». Євросоюз, який спочатку висловлювався на адресу документа теж негативно, уважаючи його черговою писаниною, яка не передбачає реальних зобов’язань і механізмів контролю, зрештою завізував текст. Щоб не дати нікому приводу засумніватися в його конструктивній позиції й готовності розв’язувати проблему. На перший погляд, ухвалені домовленості досить прогресивні. Учасники конференції визнали критичним потепління на рівні +2°С и висловили готовність скорочувати викиди парникових газів виходячи з цієї цифри. Малим острівним державам пообіцяли істотно збільшити фінансування — по $10 млрд у рік до 2012

року, а на 2020-й — до $100 млрд у рік. От тільки озвучені кожною делегацією кількісні зобов’язання в остаточний текст не ввійшли: їхнє дотримання поки ґрунтуватиметься... на слові честі, а до кінця січня 2010 року представники країн-учасниць, можливо, знову зберуться разом і тоді вже оформлять більш серйозний з юридичної точки зору документ. Поки ж розвинені країни до 2020 року усно зобов’язуються скоротити викиди парникових газів на 25–40% щодо рівня 1990 року, а до 2050-го скорочення для всіх сторін угоди повинні становити від 50 до 95%! Причому, за словами Барака Обами, скорочувати викиди парникових газів готові не тільки розвинені країни, а й країни, що розвиваються: Китай, Індія, Бразилія й ПАР. На жаль, самі США — ключовий гравець кліматичної політики — готові скоротити свої викиди тільки на 3—4%. За такого стану справ ніяких зусиль для стабілізації клімату з боку інших держав не вистачить. Кліматологи відзначають: не вдасться навіть зупинити танення вічної мерзлоти. А це призведе до вивільнення

величезних обсягів «замороженого» метану, що зведе нанівець усі раніше вжиті заходи. Тому прощальні слова американського лідера «Ми повинні боротися за більш зобов’язливу угоду на майбутнє» пролунали більш ніж цинічно. У чому Барак Обама має рацію, то це в констатації причин неефективності Копенгагена — відсутності довіри між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються. Без неї розв’язувати спільні проблеми дійсно складно. КОМПЛЕКС ГЕРОСТРАТА?

Щ

о Копенгагенський саміт приніс Україні? По-перше, популярність. Уже на другий день роботи конференції ми стали головним об’єктом світової уваги. Негативної. Переконливу перемогу здобула Україна відразу у двох номінаціях Міжнародної мережі організацій зі зміни клімату (CAN). «Почесне» звання «Допотопна країна дня» ми одержали, по-перше, за найбільш неконструктивну позицію на переговорах, а по-друге — за найбільш низький рівень доступу громадськості до екологічної інформації. Зі здобуттям цих нагород Україна не тільки приєдналася до США, Канади й Росії, які свого часу теж були визнані гідними ана-

ПРЯМА МОВА Джон САУВЕН

Виконавчий директор британського відділення «Грінпіс»

— У світі дуже мало політиків, здатних бачити далі власних вузьких інтересів, не кажучи вже про турботу про мільйони людей, перед якими постає загроза зміни клімату. логічної відзнаки як країни, що гальмують переговірний процес, а й стала єдиним в історії «двічі лауреатом». Київ довго зберігав інтригу (на момент початку роботи конференції свої зобов’язання офіційно не озвучили тільки три країни), однак дива не сталося: Україна задекларувала готовність знизити викиди парникових газів до 2020 року до рівня 80% від базового 1990 року, що фактично означає збільшення викидів на 75% щодо сьогоднішнього дня. Своє небажання брати більш жорсткі зобов’язання керівник української делегації, глава Національного агентства екологічних інвестицій України Ігор Лупальцов пояснив тим, що «ми не можемо знерушити нашу промисловість». Хоча навіть стримані оцінки експертів з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України свідчать про економічну безболісність скорочення викидів на 40% відносно 1990 року. Сьогодні ні в кого нема сумніву, що квоти на викид ні 300, ні тим більше 500 мільйонів тонн еквівалента вуглекислого газу, продажем яких мріє врятувати вітчизняну економіку Ігор Лупальцов, у нас ніхто не купить. Розвинені країни (та ж Японія, наприклад) готові платити тільки за реально заощаджені, тобто недовикинуті внаслідок упровадження енергозбережних технологій квоти, а не за надлишок, який дістався нам даром. Тож на економіку офіційна позиція України навряд чи вплинула б, а от шанс заробити репутацію ми пропустили. Абсолютно точно поставлений Україні й діагноз про відсутність взаєморозуміння між владою й громадськістю. Навіть на самій конференції обидві сторони не пропустили нагоди продемонструвати світу свою конфронтацію: громадські організації, які приїхали на саміт раніше офіційної делегації, з показовим осудом фотографували порожні столики у Белла-Центрі з табличкою «Ukraine», а представники Національного агентства екологічних інвестицій потім у відповідь заявляли, що всю ніч працювали над текстом на відміну від бездільних активістів, які дбають про природу тільки на словах. На закритті конференції Україна «вирізнилася» ще раз: Президент Віктор Ющенко дістав звання «Кліматична ганьба». Разом із лідерами Азербайджану, Іраку й Саудівської Аравії, які теж не знайшли можливості приїхати в Копенгаген. Нам залишається тільки вірити, що винна в тому, як, до речі, і в скасованих приїздах групи зацікавлених депутатів і віце-прем’єр-міністра Григорія Немирі (до останньої миті саме він був заявлений як глава української делегації), — криза. Визнати фінансову неспроможність своєї країни, звичайно, неприємно, та все-таки краще, ніж безвідповідальність.

8 №51-52 (103-104) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

29 грудня 2009

ФАРВАТЕР

Не дозволити портам замерзнути! Більш того, сьогодні тут стрімко підвищують фінансові показники й навіть оклади працівникам. Рецептами виходу із кризи з «УТГ» ділиться керівник порту Андрій ЄГОРОВ.

— Андрію Юрійовичу, які напрями діяльності порту найбільше потерпіли за останній рік?

— Значне скорочення сталося переважно за рахунок імпорту, транзиту й одного з основних видів діяльності — видобутку й реалізації мінеральних вантажів (піску на кар’єрі Херсонського морського торговельного порту). Основний вантажопотік втрачено саме з цієї номенклатури вантажів. Це пов’язано зі значним скороченням капітального будівництва. Зокрема, наші споживачі в Одеській області й Криму на 80% відмовилися від тих обсягів, які ми мали в 2008 році. Якщо торік підприємство переробило понад 4 млн 200 тис. валових тонн, то цього року ми очікуємо близько 3 млн 100 тисяч.

— Яким же чином удалося підвищити фінансові показники?

— Наразі ми їх значно перевиконуємо. Якщо за підсумками 11 місяців 2008 року мали прибуток близько 19 млн грн, то зараз — 43. Відрахування в державний, місцеві, різні позабюджетні фонди за 11 місяців 2008 року — приблизно 33 млн грн. За відповідний період нинішнього року цей показник підвищився до 57 млн. Завдяки грамотній тарифній політиці Міністерства транспорту й зв’язку України, відповідно до якої в 2008 році були підвищені акордні ставки на переробку зовнішньоторговельних вантажів і збільшені портові збори, ми істотно поліпшили виробничі показники. Це дозволило за підсумками року підвищити зарплату на 34%, не скоротити жодного робочого місця, не переходити на неповний робочий тиждень. Але підвищення тарифів не було панацеєю. Основні зусилля ми спрямували на оптимізацію вантажопотоків і технологію їхнього опрацювання. Також ми почали серйозно займатися питаннями, пов’язаними з технологією обробки вантажів і зниженням собівартості виробленої продукції. Така необхідність виникла у зв’язку з нерентабельністю обробки деяких видів вантажів. Зокрема, до 2006 року порт, переробляючи мішкові вантажі, втрачав на кожній тонні від 8 до 10 доларів. Схожа ситуація виникла й із технологічним лісом. Тому від нерентабельних вантажопотоків нам довелося відмовитися або істотно їх скоротити. Сьогодні обробляємо ті, які дають реальну фінансову віддачу: зернові, навалочні вантажі, металопродукція.

— Порт підготував план заходів із запобігання наслідкам фінансовоекономічної кризи. Що він передбачає й наскільки ефективний? Початок на стор. 1

ВІЗИТІВКА Андрій ндрій ЄГОРОВ Народився 11 березня 1961 р. у м. Сочі Краснодарського краю РФ. З 1983 по 2000 р. — служба на командних посадах у складі Чорноморського флоту ВМФ Міноборони. З 2000 по 2003 р. — начальник Ялтинського морського торговельного порту. З 2003 по 2005 р. — начальник Одеського морського торговельного порту. З 2005 по 2006 р. — заступник генерального директора «Укрморпорту». З 2006-го дотепер — начальник ДП «Херсонський морський торговельний порт». Почесний працівник морського й річкового транспорту, академік Міжнародної академії наук екології, безпеки людини й природи, віце-президент Асоціації морських портів України. У 2007 р. нагороджений дипломом лауреата Міжнародного академічного рейтингу популярності «Золота фортуна» за вагомий внесок у розвиток України. У 2008 р. — Людина року-2008 на водному транспорті — за відновлення виробничих і фінансових показників порту й залучення інвестицій, високі показники в роботі. У 2009 р. указом Президента України нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня, Грамотою Верховної Ради України за вагомий внесок у розвиток України.

— Ключові складові цього плану — відновлення основних фондів і підтримка технічної готовності старої техніки й суден. Основні фонди нам дісталися зношеними. Відсоток зношування тільки портальних кранів становить близько 70—80%. Така сама ситуація й із портофлотом: «вік» суден переважно від 25 до 40 років. Технічне обслуговування цих об’єктів здійснюється відповідно до чинного законодавства. Ми працюємо зі спеціалізованими організаціями з технічного нагляду (компанія «Діалаб» і державне підприємство «Миколаївський експертно-технічний центр» Держгірпромнагляду). З портофлотом працює Регістр судноплавства України, із причальним фронтом — спеціалізована організація ДП «ЧорноморНДІпроект». У рамках цієї діяльності передбачена система планово-попереджувальних ремонтів і система технічних оглядів відповідно до нормативно-правових актів. Крім того, за останні роки підприємство придбало портальний кран, понад півтора десятка різних навантажувачів: бензовоз, самоскиди, грейфери різної модифікації. Наступного року плануємо купити новий кран.

— Яка ситуація на підприємстві з інвестиціями?

— Є попередні напрацювання з угорською компанією «WJ» — ведемо переговори про участь на паях у проектуванні й реконструкції десятого причалу, що дозволить технологічно грамотніше підходити до обробки суден для завантаження соняшникової олії. Крім того, ми зможемо обслуговувати до двох суден одночасно. Також ведемо роботу із залучення інвестицій з бельгійською компанією «Дніпрокарго», яка займається зерновими вантажами. У договорі про спільну діяльність передбачена реконструкція причалів і вкладення близько 5 млн доларів у реконструкцію двох критих механізованих складів.

Разом за останні три роки ми провели переговори з більш ніж 20 потенційними інвесторами.

— І які проблеми заважають співробітництву?

— На жаль, сьогодні існують проблеми, пов’язані із законодавчою базою України. Передусім, це відсутність чіткої регламентації із землекористування. Порт наразі є не власником землі, а користувачем. Процедура ж виділення земельної ділянки для якого-небудь інвестиційного проекту має дуже серйозну бюрократичну структуру: фонд Держмайна, органи місцевого самоврядування тощо. Тобто по суті порт повинен відмовитися від цієї ділянки, щоб потім надати її інвесторові під проект. Друга проблема — недоліки нормативно-правової бази в галузі. Зокрема, відсутність закону про порти, який би чітко регламентував схему взаємовідносин державного підприємства та інвестора. Крім того, у країні не визначена організаційно-правова форма взаємовідносин державного підприємства та інвестора: має це бути договір оренди, спільної діяльності чи керування? Сподіваємося, що після виборів парламент розгляне це питання і морська галузь одержить інструмент для роботи з потенційними інвесторами. А поки ми для них нецікаві. Процедура триває довго: Кабінет Міністрів, Мінекономіки, Міністерство фінансів, Міністерство транспорту. Перший етап — узгодження тендерної документації, другий — узгодження проекту договору, потім остаточної його форми. Це важка процедура для всіх партнерів. Таким чином, наразі всі роботи в Херсонському порту провадяться за власний кошт.

— Чи стимулює держава розвиток Херсонського морського торговельного порту й морської галузі в цілому?

— Ми оцінили допомогу, пов’язану зі зміною тарифної політики, завдяки якій зросла рентабельність підприємства, а отже, з’явилася можливість відновлення основних фондів і надання соціального пакета працівникам.

Крім того, на розширеній нараді Кабінету Міністрів України ухвалено близько 36 базових документів, які почали регулювати діяльність портів як державних підприємств. Найголовніше — відведення акваторій морським торговельним портам, у тому числі й Херсонському. Зміни стосуються й питань тарифної політики, зокрема зниження ставки канального збору державним підприємством «Дельта-лоцман» із заходження суден у декілька українських портів (у тому числі й ділянкою Херсонського каналу). Завдяки цьому вся морська інфраструктура регіону матиме позитивний результат — збільшення вантажообігу, виторгу й прибутку. Також Кабінетом Міністрів розглянуто перелік тих інвестиційних проектів, які ввійшли до генеральної схеми розвитку Херсонського морського торговельного порту до 2015 року. Якщо відповідну постанову буде ухвалено, ми зможемо по-новому вести діалог з органами місцевої влади й самоврядування. Адже в плані розвитку Херсона ми, на жаль, не побачили перспектив нашого підприємства. Міська влада не зацікавлена в розвитку портової інфраструктури, адже всі відрахування з прибутку ми відправляємо в Київ. Звичайно, їх можна зрозуміти. Тому ми ведемо переговори з головою Херсонського міськвиконкому Володимиром Сальдо про те, щоб міські голови південних міст, у яких є портові інфраструктури, вийшли в Кабмін із пропозицією часткового відрахування прибутку морпорту в міський бюджет. Це необхідно для того, щоб місто й порт були взаємопов’язані й залежали одне від одного щодо їхнього розвитку.

— Чи застосовуєте ви новітні технології виробництва?

— Ми будуємо зерновий термінал з новітніми технологіями, зарубіжним обладнанням, що повністю змінить ідеологію роботи порту із зерновими вантажами. Головне завдання — розв’язання екологічної проблеми. Якщо раніше ми займалися ними в грейферному режимі (навал зі складу на територію причалу, потім портальним краном на судно), то тепер роботи виконуватимуться за допомогою конвеєрних ліній і суднонавантажувальної машини, побудованих за всіма канонами сучасних технологій, які існують у світовій практиці. Це дозволить нам збільшити ефективність роботи й знизити собівартість виробленої продукції. Також сьогодні ми переводимо наші плавкрани, які працюють на кар’єрі піску, з дизельного палива на електроенергію. Це і більш економічно, і необхідно в екологічному плані. Крім того, планується переведення нашої котельні з газу на альтернативні види рідкого палива. Сподіваємося, що всі напрацювання виправдають себе й допоможуть підприємству не тільки вижити в умовах кризи, а й зміцнити позиції порту в країні й за кордоном. Розмовляла Тетяна НАЗАРЕНКО

ДОВІДКА Херсонський морський торговельний порт Заснований в 1778 році. Традиційно через нього експортувалися хліб, ліс і бавовна. До 1900 року порт посідав з експорту 4-те місце в Росії. З 1901 року Херсон стає значним портом експорту хліба. За післявоєнні роки місто перетворилося на промисловий, сільськогосподарський і культурний центр на півдні України. Обладнаний сучасною технікою, Херсонський морський торговельний порт стає одним із провідних на Чорному морі, посівши гідне місце в зовнішньоторговельних зв’язках СРСР. Наразі це сучасне підприємство, яке входить до складу єдиного транспортного комплексу України. Порт розташований на правом березі Дніпра, у 15 км від його устя. Підхід до нього здійснюється за фарватером, який проходить по ріці Рвач, рукаву Вільховий Дніпро й власне по Дніпру. Проектна продуктивність порту — 5 млн тонн на рік. Тут переробляються генеральні, навалочні й насипні вантажі. Більше 40% вантажів, які переробляються в порту — мінеральні добрива й хімічні вантажі навалом і пакетовані, близько 40% — хлібні вантажі. У порту також обробляються інші вантажі — чорні метали всіх профілів, чавун у чушках, кокс, феросплави, ліс, торф.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 9 г р у д н я 2 0 0 9 №51-52 (103-104)

9

ТЕХНОСФЕРА

Трансформер-амфібія розчистить ріки. І не тільки Дніпродзержинський винахідник пропонує до серійного виробництва універсальний водний комбайн Ірина КОНДРАТЬЄВА Уявіть собі машину, за допомогою якої можна швидко й ефективно розчищати малі ріки, канали й котловани, зміцнювати береги, відновлювати старі й створювати нові пляжі, будувати дамби, «чатувати» у підрозділах МНС і брати участь у видобутку корисних копалин. Важкувато? Викладач спецтехнологій Дніпродзержинського центру підготовки й перепідготовки робітничих кадрів будівництва й автотранспорту Олексій Голов’янко вже розробив проект незвичайної машини й готовий запропонувати його до впровадження на українських підприємствах. НА СУШІ Й НА ВОДІ тже, що це за диво-техніка? Оскільки винахід призначений переважно для роботи із ґрунтами, автор назвав свою машину грунтатором. Але ця назва не дає повного уявлення про можливості нової машини, яка залежно від поставленого завдання може поєднувати в собі функції екскаватора, бульдозера, підіймального крана, звичайного автомобіля, баржі, земснаряда й іншої спецтехніки.

— По суті це гідромеханізована транспортна автономна амфібія, — говорить Олексій Голов’янко. — Може використовуватися в будівництві й сільському господарстві, забезпечить виконання екологічних і епідеміологічних завдань, високоефективна як на суші, так і на воді. Наприклад, грунтатор можна задіяти для іригації земель — сепарації ґрунтів, осушення болотистих ділянок, дезодорування пляжів. Машина якнайкраще підходить для санації об’єктів, забезпечуючи полив різноманітних поверхонь, змивання небажаних або небезпечних елементів і речовин, промивання й пересипання ґрунтів, матеріалів. У будівництві його можливості ще ширше. Це й розроблення піщано-гравійних родовищ, і переміщення добутих матеріалів у сховища, і підвищення рівня територій методом намиву, і спорудження гребель, берегових ліній, набережних, прокладання або рекультивація підводних траншей для дюкерів або нафтогазопроводів. Цю машину можна також застосувати для промислового видобутку маренго, бурштину, золота, алмазів, річкових і шельфових родовищ і розсипів. А ще — для вирішення актуальних екологічних проблем у промислових зонах. Наприклад, для розроблення техногенних родовищ.

О

ТЕХНІКА, НА ЯКУ ЧЕКА ЛИ ерші креслення майбутньої амфібіїтрансформера Голов’янко зробив ще в 2003 році. З того часу розроблено вже п’ять моделей універсальної спеціалізованої машини, останню з яких він пропонує виготовити як дослідний зразок і апробувати в рідному місті. Міський голова Дніпродзержинська Ярослав Корчевський підтримав винахідника, і в міськвиконкомі відбулася спеціальна нарада, де була представлена нова машина. На нараду були запрошені керівники місцевих промислових підприємств, представники міських і обласних органів влади, інноваційних центрів. Ідею створення амфібії-трансформера високо оцінив

П

ОБІГНА ЛИ ФІНІВ

Я

кщо все вийде, то в Україні буде вирішене дуже важливе завдання з реанімації гідромеханізації. З кінця ХХ століття ця галузь фактично не діє, у результаті чого в багатьох регіонах виникла катастрофічна ситуація.

— Ми раз у раз бачимо у випусках новин, як горять звалища побутових відходів, від повеней і підтоплення потерпають жителі сіл і міст, руйнуються дамби, виникають нові розлами земної поверхні, території захаращуються виробничими відходами, — з гіркотою констатує О. Голов’янко. — Питання: невже з цими проблемами неможливо впоратися? Можна, звичайно, але поки немає необхідної техніки. Бульдозери, скрепери, трактори можуть працювати далеко не на кожній сухій площадці, а в умовах затоплення й поготів. Ми ж пропонуємо спеціалізовану техніку нового покоління. ПочасОлексій Голов’янко представляє універсальну машину ти наша модель схожа на фінську машину, яку застосовують для розчищення невелиВіктор Бєляков — доктор технічних наук, ких водойм. Але її можливості обмежені. директор Придніпровського науковоВона не самохідна, невеликих розмірів і по го центру НАН України й МОН України, суті виконує роль «водної газонокосарки». голова правління технологічного парку Наша машина в порівнянні з фінським ек«Машинобудівні технології»: земпляром — солідний «водний комбайн».

— Тема дуже актуальна. Така техніка Український варіант можна порівбуде затребувана у всіх регіонах Украняти з автопоїздом, що складається з їни. Тому що, по-перше, у нас спільна двох модулів. Кожний з них, у свою черпроблема, скрізь необхідно розчищати гу, комплектується з трьох модулів. Маріки й інші водойми. По-друге, за допошина оснащена 14-метровою крановою могою таких машин можна розв’язувати стрілою, може працювати як екскаватор проблеми підтоплення, від якого потерна глибині до 15 метрів. Ківш зможе підпають у південних і західних областях, німати до 5 тонн. Вантажопідйомність а на півночі — вести торфорозробки. усього агрегата регулюється від 12 до На даному етапі структури, які я очо32 тонн. люю, можуть надати допомогу Олексію Розрахункова довжина машини — 14 Голов’янку в оформленні технічної документації й підготовці до проходження необхідних експертиз. У подальшому виробництво нової техніки, швидше за все, стане частиною регіональної інноваційної програми, спрямованої на вирішення екологічних та інших актуальних завдань. Готовність обговорити виробничий асм, вага — 12,5 тонни, випект висловив директор ВАТ «Дніпровсота в робочому стані в ський автобусний завод» Сагіт Фарбаакваторії — 6 м, при пезов (м. Дніпродзержинськ). Утім, навіть ресуванні дорогами — 4,8 якщо як виробнича площадка буде обрам. Вона може розвертатине інше підприємство, це не перешкодить ся фактично навколо свовирішенню питання в комплексі. Спраєї осі. Упевнено тримаєтьва в тому, що з ініціативи О. Голов’янка ся на воді. і його сподвижників в український кваОсоблива конструкція ходової частиліфікаційний довідник професій у 2005 ни забезпечить пересування болотистою році були внесені три нові спеціальності: місцевістю й подолання підйомів з ухибагермейстер, наставник-багермейстер і лом до 20°. Утім, це не межа, додаткове капітан-багермейстер (нім. Baggermeister обладнання дозволить подолати й 40-гра– той, хто керує роботою землечерпалки дусні підйоми. Колеса діаметром до 1 м або земснаряда). Директор Дніпродзерпланують використовувати від «КАМАжинського центру підготовки й перепідЗів» або «КРАЗів». Швидкість пересуванготовки робітничих кадрів будівництва й ня дорогами — до 75 км/год. автотранспорту Валерій Богданович підДо речі, здатність діставатися місця ротримує ідею свого талановитого підлеботи своїм ходом — одна з принципових глого і готовий організувати навчання за відмінностей грунтатора від відомих віцими спеціальностями в центрі. Тісний тчизняних і закордонних земснарядів та контакт винахідника з виробничою й навчальною базою напевно дасть добрі пло- іншої подібної техніки. І в цьому його педи. Замовники одержать «повний комп- ревага, бо не треба залучати додатковий лект» — техніку й кваліфікований персо- транспорт для переміщення великогабанал, підготовлений до роботи на конкрет- ритних вантажів дорогами або буксирів ній моделі амфібії-трансформера. До речі, для водного транспортування. Керування кожний екіпаж має складатися з п’яти чо- рядом операцій планується здійснювати за допомогою пульта. ловік.

Виготовлення найпростішого варіанта такої машини обійдеться приблизно в 1 млн 112 тис. гривень, а найбільш складної моделі — у більш як 3 мільйони. Все залежить від рівня електронної начинки й вартості готових вузлів і механізмів, якими можна оснастити грунтатор. На думку автора винаходу, витрати на тримільйонник окупляться за рік. МОЗКОВИЙ ЦЕНТР ДІЄ лексій Голов’янко все своє свідоме життя присвячує винахідництву. За освітою він конструктор — закінчив механіко-математичний факультет Дніпропетровського держуніверситету. Рік тому освоїв комп’ютерну графіку й дизайн. Останні 10 років упритул займається гідромеханізмами, конструював на замовлення невеликі земснаряди й відновлював старі. Результатом цієї діяльності стало створення в 2006 році інноваційного приватного підприємства — спеціалізованого конструкторськотехнологічного бюро «Gruntimount-UA», де працюють переважно співробітники кафедри енергозбережних технологій Дніпропетровського гірничого університету.

— У нас кожна людина цінується як золото, — розповідає О. Голов’янко. — Це чудові вчені, прекрасні практики, справжні патріоти. Що дуже важливо — ми не збираємося зупинятися на досягнутому, шукаємо нові рішення. От недавно, гортаючи стару підшивку «Юного техніка» за 60-ті роки, я звернув увагу на технічну пропозицію, якій уже більше 150 років. Виявляється, на світанку будівництва залізниць якийсь інженер запропонував прокладати рейки по дахах поїздів, щоб зустрічні потяги могли

О

Мал. Грунтатор у зібраному вигляді й готовий до роботи на воді проїхати тією ж колією, нікуди не звертаючи й не перестоюючи на запасних коліях. Уже не знаю, чим тоді все закінчилося, але для нас така ідея виявилася дуже корисною. Наше бюро готує проект дорожнього ремонтно-екструзивного комплексу автоматизованого відновлення асфальтового дорожнього покриття без зупинки руху автотранспорту по смузі. Інакше кажучи, наш модифікований грунтатор можна оснастити таким дахом, яким пройдуть будь-які автомобілі, у тому числі великовантажні. Як на мене, це оптимальний вихід для проведення ремонтних робіт в умовах міських насичених транспортних потоків або занадто вузьких доріг. Тож чекайте, незабаром порадуємо новою технікою. Фото автора

СІЧЕНЬ Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд

1 2 3

4 5 6 7 8 9 10

11 12 13 14 15 16 17

18 19 20 21 22 23 24

2010

25 26 27 28 29 30 31

ЛЮТИЙ Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд

1 2 3 4 5 6 7

8 9 10 11 12 13 14

15 16 17 18 19 20 21

22 23 24 25 26 27 28

ЛИПЕНЬ Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд

1 2 3 4

1 2 3 4 5 6 7

8 9 10 11 12 13 14

15 16 17 18 19 20 21

22 23 24 25 26 27 28

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд

1

1 2 3 4

5 6 7 8 9 10 11

12 13 14 15 16 17 18

19 20 21 22 23 24 25

29 30 31

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд

1 2 3 4 5

1 2

3 4 5 6 7 8 9

10 11 12 13 14 15 16

17 18 19 20 21 22 23

26 27 28 29 30

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд

1 2 3

1 2 3 4 5 6

7 8 9 10 11 12 13

14 15 16 17 18 19 20

21 22 23 24 25 26 27

2 3 4 5 6 7 8

9 10 11 12 13 14 15

16 17 18 19 20 21 22

23 24 25 26 27 28 29

6 7 8 9 10 11 12

13 14 15 16 17 18 19

20 21 22 23 24 25 26

27 28 29 30

24 25 26 27 28 29 30 28 29 30

4 5 6 7 8 9 10

11 12 13 14 15 16 17

18 19 20 21 22 23 24

25 26 27 28 29 30 31

ЛИСТОПАД 31

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд

1 2 3 4 5 6 7

8 9 10 11 12 13 14

15 16 17 18 19 20 21

22 23 24 25 26 27 28

29 30

ГРУДЕНЬ

ЧЕРВЕНЬ Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд

26 27 28 29 30 31

ЖОВТЕНЬ

ТРАВЕНЬ Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд

19 20 21 22 23 24 25

ВЕРЕСЕНЬ

КВІТЕНЬ Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд

12 13 14 15 16 17 18

СЕРПЕНЬ

БЕРЕЗЕНЬ Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд

5 6 7 8 9 10 11

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд

1 2 3 4 5

6 7 8 9 10 11 12

13 14 15 16 17 18 19

20 21 22 23 24 25 26

27 28 29 30 31

30 31

12 №51-52 (103-104) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

29 грудня 2009

КРЕДИТ ДОВІРИ

Прогнози з архіву Яким бачили наш час учені, які жили багато років тому Передноворічний період — саме час для підбиття підсумків минулого року та прогнозування подій, які відбудуться в наступні дванадцять місяців. Багато експертів роблять і сміливіші припущення щодо майбутнього, намагаючись угадати, що чекає на людство в найближчі роки, а то й десятиліття. Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ

З

вичайно, завжди цікаво прочитати про те, яким буде стан суспільних відносин, економіки, а також науки й техніки через багато років. Ще цікавіше перевірити, чи справдилися ці прогнози. Але, оскільки в найближчому майбутньому машини часу створено не буде, єдиною можливістю для такої перевірки, схоже, залишається очікування. Прогнози на віддалене майбутнє почали робити давно. Навіть якщо облишити різноманітну містику та інші «ворожіння на кавовій гущі», у нас залишиться декілька цілком серйозних (і досить цікавих) прогнозів, зроблених у минулому й позаминулому століттях, які мали справдитися саме зараз. Подивимося, наскільки вони близькі до реальності.

1873

— ЛЬОДОВИКОВИЙ ПЕРІОД ідомий швейцарський астроном і директор обсерваторії Женевського університету Еміль Плантамур передрікав, що до 2011 року кліматичні процеси на Землі в поєднанні з остиганням Сонця призведуть до цілковитого замерзання поверхні нашої планети, зробивши її непридатною для життя. Нагадаємо, що тоді ніхто ще не знав про ядерні реакції, тому питання про те, що за паливо горить на Сонці і чи надовго його вистачить, було досить актуальним. Проте цей прогноз, як і інші про «кінець світу», виявився помилковим, а замість «глобального похолодання» маємо глобальне потепління.

В

хоронні органи акцентуватимуть увагу не на покаранні, а на перевихованні злочинців. Про те, наскільки справедливим виявився цей прогноз, можна судити, уважно переглянувши сьогоднішні новини.

1909 — ВИСНАЖЕННЯ ВУГЛЕВОДНІВ ксперти геологічної служби США рахували, що в 2010 році природні ре-

Е

1959

сурси можуть закінчитися. Так, світові запаси природного газу будуть цілком вичерпані до 1934 року, нафти — до 1939-го, ряду кольорових металів — до 2010-го, а вугілля — до середини ХХІ століття. Цікаво, що вже тоді експерти рекомендували зосередити зусилля на енергозбереженні й пошуку альтернативних джерел енергії. Сьогодні вважається, що розвіданих запасів нафти при поточних темпах її споживання вистачить на 40 років, а нерозвіданих — ще на 10—50 років. Природного газу, за різними оцінками, має вистачити ще на 150—200 років. За станом на кінець 2006 року запаси вугілля на планеті оцінювалися в 800—900 гігатонн. При поточній швидкості видобутку цього вистачить на 129 років (або на 53 роки, якщо врахувати, що споживання вугілля зростає приблизно на 2,5% щорічно). У принципі, остання цифра досить точно збігається з прогнозованою геологічною службою США сто років тому. А от щодо нафти й газу помилилися. Газета «Нью-Йорк таймс» того ж року прогнозувала, що через сто років, тобто зараз, всі види транспорту буде цілком замінено повітряним сполученням і підводними човнами. Очевидно, такими, які працюватимуть на альтернативних джерелах енергії.

ТЕЛЕБАЧЕННЯ евід Уорк Гріффіт, американський кінорежисер, актор, сценарист і продюсер, із творчості якого часто починають відлік історії кіно як особливого виду мистецтва, висловив свої міркування про майбутнє кінематографа. На його думку, на початок ХХІ століття домашня відеотека (він називав її «кінотекою») буде звичайнісіньким явищем, навіть поширенішим, ніж домашня бібліотека. Кінематограф стане кольоровим і зможе відтворювати всі природні кольори. При цьому багатьом людям буде звичніше читати тексти з екра-

Д Ж

урналісти газети «Вашингтон пост» зробили припущення, що до 2009 року злочинність майже ліквідують. З одного боку, свою роль відіграють нові ефективні методи профілактики злочинів, а з іншого — розвиток психіатрії дозволить виявляти й лікувати (або, в особливо складних випадках, ізолювати від суспільства) потенційних злочинців. При цьому правоо-

— ЛІТА ЛЬНІ МАШИНИ ТА ЕЛЕКТРОМОБІЛІ іце-президент компанії «Форд» доктор Ендрю Кучер у зверненні до студентів Північно-Західного університету (одного з найстаріших у США) припустив, що через 50 років літальні автомобілі будуть поширені нарівні зі звичайними. Звучить як наукова фантастика. Однак, помиляючись у основній тезі свого виступу, доктор Кучер зробив декілька менш яскравих, але набагато точніших прогнозів. По-перше, про те, що в авіації використовуватимуться електронні автоматизовані системи навігації, а по-друге — про поступовий перехід від застосування двигунів внутрішнього згоряння до електромобілів. Автоматизовані системи навігації з’явилися задовго до 2009 року, а от

В

1923 — ПРО НЕМОЖЛИВІСТЬ

1907 — СВІТ БЕЗ ЗЛОЧИННОСТІ

на, ніж із друкованого аркуша. Взагалі, кінематограф багато в чому, хоча й далеко не повністю, замінить як літературу, так і пресу. Врахувавши технології, що змінилися, можна вважати, що ця частина прогнозу справдилася. А от друга частина: «Я не бачу можливості здійснити миттєву передачу зображення на екрани в найближчі сто років. Для цього довелося б винайти засіб, здатний передати гру акторів так добре, щоб у результаті зображення на екрані було гідне того, щоб публіка звертала на нього свою увагу. Миттєва передача зображення передбачає занадто велику витрату часу з боку глядачів, а час — це найважливіше». До появи регулярного телевізійного мовлення (у Німеччині) залишалося 6 років...

останнє твердження досить точно відповідає реальному стану справ. Згідно з дослідженнями компанії IDTechEx, до 2015 року ринок електротранспорту зросте приблизно в сім разів і досягне $227 млрд.

жуть це зробити в найближчому майбутньому.

1972 — ДЕФІЦИТ А ЛЮМІНІЮ

Р

имський клуб (міжнародна громадська організація, яка об’єднує представників світової політичної, фінансової, культурної та наукової еліти) опублікував широко розголошену доповідь «Межі зростання», у якій прогнозувалося швидке вичерпання природних ресурсів. Відповідно до цієї доповіді до 2010 року саме повинні були закінчитися запаси алюмінію. Якби таке сталося, це, імовірно, можна було б помітити неозброєним оком, дивлячись на глобус, оскільки відсоток умісту алюмінію в земній корі, за даними різних дослідників, становить від 7,45 до 8,14% від її маси, або приблизно два трильйони тонн. Світові запаси бокситів майже безмежні, тобто непорівнянні з динамікою попиту.

1995 — ДЕСЯТКОВИЙ КЛАСИФІКАТОР ДЛЯ ІНТЕРНЕТУ нига «Прогнозуючи майбутнє: від Жуля Верна до Білла Гейтса», яка вийшла друком у 1995 році в США, досить скептично оцінила перспективи розвитку мережі Інтернет. Основною проблемою Інтернету, на думку автора, є абсолютна непридатність цієї мережі для розміщення систематизованої інформації. Так, щоб в Інтернеті можна було щось знайти, необхідно розробити для нього щось на зразок універсальної десяткової класифікації (система класифікації інформації, яка широко застосовується в усьому світі для систематизації різних видів документів та організації картотек). Очікувати появи такої класифікації можна не раніше 2009—2010 року. І аж поки такої класифікації не буде, Інтернет може використовуватися тільки дуже обмежено, переважно — ученими, інженерами та ентузіастами.

К

1968 — КІНЕЦЬ ЕПОХИ ГОТІВКИ

Г

азета «Лас-Крусес сан» припустила, що кредитні карти повинні згодом стати універсальними й повністю замінити собою чеки й готівку. На думку авторів статті, до 2010 року за допомогою кредитної карти можна буде розплатитися де завгодно: у супермаркеті, магазині або ресторані, причому в будь-якій країні світу. Нічого дивного? Але ж тоді кредитки щойно з’явилися й кожною з них можна було розплатитися лише в певних місцях. Бувало й таке, що дехто носив із собою мало не кілька десятків різних кредитних карт. Сьогодні кредитні карти дійсно стали універсальними, але готівку так і не замінили й навряд чи змо-

Розвиток інтернет-каталогів і перетворення їх на пошукові системи, такі як Google або Яндекс, розв’язав цю проблему, і наразі Інтернет сягнув далеко за межі наукового та інженерного співтовариства.

ЯКЩО РОЗІБРАТИСЯ НЕМАЄ ПРОРОКА В СВОЇЙ КРАЇНІ...

З

вичайно, названі прогнози являють собою зовсім не вичерпний список пророцтв на 2010 рік, зроблених різними людьми в різний час. Так, ми не згадали про колонізацію Сонячної системи та створення бойових роботів, синтетичну їжу й летючі міста, оскільки все це звучать сьо-

годні так само химерно, як і на початку двадцятого століття. Аналізуючи наведені прогнози на майбутнє, можна дійти висновку про те, що багато речей, які здавалися легкими в минулому, у наш час так і не реалізовані (часто тому, що вони просто нікому не потрібні). У той же час телебачення, наприклад, здавалося зовсім неможливим лише за

шість років до його створення, що не заважає майже кожному з нас сьогодні мати у квартирі хоча б один телевізор. Навіть короткострокові прогнози, як видно у випадку з розвитком Інтернету, часто є зовсім помилковими. Саме тому до таких пророцтв завжди треба ставитися з певним скепсисом, особливо якщо вони не ґрунтуються на серйозній аналітичній роботі й статистичних розрахунках.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 9 г р у д н я 2 0 0 9 №51-52 (103-104)

13

ФЕНОМЕН

Загадка Тунгуски — «The Tunguska Mystery» Що це було — астероїд, комета, хмара космічного пилу, «чорна діра», космічний корабель?.. Чи щось інше? Валентина ГАТАШ «The Tunguska Mystery» — так називається книга харків’янина Володимира Рубцова, видана в Нью-Йорку одним із провідних наукових видавництв світу «Шпрінгер». Це перше призначене для масового читача видання про тунгуську проблему, де зібрані всі факти, які стали відомими в результаті багаторічних досліджень.

К

андидат філософських наук, академік Російської академії космонавтики ім. К.Ціолковського Володимир Рубцов (на знімку) не тільки протягом декількох десятиліть брав участь у вивченні проблеми тунгуського вибуху, а й побував на місці подій разом з учасниками ювілейної наукової конференції, яка відбулася в Красноярську. Своїми припущеннями про природу загадкового явища він ділиться з читачами «УТГ» в ексклюзивному інтерв’ю.

— Володимире Васильовичу, як ви прийшли до цієї теми й чому книга видана в Нью-Йорку англійською мовою?

— Перших спроб реконструкції цієї події та її оцінок я вжив ще в 1984 році. Тоді за матеріалами моєї кандидатської дисертації, захищеної в Інституті філософії АН СРСР у Москві, у співавторстві з академіком А.Урсулом була видана книга «Проблема позаземних цивілізацій». У ній я виклав дві точки зору на тунгуську катастрофу — як на природне і як на штучне явище. Нинішня книга є якоюсь мірою підбиттям підсумків вивчення Тунгуски. Тут зібрана воєдино значна частина фактів про тунгуську подію. Аналіз дозволяє твердити, що жодна з існуючих нині гіпотез не в змозі пояснити всієї їхньої сукупності. Книга писалася англійською мовою, оскільки разом з моїм редактором, ученим Едвардом Ешполом, ми від самого початку призначали її для публікації за кордоном. Світове наукове співтовариство бере активну участь у дослідженні тунгуського феномена — у цей район, крім російських експедицій, регулярно відправляються й міжнародні. Але я буду

тільки радий, якщо книга вийде друком і російською або українською.

— Як виникла ідея побувати в місці падіння Тунгуського космічного тіла й чи справдила ця поїздка ваші сподівання?

— Бажання побувати в тих місцях виникло в мене ще замолоду, і розчарований я не був. Спочатку з Красноярська ми дві години летіли літаком у Ванавару — найближчий до місця падіння населений пункт. У 1908 році це була факторія, одне з невеликих торговельних поселень на околицях Російської імперії, жителі якого могли спостерігати феномен (сьогодні тут живе чотири тисячі чоловік). Потім ще близько 40 хвилин ми летіли на вертольоті до так званої «пристані Кулика», де розташована складена з колод посадкова площадка Тунгуського державного заповідника. І вже звідти — до «хат Кулика», біля яких звичайно збираються учасники комплексної самодіяльної експедиції перед виходом на маршрути. Недавно там установлений пам’ятний знак, присвячений падінню Тунгуського космічного тіла. Зі свідків космічної катастрофи столітньої давнини залишилися болота й озеро Чеко, які ми бачили з вертольота. І ще, звичайно, тайга. Правда, картини грандіозного вивалу лісу, яку спостерігали учасники перших експедицій, ми вже не застали (нагадаю, що це був єдиний на планеті радіальний вивал лісу). Але повалені дерева можна побачити й сьогодні, хоча багато з них уже згнили, а ліс значною мірою заріс молодими деревцями й чагарником.

— Ви автор декількох книг і великої кількості статей, присвячених проблемі позаземних цивілізацій. У випадку з тунгуським явищем ви теж бачите «руку» прибульців?

— Тунгуські дослідження розвиваються значною мірою як протистояння «техногенної» («штучної») і «природної» моделей феномена. На мій погляд, ближче до пояснення всього комплексу фактів «штучна» гіпотеза. Утім, я не намагався пропагувати її в книзі «The Tunguska Mystery», а просто зібрав докупи всі відомі факти. У підсумку в мене вийшла така модель: вранці 30 червня 1908 року над Евенкією пролітали два тіла; одне з них рухалося з півдня, інше — зі сходу. Перше тіло вибухнуло, друге пішло за дотичною далі на захід. Як інтерпретувати таку реконструкцію подій — питання окреме. Я зовсім не тверджу, що все було тільки так і не інакше, однак уважаю, що гіпотеза аерокосмічного бою двох позаземних кораблів має право на існування (хоча б як робоча версія). КРАЩЕ ОДИН РАЗ ПОБАЧИТИ... Хочете на власні очі побачити найзагадковіше місце на земній кулі? У Державному природному заповіднику «Тунгуський» через унікальність події 1908 року дозволена обмежена туристична діяльність. Існує кілька маршрутів, розрахованих на теплу пору року. З використанням авіації: закидання групи з Ванавари на вертольоті на кордон «Пристань», проведення екскурсій у центрі падіння Тунгуського метеорита,

Зауважу, що навіть найпопулярнішим з існуючих нині гіпотез про тунгуський феномен – астероїдній і кометній — бракує доказовості. Вони не пояснюють точно встановлених фактів і не дають відповіді на головне запитання: де кратер і залишки Тунгуського тіла? Незважаючи на ретельні пошуки, не знайдено ні осколків, ні порошинок від нього. Я наводжу в книзі дані про мікрокількість речовин, знайдених у районі катастрофи (від ітербію до золота). Ні астероїду, ні кометному ядру вони ніяк не відповідають.

— У своїй останній книзі «Тунгуський метеорит. Космічний феномен літа 1908 року» Микола Васильєв теж досить високо оцінює шанси штучної моделі. До речі, його праця не знайшла свого видавця в Україні, вона побачила світ в російському видавництві «Російська панорама».

— Микола Володимирович писав: «Називаючи речі своїми іменами, без дипломатичних реверансів, хотілося б зауважити, що з усіх епізодів астрономії зіткнень тунгуський феномен узагалі є єдиним підозрілим щодо контакту з позаземним життям». Васильєв припускав, що хоча «прямих доказів контакту» поки ще нема, вони «можуть з’явитися у випадку, якщо буде реконструйований речовинний — елементний та ізотопний склад Тунгуського космічного тіла». Однак як саме влаштовані позаземні зорельоти, можна тільки гадати, а без хоча б схематичного уявлення про їхні принципи руху інтерпретувати навіть найдивніші знахідки вкрай важко. Приміром, поки незрозуміло, про що свідчить виявлена на Тунгусці палеомагнітна аномалія.

— «Штучні», або «техногенні» моделі тунгуського феномена теж мають ґрунтуватися на сучасній науковій картині світу?

— Значною мірою — так, але навряд чи повністю. Більш того, картина світу, якою послуговуються у своїй діяльності значно розвиненіші позаземні цивілізації, за визначенням повинна виходити за рамки наших уявлень про світ. До речі, з’являються все нові гіпотези про природу Тунгуського космічного тіла, що ґрунтуються на результатах, отриманих на передньому краї наукових досліджень. Наприклад, австравивезення групи на вертольоті у Ванавару. Водний: переїзд із Ванавари до «Пристані» на моторних човнах мальовничими ріками Підкам’яна Тунгуска, Чамба й Хушмо, проведення екскурсій, сплав до Ванавари. Піший: перехід з Ванавари до «Пристані» стежкою Кулика, екскурсії на водоспад Чургим, Заїмку Кулика, Південне болото, озеро Чеко й повернення у Ванавару.

лійський фізик Роберт Фут припустив, що цей загадковий об’єкт був астероїдом, який складався з так званої дзеркальної речовини, яка практично не взаємодіє зі звичайною матерією.

— Можливо, це зовсім нове явище, природа якого нам невідома?

— Так, це теж можливо. Цілком припустимо, що у світової науки поки ще немає засобів для однозначного розв’язання таких проблем. У середні віки, як відомо, і не підозрювали про існування ядерної енергії. А в романі братів Стругацьких «Понеділок починається в суботу» один з героїв, говорячи про Тунгуску, заявляє: «Всі ці комети, метеорити з антиречовини, атомні кораблі, які самовибухають, усілякі там космічні хмари й квантові генератори — це все занадто банально, а отже, далеке від істини. …Я завжди думав, що корабель не можуть знайти на місці вибуху просто тому, що його там немає. Падіння Тунгуського метеорита є не посадка корабля, а його зліт».

— Може, говорячи словами Нільса Бора, відомі нині гіпотези про Тунгуску просто недостатньо божевільні, щоб бути правильними?

— Може й так. Але тут є й ще одна проблема: адже ми досліджуємо унікальне й, по суті, невідтворюване явище. Навряд чи коли-небудь удасться повторити його в експерименті. Політ Тунгуського тіла, його вибух і «післядія» супроводжувалися всілякими ефектами — оптичними, магнітними, електричними, акустичними, сейсмічними, хімічними й біологічними. Є безліч фактів (які стали відомими від очевидців, а також установлених у результаті наукових досліджень), які, однак, важко «вкласти» в єдину модель. Картина тунгуського феномена виявилася надзвичайно складною й неоднозначною. Остаточна розгадка того, чим був загадковий об’єкт, який промчався влітку 1908 року над Сибіром, вислизає з рук дослідників і сьогодні, 100 років по тому.

14 №51-52 (103-104) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

29 грудня 2009

АВТОПРОМ

МАШИНАльні реакції В Україні не вжили ніяких заходів зі стимуляції продажів вітчизняних авто. Зважаючи на все, і продавати незабаром не буде чого... білів щорічно. До того ж інвестиційний клімат в Україні не найкращий. Із виробництвом нішевих моделей також не все зрозуміло, а оприлюднений урядом намір випустити на Запорізькому автозаводі автомобілі для інвалідів під китайською маркою Chery — не більш ніж добра міна при дуже поганій грі. ВАРІАНТИ БЕЗ А ЛЬТЕРНАТИВИ ідсутність універсального вирішення проблем змушує українських автовиробників шукати власні способи виходу. Утім, усі представники галузі згодні в одному — реалізація їхніх планів неможлива без підтримки держави. Так, віце-президент «УкрАвто» Олег Папашев упевнений, що ситуацію може змінити поліпшення інвестиційної привабливості України. При цьому необхідно зрівняти умови на ринку для українських підприємств та іноземних компаній. Повністю поділяє думку свого колеги глава правління ЗАТ «ЗАЗ» Микола Євдокименко, він упевнений, що до всього необхідно додати нормальне споживче кредитування, яке дозволить підняти автопром за рахунок стимулювання попиту на нові автомобілі. Багато виробників, зокрема президент корпорації «Богдан» Олег Свинарчук, наполягають на дієвості підвищення ввізного мита на іноземні автомобілі. При цьому неефективність недавнього введення 13-відсоткової надбавки пояснюють ко-

В

Іван КУЗЬМЕНКО

Д

еяким країнам, наприклад Китаю, удалося так побудувати схему допомоги автомобільній промисловості з боку держави, що виробництво й продажі помітно зросли. Схожа ситуація в Румунії та Індії. Наша країна виявилася чи не єдиною, де влада не вжила спроб стимулювати попит на нові автомобілі. Виробництво за останні 9 місяців упало на 83,6%. У листопаді 2009 року виготовлено лише 3199 транспортних засобів, що на 37% менше, ніж у жовтні, і становить лише 19,9% від показника минулого року. А тимчасове підвищення ввізного мита на іномарки не тільки не врятувало вітчизняну промисловість, а й ударило по бюджету. Імпортери майже повністю відмовилися від ввезення транспортних засобів. Криза поставила країну перед дилемою: або забути про те, що в нас був свій автопром, або негайно ухвалити стратегічні рішення про його порятунок. Є кілька шляхів розвитку, які тією чи іншою мірою може використати Україна. Треба тільки зробити виважений вибір, об’єктивно оцінивши можливості та потенціал українських підприємств. А ЛЬТЕРНАТИВИ БЕЗ ВАРІАНТІВ? асамперед з місцем автомобільної промисловості в загальній структурі української економіки має визначитися держава. У рамках конференції «Автопром.

UA-2009», яка відбулася в Києві, американський аналітик Грем Мекстон окреслив відразу три можливих напрями майбутнього українського автопрому. Перший — створити в Україні по-справжньому

Н

конкурентоспроможний автопром, продукція якого могла б гідно суперничати з кращими представниками галузі. Другий — погодитись на роль периферійної країни з виробництва автомобілів, розмістивши на своїй території складальні підприємства провідних світових брендів. Третій — об’єднати два попередні варіанти або зосередитися на виробництві автомобілів певного призначення. Як приклад Грем Мекстон навів Таїланд, де автовиробники переважно випускають пікапи. Утім, у випадку з Україною кожен із названих варіантів або вже довів свою нежиттєздатність, або виявився просто заважким для галузі. За роки існування української автомобільної промисловості наші підприємства не спромоглися ство-

Неефективність недавнього введення 13-відсоткової надбавки пояснюють нетривалим періодом її існування, а також різким падінням попиту на нові автомобілі, коли імпортери й дилери змогли перечекати весь період дії нових правил ввезення автомобілів зі старими запасами. рити жодного конкурентоспроможного автомобіля, нав’язуючи населенню безальтернативні «Ланоси» і «ВАЗи». Але ж для нормальної роботи потрібні не тільки складальні підприємства, а й виробники якісних комплектувальних, яких в Україні також немає. Технологічно вітчизняні виробники вже безнадійно відстали від провідних компаній. Ідея з розміщенням на території України складальних підприємств світових автогігантів також досить примарна. Наразі український ринок малопривабливий для великих гравців: щоб ухвалити рішення про будівництво нового заводу, треба продавати тут не менше 100 тис. автомо-

ротким періодом її існування, а також різким падінням попиту на нові автомобілі, коли імпортери й дилери змогли перечекати весь період дії нових правил увезення автомобілів зі старими запасами. З іншого боку, за словами Свинарчука, повернення до підвищення мита є, по суті, надзвичайним заходом, оскільки раніше висунуті корпорацією ініціативи не знайшли свого місця ні в бюджеті на 2009 рік, ні в урядовому проекті на 2010-й. «Богданівці» пропонували надати українським автовиробникам податкові канікули, звільнити від податку на прибуток, якщо він вкладатиметься в розвиток виробництва й розроблення нових моде-

лей, а також дати державні гарантії під кредити, узяті на розширення виробничих потужностей і створення нових робочих місць. Ще одним зі способів підтримки автопрому державою може бути закупівля транспортних засобів у вітчизняних автовиробників для муніципальних транспортних компаній. Такий пункт може стати одним із ключових у програмі розвитку українського автопрому. Більш того, для підтримки галузі можна чітко зафіксувати положення про те, що за державні гроші повинні закуповуватися автомобілі тільки вітчизняного виробництва. Звичайно, дуже складно уявити хоча б одного урядовця, який добровільно відмовиться від Mercedes-Benz або Lexus на користь вітчизняних автомобілів, але... Що ж до закордонного досвіду з державним преміюванням за відмову від старого автомобіля під час купівлі нового, то тут теж виникає кілька проблем. Поперше, близько 85% автомобілів, реалізованих в Україні, імпортного виробництва, тобто вітчизняним підприємствам від такої ініціативи краще не стане. По-друге, у країні просто немає виробництв з утилізації старих автомобілів. По-третє, у державному бюджеті немає коштів навіть на найбільш життєво необхідні програми, не кажучи вже про омолодження автомобільного парку країни. Єдине, чим може допомогти держава у стимулюванні попиту на нові автомобілі, — взяти на себе частину зобов’язань із виплати кредитів при купівлі нового авто. Але навіть цей крок ні до чого не призведе, оскільки наразі далеко не кожний українець готовий взяти на себе такі зобов’язання. Крім того, автопарк кредитних автомобілів, які підпадають під державну допомогу, виявиться дуже коротким, і до нього ввійдуть все ті ж «Ланоси», «Славути» і «ВАЗи». Приєднатися до них можуть хіба що Kia, Hyundai, Skoda і поки екзотичні для українців китайські автомобілі. ПРОГНОЗ ПОГОДИ цілому з упевненістю можна сказати тільки одне: до майбутніх виборів Президента країни ситуація в галузі кардинально не зміниться. Владі зараз не до проблем автомобільної галузі, а виробники самі поки не можуть упоратися з наявними проблемами. Найнеприємніше в цій ситуації те, що заручниками стали десятки тисяч українців, які залишилися без роботи. За підрахунками виробників, з 85 тисяч працівників галузі зараз залишилося 36 тисяч. чоловік, подальше працевлаштування яких також під сумнівом.

У

У новий рік — з якісними товарами Українські підприємства підтвердили високу якість своїх товарів і послуг на міждержавному конкурсі Семен ПЕРЦОВСЬКИЙ Один дин з напрямків партнерства країн — учасниць Співдружності незалежних держав — гарантована якість і безпека продукції й послуг. Плюс зміцнення ділової репутації товаровиробників кожної з держав на всьому просторі СНД. Настав час не тільки відновити втрачені зв’язки, а й розширити взаємні ринки збуту, виробничо-технічну кооперацію.

І

мпульс до реалізації цих завдань дав конкурс на здобуття Премії Співдружності незалежних держав за досягнення у сфері якості продукції й послуг. Два роки тому такий конкурс відбувся вперше, на фініші 2009-го Економічна рада СНД (м. Москва) на своєму засіданні підбила його підсумки за минулий з того часу період. Серед його учасників — підприємства семи держав Співдружності. Багато зробили самі учасники, Виконавчий

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 9 г р у д н я 2 0 0 9 №51-52 (103-104)

15

АВТОПРОМ

Авто для співвітчизників Китайський автопром: чому приклад не може бути прикладом? Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ Поки країни із традиційно сильним автопромом автопромо м зазнають спад виробництва, Китай демонструє стабільне зростання. За перші десять місяців поточного року автомобільний ринок Піднебесної зріс більш ніж на 45% і досяг показника у 8,2 млн одиниць. Передбачається, що за результатами 2009 року ця країна вийде на перше місце у світі з виробництва автомобілів, випередивши поточного лідера Японію.

О

собливої несподіванки тут нема, оскільки через скорочення попиту як у Японії, так і на Заході обсяг автовиробництва в цій країні за перші вісім місяців цього року впав більш ніж на 41%. Глибокої кризи зазнають і Сполучені Штати, які посідають третє місце у світі з випуску авто.

Китайський уряд також практикує метод прямих уливань грошей у економіку через кінцевого споживача. Різні категорії громадян, наприклад, фермери зі слаборозвинених регіонів можуть одержати грошову компенсацію від уряду при купівлі автомобіля. Не забуває уряд і про надання допомоги вітчизняним автогігантам, які не залишаються без відчутних грошових субсидій. Технологічна відсталість китайської промисловості частково компенсується за рахунок створення спільних виробництв із великими західними та японськими компаніями. Останні, не маючи прямого доступу до ринку Піднебесної, намагаються скористатися будь-якою нагодою одержати свою частку прибутку. Завдяки політиці жорсткого протекціонізму й стимулювання внутрішнього ринку країни китайські автомобільні заводи забезпечили собі перше місце у світі з обсягів виробництва.

Якщо дохід на душу населення в Китаї у 8,5 раза нижче, ніж у США, то з показника кількості автомобілів на душу населення Китай поступається Сполученим Штатам у 29 разів. Потенціал величезний і, здавалося б, ринок авто за умови зростання економіки країни ще довго зможе розвиватися прискореними темпами. Усе начебто свідчить про те, що специфіка китайської економіки робить її більш стійкою до криз. Однак перш ніж дійти такого висновку, є сенс розібратися в конкретних причинах успіхів китайської автомобільної промисловості.

Якщо дохід на душу населення в Китаї у 8,5 разів нижче, ніж у США, то з показника кількості автомобілів на душу населення Китай поступається Сполученим Штатам у 29 разів. Потенціал величезний і, здавалося б, ринок авто за умови зрос-

тання економіки країни ще довго зможе розвиватися прискореними темпами. Однак не все так просто. Економіка — засіб суспільного відтворення. І в Китаї економічна динаміка суперечить структурним особливостям китайського суспільства. На відміну від розвинених країн Заходу тут майже цілком відсутні соціальні гарантії для населення. Зокрема, надзвичайно слабко розвинена система медичного обслуговування і, що найважливіше, система пенсійного забезпечення. При цьому через політику обмеження народжуваності, яку уряд провадить протягом останніх тридцяти років, населення країни стрімко старіє. У цій ситуації китайський споживач, при однаковому рівні доходів, схильний до значно більшої ощадливості, ніж європейський або американський. Підвищення рівня особистих доходів для китайця часто є скоріше можливістю заощадити грошей на старість або допомогти літнім родичам, ніж стимулом для придбання дорогих речей. Тому питання про межі зростання попиту на внутрішньому ринку Піднебесної аж ніяк не таке просте. «ЧИСЛОМ ПОБОЛЕЕ, ЦЕНОЮ ПОДЕШЕВЛЕ» ругий пріоритет китайської автомобільної промисловості — експорт. До 2020 року влада КНР ставить собі за мету заповнити своїми транспортними засобами та комплектувальними 10% світового ринку. Міністерство торгівлі Китаю та інші профільні відомства повідомили про

Д

КОЖНОМУ — ПО МАШИНІ! онад 90% (за деякими оцінками — 95%) вироблених у Китаї автомобілів купуються безпосередньо на місці. І це основний чинник, який дозволив підвищити обсяги виробництва. Уряд КНР добре усвідомлює, наскільки цінним ресурсом є внутрішній ринок країни, і вживає заходів, спрямованих на боротьбу з будь-якою конкуренцією з боку іноземних компаній. Насамперед це заборонно-високі мита на імпорт автомобілів, які становлять від 25% до 44%. Такий рівень мит і дає китайському виробникові величезні переваги. В умовах стабільної економіки споживач, упевнений у завтрашньому дні, схильний до дорогих покупок. Для стимуляції попиту з 1 березня в Китаї значно знижені податки на автомобілі з обсягом двигуна до 1,6 л, зменшені транспортний збір і податок на паливо. Крім того, удвічі зменшено ставку податку на реєстрацію автомобілів.

П

комітет СНД, національні, у тому числі українські, органи із стандартизації, метрології й сертифікації. Рівно рік тому у Держспоживстандарті України підбили підсумки Національного етапу ІІ конкурсу і затвердили лауреатів — претендентів на участь у другому етапі міждержавного конкурсу СНД. Кращими на регіональному рівні назвали три підприємства Луганської області: ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот», сєверодонецьку науково-виробничу фірму «Хіммаш компресор-сервіс» і ТОВ «Науково-виробнича фірма «Аеромех». До участі в міждержавному конкурсі були допущені всього дев’ять підприємств від України — переможців

Національного етапу. На Економічній раді СНД у числі дипломантів номінації «Виготовлення продукції виробничого призначення» назване ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот», що експортує свої мінеральні добрива й іншу продукцію в країни СНД і далеке зарубіжжя, ВАТ «Одеський кабельний завод» — постачальник кабельно-провідникової продукції різного призначення, у тому числі волоконно-оптичних кабелів, і ТОВ «ДСД» із Кривого Рогу, де випускають машини й механізми для добувної промисловості. У номінації «Виробництво товарів народного споживання» звання дипломанта здобула ВАТ «Компанія «Полісся» з м. Бровари Київської області, яка випускає за-

свій намір збільшувати експорт такої продукції на 20% у рік. Правда, поки не зовсім зрозуміло, яким чином реалізуватимуться ці плани. Попри підвищення технологічного рівня продукції, що випускається, китайські виробники все ще поступаються європейським, американським та японським конкурентам якістю й безпекою своїх автомобілів. Про технічні інновації також годі й говорити, оскільки переважна частина машин є копіями або в кращому разі «виробами за мотивами» іноземних розробок, причому, як правило, випущеними без відповідних ліцензій. Порушення міжнародного патентного законодавства не є проблемою при роботі на внутрішній ринок, однак стануть серйозною перешкодою для міжнародної торгівлі. Уже зараз можна прогнозувати, що спробам захоплення нових ринків виробниками з Піднебесної дуже перешкоджатиме велика кількість судових позовів, пов’язаних із порушенням прав на розробки. Основною і майже єдиною конкурентною перевагою більшості китайських автомобілів є їхня низька вартість, тому на зовнішньому ринку вони можуть суперничати тільки в нижніх цінових сегментах. При цьому дешевина часто досягається за рахунок використання недорогих матеріалів і економії на безпеці. Через це в ряді країн багато моделей можуть виявитися такими, що не відповідають мінімальним національним стандартам безпеки. ПРИКЛАД ІЗ ЗАСТЕРЕЖЕННЯМ спіхи китайської автомобільної промисловості дійсно вражають. Лише за десяток років у країні фактично «з нуля» створена капітало- і наукомістка галузь. А той факт, що Пекіну вдалося домогтися стабільного розвитку автопрому в умовах світової кризи, взагалі може ввійти в підручники з економіки. Та чи може китайський досвід стати прикладом для наслідування «у світовому масштабі»? Поточне зростання автопрому в цій країні пов’язане передусім із тим, що вона перебуває на тому етапі розвитку економіки, який уже давно пройшла більшість технологічно розвинених країн. Саме тому, наприклад, заходи, що вочевидь ґрунтуються на китайському досвіді, яких вживає Російська Федерація для підйому своєї автомобільної промисловості, не дають майже ніякого ефекту. Росія, Україна й тим більше країни Заходу вже прийшли туди, куди зараз так швидко рухається КНР. Вихід для нас: дотримуючись «китайської моделі» з розвитку внутрішнього ринку, одночасно збільшувати технологічний розрив на інноваційному рівні.

У

морожені напівфабрикати, що мають великий попит в Україні, Білорусі й Азербайджані. У категорії «Послуги» дипломантами стали дніпропетровське ДП «Центр сертифікації й контролю якості будівництва об’єктів нафтогазового комплексу Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки й охорони праці» (оцінює і підтверджує відповідність об’єктів підвищеної небезпеки нафтогазового комплексу декількох країн СНД) і Євпаторійський оздоровчий лікувальний центрпансіонат «Північний», де проходять курс лікування не тільки українці, а й росіяни, білоруси, молдавани... Нагороди переможцям будуть вручені на початку 2010 року на черговому засіданні Економічної ради СНД.

16 №51-52 (103-104) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

29 грудня 2009

ЮВІЛЕЇ

Не тільки МіГ 25 грудня в Росії та Україні відзначили 100-літній ювілей видатного конструктора Гліба Лозино-Лозинського Анна ГРЕЧАНИК На думку багатьох істориків, XX століття почалося 1 вересня 1914 року й завершилося 11 вересня 2001-го. У такому випадку Гліб Лозино-Лозинський устиг пожити в трьох століттях, однак 75 років його діяльності цілком можна назвати окремою епохою: за цей час люди остаточно подолали земне тяжіння, а перші боязкі кроки в небо змінилися впевненими й твердими. НЕВИПАДКОВІ ЗУСТРІЧІ ам Гліб Євгенович Лозино-Лозинський уважав, що в його житті багато випадковостей, та в це не дуже віриться: людське життя — це низка закономірностей, яку створює сам Всесвіт, і ті, хто мріє скорити його, повинні розуміти це як ніхто інший. Не випадкові були зустрічі Лозино-Лозинського з Мікояном, Корольовим, Архипом Люлькою. Однак на-

С

віть незважаючи на те, що всі вони займалися однією справою, цих зустрічей могло й не бути: божевільні тридцяті й військові сорокові роки їхнього століття просто могли не дати можливості перетнутися. Навіть дата народження одного з провідних розробників радянської авіаційнокосмічної техніки — натяк на те, що випадковостей не буває: саме 25 грудня 1909 року завдяки зусиллям Ю. Кремта від землі відірвався перший російський літальний апарат і перший у світі літак на лижному шасі. Збіг? Гліб Лозино-Лозинський народився в Кременчуці. Його батько, дворянин і присяжний повірник, хотів, щоб син теж став юристом. Що було далі? Та те ж, що й у всіх: кілька воєн різного масштабу, кілька революцій і змін влади. Зрозуміло, дворянській родині було нелегко... У 1926 році Гліб вступив до Харківського механіко-машинобудівного інституту, у 1930-му дістав диплом інженера-механіка за фахом «паротехніка» і призначення на Харківський турбогенераторний завод. Чи вабило його тоді небо так само,

як його видатних колег? Судячи з вибору фаху, ні. Однак, бувши студентом, Лозино-Лозинський двічі скорив Ельбрус, чим дуже пишався у зрілі літа, а звідти до неба рукою кинути. Утім, від долі не втечеш, і якщо вона має щодо когось плани, то неодмінно здійснить їх. Інакше не працював би в ті роки в ХАІ сам Андрій Туполєв і не помітив би молодого інженера Лозино-Лозинського, одного зі створювачів першої радянської парової конденсаційної турбіни великої потужності й автора нової методики розрахунку турбін. Тоді Туполєв працював над новим бомбардувальником, для якого потрібна була паросилова установка потужністю 3000 кінських сил. Завдання здавалося нездійсненним, однак молодий інженер зумів його розв’язати, та так і залишився в авіації на все життя. Наприкінці 30-х років на його шляху зустрілися такі ж талановиті, перспективні й активні, готові хоч зараз злетіти до хмар Михайло Гіндес і Архип Люлька. Утрьох вони сконструювали маленьку паросилову установку, яка працювала на вихлопних газах поршневого двигуна, і обґрунтували можливість створення газотурбінного двигуна, започаткувавши таким чином нову еру в розвитку авіації. У 1941 році Гліб ЛозиноЛозинський потрапив на Київський авіаційний завод, та хто знав, що його розбомблять у перші дні війни... Якби цього не сталося, можливо, не взявся б молодий авіаконструктор до справи свого життя — проектування авіакосмічних систем. На той час Гліб Євгенович уже був одружений і виховував дочку, і 3 липня роди-

Лозино-Лозинський додав до першого вітчизняного турбореактивного двигуна удосконалену форсажну камеру і зумів вивести МіГи на надзвук. Авіація вийшла на поріг космосу. ну евакуювали до Куйбишева. У вересні того ж року в Куйбишев евакуйоване конструкторське бюро Мікояна.

— Так і вийшло, — згадував Гліб Євгенович, — що Гітлер виставив мене з Києва, а випадковість привела до Мікояна. РОЗРАХУНОК ДА ЛЬНОСТІ далі випадковостям не було місця — тільки точні розрахунки. ЛозиноЛозинський розробляв різні варіанти реактивних газотурбінних двигунів, і тут стали у пригоді напрацювання часів ХАІ й супербомбардувальника: тоді, прагнучи зменшити розміри конденсатора, Гліб Євгенович запропонував рішення,

А

«БУРАННИЙ» ПОЛУСТАНОК

С

пов’язане з використанням вентилятора, а в 1947-му ця ідея спрацювала у винищувачі з поршневим двигуном, на якому була встановлена перша у світовій практиці форсажна камера конструкції Лозино-Лозинського. Так з’явився МіГ13. Пізніше авіаконструктор додав до першого вітчизняного турбореактивного двигуна вдосконалену форсажну камеру й зумів вивести МіГи на надзвук. Так народилися перший серійний надзвуковий винищувач МіГ-19 і легендарний МіГ-21, який побив всі можливі рекорди швидкості й висоти. Авіація вийшла на поріг космосу. Настали 1960-ті роки: штучні супутники, Гагарін, розпал «холодної війни» й мати невідомого Кузьки, якої так боявся увесь світ. США вже запустили експериментальний ракетоплан Х-15, який досяг під час випробних польотів швидкості, що в 6,72 раза перевищувала швидкість звуку, і висоти в 107906 метрів. Радянський Союз мав завдати відповідного

вій перший і єдиний космічний політ «Буран» здійснив 15 листопада 1988 року. Космічний корабель був запущений з космодрому Байконур за допомогою ракети-носія «Енергія». Тривалість польоту становила 205 хвилин, корабель зробив два витки навколо Землі, після чого сів на спеціально обладнаному аеродромі «Ювілейний» на Байконурі. Політ відбувся без екіпажа, повністю в автоматичному режимі з використанням вітчизняного бортового комп’ютера й надійного вітчизняного бортового програмного забезпечення, на відміну від «шаттла», який

удару, і це завдання доручили Мікояну й Лозино-Лозинському, якого заради такої справи призначили головним конструктором. Тема зі створення двоступеневої повітряно-космічної системи (ПКС) дістала назву «Спіраль». У 1966 році вже був готовий проект ПКС, який являє собою зістиковані крилаті широкофюзеляжні багаторазові апарати горизонтального злету-посадки, спроектовані за схемою «несучий корпус — безхвістка»: гіперзвуковий літак-розгонник і відокремлюваний від нього пілотований орбітальний літак, який стартує з його «спини» на висоті 28—30 км. До останнього стикувався блок виведення, який складався з па-

ливного бака й двох одноразових рідинних ракетних двигунів, який потім відокремлювався й падав у Світовий океан. Зробили свій внесок в ідею А. Люлька й В. Глушко, зацікавився системою й сам Корольов: робив корективи й навіть взявся до розроблення прискорювача, але потрапив до лікарні та так звідти й не повернувся... Дивно й те, що Гліб Євгенович, проводячи розрахунки космічної точності, у роботі над цим проектом часто послуговувався почуттям гармонії. Одного разу він зізнався: «Іноді саме воно визначає, прийняти або не прийняти ту або іншу схему літального апарата». На жаль, «Спіралі» не судилося втілитися в життя: перед країною постали інші завдання, і проект згорнули через непотрібність. Але в Лозино-Лозинського не було прохідних робіт, а нереалізована ідея багато в чому стала основою для знаменитого «Бурану». Гліб Лозино-Лозинський прожив у ХХІ столітті зовсім недовго, але був упевнений, що настане час, коли його ідеї й мрії, які не здійснилися, будуть реальністю: знайомство із ближнім космосом поступово переросте в його освоєння, і аваіакосмічні системи відіграють у цьому процесі головну роль. «Там розгортатимуться нові інформаційні системи, — говорив конструктор, — туди доставлятиметься сировина для численних фабрик, де буде організовано виробництво кристалів, необхідних для вдосконалення обчислювальної техніки, високоякісного оптичного скла, складних білків, різних лікарських препаратів». Авіакосмічні системи ідеально підходять і для космічного туризму, і для освоєння Місяця й астероїдів, навіть для контролю за метеоритами, які наближаються до Землі, та іншими потенційно небезпечними об’єктами — у прийдешньому столітті стосунки людини з космосом вийдуть на зовсім новий рівень.

може здійснювати посадку тільки на ручному керуванні. Цей факт — політ космічного апарата в космос і спуск його на Землю в автоматичному режимі під керуванням бортового комп’ютера – внесений до Книги рекордів Гіннесса. У 1990 році роботи з програми «ЕнергіяБуран» були припинені, а в 1993-му програму остаточно закрили. Єдиний «Буран», що літав у космос, 2002 року при обваленні даху монтажно-випробного корпусу на Байконурі, де він зберігався разом з готовими екземпля«Буран» після посадки на аеродромі «Ювілейний». Байконур, 15 листопада 1988 р. рами ракети-носія «Енергія», був знищений.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 9 г р у д н я 2 0 0 9 №51-52 (103-104)

17

ПОЛІТЕХНІЧНИЙ МУЗЕЙ

Слідами запорізьких стрільців Рік, що минає, — ювілейний для нашого співвітчизника, видатного воєначальника й винахідника, творця бойових ракетних установок Олександра Засядка

Особистість Олександра Засядка Особистість цілком можна назвати загадковою: занадто багато недомовок у його біографії й майже ніяких легенд, що дивно для видатної людини. Навіть про дату його народження немає єдиної думки: він народився в 1779-му або, за іншими відомостями, у 1774 році, місяць і день невідомі. У будь-якому разі цей ювілей — привід оцінити діяльність людини, яка передбачила багато звершень двох наступних століть. Анна ГРЕЧАНИК СТОРІНКА ІСТОРІЇ

Д

остеменно відомо, що Олександр Засядко народився в Полтавській губернії, у селі Лютенка, а його батько Дмитро Засядко був головним пушкарем Війська Запорізького. У 1789 році Олександр і його брат Данило були зараховані до артилерійського та інженерного шляхетського кадетського корпусу у Петербурзі і вийшли з нього в 1797-му підпоручиками, що було непогано: їхні товариші ледь «дотягли» до прапорщика. Обидва почали службу в 10-му батальйоні Херсонської губернії, а недовгий час по тому Олександр Засядко дістав звання поручика від самого Суворова. У наступні 15 років Засядко брав участь у всіх битвах, які в ХІХ столітті здобули Росії славу непереможної держави: походи Суворова, бої з Бонапартом, десант на Іонічні острови, Балкани, війни з Туреччиною, узяття Ісмаїла, «битва народів» під Лейпцигом... Все це стало сторінками історії, і на них найшлося місце й братам Засядкам. Олександр дослужився до полковника, був нагороджений шістьма орденами, золотою шпагою і здобув славу безстрашного офіцера російської армії. Переломним у житті Засядка став 1815 рік: Олександр Дмитрович починає працювати над створенням ракетної зброї. Що ж змусило успішного військового залишити кар’єру заради наукових досліджень?

У цього факту є логічне пояснення, і не одне. По-перше, була невелика перерва у війнах. По-друге, у 1814 році Данило Засядко був важко поранений під час бою біля села Шемпобар у Франції й на п’ять років потрапив у полон (його подальша доля була вдалою: у 1826 році він став генерал-майором, потім очолював легендарний збройовий завод у Тулі). Через якийсь час помер батько. Олександр Засядко пережив втрату рідних важко й вирішив взяти відпустку. По-третє, пройшовши всю Європу, Засядко переконався, що російській армії конче необхідні бойові ракети, отже, їх треба створити. Є й ще одне пояснення, у якому легенда переплітається з історією технічної думки. ВСТУП У СПАДЩИНУ

К

итай, як відомо, — батьківщина багатьох відкриттів, які європейці безпардонно використовують для своїх добрих, і не дуже, потреб: папір, порцеляна, порох, стрілецька зброя, порохові ракети. Китайські алхіміки ще в 850 році н.е. попереджали: порох не іграшка. У 919 році пекельна суміш селітри, сірки й деревного вугілля використовувалася для військових потреб. Потім з’явилася порохова розривна бомба, далі — пересувна польова артилерія й «вогненний спис» — бамбукова паличка, заповнена порохом, що прикріплювалася до напрямної (задньої частини ратища) і стріляла по супротивнику. Зброя постійно вдосконалювалася, і незабаром ракетами в Китаї вже нікого не можна було здивувати. Застосовували їх і для мирних потреб — для феєрверків. Винаходилися й пускові установки для ракет, у тому числі змонтовані на тачках. Великі двоступінчасті китайські ракети XV століття з двигунами, що включаються по черзі, дуже схожі на сучасні для запуску супутників. Дальність їхнього польоту перевищувала одну милю; перед падінням вони випускали «рій» ракет-стріл. Європейці лише заздрили та переймали все, що могли. Тільки наприкінці XVIII століття завдяки старанням англійця Конгрейва Європа почала освоювати ракетну зброю. Конгрейв, наприклад, розробив ряд порохових снарядів, прийнятих на озброєння англійською армією, у тому числі гігантські пушки, що стріляли ракетами на відстань 770 сажнів (сажень — 2,12 м)... Начебто все зрозуміло, але відомий і інший факт: у1516 році запорізькі козаки знищили орду кримського хана Мелік-Гірея в

районі Бєлгорода … ракетним ударом, і, зважаючи на все, ракети їх були більш досконалі, ніж створені пізніше Конгрейвом. Звідки запорожці дізналися про секрет цієї зброї? Це так і залишилося таємницею. Дмитро Засядко, нащадок легендарних запорізьких майстрів, сподівався, що його діти зуміють відновити втрачену технологію. РОЗБІР ПОЛЬОТІВ

Т

им часом Олександр Засядко продав маєток батька (для проведення дослідів потрібна матеріальна база) і змінив поле бою на галявину, де запускав експериментальні ракети. Два роки він працював без вихідних, по 20 годин на добу. Робота почалася з «розбору польотів» ракет Конгрейва. По суті, вони виявилися дуже схожі на потішні, для феєрверка. Досить трохи змінити й удосконалити їхню конструкцію — і замість святкової розваги у вас у руках грізна зброя. Звичайно ж, це важче, ніж здається. Чимало проблем, наприклад, було з паливом для ракет. На те, щоб підібрати економічний і енергоємний склад порохових сумішей, пішло кілька місяців. Більше року Засядко запускав на своєму лузі ракети різних конструкцій. Підсумком роботи стали ракети різного калібру: дводюймові (51 мм), два з половиною дюйми (64 мм) і чотиридюймові (102 мм). Відрізнялися вони й за тактичним застосуванням: ракети запальні — для підпалу споруджень фортець, ракети гранатні (фугасні) — для знищення супротивника. Перші снаряди були зроблені з мотузок, дерев’яних

утворюються при горінні ракетної суміші, від проникнення в запальний ковпак і попередження пожежі ще на пусковій установці. При падінні такої ракети запальна маса через отвори в ковпаку підпалювала все, що могло горіти. А якщо замість запального ковпака прикріпити розривну гранату, виходила фугасна ракета з дальністю польоту близько 6 км. Ракети доповнювалися пусковими установками. Конгрейвівські ракети теж мали їх, але це були важкі лафети, а станок Засядка був легкий і мобільний, що давало більшу маневреність при завданні штурмового удару. Олександр Дмитрович зумів створити установку залпового вогню (УЗВ), коли з однієї триноги, майже одночасно або поодинці, випускалися шість ракет, розташованих у два поверхи в трьох жолобах. Саме УЗВ уважають прототипом легендарної «катюші» — мабуть, за наступні 200 років не було зроблено нічого досконалішого й простішого. Подальші, уже офіційні випробування під Санкт-Петербургом і в ставці фельдмаршала Барклая-де-Толлі були лише констатацією факту: Засядко наздогнав і перегнав англійців. ЗА КРОК ВІД МІСЯЦЯ

В

инайти щось нове й потрібне — це півсправи, треба ще впровадити винахід. І до цього питання генерал-майор Засядко підійшов також повійськовому серйозно. У 1820 році його призначили директором Артилерійського училища в Санкт-Петербурзі, яке довелося створювати фактично з

Ракета Засядка

тичин та інших підручних матеріалів і зараз здаються примітивними, але все-таки в них є елементи класичної ракети. Запальна ракета Засядка — це циліндрична металева гільза з ракетним складом усередині, а зверху — ковпак із пастоподібною запальною сумішшю. До гільзи кріпилася дерев’яна тичина для стабілізації ракети в польоті. У заряді запальної ракети просвердлений канал конічної форми на три чверті його довжини. Непросвердлену частину Засядко назвав «глухим каналом». Між ним і запальним ковпаком — прошарок із сухого річкового мулу для втримання газів, що

нуля. Крім усього іншого, училище було відоме нововведенням: там була створена ракетна навчальна база й читався курс про ракети. Наступним етапом упровадження ракет у військовий побут була робота Засядка директором Охтинського порохового заводу. Тут нащадок запорізьких майстрів знову працював над розробленням тактик застосування бойової ракетної зброї, створив прилад для наведення своїх ракет на ціль, пороховий млин, що запобіг вибухам при виробництві пороху, гарматний каліброметр, лафет з гарматою для оборони фортець, переносний

пристрій для пересування знарядь особливо великого калібру й інших вантажів, досліджував властивості металів для поліпшення якості виливків і можливості багаторазового виливання нових гармат зі старих... Підсумок діяльності Засядка — завод із виробництва ракет на Волковому полі й перша в російській армії ракетна батарея. Незабаром сталася й нагода випробувати результати роботи винахідника на практиці: починалася чергова війна — цього разу російсько-турецька. Олександр Засядко знову опинився на бойовищі й знову успішно. У 1828 році росіяни марно намагалися взяти турецьку фортецю Браїлов, два штурми закінчилися крахом, величезними втратами, нервовим зривом і смертю командувача генерала Прозоровського. На підмогу була вислана ракетна рота №1, головнокомандувачем призначили українського генерала Паскевича, а сам Олександр Дмитрович почав розробляти третій штурм злощасної фортеці. У бою були задіяні 23 установки. Спочатку фугасні, потім запальні снаряди зі страшним свистом летіли у фортецю і там вибухали. Браїлов спалахнув феєрверком — турецькі солдати були в паніці, чим і скористалися війська Паскевича. Дійсно, історія повторюється двічі. І що найнеймовірніше, Засядку вдалося організувати в Тирасполі виробництво бойових ракет і активно застосовувати їх у бойових діях. За час війни 1828 року їх виготовлено 9745. Останні п’ять років життя важкохворий Засядко провів у Харкові. Але навіть тоді він усіляко прагнув бути хоч чимсь корисним суспільству, тому, мабуть, шукав — і знайшов! — спосіб полегшити плавання через дніпровські пороги за допомогою винайденої ним машини. І ще одна ідея не залишала Олександра Дмитровича до кінця днів: польоти на Місяць. Засядко вона здавалася здійсненною. Він навіть зумів розрахувати, скільки для цього потрібно пороху. Правда, цифра загубилася в історії й так і залишилася загадкою. Однозначно — багато. Тому й нереально. Та й не годиться для цього порох. От чому винахідник взявся за розроблення ракетного пального. Швидше за все, він лише наблизився до вирішення цієї проблеми: відомо, що Олександр Дмитрович робив досліди з нафтопродуктами. Тож, можливо, політ на Місяць міг здійснитися й раніше, але, на жаль, життя коротке, а людство йде до великих звершень надто повільно... У 1976 році кратер на протилежному боці Місяця названий ім’ям Засядка.

18 №51-52 (103-104) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

29 грудня 2009

ТЕХНОСФЕРА

Великий брат дивиться на тебе! Через недосконалі камери відеоспостереження цілком можна потрапити до іншої камери Людмила ГРЕЧАНИК Табличка з написом: «Увага! У магазині (на автостоянці, вокзалі й навіть у туалеті) ведеться відеоспостереження» уже нікого не дивує — ми звикаємо жити під прицілом камер спостереження. Та чи завжди ефективне таке обладнання? Що, від кого й, головне, як воно охороняє?

В

ипадки помилкових затримок покупців охоронцями супермаркетів, на жаль, не поодинокі, що викликає справедливе обурення самих затриманих і зацікавлену увагу з боку товариства захисту прав споживачів. Людей зупиняють «до з’ясування», прийнявши довгасту булочку за формовий паштет або не відрізнивши колір одягу порушника й законослухня-

ного громадянина. У технічних аспектах ситуації кореспондентові «УТГ» допоміг розібратися Андрій Дудник (на знімку), інженер луганської фірми «VIPдоступ», яка спеціалізується на проектуванні та обслуговуванні систем захисту, у тому числі й відеоспостереження.

— Із чого складається система відеоспостереження і які її можливості?

— Система відеоспостереження містить у собі певну кількість відеокамер, переважно чорнобілого зображення, і реєстратори, на які збирається інформація: комп’ютер і відеомагнітофон. У супермаркетах охорона використовує системи, які грунтуються на ПК. Наші фахівці виїжджають на об’єкт, знайомляться з планом території та завданнями, які ставить перед системою замовник. На цій основі створюємо план розташування відеокамер.

— І які можливості відеокамер? Наскільки точно вони можуть розпізнати предмет або відстежити дії людини?

— Стандартний дозвіл на звичайні камери, без якихось особливих функцій — 420 ліній, це гірше, ніж телевізор. Для охорони цього, у принципі, досить. Звичайно, розпізнати дрібні деталі неможливо. Це так звані бюджетні камери вартістю 350— 800 грн. Вони можуть працювати у приміщенні, давати непоганий результат. Але нюансів не побачиш: якщо просто розтягти картинку, кількість пікселів не збільшиться, і той же паштет виглядатиме як якась трубка, брусок. Камери з добрим об’єктивом, з кольоровим зображенням, з функціями настроювання контрастності коштують у кілька разів дорожче — від 1,5 до 5 тисяч гривень. Є, звичайно, і дуже дорога і якісна продукція. Так, камера Panasoniс з оптичним зумом коштує 2 тисячі доларів. На такій апаратурі охоронець складу, наприклад, може прочитати навіть напис на сигаретній пачці. Власники супермаркетів, звичайно, таких завдань не ставлять.

— Що ж хочуть у підсумку одержати замовники? Скільки готові платити за безпеку свого магазина, добре ім’я й повагу покупців?

— У тому й річ, сьогодні замовник не готовий платити великі гроші за добру якість, переважно замовляють недорогі системи на основі китайської продукції. Стандартна система — у середньому 16 камер плюс реєстратор, блоки живлення, мон-

тажні роботи, вартість яких залежить від складності, — коштуватиме 20—22 тисячі гривень. Система японського виробництва разів у десять дорожча, і, наскільки мені відомо, у Києві й ряді інших великих міст України бізнесмени вже цікавляться такою апаратурою. Деякі відомі торговельні мережі, наприклад «Епіцентр», пішли іншим шляхом. У них своя служба охорони, свої фахівці, які розробляють якісні й дорогі системи. Це заслуговує на повагу.

— А що залежить від монтажу? Поділіться секретами.

— Можна і з бюджетного варіанта взяти максимум переваг, і правильне розташування камер дасть добрий результат. Зйомка буває вузлова й детальна. Система ґрунтується на цих міркуваннях. У першу чергу, відстань від об’єкта до об’єктива камери має бути мінімальною. Але на кожному метрі камеру не встановиш. Тому є певні схеми, методи, залежно від того, що треба розрізнити: обличчя людини чи її поведінку, або потрібне оглядове відео. Вивчивши територію супермаркету, фахівці шукають оптимальні варіанти сполучення камер.

— Які вимоги керівництва супермаркету: як повинна бути встановлена система в магазині, щоб ні в покупців, ні в охоронців не було проблем?

Відеоспостереження в супермаркеті

— Основна вимога тут — щоб спостереження велося в залі за поведінкою покупців, за касовими операціями й за персоналом, який теж не безгрішний. Так ставляться завдання, які ми намагаємося реалізувати. Встановлюємо невелику пробну систему, щоб замовник розумів, що він купує. Якщо якість улаштовує, працюємо далі. Якщо ні — пропонуємо краще, за іншою ціною. Претензій до нас, як до розробників, немає: люди розуміють, на що вони розраховували.

— Із чим все-таки пов’язані помилки, з якими довелося мати справу мені: людський фактор чи недосконала техніка?

— Момент технічний, звичайно, не виключений. Важко не припускатися помилок, коли якість зображення низька. Є тут і свої нюанси. Зображення, яке записується на комп’ютер, архівується, тобто стискається, щоб займати якнайменше місця. Для цих потреб існує кілька форматів: MP-4, Н.265, МJPG. Останній, безперечно, кращий: кожний кадр зберігається окремо, але займає багато місця, і система виходить дорогою. У дешевих системах використовується MP4, а в нього є свої недоліки. Зображення зберігається не стандартно — 25 кадрів/сек., як у телевізорі, а лише 5—10. У принципі, цього досить для охоронної системи. Але MP4 різницю у відстані між двома кадрами згладжує, зображення таким чином розмивається. Саме тому виникають такі неприємності, як у вашому випадку. Краще зберігати зображення в інших форматах, у чому ми й намагаємося переконати замовників. Наприклад, у нас в Україні порівняно недорогі якісні системи на основі ПК створює київська компанія «Avidis». Вони роблять плату відеозахоплення власного розроблення, що забезпечує якісне зображення.

— Тобто людина не винна?

— За європейськими стандартами оператор може працювати з чотирма моніторами. Якщо картинок більше — увага погана, можливі помилки. Звичайно, у нас ця вимога не виконується, тому в охоронця 16—20 маленьких екранХороша камера може «разглядеть» даже цифри на чеке чиків. От він і кру-

титься, як може. Плюс чорнобіле зображення. У результаті за сигналом оператора затримують даму в червоній куртці, а схожа на неї, але тільки в синій, спокійно залишає магазин.

— Чому ж власники супермаркетів не бажають убезпечити себе й покупців від таких казусів?

— По-перше, ні морально, ні фінансово вони ще не готові вкладати в це великі кошти. Подруге, поки людина не стане перед проблемою, вона не хоче її вирішувати. Проте перед проблемою наші підприємці вже стали: покупці «голосують» ногами, не лінуючись пройти зайві сто метрів до супермаркету далекоглядніших конкурентів, де їх не піддадуть принизливій процедурі. ТЕНДЕНЦІЯ, ОДНАЧЕ

П

ересічний американець потрапляє в об’єктив відеокамер приблизно десять разів на день — у магазинах, банках, на заправках, в офісі. На підході — загальнонаціональна програма Total Information Awareness — «Тотальна інформаційна пильність». У невеликому містечку на околицях Лондона домоглися зниження рівня злочинності в п’ять разів, установивши на вулицях близько двохсот камер, які звіряють зображення громадян з базою даних підозрюваних і відомих злочинців. А Лондон став першим мегаполісом світу, де все міське середовище проглядається камерами зовнішнього спостереження. На думку англійських юристів, це протизаконно в 70% випадків і не надто ефективно. Принаймні від терактів вони англійську столицю не вберегли.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 2 9 г р у д н я 2 0 0 9 №51-52 (103-104)

19

ВІДБИТТЯ

«Дорогоцінний» сезон Криза загострює «золоту лихоманку»? Володимир ОТРОЩЕНКО НА ЛІТАЙ, НЕ СКУПИСЯ! ендинг — продаж товарів через торговельні автомати — відомий майже сто років. У них можна купити батарейки, бутерброди, гарячий суп-локшину, кока-колу, бритви, презервативи... Але придбати злиток справжнього золота із сертифікатом і пробою, лише натиснувши пару-трійку кнопок, стало можливим тільки у кризові часи. Як повідомили майже всі ЗМІ Європи, недавно у Франкфурті-на-Майні почав працювати перший у Німеччині автомат із продажу золотих злитків компанії GoldSuper-Markt. Він продає 1-, 5- і 10-грамові злитки металу. Автомат, зроблений у вигляді злитка золота розміром з телефонну будку, встановили на центральному залізничному вокзалі. Ціна на Au , що продається через автомат, змінюється кілька разів на день відповідно до коливань курсу на біржах. Розрахуватися за злиток можна кредитною карткою або готівкою. До кожного «брусочка» додається сертифікат його справжності. У найближчій перспективі компанія планує встановити близько п’ятисот таких автоматів у Німеччині, Швейцарії та Австрії. Кожний з них матиме запас у 1500 золотих злитків. Апарати розташують в аеропортах, торгових центрах і на вокзалах. До слова, сьогодні абсолютні лідери зі скупки золота — німці. Приміром, у першому кварталі 2009 року в Німеччині фізичним особам продано 59 тонн золота у злитках і інвестмонетах, що вчетверо перевищує показник такого ж періоду минулого року. А от у Франції із січня до березня включно населенню продано лише 1,1 тонни золота.

В

ЗЛИТКИ З ПОЛИЦІ одному із символів Лондона — знаменитому універмазі Harrods — почали вільний продаж золотих злитків і монет, повідомила газета «Daily Telegraph». Зниження прибутковості від традиційних інвестицій і падіння цін на нерухомість змусило багатих інвесторів шукати нові способи вкладення коштів. Це підштовхнуло власника Harrods Мохамме-

В

в ці держави за розпорядженням адмірала О.В.Колчака». «За даними Центрального архіву ФСБ, — пише газета «Комсомольська правда», — у травні 1946 р. була підготовлена довідка про місцеперебування частини золота Росії, вивезеного з країни за розпорядженням адмірала О.В.Колчака. У довідці зазначалося, що в ряді японських, американських і британських банків зберігається значна частина цього золота. Так, наприклад, факт знаходження золота в японських банках неодноразово підтверджувався японською стороною. Радянський уряд не міг одержати вивезене золото, тому що СРСР відмовився визна-

ПРЯМА МОВА Метр Жак Тріоле Топ-менеджер банку UOB (Женева) і корпорації Сopechim-France

— Доларів, євро, наших гарних і надійних франків на будь-якому папері й у будь-якому дизайні можна наштампувати скільки завгодно. Резерви поліграфії величезні, тому що деревина, рис і бавовна — ресурси поки відтворювані. Резерви золота й платиноїдів — тільки те, що є в земній корі, у воді Світового океану або вже використане людством (навіть сховане у вигляді скарбів). Але більше цього металу, ніж є в природі, уже не буде!

ДАЄШ «ЗОЛОТО ПОЛУБОТКА»! Україні дістала друге народження давня байка про 200 тисяч золотих червінців, нібито залишених на початку XVIII століття гетьманом Полуботком в одному з англійських банків «під відсотки». Версія ґрунтувалася на тому, що в одному з архівів знайдена розповідь англійського шкіпера, який у 1720 році привіз до Лондона двох молодих українців із якимись барилами. Загадкові пасажири попросили шкіпера провести їх до контори Ост-Індської компанії, де вони нібито здали на зберігання під 4% річних барило з 200000 золотих червінців. Правом одержання внеску володів сам гетьман, його спадкоємці або особи, ним уповноважені... Але, на жаль, ніде не йдеться про те, що ця спочивша компанія повинна повернути «золоті» барила Україні, якщо вона стане «незалежною». Тим часом були вручну підраховані відсотки, які набігали століттями, і з’ясувалося, що Сполучене Королівство заборгувало кожному жителеві України по... 38 кілограмів золота.

В

Золота зала в універмазі «Херродс»

да аль-Файєда разом з виробником золота — швейцарською компанією Produits Artistiques почати продаж золотих злитків через магазин. За словами глави відділу продажів золота в Harrods Кріса Хола, фінансова ситуація в період глобальної кризи сприяє збільшенню попиту на золото, однак вкладення в такий нестандартний актив можливе за умови абсолютної довіри. «Торговельний символ» Британії — поки єдине місце в Лондоні, де можна купити злиток золота вагою 12,5 кілограма, просто взявши його з полиці.

ти фінансові зобов’язання царської Росії. РФ оголосила себе правонаступницею і Російської держави й зобов’язалася виплатити її борги, у зв’язку з чим може порушити питання про повернення золота, вивезеного з Росії в 1919 році... Питання про правовий статус золота, що зберігається в різних іноземних банках, залиша-

Британський золотий соверен уже понад 500 років є визнаним і найповажнішим засобом розрахунків у світі. Під час американської воєнної операції «Буря в пустелі» пілоти брали із собою такі монети на випадок, якщо з якоїсь причини опиняться на ворожій іракській А НУ ВІДДАЙТЕ НАШ ЗОЛОТИЙ території. Соверени внесені до ЗАПАС! стандартного льотного комплекту я тема, неабияк підігріта кризовими для виживання нарівні з водою й перипетіями, сьогодні стає популярліками. ною в багатьох країнах.

Ц

Золотий торговий автомат

Приміром, Росія вперто намагається повернути так званий золотий запас Колчака. Як відомо, за розпорядженням адмірала в 1919 році з країни вивезли близько 500 тонн дорогоцінного металу. Фракція ЛДПР запропонувала на розгляд депутатів держдуми РФ проект «Про необхідність проведення переговорів із урядами Великої Британії, США та Японії про повернення Росії золота, вивезеного

Україна — відкрита книга? Н Читачі з будь-якого регіону України матимуть вільний доступ до електронних бібліотечних ресурсів країни. Концепція Державної цільової національно-культурної програми про створення єдиної інформаційної бібліотечної системи «Бібліотека-ХХІ» ухвалена розпорядженням Кабінету Міністрів від 23 грудня 2009 року.

ею передбачається переведення в електронну форму документів, які зберігаються в Державному бібліотечному, Національному архівному та Музейному фондах, фонді Державного архіву преси Книжкової палати України ім.Федорова, інших бібліотечних, архівних та музейних фондах. Програмою заплановане створення єдиної інформаційної інфраструктури, у якій будуть задіяні сучасні інформаційні технології, забезпечений доступ до фондів

ється неврегульованим. Виходячи з вищевикладеного, депутати звернулися до уряду РФ з пропозицією розглянути питання про необхідність проведення з урядами Сполученого Королівства, США і Японії переговорів щодо повернення золота Росії. Це значною мірою сприятиме стабілізації фінансово-економічної ситуації в країні».

бібліотек та архівних установ із використанням Інтернету і єдиного веб-порталу «Бібліотека-ХХІ». Публічні бібліотеки будуть забезпечені доступом до Інтернету, дооснащені комп’ютерною технікою, програмним забезпеченням і телекомунікаційним обладнанням. Фінансування (344 млн грн) планується за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а також грантів міжнародних організацій та інших джерел. Підготував Олександр Морозов

То чи стане в майбутньому золото основною мірою вартості й засобом платежу? Про це навряд чи певно скаже хоча б один з нинішніх гуру-інвесторів. Але як тут не згадати популярного економіста XIX століття Карла Маркса, переконаного: «Золото й срібло самі по собі не гроші. Але гроші — це завжди золото й срібло».

20

Українська технічна газета

№51-52 (103-104) В і в т о р о к , 2 9 г р у д н я 2 0 0 9

ТРЕБА БАЧИТИ РОЗСЛАБТЕСЯ!

Гість із майбутнього

від необхідності перевозити величезний вантаж і значно зменшує вагу й розмір саней. Для «вирощування» подарунків «чарівний мішок» використовує вуглецевмісну сажу з димоходів, інші підручні матеріали й останні досягнення атомної фізики. Знаючи про властивість часу прискорюватися й уповільнюватися і про здат-

Ялинка — кращі ліки Ошатна пухната новорічна ялинка — не тільки неодмінний атрибут улюбленого свята, а й... ефективне болезаспокійливе.

У

процесі виробництва вина утворюється велика кількість відходів — брудна вода, біомаса й неправиль-

1. Дочка сніжної баби. 2. Місце перебування білих ведмедів. 3. Неопрацьований кращий друг дівчин (пісенне). 4. Жила в хатинці на узліссі (пісенне). 5. Небажаний зустрічний «Титаника». 6. Подарунок дівчини неприємному нареченому. 7. Хоровод сніжинок. 8. Дерево, що рідко доживає до весни. 9. Червоний гігант у сузір'ї Тельця. 10. Кірка на снігу. 11. Одне із занять у новорічну ніч. 12. Виводить супутників на чисту воду (корабельне). 13. Колега Йоллопукі й Санта-Клауса. 14. Ритуал, традиція. 15. Колюча рибка. 16. Кинутий Цезарем перед Рубиконом. 17. Тимчасово виконуюча обов'язки снігу в наших широтах. 18. Жарт. 19. Кладе під ялинку. 20. Добровільна ожеледь. 21. Білий птах над морем.

22. Олів'є. 23. Звір-2010. 24. Подія, що відбувається, якщо вірити календарям, у житті Христа двічі на рік.

25. Рогалики Санта-Клауса. 26. Оздоблення ялинки.

27. Англійське морозиво - …-крім. Склала Оксана БАЛАЗАНОВА

ГОЛОВОЛОМКА «ЯЛИНКА З ЧИСЛАМИ» Розставте в кружках числа від 1 до 15 так, щоб усі вони були різні і щоб у будьяких двох сусідніх кружках числа відрізнялися одне від одного не менш як на чотири одиниці. Три числа вже проставлені.

Н

тку артриту, а й блокує утворення простагландину, який також спричиняє артрит і біль.

Вино — джерело енергії. У буквальному значенні

Неякісне вино може зіпсувати святНеякісне ковий стіл. Не дозвольте такій неприємності зруйнувати святкову атмосферу, адже за допомогою цієї пляшки вина можна значно скоротити плату за електрику.

Основи подарункології Однак перш ніж почати перемелювати кору новорічної ялинки для вилучення її лікарських властивостей, треба використовувати лісову красуню за призначенням, — прикрасити й покласти під нею подарунки. А дарувати їх — наука, у якій діють свої закони.

Д

ослідники з університету міста Турку (Фінляндія) виявили, що в корі шотландської сосни, яка широко використовується під час різдвяних і новорічних свят, містяться речовини, що мають велику протизапальну дію. Калеві Піхлая, професор хімії, який очолює дослідження, говорить, що кора сосни може застосовуватися як харчова домішка, а також як компонент болезаспокійливих препаратів і ліків для хворих на артрит. Речовини в її складі не тільки перешкоджають утворенню окису азоту, надлишок якого призводить до проблем із циркуляцією крові й розви-

ність простору стискуватися, Святий Микола оточує сани так званою «хмарою відносності», завдяки чому здатний відвідати близько 80 млн будинків усього за одну ніч. Усередині хмари сани можуть доставляти подарунки протягом декількох місяців, у той час як непосвяченому обивателеві за його межами здасться, що минуло кілька годин.

но ферментований винний оцет. Всі ці відходи мають бути перероблені, що коштує дуже дорого: у США, наприклад, на це йде 1,5% усієї вироблюваної електрики. В університеті Пенсільванії знайшли спосіб не тільки заощаджувати енергію, а й вилучати її з цих відходів, а також із зіпсованих вин. Раніше індійські вчені виявили, що бактерії Acetobacter aceti і Bluconobacter roseus, що псують смак вина й руйнують його, можуть приносити користь. Американські вчені додають їх у відходи винного виробництва й зіпсовану продукцію, щоб перетворити цукор на оцтову кислоту, а її — на електрику. Отриманий у процесі заряд електрики вони використовують для електролітичного розкладання води, при якому виділяються водень і метан.

орвезькі вчені в галузі поведінкової біології встановили, що старші діти витрачають більше грошей на подарунки для батьків, ніж молодші, а середні — найменше. Івер Містеруд, який проводив дослідження, пояснює це тим, що діти суперничають за батьківську любов. У той час як найстарша дитина звичайно консервативна і більше схожа за характером на батьків, молодші діти вибирають іншу стратегію поведінки для привернення уваги — неслухняність, що проявляється й у підході до вибору подарунків. Дівчинки при покупці подарунків щедріші за хлопчиків, жінки більш ґрунтовно вибирають, ніж чоловіки. Івер Містеруд, пояснює це прагненням жінок до зміцнення соціальних відносин, у тому числі й за допомогою подарунків.

За матеріалами Discovery News, Labnews.co.uk, Sciencedaily.com підготувала Н аталія ЧАЙКА

Рубрику веде Андрій ГЕРМАН

ШАШКИ Білі починають і виграють

Відповідь на головоломку «Прокладіть маршрут», надруковану у №50 (102)

1. a1-b2!! a3:c1 (1...b6:f2 2. h4-g5! a3:c1 3. c3-b4 a5:c3 4. f6-e7 f8:d6 5. e5:c7 b8:d6 6. g5-h6 c1:g5 7. h6:f6 ×) 2. c3-b4!! a5:c3 3. h4-g5 b6:f2 4. f6-e7 f8:d6 5. e5:c7 b8:d6 6. g5-h6 c1:g5 7. h6:f6 ×

ін використовує технології майбутнього, які ми ще не можемо відтворити в наших лабораторіях, ми до них тільки наближаємося», — говорить Леррі Сілверберг, фахівець у галузі механічної й аерокосмічної інженерії державного університету Північної Кароліни. Так, за словами Сілверберга, сани Святого Миколи зроблені з пористого сплаву титану, що набагато легше й в 10—20 ра-

Відповідь на етюд, надрукований у №50 (102)

«В

зів міцніше, ніж кожний з існуючих матеріалів. Сани також можуть трансформуватися, змінюючи форму для поліпшення аеродинамічних властивостей. Полози прибираються, як шасі літака під час польоту, і розпрямляються, щоб забезпечити саням стійкість при приземленні на різних поверхнях, у тому числі на похилих дахах будинків. Сани буквально напхані найсучаснішою електронікою, наприклад лазерними датчиками, що контролюють температуру повітря і швидкість вітру, щоб Санта міг вибрати оптимальний маршрут. Сілверберг уважає, що Санта використовує нанотехнологію «чарівний мішок» для виробництва іграшок для дітей безпосередньо на місці, що позбавляє

В. ЗАДОРОЖНФІЙ, ЗАДОРОЖНФІЙ, майстр спорту

Скептики довгий час переконували світ у нездатності Святого Миколи доставити подарунки всім гарним хлопчикам і дівчаткам усього за одну ніч. Однак нове дослідження доводить, що це цілком можливе завдяки революційним технологіям, якими, очевидно, володіє Санта.

Чайнворд «Новорічний»

Відповідь на кросворд, надрукований у №50 (102)